X X I I I - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 7 - 8 / к в і т е н ь 2 0 1 2 р . / ГА З Е ТА З АС Н О ВА Н А 1 9 4 9 р .X X I I I - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 7 - 8 / к в і т е н ь 2 0 1 2 р . / ГА З Е ТА З АС Н О ВА Н А 1 9 4 9 р .

Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

• Будь нашим студентом!

• Коли не дуж, тоді не гуж!

• «Нижньодунайський рушник»

• «Реве та стогне Дніпр широкий»

• День рідної мови

• Успіхи румунських українців

• По-румунськи, по-вкраїнськи

• Параметрами олімпіад

• До 100-ліття Я. Стецька

• Радіймо всі веселій весні!

• Відгук на статтю «Ціль життя»

• Відійшов у вічність А. Руснак

• Вчімся розділових знаків

• Золотоверхому Києву – 1530

• Чорнороб газетярства

U nomeri:U nomeri:

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

stor. 2

stor. 3

stor. 4

stor. 5

stor. 6

stor. 7

stor. 12

stor. 8

stor. 9

stor. 10

stor. 11

stor. 13

stor. 14

stor. 15

stor. 16«Весна» – ліноґравюра

художника Василя Лопати, Київ

КВІТЕНЬ 2012 р.2

Цього року Буха рестськийФакультет інозем них мов ілітератур у складі Депар -таменту російської та

слов'янської філології пропонуєабітурієнтам різноманітну ґамувибору різних спеціальностей. Утакому значенні випускникиліцеїв, які бажають вивчатиукраїнську мову, мають нагодуобрати її як першу спеціальність,а другу спеціальність з-поміжінших мов (румунської, англійсь -кої, фран цузької, німецької,шведської, російської, італійсь -кої, іспансь кої, латинської ікорейської).

Слов'янським мовам – укра -їнській, сербській, болгарській –надано по 15 бюджетних місць(поки що, орієнтативно; фіналь -не число буде установленепізніше Міністерством вихо -вання, досліджень, молоді таспорту). Набір кандидатів проходитимена осно ві конкурсу папок.

Запис кандидатів відбудеться у пе рі -од 9 -15 липня 2012 р.

Після закінчення Бухарестського

університету випускники мають мож -ливість працювати науковими дос -

лідниками, викладачами, журналістами,редакторами у мас-медіа, моде рато -рами в радіо-телебаченні, пе рекла -

дачами і референтами-спеціа -лістами в інших галузях ді яль -ності.

По додаткову інформацію зве р-тайтеся до секретаріату факуль -те ту: тел. 021.314.89.65, сайт -www.limbi-straine.ro.

Нагадуємо, що для націо -нальних меншин (у нашомувипадку – української) існуютьпо 5 бюджетних місць длякандидатів з-між них. Вонипріоритетно вступатимуть наоснові їх загальної оцінки. Увипадку, коли число канди -датів українського походженняперебільшує 5 місць, тоді воникандидуватимуть на рештумісць разом із румунськими

кандидатами.

Роман ПЕТРАШУК

Будь нашим студентом!Будь нашим студентом!До уваги випускників ліцеїв

25березня в місті Лугожі, що вповіті Тіміш, українськагромада в недільнийяскравий і теплий день

пом'янула «в сім'ї вольній, новій незлимтихим словом» генія українського народу Т.Г. Шевченка.

Це дало нам нагоду (і на цей раз)зустрітись із художньо-артистичнимиколективами, із учнями, з тими, якішанують його слово, його правду та віруі любов до українського народу. Великаподяка за це тим батькам учнів таучителям та активістам СУР, котріпідтримують викладання нашої рідноїмови.

Голова сурівської філії повіту Тіміш п.Юрій Глеба підкреслив значення події іпредставив гостей. Було приємнопобачити присутність на святі офіційнихосіб – мера міста Лугож проф. Ф. Болдю,колишнього мера й нинішнього депутатаінж. С. Стаджу, місцевого голову орга -нізації Демократичного союзу угорцівРумунії Іосіфа Пожара і банатськогопротоієрея Українського православногоВікаріату отця Іллю Албічука.

Про життя і творчість великого поетакоротко виступив проф. Іван Кімпан,шкільний інспектор, і отець І. Албічук,котрий, між іншим, сказав: „Кобзар“ Т.

Шевченка залишився головною книгою внашому житті разом із Біблією».

Програму представляли учні ХІІ-го класуАнна Дума – румунською мовою та ІванСмичкаш – українською мовою.

Спочатку виступали найменші артисти-аматори – діточки з українського садочку з

вихователькою Саваною Албічук. Вонирозвеселили публіку пісеньками, віршикамиукраїнською і румунською мовами. Одяг -нені в українських костюмчиках, вонивиконали і дві сценети: „Грицю, Грицю“ і„De ce ursul n-are coadă“.

В продовженні виступив хор «Шовковатрава» з Лугожу (керівник С. Албічук), якийпроспівав пісні на слова Т. Шевченка таінші. Дуже гарно виступив учнівськийколектив „Калина“ із села Щука, органі -зований учителькою Марією Головчук, – зпіснями, сценеткою, віршами.

Появилися на сцені й учні з школиБирна, які продекламували низку віршів.Далі – дівоча група «Кидровина» зПетроаси Великої, теж з піснями івіршами.

Концерт завершився з появою на сценілугозьких учнів, виступ яких публіканагородила гарячими оплесками івигуками «Браво!».

Треба ще згадати виступ Івана Ковача збоку СУР – як голови Лугозькоїорганізації СУР, – який вручив маленькимартистам скромненькі подарунки, і їм діти,звичайно, раділи.Так хочеться згадатислова українського поета Степана Ткачуказ цієї нагоди:

«Кобзар, немов Апостол,По всій планеті ходитьТа люд наш з гущі блудуНа світло дня виводить».

Голова Тіміської філії СУР п. Ю. Глебаподякував усім присутнім, всім учасникамсвята за їх активну працю та побажав їмніколи не забувати такі повчальні слова Т.Шевченка...

Анна БЕРЕГІЙ

Свято Шевченка в повіті Тіміш

«Кобзар, немов Апостол, по всій планеті ходить...»

(Степан Ткачук)

Бухарестський університет

В центрі міста Лугож

КВІТЕНЬ 2012 р. 3

Недавно минув празник Воскре -сіння Ісуса Христа, найбіль -шого свята всіх християнправославного віроіспо ві -

дання.Перше свято, котре зустрічаємо після

Великодня, носить назву СвятогоВеликомученика Юрія Побідоносця, котреприпадає кожного року на шостетравня.

Це Неділя Розслабленого і СвятогоВеликомученика Юрія.

Життя Святого ВеликомученикаЮрія не охоплюють сторінки НовогоЗавіту, тому що, взагалі, Бібліюзакінчили писати приблизно першогостоліття християнської ери, а СвятийЮрій народився більш пізніше, – ІІІстоліття – в містечку Кападонії.

Історики і святі отці збереглибіографічні дані в книзі «ЖитієСвятих», і тут появляється записано іпро життя Великомученика Юрія.

З цієї книги ми дізнаємося, що йогобатько мав високу посаду в римськомувійську, де під час війни скоро помирає, айого мати з Кападонії переселилася жити вПалестину, у місто Ліди, до свого маєтку.

Тут має можливість ще з дитинстванавчитися страху Божого, тому що йогомати присвятила життя вихованню синасвого. Будучи дорослим, він стараєтьсяступати за слідами батька свого.

Так і пояснюється, що Святий Юрійвступив на військову службу і, завдякиздібностям і мужності, він наставкерівником війська як полководець за часівімператора Діоклиціана, який мав дужевелике довір'я у святого. Це сталося, колиімператор почав переслідування та гонінняхристиян. Святий Юрій відмовився від цієїпраці і став на захист віри свого батька, назахист християнства.

Імператор не зважав на це, а покликавсвятого, щоб пішов служити ідолам такланятися їм. Св. Юрій ніяким чином несхотів послухати і сповнити бажанняімператора Діоклеціана, тому що він мавбажання все своє життя служитиістинному, правдивому та живому Богу.Слова правдивої євангельської науки Св.

Юрія почало розповсюджуватися по цілійВізантійській імперії.

Навіть жінка імператора Діоклеціана,Александра, переконалася, що необхіднокланятися Господу Богу, а не всякимідолам, тим більше, що сам Господь Богсказав: «Не роби собі ідолів і не кланяйсяїм» (Ісх.20,3-4 ст.). Щоб затримати свійавторитет перед своїми прихильниками,імператор вжив рішення за непослух -нянність, засудити на смерть Святого Юрія,а разом із ним і свою жінку, адже вонапосміла переступити даний закон таохороняти його. Так що була встановленаднина – 23-го квітня 203 року – 6 травня –обидвох мучили до смерті (Св. Юрія іАлександру).

Так що в цей день обидвох поставили наодну колисницю, де пов'язали їх, щобповезти на місце, де слідувало їх мучити ікарати, а на кінець кінців, щоб голови їмпостинали. Дізнавшися Александра, що їїчекає, вона вже дорогою збожеволіла, і такі померла, а Святого Юрія перед народомкарали та голову йому відтяли. Цей спосібкарання і смерті святих не є новиною. З цієї

нагоди хочу згадати слідуюче:Такою смертю помер Іван

Хреститель, Св. Ап. Павел, Св.мучениця Софія з її трьома дочкамиВірою, Надією та Любов'ю за часівімператора Адріана, і не лише. А внашій країні володар КонстантинБренков'янул з його чотирма синамитак само помирає за віру Христову.

А тому що Св. Юрій як воїнувінчався мучительською смертю,він став назавжди покровителемвоїнів та військовиків.

Так, наприклад, 830-го року уВізантійській Імперії, за часів царяТеофіла, аж 42 офіцерів мусульманизабрали в полон і зробили їх рабами.

Тут примушували їх покинути віруХристову. Так минуло 7 років, і ніяк несхотіли вони відмовитися правдивої віри іпризнати пророка Махомеда та кланятисяйому. Ради цього їх мучили, карали, анакінець всі 42 офіцери увінчалися му -ченицькою смертю. Пра вославна церквапочитує їх пам'ять 6 березня кожного року.

Приблизно така ж сама подія відбулася ів місті Севастії в Арменії. Тут, звичайно,військовики, будучи в армії, ніякимспособом не схотіли кланятися ідолам, алише живому Богу. Ради цього, десь 320-го

ПРАЗНИК ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ЮРІЯ (ГЕОРГІЯ)ПРАЗНИК ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ЮРІЯ (ГЕОРГІЯ)

Дуже важко бути найкращим.Може, й не треба бутинайкращим. Уявіть собі світ,хочби і наш маленький світок-

світочок, з найкращими. Іноді йпопомиляємося, іноді й попосваримося. Як усім'ї, у тій родині, що її будуємо. Важко, нелегко бути найкращим. Лише очевидність єміркою нашої роботи.

Та доходити до брудних сварок, до навітьнекняжих уособиць, це таке несусвітнє,таке несусвітнє! Бо див ляться люди на насі кажуть: «Такі українці?.. Такі».

