X X I I I - і й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 1 3 - 1 4 / л и п е н ь 2 0 1 2 р . / ГА З Е ТА З АС Н О ВА Н А 1 9 4 9 р .X X I I I - і й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 1 3 - 1 4 / л и п е н ь 2 0 1 2 р . / ГА З Е ТА З АС Н О ВА Н А 1 9 4 9 р .

Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

• «Нью-Йорк Tаймс» про Kиїв

• Резолюція Ради СУР

• Форум Україна-Румунія

• «Змінимо світ на краще»

• Монографія про Ульму

• До 100-річчя А. Малишка

• Симпозіум славістів у Клужі

• Давній забутий обеліск

• Я – українець, повірте!

• Їх було десятеро...

• Патріарх Данієль у Сігеті

• Писанка – шедевр нації

• Вони – наша гордість!

• «Ewro Fasion Kids 2012 »

• «Тички» Ю. Семенка

U nomeri:U nomeri:

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

stor. 2

stor. 3

stor. 4

stor. 5

stor. 6

stor. 7

stor. 12

stor. 8

stor. 9

stor. 10

stor. 11

stor. 13

stor. 14

stor. 15

stor. 16«Струни мої золотії,«Струни мої золотії,Грайте ж мені стиха,Грайте ж мені стиха,

Нехай козак-нетяжищеНехай козак-нетяжищеПозабуде лихо...»Позабуде лихо...»

Худ. Е. АНДРІОЛЛІ, «Лірник»Худ. Е. АНДРІОЛЛІ, «Лірник»

ЛИПЕНЬ 2012 р.2

11липня 2012 р. у ПосольствіУкраїни відбулася зустрічНадзвичайного і Повно -важного Посла України в

Румунії Теофіла Бауера з представникамиукраїнської громади Союзу українцівРумунії на чолі з Степаном Бучутою,головою СУР і депутатом Румунськогопарламенту.

У своєму слові Теофіл Бауер заявив,що українська сторона відкрита наспівпрацю з Румунію і обіцяв, щозбільшаться двосторонні зустрічі міжкраїнами. Також має намір відвідуватимісцевості, де проживає українськаменшина на території Румунії.

Зі сторони СУР були висунутіпропозиції для поліпшення співпраці зПосольством України: потрібно запро -шувати частіше відомих румунськихдіячів на різні культурні заходи, якібудуть відбуватися у Культурномуцентрі України з метою пропагуватиукраїнську культуру і туризм; організувати

літні табори в Україні (крім Одеси таКриму, де роз мовляється тільки російськоюмовою) для румунських дітей українськогопоходження; інтенсифікувати двостороннізв’язки між країнами, прихильність

наукових закладів до європейськихпроектів; розробляти різні наукові праці та

підручники з укладом науковців з України;В кінці Посол України в Румунії

підкреслив, що будуть зроблені кроки дляінтенсифікації економічних зв’язків міжкраїнами, будуть організовані деякі

культурні заходи разом із Культурнимцентром і СУР; вимог у Бухаресті, щобсвята літургія проходила на українськіймові, так, як у Печерській Лаврі (Київ)літургія проходить і на румунській мові.А щодо підручників, так, як українськадержава забезпечує румуномовнимипосібниками румунську меншину наУкраїні, у тій самій мірі потрібно, щобрумунська держава забезпечувала укра -їномовними підруч ни ками укра їнськунацменшину в Румунії.

Слід сказати, що зустріч була кориснаобом сторонам: було висунуто іобговорено конкретні проблеми щодопотреб української національної мен -шини в Румунії.

Роман ПЕТРАШУК

ВУкраїні і Польщі відбувсяфантастичний чемпіонатЄвропи з унікальноюатмосферою, а країни-

господарки встановили новий рівеньстандартів проведення турніру. Нацьому під час підсумкової прес-конференції в Києві наголосивпрезидент УЄФА Мішель Платіні.Він подякував українцям і полякам заентузіазм та гостинність.

«Україна і Польща провелифантастичний турнір з унікальноюатмосферою. Євро залишить важливуспадщину обом країнам – і векономічному, і в інфраструктурномурозвитку, і в розвитку футболу. Ягордий за Україну і Польщу, якіпоказали високий рівень організаціїта встановили нові стандартиякості», – підкреслив шеф УЄФА.

За його словами, чемпіонатЄвропи-2012 може похвалитисячисленними досягненнями. Зокрема,було встановлено рекорд відві -дуваності матчів турніру, який теперстановить понад 1,3 мільйониглядачів. Причому іноді дві третинивболівальників на аренах представ -ляли країни, чиї збірні вже вилетіли зтурніру. Все це, підкреслив МішельПлатіні, свідчить про неймовірнийінтерес до чемпіонату, що дозволилоУкраїні і Польщі презентувати себесвіту.

«Країни отримали промоцію націлий світ. Вони також отрималиунікальний досвід в тому, що турніробслуговували 6000 волонтерів і підчас чемпіонату працювало 8000журналістів. Слід також відзначити,що переважна більшість гостейтурніру приїхала до України і Польщівперше», – відзначив керманичєвропейського футболу.

Він додав, що Євро-2012 ставпредметом величезної гордості длягосподарів змагань. «Турнір буввідмінний, авіасполучення органі -зовано чудово. Головне, що я побачивв очах українців і поляків, – цевелику гордість. Ви не можетеповірити, наскільки вони були гордіпоказати, що футбол існує в СхіднійЄвропі», – підсумував МішельПлатіні.

ЗУСТРІЧ ПОСЛА УКРАЇНИ В РУМУНІЇ Т. БАУЕРАЗУСТРІЧ ПОСЛА УКРАЇНИ В РУМУНІЇ Т. БАУЕРАЗ ПРЕДСТАВНИКАМИ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ

Газета «Нью-Йорк Таймс»Газета «Нью-Йорк Таймс»назвала Київ одним назвала Київ одним

з найгарніших міст Європиз найгарніших міст Європи

Одна із найвпливовіших американськихгазет «Нью-Йорк Таймс» присвятила ве -лику публікацію Києву. Столицю Україниназвали одним з найгарніших міст Європи,

яке може претендувати на призове місце – якщо не уфутбольному чемпіонаті, то принаймні за багатьмаіншими чинниками.

«Нью-Йорк Таймс» надрукувала справжній панегіриквеликому місту і його мешканцям. Газета зазначає, що«після сімдесяти років радянського панування столицяУкраїни перетворилася на одне з найгарніших інайактивніших європейських міст 21 сторіччя». Статтявзагалі рясніє епітетами з префіксом «най». Журналіст зпохвалою згадує «нову генерацію ресторанних шеф-кухарів із їхнім інноваційним підходом до українськоїкухні». Автор репортажу Фінн Олаф-Джонс ділитьсясвоїми враженнями від Києва, передало Радіо Свобода.

«Місто виглядає так, ніби його розмальовували, якукраїнське пасхальне яйце: яскравого кольору будинки,золоті (церковні) бані на пагорбах над Дніпром. Та йсамі кияни – вони енергійний народ з великим почуттямгумору і безмежним прагненням розваг», – стверджуєжурналіст.

Розваг, очевидно, прагнуть не лише кияни, а й такожєвропейський і російський «бомонд», модний натовп,для якого Київ став, за визначенням «Нью-ЙоркТаймс», «магнітом на вікенди». Ці люди заповнюютьбари, що ніколи не закриваються, і нічні клуби.Окремий розділ присвячено дніпровським пляжам, якіпорівнюють з пляжами на Міссісіпі, та красі Тру -ханового острова.

Платіні: Не можуПлатіні: Не можупередати словами гордістьпередати словами гордість

за Україну і Польщуза Україну і Польщу

Посол Т. Бауер: Україна відкрита на співпрацю з Румунією

ЛИПЕНЬ 2012 р. 3

Рада Союзу українців Румунії(СУР), єдиний міжз'їздівськийорган законної представницької

організації етнічної меншини українцівРумунії, зібрана 27 липня 2012 року умуніципії Сігету Мармацієй, скликаннята розгортання роботи якої відбулися устатутних умовах, проаналізувала йобговорила, згідно з повідомленим поряд -ком денним, «Інформування про дійствана підривність єдності та довірчостіСУР», представлене першим заступ -ником голови БОДНАРЕМ ІВАНОМ іпершим заступником голови Сучавськоїфілії СУР МІГОК ЛУЧІЄЮ.

Члени Ради оцінили зусилля, докладеніпротягом часу членами Президії Союзу,головою і депутатом СТЕПАНОМБУЧУТОЮ, першими заступникамиголови і заступниками голови, керівниц -твами жіночої та молодіжної органі -зацій, іншими активістами нашої орга -нізації з тим, щоб СУР розгортавнаполегливу, плодотворну і гідну діяль -ність на утвердження культурної іден -тичності нашої етнічності, на збере -ження і розквіт української специ фічноїдуховної спадщини, на пізнання тазбереження прадідівських традицій такультурної спадщини, якою гордимося,захист законно і конституційно визна -них прав всіх громадян нашої бать -ківщини Румунії.

Як неодноразово виявлялось на ужешістьох з'їздах, проведених від засну -вання нашої організації і дотепер,єдність є першорядною умовою належноїдіяльності. СУР керований обранимидемократичним способом організмами.З'їзд, проведений 30 вересня - 1 жовтня2011 року в Тімішоарі, був новим доказомв цьому напрямку. Рішення приймаютьсядемократично, нічого не оправдовувало брозкольницькі тенденції чи ставлення. Ветнічному пейзажі Румунії українськаменшина становить надто малу чисель -ність, щоби її члени бажали її роз -порошення сепаратистськими заходами.Тому й Статут Союзу, прийнятий вільновиявленою волею делегатів всіх нашихспіввітчизників у верховному поста нов -чому форумі, яким становиться З'їзд,встановлює, як фундаментальним зобо -в'язанням, захист єдності організації і

забороняє при належність до подібнихорганізацій.

Однак, в оточуючому соціальному і по -літичному дедалі неспокійнішому клі -маті з'явились і недоброзичливі дійства,дедалі виднішою ціллю яких є розпад абопідкорення Союзу українців Румунії. Їхзачинателем є індивід з карною особис -тою справою, ззовні організації, засудже -ний включно за спробувані проти спад -щини Союзу правопорушення. Корис ту -ючись фаль шивими якостями, фаль ши -вими доку ментами, знаками, якіімітують знаки Союзу, цей індивід спро -мігся висунути посередництвом пресивраження про існування подібної орга -нізації – так званого Демокра тичногосоюзу українців Румунії (ДСУР), – післячого «вирішив», за столом з чаркою, йогозлиття із нашим Союзом. Абсурд оче -видний, оскільки СУР ніколи навіть неконсультувався з так званим ДСУР,ніколи навіть не ставилося питання,щоб він погоджувався з такою орга -нізацією, прикладення рядом з якою насне вшановує. Однак, диверсія була розши -рена, інсценізувавшись 20 липня цьогороку в Сучаві так званий рефе рендум ітак званий надзвичайний з'їзд, який«вирішив» зміну проводу Союзу. Західсмішний, так званий надзви чайнийреферендум, як і так званий надзви -чайний з'їзд, далеко не зібравши мінімумузаконних і статутних умов, які можна бузяти до уваги. Все-таки, вдавшись дорекламних технік і скорис тавшисьнеобмеженим доступом до засобівінформації, інсце нізація створює плу -танину, збиває з пантелику укра їнськуспільність і за гальну громадсь кість йзмогла б тим часово ввести в оману деякіінсти туції, включно з-між юридичноївлади.

