Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Фізичний факультет

Магістерська програма

спеціальності

8.04020301 – Фізика (спеціалізація – Фізика твердого тіла)

ЧЕРНІВЦІ 2012

Коротка характеристика змісту підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр»

Магістр, відповідно до Закону України «Про вищу освіту», це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка магістра здійснюється на основі освітньо-професійної програми (ОПП), яка забезпечує одночасне здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікацією. Освітньо-професійна програма підготовки магістра включає поглиблену фундаментальну, гуманітарну, соціально-економічну, психолого-педагогічну, спеціальну та науково-практичну підготовку.

Особи, які успішно виконали програму підготовки магістра та пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра.

У Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича основою підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «МАГІСТР» є нормативно-правова база освіти: Закон України «Про вищу освіту», Положення «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», Положення «Про ступеневу освіту», Положення Міністерства освіти і науки України «Про організацію науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах», Положення «Про магістратуру Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича», Положення «Про організацію педагогічної практики в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича».

Освітньо-професійна програма магістра (кожної спеціальності в університеті) передбачає теоретичну, практичну та наукову підготовку.

Теоретична підготовка визначається навчальним типовим (робочим) планом спеціальності, в якому зазначається перелік основних навчальних дисциплін (загально університетських та професійно-практичних (фахових), до кожної з яких розроблені навчальна та робоча програми.

Практична підготовка включає проходження студентами педагогічної (асистентської) практики, яка є завершальним етапом формування викладача вищої школи та дає оцінку готовності магістрантів до виконання функціональних обов’язків викладача ВНЗ різного рівня акредитації.

Практика має комплексний характер і передбачає забезпечення фахової діяльності за такими напрямами роботи:

1) викладацький – підготовка магістранта до забезпечення викладання базових, професійно-орієнтованих дисциплін зі спеціальності та методик їх викладання у ВНЗ;

2) організаційно-виховний – підготовка магістранта до організації виховної роботи в академічній групі (на посаді куратора академічної групи);

3) науково-дослідний – підготовка магістранта як науковця-дослідника. Завдання практики:

- ознайомлення зі специфічними особливостями педагогічної діяльності викладача ВНЗ І-ІV рівнів акредитації;

- оволодіння уміннями та навичками організації навчально-виховної, методичної та науково-дослідницької роботи зі студентами;

- організація науково-дослідної роботи в умовах педагогічної діяльності; - виконання магістрантом функцій: викладача фахових дисциплін спеціальності; молодого науковця; куратора студентської групи. Наукова підготовка передбачає організацію самостійної дослідницької

діяльності студента-магістранта, результатом якої є написання магістерської роботи.

Науково-дослідницький модуль включає: - збір та опрацювання матеріалів з теми магістерського дослідження; - підготовка тез на студентську наукову конференцію; - підготовка наукової статті до фахового збірника; - консультування студентів із написання наукових доповідей,

повідомлень, курсових робіт; - аналіз та підготовка відзиву наукового керівника курсової роботи

студента; - узагальнення результатів власного наукового дослідження у формі

рукопису магістерської роботи; - подання науковому керівнику завершеного тексту магістерської роботи. Магістерська робота є кваліфікаційним науково-практичним доробком,

що містить науково обґрунтовані теоретичні чи експериментальні результати, висновки та рекомендації і свідчить про спроможність студента самостійно проводити наукові дослідження в обраній галузі знань.

Тематика магістерських робіт визначається випускною кафедрою, затверджується її рішенням і доводиться до відома студентів на початку навчального року.

Студенту-магістранту надається право обирати тему, визначену кафедрою, або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки.

Теми магістерських робіт пов'язані з напрямами основних науково-дослідних робіт кафедри.

Керівниками магістерських робіт є професори та доценти даної кафедри. Виконання магістерських робіт проводиться за індивідуальними

планами, схваленими кафедрою. Захист магістерських робіт проводиться на відкритому засіданні

Державної кваліфікаційної комісії, затвердженої наказом ректора університету у встановленому Міністерством освіти і науки України порядку.

На кафедрі фізики твердого тіла підготовка магістра за спеціальністю 8.04020301 – Фізика спеціалізація «Фізика твердого тіла» здійснюється як на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр так і на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст.

Інформація про випускову кафедру Назва кафедри – кафедра фізики твердого тіла. Завідувач кафедри – доктор фізико-математичних наук, професор

Раранський Микола Дмитрович. М.Д. Раранський є академіком Академії наук вищої школи України, Лауреатом державної премії України, заслуженим діячем науки і техніки України, членом експертної комісії МОНУ з фізичного матеріалознавства (секція №6), членом секції фізики твердого тіла НАНУ, членом редколегії журналів "Науковий вісник ЧНУ. Серія Фізика. Електроніка" (м. Чернівці) та "Вісник Вінницького політехнічного інституту", членом оргкомітету багатьох міжнародних наукових конференцій. Загальна кількість науково-педагогічних працівників кафедри – 11: професорів, докторів фіз.-мат. наук - 2 (Раранський М.Д., Фодчук І.М.) доцент, доктор фіз.-мат. наук – Новіков С.М. доцентів, кандидатів фіз.-мат. наук – 5 (Струк Я.М., Олійнич-Лисюк А.В.,

Курек І.Г., Борча М.Д., Балазюк В.Н.) асистентів, кандидатів фіз.-мат. наук – 3 (Ткач О.О., Литвинчук І.В., Струк А.Я.)

Методичний доробок кафедри фізики твердого тіла, який забезпечує

підготовку магістрів спеціальності Фізика (ФТТ): 1. Фодчук І.М., Баловсяк С.В. Діагностика поверхні твердого тіла.

Загальний стан проблеми та Х-променеві методи. Чернівці: Рута, 2007. - 288с. (з грифом МОНУ)

2. Дифракційна оптика Х-хвиль: Підручник. / Укл.: Раранський М.Д., Струк Я.М. - Чернівці: “Рута”, 2007. – 156 с.

3. Раранський М.Д. Динамічна теорія розсіяння Х-хвиль: Підручник. – Чернівці: Рута, 2010. – 144 с.

4. Фізичні основи матеріалознавства. Раранський М. Д., Ткачук П. М. -Чернівці: Рута, 2002 - 158 с.

5. Точкові дефекти в алмазоподібних напівпровідниках. Махній В. П., Раранський М. Д. -Чернівці: Рута, 2002 - 111 с.

6. Сплави та їх діаграми стану. Раранський М. Д., Ткачук П. М. -Чернівці: Рута, 2002 - 79 с.

7. Фізико-хімічні основи методів створення та аналізу точкових дефектів у напівпровідниках. Махній В. П., Раранський М. Д. -Чернівці: Рута, 2003 - 135 с.

8. Внутрішнє тертя і структура твердого тіла.: Навчальний посібник / Укл.: А.В. Олійнич-Лисюк. - Чернівці: “Рута”, 2006. – 117 с.

Обґрунтування потреби підготовки магістрів спеціальності 8.04020301 Фізика (спеціалізації фізика твердого тіла)

Сучасний розвиток мікро- і нанотехнологій потребує підготовки

висококваліфікованих спеціалістів в області фізики твердого тіла. Магістри з даної спеціалізації володіють теоретичними знаннями та практичними навиками в області фізичного матеріалознавства і можуть забезпечити комп’ютерне моделювання процесів вирощування кристалів, проведення високопрецизійних досліджень структури та властивостей матеріалів і прогнозування їх використання в сучасному приладобудуванні. Саме тому постійно зростає потреба і запит на підготовку магістрів зі спеціалізації фізика твердого тіла. Рівень підготовки магістрів дозволяє їм працювати в науково-дослідних лабораторіях наукових і навчальних закладів, а також в проектно-конструкторських і наукових підрозділах виробничих підприємств. Потреба в магістрах зі спеціалізації фізика твердого тіла спостерігається щорічно в академічних інститутах АНУ, підприємствах м. Чернівці, м. Івано-Франківськ, м. Тернопіль.

Підготовка магістра фізики є базою для продовження навчання в аспірантурі ЧНУ і вищих навчальних закладів регіону, а також академічних інститутів м. Києва та підготовки професорсько-викладацького і наукового резерву кафедрЧНУ, а також вищих навчальних закладів регіону, які готують фахівців з фізики.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика підготовки магістрів спеціальності 8.04020301 Фізика (Фізика твердого тіла)

Магістр – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні знання та уміння дослідницького та інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для вирішення актуальних професійних задач у певній галузі науки, техніки і народного господарства.

Мета програми підготовки фахівця ОКР «Магістр» – забезпечити фундаментальну теоретичну та практичну підготовку висококваліфікованих кадрів, які б набули глибоких міцних знань для виконання професійних завдань та обов’язків науково-дослідницького та інноваційного характеру в галузі фізики, здатності до самостійної науково-педагогічної діяльності в умовах вищих навчальних закладів різного рівня акредитації.

У результаті виконання даної програми студент-магістр має набути таких компетенцій: Знання: - основних законів та принципів фізики, математики та інших суміжних

наук; - методик планування та проведення експерименту; - апаратури, обладнання і устаткування для фізичних досліджень явищ і

процесів; - специфічних особливостей педагогічної діяльності викладача ВНЗ 1-І V

рівнів акредитації; - нових освітніх та інформаційних технологій, сучасних засобів навчання; - раціональних способів підвищення професійної компетентності. - будови, видів та особливостей хімічного зв’язку та його впливу на всі

фундаментальні фізичні властивості твердого тіла; - основ атомної будови твердих тіл, методів отримання матеріалів з наперед

заданими властивостями, методів дослідження фізико-механічних, електрофізичних та інших властивостей матеріалів;

- методів постановки і проведення фізичних експериментів; будови і загальних принципів експлуатації фізичних приладів і експериментальної апаратури, методик розв’язку прикладних задач і програмування та моделювання фізичних процесів;

- методів сучасного керування науковими і прикладними експериментами з допомогою комп’ютерної техніки, моделювання та обробки фізичних процесів з допомогою електронно-обчислювальної апаратури.

Вміння: - аналізувати та прогнозувати основні напрямки розвитку сучасних

технологій; - розробляти методики, апаратуру, обладнання і устаткування для вивчення

фізичних явищ і процесів; - проводити фундаментальні і прикладні дослідження у галузі фізики, інших

природничих і технічних наук; - використовувати сучасне програмне забезпечення комп'ютерної техніки; - здійснювати обробку результатів та їх фізичну інтерпретацію; - підвищувати професійний рівень і кваліфікацію; - забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень

викладання дисциплін у повному обсязі освітньої програми спеціальності; - будувати логічно завершений педагогічний процес у навчальних закладах

різного типу і рівня акредитації; - встановлювати психолого-педагогічний контакт з аудиторією; - організовувати спільну творчу діяльність; - планувати індивідуальну роботу зі студентами з метою стимулювання їх

до науково-дослідницької діяльності; - робити установку на формування морально-ціннісних якостей; - формувати стійкий інтерес до професійної діяльності та науки. - застосовувати фундаментальні фізичні закони для описання

експериментально спостережуваних явищ; вибирати методи дослідження і відповідне обладнання для проведення експерименту; визначати похибки експериментальних даних і провести математичну обробку їх; застосовути фізичні моделі і комп’ютерні методи обробки результатів досліджень, використовувати навчальну і довідкову літературу;

- планувати, організовувати і вести науково-дослідну роботу, користуватись сучасними методами аналізу і вивчення фізичних явищ і процесів; формувати і вирішувати фізичні завдання дослідного і прикладного характеру; проводити статистичну обробку результатів фізичних вимірювань; здійснювати математичне моделювання за допомогою ЕОМ і планування експериментів; вести науково технічну документацію і оформляти звіти;

- застосовувати сучасні раціональні методи пошуку, обробки, використання і аналізу наукової і технологічної інформації; орієнтуватися у вітчизняній і зарубіжній спеціальній літературі;

- на практиці застосовувати отримані знання в області наукової організації і охорони праці, екології. Систематично підвищувати свою професійну кваліфікацію. Прогнозування подальшої діяльності. Програма підготовки магістра забезпечує поглиблену фундаментальну

фахову підготовку, яка дозволяє йому професійно виконувати роботу на відповідній посаді згідно переліку до держаного класифікатора професій ДК003-05.

Підготовка магістра спрямована на його адаптацію до конкретної науково-дослідної та виробничої діяльності в освітніх, науково-дослідних та виробничих інституціях, а також є базою для продовження навчання в аспірантурі та підготовки професорсько-викладацького та наукового резерву кафедри ФТТ, а також вищих навчальних закладах різного рівня акредитації, які готують фахівців з фізики.

Перелік навчальних дисциплін для підготовки магістрів спеціальності 8.04020301 Фізика (Фізика твердого тіла)

№ п/п

Назва дисципліни К-сть годин

К-сть кредитів

І. Цикл професійно-орієнтованої гуманітарної і соціально-економічної підготовки

Нормативні навчальні дисципліни 1. Цивільний захист 36 1 2. Педагогіка та психологія Вищої школи 108 3 3. Охорона праці в галузі 36 1

Вибіркові навчальні дисципліни 4. Вища освіта і Болонський процес 36 1 5. Інтелектуальна власність 36 1 6 Інформаційно-комунікаційні технології 108 3 ІІ. Цикл природничо-наукової, професійної та практичної підготовки

Нормативні навчальні дисципліни 1. Методика викладання фізико-технічних

дисциплін у Вищій школі 54 1,5

2. Асистентська практика 432 12 3. Магістерська наукова робота

(Переддипломна практика) 540 15

Вибіркові навчальні дисципліни 4. Фізика поверхневих явищ 180 5 5. Фізика процесів поглинання 216 6 6. Демонстраційний експеримент при

викладанні фізики 108 3

7. Новітні дифракційні методи дослідження твердих тіл 144 4

8. Комп’ютерне забезпечення фізичного експерименту в ФТТ 126 3,5

Всього 60

Опис навчальних дисциплін для підготовки магістрів спеціальності 8.04020301 Фізика (Фізика твердого тіла)

«ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ»

36 год. (1 кредит) Лектор: асистент кафедри безпеки життєдіяльності Чернікова Г.М.

