«НАТО стала уособленням організації, яка мала запобігти тому, щоб замість холодної війни вибухнула справжня»«Модуль із зовнішньополітичного підходу до безпеки» – так називався інформаційно-ознайомчий курс із евроатлантичної інтеграції, який нещодавно проходив у Києві. Доволі цікавим був виступ Барбори Маронкової, директора Центру інформації і документації НАТО в Україні.

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

www.vechirniykiev.com.ua

111 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

28 вересня 2017 року №38 (19272)

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Інвалідність – не вирок!� ПОТРАПИВШИ В ПЕКЛО, ОЛЕКСАНДР КІКІН ЗУМІВ ВИЖИТИ І ПОВЕРНУТИСЯ ДО ПОВНОЦІННОГО ЖИТТЯ

СПІВДРУЖНІСТЬ

Продовження на 18-й стор.

ВІЙНА І МИ

Продовження на 9-й стор.

Де ви, нові начальники ЖЕДів?Міська влада всерйоз узялася не лише за ротацію керівників ЖЕДів, які продемонстрували незадовільні показники в останньому опалювальному сезоні, а й за «якість» таких кадрів узагалі.

ПРОЗА ЖИТТЯ

Продовження на 6-й стор.

Зручна TV-програмастор. 10-16 стор. 21

Юлія ЛЕВЧЕНКО:«Висота не прощає помилок» маа

Київ обирає курс Київ обирає курс на розвиток туризмуна розвиток туризму

26 вересня відбувся щорічний Інвестиційний форум міста Києва – масштабний міжнародний захід, мета якого продемонструвати прозорість міської влади та надати чітке уявлення про економічний та інвестиційний потенціал української столиці. Цього року форум зосере-диться на майбутньому Києва як міжнародного туристичного центру та інвестиціях в інфраструктуру міського туризму.

Продовження на 4-й стор.

� ПРО ЩО ГОВОРИЛИ НА ЦЬОГОРІЧНОМУ ІНВЕСТИЦІЙНОМУ ФОРУМІ МІСТА КИЄВА?

Національна ідея в словах� СВОЇМИ ДУМКАМИ ПРО МИНУЛЕ Й МАЙБУТНЄ КРАЇНИ ПОДІЛИЛИСЯ ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ

Чому зникли вагони милосердя?Чимало киян пам’ятають, як на початку 1990-х містом курсували два меморіальних трамваї – один присвячений пам’яті ліквідаторів Чорнобильської аварії, другий – загиблим у афганській війні. Куди ж вони поділися, поцікавилася «Вечірка», пропонуючи відновити подібні вагони-музеї з експоната-ми нинішньої війни.

КИЇВ ЧИТАЄ

ПРОБЛЕМА

Продовження на 20-й стор.

«Політех» піднімається на скелю«КПІскеля» став уже 18 проек-том, реалізованим у рамках Громадського бюджету. Зав-дяки підтримці киян автори проекту придбали і вста-новили спортивний інвентар. На ньому скелелазанням можуть займатися як новачки, так і професіонали.

ПОГЛЯД

Продовження на 5-й стор.

Вечірній Київ | 28 вересня 2017 року | №38 (19272)КУР’ЄР «ВК»2

ФОТОФАКТ

ОФІЦІЙНО

ЕКОЛОГІЯ

НОВАЦІЇ

� До 1 жовтня у столиці триває Тиждень профілактики серцево-судинних захво-рювань. У цей період у закладах охорони здоров’я організовані консультативні пункти для вимірювання артеріального тиску, визна-чення індексу маси тіла, проведення аналізів крові на цукор та холестерин, консультацій спеціалістів тощо. � ПАТ «АК «Київводоканал» запровадив нові сучасні способи передачі показань лічильників. Тепер це можна зробити, ско-риставшись новим Viber або Telegram-ботом. Передавати показання лічильників можна у будь-який зручний для споживача час із 10 числа і до кінця кожного місяця. � 6 жовтня у столиці будуть визначені переможці й оголошені результати пре-мії «Кyiv Tourism Awards 2017». За перше півріччя Київ відвідало 688,47 тисячі іно-

земних туристів, що на 25,43% більше, ніж за аналогічний період 2016 року. У топ-10 країн-візитерів до Києва увійшли: Ізра-їль, США, Німеччина, Білорусь, Туреччина, Великобританія, Азербайджан, Франція, Італія, Грузія.� Вчора вранці біля КМДА встановили білий ровер – всесвітній символ пам’яті про загиблих велосипедистів на дорозі. Метою акції «Досить нас вбивати» є озвучення вимог створити безпечні умови для найменш захищених учасників руху. Організаторами акції виступили громадська організація Асо-ціація велосипедистів Києва та ініціативні громадські групи. Нагадаємо, нещодавно опубліковано стратегічно важливий для Києва документ – проект велоконцепції, яка містить всю необхідну інформацію для створення велосипедної інфраструктури.

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

27 вересня на Контрактовій площі на місці демонтованих МАФів облаштували сквер, який став початком масштабної роботи з оновлення площі. Міська влада та КО «Київзеленбуд» пропонують киянам долучитися до процесу надання зеленій зоні нової назви замість існуючої «№3». Київ поступово повертає собі статус одного з найзеленіших міст Європи.

– Минулого року ми відремонтували 64 парки та сквери, висадили 10 мільйонів квітів та 90 тисяч дерев. Цього року ми продовжуємо цю роботу і там, де є можливість, облаштовуємо сквери й парки, – сказав заступник голови КМДА Петро Пантелеєв.

Київрада ухвалила рішення «Про затвердження Положен-ня про фінансово-кредитну підтримку суб’єктів малого та середнього підприємництва у місті Києві».

Надання фінансово-кредитної під-тримки суб’єктам малого та середнього підприємництва здійснюватиметься шляхом часткової компенсації відсот-кових ставок на рівні 50% номінальної відсоткової ставки, що встановлюється кредитним договором між банком-парт-нером і позичальником, та діє на дату укладення кредитного договору. Мак-симальна відсоткова ставка: НБУ + 3% (12,5 + 3 = 15,5 %).

Програма стала можливою завдя-ки Угоді про співпрацю між КМДА та Німецько-українським фондом. За словами першого заступника голови КМДА Геннадія Пліса, цього року на реалізацію програми фінансово-кре-дитної підтримки виділено 10 млн гривень, на наступний рік планується передбачити в бюджеті на ці заходи 20 мільйонів.

– Надзвичайно важливо розроби-ти ефективний механізм, який буде максимально прозорим, унеможлив-люватиме корупційні ризики, а проце-дура отримання фінансово-кредитної підтримки – простою та займатиме у підприємців мінімум часу, – підкреслив Геннадій Пліс.

Бізнес підтримають кредитами

У столиці сформований єдиний колегіальний ор-ган – Рада ветеранів АТО, який допоможе міській владі та ветеранським ор-ганізаціям більш ефектив-но взаємодіяти у питаннях виділення землі, компен-сацій, надання пільг для киян – учасників АТО.

– Сьогодні у Києві більше 80 організацій учасників АТО. Тож ми ухвалили рішення сформувати єдиний колегіальний орган з вете-ранів, з яким будемо вести діалог для вирішення всіх необхідних і важливих питань щодо виділення землі, компенсацій, надання пільг тощо. І створення Ради ветеранів АТО – це важливо для більш про-дуктивної та ефективної співпраці ветеранів і столичної влади», – наголосив Віталій Кличко.

Він зазначив, що до Ради вете-ранів АТО увійдуть 10 районних організацій ветеранів, міська і організації, які опікуються родина-ми загиблих. До цієї Ради можуть долучатися й інші учасники АТО.

Нагадаємо, влітку Київрада ухвалила рішення про створен-ня Центру допомоги учасникам антитерористичної операції. Це структура, яка за принципом «єдиного вікна», від імені міста, збиратиме і допомагатиме вирі-шити всі питання демобілізованих учасників АТО.

– І ветерани не витрачатимуть час та нерви, звертаючись до десят-ків різних служб. Установа також матиме два нових напрямки робо-ти. Це взаємодія з ветеранськими та волонтерськими організаціями та співпраця з іншими органами влади і місцевого самоврядуван-ня, – розповів мер Києва.

Київрада створила охорон-ні зони навколо гнізд пта-хів, занесених до Червоної книги України.

– Через санітарні вирубки лісів навколо столиці, а також через розчищення столичних зелених зон від захаращення страждає 122 види червонокнижної флори і фауни, 119 видів тварин до того ж занесені у список другої Берн-ської конвенції із охорони дикої природи. У Києві в небезпеці – 30 видів рідкісних птахів, – зауважила

ініціатор рішення депутат Олеся Пинзеник.

Тепер комунальники мають створити охоронні зони навко-ло гніздування 24 видів птахів, містянам заборонять у цих зонах будівництво, розпалювання багат-тя, постріли з петард, створення шуму, доступ до таких зон буде обмежено. Мова йде про добре відомі науковцям території, де во-дяться підсоколик великий, канюк звичайний, боривітер звичайний, яструб великий, малий підорлик, голуб-синяк, змієїд та інші.

Місто створить інформаційну систему «Ре-єстр територіальної громади міста Києва».

– До цих пір у столиці не було єдиного реєстру мешканців міста Києва. На базі комунального підпри-ємства ГІОЦ створений такий реєстр, і його завдання – інформаційно-довідкове й організаційно-техноло-гічне забезпечення процесів реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання чи перебування фізичної особи, що здійснюється органами реєстрації у місті Києві, – зазначив директор Департаменту інфор-маційно-комунікаційних технологій виконавчого органу Київради (КМДА) Юрій Назаров.

У Реєстрі міститиметься інформація про всіх зареєстрованих киян. Передбачається, що при цьому містяни зможуть через Інтернет отримувати довідку про місце своєї реєстрації, зніматися з реєстрації і міняти адресу реєстрації проживання. Інформація Реєстру повинна буде мати комп-лексну систему захисту, за яку відповідатиме Департамент інформаційно-комунікаційних технологій КМДА.

Реєстр територіальної громади має бути інтегро-ваний з Єдиним державним демографічним реєстром та системою «Єдиний WEB-портал адміністративних послуг міста Києва».

Створено Раду ветеранів АТО

Птахи – в захисній зоні

Усіх киян включать до електронного реєстру

КОРОТКО

сказаноГеннадій ПЛІС, перший заступник голови КМДА:

«Генеральний план активно розробляється вже другий рік. Тому що кожний район, кожен депутат, який представляє цей район, вважає, що в його районі мають бути туристична база, сквер, парк і все інше. А підприємства, робочі місця та промислова зона мають бути у сусідньому районі. І так вважає кожен. Це питання давно вже політизоване, депута-ти, як правило, хочуть показати, як вони борються за права своїх виборців… Ми маємо переконати суспільство, що треба якнайшвидше приймати план. Хай це буде недосконалий план, але він має бути. Адже недосконалий план може бути змінений, поліпшений. А відсутність Генплану як такого – це єдина суттєва перепона для інвесторів».

БЕЗПЕКА

ФІНАНСИ

Мер зауважив, що основна мета створюваного підприємства – забезпечення належної охорони комунального майна територіаль-ної громади міста. І підкреслив, що «Муніципальна охорона» не може залучатися до забезпечення публічного порядку та безпеки,

а виконує виключно охоронні функції відповідно до одержаної ліцензії. А серед основних пріори-тетів її діяльності – забезпечення охорони на території навчальних закладів та медичних установ.

Важливим аспектом, зазначив Віталій Кличко, є залучення до

цієї роботи учасників бойових дій на сході України, що стане гарним методом адаптації та соціального захисту ветеранів АТО. – Наголошую: це не му-ніципальна варта, не поліція. Йдеться про забезпечення захисту майна територіальної громади Києва, яке перебуває в управлінні комунальних підприємств, бю-джетних установ, захисту об’єктів соціальної сфери, – підкреслив Віталій Кличко.

Проект рішення був підтрима-ний Київрадою.

Пильнуй, «Муніципальна охороно»! Належну охорону майна територіальної громади Києва має забезпечити комунальне підприємство «Муніципальна охорона». Про це заявив мер Києва Віталій Кличко під час обговорення на засіданні Київради проекту рішення «Про утворення комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Муніципальна охорона».

ВИСТАВКИ

ВОДОЙМИ

Вечірній Київ | 28 вересня 2017 року | №38 (19272) 3

Фото Олексія ІВАНОВА

Етнокультурний проект Folk Ukraine, який займається організацією ново-річних і різдвяних свят на Софійській площі, показав, як буде виглядати головна новорічна ялинка України в цьому році.

На цей раз організатори свята, яке отримало назву «Новий неоновий рік на Софії-2018», вирішили створити романтичне європейське зимове містечко зі збереженням українських традицій святкування.

«Ми хочемо, щоб наш ярмарок щоразу концептуально змінювався, відрізнявся від інших і подобався вимогливій публіці, у якої є власні уявлення про елегантність і формат святкування Нового року і Різдва. Для ство-рення дизайну локацій зимового містечка і загального освітлення всіх арт-об’єктів про-водиться конкурс серед кращих архітектурних бюро і компаній в сфері святково-декоратив-ного освітлення», – повідомили в Folk Ukraine.

За їх задумом, ялинку на Софійській площі прикрашатимуть тисячі ліхтариків різних форм і гірлянда нового зразка довжиною 3600 метрів, яка буде постійно змінювати свій колір.

КРИМІНАЛ

Крадіжок поменшало, вбивств побільшало

Киян чекає «неоновий» Новий рік

З початку 2017 року у Ки-єві сталося понад 50 тисяч злочинів. Це на 20% менше, ніж за аналогічний період минулого.

Цю статистику навели у поліції столиці. Найбільше злочинів пра-воохоронці зафіксували у Деснян-ському, Дніпровському та Шевчен-ківському районах. Найменше – у Подільському, Печерському та Свя-тошинському. Фахівці відзначають

деяке покращення криміногенної ситуації також в Оболонському та Голосіївському районах.

Як заявили в поліції, основний вид злочинів – крадіжки. Однак їх стало менше на 27%. Схожа ситуа-ція зі зґвалтуваннями – 11 нападів проти 35 за аналогічний період минулого року. Натомість зросла кількість злочинів, пов’язаних із наркотикам та вбивствами. Цьо-горіч кількість навмисних вбивств зросла на 27%.

АКТУАЛЬНА ТЕМА

Знайомимось з покровителем Києва

Як прибирали «зеленку»

У Музеї історії міста Києва до 30 вересня по-казують домашні та церковні ікони, скуль-птуру, живопис і графіку, присвячену зобра-женню одного з провідних героїв Старого Завіту, Архангела Михаїла, який з давніх часів є опікуном київських земель.

– Дослідники говорять, що Архангел Михаїл має своїх прототипів з грецько-римської міфології. Це Гефест, а пізніше Меркурій. Є згадки про давньоримські ме-дальйони із зображенням Меркурія, але його ім’я було затерте і написано Михаїл, – розповідає заступник директора з наукової роботи Музею історії Києва Тетя-на Люта.– На наші землі він прийшов з візантійською традицією разом з християнством. Чому саме Михаїл став покровителем Києва достеменно невідомо. Втім, з християнською вірою прийшла й патронімія, князі мали своїх заступників у вірі.

Перше зображення Архангела Михаїла як опікуна київської землі знайшли на гербовнику 16 століття, ця традиція розвивається аж до ХІХ століття, де він присутній на печатці київського депутатського дво-рянського зібрання. Храми, присвячені Архангелу, вписують Київ в європейську традицію. Так, у Франції розташований острів-фортеця Мон-Сен-Мішель (з фр. «гора святого Михаїла») з аббатством, в Італії – Монте-Горгано, святилище Святого Михаїла у печері.

Марія КАТАЄВА

Працівники КП «Плесо» нещодавно розчи-стили Русанівський канал від водоростів та іншої рослинності.

Цей канал є одним із найулюбленіших місць відпочинку киян, особливо після того, як тут вста-новили світло-музичні фонтани. Тож комунальне підприємство «Плесо» дбає, аби вода в ньому була чистою, а русло не заростало.

Для очищення північної частини каналу вико-ристовували сучасну техніку, зокрема дві гусенич-них самохідних установки – шведську Truxor та американську Mobitrac. Вони прочісували водойму, скошували різноманітну рослинність – очерет, осоку та водорості й доставляли її на берег. Про це розповів «Вечірці» прес-секретар КП «Плесо» Євген

Кобан. За високу прохідність установки називають «плаваючими танками». А прибирав «зеленку» та вантажив на машини унікальний американський багатофункціональний колісний міні-навантажувач BobCat, який за співзвучність охрестили «Баба Катя» (хоча в перекладі назва «Рись»).

Микола ПАЦЕРА

Олег ПЕТРЕНКО

Пів-Києва півліта прожили без гарячої води. На носі – опалювальний сезон. Через тиждень-два температура може опуститися нижче восьми. Чи буде тепло?

Столиця готова до зими, – за-певнив мер, прозвітували керів-ники профільних комунальних відомств, підтвердила урядова статистика. Є сіль, пісок, вугіл-ля, мазут, житлофонд і соцсфера одержали паспорти готовності приймати обігрів (крім декількох ЖБК і ОСББ, керівники яких уже отримали прочуханки від міського голови)…

Та на душі не тепло: отой га-зовий борг «Київенерго» перед «Нафтогазом», завдяки якому кияни влітку милися холодною, завис і напередодні опалювального жовтня. А ті самі ТЕЦ і півсотні котелень, що стояли влітку через торги за борги між тепловиками і газовиками, постачають нам гарячу воду не тільки у ванну, а й в батареї.

Міський голова Віталій Кличко відверто заявив, що місто розпочне

опалювальний сезон у складних умовах – це і підготовка до закін-чення контракту з «Київенерго», і високі тарифи, і переважно зно-шена інфраструктура ЖКГ. Хоч столична влада виконала практич-но всі роботи з підготовки міста до опалювального сезону на сто відсотків, проте, як зазначають експерти, несподіванки можна очікувати від того ж «Київенерго». Втім, хіба несподіванки?

