Issue 3 2014

МІНІСТЕРСТВООСВІТИІНАУКИУКРАЇНИЛУЦЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙТЕХНІЧНИЙУНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТОБЛІКУІФІНАНСІВНААНННЦ«ІНСТИТУТАГРАРНОЇЕКОНОМІКИ»НААН

ФЕДЕРАЦІЯАУДИТОРІВ,БУХГАЛТЕРІВІФІНАНСИСТІВАПКУКРАЇНИНАУКОВИЙКЛУБ«SOPHUS»

ІІННССТТИИТТУУТТББУУХХГГААЛЛТТЕЕРРССЬЬККООГГООООББЛЛІІККУУ,,ККООННТТРРООЛЛЬЬТТААААННААЛЛІІЗЗ

ВВУУММООВВААХХГГЛЛООББААЛЛІІЗЗААЦЦІІЇЇ

Міжнароднийзбірникнауковихпраць

Випуск3

м.Луцьк–2014

2

УДК657.1:657.6:658.8ББК65.052.9(4укр)2І69

Інститут бухгалтерського обліку, контроль та аналіз в умовахглобалізації:міжнароднийзбірникнауковихпраць.Випуск3.(м.Луцьк)/відпов.ред.Н.В.Семенишена.–Тернопіль:Крок,2014.–332с.

ISBN978-617-692-248-3

Збірник наукових праць містить статті і результати наукових досліджень,оприлюдненні на Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції “Розвитокбухгалтерського обліку, контролю та аналізу в умовах інституціональних змінглобальної економіки” (16 грудня 2014 р.), яка відбулася на web-сайтіwww.sophus.at.ua, та спрямовані на формування теоретичних і практичних засадбухгалтерськогообліку,контролютааналізувумовахглобальнихекономічнихзмін.Редакційнаколегія:

ЖукВ.М.,д.е.н.,член-кореспондентНААН(Україна),ДерійВ.А.,д.е.н.,в.о.професора(Україна),ЛупенкоЮ.О.,д.е.н.,професор(Україна),КірейцевГ.Г.,д.е.н.,професор(Україна),ПетрукО.М.,д.е.н.,професор(Україна),ХоминП.Я.,д.е.н.,професор(Україна),СадовськаІ.Б.,к.е.н,професор(Україна),СеменишенаН.В.к.е.н.,доцент(Україна),АльбрехтД.,д.е.н.,професор(СполученіШтатиАмерики),ВахрушинаМ.А.,д.е.н.,професор(РосійськаФедерація)

РекомендованододрукуРадоюфакультетуоблікуіфінансівЛуцькогоНТУ(протокол№5від12.12.2014р.)

Відповідальнийредактор:к.е.н.,доцент,Н.В.Семенишена

Відповідальність за зміст і достовірність публікацій несуть автори науковихпраць. Точки зору авторів публікаційможутьне співпадати з точкою зору редколегіїзбірника.ISBN978-617-692-248-3

ÓЛуцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет,2014ÓКрок,2014

http://www.sophus.at.ua/

3

MINISTRYOFEDUCATIONANDSCIENCEOFUKRAINELUTSKNATIONALTECHNICALUNIVERSITY

INSTITUTEOFACCOUNTINGANDFINANCENAASNSC"INSTITUTEOFAGRARIANECONOMICS"NAAS

FEDERATIONOFAUDITORS,ACCOUNTANTSANDFINANCIALAICOFUKRAINESCIENTIFICCLUB«SOPHUS»

TTHHEEIINNSSTTIITTUUTTEEOOFFAACCCCOOUUNNTTIINNGG,,CCOONNTTRROOLLAANNDDAANNAALLYYSSIISSIINNTTHHEE

GGLLOOBBAALLIIZZAATTIIOONNCCIIRRCCUUMMSSTTAANNCCEESS

Internationalcollectionofscientificpapers

Issue3

Lutsk–2014

4

UDC657.1:657.6:658.8BBK65.052.9(4ukr)2

Theinstituteofaccounting,controlandanalysisintheglobalizationcircumstances : internationalcollectionofscientificpapers. Issue3. (Lutsk) /сontributingeditorN.V.Semenyshena.–Ternopil:Krok,2014.–332p.

ISBN978-617-692-248-3

Thescientificpaperscollectioncontainsarticlesandtheresearchresults,releasedbytheinternationalscientific-practicalInternet-conference"Developmentofaccounting,controlandanalysisintheglobaleconomyofinstitutionalchanges"(December,162014),whichwasheld onweb-sitewww.sophus.at.ua, and are aimed at developing theoretical and practicalbasesofaccounting,thecontrolandanalysisinthecontextofglobaleconomicchanges.Editorialboard:

ZhukV.,DoctorofEconomics,CorrespondingMember,NAAS(Ukraine),DeriyV.,DoctorofEconomics,theexecutivedutyofProfessor(Ukraine),LupenkoY.,DoctorofEconomics,Professor(Ukraine),KireytsevG.,DoctorofEconomics,Professor(Ukraine),PetrukA.,DoctorofEconomics,Professor(Ukraine),KhominP.,DoctorofEconomics,Professor(Ukraine),SadovskaI.,PhD,Professor(Ukraine),SemenyshenaN.,Ph.D.,associateProfessor(Ukraine),AlbrechtD.,AccountingProfessor(USA),VakhrushinaM.,DoctorofEconomics,Professor(RussianFederation)RecommendedforpublicationbyCounciloftheFacultyofAccountingandFinanceLutskNTU

(protocol#5,from12.12.2014)

Contributingeditor:Ph.D.,associateProfessor,N.V.Semenyshena

The content and authenticity of of publications are the authors of scientific papers.Viewsoftheauthorsofpublicationsdonotnecessarilyreflecttheviewsoftheeditorialboardofthepublication.ISBN978-617-692-248-3

ÓLutsknationaltechnicaluniversity,2014ÓKrok,2014

5

ЗМІСТ

РРООЗЗВВИИТТООККППААРРААДДИИГГММТТААТТЕЕООРРІІЇЇББУУХХГГААЛЛТТЕЕРРССЬЬККООГГООООББЛЛІІККУУ::ЕЕВВООЛЛЮЮЦЦІІЙЙННИИЙЙППІІДДХХІІДДТТААППООДДААЛЛЬЬШШИИЙЙГГЕЕННЕЕЗЗИИССООББЛЛІІККООВВООЇЇДДУУММККИИ

BashevaSnejanaTranspositionofdirective2013/34/EUinTheRepublicofBulgaria-challenges,problemsandpossiblesolutions

10

БруханськийРусланПослідовністьпобудовистратегічногоуправлінськогооблікунасільськогосподарськихпідприємствах

16

ДідоренкоТетянаОрганізація–предметметодологіїбухгалтерськогообліку

19

КацельМарія,ГанінВікторУправліннявиробничимизапасамипідприємства

22

КрочакОксанаВитратиякодинізосновнихоб’єктівуправлінськогообліку

25

ЛободаНаталяОбліково-аналітичнийкомпонентгосподарськоїдіяльностіустановохорониздоров'яупрагматичномуконтекстієвроінтеграційнихпроцесів

29

МошураВікторіяОблікгрошовихкоштів:історичнийаспект

32

ПархоменкоВікторіяПідвищенняефективностівикористанняосновнихзасобів–важливийрезервпідвищенняефективностівиробництванапідприємстві

35

ПередерієнкоНадіяАктуальніпитаннябухгалтерськогооблікувитратзподаткунаприбуток

38

СадовськаІрина,ВоздіганАртемІсторичнийаспектформуванняамортизаційноїполітикивУкраїні

42

ЦапСвітланаРозвитоксільськихтериторійякінструментпідвищеннярівняжиттясільськогонаселенняІвано-Франківськоїобласті

46

ШматАнастасіяДеякіаспектитрансформаціїнарахуваннятаутриманнязфондуоплатипраціпрацівниківвійськовогозбору

48

ППРРООББЛЛЕЕММИИООББЛЛІІККООВВООГГООТТААААННААЛЛІІТТИИЧЧННООГГООЗЗААББЕЕЗЗППЕЕЧЧЕЕННННЯЯФФУУННККЦЦІІООННУУВВААННННЯЯ

ООРРГГААННІІЗЗААЦЦІІЙЙТТААІІННССТТИИТТУУЦЦІІЙЙННІІЗЗААССААДДИИВВППРРООВВААДДЖЖЕЕННННЯЯММССФФЗЗ

БояроваОлена,ПусьСергійОсобливостіскладаннярічноїфінансовоїзвітностісуб’єктамалогопідприємництва

53

БрикГалинаОбліково-аналітичнезабезпеченняуправліннявитратамипідприємства

56

ГордійчукМаргаритаПроблемиоблікунематеріальнихактивіввУкраїні

59

ДолюкАллаОрганізаціябухгалтерськогооблікуматеріальногостимулюванняпродуктивностіпраці

62

ЗаверухаТетянаАналізділовоїактивностіпідприємствазапоказникамиекономічногозростання

66

ЗозулякМартаАналітичнезабезпеченняантикризовогоуправлінняпідприємством

69

6

КоваленкоВікторія,РазборськаОленаОсобливостіобліково-аналітичногозабезпеченняекономічноїбезпекидіяльностібюджетнихустанов

72

КовальчукАнна,НевдахСергейРазвитиеконсолидированнойфинансовойотчетностивРеспубликеБеларусь

75

КовшарМаріяВрегулюванняметодологіїоблікузапасівстандартами:вітчизнянийтазарубіжнийдосвід

78

ЛепетанІнна,ПавленкоОленаМетодиоблікувитрат:вітчизнянийтазарубіжнийдосвід

82

МахотаАллаОсобливостівизнанняфінансовихінвестицій

84

НоводворськаВікторія,МандибураВікторіяПервиннаобліковадокументація–основнеджерелоекономічноїінформації

88

ОстапенкоЮліяНепрямівитратитапорядокїхрозподілувсудноплавнихкомпаніях

92

PetrovaDianaMaindriversoftheprocessesofglobalizationinthefieldofaccounting

95

ПігошВасильПроблемивпровадженнябухгалтерськогооблікузаНП(С)БОвдержавномусекторі

99

PozharevskaRumianaChallengesfortheaccountingtheoryinviewoftherecognitionofnewintellectualpropertyitems

103

РотарАнастасіяОблікосновнихзасобівзурахуваннямпринципівтаположеньміжнароднихстандартів

106

СадовськаІрина,ДрождінаІннаКласифікаціявитратнасільськогосподарськихпідприємствах

110

ТодерішинаЕрікаАктуальніпроблемиорганізаціїбухгалтерськогооблікувакціонернихтовариствах

113

ТуварчиеваГульнараМеждународныестандартыинациональныестандартыбухгалтерскогоучетапооплатетрудавУкраинеивРоссии

116

ЯремикХристинаПроблемніпитанняоцінкифінансовогостанупідприємства

120

ССУУЧЧААССННИИЙЙССТТААННББУУХХГГААЛЛТТЕЕРРССЬЬККООГГООТТЕЕРРММІІННООЛЛООГГІІЧЧННООГГООФФООННДДУУ,,ББУУХХГГААЛЛТТЕЕРРССЬЬККАА

ТТЕЕРРММІІННООССИИССТТЕЕММААВВССУУЧЧААССННИИХХННААУУККООВВИИХХДДООССЛЛІІДДЖЖЕЕННННЯЯХХ

БалабаЮліяСутьгрошовихпотоківтапроблемиуправліннянимивсистемібухгалтерськогооблікупідприємства

124

БеловаІринаВизнаннятакласифікаціяоб’єктуекспертногодослідження

127

ІІННФФООРРММААЦЦІІЙЙННІІССИИССТТЕЕММИИООББЛЛІІККУУ,,ЕЕККООННООММІІЧЧННООГГООААННААЛЛІІЗЗУУІІААУУДДИИТТУУ

ВВООЦЦІІННЦЦІІЕЕФФЕЕККТТИИВВННООССТТІІФФУУННККЦЦІІООННУУВВААННННЯЯООРРГГААННІІЗЗААЦЦІІЙЙ

АлейниковаЮлия,ЕфремчинаЯнаЭкологическийучетвРеспубликеБеларусь

132

БархаєваАлінаПідходидоінформаційно-аналітичногозабезпеченняуправліннялогістичноюінфраструктурою,якфакторупідвищенняефектиктивностіфункціонуванняпідприємств

135

7

БондаренкоОксанаПроблемипрограмногозабезпеченняфункціонуванняінформаційнихсистемобліку

138

ГайдаєнкоОльга,РешетникОленаКомплекснеуправлінняфінансовимиресурсамипідприємства

141

ДаценкоГанна,СергійчукОльгаПроблемиташляхивдосконаленнядержавногофінансовогоконтролюзавикористаннямнаркотичнихлікарськихзасобівтапсихотропнихречовинвзакладахохорониздоров’я

145

ДовганьЮрійЕкспертно-моделюючасистемаоцінкиінвестиційноїпривабливостіпідприємстволійно-жировогопідкомплексуАПК

148

ЄрмаковаАнтонінаЗастосуваннядіаграмиісікавидляаналізуекономічноїстійкостіпідприємствборошномельноїпромисловості

151

KavaldzhievaKalinaAnalysisofeffectivemanagementsolutionsthroughsocial–economicanalysisandtheirinfluenceonthecostofhealthservices

155

КачанАнастасіяШляхиудосконаленняструктурикапіталутамайнаМиколаївськоїоблспоживспілки

159

КраснякОлена,ІщенкоТимурКластернийаналізінтеграційнихзв’язківвбурякоцукровомупідкомплексіВінницькоїобласті

161

КучеряваІринаАналізсучасногобухгалтерськогопрограмногозабезпеченнядляудосконаленняінформаційноїсистемипідприємстваіпідвищенняефективностійогодіяльності

165

ЛагутаМаринаУдосконаленняорганізаціїоблікуіаудитузапасівнапідприємстві

169

НіколаєнкоДмитроІнформаційнапідсистемауправлінняекономічнимиопераціямипідприємства

172

ПановаТатьяна,ИоффеЛевПроблемыоценкифинансовыхрезультатовворганизацияхРеспубликиБеларусь

176

ПрусЮрійУдосконаленняаналізуекономічноїефективностівиробництвапродукціїрослинництва

179

СтаверськаТетянаВпливконцепційвідображенняприбуткунаінформаційнуємністьЗвітупрофінансовірезультати

183

СушкоТаиса,ВолковаЕкатеринаСовершенствованиеоценкиэкономическогопотенциалаорганизаций

187

ФедоришинаЛідія,НечепуренкоАллаОсобливостівідображенняподаткунаприбутоквподатковомуоблікупідприємства

191

Филипова–СланчеваАтанаскаЭтическийкодексаудиторов–гаранткачествааудитовисредствозащитыдеятельностиаудитороввРеспубликеБолгарии

196

РРООЗЗВВИИТТООККББУУХХГГААЛЛТТЕЕРРССЬЬККООЇЇППРРООФФЕЕССІІЇЇТТААІІННННООВВААЦЦІІЙЙННІІТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇ

ВВППІІДДГГООТТООВВЦЦІІФФААХХІІВВЦЦІІВВЗЗООББЛЛІІККУУ,,ААУУДДИИТТУУ,,ФФІІННААННССІІВВ

АтаманюкАлла,АтаманюкМиколаІнноваційніпідходипідготовкифахівцівекономічнихспеціальностейнавчальнихзакладівУкраїни

201

СлєсарТетянаІнноваційнітехнологіївпідготовціфахівцівзобліку

204

8

СолодкаЯніна,МельянковаЛюдмилаУдосконаленняорганізаціїоблікурозрахунківзоплатипраці

207

СорокаЛюбомирРозвитокпрофесійноїпідготовкиобліковихкадріввсистеміекономічноїбезпекипідприємств

211

ККООННТТРРООЛЛЬЬЯЯККФФУУННККЦЦІІЯЯММЕЕННЕЕДДЖЖММЕЕННТТУУООРРГГААННІІЗЗААЦЦІІЙЙ

ТТААІІННССТТИИТТУУТТААУУДДИИТТУУВВУУККРРААЇЇННІІ::ССУУЧЧААССННИИЙЙССТТААННТТААППЕЕРРССППЕЕККТТИИВВИИРРООЗЗВВИИТТККУУ

АдамовськаВікторія,КалініченкоДанилоАналізіконтрольякостіпродукціїгірничодобувнихпідприємств

215

БайдінаОльгаУдосконаленняметодикиконтролюспеціальногофондубюджетноїустановивумовахреформування

218

БакаїмНаталіяОсновніелементиорганізаціїконтролюліквідностібанків

221

БолтачСергійФормуваннясистемивнутрішньогоконтролюрозрахунківзпокупцямитазамовниками

223

БушуєваІнна,ГеталоОльга,КандибейНаталяУправлінськийконтроль,йогоформиіметоди

226

ВолошинаВікторіяОперативнеуправліннявитратамипідприємствхарчовоїгалузі

229

ДубчакМирославаАналітичніпроцедуриваудитіосновнихзасобівбанку

233

ЗінкевичОксанаСутніснахарактеристикаосновнихзасобів

237

ІльїнВалерійВпливмаркетингунаконкурентнуборотьбупідприємстввумовахглобалізації

240

ІльїнаОленаВикористаннявиробничогопотенціалутаконкурентоспроможністьпідприємства

243

МіроноваОльгаЗначеннявиконаннядокументуванняпроцедурвнутрішньогоконтролюякостіприаудитіопераційзінвестиційноюнерухомістю

247

ОлійникСвітланаВнутрішнійаудитякнеобхідністьпідвищенняефективногоуправлінняпідприємством

250

ПоддубнаНаталіяЧиіснуєвзаємозв’язокміжвнутрішнімконтролемтаменеджментомудіяльностіторговельногопідприємства

254

ПолосиковаАннаВнедрениесистемконтроллингавцеляхуправленияэкономическойбезопасностьюпредприятия

257

СавченкоРоман,ГудзенкоНаталіяСистемавнутрішньогоконтролюпідприємства:принципиформування

260

СюркалоБогданВикористаннясучаснихметодівмоніторингуфінансовихпоказниківекономічнихсуб‘єктів

263

ЯремикМирославОрганізаційніаспективнутрішньогоаудитувкорпоративномууправлінні

266

9

ФФІІННААННССООВВОО--ККРРЕЕДДИИТТННААССИИССТТЕЕММИИТТААЇЇЇЇВВППЛЛИИВВННААРРООЗЗВВИИТТООКК

ІІННССТТИИТТУУТТУУББУУХХГГААЛЛТТЕЕРРССЬЬККООГГООООББЛЛІІККУУ

АксьоненкоВікторія,МельянковаЛюдмилаОрганізаціяоблікудепозитнихопераційвбанках

270

АнтонюкТетянаПроблемирозвиткувалютногоринкуУкраїнивконтекстізабезпеченняфінансовоїбезпеки

272

БабічІрииа,ЛіпатоваНаталіяОблікдавальницькоїсировини

277

БігданІнна,СидороваТамараТеоретичнізасадиуправлінняприбуткомпідприємства

281

БоровикПетро,БорисенкоОлександрПодатковіджерелафінансуваннявитратзохоронитаполіпшенняземельнихресурсіввУкраїні

285

ДемаДмитроНеобхідністьзмінвоподаткуванніагрохолдингів

287

Дерев’янкоСвітлана,ГуренкоТамараДопитаннярозмежуванняпонять„банківськийконтроль”,„банківськийнагляд”та„банківськерегулювання”

290

ЕфремчинаЯна,АлейниковаЮлияРазвитиеинститутабухгалтерскогоучета,анализаиотчетностивбанковскойсистемеРеспубликиБеларусь

294

ЗдреникВасильЗарубіжнийдосвіднормативно-правовогорегулюванняпитаньздійсненнятаоблікуфінансовихінвестицій

296

КравецьНаталяЕлектроннігрошіякінноваційнийплатіжнийінструментдляпокращеннястанурозрахунківзклієнтами

299

МендюхСвітланаПроблемиташляхиудосконаленняоблікукредитнихопераційбанку

302

МуравськийОлексійМеханізмформуванняівідтворенняоборотнихкоштівсільськогосподарськихпідприємств

306

НужнаОксана,СтаднікОлегАналізпідходівдовизначенняекономічноїсутностіфінансовихрезультатівдіяльностіпідприємства

310

РадченкоОксанаДосвідаграрногобюджетуЄСдляУкраїни

313

РудьІннаПроблемизалученняіноземнихінвестиційвУкраїну

317

ТлучкевичНаталія,НечипорукВікторіяПроблемиобліковоготасоціальноговідображеннядопомогиЗбройнимсиламУкраїни

321

Відомостіпроавторів 325Редакційнаколегія 330

ІІннссттииттуутт ббууххггааллттееррссььккооггоо ооббллііккуу,, ккооннттрроолльь ттаа ааннаалліізз вв ууммоовваахх ггллооббааллііззааццііїї.. ММііжжннаарроодднниийй ззббііррнниикк ннааууккооввиихх ппррааццьь.. ВВииппуусскк 33.. 22001144

10

РРООЗЗВВИИТТООККППААРРААДДИИГГММТТААТТЕЕООРРІІЇЇББУУХХГГААЛЛТТЕЕРРССЬЬККООГГООООББЛЛІІККУУ::

ЕЕВВООЛЛЮЮЦЦІІЙЙННИИЙЙППІІДДХХІІДДТТААППООДДААЛЛЬЬШШИИЙЙГГЕЕННЕЕЗЗИИССООББЛЛІІККООВВООЇЇДДУУММККИИ

УДК657BashevaSnejana

PhD.Prof.UniversityofNationalandWorldEconomy

Sofia,Bulgaria

TRANSPOSITIONOFDIRECTIVE2013/34/EUINTHEREPUBLICOFBULGARIA-CHALLENGES,PROBLEMSANDPOSSIBLESOLUTIONS

Abstract

The Republic of Bulgaria is currently in a period of transposition of Accounting Directive2013/34/EEC. The emphasis in this article is put on the basic problematic areaswhich occur in theprocess of transposition of theDirective.Being based on the established traditions and practices, theauthorofthisarticletriestomarkthepossiblesolutionstotheseproblemstakingintoconsiderationtherequirements imposedbytheDirective itself.Threeprincipalproblemsaredefined inthearticle:shouldthere be a new Accounting Law and what should it include; should the Accounting Law includeaccountingprinciples;whatgroupsandcategoriesofenterprisesshouldbedifferentiated.

Keywords:harmonization;accountingdirectives;accountinglaw.

Duringthelatestdecades,twoconcurrentlyrunningprocesses–harmonizationand convergence – have been exerting their influence on the conceptualfundamentalsoftheregulatoryaccountingframeworkinBulgaria.

Harmonization is above all associatedwith the EuropeanUnion (EU)MemberStates, as far as this notion is used in the context that the national accountinglegislation of these countries should comply with the course laid down in EUDirectives.Thisroleofharmonizationisalogicalresultofthefactthattheaccountingregulations inEU come in the form ofDirectives, the principal aim ofwhich is theharmonizationoflegislationandaccountingpracticesoftheMemberStateswithintheCommunity. Two Accounting Directives1 and one Regulation2 of the EuropeanParliament have themost substantial influence on the regulatory framework in theRepublic of Bulgaria. In 1995, the European Union supported the InternationalAccounting Standards Board (the Committee) for the establishment of globalaccounting standards and for the adoption of a strategy on the affiliation to the

1 TheFourthCouncilDirectiveof 25 July1978 ,basedonArticle54,paragraph3,item(g)ofthe Treaty ontheannualaccountsofcertaintypesofcompanies(78/660/EEC);andtheSeventhCouncilDirectiveof13June1983basedonArticle54,paragraph3,item(g)oftheTreatyonconsolidatedaccounts(83/349/EEC).2Regulation (EC)№1606/2002on the applicationof IAS .Pursuant toRegulation (EC)№1606/2002of theEuropeanParliamentandof theCouncilof19 July2002 on theapplicationof internationalaccountingstandardsbythecompanieswhose securities are admitted to trading on a regulatedmarket ofwhicheverMember State.These companies shouldprepare their consolidated accounts in conformity with IFRS, and are subsequently exempt from the most of therequirementsestablishedinDirectives78/660/EECand83/349/EEC

РРооззввииттооккппааррааддииггммттааттееооррііїїббууххггааллттееррссььккооггооооббллііккуу::ееввооллююццііййннииййппііддххііддттааппооддааллььшшииййггееннееззииссооббллііккооввооїїддууммккии

11

provisions of the International Accounting Standards. Several documents(Regulations), including Regulation 1606/2002 on the application of internationalaccounting standards in the preparation of consolidated financial statements,werepublished in consequence of this decision. Regulation 1606/2002 made theInternational Financial Reporting Standards (IFRS)mandatory onlywith respect toconsolidatedfinancialstatementsofentitieswhosesecuritieshavebeenregisteredfortrading in the European securities markets. By adoption of this Regulation, EUofficiallyjoinedtheprocessofconvergence.Convergenceisconsideredtobeaprocessof approximation of the American Generally Accepted Accounting Principles ( USAGAAP)andtheInternationalAccountingStandards(IAS/IFRS).Wecouldsaythat itsemergence is a logical result of professional accountants’ striving for outlining andimplementationofapermanentconceptualframework.Convergenceaimsatfinancialstatements unification and establishment of uniform global accounting standardsundertheguidanceofaGlobalOrganization.Thelatter,inthewordsofRobertHerz3,isgoing tobe a synthesisof the InternationalAccountingStandardsBoard and theUSFinancial Accounting Standards Board. Convergence is identified as a very usefulprocesswhich promotes the free flow of global investments and creates significantbenefitsforalltheparticipantsinthecapitalmarket.Itimprovesinvestors’abilitiestocompare investmentsonaglobalscale,thusdiminishingtheriskofmistakes in theirjudgments. On the other part, convergence is regarded as a process which has apotentialtocreateanewstandardandgreatertransparencewhicharevaluableforallmarket participants. Last but not least, convergence creates unprecedentedopportunity for the organizations that determine the standards and the remainingpowerfulparticipants incapitalmarkettoenhancetheaccountingmodelsappliedbythem. The guiding role of this process is currently supported by a variety ofauthoritative institutions.Forexample, theMembersof theFinancialCrisisAdvisoryGroup specify that the issues concerning the accounting standards convergence andtheindependenceandresponsibilityofissuersofaccountingstandardsarebroughttothe front. At the same time, there are viewpointswhich undervalue that role. Forinstance, theMembers of the European Federation of Accountants believe that thefocal point should move from convergence to improvement (simplification) ofstandards.Thereasoningprovidedbythemstatesthatthekeydifferenceshavebeensmoothed out, the approximation on significant issues is underway, and that onlyinsignificant matters remain to be resolved. In our point of view, it is difficult toassumethattheroleofconvergencehasbeenexhausted.In favourofthisthesisonecouldprovide thereasoning thatat thisstage itcannotbedefinitivelyasserted thatconvergence has reached its aim - i.e. the establishment of a common accountingmodel,builtonaccountingstandardsbasedonprinciples.Duetothatreason,allusers,which relyon the information from the financial statements, shouldunderstand thequestions related to approximation, should shape a statement and take time toparticipateintheglobaldebate.Themostimportantissueinthismomentistoarriveathigh-grade similarstandardswhichare tobeequivalent to aconsiderabledegree,howevernotthesameineverydetail.Theprimaryissueatalaterstagewillprobablybe thematter concerning the unified high-grade global standards and the common

3 ChairmanoftheUSFinancialAccountingStandardsBoard(FASB)


12

organizationwhichisexpectedtosetthoseglobalstandards.Themainproblem,whichhoweverstillremainstobesolved,isthechoicebetweenstandardsbasedonrulesandstandardsbasedonprinciples.

In2013, theFourthandSeventhDirectiveswerereplacedby anewAccountingDirective –Directive2013/34/EC.TheDirective is theoutcomeofEUaspirations torelieve the business environment of small and medium-sized enterprises bysimplifyingtherequirementswithregardtoreportingandmandatorydisclosures forthat category of enterprises.The entities of the practical sector (public and privatelimited liabilitycompanies,partnerships,generalpartnerships,etc.)comewithin thescopeoftheDirective.ThescopeoftheDirectiveexcludesnon-profitlegalentities.TheprovisionsoftheDirectiveshouldforthefirsttimebeappliedwithregardtofinancialstatements for reporting years beginning on or after January 1, 2016. Being an ECMemberState,theRepublicofBulgariahastotransposetheDirectiveintothenationalaccounting legislation by July 2015. Several groups of principal questions arise inconnectionwithitstransposition.

First:ShouldtherebeanewAccountingLawandwhatshoulditlooklike?InBulgaria, thematerialandprocedural issuesof accountingwere for the first

timeinstitutionalizedinlawin1991,whentheGrandNationalAssemblyadoptedtheLawonAccounting (AL)on03.01.1991.The stipulationsof theFourthEUDirectivewere adopted to set the groundsof the firstAccountingLaw.TheNationalChartofAccounts4,whosedraftinginvolvedtheorganizationofthechartofaccountsofFrance,was adopted during that period as well. The first National Accounting Standards(NAS), with the general provisions of the International Accounting Standardsgrounded in their fundamentals,were adopted in 1993. Since 1991, amultitude ofamendmentsandchanges to the regulatoryaccounting frameworkhavebeenmade,and particularly frequent have been the amendments to AL, for the purpose ofachieving harmonization with the European Directives and IAS. Two financialreportingbaseshavebeen introduced intheRepublicofBulgaria forthepreparationoffinancialstatementsofenterprises–IAS(IFRS)andNFRSSME.Stepsweretakentodivide the enterprises in the Republic of Bulgarian into two groups - the group of„small and medium-sized undertakings”, which apply the national accountingstandards5 (with thepossibility to apply IAS(IFRS) at theirowndiscretion) and thegroupof“largeundertakings”,whichareobligedtoapplyIFRS.

The prevailing opinion6 at present is that the transposition of Directive2013/34/EECshouldbetieddowntotheadoptionofanewAccountingLaw.Howeverthere are standpoints7 according towhich separation of accounting from businessshouldnotbeallowedandallprocedural issuesconcerningthesystemofaccounting 4 In1998,theapplicationoftheUnifiedNationalChartofAccountswasrepealed,andthatwasconnectedwiththetighterlinkingoftheaccountingsysteminBulgariawithIAS,standardsbasedonprinciples.5 ByvirtueofORDINANCE№46oftheCouncilofMinistersof21.03.2005,theNationalFinancialReportingStandards forSmall andMedium-sizedEntities (NFRSSME)were adopted.Thesenew accounting standardswerepromulgated inStateGazette,issue30of7.04.2005,effectiveasof1.01.2005andareintendedforsmallandmedium-sizedenterprises.6 The Accounting and Finance Department at the University of National and World Economy organized a roundtablediscussion on the theme “Aspects in the development of the regulatory accounting framework in Bulgaria” held on17.03.2014,wheresomeleadingscientistsinthefieldofaccountingtheoryandpracticedevelopedthatthesis.7See.Svrakov, А. „Nyakoi ideipri sazdavanetonakontsepsiya zarazvitiena schetovodno zakonodatelstvo vBulgariaя”,IDES,2014.(Some ideaswhenestablishingaconceptforthedevelopmentofaccounting legislation inBulgaria,InstituteofCertifiedPublicAccountants)


13

shouldfindtheirplaceintheLawonCommerce(CL)8.Themainargumentindefenseofthisthesisisthataccountingisnotjustatechnique,itistrader’squality,andbeingsuch,itshouldfinditsplaceamongthelegalnormsofChapterVIICommercialRecordsoftheLawonCommerce.Theforemostadvantageofthisposition,inourpointofview,isthatthefundamentalcontradictionbetweensomestipulationsofDirectivesandIAS(IFRS),which exists in the effective regulatory accounting framework,will thus beovercome, and it will be possible to approve the generally accepted statutoryaccountingregulations.Fromanotherperspective,thuswewillturntotheoldGermanpractice,well-studied in our country years ago. The adoption of such an approachwould also lead to overcoming of problems9 associatedwith the application of thegoingconcernprincipleasaprincipleintradingandlaw(notonlyanaccountingone);tobetterandclearerunderstandingofthestipulationsonrevaluationandimpairmentof assets, as well as the stipulations concerning consolidated statements.Notwithstanding the advantages of such an approach,we are quite skepticalwithregard to the realizationof thisposition.This skepticismoriginates above all in thecomparatively short time limitswithinwhich theDirective shouldbe transposed inBulgariaandthepracticesthathavebeenestablishedoverthelatesttwentyyears.

AstothecontentsoftheAccountingLaw,thereshouldbeanagreementachievedon the following questions: Should the new law reproduce the arrangements andstipulations of the preceding one and should it involve provisions concerningbudgetaryenterprises?Theopinionsontheseissuesaredifferent.

AslongasDirective2013/34/EUcontainsprovisionsoftheconsolidatedFourthand Seventh Directives, provisions which found their reflection in the applicableAccountingLawovertheyears, it ismoreappropriatetopreserve the logicsandthestructureof the so fareffectiveAccountingLaw to agreatextent.There shouldbe aregulation of the accounting process of budgetary enterprises andmost properly itshouldbe set in adistinct, separate chapterof theAccountingLaw. Inourpointofview, such issues as: organization of the accrual-based accounting system; buildingand maintaining the accounting system of enterprises; accounting documentation,inventorycountofassetsandliabilities;storageofaccountinginformation;applicableaccounting basis and financial statements; measurement and presentation ofaccountingitems;categoriesofenterprises;businessreportsandreportsonpaymentstogovernments; issuersof financialstatements;publicityof financialstatementsandindependent audit of financial statements, should find their place in the newAccountingLaw.TheAccountingLawshoulddefinitely involveregulatoryprovisionsonauditreportsconcerningpaymentsmadebyminingortimberindustryenterprisesto the government. This type of reportswill be required to be provided by public-interestentitiesandlargeentitiesoperatinginthosespheresofbusiness.Thus,itwillbe possible to achieve the transparency required by theDirective on the paymentswhichtherespectiveStatesreceiveasaconsiderationfortherightsgrantedontheuseofnaturalresources.

8 Thisformulationisnew.From1898to1944,theBulgarianLawonCommerceinvolvedthematerialandproceduralissuesofaccounting.9See.Svrakov, А. „Nyakoi ideipri sazdavanetonakontsepsiya zarazvitiena schetovodno zakonodatelstvo vBulgariaя”,IDES,2014.(Some ideaswhenestablishingaconceptforthedevelopmentofaccounting legislation inBulgaria,InstituteofCertifiedPublicAccountants).


14

Second:ShouldtheAccountingLawincorporateaccountingprinciplesandwhichofthemshouldbeincluded?

ThedefinitionofaccountingprinciplesintheAccountingLawallowstheireasierunderstandingandapplicationonbehalfofthe issuersofaccountingstatements.Thequestionofaccountingprinciplesisquitedelicatesincethereisnosingleanddistinctpositiononwhatanaccountingprinciple10is.Traditionally,theaccountingprinciplesarebroughttogenerallyacceptedassumptions,whichareappliedinthepreparationoffinancial statements. For the purpose of overcoming this problem, usually theaccountingprinciples are supplementedby suggestionsand requirements.Themaindeficiency of such an approach is that it is not specifiedwhat exactly a principle,suggestion or requirement is. The Accounting Law should at least reflect the goingconcern concept, prudence concept, principle of accrual-based accounting, andsubstanceoverformprinciple,adoptedintheDirective.

Third:What categories of enterprises should be identified andwhich accountingbasisshouldbeappliedbyanyofthem?

Directive 2013/34/EEC introduces harmonized criteria on “micro”, “small”,“medium-sized”and“large”undertakings,andthedefinitionoftheseparatecategoriesisbasedonthebalancesheettotal,netturnoverandtheaveragenumberofemployees.Unfortunately,whenbeingdefined,noaccounthasbeentakenofthemagnitudeoftherespectiveeconomiesintheCommunity.Ontheotherhand,theDirectiveprovidesanoptionforthelargeStatestoraisethecriteriaforsmallenterprises,whileanoptionforthe small States to reduce these criteria has not been given. Four categories ofundertakings could be differentiated in the Accounting Law, according to therequirementsoftheDirective.Departing fromthespecificsandthemagnitudeofoureconomy,the followinggroupscouldbe identified.The firstgroupofundertakings isthe group of “small” entities,which is supposed to includemicro-undertakings andpart of the small enterprises (within themeaning of art. 3, par.1 and par.2 of theDirective).Basically thisgroupwill includeentitieswhich,withinthemeaningof thecurrently effective Accounting Law, apply simplified accounting11. Theywill benefitfromsuchexemptionsas:condensedbalancesheet;norequirementsonpreparationofannual activity report and compulsory independent audit. The second group willincludeundertakingswithindicatorsabovethoseof“small”entitiesuptothecriteria,asspecified inart.3,par.2oftheDirective.TheseundertakingswillmakeuseofthemandatoryexemptionsintheDirective.Thethirdgroupisthegroupofmedium-sizedand largeundertakings,whichwillcoverallenterpriseswith indicators above thosefor small enterprises under theDirective. The fourth group is the group of public-

10AccordingtoD.Zhelyazkov,thenewAccountingLawshouldpreservetheaccountingprinciplesgroundedinthecurrentlyeffectivelaw,namely:goingconcernconcept,principleofaccrual-basedaccounting;prudenceconcept;matchingofincomeand expenses concept; substanceover formprinciple;preservationof accountingpolicies fromprior accountingperiod;independencebetweenaccountingperiodsandcorrespondencebetweenopeningandclosingbalances.(see.ProjectofAL,ICPA);AccordingtotheworkgroupofICPAworkingonthedevelopmentofanewAL,thefollowingshouldbeincluded:goingconcernconcept,principleof accrual-basedaccounting;prudenceconcept;substanceoverformprinciple;preservationofaccountingpoliciesfromprioraccountingperiod;independencebetweenaccountingperiodsandcorrespondencebetweenopening and closingbalances; the elements of assets and liabilities items should be separatelymeasured; no assets andliabilities,incomeandexpensesshouldbeoffset;conceptofmaterialityinpresentationanddisclosureofinformation.11Thecriteriaforthisgroupare:1.5mlnBGNofnetbookvalueofassets;2.5mln.BGNnetturnoverandpersonnelof50employees.TheworkgroupofICPAworkingontheprojectforanewAccountingLawsuggeststhatthecriteriaforthiscategoryshouldbeincreasedbytheofficialinflationrateforBulgariafortheperiod2007-2013.


15

interestentities12.Thedifferentiationofthisgroupisimposedbythefactthatpublic-interestentitiesaresetapart in adistinctcategory in theDirective,andanoption isgivenforeachMemberStatetoexpandthegivendefinition.Enterpriseswhoseequityinstruments or debt securities are publicly traded; enterprises, which collect andmanage substantial public resources, and entitieswhich spend substantial funds ofpublicbudgets,shouldalsobeincludedinthegroup.Specifically,thisgroupinvolves:financial institutions; investment undertakings; retirement insurance entities andpension funds; special investment entities; credit institutions and foreign banksubsidiaries; collective investment schemes; insurance and reinsurance companies;enterpriseswhosecapitalinstrumentsaretradedinthestockmarket,andnon-profitlegalentities,determinedtopursueactivitiesofpublicbenefit.

The question concerning the basis of accounting,whichwill be applied by therespectivegroupsofundertakings,shouldalsobesolved inthenewAccountingLaw.Ourstandpoint isthatIAS(IFRS)shouldbeapplicableforpublic-interestentitiesandlargeundertakings,aswellasbythoseundertakingswhichhavebynowadoptedthisbasis. IAS (IFRS) should also be applied by small andmedium-sized undertakings,whichareparentcompaniesofbusinessgroups,whichcompriseat leastonepublic-interest entity.The newAccounting Law should provide a possibility for small andmedium-sizedenterprisestochoosebetweenIASandNAS,aswellasthepossibilitytochangetheinitiallyrecognizedbasisofaccounting.

ThetranspositionofDirective2013/34/EECinBulgariaoffersanopportunitytoovercomeavarietyofcontradictionsinthecurrentlyeffectiveregulatory framework,but at the same time this process generates a number of problems aswell. In theprocessoffindingsolutionstothoseproblems,weneedtodefinitelytakethebusinessenvironmentofoureconomyandtheadmissibledeviations,stipulatedintheDirective,intoaccount.

References

1. Directive2013/34/EECof theEuropeanParliamentandof theCouncilof26June2013.-OG,L182/19of26.06.2013;

2. AccountingLaw,SG,issue98of2001,asamendedissue100of2013.

12AtthesuggestionofV.FilipovfromICPA,smallundertakingsshouldhave7.8mlnBGNofnetbookvalueofassets;15.6mln.BGNofnetturnoverandaveragenumberofemployees-50people;andmedium-sizedundertakings shouldhavenetbookvalueofassets-39mln.BGN;netturnover-78mln.BGNandaveragenumberofemployees-250people.


16

УДК657:005.921БруханськийРуслан

к.е.н.,доцент,завідувакафедриТернопільськийнаціональнийекономічнийуніверситет

м.Тернопіль

ПОСЛІДОВНІСТЬПОБУДОВИСТРАТЕГІЧНОГОУПРАВЛІНСЬКОГООБЛІКУНАСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХПІДПРИЄМСТВАХ

Анотація

Розроблено модель і проілюстровано послідовність побудови методики стратегічногоуправлінського обліку в системі стратегічного менеджменту підприємства. Акумульованоальтернативнийінструментарійстратегічногоуправлінськогообліку.

Ключовіслова:стратегічнийуправлінськийоблік,стратегічнийменеджмент.Концепція стратегічного управлінського обліку, перебуваючи на етапі

становлення, позбавлена можливості застосування чіткого спектру методів ітехнік. Серед найпоширеніших інструментів стратегічного управлінськогообліку,виділенихзарубіжниминауковцями,доцільновідзначити:Activitybasedcosting; Attribute costing; Benchmarking; Target costing; Brand value budgeting;Competitive position monitoring; Brand value monitoring; BSC or non-financialindicators;Competitorcostassessment;Competitorperformanceappraisal;Customeraccounting; Environmental Management Accounting; Strategic costing; Strategicpricing;Lifecyclecosting;Valuechaincosting;Qualitycosting.

Наявністьдоситьширокогоспектруметодів стратегічного управлінськогообліку,гіпотетичноприйнятнихдозастосуваннянапрактиці,формуєпроблемуобґрунтуваннянайбільшоптимальногоїхнаборудляконкретногопідприємстваз урахуванням специфіки діяльності, організаційної структури, технологічнихособливостей виробництва, параметрів зовнішнього середовища, наявностіпотенційнихризиківізагрозтаін.

За результатами проведеного моніторингу специфіки функціонуваннясільськогосподарських підприємств в умовах застосування сучасних обліково-інформаційних технологій пропонуємо можливий варіант побудови методикистратегічного управлінського обліку, в основі якого – процедура вибору ізнаявногоперелікуметодівнаосновірядуобґрунтованихкритеріїв(рис.1).

Напершомуетапі доцільно позиціонувати існуюче стратегічне становищепідприємства шляхом моніторингу його зовнішнього середовища та провестианаліз стратегічних можливостей бізнес-одиниці на основі моніторингувнутрішнього середовища. Основним джерелом інформації для аналізувнутрішніх можливостей підприємства є класична система бухгалтерськогообліку. Для аналізу зовнішнього середовища слід використовуватиінструментарійстратегічногоаналізу.


17

Дослідження зовнішнього та внутрішнього середовища

підприємства (стратегічної бізнес-одиниці) Етап 1

Визначення ключових факторів успіху

Аналіз відповідності критеріям вибору методів Економічна

доцільність Технічно-організаційна

відповідність

Стратегічна обґрунтованість

Відповідність системі стратегічного менеджменту

Вибір методу із наявного переліку

ABC BVB

CCA EMA

QC

TC

AC BVM

CPA

IPMS SC

VСC

BMG

CPM CA

LCC SP

Мон

ітор

инг

та п

ерев

ірка

від

пові

днос

ті м

етод

у кр

итер

іям

у ви

падк

у зм

іни

стра

тегі

чних

ціл

ей, к

ориг

уван

ня іс

ную

чої с

трат

егії

та р

озро

бки

ново

ї стр

атег

ії,

моде

лей

і мет

одів

при

йнят

тя с

трат

егіч

них

упра

влін

ськи

х рі

шен

ь

Етап 2

Етап 3

Етап 4

Етап 5 Вибір формату та виду представлення стратегічної облікової інформації у вигляді стратегічної управлінської звітності

Стратегічні управлінські рішення

Рис.1.Структурно-логічнамодельпобудовиметодикистратегічногоуправлінськогооблікусільськогосподарськогопідприємства

На другому етапі доцільно визначити домінуючі фактори успіху

підприємствавмежахконкретноїгалузі,реалізаціяякихвідкриваєперспективиросту власних конкурентних позицій. Приміром, Д.Арутюнова диференціюєнаступні типи ключових факторів успіху: пов’язані з технологією; пов’язані звиробництвом; пов’язані з розподілом; пов’язані з маркетингом; пов’язані зкваліфікацією; пов’язані з можливостями підприємства і т.д. [1, с. 40-41].Залежністьвикористовуваноїметодикистратегічногоуправлінськогооблікувідключових факторів успіху й обраної підприємством стратегії також наводятьР.ЧенхоллтаК.Ленгфілд-Сміт[3,с.244-245].

Натретьомуетапінеобхіднопровестимоніторингадекватностіконкретнихметодів стратегічного управлінського обліку підприємства базовим критеріямфункціонуванняобліково-інформаційноїсистемизврахуваннямосновнихвимогстратегічного менеджменту, оскільки, за оцінками експертів [2, с.51], убільшості підприємств економічно розвинених держав 90 % робочого часу іресурсів у сфері бухгалтерського обліку витрачається на постановку і веденняуправлінськогооблікуітільки10%–нафінансовубухгалтерію.


18

Начетвертомуетапіпринциповимєуникненняодночасногокомплексноговикористання повного спектру методів стратегічного управлінського облікупідприємства, оскільки воно є нераціональним з точки зору економічноїдоцільності й неактуальним з позицій суб’єктів прийняття стратегічнихуправлінських рішень. Приміром, значна кількість методів взаємодублюються,досліджуючи одні й ті ж аспекти функціонування внутрішнього і зовнішньогосередовища підприємства у паралельних зрізах, з іншого боку окремі методисуттєвовідрізняються заобсягомохопленняявищ, зокрема,BalancedScorecard(Система збалансованих показників) охоплює всю діяльність підприємства, аBrand Management Accounting (Управлінський облік брендів) стосується лишеторговельнихмарокпідприємства.

Б.Рамляк і А.Рогошіч, дослідивши діяльність 400 найбільших компанійХорватії, висунули наукову гіпотезу, що синергетичний ефект від реалізаціїрізних методів стратегічного управлінського обліку має позитивний вплив науправління витратами та їх скорочення [4, с. 99]. За результатами дослідженьемпірично доведено, що у результаті одночасного застосування декількохметодівстратегічногоуправлінськогооблікудійсновиникаєпозитивнийефектсинергії,зокрема,мобілізуєтьсяаналітичнерозуміннядіяльностіпідприємствазпозиції стратегічних перспектив і підвищується ефективність стратегічногоконтролювитрат.

На п’ятому етапі необхідно узгодити формат і вид представленнястратегічної облікової інформації залежно віднаявних запитівкористувачівтаімплементованихмоделейіметодівприйняттяуправлінськихрішень.Найбільшприйнятними форматами представлення стратегічної облікової інформації удіяльності сучасних сільськогосподарських підприємств є: 1) текстовий(пояснювальна облікова інформація стратегічного характеру); 2) табличний(ключові стратегічні показники на основі даних стратегічного управлінськогообліку); 3) графічний (використання засобів візуалізації облікових данихстратегічного характеру). Диференціацію видів представлення стратегічноїоблікової інформації, на нашу думку, доцільно проводити у розрізі:1)комплексних стратегічних управлінських звітів, які відображають повнийспектрвекторівстратегічногоменеджментупідприємстваздеталізацієютипівівидів стратегій, стратегічних бізнес-одиниць і бізнес-зон; 2) сегментнихстратегічних управлінських звітів, які відображають окремі аспектистратегічногоменеджментупідприємстваврозрізітериторіальнихабочасовихсегментів, стосуються окремих типів або видів стратегії, окремих стратегічнихбізнес-одиниць або стратегічних бізнес-зон; 3) оперативних стратегічнихуправлінськихзвітів,якіскладаютьсяувипадкахнаявностіоперативнихзапитівстратегічного менеджменту з метою забезпечення екстреного реагування назміни, що відбулись у зовнішньому середовищі підприємства. Періодичністьформування та порядок представлення всіх видів стратегічних управлінськихзвітів визначається обліковою політикою підприємства і значною міроюзалежить від рівня комп’ютеризації обліково-аналітичних процедур іможливостейвикористовуваногопрограмногозабезпечення.

Для забезпечення адекватності використовуваної методики стратегічногоуправлінського обліку підприємства динамічним вимогам стратегічного


19

менеджментунеобхіднимєздійсненнямоніторингутаперевіркивідповідностіобраного методу (методів) у випадку ротації стратегічних цілей, коригуванняобраної стратегії, розробкинової стратегії, змінимоделей іметодівприйняттястратегічнихуправлінськихрішень.

Таким чином, обґрунтування оптимального інструментарію стратегічногоуправлінського обліку для конкретного підприємства можливо проводити здопомогою запропонованого механізму, що передбачає реалізацію наступнихетапів:1)дослідженнязовнішньоготавнутрішньогосередовищапідприємства;2) визначення ключових факторів успіху; 3) аналіз відповідності критеріямвибору методів; 4) вибір методу; 5) вибір формату та виду представленнястратегічноїобліковоїінформації.

Списоквикористанихджерел

1. Арутюнова,Д.В.Стратегическийменеджмент[Текст]:учебноепособие/АрутюноваД.В.–Таганрог:Изд-воТТИЮФУ,2010.–122с.

2. Землякова, С.Н. Развитие управленческого учета реорганизационныхпроцедурсельскохозяйственныхорганизаций[Текст]/ЗемляковаС.Н.//Аудитифинансовыйанализ.–2010.–№5.–С.51

3. Chenhall, R.H. The relationship between strategic priorities, managementtechniques andmanagement accounting: an empirical investigationusing a systemsapproach[Текст]/ChenhallR.H.,Langfield-SmithK.//Accounting,OrganizationsandSociety.–1998.–Vol.23(3).–P.243-264.

4. Ramljak,Br. Strategicmanagement accountingpractices inCroatia [Текст] /Branka Ramljak, Andrijana Rogošić // The Journal of International ManagementStudies.–2012.–Volume7,Number2.–P.93-100.

УДК657.1

ДідоренкоТетянак.е.н.,доцент

Тернопільськийнаціональнийекономічнийуніверситетм.Тернопіль

ОРГАНІЗАЦІЯ–ПРЕДМЕТМЕТОДОЛОГІЇБУХГАЛТЕРСЬКОГООБЛІКУ

Анотація

У статті розглянуто основну термінологію що застосовується у бухгалтерськомуобліку. Дані визначення методиці та методології бухгалтерського обліку. Розкрито сутьпоняттятеоріїбухгалтерськогообліку.

Ключовіслова:теоріябухгалтерськогообліку,методика,методологія,предмет,метод,організаціябухгалтерськогообліку.


20

В економічній літературі та нормативних документах пов’язаних збухгалтерськимобліком,використовуютьсятакіпоняттяяктеорія,методологія,організація,метод,методика,процес,технологія,техніка,процедураобліку.Алесереднауковців і практиків існуєрізне розуміннята тлумаченняцих термінів,що заважає розвитку науки про бухгалтерський облік. Тому виникаєнеобхідність розглянути ці поняття, конкретизуючи їхню сутність, і на ційоснові визначити їхню ієрархію, що дозволить удосконалити побудову таведеннябухгалтерськогообліку.

Розглядзазначенихтермініврозпочнемозпоняття״теорія״ (грець.theoria– дослідження, спостереження) як найрозвинутішої форми наукового знання,яка дає цілісне, системне відображення закономірних та сутнісних зв'язківпевноїсферидійсності[3].

Методологія – сукупність прийомів дослідження, які використовуються вбудь-якій науці; вчення про метод пізнання і перетворення світу [4, 5, 6];Поняття «методологія» має два основних значення: система певних способів іприйомів, які використовуються в тій чи іншій сферах діяльності (в науці,політиці, мистецтві і т.п.); вчення про цю систему (загальна теорія методапізнання,теоріявдії)[2].

Якщопідметодологієюувітчизнянійнауцітапрактицірозуміютьсистемунауковихпринципів,наосновіякихпроводитьсядослідженнятавизначаютьсяспособи наукового пізнання (методи та прийоми дослідження), то підметодикою розуміють сукупність прийомів дослідження, маючи на увазінасампередітехнікудослідження.

Якщометодологіярозглядаєтьсяяквченняпроорганізаціюдіяльності,торозглянемо зміст поняття «організація». Згідно з філософськименциклопедичнимсловником,«організація»–це:1)внутрішнявпорядкованість,узгодженість взаємодії більш-менш диференційованих і автономних частинцілого, обумовлена його побудовою; 2) сукупність процесів чи дій, якіпризводять до виникнення і удосконалення взаємозв’язків між частинамицілого; 3) об’єднання людей, які разом реалізують деяку програму або ціль ідіютьнаосновіпевнихпроцедуріправил.

У найбільш загальному трактуванні організація - це влаштування,впорядкування, налагодження певної системи, основними складовими якого єструктура(побудова)–системавстатицііпроцес–системавдинаміці.

У науці поняття «організація» співвідноситься з такими поняттями, як«система», «структура», «процес». Система – сукупність об’єктів, які складаютьодне ціле; структура – побудова, певний взаємозв’язок між складовимичастинами цілого, їх взаєморозподіл; процес – просування, послідовна змінастану в часі та просторі. Хоча єдиної думки щодо цих понять досі немає, алебезсумнівним є те, що вони здебільшого характеризують багатогранністьпроявівдеякогоскладногооб’єкта,йогопобудову,зв’язки,функціїтощо.

Бухгалтерський облік як складна система потребує структурування –цілеспрямованої діяльності зі створення, постійного впорядкування,влаштування та удосконалення організаційної структури бухгалтерськогообліку з метою отримання достовірної та своєчасної інформації прогосподарську діяльність підприємства і здійснення контролю за раціональним


21

використаннямекономічнихресурсів.Основні види робіт облікового процесу – виявлення, вимірювання,

первиннареєстраціягосподарськихоперацій,обробленняпервинноїінформації,втомучислі, їїсистематизація іотриманняобліковихпоказниківзнеобхідноюдеталізацією та групуванням. Тобто обліковий процес можна розглядати яквиконання працівниками бухгалтерії певних облікових процедур затехнологічною послідовністю, де облікова процедура, як взаємопов’язанапослідовність необхідних стандартних дій, передбачених правилами тапорядком здійснення певних операцій – це порядок реалізації правил веденнябухгалтерськогообліку.

Бухгалтерський облік – це галузь теоретичних та практичних знань, якапотребує наукового підходу, оскільки за допомогою таких його елементів, якспостереження, експеримент і розмірковування, висуваються нові ідеї тагіпотези, встановлюються відповідні закони, формуються концепції і теорії.Отриманнянового знанняпропредмет таоб’єктвивченняздійснюєтьсячерезпостановку наукової проблеми, яка є містком між «старими» та «новими»знаннями.Томудослідженнясутностітазмістуорганізаціїдозволяєрозширитита поглибити знання про цей важливий аспект бухгалтерського обліку, щосприятимеотриманнюновихзнаньпросистемитапідсистемиобліку.

Методика бухгалтерського обліку орієнтована на дії бухгалтера, атехнологія обліку передбачає дії по зміні облікової інформації в процесі їїоброблення, починаючи з її фіксації у первинних документах і завершуючи їїузагальненням у формах бухгалтерської звітності. Методика у загальномурозумінніописуєдіяльністьвиконавця(бухгалтера),атехнологіяописуєстантазміни предмета цієї діяльності (облікової інформації). Якщо методика облікупередбачаєваріантністьувиборітихчи іншихметодів, способів,прийомівдляпрактичного застосування, то технологія обліку передбачає чітке дотриманнявстановленого порядку і процедури обліку (кожна зміна стану обліковоїінформаціїузгоджуєтьсяздіямиобліковця),колинедотриманняцьогопорядкупорушуєцілісністьобліковогопроцесуі,якнаслідок,перешкоджаєдосягненнюзапланованого результату (отримання повної, об’єктивної та достовірноїінформаціїпрогосподарськудіяльністьпідприємства).

Серед облікової термінології поряд із терміном «технологія обліку»використовується термін «техніка обліку». Буквально цей термін означаєвикористовувані в бухгалтерському обліку технічні засоби, якими зараз єелектронно-обчислювальні машини (ЕОМ). У бухгалтерському обліку термін«технікаобліку»маєдещоширшетрактування:крімтехнічнихзасобіввінтакожвказує на автоматизацію (АРМБ) праці бухгалтерів. Техніка обліку – цесукупність обчислювального обладнання, приладів, реєстраційної апаратури впоєднаннізметодамиіспособамиздійсненняпроцесівобліку[1].


1. Большой бухгалтерский словарь / авт.-сост. М.Ю. Агафонова; под ред.А.Н.Азрилияна.–М.:Ин-тновойэкономики,1999.–574с.

2. Основыфилософиинауки [Текст] :учеб.пособиедляаспирантов/В.П.Кохановскийидр.–Изд.2-е.–Ростовн/Д:Феникс,2005.–603с.


22

3. Філософія [Текст] : посібник для вузів / Причепій Є.М. [та ін.]. – К. :Академiя,2001.–575с.–(Серія«Альма-матер»).

4. Философскийсловарь[Текст]/подред.М.М.Розенталя.–[Изд.3-е.].–М.:Изд-вополит.лит.,1972.–678с.

5. Философскийэнциклопедическийсловар[Текст].–М.:ИНФРА–М,2004.–576с.

6. Философский энциклопедический словарь [Текст] / гл. ред.: Л.Ф.Ильичёв,П.Н.Федосеев,С.М.Ковалёв,В.Г.Панов.–М.:Сов.Энцикл.,1983.–840с.

УДК657

КацельМаріястудентка

ГанінВікторпрофесор,завідувачкафедри

Харківськийторговельно-економічнийінститутКНТЕУм.Харків

УПРАВЛІННЯВИРОБНИЧИМИЗАПАСАМИПІДПРИЄМСТВА

Анотація

У статті розглянуті питання організації виробничих запасів підприємства іудосконалення їх обліку та ефективності використання в системі управління оборотнимиактиваминапідприємствівумовахобмеженостізвикористаннямпоєднаннярізнихприйомів.

Ключові слова: виробничі запаси, економічний аналіз, оборотні активи, лінійнепрограмування,«JustinTime».

Функціонування вітчизняних виробничих підприємств України під час

фінансової кризи вимагає пошукунових організаційнихформ ведення бізнесу,кардинальних змін у стратегії підприємств. Управлінський облік промисловихпідприємств України все більшеспрямований нараціональне використаннявиробничих запасів, що є головною передумовою успішного здійсненнявиробничого процесушляхом використання давальницької сировини законтрактами з іноземними фірмами або зменшення кількості власнихвиробничих запасів. Така бізнес-модель виробничих підприємств надаєможливість реанімувати виробництво, завантажувати потужності, нарощуватиобсяги виробництва, однак характеризується зростанням залежності відзамовника (неритмічність виробництва), неспроможністю задовольнятипотреби внутрішнього ринку. Це призводить до втрати самостійності уприйнятті стратегічно важливих управлінських рішень, що в перспективізагрожує збитковістюпідприємств. Основним завданням більшості компаній єпідвищення ефективності діяльності підприємства, що змушує їх переоцінити


23

свої можливості, стратегію, проводити реструктуризацію.За цих умовактуалізується проблематика дослідження та детального аналізуможливостейрізних концепцій управління виробничими запасами та окреслення шляхів їхефективноговпровадженнянапідприємствах.

Ключові завданняполіпшенняобліку виробничих запасівнапідприємствіполягаютьу:

- контролівиконанняплануматеріальнозабезпечення;- моніторингузалишківірухуматеріаліввпроцесівїхзаготівлі;- обгрунтованомурозподіліматеріалівзаоб’єктамикалькулювання.Управління запасами полягає в тому, щоб зменшити запаси до розумного

мінімуму, який забезпечує безперервність процесу виробництва або торгівлі,щоб уникнути порожніх складів і не допустити зупинки виробництва та невідволікатигрошізобігу.

JustinTime(точновстрок)абоJIT-цеконцепціяуправліннявиробництвом,збалансованасистема,яказабезпечуєплавнийішвидкийпотікматеріалівчерезувесь виробничій цикл. Основна ідея полягає в тому, щоб зробити процесякомога коротше, використовуючи ресурси оптимальним способом [2, c. 86].Такимчином,запасивлогістичномуланцюгунез'являютьсядотихпір,покивнихневиникнепотреби.

ХарактернимдляJITє:− мінімізація(відеалі–до«нульового»рівню)запасів;− скороченнялогістичнихланцюгів;− невеликіобсягивиробництваізаготівель;− ефективнаінформаційнапідтримка;− висока якість готової продукції та системи управління запасами на

підприємстві.Ідея концепції JIT - узгодження процесів руху матеріальних ресурсів і

готової продукції в необхідних обсягах точно до того моменту, коли ланкилогістичноголанцюгавнихпотребуютьдлявиконаннявиробничогозавдання,заданогопідрозділом-споживачем,щовиключаєпотребувстраховихзапасах.

Ступінь досягнення цієї мети залежить від того, наскільки досягнутідодаткові(допоміжні)цілі,такіяк:

− виключитизбоїіпорушенняпроцесувиробництва;− зробитисистемугнучкою;− скоротитичаспідготовкидопроцесувиробництва;.− звестидомінімумуматеріальнізапаси;− усунутинеобґрунтованівитрати.При системіJIT завдання доводиться до останньої ланки виробничого

ланцюга-складуготовоїпродукції,минаючиіншіпідрозділипідприємства.Відскладу готової продукції завдання послідовно надходить до підрозділів, щоздійснюютьопераціїнапопередніхстадіяхтехнологічногоциклуобумовлюючи«тягнучу» систему планування виробництва на відміну від «відштовхуючої»,якими є, наприклад, традиційно використовувані системи. Отже виробник немаєзакінченогоплануіграфікароботиіпов'язанийзконкретнимзамовленнямспоживача.Деталізаціяпланівпроводитьсябезпосереднімивиконавцямиробітз


24

урахуваннямобсягуотриманогозамовленняітермінівйоговиконання.Утакомувипадку необхідність складів відпадає, але критичними стають якістьінформаційних систем, прогнозування попиту, якість поставок. Значення маєтериторіальнаблизькістьрозташуванняпостачальників.

ОсновніпроблемиреалізаціїсистемиJustintimeзнашоїточкизору:− залежністьвідвисокоїякостіматеріалів,щопоставляються;− труднощі скорочення часу на переналагодження і пов'язаних з цим

витрат;− нездатністьокремихпостачальниківпрацювативрежиміJIT.ПеревагисистемиJustintime:− скороченнязапасівматеріалівінезавершеноговиробництва;− підвищенняпродуктивності;− використанняобладнаннязбільшвисокимзавантаженням;− зниженняобсягувідходів;− поліпшеннявідносинзпостачальниками[2,c.90].При дослідженні можливостей планування виробничою програми

підприємства в умовах конкуренції неможливо обмежуватись тільки однієюконцепцією планування, спиратись лише на економічний розмір замовлення.Необхіднимєурахуванняіснуючихзапасів.

Вирішення проблеми ефективного розвитку та зростання виробничогопотенціалупідприємствпотребуєствореннясистемиуправліннявиробництвом,восновуякоїмаєбутипокладеноформуванняінформаціїпроумовиринку,щообумовлюютьрядпевнихобмеженьдляпідприємства:недостатнєзабезпеченняматеріальнимиресурсами,робочоюсилою,виробничимипотужностямитощо.

Діючи в таких умовах, підприємство повинно приймати такі рішеннястосовносвоєїдіяльності,якієнайвигіднішимизанаявногодефіцитуресурсів,та забезпечити їх (ресурсів) повне і ефективне використання. Аналіз дляприйняттятакогорішеннязалежитьвідкількостіобмежень[3,c.40].

Отже, прикладом успішного управління виробничими запасами тамінімізації витрат може стати зіставлення двох концепцій: методу лінійногопрограмуваннятаконцепціїJustintime.

По-перше, необхідно прийняти рішення про використання виробничихзапасів в умовах їх обмеженості на складі: визначити план виробництвапродукції з наявних залишків, за якого виручка була б найбільшою. Принаявностітрьохібільшеобмеженьаналізвиконуютьзвикористаннямлінійногопрограмування.

По-друге, після застосування такої моделі та реалізації оптимальноївиробничоїпрограми,застосуватиконцепцію«JustinTime».

Визначення потреби в матеріальних ресурсах при стратегії управліннязапасами«точновстрок»можездійснюватисянаосновідвохметодів:наосновізамовлень і на основі витрат. Обидва методи припускають елементпрогнозування: в першому випадку прогнозування здійснюється виходячи знаявнихзамовлень,удругому-наосновіаналізувитратматеріальнихресурсівуминуліперіодичасу.Призаготівлівиробничихзапасівпартіями,розмірякихнезалежить від розміру замовлення, відбувається надмірне залучення коштів узапаси,якізалишаютьсянаскладіпідчастапіслявиконаннязамовлення.При


25

використанні позамовного методу розрахунку собівартості продукції, слідпроводитизаготівлюзапасівтотожно.

Слід зазначити, що метод лінійного програмування при роботі звиробничими запасами підприємства є ефективним через свою простоту, таможе бути використаний на будь-якому підприємстві незалежно від йогорозмірівіобсягувиробництва.

JIT дозволить виключити запаси і незавершене виробництво, длязабезпеченнябільшоїгнучкостівиробництва,здійснитиадаптаціювиробництвадо сучасних умов, які склалися на ринку, оптимізувати потокові процеси,здійснити високого рівня інтеграцію елементів системи управліннявиробництвом, забезпечити максимальну пропускну здатність виробничихпотужностей, оптимізувати час виконання основних та допоміжних операцій,здійснювати випуск продукції відповідно до наявних замовлень, ліквідуватинераціональні переміщення, а також зберегти втрачену вигоду підприємства,яке могло б не вилучати кошти на формування запасу з грошового обігу, аспрямуватиїхнадодатковезалученняприбутку.


1. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9«Запаси» [Текст] : [офіц. текст] : за станом на25.01.2013 р. / Мінфін України ;Наказ, Положення від20.10.1999№246. — Доступно з мережі Інтернет :http://ubooks.com.ua/books/000171/inx38.php (дата звернення 03.10.14). —Назвазекрана.

2. Атамас,П.Й.Управленческийучт[Текст]:учеб.длявузов/П.Й.Атамас.–Центручебнойлитературы,2006.–440с.

3. Кацель, М.К. Управлінський облік виробничих запасів в умовахприйняття рішень [Текст] / М.К. Кацель // Збірник матеріалів Всеукраїнськоїстудентськоїнауковоїконференції:Тези–К.:КНТЕУ,2013.–С.30–32.

УДК657.471.1

КрочакОксанак.е.н.,доцент

Уманськийнаціональнийуніверситетсадівництвам.Умань

ВИТРАТИЯКОДИНІЗОСНОВНИХОБ’ЄКТІВУПРАВЛІНСЬКОГООБЛІКУ

Анотація

У статті розглянуто питання необхідності виділення управлінського обліку в системібухгалтерськогообліку,атакожорганізаціїоблікувитраттауправлінняїхповедінкою.

Ключові слова: управлінський облік, фінансовий облік, витрати, ресурси, собівартість,калькулювання.


26

Сучасний бухгалтерський облік формувався, видозмінювався,удосконалювався протягом століть, від виникнення товарно – грошовихвідносин,подвійногозаписудовикористаннякомп‘ютернихтехнологійвобліку.Бухгалтерський облік, традиційно, накопичував інформацію про господарськіфакти та явища, що вже відбулися. Він використовувався саме для потребвласника,алеодночасноіформувавінформаціюдлязовнішніхкористувачів.

Перехід від індивідуально-мануфактурної до фабричної організаціївиробництва, поява значної кількості промислових підприємств, компаній іакціонерних товариств, а також вільного підприємництва сприяли розвиткувиробничих відносин, ринків капіталу, товарів і праці, а також вільномуціноутворенню.

При зростанні конкуренції та практично відсутності впливу на цінуготового продукту головним напрямом забезпечення прибутковості длябільшості підприємств став постійний контроль за витратами, прогнозуваннямайбутніх дій з врахуванням внутрішніх та зовнішніх факторів на основіналежного інформаційного забезпечення, в т.ч. через калькуляційний,виробничийоблік,азгодомуправлінськийоблік.

Ринкові відносини характеризуються жорстким рівнем конкуренції. Цевимагає від керівництва підприємств прийняття стратегічних, а особливоефективних оперативних рішень відносно напрямів функціонуванняпідприємствауринковійневизначеності.Дляїхприйняттянеобхіднадостовірнаінформація про господарську і фінансову діяльність підприємства, а ценеможливовповнійміріодержатибезобліку,якголовногоджерелаінформації.Крімтогопершзавсенедостатньо інформаціїщодозовнішніхфакторіввпливунадіяльністьпідприємства.Доцихфакторівможнавіднести:

- постійнізміниситуаціїнаринкахготовоїпродукції,праці,матеріальних,фінансовихресурсів;

- непередбачуваність поведінки суб’єктів ринку, що взаємодіють міжсобою;

- постійнітехніко–економічниминововведеннямивгалузі;- циклічністьрозвиткуекономікикраїни;- ускладненняорганізаційно-виробничихструктуртаінші.Іншими словами, стає неможливим передбачення кінцевих результатів

діяльності підприємства. Крім того все це призводить до збільшення обсягівнеобхідної для прийняття управлінських рішень інформації, а все це викликаєдодаткове навантаження на облікову службу підприємства та виділенняуправлінського обліку як елементу бухгалтерського обліку на задоволеннявнутрішніхінформаційнихпотреб.

Тобто,всучаснихумовахефективністьпошукушляхівоптимізаціїосновнихнапрямів діяльності підприємств залежить насамперед від належногоінформаційного забезпечення керівників як до прийняття управлінськогорішення,такіпідчасйоговиконаннятааналізуотриманихрезультатів.

Об’єктами управлінського обліку є господарські процеси, їх результати тавиробничіресурси.Слідзауважити,щовитратизалишаютьсяголовнимоб’єктомі на сучасному етапі розвитку управлінського обліку, а відповідно постійна


27

видозміна витрат, поява нових впливають на зміну підходів до управліннявитратами, їхоблік,визначеннясобівартостітощо.Вцентріувагизалишаютьсяне просто витрати, а необхідна для впливу інформація, на основі якої і будеприйнятеуправлінськерішення.

Інформація,їїобсягтавідповіднівимогизнаходятьсяпідвпливомбагатьохфакторів, які безпосередньо вплинули на розвиток управлінського обліку. Донихслідвіднести:

- рідкісність ресурсів, їх обмеженість, а як наслідок посилення ролівеличини витрат, її оптимізації в підвищенні конкурентоздатностіпідприємства;

- поява різних користувачів інформації: державних органів, акціонерів,інвесторівтощо;

- різні підходи до управління та обліку в межах країн, континентів,політичнихустроїв;

- виділення, поряд з технологічним, інформаційного інструментаріювпливунавитрати[1].

В межах управлінського обліку трансформувалися елементи методубухгалтерського обліку та методи управління, а тому можливе альтернативневикористання окремих методів для досягнення визначеної мети або цілі. Вданому разі альтернативність, по відношенню до інструментарію, означаєвільний вибір, що базується на врахуванні технологічних, організаційних,фінансовихособливостейпідприємства.

Важлива роль управлінського обліку відводиться в управлінні витратами,що є його головним об’єктом, особливо відносно господарств та галузей, щомаютьзначнусобівартістькінцевоїпродукції.

Управлінськийоблікнавідмінувідфінансовогоспрямованийнетількинавизначеннямаксимальноточноїсобівартості,алейнааналізцінності,структуривартості кінцевого продукту та ефективності використання ресурсів. Вартістьвизначається ступенем корисного ефекту. Тобто, в управлінському облікуаналізується не лише собівартість, а й фактори внутрішнього, зовнішньогохарактеру, цінність продукту для споживачів, які обумовлюютьконкурентоспроможністьнаосновіінформації,щонадходитьвсистемуоблікузрізнихджерел.

Процес виробництва являє собою продуктивне споживання відповіднихфакторів, заміщення яких є необхідною умовою процесу відтворення таподальшого розвитку підприємства. Як новостворені так і вже діючігосподарюючі суб’єкти постійно стикаються з однією з головних ознак будь-якого ресурсу – обмеженість, що визначає їх економне використання, а„підприємецьберенасебеініціативупоєднанняресурсівземлі,праці,капіталувєдинийпроцесвиробництватоваруабопослуги...”,атакож„беренасебескладнезавдання прийняття основних рішень в процесі ведення бізнесу...”. Відповідноуправлінський облік спрямований на управління не просто витратами, афакторами виробництва від їх закупівлі, використання, до зберігання тапродажу,тобтопоусьомуланцюжкуцінностей[2].

Витративиробництва,реалізаціїпостійнозмінюютьсякількіснотазасвоїм


28

змістом. За останні 100 років, введення нових технологій у промислових тасільськогосподарських підприємствах, перевищення темпів розвиткунематеріального виробництва над матеріальним, що знаходяться в тісномувзаємозв’язку, призвели до докорінної зміни структури та появи додатковихвидів витрат. Відповідно ефективне управління та контроль за ними, вимагаєпершзавсезваженоїкласифікації.

Класифікувати витратиможна забагатьма ознаками, виходячи з основноїцілі, що ставиться при поділі. Якщо в межах фінансового обліку як правиловикористовуються обмежений набір - прямі та непрямі, основні та накладнівитрати,токерівництвоможевимагаєіншої,більшрозширеноїкласифікації.

Слід зазначити, що не дивлячись на відмінності фінансового тауправлінського обліку, між двома обліками залишається спільний об’єкт – цевитрати, що значно розширює можливості впливу на витрати, а як наслідокпідвищуєтьсяякістьінформаційногозабезпеченнякерівництвазаумовидовіридоотриманоїінформації.

Важливим етапом в обліку витрат є калькулювання, що виступає якелемент методу бухгалтерського обліку та представляє собою визначеннясобівартості продукції, як проміжної - виробничої, цехової так і загальноїреалізаційної по окремому виду продукції, робіт, послуг, яка будевикористовуватисьвціноутворенні[3].

Управліннявитратами–цепершзавсекомплексзаходів,щоспрямовуєтьсяна оптимізацію витрат по господарству, при цьому кожна група витратвнаслідоквласнепритаманнихрисвимагаєзваженогопідходудометодувпливуна їх рівень та структуру. Відповідно універсальний метод управліннявитратамиважковиділитизоглядунаповедінкувитратврозрізіокремихвидівдіяльності, техніко – економічних особливостей продукції, організаційнихструктуртощо.


1. Загородній, А. Управлінський облік як система інформаційногозабезпечення управлінських рішень [Текст] / А.Загородній, А.Партин //Бухгалтерськийоблікіаудит.–2004.–№7.–С.35–37.

2. Возна, Л. Ю. Політична економія [Текст] : навчально – методичнийпосібник для студентів економічних спеціальностей / Л.Ю.Возна,Ю.В.Ущаповський.–Житомир:ЖІТІ,2003.–272с.

3. Гнилицкая, Л. Проблеми впровадження управлінського обліку напідприємствахУкраїни[Текст]/Л.Гнилицкая//Бухгалтерськийобліктааудит.–2001.–№9.–С.39–42.


29

УДК657.6:613.6ЛободаНаталя

к.е.н.,доцентЛьвівськадержавнафінансоваакадемія

м.Львів

ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНИЙКОМПОНЕНТГОСПОДАРСЬКОЇДІЯЛЬНОСТІУСТАНОВОХОРОНИЗДОРОВ'ЯУПРАГМАТИЧНОМУКОНТЕКСТІ

ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХПРОЦЕСІВ

АнотаціяУ статті досліджено особливості обліку та аналізу господарської діяльності установ

охорониздоров’явумовахреформуванняекономікиУкраїни.Ключовіслова:охороназдоров¢я,медичнізаклади,фінансово-господарськадіяльність.

Розвиток суспільного виробництва забезпечує безперервне зростання

національного доходу країни, і на цій основі відбувається щорічне зростанняобсягу доходів та видатків Державного бюджету, який не може бутизабезпечений без правильної організації бюджетного обліку. Серед напрямківоблікубюджетнихустановвагомурольвідіграєоблікосновнихзасобів.

Установи охорони здоров’я для здійснення своєї діяльності забезпеченіосновними засобами, які є частиною національного багатства країни. Томуправильна організація обліку має важливе значення для економії бюджетнихкоштів,щоспрямовуютьсянаоновленняосновнихзасобів.

Так,якуспішнефункціонуваннязакладівохорониздоров’язначноюміроюзалежить від наявності та ефективності використання основних засобів, -бухгалтерський облік, аналіз і контроль основних засобів повинензабезпечуватикористувачівдостовірноюісвоєчасноюінформацієюпроактивибюджетноїустановитаджерелаїхутворення,станфінансовоїтагосподарськоїзвітності. Поінформованість про наявність, рух та знос основних засобів тапостійнийконтрользаїхефективнимвикористанняммаютьвеликезначеннявуправлінні діяльністю установи. Цьому має сприяти ефективна організаціясистеми бухгалтерського обліку, економічного аналізу та контролю основнихзасобів.

Бухгалтерськийоблік основних засобівповинен забезпечити:контроль зазберіганням основних засобів; своєчасне, правильне документальнеоформлення відображення в обліку надходження основних засобів, ївнутрішнього переміщення (зі складу на склад, з відділу у відділ тощо),ефективного використання, вибуття (ліквідація, реалізація, безкоштовнапередача); своєчасне відображення (в останній робочий день року) в облікузносу основних засобів; відображення в обліку витрат на ремонт основнихзасобів; визначеннярезультатів відліквідації, а також збитків від списаннянеоб'єктів основних засобів на які не повністю нарахованого зносу; виявленнязайвих та морально застарілих основних засобів. Крім цього, бухгалтерськийоблік основних засобів повинен забезпечити контроль за ефективнимвикористаннямобладнання,машин,транспортнихзасобів,медичноїапаратури


30

таіншихзасобівпраці.Характерноюособливістюзасобівпрацієте,щовонинемають тієї загальної взаємозамінюваності, яка характерна, наприклад, дляпотенційноїробочоїсили,томуефективністьїхрізнапогалузях.Цярізницядлякожногоконкретногозасобупрацізалежитьвідйоготехнічногостану,ступеняфізичногойморальногозносу.

Так,якосновнізасобибюджетнихустановмаютьневиробничусутність,тохарактерним при цьому є те, що їх використання створює процес наданнянаселенню послуг. В процесі реалізації своєї соціально – економічної функціїосновні засоби виступають в двохформах: предметів споживання для тих, хтокористуєтьсяпослугамиустановохорониздоров’я,ізасобамипрацідлятих,хтонадаєціпослуги.

Завданням аналізу основних засобів в установах охорони здоров’я євивченняїхскладу,структуриістану,атакожвизначеннярівнязабезпеченостіустанов основними засобами і їх використання. В зв’язку з недостатнімфінансуванням бюджетних установ, оновлення складу основних засобів вустановах охорони здоров’я відбувається повільно. Тому для отриманняреальних показників потрібне ретельне проведення аналізу основних засобів.Насамперед це потрібно для прийняття управлінських рішень. Джерелами дляпроведенняаналізуосновнихзасобівєданібухгалтерськогообліку.

Задля недопущення нецільового використання бюджетних коштівнеобхіднийсуворийконтрользбокукерівництвазастаномосновнихзасобів.

Основними завданнями контролю операцій з основними засобами єперевірка: правильності віднесенняматеріальних активівдо основних засобів;реальностіоцінкиіпереоцінкиосновнихзасобів;якостіінвентаризаціїосновнихзасобів; правильності відображення результатів інвентаризації в обліку;своєчасності і правильності документального оформлення і відображення уоблікових реєстрах надходження і вибуття основних засобів; збереженнятехнічного стануосновних засобів; правильностінарахування і списаннязносуосновних засобів; відповідності фактичної наявності основних засобів данимбухгалтерського обліку; обґрунтованості і правильності оформлення списанняосновнихзасобів.

Кожна країна з урахуванням історичних, соціальних та економічних умоврозвитку самостійно визначає політику в сфері охорони здоров'я та формуєвласнумодельїїорганізаціїтафінансовогозабезпечення.

У сучасному світовому співтоваристві функціонують три класичні моделіфінансовогозабезпеченняохорониздоров'я:

1) перша–цесистемаохорониздоров'я,відомапідназвами:бюджетна;2) другамодель–цесистемаохорониздоров'я,якуфінансуютьздебільшого

за рахунок коштів страхових фондів, котрі держава створила за принципамисоціальногострахування;

3) третя модель – приватна система охорони здоров'я, яка функціонуєпереважнонапринципахприватногопідприємництва.

В Україні функціонує бюджетна модель охорони здоров’я, оскількидомінуючу роль у фінансовому забезпеченні відіграють кошти бюджету.Проаналізувавши сучасний стан фінансування охорони здоров'я України зарахунокбюджетуможнаконстатувати,щовінєвкрайнедостатнімінестворює


31

передумов для виконання якісної медичної допомоги в необхідних об'ємах,особливодлясоціальненезахищенихпрошарківнаселення.

У результаті ринкових перетворень, що відбулись у економіці країни, цясистемаохорониздоров’явідчулапотребувреформуваннітамодернізації.Саметому, необхідно проводити такі заходи щодо покращення фінансово-господарськоїдіяльностіустановохорониздоров¢я,а саме: заміну економічнихметодів господарювання в галузі охорони здоров¢я; запровадити чіткенормування державних гарантій у сфері забезпечення населення безоплатноюмедичною допомогою та раціоналізація використання медичних послуг;перебудову системи управління і вдосконалення структури галузі охорониздоров¢я;покращитиефективністьрозподілуресурсівсекторуохорониздоров'ята стимулювання публічних постачальників медичних послуг до підвищенняякостітаекономічноїефективностіїхдіяльності.

Для цього необхідно: посилити контроль за правильним використаннямвиділених з бюджету асигнувань і підвищити ефективність використаннякоштів; збільшити фінансування медичних установ, що можна зробити зарахуноквведеннястраховоїмедицини;ввестиконтрольякостімедичнихпослуг,який передбачає оцінку кінцевого результату всіх видів надання медичнихпослуг; збільшити роль АРМ бухгалтера і застосовувати його в усіх ділянкахоблікових і аналітичних робіт; затвердити порядок закупівлі державнимикомунальнимимедичнимизакладамилікарських засобівтавиробівмедичногопризначення, обладнання, інструментів та іншої техніки; затвердити порядокзакупівлітавикористанняспеціальногомедико-санітарногоавтотранспортутаінших засобів пересування; затвердити державний реєстр методівпрофілактики,діагностикиілікування,дозволенихдозастосуваннявмедичнійпрактиці.

Отже,можна зробитивисновок,щоперебудова системиохорониздоров’я,першзавсе,повиннапочинатисязукріпленняфінансовоїосновигалузі,іззмінизагальної схеми фінансування, що передбачає обов’язковий перехід відбюджетноїсистемифінансуваннядозмішаноїбюджетно-страховоїсистеми,якафінансуєтьсяприактивнійучастіпідприємств,установ,організаційрізнихформвласностізелементамидобровільногомедичногострахуваннянаселення.


32

УДК657.15(091)МошураВікторія

студенткамагістратуриПолтавськадержавнааграрнаакадемія

м.Полтава

ОБЛІКГРОШОВИХКОШТІВ:ІСТОРИЧНИЙАСПЕКТ

АнотаціяРозглянуто історичні аспекти виникнення й теорії розвитку грошей, їх сутність та

економічне значення, що формують розмаїття облікових категорій стосовно цього видумонетарнихактивів.

Ключові слова: грошові кошти, еволюція, етапи, готівка, економічна природа, сутністьтатеоріїпоходженнягрошей.

Проблемасутітараціональногообліковоговідображеннясучаснихгрошей

набулаособливоїгостроти,бобезглибокогорозумінняїхприродинеможнанібудувати сучасну грошову систему, ні ефективно регулювати її. А це особливоважливо у період трансформації економічної системи України, становленнянаціональноїгрошовоїсистемиумайбутньому.

Проте, історичний аспект обліку грошових коштів потребує особливоговивчення та подальших досліджень у зв’язку з необхідністю встановленняпричино-наслідкових зв’язків при формуванні облікової категорії – грошовікоштивпроцесірозвиткуекономічноїнауки.

Історія розвитку обліку грошових коштів виступала об’єктом науковихдосліджень багатьох вітчизняних науковців, зокрема, Ф. Ф. Бутинця,Н.В.Гавришко, О. О. Жарікової, І. В. Жиглей, Л. В. Івченко, В. В. Ковальової,О.А.Лаговської, С. Ф. Легенчука, Н. М. Малюги, М. С. Пушкаря, Р. В. Романів,К.В.Романчук та зарубіжних вчених: В. Д. Андрєєва, Л. Ф. Жилінської,О.А.Заббарова,О.В.Лупікової, Т.М.Малькової,Я.В.Соколова,К.Ю.Циганкова,Л.А.Чайковськоїтаін.

Метою роботи є розкриття сутності, функцій обліку грошових коштів, атакожрозгляд історіїрозвитку уявленьпроозначенийоб’єктобліку.Завданнядослідження – систематизувати та узагальнити підходи і теорії вчених дохарактеристики облікового терміну – гроші, виявити об’єктивні передумовивиникненняекономічнихкатегорій–грошовікоштита–грошовіактиви.

У процесі формування матеріалів статті використовувалисязагальнонаукові методи і прийоми наукового пізнання, фундаментальніположення обліку, зосереджені та систематизовані у доробку вітчизняних тазарубіжнихдослідниківобліково-економічногозабезпеченнягрошовихкоштів.

Історія грошей, як стверджували класики політекономії, починається зпрямогообмінупродуктівабобартерутапередбачаєподальшийобмінтоварівзадопомогоюпосередникаабозагальногоеквівалента.Рольтакогопосередникавиконує товар, який природним шляхом і використовується як – гроші.Прихильниками еволюційної концепції були Ксенофонт, М. Орезм, А. Сміт,Дж.С.Мілль,К.Маркс.


33

Починаючи з IV ст. до н.е. і доXVIII ст. н.е., в теорії грошей булаширокорозповсюджена думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми абозапровадженізаконодавчимиактамидержавизадляполегшенняобмінутоварів.Таке трактування походження грошей одержалоназвураціоналістичної теорії.Представники цього напряму наголошують на тому, що грошам властивасоціальна природа, оскільки вони є продуктом угоди між людьми, тобтознаряддям обміну. Засновником цієї концепції вважається Аристотель. Допредставниківзазначеногонапрямувідносяться:Ф.Аквінський, І.Т.Посошков,А.Маршалл,Дж.М.Кейнс,М.Фрідмен.

Розмірковуючи про походження грошей, відомий вчений Ф. Аквінськийдотримувавсядумки,щовонивиникливнаслідокдомовленостіміжлюдьми. Їхпризначення – полегшити справедливий обмін. При цьому поняття грошей тамонети не розрізняв. Визнаючи необхідність грошей як засобу обігу, вінрозглядавїхіякмірувартості[3].

Проблемі грошей було присвячено працю – Трактат про походження,природу,юридичнупідставута зміну грошей,написанийфранцузькимученимН. Орезмом (1323-1382 рр.), в якому висловлено думку, що гроші є штучнимінструментом,якийлюдивинайшлизадляполегшеннятоварообміну.Золототасрібло стали грошима завдяки своїм природним властивостям. Спочатку вонибулизвичайнимитоварамиілишепоступовонабулиролігрошовихметалів.

ЗпредставниківXVIII ст. досить глибокодосліджував економічнуцінністьгрошей Давид Рікардо. Теорію грошей Д. Рікардо будує на основі своєї теоріїцінності. Гроші він розглядав як товар, що має цінність. Основою грошовоїсистеми є золото. Цінність золота і срібла, як і будь-якого іншого товару,визначається витратами праці. За даної цінності грошей їх кількість в обігузалежитьвід сумитоварнихцін.Проте використаннязолотаД.Рікардовважавдорогим і нерозумним, тому розробив проект системи паперового грошовогообігу.

Паперові грошові знаки перше були випущені в VII столітті в Китаїкупюрами великих достоїнств для заміни незручних повноцінних міднихгрошей.ПоявупрообразупаперовихгрошейможнавіднестидоІтис.дон.е.[2].М.Туган-Барановськийзазначав,щонітоварна,нікількіснатеоріягрошейневзмозі окремо пояснити питання походження грошей та утворення їх вартості.Вченийзапропонувавкон’юнктурнутеорію,якасинтезувалаобидвіконцепції.Умежах своєї теорії автор виокремив три форми грошей: речові грошові знаки,металеві та паперові гроші. Так, на думку вченого, речові грошові знаки тамонети виникли у результаті стихійного обміну. Таким чином, М. Туган-Барановськийнезаперечувавточкизору іншихвчених,анавпаки,спробував їхоб’єднати,тадатибільшзмістовнепоясненнящодоприродигрошей.

З сучасників можна виділити американських вчених, які підтримуютьраціоналістичну концепцію походження грошей, таких як: Пол ЕнтоніСамуельсон(1915-2009рр.),ДжонКеннетГелбрейт(1908-2006рр.),СамуельсонП. Е. у роботі – Економіка (1948 р.) характеризує гроші, як штучну соціальнуумовність, а Г. Ф. Кнапп назвав гроші – продуктом правопорядку, аДж.К.Гелбрейт висловив свою думку, що закріплення грошових функцій заблагородними металами й іншими предметами – це лише предмет угоди між


34

людьми,тимсамимпідтримуючираціоналістичнутеорію.Наступнийетапурозвиткугрошовоїсистемипозначивсяпоявоюпаперової

готівки як засобу обміну. Паперові гроші мають істотну перевагу порівняно здорогоцінними металами, але водночас вони можуть стати повноціннимзасобомобмінутількизаумовидовіридовлади(звичайноуряду),яказдійснюєїхемісію.Основнимнедолікомпаперовихгрошейєте,щоїхлегковикрадають,атакожзначнітранспортнівитрати,якщойдетьсяпровеликісуми[1].

Одним із різновидів грошей є так звані кредитні гроші. Кредитниминазиваються гроші, рух яких здійснюється шляхом перерахунків у кредитнихустановах.

Новим етапом еволюції грошей стала поява «електронних грошей». Цеабсолютно нова система грошового обігу, яка за допомогою новітніхкомп’ютернихсистемтасистемзв’язкудозволяєлегкоперераховуватикоштизодного рахунку на інший. До електронних платіжних засобів відносятьсякредитні та дебеті картки. Сьогодні це найбільш прогресивний, економічний ізручнийносійгрошовихфункцій.

Розглянувши еволюцію грошей, можна краще зрозуміти їх функції тарозвиток їхніх форм. Грошова система розвивається вже протягом багатьохстоліть,азнею–іформигрошей.

На сьогодні здійснення фінансово-господарської діяльності підприємствапередбачає господарські зв’язки і розрахункові відносини з постачальникамиматеріальних цінностей та послуг, з покупцями продукції та замовникамипослуг, з робітниками підприємствами та з іншими організаціями і особами.Розрахункові операції здійснюються у грошовій формі. Значну частину урозрахункових операціях підприємства займають розрахунки готівкою, яківикористовуються, в основному, при оплаті праці та при здійсненнігосподарських операцій. Отже, на основі еволюційних історичних підходівформуютьсянаступніоб’єктиоблікугрошей:готівка,грошінарахункахвбанку;іншікошти,електроннігроші,грошовідокументи,грошовіеквіваленти,грошівдорозі; кожен з цих видів потребує належного виокремлення та обліковоговідображення.

Усвідомлення наукових поглядів на економічну категорію «гроші» даломожливістьдослідитиекономічнуприроду,сутність,змісттатеоріїпоходженнягрошей. Разом з тим дискусійним залишається питання щодо визначеннягрошей, грошових коштів, готівки та грошових потоків як категорійбухгалтерського обліку. При проведенні огляду наукової літературивстановлено, що відсутні ґрунтовні праці в частині розкриття сутності таособливостей обліку окремих видів монетарних активів для формуванняінформаційногозабезпеченнядостовірноїзвітності.


1.Пиріг,С.О.Платіжнісистеми[Текст]:навчальнийпосібник/С.О.Пиріг.–К.:Центручбовоїлітератури,2008.–240с.

2. Рибакіна,А.В. Сутність,функції та облік грошовихкоштів [Електроннийресурс] / А. В. Рибакіна. – Режим доступу :http://kkeu.at.ua/HAYCHKI/Grosh_koshtu____.pdf.


35

3. Скоробогатова, В.В. Бухгалтерський облік та контроль монетарнихактивів: проблеми теорії та методології [Текст] : монографія / В. В.Скоробогатова.–Житомир:ЖДТУ,2012.–520с.

4. Степова, Т. Г. Облік грошових коштів [Текст] : навч. посібник /Т.Г.Степова,Г.О.Татарінова,Р.І.Гріщук.–Одеса:ОНЕУ,Ротапринт,2013.–120с.

УДК657.24

ПархоменкоВікторіяcтудентка


ПІДВИЩЕННЯЕФЕКТИВНОСТІВИКОРИСТАННЯОСНОВНИХЗАСОБІВ–ВАЖЛИВИЙРЕЗЕРВПІДВИЩЕННЯЕФЕКТИВНОСТІ

ВИРОБНИЦТВАНАПІДПРИЄМСТВІ

АнотаціяСтаттявисвітлюєпроблемупідвищеннявикористанняосновнихзасобівнапідприємстві,

резервиташляхиполіпшеннявикористанняосновнихзасобів.Ключові слова: основні засоби, резерви, ефективність, оновлення, поліпшення,

рентабельність,фондовіддача.Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є

однимзосновнихпитаньуперіодпереходудоринковихвідносин.Ефективністьосновних засобів –це результат у вигляді отриманого ефекту, щоспіввідноситьсязвитраченимиресурсами.Підвищенняефективностіполягаєвдосягненні найбільших результатів при відповідному рівні розвиткупродуктивнихсилупорівняннізвитратамипраці,використаниминаствореннясуспільногопродукту.

Ефективність використання основних засобів відіграє важливу роль длядіяльностіпідприємства:

- збільшується економічний потенціал і виробничі можливості галузі,підвищуєтьсятехнічнийрівеньвиробництва;

- складаються широкі можливості для прискорення переорієнтаціїпідприємствнавипускновоїпродукції,якакористуєтьсяпідвищенимпопитомуспоживачів;

- збільшуютьсятемпи зростанняпродуктивностіпраці,поліпшенняякостіпромисловоїпродукціїтаіншихпоказників.

Використання системного підходу дозволяє знайти резерви ефективноговикористання основних засобів, встановити внутрішні системні зв’язки,виявитипричининеефективногофункціонуванняпідприємства.

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів


36

укладати кошти. Воно зацікавлене в оптимальному підвищенні питомої вагимашин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, якіобслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливостіпідприємства. Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонуванняактивних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди,інвентар,тобтопасивначастинаосновнихзасобів.

Структура основних виробничих засобів є різною в різних галузяхпромисловості,народногогосподарства.Наприклад,часткабудівельузагальнійвартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовійпромисловості (близько 44%); споруд —у паливній промисловості (17%);передавальних пристроїв —в електроенергетиці (32%); устаткування таробочихмашин—напідприємствахмашинобудівногокомплексу(45%)[4].

Основнимифакторами, які впливають на структуру основних виробничихзасобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації ікооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств.Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів.Поліпшитиструктуруосновнихвиробничихзасобівможназарахунок:

-оновленнятамодернізаціїустаткування;- ефективнішого використання виробничих приміщень установленням

додатковогоустаткуваннянавільнійплощі;-ліквідаціїзайвогоймалоефективногоустаткування.Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних

ознак,зокрема:1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на

виробленупродукцію;2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно

відбуваєтьсярухїхньоїспоживноївартостітавартості;3)нарахуваннямамортизаційнихвідрахуваньздійснюєтьсянагромадження

вгрошовійформічастковоперенесеноївартостіосновнихвиробничихзасобівнаготовупродукцію;

Необхідністьоновленняосновнихвиробничихзасобівзаринковихвідносинвизначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренціяспонукуєпідприємстваздійснюватиприскоренесписанняосновнихвиробничихзасобівзметоюнагромадженняфінансовихресурсівдлянаступноговкладаннякоштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження новихтехнологійтаіншогополіпшенняосновнихвиробничихзасобів.

Забезпечення певних темпіврозвитку і підвищення ефективностівиробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшоговикористаннядіючихосновнихзасобівпідприємств.Ціпроцеси,зодногобоку,сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожногопідприємства, а з іншого—дають змогу збільшувати обсяг виробництвапродукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартістьвиробівзарахунокскороченняпитомоїамортизаціїйвитратнаобслуговуваннявиробництватайогоуправління,підвищуватифондовіддачуіприбутковість.

Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективністьосновнихзасобів,охоплюєдваблоки:


37

Перший - показники ефективності відтворення окремих видів і всієїсукупностізасобівпраці;

Другий - показники рівня використання основних засобів у цілому таокремих їхніхвидів.Необхідністьвиокремленнявсамостійнугрупупоказниківвідтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічнийстан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно йбезпосередньо впливають на ступінь ефективності використаннязастосовуванихувиробництвімашин,устаткуваннятаіншихзнарядьпраці.

Важливимважелемефективностівикористанняосновнихзасобівєприрістосновних засобів промисловості, її галузей і підприємств досягається завдякиновомубудівництву,атакожреконструкціїйрозширеннюдіючихпідприємств.

Реконструкція й розширення діючих фабрик і заводів, будучи джереломзбільшення основних засобів підприємств, одночасно дозволяють кращевикористатинаявнийупромисловостівиробничийапарат.

Одним з найважливіших завдань підвищення ефективності використаннякапітальних вкладень і основних засобів є своєчасне уведення в експлуатаціюнових основних засобів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння.Скорочення строків уведення в експлуатацію новихфабрик і заводів дозволяєшвидше одержати потрібнудля народного господарства продукцію з технічнобільше зроблених основних засобів, прискорити їхній оборот і тим самимсповільнити настання морального зношування основних засобів підприємств,підвищитиефективністьсуспільноговиробництвавцілому.

Застосуваннянапрактицізапропонованихзаходівуціломупопідприємствудастьзмогузбільшитиобсягивипускутоварноїпродукції,підвищитипоказникфондовіддачі,атакожзбільшитиприбутоквідреалізаціїпродукціїйбалансовийприбуток,аотже,ірентабельністьосновнихзасобівпідприємства.

Бухгалтерія підприємства має розробляти і постійно удосконалюватимеханізм матеріального стимулювання робітників, інженерів та іншихпрацівників, діяльність яких сприяє виявленню та організації використаннярезервівпідвищенняефективностіосновнихзасобів.

Поліпшення використання основних засобів підприємств позначається назниженнісобівартостівиробів,щовкінцевомурезультатідаєзмогузбільшитиприбутокпідприємствтапідвищитирентабельністьїхдіяльності.

Підвищення ефективності використання основних засобів зараз маєвеличезне значення.Підприємства,що мають у своєму розпорядженні основнізасоби, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, збільшувати час роботиобладнання, поліпшувати склад і структуру, але й максимально підвищуватиефективність використання, що досягається із застосуванням переважноінтенсивнихметодів.

Отже, дослідження показали, що основні засоби становлять головнучастинуматеріально-технічноїбазибудь-якоїгалузічипідприємства.Наосновіпідвищенняефективностіїхвикористаннязбільшуєтьсяекономічнийпотенціалівиробничіможливостігалузі,підвищуєтьсятехнічнийрівеньвиробництва.Це,усвоючергу,підвищуєтемпивипускупродукції,щовирішальнимчиномсприяєвдосконаленню розширеного відтворення й правильному формуваннюнайважливішихпропорційгосподарювання.


38

Вирішення проблеми підвищення ефективності використання основнихзасобів є одним з основних завдань виробничої діяльності підприємств, відрезультату якого залежить їх фінансовий стан та конкурентоспроможність.Підвищенняефективностівикористанняосновних засобівє одним із головнихчинників, який зможе забезпечити в майбутньому ефективне функціонуванняпідприємствавцілому.


1. ПробухгалтерськийобліктафінансовузвітністьвУкраїні[Текст]:[законУкраїни : офіц. текст : за станом на15.10.2014 року] / Верховна Рада України;Закон від16.07.1999№996-XIV/ // Відомості Верховної РадиУкраїни (ВВР).—1999. — N 40. — С.365. — Відомості доступні також з мережі Інтернет :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14 (дата звернення05.11.14).—Назвазекрана.

2. Атамас, П.Й. Управленческий учет [Текст] : учебник для вузов / П.Й.Атамас.–Центручебнойлитературы,2006.–440с.

УДК658155.2:658.115

ПередерієнкоНадіяк.е.н.доцентНТУУ«КПІ»

м.Київ

АКТУАЛЬНІПИТАННЯБУХГАЛТЕРСЬКОГООБЛІКУВИТРАТЗПОДАТКУНАПРИБУТОК

Анотація

Встаттірозглянутіпитаннящодовідображенняпідприємствамивитратзподаткунаприбуток у фінансовій проміжній(квартальній) звітності з урахуванням положень П(с)БО 17«Податокнаприбуток»тановаційПодатковогокодексуУкраїни(надалі–ПКУ).

Ключові слова: відстрочене податкове зобов'язання, тимчасова податкова різниця,податокнаприбуток.

Ізвведеннямзміндост.57ПодатковогокодексуУкраїнивкінці2012рокуу

бухгалтерської спільноти виникло питання щодо правомірності відображеннявитратзподаткунаприбутокупроміжнійфінансовійзвітності[1].

Отже, питання є, однозначної відповіді на це запитання немає.Визнавативитратизподаткунаприбутокразнарік,тобтопідчаснарахуванняподаткунаприбуток відповідно до податкового законодавства, чи робити поквартальнінарахування і створювати на погашення таких витрат забезпечення чивизнаватитаківитратизобов’язаннями.

Спробуємовційстаттізнайтирішення.


39

Отже, одним із принципів бухгалтерського обліку є нарахування тавідповідністьдоходів івитрат(ст.4ЗаконуУкраїни«Пробухгалтерськийоблікта фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р.№996-XIV,далі—Закон пробухоблік) [2]. Тобто для визначення фінансового результату звітного періодунеобхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійсненідля отримання цих доходів. Звітним періодом відповідно до ст.13Закону пробухоблікдлябухгалтерськогооблікуєрік.Тобто,податокнаприбутокза2014рікповинензнайтисвоєвідображенняувитратах2014року.Однак,зточкизорупринципубухгалтерськогооблікунарахуваннятавідповідностідоходівівитратценеспростовуєте,щопроміжнідоходийвитратиможуть«балансувати»міжперіодами.Надумку,автора,принципусліддотримуватисяйпідчасскладанняпроміжної(квартальної)фінансовоїзвітності.

В першу чергу проаналізуємо положення НП(С)БО 1«Загальні вимоги дофінансової звітності». Даний стандарт не містить жодних зауважень стосовноособливостейзаповненняпроміжноїфінансовоїзвітностізприводуподаткунаприбуток.Прицьому,п.3.23Методичнихрекомендаційщодозаповненняформфінансової звітності, затверджених наказом Мінфіну від28.03.2013р.№433[3],визначає, що в статті«Витрати (дохід) з податку наприбуток»Звітупрофінансовірезультативідображаютьсумувитрат(доходу)зподаткунаприбуток,визначенузгіднозП(С)БО17«Податокнаприбуток»[4].

Звернемоувагунап.3П(С)БО17,девизначено,щовитратамизподаткунаприбутокє загальнасума витратіз податку на прибуток,яка складається ізпоточного податку на прибутокприбуток з урахуванням відстроченогоподатковогозобов'язанняівідстроченогоподатковогоактиву.

Нагадаємо:Відстрочене податкове зобов'язання- сума податку на прибуток, який

сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасових податкових різниць, щопідлягаютьоподаткуванню.

Тимчасова податкова різниця- різниця між оцінкою активу абозобов'язаннязаданимифінансовоїзвітностітаподатковоюбазоюцьогоактивуабозобов'язаннявідповідно.

Підхід цього стандарту до відстрочених податків давно відомий: упроміжній фінансовій звітності відстрочені податкові активи та відстроченіподаткові зобов’язання можуть наводитися в сумі, визначеній станом на 31грудня попередньогороку без їх обчислення на дату проміжної звітності(п.15П(С)БО17.При цьому, поточний податок на прибуток є сума податку,визначенаузвітномуперіодівідповіднодоподатковогозаконодавства.

Проте,нормиП(с)БО17незабороняєрозраховувативідстроченіподатковіактивитавідстроченіподатковізобов’язаннявпроміжнійфінансовійзвітності.Доцьогопитанняповернемосяпізніше.

А тепер з’ясуємо, чи можна витрати з податку на прибуток визнаватизобов’язаннями.

Правила визнання зобов’язань загальновідомі: їх визнають, тобтовідображаютьубухгалтерськомуобліку,якщооцінкатакогозобов’язанняможебутидостовірновизначенатаіснуєймовірністьзменшенняекономічнихвигідумайбутньому внаслідок його погашення(п.5П(С)БО 11«Зобов’язання») [5].Чи


40

відома за підсумками кварталу, півріччя або трьох кварталів сума податку наприбутокдосплати—питаннянеоднозначне.АджезанормамиПКУ -целишечастинавідзагальнорічногонарахування.

Таким чином постає питання чи виникає на дату проміжної звітності—31березня, 30 червня, 30 вересня— зобов’язання з податку наприбуток?Зважаючи на нормиПКУ — ні. Відповідно доп.57.1ПКУ,підприємства,якісплачуютьавансовівнескизподаткунаприбуток,іті,щосплачуютьподатокнаприбутокзапідсумкамироку,зобов’язаніскладатидеклараціюзподаткунаприбутокзавідповіднийподатковийрікякдокумент,котрийпідтверджуєфактнарахуваннязобов’язання,танадаватиїїподатківцямпротягом 60 календарних днів, що настають за останнім днем звітного(податкового)року. І лише впродовж наступних 10 календарних днів такезобов’язаннямаєбутиоплачене.

Таким чином, оскільки не виникає зобов’язань із податку на прибутокнарахунку64,тонемаєпідставвідображатитаківитратинарахунку98.

ТакупозиціюзазначивіМінфінусвоємулистівід24.01.2013р.№31-08410-06-52297,вякомуфахівціцьоговідомстварекомендувалиправилавідображенняавансовихвнесківізподаткунаприбутокубухгалтерськомуобліку:

«У кінці року зобов'язання з податку на прибуток підприємствомвідображається за кредитом аналітичного рахунка з обліку розрахунків зподатку на прибуток рахунка 64 "Розрахунки за податками й платежами" ідебетомрахунка98 "Податокна прибуток". Кредитове сальдона відповідномуаналітичномурахункупідлягаєперерахуваннюдобюджету»[6].

Тепер розглянемо питаннящодо створення забезпечення для погашеннявитрат з податку на прибуток наприкінці звітного року відповідно доподатковогозаконодавства.

Загальні правила створення забезпечень визначені в П(С)БО 11. Їхстворюють при виникненні внаслідок минулих подій зобов’язань, погашенняяких,імовірно,призведедозменшенняресурсів,щовтілюютьусобіекономічнівигоди,таїхоцінкаможебутирозрахункововизначена.Забороненостворюватизабезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства(п.14П(С)БО11).Арозрахунковосумустворюваногозабезпеченнявизначаютьза обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваноговідшкодування), необхіднихдляпогашення відповідногозобов’язання,надатубалансу.

Переліктакихзабезпеченьнаведенийвп.13П(С)БО11:· забезпеченнянавиплатувідпустокпрацівникам;· додатковепенсійнезабезпечення;· забезпеченнянавиконаннягарантійнихзобов’язань;· забезпечення на реструктуризацію, виконання зобов’язань у разі

припиненнядіяльності;· забезпечення на виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів

тощо.Як бачимо,перелік, що наведений в П(С)БО 11 є вичерпним і не дає

можливості підприємствам створити забезпечення на покриття витрат ізподаткунаприбутоквмайбутньому.


41

ТеперповернімосядоположеньП(с)БО17.Мизазначали,щоП(с)БО17незабороняє розраховувати та відображати відстрочені податкові активи тавідстроченіподатковізобов’язаннявпроміжнійфінансовійзвітності.

Отже, підприємства в зв’язку з наявністю в обліку різниці між оцінкоюактиву або зобов'язання за данимифінансової звітності та податковою базоюцього активу або зобов'язання відповідно (ст.57 ПКУ) за підсумками кварталузвітного року, мають право визначити відстрочене податкове зобов'язання всумі податку на прибуток, розрахованого за даними податкового обліку зподальшим коригуванням за результатами календарного (звітного) року. Вбухгалтерськихрегістрахнеобхідно здійснити такі проведення : за дебетом98«Витрати з податку на прибуток» з кредитом 54 «Відстрочені податковізобов’язання» на суму податку на прибуток, що визначений розрахунково напідставіобліковихданих.Вподальшому(наприкінцізвітногороку)задебетом-зменшення відстрочених податкових зобов'язань за рахунок нарахуванняпоточнихподатковихзобов'язаньвідповіднодоположеньПКУ.

На думку автора, запропонована методологія відображення витрат зподаткунаприбутокзабезпечитьдотриманняпринципубухгалтерськогооблікунарахування та відповідності доходів і витрат, а також достовірностівідображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському обліку іфінансовійзвітностіпідприємств.


1. ПодатковийкодексУкраїни[Текст]:офіц.текст:застаномна01.10.2014/ВерховнаРадаУкраїни;КодексУкраїни,Закон,Кодексвід02.12.2010№2755-VI//ВідомостіВерховноїРадиУкраїни(ВВР).—2011.—№13—14,№15—16,№17, ст. 112. — Відомості доступні також з мережі Інтернет :http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/print1391419053853552 (датазвернення10.12.14).—Назвазекрана.

2. ПробухгалтерськийобліктафінансовузвітністьвУкраїні[Текст]:[законУкраїни : офіц.текст : за станом на 15.10.2014 року] / Верховна Рада України;Закон від16.07.1999№996-XIV/ // Відомості Верховної РадиУкраїни (ВВР).—1999. — N 40. — С.365. — Відомості доступні також з мережі Інтернет :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14 (дата звернення10.12.14).—Назвазекрана.

3. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення формфінансової звітності [Текст] : офіц. текст : за станом на від 28.03.2013№433/Мінфін України ; Наказ, Методрекомендації від 28.03.2013№433. — К. : МФУ,2014. — Доступно з мережі Інтернет :http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=382859&cat_id=293536(датазвернення11.12.14).—Назвазекрана.

4. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17«Податокнаприбуток» [Текст] : офіц. текст : за станомна09.08.2013 /МінфінУкраїни;Наказ,Положеннявід28.12.2000№353.—К.:МФУ,2014.—Доступноз мережі Інтернет : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0047-01 (датазвернення10.12.14).—Назвазекрана.

5. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11

http://zakon.rada.gov.ua/go/2755-17


42

«Зобов’язання [Текст] :офіц.текст : застаномна18.03.2014 /МінфінУкраїни ;Наказ, Положення від від31.01.2000№20. — К. : МФУ, 2014. — Доступно змережіІнтернет:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0085-00(датазвернення10.12.14).—Назвазекрана.

6. Щодо відображення у бухгалтерському обліку авансових внесків зподатку на прибуток [Текст] : офіц. текст : за станом на 24.01.2013 р. /ЛистМіністерства фінансів України від 24.01.2013 № 31-08410-06-5/2297. —Доступно з мережі Інтернет :http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=362830&cat_id=293538(датазвернення10.12.14).—Назвазекрана.

УДК657.4

СадовськаІринак.е.н.,професор,завідувачкафедри

ВоздіганАртемЛуцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет

м.ЛуцькІСТОРИЧНИЙАСПЕКТФОРМУВАННЯАМОРТИЗАЦІЙНОЇПОЛІТИКИ

ВУКРАЇНІ

АнотаціяУ статті проаналізовано поняття «амортизаційна політика», розглянуто історію

зародження та формування в бухгалтерського обліку суб’єктів господарювання. Зазначенопропозиції щодо вдосконалення амортизаційної політики держави в умовах економічногорозвиткутаглобалізаціїекономіки.

Ключові слова: амортизаційна політика, амортизаційні відрахування, методамортизації.

Наформуванняфінансовихрезультатівдіяльностіпідприємствавпливають

різноманітніфактори.Провіднемісцеу такійсистеміналежитьамортизації, якокремому елементу витрат. Тому проблемні питання амортизаційної політикидержавитасуб’єктівгосподарюванняпостійноперебуваютьуполізорувчених-економістів. Предметом особливої уваги є висвітлення проблемних питаньамортизаційної політики держави, як складової частини господарськогомеханізмууправлінняекономікою[1].

Амортизація ніколи не втрачала актуальності, завжди залишаласьдискусійнимпитаннямтазнайшласвоєвідображенняубагатьохвітчизнянихтазарубіжних дослідженнях. Економісти в різні історичні періоди ставились довизначення «амортизація» по-різному – одні її заперечували, як об’єктивнуреальність, а інші, навпаки, стверджували, що оскільки вона є об’єктивноюреальністю,тонеюможна«керувати».Проте,амортизаціяякекономічнеявище


43

має складну і неоднозначну сутність. Найбільш обґрунтовано вонависвітлювалася в наукових працях зарубіжних вчених таких як: А. Е. Фукс,А.С.Литтлтон, А. М. Бірман, И. Ф. Шер, Ж.Г. Курсель-Сенель, Я. В. Соколова,Дж.М.Кейнс,ФридрихиВераЛутц.

Значнийвкладувирішенняпроблемформуванняамортизаційноїполітикивнесли також і українські вчені, такі як: С. Голов, О. Коваль, О. Подолянчук,Л.Городянська, Г. Кірейцев, П. Орлов, С. Орлов, М. Чумаченко А. Чорнолуцька,Н.Іщенко,О.Кузьмін,С.Князь,О.Вівчар,Л.Мельниктаінші.

Праці науковців були спрямовані на дослідження особливостей сутіамортизації в історії, методів нарахування амортизації та процесу відтвореннякапіталутаосновнихзасобівпідприємства.

Метою публікації є визначення економічної природи механізму, а такожінструментівамортизаційноїполітикидержави.

Амортизаційна політика - це складова інвестиційної політики, що являєсобоюдіїдержавизрегулюванняпроцесуперенесеннявартостізасобівпрацінастворюванийпродуктзнаступнимїхвідновленням.Елементамиамортизаційноїполітикиєамортизаційнівідрахування,нормиамортизації,оцінкатапереоцінкаосновного капіталу, методи нарахування амортизації, порядок використаннякоштівамортизаційногофонду[2].

АмортизаційнуполітикурадянськогоперіодутанезалежноїУкраїниможнаподілити на 5 етапів: 1 – від 1917р. до 01.07.1997р.; 2 – від 01.07.1997 до01.07.2000р.; 3 – від 01.07.2000р. до 01.07.2004р.; 4 – від 01.07.2004р. до01.01.2011р.;5–після01.01.2011р.

НапершомуетапіформуваннязаконодавчихнормамортизаційноїполітикивУкраїнірозпочалосяпісляреволюції1917рокутазавершеннягромадянськоївійни у тодішній Російській імперії. Серед найважливіших завданьбільшовицькоївладибуловідновленнядіяльностіфабрикізаводівтарозвитокна їх основі суспільної власності. Таким чином, поступово утворюєтьсясоціалістичний механізм господарювання, важливим важелем якого єформуваннясистемиамортизаціїзасобівпраці[3].

Формування правових засад уже незалежної України розпочалися невідразу. У перші роки, після набуття Україною незалежності, підприємстваздійснювали нарахування амортизації основних засобів згідно з нормами, щобуливведенівдію22грудня1990рокуПостановоюРадиМіністрівСРСР№1072зподальшимизмінами.

Першим власним нормативно-правовим актом, що регулював питаннящодо амортизаційної політики підприємств, був лист Мінфіну УРСР іМінекономіки УРСР №04-5033/21-31/31 від 25 січня 1991 року «Пронарахуванняамортизації»,якимбуловизначеноамортизаційнівідрахуваннянаповне відновлення основних засобів. Тому з метою прискорення науково-технічного прогресу були впроваджені норми амортизаційних відрахуваньтільки на повне відновлення основних фондів. Ці норми амортизації буливстановлені по видах основних засобів відповідних галузей економіки, їхнійрозмір визначався нормативним терміном служби окремих об'єктів, щорозраховувавсязалежновідтехнічнихйекономічнихфакторів.

На другому етапі було здійснено суттєву корекцію щодо амортизаційної


44

політики. Так, з набуттям чинності Закону України «Про оподаткуванняприбутку підприємств» №283/97-ВР від 22 травня 1997 р. було зміненометодологію обліку, змінено класифікацію та змінено підхід до нарахуванняамортизаціївідповіднозміненонормиамортизації,якінеобґрунтованіжодноюекономічноюметодикою,австановленіадміністративнимшляхом.

Цей спосіб законодавчого руху сум амортизації, значною мірою збільшиввеличину оподаткованого прибутку та знизив потенційні можливостіпідприємствпосамофінансуванню[4].

На третьому етапі відповідно до Закону України від29 грудня 1998 року№371 XIV, внесена зміна, відповідно до якої, для підприємств різної формвласності встановлюються обов'язкові відрахування в розмірі 20-10%амортизації в державний бюджет для реалізації заходів щодо структурноїперебудовиекономіки.

У цьому випадку у підприємств підвищується сума використовуванихамортизаційних відрахувань для відтворення основних фондів до 80-90%замість60-70% доприйняттядійсногозакону.Утойжечас включенняповноїсумиамортизаціїуваловівитратизменшуєсумуоподатковуваногоприбутку.Утой же час амортизаційні відрахування виділені в окремий елемент, щовраховуєтьсяпривизначенніоподатковуваногоприбутку.

Це призвело до того що, використання нелінійного методу нарахуванняамортизаціїсприяєвповільненнюпроцесуповідтвореннюосновнихзасобівтавостаточному підсумку впливає на якість продукції і надаваних послуг. Станобладнаннягалузейпіслятривалоїексплуатаціїневідповідаєвимогамнауково-технічного прогресу, що вимагає все більших коштів для підтримки їх уналежномустані.

Начетвертомуетапі,щобересвійпочатокз1липня2004рокунапідставіЗакону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами,внесеними Законом України від 01 липня 2004 року№1957-ІУ підвищуютьсящоквартальні норми амортизації кожної із групосновнихфондів у розрахункуна податковий квартал. Створюється додаткова четверта група основнихзасобів, пов’язаних із прискореним процесом впровадження інформаційнихтехнологійдлязабезпеченнякращоїефективностівиробничоїта інвестиційноїдіяльностіпідприємств.

З’являється нове поняття «податковий облік», який законодавчо ставзверхньо над бухгалтерським обліком. Впровадження нової амортизаційноїполітики та встановлення високих норм амортизації було суттєвим крокомвперед і сприяло формуванню підприємствами власних джерел фінансуваннякапітальнихінвестицій.

На п’ятому етапі у 2011 році введено в дію Податковий кодекс України,яким законодавці пропонують цілком новуметодику нарахування амортизаціїосновнихзасобів.ПередбаченийПодатковимкодексомпорядокїїнарахуванняєідентичним до порядку, викладеного в П(С)БО №7, оскільки пропонуєтьсявикористовувати такі ж методи амортизації основних засобів [5]. Сліднаголосити, що новацією Податкового кодексу є встановлення мінімальнодопустимихтермінівкорисноговикористанняоб’єктівосновнихзасобів[6].

Таким чином, дослідивши еволюцію розвитку амортизаційної політики


45

України, можна сказати. що на сучасному етапі вона є недосконалою. Так,негативнимєте,щозберігаєтьсяфіскальнийпідхіддоамортизаційноїполітики.

На нашу думку, Україна потребує переходу на ліберальний підхід доформування амортизаційної політики, що сприятиме фінансовому зміцненнюпідприємств та посиленню їх орієнтації на сигнали ринку. Підприємства знизькою та від’ємною рентабельністю зможуть обрати метод, який мінімізуєнавантаження на витрати виробництва; рентабельні підприємства матимутьширокі можливості для мобілізації інвестиційних ресурсів за рахунокподатковихпільг.Прискоренаамортизаціявикористовуватиметьсяпереважноусфері оподаткування і не впливатиме – через витрати виробництва – на цінупродукції. Розмежування економічної та податкової функцій амортизаціїзменшуєризикінфляційногонавантаженнянаекономіку.

Основні принципи побудови нової амортизаційної моделі базуватимутьсяна досвіді розвинених країн, але не механічно перенесені, а адаптовані доспецифікиперехідноїекономікиУкраїни.


1. Статкевич, І.Р. Проблемні питання амортизаційної політики україни всучаснихумовах[Електроннийресурс]/І.Р.СтаткевичІ.Р.,В.Й.БакайВ.Й.–Режимдоступу : http://lubbook.net/book_654_glava_15_Problemn%D1%96_pitannja_amortiza%D1%81.html

2. Щирська, О.В. Бухгалтерський облік в забезпенні амортизаційноїполітикидержавитапідприємства/О.В.Щирська//ВісникЖДТУ–2012.–№1(59)–С.233-236.

3. Трофимчук,В.Я. Історичнийаспектрозвитку амортизаційної політики вУкраїні [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ecan/2011_9_2/pdf/trofymchuk.PDF

4. Новицька, С.С., Сутність амортизаційної політики і її вплив наефективність роботи підприємства [Текст] : навчально-методичний посібникдлястудентівекономічнихспеціальностей/C.C.Новицька,Н.Ю.Потапова-СінькоН.Ю.–Одеса:ОНАЗім.О.С.Попова.–2006.–98с.

5. Про затвердження Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7«Основні засоби» [Текст] : офіц. текст : за станом на 18.03.2014 р. / МінфінУкраїни;Наказ,Положеннявід27.04.2000№92.—ДоступнозмережіІнтернет:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00 (дата звернення 06.10.14). —Назвазекрана.



46

УДК38.2.64ЦапСвітлана

аспіранткаПрикарпатськийнаціональнийуніверситет

іменіВасиляСтефаникам.Івано-Франківськ

РОЗВИТОКСІЛЬСЬКИХТЕРИТОРІЙЯКІНСТРУМЕНТПІДВИЩЕННЯРІВНЯ

ЖИТТЯСІЛЬСЬКОГОНАСЕЛЕННЯІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇОБЛАСТІ

АнотаціяВ статті запропонованонові підходидопроблемирозвитку сільськихтериторій.Автор

статті пропонує доповнити існуючу стратегію розвитку області такими важливиминапрямами розвитку сільських територій, як охорона довкілля, розвиток віддалених відрайоннихцентрівтамалихмістсільськихнаселенихпунктів.

Ключові слова: розвиток сільських територій, операційні цілі розвитку сільськихтериторій,стратегіярозвиткурегіону.

Убіднихкраїнахпроблемавирівнюваннярівняжиттявміськихтасільських

поселеннях є однією з найскладніших для розв’язання. Вона викликананасамперед низьким рівнем урбанізації порівняно з розвинутими країнами танадмірною залежністю сільського способу життя від сільського господарства.Цю проблему не вдавалося розв’язати в радянські часи, хоча вона булаоголошена одним з ключових напрямів соціально-економічної політикидержави. Важка системна криза у нашій країні лише ускладнила ситуацію,оскільки традиційно у важкі часи міста використовують найрізноманітнішіекономічніважелідлявикачуваннябільшоїчастинидоданоївартості,створеноїселянами,накористьмісттаїхжителів.

Для розв’язання окреслених вище проблем, підвищення рівня життяміського та сільського населення за рішенням уряду в усіх регіонах країнирозроблено стратегії їх розвитку. Зокрема, у 2014 р. Івано-Франківськоюобласною радою розроблена і прийнята Стратегія розвитку області до2020 р.[1]. Нею передбачені чотири стратегічні цілі: стійкий розвиток економіки,розвиток туристично-рекреаційної сфери, розвиток сільських територій тарозвитоклюдського капіталу. Таким чином, органимісцевого самоврядуванняобластінадаютьособливогозначеннярозвиткусільськихтериторій.Прицьомустратегічна мета «Розвиток сільських територій», відповідно до Стратегії,включає в себе дві операційні цілі: «Збільшення доданої вартостісільськогосподарської продукції» і «Розвиток сільських територій навколомалихміст».

Першою з них передбачене виконання таких завдань: технологічнепереоснащення діючих та створення нових підприємств з виробництва тапереробки сільськогосподарської продукції, розвиток органічного сільськогогосподарства та виробництва продуктів харчування, покращення доступуагровиробників до ринків збуту. Друга операційна мета розвитку сільськихтериторій передбачає виконання таких завдань: розвиток сучасних формкоопераціїваграрномусекторі,підтримкарозвиткунеаграрнихвидівбізнесуу


47

сільських територіях, удосконалення підготовкифахівців длямалого бізнесу всільській місцевості, сприяння самозайнятості в селах, передусім – у гірськіймісцевості, розвиток системи первинної медицини в сільських територіях,забезпечення якісною питною водою сільських населених пунктів, що маютьнайгострішіпроблемиводопостачання.

Нанашудумку,однимзосновнихнедоліківзазначеноїСтратегіїєвиділеннявнійлишедвохопераційнихцілейусферірозвиткусільськихтериторій,які їїрозробникивважаютьнайважливішимина сучасномуетапірозвиткукраїнитадосліджуваногорегіону. Очевидно,що коло цілей повинно було б бути значноширшим,оскількирозвитоксільськихтериторійажніякнезводитьсялишедорозвиткувиробничоїсферинаселітаїхрозвиткунавколомалихміст.По-перше,позаувагоюрозробниківСтратегіїзалишилисятаківажливінапрямирозвиткусільських територій, як охорона довкілля, розвиток віддалених від районнихцентрівтамалихмістсільськихнаселенихпунктів,жителіякихмаютьнеменшеправо забезпечувати достойний рівень життя, ніж жителі наближених до містсіл.

Слід зазначити,щона сайтах обласних рад, сусідніх з Івано-Франківськоюобластю, розміщені аналогічні Стратегії регіонального розвитку до 2020 р.,розробленімісцевомунауковцямитапрактиками. Їханалізсвідчитьпроте,щовсі ці Стратегії страждають важливим недоліком методологічного характеру –вониневраховуютьвсіаспектирегіональногорозвиткусільськихтериторій.

Вякостііндикаторівуспішностіекономічнихреформіпросуваннякраїнитаїї регіонів в досягненні порівнянних з країнами ЄС показників рівня життясільського населення слід використовувати низку показників розвитку такихскладових соціальної інфраструктури села, як житлове господарство, освіта,культура і мистецтво, охорона здоров’я, сільська служба побуту, роздрібнаторгівля та ресторанне господарство, а також забезпечення транспортнимизасобами тощо. Проведені розрахунки показали, що їх орієнтовна величинаповиннавідповідативідображеномуутабл.1рівню.

Таблиця1Досягнутітаперспективніпоказникирозвиткусільськихтериторій

вІвано-ФранківськійобластіПоказник Досягнутий

рівень,2014р.Перспективнийрівень(2025р.)

Протяжністьавтомобільнихдорігна1000кв.кмтериторії 295,7 1000Грошовийдоходнаодногосільськогожителя,доларівСШАумісяць 200 500

Припадає легкових автомобілів на 1000 сільських жителів,одиниць 186 300

Загальнажитловаплощанаодногосільськогожителя,кв.м 25,1 30,0Ступінь охоплення дітей дошкільного віку дитячимидошкільнимизакладами 20,0 90,0

Припадає місць у клубах і будинках культури на 1000сільськихжителів 175 200

Місцьузакладахсільськоїслужбипобутуна1000сільськихжителів 5 10

Кількістьмісцьузакладахгромадськогохарчуванняна1000сільськихжителів 42 70


48

ЦіпоказникизначнонижчіпорівнянезсереднімипоказникамипокраїнахЄС, вступ до якого наша країна декларує впродовж тривалого часу, але їхдосягнення можна було б вважати значним досягненням вітчизняноїнаціональноїтарегіональноїсоціально-економічноїполітики.

Зважаючи на зазначену вище необхідність підвищення рівня просторовоїмобільності сільського населення особливий наголос зробимо на необхідностіпокращення забезпечення просторової мобільності сільського населення, якакрім наявності якісних доріг передбачає наявність у сільських жителіввідповідних транспортних засобів. Кожна сільська родина повинна мати увласностілегковийавтомобіль,якцедосягнутовсусіднійПольщі.Очевидно,щоуряд країни має певні важелі впливу на цінову політику у сфері забезпеченнясільськогонаселеннялегковимиавтомобілями,мотоцикламитощо.


1. Стратегія розвитку Івано-Франківської області до 2020 р. // Режимдоступу: http://www.if.gov.ua/files/SP_IF_oblast_4.pdf (дата звернення 02.12.14).—Назвазекрана.

УДК657.6

ШматАнастасіямагістр


ДЕЯКІАСПЕКТИТРАНСФОРМАЦІЇНАРАХУВАННЯТАУТРИМАННЯЗФОНДУ

ОПЛАТИПРАЦІПРАЦІВНИКІВВІЙСЬКОВОГОЗБОРУ

АнотаціяВстаттірозглянутоосновніаспективідображеннявоблікуновогозагальнодержавного

податкуздоходівфізичнихосіб–військовогозбору.Ключові слова: заробітна плата, військовий збір, податок з доходів фізичних осіб,

податковіагенти,особирезиденти,нерезиденти.Оподаткування заробітної плати є надзвичайно актуальною проблемою,

яказачіпаєінтересинайманихпрацівників,визначаючифактичнийрівеньїхніхдоходів,роботодавців.Саменанихпокладаютьсяфункціїподатковихагентівтадержави,котраєодержувачемутриманихтанарахованихнадоходипрацівниківподаткиівнески.

Незважаючи на те, що зазначену проблему не можна назвати новою,дискусії між науковцями, практиками, представниками податкових органівщодо обґрунтованості й ефективності чинного механізму оподаткуваннязаробітної плати та напрямів його реформування не припиняються. Саме це


49

підтверджуєактуальністьдослідженняЗаконом України від 31.07.2014 р № 1621-VII «Про внесення змін до

ПодатковогокодексуУкраїнитадеякихіншихзаконодавчихактів»тимчасовоз3серпня2014рдо1січня2015р.введенийвійськовийзбірврозмірі1.5%[1].Він утримується з доходів фізичних осіб із фонду заробітної плати та іншихзаохочувальних виплат і винагород, які виплачуються платнику у зв'язку зтрудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Збірутримуєтьсяісплачуєтьсядобюджетузгіднозіст.168іст.176ПКУ[2],тобтовтомужпорядку,щойПДФО.

Платникамивійськовогозборує:1) фізичніособи-резиденти;2) фізичні особи-нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх

походженнявУкраїні;3) податковіагенти,доякихвіднесеніюридичніособи,самозайнятіособи,

представництванерезидентів-юридичнихосіб,інвестори(оператори)заугодоюпророзподілпродукції.

Отже,військовийзбір -цетимчасовийзбір.Нимоподатковуютьсядоходи,нараховані(надані,виплачені)фізичнійособівперіодз3серпня2014до1січня2015 року. Військовий збором оподатковують заробітну плату, виплати тавинагороди фізичним особам за виконані роботи, виграші в державну танедержавну грошову лотерею і виграші гравців (учасників), отримані відорганізатора азартної гри. Податкові агенти (юридичні та самозайняті особи)утримують і сплачують військовий збір за рахунок доходу фізособи, тому доподатковихвитратпідприємствавійськовийзбірневключається.Аленавідмінувід ПДФО, при розрахунку військового збору з доходу фізичної особи невираховуєтьсясумаЄСВтаподатковоїсоціальноїпільги(табл.1)[3].

Таблиця1Порівняльнахарактеристиканарахуваньвійськовогозбору,ПДФОтаЄСВ

прирізнихвидахвиплатВидвиплат Військовий

збір ПДФО ЄСВ

Допомога по тимчасовій втраті працездатності(лікарняні) + + +

Сума соціальної допомоги по вагітності тапологах - - +

Наднормативнідобові + + -Грошова допомога, надана пенсіонерам відколишніх роботодавців відповідно доколективногодоговору

- + -

Середній заробіток працівників призваних навійськовуслужбузапризивомпідчасмобілізації + + +

Допомога на поховання, що виплачується зарахунок коштів роботодавця та соціальнихфондів

- -/+ -

Сумастраховихвнесків,сплаченихроботодавцемза добровільне медичне страхування найманихпрацівників

+ + -


50

Продовженнятабл.1Вихіднадопомога + + -Сума орендної плати, що виплачується задоговором оренди нерухомого майна фізичнійособі

- + -

Військовий збір перераховується до бюджету при виплаті доходу

працівнику єдиним платіжним документом. Якщо дохід нарахований, але невиплачений, військовий збір повинен бути перерахований до бюджету непізніше30-гочисланаступногомісяця.Якщодохідвиплачуєтьсявнегрошовійформі,збірперераховуєтьсядобюджетупротягомбанківськогодня,наступногоза днем виплати. Згідно з пп. 127.1 ПКУ, неутримання та/або несплатавійськового зборунесуть за собоюнакладенняштрафуврозмірі25% від сумиподатку. Штрафу можна уникнути при самостійному виправленні помилкипротягомподатковогороку,алеприцьомунараховуєтьсяпеняврозмірі120%річноїобліковоїставкиНБУ.

У бухгалтерському обліку розрахунки по військовому зборувідображаютьсяна субрахунку642 «Розрахунки за обов'язковимиплатежами».Закредитомсубрахунку642відображаєтьсяутриманнясумвійськовогозборузсуми нарахованого доходу, оподатковуваного військовим збором, за дебетом -йогосплату(перерахування)добюджету[4].

Наприклад, оклад бухгалтера по заробітній платі складає 2500 гривень.Працівник відпрацював весь місяць повністю. Сума зарплати за повністювідпрацьованупрацівникомпершуполовинумісяцясклала1375грн.СтавкаЄСВ,встановлена підприємству згідно з класом професійного ризику виробництва,становить37,26%.

Податковий та бухгалтерський облік операцій з нарахування та виплатизарплатизазвітниймісяцьподанийданимитабл.2.[4].

Таблиця2Кореспонденціярахунківопераційзнарахуваннятавиплатизарплати

№з/п Змістгосподарськоїоперації Кореспондуючірахунки Сума,

грн.Дт Кт1 ПерерахованоЄСВ(1375,00×37,26:100) 651 311 512,332 ПерерахованоПДФО(1375,00×15:100) 641/ПДФО 311 206,253 Перераховановійськовийзбір(1375,00×1,5:100) 642 311 20,634 Перерахованазарплатазапершуполовинумісяця

(аванс)набанківськийрахунокпрацівника(1375,00-206,25-20,63)

661 311 1148,12

5 Нарахованазаробітнаплатазазвітниймісяць 92 661 25006 НарахованоЄСВнасумузарплатизазвітний

місяць(2500,00×37,26:100) 92 651 931,5

7 УтриманоЄСВізсумизарплатизазвітниймісяць(2500,00×3,6:100) 661 651 90,00

8 УтриманоПДФОізсумизарплатизазвітниймісяць((2500,00-90,00)×15:100) 661 641/ПДФО 361,50


51

9 Утримановійськовийзбірізсумизарплатизазвітниймісяць(2500,00×1,5:100) 661 642 37,50

Продовженнятабл.210 ПерерахованоЄСВ(931,5+90,00-512,33) 651 311 509,1711 ПерерахованоПДФО(361,5-206,25) 641/ПДФО 311 155,2512 Перераховановійськовийзбір(37,50-20,63) 642 311 16,8713 Перерахованапрацівниковінарахунокзарплата

задругуполовинумісяця(2500,00-90,00-361,5-37,5-1148,12)

661 311 862,88

Державна фіскальна служба оприлюднилапроект наказу Мінфіну, яким

затверджено нову форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь, податку, і сум утриманого з них податку (форма№1ДФ). Форма може змінитися, зокрема, додається окремий розділ II«Оподаткування відсотків та військовий збір». Військовий збір у новій 1ДФвідображаєтьсязагальноюсумою.

Сьогодні, коли економіка України більшості країн потерпає від світовоїкризи, уряди різних держав намагаються зменшити рівень податковогонавантаження.Зменшенняставок,атоймораторійнасплатуподатків–спробаврятуватиекономіку.Нажаль,Українанеслідуєсвітовомудосвідутасамостійнонамагаєтьсявирішитипроблемиоподаткуваннявчасикризи.Замістьтого,щобзнаходити можливості послабити податкове навантаження, уряд шукає новіспособинаповненнябюджету.ТакимчиномурядУкраїнинелишенезбільшитьнадходження в державний бюджет, але й ускладнить і без того нелегкестановище підприємств і населення. Збільшиться тінізація економіки, рівеньбезробіття та «зарплата в конвертах», що в результаті зменшить податковінадходження.

Для поліпшення свого становища Україні необхідно поступово знижуватиподатковенавантаження,використовуючиміжнароднийдосвід,адаптуючийогодо специфіки та умов розвитку нашої країни, створювати умови,у яких майженеможливо буде ухилитися від сплати податкових зобов’язань,щоприведе допоступовогозбільшеннянадходженьдодержавногобюджету, атакожподбатипро те, щоб податкові надходження були доцільно розподілені. За умовиефективного реформування податкової системи в частині зниження реальногоподаткового навантаження Україна матиме шанси стати серйозним суб’єктомподатковоїконкуренціїнасвітовомупросторі.


1. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України тадеяких інших законодавчих актів» від31.07.2014 р№1621-VII [Текст] : [законУкраїни : офіц. текст : за станом на31.07.2014 року] / Верховна Рада України;Законвід31.07.2014№1621-VII.—ВідомостідоступнітакожзмережіІнтернет:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1621-18(датазвернення12.12.14).—Назвазекрана.

2. ПодатковийкодексУкраїни[Текст]:офіц.текст:застаномна01.10.2014/ВерховнаРадаУкраїни;КодексУкраїни,Закон,Кодексвід02.12.2010№2755-


52

VI//ВідомостіВерховноїРадиУкраїни(ВВР).—2011.—№13—14,№15—16,№17, ст. 112. — Відомості доступні також з мережі Інтернет :http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/print1391419053853552 (датазвернення12.12.14).—Назвазекрана.

3. Клиженко, Я. «Бути чи не бути» військовому збору, ПДФО та ЄСВ: неБазоюєдиною[Текст]/Я.Клиженко//Податкиібухгалтерськийоблік.–2014.–№82.–С.13–16.

4. Ушакова,Л.Военныйсбор:самоеважное[Текст]/Л.Ушакова//Налогиибухгалтерскийучет.–2014.–№64.–С.17–21.

ППррооббллееммииооббллііккооввооггооттааааннааллііттииччннооггооззааббееззппееччеенннняяффууннккццііооннуувваанннняяооррггааннііззааццііййттааііннссттииттууццііййннііззаассааддииввппрроовваадджжеенннняяММССФФЗЗ

53

ПРОБЛЕМИОБЛІКОВОГОТААНАЛІТИЧНОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯФУНКЦІОНУВАННЯОРГАНІЗАЦІЙТАІНСТИТУЦІЙНІЗАСАДИ

ВПРОВАДЖЕННЯМСФЗ

УДК657.37:658БояроваОлена

к.е.н.,доцентПусьСергій

студентНаціональнийуніверситетбіоресурсів

іприродокористуванняУкраїним.Київ

ОСОБЛИВОСТІСКЛАДАННЯРІЧНОЇФІНАНСОВОЇЗВІТНОСТІСУБ’ЄКТА

МАЛОГОПІДПРИЄМНИЦТВА

АнотаціяУ статті досліджено актуальні питання щодо формування фінансової звітності

суб’єктами малого підприємництва. Висвітлено критерії для формування спрощеногофінансовогозвітусуб’єктамалогопідприємництваускладіБалансу(форма№1-мс)іЗвітупрофінансовірезультати(форма№2-мс).

Ключовіслова:суб’єктималогопідприємництва,фінансовазвітність,спрощенийоблік.На сьогодні мале підприємництво виступає одним з перспективних

напрямівстворенняконкурентногоринковогосередовищаневід’ємноюформоюуспішного функціонування сучасної економіки. Але таке функціонування неможливе без побудови якісного обліку. Відповідно до Закону України «Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», чинних національнихП(С)БО, нормативних документів Міністерства фінансів України з питаньорганізації бухгалтерського обліку, усім підприємствам, незалежно від їхорганізаційно правової форми і форми власності, у тому числі й малим,необхідновестибухгалтерськийоблік і складатифінансовузвітність.Протеякбухгалтерськийобліктакіфінансовазвітністьсуб’єктівмалогопідприємництвамаютьпевніособливості.

На малих підприємствах з малою кількістю господарських операційзастосування традиційних систем обліку та звітності не є доцільним. Томупроцес організації спрощеного обліку на малих підприємствах вимагаєглибокоговивчення.

Згідно П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва»фінансова звітністьмалогопідприємництва складається з двохформ : Балансута Звіту про фінансові результати. Ці дві форми об’єднані єдиною назвою«Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» і мають скорочену формупоказників[1].


54

Якщо по результатам діяльності підприємство перестає відповідатикритеріям малого підприємства, воно повинно складати фінансову звітність вповномуобсязі.

Згідно з Наказом Мінфіну від 24.01.2011 р. №25 «Про внесення змін доП(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», що набувчинності з 01.04.2011 р., було внесено зміни до П(С)БО 25 «Фінансовий звітсуб’єкта малого підприємництва», а саме встановлено зміст і оновлену формуФінансовогозвітусуб’єктамалогопідприємництваускладіБалансу(форма№1-м) іЗвітупрофінансовірезультати(форма№2-м)тапорядокзаповненняйогостатей, а також зміст і форму Спрощеного фінансового звіту суб’єкта малогопідприємництва у складі Балансу (форма №1-мс) і Звіту про фінансовірезультати(форма№2-мс)тапорядокзаповненняйогостатей.

Баланс ф. № 1-м відрізняється від Балансу ф. № 1 скороченням окремихрядків.Цеобумовленотим,щойогопристосованопідСпрощенийПланрахунків,атомувінмаєменшереквізитів,данівякихбільшузагальнені.Прицьомукодирядківзбережені.

Звітпрофінансовірезультатизаспрощеноюформоюф.№2-м,навідмінувідЗвітупрофінансовірезультатиф.№2,представленотількиоднимрозділом.

Необхідно з’ясувати які підприємства мають формувати Спрощенийфінансовийзвітсуб’єктамалогопідприємництва.ВідповіднодоГосподарськогокодексу Країни суб’єктами малого підприємництва є суб’єкти господарюваннябудь-якоїорганізаційно-правовоїформитаформивласності,уяких:

· середня кількість працівниківза звітний календарний рікне перевищує50осіб;

· річний дохід від будь-якої діяльностіне перевищує 10 млн. євро(угривневомуеквівалентізасередньорічнимкурсомНБУ)[2].

Суб’єкти малого підприємництва, які ведуть спрощений облік можутьформуватифінансовузвітністьзаспрощенимиформами№№1-мста2-мс.Аджеспрощена фінансова звітність — для суб’єктів, що ведуть спрощений облік.Спрощенийфінансовийзвітможутьскладати:

· юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним п.154.6Податкового кодексу України, та мають право застосовувати спрощенийбухоблік доходів і витрат, тобто це «нульовики» — платники податку наприбутокізнульовоюставкою;

· суб'єктималогопідприємництва–юридичнимиособами,щовідповідаютькритеріяммікропідприємництва[3].

Відповіднодоч.3ст.55ГосподарськогокодексуУкраїниусуб'єктівмалогопідприємництва, що відповідають критеріям мікропідприємництва середнякількість працівників за звітний період (календарний рік) не можеперевищувати 10 осіб а річний дохід від будь-якої діяльності не можеперевищуватисуму,еквівалентну2млн.євро,засередньорічнимкурсомНБУ.

Спрощений фінансовий звіт за звітний період мають право подаватипідприємства,щозарезультатамидіяльностізаминулийріквідповідаютьцимжекритеріям,зазначенимуп.2р.ІП(С)БО25тановоствореніпідприємства,яківідповідаютьзазначенимвимогам.

Суб’єкти малого підприємництва, які складають фінансову звітність за


55

міжнароднимистандартамифінансовоїзвітностіподаютьфінансовузвітністьуповномукомплекті,тобто4формизпримітками,відповіднодовимогНП(С)БО1«Загальнівимогидофінансовоїзвітності».

ЗметоюполегшенняоблікунамалихпідприємствахнаказомМіністерствафінансівУкраїнивід19квітня2001р.№186бувзатвердженийспрощенийПланрахунків бухгалтерського обліку, хоча малі підприємства на власний розсудвирішують, яким Планом рахунків користуватись - загальним чи спрощеним.СпрощенийПланрахунків відрізняється тимщо складається з рахунків в якихоб’єднується декілька рахунків загального Плану рахунків (наприклад дорахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» включають рахунки 36«Розрахунки з покупцями і замовниками», 37 «Розрахунки з різнимидебіторами»і38«Резервисумнівнихборгів»).

Таким чином, використання традиційної системи обліку та звітностісуб’єктамималого підприємства є не доцільним для підприємств з невеликоюкількістюгосподарськихоперацій.Тому вважаємо за необхідністьвикористання малими підприємствами спрощеного Плану рахунківбухгалтерськогообліку,атакожвикористанняспрощенихформзвітності.


1. Про затвердження Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25«Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» [Текст] : офіц. текст : застаномна19.08.2014 /Мінфін України ; Наказ,Положення відМінфін України;Наказ, Положення,Формавід25.02.2000№39.—К. :МФУ,2014.—Доступно змережі Інтернет : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0161-00/print1404747559501061(датазвернення10.12.14).—Назвазекрана.

2. Господарський кодекс України [Текст] : офіц.текст : за станом на24.07.2014 р. / Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодексвід16.01.2003№436-IV. — Доступно з мережі Інтернет :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15 (дата звернення11.12.14).—Назвазекрана.



56

УДК631.162БрикГалина

к.е.н.,в.о.доцентаЛьвівськийнаціональнийаграрнийуніверситет

м.Львів

ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНЕЗАБЕЗПЕЧЕННЯУПРАВЛІННЯВИТРАТАМИПІДПРИЄМСТВА

Анотація

Устаттірозглянутопроблемніпитанняобліково-аналітичногозабезпеченняуправліннясуб’єктагосподарювання.Висвітленоосновнізасадиформуванняобліковоїполітикивчастинівитратпідприємства.

Ключові слова: обліково-аналітичне забезпечення, децентралізація обліку, обліково-інформаційнесередовище,обліковаполітика,управліннявитратами.

Організація ефективного управління будь-яким підприємством вимагає

систематичної інформації про наявність та використання матеріальних,трудових і фінансових ресурсів, а також про формування витрат, доходів іфінансових результатів діяльності. Саме таку інформацію забезпечуєбухгалтерськийоблік.

У процесі управління підприємством опрацьовуються значні обсягиекономічної інформації. Провідна роль в загальній її сукупності належитьобліково-аналітичній економічній інформації, що обумовлено специфікоюбухгалтерського обліку, який охоплюючи процеси виробництва, обігу тарозподілупродукту,формуєповну інформаціюпрокругообігзасобів [2, с.409].При цьому варто зауважити, що під обліково-аналітичним забезпеченняуправління підприємства розуміють систему накопичення, узагальнення тапередавання інформації, яка допомагає керівникам приймати рішення,здійснюватиплануваннятаконтролюватидіяльністьсуб’єктагосподарювання.

Обліково-інформаційне забезпечення управління на підприємстві маєзабезпечувати комплексне дослідження всіх об'єктів обліку та узагальненняданих, що надаються керівництву суб’єкта господарювання для прийняттяузгоджених рішень. Саме такий підхід дозволить сформувати обліково-інформаційне середовище, що сприятиме перспективному розвитку іуникненню банкрутства підприємства, оскільки дана інформація можерозглядатисяврізнихнапрямах,підрізнимкутомзоруізарізнимиоцінками.

Теоріяіпрактикагосподарюваннявринковихумовахсвідчать,щовитратиє найважливішим об'єктом управління. У практичній діяльності витратислугують за каталізатор, обмежуючий фактор прибутковості, тому їм слідприділятинайбільшеувагивсистеміуправліннядіяльністюпідприємства.

Недосконалість,неузгодженістьнормативноїбазищодорівнявиробничихвитратстановитьпідсумнівдостовірністьінформації,набазіякоїприймаютьсярішення і здійснюється регулювання економічних відносин. При цьому слідзазначити, що обґрунтованість, виваженість управлінських рішень стосовнооптимізації витрат у значній мірі обумовлюється якістю інформаційного


57

забезпечення користувачів, а також рівнем їх знань, умінь та досвідувикористання облікової інформації в управлінській діяльності[1, с.56]. Отже,виникає проблема створення інформаційної інфраструктури, яка бзадовольнялапотребивінформаціїкористувачівзрізнимиінтересами.

Вирішенняпроблемивідповідностіінформаційногозабезпеченняпотребамуправління витратами суб’єкта господарювання потребує суттєвогоудосконалення організаційних та методологічних засад обліково-аналітичноїскладової системи управління. За цих умов особливої актуальності набуваєпроблема посилення контрольних функцій обліку, підвищення аналітичності,оперативності облікової інформації, своєчасного забезпечення користувачівоб’єктивною, достовірною, неупередженою інформацією, а також розробкиметодик використання інформаційних потоків для прийняття виваженихуправлінських рішень стосовно зниження витрат та підвищення доходностіпідприємств,посиленняїхділовоїактивності[5,с.57].

До основних елементів системи обліково-аналітичного забезпечення, якєдиного систематизованого інформаційного ресурсу відносять первинні ізведені бухгалтерські документи, облікові регістри, внутрішню звітність,фінансову звітність. Так, на рівні суб’єкта господарювання прийняттяуправлінськихрішеньстосовнооптимізаціївитратбазуєтьсяна інформації,щоміститься в первинних та зведених бухгалтерських документах, обліковихрегістрах,атакожвфінансовійтавнутрішнійзвітності[3,с.128].

При цьому слід зауважити, що суттєве значення у процесах управліннявитратами відіграє формування на рівні суб’єкта господарюваннягоспрозрахункових відокремлених підрозділів. Виявлення доходів, витрат тафінансових результатів, що знаходяться в сфері відповідальностігоспрозрахункових відокремлених підрозділів, створює можливості дляпідвищення ефективності управління ними, посилення дієвості контролю задоходами,витратамитаформуваннямприбутку, якзбокупрацівниківапаратууправління,такікерівниківпідприємства,їхструктурнихпідрозділів,трудовихколективів,атакожокремихматеріально-відповідальнихосіб.

Передача певних управлінських повноважень структурним підрозділампередбачає децентралізацію обліку, яка може відбуватися за напрямами:ведення первинного і зведеного обліку в структурних підрозділах, асинтетичного та аналітичного обліку та складання звітності – у центральнійбухгалтеріїпідприємства;весьциклобліковихробітаждоскладаннябалансу–уструктурних підрозділах, а зведений облік по господарству, формуваннязвітності – в бухгалтерії підприємства; ведення обліку в повному обсязі вструктурнихпідрозділах.

До організаційних складових підвищення рівня управління витратаминалежатьвнутрішнійконтрользадіяльністюпідрозділівпідприємстванаосновіорганізаціїсистемибюджетування[4,с.173].

Суттєве значення в системі обліково-аналітичного забезпеченняуправліннявитратамипідприємствавідіграєобліковаполітики.Доформуванняоблікової політикитребапідходитикомплексно, оскільки всі її елементи тісновзаємопов'язані,впливаютьнавитрати,доходи,фінансовірезультати.Детальнарозробка облікової політики повинна забезпечити поєднання інтересів


58

власниківінайманихпрацівників,адміністраціїтатрудовихколективів[1,с.57].Визначенододатковіелементиобліковоїполітикищодооблікувитрат,які

слід відображати в наказі про облікову політику суб’єкта господарювання,зокрема: доцільнийперелік об'єктів облікувитрат в окремих галузях та видахвиробництв; методи обліку витрат, методи та способи калькулюваннявиробничої собівартості продукції (робіт, послуг), види собівартості продукції,якіплануєвизначатипідприємстводлязабезпеченняефективногопроцесуйогоуправління.

Слід враховувати, що крім елементів облікової політики щодобезпосередньо обліку витрат, основними її складовими є ще й такі, яківизначають систему обліку витрат. Це методи нарахування амортизаціїнеоборотних активів, порядок обліку і фінансування ремонту основнихвиробничих засобів, відпуску запасів у виробництво, визначення витратмайбутніх періодів та ін. Крім того, облікова політика повинна передбачатинеобхідну деталізацію обліку витрат і доходів, що вимагає відповідногоналаштуванняробочогопланурахунківнадеталізаціютааналітику,якабулабдостатньою для створення ефективної системи управлінського обліку тавнутрішньогосподарськоїзвітності.

Отже, системаобліково-аналітичногозабезпеченняуправліннядіяльністюсуб’єкта господарювання спрямована на задоволення потреб менеджментупідприємства щодо своєчасного отримання повної, достовірної і релевантноїінформаціїзметоюприйняттявиваженихуправлінськихрішень.


1. Гаврильченко, О. Формування облікової політики підприємства щодооблікувитратвиробництватакалькулюваннясобівартостіпродукції[Текст]/О.Гаврильченко//ВісникХНТУСГ:Економічнінауки.–2008.–Вип.71.–С.54–61.

2. Голячук, Н. Обліково-аналітичне забезпечення як важлива складовауправлінняпідприємством[Текст]/Н.Голячук//Економічнийаналіз.–2010.–С.408-410.

3. Обліково-аналітичне забезпечення управління: вітчизняний іміжнароднийдосвід[Текст]:монографія/зазаг.ред.проф.БілопольськогоМ.Г.,СизоненкоО.А.:Макіївськийеконом.-гуманіт.ін-т.–Донецк,2014.–352с.

4. Партин, Г. Управління витратами підприємства: концептуальні засади,методитаінструментарій[Текст]:монографія/Г.Партин.–К.:УБСНБУ,2008.–219с.

5. Подолянчук, О. Сутність обліково-аналітичної інформації та її роль усистеміконтролюсільськогосподарськогопідприємства[Текст]/О.Подолянчук//ЕкономікаАПК.–2010.–№3.–С.54–57.


59

УДК657ГордійчукМаргаритаcтуденткамагістратури

КиївськийнаціональнийуніверситетіменіТарасаШевченкам.Київ

ПРОБЛЕМИОБЛІКУНЕМАТЕРІАЛЬНИХАКТИВІВВУКРАЇНІ

Анотація

Статтяописуєконцепціюнематеріальнихактивівякекономічноїкатегоріїтаїхобліку,розкриття функцій, оцінки та визнання нематеріальних активів в системі бухгалтерськогооблікуякфакторузбільшенняприбуткупідприємства.

Ключовіслова:нематеріальніактиви,класифікація,оцінка,визнання,організація.ТрансформаціягосподарськогомеханізмутавходженняУкраїнивсвітовий

економічнийпростір зумовилипоявуновихоб'єктівбухгалтерськогооблікутанеобхідність розробки такої методології обліку, яка б відповідала потребамзацікавлених користувачів та узгоджувалася з прогресивними здобуткамибухгалтерськоїнауки, узагальненимивміжнароднихстандартах.Доскладуцихоб'єктів належать і нематеріальні активи, які становлять предмет нашогодослідження.

Проблеми та особливості нематеріальних активів та їх обліку напідприємствах є предметом наукових досліджень багатьох вітчизняних тазакордонних вчених, зокрема: В. Г. Швеця, Н. О. Гури, В. Д. Базилевича,О.І.Коблянської,Н.М.Ткаченко,І.І.Пилипенка,К.Стендфілда,А.Торретаінших.Кожен з авторів висвітлює свій погляд на облік нематеріальних активів тасутність даної економічної категорії. Однак проблеми ведення облікунематеріальнихактивівпотребуютьподальшогодослідження.

Метою роботи є дослідження основних проблем обліку нематеріальнихактивів та розробити пропозиції щодо удосконалення ведення облікунематеріальнихактивів,атакожїхкласифікації.

На жаль, в Україні не існує єдиного законодавчого визначеннянематеріальнихактивів.

Відповіднодоп.4П(С)БО8нематеріальнимактивомєнемонетарнийактив,який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримуєтьсяпідприємствомзметоювикористанняпротягомперіодупонадодногороку(абоодного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва,торгівлі,вадміністративнихціляхчинаданняворендуіншимособам[2].

Згідно з Податковим кодексом України нематеріальні активи - правовласності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промисловоївласності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності(інтелектуальноївласності),правокористуваннямайномтамайновимиправамиплатника податку в установленному законодавством порядку, у тому числінабуті в установленому законодавством порядку права користуванняприроднимиресурсами,майномтамайновимиправами[1].

ЗаданимиДержавногодепартаментуінтелектуальноївласності,станомна


60

01.03.2012 року (з 1992 року) зареєстровано 345723 охоронних документів,зокрема, серед них 102491патент на винаходи, 67685патентів на кориснімоделі, що свідчить про трансформацію постіндустріального суспільства всуспільство знань та передбачає створення інноваційної моделі, основноюскладовою якої є інтелектуальний капітал як сукупність нематеріальнихресурсів[6].

Потребують подальшого дослідження питання класифікаціїнематеріальних активів, вивчення їх впливу на отримання майбутніхекономічнихвигід.

На наш погляд, нематеріальні активи повинні бути розподілені на двігрупи:

1)нематеріальніактиви,якіпрямопов'язанізобсягомвиробництва;2)нематеріальніактиви,якіпрямонепов'язанізобсягомвиробництва.До першої групи можна віднести такі нематеріальні активи: винаходи;

сорти рослин; породи тварин; комерційні таємниці; комп'ютерні програми таінші. Ці нематеріальні активи повинні амортизуватись згідно з терміномвикористанняабозгіднозобсягамивиробництва.

До другої групи можна віднести такі нематеріальні активи: комерційні(фірмові) назви; літературні та художні твори; торговельнімарки;фонограми;промисловізразкитаінші.Вониможутьвикористовуватисядоти,докивіднихєекономічнавигода.

Потенційні інвестори і партнери, оцінюючи українські підприємства, всебільшеувагизвертаютьсаменавартістьнематеріальнихактивів.Однакіснуютьпевні обмеження щодо оцінки і визначення окремих видів нематеріальнихактивів(зокремалюдський,технологічний(структурний),клієнтськийкапітал)[4,с.31].

Важливою проблемою оцінки нематеріальних активів є невизначеністьмайбутніх економічних вигод, які очікується отримати від них, та періоди їхотримання. Наприклад, підприємством розроблено нову технологіювиготовлення продукту (ноу-хау), використання якої дасть змогу виготовлятиякісніші продукти із нижчими витратами, ніж у конкурентів. Однак удовгостроковомуперіодінеможливоточнопрогнозуватиймовірністьїїперевагчерез виникнення більш прогресивних технологій у конкурентів абоперенасиченняринкупродукцією,внаслідокчогопотребауїївиробництвіможескорочуватись[5,с.33].

З прийняттям Податкового кодексу виникла ще одна проблема, якаускладнюєідентифікаціюнематеріальнихактивів,асаме:комп’ютерніпрограмиє івосновнихзасобах івнематеріальнихактивах,причомутермінексплуатаціїдля них визначено не менше двох років, хоча, наприклад, для антивіруснихпрограм це забагато [1, п. 145]. На нашу думку, слід на законодавчому рівнівизначитиєдинийпідхідщодооцінкинематеріальнихактивіввзалежностівідспособу їх надходження, терміну корисного використання та майбутніхекономічнихвигід.

Необхідно зазначити, що проблемною є оцінка об'єкта нематеріальнихактивів, створених підприємством самостійно. В цьому випадку передпідприємствомпостаєпитання: яквідобразитивитратина створенняокремих


61

нематеріальних активів. На нашу думку, з цього приводу можна було бзапропонуватидвашляхивирішенняпитання:

ü по-перше, доцільніше було б списувати такі витрати у періодах їхвиникнення,оскількиперіодотриманнядоходівточноневідомий;

ü по-друге необхідно здійснювати їх повну капіталізацію з наступноюамортизацією[3,c.25].

Підводячи підсумок, зазначимо, що облік нематеріальних активів –проблема, яка досить важлива в практиці роботи підприємств. Вона пов'язанапередусім з питаннями класифікації нематеріальних активів та їх оцінки.Запропонованавроботі класифікація ташляхи оцінкинематеріальних активівдадуть можливість точніше оцінювати майбутні економічні вигоди тасприятимуть підвищенню продуктивності управлінських рішень таоперативностіїхприйняття.



2. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8«Нематеріальніактиви» [Текст] :офіц.текст : за станомна09.08.2013 /МінфінУкраїни;Наказ,Положеннявід18.10.1999№242.—К.:МФУ,2014.—ДоступнозмережіІнтернет:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0750-99(датазвернення10.12.14).—Назвазекрана.

3. Давидова, К. Нематеріальні активи в обліку [Текст] / К.Давидова //Баланс.–2008.–№91.–С.25–28.

4. Грачова, Р. Ідентифікація нематеріальних активів і гудвілу [Текст] /Р.Грачева//Дебет-Кредит.–2009.–№40.–С.31–37.

5. Тетянич, Л. Нематеріальні активи: відображення в бухгалтерськомуобліку[Текст]/Л.Тетянич//Головбух.–2009.–№26.–С.33–35.

6. Офіційний веб-портал портал державної служби інтелектуальноївласності України. — Режим доступу:http://sips.gov.ua/ua/industrial_ownness.html (дата звернення12.12.14).—Назвазекрана.

http://zakon.rada.gov.ua/go/z0750-99

http://sips.gov.ua/ua/industrial_ownness.html


62

УДК657ДолюкАлла

асистентВінницькийторговельно-економічнийінститутКНТЕУ

м.Вінниця

ОРГАНІЗАЦІЯБУХГАЛТЕРСЬКОГООБЛІКУМАТЕРІАЛЬНОГОСТИМУЛЮВАННЯПРОДУКТИВНОСТІПРАЦІ

Анотація

У статті розглянуто організацію бухгалтерського обліку, її завдання, елементи, таетапи,зокремавконтекстіматеріальногостимулюванняпродуктивностіпраці.

Ключовіслова:організаціябухгалтерськогообліку,витратинаоплатупаці,матеріальнестимулювання,податковийоблік.

Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні” бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання,реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації продіяльністьпідприємствазовнішнімтавнутрішнімкористувачамдляприйняттярішень. Бухгалтерський облік являє собою механізм відображеннягосподарськихопераційпідприємства.Підорганізацієюбухгалтерськогооблікурозуміють систему умов та елементів побудови облікового процесу з метоюотримання достовірної та своєчасної інформації про господарську діяльністьпідприємства і здійснення контролю за раціональним використаннямвиробничих ресурсів та готової продукції. Її призначення – удосконалення тараціоналізація обробки інформації, розподіл робіт між персоналомбухгалтерії,науковаорганізаціяпраці[1,с.43].

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать докомпетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадовоїособи)відповіднодозаконодавстватаустановчихдокументів.

Саме власник підприємства як особа, найбільш зацікавлена в результатахдіяльності підприємства та їх визначенні, має пріоритетне право у вирішенніпитанняорганізаціїбухгалтерськогообліку.

Перед організацією бухгалтерського обліку постають наступні завдання(рис.1).

На думку М.С.Пушкаря організація фінансового обліку передбачаєвирішеннятакихпринципововажливихпитаньяк:розробкаконцепціїобліковоїполітики підприємства; межі застосування фінансового обліку. Від вирішенняцих питань залежить структура обліку, врахування запитів управлінськоїсистемиіфункціонуванняінформаційноїсистемипідприємства[2,с.44].

На даний час не існує єдиного загальноприйнятого підходу щодовизначення переліку організації бухгалтерського обліку та їх послідовності. Завизначенням ІвахненковаС.В. до організації бухгалтерського обліку відносятьорганізацію первинного обліку, документообігу, визначення номенклатурирахунків та організацію робочого місця бухгалтера. Щодо решти елементіворганізаціїбухгалтерськогообліку,кожнийавторнаводитьсвійвласнийперелік


63

складових організації бухгалтерського обліку, що відрізняється як складомелементіворганізаціїобліку,такіпослідовністюїхздійснення[2,с.27].

Рис.1.Завданняорганізаціїобліку

Систематизованонаоснові:[1,с.43]Організаціябухгалтерськогооблікувключаєтакіелементи(рис.2).

Рис.2.ЕлементиорганізаціїбухгалтерськогооблікуСистематизованонаоснові[1,с.46]

Завданняорганізаціїобліку

Своєчасне, повне,достовірне, безперервневідображеннявсіхфактівгосподарськоїдіяльності,якібулиздійсненінапідприємстві

Обробкаданихзадопомогоювідповіднихпроцедур,прийомівтаспособівувідповідностідовихідноїінформації

Складання на основі отриманого масиву обробленої інформаціїзафіксованоїупервиннихдокументахірегістрахбалансуіфінансовоїзвітностітаподачіїхзацікавленимкористувачам

Елементиорганізаціїбухгалтерськогообліку

положенняпробухгалтерськуслужбу

положенняпроголовногобухгалтера

схемидокументообігу

посадовіінструкціївиконавцям

організаційне,правове,методологічнезабезпеченнябухгалтерськоїслужби

технічнезабезпеченняобліку

науковаорганізаціяпраці

іншівидиробітзорганізаціїобліку


64

Практикаведенняоблікузасвідчуєнеобхідністьорганізаціївсіхскладовихоблікової процедури. Процедури організації облікового відображенняматеріальногостимулюванняпрацівниківдоцільновиконувативнаведеномуутабл.1порядку,щозабезпечитьїхкомплексністьіпослідовність.

Таблиця1Складовіорганізаціїбухгалтерськогооблікуматеріальногостимулювання№з/п Складовіорганізації Змістзаходів

1 Техніка організації та веденнябухгалтерськогообліку

Окреслюються об’єкти бухгалтерського обліку, яківиникають у зв’язку з відображенням операцій зматеріального стимулювання. Визначається перелікпервинних документів (відповідно до потреб іособливостей конкретного підприємства) і обліковихрегістрів, в яких будуть відображатися коригуваннявартостей об’єктів бухгалтерського обліку);вказуютьсяаналітичнірахункизоблікуматеріальногостимулювання, застосування автоматизованихспособівобробкиданих)

2 Методикаобліку Визначаються відсотки або розміри премій длявідповідних категорій персоналу, визначаютьсяметоди та способи облікового та документальноговідображення нарахування та виплати стимулюючихвиплат

3 Організація роботи обліковихпрацівників

Визначаються права та обов’язки бухгалтера, щоздійснює розрахунки з матеріального стимулюванняпрацівників,розробляєтьсяпосадоваінструкція

4 Організація внутрішньогогосподарськогоконтролю

Визначаються об’єкти, періодичність та способиреалізації контролю за своєчасністю та достовірністюоблікового відображення нарахування премій, доплат,компенсаційних виплат; форми узагальненнярезультатіввнутрішньогоконтролю

Систематизованонаоснові:[3,с.322]Проф.С.О.Левицькавказуєнатриетапиорганізаціїобліку:–методологічний – порядок застосування методів відображення

господарськихопераційвобліковихрегістрахтаформахзвітності;–інформаційний–спосібобробкиобліковоїінформації;–адміністративний (організаційний) – система адміністративного

забезпеченняведенняоблікутапідготовкизвітнихформ.Результативністьоблікузалежитьвід ефективностікожного іззазначених

вище етапів, урахування їх особливостей, що обумовлено передусім правовимполемдіяльностісуб’єкта,організаційно-економічнимихарактеристикамийогоресурсногопотенціалутощо[4].

На методологічному етапі обираються методи бухгалтерського облікугосподарськихопераційвмежахздійснюваноїдіяльностіюридичнимиособами.ВказаніположеннязакріплюютьсявНаказіпрообліковуполітику.

Наступним етапом організації бухгалтерського облікує інформаційний.Його завданням є формування інформаційних потоків за видами обліку наоснові аналітичності, оперативності та достовірності даних, що, безперечно,


65

вирішуєтьсязастосуваннямсучаснихпрограмнихпродуктів.Важливим етапом організації обліку є адміністративний (організаційний).

Цей етап є складовою менеджменту організації діяльності підприємства, воснову якої покладено систему заходів адміністративного впливу на збір,узагальненняйвикористанняобліковоїінформації.

Дії в межах наведених етапів дозволяють сформувати всі складовіорганізації бухгалтерського обліку для достовірного та об’єктивноговідображенняопераційзматеріальногостимулюванняпрацівників.

На думку М.С.Пушкаря організація фінансового обліку передбачаєвирішеннятакихпринципововажливихпитаньяк:розробкаконцепціїобліковоїполітики підприємства; межі застосування фінансового обліку. Від вирішенняцих питань залежить структура обліку, врахування запитів управлінськоїсистемиіфункціонуванняінформаційноїсистемипідприємства[2,с.138].

Організацію бухгалтерського обліку можна розглядати, виходячи з трьохаспектівдіяльностіпідприємства:

1. Створення підприємства і початкова організація системибухгалтерськогообліку.

2. Замінаголовногобухгалтераіподальшевнесеннянимновихелементівворганізаціюбухгалтерськогообліку.

3. Ліквідаціяпідприємства.Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення

фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первиннихдокументах, збереження обробленихдокументів, регістрів і звітності протягомвстановленого терміну, несе власник (власники) або уповноважений орган(посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно дозаконодавстватаустановчихдокументів.


1. Організація бухгалтерського обліку [Текст] : навчальний посібник длястудентів вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” / Ф.Ф.Бутинець,О.В.Олійник, М.М.Шигун, С.М.Шулеопова. — [2-ге вид., доп. і перероб.]. –Житомир:ЖІТІ,2001.–576с.

2. Пушкар,М.С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерськогообліку в Україні (теоретико-методологічні аспекти) [Текст] : монографія. – Т. :Екон.думка,1999.–422с.

3. Івахненков,С.В. Організація бухгалтерського обліку в умовахзастосуваннякомп’ютерноїтехніки[Текст]:дис.наздобуттянауковогоступенякандидата економічних наук : 08.06.04 / ІвахненковСергійВолодимирович. –Житомир,1998.–225с.–С.27

4. Чебанова,Н. Організація бухгалтерського обліку [Текст] / Н.Чебанова,Т.Чупир,В.Чупир.–Х.:Фактор,2008.–480с.


66

УДК657ЗаверухаТетяна

студенткаВінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет

м.Вінниця

АНАЛІЗДІЛОВОЇАКТИВНОСТІПІДПРИЄМСТВАЗАПОКАЗНИКАМИЕКОНОМІЧНОГОЗРОСТАННЯ

Анотація

У статті розглянуто поняття «ділової активності». Проведено аналіз темпів змінирозміру прибутку, обсягу реалізації і активів та зроблено відповідні висновки. Запропонованоосновнізаходищодопідвищенняділовоїактивностідосліджуваногопідприємства.

Ключовіслова:діловаактивність,фінансовийстан,економічнезростання.Сьогoдні усі пiдприємства України знаходяться в важких умовах

виживання. Вплив таких факторів як конкуренція, недосконалiстьзаконодавства, податковий тягар, несприятливий інвестицiйний клiмат, тощовкрай негативно діє на фінансoво-господарську діяльнiсть суб’єктівгосподарювання. Тому аналіз фінансового стану та пошук шляхiв йогопокращання є актуальним питанням для будь-якого підприємства. Одним зважливих напрямів аналізу фінансового стану підприємствa є аналiз йoгоділовоїактивнoсті.

Теоретико – методичні та практичні засади ділової активності знайшливідображенняупрацяхтакихвчених,якМ.Д.Білик,Г.Г.Кірейцев,Ю.С.Цал-Цалко,А.М.Поддєрьогін,В.О.Мец,Г.В.Савицька,Л.А.Лахтіоноватаінші.

В Україні термін «ділова активність» з'явився в 90-і роки з розвиткомпідприємництвайвиникненнямтакихпонять,якділовийризикіділовийкрах,запобіганняякоговимагаєактивнихдійвідпідприємцiв.

Метою даної статті є розкриття змісту поняття ділова активність,визначенняосновнихпоказниківділовоїактивності, розгляд співвідношення–«золоте правило економіки»на прикладіДПДГ «Бохоницьке» інститутукормівУААН, пропозиції щодо основних заходів підвищення ділової активностіпідприємства.

Діловаактивність–цекомплекснепоняття,якевиражаєтьсячерезсистемувзаємопов’язанихекономічнихкатегорій.Тому, середнауковцівєрізніпідходидойоговизначення.

Г.Г. Кірейцев характеризує ділову активність з двох сторін. По-перше, підділовою активністю, на його думку, розуміється процес вибору оптимальногоспіввідношення між наборами економічних ресурсів та окремо між обсягамивиробництва і різноманітних продуктів за допомогою цих ресурсів. Прозростання ділової активності в даному прикладі свідчитиме підвищенняприбутковості підприємства за умови оптимізації структури використанняресурсівтанапрямківвиробництвапринезмінності іншихумов. З іншогобокуГ.Г.Кірейцеврозкриваєсутністьділовоїактивностівиходячизтеоріїкругообігуресурсів[1,c.412].Митакожповністюрозділяємойогодумку.


67

Ю.С.Цал-Цалко, наприклaд, розкриває змiст дiловoї активності,доповнюючи теорiю кругообігу ресурсiв ще двома категоріями: «економічнезростання» та «економічний розвиток». Категорія «економічне зростання»ідентифікується як регулярне та стійке розширення масштабів економічноїдіяльності шляхом постiйного нарощування величини фінансових ресурсів(майна) пiдприємства, яке доцільно проводити до досягнення ринковоїрівноваги (задоволення попиту усіх потенційних споживачів). Поняття«економічний розвиток» пов’язується з використанням на підприємствахглобaльнихзасвoїмзмістомдосягненьтехнолoгічногопрогресу,якийвнашчасє стрімким і дає змогу підприємствам швидко ставати лідерами на ринку [3,c.401-403].

Тобто, варто зазначити, щo дослідження ділової активності є доситьважливим i актуальним, особливо на даному етапі розвитку підприємств вУкрaїні.

Ділова aктивність проявляється в динамічності розвитку підприємства,швидкостіоборотузасoбівпідприємства.

Показники ділової активності дають змогу оцінити ефективністьвикористання підприємством власних коштів. До цієї групи належать різніпоказники оборотності. Вони мають велике значення для оцінюванняфінансовогостанупідприємства.

Длянаочностівідобразимоосновніпоказникиділовоїактивностіутаблиці1.

Таблиця1ОцінкаділовоїактивностіДПДГ«Бохоницьке»Інститутукормів

тасільськогогосподарстваПоділляНААН№з/п Показники Роки Звітнийрікдо

базисного,±2011 2012 20131. Коефіцієнтоборотностіактивів 0,3 0,4 0,6 0,32. Коефіцієнтоборотності

дебіторськоїзаборгованості 9,3 9,3 9,4 0,1

3. Терміноборотностідебіторськоїзаборгованості,днів 38,7 38,7 38,3 -0,4

4. Коефіцієнтоборотностікредиторськоїзаборгованості 13,5 8 7,5 -6

5. Терміноборотностікредиторськоїзаборгованості,днів

26,7 45 48 21,3

6. Коефіцієнтоборотностізапасів 5,7 7 8,1 2,47. Тривалістьоборотностізапасів,

днів 63,2 51,4 44,4 -18,8

8. Коефіцієнтоборотностівласногокапіталу 0,4 0,7 2,6 2,2

9. Тривалістьопераційногоциклу,днів 101,9 90,1 82,7 -19,2

10. Тривалістьоборотностіоборотнихзасобів,днів 75,2 45,1 34,7 -40,5

11. Фондовіддачаосновнихзасобів,грн. 2,1 2,3 1,9 -0,2


68

Доцільно зазначити, що коефіцієнт оборотності активів – цеузагальнюючий показник оборотності всього капіталу, авансованого в майно(активи) підприємства. Аналізуючи, коефіцієнт оборотності активів ДПДГ«Бохоницьке»можнаспостерігатитенденціюдозбільшенняданогопоказникав0,3рази,порівнюючи2013рік ібазисний2011.Рентабельністьдосліджуваногопідприємствавід’ємна,звідсивипливає,щозростанняоборотностіактивівна0,3разипризведелишедозростаннясумизбитків.

У цілому ділова активність підприємства за аналізований періодзменшилася і має невисокий рівень. А низький рівень ділової активності недозволяєпідприємствурозвиватисвоїпотенційніможливості,вінсвідчитьпронаявні загрози кризового стану, про низький рівень попиту на продукцію,низьку конкурентоспроможність підприємства, неефективність фінансово-економічноїполітикинапідприємстві.

В процесі досліджeння проводиться співставлeння темпiв зміни розмiруприбутку, обсягу реалізaції та активів. Оптимaльним ввaжаєтьсяспіввідношeння, що у світовiй практицi отримало назву "золоте прaвилоeкономіки":

100%<ТС.К.<ТР<ТП (1)Вищевказане співвідношення показників діяльності ДПДГ «Бохоницьке»

матиметакийвигляд:100%>30%<58,9%>-0,6%.Це свідчить про невиконання «золотого правила економіки», а саме про

негативну динаміку ефективності діяльності і використання капіталудосліджуваногопідприємства.

НаосновіаналізуділовоїактивностітаефективностігосподарюванняДПДГ«Бохоницьке» можна зробити висновок, що господарство нерентабельне,збиткове, має невисоку фінансову стійкість. Рівень ділової активності даногопідприємствамаєнизькийрівень.

Звичайно, на сьогоднішній день таку характеристику можна дати майжевсім підприємствам в Україні. Тому, на нашу думку доцільними є такі заходищодо підвищення ділової активності та ефективності господарюваннядосліджуваногопідприємства:

1.Знижуватисобівартістьвиробництвапродукції.2.Проводитизахoдищодоприскоренняоборотностіоборотнихактивівта

підвищенняефективностіїхвикористання.3.Підвищувaтиефективнiстьвикористaннямaйна.4.Проводитишвидшуреалізаціюпродукції,незатримуватиїїнаскладі.5.Розширюватиринокзбутупродукціївласноговиробництва.6.Шукатирезервипідвищеннярентабельності[2,c.132-135].Для покращання фінансового стану ДПДГ «Бохоницьке» інституту кормів

УААНнеобхідно:1. Слiдкувати за співвiдношенням дебiторської і кредиторської

заборгованості;2.Контрoлюватистанрозрахункiвзапрострoченоюзаборговaністю;3. Своєчаснo виявляти недoпустимі види дебітoрської і крeдиторської


69

заборгованості.Усі ці заходи, на нашу думку, допоможуть підприємству досягти рівня

фінансовоїстабільностітапідвищитипоказникиділовоїактивності.Отже, нa нaшу думку на пiдприємстві неoбхідно систeматично провoдити

анaлізфінансoвогостану,однієюзсклaдовихякогоєоцінкаділoвоїактивностітаефективностігосподaрюванняпiдприємства.


1.Кірейцев,Г.Г.Фінансовийменеджмент:навч.Посібник/заред.проф.Г.Г.Кірейцева.–К.:ЦУЛ,2002.–496с.

2. Колісник, В. Ю. Розробка пропозицій щодо вдосконалення методикианалізуфінансовогостанупідприємства[Текст]/В.Ю.Колісник//Управліннярозвитком[Текст]:збірникнауковихробіт.–2013.–№4(144).–C.132–135.

3.Цал-Цалко,Ю.С.Фінансовийаналіз[Текст]:підручник/Ю.С.Цал-Цалко.–К.:Центручбовоїлітератури,2008.–С.402–413.

УДК65.012.23

ЗозулякМартаасистент

Мукачівськийдержавнийуніверситетм.Мукачево

АНАЛІТИЧНЕЗАБЕЗПЕЧЕННЯАНТИКРИЗОВОГОУПРАВЛІННЯ

ПІДПРИЄМСТВОМ

АнотаціяУ статті розглянуто сутність та необхідність антикризового управління в сучасних

умовах господарювання. Дослідженочинники формування якісно нових управлінських рішень упроцесі діяльності підприємства за умов кризового середовища. Визначено змістта ролькомплексного аналітичного забезпечення для ефективного здійснення антикризовогоуправлінняпідприємством.

Ключові слова: кризове явище,антикризове управління, антикризові заходи, техніко -економічнийаналіз,методологіяаналізу,ефективністьуправління.

У життєдіяльності будь-якого суб’єкта господарювання можливий вияв

кризових явищ, уникнути яких у багатьох випадках неможливо, проте можназменшити їх гостроту, якщо враховувати його функціональні можливості, атакожсвоєчаснопомітитипоявукризовихсимптомів.Утакомурозуміннібудь-яке управління діяльністю підприємства повинно бути антикризовим, тобтопобудованим на врахуванні кризової небезпеки. Необхідність антикризовогоуправління визначається цілями розвитку організації, а проблематика такогоуправліннядоситьрізноманітна,що,всвоючергу,робитьйогоактуальнимдлядосліджень, особливо за умов сучасного нестабільного та ризикованого


70

соціально-економічноготаполітичногосередовищ.Здійсненняантикризовихзаходівнапостійнійосновідозволяєсформувати

ефективну систему управління підприємством, яка здатна забезпечитиправильну поведінку підприємства в кризових ситуаціях.Антикризовеуправлінняможна вважатиособливимтипомуправління,що характеризуєтьсяяк загальними рисами, притаманними для будь-якого виду управління, так івласнеспеціальними.Такожвартозазначити,щоантикризовеуправлінняможебути як ефективним, так і неефективним, оскільки перебуває в залежності відбагатьохчинників.Саметомуправильнерозумінняцихзабезпечуючихфакторів,їхдиференціаціятавивченнядопомагаютьуспішнореалізовуватиантикризовеуправління.Так, зокрема, варті уваги і подальшого розгляду такі чинникиефективногоуправлінняпідприємствомзаумовкризи,якметодологіярозробкиризикованих рішень, що базується на науковому аналізі та прогнозуваннітенденційрозвитку.

Існуючі методики антикризового управління вивчені, сформовані тапроаналізовані у працях багатьох зарубіжних дослідників (Г. Бірман, Р. Брелі,Дж.Фіннері,С.Шмідт,Р.Хіт,Е.Коротков,Н.В.Родіонова)іпровіднихвітчизнянихвчених танауковців (З.Є.Шершньова, В.О.Василенко,Л.О.Лігоненко, С.М.Іванюта,О.М.Скібіцький,В.Я.Захаров;В.Ф.Байцим,Н.М.Літвін,О.О.Терещенко,Р.М.Волчек,А.І.Дмитренко та інші).У своїх роботах вчені розглядають різноманітнітеоретико-методологічні та прикладні аспекти антикризового управління.Аналіз останніх досліджень та публікацій підтверджує актуальність даноїнаукової тематики та свідчить про необхідність подальшого опрацюваннякритеріїв ефективності антикризового управління, уточнення і розширенняколайогокількіснихтаякіснихпоказників.

Антикризовеуправлінняможнарозглядатиякоднуізспеціальнихфункційуправління, пов’язану з організацією та контролем за господарсько –фінансовою діяльністю підприємства, його фінансовою стійкістю таплатоспроможністю[7,с.40].Водночасантикризовеуправління–цеуправління,яке здатне попереджати чи пом’якшувати кризи та підтримуватифункціонуванняпідприємстваурежимівиживаннянацейперіод,виводячийогоз кризового стану з мінімальними втратами [5, с.227]. З огляду на загальнутеоріюкризвстановлено,щокризовіявищаможутьбутикерованими,тобто їхможнапередбачити,оцінититазмінитистан;кризовіявищаможнапопередити,іуправліннявумовахкризиздійснюєтьсянаосновіспецифічногоорганізаційно–економічногомеханізму[2,с.20].Провіднарольузабезпеченніантикризовогоуправління належить системі техніко – економічного аналізу, який єінструментом як виявлення та оцінки кризових явищ, так і обґрунтуванняантикризової програми, її ресурсного забезпечення, контролю і регулюваннядосягненняпоставленихцілей[5,с.228].Яксвідчатьрезультатидосліджень,нарізних етапах антикризового управління тою чи іншою мірою реалізуютьсяаналітичні функції оцінки, діагностики та пошуку. Так, на початковій фазіпроводиться економічна, технічна, соціальна і функціональна діагностика, атакож діагностика підприємства та його менеджменту і діагностиказовнішнього середовища. Під час вибору і обґрунтування антикризовоїпрограми здійснюється оцінка ресурсних можливостей підприємства. На етапі


71

реалізаціїантикризовоїпрограмипроводитьсяпошукшляхівдосягненняцілейантикризового управління [7, с.189].Розглянувши та дослідивши існуючі увітчизняній науковій літературі підходи до формування змісту аналітичногозабезпечення антикризового управління [2;3;5;6;7;9], можемо узагальнитиотримануінформацію,подавшиїїувиглядітаблиці1.

Таблиця1Основніетапиіметодикааналітичногозабезпеченняантикризового

управлінняпідприємством№з/п Назваетапу Змісттаметодикааналізу

1Аналізможливості(ймовірності)

виникненнякризи

Оцінка узагальнюючих критеріїв визначення ймовірностібанкрутства(критерійАльтмана,критерійБівера,індексТішоута ін.), комплексний економічний аналіз ефективностівиробничо - фінансової діяльності суб’єктів господарювання(метод чутливості, методи критичних значень, методиекспертнихоцінок,методаналітичногографутощо).

2Аналізпричин,що

зумовлюютьвиникненнякризи

Виокремлення факторів зовнішнього і внутрішнього впливу,вивчення масштабів та інтенсивності їх дії (економіко-математичні методи і моделі, експертні оцінки, оцінка рівняділовоїактивностіпідприємстватаін.).

3

Аналізвтратзаочікуванимичифактичниминаслідками

розгортаннякризи

Оцінкавтративартостіоб’єктавціломуійогоокремихактивів;визначення суми зобов’язань суб’єкта господарювання; оцінкаочікуванихфінансовихнаслідківвиникненнякризовоїситуації.

4

Аналізресурснихможливостей

запобіганнякризічиїїподолання

Діагностика рушійних сил, які доцільно мобілізувати дляпротидії кризовим явищам чи для виходу із кризи, а саме:аналіз потенціалу протидії банкрутству і післякризовоговиживання; визначення обсягу необхідних ресурсів дляподолання кризи; оцінка стратегій розвитку підприємства вконтекстіаналізупотенціалуподоланнякризовихявищ;аналізнеобхідногогрошовогопотокудляподоланнякризи.

5

Вибіртаобґрунтуванняшляхівпопередженнячиподоланнякризи

Пошук внутрішніх і зовнішніх резервів для запобіганняфінансовій кризі та для виходу з неї із використаннямкласичних методів аналітичних досліджень (порівняльного,функціонально – вартісного, експертного аналізу), а такожметодубенчмаркінгу,реінжинірингубізнес–процесівтощо.

Отже, підсумовуючи вищезазначений інформаційний матеріал, можна

зробити відповідні висновки. Створення системи аналітичного забезпеченняантикризового управління становить основу комплексного економічногоаналізу діяльності підприємства у всіх часових і просторових формах.Застосуваннярізнихметодівіприйоміваналізузалежитьвідконкретноговидуаналітичних процедур, які будуть ефективнішими там, де більша сукупністькількіснихіякіснихпоказниківухарактеристиціокремихекономічнихявищабопроцесів. Комплексне інформаційно – аналітичне забезпечення та йогочіткаорганізація є важливою складовою якісного управління підприємством вумовах передбачення кризових явищ сфери його господарювання, їхпопередженнятаподолання.


72

Списоквикористанихджерел1. АнсоффИ.Стратегическоеуправление/ИгорьАнсофф,[пер.сангл.Е.Л.

Леонтьева,Е.Н.Строганов,Е.В.Вышинская,М.В.Никольский,В.Н.Смирнов].–М.:Экономика,1989.-519с.

2. Антикризисное управление: [учебн.] / под ред. Э.М. Короткова. – М.:ИНФРА-М,2000.–432с.

3. Антикризове управління підприємством [Текст] : навч. посібник /ШершньоваЗ.Є.,БагацькийВ.М.,ГетманцеваН.Д. ;заред.З.Є.Шершньової.–К.:КНЕУ,2007.–680с.

4. Дмитренко,А.І.Оцінкасанаційноїспроможностікризовогопідприємства// Формування ринкової економіки : Зб. наук. праць. Спец. вип. Економікапідприємства:теоріяіпрактика.–ч.1.–К.:КНЕУ,2008.–379с.–С.192-198.

5. Економічнийаналіз[Текст]:підручник/Є.В.Мних.–К. :Знання,2011.–630с.

6. Іванюта, С.М. Антикризове управління [Текст] : навч. посіб. – К. : Центручбовоїлітератури,2007.–288с.

7. Лігоненко, Л.О., Тарасюк М.В., Хіленко О.О. Антикризове управлінняпідприємством[Текст]:[навч.посіб.].–К.:КНТЕУ,2005.–377с.

8. Літвін, Н.М. Антикризове управління підприємствами в країнах зперехідноюекономікою [Текст] : автореф. дис. на здобуттянаук. ступеняканд.екон. наук: спец. 08.02.03 «Організація управління, планування і регулюванняекономікою»/Н.М.Літвін.–К.,2004.–14с.

9. Скібіцький, О.М. Антикризовий менеджмент [Текст] : навч. посіб. – К. :Центручбовоїлітератури,2009.–568с.

УДК657

КоваленкоВікторіястудентка

РазборськаОленак.е.н.,доцент

Вінницькийторговельно-економічнийінститутКНТЕУм.Вінниця

ОСОБЛИВОСТІОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯЕКОНОМІЧНОЇ

БЕЗПЕКИДІЯЛЬНОСТІБЮДЖЕТНИХУСТАНОВ

АнотаціяУ статті розглянуто питання обліково-аналітичного забезпечення економічної безпеки

діяльностібюджетнихустанов.Ключові слова: обліково-аналітичне забезпечення, бюджетна установа, облікова

політика,звітністьустанови.


73

У сучасних умовах розвитку ефективність та результативність діяльностібюджетнихустановвсебільшоюміроювизначаєтьсярівнемінформаційноготааналітичного забезпечення управління. Це спрямування в основномустримується недостатнім розвитком облікової та аналітичної функційуправління, невідпрацьованістю обліково-аналітичного забезпеченняекономічноїбезпекиприйняттяіпідтримкиуправлінськихрішень.

Розв’язанню теоретичних і практичних питань бухгалтерського облікубюджетних установ сприяли робити як українських, так і зарубіжних вчених,зокрема: С.В. Свірко, А.М. Бєлова, Є.П. Вороніна, І.Б. Садовська, І.Д. Фаріон,В.І.Самборськийтаін.

Великийвнесокуобґрунтуваннянапряміввдосконаленнябухгалтерськогообліку в бюджетних установах та формування його обліково-аналітичногозабезпечення внесли такі вчені як: М.Т. Білуха, Б.І. Валуєв, Р.Т. Джога,В.П.Завгородній,В.С.Рудницький,Н.М.Ткаченкотаін.

Як правило, в більшості наукових праць, окремо розглядаютьсяметодологічні підходищодо фінансового й управлінського обліку та аналізу взагальному плані орієнтації на необхідність врахування вимог управліннябюджетних установ. Проте, відсутній єдиний комплексний підхід до обліково-аналітичногозабезпеченняекономічноїбезпекиуправліннябюджетнихустановяксистеми.

Мета статті – визначити і теоретично обґрунтувати роль обліково-аналітичної системи при забезпеченні екномічної безпеки в діяльностібюджетнихустанов.

Відповідно до Бюджетного кодексу, який діє з січня 2011 року, бюджетніустанови – це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, атакож організації, створені ними у встановленому порядку, що повністюутримуютьсязарахуноквідповіднодержавногобюджетучимісцевогобюджету[1].

Бюджетні установи є первинною ланкою бюджетної системи, вониналежатьдонеприбутковихорганізаційтаметоюїхдіяльностієнеотриманняприбутку, а надання нематеріальних послуг (медичних, освітніх, культурних,процесуально-правовихтаінших).

На жаль, у більшості бюджетних установ для забезпечення економічноїбезпеки на сьогодні приділяється не достатня увага обліково-аналітичнійсистемі. Тому, вважаємо за доцільне сформувати єдину обліково-аналітичнусистемув бюджетнійустанові,щооб’єднуватимевідображення інформації, яканадходитьзрізнихджерел,тазабезпечитьнелишеформуванняусіхфінансовихі нефінансових показників про внутрішні процеси й зовнішнє середовищебюджетноїустанови,айскоординуєінформаційніпотоки,зумієпов’язатирізнівидиінформації,представитьїхувиглядіінтегрованоїзвітності.

Інструментом об’єднання бюджетної та госпрозрахункової інформації прооб’єкти обліку може стати Єдиний план рахунків, створення якого повинногармонізуватизбюджетноюкласифікацією,ґрунтуватисьнаметодінарахуваннята забезпечити формування національних рахунків з урахуванням специфікибюджетнихустанов[2].

Центральне місце у обліково-аналітичній системі займатиме облікова


74

політика, яка має управлінську спрямованість забезпечення економічноїбезпеки. Тобто її метою є досягнення ефективності управління обліковими тааналітичними процесами, вибір оптимальної системи управління процесамидіяльностідлядосягненняоперативних і стратегічнихцілей,атакожконтрользацільовимвикористаннямбюджетнихкоштів,такікоштівспеціальногофонду,щозабезпечитьякіснекошториснеплануваннятаскладаннязвітності[3].

Управлінський вектор облікової політики бюджетних установ дозволитьотримати інформацію про доходи і видатки за центрами їх виникнення тавідповідальності, а також калькулювати належним чином нематеріальніпослуги.

Щоб досягти цілеспрямованого відображення такого інформаційногопотоку,необхідночітковизначитискладконтрольованихпоказниківпоцентрахвідповідальності.Прицьомуповиннібутивиконанінаступнідії:

- визначенняосновноїметидіяльностіпідрозділіворганізації;- декомпозиціяосновноїметидіяльностінаскладовіїїпідцілійзавдання;- по кожному завданню визначається набір показників (ключові та

допоміжні),щовідображаютьрезультатйоговиконання;- розподілпоказниківміжвиділенимиранішецентрамивідповідальності;- визначенняцільових значень контрольнихпоказників,що є предметом

планування[2].Сформована на основі показників обліково-аналітичної інформації

складатиметься інтегрована звітність бюджетних установ, яка міститимеінформаціюнетількипроминуліоперації,айпроті,щопов’язанізвиплатоютаотриманням грошових коштів у майбутньому. Це дозволить контролюватиправильність використання бюджетних коштів та результативність веденнягосподарської діяльності, а також надасть можливість об’єктивно оцінитиактиви та зобов’язання виробничих установ і організацій бюджетного сектору[4].

Таким чином, здійснення якісного обліково-аналітичного забезпеченняекономічної безпеки бюджетних установ є важливою умовою ефективноговикористання їх інноваційного потенціалу. При цьому, обліково-аналітичнезабезпеченняповиннозадовольнятипотребиуправління,щобкерівнийапаратміг вчасно приймати запобіжні заходи та здійснювати контроль за цільовимвикористаннямбюджетнихкоштів,оцінюватирезультати їхвикористанняпридосягненнінаміченихцілей.


1. БюджетнийкодексУкраїни[Текст]:офіц.текст:застаномна27вересня2014 р. / Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодексвід08.07.2010№2456-VI. — Доступно з мережі Інтернет :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/print1382533239434673 (датазвернення06.10.14).—Назвазекрана.

2. Левицька, С. Окремі питання реформування бюджетного обліку:стратегіямодернізаціїсистемибухгалтерськогооблікувдержавномусекторі/С.Левицька//Бухгалтерськийоблікуіаудит.–2008.–№6.–С.34-38.


75

3. ЧалаН.Д.,ЛазоренкоЛ.В.Бюджетнасистема[Текст]:навч.посібник/Н.Д.Чала,Л.В.Лазоренко.–К.:Знання,2010.–223с.

4. Швець, В. Є. Особливості формування облікової політики бюджетнихустанов [Текст] / В. Є. Швець, І. Р. Хміль. – Науковий вісник НЛТУ України. –Львів,2013.–Вип.21.9.–С.277–283.

УДК657.372

КовальчукАннастудентка

НевдахСергеймагистрэкономическихнаук

Полесскийгосударственныйуниверситетг.Пинск,РеспубликаБеларусь

РАЗВИТИЕКОНСОЛИДИРОВАННОЙФИНАНСОВОЙОТЧЕТНОСТИ

ВРЕСПУБЛИКЕБЕЛАРУСЬ

АннотацияВ данной научной статье исследуется развитие консолидированной финансовой

отчетности в Республике Беларусь. Также проведена сравнительная характеристикаконсолидированнойфинансовойотчетностивсоответствиисМСФО(IFRS)10.

Ключевые слова:консолидированная финансовая отчетность, сводная отчетность,бухгалтерскаяотчетность,МСФО(IFRS)10«Консолидированнаяфинансоваяотчетность».

Существующие расхождения между международной и белорусской

системой бухгалтерского учета и отчетности приводят к возникновениюразличийв представлении и раскрытии финансовой информации. По причинеэтих различий белорусские предприятия, развивающие деловыемеждународные отношения должныподготовить ихфинансовуюотчетность сучетомтребованиймеждународныхстандартовфинансовойотчетности.

Консолидированная бухгалтерская отчетность является необходимыматрибутом рыночной экономики.Потребность в консолидации финансовойотчетности связана с процессами концентрации и централизации капитала,создания дочерних и зависимых обществ, филиалов и обособленныхподразделений.

До настоящего времени в Республике Беларусь порядок составленияданного вида отчетности и правила ее составления пока не былиотрегулированы. Однако, постановлением министерства финансов РеспубликиБеларусь от 30 июня 2014 г. N 46Об утверждении Национального стандартабухгалтерского учета и отчетности « Консолидированная бухгалтерскаяотчетность»былиурегулированыданныевопросы.

В современной экономической литературе и нормативных документах по


76

бухгалтерскому учету и отчетности встречаются два понятия « своднаяотчетность»и«консолидированнаяотчетность».

В бухгалтерском учете консолидированная финансовая отчетностьпредставляет собой бухгалтерскую отчетность, составляемую по группеорганизацийкакбухгалтерскаяотчетностьединойорганизации[2].

Цель данного вида отчетности - предоставить полную и достовернуюинформациюофинансовомположенииифинансовыхрезультатахдеятельностигруппы компаний, необходимую пользователям для принятия обоснованныхэкономическихрешений.

Отличительныечертыконсолидированнойотчетности:-отчетностьсоставляетсягруппойкомпаний,неявляющейсяюридическим

лицом, в то время как каждая из компаний группы является юридическимлицом;

- все компании группы прямо или косвенно принадлежат одномусобственнику(группесобственников);

- отчетность характеризует финансовое положение и финансовыерезультаты деятельности группы компаний как единого хозяйствующегосубъекта;

- основными методами подготовки отчетности являются построчноесуммирование и последующее исключение статей, характеризующихвнутригрупповыеоперации.

Сводная отчетность - система показателей, отражающих финансовоеположение на отчетную дату и финансовые результаты за отчетный периодгруппы взаимозависимых организаций, что близко, по сути, к определениюМСФОконсолидированнойотчетности[2].

В МСФО (IFRS) 10 « Консолидированная финансовая отчетность»представляет собой финансовую отчетность группы, в которой активы,обязательства, капитал, доход, расходы и потоки денежных средствматеринского предприятия и его дочерних предприятий представлены какактивы, обязательства, капитал, доход, расходы и потоки денежных средствединогосубъектаэкономическойдеятельности[3].

Стандарт устанавливает принципы представления и подготовкиконсолидированной финансовой отчетности, в случае если предприятиеконтролируетодноилиболеедругихпредприятий.

МСФО(IFRS)10заменяетсобойТребованияМСФО(IAS)27сохраняютсядляотдельной финансовой отчетности МСФО (IAS) 27 « Консолидированная иотдельнаяфинансоваяотчетность».

Целью настоящего стандарта является определение принциповпредставленияиподготовкиконсолидированнойфинансовойотчетностивтехслучаях, когда предприятие контролирует одно или несколько другихпредприятий.

РассмотримосновныетребованияМСФО(IFRS)10:1. Требует, чтобы материнское предприятие, которое контролирует одно

или более других дочерних предприятий, представляло консолидированнуюфинансовуюотчетность;

2. Определяет принцип контроля и вводит понятие контроля как основу


77

дляконсолидации;3. Обозначает, как следует применять принцип контроля, чтобы

определить контролирует ли инвестор объект инвестиции или нет, и,следовательно,долженлионконсолидироватьобъектинвестиции;

4. Устанавливает учетные требования по подготовке консолидированнойфинансовойотчетности.

Проведемсравнительнуюхарактеристикуконсолидированнойфинансовойотчетности в соответствии с МСФО (IFRS) 10 и Национального стандартабухгалтерскогоучетанаоснованииПостановленияминистерствафинансовРБот30июня2014г.№46(табл.1).

Таблица1Сравнительнаяхарактеристикаконсолидированнойфинансовой

отчетностиПоказатели Постановлениеот30

июня2014г.N46МСФО(IFRS)10 Различия

Ктопредставляет Участникиорганизации, в томчислеакционеры.

Инвестор Несовпадают

Срокипредставлениягодовойконсолидированнойфин.отч.

Недолжныпревы-шать180днейпослеокончаниягода,закоторыйсоставленаданнаяотчетность.

Недолжныпревышатьтрехмесяцев.

Несовпадают

Датасоставленияконсолидированнойотчетности

Отчетностьорганизаций,объединенныхвгруппуорганизаций,должнабытьсоставленанаоднуитужеотчетнуюдату.

Такжедолжнабытьподготовленанаоднуитужеотчетнуюдату,илижедочернеепредприятиеготовитдляцелейконсолидациидополнительнуюфинансовуюотчетностьнаконецотчетногопериодаматеринскогопредприятия.

Совпадают

Требованиякучетнойполитике

Отсутствуюттребования.

составляетсянаоснованииединойучетнойполитикидлясхожихоперацийисобытий;поправкипроизводятсявучетнойполитикеассоцииро-ваннойкомпаниистем,чтобыпривестиеевсоответствиесучетнойполитикойинвестора.Присоставленииконсолиди-рованнойфинансовойотчетностиединаяучетнаяполитикаприменяетсявсемикомпаниямигруппы.

Несовпадают

Методыконсолидации

-долевогоучастия;-полнойконсолидации(приобретения);-пропорциональнойконсолидации.

-методпокупки(методприобретения),-методдолевогоучастия,-методпропорциональнойконсолидации.

Совпадают

Источник:собственнаяразработка.


78

В результате проведенного исследования было определено, чтоконсолидированнаяфинансоваяотчетностьбудетприменятьсяивРеспубликеБеларусь с 2016 года. Она является источником информациио финансовыхпоказателях не отдельной компании, а группы вцелом.Цель этой отчетностизаключается в предоставлении полной и достоверной информации офинансовом положении и финансовых результатах деятельности группыкомпаний, необходимой пользователям для принятия обоснованныхэкономическихрешений.

Таким образом, развитие консолидированной отчетности в РеспубликеБеларусь имеет неоценимое значение для становления международной иинтеграционной национальных предприятий. В отличие от индивидуальнойотчетностиюридическоголицаонадает«объемное»представлениеотом,какработают деньги инвестора или акционера, как менеджмент компаниираспоряжается предоставленными ему ресурсами. Именно консолидированнаяотчетность отражает финансовое положение и результат деятельностикомпании и всех контролируемых ею организаций, рассматривая их при этомкакединыйхозяйствующийсубъект.

Списокиспользованныхисточников

1. minfin.gov.by2. ПостановленияминистерствафинансовРБот30июня2014г.N46«О

консолидированнойфинансовойотчетности»3. Международный стандарт финансовой отчетности (IFRS) 10 «

Консолидированаяфинансоваяотчетность».

УДК657:330.522.4:006.3(447+100)

КовшарМаріястуденткамагістратури

Полтавськадержавнааграрнаакадеміям.Полтава

ВРЕГУЛЮВАННЯМЕТОДОЛОГІЇОБЛІКУЗАПАСІВСТАНДАРТАМИ:

ВІТЧИЗНЯНИЙТАЗАРУБІЖНИЙДОСВІД

АнотаціяУ статті проводиться порівняння методології обліку запасів згідно національних та

міжнароднихстандартівдлявиявленняїхспільнихриставідмінностей.Ключові слова: запаси, методологія обліку, національні стандарти, міжнародні

стандарти.Розвиток міжнародної економіки, глобалізаційних процесів, розширення

зовнішньоторговельних зв’язків та залучення іноземного капіталу


79

українськими підприємствами різних галузей промисловості, а також вибірєвропейського шляху розвитку держави в цілому, першим етапом якого буввступ України до Світової організації торгівлі (СОТ), призвів до необхідностіреформування всіх галузей економіки та вдосконалення національнихстандартівбухгалтерськогооблікувідповіднодоміжнароднихдлявходженнядосвітовоїекономічноїспільноти.

Питанням гармонізації обліку запасів з відповідними міжнароднимистандартамизаймалисяФ.Бутинець,В.Качалін,С.Голов,В.Костюченко,І.Бланк,В.Швець,Я.Соколов,Г.Савицька,Л.Нишенкотарядіншихдослідників.

Метою дослідження є порівняння методології обліку запасів згіднонаціональних та міжнародних стандартів для формування належногонормативного забезпечення обліку даного об’єкта. Досягнення метиреалізуєтьсячерезвиявленняїхспільнихтавідміннихрис.

Основнимиметодамидослідженняєзагальніметоди іприйоминауковогопізнання. Для визначення спільних та відмінних рис між вітчизняними таміжнароднимистандартамибулозаснованометодипорівняння,аналізу,синтезутаузагальнення.

Сьогодні залишаються невирішеними ряд питань, що створюютьметодичну неузгодженість в практиці обліку. Зокрема відсутній порядокбухгалтерського обліку виробничих запасів, що не використовуються угосподарській діяльності підприємства більше одного року та не можуть бутиреалізовані, у зв’язку з відсутністю попиту на них; не врегульованобухгалтерський облік виробничих запасів, які надійшли безоплатно та невикористовуються в господарській діяльності, а, отже, не підпадають підкритерій тих, що приносять економічну вигоду; не уточнено, яким чиномобліковуватитакийоб’єктвиробничихзапасівяктара:зворотнатара[4].

Порівняльний аналіз П(С)БО та МСБО показав, що загалом методичнийпідхід до бухгалтерського обліку виробничих запасів за міжнародними танаціональними стандартами майже уніфікований. Однією із істотнихвідмінностейміжстандартамиєобмеженнясфериїхзастосування.

МСБО2«Запаси»взначніймірівідрізняєтьсявідП(С)БО9«Запаси»такимиположеннями:

1. Резерв знецінення запасів. Відповідно до § 31 МСБО 2 «Запаси»підприємствомаєможливість створення резерву знецінення запасів (особливодлятих,якіреалізуютьсязатвердимконтрактом)[5].УП(С)БО9«Запаси»такеположеннявідсутнє.

2. Сторнуваннязбитківвідзнеціненнязапасів.Згідно§33МСБО2«Запаси»передбачається сторнування збитків від знецінення у разі, коли обставин, щоспричинили списання запасів, більше немає. Відповідно до п. 29 П(С)БО 9«Запаси» у подібному випадку раніше визнані витрати не сторнуються, авизнаєтьсядохід,щоєбільшдоцільним[1].

Детальний порівняльний аналіз положень щодо обліку запасів згідноП(С)БО 9 «Запаси» та МСБО 2 «Запаси», що наведений в табл. 1, дозволиввизначитиспільнітавідміннірисиміжними.


80

Таблиця1Порівнянняміжнародноготанаціональногостандартівзоблікузапасів

П(С)БО9«Запаси» МСБО2«Запаси»Складактивів,яківизначаютьсястандартамиякзапаси

До складу запасів входять: сировина йдопоміжні матеріали, комплектуючі вироби таінші матеріальні цінності, що призначені длявиробництва продукції, виконання робіт,наданняпослуг,обслуговуваннявиробництваДо цієї групи включають також незавершеневиробництво, готову продукцію, товари,малоцінні та швидкозношувані предмети,молодняктварин ітварининавідгодівлі, якщовониоцінюютьсязацимстандартом.

До складу запасів входять: активи, якіпризначені для продажу в ході нормальноїдіяльності; перебувають у процесівиробництвадлятакогопродажу; існуютьуформісировинийматеріалів,призначенихдля використання у виробничому процесіабопринаданніпослуг.

ОцінказапасівпринадходженніСобівартістьформуєтьсязтакихвитрат:

1. При придбанні у постачальника: суми, щосплачуютьсязгідноздоговоромпостачальнику(продавцю) за вирахуванням непрямихподатків; суми ввізного мита; суми непрямихподатківузв’язкузпридбаннямзапасів,якіневідшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельнівитрати;іншівитрати.2. При виготовлені власними силами: витрат,що утворюють виробничу собівартість,визначенузаП(С)БО16«Витрати».3. При внесенні до статутного капіталу:справедливої вартості, погоджена іззасновникамипідприємства.4. При безоплатному отриманні – справедливавартість.5.Приотриманніурезультатіобмінунаподібніактиви–балансовавартістьпереданихзапасів.6. При отримані в результаті обміну нанеподібні активи – справедлива вартістьотриманихзапасів.

Собівартістьформуєтьсязтакихвитрат:1. Витрати на придбання: ціни придбання;мита, та інших податків; витрати натранспортування; вартості робіт знавантаження та розвантаження й іншихвитрат.2. Витрати на переробку: витрати,безпосередньо пов’язанні з одиницеювиробництва.3. Інші витрати: інші витрати, якщо вонивідбулися при доставці до їх теперішньогомісця розпакування та приведення дотеперішньогостану.

Складвитрат,якіневключаютьсядособівартостізапасів

Понаднормові витрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати назбут; загальногосподарські та інші подібнівитрати.

Понаднормові суми відходів матеріалів,оплата праці або інші виробничі витрати;витрати на зберігання, крім тих витрат, якізумовлені виробничим процесом і єнеобхідними для наступного процесувиробництва; адміністративні накладнівитрати,непов’язаніздоставкоюзапасівдоїх теперішнього місця розташування таприведення у теперішній стан; витрати напродаж.

Оцінказапасівпривитрачанні

Собівартість перших за часом надходженнязапасів (ФІФО), ідентифікована собівартість,середньозважена собівартість, нормативнізатрати;цінапродажу.

Собівартість перших за часом надходженнязапасів (ФІФО), ідентифікована собівартість,середньозважена собівартість, собівартістьостанніх за часом надходження запасів(ЛІФО).


81

Продовженнятабл.1Оцінказапасівнадатубалансу

Найменшаздвохоцінок:первіснавартістьабочиставартістьреалізації. Чиставартістьреалізації

Розкриттяінформаціїпрозапасиуфінансовійзвітності

Методи оцінки запасів; балансова(облікова) вартість запасів у розрізіокремих класифікаційних груп; балансова(облікова) вартість запасів, відображенихзачистоювартістюреалізації.Балансова вартість запасів, переданих упереробку,накомісію,взаставу;Сумазбільшеннячистоївартостіреалізації,заякоюпроведенаоцінказапасів.

Методи оцінки запасів; балансова (облікова)вартість запасів у розрізі окремихкласифікаційних груп; балансова (облікова)вартість запасів, відображених за чистоювартістюреалізації.Сума будь-якого сторнування будь-якогочасткового списання, яка визначається як дохідпевного періоду; обставини або події, щоспричинили сторнування списання запасів,переданихякзаставадлягарантіїзобов’язань.

На основі дослідження національних та міжнародних стандартів, що

регулюють бухгалтерський облік запасів підприємств різних галузейпромисловостівстановлено:

- методичнийпідхіддобухгалтерськогооблікузапасівзаміжнароднимитанаціональними стандартами майже уніфікований. Для повної гармонізації цихстандартів потребують уточнення питання деталізації інформації, якарозкриваєтьсяуфінансовихзвітахпрозапаси;

- чинним П(С)БО 9 «Запаси» врегульовані майже всі аспектибухгалтерського обліку виробничих запасів, проте невирішеними залишаєтьсяряд питань, що виникають у практичній діяльності суб’єкта господарювання(бухгалтерський облік тари, безоплатно отриманих запасів, що невикористовуються, тощо), вирішення яких є предметом подальшихдосліджень[4];

- особливістю МСБО є те, що вони носять загальний характер і невиключають національних особливостей бухгалтерського обліку країн, що їхвикористовують, тому розширюють варіативність визнання та оцінки об’єктівбухгалтерського обліку, а також направлені на надання більшої свободи прирозкритті інформації про господарську діяльність, що ґрунтується назастосуванніпрофесійногосудження[4].


1. Безверхий,К.В.Особливостібухгалтерськогооблікузанаціональнимитаміжнародними стандартами: порівняльний аспект [Текст] / К. В. Безверхий //Облікіфінанси.–2014.–№2.–С.8-13.

2. Должанський, А. М. Нормативно-правове забезпечення облікувиробничих запасів на поліграфічних підприємствах в умовах розвиткуринковихвідносин[Текст]/А.М.Должанський,О.С.Юрочко//НауковийвісникНЛТУУкраїни.–2013.–Вип.23.18.–С.179-186.

3. ПробухгалтерськийобліктафінансовузвітністьвУкраїні[Текст]:[законУкраїни : офіц.текст : за станом на 15.10.2014 року] / Верховна Рада України;Закон від16.07.1999№996-XIV/ // Відомості Верховної РадиУкраїни (ВВР).—


82

1999. — N 40. — С.365. — Відомості доступні також з мережі Інтернет :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14 (дата звернення05.11.14).—Назвазекрана.

4. Ловска, І. Д. Нормативне регулювання бухгалтерського облікувиробничих запасів спиртової промисловості [Текст] / І. Д. Ловска // ВісникЖитомирського державного технологічного університету. Сер. : Економічнінауки.–2013.–№1.–С.124-128

5. Міжнароднийстандартбухгалтерськогообліку2«Запаси»[Електроннийресурс] / Міністерство Фінансів України. – Режим доступу :http://www.minfin.com.ua(датазвернення12.12.14).—Назвазекрана.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» № 246від 20 жовт. 1999 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режимдоступу:http://www.rada.gov.ua(датазвернення12.12.14).—Назвазекрана.

7. Талайло,О.О.Особливостіорганізаціїоблікузапасівзаміжнароднимитанаціональними стандартами [Електронний ресурс] / О. О. Талайло,Є. Г. Чернікова. – Режим доступу : http://www.rusnauka.com (дата звернення12.12.14).—Назвазекрана.

УДК657.471

ЛепетанІннак.е.н.,доцент

ПавленкоОленастудентка

Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситетм.Вінниця

МЕТОДИОБЛІКУВИТРАТ:ВІТЧИЗНЯНИЙТАЗАРУБІЖНИЙДОСВІД

Анотація

УстаттірозглянутоосновніметодиоблікувитратвУкраїнітазакордоном,визначеноперевагитанедолікиїхвикористаннянапідприємствах.

Ключовіслова:витрати,методиоблікутакалькулюваннявитрат,директ-костинг.На сучасному етапі розвитку економіки особливої актуальності набуває

проблема удосконалення управлінського обліку витрат виробництва і методівкалькулювання собівартості продукції. Актуальність даного питанняобґрунтовується тим, що в умовах ринкової економіки все більшого значеннянабуває показник собівартості продукції, який відображає ефективністьвиробництвабудь-якогопідприємства.

Зарубіжнітавітчизняніпроцесийметодиоблікувитратдосліджуютьтакінауковці,якФ.Ф.БутинецьО.С.Бородкін,О.В.Гудима,С.Ф.Голов,І.Є.Давидович,Н.В.Кальєніна,В.Г.Линник,,Н.В.Тарасенко,М.Г.Чумаченкотаін.


83

Згідно з П(С)БО№ 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаютьсяабо зменшення активів,або збільшення зобов'язань,що призводить дозменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталувнаслідокйоговилученняаборозподілувласниками), заумови,щоцівитратиможутьбутидостовірнооцінені.

У вітчизняній практиці для характеристики всіх витрат виробництва запевний період застосовують термін бухгалтерські витрати. У свою чергу, вонитрансформуютьсяусобівартістьпродукції,робітіпослуг.

Собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою вартісну оцінкувикористовуваних у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) природнихресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудовихресурсів,атакожіншихвитратнаїївиробництвоіреалізацію[1].

У вітчизняній практиці застосовуються позамовний, попередільний іпопроцесний методи. При використанні нормативного вони набуваютьхарактеру позамовно-нормативного, попередільно-нормативного, попроцесно-нормативногометодів.

Під час застосування методу обліку витратдирект-кост,що базується наоцінці продукції за прямими витратами, непрямі витрати не розподіляють наоб’єктиоблікувитрат,аобліковуютьяквитратиперіодуівідносятьнарахункифінансовихрезультатівутомуперіоді,вякомувонибулиздійснені.

Згідно з Методичними рекомендаціями бухгалтерського обліку,розробленимивідповіднодоміжнароднихстандартівбухгалтерськогообліку,наукраїнських підприємствах доречно використовувати систему, яка відкриваєновіможливостідлявдосконаленняоблікуйаналізувитрат–директ-костинг.

Систему директ-костинг широко застосовують у країнах з ринковоюекономікою,вонаявляєсобоюметодзрізаної (неповної)собівартості.Згідно ізцимметодомоблікуйкалькулюваннявиробничівитратиподіляютьназміннітапостійні[2,с.67].

Доперевагсистемидирект-костингможназарахувати:1.Прибуток,собівартістьтаобсягивиробництваможназавждиотриматиз

періодичноїзвітності.2. Прибуток за певний період не змінюється під впливом постійних

накладнихвитратпризмінізалишківТМЦ.3. Завдяки показникам маржинального доходу можна швидко оцінити

вироби на основі базових критеріїв: займаної території, категорій замовників,вимірюванняпотужностей,вартостівикористанихматеріалівтощо.

Основниминедолікамисистемидирект-костингєтакі:1.Дужеважкобезпомилкивиокремитипостійнівитративідзмінних.2. Під час переходу від системи повного розподілу витрат до системи

директ-костингвиникаютьсерйозніпроблемиувизначенніподаткунадоходи,оцінюваннізапасівприскладаннізвітів.

3.Характеріметауправлінськоготафінансовогооблікунастількирізні,щооб’єднуватиїхнедоцільно.

4.Системаскладнаідорога[3,с.102].В Україні застосування системи директ-костинг втілюється повільно, а

якщо точніше, то взагалі не використовується, але її використовують великі


84

компаніїбагатьохкраїнсвіту.На нашу думку, насамперед є проблеми, які потрібно вирішити, щоб ця

системадіяла,це–перехіднаміжнародністандартибухгалтерськогооблікувсіхвітчизнянихпідприємств,атакожудосконаленняуправлінськогообліку.

В американських фірмах застосовують переважно дві системи облікувиробничих витрат і калькуляції собівартості продукції: системуобліку затратзазамовленнямитасистемуоблікузатратзапроцесами.

Перша з них майже відповідає методам обліку затрат за замовленнями, адруга–методовіоблікузатратнавиробництво.

Обидві системи обліку затрат на виробництво які застосовуються впромисловихфірмахСША,засвоїмифункціямизначноширші,ніжметодиоблікувитрат в Україні, оскільки поряд з обліком затрат і обчисленням собівартостіодиниціпродукції вони включаютьтакожконтрольнуй аналітичнуфункції застаттямизатратвиробництва[3,c.84].


1. Положення «Про склад витрат по виробництву і реалізації продукції(робіт,послуг),щовключаютьсядособівартостіпродукції(робіт,послуг),тапропорядок формування фінансових результатів, що враховуються приоподаткуванняприбутку»,затв.постановоюУрядуРФвід31.05.2000№420.

2. Володькіна, М.В. Економіка промислового підприємства [Текст] : навч.посіб./М.В.Володькіна.–К.:Центрнавчальноїлітератури,2004.–196с.

3. Лучко, М.Р. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах [Текст] : навч.посіб./М.Р.Лучко,І.Д.Бенько.–Тернопіль:Економічнадумка,2004.–236с.

УДК658.152

МахотаАллак.е.н.,доцент

ХарківськийнаціональнийекономічнийуніверситетіменіСеменаКузнеця

м.Харків

ОСОБЛИВОСТІВИЗНАННЯФІНАНСОВИХІНВЕСТИЦІЙ

АнотаціяАвтором розглянуто актуальне питання облікового визнання фінансових інвестицій,

з’ясовано критерії та підстави ідентифікації вкладень інвесторів у фондові інструментифінансовогоринкуякскладовихйогоактивів.

Ключовіслова:інвестор,фінансовіінвестиції,визнання,оцінка,економічнавигода.Ефективна реалізація інформаційної функції бухгалтерського обліку

передбачає необхідність перевірки ресурсів підприємств на відповідність


85

встановленим для їх активів вимогам, як невід’ємного елементу системибухгалтерськоговідображеннямайновогостанусуб’єктівгосподарювання.

