Magnus Ducatus Poesis Visas 20111021

Magnus Ducatus Poesis | 2010 | facta | 12 |1 Magnus Ducatus Poesis | 2011 |

facta

Magnus Ducatus Poesis | 2010 | facta | 12 |3 Magnus Ducatus Poesis | 2011 |

facta

Magnus Ducatus Poesis | 2010 | facta | 12 |5

Magnusribų įveika | robežu pārvarēšana | пераадoленьне мeжаў

Ducatuspokonywanie granic | подолання меж |

Poesis: преодоление рубежей | surmounting boundaries

VĮ Vilnius, 2011

2010–2011 Sudarė ir parengė VLADAS BRAZIŪNAS ir VY TAS DEKŠNYS

facta

Almanacho leidimą parėmė

Lietuvos Respublikos kultūros rėmimo fondasLietuvos Respublikos užsienio reikalų ministerija

Almanacho autorių užsieniečių koordinatoriusV Y TA S D E K Š N Y S

© Sudarymas, parengimas Vladas Braziūnas, Vytas Dekšnys, 2011© Apipavidalinimas, Sigutė Chlebinskaitė, 2011© VĮ „Vilnius“, 2011

ISSN 2029-8323Printed in Lithuania

Magnus Ducatus Poesis | 2010 | facta | 12 |7 Magnus Ducatus Poesis | 2011 | res | res

facta

Poetinis korektiškumas

Ko nenupasakosi diplomatinėmis formuluotėmis, neapskaičiuosi tarptautinės teisės formulėmis, ko neaptiksi užfiksuota metraščiuose nei ateities pranašystėse – poezija. Ir poetai šalia: Didžiosios poezijos genties atstovai – susikalbantys nutylėjimais, supran- tantys vienas kitą iš pusės žodžio, susižinantys su kitakalbiais per tarpininkus ir žodynus arba bendraujantys universaliaisiais ženklais, gebantys įsilieti į giminiškas kultūras – kalbų kapiliarais.

Prisiminimai apie anų laikų Magnus Ducatus, anos Kunigaikštystės esmę ir formą, apie jos radimosi ir nykimo aplinkybes ir priežastis kai kuriems mūsų amžininkams tebėra geliantys tarsi liestų atvirą nervą. Tikiu, kad poezija, poetinis korektiškumas yra tie nuskausminamieji, tas vienintelis būdas teisingai pasidalyti tuo, kas nedaloma, sudėti dėlionę, kurios didžioji dalis fragmentų pamesta.

Eilėraščiai yra uždaviniai, kurių vertimai ir perskaitymai yra sprendimo būdai. Spręsti, vadinasi, tikrinti save, prisidėti, įsitraukti į didesnius kontekstus. Tokios knygos kaip ši – tarsi senamadiškos kelionės. Prabangios, nes lėtos – teikiančios galimybę įsižiūrėti, užsibūti.

Didžiai pelnytai šiemetinių mūsų kelionių po savas žemes dažniausias pakeleivis – Czesławas Miłoszas. Kadaise pasivadinęs paskutiniuoju Kunigaikštystės palikuoniu, sodinęs savo obelis prieš visas anų laikų pasaulio pabaigas, gerųjų dvasių apsėstas kūrėjas.

Sunku lygiuotis į neprilygstamą. Gal pakaktų dirbti savus darbus bendram labui taip, tarsi būtum paskutinis. Ir viltis, kad paskutinis nebūsi.

DONATAS PE TROŠIUS

Lietuvos rašytojų sąjungos tarptautinių programų direktorius

res


Поэтическая корректность

Что невозможно передать на дипломатическом жаргоне, не просчитать с помощью формул международного права, чего не найти ни в летописях, ни в пророчествах о будущем – поэзия. И рядом поэты: представители Великого поэтического племени – которые понимают друг друга по умолчаниям, с полуслова, общаются с носителями иного языка с помощью посредников, словарей или универсальных знаков, способные влиться в родственные культуры посредством языков.

Воспоминания о Magnus Ducatus, о сути и форме того Великого княжества, обстоятельствах и причинах его возникновения и упадка все еще причиняют некоторым нашим современникам жгучую боль, словно задевают обнаженный нерв. Верю, что поэзия, поэтическая корректность – это то обезболивающее, единственное средство, позволяющее справедливо поделить то, что неделимо, сложить головоломку, большая часть фрагментов которой утеряна.

Стихи – это задачи, их перевод и чтение – способы решения. Решать, значит проверять себя, включиться, вписаться в более широкие контексты. Книги, подобные этой, словно старомодные путешествия. Они роскошны, ибо неторопливы, с возможностью всмотреться, приостановиться.

Наиболее частым спутником в наших путешествиях этого года весьма заслуженно стал Чеслав Милош. Творец, который некогда назвался последним потомком Княжества, сажал свои яблони наперекор всем тогдашним концам света, одержимый добрыми духами.

Трудно равняться на несравненного. Наверное, было бы достаточно трудиться на общее благо так, словно ты – последний. И надеяться, что последним ты не будешь.

Д О Н А ТА С П Я Т Р О Ш Ю С

Директор международных программ Союза писателей Литвы

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | res | 8 | 9

facta

Poetic Correctness

Poetry – inexplicable in diplomatic jargon, immeasurable using the formulas of international law, not found it in the annals of the past or in the predictions of the future. And then there are the poets, the best representatives of the poetic tribe – speaking in silences, understanding one another with half a word, becoming acquainted to speakers of other tongues through mediaries and dictionaries, conversing in universal signs, entering into the culture of their neighbours through language.

For some of our contemporaries the memory of the Magnus Ducatus of another era, a Grand Duchy that meant something entirely different and took a very different form, and the recollection of its discovery and the circumstances of its decline, are still a source of pain, stinging like a raw nerve touched. I believe that poetry – poetic correctness – is an anesthetic; the only way to share the unshareable, to reform something of which most of the fragments have been lost.

Poems are quandaries, and reading and translating them are ways of finding solutions. To solve a poem is to examine oneself, to participate, to write oneself into a larger context. Books like this one are like the journeys of long ago – luxurious because of their slow pace, providing the opportunity to examine closely, to linger.

Czesław Miłosz, greatly honoured this year and a frequent traveller through our lands, once identified himself as the last remaining descendent of the Grand Duchy. He planted his orchards here before the most recent end of the world, this eudemon blessed author.

It is hard to compare to the incomparable. Perhaps it would suffice to work on our own works in the same way: with the belief that we are the last, but with the hope that we are not.

D O N ATA S P E T R O Š I U S

Director, Lithuanian Writers’ Union International Program

res

Magnus Ducatus Poesis | 2010 | facta | 12 |11 Magnus Ducatus Poesis | 2011 | res | 10 | 11

facta


Magnus Ducatus Poesis | 2010 | facta | 12 |15 Magnus Ducatus Poesis | 2011 | in memoria | in memoria

in memoria

Juris Kronbergs

Milošs

Acīs atspīdLietuvas ezeri, Polijas ielaspa kurām soļo cerībasun klusums, kas pārtapis dziesmā

Un kaut kas puicisks – it kā viņš taisītos laist savu pirmoplakano akmeni, savu dzejupār esamības visdziļākajiem ūdeņiem

Paskaties tuvāk: tā Nobela prēmija ir šķēpstrīsdesmit gadu ilgs atvēziens

No Kalifornijas vienaldzīgās saules līdzGdaņskas fabriku vārtiem

1980

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | in memoria | 16 | 17

Juris Kronbergs

Miłosz

Akyse atsispindiLietuvos ežerai, Lenkijos gatvės,kuriomis žingsniuoja viltysir tyla, pereisiančios į dainą

Ir kai kas vaikiška –lyg kad jis taisytųsi sviesti savo pirmąpaplokščią akmenį, savo poeziją,per būties giliausius vandenis

Pažvelk arčiau: toji Nobelio premija yra ietis,trisdešimties metų ilgumo atsivėdėjimas

Nuo Kalifornijos abejingos saulėsligiGdansko fabrikų vartų

1980

Iš latvių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

in memoria

Juris Kronbergs

Miłosz

W oczach odbijają sięlitewskie jeziora, polskie ulice,po których chodzą nadziejei cisza, która obróci się w pieśń.

I coś dziecinnego –jakby szykował się puścić swój pierwszypłaski kamyk, swoją poezjępo najgłębszych wodach bytu.

Przyjrzyj się bliżej: ta nagroda Nobla – to spisa,rozbieg długości trzydziestu lat.

Od kalifornijskiego obojętnego słońcadogdańskich fabrycznych bram.

1980

Z łotewskiego przełożył B O H DA N Z A D U R A


Юріс Кронбергс

Мілош

В очах відбиваютьсялитовські озера, польські вулиці,якими ступають надіїі тиша, що обернуться в пісню.

І щось дитинне –мовби він готувався пустити свій першийплаский камінь, свою поезіюпо найглибших водах буття.

Придивися ближче: ця Нобелівська премія – це спис,розбіг довжиною в тридцять років.

Від каліфорнійського байдужого сонцядоґданських фабричних воріт.

1980

З латиської переклала БОГДАНА МАТІЯШ

in memoria

Eugenijus Ališanka

gyvatės medžioklė

rašyti apie gyvatės medžioklęne lengviau czesławainegu apie dvasios nutikimusnuotykio vietoj dvasia iš ieškovotampa įtariamuojują tampo po teismusryškių prožektorių šviesojreikalauja prisiektipadėjus ranką ant dienoraščioant moters krūtinės ar panardinusį herakleito upęrašyti tiesą ir tik tiesąmeluojanet ir tada kai sako tiesągraudina prisiekusiuosiuspaprastai ją išteisinabyla uždaromapatenka į bibliotekos saugyklasšalia kitų dvasios fenomenologijųtada ir sėdi rašyti apie gyvatės medžioklęapie tai ko neužbaigei gyvenimeko neužbaigsi

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | in memoria | 20 |21

Эўгеніюс Алішанка

паляваньне на гадзюку

пісаць пра паляваньне на гадзюкучэславе не прасьцейчым пра прыгоды духузасьпеты на месцы прыгоды дух са сьведкі адразу робіцца падазраванымяго цягаюць па судахасьляпляюць пражэктараміпатрабуюць прысягнуцьпаклаўшы руку на дзёньнікна грудзі жанчыне або акунуўшыу гераклітаву ракупісаць праўду і толькі праўдуа ён хлусіцьнават калі гаворыць праўдурасчульвае прысяжныхі яго звычайна апраўдваюцьсправа закрываеццатрапляючы ў бібліятэчныя сховыпобач зь іншымі фэнамэналёгіямі духутады і сядаеш пісацьпра паляваньне на гадзюкупра тое чаго ў жыцьціня скончыў і ўжо ня скончыш

Зь літоўскай пераклаў АНДРЭЙ ХА ДАНОВIЧ

in memoria

Eugenijus Ališanka

polowanie na żmiję

pisać o polowaniu na żmijęnie jest czesławie łatwiejniż o duchowych przygodachna miejscu zdarzenia powód wnosi przeciw duszy skargę wloką ją po sądachw jaskrawym świetle reflektorówżądają żeby przysięgłarękę kładąc na swoim dziennikuna piersi kobiety lub zanurzającw rzece Heraklitaże będzie pisać prawdę całą prawdę tylko prawdękłamienawet kiedy mówi prawdęwzrusza ławę przysięgłychpo prostu ją uniewinniająsprawa zamkniętatrafia do bibliotecznych magazynówobok innych fenomenologii duchawtedy dopiero siadasz do pisania o polowaniu na żmijęo tym czego nie zdążyłeśczego już nie dokończysz

Z litewskiego przełożyła Z U Z A N N A M R O Z I KO WA


Еугеніюс Алішанка

полювання на гадюку

писати про полювання на гадюкуне легше чеславеаніж про пригоди духана місці пригоди дух із позивачараптом стає підозрюванимі його тягають по судаху сліпучому світлі софітіввимагають щоби поклявсяпоклавши руку на щоденникна груди жінці або занурившив ріку гераклітаписати правду і тільки правдута брешенавіть як каже правдуприсяжних розчулюєпереважно його буде виправданосправу закритовона опиниться в сховищі книгозбірніпоряд з іншими феноменологіями духатоді й сідаєш писатипро полювання на гадюкупро те чого у житті не завершивчого не завершити

З литовської переклала М А Р І А Н Н А К І Я Н О В С ь К А

in memoria

Romuald Mieczkowski

Pogrzeb Miłosza

Jesień dojrzewała przenikliwością słońcaco z ciemnych obłoków rozświetla liściepłaskie cienie zebranych na Rynku ostrzygołębie na jego obrzeżach nie są dziś głodne cicho i godnie podrywają się do lotunie słychać nawoływań handlarzy –ludzie z głośników słuchają mszy żałobnejna telebimach rozpoznają rodzinę poety polityków co potem na tę okolicznośćbędą przy zmarłym usiłowali wydobyć swą obecność oraz inne słowa i przez ułamek chwili będą nieśmiertelni –

Teraz wszyscy słuchają homilii o drodze długiej i znaczonej bolesnymi wyboramiwraz z rowerzystą z plecakiem i w czapceze ślepym żebrakiem i jego psemz grajkiem ulicznym trzymającym skrzypcez namaszczeniem jakby to była hostiawraz z towarzystwem przy kawie i ciastkach w ogródku kawiarnianym przy kościelektóremu przewodzi dama w kapeluszuz epoki słomek i kolorowych wstążek

Przy Mickiewiczu zobaczyłem swego ojca który – wiem dobrze – znał Adamaale nie znał Czesława ani jego wierszywięc przed powitaniem go w niebiezszedł z zaświatów zbadać sytuację –tak na wszelki wypadek jego to przecież pokolenie i człowiek z Litwy


Czy zrobi nam pan właśnie tutaj zdjęcie –dosięga mnie raptem ciche pytanietrzymającej się za ręce pary zakochanych –chcą upamiętnić swą miłość w Krakowie bez względu na odejście poety

Kiedy wolno ulicami miasta ruszył kondukt byłem kryształem powietrza w nozdrzach idącychkostką jezdni pod ich stopami na Grodzkiejprzy Paulinów klasztorze listkiem na drzewie

27 sierpnia 2004

in memoria

Romuald Mieczkowski

Miłoszo laidotuvės

Ruduo brendo saulės skvarbumupro tamsius debesis nušvietė lapusgalando plokščius susibūrusiųjų aikštėje šešėlius balandžiai jos pakraščiuose šiandien neišalkętyliai ir oriai pakyla skristinegirdėti šaukiant gatvės prekiautojų – žmonės klausosi gedulingų mišių iš garsiakalbių atpažįsta ekranuose poeto artimuosiuspolitikus kurie vėliau ta progamėgins pabrėžti savo buvimąšalia velionio kitus žodžius išgautiir akimirkos dalį bus nemirtingi

Dabar visi klausosi homilijos apie ilgąkelią nužymėtą skaudaus pasirinkimokartu su kuprine nešinu kepurėtu dviratininkusu aklu elgeta ir jo šunimisu gatvės griežėju laikančiu smuikąpamaldžiai lyg būtų ostijakartu su kompanija geriančia kavą su sausainiaislauko kavinėje prie bažnyčioskuriai diriguoja dama su skrybėlaiteiš šiaudelių ir spalvotų kaspinėlių epochos

Prie Mickevičiaus išvydau savo tėvąkuris – gerai žinojau – skaitė Adomąbet nepažinojo nei Czesławo, nei jo eiliųtaigi prieš pasveikindamas jį dangujenusileido į žemę ištirti padėtiesšiaip dėl visa kojuk jo kartos žmogus ir dar iš Lietuvos


Gal galit mus čia nufotografuotistaiga mane pasiekia tylus susikibusiųuž rankų įsimylėjėlių klausimas – jie nori įamžinti Krokuvoje savo meilę nepaisančią Poeto išėjimo

Kai miesto gatvėmis iš lėto pajudėjo eisenabuvau oro kristalas einančiųjų šnervėseGrodzkos gatvės grindinio akmuo po jų kojomisprie paulinų vienuolyno medžio lapelis

2004 m. rugpjūčio 27 d.

Iš lenkų kalbos vertė VY TAS DEKŠNYS

in memoria

Рамуальд Мячкоўскі

Пахаваньне Мілаша

Восень дасьпявае інтэнсіўнасьцю сонца,якое высьвечвае лісьце з-за цёмных аблокаўробіць кантрастнымі плоскія цені людзей на Рынкугалубы на яго ўзьбярэжжы сёньня не галадаюцьціха й паважна ўздымаюца ў паветране чуваць зазываньняў гандляраклюдзі перад дынамікамі слухаюць паніхідупазнаюць на вялікім экране сям’ю паэтапазнаюць палітыкаў каторыя неўзабавепазначаць сябе над труной памерлага,прамовяць прамовы, якія дазволяць ім на міг перайсьці ў вечнасьць

І вось усе слухаюць гаміліі пра шляхдаўгі, адзначаны няпростым, пакутлівым выбарамразам з раварыстам з заплечнікам і ў кепцысьляпым жабраком і ягоным сабакамз вулічным музыкам са скрыпкай у рукахразам з кампаніяй за кавай і тортамшто сядзіць на тэрасе кавярні каля касьцёлуна чале з дамай у галаўным уборыз эпохі саломкі і каляровых стужак

Побач зь Міцкевічам я пабачыў свайго бацькуякі – я ведаю добра – знаёмы з Адамамале незнаёмы з Чэславам ані зь яго творамібо перад тым, як прывітаць яго ў тагасьвецьціспусьціўся зь нябёсаў, каб вывучыць сытуацыю – так, на ўсялякі выпадак:усё-ткі яго пакаленьне, зямляк з-пад Вільні


Калі ласка, вы не маглі б сфатаграфаваць нас? – ціха пацікавіўся нехта са мной побачзакаханыя, трымаючыся за руківырашылі засьведчыць сваё каханьне на фоне Кракава, на фоне сьмерці паэта

Калі людзі паволі рушылі за катафалкамя быў драбочкам паветра ў іх ноздрахкамянём бруку пад іх нагамі на Гродзкайлістком на дрэве ля кляштару Паўлінаў

24 жніўня 2004

З польскай пераклалa М А Р ы Я М А Р Т ы С Е В І Ч

in memoria

Ромуальд Мєчковський

Похорон Мілоша

Осінь дозрівала пронизливістю сонцящо з темних хмар осяює листяпласкі тіні зібраних на Ринку вигострюєголубів на його берегах сьогодні вонине голодні до лету здіймаються тихо й достойноне чути погуків гендлярів –люди з гучномовців слухають жалобну месуна великих екранах упізнають поетову сім’юполітиків що згодом з такої нагодиспробують біля покійного якосьсебе уприсутнити видобути з себе словаі на коротку мить осягнути безсмертя –

Тепер усі слухають проповідь про дорогудовгу й позначену болісними виборамиразом із велосипедистом з наплічником і в кашкетізі сліпим жебраком і його псомз вуличним музикою що тримає скрипкуврочисто ніби оплатокіз товариством що сидить за кавою і тістечкамив літній кав’ярні біля костелуна чолі товариства – дама у капелюшкуз епохи соломки і кольорових стрічок

Біля Міцкевича я побачив свого батькаякий – мені відомо напевне – знав Адамаале не знав Мілоша і віршів його не знавтож перш ніж привітати його у небізійшов на землю вивчити ситуацію –так про всяк випадокце ж його покоління до того ж земляк із Литви


Ви зробили б нам фото отут саме отут –чую я раптом тихе питаннязакоханих що тримаються за руки –вони хочуть закарбувати своє кохання у Краковінезалежно від того що поет відійшов

Коли вулицями міста рушила поволі процесіяя був кришталиком повітря у ніздрях тих що ішликаменем бруку під їхніми стопами на Ґродзькійбіля монастиря Паулінів листком на дереві

27 серпня 2004

З польської переклав О С ТА П С Л И В И Н С ь К И Й

in memoria

Маріанна Кіяновська (з присвятою Мілошеві)

1.

якби місто звідки все починалосябуло тільки містом

місцема не місцем на карті

не сотнею фотографійз обличчями й без

якби вітер і снігякби маслини й цитриниякби кава й вино

якби все що всерединікожної з книг

не залишало плямнаприклад на шкірі або на бруківці

наприклад як тінь

якби минуле було тільки минулимабо не тільки минулимне тільки

поет міг би бути тільки поетомабо не тільки поетомне тільки


2.

сходить і заходитьсходить і заходитьсходить і заходить

і так весь час

смерть як сонцеу віршах і поза ними

а розуму птах

не в гнізді і не в клітці

не в вусі не в оці і не в руці

а десь посерединідуже посерединідуже

ходить і ходитьне може літативстає і сідає

і так весь час

in memoria

3.

форми життя смерті літературизмінюються як сніг і дощ

пори року на шкірі травина корі і на камені

силабо-тоніка – це та що танцюєв повітрі у полум’ї на воді

стоуста дівчина прикинулась деревом

і знов шелестить

і світло і світло щоденне


Marijana Kijanovska (skirta Miłoszui)

1.

jeigu miestas iš kur viskas prasidėjobūtų tik miestas

vietao ne vieta žemėlapyje

ne šimtai nuotraukųsu veidais ir be

jeigu vėjas ir sniegasjeigu alyvuogės ir citrinosjeigu kava ir vynas

jeigu visa kas slypivienoje iš knygų

nepaliktų dėmiųtarkime odoje ar ant grindinio

tarkime kaip šešėlis

jeigu praeitis būtų vien praeitisarba ne vien praeitisne vien

poetas galėtų būti tik poetasarba ne tik

in memoria

2.

teka ir leidžiasiteka ir leidžiasi teka ir leidžiasi

ir taip visą laiką

mirtis tarsi saulėeilėraščiuose ir už jų

o proto paukštis

ne lizde ne narve

ne ausyje ne akyje ir ne rankoje

o kur nors tarp jųvisai tarp jųvisai

vaikšto ir vaikštonegali skraidytistojasi ir tupia

ir taip visą laiką


3.

gyvenimo mirties literatūros formoskinta lyg sniegas ir lietus

metų laikai žolės odoježievėje ir akmenyje

silabotonika – tai ta kuri šokaore liepsnoje ant vandens

šimtaburnė mergaitėapsimetė medžiu

ir vėl šlama

ir šviesa

ir šviesa kasdienė

Iš ukrainiečių kalbos vertė V Y TA S D E K Š N Y S

in memoria

Марыяна Кіяноўская (з прысьвячэньнем Мілашу)

1.

калі б места зь якога ўсё пачынаеццабыло толькі местам

местама ня месцам на мапе

ня сотняю фотаздымкаўз тварамі або без

калі б вецер і сьнегкалі б масьліны й цытрыныкалі б кава й віно

калі б усё, што ўсярэдзінекожная з кніг

не пакідала плямаўнапрыклад на скуры ці брукаванцы

напрыклад як цень

калі б мінулае было толькі мінулымабо ня толькі мінулымня толькі

паэт мог бы быць толькі паэтамабо ня толькі паэтамня толькі


2.

узыходзіць і заходзіцьузыходзіць і заходзіцьузыходзіць і заходзіць

і так увесь час

сьмерць як сонцау вершах і па-за іміа розуму птушка

не ў гнязьдзе і ня ў клетцы

ня ў вуху ня ў воку і не ў руцэ

а дзесьці пасярэдзіневельмі пасярэдзіневельмі

ходзіць і ходзіцьня можа лётацьустае і сядае

і так увесь час

in memoria

3.

формы жыцьця сьмерці літаратурызьмяняюцца як сьнег і дождж

паравіны году на скуры травына кары і каменьні

сыляба-тоніка – гэта тая, што танчыцьу паветры ў полымі на вадзе

сторотая дзеўчынапрыкінулася дрэвам

і зноў шамаціць

і сьвятло

і сьвятло штодзённае

З украінскай пераклала М А Р ы Я М А Р Т ы С Е В І Ч


Marianna Kijanowska (z dedykacją dla Miłosza)

1.

jakby miasto skąd wszystko wzięło początekbyło tylko miastem

miejscema nie punktem na mapie

nie setką fotografiiz twarzami i bez

jakby wiatr i śniegjakby oliwki i cytrynyjakby kawa i wino

jakby wszystko co wewnątrzkażdej z książek

nie zostawiało plamna przykład na skórze albo bruku

na przykład jak cień

jakby przeszłość była tylko przeszłościąalbo nie tylko przeszłościąnie tylko

poeta mógłby być tylko poetąalbo nie tylko poetąnie tylko

in memoria

2.

wschodzi i zapadawschodzi i zapadawschodzi i zapada

i tak cały czas

śmierć jak słońcew wierszach i poza nimi

a ptak umysłu

nie w gnieździe ani nie w klatce

nie w uchu nie w oku nie w ręku

ale gdzieś pośrodkubardzo pośrodkubardzo

chodzi i chodzinie może lataćwstaje i siada

i tak cały czas


3.

formy życia śmierci i literaturyzmieniają się jak śnieg i deszcz

pory roku na skórze trawyna korze na kamieniu

sylabotonika – to ta co tańczyw powietrzu w płomieniu na wodzie

stuusta dziewczynaudając drzewo

znowu szumi

i światło

i światło codzienne

Z ukraińskiego przełożył L E S Z E K E N G E L K I N G

in memoria

Bohdan Zadura

Czesław Miłosz na Pomorzu(Krzysztof Myszkowski pisze do nas z Bydgoszczy)

Od siódmego do dziesiątego czerwcagościł w Toruniu i Bydgoszczy(u boku kochanej osoby)na zaproszenie redakcji „Kwartalnika Artystycznego”(obficie pylą pokrzywy i szczaw)

Siódmego czerwca zwiedzał Toruńobejrzał panoramę miasta z Kępy Bazarowej(u boku kochanej osoby)oraz spacerował „trasą królewską”(obficie pylą pokrzywy i szczaw)

od Bramy Żeglarskiej przez katedrę św. św. JanówNajwiększe wrażenie zrobiły na Miłoszu(u boku kochanej osoby)gotyckie witraże z dawnego kościoła(obficie pylą pokrzywy i szczaw)

oraz monumentalny ołtarz w kościele NMPPodpisywał książki w księgarni „A. Bednarek”(u boku kochanej osoby)Wieczorem w hotelu „Helios” odbyło się spotkanie(obficie pylą pokrzywy i szczaw)

z biskupem Andrzejem Suskim Rektorem UMKoraz władzami miasta i województwa(u boku kochanej osoby)Ósmego czerwca Poeta przebywał w Bydgoszczy(obficie pylą pokrzywy i szczaw)


gdzie w hotelu „Pod Orłem” spotkał się z władzamimiasta i województwa(u boku kochanej osoby)a także na konferencji prasowej z dziennikarzami(obficie pylą pokrzywy i szczaw)

Wieczorem wystąpił w wypełnionej po brzegiw większości młodzieżą sali koncertowej(u boku kochanej osoby)czytał wiersze odpowiadał na pytania podpisywał(obficie pylą pokrzywy i szczaw)

książki Dziewiątego czerwca w Toruniuw sali senatu Collegium Maius(u boku kochanej osoby?)nagrał rozmowę z profesorem(obficie pylą pokrzywy i szczaw)

Januszem Kryszakiem i Krzysztofem Myszkowskimnastępnie spotkał się w Kurii Diecezjalnej(u boku kochanej osoby?)z biskupem Andrzejem Suskim(obficie pylą pokrzywy i szczaw)

któremu podarował nowe wydanie„Metafizycznej pauzy” Wieczorem wystąpił(u boku kochanej osoby)w wypełnionej po brzegi przeważnie młodzieżą(obficie pylą pokrzywy i szczaw)

in memoria


Sali Wielkiej Dworu Artusagdzie czytał wiersze odpowiadał na pytania(u boku kochanej osoby)i podpisywał książki Występ był transmitowany(obficie pylą pokrzywy i szczaw)

dla licznie zgromadzonej publicznościTe czerwcowe dni z Miłoszem przejdą do historiia właściwie do historii i legendy obu miast(obficie pylą pokrzywy i szczaw)(u boku kochanej osoby)

Bohdan Zadura

Czesławas Miłoszas Pamaryje(Krzysztofas Myszkowskis rašo mums iš Bydgoščės)

Nuo birželio trečios iki dešimtosviešėjo Torunėje ir Bydgoščėje(mylimo žmogaus pašonėje)pakviestas „Ketvirtinio meno žurnalo“ redakcijos(gausiai dulka dilgėlės ir rūgštynės)