Днями-тижнями «проламувалися» во ро -та до Центрального приміщення СУР. Цебачила поліція, а зокрема, сусіди, – вони жбо найбільші й найближчі осудники-засудники... найближчої хати. І це лишетому, що і я... хочу (коли піти на руку будь-

кому). Але ж хто й що зробив-здійснив усебе «вдома»? Тож: коли не дуж, тоді негуж! Бо гудити, очорнювати так легко, таклегко, напевно, найлегше, коли заздрістьвбиває думку і розум!

У нас вже так багато українськихорганізацій, що це нас розсіює-розколює, болюди вже й не знають, з ким бути. Та бутиз тим, хто робить-працює, хто щось вжездійснив, хто вийшов на поверхню. Інакшеж нас буде (офіційно, за переписом) дедаліменше, дедалі, дедалі менше, а цевідіб'ється знову чистою-чистісінькою(природною, Боронь Боже!) асиміляцією.Повною! Саме тому в інших меншин поодна організація, не по десять!

Хто міг би сказати, що наша державанам не допомагає? Ніхто! Бо існуєочевидність: приміщення і тут, і там,

вивчання рідної мови (за законом ібажанням, по-європейському), і тут, і там,– і в цьому роль СУР також очевидна. Де вибачили рутенські, гуцульські і теє то, якйого, школи? Ніде. Їх немає і не буде.Українські, дасть Бог, будуть, бо за нимитакож українська сусідня європейськадержава Праматір-Україна.

Гудити, наклепувати не треба, очор -нювати не треба. Треба займатися іприєднуватися (зосібно!) до визнаної Уря -дом Румунії української організації СУР тапідтримувати її. Інакше ж як?

(Про те, як нас оцінює світ (щоб неповторюватись), прочитайте на 7 стор.матеріал з угорського україномовного часо -пису «Громада»). Може, вони, угорськіукраїнці переконливіші...

«ВС»

КОЛИ НЕ ДУЖ, ТОДІ НЕ ГУЖ!КОЛИ НЕ ДУЖ, ТОДІ НЕ ГУЖ!Апостроф

(Продовження на 10 стор.)

Симона ЛЕВА

КВІТЕНЬ 2012 р.4

Вберезні в Україні і в Румуніїпочаток весни. В культурно-громадському значенні – березеньмісяць Тараса Шевченка. Свято

Шевченка відзначається щороку у нас, вРумунії, так само, як в будь-якому куточкусвіту, де живуть українці. Українці Румунії, якібережуть рідну мову і культуру, передають ізпокоління в покоління все те прекрасне, щохарак теризує і зберігає у віках українськийдух.

В глибинній думці Шевченковоїпоезії відчувався і відчуваєтьсяв и з в о л ь н о - п р о б у д ж а ю ч и йнаціональний дух, який став страхомдля царизму, а пізніше для кому -ністичної системи.

Шевченко говорив: «Караюсь, але некаюсь...». Перед катами він ніколи несхиляв своєї голови. Він мав великумужність говорити гнобителямукраїнського народу у вічі. Тарас неприпиняв боротьби з окупантамиУкраїни до кінця свого драматичного,тяжкого життя.

І в заповітному слові поетзвертається до народу :

Поховайте та вставайте,Кайдани порвітеІ вражою, злою кров'юВолю окропіте. Слово творів поета не змогли заборонити,

бо воно лунало невпинно. Треба підкреслити: Тараса Шевченка слова

актуальні і сьогодні, бо поет був людиною-легендою, яка дала поштовх осмисленню ідейрозбудови України. Тарас Шевченко – символУкраїни.

В березні десь-там в небесах ТарасШевченко щасливий, бо сповнились йогослова – Україна вільна.

Неділя, 25 березня 2012 р. Чудовийвесняний сонячний день. День заснуванняСоюзу українців в Добруджі в 1990 році. День,коли Шевченка святкують в нашому краї 20-тий раз. День, коли ми вперше поклали квітидо пам’ятника великого генія українськогонароду Тараса Григоровича Шевченка,поставленого влітку минулого року.

Десь в одинадцятій годині в Тульчі біляпам’ятника Тараса Шевченка зібралось багатолюдей. Прийшли вони сюди відзначитинайважливішого українського поета всіх часів.

Відкрив свято голова філії СУР Добруджіпан Дмитро Черненко. Він підкресливзначення цієї великої події. Коротко розказавпро великого поета-революціонера ТарасаШевченка. Представив присутніх на ційважливій події. Й були присутні Іван Робчук –перший заступник голови СУР, інж. ВасілеГуду – префект Тульчанського повіту,Константін Ходжа – мер міста Тульча, ТрохимБелакуренко – сенатор парламенту, депутатипарламенту Міхай Строє і В. Теодореску. Насвяті були присутні і делегації з України:Ярослава Різникова – заступник начальникаУправління культури і туризму Одеськоїобласної державної адміністрації, начальник

відділу національностей та релігій, ІгорБабаян – директор транскордонного співро біт -ництва «Єврорегіон Нижній Дунай», ВалентинСтроя – юристконсульт, Вячеслав Кушнір –професор, декан історичного факультетуОдеського університету, Василь Гончарук –голова Спілки українців міста Рені, ІванСпадніков – заступник голови Ренійськоїрайонної адміністрації.

Тут, перед пам’ятником, виступив Іван

Робчук, який передав щирий привіт від головиСУР пана Степана Бучути, і від головногоправління СУР. Говорячи про ТарасаШевченка, Іван Робчук підкреслив, що ТарасШевченко – український національний поет –завжди сучасний. У своєму виступі повітовийпрефект Васіле Гуду підкреслив романтизмвеликого поета, а мер Константін Ходжаговорив про дружні і взаємні відносини міжмажоритарним населенням міста та співжи -вучими націо нальними меншинами. Біляпам’ятника було поставлено багато квітів відвсіх представників і від присутніх шануваль -ників Шевченка.

Після церемоній всі відправились до театру«Жан Барт», де спочатку відвідали, у фоайєтеатру, виставку українських книжок, виданихСУР, а також наших часописів. Тут же була імаленька, зате красива і при ваблива, виставкаскульптора-мініатю риста в дереві Юрія Тоа -дера.

Після цього в залі почався концерт.Нагадаємо, що всім відомо, що Україна – середкраїн з найбагатшим у світі фольклором. ВУкраїні існує велике число співаків, музи -кантів і танцюристів, які займають почеснемісце в світі. Але і в нас їх досить багато!

Програму концерту гарно представилаукраїнською та румунською мовами паніФлорентіна Тудор.

Першим виступив широко відомий хор«Задунайська Січ» під проводом пані МаріїКарабін, який завжди зачаровував і зачаровуєсвоїми піснями присутніх. Чутливо імайстерно хор проспівав пісню «Маминавесна». З великою теплотою та належноюмімікою хористи виконали українські народні

пісні «Плавай, плавай, лебедонько» та «Ой, тиж хмелю».

Молодіжна група пісні і танцю «За -дунайської Січі» під проводом ЛіоариТеодоров та акомпанементом на акордеоніДмитра Черненка гарно виконали українськінародні пісні «Дунаю, Дунаю», «А калина неверба», «Чи ти чув миленький». Моло діжнагрупа, мабуть, була тепло і ласкаво прийнята ізавдяки новим чудовим укра їнським народним

костюмам, в яких її члени булиодягнені.

Виступила вокальна група «Дунай»з Пардини під керівництвом ДмитраДани ленка та акомпанементом нагармошці Корнела Тимофана. Воничудово проспівали українські народніпісні «Ой летіла пава», «Ой у саду-винограду», «Ой на горі боль ницястояла», а молодіжна група «Заду -найської Січі» спритно, віртуозновиконала низку традиційнихукраїнських танців.

Програму продовжила вокальнагрупа «Біла маківка» із Старої Кіліїпід проводом Флоріки Лисавенко зпіснями «Несе Галя воду», «Тече водау ярок» та сатиричну пісню «Я ж тебе,жінко, не люблю», а молодіжна група«Задунайської Січі» гарнопредставила тематичний танець

«Дівчина, що вишиває». Вокальна група села Кришан «Рибалка» під

проводом Тудосії Опрішан, в якій красивіжіночі голоси, професійно прос півала пісні«Темної ночі», «Ой вишеньки, черешеньки»,«У вишневому саду», а молоді танцюристи«Задунайської Січі» чудово виконалимодерний танець «Ка лина».

Вперше на сцені тульчанського театрувиступила вокальна група «Веселка» зКараормана під проводом Габрієли Артімов.Вона майстерно проспівала українські народніпісні «Горять, горять лампадочки», «Посадиларожу край вікна» і «Цвіт із рожі». Гарні голосицієї групи були підтри мані акомпанементом наорзі Ванюші Артімова.

Потім на сцені з’явилася вокальна група«Чорне море» з Катирлезу під проводом МаріїГордей. Ця група жваво і спритно виконалапісні «Зірвалась на морі фуртуна», «Черезріченьку, через биструю», «Ой за гаєм, гаєм»,а молоді танцюристи «Задунайської Січі»зачарували нас тематичним танцем «Повер -таються парубки з роботи».

Завершили артистичну програму «Одеськімузики», лауреати Всеукраїнсь кого конкурсувиконавців на народних інструментах ім. А.Онофрієнка під керівництвом заслуженогокерівника культури України пана СергіяЛитвинова. Вони чудово виконали низкуінстру ментальних та вокальних українськихнародних пісень. Особливо сподобались наммелодії, виконані на різних інструментахзаслуженим артистом України МиколоюТрофименком.

СВЯТО ШЕВЧЕНКА В ТУЛьЧІ

Чудовий концерт і «Нижньодунайський рушник» –Чудовий концерт і «Нижньодунайський рушник» –українською, румунською та англійською мовамиукраїнською, румунською та англійською мовами

(Продовження на 8 стор.)

Вергілій РІцьКО

Наша «Задунайська Січ»

КВІТЕНЬ 2012 р. 5

«РЕВЕ ТА СТОГНЕ ДНІПР ШИРОКИЙ...»С

вяткувати Шевченка ніколи непізно! 9 Березня – день Шев -ченка – відсвятковують у кож -ній місцевості Марамо риша, де

живуть українці. Але свято великогомасштабу, де беруть участь усі орга -нізації СУР Марамориша, відбува ється упрекрасному гірському селі Русково.

І справді, цього року (як і іншимироками), на запрошення М. Пінті, головиСУР місцевої організації села Русково,зійшлася гарна українська сім'я. В ній булиприсутні всі – від голови СУР, депутатаСтепана Бучути, голови СУР - філіяМарамуреш – М. Петре цького, проф. д-раІ. Арделяна, голови СУР – Клуж-Напока,проф. д-ра М. Крамара, пані Я. Колотило- голови СУР – Бухарест і радника Мініс -терства культури і культів, священика-вікарія І. Піцури, поетів Ю. Павліша, П.Романюка, Дм. Коренюка, та до головіворганізацій СУР українських сіл, артис -тичних формації і, розуміється, публіки -мешканців села Русково.