Визнання фінансових інвестицій здійснюється в момент переходу прававласності на них до інвестора за загальними принципами визнання активів,визначенихП(С)БО2«Баланс»,зокрема:

- можливістьдостовірноїоцінкиактиву;- очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з

використаннямактиву[6].перехід права власності на фінансову інвестицію супроводжується

компенсацією її вартості, що обумовлює можливість достовірної або доситьточної оцінки інвестиції на підставі визначення сукупних витрат на їїпридбання,щовідповідаєпершомукритеріювизнанняактивівпідприємства.

Щодонаступного критерію, слід визначити наступне: закон України «Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає сутністьекономічної вигоди як потенційну можливість отримання підприємствомгрошових коштів від використання активів [8]. В даному контексті слідпогодитись з твердженням В.Пантелєєва, що «вирішальне значення длявизнанняресурсівактивамимаєнефактперебуванняїхнабалансі,арухкоштівпідприємства у готівковій і безготівковій формах, зумовлений використаннямресурсів»[4].

Слід відзначити, що фінансові інвестиції як контрольовані інвесторомресурси придбаваються для реалізації його певних цілей, зокрема: отриманнядоходу – спекулятивного від перепродажу фінансової інвестиції, пасивного (уформі відсотків та дивідендів) – від утримання фінансової інвестиції, атакож,набуттяконтролюнадінвестованимпідприємством.

В свою чергу, контроль трактується як вирішальний вплив на фінансову,господарськуікомерційнуполітикупідприємстваабопідприємництвазметоюодержання вигод від його діяльності[6]. Згідно ст. 2 Закону України «проакціонерні товариства», контроль здійснюється шляхом реалізації прававолодіння або користування всіма активами чи їх значною частиною, прававирішального впливу на формування складу, результати голосування таприйняття рішення органами управління суб'єкта господарювання, а також,вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарськоїдіяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функціїоргану управління суб'єкта господарювання [7]. Отже, здебільшого контрольсупроводжується правом власності, а критерієм наявності контролю якюридичної форми зв’язків між учасниками інвестиційних операцій тавизначення їх статусу єпараметриучасті інвесторавстатутномуфондіоб’єктаінвестування,асаме:якщоінвесторпрямоабоопосередковановолодіє20%абобільше відсотками акцій, об’єкт інвестування визначається як асоційованепідприємство інвестора [2]; в результаті прямого або опосередкованоговолодіння більш ніж 50% корпоративних прав об’єкта інвестування інвесторнабуває статусуматеринської компанії останнього [9]; у випадку інвестуваннякоштів інвестором у пайові цінні папери підприємства, діяльність якогопідконтрольна останньому згідно угоди про розподіл контролю, інвесторнабуває статусу спільного підприємства [3]. Отже, володіння певним обсягом


86

корпоративних прав інвестованого підприємства надає інвестору можливістьвідповідноговпливунафінансово-господарськудіяльністьоб’єктаінвестуваннята дозволяє йому отримувати вигоди у вигляді першочергового доступу допріоритетнихресурсів,щоналежатьінвестованомупідприємству;використаннявиробничих потужностей контрольованого підприємства для реалізаціївиробничих та збутових цілей інвестората ін., що, у цілому, забезпечитьпідвищенняекономічноїефективностідіяльностіінвестораумайбутньому.

Погоджуючись ізВ.Пантелєєвим [4],якийзазначає,щоекономічнівигодивідвикористанняактивівможутьреалізовуватисяякуформіїхвикористаннязапризначенням, так і ні, слід відзначити, що ринкова природа фінансовихінвестицій обумовлює можливість їх нецільового використання, зокрема, дляобмінунаіншіактиви,погашеннязобов’язаньінвесторатощо.

Визначальною умовою визнання фінансових інвестицій як об’єктубухгалтерського обліку є наявність інвестиційної угоди, якою визначаютьсякваліфікаційні ознаки інвестиційної операції, а саме: закріплення фактуінвестування;вкладення здійснюється інвестором безпосередньо в об’єктінвестування чи шляхом передачі їх реципієнту для реалізації інвестицій;визначення об’єкту інвестування (група цінних паперів або статутний фондпідприємства);визначення мети інвестування – одержання прибутку відвикористання інвестиції,щоможе бути пов’язаний з прибутком інвестованогопідприємства,аможебутиінепов’язаний,можлива,також,змішанаформаі,якправило, виражається у відсотках;характер відносин учасників інвестиційноїоперації (довгостроковийчикороткостроковий);ризиковіфактори,пов’язані зізміною ринкової вартості інвестиції в процесі її використання упідприємницькійдіяльності[1].

Істотними умовами інвестиційної угоди є предмет (кількість майнаінвестора, що вкладається у об’єкт інвестування та юридичні дії інвестора –створення підприємства, придбання корпоративних прав, спільна діяльністьтощо); сторони договору – як правило, інвестування передбачає участьінвестора та реципієнта (виключенням є договори про спільну діяльність, деінвесторамивиступаютьобидві сторони); об’єкт інвестування;ціна договору–вираженаугрошовомувиразіринковавартістьінвестиції;строкдоговору;метадоговору –отримання прибутку, участь в управлінні, набуття контролю,створення інвестицій внаслідок реалізації інвестиції тощо. Зазначені даніінвестиційного договору становлять інформаційну базуобліковців в процесівизнання та ідентифікації вкладень інвестора у фондові інструментифінансовогоринку.

Вмоментнабуттястатусуінвесторазаінвестиційнимдоговоромвіннабуваєправ володіння фінансовою інвестицією, а також юридичне право отриманнягрошових коштів та іншихвигід економічного характеру за нею. Такимчином,на підставі даних інвестиційного договору є можливість здійснити достовірнуоцінкуфінансової інвестиції, а набуття інвесторомправа отримання грошовихкоштів свідчить про очікувані економічні вигоди від утримання фінансовоїінвестиції,щовідповідаєкритеріямвизнанняактивівпідприємств.

Фінансові інвестиціїєневід’ємноюскладаюактивівсучаснихпідприємств,що вимагає належного обліково-аналітичного забезпечення їх обігу. Існуюча


87

облікова практика характеризується недостатністю нормативноговпорядкування процедури визнання фінансових інвестицій та відсутністюконкретизації підстав їх ідентифікації як активів підприємства, внаслідок чоговиникають помилки в процесі їх визнання, оцінки та подальшогобухгалтерського представленнярезультатів інвестиційних операцій суб’єктівгосподарювання. За цих умовпотребують першочергового вирішення питанняудосконалення нормативної та розробки інструктивної бази бухгалтерськоговідображенняфінансовихінвестиційприватнихінвесторів.


1. Матюшко, П. Правові особливості договорів інвестиційного характеруЕлектроннийресурс]/П.Матюшко.–Видавничаорганізація«Юстініан».–Режимдоступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2445 (дата звернення12.12.14).—Назвазекрана.

2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 28 «Інвестиції васоційовані підприємства оцінка». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_046(датазвернення12.12.14).—Назвазекрана.

3. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 31 «Частки у спільнихпідприємствах». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_040(датазвернення12.12.14).—Назвазекрана.

4. Пантелєєв,В.Цінуємоте,щомаємо[Електроннийресурс]/В.Пантелєєв// Український бухгалтерський тижневик «Дебет-Кредит». –– Режим доступу:http://dtkt.com.ua/debet/ukr/2001/27/27pr2.html (дата звернення 12.12.14). —Назвазекрана.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднанняпідприємств» [Текст] : офіц. текст : за станом на09.08.2013 /Мінфін України ;Наказ,Положеннявід28.12.2000№353.—К.:МФУ,2014.—ДоступнозмережіІнтернет : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0499-99 (дата звернення12.12.14).—Назвазекрана.6. Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерськогообліку2«Консолідованафінансовазвітність»[Текст]:офіц.текст:застаномна27.06.2013 р. / Мінфін України ; Наказ, Положення, Стандартвід27.06.2013№628.—К. :МФУ,2013.—Доступно також змережі Інтернет :http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1223-13 (дата звернення 04.11.14). —Назвазекрана.

7. Проакціонернітовариства:ЗаконУкраїни:N514-VIвід17вересня2008року. – Відомості Верховної Ради України ВВР). – 2008. – N 50-51. – ст.384. –[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/514-17 (дата звернення12.12.14).—Назвазекрана.

8. ПробухгалтерськийобліктафінансовузвітністьвУкраїні[Текст]:[законУкраїни : офіц.текст : за станом на 15.10.2014 року] / Верховна Рада України;Закон від16.07.1999№996-XIV/ // Відомості Верховної РадиУкраїни (ВВР).—


88

1999. — N 40. — С.365. — Відомості доступні також з мережі Інтернет :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14 (дата звернення05.11.14).—Назвазекрана.

9. Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій зціннимипаперамивбанкахУкраїни:ПостановаПравлінняНаціональногобанкуУкраїни : N 358 від 03.10.2005. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1265-05.

УДК657

НоводворськаВікторіяк.е.н.,доцент

МандибураВікторіястудентка


ПЕРВИННАОБЛІКОВАДОКУМЕНТАЦІЯ–ОСНОВНЕДЖЕРЕЛОЕКОНОМІЧНОЇ

ІНФОРМАЦІЇ

АнотаціяВстаттірозглянутоголовнісутнісніхарактеристикипервинноїобліковоїінформації,що

формуєтьсявпроцесіфінансово-господарськоїдіяльностіусільськогосподарськихформуванняхта запропоновано основні напрями оптимізації процесу документування в умовахінституціональноїосновизапровадженняМЗФЗ.

Ключові слова:бухгалтерський облік,документ, документування, первинний облік,обліковаінформація.

Головним ресурсом комунікації у сучасному суспільстві є інформація. Вумовах сьогодення перед сільськогосподарськими підприємствами доситьгостро постають питання щодо удосконалення механізму організаціїбухгалтерського обліку з метою забезпечення управлінського персоналудостовірноютаоб`єктивноюінформацієюпрофінансово-економічніпоказникигосподарської діяльності. Зазвичай така інформація необхідна для реалізаціїпоточних та перспективних напрямків розвитку сільськогосподарськогопідприємства,зврахуваннямгалузевихособливостейтазаконівринку.

Питанняпов‘язанізорганізацієюдокументообігунапідприємствізавждиєі будуть актуальними, оскільки більша частинароботибухгалтерів пов‘язана зстворенням, обробкою, накопиченням та зберіганням документів. Кожнагосподарська операція в обов‘язковому порядку оформлюється первиннимдокументом, на підставі якого факти господарського життя відображаються врегістраханалітичноготасинтетичногооблікутазнаходятьсвоєузагальненняуфінансовійзвітності.Врезультатіутворюєтьсябагатоетапнийдокументообігта

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14


89

накопичення значної кількості документів в архіві після їх використання.Збереження інформації є заключним етапом документообігу. Це стосується якдокументівнапаперовихносіях,такіелектроннихдокументів[3].

Господарська діяльність сільгоспідприємства складається з численноїкількості операцій, які обов'язково фіксуються в документах. Бездоганнаорганізаціяроботиздокументамимаєсуттєвийвпливнаоперативністьіякістьуправління. Тому, оптимізація процесу документування в бухгалтерськомуобліку є одним із найактуальніших напрямів дослідження. Оперативнеуправління виробництвом вимагає бездоганної системи інформації, їїсвоєчасногоаналізу,прийняттянаційосновіоперативнихіправильнихрішень.Звідси, інформаційне забезпечення повинно сприяти реалізації ефективногоуправління при мінімальних витратах на організацію та функціонуваннясистемиінформації(рис.1).

Рис.1.Структураобліковогопроцесу

Зміни, які відбуваються в економіці країни у зв`язку з запровадженням

Податкового кодексу, мають значний вплив наформування системи обліковоїінформації, господарські відносини між підприємствами та з бюджетноюсистемою, що вимагає якісно іншого підходу до економічної інформаціїпідприємства, основним джерелом якої є бухгалтерський облік та своєчасна іправильнаорганізаціядокументуванняоперацій.

Необхідністьдослідженняданоїпроблемивиниклачерезреальнукризу,щосклалася у сферіпрактичного застосуванняоблікової інформації вітчизнянимисільгоспвиробниками. Як один із найбільш актуальних напрямів подібногодослідження є оптимізація процесудокументування в бухгалтерському обліку.Нагальним завданням постає дослідження та формулювання основнихпринципів документування господарських операцій в бухгалтерському обліку

Господарськаоперація

1-йетап

Вхідпервинноїінформаціїчерездокументуваннявсистемубухгалтерськогообліку

2-йетап

3-йетап

Складанняфінансової,бухгалтерської,оперативної,податкової,статистичноїтаіншоїзвітності

Узагальненняаналітичноїінформації,закриттябухгалтерськихрахунків,складаннярегістрівсинтетичногообліку,Головноїкниги

Відображенняпервинноїінформаціїпорахункахшляхомбухгалтерськихпроведень;опрацювання,контрольтааналітичнаоцінка;складаннярегістріваналітичногообліку


90

длязабезпеченняпотребкористувачівобліковоїінформації.Першочерговиметапомобліковогопроцесуєпервиннийоблік інформації.

Він відображує виробничу і господарську діяльність сільськогосподарськогопідприємства,станйогомайна,коштів,розрахунків.Даніпервиннихдокументівнесуть необхідну інформацію для контролю за станом господарської тафінансовоїдіяльності.

Законодавче визначення первинної документації сформоване у п.1 ст.9Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», ітрактується як— основне джерело інформації про діяльність підприємства, апервиннідокументи, якіфіксуютьфактиздійснення господарськихоперацій, єпідставоюдлябухгалтерськогооблікугосподарськихоперацій.

Обробка документів в бухгалтерії сільськогосподарського підприємствадосить трудомістка робота, оскільки вона зумовлена не тільки значноюкількістю документів, що підлягають обробці, а й складністю таперевантаженнямдокументів зайвою інформацією, або відсутністюнеобхіднихреквізитів для накопичення відповідної інформації. Це призводить донеобгрунтованогозбільшеннябухгалтерськоїдокументації, іврезультаті—дозниження ефективності роботи управлінського персоналу. Проведенедослідженнярекомендованихдовикористанняформпервиннихдокументівдлясільськогосподарськихпідприємствдаєможливістьвиділитинизкупроблем.Упроцесі проектування бланків необхідно керуватися багатьма критеріями,зокрема такими як посилення контрольних і аналітичних властивостейдокументів, підвищення їхньої наочності та видимості, полегшення їхньогооформлення, відповідність вимогам автоматизованої обробки. Визначаючиобов'язкові реквізити конкретного первинного документа, необхіднокеруватися Положенням про документальне забезпечення записів таМетодичними рекомендаціями щодо застосування регістрів бухгалтерськогообліку[1,2].

Скороченню трудомісткості оформлення та обробки документів повиннісприяти механізація та автоматизація обліку, використання самокопіюючихбланків документів, заповнення окремих реквізитів друкарським способом,тощо. Ті сільськогосподарські підприємства, які застосовують автоматизовануформу обліку досягли значного скорочення кількості документів, але не всіпідприємствамаютьможливістьзастосуваннятакоїпрогресивноїформиобліку.Скороченнякількостідокументів,щовикористовуютьсянапідприємствіможнадосягти шляхом проведення відповідної аналітичної роботи, а також:укрупненням об'єктів обліку і уникнення зайвої деталізації; застосуваннямнагромаджувальних документів замість разових, наприклад, лімітно-забірнихкарток, чи облікових листків тракториста-машиніста; скороченням кількостіпримірниківдокумента,щозначнозменшитьвитратипрацінавиписуваннятазвіряння; поєднання первинного документа з бухгалтерським регістром;оформленнякількохопераційоднимдокументом,тощо.

Процесдокументуваннягосподарськихопераційусільськомугосподарствідосить специфічний. Слід зазначити, що більшість первинних документів, яківикористовуютьсяуційгалузі,булизатвердженіщезарадянськихчасів,атомуїх форми та зміст не відповідають сучасним вимогам документування


91

господарських процесів. Отже, за даних обставин первинний облік в аграрнихпідприємствахпотребуєвідповіднихзмін,протедоволічастоціпідприємстващепрацюютьзазастарілимиметодиками.

Інтеграція економіки України в світове співтовариство вимагаєадаптуванняїїбухгалтерськогооблікутазвітностідоміжнароднихстандартів.Узв'язку зі змінами методологічних основ обліку діяльності аграрнихпідприємств,посталапроблемадокументуванняфактівїхгосподарськогожиттяз врахуванням інтеграційних процесів та інституціональних основзапровадження МСФЗ. Звідси, інформаційне забезпечення повинне сприятиреалізаціїефективногоуправлінняпримінімальнихвитратахнаорганізаціютафункціонування системи інформації. Основними вимогами до інформаційногозабезпечення системи управління сільськогосподарських підприємств єнаступні:

- по-перше, необхідна її повнота, тобто інформація про об'єкт управлінняповиннабутидостатньоютаохоплюватийогоповсіхкерованихпараметрах;

- по-друге, необхідна точність, при якій кількісні характеристикипараметрівповиннівизначатистанкерованогооб'єктаучисловомузначенні;

-по-третє,потрібнанадійність(вірогідність)інформації,приякійотриманіданінеперекручуютьреальнийстансправ;

- по-четверте, інформація повинна надходити вчасно. Тому необхідновстановити та дотримуватися проміжків часу, протягом яких надходитимеінформація, яка необхідна системі управління для прийняття відповіднихрішень.Несвоєчаснеотриманняінформаціїпорушуєнормальнийгосподарськийциклтазнецінюєотриманіпоказники.


1. Методичнірекомендаціїпрозастосуваннярегістрівжурнально-ордерноїформи обліку для сільськогосподарських підприємств, затв. НаказомМіністерствааграрноїполітикиУкраїнивід04.06.2009р.№390.

2. Положенняпро документальне забезпечення записів у бухгалтерськомуобліку,затв.НаказомМінфінуУкраїнивід24.05.95р.№88.

3. Тесленко, Т.І. Порядок формування архиву документів, створених велектроннійформі [Текст] /Т.І. Тесленко,Н.А.Коровецька// ЗбірникнауковихпрацьЛуцькогонаціональноготехнічногоуніверситету.Випуск10(37). –Ч.4. –Луцьк,2013.–С.265–271.


92

УДК657.4ОстапенкоЮлія

старшийвикладачДВНЗ«Київськийнаціональнийекономічний

університетім.ВадимаГетьмана»м.Київ

НЕПРЯМІВИТРАТИТАПОРЯДОКЇХРОЗПОДІЛУВСУДНОПЛАВНИХ

КОМПАНІЯХ

АнотаціяУ статті розглянуто питання обліку непрямих витрат апарату управління та

обслуговуванняпроцесутранспортування вантажів в судноплавних компаніях, запропонованоперелік статей затрат об’єктів обслуговування і управління транспортного процесу тапорядокїхрозподілунавідповіднівидиробітіпослуг.

Ключові слова: судноплавна компанія, собівартість транспортних послуг,загальновиробничівитрати,базирозподілунепрямихвитрат.

В умовах нестабільного середовища, в якому функціонують судноплавнікомпанії, керівництво таких підприємств потребує створення відповідноїсистеми інформаційного забезпечення для управління витратами їхгосподарської діяльності [1]. Виникає необхідність вдосконалення обліку іконтролюнайбільшкерованих,зпозиціїоптимізації,непрямихвитрат,оскількивонинабуваютьособливогозначеннядляприйняттяефективнихуправлінськихрішень.

Відомівітчизнянітазарубіжнівчені–економісти,такіякЕ.Аренс,К.Друрі,Р.Ентоні, Д.Лоббек, Б.Нідлз, Ч.Хорнгрен, В.Бутинець, С.Голов, Ю.Давидов,М.Кужельний, А.Кузьмінський, Л.Нападовська, М.Пушкар, В.Сопко, В.Івашкевич,В.ПалійА.Шеремет,врізнічасизробиливагомийвнесоквудосконаленняоблікуіконтролюнепрямихвитрат,алевсівонистосувалисьдіяльностіпромисловихпідприємств. Враховуючи організаційно-технологічні особливості діяльностісудноплавних компаній, коло опрацьованих вченими організаційних татеоретичнихположеньщодообліку і контролюнепрямихвитратпромисловихпідприємств потребує їх адаптації до діяльності підприємств галузі водноготранспортузурахуваннямрекомендаційпрактичногохарактеру.

Окрім витрат основного виробництва, безпосередньо пов’язаного зіздійсненням транспортного процесу і витрат допоміжного виробництва,обумовлених потребами основного виду діяльності, суттєвий вплив наформування собівартості транспортних робіт і послуг підприємств водноготранспорту мають витрати, пов’язані з обслуговуванням і управліннямвиробництва (адміністративно-управлінські та загально-експлуатаційнівитрати).

Відповідно до галузевих Методичних рекомендацій з формуваннясобівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті №65 від 05.02.2001р.затрати, пов’язані з управлінням і обслуговуванням виробничого процесуузагальнюютьсявстаттюзатрат–загальновиробничівитрати[2].

До затрат на обслуговування і управління виробництвом відносяться


93

затрати на утримання управлінського персоналу відокремлених структурнихпідрозділів; утримання допоміжних, підсобних та обслуговуючих підрозділівпідприємства; на управління відокремленими структурними підрозділами, атакож затрати по управлінню підприємством в цілому. Тобто, це сукупністьнепрямихвитрат,пов’язанихздіяльністюпідприємствводноготранспорту,алеякінеможливобезпосередньовіднестинаконкретніроботитапослуги.

Методичнірекомендації№65,наякіорієнтованітранспортніпідприємства,розроблені загалом для галузі без урахування специфічних особливостейдіяльностіпідприємствводноготранспорту.

Враховуючисуттєвістьвпливузагальновиробничихвитратнаформуваннясобівартості продукції (робіт, послуг) підприємств водного транспорту, намизапропоновано можливий перелік статей затрат на утримання апаратууправління процесу транспортування вантажів та його обслуговування, якийнаведеновтабл.1.

Таблиця1Перелікстатейзатрат,пов’язанихзуправліннямтаобслуговуванням

основноїдіяльностіпідприємствводноготранспорту*Статтязатрат

11.Витратинаутриманняапаратууправліннятаобслуговуючихпідрозділів

1.1.витратинаоплатупраціпрацівниківапаратууправліннятаобслуговуючихпідрозділів1.2.відрахуваннявідвитратнаоплатупраці1.3.витратинаслужбовівідрядженнятанапереміщенняпрацівниківапаратууправлінняіобслуговуючихпідрозділів1.4.витратинаматеріально-технічнезабезпеченняітранспортнеобслуговування1.5.технічнетаінформаційнезабезпеченняуправліннявиробництвом1.6.витратиназдійсненнятехнологічногоконтролюзавиробничимипроцесамитазаякістюробітіпослуг1.7.витратинаутриманнявідомчоїтапожежноїохорони1.8.витратинаохоронупрацітатехнікубезпеки1.9.витратинавдосконаленнятехнологіїіорганізаціївиробничогопроцесу1.10.послугисторонніхорганізацій2.Витратинаутриманняіремонтвиробничихбудівель,спорудтаприміщень(опалення,освітлення,водопостачання,водовідведення,електроенергія)3.Витратинаутримання,експлуатацію,ремонт,страхуванняіорендуосновнихзасобів,іншихнеоборотнихактивівтаобладнання4.Амортизаціяосновнихзасобівтанематеріальнихактивів5.Податки,зборитаіншіпередбаченізаконодавствомобов'язковіплатежі,щовключаютьсядособівартостівиробництва6.Іншівитрати(оплатапростоїв,витрати,зумовленіпорушеннямиправилтехнічноїексплуатаціїтранспорту)7.Іншівитрати,пов’язанізуправліннямтаобслуговуваннямвиробничогопроцесу*пропозиціїавтора

Витрати,науправлінняіобслуговуваннятранспортногопроцесу,пов’язані

з основною діяльністю судноплавної компанії враховуються в цілому попідприємству,яківподальшому,прикалькулюваннісобівартостіокремихвидівробіт та послуг у складі основної діяльності, підлягають розподілу завідповіднимиоб’єктамиобліку.


94

При розподілі загальновиробничих (непрямих) витрат, які пов’язані зуправліннямтаобслуговуваннямосновноговиробничогопроцесузаметодикою,передбаченою Методичними рекомендаціями №65, собівартість продукції(робіт, послуг) транспортної галузі калькулюється узагальнено, тобто, неповною мірою враховуються особливості окремих видів непрямих витрат і їхвзаємозв’язокзоб’єктамикалькулювання.

Так, загальновиробничі витрати, віднесені до основного виробництва,розподіляютьсяміжокремимивидамиперевезеньоднимізнаступнихметодів:

- пропорційнодозаробітноїплатиосновнихпрацівників;- у відповідності з питомою вагою планової суми загальногосподарських

витратузагальнійсуміплановоїсобівартостіокремихвидівперевезень;- на1гривнюфактичнихдоходівпоокремихвидахперевезень;- пропорційнодосумивитратпоіншихкалькуляційнихстаттях.Слідзазначити,щопорядокрозподілуіншихнепрямихзатратзаконодавчо

необумовлено,томувизначаєтьсязініціативитанарозсудпідприємства.З метою підвищення точності і обґрунтованості калькулювання

собівартостітранспортнихпослуг,виникаєнеобхідністьзапропонуватизмінивпорядкурозподілунепрямихвитратвсудноплавнихкомпаніях.

Враховуючите,щонепрямізатрати,якізаймаютьзначнучастинуускладізатрат будь-якої судноплавної компанії, мають комплексний характер, томудоситьскладновстановитиуніверсальнубазуїхрозподілу.Отже,існуєпотребауз’ясуваннічіткоговзаємозв’язкузатрат,якірозподіляютьсятаробітіпослуг,щокалькулюються, а також потрібно розробити індивідуальні бази розподілувідносноодноріднихоб’єктівобслуговуваннятауправліннявиробництвом.

Пропозиції автора щодо розподілу загальновиробничих витрат на базіоднієї з найбільших в Україні судноплавних компанійПАТ„СК„Укррічфлот” [3],наведенівтаблиці2.

Таблиця2Базирозподілунепрямихзагальновиробничихвитратнаоб’єкти

калькулювання(видиробітіпослуг)*Об’єктиобслуговуванняіуправліннявиробництвом

Об’єктикалькулювання Базирозподілунепрямихзатрат

1.Службасудновогогосподарстваіпромисловихпідприємств

- вантажніперевезення- пасажирськіперевезення

Прямевіднесеннянавидиперевезень

2.Фрахтово-комерційнаслужба - вантажніперевезення- пасажирськіперевезення-перевантажувальніроботи

Пряміексплуатаційнізатратифлоту

3.Відділавтотранспортногозабезпечення

Видидіяльності Прямізатративидівдіяльності

4.Ділянкатеплопостачання,водопостачаннятаенергозабезпечення

Видидіяльності Кількістьвикористанихг/кал,кубівтакіловат

5.Центральнадиспетчерська Видидіяльності Прямізатративидівдіяльності

6.Проектно-конструкторськебюро

Видидіяльності Прямізатративидівдіяльності


95

Продовженнятабл.17.Учбовийцентрзпідготовкиіатестаціїплавскладу

- вантажніперевезення-пасажирськіперевезення

Фондоплатипраціплавучогоскладу

8.Управлінняструктурнимипідрозділамифлоту

- вантажніперевезення-пасажирськіперевезення

Пряміексплуатаційнізатратифлоту

9.Управлінняпідприємством Видидіяльності Прямізатративидівдіяльності

*пропозиціїавтораДодатково можуть бути виділені й інші об’єкти обслуговування і

управління виробництвом, які є невід’ємними та значущими для виробничогопроцесу будь-якого підприємства водного транспорту з відповідними базамирозподілунепрямихзатратнаоб’єктикалькулювання.


1. Підлісний, П.І. Ефективність управлінських рішень подальшогореформуванняприватизованихпідприємствводноготранспортуУкраїни.–К. :Науковадумка,2003.–343с.

2. Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт,послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту Українивід 05.02.2001 № 65 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу :hppt://zakon.nau.ua/doc/(датазвернення12.12.14).—Назвазекрана.

3. Славов,Н.А.МетодологияреорганизацииводноготранспортаУкраиныврыночныхусловиях/Н.А.Славов.–К.:Науковадумка,2001.–335с.

UDC657

PetrovaDianaPh.D.,Assoc.Professor

UniversityforNationalandWorldEconomySofia,Bulgaria

MAINDRIVERSOFTHEPROCESSESOFGLOBALIZATIONINTHEFIELDOF

ACCOUNTING

AnnotationThearticlefocusesofthemostimportantdrivingforcesoftheprocessesofglobalizationinthefield

ofaccounting.Aspecialattentionhasbeenpaidtothesignificantbenefitsoftheapplicationofuniformglobalaccountingstandardsbothforcompaniescompilingfinancialstatementsandusersofinformationinthem.

Keywords:accountingstandards,globalization,convergence,financialstatements.In aconstantly increasingglobalizationof theworldeconomicarea theneed to

acceleratetheprocessesofconvergenceinthefieldofaccountingandtoadoptuniform


96

global accounting standards is becomingmore pressing. This implies an increasingconvergenceoftheaccountingstandardsthatarecurrentlyusedinvariouscountriesaround theworld.Theexistingvarious requirementson thecompilationof financialstatements across countries stem from a numberof economic, social, legal,politicalandothercircumstancesandfromthefactthatthedifferentcountriesgiveprioritytodifferent groups of users of the financial statements when setting the nationalrequirements in the field of accounting. Differences in preparing the financialstatements aremainly related to their scope, form and content of their individualelements,levelofdetailofdisclosures,andapplyingdifferentmeasurementbasesandcriteriaforrecognitionofitemsinthestatements.

Among themost important driving forces of the processes that are associatedwiththeapplicationofuniformaccountingstandardsandglobalization inthe fieldofaccountingare:[2,p.578]

-effortstoachievegreaterorientationofthefinancialinformationtotheneedsofinvestors;

-globalintegrationofcapitalmarkets,whichmeansthatinvestorshaveaneasierand faster access to investment opportunities around theworld and therefore theyneedmorecomparablefinancialinformation;

- theneed for transnational companies to provide foreign capital from variouscapitalmarketsaroundtheworld,sothattheydonotneedtocompilealargenumberof various financial statements to meet the requirements of different accountingstandards;

- regionalpolitical and economicharmonization (for exampleprocesses in thisdirectionintheEuropeanUnion);

-pressureof transnationalcompanies formoreuniform standardswhichcouldlead to facilitation of financial reporting and reduction of the cost of preparing thefinancialstatementsinallcountriesinwhichtheyoperate.

Transnationalcompaniesareundoubtedly amaindriving forceoftheprocessesof globalization and havemore andmore significant impact on the functioning oftoday’sglobaleconomicsystem.Theyincreasinglyregardtheworldasasinglesourceof supply of resources and as a single global area for deployment of their variousinvestment, production, trade and other activities. There is no doubt that thesecompaniesalsoplayakeyroleincontemporaryprocessesofconvergenceinthefieldof accounting.One significant trend in the development of transnational companiesovertherecentyearsisthattheyinitiateandmakeincreasingeffortstoestablishanddisseminate uniform international rules and standards, including accounting, in thecountries inwhich they operate. The aim of transnational companies to introduceglobalandasarulehigherstandardsandregulationsintotheglobaleconomycanbeexplainedbythefollowing:[4,p.153-154]

-first,theycouldfacilitatetheirbusiness,whichisglobalbyitsnature;-second,moredemandingrulesandstandardscouldhinderthebusinessoftheir

competitors.Itiseasierandmoreprofitablefortransnationalcompaniestosubordinatetheir

activitiestothesame,globallyacceptedrules,ratherthancomplywithmanydifferentrulesintheindividualcountriesinwhichtheyoperate.

Differences in the current accounting legislation and accounting practice in


97

individual countries around the world cause transnational companies to faceexceptionaldifficultiesandproblems.Thesignificantvarietyofappliedaccounting,taxand audit rules determines a number of difficulties and adversely affects theopportunitiesoftransnationalcompaniesthatoperate inmanycountriesandcomplywith different national legislations to provide reliable and comparable financialinformationtousersof financialstatements.Whilethenumberofcountries inwhichthey operate increases, the likelihood of possible complications increases as well.Manycontemporarytransnationalcompaniesaremakingsignificantefforttoprovidefinancial information that conforms to the highest possible degree to the needs ofinvestors and other users of information in the financial statements from differentcountries. This is a prerequisite for the successful implementation of their globalfinancial strategies, involving theparticipationof a largenumberofdifferentcapitalmarkets around the world. Differences in preparing the financial statements inindividual countries create enormous difficulties in interpreting, analyzing andcomparing the information in them. Suchdifferences can be summarized in severalmain directions: language of presentation; currency of presentation; components ofthe financialstatements; formofpresentation; levelofdetailofdisclosures;differentaccountingstandardsusedasabasisinthepreparationofthefinancialstatements.

In the search of opportunities to overcome problems stemming from thespecifieddifferencesanincreasingnumberoftransnationalcompaniestakeactionstoprovide additional financial information, particularly designed for internationalinvestorsandotherusersworldwide soas to facilitate internationalcomparisonsofinformation in the financial statements of the different companies. The mainapproachesthatareusedbythesecompaniestoachievethisgoalare:[3,p.766]

- translating the financial statements in the different languages of the targetgroupsofinformationusersfromthedifferentcountriesaroundtheworld;

- converting the financial statements in different currencies for the differenttargetgroupsofinformationusers;

- partially or fully restating the information in the financial statements inaccordancewithother accounting standards thatare applied in thecountriesof theconcernedtargetgroupsofusers.

Many transnational companies prepare financial statements partially or fullyrestated inaccordancewith theaccountingstandards in force inthecountriesof theinformationusersthatwillusethem.Thesestatementsundoubtedlyprovidevaluableinformationforinternationalusersofthefinancialstatements,buttheirpreparationisaccompaniedbysignificantadditionalcostsforthecompanies.

In the context of problems described above the need for a single generallyacceptedsetofaccountingstandards thatarerecognized inallcountriesaround theworld and ensure the preparation of understandable, transparent and comparablefinancialstatementsisclear.Inthisdirectionarealsoorientedthemainobjectivesofthe InternationalAccounting StandardsBoard,whichhas an enormous contributionfor the introductionof the InternationalFinancialReporting Standards inmore andmorecountriesaroundtheworld.

As a resultof the effortsof the international community towards convergence,more and more leading countries in the world have either introduced fully theInternational Financial Reporting Standards, or adapted their national standards in


98

accordancewiththem.ManycountrieshaveintroducedtimetablesforconvergenceorforadoptionoftheInternationalFinancialReportingStandardsinthenearfuture.Thegrowingconvergencebetween the twomaingroupsof standards that areusedas abasisforthepreparationandpresentationofthefinancialstatements,i.e.InternationalFinancial Reporting Standards and US Generally Accepted Accounting Principles, isalso a fact.Oneof themainobjectivesof theprocessesofconvergence is to improvethese two typesofstandardssoas tosignificantly reducedifferencesbetween them,which inturntocontributeto improvingthecomparabilityof financialstatementsofthecompaniesworldwideandreducingthecostsfortheirpreparation.

Applying uniform high-quality global accounting standards would providesignificantadvantagesandbenefitsbothforcompaniescompilingfinancialstatementsand users of information in them. From the perspective of compilers of financialstatements it is important that the burden, difficulties and costs for preparingstatements will be significantly reduced. This is of exceptional importance forcompanies that have subsidiaries in a large number of countries, play in differentinternational capitalmarkets and have tomake substantial additional costs for thepreparationandpresentationoffinancialstatementsthatconformtotherequirementsof different standards. The use of uniform standardswould also ensure a uniformsystem for assessing the financial performance of these companies in the differentcountries. The uniform standards will also help to achieve greater consistencebetween financial statements intended for externalusersand information related tointernalmanagementprocesses incompanieswithtransnationalactivities(includingprocessesforassessingandanalyzingtheactivitiesoftheirsubsidiariesabroad).

Fromtheperspectiveofusersof financialstatementstheapplicationofuniformaccounting standards and the adoptionof a single global „accounting language”willimprove the comparabilityof financial information,which in turnwillhelp tomakeinformedinvestmentandothereconomicdecisions.Thus,ahighleveloftransparencyandcomparabilityofthe financialstatementswillbeachievedandhenceaneffectivefunctioningofthecapitalmarketthroughouttheworld.

References

1.Baker,R.,Lembke,V.,King,T.,AdvancedFinancialAccounting, SixthEdition,McGraw-Hill,NewYork,USA,2005

2.Daniels,J.,Radebaugh,L.,Sullivan,D.,InternationalBusiness:EnvironmentsandOperations,PearsonPrenticeHall,NewJersey,USA,2004

3. Stice,E., Stice, J., FinancialAccounting: Reporting&Analysis, SeventhEdition,ThomsonSouth-Western,USA,2006

4.Stefanov,St.,InternationalEconomy,NBU,Sofia,Bulgaria,20035.www.iasb.org


99

УДК657.1ПігошВасильк.е.н.,доцент

Мукачівськийдержавнийуніверситетм.Мукачево

ПРОБЛЕМИВПРОВАДЖЕННЯБУХГАЛТЕРСЬКОГООБЛІКУЗАНП(С)БО

ВДЕРЖАВНОМУСЕКТОРІ

АнотаціяДосліджено проблеми впровадження системи бухгалтерського обліку в державному

секторі з 1 січня 2015 року. Доведено доцільність розробки методичних рекомендацій щодозастосування Національних стандартів бухгалтерського обліку в державному секторі тавідповідногоПланурахунків,атакожможливоговідтермінуваннявведенняїхвдію.

Ключові слова: національні стандарти; план рахунків; модернізація обліку; державнийсектор.

Бухгалтерський облік в державному секторі економіки за новимистандартами впроваджують з 1 січня 2015 року, оскільки саме з цієї датинабирають чинності 19 національних положень (стандартів) бухгалтерськогооблікувдержавномусекторітановийпланрахунків.Однакнасьогоднівідсутнєметодологічнепідгрунтядлявведенняїхудію.

Процес модернізації системи державних фінансів розпочався іззатвердження Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку вдержавному секторі на 2007-2015 роки (далі – Стратегія № 34) [1]; Стратегіїмодернізації системи управління державними фінансами [2]; Стратегіїзастосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні [3];Стратегіїрозвиткусистемиуправліннядержавнимифінансами[4].

Зазначеними урядовими нормативами окреслено основні заходи, якихнеобхідно вжити для оновлення системи бухгалтерського обліку з метоюудосконаленняуправліннядержавнимифінансами.Наїхвиконаннярозробленотазатверджено19національнихположень(стандартів)бухгалтерськогообліку(далі–Стандарти)длясуб’єктівбухгалтерськогооблікувдержавномусекторі,зяких4стосуютьсяфінансовоїзвітності.ПорядзнаказомМінфінувід31.12.2013року№1203затвердженоПланрахунківбухгалтерськогооблікувдержавномусекторі(далі–Планрахунків№1203)[5].

ХочаСтандартитаПланрахунків№1203набираютьчинностіз1січня2015року,протенасьогоднінезатвердженожоднихметодичнихрекомендаційщодозапровадженняСтандартів,незважаючинате,щострокїхрозробкивідповіднодоСтратегії№34спливаєдокінцяпоточногороку.

Водночас немає й нормативно-правових актів, які б передбачали з01.01.2015 року подальшу долю, для прикладу, наказів Мінфіну “Прозатвердження деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського облікубюджетних установ” від26.06.2013 року№611 (далі –Наказ№611) [6], “ПрозатвердженняПоложеннязбухгалтерськогооблікузапасівбюджетнихустановтавнесеннязміндодеякихнормативно-правовихактівзбухгалтерськогооблікубюджетнихустанов”від14.11.2013року№947[7].


100

У деяких Стандартах задекларовано, що їх норми застосовуютьсябюджетними установами та фондами загальнообов’язкового державногосоціальногоіпенсійногострахування,вінших–суб’єктамидержавногосектору.

Як зазначено у Загальних положеннях Стратегії № 34 [1], до суб’єктівдержавного сектору відносяться: органи Державної казначейської служби;розпорядники бюджетних коштів (як державного, так і місцевих бюджетів);фондизагальнообов’язковогодержавногосоціальногоіпенсійногострахування.Таким чином, саме ці суб’єкти здійснюватимуть бухгалтерський облік за“новими”СтандартамитаПланомрахунків№1203[5].

Критичнийаналізположень“старого”та“нового”планіврахунківсвідчитьпронаявністьзначноїкількостісуттєвихвідмінностейміжними.

По-перше, “новий” План рахунків№ 1203 застосовуватимуть всі суб’єктидержавного сектору. Оскільки кожен суб’єкт державного сектору має своюспецифіку, розробникиПлану рахунків№1203 врахували це в його структурі,що складається з двох розділів – “Балансові рахунки” (класи 1 – 8) та“Позабалансовірахунки”(клас9таклас0):1.“Нефінансовіактиви”;2.“Фінансовіактиви”; 3. “Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів”; 4.“Розрахунки”; 5. “Капітал та фінансовий результат”; 6. “Зобов’язання”; 7.“Доходи”; 8. “Витрати”; 9. “Позабалансові рахунки бюджетів та державнихцільовихфондів”;0. “Позабалансові рахункирозпорядників бюджетнихкоштівтадержавнихцільовихфондів”[5].

Кожен із10 класівПлану рахунків№1203 має свої рахунки і субрахунки.Номерсубрахункускладаєтьсязчотирьохцифр:першавідповідаєзаналежністьвідповідного рахунку до певного класу; друга – номеру синтетичного рахунку;третя–ідентифікаторусуб’єктадержавногосектору,якимзастосовуватиметьсятой чи інший рахунок чи субрахунок; четверта – це порядковий номерсубрахункувідповідногорахунку.

Доцільно звернути увагу саме на третю цифру, яка може прийматизначеннявід1до5.Якщоуномерісубрахункутретяцифрамаєзначення“1”,тотакий субрахунок застосовується розпорядниками бюджетних коштів, “2” –фондами загальнообов’язкового державного соціального і пенсійногострахування,якщо“5”–органамиДержавноїказначейськоїслужби.Субрахунки,які мають цифри “3” та “4” застосовуватимуться при виконанні відповіднодержавноготамісцевихбюджетів.

Загалом структурата вибір об’єктів обліку, застосованих у Планірахунків№1203,маютьзабезпечитипрозорістьобліковихпроцесів,складаннязвітностітаотриманняоб’єктивноїінформаціїпрофінансовіоперації,якіздійснюютьсявдержсекторі,будь-якимкористувачем.

По-друге, План рахунків № 1203 гармонізовано з економічноюкласифікацієювидатківнарівні синтетичнихрахунків.Цеозначає,щовоблікусуб’єкта державного сектору на рівні синтетичних рахунків можна будевідслідкувати видатки за економічним змістом. На сьогодні План рахунківбухгалтерськогооблікубюджетнихустанов,затвердженийНаказом№611(далі–Планрахунків№611)гармонізованийізекономічноюкласифікацієювидатківнарівні аналітичного обліку [6]. Деталізація видатків за економічним змістомвідбувається на рівні аналітичного обліку, оскільки для синтетичних рахунків


101

такудеталізаціюпрослідкуватинеможливо.По-третє, синтетичні рахункиПлану рахунків№1203 не розмежовуються

за коштами загального та спеціального фондів бюджету. Тобто операції зкоштами загального та спеціального фондів бюджету в обліку установиакумулюватимуться на одному синтетичному рахунку (на даний час – наокремихсинтетичнихрахункахзаПланомрахунків№611[6]).

По-четверте, на синтетичних рахунках Плану рахунків № 1203відображатиметься інформація за методом нарахувань та касовим методом.Розпорядникибюджетнихкоштіввідображатимутьопераціївоблікувідповіднодо Стандартів за методом нарахувань, тобто в обліку відображатимутьсяоперації за першою подією. Операції щодо виконання бюджетіввідображатимуться за касовим методом, однак із використанням елементівметодунарахувань.

Перш ніж запровадити нову систему обліку, яка базуватиметься наСтандартах та Плані рахунків № 1203, розпоряднику бюджетних коштівпотрібно проаналізувати кожний субрахунокнапредметдостовірності об’єктаоблікутайоговартості.

Однак,міжПланомрахунків№611[6]таПланомрахунків№1203[5]немаєпрямоївідповідності.

Зокремавиникнутьпроблемиприперенесеннізалишківзрахунківсистемиобліку, що діє нині у розпорядника бюджетних коштів, до новорозробленоївідповідно доПлану рахунків№1203, оскільки на сьогодні не затверджено ніінструкції із застосування Плану рахунків № 1203, ні типової кореспонденціїрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних операційбюджетних установ, фондів загальнообов’язкового державного соціального іпенсійного страхування та операцій щодо виконання державного та місцевихбюджетів. Хоча зазначені нормативні акти мали б існувати, оскільки строк їхрозробки, передбачений Стратегією № 34 [1], закінчився ще у 2013 році. Насьогодніможемолишеконстатувати,щотакідокументивстадіїрозробки.

Згідно зі Стратегією модернізації, потрібно розпочати роботу за новимиправиламиведенняоблікуз1січня2015року,аМіністерствофінансівУкраїни,яке здійснює державне регулювання бухгалтерського обліку, прагне створитиінституційні умови, необхідні для ефективного функціонування системи.Нагальною є потреба розроблення методичних рекомендацій доНаціональнихстандартів та “нового” Плану рахунків. В таких умовах невизначеностідоцільним є вивчення питання щодо можливого відтермінування введення вдіюПланурахунківтавпровадженнязнаступногорокуокремихстандартів,якіможутьзастосовуватисявумовах“старого”Планурахунків.


1. ПрозатвердженняСтратегіїмодернізаціїсистемибухгалтерськогооблікув державному секторі на 2007 - 2015 роки [Електронний ресурс]: ПостановаКабінету Міністрів України від 16.01.2007 р. № 34. – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/34-2007-%D0%BF (дата звернення12.12.14).—Назвазекрана.


102

2. Про схвалення Стратегії модернізації системи управління державнимифінансами. [Електронний ресурс]: розпорядження Кабінету Міністрів Українивід 17.10.2007 року № 888-р. – Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/888-2007-%D1%80 (дата звернення12.12.14).—Назвазекрана.

3. Про схвалення Стратегії застосування міжнародних стандартівфінансової звітності в Україні. [Електронний ресурс]: розпорядженняКабінетуМіністрів України від 24.10.2007 року № 911-р. – Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/911-2007-%D1%80 (дата звернення12.12.14).—Назвазекрана.

4. Про Стратегію розвитку системи управління державними фінансами.[Електроннийресурс]:розпорядженняКабінетуМіністрівУкраїнивід01.08.2013року№774-р. – Режимдоступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/774-2013-%D1%80(датазвернення12.12.14).—Назвазекрана.

5. ПрозатвердженняПланурахунківбухгалтерськогооблікувдержавномусекторі. [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства фінансів України від31.12.2013 року № 1203. – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0161-14 (дата звернення 12.12.14). —Назвазекрана.

6. Прозатвердженнядеякихнормативно-правовихактівзбухгалтерськогообліку бюджетних установ. [Електронний ресурс]: НаказМіністерствафінансівУкраїни від 26.06.2013 р. № 611. – Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1214-13 (дата звернення 12.12.14). —Назвазекрана.

7. Про затвердження Положення з бухгалтерського обліку запасівбюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів збухгалтерського обліку бюджетних установ. [Електронний ресурс]: НаказМіністерства фінансів України від 14.11.2013 року № 947. – Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1214-13 (дата звернення 12.12.14). —Назвазекрана.


103

UDC657PozharevskaRumiana

D-r,Assoc.prof.UniversityofNationalandWorldEconomy

Sofia,Bulgaria

CHALLENGESFORTHEACCOUNTINGTHEORYINVIEWOFTHERECOGNITIONOFNEWINTELLECTUALPROPERTYITEMS

Annotation

Theissueunderconsiderationinthisarticleis“thenewintellectualpropertyitems”withinthecontextoftheirrecognitionasintangibleassets.Theauthortriestopresentaconceptual framework for their classification and recognition as accounting items, aswellastodefinesomescientificapplicationproblemsonthistopic.

Keywords:intangibleassets,newintellectualpropertyitems,accounting.

The Convention Establishing the World Intellectual Property Organization(WIPO)definesthoseitemsnotincludedintheinternationalprotectionagreementsofthe19thcentury[1,2]asnewitems.Theexceptionallyfar-sightedapproachprovidesan opportunity for expanding the scope of itemswhich represent the result of thecreative activity of people. It is exactly the group of the “new intellectual propertyitems”whichisdynamicallydevelopingunderglobaleconomyconditionsandabsolutedigitalization. They create our surrounding environment, they are subject of ourprofessionalskillsinthesettingofbusinessoperations,andtheyradicallychangethetraditional concepts of labour andways of life. Inmost cases they originate in thecreativeskillsofman in interdisciplinaryspheresofrealization.The followingrightscould be associated with this group: rights on integrated circuit topographies,computer programs, databases and multimedia products, forms of distribution ofintellectual property products in the digital environment (sound-recording,broadcastingthroughsatelliteandcabletransmission,electroniccommerce),productsofbiotechnology(newplantvarietiesandanimalbreeds),traditionalknowledgeandskills1[3,4].Newobjectsaregeneratedbyscienceandinpracticeinthefieldofecology(for example, greenhouse emission allowance trading schemes).The relationship ofecologyandsustainabledevelopmentappearstobeanaspectparticularlytopical formoderneconomy. „Theenvironmentalcomponentofsustainabledevelopmentrefersto the impact the organization exerts on animate and inanimate nature, includingecosystems,earth,airandwater.“[5].

In author’s opinion, the recognition of new intellectual capital for accountingpurposesshouldpassthroughseveralstages:

1Astotherecognitionoftraditionalknowledgeforaccountingpurposes,pleasesee:Pozharevska,R.,„Accountingaspectsofintangibleculturalheritage–current issues inthetheoryandpractice inBulgaria“;„LAPLAMBERTAcademicPublishing“,Germany,October2014.


104

Identificationofanewintellectualcapital

Determiningtheapproachesandmethodsforobtainingprotectionoftheitemasanintellectualpropertyright

Determiningthemechanismsfortherealizationofitseconomicpotential

Meetingthethresholdcriteriaforrecognitionofintangibleassetsadoptedfromtheaccountingstandards

Diagram1.StagesofrecognitionofnewintellectualcapitalforaccountingpurposesThecomplexityofrecognitionofnew itemsas intellectualpropertyofreporting

entities,andasintangibleassetsatalaterstage,originatesinthefollowing:Ø The study of new items requires scholastic attainments on amultitude of

specialized terminology, ambiguously determined and debated in the respectiveprofessionalfields;

Ø There is a necessity of developing and establishing new concepts anddefinitionsonaninternationalscale;

Ø Some of the examined items require new and contemporary rendition andapproach to intellectual property system which is supposed to go beyond itstraditionalrequirementsfor“noveltyand/ororiginality”asconditionsforthegrantofprotection;

Ø In some cases, the intellectual property system is put in the role of“establishing moral norms” as a delimitative criterion for the items subject toprotectionorexclusionoftheopportunityforsuchprotection1;

Ø The items, products ofmodern information, digital and telecommunicationtechnologies confront the intellectual property system as a system of legal andeconomicrelationshipswiththechallengetogeneratesolutionswithrespecttoitemsandcasesoftheirusagepriortotheirfactualoccurrence2.

Theproblematicaspectsconsideredsofarandrelatingtotherecognitionofnewitems,whichappeartobeproductsoftherealizationofthecreativepotentialofman,as intellectual property of reporting entities, require that the analysis should becarriedoutbasingonthesystemicapproachintheapplicationofavarietyofmethods,themost essentialofwhich are:historical, comparative andmorphological analysis,expertevaluationmethod.

Therecognitionof the legalprotectionofnew intellectualproperty items is thefirst step to the subsequent explorations regarding the possibilities for theirrecognitionasintangibleassetsandestablishmentofmechanismsfortherealizationoftheir economicpotential [6]. It iswell-known thatnot all itemswhich acquire legal

1Theproductsofgeneticengineeringareexamplesinthisrespect.2Thecontemporaryformsofexistenceandusageofsoundrecording,videorecording,andtheprogramsofradioandtelevisionorganizationsareexamplesinthisrespect.


105

protectionasintellectualpropertycanberecognizedasintangibleassets(forexample,unfair competition). National Accounting Standard 38 „Intangible Assets”unambiguouslyadoptedthethresholdcriteria fortherecognitionof intangibleassetsapprovedbyIAS38 „IntangibleAssets“[7,8].ThenationalAccountingLawreferstotheaccountingstandardswithregardtothequestionsconcerningintangibleassets[9].In consequence of the adopted accounting standards and threshold recognitioncriteria,itemssuchas“know-how”and“show-how”,thepossessionofwhichleadstoamonopoly in a specific sphere of economy, remain out of the scope of intellectualproperty. Based on the results of the researchmade on the problems, the authorsuggeststheintroductionofthefollowingthresholdcriteriafortherecognitionofnewintellectualcapitalitems:

Ø Theyhavetobearesultofthecreativeactivityandintellectofman;Ø Theyhavetoberightsandrelationshipsarisingwithregardtothatresultto

whichlegalprotectionistobeensured;Ø The mechanism for the realization of their economic potential should be

proved;Ø Theyhavetobeidentifiableandshouldbereliablymeasured.The simultaneous satisfaction of the above specified threshold criteriawould

ensure the possibility for the recognition of reporting entity’s resources,which areexistent at that specificmoment but are not recognized as intangible assets, or torecognize as intangible assets items,which are still to be generated. Amandatorypreliminaryconditionfortherealizationoftherecognitionprocessforthepurposesofaccounting isthegoodknowledgeofthespecificsofthenewlygenerated intellectualcapitalitem,becausethealternativesandtherecognitionaspectsforthevariousitemsaredifferent,i.e.thereisnoexplicitapproachfortheentiregroup.

Theapplicationofthesuggestedcriteriatothespecificexistingnew intellectualproperty items and the examination of the possibilities for their accountingrecognition cannot be presentedwithin the confines of the present article. At thisstage,theauthorisonlylimitedtomentioningtheproblematicissuesandaspectsforthewholegroupandtosuggestingsomenewsolutionsinthisregard.

References

1. TheWorld Intellectual Property Organization(WIPO), Available from:[http://www.wipo.int](31.10.2014).

2. Borisov, B.; Intelektualna sobstvenost: politika, pravo i ikonomika –Rakovodstvo; Universitetsko izdatelstvo “Stopanstvo”,S., 2009, (Borisov, B.;Intellectual Property: Policy, Law and Economy –Handbook; University PublishingHouse“Economy”,S.,2009)

3. Borisov. B.; M. Markova; Novi obekti na intelektualnata sobstvenost,Universitetsko izdatelstvo “Stopanstvo”,S.,2002,р.15(Borisov.B.;M.Markova;NewObjectsofIntellectualProperty,UniversityPublishingHouse“Economy”,S.,2002)

4. Bleykni, М., Doklad, predstaven na konferentsia „Intelektualna sobstvenost,internet, elektronna targovia I traditsionni znania“, S., 2001 (Blakeney, М., A paperpresentedat theConferenceon IntellectualProperty, Internet,ElectronicCommerceandTraditionalKnowledge“,S.,2001)

5. Asenov, E., Ustoychivo razvitie na novata korporativna otchetnost, izd.


106

„Stopanstvo“, S., 2006, str. 203 (Asenov, E., Sustainable development of the newcorporatereporting,PublishingHouse„Economy“,S.,2006,p.203)

6. Pozharevska, R., Intelektualna sobstvenost – priznavane, predstavyane iopovestyavanezaschetovodnitseli,UI„Stopanstvo“,UNSS,S.,2010(Pozharevska,R.,Intellectual Property – Recognition, Presentation and Desclosure for AccountingPurposes,PublishingHouse„Economy“,UNWE,S.,2010)

7. International Accounting Standards; International Financial ReportingStandards

8. National Financial Reporting Standards for Small and Medium SizedEnterprises(NatsionalnistandartizafinansoviotchetizamalkiIsrednipredpriyatia)

9. AccountingLaw(Zakonzaschetovodstvoto),Availablefrom:(27.10.2014)

УДК657

РотарАнастасіястудентка

КиївськийнаціональнийуніверситетіменіТарасаШевченка

м.Київ

ОБЛІКОСНОВНИХЗАСОБІВЗУРАХУВАННЯМПРИНЦИПІВТАПОЛОЖЕНЬМІЖНАРОДНИХСТАНДАРТІВ

Анотація

У статті досліджено і запропоновано шляхи удосконалення обліку основнихзасобів.Основнуувагуприділенодискусійнимпитаннямоблікуосновнихзасобів,утримуванихдляпродажу, нарахування амортизації, проведення переоцінки основних засобів, процесутрансформаціїтагармонізаціїоблікуосновнихзасобівізміжнароднимистандартами.

Ключові слова:амортизація, бухгалтерський облік, гармонізація, основні засоби,міжнародністандарти,дооцінка.

В умовах активізації інтеграційних процесів постає необхідністьадаптації

облікуосновних засобівза національними стандартами до вимог міжнародноїпрактики. Проблема гармонізації обліку основних засобів з урахуванням нормміжнародних стандартів в Україні є надзвичайно актуальною і викликаєзначнийпрактичнийінтерес.

Дискусійні питання обліку основних засобів досліджуються у працяхпровідних науковців. Н. Гура, Г.Голубнича, Т.Мельник, А.Панасенко,І. Дерун таіншіздійснилизначнийвнесоквудосконаленняоблікуосновнихзасобів.Суттєвідоповнення та зміни в національних та міжнароднихстандартах, внесенівостанні роки, обумовлюють необхідність подальшогодослідженняметодикиведення обліку основних засобів та визначення шляхів її удосконаленнязурахуванням правил та принципів міжнародних стандартів. Особливої уваги


107

потребуютьпитанняоблікуосновнихзасобів,утримуванихдляпродажу,атакожпринципів і методики нарахування амортизації,визначення справедливоївартості,облікуремонтів,технічнихоглядівтадооцінкиосновнихзасобів.

Однією з головних проблем обліку основних засобів, якапотребуєвирішення, є удосконалення методикинарахування амортизації.Вартозазначити,щодужечастоукраїнськіпідприємстваобліковуютьосновнізасобизнульовою залишковою вартістю, які продовжують приносити економічнівигоди. На нашу думку, підприємству слід переглянути строк корисноговикористанняабометодїхамортизації,оскількизаміжнароднимистандартамитака ситуація є неприпустимою і це можна розцінювати як помилку вустановленністрокукорисноговикористанняабометодуамортизації,протеневартоздійснюватиїхдооцінку,якщовонанеєобґрунтованою.

У МСБО 16 вказано, що «у деяких випадках сама земля може матиобмежений термін корисної експлуатації, тоді її амортизують методом, якийвідображає вигоди, що мають бути отримані від неї» [1]. На нашу думку, цеположення повинно застосовуватися і у господарській діяльності українськихпідприємств. Таким чином, вважаємо доцільним внесеннязмін у П(С)БО7,оскільки відповідно до національних стандартів вартість землі (земельнихділянок)неамортизується[3].

У зв’язку зі змінами в чинному законодавстві, зміст П(С)БО 7 булодоповнено положеннями щодо інвестиційної нерухомості, що обумовленонабуттям чинності з 01.08.2008 року П(С)БО 32 « Інвестиційна нерухомість» .Згідно із Планом рахунків для таких об’єктів передбачено субрахунок 286“Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу”, деобліковуютьсяосновні засоби,якіневикористовуються увиробничихціляхтаповинні бути реалізовані протягом року. Але цей субрахунок знаходиться ускладі рахунку 28 « Товари» , який використовується для обліку оборотнихактивів, а основні засоби обліковувати як запаси вважаємонеобґрунтованим.Для відображення зазначених активів, на нашу думку,доцільновикористовуватисубрахунок109“Іншіосновнізасоби”.

Надання інформації про необоротні активи та групи вибуття, утримуванідляпродажу,уФормі№1«Баланс (Звітпрофінансовийстан )» таФормі№2«Звіт профінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» відповідає вимогамМіжнародних стандартів фінансової звітності щодо основоположних якісних їїхарактеристик. « Історія розвитку … фінансової звітності дає можливістьвідстежити зміни інформаційної та часової її межі, виявити тенденції тазакономірностіуформуванні,наданніірозкриттіінформації.»[7,с.9].МСФЗдоскладумінімумулінійнихстатей,якіповиненміститиЗвітпрофінансовийстан,включають аналогічні Формі №1» Баланс (Звіт про фінансовий стан )»українських підприємств, що є, на нашу думку, важливим етапом у процесігармонізаціїзміжнароднимистандартами.

Потребує удосконалення й відображення переоцінки основних засобів вобліку.Вукраїнському законодавствінемаєвимогипрообов’язковерозкриттяінформації про залучення незалежного оцінювача для переоцінки основнихзасобів, методи та суттєві припущення, ступінь використання ринкових данихабо інших методів оцінки при визначенні справедливої вартості основних


108

засобів та інформацію про балансову вартість переоцінених груп (класів)основних засобів, якби вони враховувалися за історичною вартістю. За МСФЗтакерозкриття є обов’язковим. Уцінку основних засобів включають до складувитрат,адооцінку–дододатковогокапіталу[4].

З метою покращення бухгалтерського обліку основних засобів вважаємодоцільнимввестидоПланурахунківокремийрахунокдлявідображеннявитратнаремонтосновнихзасобівізсубрахункамипоточноготакапітальногоремонтів.Цей рахунок повинен бути активним ікалькуляційним, де по дебету слідвідображати всі витратина ремонт основних засобів. З кредиту цього рахункуслідсписувати витрати закінчених ремонтів на витрати звітногоперіоду.Залишком на рахунку будуть суми по незавершенимпоточним та капітальнимремонтам[6,с.52].

МСБО16 «Основнізасоби»виділяєсуттєвітехоглядиосновнихзасобів,щопроводяться раз на декілька років, як окремий компонент основнихзасобів(п.14). У національній обліковій системі така практика відсутня, томувважаємо доцільним її застосування з метою гармонізації з міжнароднимистандартами.

За МСБО 16, як і заП(С)БО 7 (з урахуванням останніх змін) до первісноївартості об’єкта включається сума витрат (запопередньою оцінкою) надемонтаж,переміщенняоб’єктатанавідновленнядовкілля(табл.1).

Таблиця1Формуванняпервісноївартостіоб’єктаОЗ

МСБО16«Основнізасоби» ПСБО7«Основнізасоби»Витратинаствореннярезервумайбутніхвитрат

При первісній оцінці об’єктів основних засобів до вартостіоб’єкта основних засобівможе включатися резерв майбутніхвитратнадемонтаж,ліквідаціюоб’єктаівідновленняділянкипісля закінчення терміну експлуатації. Такі резервинараховуються (визнаються й оцінюються) відповідно доМСБО 37.До первісної вартості об’єкта слід включати невсюсуму очікуваних майбутніх витрат на демонтаж,атеперішнювартістьцієїсуми.

Деталі визначення первісноївартості відсутні, внаслідокчого до первісної вартостіоб’єкта можепотрапити всясума прогнозованих витратнадемонтаж, а не теперішнявартістьцієїсуми.

*Джерело:Складеноавторомнаосновіданих[1,3]На нашу думку, потребує удосконалення також облік безоплатно

отриманих основних засобів, що відображені за кредитом рахунків капіталу,оскільки це не відповідає вимогам міжнародних стандартів, за виключеннямдеякихвипадків, коли основні засоби були безкоштовно передані акціонерамипонад зареєстрований капітал. Тому вважаємо, що величину вартостібезоплатно отриманих необоротних активів, що обліковується як елементкапіталу,слідкласифікуватиускладідоходівмайбутніхперіодів[5,с.41].

Отже, на підставі порівняльної характеристики МСБО 16 та П(С)БО 7«Основні засоби» можна сказати, що між українськими таміжнароднимистандартами бухгалтерського обліку має місце ряд спільнихположень, проте є вагомі відмінності. Відмінні риси між П(С)БО 7 таМСБО16«Основні засоби» можна пояснити тим, що міжнародний обліковий стандартносить загальний рекомендаційний характер та не враховує національних


109

особливостейведення бухгалтерського обліку. З метою уніфікаціїП(С)БО 7 доМСБО16»Основнізасоби»вирішенотакізавдання:

- розробленопропозиціїщодонарахуванняамортизаціїосновнихзасобів,яківключеновМСБО16«Основнізасоби»;

- сформульованозаходищодоудосконаленняпереоцінкиосновнихзасобів,відображення в обліку техоглядів, витрат на ремонт та безоплатно отриманихосновнихзасобів,

- визначеношляхиформуванняпервісноївартостіосновнихзасобівзгіднозміжнароднимистандартами

Вирішення цих проблемдозволить гармонізувати національну системуобліку основних засобів відповідно до міжнародного облікового стандарту, врезультатічогобудутьподоланіпевнінеузгодженостівоблікуосновнихзасобівщодоїхпридбання,використаннятаоцінки.

Списоквикористанихджерел1. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 « Основні засоби» /

[Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_014(датазвернення12.12.14).—Назвазекрана.

2. МСФЗ(IFRS)5«Непоточніактиви,утримуванідляпродажу,таприпиненадіяльність» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/929_023(датазвернення12.12.14).—Назвазекрана.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 « Основні засоби» :затверджене Наказом Міністерства фінансів України№ 92 від 27.04.2000 р. /[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua(датазвернення12.12.14).—Назвазекрана.

4. ГураН.І.Оцінкаосновнихзасобіввжитлово-комунальномугосподарствіта зміни в їх обліку відповідно до змін у законодавстві // Управліннябагатоквартирнимбудинком.–2011.–№2.–С.31–37.

5. Дерун І.А. Удосконалення бухгалтерського обліку основних засобів наоснові його гармонізації [Текст] / І.А.Дерун // Вісник Житомирськогодержавноготехнологічногоуніверситету:економічнінауки.−2009.−№4(50).−С.40−42.

6. Derun, Ivan A. Fixed asset accounting software selection for industrialenterprises / I. A. Derun // Papers of the 2nd International Scientific Conference“EuropeanAppliedScience:modernapproaches inscientificresearches”.−Stuttgart:ORTPublishing,2013.−P.51−53.

7. Golubnicha G.Disclosing the registration information and maintenance oftransparency of activity in the conditions//Вiсник Киiвского нацiональногоунiверситетуiмТарасаШевченка.–Серiя:Економiка.–2010.–№118.–С.9-12.

http://elibrary.ru/author_items.asp?refid=219796036&fam=Golubnicha&init=G


110

УДК657.4СадовськаІрина

к.е.н.,професор,завідувачкафедриДрождінаІнна

Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситетм.Луцьк

КЛАСИФІКАЦІЯВИТРАТНАСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХПІДПРИЄМСТВАХ

Анотація

У статті проаналізовано поняття «витрати», проведено класифікацію витратсільськогосподарськихпідприємств,зазначенооблікякихсамевитратдоцільнішевестиутійчиіншійсферідіяльностісільськогосподарськогопідприємства.

Ключовіслова:витрати,сільськогосподарськепідприємство,собівартість,класифікаціявитрат.

Найважливішоюметоюоблікувитратєвизначеннясобівартостіпродукції,

контрользаїїформуванням,управліннявитратамитанаїхоснові–доходами.Витрати впливають прямо й опосередковано практично на всі площини

функціонування підприємства, визначаючи її політику ціноутворення, обсягивиробництва, розмір прибутку, показники фінансового стану,конкурентоспроможність продукції та підприємства загалом, ефективністьуправліннякомпанієютощо[1].

Керівники підприємств, що здійснюють виробничу діяльність, постійностежать за дотриманням нормативів, динамікою фактичних питомих витрат,оскількиматеріальнівитратистановлятьзначнучастинувзагальнихвитратахна виробництво, а отже, ці витрати істотно впливають на величинуотримуваногоприбутку. Звідси випливає,щоекономіяматеріальнихресурсів єнайважливішимчинникомпідвищенняефективностівиробництва[2].

Дослідженням сутності витрат займалися такі науковці якФ.Ф. Бутинець,В.П. Загородній, Р.В. Задаровська, П.В. Іванюта, Г.М. Колісник, З.М. Левченко,М.В.Реслер,Л.В.Філіп,ІвченкоЛ.В.[3],Кізима,Т.О.[4]таінші.

Методичніосновикласифікаціївитратсільськогосподарськихпідприємствподано у П(С)БО 16 "Витрати", а також у Методичних рекомендаціях зпланування,облікуікалькулювання.

Заспособамивключеннядособівартостіпродукціїсільськогогосподарствавитратиподіляютьна:

- прямі витрати – це ті витрати, які безпосередньо пов’язані звикористанням сільськогосподарських робіт і враховані у виробничійсобівартостіокремихвидівпродукції (робіт,послуг)запрямоюознакою:пряміматеріальнівитратинаоплатупраці,іншіпрямівитрати;

-непрямівитрати(загальновиробничі)–витрати,пов’язанізуправлінням,організацією та обслуговуванням сільськогосподарського виробництва, які неможуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат ірозподіляються між об’єктами витрат пропорційно базі розподілу, обранійсільськогосподарськоюорганізацієюсамостійно.


111

Прямі матеріальні витрати – витрати цінностей, використанихбезпосередньонавиробництвоконкретноговидупродукції,включнозтими,щопов’язані із: підготовкою та освоєнням випуску продукції; виконаннямтехнологічного процесу з виробництва продукції, виконання робіт і наданняпослугпроведеннямремонту,технічногообслуговуванняосновнихвиробничихзасобів, зокрема й узятих у тимчасове користування за угодами операційноїоренди, за винятком їх реконструкції та модернізації; забезпеченнямпрацівників спеціальним одягом і взуттям, захисними пристроями таспеціальним харчуванням у випадках, передбачених законодавством, коли цісумиможнавіднестинавідповіднийоб’єкт.

Прямі витрати на оплату праці включають суми основної та додатковоїоплати,нарахованізгідно ізприйнятоюпідприємствомсистемоюоплатипрацітавіднесенінаконкретнийоб’єктоблікувитрат.Принарахуванніоплатипрацінатуроюпродукціюоцінюютьупорядку,передбаченомузаконодавством.

Інші прямі витрати – платежі зі страхування майна підприємства тацивільної відповідальності власників транспортних засобів, а також окремихкатегорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції(виконанніробіт,послуг),безпосередньонароботахізпідвищеноюнебезпекоюдляжиттятаздоров’я,передбаченихзаконодавством;платазаорендуосновнихзасобів, яку можна віднести до конкретного об’єкту; витрати на утримання,експлуатаціютаремонтнеоборотнихактивів(безполіпшенняоб’єктівосновнихзасобів),щовикористовуютьсявконкретномувиробничомупроцесі,зокремаїхамортизацію, витрати на освітлення, опалення, водопостачання,електропостачання тощо; податки і збори (обов’язкові платежі), які згідно ззаконодавством відносять на витрати виробництва; інші витрати, які можнабезпосередньовіднестинавитратидоконкретногооб’єктавитрат.

Ті витрати, які пов’язані з поліпшенням об’єктів основних засобів неналежать до виробничих витрат і собівартості продукції, відносять дозбільшенняпервісноївартостіцихоб’єктів.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)формують за центрамивідповідальності, тобто підрозділами, що функціонують на засадахгоспрозрахунку. Їх склад визначають з урахуванням виробничої таорганізаційної структури підприємства, порядку закріплення засобіввиробництватощо.

Залежно від характеру участі витрат в процесі виробництва витратиподіляютьнаосновніінакладні.

Основні–пов’язанізбезпосереднімвиконаннямтехнологічнихоперацій звиробництва продукції (робіт, послуг), накладні – з управлінням таобслуговуванням діяльності підрозділу (бригади, цеху, ферми,внутрішньогосподарськогокооперативутощо),галузічигосподарства.

Витратиназаходизпідвищенняродючостіземель(зокрема,нагіпсуваннятавапнуванняґрунтів),обліковуютьяквитратимайбутніхперіодівівідносятьна собівартість сільськогосподарської продукції однаковими частинамивпродовжсівозміни.

Змінні витрати поділяють на пропорційні, величину яких визначає обсягодержаної продукції, та непропорційні, величина яких залежить від обсягу


112

виконанихробітчипоголів’ятварин;допостійнихналежатьвитрати,величинаякихнезалежитьвідкількостіпродукціїтапоголів’ячиобсягувиконанихробіт.

З метою визначення загальних обсягів використаних матеріальних,трудовихтаіншихвиробничихресурсів,атакожорганізаціїконтролюзарівнемцих витрат загалом за сільськогосподарським підприємством здійснюютькласифікаціювитратзаекономічнимиелементами.

У сільськогосподарських підприємствах витрати операційної діяльності(рослинництва,тваринництва,промисловоговиробництва)групуютьзатакимиекономічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці;відрахуваннянасоціальнізаходи;амортизація;іншіопераційнівитрати.

З метою планування та обліку виробничої собівартостісільськогосподарської продукції, організації синтетичного та аналітичногообліку витрат, визначення вартості продукції здійснюютькласифікація витратзастаттямикалькулювання.

Витрати основної діяльності під час формування виробничої собівартостісільськогосподарських робіт можуть групуватись за такими статтямикалькулювання:

- витратинаоплатупраці;- відрахуваннянасоціальнізаходи;- насіннятапосадковийматеріал;- паливотамастильніматеріали;- добрива;- засобизахистурослинітварин;- корми;- сировинаіматеріали(беззворотнихвідходів);- роботитапослуги;- витратинаремонтнеоборотнихактивів;- іншівитратинаутриманняосновнихзасобів;- іншівитрати;- непродуктивнівитрати(вобліку);- загальновиробничівитрати.Урослинництвіоблікдоцільновестизатакимистаттямивитрат:наоплату

праці;відрахуваннянасоціальнізаходи;насіннятапосадковийматеріал;паливота мастильні матеріали; добрива; засоби захисту рослин і тварин; роботи тапослуги; витрати на ремонт необоротних активів; інші витрати на утриманняосновних засобів; інші витрати; непродуктивні витрати (в обліку);загальновиробничівитрати.

У тваринництві облік доцільно вести за такими статтями: витрати наоплатупраці;відрахуваннянасоціальнізаходи;паливотамастильніматеріали;засоби захисту рослин і тварин; корми; роботита послуги; витрати на ремонтнеоборотних активів; інші витрати на утримання основних засобів; іншівитрати;непродуктивнівитрати(вобліку);загальновиробничівитрати.

У допоміжних виробництвах облік доцільно вести за такими статтями:витратинаоплатупраці;відрахуваннянасоціальнізаходи;паливотамастильніматеріали; сировина і матеріали (без зворотних відходів); роботи та послуги;витратинаремонтнеоборотних активів; інші витратинаутриманняосновних


113

засобів; інші витрати; непродуктивні витрати (в обліку); загальновиробничівитрати.

Упідсобних(переробних,промислових)виробництвахоблікдоцільновестизатакимистаттями:витратинаоплатупраці;відрахуваннянасоціальнізаходи;паливо та мастильні матеріали; корми; сировина і матеріали (без зворотнихвідходів); роботи та послуги; витрати на ремонт необоротних активів; іншівитратина утримання основних засобів; інші витрати; непродуктивні витрати(вобліку);загальновиробничівитрати.

Перелік статей калькулювання та їх склад сільськогосподарськепідприємствоможеуточнюватисамостійно.


1. Карп’як, Я. С. "Організація бухгалтерського обліку витрат, доходів іфінансових результатів суб’єкта господарювання." Вісник Національногоуніверситету794(2014):172-180.

2. Організація судово-бухгалтерської експертизи операцій витратпромисловогопідприємства[Електроннийресурс]/Т.О.Дударєва,А.М.Ужва//Економічнінауки.Cер.:Облікіфінанси.-2013.-Вип.10(3).-С.226-232.

3. Івченко, Л. В. Економічна сутність витрат підприємства / Л. В.Івченко /Бухгалтерскийучетиаудит.-2008.-N11.-С.12-17.

4. Кізима, Т. О. Аналіз «витрати - обсяг - прибуток» удіяльності спільнихпідприємств/Т.О.Кізима//ФінансиУкраїни(укр.).-2008.-№4.-С.37-42.

УДК657

ТодерішинаЕрікастудентка

Буковинськийдержавнийфінансово-економічнийуніверситетм.Чернівці

АКТУАЛЬНІПРОБЛЕМИОРГАНІЗАЦІЇБУХГАЛТЕРСЬКОГООБЛІКУ

ВАКЦІОНЕРНИХТОВАРИСТВАХ

АнотаціяУстаттіобґрунтованозначеннятанеобхідністьформуваннярелевантногомасивуданих

дляприйняттяуправлінськихрішеньзметоюможливостіотриманняконкурентнихперевагубізнес–середовищіфункціонуваннясуб’єктівкорпоративногосекторуекономіки.

Ключові слова: бухгалтерський облік, організація, акціонерне товариство, системауправління,корпоративнеуправління.

На сьогоднішній день інформаційна система підприємства базується на

його системі бухгалтерського обліку. Частка облікових даних в системіінформаційного забезпечення управління підприємствомприблизно становить


114

95%, що вимагає постійного удосконалення організаційних та методичнихаспектівфункціонуваннясистемибухгалтерськогообліку.

Для забезпечення здійснення відтворювальних процесів на рівніпідприємства необхідно щоб система управління ним була наділенаоперативною, достовірною та релевантною інформацією, що вимагаєпроведення дослідження узгодження інформаційних запитів управлінськогоперсоналу та можливостей системи бухгалтерського обліку. Зв'язок міжбухгалтерським обліком і системою управляння визначається зворотнимпричинно-наслідковимхарактером.Данийхарактервзаємозв’язкухарактеризуєвплив змін в організації та веденні бухгалтерського обліку на системууправління акціонерним товариством і навпаки: «на базі обліку будуєтьсядинамічнамодельфункціонуванняоб’єктауправління»[1,с.36].

Синергетичний ефект від отриманої інформації для управління або дляприйняття рішень іншими економічними суб’єктами досягається за умовимаксимального наближення концептуальних основ системи бухгалтерськогообліку та системи управління (корпоративного управління для акціонернихтовариств): «бухгалтерський облік у якості фільтра інформаційних ресурсівповиненбутиорганізованийнатихжепринципах,що і системауправління»[2,с.42].

Міжнародним кодексом корпоративного управління ОЕСР «Корпоративнеуправління:вдосконаленняконкуренціїідоступдокапіталувепохуглобальнихринків» визначено чотири основних принципи корпоративного управління;«справедливість, транспарентність, підзвітність, відповідальність» [3, с. 28].Проте, дотримання принципів корпоративного управління є доситьабстрактним,що зумовленорядомобставин, насамперед акцентуваннямувагина інтересах власників контрольних пакетів акцій та на інституційнихвласників: «корпоративне управління потрібно інвесторам, міжнародниморганізаціям,аленепотрібнотим,хтоєйогобезпосереднімиучасниками»[4].

Зметою узгодженняпринципів корпоративного управління та принципівбухгалтерського обліку доцільним є виділення додаткових вимог до системибухгалтерського обліку акціонерних товариств, а саме вимог ідентифікації,квантифікації, кумулятивності, відповідальності. Зміст вимоги ідентифікаціївизначається необхідністю надання обліковим операціям конкретно-цільовогоекономічногозмістушляхомусуненнявпливунавартіснуоцінкуоб'єктівоблікуелементів облікової політики. Вимога квантифікації передбачає приведенняякісних характеристик у виборі окремих елементів облікової політики доотримання релевантнихданих при прийнятті управлінських рішень. Значеннявимоги кумулятивності полягає у розширенні меж даних обліку в звітностіпідприємства та характеризується з позиції гомоморфізму і вибірковості(передбачає право в отриманні однакової інформації усіма економічнимисуб'єктами (з позиції гомоморфізму) та спеціально відібраних даних дляконкретного рівня користувачів (з позиції вибірковості)). З метою усуненнявипадків викривлення даних обліку в процесі інформування третіх, щопередбачено принципами корпоративного управління доцільним є вжиттязаходівпозабезпеченнюдодатковоївідповідальностіуправлінськогоперсоналуприорганізаціїтаведеннібухгалтерськогообліку.Реалізаціявизначенихвимог


115

забезпечитьчастковеусуненняпроблемневідповідностіупринципахшляхомїхузгодження через підвищення цінності інформаційного забезпечення, щопродукується системою бухгалтерського обліку для процесу управління тазадоволенняінтересівусіхбезвиняткуекономічнихсуб'єктів.

Характеризуючи взаємозв'язок бухгалтерського обліку і процесууправління акціонерним товариством, слід відмітити потребу розрахункуфінансовихрезультатівзметоюоцінкиякостіуправління.Цейпроцесповиненпроводитися в розрізі окремих періодів, що відповідає бухгалтерськомупринципу періодичності: «узгодити прибуток звітного періоду з тотальним -умова для виконанняфункції звітності як індикатора якості управління» [1, с.178].Данаумовахарактеризуєтьсявпливомобліковихфакторівнаформуванняфінансовихрезультатів,аджеметодологічнозаниженівданомузвітномуперіодіприбутки будуть компенсовані в наступних періодах. Таке розмежування,зважаючи на диференціацію інтересів соціально-економічних партнерів щодорозподілу прибутку, повинно бути раціонально обґрунтоване господарськоюнеобхідністю та максимально відповідати тактичним і стратегічним цілямакціонерноготовариства.

Принцип часової визначеності фактів господарської діяльності породжуєнеобхідністьузастосуванніпринципурозмежуваннядоходівівитрат,щомаютьвідношеннядодвохібільшеперіодів.Втеоріїбухгалтерськогооблікувиділяютьдві облікові категорії, які пов'язані з даним розмежуванням. Це «витратимайбутніх періодів» і «доходи майбутніх періодів». Також значний вплив наформуванняфінансовихрезультатівмаєметодологічнийприйомрезервуваннямайбутніх платежів. Створення таких резервів - прерогатива управлінськогоперсоналу. Правильним буде твердження, що створення таких резервів єінструментом регулювання величини фінансових результатів між звітнимиперіодами.

Наступною додатковою вимогою побудови бухгалтерського облікуформування фінансових результатів та розподілу прибутку в контекстіузгодження принципів бухгалтерського обліку з принципами корпоративногоуправління є вимога кумулятивності інформації.Вимога кумулятивностіінформації породжує необхідність розробки системи додаткових аналітичнихрахунківбухгалтерськогооблікурозподілутавикористанняприбутку,правилїхзакриття. Закриття рахунків переслідує наступні цілі: створення основи дляведення обліку фінансових результатів в наступному звітному періоді;визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду і включення даногопоказникавскладвласногокапіталутовариства;формуваннябазирозподілу.

Дотримання додаткових вимог до організації обліку в акціонерномутоваристві може бути забезпечене розширенням меж аналітичного облікупроцесу розподілу прибутку. Для відображення використання прибутку поосновнихнапрямахпропонуємосистемуаналітичнихрахунківбухгалтерськогообліку використання прибутку до субрахунку 443 «Прибуток використаний узвітному періоді»: 443.1 «Прибуток використаний для покриття непокритихзбитків»;443.2«Прибутоквикористанийнастворення(збільшення)резервногокапіталу»; 443.3 «Прибуток використаний на виплату дивідендів» (443.3.1«Прибуток використаний на виплату дивідендів за простими акціями»,443.3.2


116

«Прибутоквикористанийнавиплатудивідендівзапривілейованимиакціями»);443.4 «Прибуток використанийна інші цілі» (443.4.1 «Прибуток використанийна розвиток виробництва», 443.4.2 «Прибуток використаний на преміюванняпрацівників»,443.4.3«Прибутоквикористанийнасоціальнийрозвиток»).

Таким чином, ефективність фінансово-господарської діяльностіакціонерноготовариствазалежитьвідвдалихрішеньуправлінськогоперсоналув контексті обраної стратегії управління, проте процес прийняття рішеньзалежний від інформаційного забезпечення, що побудоване на масиві данихсистеми бухгалтерського обліку. Даний факт потребує узгодження принципівуправліннятапринципіворганізаціїбухгалтерськогообліку.Виконанняданогозавдання вбачаємо у виділенні додаткових вимог до системи ідентифікації,обробки, узагальнення та реалізації економічно-облікової інформаціїгосподарської діяльності акціонерних товариств, а саме вимог ідентифікації,квантифікації,кумулятивності,відповідальності.


1. Теориябухгалтерскогоучета:[учебник]/М.И.Кутер.-изд.2-е,перераб.идоп.].-М.:Финансыистатистика,2002.-640с.

2. Філософіяобліку:[монографія]/М.С.Пушкар.–Тернопіль:Карт-бланш,2002.-157с.

3. Конвергенціясистемкорпоративногоуправліннявумовахглобалізації/Д.О.Баюра//ФінансиУкраїни.-2008.-№2.-С.26-35.

1. Корпоративнеуправліннятарозвитоккомпаній[Електроннийресурс]/С. Румянцев. – Режим доступу : http://www.pfts.сom /uk/press-about-pfts/?n_id=3108(датазвернення12.12.14).—Назвазекрана.

УДК657:006.032(477)(470+571)

ТуварчиеваГульнарак.э.н.,старшийпреподаватель

ОПНациональныйуниверситетбиоресурсовиприродопользованияУкраины«КТГМСХ»

г.Симферополь

МЕЖДУНАРОДНЫЕСТАНДАРТЫИНАЦИОНАЛЬНЫЕСТАНДАРТЫБУХГАЛТЕРСКОГОУЧЕТАПООПЛАТЕТРУДАВУКРАИНЕИВРОССИИ

Аннотация

В статье рассмотрены отличительные характеристики между национальнымистандартами ведения учета расчетов по оплате труда в Украине и в России имеждународнымистандартамибухгалтерскогоучета.

Ключевыеслова:категориивыплатработникам,гармонизациясистембухгалтерскогоучета.


117

Каждой стране присущи определенные отличия, обусловленныенациональнымиособенностямиифакторамиразвития,поэтомукаждаястранаимеетсвоюнациональнуюсистемубухгалтерскогоучета.Однако современныемеждународные экономические отношения несоответствию моделейбухгалтерского учета придают глобальный характер. Решение этой проблемывидитсячерезгармонизациюсистембухгалтерскогоучета.

В Украине сближение национальной учетной системы с международнойосуществляетсяпосредством анализаМСБУ,нонациональнаяразрабатываетсяотдельно. В России национальные стандарты разрабатывают, не используямеждународныенормы[3].

Реформирование бухгалтерского учета в соответствии к международнымстандартам финансовой отчетности охватывает все объекты бухгалтерскогоучета. Наиболее важным объектом, затрагивающим интересы государства,предприятияиработниковявляетсяобязательствопооплатетруда.

На сегодняшний день различные аспекты проблемы сближениянациональных с международными стандартами ведения учета расчетов пооплате труда рассматривают многие ученые. Однако определение степенисхожести международных стандартов и национальных стандартов Украины иРоссии, учитывая разные подходы стран к унификации бухгалтерского учета,остаетсяоткрытым.

Вмеждународныхстандартах бухгалтерскогоучетаиотчетностивопросыучета расчетов по оплате труда рассматриваются вМСБУ 19 «Вознагражденияработникам»,атакжедополнительноучитываютсяМСБУ26«Учетиотчетностьпопрограммампенсионногообеспечения»иМСБО2«Платежнаосновеакций».МСБУ 19 «Вознаграждения работникам» используется работодателями приучете всех выплат работникам, за исключением тех, к которым применяетсяМСБО2«Платежнаосновеакций».Стандарт19«Вознагражденияработникам»является содержательным, структурированным документом, достаточнообоснованно регламентирующим вопросы признания, оценки, учетногоотражения и отражения в финансовой отчетности всех возможных выплатработникам работодателем. В МСБУ 19 выделены такие категорий выплатработникам, как краткосрочные вознаграждения работникам, вознагражденияпо окончанию трудовой деятельности, другие долгосрочные вознагражденияработникам,выплатыприувольнении.

Методологические основы формирования в бухгалтерском учетеинформацииовыплатахзаработы,выполненныеработниками,иеераскрытиев финансовой отчетности в Украине определяет Положение (стандарт)бухгалтерского учета 26 «Выплаты работникам». Нормы этого стандартаприменяютсяработодателями-предприятиями,организацияминезависимоотформ собственности. В П(С)БУ 26 рассматриваются следующие категориивыплатработникам: текущиевыплаты, выплатыприувольнении, выплатыпоокончанию трудовой деятельности, выплаты инструментами капиталапредприятия,прочиедолгосрочныевыплаты.

Сравнивая содержание МСБУ 19 «Вознаграждения работникам» сукраинскимстандартомследуетотметитьихсхожесть,новместестемвП(С)БУ26 «Выплаты работникам» отсутствует детализация, нормы учета не


118

систематизированы и рекомендованы для общегосударственного уровняприменениявсистемебухгалтерскогоучетаоплатытруда.Правилапризнания,оценка и отражение в учете всех категорий выплат освещены кратко,поверхностно, рассмотрены только общие рекомендации учета, основная женормативная база с детальными инструкциями находится в отдельныхдокументах.

Анализируемые стандарты во многом отличаются по составукраткосрочных выплат. МСБУ 19 включает в состав краткосрочных выплатвознагражденияработникам,связанныесихучастиемвприбылипредприятияв неденежной форме и взносы на социальное обеспечение. В П(С)БУ 26 такойслучай не предусмотрен. Согласно МСБУ 19 в состав краткосрочных выплатработникам, кроме заработной платы входят также взносы на социальноестрахование. В украинской практике общепринятые стандарты начисления ивыплаты заработной платы и других выплат работникам вместе сначислениями и удержаниями единого социального взноса в сравнении смеждународной практикой в некоторой степени является более сложной итребуетдальнейшегосовершенствования[2,5].

Элементарным доказательством недостаточной степени разработанностиП(С)БУ26«Выплатыработникам»,какзаметилН.В.Овсюк,являетсяотсутствиеопределения понятия «выплаты работникам», непосредственно названияположения[2,с.163].

В системе нормативного регулирования бухгалтерского учета в Россииотсутствует нормативный документ, который бы раскрывал порядок учета ивознагражденийработникамиотраженияихвфинансовойотчетности.Однакоготов проект Положения по бухгалтерскому учету «Учет вознагражденийработникам», который устанавливает порядок отражения затрат на трудработников в бухгалтерском учете и отчетности организаций являющихсяюридическими лицами по законодательству Российской Федерации. Проектуказанного Положения раскрывает информацию о категориях затрат,непосредственно связанных с выполнением сотрудниками организацийтрудовых функций, признании, определении величины затрат на трудработников, оценочных обязательств по вознаграждениям работникам,списании и изменении величины обязательства по затратам на трудработников.

Согласнопроектукзатратамнатрудработниковотносятсядвекатегориирасходов. В первую группу затрат входят заработная плата, включаякомпенсационные выплаты, стимулирующие выплаты, иные компенсации.Вторую группу расходов составляют страховые взносы на обязательноепенсионное, медицинское страхование, обязательное социальное страхованиена случай временной нетрудоспособности и в связи с материнством, а такжевзносы на обязательное социальное страхование от несчастных случаев напроизводствеипрофзаболеваний.

Изначально следуетотметить, что понятие вознаграждениеработникам вмеждународном стандарте представлено шире, чем в российском. Помимозаработной платы и премий в состав вознаграждений включаются и другиевыплаты и начисления. В рассматриваемых документах существенно


119

отличается признание краткосрочных обязательств по оплате труда. Вроссийском стандарте большинство вознаграждений рассматриваются каккраткосрочные. В российском учете не будет применяться в отношениивознагражденийработникам,выплачиваемыхввидеопционовэмитента,акций,паев, долей участия в уставном капитале, дивидендов. По МСБУ компанияпризнает взносы, подлежащие уплате в соответствии с пенсионным планом вкачестве расхода, оценивая их по дисконтированной стоимости. В отличие отмеждународных стандартов оценка по дисконтированной стоимости непрактикуетсявРоссии.

ПроанализировавтребованияП(С)БУ26кучетувыплатработникам,можноотметитьвысокуюстепеньсхожестисодержанияположениясмеждународнымистандартами. Совершенствование внациональномстандартеметодикиучета иотражения в отчетности объектов, использование различных способоввознагражденийработникам,применяемыхвмировойпрактикепозволитболеегармонизировать способ ведения учета в Украине с международным.Содержание проекта Положения по бухгалтерскому учету «Учетвознаграждений работникам» в сравнении с международными стандартамиимеет множество отличий, в основу которых заложен иной подход кунификациибухгалтерскогоучета,чемвукраинскойсистемеучета.


1. Анализ Проектов ПБУ с 2013 года : принципиальные отличия[Электронный ресурс] / В.В.Каращенко, С.А.Марьянова. – Режим доступа:http://www.rusnauka.com/4_SND_2013/Economics/7_126178.doc.htm (датаобращения:12.12.2014).—Заголовоксэкрана.

2. Бухгалтерський облік розрахунків з оплати праці в контекстізастосуваннявимогміжнароднихстандартівфінансовоїзвітності[Електроннийресурс] / Н.В. Овсюк. - Режим доступу:http://fkd.khibs.edu.ua/pdf%5C2014_1%5C19_Ovsyuk.pdf(дата обращения :12.12.2014).—Заголовоксэкрана.

3. Международные стандарты бухгалтерского учета, их разработка ивнедрение [Электронный ресурс]. — Режим доступа:http://buhgalter24.at.ua/publ/msfo_i_msbu/mezhdunarodnye_standarty_bukhgalterskogo_ucheta_ikh_razrabotka_i_vnedrenie/7-1-0-172(дата обращения : 12.12.2014).—Заголовоксэкрана.

4. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 19 «Виплатипрацівникам» [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/929_011

5. Облікрозрахунківзоплатипраці уконтексті гармонізаціїнаціональнихтаміжнароднихстандартів[Електроннийресурс]/О.Стрибуль,Т.Дусь.–Режимдоступу :http://sophus.at.ua/publ/2013_04_18_19_kampodilsk/sekcija_3_2013_04_18_19/oblik_rozrakhunkiv_z_oplati_praci_u_konteksti_garmonizaciji_nacionalnikh_ta_mizhnarodnikh_standartiv/23-1-0-514(датаобращения:12.12.2014).—Заголовоксэкрана.

6. Положення(стандарт)бухгалтерськогообліку26"Виплатипрацівникам"[Електронний ресурс]. — Режим доступу:


120

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1025-03 (датаобращения :12.12.2014).—Заголовоксэкрана.

7. Проект ПБУ "Учет вознаграждений работникам" [Электронный ресурс].— Режим доступа: http://buhmobil.ru/useful/PBU/trudpbu/ (дата обращения :12.12.2014).—Заголовоксэкрана.

УДК658.14

ЯремикХристинак.е.н.,доцент

Українськаакадеміядрукарствам.Львів

ПРОБЛЕМНІПИТАННЯОЦІНКИФІНАНСОВОГОСТАНУПІДПРИЄМСТВА

Анотація

В статті розглянуто основні проблеми оцінки фінансового стану підприємства.Запропоновано напрями вдосконалення оцінки фінансового стану згідно форм фінансовоїзвітності,передбаченихН(С)БО1.

Ключові слова:фінансовий стан, коефіцієнти,оцінка,ліквідність, нормативні значення,групування.

В умовах кризового стану розвитку економіки України особливої

актуальностінабуваєоцінкафінансовогостанупідприємства.Результати проведеної оцінки фінансового стану сприяють розробленню

фінансової політики підприємства та дозволяють визначати напрямипідвищенняефективностійогофінансово-господарськоїдіяльності.

Питання оцінки фінансового стану підприємств розглядалися в науковихпрацях: І.О. Бланка, Ф.Ф.Бутинця, А.І. Ковальова, Л.А.Лахтіонової,А.М.Поддєрьогіна,В.В.Сопко,Г.В.Савицької,Р.С.Сайфуліна,А.Д.Шереметатаін.

Дляоцінкифінансовогостанупідприємстваважливимєвизначеннясамогопоняття «фінансовий стан підприємства». Фінансовий стан підприємства -сукупністьпоказників,щовідображаютьнаявність,розміщення івикористанняресурсівпідприємства,реальнійпотенційніфінансовіможливостіпідприємства[5]. Це визначення згідно нормативного документа не є єдиним, але на нашудумку найбільш загальним серед різноманітних трактувань, які наведені внауковійлітературі.

Приоцінціфінансовогостанупідприємствазастосовуютьзначнукількістьаналітичних коефіцієнтів. Розрахунок фінансових коефіцієнтів ґрунтується навизначенні співвідношення між окремими рядками звітності.Методика такогоаналізуполягаєупорівнянніотриманихкоефіцієнтівзазвітністюпідприємстваізсередньогалузевими,оптимальнимиабоаналогічнимизначеннямидіяльностіпідприємства за ряд років. В зарубіжній та вітчизняній практиці відсутній


121

єдиний підхід до формування системи показників оцінки фінансового станупідприємства.

Проблеми проведення оцінки фінансового стану з використаннямкоефіцієнтів відзначаються в літературних джерелах: вплив інфляції напоказники фінансової звітності, що унеможливлює проведення порівняльногоаналізузатривалийперіод;впливзастосуваннярізнихметодівбухгалтерськогообліку на зміну результатів порівняльного аналізу; різна інтерпретаціяпоказників;складністьпроведенняоцінкиокремогопоказника[3,с.70].

Ряд авторів [1, 4] підкреслюють недосконалість коефіцієнтного аналізуфінансового стану. Серед недоліків виокремлюють: наявність тісноговзаємозв'язку між показниками; недосконалість розрахунку коефіцієнтів;статичнийхарактеркоефіцієнтів,щорозраховуються;відсутністьвідмінностейуграничнихзначенняхкоефіцієнтіввідповіднодосферидіяльності;відсутністьвнормативнихдокументахщодооцінкифінансовогостанупідприємствєдиногопідходу до побудови системи показників; відсутність або недостатнєобґрунтування граничних значень більшості із розглянутих показників;запозичення граничних значення показників із зарубіжної практики, що невідображає реальних умов функціонування підприємств; застосування різнихметодичнихпідходівприрозрахункупоказників.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу є фінансовазвітність підприємства. У 2013 році згідно Національного положення(стандарту)бухгалтерськогообліку1«Загальнівимогидофінансовоїзвітності»введено в дію нові форми фінансової звітності. Відбулися зміни у структурібалансу як основного джерела інформації про фінансовий стан підприємства,зокрема змінено кількість розділів в активі з чотирьох на три, внаслідоквіднесення витрати майбутніх періодів у повному обсязі до другого розділу.Доходимайбутніх періодів у повному обсязі включено у другий розділ пасиву«Поточні зобов’язання і забезпечення», виділено четвертий розділ у пасивібалансу«Зобов’язання,пов’язані знеоборотнимиактивами,утримуванимидляпродажу та групами вибуття». Вказані зміни в складі фінансової звітностіпідприємства обумовлюють необхідність їх врахування в процесі оцінкифінансовогостанупідприємства.

Змінив структурібалансуповинні знайти відображеннявпроцесі аналізуліквідності балансу, що проводиться шляхом порівняння величини платіжнихзасобів (активів), які згруповані за рівнем ліквідності з сумою зобов’язань(пасивів),якізгрупованізатерміновістюїхсплати.

Однакпроблемнимєвідсутністьвекономічнійлітературі єдиногопідходудо складу кожної з груп при групуванні активів за ступенем ліквідності тапасивів за термінами погашення. Зокрема, виявлено розбіжності стосовновіднесення до певних груп активів необоротних активів, утримуваних дляпродажу та групи вибуття, а також щодо віднесення до певних груп пасивівзобов’язаньпов’язанихізнеоборотнимиактивами,утримуванимидляпродажу,тагрупамивибуття.

Такіавтори,якАхновськаІ.О.,ТофанА.Л.[2],ТютюнникЮ.М.[7,с.278-279]пропонують включати необоротні активи, утримувані для продажу та групивибуття до складу важко ліквідних активів. На наш погляд, такий підхід не


122

можна вважати однозначним, бо вказані активи у випадку їх виведення ізексплуатації з метою продажу згідно П(С)БО відображають на рахунку 286. Взв’язку з цим, вважати їх важко ліквідними в даному випадку є некоректним.Аналогічна ситуація стосується зобов’язань пов’язаних із необоротнимиактивами,утримуванимидляпродажу,тагрупамивибуття.

Не поділяють вищевказаного підходу до групування активів за ступенемліквідності автори Тринька Л.Я, Іванчук О.В, які рекомендують віднестинеоборотні активи, утримувані для продажу та групи вибуття до складуповільноліквіднихактивів[6,с.153].

Таким чином, при формуванні груп з метою аналізу ліквідності балансудоцільно вносити зміни до їх складу з врахуванням даних бухгалтерськогообліку, точніше з врахуванням економічного змісту господарських операцій.Зокрема у випадку списання необоротних активів їх слід відносити до складуважколіквідних,аувипадкуїхреалізаціїдоскладуповільноліквідних.

Крім цього в економічній літературі відсутній однозначний підхід, щодовіднесення до певних груп активів витрат майбутніх періодів та відповіднихгруппасивівдоходівмайбутніхперіодів.В«Балансі(Звітіпрофінансовийстан)»(форма1) витратимайбутніхперіодіввідображеновскладіоборотнихактивів,що обумовлює їх віднесення до складу повільно ліквідних активів і більшвідповідаєїхекономічномузмісту.

Що стосується дебіторської заборгованості, яка за терміном задавненнястановить 12 і більше місяців, вона не може вважатися повільно ліквіднимактивом. Тому при розрахунку показника проміжної ліквідності необхідновиконати аналіз дебіторської заборгованості за термінами виникнення таоцінитиреальністьїїперетвореннянагрошовікошти.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності в умовах кризових явищ в економіціздебільшого не досягає меж нормативних значень передбачених діючимиметодиками.Вумовахінфляціївикористанняпоказникаабсолютноїліквідностіневважаєтьсядоцільним,оскількипідприємствуневигідноакумулюватикоштина рахунках. Потребує обґрунтування нормативне значення коефіцієнтазагальноїліквідності,зврахуваннямсферидіяльності,тривалостіопераційногоциклу, структури та якості активів, що дозволить більш реально оцінитипрогнозніплатіжніможливостіпідприємствнавідносновіддаленуперспективу.

В загальному система показників повинна забезпечити достовірну оцінкупоточного та перспективного фінансового стану підприємства та прийняттяефективнихуправлінськихрішень.


1. Котляр, М.Л. Оцінка фінансової стійкості підприємства на базіаналітичнихкоефіцієнтів[Текст]/Л.М.Котляр//ФінансиУкраїни.–2005.–№1.–С.113-117.

2.Ахновська, І.О.Методичнийпідхіддооцінкифінансовогостанусуб’єктівмалого підприємництва [Текст] /І.О. Ахновська, А.Л.Тофан // Економічнийпростір:зб.наук.праць.–Дніпропетровськ:ПДАБА,–2012.–№65.–С.291-300.

3. Михайлюк, О. Як читати і аналізувати фінансову звітність Проект"Корпоративний розвиток в Україні" [Текст] / О. Михайлюк. – К.: Міжнародна


123

Фінансова Корпорація, 2004. – 106 с. –– Режим доступу:http://webcache.googleusercontent.com/search

4. Носова, Є. Система показників оцінки фінансового стану підприємств[Текст]/Є.Носова//ВісникКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка.Серія:Економіка–2012.–№138.–С.53–55.

2. 5.Про затвердження положення про порядок здійснення аналізуфінансовогостанупідприємств,щопідлягаютьприватизаціїНаказМіністерствафінансів України від від 26.01.2001 № 49/121. Із змінами, внесеними згідно зНаказом Міністерства фінансів № 2/23 від 04.01.2013. – Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0121-01(датазвернення1.12.14).—Назвазекрана.

6. Тринька, Л.Я.Фінансовий аналіз [Текст] : навч. посібник /Л.Я. Тринька,О.В.Іванчук(Липчанська).–К.:Алерта,2014.–768с.

7.ТютюнникЮ.М.Фінансовийаналіз[Текст] :навчальнийпосібник/Ю.М.Тютюнник.–Полтава,2014.–358с.


124

СУЧАСНИЙСТАНБУХГАЛТЕРСЬКОГОТЕРМІНОЛОГІЧНОГОФОНДУ,

БУХГАЛТЕРСЬКАТЕРМІНОСИСТЕМАВСУЧАСНИХНАУКОВИХДОСЛІДЖЕННЯХ

УДК657БалабаЮлія

студенткаБуковинськийдержавнийфінансово-економічнийуніверситет

м.Чернівці

СУТЬГРОШОВИХПОТОКІВТАПРОБЛЕМИУПРАВЛІННЯНИМИВСИСТЕМІБУХГАЛТЕРСЬКОГООБЛІКУПІДПРИЄМСТВА

Анотація

У статті розглядаються грошові потоки підприємства, їх значення та необхідністьвідображення в системі бухгалтерського обліку для ефективного управліннята забезпеченняжиттєдіяльностігосподарюючихсуб’єктів.

Ключові слова: грошові потоки, бухгалтерський облік, готівкові кошти, управління,ліквідність,платоспроможність.

Постійний кругообіг коштів забезпечує ефективне функціонування як

підприємств так і національної економіки. Грошові потоки виступаютьіндикатором фінансового стану підприємства. Контроль за надходженнями тавитрачаннямигрошовихкоштівзменшитьризикивтратиплатоспроможності,атакож підвищить систему управління грошовими потоками господарюючихсуб’єктів.

Актуальність даної теми полягає в тому, що підприємствам необхіднозбалансовуватигрошовінадходженнятавитрачання,раціональнотаефективновикористовувати грошові кошти для покриття поточних зобов’язань,збереженнястійкостітаплатоспроможності.

Аналізостанніхдосліджень іпублікацій.Теоретичнітапрактичніпитанняуправління грошовими потоками знайшли своє відображення у працях такихзарубіжнихтавітчизнянихавторахякДж.ВанХорн,Р.Брейлі,А.М.Поддєрьогін,Г.В.Савицька,В.М.Гриньова,Ф.Ф.Бутинецьтаінші.

Образно грошовий потік можна уявити як систему «фінансовогокругообігу» господарського організму підприємства. Для оцінки значеннягрошових потоків для функціонування підприємства, необхідно усвідомитизміст поняття «грошових потік». Вивчення економічної літератури дає змогустверджувати,щовизначенняданогопоняттяєбагатоаспектним.

Е.НікбахттаА.Гропеллінаводятьспрощеневизначеннягрошовогопотокуяк«міриліквідностікомпанії»,щоскладаєтьсязчистогодоходуібезготівковихвитрат,таких,якамортизаційнівідрахування.Наведенетлумаченнягрошового

ССууччаассннииййссттааннббууххггааллттееррссььккооггооттееррммііннооллооггііччннооггооффооннддуу,,ббууххггааллттееррссььккааттееррммііннооссииссттееммааввссууччаассннииххннааууккооввииххддоосслліідджжеенннняяхх

125

потоку,зодногобоку,розкриваєйогосутність,зіншого–основнійогоскладові[6].

Є.Брікхемрозглядаєгрошовийпотікякфактичнічистіготівковікошти,якінадходять на фірму( чи витрачаються нею) протягом деякого визначеногоперіоду[2,c.425].

Дж.ВанХорнпідкреслює,щопоняттягрошовихкоштівтагрошовихпотоківможнатрактуватипорізному.Грошовікоштиігрошовіпотокирозглядаютьякготівку або робочий оборотний капітал, тобто у вузькому чи широкомутлумаченніцьогопоняття[3].

Ясишена В. визначає грошовий потік як сукупність розподілених у часінадходженьівидатківгрошовихкоштівтаїхніхеквівалентів,генерованихйогогосподарською діяльністю, рух яких пов'язаний з факторами часу, простору,структури,ризикуіліквідності[8].

Поддєрьогін А. М. визначає грошовий потік як сукупність послідовнорозподіленихучасіподій,якіпов’язанізвідокремленимталогічнозавершенимфактом зміни власника грошових ресурсів через виконання зобов’язань міжекономічними агентами (суб’єктами господарювання, державою,домогосподарствами, міжнародними організаціями). Грошові потокибезпосередньо пов’язані з рухом коштів на підприємстві, який відображаєнадходженнягрошовихресурсівтаїхвикористання[7,с57].

За визначенням Л.О. Коваленко та Л.М. Ремньової «грошові потоки» ценадходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів у результатівиробничо-господарської діяльності підприємств. Так грошові коштивикористовуються для фінансування поточних операцій і включають кошти укасітакоштинабанківськихрахункахпідприємств[4,с.79].

ВідповіднодоМСБО№7«Звітпрорухгрошовихкоштів»грошовийпотік–ценадходженняівибуттягрошовихкоштівтаїхніхеквівалентів[1].

Відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» рухгрошовихкоштів-надходженняівибуттягрошейтаїхніхеквівалентів.

На нашу думку найбільш точне визначення було надано В. Ясишеною, дегрошовий потік підприємства являє собою сукупність розподілених у часінадходжень івиплатгрошовихкоштівта їх еквівалентів,щогенеруютьсяйогогосподарською діяльністю, рух яких пов'язаний з чинниками часу, ризику таліквідності. Так як, під грошовими коштами ми розуміємо готівку у касіпідприємства та кошти на його банківських рахунках, а під грошовимиеквівалентами–короткостроковіфінансовіінвестиції,яківільноконвертуютьсяугрошовікоштиімаютьнезначнийризикзмінивартості.

Отже, проаналізувавши поняття грошового потоку, можна зробитивисновок,щогрошовікоштиєнайліквіднішимактивомпідприємстваіпотребуєпостійногоконтролютауправління.

Перехідпідприємствдоновихекономічнихумовгосподарюваннязумовивпотребу розроблення адаптованих механізмів управління їх фінансово-господарською діяльністю, серед яких особливої уваги заслуговує організаціяуправліннягрошовимипотоками.

В ефективному управлінні грошовими потоками значне місце посідаєсистемабухгалтерськогообліку.Дляплануваннятаоптимізації,авподальшому


126

і контролю за грошовими коштами, необхідно забезпечити повний тадостовірнийоблікгрошовихпотоківіформуватинеобхіднузвітність.Своєчаснета достовірне відображення в обліку руху грошових коштів дає можливістьпроаналізувати стан грошових коштів суб’єкта господарювання та виявитиможливі проблеми. Аналітичний та синтетичний облік грошових коштівслужить основою для складання фінансової та управлінської звітностіпідприємства.

Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності виступаютьінформаційним забезпеченням для оцінки ефективності діяльностіпідприємстватаприйняттяуправлінськихрішень.

Результати руху грошових коштів у розрізі операційної, інвестиційної тафінансової діяльності на підприємстві відображаються фінансовій звітності, асамеуформі№3«Звітпрорухгрошовихкоштів».Данийзвітвідображаєзмінивчистих активах підприємства, а також можливість останнього здійснюватиплатежізапоточнимизобов’язаннями(ліквідність)умайбутньому.