Birželio septintą aplankė Torunęapžiūrėjo miesto panoramą nuo Turgaus kalvos(mylimo žmogaus pašonėje)ir pasivaikščiojo „karalių maršrutu“(gausiai dulka dilgėlės ir rūgštynės)

nuo Laivininkų vartų pro šv. Jonų bažnyčiąDidžiausią įspūdį Miłoszui paliko(mylimo žmogaus pašonėje)gotikiniai buvusios bažnyčios vitražai(gausiai dulka dilgėlės ir rūgštynės)

ir monumentalus Mergelės Marijos bažnyčios altoriusPasirašinėjo knygas A. Bednareko knygyne(mylimo žmogaus pašonėje)Vakare „Helios“ viešbutyje įvyko susitikimas(gausiai dulka dilgėlės ir rūgštynės)

su vyskupu Andrzejumi Suskiu M. Koperniko universiteto rektoriumiir miesto bei vaivadijos valdžia(mylimo žmogaus pašonėje)Birželio aštuntą poetas viešėjo Bydgoščėje (gausiai dulka dilgėlės ir rūgštynės)

in memoria

ir „Erelio namų“ viešbutyje susitiko su miestoir vaivadijos valdžia(mylimo žmogaus pašonėje)o spaudos konferencijoje – su žurnalistais(gausiai dulka dilgėlės ir rūgštynės)

Vakare kalbėjo perpildytoje – daugiausia jaunimo – koncertų salėje(mylimo žmogaus pašonėje)skaitė eilėraščius atsakinėjo į klausimus pasirašinėjo(gausiai dulka dilgėlės ir rūgštynės)

knygas Birželio devintą TorunėjeCollegium Maius Senato salėje(mylimo žmogaus pašonėje)įrašė pokalbį su profesoriumi(gausiai dulka dilgėlės ir rūgštynės)

Januszu Kryszaku ir Krzysztofu MyszkowskiuPaskui Vyskupų kurijoje(mylimo žmogaus pašonėje?)susitiko su vyskupu Andrzejumi Suskiu (gausiai dulka dilgėlės ir rūgštynės)

ir padovanojo jam naują „Metafizinėspauzės“ leidimą Vakare kalbėjo(mylimo žmogaus pašonėje)perpildytoje – daugiausia jaunimo – (gausiai dulka dilgėlės ir rūgštynės)


Artuso rūmų Didžiojoje salėjeskaitė eilėraščius atsakė į klausimus(mylimo žmogaus pašonėje)ir pasirašinėjo knygas Vakaras buvo transliuojamas(gausiai dulka dilgėlės ir rūgštynės)

gausiai susirinkusiai publikaiTos birželio dienos praleistos su Miłoszu įeis į abiejų miestųistoriją o tiksliau pasakius taps jų istorijos ir legendos dalimi(gausiai dulka dilgėlės ir rūgštynės)(mylimo žmogaus pašonėje)


in memoria

Богдан Задура

Мілаш прызямліўся на Памор’і(наш карэспандэнт Кшыштаф Мышкоўскі піша з Торуні і Быдгашча)

Зь сёмага па дзясятага чэрвеняславуты набэліст Чэслаў Мілаш гасьціў на Памор’і(разам з паплечніцай і музай)па запрашэньні рэдакцыі часопіса «Мастацтва»(суздром зарослай крапівой і шчаўем)

Сёмага чэрвеня вялікі сын Польшчы і Літвы наведаў Торунь дзе любаваўся панарамай гораду з Базарнага Пагорку(разам з паплечніцай і музай)а таксама прагуляўся «каралеўскай дарогай»(суздром зарослай крапівой і шчаўем)

ад Матроскай Брамы паўз Катэдральны саборНайбольшае ўражаньне на выбітнага паэта(разам з паплечніцай і музай)зрабілі гатычныя вітражы старажытнай бажніцы(суздром зарослай крапівой і шчаўем)

а таксама манумэнтальны алтар у саборы Божай МаціВолат паэтычнага слова падпісваў кніжкі ў цэнтральнай кнігарні(разам з паплечніцай і музай)А ўвечары ў гасьцініцы «Геліяс»(суздром зарослай крапівой і шчаўем)

адбылося спатканьне з рэктарам Унівэрсытэту Мікалая Капэрнікабіскупам Анджэем Сускім і мясцовымі ўладамі(разам з паплечніцай і музай)Восьмага чэрвеня Ч. Мілаш гасьціў у сталіцы нашага ваяводзтва(суздром зарослай крапівой і шчаўем)


Быдгашчы дзе ў гасьцініцы «Пад Арлом»сустрэўся зь мясцовымі ўладамі(разам з паплечніцай і музай)а таксама з журналістамі на прэс-канфэрэнцыі(суздром зарослай крапівой і шчаўем)

Увечары ўладар думак выступіў у бітма набітай пераважна моладзьдзю канцэртнай залі(разам з паплечніцай і музай)паэт адказваў на пытаньні чытаў вершы з апошняй(суздром зарослай крапівой і шчаўем)

кніжкі даваў аўтографы Дзявятага чэрвеня ў Торуніу залі сэнату Collegium Maius(разам з паплечніцай і музай)узяў удзел у дыскусіі(суздром зарослай крапівой і шчаўем)

разам з прафэсарам Янушам Крышакам і Кшыштафам Мышкоўскім а потым сустрэўся (разам з паплечніцай і музай)зь біскупам Анджэем Сускім у Епархіяльнай Курыі(суздром зарослай крапівой і шчаўем?)

Вялікі сябра Торуні і Быдгашча падараваў біскупу новае выданьне «Мэтафізічнай паўзы» а ўвечары выступіў(разам з паплечніцай і музай)у бітма набітай пераважна моладзьдзю(суздром зарослай крапівой і шчаўем)

in memoria

Вялікай Залі Палаца Артуса дзе чытаў вершы адказваў на пытаньні і падпісваў кніжкі(разам з паплечніцай і музай)Выступ трансьляваўся для шматлікай(суздром зарослай крапівой і шчаўем)

публікі якой не хапіла месца ў бітма набітай заліГэтыя чэрвеньскія дні зь Мілашам стануць гісторыяйа менавіта гісторыяй гарадоў Быдгашч і Торунь(суздром зарослай крапівой і шчаўем)(разам з паплечніцай і музай)

З польскай пераклаў АНДРЭЙ ХА ДАНОВIЧ


Богдан Задура

Чеслав Мілош на Помор’ї(Кшиштоф Мишковський пише до нас із Бидґоща)

Від сьомого до десятого червнягостював у Торуні й Бидґощі(він і кохана особа) на запрошення редакції «Мистецького щоквартальника»(рясно цвітуть кропива й квасець)

Сьомого червня оглянув Торуньмилувався панорамою міста з Базарного пагорба(він і кохана особа) та пройшовся «королівським трактом»(рясно цвітуть кропива й квасець)

від Моряцької Брами повз катедру святих ЯнівНайбільше вразили Мілоша(він і кохана особа) ґотичні вітражі з колишнього костелу(рясно цвітуть кропива й квасець)

та монументальний вівтар у костелі Пресвятої ДівиРоздавав автографи у книгарні «А. Беднарек»(він і кохана особа) Увечері в готелі «Геліос» відбулася зустріч(рясно цвітуть кропива й квасець)

із єпископом Анджеєм Суським ректором Університету ім. М.Коперніката представниками влади міста і воєводства(він і кохана особа) Восьмого червня Поет перебував у Бидґощі(рясно цвітуть кропива й квасець)

in memoria

де в готелі «Під Орлом» зустрівся з представникамивлади міста і воєводства(він і кохана особа) а також із журналістами на прес-конференції(рясно цвітуть кропива й квасець)

Увечері виступив у заповненім вщертьпереважно молоддю концертному залі(він і кохана особа) читав вірші відповідав на питання роздавав(рясно цвітуть кропива й квасець)

автографи Дев’ятого червня у Торунів залі сенату Collegium Maius(він і кохана особа) записав розмову з професором(рясно цвітуть кропива й квасець)

Янушем Кришаком та Кшиштофом Мишковськимпотім зустрівся в Єпархіальній курії (він і кохана особа?) з єпископом Анджеєм Суським(рясно цвітуть кропива й квасець)

якому подарував нове видання «Метафізичної паузи» Ввечері виступив(він і кохана особа) у заповненім вщерть переважно молоддю(рясно цвітуть кропива й квасець)


Великого залу двору Артусаде читав вірші відповідав на питання(він і кохана особа) роздавав автографи Виступ транслювався(рясно цвітуть кропива й квасець)

численній аудиторіїЦі червневі дні з Мілошем залишаться в історіїточніше в історії й легенді обох міст(рясно цвітуть кропива й квасець)(він і кохана особа)


in memoria

Остап Сливинський

З думкою про Чеслава Мілоша

«Поет –ніби кватирка, яку забув зачинити господар,покидаючи цей дім надовго.»

Я недочув. Може, він сказав «ненадовго»?Яке ж соромне доручення: чекати на Батьказ сіткою овочів і не сміти ні поставити її,ні піти – тоді як однокласники поручзайняті своїми солодкими бешкетними справами!А потім, дочекавшись, вести через дорогувелосипед зі смарагдовою пекінською капустоюна кермі, з Його важким тілом в сідлі, і розповідати Йому:диво, диво, я прокинувся нині і знав, що Ти прийдеш, я чекав.

Так пройти ціле місто, і ще раз, у протилежний бік,і повернутись туди, де щойно була овочева крамниця, і тривожно шукати інших орієнтирів,ведучи той велосипед з уже сплячим тілом Його,петляти в уявний бік дому, без кінця не повертаючись до точки виходу і остаточнозаплутавшись, –Христос і Йосиф, Йосиф і син його, Яків і син його Йосиф, –відтепер оселені один в одному, як два соняшникивночі, що неспроможні один від одного відірвати око, гнані порожнім містом, ще невиразно щасливі,іще не цілком порятовані


Ostap Slyvynskyj

Bemąstant apie Czesławą Miłoszą

„Poetas –lyg šeimininko pamiršta uždaryti orlaidėilgam paliekant šiuos namus“

Nenugirdau. Gal jis pasakė „neilgam“?Kokia gėdinga užduotis: laukti Tėvosu daržovių rezginėle rankoje ir nedrįsti nei jo padėti nei nueiti šalin – netoliese klasiokai užimti savo maloniais pajodžargų reikalais!O paskui sulaukus, vestis keliudviratį, pasidėjus ant vairo smaragdo spalvos kinišką kopūstą,su Jo sunkiu kūnu ant balnelioir pasakoti Jam:stebuklas, tikras stebuklas, šįryt pabudau ir žinojau, kad Tu ateisi,laukiau.

Taip praeiti per visą miestą ir dar sykį, į priešingą pusę,sugrįžti ten, kur ką tik buvodaržovių parduotuvė ir neramiai ieškoti kitų orientyrų,vestis tą dviratį su jau įmigusiu Jo kūnu,vinguriuoti įsivaizduojamų namų link,be galo, negrįžtant į pradžios tašką ir galutinaisusipainiojus, –Kristus ir Juozapas, Juozapas ir jo sūnus,Jokūbas ir jo sūnus Juozapas –nuo šiol apsigyvenę vienas kitame, tarsi naktį dvi saulėgrąžos, nepajėgiantys atitraukti vienas nuo kito akių,vejami per tuščią miestą, dar neaiškiai laimingi,ir dar ne visai išgelbėti

Iš ukrainiečių kalbos vertė V Y TA S D E K Š N Y S

in memoria


Астап Слівінські

Думаючы пра Чэслава Мілаша

«Паэт –гэта нібы фортка, якую забыў зачыніць гаспадар, пакідаючы дом надоўга».

Я недачуў. Можа, ён сказаў «ненадоўга»?Якое ганебнае заданьне: чакаць Бацькуз авоськай гародніны, ня сьмеючы ані кінуць яе, ані сыйсьці – у той час як аднаклясьнікі побачзанятыя сваім запамарочным салодкім шкодніцтвам!А потым, дачакаўшыся, весьці ўсю дарогуровар са смарагдавай пэкінскай капустаюна стырнезь Яго цяжкім целам у сядлеі расказваць Яму:цуд, цуд, я прачнуўся надоечы, ведаючы: ты прыйдзеш,я чакаў.

Так прайсьці ўвесь горад і яшчэ раз, у адваротным кірунку,і вярнуцца туды, дзе толькі што былакрама гародніны, і трывожна шукаць іншыя арыентыры,ведучы гэты ровар ужо са сьпячым целам Яго,пятляць ва ўяўным кірунку дома,бясконца вяртаючыся ў кропку сыходу і канчатковазаблытаўшыся, –Хрыстос і Язэп, Язэп і сын яго,Якуб і сын яго Язэп, –цяпер пасяліліся адзін у адным, як два сланечнікіўначы, у нязмозе адарваць адзін ад аднога вачэйгнаныя праз пусты горад, яшчэ невыразна шчасьлівыя,яшчэ ня цалкам уратаваныя.

З украінскай пераклала М А Р ы Я М А Р Т ы С Е В І Ч

Ostap Slywynski

Z myślą o Czesławie Miłoszu

„Poeta –jest jak lufcik, który gospodarz zapomniał zamknąć,wychodząc z domu na długo”

Nie dosłyszałem. Może powiedział „na niedługo”?Jakie to wstydliwe zadanie: czekać na Ojcaz siatką warzyw i nie mieć odwagi jej postawićani pójść — gdy koledzy z klasy obokoddają się swoim słodkim awanturom!A potem, doczekawszy się, prowadzić rower ze szmaragdową kapustą pekińskąna kierownicy,z Jego ciężkim ciałem na siodełku,i opowiadać Mu,dziwne, dziwne, obudziłem się teraz i wiedziałem, że przyjdziesz,czekałem.

Tak przejść przez całe miasto, i jeszcze raz, w przeciwną stronę,i wrócić tam, gdzie dopiero co byłwarzywny sklep i z niepokojem szukać innych orientacyjnych punktów,prowadząc ten rower już z śpiącym ciałem Jego,plątać się w wyobrażoną stronę domu,bez końca, nie wracając do punktu wyjścia i ostateczniesię zaplątać –Chrystus i Józef, Józef i syn jegoJakub i syn jego Józef,od teraz osiedleni jeden w drugim, jak dwa słonecznikiw nocy, które nie mogą jeden od drugiegooderwać oczu.Gnani przez puste miasto, jeszcze niewyraźnie szczęśliwi,jeszcze nie całkiem uratowani.

Z ukraińskiego przełożył B O H DA N Z A D U R A

in memoria


facta

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | 62 | 63 facta

facta

Поетка, редакторка. Працює у видавництві «Критика», є представни-ком української редакції часопису «Український журнал» (Прага).Авторка поетичних книжок «Непроявлені знімки» (2005), «Розмови з Богом» (2007), «Твої улюблені пси та інші звірі» (2011). Добірка віршів «Твоя любов проста й усміхнена» увійшла в антологію «Метаморфози. Десять українських поетів останніх десяти років» (2011). Окремі вірші перекладено десятьма мовами.Перекладає з польської мови. Зокрема переклала книжки: Анджей Стасюк. «Фадо» (Київ, 2009); Маріуш Щиґел. «Ґоттленд» (Київ, 2010); Ришард Капусцінський. «Автопортрет репортера» (Київ, 2011).Народилася і живе в Києві.

Богдана Матіяш

facta


Твої улюблені пси та інші звірі

* * *

пообіцяй мені що коли я прийду в твій райтам буде лев пообіцяй що він чекатиме менетерпляче і радісно і коли я ще тільки вийдуз-поміж дерев він побачить мене зірветьсяна рівні ноги помчить до мене аж гриварозвіватиметься на всі боки й на сонці блищатимешерсть пообіцяй що я зможу його обнятищо він говоритиме до мене бо твій лев не можене вміти говорити і що ми з ним багато-багатоходитимемо в твоєму красивому лісі й у менена ступнях а в нього на подушечках лапзалишатимуться травинки пісок і опала хвояпообіцяй що коли ми втомимося зможемолежати серед квітів і моху на найгарнішихгалявинах я притулятимуся до левавмощуватимусь біля нього кластиму головубіля його м’яких делікатних лап і поки спатимубуду майже така сама спокійна і тиха така самалагідна як і твій улюблений лев

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Богдана Матіяш 64 | 65

facta

* * *

ця бентежна довіра звірів... ця тиха радістьз якою приходять до тебе твої улюблені псикладуть голову на коліна штурхають лапамивистрибують тобі на руки веселі й добріпросять так мало але чогось найсправжнішогонайпростішого доторку лагідності й ласкиі нічого більше ще хіба часом трохи їжіне знаю чому вони мали би так довірятизвідки в них вся ця любов звідки спокійа ще не знаю як їм вдається бути кожномуменшим від іншого жодному не вивищуватисьзвідки в них це вміння так мало мати тількипісок під ногами тільки вітер у лісітільки сонця і місяця добре світло

facta


* * *

мій лев дуже щасливий він знає які речі у світі простіа які складні які фальшиві та які справжні він ходитьповагом нікуди не квапиться а біжить тільки тодіколи вирушає в мандри або коли бавиться з вітрома ще коли йому дуже-дуже радісно мій лев багаторозповідає мені про любов і радість каже що вонидуже прості й делікатні й трохи подібні до яблуневогоцвіту що стається в свій час і в свою пору а тоді облітаєзасипає всю землю і діти збирають його повні долоніпідкидають в повітря плескають ручками сміютьсяколи пелюстки опадають на них як блідо-рожевийтеплий м’який дощ такі каже лев насправді любові радість такі він говорить добрі бувають наші шляхияк стежки найкращого в світі саду де кожен цвіт добрийстає врешті добрим плодом лев каже що багато таємницьмає в собі радість і багато радостей має любов


facta

* * *

хочу щоб вже був сніг я би міг тоді вийшовшиз-поміж дерев бігти підстрибувати до найнижчихгілок молоденьких сосен залишати такий слідніби хтось довго танцював під деревамиа тоді знову бігти перекидатися через головукачатися в снігу розгрібати сніг біля пеньканосом розкидати мох і суху й трохи бруднувід піску траву винюхувати чи ще є тутзакопаний всередині літа мій скарб знайденапри дорозі кісткая би хотів щоби вже був сніг... побіг би дозасніжених кущів хризантем вони трималисьнайдовше аж до холоду мій улюблений кущрозрісся такий широкий що під нього вітернавіть не зміг навіяти снігу може я зробив бисобі під кущем нору лежав би вдихаючицей гіркий запахя так хотів би снігу щоразу коли він сиплетьсямені здається що то з неба опадають зіркищоразу коли все стає таке біле світ яснієсвіт стає дуже красивим я сідаю на пагорбідивлюся на будинки на людей на деревачую як швидко в мене з радості б’ється серцечую як гостро б’ється моє серцетак міцно радію так раптово хочу заплакати

* * *

може якби ми йшли зовсім поруч може якби ми далібігли разом відчуваючи кожен дотик кожен порух і вдихможе якби ми далі берегли одне одного так як колисья би не мусила слухати як серце тихо сумує колипригадую нашу останню зиму той наш останнійтакий радісний гарний сніг я пам’ятаю який тоді світ був чистий як усе було наповнено світлом як світилисьна сонці дерева як прозоро виглядали навіть хмарити тоді сказав що дві з них подібні на нас і вони такисправді були схожі на двох прекрасних молодих оленіві здавалось були як і ми так само дуже щасливіпригадую твою радість коли ми ковзались на льоду і колибігли між молоденьких сосен і нам на спини сипався сніга тоді як ти забувши про все просто побіг помчав упереднайпрудкішим на світі оленем вирвався на узліссяполетів полем трохи вгрузаючи в сніг і коли був уже зовсімдалеко і коли ти зовсім не чув як я кликала щоб ти вернувсяя побачила як ти падаєш ніби зрубане дерево і цей снігщойно такий білий стає червоним і все пливе все хитаєтьсямені перед очима і світ чорніє без тебе ладо моє як загусла кров


facta

* * *

вчитись любити це вчитись так багато прийматирадості й усміху дару й болю вчитись любитице вчитись так багато на що заплющити очітак багато згодитись бути малим згодитись бігтитам де хотів би іти згодитись йти там де хотів биспинитись мовчки стояти глибоко дихативчитись любити це так багато часом відходитияк відходять разом до лісу дівчинка й песі в кожного з них серце як сніг безтривожне і чистеі по кожному з них сліди білі й глибокі як сніг


facta

Bohdana Matijaš gimė 1982 m. Kijeve. Baigė literatūros istorijos, teorijos ir komparatyvistikos studijas bei aspirantūrą Kijevo Mohylos akademijoje. Dirba redaktore leidykloje ir žurnale „Krytyka“, leidinio „Ukrainskyj Žurnal“ (Praha) Kijevo redakcijoje. Trijų poezijos rinkinių autorė: „Neišryškintos nuotraukos“ („Непроявлені знімки“, 2005), „Pokalbiai su Dievu“ („Розмови з Богом“, 2007), „Tavo mylimi šunys ir kiti žvėrys“ („Твої улюблені пси та інші звірі“, 2011). Verčia lenkų ir baltarusių literatūrą. Jos eilėraščiai versti į lenkų, slovakų, baltarusių, anglų, vokiečių, portugalų, rusų kalbas.

Bohdana Matijaš

* * *

pažadėk man kad kai ateisiu į tavo rojųten bus liūtas pažadėk kad jis lauks manęskantriai ir džiaugsmingai ir kai dar tik artėsiupro medžius jis išvydęs mane pašoksant kojų atšuoliuos pas mane net karčiaiplakstysis į visas puses ir prieš saulę žvilgėskailis pažadėk kad galėsiu jį apkabintikad jis kalbėsis su manimi nes tavo liūtasnegali nemokėti kalbėti ir kad mudu su juo dažnai dažnai vaikštinėsim po tavo gražųjį mišką ir manant pėdų o jam ant letenų pagalvėlių liks prikibęžolelės smėlis ir nuo medžių nubirę spygliaipažadėk kad pavargę galėsim prigulti tarp gėlių ir samanų gražiausiosepievelėse aš glausiuos prie liūtoįsitaisysiu šalia padėsiu galvąprie jo švelnių letenų ir kol miegosiubūsiu beveik tokia pat rami ir tyki tokia patšvelni kaip ir tavo mylimas liūtas

Tavo mylimi šunys ir kiti žvėrys

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Bohdana Matijaš 72 | 73

facta

* * *

toks jaudinantis žvėrių pasitikėjimas... toks tylus džiaugsmas kai pas tave ateina tavo mylimi šunyspadeda galvą ant kelių stumia letenomisužšoka tau ant rankų linksmi ir geriprašo taip mažai ko nors kuo tikriausiotiesiog prisilietimo švelnumo ir glamonėsir nieko daugiau nereikia kartais šiek tiek maistonežinau kam jiems taip pasitikėtiiš kur ta jų meilė iš kur ta ramybė ir dar nežinau kaip kiekvienam iš jų pavyksta būtimenkesniam už kitus nė vienam nesipuikuotiiš kur tas jų gebėjimas turėti tiek mažai tiksmėlį po kojomis tik vėją mišketik saulę ir mėnesienos gerąją šviesą

* * *

mano liūtas labai laimingas jis žino kas pasaulyje paprasta o kas sudėtinga kas melaginga o kas tikra jis vaikšto iš lėto niekur neskuba tik tada leidžiasi bėgti kai iškeliauja klajoti ar žaidžia su vėju ir darkai jam labai labai linksma mano liūtas dažnaipasakoja man apie meilę ir džiaugsmą sako kad tailabai paprasta ir subtilu ir šiek tiek kaip obelų žiedai išsiskleidžiantys laikui atėjus kai reikia o tadapasklinda nubarsto visą žemę ir vaikai prisirenka jų pilnas rieškučias mėto į orą ploja rankutėmis juokiasikai žiedlapiai krinta ant jų lyg blyškiai rausvasšiltas švelnus lietus tokie sako liūtas iš tiesų meilėir džiaugsmas tokie sako jis būna mūsų keliailyg gražiausio pasaulio sodo takeliai kur kiekvienas geras žiedas galiausiai tampa geru vaisiumi sako liūtas kad daug paslapčių slepia savyje džiaugsmasir daug džiaugsmo slypi meilėje


facta

* * *

noriu kad jau būtų pasnigę tada išlindęs pro medžius nuskuosčiau pasišokinėdamas iki pat žemiausiųjaunų pušų šakelių palikčiau tokį pėdsakątarsi kas nors būtų ilgai šokęs po medžiaiso tada vel bėgčiau versčiausi per galvąvartyčiausi po sniegą kapstyčiau sniegą palei kelmąnosimi rausčiau samanas ir išdžiūvusią šiek tieksmėliną žolę uostyčiau ar dar yra čiavidurvasarį mano užkastas lobis pakelėjesurastas kaulelisnorėčiau kad jau būtų pasnigę... nuskuosčiau iki apsnigtų chrizantemų krūmų jos laikėsiilgiausiai iki pat šalčių mano mėgstamas krūmas taip išsikerojo kad net vėjas nesugebėjo pripustyti po juo galbūt išsirausčiau po krūmu sau urvą gulėčiau uosdamastą kartų kvapątaip norėčiau sniego kaskart kai pasningaman atrodo kad tai iš dangaus byra žvaigždėskaskart kai viskas pasidaro taip balta pasaulis šviesėjapasaulis daros be galo gražus aš pritupiu ant kalvosdairausi į namus į žmones į medžiusgirdžiu kaip garsiai iš džiaugsmo daužos širdisgirdžiu kaip stipriai daužosi mano širdistaip smarkiai džiaugiuosi taip staiga noris pravirkti

* * *

galbūt jei mudu būtume ėję visai greta galbūt jei mudu toliaubūtume bėgę kartu jausdami kiekvieną prisilietimą kiekvieną judesį ir atodūsį galbūt jei mudu toliau taip būtume saugoję vienas kitąkaip kadaise man netektų klausytis kaip tyliai liūdi širdis prisiminus paskutinę mūsų žiemą tą paskutinį mūsųtokį linksmą gražų sniegą pamenu koks tada tyrasbuvo pasaulis kaip visur buvo gausu šviesos kaip švytėjosaulėje medžiai kokie skaidrūs atrodė net debesystu tada pasakei kad du iš jų primena mudu ir jie ištiespriminė du grakščius jaunus elnius ir atrodė lygiaikaip mudu be galo laimingi prisimenu tavo džiaugsmąkai mudu šliuožėm ledu ir kai bėgom tarp jaunučių pušųir mums ant nugarų biro sniegas ir tada kai tu viską pamiršęs tiesiog nubėgai nuskuodei pirmyn greičiausias pasaulio elniasnulėkei į miško pakraštį nurūkai lauku šiek tiek klimpdamas į sniegą ir kai buvai jau visai toli ir kai visai nebegirdėjaikaip šaukiau tave sugrįžti išvydau tave krentantį lyg pakirstąmedį ir tas sniegas ką tik toks baltas tapo raudonasir viskas plaukia viskas svyruoja man prieš akis ir pasaulis juoduoja be tavęs mano džiaugsme lyg sukrešėjęs kraujas


facta

* * *

mokytis mylėti tai mokytis tiek daug prisiimtidžiaugsmo ir šypsenos dovanos ir skausmo mokytis mylėti tai mokytis taip daug ko nepaisytitaip daug su kuo sutikti būti mažam sutikti bėgtiten kur norisi eiti sutikti eiti ten kur norissustoti tylomis stovėti giliai alsuotimokytis mylėti tai kartais taip toli išeitikaip išeina kartu į mišką mergaitė ir šuoir abiejų širdys lyg sniegas ramios ir tyrosir abiejų pėdos baltos ir gilios lyg sniegas

Iš ukrainiečių kalbos vertė VY TAS DEKŠNYS


Багдана Маціяш

Паэтка, рэдактарка. Супрацоўніца выдавецтва «Крытыка», прадстаўніца ўкраінскай рэдакцыі часопіса «Ўкраінскі журнал» (Прага). Аўтарка паэтычных кніг «Непраяўленыя здымкі» (2005), «размовы з Богам» (2007), «Твае ўлюбёныя псы ды іншыя зьвяры» (2011). Нізка вершаў «Твая любоў простая і ўсьмешлівая» ўвайшла ў анталёгію «Мэтамарфозы. Дзесяць украінскіх паэтаў апошняга дзесяцігодзьдзя» (2011). Асобныя вершы былі перакладзеныя на дзясятак моваў. Перакладае з польскай. У прыватнасьці, пераклала кнігі: Анджэй Стасюк. «Фада»; Марыюш Шчыгель. «Готланд»; Рышард Капусьцінскі. «Аўтапартрэт рэпартэра». Нарадзілася і жыве ў Кіеве.