Навчальна дисципліна «Цивільний захист» є нормативною

дисципліною, що включається в навчальні плани як самостійна дисципліна обов’язкового вибору.

Обсяг навчального часу для вивчення дисципліни «ЦЗ» визначений державними вимогами (спільний наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.10.2010 року, № 969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України»).

Мета викладання дисципліни – це теоретична й практична підготовка студентів з питань організації захисту працюючих у народному господарстві; вивчення шляхів і способів підвищення організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації аварій, катастроф, наслідків стихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних з дією зброї масового ураження.

У результаті вивчення курсу студент має набути такі компетенції: знати:

- характеристику осередків ураження, які виникають у надзвичайних умовах мирного та воєнного часу;

- способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів аварій, катастроф, стихійних лих і сучасної зброї масового ураження;

- порядок дій сил ЦО і населення в умовах надзвичайних обставин; - призначення і порядок роботи з приладами радіаційної і хімічної розвідки, дозиметричного контролю;

- методику прогнозування можливої радіаційної, хімічної (бактеріологічної), біологічної обстановки, яка може виникнути внаслідок стихійного лиха та аварії;

- основні стійкості роботи галузей сільського і лісового господарства в НС; - основи організації і здійснення заходів щодо надання допомоги потерпілим і життєзабезпечення населення при виникненні Н С. уміти:

- практично здійснювати заходи захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха і застосування сучасної зброї масового ураження;

- оцінювати радіаційну, хімічну, біологічну обстановку й обстановку, яка може виникнути в результаті стихійного лиха та аварії;

- керувати підготовкою формувань і проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт на об’єктах н/г відповідно до майбутньої спеціальності

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ»

Н.Е. 1.1. Цивільний захист (ЦЗ) в сучасних умовах (лекція) Роль і місце цивільного захисту у державній системі безпеки захисту

населення відповідно до Закону про цивільний захист України від 1993 та 1999 років та закону України „Про правові засади цивільного захисту населення ” від 2004 р. Організаційна структура єдиної державної системи цивільного захисту. Основні заходи ЦЗ. Режим функціонування ЄДСЦЗ (єдиної державної системи цивільного захисту). Основні положення міжнародного права. Н.Е. 1.2. Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часів та їх вплив на

життєдіяльність людей (практичне заняття) Надзвичайні ситуації мирного часу та характеристика осередків

ураження. Характеристика осередків ураження, що виникають при застосуванні

зброї масового ураження: ядерний осередок; хімічний осередок; бактеріологічний осередок. Н.Е. 1.3. Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях (практичне заняття)

Основні поняття і визначення щодо оцінки радіаційної, хімічної, інженерної, пожежної обстановки.

Методика оцінки радіаційної і хімічної обстановки при аваріях і катастрофах на радіаційно і хімічно небезпечних об’єктах та при застосуванні сучасних засобів ураження.

Методи виявлення і вимірювання іонізуючого випромінювання. Розв’язування типових ситуаційних задач при оцінці обстановки. Прилади радіаційної та хімічної розвідки і дозиметричного контролю. Н.Е. 1.4. Захист населення в надзвичайних ситуаціях (практичне заняття)

Основні принципи і способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях. Захисні споруди цивільної оборони і вимоги, які пред’являються до них. Засоби індивідуального захисту населення. Евакуаційні заходи. Спеціальна обробка.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ПРОФІЛЬНА ПІДГОТОВКА»

Н.Е. 2.1. Організація навчання населення з цивільного захисту, методика проведення занять з цивільного захисту (практичне заняття)

Основи навчання з ЦЗ; види навчань; основні напрямки і методи підготовки. Система навчання. Особливості занять з різними категоріями. Підготовка робочих, службовців, студентів, учнів та населення з ЦЗ. Підготовка керівного і управлінського складу з ЦЗ. Планування і організація навчання з ЦЗ на об’єктах. Н.Е. 2.2. Організація і проведення заходів щодо надання допомоги

потерпілим та життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях (практичне заняття)

Створення, завдання та функції аварійно-рятувальної служби. Основи рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Перша медична допомога в осередках ядерного, хімічного, біологічного ураження. Медичне, матеріальне та технічне забезпечення формувань ЦЗ. Н.Е. 2.3. Дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях (практичне

заняття) Дії населення в умовах стихійного лиха; режим захисту населення в

умовах радіоактивного забруднення; захист дітей від ЗМУ.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Основна література:

1. Закон України "Про правові засади цивільного захисту", № 1859 - IV, 24 червня 2004.

2. Воробйов О.О., Романів Л.В. Цивільний захист. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2008. – 152 с.

3. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: підручник. - 2-ге видан., перероблене і доповнене. - К.: Знання - Прес, 2003. - 455 с.

Додаткова література: 1. Владимиров В.А., Михеєв О.С, Хмель СІ. та інші ГШ ЗС СРСР. Методика

виявлення і оцінки радіаційної обстановки при руйнуваннях (аваріях) атомних електростанцій. -М., 1989.

2. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження, наукові керівники: член кореспондент НАН України СІ. Дорогунцов і генерал-лейтенант В.Ф. Гречанінов. - К.: НАН України, 1995.

3. Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" ВРУ, № 1281- XIV. - К., 1999.

4. Захист об'єктів народного господарства від зброї масового ураження: Довідник. - К.: Вища школа, 1989.

5. Методика прогнозування масштабів зараження сильнодіючими отруйними речовинами при аваріях (руйнуваннях) на хіміко небезпечних об'єктах і транспорті, Держгідромет СРСР.-М., 1991.

6. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ - 97). МОЗ України. - К., 1997. 7. Положення "Про Цивільну оборону України", постанова КМУ, №299. - К.,

1994. 8. Положення "Про єдину державну систему запобігання та регулювання на НС

техногенного та природного характеру", постанова КМУ № 1198 від

03.08.1998р. - К., 1998. 9. Положення "Про Міністерство з надзвичайних ситуацій та захисту

населення від наслідків Чорнобильської катастрофи", Указ Президента України №1005/96.

10. Про концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, Указ Президента України № 284/99. - К., 1999.

11. Положення "Про класифікацію надзвичайних ситуацій", постанова КМУ №1099. - К., 1998.

12. Положення "Про комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій постанова КМУ № 174 від 16.02.1998 р. - К., 1998.

13. Типове положення про Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, постанова КМУ № 1594. - К., 1998.

«ПЕДАГОГІКА ТА ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ» (Всього годин – 108; 3 кредити)

Форма контролю: іспит Лектор: доцент кафедри педагогіки та методики початкового навчання

Романюк С.З.

Метою даного навчального курсу є ознайомлення студента, як майбутнього викладача, з психолого-педагогічними особливостями навчально-виховного процесу у вищій школі, озброєння його сучасними психолого-педагогічними технологіями, методами організації творчого пошуку майбутнього фахівця; засобами виховання та розвитку особистості; теоретична підготовка студентів до професійно-педагогічної та науково- педагогічної діяльності у вищій школі, формування інтересу і готовності до самостійного пізнання проблем дидактики, теорії та методики професійної освіти, сучасних тенденцій розвитку освіти та інтеграційних процесів у ній шляхом опанування засад загальної методології педагогічного знання та методики психолого-педагогічної діагностики; удосконалення практичних навичок та вмінь студентів щодо реалізації методик психолого-педагогічної діагностики, розширення їх особистісного професійного досвіду організації безперервної самоосвітньої діяльності та науково-дослідної роботи в умовах сучасного педагогічного процесу вищої школи, її інтеграції в Європейський освітній простір.

Після опанування змісту даної навчальної дисципліни студент повинен оволодіти наступними компетенціями: знання:

- специфіки педагогіки та психології вищої школи як науки та галузі професійної діяльності; понятійно-категоріального апарату інтегрованого навчального курсу; принципів, методів, форм організації педагогічного процесу та науково-педагогічної діяльності у ВНЗ; сучасного стану і перспективи розвитку системи вищої освіти в Україні; специфіки застосування новітніх технологій навчання у вищій школі; особливостей управлінської діяльності у ВНЗ; психологічних закономірностей психолого- педагогічних умов ефективності організації процесу навчання і виховання у вищій школі.

- психолого-педагогічних основ діяльності основних підрозділів вищого навчального закладу; форм та методів організації навчально-виховної роботи у вищій школі України в контексті вимог Європейського освітнього простору, основних методів профорієнтації студентів; психолого- педагогічний зміст навчальної та пізнавальної діяльності студентів, методів і форм активізації самостійного наукового пошуку студентів; психолого-педагогічних характеристик педагогічної майстерності викладача; вікові особливості студентського віку, основні компоненти структури особистості студента, його ціннісно-мотиваційну систему, будову та закономірності формування і прояву Я-концепції студента; особистісних якостей викладача ВНЗ і професійних вимог до нього.

вміння: - проектувати елементи навчального процесу, зокрема навчальну

програму, лекцію, тести тощо та оцінювати якість навчального процесу; - організовувати навчальну діяльність студентів, активізувати їх

самостійну роботу та наукову творчість; готувати, організовувати й проводити на високому рівні лекції, практичні та семінарські заняття, застосовувати сучасні освітні технології, добирати оптимальні форми та методи педагогічної діяльності, керувати процесом особистісного розвитку студентів, стимулювати самостійну роботу студентів; забезпечувати управління ВНЗ; використовувати педагогічний досвід зарубіжних вищих навчальних закладів; організовувати виховну роботу зі студентами; здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, самоорганізацію; аналізувати сучасний стан і головні тенденції розвитку освіти в Україні і за рубежем, шляхи інтеграції системи вітчизняної освіти в європейську і світову освітню систему.

Навчальним планом на вивчення інтегрованого курсу "Педагогіка та психологія вищої школи" передбачено 108год. (3 кредити), два модулі: модуль «Педагогіка вищої школи» та модуль «Психологія вищої школи», кожен з яких містить свої змістові модулі (ЗМ). Кожен змістовий модуль містить навчальні елементи (НЕ) – теми лекційних занять.

Після вивчення дисципліни проводиться підсумковий модуль-контроль - екзамен.

МОДУЛЬ «ПЕДАГОІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ» ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.

«ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ» НЕ 1.1.Педагогіка вищої школи як наука. Предмет педагогіки вищої школи. Основні категорії педагогіки вищої школи. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук. Зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками. Основи наукового педагогічного дослідження. Методологія і принципи організації наукового дослідження. Логіка педагогічного дослідження. Методи наукового педагогічного дослідження. НЕ 1.2. Система вищої освіти в Україні. Структура вищої освіти в Україні. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. Документи про вищу освіту. Рівні акредитації та типи вищих навчальних закладів. Принципи побудови системи вищої освіти в Україні. Перспективи розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України. Управління вищою освітою в Україні.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС У ВИЩІЙ ШКОЛІ»

НЕ 2.1. Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі. Сутність і структура процесу навчання у вищій школі. Основні ланки процесу навчання та їх характеристика. Функції навчання. Дидактика як галузь

педагогіки вищої школи. Закономірності дидактики вищої школи. Характеристика принципів дидактики вищої школи. Структура діяльності суб’єктів навчального процесу. НЕ 2.2. 3міст освіти у вищій школі та способи його реалізації. Зміст освіти у вищій школі. Поняття про зміст освіти у вищій школі. Характеристика навчальних планів, програм і підручників для вищої школи. Методи і засоби навчання у вищій школі. Особливості використання загальних методів навчання у вищій школі. Характеристика методів навчання за Ю.К.Бабанським. Засоби навчання у вищій школі. НЕ 2.3. Форми організації навчання у вищій школі . Характеристика основних форм організації навчання у вищій школі. Лекції, їх види, методика підготовки і проведення. Семінарські заняття, їх види, методика підготовки і проведення. Лабораторні та практичні заняття, методика їх підготовки і проведення. Факультативи, спецкурси та спецсемінари, методика їх підготовки і проведення. Самостійна робота студентів. Навчальна і виробнича практика у професійній підготовці фахівців. НЕ 2.4. Сучасні технології навчання у вищій школі. Поняття про педагогічні технології. Проблемне навчання у вищій колі. Використання ділових та рольових ігор у навчальному процесі ВНЗ. Кредитно-модульна (рейтингова) система навчання у вищій школі. Інформаційні технології навчання у ВНЗ. НЕ 2.5. Контроль і оцінювання знань, умінь та навичок студентів. Функції контролю знань, умінь і навичок студентів. Вимоги до організації контролю. Види контролю. Міжсесійний контроль. Підсумковий контроль. Методи контролю. Усний контроль. Письмовий контроль. Тестовий контроль. Програмований контроль. Практична перевірка. Методи самоконтролю і самооцінки. Форми контролю знань, умінь і навичок студентів. Індивідуальна перевірка успішності студентів. Фронтальна перевірка. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Об'єкти оцінювання. Критерії і норми оцінювання успішності студентів. Рейтингова система оцінювання знань. НЕ 2.6. Виховна робота зі студентською молоддю. Суть процесу виховання. Поняття процесу виховання. Основні завдання виховання студентської молоді. Етапи процесу виховання. Закономірності і принципи виховання. Основні напрями змісту виховання студентської молоді. Моральне виховання студентів. Правове виховання студентів. Екологічне виховання студентів. Естетичне виховання студентів. Фізичне виховання студентів. Шляхи реалізації змісту виховання студентів. Форми виховної роботи у ВНЗ. Методика виховної роботи куратора в академічній групі.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ШКОЛОЮ»

НЕ 3.1. Управління навчально-виховним процесом вищого навчального закладу. Вищий навчальний заклад. Структура вищого навчального закладу та планування його діяльності. Управління навчально-виховним процесом у ВНЗ. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах.

