Є А МАГ^-^HWD

znx^ ':••,;; :А^Ш|Ш

Макаренко Є.А. Міжнародні інформаційні відносини: Монографія.К.: Наша культура і наука, 2002. - 452 с

Рецензенти:доктор політичних наук А.В. Дашкевич(Інститут світової економіки та міжнародних відносинНАН України)доктор філологічних наук В.І. Шкляр(Інститут журналістики Київського національногоуніверситету імені Тараса Шевченка)

Наукові редактори:член-кор. НАН України, доктор філософських наукЛ.В. Губерський (Інститут міжнародних відносинКиївського національного університетуімені Тараса Шевченка)доктор історичних наук Є.Є. Камінський(Інститут світової економіки та міжнародних відносинНАН України)

U : 35*- О оРекомендовано до друку Вченою РадоюІнституту міжнародних відносинКиївського національного університетуімені Тараса Шевченка

ISBN 966-95575-8-5

Є.А. Макаренко

ЗМІСТ

Передмова 4Вступ 6Розділ 1. Глобальні тенденції міжнародних інформаційних

відносин 151.1. Інформаційна парадигма глобальної цивілізації 151.2. Вплив доктрини постіндустріалізму на міжнародний

розвиток 43Розділ 2. Міжнародна інформаційна політика 612.1. Еволюція міжнародної інформаційної політики

1980-2000 років 612.2. Політика інтелектуального співробітництва

в діяльності ЮНЕСКО 94Розділ 3. Інформаційний вимір європейської інтеграції 1123.1. Регіональні концепції та моделі інформаціоналізму 1123.2. Детермінанти національної інформаційної політики !38Розділ 4. Політичні імперативи європейських організацій

в галузі інформації і комунікації 1714.1. Концепції інформаційної політики Ради Європи та

Європейського Союзу 1714.2. Стратегії організації Центральна Європейська Ініціатива 2134.3. Інформаційна політика міжнародних та неурядових

інституцій 235Розділ 5. Інформаційні чинники міжнародної політики безпеки..2645.1. Політичні доктрини глобальної інформаційної безпеки 2645.2. Концепції регіональної інформаційної безпеки 286Розділ 6. Парадигми міжнародних інформаційних відносин 3126.1. Трансформація зовнішньополітичної діяльності 3126.2. Економічні пріоритети політики інформаційного

суспільства 3286.3. Інституційні засади міжнародного інформаційного поля 356Висновки 394Список використаних джерел 400Додатки 440

ПЕРЕДМОВА

Об'єктивні чинники цивілізаційного розвитку поставили на порядокденний міжнародного співробітництва проблеми становленняглобального інформаційного суспільства, трансформацію міжнароднихвідносин та зовнішньополітичної діяльності держав і міжнароднихорганізацій, зміну критеріїв міжнародної безпеки та підтримання мирув умовах інформаційної революції, формування системи праваміжнародних комунікацій та глобальної інфоетики. Саме ці проблемивизначають тематику і характер комплексного політологічногодослідження Є.А. Макаренко, "Міжнародні інформаційні відносини",яке є значною подією в науці про міжнародні відносини останньогодесятиліття. В книзі подано аналіз внутрішньої структури, тенденційеволюції і перспектив розвитку міжнародної інформаційної політикияк нового наукового напряму міжнародної взаємодії, відображеноосновоположні ідеї провідних інформаційних парадигм дослідженнясучасних процесів міжнародної інформаційної політики, проаналізованонормативні моделі інформаційного суспільства західного і незахідногосвіту, розглянуто особливості системного характеру міжнароднихвідносин у сфері інформації і комунікації. Для дослідження поставленихпроблем автор залучає і скрупульозно аналізує низку репрезентативнихджерел: наукову монографічну літературу, документи, повідомленняпровідних міжнародних інформаційних агентств, матеріали аналітичнихдосліджень багатьох країн та регіонів світу. Деякі з них залишалисяпоза увагою міжнародної політологічної науки до цього часу.

У науковій праці Є.А. Макаренко розглянуто концептуальніположення, які мають важливе значення для стратегії формуванняміжнародної інформаційної безпеки, доведено, що конкретні результатина цьому шляху можуть бути реалізовані на основі глобальноїміжнародної взаємодії. В аналіз міжнародних інформаційних відносинвключено і конкретні напрями вирішення визначених проблем,розроблені в ЄС на національному та наднаціональному рівнях, оцінкаїхньої ефективності, що має практичне значення для розробки стратегійінформаційної безпеки держав.

Значний інтерес викликає розділ книги про політичну діяльністьміжнародних універсальних організацій у сфері глобальної комунікації,

в якому проводиться структурно-функціональний аналіз діяльностіавторитетних міжурядових установ - ЮНЕСКО, ЄС, Ради Європи, ЦЄІ,ОБСЄ, НАТО, неурядових організацій - у сфері інформаційних відносин.Динаміку політичної діяльності міжнародних інституцій розглянуто уконтексті становлення інформаційного суспільства і трансформаціїміжнародної громадської думки в сучасному світі.

Викликає інтерес авторський аналіз політичної стратегії міжнароднихорганізацій у сфері інформації і комунікації упродовж останньої чвертіXX століття, а також пріоритетів їхньої діяльності в умовах формуваннянової політичної системи міжнародних відносин.

Монографія Є.А. Макаренко виконана переважно в межахполітологічного аналізу міжнародних інформаційних відносин якполітичного явища в усьому різноманітті його зв'язків і відносин ізпроблемами світового глобального розвитку. Разом з тим у роботіпростежується міждисциплінарний підхід до аналізу міжнароднихкомунікаційних процесів, які склалися в рамках соціології, соціальноїпсихології, культурології, журналістики та інших наукових дисциплін.Наукова праця є комплексним, документованим дослідженням, в якомупоєднується розробка теоретичних проблем з аналізом практичногодосвіду еволюції міжнародних інформаційних відносин. Представляючикнигу "Міжнародні інформаційні відносини", вважаю, що вона будекорисною для науковців, фахівців із міжнародних відносин, дослідниківкомунікаційних та інформаційних проблем, парламентарів, урядовців,аналітиків, у практиці зовнішньополітичної діяльності, в прикладнихдослідженнях та освітньої діяльності вищої школи.

И.О. Циганковдоктор філософських наук, професор,завідувач кафедри соціології міжнароднихвідносин Московського державногоуніверситету ім. М.В. Ломоносова,професор МГІМО (У)

Моїм дітям Сергію, Наталі і Даршщі з побажанням:„Прагніть до нового знання - то шлях безмежного вдосконалення душі"

ВСТУП

Дослідження наукової проблеми міжнародної інформаційноїполітики обумовлено прискореною еволюцією цивілізаційних процесівостанньої чверті XX - початку XXI століття, глобалізацією комунікації,формуванням ідеології інформаційного суспільства, які вирішальнимчином впливають на міжнародне середовище, радикально змінюютьміжнародну політику, національні зовнішньо- і внутрішньополітичнідоктрини, зумовлюють необхідність з'ясування пріоритетів та розробкиоптимальних програм у політичній, економічній, соціальній такультурній сферах міжнародного співробітництва. Інформаційнадомінанта посилює ефект глобальної політики, визначає значущістькраїн у світовій ієрархії, виступає чинником міжнародних впливів,інструментом дипломатії та глобальної стратегії світового порядку.

Міжнародні організації та інститути (ООН/ЮНЕСКО, Рада Європи,Європейський Союз, Організація з безпеки і співробітництва в Європі,Центральноєвропейська Ініціатива, Світовий банк, Світова організаціяторгівлі, Європейський банк реконструкції та розвитку), неурядовіасоціації, країни-члени, країни-партнсри міжнародних організаційактивізують політичні дискусії, обговорення актуальних проблемміжнародних відносин, обумовлених глобалізацією комунікації, з метоюформування спільної стратегії та узгодження політичних рішень вумовах становлення інформаційного суспільства.

Тенденції глобального розвитку потребують комплексних,міждисциплінарних науково-аналітичних досліджень, визначеннякритеріїв міжнародної інформаційної політики, формуваннярегіональних пріоритетів та національних концепцій, зумовлюютьнеобхідність чіткого і детального з'ясування формально-змістовихпараметрів розвитку цивілізацій як послідовних, системно пов'язанихдій, реалізація яких уможливила б перехід до сучасної парадигмиміжнародних відносин. Для цього слід сформувати відповідну системукоординат, побудовану на основі моделі міжнародної спільноти, упідґрунтя якої покладається універсальний пояснювальний принцип -

своєрідне відображення інформаціональної концепції розвитку, якаобіймає увесь спектр проблем політичного, економічного, військового,соціокультурного, правового, технологічного характеру. У XX століттів рамках західної цивілізації такі принципи були конкретизовані таконституйовані, що уможливлює їх використання як універсальнихорієнтирів для демократичного будівництва і практичної реалізаціїсвітовою спільнотою основних прав і свобод в постіндустріальномусуспільстві.

В основі універсального пояснювального принципу міжнародногорозвитку лежить «орієнтація на людину, націю, глобальну спільноту,що утворюють категоріальний ряд», критерії і пріоритети якого євизначальними і надають глобальнокомунікаційним процесам характерукомплексних, системних, демократичних за своєю сутністютрансформацій. Глобальні трансформації визначають нові напряминаукових досліджень міжнародного виміру комунікацій, що знайшловідображення в зарубіжних концепціях глобальної цивілізації, доктринахпостіндустріального (інформаційного) суспільства, теоріях впливу новихінформаційно-комунікаційних технологій на світову політику.Вітчизняні наукові досягнення у сфері глобалізації комунікації маютьспорадичний характер, стосуються лише окремих проблем, а некомплексного розгляду феномену глобалізації комунікації і його впливуна міжнародні відносини та формування концепції міжнародноїінформаційної політики.

Монографія «Міжнародні інформаційні відносини: структура,тенденції, перспективи» є одним із перших системних дослідженьміжнародної інформаційної політики у вітчизняній науковій практиці,в якому обгрунтовано розвиток наукових традицій зарубіжної інаціональної глобалістики як концептуальної ідеології інформаційногосуспільства, проаналізовано взаємодію комунікаційних процесів і сфериміжнародних відносин, розглянуто еволюцію світової інформаційноїполітики на глобальному, регіональному (європейському) танаціональному рівнях, визначено безпекові, зовнішньополітичні,соціально-економічні та інституційні критерії інформаційної складовоїсучасної цивілізації.

Мета дослідження полягає в тому, щоб концептуально обґрунтуватисучасний стан і тенденції глобальних комунікаційних процесів.

визначити їх вплив на світову, регіональну і національну політику,програмну діяльність міжнародних та європейських міжурядовихорганізацій у рамках реалізації концепції глобальної цивілізації,європейської та євроатлантичної інтеграції в умовах становленняінформаційного суспільства, з'ясувати перспективи участі України вміжнародних проектах для запозичення досвіду розвинутихєвропейських країн у демократизації політичних інститутів, плюралізаціїсуспільства, створенні інформаційної інфраструктури і поширенністратегії інформаційної економіки та електронного врядування якчинників інтеграції країни в міжнародні політичні та світовікомунікаційні процеси. Такий розгляд суті і специфіки актуальних дляглобального розвитку проблем впливу нових комунікаційних технологійна міжнародні відносини має як концептуальний, так і прикладнийхарактер. Він функціонально зорієнтований на прогностичнемоделювання міжнародних відносин в інформаційному суспільстві,новий характер яких відповідає сучасним тенденціям глобальногорозвитку.

В основу дослідження покладено сучасні теорії інформаційноїцивілізації, концепції транснаціоналізації, концентрації, конвергенції та«дигіталізації» в інформаційній сфері як провідних факторів світовоїполітики. Досягнення цієї мети передбачає розв'язання такихдослідницьких завдань:

1) критично проаналізувати та систематизувати стратегіїцивілізаційного розвитку, обумовлені глобальними комунікацій-ними процесами;

2) виявити і виокремити посутні складові концепцій та моделейміжнародного співробітництва в галузі інформації і комунікації;

3) відстежити та структуризувати на компаративному рівні основніпріоритети національної інформаційної політики країн ПівнічноїАмерики, Західної, Центральної та Східної Європи;

4) визначити і диференціювати роль та функції міжнароднихорганізацій у формуванні і реалізації ідеології інформаційногосуспільства як чинника міжнародного розвитку;

5) визначити і обгрунтувати проблему міжнародної інформаційноїбезпеки в умовах трансформації системи підтримання миру ісвітового порядку;

6) виявити рівні і складові впливу сучасних інформаційних технологійна політичну систему міжнародних відносин і дипломатичнудіяльність;

7) комплексно представити стан і основні тенденції політикиінформаційної економіки в контексті глобалізації, транснаці-оналізації інформаційного бізнесу та актуалізації інформаційногосектору світового ринку;

8) визначити характерні особливості інституційних основміжнародного обміну інформацією, відстежити ступені впливуглобальних комунікаційних процесів на права людини;проаналізувати тенденції розвитку глобальної інфоетики;

9) виявити основні виміри і взаємозалежність глобальнихкомунікаційних процесів та стану, тенденцій і перспективстановлення інформаційного суспільства як стратегії перспектив-ного розвитку України.

Реалізація зазначених комплексних завдань здійснюється задопомогою дослідження:

• найсуттєвіших загальнотеоретичних концепцій постіндустріаль-ного розвитку світу з урахуванням феномену глобалізаціїкомунікації, що уможливило формування методологічної основидля науково обґрунтованого аналізу і прогностичногомоделювання міжнародних відносин;

• глобальнокомунікаційних чинників міжнародного розвитку таконкретизації альтернатив, створення реального уявлення проможливості трансформації системи міжнародних відносин;конкретизації таких відносин за галузевим принципом;

• ролі і місця України в глобальних і регіональних політичнихпроцесах на основі факторів інформаційно-комунікаційноїінтеграції і прогнозування перспектив становлення інформацій-ного суспільства як чинника включення України в глобальніцивілізаційні процеси.

Об'єктом дослідження є система міжнародних відносин в умовахглобалізації комунікації, коли глобальні проблеми значною міроювизначають мету і зміст найважливіших політичних рішень на всіхрівнях, оскільки виражають глибинні системні взаємозв'язки у сферіміжнародних відносин. Світова політика дедалі більше базується на

пошуках ефективних механізмів вирішення глобальних проблемцивілізації, визначенні кола стратегічних цілей, які підкріплюютьсявідповідними політичними заходами для їх ефективного досягнення,формування якісно нових моделей міжнародного співробітництва таконцепцій нового політичного мислення.

Основна увага в роботі надавалась дослідженню структури,тенденцій і перспектив міжнародної політики в галузі інформації ікомунікації (міжнародної інформаційної політики), що дає можливістьпередбачити концептуальні прогностичні моделі або сценарії розвиткуміжнародних відносин за глобальнокомунікаційним напрямом. Такийпідхід до визначення предмету пояснюється тим, що інформаційнагалузь міжнародних відносин набуває значення як системотворчадомінанта, оскільки визначає зв'язки між країнами, взаємовпливи таміжнародну взаємодію, обумовлює нові виклики глобального розвитку,виступає визначальною складовою світових політичних процесів.Дослідження передбачає необхідність конкретизації термінів, щостосуються міжнародних інформаційних відносин, реалізації їх уматеріальних категоріях, які репрезентують відповідним чином сферуміжнародної комунікації, включаючи основні проблемні аспекти -політику, економіку, культуру, освіту, безпеку, державотворення, науку ітехнології, громадські контакти на міждержавному рівні.

Аналіз сутності цих проблем крізь призму міжнародних відносин,що трансформуються під впливом глобального запровадження новихінформаційних технологій, саме і є предметом наукового інтересудослідження.

У роботі використано загальні методи наукових досліджень, такі,як соціологічний, системний, структурно-функціональний, ком-паративний, інституційний; загальнологічні - прийняття рішень,прогностичного моделювання та аналізу, а також емпіричний,герменевтико-політологічний та статистичний. При цьому в основупокладено герменевтико-політологічний метод аналізу як такий, щовідповідає основним параметрам поставлених у роботі завдань, а такожобраному об'єкту дослідження. Використання цього методу розширюєпотенційний діапазон вітчизняної політичної науки. Дослідження реалійміжнародної інформаційної політики здійснювалося з позицій загальнихзакономірностей, які визначають на сучасному етапі сутність і специфіку

10

глобалізації комунікації як чинника міжнародного розвитку,обумовлюють інтеграційні і дсзінтеграційні процеси в сучасному світі,а також домінуючі тенденції в останній чверті XX - на початку XXIстоліття.

Для аналізу був обраний критерій пріоритетних факторівміжнародних відносин у галузі інформації і комунікації, якийзастосовується в концептуальному прогностичному моделюванні дляосмислення і оцінки нових глобальних тенденцій розвитку, усвідомленнядетермінованої спрямованості процесів, у рамках яких формуються новіаспекти міждержавного співробітництва.

Особливу увагу приділено актуальній проблемі формулюваннябазових цінностей глобального інформаційного суспільства, щостановлять своєрідну концептуальну парадигму осмислення, оцінки ікорекції міжнародної інформаційної політики, визначають перспективикраїн з різними рівнями розвитку.

Реалізація мети та завдань наукового дослідження обумовили такожпотребу комплексного аналізу теорій глобальної цивілізації та їїцінностей, відповідних економічних факторів, чинників міжнароднихінформаційних відносин та інституційних категорій. Це дало змогусистематизувати позитивні та негативні наслідки глобалізації комунікаціїна основі конкретизації реалій міжнародної політики і з'ясуванняміфологізації теорій. З позицій постіндустріальної концепціїстановлення глобального інформаційного суспільства, а також викликів,зумовлених науково-технологічним прогресом, розглядаються сучасніполітичні орієнтації міжнародних універсальних неурядових інститутів,транснаціональних груп і національних утворень та осмислення нимисутності постіндустріального будівництва, ідеї глобальної цивілізаціїчи регіоналізації, самоізоляції від глобальних незворотних процесів. Цігострі проблеми потребують виваженого, усвідомленого виборусуспільства і сприйняття міжнародною спільнотою нових ідеалівглобального цивілізаційного прогресу.

У прикладному контексті аналізувалися можливості вирішеннякомплексних проблем усього спектру міжнародних відносин у галузіінформації і комунікації, на формування яких, крім специфічнихособливостей, впливають мегатенденції розвитку, історично визначенийконтекст комунікації, який, зокрема в європейському регіоні,

11

обумовлюється цінностями, що складалися століттями. Саме томуістотну увагу приділено національним чинникам самовизначення вконтексті глобальної комунікації.

Таким чином, йдеться про авторське поле дослідження, сприйняттяпроблеми як цілісної, але складно організованої системи зі своїмивизначальними і супутніми параметральними вимірами, на вивченніфункціонального стану яких та колізій їхніх взаємозв'язків і зосередженаувага роботи. Творчо застосований нелінеарний концептуальний підхідуможливив реалізацію поставленого завдання - довести на аналітичномурівні, що міжнародній інформаційній системі властиві адіабатичнівиміри (коли суспільні явища змінюються значно повільніше, ніж базовізмінні системи); що означена система має чітко виражені адитивніхарактеристики.

У дослідженні комплексно розкрито і систематизовано ключовітеоретичні і прикладні питання міжнародної інформаційної політики,подано авторську концепцію моделювання міжнародних відносин назасадах продукування певної системи ідей, базових для прогнозуванняцивілізаційного розвитку, тобто таких, які безпосередньо іопосередковано впливають на формування нової міжнародної системивзаємовідносин та взаємовпливів, дають підстави визначити формально-змістові ознаки, властиві об'єкту дослідження. Трансформаційні процесирозглянуто і структуровано з погляду впливу феномену глобалізаціїкомунікації на міжнародному, регіональному та національному рівнях,відстежено інформаційні критерії за всім спектром міжнароднихвідносин.

У процесі розробки та апробації концепції було сформульовано ірозкрито такі положення:

1) Представлено концепцію взаємозв'язку та взаємовпливуглобальних трансформацій у галузі інформації та комунікації зпогляду їх глибинного впливу на сферу міжнародних відносин ізміну світової політики; визначено роль нових інформаційно-комунікаційних технологій як каталізатора реформуванняполітичної системи світу в умовах постіндустріальногоцивілізаційного розвитку.

2) На основі міжнародного досвіду обґрунтовано роль і значенняконцепції інформаційного суспільства для процесів міждержавного

12

діалогу, визначено моделі та посутні пріоритети міжнародногорозвитку на базі досягнень науки і високих технологій.

3) На засадах компаративного аналізу виявлено основні пріоритетирегіональної (європейської) та національної інформаційноїполітики, з'ясовано вплив глобальних тенденцій на регіональномута національному рівнях, визначено відмінності інформаційнихстратегій розвитку на прикладі країн Північної Америки, Західної,Центральної та Східної Європи.

4) Комплексно представлено і досліджено нові форми діяльності іполітичні доктрини міжнародних та неурядових організацій, їхвплив на реформування світової політичної системи,впровадження в національні стратегії і політичну практикуідеології глобальної цивілізації та інформаційного суспільства.Проаналізовано стан і тенденції розвитку громадськогопредставництва як нових акторів міжнародних відносин,зумовлених активізацією міжнародних контактів і поглибленнямспівробітництва за допомогою глобальних мереж, зокрема мережіInternet.

5) Обґрунтовано необхідність визначення критеріїв у галузіміжнародної інформаційної безпеки як глобальної проблемисвітової політики, проаналізовано роль міжнародних організаційу системі підтримання миру і стабільності в європейськомурегіоні.

6) Визначено роль сучасних комунікаційних технологій та складовіїх впливу на трансформацію сфери міждержавних відносин,з'ясовано можливості забезпечення зовнішньополітичнихінтересів за допомогою глобальної мережі Internet.

7) З'ясовано вирішальність інформаційного чинника в глобалізаціїекономічних відносин, формуванні політики мережевої(інформаційної) економіки, транснаціоналізації інформаційногосектору світового господарства.

8) Доведено необхідність запровадження міжнародних принципівінфоетики у сфері міждержавних відносин та здійсненнярегуляторної глобальної політики в галузі інформації і комунікації.

9) Виокремлено основні вектори політики європейських країн щодоУкраїни; зроблено принциповий висновок про необхідність

13

вольових політичних рішень з метою використання інформаційногочинника для прогресивного розвитку держави і включення її вдинамічні процеси міжнародної інтеграції.

Кожна з порушених у дослідженні проблем теоретично і практичнозначуща: а) вписується у контекст реалій глобального розвитку; б)відображає сутність і специфіку міжнародних інформаційних відносин;в) виступає необхідною складовою системного прогнозування імоделювання міжнародної інформаційної політики; г) окрім того,вперше впроваджено в науковий обіг матеріали з проблем міжнародноїінформаційної політики 1990-2000 pp.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що теоретичнівисновки можуть бути використані для розвитку нового науковогонапряму міжнародних відносин; для формування доктрини українськоїзовнішньої політики в контексті європейської інтеграції за умовстановлення інформаційного суспільства, для вироблення концепційміжнародного співробітництва владними та державними структурами:Верховної Ради України (у законотворчій діяльності Комітету з питаньсвободи слова та інформації); Міністерства закордонних справ України(у діяльності територіальних та функціональних управлінь); Державногокомітету зв'язку та інформатизації України (для оптимізації міжнародноїспівпраці на рівні ЄС, НАТО, інших міжурядових інститутів татранснаціональних корпорацій); Державного комітету інформаційноїполітики, радіомовлення і телебачення (для забезпечення національнихінтересів у міжнародному інформаційному просторі і запозиченнядосвіду європейських країн у формуванні національної інформаційноїполітики); Міністерства освіти і науки України (для впровадження новихнапрямів фахової підготовки).

