14 квітня 2016 року №15 (19197)

vechirniykiev.com.ua

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

Зручна програмастор. 10-16

110 років з киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

Фото Павла ПАЩЕНКА

Фот

о Гр

игор

ія К

УБЛ

АНО

ВА

стор. 20

Як знайти роботу пенсіонерові

ТБМандрівник Микола ПОДРЕЗАН: «Екстремалом я почуваюся в Україні через суцільну недоступність»

…Вузенькі криві вулички з тисячолітньою історією, міські брами, торжища, щільно розміщені невисокі різноманітні будинки, затишні кафе і невеличкі скверики – це, здається, не про Київ. І все ж мова про декілька кварталів у самісінькому центрі, які багато киян просто не помічає.

Ми ходимо вулицями, спланованими за часів Київської Русі

Міська влада заборонила торгувати алкоголем у кіосках. Однак чимало підприємців не поспішають виконувати це розпорядження

Заступник голови Нац-банку Катерина Рожкова вже назвала винуватця – бізнесмена і екс-депутата Київради Андрія Іванова. Чинна ж міська влада рятує гроші киян, соціальні проекти та обіцяє помірку- вати над порятунком само-го банку.

Банк «Хрещатик» лежить на дні. Хто винен і що робити?

Стор. 5 Стор. 18

Стор. 19

За генпланом князя Ярослава Мудрого

Один із способів підзаробітку – стати «ходячою рекламою» препаратів від ревматизму або гіпертонії. Зарплата: близько 3000 гривень щомісяця.

Продовження теми на стор. 2

Сухий закон для МАФів

кур’єр «ВК»2 Вечірній Київ | 14 квітня 2016 року | №15 (19197)

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Фото автора

цитата

факт

анонс

цифра

Міська влада має намір забез-печити сімейними формами вихо-вання якомога більше дітей-сиріт, які проживають у столиці. На цьому наголосила заступник голови місь-кдержадміністрації Ганна Старо-стенко, вітаючи дитячий будинок сімейного типу родини Діцулів з 10-річчям від дня заснування. За весь час у ньому виховувалося 20 дітей, які залишились без батьків-ського піклування. 10 з них уже залишили цю оселю – серед них вихованці, які були всиновлені, передані під опіку родичам або стали на стежину самостійного життя. Нині родина виховує 10 дітей, позбавлених батьківського піклування, з них 4 – з особливими потребами.

17 квітня вшосте відбудеться Київський міжнародний півма-рафон, який збере, за оцінками організаторів, близько 8 500 учасників. Для участі в ньому не обов’язково бути професійним ат-летом або бігати марафони. Окрім забігу на 21 км, також відбудуться забіги на 5 і 10 км, благодійний забіг на 2 км, естафета з 4 до 5 км та великі заїзди для ролерів на 5 і 21 км. Також заплановано шість дитячих забігів. Повний маршрут півмарафону сягає 21-го кілометра. Він простягнеться з Подолу через Набережну Дніпра, Московський міст, Труханів острів і завершиться на Подолі.

Заступник голови КМДА Олексій РЕЗНІКОВ про роль районних рад у Києві: – Рішення про їх створення було прийнято ще 2015 року. Але маємо розуміти, що ми створюємо райради не заради самого факту створення, а задля ефективного управління містом. Не будемо забувати, що районні ради – це лише один із кроків децентра-лізації, і я ішов би далі. Вважаю, що в Києві має діяти трирівнева система управління – «мікрорайо-ни-райони-міська рада». Ми ж усі розуміємо, що кожен район скла-дається більш ніж із двох-трьох мікрорайонів. Осокорки, Позняки, Березняки, Русанівка та інші – у них різні проблеми і різні шляхи їх вирішення».

Сьогодні засобами охоронно-тривожної

сигналізації обладнано 336 шкіл.

Ще 99 шкіл потребують встановлення

«тривожних кнопок». Вартість встановлення

однієї «тривожної кнопки» – 7 тис. грн,

а обслуговування – 1 гривня за годину.

В ПАТ «Київводоканал» новий гендиректор – Дмитро Новицький, який до цього очолював Департамент житлово-комунальної інфра-структури КМДА. Представляючи трудовому колективу нового керів-ника, заступник голови КМДА Петро Пантелеєв подякував Андрію Білику, який обіймав цю посаду з березня 2014 року, за реалізацію нових проектів, передусім, підписання кредитної угоди між Україною та Японією щодо реконструкції Бортницької станції аерації.

Завдяки підтримці Євросоюзу всесвітньо відомі компанії «Де-лойт і Туш» та «Ернст енд Янг» працюватимуть над планом розвитку транспортних комунальних підприємств «Київський метрополітен» та «Київпастранс». Уже до кінця року місто отримає чіткі поради, як зробити міський транспорт більш комфортним для киян. Грантовий фонд Європейського Союзу загалом виділив 400 тисяч євро на за-лучення відомих консалтингових компаній.

Реклами стане менше на столичних вулицях уже до кінця року. Місто веде перемовини з операторами ринку, Асоціацією зовнішньої реклами щодо спільного реформування цієї сфери. Буде розроблено довідник-посібник з інформацією про те, які саме типи рекламних конструкцій дозволені з безпосередньою геолокацією – усе це за-фіксують у паспортах вулиць.

АБЗАЦ

Плануєте відпустку з родиною і немає на кого залишити стареньких батьків, які потребують особливого догляду? Або ж збираєтеся у тривале відрядження і переживаєте за свою бабусю, яка буде сама у квартирі? Зовсім скоро ця проблема відпаде. У Київському гері-атричному пансіонаті планують відкрити відділення тимчасового перебування – спеціальний готель для літніх людей.

Корпуси пансіонату розташовані на околиці Києва серед лісу, поряд із елітним житловим комплексом. Кругом – квіти, зелень, зимовий сад, доріжки… Звичайний санаторій, що дуже дивно для такого закладу.

– Ми можемо забезпечити проживання ваших близьких у нашому пан-сіонаті. Потужності закладу та кваліфікація працівників дозволяють нам це зробити. Передбачено також культурну програму, – пояснив директор Департаменту соціальної політики КМДА Юрій Крикунов. – І ще одна важлива деталь: наш проект не комерційний. Тобто ви відшкодовуєте лише витрати по факту: харчі, послуги медсестри, додаткові послуги.

Кімнати у готелі для літніх призначені як для однієї особи, так і для подружжя. Є можливість самостійно готувати їжу на кухні. Приблизна вартість місячного перебування літньої людини – 8600 грн. Але платити слід за конкретну кількість днів і реальні послуги. Єдина вимога до мешканців відділення тимчасового перебування – наявність необхідних медичних документів.

– Пансіонат розрахований на проживання 250 осіб, – розповідає директор закладу Антоніна Урбановська. – Усі наші підопічні по-вністю забезпечуються одягом, взуттям, необхідним інвентарем і повноцінним чотириразовим харчуванням, у тому числі дієтичним. Медсестри працюють цілодобово, а кімнати обладнані «кнопкою термінового виклику». Є кабінети лікувальної фізкультури, масажу, фізіотерапії, функціональної діагностики, спелеотерапії, власна діагностична лабораторія, аптека. А ще – бібліотека, в якій понад 10 тисяч книжок…

До речі, окрім відділення тимчасового перебування в пансіонаті планується відкрити й хоспіс для невиліковно хворих.

Наталія ПЛОХОТНЮК

ЯК УДОМА

ДО РЕЧІ

Аби потрапити до такого пансіонату на повне державне утримання, самотні пенсіонери та інваліди І і II груп, які за станом здоров’я по-требують стороннього догляду, побутового обслуговування та медичної допомоги і не мають небезпечних хвороб, можуть звернутися за путівкою до Департаменту соціальної політики – написати заяву та подати пакет документів.

Відкриють готель для літніх людей

У Київському геріатричному пансіонаті

ШТРАФНІ САНКЦІЇ

КОНТРОЛЬ

Учора на перетині вулиць Бог-дана Хмельницького та Пушкін-ської відбулася «показова» ева-куація двох автомобілів. Вони стояли на проїжджій частині та перешкоджали руху транспорту. На місце правопорушення при-їхали евакуатори і під контр-олем патрульного поліцейського доставили автівки на штрафний майданчик.

– Якщо водій не з’являється, то правомірно евакуювати авто-мобіль без його присутності, – по-яснив патрульний поліцейський Назар Онищенко. – Сума штрафу – 510 гривень, крім цього він має сплатити 700 гривень за послуги евакуатора і 144 гривні за кожен день паркування на штрафмай-данчику.

Так міська влада влаштувала урок для водіїв-порушників, які

загромаджують центр столиці. Як зазначив заступник голови КМДА Ілля Сагайдак, який ін-спектував процес евакуації, таке хаотичне паркування є однією з причин заторів: «У Києві 6500 паркувальних місць, а потреба – в 25-30 тисячах. Цей попит ніколи не задовольнити, бо центр міс-та стане суцільною парковкою. Паркування не є лише способом наповнення бюджету, в першу чергу – це спосіб регулювання автомобільних потоків на дорозі. Наша головна ідея полягає в тому, щоб громадяни пересідали на громадський транспорт…»

При цьому він наголосив, що збільшення кількості парковок для звільнення центральних ву-лиць – це не вихід, адже попит на них перебільшує пропозицію.

Ольга КОСОВА

Розпорядження Київської міськ-держадміністрації про заборону продажу алкоголю в малих архітек-турних формах набуло чинності 12 квітня. Департамент міського благоустрою направив вимогу власникам МАФів, котрі мають відповідні дозвільні документи на продаж алкоголю, змінити асортимент.

Відучора депутати Київради разом із журналістами та представниками КМДА перевіряли, як приватні під-приємці виконують розпоряджен-ня. Так в одному з МАФів біля метро «Політехнічний інститут» спокійно можна придбати не лише пиво, а й коньяк. У іншому – біля парку ім. Тараса Шевченка також торгують алкоголем. Але побачивши пере-віряючих, продавчиня зачинила кіоск… на перерву.

– Протягом місяця ми пере-вірятимемо і попереджатимемо власників МАФів, надаватимемо

приписи, – пояснює депутат Ки-ївради Андрій Странніков. – Якщо вони не почують нас, то кіоски демонтуватимуть.

Свою думку щодо заборони торгівлі алкоголем у МАФах ви-словив депутат Київради від «Са-мопомочі» Сергій Башлаков:

– Я цілком підтримую таку за-борону, голосував за це рішення Київради. Адже в МАФах недо-статній контроль для того, щоб торгувати алкогольними напо-ями. Проте близько тисячі влас-ників МАФів торгують алкоголем легально: у них є ліцензія, вони сплачують пайову участь, а також придбали касові апарати. У цьому випадку потрібно компенсувати підприємцям частину витрат на ліцензію. Адже вони за все добро-совісно сплатили, а користуватись не можуть. Обов’язок держави – за-хищати чесних платників податків.

Ярослава ЗОЛОТЬКО

Показовий урок для водіїв-порушників

Депутати Київради перевіряли МАФи

Вечірній Київ | 14 квітня 2016 року | №15 (19197) кур’єр «ВК» 3

Фот

о О

лекс

ія І

ВА

НО

ВА

Фото Григорія КУБЛАНОВА

Наталія ШЕЛЕСТ, учителька: – Я маю маленьку пенсію, тому не особливо можу собі до-

зволити щось купувати. Намага-юся жити з усіма в доброті. Сама плету серветки, і до Великодня в мене також є святкові набори. Я їх або реалізую, або роздаю друзям і знайомим. Постити не маю змоги тому, що часто хворію. Паски купую щороку, а писанки сама фарбую лушпинням цибулі, адже це екологічно. Так учила мене моя мама. Цього року очі-кую, що Великдень буде мирним і нарешті закінчиться війна.

Наталія ШЕХТАР, програміст: – Я старанно готуюся до цього свята, щоправда, уже після

Вербної неділі. Купую великодню атрибутику, йду до церкви. Печу паски, прибираю. А зараз нама-гаюся менше їсти, але, на жаль, не щодня виходить. Ще постійно розмірковую над значенням цьо-го свята й над тим, що Христос помер за мої гріхи. Святкування буде для мене особливим тим, що планую провести цей день не вдома, а на природі.

Олександр КОВАЛЬ-СЬКИЙ, працівник КП УЗН Шевчен-ківського району:

– Великдень – це, насамперед, Христос. І тому намагаюся бути гідним причасником та віря-нином. Щонеділі сповідуюся, причащаюся. Кожному потрібно це робити, бо саме в цьому суть свята, а не у фарбуванні писанок, солодких пасках чи вині. Ми з дружиною дотримуємося посту: не їмо м’яса, молока, яєць. Після Благовіщення вже можна їсти рибу, а в Лазареву неділю – ікру. Цьогорічний Великдень буде осо-бливим для мене тим, що я праг-ну подолати лінь та небажання

молитися. Я вірю, що після свята мої молитви стануть регулярними.

Світлана Анатоліївна, вчений секретар: – Я починаю за тиждень готуватися до Великодня.

Сама печу паски, роздаю рідним. У мене поки що пенсія науковця, тому можу собі дозволити при-готувати смачний великодній стіл. Також упродовж посту намагаюся не їсти м’яса. У житті прагну вико-нувати заповіді Господа й дбати про очищення душі. А не тільки робити це під час Великого посту. Я постійно допомагаю рідним і маму не забуваю: йду до церк-ви – ставлю свічку за її упокій. Варто пам’ятати, що Великдень – це не просто похід до церкви, все життя треба жити в злагоді з іншими.

Тетяна ЧЕРКОВСЬКА, вчителька української мови: – Я учасниця хору «Гомін». У нас на Обо-

лоні відкрили церкву «Неопали-ма купина», і наш хор там дуже полюбили. Я постійно відвідую храм. Намагаюся дотримуватися посту духовно – не обманюю, не злюся. Також учу дітей розма-льовувати писанки, розповідаю їм, що таке Великдень. У Вербну неділю ми з хором репетируємо веснянки, які традиційно співає-мо на Обливаний понеділок.

Наталія, пенсіонерка: – Я особливо не готуюся до Великодня. Мию вікна, прибираю у квартирі. До

церкви ще немає потреби ходити. А от після свята люблю прогуля-тися територією Києво-Печер-ської лаври. Намагаюся жити у правді, нікому не бажати зла.

Опитування провелаЛеся КЕСАРЧУК

Фото Григорія КУБЛАНОВА

Як ви готуєтеся до Великодня і чим це свято буде особливим для вас цього року?

12 квітня виповнилося 55 років від дня, коли Юрій Гагарін уперше у світі здійснив орбі-тальний обліт Землі тривалістю 108 хвилин. Напередодні цієї дати «Вечірка» зателефонувала першому космонавту незалежної України, Герою України, гене-рал-майору Леоніду Каденюку і поспілкувалася з ним.

– Леоніде Костянтиновичу, чи повернеться ера космонавтики, подібна до 1960–1980-х років, чи то був найвищий пік розвитку космічної галузі?

– Без жодного перебільшення, але перший штучний супутник Землі, перші польоти людини в космос – ці дві події мали величез-не значення для цивілізаційного розвитку, і не просто планетарне, а вселенське. Саме з того моменту, як людина почала підкорювати космос, почався і розвиток висо-ких технологій.

– Завдяки тим технологіям людина і сьогодні літає в кос-мос…

– На базі перших напрацювань ми побудували багаторазовий кос-мічний корабель «Буран», амери-канці – «Шатл». Гадаю, що підйом, сплеск у космічній галузі ще буде, можливо, не такий бурхливий, як майже 50 років тому. А розвиток космонавтики не припиняється і сьогодні.

– У листопаді 1997 року на американському кораблі бага-

торазового використання «Ко-лумбія» ви вирушили в космос на 16 днів...

– А до цього був загін радян-ських космонавтів. Мій набір (9 осіб) був шостим після «гагарін-ського».

– Ви проходили підготовку... – ...Як командир «Союзу ТМ»

і командир багаторазового кос-мічного корабля «Буран». Вивча-ли, власне, космічний корабель, десятки його бортових систем, орбітальну станцію. А ще багато наук – і медицину, і біологію, і астрономію, і астрофізику, і гео-логію та екологію тощо.

– Невже це все потрібно кос-монавту в космосі?

– Чим більше різноманітних знань має людина у своєму «ба-гажі», тим більша там від неї ко-ристь. Ми пройшли найпотужнішу інженерну підготовку як науковці та як льотчики-випробувачі.

– Що найпам’ятніше з по-льоту, чого не можете забути?

– Звісно, невагомість. Не забути й вид Землі з космосу, як і вид самого космосу.

– Чи сняться вам космічні сни?

– Щодо снів, скажу лише, що я багато років літав на літаках-винищувачах, згодом побував у космосі. Під час цієї роботи мені ніколи не снилися польоти, а як тільки припинив літати, так доволі часто бачу себе уві сні то в космосі, то в якомусь реактивному літаку.

– А Україну можна вважати космічною державою?

– Україна і є космічною дер-жавою в повному розумінні цьо-го слова. Ми маємо повний цикл будівництва космічної техніки: від проектування, виробництва та запуску в космос, експлуатації на орбіті й повернення на землю. Сьогодні ми співпрацюємо з Євро-пейським космічним агентством, з Китаєм, із США, з Індією.

– Нам би не завадило мати свій «Байконур» чи «Мис Ка-наверал»?

– Авжеж, було б дуже добре мати свій космодром. Але цю проблему ми вирішуємо разом з тим же Ка-захстаном чи, припустимо, з Євро-пейським космічним агентством, які мають свої космодроми. Окрім цього, була у нас ідея побудувати космодром Алькантара у Бразилії, який був би розташований в районі екватора, що надзвичайно вигідно з точки зору енергетики. Але ця програма поки закрита.

– Якби була така можливість, то полетіли б іще раз у космос?

– Із задоволенням полетів би. Бо в загоні радянських космонав-тів пройшов потужну інженерну, льотну і наукову підготовку. Тобто готувався як професійний космо-навт, не на один політ. І у свої 65 років я в добрій фізичній формі, ще із загону космонавтів бігаю по 10 км три-чотири рази на тиждень…

Віталій КУРІННИЙ

У Будинку вчителя в рамках Всеу-країнського проекту «Педагоги – новатори в Україні» презентував здобутки і ділився досвідом колек-тив ліцею «Інтелект» з поглибле-ним вивченням англійської мови.

Згідно із соціологічним дослі-дженням, лише 7 відсотків населен-ня України володіє англійською. Тому, на думку директора ліцею заслуженого працівника освіти України, кандидата фізико-ма-тематичних наук Сергія Рома-новського, проголошення 2016-го роком англійської мови є більш ніж актуальним:

– Ні в кого не викликає сумніву, що інтеграція в європейське спів-товариство вимагає володіння ан-глійською мовою. Скажімо, Польща посідає шосте місце у рейтингу неангломовних країн щодо вирі-шення цього питання, а Україна, на жаль, одне з останніх…

– Новацією ліцею є те, що його учні вивчають предмети за автор-ськими навчальними посібниками і методичними розробками.