Студентське самоврядування у ВНЗ. МОДУЛЬ «ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ»

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ ПСИХОЛОГІЧНА

ХАРАКТЕРИСТИКА СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ» НЕ 1.1. Психологія вищої школи як наука: предмет, завдання та методи психологічних досліджень. Психологія вищої школи як галузь психологічної науки: предмет, завдання, зв’язок з іншими галузями психологічних знань. Принципи, методи та методики психологічних досліджень. Дослідницькі вміння викладача вищої школи. Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань. Предмет, основні категорії та завдання психології вищої школи. Зв'язок психологи вищої школи з іншими галузями психологічних знань. Принципи, класифікація методів, та методик психологічного дослідження. НЕ 1.2 Загальна психологічна характеристика студентського віку та студентської групи. Психологічна характеристика студентського віку як періоду пізньої юності або ранньої дорослості. Суперечливості та кризи студентського віку. Типологічні особливості сучасних студентів. Вищий навчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця (адаптація, індивідуалізація, інтеграція)

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. «ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ТА УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-

ПРОФЕСІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ» НЕ 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності. Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки. Професіоналізація особистості студента як новоутворення віку: а) професіоналізація пізнавальної сфери; б)формування мотиваційно-професійної спрямованості особистості; в) розвиток «Я-концепції» як показника професійного зростання; г) формування професійних здібностей. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності. Роль самовиховання в професійному зростанні студента. НЕ 2.2. Психологічний аналіз учіння студентів. Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів та розвиток їх творчого потенціалу як майбутніх фахівців. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності, причини неуспішності і шляхи їх усунення. НЕ 2.3. Психологія виховання особистості студента як фахівця з вищою освітою. Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою та мета, зміст, завдання виховання студентів. Психологічні механізми формування якостей особистості та аналіз відповідних функцій виховання. Основні напрями реалізації виховних функцій у вищому навчальному закладі та їх характеристика.

НЕ 2.4. Психологічний аналіз функцій управління навчально-виховним процесом у вищій школі. Освіта як система, характерні для неї особливості. Необхідність і об'єктивні можливості управління системою освіти. Психологічний аналіз функцій педагогічного управління.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. «ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВНЗ» НЕ 3.1. Психологічна характеристика науково-педагогічної діяльності та особистості викладача вищої школи .Психологічний аналіз видів науково-педагогічної діяльності викладачів ВНЗ. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача. НЕ 3.2. Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зі студентами. Психологічна характеристика педагогічної взаємодії. Педагогічне спілкування як форма контактної взаємодії. Труднощі та бар'єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів. Діалогічне спілкування, його психологічна характеристика. НЕ 3.3. Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення. Протиріччя і конфлікти в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання. Психологічні передумови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту.

Основна література до курсу: 1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: центр. Навчальної літератури,

2003. – 316 с. 2. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-

рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.

3. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с. 4. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. –

399 с. 5. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав»,

2007. – 352 с. 6. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання. – К., 1993. 7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2005. 8. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). - X.:

Скорпіон, 2000. - 120 с. 9. Болюбаш Я.Я. Положення про організацію навчального процесу у вищому

навчальному закладі. - К., 1996 10. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі

підготовки фахівців. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. - 48 с. 11. Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі

куратора академгрупи. – К., 2007. – 304 с. 12. Виховна робота зі студентською молоддю . Навч. посібник. – Одеса, 2006. – 288. 13. Виховна робота зі студентською молоддю. – Концепція виховної роботи. -

Тернопіль, 2001. 14. Мороз В.Д. Сучасні проблеми управління вищою школою // Педагогіка і психологія.

- 2002. - №3. 15. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи К.: 2000, – 313с. 16. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с. 17. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333с.

«ВИЩА ОСВІТА І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС»

(Всього годин – 36; 1 кредит) Форма контролю: залік

Лектор: доцент кафедри педагогіки та методики початкового навчання Романюк С.З.

Мета курсу «Вища освіта та Болонський процес» полягає в тому, щоб

ознайомити студентів з основними завданнями, принципами та документами, прийнятими в рамках Болонського процесу, сприяти оволодінню студентами методами та засобами запровадження вимог Болонської декларації у систему вищої освіти України.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати: поняття «вища освіта», загальні засади формування і

функціонування системи вищої освіти та її інститути; хронологію та зміст подій з налагодження співробітництва України і ЄС; зміст основних документів Болонського процесу, механізми адаптації законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах, входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле; основні засади науково-технічного співробітництва України та ЄС; специфіку функціонування системи вищої освіти у країнах Європи і Америки; основні підходи, завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти; характерні особливості ЕСТS, базові елементи системи; загальні умови користування ЕСТS, зобов'язання з боку навчального закладу; структуру кредитів ЕСТS, їх призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента; особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS; зміст і призначення шкали оцінювання ЕСТS; принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України; заходи щодо запровадження кредитно- модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

уміти: аналізувати євроінтеграційні процеси України як чинник соціально-економічного розвитку партнерства України з іншими державами; аналізувати сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії; здійснювати порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи; характеризувати чинники євроінтеграції вищої освіти; аналізувати зміст та послідовність дій для досягнення цілей Болонського процесу; - формувати зміст та структуру інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту та ін.; - використовувати європейську систему «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента; визначати сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЗОНИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ»

НЕ 1.1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами. Європейський вибір України – невід'ємна складова її подальшого розвитку. Хронологія та коротка характеристика подій з налагодження співробітництва України і ЄС. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства. Науково- технічне співробітництво України та ЄС. Забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах. Входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку. НЕ 1.2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки. Формування системи вищої освіти Європейських країн. Сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії. Вища освіта України. Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців. Порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи. НЕ 1.3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу. Євроінтеграція як соціально-економічний процес. Чинники євро інтеграції вищої освіти. Основні підходи та етапи формування Зони європейської вищої освіти. Хронологія подій Болонського процесу. Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні документи Болонського процесу. Спільна декларація про гармонізацію архітектури, європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонна, 25травня 1998 р.), Зона європейської вищої освіти: Спільна заява європейських міністрів освіти (Болонья, 18-19 червня 1999 р.), Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій (Саламанка, 29-30 березня 2001р.), Зона європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту (Прага, 13-19 травня 2001 р.). Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції Міністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берлін, 19-20 вересня 2003 р.) НЕ 1.4. Основні завдання, принципи та етапи формування. Зони європейської вищої освіти. Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти як основне завдання Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівнях, мобільність студентів,

привабливість освіти. Основні завдання та принципи створення Зони Європейської вищої

освіти (шість цілей Болонського процесу): уведення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти.

Подальші дії для досягнення шести цілей Болонського процесу: прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів; прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження системи кредитів - системи накопичення кредитів (ЕСТS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння мобільності студентів і викладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів і викладачів); забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти; сприяння європейському підходу до вищої освіти (запровадження програм, курсів, модулів із "європейським" змістом); навчання протягом усього життя; спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ЄВРОПЕЙСЬКА СИСТЕМА ПЕРЕЗАРАХУВАННЯ КРЕДИТІВ (ЕСТS)

У ВИЩІЙ ОСВІТІ УКРАЇНИ НЕ 2.1. Європейська кредитно-трансферна система та система накопичення (ЕСТS). Характерні особливості ЕСТS. Базові елементи системи: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використання кредитів ЕСТS (визначення навчального навантаження студентів). Основні документи ЕСТS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін. Загальні умови користування ЕСТS. Зобов'язання з боку навчального закладу. Кредити ЕСТS: структура, призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента (години занять). Особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS. Координатори ЕСТS: університетський координатор, факультетський координатор. Зміст та структура інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту. Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний план). Опис предмета курсу. Опис дисципліни курсу. Шкала оцінювання ЕСТS. Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS. НЕ 2.2. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України. Стратегічні завдання розвитку освіти України. Узгодження і поєднання національних компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу

щодо створення Зони європейської вищої освіти. Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі.

Відмінність та подібність систем вищої освіти України і Європейських держав.

Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу: адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації.

Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III- IV рівнів акредитації (розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу; зарахування на навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки; вдосконалення наявного та створення нового навчально-методичного, матеріально- технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах кредитно- модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо- кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання). НЕ 2.3. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України. Основні заходи з підготовки та програма проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

Розроблення та експериментальна перевірка технології застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб'єктів навчального процесу.

Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України за кредитно-модульною системою підготовки фахівців. Поняття про кредитно-модульну систему організації навчального процесу як модель організації навчального процесу; заліковий кредит як одиницю виміру навчального навантаження; модуль як задокументовану завершену частину

освітньо-професійної програми; змістовий модуль як систему поєднаних навчальних елементів, відповідних певному навчальному об'єктові.

Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП: інформаційний пакет; договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом; академічна довідка. Формування та реалізація індивідуального навчального плану студента. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента.

Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень студента. Державна атестація студентів. Нормування навчального навантаження студента і викладача. Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів, переривання їхнього навчання. Стипендіальне забезпечення студентів.

Основна література до курсу: 1. Болонський процес: Документи/ Укладачі З.І. Тимошенко, А.М. Греков, Ю.А. Гамон, Ю.І. Полеха. – К.: Вид.-во Європ. ун.-ту, 2004. – 169 с.

2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник./ За ред. В.Г.Кременя. – Тернопіль, 2004. – 384 с.

3. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ Видавництво “Політехніка”, 2003. –200 с.

4. Іванюк І.В. Оцінювання освітніх проектів та програм. Навч. посіб. – К.: Таксон, 2004. –208 с. (Вища освіта в сучасному світі).

5. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.

6. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи). – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

7. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Боголюбаш, К.М. Левківський. – К., 2004. – 24 с.

8. Мороз І.В. Кредитно-модульна система організації навч. процесу: Довідник для студентів. – К.: «Освіта України», 2005. – 90 с.

9. Мороз І.В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. – К.: «Освіта України», 2005. – 278 с.

10. Організація навчального процесу у навчальних закладах. / Упоряд. О.В. Ситяшенко. – К.: Задруга, 2004. – 338 с.

11. Основні засади розвитку вищої освіти в контексті Болонського процесу: Документи і матеріали / Упоряд. Степко М.Ф. та ін. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. – 188 с.

12. Поважнянський Л.Л. Сокол Є.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли, ступені, кредити. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2004. – 144 с.

13. Сікорський П.І. Кредитно-модульна система навчання: Навч. посіб. – К.: Вид.-во Європ. ун-ту, 2004. – 127 с.

14. Степко М.Ф., Клименко Б.В., Поважнянський П.Л. Болонський процес і навчання впродовж життя:. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – 112 с.

«ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» 36 год. (1 кредит)

Лектор: доцент кафедри оптики і спектроскопії Підкамінь Л.Й.

Мета викладання дисципліни. Навчальна дисципліна формує базові уявлення студентів про інтелектуальну власність. В курсі розглядаються основні поняття та об’єкти, що складають систему інтелектуальної власності, економічні аспекти, такі як оцінка та комерціалізація інтелектуальної власності , а також правова охорона і правовий захист в юрисдикційній та неюрисдикційній формах. Набуті знання повинні дозволити майбутньому фахівцю орієнтуватися в питаннях сфери інтелектуальної власності та ефективно використовувати результати своєї творчої та технічної діяльності.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій

Знати: основні поняття, об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності; подвійну природу права на об’єкти інтелектуальної власності; основи правового захисту і правову охорону; підходи до оцінки і способи комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності.

Вміти: розпізнавати порушення своїх прав на результат інтелектуальної діяльності та захищати їх; правильно оцінювати об’єкти інтелектуальної власності та отримувати від них комерційну вигоду; не порушувати прав інтелектуальної власності інших осіб.

НЕ 1.1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої

діяльності людини. Мета і завдання курсу. Актуальність інтелектуальної власності в сучасному суспільстві. Поняття інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність як результат творчої діяльності. Інтелектуальна власність як право.

Еволюція інтелектуальної власності: еволюція промислової власності; еволюція авторського права і суміжних прав. Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку.

НЕ 1.2. Система інтелектуальної власності. Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності. Суб'єкти права інтелектуальної власності. Система законодавства України про інтелектуальну власність. Державна система правової охорони інтелектуальної власності. Міжнародна система інтелектуальної власності. Громадські організації з інтелектуальної власності в Україні. Міжнародні договори ВОІВ.

НЕ 1.3. Охорона права на об'єкти інтелектуальної власності. Мета і принципи правової охорони. Охорона прав на об'єкти промислової власності. Охорона прав на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності. Охорона об'єктів авторського права і суміжних прав. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності за кордоном. Процедура оформлення прав на об'єкти промислової власності, основні положення Паризької, Бернської та Римської конвенцій, Мадридського договору.

НЕ 1.4. Економіка інтелектуальної власності. Особливості права інтелектуальної власності як товару. Інтелектуальна власність як нематеріальний актив. Комерціалізація прав на об'єкти інтелектуальної власності. Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності. Методи та послідовність оцінки об'єктів інтелектуальної власності. Життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності. Способи управління правами інтелектуальної власності на різних етапах життєвого циклу.

НЕ 1.5. Захист прав інтелектуальної власності. Система захисту прав інтелектуальної власності та її призначення. Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності. Категорії спорів. Форми, порядки та способи захисту права інтелектуальної власності. Способи захисту права інтелектуальної власності: адміністративно-правовий, цивільно-правовий спосіб захисту та кримінальна відповідальність за порушення прав.

Перелік рекомендованої літератури Основна: 1. Понікаров В.Д., Єрмоленко О.О., Медведєв І.А. Авторські права та

інтелектуальна власність. Підручник. Х.: ВД“ІНЖЕК”, 2008. – 304 с. 2. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. –

К: “Ін-т. ін тел. Власн. І права”, 2005. – 108 с. 3. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності. –

К.: Хрінком Інтер, 1998. – 336 с. 4. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П. Популярно про інтелектуальну власність:

абетка / За заг. ред. к.е.н. М.В.Паладія. – К.: ТОВ“Альфа-ПіК”, 2004. – 56 с.