14

РОЗДІЛІ

ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ МІЖНАРОДНИХІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН

1.1. Інформаційна парадигма глобальної цивілізації

Концептуальні підходи до вивчення феномену глобалізаціїкомунікації ґрунтуються на синергетичній теорії багатовимірності ідинамічності глобальних інформаційних процесів, що передбачаєздійснення аналізу взаємодій (взаємовпливів) основних векторів цьогосистемного явища на національному, регіональному і глобальномурівнях. Такий вимір обумовлює цілісний підхід до дослідження колізійперебігу процесів глобалізації інформаційного поля, дає можливістьвизначити його домінантні чинники, з"ясувати взаємозв'язки і на ційоснові зробити відповідні узагальнення та висновки. Тому важливим зогляду на саму постановку проблеми є застосування методик ЇЇдослідження, обумовлених імперативами цивілізаційного поступусвітової спільноти до інформаційної ери, яка є знаменням сучасної епохи.

Аналіз наукових теорій щодо трансформації міжнародних відносинна основі феномена глобалізації комунікації дає можливість виділититакі основні напрями досліджень, як: еволюція постіндустріальногорозвитку, дилема глобалізація/регіоналізація, стратегія інформаційногосуспільства як політична доктрина діяльності міжнародних,регіональних та національних інститутів, проблема впливу новихвисоких технологій на увесь спектр міжнародних відносин,прогностичне моделювання позитивів та негативів інформаційноїреволюції.

Еволюція наукової думки і практична діяльність міжнароднихінститутів вплинули на термінологію нової галузі, окреслиливизначення процесів, явищ і понять, що характеризують міжнароднуінформаційну політику. У роботі використано термінологію, яказафіксована в міжнародних документах ООН/ЮНЕСКО, регіональних

15

інституціональних дослідженнях Ради Європи, Європейського Союзу,у доктринах національної інформаційної політики країн світу. Так, підтермінами «глобалізація комунікації» розуміється глобальна політична,економічна і соціокультурна інтеграція з пріоритетом загальноциві-лізаційних цінностей на основі цифрових технологій; «глобальнеінформаційне суспільство» - 1) нове планетарне співтовариство,засноване на інформації (знаннях, інтелектуальних ресурсах), новаполітична, соціально-економічна і технологічна система в еволюціїцивілізації; 2) цивілізація, в основі розвитку та існування якої лежитьособлива матеріальна субстанція з умовною назвою «інформація», щовзаємодіє як з духовним, так і матеріальним світом людини; «глобальнаінформаційна інфраструктура» - інтерактивні електронні мережі, якізабезпечують світову інфраструктуру для використання новихкомунікаційних засобів, інформаційних послуг та міжнародногоінформаційного обміну; «міжнародний інформаційний обмін» - обмінінформацією, інформаційними послугами та продуктами через кордонидержав; «міжнародні інформаційні відносини» - спеціалізована галузьміжнародного співробітництва, спрямована на вирішення глобальнихінформаційних і комунікаційних проблем світового співтовариства;«міжнародна інформаційна політика» — узгоджена стратегіяміжнародного співробітництва на багатосторонній основі в галузіінформації і комунікації, інших сферах міжнародних відносин,складовим компонентом яких виступає глобальна комунікація.Головними напрямами міжнародної інформаційної політики є сприянняміжнародному співробітництву в комунікаційній сфері, заохочення доміжнародного обміну інформацією незалежно від кордонів і рівноправнаучасть у міжнародних інформаційних потоках, забезпечення праваглобальної спільноти на вільне вираження поглядів, свободу слова і засобівмасової комунікації, використання глобальної економічної інтеграції наоснові міжнародної інфоінфраструктури в національних інтересах,об'єднання інтелектуальних ресурсів для прогресивного розвиткуцивілізації, що вказує на універсальні підходи до розуміння глобальнихпроцесів та змін у міжнародній системі взаємовідносин [1-16].

Глобалізація міжнародних відносин, формування глобальноїінформаційної інфраструктури і спільної інформаційної спадщинилюдства, міжнародна інформаційна політика, спрямована на політичну,

16

економічну і культурну інтеграцію світових спільнот на основівикористання нових перспективних технологій, створення ефективноїсистеми забезпечення прав людини і соціальних інститутів на вільнийдоступ і обмін інформацією як умову демократичного розвиткувиступають характерними ознаками інформаційного суспільства, новогоетапу існування цивілізації. Необхідність переходу до інформаційногосуспільства обумовлюється становленням і домінуванням у світовійекономіці нових технологічних укладів, переходом інформаційнихресурсів у реальні ресурси соціально-економічного розвитку,задоволенням потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах,зростанням ролі інформаційно-комунікаційної інфраструктури у системісуспільного виробництва, вдосконаленням освітньої, науково-технічноїі культурної сфер на основі міжнародних інформаційних обмінів,рівноправного використання «глобального інформаційного блага».

Світове співтовариство, окремі держави і регіони незалежно відрівня соціально-економічного розвитку вирішують глобальні проблеми,від оперативного і ефективного розв'язання яких залежить сучасне імайбутнє цивілізації. Ці проблеми стосуються суспільно-історичної'волюції, науково-технічного прогресу, складних політичних, соціально-кономічних, комунікаційних та інших процесів.

Вирішення глобальних проблем зумовлює координацію зусиль усіхчасників міжнародного співтовариства, високий рівень довіри і

співпраці держав для досягнення спільної мети. Міжнароднеспівробітництво на всіх рівнях і в усіх сферах характеризується високимрівнем взаємовідносин, що в сучасному розумінні є міжнароднимобміном інформацією. Ефективність глобального співробітництва,здатність міжнародного форуму держав до спільного вирішенняекстремальних проблем великою мірою залежить від «інформаційногостану» системи міжнародних відносин, від інформованості учасниківміжнародних відносин, які впливають на процеси в системі.

Інформація адекватно відтворює явища і закони зовнішнього світу,духовну діяльність людства, створює мф^ли^рсті-нег^едбачення іперетворення дійсності в інтересах міиснароднсГ/аЙй^йнши/. Вона(інформація) перетворилась на глобальну -аррбіЬлу^то^то маєміжнародний характер; інформація-також вистуТїйе--сіаі/адовимкомпонентом інших життєво важливих глобальних проблем.

2-3429 17

Інформаційний чинник здійснив у житті цивілізації за XX століттянайбільш глибокі зміни за всю її історію: він об'єднав світ в єдинусистему, яка функціонує в режимі реального часу. Ця єдністьміжнародної спільноти має, до деякої міри, формальний характер, алезасоби глобальної комунікації здатні до подальшої концентраціїміжнародного співробітництва. Важливою ознакою глобальної ролікомунікації є стрімке підвищення суспільної цінності інформації (хочінформація завжди мала високу вартість у суспільстві), але тільки у XXстолітті інформація перетворилась у стратегічний ресурс людства. Якважливий стратегічний ресурс інформація відзначається унікальнимивластивостями: на відміну від фізичних ресурсів, вона при споживанніне скорочується, а значно зростає. Невичерпність інформаційнихресурсів створює можливості використання їх в інтересах міжнародногоспівтовариства і визначає інформацію як глобальну проблему цивілізації.

Феномен глобалізації комунікації відносять до останньої чверті XXстоліття і пов'язують з упорядкуванням міжнародних потоків інформаціїі комунікації на глобальному рівні. Дослідження глобальної комунікаціїздійснюються за такими основними темами: транснаціональнікомунікаційні конгломерати як основні діючі актори в глобальній системікомунікації, у сфері поширення інформаційних продуктів таінформаційних послуг на світових ринках; соціальний вплив новихтехнологій, зокрема супутникових комунікацій, на міжнароднівідносини; асиметричний потік інформаційних та комунікаційнихпродуктів у глобальній системі; дисбаланс у міжнароднихінформаційних потоках; різноманітність підходів до визначення перевагглобальних мереж комунікацій та «мережевого суспільства»: теоріїінформаційного суспільства і нові політичні доктрини [17-25].

За класифікацією дослідників розвитку цивілізаційних процесів(Й.Масуди, Д.Белла, У.Дайзарда, А.Тоффлера, Г.Ласвела, Р.Коена, Дж.Янга, М.Бангеманна, М.Кастельса, Ш.МакБрайда, М.Масмуді, Г.Кана,У.Горовиця, І.Валлерстайна, С.Хантінгтона, З.Бжезинського, А.Тойнбі,Ф.Фукуями, М.Каплана, М.Пората, Ф.Махлупа, Т.Умесао, Р.Дарендорфата ін.) глобальні проблеми характеризуються такими критеріями:

• глобальні проблеми стосуються всього людства в цілому, кожноїсоціальної групи, кожної людини, тобто мають всецивілізаційнийхарактер;

18

• ці проблеми виступають як об'єктивний чинник розвитку всьогосвіту, окремих регіонів та держав;

• глобальні проблеми потребують для свого вирішення постійногоміжнародного співробітництва, максимальних об'єднаних зусильсвітової спільноти, оскільки невирішеність цих проблем створюєзагрозу для майбутнього розвитку.

Інформаційна ситуація в системі глобальних міжнародних відносинповністю відповідає таким критеріям:

• сучасні засоби комунікації глобалізували можливості передачівеликих масивів інформації за неймовірно короткий час;

• мультимедійні системи, що здійснюють миттєву передачуінформації на будь-яку відстань, самі по собі є інтенсивнимкаталізатором суспільних процесів;

• інформаційні процеси стимулюють прогресивний розвитокекономіки, політики, техніки, екології, культури, військової сферитощо [26-49].

Глобалізація комунікації у XX столітті виступає процесом, щорозвивається і керується в основному діяльністю транснаціональнихкорпорацій. Індустріальні та фінансові концерни для реалізації політикиглобальної конкуренції та диверсифікації перемістили свої інтереси досектору інформації та комунікації і через злиття компаній, придбанняфірм та інших методів корпоративного зростання досягли домінуючихпозицій на глобальних інформаційних ринках (Time Warner, MicrosoftNational Broadcasting Company, CNN, Bertelsmann Group, CLT, RupertMurdoch News Corporation, America Online, Nokia, Ericsson, LG, Benefon,Siemens та ін.) і організують діяльність на основі глобальних стратегій.Створення глобальних транснаціональних корпорацій призвело дозначної концентрації економічної та інформаційної влади, до контролюприватного сектору над міжнародними інформаційними потоками, щодає змогу залучати значні інформаційні ресурси для досягненнякорпоративних цілей на міжнародній арені [50-57].

Концентрація комунікації зумовлює глобальні за масштабамизіткнення транснаціональних, регіональних та національних інтересів,норм і принципів діяльності держав, відтворює взаємодію та інтересиміжнародних блоків та угруповань країн, що викликає гоструконкуренцію держав у міжнародних інформаційних потоках, нові

2* 19

підходи до розподілу світових інформаційних ресурсів такою ж мірою,як і розподіл продовольчих чи енергетичних ресурсів світу. У системісучасних продуктивних сил інформація та інформаційні технологіїнабули відносно самостійного значення як один із найбільш динамічнихчинників розвитку. Інформаційні ресурси як стратегічна категоріяміжнародних відносин визначають роль і місце кожної держави усвітовій ієрархії, тому проблема міжнародного співробітництва вінформаційній сфері набуває глобального значення.

Варто підкреслити, що розвиток нових технологій зіграв важливуроль у глобалізації комунікації: розгортання кабельних систем,використання супутників з метою комунікації на глобальних відстанях,особливо в поєднанні з наземними оптично-волоконними системами,дигіталізація (використання цифрових методів обробки, зберігання івідтворення інформації) вплинули на міжнародну політику і національніполітичні стратегії. Високі технології у галузі інформації і комунікаціїсприяли тому, що за короткий історичний період глобальні проблемистали головними для світової громадськості, дійсно загальноцивіліза-ційними.

Інформаційні процеси мають ознаки глобальності і в іншихскладових міжнародних проблем, таких, як: безпека миру інародонаселення, захист довкілля, природні ресурси, освоєння космосу,новітні біотехнології, інформатизація економіки, світова торгівля тощо.Без відповідного інформаційного забезпечення неможливе вирішенняжодної з проблем світового значення.

Міжнародне співробітництво держав залежить від такихінформаційних і комунікаційних процесів, як обмін ініціативами урамках універсальних міжнародних форумів системи ООН/ЮНЕСКО,Ради Європи, ЄС, як проведення міжнародних переговорів, зустрічей,візитів на найвищому рівні, як повідомлення про військові навчання,випробування зброї, про соціальні, екологічні та інші екстремальніпроцеси. Розв'язання глобальних проблем неможливе без моніторингувсіх аспектів міжнародного співтовариства.

Міжнародний інформаційний обмін сприяє розв'язанню глобальнихпроблем, які за короткий час набувають актуального значення дляміжнародної спільноти не тільки за своєю суттю, а й за визнанням своєїважливості. Відповідне і динамічне висвітлення глобальної

20

проблематики (голоду, конфліктів, стихійних та техногенних катастроф,проблеми біженців, епідемій тощо) впливає на адекватні міжнароднірішення, і це теж є невіддільним від процесів глобальної комунікації.Треба зазначити, що глобальні проблеми, незважаючи на міжнароднийрезонанс, сприймаються в різних країнах світу диференційовано, черезпризму національних інтересів та індивідуальних поглядів політичнихлідерів та спільнот. Процеси інтернаціоналізації і глобалізації соціально-економічного, політичного і культурного життя народів відбуваютьсяскладним, нерівномірним і суперечливим шляхом, але саме вонивирішальним чином визначають темпи і ступінь причетності людствадо всецивілізаційних проблем [58-60].

Сучасний розвиток міжнародних відносин має комплексний,системний характер, якому повністю відповідають глобальні процесиконцентрації інформації та комунікації. Дослідники глобальних проблемP.O. Кеохейн, Дж. Най, 3. Мосдорф, М. Клер, Д. Томас, Г. Кіссінджер,Дж. Гудбі, Д. Розенау, Дж. Бартон, Л. Пап, Дж. Фергюссон, А. Гор, А.Турен, Д. Мідоуз та ін. відзначають такі важливі переваги і потенціїглобальної комунікації, як універсальність інформації, здатністьпередавати знання через кордони, гнучкість і багатовимірність форм,використання у різних сферах та прошарках суспільства. Глобальнийхарактер інформаційних процесів виявляється і в подоланні інформаційноїкризи, яка розглядається тільки в контексті міжнародних політичних,соціальних, економічних відносин і вимагає об'єднаних дій усьогоміжнародного співтовариства. Інформаційна криза виявляється черезтакі чинники: суперечності між обмеженими можливостями людини усприйнятті та переробці великих обсягів інформації та глобальнимиміжнародними інформаційними потоками і масивами дійсно необхідноїкорисної інформації; у виробництві значної кількості надлишковоїінформації, яка обмежує доступ до потрібних даних; у порушенніцілісності системи глобальної комунікації внаслідок приватних,відомчих та вузьконаціональних інтересів на шкоду всецивілізаційним.Проблема глобальної інформаційної кризи повинна розглядатися вконтексті суспільних відносин, міжнародної політики та правовоїсистеми міжнародного співтовариства [61-73].

ООН/ЮНЕСКО, зважаючи на актуальність інформаційних проблем,закликала до створення правової системи в галузі комунікації,

21

інформації, інформатики і телематики, до розробки міжнародногозаконодавчого документа про правове регулювання кіберпростору івідповідальність держав за дотримання основних прав і свобод людинив інформаційному суспільстві. ЮНЕСКО сприяє створеннюосновоположних етичних цінностей і правових принципів відкритогодемократичного інформаційного суспільства. Зокрема, ЮНЕСКОспрямовує зусилля на забезпечення вільного всезагального доступу доінформації і на створення умов, за яких інформаційне суспільствогарантує право невтручання у приватне життя, конфіденційністьінформації приватного характеру, збагачення інтелектуальногопотенціалу людства, включення в глобальне інформаційне поленезахищених верств міжнародної спільноти, забезпечення культурногоплюралізму і захисту від інформації небажаного характеру таідеологічного впливу кримінального світу.

Організація сприяє ефективності інформаційно-комунікаційнихтехнологій з метою забезпечення права на вільне вираження поглядів іпереконань, безперешкодного обміну інформацією в глобальному вимірі,доступу до нових знань усьому людству протягом всього життя, донаукових досліджень, творчої діяльності, охорони спільної культурноїта суспільної спадщини. Спільно з міжнародними, регіональними танаціональними партнерами ЮНЕСКО створила Комітет експертів таспостерігачів з проблем інформаційного суспільства і глобальногокіберпростору, який проводить дослідження етичних, правових,соціальних і культурних аспектів нової доби.

Наукові концепції постіндустріалізму, інформаційного суспільстваі глобалізму набули політичної актуальності в останню чверть минулогостоліття, стали предметом гострих політичних дискусій на початку XXIст., що привернуло увагу дослідників міжнародних відносин, створилоґрунтовну базу для теоретичних та прикладних розвідок у галузіміжнародної інформаційної політики, засвідчило правонаступництво таетапний характер наукової доктрини глобальної цивілізації.

Концепція постіндустріального суспільства, на думку відомихтеоретиків цивілізаційного розвитку (Д. Белла, Л. Дракера, Ф. Фукуями,М. Махлупа, Л. Туроу, Дж. Гелбрайта), з першопочатку розглядалася як«аналітична конструкція, а не картина специфічного конкретногосуспільства, як певна парадигма, соціальна схема, яка виявляє нові

мегатенденції соціальної організації і стратифікації у розвинутомузахідному суспільстві» [D. Bell The Coming of Post-Industrial Society. AVenture in Social Forecasting. - N.Y, 1976. - P. 483].

Основою концепції постіндустріального суспільства є оцінка новогоглобального соціуму, який радикально відрізняється від суспільства,панівного в світі протягом кількох століть і побудованого на перевагахматеріального виробництва. У ній підкреслюється, перш за все, втратакерівної ролі матеріального виробництва і розвиток секторуінформаційних продуктів та послуг, інший характер людської діяльності,трансформовані типи ресурсів, залучених у виробничий сектор, а такожістотна модифікація традиційної соціальної структури.

Такий підхід до предмета і задач дослідження істотно виокремлюєпостіндустріальну концепцію з-поміж інших наукових теорійглобального розвитку. Зважаючи на дискусійні погляди дослідниківцивілізаційного майбутнього, слід підкреслити ті чинники, яківизначають роль і значення цієї теорії: 1) теорія постіндустріалізмувважається нині єдиною соціальною метатеорією, яка повністюсприйнята західною науковою традицією. Ця концепція за своєю суттює позитивістською, джерелами її виступає той індустріальний уклад,можливість заміни якого вона декларує. Розвиток постіндустріальноїтеорії від ідеї до наукової концепції відбувався еволюційним шляхом наоснові міжнародної дискусії, вільної від ідеологічних чинників.Еволюційний розвиток привів до того, що концепція постіндустріалізмустала об'єктивною основою більшості моделей розвитку суспільства,визначила нові чинники технологічного (інформаційно-комунікаційного)укладу як каталізатора цивілізаційного прогресу; 2) концепціяпостіндустріального суспільства оптимально поєднує в собі елементисоціофілософської теорії і характеристики прикладних доктрин,гармонійно пов'язує історичну періодизацію і типізацію із визначеннямструктури, характеру, історичного місця сучасного міжнародногоспівтовариства; 3) основоположники постіндустріалізму чіткоокреслюють формування нового суспільства в поняттях прогресунаукового знання і технологічних досягнень, домінантної ролі науки,освіти, високих технологій; 4) концепція постіндустріалізму критичнооцінила розмежування на «капіталістичні» та «соціалістичні»суспільства, підкреслюючи, що воно є неістотним для глобальної

23

цивілізації; 5) динаміка розвитку країн, що розвиваються, криза ідеїтехнологічного стрибка, швидше психологічна, ніж ресурсна, виявиланові тенденції розподілу світу - на постіндустріальну зону та іншийсвіт [74-79].

Сплеск наукових інтересів до постіндустріальної тематикивідносять до 60-70-х років XX століття, коли ця концепція сталаприродною методологічною базою сучасної глобалістики та теоріїінформаційного суспільства, в яких поглиблено, деталізовано табагатоаспектно сфокусовано основні елементи постіндустріалізму. Так,Дж. Белл, якого вважають патріархом постіндустріалізму, зазначав, щоподібний перебіг розвитку концепції не суперечить її основам, абезпосередньо визначається ними. В його наукових працях хоча іробиться акцент на проблемах організації технологій і наукових знань,але цим не вичерпується поняття постіндустріального суспільства. Донього долучається багато інших соціальних та економічних координат:інформаційна (мережева) економіка, роль інтелектуального потенціалу,зміна ціннісних орієнтацій суспільства та психології індивіда,становлення нової мотивації діяльності, розвиток принципів демократії,формування нової політичної системи світу, перехід до певних елементівпланування та глобальної економіки добробуту [80].

Дослідження прихильників постіндустріальної теорії, праці якихвплинули на формування концепції, доцільно поділити на три групи.До першої належать концептуальні наукові праці: П. Дракера, засновникасучасної теорії менеджменту, «Посткапіталістичне суспільство»(1995 р.), в якій викладено погляди на сучасний стан і перспективирозвитку західної цивілізації; Дж. Гелбрайта, основоположникаамериканської економічної науки, автора «Нового індустріальногосуспільства» (1996 р.), в якій охарактеризовано систему світопорядкуна межі тисячоліть; Л. Туроу, професора Массачусетського технологічногоінституту (США), «Майбутнє капіталізму» (1996 р.), в якій розглянутоостанні тенденції світового прогресу та глобальні проблеми міжнароднихвідносин, С. Хантінгтона, провідного американського політолога,«Конфлікт цивілізацій і формування нового міжнародного порядку»(1997 р.), в якій подано своєрідне трактування майбутнього західного світуі перспективи міжцивілізаційного діалогу. Усі ці дослідження об'єднуєідея комплексного розгляду глобальних проблем, здатність їх авторів до

24

глибоких і неординарних узагальнень, дотримання методологічних основпостіндустріальної теорії та інкорпорація в неї нових елементів [81-87].

Не заперечуючи актуальності і глибини наукових аргументів відомихдослідників, потрібно зазначити, що в їхніх розвідках наявні ідеалізаціязахідних суспільств та «національно-заангажований» підхід, якийзаважає об'єктивно оцінювати глобальні процеси.

Друга група досліджень присвячена окремим проблемампостіндустріального суспільства на основі накопиченого потенціалу дляглобальних узагальнень і формулювання нової концепції глобальноїцивілізації. Серед них наукові праці Ф. Фукуями «Кінець історії»(1989 p.), «Довіра» (1995 р.), в яких розкрито нетрадиційні поглядиавтора на проблему сучасної соціальної еволюції, глобалізаціїміжнародного розвитку і визначено перспективні тенденції прогресуна основі нового технологічного укладу; Т. Сакайї «Вартість, щостворюється знаннями, або історія майбутнього» (1991 р.), в якійпроаналізовано процеси технологічного розвитку і вдосконаленняінформаційних технологій, трансформацію світового господарства,наслідки інформаційного прогресу для мотивації діяльності окремихкраїн і спільнот; Л. Едвінсона, визнаного в світі експерта з проблеми«інтелектуального капіталу», в роботі якого «Інтелектуальний капітал»(1997 р.) визначено відмінності господарської системи, заснованої навиробництві і використанні інтелектуального капіталу як важливоїскладової нової інформаційної економіки (економіки знань); Р. Інглегарта«Культурні трансформації у зрілому індустріальному суспільстві»(1990 р.) та «Модернізація і постмодернізація» (1997 р.), в яких дослід-жуються зміни систем ціннісних орієнтацій індивідів у найбільшрозвинутих суспільствах і осмислення впливу цих трансформацій наполяризацію сучасного світу та процеси, які в ньому відбуваються [88-93].

Ці дослідження мають спільні риси, які обумовлюють їх значимістьна сучасному етапі постіндустріальної трансформації, а саме: вониприсвячені найбільш актуальним проблемам життєдіяльності сучасноїсвітової спільноти, ролі соціально активної особистості у процесахтрансформації; прогностичному моделюванню відносин у новому«інтелектуальному» суспільстві. Поєднання загальнотеоретичних іприкладних проблем у рамках даної сфери досліджень уможливлюєзначимі для розвитку теорії висновки та узагальнення.

