НАЦІОНАЛЬНА АкАдемІя НАук укрАїНиІНститут схОдОзНАвствА ім. А. Ю. кримсЬкОгО

СХ I Д НИЙ СВ I Т

Заснований у 1927 р.Припинений у 1931 р.Відновлений у 1993 р.

Інститутом сходознавстваім. А. Ю. Кримського НАНУ

1–2.2017

КИЇВ–2017

редАкЦІйНА кОЛегІя

Літературний редактор Надія ОвчарукКомп’ютерний набір Юлії ДудкиКомп’ютерний дизайн та макетування Ярослави Ленго

Адреса редакції:Україна, 01001, Київ, вул. Михайла Грушевського, 4, к. 226Телефони:головний редактор: (044) 278-76-52, редакція: (044) 279-99-71E-mail: shidnyj.svit@gmail.com

Редакція не завжди поділяє позицію авторів.При передруку посилання на “Східний світ” обов’язкове.

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, протокол № 4 від 29.06.17

Свідоцтво про державну реєстрацію серія КВ № 15802-4274 ПР від 28.09.2009 р.

ISSN 1608-0599 © Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАНУ, 2017

Головний редактор: д. і. н., ст. н. с. Отрощенко І. В.Байкара Т. (Стамбул, Туреччина), доктор філософії, проф. Блесинг У. (Лейден, Нідерланди), доктор філософіїБогомолов О. В. (Київ), к. ф. н., ст. н. с.Бондаренко І. П. (Київ), д. ф. н., проф.Бубенок О. Б. (Київ), д. i. н., проф., заст. гол. ред. Вовін О. В. (Маноа, США), к. ф. н., проф. Гаркавець О. М. (Алмати, Казахстан), д. ф. н., проф. Ґюльсевин Ґ. (Ізмір, Туреччина), доктор філософії, проф. Дрига І. М. (Київ), к. ф. н., ст. н. с.Івакін Г. Ю. (Київ), д. i. н., чл.-к. НАНУЙогансон Є. (Упсала, Швеція), доктор філософії, проф.Кіктенко В. О. (Київ), д. філос. н., ст. н. с.Кочубей Ю. М. (Київ), к. ф. н., ст. н. с.Мавріна О. С. (Київ), к. і. н., ст. н. с.Нгуєн Куанг Тхуан (Ханой, В’єтнам), д. е. н., проф.Ольмез М. (Анкара, Туреччина), доктор філософії, проф. Онищенко О. С. (Київ), ак. НАНУРадівілов Д. А. (Київ), к. і. н., ст. н. с.Рибалкін В. С. (Київ), д. ф. н., проф. Рубель В. А. (Київ), д. i. н., проф.Серебряний С. Д. (Москва, Росія), д. філос. н. Смолій В. А. (Київ), ак. НАНУСунь Юе (Пекін, КНР), проф.Тарасенко М. О. (Київ), д. і. н., ст. н. с.Тищенко К. М. (Київ), д. ф. н., проф.Хамрай О. О. (Київ), д. ф. н., ст. н. с., заст. гол. ред.Черніков І. Ф. (Київ), д. і. н., проф.Яценко Б. П. (Київ), д. геогр. н., проф.

ЗМІСТІСТОРІЯ

Атигаев Н. А. Казахское ханство и соседи:из истории международных отношений ........................................................................ 5

Бубенок О. Б. Заметки по поводу обстоятельств и времени основаниягорода Судака .................................................................................................................. 15

Бубенок О. Б. Кавказский след в гидронимии Северного Причерноморья ................... 23Вертієнко Г. В. Героїка Герросу

(з приводу сутності скіфського локусу Потойбіччя) ................................................... 38Yaşa R. The Culture of Threshold among Turks and Mongols ............................................. 48Кочубей Ю. М. Історія “євразійської політики” Росії в працях Ю. Липи ...................... 60Отрощенко І. В. Політичне становище в Урянхайському краї: 1916 рік ...................... 65Рахно К. Ю. Значення даху в будівельних ритуалах Китаю ........................................... 78Туров И. В. Концепция власти цадиков в учении хасидов о силе разума ...................... 92

ПАМ’ЯТКИ СХІДНОГО ПОХОДЖЕННЯНА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ

Готун І. А. Близькосхідні паломницькі хрестики з південноруських селищ .............. 111Огнєва О. Д. Образ та слово: до питання формування сюжету “Бхавачакра”

в традиції буддійського живопису .............................................................................. 131ПЕРЕКЛАДИ

Чарака-самхіта. Глави 1, 4–6 першого розділу / Переклад із санскритута коментарі Д. В. Бурби .............................................................................................. 143

РЕЦЕНЗІЇБіляєва С. О. Рецензія на: Фергад Туранли. Козацька доба історії України

в османсько-турецьких писемних джерелах (друга половина XVI –перша чверть XVIII століття). –К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2016. – 606 с. .................................... 166

Завгородній Ю. Ю. Періодизація та історіографія індійської філософії:такі різні і такі необхідні. Рецензія на: Periodization and Historiography of Indian Philosophy / Ed. by Eli Franco. – Wien: Sammlung de Nobili –Arbeitsgemeinschaft für Indologie und Religionsforschung, 2013. – viii, 388 p. ......... 171

Черніков І. Ф. Рецензія на: А. Ю. Кримський. Бібліографічний покажчик /Упоряд.: О. Д. Василюк, Ю. М. Кочубей. –К.: Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського, 2016. – 276 с. ............................ 181

ХРОНІКАБорділовська О. А. Презентація книги “Доктор Бабасахеб Амбедкар”

у перекладі українською мовою (Київ, 1 березня 2017 р.) ....................................... 183Василюк О. Д. Міжнародна наукова конференція “XX Сходознавчі читання

А. Кримського. До 145-річчя від дня народження А. Ю. Кримськогота 25-ї річниці Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України”(Київ, 17–18 червня 2016 р.) ........................................................................................ 186

Василюк О. Д. Презентація монографії Фергада Туранли “Козацька добаісторії України в османсько-турецьких писемних джерелах(друга половина XVI – перша чверть XVIII століття)” (Київ, 16 травня 2017 р.) .... 189

Рог Г. В. Міжнародна наукова конференція “Україна – Європа – Схід: проблемита перспективи сучасної гуманітаристики” (Львів, 13–14 грудня 2016 р.) ............. 191

Тарасенко М. О. Міжнародна наукова конференція “Babel-Gasus in Context. Egyptian Funerary Culture during the 21st Dynasty” (Лісабон, 19–20 вересня 2016 р.) ............ 193

Summaries ……………………………………………………......................…………… 200Наші автори ……………………………………………………….....................………. 215

TABLE OF CONTENTSHISTORY

N. Atygayev. The Kazakh Khanate and Neighbors:From the History of International Relations ...................................................................... 5

O. Bubenok. Caucasian Track in the River Names Systemof the North Black Sea Region ......................................................................................... 15

O. Bubenok. Notes Concerning Circumstances and Time of the Foundingof the Town of Sudak ....................................................................................................... 23

H. Vertiienko. The Heroics of Gerrhus(To the Point of the Scythian Underworld Locus) ........................................................... 38

R. Yaşa. The Culture of Threshold among Turks and Mongols ............................................ 48Yu. Kochubey. A History of “Euroasian Policy” of Russia in Works by Yuriy Lypa ............ 60I. Otroshchenko. Political Situation in the Uryanghai Region: 1916 ................................... 65K. Rakhno. Importance of Roof in the Building Rites of China ........................................... 78I. Turov. Conception of Tzaddik Authority in the Hasidic Teaching

about Intellectual Power ................................................................................................... 92OLD RELICS OF ORIENTAL ORIGIN IN UKRAINE

I. Hotun. Middle Eastern Pilgrimage Crosses of Southern Rus Settlements ...................... 111O. Ohnieva. The Image and Word: to the Question of the “Bhavacakra”

Plot Evolution in the Tradition of Buddhist Painting ..................................................... 131TRANSLATIONS

Charaka Samhita. The First, Fourth (Partial), Fifth, and Sixth Chaptersof the First Section / Translation of the Sanskrit and Comments by D. Burba .............. 143

REVIEWSS. Biliaieva. Book Review: Ferhad Turanly. Cossack Era of the History of Ukraine

in the Ottoman-Turkish Written Sources (Second Half of XVI – First Quarterof XVIII Century). – Kyiv: Pub. House “Kyiv-Mohyla Academy”, 2016. – 606 p. ...... 166

Yu. Zavhorodniy. Periodization and Historiography of Indian Philosophy:So Different and Yet Necessary. Book Review: Periodization and Historiographyof Indian Philosophy / Ed. by Eli Franco. – Wien: Sammlung de Nobili –Arbeitsgemeinschaft für Indologie und Religionsforschung, 2013. – viii, 388 p. ......... 171

I. Chernikov. Book Review: A. Yu. Krymsky. Bibliographic Index /Compilers: O. Vasylyuk, Yu. Kochubey. – Kyiv: A. Yu. Krymsky Instituteof Oriental Studies, 2016. – 276 p. ................................................................................. 181

CHRONICLEO. Bordilovska. Presentation of the Book “Dr. Babasaheb Ambedkar”

in Ukrainian Translation (Kyiv, 1 March 2017) ............................................................. 183O. Vasylyuk. International Scientific Conference “XX A. Krymsky Oriental Studies

Readings Dedicated to the 145th Anniversary of Agathangel Krymsky& 25th Anniversary of A. Yu. Krymsky Institute of Oriental Studies of the NASof Ukraine” (Kyiv, 17–18 June 2016) ............................................................................ 186

O. Vasylyuk. Presentation of the Ferhad Turanly book “Cossack Eraof the History of Ukraine in the Ottoman-Turkish Written Sources(Second Half of XVI – First Quarter of XVIII Century)” (Kyiv, 16 May 2017) ........... 189

A. Rog. International Scientific Conference “Ukraine – Europe – East: Problemsand Prospects of Contemporary Humanities” (Lviv, 13–14 December 2016) ............... 191

M. Tarasenko. International Scientific Conference “Babel-Gasusin Context. EgyptianFunerary Culture during the 21st Dynasty” (Lisbon, 19–20 September 2016) ............... 193

Summaries ……………………………………………………......................…………… 200Our Authors ……………………………………………...………….....................………. 215

The World of the Orient, 2017, № 1–2 143

переклади

Чарака-самхітаГлави 1, 4–6 першоГо розділу /

переклад із санскриту та коментарі д. в. Бурби

“Чарака-самхіта1” є фундаментальним трактатом з аюрведи – традиційної ін-дійської медицини. Разом із “Сушрута-самхітою” та “Аштанґа-хрідаєю” вона

складає “велику трійцю” (bṛhat-trayi) засадничих текстів “науки про життя”2 (āyur-veda), причому розглядається як найавторитетніша її складова3. Авторство зазвичай приписують Чараці, придворному лікарю кушанського царя Канішки (I ст. н. е.). Утім, різних осіб з ім’ям Caraka (“подорожній”, “аскет”, “слуга”) давньоіндійська література згадує чимало. Британська енциклопедія стверджує, що відома сьогодні редакція “Чарака-самхіти” склалася, ймовірно, в I столітті [Charaka-samhita]. В. Ер-ман також датує трактат Чараки I–II століттями [Эрман 1996]. Водночас побутує думка, що в VIII–IX ст. початковий текст відредагував та доповнив кашмірець Дрід-габала [Новая философская энциклопедия 2001]. Проте Рам Каран Шарма й Бгаґван Даш висувають припущення, що Дрідгабала – не хто інший, як придворний лікар Чарака Другий, тоді як перший Чарака жив за кілька століть до нього. Зазначаючи, що в “Чарака-самхіті” не помітно виразних слідів впливу буддизму, ці дослідники припускають, що “Чарака-самхіта” була створена ще в VIII ст. до н. е. [Agniveśa’s Caraka Saṁhita 2008].

Сама “Чарака-самхіта” наводить наступну історію свого створення. Бог Брахма передав знання про аюрведу “володарю істот” (prajāpati) Дакші. Від того ці знання отримали близнюки Ашвіни4, які в індійській міфології відомі як боги-цілителі. Від Ашвінів аюрведу перейняв бог-громовержець Індра. Далі аюрведа передається з не-бес на землю: від Індри її отримує мудрець Бгарадваджа5. Наступним учителем на-зивається Атрея Пурнавасу, який мав шістьох учнів. Усі вони написали праці з аюрведи, але вказується, на найталановитішим був Аґнівеша, трактат якого потім “відтворив” або “відредагував” (pratisaṁskṛta) Чарака.

“Чарака-самхіта” містить 120 глав, написаних переважно віршованим текстом6 (9035 віршів і 1111 прозових параграфів). У назву глави часто винесено її перші слова, через що назва глави не завжди повністю відповідає її змісту. Глави згрупо-вані у вісім розділів, різних за обсягом. Перший, який має назву “Sūtra-sthāna”, складається з тридцяти глав, поділених на сім “четвірок” (catuṣka), плюс ще дві гла-ви. Це вступний розділ, у якому розглядаються основи терапії, цілі людського жит-тя, вчення про довголіття, хвороби, дієтетика тощо. У другому розділі (“Nidāna-sthāna”, вісім глав) досліджуються причини основних хвороб: лихоманки, пухлин, хвороб крові, сечового міхура, шкірних хвороб, виснаження, божевілля та епілепсії. Третій розділ (“Vimāna-sthāna”, вісім глав) містить глави, присвячені теорії аргу-ментації, кровоносним судинам, діагностиці та ін. У четвертому розділі (“Śārīra-sthāna”, вісім глав) викладається вчення про людину, ембріологію, анатомію, аку-шерство. Глави п’ятого розділу (“Indriya-sthāna”, дванадцять глав) розповідають про розлади функцій органів чуття (indriya) та діагностику глухоти, сліпоти, пси-хічних розладів та ін. Шостий розділ (“Cikitsā-sthāna”, тридцять глав) присвяче-ний терапії. Сьомий розділ (“Kalpa-sthāna”, дванадцять глав) є фармакологічним:

Переклади

144 Східний світ, 2017, № 1–2

у ньому описані відвари лікарських рослин та інші ліки. У восьмому розділ (“Siddhi-sthāna”, дванадцять глав) описані очищувальні процедури.