Насамперед у школі провівся симпо зіумпро життя і творчість генія українськоїлітератури Т. Г. Шевченка, який закін -чився із читанням віршів і виконаннямпісень на його слова учнями, приго -товленими учителькою Маріяною Добро -цькою.

У Культурному домі було фестивневідкриття цієї події. Відкриття зробивголова СУР – Русково М. Пінтя, якийзапросив на сцену почесних гостей. Післяслова привіту і про значення цьогофестивалю говорив депутат Ст. Бучута,голова СУР, виділив грамоти комітетовімісцевої організації СУР с. Русково іприсутнім особистостям і побажавуспіхів артистичним колек тивам цьогоФестивалю. У своїм слові голова Мара -мороської організації СУР М. Петрецькийпривітав голів місцевих організацій СУРМарамо рощини. Пані Я. Колотилопривітала мешканців с. Русково іпідкреслила значення життя і творчостіТ. Шев ченка у житті українськогонароду. Проф. д-р М. Крамар з емоцієюпродекламував вірш Т. Шевченка «Заповіт».Присутні на події, марамороські поетипрочитали вірші, присвячені Шевченку.

Артистична програма почалася ізпрекрасним виступом групи дітей школиРусково, приготовлених учителькою М.Доброцькою і проф. Михайлом Кураком,який їх акомпанував на орзі. Кілька пісень

соло виконали дівчата, приготовленідиректором Будинку культури Рускови М.Миколайчук.

Приємний сюрприз зробила групаучениць с. Бистрого, приготовлена нацей раз священиком Іваном Арделяном.Вони гарно виконали вірші і пісні на дваголоси про Шевченка і на словаШевченка, а пізніше, теж на два голоси,бездоганне виконання на мандолінах.Дякуємо панові священи кові І. Арделяновіза його труд. Цей малий оркестр менінагадав про славний Ронянськиймандоліновий оркестр. Вокальна група«Рущанка» виконала кілька локальнихколомийок під проводом М. Миколайчук.

І хоча на цей раз менший, як число,мішаний хор на чотири голоси із ВерхньоїРівни «Ронянські голоси» виконав із тоюсамою майстерністю пісні на словаШевченка.

Тими самими оплесками була обда -рована і студентка Світлана Лавиця, якаартистично продек ламувала вірш Т.Шевченка – «Лілея». Виступила та кожвокальна група «Барвінок» із Кричунова.Гарно виконали діти із с. Реметисценічну картину з життя Т. Шевченка«Вічний сон», приготов лений проф.Симоною Діолог.

Передостаннім виступив дитячий хор«Поляночка» із с. Русь-Поляна підпроводом проф. Стеліани Сонгот. Вінгарно виконав кілька пісень на два голосина слова Т. Шевченка.

На закінчення заспівала солісткаукраїнських пісень Марія Савка ізРускови. Вона була прийнята сильнимиоплесками своїх односельчан.

Програму на сцені вела проф. М.Миколайчук. Їй допомагла і публіка, якавислухала на ногах виконання пісні «Ревета стогне» як учнями, так і хором«Ронянські голоси». Диригенти формаційотримали Похвальні гра моти. Аорганізатор, голова організації СУРРускова М. Пінтя, постарався, щоб

Фестиваль, присвя чений укра їнському геніюТ. Шевченку, був на високому рівні.

Текст і фотоІляна ДАН–РАГОВАН

РЕЦЕПТ САЛАТУВIНЕГРЕТ

Батьківщиною салату «Вінег -рет» вважається Франція.Незважаючи на його дійснепоходження, він користу -

ється популярністю і серед микола -ївських жінок. Звичайно, його рецептсильно відрізняється від того, якийвикористовують у Франції, але цезовсім не заважає йому залишатисятаким же смачним і корисним. Анайголовніше – низькокалорійним.

Так що ви зможете собі дозволитиготувати цей салат хоч кожен Божийдень, і при всьому цьому не боятьсянабрати зайві кілограми.

Для того щоб приготувати салат«Вінегрет», вам буде потрібно:

400 грам буряка; стільки ж картоплі;300 грам моркви; 200 грам квашеноїкапусти; 200 грам маринованих або

солоних огірків; 150 грам лука; сіль;рослинне масло.

Приготування: Отже, щоб при -готувати салат вінегрет, спочаткувідваріть до готовності буряк,картопельку і морковочку. Наріжтезовсім невеликими куби камицибульку та солоні огірки. Ретельнопромийте капусту, щоб позбавитьсявід зайвої солі, на шаткуйте її.Візьміть рівну кіль кість відваренихінгредієнтів і наріжте їх кубиками(приблизно десь по 1 сантиметру).

Для того щоб всі овочі збереглисвої власного кольору, буряк потрібнозаливати рослинною олією окремо.Тепер перемішайте інші продукти,заправте їх маслом, а наостанокдодайте буряк.

СМАЧНОГО ВАМ!

КВІТЕНЬ 2012 р.6

21лютого в Будинку культури села Вишавська Долинавідбулися урочистості з нагоди святкування Днярідної мови, бо мова – це душа народу, головна ознаканаціїї. Коли мова йде в небуття, зникає і народ,

розсіюючись між іншими народами. Слід дбати про чистоту й красурідної мови, намагатися говорити один одному лише добрі слова, ітоді світ навколо стане кращим.

Це все наші учні знаютьще з дитячого садка, бокожного року ми святкуємоцей день. Для цього вонидуже гарно прикрасилисцену вишитими українсь -кими рушниками, тканимикилимами, образом Прес -вятої Богородиці, книжкамиз поезіями.

У відкритті свята взявучасть директор школи,викладач географії Василь

Онужик, який привітав щиро гостей, викладачів, учнів і батьків.Почесними гостями були Ельвіра Кодря – радник у МіністерствіОсвіти, та повітовий інспектор з української мови Симона Малярчук.Гостей і учасників вітали діти садка з вихователькою НарцисоюГреченюк і учні нашої восьмирічної школи.

В залі було трохи холод но, але в наших душах було тепло відмоменту, коли учениці КравсДеніса, 5-ий кл., та СеменюкОлександра, 1-ий кл., приві -тали всіх хлібом-сіллю. Неміг зали шити байдужимипри сут ніх вис туп учнів по -чат кових класів та учнівстарших кла сів, одягнутих унаціональ них костюмах, щотак чітко й виразно читаливірші відомих поетів: Си -дора Воробкевича, Мак симаРильського, Дмитра Павличка, Іларіона Грабовича та ін.

Всім присутнім запали в душу слова: ”Як ту мову мож забути,Котрою училаВсіх нас ненька говорити,Ненька наша мила!”

Надзвичайно промовистими були й рядки нашого ВеликогоКобзаря Тараса Шевченка:

„І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь!”.Сподобалися присутнім і учням поезії та вислови поетів та

письменників про чистоту мови, про її красу. Всі діти, які виступалина сцені, юні створіння, так по-дитячому щиро, із зав ми ранням серця

промов ляли: ”Мово рідна,слово рідне!”, ”Мово! Пре -с вятая Богородице могонароду!”, “Розквітайся, рід -на мово!”, висловлюючисвою без меж ну любов дорідного слова.

Учнів приготовили досвята: Онужик Люба, КравсМи хаєла, Клемкович Ма -р’яна, Глодян Мірча, Ону -жик Юра, Греченюк Нар -циса та Співалюк Ледія з

учнями 6 кл., які на закінчення свята сказали:”Вже кінчилось свято,І прощатись нам пора.Ми бажаєм Вітчизні разомЩастя, Миру і Добра!”

А пані Ельвіра Кодря підкреслила значення цього дня, нагородиладиректора школи В.Онужика Грамотою за вдале, прекрасне свято.

Дорогі українці!Шануймо й поважаймо нашу рідну мову,розмовляймо нею!

Ледія СПІВАЛЮК

П.С. Вибачаюсь, але, все ж, не знайшовся хочби один віршик зтворів українських поетів Румунії, присвячений нашій рідніймові?! (І. К.)

ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИДЕНЬ РІДНОЇ МОВИЛист до редакції «Вільного слова»

П. С. Редакція «Вільного слова» передала листa право -захисної організації «Закон і Порядок» центральномупроводу СУР.

І.К.

КВІТЕНЬ 2012 р. 7

30вересня м. р. в м. Тімі -шоара (історичний центробласті Банат, а нині адмі -ністра тивний центр повіту

Тіміш у Румунії) розпочався VI з’їздукраїнської громади Румунії, на якому відУгорщини в якості почес них гостей булиприсутні Голова ЕКУ Я. Хортяні тазаступник голови ДОСУУ Ю. Крав ченко.Звітно-виборний фо рум румунсь кихукраїнців відбувався за чітким поряд комденним, без ані най менших пору шеньрегла менту і в суворій від повід ності довимог прозорості з обрання керів нихорганів з’їзду. Такій злагодженій, уважнійі відповідальній роботі укра їнськихдепутатів можна було тільки позаздри ти.На чолі Союзу українців Румунії (СУР)за лишився попередній голова СтепанБучута.

Ярослава Хортяні так висловилася«Громаді» з цього приводу: «Дуже радірезультатам цих виборів, бо пан Бучута єтакож і депутатом парламенту Ру мунії відукраїнської мен шини, яка налічує до 60тисяч осіб і є третьою найбільшоюетнічною гро мадою цієї країни. Якбиобрали когось іншого, то представницькавага укра їнців Румунії як була б кудименшою в державних ор ганах ісуспільстві цієї країни. У Світовомуконгресі українців та президії ЕКУвважають, що за роки голо вуванняСтепана Бучути очолюваний ним СУРдуже зміцнив свої позиції. Майже всіосередки Союзу українців Румунії маютьна правах власника об’єкти нерухомогомайна культурного призначення. Тобтодержавні кошти не розба -зарювалися, а були витра -чені цілеспрямовано, щотільки посилило довіру доукраїнців платників подат -ків та уряду Румунії. На -прик лад, в Тімішоарі 2роки тому збудували вели -кий будинок культури длямісцевої громади українців.І поруч нього вже заклалифундамент для нової укра -їнської церкви і дитячогосадка. Відповідно зріс ірівень роботи активістів тапроводу СУР. З іншого боку,якби Степан Бучута не бувдепутатом пар ламенту, товін, можливо, не зміг би такуспішно лобіювати інтересиукраїнців і вибивати фінан -сування громадських прое -ктів меншини».

В Тімішоарі на першому пленарномузасіданні VI з’їзду СУР взяли участьПрезидент СКУ Євген Чолій, Головапрезидії ЕКУ Ярослава Хортяні, депутатимісцевих осередків СУРу, посланці міста-побратима Тімішоари з Рахова на рівніголови райдержадміністрації та мераРахова, радник-посланник ПосольстваУкраїни Віорел Котик та радник ВіталійТіміш. Гості привітали українськихпобратимів з успішними перевиборами та

успіхами Союзу українців Румунії натеренах суспільного життя.