Віталій Кличко на нараді з підго-товки до опалювального сезону чи не найбільше уваги приділив саме проблемам теплоенергетичного монополіста. Він заявив, що буде впевнений у готовності компанії обігрівати Київ, якщо в усіх без ви-нятку будинках зникнуть проблеми з гарячим водопостачанням. Та мер

не керує ні приватним «Київенер-го», ні державним «Нафтогазом»…

Ще мер зажадав від керівни-цтва «Київенерго» відновити благоустрій в місцях ліквідації аварійних розриттів, не чекаю-чи, коли ці котловани засипле снігом. Торік, як ми писали, зима застала по місту 1100 таких ям. У «Київенерго» тоді знайшлося ви-правдання – заблоковані судами з подачі того ж «Нафтогазу» рахунки. Тож закопувати ями допомагав «Київавтодор».

Профільний заступник голови КМДА Петро Пантелеєв у інтерв’ю на сайті «Вечірнього Києва» визнав, що після початку опалювального сезону розритих траншей буде ще більше, ніж зараз.

«Я, на жаль, упевнений в цьо-му. Пориви теплотрас будуть. Адже трубопроводи зношені на 80 відсотків. Якщо порівнювати з минулим роком, то «Київенерго» готується до холодів приблизно на тому ж рівні. На жаль, від-ключення влітку від газу ТЕЦ-6

ускладнило проведення гідрав-лічних випробувань», – зауважив пан Пантелеєв.

Утім, він висловив надію, що опалювальний сезон мине благополучно. Будемо вірити. Зрештою, торік «Київенерго» зустріло зиму в гіршому стані – з арештованими рахунками, без копійки. Та спільними зусил-лями приватного монополіста і міської влади опалювальний сезон вдалося пережити нор-мально.

Опалювальний сезон: чи зігріють немитих?Опалювальний сезон: чи зігріють немитих?

СВЯТАПЕРЕЙМЕНУВАННЯ

� НА КАРТІ СТОЛИЦІ З’ЯВЛЯТЬСЯ НОВІ ТОПОНІМИ

Окрім того, пройшли громад-ські обговорення і направлені до Київради наступні переймену-вання: вулиці Кіровоградської на вул. Володимира Брожка; вулиці Жовтневої на вул. Су-лимівську; провулку Панфіловців на пров. Йова Борецького; вули-ці Анрі Барбюса на вул. Василя Тютюнника; вулиці Маршала Жукова на вул. Кубанської Укра-їни; вулиці Миколи Матеюка на вул. Василя Іваниса; присвоєння скверу на вул. Січових Стрільців, 27 назви «Сквер Канадський»; перейменування скверу Андрія Іванова на сквер «Латвійський»; присвоєння скверу між вул. Жи-лянською, Короленківською, Та-расівською імені Дмитра Пешева;

перейменування лінії метропо-літену «Куренівсько-Червоноа-рмійська» на «Оболонсько-Те-ремківську».

Також назви отримають 34 нові вулиці. На громадські обговорення направлені наступні пропозиції щодо перейменування: вулиці Павла Пестеля на вул. Братства Тарасівців; вулиці Саратовської на вул. Героїв Базару; бібліотеки Валі Котика на честь Івана Гри-горовича-Барського; вулиці Кур-ської на вул. Геннадія Воробйова; вулиці Мельникова на вул. Юрія Іллєнка; вулиці Желябова на вул. Марії Капніст; вулиці Олександра Сабурова на вул. Сержа Лифаря; вулиці Клінічної на вул. Геннадія Книшова.

Канадський сквер та вулиця Кубанської України

ДУМКИ ВГОЛОС

Олександр СЕРГІЄНКО,

директор центру «Інститут

міста»:

– «Нафтогаз» повідомив, що

йому заборгували 29,2 мільярда

гривень. Левова частка боргу, 80

відсотків – за теплоенергетиками.

У списку з 231 такого підприємства лише десять не

мають заборгованості за газ. Решта ще за той сезон

не розрахувалися. «Київенерго» – один з найбільших

боржників – 3,6 мільярда. Це призвело до позбавлення

більшості киян гарячої води. Влітку просто брутально

перекрили газ для «Київенерго». І там поділили місто

на митих і немитих або чорних і білих громадян. Голова

наглядової ради «Київенерго» Іван Плачков прямо

пояснив, мовляв, ми ж не можемо ТЕЦ-5 відключити,

вона ж обслуговує центр, Печерськ – «білих», мовляв,

людей, а Троєщину можемо. В цих умовах говорити

про якусь готовність до опалювального сезону просто

недоречно. Це все – свідчення системної кризи. Міс-

цева влада не може регулювати тарифи, як це було до

2014 року, і бодай таким чином впливати на ситуацію і

вживати заходів до підприємств теплокомуненерго. А ці

підприємства та громада залежать один від одного. А

державна тарифна політика – неадекватна, не врахо-

вує соціальну складову.

Багато хочеш – мало отримаєш: поставили неадек-

ватну ціну і отримали борги населення. Замкнене коло.

До Київради вже найближчим часом будуть направлені проекти рішень щодо перейменування станції метро «Пе-трівка» на станцію метро «Почайна», Московського мосту на Північний міст, проект рішення щодо уточнення назви парку «Оболонь», а саме: парк «Урочище Наталка», про перейменування вулиці Ванди Василевської на вулицю Богдана Гаврилишина, – повідомили в прес-службі КМДА.

Вечірній Київ | 28 вересня 2017 року | №38 (19272)КОМУНІКАЦІЇ 4

Володимир ГРОЙСМАН, прем’єр-міністр України:

«Для мене дуже важливо, щоб кожна ін-вестиція, здійснена у національну економіку, була успішною, щоб державні структури не заважали бізнесу досягати своєї мети. Ми віддані створенню нормального біз-нес-клімату в Україні. Хочу підкреслити, що дуже важливо створювати нормальні та прогнозовані правила всередині країни. Для цього ми створили інституційні засади, а також робимо певні кроки, щоб створити реальну дерегуляцію у країні. За останній рік ми скасували тисячі сторінок регуляторних актів, які заважали бізнесу розвиватися».

Віталій КЛИЧКО, київський міський голова:

«Київ – лідер і у сфері інвестиційної діяльності. В економіці міста зосереджена найбільша частка інвестиційних ресурсів країни: майже 60 відсотків прямих інозем-них інвестицій минулого року прийшли саме у столицю; 30 відсотків загального обсягу капітальних інвестицій у країні теж залучив Київ. Наша столиця – це і турис-тичний центр України. Щорічно наше місто відвідує понад 1 млн 200 тисяч іноземних і понад 700 тисяч внутрішніх туристів. Для порівняння, в 2016 році, наприклад, усю Словаччину відвідало 1,5 млн інозем-них туристів. Така туристична активність вимагає від влади Києва забезпечення розвинутої сучасної інфраструктури. І ми над цим працюємо».

Олексій РЕЗНІКОВ, заступник голови Київської міської державної адміністрації:

«На сьогодні світова туристична галузь перевищує $7 трильйонів. В Україні вона зростає на 3-4% щорічно і входить в п’ятірку найбільш привабливих галузей».

Геннадій ПЛІС, перший заступник голови КМДА:

«Минулого року Київ започаткував про-ведення щорічних інвестиційних форумів. Тоді ми проводили форум загальний і він мав спрямованість на загальну інфраструктуру міста. Були панелі за темами: транспортна і комунальна інфраструктура, сфера ІТ/смарт-сіті, розвиток соціальної сфери, нерухомість. Минулого року взяли учать понад 500 осіб з 57 країн світу. Але відпо-відно до Стратегії розвитку міста Києва, туризм визначений одним із пріоритетів розвитку, мета – досягнути якнайменш 2,6% від ВРП міста до 2025 року. Для досягнення

всіх цілей критичним є створення належної туристичної інфраструктури, саме тому цей інвестиційний форум присвячений туристичній сфері».

Хейке Марія ЙОГЕННІНГ, автор книг про подорожі та архітектуру:

«Київ має всe нeобхіднe, щоби увійти до топ-10 туристичних міст Європи у най-ближчому майбутньому».

Данило БІЛАК, директор Офісу із залучення та підтримки інвестицій UkraineInvest:

«Необхідний комплексний підхід до розуміння візії міста. Нам треба відрізня-ти себе від наших сусідів, будувати свою ідентичність і пишатись своєю державою. Коли ми будемо впевнено представляти себе у світі, інвестори почнуть нас слухати і допомагати розвивати наш потенціал».

Марсель ХАТТ, власник компанії MaxMakers:

«Туристам необхідний цілісний досвід, тому, з туристичної точки зору, місто має представляти інтегрований проект. А якщо говорити про Дніпровські острови, то вони мають стати міксом різних атракцій – таким чином, у гостей буде безліч причин туди повернутись».

Маріна КУЛІСЄВІЧ, керівник відділу міжнародного співробітництва Бюро інвестицій та міжнародного співробітництва міста Лодзь:

«Я бачу великі зміни у Києві, його архі-тектурі, багато новобудов. І це добре, бо якщо кияни будуть хотіти жити у цьому місті, сюди будуть приходити інвестори та туристи».

Юрате ПАЗІКАЙТЕ, директор кіно-бюро Вільнюса:

«Кіноіндустрія надає безперечні переваги місту: інвестиції, нові робочі місця, еконо-мічний прибуток не тільки в сферу кіноін-дустрії, але й в дотичні сфери, збільшення туристичного попиту, популяризація міста. Наприклад, у Вільнюсі функціонує Vilnius Film Office, який вирішує будь-які питан-ня, пов’язані зі зйомками фільмів. Також працює онлайн-система, тому у Вільнюсі знімають фільми 130 компаній з Британії, США, Німеччини, Швеції та Фінляндії».

Натаріан РАМДЖИ, представник Travel masters India:

«Україна може багато чого запропонувати світу кіноіндустрії, проте ніхто не знає про це. В Індії, у Болівуді, знімається величезна кількість фільмів. Україна – величезний ринок для нас. І якщо раніше, щоб отри-мати візу, я мав проходити тест, то зараз це займає 5 хвилин у посольстві. Отже, ви й надалі маєте спрощувати процес, робити все, щоб представникам кіноіндустрії було просто й комфортно працювати тут».

Анна ПАЛЕНЧУК, продюсер кіно і телебачення, сценарист:

«Українське кіно готово до інвестицій! Одним із першочергових напрямків є за-прошення іноземних компаній для зйомок в Україні. У нашій країні є унікальні локації та достатня кількість професіоналів, щоб забезпечити зйомку на вищому рівні. Це свідчить про велику кількість кліпів, реклам-них роликів та фільмів, які знімались у нас».

Сергій ФРАНЦІШКО, віце-президент з розвитку бізнесу Masterсard в Україні, Молдові, Грузії й країнах Центральної Азії:

«Ідея cashless city співпадає не тільки з метою нашої компанії, але і з метою будь-якого міста чи держави. Світ дуже змінюється. Згідно з усіма дослідження-ми, до 2050 року 70% людей будуть жити в містах. 20% міст вже інвестують в інно-вації в транспорті. У 2019 році більше 30% людей будуть спілкуватися з містом через чат-боти. У цьому контексті найголовніше для туристів і жителів – цифрові платежі: віддалені і швидкі».

Катаріна ГЕОРГЕ, дипломований фахівець з містобудування та консультант з інтегрованого міського розвитку:

«Туристи цінують можливість стати частиною міст, які вони відвідують. При цьому важливо підтримувати баланс між місцевими жителями та гостями міста. Без цього балансу не буде туризму».

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

� ПРО ЩО ГОВОРИЛИ НА ЦЬОГОРІЧНОМУ ІНВЕСТИЦІЙНОМУ ФОРУМІ МІСТА КИЄВА?

Київ обирає курс Київ обирає курс на розвиток туризмуна розвиток туризму

ДУМКИ ВГОЛОС

Ілля Пасько, радник першого заступни-ка голови КМДА:

– Київ займає лідируючі позиції серед міст України в сфері інвестицій, що підтверджує і нинішній форум, в якому бере участь понад 500 представників вітчизняних та зарубіжних бізнес-кіл, інвесторів, авторів проектів, медіа та інших зацікавлених осіб. Тут експонуються десятки проектів, які можуть зацікавити по-тенційних інвесторів. Зокрема представлено проект «Київська світлиця» на Контрактовій площі та частині вулиці Петра Сагайдачно-го. Це місце дуже привабливе для туристів, а відтак і інвесторів. Тут пропонується зробити громадський простір для масового відпочинку киян та гостей міста, зокрема і зарубіжних. В центрі його розміщується будівля Гостиного двору, яку потрібно реставрувати. А навколо – паркова зона, на якій треба висадити зелені насадження, зробити пішохідні доріжки, об-лаштувати місця для комфортного відпочинку

І подібних проектів, цікавих для інвесторів, тут чимало, впевнений, що після форуму кіль-кість охочих вкласти гроші в розвиток столиці збільшиться.

Адріян Кармазін, працівник Фонду «США – Україна» (Вашинг-тон):

– Ми запровадили десятирічну програму партнерства громад між нашими містами, яка передбачає обмін досвідом, а також різноманітні інвестиційні проекти. Провели низку круглих столів щодо підтримки Укра-їни, на яких обговорювали проблеми та можливості надання допомоги, включаючи гуманітарну сферу, безпе-ку, озброєння, економіку та фінансу-вання.

Нещодавно, зокрема, розробили проект «Біотехнологічна ініціатива» для підтримки розвитку біотехно-логій шляхом заохочення студентів, дослідників, представників великого та малого бізнесу. Фонд передбачає надання грантів як спеціалістам, так і всім бажаючим взяти участь у біотехно-логічних розробках та конференціях, а також їх стажування в компаніях США.

Богдан Черній, заступник ди-ректора Київського інвестиційного агентства:

– Велику зацікавленість інвесто-рів викликає будівництво канатної дороги від Арки дружби народів на Труханів острів із відгалуженням на Поштову площу, яке ми будемо виставляти на інвестиційний кон-курс. Біля неї плануємо обладнати оглядовий майданчик. Плануємо в наступному році створити розгалу-жену мережу прокату велосипедів, орієнтовно на 100 прокатних пунктів, та велодоріжок, що теж зацікави-ло інвесторів, зокрема з Франції та Канади. Кілька місяців тому було під-писано інвестдоговір з вітчизняною компанією на будівництво на про-спекті Ватутіна арени-трансформера на 6 тисяч глядачів. Є ще чимало привабливих проектів, які, зокрема, виставлені і на нинішньому інвести-ційному форумі.

26 вересня відбувся щорічний Інвестиційний форум міста Києва – масш-табний міжнародний захід, мета якого продемонструвати прозорість міської влади та надати чітке уявлення про економічний та інвестиційний потенціал української столиці. Цього року форум зосередиться на май-бутньому Києва як міжнародного туристичного центру та інвестиціях в інфраструктуру міського туризму.

Вечірній Київ | 28 вересня 2017 року | №38 (19272) МЕГАПОЛІС 5

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

КИЇВРАДА ВИРІШИЛА

ЗАКОН Є ЗАКОН

Відповідний висновок на-дав Київський науково-до-слідний інститут судових експертиз, в рамках роз-гляду справи щодо закон-ності зведеної будівлі. Про це повідомила депутат Київради фракції «Об’єд-нання «Самопоміч» Ольга Балицька.

– Пам’ятаєте, як ніхто не ві-рив, що силами Київради вдасться зупинити одне з найодіозніших будівництв у столиці? Так от, екс-пертиза, що проводилася КНДІСЕ, вже готова і передана до суду. Тепер чекаємо на відповідне за-сідання в Господарському суді міста Києва, – відзначила депутат. Ольга Балицька також зазначила основні висновки, до яких дійшли фахівці КНДІСЕ. З-поміж іншо-го, там містяться наступні тези:

проектно-технічна документація комплексу не відповідає вимо-гам нормативних документів; збудована будівля не відповідає вимогам нормативно-правових актів, що встановлюють правила будівництва в межах історичного ареалу м. Києва та відповідних охо-ронних зонах і зонах регулювання забудови; реалізований об’єкт будівництва негативно впливає на збереження культурного ансамб-лю наявної забудови відповідної частини вулиці Нижній Вал, що є невід’ємною складовою унікаль-ного архітектурно-ландшафтного комплексу Подолу як історичного центру міста Києва.

Ця експертиза також показала, що ліквідація або частковий де-монтаж будівлі житлово-офісного комплексу є технічно можливим.

Нагадаємо, 17 грудня 2015 року Київрада прийняла рішення «Про

врегулювання питань викори-стання земельної ділянки на вул. Нижній Вал, 27 – 29 у Подільському районі м. Києва», яким передбача-лося розірвання договору оренди земельної ділянки із забудовни-ком. З прийняттям цього рішення будівля не може бути введена в експлуатацію.

Наразі йдуть легальні процеси у Господарському суді міста Ки-єва, де розглядається позов Ки-ївради про знесення самовільно здійсненої надбудови. Вже понад рік, як Вищий господарський суд України залишив в силі заборону введення «будівлі-монстру» в експлуатацію.

У Києві затвердять план реформування, перепрофі-лювання та трансформації дитячих інтернатних закла-дів. Проект відповідного рішення погодили депутати на засіданні постійної комісії Київради з питань охорони здоров’я та соціального захисту.

Документ розроблено відпо-відно до Договору про співро-бітництво між Світовим Банком, Мінсоцполітики України та виконавчим органом Київради (КМДА) рамках проекту «Мо-дернізація системи соціальної підтримки населення України».

– У Києві в 28 інтернатних за-кладах виховується майже 4600 дітей. З них, 282 дитини-сироти або діти, позбавлені батьків-ського піклування. Майже чо-тири з половиною тисячі дітей, які перебувають в інтернатах, мають порушення психофізич-ного розвитку, близько двох тисяч — є дітьми з інвалідністю. При цьому кількість дітей, за-рахованих в інтернати, щороку зростає. Цей проект рішення передбачає перехід інститу-ційного догляду та виховання дітей-сиріт в сім’ях та будинках сімейного типу. В першу чергу, ми повинні проінспектувати заклади та зрозуміти, як соці-алізувати ту чи іншу дитину. Як вона може знайти себе поза межами інтернатних закладів, або не знайти, – зазначив член постійної комісії Київради з питань охорони здоров’я Юрій Крикунов.

Реалізація плану реформу-вання відбуватиметься у три етапи протягом 2017-2025 років.

Додаткові кошти на соціальний захист киян та транспорт � ВНЕСЕНО ЗМІНИ ДО БЮДЖЕТУ ТА ПРОГРАМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ МІСТА НА 2017 РІК

У рамках коригування депутати спрямували додаткові кошти на соціальний захист киян та розвиток транспорту. За словами міських об-ранців, це стало можливим завдяки збільшенню дохідної частини місько-го кошторису майже на 4 мільярди гривень – в основному за рахунок субвенції з держбюджету та збіль-шення доходів міста.