Для усунення таких наслідків РАДАСОЮЗУ УКРАЇНЦІВ РУМУНІЇ ухвалює:

1. Публічно викриває інсценізації,ініційовані іменованим Морганом Ду -мітру, їх незаконний та нестатутнийхарактер, вимагаючи від компетентнихінституцій розглянути і покарати,згідно із законом, обман великих розмірів,організований у Сучаві 20 липня 2012 рокупід фальшивими назвами референдуму йнадзвичайного з'їзду.

2. Офіційно повідомляє всю гро -мадськість, всі інституції держави,громадське співтовариство, політичніпартії, організації національних меншин,що останній статутно скликаний ірозгорнутий З'їзд був VІ-ий з'їзд СУР,який відбувся в Тімішоарі 30 вересня - 1жовтня 2011 року, а його законніпредставники є обрані статутнимспособом особи на тому З'їзді. Будь-котреінше скликане зібрання ззовні ста -тутних вимог не представляє жоднимчином співтовариство українців Румунії,а користування функціями та ти -тулами, що виходять з такого родуімпровізацій та інсценізацій, є актамиобдурювання, що засуджені карнимзаконом.

3. Викриває справжні цілі інсценізації з20 липня ц.р. в Сучаві, а саме доступодного обманщика, або кількох обман -щиків, до спадщини СУР та виправданняуже винесених вироків за дійства, якізавдали шкоду СУР.

4. Висловлює подив за толерантність,виявлену деякими юридичними органамидо правопорушної діяльності, спря -мованої, через СУР, проти правовогопорядку, чи то через зволікання, чи точерез поблажливість, чи то черезнерозуміння природи атак на адресуСоюзу українців Румунії.

5. Уповноважує членів Президії розгля -нути можливе ширше політичне спів -звуччя здійснених Морганом Думітрудійств, щоб встановити, ким він мані -пульований, і діяти відповідно.

6. Вимагає від депутата СтепанаБучути, голови Союзу, а також відперших заступників голови, діятивідкрито і публічно, з більшою енергієюпроти фактів та ставлення, якішкодять нашій організації, а в міруконстатування, що вони відповідаютьдеяким планам чи прихованим полі -тичним ініціативам, які ощер блюютьконституційні права співто варистваукраїнців Румунії, виявляти їх невід -кладно компе тентним форумам країни ізакордоння.

РАДА СОЮЗУ УКРАЇНЦІВ РУМУНІЇ,Сігету Мармацієй,27 липня 2012 р.

РЕЗОЛЮЦІЯ «ЄДНІСТЬ У ДЕМОКРАТІЇ»,РЕЗОЛЮЦІЯ «ЄДНІСТЬ У ДЕМОКРАТІЇ»,прийнята Радою Союзу українців Румуніїприйнята Радою Союзу українців Румунії

27 липня 2012 року27 липня 2012 року

Н-р 456/27.07.2012 р.

ЛИПЕНЬ 2012 р.4

24травня 2012 р. в Бухаресті вприміщенні Національної тор -гово-промислової палати Ру -

мунії відбувся Перший Українсько-

Румунський Економічний форум «Енергія– сфера регіонального інтересу», органі -заторами якого виступили Ру мунсько-Українська ТПП та Посольство України вРумунії.

В роботі Економічного форуму взялиучасть представники енергогенеруючих тадистрибуційних компаній, виробникиобладнання для енергетичної галузі,компанії з виробництва енергозберігаючихматеріалів з України та Румунії, серед якихВАТ «ДТЕК Пауер Трейд», КБ «Південне»,ПАТ «Завод «Південкабель», ТОВ «Ром-Укр Трейд Сервіс», «Transelectrica» SA,«Transgaz» SA, «ISPE» SA, «Romelectro»SA, «BESTA Group», «Energomontaj» SA таінші. В складі української делегації у заходітакож взяли участь представники Укра -їнського союзу промисловців і під -приємців, Чернівецької ТПП, Інституттермоелектрики НАН України.

У рамках заходу відбулася презентаціяукраїнських і румунських компаній тадвосторонні зустрічі представників діловихкіл України та Румунії.

Бухарест: перший українсько-румунський економічнийБухарест: перший українсько-румунський економічнийфорум «Енергія – сфера регіонального інтересу»форум «Енергія – сфера регіонального інтересу»

Посольство України в Румунії – Новини – 24-25 травня 2012 року

Президія форуму

В залі форуму

24-25 травня 2012 р. в Бухарестівідбувся Громадянський форумУкраїна-Румунія, організований Ру -мунсь ким центром європейськоїполітики та Інститутом світовоїполітики (Україна), за підтримки МЗСРумунії і Програми розвитку ООН вРумунії.

Участь у заході взяли численніпредставники неурядових організаційУкраїни і Румунії, зов нішньо -політичних відомств двох країн,парламентських, наукових таекономічних кіл, політологи іексперти.

Форум став платформою дляпублічного обговорення українсько-румунських двосторонніх відносин,регіональних та безпекових питань.Учасники заходу обмінялися думкамищодо активнішого залучення грома -дянського суспільства до двосто -роннього діалогу між двома країнами

та відповідних спільнихпроектів.

Особлива увага буланадана європейськійінтеграції України. Навідкритті форуму дер -жавний секретар МЗСРумунії Б.Ауреску заз -начив, що Румуніяпідтримує підписання,навіть цього року, якщоце можливо, Угоди проасоціацію Україна-ЄС, утой час, як колишнійміністр закордонних

справ Румунії Т. Баконскі наголосив,що «мова про десятки мільйонівлюдей, які заслуговують бути в ЄС,одночасно з продовженням реформ,просуванням шляхом де мократії тавільного ринку».

Громадянський форумУкраїна-Румунія

в Бухаресті

Іван ДРАЧ

ОДА ЧЕСНОМУ БОЯГУЗОВІ

Ти вбив свій горизонт і небо отруїв, Дав дулю сонцеві і плюнув в очі хмарі. Живеш повзком і помисли свої Ростиш в клоаці з підлістю у парі.

Багатогранний ти, аж круглий, ніби вуж, Білоголовий метр із чорним піднебінням. Співаєш пісню все одну і ту ж, Що рахітичне наше покоління.

Так! Ми не густо кричимо “ура”, “Ура” в нас пахне хлібом і станками. А здохнути тобі давно прийшла пора, А нам – покласти на язик твій камінь.

Люблю я Вас і віддаю чолом — Стружу для Вас міцні дубові мари. Пишіть! Колись мій Тузик за столом Перечитає Ваші “мемуари”.

(“Прапор”, 1, 1963, Київ)

ЛИПЕНЬ 2012 р. 5

У п'ятницю, 15 червня ц.р.,мешканці села Копа шильКарашсеверінського повітупроводжали в останню дорогупочесну вчительку-пенсіо -нерку Марію Лібер.

Разом із засмученою ро -диною на похороні з пра -вославними священикамибуло багато людей: бувші

учні, колеги-викладачі, знайомі, друзі з багатьохповітів, всі ті, котрі її знали і шанували.

Марія Лібер народилася 18 квітня 1937 р.Закінчила Сігетську педагогічну школу,працювала у школі від 1955-1989 рр., певний часпримарем, отримала всі учительські ступені.Обрала професію, яку любила і віддала всізусилля і знання багатьом поколінням учнів,відкрила їм дорогу в світ.

В останні роки Маріка хворіла, але бороласьіз хворобою, однак важка хвороба підрила їїсили і, нарешті, померла.

Люди знають, що роки минають, минають,міняється все, разом із цим і наше повсякденнежиття.

Покійна Маріка, бувша вчителька, бувшийпримар села Копашиль і мати трьох дітей,покинула цей світ, залишивши сім'ю, мужа ідітей, родину, друзів, які довгий час, а сім'я цілежиття, буде згадувати її.

Сильного характеру, з сильним українськимдухом, вона все життя боролася і старалася, яквчителька школи і як примар комуни, добрийгосподар, мала гарні результати. Наскількимогла, захищала своїх людей, вболівала завикладання рідної мови в школі, і так робила,щоб СУР мав позитивний вплив на українськенаселення. Допомагала у розвитку культурної

діяльності. Завдяки Маріки під час їїкерівництва, для художньо-артистичного ко -лективу села Копашиль, для хору і танціввиробила гарні українські костюми. Колективздобув гарні успіхи. Переживала, що у нашихукраїнців пропадає національна свідомість. Длясвоїх дітей була «золота мама», і не тільки,добра господарка, любила, коли до її хатизаходили і перебували в ній друзі, знайомі, –всіх поважала, пригощала і поділяла з ними своїдумки. Було приємно зустрітись і поговорити уїї хаті. В ній гості відчувались добре. Відомовсім нам, що життя кожної людини має ліченідні. В такий тяжкий момент для сім'ї я певна, щовсі щирі друзі є поруч з ними, передаютьсердечні співчуття, а п. Івану Ліберу не дадутьвпасти у важкі задуми, підбадьорять його сили,побажають йому здоров'я, кріпости, з котримизможе ще багато чого зробити для нашогоукраїнства.

Пам'ять про Маріку буде жити серед всіх тих,хто її знав, поважав і любив. Хай буде їй земляпухом!

Анна БЕРЕГІЙ

V

20липня – 4 серпня групаукраїнських учнів ізМарамороського повіту,під керівництвом викла -

дача Марії Доброцької, представилиРумунію на Міжнародному дитячомуфестивалі «Змінимо світ на краще!», всімвідомого у Міжнародному дитячомуцентрі АРТЕК – Україна.

Мета цього фестивалю передбачаєсприяння формуванню принципів толе -

ран тності, рівності прав та плю ралізмудумок у дітей різних націо нальностей тавіросповідань через набуття досвідужиттєдіяльності в умовах культурногосередовища.

Міжнародний дитячий фестиваль«Змі нимо світ на краще!»:

– привертає увагу світової спільноти достановища дітей;

– надає можливість для розвиткуміжнародного дитячого громадськогоруху;

– створює умови для висловлюваннядітьми своїх думок стосовно нагальнихпроблем життя суспільства, поширенняідеї побудови світу без насильства та

ворожнечі, підтримки в світі миру тастабільності;

– сприяє донесенню дитячих ініціативдо керівників держав та міжнароднихорганізацій;

– допомагає налагодженню, розвиткута зміцненню дружніх, добросусідськихвідносин між країнами, культурного тагуманітарного співробітництва в дитя -чому середовищі, міжнародній інтеграції,формує у дітей культуру міжна -

ціонального спілкування,сти му лює до більш глибокоговивчання національних тра -дицій, звичаїв, культури своїхкраїн, сприяє збереженню за -галь нолюдських цінностей;

– сприяє розвитку мис -лення, особистих інтелек -туальних, комунікативних,творчих здібностей; вияв -ленню спільності інтересів удітей різних народів;

– забезпечує позитивнеспілкування між дітьмишляхом участі в диспутах,тренінгах, форумах, змаган -нях, виставках, святах, зна -йом ства з національнимитрадиціями та звичаями,обміну творчими досяг нен -

нями в певних галузях мистецтва тощо; – створює можливості для розкриття

талантів дітей планети;– демонструє приклад результативної

творчої співпраці дітей різних народів.Протягом часу, між 2001 – 2011 рр.,

українська національна меншина зРумунії представила нашу державу 7разів на фестивалі «Змінимо світ накраще!»: ІІІ фестиваль (2003 р.), ІVфестиваль (2004 р.), VI фестиваль (2007р.), VII фестиваль (2008 р.), VIIIфестиваль (2009 р.), IX фестиваль (2010р.), X фестиваль (2011 р.)