– 2004 року до ліцею «Інтелект» приїхали шведи, вони ходили кла-сами та спілкувалися з учнями. Їх неабияк здивувало, як добре наші діти володіють англійською

мовою. Я впевнена, що після того візиту думка шведів про Україну змінилася, – розповідає керівник проекту «Педагоги – новатори в Україні» Ольга Виговська. – Нині багато хто скаржиться , що діти не хочуть вчитися, що підручни-

ки недосконалі. Зайдіть до ліцею «Інтелект», подивіться на ті під-ручники, які вони розробляють, і ви переконаєтеся, що діти вчаться там із задоволенням.

Марина МАРЧЕНКО

Леонід Каденюк полетів би в космос знову

«Інтелект» ділиться досвідом

ОПИТУВАННЯ

ВЕЧІРНІЙ ДЗВІНОК «ВК»

ОСВІТА ДОВІДКА

Ліцей «Інтелект», який нині є новатором у вивченні англійської мови, був створений на базі НТУУ «КПІ» 1989 року. Тоді за підтримки Вченої ради університету відкрилися експериментальні фізико-математич-ні класи з поглибленим вивченням англійської мови, які згодом при-несли інтелектуальні «дивіденди». У 9–11 класах алгебру, геометрію, фізику, англійську мову почали ви-кладати фахівці КПІ. Через 10 років у ліцеї представники майбутньої техніко-економічної еліти країни вивчали англійською 12 предме-тів, ця практика триває і досі. Нині колектив ліцею працює разом із НТУУ «КПІ» над створенням моделі інноваційного навчально-виховного об’єднання «Середня школа – вища технічна школа».

Директор ліцею «Інтелект» Сергій Романовський

комунікації4 Вечірній Київ | 14 квітня 2016 року | №15 (19197)

Набережна Дніпра знову в полоні генделиків. Очищуємо!

Підготовлено за матеріалами особистих сторінок депутатів Київради у Facebook

Костянтин ЯЛОВИЙ (фракція «Єдність») https://www.facebook.com/konstantin.ialovoi

Сьогодні вивчаємо питання щодо скарг виборців. Зокрема, до нас звернулися мешканці будинку по вул. Саратовській, 14/9 – дах у жахливому стані. А в будинку по вул. Щербакова, 66-а треба наводити лад у підвальному приміщенні. Приємно, що до громадської приймальні депутата все частіше приходять люди не тільки зі скаргами, а й з пропозиціями. Наприклад,

щодо організації суботника та ремонту спортивного майданчика на території школи №172. Цікава пропозиція про спільну роботу над про-ектом будівництва нового притулку для бездомних тварин.

Олег ЧЕРНЕЦЬКИЙ (фракція «Всеукраїнське об’єднання «Свобода») https://www.facebook.com/profile.php?id=100006089536866

Після заяви керівництва столичного метрополітену, що, мовляв, кияни мало платять за проїзд у метро, я направив депутатський запит директору підзем-ки. Питання конкретне: чи планується ініціювати підвищення тарифів на проїзд? Крім того, вимагав надати економічні розрахунки вартості проїзду. Однак мені було фактично відмовлено у наданні

відповідних розрахунків, які взагалі мають бути опубліковані для ознайомлення з ними громади. Ініціювання підвищення проїзних тарифів – «не було». Виходить, аби дізнатися завчасно про тарифну політику, мені потрібно писати запити до керівництва метрополітену щотижня або й щодня?

Олександр БРОДСЬКИЙ (фракція «Єдність») https://www.facebook.com/brodskyy

Організували квітневу акцію «Здоровенькі були». У нашій громадській приймальні мешканці на місці та без черг змогли отримати консультації невропатолога, а також виміряти рівень цукру в крові. Розширення доступу людей до діагностування діабету є важливим елементом заходів із попередження хвороби. Тому ця акція має неабияку популярність серед мешканців,

і на наступні процедури вже записалося більше 200 осіб. Попереду ще дуже багато цікавих заходів: заняття з фітнесу, консультації у стома-толога, лекції з виховання дітей, екскурсії Києвом та інші. Чекаємо вас у нашій приймальні на вулиці Щусєва, 10-а.

Володимир БОНДАРЕНКО (фракція «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина») https://www.facebook.com/V.D.Bondarenko

Відтепер за програмою «70/30» можна буде ставити на дахах будинків сонячні батареї. Комісія Київради з питань ЖКГ розширила напрями впровадження теплосанації (утеплення фасадів, ремонт покрі-вель, вентиляції, заміна вікон та дверей тощо) в рамках реалізації Програми співфінансування «70/30» енергоефективних заходів у будинках ОСББ

та ЖБК. Сьогодні найпоширенішими джерелами альтернативної енергії є сонячна і вітрова. І якщо в умовах міста важко собі уявити застосування вітрової енергії, то сонячні батареї та колектори, які можна встановити на дахах будинків, цілком реальні. За допомогою такої системи можна, наприклад, нагрівати воду. І якщо влітку у воді, нагрітій за допомогою сонячних батарей, можна помитися, то взимку воду можна нагріти сонцем до 30 градусів, а потім догріти її бойлером до потрібної температури і таким чином витратити меншу кількість енергії на нагрівання електрикою чи газом.

Ольга БАЛИЦЬКА (фракція «Об’єднання «Самопоміч») https://www.facebook.com/balytska.samopomich

На вулиці Тургенєвській покладуть нове асфальтове покриття. Шевченківська РДА включила ремонт асфальтового покриття тротуару біля житлового будинку №29 до плану ремонту. До мне звернулися чоловік похилого віку та його дружина з особливими потребами (пересувається на візочку), яка через жах-ливий стан тротуару не могла вийти на вулицю. Цю

суттєву перешкоду буде усунено найближчим часом, а місцеві жителі нарешті зможуть безпечно та комфортно пересуватися рідною вулицею.

Вдалося вирішити чергову транспортну про-блему – водії постійно нарікали на затори на перетині вулиць Колекторної та Центральної на Осокорках, де майже рік тому встановили світлофор. Тут – зупинка, і великі автобуси перекривали майже всю смугу в бік станції метро «Славутич». Відтак уповільнювався рух транспорту. Спільно з будівельною корпора-цією «Укрбуд» вирішили це питання. Сьогодні завершується створення «кишені» на зупинці для заїзду автобусів.

Володимир ГОНЧАРОВ (фракція «Солідарність») https://www.facebook.com/goncharov.volodymir

На прохання мешканців будинків, розташованих на проспекті Бажана, 9-З і вулиці Вірменській, 1/9, демонтовано кіоск, де продавали алкогольну і тютюнову продукцію. Ця незаконна тимчасова споруда стояла на їхній прибудинкової території. Люди неодноразово скаржилися до районного керівництва, адже кіоск знаходився в зоні об-меження продажу тютюнових та алкогольних виробів, та справа просувалася як мокре горить. Департаменту міського благоустрою та збереження при-родного середовища, до якого мені довелося звернутися, знадобилося для вирішення питання три місяці. І ось 6 квітня незаконну «наливайку» демонтовано.

Ігор БАЛЕНКО (фракція «Солідарність») https://www.facebook.com/BalenkoI/

Починаємо серйозну кампанію зі звільнен-

ня набережної Дніпра. Уже направив депутатські звернення до низки міських департаментів, комунального підпри-ємства «Плесо» з вимогою очистити при-бережну смугу Дніпра (з Броварського проспекту і до Русанівських садів) від ресторанів та інших будівель, які за-громаджують набережну. Рішення про передачу земельних ділянок комуналь-ної власності Київрада не приймала. Ресторан «Природа», купа МАФів-генде-ликів, дебаркадери – все це незаконно загромаджує та закриває від людей набережну, яка належить киянам.

Олег ПЕТРОВЕЦЬ (фракція «Солідарність») https://www.facebook.com/oleg.petrovets

На вулиці Гарматній, 20 повним ходом триває реконструкція гур-

тожитку. Замість п’ятиповерхівки-«сталінки», що гармонійно вписувалася у квартал і формувала його неповторну, хай і соцреалістичну ауру, виростає височезний 20-поверховий монстр. Невдовзі він поглине останні фрагменти ліпнини, яка надавала будівлі гуртожитку особливого шарму та нальоту минулої епохи, і вже ніхто з нових мешканців «від-реконструйованого» будинку не пізнає його історії та не відчує духу старого району величного Києва, який поволі перетворюють на безликий майданчик для забудови висотками, «склянками», МАФами та іншим архітектурним нікчем’ям.

Ігор МІРОШНИЧЕНКО (фракція «Всеукраїнське об’єднання «Свобода») https://www.facebook.com/profile.php?id=100000861344520

у центрі уваги 5Вечірній Київ | 14 квітня 2016 року | №15 (19197)

Олег ПЕТРЕНКО

Заступник голови Нацбанку Катерина Рожкова вже назвала винуватця – бізнесмена і екс-депутата Київради Андрія Іванова. Чинна ж міська влада рятує гроші киян, соціальні проекти та обіцяє поміркувати над порятунком самого банку.

БІЗНЕС-ІМПЕРІя ЗА ГРОШІ ВКЛАДНИКІВ

– Якщо капітан із помічника-ми зірвали з корабля найцінніші прилади і втекли на шлюпці – не варто винуватити в загибелі ко-рабля службу навігації, – заявила заступник голови Нацбанку Ка-терина Рожкова, відбиваючись від звинувачень на адресу НБУ в сприянні у штучному доведенні фінустанови до банкрутства. Вона обіцяє найближчим часом пере-дати правоохоронцям матеріали ревізії:

– Зробимо усе, щоб винних було покарано…

Проблеми в банку накопичува-лися впродовж усього минулого десятиліття. Роками банк креди-тував своїх акціонерів, кредити отримували не комунальні підпри-ємства. Фактично за гроші кому-нальних підприємств і депозити населення девелоперську бізнес-імперію будував один із власни-ків банку Андрій Іванов. Банк кредитував компанії, пов’язані з ним, під заставу «сміттєвих» папе-рів. «Твердих» застав, приміром, збудованих об’єктів нерухомості девелоперської групи, банк ніколи не отримував.

Інша схема виведення грошей – купівля «сміттєвих» облігацій фіктивних фірм-«прокладок». «Хрещатик» був єдиним покуп-цем і держателем цих «цінних» паперів. Банк нерідко кредитував компанії своїх приватних акціо-нерів на завідомо… невигідних умовах. Ставки за кредитами часто були нижчими, ніж ставки за депозитами, які «Хрещатик» залучав у населення. Що повністю суперечить усій логіці ведення банківського бізнесу.

Після діагностики банку стало зрозуміло, що більше трьох чет-вертин кредитно-інвестиційного портфеля «Хрещатика» (близько 6 млрд грн) припадали на компа-

нії, афілійовані з його приватними акціонерами.

Торік, між іншим, банк мав збиток 1,162 млрд грн – ушес-теро більший, ніж позаторік, – 194,626 млн. Як бачимо, є робота для правоохоронців. Є й стаття у КК – «штучне доведення до бан-крутства»…

НАС НЕ «КИНУЛИ» НА 150 МІЛЬЙОНІВ

Для порятунку банку в грудні Нацбанк запропонував акціо-нерам погасити свої кредити і додатково внести щонаймен-ше 600 мільйонів. Вони начебто погодилися. Але у березні між акціонерами виник конфлікт. А рахунки юридичних осіб стали різко «міліти». КМДА, хвилюю-чись за гроші своїх підприємств,

також почала переводити їхні рахунки до інших банків.

У міському бюджеті Київрада, згідно з домовленістю між акціоне-рами і НБУ, заклала 150 мільйонів гривень (свою 25-відсоткову частку) на докапіталізацію «Хрещатика». Але КМДА до останнього не пере-раховувала цих грошей, чекаючи на аналогічний крок з боку інших акціонерів. Не було довіри!

– У березні йшли розмови про викуп частки, про зміну відсотків акцій, – пояснює Олександр Мороз, заступник директора Департамен-ту фінансів КМДА. – Домовленості досягнуто не було. Виник ризик, що все може скластися не так, як планували, що ситуація з банком може вийти з-під кон тролю. Так і сталося. Якщо б КМДА внесла свій внесок.

Де скупитися Як повідомили «Вечірці» у Департаменті промисловості та розвитку підприємництва КМДА, у п’ятницю–неділю в Києві відбудуться традиційні сільськогосподарські ярмарки. Зокрема 15 квітня торгуватимуть у Голосіїв-ському районі на просп. Голосіївському, 116; у Дарницькому – на розі вул. П.Чубинського та Ю.Пасхаліна; в Деснянському – на вул. Маршала Жукова (в межах вул. Космонавта Волкова та просп. Лісового), у Дніпровському – на вул. Гродненській, 1/35–5; у Печер-ському – на розі вул. Л.Первомайського та І.Мечникова; у Подільському – на вул. Світлицького, 31–35, на просп. Г.ґонґадзе,

5; у Святошинському – на вул. Підлісній, 8, на вул. Сільській, 16; у Солом’янському – на вул. Освіти (в межах вул. Вузівської та М.Кривоноса), у пров. Ковальському (в межах вул. Металістів та Смоленської); у Шевченківському – на вул. Бульварно-Ку-дрявській, 2–4, у міжвуличному проїзді біля скверу в межах вул. О.Гончара, 65-а та вул. Б. Хмельницького, 94, на вул. Ружинській, 16–18 (біля скверу), на вул. Деревлянській, 16, на вул. Ризькій, 1.

У суботу ярмаркуватимуть у Голо-сіївському районі на вул. Паньківській, на вул. Голосіївській, 4–10; у Дарниць-кому – на вул. Ревуцького, на розі вул. П. Чубинського та Ю. Пасхаліна; в Дес-

нянському – на вул. О.Сабурова (в ме жах вул. О.Бальзака та просп. В. Мая-ковського); у Дніпровському – на бульв. І. Шамо, 2–12; в Оболонському – на просп.

Оболонському, 21–43; у Печерському – на вул. Німанській, 3–7; у Подільському – на просп. Московському (біля Куренівського парку), на вул. Світлицького, 31–35; у Святошинському – на вул. Булгакова, 10–13/1; у Солом’янському – на вул. Стадіонній (в межах вул. В.Липківського та Богданівської); у Шевченківському – на вул. В.Василевської, 1–17.

У неділю ярмарки відбудуться в Голо-сіївському районі на вул. Маршала Конєва (в межах вул. Академіка Вільямса та Ло-моносова); у Дарницькому – на розі вул. П. Чубинського та Ю.Пасхаліна; у Подільському – на вул. Світлицького, 31–35; у Святошинсько-му – на бульв. Академіка Вернадського, 79; у Шевченківському – на вул. Подвойського, 2–12.

Олександр О М Е Л Ь Ч Е Н К О, депутат Київради, підготував проект

рішення про с т в о р е н н я тимчасової контрольної депутатської комісії ради з перевірки стану справ у банку і його

діяльності за десять років – з мо-менту передачі Омельченком поста мера Черновецькому. «Ми брали у нашому банку дешеві мільярдні кредити – на транспорт, медицину, на все-все, а з 2007-го зробили тільки «дірку» в банку», – каже Омельченко.

пропозиція

Олександр ПАБАТ, депутат Київради:

«Якщо міська влада захоче врятувати банк – немає питань. Він не втрачений. Треба знахо-дити спільну мову з іншими акціонерами. Адже вони теж зацікавлені у цьому. Там не в еконо-мічній площині проблема, а у непорозумінні акціонерів, у відсутності комунікації і нечесній «чорній» роботі окремих осіб-рейдерів. Та тих, кому не подобається, що у міської влади є 25 відсотків акцій 18-го за масштабами банку.

Коли дехто зрозумів, що у банку є труднощі, почали розхитувати «човен»…

думки вголос

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Банк «Хрещатик» лежить на дні. Хто винен і що робити?

Після визнання банку неплатоспроможним у тимчасової адміністрації є кілька варіантів дій.

Перший – ліквідація банку (так стало-ся з майже 60-а фінустановами, які торік були визнані неплатоспроможними). Другий варіант – змусити акціонерів самостійно «оживити» банк. Третій – знайти нового ін-вестора (таких випадків було кілька, останній – 7 серпня 2015 року: 100 відсотків акцій «Укр-

газпромбанку» купила компанія з Об’єднаних Арабських Еміратів). Четвертий – узяти банк у держвласність (так 2008 року вчинили з «Укргазбанком» і «Надрами». Останній, що-правда, потім держава перепродала Фірташу, а торік вдруге оголосила банкрутом). І п’ятий сценарій – зупинка ліквідації банку через суди.

Який з них оберуть для «Хрещатика»? Заступник голови НБУ Катерина Рожкова

сумнівається, що взагалі знайдеться будь-який покупець на спадок Черновецького – Іванова. Бо неплатоспроможний банк цікавий покупцеві передусім вагою свого кредитного портфеля. А в «Хрещатику» він хоч і важкий – 6 мільярдів, але майже 5 з них – безнадійні, видані під заставу «липових» облігацій.

ВАРІАНТИ ДІЙ

що хвилює6 Вечірній Київ | 14 квітня 2016 року | №15 (19197)

Ірина ОПАНАСЕНКО

Національний природний парк «Голосіївський» в останній місяць став об’єктом неабияких пристрас-тей. Масштабне будівництво, що наступає з усіх боків, загрожує завдати шкоди унікальному при-родному заповіднику національ-ного значення. Отож є питання: чи здатне місто забезпечити необхід-ний рівень екологічної безпеки «Голосіївському»? Реальними захисниками парку, який назива-ють зеленими легенями столиці, виступають представники громад-ськості та екологічні рухи.

ПАРК У ЕКОНЕБЕЗПЕцІГенеральний план розвитку Києва не передбачає суттєвого розширен-ня меж міста за рахунок прилеглих територій. Будівництво нових жит-лових комплексів проходить у рам-ках існуючих столичних рубежів. Будівництва переважно ведуться на так званих білих плямах карти української столиці – територіях, які з тих чи інших причин раніше не призначалися для забудови. Одним із таких житлових комп-лексів став Bergen, який зводиться на вулиці Полковника Потєхіна, 9, що в Голосіївському районі. Особливістю цього масштабного об’єкта є те, що він перебуває у безпосередній близькості від НПП «Голосіївський».

Екологічні умови на цій ді-лянці парку досить складні й без будь-якого будівництва. Сусід-ство з житловим мікрорайоном тут дається взнаки. Увійшовши на територію парку з боку вули-ці Полковника Потєхіна, можна побачити залишки вогнищ із зі-тлілими старими меблями, гумо-вими шинами, випалену землю від «шашликових» багать, цвинтарі для домашніх тварин, стихійні звалища скляних і ПЕТ-пляшок, які, як відомо, розкладаються в землі протягом сотень років. Не-можливо без болю бачити повалені дерева, багато з яких є рідкісни-ми. Уже незрозуміло, чи живі, чи мертві знамениті 300-літні Дуби Слави – найтовстіші (з обхватом до 7,4 метра) дерева у столиці, що належать до природно-запо-відного фонду.

