UUR - VS 04 20162017/08/07 · писанки! Хай Великодні дзвони принесуть у Ваші хати радість, віру, чесність та все

X X VX X V I I II I I - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 7 - 8 / - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 7 - 8 / К В І Т Е Н ЬК В І Т Е Н Ь 2 0 1 7 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .2 0 1 7 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .

Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

• Хай буде земля пухом нашим рідним!

• Тарас Шевченко прийшов до Яс...

• «Історія і традиції українців» у Сучаві

• Шевченківське свято в Тульчі

• «...А журналістика – це професія»

• Культурний вечір у Бухаресті

• X-й форум безпеки в Києві

• Зміцнення румунсько-українських відносин

• Присвячений Страстям Христовим концерт

• П. Юлія Головчіч-Руснак-Гренюк

• «Гірська орлиця» дорогою до самовизначення

• Дочка Буковини – п. Орися Левчук

• «Березневі чари» Михайла Трайсти

• Великдень в Єрусалимі та Японії

• Міні-футбол за «Кубок МОСУР»

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

стор. 3

стор. 2

стор. 4

стор. 5

стор. 6

стор. 7

стор. 8

стор. 9

стор. 15

стор. 10

стор. 11

стор. 12

стор. 13

стор. 14

стор. 16

Маю честь привітати Вас з найбільшим християн-ським святом, яке щорічно відлунюється у наших серцяхрадістю, надією, розумінням та любов'ю до ближніхсвоїх – наших українців!

Нехай Ваші душі будуть багаті, як святковий стіл,чисті, як Великодній рушник, і веселі, як українськіписанки!

Хай Великодні дзвони принесуть у Ваші хатирадість, віру, чесність та все добро!

Христос Воскрес! Христос Воскрес! З повагою,

ГоловаСоюзу українців Румунії

Депутат Микола-Мирослав ПЕТРЕЦЬКИЙМикола-Мирослав ПЕТРЕЦЬКИЙ

У номері:

Шановні друзі! Шановне товариство!

КВІТЕНЬ 2017 р.2

Пані Марта Бота народи-лася 7 листопада 1943року в м. Ужгороді, Укра -їна, в сім'ї священика от.

Ми хайла Русинко, який служив вукраїнській Православній церкві,

спочатку в селі Ремети, а опісля, з 1947 р. – в селі Верхня Рівна.Тут пройшло і її дитинство, потім і шкільні роки. В 1957 р.закінчила Семирічку, після чого поступила до Українськоголіцею в місті Сігеті, який успішно закінчила в 1961 р. Як ібагато випускників Українського ліцею тих років, поступилав 1963 році на заочне відділення Сігетського педагогічногоінституту.

З 1962 року поступила на вчительську працю в Ронянськійшколі, де працювала аж до виходу 2002 р. на заслужену пенсію.З її доброю, щирою, люб'ячою душею виховувала генераціїдітей в любові до свого рідного українського слова.

Завжди в пані Марти було добре слово, ласкава усмішка длякожного, хто їй зустрічався, що залишило гарний слід у душіронянців, і не лише! Пані Марта разом з мужем, довгі роки тежучитель і голова місцевої організації СУР, виховали двохдочок-лікарок та гарних внуків.

Пані Марта Русинко-Бота почала писати до єдиної україно-мовної газети в Румунії «Новий вік», на сторінках якої дебю-тувала 1970 року. Після багатої праці та появи вдалих літера-турних оповідань для дітей в 2002 р. вийшла її перша збірка –«Сонячний промінець», а вже друга її збірка появилась 2010 р.,

обидві при сприянні Союзуукраїнців Румунії, – «Глинянамисочка».

Пані Марта друкувалася насторінках видань Союзу укра-їнців Румунії «Наш голос»,«Вільне слово» та в дитячомужурналі «Дзвоник».

Відправити в останнюдорогу прийшли її колишніколеги, учителі й викладачі іті ронянці, які шанували її і які із сумом у душі прощалися зпокійною.

Були присутні і представники СУР, серед них голова СУР тадепутат Румунського парламенту Микола-Мирослав Петрець -кий з дружиною, які поклали вінок квітів на її могилу.

Божу прощальну службу відслужили панотці-ронянці – рад-ник Українського вікаріату в Румунії от. Микола Лаврюк,настоятель ронянської української православної церкви от.Юрій Албічук та от. Петро Рагован, настоятель марамороськоїКривлянської церкви.

Схиляємо і ми свої голови перед покійною і бажаємо їй лег-кого спочинку і Царства Божого!

А згорьованим дочкам передаємо наші щирі співчуття тасили перенести таку важку, незаміниму втрату Матері.

Ірина та Іван КОВАЧ

ХАЙ БУДЕ ЗЕМЛЯ ПУХОМ ВЕТЕРАНУ ДРУГОЇ

СВІТОВОЇ ВІЙНИ ПАНУ МИХАЙЛУ ТРАЙСТІ!

Складаємо щирі співчуття письменнику п.Михайлу Трайсті з приводу смерті батька Михайла,останнього ветерана Рони ІІ світової війни!

Народився покійний в українському с. ВерхняРівна, Мараморощина.

Як і багато з марамороських українців, в тому числі і верхньорів-нянців, взяли участь як добровольці в тій страшній війні, яка забра-ла неодного сина в матері, неодного батька в сім'ї і неодного покалі-чила на все життя!

Бог дав, що пан Михайло повернувся живим і прожив в своїй хаті,серед своїх, маючи свою сім'ю і сина, внуків, до 92 років!

ХАЙ БУДЕ РІДНА РОНЯНСЬКА ЗЕМЛЯ ПУХОМ ВЕТЕРАНУРОНИ – п. МИХАЙЛУ ТРАЙСТІ!

«ВС»

ПОКИНУЛА НАС ЧУДОВАКОЛЕГА, УЧИТЕЛЬКА

І ПИСЬМЕННИЦЯМАРТА БОТА

Звеликим болем у серці пишу про ту, яка нас покинула на початкумісяця квітня 2017 р. Марта-Марія Бота залишила в наших серцях(її колег, колишніх учениць, родини) великий біль, порожнє місце,

смуток, тому що ми її більше не побачимо.Ще у місяці січні я побувала в неї, коли, хоча і хвора, вона була опти-

містка, казала, що як вилікується, то збере матеріали (п'єси для дітей, надякими працювала) і пошле їх до редакції.

І я чекала до останнього часу, що вона виживе, поборе свою хворобу.Але не сталося так. І от ми втратили чудову колегу, прекрасну вчителькуі талановиту письменницю!

Покійний Степан Ткачук у передмові до книжки «Сонячний промі-нець» написав: «Марта Бота – письменниця од Бога та щедрості україн-ської землі, а ще й учитель, який своє трудолюбиве життя присвятилавихованню українських дітей. Марта Бота пише про дітей і для дітей, а їїпроза чиста і прозора, блакитноока і лагідна, справжня і зворушлива.Письменниця – творець свята і світла для чистих і ніжних дитячих душ».

Про життя і творчість учительки Марти-Марії Боти я писала у рубри-ці «Наша сучасниця» і «Три письменниці з Верхньої Рівни», з яких зали-шились тепер лише дві. Але ще напишу, щоб читало і запам'ятало і моло-де покоління про її життя і творчість. Тому що вона від нас відійшла, а їїтворчість залишиться між нами, серед нас.

Народилась одна із тих семи письменників, які має Рона дотепер, умісті Ужгороді, в Україні, 7 листопада 1943 р., в сім'ї священика М.Русинка. Від 1947 року вона виростала, училася й учителювала (40 років)

у Верхній Рівні, де її батько був священиком, аж до пенсії. Семирічкузакінчила у Роні, а український ліцей і Педагогічний інститут у Сігеті.Почала писати ще будучи ученицею у ліцеї, а дебютувала у 1970 р. на сто-рінках «Нового віку» («Вільне слово»). Пізніше її оповідання друкували-ся в літературному журналі «Наш голос». Перша збірка її оповідань іказок для дітей виходить із друку 2002 р. під назвою «Сонячний промі-нець». Друга її книжка «Глиняна мисочка» – збірка оповідань для дітей –вийшла з друку в 2010 р., коли пані Марта була вже на пенсії.

Марта-Марія Бота була дружиною покійного учителя Юрія Боти, якийзаснував організацію СУР у Верхній Рівні, будучи її першим головою.Вона йому була великою допомогою в учительській культурній і грома-дянській праці.

На жаль, вже 17 років як його немає.Марта Бота була зразкова мати. Вона виростила і виховала дві дочки:

Світлану і Мірелу, які тепер визнані лікарки, подарувавши своїй мамі двохславних внуків. Після смерті її мами-добродійки, дочки і внуки окружля-ли її з любов'ю, щоб вона не відчувала втрату дорогих їй людей. І хочазакінчили студії в Україні і в Клужі, вони оселилися у Сігеті і у ВерхнійРівні і щотижнево проводили вільні дні у Роні із своєю марір'ю.Учителька Марта Бота була щаслива. Розумілася прекрасно зі своїми діть-ми, писала і працювала у господарстві, будучи вже на пенсії, поважалавсіх, і її всі честувала та поважали.

Відкривши її книжку «Сонячний промінець», я уже вкотрий раз читаюїї надпис для мене: «Пам'яток для моєї найкращої подруги пані Дан Іляні.Від автора М. Боти – Верхня Рівна – 3.Х.2002 р.

Ці рядки, і не тільки, мене хвилювали, будуть хвилювати і вокликатибіль її втрати.

Хай їй буде земля пером! А вам, друзм і молоді, рекомендую читати їїтвори, оповідання щирі, ніжні, герої яких – діти й учні!

Учит. Іляна ДАН

Сумуємо з відходом до Царства Божого нашої доброї, щироїукраїнки, вчителя Верхньорівнянської школи (Марамо -рощина), талановитої письменниці, автора кількох книгдитячої літератури в Румунії пані Марти Русинко-Бота.

V

КВІТЕНЬ 2017 р.

Весна дарує зміни, оновлює душу і природу, величезнимнатхненням і свіжістю думок наповнює розум і серце!Такі емоції панували на урочистому святі 2 квітня 2017року в Палаці культури студентів м. Яси, організовано-

му Яською міською організацією Союзу українців Румунії. Переповнені приємними хвилинами зустрічі, міжособистісного

спілкування, можливості дарувати усім присутнім гарний настрій,пройшли святкові заходи з нагоди вшанування 203-ї річниці з днянародження великого Кобзаря, незрівнянного українського поета,вражаючого художника, громадського та політичного діяча ТарасаГригоровича Шевченка під девізом:

Хай з нами процвіте поет Тарас,Як генія ми всі його вітаємо.Хай на свій день прийде до Яс,Ми з Емінеску тут його чекаємо.