25

Третя група наукових досліджень виявляє суперечності міжтеоретичними поглядами і польовими дослідженнями стану міжнародноїсистеми, на основі узагальнення яких визначаються динамічні колізіїсучасного і майбутнього. До неї належать наукові праці М. Кастельса,Е. фон Вайцзекера, А. Турена, Д. Мідоуз, Д. Мідоуза, Е. Ловінса,Л. Ловіта, Р. Райха, А. Гора, С. Хантінгтона та ін.

У дослідженнях С. Хантінгтона «Політичний устрій в трансформо-ваних суспільствах» (1968 p.), «Американська політика: майбутнядисгармонія» (1981 p.), «Третя хвиля: демократизація в кінці XX ст.»(1991 p.), «Конфлікт цивілізацій і становлення нового міжнародногопорядку» (1996 р.) викладено в обґрунтованій формі погляди науковцяна баланс сил у сучасному світі. Його прогностична модель впливурелігійних, етнічних, лінгвістичних та інших чинників, пов'язаних ізтрадиціями і самобутністю народів, на світову політику отрималапідтвердження в реальних світових процесах. Теоретичні проблемистановлення, розвитку та глобалізації цивілізацій розглядаються вконтексті економічних і соціокультурних складових суспільного життя,що надає гіпотезам і висновкам дослідження глибоко аргументованогохарактеру, цілісного сприйняття прогностичної моделі.

У колективній монографії під керівництвом Е. фон Вайцзекера«Чинник 4» (1997 р.) переважає ідея здійснення заходів нанаднаціональному рівні для вирішення глобальних екологічних проблем,що свідчить про різноплановість підходів до глобалізації у прикладнихдослідженнях проблем постіндустріального суспільства. На думкуавторів наукової праці, міжнародному співтовариству необхіднопереосмислити поняття ефективності світових ресурсів на основіпотенційності інформаційних технологій, включити екологічну складовув економічні показники зростання, визначити чинники взаємодіїрозвинутих країн та країн «третього світу». Узагальнення, запропонованіу колективній праці щодо тенденцій світового розвитку, на нашу думку,потребують подальшої аргументації, системного аналізу та зваженихвисновків.

У центрі дослідження Д. Мідоуз, Д. Мідоуза, Й. Рандерса «За межеюможливого. Глобальна катастрофа чи стабільне майбутнє?» (1992 р.) -проблема динаміки світової економіки і причини, здатні спровокуватиекологічну катастрофу на основі вичерпності природних ресурсів.

26

Автори звертають увагу на нові технології, вважаючи, що переосмисленнятрадиційної господарської діяльності може стати базисом якісногозростання в майбутньому. Наукові дослідження третьої групи запостановкою проблем, теоретичними викладками та висновками єдискусійними і потребують глибинного аналізу сучасної епохи, «яка маєяскраво виражений перехідний характер» [94-101].

Таким чином, концепція постіндустріального суспільства відтворюєуніверсальні закони цивілізаційного розвитку, що уможливлюєінкорпорацію в неї низки нових наукових напрямів багатовимірногоаналізу, різноплановість підходів та застосування нових методологічнихпринципів для оцінки глобальних процесів і явищ. Світова наукова думка(представники західної наукової школи, теоретики з перехідних країн ікраїн, що розвиваються) підкреслює, що постіндустріальна доктринанепомітно, але впевнено виступає як найбільш ефективний теоретичнийінструмент досліджень розвитку цивілізаційних процесів та міжнародноїполітики XXI століття.

Концепція постіндустріального суспільства обумовила у 80-90-хроках минулого століття широкі методологічні підходи в теоретичних іприкладних дослідженнях про глобальний розвиток, серед яких:1) загальнотеоретичне осмислення перспектив і провідних сил сучасноїцивілізації; 2) радикальні зміни і переосмислення принципів розвиткусвітової економіки; 3) відносини постіндустріальних держав уполітичній системі міжнародного співтовариства; 4) глобальна культурата етика в інформаційному суспільстві; 5) становлення нового психотипуособистості, трансформація мотивацій поведінки у глобальному світі.

Провідною ідеєю теоретичних дискусій є визначення нового стануцивілізації шляхом аналізу окремих його ознак, чинників безпосередньоговпливу нових технологій на глобальну спільноту.

У таких умовах перспектива формування концепції «інформаційногосуспільства» ставала цілком закономірною. Ця доктрина збагатиланаукові уявлення про глобальне суспільство, виявила цілу низкуфундаментальних явищ, які раніше не отримали належного осмислення.До розвитку концепції інформаційного суспільства причетні такіпровідні теоретики цивілізаційного розвитку, як М. Махлуп, Т. Умесао,Й. Масуда, у працях яких вперше було використано термін «інформаційнесуспільство»; М. Порат, Т. Стоуньєр, Р. Катц, у дослідженнях яких

27

проаналізовано динаміку розвитку соціального, політичного таекономічного секторів глобального світу; А. Тоффлер, У. Дайзард,3. Бжезинський, М. Понятовський, Ю. Хаяші, Й. Масуда, Ж. Еллюль,Р. Коен, К. Ясперс, А. Турен, Г. Кан, Ф. Уебстер, А. Дракер, Е. Гідденс,4. Хснді, Л. Туроу, Дж. Гелбрайт, Т. Сакайя, М. Макклюен, якіхарактеризують інформаційне суспільство як принципово новий рівеньв історії цивілізації, підкреслюючи такі чинники, як глобалізмінформаційного простору, розвиток комунікаційних мереж, вільний потікінформації через кордони держав, створення «єдиної комп'ютеризованоїнації» [102 -114].

У рамках концепції було розроблено багато оригінальних положень,тісно пов'язаних з теорією ціннісності, розглянуто зростання ісамозростання інформаційної вартості, проаналізовано властивостіінформації як суспільного блага, закладено основи широкого розумінняінформаційних благ і цілих соціальних інститутів.

Ідея інформаційного суспільства була сформульована у дослідженнях60-70 pp. XX століття і характеризувала нову політичну, соціально-економічну, технологічну систему як знаковий еволюційний процесцивілізаційного розвитку. Д. Белл (Bell D. The Coming Post-industrialSociety. A Venture in Social Forecasting. - N.Y., Basic Books, Inc., 1973),Й. Масуда (Masuda Y. The Information Society as Post-industrial Society. -Wash. World Future Soc, 1983), дослідження суспільних інститутів Японії- Агентства економічного планування (ЕРА: Economic Planning Agency.Japan's Information Society. - Themes and Vision, 1969), Інституту розвиткукомп'ютерів (JACUDI: Japan Computer Usage Institute. 1971: The Planfor an Information Society. - 1971), Ради з промисловості (ISC: IndustrialStructure Council. Policy Outlines for Promoting the Informatisation ofJapanese Society. - 1969), 3. Бжезинський (Brzezinsky Z. Between TwoAges. American's Role in the Technotronic Era. - N.Y. The Wiking Press.1970; The Grand Chessboard. American Primacy and Its GeostrategieImperatives. - N.Y, 1998), С. Нора, А. Мінк (Nora S., Mink A. TheComputerisation of Society. A Report to the President of France. - Cambridge,L., 1980) та інші дослідники з промислово розвинутих країн ПівнічноїАмерики та Європи основою постіндустріального суспільства визначалитеоретичні (наукові, інтелектуальні) знання, інновації та інформаційнітехнології.

28

У рамках ідеології інформаційного суспільства існують різнінапрями і тенденції, які розглядають нові соціальні перспективи -можливі, бажані або негативні: від позитивних можливостей державногоуправління економікою, створення законодавчої бази для вільногодоступу міжнародної спільноти до інформації - до запобігання загрозіполітичного контролю за націями з використанням високих технологійта розшаруванням спільнот на «золотий мільярд і безправну периферію».Так, Д.Белл вважав, шо в наступному столітті вирішального значеннядля політичного, економічного і соціального життя, для засобіввиробництва, а також для трудової діяльності людства набуваєстановлення нового соціального укладу, який базується на глобальнихтслекомунікаціях. Поняття інформаційного суспільства охоплює минулеі сучасне різних країн, які належать до протилежних політичних систем,але мають спільно здійснювати Великий Перехід до постіндустріальноїери - соціальної форми цивілізації XXI століття. Поділяючи історіюлюдства на три стадії — аграрну, індустріальну, постіндустріальну,Д. Белл підкреслював головну роль нової інтелектуальної технології, яказастосовується для прийняття керівних (управлінських) рішень. Мстанової інтелектуальної технології, за Д. Беллом, полягає в реалізації ідеївпорядкування глобального масового суспільства. «У сучасномусуспільстві мільйони людей щоденно приймають мільярди рішень -політичних, фінансових, соціальних... Будь-який одиночний вибір можебути непередбачуваним, у той же час поведінка спільноти (масовогосуспільства) окреслюється чітко, як трикутники в геометрії» [115].

Т.Стоуньєр визначив інформаційні ресурси як основну цінністьмайбутнього суспільства, потенціал його збагачення. «В постіндустріаль-ному суспільстві національні інформаційні ресурси перетворюються устратегічні ресурси людства. Існує три способи, за допомогою якихможна збільшити національне багатство: 1) постійне нагромадженнякапіталу; 2) воєнні агресії і територіальні захвати; 3) використання новихтехнологій, які переводять «нересурси» в ресурси». Інформація, за Т.Стоуньєром, виступає стратегічним ресурсом, специфічною рисою якогоє невичерпність при споживанні. Вона збагачує фундаментальні знання,організує глобальну спільноту, зменшує «ентропію» [116].

3. Бжезинський в ідеології інформаційного суспільства окресливважливі політичні, ідеологічні характеристики, нові можливості для

29

дезінтеграції соціалістичної системи за відповідної політичної стратегіїуряду США. «Американська могутність повинна виявлятися черезсистему глобальних комунікацій, значних переваг у сфері інформаційнихтехнологій, які мають вирішальне значення для розвитку економіки(США виступають головною рушійною силою світової економіки), черезглобальні можливості розгортання військової сили і абсолютне лідерствов передових галузях науки і техніки». Політика США, за 3. Бжезинським,полягає у використанні в своїх інтересах глобального інформаційногосуспільства і глобальної мережі Internet як основи впорядкованого івсеохоплюючого співробітництва в глобальних масштабах і глобальногогеополітичного впливу супердержави на міжнародні відносини [117].

Європейські дослідники і теоретики інформаційного суспільства,осмислюючи глобальні політичні зміни, кризу традиційних ідеологій,відзначали необхідність пошуку нових філософських, соціологічних іполітичних концепцій. Британський дослідник К.Спаркс (Sparks С.Reading A Communism, Capitalism and the Mass Media. - L., 1998),аналізуючи кризу соціалістичної суспільної системи, підкреслював, щоперехід на новий постіндустріальний рівень розвитку, трансформаціятрадиційних стабільних моделей та систем об'єднує східні і західнісуспільства, їх інтелектуальний потенціал. Інформаційне суспільствоне визнає національних кордонів; глобальна комунікація повиннасприяти поглибленню взаєморозуміння між спільнотами [118].

Е. Гіденс (Giddens A. The Consequences of Modernity. L., 1993),характеризуючи суспільно-політичні зміни в кінці XX століття, як іА. Тоффлер, об'єднав ознаки сучасної доби - космічна, інформаційна,електронна ера, глобальне село - поняттям „інтелектуальна цивілізація".Перехід до інформаційного суспільства, зазначає Е. Гіденс, характеризуєсучасну стадію розвитку більшості розвинутих країн світу, а процесипереходу постсоціалістичних країн відзначаються складними ікомплексними трансформаціями, включають як національні(індивідуальні) чинники, так і тенденції глобальних масштабів [119].

Багатоаспектний аналіз фундаментальних цивілізаційних процесів,обумовлених принципово новою роллю в сучасному світі інформаційнихтехнологій, здійснено у дослідженні М. Кастельса (Castells M. TheInformation Age: Economy, Society and Culture. The Power of Identity. -Blackwell, 1997). Висновки автора обґрунтовано в результаті аналізу

ЗО

даних національних та міжнародних статистичних інститутів, на підставіекономічних і соціологічних досліджень інших науковців, на власнихмасштабних польових дослідженнях (М. Кастельс проводивдослідження у США, Японії, Тайвані, Південній Кореї, Гонконзі, Китаї,Західній Європі, Росії). У результаті було сформульовано цілісну теорію,яка уможливлює оцінку фундаментальних наслідків впливу революціїв інформаційних технологіях на всі сфери життєдіяльності цивілізації,на глобальний світ. Автор, досліджуючи появу нової універсальноїсоціальної структури, яка проявляється в різних формах залежно відрізноманітності культур та інститутів, зазначає, що ця нова соціальнаструктура асоціюється з появою нового способу розвитку -інформаціоналізму, який сформувався під впливом перебудовикапіталістичного способу виробництва наприкінці XX ст. М.Кастельспов'язує розвиток нових інформаційних технологій із трансформацієюкапіталізму в інформаціоналізм. За Кастельсом, суспільстваорганізуються навколо цивілізаційних процесів, структурованих таісторично детермінованих у відносинах виробництва, досвіду і влади.При цьому детально пояснюється сама система понять, їх взаємозв'язок,взаємодія із соціальними ідентичностями. Характеризуючи такі способивиробництва, як капіталізм та етатизм (соціалізм), М.Кастельспідкреслює, що склався омолоджений інформаціональний капіталізм,який використовує нові способи розвитку.

Визначальною рисою нового суспільства і його головним ресурсомвін вважає інформацію за її властивостями бути безмежно відтвореноюпри використанні. За теорією інформаційного суспільствам. Кастельса,головною проблемою є протиставлення двох понять: інформаціональнесуспільство та інформатизоване суспільство. Необхідність диференціаціїобумовлюється принципово новим етапом цивілізаційної еволюції -специфічною формою соціальної організації, коли збирання, обробка іпоширення інформації стають фундаментальною основою виробництваі влади внаслідок нових технологічних умов, які виникли в цей період,коли мережева логіка взаємовідносин виступає як базова структураглобального суспільства. Інформаційна парадигма визначає всі процесив сучасному суспільстві - накопичення знань, економічну продуктивність,реалізацію політичної та військової влади, комунікацію мас-медіа.М. Кастельс вважає, що всі важливі сфери життєдіяльності цивілізації

ЗІ

перебувають під впливом капіталістичного інформаціоналізму, що всіспільноти в різній формі і на різних рівнях характеризуються якінформатизовані, враховуючи національні інституційні моделі [120].

На відміну від світової економіки, суть якої, за Ф. Броделем таІ. Валерстайном, полягає в тому, що процес накопичення капіталувідбувається по всьому світові, глобальна економіка визначаєтьсяМ. Кастельсом як «економіка, здатна працювати як єдина система врежимі реального часу в масштабі всієї планети». Такого підходу доекономічної глобалізації у світовій науковій літературі до М. Кастельсане було. Кастельс уточнює термін «інформаціональна економіка»,вживаючи поряд терміни «глобальна/інформаціональна». За цим стоїтьавторський концептуальний підхід до аналізу цивілізаційних процесів.На думку науковця, глобальна мережа стала результатом революції вгалузі інформаційних технологій, яка створила матеріальну базуглобалізації економіки. Нові інформаційні технології виступають непросто інструментом для дії, а й процесами для розвитку, тобтоінтелектуальний потенціал прямо виступає матеріальною силою, а непросто елементом виробничої системи. Інформаційно-технологічнареволюція, нові технології миттєво охоплюють простір усієї планети,вказує М. Кастельс, швидкість технологічної дифузії є вибірковою - ісоціально, і функціонально; нерівномірність доступу для індивідуумів,країн, регіонів визначає критичні загрози диспропорції у сучасному світі,може призвести до виключення цілих національних і навітьконтинентальних економік із світової інформаційної системи, і,відповідно, із світової системи розподілу праці. Автор розвиває теоріюдвох типів конкурентності: національної і глобальної, підкреслюючи,що виникають нові форми втручання держави в економіку, пов'язані зчіткими стратегіями, підтримкою технологічного розвитку іконкурентноздатності своїх національних галузей, свого приватногосектору. Таким чином, інформаційна політика виступає ключовимінструментом конкурентноздатності на світових ринках. Теоріяінформаційного суспільства, в якому соціальні і технологічні формиданої соціальної організації пронизують усі сфери діяльності, викликаланеоднозначну оцінку в науковому середовищі. Характеризуючи працюМ.Кастельса, президент Лондонської школи економіки Е.Гіденсзазначив, що «це видатне наукове дослідження із соціальної та

32

економічної теорії, найбільш значима спроба порівняно з будь-якимиіншими описати екстраординарні зміни, що відбуваються нині усоціальному світі». Натомість В. Іноземцев («Нова постіндустріальнахвиля на Заході». - М., 1999) вважає, що концепція «інформаціональногосуспільства» М. Кастельса потребує відповідності тенденціям сучасноїепохи, яка, на його думку, має яскраво виражений перехідний характер,і тому обумовлює інші підходи до узагальнення процесів і явищ [121].

У вищезазначених наукових працях переважає лінійний підхід доскладних явищ глобальних трансформацій, хоча глибинні процесихарактеризуються системним виміром, а не окремими, навіть і вагомими(економічними, політичними, культурними, соціальними) складовими.Отже, проблема потребує комплексного підходу і обґрунтуванняпроцесів глобалізації.

У дослідженні ПАРЄ (A Virtual New World. - Strasbourg, Council ofEurope Publishing, 1998) інформаційне суспільство визначається яксуспільство, що базується на інформації. Ця дефініція лежить в основівсіх визначень, які поглиблюють, уточнюють та конкретизують поняттяінформаційного суспільства; особливо підкреслюється роль новихтехнологій, які використовуються у процесі обробки, поширення тазберігання інформації. Інформація, знання, технологічні системи, якізабезпечують інформаційну революцію, стають ключовимихарактеристиками нового суспільства, яке радикально відрізняється відпопереднього етапу розвитку цивілізації.

Інформаційне суспільство як мета, як політична стратегіяподальшого розвитку цивілізації домінує в сучасних авторитетнихнаукових теоріях, у філософських, економічних та політичнихдослідженнях. Доктрина інформаційного суспільства є перспективноюметою розвитку США, Канади, Японії, Австралії, країн ЄвропейськогоСоюзу, Ради Європи, Азійсько-Тихоокеанського регіону, ЛатинськоїАмерики. Показово, що країни з відсталою економічною системою тежрозробляють філософські концепції і приймають політичні програмиінформаційного суспільства.

Ф. Уебстер у науковій праці (Webster F. Theories of InformationSociety. - L.-N.Y., 1997) подав класифікацію філософських, соціо-логічних та комунікаційних доктрин інформаційного суспільства, заякою: 1) інформаційне суспільство - новий етап розвитку людства, який

3-3429 33

бере основу в старому традиційному суспільстві (Д.Белл,Ж. Бодрійяр, М. Постер, Ш. Сабель, М. Кастельс, Ж. Арланді,Є. Бустаманте та ін.); 2) інформаційне суспільство - це видозміненатеорія глобального диктату, переосмислення старих концепцій розвитку,нові форми нетрадиційного суспільства (Г. Шіллер, Д. Харві, Е. Гіденс,Ю. Хабермас, Н. Гарнем, Д. Беккер). На думку Ф. Уебстера, аналітичневизначення інформаційного суспільства полягає в: інформаційнесуспільство - це революційний етап суспільних трансформацій за такиминапрямами, як економіка, технології і виробництво, професіоналізм,глобальний простір, політика, соціум і культура. Ідеологія інформаційногосуспільства потребує осмислення позитивних і негативних реалійпереходу та визначення нової ролі держав у формуванні політики новоготипу - міжнародної інформаційної політики в добу переходу доінформаційної цивілізації.

Глобальні комунікаційні процеси обумовлюють необхідністьстворення нової економічної системи, яка характеризується високимступенем глобалізації та інтеграції національних економік, новоїполітичної системи, що виходить за рамки національних чинників, новоїглобальної еліти та нової концепції інтелектуального збагаченнялюдства.

Визначення підходів до розуміння концепції «інформаційногосуспільства» як третьої глобальної стадії цивілізаційного розвитку даєпідстави вважати, що ця теорія стала результатом взаємодії і розвиткучисленних економічних, соціальних і політологічних концепцій другоїполовини XX століття, істотно вплинула на формування позиційміжнародних та національних інститутів щодо впровадження ідеології«інформаційного суспільства» в міжнародну та державну політикубільшості країн світу.

Розглядаючи розвиток теорії інформаційного суспільства, не можнане відзначити дві обставини: з одного боку, концептуально вона набуланайбільшого визнання в 70-ті і 80-ті роки, у період, що характеризувавсяприскореним поширенням технологічних досягнень і значними успіхамикраїн, які не тільки передавали, але й засвоювали нову інформацію тазнання; певною мірою ідея інформаційного суспільства ставала в такомуконтексті інструментом обґрунтування можливості «наздоганяючого»розвитку на основі заміщення зростаючим потоком інформації творчих

34

можливостей особистості; з іншого боку, у жодному іншому напрямісучасної теорії глобального розвитку не спостерігався так відчутно впливяпонських дослідників: запропонований Т. Умесао термін «інформаційнесуспільство» набув всесвітнього визнання після виходу у світ відомоїкниги І. Масуди (Musuda Y. The Information Society as Post-IndustrialSociety. - Wash., 1981.) і нового звучання у працях Т. Сакайї (Sakaiya T.The Knowledge-Vahie Revolution, or A History of the Future. - Tokyo-N.Y., 1991.). У той же час, більшість американських і європейськихдослідників, починаючи з другої половини 80-х років, стали акцентуватиувагу на ролі і значенні не стільки інформації, скільки знань, щоспричинило цілий спектр нових визначень сучасного суспільства, середяких «knowledge society», «knowledgeable society», «інтелектуальнесуспільство» [122].

Теорія інформаційного суспільства істотно збагатила уявлення просучасний етап суспільного прогресу, однак більшість запропонованих вїї рамках тез мала окремішний характер. Пильну увагу вчених привернувпроведений прихильниками теорії інформаційного суспільства аналізролі інформації в господарському розвитку західних країн, результатомякого стало трактування інформації як специфічного ресурсу, якому непритаманна більшість характеристик, властивих традиційним чинникамвиробництва. Серед іншого було відзначено, що поширення інформаціїтотожне її самозростанню, що виключає застосування до цього феноменапоняття вибірковості, а її споживання не призводить до її вичерпностіяк виробничого ресурсу. Прихильники теорії інформаційногосуспільства приходили до справедливої загалом тези про те, що «всучасній економіці вичерпність ресурсів замінена на їх поширеність»(Crawford R. In the Era of Human Capital. - L.-N.Y., 1991). Ця формуланабула згодом широкого визнання і знайшла своє підтвердження вгосподарській практиці 80-х і 90-х років [123].

Вважається, що розробники теорії інформаційного суспільства, навідміну від постіндустріалістів, цілком усвідомлено звернулися додослідження вузько окреслених проблем, фактично протиставляючиінформаційне суспільство всім відомим формам господарськоїорганізації. Якщо, наприклад, Д. Белл підкреслював спадковістьпостіндустріального суспільства по відношенню до індустріального,зазначаючи, що «постіндустріальні тенденції не замінюють попередні

з* 35

суспільні форми як «стадії суспільної еволюції; вони часто співіснують,поглиблюючи комплексність суспільства і природу соціальноїструктури» (Bell D. The Third Technological Revolution and Its PossibleSocio-Economic Consequences //Dissent. - Spring, 1989. - Vol. XXXVI. -No 2.), то в теорії інформаційного суспільства протистояння цієї новоїсоціальної форми всім попереднім окреслено більш диференційовано.