Давніми авторами були написані на санскриті численні коментарі до “Чарака-самхіти” (у літературі згадуються 43 праці). З них збереглися “Чарака-ньяса” (Ca-raka-nyāsa) Бгаттара Харішчандри (VI ст.), “Чарака-паньджіка” (“Caraka-pañjikā”) Свамікумари (VI ст.), “Нірантара-пада-в’ях’я” (Nirantara-pada-vyākhyā) Джеджджа-ти (IX ст.), “Аюрведа-діпіка” (“Āyurveda-dīpikā”) Чакрапані Датти (XI ст.), “Чарака-таттва-прадіпіка” Шівадаси Cена (XV ст.). Найчастіше цитується й використовуєть-ся коментар Чакрапані Датти, який вважають кращим за інші.

Окрім численних перекладів на мови Індії можна згадати тибетський переклад “Чарака-самхіти” (автор і час невідомі), переклад перською мовою (до VIII ст.) та два арабські переклади IX ст. (Абдулла бін Алі перекладав з перської, а Алі ібн Зайн ат-Табарі — безпосередньо з санскриту). На початку XXI століття найбільш популярним за межами Індії став англійський переклад “Чарака-самхіти” (з комен-тарем “Аюрведа-діпіка”), авторами якого є Рам Каран Шарма й Вайдья Бгаґван Даш. Спираючись на цей переклад й особистий клінічний досвід, Габріель ван Лун написав двотомний підручник з аюрведи [Charaka Samhita. Handbook on Ayurveda 2003]. Зручні таблиці й переліки характерних для “Чарака-самхіти” понять і теорій містить також присвячена їй перша публікація Національного інституту наук Індії з серії “Історія науки в Індії” [Caraka Saṁhita (a Scientific Synopsis) 1965].

Типографським способом “Чарака-самхіта” вперше була видана (під редакцією Джівананди Відьясаґари) в 1877 році в Калькутті. Українською мовою дана па-м’ятка раніше не перекладалася.

Цей переклад глав 1, 4 (частково), 5 і 6 першого розділу “Чарака-самхіти” зробле-но із санскритського тексту, що міститься в семитомному виданні “Agniveśa’s Cara-ka Saṁhita. Text with English Translation & Critical Exposition based on Cakrapāṇi Datta’s Āyurveda Dīpikā by Dr. Ram Karan Sharma and Vaidya Bhagwan Dash” (Vara-nasi, 2008). Нумерація віршів і прозових параграфів відповідає цьому виданню7. З ним також узгоджено латинський переклад назв лікарських рослин. Ідентифікувати кілька назв не вдалося. Слід звернути увагу на те, що “одна й та ж сама рослина має кілька лексичних відповідників у мові санскрит. Частини рослини та лікарські препарати також мають спеціальні назви. Такий плюралізм назв ускладнює іденти-фікацію рослини та її виду. Часто науковці-ботаніки не збігаються у своїх поглядах щодо наукових еквівалентів до назв рослин мовою санскрит, при цьому санскрит-ські синоніми можуть позначати різні рослини” [Рибалкіна 2013]. Наприклад, джаті (jātī) – це й мускатний горіх, і великоквітковий жасмин, а падма (padma) й камала (kamala) – горіхоносний лотос. В основному тексті перекладу наводиться санскритська назва рослини, спрощено відтворена засобами українською мови, а в примітках даються точна транслітерація та українська й латинська ботанічні назви.

У першій главі автор (чи, радше, редактор) спочатку викладає історію “Чарака-самхіти”, яка нібито була передана на землю богами, щоб люди могли протистояти хворобам. Далі пояснюється, що āyus (“життя”) – це поєднання тіла, органів чуття, розуму (sattva) й душі (ātman). Аюрведа визначається як вчення про добро й зло, щастя й нещастя, сприятливе й несприятливе для життя, а також про його трива-лість. Після розгляду низки специфічних понять філософських систем вайшешика та ньяя мова йде про причини хвороб і методи їхнього усунення, про речовини, які можуть правити ліками, та їхні властивості, а також наводяться ознаки справжніх лікарів і осуджуються псевдолікарі.

У другій главі перелічуються рослини та інші речовини, що використовуються в паньчакарамі8 та для приготування різних видів явагу (yavāgū) – рідких терапев-тичних каш. Третя глава присвячена складу різноманітних мазей. Щоб не утрудню-вати читача великим списком екзотичних назв рослин, переклад цих глав тут не

Переклади

The World of the Orient, 2017, № 1–2 145

публікується. З цієї ж причини вирішено скоротити переклад четвертої глави, яка оповідає про віречану (“очищення”). Таке рішення певною мірою відповідає прин-ципам самої “Чарака-самхіти” (1.4.20): “Нема кінця подробицям... Тому опис [тут] не надто стислий і не надто розлогий”.

У п’ятій главі спочатку мова йде про помірність у їді, про бажану й небажану їжу. Далі йдеться про догляд за тілом: використання сурми для очей; вдихання диму лікарських трав (перелічуються трави, описується виготовлення трав’яної сигари й мундштука для неї, а також техніка вдихання диму лікарських рослин, перерахо-вуються позитивні наслідки такого вдихання, вказується час, сприятливий для цьо-го, зауважуються можливі ускладнення); застосування назальної терапії; чищення зубів і язика; освіжаюча жуйка; полоскання рота; змащування олією голови й вуш-них каналів; олійний масаж; купання; одяг, парфуми й прикраси; підмивання; стрижка волосся й нігтів; взуття, парасолька й ціпок.

Шоста глава присвячена опису особливостей шести індійських пір року й необ-хідності узгоджувати з ними своє харчування й стиль життя. Усі глави завершують-ся підсумковим переліком їхнього змісту.

розділ I. загальні положення (sūtrasthāna)Глава 1. про довголіття (dīrghaṁjīvitīya) [Перша з чотирьох глав про ліки

(bheṣaja)]1.1 Отже9, будемо роз’яснювати главу “Про довголіття”.1.2 Так сказав Бгаґаван10 Атрея. 1.3 Бажаючи довголіття, Бгарадваджа, який пройшов через страшну аскезу, зна-

ючи [те, що треба знати], підійшов до Індри – притулку [віруючих] і володаря без-смертних.

1.4 Праджапаті [Дакша] сприйняв аюрведу такою, якою вона була розказана Брахмою. Далі її повністю сприйняли Ашвіни.

1.5 Від Ашвінів її цілком перейняв Індра. Тому Бгарадваджа на прохання мудре-ців (ṛṣi) підійшов до Індри.

1.6 Коли з’явилися хвороби тіла, що перешкоджають довголіттю, релігійним обіт-ницям, вивченню [Вед], брахмачар’ї11, аскезі (tapas) й постуванню12 (upavāsa) істот,

1.7 тоді, сповнившись співчуття до істот, великі мудреці, прикрашені праведни-ми справами, зібралися в благодатній долині Гімалаїв.

1.8 Анґірас і Джамадаґні, Васіштха, Каш’япа, Бгріґу, Атрея, Ґаутама, Санкх’я, Пуластья, Нарада, Асіта,

1.9 Аґастья й Вамадева, Маркандея, Ашвалаяна, Парікшит, бгікшу13 Атрея, Бга-радваджа, Капіньджала,

1.10 Вішвамітра, Ашмаратх’я, Бгарґава, Ч’явана, Абгіджит, Ґарґ’я, Шанділья, Каунділья, Варкші, Девала, Ґалава,

1.11 Санкрітья й Байджаваті, Кушiка, Бадараяна, Бадіша й Шараломан, Кап’я з Катьяяною, обидва,

1.12 Канкаяна, Кайкашея, Дгаум’я, Маріча, Каш’япа, Шаркаракша, Хіраньякша, Локакша, Пайнґі,

1.13 Шаунака й Шукунея, Майтрея, Майматаяні, вайкханаси14, валакхільї15, а та-кож інші великі мудреці.

1.14 [Усі вони були] відзначені духовним знанням (brahmajñāna), самовладанням та ніямою16, аскетизмом, внутрішнім сяйвом (tejas) – наче зробили узливання (hūyamānā) у священний вогонь.

1.15 Зручно сівши там, вони почали цю благу бесіду.“Здоров’я – вища основа дгарми, артхи, ками й мокші17.1.16 Хвороба забирає здоров’я, благополуччя й життя. [Хвороба] стає великою

перешкодою [на життєвому шляху] людей.

Переклади

146 Східний світ, 2017, № 1–2

1.17 Яким [може бути] засіб проти неї?” – так сказавши, вони поринули у внут-рішнє споглядання (dhyāna). Очима споглядання вони побачили, [що їхній] приту-лок – Шакра (Індра).

1.18 Він, повелитель безсмертних, належним чином розповість про засіб, що здолає [хвороби].

“Хто піде до обителі Тисячоокого (Індри), запитати [його], чоловіка [богині] Шачі?”

1.19 “Я можу бути обраним для цього”, – таке слово першим сказав Бгарадва-джа. Так сказавши, він був обраний мудрецями.

1.20 Він, прийшовши до обителі Шакри, побачив сяючого як вогонь Переможця Бали (Індру) в оточенні богів і мудреців.

1.21 Прийшовши туди, він, мудрий, уславивши повелителя богів, побажав йому перемог і передав найвище послання мудреців:

1.22 “З’явилися хвороби, що жахають усе живе. Володарю безсмертних, розка-жи мені про належний засіб, який рятує від них”.

1.23 Знаючи глибину мудрості [Бгарадваджі], Бгаґаван Шатакрату (Індра) стисло провістив йому, великому мудрецю, аюрведу.

1.24 [Індра описав] суть потрібного здоровим і хворим знання про причину, ознаки [хвороб] і ліки; вічного, чистого, пізнаного Предком (Брахмою) [знання], що складається з трьох частин18.

1.25 Він, великий помислами мудрець (Бхарадваджа), заглиблений думками в безмежне вище знання про життя (аюрведу), швидко належним чином осягнув це [знання], що складається з трьох частин.

1.26 За допомогою цього [знання] Бгарадваджа здобув щасливе нескінченне життя й передав геть усе це неперевершене [знання] мудрецям.

1.27 І мудреці, які бажають мати довге життя, отримали від Бгарадваджі на благо живих істот знання, що продовжує життя.

1.28 Ці великі мудреці очима знання належним чином побачили саманью, віше-шу, ґуни, драв’ю, карму

1.29 та самаваю19. Пізнавши це проголошене вчення, ствердившись у [виконан-ні] приписів, [вони] знайшли вище щастя (śarman) й нескінченно довге життя.

1.30 Далі [в ланцюжку наставників] [стоїть Атрея] Пунарвасу, вельми дружній до всіх істот і співчутливий [до них], який передав чисте знання про життя (аюрве-ду) шістьом учням.

1.31 Аґнівеша, Бгела, Джатукарна, Парашара, Харіта й Кшарапані слухали слова того мудреця.

1.32 Завдяки винятковому інтелекту мудреця, а не додатковим настановам ви-йшло так, що звід настанов першим склав Аґнівеша.

1.33 Потім мудрі [учні], починаючи з Бгели, теж створили свої праці й публічно представили їх Атреї в зібранні мудреців.

1.34 Вислухавши від праведних [учнів Атреї Пунарвасу] виклад вчення, належ-ним чином поданий у сутрах20, мудреці зраділи й схвалили його.

1.35 Усі славили [учнів Атреї], що бажають добра всім істотам, і хором вигукну-ли: “Святе це співчуття до істот!”

1.36 Почувши ці праведні слова великих мудреців, супроводжувані богами бо-жественні мудреці, які перебувають на небесах, надзвичайно зраділи

1.37 й [вигукнули]: “О, чудово!” У небі почувся ніжний проникливий звук зраді-лих [божественних] істот, що наповнював собою три світи.

1.38 Повіяв приємний вітерець, і всі сторони світу освітилися вогнями. Пролив-ся божественний дощ із води з квітами.

1.39 Потім в [учнів] на чолі з Аґнівешею ввійшли божества знання: Буддгі, Сід-дгі, Смриті, Медгі, Дгриті, Кірті, Кшама, Дая21.

Переклади

The World of the Orient, 2017, № 1–2 147

1.40 І ці схвалені великими мудрецями праці утвердилися на землі на благо су-купності істот.

1.41 Це повідане [вчення] про добро і зло, про щастя і нещастя, про сприятливе і несприятливе для життя й про його тривалість називається аюрведою.

1.42 Словом аюс (“життя, життєвість”) називається поєднання тіла, органів чут-тя (indriya), розуму (sattva) й душі (ātman). [Можна назвати його] інакше: дгарін, джівіта, нітьяга та анубандга22.

1.43 Це шановане знавцями Вед найсвятіше знання про життя, яке несе благо людям в обох світах23, буде сповіщене [тут].

1.44 Саманья завжди веде до зростання всіх сутностей, а вішеша – до скорочен-ня24. Але прояв (pravṛtti) обох [має місце].

1.45 Саманья породжує єдність, вішеша – відособленість; саманья – рівність, ві-шеша – протилежність.

1.46 Розум, душа й тіло – ця трійка як триданда25. Їхнє з’єднання підтримує сві-ти; на них тут усе ґрунтується.

1.47 І це – людина. І це свідомість. І це предмет [розгляду] цієї Веди. Для цього проявлена ця Веда.

1.48 [П’ять матеріальних елементів]26, починаючи з ефіру, душа, розум, час і простір складають матерію. Матерія з органами чуття – свідома, без органів чуття – несвідома.