– У рамках коригування ми виділили понад півтора мільярда гривень на соціальний за-хист киян. Кошти спрямують на будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію малих

групових будинків, будівництво та придбання житла для дитячих будинків сімейного типу, соціального житла для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Одну з найбільших сум також виділили на розвиток транспорту в столиці. Це 1,86 мільярда гривень. За ці кошти плануємо закупити нові сучасні трамваї, закупити камери відеоспостереження за програмою «Електронна столиця». Також передбачене фінансування запровадження електронного квитка, – зазначив голова по-стійної комісії з питань бюджету Андрій Странніков.

Додатково на сфери освіти та охорони здоров’я депутати спрямували 176 мільйонів

гривень та 114 мільйонів відповідно. Внесено поправки й до Програми соціально-еконо-мічного розвитку. Відтак депутати погодили виділення 400 мільйонів гривень на будівниц-тво Подільського мостового переходу через Дніпро. 14 мільйонів – на реконструкцію мережі швидкісного рейкового транспорту та 5 мільйонів на тролейбусну лінію від Троєщи-ни до Севастопольської площі. Щодо освіти та культури столиці, то зміни до Програми соцекономрозвитку передбачають додаткових 6,5 мільйонів гривень на ремонт спортзалів у освітніх навчальних закладах. Заклали кошти міські обранці й на ремонті роботи в кінотеатрі «Краків», «Старт» та «Лейпціг».

Одне з найбільш скандальних будівництв столиці визнано незаконним

ГРОМАДСЬКІ ПРОЕКТИ

Марія КАТАЄВА

«КПІскеля» став уже 18 проектом, реалізованим у рамках Громадського бю-джету. Завдяки підтримці киян автори проекту при-дбали і встановили спор-тивний інвентар. На ньому скелелазанням можуть займатися як новачки, так і професіонали.

Розташовуєтся скеледром на 4-му поверсі спорткомплексу КПІ за адресою вул. Верхньоключова, 1/26.

– Тут був занедбаний коридор. Ми знайшли спонсорів, зробили ремонт, розробили макет дизайну, а за кошти Громадського бюджету закупили необхідне обладнання, – розповів автор проекту Єв-ген Козак.– 12 років я займаюся цим видом спорту, є кандидатом у майстри спорту зі скелелазання, в студентські роки був чемпіоном України. Тож вирішив зробити доступний зал для спортсменів і всіх бажаючих.

– Маємо конкретний резуль-тат — завдяки Громадському бю-

джету, спільним зусиллям влади та громади. Це один із проектів-пе-реможців, він посів 5-те місце за голосуванням з понад 300 ініціатив, – зазначив заступник міського голови-секретар Київради Во-лодимир Прокопів. – Здавалось би, невеличкий зал. Але, з іншого боку, це незвичайна подія, втілен-ня гасла «Київ своїми руками» на практиці – коли ідея однієї людини реалізовується на користь всього міста.

За бюджет у 210 тисяч гривень разом з Солом’янською РДА було

закуплено скелелазний мат, м’які меблі, аудіо-систему та частину зачіпок. На скеледромі зможуть займатися всі охочі, для новачків проводитимуться майстер-класи з досвідченими інструкторами. Потрібно лише записатися на тре-нування в Інтернеті, заповнивши спеціальну форму, та взяти з собою змінне взуття і спортивний одяг. В залі одночасно можуть займа-тися 20-25 осіб. У залі «КПІскеля» встановлені дві стінки для ске-лелазання, а також куточок для розминки.

– Існує три види скелелазан-ня: на швидкість, на складність і боулдерінг, що полягає в про-ходженні коротких, але складних трас. У нас є одна чотириметрова стінка для боулдерінгу на 30 трас та семиметрова стінка з нижньою страховкою на 13 трас, де можна лазити на швидкість і складність. Ми зробили траси різної складнос-ті – для дітей, для аматорів і для професіоналів, – зазначив Євген Козак. – Скелелазання багато хто прирівнює до плавання, адже воно розвиває всі суглоби і групи м’язів, працює усе тіло. Ще одна важлива складова – спортсмен повинен моделювати трасу, у нього роз-вивається зорова пам’ять.

Також зал стане базою для тренування спортивної команди НТУУ КПІ ім. Сікорського, в якій займаються близько 10 студентів. Два роки КПІшники є чемпіонами України зі скелелазання.

– Тренуюся рік. Як поступила в КПІ, приєдналася до збірної, – пригадує наймолодша учасниця команди, другокурсниця Анна Коваленко. – Цей вид спорту роз-виває все тіло, а до того ж ціка-вий – адже багато хто з дитинства полюбляє лазити. Найскладнішим

для мене є боулдерінг, начебто лізти невисоко, але складніше, бо різні рельєфи.

Автор проекту «КПІскеля» Євген Козак подав на наступний Громад-ський бюджет ще один проект – створення 15-метрового відкритого скеледрому, аналога якому немає в Києві. Він матиме й трасу олімпій-ського формату, яка на території України працює лише в Одесі. Це перспективно, адже скелелазання вже стало олімпійським видом спорту, що буде представлений в 2020 році на Олімпіаді в Японії.

До речі, вже 30 вересня стартує голосування за проекти Громад-ського бюджету-2018.

– На втілення громадських ініціатив наступного року місто виділило 100 мільйонів гривень. Переконаний, що кияни активно голосуватимуть, і ми матимемо ще більше реалізованих класних ідей. Усі проекти, які пройшли модера-цію, уже за кілька днів з’являться на сайті Громадського бюджету, де з ними можна буде ознайомитися. А голосувати можна буде за 5 упо-добаних ідей. Тому долучайтеся, це реальний шанс зробити наше місто кращим! – закликав Воло-димир Прокопів.

«Політех» піднімається на скелю«Політех» піднімається на скелю

ТУРБОТА

Столичні інтернати планують реформувати

Вечірній Київ | 28 вересня 2017 року | №38 (19272)ПРОЗА ЖИТТЯ6

Чи задоволені ви роботою житлово-комунального підприємства, яке обслуговує ваш будинок?

Василь Мороз, пенсіонер: – Я мешкаю у дев’ятиповерховому будинку

по вулиці Лук’янівська, 5, який обслуговує ЖЕК. Йому вже 35 років, тож потребують заміни во-до-каналізаційні мережі, які часто виходять зі строю, а потім їх довго ремонтують. А ще у нас

часто виходить з ладу ліфт, і мені доводиться пішки збиратися на восьмий поверх. Робити це мені нелегко, бо маю серйозні проблеми зі здоров’ям. Також часто у нас відсутня гаряча вода – зараз її немає вже п’ять місяців. Хто мав можливість, то поста-вив собі бойлер, а в мене таких грошей немає, тож доводиться гріти воду у чайнику та митися в мисці. Тротуари вже зовсім розсипалися – сам щебінь під ногами. Під’їзди фарбували років десять чи більше тому, тож вони теж уже обшарпані. Єдине, що більш-менш непогано налагоджене, – це вивіз сміття.

Володимир Беліменко, приватний підприємець:

– Наш старенький будинок по вулиці Вели-ка Васильківська, 38 обслуговує один з ЖЕКів Голосіївського району. У нас вже довгий час не працює кодовий замок на вхідних дверях – у ньому навіть кнопки повипадали, але ніхто його не ремонтує. Тож під’їзд перетворився на прохідний двір, хоча двірники поки що стараються тримати його в належному стані. При-будинкову територію вони також обслуговують більш-менш, але це вже не відповідає тому, що нам підняли оплату за неї у два рази, відповідно – й зарплату двірникам. Тож вони мають прибирати краще. Часто буває, що затримується вивіз сміття і його розносить вітром по подвір’ю. У під’їзді повибивані вікна.

Наталія Кузьмінська, начальник відділу реалізації:

– Наш будинок довгі роки був на обслуговуванні ЖЕКу, який надавав послуги дуже погано – по-бутові відходи вивозили нерегулярно, весь час смерділа каналізація, подвір’я прибирали аби як,

у під’їздах був безлад. Тож мешканці зорганізувалися і рік тому створили ОСББ «Жукова, 53-а». Обслуговування будинку стало значно кращим, поробили ремонти. Але голова нашого товариства став зазнаватися і вдавати з себе великого начальника, до якого важко підступитися. Скажімо, зараз багато людей приватизує житло, то він «тріпає їм нерви», щоб видати потрібні довідки.

Геннадій Садах, пенсіонер:

– Я мешкаю в старому шестиповерховому будинку на п’ять парадних на вулиці Лисенка, у якому навіть збереглося бомбосховище, яке люди використовують як кладовки. Його утримують самі мешканці. У нас на подвір’ї є до десятка гаражів, тож їх власники стараються підтримувати його в належному порядку. Двір у нас огороджений і вхід у нього замикається, тож сторонні сюди не потрапляють. Тут завжди чисто, а в бу-динку охайно і все працює, як годинник. Взагалі ж я вважаю, що утримання будинку значною мірою залежить і від самих мешканців, які мають дбати про чистоту й бережне ставлення до загального майна – треба вже всім ставати європейцями.

Віра Татаринова, пенсіонерка: – Проживаю на проспекті Відрадному в дев’я-

типоверхівці, яка знаходиться неподалік від приватного сектору. Його мешканці нахабно викидають сміття у наші баки, переповнюючи їх, і воно потім розноситься по подвір’ю, від

нього стоїть сморід. А ми платимо за його вивіз. Тож ЖЕК чи місцева влада повинні вирішити цю проблему. Двірники також працюють погано. Ремонт у під’їзді ми зробили за кошти самих мешканців, правда, ЖЕК виділив малярів. Є велика проблема з ліфтом, який обслуговує «Укрспецліфт». Він часто ламається, а ремонти затримують – при тому, що на дев’ятому поверсі живе два інваліди. Та й дитячий лікар і швидка допомога неохоче приїжджають на виклики.

Олексій Володимирович, працюючий пенсіонер:

– Наш будинок 1958 року забудови знаходиться напроти Палацу «Україна» і його обслуговує ЖЕК, але дуже погано – немає потрібних ремонтів, сміття вивозять з перебоями, прибудинкова територія прибирається погано. Тож зараз мешканці хочуть створити ОСББ, оскільки знаємо приклади, коли люди самі доглядають свої будинки і дуже добре та значно дешевше, ніж ЖЕКи.

Опитування провели Микола ПАЦЕРА

та Олексій ІВАНОВ (фото)

ОПИТУВАННЯ«ВК»

РЕПЛІКА

Ніна ГУЦУЛ

Міська влада всерйоз взя-лася не тільки за ротацію керівників ЖЕДів, які проде-монстрували незадовільні показники в останньому опа-лювальному сезоні, а й за «якість» таких кадрів взагалі.

Зокрема наразі в розпалі – кон-курс бажаючих опинитися в кадро-вому резерві керівників структурних підрозділів комунальних керуючих компаній – житлово-експлуатаційних дільниць (ЖЕДів).

Відтепер КМДА буде більш жорстко контролювати діяльність ЖЕДів. Те-пер робота цих структур щотижнево інспектується перевіряючими без-посередньо на місцях. Показово, що без будь-яких попереджень. І перші голови вже полетіли: в Оболонському районі звільнили керівника одного з ЖЕДів не тільки через відсутність інвентарю та миючих засобів у двір-ників, а й через ігнорування скарг мешканців прилеглих будинків. Як стало відомо, звільняти недбалих керівників експлуатаційних дільниць будуть щоквартально.

Та звідки після подібних кадрових чисток брати нових спеціалістів? Для цього створюється кадровий резерв, який посприяє, щоб київ-ськими ЖЕДами управляли люди з фаховими знаннями, досвідом і бажанням змінити рівень сервісу в сфері надання комунальних послуг населенню. Мається на увазі й навіть очікується, що кандидати будуть ро-зумітися на специфіці роботи ЖЕДів, інженерних комунікаціях, менедж-менті і навіть психології. Аби взяти участь в конкурсі, претенденти на заміщення вакантних посад мають заповнити анкету, яку можна знайти на сайті КМДА.

«Вечірка» приміряла на себе анке-ту кандидата до кадрового резерву на посаду керівника ЖЕДу. Відповіді на звичайні питання: ПІБ, місце і дата народження, освіта, назва вишу, диплом, паспорт, адреса, стаж роботи тощо далися легко. Втім, присутні в ній і суто фахо-ві: окреслити професійні знання та навички і, головне, – надати пропозиції щодо першочергових заходів на посаді керівника ЖЕДу. Вочевидь, саме відповіді на них і стануть своєрідним фільтром від випадкових людей, не обізнаних з цією сферою, та «перепусткою» на керівні посади...

В проекті з відбором бажаючих попасти до кадрового резерву керів-ників ЖЕДів є оптимістичні новини. Заробітну плату обіцяють в розмірі

7-8 тисяч гривень (та аби її отрима-ти, доведеться добре попрацювати). Як відзначають в КМДА, обмежень за віком претендентів на керівні посади в ЖКГ немає, як і за статтю чи попередньою професією.

Поки що серед тих, хто вже за-повнив анкети, – чоловіки і жінки середнього віку (30-40 років) і різних професій: програміст, фінансист, маркетолог, інженер тощо. Добра новина полягає й у тому, що на місцях, безпосередньо в районах, ці новації радо зустрічають не тільки рядові комунальники (мовляв, може хоч відтепер їх керівники будуть боятися звільнень), а й споживачі комунальних послуг, які вже вто-милися від безрезультатних скарг на стан прибирання, підвалів, при-леглої території тощо.

Де ви, нові начальники ЖЕДів?

Олег ПЕТРЕНКО

«Осінній дорожньо-ремонтний колапс» – так називалася прес-конференція у РІА «Ново-сти-Украина». За «сенсацією» прийшло аж… троє журналістів. І троє спікерів. Але навіть останніх цього разу не знайшли «відповід-них», які б побачили «колапс» в столиці.

В анонсі написали буцімто мова піде про те, що «в центре и в каждом районе столицы до конца осени проходят ремонты мостов и дорог, поэтому транспорт стоит в многочасовых пробках, движение в городе парализовано».

Та лише Олександр Кава, екс-заступник міністра інфраструктури, дещо підтримав нав’язаний тон, заува-живши, що «на основних магістралях треба планувати ремонт так, щоб основний обсяг робіт виконувався влітку, а восени – на другорядних дорогах». Але зага-лом «темпи ремонту доріг у Києві радують» його. Пан Кава готовий перетерпіти період заторів, щоб «потім 8-10 років їздити без проблем».

Лідер ГО «Моя дорога», викладач транспортного університету Олег Островерхий, бачить позитив в тому, що передусім «взялися за ремонт ключових магістралей і доріг, що ведуть з околиць до центру, котрі є хребтом міста». Але, за його словами, ре-монтують багато другорядних доріг на Борщагівці, Троєщині... «У цьому є логіка – сполучити, приміром, Кільцеву дорогу з центром різними маршрутами, аби розвантажити головні вулиці, – каже експерт. – Є за-уваження до організації руху і регулювання в місцях

виконання робіт, але загалом виконання – на високому рівні. «Київавтодор» використовує відомих потужних підрядників, які підходять до роботи грамотно, з хорошим технологічним рівнем та кваліфікованими виконавцями. Це дає надію на позитивні результати. Київ зобов’язує підрядників у майбутньому ліквідо-вувати дефекти за власні кошти».

Пан Островерхий відзначив, що в Києві почали за-ливати захисною мастикою тріщини на тих дорогах, які ремонту ще зачекають. Така профілактика – світовий досвід. «Це недорогий і дуже розумний ефективний інженерний крок. Ця технологія не застосовувалася, тому проблема ямковості стала масовою. Це як здо-ров’я людини: можна не опікуватися ним і довести недугу до операційного столу, а можна вчасно робити профілактику. Якщо не запломбуєте зуб, то скоро зали-шитеся без нього. Так і на дорозі – з’явилася тріщина, завтра – яма, через рік – немає дороги».

Олександр Сергієнко, директор центру «Інститут міста»: «Я з 2000-го відстежую виконання бюджету Києва. Реальне виконання ніколи не перевищувало 95 відсотків. За Черновецького лише штучно підганяли наприкінці року показники. Тільки три останні роки бюджет має профіцит. Ось ресурс для дорожніх робіт…»

Ведуча дискусії намагалася знайти хоч щось погане: якщо не пробки – то корупція, відсутність якості… Але експерти в один голос запевняли, що Київ залучив до контролю за якістю та використанням коштів відому в дорожній сфері міжнародну аудиторську організацію CoST. Місто підписує гарантійні угоди з дорожниками: щонайменше п’ять років останні ремонтуватимуть свої недоробки за власний кошт. Тож апріорі зацікавленні у якості.

Ложку брудної політики намагалися підкинути київським дорожникам

КОМЕНТАР

Вадим НОЗДРЯ, перший заступник голови постійної комісії Київської міськради з питань ЖКГ:

– Верховна Рада прийняла законопроект «Про внесення змін до ст. 13 Закону України «Про особли-вості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Оскільки відповідно до Закону «Про особли-вості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» після 01.07.2016 року мав відбутися перехід від послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових

територій до послуг з управління багатоквартирними будинками, передба-чається, що для забезпечення безперервності належного обслуговування багатоквартирних будинків до моменту визначення управителя їх обслуго-вуватимуть попередні виконавці послуг. Тож ЖЕДи не зникли. Наразі можна констатувати, що процес переходу до нових форм управління та обслуго-вування житлового фонду не просто сповільнився, а, скоріше, зупинився. Не в останню чергу це відбулося через тарифи на обслуговування прибу-динкової території, які для комунальних керуючих компаній штучно тримали нижче економічно обгрунтованого рівня, продовжуючи практику дотацій комунальним керуючим компаніям за рахунок бюджету. Це пов’язане з ініціативою КМДА щодо створення кадрового резерву керівників комуналь-них ЖЕДів і з повідомленням про звільнення головою КМДА 10 керівників ЖЕДів. Таке управлінське рішення є логічною відповіддю на запит від мешканців міста щодо якості послуг, які надаються комунальниками. Адже тарифи на обслуговування будинків зросли вдвічі і тепер складають в серед-ньому 5,80 грн/кв. м, – звичайно, що кияни вимагають змін в якості послуг.