Ярослава Хортяні, звертаючись доприсутніх, повідомила, що, серед іншого,хоче виконати обіцянку, яку в 2009 роцідала мешканцям невеликого українсь -кого села Щука в Банаті, де 2 роки томубула зафіксована найвища наро -джуваність дітей у Румунії. Ось як

розповіла після повернення зі з’їзду процей епізод пані Ярослава нашомучасопису: «Коли я зайшла до їхньоїшколи, побачила, що в українців селаЩука було дуже мало підручників. Я

пообіцяла привезти їм ці українськікнижки. Коли в Тімішоарі я оголосила,що привезла книжки для дітей зі Щуки,то отримала гучні оплески. Я зрозуміла,що українці Румунії раді навіть такіймалій підтримці. Гадаю, наша бібліотекаім. Маркіяна Шашкевича в центріукраїнської культури, освіти й докумен -тації може поділитися книжками, якістановлять надлишок якоїсь літератури.Ми можемо передати ці книжки тимукраїнським громадам, які мають уцьому потребу, бо Україна, як я зрозуміла

в поїздці до Банату, не піклується ру -мунськими українцями. Колись Посоль -ство України пообіцяло роздобути меблідля будинку української культури вТімішоарі. Але тих меблів нема й понині.це для мене дуже дивно, тому що вРумунії (а це в основному її західно-північна частина) проживає автохтоннеукраїнське населення а також нащадкипереселенців-козаків з пониззя Дніпра,що тікали від переслідувань російськоїцариці Катерини ІІ-ї. За комуністичногорежиму Ніколае Чаушенску румунськимукраїнцям не давали розвивати своюкультуру, мову та освіту, але вони неасимілювалися, а навпаки почали відро -джувати рідні звичаї, об’єднуються орга -нізаційно. І саме на цьому етапі вонипотребують допомоги з боку материнсь -кої держави, а вона чомусь не зважає наїхні нагальні потреби. І це дуже сумно,тому що Румунія так ревно і з великимзавзяттям захищає права етнічнихрумунів на Закарпатті та Чернівеччині,що Україні до цього ще далеко. Державнічиновники у Києві та дипломати, коли їмнагадують про це, тільки безпораднорозводять руки. І при цьому нашізакордонні українці у світі не перестаютьтягнутися до України. Оце – справжнійфеномен патріотизму! Я так відчуваю, щодіаспора вірить в Укра їну, її народ і вБоже Провидіння, за допо могою якоговідро диться наша рідна земля йУкраїнська Держава, за яку боролося неодне покоління патріотів!».

Президент СКУ Євген Чолій таГолова президії ЕКУ Я. Хортяні у роз -

мовах з делегатами шос -того з’їзду СУР закли -кали їх всіляко підтри -мувати бажання лю дейна шої культури й віризапи суватися укра їнцямипід час перепису насе -лення, щоб чисельно іментально зміцнити духукраїнської нацменшинив Румунії. Найбільше Я.Хортяні вра зило те, щолюди не забули рідноїмови: «З ким я говорила,у більшості ви падків цілюди знають рідну бесіду.Їхня мова своєрідна,трохи архаїчна, з силь -ними діалек тизмами, алеми, тим не менше, добрепорозумілися. Лише одиндепутат вис ловив бажан -

ня зачитати доповідь румунською мовою,бо так, мовляв, він більше і гарніше можерозповісти про діяльність його громади,хоча він і знав українську. Однак увесьзал запро тестував у відповідь, і вкінцевому підсумку цей доповідачперейшов на українську мову».

В.П.

П.С. Матеріал можна б вважатиП.С. Матеріал можна б вважатисвоєрід ною відповіддю огудникамсвоєрід ною відповіддю огудникамСУР.СУР.

«ВС»

Успіхи румунських українцівУспіхи румунських українців

КВІТЕНЬ 2012 р.8

Ні, не очікуйте від мене, щонакреслю тут деякі рецети зукраїнськими стравами. Ялише опишу конкурс з

готування великодніх українськихстрав, який організував телеканал„Еуфоріа“ у Верхній Рівні, що наМараморощині. Звичайно, що конкурсназивається „Готуймо, по-румунськи“(Să gătim româneste), в якому берутьучасть національні меншини в Румунії.

У Роні були створені три сільськігрупи, які працювали із видними«ведетами» телебачення, представ -леними Джіною Пістол. Перша групаскладалася з Марії Опрішан, ВіолетиДубей і А. Боднарюк і співпрацювала ізмарамороським співаком ГеоргеТурдою. Друга сімейна група – в складіАнни Семенюк та її мами і АнниГербіль – співпрацювала із румунськимспіваком Аурелом Молдов'яну. А третя– в складі Іляни Плаєр, ЛіліаниПетровай та Івана Фрасина –співпрацювала із Оаною та ВіореломЛіс (бувшим мером Бухареста). Три днівони годували тварин і птахів усільському господарстві, доїли корови,збирали яйця, різали зайця, ягня іготували страви, які споживають наВеликдень українці в Роні.

У четвер дві страви кожної сім'ї булипредставлені на конкурс перед журі вскладі 15 осіб, які давали оцінки, томущо із трьох сімей тільки одна підедальше. Можна поздоровити усіхучасників цього конкурсу за їх

серйозність і за дуже добре приготовленіукраїнські страви. Хто дивився на цейтелевізійний шоу, представлений у 9-12квітня 2010 р. на телевізійному каналі

«Еуфоріа», зміг навчитися готувати багатоукраїнських страв, але й розважитися.

На закінчені конкурсу проспівав кількапісень Георге Турда, потім хор „Ронянські

голоси“, затанцювали „Соколи“ іпроспівала група „Червона калина“Мирослава Петрецького, і одну пісню(по-українськи) разом із солістомАурел Молдов'яну.

В кінці були оголошені переможціконкурсу, які будуть брати участь внаціональному конкурсі разом ізіншими переможцями національнихменшин.

І перше місце завоювала група,ведена Аурелом Молдов'яну (сім'я А.Семенюк). Всі учасники цьогоконкурсу були обдаровані грамотами іподарунками від СУР, врученимипаном депутатом Степаном Бучутою,головою СУР, і М. Петрецьким,першим заступником голови СУР,головою СУР – Філія Мараморощина.

Гості із Бухареста (як працівники,так і «ведети» були захопленіукраїнськими господарствами, добро -тою людей, любов'ю їх до тварин, дозвичаїв, які ще зберігаються яксвятиня, і дні, проведені в українськихсім'ях, остануться для них незабутніми.Приятелем на довгий час останетьсядля них і М. Петрецький, який зумівдопомогти організувати все це змайстерністю.

Іляна ДАН-РАГОВАНфото автора

«Готуймо по-румунськи», «Готуймо по-румунськи», та сьогодні... по-українськита сьогодні... по-українськи

Наші дорогі гості дали намможливість подивитися іпослухати такий чудовийконцерт, що сповнив наші

серця великою красотою, високоюдушевною насолодою та гордістю засвій народ.

Нам дуже радісно було, що на сценіпоявилися, як і в минулому році, молодіартисти-аматори. Означає, що відро -джується українство і в нашому краї, аце заслуга повітової організації СУР тайого голови Дмитра Черненка, якізаохочують активність сільськихорганізацій. На нашу думку, відро -дження українства нашого краю булоби пліднішим, якщо відродилися б тутукраїнська школа та українська церква.

Ще для нас приємно було, що залтеатру був переповнений глядачами.Треба підкреслити, що кожна група, якавис тупала, була щедро прийнята хви -люючими оплесками. Після виступукожний ансамбль був нагородженийграмотами СУР.

Після концерту виступив сенатор ру -мунського парламенту Трифон Бела -куренко, який відзначив цю надзвичайнуподію української меншини Тульчанськогоповіту. Виступила і пані Ярослава

Різникова з Одеси, яка була дуже рада, щона концерті почула і такі укра їнські народніпісні, яких в Україні вже не співають.

Професор Вячеслав Кушнір сказав, що

не жаліє, що їздив 12 годин з Одеси до

Тульчі, бо тут побачив надзвичайний

концерт української народної пісні і танцю.

Він же представив глядачам чудовий

альбом «Нижньодунайський рушник»,

якого автором є, що появився у видавництві

Музею історії м. Галаци 2012 року. В

альбомі представлені рушники насе -

лення лівого та правого берегів пониззя

Дунаю і території Дельти. В альбомі

представлені зразки з сіл правого берега

Дунаю – українських Верхнього Ду -

навця, Нижнього Ду навця, Катирлезу,

Мурігіола, Махмудії Бейбуджака (Пло -

гу). З українського берега Дунаю зібрані

вироби в українських селах Кислиця,

Першотрав неве, Шевченкове, мол да -

вських Дмит рівка, Утконосівка, Плав ні.

Тексти написані українською, ру -

мунською та англійською мовами.

Це свято збудило прекрасні почуття і

благородні поривання, які принесли

присутнім радість.

Чудовий концерт...Чудовий концерт...(Zakin™ennx. Po™. na 4 stor.)

Шевченко в квітах

Не поставила собі замету написати прорезультати учнів наОлімпіаді з Української

мови й літератури, яка відбулася напочатку квітня цього року вТімішорі, а хочу тільки подати свої враження проорганізування і розгортання цієї події – XX-говипуску Олімпіади. Перший випуск ми орга -нізували в Сиготі. Можливо, тому пані ЕльвіраКодря, радник у міністерстві освіти, запросиламене взяти участь в комісії. Так я мала нагоду бутиприсутньою на всіх основних етапах олімпіади.

Відкриття відбулося в оперному залі, пере -повненому учнями, викладачами, офіційнимипридставниками, батьками... Українські учні,одягнені в національних костюмах, зробилиприємне враження на присутніх, які їх зустрілиоплесками. Слідували вітальні промови, серед нихцікавий виступ голови Тіміської філії СУР Ю.Глеби, і короткі інформаційні дані про кожнуспеціальність. Наших викладачів і учнівпредставила пані Е. Кодря, яка дуже гарно іпрофесійно підготовила свої дві короткі промовина румунській і українській мовах.

Зізнаюся, що нам було дуже приємно і гордо занашого лідера. Пані Е. Кодря нічого не залишилана наше широковідоме „якось-то буде“, все в неїбуло обдумано, обчислено і на фестивномувідкритті, в школі, де відбулася Олімпіада і, принагородженні учнів, вона була авторитетною іакуратно виконувала свої обов'язки.

Я пригадую слова А. П. Чехова, який писав, щоу людини все повинно бути гарним: і душавідбивається на обличчі. Ці слова відносяться і допані Ельвіри. Такі лідери чітко вміють організуватироботу, усвідомлено відстоювати інтереси всіх, щонам дуже потрібно. Тому, коли вонипоявляються, їх треба підтримувати, бо цедля всіх є корисно і честю. Талановитих,відважних людей треба висувати наперед,поважати.

Інше, про що я хочу написати кількаречень, це про відношення комісії, щовідповідає за освіту і навчання при Раді, довикладачів, які підготовляють учнів доолімпіади з української мови і літератури. Явиходжу з досвіду і скажу, що ця роботаскладна й серйозна.

