ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА  

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И  

м. Київ  

29 травня 2019 року   № 826/1198/18  

 

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:                  головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П. при                    секретарі судового засідання Шевченко М.В.,  

за участі представників сторін  

від позивача:  

Яровий Ярослав Володимирович  

Ворожбит Ольга Богданівна  

Матросова Леся Михайлівна  

Тімоті Едвард Хофнер  

від відповідача:  

Уколов Олексій Леонідович  

Курцев Віктор Олексійович  

Найда Тетяна Іванівна  

Огородник Тетяна Ігорівна  

розглянувши у закритому судовому засіданні адміністративну справу:  

за  позовом  

Товариства з    обмеженою  відповідальністю  Аудиторська  фірма  «Прайсвотерхаус  Куперс ( Аудит )»  

 

до   Національного  банку України  

 

про   визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання  вчинити дії  

 

Прийняв до уваги наступне  

 

Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма            «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» (далі також - позивач, ТОВ              «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)») звернулося до суду з адміністративним позовом до                Національного банку України (далі також – відповідач, НБУ) про:  

визнання протиправним та скасування рішення Правління НБУ від 20 липня 2017                      року № 462-рш «Про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю                  Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» з реєстру аудиторських фірм,                які мають право на проведення аудиторських перевірок банків» (далі – оскаржуване                      рішення, рішення Правління НБУ №462-рш) на момент його прийняття;  

визнання протиправними дій НБУ щодо виключення ТОВ              «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» з Реєстру аудиторських фірм, які мають право на                  проведення аудиторських перевірок банків;  

зобов’язання НБУ включити ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» в Реєстр              аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків;  

визнання протиправними дій НБУ щодо анулювання Свідоцтва № 0000018 про                    включення ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» до Реєстру аудиторських фірм, які                мають право на проведення аудиторських перевірок банків (далі Свідоцтво №                    0000018);  

зобов’язання НБУ поновити та повернути Свідоцтва № 0000018 про включення ТОВ                      «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» до Реєстру аудиторських фірм, які мають право на                  проведення аудиторських перевірок банків (далі - Реєстр).  

В обґрунтування позову зазначено, що рішення Правління НБУ №462-рш є                    неправомірним, прийнятим без належного обґрунтування. В оскаржуваному рішенні,                НБУ надав невірну оцінку змісту Незалежному звіту з надання обмеженої впевненості                      від 22 серпня 2016 (далі - Звіт з надання обмеженої впевненості, Звіт), який ТОВ                            «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» підготувало на замовлення Публічного акціонерного            товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк»),                протиправно виключаючи ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» з Реєстру на підставі                п.п. «а», п. 6.4 Положення про порядок ведення Реєстру аудиторських фірм, які                        мають право на проведення аудиторських перевірок банків, затвердженого                Постановою Правління НБУ від 17 листопада 2011 року №410 (далі - Положення                        №410).  

НБУ помилково визначив Звіт з надання обмеженої впевненості, як звіт за                      результатами аудиту, який підтвердив достовірність інформації щодо              фінансово-господарської діяльності Приватбанку. Звіт з надання обмеженої              впевненості взагалі не надає будь-яких підтверджень, і, тим більше, не підтверджує                      достовірність фінансової інформації а, відтак, його висновки не можуть бути                    підставою для виключення ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» з Реєстру              відповідно до п.п. «а», п. 6.4 Положення №410. Звіт з надання обмеженої впевненості                          має відповідати і відповідає стандартам МСЗНВ 3000 і за своєю природою не може                          підтверджувати чи спростовувати фінансову звітність чи інформацію щодо                фінансово-господарської діяльності. Звіт з надання обмеженої впевненості включає                лише обмежену оцінку, а не підтвердження процесів та процедур, які Приватбанк                      застосовував у визначених сферах діяльності; до прийняття оскаржуваного рішення                  НБУ не вважав Звіт з надання обмеженої впевненості звітом за результатами аудиту.                        Це, на думку позивача, підтверджується, зокрема, тим, що НБУ не дотримувався                      процедур, встановлених ним самим у Положенні про порядок подання банками до                      НБУ звіту аудитора за результатами щорічної перевірки фінансової звітності,                  затвердженим Постановою Правління НБУ від 09.09.2003 №389 (далі – Постанова                    №389), зокрема, щодо приведення у відповідність до вимог цього Положення звіту                      аудитора, та не висував вимоги щодо доопрацювання Звіту з надання обмеженої                      впевненості.  

НБУ неправомірно надав оцінку Звіту з надання обмеженої впевненості, порівнюючи                    висновки в ньому із висновками Звіту про інспектування АТ КБ «Приватбанк»,                      складеного Департаментом інспекційних перевірок банків НБУ від 27 липня 2016 року                      №21-0005/62906/БТ (далі – Звіт про інспектування). Таке порівняння, на думку                    позивача, неправомірне, оскільки вказані звіти складені з різною метою, є абсолютно                      різними за обсягом та методами дослідження. Також, оцінюючи твердження                  викладені у звіті з надання обмеженої впевненості, НБУ застосував законодавство,                    що не діяло станом на граничну дату досліджень проведених у Звіті з надання                          обмеженої впевненості, а саме станом на 01.01.2016. У звіті про інспектування НБУ                        посилається на Положення про порядок формування та використання банками                  

України резервів для відшкодування можливих витрат за активними банківськими                  операціями, затверджене Постановою НБУ від 25.01.2012 №23 (далі – Постанова                    №23) у редакції, яка набула чинності 28.01.2016, тоді як у своєму Звіті, ТОВ                          «ПрайсвотерхаусКуперс» спиралося на вимоги Положення №23 у редакції, що діяла                    станом на 01.01.2016, тобто на звітну дату.  

Як наслідок вказаних порушень та перевищення повноважень НБУ прийнято                  протиправне рішення Правління НБУ №462-рш про виключення ТОВ                «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» з Реєстру та протиправно анульовано Свідоцтво №                  0000018.  

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2018 позовну заяву                    прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та                  призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.  

16.03.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позовні                        вимоги ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» не є обґрунтованими, та не підлягають                  задоволенню.  