Усі ці шкідливі для парку на-слідки діяльності містян екологи називають антропогенним на-вантаженням (тобто викликаним діями людини. – Авт.) на його територію. У виданій ще десять

років тому монографії «Екологія Голосіївського лісу» читаємо: «По-силене антропогенне навантажен-ня на екосистеми Голосіївського лісу призводить до скорочення і фрагментації популяцій усіх об-стежених рідкісних видів рослин. У даний час необхідним є збережен-ня тієї вже критично малої площі, що ще забезпечує збереження на-явних популяцій рідкісних рослин. Скорочення площі лісу і посилення рекреаційного та господарського впливу неминуче призведуть до втрати біорізноманіття».

Десять років по тому, як було зроблено вченими цей сумний висновок, ситуація тільки по-гіршилася. Поза всякими сумні-вами, поява багатоповерхового житлового комплексу з трьома тисячами жителів і сотнями парко-місць для авто тільки збільшить рівень антропоген-ного навантаження.

ЗАБУДОВНИК ПОЧУВ ГОЛОС ГРОМАДИ

У цій ситуації на захист парку вийшли жителі Голосіївського району разом з учасниками та волонтерами молодого ГО «Все-українське право народу» (ВПН), яке вже зарекомендувало себе дієвими екологічними акціями в різних куточках Києва. Учас-ники ВПН здійснили екологічну експедицію до тієї частини Го-лосіївського парку, що межує з вулицею Полковника Потєхіна. За її результатами було проведено екологічні акції під девізом «Збе-режімо Голосіївський парк – зелені легені Києва», зелений суботник. А ще волонтери ВПН постійно пікетують забудовника і його май-

бутній об’єкт на вул. Полковника Потєхіна, 9.

Ситуація навколо будівництва поряд із Голосіївським парком поступово зайшла в глухий кут, відкривши всі підводні рифи ве-дення будівництва по-київськи. Адже, з одного боку, забудовник має всі дозвільні документи і ви-сновки експертиз про можливість зведення житлового комплексу на вул. Полковника Потєхіна, 9, а інвестори очікують на житло. З другого боку – протестує гро-мадськість та екологічні органі-зації на кшталт «Всеукраїнського права народу», які виступають за екологічну безпеку парку. Ще зо-всім недавно ситуація здавалася такою, яку неможливо розв’язати.

Втім, останнім часом світло в кінці екологічного «тунелю» все ж таки з’явилося.

Під тиском громадськості та еко-логічних організацій забудовник ЖК Bergen погодився здійснити під час будівництва ряд заходів для зниження антропогенного на-вантаження на парк. На початку березня нинішнього року ці заходи були сформульовані компетентними екологами та фахівцями парку, що входять до Бюро Науково-технічної ради НПП «Голосіївський». Автори-тетні фахівці визнали, що необхідно здійснити комплекс заходів, без яких будівництво на вул. Потєхіна взагалі неможливе. Серед них – зведення огорожі з облаштуванням в’їзної гру-пи уздовж частини вулиці Потєхіна й аж до вулиці Генерала Родимцева, проведення рекультивації вимоїн у парку поряд з будівництвом, освіт-лення території, ремонт паркану між парком і Національним виставковим центром, облаштування пішохідних, велосипедних і туристичних марш-рутів, стежок здоров’я, встановлення антивандальних знаків, щитів, урн тощо. Крім того, зведення нової сис-теми зливостоків, яка унеможливить забруднення парку. Присутній на засіданні представник ЖК Bergen

заявив, що усі ці заходи будуть ре-алізовані за рахунок забудовника.

ВОЛОНТЕРИ ПРОКОНТРОЛююТЬ

«Якщо міська влада втрачає контроль над екологічною ситуацією у столиці, в результаті чого можуть постраждати навіть такі унікальні природні оази, як Голосіївський парк, своє слово мають сказати гро-мадські рухи, – говорить голова правління ГО «Всеукраїнське право народу» Сергій Шевченко. – Вивчив-ши ситуацію навколо будівництва на вул. Потєхіна, 9, ми відразу ж провели ряд акцій з вимогами до забудовника вжити заходів, які до-зволять зберегти екосистему парку, його флору і фауну від негативних наслідків неминучого розростання мегаполісу. Про успішність цих акцій можна судити, спостерігаючи за розвитком ситуації: адміністрація парку сформулювала вимоги до забудовника – і той готовий їх ви-конувати».

Правління ГО «Всеукраїнське право народу» прийняло рішення про те, що цей рух забезпечить гро-мадський контроль за виконанням зобов’язань забудовника. Учасники та волонтери ВПН готові крок за кроком контролювати втілення в життя кожного з пунктів вимог щодо парку. Починаючи з уже під-писаного договору про будівництво огорожі навколо території парку, що межує з житловим комплексом, і закінчуючи встановленням анти-вандальних урн і щитів.

На жаль, ситуація навколо Голо-сіївського парку не є унікальною для української столиці. Видаючи дозвіл на будівництво у місті, часто не прораховують екологічні наслідки цього. Результатом таких рішень-дозволів стають проти-стояння містян і громадських ор-ганізацій, зростання соціальної напруженості у столиці. Виходом із ситуації може стати залучен-ня – як свого роду третейських суддів – авторитетних незалеж-них екологів. А громадськими контролерами за виконанням їхніх вимог стануть екологічні рухи. Мабуть, тільки в цьому випадку Київ зможе зберегти своє звання однієї з найзеленіших столиць у Європі.

Парк будівельного періоду Ситуація навколо будівництва на вулиці Полковника Потєхіна – один з небагатьох прецедентів, коли підприємці дослухалися до екологів

коментар еколога

Вадим АЛЕКСЄЄНКО, доцент кафедри зоології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат біологічних наук: – Забудовник не претендує на територію природно-заповідного фонду, не торкається кордонів національного природного парку, а тому немає юридичних підстав забороняти будівництво. Опір же природоохоронців цілком зрозумілий і обгрунтований з екологічної точки зору. У цій ситуації дуже важливо не вийти за межі розумного. Надмірні заборони як у політичному житті, так і у сфері охорони природи часто призводять до протилежного ефекту. У кращому ви-падку їх ігнорують. Ситуація навколо будівництва на вул. Полковника Потєхіна – один із небагатьох прецедентів, коли підприємці прислухалися до еколо-гів і не діють з позиції грубої сили, а шукають компромісів. Науково-технічна рада парку, проаналізувавши ситуацію, висунула певні вимоги до майбутнього сусіда. Чи покращиться стан збережен-ня природи на ділянках національного парку, що межують з вулицею Потєхіна? Ні. Однак, якщо будувати житловий комплекс без засто-сування компенсаційних заходів, наслідки будуть взагалі непоправ-ними. Саме тому рішення науково-технічної ради варто підтримати і вплинути на його виконання Домобудівною компанією №7.

Проблема будів-ництва поблизу парку – одна з ключо-вих з точки зору збе-реження екологічного балансу природного заповідника. Звісно,

рішення Науково-тех-нічної ради парку – це не нормативний доку-мент, який зобов’язує когось його виконува-ти, – зазначив пред-

ставник адміністрації НПП «Голосіївський»

Андрій Хрутьба. – Од-нак, поза всякими

сумнівами, такі за-ходи призведуть до

зниження антропоген-ного навантаження

на парк. Важливо, що забудовник обіцяє їх

виконати.

Місто не може не розвиватися. Тому будівництво поблизу парку, на мій погляд, можливе в разі виконання забудовником рішення Науко-во-технічної ради парку, – заявив кандидат біологічних наук Вадим Алек-

сєєнко. – Компанія-забудовник, хоча і під впливом громадських організацій, але запропонувала сама вкласти гроші в екологічну безпеку парку. За моєю

оцінкою, благоустрій території, запланований забудовником, відповідає європейським нормам. З урахуванням вимог забудовника під контролем гро-

мадських організацій екологічна обстановка в парку не погіршиться.

суспільство 7Вечірній Київ | 14 квітня 2016 року | №15 (19197)

безпечна столиця

Щасливчик із екіпажу «Янголи»Чому хлопці продовжують контракт із військом

У неповні 28 років Володимир по-бував там, у горнилі запеклих боїв. Пощастило. Не лише сам вижив, але й врятував життя важкопора-неному командиру взводу капітану Валентину Дегтяру. Каже, що з Дег-тярем готовий знову йти у будь-яке пекло, аби тільки звільнити нашу землю від різної погані.

Хто ж він, Володимир Муляр, звідки беруться такі сміливці?

– Родом я з села Четирбуки Ше-петівського району, що на Хмель-ниччині, – бере слово відважний боєць. – З 1992 року проживаю у Києві. Після закінчення школи вступив до Київського індустрі-ального технікуму, отримав спе-ціальність технік-електромеханік. Потім – строкова служба в армії. Восени 2007-го підписав перший контракт зі Збройними силами. Служу і понині. Хочу залишитися у війську й надалі. Це – моє… Мрію про той час, коли отримаю вищу військову освіту, – навчаюся у Військовому інституті телекому-нікацій та інформатизації.

У розмові повертаємося до часу суворих випробувань. Які струни в душі цього чоловіка зачепила ро-сійська агресія? Чому все залишив і вирушив на фронт?

– У серпні 2014-го я добровільно пішов до війська, ніхто мене не змушував, – згадує Володимир. – Сам чудово розумів, що захист держави – це передовсім моя ро-бота, як, скажімо, робота медика – лікувати або вчителя – навчати. Потрапив до 24-ї механізованої бригади, другої бойової тактичної групи. Ми діяли на Луганщині – Новоайдар, Лисичанськ, 31-й, 29-й, 32-й блокпости, бахмутівська траса.

«Роботою» Володимир називає і військову операцію з прориву блокади 32-го блокпосту. Того дня загинуло 9 наших воїнів. На підмогу своїм проривалися дві групи на БМП-2 – екіпажі «Янголи» та «Балабай».

– Мені пощастило. З екіпажу «Янголи» я єдиний залишився в живих, – розповідає Муляр. – Той бій не забуду ніколи. Командир взводу капітан Валентин Дегтяр отримав важке порання на початку

бойового зіткнення. Однак він усе ж командував своїми хлопцями. По-тім я його десять кілометрів тягнув на собі… до своїх. На жаль, наша держава жодним чином не відзна-чила і не нагородила капітана. Слава Богу, що він вижив і повернувся до своєї родини, до своєї донечки. Це і моя найбільша винагорода за цей бій, за всю війну, зрештою.

За той бій Володимир Муляр отримав премію та медаль Кабінету Міністрів України.

Можливо, старший сержант колись стане генералом. А поки що нам цікаво було почути його думки про сьогодення армії.

– Чи відчутні зміни, перш за все, у зарплаті та соціальних гарантіях?

– Так, відчутні, – упевнений Володимир Муляр. – Цьогоріч з по-чатку січня нам почали нарахову-вати заробітну плату в подвійному розмірі порівняно з попередніми періодами. Враховуючи стрімке зростання цін на продукти, таке суттєве підвищення не може не радувати.

– Чи є зміни у матеріальному забезпеченні контрактника (одяг, амуніція, озброєння)?

– Армійська форма стала на-багато зручнішою і такою, що від-повідає потребам бійця. Її можна назвати уніформою європейського типу.

А на завершення розмови «Ве-чірка» запитала: яку пораду чи настанову воїн може дати тим молодим людям, які уникають призову до армії, переховуються, тікають за кордон?

– Усе життя тікати чи перехо-вуватися не будеш. Однак якщо такі хлопці хочуть жити під п’ятою російської імперії, то, будь ласка, нехай тікають, іншої долі для рабів годі й чекати. Але якщо вони хочуть бути вільними, жити на своїй землі, бути тут справжніми господарями, то зобов’язані сумлінно виконувати свій обов’язок перед державою. Ми повинні захищати свою Україну в будь-якому випадку, незалежно від обставин чи політичного устрою.

Ось такий він, старший сер-жант Муляр, щасливчик із екіпажу «Янголи».

На цьому наголосив керівник апарату КМДА Володимир Бон-даренко, розповідаючи про спе-цифіку проекту міської цільової комплексної програми «Безпечна столиця» на 2016–2018 роки, яку депутати мають затвердити на пленарному засіданні Київради.

У рамках програми «Безпечна столиця» в міс ті працюватиме так званий ситуаційний центр, який було відкрито у Головному управлінні Національної полі-ції у м. Києві ще до Євро-2012. Сюди, приміром, надходитиме інформація з камер відеоспос-тереження, яку аналізуватимуть вартові правопорядку.

Окрім того створять єдиний ситуаційний міський центр у КМДА. Його завданням стане контроль за дорожнім рухом у столиці, розробка різних ситуа-ційних схем з метою уникнення заторів на вулицях, скажімо, під час проведення масових заходів.

У муніципалітеті планують збільшити кількість необхідних камер відеоспостереження на вулицях і перехрестях, встановити в установах та закладах тривожні кнопки для виклику поліції.

Для реалізації цього проекту залучатимуть кошти з міського та центрального бюджетів, а також на підставі конкурсів пропонуватимуть співпрацю з компаніями, що спеціалізують-ся на виготовленні обладнання для систем відеоспостереження.

ЩО МАЄМО Програма «Безпечна столиця»

на 2012–2015 роки передбачала видатки у розмірі 355,6 млн грн. Фактично було виділено 70,2 млн грн – ці кошти освоєно повністю.

В. о. начальника управління з питань запобігання та протидії корупції Віра Олійник:

– Через недостатнє фінансу-вання не виконано 11 заходів із запланованих 37-ми. Це насам-перед встановлення у громад-ських місцях засобів екстреного зв’язку «громадянин–міліція»,

попередження злочинності серед неповнолітніх…

ЩО БУДЕ ЗРОБЛЕНО

Загальний обсяг фінансування програми на три роки становить 310,7 млн грн. Кошти виділяти-муться з міського бюджету.

У рамках програми передба-чається:

– впровадження систем ві-деоспостереження з можливіс-тю розпізнавання державних номерних знаків транспортних засобів, облич, передачі інфор-мації з відеокамер до чергової частини Головного управління Національної поліції;

– встановлення технічних засо-бів відеоспостереження на стан-

ціях метрополітену (за рахунок коштів інвестора);

– забезпечення діяльності кі-нологічного центру столичної поліції;

– створення та впровадження сучасних інформаційних техно-логій, придбання засобів зв’язку, оргтехніки та спеціальних засобів, проведення експертизи у кримі-нальних провадженнях;

– придбання транспорту, паливно–мастильних матері-алів, форменого одягу та ре-чового майна для особового складу, проведення ремонтів та утримання адміністративних будівель тощо.

Кожна вулиця буде під контролем? Широке впровадження у місті сучасних технічних засобів дасть змогу поліпшити криміногенну ситуацію

тривожні цифри

Станом на 1 січня 2016 року у столиці зареєстровано 63517 кримінальних правопорушень, що на 20% більше, ніж за анало-гічний період минулого року (53164). Крадіжок – 27806, розбійних нападів – 417, грабежів – 4235, випадків шахрайства – 7942. Рівень злочинності з розрахунку на 10 тисяч населення у Києві становить 226,6 кримінальних правопорушень. Торік працівники поліції Києва вилучили 693 одиниці вогне-пальної зброї. Зареєстровано 513 кримінальних правопору-шень, пов’язаних з незаконним обігом зброї, боєприпасів та вибухових речовин. До суду направлено 279 справ. Припинено протиправну діяльність 9 організованих груп, які вчинили 82 кримінальні правопорушення.

довідка

Головне управління Націо-нальної поліції в місті Києві 102 – поліція Довідкова – (044) 271-93-33 Головне Управління ДСНС України у місті Києві 101 – пожежна допомога Чергова частина – (044) 272-32-91 Консультаційний Центр – (044) 278-06-52 ГУ СБУ по Києву та Київській області (044) 256-94-10, 255-82-76 – черговий, телефон довіри 0800- 501-482 (безкоштовно) – coll-центр СБУ

Анатолій ШЕМЕТ

Ось уже майже два роки, як ми воюємо з російсько-теро-ристичними бандами. Через фронт пройшли десятки тисяч наших співвітчизни-ків. Війна по-справжньому торкнулася дуже багатьох, адже у всіх є знайомі, сусіди чи колеги, що на собі її відчули… Одним із воїнів, який не побоявся ризикнути в ім’я захисту своєї землі, є і Володимир Муляр, стар-ший сержант Збройних сил України.

тиждень столиці8 Вечірній Київ | 14 квітня 2016 року | №15 (19197)

7 квітня. Під час виступу в Києві світової зірки Ніка Вуйчича, в якого немає рук і ніг, було встановлено рекорд України: в одному

місці були присутні одночасно понад 700 інвалідів-візочників. 33-річний Нік Вуйчич зустрівся з пацієнтами Центрального

військового госпіталю, дитячої онкологічної лікарні та виступив перед багатотисячною аудиторією на стадіоні «Олімпійський».

У Києві почали розквітати ранні сорти магнолій. Перші квіти з'явилися

в Ботанічному саду ім. Фоміна. Зокрема, зацвіли два дерева з білими квітами і одне –

з рожевими.

7 квітня. На заводі «Ленінська кузня» збудують чотири малі броньовані артилерійські катери на замовлення Міністерства оборони України.

17Вечірній Київ | 14 квітня 2016 року | №15 (19197)

Фото Бориса КОРПУСЕНКА ,

Олексія ІВАНОВА та Павла ПАЩЕНКА

11 квітня. Кияни вшанували пам’ять в’язнів нацистських концтаборів. Міський голова Віталій Кличко поклав квіти до

пам’ятника жертвам нацистського терору і жертвам Бабиного Яру. «Дуже важливо пам’ятати про страшну трагедію Другої світової війни,

аби подібне не повторилося в майбутньому», – наголосив мер.

7 квітня. На заводі «Ленінська кузня» збудують чотири малі броньовані артилерійські катери на замовлення Міністерства оборони України.

11 квітня. На вулиці Ревуцького (Дарницький район) вирував традиційний сільськогосподарський ярмарок. 120 підприємців

пропонували товари для садівників і городників. Кияни та гості столиці мали нагоду придбати насіння квітів, овочевих культур,

саджанці фруктових дерев, а також садово-городній реманент, мінеральні добрива, засоби захисту рослин.

11 квітня. Наводять порядок на території, прилеглій до фундаментів Десятинної церкви. Продавці сувенірних яток, які торгують біля підпірної стіни схилу та сходів, що виходять на вул. Володимирську, перенесуть свої «лавки» до інших місць.

9 квітня. Громадські активісти й мешканці Шевченківського району провели толоку на легендарному стадіоні «Старт».

У парку «Відрадний» (Солом’янський район) заклали Алею українсько-грузинської дружби. Посадили 21 дерево ліщини у пам’ять про учасників мирного

протесту, які загинули під час розгону багатотисячної демонстрації у Тбілісі 9 квітня 1989 року. Цей день став прикладом незламності духу грузинського

народу і щорічно відзначається як День відновлення незалежності Грузії.