Проте внаслідок зазначених обставин концепція інформаційногосуспільства може і повинна розглядатися як складова частинапостіндустріальної теорії. У контексті постіндустріальної методологіїє багато конкретних тез, запропонованих під час дослідженняінформаційного суспільства, які здатні поглибити наукові уявлення просучасний світ.

На основі ключових чинників, до яких відносять макроскономічнуполітику держав у контексті формування інформаційного суспільства,особливості ідеології переходу до нової фази розвитку, специфікузаконодавства, характеристики національної культури і менталітету,виділяють дві моделі становлення інформаційного суспільства - західнуі азійську. Національні моделі відзначаються політичними стратегіями,специфікою національних ринків, законодавчими традиціями, розвиткомінфоінфраструктури, економічними ресурсами. Проте незалежно віднаціональних особливостей простежуються дві основні тенденції:

1) поєднання (злиття) державних і суспільних інтересів з приватноюініціативою з метою фінансування нового гармонійного суспільства;2) розвиток міжнародної конкуренції для трансформації ринковихструктур і подальшої конвергенції комунікаційної сфери.

Західна модель становлення інформаційного суспільства узагальнюєстратегії і програми індустріально розвинених країн - США, Канади,Великої Британії, ФРН, Франції, країн Північної Європи. У рамках цієїмоделі своєю специфікою вирізняються американо-англійська таєвропейська моделі.

Американо-англійська модель визначається загальною концепцієюсоціально-економічного розвитку, яка передбачає переваги приватногосектору над функціями держави в усіх напрямах розвитку суспільства.Американський вплив у галузі комунікаційних технологій та інформа-ційної сфери відчутний в глобальних процесах, міжнародній політиці,світовій економіці. Ідея побудови інформаційних супермагістралей,

36

створення національної і глобальної інфраструктури з метою зростанняі динаміки економічного розвитку, запропонована 1993 року якпрезидентська стратегія США, покладена в основу всіх існуючихнаціональних моделей становлення інформаційного суспільства.

Англійська модель максимально близька до американської:- роль держави обмежується створенням умов для ринкової

конкуренції в інформаційній сфері;- стратегія розвитку суспільства визначається як приватна

ініціатива, лібералізація ринку телекомунікацій, створення мережта інформаційних супермагістралей, захист нових структур наінформаційних ринках.

Американо-англійська модель передбачає інтенсивний розвитокелектронних комунікацій для встановлення соціальних, політичних,культурних зв'язків у суспільстві. Проблема поширення універсальнихпослуг має важливе значення в програмах інформаційного суспільстваСША та Великої Британії, вона вирішується за допомогою стратегіїполіпшення якості інформаційних послуг, виваженої цінової політики,соціальної орієнтації суспільства. Специфічною рисою американо-англійської моделі інформаційного суспільства є вплив чинногозаконодавства на розвиток перспективних галузей економіки.Становлення інформаційного суспільства обумовлює і диференціюєтрудове право, авторське право, право інтелектуальної власності,соціальний захист населення. У США спостерігається вичерпністьтрудових ресурсів (з одночасним поширенням сфери використанняінформаційних послуг) і потребами поповнення їх за рахунок нової«інтелектуальної» хвилі імміграції. У культурній сфері США і ВеликаБританія мають різні стратегії. Швн;чноамериканська модель (США,Канада) стимулює діяльність аудіовізуальної промисловості і ринкурозважальних відеопослуг за запитами населення. У Великій Британіїподіляють культурну стратегію континентальної Європи - збереженнякультурної ідентичності і самобутності націй, створення європейськоїкультурної спадщини, забезпечення культурних прав національнихменшин [124-132].

Європейська модель інформаційного суспільства вирізняєтьсястратегією європейської інтеграції, поняттям «об'єднаної Європи»,пошуками рівноваги між контролем держави і стихією ринку,

37

динамічним поєднанням державних інтересів і прагнень приватного такорпоративного бізнесу. Характерними рисами європейської моделі єваріативність і політична спрямованість програм побудови інформацій-ного суспільства для різних країн, обумовлених новою європейськоюгеополітикою, становленням інформаційної (інтелектуальної) економіки,різними можливостями постіндустріального розвитку. У рамкахєвропейської моделі виділяють західноєвропейську, скандинавську,центральноєвропейську, східноєвропейську стратегії. Західноєвропей-ський підхід до ролі держави в процесі переходу до інформаційногосуспільства викладено в Резолюції Європейського Союзу «Біла Книга.Зростання, конкурентоспроможність, зайнятість: виклики та стратегіїXXI століття» (White Paper. The Challenges and Ways Forward into the21 s t Century. - Brussels, 1993), в якій підкреслюється важливістьдержавного контролю в комунікаційній сфері (особливо над супер-магістралями) з урахуванням переваг приватного сектору; у ДирективіЄС «Зелена Книга. Життя і працевлаштування в інформаційномусуспільстві» (Green Paper. Living and Working in the Information Society:People First. European Comission. - Brussels, 1996) та Рекомендації«Інформаційна магістраль для глобального суспільства (Networks forPeople and their Communities. Making the Most of the Information Societyin European Union. - Brussels, 1996).

В основу класифікації моделей інформаційного суспільствапокладено в основному соціально-економічні показники різних країн,тобто макропоказники, що вирішальним чином впливають на динамікупроцесів у міжнародному інформаційному полі. При цьому не берутьсядо уваги інші критерії інформаційного розвитку, які впливають наперспективи країн, що розвиваються. Врахування таких критеріївпідкоригувало б запропоновані моделі відповідно до специфікиекономічної бази, національних пріоритетів та попиту на інформаційнітехнології в інших регіонах світу.

Політична стратегія ЄС забезпечує провідну роль держави вперехідний період, яка виступає гарантом інтересів суспільства в умовахстановлення інформаційної економіки та розширення сфериінформаційних послуг на всіх рівнях життєдіяльності держави. Останнірішення Європейського Співтовариства (1994-2000 pp.) спрямовані нареалізацію Програми інформаційного суспільства, політики лібералізації

38

і приватизації телекомунікащй, розвиток універсальних послуг, мереж,технічного і соціально-інформаційного забезпечення. Програмистановлення інформаційного суспільства реалізуються в західноєвропей-ських країнах - Франції, Іспанії, ФРН, Бенілюксу, у країнах ПівнічноїЄвропи - Швеції, Данії, Норвегії, Фінляндії. Визначено такі стратегіїнаціональної політики в країнах Центральної і Східної Європи - Польщі,Угорщині, Чехії, Румунії, Македонії, Словенії, Росії, Україні. Проблемаприватизації телекомунікацій для більшості європейських країнвирішена, дискусії відбуваються щодо політики лібералізаціїтелекомунікацій, де простежуються різні підходи - від централізованогорозвитку інфраструктури (Франція) до часткової (ФРН, Італія, Іспанія)або повної лібералізації (Велика Британія, Швеція, Данія, Фінляндія) ізабезпечення лідерства в світовому і європейському розподілі праці.

Європейський план інформаційного суспільства містить такожконцепцію розвитку універсальних послуг, яка має політичні, економічні,соціальні і технологічні ознаки. До політичних ознак відносять протидіюмонополій конкуренції (побудова нових магістралей здійснюєтьсяобмеженим колом операторів у більшості європейських країн), доекономічних - створення ринку інформаційних послуг, до соціальних -недискримінацію за інформаційною ознакою (нерівність у доступі доуніверсальних інформаційних послуг, обумовлену рівнем доходів іплатоспроможністю населення), до технологічних - першочерговийрозвиток магістралей. Відмінність європейської моделі відамериканської полягає і в створенні інформаційного законодавства;адекватної законодавчої бази, яка враховує як національні, так іміжнародні принципи регулювання інформаційних відносин, вважаєтьсяголовним чинником зростання прибутку країни від потенціалуінформаційно-комунікаційних технологій [133-146].

На думку експертів, чинне законодавство Європи не відповідаєвимогам інформаційного суспільства: у континентальній Європі чіткорегламентується ринок праці, товарів і послуг для захисту існуючихробочих місць і блокується створення нових робочих місць, що не сприяєрозвитку нових галузей. Інформаційна модель e-Europe, зорієнтованаи а функціональне і практичне інформування суспільства, відзначаєтьсянаціональними і культурними особливостями, аудиторіями для різнихвидів технологій, формами адаптації нових комунікаційних послуг.

39

Європейський ринок зазнає тиску і впливу американської інформаційноїіндустрії, що змушує провідні регіональні організації і національні урядизапроваджувати квоти для діяльності у регіоні зарубіжним корпораціямі виробникам [147].

Азійська модель інформаційного суспільства реалізує ідеологічнудоктрину країн Азійсько-Тихоокеанського регіону, побудовану нафілософських принципах конфуціанства, діяльності держави щодоінституціоналізації цих принципів, взаєморозуміння і взаємодопомогив суспільстві для досягнення мети.

В основі азійської моделі - альтернативний соціально-економічнийрозвиток регіону, конкуренція із Заходом, утвердження власнихціннісних орієнтацій, зв'язок між культурними традиціями (освіта,виробнича дисципліна, відданість корпорації, довіра, сімейна гармонія)і соціальними трансформаціями. У рамках азійської моделі виділяютьяпонську, індійську та младоазійську. Японська модель постіндустріаль-ного розвитку спрямована на вдосконалення системи корпоративногоуправління за принципом ієрархічної піраміди, в основі якої три складовічинники: on (вдячність), giri (відповідальність), wa (гармонія). Вонивиражають угоду про взаєморозуміння і взаємодопомогу вищого інижнього рівнів управління в державі і якість цієї угоди, тобто розуміннястатусу кожної групи відповідно до спільної мети.

Японська модель інформаційного суспільства використовуєпріоритетний розвиток інформаційних технологій і впровадженняінформаційних послуг у всі сфери життєдіяльності країни. ПрограмаЙ. Масуди «План становлення інформаційного суспільства в Японії до2000 р. (1983 р.)» включає такі стратегічні цілі, як: побудова тисячвзаємопов'язаних і сумісних телекомунікаційних систем; розробка новихінформаційних пристроїв з комбінованими і вдосконаленимиможливостями; розвиток програмного забезпечення та інформаційнихпослуг; підготовка кваліфікованих кадрів, здатних працювати з цимисистемами. У XXI столітті стратегічна політика японського уряду(програми «Віртуальний уряд - шлях Японії до інформаційногосуспільства», 1997 p.; «Project Millenium», 2000 p.) полягає устимулюванні інтелектуального розвитку нації, провідної ролібізнесу для інформаційної економіки, розумінні інформаційного(інтелектуального) блага як спільного надбання суспільства. Для

40

розвинутої інформаційної цивілізації характерними є підвищення рівняефективності усіх суспільних процесів, зростання комфортності життя,доступність використання цифрової техніки, її адаптація до потребспоживачів. Для впровадження моделі інтелектуального суспільстваприйнято політичні рішення про національну мету Японії в галузівисоких технологій, інтенсифікацію діяльності у сфері інформаційноїнауки і техніки, інтелектуальної власності, ноу-хау як пріоритетнихнапрямів розвитку [148-151].

Младоазійська модель передбачає стратегію регіону Східної іПівденно-Східної Азії - епіцентру індустріального та інформаційногорозвитку, до якого належать Південна Корея, Тайвань, Сінгапур і Гонконг,а в останні роки наближаються Таїланд, Малайзія, В'єтнам. Цямодель - трансформована японська ідея, успіх якої пов'язується зпідтриманням сталого макроекономічного і політичного середовища таспівробітництва держави з приватним капіталом. Уряди приймаютьрішення щодо вагомих інвестицій приватного сектору в інформаційнусферу, стимулюють створення матеріальної і соціальної інфраструктури(тобто, порушується фундаментальний принцип невтручання державиу ринкові відносини). Державний контроль, його форми і методи можутьбути різними, але дилема «держава - ринок» виступає як соціально-політична, а не суто економічна. Младоазійська модель характеризуєтьсяяк політичне і економічне співробітництво держави і приватного сектору.

У країнах, що розвиваються, визначають дві моделі становленняінформаційного суспільства - латиноамериканську і азійську, яківідрізняються напрямами і масштабами трансформації. Стратегіяреформування включає приватизацію (передачу державних підприємстві видів діяльності у повну або часткову приватну власність чи контроль),лібералізацію (розширення конкуренції на ринку товарів і послуг).Азійська модель характеризується пріоритетним розвитком лібералізації,впровадженням конкуренції і відкритості ринків, а латиноамериканськапочинається з приватизації з метою різкого зростання якостітелекомунікаційних послуг, поступового впровадження конкуренції івважається більш ефективною.

Індійську модель визначають як комбінований варіант, що замасштабами і ефективністю трансформацій наближається долатиноамериканської моделі, а за прогресивністю впровадження - до

41

азійської. Акцент зроблено на ресурсах народонаселення, науково-технічному потенціалі (третьому у світі після США та Росії), чинномузаконодавстві, державному контролі у сфері виробництва інформаційнихпослуг (крім ринку місцевих послуг, де допускається 49% іноземнихкапіталовкладень). Специфіка ідеології інформаційного суспільства вІндії - поступова динаміка, опора на національні культурні традиції.Урядова політика визначає головним чинником становленняінформаційного суспільства - вдосконалення системи телекомунікацій,розвиток універсальних послуг на рівні світових стандартів, експортпрограмного забезпечення у розвинуті країни світу. Індійська стратегіяреформування передбачає інтенсивну інтеграцію азійської країни вглобальне інформаційне співтовариство.

Науковці вважають, що стратегія інформаційного суспільствавпливає на з'ясування проблеми економічної відсталості країн та регіонівсвіту за рахунок приєднання їх як рівноправних партнерів у політичному,економічному, правовому та культурному аспектах до міжнародногоспівтовариства і в той же час зберігає національну самобутність таідентичність націй. Це свідчить, що глобалізація комунікації набулабезпрецедентного значення для конструктивного співробітництвадержав за всіма напрямами міжнародних відносин і виходить з інтересівміжнародного співтовариства, що дає можливість вирішувати іншіглобальні проблеми людства [152-155].

У більшості розвинених країн за участю політичних лідерів,прогресивних урядів та фінансової підтримки транснаціональнихкорпорацій реалізуються Програми становлення інформаційногосуспільства; концепції переходу до інформаційної доби, плани участі втрансформації суспільних інститутів, прийняті міжнароднимиорганізаціями ООН/ЮНЕСКО, Світовим банком, Світовою ОрганізацієюТоргівлі, Організацією економічного співробітництва і розвитку, РадоюЄвропи, Європейським Союзом, Європейським банком реконструкції ірозвитку, ОБСЄ, Центральноєвропейською Ініціативою та іншимиміжнародними і регіональними урядовими і неурядовими інституціями.В основі Концепцій лежить визначення стратегії інформаційногосуспільства, основних положень, умов і пріоритетів міжнародної,регіональної і національної інформаційної політики, формулюютьсяполітичні, правові, соціально-економічні, культурні і технологічні

42

передумови переходу до інформаційного суспільства, обґрунтовуєтьсяспецифіка і мета глобальних трансформацій [156-160].

Таким чином, порівняльний аналіз різноманітних моделей і стратегійінформаційного суспільства на регіональному та національному рівняхзасвідчує, що процеси інформаційної конвергенції набуваютьвсеохоплюючого характеру, а їхній перебіг процесів відповідаєтенденціям розвитку самоорганізованих складних систем. Водночасчітко окреслюються і численні перешкоди, зумовлені різним рівнемрозвитку країн, особливостями національного менталітету, законодавчоїбази, історичних традицій, але не береться до уваги проблема пошукуефективних механізмів для подолання цих перешкод, що характеризуєодновимірний підхід до розв'язання глобальних міжнародних проблем.

1.2. Вплив доктрини постіндустріалізму на міжнароднийрозвиток

Нові тенденції і чинники міжнародного розвитку кінця XX - початкуXXI століття зумовили протиборство наукових концепцій, в якихобґрунтовуються та глобально осмислюються перші наслідкиінформаційної революції. Висновки побудовано на принципахсинергетики, використанні комплексних підходів до глобальнихтрансформацій з погляду феномена глобалізації комунікації та іншихвисоких технологій, ментальності індивідів, народів, цивілізацій,політичного та соціально-економічного світового розвитку.

Більшість зарубіжних та вітчизняних дослідників (М. Макклюен,Р. Кеохейн, Дж. Най, Дж. Розенау, Р. Райд, Ч. Хенді, Д. Родрік, Д. Роткопф,С. Кобрин, X. Моулана, Д. Лайон, І. Валлерстайн, В. Коллонтай,П. Циганков, М. Лебедева, С. Ланцов, В. Пефтієв, Г. Хозін, В. Мунтіян,В. Матвієнко, О. Гончаренко, Ю. Мацейко, С. Сіденко, О. Білорус та ін.(див. літ. та джерела)' дотримуються погляду, що домінантноютенденцією, яка визначатиме розвиток міжнародного співтовариства унайближчій перспективі, буде глобалізація, тобто комплексна ібагатоаспектна взаємодія держав і міжнародних організацій щодо оцінокстану та пошуків рішень гострих проблем, що зачіпають не тількинаціональні, а й загальноцивілізаційні інтереси [161-177].

43

Намагання цілісно осмислити глобальні трансформації призвелидо широкого використання в наукових працях таких понять, як«глобальність», «глобалізація», які покликані виявити чинники, щоскладають специфіку процесів та явищ, їхні характерні ознаки ітенденції. Однак підходи представників різних теоретичних напрямів воцінці цих понять, а також феномену зростання взаємозалежності, щолежить в їх основі, значно розрізняються, інтерпретації варіюютьсязалежно від теоретичних уподобань. Концепція глобалізаціїМ. Макклюсна (McLuhan M. Understanding Media. - N.Y., 1964, TheGutenberg Galaxy. Toronto, 1962), його погляди на систему світопорядкуяк «глобальне село», базисом якого є глобальна інформаційнаінфраструктура (основні ідеї М. Макклюена відносяться до 60-х років іконцептуально підтримують теорію постіндустріального суспільства Д.Белла), представляють неореалістичну орієнтацію на перспективимайбутнього, передбачення позитивних і негативних наслідківглобалізації, коли групові, локальні, регіональні, етнічні та національніінтереси можуть диференціюватися - від гармонійно глобальних доконфліктогенних.

X. Кьонніг у «Замітках про XX століття» (Иностранная литература.-1999. № 2. - С. 238) наголошував, що основна його тенденція - конфліктміж людством і технологіями. «Людство постало перед еволюцієюглобальних процесів, осмислення і усвідомлення яких у суспільстві невідповідає динаміці змін, хоча головним архітектором і авторомтехногенних і цивілізаційних процесів виступає не природа, аінтелектуальний потенціал людства. Головне, щоб ці процеси неспричинили глобальної катастрофи», - підкреслює автор. Зависловлюванням Дж. Розенау, «Саме високі технології «зірвали з цепу»процеси глобалізації, суть якої, як зазначають інші американські науковці- Р. Кеохейн, С Краснер, П. Каценштейн, перш за все полягає у дедалібільшій транспарентності національних кордонів [178].

Теоретичні дискусії і практичні наслідки глобальних трансформаційвиявили також різні підходи до розуміння вимірів глобалізації - світових,політичних, економічних, соціальних, технологічних, комунікаційних,культурологічних процесів, кожен з яких розвивається у свій спосіб іпрогресує з різною динамікою. Це дало підстави численнимприхильникам теорії глобалізму стверджувати, що шляхи і потоки

44

глобалізації можуть бути різноспрямованими та багатовимірними, вони«проходять крізь вертикальні (індивідуально-групові, кланові, державні,міжнародні) рівні та горизонтальні (правові, економічні, політичні,культурні, освітні, інституційні) організації людського життя».

Вивчення та аналіз глобальних горизонтальних і вертикальнихтрансформацій важливі для розуміння не тільки феномена глобалізаціїзагалом, а й для розуміння ролі нових інфорхмаційних технологій уформуванні нового спектру міжнародних відносин та світової політикина початку XXI століття. Узагальнюючи різні теоретичні погляди напроблему глобалізації, можна підкреслити визначення цього феномена,викладеного у Підсумковому комюніке Кьольнського самміту країнВеликої Сімки (1999 p.): «Глобалізація - це складний процес прискоре-них і збільшених у масштабах потоків ідей, капіталів, техніки, товарівта послуг у всьому світі, який спричинив кардинальні зміни у всіхсуспільствах. Відкритість і динамізм трансформацій сприяли економіч-ному зростанню і поліпшенню соціальних умов життя. Інтеграціястимулювала ефективність виробництва, вплинула на створення системинової зайнятості людських ресурсів. Інформаційна революція ібагатогранна взаємодія культур та цінностей посилили тенденції достановлення демократичних суспільств і забезпечення прав людини таосновних свобод, розвитку нововведень. Одночасно констатуємо, щодля нерозвинутих країн, бідних соціальних спільнот глобалізаціясупроводжується кризовими ризиками, пов'язаними з необхідністюзміни місця роботи і проживання, вдосконаленням освіти і кваліфікації,фінансовою невизначеністю та інформаційною дискримінацією» [179].

Осмислення процесів глобалізації як вищої на сучасному етапі фазиміжнародної інтеграції, зазначається в документі, можливе тільки заумови становлення нового технологічного укладу, заснованого надосягненнях інформаційно-комунікаційних новацій та інших високихтехнологій, інтенсифікації міжнародного обміну товарами, послугами,ідеями через глобальну інформаційну інфраструктуру всіх суб'єктівміжнародного співтовариства, тобто йдеться про узгоджену ефективнуміжнародну інформаційну політику в контексті глобальних трансформаційяк провідну стратегію світопорядку XXI століття.

В оцінці глобалізації і глобалізації комунікації зокрема визначилисьтакі тенденції. Прихильники концепції глобалізму закликають до

45

форсування впровадження інформаційної складової, перш за все, черезфінансові ринки, кредити, інвестиції, ТНК, інформаційні технології, с-управління і, зрештою, міжнародні політичні рішення; критики новихтеорій еволюції цивілізації вказують на поглиблення дисбалансу врозвитку країн Заходу і Незаходу, на трансформацію системидиспаритетів у забезпеченні життєдіяльності суспільства.

Неоднозначно оцінюється концепція глобалізації як сучасного (іпланетарного) етапу визрівання цивілізації, суть якого в комплексномурозумінні еволюції людства, у Міжнародному документі «Деклараціяглобальної цивілізації» Першої Всесвітньої конференції з проблемглобальної цивілізації (Сідней, 2001 p.). Автором теоретичної бази єкитайський дослідник проблем глобалістики Чжан Шаохуа, якийузагальнив протягом обговорення документу (1999-2001 pp.) відгуки іпропозиції науковців, політичних та релігійних лідерів, лауреатівНобелівської премії, громадських діячів з 97 країн світу з метоюприйняття його як концептуальної доктрини, що стосується долі усьоголюдства. У преамбулі Декларації зазначається, що глобальнітрансформації радикально впливають на розвиток цивілізації іпотребують не тільки теоретичного осмислення світових еволюційнихпроцесів, але й практичної підготовки людства до сприйняття ідеологіїгармонійного (інтелектуального) суспільства, виключаючи нецивілізованіметоди вирішення конфліктів.

У Декларації, яка складається з двох частин (загальної і уточнюючої)та висновків, обґрунтовано концепцію глобальної цивілізації, визначеноїї роль для міжнародного розвитку, розкрито основоположні джерелаглобальної спільноти, конкретизовано системний взаємозв'язок філо-софської ідеї, ціннісних ідеалів і способу діяльності глобальної цивіліза-ції, єдності духовної сфери і форми вірування в глобальному вимірі.