Незважаючи на те, що підготовкаосновується на шкільній програмі, ученьповинен ще багато прочитати спів -відносного до даної програмою тематики,

включити прочитане у свій твір. Все повиненперевірити викладач, проводити роботу учня,переглянути правильність з боку орфографії іпунктуації, заставити учня все записати,перевірити кілька разів і навчити учня внести своюдумку, надати творові оригінальності. Таку роботу

викладача, однак, ніхто не оплачує...Якщо учнів нагороджують гро -

шовими преміями з боку Мініс -терства освіти і з боку СУР, длянайкращих організовуються цікавіекскурсії в нас, і навіть за кордоном,

то викладачів всі забувають. Запитуюсь: хіба дляних не можливо з боку СУР зорганізувати цікавуекскурсію на кількаденний відпочинок?

Адже вони наполегливо працюють длязбереження нашої мови, а мова – основний елементідентичності, на що держава наша виділяє гарнісуми грошей. В наші дні, в період глобалізації,дуже легко «позбутися» рідної мови, якщо немаєволі і бажання її затримати і вивчати. Учні ці,надіймось, зможуть загальмувати на кількадесятків років денаціоналізацію українців, томувсіх, що до цього питання причетні, требапідтримувати. Правда, на цей раз керівництвоСоюзу оплатило викладачів за участь в олімпіаді.Думаю, що та ж згадана вища комісія при Радіповинна б постаратися, щоб в кожній школі булабібліотека з українськими книжками і теж придомівках Союзу.

Останнє питання, про яке хочу написати, цевідношення учнів до своєї мови. Не всі вониговорять між собою рідною мовою. В такомувипадку наша мова у нас, у Румунії, буде матистатус латинської, мертвої мови, а то ще гірше, болатинську мову використовують ще в різнихнаукових галузях (медицині, природознавстві, вюридичній літературі тощо).

Тому в шкільних програмах і підручникахповинно приділяти велику увагу живому мовленнюучнів, бо інакше вивчені твори в школіпризабудуться в майбутньому, а мова, мовленнязникатиме. В цей процес треба включити і батьків,

і всіх нас, що включаємося з інтересом доцієї серйозної справи. Навіть й тоді требастаратися говорити рідною мовою, якщоми знаємо лише діалект (гуцульський,русинський, бойківський тощо), – всівони діалекти української мови. Зро -зуміло, що треба оминати вар варизмів,якими багата українська мова нашогонаселення всіх областей.

Хочу ще раз поздоровити учнів,нагороджених на Олімпіаді, та їхвикладачів, побажати їм міцного здоров'яі нових успіхів у майбутньому.

Юлія ГРІНь-АРДЕЛЯН

КВІТЕНЬ 2012 р. 9

Параметрами наших Олімпіад

Перша премія: Никифурюк Джорджияна, VІІ кл., Балківці,Сучавській повіт; Усатюк Андрій-Октавян, VІІІ кл., Балківці,Сучавській повіт; Гоменюк Ралука-Дана, Технічний коледж ім.Лацку Воде, Серет, Сучавський повіт; Шмігелські Серджу, Х кл.,Теологічний семінар ім. Св. Митрополита Дософтея, Сучава;Чуря Ліліана, Х кл., Ліцей ім. Тараса Шевченка, Сігет,Марамороський повіт; Урсаке Діана-Андрея, Х кл., Націо -нальний коледж ім. Еудоксія Гурмузакі, Радівці, Сучавський повіт;Данилюк Ніколета, ХІІ кл. Технічний коледж ім. Лацку Воде,Серет, Сучавський повіт;

Друга премія: Мартинюк Джеоджияна, VІІ кл., Бистра,Марамороський повіт; Лавіца Оксана, VІІІ кл., ВишавськаДолина, Марамороський повіт; Гавриш Лариса-Марінела, ІХкл., Технічний коледж ім. Лацку Воде, Серет, Сучавський повіт;Славіта Оксана, Х кл., Ліцей ім. Тараса Шевченка, Сігет,Марамороський повіт; Майданюк Ана-Марія-Джорджета, Х кл.,Технічний коледж ім. Лацку Воде, Серет, Сучавський повіт; ГабурМарія, ХІІ кл., Національний коледж ім. Міхая Емінеску, Сучава;

Третя премія: Лаврук Лавінія-Марія, VІІ кл., Верхня Рівна,Марамороський повіт; Думніч Лоредана, VІІІ кл., Ремети,Марамороський повіт; Трайста Емануєла, ІХ кл., Ліцей ім.

Тараса Шевченка, Сігет, Марамороський повіт; Співалюк Діана -Марія, Х кл., Ліцей ім. Тараса Шевченка, Сігет, Марамороськийповіт; Годенчук Камелія-Марія, ХІІ кл., Ліцей ім. ТарасаШевченка, Сігет, Марамороський повіт;

Відзнаки: Галамба Маріана-Христина, VІІ кл., Копашиль,Карашсеверінський повіт; Керничук Дениса, VІІІ кл., Балківці,Сучавський повіт; Петрецькі Ліліана, ІХ кл., Ліцей ім. ТарасаШевченка, Сігет, Марамороський повіт; Гавриш Нарчіса-Мадаліна, Х кл., Технічний коледж ім. Лацку Воде, Серет,Сучавській повіт; Корнищан Олександр, ХІ кл., Національнийколедж ім. Юлія Хаждеу, Лугож, Тіміський повіт; Кинтя Маріана-Данієла, ХІІ кл., Ліцей ім. Тараса Шевченка, Сігет, Мара -мороський повіт;

Спеціальні премії: Думбрава Ана-Марія, VІІ кл., Мігайлень,Ботошанський повіт; Бевка Лорена, VІІІ кл., Штюка, Тіміськийповіт; Курак Олександра, Х кл., Національний коледж ім. ЮліїХаждеу, Лугож, Тіміський повіт; Турчин Данієла, Х кл.,Національний коледж ім. Коріолана Бредічану, Лугож, Тіміськийповіт; Смичкаш Іван, ХІІ кл., Національний коледж ім. ЮліїХаждеу, Лугож, Тіміський повіт.

Результати Національної олімпіади з української мови та літератури – 1-3 квітня 2012, м. Тімішоара

цЕНТРАЛьНА КОМІСІЯ НАцІОНАЛьНОЇ цЕНТРАЛьНА КОМІСІЯ НАцІОНАЛьНОЇ ОЛІМПІАДИ З УКРАЇНСьКОЇ МОВИ ОЛІМПІАДИ З УКРАЇНСьКОЇ МОВИ

ТА ЛІТЕРАТУРИ – 2012ТА ЛІТЕРАТУРИ – 2012

Почесний голова – проф. Юлія Грінь-Арделян;Голова комісії – унів. проф. д-р Михайло Дикун;Виконавчий голова – проф. Ельвіра Кодря, радник у

МВДМС; секретар – проф. Іван Кімпан, інспектор з укр.м. повіту Тіміш; проф. Симона Малярчук, інспектор з укр.мови повіту Марамуреш; проф. Лучія Мігок, інспектор зукр. мови повіту Сучава; проф. Марія Дубик, проф.Емілія Кодря, проф. Анка Штюбіану; проф. Антонета-Корнелія Кидеша; проф. Михайло Бобик.

КВІТЕНЬ 2012 р.10

30червня 1941, коли совєтитікали і нацисти вторглисяв західне українське містоЛьвів, Організація Укра -

їнсь ких Націоналістів скликала збори вльвівській будівлі “Просвіта” і там про -голосила відновлення Української Дер -жавності. Проголошення зачитав главатимчасового уряду Ярослав Стецько. Німцівимагали, щоб Стецько скасував прого -лошення. Коли той відмовився, то буварештований, ув’язнений, спочатку відіс -ланий до Берліну, потім до концен -траційного табору Саксенгаусен, де вінпровів більшу частину воєнних років, як ійого керівник та колега Степан Бандера.

Після війни Ярослав Стецько очолювавАнтибільшовицький Блок Народів, між -народну структуру, що складалася зкерівників багатьох країн, які потрапили вполон до СРСР. З 1968 року, протягоммайже двадцяти років, Стецько очолювавОрганізацію Українських Націоналістів(бандерівців). Його головним досяг нен ням,напевно, було те, що йому вдалосяпоставити боротьбу проти СРСР і кому -ністичного зла на міжнародний порядокденний.

Ярослав Стецько був об'єктом численноїрадянської пропаганди. Починаючи з кінця1960-х років в книгах, таких, як „В надії начужі багнети”, як „Рупори холодної війни”в 1970 роках, і газетах, таких, як „Вісті зУкраїни”, „Літературна Україна”, і всатиричному журналі „Перець”, та в іншихрадянських публікаціях, Стецько бувоголошений буржуазним українськимнаціоналістом, воєнним злочинцем, рупо -ром війни, західним імперіалістичнимагентом, і навіть прихильником сіоністів.

У 1975 році „Літературна Україна”написала про очевидне неминуче закін -чення холодної війни, натякаючи, що світ,нарешті, створив політичний клімат, спри -

ятливий для вирішення найскладнішихміжнародних суперечок шляхом пере -говорів. Тим не менш, Ярослав Стецькопродовжує своє вороже ставлення, вис -ловило думку радянське видання. Радянсь -кий часопис вернув чверть сторіччя назад,коли під час конференції АБН у Франк фуртіСтецько викладав свою „програму війни імиру” і нібито заявив: “Тепер вже запізнорозважати про те, як оминути війну. Тепертреба готовитись до того, щоби її виграти.”Газета вирішилa додати трохи власноїтворчості, „ АБНівська керівна компанія нераз і не два писала повні жловчі і злобимілітаристські гасла, на яких часто ви -днівся заклик до імперіялістичних мож -новладців з слізним скавулінняm: „Скиньтеатомові бомби на Кремль.’”

У червні 1977 році радянський сати -ричний журнал „Перець” публікує повнусторінку подвійної карикатури на Стецька зсвастикою і тризубом з 1941 року на однійстороні та зіркою Давида і тризубом з 1977року з іншої. Качка таврує Стецька, яквійськового злочинця і анти семіта, котрийпідтримував політику Гітлера проти євреїву 1941 році, але в 1977 році став сіоністом,з’являючись на мітингах сіоністів іоплакуючи переслідування євреїв в СРСР.

Проголошення Стецьком в 1941році провідновлення Української державности булосхвалено обома, Українською Католицькоюта Українською Автокефальною Правос -лавною, Церквами. Католицька церква булапредставлена на зборах тодішнім єпис -копом Йосипом Сліпим, який очоливЦеркву після смерті митрополита АндреяШептицького. Потім митрополит Сліпийбув арештований і провів сімнадцять роківу радянських таборах. Після свого звіль -нення, в результаті втручання Ватикану іпрезидента США Джона Ф. Кеннеді, вінприбув на Захід. Стецько подружився зкардиналом Йосипом Сліпим після його

прибуття на Захід,і протягом бага -тьох років служивв якості найбільш впливового світськогокон суль танта. Стецько завжди був близь кимдо католицької церкви, так як він був синомукраїнського католицького свяще ника, і самглибоко релігійним.