facta

Твае ўлюбёныя псы ды іншыя зьвяры

* * *

паабяцай мне што калі я прыйду ў твой райтам будзе леў паабяцай што ён будзе чакацьмяне цярпліва й радасна і калі я яшчэ тольківыйду з-за дрэваў ён пабачыць мяне сарвеццаз усіх ног памчыць да мяне ажно грываразаўецца на ўсе бакі і будзе блішчаць на сонцыпоўсьць паабяцай што я змагу абняць яго штоён будзе гаварыць да мяне бо твой леў ня можаня ўмець гаварыць і што мы зь ім будземшмат-шмат хадзіць у тваім прыгожым лесеі ў мяне на ступаках а ў яго на падушачках лапаўбудуць заставацца травінкі пясок і апалая хвояпаабяцай што калі мы зморымся зможам ляжацьсярод красак і моху на найпрыгажэйшых палянах я прытулюся да льва уладкуюся ляяго пакладу галаву каля яго мяккіх пяшчотныхлапаў і пакуль буду спаць буду амаль такою жспакойнай і ціхай такой самай лагоднайяк і твой улюбёны леў

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Багдана Маціяш 80 | 81

facta

* * *

гэты бянтэжны давер зьвяроў... гэтая ціхая радасьцьзь якою прыходзяць да цябе твае ўлюбёныя псыкладуць галаву на калені штурхаюць лапамізаскокваюць табе на рукі вясёлыя й добрыяпросяць так мала але чагосьці найсапраўднейшаганайпрасьцейшага дотыку лагоднасьці й пяшчотыі нічога больш яшчэ хіба што часам крыху ежыня ведаю з чаго б ім так давярацьадкуль у іх уся гэтая любоў адкуль спакойа яшчэ ня ведаю як ім удаецца быць кожнаму меншым за іншага нікому ня быць вышэйшымадкуль у іх гэтае ўменьне так мала мець толькіпясок пад нагамі толькі вецер у лесетолькі сонца і месяца добрае сьвятло

* * *

мой леў вельмі шчасьлівы ён ведае якія рэчы ў сьвецепростыя а якія складаныя якія фальшывыя і якія сапраўдныяён ходзіць паважна нікуды ня рвецца а бяжыць толькі тадыкалі вырушвае ў падарожжа або калі бавіцца зь ветрама яшчэ калі яму вельмі-вельмі радасна мой леў шматрасказвае мне пра любоў і радасьць гаворыць што яны вельмі простыя і далікатныя трохі падобныя да квеценіяблыняў што стаецца ў свой час і ў сваю пару а пасьляаблятае засыпае ўсю зямлю і дзеці зьбіраюць яго поўныядалоні падкідаюць у паветра пляскаюць ручкамі сьмяюццакалі пялёсткі ападаюць на іх як бледна-ружовы цёплымяккі дождж такія кажа леў сапраўды любоў і радасьцьтакія ён гаворыць добрыя бываюць нашыя шляхі як сьцежкінайлепшага ў сьвеце саду дзе кожны цьвет добры стаеццаўрэшце добрым плодам леў кажа што шмат таямніцаўмае ў сабе радасьць і шмат радасьцяў мае любоў


facta

* * *

хачу каб ужо быў сьнег я мог бы тады выйшаўшыз-за дрэваў бегчы падскокваць да самых нізкіх галінак маладзенькіх соснаў пакідаць такі сьледнібы хтосьці доўга танчыў пад дрэвамі а тады зноў бегчы перакульвацца праз галавукачацца ў сьнезе разграбаць сьнег ля пяньканосам раскідваць мох і сухую і трохі брудную ад пяску траву вынюхваць ці ёсьць яшчэ тутзакапаны ўсярэдзіне лета мой скарб знойдзенаяпры дарозе косткая б хацеў каб ужо быў сьнег… пабег бы дазасьнежаных кустоў хрызантэмаў яны трымалісянайдаўжэй аж да холаду мой улюбёны куст разросься такі шырокі што пад яго вецернават ня змог навеяць сьнегу можа я зрабіў бысабе пад кустом нару ляжаў бы ўдыхаючыгэты горкі пахя так хацеў бы сьнегу шторазу калі ён сыпеццамне здаецца што гэта зь неба ападаюць зоркішторазу калі ўсё робіцца такое белае сьвет ясьнеесьвет робіцца вельмі прыгожым я сядаю на ўзгоркігляджу на будынкі на людзей на дрэвычую як хутка ў мяне ад радасьці б’ецца сэрцачую як востра б’ецца маё сэрцатак моцна радуюся так раптоўна хачу заплакаць

* * *

можа калі б мы ішлі зусім поруч можа калі б мы далейбеглі разам адчуваючы кожны дотык кожны рух і ўдыхможа калі б мы далей бераглі адно аднога так як калісьція ня мусіла б слухаць як сэрца ціха сумуе каліпрыгадваю нашую апошнюю зіму той наш апошнітакі радасны прыгожы сьнег я памятаю які тады сьветбыў чысты як усё поўнілася сьвятлом як сьвяцілісяна сонцы дрэвы як празрыста выглядалі нават хмарыты тады сказаў што дзьве зь іх падобныя на нас і яны такісапраўды былі падобныя на двух цудоўных маладых аленяўі здавалася былі як і мы таксама вельмі шчасьлівыяпрыгадваю тваю радасьць калі мы коўзаліся на лёдзе й калібеглі між маладзенькіх соснаў і нам на сьпіны сыпаўся сьнега тады як ты забыўшы пра ўсё проста пабег памчаў напераднайспрытнейшым у сьвеце аленем вырваўся на ўзьлесакпаляцеў полем трохі ўгрузаючы ў сьнег і калі быў ужо зусімдалёка і калі ты зусім ня чуў як я клікала каб ты вярнуўсяя пабачыла як ты падаеш нібы падсечанае дрэва і гэты сьнегтолькі што такі белы робіцца чырвоным і ўсё плыве ўсёхістаецца ў мяне ўваччу і сьвет чарнее безь цябе радасьць маяяк загусьцелая кроў


facta

* * *

вучыцца любіць гэта вучыцца так шмат прымацьрадасьць і ўсьмешку дарунка і болю вучыцца любіцьгэта вучыцца так шмат на што заплюшчыць вочытак шмат згадзіцца быць малым згадзіцца бегчытам дзе хацеў бы ісьці згадзіцца ісьці там дзехацеў бы спыніцца моўчкі стаяць глыбока дыхацьвучыцца любіць гэта так шмат часам сыходзіцьяк сыходзяць разам да лесу дзяўчынка і пёсі ў кожнага зь іх сэрца як сьнег бестрывожнае й чыстаеі па кожным зь іх сьляды белыя і глыбокія нібы сьнег

З украінскай пераклаў А ЛьГЕРД БАХАРЭВІЧ


Bohdana Matijasz

Poetka, redaktorka. Pracuje w wydawnictwie „Krytyka”, jest przedstawicielką ukraińskiej redakcji czasopisma „Ukrajinśkyj Żurnał” (Praga). Autorka tomików poetyckich: „Nie wywołane zdjęcia”, 2005, „Rozmowy z Bogiem”, 2007, „Twoje ulubione psy i inne zwierzęta”, 2011. Wybór jej wierszy „Twoja miłość prosta i uśmiechnięta” znalazł się w antologii „Metamorfozy. Dziesięcioro ukraińskich poetów ostatnich dziesięciu lat”, 2011. Pojedyncze wiersze były tłumaczone na dziesięć języków. Jest tłumaczką z języka polskiego. Przełożyła m.in. książki: Andrzej Stasiuk, „Fado”, Kijów 2009; Mariusz Szczygieł, „Gottland”, Kijów 2010; Ryszard Kapuściński, „Autoportret reportera”, Kijów 2011.Urodziła się i mieszka w Kijowie.

facta

Twoje ulubione psy i inne zwierzęta

* * *

obiecaj mi że kiedy przyjdę do twojego rajubędzie tam lew obiecaj że będzie czekał na mniecierpliwie i radośnie i kiedy tylko wyjdęspomiędzy drzew zobaczy mnie zerwie sięna równe nogi pomknie do mnie aż grzywarozwiewać się będzie na wszystkie strony i w słońcu będzie błyszczeć sierść obiecaj że będę mogła go objąć że będzie mówił do mnie bo twój lew nie może nie umieć mówić i że będziemy razem chodzić i chodzić po twoim pięknym lesie i na moich stopach a na jego poduszeczkach łapzostaną trawki piasek i opadłe igliwie obiecaj że kiedy zmęczymy się będziemy mogli leżeć wśród kwiatów i mchu na najpiękniejszychpolanach ja się przytulę do lwa umoszczę się obok niego położę głowę obok jego miękkich delikatnych łap i dopóki będę spać będę prawie tak samo spokojna i cicha tak samo łagodna jak i twój ulubiony lew

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Bohdana Matijasz 88 | 89

facta

* * *

ta wzruszająca ufność zwierząt... ta cicha radośćz jaką przychodzą do ciebie twoje ulubione psykładą głowę na kolanach trącają łapamiwskakują ci na ręce wesołe i dobre prosząo tak mało ale o coś najprawdziwszegoo najprostszy dotyk łagodność i łaskę i nicwięcej jeszcze może czasem o trochę jedzenianie wiem też czemu miałyby tak ufaćskąd jest w nich cała ta miłość skąd spokóji nie wiem jeszcze jak im się udaje każdemu byćmniejszym od innych żadnemu nie wywyższać sięskąd w nich jest ta umiejętność tak mało miećtylko piasek pod nogami tylko wiatr w lesietylko słońca i księżyca dobre światło

* * *

mój lew jest bardzo szczęśliwy wie co na świecie jest prostea co złożone co fałszywe a co prawdziwe chodzipowoli nigdzie się nie śpieszy a biegnie tylko wtedykiedy wyrusza na wędrówkę albo kiedy bawi się z wiatrempoza tym kiedy jest mu bardzo bardzo wesoło mój lew dużo opowiada mi o miłości i radości mówi że sąbardzo proste i delikatne i trochę podobne do kwiatujabłoni który powstaje w swoim czasie i swojej porze a potem opada zasypuje całą ziemię i dzieci zbierają go pełne dłonie podrzucają w powietrze klaszczą rączkami śmieją się kiedy płatki opadają na nie jak bladoróżowyciepły miękki deszcz takie mówi lew naprawdę są miłośći radość takie mówi dobre bywają nasze drogi jak ścieżki najlepszego na świecie ogrodu w którym każdy kwiat dobry staje się wreszcie dobrym owocem lew mówi że dużo tajemnicma w sobie radość i dużo radości miłość ma


facta

* * *

chcę żeby już był śnieg mógłbym wtedy wyjśćspomiędzy drzew i biec podskakiwać do najniższychgałęzi młodziutkich sosen zostawiać taki śladjakby ktoś długo tańczył pod drzewamia potem znowu biec robić koziołkitarzać się na śniegu rozgrzebać śnieg obok pieńkanosem rozrzucać mech i suchą i trochę brudnąod piasku trawę węszyć czy jeszcze jest tutajzakopany w środku lata mój skarb znalezionaprzy drodze kostkachciałbym żeby już był śnieg pobiegłbym dozaśnieżonych krzaków chryzantem one trzymały sięnajdłużej aż do mrozów mój ulubiony krzakrozrósł się taki szeroki że pod niego wiatrnawet nie dał rady nawiać śniegu może zrobiłbymsobie pod krzakiem norę leżałbym wdychającten gorzki zapachtak bym chciał śniegu za każdym razem kiedy sypie sięwydaje mi się że to z nieba spadają gwiazdyza każdym razem kiedy wszystko staje się takie białe świat jaśnieje świat staje się bardzo piękny siadam na wzgórzu patrzę na domy na ludzi na drzewasłyszę jak szybko z radości bije mi sercesłyszę jak ostro bije moje sercetak bardzo się cieszę tak nagle chce mi się zapłakać

* * *

może gdybyśmy szli zupełnie obok siebie może gdybyśmy dalejbiegli razem czując każdy dotyk każdy ruch i wdechmoże gdybyśmy dalej opiekowali się sobą nawzajem tak jak kiedyśnie musiałabym słuchać jak serce cicho się smuci kiedywspominam naszą ostatnią zimę ten nasz ostatni taki radosny piękny śnieg pamiętam jaki wtedy świat był czysty jak wszystko było wypełnione światłem jak świeciły się w słońcu drzewa jak przejrzyście wyglądały nawet chmury wtedy powiedziałeś że dwie z nich podobne są do nas i one naprawdę były podobne do dwóch przepięknych młodych jeleni i wydawało się że były tak jak i my bardzo szczęśliwe wspominam twoją radość kiedy ślizgaliśmy się na lodzie i kiedy biegliśmy między młodziutkimi sosnami i na plecy sypał nam się śnieg a potem jak zapominając o wszystkim po prostu pobiegłeś pomknąłeś naprzód jak najszybszy na świecie jeleń wyrwałeś się na skraj lasu poleciałeś przez pole trochę grzęznąc w śniegu i kiedy byłeś już zupełniedaleko i kiedy zupełnie nie słyszałeś jak wołałam żebyś wróciłzobaczyłam jak upadasz niczym zrąbane drzewo i ten śnieg dopiero co taki biały robi się czerwony i wszystko płynie wszystko chwieje mi sięprzed oczami i świat czernieje bez ciebie kochany mój jak zakrzepła krew


facta

* * *

uczyć się kochać to uczyć się tak dużo przyjmowaćradości i uśmiechu daru i bólu uczyć się kochaćto uczyć się na tak wiele rzeczy przymknąć okotak często godzić się być małym godzić się biectam gdzie chciałoby się iść godzić się iść tam gdzie chciałoby się zatrzymać stać w milczeniu głęboko oddychać uczyć się kochać to tak daleko czasem odchodzić jak odchodzą razem do lasu dziewczynka i piesi każde z nich ma serce jak śnieg spokojne i czystei po każdym zostają ślady głębokie i białe jak śnieg

Z ukraińskiego przełożyła ANE TA K AMIŃSK A


Knuts Skujenieks

Knuts Skujenieks (dz. 1936) – latviešu dzejnieks, tulkotājs, kritiķis, literatū-ras un folkloras pētnieks, Latvijas Zinātņu akadēmijas goda loceklis. Ar dzejoļu krājumu debitējis tikai 1978. gadā, jo no 1962. līdz 1969. gadam politisku motīvu dēļ atradies lēģerī. Publicējis vairākus savas dzejas un ap divdesmit atdzejoto krājumu. 2008. gadā iznāca pēdējais, astotais Rakstu sējums. Viņam ir Latvijas, Lietuvas, Zviedrijas, Spānijas, Norvēģijas valstu apbalvojumi. Viņš ir vairāku literatūras prēmiju laureāts. Vienīgais (kopš Česlava Miloša nāves) Lietuvas Rakstnieku savienības goda biedrs, vienī-gais Jātvingu prēmijas ārzemju laureāts.

facta

* * *

Sekunde apskalo dienu.Diena nopulē gadu.Gads asina mūža galu.

Es esmu pārvērstsKailā,Raķetveidīgā logā.Tu atņem man visu.Tu atstāj man tikai gaismuUn augšuptieci.

Mana gotiskā mīlestība.

1965

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Knuts Skujenieks 96 | 97

facta

* * *

atpūties mana zemesbiteapsedzies mana ūdesrozeatdzeries rasu mana pīpene

jo lēni un tramīgi nākbasām kājām pa asfaltu

sauksim viņu par naktitas ir tāds labs vārds

1983

* * *

noausim kājas atpīsim sirdisdienu nedienu pakārsim kokāaiziesim miglā paganītiesaiziesim dieviņa rokāno platā ceļa no cietas takaspāri pār galvu pāri pār laikuprojām aiz debess projām aiz zemesaiziesim miglā paganīties

1983


facta

Kuģis

es biju mākonises apsēdos meža galotnēun kļuvu par koku

es biju kara kumeļšes atmetos dzirksteles sprauslodamsun kļuvu par namu

es biju kursisparaudzijos ievilku elpu krūtīsun kļuvu par kuģi

1970

* * *

ko tu teici zvaigzne? ko tu nuklusēji?kur tu visu garo dienu pārgulēji?kā tu baidies zvaigzne?manu logu zaļo?manu vītolāju lakstīgalām skaļo?ko tu raudi zvaigzne?ko tu sēro klusi?lēni nāk līdz manim gaisma nomirusi

1972


facta

Uzrakstīts augustā

...Kad bezdelīgas ir nobriedušas,Kad zvaigznes ir nogatavojušās.

Un cilvēkam palēnāmDeniņi izkalst balti.

Papīra lapa sāk dzestri blāzmot,Un katram vārdam ir zemes garša.

Tā top augusts.

1967

* * *

kas zin varbūt mēs raudāsimtā pat bez asarām uz iekšubet sevi stingri turēsimkā noridātu namapriekšu

kas zin kam jāzin kā tas būspar dienu pelēku un baismu?jo acis acis nodod mūsar siltu bezgalīgu gaismu

caur sauli lietus līs un līsmums pāri varavīksne stāvēsun tikām brīnums nepazīsne sveša tāluma ne nāves

1981


facta

Pie palēna ūdens

Pie palēna ūdens...

Viss nokārtojas,viss izlīdzinās,gali sadodas kopā ar galiem.Un rītdienakļūst vēl mierīgākapar vakardienu.Doma kļūst droša kā vijole.Dzīve viegla kā strazds.Cilvēks pirmoreizir taisns pret sevikā priede pret debesi.

Pats pasaules vidus irpie palēna ūdens.

Un tadsāk bārkstoties mākoņi,sāk cirtoties meži,no tāla purva nāk vējš.Un cilvēks saprot,ka aizsēdējiespa palēna ūdens,un iet meklēt,kur rumba.

1967

Ziemas vakars

Ar savām kājām pa apvārsnisarkans jātnieks klīstviņš acīm redzami novecoviņš ātrāk par ziedu vīst

Ai!Ar cilvēkiem runāt viņš neprotAi!Zirgs viņu nepazīst

Ai!Sirdiskas jātnieku redzējušaspalēnām palēnām plīst

1968


facta

* * *

ar nāvi uz tuar sāpi zem rokasun vienīgs bijīgumspret patiesību

un vienīgas bailesnepakluptpašam pār savu mēli

tik tīkamibūtu apstātiespaspoguļotiesun domāt sevi par lielu vīru

bet tas ir par dārgutamkurš ar katru soli un smadzeņu impulsukļūst tāds pat muļķiskā Sokrats

1968

* * *

maza mana tēvuzemedivu roku platumāmīļa mana tēvuzemedivu roku siltumā

dziļa mana tēvuzemevisa mūža garumā

1980


Knuts Skujenieks

Knutas Skujeniekas (g. 1936) – latvių poetas, vertėjas, kritikas, literatūros ir tautosakos tyrėjas. Latvijos mokslų akademijos garbės narys. Eilėraš-čių rinkiniu debiutavo tik 1978 m., kadangi nuo 1962-ųjų iki 1969-ųjų dėl politinių priežasčių buvo lageriuose. Išleido keliolika savo poezijos ir arti dvidešimties poezijos vertimų knygų. 2008-aisiais išėjo paskutinis, aštuntasis, Raštų tomas. Yra pelnęs valstybinių Latvijos, Lietuvos, Švedijos, Ispanijos, Norvegijos apdovanojimų, įvairių literatūros premijų laureatas. Vienintelis (mirus Czesławui Miłoszui) Lietuvos rašytojų sąjungos garbės narys, vienintelis užsienietis Jotvingių premijos laureatas.

facta

* * *

Sekundė skalauja dieną.Diena metus nusvidina.Metai smailina gyvenimo galą.

Aš paverstasNuoguRaketos pavidalo langu.Iš manęs atimi vìsa.Palieki man tik šviesąIr aukščio siekį.

Mano gotiška meile.

1965



facta

* * *

pasilsėk mano kamanesusigobk mano vandens lelijaatsigerk rasos mano ramune

nes eina lėtai ir baikščiaikojom basom asfaltu

naktimi ją vadinsimtoks geras yra tas vardas

1983


* * *

iš batų kojas iš pančių širdispakarsim medy dieną nelemtąeisim į miglą pasiganytieisim dievulio rankoniš viešo kelio iš kieto takokiaurai per galvą kiaurai per laikąpalikę dangų palikę žemęeisim į miglą pasiganyti

1983



facta

Laivas

buvau debesisnusileidau miško viršūnėnir likau medis

buvau karo žirgasparkritau žiežirbom prunkšdamasir likau namas

buvau kuršispažiūrėjau įtraukiau krūtinėn oroir likau laivas

1970


* * *

ką sakai man žvaigžde?ką nutylėjai?kur tu visą ilgą dieną dulėjai?ko bijai žvaigžde?lango kur užžėlė?ar manam gluosnyne lakštingalos trelių?ko raudi žvaigžde?ko taip nusiminus?kaip lėtai ateina šviesa kuri mirus

1972

Iš latvių kalbos vertė S IGITAS GEDA


facta

Parašyta rugpjūty

...Kada blezdingos jau subrendusios,Kada žvaigždės jau sunokusios.Ir šitaip rugpjūty.

Ir žmogui pamažėlioBalti smilkiniai išsausta.

Popieriaus lapas vėsiai prabrėkšta,Ir žemės skonis justi kas žodis.

Taip stoja rugpjūtis.

1967


* * *

o ką gal ir raudosimetaip net be ašarų savin tiktačiau vis tiek nuduosimekad mes savybėj šeimininkai

o kam žinoti kaip kas busper pilką dieną dieną baisiąjai akys sugrąžina musį šiltą ir bejėgę gaisą

su saule lietūs vis lynosprie mūsų vis stovės vaivorykštėstebuklas vien nepažinosmirties nei svetimųjų tolių

1981



facta

Prie lėto vandens

Prie lėto vandens...

Vìsa jau susitvarkė,vìsa jau dera,galai su galais susieina.Ir rytdienadarosi dar ramesnėnei vakarykštė.Mintis daros drąsi kaip smuikas.Gyvenimas lengvas kaip strazdas.Žmogus pirmąkartteisus prieš savekaip pušis prieš dangų.

Pats pasaulio vidurysprie lėto vandens.

O tadaima sprogčioti debesys,garbanotis miškai,iš tolo, iš pelkės vėjas ateina.Ir žmogus suprantaužsibuvęsprie lėto vandens,ir kyla ieškotikrioklio.

1967


Žiemos vakaras

Pėsčias per horizontąraudonas raitelis atklystajis beregint senstajis greičiau negu žiedas vysta

Oi!Su žmonėm jis kalbėt nemokaOi!Žirgas jo nepažįsta

Oi!Širdyskurios jį regėjoiš lėto iš lėto plyšta

1968

Iš latvių kalbos vertė S I G I TA S G E DA


facta

* * *

su mirtim sakomės tusu gėla už parankėsir vienintelė pagarbateisybei

o vienintelė baimėnesukluptiant savo paties liežuvio

taip smagubūtų sustotipažiūrėti į veidrodįir manyti save didžiavyrį

bet tatai per brangutamkuris kas žingsnis kas smegenų impulsasdaros toks pat kvailyskaip Sokratas

1968


* * *

tai maža tėvynė manodviejų rankų platumostai miela tėvynė manodviejų rankų šilumos

tai gili tėvynė manoviso amžiaus gilumos

1980



Кнутс Скуеніекс – латыскі паэт, перакладчык і крытык. Нарадзіўся ў 1936 годзе. Дэбютны зборнік вершаў надрукаваў толькі ў 1978 годзе, паколькі з 1962 да 1969 году перабываў у лагерах з палітычных матываў. Каля 15 уласных зборнікаў вершаў і больш за 20 кніг перакладаў паэзіі. У 2008 годзе выйшаў у сьвет апошні том Поўнага збору твораў (8 тамоў). Ляўрэат узнагарод розных краін (Латвіі, Літвы, Швэцыі, Гішпаніі, Нарвэгіі), а таксама шматлікіх літара- турных прэміяў.

Кнутс Скуеніекс

facta

* * *

Сэкунда абмывае дзень.Дзень адшліфоўвае год.Год вострыць канец жыцьця.

Я пераўтвораныУ голае,Вострае, нібы ракета, акно.Ты забіраеш у мяне ўсё,Пакідаючы толькі сьвятлоДы імкненьне ўгору.

Маё гатычнае каханьне.

1965

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Кнутс Скуеніекс 120 | 121

facta

* * *

крыху адпачні мой чмельзгарніся мая вадзяная лілеявыпі расы мой рамонак

бо ціха й нясьмела ідзебасанож па асфальце

давай назавем яе ночтакое добрае ймя

1983

* * *

здымем цяжкі абутак і стомудрэнны дзень павесім на дрэвапойдзем пасьвіцца ў туманез роўнай дарогі з колкай сьцяжыныпроста да божанькі на далоньна іншы бераг сэнсу і часуза далягляды зямлі і небапойдзем пасьвіцца ў тумане

1983


facta

Карабель

я быў воблакамапусьціўся на лясныя вершаліныі зрабіўся дрэвам

я быў баявым канёмпаў пырскаючы іскраміі зрабіўся домам

я быў куршам*азірнуўся набраў паветра ў грудзіі зрабіўся караблём

1970

* Курш – прадстаўнік старажытнага балцкага племені, жыхар Курляндыі.

* * *

што ты кажаш зорка? патлумач у словеу якім таілася аж да ночы схове?што трымціш ты зорка? хто спалохаў сёньня?салаўі бяссонныя ці маё бяссоньне?што ты плачаш зорка? зноў над галавоюўсё ярчэй тваё сьвятло сьвеціць нежывое

1972


facta

Напісанае ў жніўні

…Калі сасьпелі ластаўкі,Калі высьпелі зоры.

І ў чалавека пакрысеСохнуць белыя скроні.

Пачынаюць халодна сьвітаць аркушыІ ў кожнага слова – смак зямлі.

Так надыходзіць жнівень.

1967

* * *

хто ведае каму і колькі сьлёзі ці трымацца зможаш невядомахаваючы ў сярэдзіне свой лёспрыстойна як фасад старога дома

хто знае і ці варта?пра сваепа сьветлых заўтрах чорныя пазаўтры?і толькі погляд часам выдаеўсё што нікому словам не казаў ты

а дождж ідзе і сонца ў ім ідзез цудоўнаю вясёлкаю паверцеўвесь цуд – ня быць выгнаньнікам нідзеі да канца жыцьця ня ведаць сьмерці

1981


facta

Ля ціхай вады

Ля ціхай вады…

Усё паўтараецца, усё выраўноўваецца,канцы сыходзяцца з канцамі.І заўтрашні дзень робіцца спакайнейшымза ўчорашні.Думка робіцца ўпэўненай, быццам скрыпка.Жыцьцё лёгкім, як шпак.Чалавек упершыню верны сабе,нібы хваіна – небу.

Самая сярэдзіна сьвету ля ціхай вады.

І тадыпачынаюць клубіцца аблокі,кудлацяцца лясы,з далёкіх балот прыходзіць вецер.І чалавек разумее, што заседзеўсяля ціхай вады,і пачынае шукацьвадаспаду.

1967

Зімовы вечар

Пешкі скрозь далягляды вершнік чырвоны брыдзез кожным крокам бы кветківянуць гады ў барадзе

Ай!Зь людзьмі не гаворыцьАй!Конь яго рвецца ў жудзе

Ай!Сэрцашто бачыць вершнікаб’ецца радзей і радзей

1968


facta

* * *

са сьмерцю на «ты»з болем сваім пад руку

адно толькі прагапраўдыадзін толькі страх спатыкнуццааб уласны язык

як файна было бспыніццазірнуць у люстэркаі ўбачыць вялікага мужа

ды гэта каштуе задорагатаму хто штодняз кожным крокам і рухам у зьвілінахробіцца тым самым дурнемшто і Сакрат

1968

* * *

маленькай маёй радзімыу дзьве рукі шырыніпяшчотнай маёй радзімыу дзьве рукі цеплыні

глыбокай маёй радзімына ўсе вякі даўжыні

1980

З латыскай пераклаў АНДРЭЙ ХА ДАНОВІЧ


facta

Латиський поет, перекладач і критик. Народився 1936 року. Зі збіркою віршів дебютував у 1978 році, оскільки з 1962 по 1969 рік знаходився у таборах із-за політичних мотивів. Близько 15 власних збірок поезій і понад 20 книжок перекладів поезії. 2008 року у світ вийшов останній том Повного зібрання творів (разом 8 томів). Нагороди різних держав: Латвії, Литви, Швеції, Іспанії, Норвегії, а також є лауреатом усіляких літературних премій. У 1970 році опублікував збірку віршів Лесі Українки латиською мовою. У періодиці публікувалися вірші Тараса Шевченка, Богдана-Ігора Антонича, Івана Драча, Юрія Завгороднього, Юрія Садловського та інших. У 1994 році отримав премію Івана Франка. 2006 року Національною Спілкою письменників України, а також товариством «Україна-Світ» нагороджений Почесним знаком.

Кнутс Скуєнієкс

* * *

Секунда полоще день.День відполіровує рік.Рік заточує кінець життя.

Я перетворенийу голе,ракетоподібне вікно.Ти відбираєш у мене геть усе.Ти залишаєш мені лише світлоІ поривання вгору.