На думку відповідача, вимога щодо визнання протиправним і скасування Рішення                    НБУ №462-рш з моменту його прийняття та анулювання свідоцтва не підлягає                      задоволенню, оскільки завдання, яке визначено в підпункті 1.1.3 Договору, ТОВ                    «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» оформило під назвою «Незалежний звіт з надання                обмеженої впевненості». Такий документ за своєю природою складався у                  відповідності до статті 70 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», а тому є звітом                            аудитора. НБУ під час здійснення планової інспекційної перевірки ПАТ КБ                    «Приватбанк» за період діяльності з 01.05.2014 по 01.01.2016 було виявлено факти                      недостовірної інформації щодо фінансово-господарської діяльності АТ КБ              «Приватбанк», достовірність якої була підтверджена ТОВ            «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» у «Незалежному звіті з надання обмеженої              впевненості», зокрема щодо резервів та оцінки кредитного ризику станом на                    01.01.2016 та відповідності капіталу ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 31.12.2015                    вимогам нормативно-правових актів НБУ, зокрема Інструкції про порядок                регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою Правління НБУ                  від 28.08.2001 №368, та Положення №23. Розглянувши доповідну записку                  Департаменту банківського нагляду від 17.07.2017 щодо виключення ТОВ                «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» з Реєстру, керуючись вимогами п.п. «а» п. 6.4                  розділу VI Положення № 410, Комітет з питань аудиту банків прийняв рішення від                          20.07.2017 №20/194-ПК про надання на розгляд Правління НБУ пропозиції про                    виключення ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» з Реєстру. У доповідних записках                від 17.07.2017 та від 19.07.2017 Департамент банківського нагляду зазначив, що                    вивчив та оцінив результати роботи ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)», зокрема                «Незалежний звіт з надання обмеженої впевненості» від 22.08.2016 та що аудитором                      підтверджено інформацію щодо фінансово-господарської діяльності банку, яка є                недостовірною.  

Вимога позивача про зобов’язання НБУ поновити Свідоцтво №0000018, на думку                    відповідача, також не підлягає задоволенню оскільки, Положенням 410 передбачає,                  що: свідоцтво видається виключно тим аудиторським фірмам, які подали відповідні                    документи, що дозволяють НБУ прийняти рішення про включення аудиторської                  фірми до Реєстру; Свідоцтво видається аудиторській фірмі для посвідчення права на                      проведення аудиторської перевірки (аудит) банку на відповідний строк. Позов у даній                      справі датований 19.01.2018, а термін дії Свідоцтва №0000018 сплив 17.09.2017.                    Оскільки на момент звернення позивача з позовом строк дії Свідоцтва №0000018                      закінчився, позивач не звертався до НБУ із заявою про продовження дії свідоцтва.                        Крім того, оскільки позивач не мав права проводити аудиторські перевірки банків, то                        позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені через відсутність у позивача                          права на проведення аудиту банку, а тому таке право не може бути порушене,                          оскаржене, не визнане НБУ і як результат поновлене судом.  

16.04.2018 позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній заперечує проти                      наведених у відзиві аргументів. На думку позивача, для застосування такої санкції як                        анулювання Свідоцтва та виключення ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс» з Реєстру, НБУ                  був зобов’язаний дотриматись кожної з чотирьох основних вимог законодавства, а                    саме: виявити факти того, що ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» підтвердив                інформацію щодо фінансово-господарської діяльності Приватбанку; встановити, що              позивач підтвердив інформацію щодо фінансово-господарської діяльності АТ КБ                «Приватбанк» у звіті аудитора; виявити факт того, що інформація щодо                    фінансово-господарської діяльності АТ КБ «Приватбанк» підтверджена у звіті                аудитора є недостовірною; підтвердити належним чином виявлені факти                недостовірності інформації щодо фінансово-господарської діяльності Приватбанку,            викладеної у Звіті аудитора, в порядку встановленому законом. НБУ, на думку                      позивача, не виконав зазначених вимог законодавства, що свідчить про                  неправомірність прийнятого відповідачем рішення, а також дій НБУ щодо виключення                    позивача з Реєстру.  

Національний банк України 14.06.2018, заперечуючи проти доводів та міркувань                  позивача, скористався своїм процесуальним правом та надав заперечення на                  відповідь на відзив.  

Відповідач зазначає, що оскільки Положення №23, визначає порядок формування та                    використання банками України резервів для відшкодування можливих витрат за                  активними банківськими операціями, а Позивач визнав, що ним перевірявся                  кредитний портфель ПАТ КБ «Приватбанк», то є вірним висновок НБУ, що у Звіті про                            надання обмеженої впевненості позивач зробив висновки щодо виявлених кредитних                  ризиків та розміру капіталу ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2016 рік під час                          проведення щорічного аудиту, навіть при тому, що Позивачем аналізувалось лише                    2.3% кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк».  

НБУ зазнає про хибність висновків позивача про те, що від нього не вимагалось                          підтверджувати достовірність інформації, оскільки виконання позивачем вимог ст. 70                  ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та Положення №389 було також закріплене як                          

завдання Позивача, що слідує з пункту 1.1.3 Договору, що укладений між Позивачем                        та ПАТ КБ «Приватбанк».  

Крім того, НБУ вказує на необґрунтованість тверджень позивача про те, що ПАТ КБ                          «Приватбанк» Звіт з надання обмеженої впевненості не розглянутий та не                    затверджений на загальних зборах, оскільки протилежне підтверджується              Протоколом загальних зборів банку та листом, яким останній направив звіти                    аудитора на адресу НБУ.  

Крім того, НБУ зазначає, що Звітом інспекційної перевірки встановлено неадекватну                    оцінку ПАТ КБ «Приватбанк» кредитного ризику, яка призвела до втрати економічної                      вартості капіталу, який за результатами інспектування набуває від’ємного значення                  станом на 01.01.2016, зменшення розміру регулятивного капіталу АТ КБ                  «Приватбанк» на величину непокритого кредитного ризику, визначену              інспектуванням та зменшення додаткового капіталу, у зв’язку із перевищенням                  основного, що призвело до зниження його розміру до рівня нижче нормативного й                        порушення економічних нормативів Н2, Н7, Н8, Н9, Л13-1, Л13-2. З урахуванням того,                        що відповідні порушення не були виявлені та зафіксовані Позивачем у Звіті з надання                          обмеженої впевненості, висновки викладені в останньому є недостовірними.  

Щодо невірного трактування позивачем п. 3.7 та 3.8 Положення №389 та необхідності                        звернення НБУ до Аудиторської Палати України відповідач зазначив наступне.                  Питання Стандартів аудиту не було підставою для прийняття оскаржуваного                  рішення, оскільки в даному випадку Позивача було виключено з Реєстру через                      надання недостовірної інформації, що Позивачем враховано не було.  

Крім того, надане НБУ заперечення на відповідь на відзив у даній справі містить                          доводи стосовно анулювання Свідоцтва №0000018 аналогічні викладеним у відзиві                  від 16.03.2018.  