На основі даного звітуможна оцінити здатність підприємства генеруватимайбутніпозитивнігрошовіпотоки,спроможністьрозраховуватисьзпоточнимизобов’язаннями, а також відобразити взаємозалежність між прибутком тагрошовимипотокамипідприємства.

Інформаційним джерелом також виступає управлінська звітність. Дляпотребуправлінського персоналурозробляється специфічніформи звітності, взалежності від об’єкта управління.Найпоширенішимиплановимифінансовимидокументамидляорганізаціїтауправліннягрошовимипотокамипідприємстває: касовий бюджет – план надходження та витрачання грошових коштів, щорозробляються на фінансовий рік із помісячною сегментацією та платіжнийкалендар – короткотерміновий план (прогноз) надходження і витрачаннякоштівпідприємства[5].

Тобто головною метою управління грошовими коштами підприємства єзабезпечення достатності коштів для фінансування поточних витрат шляхомсинхронізації надходження коштів з власних та позикових джерел здійсненняплатежівзазобов'язаннями.

Отже, поняття грошового потоку є дуже багатоаспектними та включає всебе грошові кошти, еквіваленти грошових коштів та їх рух у фінансово-господарські діяльності. Грошові кошти забезпечують мобільність таплатоспроможність підприємства. Інформаційним забезпеченням дляуправління грошовими потоками підприємства виступає фінансова тауправлінськазвітність,атакожданібухгалтерськогообліку.Інформаціяпрорухгрошових коштів має важливе значення для аналізу, управління, контролю ірозробкипрограмрозвиткупідприємства.Результатомефективногоуправліннягрошовимикоштамиєпозитивнийгрошовийпотік


1. Міжнародністандартибухгалтерськогообліку[пер.зангл. ;заред.С.Ф.Голова].–К.:ФПБАУ.–1998.–736с.

2. Брігхем,Є.Основифінансовогоменеджменту[Текст]/Є.Брігхем;[пер.зангл.].–К.:Молодь,1997.–1000с.


127

3. ВанХорнДж.К.Основыуправленияфинансами[Текст]/Дж.К.ВанХорн;[пер.сангл.;гл.ред.СерииЯ.В.Соколов].–М.:Финансыистатистика,1999.–800с.

4. Коваленко, Л.О. Фінансовий менеджмент [Текст] : [навч. посіб.] / Л.О.Коваленко,Л.М.Ремнъова.–[2-евид.,перероб.ідоп.].–К.:Знання,2005.–485с.–(ВищаосвітаXXIстоліття).

5. Ластовенко, О.В. Вдосконалення системи управління грошовимипотоками підприємства [Текст] : дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Донецькийдерж.ун-текономікиіторгівліім.М.Туган-Барановського.–Донецьк,2005.

6. Нікбахт, Е. Фінанси / Е. Нікбахт, А. Гроппеллі; [пер. з англ. В. Ф.ОвсієнкотаВ.Я.Мусієнка].–К.:Основи,1993.–383с

7. Фінансовийменеджмент : [підручник] /ПоддєрьогінА.М. [та ін.] ; кер.кол.авт.інаук.ред.проф.А.М.Поддєрьогін.–К.:КНЕУ,2005.–535с.

8. Ясишена, В. Сутність грошовихпотоків підприємств та їх класифікація[Текст]/В.Ясишена//ВісникТНЕУ.Економічнийаналіз.–2008.–Вип.2(18).–С.321–324.

УДК657.92

БеловаІринак.е.н,доцент


ВИЗНАННЯТАКЛАСИФІКАЦІЯОБ’ЄКТУЕКСПЕРТНОГОДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

У статті розглянуто питання визнання та класифікації об’єкту експертизи. Вміннясистематизувати об’єкти дослідження за певними ознаками дозволить отримати якіснеметодичнезабезпеченнясудово-бухгалтерськоїекспертизи.

Ключовіслова:експертиза,експерт-бухгалтер,судово-бухгалтерськаекспертиза,об’єктекспертизи,документи,обліковірегістри,регістриобліку.

Основноюметоюзалученняексперта-бухгалтерадопроцесудосудовогоабо

слідстваєвикористанняйогопрофесійнихзнаньінавиківдлякваліфікованоготрактуванняабовстановленняобставинсправи,розумінняякихвимагаєзнаньспеціалістазбухгалтерськогообліку,господарськогоконтролютаекономічногоаналізу.

Для забезпечення повного та ефективного використання знань в процесісудово-бухгалтерської експертизи, необхідно чітко визначити завдання,обставини та умови їх залучення, а такожшляхи їх реалізації, тобто методикузастосуваннязнаньексперта-бухгалтеравпроцесійогодослідження.

Більшість авторів об’єктами судово-бухгалтерської експертизи називають


128

документи – матеріали – кримінальної, цивільної справи або господарськогоспору,обставиниякихз’ясовуютьсяупроцесіслідства.Протесереддослідниківіснуютьрізнідумки.

О.М.Бандурка говорить, що об’єктом судово-бухгалтерської експертизи є«відображенівдокументахіобліковихрегістрахгосподарськіоперації,якісталипредметомрозслідуванняаборозглядувсуді»[1,с.285].

Рудницький В.С.називає об’єктами судово-бухгалтерської експертизиемпіричніфакти[4].

Об’єктисудово-бухгалтерськоїекспертизитрактуютьтакожякдокументи,що відображають порушення законодавства, протиправну або злочиннудіяльність[3].

Об’єктами судово-бухгалтерської експертизи є: облікові бухгалтерськідокументи; облікові регістри, в яких відображені господарські операції (книги,журнали-ордери, оборотні відомості, картки обліку тощо); комп’ютернаінформація; документи бухгалтерської звітності (звіти касирів, авансові звіти,товарні звіти матеріально відповідальних осіб та ін.); форми фінансовоїзвітності підприємства; матеріали інвентаризацій (інвентарні описи, звіряльнівідомості,протоколирішеньінвентаризаційнихкомісій,поясненняматеріальновідповідальнихосіб);актипроведенихревізій;іншіофіційнідокументи(наказипроприйняттянароботу і звільнення,трудовідоговори іконтракти,договорипро матеріальну відповідальність, листування з банками, різні довідки тощо);протоколидопитівобвинувачуванихтасвідків,протоколиочнихставок,оглядівилучення документів; неофіційні документи,що мають значення для судово-бухгалтерської експертизи; висновки експертів інших галузей знань(товарознавчої, будівельної, технологічної та ін.); інші документи, щорегламентуютьдіяльністьсуб’єкта[2,с.18].

Судово-бухгалтерська експертиза є частиною слідства не лише вкримінальнихсправах,алейдлявирішеннягосподарськихіцивільнихспорів,вякихпротиправноїдіяльностіможеінебути.Причомуекспертвиступаєвякостінезалежногоарбітрапривирішенніспірнихситуацій.Урезультатідослідженняекспертом може бути встановлено відхилення здійснених операцій відзаконодавчихвимогабожїхвідсутність.

Отже,об’єктамисудово-бухгалтерськоїекспертизислідвважатидокументи– матеріали справи, наданої експерту для дослідження. З метою виконанняпокладених на експерта-бухгалтера обов’язків зі встановлення фактичнихобставин справи, він повинен і має право досліджувати тільки документи, щонаданійомуслідчимабосудомприпризначенніекспертизи.

Особа, яка порушує клопотання перед судом про витребування від іншихосіб письмових доказів, повинна докладно зазначити: який письмовий доказвимагається,підстави,зякихвонавважає,щописьмовийдоказмаєіншаособа,іобставини,якіможепідтвердитицейдоказ[7].

Дляпобудовинайбільшоптимальноїтаефективноїметодикиекспертногодослідженнянеобхідноз’ясувати,перелік івидиоб’єктівсудово-бухгалтерськоїекспертизи.Відцьогозалежитьправильністьвідповідейекспертанапоставленіперед ним питання, що ґрунтуються на результатах вивчення матеріалівкримінальнихіцивільнихсправ,господарськихспорів(ст.53ЦПКУ)[7].


129

Діяльність експерта-бухгалтера характеризується тим, що він повинендослідити різні за формою, змістом, ступенем розкриття відомостей щодопредметуекспертизитачасомотриманнядокументів.

Більшість авторів виділяє дві групи документів – залежно від суб’єктастворення,–якіможутьдосліджуватисяекспертом-бухгалтером:

1) бухгалтерські документи (загальні об’єкти) – «...документація, в якійвідображаєтьсяфінансово-господарськадіяльністьпідприємства...»[5,с.6];

2) інші матеріали справи (спеціальні об’єкти) – «... акти документальнихревізій, висновки експертів, протоколи допитів, пов’язаних із дослідженнямбухгалтерськихдокументів...»[6,с.40].

Основоюкласифікаціїоб’єктівбухгалтерськоїекспертизизапризначеннямсуду або правоохоронних органів є поділ груп документів за суб’єктами їхскладання.Виділеннятакоїознакипов’язанезтим,щодвігрупиоб’єктівмістятьпринциповорізнівидиданихіформатиїхвикладення.

До об’єктів судово-бухгалтерської експертизи за ознакою «За суб’єктамискладання»належать:

1) документи, складені в процесі діяльності підприємства, причетного допроцесуслідства;

2) документи,складенісудомта(або)правоохороннимиорганамиупроцесіслідства та іншимиособами (спеціалістами, експертамирізних спеціальностей,ревізорами),залученимидопроцесуслідства.

Провідну роль в дослідженні експерта-бухгалтера відіграють, насамперед,документи, складені в процесі діяльності підприємства. По-перше, нарезультатах дослідження таких документів експерт-бухгалтер повиненґрунтувати свій висновок. По-друге, документи цієї групи містятьхарактеристику здійснених суб’єктом господарювання дій, що дозволяєвстановити істинні відносини, пов’язані зі справою, що знаходиться в процесіслідства. Саме експерт-бухгалтер, розуміючи показники цих документів, на їхпідставіможевстановитиподії,щовідбулися.Врезультатідослідженняексперт-бухгалтер надає особам, які призначили експертизу, можливість повністюзрозуміти та використати як достовірні докази зібрані в процесі слідстваматеріалиуякості.

До об’єктів експертного дослідження – документів, що містять основніположення створення та діяльності підприємства, – слід відносити: установчідокументи,дозвільнідокументи,реєстраційнідокументи,розпорядчідокументипідприємства,інструктивніматеріали.

Необхідність віднесення вказаних документів до об’єктів судово-бухгалтерської експертизи дослідження, а отже і використання їх експертом-бухгалтером, пов’язана з тим, що в установчих, реєстраційних, розпорядчихдокументах закріплено характеристику та основні положення діяльностісуб’єктагосподарювання,відомості,щоєосновоюдляведеннябухгалтерськогообліку. Дослідження таких документів дозволяє експерту-бухгалтерувстановити право підприємства здійснювати певні види діяльності,відповідність внутрішніх нормативних документів вимогам державних актів,обґрунтованістьтацільовевикористанняресурсівпідприємства.

Первиннідокументивикористовуютьсядлявизначенняфактичнихданих–


130

ознак, що характеризують господарську операцію: часу та місця здійсненняоперації; речових елементів, що складають господарську операцію –матеріальних ресурсів, грошових коштів тощо; витрат, цін, норм, розцінок,використаних при їх оформленні; вартісні вимірники, осіб відповідальних заздійсненняоперацій,їхоформлення.

Експертом-бухгалтером первинні документи використовуються не лишедляоцінкивідображенихвнихгосподарськихоперацій,алейдлявстановленнядостовірностіпоказниківобліковихрегістрівізвітності.

Урегістрах синтетичноготааналітичногорозрізівбухгалтерськогооблікуна підставі первинних документів за допомогою кореспонденції рахунківбухгалтерського обліку відображаються господарські операції підприємства.Основним призначенням облікових регістрів є узагальнення і систематизаціяданих первинних документів про здійснені господарські операції, їхінтерпретаціянамовібухгалтерськогообліку,та їх групуваннязанеобхіднимидлякористувачіврозрізами.Інформаціязобліковихрегістріввикористовуєтьсятакождляоцінкидіяльностіпідприємства.

Для експерта-бухгалтера облікові регістримають особливу значимість: задопомогою їх порівняння з даними первинних документів встановлюютьсяневідповідності, що можуть свідчити про здійснення зловживань і скоєннязлочинівабожпідтверджувативідсутністьостанніх.Крімтого,саменапідставіоблікових регістрів експерт-бухгалтер має можливість дати відповідь напитаннящодовідображеннявбухгалтерськомуоблікупевнихоперацій.

Бухгалтерська звітність – це документи, в яких містяться підсумковіпоказники, що характеризують фінансовий стан і результати господарськоїдіяльності підприємства; стан розрахунків юридичної особи з бюджетом іцільовимифондамизаподатками, зборамитаобов’язковимиплатежами;певнірозрізи діяльності підприємства у детальному вигляді, що призначена длявикористаннявнутрішнімикористувачами.

Дослідження експертом-бухгалтером бухгалтерської звітностіпідприємства є необхідним для встановлення достовірності інформації їїпоказників, а також інших даних необхідних для відповіді експерта:заборгованості на певну дату, суми витрат і оборотів підприємства за звітнийперіод.

Дляповноготаоб’єктивногодослідженняупроцесісудово-бухгалтерськоїекспертизи від експерта-бухгалтера вимагається не лише досконале знаннябухгалтерських (облікових) документів, але й вміння працювати з іншимиматеріалами справи – документами, які складаються судом та (або)правоохороннимиорганами, та іншими учасникамипроцесу слідства (особами,що клопотали про порушення справи, відповідачами (обвинуваченими),особами, залученими до процесу слідства – спеціалістами, ревізорами,експертамирізнихспеціальностей).

Отже, від вмілого поєднання в дослідженні інформації бухгалтерських іінших документів справи залежить наданняповної та об’єктивної відповіді напоставленіпередекспертомпитання.


131

Списоквикористанихджерел1. БандуркаА.М. Основы судебной бухгалтерии [Текст] : учебник / А.М.

Бандурка–Харьков:Изд-воНациональногоуниверситетавнутреннихдел,2001.–336с.

2. ВолковаІ.А.Судово-бухгалтерськаекспертиза[Текст]:навч.посіб.[длястуд.вищ.навч.закл.]/І.А.Волкова–К.:Центручбовоїлітератури,2009.–84с.

3. КамликМ.І.Судовабухгалтерія [Текст] :підручник/М.І.Камлик–2-гевид.,перероб.ідоп.–К.:Атака,2001.–376с.

4. РудницькийВ.С. Судово-бухгалтерська експертиза економічнихправопорушень (опорний конспект) [Текст] : навчальний посібник / В.С.Рудницький,Р.Ф.Бруханський,П.Я.Хомин–К.:ВД«Професіонал»,2004.–304с.

5. Судебно-бухгалтерская экспертиза : Справочник/ Н.К.Болдова,А.А.Голубева,В.И.Гуреевидр.–М.:Экономика,1993.–139с.

6. ТолкаченкоА.А. Правовая (судебная) бухгалтерия [Текст] : курслекций/Подред.Н.А.Пєтухова/А.А.Толкаченко,К.В.Харабет–М.:ИКФОмега–Л,2002.–216с.

7. Цивільний процесуальний кодекс України // Законодавство України.Пошуковасистема.–Київ:Інфодиск,2005.


132

ІНФОРМАЦІЙНІСИСТЕМИОБЛІКУ,ЕКОНОМІЧНОГОАНАЛІЗУІАУДИТУ

ВОЦІНЦІЕФЕКТИВНОСТІФУНКЦІОНУВАННЯОРГАНІЗАЦІЙ

УДК657.47АлейниковаЮлия

ассистентЕфремчинаЯна

ассистентМогилевскийгосударственныйуниверситетпродовольствия

г.Могилев,РеспубликаБеларусь

ЭКОЛОГИЧЕСКИЙУЧЕТВРЕСПУБЛИКЕБЕЛАРУСЬ

АннотацияВ данной статье рассмотрены вопросы экологического учета, как системы, которая

может использоваться для выявления информации о состоянии окружающей среды внатуральныхистоимостныхпоказателях.

Ключевые слова: экологический учет, активы, обязательства, экологическаяотчетность,экологическиезатраты.

Экологический учет является важнейшим инструментом реализации

концепцииустойчивогоразвития,т.е.такогоразвития,котороенеуничтожаетресурсы,необходимыедляжизнииразвитиябудущихпоколенийнаЗемле[2].

Учетной информации о природоохранных затратах являются данныебухгалтерского учета, но именно в них менее всего отражаются результатыприродоохранной деятельности и затраты на нее. Прежде всего это касаетсятекущих затрат.В подавляющембольшинствеслучаев эти затратыполностью«растворяются» в себестоимости продукции. Поэтому учет их ведется восновномвнесистемно,припомощивыборокизпервичныхдокументов,данныхоперативного учета, статистических расчетов и экспертных оценок. Формустатотчетности1-ОС«Отчетотекущихзатратахнаохрануокружающейсреды»,где должны отражаться затраты (раздельно по воде, воздуху, земле и т. д.) посодержаниюи эксплуатации очистных сооружений, охране поверхности землиот загрязненияотходамипоплануифактически, предприятиене в состоянииобоснованно заполнить, так как основная часть текущих природоохранныхзатрат не выделяется в обособленные статьи бухгалтерского учета иотчетности.

Обособление в учете природоохранных затрат необходимо также длярешенияпроблемыупорядоченияраспределенияихмеждуотдельнымивидамиизделий или операций. В настоящее время экологические затратыраспределяются вместе с теми затратами, в которых они скрыты.Соответственно, в большинстве случаевбаза распределениянеимеет никакой

ІІннффооррммааццііййннііссииссттееммииооббллііккуу,,ееккооннооммііччннооггооааннааллііззууііааууддииттууввооццііннццііееффееккттииввннооссттііффууннккццііооннуувваанннняяооррггааннііззаацціійй

133

экономическиобоснованнойсвязисэтимирасходами.Согласование экономических и экологических аспектов в деятельности

отдельных предприятий, а также соответствие их устойчивому развитиюрегионов вызывает потребность в законодательно установленной системеэкологического учета по различным уровням опасности предприятий.Необходимовыделитьнескольконаправленийтакогоучета.Книмотносятся:

1. Потребление природных ресурсов и уровень нормативов такогопотребленияисходяизсостоянияокружающейсредырегиона;

2. Экологически безопасное производство, внедрение малоотходных иресурсосберегающих технологий, переход к выпуску экологически чистойпродукции;

3. Виды и размеры загрязнения окружающей среды в пределах и сверхустановленныхнормативов;

4. Оценка ущерба, причиняемогоприродной средерегиона; расчёт затрат,направляемых предприятием на возмещение ущерба и воспроизводствоокружающейсреды;природоохранныемероприятия.

Трудность введения экологического учета на предприятиях состоит вотсутствии методических разработок по этой проблеме, в сложностиопределениярядапоказателей,учитывающихсостояниеидинамикуизменениякомпонентовприроднойсреды.ОднакотяжелоефинансовоеположениемногихпредприятийРБнедолжносдерживатьвведениеэкологическогоучета.

Показатели учета экологического фактора выступают в роли важного,полезного инструмента, позволяющего оценивать степень воздействия наприродную среду в результате хозяйственной деятельности человека. Однакоречьнеидетовведениипринципиальноновойсистемыстатистическогоучетасоциально-экономического развития. С точки зрения устойчивого развития вэтойсистеменедостаточноучитываетсяэкологическийфактор.Внаправленииусиления учета экологического фактора эту систему и надо доработать. Всепоказатели социально-экономического развития страны должны бытьсориентированынаобеспечениеэкологическогоравновесия.

Но в РБ вся существенная информация о природоохранной деятельностипредприятий предоставляется только в органы государственной статистики,котораянеподлежитобязательномуаудитуиопубликованиюи,следовательно,недоходитдоширокогокругапользователейфинансовыхотчетов.

Крометого,встатистическомотчетеотсутствуютданныеобэкологическихобязательствахпредприятий,асообщаетсялишьофактическиосуществленныхкапитальных вложениях на мероприятия по охране и рациональномуиспользованию природных ресурсов, а также о текущих расходах наприродоохранныемероприятия.

Предприятия предоставляют мало количественной информации нарегулярной основе, что не позволяет пользователям определить динамикувлияния экологических проблем на финансовое положение и результатыдеятельности.

Входетеоретическихисследованийсвязиприродоохранныхмероприятийстрадиционными видами экономической деятельности в предпринимательствеРБ выяснено, что в существующей отечественной системе учета теряются


134

данныеобактивахсферыприродопользованияиохраныокружающейсреды.Вэтой связи обоснована необходимость признания и обособления в учетехозяйствующихсубъектовэкологическихактивов.

Экологический актив — это ресурсы, обусловленные совокупностьювзаимоотношений с окружающей природной средой и природоохраннойдеятельностью,атакжевпроцессепроизводствапродукции,выполненияработилиоказанияуслугиспособныеприноситьвбудущемэкономическиевыгоды,атакже снижать экологические и финансовые риски. Будущие экономическиевыгоды, заключенные в экологических активах, могут быть реализованыразличными путями: экономией капитальных вложений и текущих затрат,связанных с негативными экологическими последствиями, увеличениемконкурентоспособности производимой экологически чистой продукции,оказанием услуг вэкологическойсреде.Наличиеуорганизацииэкологическихактивов будет способствовать предотвращению рисков ликвидацииорганизации, потерь уровня капитализации и цены фирмы, сниженияфизических объемов продаж, падения цены произведенной продукции. Вконечном итоге будущая экономическая выгода экологических активовзаключается в потенциальном поступлении денежных средств или ихэквивалентов,атакжеуменьшенииихоттока.

Запоследниедесятьлетусилениевлиянияжизнедеятельностичеловеканасостояние окружающей среды на местном и глобальном уровнях нагляднопродемонстрировало, что экологические издержки процесса развития уженельзяпростоигнорировать,особенновгородскихрайонах,ичтодляихоценкиирегулированияследуетиспользоватьособыеинструменты.

Крометого,расширениедоступакинформациипривелоктому,чтоданныео состоянии окружающей среды становятся все более востребованы какполитиками,такирядовымигражданами,аэтообусловливаетнеобходимостьвболееэффективномрегулированииэкологическойдеятельности.

Переходксистемеэкологическогоучетанавсехуровняхгосударственногоуправления позволил бы лицам, отвечающим за принятие решений,отчитываться об экологических результатах проводимой политики на основедостоверных данных и постоянно обновляемой информации о состоянииокружающей среды. Это также позволило бы учитывать фактор окружающейсредыприпринятииофициальныхрешенийнавсехуровнях государственногоуправления и сделало бы более ощутимыми экологические последствияпроводимойгосударственнойполитики.

Создание подобного рода системы позволило бы руководителям изаинтересованнымгруппамлучшевыполнятьсвоиобязанностиподостижениюцелей в области устойчивого развития, регулярному мониторингу состоянияокружающей среды и надлежащему использованию экологических данных науровнепринятиярешенийиукрепитьвертикальнуюинтеграциюинструментовистратегийустойчивогоразвития.

Необходимымразработатьположение(стандарт)побухгалтерскомуучету,касающееся обязательств по возмещению экологического ущерба, в которомбыло бы определено понятие экологического обязательства, описаны случаиего признания, способы оценки и возможности исчисления. Такого рода


135

документ мог бы оказать реальную помощь предприятиям в развитииэкологического учета и отчетности, а также способствовал быформированиютрадицийвэтойобласти.

Экологическаяотчетность—этосравнительноновоеявлениевконтекстеорганизации рационального природопользования и информационнойдеятельностипредприятий.Онабыстропревращаетсядляорганизацийводиниз главных каналов для изложения своих принципиальных позиций, целей,практикиидостиженийвобластирациональногоприродопользования.


1.Гордонов,М.Ю.Совершенствованиестатистикинациональногобогатства[Текст]/М.Ю.Гордонов//Вопр.статистики.–2000.–№10.

2. Иванов, Ю.Н. Некоторые проблемы ретроспективного исчисления ВВПРоссии/Ю.Н.Иванов,А.Р.Алексеев//Вопр.статистики.–2000.–№5.

3. Нестеров, Л. И. Методологические проблемы совершенствованиястатистикинациональногобогатства [Текст] /Л.И.Нестеров, Г. Т.Аширова//Вопр.статистики.–2001.–№10.

УДК65.012.34(045)

БархаєваАлінааспірант

Харківськийнаціональнийуніверситетміськогогосподарстваім.О.М.Бекетова

м.Харків

ПІДХОДИДОІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯУПРАВЛІННЯЛОГІСТИЧНОЮІНФРАСТРУКТУРОЮ,ЯКФАКТОРУПІДВИЩЕННЯ

ЕФЕКТИКТИВНОСТІФУНКЦІОНУВАННЯПІДПРИЄМСТВ

АнотаціяВ роботі розглянуто логістичну інфраструктуру підприємств, об’єкти логістичної

інфраструктури, облік логістичної інфраструктури підприємств, показники оцінкиефективностіфункціонуваннялогістичноїінфраструктурипідприємств.

Ключові слова: логістична інфраструктура підприємства, об’єкти логістичноїінфраструктури підприємства, облік логістичної інфраструктури, управління логістичноюінфраструктурою,інформаційно-аналітичнезабезпечення.

Сучасний стан економічної системи України та досить складні ринкові

умови ведення господарської діяльності спонукають підприємства до пошукуновихзасобівзниженнязагальнихвитрат,підвищенняприбутковостідіяльностіта отримання конкурентних переваг. Одним із таких засобів є управліннялогістичною інфраструктурою, що спроможне покращити показникиекономічної діяльності підприємств і створити безперервний ланцюг


136

управлінняматеріальними,фінансовими,інформаційнимитаіншимипотоками.На сьогодні в наукових джерелах не визначено єдиних підходів і методик

аналізу ефективності логістичної інфраструктури підприємства. Загальніположення формування, функціонування та розвитку логістичноїінфраструктури підприємств висвітлені у працях вітчизняних науковцівГригоракМ.Ю.,КрикавськогоЄ.В.,КутахаО.П.,ЛевковецьП.Р.,ПономаренкоЛ.А.та інших. Ці питаннятакож дослідженні у працях таких зарубіжних учених, якДибська В.В., Ламберт Д.М., Миротін Л.Б., НерушЮ.М., ПортерМ., Сергеєва В.І.,СтокДж.Р.,УотерсД.,ХаррисонА.таінших.

Логістична інфраструктура підприємства розглядається, як комплекснакатегорія,щоскладаєтьсяізсукупностіорганізаційно-економічнихтатехнічнихелементів, за допомогою яких матеріальні, фінансові, інформаційні та іншіпотоки здійснюють циклічний рух з найбільшою ефективністю відпостачальників матеріалів до виготовлення кінцевого продукту підприємства,якийреалізуєтьсяспоживачу.

Досліджуючи логістичну інфраструктуру необхідно визначити її складові,якаскладаєтьсяз:

– сукупності будівель, споруд, транспортних засобів з необхіднимобладнаннямдляскладуванняпродукції,пакуваннятатранспортування;

–запасів(товари);– засобів отримання, передачі та обробки інформації з наданням

торговельних, побутових та адміністративних послуг, які забезпеченінеобхіднимиресурсамиприродними,матеріально-технічними,інформаційними,інституційнимиіфінансовими.

Зметоюоблікувиділяютьтакіоб’єктилогістичноїінфраструктури:-об’єктиосновнихзасобів(абовтлумаченніПБО-32–об’єктиопераційної

нерухомості)згіднозПБО-7;-об’єктиінвестиційноїнерухомостізгіднозПБО-32;-необоротніактиви,утримуванідляпродажу,згіднозПБО-27;-запаси(товари)згіднозПБО-9[1,c.166].Проблемою управління логістичною інфраструктурою в Україні є

неефективне використання основних засобів підприємств, що забезпечуютьлогістичні процеси, слідством чого є збільшення витрат під час виконаннязавдань щодо складування та транспортування матеріальних потоків. Доосновних причин виникнення цього явища можна віднести: непропорційнеспіввідношення між робочою силою та основними фондами, простої абонеінтенсивне завантаження обладнання, нераціональне використаннявиробничоїплощі,зменшенняфондовіддачіосновнихфондівйінше[2,c.159].

Тож підходи до інформаційно-аналітичного забезпечення управліннялогістичноюінфраструктуроюбазуютьсянаключовихгрупахпоказників(табл.1).

Оцінкаефективностідіяльностілогістичноїінфраструктури,завдання,якепов’язане, з необхідністю врахування багатьох чинників, доцільно проводитивикористовуючидляцьогогрупипоказниківнаведенихвище.Показник,можнавважати правильно підібраним з формальної точки зору, якщоформулюванняйогоекономічногозміступослідовнеіметодологічнокоректне,вінєпорівняно


137

простийврозрахунку,легкийдлярозумінняіпіддаєтьсядетальномуаналізутакорекції,маєзв’язкизвідповіднимибазамиданихдляоперативногорозрахункузначення та встановлення причин відхилень. Кожній групі показників такожномупоказникуокремо,приписуютьсяваговізначення,щомодифікуютьсяпризмініпріоритетівпідприємстватайогожиттєвогоциклу.Наосновіваговихзначень та значень показниківбудується інтегральнийкритерій, якийпоказуєефективність управління логістичною інфраструктурою підприємства зврахуваннямвищевказанихгрупчинників.

Таблиця1Показникиінформаційно-аналітичногозабезпеченняуправління

логістичноюінфраструктуроюГрупапоказника Назвапоказника Позитивнадинаміка

показникиоцінкиефективностівикористанняосновнихзасобів

рентабельністьосновнихзасобів зростанняфондовіддачаосновнихзасобів зростання

фондооснащеність зростання

показникиоцінкистануосновнихзасобів

коефіцієнтзносуосновнихзасобів зменшеннякоефіцієнтвідновленняосновнихзасобів зростання

коефіцієнтвибуттяосновнихзасобівменшийніжкоефіцієнтвідновленняосновних

засобівпоказникиоцінкиефективностівикористаннятастанузапасів

рентабельністьзапасів зростанняоборотністьзапасів зростання

тривалістьопераційногоциклу,дні зменшення

показникифінансовоїстійкості

коефіцієнтавтономії збільшеннякоефіцієнтефективностівикористання

власнихкоштів збільшення

коефіцієнтвикористанняфінансовихресурсів збільшення

показникивіддачітрудовихресурсів

чистийдохідна1працівника збільшеннячасткавитратназаробітнуплатув

загальнійсумівитрат зменшення

продуктивністьпраці збільшення

Оцінка ефективності управління логістичною інфраструктуроюпідприємствповиннавиконуватисьздотриманнямрядупринципів:

- використання системного, комплексного та нормативного підходу дооцінкиефективностіуправліннялогістичноюінфраструктуроюпідприємства;

- багатовимірність системи оцінки логістичної інфраструктурипідприємства;

- орієнтація на кількісні методи оцінки, інтегральний показникефективності логістичної інфраструктури повинен враховувати вагомістьелементарнихпоказників,яківньоговходять.

Такий підхід до побудови системи інформаційно-аналітичногозабезпечення управління логістичною інфраструктурою дозволяє ефективнорегулюватидіяльністьпідприємства.

Дослідженнявизначеноїпроблемиведутьсянамивнапрямкурозробкитаобґрунтуваннямеханізму інформаційно-аналітичного забезпеченняуправління


138

логістичноюінфраструктуроюпідприємств.

Списоквикористанихджерел1.СавінаН.Б. Інвестуванняулогістичнісистеми[Текст] :монографія/Н.Б.

Савіна.–Львів:ВидавництвоЛьвівськоїполітехніки,2013.–328с.–(Серія«Світмаркетингуілогістики».–Вип.5)

2. Казанська О.О. Інформаційне забезпечення розвитку логістичноїінфраструктури національної економіки [Текст] / О.О.Казанська, А.С.Геращенков // Економічні науки. Серія ― Економіка та менеджмент: Збірникнауковихпраць.Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет.–Випуск7 (26)Частина4.–2010.–С.156–171.

УДК657:004

БондаренкоОксанак.е.н.,доцент

НаціональнийлісотехнічнийуніверситетУкраїним.Львів

ПРОБЛЕМИПРОГРАМНОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯФУНКЦІОНУВАННЯ

ІНФОРМАЦІЙНИХСИСТЕМОБЛІКУ

АнотаціяПроведений факторний аналіз програмного ресурсу забезпечення оптимальної

управлінськоїструктури,щообумовлюєнеобхідністьзастосуванняпакетівпрограмдляобліку.Досліджено проблеми оцінки інформаційних систем ,що надало можливість запропонуватирекомендації щодо підвищення якості їх впровадження, спрямованих на організацію тавдосконаленняобліку.

Ключовіслова:облік,інформаційнасистемаобліку(ІСО),інформаційнезабезпечення(ІЗ),програмнезабезпечення.

Вивчення досвіду роботи сучасних українських підприємств показує, що

процесїхньогогосподарюваннячастоздійснюєтьсявумовахвідсутностієдиноїінформаційної системи. Це породжує умови для непрозорості обліку, щопозначається на точності розрахунку показників діяльності підприємства.Інформаційна система обліку (ІСО) — це сукупність інформації, апаратно-програмних ітехнологічнихзасобів,засобівтелекомунікації,баз ібанківданих,методів і процедур, персоналу управління, які реалізують функції збору,оброблення, нагромадження та оброблення інформації для підготовки таприйняття ефективних управлінських рішень. У зв’язку з цим пошук проблемвпровадження інформаційних систем обліку та шляхів їх вирішення єактуальнимдлязначноїчастинивітчизнянихфірм(компаній,підприємств).

Вивченням теоретичних та методологічних аспектів розвитку тавпровадження комп'ютерних інформаційних систем на підприємствах


139

займалися такі вчені як: М.Т Барановський, МТ Білуха, Ф.Ф Бутинець,С.В.Івахненков, Г. Г Юрейцев, Ю.А Кузьмінський, ЮІ Осадчий, М.Г Чумаченко.Дані вчені зробили значний внесок в розвиток інформаційних систембухгалтерського обліку. Проте ряд проблем щодо його впровадження єнеповністюдослідженими.

Усучаснійконцепціїорганізаціїінформаційнихсистемурізнихпредметнихсферахвиокремлюютьдвічастини:забезпечувальнутафункціональну.Кожназнихусвоючергускладаєтьсязпідсистем.

Комп’ютерні системи бухгалтерського обліку мають задовольнити всівимоги облікової політики підприємства та відповідати стандартамміжнародного бухгалтерського обліку. Нині існує велика кількість різнихпрограмних засобів автоматизації бухгалтерського обліку, при цьому убільшості вони мають модульну архітектуру,яка дозволяє автономновикористовуватиокреміфункціональніблоки[2].

Створеннятавикористаннякомп'ютерної системибухгалтерськогооблікусприяє не тільки прискоренню процесу обробки інформації на підприємствах,але й суттєвому покращеннюйого організації. Такі можливості зумовлені тим,що комп'ютерний спосіб обробки інформації вимагає формального та чіткогоопису облікових процедур у вигляді алгоритмів, що призводить довпорядкування порядку виконання обов'язків працівників бухгалтерськоїслужби. Впровадження інформаційної системи дозволяє переходити на новіметоди управління, на якісно новий рівень менеджменту і веденнябухгалтерськогооблікутаєстратегічноважливимдляпідприємства.

На основі проведеного дослідження розглянемо позитивний результатвпровадженняінформаційноїсистеминапідприємстві,якимможебути:

-впорядкуваннябухгалтерськогообліку;- збільшення кількості інформації, що надходить з даних бухгалтерського

обліку;- зниження кількості бухгалтерських помилок; підвищення оперативності

обліку.Таким чином до переваг, які отримує підприємство від впровадження

обліковихсистемможнавіднести:-економіюоборотнихзасобів;-зниженнявиробничогобраку;-скороченнявитратнаадміністративно-управлінськийапарат;-зростанняефективностівиробничихпотужностей;-зниженнятранспортнихвитрат;-зниженнястраховихзапасівнаскладах;-зменшеннявитратчасуназдійсненнягосподарськихоперацій[1].На сучасному етапі розвитку економіки користь від інформаційних

технологійєочевидною,протенезважаючинацеіснуєщедоситьбагатопроблемщодоавтоматизаціїдіяльностіпідприємствтаїхобліковихпідрозділів.

Впровадження інформаційної системи передбачає серйозну попереднюроботузреорганізаціїтавідмовувідзастарілихстереотипів.

Причинами невдалого впровадження інформаційної системибухгалтерського обліку можуть бути: відсутність чітких цілей проекту, не


140

формалізованість бізнес-процесів, неготовність підприємства до змін, неприділенняналежноїувагикерівництвапроекту[1].

Донегативнихфакторів,щороблять використання інформаційних систембухгалтерськогооблікунераціональнимслідвіднести:

- використаннябагаторівневої технологипроектування,кожна стадіяякоївиконуєтьсяспеціалістамирізноїспеціальностітакваліфікації;

- тривале проектування систем і планова довготривала експлуатація змінімальнимизмінами;

-домінуваннянекомп'ютеризованихфункційінформаційнихсистемчерезтехнічнунеможливістьабоекономічнунеефективністькомп'ютеризаціїфункційуправління,щонезабезпечуютьпрямогодоступупрацівниківдоінформації;

-надмірноцентралізованаобробкаінформації;-роздільнефункціонуваннясистемінформаційногозабезпеченнявгалузях

виробничої,маркетингової,організаційної,фінансової,кадрової,бухгалтерськоїдіяльностіпідприємства[3].

Отже, при вирішенні поетапного переходу до створення інформаційноїсистеми потрібний цілеспрямований вибір програмного забезпечення, якийповинен спиратися на системну комплексну оцінку. Проблема полягає в тому,що система має задовольняти кілька вимог: бути достатньо функціональною,завершеною з точки зору обліку (автоматизації обліку), універсальною, тобтовраховувати специфіку галузевих особливостей підприємств. Має бутипродумана проблема інтенсифікації автоматизації цілісного управлінськогооблікуфінансово-економічних служб. При впровадження нових інформаційнихсистемнапідприємствіобов'язковопотрібнооцінюватиризиквідставаннявідконкурентів через їх моральне зношування. Після закінчення заходів щодопостачанняйустановкипрограмногозабезпеченнянеобхідноузгодитиступіньпотреби в адаптації типової конфігурації ПЗ та особливості ведення обліку напідприємстві.[5]

Серед пакетів прикладним програм найбільшої популярності укористувачів набула програма «1С: Бухгалтерія». Програма побудована зурахуванням особливостей обліку в Україні на базі Національний Положень(стандартів) бухгалтерського обліку і має всі характеристики для того, щобзабезпечитиавтоматизаціюоблікунапідприємствахрізнихгалузей[4].

Таким чином, створення та використання комп'ютерної системибухгалтерського обліку сприяє не тільки прискоренню процесу обробкиінформації на підприємствах, але й суттєвому покращенню його організації.Ефективністьроботибухгалтеранапідприємствісуттєвопідвищуєтьсязавдякизасобам інформатизації та автоматизації документообігу. Саме тому насьогоднішній день дуже важливо при розробці інформаційних системмінімізувативпливрозглянутихнегативнихфакторів,щодозволитьрозвиватиівдосконалювати сучасні комп’ютерні системи бухгалтерського обліку.Враховуючирезультатидослідження,можнастверджувати,щоподальшінауковідослідження, спрямовані на розробку рекомендацій щодо впровадженнясучасних інформаційних систем у роботу підприємства, будуть доситьактуальнимиінеобхіднимиякутеоретичному,таківпрактичномунапрямках.


141

Списоквикористанихджерел1. Івахненков С.В. Сучасні інформаційні технології управління

підприємствомтабухгалтерія:проблемитавиклики[Текст]/С.В.Івахненков//Бухгалтерськийобліктааудит.–2006.–№4.–С.52–58.

2. Івахненков С.В. Упровадження програмного забезпечення обліку іконтролю: потенційні переваги і реальні проблеми [Текст] / С.В.Івахненков //Бухгалтерськийоблікіаудит.–2007.–№2.–С.56–62.

3. Інформаційні системи і технології в економіці [Текст] / Під. ред. В.С.Пономаренко.–Київ:Академія,–2002.–С.72–81.

4. Муравський В. Документування в умовах повної автоматизації обліку[Текст]/В.Муравський//Бухгалтерськийоблікіаудит.–2008.–№5.–С.49–51.

5. Харіна К.В. Застосування інформаційних систем у бухгалтерськомуобліку[Текст]/К.В.Харіна.–Дніпропетровськ:ПДАБА.—2008.—№16.—С.90-97.

УДК336.64

ГайдаєнкоОльгак.е.н.,доцент

РешетникОленастудентка

Одеськийнаціональнийекономічнийуніверситетм.Одеса

КОМПЛЕКСНЕУПРАВЛІННЯФІНАНСОВИМИРЕСУРСАМИПІДПРИЄМСТВА

Анотація

Проаналізовано можливі варіанти поєднання різних типів політик управлінняоборотнимиактивамитаджереламиїхфінансуваннязточкизоруїхвпливунакритеріїоцінкидіяльностіпідприємства.

Ключовіслова:оборотніактиви,джерелафінансування,типиполітикиуправляння.Всучаснихкризовихумовахдлякожногопідприємствастаєпріоритетним

оптимізація умов господарювання, одним з основних напрямів якої єбезпосередньо підвищення ефективності управління активами та пасивамипідприємства. Досягнення стратегічних цілей підприємства також значнозалежить від обгрунтованого вибору оптимального варіанту комплексноїполітикиуправлінняобортнимиактивамипідприємстватаджереламиїх.

Окремі аспекти управління поточними активами та джерелами їхфінансування в рамках короткострокової фінансової політики підприємстварозглянутівпрацяхІ.А.Бланка,І.Л.Биковнікова,В.В.Ковальова,В.Г.Когдатенко,М.В. Мельник, Е.С. Стоянової, І.Б. Ромашової, Е.Н.Шохіна та інших авторів, алеіснуютьдеякірозбіжності,суперечливізприводукритеріївоцінкиіознакрзних


142

моделей управління оборотними активами та джерелами їх фінансування, атакожфінансовихнаслідківїхзастосування[1].

Метоюданогодослідженняєрозробкарекомендаційзприводуоптимізаціївибору комплексної політики оперативного управління оборотними активамита джерелами їх фінансування, зокрема на підприємстві ПАТ «Київськиймотоциклетнийзавод».

Дослідження структури та складу активів та пасивів дозволяє датихарактеристикуосновнимгілкаммайновогокомплексупідприємстватаджерелїх формування, оцінити їх якісні та кількісні показники. Як відомо, активипідприємства поділяються на основні (важколіквідні): земля, будівлі, споруди,обладнання,нематеріальніактиви,іншіосновнізасобиівкладення)таоборотні.Усвоючергу,оборотніактивиділяться,залежновідздатностібільш-меншлегкоперетворюватися на гроші, на повільноліквідні (запаси готової продукції,сировини і матеріалів), швидколіквідні (дебіторська заборгованість, кошти урозрахунках) і високоліквідні (грошові кошти і короткострокові фінансовіінвестицї). Джерела формування оборотного капіталу також розглядаються врамках політики управління оборотним капіталом, оскільки компетентнийвибір відповідного джерела фінансування дозволить максимізувати ефектфінансового важеля при дотриманні необхідного рівня фінансової стійкості .Залежновідджерелформуванняоборотнікоштиподіляютьсяна3групи:

1)власні,тобтоотриманівідзасновниківвмоментутворенняпідприємстваабосформованізвласноївиручки;

2) позикові, тобто отримані на зворотній основі від банку або іншихпідприємствуформікомерційногокредиту (доцієїж групиналежатьвсівидипростроченоїкредиторськоїзаборгованостіпідприємства-позаробітнійплаті ,передбюджетом,позабюджетнимифондамитощо);

3) залучені (стійкі пасиви) - тимчасово вільні кошти іншогопризначення,використовувані для поповнення оборотного капіталу, наприклад,заборгованість бюджету і позабюджетним фондам по платежах, нарахуванняякихвідбуваєтьсязавчасно,заборгованістьзамовникамзаавансамитощо.

Комплексна політика управління включає в себе управління поточнимиактивами і поточними пасивами підприємства й зводиться до вирішеннянаступнихзавдань[2]:

- забезпеченнянаявностівласнихоборотнихкоштів;- прискоренняоборотностіоборотнихкоштівпідприємства;- вибір найбільш прийнятного для підприємства типу політики

комплексногооперативногоуправлінняпоточнимиактивамитапасивами.Отже, розглянемо методику визначення типів політики управління

поточнимиактивамита джерелами їхфінансуваннянаприкладі аналізурічноїзвітностіПАТ«Київськиймотоциклетнийзавод»(табл.1).

Дане підприємство всіляко стримує зростання поточних активів,намагаючисьмінімізуватиїх(питомавагапоточнихактивівузагальнійсумівсіхактивів низька, а період оборотності оборотних коштів короткий) - це ознакаконсервативноїполітикиуправлінняпоточнимиактивами.


143

Таблиця1Визначеннятипівполітикиуправлінняпоточнимиактивамитаджерелами

їхфінансуваннянаПАТ«Київськиймотоциклетнийзавод»[3]Найменуванняпоказника 01.01.2013 01.01.2014 Зміназарік

1.Виручкавідпродажу,тис.грн. 7767 4838 -2929

2.Чистийприбуток,тис.грн. 98 101 3

3.Поточніактиви,тис.грн. 9657 11612 1955

4.Основніактиви,тис.грн. 21588 26269 4681

5.Загальнасумаактивів,тис.грн. 31245 37943 6698

6.Власнийкапітал,тис.грн. 17693 22080 4387

7.Короткостроковийкредит,тис.грн. 4110 1874 -22368.Питомавагапоточнихактивіввзагальнійсумівсіхактивів,% 30,9 30,6 -0,3

9.Економічнарентабельністьактивів,%(2/5) 0,31 0,26 -0.0510.Періодоборотностіоборотнихкоштів,оборотів(1/5) 0,8 0.42 -0.12

11.Власніоборотнікошти,тис.грн. -3895 -4189 -29412.Питомавагакороткостроковихкредитіввзагальнійсумівсіхпасивів,% 13,15 4,5 -8,65

13.Типполітикиуправлінняпоточнимиактивами консервативнаконсервативна X

14.Типполітикиуправлінняпоточнимипасивами консервативнаконсервативна X

Такаполітикапідприємствасправедливазаумовисуворої економіїмайже

навсьому.Консервативнаполітикауправлінняпоточнимиактивамизабезпечуєвисоку економічнурентабельність активів, проте несе в собі надмірний ризиквиникнення технічної неплатоспроможності через найменшу заминку абопомилкув розрахунках,що призведедоресинхронізації термінів надходжень івиплатпідприємства.

Спостерігається низька питома вага короткострокового кредиту взагальнійсумівсіхпасивівпідприємства.Якстабільні, так інестабільніактивипри цьому фінансуються в основному за рахунок постійних пасивів (власнихкоштівтадовгостроковихкредитівтазапозичень).Цеєознакоюконсервативноїполітикиуправлінняпоточнимипасивами.Длявиборуоптимальногопоєднаннятипів політики управління активами та пасивами, необхідно скористатисяматрицею (табл. 2). Консервативній політиці управління поточними активамиможе відповідати консервативна та помірна політика управління поточнимипассивами.Внашомувипадку,спостерігаєтьсяконсервативнаПКУ.

Можна порекомендувати змінити політику управління поточнимипасивамизконсервативноїнапомірну,щодозволитьвикористовуватипомірнуполітику комплексного управління. Для цього варто знизити частку власнихкоштів тадовгостроковихзапозиченьв загальній суміфінансовихресурсів. Цязміна не призведе до значному зниження фінансової стійкості та


144

платоспроможності, проте буде досягнуто більш ефективне використаннявласногокапіталу(зарахунокзростанняефектуфінансовоговажеля).

Таблиця2Матрицявиборуполітикикомплексногоуправлінняпоточнимиактивами

тапасивами[4]Політикауправлінняпоточнимипасивами

ПолітикауправлінняпоточнимиактивамиКонсервативна Помірна Агресивна

1 2 3 4Агресивна непоєднується помірнаПКУ агресивнаПКУПомірна помірнаПКУ помірнаПКУ помірнаПКУКонсервативна консервативнаПКУ помірнаПКУ непоєднується

Отже, задля стабільного фінансового стану підприємства необхідносформовувати раціональну політику управління оборотними активами впоєднаннізуправліннямпоточнимипасивами.Аджевибірджерелфінансуванняоборотних активів визначає співвідношення між рівнем ефективностівикористання капіталу та рівнем ризику втрати фінансової стійкості таплатоспроможності підприємства. Тому оптимальний вибір комплексноїполітики управління активами та пасивами, а також знання можливихфінансовихнаслідків застосуванняполітикрізнихтипівдозволитькерівникампідприємствабільшобгрунтованоприйматиуправлінськірішення.


1. Вибір політики комплексного управління. . [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.fincareer.ru/financial/?Oborotnyi_kapital:Vybor_politiki_kompleksnogo_upravleniya.

2. Е.С.Стоянова. Комплексне управління поточними активами та пасивамипідприємства. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.klerk.ru/boss/articles/314705/

3.РічнафінансовазвітністьпідприємстваПАТ"Київськиймотоциклетнийзавод".-[Електронийресурс]-Режимдоступу:http://smida.gov.ua/

4. Горемикін Е.І. Складові системи управління оборотними активами[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.iupr.ru/domains_data/files/zurnal_osnovnoy_2_7_2013/goremykina%20E.k%20I.pdf


145

УДК35.072ДаценкоГанна

к.е.н,доцентСергійчукОльга

студентВінницькийторговельно-економічнийінститутКНТЕУ

м.Вінниця

ПРОБЛЕМИТАШЛЯХИВДОСКОНАЛЕННЯДЕРЖАВНОГОФІНАНСОВОГОКОНТРОЛЮЗАВИКОРИСТАННЯМНАРКОТИЧНИХЛІКАРСЬКИХЗАСОБІВ

ТАПСИХОТРОПНИХРЕЧОВИНВЗАКЛАДАХОХОРОНИЗДОРОВ’Я

АнотаціяУ статті розглянуто питання організації та удосконалення державного фінансового

контролюзавикористаннямнаркотичнихзасобів.психотропнихречовинтапрекурсорів.Ключові слова: державний фінансовий контроль, наркотичні лікарські засоби,

психотропніречовини,закладиохорониздоров’я.При здійсненні перевірок в закладах охорони здоров’я особливе місце

посідає державний фінансовий контроль за використанням наркотичнихзасобів, психотропних речовин та прекурсорів. Дане питання є важливим взв’язку із недосконалістю законодавства, необхідністю здійснення особливогооблікувищевказанихлікарськихзасобів,атакожзакупівлеюзакладамиохорониздоров’яданихпрепаратівзадержавнікошти.

Метою цієї статті є дослідження проблем, які можуть виникнути приздійснені контролю ведення закладами охорони здоров'я господарськоїдіяльності,пов’язаноїізобігомнаркотичнихзасобівтапсихотропнихречовин,атакожшляхиїхподолання.

Завданнями контролю та ревізії обігу в закладах охорони здоров’янаркотичнихзасобівтапсихотропнихречовинє:

- перевірка наявності у суб’єкта господарювання документів, якідозволяють здійснювати господарську діяльність, пов’язану із обігомнаркотичнихзасобівтапсихотропнихречовин;

- перевіркавідповідностікількостіфактичнонаявнихнаркотичнихзасобівтапсихотропнихречовинданимжурналівоблікутаіншихобліковихдокументів;

- перевірка правильності проведення та повноти, і відображення вбухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій щодо обігунаркотичнихзасобівтапсихотропнихречовин;

- вибірковаперевіркадостовірностівикористаннянаркотичнихзасобівтапсихотропнихречовиндляконкретниххворих.

При проведенні перевірки використання наркотичних засобів,психотропнихречовинтапрекурсоріввзакладахохорониздоров’ятасуб’єктахгосподарювання, перш за все, потрібно звернути увагу на виконання вимогтаких нормативно-правових документів, як Закон України “Про обіг в Українінаркотичнихзасобів,психотропнихречовин, їх аналогів іпрекурсорів”,наказівМіністерстваохорониздоров’яУкраїни“ПрозатвердженняПравилвиписування


146

рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичногопризначення”, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичногопризначеннязаптектаїхструктурнихпідрозділів[3].

Попри велику кількість законодавчих документів, які регулюють питанняобігунаркотичнихзасобівтапсихотропнихречовинумедичнихзакладах існуєпроблемаїхактуальності,оскількибагатознихбулиприйняті10–15роківтому.

Варто зазначити, що Міністерство охорони здоров’я України наказом від09.09.2014р. №635 затвердило Методичні рекомендації ведення облікулікарських засобів та медичних виробів у закладах охорони здоров’я, якізамінили нормативний акт, прийнятий ще за часів радянської влади. Данірекомендаціїзначнопокращилипроцесконтролюведенняоблікунаркотичнихзасобів на психотропних речовин, оскільки попередній документ, якийрегулював дане питання, був прийнятий у 1987 році і давно не відповідавсучасним вимогам до організації як бухгалтерського, так і предметно -кількісногооблікумедикаментів.

Ще однією проблемою, пов’язаною із законодавчим забезпеченням, євиключення у сфері здійснення контролю за діяльністю, пов’язаною з обігомнаркотичних засобів та психотропних речовин. Дане питання мало бутиврегульованеКабінетомМіністрівУкраїни,аледоцьогочасутакихпоправокнепідготовлено.

Митні органи України, посилаючись на невизначеність цього питання,затримують вантажі зі знеболювальними та серцево-судинними лікарськимизасобами, які містять незначну кількість наркотичних засобів і психотропнихречовин, вимагаючи надання сертифікатів, виданих Комітетом з контролю занаркотикамиМОЗУкраїни.

Це призводить як до погіршення забезпечення ліками, що містятьнаркотичнізасобитапсихотропніречовини,закладівохорониздоров’я,такідовипадківнезаконногоблокуванняімпортутаекспортулікарськихзасобів.

Як ми бачимо, на сьогоднішній день є гостра потреба вдосконаленнязаконодавствазданогопитання.

Системаконтролюзаобігомнаркотичнихзасобів,психотропнихречовинтапрекурсорів є досить складною, що, у деякій мірі, теж являється недоліком.Одним із проявів даної недосконалості є контроль знищення використанихампул з наркотичних речовин: відповідно до закону, порожні ампули маютьздаватись матеріально відповідальній особі, і бути знищені у присутностівідповіднопризначеноїкомісії.

Надмірна система контролю за використаними ампулами призводить доускладнення їх списання, оскільки при пошкодженні пустої ампули (що єпоширеним, при відсутності належного державного забезпечення їхтранспортування) має збиратися комісія, за рішенням якої ампула списуєтьсяактом. На нашу думку, враховуючи детальний облік призначення тавикористаннянаркотичних препаратів, данийконтроль є зайвим.Також вартозазначити, що дана практика не відповідає жодній європейській, у якійвідповідальність за видані наркотичні препарати несе безпосередньо хворий,абойогородичі[1].

Загалом,взакладахохорониздоров’ядонайбільштиповихпорушеньщодо


147

обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів можнавіднести:

- діяльність, пов’язана з обігом наркотичних засобів, психотропнихречовиніпрекурсорівпроводитьсябезвідповідноїліцензії;

- приміщення для зберігання наркотичних засобів не відповідаютьвимогамтиповихумовзтехнікиоснащеннятаукріпленняприміщень;

- неправильно оформлюються документи на призначення наркотичнихзасобівтапсихотропнихречовинтавиконанняцихпризначень;

- порушуються правила обліку наркотичних засобів та психотропнихречовин;

- не проводяться щоквартальні інвентаризації та не складається баланстоварно-матеріальнихцінностей;

- перевищуються нормативи зберігання наркотичних та психотропнихлікарськихзасобів.

Одним із шляхів покращення ситуації щодо обігу наркотичних засобів,психотропнихречовин тапрекурсорів та зменшення порушень у даній сфері євведенняліцензуванняданоїдіяльності.

Згідно іззаконодавством,МОЗзабезпечуєконтроль заобігомтабезпекоюлікарських засобів, а також ліцензування господарської діяльності звиробництва наркотичних засобів та психотропних речовин, оптової тароздрібноїторгівліпрепаратами.

В Україні існує 3-рівнева система контролю за якістю та збереженнямнаркотичних засобів та психотропних речовин для закладів охорони здоров’я:державний контроль при їх ввезенні на територію України; контрольуповноваженими особами суб’єктів господарювання; контроль інспекторамитериторіальних органів МОЗ під час здійснення планових та позаплановихперевіроксуб’єктівгосподарювання.

Отже, контрольза використанням наркотичних лікарських засобів тапсихотропних речовин в закладах охорони здоров'яє важливою сфероюдержавного регулювання і потребує відповідного організаційного тазаконодавчоговдосконалення.


1. Демченко, Т. А. Факторний аналіз ефективного формування івикористання оборотних активів фармацевтичних промислових підприємств[Текст]/Т.А.Демченко//Актуальніпроблемиекономіки.–2009.–№5.–C.105–112.

2. Шевчук, О.М. Види державного контролю у сфері обігу наркотичнихзасобівтапсихотропнихречовин іпрекурсорів[Текст]/О.М.Шевчук//Теорія іпрактикаправознавства.–2014.–№1(5).

3.Державнийкомітет України з питань контролюза наркотиками : сайт :укр.версія.—Режимдоступу:ukrex.com.ua.


148

УДК519.8:330.2ДовганьЮрій

асистентВінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет

м.Вінниця

ЕКСПЕРТНО-МОДЕЛЮЮЧАСИСТЕМАОЦІНКИІНВЕСТИЦІЙНОЇПРИВАБЛИВОСТІПІДПРИЄМСТВОЛІЙНО-ЖИРОВОГОПІДКОМПЛЕКСУАПК

Анотація

У статті розглянуті питання формування експертно-моделюючої системи оцінки тапрогнозуванняінвестиційноїпривабливостіпідприємстваграрно-промисловогокомплексу.

Ключові слова: експертно-моделююча система, інвестиційна привабливість, нечіткалогіка,нейро-нечіткімережі.

Одним із ключових факторів, що суттєво впливає на розвиток

підприємства, є його інвестиційна привабливість, оскільки це важливапередумова формування сприятливих умов як для залучення необхіднихінвестиційних ресурсів, так і подальшого їх ефективного використання.Підвищення інвестиційної привабливості підприємств аграрно-промисловогокомплексу України є важливим для збільшення обсягів залучення до нихвнутрішніхтазовнішніхінвестицій,щовкрайактуальноусучаснихекономічнихреаліях. Пошук шляхів такого підвищення передбачає проведення оцінкиіснуючої інвестиційної привабливості галузей і підприємств та вивченняфакторів,щонанеївпливають.

Власники і розпорядники інвестиційних ресурсів (потенційні інвестори)приймають рішення щодо можливості інвестування, ґрунтуючись нарезультатаханалізуфактичногостанутапрогнозуванняінвестиційногокліматудержави, інвестиційної привабливості певної галузі, регіону чи конкретногопідприємства. В умовах високої невизначеності використання традиційнихметодів аналізу даних ускладнене, що вимагає розробки нових підходів тамеханізмівїхпрактичногозастосування.

Для оцінки інвестиційної привабливості країн, галузей та окремихпідприємств застосовуються різноманітні підходи та методики. Дослідженнюпитаньоцінки інвестиційноїпривабливостіпідприємствприсвятилисвоїпрацівітчизнянітазарубіжнівчені,зокремаЗ.Боді,С.Брю,А.Гойко,А.Кейн,М.Кисіль,М. Коденська, К. Макконелл, А. Маркус, А. Пересада, В. Федоренко та багатоінших.Вченимизапропонованірізніпідходиірозробленірізноманітніметодикианалізу показників фінансово-господарської діяльності потенційних об’єктівінвестуваннядлявизначенняїхінвестиційноїпривабливості.

Залишається актуальною, на наш погляд, проблема формуванняінформаційних аналітичних систем, які дозволяли б аналізувати набірпоказників фінансово-господарської діяльності певного підприємства у певнійгалузінаціональногогосподарстватаоцінюватийогозточкизоруінвестиційноїпривабливостіпідприємстваякпотенційногооб’єктуінвестування.

Метою даного дослідження є аналіз основних принципів та підходів до


149

формування інформаційних систем збирання, обробки та аналізу даних дляоцінкиіпрогнозуванняінвестиційноїпривабливостіпідприємствАПК.

Побудова інформаційно-аналітичних систем базується на формуваннінауково-обґрунтованої математичної моделі, що в умовах невизначеності таскладностіотриманняадекватнихекспериментальнихданихєдоситьскладною.Кількість факторів, які впливають на інвестиційну привабливість, досягаєкількохдесятків,воничастовпливаютьодиннаодного,їхважкоточнооцінити,що ускладнює використання традиційних економіко-математичних методіввирішенняданогозавдання[1].

Важливим завданням аналізу інвестиційної привабливості територій єадекватний вибір оціночних параметрів, на основі яких буде проводитисядослідження.Беручидоувагинормативнідокументи,дослідженнявітчизнянихта зарубіжних науковців і практиків у цій сфері, досвід експертів, а такожпроведену систематизацію комплексу показників інвестиційної привабливостітериторій, слід виділити найбільш суттєві: наявність дешевих факторіввиробництва, якість та вартість робочої сили, ринок збуту, транспортнікомунікаціїтазасобизв’язку[2].

Крім зазначених, при оцінці інвестиційної привабливості конкретногопідприємства розглядаються показники, які характеризують йогорентабельність та надійність, показники стануматеріальних і нематеріальнихактивів, їхринковавартість,доляпідприємстванаринку,комплекспоказників,якіхарактеризуютьвнутрішнєтазовнішнєсередовищепідприємстватощо.

В результаті аналізу визначеного набору показників отримується індексабоінтегральнийпоказникінвестиційноїпривабливостіпідприємства.

Виходячи із результатів проведених нами досліджень, пропонуємозастосуватисучасніінформаційнітехнологіїзбирання,обробкитааналізуданихта побудувати експертно-моделюючу систему оцінки і прогнозуванняінвестиційноїпривабливостіпідприємствАПК.

Під терміном «експертно-моделююча система» розуміємо комплексаналітичних засобів, що умовно поділяються на дві взаємозалежні складові:експертнуімоделюючу[3].

Дляпобудовиекспертно-моделюючоїсистемипрогнозуванняінвестиційноїпривабливостіпідприємствАПКвикористовуємозасобитеоріїнечіткихмножині лінгвістичних змінних [4]. При цьому експертна складова базується намеханізмі нечіткого логічного висновку і бази знань, побудованої звикористанням експертно-лінгвістичних правил «ЯКЩО–ТО» [5]. Моделюючаскладова, в свою чергу, передбачає можливість проведення комп'ютерногомоделювання з метою спостереження за зміною показника інвестиційноїпривабливостіприваріюванніфакторіввпливу.

Практичне розв’язання задачі оцінки та прогнозування інвестиційноїпривабливості підприємства АПК з використанням теорії нечітких множин інечіткої логіки передбачає дотримання трьох основних науково-методичнихпринципів:

1. Принцип лінгвістичності прогнозу (інвестиційна привабливість) іфакторів, що впливають на його значення. Згідно з цим принципом,інвестиційну привабливість (вихідна змінна) і фактори впливу (вхідні змінні)


150

розглядаємояклінгвістичнізміннізякіснимитермами(терм–відангл.term–називати).

2. Принцип лінгвістичності знань. Згідно з цим принципом, причинно-наслідкові зв'язки між факторами впливу (причинами) і показникомінвестиційної привабливості (наслідком) описуємо природною мовою, а потімформалізуємо у вигляді сукупності нечітких логічних висловлювань типу«ЯКЩО–ТО,ІНАКШЕ».

3. Принцип ієрархічності бази знань. Використання цього принципудозволяє подолати труднощі, пов'язані з розмірністю. При великій кількостіфакторів впливу побудова системи висловлювань про причинно-наслідковізв'язки«факторивпливу–інвестиційнапривабливість»утруднюється.

Сформованабазазнань(набірпоказниківдляаналізу)булапроаналізованазвикористаннямзгаданихвищепринципів,щодозволилонамстворитиреальнодіючу експертно-моделюючу систему оцінки інвестиційної привабливостіпідприємств олійно-жирового підкомплексу АПК України та здійснити їїоптимізаціюзадопомогоюнейро-нечіткихмереж.

Підвищення інвестиційної привабливості підприємств аграрно-промислового комплексу України є невід’ємною передумовою збільшенняобсягів залучення до них внутрішніх та зовнішніх інвестицій, що вкрайактуально у сучасних економічних реаліях. Пошук шляхів такого підвищенняпередбачає проведення оцінки існуючої інвестиційної привабливості галузей іпідприємствтавивченняфакторів,щонанеївпливають.Підходитапринципитеорії нечітких множин та нечіткої логіки дозволи нам сформувати реальнодіючу експертно-моделюючу систему оцінки інвестиційної привабливостіпідприємстволійно-жировогопідкомплексуАПКУкраїни.

Подальші розробки тематики формування інформаційно-аналітичнихсистем оцінки і прогнозування інвестиційної привабливості можуть бутизасновані на статистичному дослідженні результатів фінансово-господарськоїдіяльностіпідприємств і тенденційрозвиткуаграрно-промисловогокомплексуУкраїни.


1.СостояниеиперспективынейросетевогомоделированияСППРвсложныхсоциотехнических системах [Текст] / А.А. Морозов, В.П. Клименко, А.Л. Ляхов,С.П.Алёшин//Математичнімашиниісистеми.–2010.–№1.–С.127-149.

2. Альошин, С.П.Нейромережевамодельфакторного аналізу інвестиційноїпривабливостітериторійУкраїни[Текст]/С.П.Альошин,О.А.Оніщенко.УченыезапискиТаврическогонациональногоуниверситетаим.В.И.Вернадского.Серия«Экономикаиуправление».–2010.–Т.23(62).–№3.–С.3-11.

3. Ротштейн, О.П. Soft Computing в моделюванні біотехнологій:багатофакторнийаналізідіагностика[Текст]:Монографія/О.П.Ротштейн,Є.П.Ларюшкін,Ю.І.Мітюшкін.–Вінниця:УНІВЕРСУМ-Вінниця,2008.–142с.

4. Заде, Л.А. Понятие лингвистической переменной и ее применение кпринятиюприближенныхрешений[Текст]/Л.А.Заде.–М.:Мир,1976.–167с.

5.Ротштейн,А.П.Интеллектуальныетехнологииидентификации:нечеткиемножества,нейронныесети,генетическиеалгоритмы[Текст]/А.П.Ротштейн.–


151

Винница:УНІВЕРСУМ-Вінниця,1999.–320с.

УДК338.43:338.242

ЄрмаковаАнтонінааспірант

Луганськийнаціональнийаграрнийуніверситетм.Луганськ

ЗАСТОСУВАННЯДІАГРАМИІСІКАВИДЛЯАНАЛІЗУЕКОНОМІЧНОЇСТІЙКОСТІ

ПІДПРИЄМСТВБОРОШНОМЕЛЬНОЇПРОМИСЛОВОСТІ

АнотаціяВ статті досліджено та проаналізовано основні симптоми та причини втрат

економічної стійкості підприємств борошномельної промисловості. Визначені «вузькі місця»функціональних зон економічної стійкості. Побудовано блок-схему причин і результатів«вузькихмісць»економічноїстійкостіпідприємствзадопомогоюдіаграмиІсікави.

Ключові слова: економічна стійкість, причини та симптоми втрат економічноїстійкості,вузькемісце,картавтрат.

Динамічний розвиток ринкової економіки та підвищення рівня

конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників обумовлюєпостійнийпошук шляхів стабілізації економічної стійкості підприємства та розробкукомплексузаходівщодоефективногоуправліннябізнес-процесами.

Економічна стійкість борошномельних підприємств є комплексним,інтегрованим поняттям, яке охоплює цілу низку господарських, виробничо-технологічних,фінансовихтатехніко-економічнихаспектівйогодіяльності.Длятого, щоб оцінити ситуацію яка склалась на даний час, і побачити недолікиіснуючої стратегії та розробити план постановки стратегічного менеджментунеобхідно виявити проблемні зони або «вузькі місця» функціональних зонгосподарювання, а також причини і симптоми, які призвели до цього іперешкоджаютьподальшомузабезпеченнюекономічногозростання.

Під «вузькиммісцем» (з англ. -bottleneck) економічної стійкості доцільнорозуміти одну або декілька функціональних зон, які характеризуютьсянайменшим рівнем стійкості, або обмежені відповідними компонентами аборесурсами. Головним завданням концепції «вузьких місць» є їх ліквідація абонедопущення, тобто прагнення до виявлення та мінімізації чинників, щоспонукають їх появі [1]. Проведення дослідження «вузьких місць» економічноїстійкості борошномельнихпідприємств зумовлюєаналіз її основних елементівабофункціональнихзонзадопомогоюметодакартивтрат«Мішкольц»[2].

Карта втрат «Мішкольц» направлена на виявлення і аналіз помилок, тамістить перелік причин певних проблем, які, в свою чергу, змушуютькерівництво підприємства здійснювати пошук ще кращих і більш ефективнихрішень.Дляпобудовикартивтратвсядіяльністьпідприємстварозподіляється


152

на функціональні зони (види стійкості), при цьому у кожній з цих зонвизначається рівна кількість симптомів і причин втрат – «вузьких місць»економічної стійкості підприємства. Для оцінювання карти втрат залучаються15експертів(представникивищогорівняуправлінняпідприємством),якіпо10-тибальнійшкалівизначаютьрівеньпроблеми.Прицьому0балів–свідчитьпровідсутністьпроблеми, а у10 балів оцінюєтьсянайбільш важливий симптомтапричинавтрат.

За результатами побудови карти втрат «Мішкольц» формуєтьсяузагальненаоцінкаокремихзонфункціонуванняборошномельнихпідприємств(табл.1).

Таблиця1ЗведенаоцінкасимптомівтавтратекономічноїстійкостіокремихзонгосподарюванняборошномельнихпідприємствЛуганськоїобласті

Функціональназона

ПАТ«Луганськ-млин»

ПАТ«Луганськ-Нива»

ТОВКХП«Айдар-борошно»

ТОВ«Укр-Вереск»

∑балів місто ∑

балів місто ∑балів місто ∑

балів місто

1.Виробничастійкість 947 ІІІ 1174 ІІ 587 ІV 1234 І1.1.Технічнеоснащенняпроцесувиробництва 647 701 257 619

1.2.Організаційнапідготовкавиробничогопроцесу 300 473 330 615

2.Фінансовастійкість 755 ІV 1116 І 1068 ІІ 832 ІІІ2.1.Фінансовезабезпеченнягосподарськоїдіяльності 376 572 583 408

2.2.Фінансовеположенняпідприємства 379 544 485 424

3.Соціально-трудовастійкість 921 ІV 1237 І 1205 ІІ 1071 ІІІ3.1.Організаціяпраціівикористанняробочогочасу 435 697 617 571

3.2.Розвитоккадровогопотенціалу,навчанняітворчаактивністьпрацівників

486 540 588 500

4.Постачальницько-збутовастійкість 337 ІV 447 ІІІ 576 І 540 ІІ

5.Інноваційнастійкість 299 ІV 524 ІІІ 653 ІІ 778 І6.Інформаційнастійкість 400 ІV 484 ІІІ 649 І 608 ІІ7.Екологічнастійкість 137 ІІІ 85 ІV 296 І 265 ІІ8.Управлінськастійкість 960 ІV 1146 ІІІ 1235 ІІ 1472 І8.1.Функціонуваннясистемименеджментуорганізації 515 618 418 528

8.2.Оцінюванняефективностіуправліннядіяльністюпідприємства

445 528 817 944

Всього 4756 ІV 6213 ІІІ 6269 ІІ 6800 І


153

Рис.1.Блок-схемапричинірезультатів«вузькихмісць»економічноїстійкості

підприємствборошномельноїпромисловостіЛуганськоїобласті


154

Наявність конкретних "вузьких місць" економічної стійкостіборошномельних підприємств змушує спрямувати зусилля керівництва, напокращення справ у певній функціональній зоні. На підставі отриманихрезультатів можна визначити причини появ «вузьких місць» економічноїстійкості борошномельних підприємств Луганської області. Графічно виявленіпричини і результати «вузьких місць» економічної стійкості борошномельнихпідприємств доцільно зобразити за допомогою діаграми К.Ісікави (діаграма«аналізу кореневих причин»), яка є інструментом вимірювання, оцінювання,контролютапокращенняякостівиробничихпроцесів.

АлгоритмпобудовидіаграмиК.Ісікави:1. Визначення, за допомогою карти втрат «Мішкольц», проблемної зони

функціонування,або«вузькогомісця»економічноїстійкостіпідприємства.2.Проблемна зона, або «вузьке місце» економічної стійкості підприємства

відмічається всередині правого краю чистого листа і оформлюється упрямокутник.Зліванаправокданійпроблемнійзоніпроводитьсялінія«хребет».

3.Визначаютьсяосновнікатегоріїпричин,якіпризвелидопояви«вузькогомісця»економічної стійкості борошномельного підприємства, їх такожоформлюють у прямокутник і поєднують з «хребтом» стрілками у вигляді«великихкостейхребта».

Даний підхід до визначення причин появи «вузьких місць» дозволяєздійснювати пошук найбільш можливого числа причин, а також їхсистематизація.Утомувипадку,якщоповиявленійпричинінеможливовжитибудь-яких заходів, то слід вважати, що проблема не розв’язна. Узагальненадіаграма К.Ісікави причин появи «вузьких місць» економічної стійкостіборошномельнихпідприємствЛуганськоїобластінаведенанарис.1.

Таким чином, узагальнююча діаграма аналізу кореневих причин втратстійкостіК.Ісікавидозволяєзробитивисновки,щоборошномельніпідприємстваЛуганськоїобластімаютьзастарілувиробничусистему,їїчастковамодернізаціяневирішуєосновнихпроблемексплуатації,внаслідокчогопідприємстванедоотримують значну частку прибутку, який є життєве важливим в умовахжорсткого державного регулювання. Нераціональний підхід до формуваннякадрового складу, відсутність матеріального та морального стимулюваннясприяють не ефективному використанню наявних резервів на підприємстві.Сформованауправлінськакомандапідприємствневикористовуєсучасніпідходидоуправлінняіз-завідсутностідостатньогорівняпрофесіоналізму.

Списоквикористанихджерел1. Долятовский, В.А. Исследование систем управления [Текст] : учебно-

практическое пособие / В.А.Долятовский, В.Н. Долятовская. – Москва : ИКЦ«МарТ»,Ростовн/Д:Издательскийцентр«МарТ»,2003.–256с.

2.Шушански,Я.Методологиярационализации : Сокр.пер. с венг. [Текст] /Авт.предисл.инауч.ред.М.А.Ревазов;Рец.ипер.Э.Э.Батизи.–М.:Экономика,1987.–248с.


155

UDC657KavaldzhievaKalina

DoctorUniversityofnationalandworldeconomy

Sofia,Bulgaria

ANALYSISOFEFFECTIVEMANAGEMENTSOLUTIONSTHROUGHSOCIAL-ECONOMICANALYSISANDTHEIRINFLUENCEONTHECOSTOFHEALTHSERVICES

Abstract

Thesocial-economicanalysishasresultedindetailedfinancialprojections(operatingincomeandexpensesapplicabletariffsforwaterservices)andtheconclusionsrelatedtothe implementationofthefollowingindicators:1)performanceoffinancialprofitabilityoftheproject-financialnetpresentvalueofcapital (FNPV/C), the financial internal rate of return (FRR/C), financial net present value of theinvestment(FNPV/K),financial internalrateofreturnon investment(FRR/K);2)Affordabilityoftariffsfor water and sewerage services;3) Indicators of financial sustainability of the project (analysis ofcumulativecashflow);4)Identificationofthesourcesoffunding(grants,municipalbudget,loanorothercreditinstitution).

Keywords:capital,investment,Internalrateofreturn;Netpresentvalue;аffordability,sustainable,profitability,performance,socialefficiency,terminalvalue,risk.

In an analysisof public goodsassociated withdecisionsnotonlyforcurrent

financing, but also fortheir more effectiveand qualityimplementationinsubsequentyears.Strongestpriorityfinancingofinvestmentprojectswhichcontributetothegrowthofpublicwelfareovertime.Itisnecessarytoconsideralternativestothecostsandbenefitstochoosewhichisthebestoption.Analysis"cost -benefit" isdefinedas apracticalmethodforassessingtheresultsofaprojectinthelongterm.Inanarrowbasis,thedirectbenefits and costs ofthe project, anda wide- its impact onlarge groups ofpeople. Izmervaneyataefficiencywill be achievedby displaying theeconomic rateofreturnandnetpresenteconomicvalue.

Socialaffordabilityandsustainabilityissues.Implementation of the projectis an investmentmadefor the purposes

ofhospital.The investmentconsistsofthepurchaseofequipmenton the territoryof thehospitalinaccordancewith European standardsforhospitals.The aim isto obtain highqualitymedicalservicesfordiagnosisand treatmentwill be usedmoderntechnologiesandtheirtreatmentwillberefurbished,modernrooms.Targetgroupsoftheprojectare:the growing number ofcancer patients, and the region we serve; Allpatientsin the countrywhocan not getmodernradiotherapyof residence; sicksociallydisadvantaged;patientsmiddleage.

Stakeholdersinthisproject: Municipality of Plovdiv -directbeneficiaries oftheseandthisProgramforKomplexOncologycenterLtd.

FinancialSustainability.On the basis of analysis - Financial and economic demonstrate financial

sustainability,whichmeansthatthereisnorisktotheprojectisoutofmoney;timingofreceiptsandpayments isessential fortheproject.Financial -economicanalysis intheinvestmentisobservedresistance,sincethecumulativeeffectofthenetcashflowispositiveforeachoftheyearsofoperation.


156

Table1

INDICATORS 1year 2year 3year 4year 5andyear

Totalincomes 21,762,000.00 22,414,860.00 23,087,305.80 23,779,924.97 24,493,322.72

Netincomesfromservices 29,000.00 29,870.00 30,766.10 31,689.08 32,639.76

IncomesRegionalhealthkasa(РЗОК) 4,592,000.00 4,729,760.00 4,871,652.80 5,017,802.38 5,168,336.46

Netincomesfromothersalles 341,000.00 351,230.00 361,766.90 372,619.91 383,798.50Governmentincomes 6,700,000.00 6,901,000.00 7,108,030.00 7,321,270.90 7,540,909.03Otherincomes 9,957,000.00 10,255,710.00 10,563,381.30 10,880,282.74 11,206,691.22Financeincomes 143,000.00 147,290.00 151,708.70 156,259.96 160,947.76

Benefittotal 2,729,240.53 2,811,117.75 2,895,451.28

Lesshospitalstaymoredaysintheworkplacepatients 1,011,016.53 1,041,347.03 1,072,587.44

SavedIntelligenctreatmentabroad 1,360,000.00 1,400,800.00 1,442,824.00

Futuresavingsfromcancer(diagnosedearlyiizlekuvani) 295,800.00 304,674.00 313,814.22

Increasinglifeexpectancyandreducingdeaths 62,424.00 64,296.72 66,225.62

Costtotal -21,750,000.00 -22,402,500.00 -23,074,575.00 -23,766,812.25 -24,479,816.62

Costofmaterials -15,416,000.00 -15,878,480.00 -16,354,834.40 -16,845,479.43 -17,350,843.81

Hiredservices -1,320,000.00 -1,359,600.00 -1,400,388.00 -1,442,399.64 -1,485,671.63

Costsforrepair -440,000.00 -453,200.00 -466,796.00 -480,799.88 -495,223.88

Wagesandsalaries -3,691,000.00 -3,801,730.00 -3,915,781.90 -4,033,255.36 -4,154,253.02

Socialsecuritycosts -640,000.00 -659,200.00 -678,976.00 -699,345.28 -720,325.64

otherexpenses -214,000.00 -220,420.00 -227,032.60 -233,843.58 -240,858.89

financialexpenses -29,000.00 -29,870.00 -30,766.10 -31,689.08 -32,639.76

Netcashflow(revenues-costs) 12,000.00 12,360.00 12,730.80 13,112.72 13,506.11Netcashflow(benefits+Income)-(cost) 12,000.00 12,360.00 2,741,971.33 2,824,230.47 2,908,957.39

Incomes-Costs 12,000.00 12,360.00 12,730.80 13,112.72 13,506.11cumulative 12,000.00 24,360.00 37,090.80 50,203.52 63,709.63

The longtermeffectsoftheresultswillbesupportedbystrictadherencetothe

medicalstandardandEuropeanstandardsintheimplementationofplannedactivities.Theprojectistomeettheneedsofaccesstoqualityhealthcare,properdiagnosisandadequate treatment to over 25,000 patients a year with a prevalence of healthFacilities prevention, diagnosis and treatment of cancer. Providing comfortablehospital environment andmodernmedical equipmentwill increase the quality andcapacityofhealthservicestopatientsCOCEOOD-Plovdiv,incl..DisadvantagedRoma-around15-17%ofthepopulationofthearea;peoplewithdisabilitiesandtheelderly.

Aftercompletingtheproject,mainlythefinancingofthehospitalwillbeprovidedbytargetedsubsidiesfromthestatebudget,contractsformedicalassistance,revenuesfromNHIFnumberofpatientsservedandnumberofclinicaltrails.Withtheenvisaged


157

CPP,introductionofnewmedicalequipmentwillcreateconditionsforprovidinghighqualitymedicalservicesandassistance to a largernumberofpatientsand includingpatientswith disabilities and provision of health services for new hospital clinicaltrails. The result will be increased revenue of the hospital, which will ensure itsfinancialsustainabilityandcompetitiveness.Theexperiencegainedbytheteamofthehospital regarding the implementation of projects and themanagement of financeswill contribute to institutional sustainability of the results.The lasting effect of theresults will be backed by strict adherence to the medical standard and Europeanstandardsintheimplementationofthemeasuresenvisaged.

Aftercompletingtheproject,mainlythefinancingofhospitalswillbeprovidedbythe contract toprovidemedical advice, receipts from theNationalHealth InsuranceFundforthenumberofpatientsandnumberofclinicaltrailsandstatesubsidies.Theresultsof theprojectwillremainmunicipalpropertyas theprojectactivitieswillbecarriedoutinahospital-municipalproperty;

Aftercompletionoftheproject,thesustainabilityoftheresultswillbesetbythewarranty terms, recorded incontracts for implementationunder theLawonSpatialPlanning (not less than 5 years). Within the warranty periods, all identifieddeficiencies in the construction and repair activities and supplied equipment anddeviceswillberemovedattheexpenseofthecontractor.MaintenanceafterexpiryoftheguaranteewillbechargedtotheOncocenterLTD.

Directbenefitsoftheproject.Developedbyanalyzingthedirectbenefitsoftheprojectare:Improvementand

modernizationof technical and architectural conditionof thebuildings; Serviceof agreater number of patients completed; Reducing hospital stays; Diagnostics,treatment, handling and procedures in accordance with the "Standards for GoodClinical Practice"; Increasing economic efficiency through savings of heating andelectricity, reducing the need for medication to treat; Increasing comfort andsatisfactionofpatientsandstaff.

IndirectbenefitsoftheprojectIndirectbenefitsoftheprojecttoimprovethequalityofmedicalcareinthefield

of medicine in Bulgaria; Improving the image of the hospital; Reduce the time ofabsencefromwork;Increasethedemandforservices.

Economiceffectsoftheproject.Theeffectoftheprojectcanbeconsideredas:1. Health -Performingsurgicaldiagnosis,treatment,treatmentsandprocedures

in accordance with the "Standards for good clinical practice in the treatment ofsurgicaldiseases".

2. Organizing - implementingthegoalsandobjectivessetout intheProgrammeforStrategicDevelopmentofCOC-Plovdiv,improvemicroclimateforworkersandtherequirementsofsupervisoryauthorities.

3. Social-benefittosociety,whichconsistsinimprovingthehealthofthenation,oneoftheprioritiesofthenationalhealthpolicy.

4. Political-achievingtheobjectivesoftheNationalHealthStrategy.Savingsinhealthcosts.Followingtheprovisionofgoodmaterialandtechnicalbasewillimprovemedical

services and will increase precision in diagnosis of patients. This will lead to a


158

reductionofmorbidity,reducethestayofpatientsinhospitalsandwillextendthelifeof the people. According to the National Statistical Institute in 2013 about 8% ofhouseholdspendingonhealthcare.

Economiesofhospitalizationexpenses.Theimplementationofprojectsinhealthcarewillbeimplementedandeconomy

ofhospitalization expenses. It is calculatedbasedon the average lengthof stayof aperson in a hospital due to gastrointestinal disease and the average of his dailyupkeep.

Summarizedthebenefitsofrealizationoftheinvestmentprojectare:Table2

BenefitsoftheprojectLesshospitalstaymoredaysintheworkplacepatients 1011016.53 BGN/year

Savingsfromtreatmentabroad 1360000.00 BGN/year

Futuresavingsfromcancer(diagnosedearlyandcured) 295800.00 BGN/yearIncreasinglifeexpectancyandreducingdeaths 62424.00 BGN/year

Taking into account the socio-economic benefits of the project is achieved

increasing thecriteria forevaluationof theproject. Inconclusion, theanalysisof thecalculated economic indicators leads to the conclusion that the project meets thecriteriaforapplicabilityofEUfunding:

· Economicnetpresentvalueispositivandare24681000BGN.;· Theeconomicreturnsof theproject is20.94%andshowsacceptance for the

projectfinancedbytheEU.Socialtolerance(affordability).The analysis based on multiple criteria simultaneously consider a number of

goalsandobjectivesinrelationtotheassessedintervention.Itfacilitatesexaminationintheevaluationofinvestmentgoalssetbypoliticians,iftheyinsomecasescouldnotbe included in the financial and economic analysis, for example. social justice(affordability).

Justiceprojectisparticularlyimportantobjective.Followingtheimplementationof the project besides the above - mentioned in the reportwill have benefits andaffordability, which is calculated and analyzed on the basis of household income;Consumptionandaffordability.

From theanalysis shows that theproject is socially tolerableduring thewholeperiod.

Table3 1year 2year 3year 4year 5year

number of patients 20,508.00 20,508.00 25,000.00 25,340.00 25,680.00

Average income of all patients 155,532,672.00 160,198,652.16 195,288,000.00 197,943,916.80 200,599,833.60

Costs for treatment of patients 21,762,000.00 22,414,860.00 23,087,305.80 23,779,924.97 24,493,322.72

Relative percentage of affordability for treatment

13.99% 13.99% 11.82% 12.01% 12.21%

Conclusion.Practicaluseof financial-economicanalysisleadstotheconclusion

thattheplannedcapitalexpendituresandsupportedbynationalandEuropeanfunds


159

Oncology Center - purchase ofmedical equipment and prilezhashata infrastructurewilloperateinafiscallysustainablemanner,ienetcashflowforeachyearofserviceispositive.Theanalysisprovedthatthepricing,whichdoesnotincludedepreciationofthe investment,which is obtained as a result of the approved grant, the project isfinanciallysustainableandsociallytolerable.Socialtoleranceisessentialforsocietyasawholeandthedevelopmentoftheindustry.

References1.Stoyanov.St."Sharecapital"-habilitatedwork2.Epstein,Bandothers.IAS/IFRSfrom2004to2005.Commentsandapplications,

R&BConsult,C,2006.3.http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=DD:14:02:32006R108

3:BG:PDF-CouncilRegulation(EO)№1083/2006of11July2006layingdowngeneralprovisionsontheEuropeanregionalDevelopmentFund,EuropeanSocialFundandtheCohesion Fund, repealing Regulation № 1260/1999; European Commission,DirectorateGeneral"RegionalDevelopment"2008-Guidetocost-benefitanalysisofinvestment projects. Structural Funds, Cohesion Fund and the Pre-AccessionInstrument.

УДК685.15

КачанАнастасіястудент

МиколаївськийнаціональнийуніверситетіменіВ.О.Сухомлинського

м.МиколаївШЛЯХИУДОСКОНАЛЕННЯСТРУКТУРИКАПІТАЛУТАМАЙНА

МИКОЛАЇВСЬКОЇОБЛСПОЖИВСПІЛКИ

АнотаціяДіяльність підприємства в умовах ринкової економіки безпосередньо залежить від

фінансовогокапіталутайогоструктури.Досягненнястратегічнихцілейпідприємстватакожзначнозалежитьвідефективностіуправліннякапіталомпідприємстватайогоструктурою,тобто визначення загальної потреби в них, формування оптимальної структури, умов їхзалучення.

Ключові слова. Ефект фінансового левериджу, коефіцієнт співвідношення оборотнихактивівдонеоборотнихактивів,рентабельністьвласногокапіталу,рентабельністьсукупногокапіталу,шаховийбаланс.

Діяльність підприємства в умовах ринкової економіки будь-якої форми

власності, організаційно-правового статусу і галузевої спрямованості а такожструктури майна підприємства. Досягнення стратегічних цілей підприємстватакожзначнозалежитьвідефективностіуправліннякапіталомпідприємствата


160

його структурою, тобто визначення загальної потреби в них, формуванняоптимальноїструктурияккапіталутакімайна.

Проблемиуправліннякапіталомпідприємстватайогоструктуроюшироковисвітлюється провідними вченими-економістами: І.О.Бланком,В.В.Ковальовим,Є.С.Стояновою,Т.В.Тепловоютаін.

Метоютемиєрозробкашляхівудосконаленняструктурикапіталутамайнатовариства на Миколаївській облспоживспілці, на основі аналізу структуримайнатаджерелйогоутворення,виявленнязалежностіміжструктуроюмайнатоваристваірентабельністюкапіталу.

За допомогою шахового балансу відображається оцінка джерелфінансування майна. Його вперше було розроблено видатними аналітикамиКміцкевичО.Р.таФальковичЛ.О.Припроведеннірозрахунківвикористовуєтьсярізницевийбаланс,віннеєстатистичнимінаводитьпоказникивдинаміці[1].

У ході дослідження було виявлено,щонеоборотні кошти спілки повністюфінансуються за рахунок власного капіталу. Збільшення фінансування запасівспостерігається за рахунок отримання довгострокових та короткостроковихкредитівбанку.Повільнепогашеннядебіторськоїзаборгованостіпризводитьдозбільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги тапоточнихзобов’язаньзарозрахунками.Успілцітакожбуловиявленовідчутнийдефіцитгрошовихкоштів,джереломфінансуванняякихєтількизобов’язаннязарозрахунками. Прибуток, який отримує Миколаївська облспоживспілканевисокийіповністювикористовуєтьсядляфінансуваннязапасів.

Постаєпитанняякефективнотовариствовикористовуєпозиковийкапітал,яквінвпливаєнаприбутковість,зокремарентабельністьвласногокапіталуічиє доцільним подальше його збільшення при теперішньому фінансовому стані.Однимзосновнихмеханізмівреалізаціїданоїзадачієфінансовийлеверидж.Вінвимірюєефект,якийполягаєупідвищеннірентабельностівласногокапіталузадопомогоюзбільшеннячасткипозиковогокапіталуузагальніййогосумі.

Слід підкреслити,що співвідношення основного та позикового капіталу узагальному його обсязі обумовлює рівень платоспроможності підприємства,який може бути оцінений на підставі використання цілої системи показників.Найбільш поширеними є наступні: коефіцієнт концентрації власного капіталу;коефіцієнт концентрації позикового капіталу; співвідношення позикового івласногокапіталу,коефіцієнтзабезпеченостізакредитами.

Чим вище значення коефіцієнта концентрації власного капіталу, тимбільшафінансова стійкість підприємства, воно стабільнішейне залежніше відкредиторів. Миколаївська облспоживспілка має коефіцієнт концентраціївласногокапіталуурозмірі90%.Зарозрахунковийперіодчасузначенняцьогокоефіцієнта знизилось на 3%. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу єпрактично зворотнім до попереднього, тому відносно Миколаївськоїоблспоживспілки можна зробити аналогічні висновки. Показник концентраціїпозикового капіталу знизився на3%. Розрахунок співвідношення позикового івласного капіталу дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкостіпідприємства.Показникмаєдоситьпростуінтерпретацію–йогозначення,якеу2013роцідорівнює0,14,означаєщонакожну1грнвласнихкоштів,вкладенихвактивиспілки,припадає14коп.позиковихкоштів.


161

Таким чином, аналіз показників платоспроможності спілки довів, що уструктурі сукупного капіталу питома вага запозичених коштів невисока та їхвартістьєнезначноюхочаперевищуєрівеньрентабельностівласногокапіталу.В цілому дляМиколаївської облспоживспілки проблема оптимізації структурикапіталуєактуальноюнасучасномуетапійогорозвитку.

Отже, проведені дослідження виявили, щоМиколаївська облспоживспілкамає тяжку структуру балансу, яка уповільнює оборотність капіталу. Але,водночас, в межах свого ресурсного потенціалу веде ефективну управлінськуполітику. Можна стверджувати, що основним джерелом фінансуванняоборотних коштів на даному етапі повинні бути прибуток спілки, оренднінадходження, кошти від реалізації необоротних активів та частковоамортизація.Ефективнеуправліннямайномтайогомаксимальнавіддачадастьзмогуспілцізалучатикредитибанківдляфінансуваннядіяльності; заразценедоцільно, так як ціна позикового капіталу вища від рентабельності сукупногокапіталу. Такі заходи забезпечать комплексність та системність процесуоптимізаціїструктуримайнатакапіталу.


1. Подольська, В.О. Фінансовий аналіз [Текст] : навч. посібн. /В.О.Подольська,О.В.Яріш.–К.:Центрнавч.літ-ри,2010.–488с.

2. Серединська, В.М., Економічний аналіз [Текст] : навч. посібн. /В.М.Серединська,О.М.Загородна,Р.В.Федорович.–Тернопіль :Астон,2010.–246с.

3. Цал-Цалко,Ю.С.Фінансовийаналіз[Текст]:підручник/Ю.С.Цал-Цалко.–К.:Центручб.літ-ри.–2008.–566с.

УДК519.237.8:338.432:664(477.44)

КраснякОленак.е.н.,доцент

ІщенкоТимураспірант


КЛАСТЕРНИЙАНАЛІЗІНТЕГРАЦІЙНИХЗВ’ЯЗКІВВБУРЯКОЦУКРОВОМУ

ПІДКОМПЛЕКСІВІННИЦЬКОЇОБЛАСТІ

АнотаціяВ статті досліджено характер інтеграційних зв’язків в бурякоцукровому підкомплексі

Вінницької області. Із застосуванням кластерного аналізу сформовані однотипові групипоказниківдіяльностізатериторіальноюознакою,щодаютьможливістьвиділитинайкращі,найгіршітасереднірезультатидіяльностіцихоб’єктівнарівнірегіону.

Ключові слова: бурякоцукровий підкомплекс, інтеграційні зв’язки, кластерний аналіз,економічниймеханізм.

http://www.studmed.ru/seredinska-vm-zagorodna-om-fedorovich-rv-ekonomchniy-analz_e6ff788eac2.html


162

Потенційні можливості України у виробництві цукросировини і цукрузначновищі,аджеостаннідесятьроківгалузьвтратилапозиціїсвітовоголідераіопиниласявглибокійекономічнійкризі.Томувраховуючиминулийдосвідтазрослий попит внутрішнього і зовнішнього ринків цукру, бурякоцукровийкомплекс України та зокрема Вінницької області при відповіднійреструктуризаціїіперебудовіможестатиоднієюзнайважливішихстратегічнихгалузей ринкової економіки і вагомим джерелом надходження коштів доДержавного та місцевого бюджетів. Для цього є всі підстави – сприятливіприродно-кліматичні умови, розвинена мережа доріг, потужна виробничо-технічна база, наявність промислових підприємств, що забезпечуютьбурякоцукровий комплекс сільськогосподарською технікою, мінеральнимидобривами, технологічним обладнанням для цукрових заводів,навантажувально-розвантажувальними механізмами, таро-пакувальними ібудівельними матеріалами, кваліфіковані кадри буряководів і працівниківцукровоїпромисловості,потужнийнауковийпотенціал.

Сучасний розвиток бурякоцукрового підкомплексу характеризуєтьсяскладністю утворених інтеграційних зв’язків, що охоплюють сфери взаємодіївиробниківкінцевогопродуктутавиробниківсировини[1].

Ефективність функціонування даної системи визначається багатьмафакторами, що поєднують в собі технологічні особливості виробництва тафінансування. Слід зазначити, що за останні роки спостерігається значнезниження прибутків цукрових заводів на фоні загального скорочення їхвиробничих потужностей та зниження якості цукристості сировини, щонадходитьвідсільськогосподарськихтоваровиробниківнаприймальніпункти.

Отже, сприяння інтеграції відокремлених підприємств бурякоцукровогопідкомплексуУкраїни вбільшкрупніцукрові компанії, які забезпечать значновищу ефективність виробництва і прискорять вихід галузі з кризи, створеннявертикально інтегрованої структури області по виробництву і реалізації цукру(виробництвоцукру–оптоваторгівля–роздрібнаторгівля).

Інтеграційні зв’язки у бурякоцукровому підкомплексі Вінницької областіхарактеризуються низьким рівнем взаємодії між усіма його учасниками.Переважно, на ринку виробництва цукру взаємодіють суб’єкти різних формвласності, діяльність яких охоплює всі процедури пов’язані з виробництвом(закупівлею) сировини (цукрових буряків або цукрової тростини),виробництвомцукрутайогореалізаціюоптомтавроздріб[2].

Одним із методів оцінки комплексних взаємовідносин господарськоїдіяльностірізнихсуб’єктівпідприємницькоїдіяльностієметодикакластеризаціїгруп по конкретних показниках господарської діяльності. Застосуваннякластерногоаналізудозволитьнампрослідкуватизахарактеромвзаємозв’язківміжучасникамибурякоцукровогопідкомплексу.

Аналіз буде проведений у наступній послідовності: за рівнем розвиткугалузі виробництва цукрових буряків, що дозволить визначити пріоритетнізонидлявирощуваннясировиницукровихзаводів;зарівнемрозвиткуцукровоїпромисловості з метою отримання класифікаційних груп для подальшогорозвитку та необхідних капіталовкладень; проведення комплексної оцінкисільськогосподарського виробництва та цукрової галузі з метою виявлення


163

найбільш сталих відносин між виробниками цукру та постачальниками(виробниками)сировини.

Інформаційною базою аналітичної оцінки є середні оцінки результатівдіяльності сільськогосподарських підприємств та цукрових заводів Вінницькоїобласті.Класифікаціяпроведеназашкалоюоцінокпо5кластерах(рис.1).

В групу з високим рівнем значень показників віднесено райони, в яких

господарства та цукрові заводи мають найкращі результати за урожайністю,прибутковістю цукрових буряків та обсягами виробництва цукру при високихзначеннях інших показників. В групу з низьким рівнем показників віднесенірайони, в яких середні значення показників урожайності, прибутковостівирощування цукрових буряків та обсягів виробництва цукру є найменшими ітакожневисокізначенняіншихпоказників.

Інформаційна база для комплексної оцінки функціонуваннясільськогосподарських товаровиробників включає показники по 27 районахВінницької області: урожайність цукрових буряків, ц/га; затрати праці на 1 ццукрових буряків, люд.-год.; повна собівартість 1 ц цукрових буряків, грн.;наявністьбурякозбиральнихкомбайнів,шт.;прибуток(+/-)галузівиробництвацукровихбуряків,тис.грн.[3].

За оцінкою структурних зв’язків по Вінницькій області виділено п’ятькластерів за ідентичністю показників. За даними аналізу слід зазначити, щорозподілрайонівзакластернимигрупамиєнесиметричним.Всікластернігрупихарактеризуються збитком від виробництва буряків. Найбільший збиток бувотриманийпогосподарюваннюв7районах5кластеру.Найменшийзбитокбувотриманий у господарствах 2 районів 1 кластеру. За показником урожайностіцукровихбуряківнайкращірезультатибулиотриманіпорайонах4кластеру.Натакому ж рівні знаходиться урожайність цукрових буряків по господарствахрайонів 1 кластеру. За оцінкою затрат праці найменшими значеннямихарактеризується1кластер,такожпоцихрайонахпрослідковуєтьсядостатньоневисока собівартість цукрових буряків. Рівень забезпеченостібурякозбиральними комбайнами по 1; 2 та 5-му кластерах приблизнооднаковий.Зурахуваннямвсіх середніхзначеньпоказниківможнасформувативисновокпроте,щонайкращимирезультатамиза5показникамивиробництвацукровихбуряківхарактеризуютьсягосподарстварайонів1кластеру.

Кластер1 Кластер2 Кластер3 Кластер4 Кластер5

Районизнизьким

рівнемзначеньпоказників

Районизізначенням

показниківміжнизькимта

середнімрівнем

Районизсереднім


Районизізначенням

показниківміжсереднімта

високимрівнем

Районизвисоким


Рис. 1. Шкала кластеризації районів Вінницької області


164

Показники діяльності цукровиробництва в Вінницькій областіхарактеризуютьефективністьрозвиткугалузівконкретномурайоніВінницькоїобласті: обсяг виділеної квотиА, т; обсяг виробленогоцукру, т; цінареалізаціїоднієїтоницукру,грн.;дигестіябуряківприприйманнінабурякоприймальнийпункт;коефіцієнтвиробництвацукру;прибуток,тис.грн.;кількістьзаводів[3].

Аналіз результатів кластерного аналізу підприємств з виробництва цукрупоказав, що найкращими результатами виробництва характеризуютьсягосподарства Крижопільського району, що відноситься до 1 кластеру. Дляцукрових заводівданогокластерунайбільшимиє середні значенняквотиАпозабезпеченню внутрішнього ринку цукру та обсяги виробленого цукру. Заотриманими фінансовими результатами цей кластер має найвищий рівеньзбитковості.

По цукрових заводах 2-го кластеру спостерігаються найкращі середніпоказники фінансових результатів з середнім прибутком, проте для цихпідприємств є характерними достатньо низькі показники квоти А та обсягіввиробленого цукру. Низькими значеннями показників виробництва цукрухарактеризуються райони5-гокластеру, дляякого середнє значення кількостіцукровихзаводівнаближаєтьсядонуля(1цукровийзаводна12районів).

Комплекснийкластернийаналізвключаєвсебепоєднанняпоказників,якіхарактеризують діяльність виробників цукрових буряків та виробників цукру.Такий аналіз дозволяє врахувати відстані між значеннями всіх показників ісільськогосподарськихпідприємств,щовизначаютьсировиннубазу іцукровихзаводів,якієбезпосереднімвиробникомкінцевогопродукту–цукру.Результатирозподілурайонівпокластерахвідображеноутаблиці1.

Таблиця1РозподілрайонівВінницькоїобластізаефективністюінтеграціїміж

товаровиробникамитацукровимизаводами1кластер 2кластер 3кластер 4кластер 5кластер

Козятинський Погребищенський Бершадський Барський ЖмеринськийКрижопільський Томашпільський Калинівський Вінницький Літинський Липовецький Гайсинський Могилів-Подільський Оратівський Іллінецький Муровано-Куриловецький Тростянецький Немирівський Піщанський Тульчинський Теплицький Тиврівський Хмільницький Чечельницький Чернівецький Шаргородський Ямпільський

Наближеними до високого рівня ефективності інтеграції є райони 2-го

кластеру, які характеризуються меншими у порівнянні з 1-им кластеромурожайністюцукровихбуряківтаобсягамивиробництвацукру,алеразомзтиммають найвищу оцінку прибутку. Низькою ефективністю інтегрованихвзаємозв’язківвідзначаютьсяпідприємстварайонів,щоувійшлиу5-ийта4-ийкластери.

Таким чином, проведений кластерний аналіз інтеграційних зв’язків за


165

показникамидіяльності сільськогосподарських підприємств і цукрових заводівдозволив сформувати однотипові групи за територіальною ознакою, що даєможливість виділити найкращі, найгірші та середні результати діяльності цихоб’єктівнарівніВінницькоїобласті.


1.Яценко,В.М.ФормуванняірозвитокагропромисловоїінтеграціївУкраїні[Текст]/В.М.Яценко//ЕкономікаАПК.–2004.–№1.–160с.

2.Ємельяненко,О.В.Структурнізмінивінтегрованихаграрно-промисловихформуваннях [Текст] /О.В. Ємельяненко// ЕкономікаАПК. –2004. –№6. – С.45–48.

3. Ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфраструктурапродовольчих ринків [Текст] / За ред. О. М. Шпичака. – К. : ІАЕ УААН,2000. –585с.

УДК629

КучеряваІринамагістрант

Вінницькийторговельно-економічнийінститутКНТЕУм.Вінниця

АНАЛІЗСУЧАСНОГОБУХГАЛТЕРСЬКОГОПРОГРАМНОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯДЛЯУДОСКОНАЛЕННЯІНФОРМАЦІЙНОЇСИСТЕМИПІДПРИЄМСТВА

ІПІДВИЩЕННЯЕФЕКТИВНОСТІЙОГОДІЯЛЬНОСТІ

АнотаціяУ статті розглянуто питання аналізуфункціональних характеристик і структур

бухгалтерських програм, що домінують на сучасному ринку, для забезпечення підвищенняефективностівдіяльностіпідприємства.

Ключові слова: бухгалтерська програма, облік, ефективність, діяльність, конфігурація,звітність.

Повнота, точність та оперативність надання економічної інформації євирішальними факторами успішного розвитку та діяльностіпідприємства.Аналіз сучасногопрограмного забезпечення, при всійрізноманітностібухгалтерськихпрограм,наявнихсьогоднінаринку,необхіднийдлятого, щоб зробити правильний вибір. Реалізувати таке завдання можнавиходячи із конкретних потреб, запитів та можливостей програмногозабезпечення.Дужеважливоправильнооцінитизавданнятаметуавтоматизаціїбухгалтерськогообліку.

На сьогодні ринок програмного забезпечення широко представляє безлічбухгалтерських програм, що дозволяють автоматизувати ведення


166

бухгалтерськогообліку.Найпоширенішимпродуктомє«1С:Бухгалтерия»–нимкористуютьсябагатопідприємств(рис.1).

Іноземними бухгалтерськими програмами в більшості випадківкористуються компанії, яким необхідно вести облік за міжнароднимистандартамиірегулярноготувативідповіднізвітів.Доцієїкатегоріївідносятьсярізні регіональні відділення іноземних компаній, спільні підприємства іфірми,що виконують зарубіжні замовлення. Як правило, вони використовуютькомплексні корпоративні системи і у них немає потреби у спеціалізованомубухгалтерськомупрограмномузабезпеченні[1].

Рейтингбухгалтерськихпрограм

1с- 65%

БЭСТ- 7%

Инфо-бухгалтер- 6%

Парус- 3%

Галактика- 2%

Рис.1.Рейтингбухгалтерськихпрограм(зарезультатамиопитуваннянасайтіwww.klerk.ru)[2]

Згідноцьогорейтингувидно,щонайбільшпопулярнимибухгалтерськими

програмамиє«1С»,«БЭСТ»і«Инфо-бухгалтер».Для формування повноцінного аналізу необхідно провести дослідження

компонентівструктурбухгалтерськихпрограмзметоювиявленнямодулів,щодозволяютьвиявитивпливризиківнадостовірністьбухгалтерськоїзвітності.

Оскільки «1С: Бухгалтерия» є частиною програмного комплексу «1С:Предриятие», тодоцільнорозглянутиознакипрограмита їх характеристикиутабл. 1. Всі складові конструкції системи програм «1С: Предриятие» можнарозділитинатехнологічнуплатформуіконфігурації.

Технологічна платформа являє собою набір різних механізмів,використовуванихдляавтоматизаціїекономічноїдіяльності,щонезалежатьвідконкретногозаконодавстватаметодологіїобліку[3].Такімеханізмиєбазовими,тобто, підтримуютьсяв будь-якомуваріанті поставки системи.Це, насамперед,механізмипідтримкидовідниківідокументів.Кріммеханізмів,застосовуванихувсіх продуктах«1С:Предриятие», технологічна платформаміститьтри основніфункціональні компоненти: «Бухгалтерський облік»; «Оперативний облік»;«Розрахунок».


167

Таблиця1Ознакипрограми«1С:Бухгалтерия»таїххарактеристика

№з/п Класифікаційнаознака Характеристикаознак

1 Класпрограми Універсальнабухгалтерськапрограма2 Призначення Дляведеннябухгалтерськогообліку3 Групаспоживачів Невеликачисельністьперсоналубухгалтерії

4 Об’єктобліку Малітасереднізарозміромпідприємстварізнихгалузейдіяльності

5 Спосібреалізаціїобліковихфункцій

Переваганадаєтьсявведеннюопераційзашаблонамитазадопомогоюдокументів

6 Комплексністьвиконанняфункцій

Інтегрованапрограмазведеногообліку

В даний час фірма «1С» виробляє і окремо поширює такі типові

конфігурації: «1С:Бухгалтерия»; «Производство + Услуги + Бухгалтерия»;«Торговля+Склад»;«Зарплата+Кадры»;комплексна.

Оскільки для автоматизації бухгалтерського обліку застосовуєтьсяконфігурація «1С: Бухгалтерия», то доцільно розглянути саме її складовіелементи. Вона може підтримувати різні системи та методології обліку,використовуватися на підприємствах різних видів діяльності. Конфігураціявключає:

- планрахунків,щоміститьтиповінастройкианалітичного,валютного ікількісногообліку;

- довідниквалют,використовуванийдлявалютногообліку;- набірдовідниківдляведеннясписківоб’єктіваналітичногообліку;- набір перерахувань для організації аналітичного обліку з

регламентованимнаборомзначень;- набір документів, призначених для введення, зберігання і друку

первиннихдокументів,атакождляавтоматичногоформуваннябухгалтерськихоперацій. цей набір розрахований на ведення найбільш важливих розділівобліку: операцій по касі, операцій по банку, основних засобів, нематеріальнихактивів, матеріалів, товарів, витрат на виробництво, випуску продукції,взаєморозрахунківзпостачальникамиіпокупцями;

- набірконстант,використовуванихдлянастройкизагальнихпараметрівведенняоблікувконкретнійорганізації;

- набір стандартних звітів, що дозволяють отримувати данібухгалтерського обліку в різних розрізах за будь-якими рахунками, будь-якихоб’єктіваналітики;

- спеціалізованізвітизаконкретнимирозділамибухгалтерськогообліку;- набір регламентованих звітів (податкових, бухгалтерських та ін.),

механізмїхоновлення;- спеціальні режими обробки документів і операцій, що виконують

сервісніфункції[4].Система «БЭСТ-4» виконана у вигляді набору взаємозалежних модулів,

кожензякихможефункціонуватиякнезалежно,так ів складікомплексу.При


168

цьомунеобхідномати на увазі, що за всіх умов обов’язкова наявністьмодулів«АРМ Головного бухгалтера» і «Налаштування» для ведення головної книги іналаштуванняосновнихпараметрівексплуатаціїсистеми.