М. Волощук

Т. Г. Шевченко полонив серця мільйонів людей силою духу, гли-биною віри та несхитною волею до боротьби, впевненістю та рішу-чістю, із якою він писав свої неперевершені твори, котрі були, є ібудуть рушійною силою у боротьбі українського народу за волю,справедливість та суверенітет.

Літературно-мистецьке свято відкрив голова міської Яської орга-нізації СУР Віктор Григорчук, після чого залунали державні гімниРумунії та України.

Зі словами вітання на сцену були запрошені заступник головиЯської повітової ради пан Ромео Олтяну та Тимчасовий повіренийу справах України в Румунії пан Євген Вікторович Левицький, апро виставку картин українських художників з діаспори короткорозказав заступник голови Сучавської повітової організації панІван Боднар.

Для українців Румунії та й усього світу, взагалі, ТарасГригорович Шевченко є постаттю планетарного масштабу, світоч іприклад незламної волі та віри у кращу долю свого народу.

Програму розпочали учні та студенти, члени нашої організації,які декламували улюблені вірші Тараса Шевченка.

Свіжим променем і джерелом натхнення для усіх присутніх взалі був виступ народного фольклорного ансамблю Дитячої школимистецтв «Вишенька» з Вінниці, Україна, директор Тетяна Заїчко(художній керівник пані проф. Тетяна Гордієнко), талантовиті арти-сти, викладачі згаданої вище школи вразили своєю майстерністю,гарним співом, віршами, танцем, поєднанням вокальних та хорео-графічних елементів, створенням на сцені драматичного дійства, воснову якого були покладені твори Тараса Шевченка та народна йсучасна українська пісня. У виконанні ансамблю прозвучали такіпісні, як ой у полі тихий вітер, Чорноморець, Порізала пальчик, ойтам за лісочком, Степаніда та вірші: Заповіт, Добороласьукраїна, крила.

Підтримав цю ноту творчий український квартет «Класик»,колектив з м. Чернівці (художній керівник Георге Постеука), увиконанні якого наші запрошені мали нагоду послухати кілька

народних українських пісень. Їх виступ наповнив слухачів безмеж-но чистими емоціями єднання, ще раз продемонстрував красу інеповторність української народної музично-хореографічної куль-тури.

Кульмінаційною вершиною заходу став виступ ансамблю укра-їнських народних танців Яської міської організації СУР «Веселка»(xудожній керівник пані проф. Родіка Фаліштяну), який захопивприсутніх творчою енергетикою, яскравим і довершеним виконан-ням народних українських танців.

Проникливо й сердечно звучали мелодії на слова Шевченка йсучасних авторів у виконанні гуртка «Коломийка» (художній керів-ник пані проф. Зірка Янош) Сучавської повітової організації м.Серет, такі, як: Нащо мені чорні очі, Місяць на небі, Я бажаю вамдобра.

Також наші глядачі мали нагоду послухати молодого талантови-того саксофоніста Лупу Джуліано, учня Національного коледжумистецтв «Октав Банчіла».

Завершили програму наші молоді і талантовиті солісти: ВелічкоКрістіна, Паскар Каріна та Георгіан Константин, які захопили при-сутніх яскравим і довершеним виконанням народних і сучаснихукраїнських пісень, мистецькою культурою сценічного виступу,професіоналізмом і невпинною жагою духовного піднесення, вті-ленням кращих традицій української музичної культури.

ШевченкоШевченко прийшов до ЯС...

(Продовження на 11 стор.)

Голова Яської організації СУРВіктор ГРИГОРЧУК

3


(Продовження. Поч. на 2 стор.)

Релігійне життя української меншини Румунії

У Сігеті діє Український Православний Вікаріат, який належитьдо Румунської Православної Церкви. Ми дуже раді, що наМараморощині збереглися церкви, у яких проводиться богослужін-ня українською мовою. І у Банаті є декілька українських парафій тапротоієрей у Лугожі.

На Буковині і Мараморощині українську мову можна почути,зокрема, у греко-католицьких церквах. Існує і Український греко-католицький вікаріат.

Треба уточнити, що на Буковині діють також кілька українськихправославних церков, як, наприклад, українська православна церк-ва святих апостолів Петра і Павла у місті Сучава.

СУР співпрацює з церквами на різних релігійних заходах, якіорганізують ці церкви, а також має співвідносини з неопроте-станськими церквами.

Міжнародні стосунки СУР

Ми маємо добрі стосунки з Посольством України в Румунії. Митакож маємо тісне транскордонне співробітництво із Закарпаттям,

Прикарпаттям, Чернівцями та Одесою.Марамуреська організація СУР має укладений договір із

Рахівським районом, з яким ми проводимо численні проекти.Також розгортаємо різні транскордонні проекти із Верховинськимта Чернівецьким районами.

Румуно-українські співвідносини різноманітні по культурно-виховних заходах. Присутні наші гуртки чи делегації на різнихфестивалях у Рахові, Івано-Франківську, Чернівцях, Львові чиКиєві. Ще в 1997 році делегація з Мараморощини брала участь наурочистостях з нагоди 550-річчя міста Рахова та 7-го гуцульськогофестивалю. Опісля, майже кожного року представники СУР тахудожні колективи беруть участь на таких заходах.

Ми часто запрошуємо гурти та артистів з України, які висту-пають на міжнародних фестивалях, як "Фестиваль колядок та зимо-вих обрядів" та фестиваль "Співжиття" у Сучаві. Також у Банаті. Донас прибули футбольні, волейбольні та баскетбольні команди зУкраїни.

Футбольна команда з Мараморощини взяла участь у міжнарод-ному конкурсі у Дрогобичі, де посіла перше місце одного разу,опісля друге.

VII-й МІЖНАРОДНИЙ СИМПОЗІУМ: «РУМУНСЬКО-УКРАЇНСЬКІ

ВІДНОСИНИ. ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ» (26-27лютого 2016, Сату Маре)

З31 березня по 2 квітня в Національному коледжі іменіМіхая Емінеску в Сучаві відбувся національний конкурс"Історія і традиції українців". У ньому взяли участь 90дошкільнят, школярів та ліцеїстів, які вивчають україн-

ську мову з 5 регіонів Румунії, де компактно проживають українці:з Марамуреського, Ботошанського, Тіміського, Караш-Севе -рінського та Сучавського повітів. Вони надіслали поштою цікавіесе та фотографії або представили традиції та обряди, специфічніїхньому краю. Конкурс пройшов за підтримки Союзу українцівРумунії та мав три розділи: фотографія, есе та презентація певно-го обряду. Змагання «Історія ітрадиції українців» спрямованена заохочення юних українцівдо проведення спільних заходівз метою сприяння збереженнюмови, історії, традицій і утвер-дження міжкультурного діалогу.

Голова Союзу українців Ру -мунії Микола М. Петрецькийщиро привітав учасників кон-курсу ''Історія і традиції україн-ців'': "Так як ви добре знаєте,для будь-якого народу історія ітрадиції це дві найголовнішіречі, завдяки яким існує одиннарод. Добре відомий той факт,що народи, які не вміли зберег-ти свою історію і традиції, вони пропадали. Знаємо, що україн-ський народ пройшов через різне, але, незважаючи на це, він змігзберегти свою історію і традиції, так само і українці Румунії.Правда, що у нас велике щастя, що ми автохтонні, що ми не пере-ходили десь, але це не означає, що нам було легше зберігати тра-диції. З радістю бачимо, що викладачі, батьки зрозуміли важли-вість збереження традицій, бачимо, як вони заохочують молодепокоління. Ми добре знаємо, що від них все залежить, бо дарма мибудемо працювати, якщо не будемо мати кому передавати та когонавчати. Я думаю, що є солідні люди, хоча вони й маленькі, якимви вміли передати те, що нам передали наші батьки і прадіди. Яхочу ще раз вам всім подякувати та запевнити вас, що СУР буденадалі підтримувати такі події. Ще раз поздоровляю викладачів,організаторів, комітет Сучавської філії СУР за всю докладенунелегку працю, тепер напередодні Великодня одні з вас подолали

чималу відстань для того, щоб показати всім, що означає і як требазберігати нашу історію і традиції“.

Радник Міністерства освіти Румунії з питань нацменшинЕльвіра Кодря: "Хочу поздоровити всіх учнів, викладачів, батьківта організаторів причетних до цієї події, тому що це нелегко орга-нізувати й не робиться під час уроків, а у вільний безплатний час.Дякую також за підтримку, яку завжди СУР надає для освіти укра-їнською мовою. Ви знаєте дуже добре, що означає рідна мова, істо-рія й традиції одного народу. Ви знаєте дуже добре, що лише там,де продовжилося говорити українською мовою і там, де існувала

школа і церква, залишивсянарод, який зберіг свою іден-тичність“.

Вихователька українськоїмови із села ВишавськаДолина Марамуреського по -віту Греченюк Нарциса роз-повіла про участь своїх учніву конкурсі: „Ми сьогодні знашими діточками предста-вили українські звичаї знашого села, а саме, як готу-ються люди до Великодніхсвят. Ми почали із Шутковоюнеділею, як називають цесвято у нас, із посвяченнямверби, представили звичай,

коли діти ходять за кукуцами на Живний четвер. Також ми пред-ставили, як готується паска та крашанки. Так, як сказали нашідіточки, на жаль, у нашому селі не робляться писанки, як наБуковині, але ми продовжуємо традицію фарбування яєць з наварулушпини цибулі. Можемо гордитися тим, що у нас дуже добре збе-реглися й такі традиції, як великодні ігри. Ми вивчаємо дітей,починаючи з садочка, ці звичаї, і спонукуємо їх зберігати та про-довжувати. Дуже гарно представилися всі групи, які взяли участь уцьому конкурсі. Ми дуже раді, що мали можливість бути учасни-ками цього конкурсу та побувати у Сучаві. Ми сподіваємось, щонадалі продовжуватиметься цей конкурс, тому що він дуже корис-ний для наших дітей“.

Христина ШТІРБИЦ

(Початок в н-р 8-9 2016 р.)