1.49 [Відчуття], починаючи з тяжкості, разом з об’єктами органів чуття і [пере-лік], який закінчується на “праятна” (prayatna), інтелект (buddhi) та [інший перелік], що починається з “пара” (para), названі якостями (guṇa)27. Зроблене із зусиллям на-зивається дією (karman).

1.50 Самавая28 вважається нероздільним існуванням [об’єктів], починаючи із землі, і їхніх якостей. Цей [їхній зв’язок] вічний, бо де субстанція, там немає не-визначеності щодо [її] якостей29.

1.51 Притаманна причина, що несе в собі якості та дії, – це субстанція (dravya). Але якість – нерухома притаманність30.

1.52 Дія, що перебуває в субстанції, – причина й з’єднання, і поділу. Дія – це те, що робиться у зв’язку з метою дії. Не потрібно іншого [фактора для дії].

1.53 Так було розказано про причини. Результатом тут називається рівновага дга-ту31. Метою цього вчення [про здоров’я] названо досягнення рівноваги дгату.

1.54 Причиною хвороби “двох умістилищ” є поєднання трьох видів неправиль-ного використання, невикористання та надмірного використання часу, інтелекту та об’єктів органів чуття32.

1.55 Тіло й розум вважаються вмістилищем хвороб, а також щастя. Але правиль-не поєднання [чинників] так само є причиною щастя33.

1.56 Проте душа абсолютно незмінна й вічна. Причиною свідомості (caitanya) [вона] стає за допомогою розуму й почуттів. [Вона] – свідок, який спостерігає за діями.

1.57 Сказано, що повітря (vāyu), пітта, капха – сукупність дош34 тіла, а вищезга-даний розум – раджас і тамас35.

1.58 Перші заспокоюються, якщо вдатися до божественних засобів (diva-yukti) та лікарських трав. Розум – за допомогою теоретичного й практичного знання (jñāna-vijñāna), пам’яті й самадгі36.

1.59 Сухий, холодний, легкий, тонкий, рухливий, прозорий, різкий вітер (māruta) заспокоюється речовиною з протилежними властивостями.

1.60 Масна, гаряча й гостра, рідка, кисла, текуча, гірка пітта швидко заспо-коюється речовиною з протилежними властивостями.

1.61 Заспокоєння якостей важкого, холодного, м’якого, масного, солодкого, неру-хомого, в’язкого слизу (śleṣmaṇa) досягається протилежними властивостями.

Переклади

148 Східний світ, 2017, № 1–2

1.62 Виліковні хвороби лікуються за допомогою засобів з протилежними власти-востями, що застосовуються відповідно до місця, дози та часу.

1.63 Але немає засобу від невиліковних хвороб.Отже, далі розповідається, як діють [лікарські] речовини і які в них властивості.1.64 Вода й земля – субстанція, що сприймається на смак в органі сприйняття

смаку. Три [інші елементи]37, починаючи з ефіру, – супутня причина (pratyaya) про-яву особливостей [смаку].

1.65 Солодкий, кислий, солоний, гострий, гіркий і терпкий – ця шістка названа як перелік смаків.

1.66 Солодке, кисле й солоне [перемагають] вату, терпке, солодке й гірке перема-гають пітту, терпке, гостре й гірке [перемагають] слиз.

1.67 Сказано, що [лікарські] речовини [бувають] трьох видів: деякі заспокоюють доші, деякі заспокоюють дгату, деякі – для підтримки здоров’я.

1.68 Сказано також, що [за іншою класифікацією] є, знов-таки, три види [ліків]: тваринного, рослинного й мінерального походження. Різні види меду, молочні про-дукти, жовч, жир, кістковий мозок, кров, м’язи,

1.69 кал і сеча, шкіра, сперма, кістки, зв’язки, роги й кігті, копита, волосся (keśa) та волосинки на тілі (loma), рочана38 – [ці речовини] тваринного походження вико-ристовуються [як ліки].

1.70 Золото, п’ять металів і їхнє поєднання, земля з кварцом, [два] миш’яки39, са-моцвіти, кам’яна сіль, червона крейда й [чорна] сурма –

1.71 це мінеральні [речовини]. А [ліки] рослинного походження, як вчать, поді-ляються на чотири види: ванаспаті, вірудга, ванаспатья й ошадгі.

1.72 Ванаспаті – з плодів, ванаспатья – з квітів і плодів. Ошадгі – ті [рослини], які гинуть після дозрівання плодів. Вірудга – рослини, які знову відростають після зрізання. [Так] сказано.

1.73 Коріння, кора, нектар (sāra), виділення, волокна, сік (svarasa), бруньки, їдкі [субстанції] (kṣārā), молочний сік, плоди, квіти, попіл, олія, шипи,

1.74 листя, щетинки (śuṅgā)40, цибулини, пагони – сукупність того, що від рослин. Сказано, що коренів шістнадцять, плодів – без одного двадцять,1.75 компонентів “великого жиру” (mahāsnehā)41 чотири, видів солі – п’ять, різ-

новидів сечі налічується вісім, видів молока – теж вісім.1.76 Для очищення [застосовується] п’ять рослин. [Це] продемонстрував [Атрея]

Пунарвасу. Той, хто знає, як застосовувати все це для [лікування] хвороб, знає [аюр]веду.

1.77 Хастіданті, хаймаваті, ш’яма, тривріт, адгоґуда, саптала, шветанама, пра-тьякшрені, ґавакші,

1.78 джьотішматі, бімбі, шанапушпі, вішаніка, аджаґандга, драванті й кшіріні42– ось шістнадцять [рослин з лікувальним корінням].

1.79 Шанапушпі й бімбі, а також хаймаваті – блювотне. Швета43 й джьотішматі використовуються для очищення голови [від надлишку дош].

1.80 Решта одинадцять застосовуються як проносне. Отже, розказано про назви та дії коренів. Слухай про плодові рослини!

1.81 [Це] шанкхіні, віданґа, трапуша, мадана, дгамарґава, ікшваку, джімута, крі-таведгана, клітака, відома у двох різновидах, що ростуть у вологих і посушливих місцях44,

1.82 пракір’я, удакір’я, пратьякпушпа, абгая, антахкотарапушпі, осінні плоди хастіпарніні45,

1.83 плоди кампіллаки, плоди араґвадги й кутаджі46.Дгамарґава, ікшваку, джімута, крітаведгана, 1.84 мадана, кутаджа, трапуша, хастіпарніні – ці плоди застосовують для блюво-

ти та в астхапані47.

Переклади

The World of the Orient, 2017, № 1–2 149

1.85 Пратьякпушпа використовується як субстанція для інгаляції. Решта десять використовуються як проносне.

1.86 Назви й дія дев’ятнадцяти плодів перелічені.Зазначено, що жири – чотирьох видів: топлене масло, олія, сало, кістковий мозок.1.87 Вони використовуються для прийому всередину, як мазь, для клізм та інга-

ляції.Надають жирність, життєвість, лиск, силу, огрядність1.88 ці жири й виводять [надлишок] вати, пітти, капхи.Сауварчала, сайндгава, віт, аудбгіда48

1.89 й cамудра – п’ять різновидів солі49. [Вони] масні, гарячі, гострі й поліпшують апетит.

1.90 [Вони] застосовуються для змащування й викликають масність, потовиді-лення, застосовуються як проносне, блювотне, для олійної (anuvāsana) й неолійної (niruha) клізм,

1.91 для натирання тіла, в їжу, для очищення голови [від надлишку дош], при хірургічних операціях, у супозиторіях, у косметиці для очей, бальзамах для загоєн-ня ран,

1.92 при нетравленні, запорах, хворобах, викликаних ватою (vāta), пухлинах у черевній порожнині (gulma), кольках, а також різних абдомінальних розладах. [Так] розказано про солі.

Дізнайся від мене про вісім видів сечі.1.93 Головні, які усі перелічені у вченні Атреї: овеча сеча, козяча сеча, коров’яча

сеча й та, яка від буйвола,1.94 слоняча сеча, верблюжа, кінська й осляча. [Вона] гаряча, гостра, також мас-

на, їдка, солона.1.95 Сеча використовується в бальзамах і використовується в мазях. Сеча вико-

ристовується в астхапані, а також використовується як проносне,1.96 потогінне, використовується при запорах, для оздоровлення, при абдомі-

нальних розладах, геморої, пухлинах у черевній порожнині, при [таких хворобах, як] куштха й кіласа50.

1.97 Вона використовується в примочках, а також для обмивань. Вона покращує травлення, виступає як протиотрута й бактерицидна речовина.

1.98 [Її] називають найкращим засобом від анемії (pāṇḍuroga). Випита, [вона] врівноважує слиз і вітер.

1.99 [Вона] заспокійливо діє на пітту. Так мною була описана загальна сукуп-ність властивостей [сечі]. Далі описуються [властивості] окремо.

1.100 Овеча сеча гірка, масна, не перешкоджає пітті. Козяча – терпка, солодка, цілюща, полегшує доші.

1.101 Коров’яча – дещо солодкувата, заспокоює доші, бактерицидна, лікує шкір-ні хвороби (kuṣṭha). Випита, [вона] заспокоює свербіж, добре допомагає при [дис-балансі] дош і при абдомінальних розладах.

1.102 Буйволяча [сеча] лужна, [діє як] проносне, лікує геморой, набряки (śopha) та абдомінальні розлади. Слоняча сеча солона, допомагає впоратися з бактеріями та шкірними захворюваннями.

1.103 Найкраще [вона допомагає] при затримці калу й сечі, отруєннях, дисбалан-сі слизу й геморої. Сказано, що верблюжа [сеча] гірка, допомагає при задишці, бронхіті й геморої.

1.104 Кінська [сеча] гірка та їдка, лікує шкірні захворювання, виразки й отруєн-ня. Ослина сеча лікує епілепсію, безумство й одержимість.

1.105 Так тут розказано про [види] сечі з урахуванням їхніх властивостей і за-стосування.

Далі мова йде про дії та властивості [різновидів] молока.

Переклади

150 Східний світ, 2017, № 1–2

1.106 [В аюрведі використовуються] овече молоко, козяче молоко, коров’яче мо-локо та те, яке від буйволиці, також від верблюдиці, слонихи, кобили й ще жіноче.

1.107 Молоко переважно солодке, масне, холодне, лактогенне, освіжаюче, по-живне, збільшує статеву силу й розумові здібності, чисте, додає силу, [добре] впли-ває на розум,

1.108 збільшує життєву силу, знімає втому, усуває задишку й бронхіт, допомагає при крововиливах і сприяє загоєнню ран.

1.109 [Молоко] підтримує життя всіх, корисне, заспокійливе, також очищує, вга-мовує спрагу, покращує травлення й надзвичайно [корисне] при туберкульозі (kṣata-kṣīṇa),

1.110 анемії, підвищеній кислотності, виснаженні, пухлинах у черевній порож-нині, абдомінальних розладах, проносі, лихоманці, високій температурі та особли-во при набряках,

1.111 жіночих і чоловічих статевих розладах, олігурії й утрудненому випорож-ненні, корисне для [тих, хто страждає від хвороб], породжених ватою й піттою.

1.112 Молоко завжди застосовується для інгаляції, в мазях, для обмивання та в астхапані, задля очищення кишківника і як зовнішній бальзам.

1.113 Детальніше властивості молока в належному порядку одну за однією опи-шемо в главі, [назва якої] починається з “аннапана”51.

1.114 Крім рослин з цілющими плодами й корінням, є ще три [рослини]: снухі, арка, ашмантака52. Їхню дію [опишемо] окремо.

1.115 Ашмантака відома як блювотне, латекс снухі – проносне. Треба знати, що латекс арки – блювотне й проносне.

1.115 Є також три інших дерева з корисною корою: путіка, кришнаґандга, а та-кож дерево тілвака53.

1.117 Сказано, що путіка й тілвака використовуються як проносне, кришнаґанд-га – при бешиховому запаленні (parīsarpa), набряку (śotha), геморої,

1.118 лишаї, абсцесі щічної ділянки, шкірних хворобах (kuṣṭha) та при аладжі54. Нехай мудрий знає ці шість рослин.

1.119 Так розказано про плоди й корені та про види жиру й солі, сечі, молока, а також про шість рослин з лікувальною корою й латексом.

1.120 Пастухам, що пасуть кіз, а також чабанам і пастухам, що пасуть корів у лісі, та іншим лісовим мешканцям відомі зовнішній вигляд та назви лікарських рослин.

1.121 Просте знання зовнішнього вигляду або ж назв лікарських рослин ще не робить кого завгодно знавцем їхнього застосування.

1.122 Того, хто знає принципи застосування [лікарських засобів], називають зна-вцем істини, навіть якщо він не знає зовнішнього вигляду [рослин]. Що ж казати про того лікаря, який все знає бездоганно?

1.123 Того, хто знає принципи лікування, узгодженого з часом і особливостями пацієнта, слід вважати найкращим лікарем.

1.124 Немов отрута, немов кинджал, немов вогонь, немов блискавка – така неві-дома лікарська рослина, тоді як відома – наче нектар.

1.125 Лікарська рослина, чиї три аспекти – назва, вигляд і якості – невідомі, або навіть відома [рослина], що застосовується неправильно, викликають погані на-слідки.

1.126 При правильному застосуванні навіть найсильніша отрута стає ліками, але навіть ліки при неправильному застосуванні перетворюються в сильну отруту.

1.127 Тому ніякий розумний пацієнт, котрий бажає здоров’я й довголіття, не прий-має ліки, запропоновані лікарем, не обізнаним у принципах застосування [ліків].

1.128 Буває, що залишається живим той, на чию голову опустилася блискавка Індри, але не вижити тому, хто приймає ліки від недосвідченого.