5. Дроб’язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: навч. посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2004. – 512 с.

Додаткова: 1. Крайнєв П.П., Роботяго ва Л.І., Дятлик І.І. Патентування винаходів в

Україні / За ред.. П.П.Крайнєва. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. – 340 с.

2. Демченко Т.С., Охорона товарних знаків. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – 184 с.

3. Зинов В.Г. Управление интеллектуальной собственностью: Учебное пособие. – М.: Дело, 2003. – 512 с.

4. Цыбульов П.Н. Оценка интеллектуальной собственности: Учебное пособие. – К.: Ин-т интел. собств. и права, 2005. – 196.

5. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності - К.: Інститут інтелектуальної власності і права, 2004. – 64 с.

6. Добриніна Г.П., Пархоменко В.Д. Патентна інформація і документація. Патентні дослідження – К.: Інститут інтелект-ої власності і права, 2004. – 96 с.

7. Цивільний кодекс України від 16.03.2003 № 435-IV.

«ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ» 108 год. (3 кредити)

Лектор: асистент кафедри фізики твердого тіла Струк А.Я.

Мета викладання дисципліни: розширити межі творчої діяльності – як власної, так і своїх учнів; усвідомити можливості ефективного застосування комп’ютерних технологій при навчанні різним предметам, а не лише інформатиці; привчити учнів до самостійної дослідницької діяльності під час розв’язування практично-спрямованих завдань.

У результаті вивчення дисципліни студент має набути таких компетенцій:

знання про критерії та форми оцінювання усіх видів діяльності учнів, пов’язаних із застосуванням комп’ютерних технологій;

уміння: спираючись на такі критерії оцінювання, студент зможе розширити можливості навчального процесу, використовуючи комп’ютер для спілкування, проведення досліджень, створення публікацій, презентацій та веб-сайтів, пошуку додаткової інформації тощо.

Вивчення курсу здійснюється за трьома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ПОРТФОЛІО ТА ПЛАН НАВЧАЛЬНОГО ПРОЕКТУ Й

СТВОРЕННЯ УЧНІВСЬКОЇ МУЛЬТИМЕДІЙНОЇ ПРЕЗЕНТАЦІЇ» НЕ 1.1. Портфоліо проекту Вправа 1: Програма „Intel Навчання для майбутнього”, її мета й

перспективи. Вправа 2: Будьмо знайомі. Вправа 3: Метод проектів. Вправа 4: Портфоліо навчального проекту та його структура. Вправа 5: Вимоги до Портфоліо навчального проекту. Вправа 6: Вибір теми навчального проекту. Домашня робота: Метод проектів. Питання для повторення.

НЕ 1.2. План навчального проекту Педрада: Використання комп’ютерних технологій у навчальному

Проекті. Вправа 1: Формулювання, ознаки та призначення Ключового й Тематичних питань Проекту. Вправа 2: Розробка плану навчального проекту. Вправа 3: Ознайомлення із Законом про авторське право. Домашня робота: Перегляд Ключового й Тематичних питань навчального Проекту. Питання для повторення.

НЕ 1.3. Пошук ресурсів для Портфоліо проекту Робота в парах: Обговорення власного навчального проекту. Вправа 1:

Створення Списку інформаційних джерел. Вправа 2: Використання тематичних пошукових каталогів і пошукових машин. Вправа 3: Пошук інформаційних ресурсів в Інтернеті. Вправа 4: Використання електронної пошти. Самостійна робота: Оцінювання ресурсів Інтернету. Пошук ресурсів в енциклопедії. Домашня робота: Пошук ресурсів для Портфоліо проекту. Питання для повторення.

НЕ 1.4. Створення учнівської мультимедійної презентації Педрада: Організація доступу учнів до Інтернету. Вправа 1: Створення

учнівської мультимедійної презентації. Вправа 2: Оцінювання учнівської мультимедійної презентації. Вправа 3: Перегляд Плану навчального проекту. Домашня робота: Розробка Форми й критеріїв оцінювання діяльності учнів зі створення мультимедійної презентації. Питання для повторення.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «СТВОРЕННЯ УЧНІВСЬКОЇ ПУБЛІКАЦІЇ, УЧНІВСЬКОГО ВЕБ-

САЙТУ Й ДИДАКТИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ УЧНІВ» НЕ 2.1. Створення учнівської публікації Обговорення в парах: Приклади презентацій та Форм оцінювання

діяльності учнів щодо їх створення. Самостійна робота: Створення Форми оцінювання й перегляд власної учнівської мультимедійної презентації. Вправа 1: Створення учнівської публікації. Вправа 2: Оцінювання учнівської публікації. Вправа 3: Перегляд Плану навчального проекту. Домашня робота: Розробка Форми й критеріїв оцінювання діяльності учнів щодо створення публікації. Питання для повторення.

НЕ 2.2. Створення учнівського веб-сайта Педрада: Організація роботи учнів на комп’ютерах за умови їх

обмеженої кількості у школі. Вправа 1: Створення учнівського веб-сайта. Вправа 2: Використання програми Microsoft Publisher для створення веб-сайта. Вправа 3: Оцінювання учнівського веб-сайта. Вправа 4: Перегляд Плану навчального проекту. Домашня робота: Розробка Форми й критеріїв оцінювання діяльності учнів щодо створення веб-сайта. Питання для повторення.

НЕ 2.3. Створення дидактичних матеріалів для учнів за допомогою Microsoft Word

Обговорення в парах: Приклади учнівських веб-сайтів і форм оцінювання діяльності учнів щодо їх створення. Самостійна робота: Створення форми оцінювання й перегляд власного учнівського веб-сайта. Вправа 1: Створення дидактичних матеріалів для учнів. Вправа 2: Перегляд Плану навчального проекту. Домашня робота: Створення дидактичних матеріалів для учнів за допомогою табличного процесора Microsoft Excel. Питання для повторення.

НЕ 2.4. Створення дидактичних матеріалів для учнів за допомогою Microsoft Excel

Педрада: Правила безпеки в Інтернеті. Вправа 1: Створення дидактичних матеріалів для учнів за допомогою Microsoft Excel. Вправа 2: Перегляд Плану навчального проекту. Домашня робота: Створення методичних матеріалів для Портфоліо проекту. Питання для повторення.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «СТВОРЕННЯ МЕТОДИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ,

РОЗРОБКА ПЛАНУ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ ТА КОМПОНУВАННЯ Й ДЕМОНСТРАЦІЯ ПОРТФОЛІО НАВЧАЛЬНОГО ПРОЕКТУ» НЕ 3.1. Створення методичних матеріалів для вчителя Обговорення в парах: Дидактичні матеріали для учнів. Вправа 1:

Створення Методичних матеріалів для вчителя. Вправа 2: Використання Microsoft Excel для створення Методичних матеріалів для вчителя. Оцінювання учнівської публікації. Вправа 3: Перегляд Плану навчального проекту. Домашня робота: Перегляд розроблених учнівських презентації, публікації та веб-сайта, а також дидактичних матеріалів для учнів та методичних матеріалів для вчителя. Питання для повторення.

НЕ 3.2. Розробка Плану реалізації проекту Педрада: Використання у проектній діяльності засобів Інтернету.

Вправа 1: Створення Плану реалізації проекту. Вправа 2: Розробка інструктивних матеріалів для організації роботи за Проектом. Вправа 3: Перегляд Плану навчального проекту. Домашня робота: Завершення Плану навчального проекту. Питання для повторення.

НЕ 3.3. Компонування Портфоліо навчального проекту Обговорення в парах: Удосконалення Портфоліо навчального проекту.

Педрада: Пошук додаткових ресурсів для підтримки проекту. Вправа 1: Упорядкування вмісту Портфоліо. Вправа 2: Завершення Портфоліо навчального проекту. Домашня робота: Підготовка до демонстрації Портфоліо навчального проекту. Питання для повторення.

НЕ 3.4. Демонстрація Портфоліо навчального проекту Вправа 1: Підготовка файлів Портфоліо. Вправа 2: Демонстрація

Портфоліо навчальних проектів. Вправа 3: Оцінювання курсу. Вправа 4: Закінчення курсу.

Основна література до курсу

1. Intel Навчання для майбутнього. – К.: Видавництво „Нора-прінт”, 2006.

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ» 54 год. ( 2 кредити )

Лектор: професор кафедри теоретичної фізики Головацький В.А.

Мета дисципліни: викласти магістрантам основи формування знань про методи, засоби, форми, принципи викладання теоретичного та практичного курсу «Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі».

У результаті вивчення курсу студент повинен набути таких компетенцій: знання про основи методики викладання як науки та навчальної дисципліни в системі підготовки фахівців, теоретичні основи щодо організації навчального процесу при викладанні фізико-технічних дисциплін; шляхи активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення фізики; особливості та специфіку викладання окремих розділів фізики; уміння підбирати зміст лекційних чи практичних занять; розробляти структуру лекційних, практичних та лабораторних занять; здійснювати систему оцінювання знань, умінь та навичок студентів у процесі вивчення фізико-технічних дисциплін.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ

„МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ”»

НЕ 1.1. Предмет, мета, завдання вивчення курсу «Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі». Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» як початковий етап формування викладача фізико-технічних дисциплін «Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі» в системі підготовки магістрантів.

НЕ 1.2. Особливості навчально-методичного забезпечення курсу «Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі». Створення навчально-методичного комплексу дисципліни «Методика викладання фізико- технічних дисциплін у вищій школі». Вимоги та особливості створення навчально-методичного комплексу дисципліни.

НЕ 1.3. Основні форми організації навчального процесу в системі вивчення курсу «Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі»: лекція, семінар, практичне заняття, лабораторний практикум. Аналіз основних форм організації навчального процесу у вищій школі з вивчення фізико-технічних дисциплін.

Лекція в системі формування професійно-орієнтованих знань майбутніх магістрів. Практичні та семінарські заняття як основа поглиблення теоретичних знань та формування практичних умінь майбутніх магістрів. Характеристика методів і засобів навчання при вивченні фізико-тахнічних дисциплін.

НЕ 1.4. Організація самостійної роботи студентів при вивченні фізико-технічних дисциплін, активізація їх навчально-пізнавальної діяльності у процесі навчання. Перевірка та оцінювання знань, умінь та навичок студентів.

Теоретично-методичні засоби самостійної роботи у навчально-виховному процесі ВНЗ. Методи та прийоми активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення фізико-технічних дисциплін. Основи педагогічного контролю та основні форми його здійснення при формуванні знань студентів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ „МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ

ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ” НЕ 2.1. Методичні рекомендації до викладання курсів загальної фізики

у вищій школі: МЕХАНІКА. Способи описування руху систем матеріальних точок.

Основні закони механіки. МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗИКА. Описування теплових процесів на макро- і

мікрорівнях. Основні положення молекулярно-кінетичної теорії та основні закони термодинаміки і їх застосування.

ЕЛЕКТРИКА І МАГНЕТИЗМ. Електромагнітна взаємодія. Електродинаміка. Розповсюдження електромагнітних хвиль. Основні закони електродинаміки, їх застосування.

ОПТИКА. Описування оптичних явищ на основі корпускулярно-хвильового дуалізму світла.

АТОМНА ФІЗИКА. Структура атома. Поглинання та випромінювання енергії. ФІЗИКА АТОМНОГО ЯДРА.

Радіоактивність. Структура атомних ядер. Ядерні реакції . Аналіз змісту та особливостей вивчення курсів.

НЕ 2.2. Методичні рекомендації до викладання курсів теоретичної фізики у вищій школі : Теоретична механіка і основи механіки суцільних середовищ. Електродинаміка. Квантова механіка. Термодинаміка і статистична фізика. Аналіз змісту та особливостей вивчення курсів.

НЕ 2.3. Методичні рекомендації до викладання спеціальних курсів. Аналіз змісту та особливостей вивчення.

НЕ 2.4. Методичні рекомендації до керівництва курсовими, дипломними та магістерськими роботами студентів. Аналіз змісту та особливостей вивчення.

Основна література до курсу: 1. Артемова Л.В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методич-

ний посібник для викладачів, аспірантів, студентів магістратури.- К.: Кондор, 2008.- 272 с.

2. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі: Навчальний посібник.-К.: Центр учбової літератури, 2007 .- 232с.

3. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навчальний посібник.- К.: Вища школа, 2005.- 239с.

4. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти. - К., 1997.- 63с.

5. Валуев А.А., Зубицкая Э.Г., Яринина Е.Ф. Преподавание физики в высшей школе.- М.: Просвещение, 1984.- 375 с.

6. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник.- К.: Знання, 2005.- 486с.

«ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ»

36 год. (1 кредит) Лектор: доцент кафедри фізики твердого тіла Курек І.Г.

Мета викладання дисципліни: формування знань магістрів з питань

безпеки і охорони праці в галузі на усіх етапах трудової діяльності. У результаті вивчення дисципліни студент має набути таких

компетенцій: знання про потенціальні небезпечні й шкідливі виробничі фактори та їх вплив на організм людини при експлуатації обладнання у фізичній лабораторії та комп’ютерному класі; знання технічних методів запобігання аварій, нещасних випадків, травматизму і професійних захворювань; уміння проводити інструктаж з техніки безпеки під час демонстраційного та лабораторного практикуму, під час занять у фізичному кабінеті; користуватися засобами колективного та індивідуального захисту, здійснювати першу допомогу потерпілим від ураження електричним струмом, отруєнні небезпечними сполуками, механічних пошкодженнях та травмах тіла.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«СИСТЕМА НОРМ БЕЗПЕЧНИХ УМОВ ПРАЦІ» НЕ 1.1. Основні поняття і визначення охорони праці.

Наукове і технічне забезпечення охорони праці. Головний об’єкт, структура і завдання охорони праці. Співпраця з правовими, економічними, технічними, медичними та іншими науковими дисциплінами.