Другу половину XX століття автор концепції вважає першим в історіїцивілізації періодом глобальної «смути», коли в більшості регіонів інаціональних утворень такі визначальні принципи життєдіяльностісуспільства, як право, управління, моральні ідеали, стабільність,перебувають на межі колапсу, тоді як діяльність наркоторгових,злочинних, терористичних транснаціональних груп, що відкритовтручаються у відносини між націями, релігіями, цивілізаціями,претендує на встановлення нової світової гегемонії - гегемонії

варварства і примітивного буття. Аналізуючи причини глобалізації, ЧжанШаохуа підкреслює, що дві поспіль світові війни XX століття спонукалиміжнародних акторів створити умови для безконфліктного періоду,наслідком якого стала економічна глобалізація і науково-технічнамодернізація західної цивілізації, що поширює свої світоглядніпринципи та логіку діяльності на глибинному глобальному рівні. У цихумовах незахідним цивілізаціям необхідно прискорено коригуватитрадиційний спосіб мислення, щоб заново позиціонувати своюцивілізаційну належність, тцо обумовлює пошуки нових шляхівподальшого розвитку. Іншими словами, глобальна криза сталапередумовою виходу людства на новий і значно вищий рівень - рівеньглобальної цивілізації. Такий висновок підтверджується аналізомеволюційних процесів у багатьох країнах та регіонах, де віндивідуальних специфічних формах формується дух глобальноїцивілізації. Так, посилюється «політика плюралізму культур» вАвстралії; поєднує в своєму розвитку тенденції і пріоритети західної тасхідної цивілізації «сингапурський шлях»; поступово перетворює правалюдини в основоположні принципи держави «американський дух»;відкриває нові можливості для цивілізаційного діалогу «іранськамодель»; відроджується «лаоський дух» у Китаї; «нова політика» Росіївизначає концепцію «комунікаційного мосту» між Європою та Азією;ООН прийняла резолюцію про відзначення першого року нового століттяяк «року діалогу цивілізацій». «Це дає підстави стверджувати, -підкреслюється в документі, - що в XXI столітті історія надала людствуєдиний шанс відмовитися від політики глобальної конфронтації і наоснові основоположних цінностей різних цивілізацій побудувативсеохоплюючу і сучасну за своєю природою глобальну цивілізацію»,сформувати новий світопорядок і глобальні духовні цінності.У документі визначається особлива роль модернізації комунікації увиникненні нових концепцій потужності розвитку, збереженні іоновленні духовних ідеологій людства від давнини до сучаснихмислителів, провідників цивілізації.

Джерелами глобальної цивілізації виступають, на думку ЧжанШаохуа, три елементи: перший втілює світоглядні ідеї про Всесвіт і формиїх реалізації; другий - ціннісні орієнтири і форми їх реалізації; третій -осмислення сутності людського життя і форми його реалізації, які,

47

гармонійно поєднуючись, утворюють базовий каркас «глобальноїцивілізації». У документі також конкретизовано ідею трьох начал: «єдністьвсіх речей - це філософська ідея і спосіб мислення глобальної цивілізації»;«єдність людства - це ціннісний ідеал і спосіб діяльності глобальноїцивілізації»; «єдність Неба і людини - духовна сфера і форма віруванняглобальної цивілізації» як фундаментальної бази нової епохи [180].

Декларація глобальної цивілізації закликає до активного формуваннянової політичної структури світу, координації зусиль усіх міжнароднихакторів - держав, міжнародних організацій, ТНК, громадськихінституцій - до взаєморозуміння і гармонійного об'єднання впостіндустріальну епоху.

Негативні наслідки глобалізації широко дискутуються у науковихпрацях X. Моулани, Д. Родріка, Д. Доулі, Р. Райда, С. Хантінгтона,Ф. Хайєка, М. Фрідмана, Т. Морана, Д. Лайона та ін., в якихпрогнозуються побічні ефекти глобалізації (Д. Родрік), здатні призвестидо нового розподілу світу, глобального розшарування на інформаційнобагаті та інформаційно бідні континенти, регіони, країни, спільноти;визначається міра моральної відповідальності перед людством (А. Турен,А. Етціоні) щодо збереження національних культурних цінностей ілінгвістичного різноманіття; аналізуються побічні наслідки глобальнихінформаційних технологій (Р. Райд) для забезпечення безпеки економіч-них відносин, міжнародного бізнесу, боротьби з комп'ютерною злочин-ністю як стримуючого чинника рівноправної і правомірної міжнародноїінтеграції; висвітлюються загрози міжнародного інформаційноготероризму для національної безпеки і життєдіяльності суспільства [181].

Окреме місце серед критиків теорії глобалізму посідають так звані«антиглобалісти» - противники розвитку наукових технологій таформування нової глобальної цивілізації. Досить відомими є розробкизарубіжних політологів та економістів (М.В. Вінсенса, Д. Лайона,О. Дугіна, О. Панаріна, М. Шумана, Т. Мартіна та ін.), в яких заклика-ється до встановлення жорсткого контролю за науковим прогресом, по-вернення до традиційних ресурсозабезпечуючих природних матеріаль-них виробництв, до панування ідеологічних догматів у міжнароднихвідносинах.

На негативні наслідки глобалізації вказують і політичні лідери:зокрема, на світових форумах антиглобалістів представники понад

4«S

60 країн, що розвиваються, закликали до подолання нерівностіміжнародного розвитку і справедливого розподілу глобальних благ. Так,Ф. Кастро закликав до програмного контролю за розвитком людства,вважаючи, що це завдання не може бути віддано на волю ТНК тахаотичного ринку; екс-прем'єр-міністр Індії І.Кумар Гурджал підкреслив,що «у світі відбуваються значні якісні зміни; міць, влада і сила сьогодні- це влада технологій, які виступають інструментом глобалізаціїміжнародного розвитку і чинником маніпулювання ситуацією в будь-якій країні «третього світу»»; на питання, хто здатний у сучасних умовахконтролювати і спрямовувати дії міжнародних корпорацій, Дж. Тобін,лауреат Нобелівської премії з економіки, відповідав, що «процесомглобалізації ніхто не керує» [182-187].

Інша тенденція простежується в наукових дослідженнях на темиглокалізації, тобто комплексного підходу, що поєднує в собі як урахуванняеволюційних процесів, так і забезпечення інтересів регіонально-цивілізаційних спільнот, своєрідного метапростору з поліфункціональнимстатусом. Так, Ф. Перру, А. Ролле, Й. Фергюссон висуваютьбагатополюсну концепцію розвитку, тобто ідею багатополярногосвітопорядку, вважаючи, що в таких регіональних утвореннях їх здатністьдо конкуренції обумовлюється економічною інтеграцією на основіглобальної і регіональної інфраструктури, політичними альянсами,ідеологічними корективами демократії, історичними традиціями іпрагненнями гармонійного ^дискримінаційного розвитку.

У дихотомії глобалізація/регіоналізація закладено дискусію проміжнародне лідерство, перспективи подальшого розвитку світовогогосподарства і світової політики на основі міжнародних організацій типуООН, ВМФ, СОТ тощо, повноваження і важливі рішення якихфінансуються за згодою країн чи через поліцентризм, з відходом відпринципів «найбільшого сприяння» з пільгами для одних країн ісанкціями для інших (особливо в галузі високих технологій,інформаційно-комунікаційних ноу-хау, програмного забезпечення,інтелектуальної власності). Зважаючи на різний потенціал впливовихрегіональних центрів, це може спричинити фрагментацію світовогопорядку, зазначають науковці, посилити дискримінацію в міжнародномуспівробітництві. Таким чином, на сучасному етапі склалася ситуація,коли, з одного боку, в умовах глобалізації посилюється конвергенція

4-3429 49

всіх параметрів міжнародного співтовариства, а з іншого (одночасно) -відбувається розмежування світу за ознакою інформаційно-технологічного прогресу, формування світового андеграунду, неоанархіїта неолуддизму як прояву побічних наслідків інформаційної революції.Однак, як свідчить динаміка міжнародних процесів, глобалізація та її«локомотив» - глобалізація комунікації є одним із тих процесів, якіоб'єктивно обумовлені прогресом цивілізації і потребують ґрунтовнихдосліджень та мобільності як політичних рішень, так і суспільногорозвитку [188].

Показово, шо численні наукові дослідження, які з'явилисянаприкінці XX - початку XXI століття, сфокусовані навколо глобалізаціїміжнародних відносин, глобалізації комунікації, безпеки, економіки,екології, культури, в яких розглядаються новітні тенденції таінформаційні чинники світового розвитку: зокрема глобальної економіки(М. Кастельс, Р. Родрік), глобальної інтеграції (Д. Роткопф), глобальноїдемократії (Ж. Атталі), глобальної безпеки, глобальної культури(А. Турен, П. Фергюссон, К. Мацуура), глобальних медіа (Г. ван Дейк,М. Рєбой, Д. Аткінсон, Б. Бегдекін) тощо [189].

У контексті досліджуваної проблеми наукова дискусія щодоглобалізації світової політики та міжнародних відносин є визначальноюдля виокремлення спеціалізованої галузі - міжнародних інформаційнихвідносин, становлення комплексної концепції міжнародноїінформаційної політики та з'ясування впливу технологічного процесуна міжнародний розвиток. У центрі уваги науковців два напрямиформування нового світопорядку: 1) тенденція неухильного дотриманняВестфальської системи миру, силового вирішення геополітичнихпроблем, яка у класичній формі була сформульована Г. Моргентау вполітологічному дослідженні «Політика у відносинах між державами»(1948 р.) і базою якої є теза, що силові методи та принципи найбільшогосприяння для розвитку невеликої групи держав за рахунок позбавленняінших країн елементарного добробуту мають забезпечити світопорядокмайбутнього; 2) концепція глобалізму і формування нової системиміжнародних відносин, суть якої - зміна політичної парадигми,трансформація громадської свідомості на основі інформаційноїмодернізації, перегляд пріоритетів зовнішньої політики окремих країні практичної діяльності світового співтовариства. Так, К. Уолц, Р. Гілпін

50

вважають, що вирішальний вплив на еволюцію міжнародних відносинна сучасному етапі залишається за державою, але головним наслідкомвзаємозалежності бачать формування глобальної системи міжнароднихвідносин із масовим виходом на політичну сцену впливових транснаціо-нальних акторів, зростання політичного значення комунікаційнихтехнологій, нових засобів інформатизації, появу нового поколінняконфліктів і переструктуризацію світової системи міжнароднихвідносин. Прибічники концепції глобалізму Д. Най, Р. Кеохейн,Дж. Розенау пропонують інший підхід до розуміння глобалізаціїміжнародної політики. На їхню думку, взаємозалежність глобальнихпроцесів найбільше виявляється із втратою державою монополії лідераі арбітра світової політики, розмиванням таких невід'ємних складовихдержавності, як суверенітет, непорушність кордонів, безпека.Дж. Розенау підкреслює, що виникають контури «постміжнародноїполітики», яку можна охарактеризувати трьома параметрами:макропараметр (структурний рівень); мікропараметр (системавзаємовідносин акторів політики), окремий параметр (трансформаціязмісту загроз і розширення поняття безпеки) [190-192].

Питання про глобалізацію міжнародної політики залежить від того,наскільки політичні лідери, керівники міжнародних організацій,власники транснаціональних корпорацій, світова громадськість готовіне просто оцінити досвід минулого, але й визнати необхідність створеннябільш конструктивної системи міжнародних відносин, установити новікритерії глобального миру і добробуту. Незважаючи на те, що глобалізаціястала розглядатися як домінуюча тенденція розвитку міжнародногоспівтовариства тільки наприкінці XX, у міжнародних відносинахвідбувалися процеси, які кваліфікувалися в теоретичних і прикладнихдослідженнях як «взаємозалежність». Саме взаємозалежність,зорієнтована на спільне вирішення міжнародним співтовариством якіснонових проблем політичного, економічного, соціального та технологічногохарактеру в окремих державах і великих регіонах світу, обумовиларозвиток глобальних тенденцій та еволюцію світової політики.Визначальні риси глобалізації міжнародної політики, на думкуР.Кеохейна та Дж. Ная, - це транснаціоналізм проблем, кризовийхарактер політичних процесів, комплексний зв'язок взаємовимірів,динамізм трансформацій, характер яких визначає місце у системі

4* 51

пріоритетів світового співтовариства окремих держав за шкалоюактуальності та важливості: наприклад, еволюція пріоритетів:геополітика —> економізація політики —»інформатизація економіки —>екологізація комунікації —> екології.

Сучасні інформаційні технології активно впливають на системупріоритетів міжнародних відносин, формують нові типи міжнароднихакторів, серед яких з'явилися навіть віртуальні держави (Вільнабірманська коаліція «Free Birma Coalition», яка існує лише укіберпросторі), нові стратегії світової політики, які, як прогнозуютьнауковці різних країн, у майбутньому можуть сприяти організаціїскладної багатовимірної системи світопорядку, яку визначають як:«павутину світової політичної мережі» (Р. Мансбах, Дж. Фергюссон,Д. Ламберт), «багатополюсність авторитетів світової політики»(Дж. Розенау), «мережу взаємодії» (Дж. Бартон), «спеціалізовані івзаємопов'язані міжнародні центри (інкубатори)» (М. Лебедева,В. Кузнецов, В. Коллонтай, Я. Мельвіль), «транснаціональнууправлінську структуру» (Б. Бартер). Слід зауважити, що така складнаполітична структура прогнозується поки що тільки у вигляді тенденції,але забезпечується прогресом високих технологій та інтелектуальнимпотенціалом людства, а це дає підстави для оптимістичногопрогнозування.

Глобалізація міжнародної політики, обумовлена феноменомглобалізації комунікації, у XXI столітті стає пріоритетом зовнішньо-політичних доктрин окремих держав, національних і міжнароднихінститутів, процедур прийняття рішень. У той же час більшістьдослідників (Г. Кіссінджер, С. Хантінгтон, М. Смутц, К. Уолц)наголошують, що в XXI столітті не можна відмовити державам у правіна реалізацію своїх національних інтересів, зміст яких буде логічнотрансформуватися, але основним елементом міжнародних відносин всеж визнається тенденція подальшої інтеграції співробітництва, еволюціявсіх компонентів міжнародних політичних процесів [193].

Таким чином, до середини 90-х років виникла складна і суперечливаситуація: з одного боку, традиційна постіндустріальна доктрина, якапідкреслювала центральну роль знання і прискореного зсуву відвиробництва матеріальних благ до виробництва послуг та інформаційнихпродуктів, але при цьому залишалася більше методологічною основою

52

для розвитку нових концепцій, ніж теорією для опису нових реалій; зіншого боку, теорія інформаційного суспільства, акцентована натехнологічних новаціях і трансформаціях світу, концепція глобалізму,характерною рисою якої стали спроби глобального осмислення поточнихзмін на методологічній основі постіндустріальної доктрини.

Модель постіндустріального суспільства для перехідних країнрозглядається як своєрідний полігон для перевірки концепцій розвиткуі порівняльного аналізу трансформацій, які відбулися в останній чвертіXX століття, крізь призму західної моделі організації суспільного життя.Так, фундаментальні дослідження глобальних цивілізаційних процесів,пов'язаних з інформаційно-технологічною еволюцією, викладено урізнопланових теоретичних і прикладних наукових працях вітчизнянихфахівців: Ю. Пахомова, С. Кримського, Ю. Павленка (Пути и перепутьясовременной цивилизации. -К., 1998), В. Кременя, В. Ткаченка (Українау контексті глобалізму. - К., 1998), Б. Гуменюка, Є. Камінського,А. Дашкевича, В. Трощинського (Геополітичне майбутнє України. - К.,1998), О. Білоруса, Ю. Мацейка, А. Гончаренка та ін. (Глобальнітрансформації і стратегії розвитку. - К., 1998), О. Зернецької (Глобальнийрозвиток масової комунікації і міжнародні відносини. - К., 1999),Л. Губерського, А. Москаленка, В. Іванова, В. Вергуна (Масовакомунікація. - К., 1997), Г. Почепцова (Теорія і практика комунікації. -М., 1998), А. Філіпенка (Економічний розвиток сучасної цивілізації. -К., 2000), В. Андрущенка, Ф. Кирилюка, Л. Губерського,М. Михальченка, В. Мадіссона, М. Хилька та ін. (Політологія: історіята методологія. - К., 2000), О. Скаленка (Глобальні резерви поступу. К.,2000), в яких розглядаються проблеми нової геополітики, процесиєвропейської інтеграції, соціально-політичної конфліктології,міжнародні проблеми України, концептуальні засади зовнішньої івнутрішньої політики, інформаційної безпеки, інформаційної економіки,масових комунікацій у контексті глобалізму [194-205].

Новий науковий напрям вітчизняної глобалістики представлено вколективних монографіях Інституту світової економіки та міжнароднихвідносин НАН України «Глобальні трансформації і стратегії розвитку»СК., 1998), «Глобалізація і безпека розвитку» (К., 2001), в якихобґрунтовано багатоаспектні чинники соціальної та економічноїеволюції, визначено чинники глобалізації масовокомунікаційних

53

процесів (О. Зернецька. «Процеси і проблеми глобальної трансформаціїі соціалізації індустрії масової комунікації»), проаналізовано стратегіїінформаційної безпеки в контексті глобалізації економіки (О. Скаленко.«Інформаційна безпека як чинник соціально-економічного розвитку»),окреслено виклики сучасної доби для України, її роль і місце удинамічних інтеграційних процесах, запропоновано шляхи реалізаціїнаціональних інтересів на міжнародній арені.

Основний зміст та аналіз суперечливих тенденцій та дисбалансівглобалізації, наслідки радикальних змін світового господарства і соціумудля окремих національних утворень досліджено у колективніймонографії Інституту соціології НАН України «Українське суспільствона порозі третього тисячоліття» (К., 1999). Автори наукової праці(М. Шульга, А. Арсеєнко, В. Танчер, В. Врублевський, М. Міщенко,В. Осовський, В. Хорошинський та ін.), аналізуючи перспективиформування української державності, вказують на глобальні впливи вполітичній, економічній і соціальній сферах міжнародних відносин, насуперечливий характер і протиборство наукових концепцій і політичнихстратегій, висвітлюють роль транснаціональних корпорацій уміжнародній конкуренції і боротьбі за лідерство на світових ринках,розглядають моделі інтеграції України в міжнародний простір(А. Арсеєнко. «Глобалізація: основний зміст та соціально-економічні йполітичні наслідки напередодні XXI століття»; В. Врублевський,В. Хорошинський. «Нова Україна: виклики XXI століття»; М. Міщенко.«Міфологеми громадської думки і процеси економічних реформ вУкраїні»).

Геополітичні пріоритети України, особливості ідеології переходудо нової фази розвитку, специфіка національної моделі становленнядержавності в контексті глобальних змін, чинники інформатизаціїполітичних та суспільних інститутів розглянуто в колективній науковійпраці «Україна: утвердження незалежної держави: 1991-2001» (авториВ. Литвин, С. Віднянський, Н. Барановська, В. Верстюк та ін.), в якійпідтверджено європейський вибір України, необхідність трансформаційпровідних секторів суспільства для подолання розриву цивілізаційногорозвитку і включення України як впливового актора у процесиміжнародного співробітництва. У монографічному дослідженні «Україна2000 і далі: геополітичні пріоритети і сценарії розвитку» (К. 1999) подано

54

аналіз концепцій глобалізму та регіоналізму, обґрунтованотрансформаційний характер міжнародних відносин і необхідністьврахування глобальних чинників у стратегіях зовнішньої і внутрішньоїполітики України [206-207].

Свідченням впливу концепцій постідустріалізму, глобалізму,«інформаційного суспільства» та регіоналізму на розвій наукової думкив Україні є вихід окремих наукових праць, в яких аналізуються проблемиміжнародного розвитку, зокрема вплив нових інформаційних технологійна процеси міжнародної інтеграції, подаються прогнози щодотрансформацій і становлення багатополюсної системи міжнароднихвідносин. Такими є дослідження О. Зернецької «Глобальний розвитоксистем масової комунікації і міжнародні відносини» (К., 1999);О. Скаленка «Глобальні резерви поступу» (К., 2000), В. Матвієнка«Прогностика» (моделювання політичних, економічних та міжнароднихвідносин), (К., 2000); В. Мунтіяна «Інформаціологія та безпекаекономіки», (К. 2000); Г. Почепцова «Теорія комунікацій» (К. 1998),В. Іванова «Теоретико-методологічні основи вивчення змісту масовоїкомунікації» (К., 1996); О. Литвиненка «Спеціальні інформаційні операціїта пропагандистські кампанії» (К., 2000), В. Нечитайла «Інформаційнесуспільство: теоретичний аналіз космополітичних концепцій майбутньоголюдства» (К., 1996); О. Бахтіярова «Постінформаційні технології: вступдо психонетики» (К., 1997), Є. Камінського, А. Дашкевича «Політика СШАщодо України. Витоки. Концептуальні основи. Прагматична еволюція»(К., 1998), О. Бодрука «Структури воєнної безпеки: національний таміжнародний аспекти» (К., 2001) тощо [208-213].

Так, у дослідженні В. Мунтіяна викладено концептуальні засадинового наукового напряму «інформацюлогічна економіка як основагармонійного розвитку людства», розглянуто економічні процеси крізьпризму єдиної інформаційної основи природи та суспільства,підтверджено наукові теорії відомих зарубіжних фахівців з глобальногорозвитку (М. Кастельса, Р. Райха, Т. Стюарта, Л. Едвінсона, Т. Сакайї)про роль науки (глобальних знань) як потужної сили XXI століття івизначального чинника конкурентноздатності держав на світовихринках, зроблено рекомендації щодо розвитку наукового потенціалуУкраїни в перехідний період, необхідності використання досягненьнових високих технологій як стратегії прискореної трансформації

55

політичних, економічних, соціальних та культурологічних інститутів вУкраїні в умовах становлення глобальної цивілізації.

У монографії (а також у докторській дисертації) О. Зернецькоїакцентовано увагу на глобалізації мас-медіа наприкінці XX століття якнового чинника міжнародних відносин. Досліджуючи процесиглобалізації систем масової комунікації, діяльність транснаціональнихмедійних корпорацій, авторка обґрунтовує тезу про політичний впливЗМК на світові процеси, зовнішньополітичну діяльність окремих державта забезпечення національних інтересів у міжнародному інформаційномупросторі, висвітлює роль міжнародних організацій у регулюванніміжнародного співробітництва в галузі масової комунікації, аналізує стані перспективи розвитку медіасфери в Україні та шляхи інтеграціїдержави в європейський та світовий медіапростір.

Загальний системний аналіз соціально-економічних процесівсвітового, регіонального та національного рівнів здійснив О. Скаленкоу науковій праці «Глобальні резерви поступу» (інформація + інтелект+ інновації) (К., 2000), де з'ясовано фундаментальні основи ефективногогосподарювання в умовах глобальної інформатизації. Автор обґрунтовуєнову концепцію інформаціоналізму і захищає тезу про необхідністьприскореного розвитку національного господарства, стверджуючи, щоекономічна інтеграція України можлива лише за умови творчоїмобілізації суспільства у напрямі функціонування пріоритетногокомплексу «інформація + інтелект + інновації» як системи резервівглобального впливу на економічні процеси.

Комплексні підходи до найбільш актуальних проблем інформаційногосуспільства (стратегія, політика, економіка, безпека, право, освіта,охорона здоров'я, масова комунікація, Internet-технології) визначено врезультаті гострих наукових дискусій на міжнародних конгресах«Інформаційне суспільство в Україні: стан, проблеми, перспективи»(К., 2000), «Розвиток інформаційного суспільства в Україні» (К., 2001),що відбулися під патронатом KM України за участю провідних фахівціву галузі інформаційних технологій. У наукових доповідях було заявленопро нові наукові напрями вітчизняної інформаціології, розглянутотенденції, теорії та прикладні аспекти проблеми становлення і розвиткуінформаційного суспільства в Україні в контексті глобальної інтеграції,визначено потребу прийняття і реалізації Програми становлення

56

інформаційного суспільства в Україні і поширення ідеології глобальноїцивілізації серед українського суспільства з метою реалізаціїзовнішньополітичної доктрини держави в XXI столітті [214].