Моє ґотичне кохання.

1965

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Кнутс Скуєнієкс 132 | 133

facta

* * *

o відпочинь мій любий джмелюзгорнись і ти моє лататтяпопий роси моя кульбабо

бо тихо тихо босоніжіде лякливо по асфальту

давай її назвемо нічнічого назва

1983

* * *

взуття покинем серця розв’яжемна віть закинем життєві мукиходім в тумані попасимосяходімо просто до Бога в рукигеть від стежини геть від дорогипонад луками понад вікамиза небокраєм у світ за очіходім в тумані попасимося

1983


facta

Корабель

я був хмариноюя присів на узліссіі став деревом

я був військовим стригуномя торкнувся іскри форкаючиі став будинком

я був куршом*подивився зробив глибокий подихі став кораблем

1970

* Курш – представник прадавнього балтійського племені. – Ю. С.

* * *

що ти кажеш зоре?чому замовчала?де ти моя зоре цілу днину спала?ти боїшся зоре моїх вікон сірих?може ти боїшся верб тих солов’їних?чому плачеш зоретужна неспокійна?повагом до мене світло йде покійне

1972


facta

Написаний у серпні

…Коли дозрівають ластівки,Коли визрівають зірки.Це – серпень.

І в людей поволіПолотніють скроні.

Аркуш паперу починає холодно яріти,І в кожному слові є смак землі.

Так настає серпень.

1967

* * *

хто знаще проквиляєм митак само лиш без слізу себесебе ж триматимемо мияк ґанок прибраний у себе

хто знаяк поведемсебеу сірий день повитий жахом?бо очі видадуть менесвоїм безмежним теплим страхом

крізь сонце дощ паде й паденад нами райдуга постанеце диво тут не розбереде смертьа де чужинні далі

1981


facta

Біля водопілля

Біля водопілля…

Все владналося,все зрівнялося,усі кінці зійшлися з кінцями.День завтрашнійстане спокійнішийза день вчорашній.Думка розважлива мов скрипка.Життя легке мов шпак.Вперше людинапряма до себеяк сосна до неба.

Середина світу є біля водопілля.

Тоді заходжується тороками хмари,увивається ліс,з болота суне вітер.І людина розуміє,що засиділасябіля водопілля,і йде шукатибрід.

1967

Зимовий вечір

По видноколу крок за крокомвершник червоний йдевін на очах застаріваєвін швидше ніж квітка помре

Ой!З людьми розмовляти не вмієОй!Його кінь не бере

Ой!Серцещо вершника бачити можедовго таки не буде

1968


facta

* * *

зі смертю на тище й біль під рукамита тільки повагадо чистої правди

і страхом єдинимне спіткнисьчерез свій власний язик

утішливобуло б спинитисяі видивлятисявеликого з себе скрізь видавати

дорогуватотомухто з кожним кроком та імпульсом мозковимстане тим дурнемСократом

* * *

мала в мене батьківщинааж завширшки в дві рукилюба в мене батьківщинатеплотою в дві руки

і глибока батьківщинадовжиною назавжди

З латиської переклав ЮРІЙ СА Д ЛОВСьКИЙ


Donatas Petrošius gimė 1978 m. Bijotuose (Šilalės raj.) Baigė lietuvių kalbos ir literatūros studijas Vilniaus pedagoginiame universitete, įgijo lietuvių literatūros magistro laipsnį. Dirbo žurnalistu įvairiuose leidiniuose. Nuo 2010 m. Lietuvos rašytojų sąjungos narys, nuo 2011 m. – valdybos narys ir tarptautinių programų koordinatorius. Dviejų poezijos rinkinių autorius: „Iš tvermės D.“ (2004; Zigmo Gėlės ir Poetinio Druskininkų rudens premijos už geriausią debiutą), „Aoristas“ (2009; Lietuvos rašytojų sąjungos premija už geriausią metų knygą). Europos literatūros centrų asociacijos HALMA stipendininkas (2010). Dalyvavo literatūros festivaliuose Geteborge, Punske, Ventspilyje, Rygoje, Londone, Jelgavoje, Minske, Sankt Peterburge, Maskvoje. Eilėraščiai versti į anglų, latvių, rusų, švedų, lenkų, katalonų, vokiečių, rumunų, baltarusių, ukrainiečių, gruzinų, bulgarų kalbas.

Donatas Petrošius

facta

Niekur nedingsi

nepasislėpsi jokioje atsarginėje tikrovės rankovėje būsi išgūglintas ir įtinklintas visuose piratiniuose serveriuose plūduriuojančiuose neteritoriniuose vandenyse bevardėse jūrose

žybčiosi baltomis kilobaitų briaunomisiš melsvos winterneto begalybėssutraukiamas į miniatiūrines laikmenasperarchyvuojamas į rarusapkrečiamas klastingais „I love You“ virusais – vėl ir vėl –

nors niekini visas tas tuštybės inovacijas vis viena turi susitaikyti su tuo kad tavo ir tavo kompiuterio atmintys praktiškai susiliejo o paliktos be priežiūros veikia analogišku principu: beprotiškai spartus fikcijų dauginimas ir kosminė tikrovės atimtis

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Donatas Petrošius 144 | 145

facta

Dviračių vagys

žinau kas pavogė mūsų dviratįžinau kad ir tėtis žino kas ir kodėl aną pirmadienį po kino nutikošiokių tokių incidentų pacaniukai atkeršijo ne kitaip įvyko taipkaip įvyko viskas taip aišku kad ir milicijos kviesti nereikia ir mamai nėra prasmės aiškinti kodėl vienąrytą prie malkinės neberadom mūsųraudonojo dviračio

po kelių mėnesių parsivarėme naujątamsiai žalią vyrišką dviratį tiesiai išsandėlio gerai važiavo pavogtąjį irpamiršę buvom bet dviračio vagismatyt sąžinė užgriaužė ir mes vieną rytą po nakties radome griovyje tarpeglikių įgriuvusį svetimą žalią dviratį aprūdijusiu rėmu kaip kompensacijąsuprask pasikarščiavom pamokėm tada tai dabar atlyginam

o mums bjauru negražus tas dviratisnežinia kieno ne iš mūsų apylinkėsnematytas nėra kam grąžinti o ir išmesti gaila važiuojantis dar ne vienus metus galėtų tarnauti bet nereikia mums antro puikiausiai išsiverčiam su vienu o jeigu atsirastųtikrasis savininkas pradėtų šauktistokit dviračių vagys vėlu būtųpulti įrodinėti savo teisybę nėra jos

Šunys vaiduokliai; samurajaus kelias

Pirmasis mano šuo buvo rudas irlaukinis. Kol aš jaukindavausigravitacijos jėgas, kol pratindavausižengti pirmuosius žingsnius, jis visnusitraukdavo grandinę ir pabėgdavo.O vieną kartą negrįžo, jo vardas buvo Meškis.

Antrasis mano šuo buvo juodas, todėldaviau jam vardą Meškis. Jis buvo per silpnas, kad nutrauktų grandinę.Staugdavo girdėdamas kaimyną grojantbandonija. Todėl nieko iš to šuns nepasimokiau. Jis padvėsė prie būdos balandžio dvyliktąją, per Gagarino velykas, o viena močiutė (faktiškai niekuo nesusijusi su šiuo diskursu) išaiškino, kad vyksta žvaigždžių karaiir, jei amerikonai numes ant mūsų žvaigždę, mes visi sušalsim. Buvau toks imlus, kad patikėjau.

Buvo neįmanoma nepastebėti, kadtrečiasis mano šuo bus legendinis, todėlpavadinau jį Meškiu. Jis turėjo visasgeriausias kovotojo savybes ir vieną trūkumą – buvo per daug savarankiškas:išnykdavo, atsirasdavo kada susišviesdavo.Dažnai palikdavo mane vieną nepridengtuužnugariu, vos įpusėjusį vykdyti slaptąužduotį, gintis nuo šešėlių ir aukštaūgiųaugalų juodo plastiko vamzdžiu, atstojančiuaštriausią kardą.


facta

Paklausiau „Permainų knygos“, ar būsiu kada įšventintas į karius? Atsakymas iškrito pats palankiausias (Nr.5), bet niekas nesikeitė. Ir tik praėjus daugybei metų atpažinau iš savoveiksmų, kad visko gyvenime išmokau išsavo šuns – kaip išsinerti iš apykaklio, atliktisunkiai suvokiamus manevrus, likti nematomas, nesupaisomas


facta

Данатас Пятрошус нарадзіўся ў 1978 годзе ў Біётай (Жмудзь). Скончыў Віленскі пэдагагічны ўнівэрсытэт па спэцыяльнасьці «літоўская філялёгія», атрымаў ступень магістра літаратуры. Працаваў у розных часопісах як журналіст. З 2010 г. сябра Літоўскага саюза пісьменьнікаў, з 2011 г. – сябра рады саюза і каардынатар міжнародных праграм. Аўтар дзьвюх паэтычных кніг: «З з. захаваньня» («Iš tvermės D.», 2004, атрымаў дзьве галоўныя літоўскія ўзнагароды для дэбютантаў – Узнагароду «Дэбют» на Паэтычнай Восені ў Друскеніках і Ўзнагароду Зігмаса Геле) і «Аорыст», 2009 (атрымаў узнагароду Літоўскага саюза пісьменьнікаў за найлепшую кнігу году). Стыпэндыят Аб’яднаньня эўрапейскіх літаратурных цэнтраў HALMA (2010). Удзельнік літаратурных фэстываляў у Гётэборгу, Пуньску, Вэнтсьпілсе, Рызе, Лёндане, Елгаве, Менску, Санкт-Пецярбургу, Маскве. Вершы перакладаліся на ангельскую, балгарскую, беларускую, грузінскую, каталянскую, латыскую, нямецкую, польскую, расійскую, румынскую, украінскую, швэдзкую мовы.

Данатас Пятрошус

Нікуды ня дзенесься

не схаваесься ні ў якім запаснымрукаве рэальнасьці ўсё адно выгугляцьвыкладуць у сеціве на ўсіх пірацкіхсэрвэрах што дрэйфуюцьу нэйтральных водахбезыменных мораў

будзеш блішчэць белай шэраньню кілабайтаўу блакітнай бязьмежнасьці winternet‘упокуль цябе будуть сьцягваць у мініятурныя сховыархіваваць rar‘амзноў і зноў заражацьпадступным вірусам I love You

хоць ты і сьмяесься з усіх гэтых інавацыймарнасьці давядзецца зьмірыцца з тым што тваяпамяць і памяць твайго кампутарапрактычна зьліліся ў адно і пакінутыя без наглядудзейнічаюць па аналагічным прынцыпе: шалёнахуткае памнажэньне фікцыяў і касьмічнаеадніманьне рэальнасьці

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Данатас Пятрошус 150 | 151

facta

Выкрадальнікі ровараў

я ведаю хто скраў наш роваря ведаю што мой бацька таксама ведае хто і чамумінулым панядзелкам пасьля кіно сёе-тоездарылася і мальцыадпомсьцілі а інакш і быць не магло адбылосятое што мела адбыцца ўсё зразумела няма чаго клікаць міліцыю і бяз сэнсутлумачыць маме чаму аднойраніцы ля дрывотні мы не знайшлі нашага чырвонага ровара

мінула колькі месяцаў і мы прыкацілі дадомуновы цёмна-зялёны проста са складукаціў выдатна пра той скрадзенымы і забылі але выкрадальнікаў ровараў мабыцьзагрызла сумленьне і неяк з раніцы мызнайшлі ў рове паміж ялінаккінуты кімсьці чужы зялёныровар з іржаваю рамай бы кампэнсацыюну разумееш пагарачыліся правучылі тадыцяпер вось вяртаем

а нам той ровар жахліва не да спадобыніхто ня ведае чый не з нашых ваколіцраней такога ня бачылі каму аддаваць ня сьцяміма выкідаць шкада яшчэ езьдзіць і не адзінгод мог бы служыць але другі нам непатрэбны нам цалкамхапае і аднаго а калі б раптам знайшоўсясапраўдны яго гаспадар пачаў бы крычацьстойце зладзюгі мой ровар і познабыло б даводзіць сваюпраўду яе няма

Псы-прывіды. Шлях самурая

Мой першы пёс быў буры і дзікі. Покуль я прыручаў сілы гравітацыі, покуль вучыўсярабіць першыя крокі, ён частазрываўся з ланцуга і зьбягаў.А пэўнага дня не вярнуўся. Імя ягобыло Мішка.

Другі мой пёс быў чорны, таму я назваў яго Мішкам. Ён быўзанадта слабы, каб парваць ланцуг.Ён выў, калі чуў, як сусед іграена баяне. Так я ў гэтага пса нічомуі не навучыўся. Ён здох каля сваёй будкідванаццатага красавіка, на ГагарынскуюПасху, а адна бабулька (практычна ніяк не зьвязаная з нашым сюжэтам)патлумачыла, што надыходзяць зорныя войныі калі амэрыканцы скінуць на насзорку, мы ўсе замерзьнем. Я быўтакі ўспрымальны, што паверыў.

Немагчыма было не заўважыць, што трэці мой пёс зробіцца легендарным, тамуя назваў яго Мішкам. Ён меў усе найлепшыя байцоўскія якасьці і адну хібу – занадта быў самастойны:зьнікаў, зьяўляўся зноў, калі заманецца.Пакідаў аднаго, без прыкрыцьця ззаду, мяне, які толькі на палову выканаўсакрэтнае заданьне абараняцца ад ценяў і высакарослыхрасьлінаў чорнай плястыкавай трубою, што замяняламне найвастрэйшы меч.


facta

Я спытаў у «Кнігі пераменаў», ці будуя калі-небудзь пасьвечаны ў ваяры? Адказ выпаў найсуцяшальнейшы – №5, але нічога не мянялася.І толькі праз шмат гадоў я зразумеў, што ўсяму у жыцьці навучыўся ў свайго сабакі –як вызваляцца з ашыйніка, як рабіцьнезаўважныя манэўры,заставацца нябачным, няўлоўным.

Зь літоўскай пераклаў АНДРЭЙ ХА ДАНОВIЧ


facta

Donatas Petrošius urodził się w 1978 roku w Bijotai na Żmudzi. Ukończył filologię litewską na Uniwersytecie Pedagogicznym w Wilnie, uzyskując stopień magistra w zakresie literaturoznawstwa. Pracował w różnych czasopismach jako dziennikarz. Od 2010 roku należy do Litewskiego Związku Pisarzy, od 2011 jako członek zarządu i koordynator programów międzynarodowych. Autor dwóch zbiorów poetyckich: „Z P.[rawa] zachowania” („Iš tvermės D.”, 2004, za który dostał dwie najważniejsze litewskie nagrody dla debiutantów – Nagrodę za debiut na festiwalu Jesień Poetycka w Druskiennikach i Nagrodę Zigmasa Gėlė) oraz „Aorist” („Aoristas” 2009, nagroda Litewskiego Związku Pisarzy za książkę roku). Stypendysta Europejskiej Sieci Centrów Literackich HALMA (2010). Uczestniczył w festiwalach literackich w Göteborgu, Puńsku, Ventspils, Rydze, Londynie, Jelgavie, Mińsku, Sankt Petersburgu, Moskwie. Jego wiersze były tłumaczone na język angielski, łotewski, rosyjski, szwedzki, polski, kataloński, niemiecki, rumuński, białoruski, ukraiński, gruziński, bułgarski.

Donatas Petrošius

Nigdzie się nie ukryjesz

nie uciekniesz żadnym wyjściem awaryjnym rzeczywistości zostaniesz zagooglowany i schwytany w siećna wszystkich pirackich serwerachżeglujących po nieterytorialnychwodach bezimiennych mórz

raz po raz w błękitnym bezkresie winternetu błyśniesz białą krawędzią kilobajtówściągany do miniaturowych folderówarchiwizowany w rar’ach zarażonypodstępnym wirusem „I love You”– po raz nie wiadomo który –

choć gardzisz pustką tych wynalazkówchcesz czy nie chcesz musisz się pogodzićże pamięć komputera i twojasą praktycznie tym samym nienadzorowane działająna podobnej zasadzie: niebywale szybkonamnażają fikcję i kosmicznąpamięć rzeczywistości


facta

Złodzieje rowerów

wiem kto ukradł nasz rowerwiem że tata też wie kto i dlaczegow tamten poniedziałek zdarzył się po kinie mały incydent chłopaki musieli się zemścić wyszłojak wyszło sprawa jasna jak drut nawet nie trzeba wzywać milicji i mamie nie ma sensu tłumaczyć czemupewnego dnia spod drewutnizniknął nasz czerwony rower

kilka miesięcy później kupiliśmy nowymęski ciemnozielony prosto z hurtowniładnie chodził o ukradzionym prawiezapomnieliśmy ale złodziei gryźćmusiało sumienie bo znaleźliśmy o świciepewnego dnia wśród małych świerczkóww rowie rekompensatę – porzucony zielony welocyped z zardzewiałą ramą:pożarliśmy się dostaliście nauczkę a teraz zwracamy dług

wydał nam się ten rower strasznie brzydkibóg wie czyj nie z naszej okolicynie wiadomo komu oddać a wyrzucićteż szkoda niejeden rok mógłby jeszczesłużyć ale nam niepotrzebny jest drugidoskonale wystarcza jeden a gdybynas zobaczył prawdziwy właścicielkrzyczałby stójcie złodzieje to mój roweri znów trzeba by dowodzić swojej racji której nie ma

Ghost dogs: droga samuraja

Mój pierwszy pies był buryi nieoswojony. Gdy poskramiałemsiły grawitacji, ćwiczyłempierwsze kroki, ciąglezrywał się z łańcucha i uciekał.Pewnego dnia nie wrócił,wabił się Burek.

Mój drugi pies był czarny, więcnazwałem go Burek. Był zbyt słaby,żeby zerwać się z łańcucha. Wył,kiedy sąsiad grał na bandoneonie.Toteż niczego się od tego psanie nauczyłem. Zdechł pod budądwunastego kwietnia, w gagarinowskąWielkanoc, a jedna starowinka(zupełnie nie związana z tą historią)tłumaczyła, że trwają gwiezdne wojnyi jak Amerykanie zrzucą na nas gwiazdę, wszyscy zamarzniemy. Miałemwielki głód wiedzy, więc uwierzyłem.

Trudno było nie dostrzec, że trzecipies przejdzie do historii, więcnazwałem go Burek. Miał wszystkiezalety wojownika i jedną wadę –zbytnią samodzielność:znikał, wracał, kiedy chciał.Często zostawiał mi nieosłoniętetyły, w trakcie tajnej misji, gdy walczyłemz cieniami i wysokim gąszczemrurą z czarnego plastikuzamiast ostrego miecza.


facta

Spytałem „Księgi przemian”, czy zostanę kiedyśwojownikiem? Odpowiedź była zdecydowanieprzychylna (nr 5), jednak nic się nie zmieniło. Dopiero po wielu latach dostrzegłem,że wszystkiego nauczyłem się w życiuod psa – jak się uwolnić z szalika,wykonać trudny manewr,pozostać niewidocznym, niezauważonym.

Z litewskiego przełożyła ZUZANNA MROZIKOWA


facta

Донатас Петрошюс народився 1978 року в с. Бійотай на Жмуді. Закінчив Вільнюський педагогічний університет (литовську філологію), має ступінь магістра літератури. Працював журналістом у різних виданнях. Із 2010 року – член Литовської Спілки письменників, з 2011 року – член Ради Спілки і координатор міжнародних програм. Автор двох поетичних збірок: «Збереження D.» («Iš tvermės D.», 2004; відзначена двома найважливішими литовськими нагородами для письменників-дебютантів: Премією за дебют на фестивалі «Поетична осінь» в Друскінінкаї та Премією Зігмаса Геле), «Аорист» («Aoristas», 2009; відзначена нагородою Литовської Спілки письменників за книгу року). Стипендіат Товариства європейських центрів літератури HALMA (2010). Був учасником літературних фестивалів у Ґетеборґу, Пунську, Вентспілсі, Ризі, Лондоні, Єлгаві, Мінську, Санкт-Петербурзі, Москві. Його вірші перекладалися англійською, латвійською, російською, шведською, польською, каталонською, німецькою, румунською, білоруською, українською, грузинською, болгарською мовами.

Донатас Пєтрошюс

Нікуди не подінешся

не сховаєшся у жодній потаємній кишені реальності вигуглять тебе і закинуть у мережу на всі піратські сервери що дрейфують у нетериторіальних водахбезіменних морів

час від часу зблиснеш білими гранями кілобайтіву блакитнім безмежжі winternet‘удоки тебе скачуватимуть у мініатюрні сховищаархівуватимуть rar‘омзаражатимуть тебепідступними вірусами I love Youзнову й знову

хоча й зневажаєш усі ці інноваціїмарноти все одно доведеться змиритисяз тим, що пам’ять твоя і пам’ять твого комп’ютерапрактично злилися в одне, і якщо втратити пильністьвони діють за аналогією: із шаленою швидкістю множать фікції і з космічноюділять реальності

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Донатас Пєтрошюс 162 | 163

facta

Викрадачі велосипедів

я знаю, хто вкрав наш велосипедзнаю що мій тато теж знає хто і чомуминулого понеділка після кіна дещотрапилося і хлопчакивідімстили по-іншому не могло й бутисталося так як сталося і так зрозумілощо не варто звертатися в міліцію і мамінема змісту пояснювати чому одного ранку біля дровітні ми не знайшли нашогочервоного велосипеда

кілька місяців минуло і ми привезлидодому новийтемнозелений велосипед просто зі складу він чудово їхав про той, що вкрали,ми вже забули але тих крадіїв велосипедівнапевно замучила совість і одного ранку у канаві поміж ялинками ми знайшлипокинутий кимось зелений велосипедіз поржавілою рамою як компенсаціюрозумієш, погарячкували тоді провчилиа тепер ось повертаємо

а нам той велосипед був страшенно негарнимневідомо чий не з наших околицьми такого не бачили раніше і не ясно кому такий віддативикидати шкода їздить ще не один рік міг би послужити аледвох нам не треба нам із лишкомдостатньо одного а якщо ще раптом знайдеться справжній власник, то почне кричатистійте, викрадачі велосипедів, тоді пізно буде доводити свою правотуїї немає

Пес-примара. Шлях самурая

Перший мій пес був бурий ідикий. Доки я приручав сили гравітації, доки я вчивсяробити перші кроки, він частозривався з ланцюга і втікав.Якось він не вернувся, його звалиБурком.Другий мій пес був чорний, тому я назвав його Бурком. Він бувнадто слабким, щоб зірватися з ланцюга.Він вив, коли чув, як сусідграє на бандонії. Від цього псая нічого не навчився. Він здох біля своєї будидванадцятого квітня, на Гагарінську Пасху, а одна старенька (практично ніяк не пов’язана з нашою розповіддю)пояснила, що то йдуть зоряні війни і якщо американці скинуть на нас зорю, ми всі замерзнемо. Я бувтаким сприйнятливим, що повірив. Важко було не помітити, щотретій мій пес стане легендарним, тому яназвав його Бурком. У нього були всінайкращі бійцівські якості і єдиний недолік – він був надто самостійнимзникав і знову з’являвся, коли йому щось заблисло.часто залишав мене наодинці без прикриттятилів, коли лише наполовину було виконане таємне доручення захищатися від тіней і високорослихрослин чорною пластикою трубою, що заміняла найгостріший меч.


facta

Я запитав у «Книги перемін» – чи стану я колись-таки воїном? Відповідь випала найпозитивніша – N 5, але нічого не змінювалося.І лише через багато років я зрозумів зі своїхвчинків, що всьому в житті я навчився відсвого пса – як вилізати з нашийника, як вдаватисядо непомітних маневрів,як залишатися невидимим, невловимим

З литовської переклала ГА ЛИНА КРУК


facta

Андрэй Адамовіч (1984) – паэт, празаік. У 2006 скончыў факультэт журналістыкі Беларускага дзяржаўнага ўнівэрсытэту. Пераможца некалькіх конкурсаў для маладых літаратараў, арганізаваных Беларускім ПЭНам. Удзельнік некалькіх паэтычных фэстываляў у Беларусі, Польшчы, Расіі і Ўкраіне. Перакладаўся на літоўскую, польскую, расійскую, украінскую мовы. Падрыхтаваў да друку кнігу вершаў «Дзень Паэзіі Сьмерці Дзень».

Андрэй Адамовіч

Малако

Усё што цікавіць майго сына цяпер – гэта малако.А жонка ўвесь час кажа, каб я напісаў пра Міхала верш.

Сёньня яна паклала яго мне на грудзі.І вось вельмі ж дзіўны сон прысьнілі бацька і сын.

Спачатку было страшна, а пасьля Міхал аддзяліў малако ад малозіва.

І ў краме мы расплочваліся малаком за малако.І прымушалі малако шыхтавацца.І маліліся на малако.І абражалі малако.І лілі малако на зямлю.І кідалі ў малако хлеб.А Міхал піў малако.А я ня піў, бо ад малака мяне цягне на ваніты.

А пасьля я раскрыў парасон, і з неба палілося малако.А Міхал патлумачыў, што сусьветны патоп быў не вячэраю, але сьняданкам.

І мы бачылі, як разьлілася Бабілёнская вежа.І мы бачылі, як патанула Троя.

І мы бачылі, як Зянон сам ня верыць у свае апорыі.А Міхал сказаў, што ён верыць.

І мы ішлі па беразе акіяну.А я трымаў далонь сына ў сваёй.

І вялікія малочныя хвалі накрывалі ўзьбярэжную перасыпку.І нітачка далягляда была нітачкаю Міхалавай усьмешкі.

Я прачнуўся праз тое, што Міхал біў мяне кулаком у грудзі.Бо ён лёгка адрозьнівае сапраўднае малако ад прымроенага.

Чамусьці я не хачу, каб гэты верш прачытаў мой сын.

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Андрэй Адамовіч 168 | 169

facta

Габрыель Гарсія Маркес

Праз усю гэтую восень я буду сьніць, што дождж падацьмедзевяноста адзін дзень без перапынку,а я – беспрытульнае калумбійскае дзяўчо, якому няма дзе ад яго схавацца.

Таму начамі я буду прытуляцца да цябе і дрыжаць.

А напрыканцы верасьня, блукаючы завулкамі, я знайдуВялікі трохпавярховы, пакінуты гаспадарамі дом.

Праз кастрычнік я буду ўздымацца прыступкамі ўсё вышэй,Уцякаючы ад вады, што падацьме з неба.

А ў сярэдзіне лістапада ўбачу, што ў падстрэшшы ляжыцьна белым ложку Габрыель Гарсія Маркес.

Хворы на рак Габрыель Гарсія Маркес.

Ён захрыпіць, паглядзіць на мае аголеныя грудзі.

А ты расштурхаеш мяне ўначы і запытаеш:– Чаму ты так страшна хрыпіш і дыктуеш нешта па-гішпанску?

– Не хвалюйся, каханая, – адкажу табе, –Гэта ня я. Гэта невылечна хворы на ракГабрыель Гарсія Маркес.

Заўсёды твой, маленькі Хуан Пабла

Гэтым летам я ўвесь час сьніў, нібыта я сын Пабла Эскабара,і клічуць мяне Хуан Пабла.

І мы з бацькам плывем на гігантскім белым левіафанеКудысьці праз Акіян.

Дый раптам ён хапаецца за сэрца і валіцца ў хвалі –Амерыканская куля.

І так мы плылі кожную ноч у абяцаную нам краіну.

А зранку на маіх вуснах усё яшчэ быў прысмакСалёнай Атлантыкі.

Калі Пабла Эскабар, крывавы забойца, мой бацька быў малады,Дык краў на могілках камяні, зьбіваў з іх надпісы і прадаваў.

Пабла Эскабар пайшоў нашмат далей ад стваральнікаў палімпсестаў.

Бо ён нічога не хацеў пісаць на гэтых камянях.І меней за ўсё ён хацеў напісаць там: «Пабла Эскабар».

Вось чаму я ня мог кожную ноч ня сьніць яго,які забіў бы мяне толькі для таго,каб прадаць маім сваякам пліту на магілу.

Праз усё лета я думаў пра тое, што сьніш ты.

А сёньня раптам зразумеў, што ты сьніла, Нібы ты вялікі белы левіафан,Які вязе на сваёй шырокай сьпіне двух хлопчыкаў.У прымроеную краіну.

І гэта добра, што я нарэшце зразумеў,Што ты вязеш толькі мяне, куды б я ня плыў.


facta

Сёньня скончылася лета,А я раптам узгадаў, што мы ўжо два гады разам.

І ты вязеш мяне на сваёй шырокай сьпінеПраз Акіян.