(Далі буде)

Почесний голова СУР Степан БУЧУТА

Національний конкурс «Історія і традиції українців»

(Далі буде)

КВІТЕНЬ 2017 р. 5

ăâîşţ


Олександр-Іван ГРЕЧЕНЮК,м. Клуж-Напока

Доброго дня, друзі!Надсилаю свої роздуми з приводу свята Тараса Шевченка в Тульчі.З повагою, В'ячеслав кушнір

26березня 2017 року в Тульчі відбулися урочистості, присвяченідню народження Тараса Григоровича Шевченка. Оскількидетальним звітом про цю подію поділився у своїй публікаціїголова Тульчанської філії Союзу українців Румунії (далі СУР)

пан Дмитро Черненко, то нема потреби повторювати написане.Натомість є потреба заакцентувати увагу на тому, що часто випадає у таких

випадках з поля зору. Йдеться про узагальнення, які, власне, є оціночними ідають відповідь на запитання про якість проведеної за певний час роботи. Унашому випадку маємо констатувати, що робота, принаймні на даному етапі,Тульчанської філії СУР, очолюваної паном Дмитром, цілком задовільна. Звісно,це моя приватна думка, але я маю всі підстави так вважати як людина, яка майжещорічно впродовж 16 років, крім наукових розвідок, спостерігала, брала участьу заходах української громади, організованих СУР.

Можна по-різному оцінювати роботу цієї організації. Однак, не заперечуючичималих досягнень попередників, слід відзначити, що за головування ДмитраЧерненка розпочався новий етап в її діяльності. Суть нового підходу панаДмитра в налагодженості системної діяльності організації за кількома напряма-ми одночасна. Одним із них, чи не найважливішим, стало залучення молоді.Попри певні труднощі з освітнім процесом, пов’язаним з вивченням українськоїмови, привабливою для молодих людей виявилась українська культура. Народнітанці, пісенний фольклор стали візитівкою не тільки учасників художньої само-діяльності, але й української громади.

Ще одним напрямом стала активізація співпраці з Україною. Зросла кіль-кість представників України, що стали регулярно, а головне, з реальною під-тримкою приїжджати до Тульчі. Активно стали залучатись до них студенти істо-ричного факультету Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.Проведені тематичні круглі столи, міжнародні конференції, конкурси, святку-вання традиційних зимових і літніх календарних свят не тільки допомагали зга-дувати своє історичне минуле, але й збуджували інтерес до української культу-ри. Гості з Києва і Одеси, Ізмаїла і Рені, інших міст в силу своїх можливостей

надавали організаційну, інформаційну допомогу, демонстрували своє щиребажання до співпраці з максимальними результатами.

Така діяльність не залишилася без уваги місцевої влади. Мер міста ТульчаКонстантин Ходжа багато років підтримує не тільки культурні заходи українцівміста, але й сприяє співпраці з науковцями з України. Тому цілком справедливо,що ректор Одеського університету імені І. І. Мечникова І. М. Коваль висловивподяку пану меру за його конструктивну позицію.

Ще один важливий напрям діяльності сурівців – укріплення зв’язків цен-трального осередку з сільськими громадами. Помітно зросла кількість сільськихколективів художньої самодіяльності – виконавців народних пісень. Тепер вираз-но простежується прагнення українців до єдності, і надалі залишатися носіямидавніх обрядів і звичаїв українського народу. На заключному концерті зала «ЖанБарт» була переповненою. Більше 400 осіб виявили як інтерес до українськоїтворчості, так і бажання відчути себе часткою української спільноти. Завдякизростаючій тенденції консолідації, яка супроводжується різними формамидемонстрації української культури, українська громада стає достатньо репрезен-тативною і важливою складовою в життєдіяльності Тульчі. Так і надалі.

Унів. проф. д-р В’ячеслав КУШНІР,Одеса - Тульча

29березня ц. р. українці Буха -рестської організації СуРвідсвяткували національно-го поета Т. Шевченка з

фінансовою підтримкою СуР та участюголови і депутата Парламенту Румунії п.Миколи-М. Петрецького.

Був організований літературно-артис-тичний спектакль і була виявлена першаБухарестська така подія тому 25 років, наякій тоді брав участь Негостинський хор зБуковини. На цей раз на святі брали участьхудожньо-артистичні колективи з україни(одеса), ансамбль «канарейка», ансамбльпісні «Веселка», колективи «Голос україн-

ців» з Банату і «Негостинськіголоси» з Буковини, гурт «Зоря» зБухаресту і інші сюрпризи. Требазгадати пані Ярославу колотило,голову місцевої організації і був-шого радника у Міністерстві куль-тури, вона пізнаючи дуже добренайкращі колективи з україни інайкращі колективи з нашогоСоюзу, знає, кого запрошувати івсе так організувати, щоб вонобуло на високому рівні і виходилоуспішно. Вранці всі запрошенігості зустрілись перед пам'ятни-ком Шевченка біля озера-парку

Херестреу.

Після вітального слова

перед присутніми п. Я. колотило

представила гостей, а після покла-

дання квітів артистичні колекти-

ви проспівали вибрані пісні, скла-

дені на слова Шевченка, лунали

чудові пісні біля погруддя генія

українського народу.Дальше були прочитані вірші,

присвячені Поету, а п. Світланакучеренко з україни, директоркультурного дому м. Чорно -морське, на честь українськогогенія прочитала від серця-душі

власний вірш, після чого всі колективиразом проспівали гімн «Реве та стогнеДніпр широкий».

Хочу підкреслити, що атмосфера біляпогруддя Шевченка була дуже приємна,радісна, дружня. В сонячний день навіть іприрода весняна була з нами, всі розцвілідерева, квіти, трави, сонце своїми промін-нями нагрівало кожну душу і зацікавленірумуни приєднались до нас, нікому не хоті-лось відходити від нашого кобзаря.

ШЕВЧЕНКІВСЬКЕ СВЯТО В ТУЛЬЧІ

ТЕПЛА ЗУСТРІЧ УКРАЇНЦІВ У БУХАРЕСТІ З НАГОДИ РІЧНИЦІ Т. ШЕВЧЕНКА


Анна БЕРЕГІЙ


ăâîşţ

Уцей переломний для обох народів час значно посилю-ється інтерес румунських українців до України, її істо-рії і культури. Протягом 1990 року МихайлоМихайлюк двічі побував у Києві, здійснивши свою

давню мрію – "відчути під ногами українську землю"1. І з тогомоменту, коли він зустрівся на столичному вокзалі із київськимидрузями, то наче "побачив золотоверху Софію, Печерську Лавру,музеї, до падіння з ніг блукав його то рівними, то крутими вулиця-ми, стояв над Дніпром-Славутичем"2. Таким чином, концептУкраїна в публіцистиці Михайла Михайлюка асоціюється переду-сім із столицею – політичним, духовним і культурним центромукраїнців усього світу. Саме звідси, з київських пагорбів, підняласьУкраїна "за своє національне єство, за свою державність"3. У роз-думах публіциста, навіяних побаченим у Києві, Каневі і Львові,Україна постала як новітнє політичне утворення, співвідносне ізпоняттям незалежної держави, народження якої відбувалося в стій-кій протидії комуністичному режимові.

Духовно-культурний чинник – окремий рівень концептуУкраїна, що постає в публіцистичних статтях МихайлаМихайлюка, написаних під час поїздок до Києва. У коментарях довражень від Міжнародного фестивалю "Золотий гомін" (вересень1990 р.) автор переконує, що "українська поезія таки дійсно фено-мен світового значення, хоча вона народилася, розвивалася і боро-лася за своє існування в надзвичайно складних і трудних умовах,пройшовши від Шевченка до наших днів мученицький шлях"4.

Для публіциста Михайла Михайлюка цілісність України забез-печується неподільністю духовної культури, в тому числі й поезії,твореної українцями в різних куточках світу. Тому він категоричноне погоджувався з виступами американських промовців, які на кон-ференції "Феномен української поезії", що проходила в рамкахфестивалю, намагалися провести надуману межу між тією поезією,що твориться в Україні, і тією, що народжується в діаспорі:"Міркування промовців із-за океану були цікаві, просякнутіповчаннями, але якісь стерильні і штучні. Чи не тому присутнігаряче аплодували Миколі Корсюку (Румунія), котрий у своєму

короткому, та змістовному слові, пристрасно заперечив проти збід-нення української поезії способом штучного поділу, виявленням уній "слабкостей" "рафінованого" естетичного характеру.Українська поезія велика, єдина й неділима"5. Крім того, МихайлоМихайлюк духовну єдність українців мислить і як єдність політич-ну, бо і одна, і друга значною мірою творилася і твориться засоба-ми поезії і культури загалом. Невипадково він покликається наДмитра Павличка, який, звертаючись до делегатів "Золотого гомо-ну", наголосив: "Нас, українців усього світу, відвіку об’єднує лишодин прапор, синьо-жовте знамено, яке оспівав свого часу геніаль-ний Павло Тичина. Тут, на Україні, ми не раз розпинали своєнатхнення на хресті затаєної непокори і фальшивого послушен-ства. Для нас Україна – це не політика, це сенс нашого життя, нашаминущість і майбутність"6. Під знаком промовленого проходилинаступні дні фестивалю, ознаменовані відвідинами українськихнаціональних святинь. Тарасова гора біля Канева, де спочиває прахвеликого українця, нагадала, що навіть після свого фізичного від-ходу геніальний поет повинен був пройти ще один шлях із далекоїчужини на рідну землю, щоб закріпити в душі свого народу "воле-любство, національну гідність, прагнення до відродження"7. Львів,де національний дух "значно сильніший і масовіший"8, зустріврішучим скиненням примарного ідола комунізму і освяченняммонумента Маркіянові Шашкевичу та відкриттям музею альмана-ху "Русалка Дністровая". В упертому протиборстві старого й ново-го народжувалася незалежна Україна, шлях до якої прокладалинаціональні світочі. Заради неї вони творили, заради неї жертвува-ли своїм життям.

1. Михайлюк М., Газетярські штрихи/Михайло Михайлюк. – Бухарест: Вид-во"RCR Editoral", 2015. – С. 416.2. Там само, с. 418.3. Там само, с. 427.4. Там само, с. 421.5. Там само.6. Там само, с. 422. 7. Там само, с. 424.8. Там само, с. 425.