Вечірній Київ | 28 вересня 2017 року | №38 (19272) ПОГЛЯД 7

Фото Олексія ІВАНОВА

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Одним із механізмів взаємодії громадськості та влади можуть бути центри комунікації.

– Досить часто, принаймні за останній рік, звучить тема ство-рення, окрім структурного підроз-ділу – Департаменту суспільних комунікацій, якоїсь ще надбудови, структури на зразок центру ко-мунікації. Були ідеї щодо трьох таких центрів комунікації в місті, один на лівому березі і два на пра-вому. Однак, можливо, доцільно було б створення їх в усіх десяти районах, – поділився в.о. заступ-ника директора Департаменту суспільних комунікацій КМДА Віктор Галета. – Ми розглядаємо, що у центрах комунікації мають бути не чиновники, а менеджери, які організовуватимуть комуніка-цію між владою і громадськістю.

Керівник проекту «Сприяння участі громадян у демократич-ному процесі прийняття рішень» офісу Ради Європи в Україні Володимир Кебало розповів про кодекс кращих практик участі гро-мадськості у процесі прийняття рішень.

– Партнерство – це найвищий рівень залучення суспільства до співпраці з міською владою. Це той випадок, коли публічна влада та народ тісно співпрацюють, але громадські організації продовжу-ють бути незалежними, мають право проводити кампанії та ді-яти незалежно від партнерських

відносин. Партнерство також характеризується спільним при-йняттям рішень, може включати делегування певних повноважень, наприклад, у сфері надання послуг, а також різноманітні платформи участі, створення спільних органів з прийняття рішень, укладення рамкових угод про співробітництво тощо, – відзначив він.

До наступного проекту офісом Ради Європи в Україні реалізову-ється проект створення Академії громадської участі та платформи громадських організацій, у тому числі й онлайн.

– Мета Академії – навчання представників громадськості і публічних службовців. Воно охо-плюватиме два напрями: парти-сипативне формування реаліза-ції політики та розуміння самого процесу формування і реаліза-ції політики. Онлайн платфор-ма інтегруватиме інструменти онлайн-участі громадян, стане єдиним вікном для консультацій на всіх етапах прийняття рішень. Сподіваюся, також буде створена база даних експертів, громадських

організацій, зацікавлених сторін, представників міської влади, з системою сповіщення, щоб на кож-ному етапі можна було довідатися про ті чи інші ініціативи, як з боку громадськості, так і міської вла-ди, – повідомив Володимир Кебало.

Про успішний досвід об’єднання громадських активістів під час кампанії Громадського бюдже-

ту розповів керівник Центру Розвитку Інновацій НаУКМА Сергій Лобойко. Він відзначив, що у деяких мікрорайонах міста вже сформувалосмося ядро гро-мади, яке відкрите до діалогу. На його ж думку, одним із механізмів участі громадськості є інструменти електронної демократії, а головне сьогодні – побудувати ефективний механізм взаємодії.

Експерт з питань місцевого са-моврядування офісу Ради Європи в Україні Вадим Прошко наго-

лосив: для того, щоб впливати на діяльність органів місцевого самоврядування, громадянин має бути поінформований, чим власне ці органи займаються. На його думку, сьогодні в Києві такої поінформованості немає. Крім того, потрібна ефективна система спілкування влади з громадою. Необхідне створення багаторів-невої децентралізованої системи самоврядування в районах та мі-крорайонах Києва.

Свою думку щодо консультацій, які є частиною участі громадськос-ті в місцевих справах, висловив президент Мережі розвитку єв-ропейського права Олександр Вінніков. Він повідомив, що в комітетах Верховної Ради розгля-дається проект Закону про публічні консультації.

– Євростандарт передбачає обов’язкове проведення електрон-них консультацій. Індикатором їх ефективності має бути не просто факт проведення чи кількість кон-сультацій, а кількість врахованих пропозицій, – вважає він.

Громадський активіст, автор петиції «Унеможливлення зни-щення історичних пам’яток у місті Києві» Арсеній Фінберг

зазначив, що в Києві існує дві про-блеми: недостатня поінформова-ність населення про можливості, які є в місті (бюджет участі, петиції, сервіс 1551), а також відсутність кампанії про успішні приклади, що могли б надихнути інших. Власне, один із таких успішних прикладів, презентувала на круглому столі керівник ГО «Парк Наталка» На-талія Чорногуб:

– Ми пройшли складний шлях від місцевої ініціативи та неприй-няття її владою до залучення нас до створення Стратегії розвитку Оболонського району та створен-ня офісу розвитку Оболонського району з представниками гро-мадських організацій та органів місцевого самоврядування. Свого часу ми використали всі існуючі інструменти впливу – написали більше 200 запитів, познайомилися з усіма чиновниками адміністрації та депутатами ради. Зараз будемо допомагати створювати платформу громадських організацій для офісу Ради Європи, адже, з одного боку, експерти не знають, як долучитися до процесу прийняття рішень. А, з іншого, органи влади також не знають фахових експертів, до яких звертатися за консультацією.

Влада і громада: шляхи співпраці Влада і громада: шляхи співпраці � У КИЄВІ ОБГОВОРИЛИ ПИТАННЯ

ЕФЕКТИВНОГО ПАРТНЕРСТВА

Партнерство – це найвищий рівень залучення суспільства до співпраці з міською владою. Це той випадок, коли пу-

блічна влада та народ тісно співпрацюють, але громадські організації продовжують бути незалежними, мають право проводити кампанії та діяти незалежно від партнерських

відносин

Марія КАТАЄВА

Якою має бути комунікація громадськості та органів вла-ди, як залучити громадян до процесу прийняття рішень – такі теми піднімалися на круглому столі «Партнерство влади та громади – запорука розбудови демократичного суспільства», організованому Департаментом суспільних комунікацій КМДА в рамках Європейського тижня місце-вої демократії. Участь у ньому взяли експерти, громадські активісти та керівники столичних ОСНів.

КРУГЛИЙ СТІЛ

Ситуація, що склалася навколо пам’ятки історії, архітектури та містобудування місцевого значення на Андріївському узвозі, 34-в, де розміщено майстерні художників, продовжує викликати емоційні дискусії.

Творчі особистості, працівники куль-тури, художники вкрай неоднозначно сприймають рішення судів та розірвання орендного договору між Київським на-уково-методичним центром з охорони, реставрації та використання пам’яток історії, культури і заповідних територій та Підприємством з утримання житлового фонду Національної спілки художників України.

Власне, маємо три сторони, причетні до ситуації – Центр як орендодавець, Підпри-ємство як орендар та митці як споживачі послуг Підприємства.

Митці роблять свою творчу справу та сумлінно сплачують Підприємству орендну плату, починаючи з 2011 року, коли було укладено договір оренди між Центром та Підприємством. Але кошти за оренду приміщень від Підприємства до Центру не надходили в повному обсязі й, починаючи вже з 2011 року заборгованість поступово

збільшувалась. Про це щороку Центр ін-формував орендаря. На 1 вересня 2017 року заборгованість з орендної плати становила вже 593 768 грн. Для Підприємства це не було несподіванкою, тому що вже у 2014 році Центр був змушений звертатися до суду з позовами про стягнення заборгованості в примусовому порядку. А в 2016 році – з огляду на суттєві та систематичні порушення умов договору оренди рішенням Господар-ського суду міста Києва від 05.10.2016 р. по справі № 910/11785/16 позов Центру щодо розірвання орендного договору з Підпри-ємством був задоволений.

Наслідки судових відносин Центру та Підприємства стали несподіванкою для митців.

Стосовно ж тверджень, що художники рятували та ремонтували будівлю пам’ятки за власні кошти, то в охоронно-орендних договорах, що укладалися, починаючи з 1993 року, зазначено, що «Орендар зобов’я-заний упродовж дії договору до передачі орендованого будинку орендодавцю за свій рахунок проводити поточний ремонт незалежно від сезону; один раз на п’ять років проводити капітальний ремонт та необхідні ремонтно-реставраційні робо-

ти…» Тому всі ці питання лежать виключно в площині відносин між художниками та Підприємством. Також зазначимо, що від-повідно до чинного законодавства проектна документація на ремонтні роботи в будівлі мала бути погоджена з Центром.

Крапку в історії із боргами та стосунка-ми між Центром та Підприємством мають поставити правоохоронні органи. А щоб не допустити перекидання наслідків конфлікту на плечі митців, 10 серпня Департамент культури КМДА надіслав усім дев’ятьом тимчасовим користувачам приміщень листи з погодженням передачі їх в індивідуальне орендне користування. Після чого орендарі разом з Департаментом комунальної влас-ності мають вирішувати це питання далі. До того ж Постійна комісія з питань культури, туризму та інформаційної політики навіть ініціювала зменшення для них відсоткової ставки орендної плати (однак інша комі-сія – з питань власності – не підтримала колег з огляду на відсутність наразі угод про оренду та непогашену заборгованість попереднього орендаря).

Народний художник України Микола Стратілат, коментуючи ситуацію що скла-лася з майстернями художників у будинку на Андріївському узвозі, 34-в, зазначив: «Життя прожив, усяке бачив по світу...Знаю, добро, мистецтво й глузд завжди перемагали».

Немає сумніву, що так буде і нині. Але – на засадах верховенства права.

СИТУАЦІЯ

Здоровий глузд переможе? Здоровий глузд переможе?

ТИЖДЕНЬ СТОЛИЦІ8

На дев’ятому Всеукраїнському ярмарку органічних продуктів, що проходив у суботу на Подолі, киянам запропонували широкий асортимент сертифікова-них товарів.

Міська влада продовжує звільняти Київ від незаконних кіосків. Днями МАФи

демонтували біля будівельного ринку «Юність».

У неділю на Контрактовій площі киян навчали надавпершу медичну допомогу. Сімейне свято «Ваша безпека – ваша турбота» організувало ТовариЧервоного Хреста України.

Рятувальники провели навчання на території одного зі столичних складів, «ліквідуючи» небезпечний виток газу аміаку. Такі трену-вання необхідні, адже в Києві знаходиться 29 хімічних об’єктів.

До Міжнародного дня миру, що відзначається 21 вересня, на Майдані Незалежності активістки Спілки жінок України вшанували пам’ять загиблих українських героїв, а молодь організувала флеш-моб з голубами миру.

Вечірній Київ | 28 вересня 2017 року | №38 (19272) 17

Фото Олексія ІВАНОВА та Ірини КРИКЛІ

24 вересня на Хрещатику пройшло масове шоу електротранспорту EcoDriveShow, спрямоване на популяризацію цього екологічного та економічного виду транспорту.

Із сучасними професіями, пов’язаними з точними дисциплі-нами, школярів познайомили на фестивалі STEM-освіти у Київському палаці дітей та юнацтва.

23 вересня в Маріїнському парку на святі «Юнь Києва запрошує» столичним родинам презентували безкош-товні соціальні послуги для дітей і молоді.

У парку «Перемога» з’явився арт-об’єкт «Голови моаї з острова Пасхи». Це три кам’яні скульптури висотою до 3 метрів, навколо яких висадили кілька сотень квітів і злакових (багаторічних) рослин. Голови моаї – вже четвертий арт-об’єкт, створений у рамках проекту «7 чудес світу» в Дніпровському районі.

вати

иство

У вестибюлі станції метро «Золоті ворота» відбулася презента-ція міжнародного арт-проекту «Закохані в життя».

Проект «Закохані в життя» (MuseforYouth) проходить у рамках інформа-ційної кампанії «Київ – європейський» за ініціативи креативної команди Elster kreativagentur та за підтримки Департаменту суспільних комунікацій КМДА і КП «Київський метрополітен».

Понад 60 фото розміщено на 6 станціях метрополітену: «Золоті воро-та», «Арсенальна», «Театральна», «Печерська», «Політехнічний інститут», «Поштова площа». Арт-проект покликаний звернути увагу українців на важливість вибору свого життєвого шляху та надихнути кожного шукати свою музу і жити за покликом серця, як це роблять герої світлин вернісажу. Кожен може стати частиною проекту та опублікувати свою власну історію на сторінці офіційної групи арт-проекту у соціальній мережі Facebook під хештегом #muse4youth.

Закохані в життя Закохані в життя АРТ-ПРОЕКТ

Фото Павла ПАЩЕНКА

к

«Модуль із зовнішньополітичного підходу до безпеки» – так називався інформаційно-ознайомчий курс із евроатлантичної інтеграції, який не-щодавно проходив у Києві. Доволі цікавим був виступ Барбори Марон-кової, директора Центру інформації і документації НАТО в Україні.

— Пані Барбора, у вашій доповіді пролу-нало доволі актуальне питання: «Чи став світ новим?». Цікаво б дізнатися вашу позицію, як експерта у сфері безпеки.

— Чи став світ новим? Вважаю, що більшість із присутніх на нашій кон-ференції, не вагаючись, відповіли б: так, звісно! На думку відразу спада-ють неприємні факти: зухвала поведінка Росії,

насильницька зміна міжнародно визнаних кордонів в односторонньому порядку, гро-мадянська війна у Сирії (що триває уже шість років), дедалі активніша програма ядерних випробувань Північної Кореї, зростання ісламського екстремізму та збільшення теро-ризму в Європі. Водночас, як не дивно, чимало науковців і експертів дотримуються іншої думки: мовляв, у сучасному геополітичному безладі як у політичній, так і в економічній площині, немає нічого нового. Застосування сили завжди було невід’ємною складовою зовнішньої політики (між іншим, так само, як і гібридні методи боротьби). Економіці завжди властива циклічність, а популізм і націоналізм існують із самого світанку історії людства.

Проте, на думку політиків і дипломатів, ці нові нагальні загрози безпеці є глобальними за своїм характером, а, отже, реагувати на них слід таким чином, щоб спромогтися гарантувати мир, стабільність і процвітання усім громадянам.

Коли завершилася друга світова війна, наші предки усвідомили дуже важливі речі. По-перше, у разі третьої світової війни люд-ству не вижити. По-друге, варто вибудувати потужнішу міжнародну систему норм і уста-нов, які опікувалися б гарантуванням миру і безпеки. Однією з таких установ стала НАТО, заснована 4 квітня 1949 року.

— Подейкують, що НАТО створили саме для того, аби тримати на відстані росіян, стримувати німців і залучити американців…

— Незважаючи на цей вислів, у Північно-атлантичному договорі передбачено інше — створити такий альянс, члени якого відстоюва-ли б основоположні демократичні принципи, розвивали військове співробітництво на основі об’єднаної структури з метою взаємного захисту від зовнішніх загроз. У такий спосіб зміцнюється обопільна довіра, ухвалюються всі рішення за принципом консенсусу.

Гасло НАТО — один за всіх і всі за одного. Саме це й закріплено у статті 5 Вашингтон-ського договору про колективну оборону. За шість десятиліть свого існування НАТО

стала уособленням організації, яка мала запобігти тому, щоб замість холодної війни вибухнула справжня. Якщо НАТО і досі існує, то це тому, що вона здатна еволюціонува-ти: адаптуватися до нових геополітичних реалій і реагувати на нові виклики безпеки, продовжуючи виконувати власний мандат.

Ті, хто закликав до розпуску НАТО після завершення холодної війни, аргументуючи це тим, що вона стала непотрібною, стали свідками того, як Альянс перебрав на себе нові завдання у галузі врегулювання конфліктів під час кровопролитних війн на території колишньої Югославії. Вони також побачили, яку неоціненну роль відіграла НАТО щодо припинення війни у Боснії і Герцеговині, розв’язання гуманітарної кризи у Косові і недопущення війни у колишній Югославській Республіці Македонія.

— Як змінилася роль НАТО після так званого «чорного вівторка» у вересні 2001 року?

— Після терористичних нападів 11 вересня вперше в історії НАТО набула чинності Стаття 5. Внаслідок чого провели операцію «Активні зусилля» у Середземному морі. А літаки НАТО, оснащені системою раннього виявлення й управління (АВАКС) було відряджено з метою патрулювання повітряного простору США. Згодом НАТО перебрала на себе командуван-ня найбільш великомасштабною операцією в історії Альянсу – Міжнародними силами сприяння безпеці (МССБ) в Афганістані. У рамках місії «Рішуча підтримка» Альянс надає сприяння щодо подальшої розбудови національних сил і установ безпеки, щоб Афганістан ніколи більше не став притулком для міжнародного тероризму.

Упродовж останнього десятиліття НАТО робила внесок у зусилля міжнародної спіль-ноти, спрямовані на боротьбу з піратством поблизу узбережжя Сомалі, розбудовуючи мережу партнерства в усьому світі, зокрема, з державами Середземноморського регіону і Близького Сходу під егідою таких ініціатив, як Середземноморський діалог і Стамбульська ініціатива співпраці.

До того ж, НАТО перебрала на себе нові завдання, зокрема, у галузі боротьби з теро-ризмом, енергетичної безпеки і кіберзахисту. Ми також відкрили двері новим членам у Центральній, Східній і Південно-східній Європі, суттєво розширили співробітництво з іншими міжнародними та регіональними

організаціями, насамперед із ООН і Євро-союзом.

— Яким чином НАТО реагує на сучасні виклики міжнародній безпеці?

— Зважаючи на незаконну анексію Криму Росією та її підтримки сепаратистів на сході України, НАТО запроваджує наймасштабні-ші підсилення колективної оборони з часу завершення холодної війни. Ми запевнили наших східних членів у незмінній відданості НАТО гарантуванню колективної безпеки. З цією метою здійснили розгортання чотирьох багатонаціональних батальйонів на території Польщі та держав Балтії й створили підроз-діли інтеграції сил НАТО. Ми активізували програму навчань і збільшили військову присутність Альянсу у Балтійському регіоні.

— Коли ж, нарешті, НАТО має прибор-кати Росію?

— Росія — найбільший сусід НАТО. Ми не прагнемо конфронтації з РФ. Після завер-шення холодної війни докладено чимало зусиль для розвитку нашого стратегічного партнерства. Проте агресія Москви підірвала довіру, зашкодила стабільності і безпеці в Європі. Підхід НАТО до відносин з Росією ґрунтується на двох складових — обороні та діалозі. Хоча практичну співпрацю між НАТО і Росією було призупинено, канали спілкування залишаються відкритими.