НЕ 1.2. Правові і нормативні основи охорони праці. Основи законодавства про охорону праці. Закон України про охорону праці. Нормативно-технічна документація. Системи стандартів безпеки праці.

НЕ 1.3. Причини аварій. Небезпечні і шкідливі фактори в електроенергетиці. Організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні причини аварій. Характеристика токсичних речовин (твердих, рідких, газоподібних палив), високих температур і тисків робочих речовин. Вимоги безпеки при роботі котельних установок.

НЕ 1.4. Норми радіаційної безпеки на атомних електростанціях. Межі еквівалентної дози опромінення персоналу. Будівельні і санітарні вимоги до активної зони реактора, систем відведення тепла, транспортування радіоактивних речовин, зберігання відпрацьованих стержнів, приміщень для перебування персоналу. Радіаційний контроль.

НЕ 1.5. Норми безпеки під час роботи у фізичному кабінеті та комп’ютерному класі. Організація роботи у фізичному кабінеті. Техніка безпеки під час індивідуального виконання лабораторних робіт. Правила вмикання та експлуатації електричних приладів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ » НЕ 2.1. Актуальні проблеми охорони праці в галузі.

Аналіз умов праці за показниками шкідливості. Вимоги безпеки до експлуатування робочих місць та виробничого обладнання. Особливості заходів хімічної безпеки. Основні заходи електробезпеки на підприємствах.

НЕ 2.2. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці. Загальні заходи для нормалізації мікроклімату та теплозахисту. Важкість праці. Динамічні та статичні напруження. Увага, напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці.

НЕ 2.3. Основні заходи пожежної безпеки в галузі . Категорії будівель за пожежонебезпечністю та вибухонебезпечністю. Протипожежні перешкоди. Утримання евакуаційних шляхів та виходів. Первині засоби гасіння пожеж. Загальні вимоги пожежної безпеки. НЕ 2.4. Захист від електричних і магнітних полів промислової частоти. Вибір оптимальних геометричних параметрів (висоти провису проводів, відстані між фазними проводами, радіуса проводів) ліній електропередач та відкритих розподільних пристроїв. Застосування заземлених тросів під з’єднувальними шинами. Захист екранами й екрануючою одежею. Біологічна дія і нормування магнітних полів.

Основна література до курсу

1. Охорона праці в промисловому виробництві: Навчальний посібник/ Укл.: Грушка О.Г., Грушка З.М. – Чернівці: Рута, 2008. – 80 с.

2. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник. К.: Каравелла, 2004. – 408 с.

3. Д.В.Зеркалов. Охорона праці в галузі (загальні вимоги). Київ: Основа., 2011. –551 с.

3. Луковников А.В. Охрана труда. Киев: Высш. шк., 1981. – 256 с. 4. Голубев Б.П. Дозиметрия и защита от ионизирующих излучений. М.:

Атомиздат, 1976. – 406 с. 5. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Київ:

Каравела., 2009. –425 с.

«ФІЗИКА ПОВЕРХНЕВИХ ЯВИЩ. МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ»

ПОВЕРХНІ ТВЕРДОГО ТІЛА» 180 год. (5 кредитів)

Лектор: професор кафедри фізики твердого тіла Фодчук І.М. Мета викладання дисципліни: формування знання та уміння магістрів

про фізико-хімічні процеси, що відбуваються на поверхні твердого тіла, структурні порушення та типові дефекти поверхні; ознайомлення із сучасними високороздільними методами діагностики поверхні, фізичною основою яких є емісійні явища та розсіювання мікрочастинок, а також методів скануючої зондової мікроскопії, які володіють ангстремною й навіть субангстремною роздільною здатністю.

У результаті вивчення курсу студент повинен набути таких компетенцій:

- знання про природу фізичних явищ, які відбуваються на реальній поверхні твердого тіла, зокрема про явища адсорбції, десорбції, хемосорбції, про сили зв’язку, діючі при зіткненні атомів і молекул із поверхнею, моделі взаємодії „газ – тверде тіло”, поверхневі електронні стани, а також про способи обробки й очищення поверхонь;

- знання основ класичної і фрактальної геометрії поверхні, уміння визначати основні параметри профілю й рельєфу поверхні, аналізувати метричні та фрактальні моделі поверхонь;

- знання про сучасні методи діагностики поверхні, зокрема про емісійні, мікрозондові та методи розсіювання мікрочастинок, методи скануючої тунельної та атомно-силової мікроскопії, електросилової та магнітно-силової, а також ближньопольової оптичної мікроскопії;

- знання про методи Х-променевої рефлектометрії, зокрема про дослідження поверхні методами повного зовнішнього відбивання Х-променів, теоретичні основи даних методів та експериментальні методи інтегральних і диференціальних кривих ПЗВ, способи реконструкції профілю й рельєфу поверхні методами Х-променевої рефлектометрії;

- знання про Х-променеві методи визначення структурної досконалості тонких поверхневих шарів кристалів, теоретичні основи та експериментальні методики реалізації симетричних, асиметричних та косонесиметричних схем Х-променевої топографії;

- знання про принципи і методи створення нанорозмірних об’єктів (надграток, квантових точок і дротів) та сучасні методи дослідження наноструктур, а саме високороздільну Х-променеву дво- та трикристальну дифрактометрію.

В результаті вивчення курсу магістр повинен набути таких знань, щоб уміти самостійно ставити і розв’язувати експериментальні завдання, обробляти, аналізувати і оцінювати отримані результати.

Вивчення курсі здійснюється за чотирма змістовими модулями

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ФІЗИКА ПОВЕРХНЕВИХ ЯВИЩ»

НЕ 1.1. Вступ. Мета та основні завдання курсу. Місце курсу в системі природничих наук. Причини підвищеного інтересу до поверхні та явищ, які відбуваються на ній.

НЕ 1.2. Неоднорідності поверхні. Поверхневі явища. Сили зв'язку, що діють при зіткненні атомів і молекул із поверхнею Сили Ван-дер-Ваальса. Обмінні сили. Гетерополярні сили (кулонівська взаємодія)

НЕ 1.3. Поверхневі явища. Адсорбція. Робота виходу електрона. Розсіяння молекул поверхнею. Коефіцієнти акомодації.

НЕ 1.4. Моделі взаємодії „газ – тверде тіло”. Узагальнена модель взаємодії. Потенціали взаємодії „газ – поверхня”. Континуальна модель взаємодії. Граткові моделі

НЕ 1.5. Поверхневі стани Тамма та Шоклі. НЕ 1.6. Способи обробки й методи очищення поверхонь. Метод

термічної десорбції. Метод іонного травлення. Тліючий розряд. Газовий розряд низького тиску в магнітному полі Плазма низького тиску. Іонні пучки. Метод отримання чистих поверхонь шляхом напилення. Очищення поверхонь з використанням каталітичних реакцій. Метод сколювання.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ГЕОМЕТРИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СТАНУ ПОВЕРХНІ.

Х - ПРОМЕНЕВА РЕФЛЕКТОМЕТРІЯ» НЕ 2.1. Параметри профілю шорсткої поверхні. Амплітудні метричні

параметри профілю. Просторові (крокові) метричні параметри профілю НЕ 2.2. Фрактальні параметри профілю. Параметри рельєфу шорсткої

поверхні. Амплітудні параметри рельєфу. Функціональні параметри рельєфу. Просторові (крокові) параметри рельєфу. Фрактальні параметри рельєфу

НЕ 2.3. Метричні моделі мікрогеометрії поверхні. Синусоїдальна модель. Модель нормального розподілу висот і нахилів поверхні. Фрактальна модель поверхні

НЕ 2.4. Дослідження поверхні методами повного зовнішнього відбивання (ПЗВ) Х-променів.

НЕ 2.5. Теоретичні основи методів ПЗВ. Явище ПЗВ для Х-променів. Основні положення теорії Френеля. Межові умови використання явища ПЗВ. Методи інтегральних та диференціальних кривих ПЗВ. Структурна діагностика плівок методами ПЗВ. Схема та задачі методів ПЗВ Х-променів

НЕ 2.6. Дослідження поверхні методом інтегральних кривих (ІК) ПЗВ. Експериментальна схема методу. Розрахунок інтенсивності ІК. Аналіз експериментальних ІК

НЕ 2.7. Дослідження поверхні методом диференціальних кривих (ДК) ПЗВ. Експериментальна схема методу. Розрахунок інтенсивності ДК. Аналіз експериментальних ДК

НЕ 2.8. Способи реконструкції рельєфу поверхні

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «СУЧАСНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОВЕРХНІ ТВЕРДОГО ТІЛА

СКАНУЮЧА ЗОНДОВА МІКРОСКОПІЯ (СЗМ)» НЕ 3.1. Вимоги до методів діагностики поверхні НЕ 3.2. Класифікація методів дослідження поверхні твердого тіла. НЕ 3.3. Емісійні методи та методи розсіювання мікрочастинок.

Методи діагностики поверхні за допомогою електронів. "Електрон – електрон" /1-1/ . "Електрон – іон" /1-2/ . "Електрон – Х-промені" /1-7/. Методи зондування поверхні іонними пучками. "Іон – електрон" /2-1/. "Іон – іон" /2-2/. "Іон – Х-промені" /2-7/. Зондування поверхні молекулярними пучками. Інфрачервоні методи (ІЧ). "ІЧ – іон" /4-2/. "ІЧ – ІЧ" /4-4/. Оптичні методи. Ультрафіолетові методи (УФ). "УФ – електрон" /6-1/. "УФ – іони" /6-2/. Х-променеві методи. "Х-промені – електрони" /7-1/ . "Х-промені – Х-промені" /7-7/. Термоемісійні методи. "Нагрівання – електрони" /8-1/. "Нагрівання – іони" /8-2/. "Нагрівання – атоми, молекули" /8-3/ 5. Електроемісійні методи. "Електричне поле – електрони" /9-1/. "Електричне поле – іони" /9-2/. "Електричне поле – атоми, молекули" /9-3/

НЕ 3.4. Мікрозондова діагностика поверхні НЕ 3.5. Техніка скануючої зондової мікроскопії. Принципи роботи

скануючи зондових мікроскопів. Скануючі елементи (сканери) зондових мікроскопів. Пристрої для прецезійних переміщень зонда й зразка. Захист зондових мікроскопів від зовнішніх дій. Формування й обробка СЗМ зображень

НЕ 3.5. Методи скануючої зондової мікроскопії. Скануюча тунельна мікроскопія.

НЕ 3.6. Атомно-силова мікроскопія НЕ 3.7. Електросилова мікроскопія НЕ 3.8. Магнітно-силова мікроскопія НЕ 3.9. Ближньопольова оптична мікроскопія

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4

«ДОСЛІДЖЕННЯ МОРФОЛОГІЇ ПОВЕРХНІ КРИСТАЛІВ МЕТОДАМИ Х-ПРОМЕНЕВОЇ ДИФРАКЦІЇ. НАНОРОЗМІРНІ

ПОВЕРХНЕВІ ОБ’ЄКТИ ТА Х-ПРОМЕНЕВІ МЕТОДИ ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ»

НЕ 4.1. Топографічні схеми за методом Берга – Баретта. Симетрична схема топографії. Асиметрична схема дифракції. Косонесиметрична схема дифракції на відбивання.

НЕ 4.2. Інтерпретація Х-променевих топограм. НЕ 4.3. Косонесиметрична топографія поверхні кристалів. Стан

поверхні кристалів після хіміко-механічної обробки. Стан поверхні CdTe після лазерного опромінення. Морфологія (особливості) росту епітаксійних систем. Вплив на поверхню іонної імплантації

НЕ 4.4. Топографія в ковзній геометрії Брегга – Лауе НЕ 4.5. Метод стоячої хвилі Х-променів

НЕ 4.6. Нанорозмірні поверхневі об’єкти та Х-променеві методи їх дослідження. Надгратки. Квантові точки. Квантові дроти

НЕ 4.7. Властивості та методи створення нанорозмірних поверхневих об’єктів

НЕ 4.8. Дослідження наноструктур методами високороздільної Х-променої дифрактометрії.

Основна література до курсу: 1. Фодчук І.М.,. Баловсяк С.В. Діагностика поверхні твердого тіла.

Загальний стан проблеми та Х-променеві методи. Посібник з грифом МОН. 2006. 345с

2. Молодкин В.Б., Низкова А.И., Шпак А.П., Мачулин В.Ф., Кладько В.П., Прокопенко И.В., Кютт Р.Н., Кисловский Е.Н., Олиховский С.И., Фодчук И.М., Дышеков А.А., Хапачев Ю.П. "Дифрактометрия наноразмерных дефектов и гетерослоев кристаллов", Киев, "Академпериодика", 2005, 358С

3. Волькенштейн А.В. Физика-химия поверхности полупроводников. Из-во “Высшая школа” Москва, 1977, 298.

4. Фелдман Л., Майер Д. Основы анализа поверхности и тонких пленок: Пер. с англ. – М.: Мир, 1989. – 333 с.

5. Черепин В.Г., Васильєв М.А. Справочник. Методы и приборы для анализа поверхности материалов. – К.: Наукова думка, 1982. – 396 с.

6. Борисов С.Ф. Физика поверхности. – Свердловск: Из-во Сверд. ун-та, 1987. – 103 с.

7. Топорец А.С. Оптика шероховатой поверхности. - Л.: Машиностроение, 1988. – 184 с.

8. Хусу А.П., Виттенберг Ю.Р., Пальмов В.А. Шероховатость поверхностей. – М.: Наука, 1975. – 343 с.

9. Нефедов В.И., Черепин В.Т. Физические методы исследования поверхности твердых тел. – М.: Наука, 1983. – 295 с.

10. Методы анализа поверхностей: Пер. с англ. Под ред. А.Зандерны. – М.: Мир, 1979. – 571 с.

11. Ушенко О.Г. Лазерна поляриметрія фазово-неоднорідних об’єктів і середовищ. – Чернівці: Медакадемія, 2000. – 256 с.