Модулі, що входять в стандартну поставку: «Налаштування»; «АРМГоловного бухгалтера»; «Розрахункові і валютні рахунками»; «Каса. Підзвітніособи»; «Товари. Готова продукція»; «Облік закупівель»; «Облік матеріалів іМБП»;«Управлінняпродажами»;«Розрахунки.Договори»;«Касовийпрограмниймодуль»; «Облік заробітної плати»;«Облік основних засобів і НМА»; «Зведенийбаланс»; модуль обміну даними; «Конструктор звітів»; «Сервер звітів дляWindows»;«ГенераторзвітівдляWindows»[5].

Інформаційнасистема«Інфо-Бухгалтер»складаєтьсязнаступнихосновнихмодулів (блоків): «Бухгалтерський облік»; «Податковий облік»; «Організації»;«Облікосновнихзасобів»;«Зарплата»;«Кадри»;«Облікматеріалів»[6].

Отже, проведений аналіз функціональних характеристик і структурбухгалтерських програм, що існують на сучасному ринку, показав, що насьогодні жодна з них не забезпечує можливість оцінки впливу ризиків нанадійністьбухгалтерськоїзвітності.

Таким чином, доцільно розробити теоретичну концепцію аналізу надостовірність бухгалтерської звітності, з урахуванням впливу ризиків, іреалізувати її у вигляді незалежного програмного забезпечення, що надастьможливістьобмінуданимизіснуючимибухгалтерськимипрограмами.


1. СередаС.ЕRР-системыпоглотятбухучет?[Електронныйресурс].–Режимдоступу :URL :http://www.klerk.ru (дата звернення 10.12.2014р.). — Назва зекрана.

2. Пальмина Е. Хорошая программа – хорошая работа [Електронныйресурс]. – Режим доступу : URL :http://www.klerk.ru (дата звернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

3. Березина А. В. Структурно-функциональный аналіз бухгалтерськихпрограмм [Текст] / А. В. Березина // Вектор науки ТГУ. Серия «Экономика иуправление».–2010.–№2(2)–С.26–31.

4. Герасимова Л. Г. 1С:Бухгалтерия 7.7. Повседневные операции. Советыопытного бухгалтера [Текст] / Л. Г. Герасимова, Р. В. Смоляк – СПБ. : БХВ-Петербург,2005.–304с.

5. КомплекснаяпрограммаБЭСТ-4.Основи[Текст].–М. :Компания«БЭСГ»,2003г.–392с.

6. Чернов Б.П. Ведение бухгалтерского и налогового учет в программе[Текст]/Б.П.Чернов–М.:Вершина,2005.–240с.


169

УДК657ЛагутаМарина

магістрантУкраїнськийдержавнийуніверситетфінансівтаміжнародноїторгівлі

м.Київ

УДОСКОНАЛЕННЯОРГАНІЗАЦІЇОБЛІКУІАУДИТУЗАПАСІВНАПІДПРИЄМСТВІ

Анотація

Встаттіузагальненобазовіпідходидоорганізаціїоблікувиробничихзапасів.Дослідженоособливості удосконалення організації обліку на підприємстві. Визначено базові рекомендаціїщодопідвищенняйогоаналітичності.

Ключові слова:облік, аналіз, аудит, виробничі запаси, первісна вартість, оцінка,звітність.

Основним завданням розвитку економіки України на сучасному етапі є

прискоренняінтенсифікаціїіпідвищенняефективностівиробництва,створеннягосподарського механізму відповідного умовам ринкових відносин. Рішеннятакого завдання представляє собою складний комплекс організаційних ітехнологічних заходів, пов’язаних з функціями управління. Важливимифункціями управління виробництвом підприємства є облік і аналіз роль ізначення яких підвищується при переході виробничих підрозділів напрогресивніформиорганізаціївиробничихвідносин івизначення їхдіяльності[3].

Актуальність, науково-теоретична та практична цінність даного питання,йогонедостатнєвивченнятаобґрунтуваннязумовиливибіртемистатті,метутаїїосновнізавдання.

Метою дослідження є теоретичне узагальненняобліку запасів задлярозробкипрактичнихрекомендаційпідвищенняефективності їх використаннянаосновісучаснихсвітовихнапрацювань.

Запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції уструктурі витрат підприємстві різних сфер діяльності. Запаси являють собоюнайбільш важливу і значну частину оборотних активів підприємства,обов’язкововраховуютьсяпривизначеннірезультатівгосподарськоїдіяльностіпідприємстватапривисвітленніінформаціїпройогофінансовийстан.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформаціїпро запаси і розкриття її уфінансовій звітності регламентуютьсяПоложенням(стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Основними завданнямиорганізаціїтаведенняоблікувиробничихзапасівнапідприємствіє:контрользаповним і своєчасним оприбуткуванням матеріальних цінностей та їхзбереженням за місцем зберігання і на всіх стадіях обробки; відповідністьскладських запасів нормативам; раціональна оцінка виробничих запасів;розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків замісцем зберігання і статтями балансу; виявлення всіх витрат, пов’язаних ізпридбанням або виготовленням запасів та визначенням первісної вартості;контроль за правильністю використання МШП під час їх експлуатації;


170

встановлення методології обліку витрат на виробництво і калькулюваннясобівартості продукції протягом року; регламентування складу собівартостіпродукціїтощо[1-2].

Оскільки облік запасів на більшості підприємств ведеться за допомогоюінформаційних систем, було виявилено конкретні особливості комп’ютерногооблікутоварно-виробничихзапасів.

Для запобігання наведених проблем організації та ведення облікувиробничихзапасівможнавиділитинапрямиїхвирішення:

1) удосконалення системи автоматизації обліково-аналітичних робіт вуправлінні виробничими запасами та обґрунтування раціональних методівпроведення інвентаризації виробничих запасів, оскільки успішнефункціонування підприємств залежить, перш за все, не тільки відвдосконалення внутрішньогосподарської діяльності взагалі, а й від того,наскількирозвинутасистемаавтоматизаціїїхньоїдіяльності;

2) узгодження механізмів бухгалтерського та податкового облікувиробничихзапасів;

3) обґрунтування системи обліку матеріальних витрат на освоєння новоїтехнікитатехнологіївиробництва;

4) чітка організація обліково-контрольних процедур руху запасівпідприємств,тобтозастосуванняприйомівоблікузацентрамивідповідальності,заходівконтролютаоперативногорегулюванняпроцесівутвореннязапасів[5];

5) запровадження на підприємстві інформаційних технологій обробкиекономічноїінформації;

6) забезпечення строгого порядку приймання, зберігання й витратсировини,матеріалівтакомплектуючихвиробів;

7)упровадженняефективнихформпопередньогойпоточногоконтролюзадотриманнямнормзапасівівитратматеріальнихресурсів;

8) раціоналізація форм документів, документообігу й усієї системиоформлення,реєстраціїтаобробкидокументів.

У більшості комп'ютерних програм є можливість не тільки детальногобагаторівневогообліку,алейаналітичногооблікуврізнихнезалежнихрозрізах,щопринциповонеможливовумовахручногообліку.Наприклад, оптимальноювважаєтьсясхемааналітичногооблікутоварно-виробничихзапасів,реалізованавТиповійконфігураціїдляУкраїнипрограми“1С:Бухгалтерія8.0”урозрізімісцьзбереження (чи складів, матеріально відповідальних осіб), власне товарно-виробничихзапасівіпартійтоварно-виробничихзапасів.

Притакійпобудовіоблікунабільшостіпідприємствєможливимодержати,наприклад, звіти за матеріально відповідальними особами у розрізі товарно-виробничих запасів чи звіти по товарно-виробничих запасах у розрізі складів,матеріальновідповідальнихосібіпартійтоварно-виробничихзапасів.

Тому пропонується розширити аналітичний облік за рахунок введеннявконфігурації програми “1С: Бухгалтерія 8.0” параметрів у розрізі місцьзбереження (чи складів, матеріально відповідальних осіб), власне товарно-виробничихзапасівіпартійтоварно-виробничихзапасів.

Дана пропозиція на більшості підприємств дозволить підвищитианалітичність обліку виробничих запасів в розрізі виду запасу, МВО, місць


171

зберіганнятощо.Вумовахнезначнихзапасіввиробничихзапасівнавиробництвінакінецькожної змінипередачу їх від однієї зміни іншійдоцільнооформлятибезпосередньо у змінному виробничому звіті того бригадира (майстра), щоодержавціматеріали.

Важливою, але трудомісткою процедурою інвентаризації матеріальнихзапасівєперевірка їхнаявності,що забезпечуєтьсяшляхомпереважуванняабопереліченняцихцінностей.Вумовахзберіганнявиробничихзапасівнаскладахпідприємствдоцільноздійснюватиінвентаризаціюпідчасзачисткискладів.

В практиці при оформленні результатів інвентаризації в порівняльнихвідомостях допускається дублювання показників про наявність цінностей. Зметоюусуненняцихнедоліківдоцільнофактичнунаявністьцінностейзаноситивокремікарткиабовідомості,якістаютьдублікатомінвентаризаційногоописуїхзалишків[4].

Методи ведення складського обліку виробничих запасів на більшостіпідприємств є занадто громіздкими, недостатньо оперативними і надійними всистемі управління. Все це зумовлює необхідність пошуку і впровадженняраціональних його методів, впровадження оперативно-бухгалтерського(сальдового)методуобліку.

Однак, вивчення діяльності на більшості підприємств довели, що прирозрахунку норм використання виробничих запасів не враховуються дані прозалишки запасів, якіне використані вцехахнапочатокмісяця.Це і зрозуміло,оскільки лімітно-забірні картки за звітний період (місяць) надходять вбухгалтерію на початку наступного, а розрахунок норм використаннявиробничихзапасівведетьсявзвітномуперіодіідокументивидаютьсявцехидопочаткувиробничогопроцесу.Справащебільшеускладнюєтьсяувипадку,колизодногоматеріалуплануєтьсявиготовленнядекількохвидівпродукції.

Таким чином, відсутністьможливості при розрахунку норм використаннявиробничих запасів враховувати залишки невикористаних запасів послаблюєефективність попереднього контролю за використанням матеріалів увиробництві. Оформлення відпуску матеріалів доволі трудомісткий процесчерез велику кількість і різноманітність первинних документів. Тому важливезначеннямаєспрощенняоблікунаційділянці,зокрема,використовуючизасобисучасної техніки необхідно централізовано виписувати документи на відпускматеріалів.Напідставітехнологічноїдокументаціїслідрозраховуватинеобхіднукількість матеріалів для кожного цеху на місяць. Одночасно потрібновиписуватинеобхіднукількістьпервиннихдокументів,якіщедопочаткумісяцяпотрібнопередатицехамдляотриманняматеріалівзіскладів.

Тому в роботі акцентується увага на важливості автоматизації облікувикористання виробничих запасів. Це дозволить скоротити обсяги обліковихробіт,іодночаснозбільшитиоперативністьобліковихданих,значнорозширитианалітичніможливостіекономічноїслужбипідприємствазметоюзабезпеченнякерівництванеобхідноюінформацієюдляприйняттяуправлінськихрішень.


1. Балашук, Д. М. Значення обліку виробничих запасів в управлінніпідприємством [Текст] / Д. М. Балашук // 69-та студентська науково-технічна


172

конференція: секція "Економіка і менеджмент" : збірник тез доповідей /Національний університет "Львівська політехніка". – Львів : ВидавництвоЛьвівськоїполітехніки,2011.–С.404-406.

2. Бутинець, Ф. Ф. Аудит [Текст] : підручник для студентів спеціальності«Облікіаудит»вищихнавчальнихзакладів.-3-тєБойцоваМ.,МаханькоО.-Усепрооблікзапасів.–X.:Фактор,2006.-278с.

3. Голов, С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік за міжнароднимистандартами:прикладитакоментарі[Текст]:практичнийпосібник.–К.:Лібра,2001.-840с.

4. Лень, В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік у галузях економіки:Навч.посібник.–К.:Знання-Прес,2005.–491с.

5. Нестеренко, Є.Є. Методи обліку товарно-матеріальних запасів:вітчизняний та зарубіжний досвід [Текст] / Є.Є. Нестеренко // Управліннярозвитком.–2013.–№17.–С.58–60.

УДК658.5:004

НіколаєнкоДмитроаспірант

ДніпропетровськийуніверситетіменіАльфредаНобелям.Дніпропетровськ

ІНФОРМАЦІЙНАПІДСИСТЕМАУПРАВЛІННЯЕКОНОМІЧНИМИОПЕРАЦІЯМИ

ПІДПРИЄМСТВА

АнотаціяУ статті розглянуто сутність обліково-аналітичної складової інформаційного

забезпечення підприємства. Наведено схематичне зображення підсистеми обліково-аналітичного забезпечення підприємства. Визначено завдання обліково-аналітичнезабезпечення.

Ключовіслова:інформаційнасистема,підприємство,система,управління.Проведенняекономічноїопераціїйуправліннянеюповиннепроводитися,у

першу чергу, на основі достовірної інформації, раціональної організації іефективногоуправлінняінформаційнимипотоками.

Відсутність обліково-аналітичного забезпечення для прийняттяуправлінських рішень щодо здійснення економічних операцій підприємстваунеможливлює визначення оперативноїфактичної собівартості кожного етапувиконання зобов’язань щодо закупівлі товарів, сировини і т.п., визначеннярентабельностіпродукції,аналізувідхиленьфактичнихвитратвідпланових.

Розробкасистемиінформаціїповиннапочинатисязвиявленняіретельногоаналізуреальнихінформаційнихпотреб.Цеприпускаєідентифікаціюключовихрішень,якінеобхіднобудеприймативпроцесіпроведенняекономічноїоперації.


173

У той же час необхідно пам’ятати про баланс між витратами на здобуття цієїінформаціїтапрогнозованимивигодамивіднеї.

Уся інформація, потреба в якій може виникнути при проведенніекономічноїоперації,маєвигляд:

– облікової;–інформаційно-довідкової;–аналітичної.Досить часто обліково-аналітичне забезпечення асоціюється суто з

інформацією, що отримується в системі бухгалтерського обліку. Результатидослідженняпоказали,щоіснуючасистемабухгалтерськогооблікуопераційневповніймірізадовольняєінформаційніпотребиуправління.Аджебухгалтерськийоблік не надає повної оперативної інформації про хід виконання конкретноїугоди, а тому неможливо досягти позитивних фінансових результатів приодночасніймінімізаціївсіхпідприємницькихризиків.

Як стверджує Загородній А.Г. [1, с.31], система обліково-аналітичногозабезпечення підприємства є формою організації всіх видів обліку й аналізу,метою якої є забезпечення менеджерів підприємства інформацією дляприйняттяпоточнихістратегічнихуправлінськихрішеньтаконтролюзаїхньоюреалізацією. Під «обліково-аналітичним забезпеченням» також розуміютьсистемузбору,обробки,узагальнення,поданнятааналізуфінансовоїінформації,забезпеченняїїкількостііякостідляведеннягосподарськоїдіяльності,зокремаі їїуправління [2, с.314].За словамиПархоменкаО.В., інформаційно-аналітичнезабезпечення системи управління – це поєднання всієї використовуваної в нійінформації, специфічних засобів і методів її аналітичної обробки, а такождіяльності. Щоб повною мірою охарактеризувати обліково-аналітичнезабезпечення, необхідно розділити всі складові цього процесу. Виділяють таківзаємопов’язанічастини,якоблікову,аналітичнуіінформаційну[3,с.6].

Отже,обліково-аналітичне забезпечення –цепроцеспідготовкиобліково-аналітичноїінформаціїпродіяльністьпідприємства,забезпеченняїїкількостітаякості[4].

Галузіна С.М. [5, с.34] вважає за доцільне розглядати поняття обліково-аналітичної інформації, акцентуючи увагу на такій складовій, як „аналітична”.Науковець вважає, що вона має два основних значення: з одного боку,аналітична інформація – це частина облікової інформаційної сукупності, якахарактеризується відповідною аналітичністю, оскільки аналітичні обліковіпоказники є підмножиною множини облікових показників. З іншого боку,аналітична інформація є видом економічної інформації, отриманої із системиоблікуврезультаті виконанняаналітичноїфункції управління.Отже,множинаобліково-аналітичної інформації є об’єднанням множини облікових (зокремааналітичних) і аналітичних показників (тобто показників, одержаних урезультатіаналізутасинтезу).

КузьмінськийА.М.вважає,щопіданалітичноюінформацієюварторозумітирезультативні показники, необхідні для аналізу та одержані у виглядіекономічноїінформації–облікової,планової,оперативної[6,с.22].

Обліково-аналітичне забезпечення є складовою інформаційногозабезпечення підприємства і представляє собоюцілісну інформаційну систему,


174

якапоєднуєметодики,технологіїусіхвидівобліку іаналізузціллюприйняттяуправлінськихрішеньзметоюзабезпеченнястійкогорозвиткупідприємства.

Рис.1.Місцепідсистемиобліково-аналітичногозабезпеченняуправлінняекономічнимиопераціямипідприємства

Такимчином,підсистемусистемуобліково-аналітичногозабезпечення

підприємстващодоздійсненняекономічнихопераційможливопредставитинаступнимчином(рис.1).

Такимчином,обліково-аналітичнезабезпеченнямаєнаступнізавдання:

Первиннаінформація

Обліково-аналітичнасистемапідприємства

Підсистемаобліково-аналітичногозабезпеченняфінансовоїдіяльностіпідприємства

Зовнішнєсередовище

Внутрішнєсередовище

Підсистемаобліково-аналітичногозабезпеченняпідприємства

Методичнезабезпечення

Нормативно-правове

забезпечення

Організаційнезабезпечення

Технічнезабезпе-чення

Математичнезабезпечення

Програмнезабезпечення

Підсистемаобліково-аналітичногозабезпечення інвестиційноїдіяльностіпідприємства

Підсистемаобліково-аналітичногозабезпечення інноваційноїдіяльностіпідприємства

ОБЛІК

АНАЛІЗ

Результативнаінформація

Обліково-аналітичнасистема

Інструментиобліково-аналітичнасистема


175

- організаціяоперативногомоніторингутааналізупоказників економічноїдіяльності;

- оптимізаціяінформаційногосупроводуекономічнихпроцесів;- забезпеченняпрогнозування;- скороченнявитратназбереженняіпередачуінформаціїміжпідрозділами

підприємства;- формування єдиного інформаційного простору для всіх підсистем

підприємства;- розвинення можливостей взаємного обміну інформацією між

контрагентамипідприємства.Розуміння ролі обліково-аналітичного забезпечення та упорядкування

операцій, пов’язаних із економічною діяльністю підприємства, дозволяєпобудуватиобліково-аналітичнумодель інформаційного забезпеченняпроцесууправліннявитратамипідприємства.


1. Загородній, А.Г. Зовнішньоекономічна діяльність [Текст] :термінологічнийсловник/А.Г.Загородній,Г.Л.Вознюк.–К.:Кондор,2007.–168с.

2. Камінська,Т.Г.Обліково-аналітичнийпроцес :йогозмістстадії [Текст]/Т.Г.Камінська//НауковийвісникНАУ.–2002.–Вип.50.–С.313-318.

3. Пархоменко, О.В. Інформаційно-аналітичне забезпечення процесуприйняттярішеньвсистемінауково-технічноїінформації[Текст]:автореф.дис.канд.економічнихнаук:спец.08.02.02/О.В.Пархоменко.–Київ,2006.–24с.

4. Рунчева, Н.В. Обліково-аналітичне забезпечення сільськогосподарськоїдіяльності [Текст]/Н.В.Рунчева//Таврійськийдержавнийагротехнологічнийуніверситет – С. 186 – 192. – Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znptdau/2012_2_6/18-6-24.pdf (датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

5. Галузина, С. М. Аспекты повышения роли учетно-аналитическойинформации в системе управлення организацией [Текст] : монографія / С.М.Галузина.–СПб.:Знание,2006.–392с.

6. Кузьминский,А.Н.Учетнаяианалитическаяинформациявобьединении[Текст]/А.Н.Кузьминский.–К.:Вищашкола,1979.–96с.


176

УДК657.372ПановаТатьяна

к.э.н.,доцентИоффеЛевк.э.н.,доцент

ГомельскийгосударственныйуниверситетимениФранцискаСкориныг.Гомель,РеспубликаБеларусь

ПРОБЛЕМЫОЦЕНКИФИНАНСОВЫХРЕЗУЛЬТАТОВВОРГАНИЗАЦИЯХ

РЕСПУБЛИКИБЕЛАРУСЬ

АннотацияВ статье рассмотрена эволюция подходов к определению финансовых результатов в

национальной системе учета Республики Беларусь, применяемая в настоящее время системасоподчиненных показателей прибыли и проблемы достоверного их исчисления. Предложенынаправлениясовершенствованиясуществующейсистемы.

Ключевые слова:финансовыерезультаты,доход, прибыль, статическаятеория учета,динамическаятеорияучета,прибыльдоналогообложения.

Одной из основных задач бухгалтерского учета, как известно, является

оценка эффективности деятельности коммерческой организации, а основнымпоказателем при этом выступает прибыль. Прибыль определяется по даннымбухгалтерскогоучета,зафиксированнымвучетныхрегистрах,иформируетсяпоправилам национальных бухгалтерских стандартов: механизм исчисленияприбыли,правилаоценкидоходовирасходоврегулируютсязаконодательно.

В теории учета прибыль рассматривают с позиции статической илидинамическойконцепции.Согласностатическойтеории,финансовыйрезультатопределяется как прирост (уменьшение) собственного капитала за отчетныйпериод.Динамическаятеориябухгалтерскогоучетарассматриваетприбылькакпревышениедоходоворганизациинадеерасходами.

В Республике Беларусь принят динамический подход к определениюприбыли. Финансовый результат определяют путем сопоставления доходов ирасходов за отчетный период. При этом доходы и расходы можноклассифицировать по разным признакам. У нас принята классификация повидамдеятельности:текущая,инвестиционная,финансовая[1].

Доходы и расходы по текущей деятельности учитываются на счете 90«Доходыи расходыпо текущей деятельности»: по кредиту счета – доходы, подебету – расходы. Доходы и расходы по инвестиционной и финансовойдеятельности отражаются на счете 91 «Прочие доходы и расходы». Причем, впонятиетекущейдеятельности,помимореализациипродукции(товаров,работ,услуг), включаются операции по выбытию краткосрочных активов (продажа,безвозмездное поступление, излишки, недостачи); создание резервов посомнительным долгам; выплаты работникам, носящие характер социальныхльгот(материальнаяпомощь,подаркиит.п.);штрафныесанкциииряддругих,втом числе чрезвычайные доходы и расходы. Таким образом, информационноенаполнение счета 90 в плане счетов Республики Беларусь шире, чем вроссийской системе учета, однако методика отражения доходов и расходов


177

одинаковая.В настоящее время в Республике Беларусь для оценки финансовых

результатовприменяетсяследующаясистемапоказателей[2]:1) валовая прибыль (разница между выручкой-нетто от реализации

товаров,продукциииихпроизводственнойсебестоимостью);2) прибыль (убыток) от реализации продукции (из валовой прибыли

вычитаютсяуправленческиерасходыирасходынареализацию);3) прибыль (убыток) от текущей деятельности (прибыль от реализации

плюссальдопрочихдоходовирасходовпотекущейдеятельности);4) прибыль (убыток) от инвестиционной, финансовой деятельности

(сальдодоходовирасходов);5) прибыль(убыток)доналогообложения(суммафинансовыхрезультатов

текущей,финансовой,инвестиционнойдеятельности);6) чистая прибыль (из показателя (5) вычитают налог на прибыль,

добавляютизменениеотложенныхналоговыхактивовиобязательств);7) совокупная прибыль (убыток) (к показателю (6) добавляют сумму

изменения собственного капитала в результате переоценки долгосрочныхактивовидругихопераций,которыеневключаетсявчистуюприбыль).

Кроме того, акционерные общества должны рассчитывать показателибазовойиразводненнойприбылинаакцию.

Надоотметить,чтопоказательсовокупнойприбыливведенвбелорусскуюсистемубухгалтерскогоучетатолькос2012года.Онхарактеризуетсовокупноеизменение величины собственного капитала организации. Таким образом,впервые за обозримый период в нашей учетной практике финансовыйрезультат исчисляется согласно статической теории учета – как изменениесобственногокапитала,несчитаявзносовиизъятийсобственников.

В финансовом учете зарубежных стран прибыль давно исчисляютнесколькимиметодами.Так,поданнымпробногобаланса(сальдовойведомостипо синтетическим счетам) можно определить финансовый результат двумяметодами:какприростсобственногокапиталаикакразницумеждудоходамиирасходами.

Схемаопределенияприбылипопробномубалансупредставленанарисунке1.Вданнойсхемеклассысчетовукрупнены:всевидыактивов,такжекакивсеобязательства, сведены в один класс. Три первых класса счетов формируютбухгалтерскийбаланс,остальные–отчетоприбыляхиубытках.Методдвойнойзаписи обеспечивает равенство показателя прибыли, исчисленного обоимиметодами. При составлении бухгалтерского баланса значение данногопоказателяприсоединяетсяксобственномукапиталу.

Экономический смысл данной величины – прирост стоимости чистыхактивов, или изменение собственного капитала за отчетный период. Если врассматриваемомпериоденепроисходилоизмененийкапиталазасчетвкладовили изъятий собственника (как в нашем примере), то прирост мог произойтитолько за счет полученной за отчетный период прибыли. Таким образом,прибыльопределяетсяпометодологиистатическогоучета.


178

Классыбухгалтерскихсчетов СальдоСпособопределения

финансовогорезультатадебет кредит

IАктивы 3300 Прибыль=I–(II+III)3300–(1400+1100)=800

IIОбязательства 1400IIIСобственныйкапитал(довыявленияприбыли) 1100

IVДоходы 1800 Прибыль=IV–V1800–1000=800VРасходы 1000

Итого: 4300 4300

Рис.1.СхемаопределенияприбылипобалансовымсчетамПоказательприбылиможнополучитьтакжепутемсопоставлениядоходов

с расходами, используя данные счетов 4 и 5 классов. Таким образом,финансовый результат рассчитывают дважды – согласно статической идинамическойконцепцийбухгалтерскогоучета.

Подобную модель можно назвать статико-динамической. Однако, на нашвзгляд, в ней осуществляется лишь формальное объединение двух концепцийбухгалтерского учета: объединение на уровне алгоритмов, но не содержания.Иначеинеможетбыть,посколькувопросупираетсявинформационнуюбазу,тоесть в принципы и методы формирования балансовых статей (остатков побухгалтерским счетам), на основе которых производятся расчеты. В своюочередь, принципы формирования показателей отчетности зависят от целейбухгалтерского учета. Цельюстатического учетаявляетсяоценкафинансовогосостоянияорганизации,адинамического–оценкарезультатовеедеятельности.Данные цели диктуют разные требования к оценке балансовых статей, иодновременноихдостичьневозможно.

На наш взгляд, добавление к показателю чистой прибыли,сформированномупопринципамдинамическогоучета(доходыминусрасходы),результатов переоценки и прочих статей прироста добавочного капитала недает достоверной оценки финансовых результатов согласно статическойбалансовой теории. Результат здесь получится, как на рисунке 1, то естьсформированный на исходных данных единого баланса, имеющегокомпромисснуюоценкувсехстатей.

Кроме того, в белорусской модели учета не соблюдается международныйпринцип раздельного учета доходов и расходов, как это сделано, например, вукраинском плане счетов. Поэтому для составления отчета о прибылях иубыткахнашимбухгалтерамприходитсяоперироватьинформациейсубсчетовианалитических счетов, что существенно повышает трудоемкость учета изатрудняетформированиемногихпоказателей отчета. Следовательно, процессреформирования учетной системы Республики Беларусь должен бытьпродолжен.


1. Инструкция по бухгалтерскому учету доходов и расходов, утв.


179

постановлениемМинистерствафинансовРеспубликиБеларусьот30.09.2011№102 [Электронный ресурс]. – Режим доступа :http://www.minfin.gov.by/ – Датадоступа:13.09.2014.—Заголовоксэкрана.

2. Инструкция о порядке составления бухгалтерской отчетности, утв.постановлениемМинистерствафинансовРеспубликиБеларусьот31.10.2011 г.№111[Электронныйресурс].–Режимдоступа:http://www.minfin.gov.вy/–Датадоступа:13.09.2014.—Заголовоксэкрана.

УДК338.31

ПрусЮрійк.е.н.,доцент

Таврійськийдержавнийагротехнологічнийуніверситетм.Мелітополь

УДОСКОНАЛЕННЯАНАЛІЗУЕКОНОМІЧНОЇЕФЕКТИВНОСТІВИРОБНИЦТВА

ПРОДУКЦІЇРОСЛИННИЦТВА

АнотаціяВ статті пропонуються методичні підходи щодо удосконалення аналізу економічної

ефективностівиробництвапродукціїрослинництва.Ключовіслова:економічнаефективність,маркетинговийрік,цінареалізації.Визнано, що ефективність – це економічна категорія, яка відображає

співвідношенняміжодержанимирезультатами і витраченимина їх досягненняресурсами[1;с.397].Ресурсиірезультатиможутьвиражатисяякунатуральній,таківартіснійформах.Отже,ефективністьякспіввідношенняхарактеризуєтьсяпевними показниками –чисельними параметрами, критеріями певноївластивості,якостіекономічногооб'єкта,явища,процесучирішення.

Економічна ефективність виробництва сільськогосподарської продукціїхарактеризується досить усталеною системою показників. Для продукціїрослинництваосновніпоказники–урожайність,трудомісткість1ц,собівартість1ц(1т),цінареалізації1ц(1т),виручказ1га,прибутокз1гатана1ц(1т),рентабельністьвиробництватапродажу.

Переважно, саме на цих показниках проводиться аналізекономічноїефективності виробництва сільськогосподарської продукції [2]. Такийаналізєвизначальнимдляформуваннястратегіїрозвиткукраїнитаїїрегіонів, атакождлявизначеннянапряміврозвиткуекономікиокремихпідприємств.

Інформаційноюбазоюдляньоговиступає,першзавсе,статистичнаформа№ 50-сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарськихпідприємств». За період з 2000 р. вона неодноразово в більшій чи меншійзмінювалася та доповнювалася, що впливало на порівнянністьу динаміціпоказників економічної ефективності виробництва в регіонах (районах,

http://www.minfin.gov.by/

http://www.minfin.gov.вy/


180

областях) та Україні в цілому. Натомість, сільськогосподарські підприємстватаких проблемне мають, оскількиформа№50-сгбазується на бухгалтерськійзвітності.

Тим не менш, навіть підприємства, не говорячи вже про регіональнийрівень, стикаються, на нашу думку, з певними неточностями при оцінці рівняекономічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції.Неточностіпов’язаніз тим,щоформа№50-сг базуєтьсяна данихкалендарного(фінансового) року, ареальна економічна ефективність продукції,виробленої впоточномуроці,можебутивизначенатількизаданимимаркетинговогороку.

Головнимчиномцестосуєтьсяпродукціїрослинництва,бодоситьзначнаїїчастинареалізовуєтьсяуроці,наступномузазвітним.Так,уЗапорізькійобластівсередньомуза2009-2013рр.реалізовувалосьпродукціївиробництваминулогороку,зокрема,пшениці–17,8%,ячменю–18,2%,акукурудзиназерно–27,8%відзагальноїреалізаціїцихвидівпродукціїуфінансовомуроці.

Практично,поформі№50-сгвизначаютьсяпоказники,якіхарактеризуютьекономічнуефективністьпродукції, виробленоївпоточномуроці(урожайністьтавиробничасобівартість1цвиробленоїпродукції)тапоказникиекономічноїефективностіпродукції,реалізованоївпоточномуроці (виробничасобівартість1 ц реалізованої продукції, повна собівартість 1 ц реалізованої продукції, цінареалізації 1 ц, прибуток на 1 ц реалізованої продукції, рівні рентабельності тапродажу).

Таблиця1Динамікаекономічноїефективностівиробництвапшениці

вЗапорізькійобласті(заформою№50-сг)

ПоказникиРоки Відхилення

2013р.від2009р.,%2009 2010 2011 2012 2013

Урожайність,ц/га 29,7 27,2 31,9 18,3 26,6 -10,4Виробничасобівартістьвиробленого1ц,грн. 62,42 80,89 89,78 170,77 124,34 99,2

Виробничасобівартістьреалізованого1ц,грн. 60,61 79,93 89,14 133,31 127,09 109,7

Повнасобівартістьреалізованого1ц,грн. 69,05 89,75 101,60 149,23 141,08 104,3

Цінареалізації1ц,грн. 75,48 104,04 126,98 152,05 135,05 78,9Прибутокна1ц,грн. 6,43 14,29 25,38 2,82 -6,03 -12,47грн.Рентабельністьвиробництва,% 9,3 15,9 25,0 1,9 -4,3 -13,6п.п.

Такожпоформі№50-сгможутьвизначатисявиручкатаприбутокна1га,але необхідно зауважити, що це можна робити лише в тому випадку, колизібрана площа по відповідній культурі є незмінною протягом досліджуваногоперіоду. Визначення виручки (прибутку) на 1 га шляхом ділення виручки(прибутку),якіотриманіуфінансовомуроці,назібрануплощуцьогожтакирокує некоректним, оскільки ця виручка чи прибуток утворюються за рахунокпродажу продукції, що отримана із зібраної площі цього року та за рахунокпродукції,щовиробленавпопередніперіоди.Зточкизоруоцінкиефективностівиробництвапевноговидупродукціїметодичноправильнимбулобділенняна


181

зібрану площу поточного року виручки (прибутку), які отримані протягоммаркетинговогороку.

Інформаційною базою таких розрахунків виступає форма № 21-заг«Реалізація сільськогосподарської продукції», яка дає можливість визначитиобсяги та вартість реалізованої продукції (виручку від реалізації) протягомкожногокалендарногомісяця.Врезультатідодаванняцихобсягівтавиручкизакоженмісяцьмаркетинговогорокуотримуємозагальнукількістьтавиручкувідреалізації продукції у відповідному маркетинговому році. Діленням загальноївиручки на загальну кількість продукції отримуємо ціну реалізації одиниціпродукціївмаркетинговомуроці.

Визначення загального прибутку в маркетинговому році потребує, крімвиручкивідреалізації, визначеннязацейжеперіод і собівартостіреалізованоїпродукції.Привизначенніваловогоприбуткупроблемневиникає–поформі№50-сг визначається виробнича собівартість одиниці виробленої продукції, якапотіммножитьсяназагальнукількістьреалізованоїпродукціївмаркетинговомуроці.Колижвиникаєнеобхідністьвизначеннякінцевоїприбутковостінаосновіповної собівартості реалізованої продукції, то вмаркетинговому році останнюмипропонуємовизначатинаступнимчином:

, (1)

де –повнасобівартістьреалізованоїпродукціївмаркетинговомуроці;

– виробнича собівартість реалізованої продукції в першій половинімаркетинговогороку;

– виробнича собівартість реалізованої продукції в другій половинімаркетинговогороку;

– коефіцієнт, який характеризує зростання виробничої собівартостіреалізованої продукції за рахунок розподілу витрат, що формують повнусобівартість реалізованої продукції (адміністративні, збутові та ін.) в першійполовинімаркетинговогороку;

– коефіцієнт, який характеризує зростання виробничої собівартостіреалізованої продукції за рахунок розподілу витрат, що формують повнусобівартість реалізованої продукції (адміністративні, збутові та ін..) в другійполовинімаркетинговогороку.

Коефіцієнти та визначаються за даними форми№ 50-сг шляхомділення повної собівартості реалізованої продукції рослинництва на їївиробничу собівартість позвітному фінансовому року та по наступномуфінансовому року. Остання обставина приводить до того, що реальнаекономічна ефективність виробництва певного виду продукції рослинництвабудевизначенанапіврокупізніше,ніжзакінчитьсяреалізаціюцієїпродукції.

Звісно, визначення витрат, що формують повну собівартість вмаркетинговому році, буде більш точним, якщо вести облік цих витрат саме вмаркетинговому році. Але це пов’язане зі зростаннямтрудомісткості обліку та


182

методичною невирішеністю питань розподілувитрат, що формують повнусобівартість, між продукцією, що має різні маркетингові роки (зокрема, попшениці – з 1 липня по 30 червня, по кукурудзі на зерно – з 1 вересня по31серпня).

Прирозрахункахпоузагальненихданих(район,область,країна)внаслідокпевногонеспівпаданняколапідприємств,щозвітуютьзаформами№50-сгта№21-заг (та, ймовірно, внаслідок не належної якості звітних даних) виникаютьнеточності при визначенні рівня товарності продукції у маркетинговому році.Тому в розрахунках виручки та прибутку на 1 га площі приймається100%-ватоварність. Зауважимо, що для самих сільськогосподарських підприємств такапроблема не виникає. Розглянемо розрахунки по маркетингових рокахдосліджуваногоперіоду(табл.2).

Таблиця2Динамікаекономічноїефективностівиробництвапшениці

вЗапорізькійобласті(маркетинговіроки)

Показники

Роки Відхилення2013-2014рр.від

2009-2010рр.,%

2009-2010

2010-2011

2011-2012

2012-2013

2013-2014

Урожайність,ц/га 29,7 27,2 31,9 18,3 26,6 -10,4Виробнича собівартістьвиробленого1ц,грн. 62,42 80,89 89,78 170,77 124,34 99,2Виробнича собівартістьреалізованого1ц,грн. 62,42 80,89 89,78 170,77 124,34 99,2Повна собівартістьреалізованого1ц,грн. 70,94 91,12 101,90 190,87 138,19 94,8Цінареалізації1ц,грн. 79,26 116,58 124,72 160,91 136,25 71,9Прибутокна1ц,грн. 8,31 25,46 22,81 -29,96 -1,94 -10,25грн.Виручказ1га,грн.1) 2353,90 3170,92 3978,43 2944,66 3624,25 54,0Прибутокз1га,грн.1) 246,91 692,49 727,69 -548,22 -51,48 -298,38грн.Рентабельністьвиробництва,% 11,7 27,9 22,4 -15,7 -1,4 -13,1п.п.Примітка:1)при100%товарності

Порівняння результатів аналізу економічної ефективності виробництва

пшениціуфінансовихроках(табл.1)тамаркетинговихроках(табл.2)свідчитьпроіснуваннявідмінностей,особливозначнихпопоказникамприбуткуна1цтарентабельності виробництва. Зокрема, виявляється,що пшениця, вироблена в2012 р., є збитковою (рентабельність -15,7 %), а не низькоприбутковою(рентабельність 1,9 %), а протягом 2012-2013 рр. відбулося не зменшеннярентабельності(з1,9до-4,3%),азменшеннязбитковості(з15,7%до1,4%).

Такимчином,кріманалізефективностівиробництвазафінансовийрікмаєдоповнюватися і її аналізом за маркетинговий рік – саме він дозволяєвстановитиреальнуприбутковістьвиробництватогочиіншоговидупродукціїрослинництватаприйнятипідприємцямвиваженіуправлінськірішення.


1. Андрійчук, В.Г. Економіка аграрних підприємств [Текст] : підручник /


183

В.Г.Андрійчук.–[2-гевид.,допов.іпереробл.].–К.:КНЕУ,2002.–624с.2. Забуранна,Л.В.Економічнаефективністьвиробництвазернаташляхиїї

підвищеннявсільськогосподарськихпідприємствах [Текст]/Л.В.Забуранна//ЕкономікаАПК.–2014.–№3.–С.55–61.

УДК336.64

СтаверськаТетянак.е.н.,доцент

Харківськийдержавнийуніверситетхарчуваннятаторгівлім.Харків

ВПЛИВКОНЦЕПЦІЙВІДОБРАЖЕННЯПРИБУТКУНАІНФОРМАЦІЙНУ

ЄМНІСТЬЗВІТУПРОФІНАНСОВІРЕЗУЛЬТАТИ

АнотаціяВизначеносутністьпоняття«інформаційнаємність»звітупрофінансовірезультатита

обґрунтованорекомендаціїізїїрозширеннявідповіднодопотребуправлінняпідприємством.Ключовіслова:інформаційнаємність,звіт,фінансовірезультати.Фінансові результати є складною поняттям, концентрованим,

узагальнюючимрезультатомфункціонуванняпідприємстваістануекономікивцілому, тому в умовах нестійкого економічного середовища існує необхідністьудосконалення управління ними. Процес управління є інформаційною, тобтокомунікативною, системою збору, передачі, обробки та зберігання інформаціїпро об'єкт управління, тому актуальною є проблема оцінки інформаційнихможливостейзвітупрофінансовірезультатидляпотребуправління.

Аналіз останніх досліджень та публікацій довів, що сутність поняттяфінансового результату істотно різниться залежно від цілей його визначення.Методика його розрахунку залежить від цілей такого розрахунку,взаємовідносин власників і робітників господарюючого суб’єкта, ступенярозвитку економіки; економічних та політичних поглядів на процесвиробництватареалізації, вимогкористувачівбухгалтерської інформації тощо[1,c.215].

Американські вчені Хендриксен Е.С., Ван Бред М.Ф. розглядають триконцепції відображення прибутку у фінансової звітності: синтаксичну,семантичнутапрагматичну[2].

У роботах вітчизняних вчених досліджено інформаційно-методологічнізасадиформування іаналізуфінансовихрезультатівпідприємства;аналізованофінансові результати в умовах фінансової стійкості і фінансової нестійкості;запропонованоконцепціюантисипативноїфінансовоїсистеми,щобазуєтьсянапринципах адаптивного управління і забезпечує стійкість розвитку іфункціонування підприємства; досліджено вплив тимчасових і постійних

http://teacode.com/online/udc/33/336.64.html


184

різницьнафінансовийрезультатдіяльностіпідприємстватощо[3].Високо оцінюючинауковий доробок указаних авторів, слід наголоситина

недостатнюдослідженістьконцепцій,наякихґрунтуєтьсявітчизняназвітністьпрофінансовірезультати.

Прийняття управлінських рішень базується на постійному перетвореніінформації, а сам процес управління має інформаційний характер. Підінформаційною ємністю звіту про фінансові результати розуміємо сукупністьвластивостей,якіобумовлюютьможливістьйоговикористаннядляефективноїреалізаціїокремихфункційуправління–контроль,аналіз,планування,наосновірепрезентативної,повної,істотноїінформаціїпрофінансовірезультати.

Основнимиаспектамиінформаціїєсинтаксичний(характеризуєструктуруіформунадання інформації врамкахкількісної теорії інформації), семантичний(інформація повинна володіти певним сенсом) та прагматичний (здатністьінформаціївпливатинапроцесиуправління,тобтоцінність,корисність).

В Україні в умовах планово-централізованих методів управліннятрадиційно віддавалася перевага синтаксичної концепції відображенняприбуткувобліку, застосуваннюсемантичноїконцепціїзаважалозастосуванняскладних механізмів трансформації прибутку, що залишався в розпорядженніпідприємства, що по суті було вилученням показників прибутку зінформаційногообороту.

Прагматична концепція знаходила своє вираження відносно плановихпоказників,щовизначалисявищестоящоюорганізацією.Уперіодз1991по2000р. віддавалася перевага синтаксичної концепції, хоча семантична концепціявитікала з цілого ряду нормативних документів бухгалтерського обліку.Прагматичнаконцепціявтратиласвоєпервиннезначення,якевонамалазачасівпланово-централізованихспособів управління,прицьому значенняприбуткувпрагматичній концепції, властивій ринковій економіці, піддалося податковомутиску.

У ринкових умовах господарювання є передумови для повноцінноговикористаннясинтаксичної,семантичноїіпрагматичноїконцепцій,щодозволяєговорити про багатофункціональність фінансових результатів підприємства.Розглянемо відповідність відображення показників прибутку у зарубіжній івітчизнянійфінансовійзвітностірозглянутимконцепціям.

Відповідно до міжнародних стандартів компанія має право вибору міжгоризонтальним і вертикальним форматами Звіту про прибутки і збитки.Горизонтальний формат є більше інформативним, порівняно з вертикальним:статтівитратпоказуютьсяводнійколонці,астаттідоходів–віншій,прицьомувеличинаприбуткучизбиткувиступаєїхрезультатноювеличиною.

Слідвідмітити,щоіснуютьпевнівідмінностіщодовідображенняінформаціїпро фінансові результати у статтях звітності згідно з національними іміжнароднимистандартами.

В частині визначення методу визнання доходів і видатків існувалирозбіжності між Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансовузвітність в Україні» [4] і діючим раніше П(С)БО 3 «Звіт про фінансовірезультати»[5].ТеперівЗаконі,івНП(С)БО1прописанийоднаковийпринципнарахування та відповідності доходів і витрат, який передбачає, що для


185

визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівнятидоходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цихдоходів.Прицьомудоходиівитративідображаютьсявбухгалтерськомуоблікута фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від датинадходженняабосплатигрошовихкоштів.

Дослідженнярозмежуванняфінансовихрезультатівзавидамидіяльностіувзаємозв'язку з доходами і витратами, що їх формують, дозволили відмітитипевну невідповідність. Так, у формі № 4 «Звіт про рух грошових коштів»звичайна діяльність поділена на операційну, фінансову та інвестиційнудіяльність. У формі № 2 прибуток (збиток) від звичайної діяльності дооподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) відопераційноїдіяльності,фінансовихтаіншихдоходів(прибутків),фінансовихтаінших витрат (збитків). Але доходи і витрати іншої звичайної діяльності засвоєюсуттюєвосновномускладовимиінвестиційноїдіяльностіпідприємств.

Підприємства отримали можливість не наводити у фінансовій звітностістатті, за якими відсутня інформація до розкриття (крім випадків, якщо такаінформація була в попередньому звітному періоді), а також додавати статті зізбереженням їх назви і коду рядка з переліку додаткових статей фінансовоїзвітності, наведених у додатку 3 до НП(С)БО 1, у разі якщо стаття відповідаєтаким критеріям: інформація є суттєвою; оцінка статті може бути достовірновизначена.

Участиніфінансовихрезультатіввідінвестиційноїдіяльностіцеприбуток(збиток) від участі в капіталі, збиток (прибуток) від реалізації необоротнихактивів, утримуваних для продажу та груп вибуття, збиток (прибуток) відреалізаціїфінансовихінвестицій,участинірезультатіввідфінансовоїдіяльності–цефінансовівитрати,сплаченівідсотки.

Чітке розмежування фінансових результатів в розрізі операційної,фінансової, інвестиційної діяльності та надзвичайних подій має принциповезначеннядляоцінкиефективностідіяльностіпідприємства,йогостратегічногорозвитку тощо. Також необхідно перерозподілити певні доходи і витрати –дивіденди одержані, доходи і втрати від участі в капіталі, які відносяться дорезультатів фінансової діяльності, доцільно віднести до результатівінвестиційноїдіяльності,згіднозїївизначенням.

Уформи№4«Звітпровласнийкапітал»відображаєтьсярозподілприбутку.До додаткових статей фінансової звітності, що характеризують розподілприбутку,відносять:сумучистогоприбутку,належнудобюджетувідповіднодозаконодавства, суму чистого прибутку на створення спеціальних (цільових)фондів, суму чистого прибутку на матеріальне заохочення. Отже українськафінансовазвітністьдоситьповнорозкриваєінформаціюпророзподілприбуткуіреалізуєпрагматичнуконцепцію.

Таким чином, інформаційна ємність звіту про фінансові результати єсукупністювластивостей,якіобумовлюютьможливістьйоговикористаннядляефективної реалізації окремих функцій управління (контроль, аналіз,планування) на основі репрезентативної, повної, істотної інформації профінансові результати підприємства. Інформаційна ємність концепційвідображенняприбуткууфінансовійзвітностіполягаєвідповідноувизначенні

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14?nreg=996-14&find=1&text=%F0%E5%E7%F3%EB%FC%F2%E0%F2&x=10&y=13#w16

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0397-99?nreg=z0397-99&find=1&text=%E7%E2%E8%F7%E0%E9%ED&x=9&y=8#w17

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13/paran236#n236




186

джерела отримання прибутку, ефективності функціонування підприємства,напрямах розподілу прибутку. Критична оцінка української звітності профінансові результати дозволяє зробити висновки, що після прийняття новогоНП(С)БО1 «Загальні вимоги дофінансової звітності» вона у цілому відповідаєвиділеним концепціям прибутку. Для повної реалізації синтаксичної концепціїдоцільновикористовувативидидіяльностіякосновудлядиференціаціїдоходів,витрат і фінансових результатів підприємства, що підвищить інформаційнуємністьфінансовоїзвітності.


1. Динько, І.М. Категорія прибутку у сучасних умовах розвитку ринковихвідносинвУкраїні[Текст]/І.М.Данько//Економічнийфорум.–2013.–№2.–С.212-215.

2. Ставерська, Т.О. Концепції відображення прибутку підприємств уфінансовій звітності: світовий досвід і Україна [Текст] / Т.О.Ставерська //Materialy IX Miedzynarodovej naukowi-praktycznej konferecji «Aktualne problemnowoczesnych nauk - 2012», 07-15.06.2013. – Volume 2. Ekonomiczne nauki :Przemysl.NaukaIstudia.–S.86-87.

3. Ставерська, Т.О. Інформаційна ємність звіту про фінансові результатипідприємсва[Текст]/Т.О.Ставерська//Економічнийчасопис.–XXI.–2013.–№7-8(2).–С.60-63.

4. Про затвердження Національного положення (стандарту)бухгалтерськогообліку1«Загальнівимогидофінансовоїзвітності:[офіц.текст]: за станом на 18.03.2014 р. / Мінфін України ; Наказ, Положення, Стандартвід07.02.2013№73. — К. : МФУ, 2013. — Доступно також з Інтернету:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13. — Назва з екрана. — Датазвернення:03.12.14.

5. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні [Текст] :[закон України : офіц.текст : за станом на 15.10.2014 року] / Верховна РадаУкраїни;Законвід16.07.1999№996-XIV/.—ВідомостідоступнітакожзмережіІнтернет:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14(датазвернення10.10.14).—Назвазекрана.

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ekfor/2013_2/33.pdf

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ekfor/2013_2/33.pdf




187

УДК338.24(075.8)СушкоТаисак.э.н.,доцент

ВолковаЕкатеринааспирантка

Могилевскийгосударственныйуниверситетпродовольствияг.Могилев,РеспубликаБеларусь

СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕОЦЕНКИЭКОНОМИЧЕСКОГОПОТЕНЦИАЛА

ОРГАНИЗАЦИЙ

АннотацияВстатье рассмотреныметодологическиеподходык оценкеэкономическогопотенциала

организаций с учетом специфики их функционирования и развития на современном этапе.Обоснованаоценкаструктурныхэлементовэкономическогопотенциалаорганизацийнаосновеприменения интегрального показателя, что позволяет принимать оптимальныеуправленческиерешения,исходяизтребованийрынка.

Ключевыеслова:оценка,экономическийпотенциал,организации,методы,принципы.Методологические подходы к оценке потенциала базируются на

наблюдениях и исследованиях, служат целям функционирования и развитияорганизаций, являются средством обоснования стратегических решений иопределяются потребностями менеджмента. Оценка потенциала являетсякомплексной характеристикой функционирования и развития организаций иосновным критерием для принятия управленческих решений в рыночныхусловиях.

Взарубежной и отечественной экономической науке вопросыкомплексного (стратегического) подхода к оценке потенциала организацийисследованы не в полной мере. Это объясняется многоаспектностьютеоретических подходов, так и необходимостью учета отраслевой спецификифункционирования и развития организаций на современном этапе. Изучениезарубежногоопытасвидетельствуетотом,чтооценкапотенциалаорганизацийосновананадоходномметодологическомподходе,восновекоторогонаходитсяоценка стоимости (valuebasedmanagement –VBM).Даннаяоценкареализуетсяпосредствомприменениярядаметодов: добавленнойстоимостиакционерногокапитала (shareholders valye added – SVA), экономической добавленнойстоимости (economic value added – EVA), добавленной рыночной стоимости(marketvalueadded–MVA).

CцельюкомплекснойоценкиэкономическогопотенциалаорганизацииО.А.Жигуновойпредложенасистемацелевыхпоказателей:рыночнаястоимость(EV–EnterpriseValue),объемпродаж(SV–Salesvolume),экономическидобавленнаястоимость (EVA – Economic Value Added), чистая прибыль (NP –Net OperatingProfit After), денежный поток (FCFF – Free Cash Flow to Firm), собственныйкапитал(E–Equity), активыорганизации(A–Assets)ичисленностьперсонала(N–Numberofthepersonnel)[3].

Оценка экономического потенциала основывается на применениисбалансированной системы показателей (BSC) с использованием как


188

финансовых, так и нефинансовых показателей, обеспечивающие достижениестратегической цели – максимизация стоимости организации. При этомосновнымпринципомBSC является– управлятьможнотолькотем,чтоможнооценить. Базисный потенциал (Perspektives) организации в сбалансированнойсистеме показателей эффективности представлен следующими видами:финансовыйпотенциал,отражающийэффективностькомпаниисточкизренияотдачи на вложенный капитал (The Financial Perspective); потенциалпотребительскихзапросов,оценивающийполезностьтоваровиуслугкомпанийс точки зрения конечных потребителей (TheCustomerPerspective); потенциалвнутренний операционной эффективности, оценивающий эффективностьорганизации внутрифирменных процессов (The Business Process Perspective);кадровый потенциал (потенциал инноваций и обучения), показывающийспособностьорганизацииквосприятиюновыхидей,еегибкость,ориентациюнапостоянныеулучшения(TheLearningandGrowthperspective)[8].

Стоимость имущества является наиболее оптимальным и рациональнымпоказателем, как в краткосрочном, так и долгосрочном аспекте, посколькуучитываетперспективыработынетолькоорганизацийиотрасли,ноивцеломэкономики. Стоимость является лучшей степенью оценки результатовдеятельности на основе достоверной информации. Оценивая наличиепотенциала важно определить его стоимость, которая является наиболеевероятной ценой продажи и должна отражать такое свойство организации –товара, как полезность, а также необходимые издержки. Вданном случаестоимость является денежным эквивалентом ценности объекта, покупательготовобменятьэтотобъектнаправособственности[5].

В экономической науке существуют разные точки зрения на выборконцепций и критериев при оценке, которые могут реально характеризоватьизменениестоимостиимуществаорганизаций(предприятий).Наданномэтаперазличаюттривидаподходов:затратный,доходныйирыночный.

Методика интегральной оценки величины потенциала, разработаннаяЕ.М.Карпенко включает оценку каждого источника потенциала в абсолютномвыражении,переводабсолютныхоценоквотносительные(базаприведения—среднеотраслевые оценки или скользящие средние) и приведениеотносительных оценок к интегральной (вкачестве весов используютсякоэффициентыуравненийрегрессии)[4,с.5].

Для всесторонней оценки экономического потенциала важно«использование системного подхода, базирующего на абсолютных иотносительных величинах, количественных и качественных показателях,отраженных в бухгалтерской (или финансовой) отчетности, а такжеучитывающего взаимное влияние и взаимодействие всех его составляющихэлементов»[1,с.21].

Евдокимова Л.О. предлагает оценивать экономический потенциалорганизации как сумму доходов организации, получаемых в течение срокаполезного использования соответствующих видов экономических ресурсов сучетомфакторавремени,икаксреднегодовуювеличинуэкономическойоценкипотенциала организации дифференцировано по составляющим его элементам.Для комплексной оценки экономического потенциала организации в условиях


189

динамичной внешней среды необходимо разработать методологиюинтегральногоподхода[2].

Важнейшим аспектомможносчитатьоценку совокупного экономическогопотенциала, текущей степени его использования, а также формированиестратегическиориентированногопотенциалапредприятия,чтовыражаетсянетольконаличиемресурсов (ресурсныйпотенциал), аспособностьюсоздаватьсих помощью добавленную стоимость. Представление о величине потенциалаорганизации (предприятия) и структурных его элементов позволяет имиуправлять, в результате чего открывается возможность конкретноговоздействиянаотдачупроизводственныхресурсовсучетомкаквнутренних,такивнешнихфакторов[6,с.42].

Необходимо отметить, что оценка потенциала организаций АПКвыполняетсясучетомотраслевойспецификиихфункционированияиразвитиянасовременномэтапе.

Потенциал развития пищевой промышленности Беларуси определяется«уровнемеевовлечениявсистемумеждународногоразделениятруда.Практикамолочной, мясной, сахарной и других отраслей демонстрирует значимыйпотенциал конкурентоспособности продовольственной системы Беларуси приееориентациинавнешниерынки(объемыэкспортапродовольствиявозрастутс 5 млрд. долл. США в 2012 г. до 8 млрд. долл. США к 2015 г.). В пищевойпромышленности Беларуси на данном этапе накоплен значимыйпроизводственный потенциал, предприятия обеспечены сырьем, а мощностейпо большей части достаточно для полного обеспечения страныпродовольствием,увеличенияэкспорта»[7,с.28–31].

Проведенные исследования позволяют констатировать, что оценкаэкономического потенциала организации – сложная система, состоящая измножества различных элементов, обладающих определеннымихарактеристиками и уровнями. Структурными элементами оценкиэкономического потенциала организации на разных уровнях являютсяследующие локальные потенциалы: ресурсный, научно-технический,организационно-управленческий, маркетинговый, экологический иэкспортный.

На первом уровне оценивается наличие и эффективность использованияресурсногопотенциалаорганизаций(К.р.п.).

На втором уровне исследуется наличие и оценивается эффективностьиспользования организационно-управленческого (К.о.у.) и научно-техническогопотенциалов(К.н.т.).

На третьем уровне проводится оценка маркетингового (К.м.),экологического(К.э.)иэкспортного(К.эсп.)потенциалов.

В этой связи выполняется оценка потенциала организаций на основеприменения интегрального показателя – коэффициента экономическогопотенциала (К.э.п.), который обеспечивает развитие и эффективноеиспользование структурообразующих компонентов с учетом рисков ирассчитываетсяпоформуле:


190

К.э.п.= 7р.эсп.э.м.н.т.о.у.р.п. К.К.К.К.К.К.К. ······ , (1)

гдеК.р.–коэффициентриска.Выполненная оценка управляющей компании холдинга «Могилевская

молочная компания ОАО «Бабушкина крынка» за2013г. показала, что даннаяорганизация имеет высокий уровень (0,85) экономического потенциала, чтообусловлено модернизацией и обновлением производства, выпускомконкурентоспособнойпродукциикакнавнешнем,такивнутреннемрынке.


1. Борзенкова,К.С. Оценка экономического потенциала предприятия иповышениеэффективностиегоиспользования[Текст]:автореф.дис....к-таэкон.наук:08.00.05/К.С.Борзенкова;Белгородск.гос.технол.ун-т.–Белгород,2003.–25с.

2. Евдокимова, Л.О. Методология содержания и оценки экономическогопотенциала в предпринимательской деятельности организации/Л.О.Евдокимова //Российское предпринимательство. –2011. –№12. – С.16–20.

3. Жигунова, О.А. Теория и методология анализа и прогнозированияэкономическогопотенциалапредприятия[Текст]:монография/О.А.Жигунова.–М.:Финансыикредит,2010.–140с.

4. Карпенко, Е.М. Потенциал производственной системы: методологияформирования, экономическаяоценка, эффективностьиспользования [Текст] :автореф.дис. ...д-раэкон.наук:08.00.05/Е.М.Карпенко;БГЭУ.–Минск,2010.–52с.

5. Коупленд, Т. Стоимость компаний: оценка и управление [Текст]/Т.Коупленд, Т.Коллер, Дж.Мурин; пер. с англ. – М. : Олимп-Бизнес, 2008. –204с.

6. Мотов, М.А. Проблемы управления экономическим потенциаломпредприятия в рыночных условиях [Текст] /М.А.Мотов //Журнал научныхпубликацийаспирантовидокторантов.–2011.–№9.–С.42–44.

7. Шпак А.П. Потенциал конкурентоспособности предприятий пищевойпромышленностиБеларусив условияхформированияЕЭП [Текст] /А.П.Шпак,А.В. Пилипук, Т.В. Мицкевич // Экономический бюллетень НИЭИ Мин.экономикиРесп.Беларусь.–2013.–№9.–С.28–35.

8. Kaplan, R.S. The Balanced Scorecard: Translating Strategy into Action/R.S.Kaplan.–Boston(Ma.,USA):HarvardBusinessSchoolPress,1996.


191

УДК657:336.226.1ФедоришинаЛідія

к.і.н.,доцентНечепуренкоАлла

студенткаВінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет

м.Вінниця

ОСОБЛИВОСТІВІДОБРАЖЕННЯПОДАТКУНАПРИБУТОКВПОДАТКОВОМУОБЛІКУПІДПРИЄМСТВА

Анотація

Устаттіпроаналізованофункціонуванняподаткунаприбуток,йоговпливнадіяльністьпідприємстватапроцедура відображення в обліку на підприємстві. Запропонованомеханізмиудосконаленнясправлянняподаткунаприбутоктавідображенняйоговобліку.

Ключовіслова:податокнаприбуток,зобов’язання,відсотковіставки,податковірізниці.Всучаснихкризовихумоваходнимизефективнішихметодівекономічного

впливу на підприємство з боку держави є стимулювання виробництва череззменшення податкового тиску на платників податків та надання пільг. Прицьому необхідно наголосити, що регулююча функція є однією з головнихфункційподатків,якадозволяєздійснюватитакийпринципподатковоїсистеми,як справедливий розподіл податкового навантаження між суб’єктамигосподарюванняз урахуваннямдотримання інтересів держави. Зарахунокцієїфункції держава має можливість регулювати обсяги діяльності, стимулюватизбільшеннявиробництваодних і гальмувати іншихвиробівзметоюзростанняконкурентоспроможностівітчизнянихпідприємств.

В умовах євроінтеграції постає і інший аспект проблеми оподаткуванняприбутку підприємств, а саме – відображення його в обліку на підприємствівідповідно до європейської практики. Ці та інші питання потребуютьдетальногорозгляду.

Проблеми організації податкової системи України та податкового облікурозглядаються в багатьох наукових і публіцистичних працях як закордонних,таківітчизнянихфахівців.Донихможнавіднеститакихвчених,якВарналійЗ.С.,ДаніловО.Д.,ЄфименкоТ.І.,КрисоватийА.І.,КизимаА.Я.,МельникП.В.,ПедьІ.В.Тарангул Л.А. Ці питання є темою обговорення на різноманітних науковихфорумах, економічних симпозіумах, зустрічах фахівців тощо. Головна увагаприділяється розвитку податкової системи в цілому або окремих податковихплатежівприцьомувисуваються тарозглядаютьсярізні пропозиціїтапоради,які в подальшому не знаходять відповідного впровадження в практичнійдіяльності. Питанням щодо розкриття податку на прибуток та податковихрізницьвоблікуприсвяченіпрацілишедекількохвітчизнянихучених,зокремаЄфіменко Т.І., Ловінської Л.Г., Малишкіна О.І.Тривалий час дана тема не булацікавоюширокомуколуспеціалістівчерезспецифікуізаконодавчувіддаленістьподатковогообліку відбухгалтерськогооблікутафінансової звітності.Лише знабуттямчинностів2011роціПодатковогокодексуУкраїницятемасталабільш


192

актуальноюякдлянауковців,такідляпрактиківчерезнеобхідністьформувативоблікуінформаціющодорізницьприоблікудоходівівидатківзавимогамиякподатковогозаконодавства,такіобліковихнормістандартів.

Необхідненауковеобґрунтуванняраціональногооподаткуванняприбуткупідприємств у контексті євроінтеграційного напрямку України, а такожвідображенняданоїінформаціївоблікувідповіднодоєвропейськихстандартів.

Головною метою діяльності будь-якого суб’єкта господарювання єзростання добробуту його власників. У першу чергу це може бути за рахунокзбільшенняотриманняприбуткупідприємствомякзарахунокзменшенняйоговитрат,такізарахунокзменшенняподатків.

Уціломуподатковерегулюванняможебутивдекількохформах,головнимиз яких є економічні (податкова пільга, податкові канікули, інвестиційніподаткові кредити, відстрочка оплати податкового платежу та інше), таадміністративно-командні (головним чином застосування штрафних санкцій).До економічних можна віднести зниження ставки податку або надання пільгокремимоб’єктамгосподарювання.Останнімчасомставкицьогоподаткумаютьтенденціюдозниженняз90%(напочатку90-хроківминулогостоліття)до18%в2014році.Такатенденціямаєпозитивнийвпливнадіяльністьпідприємствтазбільшенняотриманняподаткунаприбутокдодержавногобюджету.Крімтогоце також сприяє виходу підприємств з так званого «тіньового сектора»економікикраїни.

Останніми роками відзначається зменшення надходжень до бюджету відподаткунаприбуток,чомусприялонаданнярядупільг.Наданняпільгєоднієюзпричинзменшеннянадходженнягрошовихресурсівзцьогоподатку,азіншогобоку, є головним важелем впливу на діяльність суб’єктів господарювання івзагаліметодомрегулюваннягосподарськоїдіяльності.

При наданні пільг потрібно дотримуватись особистих принципів, до якихвідносяться:

1. Законодавчий характер надання пільг. Рішення про надання пільгповинно прийматись тільки на засіданні Верховної Ради як головного таєдиного законодавчого органу України. Це ж стосується і їх змін, тимчасовогоприпинення або взагалі скасування. Такий порядок повинен застосовуватисьдлявсіхподатковихплатежів,якідіютьвкраїні.

2. Рівномірність надання. Тобто їх надання не має носити вибірковийхарактер і залежати від форми власності підприємства, його організаційно-правовоїформи,відношеннядобудь-якоїполітичноїпартії,суб’єктивноїоцінкиособи, від якої залежить надання пільги. На жаль, зараз навіть якщо пільгазатверджується через рішення Верховної Ради, то воно в більшості випадківлобіюєтьсяокремимиполітичнимисиламиабоокремимидепутатами

3. Порядок отримання податкових пільг. Їх може отримати суб’єктгосподарювання тількипісля звернення до відповідного податкового органу зйогообґрунтуванням.

4. Спрямованість надання. Податкові пільги повинні носити цільовийхарактер і надаватись під загальнодержавні та інші проектидля забезпеченнявиконання економічних, технічних, технологічних, екологічних, соціальних таіншихпрограм.


193

5. Економічність та доцільність надання. Податкова пільга, яка надається,повинна бути обґрунтованою та спрямованою на виконання мети, якапоставленаі,разомзтим,їїнаданнянеповиннонаноситишкодудержавномутамісцевомубюджетам ізменшуватидоходи,яківониотримують.З іншогобоку,вонамаєприноситиефектувиглядізбільшеннявиробництватоварів,наданняпослугдляспоживачів.

Безпосередньо розрахунок суми податку на прибуток регламентуєтьсяПодатковимкодексомУкраїни[1],відповіднодоякогооб’єктомоподаткуванняєприбуток,якийвизначаєтьсяшляхомзменшеннясумидоходівзвітногоперіодуна собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) та суму інших витратзвітногоподатковогоперіоду.

Достовірність розрахункуподатковогоприбутку характеризується трьомачинниками:

• дотриманням податкового законодавства щодо складу доходів і витратсуб’єктівгосподарювання;

• дотриманням податкового законодавства при розрахунку податковоїбази,доходів,витрат,активівізобов’язаньсуб’єктагосподарювання;

•об’єктивністюінформаційноїбази,заданимиякоїскладаєтьсядеклараціязподаткунаприбуток[6,с.57].

Доходи і витрати, визнані в бухгалтерському обліку, як правило,визнаються доходами і витратами в податковому обліку, але відмінністьможебутипов’язаназтим,щовонинезбігаютьсяпозвітнихперіодах,оскількимоментивизнаннядоходувбухгалтерськомуіподатковомуоблікуможутьбутирізні. Крім того, встановлені різні підходи до визнання доходів і витрат заокремимиопераціями,яківизнаютьсявбухгалтерськомуоблікуінеєтакимивподатковомуобліку.

Саме тому існує поняття постійних і тимчасових податкових різниць, зарахунок яких податковий прибуток відрізняється від облікового прибутку. Вконтексті загальної тематики даного наукового дослідження важливовизначити вказані вище поняття, а також дослідити їх відображення вбухгалтерськомуоблікутавпливнафінансовузвітність.

Відповідно до ПБО «Податкові різниці»,податковою різницею визнаєтьсярізниця, що виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат,активів, зобов’язань заположеннями (стандартами) бухгалтерського обліку тадоходамиівитратами,визначенимиподатковимзаконодавством.

Постійна податкова різниця – податкова різниця,яка виникає у звітномуперіоді та не анулюється в наступних звітних податкових періодах. Тимчасоваподаткова різниця – податкова різниця, яка виникає у звітному періоді таанулюєтьсявнаступнихзвітнихподатковихперіодах[2].

Тимчасовірізниціможутьбути:а) тимчасовими різницями, що підлягають оподаткуванню, – тимчасові

різниці,якіпривизначеннісумиоподаткованогоприбутку(податковогозбитку)майбутніхперіодівспричинятьвиникненнясум,щопідлягаютьоподаткуванню,коли балансова вартість активу або зобов’язання відшкодовується чипогашається;

б) тимчасовими різницями, що підлягають вирахуванню, – тимчасові


194

різниці,якіпривизначеннісумиоподаткованогоприбутку(податковогозбитку)майбутніх періодів спричинять виникнення сум, що підлягають вирахуванню,коли балансова вартість активу чи зобов’язання відшкодовується абопогашається[3].

В бухгалтерському обліку податок на прибуток регулюється П(С)БО 17«Податок на прибуток» (визначає методологічні засади формування вбухгалтерськомуоблікуінформаціїпровитрати,доходи,активиізобов’язаннязподаткунаприбутоктаїїрозкриттяуфінансовійзвітності).ПБО35«Податковірізниці»(початокдії–2013р.)(маєвизначатиметодологічнізасадиформуванняв бухгалтерському обліку інформації про податкові різниці та її розкриття уфінансовійзвітності)[3].

Якщо на кінець звітного періоду існують тимчасові податкові різниці, щопідлягають вирахуванню, то в обліку це відобразиться записом: Д-т 17«Відстрочені податкові активи»; К-т 641 «Розрахунки за податками».Відстрочене податкове зобов’язання – сума податку на прибуток, якийсплачується в наступних періодах із тимчасових різниць, що підлягаютьоподаткуванню. Якщо на кінець звітного періоду існують тимчасові податковірізниці, що підлягають оподаткуванню, то в обліку необхідно це відображатизаписом: Д-т 981 «Податки на прибутки від звичайної діяльності»; К-т 54«Відстрочені податкові зобов’язання». Невідповідність підходів щодовизначення суми прибутку до оподаткування бухгалтерського та податковогообліківпризводитьдотого,щоцісумизначновідрізняються.

Зрозуміло, що бухгалтерський облік забезпечує повну та достовірнуінформацію про господарську діяльність, а податковий базується на потребахфіскальної функції,що і є головноюпроблемою обліку податку на прибуток внашійкраїні.

Отже, податковий та бухгалтерський облік податку на прибуток суттєвовідрізняються і потребують подальшої гармонізації, з метою затвердженняєдиногопідходудовизначеннябазиоподаткування.

Дослідження обліку доходів та видатків господарської діяльностіпідприємств дало можливість визначити множину випадків, коли виникаютьподаткові різниці внаслідок різних правил визнання доходів та витратвідповідно в бухгалтерському та податковому обліках. Разом із тим, існуючіметодиамортизаціїнаближаютьподатковийтабухгалтерськийоблік,алевонивсе рівно мають різні результати вирахуваного об’єкту оподаткування.Дослідження, проведене в даній статті, вказало також на існуваннярозбіжностейміжподатковимтабухгалтерськимоблікомувиглядітимчасовихтапостійнихподатковихрізниць,якізначновпливаютьнафінансовузвітністьпідприємств в Україні. Потреба достовірного та об’єктивного їх відображеннязумовлює необхідність поглиблення методологічних засад їх формування воблікутазвітності.


1. ПодатковийкодексУкраїни[Текст]:офіц.текст:застаномна08.11.2014р. / Верховна Рада України ; Кодекс України, Закон, Кодексвід02.12.2010№2755-VI. — Режим доступу :


195

http://www.zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/.—Заголовокзекрану(датазвернення01.12.2014р.).

2. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31"Фінансові витрати" [Текст] : офіц.текст : за станом на 19.08.2014 р. /Мінфін України; Наказ, Положення від28.04.2006№415. – Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0610-06 (дата звернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

3. Про затвердження Положення бухгалтерського обліку "Податковірізниці"[Текст]:офіц.текст:застаномна09.08.2014р./МінфінУкраїни;Наказ,Положення від25.01.2011№27. — Відомості доступні з мережі Інтернет :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0212-11 (дата звернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

4. Зміни до деяких положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затв.наказом Міністерства фінансів України від 18.03.2011 р. № 372 [Електроннийресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua (дата звернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

5. Іголкін, І.В. Податкова реформа як об’єктивна необхідність зміцненнядохідноїчастинидержавногобюджету[Текст]/І.В.Іголкін//ФінансиУкраїни.–2014.–№2.–С.22–24.

6. Шеремета, В.П. Податок на прибуток як елемент фінансової звітності[Текст]/В.П.Шеремета//Науково-практичневидання«Незалежнийаудитор».–2013.–№5.–С.64–70.

6.Юшко, С.В. Бухгалтерський і податковий облік податку на прибуток таоцінкачинногопорядкуїхузгодження[Текст]/С.В.Юшко//ВісникХНУ.–2012.–№4.–С.51–64.

7. Якимова, А.М. Вітчизняний та зарубіжний досвід обліку податку наприбуток[Текст]/А.М.Якимова//Бухгалтерськийоблік,аналізтааудит.–2012.–№3.–С.211–216.

http://www.zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/






196

УДК657.631Филипова–СланчеваАтанаска

гл.ас.д-рУниверситетнациональногоимировогохозяйства

г.София,Болгария

ЭТИЧЕСКИЙКОДЕКСАУДИТОРОВ–ГАРАНТКАЧЕСТВААУДИТОВИСРЕДСТВОЗАЩИТЫДЕЯТЕЛЬНОСТИАУДИТОРОВВРЕСПУБЛИКЕ

БОЛГАРИИ

АнотацияЭтические нормы – это нормы морали, и общество контролирует их, в отличие от

правовых норм, которые контролируются законом. Работу аудитора можно существеннооблегчить, если собственники и руководители тоже станут соблюдать этические правила.Ответственность перед обществом и потребителями финансовых отчетов требует того,чтобы деятельность дипломированных экспертов-бухгалтеров была надежной и прозрачной,заслуживала доверия, что является предпосылкой признания результатов их работы. Этоподразумевает наличие строгих правил и процедур этических профессиональных нормконтроля дипломированных экспертов-бухгалтеров, а также присутствии механизмов,гарантирующихихсоблюдение.

Ключевыеслова:дипломированныеэксперты-бухгалтеры,этическийкодекс,контроль.

В современной экономической среде роль дипломированных экспертов-бухгалтеров является гарантией верного и честного предоставленияфинансовой информации, содержащейся в отчетах предприятий, для нуждпотребителей. Очень важно, чтобы заинтересованные лица и органыотносилиськдипломированнымэкспертам-бухгалтерамсдоверием,уважениеми убежденностью в качестве их работы и в их беспристрастности,объективности и компетентности. Аудиторы способствуют этому посредствомпринятия и применения этических требований, содержащихся в такихключевых словах, как почтенность, независимость, объективность,конфиденциальностьикомпетентность.

Этическийкодекс–этоисчерпывающееоповещениеценностей,принциповиправилповедения,которымидолжныруководствоватьсявсвоейежедневнойработе аудиторы. Профессиональная этика важна для работы и действийдипломированных экспертов-бухгалтеров. Это так потому, что высокийпрофессионализми хорошаярепутацияидутрукаобруку с высокойморалью,сознанием большой социальной ответственности каждого дипломированногоэксперта-бухгалтера.

Дипломированныеэксперты-бухгалтерынесутсерьезнуюответственностьперед теми потребителями финансовых отчетов, которые не располагаютвнутренней информацией, не ознакомлены с деятельностью и действиямифирм,особеннотакихсложныхструктур,какакционерноеобщество,обществосограниченнойответственностью,корпорация,связанныеорганизацииидр.Длятого, чтобы представители этой профессии руководствовались правильнымповедением, требуется создание кодекса профессиональной этики (этическийкодекс). Именно доверие в работе дипломированных экспертов-бухгалтеров


197

продиктовалопревращениеморальныхценностейинормвстрогийрегламент,поддающийсяописаниюисвязанныйсконкретнымисанкциями.

Принятие и соблюдение этического кодекса необходимо для созданиядоверия, уверенности и уважения к профессии. Этика дипломированныхэкспертов-бухгалтеров – это профессиональная этика, за которой стоитпрофессиональное сословие со своей социальной ответственностью,социальным и моральным престижем, это – институция дипломированныхэкспертов-бухгалтеров. Институция "эксперт-бухгалтер" связана также снравственной цензурой, которая является формой общественногопринуждения,т.е.,речьидетонажимеизнутрисцельюсоблюдения"требуемогоповедения". В профессиональной деятельности дипломированных экспертов-бухгалтеров нравственные нормативы превращаются в строгий регламент, вобязательство, которое вменяется членам сословия ради имиджа и прогрессаданнойпрофессии.

Международнаяфедерация бухгалтеров (МФБ) принялаЭтическийкодекспрофессиональных бухгалтеров (он в силе с 01 января 2011 г.), в которомвыработаныэтическиетребованиякпрофессиональнымбухгалтерам.

Этот кодекс является официальным документов и Институтадипломированных экспертов-бухгалтеров (ИДЭБ) в Болгарии. Содержащиеся внем концепции применяются всеми бухгалтерами. Правила поведенияотносятся ко всем услугам, которые предлагаются дипломированнымиэкспертами-бухгалтерами, причем в них содержатся и запреты.Дипломированных экспертов-бухгалтеров можно привлечь к ответственностиза несоблюдение заложенных в кодексе правил. Если контролирующий орган,рассмотрев конкретные случаи, констатирует нарушение правил этическогопрофессионального поведения, то нарушители – члены профессиональныхорганизаций, подлежат наказанию – к ним применяются дисциплинарныеи/илиимущественныесанкции,вплотьдолишенияправанапрофессию.

Предлагаем вашему вниманию таблицу 1, в которой предпринимаетсяпопытка сравнения основных принципов и правил поведения, заложенных вэтическом кодексе профессиональных сословий в Болгарии – речь идет окодексе Института дипломированных экспертов-бухгалтеров, кодексеаудиторовСчетнойпалатыикодексеИнститутавнутреннихаудиторов1.

Этический кодекс дипломированных экспертов-бухгалтеров значительнообширнее, чем два других этических кодекса. В нем заложены не толькопринципы, но и правила поведения. Они детализированы, предписываютсяконкретные действия при возникновении определенных событий в работедипломированного эксперта-бухгалтера, причем особое внимание уделяетсяотношениям с клиентами. Эти правила – строгие, подробно расписанные,конкретизированные, гарантируют одинаковое понимание и способвыполнения положений Этического кодекса и являются надежной базой ихсоблюденияи,соответственно,наказанияприихнесоблюдении. 1http://www.bulnao.government.bg/bg/articles/mejdunarodno-priznati-oditni-standarti-874http://www.ides.bg/Norms/NormsItem.aspx?NewsItem=3c0ada8b-697e-43ea-b6cb-c0b11b32d84b&pg=2https://na.theiia.org/standards-uidance/Public%20Documents/Code%20of%20Ethics%20Bulgarian.pdf


198

Таблица1Основныепринципыиправилаповедения,заложенныхвэтическом

кодексепрофессиональныхсословийвБолгарии Этическийкодекс

профессиональныхбухгалтеров-членов

Институтадипломированных

экспертов-бухгалтеров

МСВОИ30ЭтическийкодексаудиторовСчетной

палаты

Этическийкодексвнутренний

аудиторов-членовИнститутавнутреннихаудиторов

Принципы Почтенность Почтенность Почтенность Объективность Независимость,

объективностьибеспристрастность

Объективность

Профессиональнаякомпетентностьи

надлежащеевнимание

Политическийнейтралитет

Конфиденциальность

Конфиденциальность Недопущениеконфликтаинтересов

Компетентность

Профессиональноеповедение

Профессиональнаятайна

Компетентность Профессиональное

развитие

Правила,

описывающиенормы

профессиональногоповедения

Засоблюдениесоответствующихзаконов

инормативныхположенийизаизбежание

любыхдействий,окоторых

профессиональныйбухгалтерзнаетлибодолжензнать,чтоони

могутдискредитироватьпрофессию

Профессионализм Почтенность-правилаповедения

Заизбежаниеконфликтаинтересов

Ответственность Объективность-правилаповедения

Примаркетингеипромоциисамихсебяили

своейработыпрофессиональные

бухгалтерыдолжнынеущемлятьпрестиж

профессии

Объективность,независимостьибеспристрастность

Конфиденциальность-правилаповедения

ЛояльностьисопричастностькосновнымцелямСчетнойпалаты

Компетентность-правилаповедения

Политическийнейтралитет

Почтенностьинеподкупность

Сотрудничествоиконструктивизм


199

Следует подчеркнуть то, что соблюдение этических норм – это серьезнаяличнаяответственностькаждогоаудитора.Онанепосредственновлияетнаегопрофессиональныйимидж,довериекнемусостороныклиентовипотребителейфинансовой информации, отражается на его профессиональной репутации идовериикегоработе,что,вконечномитоге,отражаетсянаспросенаегоуслуги.Потеря общественного доверия – это то неблагоприятное, частонепредусмотренноепоследствие,котороесказываетсянаспросенауслугитогоилииногодипломированногоэксперта-бухгалтера.

Контроль за соблюдением Этического кодекса можно представить в видетрехстолбов.

Первый – это личная ответственность. Она самая значимая – соблюдениеЭтического кодекса определяет качество и надежность работы эксперта-бухгалтера.

Второй – контроль со стороны Института дипломированных экспертов-бухгалтеров. Аудиторы – члены ИДЭБ за несоблюдение Этического кодексапривлекаются к ответственности. Если руководящий орган Институтадоказывает нарушение правил этического профессионального поведения, то вотношении нарушителя применяется дисциплинарное наказание. Это,разумеется,сказываетсянарепутациидипломированногоэксперта-бухгалтера.Поэтому рекомендуется быть особенно внимательным при исполнениипрофессиональных обязанностей и действовать в унисон с нормами,содержащимися в Этическом кодексе. В закон о независимом финансовомаудитезаложенаимперативнаянорма–зарегистрированныеаудиторыобязанысоблюдать Этический кодекс. ИДЭБ рассматривает сигналы и накладываетсанкции на тех своих членов, которые при исполнении своих обязанностейотклоняются от профессиональных требований. Для этого в структуреИнститутаестьконтролирующиеорганы:

-Совет профессиональной этики – контролирует выполнениепрофессионально-этическихнормкодекса;

-Совет контроля качества аудиторских услуг – контролирует качествоаудиторскийдеятельностизарегистрированныхаудиторовсогласноправиламипроцедурам,утвержденнымобщимсобраниемИнститута;

-Дисциплинарный совет – рассматривает констатации совета контролякачества аудиторских услуг и совета профессиональной этики и предлагаетправлениюприменитьтеилииныесоответствующиедисциплинарныемеры.

Третий столб контроль – это комиссия публичного надзора зарегистрированными аудиторами. Она создана согласно закону о независимомфинансовом аудите1. В соответствии с требованиями Директивы 2006/43/ЕОЕвропейского парламента и Совета от 17 мая 2006 г. об обязательном аудитегодовых финансовых отчетов и консолидированных финансовых отчетовзаконом о независимом финансовом аудите регламентируется создание ифункционирование системы публичного надзора за зарегистрированнымиаудиторами в Республике Болгарии, который осуществляется этой комиссиейкак независимым органом – она являетсяюридическим лицом на бюджетном

1http://www.cposa.bg/index.php/about-kom/statut


200

обеспечении.Крометого,этакомиссияосуществляетнадзорзадеятельностьюдипломированных экспертов-бухгалтеров, а именно: соблюдение стандартовпрофессиональной этики, внутренний контроль качества аудиторскихпредприятий при осуществлении аудита. Она может санкционировать,включительнолишатьправанапроведениенезависимогофинансовогоаудитаилишатьправанапрофессиювообще.

Дипломированные эксперты-бухгалтеры сталкиваются с многимисоблазнами, связанными с несоблюдением Этического кодекса, – онифинансовые, маркетинговые и другие. За каждым банкротством крупнойкомпании стоит в определенноймере сомнениевнепрофессиональнойработеэксперта-бухгалтера. Однако здесь следует знать, что любое нарушениеЭтического кодекса рано или поздно повлечет за собой обвал имиджадипломированного эксперта-бухгалтера, нарушающего его положения. Болеетого, может привести к более серьезным последствиям – дисциплинарным ифинансовым наказаниям, вплоть до лишения права на профессию эксперта-бухгалтера,авособотяжкихслучаях–куголовнойответственности.

СоблюдениеЭтическогокодексадолжнобытьскореевопросомрепутации,чемрегуляции.Роботавунисонсэтимдокументомспособствовалабынетолькоутверждению профессии дипломированных экспертов-бухгалтеров какгарантов верной, точной и честной подачи информации, но и ограничениючрезмерногоконтролявпрофессии,усилениюконкуренциинарынке.


1.РуководствопоЭтическомукодексупрофессиональныхбухгалтеров,изд.2012 г., ИДЭБ; http://www.ides.bg/Norms/NormsItem.aspx?NewsItem=3c0ada8b-697e-43ea-b6cb-c0b11b32d84b&pg=2.

2. МСВОИ – 30 Этический кодекс (Международные стандарты высшихаудиторских институтов) - http://www.bulnao.government.bg/bg/articles/mejdunarodno-priznati-oditni-standarti-874.

3. Этический кодекс института внутренних аудиторов -https://na.theiia.org/standards-guidance/Public%20Documents/Code%20of%20Ethics%20Bulgarian.pdf.

4.Законобухгалтерии,посл.изм.,официальнаягазета"Държавенвестник",№100от19.11.2013г.

5.Закононезависимомфинансовомаудите,посл.изм.,официальнаягазета"Държавенвестник",№15от15.02.2013г.

РРооззввииттооккббууххггааллттееррссььккооїїппррооффеессііїїттааііннннооввааццііййннііттееххннооллооггііїїввппііддггооттооввццііффааххііввццііввззооббллііккуу,,ааууддииттуу,,ффііннааннссіівв

201

РОЗВИТОКБУХГАЛТЕРСЬКОЇПРОФЕСІЇТАІННОВАЦІЙНІТЕХНОЛОГІЇ

ВПІДГОТОВЦІФАХІВЦІВЗОБЛІКУ,АУДИТУ,ФІНАНСІВ

УДК378АтаманюкАлла

викладачХмельницькийінститутМАУП

м.ХмельницькийАтаманюкМикола

головаХООВМГО“Студентськареспубліка

м.Хмельницький

ІННОВАЦІЙНІПІДХОДИПІДГОТОВКИФАХІВЦІВЕКОНОМІЧНИХСПЕЦІАЛЬНОСТЕЙНАВЧАЛЬНИХЗАКЛАДІВУКРАЇНИ

Анотація

Устаттірозглядаютьсязародженнятарозвитокінноваційвобластіосвіти,їхвпливнарозвиток інноваційних механізмів в навчальному процесі, а також інноваційні підходи донавчання. Проводиться аналіз інноваційних підходів в педагогіці, досліджуютьсямодернізаційнийчинникумовосвітньоїсистемиуконтекстімоделюванняосвітніхпроцесів.

Ключові слова: система освіти, моделі освіти, модернізація, моделювання освітніхпроцесів,інноватика.

Необхідність посилення інноваційної діяльності зросла після появи

значного числа шкіл із диференційованим навчанням, шкіл –експериментальних педагогічних майданчиків на базі навчальних закладів ізметоюстворення,освоєннятарозповсюдженняпедагогічнихінновацій.Основнінапрями діяльності бізнес-шкіл пов’язаних зі розробкою та освоєнням: змістосвіти, ефективних технологій навчання, виховання та розвитку студентів,нових форм організації освітнього процесу, оптимальних структур, систем тамеханізмів.

Над питаннями впровадження нових інноваційних працюють вітчизнянінауковці [1] Г.М. Артюх, Л. В. Батчен Т.М. Боголіб, І. В. Дронова,М. Г. Слоква.Задачамиінноваційноїдіяльностівосвітнійсферібулоприсвяченодослідженняукраїнських вчених, серед яких К. Ангеловськи, Л. Ващенко, О. Козлова,Н.Артикуца,М.Поташник,О.Арламов,М.Бургін,В.Журавльов,Н.Юсуфбекова,А.Ніколс, Г. Герасимова, Л. Ілюхина, І. Беха, Л. Даниленко, І. Дичківська,М.Кларіна, О. Пєхота, О. Попова, Л. Подимова, А. Прігожина, В. Сластьоніна,А.Хуторський та інші. В інноваційну діяльність науково-методичної роботиосвітніх закладів входить розробка інформаційно-методичних комплексів,орієнтованихнапроміжнітакінцевірезультатипріоритетнихформтаметодівнавчально-методичноїдіяльності.


202

Національний проект “Освіти” повинен включати розробку тавпровадження сучасних освітніх технологій, покращення виховної роботи внавчальних закладах, підтримка та стимулювання інноваційних освітніхпрограм. Інновації (нововведення), як результат наукових пошуків тапередового педагогічного досвіду, як найбільш оптимальним засобомпідвищенняефективностіосвіти. Інноваціяозначаєновітність,новизну, зміни;застосовуючи до педагогічного процесу – це застосування нового у всікомпоненти педагогічної системи – цілі, зміст, методи, засоби та формивиховання, організацію спільної діяльності викладача та студентів, їхметодичногозабезпечення[3].

Інноваційна діяльність – це засвоєння в освітніх закладах новітності, якаведедозмінстануфункціонуваннятапроектуваннярозвиткуосвітньоїсистеми,їїпідсистемитаскладових.Інноваційніпідходивикладання–ценовітніметодиспілкування зі студентом, позиція ділової співпраці з ними та долучення їх доглобалізаційнихпроцесівпедагогічнихінновацій.Виділяютьпріоритетніформинауково-методичної роботи: вивчення науково-методичної літератури,семінари-практикуми, тренінги, педагогічний моніторинг, інноваційнітехнологіїнавчаннятаінтерактивніметодинауково-методичноїроботи[4].

Модель навчання, яка визначається педагогічною технікою, системаметодів та організаційних форм виховання, які складають дидактичну основумоделей: “Поточна модель, селективно-групова модель, модель змішанихздібностей,інтегративнамодель,інноваційнамодель”.

За останнє десятиліття у навчанні проходять зміни глобальних освітніхтенденцій,якіотрималиназву“мегатенденцій”.Доїхчиславідносять:

-масовийхарактеросвітитайогонеперервність,-індивідуальнавагаособистостідлягромадськихочікуваньтанорм,-орієнтаціянаактивнеосвоєннялюдиноюзасобівпізнавальноїдіяльності,-адаптаціяосвітньогопроцесущодозапитівтапотребособистості,- орієнтація навчання на особистість студента, забезпечення можливості

йогосаморозкриття.Педагогічнаінноватика–сферанауки,якавивчаєпроцесирозвиткувищої

школи,пов’язанізіствореннямновоїпрактикиосвіти.Однієюзіважливихзадачсучасної інноватика [6] є відбір, вивчення та класифікація необхідних знань.Менеджмент, який використовують в сфері освіти, називають педагогічним.Педагогічний менеджмент – це комплекс принципів, методів, форм итехнологічнихосновуправлінняосвітнімпроцесом,направленийнапідвищенняйогоефективності.

Типологія інноваційних підходів до навчання може бути орієнтованотакою:підходиділятьсянадваосновнітипи,співвідношеннярепродуктивноїтапроблемноїорієнтаціїосвітньогопроцесу,– інновації-модернізації та інновації-трансформації.

У теорії моделювання навчального процесу присутні п’ять основнихпідходів[5]:

1.Професійно-змістовний:сутністьнавчанняуперіодсоціальноїпрактики,передпрофесійної підготовки та навчально-практичної діяльності в моделіситуаціїсоціально-економічноготаприродно-екологічногохарактеру.


203

2. Орієнтувальний: процес орієнтування студентів в індивідуальнийосвітній напрям, орієнтування педагога на індивідуальні психофізіологічніособливостівперіодсоціально-активноїфазинавчання.

3. Регулятивно-контрольний: процес регуляції та саморегуляції навчання,практики в соціально-похідній структурі міста: одночасно комплекснадіагностикадосягненьстудентівтанаданняумовсамоконтролюдосягнень.

4. Мотиваційний: стимулювання навчальної, навчально-практичної,навчально-виробничої, дослідницької, винахідницької діяльності та підтримкиінтересу до нього в конкурсах, на олімпіадах, фестивалях, чемпіонатах, припідготовціпортфоліо,виставоктощо.

5. Тренерувальний: процес оволодіння загальнонавчальними вміннями танавичками; навички роботи над індивідуальними проектами та захист їх,навички роботи зі комп’ютерними інструментами, професійними вміннями танавичками,вміннятанавичкисоціальноїадаптації.

Практично навчальні заклади використовують лише елементипедагогічних інновацій, а подібна тенденція впровадження інтеграційнихпроцесіввнауці,вформуваннісучасногостилюнауковогомисленнялюдинитаінтеграційнимипроцесамивсвіті.

Отже,впровадженняновихінноваційнихтаінформаційнихтехнологійпривикористанні в роботі інноваційних підходів, окрім процесу розробленняінновацій в освіті (методики, форми, педагогічної технології, організаціїінноваційних процесів у сфері освіти тощо), необхідно забезпечення їхвпровадження,засвоєннятаподальшогосупроводженнявжиття.Такимчином,системний комплексний підхід до впровадження інноваційних технологійнавчання в елементи навчального процесу зі сучасним методичнимзабезпеченням, розвинутою інфраструктурою навчального процесу дозволитьпровести реструктуризацію навчального процесу і запровадження новихконцептуальнихпідходівдоорганізаціїйконтролю.


1. Денисенко, В. А. Инновационное направление развития современнойнаукиобобразовани[Текст]/В.А.Денисенко//Инновации.–2006.–№3.–С.5-11.

2. Кларін,М. В. Інновації світової педагогіки [Текст] /М. В. Кларін. –М. –Рига:Педагогічнийцентр“Експеримент”,1998.–С.180.

3.Кремень,В.Г.ОбразованиеинаукавУкраине–инновационныеаспекты.Стратегия.Реализация.Результаты[Текст]/В.Г.Кремень–К.:Грамота,2005.–448с.

4. Лазарев, В. С. Педагогическая инновация: объект, предмет, и основныепонятия[Текст]/В.С.Лазарев,Б.П.Мартиросян//Педагогика.–2004.–№4.–С.16.

5. Полонский, В.М. Инновации в образовании (методологический аспект)[Текст]/В.М.Полонський//Инновациивобразовании.–2007.–№2.–С.4-7.

6. Хуторской, А. В. Педагогическая інноватика: методология, теория,практика:науч.изд./А.В.Хуторской.–М.:УНЦДО,2005.–222с.


204

УДК378.1:657СлєсарТетянак.е.н.,доцент

НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни

м.Київ

ІННОВАЦІЙНІТЕХНОЛОГІЇВПІДГОТОВЦІФАХІВЦІВЗОБЛІКУ

АнотаціяУ статті розглянуто проблеми підготовки фахівців з обліку і шляхи їх подолання з

застосуванням інноваційнихтехнологійтаврахуваннямпостійнихзмінвимогроботодавців,атакожудосконаленнямдіючихтавпровадженнямновихтехнологійосвіти.

Ключові слова: кваліфікація бухгалтера, підготовка фахівців, регламентація роботибухгалтера.

Трансформація змін в економіці держави, а також організації і управлінні

виробництвомвідображаєтьсяівінформаційнійсистемі.Важливарольвцьомувідношеннівідводитьсябухгалтерськомуобліку.Томусистемаоблікутакожмаєвідповідним чином удосконалюватись з метою досягнення адекватностівідображення технологічних і організаційних процесів і задоволення потребуправління. Але створення бажаної системи обліку, підсиленняїї функцій вмеханізміуправлінняобумовлюєнеобхідністькритичногоузагальненнядосвідувикористовуваних прийомів бухгалтерського обліку, виявлення позитивнихтенденцій і визначення перспективних напрямків його розвитку як сфериуправління [1, с. 9]. Аналіз і оцінка пройденого облікомшляху та фінансовогостану вітчизняних підприємств на даному етапі викликає потребу у фахівцяхспроможних не лише здійснювати облік, а й забезпечувати бізнес-плануваннягосподарської діяльності. Така ситуація потребує, виходячи з постійних змінвимог роботодавців, пошуку інноваційних технологій в підготовці фахівців зобліку.

Зарубіжний і вітчизняний досвід свідчить про потребу переорієнтаціївищих навчальних закладів на підготовку фахівців з обліку, здатнихздійснювати не лише технічні функції, а й задовольняти вимоги сучасногоуправління. Вивчення поглядів науковців з проблематичних питань фаховоїосвітипідтверджуєдумкупродоцільністькардинальнихзмін[2,с.6-9]нелишез потреб вітчизняних підприємств, а й з вимог міжнародної стандартизаціїосвіти[3;4;5].

Багатогранність і складність даної проблеми не викликає сумнівів. Їївирішення потребує виокремлення певних етапів. Перш за все потрібнодослідити і привести до зіставності навчальні плани з підготовки фахівців заспеціальністю «Облік і аудит» українських вищих навчальних закладів. Яксвідчитьпрактикаврізнихвищихнавчальнихзакладахвонинеспівпадаютьніза наповненістю дисциплінами ні за виділеним часом на їх вивчення. Цестосується всіх рівнів підготовки. Окремого дослідження потребує підготовкафахівців за рівнем «Молодший спеціаліст». Випускники даного рівня, в


205

основному,продовжуютьнавчаннязаскороченимтерміномувищихнавчальнихзакладах дляотриманнярівня «Бакалавр». Відмінність урівні їхпідготовкизаперелікомвивченихуколеджідисциплінприводитьдоускладненьузгодженостінавчальних планів на подальших етапах. Тому доцільно узгодити навчальніплани за конкретними спеціальностями на існуючих в Україні рівнях«Молодший спеціаліст», «Бакалавр» і «Магістр», що покращить маневреністьстудентівінаблизитьцейпроцесдоміжнародногорівня.

Із вступом в дію Міжнародних стандартів освіти для професійнихбухгалтерів: МСО1 «Вступні вимоги професійної бухгалтерської освіти», МСО2«Зміст професійної бухгалтерської освіти», МСО3 «Професійні навички», МСО4«Професійні цінності етика та ставлення», МСО5 «Вимоги до практичногодосвіду», МСО6 «Оцінка професійних здібностей та компетентності», МСО7«Постійний професійний розвиток» визначились методичні засади поєднаннякомпонентів навчальних програм в процесі бухгалтерської освіти і вакадемічнихнавчальнихзакладах.Данийкроксприяєпідвищеннюефективностіпроцесу стандартизації бухгалтерської освіти, а також потребує постійноїорієнтації на освітні стандарти ООН і безперервного уточнення перелікудисциплінвпорівняннідисциплінаминавчальнихпланівпровіднихнавчальнихзакладівсвіту.

Аленавітьнайдосконалішінавчальніпланиневзмозівирішитинедоліківурівніпідготовки,щовиявляютьсяроботодавцяминаринкупраці.Томудоцільноспрямовувати діяльність на постійне покращення якості, чомусприятимутьінновації в науці, постійний облік змін вимог роботодавців тамоніторинг навчально-виховного процесу, пропонуючи постійний переглядвихіднихумов.Цевідображаєтьсявбезперервномуоновленнізмістунавчальнихпрограм, в удосконаленні застосовуваних і впровадженні нових технологійнавчання, оптимізації взаємодії викладача і студентів. Безперервнеудосконалення навчального процесу забезпечуватиметься завдяки перевіренійврізноманітних системахменеджментуякості і апробованихв умовахосвітніхформ: гуртків якості та ініціативних творчих груп. Їх діяльність має бутиспрямована на вивчення нових тенденцій в розвитку освіти та впровадженняефективних педагогічних технологій. Такі підходи мають апробувати провідніфахівці, які в змозі вивчати досвід кращих зарубіжних університетів вперіодичнихвиданняхнамовіоригіналутаоволодіннянимипідчасзарубіжнихстажувань.

Але опановуючи зарубіжний досвід, не зайвим буде повернутись до часівсоціалізму і взятинаозброєннядеякі вітчизняніметодипідготовкифахівців зобліку. Заслуговуютьна увагувикористовувані вминулому столітті в середніхспеціальних навчальних закладах (технікумах) такі методи навчаннябухгалтерівякділовагра.Цейприйомдозволяєвиявитирівеньзнаньстудентівта сприяє повній зайнятості всієї академічної групи. Також даний методрозширюєпізнавальніможливостіпрактичноїдіяльності,шляхомперебуваннякожного студента в ролі кількох посадових осіб, якщо творчо підійти допідготовки такого завдання. Варто звернути увагу і на те, що даний методнавчання активізує навчальний процес і наближає його до практичноїдіяльності.


206

В умовах сьогодення провідними вищими навчальними закладамипрактикуєтьсяапробація,якдисциплінарних,такіміждисциплінарнихтренінгів– форми активного навчання. Особливістю даної форми є тренування, врезультаті якого відбувається формування і відпрацювання вмінь і навичок, атакож створення умов саморозкриття учасників і самостійного пошуку нимиспособіврозв’язанняпроблем.Хочобліковадіяльністьіобмеженазаконодавчоюбазою,алевнійдоситьширокеполедляприйняттясамостійнихрішень.

Важливарольвпроцесіопануваннянавчальноюінформацієювідводитьсяідоведенню теоретичного матеріалу до студентів. Традиційні лекції не можутьсприйматись, як єдина і незмінна форма навчання. Облікові дисциплінипотребуютьподаннячастиниматеріалуувиглядісхемітаблиць,томудоцільнотакі лекції проводити у вигляді презентацій із застосуванням мультимедійноїтехніки. Але поєднання різних форм лекцій залежить від багатьох факторів,зокремаі,рівняпідготовкистудентів.

Особливоїувагипотребуєетапконтролюзасвоєннязнань(залікабоіспит).При проведенні контролю виникає також багато проблемних питань,потребуючих всебічного дослідження. Одним з актуальних питань є те, хтоздійснював навчальний процес: один викладач чи кілька? В більшостінавчальнихзакладівУкраїниупідсумковомуконтролізадіянідвавикладачі.Авзарубіжній практиці застосовується вибіркове незалежне оцінювання робітпідсумковогоконтролювикладачемнепричетнимдонавчальногопроцесу,абонавіть викладачем іншого навчального закладу. Такий підхід передбачаєврахування співвідношення моральної і матеріальної винагороди з рівнемзатрат часу і інтелекту, що в Україні, на жаль, поки що не враховується.Окремої уваги потребує дослідження освітньої діяльності відповідно до вимогБолонської системи, що викликає багато дискусій. В процесі апробації багатоскладових зарубіжного досвіду, виявляються не завжди доцільним длязастосуваннявУкраїні.

Враховуючи не лише вітчизняний, а й зарубіжний досвід можна зробитиобґрунтованийвисновок,щообліковаосвітаєважливоюскладовоюпідготовкисучасних управлінців. Для того, щоб отримати висококваліфікованихконкурентоспроможних фахівців з обліку потрібно на всіх рівнях підготовки(«Молодший спеціаліст», «Бакалавр», «Магістр») враховувати, що вимогироботодавців постійно змінюються, чому і має бути підпорядкованийнавчальний процес з впровадженням інноваційних технологій. Крім тогофахівців з обліку необхідно налаштовувати на безперервну самоосвіту тасамовдосконалення, а також на здатність володіння економічним мисленням,навичкаминаукової,організаторськоїтавиховноїроботи.


1. Кирейцев, Г. Г. Функции учета в механизме управления сельско-хозяйственным производством [Текст] / Г.Г.Кирейццев. – Киев : Изд-во УСХА,1992.–240с.:ил.

2. Бутинець, Ф.Ф. Бухгалтерський облік : роздуми вченого [Текст] /Ф.Ф.Бутинець.–Житомир:ПП«Рута»,2001.–100с.

3. Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України (ФПБАУ) //


207

Школапрофесійногобухгалтера.—2012.—№2(78).4. Міжнародний стандарт «Вимоги щодо компетентності для

професіоналівзобліку,аналізутааудиту»//Школапрофесійногобухгалтера.—2012.—№4(76)

5. Важливість освіти бухгалтерів // Школа професійного бухгалтера. —2012.—№9(33).

УДК657:331.2

СолодкаЯнінамагістрант

МельянковаЛюдмилак.е.н.,доцент


м.Київ

УДОСКОНАЛЕННЯОРГАНІЗАЦІЇОБЛІКУРОЗРАХУНКІВЗОПЛАТИПРАЦІ

АнотаціяУ статті розглянуто основні проблеми обліку оплати праці, запропоновано вирішення

розглянутихпроблем,атакожвизначенозавданнядляудосконаленняоблікуоплатипраці.Ключові слова: заробітна плата, організація оплати праці, тарифна система,

нормуванняпраці,облікоплатипраці.Оплата праці є одним із чинників ефективності діяльності підприємства,

оскількирозмірзаробітноїплати,своєчасністьіповнотарозрахунківпозитивновпливаєнаякістьпрацінайманихпрацівниківтанасумувитратпідприємства.Облікпраці та заробітної плати є важливоюділянкоюу всій системі облікунапідприємстві,атомупотребуєвпровадженнязаходівщодоудосконалення.

Теоретичними і практичними питаннями проблем організації облікурозрахунківзоплатипраціташляхіввдосконаленняприсвяченопрацібагатьохвчених,зокрема:СопкаВ.В.,ХоминаП.Я.,ГарасимаП.М.,БутинцяФ.Ф.,ЖукН.Л.,Андрущенка Л.О., Голова С.Ф., Білухи М.Т., Дорош Н.І., Усача Б.Ф. та ін.Проте,стрімкий розвиток економіки вимагає нових заходів щодо покращенняорганізаціїоблікурозрахунківзпрацівникамизоплатипраці.

Метою дослідження є розкриття проблемних аспектів організації облікурозрахунківзоплатипрацітапошукшляхівудосконалення.

Організація оплати праці здійснюється згідно з чинними нормативно -правовими актами; генеральною угодою на державному рівні; галузевими тарегіональними угодами; колективними договорами; трудовими договорами;іншимивнутрішніминормативнимидокументамипідприємств.

Організація обліку розрахунків з працівниками по заробітній платі


208

включає: розробку методики та техніки узагальнення заробітної плати; вибіррегістріваналітичноготасинтетичногообліку;розподілробітміжбухгалтерамитапроведенняоперативногоконтролюзаправильністюрозрахунків[2,c.253].

Проблемними питаннями організації обліку праці та її оплати є:регламентація організації праці на підприємстві; контроль за використаннямробочого часу та забезпечення зростання продуктивності праці; своєчасне іправильневизначеннясумнарахованоїзаробітноїплатийвідрахуваньорганамсоціального страхування та віднесення їх на собівартість продукції (робіт,послуг), а також на інші витрати; здійснення у встановлені терміни всіхрозрахунківзпрацівникамиіслужбовцямиіззаробітноїплатитаіншихвиплат;облік і контроль за використанням фонду заробітної плати та іншимигрошовимикоштами,яківиділяютьдляоплатипраціпрацівниківпідприємства;впровадженнямотиваціїпраціпрацівників.

Організаціяоплатипрацінапідприємстві−цесукупністьдій,метоюякихєзабезпеченнявизначеннявеличинизаробітноїплати,принципівїїнарахування,строків виплати, диференціації, співвідношення з іншими показникамидіяльностіпідприємстватощо.Яквідомо,організаціяоплатипрацібазуєтьсянатрьохелементах:нормуванніпраці,їїтарифікації,атакожнасистемахіформахоплатипраці.Прицьомунормуванняпрацідозволяєдатикількіснуоцінкупраці,тарифікація − якісну, а системи і форми показують порядок нарахуваннязаробітноїплати[1,c.174].

Нормуванняпраці−складовачастинауправліннявиробництвомівключаєвсебевизначеннянеобхіднихвитратпрацінавиготовленняодиницівиробучивиконання заданого об'єму роботи в даних організаційно-технічних умовах івстановленнянаційосновінормпраці.Йогометаполягаєвтому,щобнаосновівпровадження нової техніки, удосконалення організації виробництва і праці,поліпшення її умов зменшити витрати на випуск продукції, підвищитипродуктивність праці, яка є важливою умовою розширення виробництва ізростанняреальнихдоходівпрацівників.Нормуванняпрацієосновоюпобудовиобліку витрат на оплату праці, який найбільш ефективно може бутиорганізованийнабазінормативногометоду.Віндозволяєвстановитивпроцесівиробництва відхилення фактичних витрат праці від норм праці, їх причини,попереджувати невиробничі витрати. Відповідно до виконання цих нормнараховуютьзаробітнуплату.

Наступнимелементоморганізаціїоплатипрацінапідприємстві єтарифнасистема оплати праці, яка, на нашу думку, являє собою систему диференціаціїпраці за рядом ознак (складність, відповідальність, інтенсивність, умови працітощо) з врахуванням кваліфікації працівника і фінансових можливостейпрацедавця,метоюякоїєзабезпеченняєдностімірипрацііїїоплати.

Аналізтарифноїсистемиоплатисвідчить,щовонавраховуєневсіважливіхарактеристики праці. Цю функцію виконує надтарифна частина заробітноїплати, яку за функціональним призначенням можна класифікувати настимулюючі(надбавки,премії)ікомпенсаційні(доплати,компенсації)виплати.

Системи оплати праці відображають способи встановлення залежностірозмірузаробітноїплатипрацівникавідкількостііякостівитраченоїнимпраціз допомогою сукупності показників, які відображають результати праці і


209

фактичновитраченийчас.В сучасних умовах господарювання на підприємствах застосовуються дві

основні системи оплати праці: почасова і відрядна. Основна відмінність міжцимисистемамиполягаєуспособіоблікувитратпраці:припочасовійведетьсяоблік відпрацьованого часу, а при відрядній − облік виготовленої продукціївідповідної якості або облік виконаних працівником операцій. При почасовійсистемі оплати праці мірою праці є відпрацьований час, тому заробітна платапрацівнику нараховується відповідно до відпрацьованого ним часу і йоготарифної ставки. Відрядна система оплати праці − це вид оплати праці, приякому праця оплачується виходячи з обсягу виконаних робіт з врахуваннямскладності і умов праці. Дана система передбачає, що за кожну одиницювиготовленої продукції чи за виконання певного обсягу робіт відбуваєтьсянарахування заробітку виходячи з тарифної ставки, яка відповідає розрядуроботиівстановленоїнормивиробітку[1,с.177].