Володимир АНТОфІЙЧУК

"…А ЖУРНАЛІСТИКА – ЦЕ ПРОфЕСІЯ"(Думки про публіцистичну діяльність Михайла Михайлюка)

(Закінчення. Продовження з попереднього числа)

(Далі буде)

Було і відвідання Сурівської місцевої організації, газди п.Я. колотило і її заступниця п. Фелічія Раду хотіли при-йняти гостей і до української хати, пригощали гостей,обмінювалися думками, дарували одні одним власні

книжки, і пізнали таких чудових, знаменитих артистів, як співа-ків сім'ї Никуруй. Михайло Іванович Никуруй, Валентина НикуруйАфанасівна відомі у Європі, зберігають українську культуру водесі. П. Михайло займається і музичною народною творчістю,разом з батьками співає дочка і син та внуки. Хоч в україні сьо-годні важко, вони не покидають культурну діяльність, бо пісняєднає всіх. Також у Союзі проспівали наші колективи«Негостинські голоси» (керівник Микола крамар) і «Голос україн-ців» (керівник Іван лібер).

Для гостей заспівали пісню «Зеленеє жито, зелене». Правда,тут були присутні люди, які працюють у музичній сфері, які нале-жать до генерації, котра працювала з душею і з охотою для укра-їнців. Після обіду о 18-ій годині в університетській хаті відбувсяконцерт. Виступали всі художньо-артистичні колективи, кожнізі своїм репертуаром на високому рівні. Був і такий момент: п.Вірджінія Ткачук прочитала кілька віршів, написаних покійнимпоетом Степаном Ткачуком, також і інші особи на румунськіймові, любителі поезії Т. Шевченка, потім співачка РоксанаМікулайчук з Рускови (Марамуреш), гарна, молода співачка зача-рувала всіх, і Наталка колотило на скрипці із колегою на гітарівиконали букет українських мелодій, п. отець М. кобзюк з чудовим

голосом виконав «Марію»; оплески не переставали, як і для всіхукраїнських колективів. Не можна так багато писати, а короткотеж, так що, по-моєму, треба закінчити, може, словами такими:«Хай Бог завжди щастить всій нашій українській родині в житті,здоров'ї, силі за її труд, невтомну працю, бо вона вартує, заслуго-вує великої шани». Була така приємна і душевна зустріч, яка зали-шила гарні спогади в усіх наших серцях!

ТЕПЛА ЗУСТРІЧ УКРАЇНЦІВ У БУХАРЕСТІ З НАГОДИ РІЧНИЦІ Т. ШЕВЧЕНКА

(Закінчення. Поч. на 5 стор.)

ăâîşţ

t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t

29березня в урочистому залі Університетськогобудинку в Бухаресті відбувся культурно-мистецький вечір з нагоди 203-ї річниці з днянародження Тараса Шевченка. Відкрила вечір

голова Бухарестської організації СУР Ярослава Колотило, якапривітала гостей та учасників заходу, а також наголосила, щоцими днями сповнюється 25 років від першого святкуванняВеликого Кобзаря в Бухаресті після повалення комуністичногорежиму в Румунії. Виступ Ярослави Колотило супроводжував-ся демонстрацією на великому екрані світлин першого тапослідуючих шевченківських святкувань в столиці Румунії.

Запрошений до слова, Тимчасовий повірений у справахУкраїни в Румунії Євген Левицький привітав гостей і, окрес-люючи значення особистості Тараса Шевченка і його творчо-сті, сказав: «Важко уявити собі, що у світі не знають словаТараса і що його Заповіт перекладений більш ніж 50 мовамисвіту. Його знають у будь-якому куточку світу. Його знають уРумунії, де є дуже велика українська громада, його шанують. УРумунії є вже 6 пам'ятників Шевченку. Це означає, щопам'ятаємо про генія української літератури, він – головнийідеолог для нас, для всього українства світу...». На завершеннісвого виступу Євген Левицький прочитав вірші, присвяченіШевченку, українською та румунською мовами.

Заступник голови СУР, письменник Михайло Трайста пере-дав вітання учасникам і гостям заходу від голови СУР, депута-та Миколи-Мирослава Петрецького, а також підкреслив зна-чення таких культурних заходів у зміцненні дружби сусідніхнародів: «Степан Ткачук завжди казав, що Міхай Емінескузавоював Україну, а Тарас Шевченко завоював Румунію. І цестається так насправді, тому що я бачив в Україні пам'ятникиМіхаю Емінеску, так само, як в Румунії вже є 6 пам'ятниківТарасу Шевченку. Дякую всім друзям з Румунії, котрі разом знами приходять віддати шану Великому Кобзареві. Славаукраїнському слову, слава Тарасові Шевченку, слава Україні!».

Також із вітальними словами до присутніх звернулисяДержсекретар Департаменту міжетнічних відносин АмедАледін та представник Міністерства культури Румунії МаґдаҐросу.

Після вітальних виступів розпочалася артистична програ-ма, ведучими якої були студенти філологічного факультетуБухарестського університету Кріна Грінь та Андрей Ґеорґе.Перед переповненим глядачами залом виступали банатськиймішаний хор «Голос українців» (диригент Іван Лібер), буко-винський колектив «Негостинські голоси» (керівник МиколаКрамар), народний ансамбль «Веселка» з міста Білгород-Дністровський, Україна (керівник Михайло Нікіруй), таансамбль танцю «Канарейка» з міста Чорноморська, Україна,а також бухарестський інструментальний дует у складі НаталіїПанчек-Колотило (скрипка), Дана Васілеску (ґітара) та сту-дентки Бухарестського університету Роксани Микулайчук.

Вдова Степана Ткачука Вірджінія Ткачук прочитала віршісвого чоловіка, присвячені Великому Кобзареві, а студентиНаталія Боднaрюк і Андрей Ґеорґе продекламували віршіТараса Шевченка.

Завершився захід колективним виконанням пісні на словаТараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий».

Ірина МОЙСЕЙ

КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ВЕЧІР У БУХАРЕСТІ



Вперіоді 6-7 квітня 2017 р. в Києві, за сприяннямфонду ,,Оpen Ukraine‟, заснованого АрсеніємЯценюком, прем'єр-міністром України в періоді2014-2016 р., відбувся Десятий випуск форуму

Безпеки.Сучасні виклики на міжнародному рівні – все складніші,

а з цієї перспективи задум фонду з'єднати на цій події най-видатніших представників політичного, академічного, соці-ального середовищ, або мас-медія, вчасний, а сесії та дебати,які розгортались в рамках форуму, давали можливістьпередавати яскраві думки та висвітлення обміну ідей нарізні сучасні теми.

форум розпочався двома додатковими сесіями на тему,,Зовнішня Політика США: Роль України‟ і ,,Донбас таКрим: повернення територіальної цілісності України‟.

X-ий форум Безпеки був відкритий засновником фонду,,Оpen Ukraine‟ Арсенієм Яценюком, після чого привітавучасників цього форуму Президент України ПетроПорошенко.

форум проходив впродовж двох днів, маючи більше сесій:

Першого дня були проведені 4 сесії, а саме:• Сесія Прем’єр-міністрів під назвою „Співпраця між

Україною та країнами Балтії“, де брали участь прем’єр-міністри Естонії, Латвії, України, Литви.

• Сесія ,,Новий Європейський План для України’’, дебрали участь Андрюс Кубілюс – депутат Парламенту Латвії,прем’єр-міністр в періоді 1999-2000 рр. та 2008-2012 рр.;Володимир Горбулін – директор Національного Інститутудля Стратегічного дослідження України Остап Семерак –міністр екології та натуральних ресурсів України.

• Сесія ,,Новий Простір секуритету: Стабільність в ерізмін’’, де брали участь: Даніела Шварцер – директорІнституту дослідження Ради для зовнішньої політикиНімеччини, Ніколя Тензер – голова Центру навчання тадослідження політичних рішень, франція, Ребекка Хармс –єуродепутат, Німечина, Пола Добрянскі – заступник дирек-тора секретаря США для демократичних проблем та гло-бальних зв’язків, Раймондас Каробліс – міністр оборониЛитви.

• Сесія ,,Ціна і результати гібридної війни“, де бралиучасть Богдан Кліх – сенатор, міністр оборони Польщі,Роберт Ондрейчак – державний секретар МіністерстваОборони Словаччини, Михайло Коваль – заступник секре-таря Національної Ради для секуритету та оборони Україниі Вікторія Сіумар – народний депутат.

Другий день розпочався сесією ,,Постійна Війна – страте-гія Росії“, на якій брали участь Джеймс Шерр, Андрій Зубов,політолог, історик, Росія, Арне Літц – євродепутат,

Німечина, Олег Ляшко – народний депутат України, ГеоргійЛогвинський – народний депутат України.

Друга сесія дня була присвячена парламентській сесії,,Східна Європа, лінія демократичного фронту“, на якійвзяли участь:

– Микола-Мирослав Петрецький – депутат РумунськогоПарламенту та голова СуР,

– Рейнелл Андрейчук – заступник голови Міжпарламен -тарської Ради Україна-НАТО,

– Тааві Рийвас – заступник голови Парламенту Естонії,прем’єр-міністр у 2014-2016 рр.

– Андрій Парубій – голова Верховної Ради України.На цій сесії були поглиблені аналізи у зв'язку з найваж-

ливішими проблемами у галузі безпеки.Назва цієї сесії надто сугестивна в умовах безпечного

середовища у регіоні, де існує ряд характеристик, які нага-дують сьогодні лінії ділення. Питання, яке зароджується вцьому контексті, стосується еволюції демократії на ційділянці між Сходом і Заходом.

Також був піднятий той аспект, що Україна знаходиться вцьому просторі, а її еволюція характерна для всієї Європи,зокрема для Східньої. Майбутнє України тісно пов'язане змайбутнім регіону, але і з тим, як будуть виглядати Європата Європейський Союз.

Молодь України прийняла багато з європейських цінно-стей, а після Євромайдану частина громадянського суспіль-ства України довелася бути дуже динамічною та мобільною.

Микола-Мирослав ПЕТРЕЦЬКИЙ,Голова СУР, Депутат Парламенту Румунії

X-ий ФОРУМ БЕЗПЕКи В КиЄВІ



Східна Європа – це регіон, який постійно зна-ходився між європейським зразком розвиткута впливом Російської федерації. Українавільно обрала підхід до Європи.

Але ця дорога до Європи, з радістю обрана Україною,не існує без викликів в умовах прийняття та здійсненняреформ. Бо те, що трапляється на Донбасі, породилочимало соціальних, економічних та гуманітарних про-блем, які українське суспільство й держава мали брозв'язати. Орієнтація Ураїни до Єропейського Союзувідбувається в надзвичайних умовах. Становище наДонбасі, на цей момент, ще не вияснилося з політичноїточки зору.