Також, висновок семантико-текстуальної експертизи, наданої позивачем із відзивом,                не є експертизою у розумінні 104 КАС України, а тому такий доказ є недопустимим та                              не може бути взятий судом до уваги при ухваленні рішення по суті. Експерт, яким                            складено вищезазначений експертний висновок не є атестованим експертом.  

Стосовно наданого позивачем із відповіддю на відзив у даній справі висновку                      Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо правої                Незалежного звіту з надання обмеженої впевненості та його співвідношення із                    іншими видами звітів, що надаються аудитором, НБУ зазначив, що вказаний                    висновок не є ані письмовим, ані речовим чи електронним доказом, не є висновком                          експерта, та не є показанням свідка, відтак не може бути взятий судом до уваги при                              ухваленні рішення.  

17 вересня 2018 року Позивачем у відповідь на заперечення на відповідь на відзив                          подано заперечення. Позивач, вважає викладені у запереченні на відповідь на відзив                      доводи хибними та безпідставними.  

На думку позивача НБУ надаючи оцінку наданому позивачем експертному висновку,                    а саме висновку семантико-текстуальної експертизи, неправильно тлумачить              положення статей 68, 101, 104 КАСУ, роблячи хибний висновок про те, що під                          експертизою в адміністративному процесі слід розуміти відповідне дослідження, яке                  має бути оформлене у формі висновку та підписане особою, яка має право                        здійснювати судово-експертну діяльність. Судом приймаються до уваги висновки                експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження, без                вимоги щодо надання чи зазначення відомостей про свідоцтво про присвоєння                    кваліфікації судового експерта.  

Крім того, надаючи оцінку критичним висновкам НБУ щодо експертного висновку                    Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо правої                Незалежного звіту з надання обмеженої впевненості та його співвідношення із                    іншими видами звітів, що надаються аудитором, слід зазначити, що вказаний                    висновок експерта складений відповідно до вимог статті 112 КАСУ та підлягає                      розгляду судом як джерело відомостей, на підставі яких суд уповноважений зробити                      самостійні висновки щодо відповідних питань.  

Стосовно доводів НБУ щодо обов’язку підтвердження достовірності              фінансово-господарської інформації АТ КБ «Приватбанк» позивач зазначив: звіт з                  надання обмеженої впевненості не містить підтверджень достовірності фінансової                інформації; договір між Позивачем та АТ КБ «Приватбанк» не передбачає обов’язку                      Позивача підтверджувати достовірність інформації згідно МСЗНВ 3000; НБУ                помилково визначив Звіт з надання обмеженої впевненості, як Звіт аудитора, який                      підтвердив достовірність інформації щодо фінансово0господарської діяльності            Приватбанку, хоча таке підтвердження неможливе; відповідно до обсягу завдання з                    надання обмеженої впевненості, визначеного на сторінці 1 Звіту з надання обмеженої                      впевненості, метою цього звіту була оцінка виключно відповідності процесів та                    процедур, які Приватбанк використовував у визначених сферах діяльності,                зазначеним у Звіті з надання обмеженої впевненості вимогам, а не аудит історичної                        фінансової звітності як такої. Позивач ніколи не підтверджував, що перевіряв щось                      інше ніж відповідні процеси та процедури. Всі виконані перевірки, в тому числі                        стосовно кредитного портфелю, здійснювались виключно з метою складання                висновків щодо відповідності вказаних процесів та процедур вимогам, зазначеним у                    Звіті.  

Зазначаючи про безпідставність доводів НБУ про розгляд та затвердження Звіту з                      надання обмеженої впевненості на загальних зборах АТ КБ «Приватбанк», позивач                    вказав, що для того, аби Звіт з надання обмеженої впевненості був затверджений на                          загальних зборах, відповідне питання про голосування затвердження саме цього                  Звіту мало бути винесене на повістку денну зборів, та саме щодо цього Звіту                          акціонери мали прийняти відповідне рішення, підтвердження чого в протоколі                  відсутні. У той же час у вказаному протоколі містяться відомості щодо затвердження                        інших звітів підготовлених позивачем.  

Зі змісту п. 3.7 та 3.8 Положення № 389, притримуючись власного трактування Звіту з                            надання обмеженої впевненості як частини Звіту аудитора за результатами                  

проведення аудиту фінансової звітності, в якому начебто міститься недостовірна                  інформація, яке Позивач вважає помилковим: звернутися до аудиторської палати                  України щодо встановлення невідповідності або відповідності Звіту з надання                  обмеженої впевненості законодавству та Стандартам; у випадку підтвердження                Аудиторською палатою України невідповідності Звіту з надання обмеженої                впевненості законодавству та Стандартам, проінформувати Приватбанк про              необхідність доопрацювання такого звіту. Тільки після виконання такої процедури                  Приватбанк повинен був звернутися до Позивача для доопрацювання Звіту з                    надання обмеженої впевненості з метою приведення його у відповідність до                    встановлених вимог або, на вимогу НБУ, звернутися до іншої аудиторської фірми для                        проведення повторного аудиту. Вказані вимоги НБУ не виконав.  

Заперечуючи проти доводів НБУ стосовно поновлення Свідоцтва №0000018 позивач                  зазначив, що твердження НБУ про те, що позивач мав звернутися до НБУ з заявою                            про продовження дії Свідоцтва, яке було ним вже анульовано, є абсурдним. Позивач                        не міг подати документи на продовження терміну дії Свідоцтва, оскільки воно вже                        було неправомірно анульовано НБУ. У випадку визнання протиправним та                  скасування оскаржуваного рішення сторони повинні бути повернуті в попереднє                  положення, яке існувало до прийняття неправомірного рішення. Таке повернення                  означає, що до прийняття оскаржуваного рішення у Позивача було в розпорядженні 2                        місяці до моменту закінчення дії Свідоцтва для подачі заяви про його поновлення.  

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх                      задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній                    заяві, відповіді на відзив, поясненні на заперечення на відповідь на відзив та надані у                            справу докази.  

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на                обґрунтування які наведені у відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на                        відзив та наданих у справу доказів.  

За таких обставин, оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами                        докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх                      безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний              адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.  

Товариство з обмежено відповідальністю Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс              (Аудит)» є аудиторською фірмою, яка надає послуги аудиту та надання запевнень.  

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним                  органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження                і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та                    іншими законами України.  

27 жовтня 2015 року між АТ КБ «Приватбанк», як замовником, та ТОВ                        «ПрайсвотерхаусКуперс», як виконавцем, укладено Договір на надання аудиторських                послуг.  

Вищезазначеним договором сторонами затверджено наступні умови.  

Виконавець зобов’язується надати замовнику такі послуги:  

1.1.1 аудит консолідованої фінансової звітності Замовна станом на та за рік, що                        закінчується 31 грудня 2015 року, підготовленої відповідно до Міжнародних                  стандартів фінансової звітності, надалі – «МСФЗ».  