Основнимизавданнямиорганізаціїоблікупрацітаїїоплатиє:− чіткарегламентаціяорганізаціїпраціпапідприємстві;− контроль за використанням робочого часу та забезпечений зростання

продуктивностіпраці;− облік і контроль за використанням фонду заробітної плати та іншими

грошовимикоштами,яківиділяютьдляоплатипраціпрацівниківпідприємства;− своєчасне і правильне визначення сум нарахованої заробітної плати й

відрахувань органам соціального страхування та віднесення їх на собівартістьпродукції(робіт,послуг),атакожнаіншівитрати;

− здійснення у встановлені терміни всіх розрахунків з працівниками іслужбовцямиіззаробітноїплатитаіншихвиплат;

− впровадженнямотиваціїпраціпрацівників.Для виконання цих завдань необхідно, перш за все, організувати облік

особовогоскладупідприємстватайогоробочогочасу ізсуворимдотриманнямзаконодавствапропрацю.

Унаказі про облікову політику підприємства треба передбачитинаступніположеннящодооблікупрацітаїїоплати:

− формиісистемиоплатипраці− порядокствореннярезервівнавиплатувідпусток− формикадровоїдокументаціїтадокументуванняопераційзоплатипраці− порядоквнесеннязмінворганізаціїпраці.Формитасистемиоплатипраці,як іпорядоквнесеннязмінворганізацію

праці,регламентованітакожположеннямпрооплатупрацінапідприємстві.Однимзважливихпитаньреформуваннябухгалтерськогооблікузаробітної

плати є вдосконалення діючої моделі аналітичного обліку, оскільки даніаналітичного обліку відіграють важливу роль, характеризуючи розміщення тасклад персоналу за місцями його використання, відпрацьований іневідпрацьований час, обсяг виробленої продукції кожним працівником, фондзаробітноїплатиійогоструктуру.

Аналітичний облік незамінний при визначенні розміру оплати праці тавідрахуваньзнеїзакожноюособоюокремотапривіднесеннівитратнарахунки,субрахункитарізногородуаналітичнірахунки[3,с.95].


210

Удосконалення організації оплати праці на підприємствах має будуватисяна оптимізації тарифного регулювання заробітної плати, до якої належать:удосконалення тарифної системи шляхом встановлення співвідношеньтарифних ставок залежно від рівня кваліфікації робітників; запровадженнягнучких форм і систем оплати праці; розроблення внутрішньовиробничихтарифних умов оплати праці як чинників підвищення мотивувальної тастимулюючої ролі тарифних систем; удосконалення мотиваційного механізмурегулюванняміжпосадовихокладівтаміжкваліфікаційнихрівнівоплатипраці;колективнерегулюваннязаробітноїплати.

Однимізнапрямівудосконаленнясистемиведеннябухгалтерськогооблікує зменшення кількості документації завдяки впровадженню багатоденних інакопичувальних документів, використання типових міжвідомчих форм,пристосованихдовикористанняобчислювальноїтехніки.

Подальше реформування заробітної плати має здійснюватися шляхомпідвищенняціниробочоїсили,встановленняєдинихрегуляторів ірівноціннихумов відтворення робочої сили незалежно від форм власності; збільшеннятарифноїчастиниузаробітнійплаті;підвищеннячасткимінімальноїзаробітноїплати у середній заробітній платі, удосконалення механізму державно-договірногорегулюваннязаробітноїплатитаінше.

Неслідзабуватиінапрямкиудосконаленняорганізаціїзаробітноїплати,якімають здійснюватися разом із проведенням загальної соціально-економічної,структурної,податкової,ціновоїполітики.Заходиспрямованінаудосконаленняоплати праці, включають насамперед забезпечення залежності розмірівзаробітноїплативідособистоговнескупрацівниківурезультатипраці[3,с.97].

Облікпрацітазаробітноїплатимаєбутиорганізованийтакимчином,щобсприятипідвищеннюпродуктивностіпрацітаповномувикористаннюробочогочасу.Здійснюючипобудовуабоудосконаленняорганізаціїоблікуоплатипраці,підприємства мають підходити до цього питання обґрунтовано, враховуючидоцільність, використовуючи результати наукових досліджень, передовогодосвіду. Від організації обліку оплати праці залежить рівень витратпідприємства, якість, правдивість, справедливість, повнота і своєчасністьрозрахунківзперсоналомзоплатипраці.

Списоквикористанихджерел:

1. Островерха,Р.Е.Організаціяобліку[Текст]:навч.посіб./Р.Е.Островерха.–К.:Центручб.л-ри,2012.–568с.

2.Потриваєва,Н.В.Стантаперспективаоблікурозрахунківзоплатипраці:теоретичний аспект [Текст] / Н.В. Потриваєва, І.В. Савченко // Економічнийфорум.–2014.–№1.–С.93-98.

3.Герасимчук,Л.С.Шляхивдосконаленняоблікуоплатипраці[Текст]/Л.С.Герасимчук, О.В. Кантаєва // Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ, Серія:Економічнінауки.–2012.–№12.–С.186-194.


211

УДК657.2СорокаЛюбомир

здобувачЛуцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет

м.Луцьк

РОЗВИТОКПРОФЕСІЙНОЇПІДГОТОВКИОБЛІКОВИХКАДРІВВСИСТЕМІЕКОНОМІЧНОЇБЕЗПЕКИПІДПРИЄМСТВ

Анотація

Висвітлено проблеми професійної підготовки бухгалтерського персоналу і розглянуторизики, які виникаютьв системі економічної безпеки сучасногопідприємства. Ідентифікованоключові питання розвитку професійної бухгалтерської освіти в умовах глобалізованоїекономіки.

Ключові слова: професійна бухгалтерська освіта, економічна безпека, бухгалтерськіризики.

Глобалізаційні економічні процеси супроводжуються зростанням ролі

бухгалтерськоїінформаціївуправлінніекономічноюбезпекоюпідприємницькоїдіяльності.Проникненнятоварів,послугікапіталівчерезнаціональнікордони,поява і розвиток мультинаціональних корпорацій, зростаючаінтернаціоналізація бізнесу викликають необхідність гармонізації принципів іпроцедур ведення бухгалтерського обліку та складання звітності. Виникаєпроблема реформування змісту та методів підготовки бухгалтерських кадрів,оскільки діюча технологія навчання цих фахівців в Україні представляєадаптований варіант системи, споконвічно орієнтованої на планово-державнуекономіку, і не в повній мірі відповідає вимогам ринку та економіки знань.Цепризводитьдо прийняття помилковихуправлінських рішеньінеефективноговикористанняекономічнихресурсівякнарівні окремихпідприємств, такінарівнісуспільствавцілому.Тобтозначнозростаєрівеньзагрозіфінансовихризиків,щоєпричиноюзниженнягарантійсистемиекономічноїбезпеки.

Аналіз теоретичних досліджень з проблеми, досвіду підготовкибухгалтерських кадрів в Україні і за кордоном свідчить, що зміст додатковихосвітніх програм бухгалтерів, аудиторів, професійних бухгалтерів, рівень їхпідготовкизведеннябухгалтерськогооблікувідстаєвідвимогчасу.Методикинавчання слабо орієнтовані на різні категорії фахівців та характер їхньоїпрофесійної діяльності, не систематизовані методи активізації освітньогопроцесувприскоренихформахнавчання.

Дляпідвищеннярівняекономічноїбезпекиналежноїоцінкитареформаціїпотребує система професійної підготовки та підвищення кваліфікаціїбухгалтерів. Такий підхід визначається для підприємства наступнимифакторами: 1) загальногосподарськими: чисельністю працівників обліково-аналітичного відділу підприємства, організаційно-економічною характеристи-кою підприємства; 2) внутрішньогосподарськими: впровадженим напідприємствіпрограмнимзабезпеченням,рівнембазовоїпідготовкибухгалтерау сфері комп'ютерних технологій; 3) зовнішніми: змінами обліковогозаконодавства, розвиненістю інфраструктури ринку інформаційних облікових


212

систем,наявністюсистемипідвищеннякваліфікаціїтанаданняконсультаційнихпослугтощо.

Розвитокбухгалтерськоїпрофесійноїосвітидоцільнорозглядативрамкахключовихпитань[1,с.99]:

1.Координаціяосвітибухгалтерів.2.Регулюванняосвітибухгалтерів,включаючинагляд.3.Стандартизаціякваліфікаціїбухгалтерівіаудиторів.4.Конвергенціяіглобалізація.Координація освіти бухгалтерів здійснюється на національному,

регіональному та міжнародному рівнях. На національному рівні в більшостікраїнєнаціональніасоціаціївчених,якіпроводятьзустрічінарегулярнійоснові,щоб скоординувати сфери своїх досліджень (наприклад, Британська асоціаціябухгалтерів (ВАА), Південноафриканська асоціація бухгалтерів (SAAA). Заостаннірокибільшогозначеннянабулирегіональнігрупиякнаакадемічному,так і на професійному рівнях, включаючи, наприклад, Європейську асоціаціюбухгалтерів(ЕАА)іЄвропейськуфедераціюбухгалтерів(FEE).

На подолання слабких місць в освіті бухгалтерів, які виникли наміжнародному рівні, уникнення освітніх проблем на національному рівні такоординацію зусиль в покращенні освіти спрямована діяльність низкиміжнародних організацій. Серед найбільш значущих необхідно відмітитизусилля Ради з міжнародних стандартів освіти бухгалтерів (IEASB) з розробкиосвітніх стандартів професійних бухгалтерів, а також участь вчених іпрофесіоналів у роботі Міжнародної асоціації освіти та досліджень в сферібухгалтерськогообліку(IAAER).

Рада з міжнародних стандартів освіти бухгалтерів своєю метою ставитьпросування освіти та розвитку професійних бухгалтерів, яке базується настворенні погоджених освітніх стандартів. Всі члени Міжнародної федераціїбухгалтерів зобов’язані впровадити міжнародні стандарти освіти дляпрофесійнихбухгалтерів,розробленіРадою.

Міжнароднапрактиказасвідчуєдванапрямирозвиткувсферірегулюванняосвітибухгалтерів.Першийнапрямполягаєвбільшомудержавномувпливовінакваліфікацію аудитора, ніж на кваліфікацію бухгалтера. Другим напрямом євплив громадського нагляду на професію бухгалтера (аудитора), який у своючергу здійснює вплив на регулювання професійних кваліфікацій. Розширеннягромадського нагляду призводить до взяття відповідних зобов’язань з бокупрофесійнихорганізаційповідношеннюдоїхніхкваліфікацій.

Стосовно розвитку вітчизняної бухгалтерської освіти, статтею 7 проектуЗаконуУкраїнивід14.12.2009р.№5435«ПровнесеннязміндоЗаконуУкраїни«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до повноваженьМетодологічної ради з бухгалтерського обліку Міністерства фінансівпропонувалось внести сприяння розвитку професійної освіти у сферібухгалтерського обліку та розробку кваліфікаційних вимог до осіб, які ведутьбухгалтерськийоблікіскладаютьфінансовузвітність.

Метою підвищення кваліфікації бухгалтерів є підготовка компетентнихпрофесіоналів,здатнихнапротязістрокуїхньоїслужбивнестивкладвпрофесіютасуспільство,вякомувонипрацюють.Освіта іпрактичнийдосвідбухгалтерів


213

повинні постійно формувати фонд професійних знань, навиків, цінностей іетики, який дозволить їм продовжувати вчитись і адаптуватися до змінпротягом їхньої професійної діяльності. Стандарти кваліфікації визначені яквимоги до вступу в професію. Зазвичай вони включають випускний екзамен,професійну освіту і практичний досвід. Офіційний випускний екзамен зпрофесійноїкомпетентностізавждиєчастиноювимогкваліфікації.Професійнаосвіта сьогодні доступна в тій чи іншійформі, обов’язковій чи добровільній, вформінавчаннянабазівищоїосвітичивформі,якавключаєтьсяувищуосвіту.

Комп’ютеризаціяірозвитокІнтернетдалиновийпоштовхрозвиткубізнесута спричинили початок глобалізації. В свою чергу, глобалізація є рушійноюсилою конвергенції професійних стандартів, де освіта бухгалтерів не євиключенням.

Зметоюзахистубухгалтерської інформації виникаютьодразу три об’єктиперевірки: бухгалтерська інформація, яка підлягає захисту; суб’єкти,заінтересованівбухгалтерськійінформації;бухгалтерськіризики.Доперевіркикожного з вказаних об’єктів висуваються окремі завдання внутрішньогоконтролю, які в комплексі забезпечують реалізацію єдиного контрольногопроцесу в цілях дотримання інформаційної безпеки сторін економічнихвідносин.

Створення ефективної системи інформаційної безпеки є неможливим безчіткоговизначеннязагрозінформації,щоохороняється.

Джерелами зовнішніх загроз є: несумлінні конкуренти; злочинніугруповання і формування; окремі особи та організації адміністративно-управлінськогоапарата.

Джерелами внутрішніх загроз можуть бути: адміністрація підприємства;персонал; технічні засоби забезпечення виробничої і трудової діяльності.Основними загрозами інформації є її розголошення, витік і несанкціонованийдоступдоїїджерел.

Фахівці [2; 3] встановлюють, в середньому, наступне співвідношеннязовнішніх івнутрішніхзагроз:82%загрозстворюютьсяспівробітникамифірмиабо за їх прямої або опосередкованої участі; 17% загроз виникає ззовні -зовнішнізагрози;1%загрозстворюєтьсявипадковимиособами.

Забезпечення інформаційної безпекиможнаподілитинанаступні основнінапрямки:

1. Розробка і введення простої системи класифікації ступеняконфіденційностіінформації,щообробляється(грифобмеженнядоступу).Грифможнаприсвоїтизадопомогоюштампів,спеціальнихоцінок,аможнаіпростозадопомогою кольору (наприклад, документи загального користування – білогокольору,службового–жовті,атаємні–червоного).

2.Встановленняпроцедурипередачіконфіденційної інформаціївідодногоспівробітника іншому, порядок її обробки і збереження залежно від ступенятаємності. Це неминуче призведе до включення до цієї процедури аспектівзабезпечення комп'ютерної безпеки, а також порядку ведення діловодствазагаломівстановленняправилроботизконфіденційнимидокументами.Краще,якщороботазконтролюзадокументамибудедорученаокремомуспівробітнику(наприклад,інспекторупорежимуроботиздокументами),відеаліцимповинна


214

займатисягрупарежимуслужбибезпекипідприємства.3. Проведення з персоналом компанії роботи про правила поводження з

конфіденційноюінформацією.Сьогодні у сфері бухгалтерського обліку існує велика кількість ризиків,

пов'язаних з маніпулюванням бухгалтером різними методами обліку, що,відповідно, може змінювати величину фінансового результату діяльностіпідприємства.Цейфактпризводитьдовикривленняобліковоїінформації,що,всвоючергу,накладаєвідповідальністьнабухгалтерапередсуспільством.


1. Метелиця, В.М. Тенденції розвитку бухгалтерської освіти [Текст] / В.М.Метелиця//ОблікіфінансиАПК.–2010.–№4.–С.98-102.

2. Ткачук, Т.Ю. Економічна безпека підприємства – та загрози [Текст] /Т.Ю.Ткачук//Вченізапискиуніверситету«Крок».–2008.–Том4.–С.185-195.

3. Вигівська, І.М. Cутність і класифікація професійних ризиків обліковогоперсоналу[Текст]/ВигівськаІ.М.//ВІСНИКЖДТУ/Економічнінауки.–2010.–№4(54).–С.40-43.

ККооннттррооллььяяккффууннккццііяяммееннеедджжммееннттууооррггааннііззааццііййттааііннссттииттууттааууддииттууввУУккррааїїнніі::ссууччаассннииййссттааннттааппееррссппееккттииввииррооззввииттккуу

215

КОНТРОЛЬЯКФУНКЦІЯМЕНЕДЖМЕНТУОРГАНІЗАЦІЙТАІНСТИТУТАУДИТУВУКРАЇНІ:СУЧАСНИЙСТАНТАПЕРСПЕКТИВИРОЗВИТКУ

УДК658.562АдамовськаВікторія

к.е.н.,доцентКалініченкоДанило

магістрантДВНЗ«Криворізькийнаціональнийуніверситет»

м.КривийРіг

АНАЛІЗІКОНТРОЛЬЯКОСТІПРОДУКЦІЇГІРНИЧОДОБУВНИХПІДПРИЄМСТВ

АнотаціяУстаттірозглянутопитанняаналізуіконтролюрівняякостіпродукції.Запропоновано

комплексний показник загальної якості продукції гірничодобувних підприємств, що визначаєчастку вмісту нерегламентованих міжнародними стандартами домішок в загальному обсязітоварноїзалізноїруди.

Ключовіслова:контроль,якість,управління,стандартиякості,залізнаруда,експорт.Найважливішим фактором успішного розвитку народного господарства в

цілому і гірничодобувної галузі зокрема є поліпшення якостіпродукції, щосприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності підприємства.Необхідність забезпечення конкурентоспроможності підприємств зростає врезультаті інтеграції України в міжнародні організації і подальшого розвиткуринкової економіки. Підвищення якості вітчизняної продукції буде сприятипідвищенню конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника яквсерединікраїнитакінасвітовомуринку.

Актуальність теми роботи пов'язана з необхідністю управління якістюпродукціївітчизнянихпідприємствзадлявідповідностіїївимогамміжнароднихстандартів. Особливої актуальності тема дослідження набуває на гірничихпідприємствах України, які є експортерами. Цим підприємствам необхіднопідлаштовуватисьдоновихвимогринку.

Питанням, пов’язаним з контролем якістю продукції приділяли іприділяють значну увагу як зарубіжні, так і вітчизняні вчені. Серед них:Москалюк В.Є., КрушП.В., Кривда О.В., Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., ГрещакМ.Г.,Ільїн А.І., Мороз О.В., Орлов О.О., Сідун В.А., Покропивний С.Ф., Шваб Л.І.,Герасимчук В.Г., Харрінгтон Д., Глічев А., Панов В., Вакуленко А., Джуран Д.,ДемінгУ.,ФегенбаумА.,КросбіФ.,таінші.

До нерозв’язаних проблем дослідження контролю якістю продукціївідноситься відсутність єдиної бази показників, що її характеризують, цепризводитьдонеповноти її аналізу, атакожобмеженістьметодичнихпідходівдооцінкирівняякостіпродукціївгірничодобувнійгалузі.


216

Провівшианалізтрактуваннявченимипоняття«якість»[1;3с.548;5,c.24;6с.178],маємонеобхідністьузагальнитидосліджуванукатегоріюзапринципомсистемностііповнотидонаступноговиду.

Якість продукції – це сукупність функціональних, параметричних,технологічних і економічних властивостей, які відповідають конкретнимпотребам споживачів та характеризують рівень стандартизації та уніфікаціїпродукту, його надійність і довговічність. Принциповою особливістю такоговизначення є врахування відповідності продукту вимогам міжнароднихстандартів, рівня досконалості характеристик продукту та його надійності.Такожякістьпродукціївиявляєтьсяневсамихвластивостях,автому,вякіймірівонизадовольняютьпевніпотребиспоживачів.

Аналіз і контроль якості продукції забезпечує єдність і взаємозв'язоктехнічного, організаційного, економічного, соціального і правового аспектів тамаєбагаторівневийкомплекснийхарактер.Контрольохоплюєосновніелементивиробництва,які впливаютьнаякістьпродукції: засобипраці, предметипраці,самупрацю.

Організація робіт у системі аналізу і контролю якістю визначаєтьсястандартами (ДСТУ, ГСТУ, ТУУ, СТП), які регламентують технічний рівеньпродукції, її надійність, довговічність, економічні, естетичні, ергономічніхарактеристики. ТУУ визначають комплекс вимог до виготовлення, контролю,упаковки,транспортуванняпродукції[4,с.156].

Окремі вітчизняні виробники-експортери вже усвідомили, що наявністьсертифікованої системи контролю якістю є однією з вимог, яку висуваютьіноземні інвестори до своїх потенційних партнерів. Сьогодні відомі українськіпідприємства й організації мають упроваджені та сертифіковані системиуправління якістю відповідно до вимог стандарту ISO 9001. Продукція абопослугитакихпідприємствкористуютьсяпопитомякнавнутрішньому,такіназовнішньомуринках[7,с.65].

На сьогодні в Україні діє національний стандарт ДСТУ ISO 9001-2009«Системауправлінняякістю.Вимоги»,якийвідповідаєміжнародномустандартуISO9001:2008[7,с.65].

ВУкраїнідеякідержавністандартіостанньоїредакціївсферігірничорудноїпромисловості вже перероблені для відповідності їх міжнародним стандартамISO. Перелік деяких Державних стандартів України, яким має відповідатипродукціягірничодобувноїгалузі:

- ДСТУ2552-94Рудизалізнітамарганцеві.Видитавластивостіпродукції.Термінитавизначення;

- ДСТУ4574:2006Рудизалізні.Методивідбираннятаготуванняпроб(ISO3082:2000,MOD);

- ДСТУ3197-95Рудизалізніімарганцеві.Експериментальніметодиоцінкиваріаціїякості;

- ДСТУ 4575:2006Руди залізні. Визначення масової частки вологи партії(ISO3087:1998,MOD).

Отже, для гірничодобувного підприємства, продукція якого відповідаєвимогам ДСТУ, немає перепон для продажу її закордонним партнерам. Проте,

http://document.ua/rudi-zalizni-ta-margancevi.-vidi-ta-vlastivosti-produkciyi.--std652.html

http://document.ua/rudi-zalizni-ta-margancevi.-vidi-ta-vlastivosti-produkciyi.--std652.html

http://document.ua/rudi-zalizni.-metodi-vidbirannja-ta-gotuvannja-prob-iso-3082-std2825.html

http://document.ua/rudi-zalizni.-metodi-vidbirannja-ta-gotuvannja-prob-iso-3082-std2825.html

http://document.ua/rudi-zalizni-i-margancevi.-eksperimentalni-metodi-ocinki-var-std1339.html

http://document.ua/rudi-zalizni-i-margancevi.-eksperimentalni-metodi-ocinki-var-std1339.html

http://document.ua/rudi-zalizni.-viznachennja-masovoyi-chastki-vologi-partiyi-i-std2826.html

http://document.ua/rudi-zalizni.-viznachennja-masovoyi-chastki-vologi-partiyi-i-std2826.html


217

здебільшого, продукціяпідприємствУкраїниневідповідає вимогамстандартівДСТУ, а відповідає технічним умовам (ТУУ) і реалізація її закордон може бутиускладненою, в залежності від вимог іноземнихконтрагентів.Дещо пом'якшуєситуацію наявність у вітчизняного виробника сертифіката системи контролюякостісеріїISO9000.

Аналіз і контроль якості продукції гірничого підприємства має бутиспрямованена забезпечення в процесі гірничого виробництва як абсолютногорівня якості корисної копалини, так і його стабільності. Однак, на практиці цепоняття часто звужують, забезпечуючи лише вміст корисних компонентів удобутійрудічитількистабілізаціюпоказниківякості.

З метою визначення частки якісних компонентів, що містяться взагальному обсягу продукції підприємства, а також питому вагу складовихкомпонентів, наявність яких в продукції не відповідає стандартам ISO,запропонованокомплекснийпоказникзагальноїякостіпродукціїпідприємства(Кзяп)(формула1).

, (1)деЧРТУУ-часткаруди,щовідповідаєтехнічнимумовамУкраїнивзагальній

кількостітоварноїрудипідприємствазааналізованийперіод,розраховуєтьсяяквідношенняРТУУдоРТОВівиражаєтьсяувідсотках;

ЧРISО - частка руди, що відповідає вимогам стандартів ISO в загальномуобсязітоварноїрудипідприємства.РозраховуєтьсяяквідношенняРISOдоРТОВівиражаєтьсяувідсотках;

%FeРТУУi%FePISO-відсотоквмістузалізавідповідновРТУУтаРISO;%ІРТУУi%ІPISO-відсотоквмістуінших,регламентованихстандартамиISO

домішоквРТУУтаРISOвідповідно;%ВНРТУУ - частка вмісту нерегламентованих стандартом ISO домішок в

руді,щовідповідаєтехнічнимумовамУкраїни(РТУУ).Таким чином, на сьогоднішній день існують ще певні неточності у

визначенніпоказниківякостіпродукціїгірничодобувнихпідприємств.Зокрема,відсутні показники, які б характеризували рівень відповідності продукціївимогамстандартівISO.


1. ДСТУ ISO 9001:2009 Система управління якістю. Вимоги. – На замінуДСТУІSО9000-2001.–К.:ДержстандартУкраїни,2009.–26с.

2. Вакуленко, А.В. Управління якістю [Текст] : навч.-метод. посіб. длясамост.вивч.дисц./А.В.Вакуленко.—К.:КНЕУ,2004.—167с.

3. Герасимчук, В.Г. Економіка та організація виробництва [Текст] :підручник / за ред. В.Г. Герасимчука, А.Е. Розенплентера. – К. : Знання,2007. –678с.

4. Клименко, Л. П. Метрологія, стандартизація та управління якістю[Текст]:навч.посібник./Л.П.Клименко,Л.В.Пізінцалі,Н.І.Александровська,В.Д.


218

Євдокимов.–Миколаїв:Вид-воЧДУім.ПетраМогили,2011.–243c.5. Мороз, О. В. Організаційно-економічні фактори управління якістю на

підприємствах: монографія. /О. В.Мороз,Л.М.Ткачук. –Вінниця:УНІВЕРСУМ-Вінниця,2005.–137с.

6. Прокопенко,I.Ф.Методикаіметодологіяекономічногоаналізу[Текст]:навч.пос./І.Ф.Прокопенко,В.І.Ганін–К.:Центручбовоїлітератури,2008.–430с.

7. Руденко,Л.Міжнароднийдосвідуправлінняякістюійоговикористанняна підприємствах України [Текст] / Л. Руденко, В. Афанасенко // Схід:аналітично-інформаційнийжурнал.–2010.-№4.–С.64-68.

УДК657

БайдінаОльгамагістрант

КиївськийнаціональнийуніверситетіменіТарасаШевченкам.Київ

УДОСКОНАЛЕННЯМЕТОДИКИКОНТРОЛЮСПЕЦІАЛЬНОГОФОНДУ

БЮДЖЕТНОЇУСТАНОВИВУМОВАХРЕФОРМУВАННЯ

АнотаціяУ статті розглянуто діючу методику та систему органів фінансового контролю за

коштами спеціального фонду бюджетних установ. Надано практичні рекомендації щодоудосконаленняформтаметодів проведення державногофінансового контролю відповідно доЄвропейськогодосвіду.

Ключові слова: контроль, методика, спеціальний фонд, бюджетна установа,реформування.

Інтеграція в Євросоюз і перехід України на нові стандарти державних

фінансівзмінилинапрямиконтролюзабюджетнимикоштами.Самепідвищенняефективності фінансового контролю має забезпечувати зміцнення в державіфінансово-бюджетної дисципліни. Констатація фактів порушень, як це булораніше при здійснені контролю бюджетних установ, не сприяє їх усуненню,необхідно аналізувати і виявляти обставини та причини, які є наслідком їхвчинення.Такимчином,виниклапряманеобхідністьщодовпровадженняновихвидівіметодівконтролювикористаннякоштівбюджету.

Основниморганомдержавногофінансового контролюпо лінії виконавчоївладиєМіністерствофінансівУкраїни.Воноконтролюєвиконаннядержавногобюджету, дотримання Правил складання проектів бюджетів в Україні,установлюєпорядокведеннябухгалтерськогообліку і складаннязвітності провиконання бюджетів, кошторисів видатків бюджетних установ, а такожкоординує діяльність з контролю за додержанням надходжень та


219

використаннямдержавнихкоштівтавідомчийфінансовийконтроль[1].УсистеміМіністерствафінансівдіютьтакіспеціальніконтрольніслужби,як

Управління Державної казначейської служби і Державна фінансова інспекціяУкраїни.

Відповідно до вимог Лімської декларації вищий контролюючий органповиненбути зовнішнім (не створеним усередині відповіднихорганізацій),щозабезпечує незалежність його дій і прийнятих рішень від стороннього впливу,тобто функціональну та організаційну незалежність на основі положеньКонституції[2].

Безперервний контроль всередині підприємства та незалежний аудитзовнішніми органами буде найефективнішою формою перевірки коштівспеціальногофонду.

Найголовнішетанайвідповідальнішемісцевусьомуконтрольномупроцесізаймає саме внутрішній контроль, оскільки від системності та безперервностійого здійснення повністю залежать результати й наслідки контролю зацільовимтараціональнимвикористаннямкоштів,яківиділяютьсядержавою,збокурізнихдержавнихорганів[3,c.357].Укожнійбюджетнійустановідоцільнопроводити безперервний внутрішній контроль. Він може бути здійснений абоокремо уповноваженою на це особою, або відділом бухгалтерії. У будь-якомувипадкунеобхідночіткосформулюватиколоповноваженьтакогоконтролератазафіксувати його у посадовій інструкції. Упровадження ефективної системивнутрішнього контролю дозволить максимально зменшити ризик помилок іпорушень.СамезацимпринципомпобудованасистемадержавногофінансовогоконтролюукраїнахЄвропейськогоСоюзу.

Ще однією, на нашу думку більш ефективною, ніж ревізія, формоюконтролюєфінансовийаудит.Упровадженняаудитувдержавномуфінансовомуконтролі бюджетних установ сприяє підвищенню відповідальності керівників,які як розпорядники бюджетних коштів повинні разом із річною фінансовоюзвітністю подавати складений органом ДФІ аудиторський звіт із висновкомщододостовірностіфінансовоїзвітності[4,c.178].

Основниминапрямкамивдосконалення бюджетного контролюв сучаснихумовах економіки України повинні стати: створення єдиного правового полярозвиткусистемибюджетногоконтролютазаконодавчогозакріпленнязайогосуб’єктамиконтрольнихфункцій,формуванняновихтавдосконаленнячиннихпроцедур бюджетного контролю, удосконалення методів, оптимізаціяорганізаційнихструктур,створенняадекватноїсучаснимумовамінформаційно-комунікаційноїінфраструктуритаін.

Вважаємо обов’язковим застосування усіма бюджетними установамиМіжнародних стандартів аудиту. Стандарти розрізняють: аудит законності таправильності(фінансовийаудит)тааудитефективності(результативності).

Зовнішній аудит повинен проводитись органами Державної фінансовоїінспекції. При цьому періодичність проведення аудиту повинна визначатисяобсягами діяльності та особливостями бюджетної установи, але не рідше, ніжодинразурік.

На нашу думку, особливої уваги стосується контроль за благодійними таспонсорськимивнесками.Якпоказуєпрактикабагатьохбюджетнихустанов,не


220

завждитакікоштивитрачаютьсянаконкретновизначенублагодійникамиціль.Тому пропонуємо посилити фінансовий контроль за надходженням тавитрачаннямблагодійних, спонсорськихвнесків,гуманітарноїдопомоги.Такийконтрольдоцільнопочинатизмоментунадходженнякоштівтаскладатизвітзвитрачених коштів, який буде підтверджений фактологічним матеріалом танаданий у доступ усім благодійникам. За нецільове витрачання благодійнихкоштів, несвоєчасне витрачання, витрачання в неповному обсязі, відсутністьзвітування необхідно посилити відповідальність. Потрібно використовуватифінансові санкції, а також у особливо важких випадках, - кримінальнувідповідальність.

Отже, на сьогоднішній день в Україні використовуються такі видидержавного фінансового контролю бюджетних установ, як фінансово-господарський аудит, перевірка державних закупівель та інспектування.Уведення цих видів фінансового контролю з урахуванням Стандартів з аудитудержавних фінансів сприяло підвищенню ефективності використаннябюджетних коштів. Однак проведений аналіз дозволив виявити основніпроблемиу сферідержавногофінансовогоконтролюбюджетнихустанов, які єпричиноюдостатньовисокогорівняпорушеньзаконодавства.

Для підвищення дієвості державного фінансового контролю бюджетнихустанов необхідно в першу чергу на законодавчому рівні: об’єднати у єдинусистему фінансовий аудит, перевірку державних закупівель та інспектуваннябюджетних установ; розробити методику щодо порядку здійсненнявищевказаних контрольних заходів; розробити й упровадити методикувизначення й оцінки ризиків фінансово-господарської діяльності бюджетнихустановвідповіднодосфердіяльності.

Вирішення цих питань дозволить зменшити порушення у фінансово-бюджетній сфері, поліпшити управління фінансовими, матеріальними татрудовими ресурсами бюджетних установ, а також виконання ними своїхфункційізавданьдлядосягненнясоціальнозначущихдлясуспільствацілей.


1. Про основні засади здійснення державного фінансового контролю вУкраїні: Закон України від 26.03.1993 №2939-ХІІ, зі змінами та доповненнями[Електроннийресурс].–Режимдоступу:www.zakon4.rada.gov.ua(датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

2.ПрозатвердженняСтратегіїмодернізаціїсистемибухгалтерськогооблікувдержавномусекторіна2007–2015роки:ПостановаКабінетуМіністрівУкраїнивід16.01.2007№34,зізмінамитадоповненнями[Електроннийресурс].–Режимдоступу: www.zakon4.rada.gov.ua (дата звернення 10.12.2014р.). — Назва зекрана.

3. Дорош, Н.І. Комплексна аналітична перевірка підприємства [Текст] /Н.І.Дорош // Збірник наукових праць ЛНТУ. Серія «Облік і фінанси». – 2012. –Випуск9(33).Частина1-с.355-360.

4. Дрижакова, Г.В. Вдосконалення бухгалтерського обліку в бюджетнихустановах[Текст]/Г.В.Дрижакова//Сучасніпроблемиіперспективирозвиткуобліку, аналізу та контролю в умовах глобалізації економіки : збірник тез


221

доповідей Міжнар. наук.-практ. конференції молодих науковців, аспірантів,здобувачівістудентів(3грудня2013р.)/ЛНТУ.–Луцьк,2013.–С.176-178.

УДК336.71

БакаїмНаталіяаспірантка

ЛьвівськийнаціональнийуніверситетіменіІванаФранкам.Львів

ОСНОВНІЕЛЕМЕНТИОРГАНІЗАЦІЇКОНТРОЛЮЛІКВІДНОСТІБАНКІВ

Анотація

У статті розглянуто основні чинники організації контролю ліквідності банків.Проаналізовановпливсистемичинниківнаорганізаціюконтролюліквідностібанків.

Ключові слова: контроль, ліквідність банків, чинники організації контролю,монополізаціябанківськогоринку.

Необхідність організації ефективного контролю ліквідності банків

зумовлена системою чинників, які і визначають актуальність організаціїналежного контролю за стандартами ліквідності. Серед них варто виділитинаступні:

1. Прагнення банківських установ до примноження доходів примінімальномувнутрішньомуізовнішньомуконтрольномувпливі.Останніподії,асамезростаннякількостізбанкрутілихбанківзасвідчилиігноруванняступенівризику здійснюваних операцій порівняно з рівнем їх дохідності, тобтонеспівмірністьувідношенні«ризик-прибуток».

2. ПосиленнязовнішньогоконтролюзбокуНаціональногобанкуУкраїни,атакожзацікавленихсторінвдіяльностібанку.

3. Зростанняконкуренціїміжбанками,якіпродовжуютьфункціонуватинаринку.

Намагаючись залучити якомога більше клієнтів банки продовжуютьпідвищувативідсоткові ставкизадепозитами,надалі створюючиситуацію,якапризведедозростаннябракуліквідності.

4. Зростанняфінансовихвтратвідприйняттянеправильнихуправлінськихрішень. І першочергово це стосується рішень, щодо розвитку банківськоїустанови.

5. Монополізаціябанківськогосектору.ЗгіднорішенняНБУприйнятого20грудняминулогорокувстановленонаступнімежірозміруактивівдлярозподілубанківнагрупи[1]:

· 1-агрупа:активибільше21000млн.грн.;· 2-гагрупа:активибільше6000млн.грн.;· 3-ягрупа:активибільше3000млн.грн.;


222

· 4-тагрупа:активименше3000млн.грн.Використовуючи статистичні дані проаналізуємо розподіл вітчизняних

банківзавищезгаданимигрупами(рис.1).

76%

10%

6% 8%

1-агрупа

2-агрупа

3-ягрупа

4-агрупа

Рис.1.Розподілбанківзаокремимибанківськимигрупами(зарозміромактивів)**складенонаоснові[2]

Зрисункуочевидно,щопершагрупабанків,аїхчасткаузагальнійкількості

банків складає близько 10%, є монополістами на ринку банківських послуг.КонтрольніждіїНаціональногобанкуУкраїнистосуютьсявосновномудрібнихбанківських установ (банки четвертої групи), що свідчить про відсутністьоб’єктивностіідиференціаціїконтролю.

НезважаючиначисленнізаявикерівництваНаціональногобанкуситуаціявбанківськомусекторіпродовжуєпогіршуватися.

Чималоекспертівстверджуютьіпрогнозують,щодокінцярокудоперелікупроблемнихбанківпотраплятьще12 структур.Загаломж,насьогодні,умовноплатоспроможними є лише 124 банки із 166, що діють у країні: до категоріїпроблемних банків уже віднесено 13 банків, які затримують платежі і ще 12банків єнеплатоспроможними,щоузагаліневиконуютьзобов’язань,тодіяку17банкахпрацюєтимчасоваадміністрація[3].

Стрімке скорочення банківських структур можна розглядати двояко: зпозитивної сторони і з точки зору основного регулятора це є результатпосиленняконтролю,зіншогобокуцешвидшерезультатвідсутностіналежногоконтролю, адже дана ситуація не могла розгорнутися, в таких масштабаходномоментно.

6. Наявність бізнес-стратегії. Для того, щоб банк продовжував своюдіяльністьнедостатньолишесправностівпогашенняхсвоїхзобов’язаньпередклієнтами, а й необхідна реальна бізнес-модель довгострокового розвитку [4,82].

7. Зростання лобіювання інтересів деяких власників банків, які маютьстосунок до влади, через рефінансування їхніх банків. Підтвердження цьомустала видача рефінансування в обсязі близько 55% від усього обсягу наданихкредитів «Приватбанку» та державному «Ощадбанку» [5]. Тобто відбуваєтьсяполітизація банківської сфери. Цей чинник неодмінно повинен враховуватисяприорганізаціїконтролю.

Врахування усієї системи чинників дозволить ефективно організуватиконтрольліквідностібанків,недопускаючиповтореннякризліквідностізнову.


223

Списоквикористанихджерел1. Про розподіл банків на групи [Текст] : офіц. текст : за станом на

23.12.2011 р. / Національний банк; Рішення від23.12.2011№814. – Доступнотакож з мережі Інтернет : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/vr814500-11(датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

2. Активитазобов’язаннязастаномна01.11.2014р.[Електроннийресурс].– Режим доступу : http://aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=9904&menu=104&Itemid=112(датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

3. НБУдокінцярокувизнаєпроблемними12банків[Електроннийресурс].– Режим доступу : http://www.epravda.com.ua/news/2014/12/11/512325/?fb_action_ids=814949861899000&fb_action_types=og.recommends(датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

4. Контроль : інспектування, аудит, банківський нагляд [Текст] :монографія /В. С. Стельмах,А.О. Єпіфанов, І. В. Сало,М.А. Єпіфанова. – Суми :ВТД«Університетськакнига»,2006.–432с.

5. Криза банківської системи України [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://ep-ua.tv/novini/blog/159.html (дата звернення 10.12.2014р.). —Назвазекрана.

УДК658.8

БолтачСергіймагістрант

Миколаївськийнаціональнийуніверситетім.В.О.Сухомлинськогом.Миколаїв

ФОРМУВАННЯСИСТЕМИВНУТРІШНЬОГОКОНТРОЛЮРОЗРАХУНКІВ

ЗПОКУПЦЯМИТАЗАМОВНИКАМИ

АнотаціяУ статті розглянуто основні методи та принципи формування систему внутрішнього

контролю, необхідність його впровадження. Детально висвітлено недоліки відсутностіконтрольноїсистемитаефективністьїївпровадження.

Ключові слова: внутрішньогосдарський контроль, організаційна структура,дебіторськазаборгованіть,службаконтролю,ревізіярозрахунків.

У процесі своєї діяльності підприємство реалізує матеріальні цінності, і

надаєпослуги.Наційстадіївиникаютьрозрахунковівідносинизпокупцямитазамовниками. Від правильної організації розрахунків із покупцями тазамовникамизначноюміроюзалежитьорганізаціяматеріальногозабезпеченняі постачання відповідно до договірних зобов’язань і комерційних угод.Внутрішньогосподарський контроль за розрахунками з покупцями тазамовниками дозволяє ефективно та мобільно віднайти недоліки в системі


224

облікутареалізаціїдебіторськоїзаборгованості.Внутрішній контроль є одним із основних інструментів підвищення

ефективностіуправлінняпідприємствамирізнихорганізаційно-правовихформі,особливо,акціонернихтовариств.Невідповідністьроботиіснуючихконтрольно-ревізійних служб, що виконують зазначену функцію контролю, підвищенівимоги ринкових перетворень потребує удосконалення контрольної функціївнутрішнього контролю. Потреба у створенні служби внутрішнього контрользумовлена тим, що керівникам необхідно знати реальний стан справ напідприємстві. Адміністрація підприємства розробляє політику і процедурироботи,алеперсоналпідприємстванезавждиможезрозумітиїхабонезавждивиконуєїхвказівкизтихчиіншихпричин.

Потреба у внутрішньомуконтролі зумовленатакожтим,що верхня ланкауправління підприємством не займається безпосередньо контролемповсякденної діяльності виробничих структурних та функціональнихпідрозділівпідприємства,взв`язкузчимвонавідчуваєпотребууінформації,щоформуєтьсянабільшнизькомурівніуправління.

Основними завданнями контролю розрахунків з покупцями тазамовникамиєперевірка:

- достовірності заборгованості покупців та замовників та правильність їїсписання,якщострокпозиковоїдавностіпройшов;

- наявностіукладенихдоговорівзпокупцямитазамовниками;- достовірності відображення в обліку розрахунків з покупцями та

замовникамивзалежностівідприйнятогометодувизначенняреалізації;- правильностіоформленняпервиннихдокументів;- правильностівикористаннярегістрівбухгалтерськогооблікутаповноти

відображеннявнихрозрахунківзпокупцямитазамовниками;- дотримання правильності строків позикової давності розрахунків з

покупцямитазамовниками.Завдання щодо проведення внутрішнього контролю покладаються

передусімнаревізійнікомісіїаборобітниківвнутрішньогоаудиту.Наголовногобухгалтера покладається відповідальність за стан внутрішнього контролюорганізації. Головний бухгалтер і працівники внутрішнього аудиту повинніорганізувативнутрішнійконтрольтак,щобпред’явитикерівникупідприємствавсінеобхідніматеріали,використанідлябезпомилковогопоточногоуправлінняпідприємствомінаперспективу.Основнимиспособамивнутрішньогоконтролює фактичний та документальний. До фактичного контролю можна віднести:інвентаризацію, лабораторний аналіз, службові розслідування, експеримент,нормативна перевірка, контрольне запускання сировини у виробництво.Документальний контроль включає: економічний аналіз, математичнемоделювання,дослідженнядокументів, зустрічнуперевірку,взаємнуперевірку,порівняння.

Дуже важливим прийомом перевірки фактичного контролю єінвентаризація.Підчаспроведення інвентаризації інвентаризаційнакомісія,якправило,некористуєтьсяніякимибухгалтерськимидокументами.Вонаскладаєактзарезультатамиперевіркиматеріальнихцінностей.

Значно спростить процес контролю створення служби контролю на


225

підприємстві. Сьогодні використовують два типи організації внутрішньогоконтролю:

1. Дивізійна організаційна структура: передбачає формування в кожномудивізіонівідділу внутрішньогоконтролюдивізіону.Такаструктурадоречнанавеликихпідприємствах,колидоскладудивізіоніввходятьдекількапідприємств.

2. Командна організаційна структура: доречна при спрощенійорганізаційній структурі.Прицьомудо складувідділувнутрішнього контролювходятьспеціалістирізнихнапрямків.

Для спрощення роботи контрольного відділу, рекомендовановикористовувати типову послідовність процедури контролю дебіторськоїзаборгованостіурозрахункахзпокупцямитазамовниками:

1. Звіряння залишків заборгованості за даними Головної книги іззалишкамивобліковихрегістрах.

2.Перевірканаявностіактівзвіренняівідповідностіїхданиманалітичноготасинтетичногообліків.

3.Визначеннявеликихдебіторівіскладанняїхпереліку.4.Направленнязапитівнапідтвердженнязаборгованості.5.Перевірканаявностідоговорівіїхньоїреєстраціїуспеціальномужурналі.6. Перевірка повноти і своєчасності оплати рахунків на основі регістрів

обліку.7.Перевіркарозрахунківзвикористаннямвекселів.8. Направлення запитів покупцямна предмет підтвердження ними видачі

векселів.9.Перевіркарозрахунківзатоварообміннимиопераціями.10. Зібрання підтверджень того, що поточна дебіторська заборгованість

визначаєтьсяодночаснозвизначеннямдоходувідреалізації.11. Перевірка результатів проведення інвентаризації дебіторської

заборгованості.12. Перевірка обґрунтованості списання дебіторської заборгованості на

витрати.13. Перевірка правильності відображення та повноти інформації щодо

дебіторської заборгованості убалансі, звіті профінансові результати, звіті прорухгрошовихкоштівтауприміткахдорічноїфінансовоїзвітності.


1. Бурова,Т.А.Теоретичніосновирозвиткумоніторинговихідіагностичнихсистемвуправлінніпідприємством[Текст]/Т.А.Бурова//Електронненауковефахове видання "Ефективна економіка". – Режим доступу :http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3007 (дата звернення 10.12.2014р.).—Назвазекрана.

2. Гуцаленко, Л.B. Контроль дебіторської заборгованості: організація іметодика здійснення[Текст] / Л.В.Гуцаленко, І.С.Слободянюк// Економічнінауки.–Серія«Облікіфінанси».–Випуск8(29).–Ч.2.–2011.–547c.

3. Добровольська, О.В. Сучасна система організації контролю задебіторською заборгованістю підприємств [Текст] / О. В. Добровольська //ВісникЗапорізькогонаціональногоуніверситету.–2010.–№1.–С.5-11.


226

4. Єдинак, Т.С. Проблеми управління дебіторською заборгованістюпідприємств в умовах фінансово-економічної кризи [Текст] / Т.С. Єдинак //Дисерт.наздоб.наук.ступ.к.екон.н.–Київ.–2005.–284с.

УДК615.1:24-:17.322:17

БушуєваІннак.фарм.н.,доцент

ГеталоОльгак.фарм.н.,доцент

КандибейНаталяк.фарм.н.,асистент

Запорізькийдержавниймедичнийуніверситетм.Запоріжжя

УПРАВЛІНСЬКИЙКОНТРОЛЬ,ЙОГОФОРМИІМЕТОДИ

Анотація

В даній статті розглянуті форми і методи управлінського контролю фармацевтичноїорганізації, визначені основні показники ефективності функціонування фармацевтичногопідприємствавсучаснихумовах,показанаорієнтуючафункціяуправлінськогоконтролю.

Ключовіслова:управлінськийконтроль,форми,методи,методика,управлінськерішення,організація.

При ринковій системі господарювання комерційна організація, що є

самоорганізуючої системою, якафункціонуєвжорсткихумовах конкурентногосередовища,маєповнугосподарськусамостійність. Їїдіяльністьспрямовананазавоювання та утримання кращої частки ринку, на досягнення переваги надконкурентами.

У відповідності з цим, управлінський контроль комерційної організаціїорієнтований головним чином на забезпечення основних показниківефективності функціонування в сучасних умовах. В умовах, щохарактеризуються високою невизначеністю і нестабільністю зовнішньогосередовища, ефективне управління організацією припускає більший обсягконтрольної роботи. Більш того, в силу посилення конкурентних відносин,стрімкого розвитку і зміни технологій, зростаючої диверсифікації бізнесу іускладнення бізнес-проектів управління істотно ускладнюється, що зумовлюєускладнення її контрольних систем. Тому внутрішній контроль набуваєхарактероснови,присутньоїнавсіхрівняхуправління.Управлінськийконтроль,заіншихрівнихумов,єгарантієюуспішноїдіяльностіорганізації.

Організувати виконання рішення -- завдання не з легких. Вона потребуєзнаннялюдей, їхніхможливостей,сил,коштівіметодіввиконання.Організаціявиконання рішень-це специфічна діяльність керівника, що завершує


227

управлінськийцикл.Іякщонаетапіпідготуванняйухваленнярішеннякерівникоперує ідеальними відображеннями предметів і явищ, то в процесі організаціїйого виконання він стикається з реальною ситуацією, яка найчастішевідрізняється від ідеальної.Недостатньо досвідчений керівник, що в думкахоперує речами і подіями, звикне до легкості маніпулювання ідеальнимиуявленнями і несвідомо переносить цю легкість на реальну ситуацію. Урезультаті такого менеджменту прийняті їм рішення виявляютьсянепосильнимиінапрактиціневиконуються.Тутслідвраховуватитуобставину,щокерівникорганізуєнесвоювласнудіяльність,апрацю іншихлюдей.Цедвірізні речі, тому що процес виконання рішень також потрібно організовувати.Виконавці повинні одержати чітку інформацію про те, хто, де, коли і якимизасобами і коштами повинен здійснювати дії, що відповідають прийнятомурішенню. Необхідно розробити план його реалізації, яким передбачаєтьсясистема заходів, що забезпечують досягнення цілей рішення з мінімальнимивитратами.Одним з механізмів, що забезпечують успішне виконання рішень, євстановлення і структуризація комунікацій у фірмі. Завдання полягає воптимальній побудові структури комунікацій управлінських робітників івиконавців. Структури таких комунікаційних мереж можуть бутирізноманітними, а зв'язок між передавальної (комутатором-керівником) івідтворюєстороною(виконавцем)можутьістотнорозрізнятися.Узв'язкузцимможна виділити комунікації, які найбільш часто зустрічаються в організації --ланцюгову, багатозв`язну й ієрархічну.При ланцюгової структурі комунікаційрішення,переданезодногокінцянаінший,стаєвідомоусімвиконавцяміусіманими обговорюється. Всі зв'язки в такій комунікації однакові, а команднийстилькерівництвавідсутній.Такаструктуравзаємовідносинрозпадається,якщопорушується зв'язок між двома учасниками комунікації.У багатозв`язнійструктурікомунікаційусі їїучасникипов'язаніміжсобою.Їївідрізняєдостатнясталість і швидкість передачі інформації. Відношення командування яскравовиражені. В практиці управління найбільше часто зустрічається на рівніпервинного колективу.У такій структурі комунікацій яскраво виражений«комутатор-керівник», через якого передаються всі завдання. Всі зв'язкизамикаються на ньому. Стійкість ішвидкість передачі інформації невисокі.Дляієрархічної структури комунікацій характерні яскраво виражені команднівідносини. Проміжні ступені одночасно є і підлеглими, ікомандними.Організаційно-управлінськірішенняоформляютьувиглядінаказуабо розпорядження, після чого вони набувають сили закону. Проте, множинарішень в організації мігрує у вигляді усних указівок, завдань, побажань іподібнихуправляючихдиректив.Головнезавданняменеджераполягаєвтому,щоб організувати виконання такого рішення, забезпечити координацію дій іконтрользайоговиконанням[1-3].

Таким чином, організація виконання рішень немислима без контролю.Контроль за виконанням рішень є заключною (завершальною) стадієюуправлінськогоциклу.Вінприймаєформузворотногозв'язку,задопомогоюякоїможнаодержатиінформаціюпровиконаннярішенняідосягненнюорганізацієюпоставлених цілей.Головне призначення контролю-у своєчасному виявленніможливих відхилень від заданої програми реалізації рішення, а також у


228

своєчасномуприйняттізаходівщодоїхліквідації.Упроцесіконтролюпочатковіцілі організації можуть модифікуватися, уточнюватися і змінюватися зурахуванням отриманої додаткової інформації про виконання прийнятихрішень.

Отже, основне завдання контролю складається в тому, щоб своєчасновиявити і спрогнозувати очікувані відхилення від заданої програми реалізаціїуправлінських рішень.За допомогою контролю не тільки виявляютьсявідхилення від завдань, сформульованих у рішеннях, але і визначаютьсяпричини цих відхилень. Виділяються й інші функції контролю за виконаннямприйнятихрішень.

Наприелад -діагностична. Головна, ведучафункціяконтролю-хтобщонеперевіряв,якібзавданнянеставилися,убудь-якомувипадкуспочаткупотрібночітко уявити собі справжній стан справ, тобто поставити діагноз.Зворотнийзв'язокприконтролізавиконаннямпоставленихзавданьдозволяєкерівникуневипускатизруккермоправління,даєйомуможливістьвпливатинахідроботи.

Орієнтуюча функція контролю виявляється в тому, що ті питання, щочастішеусьогоконтролюютьсяначальником,набуваютьособливогозначенняусвідомості виконавців, спрямовують їхній зусилля в першу чергу на об'єктпідвищеної уваги керівника. Питання, що випадають із поля зору керівника,найчастіше не вирішуються підлеглими.Якщо орієнтуюча функція контролюпри вмілому керівництві дозволяє менеджеру тримати роботи в полі зору, тостимулююча функція націлена на виконання і залучення в процес праці всіхневикористанихрезервів.

Коригувальна функція пов'язана з тими уточненнями, що вносяться врішення на основі матеріалів контролю. Тут складна психологічна ситуація:керівникдумає,що він перевіряє роботу підлеглого, насправді ж останній ужеперевірив на практиці ефективність рішення керівника. Іншими словами,контрольуже,можнасказати,відбувся,причомупосамомунадійномукритерію-повідповідностіприйнятогорішенняпрактиці.

Педагогічна функція. Контроль, якщо він побудований вміло, спонукаєвиконавців до сумлінної праці.У практику управління організацієюзастосовуються три основні різновиди контролю:попередній -- передуєприйняттюостаточногорішення.Йогоціль-датибільшглибокеобгрунтуванняприйнятому рішенню; поточний-з його допомогою вносяться корективи впроцес виконання прийнятих рішень; подальший - служить для перевіркиефективностіприйняттярішень[4,5].

Таким чином, контроль є об'єктивною необхідністю, тому що навіть саміоптимальніпланинеможутьбутиреалізовані,якщоїхнедовестидовиконавцівізаїхнімвиконаннямненалагодитиоб'єктивнийіпостійнийконтроль.


1. Атамас,П.Й.Управлінськийоблік [Текст] :навч.посібн./П.Й.Атамас.–Дніпрорпетровськ.–К.,2006.–440с.

2. Нападовська, Л. Управлінський облік: суть, значення і рекомендації пойоговикористаннювпрактичнійдіяльностівітчизнянихпідприємств[Текст]/Л.Нападовська//Бухгалтерськийоблікіаудит.–2005.–№8–9.–С.50–62.


229

3. Орлов,И.О.Менеджмент[Текст]/И.О.Орлов.–М.,2005.–340с.4. Хорнгрен,Ч.Управленческий учет [Текст] /Ч.Хорнгрен,Дж.Фостер,Ш.

Датар.–СПб.:Питер,2009.–235с.5. Чумаченко,М. Управлінськийоблік в Україні [Текст] /М. Чумаченко //

Бухгалтерськийоблікіаудит.–2001.–№6.–С.43–47.

УДК657.4

ВолошинаВікторіявикладач

МиколаївськийнаціональнийуніверситетіменіВ.О.Сухомлинськогом.Миколаїв

ОПЕРАТИВНЕУПРАВЛІННЯВИТРАТАМИПІДПРИЄМСТВХАРЧОВОЇГАЛУЗІ

Анотація

У статті обґрунтовано необхідність удосконалення процесу управління витратами напідприємствах харчової промисловості. Запропоновано узагальнену класифікацію витратвиробництва із врахуваннямфункцій управління витратами виробництва, розробленомодельуправліннявитратами.

Ключові слова: управління, внутрішній контроль, витрати, калькуляція, класифікація,собівартість.

Сучасніумовирозвиткуконкурентнихвідносинвимагаютьвідпідприємств

харчової промисловості використання сучасних технологій, економічного іпродуктивнішого обладнання, удосконалення організації управлінняпідприємством для забезпечення та утримання конкурентоспроможності якпродукції, так і підприємства в цілому. Загострення конкуренції на ринкупродуктів харчування потребує швидкого реагування на зміну господарськоїситуації та прийняття оптимальних управлінських рішень щодо визначенняобсягів виробництва, які б забезпечили достатній рівень прибутковості тапідвищення ефективності використання всіх видів ресурсів підприємства,формуванняоптимальногоасортиментногоряду,покращенняякостіпродукції.При цьому отримання прибутку за рахунок підвищення цін для багатьохвиробниківстаєпроблематичним.

Тож, управління витратами виробництва в напрямку формуванняоптимальної структури, зниження витрат при збереженні якості виробленоїпродукціїнапідприємстваххарчовоїпромисловостідозволитьзнизитицінинанеїтаприіншихрівнихумовахсприяєможливостізберегтиінавітьпокращитивласні конкурентні позиції на ринку товарів. За таких обставин длязабезпечення сталого розвитку підприємств харчової промисловості необхіднопершзавсеудосконалюватисистемууправліннявитратамивиробництва.

Проблеми розробки методичних основ та різних аспектів практичногозастосування систем управління витратами у господарській діяльності


230

підприємств досліджували такі вітчизняні та зарубіжні вчені: О. Байдик, Ф.Бутинець, О. Бутнік-Сіверський, К. Вілсон, В. Вітвіцький, С. Голов, К. Друрі, Р.Хлапенов,Л.Цимбалюк,А.Череп,М.Чумаченкотаін.

Вітчизняні та зарубіжні джерела свідчать, що при всій значимості ранішепроведених наукових досліджень окремі питання управління витратамивиробництва на підприємствах харчової промисловості вивчені недостатньо.Основна проблема полягає у недостатній адаптованості та обґрунтованостііснуючих методичних підходів щодо управління витратами виробництва доспецифіки галузей промисловості. Вимагають подальшого вивчення питаннярозробки конкретних методів пошуку і реалізації резервів підвищенняефективності управліннявитратамипідприємствхарчовоїпромисловості. Саменезавершеність наукових досліджень у площині удосконалення управліннявитратами виробництвана підприємствах харчової промисловості та очевиднаметодичнаіпрактичназначимістьданоїпроблемизумовилавибіртаобумовилаоб’єктивнийхарактерактуальностітемидослідження[1].

Метою статті є наукове узагальнення теоретико-методичних положень тапрактичних рекомендацій щодо вдосконалення методики управліннявитратамивиробництванапідприємстваххарчовоїпромисловості.

Існуючі теоретичні підходи до визначення сутності витрат з позиціїуправління ними виявилися неспроможними всебічно пояснити природуформування та визначення витрат підприємств. Витрати підприємств слідрозглядати відповідно методології, що викладена в П(С)БО 16 у поєднанні ізіншимипідходами,щовизначаютьїхекономічнусутність.Мипропонуємопідхіддо визначення сутності витрат підприємств, як основи при ухваленніуправлінських рішень стосовно випуску продукції, її структури, встановленняцінинапродукцію,використанняресурсів,формуванняпопитутапропозиціїнаринку.Витративіддзеркалюютьзменшенняактивівабозбільшеннязобов’язаньта відображають зменшення власного капіталу; визначаються на підставісистематичногоіраціональногорозподілуекономічнихвигод.

Дослідивши в історичному аспекті підходи до витрат українських тазакордонних науковців, запропоновано визначення витрат як економічноїкатегорії, що відображає вартість матеріальних, трудових і інформаційнихресурсівтатехнологічногообслуговуванняпроцесувиробництвапристворенніпродукції.Комплекснийпідхіддовизначеннявитратвідображаєвартіснуоцінкуресурсів,щовикористанідлядосягненняпевнихцілей.

Одним із найскладніших питань у процесі побудови концепції управліннявитратами є поглиблення поняття управління, як такого, що має враховуватинайважливіші сутнісні характеристики цієї діяльності. Поява досить значноїкількості робіт, присвячених питанням аналізу, обліку, планування, контролюсобівартості,починаючизробітЛукиПачолліізакінчуючисучаснимироботамиукраїнських науковців призвела до можливості побудови управліннявиробництвомнарізнихрівнях[2].

Узагальнення літературних джерел з питань управління витратамидозволило встановити, що не існує єдиного підходу до визначення сутностіуправління витратами. Управління витратами слід розглядати як процеспланування,організаціїіконтролюзавитратаминавиробництвовсієїпродукції


231

і собівартості окремих виробів, виявлення резервів її зниження. На основідослідження теоретико-методологічної сутності категорії витрат виробництвавстановлено,щовитратиєоднимізвирішальнихчинниківвпливунафінансовірезультати суб’єктів господарювання, виступає базоюдляформуванняціновоїполітики підприємства, характеризують рівень технології та організаціївиробництва, а також ефективність господарювання, яка оцінюється черезпорівняння витрат та результатів діяльності. Залежно від етапу руху(перетворення) ресурсів в процесі операційного циклу поняття „витрати”набуваєрізногоекономічногозмісту.Встановлено,щоопераційнийцикл,якийскладається з процесів придбання ресурсів та їх перетворення в готовупродукцію з подальшою реалізацією, відображається у вигляді рухуавансованих,неспожитихтаспожитихвитратвиробництва.

Виживання та ефективнефункціонування кожного підприємства харчовоїпромисловостідужежорсткозалежитьвідсвоєчасностінадходженнясировинита ритмічності завантаження його виробничих потужностей. За умовкардинальних змін структури сільськогосподарських товаровиробників,розширення їх самостійності щодо форм господарювання й напрямівекономічної діяльності, у виборі як постачальників, так і закупівельнихорганізаційтахарчовихпідприємствфактичновідбулосяформуваннязмістовнонової системи забезпечення переробної сфери необхідною продовольчоюсировиною [3]. Окреслюються і надалі посилюватимуться процеси конкуренціїміжпідприємствамихарчовоїпромисловостізазалученнявиробниківсировиниусферувласнихекономічнихінтересів.Цевпливатименаподальшерозширеннянапрямів діяльності і розвиток економічних та організаційно-правовихінструментів гармонізації економічних відносин. За результатамидослідженнявизначено, що побудова обліку виробничих витрат і вибір методівкалькулювання собівартості продукції значною мірою залежать відособливостей галузі, типу й виду виробництва, характеру організаціїтехнологічного процесу, широти асортименту продукції, що виготовляється,спектру виконуваних робіт і наданих послуг, масовості випуску, об’єктівкалькулювання, структури організації та інших умов. Організація управлінняпідприємством, на нашу думку, повинна враховувати створення ефективноїуправлінської системи та її постійне удосконалення. З цих позицій управліннявитратамипідприємстввринковійекономіціУкраїнизображенонарис.1.

Удосконаленняуправліннявитратамипідприємствслідрозглядатиякодиніз головних чинників підвищення ефективності будь-якої виробничо-господарської діяльності, що забезпечить поліпшення позицій підприємства вконкурентнійборотьбі,йогостабільнефункціонуваннятадинамічнийрозвиток.Головна спрямованість управління витратами підприємств полягає воптимізаціївикористанняресурсівпідприємства.

Система управління витратами підприємства може вважатися доситьефективною лише у тому разі, коли вона дає змогу не лише раціональновикористовуватинаявніресурси,айзабезпечуватиактивнийсистемнийпошукможливостей подальшого зниження витрат і, відповідно, розвитокпідприємства.


232

1. Оцінка фінансової ситуації, що викликала появу

управлінської проблеми

8. Реалізація прийнятого

рішення

2. Формування проблеми у сфері управління витратами

підприємства

9. Оцінка результату реалізації рішення 6. Встановлення

критеріїв ефективності

7. Прийняття управлінського рішення

3 . Звернення до досвіду

підприємства управління витратами

5. Набір управлін-ських альтернати-

вних рішень

4. Збір даних чи їх прогно-

зування

задовольняє

Не

задо

воль

няє

Рис.1.Схемауправліннявитратамипідприємств

Списоквикористанихджерел1. Бєлоусова, І. Проблеми обліку виробничих витрат і калькулювання

собівартості продукції в промисловості [Текст] / І.Бєлоусова, М.Чумаченко //Інвестиції.–2011.–№4.–С.3-10.

2. Дерій, В. Проблеми обліку витрат підприємства та перспективи їхвирішеннявУкраїні[Текст]/В.Дерій//Бухгалтерськийоблікіаудит.–2012.–№4.–С.7-11.

3. Мачулка, О. Облік та аналіз витрат: управлінський аспект [Текст] /О.Мачулка//Ефективнаекономіка.–2013.–№10.–С.30-34.

4. Моссаковський, А. Концепція побудови управління витратами напідприємствах [Текст] / А.Моссаковський // Бухгалтерський облік і аудит. –2013.–№6.–С.32-42.

5. Чумаченко, М. Дискусійні проблеми обліку витрат і калькулюваннясобівартостіпродукції[Текст]/І.Бєлоусова,М.Чумаченко//Економічнийаналіз.–2012.–№10.–С.3-7.


233

УДК657.6ДубчакМирослава

магістрантІнститутмагістерськоїтапіслядипломноїосвіти

УніверситетубанківськоїсправиНБУм.Київ

АНАЛІТИЧНІПРОЦЕДУРИВАУДИТІОСНОВНИХЗАСОБІВБАНКУ

Анотація

Устаттірозглянутосутністьпоняття«аналітичніпроцедури»,охарактеризованоціліта побудовано модель застосування аналітичних процедур на завершальному етапі аудитуосновнихзасобівбанку.

Ключовіслова:аналітичніпроцедури,фінансовийаналіз,аудитосновнихзасобів.РольосновнихзасобівбанкунасучасномуетапірозвиткуекономікиУкраїни

єнедооціненою.Прийнятовважати,щовказаніактивиєрушійноюсилоюлишевиробничих підприємств, їх детально аналізують і шукають резервипокращення використання. Аналіз основних засобівбанку розглядається якчастинасукупних активів, в основному, несуттєвою для деталізованогоаналізу.Існує потреба в зміні відношення до використання інформації проосновнізасобибанку,яквірогідноїсуттєвоїзониризику,помилокчишахрайства.Аналітичніпроцедуриприаудитіосновнихзасобівєефективнимінструментомрозуміння природи, характеру і наслідків їх руху іє альтернативнимипроцедурами перевірки на суттєвість, що, в свою чергу, даєможливістьскоротитивитратичасутаполіпшитиякістьаудиту.

Питанняаналізуосновнихзасобівбанкуякскладовоїаналітичнихпроцедураудиту у вітчизняній науковій літературі розглядаються частково у виглядівзаємозв’язків: «економічний аналіз основних засобів підприємства»(Грабовецький, Б. Є.,Шварц І.В., Павленко О.П.), «економічний аналіз основнихзасобів як частини активів банку» (Герасимович А.М., Парасій-ВергуненкоІ.М.,ШурпенковаР.К.,ЄрісЛ.М),«аналітичніпроцедуриваудиті»(ТкаченкоК.В.,Петрик О.А., Олійник О.В). проблемами аналізу в аудиті переймаються йросійські вчені Мельник М.В., Когденко В.Г. чи не єдиним, хто спробуваврозглянути питання використання аналітичних процедур в ході проведенняаудитузосновнимизасобамиєЮрченкоМ.Ю.

Звищенаведеногоможназробитивисновок,щозастосуванняаналітичнихпроцедур в аудиті основних засобів банку можна розглядати як конкретнийнапрямподальшихрозробок.

Перш за все, вважаємо доречним провести ідентифікацію поняття«аналітичніпроцедури».

Міжнароднийстандартякості,аудиту,огляду,іншогонаданнявпевненостіта супутніх послуг№ 520 (далі МСА 520) пропонує даний термін розуміти якоцінки фінансової інформації, зроблені на основі аналізу ймовірнихвзаємозв’язків між фінансовими та не фінансовими даними, що охоплюютьнеобхідне вивчення ідентифікованих відхилень або взаємозв’язків, які не


234

узгоджуються з іншою відповідною інформацією чи значно відрізняються відочікуванихвеличин[1,с.466].

Проте,неслідданепоняттяототожнюватилишезфінансовиманалізомтааналізом як філософською категорією, методом пізнання. Швидше за всекатегорія «аналітичні процедури» вміщує в себе частково елементи обохназваних видів аналізу, проте має свою специфіку. Так, наприклад, аналітичніпроцедуривикористовуютьсяприоцінцідостовірностібухгалтерськоїзвітностіекономічного суб'єкта, а аналіз його фінансово-господарської діяльностіпочинаєтьсявжепіслятого,якдостовірністьвстановлена,оскількианалізуватифінансово-господарську діяльність економічного суб'єкта при недостовірностійогобухгалтерськоїзвітностібезглуздо[2].

Аналіз, як метод пізнання, що включає в себе вивченняпредметузадопомогою уявного або реального розчленування його на складові елементи,постійноприсутнійвпродовжусьогопроцесуаудиту.

Звизначеннясутіаналітичнихпроцедурвипливає,щопризастосуванніїхваудитіосновнихзасобівбанку,метоюїхєпошукзалежностейміжпараметрами,щохарактеризуютьопераціїбанкузданимиактивамитавідображеннятакихвобліку.Динамікатакихзалежностейповиннабутиоднорідна,віншомувипадку,при виявлені розбіжностей та суттєвих відхилень аудитор повиненпроаналізувати їх причину. Тобто, дані процедури дають змогу виявитипотенційніділянкиризикудляподальшогоплануваннятазверненняувагисаменапроблемнімоменти.

Досліджуваніпроцедурирекомендованопроводитиприплануванніаудиту,як процедури по суті, коли їх використанняможе бути більш ефективним абопродуктивним,ніжіншіаудиторськіпроцедуританазаключнійстадіїаудиту[1,с.467].

МСА520 залишає за аудиторомправо обиративид аналітичних процедур,які будуть виконуватись на кожному етапі аудиту, виходячи з йогокомпетентногопрофесійногосудження[2,с.468].Вище(табл.1)наведенаспробавстановитидляаудитуосновнихзасобівбанкупроцедуритаціліщодоосновнихетапівперевірки,деможназастосуватианалітику.

Таблиця1Періодичністьтаціліаналітичнихпроцедурваудитіосновнихзасобів

банкуЕтапаудиту Аналітичніпроцедури Цілі

Планування

- порівняльнийаналізфактичнихзвітнихпоказниківізплановимитазапопередніперіоди;- коефіцієнтнийаналіз

-длявизначенняпотенційнихризиковихмісцьвобліку;-дляраціональногорозподілуресурсів;-дляполіпшенняступенярозумінняаудиторомдіяльностіклієнта;-.оцінкаефективностіметодівпланування,використовуванихбанком

Перевіркапосутіопераційтарахунків

- порівняльнийаналіздинамікиструктуриосновнихзасобів;-факторнийаналізвзємопов’язанихпоказниківщодооблікуосновнихзасобів,ін.

- дляотриманнядостатньогорівнявпевненостівотриманихрезультатахвідпроведеннятестівнаістотність


235

Продовженнятабл.1

Узагальненнярезультатів

-коефіцієнтнийаналіз;- порівняльнийаналізперевіренихаудиторомзвітнихпоказниківізплановимитазапопередніперіоди;-порівняльнийаналізперевіренихаудиторомзвітнихпоказниківбанкуізвідповіднимисереднімипоказникамипотенційнихконкурентівтапогалузі;-фінансово-економічнепланування

-можливістьпідтвердитиабоспростувативисновки,зробленіпідчасаудитуокремихсегментівабоелементівбухгалтерської(фінансовою)звітності;-даютьможливістьвиявитипроблемнізони,щовимагаютьпроведеннядодатковихпроцедур;-виявленнярезервівкращоговикористанняосновнихзасобів(якщоцепередбаченододатковимиумовамидоговорузклієнтом);-оцінкаосновнихзасобівзаумовинеперервностідіяльностібанку(плануваннянаперспективу)

Джерело:розробленоавторомнаоснові[1],[2],[3,с.184]Розглянемометодианалізуназаключномуетапіаудитуосновнихзасобів

банкунаприкладімоделі(рис.1).Особливостямизазначенихумоделіаналітичнихпроцедурє:1. Порівнянняфактичнихданихзданимизапопередніперіодиможливо

лише за відсутності у банку за аналізований період значних організаційних(наприклад, зміна форми власності) та фінансових змін (наприклад, припливінвестиційувиглядіосновнихзасобів).

2. Порівнянняфактичнихданихзпланамиможевиявититакіпохибки:- нереалістичнескладанняпланів;- приведенняфактичноїінформаціїувідповідністьдопланової;- не досягнення планових показників внаслідок неефективного

управління.3. Порівняння інформації з аналогічними даними основних конкурентів

та середньому по галузі, дозволить визначити місце банку в галузі тапростежити динаміку переваг (недоліків) в управлінні основних засобів банкувідносноконкурентів[4,c.184].

Отже, питання застосування аналітичних процедур в аудиті основнихзасобівбанкуактуальноютемоюдляподальшихдосліджень.Використаннятихчи інших прийомів аналізу ваудиті основних засобів залежить від окресленихаудиторомабозамовникомцілейперевіркивідповіднодопотребкожногоетапуаудиту.


236

МЕТААНАЛІТИЧНИХПРОЦЕДУР:

1. Пошукпроблемнихділянок,щовимагаютьпроведеннядодатковихпроцедур;

Порівняльнийаналіздинамікиструктуритарухувартостіосновних

засобів

ВИД

Порівняльнийаналіз

фактичноїструктуритарухувартостіосновних

засобівізпланом

ПРОЦЕДУР

Порівняльнийаналіздинамікивартостіосновнихзасобівіз

показникамиконкурентівтапогалузівцілому

Відхиленнявідпоказниківпопередніхперіодів Відхиленнявідплану

Відхиленнявід

аналогічнихсередніхпоказниківпогалузі

ПорівняльнийаналізКоефіцієнтнийаналізФакторнийаналіз

ВИД

Порівняльнийаналізвиконанняплану;

Коефіцієнтнийаналіз

ПРОЦЕДУР

Порівняльнийаналізз

аналогічнимипоказникамипогрупі;Коефіцієнтнийаналіз

2.Аналізефективностівикористанняосновнихзасобівбанку

Рис.1.Модельаналітичнихпроцедурназаключномуетапіаудитуосновнихзасобівбанку


1. Міжнародністандартиконтролюякості, аудиту,огляду, іншогонаданнявпевненості та супутніх послуг [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.apu.com.ua/files/temp/Audit_2012_1.pdf (дата звернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

2. Попель О. Ю. Аналитические процедуры и их значение в аудите[Электронный ресурс] / О. Ю. Попель. – Режим доступа : http://www.audit-it.ru/articles/audit/a104/40719.html (дата звернення 10.12.2014р.). — Назва зекрана.

3. Юрченко М. Ю. Использование аналитических процедур входепроведения аудита операций с основными средствами [Текст] /ЮрченкоМ.Ю. // Вестник Адыгейского государственного университета. Серия 5:Экономика.–2011.-с.183-188.


237

УДК657.421.1ЗінкевичОксанастаршийвикладач

Національнийуніверситетводногогосподарстватаприродокористування

м.Рівне

СУТНІСНАХАРАКТЕРИСТИКАОСНОВНИХЗАСОБІВ

АнотаціяМета статті полягає у дослідженні економічної сутності основних засобів. Аналізуючи,

систематизуючи та узагальнюючи наукові праці ряду вчених було розглянуто теоретико-методичні підходи щодо загальноекономічного та прикладного трактування економічноїсутностіосновнихзасобів.

Ключовіслова:засобипраці;основнізасоби;функціїосновнихзасобів;матеріальніактиви.В умовах ринкової економіки ефективне функціонування суб’єктів

господарювання можливе завдяки збалансованому використанню всіх видівресурсів.Інтенсифікаціятанарощуванняобсягіввиробництвазабезпечується,впершу чергу, зростанням рівня екстенсивного та інтенсивного використанняосновнихзасобів.

Сучасний етап розвитку ринкових відносин вимагає вивчення ресурсіввиробництва, до яких належать і основні засоби, з урахуванням усього їх«життєвого циклу». Такий підхід є логічним з позицій стратегій суб’єктівгосподарювання.Потребує вирішення проблема системного трактуванняосновних засобів з позицій різних наук, зокрема – економіки, бухгалтерськогообліку та аналізу. Її вирішення має важливе наукове і практичне значення,оскількидозволяєсформуватидляприйняттявиваженихуправлінськихрішеньінформаціющодоосновнихзасобів,щоповнішевідповідаєвимогамкорисності,зурахуванням існуючих причинно-наслідкових та функціональних зв’язків урозрізіокремихявищ,процесівстосовноосновнихзасобів.

Вирішеннюпитань,пов’язанихізсутніснимтрактуваннямосновнихзасобів,присвяченодослідженнябагатьохвітчизнянихізарубіжнихвчених-економістів.Однак у зв’язку з масштабністю і багатовекторністю цього поняття,взаємозв’язком основних засобів з багатьма економічними явищами іпроцесами,щовідбуваютьсянапідприємстві,існуєзначнанауковадискусіязїхсутнісноготрактування.

Зародження та розвиток товарного виробництва обумовлювалисянаявністюувласниказасобівпраці,задопомогоюякихпрацяуречевлюваласяутовар, який мав мінову, а пізніше – додаткову вартість.Саме накопичення цієїдодаткової вартості сприяло появі капіталу. Отже, завдяки праці створенозасобипраці,які,усвоючергу,єоднієюізумовпоявитанакопиченнякапіталувласників.Засіб – це знаряддя (предмет, сукупність пристосувань) дляздійсненнябудь-якоїдіяльності[1,с.621].

Українські науковці проф. В.В. Сопко, проф. З.В. Гуцайлюк, М.Т.Щирба,М.Бенько під засобами праці розуміють річ (або комплекс речей), яку працівникрозміщуєміжсобоюіпредметомпрацітак,абивонабулапровідникомйогодій


238

нацейпредмет.Засобипрацізасвоєюсуттюможутьбутидвохвидів:знаряддяпраційпредмети,щозабезпечуютьумовипраці[2,с.223].

Подібнетрактуванняпропонуєпроф.М.С.Пушкар:«задопомогоюосновнихзасобів людина впливає на предмет праці з метою трансформування вхіднихматеріальнихресурсівуготовийпродукт»[3,с.150].

Отже,засобипраціувиглядіосновнихзасобівєінструментомприкладанняпрацізметоютрансформаціїпредметівпрацівідповіднодовизначенихпотребупроцесізвичайноїдіяльностіінадзвичайнихподій.

Важливим для більш чіткого розуміння сутності основних засобів євизначення їх функціональної корисності. В економічній енциклопедіїзазначається, що основними фондами є лише засоби праці, залучені увиробничийпроцес,яківиконуютьпевніфункції[4,с.672].

Проф. Ф.Ф. Бутинець та ряд інших економістів до числа функцій, якіздійснюютьсязадопомогоюосновнихзасобів,відносять:

- використанняупроцесівиробництва;- використанняупроцесіпостачаннятоварівіпослуг;- наданняворендуіншимособам;- здійсненняадміністративнихісоціально-культурнихфункцій[5,с.462].Вивчення економічної літератури з досліджуваногопитання показало,що

необхідно трактувати основні засоби (фонди) у широкому(загальноекономічному)івузькому(прикладному)розумінні.

Запершимпідходом,узагальнюючисутніснухарактеристику,наведенуу[4,с. 672; 6, с. 395], основні фонди – це економічна форма засобів праці, якіфункціонують у процесі виробництва протягом багатьох кругооборотів іпоступово, в міру зношування, переносять свою вартість на продукт,відтворюючисьчерезкількавиробничихциклів.

За другим підходом особливістю основних засобів є те, що вони, з однієїсторони, є матеріальним втіленням основного капіталу, його реальнимиінвестиціями,зіншої:

- засобамиподальшогозбільшеннякапіталу;- економічнимінструментомнарощуванняприбутку;- виробничим ресурсом підприємства, з допомогою якого створюється

доданавартість;- складовоюактивівпідприємства.Відтак,сутністьосновнихзасобівварторозглядатизасистемнимпідходом,

щодозволяєврахуватиможливіпричинно-наслідкові іфункціональні зв’язки ізалежності, економічні відносини і явища, пов’язані з їх складом, рухом тавикористанням.

Отже, згідноз класичноютеорією, обов’язковимиумовамиприналежностізасобівпрацідоосновнихзасобівє:

- наявністьекономічноїформи;- функціональнийзв’язокзвиробничимпроцесом;- участьубагатьохкругооборотах;- зношування;- частковеперенесеннявартостінановостворенийпродукт;


239

- відтворення.З позицій бухгалтерського обліку згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби»

[7]основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метоювикористанняїхупроцесівиробництваабопостачаннятоварів,наданняпослуг,здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних ісоціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання(експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо віндовшийзарік).

За Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку[8, с. 248-249]основнізасоби–цематеріальніактиви,які:

а) утримуються підприємством для використання у виробництві абопостачанні товарів та наданні послуг, для оренди іншим або дляадміністративнихцілей;

б) будуть використовуватися, як очікується, протягом більш ніж одногоперіоду.

Спостерігаються розбіжності у ознаках сутнісного тлумачення основнихзасобів.Зпозиційбухгалтерськогооблікустосовноосновнихзасобів:

а) більш чітко визначені функції основних засобів та очікувані строкикорисноговикористання;

б)неврахованотакіпритаманніосновнимзасобампроцесиякзношуванняівідтворення;

в)неврахованомісцеосновнихзасобівуствореннідоданоївартості.Отже,відповіднодометодологічнихзасадформуванняобліковоїінформації

щодо основних засобів, слід виокремлювати такі умови їх ідентифікації, якналежність до матеріальних активів, функціональний зв’язок з виробничимпроцесом, зношування, використання для здійснення адміністративних ісоціально-культурних функцій, строк корисного використання більше одногорокуабоопераційногоциклу,збереженнянатуральноїформи.

Виокремлення вищенаведених сутнісних характеристик основних засобівнеобхідно враховувати також у групуванні класифікаційних ознак основнихзасобівдляпотребоблікуіаналізу.


1. Ожегов,С.И.Словарьрусскогоязыка.Издание17-е,стереотипное/Подред.ШведовойН.Ю.–М.:Русскийязык,1985.–797с.

2. Бухгалтерський облік : Основи обліку. Фінансовий облік.Внутрішньогосподарський(управлінський)облік[Текст]:навч.посіб./В.Сопко,З.Гуцайлюк,М.Щирба,М.Бенько.–Тернопіль:Астон,2005.–495с.

3. Пушкар,М.С.Фінансовийоблік.–Тернопіль:Карт-бланш,2002.–628с.4. Економічнаенциклопедіяв3-хт./Заред.С.В.Мочерного,–К.:Академія,

2001.–Т.2-846с.5. Економічний аналіз: Навч. посібник для студентів вищих навчальних

закладів/Заред.проф.Ф.Ф.Бутинця.—Житомир:ППРута,2003.—680с.6. Ґенеза ринкової економіки (політекономія, мікроекономіка,

макроекономіка, економічний аналіз, економіка підприємства, менеджмент,маркетинг,фінанси,банки,інвестиції,біржовадіяльність,планування):Терміни.


240

Поняття. Персоналії [Текст] : навчальний словник-довідник для вузів /Уклад.В.С. Іфтемічук,В.А.Григорьєв,М.І.Маниліч,Г.Д.Шутак.–Львів :МагноліяПлюс,2004.–682с.

7. Положення(стандарт)бухгалтерськогооблік7«Основнізасоби»:наказМіністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92 / Режимдоступу:http://zakon0.rada.gov.ua.

8. Міжнародні стандартибухгалтерськогообліку /Перекл. з англ. за ред.С.Ф.Голова.–К.:ФедераціяпрофесійнихбухгалтерівіаудиторівУкраїни,1998.–736с.

УДК338.43:631.11.009.12:005.44(477)

ІльїнВалерійк.е.н.,завідувачкафедри

Луганськийнаціональнийаграрнийуніверситетм.Харків

ВПЛИВМАРКЕТИНГУНАКОНКУРЕНТНУБОРОТЬБУПІДПРИЄМСТВ

ВУМОВАХГЛОБАЛІЗАЦІЇ

АнотаціяВ статті розглянуто питання ролі маркетингу в конкурентній боротьбі в умовах

глобалізації. Визначено основні функції маркетингової діяльності та їх вплив на загальнудіяльністьпідприємствам‘ясноїгалузі.

Ключові слова:конкурентоспроможність,маркетинг,функціїмаркетингу, глобалізація,маркетинговадіяльність,підприємство,ринок.

У сучасному швидкоплинному світі, коли ринкова конкуренція стає всебільш жорсткою, але не за рахунок фактора ціни, а в результаті появи більшвитончених,тонкихметодівіформсуперництвафірмнаринку,головназаповідькерівників підприємства вже не може полягати тільки в прагненні знижувативитрати виробництва. Виживання підприємства все частіше обумовлюєтьсядією факторів більш довгострокового порядку : реалізація і збут продукції,збільшення доходів і поліпшення свого фінансового стану і т. д. - а ці сферипрямовходятьусферукомпетенціїмаркетингу.

Необхідно чітко уявляти собі, в чому саме полягають переваги аграрногопідприємствавконкурентнійборотьбі.Зробитицеможна,тількиспираючисьнасучасний маркетинг, знаючи і розуміючи сучасні методи вивчення ринку,споживачів,товарів,конкурентів,якіобертаютьсянаоднійітійжеабоблизькоюдоринковоїорбіті.

Останнім часом проблеми удосконалення та підвищення ефективностіуправління підприємства та оцінки ефективності маркетингової діяльності єдужеактуальнимиособливовумовахзростаючихглобалізаційнихфакторів. Їм


241

присвяченіпрацібагатьохвітчизнянихвченихіфахівців,такихякЛ.Балабанова,В.Колпаков,А.Кредісов,Д.Лук'яненкотаінших.

Дослідженням проблем підвищення конкурентоспроможності товарів усвоїхнауковихпрацяхрозглядалияквітчизняні,такізарубіжнівчені.Середних,на наш погляд слід зазначити таких як: М.В. Акуліч [1], Є.Т. Гребньов [2],С.Л.Загоруйко[4],А.В.Іваненко[5],В.М.Лифиц[7]таін.Усвоїхпрацяхданівченідосліджували теоретико-методологічні й економіко-організаційні аспектизабезпечення конкурентоспроможності продукції та підприємств. Однакпитання впливу маркетингу на конкурентоспроможність переробнихпідприємств в умовах зростаючої глобалізації, на наш погляд, розглянутінедостатньо,щоіщоіобумовилометунашогодослідження.

Метоюстаттієрозглядролімаркетингувконкурентнійборотьбівумовахглобалізаціїнапідприємствахм’ясноїгалузі.

Під конкурентоспроможністю підприємства слід розуміти, насамперед,уміння успішно функціонувати на конкретному ринку і в даний період часушляхомвиробництватареалізаціїконкурентнихтоварівіпослуг.

Конкурентоспроможність організації за структурою і змістомявляє собоювзаємообумовлену єдність двох складових: конкурентоспроможність продукціїтаресурсногопотенціалуорганізації.

Узв’язкузтим,щовсучаснійекономіціпроблемаконкурентоспроможностістоїтьдужегостро,якнарівнідержави,такінарівніконкретногопідприємства,то розгляд конкурентних переваг над суперником є стратегічним напрямкомдіяльності організації. І, незважаючи на велику кількість факторів, щовпливають на конкурентоспроможність підприємства, все ж основним інайважливішим з них залишається його здатність вироблятиконкурентоспроможнупродукціюістворюватиумовидляїїпросування.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин м’ясопереробніпідприємства знаходяться в тяжкому стані. Більшість підприємствзіштовхуються з проблемою збуту власної продукції. Наявність на ринкудешевих аналогів та невміння протистояти іноземним виробникам уконкурентній боротьбі привело їх до необхідності використаннямаркетингу всвоїй діяльності. Зараз на багатьох підприємствах вже існують відділимаркетингу,алеслідзазначити,щооднієюзосновнихпроблем,призастосуваннімаркетингу на практиці, є недооцінка його важливості. Більшість керівниківсприймають маркетинг тільки як діяльність відділу, що аналізує ринок іздійснює рекламну діяльність, та не враховує, що в умовах глобалізаціїекономіки, маркетинг являється путівником, який допомагає перемагати уконкурентній боротьбі. Тому для підвищення конкурентоспроможностіпідприємства, як на внутрішніх так и на зовнішніх ринках, вітчизнянимвиробникам м’ясопереробної галузі необхідно приділити увагу ефективномувикористаннюмаркетинговогопотенціалу.

Сучасні концепції маркетингу в Україні застосовує обмежена кількістьм’ясопереробнихпідприємств.

Сьогодні маркетинг, в м’ясопереробній сфері, в Україні знаходиться лишена стадії розвитку і в основному розглядається, як частина сфери збуту.Освоєння нових методів і підходів господарювання переконливо показує


242

необхідність введення маркетингу, як одного з ринкових інструментів, якийдозволяєзадовольнятипотребиринку.

Таким чином, впровадження служби маркетингу на підприємствахагропромислового комплексу, завдяки інструментам своїй політики, а саме:аналіз структури і розмірів попиту на продукцію або послуги в групахспоживачів, розробка і організація використання асортиментних програмвиробництва з урахуванням попиту покупців; здійснення заходів щодопідвищення якості споживчих властивостей товару, забезпеченняякнайшвидшого просування товару до покупців з використанням найбільшефективних і зручних форм торговельної діяльності, проведення рекламнихзаходів,сприяючихзбільшеннюпопиту,забезпечитьотриманнямаксимальногоприбутку за рахунок розширення обсягів продажів продукції і послуг врезультаті проведення цілеспрямованої збутової політики, а також закріпитьсвоючасткуринкуповідношеннюдоконкурентів.

Маркетингсьогодніназивають«філософієюбізнесу»,оскількиякфілософіяєнаукоюпрознання,такмаркетинговийспосібмисленняєосновоюздійсненнябудь-якихкомерційнихоперацій.Він охоплюєвеликеколо завдань, які стаютьперед керівниками сільськогосподарських і переробних підприємств: розробкатактики яких є здійснення товарної, цінової, збутової політики і стратегіїпросуваннятоварунаринку.

Виявлено, що маркетинг - це один з найбільш важливих і дієвихінструментів збільшення ефективності діяльності підприємств. Цьому сприяєробота маркетингових служб, які працюють у таких напрямках: по-перше,маркетингові служби досліджують різні сторони ринку, з якими стикаєтьсяпідприємствовпроцесіфункціонування,по-друге,розробляєіздійснюєтактикуповедінкифірминаринку.

З усього вищезазначеного, напрошується висновок, що сьогоднінайголовнішимдлябагатьохсільськогосподарськихіпереробнихпідприємствєсамездатністьцихпідприємствдатиспоживачевітоварбільшвисокоїякостіаботойтоварякийволодіє якимисьновимивластивостями, причому за тужціну,при тих же витратах виробництва. Причому треба заздалегідь знати, які самевластивості хвилюють споживача в першу чергу. Для цього і потрібенмаркетинг.

Здійснюючи таку тактику, ми вважаємо, що можна забезпечити собінеухильне зростання частки ринку, обсягів продажів і доходів. Таким чином,рольмаркетингувконкурентнійборотьбіочевидна.


1. Акулич, М.В. Анализ конкурентоспособности продукции в аспектевзаимоотношенийспотребителями[Текст]/М.В.Акулич//Маркетинг.–2003.–№6(73).–С.106–112.

2. Гребнев,Е.Т. Анализ конкурентоспособности продукции [Текст] /Е.Т.Гребнев, Д.Т.Новиков, А.Н.Захаров // Маркетинг в России и за рубежом. –2002.–№3(29).–С.136–141.

3. Дикань,В.Л. Забезпечення конкурентоспроможності підприємств/В.Л.Дикань,Ю.Т.Боровик,О.М.Полякова.–Харків:УкрДАЗТ.–2012.–С.45-54.


243

4. Загоруйко,В.Л.Визначенняконкурентоспроможностіпродукції[Текст]/В.Л.Загоруйко, І.М.Байдакова[Електронний ресурс]. — Режимдоступу:URL:http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/nvvnu/ekonomika/2009_7/R3/Zagoruyko.pdf(датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

5. Іваненко,А.В. Алгоритм оцінки конкурентоспроможності продукції[Текст] / А.В.Іваненко Вісник економіки транспорту і промисловості.–№38.–2012.–С.182–185.

6. Лепьохін,О.В.Конкурентоспроможність продукції як основа зниженнясобівартості продукції [Текст] /О.В.Лепьохін [Електронний ресурс]. — Режимдоступу : URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vsunu/2011_7_2/Lelohin.pdf(датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

7.Лифиц,И.М.Конкурентоспособностьтоваровиуслуг[Текст]/И.М.Лифиц//М.:Высшееобразование.–Юрайт-Издат–2009.–С.40–56.

УДК338.43:631.11.009.12:005.44(477)

ІльїнаОленамагістрдержавноїслужби

Луганськійнаціональнийаграрнийуніверситетм.Харків

ВИКОРИСТАННЯВИРОБНИЧОГОПОТЕНЦІАЛУ

ТАКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬПІДПРИЄМСТВА

АнотаціяУ статті розглянуто питання конкурентоспроможності підприємства, напрями щодо

його підвищення в сучасних економічних умовах під впливом міжнародного поділу праці танауково-технічногопрогресу.

Ключові слова: конкурентоспроможність, конкуренція, напрями підвищення,підприємства,економіка,ринок.

Розвитокпідприємствта їхмісцевринковійекономіці залежать відрівня

конкурентоспроможності, а також уміння адаптуватися до сформованимсоціально-економічних умов. Конкурентоспроможність кожного окремогопідприємстваскладаєтьсяпідвпливомрізнихфакторіввиробничо-економічноїдіяльності. Важливе значення в цьому займають якість продукції, щовипускається, рівень використовуваної техніки і технології, організаціївиробництва,працітауправління,розвиткусоціальногосередовищатаін.

Значний внесок у розвиток наукової концепції конкурентоспроможностіпідприємств внесли роботи як вітчизняних так і закордонних вчених, середяких,нанашпогляд,слідзазначитиГ.Азоєва[1],І.Ансоффа,Д.Дея,В.Єфремова,Р. Каплана, Дж. Куинна, І. Ліфіця, Н. Масового, Д. Нортона, М. Портера [4],А.Татаркіна, Р. Уотермена, Р. Фатхутдінова [5], А. Юданова [6] та ін. В їхніх

http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/nvvnu/ekonomika/2009_7/R3/Zagoruyko.pdf

http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/nvvnu/ekonomika/2009_7/R3/Zagoruyko.pdf


244

працях розроблені основні положення, які становлять сутністьконкурентоспроможності підприємств та виявлені окремі закономірності їїрозвитку.

Метоюдослідженняєвизначенняособливостейсучасногоринкуташляхівпідвищення конкурентоспроможності, вивчення слабких та сильних сторін,зовнішніможливостітазагрозиякіможутьвпливатинапідприємства[2].

Успішність функціонування будь-якого підприємства залежить від рівняконкурентоспроможності продукції, що пропонується ними споживачам. Щобоцінити конкурентоспроможність товару, необхідно вирішити широке колопитань і, перш за все, отримати об’єктивну інформацію про ті ринки, де вжереалізується чи пропонується збувати товар, про поведінку його конкурентів[3].

Основним конкурентом для ДП «Новопокровський комбінатхлібопродуктів»наринкувиробниківаналогічноїпродукціїєПАТ«Айдармлин»,томущоданепідприємствопропонуєтакожширокийасортиментхлібобулочноїпродукції,щовипускається, потребапокупців задовольняєтьсядоситьдобре, атакож конкурентоспроможність досягається за рахунок тривалого часузнаходженнянаринкуобохпідприємств.

Длятого,щобполіпшитидіяльністьбудь-якогопідприємстватапідвищитиконкурентоспроможністьтоварів,втомучислііДП«Новопокровськийкомбінатхлібопродуктів»,необхіднопершзавсевизначитиполітикувсферіякості,вякійчітковизначенівимогидовсіхпрацівниківданогопідприємства,довиробівякіпоставляютьсяспоживачам,абопослуг,щонадаютьсяїм.

Таблиця1SWОT-аналізДП«Новопокровськийкомбінатхлібопродуктів»

Потенційнівнутрішнісильністорони: Потенційнізовнішніможливостіфірми:-доситьхорошийімідж,щосклавсяупокупців;-позитивніпоказникиякостіпродукції,щовипускається;-єдосвідповпровадженнюновихвидівпослуг.

-здатністьобслужитидодатковігрупиклієнтів-сприятливазмінаекономічноїситуаціївкраїнітарегіонів;-здатністьвикористовуватинавичкиітехнологічніновинки.

Потенційнівнутрішніслабкісторони: Потенційнівнутрішнізагрози:-невисокаорганізаціямаркетинговоїдіяльності;-великавитратанаПММтаелекторенергію;-слабкадиверсифікаціядіяльності.

-зростанняціннаПММ,сировину,енергію;-наявністьсильнихконкурентів,появановихпідприємств,щодіютьнаринку;-несприятливідемографічнізміни(скороченнянаселенняУкраїни).

Мивважаємо,щодляцьогопершзавсенеобхідноспочаткупровестиSWОT-

аналіз, тобто визначити слабкі та сильні сторони, зовнішні можливості тазагрози для підприємства. Такий аналіз може допомогти у формуванністратегічних альтернатив підприємства. На основі аналізу досліджуваногопідприємствабувзробленийSWОT-аналізякиймипредставиливтаблиці1.

Потенційні зовнішні загрози іможливостіДП«Новопокровськийкомбінатхлібопродуктів», в принципі, однакові і для інших підприємств регіону. Томуосновним ресурсом підвищення конкурентоспроможності ДП


245

«Новопокровський комбінат хлібопродуктів» і його продукції, повинні статийоговнутрішніхарактеристики.

Таблиця2НапрямипідвищенняконкурентоспроможностіДП«Новопокровськийкомбінатхлібопродуктів»

Факториконкурентоспроможності

підприємства

Заходищодопідвищенняконкурентоспроможності

Якістьпродукції -підвищеннякваліфікаціїперсоналу;-впровадженняефективноїсистемимотиваціїперсоналу;-злагодженістьроботивсіхпідрозділівпідприємства;-забезпеченнянадійноїроботиустаткування;-контрольякостітоварів.

Собівартістьпродукції -пошукпостачальників,щопропонуютьсировинуіматеріализанижчимицінами;-впровадженнясистемконтролюзавитратами(лімітуваннявитратпідрозділів,створенняцентріввитрат,бюджетування).-використаннябільшекономічноготранспортногозасобу.

Стратегіямаркетингуізбуту

-цінинапослугимаютьбутищонайменшерівноцінніпорегіону,акраще-нижчеїї;-проведенняактивноїрекламноїкампанії;-більшчіткасегментаціяринкутарозробкамаркетинговихстратегійтапродукціїспеціальнодлякожногосегмента.

Кваліфікаціяперсоналуіменеджменту

-навчанняперсоналу,підвищенняйогокваліфікаціїінавичок-впровадженнясистемимотиваціїіконтролю,стимулюючихперсоналдобільшвідповідальноїповедінкинавиробництві.

Технологічнийрівеньвиробництва

-випередженняпроведенняробітзудосконаленнятехнологічнихпроцесівтаосновнихзасобів-постійнийіширокийінформаційнийпошукновихтехнологій.

Змінаасортиментуіструктурипродукції

-виробництвоновихвидівтоварів,якібкористувалисяпопитомнамісцевомутарегіональномуринку-розширенняперелікупослуг,щонадаються.

Джерелафінансування -використаннявсіхджерел.У відповідності з цими факторами нами розроблено напрями щодо

підвищення конкурентоспроможності ДП «Новопокровський комбінатхлібопродуктів»,якіпредставленівтаблиці2.

Аналізтаблиці2говоритьпроте,щовнашомувипадкудлявикористаннязаходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції, потрібнапочаткова база для виконання цих заходів, запровадження заходів якіпозитивновпливаютьнайогофінансовійплан.

Проблема конкурентоспроможності має в сучасному світі універсальнийхарактер.Вважаємо,щовідтого,наскількиуспішновонавирішується,залежитьрівеньекономічноготасоціальногожиттявбудь-якійкраїні.

Перехід України до ринкової економіки, загострення конкуренції навнутрішньому ринку, вихід багатьох суб’єктів підприємницької діяльності назовнішні ринки змушує виробників нових послуг по-новому поглянути напроблемуконкурентоспроможності.

Виходячи з вищенаведеного, для збільшення рівня виробничогопотенціалу, а також підвищення рівня конкурентоспроможності ДП


246

«Новопокровськийкомбінатхлібопродуктів»пропонуємонаступнізаходи:1. Для відновлення виробничого потенціалу підприємства пропонуємо

використання технологічного обладнання на умовах лізингу з поверненням втерміни,встановленілізинговоюугодою.

2. Для підвищення наукової організації праці визначити їх економічнуефективність, за рахунок зростання продуктивності праці і розрахуватизростаннярічногоекономічногоефектувідїхвпливу.

3.Щодоудосконаленняінформаційнихтехнологійзуправлінняперсоналомтреба провести раціоналізацію діючих процесів у інформаційному відділі, дляцього впровадити сучасні технічні та програмні засоби, здатних знизити часобробкиданихіпідвищитиефективністьприйнятихуправлінськихрішень.

4.Щодоскороченнятранспортнихвитратпропонуєморозширеннявласноїавтобазизарахуноклізину.


1. Азоев, Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика [Текст] :монография/Г.Л.Азоев.–М.:Центрэкономикиимаркетинга,1996.–208с.

2. Волынский,Г.О.конкурентныхпреимуществахвусловияхглобализации[Текст]/Г.О.Волынский//ЭкономикаУкраины.–2006.–№12.–С.68–72.

3. Котлер,Ф.Маркетингменеджмент [Текст]/Ф.Котлер ;пер. сангл.подред.Л.А.Волковой,Ю.Н.Каптуревского.–Петербург:СПб.Питер,2002.–752с.

4. Портер,М.Международнаяконкуренция[Текст]/М.Портер;пер.сангл.–М.:Международныеотношения,1993.–896с.

5. Фатхудинов, Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия,управление[Текст]/Р.А.Фатхудинов.–М.:ИНФРА-М.–2000.–312с.

6. Юданов,А.Ю.Конкуренция:теорияипрактика[Текст]:учебноепособие/А.Ю.Юданов.–[2-еизд].–М.:Гном-Пресс,1998.–245с.


247

УДК657МіроноваОльга

директор,аудиторТОВ«Аудиторськафірма«Ольга–Аудит»

м.Кіровоград

ЗНАЧЕННЯВИКОНАННЯДОКУМЕНТУВАННЯПРОЦЕДУРВНУТРІШНЬОГОКОНТРОЛЮЯКОСТІПРИАУДИТІОПЕРАЦІЙЗІНВЕСТИЦІЙНОЮ

НЕРУХОМІСТЮ

АнотаціяУ статті розглянуто нормативне обґрунтування обов’язковості виконання

документування процедур внутрішнього контролю якості аудиторських послуг та йогозначенняпривиконанніаудитуопераційзінвестиційноюнерухомістю.

Ключові слова: інвестиційна нерухомість, аудит, внутрішній контроль якостіаудиторськихпослуг.

Інститут аудиту в Україні, який за віком є дуже молодим (лише 21 рік

пройшло з 1993 року, коли була створена Аудиторська палата України таприйнятийЗаконУкраїни«Проаудиторськудіяльність»[1])упорівняннізвікомаудиту економічно розвинутих країн, знаходиться в стадії свого становлення.Наприклад, як загальновідомо, вимога обов’язкового проведення аудитуфінансової звітності компаній була закріплена законодавствомФранції у1867році, США — в 1887 році, Швеції — в 1895 році, Німеччини — в 1931році.Відносно короткий час існування аудиту в Україні обумовлює достатньонапружену та постійну роботу в частині розробки та прийняття нормативнихдокументів що регулюють аудиторську діяльність. Також це обумовлюєнеобхідністьпроведеннянауковихдослідженьщодоудосконаленняметодичнихзасад здійснення аудиту взагалі та аудиту окремих складових фінансовоїзвітностівтомучислі.

Сучасний стан економіки України характеризується стрімкими змінами уструктурівикористаннянерухомостітазбільшеннянеобхідностівикористаннянерухомостінедлявласнихпотребгосподарюючогосуб’єкту,адляпередачіїївопераційну оренду або для збільшення власного капіталу, що зумовлюєнеобхідність визнання нерухомості інвестиційною. Це, в свою чергу, потребуєрозробки методики бухгалтерського обліку і контролю нерухомості саме якінвестиційної,тобтояксамостійногооб’єктуоблікутааудиту.

Інформація про операції з інвестиційною нерухомістю є суттєвою уфінансовій звітності підприємства як з позиції вартісної, так і з позиціїздійсненнявпливунадіяльністьпідприємстваіїїрезультативзвітномуперіоді,атакожзпозиціїможливостіздійснювативпливнабезперервністьдіяльностівнаступнихзвітнихперіодах,тобтовдовгостроковоїперспективі.Зцієїпричинипропуск аудитором під час аудиторської перевірки будь-якого спотворенняінформації у фінансової звітності про операції з інвестиційною нерухомістюможематинегативнінаслідки.

Виконання процедур контролю якості зможе стати гарантією того, щожодна з суттєвих операцій з інвестиційною нерухомістю не буде пропущена


248

аудиторомпідчаспроведенняаудиторськоїперевірки.З 15.06.2006 р. введено в дію МСКЯ 1 [2], на основі якого розроблено та

введеновдіюПНПКЯ1[3],щоєобов’язковимидозастосуваннявсімасуб’єктамиаудиторськоїдіяльності.МСКЯ1 [2] іПНПКЯ1 [3] визначають,щопроведенняпроцедур контролю якості виконання завдання необхідно для об’єктивноїоцінки важливих суджень, зроблених групою із завдання, досягнутих припідготовцівисновку(звіту)(п.79ПНПКЯ1[3]).

Крімтого,МСКЯ1[2]іПНПКЯ1[3]підкреслюють,щоціпроцедуриповинніздійснюватись до моменту видачі висновку (звіту) (п. 82 ПНПКЯ 1 [3]) та навідповіднихетапахвсієїаудиторськоїперевірки.Спозиціїпрактикицеозначає,щоувідповідностідовимогзаконодавстважоденаудиторськийвисновок(звіт)зарезультатамиаудитунеповиненбутипереданийзамовникубезвиконаннятазавершеннянеобхіднихпроцедурконтролюякості.

ТакожМСКЯ1[2]іПНПКЯ1[3]вимагаютьнелишездійснюватипроцедуривнутрішнього контролю якості, вони вимагаються обов’язковогодокументуванняцихпроцедур.Такп.64ПНПКЯ1[3]однозначний:

· процес виконання завдання має бути задокументованим відповідно доПрофесійнихстандартів,

· мають здійснюватися перевірки контролю якості виконання завдання,процес таких перевірок має документуватися відповідно до Професійнихстандартів.

Крімтого,п.66ПНПКЯ1[3]встановлюєпереліктихпроцесів,процедуртадій, документуванняякиху відповідний спосібФірма зобов'язана здійснюватиобов’язково. Серед них позначено й процедури контролю якості виконаннязавдання(п.66«е»ПНПКЯ1[3]).

Таким чином, обов’язковість документування процедур внутрішньогоконтролюякостіпривиконанніаудитувстановленоназаконодавчомурівні.Неможе бути виключенням з даної вимоги аудит операцій з інвестиційноюнерухомістю. При цьому слід зазначити: документальне підтвердження участіконтролера якості на відповідних етапах здійснення аудиту операцій зінвестиційною нерухомістю – це підтвердження того, що ці процедури булидійсновиконані,яктоговимагаютьМСА[4]взагалі,іМСКЯ1[2]таПНПКЯ1[3]втомучислі.Азазмістомцихдокументівможливовизначитиобсяг,достатністьта прийнятність виконаних процедур контролю, встановити чи були вониефективними.

По-перше,достатні,прийнятнітаефективніпроцедуриконтролюякостінарівні виконання завдання є запорукою того, що до видачі аудиторськоговисновку (звіту) аудитор дійсно розробив та виконав відповідні достатні,прийнятні та ефективні аудиторські процедури які забезпечили отриманнянеобхіднихаудиторськихдоказів.

По-друге,достатні,прийнятнітаефективніпроцедуриконтролюякостінарівні виконання завдання є запорукою того,що за результатами аудиторськоїперевірки аудитором висловлено незалежне професійне судження, якеґрунтується на отриманих достатніх та прийнятних аудиторських доказах тавідповідаєумовамзавданняякевиконувалось.


249

Переліченемаєвеликезначенняприаудитібудь-якихоперацій.При здійсненні аудиту операцій з інвестиційною нерухомістю виконання

процедур внутрішнього контролю якості та їх обов’язкове документуваннянабирає не аби якого значення, особливо, якщо йдеться про аудит фінансовоїзвітності складеної за міжнародними стандартами. Адже, у відповідності доміжнародних стандартів фінансової звітності та МСБО 40 «Інвестиційнанерухомість» [6] (на відмінність від вимог П(С)БО 32 [5]) у складі активівпідприємства, може бути відображена інвестиційна нерухомість не лише напідставі права власності, а й на підставі права повного контролю їївикористання.Це означає,щопроцедури аудиту операцій визнання, оцінки тавідображення інших операцій з об’єктами інвестиційної нерухомості можутьсуттєвовідрізнятисявідпроцедураудитуопераційзіншимиоб’єктамиосновнихзасобів.

Процедури внутрішнього контролю на рівні виконання завдання здатнізабезпечити виявлення цих відмінностей, визначення ймовірних «гострихкутів»-спірнихтанеоднозначнихпитань.Азмістдокументівконтролераякостіяк раз повинен бути доказом обсягу, достатності та прийнятності, а такожефективностіцихвиконанихпроцедурконтролю.

Крім того, документування процедур внутрішнього контролю якості приаудиті операцій з інвестиційною нерухомістю є вкрай важливим ще й знаступного. Значущість інвестиційної нерухомості як самостійного об’єктуконтролюможевплинутинате,щозавершенезавданнязаудитуінвестиційноїнерухомості з великою вірогідності може бути відібрано для проведенняобов’язковогомоніторингузавершенихзавдань.

Моніторинг – це один з обов’язкових 6 елементів системи внутрішньогоконтролю якості будь-якого суб’єкта аудиторської діяльності. Саме під часпроведення моніторингу надається оцінка ефективності розробленої тавпровадженої системи внутрішнього контролю якості аудиторських послуг,відповідністьїївимогамМСА[4]взагалі,іМСКЯ1[2]таПНПКЯ1[3]втомучислі,правильності їх застосування. Адже ефективність системи внутрішньогоконтролю якості сприяє підвищенню якості аудиторських послуг в цілому, апідвищення якості аудиторських послуг сприяє підвищенню довірикористувачів фінансової звітності та всього суспільства до інформації, якунадано в фінансової звітності відносно якої аудитор висловив своє незалежнепрофесійнесудження.

