С.О. ГОЛОВАНОВ

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

Том 1

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГОСВІТУ

С.О

. ГО

ЛО

ВАН

ОВ

ІСТО

РІЯ

СТА

РОД

АВН

ЬОГО

СВІ

ТУКиївський Університетімені Бориса Грінченка

Голованов Сергій Олександрович народився у 1957 році у Києві у родині вчителів. Доцент кафедри «Всесвітньої історії»Київського університету імені Бориса Грінченка. Стаж викладацької роботи у вищій школі – 37 років. Автор 14 книжок з Історії стародавнього світу. Зокрема, підручник для 6 класу «Історія стародавнього світу», перекладений на кримсько-татарську та російську мови.Володіє шістьма мовами, серед яких давньогрецька та латина.

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

ІсторІя стародавньоГо свІту

том 1

навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів історичних спеціальностей

Київ — 2016

с. о. Голованов

Київський університет імені Бориса Грінченка

УДК 94(100)(075.8)ББК 63.3(0)3я73

Г61

Рекомендовано до друку Вченою радою Київського університету імені Бориса Грінченка

(протокол № 3 від 26 березня 2015 р.)

Автор:Голованов С. О., доцент кафедри всесвітньої історії Київського

університету імені Бориса Грінченка, кандидат педагогічних наук, доцент.Рецензенти:

Ставнюк В. В., завідувач кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Київського національного університету імені Тараса

Шевченка, доктор історичних наук, професор;Надтока Г. М., професор кафедри всесвітньої історії Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор історичних наук,

професор;Срібняк І. В., завідувач кафедри всесвітньої історії Київського

університету імені Бориса Грінченка, доктор історичних наук, професор;Гломозда К. Ю., доцент кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія», кандидат історичних наук, доцент.

Г61Голованов С. О.

Історія стародавнього світу : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. істор. спец. Т. 1 / С. О. Голованов  // Всесвітня історія : в 5 т.  — К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. — 472 с.

ISBN 978-617-658-022-5.ISBN 978-617-658-023-2.Навчальний посібник «Історія стародавнього світу» є першим томом багатотомного

видання серії «Всесвітня історія».Книга складається з  таких розділів: «Історія первісного суспільства», «Історія

Стародавнього Сходу», «Історія Стародавньої Греції», «Історія Стародавнього Риму» й  охоплює період від  початку процесу формування первісної людини (антропогенезу) до падіння Західної Римської імперії.

Посібник містить інформацію з аналізу джерельної бази історії країн стародавньо-го світу, а також список навчальної та дослідницької літератури. Особлива увага зверта-ється на основні закономірності історичного процесу, які відбувалися у певний історич-ний період.

Для студентів історичних спеціальностей вищих навчальних закладів та всіх, хто ці-кавиться проблемами стародавньої історії.

УДК 94(100)(075.8)ББК 63.3(0)3я73

ISBN 978-617-658-022-5ISBN 978-617-658-023-2

© Голованов С. О., 2016© Київський університет імені Бориса Грінченка, 2016© Бевза П. О., дизайн обкладинки, 2016

5

Основні напрями та форми історичного розвитку суспільства

в період стародавнього світу

Шановні читачі! Книга, яку ви відкрили, розпочинає багатотомне навчальне видання «Всесвітня історія», підготовлене кафедрою все-світньої історії Київського університету імені Бориса Грінченка. Цей проект реалізовано з  метою забезпечити студентів якісною навчаль-ною літературою.

Перший том видання охоплює період історії стародавнього світу від початку формування біологічного виду людини (Homo), історії пер-вісного суспільства, процесів утворення, розквіту та  занепаду старо-давніх суспільств, держав, цивілізацій до  падіння Західної Римської імперії у 476 р. н. е. Слід зазначити, що більшість дослідників у галу-зі всесвітньої історії вважає цей рік завершальним в історії стародав-нього світу. Звісно, такий поділ є надто спрощеним і умовним, адже іс-торичні процеси мають багато шарів, а їх тривалість охоплює століття й тисячоліття. Разом з тим певні події можуть символічно відображати зміну історичних епох. Саме такою подією-символом є, на думку вче-них, падіння Західної Римської імперії.