Роман ПЕТРАШУКРоман ПЕТРАШУК

ПОКИНУЛА ЦЕЙ СВІТ МАРІЯ ЛІБЕР...

XI-ий Міжнародний дитячий фестиваль «Змінимо світ на краще !»XI-ий Міжнародний дитячий фестиваль «Змінимо світ на краще !»

Румунська делегація з Банату – 2009 р.

ЛИПЕНЬ 2012 р.6

Після монографії комуни Ізвоа -реле Сучевей Йона Афлорей(яка появилася кілька роківтому і була представлена мною

у «Вільному слові»), цього року в Сучавівийшла нова грунтовна праця румунськоюмовою про південно-буко винських гуцулівплодот ворного дописувача до всіхсурівських часописів (і не тільки), авторазбірників гуцульських пісень і достойногопредставника цієї української етнічноїгрупи вчителя Юрія Чиги «Ulma – o comunăde origine etnică huţulă. Studiu monografic.Ediţia I», належно представлена у їїпередмові професора д-ра МуґураАндроніка, голови сучавського товариства«Societatea Culturală «Ştefan cel Mare» –Bucovina», під егідою якого появилася данамонографія, фінансована примарією Ульми,що є особливо показовим стосовнопіклування місцевої влади про історію,культуру, розвиток і популяризацію керо -ваної нею адміністративно-терито ріальноїодиниці. Це синівське піклування, як, доречі, і докази доцільності сприяння появимонографії ясно випливають і з вступного«Аргумента» вчителя і примаря УльмиМірчі Ігнатюка, який уважає, що глобальнеохоплення монографією головних данихісторії, географії, економіки, освіти,культури, духовного життя, занять, звичаїв ітрадицій усіх п’яти складових сіл комуни(Ульма, Лупчина, Костилева, Нісіпіт,Меґура) – це знак пошани сучасників,відданий попередникам, і направлений досучасних генерацій заклик, щоб потомкицих чарівних місцевостей «благо денству -вали щасливіше завтра». Деталізація всіхцих аспектів фактами, даними, різно -манітними інформаціями та авторськимивідтінюваннями оправдовує Муґура Андро -ніка оцінити монографію як «значний вкладв історію Буковини», здійснений, самособою, місцевими фактами, органічноінтегрованими у загальну історію провінції.

Монографія Юрія Чиги – це, по суті,«топографічне поширення» всесторонніхобстежень, здійснених раніше ЙономФлорею в Ізворах Сучави, бо у ній іде мовапро ту ж етнічну групу (гуцульську), і зсамого початку можна погодитися, що вобох монографіях є дуже багато спільнихаспектів, а комуна Ізвоареле Сучевей і,відповідно, Ульма – лімітрофні. І все-таки,хоча складені на основі більш-менш тієї жметодології і структури, кожна з нихвідзначається власною самобутністю,сконкретизованою властивими кожнійкомуні історичними даними та реаліями,способом подачі матеріалів і ін. Різновиднасамобутність монографії у певній мірізавдячується і тому фактові, що Юрій Чигаяк досконалий знавець рідної місцевості,дечого, можливо, «не добачив», або вважавйого, може, не показовим, а Йон Афлорей якуважний «автохтонізований» інопро -вінційний звернув увагу майже на всехарактерне гуцулам, що йому донедавнабуло невідомим, включно і на валентностігуцульського сучасного мовлення.

Чимало аспектів монографії ЙонаАфлорей віднаходяться у першому розділімонографії Юрія Чиги (клімат, рельєф,грунт) і в третьому («Економічна діяль -ність»), відмінними їхньою кон кретністю єгідрографія (Розділ І) та шляхи сполучення ітранспорт (Розділ ІІІ).

З точки зору історичної (Розділ ІІ) Ульматеж пов’язана з Ізворами Сучевей, бо до1944 р. обі місцевості належали до

Селятина, згаданого у документі ШтефанаВеликого 1490 р. як власність монастиряПутна. Внаслідок обставин другої світовоївійни Ульма, залишившись по цій сторонінового кордону з СРСР, починає своюісторію як самостійна адміністративно-територіальна одиниця після 1944 року, і цюісторію усіх її складових сіл Юрій Чигадетально представляє як живу хроніку,наводячи список усіх дотеперішніхпримарів, демографічні показники (найбіль -ше число населення в 1966 р., зараз –народжуваність спадає), говорить прозаняття жителів (71,4% 2002 р. –традиційне: лісівництво, землеробство і ін.)та про таке нове явище, властиве сьогодніусій країні, як пошуки першого робочогомісця і ін.

Із Селятином пов’язані також освіта ікультура Ульми (Розділ IV), адже ж уСелятині, до якого до 1944 р. належалаУльма, школа існувала ще з 1865 р., в тойчас, як в Ульмі перша школа була заснованааж 1929 р., а в решті її складових сіл щепізніше: у Нісіпіті і Нижній Костилеві 1949р., у Вишній Костилеві 1964 р. (скасована2010 р.), у Меґурі 1946 (закрита 2003 р.), уКичері – 1996 р. Детально представленатакож діяльність городчиків.

Необізнаного з історією шкільництваУльми читача вражає своєю незвичайністю,а місцевих як жива хроніка наведення умонографії таких реальних документів, якпоіменний список усіх шкільних директоріві так званий «класний каталог» усіхшкільних одиниць, у якому наведено теж

поіменно, починаючи від 1956/1957шкільного року до 2009/2010, учнів усіхкласів, поряд з їхніми вчителями тапрофесорами, серед яких з приємністю япопав на ім’я колишньої класної колегисеретської педшколи Єлисавети Глодик,радісно оглянув гарну її фотографію, імимовільно пригадалось мені, як «мудро»навчав молодечої поведінки нас, встидливихще хлопців, на першому курсі, професорісторії Іван Кирстюк, якому ми якось несправлялись регулярно доставляти палочокдля показу на карті, які він називав«патиками», прозвавши, зрештою, і нас таксамо: «Мой, хлопці, мой, я теж тут учився,але то була хлоп’яча школа. І коли я упершепобачився біля дівчини, відчував, що всяБуковина моя!.. А біля кожного з вас запартами поставили по дівчині... Ех, усі випатики...».

Взірцево сповнений пошани допопередників (учителів і професорів) нарис«Dascăli de ieri», серед яких своєювідданістю школі, культурній та суспільнійдіяльності відзначається зразкове подружжявчителів Мирослави та Данила Шандро,пані Мирослава будучи і авторкою двохзбірників місцевого фольклору та чудовогокольорового альбома гуцульських вишивок,який досі зазнав кілька видань.

Цікавий підрозділ про духовне життя«Viaţa spirituală» (Розділ ІV), про церкву ізСелятина та її драматичну історію (діюча з1629 р., занедбана під час комунізму,відновлена 1993 р.), про три сьогоднішніцеркви комуни Ульма, про п’ять капел ібільше капличок, як це є і в сусідніх ІзворахСучави. Дуже цікаво було б, гадаю,поцікавитися, наскільки глибоко аси -мільовано гуцулами біблійне вчення і його«схрещення» з багатими магічно-релігій -ними представ леннями, згідно з якимигуцули споконвіку співвідносилися знавколишньою дійсністю, сповненою уявноанімістичних вірувань.

Своєрідним «продовженням» цьогорозділу є слідуючий, в якому надто багату,цікаву і чудову гуцульську рокову і сімейнузвичаєвість, на жаль, представлено гейзрезюмовано, в її описі з уживаннямвластивих румунській звичаєвості термінівнадто мало специфічно гуцульського.Целише у незначній мірі компенсуєтьсяукраїнськими поезіями-описами автора, зяких українець дізнається про цікаві аспектисвяткування Різдва («Темна нічка землювкрила»), Нового року («Маланка»),Великодня і ін., («Храм в Лупчині»), але жмонографія написана по-румунськи, длярумуномовних читачів, з-поміж яких незнати, скільки розуміють цю мову! По-друге, з інформації, що на Василя гуцулиходять з «Pluguşor»-ом та із «Sorcov»-ою, невідомо, чи це румунські народні твори, а чиавтор так називає відповідні українські,гуцульські.

Ще одна монографія проЩе одна монографія пробуковинських гуцулівбуковинських гуцулів

Іван РЕБОШАПКА

(Закінчення на 11 стор.)

ЛИПЕНЬ 2012 р. 7

На сцені на фоні вишитогорушника — пор трет А.Малишка; внизу — велика вазаз соняш ни ками, калиною і

колосками; через сцену до вази сходяться 2стежки з кленових листків; книжковавиставка.

(Звучить мелодія пісні «Рідна мати моя») Ведуча: Україна… Безмежне поле

золотої пшениці, й прозора глибінь ріки,вишневий садок і пахучі чорнобривці біляхати, розкішний вінок з кетягів калини іхрещатого барвінку, журавлиний клину небі й задушевна пісня у вечоровійтиші…

Про найкращу на весь світукраїнську пісню правдиво сказав М.Стельмах:

Ведучий: “Віки мужності йзвитяги, віки з шаблею в боях і зплугом на кров’ю политому полі...віки надії в очах і сльози на віях, вікижурби в серці й нескореної думи начолі, і тугою пересновані дні жіночогочекання, дівочої вірності — така нашанародна пісня”.

Вона, як і наша доля, виростала начорному хлібі історії. На страшнихперехрестях гинули її геніальні творці.Ромашка і житечко проростали з їхсердець, а їхні пісні розходились повсій Україні, вростали у вічність,ставали для нащадків хвилюючоюісторією”.

Ведуча: Пісня — як жінка, найкраща та,котру любиш. За свою вікову історіюукраїнська народна пісня ввібрала в себеживодайні краплини поетичної творчостіТ.Г.Шевченка та І.Я. Франка, В.Сосюри таА.Малишка, Д.Павличка та Б.Олійника ібагатьох-багатьох інших відомих-невідомих широкому загалу імен народнихспівців.

Є поети на Україні славній,З них немало мають щедрий дар.Є на Україні друг мій давній, Золотої пісні володар.Голос вітру, думу тополинуВін дарує пісні, щоб цвіла.Він обняв у віршах Україну,А вона, всі знають, немала!

Креше він із брили блискавиціІ веде їх в небо грозове.І співає глибоко в криниціДжерело одвічне і живе.Ведучий: Андрій Малишко... Поет-лірик

від Бога. Якщо вірити в те, що Бог виліпивпершу людину із глини, то А. Малишка, яксина селянського й поета, напевно,вихоплено з вогню та рідного грунтуУкраїни — від ступнів до чуприни, йсповито мелодією народної пісні, мовкрайкою веселковою.

Малишко... Коли думаєш про поета, вдуші оживають чарівні струни його поезій,його ніжного і бентежного серця.