1.1.2 аудит окремої фінансової звітності Замовника станом на та за рік, що                        закінчується 31 грудня 2015 року, підготовленої відповідно до МСФЗ.  

1.1.3 Перевірку додаткової інформації Замовника, переліченої у пункті 3.3 Постанови                    Правління НБУ №389 від 09.09.2003 зі змінами та доповненнями, станом на та за рік,                            що закінчується 31.12.2015 року, а саме:  

- дотримання Замовником вимог «Правил організації статистичної звітності, що                  подається до НБУ», затверджених Постановою НБУ від 19 березня 2003 року №124,                        із змінами та доповненнями («Правила організації статистичної звітності») під час                    складання статистичної звітності про структуру активів та пасивів за строками, що                      складається Замовником для подання до НБУ, станом на 31.12.2015.  

- відповідності системи управління ризиками та процедур управління активами та                    пасивами Замовника вимогам ст. 44 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та                        «Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем              ризик-менеджменту в банках України» затверджених Постановою Правління НБУ                №361 від 02.08.2004 із змінами та доповненнями, в мірі наскільки ці процедури та                          системи мають відношення до підготовки річної фінансової звітності;  

- відповідності процесу формування резервів Замовника станом на 31.12.2015,                  визначених на підставі аналізу якості активів банку, а також операцій з                      інсайдерами/пов’язаними особами вимогам «Положення про порядок формування та                використання банками України резервів для відшкодування можливих витрат за                  активними банківськими операціями», затвердженого Постановою №23, із змінами та                  доповненнями Положення 23»);  

- відповідності процедур бухгалтерського обліку, процедур внутрішнього контролю та                  внутрішнього аудиту Замовника вимогам інструкцій НБУ з бухгалтерського обліку, ст.                    45 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та «Положення про організацію                      внутрішнього аудиту в комерційних банках України», затвердженого Постановою                Правління НБУ №114 від 20.03.1998, із змінами та доповненнями, в тій мірі, наскільки                          ці процедури та контролі мають відношення до підготовки річної фінансової звітності;  

- відповідності капіталу Замовника станом на 31.12.2015 вимогам «Інструкції про                    порядок регулювання діяльності банків в Україні» затвердженої Постановою                Правління НБУ №368 від 28.08.2001, із змінами та доповненнями.  

1.4 Виконавець здійснить аудит згідно п.1.1.1, 1.1.2 відповідно до Міжнародних                    стандартів аудиту, надалі – «МСА» видання 2012 року, які також прийняті в якості                          

Національних стандартів аудиту(згідно з рішеннями Аудиторської палати України від                  18.04.2003 та від 24.12.2014), та відповідно до своєї власної практики.  

1.5 Виконавець здійснить перевірку згідно п. 1.1.3 відповідно до Міжнародного                    стандарту завдань з надання впевненості (МСЗНВ) 3000 «Завдання з надання                    впевненості, що не є аудитом чи оглядовою перевіркою історичної фінансової                    інформації».  

Розділом 6 Договору передбачено:  

п. 6 Передача та отримання результатів послуг.  

п. 6.1 Після закінчення надання послуг Виконавець надасть Замовникові звіти, які                      включатимуть:  

6.1.1 Стосовно послуг зазначених в п.п. 1.1.1  

- Аудиторський звіт щодо консолідованої фінансової звітності Замовника станом на                    та на рік до 31.12.2015, підготовленої відповідно до МСФЗ.  

Копії звітності українською мовою – 5 копій.  

Копії звітності англійською мовою – 5 копій.  

6.1.2 Стосовно послуг зазначених в п.п. 1.1.2  

- аудиторський звіт щодо окремої фінансової звітності Замовника станом на та за рік,                          що закінчується 31.12.2015, підготовленої відповідно до МСФЗ;  

Копії звітності українською мовою – 5 копій.  

6.1.3 Стосовно послуг зазначених в п.п. 1.1.3  

- незалежний звіт з надання обмеженої впевненості українською мовою, щодо                    додаткової інформації, переліченої у пункті 3.3 Постанови Правління НБУ №389 зі                      змінами та доповненнями.  

20 липня 2017 року Правлінням НБУ прийнято Рішення №462-рш «Про виключення                      ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» з реєстру аудиторських фірм, які мають право                  на проведення аудиторських перевірок банків». Рішення мотивовано тим, що НБУ                    виявив факти недостовірності інформації щодо фінансово-господарської діяльності              ПАТ КБ «Приватбанк», достовірність якої було підтверджено ТОВ                «ПрайсвотерхаусКуперс (аудит)» у «Незалежному звіті з надання обмеженої                впевненості», зокрема, щодо формування резервів та оцінки кредитного ризику                  станом на 01 січня 2016 року, та відповідності капіталу ПАТ КБ «Приватбанк» станом                          на 31 грудня 2015 року вимогам нормативно-правових актів НБУ.  

Договором від 27 жовтня 2015 року визначено, що Звіт з надання обмеженої                        впевненості має бути підготовленим окремим документом у відповідальності до вимог                    

Договору від 27 жовтня 2015 року та Міжнародних стандартів завдань з надання                        впевненості 3000.  

Відповідно до абз. 3 п. 2.4 Положення № 389, банк зобов'язаний подати до                          Національного банку до 1 листопада поточного року, за який здійснюється аудит,                      засвідчену відбитком печатки банку копію договору, укладеного з аудиторською                  фірмою, що внесена до Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення                        аудиторських перевірок банків (далі - Реєстр аудиторських фірм), складеного                  українською мовою, а також інформацію про дотримання ним вимог, викладених у                      пункті 2.6 цієї глави.  

Згідно абз. 1 п. 2.7 Положення № 389, якщо за результатами розгляду укладеного                          банком з аудиторською фірмою договору Національний банк з'ясує, що договір                    укладений з порушенням вимог законодавства України, у тому числі цього                    Положення, то банк повинен у встановленому порядку внести зміни до цього                      договору, урахувавши зауваження Національного банку.  

З матеріалів справи вбачається, а саме відповідно до листа НБУ від 18.11.2016 №                          20-005/94756 «Про договір на проведення аудиту річної та консолідованої звітності за                      2016 рік», НБУ, проаналізувавши договір між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ                      «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)», зобов’язав АТ КБ «Приватбанк» внести зміни до                договору лише про надання аудиторських послуг від 25.10.2016, у частині визначення                      кінцевого строку отримання Банком звітів аудитора, та у строк до 23 листопада 2016                          року надати копію змін до Департаменту банківського нагляду.  