Генсек НАТО Єнс Столтенберг перекона-ний, що і за важких часів не можна обійтися без спілкування. Ми дотримуємось підходу до безпеки на 360 градусів. Зміцнюючи захист своїх східних кордонів, надаємо допомогу урядам щодо розбудови дієвих сил безпеки на півдні. Таким чином, поши-рюємо безпеку на регіон Північної Африки і Близького Сходу.

— Як Альянс реагує на виклики з боку ісламського тероризму?

— 25 травня 2017 року у Брюсселі НАТО офіційно приєдналася до Всесвітньої коаліції із боротьби з ІДІЛ — терористичної мусуль-манської організації. Альянс продовжує надавати спеціально обладнані літаки для збору розвідувальних даних над Сирією та Іраком і забезпечує підготовку особового складу Іракських сил. При командуванні об’єднаних сил НАТО у Неаполі почав пра-цювати центр збору й обміну розвідувальною інформацією, який сприятиме поліпшенню розуміння характеру загроз, що походять з півдня. У штаб-квартирі НАТО створено нове управління розвідки для посилення обміну розвідданими, поєднання цивільних та військових потоків інформації.

Генсек НАТО також брав участь у нещо-давньому засіданні Генеральної Асамблеї ООН, де на порядку денному було чимало нагальних проблем. Йшлося про порушення санкцій ООН із боку КНДР (через ракетні ви-пробування) та запровадження миротворчої місії на Донбасі.

Таким чином, НАТО відіграватиме роль щодо збереження миру і стабільності у тран-сатлантичному регіоні й адаптуватиметься до нових викликів у сфері безпеки.

Розмову вів Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

Вечірній Київ | 28 вересня 2017 року | №38 (19272) СПІВДРУЖНІСТЬ 9

Чи вірите ви в те, що НАТО нас захистить? Петро, пенсіонер:

— Вірю! Але сьогодні Україна чужого захисту не потребує. Нашій державі, насам-перед, потрібна

високотехнічна натовська зброя. Завдяки цьому наша армія вже підняла свою боєздатність.

Василь, бухгалтер: — Ні! Натовці

відразу заявили, що свої війська в Україну не введуть. Навіщо їм чужі проблеми? Тим

більше, що Росія офіційно не за-являла про оголошення війни…

Василь, студент: — Я б сказав

би так: п’ятдесят на п’ятдесят. За великим рахун-ком, нашу країну в Європі сприймають

як третьосортну. Україна здатна сама себе захистити, оскільки має велику армію. Головне — налагодити нормальні стосунки з Росією.

Володимир, будівельник: — НАТО не стіль-

ки захищає, скільки підтримує. Якщо ми самі не дбатимемо про свій захист, то ніхто нам не допо-

може. Також не варто забувати про відомий факт: натовські кра-їни, що знаходяться у Європі, не хочуть погіршувати свої стосунки з Росією, оскільки отримують від неї газ.

Василь, аграрій: — У такий захист

віриться з трудом. Навіть, якби ми вступили до НАТО, то все одно від зовнішньої агресії

ніхто нас не захистив би.

Марія, пенсіонерка:— Навряд чи на-

товці захочуть нас захищати. Члени цього блоку – бага-ті країни. А багаті, як відомо, про

бідних не піклуються.

Опитування провів

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

ОПИТУВАННЯ«ВК»

Ми дотримуємось підходу до безпеки на 360 градусів.

Зміцнюючи захист своїх східних кордонів, надаємо допомогу урядам щодо

розбудови дієвих сил безпеки на півдні. Таким чином, поширю-ємо безпеку на регіон Північної

Африки і Близького Сходу

«НАТО стала уособленням організації, яка мала запобігти тому, щоб замість холодної війни вибухнула справжня»

У НАТО відзначають прогрес України в питанні досягнення злагодженості з військами країн-членів Альянсу, але наголошують на необхід-ності продовження реформ.

– Україна рішуче рухається на шляху досягнення зла-годженості з НАТО, фінальне досягнення якої заплановане на 2020 рік. Але залишається багато кроків, які треба здійс-нити. Україна має проводити багато реформ одночасно, не лише у сфері безпеки та оборони: важливо проводити боротьбу з корупцією, забезпечити незалежну судову владу, забезпечити права людей, а також належний парламент-ський контроль над сектором безпеки, – сказав голова представництва НАТО в Україні Олександр Вінніков.

За його словами, план реформ, запланованих в Україні, враховує досвід країн-членів НАТО. – Це дуже позитив-но для країни, незалежно від того, короткострокова чи довгострокова перспектива приєднання її до НАТО. Для країни дуже важливо використовувати всі наявні мож-ливості й досягти успіху в реформах, – наголосив голова представництва.

Пан Вінніков нагадав, що під час засідання Комісії Україна-НАТО в липні в Києві було підтверджено, що Альянс підтримує суверенність і територіальну цілісність України, її повне право вирішувати власне майбутнє та ухвалювати самостійні рішення в питаннях безпеки – без зовнішнього тиску. – Генсек НАТО наголосив, що двері для членства в Альянсі для України залишаються відчиненими,

й лише від України залежить рішення, як рухатися на цьому шляху. Альянс звернув увагу на пропозицію Президента Порошенка обговорити план членства в НАТО, але наразі Київ сфокусований на реформах і системі безпеки. НАТО підтримує прагнення в питанні (зміцнення – ІФ) системи безпеки, – наголосив він.

Україна рішуче просувається на шляху досягнення злагодженості з військами країн НАТО

Деякий час вони регулярно зідзвонюва-лися, і син говорив, що у нього все добре та скоро повернеться. Але якось зв’язок порушився – на всі мамині дзвінки була відповідь: «Абонент поза зоною». Стриво-жена Катерина Михайлівна обпитала всіх друзів і знайомих Славка, але ніхто не знав, де він. Аж одного разу вона дивилася по те-левізору новини, коли оператор показував, що робиться біля столичної мерії, і раптом побачила на екрані сина.

– Напередодні нас штурмував «Беркут», тож у тій ситуації я загубив свій телефон, – пригадує В’ячеслав. – І хоча друзі пода-рували мені новий, але номера мами я не

пам’ятав, тож подзвонити не міг. Поїхати додому теж, адже був відповідальним за один зі складів у міськадміністрації. Та через декілька днів я побачив на Майдані листівки зі своїм фото, телефоном мами і проханням подзвонити. Виявляється вона після телесюжету попросила друзів розві-шати такі оголошення, щоб я озвався. Так ми знову стали спілкуватися, і мама трішки заспокоїлася.

Проте ненадовго. Революція закінчи-лася, розпочалися по-дії в Криму, потім на Донбасі, а син все не повертався. У травні він знову ошелешив маму, коли сказав, що знаходиться в Луганській області – служить у батальйоні «Айдар». На війну по-їхав разом із друзями по Майдану. І потрапив у саме її пекло – на «передову». Був кулеметником і воював у багатьох гарячих «точках» – Лутугіно, Мета-лісті, Красному Ярі, Новоселівці та багатьох інших. Знищив чимало ворогів, а одного разу у Георгіївці разом із товаришами вивели з-під обстрілу зенітну установку. Відтоді й воював на ній разом із побратимом з позивним «Німець».

Та ангел-охоронець все ж не вберіг і його. Буйновський разом із двома побратимами

патрулював вулиці селища Щастя, і неподалік від розташування батальйону «Айдар» вони запримітили двох підозрілих чоловіків. Позвали їх, щоб перевірити документи, а один із них кинув під ноги бійців гранату.

– Товариші дивом встигли відскочити, а я впав і хотів відкинути її від себе та не встиг, – розповідає В’ячеслав. – Від вибуху відчув різкий біль у правій нозі й подумав, що пора-

нило осколком. Глянув, а ногу зовсім відірва-ло. Кисть правої руки також висі-ла роздроблена.

Про те , як його перевозили в 59-й мобільний госпіталь, потім у Харків, а вже звідти до Киє-ва – у Головний військовий клі-

нічний госпіталь, йому розповіла пізніше мама, якій про поранення сина повідомили побратими. Коли вона з молодшою донькою вперше побачили його після реанімації з відрізаною рукою, чоловік тихо сказав: «Їдьте додому». Але мама залишилася з ним надовго і як тільки могла підтриму-вала його.

Хірурги зробили йому 19 операцій і про-гнозували лише дев’ять відсотків зі ста, що він виживе. Проте сила духу бійця та

материнської любові все ж вирвали його з лабет смерті. І здивовані таким швидким одужанням лікарі говорили мамі, що якщо сину поставити сучасні протези, то він зможе повернутися майже до повноцінного життя – принаймні обслуговувати себе.

– Але ціна питання була надто висо-ка, – говорить В’ячеслав. – Протези ноги коштували 180 тисяч гривень, руки – 200. Я розумів, що таких грошей нам не знайти, і все ж не впадав у розпач. Вирішив, що навіть без протезів буду намагатися мак-симально все робити самостійно – навіть заборонив мамі годувати мене з ложечки. Став поступово переходити на ліву руку, що в мене непогано виходило – навіть писав досить розбірливо.

Потім трапилося справжнє диво – Славком став опікуватися благодійний фонд «Абри-кос», який допомагає АТОшникам. Вони провели благодійний вечір із аукціоном речей відомих людей, на якому зібрали чимало коштів. Також чимало небайдужих людей відгукнулося на публікацію про нього на сайті «Лівий берег». Так і поставили протези.

Зараз В’ячеслав Буйновський ходить, водить авто і навіть сам міняє колеса, ла-годить двигун, порається по господарству, навіть не віриться, що це він робить також і протезами, які встановили йому в Україні на ТОВ «Ортотехсервіс», а не за кордоном. Дружина Ганна не нахвалиться своїм чоло-віком-помічником:

– Він вдома робить будь-яку чоловічу ро-боту: лагодить сантехніку і електроприлади. А ще сам одягається, зав’язує шнурки, міняє лампочки, користується комп’ютером, пише авторучкою і допомагає на кухні.

Микола ПАЦЕРА

Вечірній Київ | 28 вересня 2017 року | №38 (19272)ВІЙНА І МИ18

Хірурги зробили йому 19 операцій та прогнозували лише дев’ять відсотків зі ста, що він виживе. Проте сила духу бійця та материнської любові все ж вирвали його з лабет смерті. І здивовані таким швидким одужан-ням лікарі говорили мамі, що якщо сину поставити сучасні протези, то він зможе повернутися майже до повноцінного життя – принаймні

обслуговувати себе.

ЛЮДИ ТА ДОЛІ

Нещастя спіткало у Щасті Л

Петро ЗУБЕНКО

33-річний Олександр про-йшов крізь вогонь, коли у червні 2014 року в числі перших добровольців від-правився на схід захищати свою країну від окупантів. Воював артилеристом у другому батальйоні 95-ї бригади. Потім було важке поранення на блок-посту під Слов’янськом, ампу-тація лівої ноги, тривала реабілітація вдома і за кордоном.

Тоді, у 2014-му, перебуваючи на лікарняному ліжку, Олександр пообіцяв: «Я дуже хочу стати на ноги і вести повноцінне життя. Хочу – і доб’юся цього!»

І слова свого дотримав. Повер-нувшись після лікування в Ізраїлі на батьківщину, Олександр Кікін почав налагоджувати контакти серед тих, хто, як і він, пройшов війну, втративши на ній здоров’я. Створив громадську організацію «Товариство ветеранів АТО з ін-валідністю», що згодом розросла-ся до масштабів всеукраїнсько-го об’єднання. Нині товариство об’єднує 14 філіалів. Був членом громадської ради Мінсоцполітики, а нині входить до Ради соціального захисту людей з інвалідністю при Адміністрації Президента, Ради при Кабінеті Міністрів, Комітету доступності при КМДА.

А недавно Олександр Кікін очо-лив комітет паралімпійського голь-фу України при Федерації гольфу

України. Він – єдиний в Україні гольфіст… із протезом ноги.

Гольф для України – порівняно новий вид спорту. Перше поле для гри з’явилося в нас лише наприкінці 1990-х в районі Козина. І лише через 10 років поблизу Макарова відкрив-ся знаменитий «Гольф-стрім» – ве-лике поле для гольфу. У світі ж цей вид спорту розвинений набагато більше. Наприклад, у США в нього грають близько 40 млн людей. Там є дуже багато ветеранських клубів. Так само там займаються і люди з інвалідністю. Це й не дивно: вже давно доведено, що гольф – най-кращий засіб для психологічної та фізичної реабілітації, соціалізації і комунікації людини.

– Під час гри людина має мож-ливість на рівних спілкуватися з

іншими, – ділиться своїми вражен-нями Олександр. – В арміях США і НАТО гольф використовують для реабілітації військовослужбовців після збройних конфліктів. Коли ти береш ключку і виходиш на поле, це краще за будь-які ліки заспокоює нервову систему. Азарт, викликаний цією грою, примушує психіку автоматично переключати-ся на позитивні емоції й прибрати весь негатив. Тобто, в хороших

компаніях спілкування, комуніка-ції дають гарні емоції, що сприяє нормальній адаптації людини.

Гольфом Олександр займається трохи більше півроку. Але вже може похвалитися здобутками. У чемпіонаті України серед професіоналів в індиві-дуальному заліку виборов перемогу. В командному заліку команда, за яку він виступав, посіла друге місце. А на старті чемпіонату серед здорових він посів 5 місце із 71 учасника.

Змагання з гольфу поки не увійшли до програми Паралім-пійських ігор. Хоча спортсмен переконаний: вирішення цього питання – лише справа часу. Про-водяться чемпіонати Європи і світу серед спортсменів-інвалідів.

Паралімпійський спорт може мати багато нозологій. У когось па-ралізовані ноги, інший – інвалід по

слуху чи зору, у третього – ДЦП. Кожен бере участь у своїй групі. Наприклад, той же інвалід війни може мати інвалідність, пов’я-зану з контузією, але при цьому фізично грати як здоровий гравець. У пра-вилах є певні моменти, щоб створити рівні шанси

для всіх. – Незабаром повідомимо в між-

народну асоціацію, що в Україні є команда, яка, сподіваюся, вже наступного року презентує Укра-їну на чемпіонаті Європи, – каже Олександр. – На сьогодні вже є хлопці, які можуть скласти кістяк майбутньої паралімпійської збірної країни. Серед них – ті, хто, як і я, отримав інвалідність на війні, і просто інваліди.

Від спортивної теми переходи-мо до проблем людей з інвалідні-стю. Останнім часом у цій сфері спостерігаються зміни на краще. Війна на сході України водночас і розкрила проблеми людей з інва-лідністю, і дала поштовх розвитку цілих галузей. Поліпшилась, зо-крема, якість протезування, спец-засобів для людей з обмеженими фізичними можливостями.

Раніше в соцзабезах з інвалідами довго не церемонилися: або беріть, що вам пропонують, або взагалі ні-чого не отримаєте. Тепер ситуацію взяли під контроль волонтери. Та й самі інваліди не мовчать.

– Зі мною теж таке було, – каже ветеран АТО. – Отримав тростину, яка через два тижні зламалася. А наступну мають видати не ра-ніше, ніж за два роки. Так само виготовили мені ортез колінного суглобу. Я його за весь час один тільки одягнув. Не витримує жод-ної критики! А коли був в Австрії, мені подарували двошарнірний ортез, яким користуюся до цих пір, особливо, коли займаюся спортом.

Викликає багато запитань і реабі-літація інвалідів. У нас досі немає ре-абілітаційного центру, де б навчали ходьбі на протезі. Натомість – лише розмови про його необхідність. Санаторії для людей з обмеженою рухливістю – на рівні «совка».

Після двох років активної гро-мадської роботи Олександр Кікін намагається повернутися до під-приємницької діяльності, бо за пенсійне забезпечення, яке йому призначила держава, вижити не-реально. Є кілька цікавих проектів, своєрідних інноваційних розробок, що стосуються переробки нафто-продуктів. Вони могли б принести державі мільярди доларів доходів, але ними, на жаль, чомусь ніхто всерйоз не займається…

Раніше в соцзабезах з інвалідами довго не церемонилися: або беріть, що вам пропонують, або взагалі

нічого не отримаєте. Тепер ситуа-цію взяли під контроль волонтери. Та й самі інваліди не мовчать.

� ПОТРАПИВШИ В ПЕКЛО, ОЛЕКСАНДР КІКІН ЗУМІВ ВИЖИТИ І ПОВЕРНУТИСЯ ДО ПОВНОЦІННОГО ЖИТТЯ

Інвалідність – не вирок! Інвалідність – не вирок!

До Революції Гідності 40-річний В’ячеслав Буйновський проживав у про-вінційному містечку на Сумщині. Але коли побачив по телевізору жахли-ве побиття студентів на Майдані Незалежності, то твердо вирішив взяти участь у протестних акціях. Матері сказав, що поїде у Київ на прибуткову «халтуру»...

Вечірній Київ | 28 вересня 2017 року | №38 (19272) БУДЬМО ЗДОРОВІ! 19

ВИПАДОК

Ніна ГУЦУЛ

Вітчизняна медична спільнота перебуває в тривожному очікуван-ні: адже з настанням похолодання на країну насувається новий штам грипу.

У нинішньому епідемічному сезоні захворюваності на грип та гострі рес-піраторні інфекції 20017-2018 років у Міністерстві охорони здоров’я про-гнозують циркуляцію аж трьох штамів грипу: «Гонконг», «Брісбен» і «Мічиган». Утім, згідно з інформацією Державного експертного центру МОЗ України, новим для нас буде лише останній – нащадок сумно відомого Каліфорнійського грипу, що наробив чимало лиха в 2009 році.

І хоча медичні працівники заспокоюють громадян, пояснюючи, що пандемії, на кшталт тієї страшної, яку пережила Україна в 2009 році, коли від грипу та його ускладнень по-мерли більше півсотні наших співвітчиз-ників, цієї зими не очікується, та все ж усім нам варто бути насторожі, й не нехтувати щепленням. Тим більше, що в усьому світі вак-цини для профілактики грипу щорічно проходять замі-ну штамового складу для поточного року в повній відповідності до прогнозів і рекомендацій ВОЗ.