Таким чином, зважаючи на викладені аргументи, можна зазначити,що в Україні формується наукова традиція вивчення міжнароднихвідносин у контексті глобалізації комунікації, яка потребує комплекснихдосліджень цього феномена, деталізації та конкретизації окремих йогоаспектів і наслідків впливу на еволюцію цивілізації, прогнозуванняглобальних перспектив на першу половину XXI століття і окресленнястратегій розвитку людства. Це дає підстави сподіватися, що теоретичнірозробки вітчизняних науковців можуть бути використані у розробцідержавної стратегії і тактики формування інформаційного суспільстваі входження України до кола інформаційно розвинутих держав і спільнот.

1. Сучасний розвиток міжнародних відносин має комплексний,системний характер, якому повністю відповідають глобальніінформаційні та комунікаційні процеси. Дослідники глобальних проблемвідзначають такі важливі переваги і потенції глобальної комунікації, якуніверсальність, транспарентність, гнучкість і багатовимірність форм,використання у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Глобальнийхарактер комунікаційних процесів виявляється у контексті міжнароднихполітичних, соціальних, економічних відносин, розв'язання якихпотребує об'єднаних дій усього міжнародного співтовариства.

2. Наукові концепції постіндустріалізму, інформаційного суспільстваі глобалізму набули політичної актуальності в останню чверть минулогостоліття, стали предметом гострих політичних дискусій на початкуXXI ст., створили Ґрунтовну базу для теоретичних та прикладнихрозвідок у галузі міжнародної інформаційної політики, виявилиправонаступництво та етапний характер наукової доктрини глобальноїцивілізації.

3. Концепція постіндустріального суспільства обумовила у 80-90-хроках минулого століття появу різних методологічних підходів утеоретичних і прикладних дослідженнях про глобальний розвиток, середяких: 1) загальнотеоретичне осмислення перспектив і рушійних силсучасної цивілізації; 2) радикальні зміни і переосмислення принципів

57

розвитку світової економіки; 3) відносини постіндустріальних державу системі світової політики; 4) глобальна культура та етика вінформаційному суспільстві; 5) становлення нового психотипуособистості, трансформація мотивацій поведінки у глобальному світі.

4. Визнання концепції «інформаційного суспільства» як третьоїглобальної стадії цивілізаційного розвитку дає підстави вважати, що цятеорія стала результатом взаємодії численних економічних, соціальнихі політологічних концепцій другої половини XX століття, істотновплинула на формування позицій міжнародних та національнихінститутів щодо впровадження ідеології «інформаційного суспільства»в міжнародну та державну політику більшості країн світу.

5. Порівняльний аналіз моделей і стратегій інформаціоналізму нарегіональному і національному рівнях засвідчив, що процесиінформаційної конвергенції набувають глобального характеру, а їхнійперебіг відповідає тенденціям розвитку самоорганізованих складнихсистем. Водночас, диференціація інформаційного розвитку країнзумовлена особливостями національного менталітету, законодавчої бази,історичними традиціями і різними підходами до розв'язання глобальнихміжнародних проблем.

6. Нові тенденції і чинники міжнародного розвитку кінця XX -початку XXI століття зумовили протиборство наукових концепцій, в якихобґрунтовуються та глобально осмислюються перші наслідкиінформаційної революції. У дихотомії глобалізація/регіоналізаціязакладено дискусію про міжнародне лідерство, перспективи подальшогорозвитку світового господарства і світової політики на основіміжнародних організацій типу ООН, ВМФ, СОТ тощо, повноваження іважливі рішення яких фінансуються за згодою країн чи черезполіцентризм, з відходом від принципів «найбільшого сприяння» зпільгами для одних країн і санкціями для інших (особливо в галузівисоких технологій, інформаційно-комунікаційних ноу-хау, програмногозабезпечення, інтелектуальної власності). Зважаючи на різний потенціалвпливових регіональних центрів, це може спричинити фрагментаціюсвітового порядку, посилити дискримінацію в міжнародномуспівробітництві. На сучасному етапі міжнародного розвитку склаласяситуація, коли, з одного боку, в умовах глобалізації посилюєтьсяконвергенція всіх параметрів міжнародного співтовариства, а з іншого

58

(одночасно) - відбувається розмежування світу за ознакою інформаційно-технологічного прогресу, формування світового андеграунду, неоанархіїта неолуддизму як прояву побічних наслідків інформаційної революції.Однак, як свідчить динаміка міжнародних процесів, глобалізація та її«локомотив» - глобалізація комунікації - є одним із тих процесів, якіоб'єктивно обумовлені прогресом цивілізації і потребують ґрунтовнихдосліджень та мобільності як політичних рішень, так і суспільногорозвитку.

7. Наукова дискусія щодо глобалізації світової політики таміжнародних відносин є визначальною для виокремлення спеціалізованоїгалузі - міжнародних інформаційних відносин, формування комплексноїконцепції міжнародної інформаційної політики та з'ясування впливутехнологічного прогресу на міжнародний розвиток. У центрі увагинауковців два напрями формування нового світопорядку: 1) тенденціянеухильного дотримання Вестфальської системи миру, силовоговирішення геополітичних проблем, яка у класичній формі буласформульована Г. Моргентау в політологічному дослідженні «Політикау відносинах між державами» (1948 р.) і базою якої є теза, що силовіметоди та принципи найбільшого сприяння для розвитку невеликої групидержав за рахунок позбавлення інших країн елементарного добробутумають забезпечити світопорядок майбутнього; 2) концепція глобалізмуі формування нової системи міжнародних відносин, суть якої - змінаполітичної парадигми, трансформація суспільної свідомості на основіінформаційної модернізації, перегляд пріоритетів зовнішньої політикиокремих країн і практичної діяльності світового співтовариства.Вирішальний вплив на еволюцію міжнародних відносин на сучасномуетапі залишається за державою, але головним наслідком взаємозалежностіє формування глобальної системи міжнародних відносин, зростанняполітичного значення комунікаційних технологій, поява новогопокоління конфліктів і переструктуризація світової політики.Взаємозалежність глобальних процесів найбільше виявляється ізвтратою державою монополії лідера і арбітра світової політики,розмиванням таких невід'ємних складових державності, як суверенітет,непорушність кордонів, безпека.

8. Питання про глобалізацію міжнародної політики залежить відтого, наскільки політичні лідери, керівники міжнародних організацій,

59

власники транснаціональних корпорацій, світова громадськість готовіне просто оцінити досвід минулого, але й визнати необхідність створеннябільш конструктивної системи міжнародних відносин, встановити новікритерії глобального миру і добробуту. Незважаючи на те, щоглобалізація стала розглядатися як домінуюча тенденція розвиткуміжнародного співтовариства тільки наприкінці XX ст., у міжнароднихвідносинах відбувалися процеси, які кваліфікувалися в теоретичних іприкладних дослідженнях як «взаємозалежність». Саме взаємозалежність,зорієнтована на спільне вирішення міжнародним співтовариством якіснонових проблем політичного, економічного, соціального та технологічногохарактеру в окремих державах і великих регіонах світу, обумовиларозвиток глобальних тенденцій та еволюцію світової політики.

9. Таким чином, до середини 90-х років виникла складна ісуперечлива ситуація: з одного боку, традиційна постіндустріальнадоктрина, яка підкреслювала центральну роль знання і прискореногозсуву від виробництва матеріальних благ до виробництва послуг таінформаційних продуктів, але при цьому залишалася більшеметодологічною основою для розвитку нових концепцій, ніж теорієюдля опису нових реалій; з іншого боку, теорія інформаційногосуспільства, акцентована на технологічних новаціях і трансформаціяхсвіту, концепція глобалізму, характерною рисою якої стали спробиглобального осмислення поточних змін на методологічній основіпостіндустріальної доктрини.

60

РОЗДІЛ 2

МІЖНАРОДНА ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА

2.1. Еволюція міжнародної інформаційної політики1980-2000 років

Високі технології XX століття викликали глибокі трансформації усвітовій політичній системі, змінили інтелектуальний рівеньвиробництва, ускладнили економічні, соціальні та культурні відносиниміж державами. Процеси глобалізації комунікацій мають неоднозначнінаслідки для міжнародної політики: з одного боку, вони забезпечуютьпланетарні взаємозв'язки та взаємовпливи, сприяють демократизаціїглобального управління на противагу авторитаризму та ізоляціонізму,відкривають нові можливості для досягнення глобального добробуту; зіншого боку, технологічні зміни формують нові типи поляризації всучасному світі, сприяють виключенню інформаційнобідних країн танаціональних спільнот із загального цивілізаційного процесу.

Феномен глобалізації комунікації та вплив інших високихтехнологій на міжнародні відносини становить одну з провіднихпроблем діяльності ЮНЕСКО (спеціалізованої установи ООН з питаньосвіти, науки, культури та комунікації), підкреслює основоположнуконцепцію Організації - концепцію універсальності, реальний зміст якоїполягає у прагненні міжнародного співтовариства спільно працюватинад створенням нової політичної системи в рамках ідеологіїінформаційного суспільства. Концепція універсальної участі країн-членів ЮНЕСКО в процесах трансформації, що мають одночаснополітичний, економічний і соціальний виміри, визначає пріоритетиміжнародної політики Організації, спрямованих на створення умов длястановлення глобального інформаційного суспільства, тобто забезпечує:1) міжкультурний діалог цивілізацій; 2) розвиток інтелектуальногопотенціалу людства; 3) етику інформаційного суспільства; 4) етикуживого світу; 5) освіту для всіх протягом усього життя.

61

Як зазначав Генеральний директор ЮНЕСКО К. Мацуура, науково-технологічні досягнення фактично є рушійною силою і наслідкомдіалектичного зв'язку інформаційно-комунікаційних технологій ізглобалізацією, бо саме «вони кардинально змінили засоби міжнародноїкомунікації та знань, їхній обмін та доступ до них». Разом з тим, станов-лення нової міжнародної реальності, нового громадянського міжнарод-ного співтовариства потребує обговорення на міжнародному рівнітенденцій та перспектив глобального розвитку, зокрема в рамкахкомпетенції і діяльності міжнародної організації ЮНЕСКО. «Міжнарод-не співтовариство не повинно залишатися пасивним спостерігачемподібних процесів, - сказав К. Мацуура під час 31 сесії ГенеральноїКонференції ЮНЕСКО (2001 p.). - Треба мобілізувати всі інтелектуаль-ні ресурси для того, щоб інформація відкритого характеру одночаснопоширювалась і захищалась як «глобальне суспільне надбання» [215].

Такі підходи до діяльності Організації закладають основи е-демократії, політики глобального управління суспільним інтелектуаль-ним надбанням, враховують виклики, які впливають на еволюцію цивілі-зації. Діяльність ЮНЕСКО в галузі інформації і комунікації спрямованана створення справедливого інформаційного суспільства, яке гарантуєвсім націям та спільнотам загальний доступ, свободу висловлювання ірівноправну участь у глобальному інформаційному суспільстві, щобкожний індивід, кожна країна мали можливість скористатися унікальнимпотенціалом нових комунікаційних технологій.

У відповідь на процеси глобалізації комунікацій ЮНЕСКО розпо-чала широкомасштабні міжнародні консультації та глобальні аналітичнідослідження із зазначених проблем з метою узгодити концептуальні під-ходи та підготувати міжнародні документи для утвердження основопо-ложних цінностей демократії в інформаційному світі. Організація такраїни члени ЮНЕСКО розглядають глобалізацію як складний процесзмін усіх сфер життєдіяльності цивілізації, усвідомлюючи наслідкитрансформацій для того, щоб втілювати стратегію і політику в інтересахрозвитку всього людства, зберігаючи повагу до національної самобут-ності та ідентичності.

Відкрите і універсальне за своїм характером інформаційне суспіль-ство здатне розвиватися та існувати тільки на засадах політичних прин-ципів, закладених у Загальній Декларації прав людини, які включають

62

свободу доступу до інформаційних ресурсів, свободу виявлення погля-дів, право на охорону приватного життя та інформаційну безпеку суспіль-ства. Міжнародні організації, уряди, ділові кола та глобальна спільнота,зважаючи на труднощі і проблеми забезпечення справедливих умовстановлення інформаційного суспільства для всіх країн, намагаютьсязастосувати ці давно прийняті принципи до нового цифрового середови-ща. Висновки міжнародних консультацій вказують на необхідність вироб-лення чітких політичних установок, коли інформаційне суспільство стаєдедалі відкритішим, інтерактивним і глобальним. Такі міжнародні керівніпринципи повинні охоплювати всі аспекти глобального інформаційногосередовища: політичні, економічні, технологічні, соціальні та етичні. Од-нак в центрі політичних дискусій, що ведуться на міжнародному, регіо-нальному та національному рівнях, перебувають технологічні та економіч-ні аспекти, вплив яких відчувається безпосередньо, на противагу іншимаспектам, які мають більш глибоке, фундаментальне значення для досягне-ння глобальної мети - формування «інформаційного суспільства для всіх».

Міжнародні аналітичні дослідження, які здійснювалися під егідоюЮНЕСКО в 1980-2000 роках, розширили рамки міжнародних дискусій зрізних аспектів міжнародних інформаційних відносин, об'єднавши дляузагальнення глобальних проблем представників більшості країн світу зрізними політичними, економічними, технологічними, культурними ісоціальними умовами, щоб сприяти прийняттю спеціальних керівнихрішень на рівні ООН/ЮНЕСКО для визначення стратегії міжнародноїінформаційної політики і розвитку глобальної інфраструктури, дляміжнародного обміну інформацією та доступу до інформаційних ресур-сів, для здійснення заходів, спрямованих на подолання дисбалансу міжінформаційно-нерівноправними спільнотами і створення механізмуреалізації рішень, а також для заохочення міжнародного та регіональногопартнерства.

Досягнення консенсусу між державами-членами ЮНЕСКО із склад-них питань глобального розвитку цивілізації передбачає створення дієвогомеханізму постійних консультацій з національними урядами щодо реаліза-ції міжнародної інформаційної політики, вироблення спільних підходівдо здійснення трансдисциплінарних проектів ЮНЕСКО в різних регіонахсвіту, визначення політичного курсу організації у сфері комунікації таінформації [216-218].

63

Проблема рівноправної участі і справедливого розподілу глобальнихінформаційних ресурсів розглядалася в рамках ЮНЕСКО з 70-х роківXX століття, коли з розпадом світової колоніальної системи утверджувавсяновий міжнародний економічний порядок, тобто поширення на країни«третього світу» принципів управління і суспільних цінностейрозвинутих країн, що викликало гостре протистояння політичноїідеології двополюсного світу. Нові незалежні держави Азії, Африки іЛатинської Америки в рамках міжурядових організацій системи ООНпоставили питання про глибокий перегляд міжнародної системи обмінуінформацією, інформаційними продуктами та послугами і встановленнянового міжнародного інформаційного та комунікаційного порядку, якиймав би за мету забезпечити права, проголошені у ст. 19 ЗагальноїДекларації прав людини, Міжнародними пактами про громадянські іполітичні права, економічні та соціальні права; про допомогу упроведенні реформ, ліквідацію нерівності у доступі і використанніглобальних інформаційних ресурсів. «Право на комунікацію, -стверджував Державний секретар з питань інформації Тунісу МустафаМасмуді (1978 р.), - у своїй основі пов'язано з усіма іншимифундаментальними правами, воно стосується кожного індивіда,відповідає в міжнародному аспекті відносинам між державами,народами, спільнотами і культурами, гарантує не тільки право наотримання інформації, а й право інформувати, доповнювати скорочену,спростовувати недостовірну інформацію, що стосується суб'єктівміжнародних відносин. Новий міжнародний порядок у галузі інформаціїта комунікації потребує світового визнання, бо саме засоби інформаціїформують думку світової спільноти в напрямі необхідності працюватив інтересах всього людства» [219].

Концепція нового міжнародного інформаційного та комунікаційногопорядку (НМІКП) знайшла своє втілення в першому глобальномуаналітичному дослідженні ЮНЕСКО - «Багато голосів, один світ»(1980 p.), доповіді Міжнародної комісії з проблем комунікації,очолюваної відомим ірландським політиком Шоном МакБрайдом.Зокрема, під час обговорення нової концепції Амаду-Махтар М'Боу(Сенегал), на той час Генеральний Директор ЮНЕСКО, відзначив, щокомунікація обіймає планетарні проблеми людства, виступає основоюміжнародних відносин, сприяє врегулюванню конфліктів і взаєморозумінню

64

між народами. Він підкреслив відповідальність політиків за прийняттякерівних рішень, зважаючи на важливість проблеми Нового міжнародногоінформаційного та комунікаційного порядку, закликав встановитипостійний діалог між спільнотами і культурами, відмовитися від позиціїмонополізму та національного егоїзму в міжнародних інформаційнихвідносинах, надати можливість молодим державам включитися вінтенсивний міжнародний розвиток, осмислити свою роль у глобальнихцивілізаційних процесах [220; 221].

Комісія Ш. МакБрайда, до якої входили представники як розвинутихкраїн світу, так і країн, що розвиваються: Е. Абель (США), Ю. Бевмері(Франція), Е. Ма Екондо (Заїр), Г. Маркес (Колумбія), С. Лосев (СРСР),М. Лубіс (Індонезія), М. Масмуді (Туніс), М. Нагаї (Японія),Ф. Аккоруаро Ому (Нігерія), Б. Осолнік (Югославія), Т. ель-Отейфі(Єгипет), Й. Пронк (Нідерланди), X. Сомавіа (Чилі), В. Вергезе (Індія),Б. Ціммерманн (Канада), - винесла на міжнародну дискусію спектрісторичних, політичних, соціально-економічних і культурних проблемглобальної комунікації з метою переконати міжнародне співтовариствоу необхідності кардинальних змін у цій галузі і досягти консенсусу знових напрямів співробітництва. Проблема НМІКП відображаладиспропорції міжнародного обміну інформацією, їхній вплив на світовеспівтовариство, зокрема на політичному, правовому, фінансово-економічному та технологічному рівнях, та узгоджені пропозиціїпредставників країн Заходу, Руху Неприєднання та «соціалістичноготабору» щодо вирішення цих проблем. Так, політичні проблеми НМІКПстосувалися:

1) дисбалансу між інформаційними потоками розвинутих країн такраїн, що розвиваються: понад 80% інформації поширювалося усвіті великими міжнародними інформаційними корпораціями. Зцього тільки 20-30% присвячувалося країнам «третього світу»,незважаючи на те, що вони становили 3/4 всього людства, тобтофактично створювалася інформаційна монополія розвинутих країн[222-224];

2) дисбалансу в галузі ЗМК: п'ять основних транснаціональнихагентств (Ар-Сі-Ей, Бі-Бі-Сі, Рейтер, Франс Прес, Ашетт)монополізували в галузі інформації і комунікації основнийматеріальний і людський потенціал, у той час як майже третина

5-3429 65

країн, що розвиваються, не мали своїх національних інституцій.Дисбаланс стосувався також розподілу міжнародного радіочастот-ного спектра і конкуренції радіостанцій, потоків телебачення тавикористання телевізійних сигналів через штучні космічніоб'єкти, інформаційних магістралей багатофункціональногопризначення [225-228];

3) монополії західних країн в інформаційному просторі країн, щорозвиваються: ці тенденції базувалися на фінансовій, промисловій,культурній і технологічній могутності західних країн, встановленніконтролю над процесами передачі нових технологій та контролюв мережах міжнародного зв'язку [229-231];

4) нав'язування адаптованої в політичному вимірі інформації:транснаціональні медійні корпорації сприяли поширенню позиційкраїн Заходу щодо міжнародних подій, тенденційно висвітлюючипроцеси в країнах, що розвиваються, і створювали негативнийімідж для політичних лідерів і національної політики, щосуперечить національним інтересам [232-236];

5) політики «інформаційного імперіалізму»: система міжнародноїкомунікації закріплювала форму тенденційної інтерпретації подійу світі виключно в інтересах монополії західних країн, зурахуванням переваг моральних, суспільних і культурнихцінностей одних держав перед іншими. Критерії фільтраціїінформаційних потоків свідомо підтримували політичні,економічні та культурні інтереси транснаціональної системи ікраїн, де ця система визнається панівною [237-239];

6) переваг монополій у потоках комунікації «третього світу»: іншіформи монополізму виявляються у власності контрольних пакетівакцій органів масової комунікації країн, що розвиваються,монополії на ринку рекламної інформації в інтересах світовихпромислових і комерційних корпорацій, поширення цінностеймасової культури та ідей, які суперечать соціальному розвитку інаціональним традиціям країн, що розвиваються [240];

7) ігнорування реальних потреб національних меншин упостколоніальних молодих державах: транскордонний впливінформаційних потоків здійснюється незалежно і не враховуєадекватних національних інтересів [241].

66

Таким чином, монопольна концентрація влади у міжнароднихінформаційних потоках розвинутими країнами не відповідалапрагненням міжнародного співтовариства створити умови для діалогу ізабезпечити рівноправність міжнародних відносин у галузі комунікації.

Рекомендації щодо встановлення НМІКП для регулювання відносинміж державами передбачали радикальну трансформацію політики вгалузі міжнародної комунікації на всіх рівнях, дотримання принципівсуверенної участі в міжнародних інформаційних потоках за статутомООН, зміну практичної діяльності медіакорпорацій у країнах «третьогосвіту». Політика НМІКП була спрямована на захист прав народів, протиколоніалізму, расизму, апартеїду та іншої дискримінаційної практики,на підтримку мирного співіснування в багатоманітному світі.

Реалізація НМІКП для країн, що розвиваються, означала: розробкуі впровадження національної інформаційної політики, необхідної длясоціального і економічного розвитку держав, забезпечення їх активноїучасті в діяльності міжнародних систем і центрів комунікації таінформації; співробітництво в рамках міжнародних організацій;технологічну допомогу з боку розвинутих країн найбільш відсталимкраїнам; створення національних інформаційних агентств і механізмівспівробітництва між постколоніальними країнами, такими, як Пулагентств новин країн Руху Неприєднання, регіональних союзів(африканських, арабських, азійських, латиноамериканських); укладенняміжнародних угод, спрямованих на рівноправне використання всіхзасобів глобальної комунікації; встановлення системи вільного ісправедливого обміну інформацією між розвинутими країнами ікраїнами, що розвиваються, охорони інтелектуальної власності у всій їїбагатоманітності [242].

Пропозиції для розвинутих країн передбачали: формуваннявідповідної суспільної думки щодо інтересів країн «третього світу»;сприяння деколонізації інформації шляхом об'єктивного висвітленняпроцесів у цих країнах, виключаючи будь-які види дискримінації;встановлення збалансованих потоків інформації, заснованих на повазідо суспільних цінностей країн, що розвиваються.

На рівні міжнародних організацій було запропоновано розширити ідиверсифікувати сферу підтримки з боку ЮНЕСКО та іншихміжнародних організацій країнам «третього світу», забезпечити

5* 67

політичну, фінансову і технологічну допомогу; надавати можливостівикористання міжнародної трибуни в рамках міжнародних організаційдля досягнення цілей НМІКП; сприяти впровадженню проектів іпрограм національної інформаційної політики, розвитку центрівнаукових досліджень, передачі технологій та документації в галузікомунікації; створити і впроваджувати в міжнародну практикуспеціальну програму ЮНЕСКО з комунікаційного розвитку длявзаємодії за різними напрямами міжнародних відносин; (у подальшому- Четверту Велику Програму ЮНЕСКО з комунікації, інформації,інформатики та телематики); сформувати чітку міжнародну політику всфері використання систем комунікації на основі права суверенноїрівності всіх учасників інформаційних обмінів; виробити інституційнуоснову інформаційного співробітництва; сприяти поширенню стандартівміжнародних спеціалізованих організацій у даній галузі в країнах, щорозвиваються; узгодити принципи професійної етики та саморегулюваннякомунікацій; підняти на міжнародному рівні проблему захисту правжурналістів як фундаментального елементу світової системикомунікацій та інформації.