12. Синайський В.М., Сиденко В.И. Рентгеновская рефлектометрия (обзор) // ПТЭ. – 1974, №6. – С.131-160.

13. Афанасьєв А.М., Александров П.А., Имамов Р.М. Рентгенодифракционная диагностика субмикронных слоев. – М.: Наука, 1980. – 152 с.

14. Миронов В.Л. Основы сканирующей зондовой микроскопии. - Нижний Новгород: Изд-во института физики микроструктур, 2004. – 114 с.

15. Рыков С.А. Сканирующая зондовая микроскопия полупроводниковых материалов и наноструктур. – СПб.: Наука, 2001. - 53 с.

16. Сканирующая зондовая микроскопия биополимеров / Под ред. И.В.Яминского. - М.: Научный мир, 1997. - 86 с.

17. Інтернет-сайт компанії "НТ-МДТ": http://www.ntmdt.ru/.

«ФІЗИКА ПРОЦЕСІВ ПОГЛИНАННЯ ПРУЖНОЇ ЕНЕРГІЇ

У ТВЕРДИХ ТІЛАХ» 216 год. (6 кредитів)

Лектор: доцент кафедри фізики твердого тіла Олійнич-Лисюк А.В.

Мета викладання дисципліни: формування знань магістрів про основи фізичної теорії поглинання пружної енергії як узагальнення спостережень, практичного досвіду і експерименту; представлення фізичної теорії поглинання пружної енергії як окремого розділу теорії поглинання взагалі, а також встановлення зв’язків між фізичними явищами, що протікають у твердих тілах та структурою реальних матеріалів.

У результаті вивчення курсі студент повинен набути таких компетенцій: знання про природу фізичних явищ, які лежать в основі фізики процесів поглинання, про особливості поглинання, викликаного різним типом дефектів кристалічної структури, особливості внутрішнього тертя, яке виникає при фазових перетвореннях у твердих тілах. Повинні знати також фізичні принципи, методи та пристрої для вимірювання поглинання пружної енергії в різних інтервалах частот, користуватись основними фізичними приладами, самостійно ставити і розв’язувати найпростіші експериментальні задачі, обробляти , аналізувати і оцінювати отримані результати.

Вивчення курсі здійснюється за чотирма змістовими модулями

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 « РЕЛАКСАЦІЙНІ ЯВИЩА У ТВЕРДИХ ТІЛАХ»

НЕ 1.1. Вступ. Предмет, мета та основні завдання курсу. Місце курсу в системі природничих наук. Застосування основних законів поглинання пружної енергії для дослідження структури твердих тіл. Поняття часу релаксації та часу ретардації. Релаксаційний спектр. Види релаксації в залежності від виду та характеру зміни зовнішнього силового поля. Механічна релаксація. Термодинамічне визначення непружної (механічної) релаксації. Міри непружності (внутрішнього тертя). Зв'язок між різними мірами.

НЕ 1.2. Температурні спекти поглинання пружної енергії. Спектри ППЕ на різних частотах. Будова температурних спектрів. Фон поглинання, максимуми поглинання. Будова фону ППЕ. Механізми високотемпературного фону. Релаксаційні, фазові та гістерезисні максимуми ППЕ. Основні параметри релаксаційних процесів (енергія активації, час релаксації, активаційний об’єм, релаксація модулів). Зерногранична релаксація. Релаксація Сноека. Релаксація Зінера. Піки Бордоні.

НЕ 1.3. ППЕ, зумовлене наявністю точкових дефектів кристалічної будови. Релаксація втілених атомів (Снука, воднева релаксація Снука, втілених атомів в ГЦК (Фінкельштейна-Розіна) і ГЩУ-кристалах). Релаксація атомів заміщення.(релаксація Зінера). ППЕ, пов’язане з фононами і електронами.

НЕ 1.4. ППЕ, зумовлене наявністю лінійних дефектів. Дислокаційна релаксація. Типи дислокаційних максимумів. Максимуми Ніблета-Уілкса, Бордоні, Хасігуті, Дислокаційно-домішкова релаксація. Піки Снука-Кестера, наведений пік Снука.

НЕ 1.5. ППЕ, зумовлене наявністю планарних дефектів. Зерногранична релаксація. Типи зерно граничних максимумів. Природа зерно граничних максимумів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

«НЕРЕЛАКСАЦІЙНІ СПЕКТРИ ПОГЛИНАННЯ ПРУЖНОЇ ЕНЕРГІЇ» НЕ 2.1. Амплітудні (деформаційні) спектри ППЕ. Залежність

внутрішнього тертя від амплітуди деформації. Модель коливної струни. Теорія Келера-Гранато-Люке амплітуднозалежного внутрішнього тертя. Прикладні аспекти теорії КГЛ.

НЕ 2.2. Часові спектри ППЕ – залежності внутрішнього тертя від часу. Природа часових залежностей ВТ. Механізми ЧЗВТ. Теорія Ямафуджі-Бауера. Вплив зовнішніх факторів на ЧЗВТ. Прикладні аспекти часових спектрів ППЕ.

НЕ 2.3. Внутрішнє тертя зумовлене фазовими перетвореннями. Фазові максимуми. ВТ при різних типах перетворень. Особливості поглинання при ФП-1 та ФП-2 роду; при поліморфних перетвореннях в чистих металах; при виділенні та розчиненні фаз; при розпаді пересичених твердих розчинів; при мартенситних перетвореннях. Особливості поглинання пружної енергії при алотропних перетвореннях, при мартенситному та дифузійному механізмах росту модифікацій.. Особливості ППЕ при термопружних мартенситних перетвореннях. ВТ в сплавах з ефектом пам’яті форми. Особливості внутрішнього тертя при перетвореннях «феромагнетик-парамагнетик»; «нормальний провідник – надпровідник», при фазових перетвореннях 2,5–го роду (фазових перетвореннях Лівшиця).

НЕ 2.4. "Магнітні втрати". Гістерезисне поглинання пружної енергії.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3

«ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕТОДУ ВНУТРІШНЬОГО ТЕРТЯ. МАКРОСКОПІЧНІ І МІКРОСКОПІЧНІ ТЕОРІЇ».

НЕ 3.1. Реологічні моделі ВТ. Модель Максвела; Модель Фойхта; модель Зінера. Модель Алфрея-Кобеко. Недоліки реологічних моделей.

НЕ 3.2. Термодинамічна теорія ВТ. Однорідні ізотропні тіла. Неоднорідні ізотропні. Анізотропні тіла. Спадкова теорія. Недоліки термодинамічної теорії.

НЕ 3.3. Мікроскопічні моделі ВТ. Мікроскопічна модель релаксації Снука. Модель Зінера, модель Ле Клера – Ломера зінеровської релаксації. Мікроскопічна модель піка Бордоні. Моделі зерно граничних максимумів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4 «МЕТОД ВНУТРІШНЬОГО ТЕРТЯ В МАТЕРІАЛОЗНАВЧИХ

ДОСЛІДЖЕННЯХ» НЕ 4.1. Енергія активації процесу. Коефіцієнти дифузії. Межі

розчинності. Побудова діаграм стану. Дослідження дислокаційної структури матеріалів методом амплітудних залежностей ВТ. Границі зерен та блоків. Зародки нової фази, активаційний об’єм. Границі доменів. Хімічна релаксація.

НЕ 4.2. ППЕ у напівпровідникових матеріалах. Особливості ВТ у напівпровідникових матеріалах. ВТ, зумовлене точковими дефектами, лінійними дефектами, взаємодією точкових дефектів з дислокаціями, фононами і електронами провідності, рекомбінацією носіїв заряду.

НЕ 4.3. ППЕ в сегнетоелектричних матеріалах. Перетворення сегнетоелектрика в звичайний діелектрик. Модель Ландау-Гинзбурга. Вплив доменної структури на особливості поглинання пружної енергії в сегнетоелектрика. Порівняльна характеристика сегнетоелектриків і феромагнетиків.

НЕ 4.4. ППЕ в полімерних матеріалах. Переходи в твердих полімерах. Особливості спектрів поглинання в аморфних, аморфно-кристалічних, і кристалічних полімерах,

Основна література до курсу:

1. Постников В.С. Внутреннее трение в металлах. М.: Металлургия, 1974.- 352 с.

2. Криштал М.А., Головин С.А. Внутреннее трение и структура металлов. М.: Металлургия,1976. –376 с.

3. Метод внутреннего трения в металловедческих исследованиях. Справочник/ Под ред. Блантера М.С., Пигузова Ю.В. М.: Металлургия, 1991-248 с.

4. Глейтер Г., Чалмерс Б. Большеугловые границы зерен. М.:Мир,1975-374 с. 5. Теорія та механізми фазових перетворень у твердих тілах: Конспект

лекцій/ Укл. Олійнич А.В..−Чернівці:Рута,2000. 6. Фізика процесів поглинання у твердих тілах: Методичні поради до

лабораторних робіт/ Укл. Олійнич А.В.− Чернівці: Рута, 1999. 7. Внутрішнє тертя і структура твердого тіла: навчальний посібник/ Укл.

Олійнич−Лисюк А.В.− Чернівці: Рута, 2006.

«ФІЗИКА РІДКОГО І АМОРФНОГО СТАНІВ»

108 годин (3 кредити) Лектор: доцент кафедри фізики твердого тіла Струк Я.М.

Мета викладання дисципліни: ознайомити студентів із особливостями внутрішньої структури рідин та аморфних речовин, із основними методами теоретичного та експериментального її вивчення; формування у студентів цілісної системи сприйняття взаємозв’язку фізичних властивостей речовин із їх внутрішньою будовою.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання основних положень теорії теплового руху молекул в конденсованих речовинах; фізичної суті основних структурних характеристик кристалічних речовин; теоретичних основ методів дослідження і розрахунку структури зразків; особливості їх механічних, електрофізичних та магнітних властивостей; вміння оптимально вибирати методику експериментального дослідження структури некристалічних конденсованих речовин ; проводити обробку отриманих експериментальних результатів; використовуючи відповідну наукову, навчальну та довідкову літературу вибирати відповідні методи та технологічні умови отримання некристалічних матеріалів із відповідними наперед заданими властивостями.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ РІДИН ТА АМОРФНИХ РЕЧОВИН, ЇХ

ОПИСАННЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ»

НЕ 1.1. Основи теорії Френкеля про тепловий рух молекул в рідинах Поняття часу осілого життя. Експериментальні підтвердження

правильності теорій Френкеля. Поведінка рідин при дуже короткочасній зовнішній дії на неї; механічні властивості рідин в розглядуваному випадку.

НЕ 1.2. Особливості структури рідин та аморфних речовин Основи сучасних теорій рідкого і аморфного стану речовин. Основні

експериментальні методи. Різні моделі некристалічних речовин: прості і непрості рідини. Числове описання структури рідин і аморфних тіл. Поняття радіальної функції розподілу атомів в речовині. Зв'язок радіальної функції розподілу і функції атомної густини. Функції радіального розподілу для газів, рідин та кристалічних речовин. Структурні неоднорідності в аморфних сплавах та методи їх вивчення. Мікроструктура «дефектів» аморфних сплавів.

НЕ 1.3. Кореляційні функції розподілу Кореляційні функції розподілу відповідних конфігурацій частинок

невпорядкованих систем. Основні властивості кореляційних функцій

розподілу. Бінарна функція розподілу, її зв'язок з основними характеристиками невпорядкованих систем. Загальне рівняння для бінарної функції розподілу та основи його розв’язку для окремих випадків некристалічних систем. Рівняння Боголюбова та основні підходи до його розв’язку. Підхід Дж. Перкуса і Г. Йевіка до обчислення радіальної функції розподілу, поняття прямої та парної кореляційної функції.

НЕ 1.4. Основи теорії розсіяння рентгенівських променів в рідинах і аморфних речовинах Розсіювання рентгенівських променів вільним електроном та вільним

атомом; атомна амплітуда та атомний фактор розсіювання. Некогерентне розсіювання та врахування похибок на некогерентне розсіювання. Розсіювання рентгенівських променів системою однакових атомів. Основне рівняння для інтенсивності розсіювання рентгенівських променів системою однакових атомів та його аналіз.

НЕ 1.5. Експериментальні основи рентгенографії рідин і аморфних речовин Особливості експериментальних досліджень структури рідин та

аморфних речовин. Поправки на поляризацію і поглинання для різних експериментальних систем рентгенографування. Основи нормування експериментальних кривих інтенсивності розсіяння рентгенівських променів. Методи розрахунку функцій радіального розподілу за експериментальними кривими інтенсивності розсіяння. Похибки в обчисленні функції радіального розподілу. Аналіз форми кривих інтенсивності розсіяння. Обчислення координаційних чисел. Аналіз кривих радіального розподілу.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОСОБЛИВОСТІ ОТРИМАННЯ АМОРФНИХ МАТЕРІАЛІВ ТА ЙОГО

ВПЛИВ НА ОСНОВНІ СТРУКТУРНОЧУТЛИВІ ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ»

НЕ 2.1. Основи термодинаміки нерівноважних процесів Термодинаміка і кінетика кристалізації аморфних матеріалів.

Особливості структури утворень при кристалізації аморфних зразків. Вплив умов отримання та зовнішніх факторів на кристалізацію аморфних речовин.

НЕ 2.2. Основні методи отримання аморфних матеріалів Загальна характеристика основних методів отримання. Закономірності

формування структури аморфних матеріалів. Основи формування структури аморфних матеріалів із розплаву. Фізико-хімічні критерії аморфізації. Основні експериментальні методи отримання аморфних матеріалів: із розплаву; газотермічне напилення; методи типу зварювання; атомне осадження; високо енергетичний вплив на кристалічну структуру. Загальна характеристика факторів, які визначають термічну стабільність аморфних матеріалів.

НЕ 2.3. Особливості основних експлуатаційних властивостей некристалічних речовин

Крихкість і пластичність некристалічних речовин при деформаціях стиску, розтягу та зсуву. Механізми руйнування некристалічних речовин. Вплив температури на зміну механічних властивостей та зміну характеру руйнування зразків. Температура холодноламкості. Антикорозійні властивості. Теплові властивості, теплове розширення аморфних феромагнітних сплавів. Інварні сплави.