азимут 9Вечірній Київ | 14 квітня 2016 року | №15 (19197)

Фотохудожник Сергій ТУМАСОВ:

«За подорож я втрачаю шість кілограмів ваги»

Марія КАТАЄВА

В арсеналі киянина, мандрівни-ка-екстремала Сергія Тумасова понад 10 експедицій у важкодос-тупні місця планети. Він наодин-ці перетнув пустелю Атакама у Південній Америці та незаселені дикі простори Західної Австралії, здійснив кілька нічних сходжень в Андах і Гімалаях на висоту близько 6 тисяч метрів. З кожної поїздки, окрім вражень, приво-зить фотографії-трофеї. Нещо-давно частину світлин Тумасов показував на виставці у столиці.

– Що вас спонукає подоро-жувати?

– Спочатку просто хотілося по-бачити світ. Я є продуктом закри-тої радянської системи, тож коли відкрилися кордони і з’явилася фінансова можливість, почав із родиною мандрувати, дізнавати-ся, як же насправді живуть люди. Фотоекспедиціями став займатися пізніше, в середині 2000-х – у такі мандрівки їжджу сам. Першими були подорожі до Непалу зі схо-дженнями та зйомками.

– Для вас це хобі? – Це професійна діяльність, яка

є основним джерелом доходу. Я починав як фізик-теоретик. Коли Союз розпався, став професійним менеджером, отримав економічну освіту, написав докторську дис-ертацію з бізнесу… Свої роботи позиціоную як фотопанно для інтер’єрів, які прикрашають при-міщення. На них можна дивитися днями й тижнями, вони не на-бридають.

– Які особливості зйомки в екзотичних місцях?

– Можна кілька годин стояти на одному місці й фотографувати, чекаючи, допоки з’явиться по-трібне світло. З одного ракурсу

виходить кілька сотень світлин. Йду тільки тоді, коли повністю задоволений зйомкою. Важливе світло, різні режими – витримка може бути як 5–10 хвилин, так і кілька секунд. Це постійні екс-перименти…

– Які відчуття виникають у далеких мандрівках?

– Умиротворення, спокій. Коли вдається об’єднатися, резонувати з природою, відчуваєш плавну течію енергії. Якщо ж, навпаки, починаєш вибиватися з цього ритму, природа одразу карає. У мене було чимало таких випадків: накривало хвилею, провалювався під лід, зривався, з машиною ле-тів у прірву... У природі не треба поспішати чи бути агресивним. Два-три тижні самотності лише на користь – трохи очищується голова, скидаєш все зайве.

– Де були востаннє?

– У Біскайській затоці, це узбе-режжя Атлантичного океану на півночі Іспанії. Це знакова по-дорож, бо я починаю переосмис-лювати свою діяльність, шукати нові форми.

– А які експедиції були най-складнішими фізично і мораль-но?

– Коли близько трьох тижнів на самоті перетинав Атакаму, пусте-лю в Чилі, або у Західній Австралії, де тижнями не бачив людей. Вони вимагали чималої сили духу, на-полегливості. Фізично важкими були сходження в Перу вночі, аби встигнути щось побачити. У

мандрівках я майже нічого не їм, кожна забирає шість кілограмів ваги. Фотоапарат і вода – найголо-вніше, що потрібно мати з собою. Зазвичай я волію не витрачати час на їжу, бо намагаюся зробити якомога більше. Буває, що між вранішньою і вечірньою зйомкою відстань 500–600 кілометрів, яку потрібно не лише подолати, а й обрати потрібне місце для фото-графування. Інколи повертаюся назад познімати ще. Так за ман-дрівку можу проїхати-пролетіти 10–12 тисяч кілометрів.

– Як обираєте місця для фо-тоекспедицій?

– Переважно знаходжу в Інтер-неті, спочатку це красиві картин-ки. Кожне місце детально вивчаю: де можна поставити фотоапарат, чи буде воно потенційно цікаве, яке світло вранці, яке ввечері. Якщо підходить, визначаю, чи є ще щось цікаве навколо в радіусі одної-двох тисяч кілометрів. Дуже допомагає googlе maps. Знаходячи 5–6 точок для зйомки, планую експедицію.

– Чого вас навчили тривалі подорожі?

– Вони змінили моє ставлення до світу, я став спокійнішим. Почав глибше бачити все, що відбува-ється: причини подій, корені та можливі наслідки. Коли всі казали, що Путін піде на Україну війною, я відчув, що цього не буде, він так

і залишиться на Сході.

– Де іще хотіли б побувати? – Патагонія, пустеля Наміб,

Австралія.

– А які куточки Києва вас приваблюють?

– Тут існує парадокс. Хоч Київ і моє рідне місто, але воно мені зовсім не подобається. Те, що з ним зробили за останні 20 років, – просто жах! Раніше я ставився до цього більш байдуже, але нині професійним оком фотографа бачу шалену дисгармонію, яка виникла в нашому місті.

Пустиня Атакама

Кантабрія, Іспанія

Хофн, Ісландія

Скільки коштують тури та як дешевше відпочитиМарія КАТАЄВА

Куди найчастіше кияни беруть тури, скільки вони коштують та як дешевше відпочити.

– 2015 року частка турів до Єгипту й Туреччини зросла на 40 відсотків, і ця тенденція триває, – запевняє директор однієї зі сто-личних турфірм Олег Кулик. – Річ у тім, що ці країни втратили росій-ського туриста, тож знизили ціни і стали доступними для українців, незважаючи на девальвацію долара.

До Стамбула їдуть менше, пе-реважно на екскурсії, а майже 99 відсотків туристів воліють від-почивати в Анталії. Тиждень на двох у чотири- чи п’ятизірковому готелі з перельотом коштуватиме 700-1000 доларів.

Існують дві можливості заоща-дити. Перша – завчасне бронюван-ня, за кілька місяців, і тоді виходить дешевше. Так роблять більшість туристів з Європи чи Америки. У нас же багато людей їздять за «гарячими турами», які можна при-дбати навіть за 400 доларів.

За словами Олега Кулика, крім Єгипту та Туреччини, кияни також прямують до Тунісу, Кіпру, Араб-ських Еміратів. Утім, повноцінний сезон там починається наприкінці

травня. З-поміж європейських кра-їн популярні Греція й Болгарія. Од-нак через необхідність в отриманні візи, до якої нещодавно додалася ще й дактилоскопія, охочих відпо-чивати там небагато. Адже умовою для відкриття візи є наявність пев-ної суми коштів на банківському рахунку та довідка з місця роботи про офіційну зар плату, а наразі чимало українців, навіть якщо й мають гроші, не довіряють банкам, віддаючи перевагу готівці.

Загалом, їздити на відпочинок кияни стали більше порівняно з двома минулими роками. На думку Олега Кулика, це пов’язано з тим, що люди трохи заспокоїлись і ви-рішили витратити заощадження на якісний відпочинок.

Серед напрямків внутрішнього туризму пальма першості належить Львову, Одесі, а також карпатським курортам. Багато киян замість за-кордонного відпочинку обирають українську альтернативу. Це значно дешевше, та й якість обслугову-вання не поступається іноземному рівню. Якщо поїздка за кордон на тиждень для двох обійдеться у 25-30 тисяч гривень, то в Україні можна відпочити за 7-8 тисяч гривень. По-стійний потік туристів, навіть без урахування сезону, існує у Львові, а навесні та влітку «Меккою» для відпочивальників стає Одеса.

Одеса – Вилкове 2300 грн; тривалість: 3 дні; транспорт: автобус, поїзд. М’який клімат створив Одесі репутацію перлини на березі моря. Вилкове – українська Венеція, дивовижне містеч-ко на воді з безліччю каналів.

«Полтавські галушки» 1450 грн; тривалість: 2 дні; транспорт: автобус. У Полтаві ви побачите дивовижний пам’ятник полтавським галушкам, відвідаєте місце Полтавської битви. У Диканьці побуваєте там, де знімався фільм «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Долина нарцисів 1100 грн; тривалість: 2 дні; транспорт: автобус, поїзд. У програмі туру – прогулянка Ужгородом і Мукачевим, відвідування замку Паланок і Закарпатського музею народної архі-тектури та побуту, а також унікального ботанічного об’єкта – Долини нарцисів.

занотуйте

Хостели не лише для молоді Якщо путівка здається вам дорогою, відпочити можна й самотужки, зупинившись у хостелі. З англійської «hostel» перекладається як гуртожиток. Це європейська система розміщення, яка пропонує пожильцям спальне місце, зазвичай без додаткових зручностей у кімнаті. Окремо є кухня, туалет і душова.

– Наші хостели відповідають європейським стандартам. У них зупиняється не лише молодь. Наприклад, часто до нас приїжджають учасники конференцій чи інших заходів. Дехто спочатку прискіпли-во ставиться до ідеї пожити в хостелі, але потім залишається задо-воленим і навіть рекомендує друзям, – розповідає віце-президент Всеукраїнської хостел-асоціації Олена Іващенко.

Щоб обрати гарний хостел, Ірина радить переглянути відгуки в Ін-тернеті, приміром на сайтах tripadvisor, hotels24.ua, hihostels.сom.ua.

Одна ніч у хостелі коштуватиме від 90 грн (у багатомісній кімна-ті). За 300-400 гривень можна зняти номер на двох. Мережа хосте-лів працює не лише у Львові та Одесі, а й у Мукачевому, Ужгороді, Херсоні, Миколаєві, Харкові та Чернігові.

крізь віки18 Вечірній Київ | 14 квітня 2016 року | №15 (19197)

Григорій МЕЛЬНИЧУК

З точки зору архітектури Київ – досить молоде місто. Практично всі споруди, які ми називаємо старовинними, зведені наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, за ча-сів капіталістичного будівельного буму. Історичні храми старіші – це переважно ХVIIІ століття, коли після визвольної війни Богдана Хмельницького та подальших буремних часів настала така собі стабільність. Тоді ж реконструю-вали і давньоруські храми – знову ж, у стилі ХVIIІ століття. Та будівлі змінюють одна одну, а дещо збе-реглося у більш давньому вигляді – це планування вулиць. Подеку-ди ми досі ходимо так, як ходили у часи князів! Більше того – в них вкладено сенси міського центру ще біблійних часів!

…Вузенькі криві вулички з тися-чолітньою історією, міські бра-ми, торжища, щільно розміщені невисокі різноманітні будинки, затишні кафе і невеличкі сквери-ки – це, здається, не про Київ. Тож дуже незвично виявляти, що це визначення стосується декількох кварталів у самісінькому центрі, які багато киян просто не помічає. Атмосферу класичного європей-ського Старого міста найкраще передає територія міста Ярослава – фортеці з житловими кварталами і Софійським собором у центрі.

ВУЛИцІ яК ДЗЕРКАЛО ІСТОРІї

Київ має чотири великих істо-ричних райони, і вулична мережа кожного з них має свою історію. Найстарішу частину міста – Поділ – було повністю переплановано на початку ХІХ століття, після вели-чезної пожежі 1811 року. Печерськ, де не так уже й багато житлових кварталів, планувався з огляду на побудову фортеці у XVIII-ХІХ століттях, район вздовж Либе-ді – Нова Забудова – планувався на вільній території і, як і Поділ, має переважно прямокутні квар-тали. Найстаріша ж планувальна система – у Верхньому місті, вона збереглася ще з князівських часів.

Сьогодні ми вважаємо централь-ною вулицею міста Хрещатик – але цей статус він отримав порівняно недавно, коли на початок ХХ сто-ліття всі історичні райони врешті злилися в єдину міську тканину. До нього за головну вулицю вважа-лася Володимирська – спланована у першій половині ХІХ століття за генеральним планом Вікентія Беретті як проспект Верхнього міста, що веде від центральної площі – Софійської. А до цього, з великою перервою часів занепаду Верхнього міста, головною була нинішня вулиця Золотоворітська – що вела від Золотих воріт до тієї ж Софійської площі, прокладена ще за часів Ярослава Мудрого.

Задуми князя, що правив у Ки-єві у 1015–1054 роках, у справі

розбудови міста були дуже амбітні. В порівнянні з раніше укріпленими районами – містом Володимира та містом Ізяслава (Михайлівський монастир) площа зростала більш ніж у п’ять разів. Новими форпостами стали три в’їзди з брамами – Золоті ворота, Львівські ворота (Львівська площа) та Лядські ворота (Майдан Неза-лежності). Від них наче промені починалися внутрішні вулиці – розгалуження вулиць від Май-дану Незалежності та Львівської площі на карті виглядають наче дзеркально. А від Золотих воріт починалася головна вулиця, що вела на головну площу міста, за якою, вже крайці схилів, розта-шовувалося місто Володимира та Михайлівський монастир.

Аби утвердити Київ значним європейським центром, Ярослав Мудрий задумав повторити пла-

нування центру Константинополя, який

в свою чергу наслідував Єруса-лим. У першу чергу мова про Золоті ворота як центральний в’їзд – брами з такою назвою також є в цих містах, і, за легендами, через них має пройти Ісус Христос під час Другого Пришестя. Від Золотих воріт починається головна вулиця, що веде до головної площі, на якій стоїть головний храм – Софія, так само, як і в столиці Візантії. І так само обабіч вулиці перед собором стояли по обидва боки храми на честь Георгія та Ірини – такі імена мали в хрещенні Ярослав Мудрий та його дружина Інгігерда.

АРТЕфАКТИ МІСТА-фОРТЕцІ яРОСЛАВА

Та збереглося не лише плану-вання вулиць. То тут, то там відна-ходяться все нові артефакти часів

розквіту князівського Києва. Най-відоміша знахідка – Золоті ворота, залишки яких у середньовіччя за-копали у вал, а віднайшли завдяки археологу Кіндратію Лохвицькому у 1832 році. То була велика міська сенсація – та чого йому коштува-ло переконувати містян збирати кошти на великі розкопки!

У наступні роки Лохвицький віднайшов залишки Ірининсько-го храму – на розі вулиць Во-

лодимирської та Ірининської. Тоді Володимирську саме

прокладали як нову широку магістраль, та на пам’ять лишили Ірининський стовп,

який знесли у 1930-х роках. Фун-даменти Георгіївського храму на початку Георгіївського провулку збереглися краще, й у 1744-1752 роках на них звели нову церкву – її теж знищили за СРСР у 1930-ті роки. А на розі провулку та Стрі-лецької вулиці археологи знайшли великий християнський цвинтар. На початок ХІХ століття чимало земляних валів ще зберігалося, але із стрімкою забудовою міста їх лік-відували. Лишилася єдина ділянка – між вулицями Бориса Грінченка та Малопідвальною, і зараз вона теж під загрозою забудови…

Лядські ворота на Майдані Не-залежності віднайшли археологи В. Ленченко, М. Сагайдак та В. Харла-мов у 1981 році під час будівництва великого підземного переходу. Тоді над їх фундаментами сформували приміщення, що мало стати під-земним музеєм – та, як то кажуть, «руки не дійшли». Вдруге їх відко-пали на початку 2000-х років, коли будували вже підземний торговий

центр – знову музей не влаштували, лише звели декоративну браму сумнівної архітектури.

А ось віднайти треті – Львівські – ворота міста Ярослава – це вже за-дача майбутнього. Проіснували вони аж до 1795 року і були зрівняні із землею відносно недавно, у середині ХІХ століття. Археологічних розко-пок на Львівській площі досі не про-водилося – однак тут має бути вихід зі станції метро «Львівська брама». Втім, недавно археологи працювали неподалік – на розгалуженні вулиць Велика Житомирська та Стрітенська до 1930-х років розташовувалася Стрітенська церква, відома ще з часів Київської Русі. Знищений за СРСР храм збудували у 1853–1861 роках – та в усі часи саме на цьому місці стояли церкви, і певні решт-ки їх було віднайдено. Церковна громада на разі зберігає знахідки і шукає кошти на відбудову храму.

За яким документом розбудовується столиця Сьогодні у Києві є суттєві проблеми з містобудівною документацією й актуального Генерального плану фактич-но немає. Діючий Генплан прийнято 2002 року, він був розрахований до 2020-го, але за часів Леоніда Черновець-кого зазнав чимало змін, та й загалом будівництво всупереч Генплану для Києва не дивина. Наприклад, Дарницького авто-мобільно-залізничного мосту не передбачав жоден Генп-лан – але його побудували. Є також проект Генплану до 2025 року, розроблений КО «Інсти-тут Генплану Києва». Цей доку-мент під час підготовки багато разів змінювався і сьогодні практично не сприймається суспільством. А за прийнятим у 2011 році законом про міс-тобудівну діяльність усі діючі генеральні плани оголошено безстроковими. Нині триває громадське об-говорення проекту зонінгу центру міста. Хоча він може бути прийнятий лише після того, як затвердимо Генплан. Натомість активно розро-бляються і приймаються ДПТ – детальні плани територій, в межах мікрорайонів. Одначе тут спостерігаємо конфлікт інтересів – фінансують їх роз-робку забудовники, і, відпо-відно, ДПТ готуються з огляду на плани забудови, а не на потреби розвитку території.

Ми ходимо вулицями, спланованими за часів Київської Русі За генпланом князя Ярослава Мудрого

Місто Ярослава в цифрах:

Час заснування: 1037 рік.

Площа: понад 60 га.

Довжина укріплень: 3,5 км.

Ширина валів в основі – до 30 м.

19Вечірній Київ | 14 квітня 2016 року | №15 (19197) проза життя

Реклама

«Вечірка»: 110 років із киянами. Будьмо разом і надалі!

Передплата на 2015–2016 роки з доставкою газети у поштову скриньку

Купити газету «Вечір-ній Київ» можна у мережах «Союздру-ку», «Київоблпресі» (Київська обл., Жи-томир, Житомирська обл.), поштових відді-леннях Києва та області.

Оформити передплату можна у поштових відді-леннях та в редакції: Київ, вул. Володимирська, 51-б, 1-й поверх, кімн. 8. Тел.: 234-27-35

Передплатний індекс

37607

1 місяць 14 грн3 місяці 42 грнпівроку 84 грнрік 168 грн

ЛИШЕ14 грн

на місяць

8 жовтня 2015 року №40 (19170)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

facebook.com/vechirkanova

vechirniykiev.com.uatwitter.com/vechirkanovavk.com/vechirkanova

» 6

» 4

» 10–16

TVпрограмаНайз

ручн

іша

Жереб кинутоВіднині партії мають номери у виборчому бюлетені.

Боротьба за симпатії електорату стає все запеклішою

В гостях у медиків спеціального призначення «Вечірка» дізналася, як навчають надавати невідкладну допомогу

Подробиці на стор. 7

Німецькі фахівці готують революцію у столичНій іНфраструктурі

Політична реклама

олексій резНіков про НовиНи із фроНту боротьби з корупцією

Подробиці на стор. 8, 17

Фото Григорія Кубланова

Голова Київської ТВК Михайло Терещенко

запевнив, що процедура жеребкування

є досконалою

кур’єр «ВК»2

Вечірній КиїВ | 8 жовтня 2015 року | №40 (19170)

Фото Бориса Корпусенка

Леся КЕСАРЧУК

Часто чуємо: а що робить влада, щоб містяни сплачували менше за енергопослуги? Відповіда-ємо: нині у столичних будинках почали встановлювати тепло-регулятори. Це частина систе-ми індивідуальних теплових пунктів, розміщених у підвалах будинків. Погодні регулювання подачі тепла дозволять мешкан-цям заощаджувати енергію та кошти.