І салёны прысмак на маіх вуснах –гэта прысмак восені,ў якую мы ўплываем разамвялікі левіяфан і маленькі Хуан Пабла


facta

Andrejus Adamovičius (g. 1984) – poetas, prozininkas. Baigė Baltarusijos valstybinio universiteto Žurnalistikos falultetą. Kelių Baltarusijos P E N centro rengtų jaunųjų literatų konkursų laureatas. Dalyvavo literatūros festivaliuose Baltarusijoje, Lenkijoje, Rusijoje ir Ukrainoje. Jo eilėraščių versta į lietuvių, lenkų, rusų, ukrainiečių kalbas. Rengiama spaudai jo eilėraščių knyga „Diena Poezijos Mirties Diena“ („Дзень Паэзіі Сьмерці Дзень“).

Andrej Adamovič

Pienas

Vienintelis dalykas dabar rūpi mano sūnui – pienas.O žmona vis primena,kad parašyčiau apie Michalą eilėraštį.

Šiandien ji paguldė jį man ant krūtinės – ir štai koks keistas sapnas prisisapnavo tėvui ir sūnui.

Iš pradžių buvo baisu, bet paskui Michalas atskyrė pieną nuo krekeno.

Parduotuvėje mokėjome pienu už pieną.Ir vertėme pieną nusistovėti.Ir meldėmės pienui.Ir tyčiojomės iš pieno.Ir laistėme pieną ant žemės.Ir mėtėme duoną į pieną.O Michalas gėrė pieną.O aš negėriau, nes nuo pieno mane supykina.

O paskui išskleidžiau skėtį, ir iš dangaus pasipylė pienas.O Michalas paaiškino,kad pasaulinis tvanas buvo ne vakarienė, o pusryčiai.

Ir mes regėjome, kaip užtvindė Babelio bokštą.Ir mes regėjome, kaip nugrimzdo Troja.

Ir mes regėjome, kaip Zenonas pats netiki savo aporijomis.O Michalas sakėsi tikįs.

Ir mes ėjome vandenyno pakrante.O aš laikiau sūnaus ranką savojoje.

Ir didžiulės pieno bangos taškėsi į pakrantės pylimą.Ir horizonto siūlas buvo Michalo šypsenos siūlas.

Nubudau, nes Michalas daužė kumščiu man per krūtinę.Juk jis puikiai skiria tikrą pieną nuo įsivaizduojamo.

Kažkodėl nesinori, kad šį eilėraštį perskaitytų mano sūnus.

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Andrej Adamovič 174 | 175

facta

Gabrielis Garcia Marquezas

Visą šį rudenį sapnuosiu, kaip lis lietusdevyniasdešimt devynias dienas be atvangos,o aš – beglobė kolumbiečių mergaitė –neturėsiu kur nuo jo pasislėpti.Todėl naktimis glausiuos prie tavęs ir drebėsiu.O rugsėjo gale, klajodama gatvėmis, aptiksiuDidelį triaukštį šeimininkų apleistą namą.

Visą spalį kopsiu aukštyn laiptais,Slėpdamasi nuo vandens, prapliupusio iš dangaus.

O lapkričio viduryje atrasiu palėpėje gulintįbaltoje lovoje Gabrielį Garcia Marquezą.

Vėžiu sergantį Gabrielį Garcia Marquezą.

Jis nusikrenkš ir pažvelgs į mano nuogas krūtis.

O tu tąnakt kumštelsi man ir paklausi:– Kodėl taip baisiai krenkštiir nežinia ką diktuoji ispaniškai?

– Nesirūpink, mieloji – atsakysiu tau, – Tai ne aš. Tai – nepagydomai vėžiu sergantisGabrielis Garcia Marquezas.

Visada tavo, mažytis Juanas Pablo

Šią vasarą man nuolat sapnavosi,lyg būčiau Pablo Escobaro sūnusvardu Juanas Pablo.

Mudu su tėvu plaukiame ant didžiulio balto leviatanokur nors per Vandenyną.

Staiga jis griebiasi už širdies ir krenta į bangas – amerikiečių kulka.

Taip mes kasnakt plaukdavome į žadėtą mums šalį.

O ryte ant lūpų vis dar jausdavausūrų Atlanto skonį.

Kai kruvinasis žudikas Pablo Escobaras,mano tėvas, buvo jaunas,Jis vogdavo antkapių plokštes, nugremždavo įrašus ir parduodavo.

Pablo Escobaras nuėjo kur kas toliaunegu palimpsestų kūrėjai.

Juk jis nieko neketino rašyti ant tų akmenų,O visų mažiausiai jam norėjosi užrašyti: „Pablo Escobaras“.

Štai kodėl negalėjau kasnakt nesapnuoti jo,kuris būtų nužudęs mane vien tam,kad parduotų mano giminėms antkapio plokštę.

Visą vasarą mąsčiau apie tai, kas tau sapnuojasi.

O šiandien staiga supratau, kad sapnuoji,Lyg būtum didžiulis baltas leviatanas,Plukdantis ant plačios nugaros du berniukus.Į išsvajotą šalį.

Gerai, kad galiausiai supratau,Jog plukdai vieną mane, kad ir kur plaukčiau.


facta

Šiandien baigėsi vasara,O aš staiga prisiminiau, kad mudu jau dvejus metus kartu.

Plukdai mane ant plačios nugarosPer Vandenyną.

O sūrus skonis man ant lūpų – tai skonis rudens,į kurį atplaukiam kartu

didžiulis leviatanas ir mažytis Juanas Pablo.

Iš baltarusių kalbos vertė V Y TA S D E K Š N Y S


facta

Andrej Adamowicz (1984) – poeta, prozaik. Ukończył studia na Wydziale Dziennikarstwa Białoruskiego Uniwersytetu Państwowego. Zwycięzca kilku konkursów dla młodych literatów, organizowanych przez białoruski PEN klub. Brał udział w kilku poetyckich festiwalach w Białorusi, Polsce, Rosji i Ukrainie. Jego wiersze były tłumaczone na języki litewski, polski, rosyjski, ukraiński. Obecnie przygotowuje do druku tom wierszy „Dzień Poezji Śmierci Dzień” („Дзень Паэзіі Сьмерці Дзень”).

Andrej Adamowicz

Mleko

Wszystko, co teraz interesuje mojego syna to mleko.A żona cały czas mi mówi, żebym napisał wiersz o Michale.

Dzisiaj położyła mi go na piersi. I bardzo dziwny sen się przyśnił ojcu i synowi.

Najpierw było strasznie, a potem Michał oddzielił mleko od siary.

I w sklepie płaciliśmy mlekiem za mleko.I zmuszaliśmy mleko, żeby się zbierało. I modliliśmy się do mleka.I bluźniliśmy mleku.I wylewaliśmy go na ziemię.I wrzucaliśmy do mleka chleb.

I Michał pił mleko.A ja nie, bo od mleka zbiera mi się na wymioty.

A potem otworzyłem parasol i z nieba leciało mleko.A Michał wytłumaczył, że potop był kolacją, a nie śniadaniem.

I widzieliśmy, jak rozpłynęła się babilońska wieża.I widzieliśmy, jak zatonęła Troja.

I widzieliśmy, jak Zenon sam nie wierzy w swoje paradoksy.A Michał powiedział, że on wierzy.

I szliśmy brzegiem oceanu,A ja trzymałem dłoń syna w swojej dłoni.

I wielkie mleczne fale nakrywały nadbrzeżne wydmy.I nitka horyzontu była nitką Michałowego uśmiechu.

Przebudziłem się, bo Michał tłukł mnie pięścią w piersi.Bo on z łatwością odróżnia prawdziwe mleko od śnionego.

Z jakiegoś powodu nie chcę, żeby mój syn przeczytał ten wiersz.

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Andrej Adamowicz 180 | 181

facta

Gabriel Garcia Marquez

Przez całą tę jesień będę śnił, że deszcz będzie padałdziewięćdziesiąt jeden dni bez przerwy,a ja – bezdomna kolumbijska dziewczynka,nie mam gdzie się przed nim schować.

Dlatego nocami będę przytulać się do ciebie i drżeć.

A przy końcu września, błąkając się po zaułkach, znajdęwielki, dwupiętrowy, opuszczony przez właścicieli dom. Przez październik będę wchodził po stopniach schodów coraz wyżej,uciekając przed wodą, która będzie spadała z nieba.

A w środku listopada zobaczę, że na poddaszu leżyna białym łóżku Gabriel Garcia Marquez.

Chory na raka Gabriel Garcia Marquez.

On zachrypi, spojrzy na moje nagie piersi.

A ty szturchniesz mnie w nocy i zapytasz:– Czemu tak strasznie chrypisz i dyktujesz coś po hiszpańsku?

– Nie denerwuj się, kochana, – odpowiem ci –to nie ja. To nieuleczalnie chory na rakaGabriel Garcia Marquez.

Na zawsze twój, maleńki Juan Pablo

Tego lata nieustannie śniłem, że jestem synem Pabla Escobara, i nazywam się Juan Pablo.

I płyniemy z ojcem na gigantycznym białym lewiataniegdzieś przez Ocean.

Nagle on chwyta się za serce i spada w fale– amerkańska kula.I tak płynęliśmy każdej nocy do ziemi obiecanej.

A rankiem na moich ustach wciąż jeszcze był posmaksłonego Atlantyku.

Kiedy Pablo Escobar, krwawy zabójca, mój ojciec, był młody,kradł z grobów kamienie, skuwał z nich napisy i sprzedawał.

Pablo Escobar poszedł dużo dalej niż twórcy palimpsestów.

Bo on niczego nie chciał pisać na tych kamieniach,a najmniej już ze wszystkiego: „Pablo Escobar”.

Oto dlaczego nie mogłem każdej nocy nie śnić go,który by mnie zabił tylko dlatego,żeby sprzedać moim rodakom nagrobną płytę.

Przez całe lato myślałem, co ty śnisz.

A teraz nagle zrozumiałem, co ty śniłaś:

Że jesteś wielkim białym lewiatanem,który wiezie na swych szerokich plecach dwóch chłopcówdo krainy obiecanej.

I dobrze, że nareszcie zrozumiałem,że wieziesz tylko mnie, dokądkolwiek bym płynął.Dzisiaj skończyło się lato.A ja raptem uzmysłowiłem sobie, że już dwa lata jesteśmy razem.


facta

I ty wieziesz mnie na swoich szerokich plecachprzez Atlantyk.

I słony posmak na moich ustach,to posmak jesieni,w którą wpływamy razem

wielki lewiatan i maleńki Juan Pablo.

Z białoruskiego przełożył B O H DA N Z A D U R A


facta

Aндрей Адамовіч (1984) – поет, прозаїк. Закінчив факультет журналістики Білоруського державного університету. Переможець кількох конкурсів для молодих письменників, організованих білоруським ПЕН-клубом. Учасник поетичних фестивалів у Білорусі, Польщі, Росії та Україні. Вірші перекладалися литовською, польською, російською, українською мовами. Підготував до друку поетичну збірку «День Поезії Смерті День» («Дзень Паэзіі Сьмерці Дзень»).

Андрей Адамович

Молоко

Усе, що цікавить мого сина тепер – це молокоА жінка весь час каже,щоб я написав про Міхала вірш.

Сьогодні вона поклала його мені на груди.І ось дуже дивний сон наснився батькові й сину.

Спершу страшно було, а потім Міхал відділив молоко від молозива.

І в магазині ми розплачувались молоком за молоко.І змушували молоко шикуватися.І молилися на молоко.І ображали молоко.І лили молоко на землю.І кидали в молоко хліб.А Міхал пив молоко.А я не пив, бо від молока мене вивертає

А тоді я відкрив парасолю, і з неба полилося молоко,А Міхал пояснив,що всесвітній потоп був не вечерею, але сніданком.

І ми бачили, як розлилась Вавилонська вежа.І ми бачили, як потонула Троя.

І ми бачили, як Зенон сам не вірить у свої апорії.А Міхал сказав, що він вірить.

І ми йшли берегом океану.А я тримав долоню сина в своїй.

І великі молочні хвилі вкривали прибережний насипІ ниточка виднокола була ниточкою Міхалової усмішки.

Я прокинувся від того, що Міхал бив мене кулаком у груди.Бо він легко відрізняє справжнє молоко від побаченого вві сні.

Чомусь я не хочу, щоб цей вірш прочитав мій син.

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Андрей Адамович 186 | 187

facta

Ґабріель Ґарсія Маркес

Усю цю осінь мені буде снитись, що дощ падатимедев’яносто один день безупинно,а я – безпритульне колумбійське дівча,якому нема де від нього сховатись.

Тому ночами я буду притулятись до тебе й тремтіти.

А наприкінці вересня, блукаючи завулками, я знайдуВеликий триповерховий, покинутий господарями дім.

Протягом жовтня я підніматимусь сходами усе вище,Тікаючи від води, що падатиме з неба.

А в середині листопада побачу, що на горищі лежитьна білому ліжку Ґабріель Ґарсія Маркес.

Хворий на рак Ґабріель Ґарсія Маркес.

Він захрипить, погляне на мої оголені груди.

А ти розбуркаєш мене вночі й спитаєш:– Чому ти так страшно хрипиші диктуєш щось по-іспанському?

– Не хвилюйся, кохана, – відповім я тобі, –Це не я. Це невиліковно хворий на ракҐабріель Ґарсія Маркес.

Завжди твій, маленький Хуан Пабло

Цього літа мені постійно снилося,ніби я син Пабло Ескобара,і звати мене Хуан Пабло.

Й ми з батьком пливем на гігантському білому левіафаніКудись через Океан.

Аж раптом він хапається за серце і падає в хвилі –Американська куля.

І так ми пливли щоночі в обіцяну нам країну.

А зранку на моїх вустах усе ще був присмакСолоної Атлантики.

Коли Пабло Ескобар, кривавий убивця,мій батько був молодий,То крав на могилах каміння, збивав з нього написи і продавав.

Пабло Ескобар пішов набагато далівід творців палімпсестів.

Бо він нічого не хотів писати на цих каменях.І менш за все він хотів написати там: «Пабло Ескобар».

Ось чому я не міг щоночі не снити його,який убив би мене тільки для того,щоб продати моїм родичам плиту на могилу.

Ціле літо я думав про те, що тобі сниться.

А сьогодні раптом зрозумів, що тобі снилося,Ніби ти великий білий левіафан,Що везе на своїй широкій спині двох хлопчиків.У примарену країну.

І це добре, що я нарешті зрозумів,Що ти везеш лиш мене, куди б я не плив.


facta

Сьогодні закінчилось літо,А я раптом згадав, що ми вже два роки разом.

І ти везеш мене на своїй широкій спиніКрізь Океан.

І солоний присмак на моїх вустах –це присмак осені,у яку ми запливаємо разом

великий левіафан і маленький Хуан Пабло.

З бiлоруської переклав О Л Е Г КО Ц А Р Е В


facta

Anna Rancāne dzimusi 1959. gadā, Latvijas austrumos, Latgalē, Ludzas rajonā. Beigusi Latvijas Valsts universitāti, pēc profesijas – ekonomiste. Mācījusies neklātienē M. Gorkija Literatūras institūtā Maskavā. Strādājusi par programmētāju, ekonomisti, daiļliteratūras redaktori grāmatu izdev-niecībā „Liesma“. Pēc atgriešanās dzimtajā Latgalē, 1992.gadā, kopā ar domubiedriem Daugavpilī izveidojusi reģionālo laikrakstu „Latgales Laiks“, līdz 2000.gadam bijusi tā galvenā redaktore. Vēlāk pārcēlusies uz dzīvi Rēzeknē un līdz 2011.gadam bijusi laikraksta „Diena“ korespondente Latgalē. Tagad – ziņu dienesta vadītāja Latgales reģionālajā televīzijā. Latvijas Rakstnieku savienības biedre (1987).Dzejoļus publicē kopš 1975. gada, raksta gan latviešu, gan latgaliešu valodā. Izdoti dzejoļu krājumi „Lūgšana mājai“ (1982), „Piektdiena“ (1986), „Advente“ (1991; E. Veidenbauma prēmija 1992. gadā; kardināla J. Vaivoda fonda balva 1996. gadā), „Aizlūgums“ (1997), „Svētdiena“ (2001), „Zīmes“ (2005). Raksta arī publicistiku, lugas un kinoscenārijus. Pēc A.Rancānes scenārija uzņemta dokumentālā filma par Romas pāvesta Jāņa Pāvila II vizīti Aglonā, patlaban tiek filmēta pilnmetrāžas videofilma par Latgali 20.gs. 20.–30.gados

Anna Rancāne

Pylnuotēs

Muna sirds tik pylna ar tovim vuordim i tevi, ka puori puorsalej,aiz krakla, naktsvīdrūs izmierkuša.Naskaidrūs mūrgūspieški saceju: mīļoju tevi.

Nastaigoj šūnaktpa pošu mieneša maleņu,munā pīktajā stuovāvysi atbolsi tevi pīsauc,ka nanūkreit zemī.Lobuok aizīsim viejputnīar snīgusasalauluot.

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Anna Rancāne 192 | 193

facta

* * *

Katru dienu kāds baznīcu ceļ,Katru nakti kāds nojauc līdz pamatiem,No rīta viss jāsāk no jauna.

Izsijājot pelnus un akmeņus,Var atrast pārrauta rožukroņa krelles,Uz katras — pa nepiepildītai lūgšanai.

Katru nakti nobrūk pa baznīcai,Jāceļ atkal no jauna,Vai jāiemūrē akmeņosSevi.


Slutiški* rudinī

Plūsti te vaira naeimūt,Kornika bolssVēļ pleivoj,Aizačiers upmolys uobeļneicāKai pādejais uobeļs,Soldons ar syurumu,Savalk mēli i lyupys.Daugova mīreigi nūlykta kliepī kai muotis dalna, gluosta ceļu,pa kuru vaira naatīsaizvakar nūsolušuos jurgīnis.

Noass apsasiedsIz sūleņa ustobys prīškā,Verās, kai bārzi saskaitaPādejū zalta naudu,Vysu par tū var nūpierkt,Mīru i pesteišonu,Vīneigi plūstu laikam Byus viņ juotaisa pošam.

* Slutišķi – sādža Daugavas lokos, netālu no Daugavpils, unikāla ar savu senlaicīgo apbūvi un ar to, ka te no seniem laikiem blakus sadzīvo vecticībnieku un katoļu ģimenes.

facta

Marts

Tu zyni, tuos lozdys aizadaga sorkonuos dzierkstīs, Najem vēļ zorus rūkuos, pagaidi, kamer apdziss,Cyta nu cytys aizasvyla, švierksteidami,Nūdaguli kryta i kryta zylajā marta snīgā,

kai seikys putyna pādys, kas īvad vēļ dziļuok mežā,kur egļu skujys smuordoj kai bazneicu svecis,zuodži kai varganis dzīd, a meža ciertiejs,snīgā nūsamets ceļūs, skaita zeileišu dzīsmi.

Narunoj daudzi, paklusej, zynu jau, zynu,Nagara taida degšona soltā reitā,It kai vairs nabyutim pyrmūdinis i pasaulis gola,It kai mes obeji byutu vīnā gunskurā masti.


Psalms

Apkrūņuosi mani ar ķeizarkrūni, i es topšu teira,Apsegsi mani ar kluseišonu, i topšu es bolta kai snīgs,pādejais snīgs Juoņu naktī, kod klusuos mūkuos mierst vosora,eisti vēl naatnuokuse,gunskurūs sadadzynuota.

Apkrūņuosi mani ar ķeizarkrūni, i topšu es teira,Teira i namiersteiga, Kai puče pi bazneicys sīnys, –Soltys i naruneigys,Kai tu.

Apkrūņuosi mani ar ķeizarkrūni miršu vaiņuga vītā,Sorkonys zīdlopys sadegs suopeigā saulisrītā,Nasabeist, tymā gunī es sadegšu vīna,Tovā duorzā ni zareņš, ni lapeņa nanūsviļs.

facta

Vēstule

Mammuk,Atsūti man telegrammu,To, ar bezdelīgu pastu,Tikai Dieva putniņi spējSavienot manu telpu ar tavējo.

Uzraksti pāris trīcošu rindiņuPar to, ka cimdiņi noadīti,Zeķītes arī,Ka baidies par to, ka salstuUn ikdienā neēdu pusdienas.

Tikai nesūti man neko,Ne lauku sviestu, ne sieru,Mākoņu govis laikam cieti slaucamas.Tikai atsūti gabaliņu No savas vienīgās,Mūžīgās, Labās Un siltās Debess.


Samariete

Varbūt, ka Tevi es vēl pat varētu ieraudzīt,Ja paskrietu lejup kādus soļus pa bezvārda ieliņu,Kura aizvijas tālu, līdz pat tirgus laukumam,Kur rosās naudas mijēji un baložu pārdevēji,Sievas tur nāks man pretī ar pilniem spaiņiem,Smaržodamas pēc mājām,Viņu skatieni asie sadurstīs mani kā akmeņi,Baidos.

Toreiz tu pienāci klāt man, gulēju smiltīs,Izdedzinātās un tukšās, vienīgi asarasIzgrauza celiņu putekļos, tuvāk pie akas, vienīgās ciemata akas,No kuras ūdeni pasmelt man bija aizliegts, svešajai, grēcīgajai,Laulības pārkāpējai, vīriešu mijējai, skatienu pārdevējai.

Tavas acis bij lielākas vēl par avotiem, vēl par zvaigznēm,Kad tu pienāci klāt un teici – nebaidies, dod man dzert,Kad tu dzersi šo ūdeni, gribēsi vēl un vēl, Došu tev valgmi, no kuras neslāps nemūžam.

Neuzdrīkstējos pastiept roku, tavi vārdiŠalca pār mani gluži kā ūdenskritums,Skalojās pāri pleciem, drēbes pielipa krūtīm,Stāvēju tavā priekšā aizmirsusi par kaunu.

Varbūt, ka tevi vēl varēju ieraudzīt,Taču jau uzziedējis ērkšķu krūms blakus akai,Sievietes nāk ar pilniem nēšiem lejup pa bezvārda ieliņu,Skatās uz mani izbrīnītas, sačukstas, tenko,Rīts nogalina visu, ko vakars dzemdē.

Tavas sandales saite putekļos aizlocījusies,Gluži kā čūska.

facta

* * *

Muna latgaliskuo identitateverās ar īškeibomturku i mongoļu acim, krīvu ceplīsatušej kuopustu pūdu, šmakovkys izdzerpar zaudeitū ļūbesteibu,osoru nūrauš nu byudai palaiž smiejīni garu:bejs, nabejs!

Munai latgaliskajai identitateināža asmiņs kuldākai augusta ryusa,par sovu i saimis gūduizviļks i nanūsabeisīs,a vāluok nūslauceis grākusarkaņuos dabasu molā.

Muns latgaliskumsdasysts pi krysta kopūs,pieški nūkreit iz ceļuVIA APPIA Romā,sajimdams ierškeižu krūnikai myužeigū gondareišonupar sovim i cytu grākim.


Maja pylnuotēsizlosa nu motimvīšņu zīdus,nūlīk pi ceļmolys krystai uzroksta japāņu haiku.Dvēseļu dīnuosGorūzu nūlauž,Lai dvēselis paseitynuotu.

Muns latgaliskais latviskums,Nūpalts i komuots,Nikuo nasoka daudzi, „Muote žieleiguo!“ nūsapyušDainu tāvam boltajā buordā, Īkuop Ulisa laiveņāi aizkuģoj pyutviejenipuori par Rāznu dzīduodams.

facta

Anna Rancānė gimė 1959 m. Latvijos rytuose, Latgaloje, Ludzos rajone. Latvijos universitete Rygoje įgijo ekonomistės profesiją. Neakivaizdžiai mokėsi M. Gorkio literatūros institute Maskvoje. Dirbo programuotoja, ekonomiste, grožinės literatūros redaktore „Liesmos“ leidykloje. Grįžusi gimtojon Latgalon 1992 m. drauge su bendraminčiais Daugpilyje įsteigė regioninį laikraštį „Latgales Laiks“, ligi 2000-ųjų buvo jo vyriausioji redak-torė. Persikėlusi Rėzeknėn ligi 2011 m. buvo dienraščio „Diena“ korespon-dentė Latgaloje. Šiuomet – Latgalos regioninės televizijos žinių tarnybos vedėja. Latvijos rašytojų sąjungos narė (1987).Eilėraščius skelbia nuo 1975 m., rašo ir latvių, ir latgalių kalbomis. Išleisti eilėraščių rinkiniai „Malda namams“ („Lūgšana mājai“, 1982), „Penktadienis“ („Piektdiena“, 1986), „Adventas“ („Advente“, 1991; E. Veidenbaumo premi-ja, 1992; kardinolo J. Vaivuodo fondo apdovanojimas, 1996), „Pamaldos“ („Aizlūgums“, 1997), „Šventadienis“ („Svētdiena“, 2001), „Ženklai“ („Zīmes“, 2005). Rašo taip pat publicistiką, pjeses ir kino scenarijus (dokumentinis filmas apie popiežiaus Jono Pauliaus II vizitą Agluonoje, ką tik baigtas filmuoti ilgametražis videofilmas apie ano amžiaus trečiojo ir ketvirtojo dešimtmečių Latgalą).

Anna Rancāne

Pilnaty

Mano širdis tokia pilna žodžių tavų ir tavęs, kad verčiasi per kraštusiš marškinių, nakties prakaito permerktų.Miglotose klejonėseištariu netikėtai: myliu tave.

Nevaikščiok šiąnaktmėnulio pačiu krašteliu,mano penktajam aukštevisi aidesiai tave prišaukia,kad nenukristum žemėn.Geriau išeisim į pūgąsu sniegususituokti.

Iš latgalių kalbos vertė V L A DA S B R A Z I Ū N A S


facta

* * *

Kasdien kas nors bažnyčią stato,Kasnakt kas nors sugriauna lig pamatų,Iš ryto viskas turi prasidėti iš naujo.

Išsijojęs pelenus ir akmenisGali rasti sutraukyto rožinio karoliukų,Kiekviename – po neišklausytą maldą.

Kasnakt griūva po bažnyčią,Reikia atstatyti iš naujoArba į akmenis mūrytSave.

Iš latvių kalbos vertė V L A DA S B R A Z I Ū N A S

Slutiškiai* rudenį

Sieliai šičia nebeina,Vairininko balsasDar plaikstosPakibęs pakrantės obelyjeKaip paskutinis obuolys,Saldžiarūgštis,Sutraukia liežuvį ir lūpas.Dauguva ramiaiguli ant kelių kaip motinos delnas,glosto kelią,juo nebeateisužvakar nušalę jurginai.

Nojus prisėdaAnt suolelio prieš gryčią,Žiūri, kaip suskaičiuoja beržaiAukso pinigus lig paskutinio,Viską už juos nuspirtum,Išganymą ir ramybę,Vien tiktai plaustątikriausiaiReikės taisytis pačiam.

* Slutiškiai – unikalaus senovinio užstatymo kaimas Dauguvos vingiuose, netoli nuo Daugpilio, išskirtinis ir dėl to, kad čia nuo senų laikų artimai sugyvena sentikių ir katalikų šeimos.


facta

Kovas

Žinai, tie lazdynai raudonom ugnim kibirkštėjo,Neimk dar šakelių rankom, palauki, kol jos apgis,Viena nuo kitos kibirkščių kaito ir svilo,Nuodėguliai krito vis, krito į kovo žydrajį sniegą

it smulkios paukščio pėdelės, kur veda gilyn į mišką,ten eglių gurgučių kvapai kaip bažnytinių žvakių,pjūklų vargonai gieda, o miškakirtys,snieguos be kelių paklydęs, skaičiuoja zylių giesmes.

Daug nekalbėk, paklausyk, žinau jau žinau,Negerai tas degimas rytmetį šaltąLyg pirmadienio, lyg pasaulio pabaigos nebebūtų,Lyg kad būtumėm mudu mestì į vieną ugniakurą.

Psalmė

Karūnuosi mane margutėm, ir tapsiu tyra,Apklosi mane tylėjimu, ir tapsiu balta it sniegas,paskutinis Joniniųnakties sniegas, kai tyliose kančiose miršta vasara,iš tikro dar neatėjusi,laužuos sukūrenta.

Karūnuosi mane margutėm, ir tapsiu tyra,Tyra ir nemirtingaIt gėlė prie bažnyčios sienos, –Šaltos ir nekalbiosKaip tu.

Karūnuosi mane margutėm mirsiu vainiko vietoj,Raudoni žiedlapiai sudegs skausmingoj saulėsėdoj,Nebijok, toj ugny aš viena sudegsiu,Tavo sode nė šakelė, nė vienas lapelis neapgruzdės.



facta

Laiškas

Mamyčiuk,Atsiųsk man telegramą,Tą, per blezdingų paštą,Tik Dievo paukšteliai priveikiaMano erdvę susiet su tavąja.