Київські медики, як і завжди, практично пер-шими в країні протистоять викликам, які пов’язані з по-явою на наших теренах нових збудників інфекційних захворю-вань, і зокрема – все традиційним для холодної пори року грипом. Тому зараз, у так званий міжепідемічний період, поки ще є час, столична медична спільнота ретельно готується до появи нових збудників грипу: оновлюється необхідна матеріаль-но-технічна база всіх міських лікувальних закладів, закуповуються сучасні тест-системи, діагностикуми, вже проводиться вакцинація киян. Усе це – об’єктивно необхідні заходи, адже багаторічні спостереження за грипом, дані про імунітет до захворювання у здорових осіб, а також, на жаль, недостатній відсоток охоплення вакцинацією населення на загаль-ному тлі погіршення соціально-економічної ситуації в країні дають усі підстави спрогно-зувати зростання кількості захворілих на 14%.

Спеціалісти ж не втомлюються радити: поскільки вірус грипу може передаватися через руки, які можуть інфікуватися вірусом,

аби запобігти захвоюванню, громадяни, коли кашляють, мають прикривати рот і ніс носо-вичком (бажано – одноразовим, аби одразу ж його і викинути, щоб не накопичувалися бактерії), регулярно ретельно мити руки, вдома – частіше робити прибирання.

Це, за винятком щеплення, – практично все. І ніякі «чудотворні» засоби для під-вищення імунітету вас не врятують ні від зараження грипом, ні від важкого перебігу хвороби. Отже, насправді немає ніякого сенсу ходити в масці на вулиці або пере-бувати в громадських місцях, в транспорті при підйомі захворювання, бо вона лише акумулює мікроби...

– Торік вакци-нація проти грипу в країні

була на самому низькому рівні, починаючи з 1990 року, коли в Україні стали використо-вуватися західні високоякісні вак-цини, – коментує Алла МИРОНЕН-КО, завідуюча відділом рес-піраторних та інших вірусних інфекцій ДП «Ін-

ститут епідеміології та інфекційних хвороб

ім. Л. В. Громашевсько-го АМН України». – Всього

в минулому сезоні було щеплено трохи більше 100 000 осіб, – цього ка-

тастрофічно недостатньо. Медики країни, зокрема, Києва, мають стандартний план на період епідемії, який щороку зазвичай переглядається. Головне – це підготовка лі-кувальної мережі, план перепрофілювання на період епідемії лікарняних відділень для хворих на грип, створення запасів лікарняних препаратів, введення карантинних заходів.

Цього сезону ми не очікуємо масштабної епідемії грипу, хоча вірус А/«Мічиган» є новим для українців, він належить до нової генетичної групи. Втім, він є нащадком вірусу А/«Каліфорнія», що спровокував пандемію в 2009-2010 роках. Тому частина населення вже має імунітет, а отже – не захворіє.

Микола ПАЦЕРА

Хірурги Національного Інсти-туту хірургії і трансплантоло-гії імені Шалімова провели унікальну операцію – дістали з шиї пацієнта дерев’яну скал-ку завдовжки 25 сантиметрів.

Постраждалий Сергій Р-ов працю-вав на деревообробному підприєм-стві, і в один із днів декілька скіпок відлетіло під час його роботи на верстаті й глибоко впнулися в тіло…

Одразу після травмування чоло-віка терміново доставили до лікарні, де хірурги вийняли з його шиї кілька скалок і відпустили додому. Майже через два місяці він відчув себе гір-

ше – зрозумів, що медики дістали не все. Коли ж знову звернувся до них, то після обстеження вони підтверди-ли його припущення, але найбільша тріска загналася надто глибоко і небезпечно, тому оперувати такий складний випадок не наважилися.

Тож постраждалий поїхав за до-помогою до Національного інституту хірургії і трансплантології імені Шалімова, і тут йому, без перебіль-шення, врятували життя.

Скалка засіла буквально за два міліметри від сонної артерії, тож, щоб її не пошкодити і не спричинити смерті потерпілого видалення було по-справжньому ювелірною роботою, розповіли «Вечірці» в медзакладі. До цієї складної операції було за-лучено п’ятьох спеціалістів, які з

ювелірною точністю дістали з шиї пацієнта біля десятка скалок. Одна з них, завдовжки 25 сантиметрів, що застряла між хребтом і стравоходом.

Було просто дивно, що жодна з них не зачепила ні судин, ні трахеї, ні нервових закінчень – такого в своїй практиці ще не бачили навіть досвід-чені фахівці інституту. Але завдяки тому, що заклад є багатопрофільним і в операції брали участь висококва-ліфіковані спеціалісти, вони зуміли успішно провести цю операцію, яку, до речі, відзняли на відео, і вона буде навчальним посібником для майбут-ніх хірургів.

Найбільшу ж скалку, яка мало не лишила життя молодого чоловіка, його дружина забрала додому, як «сувенір» і помістила в сервант…

Скалка ціною в життя

Чай із липи та калини

Який чай ми п’ємо під час застуди? В основному звичайний, додаючи ли-мон і мед як під час застуди, так і для профілактики. Але ефективнішим та кориснішим для здоров’я буде застосування чаїв з лікарських рослин, які досить доступні й допоможуть у боротьбі не лише із застудою, а й в профілактиці.

Чай з липи дуже смачний і корисний, особливо для жінок. Липа містить жіночі фітогормони,

що продовжують молодість і красу. Чай потрібно заварювати таким

чином: 1 ст. л. липового цвіту залити окропом, дати настоятися 15 хв., додати мед замість цукру та випити.

Під час застуди можна вживати 3-4 склянки на день. А для профілактики застуди та підвищення імунітету до липи добре додати листя малини й квітки ромашки. Усе змішати у рівних пропорціях і заварити з розрахунку 1 ч.л. на склянку води, пити чай по-трібно двічі на день.

Береза: цілющі віники Свіже, чисте, березове листя

здавна використову-вали у народній ме-дицині. Воно містить бетулоретивну і яблочну кислоти, глю-козу, фруктозу, білки, фітоциди, вітаміни, дубильні речовини,

ефірну олію. Настої, відвари і настоянки із

свіжих і висушених листків берези сечогінні й потогінні засоби при набряках, викликаних серцевою надостатністю. Препарати листків берези ко-

рисні при нефрозах, зменшується виведення білка з сечею, корисні вони і при сечокислому діатезі. Настій листків поліпшує жов-

човиділення, сприяє подрібненю камінців у нирках і сечовому міхурі, сприяє лікуванню простатиту. Є добрим терапевтичним засобом для лікування хворих хронічним холециститом у фазі загострення, ускладненого лямбліозом.

НАРОДНА МЕДИЦИНА

ан-ня м

оні с-в-в ». го вим умно робив

юють шталт

2009 ь по-

ЯкиВ основмон і мпрофіта козасродоіз

корЛип

що прЧай

чиномокропдодати

Під чсклянк

Грип – на «низькому Грип – на «низькому старті» старті»

СИМПТОМИ ГРИПУ:

головний біль, ломота або біль у суглобах, м`язах

сонливість, слабкість, відмова від їжі

кашель без відходження мокроти рясне виділення поту сухість слизових оболонок рота,

носа, носоглотки

МЕТОДИ

ПРОФІЛАКТИКИ: найдієвіший – вакцинація гігієна (частіше мити руки

з милом, менше чіпати очі, ніс і ріт, особливо –

не митими руками) спеціальні препарати (є противірусні

препарати, які можуть допомогти не захворіти, та насправді ефект

від них недостатній і приймати їх можна тільки

за рецептом лікаря)

ЯКЩО ВЖЕ ЗАХВОРІЛИ:

негайно йти до лікаря пити багато теплої рідини постійно чистити ніс полоскати горло

ХТО В ГРУПІ РИЗИКУ:

вагітні хворі діабетом хворі астмою люди похилого віку

діти

Микола ПАЦЕРА

Чимало киян пам’ятають, як на початку 1990-х містом ходили два меморіальних трамваї – один присвячений пам’яті ліквідаторів Чорно-бильської аварії, другий – загиблим у афганській війні. Куди ж вони поділися, поці-кавилася «Вечірка», про-понуючи відновити подібні вагони-музеї з експонатами нинішньої війни.

Пригадую, з яким трепетом у душі я кожного разу їхав у пофар-бованому «під камуфляж» трамваї 14-го маршруту. Всередині звичай-ного вагона розміщувався справж-ній музей, створений працівника-ми Лук’янівського трамвайного депо. На стінах були розвішані портрети молодих киян, які загину-ли, «виконуючи інтернаціональний обов’язок», як тоді пишномовно було прийнято говорити, виправ-довуючи зовсім непотрібну нам війну в Афганістані. Здавалося, очі

мужніх десантників та піхотинців дивляться прямо в душу – такі про-никливі були ті фото. Під кожним розміщувалася коротка біографія бійця та розповідь про його подвиг. Портрети були прикрашені квітами та перев’язані траурними стріч-ками. Біля дверей вагона стояли скарбнички, виготовлені з гільз снарядів, у які кожен небайдужий пасажир міг вкинути певні кошти для лікування поранених бійців, про що періодично оголошував водій трамвая, одягнений у вій-ськовий камуфляж. У вагоні лунали «афганські» пісні, які під гітару з хриплуватим надривом у голосі виконували учасники тієї чужої війни, що додавало особливого ду-шевного щему атмосфері в салоні. Розчулені пасажири здебільшого цікавилися фотографіями та ки-дали гроші до скарбничок.

У вагоні, який називався «Чор-нобиль – наш біль» також роз-міщувалися портрети загиблих ліквідаторів страшної аварії на Чорнобильській атомній елек-тростанції: Володимира Правика, Віктора Кібенка, Василя Ігнатенка

та інших пожежників, які пер-шими кинулися приборкувати радіоактивний вогонь. Поряд висіли їх біографії, а також фото зруйнованого «мирним атомом» реактора четвертого енергоблоку. Були також скарбнички для збору пожертв на лікування уражених радіацією лік-відаторів, куди люди вкидали, хто скільки міг.

Обидва ці трамваї вважа-лися вагонами милосердя. І багато хто з пасажирів че-кав саме їх на зупинці, щоб хоч невеликими коштами допо-могти постраждалим на війні та при аварії на ЧАЕС. Таким чином трамвайники не лише збирали ма-теріальну допомогу пораненим, а й пробуджували у громадян почуття

патріотизму. Звісно ж, не обходи-лося й без вандалів, які іноді завда-вали шкоди інтер’єру вагонів, але працівники Лук’янівського депо відновлювали «експозиції» цих меморіальних музеїв на колесах, і вони декілька років перевозили столичних пасажирів.

Але з часом ва-гони зносилися, та й пам’ять пригас-ла… А 2005 року було ліквідоване й саме Лук’янівське трамвайне депо – напевне, комусь приглянувся ласий шмат землі в цен-трі столиці. Весь рухомий склад

його було передано до Поділь-ського депо. Але цих меморіальних вагонів не було, запевнив мене заступник директора підпри-ємства Микола Мартинюк. «Їх порізали на метал ще до передачі

нам, оскільки термін експлуатації сплив», – сказав він. Цю ж версію підтверджувала у своєму інтерв’ю того часу завідуюча Київським музеєм електротранспорту Лідія Левинська, яка, на жаль, вже по-мерла. Вона розповідала, що вагони були створені Марком Рохліним – начальником Цивільної оборони Лук’янівського депо, який теж уже помер, і спочатку використовува-лися як екскурсійні, а потім – для пасажирських перевезень. Коли ж вона дізналася, що трамваї зняли з маршруту, попросила директора депо передати їх у експозицію музею. Той відповів, що хоче ство-рити свій музей, де вагони будуть експонуватися. Але згодом Лідія Архипівна довідалася, що їх порі-зали на металобрухт. «Він виявився дорожчим, ніж пам’ять», – сумно зазначила завідуюча музеєм…

Історія цих двох меморіальних трамваїв-музеїв здається мені актуальною і нині, коли в країні вже понад три роки точиться війна, а у столиці про неї майже нічого не нагадує. Вулиці та транспорт, ті ж трамваї, заполонила реклама чого завгодно, а от щитів, троту-арних панно, плакатів на воєнну тему практично немає. Хіба що волонтери влаштують якусь фо-товиставку зі збором коштів для лікування поранених.

А чому б керівникам транспорт-них підприємств, скажімо, того ж «Київпастрансу» чи метрополітену не залучити свій рухомий склад до цієї милосердної справи? Тим більше, що винаходити велосипед, чи то пак вагон, не потрібно – при-клад того, як це можна зробити, ще на пам’яті. Таким чином можна хоч на деякий час відволікти мо-лодь, що у транспорті поголовно грає на смартфонах у віртуальні «войнушки», і додатково зібрати чималі кошти для постраждалих АТОвців, живих героїв, котрі за-хищають їхнє мирне життя і по-требують їхньої допомоги…

Вечірній Київ | 28 вересня 2017 року | №38 (19272)СУСПІЛЬСТВО20

Обидва ці трамваї вважа-лися вагонами милосердя. І багато хто з пасажирів чекав саме їх на зупин-ці, щоб хоч невеликими коштами допомогти по-страждалим на війні та

при аварії на ЧАЕС.

ПРОБЛЕМА

Чому зникли вагони Чому зникли вагони милосердя?милосердя?

Трамвай-музей «Чорнобиль – наш біль»Трамвай-музей «Чорнобиль – наш біль»

«Афганський» трамвай-музей«Афганський» трамвай-музей

Марія КАТАЄВА

У столиці презентували альманах «Національна ідея модерної Украї-ни». До нього увійшло 30 есеїв-роз-думів митців, літераторів, громад-ських діячів на тему, чи потрібна сьогодні нам національна ідея та якою вона має бути.

Ініціатором проекту виступив митець та шоумен Антін Мухарський.

– Я хотів особисто розібратися у цьому понятті, в чому національна ідея полягає, чи не є анахронізмом. Есеї написані на основі інтерв’ю з тими, кого вважаю ліде-рами думок, суспільними авторитетами, хто творив сучасне українське мистецтво, літературу, філософію, – поділився він.

В переліку героїв книги – Юрій Андру-хович і Оксана Забужко, Іван Малкович і Василь Шкляр, Левко Лук’яненко і Володимир Вятрович, Ада Роговцева і Богдан Бенюк, Лесь Подерв’янський і Іван Семесюк, Олег Скрипка, Влад Троїцький та інші.

– У всіх дуже різні думки. Наприклад, Іван Дзюба в розмові зізнався, що його довге життя продемонструвало одне, наша наці-ональна ідея в сталій формі – «бий своїх, щоб чужі боялися». А її квінтесенція – це справедливість, якої всі прагнуть домогтися.

Політолог і філософ Олег Покальчук вважає, що українська національна ідея полягає у тому, щоб сісти, випити та поговорити про національну ідею, – говорить Антін Мухарський. – Запам’яталися інтерв’ю

з Лесем Подерв’янським, який був гуру постмодернізму в радянському совку, з Адою Роговцевою. Це неймовірна жінка з глибокою філософією. Дмитро Горба-чов, дослідник українського авангарду,

зізнався, що став українцем, бо зрозумів масштабність культури, яку Росія намага-лася знищити, і став на її захист. Плануємо продовжити цей альманах.

Один із героїв книги, політолог Олексій Арестович, вважає, що Україна свого часу проґавила модерн та відстала від Європи, але своє місце в світі виборола завдяки Майдану, який приніс сенси майбутнього.

– Наш основний архетип – Запорізька Січ, воля. До Січі міг вступити будь-хто, хто поділяв той спосіб життя. Так само і Укра-їна може відбутися лише як інклюзивний проект, прийнявши усіх з об’єднуючим принципом загального блага, – стверджує він. – Сьогодні у нашої країни є всі шанси стати регіональним лідером. І важливо підійти до цього підготовленими.

Обкладинка книжки така сама строката, як і перелік її героїв. Розробив її Андрій Яр-моленко. Вона уособлює українську плахту як символ родючості. Альманах виданий у двох форматах: подарунковий, надрукова-ний на шведському папері та ілюстрований патріотичними плакатами п’ятьох сучасних українських художників-графіків, а також менший і простіший чорно-білий варіант без плакатів.

На думку упорядника Антіна Мухарського, книга буде корисна всім, хто розмірковує щодо шляхів розвитку нашої нації та дер-жави.

Альманах виданий у двох форматах: подарунковий, надрукований на шведському папері та ілюстрований патріотичними плакатами п’ятьох сучасних українських художників-графіків, а також менший і

простіший чорно-білий варіант без плакатів

� СВОЇМИ ДУМКАМИ ПРО МИНУЛЕ Й МАЙБУТНЄ КРАЇНИ ПОДІЛИЛИСЯ ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ

КИЇВ ЧИТАЄ

Національна ідея в словах Національна ідея в словах

Влітку цього року стри-бунка у висоту Юлія Левченко кілька разів встановлювала особисті рекорди. Злет на 2,01 м приніс їй «срібло» на чемпіонаті світу з легкої атлетики у Лондоні.

А ще на рахунку дівчини пе-ремоги на ІІ юнацьких Олімпій-ських іграх у Нанкіні та чемпі-онаті Європи серед молоді. У свої 19 років киянка вже готова виступати з більш досвідченими спортсменами. Своїми думками про життя і спорт Юлія Левченко ділиться із читачами «Вечірки».

– На чемпіонаті світу у Лон-доні ви встановили одразу кілька особистих рекордів. 2,01 м – це межа для вас чи були резерви стрибнути вище?

– Ми ніколи не знаємо своїх можливостей. Занадто багато чинників на це впливає: і стан здоров’я, і моральна підготовка. Те, які день, погода, ще купа дрібниць, котрі дуже важливі. Я знаю, що в Лондоні зробила дуже багато помилок, не до-вівши свої стрибки до ідеалу. Висота помилок не прощає. Знаю, що потрібно працювати і є що виправляти. Можливо, в майбутньому можуть бути кращі результати. Але це спорт, загадувати наперед не варто, кожний старт – це щось нове.

– На змаганнях ви виріз-няєтесь серед інших своєю емоційністю. В повсякден-ному житті ви така ж?

– Якщо вважати, що стрибки у висоту – величезна частина мого життя, то мабуть так (по-сміхається). Втім, мені здається, що поза спортом я трохи скром-

ніша. Просто будь-які змагання пов’язані з величезним психоло-гічним навантаженням. І коли ти здійснила стрибок і скинула цей тягар, хочеться трохи порадіти.

– Здається, що у стрибках у висоту ви просто, як риба у воді. Одразу прийшли у легку атлетику чи займались чи-мось іншим?