Адреса одного із таких техніч-них «див» – Теремківська, 19. І це лише перша ластівка. Місто планує обладнати подібними приладами півсотні будинків. А якщо вони себе виправдають, то наступного року їх будуть встановлювати скрізь.

Система теплорегулювання дороговартісна – приблизно 300 тисяч для одного об’єкта. Вигля-дає вона приблизно так: іззовні на стіні стоїть датчик, який ви-

мірює температуру, а в підвалі – індивідуальний тепловий пункт, де автоматизована система уже розподіляє тепло по квартирах. Мешканці цього будинку тепер зможуть заощаджувати на опален-ні й самі обирати собі необхідну температуру. «Ця система повністю запрогра-

мована. Усі жителі цього будинку колективно можуть прийняти рішення, щоб температура вночі була плюс 16 градусів. А коли вони прокидаються, наприклад з 7 до 8 ранку, – плюс 20. Це потрібно один раз налаштувати на контролері, й така температура буде постійно», – розповідає гендиректор компанії підрядника, що встановлювала погодні регулятори, Сергій Фіщук.

Оглянув нову установку і мер Віталій Кличко. «Багато киян скаржаться на

нестачу тепла в будинках чи, на-впаки, на спеку, коли через зміну погодних умов у квартирі надто тепло, що призводить до додатко-вої втрати енергії та додаткових рахунків, які отримують люди

за опалення. Щоб зробити ефек-тивнішим використання джерел енергії та зменшити суми нара-хованих коштів у платіжках, ми встановлюємо регулятори тепла у 50-ти будинках. Якщо на вулиці теплішає, подача тепла до квартир зменшується, холоднішає – тем-пература автоматично додається», – каже Віталій Кличко. Крім того, у рамках реконструк-

ції теплопункту встановлюються теплові насоси. Це дозволить зро-бити рівномірнішим та комфорт-нішим розподіл тепла у будинку. Тобто уникнути випадків, коли в одній квартирі спекотно, а в другій – холодно. Встановлені теплові лічильники допоможуть заощадити 30% тепла, а система погодного регулювання зеконо-мить додатково близько 20% те-пла, а отже і коштів. Нагадаємо, що в рамках енер-

гозбереження міська влада завер-шує програму щодо забезпечення 4000 будинків теплолічильниками, у більш ніж 3000 з яких прилади уже встановлено.

столиця за тижденьЄ комунальна Галерея мистецтв! Учора на Троєщині (вул. Драйзера, 6) відкрили першу районну Гале-

рею мистецтв комунальної власності. В експозиції «Творче розмаїття

осені» представлені роботи відомого живописця та скульптора Валерія

Франчука, народної майстрині Тетяни Протчевої, художниці Софії Книш,

доньки знаного українського митця Анатолія Криволапа Ганни, а також

учнів і педагогів закладів культури та освіти Деснянського району. Біля мерії та Кабміну – велопарковки Поблизу КМДА та Кабміну облаштували стійки для паркування вело-

сипедів. Парковка розрахована на 10 велосипедів, а дизайн розробив

архітектор та волонтер Асоціації велосипедистів Києва Сергій Смирнов. Нові тролейбусні маршрути

З 30 вересня за численними зверненнями пасажирів розпо-чав роботу новий тролейбусний маршрут №46 «Вулиця Маршаль-ська – Голосіївський парк» у Голо-сіївському районі, а з 2 жовтня запрацював новий тролейбусний

маршрут на Троєщині – №47 «Вулиця Милославська – стан-ція метро «Мінська». Ще одна новація – тролейбусний маршрут №29, що розпочинається від залізничної платформи «Зеніт»,

продовжено до станції метро

«Дарниця». А ось рух трамваїв №15 «Автогенний завод – вулиця Старо-

вокзальна» та №18 «Контрактова площа – вулиця Старовокзальна» має

відновитися 9 жовтня.

На Південному мосту завершили ремонт У столиці закінчено капремонт Південного мостового переходу. Зо-

крема, вже виконано роботи із влаштування верхнього шару асфальто-

бетонного покриття з литого гусасфальту, що здатен витримувати значні

навантаження та коливання споруди. «Середньовічні страти і покарання» у «Київській фортеці» У Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця»

(вул. Госпітальна, 24-а) відкрито найрезонанснішу виставку цього року

«Середньовічні страти і покарання». Глядачі здійснять історичний екс-

курс «сутінками Середньовіччя», побачать знаряддя тортур. Це науково-

популярна виставка, на якій представлено натуральні зразки з викорис-

танням звуку, світла та спецефектів. Названо кращих За підтримки Департаменту промисловості та розвитку підприємництва

КМДА у столиці відбулася урочиста церемонія нагородження перемож-

ців, лауреатів і фіналістів регіонального етапу всеукраїнського конкурсу

якості продукції «100 кращих товарів України». Міська влада відзначила

29 переможців, а саме: великі, середні та малі підприємства з виробни-

цтва продовольчих товарів, підприємства, що випускають промислові

товари, продукцію виробничо-технічного призначення, підприємства,

які надають послуги у побутовій та виробничій сферах. Тротуар на Хрещатику перекрили напівсферами Парний бік Хрещатика перекрили спеціальними обмежувачами, що до-

поможуть у боротьбі з хаотичною парковкою. З ініціативи мера Києва

Віталія Кличка та голови Шевченківської РДА Олега Гаряги весь тротуар

центральної вулиці столиці так само буде закритий для паркування

автомобілів.

Червоне – то двірник Двірників у центрі міста тепер видно здалеку – завдяки новій формі

червоного кольору, в яку прибиральників та робітників ремонтної служ-

би вдягнуло КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду

Печерського району міста Києва». Кожен новий комплект спецодягу

коштує близько 270 гривень. Двірникам обіцяють видати ще й бейджі з

фотографією, ім’ям та прізвищем працівника. «Неприпустимо, щоб у столиці України двірники мали неохайний

вигляд. Тому прийнято рішення забезпечити робітників новим спец-

одягом, в якому їм буде комфортно працювати за будь-яких погодних

умов», – заявив представникам ЗМІ голова Печерської РДА Сергій

Мартинчук і запевнив, що всі робітники служб району вже мають

такий одяг. Як повідомили кореспонденту «Вечірнього Києва» у прес-службі Пе-

черської РДА, згодом для холодної пори року для прибиральників буде

придбано зимовий варіант спецодягу: взуття, утеплені штани і куртки.

Як зменшити рахунки за тепло?

Хто очолив Зал офіційних делегацій У столиці обрали нового керівника особливого держпідприємства Леся КЕСАРЧУК

Економіст за освітою Андрій Ма-зур уже мав досвід керування ДП «ЗОД» (Зал офіційних делегацій) упродовж 2003–2006 років. Його обрали за конкурсом в Управлінні державними справами. За всю історію ЗОДу це вперше його ди-ректор обирається таким чином. Державне підприємство «Зал

офіційних делегацій» в аеропорту «Бориспіль» прославилося цього

року скандальними мітингами працівників. Профспілки під-приємства протестували проти скорочення. Пасажиропотік у Залі офіційних делегацій значно зни-зився, тож керівництво виріши-ло оптимізувати кількість його працівників. Конфлікт владнали і у вересні оголосили конкурс на посаду директора. Боротьба за крісло керівника

престижної установи у «Борис-полі» точилася між п’ятьма пре-тендентами. За словами Андрія Мазура, аби збільшити пасажи-

ропотік і надходження коштів до підприємства, планується приваблювати поважних пер-сон і бізнесменів різноманітним сервісом. А саме створити зону для відпочинку, ігрову зону для дітей, поліпшити харчування. Буде створено сайт в Інтернеті, де можна зробити замовлення на обслуговування без черги та у зручний час. Вартість послуг поки що не підвищуватиметься, а для постійних клієнтів у Залі офіційних делегацій діятиме система знижок.

Регулятори тепла встановлять у 50-ти будинках

Фото Олексія Іванова

акценти4

Вечірній КиїВ | 8 жовтня 2015 року | №40 (19170)

Реклама

влада на зв’язку

– Пане Олексію, нещодавно у Києві пройшла міжнародна конференція на тему «Як подолати корупцію?», на якій ділилися досвідом представники різних країн. Що корисного має місто від цього заходу?

– По-перше, ми привернули увагу гро-мадськості до нашої роботи на антикоруп-ційному напрямку, розповіли про зроблене, поділилися планами. По-друге, отримали підтримку колег з інших країн. Наприклад, посол Німеччини в Україні Крістоф Вайл схвально висловився про створення елек-тронного урядування в Києві. Він визнав, що це дуже ефективний спосіб боротьби з корупцією. А голова місії USAID Україна Джед Бартон нагадав про те, що й Агенція з міжнародного розвитку допомогла у боротьбі з корупцією.

– А як саме допомогла? – Агенція виділила чимало коштів, які було направлено на заходи з подолання ко-рупції, – це 1,3 мільйона доларів. Окрім того, як я вже казав, одним із ключових заходів є впровадження електронного урядування. Зайшовши на портал КМДА у підрозділ «Відкритий бюджет», кожен може побачити видатки по школі, дитсадку… Ви можете контролювати видатки аж до закупівлі лам-почок чи фарбування стін.

– «Відкритий бюджет» – це лише один із пунктів. Розкажіть, будь ласка, доклад-ніше про саму програму. – У межах програми Smart City (у пере-

кладі з англ. мови – «Розумне місто». – Авт.) окрім «Відкритого бюджету» реалізовано ще й такі ініціативи: «Електронні закупівлі», «Електронні послуги», «Система управління майном», «Єдина система обліку», «Електрон-ні петиції» та «Бюджет участі». Завдяки електронному урядуванню буде зведено до мінімуму перебування громадян у кабінетах посадовців. Послуги будуть автоматизовані, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець. І дуже важливо, що проект передбачає передачу громаді повного контролю за використанням бюджетних коштів.

– Чи виправданим було створення Антикорупційної ради? – Так. Раду, до речі, очолює Віталій Кличко.

За останні місяці гучні звільнення (заступника директора Департаменту архітектури Андрія Вавриша, керівника «Київтранспарксервісу»

тощо), низка службових розслідувань – усе завдяки спільній роботі громадськості, екс-пертів і представників влади в цій Анти-корупційній раді. Усі ключові заходи ан-тикорупційної програми втілено в життя відповідними розпорядженнями Віталія Кличка як голови КМДА, моїми розпоря-дженнями та завдяки роботі депутатського корпусу Київради.

– Найболючішими корупційними галузями лишаються, мабуть, ЖКГ і освіта.

– Перевірка всіх керуючих компаній з об-слуговування житлового фонду на наявність корупційної складової уже розпочалася. Особливу увагу буде приділено тендерним закупівлям із надання всіх послуг у сфері ЖКГ. Така ж ситуація і в школах. Проблеми тендерів, побори з батьків, погана якість

харчування, махінації – все буде припи-нено. До речі, директорів деяких шкіл уже звільнено. Інколи ж у навчальних закладах до маразму доходить. Наприклад, в одній із шкіл були передбачені бюджетні кошти на заміну вікон. Їх замінили, але лише в кабінеті директора! Не корупція, ні. Але чи не нахабство?

– А прості громадяни можуть якось впливати на діяльність Антикорупцій-ної ради?

– Так. Будь-який киянин може надати пропозиції. Але боротьба з корупцією не обмежується лише роботою ради. Коли ми всі разом почнемо потрошки докладати зу-силь, тоді кожен із чиновників розумітиме, що й під ним хитається крісло. І перш ніж «попросити», сто разів подумає, чим то для нього може обернутися. Я розумію, що всі випадки корупційних дій

за одне засідання не розглянеш. Зараз, коли кияни все ще ходять кабінетами, стикаються з вимаганнями «віддячити» комусь, – велике прохання звертатися щодо цього за телефо-ном гарячої лінії: +38 (096) 588-11-88.

Катерина СКРИПНІКОВА

Графік проведения особистих і виїзних прийомів громадян i прямих («гарячих») телефонних лiнiй першим заступником голови Київської міської державної адміністрації та заступниками голови КМДА на IV квартал 2015 року. У першого заступника голови КМДА Ігоря

Володимировича Ніконова особистий прийом громадян – першого вівторка з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-40. • Особистий виїзний прийом – третього вівторка

кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Печерській РДА та у четвертий вівторок кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Шевченківській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» те-лефонних ліній – кожної другої середи з 17.00 до 18.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Петра Олександро-

вича Пантелеєва особистий прийом – кожно-го другого четверга з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-56. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

четверга з 16.00 до 18.00 у Святошинській РДА та кожного третього четверга з 16.00 до 18.00 у Солом’янській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих» те-

лефонних ліній – кожного четвертого четверга з 16.00 до 17.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Михайла Борисовича

Радуцького особистий прийом громадян – кож-ної третьої п’ятниці з 12.00 до 14.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 516). • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-76-16, 202-77-21. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

понеділка місяця з 16.00 до 17.00 в Голосіїв-ській РДА та третьої п’ятниці з 16.00 до 17.00 у Дарницькій РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного першого вівторка з 11.00 до 12.00, тел. 202-76-76. Заступник голови з питань містобудування та

архітектури проводить особистий прийом гро-мадян кожної першої середи місяця з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-77-04, 202-77-05. • Особистий виїзний прийом – у другу середу з

16.00 в Оболонській РДА, четвертої середи з 16.00 в Подільській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного другого четверга з 14.00 до 15.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Ганни Вікторівни

Старостенко особистий прийом громадян – кожного другого вівторка з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 319). • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-74-03. • Особистий виїзний прийом – кожного четвер-

того вівторка місяця з 16.00 в Деснянській РДА та третього вівторка з 16.00 у Дніпровській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» телефонних ліній – кожного першого вівторка з 10.00 до 11.00, тел. 202-76-76.

Олексій Резніков: «Крісло хитається під кожним корупціонером» Заступник Київського міського голови – секретар міськради

Олексій Резніков розповів «Вечірці», що нового на фронті боротьби

з корупцією і які труднощі при цьому виникають

Послуги будуть автоматизова-ні, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець

Фото Павла Пащенка

Марина МАРЧЕНКО

Його називають моральним автори-тетом України. І кажуть, що, мабуть, волею долі так сталося, що день на-родження країни збігся з його днем народження. 24 серпня 1991 року він написав Акт про Незалежність України, за який проголосувала Верховна Рада. А до цього були і під-пільна антикомуністична діяльність, і камера смертників, і мордовські концтабори, і депутатська діяльність на благо вільної України… З Левком Лук’яненком спілкувалася корес-пондентка «Вечірки».

Раю у нас немає, але ми здатні на велике – Левку Григоровичу, ви усе життя присвятили тому, щоб не-залежність України відбулася. Які, на вашу думку, наші найбільші здобутки та цінності? – За 24 роки, на жаль, було багато

поганого, але є надзвичайно важливе явище – роки незалежності стали часом переучування цілої нації, і це дуже позитивний процес. Але спочатку Російська імперія ізолю-вала нашу націю від цілого світу. Найперше – цензурою. Ні листівка, ні газета, ні книжка не могли вийти без відповідного штампу. По-друге, навколо України стояли радіоглуш-ники, щоб наш народ не слухав із-за кордону «ворожі» голоси. По-третє,

як частина імперії, Україна була ото-чена кордоном. Ще до революції Україна також

була ізольована Російською імперією, але, принаймні, ця ізоляція не була такою суцільною, як за радянських часів. Крім того, нас ізолювали від наших попередників – художників, учених, літераторів. Від усього того, що творили наші духовні отці. Від того, що створила нація, цілі по-коління були ізольовані.

– І все це мало відповідні на-слідки...

– Ми думали так: якщо живемо погано, значить, у нас й інженери

погані, лікарі погані, вчителі погані. У нас був комплекс неповноцінності, бо ми вважали, що за кордоном усе дуже добре. Таке життя тривало 72 роки, тобто три покоління. Наша нація була зіпсована, бо не знала своєї історії і не мала уявлення про навколишній світ. І коли почала-ся горбачовська демократизація й Україна стала незалежною, зникли цензура, заборони і відкрився цілий світ. Українці ніби вперше з’явилися

на світ Божий і почали вивчати самі себе. Ми побачили: так, раю у нас не-має, і хоча жили в рабстві, однак не втратили здібності до чогось доброго. «інфоРмпРостіР як не був укРаїнським,

так і не став ним» – Ви часто наголошували, що національно свідома молодь – одне із головних наших надбань. Що потрібно робити, щоб його зберегти та розвинути? – Згадаємо, що до 1991 року

Україна була територією, яку на-скрізь «прострілювали» російські засоби масової інформації. Вони нав’язували нам імперську ідеоло-гію. Коли у 1992 році Україну про-голосили незалежною і розпочали приватизацію, телевізійні та радіо-канали стали звичайним товаром. Охмакевич, директор Державної телерадіокомпанії, зателефонував мені й запропонував купити канал. «Тоді ваша Республіканська партія зможе 16 годин на добу говорити все, що вам хочеться», – сказав він при зустрічі. Я запитав, скільки це коштує. 50 тисяч доларів. Але наша партія не мала таких грошей. Їх мав тоді Лаудер – міжнародний магнат у сфері ЗМІ. Коли почала тріщати комуністична система, то він пішов у Польщу, Словаччину, Румунію, а потім і в Україну купувати ЗМІ. По-тім прийшли й інші. Вони не були зацікавлені у перевихованні укра-

їнської нації, вони були заробітча-нами. Купували в Америці фільми, крутили їх тут і на цьому заробляли. Інформаційний простір як не був українським, так ним і не став, бо потрапив до рук людей, яким Україна байдужа. Олігархи заснували свої газети, які писали, що їм потрібно. – Яким шляхом треба було йти,

щоб повернутися до справжніх духовних цінностей українців?

– Шляхом поширення українських шкіл з українською мовою, створю-вати свої кінофільми, телепередачі. Адже у нас багатюща історія – чотири століття боротьби за незалежність країни. Знаходились окремі журна-лісти, які робили коротенькі фільми, передачі. Але це були невеликі про-риви серед того антиукраїнського забамбулення людей.

– Але ж колишній президент Ющенко був патріотом. Чому він не зміг нічого зрушити з місця?