Концепція НМІКП розглядалася у 80-х роках як прогресивнийпроцес трансформації міжнародних відносин у галузі комунікації, яквнесок міжнародних організацій у реалізацію ідеології збалансованогопотоку інформації, як потреба переконання світової громадськості внеобхідності змін. «Важливо переконати світову спільноту, - закликаву заключному виступі А. М'Боу, - що ця проблема має глобальнийхарактер, що світ, незважаючи на свою багатоманітність, є сфероювзаємозалежностей, що між людьми існує глибока солідарність і щокомпромісні рішення відповідають загальним інтересам» [243].

Проблема балансу інтересів гостро постала після схваленняДоповіді ПІ. МакБрайда і прийняття у 1980 році на XXI сесії Генеральноїконференції ЮНЕСКО Белградської резолюції про встановлення Новогоміжнародного інформаційного та комунікаційного порядку. КраїниЗаходу на чолі зі США вбачали у НМІКП загрозу своїм монопольнимінтересам у міжнародному інформаційному просторі, спробу підривусвоїх позицій у країнах Азії, Африки, Латинської Америки, обстоюваликонцепцію «вільного транскордонного обігу інформації та ідей(Ж. д'Арсі), обґрунтовуючи таку позицію застосуванням принципів

Загальної Декларації прав людини виключно для зміцненняспівробітництва і взаєморозуміння між народами. Країни «соцтабору»,зокрема СРСР, виступили проти західної концепції інформаційногообміну і звинуватили США та їх союзників в «інформаційномуімперіалізмі та тероризмі», ідеологічній експансії, посяганнях насоціалістичний устрій, оцінили «як широкомасштабну і скоординовануідейно-політичну диверсію імперіалізму проти сил миру, демократії іпрогресу». НМІКП розглядався країнами «соцтабору» як процесрадикальної зміни міжнародних відносин і як інструмент просуванняідей комунізму в нових незалежних країнах «третього світу». ПозиціяСРСР з цих питань відображала взаємозв'язок політичного, економічногоі культурного аспектів у рамках доктрини ленінського Декрету про миряк «єдиного процесу революційного оновлення світу» [244; 245].

Позиція країн Руху Неприєднання та країн, що розвиваються,надавала перевагу принципам перебудови міжнародних інформаційнихвідносин, а не фінансовій і технічній допомозі, вказуючи на можливужорстку залежність національного суверенітету від політики«електронного неоколоніалізму». Оскільки до Руху Неприєднаннявходили політичні сили з різною ідеологічною орієнтацією, їх ставленнядо НМІКП мало нюанси та відтінки і стосувалося: передачі новихтехнологій, нової комунікаційної техніки, фінансових ресурсів;з'ясування економічних відносин між інформаційно-багатими таінформаційно-бідними країнами і відповідальності всіх розвинутихкраїн, незалежно від політичного устрою, відсталості ЗМК та системкомунікації в країнах Азії, Африки і Латинської Америки; підтриманнячітко визначеного курсу політичних лідерів світу (США або СРСР).

У результаті ідеологічного протистояння дискусія щодо НМІКПнабула жорсткого і безкомпромісного характеру як в ЮНЕСКО, так і вінших міжнародних організаціях, спричинила політичну і фінансовукризу в діяльності спеціалізованої установи ООН. «Війна резолюцій іпромов», під час якої політичні лідери США 3. Бжезинський,Г. Кіссінджер, Дж. Картер, Р. Рейган та інші неодноразово виступали зрізкою критикою політичної платформи ЮНЕСКО в галузі комунікації,.акінчилася бойкотом Організації: у 1984 р. - США, у 1985 р. - ВеликаБританія і Сінгапур вийшли з ЮНЕСКО, звинувативши її в надмірнійполітизації діяльності і поширенні компетенції на негуманітарні аспекти

69

міжнародних відносин (роззброєння, колективну безпеку, врегулюванняконфліктів тощо) [246-248].

Позитивні зміни у міжнародних відносинах на межі 80-90-х роківобумовили конструктивні підходи до вирішення проблем міжнародноїкомунікації в рамках ЮНЕСКО. Країни-члени (а також спостерігачі відСША та Великої Британії) визначили гуманітарне співробітництво,захист прав людини та охорону довкілля як пріоритети реальноїглобальної політики і закликали до відкритого діалогу і без-конфліктногорозгляду актуальних проблем у галузі інформації і комунікації.

Міжнародна дискусія з проблем Нової комунікаційної стратегії.ЮНЕСКО, яка активно розвивалася'з ініціативи нового Генеральногодиректора Федеріко Майора (Іспанія), обрала західну концепцію«вільного потоку інформації та загальнолюдських цінностей» як основудіяльності організації і зняла офіційну підтримку концепції НМІКП.Переваги західних держав втілилися в базових документах ЮНЕСКО1989-1995 років «Торонтська платформа», «Декларації для розвиткуплюралістичних засобів масової комунікації в країнах Азії, Африки,Латинської Америки та Східної Європи», де підтверджено прихильністьОрганізації проводити подальшу діяльність «відповідно до Статуту ООНі принципів вільного поширення ідей та інформації , свободи ЗМК, атакож їх незалежності, плюралізму і багатоманітності» [249].

Зміна політичного курсу ЮНЕСКО в галузі комунікації обумовлю-валася різними чинниками: зокрема, один із них - порушення усталеногобалансу сил у світі (розпад СРСР та «соцтабору»), криза ідентичності вРусі Неприєднання (події в Югославії та крах концепції неприєднанняна основі розподілу Схід-Захід); закінчення «холодної війни» таідеологічного протистояння; другий - глобалізація комунікаційнихпроцесів, концентрація діяльності ТНК в інформаційному секторісвітової економіки; третій - підтримка нової комунікаційної стратегіїЮНЕСКО як пріоритету програмної діяльності Організації.

Важливим етапом еволюції політики ЮНЕСКО в галузі інформаціїі комунікації стало прийняття на 29-ій сесії Генеральної КонференціїЮНЕСКО (1996 p.) концептуального документу «Інформаційнесуспільство для всіх», в якому було визначено роль ЮНЕСКО установленні глобального інформаційного суспільства. Мета концепціїполягала в забезпеченні кожному індивіду міжнародного співтовариства

70

широкого і вільного доступу до інформаційних ресурсів, необхіднихдля рівноправної участі в житті нової суспільної формації та у вільномуобміні ідеями та знаннями. Нові методи обробки інформації ізабезпечення доступу до неї впливають на її якість, надійність ірізноманітність, уможливлюють порушення збалансованості і, якрезультат, позбавлення певних прошарків суспільства справедливогодоступу до життєво важливих інформаційних ресурсів. Інформація ізнання, зазначається в політичному розділі документу «Інформаційнесуспільство для всіх», набувають важливого значення для подоланнянерівностей інформаційного розвитку, оскільки вважаються глобальнимсуспільним надбанням і відіграють важливу роль у зміцненні глобальноїдемократії [250].

Серед проблем, які розглядаються в концептуальному документі,можна відзначити такі: розвиток досліджень про соціальний впливкомунікаційних та інформаційних технологій; популяризаціяміжнародної політики з розвитку інформаційних магістралей івключення країн, що розвиваються, в інформаційне суспільство;сприяння міжнародній дискусії з питань прав людини у майбутньомуінформаційному суспільстві, включаючи право на доступ до інформаціїі конфіденційність; сприяння розвитку міжнародного аналізу основнихетичних і культурних проблем у зв'язку з інформаційною революцією,включаючи питання змісту інформації і заборони інформаціїрасистського, агресивного та дискримінаційного характеру; переглядавторського права і конвенції про інтелектуальну власність; сприянняаналізу проблем моральних прав, яким загрожують нові технологічніможливості; сприяння поширенню методів обробки інформації ізабезпечення доступу до неї в галузі науки, культури і комунікації;сприяння розвиткові громадських засобів інформації в умовах новоготехнологічного середовища; допомога державам-членам у розробцінаціональної політики і регіональної стратегії з метою оптимальноговикористання інформації і забезпечення доступу до неї за допомогоюновітніх технологій тощо.

Стратегія ЮНЕСКО «Інформаційне суспільство для всіх» визначиламеханізми міжнародного співробітництва, міжрегіонального танаціонального партнерства. Передбачено сприяти доступу до інформаціїшляхом організаційної діяльності та здійснення заходів у галузі

71

оцифрування і збереження інформації; сприяти аналізу та обговореннюна міжнародному рівні етичних, правових і соціокультурних проблемінформаційного суспільства; надавати допомогу у підготовці кадрів,безперервної освіти та навчання протягом усього життя в сфері інформаціїта інформатики; сприяти використанню міжнародних норм і передовоїпрактики в галузі інформаційно-комунікаційних технологій у межахкомпетенції ЮНЕСКО; сприяти розвиткові інформаційних освітніх мережна місцевому, національному, регіональному та міжнародному рівнях.Заходи мають здійснюватися в галузях: розробки міжнародної,регіональної та національної інформаційної політики; розвитку людськихресурсів і зміцнення потенціалу в добу інформації; підтримки установ,які забезпечують доступ до інформаційних магістралей; розробки засобів,процесів і систем управління інформацією; розвитку інформаційнихтехнологій для освіти, науки, культури і комунікації.

Концептуальний документ «Інформаційне суспільство для всіх»свідчить про незворотність курсу ЮНЕСКО на побудову інформаційногосуспільства з рівними можливостями для всіх країн, сприянняміжнародним дискусіям із проблем прав людини, включаючи право надоступ до інформації у глобальних комунікаційних мережах, сприянняаналізу та обговоренню проблем права інтелектуальної власності у сферіінформації, проблем інформаційної етики, розвитку новітніх технологіймультимедіа.

Таким чином, ЮНЕСКО, беручи до уваги соціальні наслідкипобудови інформаційного суспільства' формує міжнародну інформацій-ну політику,"сприяє вільному обміну ідеями, забезпечує формуванняглобальної інформаційної інфраструктури та міжкультурної комунікації.Однак реалізація національних програм інформаційного суспільствазалежить від усвідомленого політичного і суспільного вибору акторівміжнародних відносин, наявності відповідної інфраструктури тапсихологічної готовності суспільства до змін.

Політичний аналіз нових глобальних проблем міжнародногорозвитку, пов'язаний із впливом високих технологій на системуміжнародних відносин, представлено у Всесвітній доповіді ЮНЕСКОз інформації 1997/98 (World Report Information 1997/98. - UNESCO, Paris,1998). Тематика аналітичного дослідження охоплює такі напрямиміжнародного співробітництва, як:

72

1) постіндустріальна цивілізація і трансформація політичних таекономічних процесів: а) динаміка розвитку глобальноїінфраструктури; б) еволюція інформаційної економіки;в) міжнародна кооперація і співробітництво; г) охоронаінформаційних баз даних суспільного та спеціального призначення;д) Copyright в інформаційну добу (Н. Мур, М. Лінч, Ф. Клерк,Ш. Оппенгейм, М. Кук, Г. Вебер, Ф. Альтбах);

2) інфраструктура інформаційної індустрії: а) розвиток технологіймультимедіа; б) тенденції використання Internet; в) технологіїелектронних видавництв; г) комп'ютерна індустрія (Л. Тедд,М. Вайс, Б. Кронін, Г. Фолкнер-Браун, Д. Маккейм, Ч. Чен);

3) інформаційні послуги WWW з метою широкого доступу та обмінубазами даних бібліотек та архівів у країнах усіх географічнихрегіонів світу (Д. Сайсон, А. Лібейрі, М. Ітем, О. Бутрименко,Д. Вайтелло, К. Мур, Р. Менінг, Е. Кампос, Е. Комолайф) [251].

Концепція міжнародного розвитку, яка визначена у статті 55 ХартіїООН і виступає провідною ідеологією діяльності системи спеціалізованихустанов Організації Об'єднаних Націй, була поглиблена і розвинута упрактиці ЮНЕСКО, стала основою інформаційної політики уміжнародному вимірі. Міжнародне співтовариство сприйняло ідеологіюподальшого розвитку цивілізації на базі нового технологічного укладу,яку протягом десятиріч пропагувала ЮНЕСКО. Інформаційно-комунікаційні технології визнано важливим інструментом дляпрозорості державного управління (е-уряди), для економічногозростання на базі високих інтелектуальних виробництв, длявдосконалення освіченості глобального суспільства, для надання новихканалів і можливостей обміну інформаційними масивами і новимизнаннями, створення глобального середовища для соціальноїкомунікації. Обов'язковими характеристиками гуманітарного розвиткувиступає тривалість людського життя, рівність у праві доступу тавикористання життєво важливих ресурсів і можливостей, високий рівеньзнань, спільне вирішення міжнародних проблем.

Ідея інформаційного суспільства, викладена у концептуальномудокументі ЮНЕСКО «Інформаційне суспільство для всіх», як ідеологіяміжнародного розвитку передбачає осмислення нового етапу існуванняцивілізації, трансформацію традиційних економічних відносин, зміну

73

соціальних факторів у життєдіяльності суспільства, нові формиміжкультурної комунікації. Аналітичні прогнози щодо стабільногозростання на основі телекомунікаційних та комп'ютерних технологійвтілюються у плани, проекти і програми становлення інформаційногосуспільства більшості країн світу. Проте дискусійними виявилисьпроекти «комп'ютерного» стрибка через індустріальне суспільство доінформаційного для країн «третього світу», з'явилися нові тенденціїглобального дисбалансу між інформаційно багатими та інформаційнобідними країнами, проблеми ізоляції спільнот поза глобальноюсистемою інформаційної (цифрової) супермагістралі.

Рух антиглобалістів (представників радикальних політичних тасоціальних течій) виніс на міжнародний рівень проблеми очікуванихсоціальних ризиків, можливість культурного колоніалізму, замінинекваліфікованих (низькоосвічених) робітників машинами, проблемизагроз для приватного життя людини та національного суверенітету. Убагатьох країнах спостерігається «цифрова лихоманка», обумовленапрагненням забезпечити приєднання до електронних мереж длядіяльності в сфері торгівлі, фінансів, транспортних сполучень, охорониздоров'я, освіти та муніципального управління. Зростаючий попит наінформаційно-комунікаційні технології впливає на доктринивнутрішньої і зовнішньої політики, на програми економічного ісоціального розвитку. Для вивчення інформаційних потреб регіонів таокремих країн ЮНЕСКО здійснила проект «Допомога регіонам»(ІДАМС), основною метою якого стало проведення широкомасштабнихдосліджень про особливості кожного регіону, шляхи адаптації програмЮНЕСКО з урахуванням екстремальних потреб, можливості створеннянауково-дослідницьких центрів як об'єднання інтелектуальнихрегіональних ресурсів. Так, у доповіді наведено дані про розвиток новихтехнологій та е-управління в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, країнахАфрики, Арабського світу, Латинської Америки та Карибського басейну,Північної Америки і країн Західної Європи, регіону Центральної таПівденно-Східної Європи [252].

Компаративний аналіз сучасних тенденцій розвитку регіонів світуна основі інформаційно-комунікаційних технологій виявляє диференці-йовані підходи політичних лідерів та доктрин інформаційної політикидо реалізації програм ЮНЕСКО. Так, для країн Азії і Тихого океану

74

основні завдання полягають у формуванні національної інформаційноїполітики; ефективності співробітництва на інституціо-нальному рівні;забезпеченні широкого (загального) доступу до інформації; увдосконаленні рівня освіти і кваліфікаційної підготовки. Необхіднотакож сформувати відповідну інформаційну інфраструктуру з метоюпідтримки регіональної інформаційної політики, оскільки тенденціїінформаційного прогресу стосуються всіх країн регіону. Як наслідок,політичні лідери та органи влади, що відповідають за прийняття керівнихрішень, мають ефективно розв'язувати проблеми, що виникають урезультаті інформаційної революції та глобалізації. Всьому регіонунеобхідно здійснити «комп'ютерний стрибок», враховуючи, що новіінформаційно-комунікаційні технології допомагають соціально-економічному розвиткові, а не здійснюють його. Розширенняможливостей обумовлюється багатоаспектним міжнародним співробіт-ництвом, продуманою інформаційною політикою та глобальнимдоступом до спільного інформаційного надбання. Як зауважив прем'єр-міністр Малайзії Махатір Мохамад ще в 1991 році, «не випадково, щосьогодні немає жодної багатої розвинутої країни, яка була б бідною вінформаційному плані, і немає жодної багатої в інформаційному планікраїни, яка була б бідною і слаборозви-нутою» [253].

Повсюдно визнається, що забезпечення широкого доступу доінформації виступає основним правом людини, а тенденції обмеженнятакого доступу викликають занепокоєння урядів країн АТР щодосоціальної нерівності суспільства.

ЮНЕСКО сприяє реалізації в країнах Азійсько-Тихоокеанськогорегіону таких міжнародних проектів, як «HeritageNet», «ECONet»,«TelelnViVo», «Пам'ять світу», «Дистанційна освіта» і вбачає своєзавдання у поширенні ідеї інформаційного управління (е-врядування),навичок прийняття рішень на основі аналітичного планування, урозвитку міжнародного співробітництва на всіх рівнях, у формуванніінтелектуального потенціалу регіону [254].

Стратегія ЮНЕСКО щодо подолання інформаційного дисбалансуміж Африкою та розвинутими країнами заснована на партнерськомуспівробітництві з іншими установами системи ООН та організаціями,які спеціалізуються в галузі гуманітарного розвитку. Основні проблемирегіону полягають у відсутності комплексної національної/регіональної

75

політики в галузі інформації, інформатики, комунікації та структуриуправління; відсутності широкого доступу до інформаційних послуг тапослуг телематики внаслідок слаборозвинутих національних/регіональних інфоінфраструктур; обмеженій присутності африканськоїтематики в інформаційних магістралях та ідеї інформаційного розвиткув суспільній свідомості населення країн Африки; відсутностівисококваліфікованих фахівців з телекомунікацій та створення мереж,необхідних для підтримки стабільного функціонування інфо-інфраструктур, відсутності стратегій розподілу знань та навичок уафриканської діаспори; відсутності досліджень щодо можливостейвикористання та модернізації комп'ютерного та мережевого обладнанняпочаткового покоління технологій з метою зменшення витрат.

ЮНЕСКО підтримує політику гуманітарного розвитку Африки наоснові формування національної/регіональної інфраструктури (NICI),технічної підтримки таких віртуальних середовищ, як е-унівсрситети,е-бібліотеки, е-установи, створення багатоцільових общиннихтелецентрів, зміцнення зв'язків між африканськими спеціалістами тадіаспорою.

У рамках здійснення проекту «Ініціатива щодо становленняінформаційного суспільства в Африці»(АІ8І) національні уряди тателекомунікаційні відомства провідних країн регіону досягли значногопрогресу в реалізації національної інформаційної політики, уформуванні відповідної інфоінфраструктури, впровадженні ідеїінформаційної цивілізації. Однак, щоб реалізувати міжнародну програмуЮНЕСКО «На шляху до інформаційного і комунікаційного суспільствадля всіх» (2000-2001), Африка має знайти компроміс між державою таприватним сектором шляхом співробітництва на всіх рівнях.Африканські уряди здійснюють політику створення інформаційнихспільнот (общин) як умови широкого доступу до інформаційних такомунікаційних послуг відповідно до соціально-економічних ікультурних потреб африканського континенту.

Для створення інформаційних спільнот у країнах Африки потрібнанаявність відповідної політичної, правової та етичної бази, щозабезпечить розвиток динамічної мережі суспільних електронних засобівінформації і прискорений доступ усіх секторів суспільства (політичні,ділові, компетентні кола та громадськість) до засобів інформації і

76

телематики. Одним з головних завдань політики ЮНЕСКО вафриканському регіоні є постійні консультації з національними урядамиз проблем~реалізації міжнародної інформаційної програми, зважаючина непередбачувані політичні конфлікти, зміни урядів та їх зовнішнь-ополітичних стратегій.

Пріоритетними проектами ЮНЕСКО для Африки є: 1) WOMMED/FIMMED, мета якого змінити тендерний дисбаланс на рівні прийняттярішень у галузі комунікації та інформації; 2) «Культура миру», якийстосується розвитку суспільних радіомереж та мереж нових технологій;3) «Інтернет-освіта», яким передбачається реформування освітньої галузіна основі Internet-технологій; 4) становлення інформаційного суспільствав Африці (БІКА), завдання якого полягає у створенні урядовихелектронних інформаційних мереж для оперативного інформування іприйняття урядових рішень у режимі реального часу, поширенняінформації про такі актуальні проблеми для Африки, як СНІД,возз'єднання сімей, врегулювання етнічних конфліктів; 5)»Віртуальнаосвіта», який спрямований на використання віртуального інтерактивногопрограмного забезпечення для виробництва навчальних програм длямалоосвічених з огляду на важливість цієї проблеми для Африки. Ідеяпроекту - навчання за допомогою зображень і зорового сприйняттяпонять, що уможливлює взаємодію користувача і персональногоінтерфейсу та подолання мовних і культурних бар'єрів [255].

У країнах арабського світу ЮНЕСКО здійснює проекти відновленняі відродження Олександрійської бібліотеки як унікального центру освітиі культури з передовими технологіями, відкриття якої приурочено напочаток третього тисячоліття, програм «USEE 2000», метою яких євдосконалення фундаментальної та інженерної освіти за допомогоюінформаційних і комунікаційних технологій; «CII/INF», спрямованої навдосконалення регіональної мережевої інфраструктури, у рамках якоїздійснення спільно з ПРООН проектів «Сирійська мережа вищої освітита досліджень», «Єгипетський симпозіум з дистанційної освіти задопомогою супутникового зв'язку», що передбачає створеннярегіонального Web-сервера для міжнародної дистанційної освіти,фінансування програм з інформаційних технологій у середній школі,створення національних центрів передового досвіду в галузі інформаціїта комунікації. Реалізація проектів грунтується на вирішенні проблем

77

політичного характеру, пов'язаного з державними обмеженнямиміжнародного інформаційного обміну та вільного потоку інформації,впливом релігійних факторів на інформаційну політику мусульманськихкраїн, традиційним тендерним дисбалансом у доступі до інформаційнихпослуг та діяльності [256].

Завдання ЮНЕСКО в регіоні Латинської Америки та Карибськогобасейну полягає у підтримці міжурядового механізму регіональногоспівробітництва «INFOLAC», який забезпечує координацію зусиль таоб'єднання ресурсів держав з основними спеціалізованими інформацій-ними асоціаціями, міжурядовими та неурядовими організаціями, якізацікавлені в реалізації регіональної інформаційної політики, ізсистемними та інформаційними службами, а також організаціями, щофінансують інформаційні проекти з метою досягнення множинногоефекту і включення регіону в глобальне інформаційне суспільство.

Серед пріоритетів національної інформаційної політики - встанов-лення тісних зв'язків між африканськими португаломовними талатиноамериканськими країнами PALOP, здійснення програми «Пам'ятьсвіту», якою передбачається оцифрування культурних та історичнихнадбань регіону, проведення політики присутності регіональної культурив Internet, створення регіональної інформаційної магістралі та Web-сторінок суспільного призначення як важливого інструменту поширеннязнань і забезпечення широкого доступу до цифрової інформації, особли-во для населення малодоступних та ізольованих міських і сільськихрегіонів.

Проект «InterSur» передбачає взаємодію некомерційних структур урегіоні МЕРКОСУР з метою використання прикладних програм зінформаційних технологій у таких стратегічних галузях, як освіта,охорона здоров'я, наука і технології та охорона навколишньогосередовища. Протягом 2000-2001 pp. ЮНЕСКО планував зміцнити рольі демократизацю органів влади та суспільних інституцій; розширитидоступ бідних общин до технологій; популяризувати спільнуінформаційну спадщину людства, включаючи поширення документівелектронних світових бібліотек; створити віртуальні центри освіти задопомогою публічних та університетських телерадіокомунікацій;поширювати знання через кіберпростір, щоб здійснити реальний впливна розв'язання політичних, економічних та соціальних проблем регіону.