Навчальний матеріал цього видання побудовано на  основі науко-вого підходу до  проблеми теорій виникнення життя на  Землі, люди-ни та  людського суспільства зокрема, які ви, можливо, не  поділяєте. Проте  здобуті знання, за  будь-яких обставин і  світоглядних відмін-ностей, можуть бути корисними. Тому ця книга дасть можливість кри-тично їх переосмислити відповідно до тих гіпотез, які є прийнятними для вас.

Як  відомо, існує кілька теорій щодо  виникнення життя на  Землі: еволюційна (загальновідома), космічна та релігійна.

Щодо космічної, то, згідно з нею, життя у вигляді мікроорганізмів було занесене на нашу планету метеоритами та космічним пилом, які потрапили на її поверхню. Слід також пам’ятати, що Земля є малень-кою частинкою Всесвіту. Отже, існує можливість позаземних цивіліза-цій, представники яких могли занести життя на нашу планету, що та-кож є ймовірним підтвердженням космічної гіпотези.

Згідно з креаційною теорією, яка є неодмінною складовою релігійного, зокрема християнського, світогляду, Всесвіт (а отже, і Земля) та людина були створені Богом (за Старим Заповітом, це сталося в 3760 р. до н. е.).

6

Причому послідовники кожної з релігій мають своє бачення щодо того, яким саме чином і в якій послідовності це відбувалося.

Слід зазначити, що  разом зі  згаданими теоріями існують й  інші, в тому числі й такі, що ґрунтуються на поєднанні різних гіпотез. Звісно, кожна з  них має право на  існування, як  і  думка кожного з  читачів, що відображає їхнє власне світобачення.

Пропоноване навчальне видання спирається на  еволюційну те-орію походження людини й  світу, якої дотримується історична на-ука. Саме  з  цього погляду розглянуто історію первісного суспіль-ства. При цьому автор глибоко поважає релігійні переконання своїх читачів.

Перш ніж зануритися у знайомство з часом, людьми та подіями, які віддалені від сучасності на тисячі й навіть мільйони років, пропонуємо читачеві взяти до уваги кілька вихідних позицій.

Сьогодні набули популярності такі вислови: історію минулого люди вивчають для того, щоб краще розуміти сьогодення; історія — це вчи-телька життя; історія дає людству уроки на майбутнє. Дещо іронічно, проте очевидно, звучить твердження: «Історія навчає нас тому, що вона нічого нас не  навчає!» З  огляду на  ці  вислові, цілком логічно постає запитання: чому добре знаючи минуле, ми не  здатні вилучити раціо-нальний досвід і  скористатися ним? Та  все  ж переконаний, що  люд-ство відчуває потребу знайти спосіб, який  допоможе йому скориста-тися історичними знаннями для розбудови своїх майбутніх проектів. Для  цього варто сформувати власний погляд на  історію як  на  важ-ливу систему знань, що  має стосунок не  лише  до  історичної пам’яті, а й до історичної мрії.

Історичну науку не слід сприймати лише як сукупність певних ві-домостей про минуле. Іще Геродот, якого вважають «батьком історії», назвав свій трактат «Історія», що  перекладається з  давньогрецької як «оповідь про те, чого дізнався». Таким чином лише знання про дав-номинулі події не вичерпує дослідницького потенціалу історії. Інакше кажучи, сьогодні науковцям недостатньо встановити послідовність та  датування історичних подій, а  також простежити причинно-на-слідкові зв’язки. Процес історичного дослідження має рухатися глиб-ше  — до  встановлення змісту, смислів і  загального напряму розвит-ку суспільства. Під  час вивчення подій минулого має бути наявним не тільки констатуючий, а й дослідницький аспект. Процес пізнання є  ефективним лише  в  тому разі, якщо  допомагає зрозуміти, чому ті чи ті історичні події мали саме такі наслідки, та передбачити можли-ві варіанти їх розгортання у майбутньому. Лише за такої умови наші

7

знання про  минуле стануть у  пригоді сучасному людству й  навчать планувати суспільний розвиток, оптимізувати його, уникаючи небез-печних криз і катастроф.