НЕ 2.4. Загальна характеристика електрофізичних та магнітних властивостей аморфних речовин Вплив методів та параметрів отримання некристалічних зразків на

електрофізичні властивості. Особливості некристалічних зразків, отриманих методами газотермічного напилення. Магнітні властивості некристалічних речовин. Вплив магнітомеханічної обробки на магнітні властивості зразків.

Основна література до курсу

1. Физика простых жидкостей. Т. 1.2/ Под ред. М. Темперли.- М.: Мир,1973

2. Крокстон К. Физика жидкого состояния. - М.: Мир,1988 3. Татаринова Л.И. Структура твердых аморфных и жидких веществ.- М.:

Наука,1988 4. Теория жидких и аморфных сплавов/ Под ред.Б.М. Лепинских. –

Свердловск: Изд. УНЦ АН СССР, 1989 5. Запаров В.П., Герасименко В.Е. Структурные особенности

полупроводников в аморфном состоянии. Киев, 1996 6. Полунин В.А., Ухов В.Ф., Дзуидзутов М.М. Компьютерное

моделирование динамики и структуры жидких металлов. .- М.: Наука,1991

7. Скришевский А.Ф. Структурный анализ жидкостей и аморфных тел. - М.: Высшая школа,1980

8. Раранський М.Д. Струк Я.М. Дифракційна оптика Х-хвиль: Підручник. – Чернівці: Рута,2007. – 156с.

«НОВІТНІ ДИФРАКЦІЙНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТВЕРДИХ ТІЛ»

144 год. (4 кредити) Лектор: професор кафедри фізики твердого тіла Раранський М.Д.

Мета викладання дисципліни полягає у формуванні у магістрантів фундаментальних знань, закономірностей і основних принципів новітніх дифракційних методів дослідження реальної структури кристалічних тіл, набуття навиків володіння сучасними методами досліджень, обробки і аналізу експериментальних результатів; уміння використовувати набуті знання при проведені самостійних наукових досліджень та в майбутній фаховій і науковій діяльності.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання теоретичних основ новітніх дифракційних методів дослідження структури полікристалів, монокристалів і наноструктур; володіння специфікою і особливостями взаємодії Х-хвиль, електронів і нейтронів з речовиною; уміння визначити постановку для розв’язування конкретної задачі; оцінка експериментальних похибок та однозначності і надійності експериментальних величин; розробка математичних моделей дифракційних ефектів і комп’ютерне моделювання експерименту; формулювання основних висновків і пропозицій щодо застосування отриманих результатів на практиці.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. «ДИФРАКЦІЙНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ

ПОЛІКРИСТАЛІВ» НЕ1.1. Особливості розсіяння Х-хвиль, електронів і нейтронів

твердими тілами. Взаємодія випромінювань з речовиною. Атомні і структурні амплітуди розсіяння для Х-хвиль і електронів. Розсіяння нейтронів. Магнітне розсіяння . Порівняння особливостей розсіяння Х-хвиль, електронів і нейтронів. Особливості дифракційних зображень. Кінетичні і динамічні ефекти розсіяння випромінювань. Особливості електронно-мікроскопічних досліджень тонких плівок і наноструктур.

НЕ 1.2. Монохроматизація випромінювань. Джерела випромінювань. Одно кристальні спектрометри. Типи монохроматорів. Асиметричні і фокусуючи монохроматори. Багатократна дифракція в монохроматорах. Діаграми дю Монда. Монохроматори Локсли-Таннера-Боуена. Коліматор дю Монда-Бартельса. Х-хвильові дзеркала. Детектори: пропорційні, сцинтиляційні, кристалічні, позиційно-чутливі. Врахування дисперсії монохроматорів. Двох- та трьохкристальні спектрометри. Кутова дисперсія. Оцінка спектральної та кутової розбіжності. Отримання плоских і сферичних хвиль. Дослід Харта-Мільне. Багатокристальні монохроматори. Резонатори Х-хвиль. Вплив поляризації.

НЕ 1.3. Фазовий аналіз кристалів. Схема методів і геометрія дифракції. Кількісний і якісний аналіз. Метрологія методів. Метод еталону. Метод домішування. Метод гомологічних пар. Фазовий аналіз діаграм двох- та багатокомпонентних сплавів. Аналіз діаграм стану І, ІІ, ІІІ і IV типів (механічні суміші, хімічні сполуки та тверді розчини). Дифракційний аналіз пересичених твердих розчинів.

НЕ 1.4. Визначення розмірів кристалів. Вплив розмірів кристалів на форму, ширину та інтенсивність дифракційних ліній. Метод Ровінського. Метод Берга-Баррета. Метод Жданова. Схеми методів в прямому і оберненому просторі. Малокутовий метод визначення кристалітів колоїдних розмірів. Визначення розміру нанокристалів. Особливості методу Шеррера. Текстурованість полікристалів. Методи визначення текстур.

НЕ 1.5. Визначення напруг в кристалах та статичних і динамічних зміщень атомів. Класифікація дефектів кристалічної ґратки по Кривоглазу. Схеми методів та геометрія дифракції. Визначення відносних деформацій та напруг в моно- і полікристалах. Метод еталонів. Аналіз інтенсивностей розсіяння. Статичний множник інтенсивності розсіяння. Зміщення дифракційних ліній, їх форма та інтенсивність. Динамічні зміщення атомів в кристалічній ґратці. Множник Дебая –Валлера. Визначення середньоквадратичних зміщень атомів в ґратці. Міра ангармонізму. Ряд ангармонічності. Залежність інтенсивності розсіяння від тиску. Визначення основних параметрів ангармонічності.

НЕ 1.6. Дифракційний аналіз термічної обробки матеріалів. Термічна обробка чистих однокомпонентних матеріалів. Вплив технологічних операцій термічної обробки на дифракційні ефекти розсіяння Х-хвиль. Дифракційний аналіз процесів загартування сплавів. Вплив фазових переходів на інтенсивність розсіяння. Зміна множника повторюваності при фазових перетвореннях. Аналіз мартенситного перетворення. Розпад мартенситу. Дифракційний аналіз процесів старіння, відпуску та відпалу сплавів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. «СТРУКТУРНА ДІАГНОСТИКА МОНОКРИСТАЛІВ»

НЕ 2.1 Прецизійні методи визначення періодів кристалічної ґратки. Фотометричні методи і їх особливості. Статистична обробка експериментальних величин. Метод зворотної зйомки. Дифрактометричні методи визначення періодів кристалічної ґратки. Метод Бонда. Методи розбіжного і колімованого пучків. Багатохвильові методи. Інтерферометричні методи визначення періодів ґратки. Температурна залежність періодів кристалічної ґратки і визначення коефіцієнтів теплового розширення кристалів.

НЕ 2.2. Сучасні методи визначення амплітуд з інтенсивностей розсіяння полі- і монокристалів. Метрологія методів. Особливості визначення атомних і структурних амплітуд для монокристалів. Метод маятникових осциляцій хвиль в монокристалах. Інтерферометричний метод.

Вплив поляризації. Класичні методи визначення показників заломлення. Нормальна і аномальна дисперсія. Визначення дисперсійних поправок до атомних амплітуд методом маятникових і муарових смуг.

НЕ 2.3. Однокристальна Х-хвильова топографія. Метод Берга-Баретта. Метод Ланга. Метод Бормана. Особливості і переваги методів. Секційна і проекційна топографія монокристалів. Роздільна здатність методів. Особливості формування дифракційного контрасту зображень дислокацій, дефектів пакування і домішок. Визначення вектора Бюргерса дислокацій. Визначення деформацій і напруг в монокристалах. Дифракційна мікроскопія: методи Шульце, Фуджівара, Ламбо і Гіньє-Генневіна. Вплив екстинкції на формування дифракційних зображень дефектів.

НЕ 2.4. Структурна діагностика приповерхневих шарів і гетероструктур. Когерентність хвильових полів в монокристалах. Ковзаюча геометрія дифракції у випадку Брегг-Лауе дифракції. Топографія в ковзаючій геометрії дифракції. Косонесиметричний метод пошарового дослідження структурної досконалості монокристалів. Метод стоячих хвиль. Вихід вторинного випромінювання при брегівській дифракції. Чутливість до малих пошкоджень поверхні. Вихід фотоелектронів при ковзаючій геометрії дифракції.

НЕ 2.5. Поляризація Х-хвиль. Поляризаційний множник. Степінь лінійної поляризації. Комплексний вид амплітуд розсіяння. Матриця когерентності випромінювання. Різниця фаз між σ- та π-поляризаціями. Зміна векторної амплітуди при дифракції Х-хвиль. Залежність поляризації від орієнтаційного параметру. Дифракційне обертання площини поляризації в дво- і багатохвильовому наближеннях. Дифракційна гіроскопія. Кінематичні і динамічні експериментальні методи визначення поляризації Х-хвиль. Методи визначення поляризації Х-хвиль. Магнітна гіроскопія. Ефекти Фарадея.

НЕ 2.6. Аналіз багатошарових структур. Геометрія дифракції при ω-, 2θ- і ω/2θ скануваннях. Формування оберненого простору для багатошарових структур. Області доступності в оберненому просторі в геометріях Брегг- і Лауе-дифракції. Методи розрахунку динамічної дифракції від багатошарових структур. Побудова мап оберненого простору. Дослідження деформацій, напруг і композиційного складу у багатошарових структурах. Використання двокристальних і трикристальних кривих гойдання для дослідження багатошарових структур.

НЕ 2.7. Електронографічний, електронномікроскопічний і нейтронографічний аналіз твердих тіл. Розсіяння електронів. Атомні амплітуди і інтенсивність розсіяння. Визначення періодів ґратки тонких плівок. Формування контрасту зображень в електронній дифракції. Темнопольні і світлопольні зображення. Роздільна здатність і глибина фокуса. Особливості підготовки об’єктів дослідження. Артефакти. Методи визначення дефектів кристалічної будови. Екстинкційні смуги. Муарові ефекти. Лінії Кікучі. Растрова електронна мікроскопія поверхні кристалу. Типи контрасту зображень в растровій мікроскопії. Мікроспектральний

аналіз. Спектроскопія Оже-електронів. Нейтронографічний аналіз твердих тіл.

Основна література до курсу:

1. Кушта Г.П. Рентгенографія металів. – Львів: Видавництво ЛДУ, 1959. – 388 с.

2. Пинес Б.Я. Лекции по структурному анализу. – Харьков: Изд-во ХГУ, 1967. – 476с.

3. Уманский Я.С. Рентгенография металлов. – М.: Металлургия, 1967. – 237 с.

4. Уманский Я.С. Рентгенография металлов и полупроводников. – М.: Металлургия, 1969. – 496 с.

5. Уманский Я.С., Скаков Ю.А., Иванов А.И., Расторгуев Я.Н. Кристаллография, рентгенография и электронная микроскопия. – М.: Металлургия, 1982. – 631 с.

6. Синхротронное излучение. Свойства и применение. / Под ред. К. Кунда. – М.: Мир, 1981. – 561 с.

7. Майзель А., Леонхарт Г., Сорган Р. Рентгеновские спектры и химическая связь. – Киев: Наукова думка, 1981. – 419 с.

8. Иверонова В.И., Ревкевич Г.П. Теория рассеяния рентгеновских лучей. – Москва: МГУ, 1978. – 277 с.

9. Пинскер З.Г. Рентгеновская кристаллооптика. – М.: Наука, 1982. – 392 с. 10. Боуэн Д.К., Таннер Б.К. Высокоразрешающая рентгеновская

дифрактометрия и топография. – Санкт-Петербург: Наука, 2002. – 275 с. 11. Кладько В.П., Мачулін В.Ф., Григор’єв Д.О. Рентгенографічні ефекти в

багатошарових періодичних квантових структурах. – Київ: Наукова думка, 2006. – 288 с.

12. Чжан Ш.Л. Многоволновая дифракция рентгеновских лучей в кристаллах. – М.: Мир, 1987. – 335 с.

13. Ефанов О.М., Кладько В.П., Мачулін В.Ф., Молодкін В.Б. Динамічна дифракція Х-променів у багатошарових структурах . – Київ: Наукова думка, 2008. – 223 с.

14. Раранский М.Д., Струк Я.М. Дифракційна оптика Х-хвиль: Підручник. – Чернівці: Рута, 2007. – 156 с.

«КОМП'ЮТЕРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІЗИЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ У ФІЗИЦІ ТВЕРДОГО ТІЛА»

126 год. (3,5 кредити) Лектор: доцент кафедри фізики твердого тіла Борча М.Д.

Мета викладання дисципліни: забезпечити знаннями, які дозволяють

проводити аналіз обернених прикладних задач у фізиці твердого тіла і виводити основні рівнянь, що описують обернені задачі; вивчення стійких методів розв′язку таких задач; установлення коректності або некоректності по Адамару; приведення некоректної задачі до коректної за допомогою методів найменших квадратів Гаусса, методу псевдооберненої матриці Мура-Пенроуза, методу регуляризації Тихонова.

У результаті вивчення курсі студент повинен набути таких компетенцій: уміння обирати обчислювальні засоби для рішення поставленої оберненої задачі; організовувати взаємодію ЕОМ з різноманітною вимірювальною апаратурою Х-променевого експерименту; знати, яке використати програмне забезпечення для досягнення необхідної швидкодії і гнучкості роботи усієї вимірювальної системи; знаходити найоптимальніші розв′язки обернених задач Х-променевої дифрактометрії та топографії, обробляти, аналізувати і оцінювати отримані результати.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 « ПОСТАНОВКА ОБЕРНЕНИХ ЗАДАЧ У ФІЗИЦІ ТВЕРДОГО ТІЛА»

НЕ 1.1. Предмет, мета та основні завдання курсу "Комп'ютерне забезпечення фізичного експерименту у фізиці твердого тіла". Формулювання та постановка прямих та обернених задач. Постановка задачі обробки сигналів.