1.129 [Псевдолікар], який вважає себе мудрим і, не знаючи, пропонує ліки страж-денному лежачому хворому, котрий вірить [у розпорядження лікаря], –

Переклади

The World of the Orient, 2017, № 1–2 151

1.130 позбавлений дгарми, грішник, син смерті, позбавлений розуму. Навіть від розмови з ним людина може потрапити в пекло.

1.131 Краще випити зміїну отруту або навіть розплавлену мідь чи навіть про-ковтнути розжарену на вогні залізну кульку,

1.132 ніж мудрому потрапити в залежність від того, хто звернувся за допомогою, та отримувати від змученої хворобою людини їжу, або пиття, або багатство.

1.133 Нехай розумний [чоловік], який бажає бути лікарем, докладає надзвичай-них зусиль для збереження своїх чеснот, щоб бути для людей дарувальником життя.

1.134 Лише той засіб справді лікувальний, який веде до здоров’я. Лише той лі-кар найкращий, який позбавляє хвороб.

1.135 Всебічно досконалими називають дії [лікаря] в разі правильного застосу-вання [ліків]. Досконалим називають також лікаря, наділеного усіма чеснотами.

Підсумкові вірші (tatra slokās)1.136 Передача [вчення] аюрведи, мета передачі, поширення [аюрведи], розгляд

сутр [на зібранні мудреців], дефініція (nirṇaya) аюрведи,1.137 сукупність засобів (kāraṇa), предмет (prayojana) аюрведи й причина [хво-

роб], хвороби, сукупність ліків,1.138 смаки з відповідними субстанціями, трояка сукупність субстанцій, корені,

плоди, [види] жиру й солі,1.139 сечі й молока, шість рослин, латекс і кора котрих корисні, дія всіх цих [лі-

карських засобів], [їхнє] застосування й незастосування, їхні [корисні] якості й не[корисні] якості,

1.140 підстави для осуду [псевдо]вчених лікарів, а також всі чесноти лікарів – все це розказано великими мудрецями в першому розділі.

Так у трактаті Аґнівеші, відтвореному Чаракою, у розділі “Загальні положення” закінчується перша глава, що має назву “Про довголіття”.

Глава 4. шість сотень граней віречани (ṣaḍ-virecana-śatāśritīya) [Четверта з чо-тирьох глав про ліки (bheṣaja)]

4.1 Отже, роз’яснення глави “Шість сотень граней віречани55”.4.2 Так сказав Бгаґаван Атрея:4.3 – Воістину, є шість сотень видів віречани, шість умістилищ56 віречани, п’ять

типів зілля, п’ять різних способів приготування ліків, п’ятдесят [різновидів] “вели-кого зілля”, п’ять сотень [найменувань] зілля.

Ось загалом [предмет цієї глави].4.4 Тут про шість сотень видів віречани розказано загалом; докладне пояснен-

ня – у “Калпа-упанішаді”57. Є тридцять три й сто58 [найменувань зілля], приготованих із плодами [мадани],

сорок без одного59 – із джімутою, сорок п’ять – з ікшваку, з дгамарґавою налічується шістдесят, з кутаджею – разом вісімнадцять, з крітаведганою налічується шістде-сят, із чорним різновидом тривріту налічується сто й десять60. Число [найменувань зілля] з чатуранґулою – дванадцять. З лодгрою налічується шістнадцять [наймену-вань] зілля, з махаврікшею налічується двадцять, із сапталою й шанкхіні – разом сорок без одного, сорок вісім – з данті й драванті61. Ось шість сотень [різновидів] віречани.

4.5 Ось шість умістилищ віречани: латекс, коріння, кора, листя, квіти й плоди.4.6 Ось п’ять [типів] зілля, названих у трактаті: солодке зілля, кисле зілля, гостре

зілля, гірке зілля й терпке зілля.4.7 Ось п’ять видів ліків, приготованих різними способами: свараса, калка, шрі-

та, шита, пханта62.Сік, вичавлений із субстанції пресом (yantra), називається сварасою. [Рослина],

розтерта разом із соком і скачана в кульки (piṇḍa), має назву калка. Субстанція,

Переклади

152 Східний світ, 2017, № 1–2

прокип’ячена на вогні, названа лікарями шрітою. Зілля, що отримується, якщо ки-нути подрібнену речовину в окріп і залишити на ніч, іменоване шитою. Кинуте в окріп, а потім віджате й проціджене – має назву пханта.

Те, що [стоїть ближче] до початку [списку], [діє] сильніше. Це приготоване зілля слід застосовувати з урахуванням сил хворого й серйозності хвороби. Усі ці засоби не в усіх випадках однаково корисні.

4.8 Тепер описуються ті п’ятдесят [різновидів] “великого зілля”, які були згадані.Отже: [I] загальнозміцнювальне (jīvanīya), поживне, те, що сприяє схудненню,

очисне (bhedanīya63), загоювальне, те, що стимулює травлення (dīpanīya), – ось гру-па з шести [різновидів] зілля;

[II] зміцнювальне, те, що поліпшує колір обличчя (varnya), корисне для горла й серця – ось група з чотирьох [різновидів] зілля;

[III] те, що лікує анорексію64, протигемороїдальне, те, що рятує від куштхи, те, що рятує від сверблячки, бактерицидне (krimighna), протиотрута – ось група з шес-ти [різновидів] зілля;

[IV] молокогінне, те, що очищує молоко, спермогінне, те, що очищує сперму, – ось група з чотирьох [різновидів] зілля;

[V] придатне для мазей, потогінне (svedopaga), блювотне, те, що діє як пронос-не, придатне для астхапани, придатне для анувасани65, придатне для очищення го-лови [від дош] – ось група з семи [різновидів] зілля;

[VI] протиблювотне, те, що позбавляє спраги, те, що рятує від гикавки, – ось група з трьох [різновидів] зілля;

[VII] те, що зміцнює шлунок, те, що забарвлює кишківник66, антидіуретичне, те, що впливає на колір сечі (mūtra-virajanīya), діуретичне – ось група з п’яти [різнови-дів] зілля;

[VIII] те, що позбавляє бронхіту, те, що рятує від задишки, те, що рятує від на-бряків, те, що рятує від лихоманки, й те, що рятує від утоми, – ось група з п’яти [різновидів] зілля;

[IX] те, що послаблює жар, те, що послаблює відчуття холоду, те, що послаблює кропив’яну лихоманку, те, що допомагає при ревматизмі (aṅgamarda), те, що послаб-лює кольку, – ось група з п’яти [різновидів] зілля;

[X] те, що повертає кров [до нормального стану], седативне, те, що повертає сві-домість (saṁjñā) [до нормального стану], те, що сприяє дітородінню, омолоджу-вальне – ось група з п’яти [різновидів] зілля.

Так розказано про п’ятдесят [різновидів] “великого зілля” й про велич зілля – за-ради повідомлення [їхніх] властивостей. Тепер буде описано по десять [наймену-вань] зілля кожного [різновиду] “великого зілля”. Всього їх виходить п’ятсот [на-йменувань] зілля.

4.9–18 <…> 4.19 Так п’ять сотень [найменувань] зілля згруповано в п’ятдесят [різновидів]

“великого зілля” та описано їхню велич із [зазначенням] властивостей і [наведен-ням] прикладів.

4.20 Нема кінця подробицям, та й не підходить занадто стислий опис для [пізна-вальної] здатності бідних на розум. Тому опис [тут] не надто стислий і не надто розлогий. Цього достатньо для використання бідними на розум. А розумні здатні на основі описаних властивостей придумати, що ще годиться з не названого тут.

4.21 На ці слова Бгаґавана Атреї Аґнівеша сказав: «Бгаґаване, не виходить п’ят-сот [найменувань] цього зілля, бо ті ж самі ліки зустрічаються в різних [різновидах] “великого зілля”».

4.22 Бгаґаван Атрея сказав йому: “Аґнівеше, мудрими це бачиться не так. Навіть одне й те саме називають не одним словом, коли воно діє по-різному. Наприклад,

Переклади

The World of the Orient, 2017, № 1–2 153

людину, здатну виконувати різну роботу, називають [по-різному] – відповідно до дії, характеру дії й знаряддя. Скільки якостей має лікарська рослина, стільки разів і розглядається субстанція. Якщо одна субстанція має такі властивості, що може пра-вити лікарським засобом у всіх випадках, то хто буде перераховувати або рекомен-дувати учням використовувати інші?”

Підсумкові вірші4.23 Тут були загалом описані шість сотень [видів] віречани з відповідними ре-

човинами, а також шість умістилищ віречани.4.24 [Субстанції всіх] смаків, крім солоного, відомі як зілля (kaṣāya), тому тип

зілля називають п’ятірковим67.4.25 Також описано, знов-таки, п’ять способів приготування [ліків] й розказано

про велич п’ятдесяти [різновидів] зілля.4.26 Для ознайомлення з властивостями [ці п’ятдесят різновидів] описані окре-

мо як п’ятсот [найменувань] зілля. Але подробицям не видно кінця.4.27 І не годиться для розуміння цими бідними на розум [учнями] занадто стис-

лий опис. Тому [він тут] не надто стислий і не надто розлогий.4.28 Щоб вказати шлях нерозумним і щоб міцнів розум зрілих розумом, розказа-

но про ці п’ятдесят різновидів зілля.4.29 Хто знає про їхнє зовнішнє й внутрішнє застосування, про [їхнє] поєднання

(saṁyoga) й використання (prayoga) – той найкращий лікар.Так у трактаті Аґнівеші, відтвореному Чаракою, у розділі “Загальні положення”

закінчується четверта глава, що має назву “Шість сотень граней віречани”.Так закінчується четвірка [глав] про ліки.

Глава 5. помірність у їді (mātrāśitīya) [Перша з чотирьох глав про здоров’я (svastha)]

5.1 Отже, роз’яснення глави “Помірність у їді”.5.2 Так сказав Бгаґаван Атрея.5.3 Хай буде помірність у їді. Обсяг їжі, знов-таки, залежить від сили вогню

[травлення].5.4 Скільки цієї їжі з’їдено в належний час без шкоди для природи [організму],

перетравлено й засвоєно – цю кількість слід вважати правильною.5.5 [Рис] шалі (śāli) й [рис] шаштіка (ṣaṣṭika), зелений маш (mudga), звичайна пе-

репілка, сіра куріпка, антилопа, заєць, олень, індійський замбар і так далі – навіть ці легкі за природою види їжі вживаються у відповідній кількості. Така їжа, як стра-ви з борошна, цукрової тростини, молока, кунжуту, чорного машу (māṣa), а також плоть водяних істот, хоча ці субстанції й важкі за природою, також приймаються у відповідній кількості.

5.6 Але не слід думати, що сила впливу важкої й легкої їжі не береться в розра-хунок. У легких субстанціях багато властивостей повітря й вогню, у важких – бага-то властивостей землі й води. Тому легкі [види їжі] завдяки своїм властивостям розпалюють вогонь [травлення] й навіть з’їдені в надлишку малошкідливі. Важка ж їжа за своєю природою, знов-таки, не розпалює вогонь [травлення], тому дуже шкідлива в надмірній кількості – якщо тільки сила вогню [травлення] [не збільше-на] фізичними вправами. Так кількість [їжі] залежить від сили вогню [травлення].

5.7 І не ігнорується [при визначенні кількості їжі] субстанція, [що поглинається]: з урахуванням [властивостей] субстанції пропонується наповнювати [шлунок] [важкою їжею] на третину або половину. Але й переповнення [шлунка] легкою їжею не сприяє вогню [травлення].

5.8 Їжа, з’їдена в помірній кількості, дарує їдцю силу, [здоровий] колір обличчя, щастя й довголіття, не шкодячи природі [організму].

І ще:

Переклади

154 Східний світ, 2017, № 1–2

5.9 Після їди не слід [ще] їсти таку важку [їжу, як] борошняні вироби, рис (taṇḍula68), рисові пластівці (pṛthuka). Нехай навіть голодний їсть помірно.

5.10 Не повинна бути звичною [така] важка [їжа, як] сушене м’ясо, сушені овочі, корінь і стебло лотоса. Не слід їсти м’ясо виснажених [хворобою тварин].

5.11 Не повинно бути правилом [вживання] курчіки, кілати69, свинини, яловичи-ни (gavya), м’яса буйвола, риби, сиру, машу (māṣa) і ячменю.

5.12 Слід регулярно вживати в їжу [рис] шаштіка, [рис] шалі, чорний маш, ка-м’яну сіль, амалакі70, дощову воду (āntarīkṣam-payu), топлене масло, оленину (jāñ-gala71) й мед.

5.13 Завжди треба вживати й те, чим підтримується здоров’я, і те, що не дає з’явитися хворобам.

5.14 Далі буде розказано про [такі засоби] догляду за тілом, [як] аньджана72 й т. д., що сприяють підтримці здоров’я.

5.15 Слід регулярно користуватися корисною для очей аньджаною з сурми (sauvīra), а расаньджаною – раз на п’ять ночей або на вісім ночей, для [сльозо]течі (srāvaṇa)73.

5.16 Очі повні сяйва (tejamaya), тому вони особливо бояться слизу. Через це [те-рапевтична] дія, що видаляє слиз, корисна для прояснення зору.

5.17 Не повинна прикладатися та міцна аньджана до очей вдень – ослаблений після очищення зір на сонці погіршується.