– Він відродив палац Розумовсько-го, відбудував фортеці у Батурині, домігся, щоб прийняли закон про Голодомор – це, безперечно, дуже добре, і він це робив щиро. Але були речі, які перетворили його на Кучму №2. Він не виправдав тих сподівань, які на нього покладалися. «київське віче або пРоганяло князя, або пРиймало його» – Хто для вас є авторитетом? – Бійці Української повстанської

армії та бойових груп ОУН, які во-ювали за незалежність України до 1956 року. Цей повстанський рух діяв 11 років, не отримуючи допо-моги із закордону, нізвідки. Його учасники не підняли білого прапора, їх просто Московія задушила своєю кількістю, і вони перестали існувати. З цього покоління ще залишилося кілька людей живих. Це Мирослав Симчич, який є для мене мораль-ним авторитетом. Я уже з іншого

ексклюзив до Дня Незалежності

8

Наше коріння. Пишаємося…Суперпопулярні у своїх країнах письменники й артисти не забувають нагадувати

про своє українське походження

Левко Лук’яненко: «Путін сприймає Україну як об’єкт»

«еней» з-над вісли. бРати петРо та павло солодухи (польща) Якими можуть бути насправді братні стосунки двох народів, показують на практиці учасники мегапопулярного польського рок-гурту «Еней», створеного 2002 року в Ольштині братами

Петром і Павлом Солодухами та

їхнім другом Лукашом Койрисом. Солодухи – етнічні українці, чиїх пращурів було вивезено під час операції «Вісла» до Ольштина. Там уже народилися їхні батьки, які змогли передати своїм «Льо-леку і Болеку» любов до укра-їнських традицій і мови. Навіть

назва гурту апелює до головного героя «Енеїди» Івана Котлярев-ського. У січні 2014 року на

сервісі YouTube презентували пісню «Брат за брата» – результат співпраці гурту «Еней» із гуртами Kozak System і Maleo Reggae Rockers як символ солідарності з

українським суспільством, яке бо-реться на Майдані Незалежності. У грудні 2014 року гурт заспівав пісню «Біля тополі», яку присвя-тив українським військовикам, котрі загинули за Україну.

Роки незалежності ста-ли часом переучування цілої нації, і це дуже по-зитивний процес

Наталка МиКОлАєНКО

чоРний гумоР і укРаїнські тРактоРи. маРина левицька

(великобРитанія) Українцям часто закидають, що це нація, яка дуже любить плакати-тужи-

ти. Відома британська письменниця українського походження Марина

Левицька категорично це спростовує. Її перший опублікований роман

«Коротка історія тракторів по-українськи» вийшов у Великобританії

2005 року та стрімко став бестселером, який сьогодні перекладено май-

же чотирма десятками мов. У тому числі й українською – мовою її бать-

ків. Народилася Левицька 1946 року в таборі для біженців у Німеччині.

Згодом переїхала з родиною до Англії, де проживає й нині. Навчалася

в Університеті Кіла в Англії. Працює доцентом в університеті Шеффілд

Халам у галузі наукових досліджень ЗМІ та комунікацій. Авторка кількох

десятків книжок.

Фото надані автором

1991 рік. Левка Лук’яненка вітають біля стін Верховної Ради після проголошення Незалежності

Куди звертатися для призначення пенсії До «Вечірки» телефонують кияни і просять роз’яснити, чи справді управління Пенсійного фонду змінять адреси, чи не спричинить така реорганізація незручностей для літніх людей.

Ми звернулися до Головного управ-ління Пенсійного фонду України в місті Києві. Як розповів начальник управління Володимир Аніканов, з 2016 року в Пенсійному фонді роз-почато впровадження нової сучасної єдиної, централізованої системи призначення та виплати пенсій, яка дозволить у лічені хвилини обслуго-вувати людей. Це є першим кроком у напрямку оптимізації як самої структури головного управління, так і штатної чисельності працівників.

Варто знати: управління Пенсій-ного фонду нікуди не переїжджа-ють. Фахівці з питань пенсійного забезпечення працюватимуть і надалі в тих самих приміщеннях, залах обслуговування, кабінетах, як і до початку реформування.

А щодо змін, то вони будуть. Так, на базі десяти районних управ-лінь утворено три територіальні об’єднання: Лівобережне об’єднане управління обслуговуватиме Дар-ницький, Деснянський і Дніпров-ський райони, Правобережне – Голосіївський, Святошинський та Солом’янський, Центральне – Обо-лонський, Печерський, Подільський і Шевченківський райони.

Ця реорганізація є суто орга-нізаційною і її мета – підвищити рівень обслуговування громадян та

прискорити термін опрацювання документації. Так, реєстрація заяв пенсіонерів, які звертаються за призначенням або перерахунком пенсій, надання відомостей про доходи застрахованих осіб, інфор-мація про реєстрацію платників по-датків, облік надходжень страхових внесків платників та інші функції виконуються з використанням баз даних централізованих інформа-ційно-телекомунікаційних систем Пенсійного фонду України.

Також реорганізація є першим етапом із налагодження роботи об’єднаних управлінь в єдиному інформаційному середовищі Пен-сійного фонду України, що своєю чергою мінімізує наявні ризики, щодо захисту інформації, забез-печить оптимізацію та контроль видатків.

Така оптимізація допоможе підвищити рівень обслуговування громадян та пришвидшити терміни опрацювання документації.

Нагадаємо, шо у Києві діють десять громадських приймалень – фронт-офіси, які приймають доку-менти для призначення (перерахун-ку) пенсій та надають інші послуги з обслуговування громадян. У по-дальшому розглядається можливість розширення мережі громадських приймалень завдяки створенню єдиного соціального простору, де відвідувач зможе вирішити будь-яке питання: чи то призначення пенсії, чи то перерахунку, чи отримання консультації фахівця незалежно від місця реєстрації особи.

Перелік документів для призначення пенсії за вікомОбов’язкові: паспорт (оригінал і копія); ідентифікаційний код (ори-

гінал і копія); трудова книжка (оригінал і копія); диплом про навчан-ня за денною формою (оригінал і копія) або довідка з навчального закладу (оригінал); військовий квиток (оригінал і копія) або довідка з військкомату (оригінал), для жінок – свідоцтво про народження дітей; фотокартка (розміром 4 на 6 см) для пенсійного посвідчення.

Додаткові: за умови необхідності відомості про відкриття пен-сійного рахунку в банку (оригінал); довідка про зміну назви місця роботи (у випадку реорганізації); довідка, що підтверджує стаж роботи на підземних роботах, на роботах зі шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 чи №2, довідка форми 122 або копії первинних документів про періоди роботи в зоні ЧАЕС.

занотуйте

до речі

Лівобережне об’єднане управління обслуговуватиме пенсіонерів Дарницького району за адресою: вул. Вербицького, 9; Деснянського – вул. Каштанова, 6; Дніпровського – вул. Мініна, 4-а.

Правобережне об’єднане управління надаватиме послуги пенсіоне-рам Голосіївського району за адресою: вул. Горького, 70; Святошинсько-го – вул. Корольова, 5-а; Солом’янського – вул. Керченська, 5-а.

центральне об’єднане управління обслуговуватиме пенсіонерів Обо-лонського району за адресою: вул. Озерна, 26-а; Печерського – Клов-ський узвіз, 14-а; Подільського – вул. Борисоглібська, 14; Шевченків-ського – вул. Бульварно-Кудрявська, 29.

Розшукується пенсіонер… без шкідливих звичок Марина МАРЧЕНКО

Життя на пенсії лише починаєть-ся – так жартують переважно ті, хто ще не досяг пенсійного віку. Адже справжнім пенсіонерам не до жартів, і замість того, аби відпочивати, вони шукають, де можна хоч трохи заробити.

У суспільстві поширена думка, що людей похилого віку на ро-боту не беруть. Проте в Інтернеті чимало працедавців шукають саме пенсіонерів – досвідчених, невибагливих, без шкідливих звичок і захмарних вимог, які старанно працюватимуть і за скромну заробітну плату.

Пенсіонерам найчастіше про-понують роботу кур’єра – катайся собі Києвом цілий день. Головні вимоги – акуратність і дисци-пліна. Платять 800–1000 грн на місяць, але найчастіше розрахо-вуються за кожен робочий день. Приміром, одна «зуботехнічна лабораторія» пропонує такому працівникові 60 гривень щодня.

За 800 гривень на місяць можна влаштуватися консьєржем. Стеж собі за чистотою під’їзду та за «контингентом», який заходить до будинку, аби не проник хтось підозрілий. Добу працюєш, а дві відпочиваєш.

Охоронець автостоянки – теж робота для пенсіонера, за зміну платитимуть 165 гривень (працю-вати треба у режимі доба–три). Таку відповідальну посаду нині пропонують у Солом’янському районі.

Жінки пенсійного віку корис-туються популярністю у медичній сфері. Скажімо, Товариство Чер-воного Хреста України запрошує медичних медсестер, які вийшли

на пенсію за вислугою років, для роботи патронажними сестрами з окладом 1800 гривень. Відпо-відальних, чесних і порядних пенсіонерок також закликають поповнити лави продавців-кон-сультантів «кукурудзи в стакані». Скільки платитимуть за таке «за-доволення» – невідомо, крім того, що до зарплати додаватимуться ще й відсотки.

Привабливі умови пропонують доглядальницям за хворими та людьми поважного віку, няням, хатнім робітницям, сімейним кухарям. Вони отримують плату погодинно, за домовленістю. Але щоб влаштуватися на таку висо-

кооплачувану роботу, потрібно мати гарні рекомендації. І не обов’язково з якихось агентств – інколи протекція сусідки або подруги спрацьовує краще, ніж офіційні папери.

Варто також спробувати себе в якості актора масовки у числен-них ток-шоу, документальних та розважальних передачах. Тут за зміну можуть працювати від 50 до 120 осіб. У середньому кожен телеканал знімає 3–4 передачі на тиждень з масовкою, робо-ти вистачить майже на кожен день. І розважитеся, і отрима-єте гонорар 50–100 гривень за одну зйомку, а якщо пощастить знятися у якомусь епізоді, то і більше – 250–300 гривень. Голо-вне – мати привабливий вигляд і пристойний одяг.

На цьому, звісно, перелік про-позицій для пенсіонерів не ви-черпується. Все залежить від кміт-ливості та бажання працювати.

Інколи протекція сусідки або подруги спрацьовує краще,

ніж офіційні папери

Кожна третя пропозиція з працевлаштування для пенсіонерів присвячена пошуку няні. Зарплата: від 4000 грн на місяць; вимоги: досвід виховання дітей і онуків; обов’язки: гуляти, грати, годувати та водити на заняття дошкільнят. Зростає кількість вакансій для чоловіків похи-лого віку, здатних полагодити або відремонтувати щось у домі. Зарплата: від 2500 грн на місяць; навички: робота з інструментами; обов’язки: міняти лампочки, лагоди-ти сантехніку й меблі. Репетиторство – популярний вид заробітку серед педагогів-пенсіонерів.

Зарплата: від 5000 грн на місяць; вимоги: знання предмета й педагогічна освіта; обов’язки: готувати школярів до тестів ЗНО. Зріс попит на майстрів, котрі спроможні ремон-тувати холодильники, пилососи, мікрохвильові печі. Зарплата: від 2000 грн на місяць; навички: робота з паяльником, знання електротехніки; обов’язки: паяти дроти, схеми. Ще один спосіб підзаробити – стати «ходячою рекламою» препаратів від ревматизму або гіпертонії. Зарплата: близько 3000 грн на місяць; вимоги: гарна фізична форма та правильна розмовна мова; обов’язки: уміти переконувати людей і продавати. Підготувала Світлана КОВАЛЬОВА

сильні духом20 Вечірній Київ | 14 квітня 2016 року | №15 (19197)

Мандрівник Микола ПОДРЕЗАН:

«Екстремалом я почуваюся в Україні через суцільну недоступність»

Марія ЮРЧЕНКО

«Костюм для супермена» та «Рука кіборга» – як тільки не називають винахід Антона Головаченка, студента Київсько-го національного авіаційного університету. Хлопець сконстру-ював модель екзоскелета для людей із порушеннями опорно-рухового апарату.

На вигляд це металеві каркаси, які одягає інвалід. Вони не лише міцні, а й розумні – завдяки кіль-ком датчикам підказують про перешкоди на шляху та роблять ноги й руки сильнішими. Екзо-скелет можна використовувати і в армії: з його допомогою не так складно довго тримати в руках зброю, простіше бігати на великі дистанції.

Але Антонові більше до душі медичне застосування екзо-скелета. Він може допомогти повернутися до повноцінного життя тим, хто переніс інфаркт чи інсульт. Ця розробка вже вря-тувала його бабусю. Саме хвороба рідної людини спонукала хлопця три роки тому розробити екзо-скелет. І йому вдалося не лише допомогти бабусі, а й повністю реабілітувати паралізовану руку.

Робототехнікою юнак заці-кавився у 13 років, мав кілька оригінальних розробок. Потім вступив до університету, де нова-торський дух сприйняли на ура. Для перших розробок використо-вував конструктор «Лего». З нього змайстрував найперші моделі

кібер-руки. З кожним роком до моделі додавалися нові технології.

– Протягом першого курсу я створив механізований прототип екзоскелета. Ідея була гарна, але її треба було вдосконалювати, – пояснює молодий винахідник. – Покращував конструкцію крок за кроком і згодом досяг роботи-зованого зразка. На другому й третьому курсах здобув знання, яких мені бракувало на старті. Відтак спроектував і розробив ке-рування екзоскелетом від нейро-шолома. Це така технологія, за якої людина може імпульсами підказувати екзоскелету, що вона хоче зробити. На четвертому курсі набув величезного досвіду за фа-хом і вирішив перетворити ідею екзоскелета на бізнес-стартап...

Стало зрозуміло, що навіть супергуманна ідея, яка здатна рятувати людські долі й навіть життя, без фінансування нічого не означає. Тому Антон почав шукати гроші для втілення про-екту на спеціальних виставках і конкурсах. У березні він закінчив роботу над мобільним додатком для свого витвору. Через цей додаток можна буде замовити екзоскелет додому. За амбітним задумом винахідника, техноло-гію не обов’язково купувати – пристрій можна взяти в оренду на час реабілітації хворого.

– Спочатку університет до-помагав грошима, забезпечував певними ресурсами. Потім для мене «відкрилися» деякі іно-земні гранти. Безперечно, і свої кошти вклав у справу, – розпо-відає Антон Головаченко. – Для таких стартапів, як мій, у Києві є кілька лабораторій-акселерато-рів. Там підтримують починання студентів на ранніх стадіях. За кордоном їх значно більше. Це дає ширші можливості не тільки талановитим учням та студентам, а й самому суспільству.

Якось юнаку довелося самому випробувати свій винахід. Трав-мував коліно, але замість ціпка використав екзоскелет. Зрозумів, що конструкція повинна бути безпечнішою. Тоді сконструював систему стабілізації модульного екзоскелета для більшої безпеки користувача, який використову-ватиме частину пристрою. На проектування киянин витратив менш ніж рік.

Анна РОДІЧКІНА

Уже 26 років Микола Володи-мирович пересувається на візку. Подолавши бар’єри у власній голові, почав долати кордони між країнами. Здійснив багато своїх мрій: побачив роботи італійських майстрів в оригіналі й навіть вдихнув гірського повітря у Гіма-лаях. Зробити це було простіше, ніж стерти межу між українською реальністю та потребами людей на візках.

Домовитися з ним про зустріч було не так і просто. «Увечері йде-мо з дружиною на джазовий ве-чір», – бадьорим голосом відповів Микола Подрезан по телефону. Та наступного дня погода була «не-джазовою», тож нам пощастило поговорити. Про безбар’єрність пан Микола може розмовляти довго і дуже емоційно. Наболіло!

– На вулицю Пікаділлі в Лондоні потрапив не в найпараднішому вигляді. Подорожую я зазвичай у найзручнішому одязі – спор-тивному костюмі, а після довгого перельоту не було змоги пере-вдягнутися, – розповідає Мико-ла Володимирович. – Попри це можливістю погуляти з дружиною найважливішою вулицею світу вирішив не нехтувати. Гуляли поміж дуже дорогих ювелірних магазинів, зазирали туди, наче в музеї. Пригледілися – за нами спо-стерігає сек’юриті. Коли під’їхали до невеликих східців, охоронець підійшов і швиденько поклав мо-більний пандус. Ми думали, що на нас дивляться як на злодіїв, а ан-глійці думали, як нам допомогти.

– Любов до подорожі у вас давно?

– Ще з дитинства мріяв про подорожі, обожнював історію та географію. Уперше за кордон по-трапив у 35 років, до того часу об’їхав увесь Союз аж до Камчатки, Курил і Середньої Азії.

– 2004 року вам випала честь брати участь у Київському етапі Всесвітньої естафети олімпій-ського вогню...

– До речі, це була перша і перед остання Всесвітня естафета. Після Пекінської олімпіади вирі-шили більше таких масштабних заходів не влаштовувати. А п’ять років тому я надумав повторити шлях олімпійського вогню 35 міс-тами світу. 20 вересня 2011-го ми стартували з Майдану Незалеж-ності й вирушили до Монреаля. Ідея мого проекту в тому, щоб адаптувати історичні та культурні пам’ятки України для людей з обмеженими можливостями на основі досвіду, зібраного за цим маршрутом...

– Найкраще виховують па-тріотизм подорожі?

– Після моїх десяти днів терапії патріотизмом, після фізично важ-

кого туру Україною у візочників зникають усі думки про суїцид. Кажуть: «Ні, я хочу жити, хочу боротися...».

– Яка вона, планета з інва-лідного візка?

– Різна, але привітна. Свого часу я був одним із перших диск-жокеїв Києва. Мав освітньо-музичні про-грами про Мікеланжело, Гойю, Ботічеллі. Тоді й гадки не мав, що побуваю в Італії і побачу со-бор Святого Петра, що опинюся на Манхеттені й у центрі Лондо-на. Пощастило побачити галерею Уфіцці у Флоренції. Приїхали – а там черга. Зразу ж до нас підійшли працівники музею, підвели до іншого входу, видали квитки – такі ж самі, як здоровим, тільки за 0,00 євро.

– Нам би так зробити в Укра-їні!

– Коли повернувся до Києва, за-пропонував адміністраціям кількох музеїв та історичних пам’яток за-провадити таку систему. З Лаврою, Михайлівським, Софією вдалося домовитися. Інваліда і супрово-джуючого не тільки пропускають без черги, а ще й видають такий самий квиток... Це для здорового туриста байдуже, а людині на візку дуже важливо розуміти, що вона така ж, як і всі.

– Пишуть, що ви – екстре-мальний турист. Які найек-стремальніші ситуації з вами траплялися?

– Я – екстремальний турист, але – в Україні. Екстремалом по-чуваюся в рідній державі через суцільну недоступність. За кор-

доном я такий самий турист, як і всі... Ну а які мандри без при-год! Якось трапилося відзначати Новий рік на Шрі-Ланці, а візок мій разом із усіма речами, ме-дикаментами та іншим багажем залишився в Дубаї, де ми робили пересадку. Іншого разу в готелі вхід до номера був завузький. Це був екстрим, але ситуативний. А в Україні екстремалом стаєш, щойно виїжджаєш за поріг своєї квартири. Якось узяв до рук рей-тинг найкращих місць в Україні, де варто побувати. Майже ніде немає для інвалідів інфраструк-тури доступності.