Змалку полюбивши українські народніпісні та історичні думи, які чув ще відрідної матері, він протягом усього свогожиття звертався до тих джерел, щоцілющою водою тамували його поетичнуспрагу, а інколи і біль серця...

Учень1: В Обухові на Київщині 14листопада 1912 р. народився АндрійСамійлович Малишко в родині шевця,творчість якого є вагомою сторінкою вісторії української літератури.

Я з тих країв, де за Дніпром курганиІ ворохобна тисяч літ хода,

Де бунчуки татарські без пошаниЗемля покрила чорна і руда.У дружній сім’ї Малишків зростало

семеро дітей: три дочки і чотири сини,наймолодший з яких став всенароднимулюбленцем, поетом-піснярем.

Учень 4: Дитинство Андрія, як й іншихдітей із селянських родин, проходило внестатках, у суворих умовах трудової сім’ї,де шматок хліба добувався наполегливоюпрацею і цінився, як найвищий дар, де маладитина вже знала, що розтоптана крихта -великий гріх. Незважаючи на це, хлопчикмав ніжну і вразливу душу, щире серце.

І гроза під вітрами, і дуб чорнокорий наниві,

Все забуте з дитинства – цвіткомвиграє;

Хвиль метелики сині і крапля найперша

у зливі – Все лягає на серце моє.Учень 2: У школі хлопчик був рухливий,

спритний, дотепний, хоча інодіпустотливий. Та далека школа підкострубатою стріхою у снігових заметахзалишилась назавжди у його пам’яті:

Школярських днів нам не забуть ніколи,Не розказати їх, не проспівати...Учень 3: На все життя зберіг

А.Малишко у своєму серці глибоку повагу ілюбов до вчителів. «Я шаную і люблю, -писав він, - найбільше три професії –хлібороба, вчителя і лікаря. Без хліборобане може людина існувати, без вчителя будевона темною і увесь світ темний, без лікаря– цього бога здоров’я – коротким іневтішним стало б її життя».

Зворушливою піснею «Вчителько моя»поет низько вклонився всьому вчительствуза його плідну роботу.

(Звучить пісня «Вчителько моя» сл.А.Малишка, муз. П.Майбороди)

Малишко, закінчивши семирічку, поїхавнавчатись до Києва. Спочатку було медичнеучилище. Однак юнака вабила більшелітература, і він переходить до Інститутународної освіти на літературний факультет.Тут розкрилось його поетичне обдарування.

Найкращі роки юнацькі: молодість,мрії, кохання...

Учень 5: Від старшого братаАндрій навчився грати на гармонії іспівати на весіллях. Маючи тонку івразливу душу, зірке, спостережливеоко, природний талант, майбутній поетсвідомо і підсвідомо всотував у себезвичаї народу, перлини його поетичноїтвор чості, його духовне багатство, ладрідної мови, її багату ритмомелодику,щоб потім на цьому родючому грунтівиростити свою оригінальну, само -бутню чарівливу пісню.

Та було ще одне потужне джерело,що живодайним струмком вливалося вдушу хлопця і піднімало його до висотпоетичної творчості – материна пісня іматеринська любов.

Учень 7: Мати, матуся… З цимсловом асоціюється все добре, щире,людське. Це той дужий птах, який розкривнам крила, дав дорогу в життя. Це людина,поряд з якою ми будемо завжди в боргу,будемо завше цілувати їй руки, які пестилинас у дитинстві, чиї кроки і душа завждиідуть з нами по життю, підтримують нас угодину радості й печалі.

«Мати моя, стара голубко в сяйвісивини», - такими лагідними словами про -мовляє поет до найдорожчої людини.

До 100-річчя від дня народження Андрія Малишка

«Я візьму той рушник, простелю, наче долю...» (сценарій)

ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСНА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА БІБЛІОТЕКА

ВІДДІЛ НАУКОВО-КОНСУЛЬТАТИВНОЇ ТАМЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ

(Далі буде)

ЛИПЕНЬ 2012 р.8

11-12 травня ц. р. Клузькийуніверситет ім. Бабеша-Бойоя об’єднав пред -ставників науковців-сла -

вістів з Румунії, України, Угорщини,Польщі, Росії та Казахстану в рамках V-гоМіжнародного симпозіуму “Актуальнаславістика між традицією та іновацією”.

Захід розгорнувся в двох напрямках:науковoму та культурному. Наукова частинасимпозіуму була позділена на три відділи:“Лінгвістика“, “Література“ та “Міжна -родний діалог. Теорія і практикаперекладу“. Культурна частина заходу булаорганізована цього року Центромросійської мови, який діє при Університетіім. Бабеша-Бойоя. Так, по закінченнюпершого робочого дня симпозіуму гостівідвідали виставку талановитої художниціВіри Дан, відомої клузькому мистецькомусередовищу завдяки своєму новаторству вживописній техніці: вона отримала патент“Картини на кукурудзяному лушпинні“,який зробив її відомою ще до завершенняобразотворчих студій. А ще учасникиМіжнародного симпозіуму відвідалипрезентацію збірки листування АнтиохаКантеміра і насолодилися концертомвідомого хору “Голоси Трансільванії“.

Як і дотепер, на цьогорічному заходібули присутні представники Чернівецькогонаціонального університету імені ЮріяФедьковича (Тетяна Гуцуляк, СвітланаКирилюк, Ніколетта Головач) таКиївського національного університету(Ірина Голубовська, Вікторія Коломийцева,Сергій Лучканин).

Присутні на заході стали свідкамиінтересу як з боку румунських, так із бокуукраїнських науковців, до видатної постатірумунського поета Міхая Емінеску. ЯкщоВікторія Коломийцева з кафедри сучасноїукраїнської мови Інституту філологіїКиївського національного університету ім.Т. Шевченка підготувала доповідь на тему“Інтерпретація знання про вищі духовніістини (за творами Тараса Шевченка йМіхая Емінеску)“, то Думітру Копілу зБухарестського екологічного університетупредставив аудиторії дослідження на тему“Емінеску – 130 років активної присут -ності в слов’янських літературах“.

“Т. Шевченко і М. Емінеску – це митці-романтики, які, хоч і не збігаються у часі,мають зони творчих площин, щоперетинаються. Як відомо, поезіїШевченка викликали неудаваний інтересмолодого румунського поета, якомусудилося, як і Шевченкові, стати великим”,– так сказала на початку свого виступуВікторія Коломийцева, яка розглянула усвоїй праці певні філософські категорії,осмислені як Шевченком, так і Емінеску.Вона представила у своїй доповіді основніфілософські категорії та концепти,осмислені обидвома митцями: “Одним ізпровідних концептів в розбудові мовно-духовної картини Шевченка і Емінеску є

душа, серце, бо їх особливу природу, щопредставляється матеріально-часовійобмеженості, вони спромоглися відчути. Іце є знак справді трансцендентності, проякі часто міркують герої Емінеску.Співзвучні Т.Шевченко й М. Емінеску йвисокими громадянськими інвективами, авідтак – змушені були зазнати тягара долі.Доля є ще однією важливою філософськоюкатегорією, яку глибоко осмислюютьмитці“.

А Думітру Копілу з Бухарестського

екологічного університету проаналізував усвоїй праці процес універсалізаціїтворчості Емінеску: “Історичною тагеографічною батьківщиною Міхая Емінес -ку був і залишається бути слов’янськийсвіт. Перші події, пов’язані із сприйнят -тям Емінеску в слов’янському літера -турному світі, відбулися в російськійлітературі. Інтерес і сприйняття Емінескувідбулося і в Україні – тут було здійснено326 перекладів та 66 найголовніших творівЕмінеску, де відзначається вагомий внесокв галузі критики та видавництва, який бувопублікований в декількох виданнях. Цяробота називається “До зірки” мовами

народів світу” (38 перекладів 15 мовами),яка належить нашому колезі, доцентукафедри загального мовознавства ікласичної філології Сергію Лучканину“.

У симпозіумі взяв участь і один іззасновників Культурного товариства“Румунія-Україна” та колишній д-рвикладач української літератури вКлузькому УББ, якому 2 травнявиповнилося 80 років - Іван Семенюк. З цієїнагоди його колеги з Чернівецького таКиївського університетів, з якими ювілярплідно співпрацював і спілкувавсявпродовж багатьох років, поздоровилиювіляра, нагородили його почесноюграмотою за вагомий внесок у розвитокукраїнської мови й культури в Румунії іприсвятили йому 2 вірші.

Спілкуючись із учасниками симпозіуму,я дізналася дуже багато цікавих речей.Сагінтай Бердагулова з Євразійськогонааціонального університету ім.Гумільова, яка вже не перший рік береучасть у цьому симпозіумі славістівКлузького УББ, розповіла мені про їїспівпрацю та тісні відносини зукраїнцями, які проживають у Кaзахстані:“В Казахстані дуже багато українців. Міжнами існують добрі відносини, тому щовже дуже давно ми перебуваємо поруч націй євразійській території, ми з’єднаніспільною історією. На території Казах -стану проживає дуже велика діаспора. Як яговорила і сьогодні у своєму виступі,перші керівники нашої країни єукраїнцями за походженням. Це й ГригорійМарченко, і Олександр Башко та інші. Унас, в Євразійському університеті, мину -лого року відкрився Українськийнаціональний культурний центр. Особистоя приймаю активну участь в роботі цьогоцентру. Цей центр відкритий під егідоюПосольства України в Казахстані і мипроводимо багато заходів. Велику роботупроводить радник українського послаПетро Васильович Токар, з яким миспівпрацюємо. Зовсім недавно проводивсявечір, присвячений творчості ТарасаШевченка. Для нас і українці, і Україна -це частина нашого життя, частина нашоївеликої сім’ї. Можу ще додати такий,може, незначний факт: нещодавно у наспроходила студентська наукова конфе -

ренція, і одна із моїх студенток написаластаттю про етнічно-культурну спорід -неність казахів та українців. Вона знайшламатеріали про середньовічну історіюукраїнців, про те, як на етногенез українціввпливали половці і що це дає нам підставуприпускати, що існує якесь далека етнічнаспорідненість і в зовнішності, і в певнихтрадиціях, костюмах“.

Всі зацікавлені працями учасників-славістів зможуть ознайомитися з нимидетальніше із збірки, яку видасть незабаромкафедра слов’янських мов Клузькогоуніверситету ім. Бабеша-Бойоя.

Людмила ДОРОШ

Міжнародний симпозіум славістів в Клузькому Міжнародний симпозіум славістів в Клузькому університеті ім. Бабеша-Бойояуніверситеті ім. Бабеша-Бойоя

Востанній час появилосьчимало монографій різнихмісцевостей Румунії, включноі з південної Буковини. Деякі з

них відносяться й до таких місцевостейде проживає й українське населення. Доних можна відвести: Ion Popesku-Sireteanu, «Siretul – Vatra de istorie si cul-tura romanesaca», Editura Omnia Iasi,1994, Vasile Diacon, «Vechi aşezări pe SuhaBucovineana», Iaşi, 1989, Vasile Diacon,«Cronicile Suhei Bucovinene», vol. I si II,Editura Tipo Moldova 2005, Ion Aflorei,«Izvorele Sucevei, o comuna din munţiiBucovinei, Studiu monografic», EdituraPrint, Suceava, 2009, Ion Netea, «Locuri şioameni la Frasin», Editura Terra Design,2010 та інші.