Загалом лінія між минулим, сучасним і  майбутнім є  доволі умов-ною, адже наше «сьогодні» завтра перетвориться на минуле, яке, у свою чергу, хоч і в дещо зміненому або «осучасненому» вигляді, стане май-бутнім. Чи можна сказати про єгипетські піраміди, що вони в минуло-му? Так, якщо йдеться про час їх побудови. І одночасно — ні, оскіль-ки це  така сама реальність сьогодення, як  і  найвища сучасна вежа в  Абу-Дабі. Ці  витвори людської цивілізації продовжують впливати й на сучасне життя. Те саме можемо стверджувати і щодо спадщини великих мудреців минулого — Фалеса Мілéтського, Сократа, Платона, Аристотеля, Цицерона, Сенеки. Їхні погляди на  світ та  життя люди-ни впливають і будуть впливати на пошук найбільш актуальних смис-лів. Таке ж неоціненне значення мають і твори мистецтва. Наприклад, скульптура Венери Мілоської  — витвір античного майстра  — і  нині є естетичниим взірцем, що спонукає до прекрасного.

Суспільство  — це  надскладне утворення, на  розвиток якого од-ночасно впливає багато чинників та умов. І все ж він не є хаотичним і  непередбачуваним. Вчені минулих століть неодноразово намагали-ся з’ясувати ті закони, що визначали загальний характер і той напрям, за  яким відбувається розвиток суспільства. Значне місце в  наукових пошуках посідає проблема поєднання принципів закономірності істо-ричного руху з випадковістю та впливом деяких особистостей на пев-ні події.

Слід зауважити, що термін «історія» є багатозначним, він містить по-бутовий і  науковий смисли. Так, розповідь про  одну із  ваших життє-вих пригод має побутовий смисл, а дослідження повсякденного життя людей у  певний часовий період  — науковий. Вивчення історії зумови-ло появу значної кількості ідей та концепцій, метою яких є  її осягнен-ня у різних проявах: як історичного процесу, як науки та як навчального предмета. З часом це привело до виникнення нової галузі філософського пізнання, яка завдяки Вольтеру отримала назву — філософія історії.

Перші історичні концепції було створено ще в  період антично сті. Вони відобразилися у поетичних творах Гесіода, філософській спадщині Конфуція і Лао-цзи, «Загальній історії» грека Полібія (210–22 рр. до н. е.) та «Історичних записках» китайця Сима Цяня (145–86 рр. до н. е.).

Також слід звернути увагу на  одну суттєву особливість. Зазвичай ми розглядаємо історію з  погляду європоцентризму, що  породжує певну переоцінку історичного контенту Європи і західної цивілізації

8

загалом та  недооцінку історичного надбання інших цивілізацій. Представники західної історіографії до  певної міри привласнили іс-торію. Повертаючись до Полібія та Сима Цяня, можемо констатувати, що їхнє бачення історичних подій, хоч і збігалося, та все ж було упо-сліджене специфікою грецького й  китайського світосприйняття. Такі розбіжності притаманні й  сучасним історичним та  історіософським школам не тільки на вододілі між західними чи східними істориками й  філософами історії, а  також між науковцями різних країн. Допоки не вдалося уникнути (та й навряд чи це є можливим) специфіки амери-канського, британського, німецького, польського, російського, україн-ського (цей  перелік може бути як  завгодно довгим) погляду на  істо-рію. Навіть усередині однієї країни є прихильники різних історичних концепцій. Так, наприклад, у Великобританії, англійці, валлійці, шот-ландці чи  ірландці по-різному розглядають більшість історичних по-дій, що відбувалися у їхній спільній країні. Існують певні розбіжності у розумінні деяких історичних явищ і серед українських істориків.