– Свою спортивну кар’єру я розпочинала з …художньої гімнастики. Тоді мені було сім років. Батькам порадили віддати саме до цієї секції. Скажу чесно, мені було важко вже на першому тренуванні. Я витримала рік. І далі не стерпіла щоденного тре-нерського знущання. Хоч мене і вмовляли, щоб залишилася. А у легку атлетику буквально за руку мене привела шкільна вчителька фізкультури. Бачила, що я залюбки бігала-стрибала

і з хлопцями на рівних грала у футбол. З дівчатами було неці-каво: штовхнеш ненавмисно, і вони вже плачуть. Вчителька передала мене тренеру, який в іншій школі вів секцію стрибків у висоту, Сергію Піденку. Зго-дом потрапила під надійну опіку мого нинішнього тренера Ірини Пустовойт. На одному з трену-вань познайомилася зі своєю майбутньою надійною подругою і наставницею Ірою Геращенко.

– Про вашу дружбу з Іри-ною Геращенко і тренером Іриною Пустовойт ходять легенди. Тож виходить, все- таки жіноча дружба існує?

– Для мене це навіть щось трохи більше. Саме завдяки тре-неру я зробила вибір на користь спорту. Як зазвичай працюють наставники? Вичавлюють з уч-нів максимальний результат. А далі... А далі живи, як хочеш. Наша ж наставниця хоче бачити нас щасливими і реалізованими не тільки у секторі для стрибків. Спорт – це не на все життя, і ствердити себе за межами ста-діону – не менш важливо, ніж досягти олімпійських вершин. Напевно, тому до неї так тяг-нуться діти. Для мене тренер – не «сержант з палицею», а добра фея, яка несподівано прилетіла і подарувала Попелюшці омріяну сукню (сміється).

– Після досягнень на чем-піонаті світу ви стали справж-ньою зіркою. Вас часто впі-знають на вулицях?

– Ще кілька місяців тому у мене було набагато спокійніше життя. Щоб мене впізнавали – це було щось із царини фантастики.

Виступ у Лондоні багато чого змі-нив. Пам’ятаю, коли поверталися додому, мене впізнав один із прикордонників, сказав, що завж-ди вболівав за мене. Було трохи смішно, але безмежно приємно це чути. А загалом так, мене все ж поволі починають впізнавати.

– Можливо, для когось ви вже стали прикладом. А у вас самої є кумири?

– Добре, коли перед очима є хороший зразок для наслідуван-ня. Для мене це Марія Кучина – завжди така тиха і спокійна. Як ніхто, вміє відмежуватися від навколишнього світу, закритися у собі, а потім вийти у сектор і безпомилково відпрацювати.

– Чого, на ваш погляд, не вистачає українському спор-ту?

– Мабуть, відповідної інф-раструктури. Добре, що у Києві є легкоатлетичний манеж на Березняках та інші місця для тренувань. Але ж у нас багато та-лановитої молоді в невеличких районних містечках та селах. Їм, на превеликий жаль, просто ніде розкривати свій талант.

Олександр ПИРЛИК

Вечірній Київ | 28 вересня 2017 року | №38 (19272) СПОРТ-ТАЙМ 21

Спорт – це не на все життя, і ствердити себе за межами стадіо-ну – не менш важливо, ніж досягти олімпій-

ських вершин.

Олександр ПИРЛИК

Нещодавно кияни мали нагоду побачити видовищні боксерські бої не на екранах телевізорів, а наживо. І, забігаючи наперед, відзначимо, що майстри шкіря-них рукавичок потішили своїх прихильників боксом найвищо-го ґатунку.

У рингу провели вісім боїв, де киянам протистояли суперники з семи країн світу. Серед найцікавших поєдинків – двобої за участі Віктора Постола та Дениса Беринчика.

Головною подією цього боксерського ве-чора було повернення на ринг після тривалої паузи колишнього чемпіона світу за версією WBC Віктора Постола, у якого, завдавши йому першої поразки у професійній кар’єрі, цей титул у липні минулого року відібрав американець Теренс Кроуфорд. Протистояв українцеві не менш досвідчений представ-ник Узбекистану Джамшідбек Наджміддіну. Схоже, тривала перерва (більше року без боксу) негативно вплинула на киянина, і перші раунди були однозначно за його опо-нентом. Одразу ж після стартового сигналу гонга узбецький боксер завдав сильний бо-ковий удар лівою, і українець мало не впав

на канвас. Благо, рефері в ринзі не угледів нокдаун, подумавши, що Постол просто послизнувся. Загалом, до середини цього десятираундового бою активнішим вигля-дав Джамшідбек за рахунок акцентованості ударів. Тим паче, що у п’ятій трихвилинці черговий лівий боковий узбецького боксера збив українця з ніг, і рефері все ж таки дове-лося відраховувати нокдаун. Однак, витри-мавши процедуру «добивання» від опонента до кінця злощасного раунду, у наступному Віктор вийшов на ринг невпізнаним. І хоча його суперник намагався знову повернути собі ініціативу, але Постол у другій половині бою виглядав краще свого візаві. І це не пройшло повз увагу суддів, які одноголосно віддали перемогу українському боксерові.

А ось улюбленець публіки Денис Бе-ринчик виглядав у рингу проти іспанця

Ісмаеля Гарсія трохи впевненіше. Хоча вболівальники і не побачили звичного для киянина агресивного боксу, але ні в кого не було сумніву, що наш спортсмен переможе. Денис явно не поспішав форсувати події. Головний акцент у стартових трихвилинках Беринчик приділив непробивному захисту. А у п’ятому раунді уже став «заводитися», ловити кураж. У хід пішли прямі й бокові удари з обох рук, його фірмові аперкоти.

А в шостому періоді поєдинку, коли українець обрушив на іспанця цілий град потужних ударів, Гарсія був не в силах їх відбити, і з синього кута від секунданта Ісмаеля на ринг вилетів білий рушник на знак капітуляції.

Після бою Денис прокоментував: – Гарсія змусив мене захищатися, і я

боксував так, як він мені дозволив. Але потім мені це зовсім не сподобалось. Я вдома – і битися під диктовку іспанця? О, ні! Думаю, він напропускав багато ударів.

БОКС

Повернення Постола та перемога Повернення Постола та перемога Беринчика Беринчика

СССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССССПОРТ-ТАЙМ 21

Чи вважаєте ви Київ спортивним містом?

Ольга, професор кафе-дри політичних наук:

– Так, Київ – спор-тивне місто. Особливо тішить те, що місь-ка влада намагається повернути спортивні

об’єкти з рук горе-забудовників. Я живу біля велотреку і дуже задоволена, що він загальнодоступний. Улітку ми з онуком мало не щодня ходили туди кататися на роликах чи велосипеді. Чула, що поверну-ли в комунальну власність стадіон «Старт». Сама ж я ходжу до басейну «Юність». Разом із тим, немає межі досконалості, потрібно багато чого ще зробити. Ось у центральній частині міста, як на мене, досить мало місць для занять спортом.

Олександр, менеджер: – Однозначно – так!

Якщо добре шукати, можливостей для за-нять спортом у Києві хоч відбавляй. Голов-не не лінуватися. Моє улюблене місце – Гідропарк. Я майже щодня їжджу туди, аби «потягати залізо», хоча й живу у зовсім іншому районі. Не розумію людей, які скаржаться, що спорт недоступний. Якщо біля вашого будинку немає майданчика, варто придивитися до сусіднього двору. Так, можливо, ви витратите на 15 хвилин більше на дорогу, але це ж ваше здоров’я. І час цей навряд чи можна назвати згаяним.

Анатолій, пенсіонер: – На жаль, люди втра-

тили інтерес не лише до занять спортом, а й до вболівання взагалі. Коли був молодим, я не пропускав жодного

домашнього матчу київського «Динамо». Пам’ятаю, як на окремі ігри люди приїж-джали за три дні до початку. І не лише з довколишніх містечок, а й з Ужгороду, Львова, Харкова, Одеси. На стадіонах уболівальників було, як оселедців у бочці. Не було жодного вільного місця: люди сиділи на сходах, у когось на колінах. Та й футболісти на полі грали, як в останній раз. А зараз, в який гурток не підеш – скрізь потрібні гроші…

Олександр, будівельник:

– Не можу однознач-но відповісти. З одного боку, я помічаю, що ки-ївські спортсмени одні з найкращих в країні. На Олімпіаді левову частку медалей здобули кияни. Все частіше чую, що атлети зі сто-лиці стають переможцями чемпіонатів світу та Європи. Я уболівальник зі стажем, тому для мене такі новини дуже приємні. Тим більше, що вони заохочують молодь займатися спортом. Наприклад, у нас дуже сильні боксери – брати Клички, Сашко Усик, Денис Беринчик. Як не загадати борця Жана Беленюка? Діти дивляться на них і йдуть до спортивних секцій.

Яна, у декретній відпустці:

– Так, Київ – спор-тивне місто. Сама з чоловіком вболіваю за київське «Динамо», раніше не пропускали

жодного поєдинку братів Кличків. Щодо масового спорту, то не можу сказати, що все ідеально. Так, у нас будують майдан-чики, маю відзначити, що серед них є дуже якісні.

Опитування провели

Олександр ПИРЛИК

та Борис КОРПУСЕНКО (фото)

ОПИТУВАННЯ«ВК»

Денис Беринчик пробиває захист Ісмаеля ГарсіяДенис Беринчик пробиває захист Ісмаеля Гарсія

Віктор Постол у протистоянні Віктор Постол у протистоянні

з Джамшідбеком Наджміддіномз Джамшідбеком Наджміддіном

Юлія Юлія ЛЕВЧЕНКОЛЕВЧЕНКО: : «Висота не прощає «Висота не прощає помилок» помилок»

Марія КАТАЄВА

У мережі «КП Київкі-нофільм» для учнів демонструють цикл з п’яти фільмів «Позив-ний зеніт», де військо-вослужбовці розпові-дають про своє життя та перебіг подій на передовій.

Спеціальні покази для київських школярів і ліцеїстів влаштовують напередодні Дня Захисника України, який ми відзначатимемо 14 жовтня. Перегля-нувши стрічки, діти зможуть дізнатися про подвиги і будні воїнів АТО, а також особисто зустрітися з військовими, які живуть і служать у місті.

В циклі – п’ять фільмів тривалістю близько 50 хвилин кожний. Мова в них йде про події 2014-2015 років, зокрема захист Доне-цького аеропорту.

– Знімали вдвох із Тетяною Куликовською. З усвідомленням того, що фільми побачить широка аудиторія, в тому числі й діти, – поділилася авторка циклу Анна Мартиненко. – Усі історії в філь-мах про серйозні речі, але простою мовою, без перебільшень. Ми просили наших воїнів розказати про все так, начебто вони говорять це своїй дитині. Стрічки не мають вікових обмежень, будуть зрозу-мілі дітям і цікаві дорослим. Позивний «Зеніт» – це позивний для наших військових в Авдіївці, Пісках, Бутівці та Донецькому аеро-порту. Ця позиція і досі є форпостом, нашою крайньою та стратегіч-но важливою точкою. Ми записували військових у 2015-2016 роках, вони ділилися свіжими емоціями. Однак ситуація, описана у фільмі, не змінилася. По суті, це антологія «окопної війни»…

Цикл фільмів подає детальну хроніку та історію сучасної війни, гідно представляє Збройні Сили України, які охороняють наше мирне життя. В стрічках – понад 70 історій від військовослуж-бовців семи ротацій добровольчого Зведеного Загону ПС ЗСУ. Музичним супроводом є композиції сучасних виконавців: Ореста Лютого, гурта «Крихітка» та Katya Chilly Group.

Фестиваль військово-патріотичного кіно проходить... у кіно-театрах ім. Т.Г.Шевченка, «Флоренція», «Ленінград», «Факел», «Старт», «Ліра» та «Лейпциг». Усі охочі школи, ліцеї, технікуми та виші мають змогу звернутися до адміністрації кінотеатрів та домовитися про перегляд фільмів у зручний час. За бажанням, авторки циклу організують зустрічі з героями фільмів, бійцями АТО. За словами Анни Мартиненко, будуть і покази для дорослої аудиторії.

Марія КАТАЄВА

У прокат вийшла перша стрічка українсько-італій-ського виробництва. Го-ловний герой за незвичних обставин – у компанії труни з покійним заробітчанином – потрапляє в Україну. І ця подорож змінює його життя.

40-річний Ізі (скорочено від Ісідо-ро) колись мав шанс стати видатним гонщиком «Формули 1». Кар’єра не вдалася, чоловік потовстішав, впав у депресію та навіть нама-гався покінчити життя самогуб-ством. Раптово брат Філо, який займається будівництвом, доручає йому важливу місію – відвезти тіло загиблого заробітчанина Тараса до кордону з Україною. Так сталося, що на кордоні Ізі ніхто не зустрів, тож він змушений шукати родичів

українця самостійно. По дорозі в іноземця уганяють машину, і не-вдаха-італієць залишається сам-на-сам з труною – не знаючи мови та маючи при собі лише паспорт з адресою Тараса – село Кам’янка…

Як розповіли продюсери Олег Щербина та Юлія Чернявська, спо-чатку картину планували знімати в Сербії. Але на той час вони добре знали режисера і їм дуже хотілося, щоб цей проект відбувся в Україні.

Андреа Ман’яні привезли в Карпати. Побачивши їх, режисер вирішив знімати свою стрічку саме тут.

«Ізі» – перший фільм, створений в рамках Європейської конвен-ції про спільне кінематографіч-не виробництво між Україною та Італією. Він став одним із пере-можців Четвертого конкурсного відбору Держкіно ще у 2012 році. Однак фінансування довго не було, зйомки стрічки перебували під за-грозою. Лише у листопаді 2015-го проблему вдалося вирішити і Дер-жкіно надало гроші. Бюджет фільму становить 1,2 млн євро, з яких 58% — внесок української сторони, 42% — італійської.

Світова прем’єра «Ізі» відбулася на міжнародному кінофестивалі в Локарно. А виконавець головної ролі Нікола Ночелла був нагороджений премією незалежних швейцарських критиків Boccalino d’Oro як найкра-щий актор.

– Ця роль є однією з найважливі-ших в моєму житті. А головна ідея фільму – треба вміти поховати своє минуле і почати з нового листа, – зізнався актор.

Також у фільмі знялися леген-дарна італійська акторка Барбара Буше (мати головного героя) та український актор Остап Ступка (у ролі священика).

Назва «Ізі» має подвійний сенс. Вона звучить так само як easy, що з англійської перекладається «легко». Продовжує цю тему сло-ган фільму – «Прийми з легкістю» (англ. Take it easy). Стрічку вже показали в Італії, де вона мала неабиякий успіх.

Марія КАТАЄВА

Київський академічний театр ляльок святкуватиме 90-річчя. До ювілею приурочений перший Між-народний фестиваль театрів ляльок PUPPET.UP!, який познайомить з різноманіттям цього виду мисте-цтва всіх охочих.

Почнеться фестиваль 30 вересня з соці-альної акції – лялькарі поїдуть в райони. О 12 на дев’яти майданчиках міста – в Ма-ріїнському на сцені «Ракушка», на Поштовій площі, у парку Перемоги, парку Шевченка, парку «Нивки», Деснянському парку, парку воїнів-інтернаціоналістів та парку «Наталка» – безкоштовно покажуть вистави від театру ляльок, студентів та дитячих колективів. О 13.00 там проведуть розважальну програму та театральну вікторину, переможці якої отримають квитки на спектаклі Puppet.Up!

Цього ж дня о 18.00 на честь відкриття фестивалю відбудеться масштабна театра-лізована хода від Європейської площі до Контрактової. Усіх бажаючих запрошують прийти з улюбленою лялькою і долучитися до дійства. На Контрактовій площі о 19.00 презентують виставу «Легенда про Київ» з велетенськими ляльками.

– У формі казки ми покажемо нашу історію, що особливо буде цікаво гостям, учасникам фестивалю, – розповів режи-сер Ігор Федірко. – Звучатиме музичний супровід від гурту ONUKA, будуть світлові спецефекти, вогняне шоу, а на завершення виступить колектив «Живі барабани».

Фестиваль PUPPET.UP! триватиме п’ять днів у «Замку на горі», як називають театр ляльок. Кияни мають унікальну можливість побачити вистави (як для дітей, так і для дорослих) з Німеччини, Аргентини, Ірану, Грузії, Туреччини, Франції та інших країн. Україну представлятимуть три київських театри, а також з Хмельницького та Харкова.

– До програми ми добирали вистави незвичайні, цікаві, що здатні здивувати глядача. Вони вперше будуть показані на українській сцені, – зазначила керівник літературно-драматургійної частини те-атру Дар’я Іванова. – Наприклад, іранська інсценізація «Дами з собачкою» Чехова

чи гумористична постановка «Іван-царе-вич і сірий вовк» з Канади, французька поетична вистава «Яблунева долина» про війну в Косово чи кумедний спектакль для наймолодших «Дев’ята овечка» з Хорватії. Більшість вистав майже без слів, тож будуть зрозумілі всім. Вони демонструють різні грані лялькового театрального мистецтва.

Всі ці вистави змагатимуться за нагороди. Переможці в різних номінаціях: краща ре-жисура, краща сценографія, краще музичне оформлення, краща акторська робота та володар Гран-прі стануть відомі 4 жовтня.

У рамках фестивалю прем’єру готує і київський театр ляльок. 3 жовтня пре-

зентують виставу «Як загинув Гуска» за п’єсою Миколи Куліша у постановці Оксани Дмітрієвої. Йдеться про коли-шнього чиновника Московської імперії Саватія Гуску, який разом із дружиною та сімома дочками переживає буремні

події 1917 року. – Ми намагаємося розвінчати стереотипи,

що ляльковий театр – лише для малюків. Для школярів у нас йде «Лісова пісня» за Лесею Українкою, для дорослих – «Любов дона Перлімпліна» за Лоркою, прем’єра якої відкрила сезон, – поділилася худож-ній керівник театру Ірина Чернікова. –До ювілею ми оновлюємо музей, відкриваємо малу сцені. І ще мікросцену на 50 місць, де у лютому представимо виставу для наймен-ших глядачів, від 8 місяців до 3 років. А до Нового року готуємо спектакль за мотивами казки «Принцеса і чудовисько».