Про монографію Йона Афлорей«Izvoarele Sucevei» професор д-р ІванРебошапка написав цікаву, обширнустаттю «Зразкове увінчання діяльностівикладача сільської школи», яка буланадрукована у кількох числах «Вільногослова» н-р 13-20/2011, а також і у«Curierul ucrainean» під назвою «Blazonuldascălului onorat cu asupra de măsura»,виданою також минулого року.

Отож, читачі мали можливістьознайомитись зі змістом цієї монографіїта про ставлення автора щодо проблемпов'язаних головно з українськимнаселенням – у даному випадку гуцуламимісцевості.

У статті згадується і про те, що«Р.Ф. Каіндл (Raimund Friedrich Kaindl),наприклад у своїй праці «DieHuculen, ihreLeben, ihre Sitten und Volksberlieferungen»,1894) пише, що «слов'яни жили у долинахрічок Молдови, Сучави, Черемоша таПрута ще з ІУ століття («Наш голос»,н-р 15-16 – серпень 2011 р.). Настоюю надсловами «у долинах річок», бо це маєокреме значення у зв' язку з тим про що ямаю намір написати. Також требанагадати і те, що проф. д-р ІванРебошапка у своїй статті пише, що«...пан Йон Афлорей вживанимивиразами, зауваженнями показує, щоцяетнічна група (м.з. – гуцули) належитьдо українського народу, зачислюючи її до«гуцульсько-українського населення» (моєпідкреслення), бо це також пов'язане зізмістом цієї статті. Згадана вищестаття пана Івана Ребошапки дужецікава і спонукує читачів, а головноавтора монографії, до «діалогу» про вжедавню справу, а саме про етимологіюетноніма гуцул а про це докладніше,можна буде дізнатися дещо також і зцієї статті.

У цій статті я напишу дещо про двіінші монографії, а саме: Vasile Diacon«Cronicile Suhei Bucovinene», Ed. TipoMoldova, 2005 şi Ion Netea, «Locuri şioameni la Frasin», Ed. Terra Design, 2010.

Для тих, хто не обізнаний ізпівденною Буковиною з географічноїточки зору, хочу спочатку дещоуточнити. Суха – це назва річки, якастікає із гір і вливається у річку Молдову

коло місцевості Фрасин недалеко відміста Гура Гуморулуй Сучавського повіту.Гірська географічна зона, де знаходитьсярічка Суха зі своїми протоками,розміщена між Гура Гуморулуй іКемпулунг Молдовенеск і належить догір, що носять загальну назву «Обчінь», унашому випадку, «Обчіна Кіріл» – напівдень від «Обчіна Маре». Найвищийверх цієї обчини є Г (Остра, коло підгірряякої знаходиться місцевість названатакож Остра. По той бік обчини Кіріл,на південь від неї, тече річка Бистриця.Треба звернути увагу на те, що всі ці триназви чисто слов'янського (українського)походження. Важливіші місцевостірозташовані вздовж річки Остра. Окрімодноіменної назви (Остра), ще єПлотониця , Доротея, а вздовж річок, щовливаються в Остру, знаходятьсяНегріляса, Джеменя і Вадул Негрілесей.

Це гірські околиці, і тут, так як і в

інших подібних околицях, проживаютьукраїнці (гуцули), і тому потрібно дещонаписати і відносно цих двох монографій.

Спочатку – про «Cronicile SuheiBucovinene» – автор Васіле Діакон.

Щоб ліпше обізнатись із цієюмонографією, треба знати, що автор, напідставі церковних хронік, представляє іописує історію і життя мешканцівзгаданих вище місцевостей. Відомі, щодавніше, у минулих століттях, все, щовідбувалося, траплялося, важливі події умісцевостях, свадьби, народження іпохорони, записувалися у церквах, у такзваних хроніках. На Буковині булозаведено ще з 1784 року, що у церквахіснували реєстри цивільного стану.

У своїй передмові до цієї монографіїунів. проф. д-р Йоан Попеску-Сіретянупише що при кінці 1889 року кожнапарафія одержала наказ записувати уХронологічні реєстри (condici cronicale)згадані вище дані, але й історіюмісцевостей, церков та різних подій. Цим

займалися священики. Все, головнозаписування історичних та соціальнихподій, у дуже значній мірі залежало відакуратності, об'єктивності абосуб'єктивності та власних думок тих,що це записували, а серед них, на жаль,були і такі, що мали ксенофобічніпогляди. Так, наприклад, відноснонаселення, у зв'язку з колоністами,писали що ці «прийшли до нас з міхом наспині, взуті у дерев'яних черевиках («holt-pantofi») на ногах з двоколісним візочком,якого тягли пси». Інших називали«венетиками» і «торбарями». Даліпередмовник пише, що «Антропілогіязони була задіта так, як і вся Буковинавенетиками, яких привезли австрійськівласті на шкоду румунам. («Antroponimiazonei a fost afectată, ca de altfel în întreagaBucovina, de veneticii aduşi de catreautorităţile austriece în dauna românilior») –сторінка 6. Так само згадується і те, що«представляється і негативна рольвідносно інтересів буковинських румунів,котру мали епіскопи Данило Влахович іЄвген Гакман – обидва ненавидженівіруючими, проти лежно відмитрополитів Сільвестру Мораріу абоАркадіє Чупирковіч т.і., котрі булиблизькими до народу, якого пастушили»(стор.6).

В тій самій передмові він ще пише, щоважливе місце у монографії автор В.Діакон приділяє відносинам румунів щодоінших етнічностей, головно міжрумунами і гуцулами. Має на увазі селаДжеменя і Остра- – місцевості, де, зайого словами «знаходиться значненаселення гуцулів» (стор. 6).

Зрозуміла річ, що не була легкоюробота філолога В. Діакона зібративідповідний матеріал і написати цюдвотомну монографію. У своїм вступнімслові сам автор В. Діакон каже, що дляцього він переглянув всі можливі хроніки(бо деякі були знищені під час обидвохсвітових воєн або після встановленнякомуністичної влади) із буковинськихпарафій тих місцевостей, котрі він мавна увазі. Послуговувався також і рознимистаттями, які були надруковані у різнихжурналах, газетах та календарах тихчасів: «Glasul Bucovinei», Cernăuti, «Foaiapoporului», «Viitorul» – Cernăuti, а такожмав на увазі і роботи, звідки частоцитував, і давніших або сучасних різнихавторів, які писали на подібну тему:Raimund Daniel Werenka, Em. Grigorovitza,I. Nistor, Teodor Balan, Ioan Cocuz, G.Nimigean, Mihai Iacobeseu та інші. Азнається і те, що багато із згаданихжурналів і газет, а також і частина цихінших авторів, не мали приязнеставлення до українців/рутенців, аботаки були ксенофобічно настроєні.

ЛИПЕНЬ 2012 р. 9

ДАВНІЙ ЗАБУТИЙ ОБЕЛІСК

Ярема ОНИЩУК

(Продовження на 11 стор.)

ЛИПЕНЬ 2012 р.10

Знаціональною свідомістю ніхто ненароджується. Перші паросткисвідомості дитини вкладаютьсясім’єю. А це залежить від свідо -

мості батьків. Свідомість формуєтьсяшляхом виховання даною сім’єю, школою,суспільством. Форматором повинні бутибатько й мати. Це якщо й вони свідомі. А вшколі, де здебільш викладачі не українці,тим більше цього не робиться. Церква тежцього не робить, бо в наших селахсвященики – румуни, а релігія в школівикладається румунською. Залишаєтьсятільки викладачеві української мови церобити, якщо він відчуває себе українцем.Якщо ні, то чого ж нам дивуватись, що нашідіти по селах уже перестали розмовлятирідною мовою. Як кажуть, це повиннаробити наша еліта, українська свідомаінтелігенція. Де ж наша молодь, яказакінчила українське відділення в Су -чавському вузі? Багато із них так і не«заразилися» українською ідеєю, бо тамнічого не навчились. А для цього требасамому бути справжнім патріотом, любитисвою націю, так, щоб «заразити» нашихдітей, щоб вони, ставши дорослими, в своючергу виховували своїх дітей в цьому дусі.Не думаю, що потрібно гребувати засобамивиховання. Нікому не зашкодить, якщодітей навчити українських колядок тащедрівок, заставити послухати українськінародні пісні, показати українськікінофільми, або, ще головніше, послухатитвори українських класиків або побачитивистави п’єс Кропивницького, Карпенка-Карого, Франка, чи Шевченка. Тут надопомогу приходить Інтернет, де все цеможна побачити. А СУР допоміг бирозмножити і розіслати в українські школикомпакт-диски. Чому б не заохотити дітей взбиранні фольклору в кожному селі, якиймайже повністю втрачений. А така збіркафольклору думаю, що пригодилася бданому викладачеві. Чому б не організуватиконкурс, чи щось інше, для заохочення

збирання українських пісень учнями, або вїхньому виконанні.

В кожній школі є комп’ютери, а такожІнтернет. І діти добре сприймають цютехніку. Пора привчити їх виходити наукраїнські сайти, де можна послухатиукраїнську музику, побачити українськіфільми, чи почитати дещо із українськоїлітератури.

Ми не ставимо акцент на молодь, відякого в майбутньому залежить, чи українціБуковини залишаться тими, якими були їхніпредки. Тому потрібно зробити все, щоб невтратити їх. Є чутка, що все-таки закупилидля Буковини мікроавтобус. Ценадзвичайна і важлива подія для нас. Тоді бнаші діти мали змогу під час канікул

поїхати в екскурсію по країні, або в Українупоклонитися праху в Каневі нашомупоетові Т. Шевченкові. Було б добре, щобнаші діти за весь шкільний цикл хоч разпобували на землі своїх предків. Чому бнаші школи не браталися з чернівецькимишколами, бо це дало б змогу ще йобмінюватись таборами під час канікул.Вкінці залишились би друзями, і незабували один одного, навіть, колиповзросліють. Є ризик, як це буває, було бнебажано, щоб цим мікроавтобусом,замість дітей, возити кумів на різні забави

або на весілля. Справді, це можна, бомікроавтобус сам по собі викупиться, але непід час канікул. І щоб на першому планібули діти. Але тут виникає ще однапроблема, бо для цього необхідно мати іводія. Із двох одне: або взяти за пів нормиводія-пенсіонера, або людину, яка працю -вала б на повну норму, до того мала б правана керування автобусом, володіла букраїнською, була б й адміністратором,крім того, й механіком. В Сучаві є кількаводіїв-пенсіонерів, які могли би це зробити.

Де ж молодіжні організації? Якбиповітове керівництво СУР придбалопідсилююу установку для різних заходів,мали б змогу у вихідні організувати зустрічіз молоддю, а перед забавною програмоювиступати, або поговорити з ними на різнітеми, або навіть запросити прочитати лекціїна різні теми, чи просто розказати проУкраїну. І так щонеділі можна побути середмолоді, дізнатись про їх негаразди, а може,деякі з них вирішити. Але у нас у вихідніСУР не працює. Тож чому нам дивуватись,що наші співвітчизники цураються свогокоріння. Всі домівки-осередки організаційзакриті у вихідні, а в робочі дні головатільки сидить собі в префектурі. Арезультати очевидні.