– Хоча доступність може мати будь-яка пам’ятка.

– Скільки разів відвідував пам’ятки ЮНЕСКО, історичні будівлі, де, попри будь-який естетизм, облаштовано пандус. Показовий приклад – президент-ський палац у Литві, а колись – Єпископський палац. Будівля у стилі неокласицизму, датована ХVIII століттям, облаштована просторим, зручним пандусом. Питання не в естетиці, а в мен-тальності.

– У нас тисяча проблем із пандусами та ліфтами для ві-зочників...

– Але практично немає дефіциту у співчутті й розумінні простих людей. Завжди знайдеться хтось, хто спитає: чим допомогти?

– Допомогти теж треба вміти. – Та й не хочеться відчувати

себе калікою. Я такий же, як ви: турист, киянин, чоловік...

– А в Києві яке ваше улюблене місце?

– Ні, такого немає. Хоча я тут народився, люблю і знаю це міс-то, як самого себе. В околицях Маріїнського парку, наприклад, пройтися мені було б дуже важко – з’їздів практично ніде немає, про те, що там гулятиме візочник, ніхто, здається, і не думав. Однак я можу пройти всюди. Звик і на-вчився. Не сидіти ж удома.

«Рука кіборга» вчить інвалідів заново ходити

В околицях Маріїн-ського парку, напри-клад, пройтися мені було б дуже важко

– з’їздів практично ніде немає

За кордоном екзо-скелети коштують від 50 до 120 тисяч доларів і здебільшо-

го орієнтовані на реабілітацію ніг. Головаченко своєї

ціни не розголошує. Каже: домовляєть-ся з інвесторами, тому поки що це

секрет

21захопленняВечірній Київ | 14 квіня 2016 року | №15 (19197)

«Донбас» – чемпіон! У Палаці спорту пройшов фінал першості України з хокею 75 матчів і близько 500 закинутих у ворота шайб – такий підсумок Відкритого чемпіонату Києва з хокею серед дітей 2005–2006 років народження. Переможцем стала ко-манда хокейного клубу «Донбас», «срібло» здобули гравці білоцер-ківського «Білого барса», «бронза» – у київського «Сокола».

Після 32-річної перерви столичний Палац спорту знову відчинив свої двері для дитячого хокею. Протягом шести місяців 200 юних спортсме-нів із восьми команд, не шкодуючи своїх вихідних, змагалися за звання найкращого дитячого хокейного клубу України. І ось нарешті змагання дійшли до фіналу, де зустрілися доне-цький «Донбас» та «Білий барс» з Білої Церкви. Напевно, маленьких донеччан надихнули їхні старші одноклубники (ХК «Донбас» став чемпіоном країни, що переміг київ-ський «Дженералз»), і вони з такою ж упевненістю переграли своїх суперників. Рахунок зустрічі – 7:2. Секрет успіху доволі простий – ста-ранно тренуватися та бути єдиною командою. – Мені дуже сподобався турнір. Зо-всім не шкодую, що мало не щотиж-ня приїздив до Києва, аби пограти з однолітками. Така практика нам до-помогла зігратися, – відзначив гра-вець «Донбасу» Дмитро Поліванов. – Нещодавно ми виграли турнір у Білорусі, тепер стали чемпіонами України. Сподіваюся, що наступного року повторимо наше досягнення.

Фото Павла ПАЩЕНКА

Леся КЕСАРЧУК

Час від часу кияни дивують особливими досягненнями. «Вечірка» поспілкувалася з керівником Національного Реєстру Рекордів України Ланою Вєтровою і дізналася про рекордсменів та їхні досягнення.

– Як проявили себе українці, аби по-трапити до Книги рекордів Гіннеса?

– Сьогодні в цьому найпрестижнішому світовому рейтингу 45 рекордів українців. Наприклад, «Найтриваліший пісенний ма-рафон», який тривав безперервно 110 годин. Тоді за сприяння Національного Реєстру Ре-кордів до Києва приїжджав офіційний суддя Книги рекордів Гіннеса Він Шарма, з яким ми спільно реєстрували це досягнення. Наші земляки співали понад 5 діб. І цей рекорд побив аналогічний, який був поставлений в Італії і тривав 103 години.

– Як довго існує Національний реєстр рекордів України?

– Із 1989 року. Нашим засновником та ідей-ним натхненником є заслужений журналіст України, відомий спортивний коментатор Валентин Щербачов...

– Я знаю, що у Книзі Гіннеса є окре-мі розділи, скажімо, найвища людина, найстарші жителі, рекорди спорту... А в українському реєстрі якось розподі-ляються рекорди?

– У нас всі процеси адаптовані до світо-вих практик з реєстрації рекордів. Звісно, категорія «People/люди» представлена фун-

даментальними досягненнями українців, такими, як найстарший житель України, найменший, найвищий, наймолодший, най-най-най... Є категорії жива планета, наука і техніка, мистецтво... Все найменше, найбільше, наймасовіше...

– А які рекорди особисто вам запам’яталися за останній рік?

– Це рекорд українських військових. На полігоні «Широкий Лан» танкісти піс-ля закінчення навчання вишикували свої танки у формі велетенського тризуба так, що український герб було видно з висоти... Для мене всі рекорди цікаві й усі важливі. У нас є найстаріший тренер зі стрільби з лука. У нього немає руки, але він досі тре-нує спортсменів... Є люди з обмеженими можливостями, які роблять дивовижні речі. Скажімо, чоловік без однієї руки і ноги зміг протягнути автобус з 11-ма пасажирами.

– Можете згадати найцікавіші досяг-нення киян-рекордсменів?

– Встановлено чимало масових рекордів: на Оболонській набережній намалювали найбільший прапор, на Софійській площі було наймасовіше виконання гімну... Також у столиці зробили найбільший прапор із кульок, що світилися. Цікавий ще один ре-корд – наймасовіше одночасне написання диктанту з української мови, до якого було залучено багато середніх шкіл... У рамках акції «Салат – для солдат» майже тонну салату олів’є приготували волонтери для бійців АТО на новорічні свята.

– У Києві багато талановитих дітей. Напевне, серед них теж є рекордсмени?

– Знаєте, хто найменший рекордсмен? Варвара Медвідь – їй 1 рік і 7 місяців. Ді-вчинка катається на роликових ковзанах відтоді, як навчилася ходити. У нас є най-молодший байкер – Тимур Кулєшов. У 2 роки 5 місяців він уже їздить на міні-мотоциклі. Киянка Злата Поплавська перерахувала 237 державних прапорів країн світу. Я б хотіла знайти того народного депутата, який би повторив рекорд 2-річної дитини. Андрій Косташ безперервно впродовж 3 годин 12 хвилин підняв штангу 1830 разів на про-грамі «Україна має талант». Йому глядачі аплодували стоячи...

– На що сподіваєтеся цього року? – Думаю, ми знову продемонструємо

всьому світу, що досягнення українців гідні світового захоплення.

– А як можна зареєструвати рекорд? – Для початку потрібно подати заявку.

Це має бути сформована безперечна до-казова база, додаткові матеріали, офіційні рекомендації, свідки, потрібно довести, що рекорд безсумнівний. Але передовсім успіх залежить від ініціативи людини. Немає нічого неможливого. Бувають рекорди, які готують два-три роки.

цікавоВага каменя для керлінгу становить 19,96 кг. Тому фахівці рекомендують починати займа-тися цим видом спорту з 13–14 років. Лід для керлінгу готують 14 днів, перш ніж він буде при-датний для змагань.

Олександр ПИРЛИК

На ковзанці льодової арени «Крижинка» спортсмени з вадами слуху змагалися у фіналі першості країни з керлінгу. Про те, як ста-ють чемпіонами, та про перспек-тиви розвитку спорту серед глухих атлетів «Вечірка» поспілкувалася з віце-президентом Спортивної федерації глухих України Олегом Лавриком і головою міського цен-тру культури та спорту інвалідів «Інваспорт» Василем Даукшасом.

Два роки тому європейська спор-тивна спільнота провела перший чемпіонат Європи з керлінгу серед спортсменів із вадами слуху. Тоді у змаганнях взяли участь команди п’яти країн – Німеччини, Росії, Словаччини, Хорватії та Украї-ни. Попри не надто високу попу-лярність керлінгу в нашій країні, українцям вдалося порадувати вболівальників – жіноча збірна завершила змагання на третьо-му місці, а чоловіки привезли на Батьківщину срібні нагороди. По-годьтеся, для першого разу дуже

пристойний результат. І це попри те, що сьогодні в Україні немає жодної спеціалізованої арени для гри у керлінг. А чемпіонати про-водять на хокейних ковзанках, що є, м’яко кажучи, неприйнятним.

– Справді, головною проблемою для нас залишається відсутність місць для тренувань і проведення змагань, – розповідає віце-прези-дент Спортивної федерації глухих України Олег Лаврик. – Єдине місце, де більш-менш можна підготуватися до міжнародних турнірів з керлінгу, – це льодові доріжки у розважальному центрі «ДрімТаун», що на Оболоні. Од-нак керлінг не надто популярний серед населення вид спорту, тому керівництво Центру віддало пере-вагу «прибутковішим» ковзанам та хокею. Тому нині ми тренуємося там, де тільки зможемо.

За словами Олега Анатолійови-ча, часом збірна виїжджає за кор-дон. Коли є фінансова можливість, українці проводять тренувальні збори у Білорусі. Там часто вла-штовують різні змагання, куди приїздять доволі сильні гравці, тому для наших спортсменів це

чудова нагода навчитися ново-го і придивитися до майбутніх суперників.

Цьогорічний чемпіонат – це спроба знайти молодих обдаро-ваних спортсменів, які повинні замінити ветеранів. Нашій збірній конче необхідна свіжа кров.

– У нас є спортсмени, яким уже за сорок, і на міжнародних стартах помітно, що їм важко змагатися з молодими, – пояснює Олег Лаврик. – Нам потрібно по-спішати, адже на черзі чемпіонат світу 2017 року, що відбудеться у

російському Сочі. Звісно, через політичну ситуацію ми може-мо і не поїхати на змагання, але сподіваюся, що до того часу все

владнається і ми продемонструємо свою майстерність.

Основу збірної команди складають переважно кияни, це пов’язано з умовами для трену-вань.

– Інші міста теж шукають мож-ливості для тренувань і показу-ють неабиякий прогрес, – каже голова Київського міського цен-тру культури та спорту інвалідів «Інваспорт» Василь Даукшас. – Цікаво, що у столичній команді з керлінгу виступають батько та син. Причому батько долучився до цього спорту трохи пізніше. Втім, найголовніше те, що усі ці спортсмени, хоча й інваліди, по-казують власним прикладом, що неможливого не існує. Не потрібно ставити на собі хрест і замикатися у чотирьох стінах квартири. Впев-нений, що будь-яка людина може знайти вид спорту до душі. Напри-клад, для людей з вадами слуху Федерація пропонує підготовку спортсменів за 20 спортивними напрямками – від плавання до карате. Але ж треба наполегливо тренуватися…

До речі, у цьогорічній першості з керлінгу взяли участь 6 чоловічих та 6 жіночих команд. Фаворитами вважалися кияни, які в черговий раз підтвердили свій статус. У фіналі чоловіки перемогли збірну Івано-Франківської області – 10:4, а жінки не залишили жодного шансу львів’янкам – 14:0.

Тиха гра для мовчазних Змагалися люди з вадами слуху

Найменшому рекордсмену Києва – 1 рік і 7 місяців

будьмо здорові22 Вечірній Київ | 14 квітня 2016 року | №15 (19197)

Реклама

Архімандрит Лаврентій (Віктор Живчик), благочинний Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря

14 квітня – преподобної Марії Єгипетської.15 квітня – преподобного Тита, чудотворця.16 квітня – Похвала Пресвятої Богородиці. Субота акафіста Це єдиний день у році, коли за уставом під час утрені читають акафіст до Божої Матері. Автор-ство акафіста, який є першим і зразковим у Православній Церкві, належить преподобному Роману Солодкоспівцю. Написан-ня акафіста пов’язане із молит-вою у Влахернському храмі Бого-родиці в Константинополі під час облоги міста. Слово акафіст у перекладі з грецької означає «несідальна пісня», оскільки під час цієї частини богослужіння не прийнято сидіти. 17 квітня – неділя п’ята Вели-кого посту. Преподобної Марії Єгипетської.Крім сталої дати святкування пам’яті деякі святі мають ще й особливий день шанування у не-ділі Великого посту — перехідне святкування. Незалежно від того, в який день випаде згадування житія Преподобної Марії, та у п’яту неділю посту служба у православних храмах завжди присвячена саме їй. 18 квітня – мучеників Агафопо-да, диякона, Феодула, читця та інших з ними.19 квітня – святителя Євтихія, архієпископа Константинополь-ського.20 квітня – преподобного Георгія, сповідника, єпископа Мітиленського.

Повчання про покірність «Не робіть нічого, вирізняючись, або з чванливості, але в покорі майте один одного за більшого від себе» (Фил. 2:3), — говорить апостол Павло. Скромність розуму, покірність – це інтелектуальна риса, яка дає змогу її власникові дивитися з пошаною не тільки на Бога, але й на земні істоти, визна-ючи їхні добрі якості. Апостол заохочує, щоб цю скромність розуму мав увесь Божий народ. А це доводить, що ця риса по-требує дбайливого розвитку. Бо ж, оцінюючи справи належним чином, навіть найкращі з нас можуть бачити, що ми не маємо чим гордитися і чим хвалитися. Якщо ми щось отримали від Господа, то повинні хвалитися цим отриманим, замість того щоб величатися, наче ми до-сягнули цього самі. Існує така річ, як фальшива покірність, котра може ввести в оману навіть самого себе. Хтось може багато говорити про те, як коритися волі Бога, однак сам може бути підкореним тільки на словах і робити по-своєму. Ми повинні пильнувати, щоб у на-шому щоденному житті запиту-вали себе: «Чи це той шлях, яким Господь хоче, щоб я йшов? Чи це Божа воля?».

православнийкалендар Якщо весняний

цвіт не в радість Причина – сезонний алерген. Як лікуватися? Багатьом киянам дуже допікає поліноз – найпоширеніший вид алергії, реакція слизових обо-лонок на пилок. Тобто виникає алергічне запалення слизових оболонок носа й очей, викли-кане пилком рослин, спорами грибів. Це спричиняє алергічний риніт, кон’юнктивіт, бронхіальну астму… Що робити? «Вечірка» звернулася до алерголога-іму-нолога, лікаря першої категорії, кандидата медичних наук Тетяни Бондаренко.

– Зараз алергія в Києві є по-ширеною недугою, – каже Тетяна Миколаївна. – Вона посідає третє місце серед усіх захворювань, її навіть називають хворобою ХХІ століття. Сьогодні в Києві на алергічний риніт хворіє 8620 осіб, на бронхіальну астму – 16147 осіб. Чому виникає алергія та як її розпізнати? Пацієнти скаржать-ся на свербіння й лоскіт у носі, гортані, вухах. Спостерігається почервоніння та свербіж повік. Характерні напади чхання зі сли-зовими виділеннями.

Такі клінічні симптоми поліно-зу, як стомлюваність, підвищена дратівливість, зниження апетиту, депресія, напади мігрені, залежать від концентрації пилку в довкіллі, і тому хворі почуваються гірше за сухої, спекотної погоди й легше – за прохолодної, дощової.

Існують три піки підвищення концентрації пилку: березень –травень (квітнуть береза, граб, ліщина, тополя, клен); червень – липень, коли квітують лугові трави і злаки; липень – серпень – ве-ресень, коли квітнуть бур’яни (полин, амброзія, лобода).

У людей, які потерпають від цвіту рослин, може додавати-ся алергія на харчі. Бо поліноз проявляється сезонно: щойно закінчується цвітіння певних рос-лин, полегшується стан хворих. А бувають випадки, що загострення починається серед зими. Алер-гію може викликати, наприклад, яблуко чи інший продукт.

– Мабуть, тому невипадково професію алерголога порівню-ють з роботою детектива. Адже, щоб поставити правильний діагноз, необхідно розібратись у ситуації, по крихтах збираючи відомості.

– Алергію може зумовити будь-що, і часто досить складно вияви-ти той чи інший алерген. Точний діагноз можна поставити тільки після комплексного обстеження та сукупності всіх даних: опитування, огляду, лабораторних висновків і реакції на лікування. Уже не дивує-мося, як алергію може викликати… яблуко. Ще донедавна найбільш алергенними фруктами вважалися персики, апельсини, лимони, а нині яблука на початку цього списку. Захворювання супроводжується алергією на пилок берези або бі-лок яблука бета-каротин, який є барвним пігментом. У кожного пацієнта індивідуальна перехресна реактивність на різні компоненти. Тому необхідно звертатися до алер-голога й розплутувати цей клубок.

– Що порекомендуєте кия-нам у таких випадках?

– Певна річ, із раціону необ-хідно вилучити свіжі яблука, а також груші й айву, однак їх можна вживати після термічної обробки – запікати, варити ком-поти, готувати на парі.

– Повернімося до порад щодо алергії на квітучі рослини.

– Треба вести здоровий спосіб життя, правильно харчуватися, займатися спортом, уникати вжи-вання великої кількості медика-ментів без особливої потреби. А якщо вже виник алергічний стан, потрібно запобігти розвитку гострої форми. Якщо пацієнту відомо, на пилок якої рослини в нього з’являється алергічна реак-ція, варто знати графік її цвітіння й у цей період за можливості ви-їжджати з такої місцевості. Тобто уникати подразників. Також слід мінімізувати контакт із пилком: у спекотну, суху погоду необхідно зачиняти вікна, а під час прові-трювання завішувати їх мокрою марлею. Не треба в цей час сушити білизну надворі. Варто носити сон-цезахисні окуляри, щоб захистити очі від пилку, а після повернення з вулиці прийняти душ, помити голову, змінити одяг.

Пацієнтам, у яких виникає алергія на пилок рослин, неба-жано застосовувати фітотерапію.

Існує також фармакологічна профілактика – спеціальні лікар-ські препарати кромогліциєвої кислоти, котрі потрібно починати приймати за два місяці до періоду цвітіння рослин, щоб не розви-нулися симптоми недуги. Ще є такий метод боротьби з алергією, як специфічна імунна терапія – лікування алерговакциною. Коли алерген, що зумовлює реакцію, вводиться до організму в збіль-шеній концентрації, це дає змогу виробити блокувальні речовини, підвищити імунітет. За необхід-ності використовують спеціальні препарати, які обволікають слизову оболонку носа та запобігають по-траплянню на неї пилку. Примі-ром, це спрей «Назаваль».

Якщо ж алергія таки розви-вається, тоді доводиться засто-совувати антигістамінні засоби: пігулки, краплі, спреї.

– А якщо хворий не знає, що спричиняє алергію? Наприклад, моя добра знайома впродовж багатьох років робить проби в діагностичному центрі, а діа-гноз їй так і не можуть поста-вити. Як бути таким пацієнтам?