ПАРК КУЛЬТУРИ22 Вечірній Київ | 28 вересня 2017 року | №38 (19272)

«Ізі» – перший фільм, ство-рений в рамках Європей-ської конвенції про спільне кінематографічне вироб-ництво між Україною та Італією. Він став одним із переможців Четвертого конкурсного відбору Держ-

кіно ще у 2012 році.

КІНОМАНІЯ НАПЕРЕДОДНІ

� НА ВЕЛИКИХ ЕКРАНАХ – ЧОРНА КОМЕДІЯ «ІЗІ»

Пригоди італійця в КарпатахПригоди італійця в Карпатах У кіно – історії з АТО

� У «ЗАМКУ НА ГОРІ» ПОКАЖУТЬ 20 ВИСТАВ ІЗ 16 КРАЇН СВІТУ

Ляльки захоплять столицю Ляльки захоплять столицю

Вечірній Київ | 28 вересня 2017 року | №38 (19272) 23АСОРТІ

28 вересня вшановується пам’ять святого Микити Готського. У народі його називали Гусятни-ком, оскільки саме з цього дня можна було різати гусей, яких раніше старанно відгодовували. У свою чергу, дикі гуси відлітали у теплі краї, а це означало, що мисливці виходили на останній промисел у цьому році. Звичайно ж, головною стравою був печений гусак. Якщо гусак стоїть над ка-

люжею, піднявши одну ногу – буде мороз. Гусак полощеться у воді – за

прикметами, чекай потепління.

29 вересня вшановують пам’ять святої Єфимії Всехвальної. Саме цього дня починали стригти овець, вовну яких використовували для виготовлення валянок. Суха і тепла погода – буде пізня

зима, а сильних морозів, швидше за все, можна не очікувати.

30 вересня – Віри, Надії, Лю-бові та їх матері Софії. Це давнє жіноче свято, але з сумним при-смаком. Вранці цього дня всім жін-кам годилося добре виплакатись, щоб легше стало на душі не тільки собі, але й усім близьким. Жінки з такими іменами пригощали всіх знайомих і родичів гостинцями, а натомість їх вшановували добри-ми побажаннями здоров’я, любові й щастя на довгі й довгі роки.

Сонячно і тепло – за прикмета-ми, можна вирушати на риболовлю і розраховувати на хороший улов

1 жовтня – Ярини. (Святої муче-ниці Ірини). Цей день ще називали «журавлиним літом». Якщо на Ярини відлетять

журавлі, то через два тижні чекай морозів.

2 жовтня. Трохима. (Святого му-ченика Трофима). Він постраждав за віру приблизно в III столітті. В Антиохії проводилося язичницьке свято, під час якого Трохим разом зі своїм другом Саватієм стали просити Господа напоумити людей. За це їх схопили, піддали тортурам і стратили. У цей день хлопці й ді-вчата обирали один одного. Хлопці приходили з медом і пригощали дівчат. Говорили, що саме Трохим допомагає їм знайти один одного, а тому, в цей день вдома не сиділи, а відправлялися гуляти. На Трохима не проходить ща-

стя мимо, куди Трохим, то й воно за ним.

4 жовтня вшановується пам’ять Кіндрата – одного з 70 апостолів, який проповідував Слово Боже в I столітті на території Афін і но-сив сан єпископа. Говорили, що цього дня потрібно обов’язково працювати, оскільки саме це обі-цяє благополуччя, багато грошей найближчим часом.

виставки

ОСОБИСТЕ ЩАСТЯ ЖІНКИ

Виставкою Алли Горської – СВ арт-просторі Bereznitsky Aesthetics відкрилася виставка «Сестри», українських художників Івана та Василя Костенків, більш відомих як Braty.

Роботи серії «Сестри» ого-люють міф, що любов потрібно заслужити. Жінки радянського часу вважали любов нагородою за старання на благо інших, на благо батьківщини. Старше покоління досі живе за цим принципом, усе ще не замислюючись про те, що любов – не медаль за вислугу років.

СТАРОВИННІ ХРЕСТИ У СОФІЇ КИЇВСЬКІЙ

На новій виставці «Християн-ська спадщина нашої землі». Кия-нам та гостям міста представлять національні артефакти: натільні і нагрудні хрести, православні, католицькі і греко-католицькі вироби, розмаїття культової пластики з різних регіонів на-шої країни. Виставковий проект у Софії Київській демонструє регіональні особливості хрестів, а також спільну духовну основу України: від Криму до Волині, від Карпат до Донбасу.

концерти

СИМБІОЗ ЕЛЕКТРОНІКИ ТА ФОЛКУ

28 вересня о 20.00 зустрічайте на даху Beletage гурт Tik Tu — тріо мультиінструменталістів з Тернополя, що стали проривом на українській андеграунд сцені. Назва Tik Tu перекладається як «тільки ти». Вона з’явилася ще в часи, коли проект був дуетним та складався з Наталі Багрій (во-кал, флейта) та Романа Божка (бас, клавішні та семпли). Не-щодавно у ролі повноправного учасника гурту до них долучився саунд продюсер Лесик Оmodada (ударні). Музиканти активно екс-периментують зі стилями: indie-pop, trip– hop, folk, electronic і працюють над унікальністю кожної пісні.

ЗЛАТА ОГНЄВИЧ ЗАСПІВАЄ ДЖАЗ

Найкращі українські вокалісти у супроводі джазового оркестру і десятки світових хітів під новим кутом –на STAR & ORCHESTRA. Ви перенесетеся в еру біг-бендів, еру багатих джазових гармоній, свінгових танців і знаменитих керівників оркестрів Бені Гуд-мена і Томмі Дорсі. 29 вересня о 20.00 вийти на сцену Caribbean Club Concert Hall на пару з джа-зовим оркестром випала честь чарівній Златі Огнєвич. Вона ви-конає улюблені композиції Елли Фіцджеральд, Арети Франклін та Етти Джеймс. Не обійдеться й без пісень із репертуару самої

Злати, які цього вечора зазвучать по-новому.

театр

ВІДРАДА І ВТІХА 28 вересня о 19.00 у Новому

драматичному театрі на Печер-ську йтиме вистава «Відрада і втіха». Історія нашого міста на зламі епох, історія жіночої долі на тлі драматичних випробувань ХХ століття. Кінець ХІХ століття. Юна дівчина – Соня Гриньова – студентка випускного курсу Ки-ївської консерваторії, яку че-кає блискуче майбутнє оперної співачки і світської дами, в 22 роки йде в монастир і згодом стає настоятелькою жіночої гро-мади «Відрада і Втіха». Проста і правдива історія про те, як стати святим! З листа матінки Софії: «Буду кричати Господу за милість до вас, як кричить маленька лісова пташка, що коштує грошик, але не забута у Бога».

кіно

«ПРИПУТНІ»

Країна: Україна. Режисер: Аркадій Непита-

люк. У ролях: Дмитро Хом’як, Ніна

Набока, Олена Узлюк, Юля Вру-блєвська.

Тривалість: 1 год. 36 хв. Вікові обмеження: 16 років. На одній із автобусних зупи-

нок Ніжина провінційний так-сист Юра випадково натрапляє на молоду дівчину Свєту. Коро-тенькі шортики Свєти змушують таксиста натиснути на гальма. Свєта та її мати спокушають Юру певною сумою грошей на поїздку у Припутні – забуте Бо-гом і людьми село. Цей короткий візит до Свєтиної бабці Зіни для жінок – щорічний обтяжливий обов’язок. Через неймовірний збіг обставин Юра змушений залишитися у селі – тепер взагалі невідомо, коли він дістанеться додому та які ще несподіванки приготувала для нього доля. Жінки, звісно, нічого про це не знають, вони собі зайняті своїм: з’ясовують стосунки. Сімейні таємниці, одвічний конфлікт поколінь та… несподівана прав-да. І лише наступного ранку ми дізнаємося до чого привела та випадкова зустріч Юри зі Свєтою на автобусній зупинці.

«МАТИ!» Країна: США. Режисер: Даррен Аронофскі.У ролях: Дженніфер Лоуренс,

Хав’єр Бардем, Ед Харріс, Мішель Пфайффер, Донал Глісон, Брін Глісон.

Тривалість: 1 год.55 хв. Вікові обмеження: 16 років. Ідилію сімейного життя пари

порушують непрохані гості в їх-ньому будинку. З цього моменту їх безтурботне існування пере-творюється на справжній хаос.

АФІШАПРОГНОЗ ПОГОДИ

Ясно

Атм. тиск 763Вітер (м/с) 4,0

Вологість повітря (%) 43

Відчувається +12о

четвер, 28.09

+12о

Ясно

Атм. тиск 761Вітер (м/с) 2,2

Вологість повітря (%) 42

Відчувається +13о

п’ятниця, 29.09

+13о

Мінлива хмарність

Атм. тиск 757Вітер (м/с) 2,7

Вологість повітря (%) 52

Відчувається +13о

субота, 30.09

+13о

Мінлива хмарність

Атм. тиск 757Вітер (м/с) 2,6

Вологість повітря (%) 41

Відчувається +12о

неділя, 1.10

+12о

ТРАДИЦІЇ

У традиційній українській кухні м’ясні крученики

займають почесне місце нарівні з варениками

і голубцями. Різновидів цієї страви дуже багато

в залежності від гастрономічних уподобань і

регіональних кулінарних традицій.

«Вечірка» пропонує вам один із багатьох

рецептів цієї страви. Отож – курячі крученики на

картоплі.

Нам знадобиться: 500 грамів курячого філе, 500 грамів картоплі,

150 грамів твердого сиру, 100 грамів бекону, 50 грамів вершкового масла, 3 столові ложки сметани, зелень, мелений чорний перець, сіль, олія.

Приготування: Куряче філе порізати пластинами і легенько

відбити, посолити, поперчити. Вершкове масло дістати з холодильника, залишити на деякий час при кімнатній температурі, щоб стало м’яким. Подрібнити зелень і ретельно перемішати з м’яким вершковим маслом і сметаною. Твердий сир на-терти на крупній тертці і порізати шматочками

бекон, все це додати до вершкової маси, добре перемішати. На шматки курячого філе покласти по ложці начинки, загорнути рулетиком і зафіксувати за допомогою зубочистки. Картоплю почистити, помити і порізати кільцями. Форму для запікання застелити фольгою, змастити олією, викласти шар порізаної картоплі, зверху покласти крученики, щільно накрити фольгою. Відправити в розігріту до 180º духовку й запікати годину.

СМАЧНОГО!

Готуємо курячі крученики на картоплі

Про літаки Дуже довгий час людство намагалося навчитися літати. Аби ближче озна-йомитися з цією темою, вашій увазі «Вечірка» представляє найцікавіші факти про літаки.

Як свідчить статистика, ймовірність авіакатастрофи становить 0,00001%. А от чорний ящик зовсім

не чорний і не дуже-то схожий на ящик. Адже колір у нього за всіма стандартами має бути яскравим, а форма кругла. По-дібні вимоги допомагають після аварії легко його відшукати. Упродовж усього польоту

літак веде спеціальна програ-ма-автопілот. Усі чули про Джона Тра-

волту як про відомого актора, проте у нього є ще одне захо-плення – пілотування.

Абсолютно всі авіалай-нери володіють спеціальним захистом від блискавок. Здавалося б, вижити під

час авіакатастрофи неможливо. Проте ж історія знає один ви-падок, який стався в 1972 році, коли одній стюардесі все ж вда-лося врятуватися після аварії. Максимальна висота, на-

брана літаком — 37650 м. Як показує статистика,

найдовший переліт становить 18600 км. А ось максимальне число

пасажирів, яке зафіксоване — 1087 чоловік. 3000000 — саме стільки

деталей в Боїнгу.

ЦІКАВО

офіційне повідомлення

уряду

титул поміщика в Туреччині

італ. поет «Божествен-на комедія»

основа для оцінки, порів-

няння

один з голов-них румбів у

компасі

мінеральне добриво

дав.-грецьк. посудина

бог, володар вітрів (міф.)

духовий муз. інструмент

(Китай)

об’єкт культу

користувач (комп.)

постанова

екваторіаль-не сузір’я

овочева рослина

трактат про кохання

картина (море)

склад зброї

стар. срібна монета (Персія)

підйомний механізм

прикраса

примхлива, мінлива людина

соковитий запашний

плід

переносне житло

ранкова зоря

народність в Китаї

розгадка загадки Сфінкса

віддає всі сили справі

морозиво

узорчастий казахський

килим

частина реї (мор.)

розмінна монета Данії

викрав Єлену (міф.)

частина доби

заклик під час атаки

бог мудрості (міф.)

жіноче ім’я від гори

на о. Критсухожилля

чумацький віз

велика ріка у Франції

народ в Індії

горюча речо-вина

Вечірній Київ | 28 вересня 2017 року | №38 (19272)В КІНЦІ НОМЕРА24

Засновник: Київська міська радаВидавець: КП «Вечірній Київ»Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 рокуВ. о. головного редактораМаксим Філіппов

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93E-mail: vk1906@ukr.netПередплатний індекс: 37607

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел. 235-23-34Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газе-ти. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що турбує» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 56620 Заг. наклад: 96 000.

Читайте нас в Інтернеті: www.vechirniykiev.com.ua

ОВНИ, об’явіть бій поганим звичкам, змініть себе на кра-ще і зміниться навколишній

світ! Ви перебуваєте в абсолютній залежності від дій, інтересів та ре-сурсів інших людей, тож маєте неодмінно йти на компроміс.

ТЕЛЬЦІ, довкола вас усе таємне стане явним, вовки в овечих шкурах покажуть

справжній лик, змиріться і смирен-но пливіть за течією обставин. Творчу ініціативу слід проявляти в роботі й тоді, коли вас попросять щось зробити, допомогти з відпо-відною оплатою.

БЛИЗНЮКИ, життя –це гра, будьте в центрі уваги, публічні дефіле – то жит-

тєдайна підзарядка і можливість створити собі та іншим свято. За-лежно від обставин можна режисе-рувати сценарії й перевтілюватися в потрібний образ.

РАКАМ визначено розри-ватися між двома фронтами: родиною та роботою. На по-

садовий олімп не рвіться, а задо-вольняйтеся роллю виконавця і дбайте про родинне благополуччя.

ЛЕВАМ слід урізноманіт-нити буття, добавити

яскравих емоційних барв у життєву палітру. Рухайтеся, вас скрізь зустрічатимуть з радістю та любов’ю, знайомтеся з цікавими людьми, наповнюючи душевні су-дини свіжими враженнями.

ДІВИ, ви чарівні, сексуаль-ні, живіть повнокровним буттям, плекайте в серці

радість, реалізація сокровенних задумів набирає успішних обертів, де «хочу» святкуватиме перемогу.

ТЕРЕЗИ, життя робить кру-тий поворот, презентуйте

себе, ви яскравий публічний лідер і дипломат, здатний блиску-че спрямовувати колективну енер-гію в потрібне для себе русло.

СКОРПІОНИ, не влашто-вуйте бойкот обставинам,

а смиренно робіть те, що від вас вимагається, частіше усаміт-нюйтеся, тоді інтуїція підкаже пра-вильне рішення. На службі все не-передбачливо, приготуйтеся до нових завдань, повноважень, ладь-те з шефом, колегами.

СТРІЛЬЦІ в зеніті популяр-ності, енергія фонтанує,

якщо ціль поставлено пра-вильно, ви її неодмінно досягнете разом із побратимами, з якими єднають духовні інтереси.

КОЗЕРОГИ лавіруватимуть між домом та роботою, об-становка вкрай наелектри-

зована, в сімейних стінах відбува-ються невідворотні зміни, усмиріть агресивного коня, на якому ви зав-зято гарцюєте.

ВОДОЛІЇ, якщо хочете розрекламувати себе, досяг-ти намічених цілей, демон-

струйте все, чим багаті, проте лише в колі довірених друзів, з якими є спільні справи та інтереси.

РИБИ, якщо у вас зашка-люють бурхливі пориви і бажання, душа страждає під

пресингом незадоволеного «хочу», а прагматична реальність не пускає в рай блаженства, шукайте золоту серединку, «беру – даю» має урів-новажитися.

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

ГОРОСКОП 2 – 8 жовтня

Склала Оксана БАРКІНА

СКАНВОРД

КИЇВ І КИЯНИ ФОТОВЕРНІСАЖ

Фото Павла ПАЩЕНКА

Як перевірити якість прального порошкуПральних порошків сьогодні сила-силенна, за однією ціною можна знайти десяток різних марок. Не завжди вгада-єш з якістю: одні просто не можуть відіпрати пля-ми, після інших – світла білизна стає сірою...

Можна довго вагатися, ви-бираючи порошок, якщо не знати один цікавий секрет:

щоби перевірити якість прального порошку, потрібно розвести його невелику кількість в склянці води і покласти туди шматочок білка курячого яйця, звареного круто. Якщо за добу білок залишається неушкодже-ним – цей порошок поганий. Білок пом’якшав і почав трохи розчинятися – таким порошком можна прати темні речі та одяг з легким забрудненням. Ну а якщо ж білок розчинився повністю, то сміливо використовуйте по-рошок для прання білих і дуже сильно забруднених речей!

Можна перевірити іншим способом:

беремо 2 склянки, наповнених до половини водою, додаємо в один стакан трохи порошку з сумнівної упаковки, у другий – перевірений, додаємо по 3 краплі медичної зеленки, збовтуємо і спостерігаємо за кольором води у склянках.

У склянці, де хороший поро-шок, зеленка знебарвиться, а в склянці з поганим – колір зеленки залишиться без зміни.

– Дядьку, чому це ви сидите під парканом?

– Та ось поставив собі мету: коли зможу встати, то повернуся в бар і вип’ю ще сто грамів. А коли ні – піду додому.

* * * Коли на прем’єрі опери один

слабенький тенор дійшов до арії, що починалася словами: «Вони вкинули мене в сиру й холодну темницю», автор опери зауважив:

– Здається, не лише вкинули, а й тримали там надто довго: бі-долашний зовсім втратив голос!

* * * – Як поживає ваш син? – пи-

тає одна пані іншу. – Дуже добре! – відповідає

та. – Робота в нього легка: тричі на день заходить у цирк, суне го-лову у пащу лева, а тоді вільний.

* * * Повернувся батько з полюван-

ня, а п’ятирічний синок питає: – Татку, а ти сьогодні дикого

кабана бачив? – Бачив. – А які в нього ноги? – Розумієш, синку, я був дуже

високо і бачив тільки його спину.

ПОРАДИ

АНЕКДОТИ