На сьогодні визначають такі історичні концепції:−  прогресивна, започаткована християнським мислителем

Аврелієм Августином (354–430  рр.). В  основу цієї концепції покладе-но тлумачення історії як процесу поступальних змін. Значний внесок у її розвиток здійснили такі мислителі: Ш.-Л. Монтеск’є, Ф.-М. Вольтер, А. Р. Тюрго, Ж. А Кондорсе, Й. Г. Гердер, І. Кант, Й. Г. Фіхте, Ф. Шеллінґ, Ґ. В. Ф. Гегель, К. Маркс, Ф. Енгельс та ін.;

−  регресистська. Основоположником цієї концепції є давньогрець-кий поет Гесіод (кінець VIII — початок VII ст. до н. е.). В її основі лежить трактування історії як процесу деградації від золотого віку до мідного, тобто від процвітання до занепаду. Прихильники: Конфуцій, Лао-цзи, М. Монтень, Ж.-Ж. Руссо та ін.;

−  циклічна, або  концепція історичного коловороту, була започат-кована Полібієм і  Сима Цянем.  Подальший розвиток вона знайшла у працях Н. Мак’явеллі, Т. Кампанелли, Дж. Віко, М. Я. Данилевського, О. Шпенглера, А. Дж. Тойнбі, П. Сорокіна, Є. Мейєра та ін.

Окрім означених концепцій, осмислення історії відбувалося на ос-нові вчення про  суспільно-економічні формації, фундаторами якого стали К. Маркс і Ф. Енгельс. Саме поняття «суспільно-економічна фор-мація» вперше вживається у праці К. Маркса «Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта»  (1851). Так  виникла формаційна теорія як  науковий підхід до вивчення історії.

На  противагу суспільно-історичній теорії було обґрунтовано ци-вілізаційний підхід, започаткований працями М.  Я. Данилевського.

9

Він першим порушив проблему європоцентризму, який не враховував різноманіття культур. Так  виникла теорія культурно-історичних ти-пів. Розвиток цивілізаційного підходу відобразився у загальновідомих працях О. Шпенглера «Присмерк Європи. Нариси морфології всесвіт-ньої історії» та А. Дж. Тойнбі «Дослідження історії».

Як  бачимо, наведені підходи до  аналізу минулого не  вичерпують значної кількості наукових історичних концепцій щодо сутності істо-ричного процесу. До того ж доволі часто вони перетинаються. На сьо-годні стає очевидним, що знання, які надає нам історична наука, мають використовуватися в комплексі з такими суспільними науками, як, на-приклад, філософія, політологія, культурологія, економіка, суспільна психологія, психологія особистості, історія культури, мистецтва, осві-тологія тощо. Лише за такого підходу людство зможе врахувати склад-ний комплекс умов, об’єктивних та суб’єктивних чинників, що, у свою чергу, дасть можливість використати історичний досвід для розуміння сьогодення та майбутнього.

Сподіваємося, що  перший том навчального посібника, стане від-правною точкою на шляху до  історичного пізнання. Ця дорога може виявитися довгою та  важкою, але  водночас і  надзвичайно цікавою для кожного читача. Адже навіть Сократ, геніальний давньогрецький філософ, казав про себе: «Я знаю те, що я нічого не знаю». Це не озна-чає, що він удавав із себе невігласа. Сократ розумів те, наскільки мало він знає порівняно з тим, чого належить дізнатися. Цей приклад варто наслідувати. Отож все залежатиме від того, наскільки непереборним буде ваше бажання йти шляхом Пізнання.

Віктор Огнев’юк,ректор Київського університету імені Бориса Грінченка,доктор філософських наук, професор,академік НАПН України

10

Частина І ПервІсне сусПІльство

Розділ 1. Поява людини й утворення людського суспільства

1. основні аспекти історії первісного суспільства

Історія первісного суспільства є  важливою складовою всесвіт-ньої історії, зокрема її першої частини — історії стародавнього світу. Не викликає сумніву, що водночас вона є й окремою, самодостатньою наукою, яка має свій власний предмет дослідження, що вивчає най-давніший та найтриваліший період існування людського суспільства. Він охоплює процес формування людини та  людського суспільства, який  розпочинається від  складання передумов процесу антропоге-незу, а завершується виникненням перших цивілізацій на планеті.