На виконання умов Договору про надання аудиторських послуг від 27 жовтня 2015                        року, зокрема визначених у п.1.1.1, позивач надав АТ КБ «Приватбанк» послуги щодо                        аудиту консолідованої фінансової звітності, підготовленої відповідно до МСФЗ,                станом на та за рік, що закінчується 31.12.2015. Вказані послуги оформлені                      незалежним аудитором 30 червня 2016 року.  

Також, відповідно до п.1.1.2 Договору про надання аудиторських послуг від 27                      жовтня 2015 року, позивач надав АТ КБ «Приватбанк» послуги щодо аудиту окремої                        фінансової звітності, підготовленої відповідно до МСФЗ, станом та за рік, що                      закінчується 31 грудня 2015 року. Аудит окремої фінансової звітності був                    оформлений у Звіті незалежного аудитора від 22 липня 2016 року.  

Вищезазначені звіти, від 30 червня 2016 року та від 22 липня 2016 року, опубліковані                            на офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк», та є аудиторськими висновками (звітами)                      аудиторської фірми відповідно до п. 3, Положення № 389 та п.п. 3.3. цього положення.  

В обох звітах, які згідно п. 3 Положення № 389 є аудиторськими висновками,                          зазначено, що «за винятком можливого впливу питання, описаного у параграфі                    Підстава для висловлення умовно-позитивної думки «подана нижче консолідована                фінансова звітність достовірно відображає , в усіх суттєвих аспектах, фінансовий                    стан Групи станом на 31.12.2015 та її фінансові результати і рух грошових коштів за                            2015 фінансовий рік відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності».  

Матеріали справи не містять заперечення НБУ щодо Звіту незалежного аудитора від                      30.06.2015 та Звіту незалежного аудитора від 22.06.2016.  

На виконання п. 6.1.3 Договору про надання аудиторських послуг від 27 жовтня 2015                          року ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» підготовлено та надано АТ КБ                «Приватбанк» Звіт з надання обмеженої впевненості.  

У розділі «Відповідальність аудиторів» Звіту з надання обмеженої впевненості                  зазначено: «Ми провели нашу роботу відповідно до вимог законодавства                  Міжнародного стандарту з надання впевненості 3000 «Завдання з надання                  впевненості, що не є аудитом чи оглядовою перевіркою історичної фінансової                    інформації». Цей стандарт вимагає від нас дотримання вимог етики, а також                      планування і виконання завдання з метою отримання обмеженої впевненості, щодо                    відповідності предмету перевірки, в усіх суттєвих аспектах критеріям, які зазначені                    вище.».  

Крім того, у вищевказаному звіті зазначено, а саме у абз. 2 розділі «Короткий опис                            виконаних процедур», «процедури збору доказів, що застосовуються під час                  виконання завдань з надання обмеженої впевненості, є більш обмеженими, ніж у разі                        завдання з надання достатньої впевненості, а отже отримується менша впевненість,                    ніж у завданні з надання достатньої впевненості».  

Також у розділі «Система управління ризиками та процедури управління активами та                      пасивами Банку» зазначено, що «за результатами проведених процедур нашу увагу                    не привернув жодний аспект, який надав би на підстави вважати, що система                        управління ризиками та процедури управління активами та пасивами Банку, які діяли                      станом на 31.12.2015, не відповідають, в усіх суттєвих аспектах, вимогам Статті 44                        Закону України «Про банки і банківську діяльність» та «Методичних рекомендацій                    щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України»,                  затверджених Постановою Правління НБУ № 361 від 02 серпня 2004 року із змінами                          та доповненнями, в тій мірі, наскільки ці процедури та система мають відношення до                          підготовки річної фінансової звітності».  

У абз. 1 розділу ІІІ «Процеси формування резервів Банку та оцінки кредитного                        ризику» Звіту з надання обмеженої впевненості зазначено, що перевірку розрахунку                    резервів, сформованих банком згідно МСФЗ, проведено в рамках аудиту окремої                    фінансової звітності, і відповідний аудиторський висновок щодо окремої фінансової                  звітності надано 22 липня 2016 року.  

Згідно абз. 5 розділу ІІІ «Процеси формування резервів Банку та оцінки кредитного                        ризику» зазначено – «за винятком невідповідностей, зазначених у розділі Підстави                    для надання висновку із зауваженнями вище, за результатами проведених процедур                    нашу увагу не привернув жодний аспект, який надав би нам підстави вважати, що                          процес оцінки кредитного ризику станом на 01 січня 2016 року, не відповідає, в усіх                            суттєвих аспектах, внутрішнім положенням Банку та вимогам Положення № 23.».  

Як вбачається зі змісту Звіту з надання обмеженої впевненості в звіті відображена                        лише оцінка процесів та процедур, які АТ КБ «Приватбанк» застосовував у сферах                        своєї діяльності.  

Отже, вказаним спростовуються доводи НБУ щодо того, що звіт незалежного                    аудитора який є Звітом з надання обмеженої впевненості складений у відповідності                      до статті 70 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» та за своєю природою є звітом                              аудитора.  

На виконання статті 3 Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 №                        3125-XII, а також відповідно до Міжнародних стандартів аудиту, які застосовуються в                      Україні в якості національних, Аудиторською палатою України рішенням від 22 грудня                      2011 року №244/14 «Про Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські                      фірми)» затверджено Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські                  фірми) (далі Перелік №244/14).  

Вищезазначеним переліком чітко розмежовано аудит історичної фінансової              інформації, зокрема фінансової звітності (п.п. 1.1.1 п. 1.1 Переліку №244/14) та                      послуги з надання впевненості , що не є аудитом чи оглядом фінансової інформації                          (п.п. 1.1.3 п. 1.1 Переліку №244/14).  

Висновок щодо достовірності фінансово - господарської інформації АТ КБ                  «Приватбанк», а саме чисельне відображення показників діяльності відображені в                  Звіті незалежного аудитора окремою фінансової звітності станом на 31 грудня 2015                      року.  

В свою чергу, згідно із матеріалами справи НБУ не погоджується з висновками Звіту                          з надання обмеженої впевненості, але не оскаржує Звіт незалежного аудитора, який                      підтвердив достовірність інформації щодо фінансового стану АТ КБ «Приватбанк».  

Аудиторські звіти незалежного аудитора з перевірки фінансової звітності АТ КБ                    «Приватбанк» за 2015 рік оприлюднені, як і встановлено законодавством, на                    офіційному інтернет порталі АТ КБ «Приватбанк».  

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про аудиторську діяльність», аудиторський висновок це                          документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання                    впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої                інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні.                Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти                  України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та                положення суб'єктів господарювання, інші джерела.  