Недавно вийшло кілька збірок фоль -клору при допомозі чернівецьких друзів.Але там не дуже багато, в порівнянні знашими можливостями. Фольклор – цеусна народна творчість, художняколективна і музична творчість, творіннянароду, який таким способом зберіг напротязі віків мову, пісні, створені вповсякденному житті, звичаї, культи івірування, які, незважаючи на розвитоксуспільства, науки і техніки, ще можнапобачити і у нас, хоча ми дуже пізно забилив тривогу. Надіюсь, що не все втратили.Передаючи з уст в уста казку, пісню,прислів’я, приказку чи загадку, люди моглиб змінювати її, додавати щось своє.

(Далі буде)

В. ДОЛІНСЬКИЙ

В ПОШУКАХ ІДЕНТИЧНОСТІВ ПОШУКАХ ІДЕНТИЧНОСТІ(Продовження. Поч. в попередньому номері)

Я – українець, повірте!

1. Лучію МІГОК (з дому АРДЕЛЯН, 15липня 1963 р.) – інспектора з українськоїмови в Сучаві, голову Жіночої організаціїСоюзу українців Румунії, першогозаступника Сучавської філії СУР.Бажаємо активній пані Мігок багатогарних успіхів на українській ниві та щобвсе збулося, як задумалося!

2. Михайла Колотила (21 липня 1981р.) – активного члена художньо-

артистичного колективу «Зоря», членаБухарестської молодіжної організаціїСУР.

3. Мирослава ПЕТРЕЦЬКОГО (30липня 1959 р.) – викладача музики,керівника і соліста ансамблю «Червонакалина», голову Марамороської філії СУРта першого заступника голови СУР,члена Ради СУР, радника від українськоїменшини в Марамороській префектурі.

Народився Мирослав Петрецький вмальовничому селі Верхня Рівна,Мараморощина. Початкову школузакінчив у рідному селі, слідувавСігетський педагогічний ліцей. ПісляРеволюції '89 р. поступив на Музичнийфакультет міста Дрогобич, Україна.Багато років працював викладачем ліцеюім. Драгоша Воде, Мараморощина.

НЕХАЙ ЖИТТЯ ПРИНОСИТЬ ЖИТТЄВОЇНАСНАГИ, ПРОФЕСІЙНИХ УСПІХІВ, СІМЕЙ -НОГО ЩАСТЯ, ЗЛАГОДИ ТА ДОБРОБУТУ УВАШІЙ ОСЕЛІ! НЕХАЙ ЗДІЙСНЯТЬСЯ УСІ ЗА -ПОВІТНІ МРІЇ, А БУДЬ-ЯКІ ПОВОРОТИ ДО ЛІЗАВЖДИ ВІДКРИВАЮТЬ ЛИШЕ НОВІ ОБРІЇМАЙБУТНІХ ПЕРСПЕКТИВ!

НА МНОГІЇ І БЛАГІЇ ЛІТА, ДОРОГІЮВІЛЯРИ!

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПРОВІД СУРЦЕНТРАЛЬНИЙ ПРОВІД СУР

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ВІТАЄМО!З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ВІТАЄМО!Ювілей – це не просто свято,Ювілей – це не просто свято,Це здобутки всіх років в житті,Це здобутки всіх років в житті,Тож хай у Вас їх ще буде багато,Тож хай у Вас їх ще буде багато,Щоб здійснилися задуми всі!Щоб здійснилися задуми всі!

Щастя хай щомиті сприяєЩастя хай щомиті сприяєМати успіх, достаток й добро,Мати успіх, достаток й добро,Серце радість й любов зігріває,Серце радість й любов зігріває,Друзі й рідні дарують тепло!Друзі й рідні дарують тепло!

Хоч Васіле Діакон старавсяописати/переписати все аку -ратно із зібраного і перег -ляденого матеріалу, все ж

таки у його особистих коментаріях часомвідчувається вплив авторів попередніххронік й інших матеріалів. Авторстарається бути об'єктивним ібезстороннім, але таки у дечомупомиляється, коли пише і висловлюєвласні думки і пояснення.

Щоб це уточнити, треба трохидокладніше переглянути цю дво -томну монографію. Після того, якавтор робить історичний увід іописує географічне розположеннязгаданих вище місцевостей у долинірічки Суха, яка належить до басейнурічки Молдови (гляньте на Р.Ф.Кайндль «Die Huculen»), авторописує обширно й інші відомостівідносно економічного, суспільногота релігійного стану. І т.д. Вінприділяє важливу увагу і розділу, якийвідноситься до населення. Починає змісцевістю Остра. Відноснонаселення – і цитує із хроніки інше,що тут знаходилися спочаткутільки кілька родин з котрих «родинаРобанюк є найдавнішою» (стор.24) іщо тут знаходилися румуни ірутенці, до яких пізніше прийшли інімці, але що...» elementul român multmai numeros a înghiţit pe puţini emi-granti de peste Prut şi din Galiţia».Totuşi se aude ici cole vorbindu-se şilimba ruteană stricată» (pag.25).Взагалі, акцент ставиться на те, щоокрім румунського населення, німці іукраїнці/рутенці, гуцули) прийшли зінших частин Австро-Угорської імперії.

У цій монографії знаходяться аж тричастини спеціально приділені гуцулам:«Гуцули у долинах Сухи Буковинської(«Huţulii pe văile Suhei Bucovinene») (стор.

178-198) та «Вигляди гуцульськоїетнографії» («Aspecte ale etnografieihuţule») (стор.198-221) та «Зональнийзразок гуцульської мови» («Mostre dingraiul huţulilor din zonă»), (стор. 221-231).

Отож, видно, що те, що написановідносно гуцулів займає досить значнемісце у цій монографії. Про те, що тут

написано можна б багато обговорити,але це вже тяжче, однак, про дещо вартозгадати і застановитись над тим, що маєзначення для нас.

(Далі буде)

ЛИПЕНЬ 2012 р. 11

(Продовження. Поч. на 9 ст.)

ДАВНІЙ ДАВНІЙ ЗАБУТИЙ ОБЕЛІСКЗАБУТИЙ ОБЕЛІСК

Сумарно представлена також народнаархітектура. Окрім зображення-фотосторічної однокімнатної хатки, дужецікавим було б виявлення типологіїгуцульських господарств, способу їхньоготопографічного розташування, традиційнихповір’їв та магічних практик, пов’язаних звибором місця та спорудженням хати тощо.Представлення традиційного народногоодягу (навіть якщо він тепер занепадає)цікаве і для науки, і для гуцульського іміджувзагалі, але цю справу ніяк не можна добрездійснити без жодної ілюстрації! ПокійнаМирослава Шандро врятувала від утрати аждві чи три скрині давньої гуцульської ноші.

Чи все те безцінне багатство безсліднопропало?

Підрозділ «Activitatea cultural-artistică şide creaţie» – це своєрідна сумарна«кардіограма» сьогоднішнього стану. Окрімвсього вичисленого, включно і збірниківмісцевого фольклору (Мирослави Шандрота автора монографії), для необізнаногочитача-румуна дуже цікавим могло бутивиявлення автором уродженого творчогонахилу гуцулів особливо у складанніколомийок, в яких, як, може, ні в жодномуіншому національному фольклорі, пос -тійно, невідступно і всесторонньовідображається гуцульське життя зі всімайого веселими, радісними, сумними іглибоко трагічними аспектами. Творіння

цих пісень-хронік продовжується аж донаших днів.

Справжнім емблематичним увінчаннямпредставлення Ульми є п’ятий розділ про їївидатних уродженців і осілих в ній «Oameniaproape obişnuiţi», з якого дізнаємося, що зцих «забутих людьми», але благословеннихВсевишнім місцевостей постали івисокоосвічені люди, які посіливідповідальні посади у великих містахРумунії та закордоння.

Усе охоплене Юрієм Чигою у своїймонографії вповні оправдовує МуґураАндроніка оцінити її як своєріднийсучасний «стоп-кадр, знятий (автором) длявічності». Зовсім не злонамірені зауваженняпро недоробки монографії – це скорішедружні поради для покращення другого їївидання, як намір про це можнарозшифрувати з підзаголовка, що на першійобкладинці. Переконливою запорукоюреалізації такого задуму автора і місцевоївлади є уже перше видання даної праці.

Ще одна монографія...Ще одна монографія...(Закінчення. Поч. на 6 stor.)

Дещо про школу села Калинешти-Васілаке

Село Калинешти-Васілаке згромади Дарманешти з повітуСучава – це третій верх три -

кутника, створений селами: Кали -нешти-Купаренко, Калинешти-Енакета Калинешти-Васілаке.

...Це маленьке село, сховане міжгорбами, накрите лісами. Тут біля 100хат, мало дітей, а молодь розійшлася,немов мишенята, поміж люди, поїхалана чужину, щоб заробити кількаґрейцарів.

Дещо про школу. Учні І-ІV класівслухають уроки одночасно.

У навчальному році 2012-2012 тутбуло 10 (десять) учнів.

Учителька Естера Полічук запро -сила мене на торжество завершеннянавчального 2011-2012 року.

На маленькій сцені виступали малі«артисти»: декламували вірші, співали,зіграли маленьку п'єску. І – сюрприз:малюки заспівали: «Бабусині гуси» інавіть «Розпрягайте, хлопці, коні!».

Поздоровляю пані Естеру Полічук заїї зусилля та успіхи!

На жаль, ця школа буде скасована, які школа із Марицейки тому два роки. Такщо в навчальному році 2012-2013 учнісела будуть ходити до школи ізКалинешти-Енаке.

Ось їх ім'я: Калін Гуцан, АмаліяСеменюк, Раул Смокот, Ремус Табарча,Данієла Гуцан, Аліс Семенюк, ДанієльЗепчук, Роберт Табарча, Василь Данила,Емануєль Ткачук.

Як це можна оцінювати? Закрили щеодну школу?!

На жаль, таких шкіл вже дужебагато...

Микола КУРИЛЮК

ЇХ БУЛОДЕСЯТЕРО...

ЛИПЕНЬ 2012 р.12

Всуботу, 30-го червня, в містіСігеті відбулася великаісторична подія: Високопре -освященний Архиєпископ та

Патріарх Румунської православної церквиДанієль, поруч з великим числомметрополитів та єпископів – членівСвятого Синоду нашої православноїцеркви, освятили нову церкву-монастир вселі Берсані . За новим стилем в цей деньприпало свято Собору Св. Апостолів, якестановиться храмом цього монастиря.

Тут було чудово, прекрасно! Тут було

чимало священиків і тисячі християн.Того ж самого дня після обіду булозаздалегідь встановлено відвідати містоСігет, зокрема, зустріч в укра їнськійправославній церкві «ВоздвиженняЧесного і животво рящого хреста», де дієпарохом радник нашого УкраїнськогоВікаріату от. Микола Лаврюк, з усімаукраїнськими священиками, протесіямита міськими і з сусідніх сіл християнами.