Об’єктом дослідження історії первісного суспільства є процес ста-новлення фізичного типу Homo (Людина), виникнення та  розвиток праці, а потім і виробництва, складання різних структур суспільства: сім’ї праобщини, общини, роду, племені, зародження приватної влас-ності, нерівності, експлуатації, політичної влади й держави.

Такі науковці, як В. Н. Станко, М. І. Гладких та С. П. Сегеда вважа-ють, що з виникненням перших цивілізацій історія первісного суспіль-ства не припиняється. Адже, як відомо, останні продовжують існувати

11

і  в  сучасному світі. Тому згадані вище історики поділяють суспіль-ства з первісними формами організації на апополітейні та синполітей-ні (від  грец. απο  — «до, перед»; πολίθεια  — «цивілізація, держава» та συν — «одночасний»), тобто такі, що утворилися в період, який пере-дував складанню цивілізацій, та такі, що продовжували існування од-ночасно із цивілізаціями.

Історична наука у  своїх дослідженнях спирається на  джерела, які містять первинну інформацію про різні сторони функціонування люд-ського суспільства. Це, насамперед, археологічна, етнологічна та  ан-тропологічна література.

До археологічних джерел належить сукупність решток господарчої діяльності первісних людей. Це, зокрема, предмети, що  були створені людьми під час трудової діяльності, спрямованої на забезпечення та під-тримку свого існування. Дослідження таких знахідок здійснює наука ар-хеологія. Під час розкопок археологи вилучають із землі знаряддя праці первісних людей, уламки посуду, який виготовлявся з обпеченої глини — кераміки, рештки зброї тощо. Праця археологів має дуже специфічний характер і потребує особливих професійних знань та навичок.

Слід зазначити, що на археологічні джерела спираються дослідники всіх періодів історії людського суспільства.

Етнологічними джерелами займається етнологія*. Це  наука, яка вивчає традиції та  побут суспільств, котрі й  сьогодні перебувають на  етапі первіснообщинного ладу. Вони збереглися на  периферії су-часної цивілізації та  продовжують існувати у  своїй замкненій сфері буття, майже  не  стикаючись із  досягненнями науки, техніки, культу-ри. Дослідження таких первісних суспільств дозволяє реконструювати зі значною часткою ймовірності ті процеси та закономірності, що були притаманні первісним, стародавнім суспільствам. Звісно, такі дослі-дження не дають інформації про події глибокої давнини.

Таким чином, сучасні спеціалісти з  історії первісного суспільства не мають даних про жодну точну дату, про жоден факт первісної іс-торії. Вони досліджують і відтворюють лише процеси, закономірності із життя первісного суспільства.

Вивченням антропологічних джерел займається антропологія. Ця наука вивчає процес виникнення та еволюції людини. Предметом дослідження окремого розділу антропології  — палеоантропології  — є вивчення процесу еволюції тваринних предків людини, характер роз-витку їхньої будови тіла в найдавніші епохи, що передували утворенню

* До 1990 р. вживалася назва «етнографія».

12

біологічного виду Homo. Вивчення кісткових решток первісних людей та  їхніх тваринних попередників дає можливість відтворити хід фор-мування й розвитку людського суспільства, тих суспільних відносин, які розвивалися в додержавні часи.

Дещо другорядне, підпорядковане місце для дослідників первісної доби посідають писемні джерела. Незважаючи на  свою інформатив-ність, насиченість відомостями, вони не можуть бути такими значущи-ми в  історії первісного суспільства, як, наприклад, для фахівців з на-ступних періодів історії. Це зумовлено тим, що протягом майже всього періоду первісної історії писемності ще не було. Згідно із закономірні-стю суспільного розвитку вона виникає на  межі постання державно-сті в суспільстві.