Судом встановлено, що звіт незалежного аудитора який є Звітом з надання                      обмеженої впевненості НБУ за процедурою, що встановлена Законом України «Про                    аудиторську діяльність» від 22.04.1993 № 3125-XII оскаржений не був.  

Згідно матеріалів справи, а саме Рішення Комітету з питань аудиту банків України від                          20 липня 2017 року №20/194-ПК «Про надання на розгляд Правління НБУ пропозиції                        

про виключення ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» з Реєстру аудиторських фірм,                які мають право на проведення аудиторських перевірок банків», НБУ повинен був                      звернутися до Аудиторської палати України із пропозицією застосувати до ТОВ                    «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» та аудиторів, які причетні, на думку НБУ, до                  виявлених порушень, стягнення у відповідності до вимог Закону «Про аудиторську                    діяльність».  

Водночас, матеріали справи не містять оскарження дій з боку НБУ у відповідності до                          Закону України «Про аудиторську діяльність» та звернення до Аудиторської палати                    України згідно свого рішення.  

Згідно Рішення Правління НБУ від 20 липня 2017 року № 462 підставою для                          виключення ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» з Реєстру є виявлення фактів                  недостовірної інформації щодо фінансово-господарської діяльності АТ КБ              «Приватбанк», начебто підтвердженої у Звіті з надання обмеженої впевненості,                  зокрема щодо формування резервів та оцінки кредитного ризику станом на 01 січня                        2016 року та відповідності капіталу АТ КБ «Приватбанк» станом на 31 грудня 2015                          року вимогам нормативно правових актів НБУ.  

Згідно цієї Постанови НБУ стверджує, що за результатами інспектування АТ КБ                      «Приватбанк», проведеного НБУ станом на 01 січня 2016 року, капітал АТ КБ                        «Приватбанк» має від’ємне значення 36 563 746.3 тис. грн.  

Водночас, судом встановлено відсутність у Звіті з надання обмеженої впевненості                    чисельного підтвердження значення капіталу АТ КБ «Приватбанк», тоді як у Звіті                      незалежного аудитора окремої фінансової звітності станом на 31.12.2015 вказано                  розмір всього капіталу 27 510 млн. грн (стор 1, 4 Звіту незалежного аудитора окремої                            фінансової звітності станом на 31.12.2015).  

Крім того, на стор. 31 Звіту незалежного аудитора «Окрема фінансова звітність»                      зазначено, що резерв під знецінення кредитів визначений незалежним аудитором у                    розмірі 28 375 млн. грн. В свою чергу, Звіт незалежного аудитора «Окрема фінансова                          звітність» виконано згідно стандартів МСФЗ 9 та МСБУ 39.  

Абзацом 1 стор. 6 Звіту незалежного аудитора «Окрема фінансова звітність»                    передбачено, що окрема фінансова звітність підготовлена відповідно до Міжнародних                  стандартів фінансової звітності за 2015 фінансовий рік для ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»  

Абзацом 4 розділу «Якість кредитних операцій. Кредитний ринок» Звіту про                    інспектування ПАТ КБ «Приватбанк» НБУ зазначено, що за станом на 01.01.2016                      резерв за МСФЗ сформований Банком за активними операціями в обсязі 28 380                        684,9 тис. грн., кредитний ризик (резерви за національними стандартами)                  визначений у розмірі 26 896 024,4 тис. грн. (непокритий кредитний ризик – «-» 1                            484 660,5 тис. грн.).  

Вказані обставини встановлюють наявність стандартів МСФЗ та національних                стандартів. Більш того, Звіт про інспектування ПАТ КБ «Приватбанк» від 27.07.2016                      

підтверджує, що згідно стандартів МСФЗ НБУ погоджується з розміром резервів                    сформованих банком.  

Крім того, згідно офіційної інформації розміщеної на офіційному інтернет порталі НБУ,                      за посиланням, https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=31246189, у розділі          Показники фінансової діяльності ( Власний капітал банків України) станом на 01 січня                        2016 року за ПАТ КБ «Приватбанк» рахується чисельне значення капіталу 27 487 223                          тис. грн. що відповідає Звіту незалежного аудитора окремої фінансової звітності за                      МСФЗ від 31 грудня 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» у розділі Показники та                          фінансові результати станом на 01 січня 2016 року вказано, що прибуток після                        оподаткування по ПАТ КБ «Приватбанк» складав 216 121 тис. грн.  

У розділі «окремі показники діяльності банків» величина кредитного ризику по КБ                      «Приватбанк» станом на 01.01.2016 оприлюднена у розмірі 965 294 тис. грн.  

Розміщення показників фінансової діяльності банків врегульовано Законом «Про                доступ до публічної Інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі Закон                          №2939- VI), Положенням про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі                      відкритих даних, затвердженого постановою КМУ від 21 жовтня 2015 р. № 835 (далі                          Положення № 835).  

Враховуючи вищезазначені положення, НБУ, як розпорядник інформації,              зобов’язаний оприлюднювати і регулярно поновлювати публічну інформацію у формі                  відкритих даних на офіційному веб сайті НБУ Згідно Положення № 835, НБУ                        зобов’язаний публікувати дані фінансової звітності банків України.  

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону №2939-VI, розпорядники інформації зобов'язані,                        зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а                    також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації і                      оновлювати оприлюднену інформацію.  

Отже, НБУ як розпорядник інформації в обов’язкову порядку доводить та                    оприлюднює достовірну точну та повну інформацію, а також при необхідності                    перевіряє достовірність та об’єктивність наданої інформації та поновлює її. НБУ                    зобов’язаний забезпечити правдивість інформації оприлюдненої і на офіційному веб                  сайті НБУ. Оскільки інформація про капітал банку оприлюднена на офіційному сайті                      НБУ, зокрема щодо значення капіталу банку, вона має бути достовірна.  

Оскільки в матеріалах даної справи відсутні документи про застосування мір                    покарання до АТ КБ «Приватбанк» за недостовірну звітність та вимоги з боку НБУ                          про її виправлення, і тим більше інформація опублікована на офіційному сайті, слід                        вважати її достовірною.  

Таким чином, значення капіталу АТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2016 згідно                      даних офіційного сайту НБУ складає 27 487 223 тис. грн.  

Звіти незалежного аудитора, підготовлені з різних цілей фінансово-господарської                діяльності АТ КБ «Приватбанк», але виконані на одну дату 31.12.2015 і, як зазначено                          

у звітах, незалежні аудитори керувалися нормативно правовими актами дійсними у                    редакції на цю дату.  