Parašyk porą virpių eilučių,Kad pirštinytės numegztos,Kojinytės irgi,Kad baiminies, jog sušalsiuIr kasdien nepavalgau pietų.

Tik jau man nieko nesiųsk,Nei kaimiško sviesto, nei sūrio,Debesų karvės melžti tikriausiai kietos.Tiktai atsiųsk gabalėlįSavo vienintelio,Amžino,GeroIr šiltoDangaus.

Samarietė

Ko gera, Tave dar galėčiau išvysti,Jei bent kiek pabėgėčiau žemyn bevarde gatvele,Besirangančia ligi pat turgaus aikštės,Kur bruzda pinigų keitėjai, balandžių pardavėjai,Moterys, kvepiančios namais,Ateis su pilnais kibirais man priešpriešiais,Aštrūs jų žvilgsniai suskvarbys mane tarsi akmenį,Baiminuos.

Tada priėjai prie manęs, gulėjau smėly,Išdegintam ir tuščiame, vien tiktai ašarosPrasigraužė takelį per dulkes arčiau prie šulinio, šičia vienintelio šulinio,Jo vandens pasisemti man buvo užginta, svetimai, nuodėmingai,Santuokos laužytojai, vyrų mainytojai, žvilgsnių pardavėjai.

Tavo akys buvo didesnės nei versmės, nei žvaigždės,Kai priėjęs sakei – nebijok, paduoki man atsigerti,Kai gersi šį vandenį, trokši kaskart vis labiau,Tau duosiu drėgmės, nuo kurios netroškins niekados.

Neišdrįsau rankos ištiesti, žodžiai taviejiŠniokštė manim kaip krioklys,Liejosi per pečius, prilipo drapanos prie krūtų,Stėvėjau priešais tave užmiršusi gėdą.

Ko gera, tave dar galėjau išvysti,Bet jau sužydėjo prie šulinio krūmas erškėčių,Moterys eina su naščiais pilnais žemyn bevarde gatvele,Žiūri manęspi nustebusios, šnabždasi, apkalbinėja,Rytas nužudo vìsa, ką vakaras gimdo.

Tavo sandalo raištelis dulkėse susirangęsVisai kaip gyvatė.



facta

* * *

Mano latgališka tapatybėdairosi įkypomturkų mongolų akim,rusiškoj krosnypatroškina puodą kopūstų,šmakovkos išmaukiauž prarastą meilęnubraukia nuo veido ašarąir pasileidžia juoktis –buvę nebuvę!

Mano latgališkai tapatybeipeilio ãšmens kišenėjkaip žaibas rugpjūty,už savo ir šeimos garbęištrauks ir neišsigąs,paskiau nušluostys nuodėmęraudonu dangaus kraštu.

Mano latgališkumas,prikaltas prie kryžiaus kapuos,netikėtai parpuola ant keliųVIA APPIA Romoj,erškėčių vainiką prisiimakaip amžiną atlygįuž savo ir kitų nuodėmes.

Per pìlnatis gẽgužęrenka iš plaukųvyšnių žiedus,deda prie kryžiaus pakelėjeir parašo japonišką haiku.Vėlìnių dienomKriaukšlelę atlaužia,Kad būtų vėlėms pasisotint.

Mano latgališkas latviškumas,Plūstas ir iškankintas,Nieko daug nekalba,„Gailestingoji motin“, atsidūsėjaDainų tėvo baltoj barzdoj,Sėdas Uliso laivėnir išplaukia, ir pūskvėjelikiaurai per Raznądainuodamas.



facta

Анна Ранцане нарадзілася ў 1959 годзе на ўсходзе Латвіі, у Латгаліі, у Лудзскім раёне. Скончыла Латвійскі дзяржаўны ўнівэрсытэт у Рызе, эканаміст паводле прафэсіі. Завочна навучалася ў Літаратурным інстытуце імя Максіма Горкага ў Маскве. Працавала праграмістам, эканамістам, рэдактарам мастацкай літаратуры ў выдавецтве «Лесма». Па вяртаньні ў родную Латгалію ў 1992 годзе разам з аднадумцамі ў Даўгаўпілсе заснавала рэгіянальную газэту «Lat-gales Laiks» («Латгальскі час»), да 2000 году была яе галоўнай рэдактаркай. Пазьней пераехала на жыхарства ў Рэзэкне і да 2011 году была карэспандэнткай тыднёвіка «Diena» («Дзень») у Латгаліі. На дадзены момант – кіраўніца інфармацыйнай агенцыі Латгальскага рэгіянальнага тэлебачаньня. Сябра Саюзу пісьменьнікаў Латвіі (1987 г.) Публікуе вершы з 1975 году, піша па-латыску і па-латгальску. Выйшлі зборнікі вершаў «Lūgšana mājai» («Малітва дому», 1982), «Piektdiena» («Пятніца», 1986), «Advente» («Адвэнт», 1991), «Aizlūgums» («Імша», 1997), «Svētdiena» («Нядзеля», 2001), «Zīmes» («Знакі», 2005). Піша таксама публіцыстыку, п’есы і кінасцэнары.

Анна Ранцане

Пад поўняй

Маё сэрца поўніццатваімі словамі і табой,што выплёскваецца цераз крайкашулі, мокрай ад начнога поту.

Не хадзі гэтай ноччупа самым акрайчыку месяца,на маім пятым паверсеусе водгульлі цябе заклікаюцьня падаць на зямлю. Лепей выйдзем у замецьса сьнегамвянчацца.

З латгальскай пераклала М А Р ы Я М А Р Т ы С Е В І Ч

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Анна Ранцане 212 | 213

facta

* * *

Штодня нехта будуе касьцёл,Штодня нехта разбурае касьцёл дашчэнту.З ранку ўсё павінна пачацца наноў.

Прасеяўшы попел і камяні,Можна знайсьці пацеркі парванага ружанцуУ кожнай – па няспраўджанай малітве.

Штоноч бурыцца па касьцёле,Трэба адбудаваць наноўАбо ўмураваць у камяніСябе.

З латыскай пераклала М А Р ы Я М А Р Т ы С Е В І Ч

Слуцішкі* ўвосень

Плытоў тут больш не ганяюць,Голас стырнавогаЯшчэ лунае,Віснучы на яблыні пры беразе ракі,Як апошні яблык,Салодкі, з кісьлінкаю,Зводзіць язык і вусны.Даўгава сьмірнаЛяжыць на каленях, нібы матчына даланя,Гладзіць дарогу,Па якой больш ня прыйдуцьВяргіні, што замерзьлі заўчора.

Ной сядае на прызбу,Глядзіць, як бярозы лічацьАпошнія залатыя манэты,Усё за іх можна купіць:Спакой і збавеньне, – Вось толькі плыт,Верагодна,Давядзецца будаваць самому.

* Слуцішкі – вёска на Даўгаве, каля Даўгаўпілса, унікальная сваёй старажытнай забудовай і тым, што тут з даўніх часоў суседзяць сем’і старавераў і каталікоў.


facta

Сакавік

Ты ведаеш, гэтая ляшчына запалала чырвонымі яскаркамі,Не бяры пакуль гольле ў рукі, пачакай, хай загоіцца,Яно абгарэла, палаючы, Жарынкі ўпалі і ўпалі яны на сіні сакавіцкі сьнег.

Нібы дробныя птушыныя сьляды, якія заводзяць усё глыбей у лес,Дзе яловыя шышкі пахнуць, як сьвечкі ў касьцёлах,Пілы нібы арган пяюць, а лесаруб,Які страціў у сьнезе дарогу, лічыць сініцыны песьні.

Шмат не кажы, паслухай, я ведаю, ведаю,Нядобры такі пажар халодным ранкам,Быццам ня будзе панядзелка і канца сьвету,Быццам бы нас абодвух кінула ў гэтае полымя.

Псальм

Карануеш мяне імпэратарскаю каронай*, і я стану чыстай,Накрыеш мяне моўчай, і я стану белай, як сьнег,Апошні сьнегНа Яна Купалу,Калі ў ціхіх пакутах памірае лета,Якое так напраўду і не надыйшло яшчэ,На вогнішчах спаленае.

Карануеш мяне імпэратарскаю каронай, і я стану чыстай,Чыстай і несьмяротнай,Як кветка пры касьцёльным муры –Халоднай і нешматслоўнай,Як ты.

Карануеш мяне імпэратарскаю каронай, і я памру замест вянка,Чырвоныя пялёсткі згараць у хваравітым заходзе сонца,Не турбуйся: у гэтым агні я згараю адна,Не пацерпіць ані галінка, ані лісьцік з твайго саду.


* Імпэратарская карона (Fritillaria imperialis) – рэдкая кветка сямейства лілейных.


facta

Ліст

Матуля,Дашлі мне тэлеграму,Тую, па пошце ластавак,Толькі божыя птушкі могуцьПаяднаць маю прастору з тваёю.Напішы пару няроўных радкоў,Напішы, што давязала рукавічкі,Панчошкі таксама,Бо ты баісься, што я мерзнуІ ня кожны дзень ем абед.

Толькі не дасылай мне, прашу цябе,Ні свойскага масла, ні сыру,У нябёсных кароваў, здаецца, тугое вымя.Дашлі толькі кавалачакСвайго адзінагаВечнагаДобрагаІ цёплагаНеба.

Самарыцянка

Магчыма, я магла б яшчэ раз Цябе пабачыць,Калі б спусьцілася подбегам уніз па безназоўнай вулачцы,Якая пятляе доўга, да самага рынку,Дзе мітусяцца мянялы і прадаўцы галубоў,Жанчыны выйдуць мне насустрач з поўнымі вёдрамі,Яны пахнуць домам,Іх вострыя позіркі ляцяць у мяне, як каменьчыкі.Мне страшна.

Ты тады падыйшоў да мяне, я ляжала ў пясках,Выпаленых і пустых, адно сьлёзыПратачылі дарожку ў пыле да самай студні, адзінай на ўвесь пасёлак,Зь якога я ня сьмела набраць вады, чужая, грэшная,Здрадніца мужа свайго, мяняла мужчынаў, прадавачка позіркаў.

Твае вочы былі большыя за крыніцы, большыя за зоркі,Калі ты падыйшоў і сказаў – ня бойся, дай мне напіцца,Калі ты будзеш піць з гэтай студні, ты схочаш яшчэ і яшчэ,Я дам табе вады, ад якой ты ніколі больш не засьмягнеш.

Я не пасьмела працягнуць руку, твае словыГрукаталі па мне перакатамі,Ліліся па плячах, адзежа абляпіла грудзі,Я стаяла перад табою, забыўшы пра сорам.

Магчыма, я магла б яшчэ раз цябе пабачыць,Але шыпшына ўжо цьвіце каля студні,Жанчыны ідуць з поўнымі вёдрамі па безназоўнай вулачцы,Глядзяць на мяне са зьдзіўленьнем, перашэптваюцца, пляткараць,Ранак забівае ўсё, што нараджае вечар.

Матузок тваёй сандалі зьвіўся ў пыле,Нібы гадзюка.

З латыскай пераклала М А Р ы Я М А Р Т ы С Е В І Ч


facta

* * *

Мая латгальская сьвядомасьцьпазірае раскосымітатара-мангольскімі вачыма,у рускай печытушыць капусту ў чыгунку,уздымае чарку шмакаўкі*за страчанае каханьнезмахвае сьлязінку з тваруі пачынае сьмяяцца: была-не была!

Маёй латгальскай сьвядомасьцілязо нажа ў кішэні –жнівеньская маланка;за гонар свой і крэўныхвыцягне і не збаіцца,а потым вытрэ грэхаб край чырвоных нябёсаў.

Мая латгальскасьць,расьпятая на могілкавым крыжы,раптам падае на каленіна Via Appia ў Рыме,прымае цярновы вянок,як вечную ўзнагародуза грахі свае і чужыя.

* Шмакаўка – латгальская самагонка

** Бацька Песьняў – маецца на ўвазе клясык латыскай фалькларыстыкі Крыш’яніс Баруанс. *** Разна – возера ў Латгаліі.


У травеньскія поўнівыбірае з валасоўквецень вішань,кладзе ля дарожнага крыжаі піша японскае хайку.На Дзядыразломвае скарынку хлеба –наедак душам.

Мая латгальская латыскасьцьпагарджаная і пакутная,не гаворыць шмат,«Маці міласэрная», – уздыхае.У белай барадзе Бацькі Песьняў**сядае ў човен Улісаі плыве па Разнэ***,і Райніса напявае.


facta

Анна Ранцане народилася 1959 р. на сході Латвії, в Латгалії, в Лудзькому районі. Закінчила Латвійський державний університет у Ризі, за спеціальністю економіст. Заочно навчалась у московському Літературному інституті імені М. Горького. Працювала програмістом, економістом, редактором художньої літератури у видавництві «Лесма» («Liesma»). Повернувшись у рідну Латгалію, вона разом із однодумцями в Даугавпілсі заснувала регіональну газету «Latgales Laiks» («Латгальський час»), до 2000 року була її головним редактором. Згодом переселилася до Резекне і до 2011 року була кореспондентом щоденного видання «Diena» («День») у Латгалії. Нині вона очолює службу новин на Латгальському національному телебаченні. Член Спілки письменників Латвії (1987).Публікує вірші з 1975 р., пише і латиською, і латгальською мовами. Вийшли поетичні збірки: «Lūgšana mājai» («Молитва дому», 1982), «Piektdiena» («П’ятниця», 1986), «Advente» («Різдвяний піст», 1991; премія ім. Е. Вейденбаума 1992 р.; нагорода фонду кардинала Ю. Вайвуода 1996 р.), «Aizlūgums» («Траурний молебень», 1997), «Svētdiena» («Неділя», 2001), «Zīmes» («Знаки», 2005). Також пише публіцистику, п’єси та кіносценарії (документальний фільм про візит папи римського Івана Павла ІІ до Аглуони, щойно знято повнометражний відеофільм про Латгалію в 1920-1930-х роках).

Анна Ранцане

При повному місяці

Моє серце так повнитьсятвоїми словами й тобою,що вистрибує через крайсорочки, мокрої від нічного поту. Не ходи цієї ночісамим краєчком місяця,на моєму п’ятому поверсі,все відлуння тебе закликає,щоб ти не впав на землю.Краще ходімо в заметільзі снігомвінчатися.

З латгальської переклала Б О ГД А Н А М АТ І Я Ш


facta

* * *

Щодня хтось костел будує,Щоночі хтось руйнує його до тла,Зранку все має початись спочатку. Просіявши попіл і каміння,Можна знайти намистини порваних чоток,У кожній – по непроказаній молитві. Щоночі падає один костел,Треба відбудувати спочаткуАбо вмурувати в камінняСебе.

З латиської переклала Б О ГД А Н А М АТ І Я Ш

Слутишки* восени

Тут більше не пропливають плоти,Голос стерничогоЩе розвівається,Застрягнувши в яблуні біля ріки,Як останнє яблуко,Кисло-солодке,Зводить язик і губи.Даугава сумирноЛежить на колінах, як материна долоня,гладить дорогу,якою більше не прийдутьзамерзлі позавчора жоржини. Ной сідаєНа лавці перед домом,Дивиться, як берези рахуютьОстанні золоті монети,Все за них можна купити,Спасіння і спокій.Ось тільки пліт,напевно,Доведеться будувати самому.

* Слутишки – село в закрутах Даугави, недалеко від Даугавспілса, унікальне стародавньою забудовою і тим, що тут із давніх часів живуть разом родини старообрядців і католиків.


facta

Березень

Ти знаєш, ця ліщина спалахнула червоними іскрами,Не бери ще гілок до рук, зачекай, поки заживуть,Одна від одної вони запалились, іскріючи,Головешки впали, і впали в синій березневий сніг, мов пташині дрібні сліди, що заводять все далі в ліс,де шишки ялин пахнуть, як свічки у костьолах,пилки, наче орган, співають, а лісоруб,загубивши дорогу в снігу, рахує пісні синиць. Багато не говори, послухай, знаю-бо, знаю,Недобре це горіння в холодний ранок,Так ніби не буде понеділка і кінця світу,Так ніби нас обох у це вогнище кинули.

Псалом

Коронуєш мене імператорським рябчиком, і я стану чистою,Покриєш мене мовчанням, і стану я білою, мов сніг,Останній снігу ніч на Купала,коли в тихих муках вмирає літо,яке насправді ще не настало,у багаттях спалене. Коронуєш мене імператорським рябчиком, і я стану чистою,Чистою і безсмертною,Як квітка біля стіни костелу, –Холодної й неговіркої,Як ти. Коронуєш мене імператорським рябчиком, помру замість вінка,Червоні пелюстки згорять у болючому заході сонця,Не бійся, у тому вогні я згорю одна,У твоєму саду ані гілочка, ні листок не обгорить.



facta

Лист

Матусю,Пришли мені телеграму,Ту, ластів’їною поштою,Тільки Божі пташки можутьПоєднати мій простір з твоїм. Напиши кілька тремтливих рядківПро те, що рукавички доплетеноЙ панчішки теж.Що ти боїшся, що мерзнуІ не щодня обідаю. Тільки не надсилай мені нічого,Ні масла з села, ні сиру,Захмарні корови, певно, тяжко дояться.Лишень пришли шматочокСвого єдиного,Вічного,ДоброгоЙ теплогоНеба.

Самарянка

Можливо, я ще могла би Тебе побачити,Якби пробігла вниз декілька кроків вуличкою без назви,Вона в’ється далеко, аж до торгової площі,Де метушаться міняйли і продавці голубів.Жінки вийдуть мені назустріч із повними відрами,Що пахнуть домом,Їхні колючі погляди увіп’ються в мене, як камінь,Боюся. Того разу ти підійшов до мене, я лежала в пісках,Випалених і порожніх, тільки сльози проклалиРівчачок у поросі, ближче до криниці, єдиної в селі криниці,Із якої мені було заборонено набрати води, чужій, грішній,Що зрадила шлюб, міняла чоловіків, торгувала поглядами. Твої очі були навіть більші ніж струмки, більші ніж зорі,Коли ти підійшов і сказав: не бійся, дай мені пити,Якщо питимеш воду цю, знов і знов будеш спрагла,Дам тобі такої води, від якої не хотітимеш пити ніколи. Не насмілилась простягнути руку, твої словаСпадали на мене з гуркотом, як водоспад,Текли плечима, одяг прилип до грудей,Я стояла перед тобою, забувши про сором. Можливо, я ще могла би тебе побачити,Та вже цвіте кущ шипшини біля криниці,Жінки йдуть донизу вуличкою без назви з повними коромислами,Дивляться на мене з подивом, перешіптуються, обмовляють,Ранок вбиває все те, що вечір породжує. Шнурівка твого сандаля згорнулась у поросі,Мов змія.



facta

* * *

Моя латгальська ідентичністьпоглядає косими очиматурецько-монгольськими,в російській печітушкує горщик капусти,шмаковку випиваєза втрачену любов,сльозу стирає з лицяі починає сміятися:будь-що-будь!

Моїй латгальській ідентичностілеза ножа в кишені,як серпнева блискавка,за честь свою і ріднівийме й не побоїться,а згодом витре гріхоб край червоних небес.

Моя латгальськістьприбита до хреста на цвинтарі,раптом падає на колінаVIA APPIA в Римі,приймаючи терновий вінокяк вічну винагородуза гріхи свої та чужі.


При травневій повнівона вибирає з волоссяквіти вишні,кладе до хреста при дорозіі пише японський хоку.У поминальні днівідламує цілушку,щоб душі наситились.

Моя латгальська латвійськість,лаяна й мучена,багато не каже,«Мати милосердна», – зітхаєВ білій бороді Пісенного батька,Сідає в Уллісів човен,і відпливає дмивітерецьпо Разні,пісню затягуючи.


facta

Leszek Engelking (ur. 1955 w Bytomiu) – poeta, nowelista, literaturoznawca i krytyk literacki. Ukończył filologię polską na UW (specjalizacja filmoznawcza). Przez jedenaście lat był redaktorem miesięcznika „Literatura na Świecie”. Jest pracownikiem naukowo-dydaktycznym Uniwersytetu Łódzkiego (kulturoznawstwo). Opublikował m.in. monografię o twórczości V. Nabokova i kilka książek o literaturze czeskiej. Jest autorem tomów wierszy „Autobus do hotelu Cytera” (1979), „Haiku własne i cudze” (1991), „Mistrzyni kaligrafii i inne wiersze” (1994) i „Dom piąty” (1997), jak również tomu wierszy wybranych i nowych „I inne wiersze” (2000). Ukazały się też wybory jego poezji w przekładzie na ukraiński („Wid cioho ne wmyrajut’...”, 1997), czeski („A jiné básně a jiné básně”, 1998) i słowacki („Zanechala si otlačky prstov na mojej koži”, 2005) oraz dwa arkusze poetyckie w języku angielskim („Your Train the Local”, 2001; „Paulina’s House”, 2002). Wydał również prozatorski tom „Szczęście i inne prozy” (2007). Tłumacz poezji i prozy z języków czeskiego, słowackiego, angielskiego, hiszpańskiego, białoruskiego, ukraińskiego, rosyjskiego. Trzy razy w różnych kategoriach otrzymał nagrodę miesięcznika „Literatura na Świecie”. Laureat translatorskiej nagrody polskiego PEN Clubu (2010).

Leszek Engelking

Dom piąty

Mai

– To piąty dom –powiedział przechodzień,zmrużywszy oko.– Są w nim sypialnie z kotarami z pluszu,klatki schodowei klatki z ptakami,knajpa i kino,zapach róż, przeciągi,i jest czytelniagwiaździstego nieba,lecz nie wiadomo,co się może skrywaćw jego piwnicach.

Ozdobna bramabłyska ostrzegawczomosiężną klamkąlub odłamkiem gwiazdy,ale zarazemzaprasza na schody.

– I nie wiadomo,co można napotkaćna jego strychu,jakie potwory,egzotyczne bestie,krwiożercze monstra,oślizgłe poczwary –tak rzekł przechodzieńi zniknął w ciemności.

I pchnąłem bramędo piątego domu.

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Leszek Engelking 232 | 233

facta

* * *

zostawiłaś odciski palców na mojej skórze na mojej krwi na tętniących we mnie igiełkach ognia

no i widzisz ty głupia teraz będzie cię można zidentyfikować

Księgowy apokalipsy

Księgowy apokalipsyzapisuje:siedmiu aniołów, siedem czasz gniewu,dwudziestu czterech starców,wojsko:dwieściekroć tysiąc tysięcy,trzecia część wód,gwiazda Piołunjedna.

Najgorsza robota jeszcze przed nimnaprawdę wielkie liczby:zbawieni, to można wytrzymać,pestka,ale ci potępieni...


facta

* * *

Na początkusztukmistrz wyjął z kapeluszaniebo i ziemię.

A ziemia była pusta.

Potem stuknął różdżkąw dno kapeluszai wyjął zwierzęta.

Gołąb uleciał mu z dłoni.

Lecz to nie koniec pokazu.Wyciągnął małego,niezbyt kształtnego sztukmistrza.

Skłonił się.Burza oklaskównagrodziła zręczność.

Teraz czas na clowna.

* * *

Ach, ta druga młodość!

Błysk sztucznej szczękiw figlarnym uśmiechu.

Siadają w szkolnych ławkachrozdokazywani, ciągną koleżanki za włosy,biją się papierowymi kulkami,opowiadają dowcipysłone jak beczka soli.

Pan ich ucisza.

Uniwersytet trzeciego wiekuprzechodzi w czwarty wymiar.


facta

* * *

Ulica Wolności? – powtórzyła pytanie.Pan do więzienia?To ta, przy której jest więzienie.O, widzi pan te wieżyczki strażnicze?Tam jest ulica Wolności.


facta

Leszekas Engelkingas (g. 1955 Bytome, Aukštutinėje Silezijoje) – poetas, prozininkas, literatūrologas ir literatūros kritikas. Varšuvos universitete baigė lenkų filologijos ir kino teorijos studijas. Vienuolika metų dirbo verstinės literatūros žurnalo „Literatura na Świecie“ redaktoriumi. Dėsto kultūrologijos kursą Lodzės universitete. Išleido monografiją apie V. Nabokovo kūrybą ir kelias knygas apie čekų literatūrą. Keturių poezijos rinkinių autorius: „Autobusas į Kiteros viešbutį“ („Autobus do hotelu Cytera“, 1979), „Savi ir svetimi haiku“ („Haiku własne i cudze“, 1991), „Kaligrafijos mokytoja ir kiti eilėraščiai“ („Mistrzyni kaligrafii i inne wiersze“, 1994) ir „Penktasis namas“ („Dom piąty“, 1997), taip pat išleista jo poezijos rinktinė „Ir kiti eilėraščiai“ („I inne wiersze“, 2000), eilėraščių knygos ukrainietiškai, čekiškai ir slovakiškai, dvi savilaidos knygelės angliškai. Išleido prozos rinkinį „Laimė ir kita proza“ („Szczęście i inne prozy“, 2007). Verčia poeziją ir prozą iš čekų, slovakų, anglų, ispanų, baltarusių, ukrainiečių, rusų kalbų. Tris kartus pelnė žurnalo „Literatura na Świecie“ premiją (įvairių kategorijų). Lenkijos PEN klubo vertėjų premijos laureatas (2010 m.)

Leszek Engelking

Penktasis namas

Majai

Čia penktasis namas – tarė praeivis, primerkęs akį. – Yra jame miegamieji su pliušinėmis užuolaidomis, laiptų narveliai ir narveliai su paukščiais, smuklė ir kinas, rožių kvapas, skersvėjai, yra ir žvaigždėto dangaus skaitykla, tik nežinia, kas gali slėptis jo rūsiuose.

Puošnūs varteliai įspėjamai blyksi žalvarine rankena ar žvaigždės nuolauža, tačiau sykiu kviečias į vidų.

– Ir nežinia, su kuo gali susidurti jo palėpėje, su kokiais padarais, egzotiškais žvėrimis, kraugeriškais monstrais, gličiomis baidyklėmis – taip kalbėjo praeivis, kol pranyko tamsoje.

Ir stumtelėjau vartelius į penktąjį namą.


facta

* * *

palikai pirštų atspaudus ant mano odos mano kraujy ant dilgsinčių manyje ugnies adatėlių

na ir matai kvailute dabar galės nustatyti tavo tapatybę

Iš lenkų kalbos vertė EUGENIJUS ALIŠANK A

Apokalipsės buhalteris

Apokalipsės buhalteris surašo: septyni angelai septynios rūstybės taurės dvidešimt keturi seniai kariuomenė: du šimtus kartų tūkstantis tūkstančių, trečioji dalis vandenų, Pelyno žvaigždė – viena.

Sunkiausias darbas dar laukia, išties dideli skaičiai: dėl išganytųjų dar galima kentėti, niekai, bet jau tų pasmerktųjų...



facta

* * *

Iš pradžių fokusininkas iš skrybėlės ištraukė dangų ir žemę.

Žemė buvo tuščia.

Paskui stuktelėjo lazdele į skrybėlės dugną ir ištraukė gyvūnėlį.

Karvelis nuskrido jam iš rankų.

Tačiau tai dar ne pabaiga. Ištraukė mažą, ne per grakščiausią fokusininką.

Nusilenkė. Plojimų audra – apdovanojimas už miklumą.

Atėjo metas klounui.

* * *

Ak, ta antra jaunystė!

Dirbtinio žandikaulio spindesys gražiai besišypsant.

Sėdas į mokyklos suolus išpaikę, tąso drauges už kasų, kariauja popieriaus gniužulais, pasakoja anekdotus, riebius kaip bulius.

Mokytojas juos tildo.

Trečiojo amžiaus universitetas įgauna ketvirtą matmenį.


facta

* * *

Laisvės gatvė? – pakartojo klausimą. Jūs į kalėjimą? Tai ta, kurioje yra kalėjimas. Ar matot tuos sargybos bokštelius? Ten ir yra Laisvės gatvė.