Історичні джерела надають дослідникам інформацію щодо  про-цесу виникнення та  еволюції фізичного типу Homo, про  формуван-ня людського суспільства, матеріальної та духовної культури, в тому числі й писемності, а також стосовно зародження в суспільстві нерів-ності, експлуатації та держави. Із досягненням етапу державності су-спільство перетинає межу, яка позначає завершення первіснообщин-ного періоду, його розвитку й входить у період існування цивілізацій. Розпочинаються часи, які є предметом дослідження іншої історичної науки — історії стародавніх суспільств.

У  своїх дослідженнях історія первісного суспільства спирається також і  на  досягнення у  галузі геології та  палеокліматології. Ці  нау-ки надають історикам інформацію про зміни рельєфу земної поверхні протягом  найдавніших періодів історії. Вони допомагають відтвори-ти кліматичні умови, у  яких відбувався розвиток первісної людини та ранніх форм людського суспільства.

Слід пам’ятати також про особливе значення стратиграфії — гео-логічної науки, яка вивчає послідовність нашарувань геологічних від-кладень.

Отже, історія первісного суспільства (як наука) оперує сукупністю важливих джерел інформації, які дають можливість дослідити процеси формування людини та складання первісних форм людського суспіль-ства в найдавніший період людської історії.

465

ЗМІст

Основні напрями та форми історичного розвитку суспільства в період стародавнього світу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Частина І ПервІсне сусПІльство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

Розділ 1. Поява людини й утворення людського суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

1. основні аспекти історії первісного суспільства . . . . . . . . . . . . . . . 102. Проблема хронології та періодизації

історії первісного суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 133. Початок антропогенезу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154. Формування людини сучасного фізичного типу . . . . . . . . . . . . . . 215. виникнення та розвиток первісних знарядь праці.

археологічні культури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 246. Формування родового суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 297. виникнення родової общини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

Розділ 2. Розклад первісного суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

1. суспільний поділ праці: його сутність та наслідки . . . . . . . . . . . . . 342. Формування патріархальних родових відносин . . . . . . . . . . . . . . 383. виникнення сусідської общини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 404. трипільська археологічна культура.

Перші землероби та скотарі на території україни . . . . . . . . . . . . . 415. розпад первісного суспільства.

Формування нерівності та становлення держави . . . . . . . . . . . . 45

466

Частина ІІ виникнення раннІх державних утворень стародавнІх цивІлІЗацІй сходу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50

Розділ 1. Стародавній Єгипет . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50

1. джерела з історії стародавнього Єгипту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 502. хронологія та періодизація історії стародавнього Єгипту . . . . . 523. додинастичний період . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 534. раннє царство

(3100–2800 рр. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 565. стародавнє царство

(2800–2250 рр. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 576. Перший перехідний період

(2250–2050 рр. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 627. середнє царство

(2050–1750 рр. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 628. другий перехідний період

(1710–1560 рр. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 639. нове царство

(1560–1085 рр. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6410. Пізнє царство

(хІ–VI ст. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70

Розділ 2. Держави Стародавньої Месопотамії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72

1. джерела з історії стародавньої Месопотамії . . . . . . . . . . . . . . . . 722. Формування цивілізації та основні періоди історії

стародавньої Месопотамії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 763. ранньодинастична епоха . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 804. аккадське царство

(XXIV–XXIII ст. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 865. царство Шумеру та аккаду

(ххІІ–ххІ ст. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 906. старовавилонський період

(кінець хІх–XVII ст. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 937. середньовавилонський період

(XVI–XII ст. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94

467

8. нововавилонський період (VII–VI ст. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97

9. ассирія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99

Розділ 3. Державні утворення Передньої Азії та Близького Сходу (Палестина, Фінікія та Сирія) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109

1. Палестина в ІІІ–І тис. до н. е. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1092. Єврейська державність на території Палестини . . . . . . . . . . . . . . 1113. розвиток фінікійських міст-держав у ІІ тис. до н. е. . . . . . . . . . . . . 1134. Землі сирії в ІІ–І тис. до н. е. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116

Розділ 4. Історія Перської держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117

1. хронологія історії Перської держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1172. Мідійське царство у VIII–VI ст. до н. е. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1183. Переворот Гаумати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1214. Правління дарія І