5.18 Тому бажано аньджану, [що викликає] [сльозо]течу, прикладати на ніч. Як різні тьмяні [прикраси] – золоті та ін. –

5.19 абсолютно очищуються [від нальоту] олією, тканиною, волоссям тощо, так завдяки змочуванню аньджаною очей смертних [людей]

5.20 [їхній] зір сяє чисто, немов місяць на небі. Харенука й пріянгу, прітхівіка, кешара, накха,5.21 хрівера, чандана, патра, твак, ела, ушіра, падмака, дг’ямака, мадгука, мансі,

ґуґґулу, аґуру, цукор, 5.22 кора ньяґродги, удумбари, ашваттхи, плакші й лодгри; ванья, смола сарджі,

муста, шайлея, камала, утпала,5.23 шрівештака, шаллакі, шукабарха – усе це подрібнивши, слід наліпити пасту

на стебло очерету, надавши [їй] обертанням таку форму, як у ячмінного зерна74. 5.24 Нехай зробить лікар [сигару] з великий палець завтовшки й довжиною як

товщина восьми пальців. Висушену, з витягнутим стеблом, вставлену в мундштук, людина нехай

5.25 “п’є”75 промащену й запалену від вогню [лікувальну сигару], яка застосо-вується успішно.

З кращих лікарських трав і жиру, топленого масла, бджолиного воску5.26 зробивши масну сигару (varti) із солодким смаком, нехай [людина] палить

[її з лікувально-профілактичною метою]. Швета, джьотішматі, жовтий і червоний миш’як,5.27 [такі] духмяні [рослини, як] аґуру, патра й т. д., – [їхній дим годиться] [для

внутрішнього] очищення голови. Важкість у голові, головний біль, риніт, мігрень,5.28 біль у вухах, біль в очах, кашель, гикавка, задишка, клубок у горлі, слаб-

кість зубів, патологічні виділення з вух, носа й очей,5.29 поганий запах з рота й носа, зубний біль, втрата апетиту, тризм щелепи

(hanumanyāgraha), свербіж, інфекційні розлади, блідість обличчя,5.30 надлишкова слинотеча, слабкий голос, тонзиліт, увуліт, облисіння, посивін-

ня й випадання волосся,5.31 чхання, сонливість (atitandrā), сплутаність свідомості, гіперсомнія (atinidrā)

лікуються вдиханням диму [лікарських трав]. Також зміцнюються

Переклади

The World of the Orient, 2017, № 1–2 155

5.32 кістки черепа, волосся, органи чуття й голос. Якими б сильними не були [розлади], що мають природу вати й капхи – в горлі або

5.33 в голові, – [ці] хвороби залишать того, хто вустами “п’є” дим. Приписано приступати до вдихання диму в [такі] вісім моментів – 5.34 [бо] в цей час вата й слиз виявляють ознаки дисбалансу:після купання, їди, чищення язика, чхання, чищення зубів, вдихання носом [ме-

дичних препаратів],5.35 аньджани, сну нехай [людина], яка володіє собою, вдихає дим. Тоді не буде

породжених ватою й капхою в голові й горлі5.36 хвороб. Треба тричі зробити три вдихи. Нехай розумний [вдихає дим] двічі

в запропонований час доби;5.37 [нехай так] застосовує [цей засіб], але масний [склад] нехай вдихає один

[раз], очищувальний (vairecya) – три-чотири [рази].Очищення розуму, горла й органів чуття, легкість у голові, врівноваженість5.38 вищезгаданих дош – [ось] ознаки правильного вдихання [диму лікарських

трав].Глухота, сліпота, німота, кровотеча, запаморочення – 5.39 ускладнення, що виникають через несвоєчасне або надмірне вдихання диму.

У цьому [випадку] бажано прийняти топлене масло, використовувати речовини, вдихувані через ніс (nāvana), аньджану й заспокійливе питво.

5.40 Якщо розлад від [вдихання] диму виник через [надмірну активацію] повітря, пов’язаного з піттою, [вищеперелічене] треба приготувати з масними [інгредієнта-ми]; з охолоджувальними – при кровотечі; із сухими – при [надмірній активації] слизу й пітти.

5.41 Далі розкажу про [ті ситуації], що [є] протипоказаннями [для вдихання] диму. Нехай не вдихає [дим лікарських трав] випорожнений [проносним або блю-вотою], хто після клізми,

5.42 у кого кровотеча, у кого отруєння, хто вражений горем, а також вагітна, втомлений, п’яний, той, у кого нетравлення, [розбалансована] пітта, безсоння,

5.43 непритомність, запаморочення, патологічна жага, загальне виснаження й туберкульоз. Не [слід здійснювати цю процедуру] після вживання п’янкого напою, молока, [чогось] жирного або медового.

5.44 Не [слід вдихати] дим, поївши сиру, при шорсткості [шкіри] або в гніві, при сухості язика, потьмаренні, травмі голови,

5.45 при шанкхаці, рохіні76, діабеті й делірії. Та людина, яка помилково вдихає дим у цих [ситуаціях], у невідповідний час,

5.46 посилює неправильним [використанням] диму тяжкість цих хвороб.Нехай той, кому прописано [вдихати] дим, вдихає при хворобах голови, носа й

очей5.47 через ніс; при хворобах горла – через рот. Вдихаючи через ніс, нехай види-

хає через рот, але, вдихаючи через рот, хай не видихає через ніс,5.48 [бо] рух [диму] в протилежному напрямку швидко зашкодить очам. Сидячи

зручно, з випрямленим тілом, прямим поглядом і розумом, [спрямованим на] Те77, три рази

5.49 нехай той, хто володіє собою (ātmavān), тричі вдихає дим носом, закривши одну ніздрю78.

Для віречани мундштук [повинен бути] довжиною у двадцять чотири [товщини] своїх пальців,

5.50 для масного [складу] – тридцять два пальці, для повсякденного використан-ня бажано [мати мундштук] у півтора [разу довший]79. Прямий, з трьома вузлами (trikoṣā)80, з отвором розміром у кісточку коли81,

Переклади

156 Східний світ, 2017, № 1–2

5.51 з того ж матеріалу, що трубка для клізми, – [такий] пропонується мундштук для [вдихання] диму. З огляду на те що [дим] приходить здалеку, розділяючись вуз-лами, ослаблений каналом [мундштука],

5.52 органи чуття не ушкоджуються димом, застосовуваним у [належній] кіль-кості й у [належний] час.

Якщо приходить легкість у грудях, горлі й голові,5.53 і досягається послаблення капхи, [то] дим вдихався правильно.У кого нечіткий голос, капха в горлі,5.54 важка голова – [про того] треба сказати, [що він] вдихав дим недостатньо

(apīta). [Якщо] язик, голова й горло висушуються й стають гарячими,5.55 [якщо] людині хочеться пити й вона погано орієнтується, [якщо] виникає

сильна кровотеча, [якщо] сильно паморочиться голова й людина непритомніє,5.56 [якщо] органи чуття стають гарячими, [значить] дим вдихався надмірно.Нехай застосовує [назальну терапію] з року в рік, у три пори року – 5.57 у сезон дощів, восени й навесні, коли з неба йдуть хмари. Хто практикує на-

зальну терапію (nasya-karman) як прописано, у належний час,5.58 у того очі, вуха й ніс не будуть пошкоджені [хворобами]. Не будуть у нього

сивими голова й борода.5.59 Волосся не буде випадати, буде особливо [добре] рости. Кривошия, голов-

ний біль, параліч лицьового нерва, тризм щелепи,5.60 риніт, мігрень, тремор голови виліковуються. Судини, суглоби, м’язи, сухо-

жилля голови й шиї5.61 людини, удоволені, отримують велику силу. Обличчя [стає] радісним і окру-

глим. Голос [стає] чистим, твердим і гучним. 5.62 Усі органи чуття будуть незабрудненими й дуже сильними. Не з’являються

в людини раптово хвороби голови й шиї. 5.63 І зі старінням верхніх частин тіла старість не набирає сили82.Чандана, аґуру, патра, кора дарві83, мадгука, бала84,5.64 прапаундаріка, сукшамайла, віданґа, більва, утпала, хрівера, абгая, ванья,

твак, муста, саріва, стхіра,5.65 джіванті, прішніпарні, сурадару, шятаварі, харену, бріхаті, в’ягхрі, сурабгі,

волокна падми85 –5.66 нехай кип’ятить [лікар ці рослини] в стократному [об’ємі] чистої дощової

води, поки не залишиться [кількість] у десять разів більша [від об’єму] олії.5.67 Олію треба десять разів прокип’ятити в цьому відварі. При десятому

кип’ятінні стільки ж козячого молока5.68 нехай додасть. Це назальний засіб. Олія ця береться в кількості половини

пали86. 5.69 Для змащеної олією (snigdha) й прогрітої до поту (svinna) голови – назаль-

ний [засіб] ваткою [вводиться в ніс] тричі. Нехай сім днів застосовує цю терапію через день тричі на день87.

5.70 Той, хто приборкав органи чуття й вживає корисну їжу, а також живе там, де не дуже вітряно й не дуже жарко, від олії цієї, що оздоровлює три доші й надає силу органам чуття,

5.71 отримує вищеописані якості, користуючись [олією] у відповідний час.Із розщепленим кінцем і терпким, гострим або гірким смаком5.72 нехай використовує [паличку] для очищення зубів, не пошкоджуючи ясна.

[Такі палички] усувають [поганий] запах і смак. Бруд з язика, зубів, з рота5.73 [видаляючи], [ця процедура дозволяє добре] відчувати смак [їжі]. Відразу

[досягається] очищення зубів. Караньджа, каравіра, арка, малаті, какубга, асана88 –5.74 [бажано] [гілочки] цих дерев, а також подібних їм [використовувати як] па-

личку для зубів89.Золотими, срібними, мідними, а також зробленими з олова й бронзи,

Переклади

The World of the Orient, 2017, № 1–2 157

5.75 вигнутими, не гострими мають бути скребачки для язика. Той бруд, що на-копичується біля кореня язика, перешкоджає видиху,

5.76 і ним породжується поганий запах. Тому слід [регулярно] чистити язик.Той, хто бажає чистоти, доброго смаку [в роті] й гарного запаху [з рота], хай три-

має [в роті]5.77 [жуйку], що складається з плодів джаті, катуки, пуги, какколи, сукшмайли й

квіткових бруньок лаванґи, а також свіжого листу тамбули й екстракту карпури90.5.78 Будуть сила щелеп, сила голосу, гарний вигляд обличчя, чудове відчуття

смаку й вище задоволення від їжі [в людини, котра полоще рот].5.79 Немає в цієї [людини] сухості в горлі, не боїться вона тріщин губ. Не псують-

ся [її] зуби, корені їхні міцні.5.80 Не болять [вони] й не реагують болісно на кисле, розжовують навіть дуже

тверду їжу – завдяки полосканню сезамовою олією.5.81 Той, хто регулярно змащує олією голову, не страждає від головного болю,

плішивості, посивіння й випадання волосся.5.82 Особливо зростає сила [його] голови й чола. І волосся [в нього] глибоко вко-

рінене, чорне й довге.5.83 Органи чуття очищуються, шкіра обличчя має гарний вигляд. Завдяки зма-

щуванню голови сезамовою олією отримують глибокий сон і щастя.5.84 Якщо регулярно капати олію у вуха, то не буде хвороб, викликаних розла-

дом вати, [а також не буде] кривошиї, тризму щелепи, приглухуватості.5.85 Як від змазування олією глечик, суха шкіра й вісь [воза] стають цупкими й

міцними,5.86 так від олійного масажу тіло стає міцним, шкіра – гарною, [організм] – не-

сприйнятливим до хвороб вати, витривалим.5.87 У тактильному органі переважає повітря. Тактильний орган міститься в

шкірі. Олійний масаж надзвичайно корисний шкірі, тому нехай людина застосовує його.

5.88 У того, хто регулярно застосовує олійний масаж, тіло не дуже пошкоджуєть-ся навіть від удару або важкої роботи.

5.89 [Його] шкіра гладенька, тіло міцне, сильне, має приємний вигляд. Завдяки регулярному олійному масажу людина навіть менше старіє.

5.90 Шорсткість, нерухомість, сухість, втома й оніміння стоп відразу ж зникають від застосування олійного масажу.

5.91 Отримується м’якість, сила, витривалість стоп. Досягається ясність зорово-го сприйняття, й заспокоюється [тілесне] повітря91.

5.92 Завдяки олійному масажу стопи не буде невралгії сідничного нерва, тріщин на стопах, стенозу судин і стиснення зв’язок стопи.

5.93 Змазування тіла олією усуває поганий запах, позбавляє від огрядності, сонли-вості, свербіння, неприємною бруду й відразливої пітливості.

5.94 Купання очищує, посилює статевий потяг, животворить, знімає втому, зми-ває піт і бруд, робить тіло сильним і дуже сприяє посиленню оджаса92.

5.95 Носіння чистого одягу сприяє привабливості, повазі, довголіттю, радості, шляхетності, красі, усуває безталанність (alakṣmī).

5.96 Ароматичні речовини й гірлянди посилюють статевий потяг, надають [тілу] приємний запах, сприяють довголіттю, привабливості, надають тілу тонус і силу; вони приємні для розуму й усувають безталанність.

5.97 Носіння прикрас і самоцвітів сприяє благополуччю (dhanya), благоденству (maṅgalya), довголіттю, красі, захищає від недоброго, радує, сприяє привабливості й посилює оджас.

5.98 Часте очищення стоп і шляхів [виходу з тіла] нечистот [говорить] про ро-зумність і порядність, сприяє довголіттю, усуває безталанність і [особливості епо-хи] калі93.

Переклади

158 Східний світ, 2017, № 1–2

5.99 Стрижка волосся, бороди та нігтів покращує тонус тіла, посилює статевий потяг, сприяє довголіттю, чистоті й гарному зовнішньому вигляду.

5.100 Носіння взуття корисне для очей і шкіри [стоп], захищає стопи від нега-тивних [впливів], сприяє набуттю сили, наступальності (parākrama), щастя, поси-лює статевий потяг.

5.101 Сказано, що використання парасольки захищає від недоброго, від сонця, вітру, бруду, дощу; [парасолька] укриває, сприяє силі й приносить благо.

5.102 Використання ціпка – опора тому, хто спотикається, усунення ворогів, під-тримка довголіття, свобода від страху.