– Найпростіший аналіз – на-зоцитограма, мазок з носа, який дає змогу виявити еозинофіли, що підтвердять алергію. Його роблять у всіх поліклініках, діагностичному центрі. Також результати аналізу крові на специфічні алергічні анти-

тіла допоможуть лікарю зрозуміти, що саме викликає алергічну реак-цію в організмі, дібрати найефек-тивніше лікування від цієї недуги.

– Розкажіть, будь ласка, ко-ротко про київську практику лікування алергії.

– Сьогодні наша діагностика алергії відповідає європейському рівню. У нас алергологія успішно розвивається, фахівці стажуються за кордоном. Київська молекулярна школа співпрацює з Віденським уні-верситетом, обмінюємося найефек-тивнішими методиками й застосо-вуємо все найкраще на практиці. Маємо найсучасніше обладнання, що дає 98 відсотків достовірності інформації про алергени.

Світлана КОВАЛЬОВА

з досвіду травознавців

ПОЛЬОВИЙ ХВОЩ ВІД НЕжИТю І ЧХАННя Настій польового хвоща ви-водить токсини, які провокують ознаки алергії. 1 чайну ложку трави польового хвоща залити склянкою окропу, настояти 15 хвилин і процідити. Приймати по півсклянки вранці за пів-години до їди.

КРОПИВ’яНІ КРАПЛІ Наповнити літрову банку паро-стками молодої кропиви і за-лити водою, настояти три тижні. Процідити і капати в ніс по 3–4 краплі 4–5 разів на день.

ШИПШИНА, ЗВІРОБІЙ, ДЕРЕВІЙ… Для приготування відвару взяти 2 столові ложки шипшини, 3 столові ложки коренів кульбаби, 5 столових ложок трави деревію, 4 столові ложки трави звіробою, 2 столові ложки трави хвоща польового. Залити холодною водою і залишити на ніч. Зранку закип’ятити, вкутати каструлю на три години і процідити. Прийма-ти тричі на день по півсклянки. Також від пилової алергії допо-магає збір із м’яти, календули та ромашки, взятих у рівних пропо-рціях. Трави залити окропом – 1 склянка на 2 столові ложки збору і нагріти, не доводячи до кипіння. Приймати по 1 столовій ложці 5 разів на день протягом місяця.

*** Від алергії допомагають і такі смачні «ліки», як соняшникове насіння, але воно обов’язково має бути несолоним. Багатьом допомагає яєчна шка-ралупа, яку потрібно подрібни-ти на кавомолці й приймати по пів чайної ложки, приправивши декількома краплями свіжого лимонного соку. Дієвим засобом є також жуван-ня медових стільників (по пів-години декілька разів на день).

поради від Тетяни Бондаренко

Найважливіше – профілактика за-хворювання. Адже алергія – це патологія імунної системи. Тому зміцнення імуніте-ту і є запорукою профілактики. Це насам-перед здоровий спосіб життя, правильне харчування, добрий сон, помірні фізичні навантаження. Уникайте контакту з причинним алер-геном. Краще вирушати туди, де цвітіння ще не розпочалося або вже закінчилося, у гірську місцевість, до моря, на курорт. Якщо не вдається, мінімізуйте перебу-вання на вулиці у суху вітряну погоду. Якщо є ознаки полінозу – не виїжджайте за місто і не тримай-те вдома букети польових квітів. Повернувшись із вулиці, верхній одяг ховайте до шафи, про-мийте ніс і очі проточною водою, а краще прийміть душ. У приміщенні користуйтеся очисниками повітря, під час при-бирання використовуйте аквапилосос. Коли період цвітіння закінчиться, розгляньте варіант проходження специфічної імунотерапії (введення малих доз причинного алергену для вироблення блокуючих антитіл).

асорті 23Вечірній Київ | 14 квітня 2016 року | №15 (19197)

Фото Павла ПАЩЕНКА

ШОУ яПОНСЬКИХ БАРАБАНЩИКІВ

14 квітня о 19.00 у Будинку офіцерів глядачів вражатиме «Dadada-Dan Tenko» – незабутнє японське шоу, створене відомим хореографом Isaya Mondori 1987 року. Це не просто музична виста-ва, а справжній симбіоз музики, театру й танцю.

ЗАПРОШУЄ «БАРВИСТЕ ЗАКАРПАТТя»

15 квітня о 18.00 у Музеї су-часного мистецтва України від-будеться урочисте відкриття виставки «Барвисте Закарпат-тя» талановитих закарпатських художниць Людмили Боршош-Літун, Світлани Кирлик, Вікто-рії Манайло-Приходько, Наталії Мирончук, Андреї Павук.

жИВА МАГІя ТИБЕТСЬКИХ ЧАШ

16 квітня о 17:00 у Будинку художника можна буде почути музику тибетських чаш. Справжня чарівниця Живослава, яка воло-діє унікальними стародавніми практиками роботи з тібетськи-ми чашами, налаштує організми слухачів на лікувальні вібрації Космосу.

ЕВОЛюцІя АБСТРАКТНОГО жИВОПИСУ ПОЧИНАЄТЬСя В УКРАїНІ

В арт-кафе «Fair Finch» триває виставка абстрактного живопису молодого, обдарованого митця Максима Денисенка «Colors of Creation | Кольори світобудови». Унікальний авторський стиль, 50 полотен, дивовижні форми, свіжі ідеї, фантастичні поєднання ко-льорів. Митець своєю творчістю ознайомлює нас із цікавою кон-цепцією створення світу.

ДЕНЬ БАДЬОРОГО РАДІО 16 квітня о 10.00 у MediaHub

UPLectorium та школі «Української правди» влаштують День бадьорого радіо. Зірки музичного та роз-важального радіо, троє чудових радіоведучих і відомих продюсе-рів Сергій Кузін, Роман Заяць та Дмитро Чекалкін поділяться своїм

досвідом з усіма злетами й падін-нями. На лекції будуть детально обговорюватися історії успіху, гучні провали, бізнес-моделі та тонкощі роботи діджеїв.

ЛюБОВ, САКСОфОН І ВЕСНА 17 квітня о 17.00 у Будинку

вчених відбудеться концерт Ки-ївського квартету саксофоністів Національної філармонії України. У програмі лунатиме музика Пола МакКартні, Скотта Джопліна, Дюка Еллінгтона, Джорджа Гершвіна, Астора П’яццоли, Педро Ітуральде, Йоганна Себастьяна Баха.

ЧЕМПІОНАТ З ТАНцІВ ЧЕКАЄ НА ПЕРЕМОжцІВ

16 квітня об 11.00 на проспек-ті Перемоги, 112 розпочнеться Action Ukrainian Dance – танцю-вальний чемпіонат. Усіх охочих показати себе в улюбленому тан-цювальному стилі запрошують до участі.

ГОЛОВНА ПОДІя ІНТЕРАКТИВНОї УКРАїНИ

16-17 квітня на НСК «Олім-пійський» діятиме Міжнародна виставка інтерактивних розваг WEGAME. Для фанатів відео-ігор організатори підготували насичену дводенну програму: безліч презентацій, конкурси, турніри, цінні призи та багато-багато іншого.

ЗАТИШНА АТМОСфЕРА ЄВРЕЙСЬКОї ТРАДИцІї

17 квітня об 11.00 у галереї «Арт-Причал» розпочнеться міський Фестиваль єврейської культури Hillel JeWish Fest. Гості матимуть змогу зануритися в атмосферу єврейських традицій, дізнатися не тільки про історію та культуру, а й про те, чим живе єврейський світ: винаходи, стар-тапи, соціальні та волонтерські проекти і програми.

СВяТО КНИГИ В «МИСТЕцЬКОМУ АРСЕНАЛІ»

20 квітня до Всесвітнього дня книги й авторського права в «Мис-тецькому арсеналі» відбудеться VI Міжнародний фестиваль «Книж-ковий арсенал» – наймасштабні-ша подія в Україні, що поєднує літературу й мистецтво. У центрі уваги перебуватимуть культурна модернізація, самоосвіта та по-пуляризація читання. Цей захід розглядає книгу не лише як інте-лектуальний продукт та атрибут сучасного стилю життя, а й як сферу для інновацій, що активно взаємодіє з іншими креативними індустріями.

афіша: що, де, коли

скан

ворд

«Ве

чірк

и»

Склала Оксана БаРкіна

амфітеатр у Римі для боїв

гладіаторів

упущення, по-милка, промах основний колір листяне дерево

напівлюдина-напівкінь

стар. франц. монета

житловий будинок

холодна зброя

алергічна хвороба

туз

горілка (нім.)

індійська кобра

коханий (поет.)

церковна відправа в католиків

старший писар у турок і татар

(іст.)

фігура, що має форму бублика

передача м’яча (спорт.)

народ в Китаї

водяна рос-лина з білими або жовтими

квітками

чоловіча духовна школа

(Україна XVIII-XIX ст.)

самоцвіт червоного кольору

заключна частина твору

захист від холодної та

вогнепальної зброї (іст.)

рослина без коріння, росте

на деревах, камінні

Просимо надсилати світлини в електронному форматі на адресу редакції: vk1906@ukr.net. У листі обов’язково повідомте (для редакції, в газеті не публікується) номер свого телефону.

фотоконкурс «Вечірки»

Як заробити 1000 гривень, милуючись Києвом? Було б бажання і… фотоапарат. Для тих, у кого все це є, «Вечірка» розпочала новий фотоконкурс «Київ – європейське місто». Разом з вами, шановні друзі, ми хочемо показати, що наше місто стає більш сучасним та комфортнішим, і нам є чим пишатися, є що демонструвати гостям. Це і пам’ятки історії та культури, і перлини природи: парки, сквери, озера… У Києві багато всього яскравого та гарного, але ми хочемо зробити його ще кращим, недаремно ж узяли курс на Європу. Отож давайте покажемо на світлинах, що й у нас є не гірші куточки, ніж у Парижі чи Відні. Компетентне журі, до складу якого увійдуть визнані фотомайстри, журналісти, представники громадськості, визначить найкращі знімки. Фото приймаються до 10 травня. Гран-прі конкурсу: одна тисяча гривень. Передбачені також заохочувальні премії. Найкращі роботи будуть відібрані для фотовиставки в центрі столиці.

аксіомиЄвген ДУДАР

Коли влада в державі національ-на й патріотична, але непрофесійна, вона може наламати дров… Коли ж у державі влада професійна, але не патріотична й не національна, вона переламає весь «національний ліс»…

* * * Свобода свавілля. Одне одному

встромляємо палиці в колеса, а всі разом репетуємо, що нам не да-ють їхати. Одне одного обдираємо, як Сидорову козу, а репетуємо, що обдирають нас. Одне одному б’ємо на совість, а власну совість загна-ли глибоко в трубу. І вважаємо, що вона, як апендикс, – рудиментарний відросток. Користі не приносить, а

жити заважає. Словом, дорвалися до свободи й… зарвалися…

* * * Наш «національний менталітет»

у розквіті й зараз. Женуть, п’ють і матюкаються.

Коли п’яні – співають. Коли тве-резі – стогнуть. Так, як було віками. Нашому селянинові часто власна свиня була дорожчою за власну державу. Про власну державу він згадував лише тоді, коли чужинець витягував із кучі його власну свиню. Бувало, що в такий момент у ньому прокидався бунтарський дух і він брався за зброю… Але щойно у влас-ній кучі знову спокійно зарохкала

свиня, бунтар знову забував про власну державу… Отакий «свинячо-визвольний патріотизм», на жаль, у декого й сьогодні…

* * * Нашими дорогами швидко їздити

можна лише танком. Він рівняє. І ями з горбками. І «звивини» в головах дорожників. Це лише в нас дорожній «унікум» може «підготувати» двадцять кілометрів ям і місяць чекати, доки завезуть асфальт, смолу та …чайники. Десь там, у Гондурасі чи Мозамбіку, його посадили б голим задом на роз-печене дно автопричепа й газонули б тими ямами… Нагнали б розуму із сидячої частини до мислячої…

парк культури24 Вечірній Київ | 14 квітня 2016 року | №15 (19197)

В. о. головного редактораМаксим Філіппов

Керівник творчої групи Леонід Фросевич

Заступник головного редактора Віталій Курінний

Секретаріат Володимир Савруцький, Олександр Баркін

Художній редактор Андрій КійкоДизайнер Світлана Виноградовафоторедактор Павло Пащенко

Адреса: 01001, м. Київ–1,

вул. Володимирська, 51бТелефон: 234-27-59

факс: 235-01-93E-mail: vk1906@ukr.net

Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР

від 15 квітня 2009 року

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51б

Тел.: 234-21-84, 234-27-39факс: 235-61-48

Е-mail: v.pushina@gmail.comВідділ розповсюдження та реалізації:

Тел.: 235-23-34Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф»,

м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14Замовлення: 46982 Заг. наклад: 96 000.

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газети. Газета публікує також

ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції.

При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що хвилює» публікуються на правах реклами. Рукописи не

рецензуються. Передплатний індекс: 37607

Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

засновник: Київська

міська рада

facebook.com/vechirkanova

Нова версія старого мультфільмуУ прокат вийшов ігровий анімаційний фільм «Книга джунглів» про хлопчика, який виріс серед тварин. Нагада-ємо, автором однойменної збірки оповідань, опубліко-ваної ще у 1883–1884 роках, є англійський письменник Редьярд Кіплінг.

У картині лише один актор – 11-річний Ніл Сетхі, який зіграв Мауглі. Його вибрали з-поміж тисяч дітей, які проходили кастинг по всьому світу. Решта ж персонажів – його друзі та вороги серед братів наших менших, як і яскраві індійські джунглі, – плід роботи спеціа-лістів з комп’ютерної графіки. Для фільму було створено близько 70 тварин. Вони роз-мовляють і за мімікою дуже схожі на людей – її відтворю-вали з акторів за допомогою технології «захоплення руху»… «Книга джунглів» є рімейком американського мультфільму 1967 року, від якого у новій версії залишили найбільш знакові сцени та музичні теми. На відміну від мальованої двомірної анімації Волта Діс-нея, сучасну «Книгу джунглів» створено у 3D.

Фото Валентина ЛАНДАРЯ

Цю виставу необхідно подивитися всім нашим політикам, бо те, що відбувається на сцені, є віддзеркаленням того, що відбувається у нас. Це боротьба за владу, зрада, все те, що ми спо-

стерігаємо щодня.

Письменник, драматург і сцена-рист, автор кіноповісті «Укри» став лауреатом премії Книга року-2015 «Глиняний кіт» від Спілки письменників України. Ця книга, написана в жанрі гостросюжетної прози про реальні події росій-сько-української гібридної війни, відзначена премією «Воїн світла». «Вечірка» дізналась у Богдана Жолдака про його наступні ви-дання.

– Для Міноборони я підготу-вав книгу, яку планують розпо-всюджувати серед солдатів. Це також роман-мозаїка, але трішки гостріший, веселіший і страшні-ший за «Укрів». Він називаєть-ся «Лицарі фортуни» й має на меті підтримати наших бійців. Я написав ще одну книжку про АТО – «Кажи гоп!», яку подав на конкурс «Коронація слова». Усі ці твори про війну, вони динамічні, складаються з великої кількості сюжетів, де один продовжує ін-ший, тож можуть читатись як у «розібраному» вигляді, так і по-вністю. Нині за таким принципом будується кінематограф.

Не подумайте, що це графоманія чи параноя. Річ у тім, що я просто не можу писати ні про що інше. З ранку до вечора в новинах, переда-чах, газетах – усюди війна. Навіть якщо з’являється якась цивільна ідея чи сюжет, узятися за них не-можливо. Я й подумав: якщо воно само себе пише, треба це робити. Бо нічого важливішого немає.

Учасниками АТО є кілька моїх друзів, зокрема й письменників. У них накопичилося вже багато сюжетів, наприклад про чеченців, котрі воюють на нашому боці, але Україна їх нічим не забез-печує. Працюючи над книгами, я познайомився з бійцем Сашком «Міною», який настільки гені-альний оповідач, що йому треба лише все це записати… Гадаю, військова тема буде зростати, ширитися, колись заполонить літературу й люди сприйматимуть її нормально.

над чим працюєте?

Богдан ЖОлДАк:

«Я не можу писати ні про що інше, крім війни»

Як з’являються тирани У театрі Франка – прем’єра «Річарда ІІІ»

Марія КАТАЄВА

Для постановки трагедії Вільяма Шекспіра запросили грузинського режисера театру та кіно Автанділа Варсімашвілі, який здійснив її в рекордний термін – за п’ять тижнів. Об-раз Річарда Глостера, який не зупиняється ні перед чим у гонитві за владою, на сцені втілив народний артист України Богдан Бенюк.

Художній керівник Тбіліського державного академічного російського драматичного

театру імені Грибоєдова до творчості Шек-спіра звертається не вперше, вдома він поставив майже всі трагедії британського драматурга.

– З Автанділом Варсімашвілі ми знайомі давно, ще з часів Молодого театру, – при-гадує художній керівник Національного

академічного театру імені Івана Франка Станіслав Мойсеєв. – Ідея спільного про-екту з’явилася у Тбілісі, коли разом пили каву та обговорювали творчі плани. Тоді я сказав, що хотів би поставити «Річарда ІІІ», а Автанділ – що готовий за це взятися. І для наших акторів корисно було попрацювати в іншій стилістиці.

Для Варсімашвілі робота в театрі була вкрай важливою, адже до нього тут пра-цювали видатні співвітчизники, і він мав захистити авторитет грузинського театру. Автанділ зізнається, що з акторами йому пощастило.

– У виставах я ніколи не йду від го-ловної ідеї автора, в цьому творі вона така: люди, будьте пильними, тирани виникають з нік чемних людей, їх по-трібно вчасно помітити і зупинити, не допустити до влади, – розповідає режисер.

Спектакль присвячений сходженню на трон підступного та жорстокого Річарда Глостера: після смерті короля Едварда інтригами йому вдається захопити владу, переманити на свій бік кількох аристократів, убити ворогів і навіть рідного брата. Каліка від дитинства, самотній та принижений Річард поступово перетворюється на тирана, який грається з людьми, як з маріонетками. Він постає дия-волом у плоті, для якого немає нічого святого: ані родинні зв’язки, ані обіцянки не можуть втримати Річарда.

За словами народного артиста України ця роль для нього вже стала етапною, бо дала змо-гу розкрити нові грані таланту. Крім Богдана Бенюка у постановці задіяний зірковий склад акторів: Остап Ступка (Георг, герцог Кларенс), Олексій Богданович (герцог Бекінгем), Василь Баша (сер Роберт Брекенбері).

Зі сцени лунають дуже суголосні для нас репліки: «У світі добре все, немає гірше тих новин, як вдома», «Хіба чесний і до-брий чоловік може прожити, щоб цим не скористалися шахраї і плебеї», «Совість – небезпечна річ, бо робить з тебе боягуза, хто хоче жити добре – обійдеться без неї»…

«Річард III» є однією з найдовших п’єс Вільяма Шекспіра, тому й вистава триває понад три години.

ви ще не бачили?

кіноманія