Після того, як Блаженніший патріархДанієль відвідав Меморіал жертвсвящеників та християн, які постра -ждали в цій тюрмі за часів комуніс -тичного режиму в Сігеті, де він був дужезворушений, довідавшись про все те, що

там у ті страшні роки сталося. Вийшовна вулицю, де вже на Патріарха чекаловелике число християн з українськихпарафій разом із про тесіями. Всі співаличудово так званий подвійний «Отченаш» і пісню «Діво мати преблагая». ЯкБлаженніший патріарх Данієль, так і всієпископи, стали пішоходами, маючи наувазі, що для них було дуже цікаво почутицерковні пісні і молитви на українськіймові.

Зупинився перед церкви, де відбувсячудовий прийом, а церковний хор

Сігетської церкви заспівав чудовіпідходящі моментові пісні.

Вже будучи в церкві, Блаженнійшогопатріарха Данієля зустрічав з приві -тальним словом протоієрей Іван Піцура,як генеральний вікарій УкраїнськогоПравославного Вікаріату з Румунії.

Взявши слово, Блаженніший патріархДанієль щиро подякував за цейзнаменитий прийом священиками тахристиянами і був зачарований дужеглибоко, як побачив таке велике числохристиян з українських парафій, якіразом з християнами та протесіямиприйшли зустрітися з Блаженнішим

патріархом Данієлом та від ньогоотримати благоволеніє.

Як і парох Сігетської церкви, от.Микола Лаврюк також у своєму словіприніс щиру подяку Блаженнішомупатріархові Данієлу, він підкресливши всвоєму слові, що приїзд Блаженнішогопатріарха до Сігету і залишаючиархієрейське благословеніє патріархальнев церкві Сігетській, історична подія длянашого Українського Вікаріату, зали -шиться записана золотими духовнимибуквами в наших серцях і в нашихбезсмертних душах.

Багато було бажаючих послухатичудові слова та прекрасну науку відБлаженнішого патріарха Данієла, але, нажаль, його програма була дуженагромаджена. Так що з прекраснимимолитвами та церковними піснями доГоспода Бога ми провели нашогоПатріарха і побажали Йому всьогонайкращого в житті.

Всі християни та священики нашогоПравославного Вікаріату побажалинашому Патріархові прожити з нами на«Многії і благії літа».

Юрій АЛБІЧУК,священик

ВЕЛИКА ІСТОРИЧНА ПОДІЯ В М. СІГЕТІВЕЛИКА ІСТОРИЧНА ПОДІЯ В М. СІГЕТІ

ЛИПЕНЬ 2012 р. 13

Це – пам’ятник, зроблений у виглядіписанки, висота якої сягає близько 11м. І побудований за клопотаннямукраїнської діаспори в Канаді.

Дозволили його здійснити за умовою, що він будеприурочений 100-річчю канадської національноїполіції. Маємо інформацію, що в Ліоні, у Франції,є музей – виставка писанок, а також ікон. Цеприватна колекція, якою опікується пані МаріяЧумак.

– А як ви підбираєте експонати? Купуєте, чивам їх дарують?

– Після відкриття музею в 1987 році цестало поштовхом для відродженняписанкарства на інших теренах України, депо чали відроджуватись школиписанкарства, при будинках школярівз’явилися майстрині, які знали ці традиціїписанкових елементів і почали працювати здітьми і самі створювати і відтворювативсю ту писанку, яка цілком умерла вукраїнських центральних та східних земляхУкраїни.

Відкриття цього приміщення,відродження цього музею стало поштовхомдо того, що українська діаспора, яка увеликій кількості проживає на теренахКанади і США, продовжує традиціюписанкарства. Це чудові писанки РоманаКовалика, Юстини Нагірняк з США,коріння якої знаходиться в Коломиї. Знаємоцю родину тому, що старша сестра Маруся євласним перекладачем президента США. Великуколекцію своїх писанок пода рувала нам дочкавідомого письменника Гната Хоткевича, який єгордістю української нації, пані Галина Хоткевичіз Гренобля, що у Франції.

Писанки, які ми маємо від закордоннихукраїнців, це, звичайно, даровані. Попри те музейпровадить у великій кількості експонатів і мивідстежуємо центри, в яких джерелом для митців,які, беручи за основу традиційний елемент,починають вірту озно інтерпретувати з поглядусвоїх мистецьких талантів. І така писанка такожмає місце в колекції нашого музею. Свого часу мизамовили писанки у знаменитих писанкарок вУкраїні, молодих, надзвичайно талановитихжінок, які не просто пишуть писанку, але науковопідходять до вивчення писанкових орнаментів,глибоко знають традиції українських писанок натеренах України. Це Оксана Білоус і Зоя Стащукіз Києва.

На другому поверсі ви бачили в стендахзібрані писанки, які вони відтворили, працюючи вколекціях різних музеїв України. Таким чином,ми повернули із забуття з 18 – 19 ст. ту писанку,яка несла в собі величезну магічну силу оберегу, іоберегу землі, любові, урожайності, природи,сонця тощо.

- А які регіони України представлені у вашомумузеї?

- Ми маємо писанку гуцульсько-покутську внайбільшій своїй кількості. Також зібранаписанка лемківська, маємо зразки з Поділля.

Якщо говорити про області України, то тутпредставлені Кіровоградщина, Одещина,Житомирщина, Полтавщина, Сумщина,Київщина. До того всього тут представленіписанки із бувших земель, які відійшли доБілорусі, Польщі, а також до Росії.

– Сьогодні до Вас приїхали гості з Румунії, зПівденної Буковини, щоб орга нізувати виставкуписанок і пода рувати дещо музею. Ви вжевстигли побачити вироби наших майстринь.Ваші враження, будь ласка!

– Нам дуже приємно, що власне ця виставка,яка відбувається сьогодні в нашому музеї,зініціована українцями Південної Буковини,Сучави, і тим паче в колекції музеї дуже малописанок з Румунії. В минулому році передав намвід вас голова товариства Гуцульщина панДмитро Ватаманюк, і тому, звичайно, для нас цедуже важлива акція і вагома подія. Писанки, якіпредставили майстрині – писанкарки із ПівденноїБуковини, з Румунії, – вони інші, ніж писанки, які

ми маємо у свої колекціях. Тут відчуваєтьсяособливість буковинського регіону, якаперегукується з вишивкою цього регіону,перегукуються з орнаментами різьби в дереві, ітому для нас вони є дуже важливими. Писанкицього регіону ще не були представлені у нашомумузеї. Крім того, ми бачимо, що тут іншаколористика, інша навіть техніка виконання, віскзі шкаралупи яйця не завжди знятий, вінзалишається там. Для нас це дуже цікаво,оскільки ми бачили таку техніку у пані ГалиниХоткевич, яка так само вивчає традиції

українського писанкарства на всіх теренахсвіту, де знаходяться українці, і тому це длянас надзвичайно важливо.

Ми дивимось, ось, жінки одягнуті в тихвишиваних сороч ках і власне кольорова гамаписанок є дуже гармонійна, гар монійнопоєднана з кольорами вишивок тутпредставлених. І складається враження, нібицей не знятий віск, який краплями чи якимисьлініями лежить на поверхні яйця, створюєрельєфну структуру, він пере гукується збісерними вишивками на традиційнихбуковинських сорочках. І це гарно ігармонійно. Для нас буковинський регіонніколи не був різним. Він мав багатонародного мистецтва, але всі вони булиєдиним цілим, що складали загальнемистецтво в те коло, замкнене коло того чиіншого регіону. І це для нас дуже важливо.– Пані Ярославо, дозвольте подякувати Вам

за дане інтерв’ю, і сподіваюсь, що ця подія будетільки початком нашої спів праці. Ми подаруємовашому музею ще низку писанок.

– Ми Вам вдячні за такий великий подарунок,за Великодній подарунок, і надіємося, що мисвоїми писаночками, які зберіг наш народ,незважаючи на ті всі перипетії, які булиспрямовані на знищення нації, на знищення йогомови, культури, його історії.

Ми пронесли це крихке яйце, цю писанку,крізь віки, і маємо надію, що ми нею утвердимозначимість нашої укра їнської нації перед цілимсвітом і долучимося до ланцюга народів цілогосвіту і будемо дуже важливим ланцюгом вєдиному колі народів світу. І оскільки писанка єсимволом життя, символом надії і любові, ядумаю, що вона відіграє величезну роль міжнародами світу.

– Дай Боже! Спасибі Вам ще раз!

Василь ЦАПОВЕЦЬ

ПИСАНКА – ШЕДЕВР УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇПИСАНКА – ШЕДЕВР УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

Як панич не мав ще дачіЙ проживав у свого тата,Навіть і слідів собачихВін не бачив коло хати.

Аж тоді, коли піднялиВіллу родичі для сина,Заважати скоро сталиПси йому щоночі й днини.

«Гавкають, – мовляв, – так дужеНіччю, що дарма заспати!Ранками ж ніяк не може«Джіпа» через них рушати.

«Ліжко», там, під ним, створилиДвоє сук і два собаки. –

Оббігають всі щосили,«Перевізний засіб» всякий –

Мотоцикл, велосипеди,Фіри, навіть самокати –Збоку, ззаду чи й... спереду,Б'ються в зграї доганяти!».

З цими скаргами до мераСам панич поквапивсь рано:«Прошу Вас я дуже щиро,Виженіть собак негайно

З вулиці, де моя віллаВиростає під час кризи»....Скоро ж тут машина білаПозбирала... майданезів.

Нині, панове, не знаю.Чи живеться краще в дачі.Лиш одне сам відчуваю:Вулиця за псами плаче.

Та з ненавистю підняласьПаничеві вся навпротиЙ одностайно обіцялаПосилатись до... «Фір пфотен»,*

)

Аби із «тюрми» звільнитиЧотирьох невинних друзівІ дозволити їм ЖИТИ –В згоді з людськістю, в союзі!

*)Фір пфотен= Vier Pfoten (нім. – 4 лапки),

відома організація захисту тварин (псів,котів тощо).

П.С. В мера (але вже нового!),Милосердя попросили:«Визвольте хоча одного,Ми ж за Вас... голосували!».

Павло ШОВКАЛЮК

ВУЛИЦЯ ЗА ПСАМИ ПЛАЧЕ

ЛИПЕНЬ 2012 р.14

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

Олеся народилася у селі Луг надТисою, де і закінчила восьмирічку.Була доброю ученицею.

За всі роки у неї такі премії:І кл. – І-аІІ кл. – І-аІІІ кл. –ІІ-аІV кл. – ІІ-аV кл. – ІІ-аVІ кл. – ІІ-аVІІ кл. – ІІ-аVІІІ кл. – ІІ-а.

Почавши з VІІ-го класу, Олесябрала участь у Олімпіаді зукраїнської мови і завоювала у VІІ іVІІІ класах відзнаки.

Після VІІІ класу поступила вукраїнський ліцей ім. Т. Шевченка,що в Сігеті Марамороськогоповіту.

Будучи ученицею ІХ-го класу,повертається з Олімпіади з ІІ-иммісцем.

Отримала грамоти, книжки тагрошові премії. А ще: екскурсію поТрансфагарашану.

Ліцей ім. Т. Шевченка, йогокерівництво, організовує екскурсіюу Нагуєвичі і Львів.

Брала участь у Міжнародномуконкурсі з української мови ім.Петра Яцика і отримала ІІпремію.

Любить такі предмети: укра -їнську, російську та румунськумови, географію, історію, малю -вання.