Румунія вважає, що Договори Мінська становлять вданий момент єдиним визнаним складом, при якомуможна отримати результати, які б сприяли розв'язаннюпроблем у Східній Україні.

Цього року румунсько-українські відносини впи-суються в процес їхніх зміцнень. Нагадаю вам, що цьогороку відсвятковуємо 25-ту річницю від встановленнядипломатичних відносин між нашими державами.Спільні зусилля останніх років сприяли прогресивномупроцесові і відкритому обговорюванню деяких проблем,які стосуються обидвох частин.

У контексті наших відносин нацменшини пов'язуютьнаші держави. Найяскравішим прикладом можна вважа-ти участь румунського й українського міністрів закор-донних справ на церемонії відкриття погруддя Т.Шевченка, яке відбулося 29 жовтня 2016 р. в місті Сігету-Мармацієй, що на румунсько-українському кордоні.

З точки зору Румунії, тоді, коли Україна приймає пра-вила, вона втілює на практиці європейські норми й вико-нує інституційні зміни, які дозволяють згодом підвищен-ня якості правління. Все це – на користь громадянамУкраїни. В той же час, маючи на увазі виняткову ситуа-цію в Україні, дуже важливо, щоб українська політичнаеліта пояснила, які найчіткіші наслідки цих реформ.

Також важливе постійне спілкування ЄвропейськогоСоюзу із українськими громадянами для того, щоб кращезрозуміти, як вони сприймають зміни, і щоб підкреслитикористь процесу реформи.

Для Європейського Союзу східнє сусідство представ-ляє стратегічний пріоритет. Через Європейську ПолітикуСусідства, Східнє Партнерство й Глобальну СтратегіюБезпеки, Європейський Союз залишається головним дія-чем у регіоні.

Україні потрібна підтримка, щоб надалі вона моглатворити дорогу до Європи. Румунія брала активну участьу здійсненні реформ, призначених для зміцнення установ

української держави і для укріплення демократії вУкраїні через пропонування своїх послуг у боротьбі зкорупцією й реформуванням громадянського відділу обо-рони. У продовженні Румунія готова підтримати процесреформ і розуміє необхідність модернізації сусідньої дер-жави. Необхідність прозорості й демократизації, поши-рення й засвоєння європейських робочих методів і зраз-ків – все це елементи, яким потрібен час. Реалізація при-значених реформ для зміцнення української демократіїтим важливіша, чим ситуація на Донбасі залишаєтьсясумнівною.

Через європейську та міжнародну підтримку Україназможе модернізуватись, споряджати тривалі установи,які спроможні забезпечувати здійснення демократії.Також ряд правильно здійснених реформ принесе довірув зусилля українців і одночасно поставить перепони упропаганді проти України як держави.

Для виконання таких цілей потрібні тривалі і спільнізусилля з боку України та Європейського Союзу, дипло-матів і депутатів, соціальних представників і народу.

Через попередні уточнення я хотів зобразити і внесокрумунської частини щодо співробітництва і діалогу.

Цей конструктивний підхід підтриманий і на рівні пар-ламентських відносин. Насправді, законодавчі установив якості прямих представників румунсько-українськихгромадян мають великий вплив на розвиток відносинміж нашими країнами.

День закінчився двома сесіями на тему ,,Нова адмі-ністрація: США знову могутні“ та ,,Зіткнення інтересів“,після чого пані Лілія Шевцова з Великобританії зробилапідсумки другого робочого дня.

X-ий ФОРУМ БЕЗПЕКи В КиЄВІ

ВІДГУКНУВСЯ Й ПОЯСНЮЮ!


(Закінчення. Поч. на 4 ст.)

(Закінчення. Поч. на 4 ст.)

ВІДІЙШЛА У ВІЧНІСТЬАННА БЛАЖ ІЗ ДАРОВИ

ТІМІСЬКОГО ПОВІТУВ суботу, 25-го березня ц.р., разом із засмученою родиною

мешканці села Дарова Тіміського повіту проводжали в остан-ню дорогу нашу українку-пенсіонерку, голову української міс-цевої організації Анну Блаж...

Багато людей було, зокрема мешканців села, знайомих, дру-зів, всіх, хто її знав і шанував, з великим жалем вони відпра-вили її в дорогу неповернення. Покійна Анна народилася 22серпня 1949 р. в мальовничому селі Вишавська Долина зМараморо щини, там, де гурти співали і культурна діяльністьрозвивалася у сім'ях українців, вона маючи ще дві сестри іодного брата. Вчилася у рідному селі, а продовжувала у Сігеті.Після кількох років сім'я переселилася жити в банатськийкрай, в село Дарова. Тяжкий це момент, коли діти розлуча-ються з рідними батьками, а превеликий жаль, коли матизалишає своїх дітей назавжди.

Дочка Діана, котра живе у Греції, вся її сім'я, стояли білятруни, цілуючи мамині руки, не могли залишити маму так самоі сини флорін і Роберт, котрих вона дуже любила і котрі будутьдовгий час і ціле життя згадувати маму, яка молодою залиши-лась вдовою; не легко було кохати дітей і господарювати.

Анна ніколи не стояла збоку відукраїнської громади, була активна,все її цікавило і мала сильний україн-ський дух, захищала українців і дужеуболівала за тих, котрі не хотіли гово-рити своєю рідною мовою, що вжезабули мову, якою говорили змалку(?).Таким чином і українські газети роз-діляла всім, щоб читали, допомагав їйменший син Роберт. Брала участь нарізних подіях, які відбувалися у повітіі в інших близьких повітах. Була при-сутня на фестивалях, бо любилапісню, українців. Часто приходила і дошколи стрінутися з викладачем української мови, з учнями,порозмовляти про різні проблеми, любила допомагати україн-цям.

На жаль, вона захворіла вже два роки, лікувалась, але їїсерце перестало стукати і п. Анни не стало, і не дочекала вонатого весільного дня, весілля найменшого сина Роберта, і в 67-річному віці покинула цей світ і відійшла у вічність. На похо-роні були присутні члени організації СУР Тімішу. В такийтяжкий момент Юра Глеба, голова цієї організації, з жалем незміг знайти слова, щоб оцінити покійну, відклонитися і пере-дати родині співчуття. Хай буде земля їй пухом і залишитьсягарна пам'ять про неї для всіх, котрі її шанували.

Анна БЕРЕГІЙ

V

Унеділю 2-го квітня відбувсядуховний церковний кон-церт, на якому брали участьцерковні хори українських

православних церков, що належать доУкраїнського православного вікаріату.

Ініціатива управи нашого Вікаріату,преподобного отця Івана Піцури,Генерального вікарія українських правос-лавних церков у Румунії, а також отця-радника Миколи Лаврюка, повела дотого, що кожного року перед СтрастейХристових відбувається цей концерт,що нагадує нам страсті, розп'яття ісмерть Ісуса Христа на хресті, Він буду-чи добровільно згідний прийняти це занас та за спасіння нашої безсмертноїдуші.

Якщо вже дуже багато років тому було встановлено, щобперед празником Різдва Христового відбувався концерт із укра-їнськими колядками, і ця ініціатива була ухвалена всіма свяще-никами. Було встановлено, щоб Концерт духовної пісні відбу-вався виключно в Православній церкві міста Сігет.

Пояснення полягає в тому, що лише Православна церква зСігета має храмове свято «Воздвиження чесного животворя-

щого хреста». Якраз в ційцеркві весь час з нагодирізних богослужінь спогадується страждання на хрестіСпасителя Ісуса Христа. Тут відповідне місце, щоб, як і до-тепер, так і надалі кожного року зустрічалися церковні хори знаших парафій в період Великоднього посту прославляли і вели-чали Страсті Христові.

Чимало церковних хорів постаралися бути присутніми іцього року на концерті, тому і не буду зокрема спогадуватиокремо учасників на концерті, але необхідно сказати, що всіхори представилися з прекрасними церковними піснями тамолитвами духом лагідності і смиренності.

Слід згадати, що християни румуни на чолі з благочиннимпрот. Сігету Васіле Поп були присутні поруч з українськимихристиянами в церкві, де з великим зацікавленням слухали вис-тупи церковних хорів.

Організування цих концертів іде на духовну користь якрумунських, так і українських християн, для зміцнення нашоїправославної віри.

Після закінчення цього концерту отець Микола Лаврюк при-ніс щиру подяку всім учасникам. Також запросив всі колектививзяти участь на спільній вечері, де побажав всім радісно від-святкувати і світлий празник Воскресіння Ісуса Христа з мер-твих.

Симона ЛЕВА

Духовна пожива

V-ий КОНЦЕРТ, ПРИСВЯЧЕНИЙ СТРАСТЯМ ХРИСТОВИМ

10 КВІТЕНЬ 2017 р.


9


ПАНІ ЮЛІЯ ГОЛОВЧІЧ-РУСНАК-ГРЕНЮК

Народилася пані Юлія Головчіч-Руснак-Гренюк 9 квітня 1930року в селі Луг над Тисою (Мараморощина).

У сім'ї росли та виховувалися семеро дітей – Марія, Анна,Юлія, Ярина, Гафія, Микола, Іван.

Пані Юлія закінчила І-VІІ класи у рідному селі. Її учителембув покійний Іван Мануляк, який був і директором школи.

Дитинство провела у рідному селі, граючись із сусідськимидітьми.

Після закінчення семирічки поступила у так-звану«Горожанку», що знаходилася у Великому Бичкові в Україні.

Там були добрі, душевні професори, такі, як: Антонович –викладач історії та географії; Сабов – викладач рисування таінші.

У класах була велика чистота та порядок. 1945 року закрили кордон і вона повернулася до рідного села –

Луг над Тисою.Через якийсь період пішла учителювати у село Бистрий. Це

було січня 1946 року.У Бистрім вона працювала до 1948 р. Опісля перейшла до

Полян – великого марамороського українського села. Але, запорадою і запрошенням учителя Івана Мануляка, директораЛужанської школи, повернулася у рідну школу, у рідне село.

В той період у Лузі було велике число учнів: по два паралель-ні класи.

9 лютого 1949 року молода Юлія вийшла заміж за лужан-ського хлопця Юрія Руснака. Вони жили у рідному селі. Він пра-цював на залізниці. У них народилися два хлопці, які, на жаль,

померли через хворо-бу.

Пані Юлія щоден-но молилася, щобВсевишній Господьподарував їй дитинку.І так, 1954 року вїхній сім'ї прийшла насвіт дівчинка –Юстинка.