(521–486 рр. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1225. держава ахеменідів у V–IV ст. до н. е. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124

Розділ 5. Кімерійці та скіфи на території сучасної України . . . . . 127

1. кімерійці в Північному Причорномор’ї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1272. скіфи: територія розселення та господарство . . . . . . . . . . . . . . . 1283. війни персів зі скіфами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1294. велика скіфія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 130

Розділ 6. Стародавня Індія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132

1. джерела з історії стародавньої Індії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1322. Періодизація історії стародавньої Індії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1333. Індська (хараппська) цивілізація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1344. Пересування аріїв у долину Гангу.

цивілізації в долині Гангу. ведійський період . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136

5. Македонські завоювання та утворення імперії Маур’їв . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138

6. Імперія Гуптів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142

468

Розділ 7. Стародавній Китай . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 145

1. джерела з історії стародавнього китаю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1452. Періодизація історії стародавнього китаю . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1463. Перші держави на території китаю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1464. Імперія цінь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1495. народні заворушення.

Падіння імперії цінь і проголошення імперії хань . . . . . . . . . . . . 1546. реформи ван Мана: основні напрями й цілі . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1587. друга ханьська імперія, або східна хань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1608. Феномен китайської цивілізації,

специфічні риси її розвитку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162

Частина ІІІ цивІлІЗацІя стародавньої ГрецІї . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165

Розділ 1. Становлення та розвиток античної цивілізації Стародавньої Греції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165

1. джерела з історії стародавньої Греції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1652. Періодизація історії стародавньої Греції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1743. Природа та населення Балканського півострова . . . . . . . . . . . . 1744. Формування та розвиток критської цивілізації . . . . . . . . . . . . . . . 1775. Мікенська культура

(хх–хІІ ст. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1846. Гомерівський період у Греції

(Іх–хІ ст. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1937. Греція архаїчного періоду

(VIII–VI ст. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1988. Грецька колонізація

(VIII–VI ст. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 199

Розділ 2. Розквіт цивілізації Стародавньої Греції . . . . . . . . . . . . . . . 203

1. рабовласницький поліс . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2032. античні поліси архаїчного періоду . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 207

2.1. спартанська олігархічна держава . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2072.2. рабовласницька демократія в афінах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 212

3. Греко-перські війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220

469

4. економічний розвиток Греції в V ст. до н. е. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2295. Політичний розвиток Греції в V ст. до н. е.

Пелопоннеська війна (431–404 рр. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 236

5.1. Боротьба афін і спарти за гегемонію в Греції . . . . . . . . . . . 2365.2. розбудова афінської держави під час правління Перикла 2425.3. Пелопоннеська війна та її наслідки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 246

Розділ 3. Античні міста-колонії в Північному Причорномор’ї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 256

1. найголовніші міста-колонії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2562. суспільне та господарче життя колоній . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 256

Розділ 4. Становлення держави Александра Македонського та її розпад . . . . . . . . . . . . . . . . 260

1. встановлення македонської гегемонії на Балканах . . . . . . . . . . . 2602. Похід александра на схід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2653. наслідки завоювань александра Македонського . . . . . . . . . . . . 275

Розділ 5. Елліністичні держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 276

1. Політичний, економічний та соціальний аналіз елліністичної ойкумени . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 276

2. суспільно-політичний лад елліністичного Єгипту . . . . . . . . . . . . . . 2843. Історична доля держави селевкідів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2884. державний лад Пергамського царства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2915. Греко-Бактрійське царство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 292

Частина ІV цивІлІЗацІя стародавньоГо риМу . . . . . . . . . . . . . . . . 295

Розділ 1. Становлення та розвиток Римської держави . . . . . . . . . . 295

1. джерела з історії стародавнього риму періоду республіки та Імперії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 295

2. етруська цивілізація на апеннінському півострові . . . . . . . . . . . . 3023. царський період у римі (753–510 рр. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . 305

470

4. характеристика царського періоду в римі (753–510 рр. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 307