Iš lenkų kalbos vertė RIMVYDAS STRIELKŪNAS


facta

Лешак Энгелькінг (нар. у 1955 г. у Бытоме) – паэт, навэліст, перакладчык, літаратуразнаўца і літаратурны крытык. Скончыў польскую філялёгію Варшаўскага ўнівэрсытэту па спэцыяльнасьці «фільмазнаўства». Адзінаццаць гадоў быў рэдактарам часопіса «Lite-ratura na Świecie». Выкладае культуралогію ў Лодзкім унівэрсытэце. Апублікаваў сярод іншага манаграфію пра творчасьць Уладзімера Набокава і некалькі кніг пра чэскую літаратуру. Аўтар паэтычных кніг «Аўтобус да гатэлю Цытэра» («Autobus do hotelu Cytera», 1979), «Хайку свае і чужыя» («Haiku własne i cudze», 1991), «Майстрыца каліграфіі і іншыя вершы» («Mistrzyni kaligrafii i inne wiersze», 1994) і «Пяты дом» («Dom piąty», 1997), а таксама томік выбраных і новых вершаў «І іншыя вершы» («I inne wiersze», 2000). Выйшлі кнігі яго вершаў у перакладзе на ўкраінскую («Від цього не вмирають…», 1997), чэскую («A jiné básně a jiné básně», 1998) і славацкую мову («Zanechala si otlačky prstov na mojej koži», 2005), а таксама два паэтычныя аркушы па-ангельску («Your Train the Local», 2001; «Paulina’s House», 2002). Выдаў таксама кнігу прозы «Шчасьце і іншая проза» («Szczęście i inne prozy», 2007). Перакладае паэзію і прозу з чэскай, славацкай, ангельскай, беларускай, украінскай, расійскай моваў. Тры разы ў розных намінацыях атрымліваў узнагароду часопіса «Literatura na Świecie». Ляўрэат перакладчыцкай прэміі Польскага ПЭН-Клюбу (2010).

Лешак Энгелькінг

Пяты дом

Маі

– Вось тут пяты дом, – адказаў мне прахожы,прымружыўшы вока.– Там ёсьць спачывальніз парцьерамі з плюшу,шмат лесьвічных клетак і клетак для птушак,кіно і кавярня,скразьняк і пах ружаў,чытальная заляпаўночнага неба,але невядома,што можа таіццаў ягоных падвалах.

Густоўныя дзьверы,і клямка пабліскваезыркаю зоркай,нібыта палохаеі ўвадначасзапрашае на сходы.

– Яшчэ невядома, што можна сустрэцьна ягоным гарышчы,якія пачвары,крывавыя бэстыі,страшныя монстры,жахлівыя здані... –сказаў мне прахожыі зьнік у цямрэчы.

А я адчыніў дзьверы пятага дому.

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Лешак Энгелькінг 248 | 249

facta

* * *

Ты пакінула адбіткі пальцаўна маёй скурына маёй крывіна голках агню што пульсуюць ува мне

ну й бачыш дурненькаяцяпер цябе можнаідэнтыфікаваць

Інвэнтарызацыя апакаліпсісу

Нябесная канторапіша:сем анёлаў,сем чараў гневу,дваццаць чатыры старцы,коннае войска:дзьве цьмы разоў па цьме,траціна рэк,зорка Палын – адна.

Але найгоршая праца яшчэ наперадзе,вось дзе напраўду вялікія лічбы:уратаваныя – гэта яшчэ можна вытрымаць,гэта кветачкі,а вось тыя, асуджаныя…


facta

* * *

Спачатку фокуснік дастаў з капелюшанеба і зямлю.

І зямля была пустая.

Потым ён стукнуў чароўнай палачкай аб дно цыліндра –і зьявіліся жывёлы.

І голуб выляцеў з яго рукі.

Але гэта яшчэ не ўсё.Потым ён выцягнуў маленькага, ня вельмі зграбнага фокусьніка.

І пакланіўся.Бурныя аплядысмэнты былі яму ўзнагародай.

А цяпер выступаць клоўну.

* * *

Ах, гэта другая маладосьць!

Спакуснай усьмешкай паблісквае штучная сківіца.

Яны сядаюць за школьныя парты, бэйбусы і гарэзы,цягаюць сябровак за косы,страляюцца шарыкамі з паперы,расказваюць анэкдоты,салёныя, як бочка солі.

І тут уваходзіць Настаўнік.

Заняткі ў трэцюю зьмену пераходзяць у чацвертае вымярэньне.


facta

* * *

Вуліца Волі? – паўтарыла яна пытаньне.Вам у турму?Бо гэта там, дзе турма.Бачыце, вунь, вартавыя вышкі?Вуліца Волі – там.

З польскай пераклаў АНДРЭЙ ХА ДАНОВIЧ


facta

Лешек Енгелькінг (нар. 1955 року в Битомі) – поет, прозаїк, літературознавець і критик. Закінчив польську філологію Варшавського університету (спеціальність – кінознавство). Упродовж одинадцяти років був редактором журналу «Literatura na Świecie». Нині викладає культурологію у Лодзькому університеті. Видав монографію про творчість В. Набокова і кілька книг про чеську літературу. Автор книг віршів «Автобус до готелю “Цитера”» («Autobus do hotelu Cytera», 1979), «Власні й чужі хоку» («Haiku włas-ne i cudze», 1991), «Майстриня каліграфії та інші вірші» («Mistrzyni kaligrafii i inne wiersze», 1994), «П’ятий дім» («Dom piąty», 1997), а також книгу вибраних і нових віршів «Та інші вірші» («I inne wiers-ze», 2000). Побачили світ переклади його віршів українською («Від цього не вмирають...», 1997), чеською («A jiné básně a jiné básně», 1998), словацькою («Zanechala si otlačky prstov na mojej koži», 2005), англійською («Your Train the Local», 2001; «Paulina’s House», 2002). Крім того, видав книгу прози «Щастя та інші прози» («Szczęście i inne prozy», 2007). Перекладає прозу і поезію з чеської, словацької, англійської, білоруської, української, російської мов. Тричі (у різних номінаціях) отримував відзнаки журналу «Literatura na Świecie». Лауреат перекладацької нагороди польського ПЕН-клубу (2010).

Лєшек Енґелькінґ

П’ятий дім

Майї

– Це п’ятий дім, –сказав перехожий,примруживши око.– У ньому є спальніз портьєрами з плюшу,є сходові кліткиі клітки з птахами,є бар і кінотеатр,є протяг і запах троянд,є читальна заланічного неба,та невідомо,що криєтьсяв його підвалах.

Вигадливі дверітривожно зблискуютьмосяжною клямкоючи скалкою зірки,але запрошуютьввійти досередини.

– А ще невідомо,що таїтьсяна його горищах,які страшидла,екзотичні бестії,криваві монстри,слизькі потвори, –додав перехожийі зник у темряві.

А я натиснув на клямкуп’ятого дому.

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Лєшек Енґелькінґ 256 | 257

facta

* * *

ти залишила відбитки пальцівна моїй шкіріна моїй кровіна голках вогню що в мені пульсують

і ось бачиш дурненькатепер тебе можнаідентифікувати

Бухгалтер апокаліпсису

Бухгалтер апокаліпсису записує:семеро ангелів,сім чаш гніву,двадцять чотири старці,воїнство:двісті по тисячі тисяч,третина вод,зірка Полин –одна.

Проте найтяжча робота все ще попереду,ось де справді великі числа –спасенних ще можна перелічити,це квіточки,але от грішники…


* * *

Спершуфокусник вийняв із капелюха небо й землю.

І земля була порожня.

Далі вдарив паличкоюоб дно капелюхаі вийняв звірят.

Голуб вилетів із його руки.

Але це ще не кінець. Потім він вийняв маленькоготрохи незугарного фокусника.

Вклонився.Бурхливі оплескибули нагородою за майстерність.

Тепер час виступати клоунові.

З польської переклав ОС ТАП С ЛИВИНСьКИЙ

facta

* * *

Ах, ця друга молодість!

Блиск штучної щелепиу посмішці фiгляра.

Сідають за шкільні партирозпустувалися, тягнуть товаришок за волосся,б’ються паперовими кульками,розказують дотеписолоні як пуд солі.

Вчитель їх заспокоює.

Університет третього віку переходить у четвертий вимір.

З польської переклала ГА ЛИНА КРУК


facta

* * *

Вулиця Свободи? – перепитала вона.Вам до в’язниці?Це там, де в’язниця.Ось, бачите ці вартові вежі?Вулиця Свободи – там.

З польської переклав ОС ТАП С ЛИВИНСьКИЙ

facta

Magnus Ducatus Poesis | 2010 | facta | 12 |263 Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Лєшек Енґелькінґ 262 | 263

facta

Juris Kronbergs, dzimis Stokholmā 1946.gadā, ir dzejnieks un tulkotājs. No 1992. līdz 2002. gadam viņš bija kultūras atašejs Latvijas vēstniecībā Stok-holmā. Viņam iznākuši 12 dzejoļkrājumi un 3 dzejas&mūzikas kompaktdis-ki latviski un zviedriski. Viņa dzejoļi ir tulkoti 20 valodās, visvairāk krājums Vilks Vienacis – lietuviski tas iznāca (kopā ar kompakdisku) V. Brazjūna atdzejojumā („Kronta“, 2008). Viņš tulkojis daudzus latviešu autorus zvie-driski, bet arī zviedrus latviski (arī zviedriskojis lietuviešu dzeju!) – kopā aptuveni 35. grāmatas. Par dzeju un atdzeju viņš saņēmis vairākas stipen-dijas un godalgas, to starpā Latvijas Triju zvaigžņu ordeni un Zviedrijas Ziemeļzvaigžņu ordeni. Viņš ir Latvijas zinātņu akadēmijas goda loceklis.

Juris Kronbergs

Novembris

Tumsa, vienvirziena ielakas beidzas turpat kur sākas

Nakts bez zvaigznēmbez mēness bākas

Visi visgudri vāji – arī esneviens to neredzēstikai taskas mani patērēs

Un nakts bez mēnessbez zvaigžņu spulgām

un atkal kāds steidzaspa aklo ielukas sākas turpat kur beidzas

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Juris Kronbergs 264 | 265

facta

Svešā zemē

Sapnī biju svešā zemē, viesnīcā,kas arī bija manas mājas.

Tā bija kvadrātiska, viena uz klaja lauka. Sienas caurspīdīgas. Uz tāmrakstīts viens vienīgs vārds, bet nesalasāms.

Pēkšņi, kā neviena neparedzēta saules aptumšošanās,pazuda mans vārds.

Tuvie austrumi, mans dārgākais paklājs, sarullētsistabas kaktā. Tā motīvs, ziedošs dārzsatdzīvojās manī.

Un putni, tikko atlidojuši no Ēģiptes,dzēra ūdeni no nesan ledus klātā dīķa.

Es uzmodos viesnīcas gultā. Saule spīdēja acīs.Tagadne tikpat balta kā pagātne.Tas, ko gribēju teikt bija jau pateikts.

Ideālais bēglis (à la 1943-45)

No Latvijas bēgotviņš līdzi paņēma tikai trīs lietas:

Marksa KapitāluHitlera Mein KampfBībeli

Viņš teica: kur vien nonākšuvarēšu vienmēr norādītuz nepeiciešamībupazīt savus ienaidniekus


facta

Par latviešu datorvārdnīcas rasismu

Rakstu somiski – bet dators saka, ka jābūt komiskirakstu dāniski – bet dators saka, ka jābūt sāniskirakstu franciski, norvēģiski – tas iet bez vārda runastāpat kā krieviski, amerikāniskirakstu irākiski – bet datoram nav ieteikumu

Rakstu sāmiski – bet dators saka ka jābūt sāniski rakstu fēriski – bet dators saka sfēriskiskoniski – bet dators koniski; roniski – dators joniskispāniski – nav iebildumu; flāmiski – nav priekšlikumabaskiski – nekas, katalāniski – arī nekasčehiski (vai prāgiski) – joprojām nekas norlandiski – nav priekšlikumažīdiski – arī navtad rakstu balkānu – bet dators saka, ka jābūt balkonu

Ir pavasaris, balkona durvis vaļāpēcpusdienas saulene mākoņa debesīs ne datoraaizlido zirgs – bet dators nesaka: tam nav spārnu

Pag’ – pagātne

No skaļruņiem skaļi runā pagātneKāda pagātne? Un – runā ko?

Nē. Vēlreiz:no skaļruņiem dziesmaskas manas atmiņas sastāvdaļa

Tātad nekāda tur pagātne,bet daļa no manas veģetatīvās plūsmas

kas manī darbojas vienmēr bez manas apzinātas klātbūtnes

Cik nepoētiski!

Nu labi:

Kad naktī speru soli pa mūsu priekšpilsētas asfaltutas izšķīst sadrumstalojasun drumstalas paceļas un mēnessgaismāmirgo kā tās balsis, kuras vairs nav

bet manī mūžam dzīvosklātesošā nebūtībā, sacīdamas:sanāciet, visi jūs klauni, klausātiesjūsu pašu mudinājumu – tev tā jāslēpj, tava mīlestība

Jāslēpj dzejas rindās tev tā jāslēpjtikai tad to atklāsitikai tad tā pastāvēsnemainīga

Cik pseidopoētiski!

Nu labi, īsi, bet kodolīgi:

Pagātņoju, tādēļ esmu


facta

Atkal augusta beigas

Atkal augusta beigasvakaros satumst mājas, ielas, satumst kaķi,kokos satumst vārnas, strazdi pat dzeņi satumstun viņu izkaltie caurumi

satumst ieceres satumst nesen pavadītivasaras vakari satumst tavi privātie nezvērikad lapa no kuplākās gobas zaļi krīt caurkrēslas stundu, tā tavās rokās iekrītot jau melna

Atkal augusta beigasvasara nav galā bet tomēr pat siltie rīti rudens rasas pielietiJautrās sejās redzama īgnuma ēnatu ej pa ielu taku ej pa neatklātu dārzu(un nemani brīdi kad pārkāp robežu no vasaras uz rudeni)

Atkal augusta beigasviegli kā putekļu mākonis no kokapaceļas putnu barsNakts, un putni ir izbārstītas zvaigznes debesu velvēRīt no rīta agrīnā vējā tie atkal aizlidos no tā paša koka

Vasara apstājusies. Augusta beigās klusums ir tadkad lietus nemitīgi līstkad nav nekā starp sauli un aciNekas nevar izvairīties no sava klusuma

Klusums kad tu mani piepildi un es esmu tukšsKlusums pulksteņu tikšķosTe tagad un nekur ir klusumsBet tava acs tos redz: mākoņus kas aizpelduz ziemas pusi


facta

Juris Kronbergas gimė 1946 m. Stokholme. Jo universitete studijavo skan-dinavų ir baltų kalbas ir literatūrą, Kembridže (Anglija) – vertimo teoriją ir XX a. poeziją. Dirbo Švedijos radijo latvių redakcijoje, kaip vertėjas – Šve-dijos parlamente, Švedijos vyriausybėje ir Šiaurės šalių ministrų taryboje. Dešimt metų (1992–2002) buvo Latvijos ambasados Švedijoje kultūros atašė. Buvęs Latvijos PEN centro prezidentas. Latvijos mokslų akademijos garbės narys.Yra išleidęs 20 eilėraščių rinkinių ir tris kompaktines poezijos ir muzikos plokšteles latviškai ir švediškai. Kronbergo eilėraščių skelbta dvidešimčia kalbų. Populiariausias jo eilėraščių ciklas Vilkas Vienakis (Vilks Vienacis). Lietuviškai jis verstas Vlado Braziūno, išleistas („Kronta“, 2008) su kompak-tine plokštele.Į švedų kalbą Kronbergas yra išvertęs daugelį latvių poetų, į latvių – švedų poetų, išleista apie pusketvirtos dešimties jo vertimų knygų. Į švedų kalbą išvertė ir lietuvių poezijos antologiją.Be kitų apdovanojimų, yra pelnęs Latvijos Trijų žvaigždžių bei Švedijos Šiaurės žvaigždžių ordinus.

Juris Kronbergs

Lapkritis

Tamsi vienakryptė gatvėbaigias ten pat kur prasideda

Naktis be žvaigždžiųbe mėnulio švyturio

Gudragalviai visi silpni – aš taip patnieks to nesuprasvien tik taskurs manęs bus netekęs

Ir naktis be mėnuliobe žvaigždžių spindesio

ir vėl kažkas leidžiasaklina gatveji prasideda ten kur ir baigias


facta

Svečioje šalyje

Per sapną buvau svečioje šalyje, viešbuty,bet jis buvo ir mano namai.

Jis buvo kvadratinis, vienas ant plyno lauko. Sienos peršviečiamos. Ant jųparašytas vienintelis vardas, bet neįskaitomas.

Staiga, kaip niekieno nepamatytas saulės užtemimas,mano vardas išnyko.

Artimieji rytai, mano brangiausias kilimas, suvyniotaskambario kertėje. Taip motyvas, žydintis sodas,atgyja many.

Ir paukščiai, ką tik atskridę iš Egipto,geria vandenį iš dar neseniai ledo užklotos kūdros.

Nubudau viešbučio lovoj. Į akis plieskė saulė.Dabartis tokia pat balta kaip praeitis.Ką pasakyti norėjau, buvo jau pasakyta.

Idealus pabėgėlis (à la 1943–1945)

Iš Latvijos bėgdamasjis pasiėmė tik tris daiktus:

Markso KapitaląHitlerio Mein KampfBibliją

Jis sakė: kad ir kur atsikliūsiuvisada galėsiu nurodytbūtinybępažint savo priešus


facta

Apie latvių kompiuterinio žodyno rasizmą

Rašau suomiškai – kompiuteris sako, turi būt komiškairašau daniškai – kompiuteris sako, turi būt paniškairašau prancūziškai, norvegiškai – einasi kaip per sviestątaip pat ir rusiškai, amerikoniškairašau irakiškai – kompiuteriui buvę nebuvę

Rašau samiškai – kompiuteris sako, turi būt saviškai rašau fareriškai – kompiuteris sako faneriškaiskaniškai – kompiuteris skoniškai; roniškai – kompiuteris chroniškaiispaniškai – buvę nebuvę; flamiškai – nieko nesiūlobaskiškai – nieko, kataloniškai – irgi niekočekiškai (arba prahiškai) – vis dar niekonorlandiškai – nieko nesiūložydiškai – irgi nėratada rašau balkanų – kompiuteris sako balkonų

Dabar pavasaris, balkono durys atvertosvidudienio saulėnė debesėlio danguj nė kompiuterioskrenda sau žirgas – kompiuteris tyli, kad: jis neturi sparnų

Palà – praeitie

Iš garsiakalbių garsiai kalba praeitisKokia praeitis? Ir – kalba ką?

Ne. Dar kartą:iš garsiakalbių dainosjos yra mano atminties dalis

Taigi jokia ten praeitis,o dalis mano vegetacinio srauto

kurs many darbuojasi vìsad man sąmoningai nedalyvaujant

Kaip nepoetiška!

Na gerai:

Kai naktį žengiu žingsnį mūsų priemiesčio asfaltutas suyra sutrupair nuotrupos kyla ir mėnesienojmirga kaip balsas, kurio nebėra

bet many amžinai gyvensdalyvaus nebūty, sakydamos:sueikit, jūs visi juokdariai, pasiklausykitką patys kurstot – slėpti ją privalai, savo meilę

Privalai slėptipoezijos eilutėse slėpti ją privalaitik tada ją atversitik tada ji busnepamainoma

Kaip pseudopoetiška!

Na gerai, tarkim trumpai drūtai:

Praeitėju, todėl esu


facta

Vėl baigias rugpjūtis

Vėl baigias rugpjūtisvakarais sutemsta namai, gatvės, sutemsta katės,medžiuose sutemsta varnos, strazdai net geniai sutemstair jų iškaltosios kiáurymės

sutemsta sumanymai sutemsta neseniai išlydėtivasaros vakarai sutemsta tavo paties bauguliaikai lapas nuo guobos kuplokos žaliai krinta perprieblandos valandą ir į tavo rankas įkrinta jau juodas

Vėl baigias rugpjūtisvasaros ne pabaiga bet net ir šilti rytai rudens rasos pripiltiSmagiuose veiduose regėti šešėlis apmaudoeini gatve taku eini per uždarą sodą(ir nepastebi mirksnio kai peržengi ribą iš vasaros rudenin)

Vėl baigias rugpjūtislengvai lyg dulkių debesis nuo medžiopakyla paukščių tuntasNaktis, ir paukščiai – tai žvaigždės išbarstytos po dangaus skliautąRyt iš ryto ankstyvam vėjy jie vėl išskris iš to paties medžio

Vasara sustojo. Rugpjūčio pabaigoj tylu tadakai lietus nepaliaujamai lyjakai nėra nieko tarp saulės ir akiesNiekas negali išvengti savo tylosTyla kai mane pripildai ir esu tuščias

Tyla tiksėjimuos laikrodžiųČia dabar ir niekur yra tylaBet tavo akis juos regi: debesis nuplaukiančiusžiemos pusėn



facta

Juris Kronbergs – poeta i tłumacz; urodził się w 1946 roku w Sztokholmie. W latach 1992-2002 był attaché kulturalnym Ambasady Łotewskiej w Sztokholmie. Wydał 12 tomów wierszy i trzy płyty CD z zapisami wierszy i muzyki po szwedzku i łotewsku. Jego wiersze tłumaczone były na 20 języków, najczęściej przekładany był zbiór „Jednooki wilk”, który ukazał się również po litewsku (wraz z płytą) w przekładzie Vladasa Braziunasa („Kronta”, 2008). Kronbergs tłumaczył wielu poetów łotewskich na szwe-dzki, a szwedzkich na łotewski (po szwedzku wyszła też jego antologia poezji litewskiej) – łącznie niemal 35 książek. Za poezję i tłumaczenia otrzymał niezliczoną ilość stypendiów i nagród, w tym łotewski order Trzech Gwiazd i szwedzki – Gwiazd Północnych. Jest honorowym człon-kiem Łotewskiej Akademii Nauk.

Juris Kronbergs

Listopad

Ciemna jednokierunkowa ulicaktóra kończy się tam gdzie się zaczyna

Noc bez gwiazdbez latarni księżyca

Wszyscy mądrale słabi – ja teżnikt tego nie zobaczytylko tenkto mnie straci

I noc bezksiężycowabez migotania gwiazd

i znowu ktoś spieszyślepą ulicąktóra zaczyna się tam gdzie się kończy


facta

W obcym kraju

We śnie byłem w obcym kraju, w hotelu,który był też moim domem.

Był kwadratowy, jedyny w szczerym polu.Ściany przezroczyste. Na nichnapisano jedno imię, ale nieczytelnie.

Nagle, jak zaćmienie słońca, którego nikt nie widział,moje imię znikło.

Bliski Wschód, mój latający dywan, zwiniętyw kącie pokoju. Tak motyw, sad w kwieciu,odradza się we mnie.

I ptaki, które właśnie przyleciały z Egiptu,piją wodę z (jeszcze) niedawno pokrytego lodem stawu.

Przebudziłem się w hotelowym łóżku. Słońce świeciło w oczy.Teraźniejsze tak samo białe, jak przeszłe.To, co chciałem powiedzieć, już zostało powiedziane.

Idealny uciekinier (à la 1943-45)

Uciekając z Łotwy,wziął ze sobą tylko trzy rzeczy:

Kapitał Marksa,Mein Kampf Hitlera,Biblię.

Gdziekolwiek trafię.zawsze będę mógł się powołaćna to, że trzebaznać swoich wrogów.


facta

Znów koniec sierpnia

Znów koniec sierpniawieczorem ciemnieją budynki, ulice, ciemnieją koty,w drzewach ciemnieją wrony, drozdy, nawet dzięcioły ciemniejąi otwory, które powykuwały

ciemnieją zamierzenia, ciemnieją ci, z którymi właśnie się pożegnałyletnie wieczory ciemnieją twoje własne lękikiedy listek z rozłożystego wiązu zielono spada przezszarą godzinę i w twoje ręce wpada już czarny

Znów koniec sierpnialato się nie kończy jednak nawet ciepłe poranki pełne są jesiennej rosyNa wesołych twarzach widać cień rozdrażnieniaidziesz ulicą ścieżką nieodkrytego ogrodu idziesz(i nie zauważasz kiedy przekraczasz granicę między latem i jesienią)

Znów koniec sierpnialekko jak obłok kurzu podrywa się z drzewa ptasia zgrajaNoc, i ptaki – gwiazdy rozsypane na nieboskłonieJutro rano w porannym wietrze one znowu sfruną z tego samego drzewa

Lato się zatrzymało. W końcu sierpnia cisza takakiedy pada deszczkiedy nic nie ma między słońcem i okiemnic nie może uchylić się od swojej ciszy

Cisza kiedy ty mnie napełniasz i staję się pustyCisza w cykaniu zegarkaTu teraz i nigdzie ciszaAle twoje oko je widzi: chmury które odpływająw stronę zimy

Poczekaj – przeszłości

Z głośnika głośno mówi przeszłośćJaka przeszłość? I – co mówi?

Nie. Jeszcze raz:z głośnika pieśniskładowa część mojej pamięci

Dlatego żadna tam przeszłośća część mojego wegetatywnego strumienia

który we mnie zawsze pracujebez mojej uświadomionej obecności

Ale niepoetycznie!

No, dobra:

Kiedy w nocy robię krok po asfalcie naszego przedmieściaon się kruszy, łamiei kawałki wzlatują do góry i w świetle księżycabłyszczą jak ten głos którego już nie ma

lecz we mnie on będzie żył wieczniew obecnym niebyciu, mówiąc:zejdźcie się, wszystkie błazny, posłuchajcie,do czego sami namawiacie –trzeba ją ukryć, twoją miłość

trzeba ją schować schować w linijkach poezjitylko wtedy ją odkryjesztylko wtedy ona się stanieniezamienna


facta

Jak pseudopoetycznie!

No dobra, krótko i węzłowato:Przemijam, a więc jestem.Cisza w cykaniu zegarkaTu teraz i nigdzie ciszaAle twoje oko je widzi: chmury które odpływająw stronę zimy

O rasizmie łotewskiego słownika komputerowego

Piszę po fińsku – jednak komputer mówi, że powinno być po świńskupiszę po duńsku – jednak komputer mówi, że powinno być po damskupiszę po francusku, po norwesku – nie odradzatak samo jak i po rosyjsku, po amerykańskupiszę po iracku – na komputer to nie działa

Piszę po syjamsku – jednak komputer mówi, że powinno być po samczemupiszę po persku – jednak komputer mówi że po persilupo skansku – jednak komputer po chamsku, po romsku – jednak komputer po rajskupo hiszpańsku – nie reaguje, po flamandzku – żadnej propozycjipo baskijsku – nic, po katalońsku – też nicpo czesku (albo po prasku) – dalej nicpo norlandzku – bez propozycjipo żydowsku – też brakwtedy piszę bałkany – ale komputer mówi, że powinno być balkony

Teraz jest wiosna, drzwi balkonowe otwartepołudniowe słońcena niebie ani chmurki, ani komputeraprzelatuje koń – jednak komputer nie mówi: on nie ma skrzydeł

Z łotewskiego przełożył B O H DA N Z A D U R A


facta

Юріс Кронбергс – поет і перекладач; народився 1946 року в Стокгольмі. У 1992-2002 роках був аташе з культури в Латвійському посольстві в Стокгольмі. Видав 12 поетичних збірок і 3 компакт-диски із записами віршів та музики шведською і латиською мовами. Його вірші перекладено 20 мовами, найбільше перекладів має збірка «Одноокий вовк», яка вийшла і литовською (із компакт-диском) у перекладі Владаса Бразюнаса («Kronta», 2008). Кронбергс переклав багатьох латиських авторів на шведську, а шведських – на латиську (шведською вийшла й антологія литовської поезії) – всього близько 35 книжок. За поезію та переклади він отримав безліч стипендій і нагород, у тому числі орден Латвії Трьох Зірок і Швеції – Північних Зірок. Кронбергс є почесним членом Академії наук Латвії.

Юріс Кронбергс

Листопад

Темна однобічна вулицяяка закінчується там де й починається Ніч без зірокбез маяка місяця Всі мудрагелі слабкі – я тежцього ніхто не бачитиметільки тойхто мене втратить І ніч безмісячнабез блимання зір і знову хтось поспішаєсліпою вулицеющо починається там де й закінчується

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | facta | Юріс Кронбергс 288 | 289

facta

У чужій країні

Уві сні я був у чужій країні, в готелі,який був і моїм домом.

Він був квадратний, єдиний у чистому полі.Стіни прозорі. На нихнаписано єдине ім’я, та нерозбірливо.

Раптом, мов затемнення сонця, якого ніхто не бачив,моє ім’я зникло.

Близький Схід, мій дорогущий килим, згорненийу кутку кімнати. Так мотив, сад у цвіту,відроджується в мені.

І птахи, які щойно прилетіли з Єгипту,П’ють воду з іще недавно вкритого льодом ставка.

Я прокинувся в готельному ліжку. Сонце світило в очі.Теперішнє так само біле, як і минуле.Те, що я хотів сказати, вже було сказано.

Ідеальний біженець (à la 1943-45)

Утікаючи з Латвії,він узяв із собою лише три речі.

Капітал Маркса,Mein Kampf Гітлера,Біблію.