Всевишній Господьвислухав її бажання.Пані Юлія пробула ушколі рідного села до1975 року. Число учнів зменшилося і вона отримала посаду вчи-теля у школі Великого Бичкова (Румунія).

Там був «Дитячий дім» для бідних дітей та сиріт.Її чоловік помер, а вона все дбала про дівчину, яку ростила

сама.Після багатьох років одружилася із добрим українцем, у якого

були два сини. Коли вони поженилися, то вона із своїм чолові-ком повернулася додому із міста Вишави.

1985 року вийшла на пенсію. Вже 32 роки, як вона на пенсії.Вона – щаслива мати, бабуся та прабабуся.

У неї дочка Юстина, зять Микола, внука Галина, внук Алін,правнуки Юліян, Юрасик, Давід і правнук Алін.

Я бажаю пані Юлії міцного здоров'я та радіти своїми дочкоюта зятем і внуками та правнуками. Дай Бог великій сім'ї бага-то літ прожити в щасті-гаразді!

Марія ЧУБІКА

На завершенні концерту учасники прогами буливідзначені почесними грамотами за заслуги упідтримці української культури, мови, народнихтрадицій та духовного життя.

Концерт тривав майже три години, але вони промайнулинепомітно, вони стали для усіх присутніх неповторними мит-тями творчого злету, щирого спілкування та єднання поколінь,які гордо називають себе українцями

У фойє Палацу культури студентів м. Яси експонуваласявиставка робіт майстрів декоративно-ужиткового мистецтвата писанок сім’ї Горбан та студентки Глощук Йонели, членанашої організації. Тут же наші гості могли побачити часописита журнали, які видаються Союзом українців Румунії.

Наші гості та запрошені мали нагоду ще раз торкнутисяструнами душі до пророчих слів українського генія ТарасаШевченка:

Свою Україну любіть. Любіть її во время люте,В остатню тяжкую минутуЗа неї Господа моліть.

3 квітня 2017 р. Євген Левицький, Тимчасовий повірений усправах України в Румунії, провів зустрічі з мером міста ЯсиМіхаєм Кірікою, головою повітової ради повіту Яси МарічеломПопа та в.о. префекта нашого повіту Резваном БогданомАбалашей.

На зустрічах були обговорені такі важливі питання: належ-не забезпечення потреб етнічних українців; транскордонне тарегіональне співробітництво; економічне співробітництво міжЯським повітом та Одеською, Чернівецькою та Вінницькоюобластями України; встановлення побратимських зв’язків міжмістами Яси, Румунія – Одеса, Україна; Яси, Румунія –Вінниця, Україна; встановлення пам’ятника Т. Шевченку уповіті Яси; надання гуманітарної допомоги Україні: організа-ція відпочинку учасників АТО/дітей учасників АТО у повітах;культурне співробітництво; туристичний напрямок співпрацітощо.

Румунських представників влади також було ознайомлено зключовими сигналами української сторони щодо ведення Рфгібридної війни проти України.

На зустрічах взяли участь голова Яської організації Союзуукраїнців Румунії Віктор Григорчук та його заступник ДанієльСереденчук.

Зазначені зустрічі широко висвітлювались місцевими ЗМІта у соціальних мережах.

«НАША СУЧАСНиЦЯ»

Наша сучасниця – мати, подруга, кохана, – та, яка завжди поруч, іде нам назустріч, підтримує нас в усьому

тому, що вважає за добре, за справедливе. Наша сучасниця бажає бути рівною своєму мужу, хоче ділитись

і радістю, і смутком з ним, бажає бути підтриманою в тій мірі, в якій і сама підтримує й терпить, якщо

потрібно.Наша сучасниця – письменник, викладач, лікар, інженер, але і хлібороб. В цьому великому процесі технологічної

доби розвиває вона свої природні здібності, є творцем основної клітини суспільства – Родини. В цьому проявляєтьсяїї сила й вартість. Перед нашою сучасницею завжди було нелегке завдання – збереження нашої національноїідентичності, свідомої укра їнської християнської родини, передавання цих вимог майбутнім поколінням.

Рубрику ведеІрина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

ШевченкоШевченко прийшов до ЯС...(Закінчення. Поч. на 3 ст.)


Згодом незнайома красива жінка з посивілою косою-уздо-бою, що свідчила за нагороду доброго п’ятидесятиріччя,приступила ближче й розказала, що вона з ВеликоїЖадови Чернівецької області, внучка поета Івана Сенюка,

який в радянський післявоєнний переворот виїхав десь на захід, апотім, можливо, перебрався через океан в Америку. Мати забрала їїще малою у Румунію до Кимполунга, де живе тепер зi своїм чоло-віком у своїй хатці, що красується під Магурою розкішними ялин-ками та квітами, поміж яких висіли золотаві грона винограду таусміхалися де-не-де червонолиці яблука. Русява приємна жінка зчервоними яблукокоричневими щоками і веселою усмішкою запро-сила нас на каву, але ми відмовились і подякували за такий гарнийжест і пообіцяли, що навідаємось підвечір, коли будемо вертатися знаших відвідин гірської околиці по слідах великої письменниціОльги Кобилянської .

Я собі уявляв, що, може, десь тому староків з чимось тут під лісом жила простаселянка з України, ,,некультурна’’ Парас -ка, героїня Гірської Орлиці – з одноймен-ної новели, яка відкрила красу в людях і впраці – єдине середовище, де зростаєдуховно людина, зокрема, жінка, яку вва-жали у суспільстві нижчою за чоловіків.Параска, проста жінка з народу, – некуль-турна, але рівняється вона інтелігентці,що блискуче діалогує і розказує її нелегкежиття, те, що дорівнює чудовій демонст-рації, чому кожна людина потребує бутивільною, тобто собою, подібно до ялини ізлісу: красується під синім небом, пнетьсядо висот, незалежно від пропастей або шпилів гір, вигинається підвітром і бурею, терпить рани й вигоюється на сонці, живе собі йживе. Йдемо уважно лісами вздовж долини, яку перетинають впо-перек три греблі із залізобетону, що захищали тому 30-40 роківмісто Кимполунг від повеней гірських вод, а греблі, які зараз роз-валені, хто-зна коли, Румунія відбудує та захищатиме свій народ відрозлюченої природи. Буйні смереки ліворуч та праворуч нагадуютьгероїв чудових новел Кобилянської, написаних з першого періоду їїтворчості, дівчини-чарівниці та гордого парубка-гуцула з новели,,Природа’’ (1887р – німецький варіант, а 1897 р. – українськийваріант), чоловіка і жінки, героїв новели-роздуму. ,,Він іВона’’(1892), чи то Параску, прозваною ,,некультурною’’ (1896 р),що відчувають Божу благодать волі і красуються на милому світіодне перед іншим, як ті смереки. Такі чудові почуття переживаємоі ми між гущею смерек, де сонечко ледве заглядає, бо вони верха-ми там десь високо цілуються із сонцем та синіми небесами. Ліси ігори – земельні святині, що зберігають людину чистою і збли-жують її до Всемогутнього Бога, як свідчить одна із перших новел– „Природа’’, яку авторка присвячує своїй милій подружці гірськихподорожей Софії Окуневській, дочці українського адвоката та май-бутній лікарці з перших жінок-українок:

,,Над все любила природу.Снувалась по горах без товариства, без зброї. Цілу гірську око-

лицю містечка, де проживала, знала так добре, як свою власну кім-натку… ЇЇ, по природі, сильна істота домагалася чогось більше, як,,кімнатної красоти’’ та супокійного розпещеного життя.Інстинктивно чула існування бур і хвилі, коли душа її пристрасноза ними тужила’’ (O. Koбилянська. Твори 1, „Природа’’, с.112).

Ліс для героїні одухотворчий разом із безкраїм небом та гарячимсонцем, але і з необхідними відчуттями бур, з його чарівнимшумом та співом птахів і вод:

,,У лісі лежала вона, витягнувшись на моху, і між вершкамиялиць шукала неба.

Ce було гарно.Інколи слідила за злетом орла, або, як половик тихо крутився в

кружала і, немов чорна точка, висів у повітрі.Жадно любила звуки від води і перетворювала їх у сміх. Може,

голос потоку, що падає по скалі і камінні, не похожий на полутихийсміх? Коли вслухатися…

Іншим разом, заглиблена зовсім у шумі лісу, і, закривши лицеруками, уявляла собі, що лежить на березі моря.

Cе так, певно, шумлять морські хвилі, як смерековий ліс, цілкомтак само... Хіба, може, лиш голосніше трохи” (Там само, с.113).

Наскільки пестить і розважає нас своєю милістю природа, дока-зує молодий гуцул та пані, мов фея з червоним волоссям, щовміють постійно кохати її, жити дружньо внутрі її і милуватисьжиттєдайними чарами цієї, завдяки яких виникають навіть новілюдські начала: взаємного пізнання, симпатії і зацікавлення та при-родним спалахом нестримних почуттів.

Зупинившись недалеко потічка, лягаємо і ми на землю, пригля-даємось, ,,немов соняшники’’, за сонцем та прислухаємось дошепоту лісу гірської водиці, землі... Справді шелест-шум лісу таморя надзвичайно подібні, то таємничий шелест землі, що надихаєспокоєм небес і духовною рівновагою людину, літаючи на ниточці

часу у безкраїм небозводі. Це чудова гірсь-ка, таємнича казка з осінніми останнімиуздобами зелених віночків, раз-поразпосотаними світлим павутинням поміждерева зі співучим дзюркотінням потічка,що пробуджує нас і кличе вниз до шарокоїдолини, де панує царство світла і останнь-ого запаху синіх квітів. Нам усміхаютьсячарівні айстри, а свіже пахуче повітря лісунаповнює ніздрі і груди небесним спо-коєм... Запитуємось відкрито й смиренно уГоспода-Бога, як відчувала i О. Коби -лянська, чия симфонія краща, лісу-віковіч-ного зі схилами гір, горами й долами, чивовік спокійного-неспокійного моря, щоподібно шепоче земельну й небесну Пісню

Пісень на славу їхнього Сотворителя? Зараннє хвора, ОльгаКобилянська не могла мандрувати лісами та горами і ніколи немогла здійснити своє бажання відвідати море і послухати йогоневмирущу пісню небесного і земельного неспокою, як відчуваєзакохана в природу людина, що бувала не раз на березі Чорногоморя. Щоб задовольнити хвору письменницю-подружку, румункаЛія Прунку подарувала Ользі у склянці морської води, яку вона збе-рігала, мов святиню, прозиваючи це символічно ,,Море в склянці’’,експонат, збережений подосі в Чернівецькім музеї ,,ОльгиКобилянської’’, що своїми чарами успокоював до кінця життя,,Гірську Орлицю’’.