Позакласно любить ходити векскурсії, танцювати, співати,читати, слухати музику, допо -магати по господарству, а поінтернету шукає те, що їїцікавить для школи, а з географії –книжки із запитаннями.

Бажає успішно закінчитиліцей, «взяти» бакалавреат і пос -тупити на факультет геогра фіїабо права.

Бажаю їй успіхів і сповненнявсіх мрій і задумів!

Марія ЧУБІКА

Вони – наша гордість!

БІЛІЧ ОЛЕСЯБІЛІЧ ОЛЕСЯ

Павло ТИЧИНА

Україно моя, моя люба Вкраїно... Україно моя, моя люба Вкраїно, Чим я втішу тебе, чим тебе заспокою? – Чи про все те розкажу, як тебе я люблю, А чи піснею горе твоє я присплю, Чи слізьми розіллюсь, мов сирітська дитина, – Чим тебе заспокою я – бідна людина, – Скажи, моя люба Вкраїно, Вкраїно моя!

tВ Америці росте дерево, яке називають «дерев'янакорова». Коли його надрізати, то з нього починає витікатибіла рідина, яка не поступається ні поживними якостями,ні смаком справжньому коров'ячому молоку!

t«Живим фонтаном» називають дощове дерево, якеросте на острові Цейлон. У спеку воно рясно ронить додолупрозорі краплі води.

tУ західній тропічній Африці (Гана, Сьєрра-Леоне, БерегСлонової Кістки) росте дерево, яке вміє множити іскладати. У нього дуже складна назва – Schumanniophytonproblematicum (problematicum – «задачного»). Вононалежить до сімейства маренових. Дерево знає правилаарифметики. Кількість листя на дереві (N) можнаобчислити за формулою: N=12У+4. Буква (у) означає вікдерева в роках.

***tПерші закони про охорону природи з'явилися у

Стародавньому Вавилоні ще за два тисячоліття до нашоїери. На кам'яній брилі було викарбувано: суворе покараннячекає того, хто знищить дерево.

А 1966 р. побачила світ Міжнародна Червона книга, якаговорить про те, що кожна країна несе моральнувідповідальність перед людством за збереження скарбівсвоєї природи. Це сигнал тривоги, занепокоєння над тимивидами рослин, які перебувають під загрозою зникнення).

Ч И З Н А Є Т Е В И , Щ О . . .Ч И З Н А Є Т Е В И , Щ О . . .

ЛИПЕНЬ 2012 р. 15

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

Напередодні Євро-2012 уКиєві пройшов Міжна -родний фес ти валь ди -тя чої творчості «Ew -

vro Fasion Kids 2012». Учасникамицього фестивалю були діти з

різних країн віком від 4 до 12 років.Маленькі моделі дефілювали на

подіумі в одязі з традиційними

українськими елементами з фут -боль ною символікою, що викли -кало відчуття гордості за Укра -їну, за те, що Україна одна зорганізаторів Євро-2012, а Київ –столиця України – був названий

американською пресою, одним знайкрасивіших міст Європи 21сторіччя», наче великодня пи -

санка, з енергійним народом, звеликим почуттям гумору.

Подивіться лишень на цихдітей нової генерації, яка вирос -тає з гордістю до своєї історії,традицій з тією гордістю, яка

властива лишень дитячим чис -тим душам.

У Києві:«Ewvro Fasion Kids 2012»У Києві:«Ewvro Fasion Kids 2012»

Ле г е н д а р н и йспортсмен, Олім пійсь -кий чемпіон, 35-ра -зовий ре кор дсмен та 6-

разовий чемпіон світу взяв участь

в естафеті олімпійського вогню. Головний олімпієць України

проніс символ Ігор вулицямиЛондона. Уславленого українцявітали чис ленні місцеві мешканціта пред ставники українськоїдіаспори.

Сергій Бубка приділив мак -симум уваги кожному бажаючомусфо тогра фуватися або взятиавтограф. Серед таких були зов -сім маленькі глядачі.

“Для мене велика честь вде -

в’яте долучитися до почесної місіїта взяти участь вестафеті олім -

пійського вогню. Олімпійськіігри – це грандіозне світове свято.Вірю, що воно надихне молодь дозаняття фізичною культурою таспортом, долучить їх до олім -пійських цінностей”, - проко -ментував за підсумками естафетиСергій Бубка.

Відповідаючи на запитання, яказ естафет за всі роки стала

найбільш пам'ят ною,Бубка заз начив: “Ко -жен по-сво єму неза бут -ній. Але найбільшеемоцій пере жив під часестафети олімпійськоговогню в Києві. Тоді, в2004 році, напере додніОлімпійсь ких ігор вАфінах, в столиці Укра -їни зібра лася величезнакіль кість лю дей, а між -народні експерти наз -вали наш етап одним ізнайкращих в світі. Цебуло незабутньо”, - під -креслив відомий стри -

бун з жер диною.

Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ

Легендарний, уславленийЛегендарний, уславленийспортсмен Сергій Бубкаспортсмен Сергій Бубка

ЛИПЕНЬ 2012 р.16

Z A S T E R E J E N N XZ A S T E R E J E N N X= Za dostovirnisty faktiv, þãtat, vlasnãh imen ta inºãh vidomostec

vidpovidaqty avtorã pidpãsanãh materialiv.

= Redakþix moje ne podilxtã to™kã zoru avtoriv.

= Nadislani do redakþiî materialã ne reþenzuqtysx i ne povertaqtysx.

= Redakþix zalãºaw za soboq pravo skoro™uvatã i redaguvatã nadislani

materialã, ne poruºuq™ã îhnyogo osnovnogo zmistu.

= Z qrãdã™noî to™kã zoru za zmist materialiv vidpovidaqty îh avtorã.

Культурно-просвітницький часопис

Союзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ

Головний редактор – Іван КОВАЧРедактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Роман ПЕТРАШУК

*Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.»

Бухарест, РумуніяISSN 1223-8988

Adresa redacþiei: Uniunea Ucrainenilor din Româniastr. Radu Popescu nr. 15, Sector I, Bucureºti, ROMÂNIA

Tel. 0212220748, 0212220753Fax 0212220737

E-mail: uur.vilneslovo@gmail.comНаклад фінансований

Союзом українців Румунії

108 польських газет, Румунія– 96 румунських, Україна – 86українських. Але в цьомусписку не названо щонай -менше десять інших укра -їнських часописів: «Укра -їнсь ке слово» (Париж), проф -спілковий «Український ро -біт ник», «Наше слово» (П.Феденка, Мюнхен) та зазначені в доданій нотатці«Української землі». Для повноти додамо, що закількостю видаваних на чужині| часописів післяУкраїни йде Литва – 42, Чехо-Словаччина й Естонія– по 38, Угорщина – 34, Латвія – 29, Росія – 22,Албанія і Болгарія – по 12, Грузія – 5, Вірменія – 4,Білорусь, Кавказ, Карпатські рутенці, Тібет – по 1часопису.

Ворогуючі між собою «Українські вісті» й«Український селянин», про які буде далідокладніша мова, стоять у переліку по-сусідству.

Панівні (комуністична «диктатура пролетаріяту»та хитро замасковане, але скрізь відчутне насиль -ство концернів) великодержави ворожі українству,що прагне до політичної свободи, національноїнезалежности й економічної самос тійности. В цьомунапрямку йдуть події в Україні, обходячи політичнуеміграцію й громадян українського походження начужині, яким бракує згуртованости й освіти.Запобігти все зростаючому нашому послабленнюможна й слід виданням серії книг з історії. Вжемаємо «Ukraine and ukrainians» І. Овечка, «Укра -їнську бібліографію» за редакцією М. Бойка й П.Пундія, історію футболу Скорценя, «Українськіхори» Д. Білого, «Шахи в Україні», видані за власнікошти окремими особами.

Історія української журналістики має досить темдля докторських дисертацій: Від перших альма -нахів проти російщення до національ но-визвольноїборотьби 1917 р. Українські німецькомовні видання.Преса доби УНР і наступної еміграції. Фран -цузькомовні журнали українських видавців.

Кількість членів партіївигадана. Так УРДП дано1200–1500 організованогоюнацтва. Його журнал

«Юнацька боротьба» датовано1946–48 роками. Вийшло лише однечисло журналу. СЗСУ-СП уділено«біля ста членів». Об’єктивнийдослідник мусів би подати, що наустановчий з’їзд згаданої партіїприбуло 168 чоловік («Пам’яті’ В. А.Доленка», Мюнхен – 1975, стор. 195– список їх в Українській бібліотеціім. С. Петлюри).

Мабуть розуміючи однобічністьподаного, автор перестраховується:«Це зведенння партійної пресизроблено на підставі відповіднихгасел «Енциклопедії Україноз нав -ства», – говорить він, ніби виправ -довуючись.

1962 року в Мюнхені управаСоюзу Вільної Преси видала ні -мецькою мовою 96-сторінковийзбірник, присвячений 15-річчю своєїорганізації, – «Fünfzehn Jahre.Verband der Freien Presse».

Союз Вільної Преси, створений заініціятивою редактора тижневоїгазети «Час» Р. Ільницького, що бувобраний 27. 2. 47 р. на його голову,об’єднував 22 часописи емігрантів із16-х окупованих комуністами країн.1949 року заступником новогоголови Союзу став д-р ВолодимирСтахів (міністер закордонних зв’яз -ків Тимчасового управління ЗО. 6.41), 1953 р. – Геннадій Кото рович,згодом (1955 р.) – генераль нийсекретар, видавець тижневика«Неділя» й від 1956 року співпра -цівник «Українського селя нина».20. 1. 1962 року на голову СоюзуВільної Преси обрано В. Леника, щоза попередніх трьох каденцій бувзаступником голови, а членамиУкраїнської групи Ради Союзу – М.Стиранку, Ю. Семенка, М. Фран -

цуженка (стор. 13). За їхньої участив розділах цього ювілейного збірни -ка «Українська преса» (сторінка 50-52) та «Україна» (75-77) докладно йоб’єктивно названо всі українськічасописи Західньої Европи йнайголовніші в країнах новогопоселення. Тут подано титульну

сторінку першого в Німеччиніукраїнського журналу «СамостійнаУкраїна», видаваного 1917 рокуСпілкою Визволення України.

«Український селянин» зайнявпочесне місце на титульній сторінціювілейного збірника «П’ятьнад цятьроків Союзу Вільної Преси».

На початку 60-х років Interna -tional Federation of free Journalist(New Yoark City 16, 280 MedisonAvenue, Room 501), член ЮНЕСКО здорадчим голосом, видала на крей -дяному папері прекрасно оформле -ний альбом (без зазначення місцядруку і без дати, яку визначаємоприблизно на основі титульнихсторінок поданих там газет) ізпереліком емігра ційних часописів.Під рубрикою Польща подано назви

Чорнороб газетярстваtСЕМЕНКО Юрій (*1920), журналіст і політичний діяч, родом із Кри -

во го Рогу. З 1944 на еміграції. 1950-54 – співредактор газети «Українськівісті» (Новий Ульм) та видаваного при них місячника «Освобождєніє»,1957—66 — редактор «Українського селянина», лідер Селянської партії.

«Енциклопедія Українознавства», стор. 2749.

ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

(Далі буде)

(Підготував І. КОВАЧ)

Юрій СЕМЕНКО

1991

(Продовження. Поч. в н-р 9-10/2012)