Матеріали даної справи свідчать про те, що суперечливим питанням є формування                      резервів за кредитними операціями згідно вимогами Положення № 23, щодо вимоги                      враховувати заставу майнових прав за договором поставки під час розрахунку                    Банком резерву за кредитними операціями лише у випадку, коли майбутні грошові                      потоки за таким забезпеченням підтверджені передоплатою товарів за відповідним                  договором поставки .  

В абзаці 7 розділу «Якість кредитних операцій. Кредитний ризик» Звіту про                      інспектування ПАТ КБ «Приватбанк» зазначено, що основними причинами                збільшення розміру кредитного ризику є порушення Банком вимог                нормативно-правових актів НБУ, зокрема вимог п 4.2.5 розділу 2 глави 4 Положення                        № 23, а саме, прийнята Банком до розрахунку резерву за кредитними операціями                        застава у вигляді майнових прав на товари.  

Крім того, під час проведення інспекційної перевірки набрали чинності зміни до                      Положення №23, відповідно до яких починаючи з 01.02.2016 згідно з п.п. г) п 4.1 глави                              4 розділу 2, за відсутності документального підтвердження підстав очікування                  грошових потоків від застави - застава є неприйнятним забезпеченням. У Звіті про                        інспектування встановлено, що у Банка відсутнє достатнє документальне                підтвердження щодо підстав очікування грошових потоків від застави, в тому числі                      передплата таких товарів, тому Банк не може її використовувати для зменшення                      кредитного ризику.  

При складанні свого звіту з обмеженої впевненості аудиторська фірма керувалася                    Положенням №23 у редакції, що діяла на 01.01.2016, яка не містила вимоги                        прийнятності забезпечення, як (в залежності від випадку) підтвердження майбутніх                  грошових потоків за договором поставки передоплатою товарів або підтвердження                  очікуваних грошових потоків за таким договором історичними даними.  

Крім того, згідно з вимогами Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних                      (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в                      банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ № 481 від 27.12.2007,                    станом на 01.01.2016 при визначенні вартості майбутніх грошових потоків за наданим                      кредитом від Банку не вимагалося з’ясовувати наявність за договором поставки,                    права за яким були передані в заставу на користь Банку, передоплати або історичних                          даних відповідно. Зокрема, за загальним правилом, згідно із п 1.3 глави 1 розділу 8                            Інструкції про облік при визначені майбутніх грошових потоків Банк повинен був                      врахувати суму коштів від реалізації застави згідно з відповідним договором                    (незалежно від імовірності звернення стягнення на таку заставу), яка зменшується на                      суму витрат на її реалізацію.  

Відповідно вбачається, що застосування такої вимоги до Банку після зазначеної вище                      дати могло бути здійснено тільки після внесення відповідних змін і могло бути                        

підставою розрахунку резервів з урахуванням цих змін після 01.02.2016, і не могло                        бути застосованим на дату 01.01.2016.  

Таким чином, застосування до АТ КБ «Приватбанк» вимог в ретроспективному                    порядку є безпідставним.  

Враховуючи вищезазначене, НБУ безпідставно застосовуючи до АТ КБ                «Приватбанк» Положення № 23, в редакції від 28.01.2016, маючи всі необхідні                      матеріали, перевірені у ході інспектування НБУ, незважаючи на висновки власної                    інспекційної перевірки, оприлюднив на своєму офіційному інтернет порталі                інформацію про фінансовий стан АТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2016, а саме                        інформацію щодо розміру капіталу АТ КБ «Приватбанк», який складає 27 487 223 тис.                          грн., (незважаючи на результати звіту в якому капітал набуває від’ємного значення),                      резерву сформованого банком за національними стандартами, який дорівнює 26 896                    024 тис. грн., прибутку після оподаткування 216 121 тис. грн.  

Розміщена на офіціальному веб сайті НБУ, у розділі Фінансові показники банківської                      системи, інформація по капіталу ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2016                    повністю відповідає даним Звіту незалежного аудитора ТОВ              «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» окремої фінансової звітності ПАТ КБ «Приватбанк»,              станом на 31.12.2015 (звіт який є аудиторським висновком).  

Важливим питанням розбіжностей між Звітом з надання обмеженої впевненості та                    Звітом НБУ про Інспектування є те, що НБУ при проведенні інспектування керувався                        Положенням № 23, в редакції чинній на лютий 2016 року, але ця редакція не була                              чинною на 01.01.2016, тобто на дату, на яку позивач оцінював бізнеси та процеси АТ                            КБ «Приватбанк» у Звіті з надання обмеженої впевненості. Таким чином НБУ                      застосував положення №23 у редакції, що набула чинності у лютому 2016 року.  

За результатами інспектування ПАТ КБ «Приватбанк» НБУ встановлено, що капітал                    набуває від’ємного значення станом на 01.01.2016 – 36 563 746, 3 тис. грн.  

В свою чергу, відповідно до положень Закону №2939-VI НБУ повинен відобразити                      достовірну інформацію на своєму інтернет порталі.  

Судом встановлено, що на офіційному інтернет порталі НБУ у розділі Показники                      фінансової діяльності ( Власний капітал банків України) станом на 01 січня 2016 року                          за ПАТ КБ «Приватбанк» рахується чисельне значення капіталу 27 487 223 тис. грн.,                          резерв сформований банком за національними стандартами, дорівнює 26 896 024                    тис. грн., прибуток після оподаткування 216 121 тис. грн.  

Відтак, розміщена, у відповідності до вимог Закону №2939-VI, на офіційному сайті                      НБУ, у розділі «Фінансові показники банківської системи», інформація по капіталу                    ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2016 повністю відповідає даним Звіту                    незалежного аудитора ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» окремої фінансової            звітності ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 31.12.2015 (звіт який є аудиторським                      висновком згідно з висновком незалежного аудитора окремої фінансової звітності).  

Таким чином, між даними НБУ та звітом незалежного аудитора, який є аудитом не                          має розбіжностей у тому, що капітал АТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2016                        становив більш ніж 27 млрд. грн.  

Звіт з надання обмеженої впевненості, виконаний відповідно п. 1.1.3 Договору від                      27.10.2015 є звітом процесів та процедур.  

Звітом аудитора слід вважати Звіт незалежного аудитора окремої фінансової                  звітності ПАТ КБ «Приватбанк», що виконано згідно п. 1.1.2 Договору від 27.10.2015                        та офіційно оприлюднено.  

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення НБУ не                    відповідає законодавству України, ґрунтується на припущеннях та недоведених                доказах, а тому не може бути правомірним, а вчинені на його підставі оскаржувані дії                            є протиправними.  