5.103 Нехай мудрий буде уважний щодо догляду за своїм тілом, як повелитель міста [уважний] до міста й колісничий – до колісниці.

І ще:5.104 Нехай [людина] використовує лише такі засоби підтримки [свого] життя,

які не суперечать дгармі. І, звичайно, [так] отримуються спокій, медитація (ādhyāna), щастя.

Підсумкові вірші5.105 Обсяг [з’їденої] їжі, обсяг [їжі] з урахуванням її тяжкості або легкості, їжа,

прийняття якої забороняється, і [їжа, прийняття] якої дозволяється,5.106 аньджана, сигари [з лікарських трав], виготовлення трьох видів сигар,

[благотворні] наслідки вдихання диму [лікарських трав], час і частота вдихання та-кого диму,

5.107 ознаки розладів і їхнє лікування, протипоказання для вдихання диму [лі-карських трав], матеріал мундштука для вдихання диму, види мундштуків,

5.108 властивості назальної терапії, які й коли повинні проводитися назальні процедури, як і якою паличкою для чищення зубів користуватися, їхні властивості,

5.109 які й для чого тримаються в роті [компоненти жувальної суміші], які влас-тивості олійного полоскання, що дає змазування голови олією,

5.110 також закапування олії у вуха, олійний масаж, масаж стоп, змащування олією частин тіла, купання й носіння чистого одягу, ароматизатори та носіння при-крас,

5.111 очищення шляхів [виходу з тіла] нечистот, стрижка волосся, властивості взуття, парасольки й ціпка – про це сказано в цьому розділі, [що має назву] “Помір-ність у їді”.

Так у трактаті Аґнівеші, відтвореному Чаракою, у розділі “Загальні положення” закінчується п’ята глава, що має назву “Помірність у їді”.

Глава 6. те, що слід їсти (tasyāśitīya) [Друга з чотирьох глав про здоров’я (svas-tha)]

6.1 Отже, роз’яснення глави “Те, що [слід] їсти”. 6.2 Так сказав Бгаґаван Атрея.6.3 Збільшується від з’їденої їжі сила й [поліпшується] зовнішній вигляд того,

хто знає, яку їжу [треба] їсти в [різні] пори року, і харчується відповідно.6.4 Слід знати, що рік розділений на шість сезонів. У періоді адана (ādāna), коли

сонце йде на північ, три сезони, починаючи з пізньої зими й закінчуючи літом. Пе-ріод вісарґа (visarga), коли сонце йде на південь, ділиться, знов-таки, на три пори року, починаючи із сезону дощів і закінчуючи ранньою зимою94.

6.5 Під час вісарґи вітри не надто сухі – не такі, як під час адани. У місяця [в цей час] неослаблена сила; він постійно наповнює своїми прохолодними променями світ. Тому [вісарґа] приємна. Адана, навпаки, вогняна. Ці двоє – сонце й вітер, – а та-кож місяць підкоряються часу, своїй природі (svabhāva) і їхнім шляхам. Вони впли-вають на [характер] півріччя, пори року, смак [ліків і їжі], [розлад] дош і тілесну силу. Це описується тут.

Переклади

The World of the Orient, 2017, № 1–2 159

6.6 Під час адани променями сонця забирається волога світу. У міру того як на зміну пізній зимі приходить весна, яка змінюється літом, сильні сухі вітри вису-шують [усе], надаючи [рослинам] гіркий, терпкий і гострий смак, який висушує й робить людину слабкою.

6.7 Але під час сезону дощів, осені й зими сонце звертає на південь, і його жар послаблюється часом, траєкторією, хмарами й дощем. Проте [сила] місяця не слаб-шає. Спека у світі спадає від дощової води й [того, що має] смак, який не висушує, – кислий, солоний, солодкий, – від чого сила людини в цей час послідовно зростає.

І ще:6.8 Слід вказати, що на початку вісарґи й у кінці адани людина ослаблена, посе-

редині сила [людини] середня, але в кінці [вісарґи] й на початку [адани] [сила лю-дини] максимальна.

6.9 На початку зими через стикання з холодним повітрям (anila) сила травлення, що протистоїть [холоду], дужої [людини] зростає настільки, що здатна перетравити багато важкої субстанції.

6.10 Коли він95 не отримує належного палива, тоді шкодить народженим у тілі сокам, тому холодна вата в холоді подразнюється.

6.11 Тому нехай [людина] вживає в зимову пору масні, кислі, солоні соки96, жир, м’ясо водяних і болотяних [істот].

6.12 Нехай людина їсть подрібнене м’ясо мешканців нір і хижаків, п’є вино (madirā), ром (sīdhu) та брагу (madhu).

6.13 Не скорочується життя того, хто взимку регулярно вживає коров’яче моло-ко, сік цукрової тростини, жир, олію, новий рис і гарячу воду.

6.14 Нехай вдається до олійного масажу, змащування голови олією, сауни (jen-tāka97), а також живе в опалюваному підземному приміщенні або в ґарбга-ґрісі98.

6.15 Узимку візок, ліжко, сидіння повинні бути встелені покривалом, шкурою антилопи, вовняною покривкою й ковдрою.

6.16 Завжди треба [носити] щільний теплий одяг і змащувати тіло густою (guru) [олією] аґуру. Красуню молоду (pramadā) пишногруду

6.17 з тілом, змащеним аґуру, обіймаючи, нехай ляже, сп’янілий (samada) від лю-бові. Нехай із приходом зими займається сексом досхочу (prakāmam).

6.18 Нехай з настанням холодів уникає їжі й пиття, які легкі й збуджують вату, а також вітрів, недоїдання й рідкої мантхи99.

6.19 Рання й пізня зима схожі. Невелика відмінність: пізньою зимою [перева-жають] сухість, породжена аданою, і холод, народжений хмарами, вітрами й до-щами.

6.20 Тому всі приписи для ранньої зими бажані [й для пізньої зими]. Нехай [лю-дина] залишається в затишному будинку, теплішому, ніж на початку зими.

6.21 Нехай протягом пізньої зими [людина] уникає холодної їжі й пиття, а також того, що збуджує вату: гострого, гіркого й терпкого.

6.22 Навесні [розріджений] променями сонця [й] приведений у рух накопичений слиз перешкоджає тілесному вогню, через що з’являється багато хвороб.

6.23 Тому нехай [лікар] навесні прописує такі процедури, як терапевтична блю-вота й так далі. Нехай [людина] уникає важкої, жирної, кислої, солодкої їжі й ден-ного сну.

6.24 Нехай з приходом весни [людина] регулярно робить фізичні вправи, змащує тіло, вдихає дим лікарських трав, полоще рот і накладає аньджану, очищується те-плою водою.

6.25 [Прописано] змащування тіла чанданою й аґуру. Їжа: з ячменю й пшениці, оленина, кролятина, м’ясо антилопи, перепілки, сірої куріпки.

6.26 Нехай [людина] п’є незіпсовану брагу й ром; нехай навесні насолоджується молодими жінками й гаями.

Переклади

160 Східний світ, 2017, № 1–2

6.27 Влітку волога землі випивається променями сонця. Тоді корисні їжа й пит-во, що солодкі, холодні, рідкі й масні.

6.28 Той, хто влітку вживає холодну кашку (mantha) з цукром, молоко, м’ясо лі-сових тварин і птахів, топлене масло, рис шалі, не помирає [від хвороб].

6.29 Алкоголь – у малих дозах, з великою кількістю води або повністю виклю-чається. Нехай [людина] уникає солоного, кислого, гострого, гарячого й фізичних вправ.

6.30 Удень нехай спить у прохолодній кімнаті; вночі, змастивши тіло сандало-вою пастою, – нагорі, на повітрі, що охолоджується променями місяця.

6.31 Прикрашена намистом з перлів, нехай сидить, насолоджуючись [обмахуван-ням] віялами й дотиком рук, охолоджених сандаловою водою.

6.32 Нехай у літню пору людина, уникаючи сексу, насолоджується гаями, холод-ною водою й квітами.

6.33 У тіла, ослабленого аданою, травлення слабке. І під час сезону дощів воно знову послаблюється через розлади [тілесного] повітря та інших [дош].

6.34 Коли вогонь [травлення] ослаблений під час сезону дощів випарами землі, потоками [води] з хмар, підвищеною кислотністю води, [тілесне] повітря (pavana) та інші [доші] збуджуються.

6.35 Тому під час сезону дощів рекомендується помірність у всьому. Занадто рід-кої каші, денного сну, холодної роси, річкової води,

6.36 [надмірних] фізичних вправ, перегріву на сонці, сексу нехай [людина] уни-кає. Нехай зазвичай готує їжу й питво з медом.

6.37 Якщо під час сезону дощів від сильного дощу дуже холодно, для заспокоєн-ня тілесного повітря повинна прийматися виразно кисла, солона й жирна їжа.

6.38 Задля підтримки вогню [травлення] треба вживати старий ячмінь, пшени-цю, рис шалі з м’ясом лісових тварин і приготованим (saṁskṛta) супом.

6.39 Нехай п’є [такі спиртні напої, як] мадгвіка (mādhvīka) й арішта (ariṣṭa), чис-ту дощову воду, воду з колодязя або ставка, прокип’ячену й охолоджену, з невели-кою кількістю меду.

6.40 [Рекомендовано] розтирання тіла мазями, купання, [носіння] запашних гір-лянд, [носіння] легкого, чистого одягу. Нехай [людина] під час сезону дощів зали-шається в сухому [будинку].

6.41 Восени частини тіла, які звикли до дощу й холоду, раптом нагріваються со-нячним промінням, тому пітта зазвичай збуджується.

6.42 Тоді при бажанні вживаються в [належній] кількості їжа й питво, що солод-кі, легкі, холодні, гіркі й заспокоюють пітту.

6.43 Сказано, що після відходу хмар, [тобто восени], слід їсти перепілок, куріпок, баранину, оленину, кролятину, м’ясо антилопи з рисом шалі, ячменем і пшеницею.

6.44 Після відходу хмар [пропонується] очищення кишківника, кровопускання, вживання топленого масла з гіркими [травами]. [Приписано] уникати перебування на сонці.

6.45 Нехай [людина] уникає жиру, олії, м’яса водяних і болотних істот, лужного, сиру, денного сну, східного вітру.

6.46 Нагріта вдень променями сонця, остуджена вночі місяцем, очищена часом і знезаражена [зіркою] Канопус (agastya)

6.47 осіння вода, яку називають хамсодака100, кришталево чиста, корисна як не-ктар для обмивання, пиття й купання.

6.48 Гідні похвали гірлянди [з] осінніх [квітів], чистий одяг і вечірні місячні про-мені осінньої пори.

6.49 Так, відповідно до [кожної] пори року, описані поведінка й харчування. Коли вони годяться [людині] з огляду на їхню звичність, їх називають окасат-мья101.

Переклади

The World of the Orient, 2017, № 1–2 161

6.50 Хто знає [принцип] узгодження поведінки та харчування, той прагне усуну-ти хвороби протилежними якостями.

Підсумковий вірш6.51 У цій [главі з назвою] “Те, що [слід] їсти” розказано про те, що підходить

людині в той чи інший сезон і що не підходить, та про принципи узгодження.Так у трактаті Аґнівеші, відтвореному Чаракою, у розділі “Загальні положення”

закінчується шоста глава, що має назву “Те, що слід їсти”.

1 Пасивний дієприкметник минулого часу saṁhitā (sam √hā) буквально означає “зібране докупи”. Самхітами називають збірки гімнів чотирьох Вед, а також низку постведійських текстів з йоги та аюрведи.

2 Окрім значення “життя”, слово āyus може перекладатися більш вузьким терміном “вік” (тривалість життя). Тому поняття āyurveda інколи перекладають як “наука про довголіття”.

3 “Аштанґа-хрідая” цитує “Чарака-самхіту”, а в “Сушрута-самхіті” перераховуються ті самі лікарські препарати, що й у “Чарака-самхіті”.

4 Ашвіни (яких звуть Насатья й Дасра) виступають також персоніфікацією світанку й ве-чірніх присмерків.

5 Бгарадваджі приписується авторство низки гімнів Ріґведи. Також він асоціюється з од-нією із зірок сузір’я Велика Ведмедиця, яке в Індії має назву Сім Мудреців (saptarśi).

6 Абу Рейхан Біруні вбачає причину цього в тому, що прозовий текст більше спотво-рюється при переписуванні. Свої слова він підкріплює цитатою з римського лікаря Галена (II ст.): “Окремі знаки для міри ваги ліків спотворюються при переписуванні, а також вна-слідок навмисного спотворення заздрісниками. Тому книги Дамократа про ліки заслугову-ють, щоб їм віддавали перевагу… оскільки вони написані віршами” [Абу Рейхан Бируни 1995, 142]. Однак треба враховувати ще й індійську традицію віршування, що базується на повазі до найдревніших віршованих творів Індії – Вед, які тривалий час передавалися з по-коління в покоління не в письмовій, а в усній формі. Також Біруні робить слушне зауважен-ня: “Метричні твори не вільні від елементів штучності, котрі необхідні для вирівнювання розміру, виправлення відхилень і компенсації неповноти, що веде до вимушеного багато-слів’я. Таким чином, віршована форма творів є однією з причин, які утруднюють вивчення індійської літератури” [Абу Рейхан Бируни 1995, 65].

7 У низці випадків (зокрема, з другої половини вірша 25 п’ятої глави по вірш 28) фор-мальне (по два рядки) розбиття на вірші не збігається з тим, яке мало б бути за змістом. Вірш 5.77 складається з трьох, а не двох рядків.

8 Pañcakarma(n) – “п’ять дій” (процедур) аюрведи, що очищають організм: насья (проце-дура для носа, горла, пазух і голови), терапевтична блювота, очищення тонкого й товстого кишківника проносним, клізма, кровопускання (остання процедура в сучасному світі засто-совується дуже рідко).