Кардиналом Сліпим було введено по -няття Патріархату Української КатолицькоїЦеркви. Стецько був одним з перших, щозахопився цією ідеєю і почав звертатися докардинала Сліпого як патріарха. У публі -кації „Товариства України”, пов'язаного згорезвісним КГБ, в 1973 році під назвою„Рупори холодної війни” Совєти розкри -тикували Стецька і його ОрганізаціюУкраїнських Націоналістів за захопленняконтролю навіть над релігійними публі -каціями, щоб “підтримувати протиек -зистенціалістичні позиції в усіх великихрелігіях світу - Ватикану, Світової радицерков, буддизму і т.п.” УкраїнськийПатріархат був “протиекзистенціаліс тич -ною позицією” для ворогів українськоїкатолицької церкви.

Ярослав Стецько народився сто роківтому, в 1912 році. Для багатьох в моємупоколінні він був джерелом натхнення,прикладом для наслідування, невтомним іпринциповим воїном. Він був переслі -дуваний і нацистами, і совєтами. Він бувсповнений рішучості домогтися вільної інезалежної України. На жаль, він помер зап’ять років до 1991 року, року прого -лошення незалежності, але після Чорно -бильської катастрофи. Перед смертю віннаполягав на тому, що Чорнобиль приведедо скорого розпаду СРСР. Правда, вінніколи не входив в “землю обітовану”,подібно до Мойсея, але він її бачив ранішеза інших.

Аскольд С. ЛОЗИНСьКИЙ9 квітня 2012 року

Радянська призма.Радянська призма.До 100-ліття народження До 100-ліття народження

Ярослава СтецькаЯрослава Стецька

року, зібрали їх і кинули в одне озеропоблизу міста Севастії за часів царя Лічінія,і там вони у воді всі замерзли і віддали своєжиття – все за віру Христову. Нашаправославна церка почитує їх пам'ять такожкожного року 9-го березня.

До Святого Великомученика Юріязвертаються з проханням про душевне татілесне здоров'я, про допомогу у боротьбівоїнів християн проти різних ворогів. Він ісьогодні є офіційним святом у Грузії,Болгарії, Сербії і т.д.

А в нашій країні, крім того, що

побудувалися і міста, що носять назву його,є також імена як дівчат, так і хлопців,похідні від ім'я мученика Юрія. Слідзгадати, що Штефан Великий і Святийносив військовий прапор із зображеннямСв. Юрія. Мабуть, так і пояснюється, щовін поборов у битвах ворогів та побудувавбагато церков і монастирів. А монастирВоронець носить храмове свято Вели -комученика Юрія. Містами і селамиіснують різні традиції на це свято.Наприклад, в нашому селі – Верхня Рівна –відбувається так звана міра. Для цього людивиганяють худобу, а головно вівці, іпередають їх вівчарям, але під опіку

святого Юри. З цієї нагоди запрошений ісвященик для того, щоб поблагословитиотари овець, які будуть залишатися напасовищах аж до празника Св. Велико -мученика Дмитрія восени. А молоді хлопціі дівчата організовують на мості в центрісела зустріч.

Цей міст, будучи чудово украшенийберезами, тут під проводом народнихмузичних інструментів молодь грає,танцює, поливається пахучим порфіном,робить знайомства, багато стаютьприятелями, а пізніше навіть одружуються.

Цього року празник ВеликомученикаЮрія святкували прек расно в нашому селі.

ПРАЗНИК ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ЮРІЯ (ГЕОРГІЯ)ПРАЗНИК ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ЮРІЯ (ГЕОРГІЯ)(Zakin™ennx. Po™. na 3 stor.)

Ярослав Стецько

Довгождане тепле сонечкопіднімалося вище, все вище,плавно котилося по небозводі,нагріваючи усе навкруги. Разом із

сонячним теплом на лісових галявинахніжні підсніжники і синьоокі бриндушкивидзвонювали прекрасні мелодії, радіючипогідному дню.

Недалеко від них весело дзюркотівструмочок, виспівуючи чудову пісню ізвеселяючи все довкруж своїм приспівом:Весна! Весна!

Пташки відчули пробудження природи іпонесли вістку долинами, стежками аж досела: Цвірінь-цвірінь! Настала весна!Цвірінь-цвірінь! Радійте всі!

І насправді, весні раділи всі: і старші, ідіти, які зібралися в такі ласкаві дні біляшколи, щоб разом попрацювати нашкільній ділянці.

Другокласники та дошкільнята старшоїгрупи (великої) працювали на одній ділянці.Вони уважно заскородили грунт грабель -ками, а опісля разом із своєю учителькою

провели бесіду про форму клумбочок.Рішили, щоб вони були і кругленькі, яксонечко, і трикутні і прямокутні.

Їхнім завданням було засадити і засіятиїх різними квітами, разом із дошкіль -нятами. І так, всі вони з ентузіазмом

почали на першій грядочці садити бульбикарликових жоржин, саджанці півоній, наіншій – різнокольорових тюльпанів,

гладіолусів, посіяли насіння червоних маків.Дві – трикутникової форми клумбочки –засівали червоними і білими айстрами,плавучими васильками, чорнобривцями.

А ще садили гвоздики, фіалки, ротики, анавкруг ділянки посадили туберкулі голубихі жовтих ірисів.

Полили грядочки, щоб чим скоршезійшли насінини. Я дивувалася, з якимзахватом, з якою любов'ю працювали діти,немов хотіли подарувати квіточкам час -точку своєї теплої душі і доброго малень -кого серця.

Я подумала: це тепло і любов обов'язковопередадуться ніжним квіточкам і вонибудуть дивувати всіх своїми запахом ікрасою.

Наприкінці діяльності всі заспіваликілька українських пісень, між якими і«Чорнобривців насіяла мати». Втомлені,але задоволені і веселі, розійшлися подомівках, згадуючи перший день, проведенийза програмою «Школа – по-інакшому».

Марія ЧУБІКА

КВІТЕНЬ 2012 р. 11

Г І Р С ь К И Й К Р А ЙГ І Р С ь К И Й К Р А ЙСлова Юрія ПАВЛІША Музика Юрія ПАРАЩИНцЯ

РАДІЙМО ВСІ ВЕСЕЛІЙ ВЕСНІ!РАДІЙМО ВСІ ВЕСЕЛІЙ ВЕСНІ!

В нас, у горах, Красні квіти, Їх врожайно Бджілка ссе. В нас, у горах, Милі діти Й води чисті Над усе.

В нас, у горах, Славна тиша, Славна праця В кожну мить. Вітер десь Сосну колише, Коли річка Дзюркотить.

В нашій річці. У пінистій, Що окрашує Луги, Плавають Рибки срібнисті, – Пірі, мрени І пструги.

А ми, діти, Пишноцвіти, Нам лиш вудочку Подай. Славне літо Скрізь розлито. СлавитьсяГірський наш край.

ГІРСЬКИЙ КРАЙГІРСЬКИЙ КРАЙ

Школа – по-інакшому

.

КВІТЕНЬ 2012 р.12

Життя – це прогулянка, так би сказати,Перед довгим, незвіданим сном,Спішіть в творчій праці себе відшукатиІ їй вже віддайтесь цілком.

Відкласти на потім – про це ти забудь,Лиши на землі і свій слід,Не думай про те, що кінчається путь,Хоч навіть ти став уже дід.

Як в юність гарячу, палку ти вступаєш,Отроцтву приходить кінець,Солодку-гірку разом чашу спиваєш,Як з милою йдеш під вінець.

І що про той шум смерековий ти знаєш,Як ліс у відлигу шумить?Щось в нім таємниче і юність згадаєш, –Від болю душа защемить.

Вже сонце ласкаве і все оживає, –Розпуклі бруньки пригорни,І соком береза тебе напуває, –Метелика лет спогляни.

Любити життя – це любити природу,Та квітам найпершим радій,Як знайдеш у горах джерельную воду,Спочинь, спраглу душу напій.

Коли на вершечку, вгорі на смереці,Виводить свій спів соловій,Вже й чути зозулю, то радість на серціІ спогад нездійснених мрій.

Як звіра побачиш, що воду він п’є, –Уб’ють і його яничари, –Радій, що побачив, що він іще є, –Все нищать й нема нашим кари.

Любити життя – це коли ти долаєшВершини і в гори ідеш,І бродиш лісами, від щастя палаєш,Як з оленя роги знайдеш.

Вже зеленню вкрився зарінок,Під лісом черешня цвіте,Цвітуть анемони, фіалки, барвінок,Дівча з них віночок плете.

А травень квітує по всій Буковині,Черешні і вишні цвітуть,П’янким ароматом несе по долині,Хрущі в їхніх віттях гудуть.

Як все це ти любиш й коли ти почуєшІ звірів, і птиць голоси,То буде ще краще, як ти заночуєшСеред оцієї краси.

Велике то щастя ногами десь йти,Все бачити, й мовити, й чути, –І запах смолистий вдихаєш ще ти,І хвої колючість відчуєш.

І грім загримить, струсоне і широти,Дощ землю зволожить, – не жди,Закочуй рукави, ловись до роботи,Ори, засівай і сади.

Та разом з коханою ранком вставайте,Вдвох з милою в гори ідіть,І там, в полонині ви сонце стрічайте,Цілющих ще трав наберіть.

Коли ти вже трави достиглі покосиш,Згреби і в копиці складай,І сіно сухе ще на під все поносиш,Це щастя ти праці спізнай.

Як з милою в сіні духм’янім лежали І перше кохання згадав,Бажання любові удбох розділяли,Ти ніжні вуста цілував.

Любити життя – це і вечір і зорі,Кохання – тонке, як лоза,А милої очі – глибінь, як у морі,І буря, і грім, і гроза.

Щось схочеш сказати, а то недоречно,В рот краще води набери,Потримай, подумай, бо це небезпечно, –Лиш потім уже говори.

Життя. Як важко то хліба шукатиІ йти до мети напролом,На шляху своїм перепони долати,Ще також боротись зі злом.

Коли домогтись, чи чогось і захочеш,То так вже задуже міси,Здалося б тобі, що вилазять і очі, –Тяжкий ти свій хрест уперто неси.

На це ще потрібно і сили, і волі,Але головне – це талант,Хоч як би старавсь, не втечеш ти від долі,Ніхто тобі в цьому не дасть свій гарант.

І все це залежить від тебе самого, –Вперед! – не дивись на когось,Без знань і без праці – ніколи такого,Щоб геній домігся чогось.

Як в собі ти серця биття відчуваєш,Тож полум'ям ясним гори,Як любиш, працюєш, живеш і страждаєш,Велике мистецтво твори.

І будь патріотом, борися за волю,Про матір і батька згадай,Люби батьківщину і знай її долю,Як треба, й життя їй віддай.

Це вам я пишу, мої хлопці юначі,Щоб знати прожити життя,Можливо, й у вас воно буде собаче, –Немає літам вороття.

Та ні, не збираюсь когось там повчати,Бо кожний живе із тим рідним смакóм,Але що пройшов, на те можу сказати:«Учись! – щоб не буть лайдаком».

Як був у всім чемний і вів себе гарно,І слід на землі залишив,Тоді народ скаже про тебе: «Не марноЖиття на землі він прожив».