Нашу глибоку і святу тишу нараз прорізав крик сполошеногоорла, що піднявся поміж оці пишні гори Кимполунгу, Магури таРунґу, покриті густими столітніми лісами, в долині яких майже й невидно давно сухого потічка, через останні сухі літа і не видно сьо-годні розбитого каміння, вивезеного давним-давно на розбудовуміста. Саме тут між першими охоронними від повіней греблямицигани проливали піт і балакали з Параскою, ,,некультурною’’, боїї хата була десь тут, нижче, в долині, праворуч під величезнимисмереками, при вході в гостинну долину, постійно скупаною усяйві теплого сонечка: ,,Там був їх рай... (...) Саме тут заходилагуцулка Параска красти дрова. (...) Між Рунґом і Магурою вонадома’’ (Т.1, т. с. 217). Сюди Параска завжди рушала на роботу,поздоровляючись з працьовитими циганами-ломикаменярами,курила собі люльку та йшла далі косити, чи збирати сіна вГаврісана. Це були майже щоденні дороги Параски, яка сама собівибрала долю, – працювати і жити на румунській Буковині, кохатиліси і людей цих околиць, але не здаватись нікому, навіть коханому,що намагався оволодіти нею. Параска була вільною жінкою і малаправо любити, кого вона вартувала, і навіть помститися над сило-міцькими хлопами. У своїй спокійній хатині часто снився їй чаба-нисько молодий і красивий, що спробував власницьку любов до неї,але кулак обернувся бумерангом Параски, яка вилікувала назавждийого все кулаками: ,,Він до мене...аж страшний; відай вбити хотів,але я не ждала і в лице йому геп! І вже не боюся’’(Т.1, с. 227).

ІІ. «ГІРСЬКА ОРЛиЦЯ» – ДОРОГОЮ ДО РІДНІ І САМОВиЗНАЧЕННЯ

З КИМПОЛУНГУ ПОЧИНАЮТЬСЯ ШЕДЕВРИ ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ(Слідами життя і творчості української Царівни на Південній Буковині)

Іван КІДЕЩУК

(Продовження з попереднього числа)

(Далі буде)


(Далі буде)

Читачі «Вільного слова» мали нагоду більше разівчитати про наших сучасниць, молодших і старших,різного фаху, з різних околиць і місцевостей. Цимразом я представлю читачам дочку Буковини –

пані Орисю Левчук. Народилася вона в гуцульських околи-цях, у Бродині, дитинство провела в Ульмі, а тепер живе уРадівцях.

Виросла в родині, де цінили різні домашні ремесла. Бабка –Хар Акіліна – виробляла домоткані вовняні опинки, а мати –Василина – вміла гарно вишивати сорочки шовковою ниткою.Обидві, маючи артистичний талант, займалися і писанкар-ством. Таким чином, маленька Орися, успадкувавши артис-тичний талант, уже з дитинства ознайомилась із цими майс-терностями, головно з писанкарством.

Спочатку, коли мала лише 7 – 8 років, тільки придивляла-ся, як то робиться, а вже від 10-11 років почала сама це роби-ти. Отож, першою її вчителькою була бабка, а після того, яквона захворіла, то продовжувала вчити Орисю їхня сусідкаОлексюк Євгенія, дуже досвідчена писанкарка. Ще відтодімаленька Орися вивчила різні «таємниці» писанкарства. Воназнала різні символи, які рисуються, їхнє значення, а також ітехніку крашення. Хоч уже добре володіла цією технікою,довший час, коли була ученицею, а пізніше і студенткою, недуже мала часу займатися писанкарством.

Після школи закінчила аж два технічні факультети, ставшиінженером. Має дві ліцензії (учені ступені) і мастерат в управ-лінні (манажменті). Вже більше 25 років працює в освіті про-фесором в Технічному коледжі механічного профілю вРадівцях. Є експертним професором в освіті. Через службові іродинні справи довший час не могла займатись і писанкар-ством. Тільки після грудневих подій 1989-го року розпочала іцю діяльність, і відтоді невтомно займається цим мистецтвом.Для неї писанкарство – гоббі і для цього знаходить і приділяєвідповідний час.

У писанкарстві вона втілює свій уроджений артистичнийталант, бо вважає, що це мистецтво. Любить і цінить оригі-нальність. Тому дотримується правил, за якими виробляють-ся писанки, головно гуцульського класичного виду, але тепер,зважаючи і на сучасні вимоги, творить і писанки модернішоготипу, вживаючи й інші методи, іншу символічність і хромати-ку; це все для того, щоб задовольнити різні бажання, головнозакордонних купців. Так, наприклад, одні із них шукаютьписанки, окрашені цятками, австрійці люблять більше писан-ки, в яких переважують зелені кольори, а французи – сині.Помимо цього, все ж таки, класичні гуцульські писанкимають першенство.

Свої писанки пані ОрисяЛевчук виставляла на бага-тьох виставках, на торгах-фестивалях не тільки вРумунії, але й за кордоном. УРумунії, почавши від першоївиставки, яка відбулася уЕтнографічному Музеї містаСібіу 1992-го року дотепер,вона була і в Бухаресті, Ясах,Клужі, Сучаві, Гура Гумору -луй, де ми познайомились, уРадів цях, Молдовиці, Чока -нештах та в інших місцевос-тях. Була і за кордоном вПольщі (м. Гданськ), в Ні-меччині (м. Гамбург) та вБудапешті – столиці Угор -щини. Всюди її виставленіписанки були оціненими,доказом цього бу дучи грамо-ти, одержані нею.

Пані Орися Левчук є скромної вдачі, не дуже схильна „хва-литися» своєю діяльністю та успіхами. Все ж таки, вдалося діз-натися дещо більше. Вона, хоч і любить особисто займатисяписанкарством, старається, щоб це мистецтво не втрачалося,щоб його далі передавати молодій генерації. Таким чином, уРадівецькім Технічнім коледжі, де є професором, а також і уКоледжі ім. Андроніка Мотреску, провадить заснованим неюколом прихильників і любителів писанкарства. Учениці цьогокола, з-поміж яких можна згадати Хар Міхаєлу, КревкоМіхаєлу, Орашан Лауру, які відзначилися в участі в Олімпіадінародних майстрів – відділ писанок –, здобувши першу пре-мію, а також і більшість національних премій.

Пані Левчук є членом Асоціації Народних МайстрівБуковини, якою провадить звісний майстер обробки деревафлорін Крамарюк. В майбутньому вона має намір відкритиательє і особистий музей з писанками. Намічує здавна такожнаписати і книжку про старовинне ремесло писанкарства.Щоб це здійснити, вона збирає відповідні документи і матеріа-ли. Про цей її намір знав ще давніше і Степан Ткачук, бувшийголова СУР, який казав, що допоможе їх надрукувати. Нажаль, через несподівану його смерть, це не вдалося здійснити.

Пані Левчук має двоє дітей – сина Адріана і доньку Юліану,які вже дорослі, здобули вищу освіту, працюють і мешкають уКлужі. Невтомна суспільна діяльність пані Орисі Левчукробить їй честь, будучи прикладом і для інших. Ми бажаємо їйміцного здоров’я, працездатності і успіхів у всіх галузях їїдіяльності, про яку, напевно, ще почуємо!

Ярема ОНИЩУК

( Поч. на 12 стор.)

Дочка Буковини пані Орися ЛЕВЧУК – наша шановна вишивальниця і писанкарка


¨̈ С Т О Р І Н К АС Т О Р І Н К А Д Л ЯД Л Я Д І Т Е ЙД І Т Е Й ¨̈

КВАДРАТ(по горизонталі та вертикалі )

1. Геометричний корпус.2. Військовий вигук.3. Резервуар для бензину.Відповіді:

Склав Микола КУРиЛЮК

«А Весна іде, як фея, В чарах шуму і пісень, Біла, біла, як лілея, В квітах яблунь і вишень.»

олександр олесь

Лютий промайнувхолодно-білим кри-лом над землею і роз-танув між запахом

біленьких пролісків. Молодийберезень, підперезаний зеленимперевеслом, наступає гордою,спокійною ходою, розкидуючисвої чари. Теплими промінцямисонце лагідно гладить змерзлуземлю, а круторогий місяченькота вечорові зорі гніздяться врозплетених косах білої берези.

Наступає весна – прекраснацарівна у зеленому вбранні тавіночку з ніжних квітів. Всенавкруг оживає від зимовоїсплячки і починає буяти.

Тануть сніги, дзюрчать швид-кі прозорі струмочки, починаєпробиватися перша травичка,з'являються тендітні квіти, чутиспів пташок...

Пробуджуються ліси – могут-ні, дрімучі, незаймані.

Черешні, вишні та яблуні роз-пукують бруньки, що незабаромрозквітнуть білим цвітом, –готуються зустрічати своїх пер-настих друзів, які щовесниповертаються з далеких країв

заводити на зацвілих вітках вес-няні дзвінколунаючі концерти.

Вже почали пурхати чарівнірізнобарвисті крильцята метели-ків, нібито кожний з них витка-ний невидимою рукою ткалі-чарівниці шовковою ниткоюрайдуги.

То тут, то там лунають криш-талевим дзвіночком голосочкидітей, які граються, радіють,виспівують весну, за якоюскучали.

З приходом весни життяпочинається спочатку.

Березень – перший місяцьвесни – це весна світла! Це нетільки відблиск крижинок івеселе щебетання птахів...

Березень – це початок тепла,краси, кохання...

Весна пробуджує у душахлюдей щирі та ніжні почуття, бовона настає не тільки в природі,а й у серцях, приносить радістьі надію на краще.

У кожного з нас залишаєтьсяназавжди в серці милий куто-чок, в якому проминають веснинашого дитинства, шелест діб-ров, дзвінкоголосий спів пта-шок, зелений гай з білими про-лісками, галявини, луки з паху-чою травкою, широке поле, детак легко і солодко дихати... Усеце дороге серцю, бо весна най-миліша у рідному краю!