Щодо позовних вимог про зобов’язання НБУ включити ТОВ                «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» в Реєстр аудиторських фірм, які мають право на                  проведення аудиторських перевірок банків, зобов’язання НБУ поновити Свідоцтво                №0000018 про включення ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс» до реєстру аудиторських                фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків та повернути                      його ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс», суд зазначає наступне.  

Згідно із частиною 1 статті 6 Конституції України державна влада в Україні                        здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.  

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні                    від 24.06.1999 №6-рп/99 у справі про фінансування судів, метою функціонального                    поділу Державної влади на законодавчу, виконавчу та судову (стаття 6 Конституції                      України) є розмежування повноважень між різними органами державної влади та                    недопущення привласнення повноти державної влади однією з гілок влади.  

Крім того, у Рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008 Конституційний Суд України                    наголосив, що неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової                  влади Конституцій та Законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і                      є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання                громадського миру і злагоди в державі.  

Відповідно до абз. 3 п. 1.1 Положення № 410, реєстр аудиторських фірм, які мають                            право на проведення аудиторських перевірок банків (далі - Реєстр), - сукупність                      інформації про аудиторські фірми, які мають право на проведення аудиторських                    перевірок (аудиту) банків, що ведеться Національним банком за встановленою в                    цьому Положенні формою.  

Згідно абз. 53 п. 1.1 Положення № 410, свідоцтво про включення до Реєстру                          аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків                    (далі - Свідоцтво), - документ установленого цим Положенням зразка (додаток 3), що                        

видається Національним банком на підтвердження факту включення аудиторської                фірми до Реєстру.  

Пунктом 1.2 Положення № 410 передбачено, що НБУ включає аудиторську фірму до                        Реєстру, уносить зміни до Реєстру, у тому числі продовжує строк дії Свідоцтва, видає                          дублікат Свідоцтва на підставі відповідної заяви та пакета документів, що подаються                      заявником згідно з вимогами цього Положення.  

НБУ у своїй діяльності керується Конституцією України і Законом України «Про                      Національний банк України» та іншими законами України, в межах своєї компетенції                      включає аудиторські фірми до Реєстру аудиторських фірм, які мають право на                      проведення аудиторських перевірок банків, порядок його ведення, виключає з нього                    аудиторські фірми та видає свідоцтво про включення до Реєстру аудиторських фірм,                      які мають право на проведення аудиторських перевірок банків. Отже, НБУ включає                      аудиторську фірму до Реєстру та видає свідоцтво про включення за результатами                      розгляду поданої заяви та пакета документів, які подаються заявником у                    відповідності до Положення № 410.  

Разом з тим, рішення про включення аудиторської фірми до Реєстру та видачу                        свідоцтва про включення до реєстру приймається Правлінням НБУ на основі та на                        виконання Конституції, законів України та Положення №410, є реалізацією                  дискреційних повноважень НБУ.  

Відповідно до пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України                    від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», суд може                      ухвалити постанову про зобов’язання відповідача прийняти рішення певного змісту,                  за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних                    процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.  

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення                    адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом              Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід                  розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може                здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з                        кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних                      обставин.  

Положеннями Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 №                  П-278/10 встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного                  судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може                  підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо                      вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу                  державної влади.  

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності                      суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства              щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною                

третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не                  втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних                      повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.  

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що                    завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності                державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства,                    інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади                    заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних          повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.  

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає                    певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли                    у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно                    (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Суд є                      правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не                  підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у                      встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.  

Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного                  судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає                компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного                  судочинства.  

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги про                    зобов’язання НБУ включити ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» в Реєстр              аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків та                      зобов’язання НБУ поновити Свідоцтво №0000018 про включення ТОВ                «ПрайсвотерхаусКуперс» до реєстру аудиторських фірм, які мають право на                  проведення аудиторських перевірок банків та повернути його ТОВ                «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)», задоволенню не підлягають, оскільки включення            ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс(Аудит)» до реєстру аудиторських фірм, які мають право                  на проведення аудиторських перевірок банків та повернення Свідоцтва № 0000018                    ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс» є виключною компетенцією НБУ і не може                  здійснюватися на підставі рішення суду.  

Таким чином враховуючи, що вимоги позивача про скасування оскаржуваного                  рішення НБУ та визнання дій протиправними є обґрунтованими, та знайшли свого                      підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли НБУ належним чином наведені                        позивачем посилання не спростовано, суд доходить висновку про необхідність                  захисту прав позивача в судовому порядку та задоволення позову, шляхом визнання                      протиправним та скасувати рішення Правління НБУ від 20 липня 2017 року № 462-рш                          на момент його прийняття, визнання протиправними дій НБУ щодо виключення                    позивача з Реєстру аудиторських фірм та анулювання Свідоцтва № 0000018 про                      включення ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» до Реєстру аудиторських фірм, які                  

мають право на проведення аудиторських перевірок банків. В іншій частині позов                      слід залишити без задоволення.  

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом                              владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті                    відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань                    суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо                    відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.  

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати                          покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних                  вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу                          між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу                  адвоката та сплату судового збору.  

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає                      частковому задоволенню, а згідно наявного у матеріалах справи платіжних доручень                    № 65 від 17.01.2018, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 8                            810 грн, то судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу у сумі 5 286 грн за                            рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.  

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу                      адміністративного судочинства України,  

 

В И Р І Ш И В:  

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська              фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» задовольнити частково.  

Визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України                  від 20 липня 2017 року № 462-рш «Про виключення Товариства з обмеженою                        відповідальністю Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» з реєстру              аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків» з                      моменту його прийняття.  

Визнати протиправними дії Національного банку України щодо виключення                Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма            «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» з Реєстру аудиторських фірм, які мають право на                    проведення аудиторських перевірок банків;  

Визнати протиправними дії Національного банку України щодо анулювання Свідоцтва                  № 0000018 про включення Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська                  фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» до Реєстру аудиторських фірм, які мають                  право на проведення аудиторських перевірок банків.  

В іншій частині позовних вимог – відмовити.  

Стягнути з Національного банку України за рахунок бюджетних асигнувань на                    користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма              «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5                      286 грн.  

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного                    судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за                      правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного              судочинства України.  

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу                      адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної                судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги              подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли                        до набрання чинності цією редакцією Кодексу.  

 

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма              «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» , 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ:                    21603903.  

ВІДПОВІДАЧ: Національний банк України , 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код                      ЄДРПОУ: 00032106.  

 

Повний текст судового рішення складено та підписано 03.06.2019 року.  

 

Головуючий суддя Р.О. Арсірій  

 

Судді В.А. Кузьменко  

О.П. Огурцов