Не гай ні хвилини, у всьому май міру.Ще, ось, що скажу, – не забудь,Увіруй в Ісуса Христа і в нашую віру, –Бажаю щасливую путь!

Юрій ЧИГА

Відгук на статтю «Ціль життя» студентки Колопельник із Бая МареВідгук на статтю «Ціль життя» студентки Колопельник із Бая МареН

а жаль, не маю цього числа, алезміст цієї статті запам’ятав. Вній автор закликає до життяхристи янського: робити милос -

тині, добрі діла і жертвуватися дляцерковних потреб.

В рамках біблійного вчення хочу датикілька коротеньких пояснень щодо ми -лостинь, необхідності добрих справ тажертви для церковних потреб.

Усяку добру справу ми повинні робитине для самопохваляння перед людьми, недля показу себе іншим, не заради нагородилюдської, а заради любові до Бога іближнього. Ісус Христос сказав: «Сте -режіться, не творіть милостині божої передлюдьми для того, щоб вони бачили вас:інакше не буде вам нагороди від ОтцяВашого Небесного. Отже, коли творишмилостиню, не сурми, не розголошуй передсобою, як роблять лицеміри на вулицях,щоб прославляли їх люди. Істинно кажувам: вони вже мають нагороду свою.

У тебе ж, як твориш милостиню, нехайліва рука твоя не знає, що робить правиця

твоя (тобто перед самим собою, – нехвалися добром, яке ти вчинив, забудь пронього), щоб милостиня твоя булапотаємною, і Отець твій, який бачитьтаємне (тобто все, що на думці твоїй і радичого ти все це робиш), воздасть тобі явно»(Якщо не тепер, то при останнім судіСвоїм).

Щоб люди всі знали, що для входженняу царство Небесне не досить лише добрихпочуттів і бажань, а необхідні і добрі діла.Ісус Христос сказав: «Не кожен, хтоговорить Мені: Господи! Господи! –увійде вцарство Небесне, а той, хто виконує волю(заповіді) Отця Мого Небесного», Бо малобути тільки віруючим і побожним,потрібно ще чинити ті добрі справи, якихГосподь вимагає від нас.

Із телебачень і різних журналів ядізнався, що одні політики, та різнібізнесмени подарували церквам великісуми грошей, але з умовую, щоб їх особабула намальована і стояла (враз) поряд ізсвятими як ктитори церкви чи якогосьмонастиря.

Ніхто не жертвував потаємно, а звідеокамерами і десятками журналістів тав присутності християн.

Особисто бачив і таких, які пожер -твували для церкви, але ті гроші пожер -твованому попали в руки... нечеснимидорогами.

По-моєму, така милостиня не прийм -лена Богом.

Знову повертаюся до заголовка статтістудентки Анни Колопельник «цільжиття». По-моєму, людина в своєму життіповинна працювати, забезпечувати всенеобхідне для своєї сім’ї і в тій же самій міріробити милостині, робити добрі діла накористь церкви та християн. Якщо людинаматеріально забезпечена і вихована вхристиянському дусі, тоді, певно, вона будепідтримувати фінансово церкву, робитимилостині убогим, хворим, слабосилим.

Про ціль життя людини та цю справу яздавна думав, і кілька років тому написавтакий вірш:

Як любити життя

КВІТЕНЬ 2012 р. 13

Довго я не могла помиритися здумкою, що ніколи вже непобачу Андрія між нашимиукраїнцями, мого односель -

чанина, щирого, свідомого і справедливогоукраїнця, який відійшов з життя навічний спочинок.

Покійний А. Руснак народився 8-гогрудня 1953 р. в селі Капашиль Караш -северінського повіту і походить з укра -їнської працьовитої сім'ї. Дитинство івосьмирічну школу провів у рідному селі.Продовжив своє навчання професійноюшколою в повіті Караш-Северін. Послі -дував ліцей, потім інститут з механіки вм. Тімішоара. В 1984 р. Андрій одру -жився, а 1988 р. народилася його дочкаХристина, котру він дуже любив і дбавпро неї.

Після Революції завершив навчання,продовжив удосконалення, і так закінчивполітехнічний факультет, а такожмастерат. В останні роки працювавінспектором, а потім начальником наR.A.T.T. (управління Тімішоарськоготранспорту). Так само відкрив фірму дляконсультанства.

Щоб пізнати краще історію, культуруУкраїни та інших слов'янських країн, упісляреволюційний час пройшов курс длятуристичного провідника (ґіда), орга -нізував екскурсії, проводив турис тичнігрупи по місту Тімішоарі, багато роківбув перекладачем. Був переконаний і віриву те, що людині потрібно в життіякнайбільше знати, вчитися, чи бутистудентом вже й старшим. Андрійлюбив працювати, покращувати все. Такібули його слова: «Людина, якщо хоче, томоже зробити все!», стояв на користьсім'ї, людей, українства.

Рік тому Андрій захворів невиліковноюхворобою, яку лікарі пробували вилі -кувати протягом одного року, та безрезультату. Він уперто сподівався навилікування, бо мав надію і вірив у її чудо.І так, 31-го березня ц.р. Андрій покинувназавжди цей світ, пішов у дорогунеповернення.

Труна покійного стояла в українськійцеркві в Тімішоарі, там, куди вінприходив щоразу на Божу літургію і якійдопомагав разом із іншими українцямиміста вирішити все для побудови церкви.

На похоронній службі отець-про -тоієрей Ілля Албічук, отець-парохКрістіян Попович і отець Василь Ані -шоряк з великим сумом відправили все івисловили велику людяність покійного,котрий ніколи не розлучався з укра -їнською громадою, любив свій корінь іматеринську мову, не цурався неї, і всійого знали як серйозну і справедливулюдину. Бажаючи, щоб українці булиз'єднані в м. Тімішоара, і не тільки,багато зусиль доклав разом із іншими,

як пан Ст. Бучута і Ю. Глеба, длязаснування організації в місті,турбувався про шукання приміщеннядля неї, а пізніше – про побудовуукраїнської хати в м. Тімішоара. Внашому СУР був членом Ревізійноїкомісії. Багато років працював головоюмісцевої організації. Як свідомийукраїнець, любитель українськоїкультури не міг стояти збоку, завждибув присутній в українських справах,був активним, бажав усім допомогти,поліпшити різні проблеми, мав добрідумки, хоча не всім вони подобалися.

Андрій – це велика втрата для нашоїукраїнської громади, адже він любивправду, порядок в наших справах, ісумна вістка засмутила його родину,односельчан, усіх знайомих, колег, зкотрими працював, і всіх друзів.

Голова СУР філії Тіміш висловивзасмученій родині співчуття з сльозамив очах в своїм слові, згадав про їхспівпрацю, а прикінці подав сім'їпокійного грамоту «ПОСТ-МОРТЕМ»за його плідну активність в усіхукраїнських сптравах. Ю. Глеба бажавзробити йому інший сюрприз через 2роки з нагоди сповнення 60 років, танесподіваний момент засмутив нашісерця і всіх, котрі знали Андрія.

З великим жалем змогла написатистаттю.

Хай буде тобі легкий відпочинок іземля пухом, Андрію, бо пам'ять протебе буде довго жити у наших серцях,бо таких людей, як ти, все меншекругом серед нас...

Анна БЕРЕГІЙ

ПЕРЕДЧАСНО ВІДІЙШОВ У ВІЧНІСТЬ НАШ АНДРІЙ РУСНАКV

Вже Благовіщення святе,Вже Благовіщення святе, –Землі величні іменини.Діждалися ми й цеї днини.Веління Божеє росте.

На свідчення таке, зате,І сонце грає, – сяйва плини.Вже Благовіщення святе, –Землі величні іменини.

Всяке дихання, мов цвітеВ благословленні без провини.Діждалися ми й цеї днини.Веління Божеє росте.Вже Благовіщення святе.

Свіжію свіжістю в мені,Свіжію свіжістю в меніЗ тобою в парі, білий світе.Вже балетує всюди квітеньОшатно на прозорі дні.

Вночі зірки, мов у вогні.Вдень сонце божістю зігріте.Свіжію свіжістю в меніЗ тобою в парі, білий світе.

Думки – неначе на коні. –Бери їх, спільний їх зеніте.Вже балетує всюди квітеньОшатно на прозорі дні.

Свіжію свіжістю в меніСпокійно в ранішній росі.Блищать ліщинині сережки.

І вітер крадькома, навлежкиЗадивлений такій красі.

Октавою від сі до сіУ грі музичної мережкиСпокійно в ранішній росіБлищать ліщинині сережки.

Дарує квітень голосів,Дарує всякої одежки.І вітер крадькома, навлежкиЗадивлений такій красі.Спокійно в ранішній росі.

У днях квітневої пори,У днях квітневої пориСело шанує кожну днину.Говорить квітень селянину:Сад обчищай, землю ори.

Світліють дні, гурчать звори,А ранок свиту вже покинув.У днях квітневої пориСело шанує кожну днину.

Дітей обняла сяйвість гри,А дні обняла сяйвість плину.Говорить квітень селянину:Сад обчищай, землю ориУ днях квітневої пори.

Юрій ПАВЛІШ

КВІТНЕВІ РОНДЕЛІ

КВІТЕНЬ 2012 р.14

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

Нарешті до нас прийшлавесна!

Радує вона нас і теплимсонечком, і своєю зеленоюковдрою, яка покриває і вдягаєще холодну, ледь розмерзлуземлю. Появля ють ся щенесмілі підсніж ники чи брин -душки з-під сухого листячка,вбирає де рева в білі пахучіквіти і показує нам весна своюнайкращу картину, яка на даєнам доброго, щасли вого нас -тро ю, охоти вихо дити середприроди вдих нути чистогопахучого запаху, почутищебетання пта шок, що вжепочинають збирати всепотрібне для їхнього гніз -

дечка, щоб завести своюпташину сімейку.

Місяць квітень – це нелише місяць весни, а і місяцьгарних свят – Вербної Неділі,Христо вого Воскресіння, якегуртує все християнськелюдство до Храму Бо жого зповними коши ками пасочокта писа нок, щоби всімарадіти Воскресінню СинаБо жого.

Тож радіймо весні, бонавесні всі ми стаємощасливішими і добрі шими.

Дорогі наші діти, вітаємовас ще раз з Весною Красною,що незабуває до нас прихо -дити щороку!

(І.П.-К.)

ПРИЙШЛА ВЕСНА, ПРИЙШЛА КРАСНА!

Юрій ПАВЛІШ

КВІТЕНЬ

Квітує квітеньУ власній пайці року.Навічно, білий світе,Він зов живого кроку.

Хоч кроки всі у роціПо-свому мають долю,В живому його кроціШанують їхню волю.

Вкриваймося травоюУявно чи наявно.Вона завжди живоюОживлює все плавно.

І квітку в ній живою, –Суху чи соковиту, –Знаходим, хай і грою,Врожаєм оксамиту,

Бо хай звучить відлунок,Чи втіх, чи зла, чи злуди,Найкращий подарунок –Це квіти скрізь і всюди.