Леся ХРАПЛИВА

СВЯТА ВЕЛиКОДНІ

Таке сонце, як писанка,Зійшло у неділю,Таке кругле, променисте,Як яєчко біле.Такі діти, як те сонце,В вишиванках білих,Поспішали у церковцюВ Воскресну неділю.Такі квіти, як ті діти,Розцвіли сьогодні –Вшанувати, звеличатиСвята Великодні.

tGoogle підрахував кількість всіх художніх, публіцистичних інаукових праць у світі. Виявилося, що загальна кількість книг наЗемлі становить 129 864 880.

tНайбільше творів написав іспанський драматург Лопе де Веґа.Його перу належить 1800 п'єс.

tНайдовша біографія – історія життя Вінстона Черчилля. Вонамістить 22 томи. А найбільша публікація – це виданняБританських парламентських документів, яке складається з 1112томів.

tНайпопулярнішим письменником всіх часів і народів є АґатаКрісті. Її детективи друкуються 44 мовами світу. Було видано вжебільше двох мільярдів книг.

Найбільш популярною книгою залишається Біблія.

• Всесвітній день книги і авторського права

ЮНЕСКО обрала цю дату з огляду наїї символічність для світової літератури.Адже саме цього дня 1616 року померлиСервантес, Шекспір і де ла Веґа, народи-лися Моріс Дрюон і Володимир Набоков.Традиція святкування Дня книжкинародилася у Каталонії, де 23 квітня, наДень Юрія, традиційно дарували тро-янду за кожну куплену книжку. СьогодніВсесвітній день книги святкують у 190країнах світу.

23 КВІТНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ КНИГИ ТА АВТОРСЬКОГО ПРАВА

Михайло ТРАЙСТА

БЕРЕЗНЕВІ ЧАРИ(Весняний нарис)


¨̈ С Т О Р І Н К АС Т О Р І Н К А Д Л ЯД Л Я Д І Т Е ЙД І Т Е Й ¨̈

19

Андрій М'ЯСТКІВСЬКий

ВЕЛиКДЕНЬ(Оповідання)

Ми довго чекали Великодня. Дивились на іній –уявляли білий вишневий цвіт. Вербної неділіпринесли з церкви освячену лозу. Хльоскали

нею тата, маму, братиків, сестричок — так проганя-ли зиму, приказуючи: «Не я б'ю, лоза б'є, за тиждень— Великдень, недалечко червоне яєчко!». ЧекалиВеликодня...

От урочисто у церкві задзвонили дзвони. Зійшловеселе весняне сонечко і сповістило рясним промін-ням: «Христос воскрес!». Надворі розтала крига.З'явилася зелена травиця й тихо шелестить:«Христос воскрес!».

Вмиваймось, милі хлопчики й дівчатка, і притуляй-мо до щічок червоне яєчко, щоб завжди бути гарними.Перехрестімося до ікони, помолімося «Отче наш» ісідаймо до святкового столу, сказавши всім, хто вхаті:

— Христос воскрес!Пообідавши, всі виходьмо з хати, хай невидимо увій-

дуть до неї наші родичі, яких вже немає на білому

світі, й теж покуштують великодніх страв.Винесімо худібці та птиці крихіт свяченої Паски і

прокажімо:— Христос воскрес!Радіймо, що з воскресінням Христа настала весна, і

сподіваймося, що вона принесе нам щастя.Вітаймося з усіма, кого стрінемо, словами: «Хрис -

тос воскрес!». А як нас привітають, відповідаймо: «Воістину вос-

крес!».

ПАСОЧКА(З народного)

Перед Великоднем саджала мама пасочкив піч, а малий Семенко крутився колонеї. Мама була дуже зайнята роботою і

нічого не говорила до хлопця.

Тож Семенко обізвався сам до мами:— Мамко, чому ви до мене нічого не говорите?— Та що я буду з тобою говорити? — запитала

мама.— Та от скажіть: Семенку, на тобі оцю пасочку!

Семенко показав пальчиком на найкращу пасочку.Мама засміялася та й дала Семенкові пасочку за

його мудру голівку.

Великдень в Єрусалимі

Джерело православної релігії і осередок багатьох сказань ухристиянській культурі, канонічний Єрусалим з належноюповагою відзначає Великдень. Щорічно тут відбувається

Єврейська Пасха ісходження Благо -датного Вогню. Нацю дію приходятьподивитися тисячілюдей зі всьогосвіту.

Храм Гробу Гос -поднього стає в цідні найпопулярні-шим і відвідуваниммісцем країни. Тутпроводяться служ-би, сповіді, причас-тя, проходить хід ізплащаницею Ісуса.

Великдень в Японії

Прекрасна Японія досить тепло прийняла православнувіру. Багато людей тут моляться в православних храмах івідзначають день Вознесіння Ісуса Христа. У церквах

проводять служіння літургії, де, до слова, записують кожного, хтоприйшов на службу. Після молитви за мир у всьому світі і прощен-ня всіх гріхів священнослужителі видають всім парафіянам здобнісолодкі булочки і фарбовані яйця. Далі японці розходяться по своїхдомівках і влаштовують скромне застілля.

На відміну від багатьох європейських країн, Японія не звикла домасштабних гулянь та розкішних святкувань. Зазвичай все прохо-дить досить тихо, так що представники інших конфесій не особли-во помічають, що в місто прийшов Великдень.

Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ

З А С Т Е Р Е Ж Е Н Н ЯЗ А С Т Е Р Е Ж Е Н Н Я= За достовірність фактів, цитат, власних імен та інших

відомостей відповідають автори підписаних матеріалів.= Редакція може не поділяти точки зору авторів.= Надіслані до редакції матеріали не рецензуються

і не повертаються.= Редакція залишає за собою право скорочувати

і редагувати надіслані матеріали, непорушуючи їхнього основного змісту.

= З юридичної точки зору за зміст матеріалів відповідають їх автори.

16 КВІТЕНЬ 2017 р.

Культурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ: Головний редактор – Іван КОВАЧ

Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ та Роман ПЕТРАШУККомп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.» Бухарест, Румунія; ISSN 1223-8988

Adresa redacţiei: Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15, Sector 1, Bucureşti, ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737

E-mail: [email protected]

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

Культурно-просвітницький часопис Союзу українців РумуніїРЕДАКЦІЯ: Головний редактор – Іван КОВАЧ; Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ та Роман ПЕТРАШУК

Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ, Техноредагування – Роман ПЕТРАШУК

Друкарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.» Бухарест, Румунія; ISSN 1223-8988

Adresa redacţiei: Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15, Sector 1, Bucureşti,

ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737 E-mail: [email protected]

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

Турнір проводився з 31-го березня по 2-ге квітня 2017року в місті Клуж-Напока, Румунія, на спортивній базіНапока (на синтетичному полі), де і цього року досяг-нув великий успіх. В цьому чемпіонаті брали участь

вісім футбольних українських команд з різних куточків Румунії,як, наприклад: Ботошань, Караш-Северин, Клуж, Марамориш,Сату-Маре, Сучава, Тіміш і Тульча.

Чемпіонат почався у суботу о 09:30 годині з офіційним відкрит-тям в присутності Першого заступника голови Союзу українцівРумунії Віктора Симчука, Заступника голови Союзу українцівРумунії Івана Гербіля та Голови Молодіжної Організації Союзуукраїнців Румунії (МОСУР) Георгія Лівія Романюка, який приві-тав учасників та побажав їм успіхів. Також подякував керівниморганам Союзу українців Румунії за співпрацю та за підтримку,оголосив офіційний старт другому етапу НаціональногоЧемпіонату по Міні-футболу “Кубoк МОСУР”.

Але, до офіційного старту, відбулося жеребкування, чим зайня-лася нейтральна людина – представник Бухареста Унгурянуфіларет, який розподілив команди на 2 групи в наступному поряд-ку: 1 група: – Тульча, Ботошань, Тіміш, Сату-Маре. 2 група: –Марамуреш, Сучава, Клуж, Караш-Северин. У кожній групікоманди грали одна із одною по один матч. Результати першоїгрупи: – Тульча 2 – 2 Сату Маре, Ботошань 0 – 4 Тіміш, Сату Маре0 - 4 Тіміш, Тульча 3 – 1 Ботошань, Тіміш 8 – 0 Тульча, Сату Маре1 – 7 Ботошань. Результати другої групи – Марамуреш 0 – 1Караш-Северин, Сучава 8 – 0 Клуж, Марамуреш 0 – 1 Сучава,Караш-Северин 7 – 0 Клуж, Сучава 3 – 2 Караш-Северин, Клуж 3– 7 Марамуреш.

Команди, що посіли перше та другемісця увійшли у півфінал, а це були:Тіміш 3 – 1 Караш-Северин та Тульча 1– 16 Сучава. В неділю, 2 квітня 2017, о10:00, почався малий фінал: Тульча 1 –5 Караш-Северин і відмінний фінал міжTімішем та Сучавою.

Переможна команда другого етапу Національного Чемпіонатупо Міні-футболу “Кубок МОСУР” стала команда з Сучави, якавиграла у фіналі з рахунком 5 – 2 з Тімішем. Тіміш зайняв 2 місце,а Караш-Северин 3. Церемонія нагородження почалася в присут-ності голови Союзу українців Румунії, депутата Миколи-Мирослава Петрецького, який привітав всіх учасниківНаціонального Чемпіонату по Міні-футболу “Кубок МОСУР”.Нагороджування почалося з третього місця, де почесний головаОрганізації Клуж Іван Арделеан нагородив команду з Караш-Северину. Друге місце нагородив заступник голови Союзу україн-ців Румунії Іван Гербіль – команду з Марамурешу. Перше місценагородив голова Молодіжної Організації Союзу українців Румунії(МОСУР), Георгій-Лівіу Романюк та голова Союзу українцівРумунії, депутат Микола-Мирослав Петрецький – переможнукоманду чемпіонату повіту Сучава.

Завдяки тому, що Національний чемпіонат по Міні-футболу“Кубок МОСУР” мав великий успіх, на якому брали участьбільш-менш 110 учасників, сподіваємось, що у наступних етапахчемпіонату буде брати участь ще більше української молодіРумунії. Спортивні та культурні події, організовані МолодіжноюОрганізацією Союзу українців Румунії та Союзом українцівРумунії, мають роль розвивати нашу мову, культуру та обє'днува-ти всіх українців Румунії!

Голова МОСУР,Георгій-Лівіу РОМАНЮК

Національний Чемпіонат по Міні-футболу «Кубок МОСУР» –спортивний турнір для української молоді – 2 випуск

Documents

UUR - VS 04 20162017/08/07 · писанки! Хай Великодні дзвони принесуть у Ваші хати радість, віру, чесність та все