НЕ 1.2. Моделювання за методом статистичних випробувань (метод Монте-Карло) у дослідженнях взаємодії випромінювання з твердим тілом. Основні принципи методу статистичного моделювання. Особливості методу статистичного моделювання. . Одержання рівномірно розподілених випадкових чисел. Моделювання дискретних випадкових величин. Моделювання неперервних випадкових величин. Обробка результатів моделювання. Вивчення взаємодії нейтронів з твердим тілом методом статистичного моделювання, опис відповідного алгоритму.

НЕ 1.3. Етапи розв'язку задачі обробки сигналів. Первинна, вторинна і третинна обробка сигналів. Методи вторинної обробки сигналів: класичні методи пеленгування; методи компенсації локальних сигналів-перешкод (метод Андерсона); методи адаптації; інші методи

НЕ 1.4. Задача редукції виміряного профілю до ідеального приладу. Вступ до задачі. Способи наближення виміряного сигналу до істинного. Редукційна проблема Релея. Математичне формулювання редукційної

проблеми Релея. Апаратна функція. Приклади редукції локальних сигналів. Технічна реалізація алгоритмів редукції. Використання перетворення Фур'є в прикладних задачах: перетворення Фур'є, визначення, основні співвідношення, приклади: спектральні задачі механіки та фізики твердого тіла.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

«МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ РОЗВ'ЯЗКУ ОБЕРНЕНИХ ЗАДАЧ» НЕ 2.1. Коректність та некоректність обернених задач та методи

приведення некоректної задачі до коректної. Визначення коректності і некоректності. Приклади некоректних задач. Метод найменших квадратів Гаусса: перевизначена система лінійних алгебраїчних рівнянь (СЛАР); визначення псевдорозв'язку СЛАР; виведення нормальної СЛАР; застосування методу найменших квадратів до інтегральних рівнянь; особливості МНК Гаусса. Метод псевдооберненої матриці Мура Пенроуза: недовизначена система лінійних алгебраїчних рівнянь; визначення нормального розв'язку СЛАР; отримання нормального розв'язку за допомогою псевдооберненої матриці; застосування методу псевдооберненої матриці Мура-Пенроуза; недоліки МПОМ. Метод регуляризації Тихонова: суть методу; аналіз методу; регуляризоване інтегральне рівняння; способи вибору параметра регуляризації α; числовий алгоритм.

НЕ 2.2. Відтворення нечітких та дефокусованих фотографічних зображень в топографії. Постановка задачі. Виведення основного рівняння. Стандартна форма рівняння. Розв'язок методом двомірного перетворення Фур'є. Застосування методу регуляризації Тихонова.

НЕ 2.3. Рентгенівська томографія: суть, постановка задачі, закон Бера, рівняння Радона, розв′язок задачі реконструкції рентгенівського зображення. Недоліки звичайної рентгенографії. Ідея Х-променевої томографії. Постановка задачі. Закон Бера. Рівняння Радона. Виведення основного рівняння. Розв'язок рівняння методом перетворення Фур'є без і з застосуванням методу регуляризації. Числові ілюстрації. П'ять поколінь Х-променевих томографів. Області застосування Х-променевої томографії. Зняття впливу апаратурних спотворень. Візуалізація результатів. Сучасні досягнення Х-променевої томографії.

Основна література до курсу: 1. Князев Б., Черкасский В.. Начала обработки экспериментальных даных.

Учебное пособие. Издательство НГУ, 1996 2. Сизиков В.В. Устойчивые методы обработки результатов измерений.

Учебное пособие. Издательство Специальная Литература, Санкт-Петербург, 1999

3. Тейлор Дж. Введение в теорию ошибок. М.: Мир, 1985. 4. Певчев Ю.Ф., Финогенов К.Г. Автоматизация физического эксперимента.-

М.: Энергоатомиздат, 1986.

Література до лабораторних робіт

1. Дж. Тейлор. Введение в теорию ошибок. М.: Мир, 1985. 2. Х.-И.Кунце. Методы физических измерений. М.: Мир, 1989. 3. Б.Князев, В.Черкасский. Начала обработки экспериментальных даных.

Учебное пособие. Издательство НГУ, 1996. 4. Сизиков В.В. Устойчивые методы обработки результатов измерений.

Учебное пособие. Издательство Специальная Литература, Санкт-Петербург, 1999

5. Фодчук І.М., Баловсяк С.В. Розробка контролера і програмного забезпечення для керування рентгенівським дифрактрометром ДРОН-3М // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 92: Фізика. Електроніка. – Чернівці: ЧДУ, 2000. - С.32-33.

6. Певчев Ю.Ф., Финогенов К.Г. Автоматизация физического эксперимента.-М.: Энергоатомиздат, 1986.-368 с.

7. Епанешников А.М., Епанешников В.А. Програмирование в среде Turbo Pascal 7.0.- М.: ДИАЛОГ-МИФИ, 1995.-274 с.

8. Мудров А.Е. Численные методы для ПЭВМ на языках Бейсик, Фортран и Паскаль.- Томск: МП "РАСКО", 1991.- 272 с.

9. Новиков Ю.В., Калашников О.А., Гуляев С.Э. Разработка устройств сопряжения для персонального компьютера типа ІВМ РС.- М.: ЭКОМ, 1997.-221 с.

ПРАКТИЧНА ПІДГОТОВКА МАГІСТРІВ Практична підготовка включає проходження студентами

асистентської (педагогічної) практики, яка є завершальним етапом формування викладача вищої школи та дає оцінку готовності магістрантів до виконання функціональних обов’язків викладача ВНЗ різного рівня акредитації.

Метою асистентської практики є практичне ознайомлення студентів зі специфічними особливостями педагогічної діяльності викладача ВНЗ І-IV рівнів акредитації, отримання навиків самостійної педагогічної роботи у вищому навчальному закладі.

Практика має комплексний характер і передбачає забезпечення фахової діяльності за такими напрямами роботи:

1) викладацький – підготовка магістранта до забезпечення викладання базових, професійно-орієнтованих дисциплін зі спеціальності та методик їх викладання у ВНЗ;

2) організаційно-виховний – підготовка магістранта до організації виховної роботи в академічній групі (на посаді куратора академічної групи);

3) науково-дослідний – підготовка магістранта як науковця-дослідника. Завдання практики:

- ознайомлення зі специфічними особливостями педагогічної діяльності викладача ВНЗ І-ІV рівнів акредитації;

- оволодіння уміннями та навичками організації навчально-виховної, методичної та науково-дослідницької роботи зі студентами;

- організація науково-дослідної роботи в умовах педагогічної діяльності; - виконання магістрантом функцій: викладача фахових дисциплін спеціальності; молодого науковця; куратора студентської групи. Наукова підготовка передбачає організацію самостійної дослідницької

діяльності студента-магістранта, результатом якої є написання магістерської роботи.

Науково-дослідницький модуль включає: - збір та опрацювання матеріалів з теми магістерського дослідження; - підготовка тез на студентську наукову конференцію; - підготовка наукової статті до фахового збірника; - консультування студентів із написання наукових доповідей,

повідомлень, курсових робіт; - аналіз та підготовка відзиву наукового керівника курсової роботи

студента; - узагальнення результатів власного наукового дослідження у формі

рукопису магістерської роботи; - подання науковому керівнику завершеного тексту магістерської роботи.

У результаті виконання програми асистентської (педагогічної) практики студент має набути таких компетенцій:

Знання: – основні форми організації навчального процесу у вищій школі; – освітні та інформаційні технології сучасних засобів навчання та

використання їх у навчальному процесі; – класифікації (виокремлення) видів лекцій за дидактичними завданнями

та способом викладу навчального матеріалу – основні критерії оцінювання лекційних практичних та лабораторних

занять; – основні принципи і напрямки виховного процесу.

Вміння: – підвищувати професійний рівень і кваліфікацію; – забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень

викладання дисципліни у повному обсязі освітньої програми відповідної спеціальності;

– практично готувати тексти лекцій, виокремлюючи їх за дидактичними завданнями та способом викладання, тісно пов’язувати їх з іншими формами організації навчально-виховної роботи;

– активізувати навчальну та професійну діяльність студента, створювати проблемні ситуації, умови для розвитку пізнавальних процесів студентів;

– встановлювати психолого-педагогічний контакт з аудиторією; – вести організаційно-виховну роботу в студентському колективі; – моделювати та проводити експерименти, планувати індивідуальну

роботу зі студентами з метою стимулювання їх до науково-дослідницької діяльності;

– формувати стійкий інтерес до професійної діяльності і науки. Асистентська практика здійснюється за трьома змістовими модулям.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«ПІДГОТОВКА МАГІСТРАНТА ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКЛАДАННЯ БАЗОВИХ, ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИХ ДИСЦИПЛІН

І СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ (ВИКЛАДАЦЬКИЙ)» НЕ 1.1. Ознайомлення з організацією навчально-методичної, виховної, науково-дослідної роботи студентів у вищому навчальному закладі. Відвідування лекцій і практичних (лабораторних) занять провідних викладачів з дисциплін спеціальностей; кожен студент відвідує не менше 3 лекцій та 2 практичних або лабораторних занять. Ознайомлення з робочими планами дисциплін спеціальностей та методикою планування обсягу матеріалу лекції, взаємозв'язку змісту лекції зі спеціальністю студентів, для яких вона читається. Вивчення критеріїв оцінки вузівської лекції. Ознайомлення з концептуальними підходами до системи оцінювання знань студентів в умова КМСОНП. НЕ 1.2. Підготовка та викладання базових професійно-орієнтованих дисциплін.

Підготовка текстів пробних лекцій (не менше 2 лекцій) та розгорнутих планів (конспектів) лабораторних (практичних) занять (не менше 3 занять). Проведення пробних лекцій і лабораторних занять. підготовка і проведення 2 залікових занять (1 лекція, 1 лабораторне (практичне) заняття). Підготовка звіту про виконання завдань практики

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОРГАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОЇ РОБОТИ В АКАДЕМІЧНИХ ГРУПАХ»

Організація виховної роботи магістранта як вихователя студентської молоді спрямована на формування всебічно розвиненої особистості, її індивідуальних і професійно значущих якостей. Досягти цього можливо завдяки досконало вибудуваному змісту навчальних предметів, що сприяє формуванню світогляду і загальної культури студентів, а також завдяки політичним, моральним, естетичним і етичним якостям викладача. Виховну діяльність магістрант здійснює передусім у процесі навчання, використовуючи потенційні можливості навчальних дисциплін. Виховна спрямованість лекції полягає у здійсненні комплексного підходу до змісту і методики викладання, єдності національно-патріотичного і морального виховання, висвітлення досягнень і пріоритету українських учених (української науки) та їх взаємозв’язків із вченими зарубіжних країн. Важливу роль у виховному процесі відіграє спілкування зі студентами у поза-лекційний час. Важливо, щоб магістрант-викладач усвідомив важливість свого виховного впливу на майбутніх фахівців і реалізував цю функцію не лише через співбесіди, кураторську роботу, керівника гуртків, роботу в гуртожитках, проведення вечорів, екскурсій тощо, а й на власному прикладі. Усі розглянуті функції виявляються в єдності, хоча у різних вихователів може одна превалювати над іншими: у деяких переважає педагогічна спрямованість, в інших – дослідницька, у третіх – однаково виражена педагогічна і дослідницька. Будь-який виховний захід повинен мати належне морально-естетичне спрямування, враховувати індивідуальні особливості суб’єктів виховного процесу і спиратися на кращі надбання національної та світової практики.

Виховний процес повинен забезпечувати найширші можливості для розвитку творчих задатків студентів, зберігати і зміцнювати їх моральне та фізичне здоров’я, формувати високоінтелектуальні особистості, для яких громадянські інтереси є пріоритетними.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3

«НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА МАГІСТРАНТА-ВИКЛАДАЧА В УМОВАХ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

НЕ 3.1. Проведення самостійних досліджень з теми магістерської роботи. Продовження збору і опрацювання матеріалів згідно плану наукової роботи магістранта. Освоєння методик та проведення теоретичних і експериментальних досліджень. Аналіз та узагальнення результатів наукових

досліджень, підготовка тез на наукові конференції та публікації матеріалів у фахових періодичних виданнях. НЕ 3.2. Організація науково-дослідницької роботи магістранта зі студентами. Консультування студентів молодших курсів стосовно пошуку матеріалу згідно їхніх тем наукових та курсових робіт, надання допомоги в освоєнні методик і проведення спільних експериментальних досліджень, їх аналізу, підготовка рецензій і відзивів як науковця на наукові (курсові) роботи студентів молодших курсів.

Підсумки асистентської практики та критерії оцінювання здобутків

магістранта Вимоги щодо звіту студентів. Під час проходження асистентської практики студенти ведуть щоденник, а в кінці складають і подають керівникові практики письмовий звіт про практику, в якому відображають виконану в процесі практики роботу: кількість відвіданих занять викладачів та кількість проведених пробних і залікових занять. До звіту додаються тексти залікових занять і рецензії викладачів, які читають відповідні дисципліни. Звіт оформляється за вимогами, встановленими кафедрою і погодженими з навчальним відділом університету, з обов’язковим врахуванням єдиного стандарту конструкторської документації (ЄСКД). Підсумки практики. Підсумки практики проводяться шляхом захисту звітів на комісії кафедри або виступу студента на методичному семінарі (конференції) кафедри. За наслідками звіту з урахуванням відповідей студента під час його захисту, аналізу залікових занять, комісія виставляє диференційовану оцінку, яка заноситься в екзаменаційну відомість і записується в залікову книжку студента та в кафедральний журнал обліку успішності студентів.

Звіти студентів та конспекти лекційних, практичних та лабораторних занять на кафедрі не зберігаються. а повертаються студентам. На кафедрі зберігаються щоденники практики.