9 Початок глави традиційно марковано словом athātas (atha + atas).10 Бгаґаван – (1) пан; (2) Бог.11 Брахмачар’я – цнотливість, обітниця утримання від сексу; послушництво, спосіб жит-

тя цнотливого учня.12 Словом upavāsa може називатися утримання не тільки від їжі, а й від світських утіх.13 Bhikśu – монах, що живе милостинею.14 Вайкханаси (vaikhānasa) – лісові пустельники, які перебувають на третій стадії релі-

гійного життя (vanaprasthāśrama).15 Валакхільї (vālakhilya) – супутники богів, крихітні мудрі істоти завбільшки з палець

людської руки, здатні літати.16 Згідно з “Йога-сутрами” (2:32), ніяма – це чистота, вдоволеність, аскетизм, вивчення

Писання й відданість Богові.17 Дгарма (релігія), артха (мирське благополуччя), кама (земна любов) і мокша (звіль-

нення душі від поневолення матерією) – чотири традиційних мети життя індуса.18 Під “трьома частинами”, вочевидь, треба розуміти етіологію, симптоматику й тера-

пію.

Переклади

162 Східний світ, 2017, № 1–2

19 Sāmānya (загальне), viśeṣa (особливе), guṇa (якість), dravya (субстанція), karma (дія), samāvāya (невіддільна властивість) – шість категорій системи ньяя. Вони пояснені в на-ступних розділах. Див. також: [Завгородній, Луценко 2006, 103–106].

20 Тут сутри – вид повчальної літератури.21 Buddhi – “розум”, siddhi – “досконалість”, smṛti – “пам’ять”, medhi – “розважливість”,

dhṛti – “наполегливість”, kīrti – “cлава”, kṣamā – “поблажливість”, dayā – “співчуття”.22 Dhārin – “те, що утримує [тіло від розкладання]”; jīvita – “життя”; nityaga – “постій-

не”; anubandha – “те, що триває [в низці втілень]”.23 Обидва світи – земне життя та посмертне існування.24 Sāmānya – “спільність”; viśeṣa – відмінність.25 Tridaṇḍa – “потрійна влада” або потрійний посох монаха в деяких течіях індуїзму.26 Ефір, повітря, вогонь, вода, земля.27 Тут маються на увазі такі переліки:

1. Важкість, легкість, холод, жар, масність, сухість, притупленість, гострота, нерухо-мість, рух, м’якість, твердість, чистота, забрудненість, ніжність, жорсткість, грубість, тонкість, в’язкість, текучість.2. Звук, тактильне відчуття, образ, смак, запах.3. Бажання, відраза, насолода, страждання, зусилля (prayatna).4. Вище (para), нижче, сумірність, число, відмінність, відокремленість, обсяг, вико-нання, повторення.

28 Samavāya – “притаманність”.29 Тобто субстанція неодмінно має якості. Наприклад, не буває землі без “земляних”

якостей.30 На відміну від дії, якість не пов’язана з рухом.31 Дгату – сім складових тіла: rasa (життєвий сік), rakta (кров), māṁsa (м’язи), medha

(жир), asthi (кістки), majjā (кістковий мозок), śukra (сім’я).32 Два вмістилища – тіло й розум.33 Під “щастям” тут, вочевидь, слід розуміти здоров’я.34 Доші (doṣa) – три субстанції, що формують біологічний організм: vāta – “фізіологічне

повітря”, утворене поєднанням ефіру й повітря; pitta – “фізіологічний вогонь”, утворений поєднанням вогню й води; kapha – слиз, утворений поєднанням землі й води.

35 Тамас (морок, інертність), раджас (збудження) й саттва (чистота, спокій) – три фун-даментальні якості Всесвіту.

Doṣa означає також “вада, розлад”, і це дозволяє розуміти цей вірш у тому сенсі, що по-рушення рівноваги вати, пітти й капхи викликає хвороби тіла, а хвороби розуму з’являються через вплив на нього раджасу й тамасу.

36 Самадгі – йогічний транс, глибока медитація.37 Три інших елементи – ефір, повітря, вогонь.38 Rocanā – очищена бичача жовч.39 П’ять металів – мідь, срібло, олово, свинець, залізо. Миш’яки (у двоїні) – “червоний

миш’як” і “жовтий миш’як” (сульфіди As).40 Слово śuṅgā може також означати “чашечка квітки” або “ость колоса”.41 Mahāsnehā – суміш чотирьох видів жиру (див. 1.86).42 Hastidantī – кротон Роксбурга, Croton oblongifolius Roxb.; haimavatī – аїр, Acorus cala-

mus Linn.; śyāmā – оперкуліна турпетум, Operculina turpethum R. B., чорний різновид; trivṛt – оперкуліна турпетум, Operculina turpethum R. B., білий різновид; saptalā – мильні боби, Acacia concinna D. C.; śvetanāmā – кліторія трійчаста, Clitoria ternatea Linn., різновид alba; pratyakśreṇī – баліоспермум гірський, Baliospermum montanum Muell-Arg.; gavākṣī – коло-цинт, Citrullus colocynthis Schrad.; jyotiṣmatī – деревогубець волотистий, Celastrus paniculatus Willd; bimbī – кокцинія індійська, Coccinia indica W. et A.; śaṇapuṣpī – кроталярія бородав-часта, Crotalaria verrucosa Linn.; viṣānikā – Helicteres isora Linn.; ajagandhā – Gynadropsis gynandra Linn.; dravantī – ятрофа ґлаундерія, Jatropha glandulifera Roxb.; kṣirīṇī – Mimusops hexandra Roxb. Ідентифікувати рослину adhoguḍā не вдалося.

43 Śveta – кліторія трійчата, Clitoria ternatea Linn., білий різновид.44 Śaṅkhinī – канскора хрестоподібна, Canscora decussata Roem. et Sch.; viḍaṅga – ембелія

смородинова, Embelia ribes Burm.; trapuṣa – огірок, Cucumis sativus Linn.; madana – рандія кущова, Randia dumetorum Lam.; dhāmārgava – гарбуз мочальний, Luffa cylindrica Linn.;

Переклади

The World of the Orient, 2017, № 1–2 163

ikṣvāku – лагенарія звичайна (гарбуз декоративний), Lagenaria siceraria Standl.; jīmūta – люфа колюча, Luffa echinata Roxb.; kṛtavedhana – люфа гранчаста, Luffa acutangula Roxb.; klītaka – локриця, Glycyrrhiza glabra Linn.

45 Prakīryā – цезальпінія гребінчаста, Caesalpinia crista Linn.; udakīrya – індійський бук, Pongamia pinnata Merr.; pratyakpuṣpa – ахірантес шерехатий, Achyranthes aspera Linn.; abhayā – терміналія хебула, Terminalia chebula Linn.; antaḥkoṭarapuspī – арґірея гарна, Argyreia specio-sa Sweet. Назва hastiparṇinī може вказувати на Luffa Foetida Cav. та інші рослини.

46 Kampillaka – малотус філіппінський, Mallotus phillippinensis Muell.; āragvadha – касія трубчаста, Cassia fistula Linn.; kuṭaja – райтія антидизентерійна, Holarrhena antidysenterica Wall.

47 Āsthāpana – один з різновидів клізми.48 Sauvarcala – сода, випарена разом з плодами індійського аґрусу (āmalakī, ембліка лі-

карська); saindhava – кам’яна сіль; viṭ – нашатир (хлористий амоній, NH4Cl); aubhida – зем-ляна сіль. Назви видів солі в різних джерелах можуть не збігатися.

49 Sāmudra – морська сіль. 50 Kuṣṭha – шкірні хвороби, з проказою включно; kilāsa – різновид лейкодерми.51 Annapanāvidhi – 27-ма глава цього розділу.52 Snuhī – молочай олеандролистий, Euphorbia neriifolia Linn.; arka – калотропис висо-

кий, або содомське яблуко, Calotropis procera R. Br. Однозначно ідентифікувати рослину aśmantaka не вдалося.

53 Pūtīka – цезальпінія гребінчата, Caesalpinia crista Linn.; kṛṣnagandhā – морінга масля-ниста, Moringa олійна Lam.; tilvaka – сімплокос гроноподібний, Symplocos racemosa Roxb.

54 Alajī – можливо, запалення ока.55 Virecana – очищення (особливо кишківника та голови); очищувальна субстанція (особ-

ливо проносне).56 Шість умістилищ – шість частин рослин, які можна використовувати для віречани.57 Вочевидь, “Калпа-упанішадою” тут названо “Калпа-стхану” – сьомий розділ “Чарака-

самхіти”.58 Тобто 133.59 Тобто 39.60 Тобто 110. Jīmūta – люффа колюча, Luffa echinata Roxb.; iksvāku – лагенарія звичайна

(кабак декоративний) Lagenaria siceraria Standl.; dhāmārgava – гарбуз мочальний, Luffa cy-lindrica Linn.; kuṭaja – голаррена антидизентерійна, Holarrhena antidysenterica Wall.; kṛtaved-hana – люфа гостроребра, Luffa acutangula Roxb.; trivṛt – оперкуліна турпетум, Operculina turpethum R. B.

61 Caturaṅgula – кассія трубчаста, Cassia fistula Linn.; lodhra – симплокос кетяговий, Sym-plocos recemosa Roxb.; mahāvṛkṣa – молочай олеандролистий, Euphorbia neriifolia Linn.; saptalā – мильні боби, Acacia concinna D. C.; śaṅkhinī – канскора хрестоподібна, Canscora decussata Roem. et Sch.; dantī – баліоспермум гірський, Baliospermum montanum Muell-Arg.; dravantī – Jatropha glandulifera Roxb.

62 Svarasa – сік; kalka – паста; śṛta – відвар, śīta – “холодне”, phāṇṭa – “проціджене”.63 Bhedanīya – “таке, що сприяє відокремленню [від організму поганих субстанцій]”.64 В оригіналі використано слово tṛpti, яке означає “задоволеність” або навіть “відраза”.

Ймовірно, мається на увазі хибне відчуття ситості, відраза до їжі.65 Anuvāsana – олійна клізма.66 “Аюрведа-діпіка” Чакрапарні Дати пояснює, що зілля, “яке забарвлює кишківник”

(purīṣ-virajanīya), – засіб, що виводить з калом надлишкові доші.67 Див. шостий вірш цієї глави.68 Слово taṇḍula може вказувати не лише на рис, а й на інші злаки.69 Kūrcikā й kilāṭa – згущене молоко (можливо, його різновиди).70 Āmalakī або āmalaka – ембліка лікарська (індійський аґрус), Emblica officinalis Gaertn.71 Словом jāñgala може називатися не лише оленина, а й м’ясо інших диких тварин.72 Añjana – сірчиста сурма; використовується в косметиці як чорна фарба для вій та брів.73 У трактаті XVI ст. “Бхавапракаша” сказано, що rasañjana – це препарат барбарису

остистого (dāruharidra), але зустрічаються й інші тлумачення, наприклад: примочки з мідно-го купоросу з куркумою, або з мідної окалини з рослиною амомум, або зі свинцевої руди. Гіперсекреторна сльозотеча викликається, очевидно, заради видалення надлишку капхи.

Переклади

164 Східний світ, 2017, № 1–2

74 Hareṇukā – горох, Pisum sativum Linn.; priyaṅgu – калікарпа великолиста, Callicarpa macrophylla Vahl.; pṛthvīkā – чорний кмин, Nigella sativa Linn.; keśara – мезуя залізна, Mesua ferrea Vahl.; nakha – “ніготь” (можливо, назва якоїсь рослини); hrīvera – павонія духмяна, Pavonia odorata Willd.; candana – сандалове дерево, Santalum album Lin.; patra – малабарська кориця, Cinnamomum tamala Nees et. Eberum.; tvak – коричник цейлонський, Cinnamomum zeylanicum Blume., ela – кардамон справжній, Elettaria cardamomum Maton.; uśīra – ветіве-рія, Vetiveria zizanioides Nash.; padmaka – вишня гімалайська (слива вишнеподібна), Prunus cerasoides D. Don.; dhyāmaka – лимонне сорго (індійська лимонна трава), Cymbopogon schoenanthus Spreng.; madhuka – мадука індійська Madhuca indica J. F. Gmel.; māṁsī – нард, Nardostachys jatamansi DC.; guggulu – миртове дерево, Commifora mukul Engl.; aguru – алой-не дерево, Aquilaria agallocha Roxb.; nyagrodha – фікус бенгальский, Ficus bengalensis Linn.; udumbara – фікус гроноподібний, Ficus racemosa Linn.; aśvattha – фікус священний, Ficus re-ligiosa Linn.; plakṣa – фікус лакор, Ficus lacor Buch-Ham., vanya – смикавець, Cyperus tenui-florus Rottb.; sarja – ватерія індійська, Vateria indica Linn., mustā – різновид смикавця, Cyperus rotundus Linn.; ṣaileya – пармелія продірявлена, Parmelia perforata Ach.; kamala – ло-тос горіхоносний, Nelumbo nucifera Gaertn., utpala – латаття біле, Nymphaea alba Linn.; śrīveṣṭaka – смола сосни Роксбурга, Pinus roxburghii Sargent.; śallakī – босвелія, Boswellia serrata Roxb.