Таким чином, можна стверджувати, що обов’язкове документуванняпроцедур контролю якості та зміст документів щодо проведених процедурконтролю якості під час здійснення аудиту операцій з інвестиційноюнерухомістю, як і під час аудиту інших операцій, має велике значення длявирішення загальних завдань, які стоять перед аудитом взагалі в частиніпідвищення довіри користувачів та всього суспільства до даних, наданих вфінансовоїзвітностісуб’єктівгосподарювання.


1. Про аудиторську діяльність [Текст] : [закон України : офіц.текст : застаномна15.10.2014року]/ВерховнаРадаУкраїни;Законвід22.04.1993р.№


250

3125-XII, в редакції від 14.09.2006 р. № 140-V. — Режим доступу:http://www.zakon.rada.gov.ua(датазвернення10.12.14).—Назвазекрана.

2. МСКЯ1-Міжнароднийстандартконтролюякості1—[Діючийз2014-01-05].—К. :АудиторськапалатаУкраїни,2013.—І,1026 с.—(НаціональнийстандартУкраїни).

3. ПНПКЯ 1 - Положення з національної практики контролю якостіаудиторських послуг1, затверджене РішеннямАПУ від27.09.2007 р.№182/4:станомна1липня2011р.[Електроннийресурс]/ОфіційнийсайтАудиторськоїпалатиУкраїни.––Режимдоступу:http://www.apu.com.ua/rishennya-apu

4. МСА - Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншогонадання впевненості та супутніх послуг — [Діючі з 2014-01-05]. — К. :Аудиторська палата України, 2013. — І, 1026 с.— (Національні стандартиУкраїни).

5. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 32"Інвестиційна нерухомість" [Текст] : офіц. текст : за станом на 10.01.2012 р. /Мінфін України; Наказ, Положення від02.07.2007№779 // Офіційний вісникУкраїни.—2007 р..—№52.— С.247.—Доступно також з мережі Інтернет :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0823-07 (дата звернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

6. МСБУ40–Міжнароднийстандартбухгалтерськогообліку«Інвестиційнанерухомість»

7. Міронова, О.І. Аудиторська діяльність: організація системивнутрішньогоконтролюякості[Текст]/МіроноваО.І.—Х.:Фактор,2009.—352с.

8. Практичнийаудит:анфастапрофіль[Текст]/[А.Клімов,О.Міронова,В.Пантелеєв,К.Утенкова.].—Х.:Фактор,2010.—720с.

УДК657

ОлійникСвітланак.е.н.,доцент

НУБіПУкраїним.Київ

ВНУТРІШНІЙАУДИТЯКНЕОБХІДНІСТЬПІДВИЩЕННЯЕФЕКТИВНОГО

УПРАВЛІННЯПІДПРИЄМСТВОМ

АнотаціяУ статті обґрунтовано доцільність створення відділу внутрішнього аудиту на

підприємствахтарольаудитувсистеміефективногоуправління.Ключовіслова:аудит,внутрішнійаудит,контроль,діяльність.

http://www.zakon.rada.gov.ua/



http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0823-07


251

Чинна облікова система повністю не задовольняє зростаючі потребименеджменту. Інформація фінансової звітності дозволяє дати лише загальнуоцінку фінансового стану підприємства й не може бути використана дляобґрунтування управлінських рішень. В сучасних умовах докорінногореформування відносин власності, організаційно-господарських перетвореньперед керівництвом підприємств виникає необхідність прогнозування, оцінкиризиківістворенняефективноїсистемиуправління.

Внутрішнійаудитвсучаснихумовахвідіграєважливурольвдосягненніякстратегічних так і оперативних цілей, які спрямовані на підвищенняконкурентоспроможностітаефективнеуправлінняпідприємством.

Питаннями дослідження проблем організації внутрішнього аудитузаймалисьяквітчизнянітакізарубіжнівчені,асаме:Т.Каменська,Г.Коблянська,Л.Ліщинська, К.Коцюбинська, В. Немченко, Ф.Бутинець, В.Хомутенко,А.Хомутенко,О.Сметанко,С.Губський,М.Голощапов,В.Бурцєватаінші.Протерядаспектівпроблемипотребуютьподальшогопоглибленогодослідження,зокремаекономічна сутністьпоняття “внутрішній аудит”, йогоцілі, завданнятароль усистеміефективногоуправлінняпідприємством.

Метастатті-дослідженняособливостейорганізаціївнутрішньогоаудитунапідприємствах та обґрунтування його ролі в системі ефективного управлінняпідприємством.

Головною метою внутрішнього аудиту є пошук шляхів підвищенняефективності діяльності підприємства та його структурних підрозділів. Внут-рішній аудит повинен виконувати роль діагностичного засобу в управліннігосподарськоюдіяльністюпідприємства.

На думку вітчизняних та зарубіжних вчених [2-4], головною метоювнутрішньогоаудитує:удосконаленняорганізаціїйуправліннявиробництвом,виявлення і мобілізація резервів його зростання; удосконалення організаціїдіяльностіпідприємства;запобіганнявтратамресурсів іздійсненнянеобхіднихзмінусерединіпідприємства;допомогауправлінськомуперсоналувпідвищенніефективності виконання його функцій; забезпечення задоволення потреборганівуправліннявчастинінаданняконтрольноїінформаціїзрізнихпитаньтаін.; завдання діагностики стану економічної безпеки та визначення можливоїрейдцікавостіпідприємства.

Країни з розвинутою ринковою економікою довели, що для того, щобпроводити певну перевірку, необхідно створити спеціальну службу внутріш-ньогоаудиту,працівникиякоїповиннідосконалознатиспецифікуорганізації,їїорганізаційно-економічну структуру, структуру управління, об’єкти контролю,коло питань, які повинні бути висвітлені при перевірках, володіти технікою іметодикоюпроведення перевірок, добре знати законодавчі і нормативні акти,вміти опрацьовувати матеріали перевірок, визначати шляхи попередження іліквідації недоліків та втрат, резерви ефективності усіх видів діяльностіпідприємства,захищатизаконніінтересивласниківвсудовихінстанціях.

Використання внутрішнього аудиту дасть можливість забезпечити тазбільшити рівень точності бухгалтерської та фінансової інформаціїпідприємства, здійснювати оперативний контроль над усією виробничо-господарчоюдіяльністюпідприємства.Результативикористаннявнутрішнього


252

аудитуєвиняткововнутрішнімінструментомуправління.Таким чином, для проведення внутрішнього аудиту принципово різних

напрямів, виникає потреба в фахівцях різної кваліфікації та спрямування.Необхідністьвнутрішньогоаудиту,можевизначатисянапідставізатвердженогографіка або одноразово. Однак за умов одноразового оцінювання виникаєпроблема в пошуку фахівців, здатних проводити такий аудит у межахпідприємства.

Увипадкуперіодичноповторюваногоаудитутакоїпроблеминеіснує,аджеаудиторський відділ може функціонувати на постійній основі. При цьомунеобхіднозазначити,щопрактичнакористьвідствореннявідділувнутрішньогоаудитадлякожногоокремовзятогопідприємствабудерізною.

Створенняслужбивнутрішньогоаудитунамалихпідприємствахнезавждибуде доречним, тому що зазначена процедура є доволі витратною (черезнеобхідністьматиусвоємускладіспеціальнихфахівців).Вважаємозадоцільне,насередніхівеликихпідприємствахсворюватислужбивнутрішньогоаудиту,якіможуть дати суттєвий поштовх у системі вдосконалення забезпеченняекономічноїбезпекипідприємства.

НадумкуЛ.Будович,внутрішнійаудитекономічноїбезпекипідприємстваєдієвимінструментомнетількиоцінюванняекономічноїбезпеки,айуправлінняризиками підприємства в цілому. Запобігання загрозам економічній безпеціпідприємства означає захист економічних, соціальних та інформаційнихінтересів. Звідси висновок, що внутрішній аудит економічної безпекипідприємствастаєінструментомекономічногоменеджменту[1].

Незважаючи на те, що на українських підприємствах функціонують іншіконтрольні структури (ревізійні комісії), організація внутрішнього аудиту єоднимзнайбільшнадійнихспособівконтролюзастаномоблікуйефек-тивністюфункціонуваннясистемивнутрішньогосподарськогоконтролюнапідприємстві,та може впливати на прийняття рішень про подальшу діяльність установи, їїрозвиток, виправлення помилок та усунення проблем обліку чи виробничоїдіяльності.

Внутрішні аудитори також здійснюють подібну роботу, проте існуютьсуттєвірозбіжностіміжвнутрішнімаудитомтаконтрольно-ревізійноїроботою.При розробці стратегічного плану роботи на рік або на декілька років впередвнутрішніаудиторивизначаютьнасампередосновнізониризикудлякомпанії,апотім розподіляють ресурси часу та фахівців таким чином, щоб найбільшризиковані сфери діяльності були перевірені першочергово. Фахівціконтрольно-ревізійних відділів при розробці плану перевірок звичайно невраховуютьризиківпідприємства.

Друга значна відмінність між внутрішнім аудитом та контрольно-ревізійною службою – це відповідні методи перевірки. Контрольно-ревізійніслужби працюють в основному на підставі даних бухгалтерського обліку тафінансовоїзвітності,зпервиннимидокументами.Алевониневикористовуютьусвоїй діяльності методи, які є необхідною частиною внутрішнього аудиту,наприклад вивчення виробничих процесів, побудову органограм, проведенняанкетування та інтерв'ю з працівниками і керівниками підрозділів з метоюдоскональногорозглядусутіпроблеми.


253

На сьогодні в Україні немає єдиної методики, щодо створення відділувнутрішньогоаудитунапідприємствітаорганізаціїйогороботі,томудужечастоіснування внутрішнього аудиту на підприємстві є неефективним. З метоюпідвищення якості та ефективності внутрішнього аудиту на підприємствінеобхідна більш чітка регламентація його повноважень та посилення роліпроцесіввнутрішньогоаудитувпрактичномужиттіпідприємства.

Таким чином, до основних проблемних аспектів внутрішнього аудиту вУкраїні слід віднести насамперед недостатнє нормативне та методологічнезабезпечення, що призводить до нерозуміння самих принципів, методів,методологіїтапроцедурвнутрішньогоаудиту,відсутністьвнутрішніхрозробокщодоорганізаціїтаметодикивнутрішньогоаудитунапідприємстві.

Використовуючи внутрішній аудит, ми отримуємо змогу підвищитиефективністьорганізаціїсистемиефективногоуправлінняпідприємством.

При створені службі внутрішнього аудиту на підприємстві необхіднорозробляти Положення про внутрішній аудит, в якому зазначати методичні,документальнітаорганізаційнівимогидопроведенняаудиту.

При наявності необхідних методичних розробок, нормативно-правовоїбази, внутрішніх нормативів аудиту та типових форм документів з аудитуорганізація служби внутрішнього аудиту на підприємстві дасть змогу:забезпечитиефективнефункціонування,стабільністьівідповіднийвизначенимцілям розвиток підприємства в умовах ринкової конкуренції; зберігати іпродуктивно використовувати ресурси та потенціал підприємства; своєчасновиявляти і мінімізувати комерційні, фінансові та інші ризики в управлінніпідприємством; сформувати адекватну сучасним умовам господарювання, якіпостійно змінюються, систему інформаційного забезпечення всіх рівнівуправління, що дасть змогу миттєво реагувати на зміни внутрішнього йзовнішнього середовища та своєчасно адаптувати функціонуванняпідприємствадоцихзмін.

Списоквикористанихджерел:1. Будович, Л. Аудит безопасности предприятия как метод оценки

эффективности управления системой безопасности [Текст] / Л. Будович //Власть.–2007.–№02.–С.47–50.

2.Журавлева,Д.Г.Внутрішнійаудит:необхідністьвпровадженнявсучаснихумовах [Текст] / Д.Г. Журавлева // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Майбутнє – аудит”. – Кривий Ріг : Видавничий дім,2008.–С.270–271.

3. Каліцінська, К.О. Роль внутрішнього аудиту в системі економічноїбезпеки підприємства [Текст] / К.О.Каліцінська // Серія: Економіка тапідприємництво,2011.–№3–С.136–138.

4. Каменська, Т. Необхідність створення служби внутрішнього аудиту напідприємстві [Електронний ресурс] / Т.Каменська. – Режим доступу:http://www.visnuk.com.ua/article/one/Tetiana_KA5690094.html (дата звернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.


254

УДК33.025.12-021.361:005.935:339.17ПоддубнаНаталія

аспірантДВНЗ«КНЕУіменіВадимаГетьмана»

м.Київ

ЧИІСНУЄВЗАЄМОЗВ’ЯЗОКМІЖВНУТРІШНІМКОНТРОЛЕМТАМЕНЕДЖМЕНТОМУДІЯЛЬНОСТІТОРГОВЕЛЬНОГОПІДПРИЄМСТВА

«Правильнерішення,

прийнятеіззапізненням,єпомилкою»

ЛіЯкоккаАнотація

Устаттірозглянутосутністьтамісцевнутрішньогоконтролювсистеміменеджментуторговельного підприємства. Наведено підходи науковців до розгляду даної проблематики.Описано взаємозв’язок між внутрішнім контролем та менеджментом. Обґрунтованонеобхідністьвикористанняматеріаліввнутрішньогоконтролювуправлінськійдіяльності.

Ключові слова: внутрішній контроль, менеджмент, процес управління, системаприйняттярішень.

Господарськадіяльністьторговельнихпідприємств–цепостійнінамагання

покращити та удосконалити свою роботу, захопити нові сегменти ринку тазалучити більшу кількість споживачів. Для цього необхідно вибудовуватиефективнумодельдіяльностівсьогопідприємства, значнучасткуякогозаймаєвнутрішній контроль на підприємстві як одна із головних функційменеджменту. Менеджмент – це самостійний вид професійно здійснюваноїдіяльності, спрямованої на досягнення поставлених цілей шляхомраціональноговикористанняматеріальнихітрудовихресурсівіззастосуваннямпринципів,функційіметодівнауковогоуправління[1,с.7].

Виділення контролю – як однієї із функцій менеджменту є цілкомправомірним та виправданим. Вперше, дане питання було підняте А.Файолем,засновником класичної школи менеджменту, який і розглядав контроль якорганічну та невід’ємну частину процесу управління, а також розроблявпринципи адміністративного контролю (уведення обмежень на кількість осіб,якіпідконтрольнікерівництву).

Нанашудумку,зв'язокміжвнутрішнімконтролемтаменеджментом,абоякще прийнято говорити, управлінням – що є ширшим за своєю сутністю, єочевидним.Доситьвлучнетрактуванняпоняттявнутрішньогоконтролювсвоїйроботі надали Звєздін А.Л., Мельник В.М. та Пантелєєв А.С., де сказано, щовнутрішнійконтроль–цеформазворотногозв’язку,задопомогоюякогооргануправління організації отримує необхідну інформацію про дійсний станкерованого об’єкту та реалізує управлінські рішення [2. с. 45]. Таким чином,можемопомітити,щоданаточказоруєдостатньообґрунтованою,оскількиприздійсненні будь-якої управлінської діяльності неможливо оминути процесконтролю, як за отриманим результатом, так і, безпосередньо, за самимиуправлінськимидіями.


255

Блінова У.Ю. схильна розглядати контроль та його роль в системіменеджменту в двох аспектах, тобто за її переконанням, у вузькому розумінніконтроль можна пов’язувати із якою-небудь функцією управління, при цьомувизначаючи його як засіб, за допомогою якого інші функції реалізують цілісистеми управління, а в широкому сенсі – контроль являє собою перевіркудотримання та виконання нормативних документів, встановлених завдань,планів і рішень. Тут підкреслюється функціональне призначення контролю,його виникнення на певній стадії управлінського процесу (тобто контрольвизначаєтьсяякфункціяуправлінняпорядізіншимифункціями)[3,с.146].Алепоряд із даними твердженнями необхідно наголосити на тому, що існуванняконтролю в управлінні не може перешкоджати або ж заперечувати сам фактіснуванняконтролю–якоб’єктивноеволюціонуючоїкатегорії.

Рис.1.Змістпоняття«контроль»

Контроль та управління – є абстрактними категоріями, розділити які

можна лише логічним шляхом, так як вони були визначені суспільством длявивченняпроцесів,яківньомувідбуваються.Задопомогоюрис.1наочноможнапродемонструватизмістпоняттяконтроль.

Отже,можнаговоритипроте,щовнутрішнійконтрольвідноситьсянелишедо статики об’єкта, а також здатний охопити часовий характер, тобто в змозіпоказати не лише минуле, але й можливу майбутню поведінку, що дозволяєвиявляти шляхи діяльності до спланованого стану. Ефективний внутрішнійконтроль вчасно виявляє можливі відхилення відносно бажаного стану ідозволяє впливати на його причини, цим самим запобігаючи можливимпомилкамумайбутньому.

Підтвердження думки, щодо взаємозв’язку внутрішнього контролю іменеджменту можна знайти і в праці Серебрякової Т.Ю., де сказано, що

Контроль

В управлінні Наукове поняття

систематична і конструктивна діяльність керівників, органів управління

одна з управлінських функцій: контроль як діяльність

завершальна стадія процесу управління, «серцевиною» якого є механізм зворотного зв’язку

невід’ємна частина процесу прийняття управлінських рішень, безперервно бере участь у цьому процесі від його початку і до завершення

самостійна, об’єктивна категорія із притаманними категорії властивостями

необхідність існування

постановка цілей

визначене інформаційне забезпечення


256

внутрішній контроль організований, щоб забезпечити менеджмент розумноювпевненістю відносно досягнення цілей організації. Самі ж цілі досягаютьсяменеджментом.Прицьомувизнається,щовнутрішньомуконтролевіпритаманніобмеження,якіможутьстатипричиноютого,щозасобивнутрішньогоконтролюбудутьменшефективними,чимпланується[4,с.24].

Ураховуючи той факт, що підприємства торговельної галузіхарактеризуються значною кількістю динамічних господарських операцій, топроцес внутрішнього контролю повинен включати в себе збір, передачу іопрацювання інформації про стан досліджуваного об’єкта із подальшимзабезпеченнямуправлінськогоапаратанеобхіднимоб’ємомкількісноїтаякісноїінформації, із допомогою якої максимально швидко можна вибудуватиефективну систему прийняття рішень. Адже, головний фактор, поряд із вірнозібранимита сформованими рішенням, це час – час за який керівництво можескоригуватисвоюдіяльність,відтогонаскількиоперативноспрацюютьсистемаконтролютасистемаменеджменту–залежитьуспіхусьогопідприємства.

Данилевський Ю.А. та Овсянников Л.Н. стверджують, що контрольнеодмінна складова управлінського процесу без якої управління відбутися неможе.Вінзабезпечуєзворотнійзв'язокупроцесі,даєінформаціюпройогостан,дозволяєусуватиіпопереджуватипорушення[5].

Що стосується етапності контролю, який здійснюється на роздрібнихторговельних підприємствах, то перш за все, це є документальна перевірка,сутність якої полягає у послідовному вивченні і перевірці господарськихоперацій за документами, спочатку за первинними, використовуючи логічну,арифметичну і формальну складову, потім безпосередньо по обліковимдокументам (використовують регістри бухгалтерського, податкового іуправлінського обліку), і в заключному етапі використовують відповіднузвітність підприємства, яка, уже після проведеного такого внутрішньогоконтролю, стає об’єктом наступного компонента інформаційної підсистеми –економічного аналізу, після чого внутрішній контроль переходить із звичногоекономічного до менеджмент-контролю, основою якого є ризико-орієнтованіформиконтролю,якібазуютьсянасистемахпоказників.

Отже, можна зробити висновок, що внутрішній контроль в торговельнихпідприємствах є необхідною та багаторівневою структурою усерединіорганізації, яка охоплює всі господарські процеси як по вертикалі, так і погоризонталісистемиуправління.


1. Удалов, Ф. Е. Основы менеджмента [Текст] : учебное пособие / Ф. Е.Удалов, О. Ф. Алёхина, О. С. Гапонова. – Нижний Новгород : Нижегородскийгосуниверситет,2013.–363с.

2. Мельник,В.М.Ревизияиконтроль[Текст]:учеб.пособие/В.М.Мельник,А.С.Пантелеев,А.Л.Звездин.–М.:ИДФБК-ПРЕСС,2004.–520с.

3. Блинова,У.Ю.Контрольвсистемеантикризисногоменеджмента[Текст]/У.Ю.Блинова/Аудитифинансовыйанализ.–2005–№1.–С.146-161.

4. Серебрякова, Т. Ю. Риски организации и внутренний экономическийконтроль[Текст]:монография/Т.Ю.Серебрякова.–М.ИНФА-М,2010.–111с.


257

5. Данилевский,Ю.А. Государствоифинансовыйконтроль [Текст] /Ю.А.Данилевский,Л.Н.Овсянников.–М.2003.

УДК657

ПолосиковаАннаассистент

Могилевскийгосударственныйуниверситетпродовольствияг.Могилев,РеспубликаБеларусь

ВНЕДРЕНИЕСИСТЕМКОНТРОЛЛИНГАВЦЕЛЯХУПРАВЛЕНИЯ

ЭКОНОМИЧЕСКОЙБЕЗОПАСНОСТЬЮПРЕДПРИЯТИЯ

АннотацияВ статье рассмотрены вопросы разработки систем контроллинга в целях обеспечения

экономическойбезопасности,повышенияэффективностиреализациимероприятийивведенияединыхстандартовиправилпланирования,контроля,учетаиотчетностинапредприят.

Ключевыеслова:контроллинг,экономическаябезопасность,планирование,учет,анализ.На сегодняшний день Республике Беларусь особенно остро стоит вопрос

внедрения на предприятиях систем контроллинга. Использование передовыхзарубежных методик управления предприятием, адаптированных к условиямБеларуси,эффективногоиспользованияинформации,обеспечениястабильногоразвитияявляетсячрезвычайноактуальнымдляотечественныхпредприятий.

Под контроллингом экономической безопасности понимается системаинформационно-методической поддержки управленческих решений повопросамобеспеченияэкономическойбезопасностипредприятия.

Цель контроллинга заключается в информировании руководства обугрозах экономической безопасности предприятия, препятствующихреализации его интересов. Данная цель позволяет определитьсоответствующий ей перечень задач контроллинга экономическойбезопасностипредприятия:

– формирование стратегии, тактики и политики экономическойбезопасностипредприятия;

–разработкаметодовпрогнозированияугрозэкономическойбезопасностипредприятия;

– разработка механизмов идентификации угроз экономическойбезопасностипредприятия;

– выявление неблагоприятных тенденций развития событий и сценариевреализацииугрозэкономическойбезопасностипредприятия;

–оценкавлиянияугрознасостояниеэкономическойбезопасности;– определение контролируемых параметров экономической безопасности

предприятияиихпредельныхзначений;


258

– разработка рекомендаций относительно реализации комплексамероприятийсцельюпротиводействияугрозамэкономическойбезопасности;

– формирование механизма преобразований, позволяющих устранитьнеблагоприятноевлияниеугрознасостояниеэкономическойбезопасности.

Достижение указанных целей и решение поставленных задачобеспечиваются в процессе реализации функций контроллинга в системеэкономическойбезопасностипредприятия.Данныефункцииследуетразделитьна две группы, выделив целевые и ролевые функции контроллингаэкономической безопасности предприятия. Целевые функции, составляя базисконтроллинга экономической безопасности предприятия, характеризуютназначениеконтроллингавсистемеэкономическойбезопасностипредприятия.К ним следует отнести функции планирования, учета, анализа, контроля ирегулирования.

Ролевые функции определяют роль контроллинга в системеэкономическойбезопасностипредприятия.Кролевымфункциямконтроллингаэкономическойбезопасностиотносятсяследующиефункции:

– ориентационная: ориентация системы экономической безопасностипредприятиянадостижениепоставленныхпереднейцелей;

– навигационная: предупреждение отклонений от заданной траекториипродвиженияпредприятиякпоставленнойцели;

– интеграционная: системная интеграция процессов обеспеченияэкономическойбезопасностипредприятия;

– координационная: согласование процессов обеспечения экономическойбезопасностипредприятия;

– методическая: разработка методов обеспечения экономическойбезопасностипредприятияипроцедурихприменениядлярешенияконкретныхзадач,поставленныхпередсистемойэкономическойбезопасностипредприятия;

– алгоритмическая: разработка алгоритмов принятия управленческихрешенийповопросамобеспеченияэкономическойбезопасностипредприятия.

Объектом контроллинга экономической безопасности предприятияявляется совокупность угроз, препятствующих реализации его интересов.Интерес в данном случае рассматривается как стремление предприятия кудовлетворениюимеющихсяунегопотребностей[1].

В системе экономической безопасности трансформационные процессыдолжны рассматриваться относительно операционной составляющейэкономическойбезопасностипредприятия,которая,всвоюочередь,охватываетинновационную,инвестиционную,производственную,кадровуюифинансовуюсоставляющие.Этопозволяетсделатьвыводотом,чтовсистемеконтроллингаоперационной составляющей экономической безопасности предприятияцелесообразновыделитьинновационный,инвестиционный,производственный,кадровыйифинансовыйконтроллинг.

Разработка мероприятий по обеспечению экономической безопасностидолжнаосуществлятьсянавсехуровняхуправленияпредприятием.Этозначит,что контроллинг экономической безопасности должен обеспечитьпредоставление информации по вопросам экономической безопасностируководствукаждогоизэтихуровней.Книмотносятсяуровнистратегического,


259

тактическогоиоперативногоменеджмента.В зависимости от характера и вида деятельности предприятия, его

размеров и организационной структуры служба контроллинга может бытьпостроена по-разному. Для крупных предприятий необходимо созданиеспециальногоотдела,службыконтроллинга,намалыхисреднихпредприятияхцелесообразно выполнение функций контроллинга передать руководителямразличныхфинансовыхотделовлибовозложитьнаруководителя[2].

Методология контроллинга включает в себя механизм контроллинга,состоящий из методов, инструментов, методик, технологии и практикиконтроллинга, а также концепцию контроллинга, состоящую из целей, задач,принципов,функций,стратегии.

Ктрадиционнымметодамиинструментамконтроллингаотносятся:SWOT-анализ,АВС-анализ,XYZ-анализ,бюджетирование.

К современным инструментам контроллинга относят: международныестандарты финансовой отчетности (IFRS), модели создания корпоративнойстоимости (ShareholderValue), инструменты управления взаимоотношениями спотребителями (Customerrelationshipmanagement), управление затратами наоснове видов деятельности (Activitybasedcosting), управление рисками и из-менениями (Enterpriseriskmanagement / Changemanagement), новые подходы кпланированию (Activity based budgeting / Priority based budgeting / Zero basedbudgeting), системусбалансированныхпоказателей (Balanced Scorecard), про-цессно-ориентированноеуправление(Activity-basedmanagement).

Программное обеспечение контроллинга включает разнообразныеинформационно-поисковые, справочные системы (Консультант-плюс, Эталон,Бизнес-инфо,Юсиас и др.), системы комплексной автоматизациипредприятия(1С:Предприятие, SAP R/3, BANN, «Галактика», Oracle E-BusinessSuite,IFSApplicationsидр.)[3].

Результативное внедрение и функционирование системы контроллингапозволит предприятию сократить время адаптации к изменениям внешней ивнутреннейсреды,оптимизироватьуправленческийриск,предвидетьбудущее,неподвергатьсебяопасностибанкротства,сделатьпредприятиеприбыльнымиконкурентоспособным.

Списокиспользованныхисточников1. Рубанов, М. Н. Контроллинг экономической безопасности предприятия

[Текст]/М.Н.Рубанов//Новаяэкономика.–2013.–№2.–С.277-283.2.Крум, Э. В. Хозяйственный риск в системе мониторинга экономической

безопасности [Текст] / Э.В. Крум, А.II. Сенько // Предпринимательство аБеларуси.–2001.–№12.–С21–23.

3. Курочкин, Д. В. Контроллинг в иерархии управления предприятием[Текст]/Д.В.Курочкин//Новаяэкономика.–2012.–№1.–С.132–138.


260

УДК657СавченкоРоман

докторантЖитомирськийнаціональнийагроекологічнийуніверситет

м.ЖитомирГудзенкоНаталія

к.е.н.,доцентВінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет

м.Вінниця

СИСТЕМАВНУТРІШНЬОГОКОНТРОЛЮПІДПРИЄМСТВА:ПРИНЦИПИФОРМУВАННЯ

Анотація

Розкритопринципиформування внутрішнього контролю в умовах ведення інтегрованоїсистемибухгалтерськогооблікузавидамидіяльності.

Ключові слова: інтегрований облік, система внутрішнього контролю, функціївнутрішньогоконтролю.

У складі механізму інтегрованого обліку (ІО) важлива роль відводиться

системаміметодамвнутрішньогоконтролю(ВК).Внутрішній контроль являє собою організований підприємством процес

перевірки виконання і забезпечення реалізації всіх управлінських рішень вобластігосподарськоїдіяльностізметоюреалізаціїстратегіїі

Створення системи внутрішнього контролю (надалі - ВК) є невід'ємноюскладовою частиною побудови всієї системи управління підприємством.Система ВК створюються на підприємстві за лінійним або функціональнимпринципом,алеодночасноможепоєднувативсобіобидваціпринципи.Восновіцихсистемлежитьподілобов'язківзконтролюокремихслужбіїхменеджерів.

Термін «функція» не є однозначним за своїм змістом. Він вживається вбагатьох значеннях. У господарській практиці під функцією розумієтьсязовнішній прояв і (або) збереження властивостей якого-небудь об'єкта абопроцесу в системі фактично сформованих відносин. Для систем управліннятермін «функціонувати» практично означає: проявляти певні дії, діяти,впливати на об'єкти відображення і управління, пізнавати ці об'єкти,отримувати про них достовірну інформацію, систематизувати і передавати їїсуб'єктамівищестоящиморганамуправління.

Основнимифункціямивнутрішньогоконтролює:• спостереження за ходомреалізації господарських завдань, передбачених

системоюплановихпоказниківідіючихнормативів;• виявлення відхилень фактичних результатів господарювання від

передбачених;• діагностування за розмірами відхилень певних погіршень у діяльності

станупідприємстваіістотногозниженнятемпівйогорозвитку;•розробкаоперативнихуправлінськихрішеньзнормалізаціїгосподарської

діяльності підприємства відповідно до передбачених цілей та встановлених


261

показників;• коригування при необхідності окремих цілей і показників розвитку у

зв'язку із зміною зовнішнього середовища, кон'юнктури ринку і внутрішніхумовздійсненнягосподарськоїдіяльностіпідприємства.

Яквиднознаведенихфункцій,ВКнеобмежуєтьсяздійсненнямлишеоблікуфактів господарського життя (ФГЖ), але є ефективною координуючоюсистемою забезпечення взаємозв'язку між формуванням інформаційної бази, ,плануванням,аналізом,облікомівнутрішнімконтролемздійснюванихопераційнапідприємстві;

ПобудовасистемиВКнапідприємствібазуєтьсянатакихпринципах:- спрямованість системи ВК на реалізацію розробленої мети і стратегії

діяльностіпідприємства.Длятого,щоб контрольбувефективнимвінповиненноситистратегічнийхарактер,тобтовідображатиосновніпріоритетирозвиткупідприємства на його перспективу. Це визначає цілеспрямоване кологосподарських операцій, що контролюються. Обширний контроль над усімапоточнимиопераціяминемає сенсу, так якбуделише відволікатифінансовихменеджеріввідбільшважливихцілейуправліннягосподарськогодіяльністю;

- багатофункціональністьВК.Контрольповинензабезпечуватиперевіркупріоритетнихпоказниківрозвиткуне тількипо підприємству вцілому, але і врозрізі його окремих підрозділів, передбачати можливість порівнянняпоказників,щоконтролюються з середнімипопідприємству, аякщоможливо,топогалузізабезпечувативзаємозв'язокконтрольованихпоказниківз іншиминайважливішимипоказникамигосподарськоїдіяльностіпідприємства;

- орієнтованістьВКнакількісністандарти.Ефективністьконтрольнихдійзначно зростає, якщо стандарти контролю діяльності виражені конкретнимикількіснимипоказниками.Ценеозначає,що контрольнеповиненохоплюватиякісніаспекти-йдетьсялишепроте,щоціякісніаспектиповиннібутивираженівсистемікількіснихстандартів,щовиключитьрізнеїхтлумачення;

- відповідністьметодівВКспецифіціспособаміприйомаманалізу,облікуіпланування. В процесі організації ВК необхідно орієнтуватися на весь арсеналрозглянутих вище систем і методів обліку і планування (при підготовцістандартів контролю) і аналізу (при підготовці показників, що відображаютьфактичнодосягнутірезультатиівиявленніпричинїхвідхиленьвідстандартів);

- своєчасність контролю здійснюваних операцій. Ця своєчасність полягаєне у високій швидкості або частоті здійснення контрольних функцій, а вадекватностіперіодів контрольнихдій періодуздійсненнянайбільшважливихоперацій, пов'язаних з формуванням результатів господарської діяльності.Головна умова своєчасності контролю полягає в наступному: він повиненносити характер попередження ризикованих операцій, тобто матиможливістьусувати поточні відхилення перш, ніж вони наберуть певних загроз дляпідприємства;

- гнучкість побудови контролю. Система ВК будується з урахуваннямможливостейпристосуваннядоновоїпобудови інтегрованогообліку;доновихнормівидівздійсненняопераційної, інвестиційноїтафінансовоїдіяльності;донових технологій та методів здійснення господарських операцій. Бездостатньогоступенягнучкостісистемаконтролюнебудеефективноюнавітьв


262

тихобластяхконтролюдіяльності,дляякихвонапередбачаласьістворювалась;- простота побудови системиВК.Найпростіші форми і методи контролю,

будуються відповідно до його завдань, вимагають менших зусильконтролюючихменеджеріві,якправило,більшекономічні.Надмірнаскладністьпобудови контролю може бути не зрозумілою або не сприйматись тими, хтойогоорганізувавабобудевимагатиістотногозбільшенняпотокуінформаціїдляйогоздійснення;

- економічність. Витрати по здійсненню контролю повинні бутимінімізованізпозиційїхадекватностійогоефекту.Цеозначає,щообсягвитратзорганізаціїконтролюнеповиненперевищуватирозмірутогоефекту(зниженнявитрат, збільшення доходів, прибутку тощо), який досягається в процесі йогоздійснення.

ЗнанняфункційВКєосновоюйогоствореннянабудь-якомупідприємстві.Зурахуванням перерахованих принципів контроль на підприємстві будується затакимиосновнимиознаками:

· визначенняоб'єктаконтролю.· визначеннявидівісфериконтролю.· формуваннясистемипріоритетівконтрольованихпоказників.· розробкасистемикількіснихстандартівконтролю.· побудова системи моніторингу показників, що включаються до

контролю.· формування системи алгоритмів дійз усуненнявідхилень є заключним

етапомпобудовиконтролюнапідприємстві.Впровадження на підприємстві системи контролю дозволить суттєво

підвищити ефективність всього процесу управління його господарськоюдіяльністю.


1. Борисенко,М.В. Організація і методика внутрішнього контролю напідприємствах [Текст] : автореф. дис. на здобуття вченого ступеня канд. екон.наук: спец. 08.00.09 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / Борисенко М. –Київ,2008.–21с.

2. Бурцев,В.В.Организациясистемывнутреннегоконтролюкоммерческойорганизации[Текст]/В.ВБурцев.:Экзамен,2000.–320с.

3. Соколов,Б. Н. Внутренний контроль в коммерческой организации(организация,методики,практика)[Текст]/Б.Н.Соколов.–Москва,2006.–250с.


263

УДК341.233.11(477)СюркалоБогдан

к.е.н.,доцентДВНЗ«УкраїнськаакадеміябанківськоїсправиНБУ»

м.Суми

ВИКОРИСТАННЯСУЧАСНИХМЕТОДІВМОНІТОРИНГУФІНАНСОВИХПОКАЗНИКІВЕКОНОМІЧНИХСУБ‘ЄКТІВ

Анотація

Запропоновановикористаннямоніторинговихметодівспільнозвизначеннямчастотитасиливпливучинниківнакінцевіключовіпоказникидіяльностівпроцесіуправлінняфінансами.

Ключові слова: фінансовий моніторинг, фінансовий контроль, фінансовий нагляд,фінансовепланування,фінансовийменеджмент.

В актуальних наукових дослідженнях серед основних причин

неефективності управління фінансами економічних суб’єктів провідне місцезаймає процес встановлення і затвердження ключових фінансових показників[1, с. 168]. Оскільки процес управління фінансами здійснюється на основіконтролю і регулювання відповідності фактичних показників до планових, томожна стверджувати, що класичний фінансовий менеджмент відбувається врамках певних системних обмежень ефективності розроблених фінансовихпланів.

Прогнозування і планування в сучасних фінансових системах необхіднорозглядатинетількиякневід’ємніскладовіуправлінськогопроцесунамакро-,мезо- і мікро рівнях але і як відправну точку для досягнення ключовихфінансових орієнтирів. Зважаючи на те, що існуючі на сьогодні технологіїуправління фінансами в переважаючій більшості ґрунтуються на створеннібюджетів або кошторисів нами було зроблено висновок про існуваннясистемного недоліку: перші стадії управлінського процесу (попередній аналіз,якість прогнозування та обрана технологія планування) істотно впливаютьнавесьнаступнийалгоритм,авідповідноіефективністьуправлінняфінансами.

Нарезультатамипроведеногонамидослідженняз’ясовано,щоблизько73%економічнихсуб’єктівмакро-,мезо-тамікрорівня,щоздійснюютьдіяльністьнатериторії України мають операційний період (часовий період, який охоплюєпланування)неперевищуєодногокалендарногороку.Іншіекономічнісуб’єктиздійснюють господарювання без застосування програмних документів та наінші часові проміжки. На основі зробленого висновку про системнунедосконалість застосовуваних на сьогодні технологій управління фінансамибув проведений пошук можливих варіантів вирішення проблеми. Досвідвикористаннявітчизняними і закордоннимиекономічнимисуб‘єктамиметодівреагування на критичні відхилення від планових показників показує, що насьогоднііснуєвсьогодвапідходифінансовийіорганізаційний.

На практиці застосовують в комплексі зазначені підходи, проте процесуправління фінансами (аналіз, планування, регулювання, контроль)відбувається зновимипараметрами абокоригуєтьсянапевнийвідсоток,що в


264

цілому є контрпродуктивним і не враховує величини чинників впливу і їхможливих наступних загроз протягом короткого однорічного операційногоперіоду(горизонтупланування),апоказуєлишерезультатїхточковоговпливунадіяльністьекономічногосуб‘єкта.

Зарезультатамипроведеногонамидослідження,буловизначено,щобільшдієвоюальтернативоюіснуючихпідходівкласичногопопередньогофінансовогопрогнозування і планування та оперативного їх виконання/коригуванняможебути метод моніторингу фінансових показників, що є також одним ізфункціональних елементів управління фінансами та складається ізоперативного (за перші періоди) визначення ймовірності виконання річнихплановихпоказників.тапрогнозуванняцихпоказниківвчасі.Вданомувипадкудоречно використовувати адитивні показники (певний набір показників длякожного моніторингового періоду), що дасть змогу визначати появу новихфакторівдіїта їхвпливнавідхиленняключовихпоказниківдіяльностінавесьетап(наприкладп’ятирічнийгоризонтпланування).

Пояснити такий підхід можна на наступному прикладі. Для спрощеннясприйняття пропонуємо за об’єкт взятифінансову систему економіки окремоїдержави.Оскількисамефінансовасистемаєвисокоіндикативнимстратегічнимвимірникомстанубудь-якоїекономіки,тосамезмінивїїстанібудутьяскравимвиразом та розвитку чи занепаду економіки в цілому. Для оцінки стануекономіки, як правило, прийнято вважати і застосовувати основнімакроекономічні показники: рівень валового внутрішнього продукту, рівеньінфляції,рівеньцінвиробників,рівеньспоживання,рівеньбезробіттяі інші,татемпи їх зміни в динаміці. Для оцінки стану фінансової системивикористовуютьсяіншіплюралістичніпідходи.Протевсівищезазначеніметодианалізу наразі застосовуються і існують базою для застосування методівпрогнозування, що докорінно є неефективним, оскільки базові минулорічніпоказники не містять в собі дії набору чинників та силу їх впливу, щовідбудуться в майбутньому. Саме цей вплив поточного періоду може бутивирахуваний за допомогою з’ясування існуючого закону ймовірності настанняпевного значення ключовим показником. Закон ймовірності визначаєтьсяодним із відомих науці законам розподілу, цей закон формульно і графічнообчислюється(рис.1).НамибулопоставленепитаннядинамікиінапрямузмінизаконурозподілуключовихмакроекономічнихпоказниківУкраїнизаостанні15років. Було виявлено, що зміни закону розподілу відбуваються з певноюперіодичністю,щоперевищуєперіодвтрирокиаленебільшевсередньомуніжп’ять років. Зміни закону розподілу стосувались лише в рамках прямих абозворотніх відхилень Больцманівської кривої. Проте, сам закон розподілукритичних суттєвих змін не зазнавав – не змінювався по так званій«нерівномірній» деформації та не змінювався сам закон розподілу протягомодногоплановогоперіоду,протезмінивідбувалисьвсередньомучерезтрирокиз відповідною «нерівномірною» деформацією (збільшувалось математичнеочікування попадання основних макроекономічних показників в релевантнийдіапазон)алесамзаконрозподілунезмінився(рис.1).

Беручідоувагите,щосукупнийвпливчинниківдіїнаймовірністьнастанняпевноїподіїможнавирахувати,яквпливпевногополя(наборучинниківнасилу


265

їхдії),томожнаінеобхіднозпозиціїпідвищенняефективностіпрогнозуванняіпланування використовувати адитивний метод визначення характеристикключовогопоказникадіяльності.

Рис.1.Приклад«нерівномірної»деформаціїзаконурозподілуключовихпоказників

2005(ГрафікКРІ1)та2010(ГрафікКРІ2)роківНеобхідно акцентувати увагу, що це не буде простим інтегральним

коригуванням існуючого показника, а буде аналізом і прогнозом на основінакопичувального факторного аналізу ключових показників діяльності. Дляцього аналізу буде застосовуватись існуючий та набуваючий все більшоїпопулярності метод моніторингу показників. Він тісно пов‘язаний таздійснюється одночасно із іншими елементами управління такими як аналізфінансово-господарських процесів і показників, фінансове прогнозування іпланування на основі прогнозів та обраної фінансової політики, поточнийконтроль і регулювання та контроль виконання фінансових планів позавершенніплановогоперіодутавідрізняєтьсявіднихпостійнимнаглядомнезавсіма,азаокремоюгрупоюсамеключовихпоказниківдіяльності.

Таким чином, ми приходимо до висновку, що технологія управлінняфінансами потребує додаткового функціонального елемента, якийвиконуватиме превентивну коригувальну функцію на початку плановогоперіоду. Тому на сьогодні широковживаним стає фінансовий моніторинг – якелемент управління фінансами. Конкурентною перевагою фінансовогомоніторингу від існуючих контрольних систем – є надвисока точність таоперативність. Власне для підтримки прийняття управлінських рішеньнеобхідно отримати відповідь на питання стосовно критичнихмеж відхилень,щоможутьвплинутинарезультатвиконанняплановихпоказників.

Входіпроведеногонамидослідженнябулоздійсненоформалізаціюзаконіврозподілу дискретних випадкових величин з метою застосування у сценаріях

0ймовірністьнастання

події

3211

4

Ключовийпоказник,тис.грн.

5

10

15

20

25

30

0

Час,квартал

Середнєзначенняматематичногосподівання2

Законрозподілу2

Законрозподілу1

Середнєзначенняматематичногосподівання1

ГрафікКРІ2

ГрафікКРІ1


266

перспективноїоцінкизагрозтафінансовогомоніторингу.Порівняння ефективності адитивних технологій фінансового

прогнозування і планування відповідно існуючих методів дало змогупередбачити структурні зміни основних макроекономічних показників дозакінчення не тільки згрупованого в декілька років періоду але і ще дозакінчення календарного року протягом операційного періоду. Це дало змогувивільнити час як фінансовий ресурс для пошуку прихованих фінансовихресурсівбеззначноївтратиїхвартості.

Уякостівисновківможнастверджувати,щоіснуючінасьогодніпідходидоуправлінняфінансамипотребують значних внутрішніх змін і модернізації, прощо може свідчити також повсемісна популяризація моніторингу, як окремогометоду.


1.Sjurkalo,B.I.ImprovementofascenarioofeventsintheformationofafinancialplanProblemsofrationaluseofsocio-economicandnaturalresourcepotentialoftheregion:financialpolicyandinvestment.Avg.Business,managementandmarketyng.-Rivne,2006-Vol.12-P.167-174.

УДК657.6:339.37

ЯремикМирославк.е.н.,доцент

Українськаакадеміядрукарствам.Львів

ОРГАНІЗАЦІЙНІАСПЕКТИВНУТРІШНЬОГОАУДИТУВКОРПОРАТИВНОМУ

УПРАВЛІННІ

АнотаціяРозглянуто основні переваги та недоліки різних форм організації служби внутрішнього

аудиту з позицій дотримання принципу незалежності та об’єктивності. Розробленорекомендаціїщодо врахуванняфакторівпривиборі організаційнихформ службивнутрішньогоаудиту.

Ключові слова: внутрішнійаудит, незалежність, службавнутрішньогоаудиту, способиорганізації,фактори.

Принципи корпоративного управління встановлюють відповідальність

вищого керівництва підприємства за формування надійної системивнутрішнього контролю (СВК) та підтримку її належного функціонування.Внутрішній аудит, як найбільш розвинена формою внутрішнього контролю вкомпанії,виступаєодним ізнезамінних інструментіввласниківкомпанії ірадидиректорівприорганізаціїкорпоративногоуправлінняіконтролю.


267

Міжнародний Інститут внутрішніх аудиторів (The IIA) дає визначенняпоняття «внутрішній аудит» як діяльність за поданням незалежних іоб'єктивних гарантій і консультацій, спрямованої на вдосконалення роботиорганізації.Внутрішнійаудитдопомагаєорганізаціїдосягтипоставленихцілей,використовуючисистематизованийіпослідовнийпідхіддооцінкиіпідвищенняефективності процесів управління ризиками, контролю і корпоративногоуправління[1].

Питаннямиорганізаціїслужбивнутрішньогоаудитуприсвяченопрацірядувітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема: Рудницького В.С., Соніна А.М.,СухарєвоїЛ.,ПантелєєваВ.П.,НемченкоВ.В.[3],КришкінаО.В.[5],ТерещенкоО.таінших.

Основними завданнями, що стоять перед службою внутрішнього аудиту(СВА),є:

- забезпеченнявідповідностіпринципамкорпоративногоуправління;- оцінка надійності і ефективності СВК в компанії, а також надання

консультаційної підтримки менеджменту компанії на етапі розробки систем іпроцедурСВК;

- оцінка системи управління ризиками; оцінка ефективності іекономічностіуправліннябізнес-процесами.

ВУкраїнівідмічаєтьсянизькийпопитнапрофесійніпослугивнутрішньогоаудиту, що можна вважати як упущення власників або їх не зацікавленість воб'єктивних результатах аудиту. В Україні внутрішній аудит спрямованийшвидше на вирішення проблем, ніж на їх запобігання. На думку фахівців,найбільш частими помилками, через які внутрішній аудит не справляється зісвоїми функціями, є: недотримання міжнародних стандартів внутрішньогоаудиту; низький рівень професіоналізму самих аудиторів; проблеми знезалежністювнутрішніхаудиторів[6].

Під незалежністю розуміється організаційна незалежність, яка в значніймірі визначається рівнем підпорядкованості СВА в компанії. При цьому слідрозуміти,щоабсолютноїнезалежностівнутрішніхаудиторіввпринципібутинеможе – можна говорити лише про ступінь незалежності, оскільки внутрішніаудитори в більшості випадків є працівниками компаній і їх кар’єрний рістзалежить від керівництва. Тому забезпечення незалежності внутрішніхаудиторів передбачає створення такої структурної підлеглості, при якійменеджмент компанії не зможе чинити безпосередній тиск на внутрішніхаудиторів.

СВАможебутистворенашляхом:1) створеннявласноїслужбивнутрішньогоаудиту;2) передачіфункційвнутрішньогоаудитуаудиторськимфірмам;3) створення власної служби внутрішнього аудиту із залученням

працівниківаудиторськихфірмчиконсультантів(такзванийлізингаудиторів).З позицій незалежності найбільш ефективним є другий варіант, але з

позицій економічності – не завжди виправданий. По друге, підпорядкованістьнаглядовій раді чи власнику такої аудиторської фірми не сприяє ефективнимвзаємовідносинам між нею та керівництвом підприємства, а також містить


268

ризик «безконтрольності» її діяльності,оскільки вищийкерівнийорганнемаємеханізмівпоточногоконтролю.

ВбільшостівипадківСВАрекомендуютьпідпорядковуватиРадідиректорів[3, с.29, с.160; 4] (наглядовій раді - згідно Закону України «Про акціонернітовариства»). Але практика показує, що служба внутрішнього аудитупідприємствможебутиорганізаційнопідпорядковананетількинаглядовійраді,але і: зборам акціонерів (власнику), генеральному директору, заступникудиректоразфінансівчиголовномубухгалтеру.

В теорії управління виділяють як функціональні так і лінійні(адміністративні) зв’язки. Тому, на нашу думку, підпорядкування СВА можездійснюватисязанаступнимисхемами:

- лінійне підпорядкування генеральному директору та функціональнепідпорядкуваннякомітетузаудиту;

- лінійне підпорядкування генеральному директору та функціональне –зборамакціонерів(чивласникам);

- лінійне та функціональне підпорядкування лише генеральномудиректору;

- лінійнетафункціональнепідпорядкуваннялишезаступникудиректоразфінансів.

Розглядати підпорядкування СВА (як лінійне так і функціональне)головному бухгалтеру є недоцільним, оскільки з позицій незалежності СВА неможебутиоднимізструктурнихпідрозділівобліково-фінансовоїслужбиівонане зможе реалізувати ролі експерта в оцінці дотримання облікової політики,дієвостівнутрішньогоконтролюінадійностіінформаційнихсистем.

Реалізаціяпринципунезалежностіслужбивнутрішньогоаудитуможебутизабезпечена підзвітністю її тільки вищому керівництву підприємства(наглядовійраді (комітетуз аудиту),зборамакціонерів).Алецеможливелишеза умов, коли вищий орган керівництва є самостійним, а не номінальниморганом, а також коли керівництво підприємства не буде розглядатипрацівниківСВАяк«наглядачів»віднаглядовоїрадиівибудовуватимеізнимивиробничівідносини.

Інститутом внутрішніх аудиторів (The Institute of Internal Auditors) булирозробленіобов'язковіМіжнародні професійні стандарти внутрішнього аудиту[2].ПриправильноорганізованійроботіСВАізабезпеченніїїресурсами(втомучислі кваліфікованими кадрами), достатніми для дотримання Міжнароднихстандартів,наглядоварадаотримуєнаступніпереваги:

- може делегувати більшість своїх моніторингових і наглядових функційслужбівнутрішньогоаудиту,функціональнопідзвітнійкомітетузаудиту;

- внутрішнійаудитдлянаглядовоїрадиможебутиджереломоб'єктивноїінезалежної від виконавчого органу інформації про ефективність системуправління ризиками, внутрішнього контролю і корпоративного управління,відповідальністьзамоніторингякихпокладенананаглядовураду.

На наш погляд при виборі організаційних форм СВА слід враховуватипрофесіоналізмчленівнаглядовоїрадиікомпетентністьменеджменту,характервзаємовідносин між наглядовою радою (комітету з аудиту) і менеджментом


269

компанії, рівень розвитку корпоративної культури в компанії, а також основнізавдання,якіставлятьсяпередвнутрішнімаудитом.

Отже, в ідеалі СВА повинна мати лінійне підпорядкування генеральномудиректору та функціональне підпорядкування комітету з аудиту (наглядовійраді). На підприємствах зі значною часткою держави підпорядковування СВАнаглядовій раді може призвести до втрати незалежності внутрішніх аудиторівта політичного тиску на них зі сторони представників держави (як правилопредставників уряду) в наглядовій раді. Якщо основним завданнямвнутрішньогоаудитуєконтрольно-ревізійнадіяльність–тодоцільнимєлінійнета функціональне підпорядкування генеральному директору, що сприятимеорганізації контролю над діяльністю менеджменту, а якщо внутрішній аудитрозглядають як елемент системи корпоративного управління – то логічним єйогопідпорядкуваннянаглядовійраді(комітетузаудиту).


1. Сайтинститутавнутреннихаудиторов.–Режимдоступу:http://www.iia-ru.ru/inner_auditor/definition_of_internal_audit/ (дата звернення 10.12.2014р.).—Назвазекрана.

2. Міжнародні стандарти професійної практики внутрішнього аудиту(стандарти). Редакція 2013 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://na.theiia.org/standards-guidance/Public%20Documents/IPPF%202013%20Ukrainian.pdf(датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

3. НемченкоВ.В.Практичнийкурсвнутрішньогоаудиту[Текст]:підручник/В.В.Немченко,В.П.Хомутенко,А.В.Хомутенко.–К.:Центручбовоїлітератури,2008.–240с.

4. КрасноваИ.А.Методикапроведениявнутреннейаудиторскойпроверкиэффективностисистемывнутреннегоконтролябизнес-процессов[Електроннийресурс] / И. А. Краснова. – Режим доступу :http://gaap.ru/articles/biznes/index.php?CODE=biznes (дата звернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

5. КрышкинО.В.Настольнаякнигаповнутреннемуаудиту.Рискиибизнес-процессы[Текст]/О.В.Крышкин.–ООО«АЛЬПИНАПАБЛИШЕР»,2013.–477с.

6. Внутренний аудит - новый механизм контроля в компании. Сайт BakerTilly Україна. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.bakertilly.ua/ru/news/id547(датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

http://www.bakertilly.ua/ru/news/id547


270

ФІНАНСОВО-КРЕДИТНАСИСТЕМИТАЇЇВПЛИВ

НАРОЗВИТОКІНСТИТУТУБУХГАЛТЕРСЬКОГООБЛІКУ

УДК657:336.717.3АксьоненкоВікторія

магістрантМельянковаЛюдмила

к.е.н.,доцентНаціональнийуніверситетбіоресурсів

іприродокористуванняУкраїним.Київ

ОРГАНІЗАЦІЯОБЛІКУДЕПОЗИТНИХОПЕРАЦІЙВБАНКАХ

Анотація

Встаттівисвітленоосновнітеоретичніаспектиорганізаціїоблікудепозитнихопераційвбанках.

Ключовіслова:організація,облік,депозит,депозитніоперації,банки.

Серед основних функцій банківської системи слід виділити функціюраціональногорозподілуфінансовихресурсівшляхомакумулюваннятимчасововільних коштів суб’єктів господарювання та населення і спрямування їх нарозвитокекономіки.

Банки, виступаючи посередниками на фінансовому ринку, організовуютьрух капіталу через здійснення операцій щодо залучення та розміщеннягрошових ресурсів. Операції щодо залучення грошових ресурсів в значній міріпов’язуютьізздійсненнямдепозитнихопераційприформуванніресурсноїбази[2].

Не маючи достатньої ресурсної бази банки не можуть належним чиномздійснювати кредитування поточних потреб фізичних та юридичних осіб,реалізовуватипотужніінвестиційніпроекти.

Виходячизвищезазначеноговажливогозначеннята актуальностінабуваєобґрунтування ролі правильної організації обліку депозитних операцій банківяк вирішального фактора економічного зростання та стабільності банківськоїсистеми.

Серед видатних зарубіжних вчених, котрі приділяли значну увагу темідепозитів, слід виділити А. Маршала, А. Сміта. Досліджували дане питання івітчизнянінауковці, такі якО.Барановський, А.Мороз,О.Огієнко,М. Савлук. Усвоїхпрацяхвонирозглядаютьекономічнезначеннядепозитнихопераційтаїхвпливнаформуванняресурсівбанку.

ВідповіднодоЗаконуУкраїни«Пробанкиібанківськудіяльність»депозит–це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в

ФФііннааннссооввоо--ккррееддииттннаассииссттееммииттааїїїїввппллииввннааррооззввииттооккііннссттииттууттууббууххггааллттееррссььккооггооооббллііккуу

271

іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку надоговірних засадахна визначений строк зберігання абобез зазначення такогостроку іпідлягаютьвиплатівкладникувідповіднодозаконодавстваУкраїнитаумовдоговору[3].

Здійснення депозитних операцій банку регламентується Положенням пропорядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій зюридичними і фізичними особами, затвердженим постановою ПравлінняНаціонального банку України від 3 грудня 2003 р. № 516.Згідно з цимположенням депозитною операцією є операція банку із залучення грошовихкоштів або банківських металів від вкладників на їх рахунки в банку надоговірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками зоформленнямїхощадними(депозитними)сертифікатами[4].

Порядок відображення в обліку установами банків операцій за вкладами(депозитами) визначено Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних,вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів підкредитні ризики в банках України, затвердженою постановою ПравлінняНаціональногобанкуУкраїнивід27грудня2007р.№481.

Приорганізаціїоблікудепозитнихопераційбанкунеобхіднозабезпечити:- хронологічнупослідовністьреєстраціїопераційупервиннихдокументах;- дотриманняправилдокументообороту;- попередження можливості виникнення нестач, незаконного витрачання

грошовихкоштів;- своєчасне та достовірне відображення операцій на рахунках

бухгалтерськогооблікутазвітності;- взаємозв’язокданихсинтетичноготааналітичногообліку;- інформацію про фактичні та можливі результати за депозитними

операціямибанку;- дієздатністьрозробленихпроцедурбухгалтерськогоконтролю;- збереження опрацьованих документів звітності протягомустановленого

строку[1].При веденні обліку депозитних операцій банки використовують План

рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановоюПравлінняНаціональногобанкуУкраїнивід17червня2004р.№280.

Процедура виконання операцій за депозитними рахунками маєздійснюватисябанкомпоетапноівключати:

- отриманнядозволуназдійсненнядепозитнихоперацій;- оформленнянеобхіднихдокументів;- контрольніпроцедури;здійсненнярозрахунків;- повнотубухгалтерськогообліку;- контрольздійсненняоперацій.Під час організації роботи за депозитними операціями банком

розробляєтьсяпорядокоформленнятакихопераційпервиннимидокументами.Одним з таких документів є депозитний договір, він засвідчує право установибанку користуватися коштами, залученими від клієнтів, та право вкладниківотриматиувизначенийстроксумудепозитуіпроцентизайогокористування.


272

Таким чином, розроблені банком операційні процедури документальногооформлення та відкриття депозитних рахунків відповідно до їх економічноїсутності, схеми документообороту, їх відображення в обліку забезпечуютьвиконання функцій бухгалтерського контролю депозитних операцій банку таотриманнядостовірноїфінансово-статистичноїзвітності.


1. Кириленко, В. Б. Організація обліку, контролю та аналізу депозитнихопераційбанку[Текст]:монографія/В.Б.Кириленко.–К.:КНЕУ,2008.–264с.

2. Співак, С.І.Депозитнаполітикакомерційнихбанків [Текст]/С.І. Співак// Науковий вісник Луганського національного аграрного університету.Економічнінауки.–2009.–№6.

6. Про банки і банківську діяльність [Текст] : [Закон України від07.12.2000р. № 2121-ІІI]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14(датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

7. Положення про порядок здійснення банками України вкладних(депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами [Електроннийресурс]: затв. постановою Правління НБУ від 03.12.2003р. № 516. – Режимдоступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1256-03 (дата звернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

УДК336.74

АнтонюкТетянамагістрант

Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситетм.Луцьк

ПРОБЛЕМИРОЗВИТКУВАЛЮТНОГОРИНКУУКРАЇНИВКОНТЕКСТІ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯФІНАНСОВОЇБЕЗПЕКИ

АнотаціяУ статті досліджено стан валютного ринку України за останні роки під впливом

зовнішніх і внутрішніх факторів у контексті фінансової безпеки. Проаналізовано основнітенденціївалютногоринкуУкраїни,визначеноосновніпроблемиішляхийогорозвитку.

Ключовіслова:валютнийринок,фінансовабезпека,антикризовевалютнерегулювання,валютнийкурс,золотовалютнірезерви,валютніоперації,валютнаполітика.

Сучасні процеси, що відбуваються на валютному ринку, і в першу чергу

проблеми курсових коливань, відіграють значну роль в економічному життідержави. Залежно від валютної політики це може як стимулювати, так істримувати економічний розвиток країни та відповідно впливати на станокремихсекторів,галузейіпідприємств,атакожнамісцедержавинасвітовому


273

ринку. Розбалансованість валютного ринку, негативне сальдо торговельногобалансу, високі темпи інфляції свідчать про те, що нині залишаєтьсянерозв’язаною проблема проведення ефективної валютної політики івизначенняоптимальногорівнявалютногокурсу.Длявирішенняцихпроблемнеобхідно вибрати оптимальну систему регулювання валютного ринку всучаснихумовах.

Валютний ринок, як один з головних елементів світової валютно-фінансової системи, в останні десятиліття характеризується посиленнямпроцесів глобалізації, диверсифікації та трансформації. Інтеграція України досвітового співтовариства зумовлює необхідність удосконаленняфункціонування її валютного ринку. Таким чином, у результаті активноговпливу зовнішніх і внутрішніх факторів на економіку України та в умовахсвітовоїфінансової кризипроблеми вітчизняного валютного ринкунабуваютьособливоїактуальності.

Виходячи з цього мета статті полягає у визначенні основних проблем іперспективрозвиткувалютногоринкукраїнивконтекстіфінансовоїбезпекинаосновіаналізуйогосучасногостанувумовахсвітовоїфінансовоїкризи.

В економічній літературі проблеми валютного ринку, практичні аспектийогофункціонуваннявисвітленовнауковихпрацяхвідомихзарубіжнихучених:Дж. Вільямса, Дж. М Кейнса, Р. Манделла, П. Самуельсона та інших, а також упрацях вітчизняних науковців, а саме: С. Боринця, О. Береславської,І.Бураковського, А. Гриценка, В. Мищенка та ін. Велику увагу приділенорозгляду проблем валютно-курсової політики такими вченими, якО.Барановський, О. Дзюблюк, А. Гальчинський, В. Лапчук, О. Мозговий,О.Петрик, М. Савлук. Проте в існуючих дослідженнях, на наш погляд,недостатньорозкритопроблемифункціонуваннявалютних ринків уконтекстіфінансової безпеки. Формування світової системи господарства,інтернаціоналізація та глобалізація господарських зв’язків призвели дорозвитку міжнародних валютних відносин, які наділені ознаками хаотичності,що визначають прагнення окремих економічних суб’єктів з урахуваннямрізноманітності їх інтересів та мотивації. У цьому сенсі саме валютний риноквиступає об’єктивним організатором валютних відносин, який сегментує тавпорядковуєпрагненнярізноманітнихекономічнихагентів.Останніподіїусвітідемонструють важливість впливу валютного ринку на економіку. Розвитоккризи показав, наскільки тісно переплітаються валютна та фінансова сфера іякийможебутиприпевномузбігуобставинмасштабїхвпливунаосновнісфериекономічноїдіяльностітафінансовубезпекувзагалі[1].

Передоцінкоюбезпосередньогостану,визначеннямпроблем іперспективрозвиткувалютногоринкуУкраїнирозглянемовалютно-курсовуполітикуНБУта зміну курсу національної грошової одиниці під впливом зовнішніх івнутрішніхфакторів.ЗпочаткомрозгортаннясвітовоїфінансовоїкризиУкраїнабула абсолютно не підготовленою до глибоких впливів зовнішніх кризовихявищ у сукупності з внутрішніми економічними і політичними кризовимиявищами. Задля мінімізації дефіциту іноземної валюти та зниженнядевальваційного тиску на гривню НБУ проводив активні валютні інтервенціїшляхомпродажудоларівСША.Якнаслідок,у2010р.спостерігаласястабілізація


274

функціонування валютного ринку, у результаті чого обмінний курс гривні додолара США на міжбанківському валютному ринку зріс на 0,38 %, тобто до7,9617 грн/дол. США. Загальне сальдо валютних інтервенцій сформувалосядодатним та перевищило 1,3 млрд дол. США. Це дало змогу відновитиміжнароднірезерви,обсягякихстаномна01.01.2011р.дорівнював34576,4млндол.США[2].

На початку 2011 р. в результаті відповідної кон’юнктури на світовихфінансових ітоварнихринкахпідвищиласяпропозиція іноземноївалюти іНБУмав змогу формувати міжнародні резерви, обсяг яких на початок 2012 р.становив31,8млрддол.США.ОбміннийкурсгривнівідноснодолараСШАв2011р.наміжбанківськомувалютномуринкузнизивсяна0,84%–до8,0284грнза1дол.ОфіційнийкурсгривнідодолараСШАзнизивсяна0,35%–до7,9898грнза1дол.США[3].

У 2012 р. за умов обмеженого доступу до зовнішнього фінансуванняНаціональному банку України вдалося мінімізувати зменшення валютнихрезервів. Станом на 01.10.2012 р. обсяг валютних резервів дорівнював 24 546млндол.США.ОфіційнийкурсгривнідодолараСШАв2012р.знизивсяна0,04%–до7,9930грнза1дол.США[3].

Реалізація валютно-курсової політики НБУ в 2013 р. врахувала станплатіжногобалансу,характерколиваньпопитуіпропозиціїіноземноївалютинаміжбанківському валютному ринку України, а також підтримку зовнішніхплатежів Уряду та НАК “Нафтогаз України”. На кінець 2013 р. міжнароднівалютні резерви становили20 416 млрд дол. США, а обмінний курс гривні додолараСШАнаміжбанку–811,89грнза100дол.США[4].

У 2014 р. ситуація на валютному ринку України кардинально змінилася.ОфіційнийвалютнийкурсгривнідодолараСШАвлютому2014р. знизивсяна1,99 грн (24,9 %) і на 28.02.2014 р. становив 998,6300 грн за 100 дол. США.Міжнароднірезервистаномна01.03.2014р.дорівнювали15462,3млндол.США,тобто знизилися ще на 13 %. Банківські вклади фізичних осіб у ВКВ (удоларовомуеквіваленті)знизилисяна1390,9млндол.США[6].

Ще гіршу ситуацію ми спостерігали у квітні 2014 р. Обсяги угод наміжбанківському валютному ринку були дуже малі. Згідно з економічноюлогікою за незначних обсягів угод на міжбанку курс долара має падати, а вінзростаєприскоренимитемпами.Водночасзагальнакількістьготівковоївалюти,що обертається в Україні, наближається до відмітки 100 млрд дол. Немаєсумнівів, що купівля валюти має виключно спекулятивний характер. Обсягипродажунаміжбанкупоказують,щоекспортсуттєвоскоротився івтойжечасфактичнозупинивсяімпорт.Дохідприносятьзаразтількивалютніспекуляції.Заквітень2014р.банкивУкраїнізаробилиблизько280%річнихнаконверсійнихвалютнихопераціях.

Отже,валютнийринокУкраїнисформувавсявідносноосновнихпартнерівзекономічного співробітництва: Євросоюзу, США та Росії. Разом з тим курсигривнідодолараСША,гривнідоєвротагривнідоросійськогорублянинідоситьнестабільні.Затакихумоввважаємозадоцільнерозробитинадержавномурівністратегічну програму розвитку національної економіки, яка б передбачалаосновний вектор економічного поступу, загальнодержавні орієнтири ташляхи


275

подолання соціально-економічних проблем. Це сприятиме мінімізаціїполітичних спекуляцій та нераціонального витрачання державних коштів.Негативнийвпливнастанвалютногоринкучинитьірівеньтінізаціїекономіки,що знижує ефективність валютних регулятивних заходів Нацбанку. Рівеньтінізації становить приблизно 50 % [4], а для її подолання необхідновдосконалити монетарні заходи, наповнити ресурсами валютний ринок дляреального сектора економіки, а не розкручувати спекулятивні ігри, посилитиконтроль у бюджетній сфері, а саме підвищити прозорість державнихзакупівель, реформувати податкову систему з метою експортноговідшкодуванняПДВ,розробитидійовіантикорупційніпрограми.

Наступною важливою проблемою вітчизняного валютного ринку єдоларизація економіки, яка тісно пов’язана з процесами валютно-фінансовоїглобалізації та фінансовою безпекою країни. В Україні долар США поряд згривнею фактично бере участь у виконанні функцій грошей. Тому боротьба здоларизацією як фінансово-економічним явищем та з її ризиками фінансовоїнебезпеки стає важливимнапрямомполітикиНБУ.По суті, це необхідна умовазбереженняконтрольованостімонетарноїсфери[5].

Доларизаціянегативновпливаєне тількина стан валютного ринку, але йнаекономікуУкраїнивцілому.Ценеможливістьповерненнявалютнихкредитівфізичними та юридичними особами, загроза стабільності українських банків,збільшеннядержавногоборгу,відпливліквідностізкраїни,неспроможністьНБУвтримати курс гривні. Державні фінансові вливання призводять лише дозменшеннявалютнихрезервів.

Високий рівень доларизації економіки України веде до виникненнявалютних ризиків у разі різких коливань валютного курсу гривні, що миспостерігаємо на сучасному етапі розвитку внутрішнього валютного ринку. Зметою стабілізації валютного ринку України Нацбанк має вирішити проблемищодоприйняттяновоговалютногозаконодавства.НинівУкраїнінемаєєдиногонормативного документа, який поєднував би в собі всі аспекти валютногорегулювання і контролю. В існуючій нормативній літературі не існує чіткогорозподілу функцій валютного регулювання та валютного контролю міждержавними органами, не визначено механізми встановлення режимувалютного курсу, що, у свою чергу, ускладнює можливість прогнозувативалютнийринок[5].

Питання стабілізації валютного ринку України дуже важливе в сучаснихумовах. Економіка без ефективного валютного ринку просто не зможефункціонувати.Слідзазначити,щосучаснаекономікаУкраїнимаєрозглядатисяякневід’ємначастинасвітовоїекономічноїсистеми,депоглиблюютьсяпроцесирегіоналізації та глобалізації, відбувається транснаціоналізація продуктивнихсил і капіталів, утверджується інноваційна модель економічного розвитку. Усвіті посилився рух міжнародних капіталів, країни усувають національніфінансові та торговельні обмеження, надаючи можливість фінансовимінструментамвпливатинаїхнюекономіку.

Так, на 01.01.2014 р. частка іноземного капіталу в статутному капіталібанків України становила 39,5 %, що перевищує нормативне значення межіекономічноїбезпекинарівні30%.КількістьдіючихбанківнатериторіїУкраїни


276

–180,зних19–зі100-вим%іноземнимкапіталом,49– ізчасткоюіноземногокапіталу[6].

ПроаналізувавшивалютнийринокУкраїнитадинамікукурсунаціональноїгрошовоїодиниці,можнавиділитиосновніпроблеми,щопотребуютьнегайноговирішення.

По-перше,ценаявністьтенденційдодевальваціїгривнівідносноіноземнихвалют,щовженегативновпливаєнаекономічнийрозвитокітемпиінфляції.По-друге, значне підвищення попиту на іноземні валюти у населення внаслідоквтратидовіридонаціональноївалютипризвелодозростаннярівнядоларизації.По-третє, необхідність стабілізації валютного ринку України за допомогоюприйняттяновоговалютногозаконодавства.

Таким чином, результати аналізу стану валютного ринку Українипоказують необхідність впровадження комплексу законодавчих, нормативно-правовихта іншихзаходівзметоюстабілізаціїнаціональної грошовоїодиниці,розвитку валютного ринку, забезпечення інтеграції у світову економіку.Виходячизпроведеногодослідження,можнастверджувати,щоосновнінапрямистабілізаціївалютногоринкуУкраїнитакі:

– затвердження програми співробітництва з МВФ, що дасть змогупоповнитивалютнірезервиіпідтриматигривню;

– підвищення прозорості і передбачуваності операцій НБУ на валютномуринку,щозабезпечитьусімбанкамрівнийдоступдовалютнихінтервенційНБУ;

– зменшення рівня доларизації української економіки через підвищенняпривабливостігривневихактивів;

–удосконаленняструктуривнутрішньоговалютногоринкузурахуваннямміжнародноїпрактики;

–удосконаленнянормативноїбазиНБУ;–посиленняроботизмоніторингувалютнихризиків;–удосконаленнямеханізмівконтролютапротидіїспекуляціям;–стимулюванняекспортуізабезпеченнярівновагиплатіжногобалансу.Як підсумок проведеного дослідження, можна сказати, що перспективи

України на міжнародному валютному ринку з фінансового погляду єнегативними. Зменшення валютних резервів, збільшення кредитноїзаборгованості,девальваціягривні,великаінфляція–усіціпоказникиможутьуразінеприйняттязазначенихвищезаходівпризвестидодефолтунаціональноївалюти,аотжеівсієїекономікиУкраїни.


1. Арбузов, С. Стан і перспективи розвитку грошово-кредитного ринкуУкраїни [Електронний ресурс] / С. Арбузов, О. Щербакова. – Режим доступу :http://arhive.nbuv.gov.ua// portal/soc_gum/vnbu/2012 (дата звернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

2. БураковськийІ.В.Глобальнафінансовакриза:урокидлясвітутаУкраїни[Текст]:навч.посіб./БураковськийІ.В.–Харків:Фоліо,2009.

3. Бодрова Н.Є. Валютний ринок України: стан, проблеми й перспективи[Текст]/Н.Є.Бодрова//ВісникСумДУ.Серія“Економіка”.–2012.–№1.–C.103.


277

4. Макроекономічний огляд на грудень2013 року [Електронний ресурс] /Національний банк України. – Режим доступу : http://bank.gov.ua (датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

5. Рибаченко, К.В. Моделювання стану валютного ринку України[Електронний ресурс] / К.В. Рибаченко. – Режим доступу :http://www.nbuv.gov.ua(датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

6. Сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://www.bank.gov.ua (дата звернення 10.12.2014р.). — Назва зекрана.

УДК657.4

БабічІрииак.е.н.,доцент

ЛіпатоваНаталіяЛуцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет

м.Луцьк

ОБЛІКДАВАЛЬНИЦЬКОЇСИРОВИНИ

АнотаціяУ статті розглянутопитання організації обліку операцій з давальницькою сировиною у

сучаснихумовахгосподарювання,зростаннякурсувалют,кризовихявищ.Ключові слова: історія бухгалтерського обліку, бухгалтерський облік операцій з

давальницькоюсировиною,толлінг.

В практиці багатьох підприємств досить часто виникали ідеї, втілення вжиття яких було неможливим через відсутність необхідних виробничихпотужностейабонестачуоборотнихзасобів.Однак,використаннявітчизнянимипідприємствамиіноземноїдавальницькоїсировинималоінегативнийвпливнаїх діяльність через збільшення суми зносу основних засобів при відсутностібудь-якихкапітальнихвкладеньуїхрозвиток.

Томуоднієюзформефективноїекономічноїдіяльностісталовикористанняоперацій з давальницькою сировиною, що дозволило розширити економічнізв’язки, знизити рівень витрат на виробництво продукції, залучити наявні унерезидентів сировину і матеріали для переробки на вітчизнянихпідприємствах,щостимулювалорозвитокнаціональнихгалузейУкраїни.КінецьХХ – початок ХХІ ст. характеризувався для України появою і прогресивнимрозвиткомвеликоїкількостіпідприємстврізнихорганізаційно-правовихформ.Мало місце значне розширення зовнішньоекономічних зв’язків країни.Проведений аналіз наукової та довідкової економічної літератури даєможливість стверджувати,щодослідженнямпитань,пов’язаних зопераціямиздавальницькою сировиною займається значна кількість вітчизняних та


278

іноземнихвчених. Зокрема,особливостідавальницькогодоговорурозглянуті упрацях С. Авдашевої, І.В. Бабіч, О.Н. Біліченко, О.Р. Кіляр, І. Ковалевич,В.М.Лемеш, Ю. Утропова, Ю.Н. Шабанової та ін. Крім того, методикубухгалтерського обліку операцій з давальницькою сировиною досліджувалитакі науковці, як О.Н. Біліченко, В.Є. Житний, В.О. Іваненко, О.Р. Кіляр,Н.О.Козіцька та ін. Серед науковців, які займалися проблемами державногорегулювання операцій з давальницькою сировиною, – О.П. Борисенко,Т.С.Єдинак, Е.О. Ковтун, Н.О. Козіцька, Т. Лапенко, І. Нижній, Л. Пісьмаченко,О.О.Салiхов,Т.С.Тоцьката ін.Крімтого,багатодослідниківзвертаютьувагунагалузеві особливості використання давальницьких операцій, серед яких:А.М.Ворона,Н.О.Козіцька,С.Михалевич,І.Прибега,В.О.Терновський.

ВУкраїніопераціїздавальницькоюсировиноюдо2012рокурегулювалисьЗаконом України “Про операції з давальницькою сировиною узовнішньоекономічнихвідносинах”№327/95-ВРвід15.09.1995р.Відповіднододаного закону під давальницькою сировиною розуміють сировину, матеріали,напівфабрикати,комплектуючівироби,енергоносії,ввезенінамитнутериторіюУкраїни іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником заіноземнувалютувУкраїні)абовивезенізаїїмежіукраїнськимзамовникомдлявикористанняувиробленніготовоїпродукції[1].

Уст.14ПодатковогоКодексуУкраїни№2755-VIвід02.12.2010р.знаходимодещо інше визначення давальницької сировини: сировина, матеріали,напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одногосуб’єкта господарювання (замовника) i передається іншому суб’єктугосподарювання (виробнику)длявиробництва готовоїпродукції, з подальшимпереданнямабоповерненнямтакоїпродукціїабоїїчастиниїхвласниковіабозайогодорученням–iншiйособi[2].

Таким чином, ПКУ не обмежується зовнішньоекономічним аспектомдавальницької сировини.Тому, зметоюуникненнясуперечностейвважаємозадоцільне додати до поняття “давальницька сировина” у Законі України “Прооперації з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”№327/95-ВРвід15.09.1995р.слова“узовнішньоекономічнихвідносинах”.

З метою узгодження трактування досліджуваного поняття “давальницькасировина”розглянемоіснуючіпідходиудовідковійлітературі.

На підставі огляду довідкової літератури можна зробити висновок, щоєдиного підходу до визначення поняття “давальницька сировина” не існує. Утрьох джерелах [3, 4, 5] наводиться визначення давальницької сировини ізЗакону України “Про операції з давальницькою сировиною узовнішньоекономічнихвідносинах”,однакавторивносятьуточненнядоданогоЗакону в частині повернення готової продукції, виготовленої з давальницькоїсировини: “з наступним поверненням усієї продукції або її частини до країнивласника (чи реалізацією в країні виконавця замовником або за йогодорученням виконавцем) або вивезенням до іншої країни”. Деякі авторитрактують поняття “давальницька сировина” з точки зору відносин міжрезидентами України і лише А.Н. Азріліян наголошує на їїзовнішньоекономічному характері. Однак, більшість авторів [6, 7, 8, 9]розглядають поняття “давальницька сировина” як з точки зору


279

зовнішньоекономічних відносин, так і з точки зору відносинміж резидентамиУкраїни. Необхідно відмітити, що А.Н. Азріліян окрім давальницької сировинивиділяє давальницький товар. Проте, товар як економічна категорія виступаєактивом, що придбається з метою подальшого перепродажу. Цікавим є підхідС.В.Мочерного,Я.С.Ларіної,О.А.УстенкотаС.І.Юрія,якіототожнюютьпоняття“давальницькасировина”зпоняттям“давальницькийпродукт”.Підпродуктомдані автори розуміють результат праці людини в матеріально-речовій абонематеріальнійформі(науковевідкриття,ноу-хаутаін.).

Проведений аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок, щосередвченихіснуєнеоднозначнетрактуванняпоняттядавальницькасировина.Більшість науковців, зокрема, М.Я. Азаров, Ф.Ф. Бутинець, О.В. Карпенко,В.Г.Козак,Ю.А.КузьмінськийтаЛ.І.Лук’яненкодотримуютьсяодногопідходудовизначення поняття “давальницька сировина”, наголошуючи на їїзовнішньоекономічному характері. Бабіч І.В. розглядають давальницькусировину з точки зору здійснення давальницьких операцій між резидентамиУкраїни.Отже,допоняття“давальницькасировина”дослідникамивключаютьсятакіскладовіелементи,яксировина,матеріали,напівфабрикати,комплектуючівиробитаенергоносії.

Виходячизіскладовихелементівпоняттядавальницькоїсировини,можназробити висновок,щопідприємство - замовникможе передавати виробниковіне лише сировину, а й матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби таенергоносії, що викликає суперечливість використання самого поняття“давальницькасировина”.

На основі розглянутих підходів до визначення поняття “давальницькасировина” в довідковій, нормативно - правовій та науковій літературі можемозробити висновок, що давальницька сировина – це сировина, матеріали,напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, а також товари, переданідляпереробки,якієвласністюодногосуб’єктагосподарювання(замовника)тапередаються ним на договірній основі іншому суб’єкту господарювання(виробнику, переробнику) для виробництва готової продукції за встановленудоговором оплату з її подальшим поверненням замовнику. Замовник тавиробникможутьбутиякрезидентами,такінерезидентамиУкраїни.

У зв’язку з виявленими суперечностями щодо сутності операцій здавальницькою сировиною у нормативно-правових документах вважаємо занеобхіднерозглянутипідходивченихтанауковцівдоїхтрактування.

НадумкуВ.Є.Житного,операціїздавальницькоюсировиною–цескладнийекономічнийпроцесвиробничихвідносингосподарюючихсуб’єктів–замовника(власникадавальницькоїсировини)івиконавця–виробникаготовоїпродукції,що базується на інститутах і принципах ринкової економіки, складовоючастиноюякихєвнутрісистемніпротиріччятаконкуренція.

Кириченко О.А. вважає, що операції з давальницькою сировиноюпередбачають переробку закордонної сировини чи відходів із наступнимирозрахунками продуктами їхньої переробки і є виправданими тоді, коли євеличезнізапасисировини,відходів,апотужностейдляїхпереробкинемаєабовонинедостатні.

Такимчином,Ф.Ф.Бутинець,Т.І.Войтенкота І.В.Жиглейзвертаютьувагу


280

на зовнішньоекономічний характер операцій з давальницькою сировиною івважають,щодлявіднесенняопераційдоопераційздавальницькоюсировиноюузовнішньоекономічнихвідносинахнеобхідно,щоб готовапродукціямалакодтоварноїноменклатури,відміннийвідкодусировини.

Протягом 1994-2013 років було опубліковано 205 статей присвяченихпитанню давальницькі операції. Дані публікації за тематикою умовно можнарозділитинастаттіпроопераціїздавальницькоюсировиноюміжрезидентамита операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах.Кількість публікацій стосовно давальницьких операцій між резидентами задосліджуванийперіодстановить99статей,аопераційвзовнішньоекономічнихвідносинах – 106. Тобто, серед науковців даний вид операцій актуальний якоб’єктдослідженняміжрезидентамитаківзовнішньоекономічнихвідносинах.

В опублікованих статтях виділені наступні напрямки досліджування:особливості давальницьких операцій, правове регулювання переробкидавальницькоїсировини,договірнерегулювання,облікдосліджуванихоперацій,їх оподаткування та облік давальницької сировини в галузях економічноїдіяльності.

Згідно даних досліджених даних можна зробити висновок, що середдавальницьких операцій між резидентами найбільшу питому вагу займаютьпитання, що стосуються обліку даних операцій (45,45%), а найменше увагиприділено дослідженню правового регулювання переробки давальницькоюсировини (1,01%). На думку Осницької Н.А. одним із головних проблемнихпитаньщодоопераційздавальницькоюсировиноюміжрезидентамивУкраїнієвідсутністьнормативно-правовогодокументу,якийрегулювавбиїхздійснення.Тому незрозуміло чому так мало наукових праць присвячено правовомурегулюваннюміжрезидентами,аджецеактуальнеімалодослідженепитаннянасьогоднішнійдень.

Щодо операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічнихвідносинах то найбільше уваги приділено питанням щодо особливостейдосліджуванихоперацій,валовачасткаякогоскладає–38,68%тавідображеннявоблікуданихоперацій–23,58%.Найменшедослідженопроблемидоговірногорегулювання,їхчасткастановить–1,89%.

При вивчені сутності операцій з давальницькою сировиною взовнішньоекономічних відносинах було виявлено неузгодженість трактуваннядосліджуваної категорії як науковцями та нормативно-правовими актами.Вважаємо за доцільне при визначені операцій з давальницькою сировиною взовнішньоекономічних відносинах наголосити на попередній поставцідавальницької сировинитанаукладаннідоговорупро їїпереробку.Данийвидопераціймаєякпозитивні так і негативнінаслідки.Так, на сьогоднішній деньукраїнськимпідприємствам-виконавцямневигідновідмовитисьвідздійсненнявиробництвапродукціїнадавальницькихумовахтомупропонуємомінімізуватинегативніфакторишляхомвдосконаленнязаконодавства.


1. Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічнихвідносинах [Текст] : [законУкраїни :офіц.текствтратачинності01.06.2012р. /

http://zakon.rada.gov.ua/go/327/95-%D0%B2%D1%80

http://zakon.rada.gov.ua/go/327/95-%D0%B2%D1%80


281

ВерховнаРадаУкраїни;Законвід15.09.1995№327/95-ВР.—ДоступнозмережіІнтернет : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/327/95-%D0%B2%D1%80 (датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

2. ПодатковийкодексУкраїни[Текст]:офіц.текст:застаномна1.05.2014р.[Електроннийресурс] /ВерховнаРадаУкраїни ;КодексУкраїни,Закон,Кодексвід02.12.2010№2755-VI. — Режим доступу :http://www.zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/.—Заголовокзекрану(датазвернення1.05.2014р.).

3. Бухгалтерськийсловник[Текст]/Заред.проф.Ф.Ф.Бутинця.–Житомир:ПП“Рута”,2001.–224с.

4. Гордієнко, К.Д. Економічний тлумачний словник. Понятійна базазаконодавства України у сфері економіки [Текст] / К.Д.Гордієнко. – [Вид. 2-ге,перероб.ідоп.].–К.:КНТ,2007.–360с.

5. Словник законодавчих і нормативних термінів: Юридичний словник І.Дахна/Авт.І.І.Дахно.–К.:Бліц-Інформ,1998.–352с.

6. Внешнеэкономическийсловарь[Текст]/Подред.И.П.Фаминского.–М.:ИНФРА-М,2000.–512с.

7. Енциклопедичний словник бізнесмена: менеджмент, маркетинг,інформатика/Підзаг.ред.М.І.Молдаванова.–К.:Техніка,1993.–856с.

8. Енциклопедіябізнесмена,економіста,менеджера/Заред.РоманаДяківа.–К.:“Міжнароднаекономічнафундація”,2002.–704с.

УДК658

БігданІннак.е.н,доцент

СидороваТамарак.е.н,доцент

Харківськийдержавнийуніверситетхарчуванняіторгівлім.Харків

ТЕОРЕТИЧНІЗАСАДИУПРАВЛІННЯПРИБУТКОМПІДПРИЄМСТВА

Анотація

У статті розглянуті питання управління прибутком з точки зору змісту, завдань таетапівуправлінськоїдіяльності.

Ключовіслова:прибуток,управління,завданняуправлінняприбутком,об’єктуправління,етапиуправління.

В сучасних економічних умовах через ускладнення процесу управління

підприємством особливого значення набувають питання забезпеченнярезультативності управлінських рішень щодо фінансово-господарськоїдіяльності. Досягнення позитивного (очікуваного/значного)ефекту

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/327/95-%D0%B2%D1%80

http://www.zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/


282

управлінської діяльності можливе при умовах збалансованості інтересів усіх їїучасників, реалізації гнучкої фінансової політики підприємства, належноїорганізаціїусіхетапівуправліннягосподарськоюдіяльністю.

Управлінняєцілеспрямованоюдіяльністюкерівництвапідприємстващодозабезпеченнястабільногойогоекономічноготасоціальногорозвитку.Цеціліснасистема, що охоплює різні ланки управлінської діяльності – облік, аналіз,контроль,планування,регулювання.Об’єктамиуправлінняєрізнівидимайнатаджерела його формування, господарські процеси – постачання, виробництво,реалізація,розподілтавикористанняотриманихдоходівтощо.

Однієюізскладовихзагальноїсистемиуправлінняпідприємствомєсистемауправлінняприбутком.Самезабезпеченнямаксимізаціїприбуткупідприємствапри передбачуваному рівні фінансового ризику є найважливішим завданнямфінансового менеджменту [1]. Це завдання вирішується через ефективнеуправління активами підприємства, залучення позикових фінансових ресурсів,вибірнайбільшефективнихнапрямівопераційноїтафінансовоїдіяльності.Саметут важливе місце займає вірно обрана комплексна фінансова політика,складовими якої є й амортизаційна, дивідендна, податкова політикапідприємства.

Поняття «управління прибутком» є об’єктом дослідження науковців ужебагато років, але й до нині його визначення є неоднозначним, що обумовлюєнеобхідність власного розуміння цього поняття.Деякі вчені розглядаютьуправління прибутком в широкому та вузькому розумінні [2,3]. В широкомурозумінніуправлінняприбуткомполягаєвмаксимізаціїприбутку,щопотребуєоптимальних рішень у сфері капітальних вкладень, управління структурою івартістю капіталу, доходами і витратами, основним і оборотним капіталом. Увузькому розумінні управління прибутком полягає у збільшенні доходівпідприємства, зменшенні витрат; формуванні та реалізації ефективноїподаткової політики; оптимальному розподілі прибутку. На наш погляд,наведені визначення змісту поняття «управління прибутком» більшевідображуютьметутазавданняуправління.

В окремих наукових виданнях з фінансового менеджменту категорія«управління»визначенаяксистемапринципів іметодіврозробкитареалізаціїуправлінськихрішень,пов’язанихізформуванням,розподіломівикористаннямфінансовихресурсівпідприємствайорганізацієюобігуйогокоштів[1].

Вважаємо, що управління як практична діяльність є сукупністюпослідовних управлінських процесів щодо планування, розробки,обґрунтування, прийняття та реалізації управлінських рішень, здійсненняконтролюзаїхвиконанням.Системажпринципівіметодіврозробкиіреалізаціїуправлінськихрішеньзасвоєюсуттюєскладовоюмеханізмууправління.Отже,управлінняприбутком єпрактичнадіяльністькерівництвапідприємстващодорозробки, обґрунтування та реалізації управлінських рішень, пов’язаних ізформуванням,розподіломівикористаннямприбуткупідприємства.

Різняться підходи вчених і до постановки завдань управління прибуткомпідприємства. Так,МартиненкоВ.П., КлимашН.І., БагацькаК.В., Дем’яненко І.В.доосновнихзавданьуправлінняприбуткомвідносятьтакі:

1. Виявлення резервів збільшення прибутку за рахунок виробничої


283

діяльності,інвестиційнихіфінансовихоперацій.2. Виявлення резервів нарощування прибутку за рахунок оптимізації

постійних і змінних витрат, обґрунтування облікової політики підприємства,ціновоїполітики,податковоїполітики.

3. Оцінюванняприбутковостівиробничоїікомерційноїдіяльності.4. Визначенняпідприємницькогоризику.5. Зміцненняконкурентнихпозиційпідприємствазарахунокпідвищення

ефективностірозподілуівикористанняприбутку[2].Данилюк М.О., Савич В.І. в якості завдань управління прибутком

визначають питання формування операційного прибутку, управліннявитратами,формуваннядодатковогоприбуткувпроцесізалученнязовнішньогокапіталу,управліннямеханізмомрозподілуприбутку[4].

На нашу думку, виявлення резервів збільшення прибутку, оцінюванняприбутковості діяльності – це завдання аналізу формування прибутку, який єскладовою процесу управління. Узагальнюючи наведені вище підходи тавикористовуючи напрацювання вітчизняних вчених, вважаємо логічнимсформулюватизавданняуправлінняприбуткомвтакійпослідовності:

- формування достатнього обсягу прибутку, що забезпечить належнітемпиекономічноготасоціальногорозвиткупідприємства;

- оптимізація розподілу прибутку за видами діяльності та напрямамивикористання;

- забезпеченняумовдосягненнямаксимальноївеличиниприбутку;- забезпеченнямінімізаціїфінансовихризиків;- забезпеченняконтролюзаоптимальнимспіввідношеннямвитрат.Формування достатньогообсягуприбутку,що забезпечитьналежні темпи

економічного та соціального розвитку підприємства, реалізується шляхомвизначення потреби в фінансуванні необоротних і оборотних активів,здійснення соціальних заходів відповідно до колективного договору, виплатидивідендівтощо.

Оптимізація розподілу прибутку за видами діяльності та напрямамивикористання забезпечується відповідно до цілей та завдань розвиткупідприємства,фінансовоїполітики,протоколівзборівакціонерівзурахуваннямокремих факторів, що погоджують процес розподілу прибутку з поточною імайбутньоюгосподарськоюдіяльністюконкретногопідприємства.

Забезпеченняумовдосягненнямаксимальноївеличиниприбуткуможливена стадіїйогоформуваннязаумовиефективногоуправлінняактивами, виборунайбільш ефективних напрямів операційної, інвестиційної та фінансовоїдіяльності, реалізації ефективної амортизаційної, дивідендної політики,оптимізаціїспіввідношенняпостійнихізміннихвитрат,застосуваннямеханізмівопераційноготафінансовоговажелів.

Забезпечення мінімізації фінансових ризиків при прагненні підприємствадо максимальної величини прибутку передбачає здійснення контролю задопустимоюмежеюфінансового ризику, всебічну оцінку ймовірності настанняокремих ризикових подій (зменшення обсягів реалізації продукції, зростаннявитрат, потенційні збитки), ідентифікацію факторів ризику (інфляція,погіршення стану кон’юнктури ринку), профілактику і уникнення окремих


284

фінансовихризиків.Забезпечення контролю за оптимальним співвідношенням витрат

передбачає перевірку виконання та реалізації всіх управлінських рішеньщодоформування величини постійних та змінних витрат,підтримки їхспіввідношення,якезабезпечуєприрістприбуткувідопераційноїдіяльності.

Управлінняприбутком здійснюється послідовно і передбачає певні етапи,девирішуютьсяконкретнізавданняуправління.

Вивчення наявної літератури виявило відсутність чіткого формуванняетапів управління прибутком. Так, в навчальному посібнику «Фінансовийменеджмент» Бланка І.О. визначені лише етапи управліннякапіталом [1]. Вінших навчальних виданнях [2,3,4] описуються порядок формування тарозподілуприбутку,чинники,щовпливаютьнацейпроцес.

ОкреміетапиуправліннядивідендноюполітикоювизначеноунавчальномупосібникузфінансовогоменеджментуКірейцевимГ.Г.[5].

Нанашпогляд,доцільновиділититакіетапиуправлінняприбутком:- аналізформуваннятавикористанняприбуткупідприємства;- дослідження факторів, що впливають на формування прибутку

підприємства;- обґрунтуваннятипуполітикиуправлінняприбуткомпідприємства;- вибір напрямків та методів максимізації прибутку підприємства, що

забезпечуютьреалізаціюобраноїфінансовоїполітики;- планування прибутку в розрізі видів діяльності та окремих

господарськихоперацій;- контроль за оптимальним співвідношенням витрат, рівнем фінансових

ризиків.Назавершенняможназазначити,щочіткерозуміннясутностіізмістовності

основних складових системи управління прибуткомбезпосередньо впливає нарезультатиуправлінськоїдіяльності.


1.Бланк, І.О.Фінансовийменеджмент [Текст] :навчальнийпосібник.–К. :Ельга,2008.–С.11-17,377-350.

2. Фінансовий менеджмент [Текст] : підручник / В.П. Мартиненко, Н.І.Климаш, К.В. Багацька, І.В. Дем’яненко, [та ін.] ; за заг. ред. Т.А. Говорушко. –Львів«Магнолія2006»,2014.–С.104-117.

3.Шелудько,В.М.Фінансовийменеджмент[Текст]:підручник.–К.:Знання,2006.–С.113-117.

4.Данилюк,М.О.Фінансовийменеджмент [Текст] :Навчальнийпосібник/М.О.Данилюк,В.І.Савич.–К.:Центрнавчальноїлітератури,2004.–С.38-56.

5. Фінансовий менеджмент : Навчальний посібник / за ред. проф.Г.Г.Кірейцева.–Київ:«Центрнавчальноїлітератури»,2004.–С.177-188.


285

УДК336.226.1:631.16БоровикПетрок.е.н.,доцент

Уманськийнаціональнийуніверситетсадівництвам.Умань

БорисенкоОлександрУманськафіліяКиївськогоінститутубізнесутатехнологій

м.Умань

ПОДАТКОВІДЖЕРЕЛАФІНАНСУВАННЯВИТРАТЗОХОРОНИТАПОЛІПШЕННЯЗЕМЕЛЬНИХРЕСУРСІВВУКРАЇНІ

Анотація

В статті розглянуто проблеми використання сільськогосподарських угідь в Україні. Зарезультатами дослідження авторами запропоновано напрями вдосконалення чинноївітчизняної системи рентних податкових платежів за використання земельних угідьсільськогосподарськогопризначення.

Ключові слова: сільськогосподарське землекористування, оборот сільськогосподарськихугідь,охоронатаполіпшенняагроугідь,земельніподатковіплатежі,земельнийподаток.

В умовах загострення світової продовольчої кризи земельні ресурсиУкраїнивиступаютьважливимфакторомзабезпеченняпродовольчоїбезпекиякнашої держави, так і світу в цілому. Україна володіє майже однією шостоюсвітовихзапасівчорноземів,яківсучаснихумовахцілкомможутьрозглядатисьуякостітакогожактивудлядержави,якнафтатагаздлякраїнблизькосхідногорегіону. Наявні в Україні сільськогосподарські угіддя є гарантією участівітчизняної економіки у світових інтеграційних процесах, а сільськегосподарство,усвітліфінансовоїкризи,щоохопилавсікраїнисвіту,єоднієюзнебагатьох галузей економіки, здатних забезпечити нарощення експортногопотенціалутапокращитистанплатіжногобалансу.

В зв’язку з цим, питання економічного стимулювання раціональноговикористання земельних угідь, їх повноцінного залучення в господарськийоборот та належного регулювання процесів землекористування є проблемоюдержавної ваги.Тому постає нагальна потреба вдосконалення чинної системиобов’язковихплатежівзаземельніугіддясільськогосподарськогопризначеннязметою забезпечення стимулювання раціонального їх використання таналежного господарського обороту земельних ресурсів, створення надійногоджерела фінансування заходів з охорони і поліпшення ґрунтів та розвиткусільськихтериторій.

В зв’язку з цим варто зазначити, що напередодніформуванняринкусільськогосподарськихугідь тапочатку процесів інвестування потужнихіноземних капіталів у вітчизняний земельний ринок, питання забезпеченняджерел фінансування охорони, поліпшення та контролю належноговикористання агроугідь залишається недостатньо розробленим таневирішеним, що не дозволяє державі належним чином впливати на оборотсільськогосподарськихземель.

Слід відзначити, що ще У. Петті писав, що саме земля є матір’ю всього


286

багатства[1,с.211].Земельніресурсиценетількиособливийзасібвиробництва,який служить джерелом отримання доходів для сільськогосподарськихтоваровиробників.

За рахунок того, що аграрні товаровиробники вирощують на землісільськогосподарськупродукціюатакожпродають їїтапереробляють, існуютьта розвиваються не лише сільськогосподарська сфера, але й інші галузіекономіки.Томупитаннявизначенняджерелфінансуваннявитрат,пов’язанихзраціональнимземлекористуванняматакожзабезпеченняджерелфінансуваннязаходівзохорониіполіпшенняугідьнинідлявітчизняноїсільськогосподарськоїгалузієнадзвичайноактуальними.

Результати попередніх досліджень, присвячених зазначеній проблематицісвідчать, що держава отримує до бюджетів всіх рівнів з 1 гасільськогосподарських угідь на всіх етапах реалізації сільськогосподарськоїпродукції та продукції її переробки близько 3 тис. грн. податків, зборів таплатежів[2,с.330].Проте,незважаючинаце,заходипоохороніівпорядкуваннюземель не забезпечені закріпленими тільки на ці цілі джерелами доходів тафінансуютьсялишезарахунокіншихдоходівмісцевихбюджетівчиспеціальнихпозабюджетних фондів, оскільки в державному та місцевих бюджетах Українине вистачає коштів на проведення заходів із охорони та поліпшення земель.Тому, державі слід терміново знайти додаткові джерела фінансуванняземлеохороннихзаходів.

Нанашепереконання,нимиможутьбути:· відрахування з виручки з реалізації і переробки сільськогосподарської

продукції всіх суб’єктів бізнесу, крім сільськогосподарських підприємств, якіотримують доходи внаслідок продажу сільськогосподарської продукції, їїпереробки, та реалізації товарів, що отримані від переробкисільськогосподарської сировини (на зразок збору на розвиток виноградарства,садівництваіхмелярства);

· частина податку на прибуток суб’єктів бізнесу, які отримують доходивнаслідок продажу сільськогосподарської продукції, її переробки, та реалізаціїтоварів, що отримані від переробки сільськогосподарської сировини, щосплачуютьсянимидобюджету.

Всі підприємства, що реалізують сільськогосподарську продукцію тапродукти її переробки, напряму зацікавлені в підвищенні родючості ґрунтів,аджевнаслідокцьоговониотримаютьвищідоходи.

Крім того держава також зацікавлена в фінансуванні заходів щодополіпшення родючості ґрунтів, адже вона отримує значні суми податків самевнаслідок вирощування аграрними товаровиробниками сільськогосподарськоїпродукції та її переробки і реалізації. Тому, враховуючи критичний станвітчизняних ґрунтів, на нашу думку, слід одночасно застосувати обидвазапропонованінамиджерелафінансуваннязаходівщодоохорониіполіпшенняґрунтів.


1. Петти, В. Экономические и статистические работы [Текст] / Пер. под


287

ред.М.Смит.–М.:Гос.соц.-экон.изд-во,1940.–XXVIII+324c.2. Непочатенко, О. О. Оподаткування сільськогосподарських

товаровиробників та шляхи його вдосконалення [Текст] / О.О.Непочатенко,П.М.Боровик, М.М.Уманець // Сталий розвиток економіки : Всеукраїнськийнауково-виробничийжурнал.–2013.–№1(18).–С.328-333.

УДК336.2:631.11(477)

ДемаДмитрок.е.н.,професор,завідувачкафедри

Житомирськийнаціональнийагроекологічнийуніверситетм.Житомир

НЕОБХІДНІСТЬЗМІНВОПОДАТКУВАННІАГРОХОЛДИНГІВ

Анотація

Запропоновано відмінити оподаткування агрохолдингів через механізм спеціальногоподатковогорежиму.Пропонуєтьсяоб’єктомоподаткуваннявагрохолдингахвикористовуватиприбуток та запровадити соціальний податок для відновлення інфраструктури сільськихтериторій.

Ключовіслова:агрохолдинг,оренда,земельнийпай,податок,соціальнийподаток.

В процесі реформування колективних сільськогосподарських підприємствземля і майно, які знаходилися в їх власності були розпайовані. Більше 6млн.селян одержали в приватну власність земельну ділянку (земельний пай)середнім розміром 4,3 гектарів та майновий пай різної вартості. Селяни по-різному використали це майно. Спочатку значна кількість селян вирішилисамостійно господарювати на розпайованій землі, але це не всім вдалося.Результатом цього стало створення великої кількості підприємств повиробництву сільськогосподарської продукції різних організаційно-правовихформ, зокрема, фермерських господарств, агрофірм, орендно-приватнихпідприємств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів таінших, які орендували земельні паї селян. Слід відмітити, що на початкуреорганізаціїаграрнихпідприємств,більшістьселянсвоїземельніпаїпередалипідприємствам, які були створені на місці розпайованих колективнихпідприємств. Значна кількість цих підприємств не змогла ефективновикористовувати землю селян, яку вони передали їм в оренду. В цей часрозпочинається переливання капіталу промислових підприємств в аграрнийсекторчерезорендузначноїкількостіземельнихпаївцимипідприємствами,якіодержують назву агрохолдингів. Їх функціонування в аграрному виробництвімає як позитивні такті негативні сторони. З однієї сторони вони позитивновплинули на підвищення ефективності аграрного сектору економіки, з іншої-створилирядпроблем–екологічного,соціальноготафінансовогохарактеру.


288

З появою в аграрному бізнесі вертикально-інтегрованих компаній, якіодержалиназвуагрохолдинги,українськідослідникирозпочалиіпродовжуютьвивчати різні сторони їх діяльності. Проблеми, пов’язані з агрохолдингамидосліджують В.Андрійчук [1], П.Гайдуцький [2],Ю.Лупенко [3], А.Данкевич [4],П.Саблук[5]таін.

Дослідження проведеніцими вченимирозкриваютьтенденції розвитку таорганізаціїагрохолдингів,показуютьзростаючурольагрохолдингівваграрномусекторі економіки, висвітлюють негативні сторони діяльності агрохолдингів всоціальній сфері сільських населених пунктів та їх впливу на навколишнєприродне середовище, розкривають зміни, що відбуваються з орендоюземельних паїв. Разом з тим, потребують подальших досліджень проблемипов’язані з оподаткування агрохолдингів та розрахунків за оренду нимиземельнихпаїв.

Розглядаючи еволюцію розвитку аграрного сектора економіки слідвідмітити, що процес його реформування було визначено Указом ПрезидентаУкраїни від 3 грудня 1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискоренняреформування аграрного сектора економіки» [6]. Його прийняття булозумовлено тим, що створені на базі колгоспів і радгоспів колективнісільськогосподарські підприємства в ринкових умовах показали своюнеспроможність ефективно працювати. Підтвердженням цього є рісткредиторської заборгованості колективних підприємств перед бюджетом,кредитнимиустановами,працівникамипідприємств,якаскладаланамоментїхреформування 14,9 млрд. грн., або 1,3 млрд. грн. в розрахунку на однегосподарство.Питомавагазбитковихгосподарствахскладала93%, а збиток їхдіяльності становив майже 4 млрд. грн. Реалізація рішень цього Указу надаламожливість більше 6 млн. селян, у тому числі 4 млн. пенсіонерів, отриматисертифікат (пізнішедержавний акт)на правоприватноївласностіна земельнуділянку (пай) [7]. Селяни по-різному могли використати земельні паї –самостійно обробляти чи передати їх в оренду. Самостійне використанняполягало в створенні фермерського господарства як юридичної особи чивикористанняземлівособистомугосподарствібезстворенняюридичноїособи.Таким шляхом пішла незначна кількість власників земельних паїв. Більшістьселян передали земельні паї в оренду. Так, у 2000 році 88 % земельних паїввзяли в оренду базові підприємства (де селяни колись працювали й одержалипаї) і12% –фермерські господарства. Відмітимо,що в цей час йде створеннянових сільськогосподарських підприємств, оскільки колективнісільськогосподарськіпідприємстварозпайованііліквідовані.Паралельнозцим,змінюється податкова політика держави щодо оподаткуваннясільськогосподарськихтоваровиробниківтавласниківземельнихпаїв.З1січня1999 року запроваджується фіксований сільськогосподарський податок, якимможутьскористатисясільськогосподарськіпідприємства,щомаютьувласностічи оренді сільськогосподарські угіддя та в яких дохід від реалізаціїсільськогосподарськоїпродукціїтапродуктів їїпереробкистановитьнеменше50% загального доходу підприємства. Звичайно, фіксованийсільськогосподарський податок зіграв позитивну роль у реформуванніподаткової політики в галузі. Цей податок спочатку сплачувався в рахунок


289

дванадцяти податків та обов’язкових платежів, включаючи платежі доПенсійного фонду України. Виграла при цьому і держава, оскільки одержаланадійне джерело надходжень до бюджету від аграрних підприємств, яке незалежаловідефективності їхроботи.Середсільськогосподарськихпідприємстввиграли ті, які мали незначні площі сільськогосподарських угідь, мали власніпереробні потужності та застосовують сучасні технології виробництвасільськогосподарської продукції. До таких підприємств слід віднестиагрохолдинги, які почали активно створюватися і розвиватися з інститутоморендиземельнихчасток(паїв).Зїхпоявоювсистеміорендиземлірозпочалисясерйознізміни.Так,якщов2005роціагрохолдингиорендували23%земельнихпаїв, то в 2013 році – 44% [2]. Агрохолдинги на сьогодні перетворилися наосновнихгравцівнаринкуаграрноїпродукції.Вонивикористовуютьпільговийрежим оподаткування як узаконену форму ухилення від сплати податків. Цетвердженнямиробимовиходячизтого,щонасьогодніневизначеноюридичнотакої форми підприємства як агрохолдинг. Агрохолдинги це вертикально ігоризонтально інтегровані компанії, які на сьогодні об’єднали виробництвосільськогосподарської продукції, її переробку, зберігання та реалізацію,включаючи на зовнішні ринки. Практично в склад агрохолдингів входятьюридично самостійні підприємства: хлібозаводи, м’ясо-і молокопереробніпідприємства, цукрові заводи, олійно-жирові комбінати та інші. Даніпідприємстванеповиннібутиплатникамифіксованогосільськогосподарськогоподатку, оскільки вони не мають у власності сільськогосподарських угідь, алише їх орендують. Виходячи з цього, на нашу думку, фіксованийсільськогосподарський податок повинні застосовувати підприємства першогорівняінтеграціїагрохолдингів–сільськогосподарськіпідприємства,якімаютьувласності землю чи її орендують у селян і виробляють (вирощують) лишесільськогосподарську продукцію або переробляють її на власних потужностях(підприємствах),якінеєокремимиюридичнимиособами.Підприємствавищих(інших) рівнів вертикальної інтеграції, які входять в агрохолдинги повинніоподатковуватисяподаткомнаприбутоктасплачуватиподатокна землю,яканевикористовуєтьсявсільськогосподарськомувиробництві.