***Серед знаків у пошаніЦя маленька, кругла пані.В кінці речення живе,Після неї нове йде.

***В реченні дві половини,Друга – розкриття причини.Це все знак! Він поділив,На частини розділив.

***Речення ми дописали,Та неначе обірвали,Бо вкінці стоять трійнята –Знаки схожі на зернята.

***До крапки хвостик причепилиІ речення так розділили.Друзям, родичам, сім'ї...Між ними ставимо її.

***Зверху крапочка знайома,А під нею знизу кома.Де ставати, добре знають,Правильно все розділяють.

***Що? Коли? Навіщо? Як?Розпитає у нас знак.Адже любить усе знати,Не боїться запитати!

***Рівно речення в рядочок,А вкінці стоїть кілочок.Дуже емоційний знак!Ніби вигук слова Так!».

***Якщо когось процитували,То в них ми прізвище вписали.Наче буква «О» навпіл,Знак цей складений з півкіл.

***Назву книги написатиЧи когось процитуватиДопоможе нам цей знак,Не за щось, а просто так!

***Хоч і вигляд риски має,Він слова не віднімає.Ділить речення надвоє,А буває і натроє.

Відповіді: крапка, дві крапки, три крапки, кома,крапка з комою, знак питання, знак оклику, дужки,лапки, тире.

Наталя ГУРКІНА

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ

То саме я ваша Весна-Красна!

КВІТЕНЬ 2012 р. 15

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

Картоплю називають другим хлібом? Хочкартоплю вирощують близько 5 тисячроків тому у Перу та Чилі, до Європи

попала вона лише 1586 р. І пройшло багато часу дотого, як здогадались, що потрібно їсти бульби

картоплі, а не її верхнючастину.

В деяких країна Європи,наприклад, у Франції, кар -топ ляні квіти носили уволоссі, робили з нихбукети.

У Росії, за часів Петра І,ходило таке повір'я, щокартопля родиться зголовою та очима, яклюдина, і тому її не слідїсти, адже це означалоїсти людські душі.

В Україні її впершепосадили в 1805 р. в Хар -ківській губернії.

t Найдавніша іграшка існує і дотепер. Це – дзига.t Андора – єдина в світі країна з безкоштовнимипоштовими пересилками.t У місті Тегазі (Сахара) зустрічаються удома ізстінами з кам'яної солі. Це одне з найсухіших місцьна Землі.t Науру – єдина держава в світі, що не маєофіційної столиці.t Центр Європи розташовується на територіїУкраїни в Закарпатській області між містамиТячів і Рахів, поблизу селища Ділове, а центр Азії –в місті Кизил Тувинської республіки.

Цього року, а точніше востанню неділю трав -ня, столиця Українивідзначає свій День

народження, своє 1530-річчя засну -вання.

За легендою, яку записав НесторЛітописець в «Повісті минулихліт», Київ був заснований трьомабратами – Києм, Щеком, Хо ривомі їх сестрою Лебіддю та названийна честь старшого бра та –Києвом.

У ІХ і першій половині Х ст.Київ вважали найбільшим куль -тур ним і торговим центром Схід -ної Європи, який конкурував ізстолицею Візантійської імперіїКонстантинополем.

У 998 р. було прийнято хрис -тиянство, що повело до зміцненнядержави Русі через політичні ікультурні зв'язки з іншими хрес -тиянськими держа вами Європи. УХІ ст. за часів Ярослава Мудрогобуло побудовано Софійський Соборі перша на Русі бібліотека.

Через внутрішні уособиці ізовнішні напади на древню і багату

державу Київську Русь почалазанепадати. І так одна з могутніхдревніх держав стала протягомісторії під ярмом Московщини. Якепротримало аж до 1991 р., коли,нарешті, 24 серпня проголосиласвою Незалежність. Але скількилиха, злочину було вчинено наммогутньою древньою державою.Скільки крові пролито її відваж -них і славних синів за неза -лежність, скільки пограбовано івивезено багатств з її славноїземлі. Але через усю трагічну їїісторію, ніхто не зміг зламатидуху українства, який горів святоюлюбов'ю до своєї історії, своєї земліі мови.

З цієї нагоди, з гордістю і хви лю -ванням у душі, і ми, українціРумунії, можемо бути гордими, щоми діти Прадатьківщини-Укра -їни, тож бажаймо стародрев -ньому Ки єву світової слави івизнання та Многих і щасливихліт на своїй землі!

На МНОГАЯ ЛІТ, КИЄВЄ НАШтвоїм 1530-річчям!

ЗОЛОТОВЕРХОМУ КИЄВУ – 1530ЗОЛОТОВЕРХОМУ КИЄВУ – 1530

Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ

Чи знаєш ти, що..?

КВІТЕНЬ 2012 р.16

Культурно-просвітницький часопис

Союзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ

Головний редактор – Іван КОВАЧРедактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Роман ПЕТРАШУК

*Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.»

Бухарест, РумуніяISSN 1223-8988

Adresa redacþiei: Uniunea Ucrainenilor din Româniastr. Radu Popescu nr. 15, Sector I, Bucureºti, ROMÂNIA

Tel. 0212220748, 0212220753Fax 0212220737

E-mail: uur.vilneslovo@gmail.comНаклад фінансований

Союзом українців Румунії

Ал ь м а н а х и ,журнали, часо -писи – продуктижурна ліс тики.

Корінь цього слова (з ла -тинського – jour) означаєспра ву, діло, службу. Мабутьзвідси ж походить вживане взахідноукраїнському діялектіі дозволене, навіть рекомен -доване в підсовєтській Укра -їні, бо подібне до ро сійсь -кого, слово дежур, -ний, -ити– чергування, варту вання. Усіважливі події дня напароплавах записують у корабельнийжурнал. Реєстрації подій та оцінці їхслужать названі вгорі друкарськівидання. Може виразніше про цюфункцію говорить термін часопис – описчасу, створений за зразком німецькогоZeitschrift, що в свою чаргу є перекладом

італійського чи французького Gazette. Всовєтських словниках часопис квалі -фікується як застаріле слово. Отженерекомен доване для вжитку в сучасніймові. Замість нього вживається «ро -сійське» газета.

Певна річ, видавці поточних інфор -мацій не можуть бути цілком безсто -

ронніми. Навіть літописцідавнини, записуючи минуле всвоїх чернечих келіях, від -бивали в хроніках своюнаставу до нього. Та все ж унаш вік, коли постійно гово -риться про свободу, лю дя -ність, усебічну освіту, прик ревраження залишають спробизасобами друку, од ного звеликих винаходів лю дини,одурманювати по діб них досебе з метою підпо ряд -кування їх собі та пану ваннянад ними, повернення Homo -

sapiens (обдаровану розумом лю дину) допервісного стану кам’яної доби.

В Українській ССР, де пропаґан дивніоргани комуністичної партії хвалятьсянебувалим розвитком науки і культури,на службі яких стоїть широка мережапреси – газетних і журнальних видав -ництв, ще не створено підручника зісторії української журналістики. І цезрозу міло. Українські учені і працівникипреси перебувають під диктатуроюпролетаріяту в гіршому становищі, ніжїхні колеґи минулого сторіччя, які мализмогу друкуватися поза межами Ро -сійської імперії – в західніх областяхУкраїни під Австрією, де можна булообійти заборону російських шовіністів.Тепер наша Батьківщина перебуваєсоборно у в’язниці народів. Її управління– КПСС, що є виразником московського,використовуючи свої необ межені мож -ливости влади, всебічно і повсюдно,послідовно діє в стилі своїх попе -редників із часів царату. Царський указ1887 року про заборону укра їнськоїмови, якої «не було, нема і бути неможе», видозмінено, відпо відно до новихумов, здійсню ється комуністами длязбільшення величі Росії. Саме тому вСССР немає місця творам моваминеросійських народів. В цьому лежитьпричина відсутности пова жних праць вУССР з україністики взагалі та історіїукра їнської журна лістики зокрема.

Чорнороб газетярства1. Стелуцу ДЕРЕШТЯНУ (2 квітня 1953 р.) –

референта відділу з питань кадрів при Союзіукраїнців Румунії.

2. Івана АРДЕЛЯНА (8 квітня 1938 р.) –священика мaрамороського с. Бистрий, вірногослужителя української православної церкви вРумунії, відданого українця, який не щадить своїхсил для праці з дітьми як у церковній, так і нахудожній ниві.

2. Вікентія НИКОЛАЙЧУКА (9 квітня 1940 р.)– голову Галацької філії СУР.

3. Богдана КЛЕМПУША – (9 квітня 1979 р.) –члена СУР, уродженця українського марамо -роського села Ви шавська Долина, випускника Буха -рестсь кого університету, редактора ра діо «Інтер -націонал» російською мовою, дописувача доперіодики СУР.

4. Маріану Міхайляну (14 квітня 1956 р.) –випускницю українського відділення Сігетськоголіцею ім. Драгоша Воде та факультету іноземнихмов Бухарес тського університету, секретаря Ру -мунсь ко-української торговельної пала ти,скарбника Бухарестської філії СУР.

5. Юрія ПАРАЩИНЦЯ (19 квітня 1942 р.) –уродженця українського мара морось кого селаРемети, випускника Сігетського українськоголіцею та Клузької консерваторії, викладачамузики, диригента, композитора, автора пісен -ників для дошкільнят та учнів І-VІІІ-х класів.

Вітаємо шановного п. Паращинця з його 70-річчям!

6. Михайла МАЧОКУ (24 квітня 1932 р.) –першого заступника голови СУР, головуСатумарської філії СУР, уро дженця українськогомарамороського села Ремети, людину, якадобилася, щоб у м. Сату Маре був поставлений па -м'ятник Т.Г. Шевченку.

Поздоровляємо шановного п. Мачоку з його 80-річчям!

ХАЙ ВЕСНА НАЗАВЖДИ БУДЕ З ВАМИ, ДОРОГІ СУРІВЦІ!НА МНОГІЇ І БЛАГІЇ ЛІТА!

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПРОВІД СУРЦЕНТРАЛЬНИЙ ПРОВІД СУР

З ДНЕМНАРОДЖЕННЯ ВАС!

tСЕМЕНКО Юрій (*1920), журналіст і політичний діяч, родом із Кри -во го Рогу. З 1944 на еміграції. 1950-54 – співредактор газети «Українськівісті» (Новий Ульм) та видаваного при них місячника «Освобождєніє»,1957—66 — редактор «Українського селянина», лідер Селянської партії.

«Енциклопедія Українознавства», стор. 2749.

ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

(Далі буде)

(Підготував І. КОВАЧ)

Колектив редакції «Вільне слово» передає співчуттяп. Маріусові Семенюку, голові Сігетської організаціїСУР, та всій сім'ї – дружині Василині, дочці Анні зсинами та онуками, сину Юрі з дружиною Марікою та здітьми і онуками, сестрам Анні та Ярині з родинами, – з

приводу втрати дорогого дідуся, мужа, батька, брата МиколиСеменюка.

Хай з Богом спочиває!Хай Ронянська земля буде йому пухом!

«ВС»

V

СЕМЕНКО Юрій

1991