Він казав: хоч куди попаду,завжди зможу вказатина необхідністьзнати своїх ворогів.


facta

Про расизм латиського комп’ютерного словника

Пишу по-фінськи – але комп’ютер каже, що має бути по-свинськипишу по-данськи – але комп’ютер каже, що має бути по-мадамськипишу по-французьки, по-норвезьки – не віднікуєтьсятак само як і по-російськи, по-американськипишу по-іракськи – на комп’ютер не діє

Пишу по-саамськи – але комп’ютер каже, що має бути по-самськипишу по-ферськи – але комп’ютер каже по-сферськипо-сканськи – але комп’ютер по-хамськи; по-ронськи – комп’ютер по-райськипо-іспанськи – не діє; по-фламськи – жодної пропозиціїпо-баскськи – нічого, по-каталанськи – теж нічогопо-чеськи (або по-празьки) – й далі нічогопо-норландськи – без пропозиційпо-єврейськи – теж немаєтоді пишу балкани – але комп’ютер каже, що має бути балкони

Тепер весна, двері балкону відчиненополуденне сонцев небі ні хмарини, ні комп’ютерапролітає кінь – але комп’ютер не каже: в нього немає крил


Із гучномовця голосно говорить минулеЯке минуле? І – що говорить?

Ні. Іще раз:із гучномовця пісніскладова частина моєї пам’яті

Тому ніяке там не минулеа частина мого вегетативного потоку

який в мені завжди трудитьсябез моєї усвідомленої присутності

Як непоетично!

Ну, гаразд:

Коли вночі я роблю крок асфальтом нашого міставін ламається розкришуєтьсяі окрушини здіймаються догори й у місячному світліблимають як цей голос, якого більше нема

та в мені він вічно житимев присутньому небутті, кажучи:зійдіться, всі ви клоуни, послухайтена що ви самі підмовляєте –тобі треба її приховати, свою любов

Треба приховатив рядках поезії треба її приховатитільки тоді її розкриєштільки тоді вона станенезамінною

Як псевдопоетично!

Ну гаразд, коротко ясно:

Минулішаю, отже, я є.


facta

Знову кінець серпня

Знову кінець серпняувечері темнішають будинки, вулиці, темнішають кішки,в деревах темнішають ворони, дрозди, навіть дятли темнішаютьі отвори, що їх вони повидовбували темнішають задуми, темнішають ті, з ким от-от розпрощалисялітні вечори темнішають твої власні страховиськаколи листок із крислатого береста зелено падає крізьсутінковий час, і в твої руки впадає вже чорним Знову кінець серпняліто не завершується та все-таки навіть теплі ранки повні роси осінньоїНа веселих обличчях видно тінь сприкренняти ідеш вулицею стежиною ідеш невідкритим садом(і не помічаєш як переходиш межу між літом і осінню) Знову кінець серпнялегко як хмари куряви здіймаєтьсяз дерева пташина зграяНіч, і птахи – це зорі розсипані на небосхиліЗавтра зранку в ранньому вітрі вони знову злетять з того самого дерева Літо спинилося. В кінця серпня тиша такаколи іде дощколи нічого немає між сонцем і окомніщо ухилитись не може від своєї тиші Тиша коли ти наповнюєш мене і стаю порожнімТиша в цоканні годинникаТут тепер і ніде тишаАле твоє око бачить їх: хмари що відпливаютьу бік зими



est

est Magnus Ducatus Poesis | 2011 | est |

est

Iš Magnus Ducatus Poesis vyksmų kronikos

2010 m. kovo 18 d. minint Lietuvos valstybės atkūrimo 20-ąsias metines Kijeve, Lietuvos

Respublikos ambasadoje, surengto vakaro dalis buvo skirta pristatyti Magnus Ducatus Poesis

sambūrį, telkiantį lietuvių, ukrainų, baltarusių, latvių, lenkų, rusų poetus, poe zijos vertėjus

ir muzikantus, jų veiklą šiose šalyse, keliakalbį „Magnus Ducatus Poesis“ almanachą. Be kitų,

vakare dalyvavo Vladas Braziūnas (Lietuva), Olehas Kocarevas, Dmytro Lazutkinas (Ukraina),

Siarhejus Pryluckis (Baltarusija). Vakarą pradėjo Lietuvos Respublikos ambasadorius Ukrainoje

Petras Vaitiekūnas. Vakarą vedė Serhijus Cuško bei Lietuvos Respublikos kultūros atašė Ukrai-

noje ir Gruzijoje Gabrielė Žaidytė; ji taip pat grojo violončele.

2010 m. kovo 18 d. minint Lietuvos valstybės atkūrimo 20-ąsias metines Kijeve, Lietuvos

Respublikos ambasadoje, surengto vakaro dalis buvo skirta pristatyti Magnus Ducatus Poesis

sambūrį, (tradicinis rumuniškas jo pavadinimas – Frumuşica Nouă), Lietuvos Respublikos

ambasada Ukrainoje drauge su rėmėjais (svarbiausias – Frumušikos Novos avininkystės ūkio

šeimininkas Aleksandras Polarija) surengė Magnus Ducatus Poesis plenerą. Jame, be Magnus

Ducatus Poesis senbuvių Vlado Braziūno ir Oleho Kocarevo bei nuolatinių Magnus Ducatus

Poesis globėjų Lietuvos Respublikos ambasadoriaus Ukrainoje Petro Vaitiekūno ir Lietuvos

Respublikos kultūros atašė Ukrainoje ir Gruzijoje Gabrielės Žaidytės, – dalyvavo įvairių šalių

menininkai:

Fiodoras Aleksandrovičius (Ukraina),

Alis Balbierius (Lietuva),

Serapimas Charkinas (Ukraina),

Algimantas Čekuolis (Lietuva),

Audrius Gražys (Lietuva),

Henrikas Gulbinas (Lietuva),

Skaidra Jančaitė (Lietuva),

Igoris Karpenko (Ukraina),

Linas Liandzbergis (Lietuva),

Arturas Liubičius (Ukraina),

Jonė Ramunytė (Lietuva),

Aleksejus Rubanonas (Ukraina),

Nikita Rumiancevas (Ukraina),

Tadas Surkys (Lietuva),

Ula Šimulynaitė (Lietuva),

Orestas Todua (Gruzija),

Miroslavas Vaida (Ukraina),

Kęstutis Vaiginis (Lietuva),

Arturas Valiauga (Lietuva),

2010 m. spalio 8 d. Gardino Religijos istorijos muziejuje Lietuvos Respublikos konsulatas

surengė poezijos vakarą ir Magnus Ducatus Poesis almanacho pristatymą. Dalyvavo lietuvių

poetai: Vladas Braziūnas, Vytas Dekšnys, Evaldas Ignatavičius, Alvydas Šlepikas.

2011 m. liepos 13 d. Bukarešte, Nacionaliniame rumunų literatūros muziejuje, Lietuvos

Respublikos ambasada Rumunijoje surengė poezijos ir muzikos vakarą, skirtą Valstybės

dienai paminėti. Lietuvos Respublikos ambasadoriaus Vladimiro Jarmolenkos ir muziejaus

direktoriaus profesoriaus Luciano Chişu pageidavimu vakaro svečias Vladas Braziūnas kaip

vaisingą tarptautinio menininkų bendradarbiavimo pavyzdį plačiai pristatė Magnus Ducatus

Poesis sambūrį: jo pirmasis poetinis muzikinis vyksmas surengtas kaip tik ta pačia – Valstybės

dienos – proga prieš penketą metų (Lietuvos Respublikos ambasadoje Minske 2006 m.

liepos 5 d.).

2011 m. spalio 8-9 d. Minske įvyko poezijos festivalis „Didžioji Poezijos Kunigaikštystė“,

skirtas Czesławo Miłoszo 100-osioms gimimo metinėms. Festivalyje pristatytas „Magnus

Ducatus Poesis“ almanachas, įvyko Magnus Ducatus Poesis vakaras. Dalyvavo poetai

Eugenijus Ališanka, Vytas Dekšnys, Donatas Petrošius (Lietuva), Uladzimeras Arlovas, Iharis

Babkovas, Andrejus Chadanovičius, Maryja Martysevič, Alesius Razanavas, Vitalis Ryžkovas

(Baltarusija), Jacekas Gutorowas, Ryszardas Krynickis (Lenkija), Marijana Kijanovska, Olehas

Lyšeha (Ukraina), Natalija Gorbanevskaja (Rusija / Prancūzija).

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | est | 298 | 299

est

2010

Petrošius, Donatas. Užsienio vidaus reikalai // Metai. – 2010. – Nr. 1. – P. 3–6. – Prieiga internetu (žiūrėta 2010.III.31): http://www.tekstai.lt/images/

stories/pdf/Metai.Nr.1.2010_www.tekstai.lt.pdf

Braziūnas, Vladas. Atrasti Leną Eltang // Literatūra ir menas. – 2010. – Vasario 12. – P. 16. – (Kronika). – Iliustr.: Vlado Braziūno [Lenos Eltang portr.] nuotr. – Prieiga internetu (žiūrėta 2010.II.12): http://www.culture.lt/lmenas/?leid_id=3271&kas=straipsnis&st_id=16080

[Žaidytė, Gabrielė.] Minėti Kovo 11-ąją Ukrainoje rinksis abiejų šalių poetai bei rašytojai // Lietuvos Respublikos kultūros ministerija (virtualus). – 2010. – Kovo 16. – (Naujienos). – Prieiga internetu (žiūrėta 2010.III.31): http://www.muza.lt/go.php/lit/

Mineti_Kovo_11_taja__Ukrainoje_rinksis_a/1138/1

Таран, Людмила. Аркодужне перевисання // УНIАН: Культура (virtualus). – 2010. – Kovo 22 [10.12]. – Prieiga internetu (žiūrėta 2011.VIII.17): http://culture.unian.net/ukr/detail/188294

Braziūnas, Vladas. Laida rusų kalba / Kalbėjosi Aleksandras Dvojeglazovas // Lietuvos radijas. – 2010. – Gruodžio 28 (16.30). – Prieiga internetu (žiūrėta 2010.XII.30): http://www.lrt.lt/archyvas/?channel=234933&section=4&filter=2010-12-28

Braziūnas, Vladas. Lietuvos valstybės atkūrimo sukaktis Kijeve: poezija, kinas, džiazas // Literatūra ir menas. – 2010. – Kovo 26. – P. 10. – Iliustr.: Poetų ir vertėjų vakaro Kijeve dalyviai, kiek užstoję Magnus Ducatus Poesis vėliavą... Gabrielės Žaidytės nuotr. – (Kronika). – Prieiga internetu (žiūrėta 2011.VIII.17): http://www.culture.lt/lmenas/?leid_id=3277&kas=straipsnis&st_id=16273

Iš Magnus Ducatus Poesis bibliografijos

Genytė, Jūratė. Žinios iš miestų ir rajonų: Pasvalys: „Dvidešimtmetė nepriklausomybė: žmonės, darbai, atmintis“ // Tarp knygų. – 2010. – Balandis. – P. 32–33.

Balbierius, Alis. „Magnus Ducatus Poesis“ menų bei akcijų kokteilis Frumušika Novoje // Bernardinai.

lt (virtualus). – 2010. – spalio 13. – Prieiga internetu (žiūrėta 2011.VIII.17): http://bernardinai.

lt/straipsnis/2010-10-13-alis-balbierius-magnus-ducatus-poesis-menu-bei-akciju-kokteilis-frumusika-novoje/51611

Balbierius, Alis. Mugė Besarabijoje – Ukraina, Frumušika Nova, 2010 – Magnus Ducatus Poesis tarptautinis pleneras [nuotraukų albumas; virtualus]. – Prieiga internetu (žiūrėta 2011.I.12): http://www.facebook.com/event.php?eid=181124081908986#!/album.php?aid=24376&id=100001686504986

Осенняя ярмарка на Фрумушика-нова // Глас (Odesa). – (Видео: Новости программы). – Prieiga internetu (žiūrėta 2010.X.21): http://video.glasweb.com/tv-and-programms/%D0%BE%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D1%8F-%D1%8F%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0-%D0%BD%D0%B0-%D1%84%D1%80%D1%83%D0%BC%D1%8-3%D1%88%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0/

Коцарев, Олег. Пленэр на... овечей ферме: Необычный культурный проект реализован в степях крайнего Юга Украины // День: Ежедневная всеукраинская газета. – 2010. – 2 ноября (№199). – (Тайм-аут). – Prieiga internetu (žiūrėta 2010.XI.13): http://www.day.kiev.ua/314906

Magnus Ducatus Poesis | 2011 | Iš Magnus Ducatus Poesis bibliografijos | 300 | 301

2011

Magnus Ducatus Artis – Frumushika Nova 2010: [Magnus Ducatus Poesis plenero katalogas] / idėjos autoriai Petras Vaitiekūnas, Vladas Braziūnas, Olehas Kocarevas; sudarė Gabrielė Žaidytė; dailininkė Ula Šimulynaitė. – Vilnius: Petro ofsetas, [2011], 48 p.: iliustr. – Tame pat aplanke 2 kompaktinės garso ir vaizdo plokštelės. – Lietuvių, ukrainų, anglų, rusų k. – P. 4–5: Vaitiekūnas, Petras. Sveikinu Plenero Magnus Ducatus Poesis dalyvius.

Lietuvos ambasada Bukarešte surengė poezijos ir muzikos vakarą, skirtą Valstybės dienai paminėti // URM (Lietuvos Respublikos užsienio reikalų ministerija) (virtualus). – 2011. – Liepos 14. – Iliustr. [Liudmilos Jarmolenko nuotr.]. – (Naujienos: Atstovybių naujienos). – Prieiga per internetą (žiūrėta 2011.VII.17): http://www.urm.lt/index.php?77420780

facta


est

Turinys (res in memoria facta est)

res

8 | Donatas Petrošius. Poetinis korektiškumas

9 | Донатас Пятрошюс. Поэтическая корректность

10 | Donatas Petrošius. Poetic Correctness

in memoria

17 | Juris Kronbergs (Latvija / Sverige)

Milošs

Miłosz. Iš latvių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

Miłosz. Z łotewskiego przełożył BOHDAN ZADURA

Мілош. З латиської переклала БОГДАНА МАТІЯШ

21 | Eugenijus Ališanka (Lietuva)

gyvatės medžioklė

паляваньне на гадзюку. Зь літоўскай пераклаў АНДРЭЙ ХА ДАНОВIЧ

polowanie na żmiję. Z litewskiego przełożyła ZUZANNA MROZIKOWA

полювання на гадюку. З литовської переклала МАРІАННА КІЯНОВСьКА

25 | Romuald Mieczkowski (Lietuva/Polska)

Pogrzeb Miłosza

Miłoszo laidotuvės. Iš lenkų kalbos vertė VY TAS DEKŠNYS

Пахаваньне Мілаша. З польскай пераклала МАРыЯ МАРТыСЕВІЧ

Похорон Мілоша. З польської переклав ОС ТАП С ЛИВИНСьКИЙ

33 | Маріанна Кіяновська (Україна)

(з присвятою Мілошеві)

1. «якби місто звідки все починалося...»

2. «сходить і заходить...»

3. «форми життя смерті літератури...»

(skirta Miłoszui). Iš ukrainiečių kalbos vertė VY TAS DEKŠNYS

1. „jeigu miestas iš kur viskas prasidėjo...“

2. „teka ir leidžiasi...“

3. „gyvenimo mirties literatūros formos...“

(з прысьвячэньнем Мілашу). З украінскай пераклала МАРыЯ МАРТыСЕВІЧ

1. «калі б места зь якога ўсё пачынаецца...»

2. «узыходзіць і заходзіць...»

3. «формы жыцьця сьмерці літаратуры...»

Magnus Ducatus Poesis | 2011 |

turinys

(z dedykacją dla Miłosza). Z ukraińskiego przełożył L E S Z E K E N G E L K I N G

1. „jakby miasto skąd wszystko wzięło początek...”

2. „wschodzi i zapada...”

3. „formy życia śmierci i literatury...”

45 | Bohdan Zadura (Polska)

Czesław Miłosz na Pomorzu (Krzysztof Myszkowski pisze do nas z Bydgoszczy)

Czesławas Miłoszas Pamaryje (Krzysztofas Myszkowskis rašo mums iš Bydgoščės).


Мілаш прызямліўся на Памор’і (наш карэспандэнт Кшыштаф Мышкоўскі піша з Торуні і Быдгашча)

Зь польскай пераклаў АНДРЭЙ ХА ДАНОВIЧ

Чеслав Мілош на Помор’ї (Кшиштоф Мишковський пише до нас із Бидґоща).


57 | Остап Сливинський (Україна)

З думкою про Чеслава Мілоша

Bemąstant apie Czesławą Miłoszą. Iš ukrainiečių kalbos vertė V Y TA S D E K Š N Y S

Думаючы пра Чэслава Мілаша. Пераклала з украінскай М А Р ы Я М А Р Т ы С Е В І Ч

Z myślą o Czesławie Miłoszu. Z ukraińskiego przełożył B O H DA N Z A D U R A

facta

64 | Богдана Матіяш (Україна)

Твої улюблені пси та інші звірі

«пообіцяй мені що коли я прийду...»

«ця бентежна довіра звірів...»

«мій лев дуже щасливий...»

«хочу щоб вже був сніг...»

«може якби ми йшли зовсім поруч...»

«вчитись любити це вчитись...»

72 | Bohdana Matijaš. Iš ukrainiečių kalbos vertė VY TAS DEKŠNYS

Tavo mylimi šunys ir kiti žvėrys

„pažadėk man kad kai ateisiu…“

„toks jaudinantis žvėrių pasitikėjimas…“

„mano liūtas labai laimingas…“

„noriu kad jau būtų pasnigę…“

„galbūt jei mudu būtume ėję visai greta…“

„mokytis mylėti tai mokytis...“

80 | Багдана Маціяш. З украінскай пераклаў А Л ь Г Е РД Б А Х А РЭ В І Ч

Твае ўлюбёныя псы ды іншыя зьвяры

«паабяцай мне што калі я прыйду...»

«гэты бянтэжны давер зьвяроў...»

«мой леў вельмі шчасьлівы...»

«хачу каб ужо быў сьнег...»

«можа калі б мы ішлі зусім поруч...»

«вучыцца любіць гэта вучыцца...»

88 | Bohdana Matijasz. Z ukraińskiego przełożyła ANE TA K AMIŃSK A

Twoje ulubione psy i inne zwierzęta

„obiecaj mi że kiedy przyjdę...”

„ta wzruszająca ufność zwierząt...”

„mój lew jest bardzo szczęśliwy...”

„chcę żeby już był śnieg...”

„może gdybyśmy szli zupełnie obok siebie...”

„uczyć się kochać to uczyć się...”

96 | Knuts Skujenieks (Latvija)

„Sekunde apskalo dienu...“

„atpūties mana zemesbite...“

„noausim kājas atpīsim sirdis...“

Kuģis

„ko tu teici zvaigzne?..“

Uzrakstīts augustā

„kas zin varbūt mēs raudāsim...“

Pie palēna ūdens

Ziemas vakars

„ar nāvi uz tu...“

„maza mana tēvuzeme...“

108 | Knuts Skujenieks „Sekundė skalauja dieną...“ Iš latvių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

„pasilsėk mano kamane...“ Iš latvių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

„iš batų kojas iš pančių širdis...“ Iš latvių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

Laivas. Iš latvių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

„ką sakai man žvaigžde?..“ Iš latvių kalbos vertė SIGITAS GEDA

Parašyta rugpjūty. Iš latvių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

„o ką gal ir raudosime...“ Iš latvių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

Prie lėto vandens. Iš latvių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

Žiemos vakaras. Iš latvių kalbos vertė SIGITAS GEDA

„su mirtim sakomės tu...“ Iš latvių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

„tai maža tėvynė mano...“ Iš latvių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS


120 | Кнутс Скуеніекс. З латыскай пераклаў А Н Д РЭ Й Х А Д А Н О В І Ч

«Сэкунда абмывае дзень...»

«крыху адпачні мой чмель...»

«здымем цяжкі абутак і стому...»

Карабель

«што ты кажаш зорка?..»

Напісанае ў жніўні

«хто ведае каму і колькі сьлёз...»

Ля ціхай вады

Зімовы вечар

«са сьмерцю на «ты»...»

«маленькай маёй радзімы...»

132 | Кнутс Скуєнієкс. З латиської переклав Ю Р І Й С А Д Л О В С ь К И Й

«Секунда полоще день...»

«o відпочинь мій любий джмелю...»

«взуття покинем серця розв’яжем...»

Корабель

«що ти кажеш зоре?..»

Написаний у серпні

«хто зна ще проквиляєм ми...»

Біля водопілля

Зимовий вечір

«зі смертю на ти...»

«мала в мене батьківщина...»

144 | Donatas Petrošius (Lietuva)

Niekur nedingsi

Dviračių vagys

Šunys vaiduokliai; samurajaus kelias

150 | Данатас Пятрошус. Зь літоўскай пераклаў АНДРЭЙ ХА ДАНОВIЧ

Нікуды ня дзенесься

Выкрадальнікі ровараў

Псы-прывіды. Шлях самурая

156 | Donatas Petrošius. Z litewskiego przełożyła Z U Z A N N A M R O Z I KO WA

Nigdzie się nie ukryjesz

Złodzieje rowerów

Ghost dogs: droga samuraja

turinys

163 | Донатас Пєтрошюс. З литовської переклала ГА Л И Н А К Р У К

Нікуди не подінешся

Викрадачі велосипедів

Пес-примара. Шлях самурая

168 | Андрэй Адамовіч (Беларусь)

Малако

Габрыель Гарсія Маркес

Заўсёды твой, маленькі Хуан Пабла

174 | Andrej Adamovič. Iš baltarusių kalbos vertė VY TAS DEKŠNYS

Pienas

Gabrielis Garcia Marquezas

Visada tavo, mažytis Juanas Pablo

180 | Andrej Adamowicz. Z białoruskiego przełożył B O H DA N Z A D U R A

Mleko

Gabriel Garcia Marquez

Na zawsze twój, maleńki Juan Pablo

186 | Андрей Адамович. З бiлоруської переклав О Л Е Г КО Ц А Р Е В

Молоко

Ґабріель Ґарсія Маркес

Завжди твій, маленький Хуан Пабло

192 | Anna Rancāne (Latvija)

Pylnuotēs

„Katru dienu kāds baznīcu ceļ...“

Slutiški rudinī

Marts

Psalms

Vēstule

Samariete

„Muna latgaliskuo identitate...“

202 | Anna Rancāne Pilnaty. Iš latgalių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

„Kasdien kas nors bažnyčią stato...“ Iš latvių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

Slutiškiai rudenį. Iš latgalių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

Kovas. Iš latgalių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

Psalmė. Iš latgalių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

Laiškas. Iš latvių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

Samarietė. Iš latvių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

„Mano latgališka tapatybė...“ Iš latgalių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS


facta

212 | Анна Ранцане Пад поўняй. З латгальскай пераклала МАРыЯ МАРТыСЕВІЧ

«Штодня нехта будуе касьцёл...» З латыскай пераклала МАРыЯ МАРТыСЕВІЧ

Слуцішкі ўвосень. З латгальскай пераклала МАРыЯ МАРТыСЕВІЧ

Сакавік. З латгальскай пераклала МАРыЯ МАРТыСЕВІЧ

Псальм. З латгальскай пераклала МАРыЯ МАРТыСЕВІЧ

Ліст. З латыскай пераклала МАРыЯ МАРТыСЕВІЧ

Самарыцянка. З латыскай пераклала МАРыЯ МАРТыСЕВІЧ

«Мая латгальская сьвядомасьць...» З латгальскай пераклала МАРыЯ МАРТыСЕВІЧ

222 | Анна Ранцане При повному місяці. З латгальської переклала БОГДАНА МАТІЯШ

«Щодня хтось костел будує...» З латиської переклала БОГДАНА МАТІЯШ

Слутишки восени. З латгальської переклала БОГДАНА МАТІЯШ

Березень. З латгальської переклала БОГДАНА МАТІЯШ

Псалом. З латгальської переклала БОГДАНА МАТІЯШ

Лист. З латиської переклала БОГДАНА МАТІЯШ

Самарянка. З латиської переклала БОГДАНА МАТІЯШ

«Моя латгальська ідентичність...» З латгальської переклала БОГДАНА МАТІЯШ

232 | Leszek Engelking (Polska)

Dom piąty

„zostawiłaś odciski palców...”

Księgowy apokalipsy

„Na początku...”

„Ach, ta druga młodość!..”

„Ulica Wolności?..”

240 | Leszek Engelking Penktasis namas. Iš lenkų kalbos vertė E U G E N I J U S A L I Š A N K A

„palikai pirštų atspaudus...“ Iš lenkų kalbos vertė E U G E N I J U S A L I Š A N K A

Apokalipsės buhalteris. Iš lenkų kalbos vertė V Y TA S D E K Š N Y S

„Iš pradžių...“ Iš lenkų kalbos vertė R I M V Y D A S S T R I E L K Ū N A S

„Ak, ta antra jaunystė!..“ Iš lenkų kalbos vertė R I M V Y DA S S T R I E L K Ū N A S

„Laisvės gatvė?..“ Iš lenkų kalbos vertė R I M V Y DA S S T R I E L K Ū N A S

248 | Лешак Энгелькінг. З польскай пераклаў А Н Д РЭ Й Х А Д А Н О В I Ч

Пяты дом

«Ты пакінула адбіткі пальцаў...»

Інвэнтарызацыя апакаліпсісу

«Спачатку...»

«Ах, гэта другая маладосьць!..»

«Вуліца Волі?..»

255 | Лєшек Енґелькінґ П’ятий дім. З польської переклав О С ТА П С Л И В И Н С ь К И Й

«ти залишила відбитки пальців...» З польської переклав О С ТА П С Л И В И Н С ь К И Й

Бухгалтер апокаліпсису. З польської переклав О С ТА П С Л И В И Н С ь К И Й

«Спершу...» З польської переклав О С ТА П С Л И В И Н С ь К И Й

«Ах, ця друга молодість!..» З польської переклала ГА Л И Н А К Р У К

«Вулиця Свободи?..» З польської переклав О С ТА П С Л И В И Н С ь К И Й

264 | Juris Kronbergs (Latvija / Sverige)

Novembris

Svešā zemē

Ideālais bēglis (à la 1943-45)

Par latviešu datorvārdnīcas rasismu

Pag’ – pagātne

Atkal augusta beigas

272 | Juris Kronbergs. Iš latvių kalbos vertė VLADAS BRAZIŪNAS

Lapkritis

Svečioje šalyje

Idealus pabėgėlis (à la 1943–1945)

Apie latvių kompiuterinio žodyno rasizmą

Palà – praeitie

Vėl baigias rugpjūtis

280 | Juris Kronbergs. Z łotewskiego przełożył B O H DA N Z A D U R A

Listopad

W obcym kraju

Idealny uciekinier (à la 1943-45)

Znów koniec sierpnia

Poczekaj – przeszłości

O rasizmie łotewskiego słownika komputerowego

288 | Юріс Кронбергс. З латиської переклала БОГДАНА МАТІЯШ

Листопад

У чужій країні

Ідеальний біженець (à la 1943-45)


Постривай – минуле

Знову кінець серпня

est

298 | Iš Magnus Ducatus Poesis kronikos

300 | Iš Magnus Ducatus Poesis bibliografijos Magnus Ducatus Poesis | 2011 |

Magnus Ducatus Poesis: ribų įveika / Sudarė ir parengė Vladas Braziū-nas ir Vytas Dekšnys. – Vilnius: The Vilnius Review, 2011. – 312 p.

ISSN 2029-8323

Trečioji šio almanacho knyga, išeinanti Czesławo Miłoszo 100-mečio metais, pra-dedamas poetų, Magnus Ducatus Poesis (MDP) dalyvių, jam skirtais eilėraščiais ir jų vertimais į kitas MDP kalbas. Tradicinis skyrius – poetų, pastarų metų MDP poli-loginių poezijos ir muzikos vyksmo dalyvių, eilėraščiai ir jų vertimai į kitas vyksmo dalyvių kalbas, taigi poezija – lietuviškai, baltarusiškai, latviškai (ir latgališkai), len-kiškai, rusiškai, ukrainiškai. Esama taip pat MDP kronikos ir bibliografijos puslapių.

Magnus Ducatus Poesis: ribų įveika |

robežu pārvarēšana | пераадoленьне мeжаў |

pokonywanie granic | подолання меж |

преодоление рубежей | surmounting boundaries

Sudarė ir parengė Vladas Braziūnas, Vytas DekšnysŽenklą sukūrė Taida BalčiūnaitėApipavidalino Sigutė ChlebinskaitėIšleido VĮ „Vilnius“

Spausdino UAB „Petro ofsetas“Žalgirio g. 90, LT-09303 Vilnius, Lietuvatel. +370 5 2733347, +370 5 2733310www.petroofsetas.lt

Documents

Magnus Ducatus Poesis Visas 20111021