Останнім часом, серед науковців та дослідників на ряду з позитивнимихарактеристикамиагрохолдингів,всечастішевідмічаютьсянегативністорониїхдіяльності. Особливо відмічається негативний вплив на соціальний розвитоксільських територій та на навколишнє середовище. Серед таких факторів слідвідмітити, ріст безробіття на селі, незначну їх участь у підтримці сільськоїінфраструктури, диктат у заключенні договорів оренди землі на тривалийперіод, зниження вартості оплати оренди землі та значна її виплатанатуральною продукцією, вирощування монокультур, високі норми внесеннямінеральнихдобривтазасобівборотьбизбур’янами,шкідникамитахворобамирослин і тварин. Виходячи з цього, для вирішення цих проблем з точки зоруфінансівряд дослідників тапрактиківпропонують запровадитиподаток, якийназивають соціальним податком. Даний податок повинні сплачувати всіорендаторисільськогосподарськихугідьдобюджетівсільськихгромад.Розмірисоціального податку пропонуютьрізні,нанашу думку, найкраще з точки зорувизначення бази оподаткування повинна бути нормативна грошова оцінка


290

сільськогосподарськихугідь,аставкацьогоподаткуповиннабутинеменше1%віднормативноїоцінкиодиниціплощісільськогосподарськихугідь.

Застосування в оподаткуванні агрохолдингів податку на прибуток тасоціального податку сприятиме більш справедливому розподілу доходів відволодіннятавикористанняземельнихресурсів.


1. Андрійчук, В.Г. Проблемні аспекти регулювання функціонуванняагропромисловихкомпаній[Текст]/В.Г.Андрійчук//ЕкономікаАПК.–2014.–№2.–С.5-21.

2. Гайдуцький, П.І. Структурні переноси і ризики в АПК [Текст] / П.І.Гайдуцький//ЕкономікаАПК.–2014.–№7.–С.38-45.

3. Розвиток аграрних холдингових формувань та заходи з посиленнясоціальної спрямованості їхньої діяльності [Текст] / [Ю.О. Лупенко, М.Ф.Кропивко,М.Й.Маліктаін.];Заред.М.Ф.Кропивка.–К.:ННЦ«Інститутаграрноїекономіки»,2013.–50с.

4. Данкевич, А.Є. Організаційно – економічні засади розвиткуагрохолдингів[Текст]/А.ЄДанкевич//ЕкономікаАПК.–2012.–№1.–С.69-74.

5. Саблук, П.Т. Проблеми забезпечення дохідності агропромисловоговиробництва в Україні в постіндустріальний період [Текст] / П.Т. Саблук //ЕкономікаАПК.–2008.–№4.–С.19-37.

6. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрногосектораекономіки.УказПрезидентаУкраїнивід3грудня1999р.

7. Соціально-економічна модель пост реформованого розвиткуагропромисловоговиробництвавУкраїні.–К.:ІАЕУААН.–2000.–367с.

УДК336.71.078.3:332.025.13:332.025.12

Дерев’янкоСвітланак.е.н,доцент

ГуренкоТамарак.е.н,доцент


м.Київ

ДОПИТАННЯРОЗМЕЖУВАННЯПОНЯТЬ„БАНКІВСЬКИЙКОНТРОЛЬ”,„БАНКІВСЬКИЙНАГЛЯД”ТА„БАНКІВСЬКЕРЕГУЛЮВАННЯ”

Анотація

Устаттісистематизованопідходидорозуміннясутностіпонятьконтролю,наглядутарегулюваннявбанкахУкраїни,щостворюєпідґрунтядляїхподальшогорозвитку.

Ключовіслова:банк,контроль,нагляд,регулювання.


291

У банківській сфері України впродовж останніх років відбуваються

негативніпроцеси,протидіятиякимможнаналагодившиефективнішусистемуконтролютарегулюваннядіяльностібанків.Системаконтролю–цесукупністьінституцій,функцій,принципів,методів,прийомівтапроцедур,спрямованихнапопередження, уникнення, виявлення, усунення недоліків та порушень. Від їїналагодженості значноюміроюзалежитьсвоєчасністьтаякість інформаціїпростансправукерованійсистемі.Сьогоднівонаформуєтьсяорганамидержавногоуправління,незалежнимиорганами,органамиконтролюзісторонивласниківтагромадськимиорганізаціями.

Питання контролю у різні часи цікавили багатьох як вітчизняних, так ізарубіжних вчених, зокремаМ.Т.Білуху,М.І.Боднар,Ф.Ф.Бутинця,Н.Г.Виговську,А.М.Герасимовича, З.В.Гуцайлюка, Н.І.Дорош, Є.В.Калюгу, Л.М.Кіндрацьку,О.І.Кіреєва, С.М.Лобозинську, Л.В.Нападовську, В.Д.Андрєєва, Н.Г.Бєлову,Ю.А.Данілевського, Я.В.Соколова, А.А.Терехову, Р.Адамса, Р.Брауна, Дж.Лоббека,Р.Монтгомері та інших. Вагоме місце в системі контролю займає банківськийнагляд, дослідженням якого займалисяЛ.К.Воронова, О.В.Дзюблюк,М.І.Крупка,С.В.Мочерний, Л.О.Примостка, Т.С.Смовженко, О.О.Чуб, Н.Р.Швець та інші.Теоретичне обґрунтування розвитку системи контролю банків у сучаснихумовахпотребуєподальшихдослідженьзметоюїїудосконалення.

БанківськасистемаУкраїнибулаоднієюізпершихсфер,уякійзапровадилиприватну власність. З метою створення нормативно-правового поля дляукраїнських банків Верховна Рада України у березні 1991р. прийняла ЗаконУкраїни«Пробанкиібанківськудіяльність»,якийбувпокликанийздійснюватирегулюванняякНаціональногобанкуУкраїни,такііншихбанків.Саменаосновіцього Закону в 1992р. в системі Національного банку України було створеноуправління контролю діяльності банків, яке згодом реорганізували уДепартаментбанківськогонагляду.

На сьогоднішній день система контролю банківської діяльності в нашійкраїні представлена: незалежним зовнішнім аудитом; внутрішнім аудитом;банківським наглядом зі сторони НБУ; внутрішньосистемним контролем;контролінгом як елементом управлінського контролю; підсистемоюмоніторингуокремихпроцесіввекономіці.

Тривалий час контроль характеризували як функцію управління, щовідповідає за нагляд та перевірку відповідності функціонування об’єктаприйнятим управлінським рішенням, визначення результатів їх виконання,виявленнядопущенихвідхиленьвіднормативнихактів іпринципіворганізаціїтарегулюваннядіяльності,якаперевіряється.Аналіздослідженьостанніхроків,які присвячені питанням контролю, дає підстави зробити висновок пронеобхідність контролю як об’єктивного явища глобальної економіки, хочаіснуютьзцьогоприводурізніточкизору.Деякінауковціототожнюютьпоняття«контроль»і«нагляд».

Горшеніна В.М. розглядає забезпечення систематичного та постійногонагляду (контролю) за діяльністю державних органів та посадових осіб,суб’єктів, які здійснюють нагляд і контроль, зміст контрольно-наглядовоїдіяльності[1,с.48-49].


292

Найхарактернішимиособливостяминаглядує:по-перше, вінздійснюєтьсядержавними органами щодо суб’єктів, які їм організаційно не підпорядковані(зазвичай, контроль стосується організаційно підпорядкованих суб’єктів); по-друге, можуть застосовуватися заходи адміністративного впливу (зарезультатами контролю можуть застосовуватись і інші заходи, наприклад,дисциплінарні); по-третє, він здійснюється за дотриманням відповіднимисуб’єктами спеціальних норм і правил (контроль здійснюється за діяльністюпідконтрольнихоб’єктівуціломучизаокремиминапрямами).

Гаращук В.М. вважає, що контроль є складовою частиною управління, щозабезпечує систематичну перевірку виконання Конституції, законів України,іншихнормативнихактів,додержаннядисципліниіправопорядкутаполягаєувтручанні контролюючих органів у оперативну діяльність підконтрольнихорганів,наданні їм обов’язкових для виконаннявказівок, припиненні, змінічискасуванні актів управління, вжитті заходів примусу щодо підконтрольнихорганів[2,с.246].

НадумкуЛобозинськоїС.контроль–цепроцес,якийзабезпечуєвідповіднефункціонування конкретного об’єкту, прийнятий управлінським рішенням іспрямованийнадосягненнямети[3,с.70].

Часто такі терміни, як „банківське регулювання”, „банківський нагляд”,„банківськийконтроль”вживаютьсяяксиноніми.

ПасічникВ.В.зазначає,щозгадуваніпоняттянеєтотожними.Прицьомупідбанківським регулюванням він розуміє розробку та видання уповноваженимиорганаминаосновізаконів,нормативно-правовихактівщодорегламентуваннявидів і способів банківської діяльності, а контроль за діяльністю банків – цецілісне і безперервне відстеження здійснення банками їх діяльності згідно ізнормативно-правовимиактами[4].

Гері Гегенхаймер вищезгадані поняття тлумачить так: „регулюванняналежить до юридичних правил чи адміністративних вимог, що висуваютьсяорганами влади; „нагляд” означає процедуру постійного моніторингу завідповідністю цих вимог. Спеціалізованим типом нагляду є „пруденційнийнагляд”, який належить до нагляду за фінансовими інститутами, насампередбанкамитаслужитьдлягарантуванняфінансовоїстабільностібанків[5].

На думку Загороднього А.Г. банківське регулювання – це одна із функційНБУ, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків,визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійсненнябанківського нагляду, відповідальність за порушення банківськогозаконодавства.Банківськийнагляд він розглядає з двох позицій:1) діяльністьщодостворенняефективноїсистемизахистуінтересівкредиторів івкладників,оперативного реагування на події, які дестабілізують діяльність банківськоїустанови;2)контрольбанкузавикористаннямбанківськогокредиту[6].

Банківський нагляд згідно Закону України „Про Національний банкУкраїни”–цесистемаконтролютаактивнихвпорядкованихдійНаціональногобанку, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами,стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльністьзаконодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпеченнястабільностібанківськоїсистемитазахистуінтересіввкладниківтакредиторів


293

банку,абанківськерегулювання–цеодназфункційНаціональногобанку,якаполягаєуствореннісистеминорм,щорегулюютьдіяльністьбанків[7].

Отже, вище зазначенедаєпідстави зробитивисновок,щонаглядпотрібнорозглядати як окремий вид контролю, застосування якого при виявленніпорушень може супроводжуватись заходами впливу державного характеру.Контроль повинен забезпечити коригування управлінської діяльності,спрогнозувати перспективи подальшого розвитку та результати досягненняконкретних цілей. Як правило, контроль передбачає наявність відносинпідлеглості між органом, що контролює, та особою, над якою здійснюєтьсяконтроль. Наглядовий же орган лише оцінює діяльність відповідної особи зпозиціїзаконностііневтручаєтьсявїїдіяльність.

Терміни „банківське регулювання”, „банківський контроль”, „банківськийнагляд”, на наш погляд, є різними видами діяльності державних органівбанківського регулювання та нагляду щодо забезпечення надійності тастабільностіфункціонуваннябанків.Вониєвзаємопов’язанимитадоповнюютьодин одного, завдяки чому досягається формування цілісної системидержавногонаглядутарегулюваннябанківськоїсистеми.


1. Горшенена,В.М.Теорияюридического процесса [Електроннийресурс] /Горшенена В.М. – Режим доступу: http://www.pravo.vurlib.net/book_z775.html/(датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

2. Гаращук, В.М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду удержавномууправлінні[Текст]:авторефератдис.наздобуттянаук.ступеняд-раюрид.наук: спец.12.00.07 / В.М.Гаращук// Національна юридична академіяУкраїниіменіЯ.Мудрого.–Х.,2003.35с.

3. Лобозинська, С.М. Облік і аудит у банку [Текст] : навч.посіб. /ЛобозинськаС.М.;заред.С.К.Реверчука.–К.:Знання,2007.–630с.

4. Пасічник, В.В. Банківський нагляд: правові засади та проблемиздійснення//БанківськеправоУкраїни[Текст]/Підзаг.ред.А.О.Селіванова.–К.:Видавничийдім„ІнЮре”,2000.–с.238.

5. Гегенхаймер, Г. Закон про комерційні банки : основні розділи таположення[Текст]/Г.Гегенхаймер//Матеріалисемінару„Законпрокомерційнібанки та його роль в забезпеченні умов ефективної банківської діяльності вУкраїні”(Україна,Пуща-Озерна,4–5червня1999р.).–К.,1999.–с.4.

6. Фінансовийсловник[Текст]/А.Г.Загороднійтаін.;4-евид.випр.ідоп.–К.:Знання,2002.–376с.

7. ЗаконУкраїни „ПроНаціональнийбанкУкраїни”від20.05.1999р.№679-XIV [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/679-14 (дата звернення 10.12.2014р.). —Назвазекрана.


294

УДК336.71ЕфремчинаЯна

ассистентАлейниковаЮлия

ассистентУО«Могилёвскийгосударственныйуниверситетпродовольствия»

г.Могилев,РеспубликаБеларусь

РАЗВИТИЕИНСТИТУТАБУХГАЛТЕРСКОГОУЧЕТА,АНАЛИЗАИОТЧЕТНОСТИВБАНКОВСКОЙСИСТЕМЕРЕСПУБЛИКИБЕЛАРУСЬ

Аннотация

В статье рассмотрены современныеаспекты деятельности субъектов банковскойсистемы по вопросам усовершенствования бухгалтерского учета, анализа, аудита,отчетности и контроля в Национальном банке, банках и небанковских кредитно-финансовыхорганизацияхгосударствавусловияхизмененийглобальнойэкономики.

Ключевые слова: банковская система, Национальный банк Республики Беларусь,бухгалтерскийучет,бухгалтерскаяотчетность,анализ,аудит,усовершенствование.

ВРеспубликеБеларусьпроводитсяединаяфинансовая,денежно-кредитная

и валютная политика. Значительную роль при этом выполняет банковскаясистема, как одна из составляющих финансово-кредитной системы страны, всоставеНациональногобанкаикоммерческихбанков.

Национальный банк является ядром системы, регулирует кредитныеотношения, денежное обращение, определяет порядок расчетов и обладаетисключительнымправомэмиссииденег.

Немаловажноезначениеприэтомимеетдеятельностьцентральногобанка,направленная на развитие института бухгалтерского учета в банках, решениевозникающих в связи с этим вопросов, выработка направленийсовершенствования методик учета и отчетности. Исходя из этого, одной изфункций Национального банка является обеспечение проведения единойгосударственной политики в области бухгалтерского учета, анализа иотчетности для Национального банка, коммерческих банков и небанковскихкредитно-финансовыхорганизаций.

С целью реализации вышеуказанной функции центральныйбанкразрабатывает и утверждает методику, осуществляет методологическоеруководствобухгалтерским учетом и отчетностью для банков и небанковскихкредитно-финансовых организаций, разрабатывает и утверждаетнациональные стандарты бухгалтерского учета и отчетности и иныенормативные правовые акты, обязательные для исполнения, устанавливаетпорядок составления статистической отчетности по определенным формам,формирует статистику платежного баланса, международной инвестиционнойпозиции и внешнего долга банковской системы, банковскую статистику,статистику финансового рынка, в том числе внутреннего валютного рынка иналичногоденежногообращения,атакжестатистикуфинансовойустойчивости,проводит анализ платежного баланса, проводит анализ и прогнозированиетенденцийвденежно-кредитнойсфере.


295

С учетом возложенных функций сформирована и организационнаяструктура Национального банка. Так, задачи в сфере бухгалтерского учета,анализа, аудита и контроля выполняют Главное управление бухгалтерскогоучета и отчетности (в составе Управлений организации и методологиибухгалтерского учета и отчетности, сводной бухгалтерской и финансовойотчетности, бухгалтерского учета банковских операций, международных,внутрибанковских операций, методологии банковского учета), Главноеуправлениевнутреннего аудита, Управление экономического анализа, Главноеуправление банковского надзора (в составе Управлений методологиипруденциального надзора, макропруденциального надзора и других),Управление анализа кредитно-депозитных операций, Управление анализакредитных проектов, Главное управление платежного баланса и банковскойстатистики[1].

Важное значение имеют также принятые Правлением Национальногобанка нормативно-правовые акты, регулирующиеорганизацию ведениябухгалтерского учета и порядок составления отчетности, аудиторскуюдеятельность в банках и небанковских кредитно-финансовых организациях,банковскихгруппах,надзорзаними.

К основным законодательным актам можно отнести План счетовбухгалтерского учета в банках и небанковских кредитно-финансовыхорганизацияхРеспубликиБеларусьиИнструкциюопорядкепримененияПланасчетов бухгалтерского учета в банках и небанковских кредитно-финансовыхорганизациях Республики Беларусь, Инструкцию об организации ведениябухгалтерского учета и составления отчетности в Национальном банкеРеспублики Беларусь, банках и небанковских кредитно-финансовыхорганизациях Республики Беларусь, Инструкцию по составлениюгодовойфинансовой отчетности банками и небанковскими кредитно-финансовыми организациями Республики Беларусь, Инструкцию поформированию и представлению формы отчетности «Бухгалтерский баланс»банкамиинебанковскимикредитно-финансовымиорганизациями,Инструкциюо порядке составления и представления банками и небанковскими кредитно-финансовыми организациями пруденциальной отчетности в Национальныйбанк Республики Беларусь, Инструкцию о порядке осуществления надзора забанковской деятельностью на консолидированной основе, Инструкцию орегулировании аудиторской деятельности в банках, небанковских кредитно-финансовых организациях, банковских группах и банковских холдингах инекоторыедругие[1].

Систематически в нормативные акты вносятся изменения и дополнения,направленные на совершенствование составления отчетности согласнотребованиямМСФО,ведениябухгалтерскогоучета,аудитаианализавбанкахииных кредитно-финансовых организациях с учетом современных аспектовразвитияифункционированияглобальнойэкономики.

НаразвитиебухгалтерскогоучетавбанкахнаправленатакжедеятельностьАссоциациибелорусскихбанков,вчастностиКомитетапобухгалтерскомуучетуи расчетам. В декабре 2014 года на заседании данного комитета былирассмотрены актуальные вопросы, выработаны единые подходы по

http://www.nbrb.by/Legislation/documents/P_506.pdf





http://www.nbrb.by/Legislation/documents/I_728.pdf








296

осуществлению на практике бухгалтерского учета операций, нерегламентируемыхзаконодательством[2].

Такимобразом,вРеспубликеБеларусьсформированаэффективнаясистемаорганизации бухгалтерского учета, анализа и контроля в банковской сфере вусловияхинституциональныхизмененийвглобальнойэкономике.Постоянноеразвитие и усовершенствование методологии, стандартизациясодействуютадаптации банковского бухгалтерского учетак существующимусловиям хозяйствования. Банковский бухгалтерский учет, обладая большимобъемом оперативной и достоверной информации о денежных ресурсах встране, способствует проведению денежно-кредитной политикигосударства,функционированию банковской системы, осуществлениюрегулирующихинадзорныхфункцийзадеятельностьюбанковиобеспечиваетсвоевременной информацией о деятельности банков внутренних и внешнихпользователей.


1. Официальный сайт Национального банка Республики Беларусь[Электронный ресурс]. –Минск,2014. – Режимдоступа:http://www.nbrb.by/. –Датадоступа:11.12.2014.

2. Официальный сайт Ассоциации белорусских банков [Электронныйресурс]. – Минск, 2014. – Режим доступа : http://abbanks.by/.– Дата доступа :11.12.2014.

УДК338.246.025.2

ЗдреникВасильк.е.н.,доцент


ЗАРУБІЖНИЙДОСВІДНОРМАТИВНО-ПРАВОВОГОРЕГУЛЮВАННЯПИТАНЬ

ЗДІЙСНЕННЯТАОБЛІКУФІНАНСОВИХІНВЕСТИЦІЙ

АнотаціяУ статті досліджено особливості зарубіжного досвіду нормативно-правового

регулювання та обліку фінансових інвестицій на сучасному етапі, розглянуто роль таспіввідношенняповноваженьдержавнихорганівіорганівсаморегулюваннянаринкуфінансовихінвестицій.

Ключові слова: фінансові інвестиції, облік фінансових інвестицій, нормативно-правоверегулюванняфінансовихінвестицій,ринокфінансовихінвестицій,ринокціннихпаперів.

Фінансовіінвестиціїнасьогоднішнійденьвідіграютьнадзвичайноважливу

роль в економічній системі розвинених країн світу,що зумовлює необхідність


297

забезпечення ефективного управління інвестиційними процесами. Основоютакого управління є своєчасна та достовірна інформація щодо фінансовихінвестицій,якаформуєтьсявсистеміобліку.

Одним із важливих завдань, які сьогодні стоять перед обліком є наданняінформації про наявність і стан фінансових інвестицій та контроль за їхвикористанням з метою ефективного управління господарською діяльністюпідприємства. Однак, останнім часом якість такої інформації погіршується.Головноюпричиною такої ситуації є слабкаметодична розробка нормативнихдокументів,щорегулюютьоблікфінансовихінвестицій,неврегульованістьнормподатковогозаконодавстватаїхпостійнізміни.

Важливоюскладовоюуспішногофункціонуваннясистемибухгалтерськогооблікуфінансових інвестицій єрозробканормативного забезпечення. Нанашудумку є доцільним розглянути зарубіжний досвід нормативно-правовогорегулюванняфінансовихінвестицій.

Нормативно-правоверегулюванняможездійснюватисяякдержавою,так ірізними організаціями. У різних країнах співвідношення повноваженьдержавнихорганівіорганівсаморегулюваннярізна.Нацевпливаютькультурніта історичні традиції країни, рівень розвитку ринку цінних паперів. У певнихкраїнах роль саморегулюючих організацій на ринку фінансових інвестиціймінімальна, або взагалі відсутня, в таких країнах високою є роль державногорегулювання ринку (Німеччина, Франція). В інших країнах професійніорганізації активно беруть участь у процесі регулювання ринку фінансовихінвестицій (Великобританія, США, Японія). Так, наприклад, у Великобританії,ринок традиційно був переважно саморегулюючим. Але в 1990 р. розпочавсявідхідвідмоделісаморегулюванняринкуфінансовихінвестицій.У1997р.булорозпочато реформу системи регулювання фінансового сектора. Регулятивніфункції різних відомств і саморегулюючих організацій було передано Раді зціннихпаперів,яказаразперейменованавРадузфінансовихпослуг.ЇїГоловаічлени правління підпорядковані і призначаютьсяМіністерствомфінансів. РадітакожпереданоіконтрольніфункціїБанкуВеликобританіїусферірегулюваннякомерційних банків. Рада з фінансових послуг є державним органом, якийконтролює банки, страхові компанії, фондові біржі, пенсійні фонди, компанії зцінних паперів, депозитарно-клірингові організації. Таким чином, у цій країніпереважає саморегулювання ринку, але суворо обмежується діяльністькомерційних банків на фондовому ринку. Натомість регулювання питань уФранції,дедіяльністьнафондовомуринкусуворорегламентованодержавнимиприписами, а професійні учасники ринку обмежені в становленні і здійсненніконтролю за виконанням правил на ринку відрізняється від британськогопідходу[2,с.243].

В будь-якій країні, де існують ринки цінних паперів, правовевпорядкування ринкових відносин здійснюється за допомогою трьох типівправових норм і принципів: міжнародно-правових, національних державно-правових,атакожінституційно-правових.

Для міжнародно-правового регулювання характерним є те, що воно, якправило,здійснюєтьсянаосновіпублічнихміжнародно-правовихугод,абоугод,укладених уповноваженими органами на добровільній основі. Національне


298

державно-правове регулювання здійснюється шляхом реалізації владно-примусових повноважень. Вказані повноваження визначаються відповідниминормативними актами держави. Сукупність таких актів має ієрархічну будову,найвищемісцевсукупностіякихпосідаєКонституція.Усііншінормативніактитакого роду повинні відповідати (не суперечити) Конституції. Інституційно-правове регулювання здійснюється самоврядними організаціями, як правило,внаслідок реалізації повноважень, наданих законами чи підзаконними актами,абовнаслідокделегуванняповноваженьвідповіднимдержавниморганом.Буваєтакож і так, що державно-правове регулювання не охоплює певні важливівідносини на ринку цінних паперів, тоді замість нього впорядкування можездійснюватисянормамиіпринципами інституційно-правовогорегулювання [1,с.246].

Нормативнерегулюваннябухгалтерськогооблікукожноїкраїнимаєпевнівідмінності внаслідок особливостей економічного, політичного, культурногорозвитку. Системи регулювання бухгалтерського обліку в різних країнахскладалися під впливом таких факторів, як географічне розташування,особливості історичного розвитку, традиції, суверенітет тощо. Однак кожнакраїна не існує абсолютно окремо від інших, тому постійно відбуваєтьсявзаємнийвплив,внаслідокчоговсистемахрегулюваннябухгалтерськогооблікурізнихкраїнєбагатоспільного[3].

Наприклад, у США існуютьчисленні закони, які безпосередньорегулюютьринокціннихпаперів.Середнихнайбільшважливимиєзакони:процінніпапери(1933),проторгівлюціннимипаперами(1934),проемісіюборговихзобов’язань(1939),проінвестиційнукомпанію(1940)тарядінших.ЗаконодавчимиактамиНімеччини, регулюючими ринок цінних паперів, є, зокрема, закони про біржі(1896), про допуск до біржової торгівлі (1986), про інвестиційні товариства(1969)тощо.Недивлячисьнате,щозаконпробіржібувприйнятийуминуломустолітті, він у цілому продовжує відігравати важливу роль у регулюванніторгівліціннимипапераминабіржовомуринку[1,c.262].

Також велике значення дляфункціонування ринкуфінансових інвестиціймають саморегулюючі організації, засновані професійними учасниками ринку.Нанихтакожпокладаютьсязобов’язанняздійснюватиконтрользавиконаннямзаконів про цінні папери та фінансовий ринок. Саморегулювання допомагаєпосилити довіру інвесторів до ринку фінансових інвестицій. Саморегулюючіорганізації допомагають розвитку інфраструктури фондового ринку,забезпечують інформаційну, юридичну, технічну підтримку своїх членів,удосконалюютьзаконодавчубазуринкуфінансових інвестицій,представляютьінтересипрофесійнихучасниківданогоринкуудержавнихустановах.

Отже,якбачимо,регулюванняринкуціннихпаперівврізнихкраїнахдоситьврегульоване, там існує низка різних нормативно-правових актів, якірегламентують питання обліку й контролю фінансових інвестицій та ціннихпаперів.


1.Мельник, В.А. Ринок цінних паперів [Текст] / В.А.Мельник // Довідниккерівникапідприємства.Спеціальнийвипуск.–К.,А.Л.Д.ВІРА-Р,1998.–560с.


299

2.Раделицький,Ю.О.Державнерегулюванняринкуфінансовихінвестицій:зарубіжнийдосвід інаціональніреалії [Текст]/Ю.О.Раделицький//Науковийвісник НЛТУ України: Збірник науково-технічних праць. – Львів : РВВ НЛТУУкраїни.–2009.–Вип.19.13.–С.242-248.

3. Цвєтнова, О.В. Актуальність розробки положення (стандарту)бухгалтерськогообліку"Прибуток(збиток)зазвітнийперіод"наосновіаналізуміжнародного досвіду [Текст] / О.В Цвєтнова // Держава та регіони. Серія:Економікатапідприємництво.Науково-виробничийжурнал.–Донецьк.–2010.–N6.–С.239-242.

УДК657.422.1:004.9

КравецьНаталямагістрант


м.Київ

ЕЛЕКТРОННІГРОШІЯКІННОВАЦІЙНИЙПЛАТІЖНИЙІНСТРУМЕНТДЛЯПОКРАЩЕННЯСТАНУРОЗРАХУНКІВЗКЛІЄНТАМИ

Анотація

У статті розглянуто питання дослідження різноманітних підходів до відносно новоїекономічноїкатегорії«електроннігроші»,атакожаналізсучасногостану їхвикористанняякплатіжногозасобудляпокращеннярозрахунківзклієнтами.

Ключові слова: електронні гроші, платіжний інструмент, платіжна система,розрахунки.

Останнєдесятиріччяхарактеризуєтьсяпоявоюінноваційнихпродуктівдля

здійснення платежів, чому певною мірою сприяє науково-технічний прогрес ірозвитокфінансовогоринку.

Нормальне функціонування економіки будь-якої країни, не можливе безнадійної системи розрахунків між суб'єктами господарської діяльності, щозабезпечує надійність та швидкість проведення платежів та розрахунків зклієнтами.

Електроннігроші–цетакийвидплатіжнихзасобів,обігякихвідбуваєтьсявелектронному вигляді та гарантує повну анонімність. Всі платіжні системизасновані на використанні кредитних платіжних карток або ж так званогоелектронногогаманця.

Поширеною помилкою є ототожнення електронних грошей збезготівковими грошима. Електронні гроші, будучи неперсоніфікованимплатіжним продуктом, можуть мати окреме звернення, відмінне відбанківськогообігугрошей,протеможуть і звертатисявт.ч. івдержавних або


300

банківськихплатіжнихсистемах.Як правило, обіг електронних грошей відбувається за допомогою

комп'ютерних мереж, Інтернету, платіжних карт, електронних гаманців іпристроїв, що працюють з платіжними картами (банкомати, POS-термінали,платіжнікіоскиіт.д.).

Сьогодні українці можуть продавати та купувати товари, переказуватикоштизадопомогоютакихсистем,якWebMoney,"Яндекс.Деньги",RBKMoney,E-Gold,LiqPay,Z-Payment,Paypal,LibertyReserve,Moneybookersтощо[1].

Постановою правління НБУ від 4.11.2010 р. № 481 "Про затвердженняПоложенняпроелектроннігрошівУкраїні"встановилисяменшжорстківимогидо емітентів електронних грошей. Так, Положення про електронні гроші,затверджене постановою правління НБУ від 04.11.2010 р., скасувало вимогупопередньогоПоложеннящодо віднесення права емісії електронних грошовихкоштів до виключної компетенції банків, надавши відповідні повноваження йіншимюридичнимособам[2].

Чинне Положення про електронні гроші встановлює, що особа, яка маєнамір створити систему електронних грошей та здійснювати випускелектроннихгрошей,зобов’язанаузгодитизНБУправиласистемиелектроннихгрошейдоздійсненнявипускуелектроннихгрошей.ОфіційнийсайтНБУміститьінформаціюлишепродвідіючівУкраїнісистемиелектроннихгрошей,правилаякихузгодженіНБУ:"Максі"(емітент -ПАТ"ВіЕйБіБанк")таMoneXy (емітент -ПАТ"Банк"Контракт").Аленасправдітакихсистемсьогоднізначнобільше.

Електроннимгрошамвластивовнутрішнєпротиріччя-зодногобокувониєзасобомплатежу,зіншого-зобов'язаннямемітента,якеповиннобутивиконаноутрадиційнихнеелектроннихгрошах.

Електронні гроші зазвичай поділяють на два види: на базі смарт-карт(англ.card-based);набазімереж(англ.network-based).

ПоділелектроннихгрошейнадваосновнихвидизнайшоввідображенняівДирективі 2000/46/ЄС, і у звітності, яка надається центральними банками ЄСЄвропейськомуцентральномубанку[3].

Іперша,ідругагрупаподіляютьсянаанонімні(неперсоніфіковані)системи,в яких дозволяється проводити операції без ідентифікації користувача і неанонімні (персоніфіковані) системи, що вимагають обов'язкової ідентифікаціїкористувача.

До першого виду електронних грошей відноситься грошова вартість,виражена в електронній формі, що зберігається на банківських пластиковихкартахабокарткахззбереженоївартістю,абоелектроннихгаманцях(e-purses),що мають вбудований мікропроцесор з записаним на ньому в результатіпередоплати грошовим еквівалентом.Строго кажучи, до електронних грошейтакоговидуслідвідноситилишебагатоцільовікарти(тобтовикористовуютьсядля платежів на користь не тільки самих емітентів карток, але й іншихюридичнихіфізичнихосіб).

В процесі свого розвитку український ринок електронних банківськихтехнологій пройшов помітний шлях від початкової стадії комп’ютеризації доповноцінних автоматизованих банківських систем. Цей розвиток обумовленийне тільки процесом глобалізації й інтеграції банківських систем, але й рядом


301

переваг,якідаєелектроннасистемаплатежів.Перевагиелектроннихплатіжнихсистем:-доступність – будь-який користувач має можливість відкрити власний

електроннийрахунок;- простота використання – для відкриття й використання електронного

рахункунепотрібніспеціальнізнання;-мобільність – незалежно від місця свого знаходження користувач може

здійснюватибудь-якіфінансовіопераціїзісвоїмрахунком;- оперативність – переказ коштів із рахунку на рахунок відбувається за

ліченіхвилини.Зазначені вище переваги дають можливість виділити вигоду, яку

отримують усі суб’єкти функціонування електронних платіжних систем. Зекономічноїточкизорукористьдлябанку-емітентаелектроннихгрошейтака:

-вінодержуєнадепонентреальнібезготівковіабоготівковікошти,якимизабезпечуєтьсяемісія“електронних”грошей;

-відсоткизаобслуговування;- можливість працювати з “залишками” сум електронних грошей, не

пред’явленихдооплати.Взагалі, це додаткові й у більшій частині гарантовані фінансові ресурси:

депоновані клієнтом кошти банк може пустити в обіг повністю й відразу, а з“залишками”працюватиякзізвичайнимизалишкаминарахункахклієнтів.

Недоліки електронних грошей в якійсь мірі є продовженням їхніхпереваг.Основний недолік полягає в тому, що емісія електронних грошейгарантуєтьсявиключноемітентом,державанедаєніяких гарантійзбереженняїхньої платоспроможності. Це призводить до того, що електронні гроші нерекомендуєтьсявикористовуватидляздійсненнявеликихплатежів,атакождлянакопиченнязначнихсумпротягомтривалогочасу.

Інший недолік в тому, що електронні гроші існують лише в рамках тієїсистеми, в рамках якої вони емітовані.Крім того, електронні гроші не єзагальноприйнятим платіжним засобом, обов'язковим до приймання.Через цевсі платежі, які ви можете зробити за допомогою ваших електронних грошей,зводятьсядотогонабору,якийнадаєвамоператорсистеми,довільніплатежіврамкахсистеминеможливі.Цедужеобмежуєзастосуванняелектроннихгрошейдосить спеціальними випадками, втім, розвиток систем призвів до того, щопокриваєтьсядоситьширокийспектрпобутовихплатежів.

Крім того, переказ коштів з однієї системи електронних грошей в іншуможебутидоситьнезручноюідорогоюоперацією.

Очевидно,щоелектроннігроші–цедужегнучкийінструмент,щодозволяєрозширитисферузастосуванняготівковихгрошей.Зїхдопомогоютакожлегкопозичити гроші другу (причому на відстані) і використовувати їх уповсякденномужитті.

За прогнозом Державної податкової служби України, до кінця 2014 рокуобігемітованихелектроннихгрошейдосягне15млрдгривень[4].

Обробка електронних грошей простіша і їх використання може серйознозмінитиструктурубанківіскоротитиперсонал.

Електронні гроші, на відміну від чекових і кредитних систем, дозволяють


302

підтримуватианонімністьтранзакцій,такякневимагаютьприїхвикористанніпосвідченняособиплатникаійогокредитоспроможності.


1. Електронні гроші в українському інтернеті[Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.knl.ua/spravka_potr.php?id=357&cat=8 (датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

2. Положення про електронні гроші в Україні : затверджене постановоюПравлінняНаціонального банку України від від 4 листопада2010 року№481[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/.

3. Івасів, Б. Електронні гроші: можливості, тенденції розвитку та наслідкипоширення[Текст]/Б.Івасів//ФінансовийринокУкраїни.–2011.–№5.–С.8-9.

4. Податкова візьметься за електронні гроші WebMoney та інші[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://konus.org.ua/podatkova/ (датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

УДК336.71/.77

МендюхСвітланамагістрант

НaціoнaльнийуніверситетбіоресурсівіприрoдoкoристувaнняУкрaїни

м.Київ

ПРОБЛЕМИТАШЛЯХИУДОСКОНАЛЕННЯОБЛІКУКРЕДИТНИХОПЕРАЦІЙБАНКУ

Анотація

Устаттіпроаналізованолітературніджереластосовновизначенняпоняття«кредитніоперації», розкрито основні ознаки кредитних відносин, досліджено проблеми та шляхиудосконаленняоблікукредитнихопераційбанку.

Ключовіслова:облік,кредит,кредитніоперації,заборгованість,комерційнийбанк.Важливе значення в умовах розвитку економіки країни має банківська

система. Саме через неї проходить великий обсяг грошових розрахунків таплатежів господарських організацій і населення, вона мобілізує і перетворюєтимчасововільні грошовікошти, заощадження ідоходиюридичних іфізичнихосібвактивнодіючийкапітал.

Одним з елементів підтримки банками суб’єктів господарювання таспоживчого попиту населення є надання кредиту. Важливість кредитуванняпідкреслює фінансова криза 2008 року, яка привела до занепаду економіки ірівня життя загалом. Тому після відновлення операцій кредитуваннядослідженняданоїтемиєособливоактуальним.


303

Значний внесок у дослідження питань організації обліку кредитнихоперацій,приведеннюїхувідповідністьзміжнародниминормами,правиламитапринципами зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені: Дзюблюк О.В., ЗімінаО.В.,СоломинС.К.,БутинецьФ.Ф.,СавлукМ.І.,ГерасимовичА.М.,КолесниковВ.І.,Вітлінський Т.М., ПернарівськийО.В., Кочетков В.М., Івахненко В.М., ПримосткаЛ.О.,Б.Бухвальд,Ханс-УльріхДеріг,Ю.Зайтц,Ф..Котлер,З.деКуссерг,Д.Норкотт,М.Портер,Дж.Еванстаін.

Метою статті є розгляд проблем обліку кредитних операцій банків інадання конкретних пропозицій щодо його удосконалення на основісистематизаціїтеоретичнихматеріалів.

На сьогоднішньому етапі одну із найважливіших ролей у стимулюваннівідтворювальних процесів відіграє банківський кредит як головне джерелозабезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльностіпідприємств незалежно від форми власності та сфери господарювання. Базафункціонування кредитних відносин — тимчасове вивільнення грошовихкоштівтапоявапотребивних.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»банківський кредит — це будь-яке зобов’язання банку надати певну сумугрошей,будь-якагарантія,будь-якезобов’язанняпридбатиправовимогиборгу,будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін назобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також назобов’язаннянасплатувідсотківтаіншихзборівзтакоїсуми[2].

Векономічнійлітературінемаєєдиногопідходущодовизначенняпоняття«кредитніопераціїбанку».ВолоховВ.І.стверджує,щокредитніопераціїбанкуце—сукупністьдій,спрямованихназабезпеченнявсіхетапівкредитногопроцесуй подальше відображення їх результатів у бухгалтерському обліку банку [1].Савлук М.І., Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф. зазначають, що кредитні операціїполягають у проведенні комплексу дій, пов’язаних з наданням і погашеннямбанківських позичок [4]. Згідно із Законом України «Про банки і банківськудіяльність»кредитніопераціїполягаютьурозміщеннібанкамивід свого імені,на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб(позичальників) та громадян [2]. На основі аналізу літератури можна сказати,щоосновнимиознакамикредитнихвідносинє:

- економічнасамостійністьучасниківкредитнихвідносин;- добровільністьтарівноправність;- кредитнівідносининезмінюютьвласникацінностей;- кредитнівідносиниєвартісними;- нееквівалентністькредитнихвідносин.Спроможність банківської системи ефективно розподіляти фінансові

ресурси в суспільстві між галузями економіки та окремими позичальниками єнеобхідною умовою економічного зростання країни. Прибутковість банкувизначається ефективністюйого кредитної діяльності,на яку суттєво впливаєякість облікової інформації. Доречна, достовірна, зрозуміла та доступнафінансова звітність банків дозволяє отримати значний обсяг інформації проякісні та кількісні характеристики діяльності банківських установ. Значнакількість інформації знаходиться не у фінансовій, а у статистичній формі


304

звітності,зокремаузвіті№604“Звітпроформуваннярезервунавідшкодуванняможливихвтратзакредитнимиопераціями”,якадоступналишеНаціональномубанку.

Однією з проблем є облік кредитів за термінами надання, які вбухгалтерськомуоблікута,відповідно,уфінансовійзвітностівідображаютьсянарахунках короткотермінових (до одного року) або довготермінових (більшеодногороку)кредитів.УположенніНБУ«Прокредитування»булапередбаченакласифікаціякредитівзатермінаминаданнянадовгострокові(доодногороку),короткострокові(відодногодотрьохроків),довгострокові(більшетрьохроків)[5]. Такий розподіл хоч і не є повним, проте показує більш реальний станліквідності.

Сьогодні спостерігається значне зростання питомої ваги пролонгованихкредитів, але відображення такої операції в обліку має ряд методологічнихпроблем.Відстрочказакредитним договором(пролонгація)відображаєтьсязатакими ж рахунками, що і довгострокова або короткострокова заборгованість(2062,2063,2072,2073,2203),залежновідстроку,якийрозраховуєтьсявіддативідстрочки позики до дати її погашення. Тобто у бухгалтерському облікупролонговані позики заносяться у строкові, а зростання потенційних ризиківнеповернення кредиту приховується від осіб, бажаючих оцінити стан банку ійогоризики.Відсутністьвідображеннятакогостануактивівубухгалтерськомуобліку стає однією з причин збільшення простроченої заборгованості закредитами. Використання в бухгалтерському обліку рахунків пролонгованоїзаборгованостібулопередбаченопланомрахунківбанківУкраїни,складенимзаміжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Дану методику необхідноудосконалитивідповіднодосучасногостанупропонованихбанкамикредитнихпослуг клієнтам, практичного досвіду банківського нагляду за діяльністюбанків.

Однією із проблем є організація операцій з фізичними особами-підприємцями. Чинне законодавство відносить їх до юридичних осіб. Цепояснюється обмеженістю відображення в чинному плані рахунків банкуоперацій з різними групами позичальників, тобто виділяють операції зфізичними,юридичнимиособами, органамидержавноївладитабанками.Томупри банківському кредитуванні фізичних осіб-підприємців застосовуютьсякоефіцієнти резервування такі, як при кредитуванні юридичних осіб, хочкредитуванняфізичнихосіб-підприємцівєбільшризиковим.

Причинамибільшогоризикує:- відображенняфінансовихрезультатівдіяльностіведетьсязаспрощеною

системою звітності, що значно ускладнює об’єктивну оцінкукредитоспроможностіпозичальника;

- підприємницька діяльність може здійснюватися без відкриттябанківськогорахункутапечатки,щозначноускладнюєперевіркудостовірностіданих;

- перевірки контролюючими та податковими органами здійснюютьсярідше,ніж суб’єктівгосподарювання іншихорганізаційно-правовихформ,томудіяльністьфізичнихосіб-підприємцівмаєпереважнотіньовийхарактер;

- процедура банкрутства подібного позичальника є безрезультатною з


305

позиційповерненнякредитутавідсотків;- немає ліквідної застави, за рахунок якої може бути компенсований

кредиттавідсоткизакористуваннянимуповномуобсязі[3].Вважаємо,щодочинногоПлану рахунків банків Українидоцільно додати

групи рахунків, які відображатимуть операції з фізичними особами-підприємцями. А до чинного Положення про порядок формування тавикористання резервів на покриття можливих витрат за кредитнимиопераціями банків України потрібно внести зміни в частині встановленнявищогозначеннякоефіцієнтіврезервуваннядляфізичнихосіб-підприємців,ніждлясуб’єктівгосподарюванняіншихорганізаційно-правовихформ.

Отже, удосконалення обліку кредитних операцій веде до спрощенняоблікових процедур за кредитними операціями, об’єктивної оцінки тастабільності нормативно-правової бази щодо обліку кредитних операцій.Перелічені пропозиції дадутьможливість більшповно відображати в звітностіінформаціюпро кредитний портфель.Це покращить аналіз діяльності банку і,відповідно,відновитьдовіруклієнтів.


1. Волохов, В.І. Економічна природа і зміст кредитної діяльності банку васпекті оцінювання її ефективності [Електронний ресурс] / В.І. Волохов,М.В..Нестеренко.—2009.—Режимдоступу:http://www.nbuv.gov.ua.

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 12.12.2008 р. іззмінами та доповненнями [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua(датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

3.Микова,М.C.УдосконаленнямеханізмуформуваннярезервівнапокриттяможливихзбитківвідкредитнихопераційбанківськихустановУкраїни[Текст]/М.С.Микова//Банківськасправа.—2011.—№3.—С.80—86.

4.Савлук,М.I.Грошітакредит[Текст]:підручник/М.І.Савлук,А.М.Мороз,М.Ф..Пуховкінатаін.—К.:КНЕУ,2001.—439c.

5.ПоложенняНБУ "Про кредитування". -28.09.95. -№246 [Ел.ресурс].—Режимдоступу:http://zakon.rada.gov.ua(датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.


306

УДК336.27:631.11МуравськийОлексій

аспірантНаціональнийуніверситетбіоресурсів

іпродокористуванняУкраїним.Київ

МЕХАНІЗМФОРМУВАННЯІВІДТВОРЕННЯОБОРОТНИХКОШТІВ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХПІДПРИЄМСТВ

АнотаціяОбґрунтовано механізм відтворення оборотних коштів для оптимізації джерел

формуванняоборотногокапіталувсільськогосподарськихпідприємствах.Ключові слова: механізм відтворення, оборотні кошти, фінансування, ефективність,

сільськогосподарськепідприємство.Функціонування сільськогосподарської галузі супроводжується

особливостями, що впливають на фінанси сільськогосподарських організацій.Часовийрозривміжстрокамиздійсненнявитратйодержаннядоходів,ґрунтово-кліматичні особливості, темпи проведення робіт і період одержання готовоїпродукції визначають специфіку сільськогосподарської галузі, щохарактеризується особливостями формування й використання оборотнихкоштівусільськогосподарськихпідприємствах.Актуальністьданогопитаннящепідкреслюється й тим, що на частку оборотних активів сільськогосподарськихпідприємствприпадаєвеликапитомавагаіїхдефіцитможеспричинитиперебоїувиробничомупроцесіаждойогоповноїзупинки.

Теоретико-методичні основи формування та використання оборотнихкоштів викладені у працях таких вітчизняних та зарубіжних економістів, якІ.А.Бланк, О.А.Галич, Л.В.Давидова, Г.Г. Кірєйцев, О.В.Олійник, П.Т.Саблук,Е.С.Стоянова,Є.Брігхем,Р.Мертон,Р.Н.Холт,Й.Шумпетертабагатоінших.

Нині питання ефективного використання оборотних коштівсільськогосподарськихпідприємствнабуваютьособливоїактуальностіузв’язкуз складними фінансово-економічними умовами функціонуваннясільськогосподарськоїгалузі.Тому,продовженнянауковихдослідженьвданомунапрямієактуальнимитаоб’єктивнонеобхідними.

Наявністьджерелфінансуванняоборотнихактивівбезпосередньовпливаєна фінансовий стан господарюючого суб'єкта. У цей час більшість середніх імалих сільськогосподарських організацій не здатні функціонувати запринципом повного самофінансування. Це обумовлено тим, що позитивнийфінансовийрезультатбазуєтьсянасприятливихкліматичнихумовахіцілкомєрезультатом їхнього ефективного використання сільськогосподарськимиорганізаціями. Крім цього, сезонний характер сільськогосподарськоговиробництва є причиною нерівномірної потреби сільськогосподарськихпідприємствуфінансових ресурсахпротягомроку.Цеобумовлюєпошук іншихджерелдляформуванняоборотнихкоштівсільськогосподарськихорганізацій.Утой же час багато сільськогосподарських організацій обмежені в можливості


307

залученнякредитнихресурсівдляведеннясвоєїдіяльностівсилузбитковості.Залежність аграрної сфери виробництва від природних умов викликаєнеобхідність створення в сільськогосподарських організаціях натуральних ігрошовихстраховихірезервнихфондівнавипадокневрожаю,повені,посухийінших несприятливих кліматичних умов. В силу особливостейсільськогосподарськоговиробництвавсівидиробітістрокиїхньоговиконанняносятьобов'язковийхарактер.Зволіканнявтомуабоіншомувипадкувикликаєбільші втрати й збитки. Велике значення для результатів діяльності маєзабезпечення сільськогосподарських організацій достатніми оборотнимикоштами. Протягом року в сільськогосподарських організацій утворитьсясезонний розрив між строками здійснення витрат й одержання доходів. Узв'язку із цим сільськогосподарські організації повинні мати значні сумифінансовихресурсів,формованізрізнихджерел.

Тобто, особливості процесу виробництва в сільському господарствіспричиняються наявність специфічних механізмів формування майнапідприємствгалузійджерелйогофінансування.Особливаувагаприорганізаціїсистеми фінансового менеджменту на підприємстві приділяється формуваннюджерелфінансуванняоборотнихактивівпідприємства.

Джерела формування оборотного капіталу в значній мірі визначаютьефективність його використання. Встановлення оптимального співвідношенняміж власними і залученими коштами є об’єктивною необхідність будь-якогогосподарюючого суб’єкта. В процесі управління формуванням оборотногокапіталуповиннібутизабезпеченіправапідприємствіорганізаційусполученніз підвищенням їх відповідальності за ефективне та раціональне використаннякоштів. Достатній мінімум власних і позикових засобів повинен забезпечитибезперервність руху оборотного капіталу на всіх стадіях кругообігу, щозадовольняєпотребивиробництвавматеріальнихігрошовихресурсах,атакожзабезпечуєсвоєчаснііповнірозрахункизпостачальниками,бюджетом,банкамитаіншимикореспондуючимиланками.[1,2,3,4].

Механізм відтворення оборотних коштів сільськогосподарськихпідприємствнамвбачаєтьсяунаступномувигляді(рис.1).

З наведеного механізму можна констатувати, що основне завданняефективного використання оборотних активів сільськогосподарськогопідприємства–прискоренняїхоборотності,аосновнапередумоваприскореннякругообігу оборотних коштів – зменшення часу їх переходу з однієї стадіїформування в іншу. Звичайно, що в сільськогосподарському виробництві такаможливість безпосередньо залежить від певних природних факторів. Якщоперехідгрошовихзасобівувиробничізапасиідалівнезавершеневиробництвоможна прискорити оптимізацією виробничих і невиробничих процесів, топеретворення незавершеного виробництва у готову продукцію потребуєпевного часу. Цей час можна скоротити запровадженням нових технологійвиробництва сільськогосподарської продукції, однак залежність відприроднихфакторівєдужевеликою.


308

Рис.1.Механізмформуваннятавідтворенняоборотнихкоштів

сільськогосподарськихпідприємствНа сучасному етапі розвитку ринкових відносин основними способами

підтримкийнарощуваннямасштабівдіяльностірозглядаютьсятількитринап-рямки: власний прибуток підприємства, ринки капіталів, банківські кредити.Алеякщофінансуваннязарахунокринкукапіталівупринципіважкодлябіль-шості підприємств (у силу, наприклад, чималих витрат по його реалізації), тобанківське кредитування підприємств на даному етапі цілком доступне, алеускладнене у світлі глобальних нинішніх економічних та геополітичних проб-лем. Тому у цей час стає усе більше актуальним розглядати саме самофінан-суванняякосновнеджерелопоповненнякапіталупідприємства[5,с.7].

Ще одним джерелом фінансування діяльності підприємства в цілому йпоповнення оборотних активів зокрема, є ефективне управліннямаркетинговою діяльністю підприємства, за рахунок впровадження системифорвардних контрактів. Заключення форвардного контракту не потребує відконтрагентівяких-небудьвитратзавиняткомможливихкомісійних,пов'язанихзоформленнямугоди,якщовоназдійснюєтьсязадопомогоюпосередників.Длязаключенняфорвардногодоговорунеобхідновизначитисязмісяцемукладаннядоговору, терміном дії, ціною реалізації, обсягом і контрагентом. З метоюекономіївитратпозберіганнюпродукціїрекомендуєтьсяорганізуватиїїзбутунайближчий період після виробництва, причому необхідно враховуватисезонний спад цін. Аналогічним чином проводиться порівняльний аналізпоточних цін на відповідні види продукції, що випадають на період реалізаціїугоди по прилягаючих регіональних ринках продукції. Таким чином, длязбільшення прибутку, а отже й збільшення власних джерел фінансування,підприємствам необхідно заключати форвардні контракти на реалізацію своєї

Незавершеневиробництво

Витратимайбутніхперіодів

Грошовікошти

Виробничізатрати

Короткостроковіфінансовіінвестиції

Тварининавирощуванн

ітавідгодівлі

Готовапродукція

Коштинарахунках


309

продукції з контрагентами даних регіонів. Незважаючи на те, що рівеньсамофінансування вітчизняних сільськогосподарських підприємств перебуваєнадоситьвисокомурівні,нестабільнафінансовайекономічнаситуаціядержавиобумовлюється необхідністю в регулярному моніторингу можливих загроз іпогіршеннясамофінансування.

Такимчином,важливоюпередумовоюекономічногозростаннявітчизнянихсільськогосподарських підприємств та аграрної галузі нашої країни зокрема єефективне формування та відтворення фондів, яке забезпечує постійнеповторення процесу виробництва. Оборотні активи являють собою фінансовіресурси господарських суб'єктів, інвестовані в оборотні виробничі фонди іфондиобігудлязабезпеченнябезперервногопроцесувиробництвапродукції.Їхкругообіг має певні специфічні особливості, які позначаються на характерівідтворенняімаютьбутиврахованіупроцесіуправлінняоборотнимиактивамипідприємства.


1. Єфімова, Л.М. Формування механізму забезпечення оборотнимикоштами підприємств аграрного сектору в період економічної нестабільності[Текст]/Л.М.Єфімова//НауковіпраціПолтавськоїдержавноїаграрноїакадемії:Серія:ЕКОНОМІЧНІНАУКИ.–2011.–Вип.2.–Т.2.–С.344-347.

2. Олійник, О. В. Економічний механізм розширеного відтворення всільськомугосподарстві вумовах циклічностійогорозвитку [Текст] : автореф.дис. на здобуття наук. ступеня доктора екон. наук : спец. 08.07.02 “ЕкономікасільськогогосподарстваіАПК”/О.В.Олійник.–Суми,2005.–37с.

3. Організаційно-економічна модернізація аграрноїсфери [Текст] наук.доп. / ННЦ "Ін-т аграр. економіки" ; за заг. ред. акад. НААН П.Т.Саблука. – К. :[ННЦІАЕ],2011.–342с.

4. Финансы[Текст]/Подред.КовалевойЛ.М.–М.:Финансыистатистика,2004.–336с.

5. Давыдова, Л.В. Политика управления оборотным капиталом как частьобщей финансовой стратегии предприятия [Текст] / Л.В. Давыдова,С.А.Ильминская//Финансыикредит.–2006.–№15.–С.5-11.


310

УДК657НужнаОксанак.е.н.,доцентСтаднікОлег

магістрантЛуцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет

м.Луцьк

АНАЛІЗПІДХОДІВДОВИЗНАЧЕННЯЕКОНОМІЧНОЇСУТНОСТІФІНАНСОВИХРЕЗУЛЬТАТІВДІЯЛЬНОСТІПІДПРИЄМСТВА

Анотація

Встаттірозглянутіактуальніпитаннявизначеннятаекономічноїсутностіфінансовихрезультатів діяльності підприємства. Здійснено огляд та оцінку літератури з питаньдослідження суті понять «прибуток» і «збиток». Автор визначає поняття і основніхарактеристикиприбуткуійогорольуфункціонуваннітарозвиткупідприємства.

Ключовіслова:витрати,доходи,збиток,прибуток,фінансовийрезультат.Кінцевим результатом діяльності будь-якого господарюючого суб’єкта

незалежновідвидуйогодіяльностічиформивласностієотриманнякінцевогофінансового результату, тобто прибутку. Від розміру отриманого прибуткузалежать формування власного капіталу, виконання зобов’язань передбюджетом,фінансування інвестицій,атакожплатоспроможністьпідприємства.Прибутокякголовнийпоказникефективностідіяльностіпідприємствавиступаєіяккритерійвизначеннярівнявиплатдивідендів,яквизначальнийфакторпривстановленнірівнязаробітноїплатиівинагородиадміністрації.

ДослідженнюпроблемоблікутааналізуфінансовихрезультатівприділялиувагувченіВ.П.Багров,В.Я.Соколов,Ф.Ф.Бутинець,Г.В.Савицька,О.І.Гадзевич,С.Ф. Голов, В.І. Іващенко, В.М. Костюченко, М.А. Болюх, А.Г. Загородній,Г.Л.Вознюк,Є.О.Підгора,М.Г.Чумаченко,О.В.Лишиленко,В.О.Мец,М.Р.Остапюк,З.М.Холод,Н.В.Чабановатаінші.

В економічній теорії в різні періоди розвитку категорія прибутку булаоб’єктомглибокоговивченняекономічноїнауки.Однакідотеперішньогочасувекономічній літературі не існує єдиної думки про сутність даної категорії,особливобагатодискусійведетьсящодовизначенняпоняття«прибуток».

Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінкувиробничоїтафінансовоїдіяльностіієнайважливішимпоказникомфінансовихрезультатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. У загальномувиглядіприбуток -церізницяміждоходамивідпевноїдіяльностійвитратамина її здійснення. Він сигналізує про необхідність заходів щодо зменшеннясобівартості продукції, нарощування обсягів виробництва і реалізації,розширення асортименту товарів, доцільність змін у ціновій політиці. Він євизначальнимкритеріємефективностігосподарювання.

Мивважаємо,щонеслідвіддаватиперевагуодномупоясненнюприбутку,апотрібно розглядати різні ситуації походження прибутку, які взаємно невиключають,адоповнюютьоднаодну.


311

В сучасній науці поняття «прибуток»має різне значення. Цеможуть бутидоходи, які отримані підприємством, а також задоволення, яке одержитьспоживач.Увсіхвипадкахмовайдепропідприємства,споживача,суспільства.

Незалежновідіснуваннярізнихточокзору,восновіпоняттязавждилежалаідея,щоприбуток-цечастка,якаміститьсяувиручцівідпродажу.Розбіжності,причомудоситьсуттєві,виникаютьпривстановленні,зякихсамекомпонентівскладається ця частка. Тривалий час в нашій країні вважалось, що найбільшправдиветлумаченняцьогопитаннядаликласикимарксизму.

Першими дали визначення прибутку меркантилісти, які вважали, щоприбуток виникає у сфері обігу, в зовнішній торгівлі, в результаті продажутоварівзабільшвисокоюціною.Фізіокративважали,щоприбутокстворюєтьсятільки в сільському господарстві, де вплив сил природи приводить доперевищенняспоживчихвартостейнадвитратамивиробництва[2,с.299].

В економічній системі поняття прибутку існує з причини існуваннятоварно-грошових відносин, появи і розвитку інституту власності, особливоприватної.Першівизначенняприбуткузбігалисьзізначеннямваловогодоходу,який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії:доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалось, що кожен із видівдоходів є обов’язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги ународномугосподарстві[1,с.59].

У працях відомих теоретиків переважали такі трактування прибутку, яквинагороди за збереження капіталу, страхової премії за ризик, а такожсприйняття прибутку як результату виявлення законів мінового процесу івартості,щовиникаєзавдякизростаннюкапіталузчасом.

Позиція вчених щодо джерел виникнення прибутку формуваласьздебільшогозалежновід їхпоглядівна законивиробництва,розподілу,обмінута споживання. Прибуток, за К.Марксом, – це перетворена форма доданоївартості,результатспіввідношенняміжнеобхіднимідодатковимробочимчасом[3,с.320].

Спираючись на досягнення класичної школи, під впливом теоріїпродуктивностікапіталу,атакожконцепціїграничноїкорисностінарубежіXIX-XX століть формувалась неокласична теорія прибутку. Вона мала подвійнетлумачення.Зодногобоку,Дж.Б.Кларк,Л.Вальрасвважали,щоприбуток -цевинагорода, ціна окремого фактора виробництва – капіталу, не враховуючивинагороди за всі інші фактори (землю, працю). З другого боку, прибутокрозглядавсяяккомплекснийдохідпідприємцявідусіхфакторіввиробництва[2,с.312].

Особливим чинником, який впливав на розвиток неокласичної теоріїприбутку, був ризик, тому що будь-яка форма розміщення капіталу завждипов’язаназневизначеністю.Поняттяризикувпрацях І.Фішера,Г.Мюрдаля,Е.Лундберга, Ф. Найта досліджується як важливий розрахунковий показник, щовикористовується для аналізу прибутків в умовах недосконалої конкуренції інадприбутків. При цьому сам прибуток характеризується або як винагородапідприємцюзапевнийризикйогодіяльності,абоякрізницяміжочікуванимиіфактичноотриманимидоходами[2,с.330].

Дж.М. Кейнс розглядав прибуток в системі макроекономічних показників


312

регулювання соціально-економічних процесів у державі за допомогоюефективного попиту. Погляди Т. Веблена, Дж. Гобсона, Г. Мінза, А. Берлі таР.Гордона щодо походження й економічної природи прибутку визначилиінституціонально-соціологічний напрям теорії доходів підприємницькихструктур.

В умовах колишнього СРСР, коли визначені планом контрольні цифри йіндивідуальні економічні нормативи тривалий час практично не змінювались,прибуток визначався як похідний показник від інших планових величин. Віндорівнюваврізниціміжплановимобсягомпродукції,щореалізуваласьвоптовихцінах підприємства, та її собівартістю. Виконання директивних плановихпоказників у тому числі за величиною прибутку, було головною метоюфункціонуваннягосподарюючихсуб’єктів[4,с.63].

В наш час розвиток економіки України потребує нових підходів доуправління формуванням і розподілом прибутку. Тому й саме визначенняприбутку зазнає певних змін. Детально розглянувши трактування визначенняприбутку різними авторами, можемо зробити висновок, що прибуток – цечистий дохід, який виражений у грошовій формі, суб’єкта господарськоїдіяльності, і характеризує його винагороду за ризик здійсненняпідприємницької діяльності та є різницеюміж усіма доходами і пов’язаними зними витратами. Це визначення, на нашу думку, лаконічне, але водночас даєможливістьточнозрозумітисутністьдосліджуваноїкатегорії.

Розглядаючи сутність прибутку, потрібно у першу чергу відзначитинаступніважливійогохарактеристики.

По-перше,прибутокєформоюдоходусуб’єктагосподарськоїдіяльності,щоздійснює певний вид діяльності. Ця зовнішня найпростіша форма вираженняприбуткує,разомзтим,недостатньоюдляйогоповноїхарактеристики,томущоу деяких випадках активна діяльність у якій-небудь сфері може і не бутипов’язаною із одержанням прибутку (наприклад, політична, благодійнадіяльність).

По-друге,прибутокєформоюдоходусуб’єктагосподарськоїдіяльності,щовклавсвійкапіталзметоюдосягненняпевногокомерційногоуспіху.Категоріяприбутку нерозривно пов’язана з категорією капіталу – особливим факторомвиробництва – і в усередненому вигляді характеризує ціну функціонуючогокапіталу.

По-третє, прибуток не є гарантованим доходом суб’єкта господарювання,що вклав свій капітал у той чи інший вид бізнесу. Він є результатом тількиуспішногоздійсненняцьогобізнесу.Прибутокєпевноюміроюіплатоюзаризикздійсненняпідприємницькоїдіяльності.

По-четверте, прибуток характеризує не весь дохід, отриманий в процесігосподарської діяльності, а тільки ту частину доходу, що «звільнена» відпонесенихвитратназдійсненняцієїдіяльності.Тобто,укількісномувираженніприбуток є залишковим показником, що є різницею між сукупним доходом ісукупнимивитратамивпроцесіздійсненняпідприємницькоїдіяльності.

По-п’яте, прибуток євартіснимпоказником, виражениму грошовійформі.Така форма оцінки прибутку пов’язана з практикою узагальненого вартісногообліку всіх пов’язаних з ним основних показників – вкладеного капіталу,


313

отриманого доходу, понесених витрат тощо, а також з діючим порядком йогоподатковогорегулювання.


1. Економічний аналіз діяльності підприємств [Текст] : навч. посіб. / Заред.С.Б.Барнгольца.–М,2005.

2. Грязьова,А.Г.Фінансовокредитнийенциклопедичнийсловник[Текст]/А.Г.Грязьова.–М.:Фінансиістатистика,2002.–1168с.

3. Манів,З.О.Економікапідприємства[Текст]:навч.посіб./З.О.Манів,І.М.Луцький.–К.:Знання,2004.–580с.–(ВищаосвітаХХІстоліття).

4. Організація бухгалтерського обліку [Текст] : навч. посіб. / За ред. В.С.Леня.–К.:Центрнавчальноїлітератури,2006.–696с.

УДК338.436.33:346

РадченкоОксанак.е.н.,с.н.с.

ННЦ«Інститутаграрноїекономіки»НААНм.Київ

ДОСВІДАГРАРНОГОБЮДЖЕТУЄСДЛЯУКРАЇНИ

Анотація

У статті розглянуто питання формування аграрного бюджету ЄС та деякі позиції іособливості спільної аграрної політики (САП). Проаналізовано асигнування та виконаннябюджетуЄСза2010-2013рр.,розглянутонормативніактищодоновогоплановогобюджетногоперіоду.ВизначеноможливостітанеобхідністьвикористаннядосвідубюджетногоплануваннякраїнЄСдляУкраїни.

Ключові слова: Аграрний бюджетЄС, сільське господарство, Спільна аграрна політика,заходипідтримки.

Уряди європейських країн прийняли політичний курс на підтримку

сільського господарства та виробництва харчових продуктів як засібзабезпечення запасів продовольства і запобігання економічній депресії всільських районах. Такий шлях виявився досить успішним і призвів дозбільшення кількості вироблених харчових продуктів. Виробництво зерна,молокаіяловичинизаостаннісорокроківзросломайжевдвічі.ЦейдосвідбудекориснимідляУкраїни,яквеликоїаграрноїдержави.

Проблеми висвітлення досвіду формування та використання аграрногобюджету ЄС знайшли висвітлення у працях О.М. Бородіної, І.В. Бураковського,В.М. Геєця, С.М. Кваші, Т.О. Осташко та інших. Авторами досліджено, щопідтримкасільськогогосподарстваприйнялаформуСпільноїАграрноїПолітики(далі-САП),якаобходитьсякраїнамЄСприблизнов40мільярдівєвронарік.

Дослідитирозвиток аграрного бюджету європейських країн та визначити


314

йогокорисністьдлявітчизняногосільськогогосподарства.За останні 20 років витрати ЄС на підтримку сільського господарства в

порівняннихцінах2007р.склалиприблизнопо50-60млрд.євронарік.БюджетвидатківЄСнааграрнуполітикуза2010-2013рр.приведеноутабл.1.

Таблиця1БюджетвидатківЄСнааграрнуполітикуза2010-2013рр.,тис.євро

Ста-ття

Асигнування2013 Асигнування2012 Виконання2011 Виконання2010Зобов’я-зання Платежі Зобов’я-

зання Платежі Зобов’я-зання Платежі Зобов’я-

зання Платежі

0501 133234 133234 134453 134453 135638 135638 133002 1330020502 2773440 2772526 3233310 3232963 3532059 3532805 4315517 43138490503 40931900 40931900 40510700 40510700 40178029 40178029 39675730 396757300504 14804955 12498639 14600144 13129893 14408430 12292015 14585362 114834220505 259328 53770 234458 53586 215000 101768 169800 143850506 6629 5069 6360 5780 5041 5041 5232 52320507 -84900 -84900 -192700 -192700 76445 76445 -42586 -425860508 27307 33470 47310 45147 26600 23493 38387 31456Усьо-го

58851894 5643710 58574036 56919825 58577244 56345236 58880446 55614492

Джерело:[6]У структурі загального бюджету ЄС видатки на сільське господарство

розміщені в розділі 5 «Сільське господарство і сільський розвиток», занапрямами фінансування: адміністративні витрати на аграрну політику;інтервенціїнааграрнийрозвиток;пряміплатежі;сільськийрозвиток;підготовчізаходи; міжнародні аспекти аграрної політики; витрати на аудит; політикастратегічногорозвиткуікоординаціїаграрноїполітики.

Фінансування має свою специфіку, так видатки на заходи підтримкифермерів проводяться через два фонди, які є складовою частини бюджету ЄС.Зокрема, Європейський сільськогосподарський фонд гарантій (EAGF) фінансуєпрямі виплатифермерам, витратина інтервенціюна аграрнийринок, витратина зберігання продукції і експортні субсидії. Інший фонд – Європейськийсільськогосподарський фонд розвитку сільських територій (EAFRD) фінансуєпрограми сталого розвитку сільських територій країн-членів ЄС. У більшостідослідженьціфондиназиваютьступені/стовбці(Pillar)IтаII[1;2;4].

НаданийчасвитратинапідтримкусільськогогосподарствачерезбюджетЄСстановлять0,5%валовоговнутрішньогопродуктукраїнЄСабовсередньомупо 324 євро на га сільськогосподарських угідь. Потрібно врахувати, щопідтримкусільськогогосподарствакраїниЄСздійснюютьтакожзнаціональнихбюджетів в обсязі приблизно 20% або по 81 євро на гектар сільгоспугідь.Загалом, форми фінансової підтримки тісно пов'язані з цілями і завданнямикраїнЄСнапевномуетапіекономічногорозвитку.

За узгодженою спільною стратегією «Європа у 2020 році» ставлятьсяосновні завдання підтримки сільського господарства на 2014-2020 рр., а самезабезпечити: стабільне виробництво продовольчих товарів; раціональневикористання природних ресурсів; збалансований розвиток сільськихтериторій. У структурному розрізі фінансуватимуться три напрямки: прямі


315

виплати; регулювання ринку; розвиток сільської місцевості. Ці завданняпланується виконати за допомогою заходів, спрямованих на підвищенняефективності використання прямих субсидій централізованого фонду ЄС.Намічається перерозподілити субсидії між країнами ЄС, підвищити їхцілеспрямованість, перерозподілити субсидії між напрямками підтримки.Передбачається субсидування більш тісно пов'язувати з природоохороннимивимогами, з підтримкою дрібних господарств, з підтримкою місцевостей згіршими природноекономічними умовами. Передбачено також багаторічнефінансовепланування.На2014-2020рокиплануєтьсявиділити38%бюджетуЄС– 31,27 млрд євро на субсидії та 95,60 млрд євро на розвитоксільськогосподарських територій. На потреби ЄСГП передбачено 361,5 млрд.єврона7років,тобтоблизько50млрд.єврощорічно.Заплановано,щодо2020рокубюджетСАПскладетільки1/3бюджетуЄС.

У проекті всі держави ЄС розділені на держави-вкладники та держави-одержувачі. Німеччина, Франція, Великобританія, Нідерланди і Фінляндія (упопередньому бюджетному циклі 2007-2013 рр. також Італія) надаютьприблизно 60-70 % фінансування ЄС. Серед найбільших держав-вкладників (умлрд.євро):Німеччина–9(20%бюджетногофінансуванняв2012р.);Франція-5-7 (16,7%); Італія - 4,8; Великобританія - 4,7; Нідерланди – до 2 (4,8%) іФінляндія - 0,6 (1,6%). Серед держав-одержувачів субсидій (у млрд. євро):Португалія-3,1;Бельгія-3,5;Іспанія-3,7;Угорщина-4,5;Греція-4,8іПольща-11,2[4].

Загальнийрівеньбюджетуплануєтьсязнизитина3,2%(з272,78млн.євроу2007-2013 роках в цінах2011 року до 264,11 млн. євро на2014-2020 роки).Проте аналіз, проведений А. Метьюзом [4], свідчить, що такий висновокприйнятний для бюджету у постійних цінах, а якщо базовий і фактичнірезультатиперерахувативпоточнихцінах,тозниженнявідсутнє.Всідержави-члениповиннідосягтипринаймнірівень196єврозагектарвпоточнихцінахдо2020року.

Станомнапочаток2015рокупроведеноаналізпершихкроківреформи[6].Встановлено, що законодавчі органи Європейського Союзу ухвалили 4 новихключових правил, які визначатимуть САП до2020 року. Суть нової реформи -оновити обґрунтування та механізми сільськогосподарської політики. Прицьому прямі виплати залишаються найбільш важливим заходом аграрноїполітики. Незважаючи на спроби, щоб надати платежам інше спрямування,напрямокпопередніхреформ,асамедерегулюванняталібералізаціяринковихзаходів, залишається. Експерти вважають, що зміни мають характер політикикомпромісу; реформа явно не достатня, щоб домогтися серйозних змін ірозподілікоштів.

Нова система прямих платежів, наприклад для Англії, з 2015 року будесхожоюнапоточніубагатьохвідношеннях.Дляодержанняпідтримкинеобхіднанаявністьфермерськогогосподарства,тапрацівників.Урозпорядженніфермерамають бути посівні площі, щоб відповідати певним критеріям одержаннядопомоги. Виплати будуть обчислюватися за єдиною ставкою за права, а непов'язанізрівнемсільськогосподарськоговиробництва [3;7].Протебуде ірядзмін, одна з найважливіших - одержання30% від прямого платежуфермерам


316

буде залежати від виконання ними певних вимог застосуванняприродоохоронноїпрактики. Інші зміни - виплатифермерам,які перевищуютьграничне значення, - будуть зніматися, або, як альтернатива, необхідне будерозширення угідь протягом перших років отримання цих платежів.Фермеризможуть отримувати прямі виплати, тільки за умови, якщо відповідаютьвимогам «активний фермер». Система прямих платежів передбачає такожнаданнядодатковоїпідтримкимолодимфермерам.

Проаналізувати,якдосвідаграрногобюджетуЄСпозначитьсянасільськомугосподарстві України складно, але можна сказати, що власникамсільськогосподарських підприємств буде необхідно провести повнумодернізацію виробництва для приведення його до стандартів та вимог ЄС.Проблемою є те, що значно підвищаться вимоги до якості продукції, засучасними вітчизняними стандартами вона навряд чи зможе на рівніконкурувати з європейськими аналогами. Є певні тривоги щодо балансуекспорту та імпорту, коли відкриють кордони для всіх товарів, без діючихдониніобмежуючихмит.

Для конкурентноздатності вітчизняного сектору з агросектором ЄС,вітчизняномувиробникунеобхіднізначніресурсидляпроведеннямодернізації.При цьому відкритим залишається питання, чи можна буде розраховувати насубсидіїзбокудержави,навітьучиннихобсягах,якщоаграрнийбюджетстрогорегламентуватиметься за розмірами, структурою та напрямами відповідно довимогЄС.

Списоквикористанихджерел1.Жиденко,Н.А.Політикафінансуванняаграрного секторуЄвропейського

Союзу [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=460(датазвернення:14.12.2014).—Назвазекрана.

2. Кваша, К.С. Заходи підтримки розвитку сільського господарства вкраїнах-членах ЄС [Електронний ресурс]. — Режим доступу :journals.iir.kiev.ua/index.php/ec_n/.../2032(датазвернення:14.12.2014).—Назвазекрана.

3. Радченко, О.Новації підтримкифермерів ЄС у бюджетних програмахдо2020року[Текст]/О.Н.Радеченко//Сучасніпроблемиіперспективирозвиткуобліку, аналізу та контролю в умовах глобалізації економіки: матеріали VIМіжнар.наук.-практ.конф.(6грудня2014р)./відп.ред. І.Б.Садовська.–Ч.1.–Луцьк:РВВЛуцькогоНТУ,2014.–200с.

4.AlanMatthewsTheCAPbudgetintheMFFPart2–directpaymentenvelopesinPillar1[Електроннийресурс].—Режимдоступу:http://capreform.eu/the-cap-budget-in-the-mff-part-2-direct-payment-envelopes-in-pillar-1/ (дата звернення :14.12.2014).—Назвазекрана.

5. Emil Erjavec Alan The Reform of the CAP: One Year After [Електроннийресурс]. — Режим доступу: http://capreform.eu/the-reform-of-the-cap-on-year-after/Датазвернення:10.12.2014).—Назвазекрана.

6. Official Journal of the European Union http://eur-lex.europa.eu/oj/direct-access.html(датазвернення:14.12.2014).—Назвазекрана.

http://capreform.eu/the-cap-budget-in-the-mff-part-2-direct-payment-envelopes-in-pillar-1/

http://capreform.eu/the-cap-budget-in-the-mff-part-2-direct-payment-envelopes-in-pillar-1/

http://capreform.eu/author/emilerjavec/

http://eur-lex.europa.eu/oj/direct-access.html

http://eur-lex.europa.eu/oj/direct-access.html


317

7. CAP Reform in England Status report on Direct Payments August 2013 //[Електронний ресурс].— Режим доступу :www.gov.uk/defra (дата звернення :14.09.2014).—Назвазекрана.

УДК330.322.01

РудьІннак.е.н.,доцент

МиколаївськийнаціональнийуніверситетіменіВ.О.Сухомлинського

м.Миколаїв

ПРОБЛЕМИЗАЛУЧЕННЯІНОЗЕМНИХІНВЕСТИЦІЙВУКРАЇНУ

АнотаціяВданійроботівисвітленопроблемизалучення іноземних інвестиційвекономікуУкраїни,

визначеноосновнінедолікитапроблеми залучення іноземних інвестицій в Українутавказаноосновнішляхивирішенняданоїпроблеми.

Ключові слова: іноземні інвестиції, проблеми залучення, інвестиційний клімат,інвестиційнезаконодавство,Україна.

На сучасному етапі розвитку світового господарства важливим та

актуальним питанням є розвиток інвестиційної діяльності, залучення тавикористання іноземних інвестицій. Майже всі країни світу спрямовують своїзусилля на підвищення інвестиційної привабливості іноземних інвестицій тазбільшення їх обсягів в національну економіку, в тому числі і Україна. Протевирішенняданоїпроблемиєнеможливимбеззалученняіноземнихінвестиційзаумов нестачі власних фінансових ресурсів, необхідних для ефективногофункціонування національної економіки, стабільного економічного розвиткукраїни,забезпеченняструктурнихзрушеньунаціональномугосподарстві.

Дослідження проблеми іноземного інвестування завжди перебувало вцентріувагиекономічноїдумки.Цеспричиненотим,щоінвестиційнадіяльністьстосується глибинних процесів економіки, зумовлює розвиток національногогосподарства в довгостроковому періоді, стимулює процес економічногозростання.Ефективність іноземного інвестуваннязначноюміроюзалежитьвідправильноговиборупріоритетнихнапрямківреалізаціїінвестиційнихпроектів.Саметомунеобхідновизначитисязосновнимипроблемамитанедолікамицьогопроцесу.

Різноманітніаспектиіноземногоінвестуваннярозглядалисяупрацяхтакихзнаних зарубіжних учених, як Е. Берлоу, О. Вільямсон, Д. Гофман, Дж. Даннінг,Дж.Мур, М. Портер, П.Фішер та ін. Питання залучення іноземних інвестицій вУкраїну, знайшли відображення у дослідженнях багатьох вітчизняних вчених:О.Барановського, Я. Бережного, І.Бланка, В. Гейця, А.Гриньова, Б. Данилишина,


318

Я.Жаліла,О.Мозгового,С.Мочерного,І.Ніколайкотаін.Незважаючинаістотнукількість робіт, проблеми іноземного інвестування потребують подальшогодоопрацювання.

Згідно Закону України "Про режим іноземного інвестування" іноземніінвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єктиінвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метоюотриманняприбуткуабодосягненнясоціальногоефекту[1].

Потребавіноземнихінвестиціяхвизначається:- надзвичайно низькою інвестиційною активністю власних

товаровиробниківтагромадян(вумовахтривалоїекономічноїкризи,стагнаціївиробництва, шаленої інфляції процес внутрішнього капіталовкладенняостаннімчасомпрактичнозупинився);

- гострою необхідністю технічної та технологічної модернізаціївиробництва, всієї ринкової та соціальної інфраструктури шляхом імпортусучаснихтехнологій,машинтаустаткування;

- потребою впровадження в усі сфери господарювання нових методівуправліннятамаркетингу.

Ситуація економічного розвитку, яка склалась зараз в Україні, дужескладна.Середсукупностіпричин,щосприялиекономічнійкризітаутримуютьперехідУкраїнинатраєкторіюекономічногозростання,чиненайголовнішоюєнизька інвестиційна активність. У зв'язку з продовженням нестабільності векономічному стані України багато ведучих економістів пов'язують майбутнєнашої держави з залученням в широких масштабах в українську економікуіноземних інвестицій, що являє довгострокові цілі створення в Україніцивілізованого суспільства, яке характеризувалося б високим рівнем життянаселення.

Значна увага питанню наявних проблем залучення іноземних інвестиційприділяється і у нормативно-правових актах щодо розвитку інвестиційноїдіяльності України [1, 2]. При цьому проблеми здійснення іноземногоінвестуванняунихвиділенопрактичнотіжсамі,щойекспертами:

- невизначеність інституційно-правового механізму залученнянедержавнихінвестицій,зокрема,розвиткудержавно-приватногопартнерства;

- низькі темпи та недостатня державна підтримка впровадження високихтехнологійтаінновацій;

- несприятливий інвестиційний клімат в Україні, у тому числі, внаслідоксвітової фінансово-економічної кризи, яка призвела до максимальноїнедоступностіміжнароднихфінансовихресурсів;

- недосконале законодавче забезпечення з питань захисту прав власності,адміністрування податків, виділення земельних ділянок, здійсненняпідприємницькоїдіяльностіуцілому;

Оскільки серед вітчизняних недоліків іноземного інвестування більшістьдослідників та експертів виділяють недосконалість законодавчої бази,проблеми залучення іноземних інвестицій в нашу країну з точки зоруодержання короткострокових і довгострокових ефектів для інвесторів танаціональної економіки доцільно розглядати згідно з етапами формуваннянормативно-правовоїбазиіноземногоінвестуваннявУкраїну(табл.1).


319

Дані таблиці свідчать,щопротягом усього періоду здійснення іноземногоінвестуваннявекономікунезалежноїУкраїнипроблемийнедоліки,притаманніцьомупроцесу,булипрактичнонезміннимиіцілкомвідповідаютьрозглянутимекспертнимоцінкам.Відмінностікожногозетапівстосувалися,головнимчином,скасування та відновлення пільгових умов залучення іноземних інвестицій(надання податкових, митних, адміністративних та інших преференційінвесторам). Це мало істотний вплив на обсяги та динаміку інвестування, іособливо,наодержаннядовгостроковихтакороткостроковихефектів.

Таблиця1ОсновнінедолікитапроблемизалученняіноземнихінвестиційвУкраїну

Етапрозвиткуіноземногоінвестування

ПроблемиіноземногоінвестуваннявУкраїнізточкизоруодержання

довгостроковихефектів короткостроковихефектівПерший(1991-1992рр.)

Максимальне усунення держави відрегулюванняінвестиційноїдіяльності.Зловживання реальних та «псевдо-інвесторів»податковимитадозвільнимипільгами, зокрема, у спеціальнихекономічнихзонах.

Стихійне використанняінструментів заохочення іноземнихінвестицій.Нечіткість або відсутністьнормативно-правових актів зрегулювання багатьох сфергосподарської, соціальної,адміністративної та іншоїдіяльності.

Другий (1993-1996рр.)

Істотне погіршення інвестиційногоклімату.

Часткова делібералізація умовінвестування та погіршеннявнаслідок цього інвестиційногоклімату.Необхідність державної реєстраціїінвестицій.Встановленнямінімальногорозміруінвестицій.

Третій (1997-1999рр.)

Визнання порушення Україноюпринципу незворотності закону у часі(стосовно скасування пільг інвесторамнапопередньомуетапі).

Практичнонебуло.

Четвертий(2000-2009рр.)

Суперечливий характер більшостіприйнятих у цей період нормативно-правових актів, що призвело донеобхідності внесення до нихподальшихзмінідоповнень.Скасування50%обов’язковогопродажувалютинаукраїнськомуринку.

Скасування пільг, закріпленихпопереднім законодавством проіноземніінвестиції.Закріплення національного режимудля валютного та податковогорегулювання по відношенню доіноземнихінвесторів.Неврегульованість корпоративнихвідносинвУкраїні.

П’ятий(2010р.-доцьогочасу)

Зниження інвестиційної привабливостіУкраїнитаускладненняорганізаційно-правовихумовведеннябізнесу.Економічнайполітичнанестабільністьукраїні.

Застосування тимчасовихінструментів впливу на іноземнеінвестування.Неможливість включати деякі видивитратдоподатковогообліку.Нерівнозначний підхід дозастосування ПДВ для окремихгалузей.


320

Інвестиційний клімат безпосередньо впливає на основні показникисоціально-економічного розвитку країни. Позитивний інвестиційний кліматсприяє вирішенню соціальних проблем, забезпечує високий рівень зайнятостінаселення, дозволяє оновлювати виробництво, проводити модернізацію йнарощування основних фондів підприємств, впроваджувати новітні технологіїтощо[4].

Головними проблемами у залученні іноземних інвестицій на сьогодні є:політичнатазаконодавчанестабільність,відсутністьнадійнихгарантійзахистувідзмінукраїнськогозаконодавства,значнийподатковийтаадміністративнийтиск,високийрівенькорумпованостітабюрократизму,значнийрівеньінфляціївкраїнітаскладністьреєстраційних,ліцензійнихімитнихпроцедур.

Пріоритетними шляхами вирішення проблем іноземного інвестуваннямають бути:покращення інвестиційного клімату шляхом удосконаленнязагального та спеціального законодавства, що регулює відносини приздійсненні інвестування відповідно до європейських норм;розвитокінвестиційного ринку та інвестиційної інфраструктури, а саме: становленняіндустрії прямого інвестування та венчурного капіталу, створення умов длязалучення інвестицій на ринках капіталу;запровадження економічногомеханізму страхування ризиків іноземного інвестування;прискоренняздійсненнямитногооформленнятоварівтаіншихпредметів,щопереміщуютьсячерезмитнийкордонУкраїни;створеннятавпровадженняосвітніхпрограм,щосприятимуть розвитку винахідницької діяльності та формуванню поваги доправаінтелектуальноївласності.


1.Прорежиміноземногоінвестування[Текст]:[законУкраїни:офіц.текст:застаномна11.08.2013/ВерховнаРадаУкраїни;Законвід19.03.1996№93/96-ВР.—Доступнозмережі Інтернет :http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/93/96-%D0%B2%D1%80(датазвернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

2. Концепція Державної цільової економічної програми розвиткуінвестиційної діяльності на 2011-2015 роки [Електронний ресурс] / ВерховнаРадаУкраїни.

3.Захарін,С.В.Механізмдержавногорегулюванняіноземногоінвестування[Текст]:монографія/С.В.Захарін.–К.,2003.–161с.


321

УДК657ТлучкевичНаталія

к.е.н.,доцентНечипорукВікторія

магістрЛуцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет

м.Луцьк

ПРОБЛЕМИОБЛІКОВОГОТАСОЦІАЛЬНОГОВІДОБРАЖЕННЯДОПОМОГИЗБРОЙНИМСИЛАМУКРАЇНИ

Анотація

УстаттірозглянутіпроблемніпитанняобліковоготасоціальногозабезпеченнязбройнихсилУкраїни.

Ключовіслова:військовийзбір,державнерегулювання,фінансування.Армія, ще з давніх часів вважалась основним об’єктом, на який було

покладено оборонні функції та підтримку незалежності країни. Історіяукраїнського війська сягає тих древніх часів, коли тодішні мешканці земельсучасноїУкраїнивпершезмушенібуливзятисязазброющобборонитижиттяісвободусебеісвоїхблизьких,свогонародуісуспільства.ВсяісторіядержавностіУкраїни тісно пов'язана з утворенням і розвитком тих чи інших військовихформацій, які забезпечували державний лад. Нажаль, з набуттямнезалежностіта втратою статусу ядерно-озброєної країни, український уряд халатно почаввідноситисьдовійськових сил,щояквиднопризвелодовідповіднихнаслідківсьогодення.

На сьогоднішній день фінансування та утримання армії у всьому світіумовноможнаподілитинатритипи:повнефінансуванняарміїтанаправленнявеликих кошті на її розвиток; армія сформована за рахунок контрактних осіб;часткове підтримання за рахунок мінімальних відрахувань. Україна сьогоднівідноситься до третього типу, проте через безвідповідальні спроби їїреформувати, переважна кількість коштів йде лише на те, щоб підтриматиарміюнатомурівні,наякомувонає,анеудосконаленняїїтареформування.

Українська армія комплектується за рахунок призову на строкову тадоговірну службу чоловіків від 18 років. Граничний вік перебування навійськовійслужбіосібрядового, сержантськоготастаршинськогоскладу—45років. Передбачалося восени2013 року здійснити крайній призов на строковувійськову службу і перехід вітчизняного війська на комплектування законтрактом[2]. Дана реорганізація планувалась для того, щоб скоротитичисельність військ України, тим самим вивільнити додаткові кошти дляреорганізації.Так,у2013роцівпорівнянніз2011рокомчисельністьарміїбулоскороченоз186тис.осібдо168тис.(табл.1).

Якбачимовпорівнянніз2010рокомчисельністьзначноскоротилась,щоєнегативним показником, оскільки на сьогоднішній день через ситуацію, якасклалась в країні до служби в армії призивається велика частина населення,однак, більшість з них немають належної військової підготовки,що зрозуміло


322

призводитьдовтратпідчасбойовихдій.Однак,незважаючинавведенняданоїреформи в 2013 році для вивільнення нових резервів з метою оновленнявійськового обладнання, такі дані так і не знайшли свого оприлюднення іобґрунтування,тобтокудибуливитраченіданікоштиєнезрозумілим.

Таблиця1ЧисельністьвійськовослужбовцівУкраїниза2010-2013роки

Дата Чисельність Втомучислівійськовослужбовців

Втомучисліцивільних

2010 186000 136000 500002011 192000 144000 480002013 168201 125482 42719

У зв’язку з виниклою ситуацією на Сході, Україна повернулась до

першочергової стратегії розвитку армії (призов осіб від 18 років), проте їхнєфінансування здійснено з нових джерел, таких як заробітна плата населення.Так,вУкраїніполемдії соціальноївідповідальності єдобровільнітапримусовістягнення в армію. Примусовими в даному випадку є щомісячна сплатавійськовогозбору. Із3серпня2014рокувУкраїніЗаконом«ПровнесеннязміндоПодатковогокодексуУкраїни та деяких інших законодавчих актів України»від 31.07.2014р. № 1621- VI, запроваджено військовий збір у розмірі 1,5 % ззаробітної плати громадян. За словами експерта-економіста Олександра Кава,сума не настільки велика (1,5%) щоб розглядати її як щось, що є істотнимфакторомдляпогіршенняякостіжиттянаселення[4].Українаперебуваєустанівійни,іякщоцювійнунефінансувати,вонаприйдевкожендім.Тому,звісно,узв’язку з наявною ситуацією, кожен українець має бажання підтриматиукраїнських солдатів, за рахунок чого даний податок не знайшов негативнихвисловлень з боку населення, проте, є не зрозумілим чому саме таке рішенняприйнявуряд.

Зісторіївідомо,щотакізаходи(фінансуванняарміїзарахунокнаселення)приймаливдавнічаси,однак,насьогодні,цене ефективним,оскількизчасомпотребинавійськозростають,івідповідно,відрахуваннязбільшуватимуться,щопризведедонаростанняпротирічміжурядом і населенням.Дляпідприємств єактуальним виділення коштів на покращення ситуації в країні, однак як данізробититакщобцівитратибуливигідніідляпідприємства,єнезрозумілим.

До того ж ще одним негативним фактором є ряд недоліків, які помітнікожному,хтостикаєтьсязвійськовимзбором:

- відсутнійвперелікузагальнодержавнихподатківтазборів(ст.9ПКУ);- виникненняподвійногооподаткуваннядоходівфізичноїособи;- не враховується специфіка оподаткування доходів отриманих

самозайнятимиособамизацивільно-правовимидоговорами.Всі ці недоліки є на загальнодержавному рівні, і для їх вирішенняне

потрібно багато часу чи зусиль.Елементарназміна схеми для уникненняподвійного оподаткування не потребує великих затрат часу та економічнихресурсів.

Дані недоліки в законодавчій базі викликають все більшу недовіру донормативно-правовогозаконодавства,таякнаслідокорганамдержавноївлади.


323

Якщо ж розглянути більш детально добровільні виплати підприємствами додержави, то тут виникає маса питань, які складно вирішити, тому переважнабільшість допомоги йде через волонтерів, внаслідок чого не обліковується напідприємствіналежнимчиномінеприноситьдоходів.Втакихвипадкахвиникаєможливість чорного піару з боку фірм, які не є соціально відповідальними(прикладом цього є розміщення реклами купуйте нашу продукцію мидопомагаємоармії,хочаданоїдопомогиможенебути).

Крім того, основним недоліками системи державного контролю, які нестимулюютьпідприємцівдодобровільноїсоціальноївідповідальностіє:

- відсутність законодавчих норм (не існує чіткої інструкції щодоперерахуваннякоштівдофондівдержави);

- при перерахуванні коштів всі витрати покладаються на підприємство(ПДВ суб’єкту господарювання при передачі матеріалів не відшкодовується, вдеяких випадках до нараховується при перевірці, з зазначенням, що данадопомоганадійшладопідприємства,якенеєблагодійним);

- не видно цільового використання коштів, які надійшли на рахунокдержавногобюджету(підприємціневпевненінащойдутьїхнікошти);

- в податковому обліку згідно п.п.138.10.6 ПКУ передбачено лімітнавитрати,понесеніузв’язкузперерахуваннямкоштівдодержбюджету.Це4%оподатковуваного прибутку запопереднійрік. Якщо упопередньому році виотримали збиток— орієнтуйтесь наприбуток «позаминулого»року. Але якщоуваснебулоприбуткупротягомчотирьохпопередніхроків—праванавитратинапідставіп.п.138.10.6ПКУпідприємстванебуде[5].

Для того, щоб оцінити бойову міць тієї чи іншої країни світу,американський інтернет-ресурс Business Insider звернувся до Глобальногоіндексу вогневої потужності в рейтингу з106 країн,що грунтуєтьсяна основібільш ніж 50 факторів, включаючи загальну частку військового бюджету,кількість солдатів та обладнання, які кожна країна має у своєму арсеналі, атакож вільний доступ до ресурсів. Індекс фокусується на кількості озброєнь іприцьомуневраховуєїхякість(78підводнихчовнівПівнічноїКореї,наприклад,вжедавнозастаріли).Урейтингузібраніданіпо35країнамсвіту,яківолодіютьсамимпотужнимвійськовимпотенціалом.СШАявнолідируєусвітізвійськовихвитратзбільшніж600млрд.дол.(рис.1)[3].

Україна у даному рейтингу зайняла 21 місце серед 22 провідних держав,проте як видно з показників по суті це місце їй присвоєне не через високіпоказники озброєності чи фінансової підтримки, а за здатність при такихпоказниках вести боротьбу з країною, яка зайняла друге місце в даномурейтингу.

Отже, фінансування армії безумовно є важливим та необхіднимфакторомнашої країни, але при цьому необхідно спочатку вирішити першочерговіпроблемизаконодавстватанадатизначноїувагиобґрунтованостівитратам,якіпонесені на армію, адже не зважаючи на патріотичний дух армія потребуєналежногосучасногообладнаннядляпідтримкиохорониікордонівУкраїни.


324

Рис.1.РейтингдержавBusinessInsiderповоєннійпотужності


1. Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деякихіншихзаконодавчихактівУкраїни»від31.07.2014р.№1621-VI.

2. Електроннийресурсhttp://uk.wikipedia.org/wiki/Збройні_Сили_України3. Електронний ресурс http://www.unian.ua/politics/939926-u-svitovomu-

reytingu-viyskovoji-mogutnosti-ukrajina-posila-21-mistse-zmi.html.4. Електронний ресурс http://ppsu.in.ua/economics/30929-z-yacenyukom-

novimi-podatkami-verhovna-rada-viznachila-hto-bude-utrimuvati-armyu.html.5. ПодатковийкодексУкраїни[Текст]:офіц.текст:застаномна1.05.2014р.

[Електроннийресурс] /ВерховнаРадаУкраїни ;КодексУкраїни,Закон,Кодексвід02.12.2010№2755-VI. — Режим доступу :http://www.zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/. (дата звернення10.12.2014р.).—Назвазекрана.

325

ВІДОМОСТІПРОАВТОРІВBashevaSnejana,PhD.Prof.,UniversityofNationalandWorldEconomy,Sofia,BulgariaKavaldzhievaKalina,Doctor,Universityofnationalandworldeconomy,Sofia,BulgariaPetrovaDiana,Ph.D.,Assoc.Professor,UniversityforNationalandWorldEconomy,Sofia,BulgariaPozharevskaRumiana,D-r,Assoc.prof.,UniversityofNationalandWorldEconomy,Sofia,BulgariaАдамовськаВікторія,к.е.н.,доцент,ДВНЗ«Криворізькийнаціональнийуніверситет»,м.КривийРігАксьоненкоВікторія,магістрант,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.КиївАлейниковаЮлия,ассистент,Могилевскийгосударственныйуниверситетпродовольствия,г.Могилев,РеспубликаБеларусьАнтонюкТетяна,магістрант,Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет,м.ЛуцькАтаманюкАлла,викладач,ХмельницькийінститутМАУП,м.ХмельницькийАтаманюкМикола,голова,ХООВМГО“Студентськареспубліка,м.ХмельницькийБабічІрииа,к.е.н.,доцент,Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет,м.ЛуцькБайдінаОльга,магістрант,КиївськийнаціональнийуніверситетіменіТарасаШевченка,м.КиївБакаїмНаталія,аспірантка,ЛьвівськийнаціональнийуніверситетіменіІванаФранка,м.ЛьвівБалабаЮлія,студентка,Буковинськийдержавнийфінансово-економічнийуніверситет,м.ЧернівціБархаєваАліна,аспірант,Харківськийнаціональнийуніверситетміськогогосподарстваім.О.М.Бекетова,м.ХарківБеловаІрина,к.е.н,доцент,Тернопільськийнаціональнийекономічнийуніверситет,м.ТернопільБігданІнна,к.е.н,доцент,БолтачСергій,магістрант,Миколаївськийнаціональнийуніверситетім.В.О.Сухомлинського,м.МиколаївБондаренкоОксана,к.е.н.,доцент,НаціональнийлісотехнічнийуніверситетУкраїни,м.ЛьвівБорисенкоОлександр,УманськафіліяКиївськогоінститутубізнесутатехнологій,м.УманьБоровикПетро,к.е.н.,доцент,Уманськийнаціональнийуніверситетсадівництва,м.УманьБояроваОлена,к.е.н.,доцент,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.КиївБрикГалина,к.е.н.,в.о.доцента,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ЛьвівБруханськийРуслан,к.е.н.,доцент,завідувакафедри,Тернопільськийнаціональнийекономічнийуніверситет,м.ТернопільБушуєваІнна,к.фарм.н.,доцент,Запорізькийдержавниймедичнийуніверситет,м.ЗапоріжжяВоздіганАртем,Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет,м.ЛуцькВолковаЕкатерина,аспирантка,Могилевскийгосударственныйуниверситетпродовольствия,г.Могилев,РеспубликаБеларусь

326

ВолошинаВікторія,викладач,МиколаївськийнаціональнийуніверситетіменіВ.О.Сухомлинського,м.МиколаївГайдаєнкоОльга,к.е.н.,доцент,Одеськийнаціональнийекономічнийуніверситет,м.ОдесаГанінВіктор,професор,завідувачкафедри,Харківськийторговельно-економічнийінститутКНТЕУ,м.ХарківГеталоОльга,к.фарм.н.,доцент,Запорізькийдержавниймедичнийуніверситет,м.ЗапоріжжяГордійчукМаргарита,cтуденткамагістратури,КиївськийнаціональнийуніверситетіменіТарасаШевченка,м.КиївГудзенкоНаталія,к.е.н.,доцент,Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ВінницяГуренкоТамара,к.е.н,доцент,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.КиївДаценкоГанна,к.е.н,доцент,Вінницькийторговельно-економічнийінститутКНТЕУ,м.ВінницяДемаДмитро,к.е.н.,професор,завідувачкафедри,Житомирськийнаціональнийагроекологічнийуніверситет,м.ЖитомирДерев’янкоСвітлана,к.е.н,доцент,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.КиївДідоренкоТетяна,к.е.н.,доцент,Тернопільськийнаціональнийекономічнийуніверситет,м.ТернопільДовганьЮрій,асистент,Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ВінницяДолюкАлла,асистент,Вінницькийторговельно-економічнийінститутКНТЕУ,м.ВінницяДрождінаІнна,Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет,м.ЛуцькДубчакМирослава,магістрант,ІнститутмагістерськоїтапіслядипломноїосвітиУніверситетубанківськоїсправиНБУ,м.КиївЕфремчинаЯна,ассистент,Могилевскийгосударственныйуниверситетпродовольствия,г.Могилев,РеспубликаБеларусьЄрмаковаАнтоніна,аспірант,Луганськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ЛуганськЗаверухаТетяна,студентка,Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ВінницяЗдреникВасиль,к.е.н.,доцент,Тернопільськийнаціональнийекономічнийуніверситет,м.ТернопільЗінкевичОксана,старшийвикладач,Національнийуніверситетводногогосподарстватаприродокористування,м.РівнеЗозулякМарта,асистент,Мукачівськийдержавнийуніверситет,м.МукачевоИоффеЛев,к.э.н.,доцент,ГомельскийгосударственныйуниверситетимениФранцискаСкорины,г.Гомель,РеспубликаБеларусьІльїнВалерій,к.е.н.,завідувачкафедри,Луганськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ХарківІльїнаОлена,магістрдержавноїслужби,Луганськійнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ХарківІщенкоТимур,аспірант,Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ВінницяКалініченкоДанило,магістрант,ДВНЗ«Криворізькийнаціональнийуніверситет»,

327

м.КривийРігКандибейНаталя,к.фарм.н.,асистент,Запорізькийдержавниймедичнийуніверситет,м.ЗапоріжжяКацельМарія,студентка,Харківськийторговельно-економічнийінститутКНТЕУ,м.ХарківКачанАнастасія,студент,МиколаївськийнаціональнийуніверситетіменіВ.О.Сухомлинського,м.МиколаївКоваленкоВікторія,студентка,Вінницькийторговельно-економічнийінститутКНТЕУ,м.ВінницяКовальчукАнна,студентка,Полесскийгосударственныйуниверситет,г.Пинск,РеспубликаБеларусьКовшарМарія,студенткамагістратури,Полтавськадержавнааграрнаакадемія,м.ПолтаваКравецьНаталя,магістрант,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.КиївКраснякОлена,к.е.н.,доцент,Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ВінницяКрочакОксана,к.е.н.,доцент,Уманськийнаціональнийуніверситетсадівництва,м.УманьКучеряваІрина,магістрант,Вінницькийторговельно-економічнийінститутКНТЕУ,м.ВінницяЛагутаМарина,магістрант,Українськийдержавнийуніверситетфінансівтаміжнародноїторгівлі,м.КиївЛепетанІнна,к.е.н.,доцент,Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ВінницяЛіпатоваНаталія,Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет,м.ЛуцькЛободаНаталя,к.е.н.,доцент,Львівськадержавнафінансоваакадемія,м.ЛьвівМандибураВікторія,студентка,Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ВінницяМахотаАлла,к.е.н.,доцент,ХарківськийнаціональнийекономічнийуніверситетіменіСеменаКузнеця,м.ХарківМельянковаЛюдмила,к.е.н.,доцент,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.КиївМендюхСвітлана,магістрант,НaціoнaльнийуніверситетбіоресурсівіприрoдoкoристувaнняУкрaїни,м.КиївМіроноваОльга,директор,аудитор,ТОВ«Аудиторськафірма«Ольга–Аудит»,м.КіровоградМошураВікторія,студенткамагістратури,Полтавськадержавнааграрнаакадемія,м.ПолтаваМуравськийОлексій,аспірант,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіпродокористуванняУкраїни,м.КиївНевдахСергей,магистрэкономическихнаук,Полесскийгосударственныйуниверситет,г.Пинск,РеспубликаБеларусьНечепуренкоАлла,студентка,Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ВінницяНечипорукВікторія,магістр,Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет,м.ЛуцькНіколаєнкоДмитро,аспірант,ДніпропетровськийуніверситетіменіАльфредаНобеля,м.Дніпропетровськ

328

НоводворськаВікторія,к.е.н.,доцент,Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ВінницяНужнаОксана,к.е.н.,доцент,Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет,м.ЛуцькОлійникСвітлана,к.е.н.,доцент,НУБіПУкраїни,м.КиївОстапенкоЮлія,старшийвикладач,ДВНЗ«Київськийнаціональнийекономічнийуніверситетім.ВадимаГетьмана»,м.КиївПавленкоОлена,студентка,Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ВінницяПановаТатьяна,к.э.н.,доцент,ГомельскийгосударственныйуниверситетимениФранцискаСкорины,г.Гомель,РеспубликаБеларусьПархоменкоВікторія,cтудентка,Харківськийторговельно-економічнийінститутКНТЕУ,м.ХарківПередерієнкоНадія,к.е.н.доцент,НТУУ«КПІ»,м.КиївПігошВасиль,к.е.н.,доцент,Мукачівськийдержавнийуніверситет,м.МукачевоПоддубнаНаталія,аспірант,ДВНЗ«КНЕУіменіВадимаГетьмана»,м.КиївПолосиковаАнна,ассистент,Могилевскийгосударственныйуниверситетпродовольствия,г.Могилев,РеспубликаБеларусьПрусЮрій,к.е.н.,доцент,Таврійськийдержавнийагротехнологічнийуніверситет,м.МелітопольПусьСергій,студент,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.КиївРадченкоОксана,к.е.н.,с.н.с.,ННЦ«Інститутаграрноїекономіки»НААН,м.КиївРазборськаОлена,к.е.н.,доцент,Вінницькийторговельно-економічнийінститутКНТЕУ,м.ВінницяРешетникОлена,студентка,Одеськийнаціональнийекономічнийуніверситет,м.ОдесаРотарАнастасія,студентка,КиївськийнаціональнийуніверситетіменіТарасаШевченка,м.КиївРудьІнна,к.е.н.,доцент,Миколаївськийнаціональнийуніверситет,іменіВ.О.Сухомлинського,м.МиколаївСавченкоРоман,докторант,Житомирськийнаціональнийагроекологічнийуніверситет,м.ЖитомирСадовськаІрина,к.е.н.,професор,завідувачкафедри,Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет,м.ЛуцькСергійчукОльга,студент,Вінницькийторговельно-економічнийінститутКНТЕУ,м.ВінницяСидороваТамара,к.е.н,доцент,Харківськийдержавнийуніверситетхарчуванняіторгівлі,м.ХарківСлєсарТетяна,к.е.н.,доцент,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.КиївСолодкаЯніна,магістрант,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.КиївСорокаЛюбомир,здобувач,Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет,м.ЛуцькСтаверськаТетяна,к.е.н.,доцент,Харківськийдержавнийуніверситетхарчуваннятаторгівлі,м.ХарківСтаднікОлег,магістрант,Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет,м.Луцьк

329

СушкоТаиса,к.э.н.,доцент,Могилевскийгосударственныйуниверситетпродовольствия,г.Могилев,РеспубликаБеларусьСюркалоБогдан,к.е.н.,доцент,ДВНЗ«УкраїнськаакадеміябанківськоїсправиНБУ»,м.СумиТлучкевичНаталія,к.е.н.,доцент,Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет,м.ЛуцькТодерішинаЕріка,студентка,Буковинськийдержавнийфінансово-економічнийуніверситет,м.ЧернівціТуварчиеваГульнара,к.э.н.,старшийпреподаватель,ОПНациональныйуниверситетбиоресурсовиприродопользованияУкраины«КТГМСХ»,г.СимферопольФедоришинаЛідія,к.і.н.,доцент,Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ВінницяФилипова–СланчеваАтанаска,гл.ас.д-р,Университетнациональногоимировогохозяйства,г.София,БолгарияЦапСвітлана,аспірантка,ПрикарпатськийнаціональнийуніверситетіменіВасиляСтефаника,м.Івано-ФранківськШматАнастасія,магістр,Харківськийторговельно-економічнийінститутКНТЕУ,м.ХарківЯремикМирослав,к.е.н.,доцент,Українськаакадеміядрукарства,м.ЛьвівЯремикХристина,к.е.н.,доцент,Українськаакадеміядрукарства,м.Львів

330

Редакційнаколегія Editorialboard

ЖукВ.М.,д.е.н.,член-кореспондентНААН(Україна)

ZhukV.,DoctorofEconomics,CorrespondingMember,NAAS(Ukraine)

ДерійВ.А.,д.е.н.,в.о.професора(Україна)

DeriyV.,DoctorofEconomics,theexecutivedutyofProfessor(Ukraine)

ЛупенкоЮ.О.,д.е.н.,професор(Україна)

LupenkoY.,DoctorofEconomics,Professor(Ukraine)

КірейцевГ.Г.,д.е.н.,професор(Україна)

KireytsevG.,DoctorofEconomics,Professor(Ukraine)

ПетрукО.М.,д.е.н.,професор(Україна)

PetrukA.,DoctorofEconomics,Professor(Ukraine)

ХоминП.Я.,д.е.н.,професор(Україна)

KhominP.,DoctorofEconomics,Professor(Ukraine)

331

СадовськаІ.Б.,к.е.н,професор(Україна)

SadovskaI.,PhD,Professor(Ukraine)

СеменишенаН.В.к.е.н.,доцент(Україна)

SemenyshenaN.,Ph.D.,associateProfessor(Ukraine)

АльбрехтД.,д.е.н.,професор(СполученіШтатиАмерики)

AlbrechtD.,AccountingProfessor(USA)

ВахрушинаМ.А.,д.е.н.,професор(РосійськаФедерація)

VakhrushinaM.,DoctorofEconomics,Professor(RussianFederation)

332

ІІННССТТИИТТУУТТББУУХХГГААЛЛТТЕЕРРССЬЬККООГГООООББЛЛІІККУУ,,ККООННТТРРООЛЛЬЬТТААААННААЛЛІІЗЗВВУУММООВВААХХГГЛЛООББААЛЛІІЗЗААЦЦІІЇЇ

TTHHEEIINNSSTTIITTUUTTEEOOFFAACCCCOOUUNNTTIINNGG,,CCOONNTTRROOLLAANNDDAANNAALLYYSSIISS

IINNTTHHEEGGLLOOBBAALLIIZZAATTIIOONNCCIIRRCCUUMMSSTTAANNCCEESS

Міжнароднийзбірникнауковихпраць

Internationalcollectionofscientificpapers

Випуск3

Issue3

Відповідальнийредактор:к.е.н.,доцент,Н.В.Семенишена

Contributingeditor:

Ph.D.,associateProfessor,N.V.Semenyshena

Адресаредакції:КафедраоблікуіаудитуЛНТУ

вул.С.Ковалевської,28,каб.220,м.ЛуцькВолинськаобл.,43024

Видавець:

Видавництво«Крок»вул.Гайова,56,м.Тернопіль,46006

тел.+38096-9431704

___________________________________________________________________

Підписанододруку22.12.2014р.Формат60х90/16.Папірофсетний.ГарнітураCambria.Умовн.друк.арк.20,96

Тираж300.Замовлення№12/7.___________________________________________________________________