5. становлення республіки в римі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3116. Боротьба плебеїв із патриціями . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3127. Завоювання римом Італії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 314

Розділ 2. Боротьба Римської держави з Карфагеном за панування на Середземному морі ( III–II ст. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 319

1. Причини зіткнення риму з карфагеном . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3192. Перша Пунічна війна (264–241 рр. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3203. друга Пунічна війна

(218–201 рр. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3224. третя Пунічна війна

(149–146 рр. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3295. наслідки Пунічних війн . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 332

Розділ 3. Римське суспільство в ІІ ст. до н. е. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 334

1. нобілітет і вершники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3342. Італійське сільське господарство

в середині ІІ ст. до н. е. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3373. Промисловість і торгівля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3384. римське рабовласництво в середині ІІ ст. до н. е. . . . . . . . . . . . . . 3395. Збіднення селянства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3416. Партія реформ сципіона еміліана . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 342

Розділ 4. Аграрний рух у Римі в ІІ ст. до н. е . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 344

1. Причини аграрного руху Гракхів у римі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3442. трибунат тиберія Гракха . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3443. реформи Гая Гракха . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3474. наслідки аграрного руху Гракхів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 349

471

Розділ 5. Воєнне мистецтво Римської республіки. Організація і тактика римської армії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 351

1. Побудова збройних сил у період ранньої республіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 351

2. військова реформа Гая Марія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3543. розвиток воєнного мистецтва в І ст. до н. е. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 355

Розділ 6. Початок кризи Римської республіки. Повстання рабів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 358

1. Перше та друге повстання рабів на сицилії . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3582. диктатура сулли в римі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3613. Повстання лепіда. війна серторія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3654. Повстання рабів під проводом спартака . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 367

Розділ 7. Громадянські війни в Римській республіці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 372

1. створення першого тріумвірату та громадянська війна між цезарем і Помпеєм . . . . . . . . . . . . . . 372

2. характеристика диктатури цезаря . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3873. створення другого тріумвірату та його розпад . . . . . . . . . . . . . . . 3914. Падіння республіки в римі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 394

Розділ 8. Римська імперія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 398

1. епоха ранньої Імперії І–ІІ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3982. криза Імперії ІІІ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4073. Пізня римська імперія IV–V ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 410

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 417

термінОЛОгічний сЛОвник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 437

ХрОнОЛОгічна табЛиця давніХ віків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 450

іменний пОкажчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 461

Навчальне видання

Голованов Сергій Олександрович

Всесвітня історія

ІСтОрІя СтарОдавньОГО СвІту Том 1

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів історичних спеціальностей

За подані матеріали відповідає автор

Видання підготовлене до друку в НМЦ видавничої діяльності Київського університету імені Бориса Грінченка

Завідувач НМЦ видавничої діяльності М. М. ПрядкоВідповідальна за випуск А. М. Даниленко

Над виданням працювали: Л. В. Потравка, Т. В. Нестерова, О. Д. ТкаченкоДизайн обкладинки П. О. Бевза

Поліграфічна група: А. А. Богадельна, Д. Я. Ярошенко, О. О. Ярошенко, Г. О. Бочарник, В. В. Василенко

Під час підготовки цього видання використано ілюстративні матеріали з інтернет-сайтів:https://uk.wikipedia.org/http://ukrmap.su/uk-wh6

http://etc.usf.edu/clipart/galleries/409-ancient-and-medieval-history

Підписано до друку 00.00.2016 р. Формат 60х84/16.Ум. друк. арк. 0,00. Обл.-вид. арк. 00,0. Наклад 00 пр. Зам. № 0-00.

Київський університет імені Бориса Грінченка,вул. Бульварно-Кудрявська, 18/2, м. Київ, 04053.

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи серія ДК № 4013 від 17.03.2011 р.

Попередження! Згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права» жодна частина цього видання не може бути використана чи відтворена на будь-яких носіях, розміщена в мережі Інтернет без письмового дозволу Київського університету імені Бориса Грінченка й автора. Порушення закону призводить до адміністративної, кримінальної відповідальності.