75 “П’є” – вдихає дим.76 Śaṅkhaka – гострий біль і припухлість у ділянці скронь. Rohiṇi – сильний болючий на-

бряк кореня язика.77 Те – займенник, яким тексти індуїзму часто називають Вищу Реальність.78 Вочевидь, мається на увазі, що разом треба зробити дев’ять (тричі по три) вдихів.79 Ймовірно, третій мундштук має бути довжиною в 36 пальців (24х1,5).80 Мабуть, мається на увазі, що мундштук зроблено з відрізка стебла бамбука з трьома

вузлами-колінами.81 Kola – китайський фінік, Zizyphus jujuba Lam.82 Тобто навіть у літньому віці волосся не дуже сивіє, голова не тіпається, обличчя не по-

кривається зморшками і т. д.83 Дарві – барбарис остистий, Berberis aristata Dc.84 Bala – сіда серцелиста, Sida cordifolia Linn., а також сіда ромбоподібнолиста (Sida

rhombifolia Linn.).85 Prapauṇḍarīka – червоний лотос, або нільська лілія, Nymfaea lotus Linn.; sūkṣmailā –

кардамон справжній, Elettaria cardamonum Maton.; bilva – айва бенгальська, Aegle marmelos Corr.; sārivā – індійська сасапаріль, Hemidesmus indicus R. B.; sthirā – десмодіум гангський, Desmodium gangeticum DC.; jīvantī – лептаденія сітчаста, Leptadenia reticulata W et A.; pṛś-niparṇī – урарія смолиста, Uraria picta Desv.; suradāru – кедр гімалайський, Cedrus deodara Loud.; śatāvrī – спаржа гроноподібна, Asparagus racemosus Willd.; bṛhatī – паслін індійський, Solanum indicum Linn.; vyāghrī – паслін жовтоплідний, Solanum xanthocarpum Schad. et Wendel.; surabhī – плюхея гостролиста, Pluchea lanceolata Oliver et Hiern.; padma – лотос го-ріхоносний, Nelumbo nucifera Gaertn.

86 Pala – 48 мілілітрів.87 Згідно з “Аюрведа-діпікою” Чакрапані Дати, курс терапії триває тринадцять днів: сім

днів лікування, що перемежовуються шістьма днями відпочинку.88 Karañja – індійський бук, Pongamia pinnata Merr.; karavira – олеандр індійський, Nerium

indicum Mill.; mālatī – аґаносма дихотомічна, Aganosma dichotoma K. Schum.; kakubha – тер-міналія арджуна, Terminalia arjuna W et A.; asana – терміналія повстяна, Terminalia tomento-sa W. et A.

89 В Індії зуби традиційно чистять паличкою: кінчик гілочки розжовується, від чого з во-локон деревини утворюється своєрідна щіточка.

90 Jātī – мускатний горіх, Myristica fragrans Houtt.; kaṭuka – бамія (окра), Hibiscus abelmo-schus Linn.; pūga – бетелева пальма, Areca catechu Linn.; kakkola – перець кубеба, Piper cubeba Linn.; sūkṣmailā – кардамон справжній, Elettaria cardamonum Maton.; lavaṅga – гвоз-дика, Syzigium aromaticum Merr. et. L. M., tāmbūla – бетель, Piper betle Linn.; karpūra – кам-форове дерево, Cinnamomum camphora Nees et. Eberm.

91 Вважається, що на стопах є вихід каналу (nāḍī), пов’язаного із зором. Див. також вірш 5.100.

92 Ojas – один з видів тілесної енергії, “сяйво” тіла.

Переклади

The World of the Orient, 2017, № 1–2 165

93 Згідно з космогонією індуїзму епоха калі – останній і найскрутніший із чотирьох ета-пів існування людства.

94 В Індії розрізняють шість пір року, які мають такі санскритські назви: шішіра (śiśira) – пізня зима, місяці мага (māgha, січень-лютий) і пхалґуна (phālguna, лютий-березень), васан-та (vasanta) – весна, місяці чайтра (caitra, березень-квітень) і вайшякха (vaiśākha, квітень-травень), ґрішма (grīṣma) – літо, місяці дж’яйштха (jyaiṣṭha, травень-червень) і ашадга (aṣāḍhā, червень-липень), варша (varṣā) – сезон дощів, місяці шравана (śrāvaṇa, липень-серпень) і бгадрава (bhādrava, серпень-вересень), шярат (śarat) – осінь, місяці ашвіна (āśvina, вересень-жовтень) і карттіка (kārttika, жовтень-листопад), хеманта (hemanta) – ран-ня зима, місяці марґашірша (mārgaśīrṣa, листопад-грудень) і пауша (pauṣa, грудень-січень).

95 Тут “він” – вогонь травлення.96 Слово rasa можна перекласти не лише як “сік”, але і як “смак”.97 Облаштування джентаки описано у вірші 14:46 першого розділу.98 Тут garbha-gṛha – внутрішня кімната будинку.99 Mantha – суміш; напій з різних компонентів; рідка каша.100 Haṁsodaka (haṁsa + udaka) – букв. “лебедина вода”.101 Okasātmya (okas + ātmya) – щось абсолютно звичне організму, таке, що не впливає на

нього негативно. Традиційно як приклад наводять зміїну отруту, що не шкодить змії.

літератураАбу Рейхан Бируни. индия / Перевод А. Халидова, Ю. Завадского. Комментарии В. Эр-

мана, А. Халидова. Москва, 1995. (Репринтне відтворення видання 1963 року).Завгородній Ю., Луценко Д. “Вайшешика-сутри” Канади (I.1.1–48). Переклад та історико-

філософський коментар // Філософська думка, 2006, № 6.Новая философская энциклопедия / Под редакцией В. С. Стёпина. В 4 тт. Москва, 2001.Рибалкіна Ю. Лексика на позначення рослин та рослинних препаратів в індійській тра-

диційній медицині // літературознавчі студії. Вип. 39. Ч. 2. Київ, 2013.Эрман В. Аюрведа // индуизм. джайнизм. сикхизм: словарь. Москва, 1996.Agniveśa’s Caraka Saṁhita. Text with English Translation & Critical Exposition based on

Cakrapāṇi Datta’s Āyurveda Dīpikā by Dr. Ram Karan Sharma and Vaidya Bhagwan Dash. Vols 1–7. Varanasi, 2008.

Balodhi J. P. Constituting the outlines of a philosophy of Ayurveda: mainly on mental health import // Indian Journal of Psychiatry, 1987, No. 29 (2).

Jalpakalpataru, the complete text of Caraka Saṁhita, edited by Kaviraja Gangadhara with commentary. Vols 1–3. Second Edition. Calcutta, 1880–81.

Caraka Saṁhita (Agniveśa Saṁhita as revised by Caraka and Dṛḍhabala), with Āyurveda Dīpikā, the commentary of Cakrapāṇi Datta / Ed. by Vaidya Jādavaji Trivikramji Ācārya. Third edition. Bombay, 1941.

Caraka Saṁhita (a Scientific Synopsis) by Priyadaranjan Rāy and Hirendra Nath Gupta. New Delhi, 1965.

Charaka Samhita / Ed. by Sri Gulab Kunverba Ayurvedic Society, with introduction, commen-tary and indices including English, Hindi and Gujarati translations. Vols 1–6. Jamanagar, 1949.

Charaka-samhita // Encyclopædia Britannica. – https://www.britannica.com/topic/Chara-ka-samhita

Charaka Samhita. Handbook on Ayurveda / Ed. by Gabriel Van Loon. In two volumes. Morrisville, 2003.

The Charaka-Samhita by Mahamuni Agnibesha, revised by Maharshi Charaka, com-piled and edited by Kabiraj Debendranath Sen and Kabiraj Upendranath Sen [санскритською мовою]. Calcutta, 1897.

The Charakasamhitā of Agniveśa Revised by Charaka and Dridhabala / Ed. by Sāhitya Āyurvedācharya Pandit Tārādatta Patna. Pt. I. Benares, 1937.

Summaries

The World of the Orient, 2017, № 1–2 213

мутпаде, или Двенадцатичленной формуле взаимозависимого возникновения, Мира людей). В контексте выявленных изменений определение Юрием Рерихом танки как монгольской по происхождению не противоречиво, поскольку она явно восхо-дит к установленному монгольскому изводу, но требует уточнения – “в Калмыкии”. Практически ничего не известно о том, как происходило создание и распростране-ние в тибетском сакральном искусстве сюжетов с изображениями Будды Шакьяму-ни в контексте “Бхавачакры”. Также ничего не известно и о том, как происходило дальнейшее распространение этих сюжетов на земли, что оказались в зоне влияния тибетской цивилизации.

CHaraKa SamHiTaTHe FirST, FOurTH (ParTiaL), FiFTH,

aND SiXTH CHaPTerS OF THe FirST SeCTiON /Translation from Sanskrit and Comments by D. Burba

This publication presents a Ukrainian translation of the first, fourth (partial), fifth, and sixth chapters of the first section of the comprehensive Sanskrit treatise Charaka Samhi-ta. As it exists today, this text is thought to have arisen in the 1st century CE. Charaka Samhita together with the Sushruta Samhita and the Ashtanga Hridaya are recognized as the “Great Trio” or three basic texts of traditional Indian medicine known as Ayurveda. The authorship of this authoritative work is usually attributed to Charaka, the court phy-sician of the king Kanishka, who ruled the Kushan Empire, an ancient state on the terri-tory of the north Indian subcontinent, Afghanistan, and parts of Central Asia.

The first of the eight sections of Charaka Samhita is called Sūtrasthāna which can be translated as General Provisions. Thirty chapters of this section are divided into seven quads (catuṣka) plus two more chapters.

The first chapter sets forth the story of the appearance of Charaka Samhita, transmit-ted supposedly to earth by the gods in order to help mankind to deal with the emerging diseases. It also provides a list of divine and earthly ayurvedic teachers’ names and de-fines the concepts such as life and Ayurveda. This chapter examines a number of specific concepts of philosophical systems Vaisheshika and Nyaya, ayurvedic ideas about the structure of the human body, causes of disease and methods of their elimination. There are substances listed, with their properties, which can serve as medicine, as well as the signs of a real physician. The subject of the fourth chapter is purgatives. In the fifth chap-ter, author first talks about quantitative dietetics and lists desirable (suitable) and undesi-rable (unsuitable) foods, then he turns to the theme of caring for а body. The sixth chapter is the description of peculiarities of six Indian seasons and of harmonization of diet and lifestyle with them. All chapters concluded with summary lists of their contents.

чАРАКА-САМХІТАглАВИ 1, 4–6 пЕРШОгО РОЗДІлУ /

Переклад із санскриту та коментарі Д. В. БурбиУ цій публікації представлено український переклад першої, четвертої (частко-

во), п’ятої й шостої глав першого розділу фундаментального санскритського трак-тату “Чарака-самхіта”, який набув теперішнього вигляду, ймовірно, в I ст. н. е. Ра-зом із “Сушрута-самхітою” та “Аштанґа-хрідаєю” книга складає “велику трійцю” засадничих текстів традиційної індійської медицини, відомої як аюрведа. Автор-ство цієї найавторитетнішої праці з аюрведи зазвичай приписують Чараці, придвор-ному лікарю царя Канішки, правителя Кушанського царства – стародавньої держа-ви на території сучасної Середньої Азії, Афганістану, Пакистану та Північної Індії.

Перший з восьми розділів “Чарака-самхіти” має назву Sūtrasthāna, що можна пе-рекласти як “Загальні положення”. Тридцять глав цього розділу поділені на сім “четвірок” (catuṣka), плюс ще дві глави.

Summaries

214 Східний світ, 2017, № 1–2

У першій главі розповідається історія появи “Чарака-самхіти”, яка нібито була передана на землю богами, щоб допомогти людям боротися з хворобами. Нази-ваються імена божественних і земних вчителів традиції аюрведи, дається визна-чення понять “життя” й “аюрведа”, розглядається низка специфічних понять філо-софських систем вайшешика та ньяя, викладаються аюрведичні уявлення про будову людського організму, називаються причини хвороб і методи їхнього усунен-ня, перелічуються речовини, які можуть правити ліками, та їхні властивості, а та-кож наводяться ознаки справжніх лікарів і осуджуються псевдолікарі. Четверта глава присвячена очищенню організму. У п’ятій главі спочатку мова йде про помір-ність у їді, про бажану й небажану їжу, а далі йдеться про догляд за тілом. Шоста глава присвячена особливостям шести індійських пір року й узгодженню з ними свого харчування й стилю життя. Усі глави завершуються підсумковим переліком їхнього змісту.

чАРАКА-САМХИТАглАВЫ 1, 4–6 пЕРВОгО РАЗДЕлА /

Перевод с санскрита и комментарии Д. В. БурбыВ данной публикации представлен украинский перевод первой, четвертой (ча-

стично), пятой и шестой глав первого раздела фундаментального санскритского трактата “Чарака-самхита”, обретшего нынешний вид, вероятно, в I в. н. э. Вместе с “Сушрута-самхитой” и “Аштанга-хридаей” книга составляет “великую тройку” базовых текстов традиционной индийской медицины, известной как аюрведа. Ав-торство этой авторитетнейшей работы по аюрведе обычно приписывают Чараке, придворному врачу царя Канишки, правившего Кушанским царством – древним го-сударством на территории современной Средней Азии, Афганистана, Пакистана и Северной Индии.

Первый из восьми разделов “Чарака-самхиты” называется Sūtrasthāna, что мож-но перевести как “Общие положения”. Тридцать глав этого раздела разделены на семь “четверок” (catuṣka), плюс еще две главы.

Первая глава излагает историю появления “Чарака-самхиты”, которая якобы была передана на землю богами, чтобы помочь людям бороться с болезнями. Назы-ваются имена божественных и земных учителей традиции аюрведы, дается опреде-ление понятий “жизнь” и “аюрведа”, рассматривается ряд специфических понятий философских систем вайшешика и ньяя, излагаются аюрведические представления о строении человеческого организма, называются причины болезней и методы их устранения, перечисляются вещества, которые могут служить лекарством, и их свойства, а также приводятся признаки настоящих врачей и осуждаются лжелекари. Четвертая глава посвящена очищению организма. В начале пятой главы сказано об умеренности в еде, о желательной и нежелательной пище, а потом речь идет об ухо-де за телом. Шестая глава посвящена особенностям шести индийских времен года и согласованию с ними своего питания и образа жизни. Все главы завершаются итоговым перечнем их содержания.