78

У країнах Латинської Америки та Карибського басейну за активноїпідтримки національних урядів ЮНЕСКО здійснює також комплекснупрограму «Архіви та нові технології», через яку запроваджуєтьсядослідження та оцифрування архівної документації політичного,гуманітарного та культурологічного характеру, модернізація іреставрація аудіовізуальних матеріалів у новому цифровому середовищі.Програмою передбачається створення міжнародного науково-дослідницького центру новітньої історії країн Латинської Америки таелектронної бази документів, які можна було б використати для судовихрозглядів з політичних проблем, реабілітації та історичних досліджень.

На думку керівництва організації та експертів ЮНЕСКО, документисекретних служб повалених репресивних режимів уможливлюютьрозробку нових етичних і законодавчих стандартів, встановлення новихполітичних і суспільних відносин у регіоні. Адекватне управліннядержавними архівами колишніх репресивних режимів виступаєважливою політичною проблемою для держав, які зобов'язуютьсягарантувати свободи, визначені у Загальній Декларації прав людини.Доступ до архівів є вираженням одного з фундаментальних правлюдини - права на інформацію, що особливо важливо у контекстірозвитку демократичних суспільств і пов'язаних з ними процесіввідповідальності влади за політичні та соціальні умови життєдіяльностісуспільства. Архіви колишніх репресивних режимів виступають і яксвідоцтва інтелектуального та фізичного терору, тому їх збереження,доступність і правила управління важливі для встановлення історичноїістини і справедливості. Так, парагвайські власті звернулися доЮНЕСКО за допомогою у збереженні і забезпеченні доступу до архівівполітичної поліції 1954-89 років з метою вивчення документів, яківідносяться до операції «Кондор», що була здійснена урядами п'ятилатино-американських країн (Аргентина, Бразилія, Чилі, Парагвай,Уругвай) для знищення політичних опозиційних рухів у 70-80-х рокахXX ст. Офіційна місія ЮНЕСКО, яка відвідала Парагвай 14-17 травня2000 р. з метою вивчення стану архівів, розглядає можливість виданнядовідника документів щодо операції «Кондор» на основі угоди з владоювсіх зацікавлених країн з огляду на тісний зв'язок архівної документаціїзі справою Піночета та міжнародними дискусіями з проблем історіїЛатинської Америки.

79

Місія проаналізувала матеріали Центру документації та архівів щодозахисту прав людини, які стосуються періоду правління Т. Стресснера1954-1959 pp. (загальний обсяг документів 400 000 одиниць, 60% архівумікрофільмовано) і включають частину документації з операції«Кондор». Значні фонди (свідоцтва політичних репресій) перебуваютьпід опікою міністерств оборони, внутрішніх справ та зовнішньополітич-них відомств країн, які брали участь у здійсненні широкомасштабнихполітичних репресивних акцій. ЮНЕСКО спільно з Міжнародноюрадою архівів створила групу експертів управління архівами служббезпеки і розвідки, мета якої визначити норми безпеки щодо збереженняі доступу до архівів колишніх репресивних режимів, а також принципівоцінки, опису і оприлюднення документальних свідоцтв для розгляду вМіжнародному суді з прав людини, що є одним із напрямів міжнародноїінформаційної політики ЮНЕСКО в регіоні [257].

Політика ЮНЕСКО в європейському регіоні обумовлена різнимрівнем інформаційного розвитку країн Західної, Центральної та СхідноїЄвропи. Довгострокові стратегії співробітництва ЮНЕСКО з Європей-ським Союзом передбачають дослідження нових ринків інформаційнихпродуктів та послуг, передачу нових технологій (ноу-хау), поширеннязнань з метою сталого розвитку, створення урядових електронних мереждля ефективного управління. У рамках проекту «ДЕКЕМА» відбуласяміжнародна конференція «Євразія он-лайн - 98», в якій взяли участьпредставники 120 країн Європи та Центральної Азії (урядовці, експертиміжнародних організацій, науковці, представники промислових табанківських кіл, фахівці з інформаційних технологій). Політичні таприкладні дискусії точилися навколо трьох проблем: електроннаторгівля, дистанційна освіта, телемедицина, а прийняті рішеннявплинули на активізацію міжнародного співробітництва в регіоні.

Актуальною проблемою для країн Європи є «економічнаглобалізація», пов'язана з концентрацією інформаційного бізнесу в СШАта політикою протекціонізму для американської інформаційної індустріїу всесвітній мережі Internet.

Процеси економічної та технологічної глобалізації обумовлюютьполітичну і правову глобалізацію, тобто встановлення глобальнихзаконів для регулювання міжнародного інформаційного поля,забезпечення «справедливої» конкуренції у світовому вимірі,

встановлення режиму «copyleft» (відмови від авторського права) дляінформаційних ресурсів у мережі Internet, які оголошені спільнимнадбанням людства. ЮНЕСКО вважає за необхідне відкрити широкуміжнародну дискусію про формування «суспільства знань для всіх» заучастю максимального представництва країн Європи з різнимиекономічними, політичними, технологічними, культурними ісоціальними умовами, щоб національні уряди і політичні лідериусвідомили відповідальність за побудову глобального громадянськогосуспільства і свою роль в історії людства [258].

Світова доповідь з комунікації (World Report Communication)1997-98 стала спеціалізованим аналітичним дослідженням ЮНЕСКО(Л. Магерзі, М. Ван Елюр, А. Моду) про зміни інформаційної доби,глобальні процеси дигітилізації, конвергенції та лібералізації,трансформацію світової економіки, інновації в інформаційному секторі,медіаглобалізацію, регулювання Internet та забезпечення фундаменталь-них прав і свобод в інформаційному суспільстві [259].

Основна ідея доповіді - адекватна відповідь міжнародногоспівтовариства на виклики інформаційної революції, усвідомленнявпливу глобалізації на всі сфери суспільного, економічного та культур-ного співробітництва, визнання ЮНЕСКО, враховуючи інтелектуальнуі етичну місію організації, єдиною установою системи ООН, якавідстежує процес глобалізації, щоб він не порушував рамки гуманітарноїетики і був чинником співробітництва, а не нової колонізації світу.«Інформаційна революція, створення глобальних систем комунікаціїдолають кордони, об'єднують країни та нації і водночас відкриваютьглобальні можливості для маніпулювання суспільною свідомістю,руйнування традиційної ієрархії цінностей», що обумовлює новізавдання ЮНЕСКО в XXI столітті: 1) створення кодексу цивілізованоговикористання нових інформаційних технологій; 2) забезпечення рівнихможливостей доступу до «магістралей інформації».

У доповіді підкреслюється, що «нинішні утопії стають реаліяминаступного дня», а прискорення науково-технічного прогресу в результатівдосконалення методів наукового пошуку і оперативне практичневикористання наукових результатів у виробництві революційно впливаютьна економічний сектор у планетарному вимірі. Розвиток новихінформаційних технологій зумовлює трансформацію економічного

6-3429 81

сектору, потребує значних інвестицій, зміни корпоративного управління,нових механізмів регулювання національних ринків. Економіка знань(інформаційна) пов'язана з оптимальним використанням ноу-хау якосновного чинника конкурентоспроможності країн, стабільнимзростанням попиту на інформаційні ресурси, потужним розвиткомінформаційних мереж. Виробництво у трьох сферах комунікаційноїіндустрії - телекомунікації, інформаційні технології, аудіовізуальні товариі послуги (1994 р.) становили 5,9% валового світового продукту. Риноккомунікацій включає широкий спектр економічної діяльності:інформаційні технології (програмні продукти і апаратне забезпечення),супутникове, кабельне і цифрове телебачення, радіотранслювання,послуги мобільного, бездротового та супутниковогс зв'язку, аудіовізуальнітовари і послуги, інформаційну інтелектуальну власність. Так,аудіовізуальний ринок прискорено розвивається в Європі (10% на рік),що обумовлюється трьома факторами: розвитком інфраструктурикабельного телебачення і зростаючим попитом на нього; інвестиціями вгалузь телевізійної реклами, розвитком комерційних приватних каналівта збільшенням кількості користувачів. Така ж ситуація спостерігаєтьсяв країнах Північної Америки та Південно-Східної Азії [260].

Глобалізація комунікації впливає на інтернаціоналізацію загальноїінфраструктури (телекомунікаційні магістралі визначені ключовоюланкою в процесі міжнародного обміну товарів і послуг), викликає змінурегуляторної і цінової політики, загострення конкуренції між основними(Microsoft, IBM, Compaq) та перспективними (Netscape, Sun Microsystems)виробниками в галузі комп'ютерних технологій за право контролю надглобальною мережею, а також утворення монопольних об'єднань.

У доповіді розглядаються позитиви і негативи інформаційноїекономіки, стверджується, що розвиток інформаційного сектору змінюєфахову орієнтацію трудового потенціалу країн світу і політику створеннянових робочих місць, оскільки потребує значної кількості трудовихресурсів, що мають бути спрямовані у виробництво нематеріальнихтоварів і послуг, у той же час модель дистанційної роботи обумовлюєтакі негативи, як відсутність гарантій соціального захисту, чіткоїрегламентації робочого дня, суб'єктивність управління робочим часом.

Висновки щодо глобалізації економічної діяльності зводяться дотого, що глобалізація проявляється в концентрації комунікаційного

82

сектору, що передбачає утворення різноманітних потужних економічнихальянсів шляхом об'єднання суб'єктів ринку; глобалізація передбачаєміжнародний рух інвестицій і в такий спосіб сприяє збільшенню віддачівід них; у сфері аудіовізуального виробництва глобалізація уможливлюєкорпоративний контроль не тільки над засобами передачі інформації, ай над самою інформацією, що передається за допомогою цих засобів; зрозвитком глобалізації зростає проблема монополізації інформаційногосектора; глобалізація є однією з передумов ефективної міжнародноїторгівлі на основі нових інформаційних технологій та глобальнихінформаційних мереж; глобальна інформаційна економіка повиннабазуватися на делокалізації ринків і принципах вільної торгівлі; Internetстає головним каналом обміну нематеріальними товарами і послугамиз огляду на високу пропускну здатність і можливості переміщення впросторі значних масивів інформації [261].

Визнання Internet-магістралі технологічною основою та рушіємінформаційного суспільства спричинює політичні проблеми в галузіміжнародних відносин: вплив нових технологій на урядову політику,міжнародну спільноту, міжурядові і неурядові організації, безпосередньона ЮНЕСКО; використання нових можливостей інформаційногосуспільства для поширення фундаментальних принципів ООН,Конституції ЮНЕСКО, зокрема щодо освіти, свободи слова, приватноївласності, культурної різноманітності, інтелектуальної власності, правдитини; встановлення етичних і правових принципів глобальногоуправління.

Проблемами координації дій для регулювання Internet, підкреслюютьавтори доповіді, повинні займатися структури, подібні до ЮНЕСКО, якіспільно з національними урядами відображають суспільні і соціальніпріоритети та здатні впливати на демократичні процеси глобальногоуправління [262].

Дискусія щодо регулювання Internet в рамках ЮНЕСКО виявиларізні підходи до розуміння концепції кіберпростору, шляхів подоланняінформаційного дисбалансу між розвинутими країнами та країнами«третього світу», які розглядають Internet як нову форму колонізації, допроблем забезпечення безпеки глобальної мережі, зокрема урядовихданих, банківських мереж, електронної торгівлі, інтелектуальноївласності.

6* 83

У підсумку запропоновано три можливі підходи:1) Internet не потребує спеціального законодавства і може бути

регульований за допомогою вже існуючих законів про злочиннузмову, недоброчесну рекламу, боротьбу з шахрайством, наклепи,про охорону авторського права та суміжних прав, про боротьбу зпідбурюванням до насильства, втручанням у внутрішні справидержав, про незаконне переміщення заборонених міжнароднимправом інформаційних масивів тощо;

2) розробка міжнародних актів під егідою ЮНЕСКО і надання їмчинності через національні законодавчі структури (парламенти);

3) міжнародні переговори щодо укладання багатосторонніх угод тамеханізмів їх виконання і, відповідно, трансформації чинногонаціонального законодавства.

Глобалізація та Internet мають виступати інструментом розвитку імодернізації країн світу [263].

Гострі міжнародні дискусії в рамках ЮНЕСКО з огляду на програмніпринципи діяльності організації щодо підтримки свободи слова танезалежності ЗМК в умовах становлення інформаційного суспільствасупроводжують процеси медіаглобалізащї, трансформації медіасфери тамедіабізнесу. Посилюються об'єктивні тенденції до глобалізації у виглядіпотужних потоків інформації, капіталів, товарів, послуг, людськихресурсів, дифузії центрів влади і переходу їх до «неурядових акторів»міжнародних відносин. Зростання ролі і значення транснаціональнихпроблем медіаглобалізації посилює фактор міжнародного співробітництвав галузі свободи слова та незалежності ЗМК, оскільки нові технології,що об'єднують світ у єдину глобальну електронну систему, приводять до

1 створення міжнародного ринку свободи слова, безпрецедентної політичноїзаангажованості медійних конгломератів і тиску ЗМК на міжнароднуполітику, до диверсифікації глобальної медійної структури.

Процеси медіаглобалізації, комерційна політика медіакорпорацій,зростаюче використання спонсорської допомоги для інформаційно-новинної індустрії створюють модель інформаційної двозначності свободислова, обумовленої підпорядкуванням незалежних ЗМК інтересамокремих політичних альянсів та інститутів. Так, власники двох із чотирьохосновних мереж CNN - GE та Вестінгхаус, що одночасно виступаютьінвесторами галузі атомної енергетики та ядерного озброєння США,

84

контролюють інформаційну політику компанії щодо відповідноговисвітлення «ядерної» тематики в інформаційних продуктах CNN; NewsСоф. з метою витіснення BBC World Television з Азійського супутниковогоканалу і отримання прибутків розірвали контракт між колишнімгубернатором Гонконгу К. Патеном і видавничою фірмою Харпер Коллінзта уклали угоду з прокомуністичною владою Китаю; одна з головнихєвропейських компаній автомобільної промисловості відмовилась відрозміщення реклами у виданнях, що розглядають контраверсійну тематикуабо поширюють критичну інформацію про власну країну. Політичнамотивація мсдіакорпорацій, що фактично є фінансовою, спричиняє такіявища, як самоцензура, умовчання щодо національних пріоритетів таоб'єктивної інформаційної реальності.

Медіаглобалізація підтримує дисбаланс у міжнародному обмініінформацією між індустріальними країнами та країнами, щорозвиваються, але міжнародна конкуренція змінює природу інформацій-них потоків між Північчю та Півднем, пропонуючи реальне баченняпівденних регіонів у світових процесах за допомогою нових експортеріввисоких технологій з Австралії, Мексики, Бразилії, Китаю, Індії,Саудівської Аравії, країн Північної Африки. Технології Internet створилиновий тип міжнародного обміну інформацією в режимі реального часу,що дозволяє залучити до розв'язання актуальних міжнародних проблемглобальну спільноту, забезпечити прямий доступ до урядових рішень змножинним ефектом реагування політичних кіл на важливі міжнародніподії. Вплив медіаглобалізації на міжнародні відносини обумовлює івирішення проблеми політичного громадянства в інформаційномусуспільстві: з одного боку, цс проблема зникнення географічних кордонів,впровадження е-демократії, тобто можливості міжнародної громадськостібрати участь у прийнятті рішень, користуючись електронними системами,здатність міжнародного співтовариства розуміти глобальні проблеми івисвітлювати своє ставлення до них; з іншого боку - в інформаційномусуспільстві важливим елементом демократії є підтримка ідеалівгромадянства і громадських прав та обов'язків, які пропонуються новимитехнологіями і не руйнують потребу спільнот і націй у культурномурозвитку, самовизначенні та інтелектуальному становленні.

Усе це свідчить про необхідність встановлення глобального поряд-ку на основі загальновизнаних принципів міжнародного права, застосу-

85

вання авторитету міжурядових універсальних організацій системи ООН/ЮНЕСКО для проведення узгодженої політики в інформаційнійгалузі.

У Всесвітній доповіді ЮНЕСКО з інформації та комунікації 1999-2000 років аналізуються безпрецедентні зміни у глобальному розвитку,прогнозуванні щодо множинних наслідків інформаційної революції вусіх регіонах світу та багатоаспектного впливу технологій на діяльністьлюдства. Масштабний аналіз глобальних трансформацій, обумовленихінформаційним прогресом, дав можливість з'ясувати стан взаємозв'язківу структурі та системі міжнародних відносин, розглянути сутністьвпливу нових технологій на сфери, що перебувають під компетенцієюЮНЕСКО, надати урядам держав-членів адекватний аналітичнийінструмент для прийняття керівних рішень. У центрі дослідження кількаголовних аспектів, які виявляють: 1) різноманітність ситуації у світовомувимірі (С. Хамелінк, К. Блертон, Б. Мьєж, Ж.П. Мартос, А. Вессберг,О. Гарбо, Ю. Томас, Г. Грейнджер - «Інформаційні технології і соціальніпроцеси»); 2) динаміку технологічних досягнень у галузі телскомуні-кацій, Internet, засобів масової комунікації (Ж.П. Лафранс, Р.Е. Кан,Н. Сешагірі - «Еволюція нових інформаційних технологій»); 3) специфікурозвитку в головних географічних регіонах: Західній Європі та ПівнічнійАмериці (Б. Конерт), Азійсько-Тихоокеанському регіоні (Д.Лонг,М. Хун), країнах Африки та Арабського світу (М. Йєнсен, М. Халлуда,М. Гонаймі), у Латинській Америці (Н. Коллаос), Центральній та СхіднійЄвропі (К. Якубович). Особливістю аналітичного дослідження єметодологія політичних дискусій і фахових та експертних оцінок, щодає можливість побачити проблему під різними кутами зору, порівнятивисновки і визначити перспективні стратегії [264].

Сучасний погляд ЮНЕСКО на концепцію інформаційного розвиткулюдства пов'язаний, крім економічного зростання, зі способом існуванняглобальної спільноти, демократичним характером політичних систем,правами людини та соціокультурними проблемами. Основними факто-рами такого розвитку вважаються рівні можливості у доступі та викорис-танні життєво важливих ресурсів, стабільність політичних та соціальнихінститутів, поширення нових знань на всіх рівнях суспільства і забезпе-чення всезагальної участі у практичній реалізації узгодженої між-народної політики.

86

Вирішення проблем світової політики в галузі комунікації, якатрадиційно вироблялася на міжурядових форумах ЮНЕСКО, WIPO, MCEі виражала позиції всіх учасників глобального обміну інформацією, востанні роки під впливом комерціалізації інформаційного секторуперейшло до пріоритетів діяльності COT, яка презентує, перш за все,інтереси розвинутих країн з потужною інформаційною індустрією. Середпринципів політики СОТ виділяються: принцип світової лібералізаціїринків, принцип недискримінації в міжнародній конкуренції, принципцивілізованої участі зарубіжних агентів на національних ринках, принциппріоритетності приватного сектору в міжнародних відносинах.Враховуючи зростаюче значення телекомунікаційних мереж таінформаційних послуг, процесів концентрації в інформаційному секторісвітової економіки у 1998 році відбулися найбільші злиття в галузікомунікацій: SBC Communications з Ameritech (сумарні активи компаніїсклали 272,4 млрд. дол.), AT LT з Telecommunications Inc (TCI) (78 млрд.дол.), WorldCom з MCI Comm (37 млрд. дол.), Wothern Telecom з BayNetworks (9 млрд. дол.), Alcatel Digital з Service Corporation (DSC) (4,4млрд. дол.). На ринку телекомунікаційного обладнання 50% продажуконтролюють 5 компаній, 76% ринку телефонії державних мережприватизовані компаніями Alcatel, Siemens, Lucent, Ericsson, Nortel.Найбільші фірми об'єднались у глобальні союзи: Concert Communications(75% British Telecom і 25% WorldCom - MCI) - прибуток (1995 p.) - 37,3млрд. дол.; Global One (10% Deutsche Telecom, 10% France Telecom, 80%Sprint USA) - 88,5 млрд. дол.; Unisource (шведська Telia, голландська RoyalKRN, швейцарська РТТ, іспанська Telefonica) - 37,4 млрд. дол.; Cable &Wireless (Велика Британія - власники акцій 25 фірм різних країн) -8,5 млрд. дол. Ці корпорації мають 30% світового прибуткутелекомунікаційних послуг. Ще одним прикладом концентраціїінформаційної індустрії є надання трафіка в мережі Internet. UUNET(Worldcom з MCI) контролюють більш 50% основного трафіка в Internet.Компанія Netscape контролює 74% ринку програм навігації в WWW, 8%- America Online, 4% - Microsoft.

У 1997 році сумарний прибуток світової телекомунікаційноїіндустрії сягнув 600 млрд. (у 1996 році він становив 370 млрд. дол.), запрогнозами у 2001 році - може зрости до 1 трлд. 400 млрд. дол. СОТ такраїни, що зацікавлені у партнерстві та членстві в цій організації, почали

87

розглядати політичні проблеми глобального управління, які перед-бачають обмеження державного регулювання і максимальну свободудля ринкових сил [265].

Однак вирішення таких проблем потребує відповідної інституціо-нальної підтримки національних урядів, оскільки проблеми мають більшеполітичний, ніж економічний та технологічний характер. Аналізглобальних трансформацій під егідою ЮНЕСКО виявив дилему: убагатьох країнах економічна модернізація без змін у політичних ісоціальних інститутах, цінностях і психології суспільства викликаєглибоку соціальну кризу. Деякі теоретики цифрової революції(М. Кастельс, Р. Мансбах, У. Оуенс) вважають, що національні державивтрачають провідну роль у майбутньому інформаційному суспільстві безкордонів, а встановлення зв'язків та укладання договорів відбуватиметьсяпоза межами державного регулювання, і відносять такі процеси допозитивного аспекту прямої участі кожного індивіда суспільства врозвитку демократизації. Треба зазначити, що з конституційної точки зорусаме національні уряди представляють інтереси окремих членівсуспільства, а не ТНК, які домінують у прийнятті глобальних рішень.

Інші дослідники (В. Меллоді, Р. Мунк, С. Рааб) підкреслюють, щонові технології виступають невід'ємною складовою реального світу, іурядам необхідно проводити зважену політику, враховуючи позитивні інегативні наслідки еволюційного розвитку. Саме тому ЮНЕСКОспрямувала свої зусилля на вирішення політичних, соціальних, етичнихі правових проблем інформаційного суспільства [266-269].

Одним із принципів міжурядового співробітництва та реалізаціїконцепції міжнародної інформаційної політики ЮНЕСКО виступає е-демократія, тобто використання інструментарію Internet урядами,діловими колами та громадськими організаціями для створеннярозвинутої форми демократії. Теоретичне обгрунтування е-демократії- це ідея використання глобальної мережі для підвищення поінформова-ності громадськості і забезпечення активної участі глобальної спільнотив розв'язанні актуальних політичних і соціальних завдань на міжнарод-ному, регіональному та національному рівнях. В основі е-демократіїлежить принцип правоздатності, який передбачає забезпечення вільногоі широкого доступу громадськості до глобальних знань та участь народіву становленні інформаційного суспільства; забезпечення широкої при-

сутності в Internet урядів, ділових кіл і громадських організацій з метою

збалансованої міжнародної взаємодії трьох впливових акторів світової

політики [270].

Функціонування е-демократії здійснюється за допомогою архітек-

тури взаємопов'язаних вертикальних і горизонтальних мереж: від

місцевої е-адміністрації до національної е-структури (адміністрації,

уряду, парламенту) та спеціалізованих відомств, які відповідають за

реалізацію зовнішньої і внутрішньої політики. Реалізація ідеї e-gov, як

зазначають експерти ЮНЕСКО, матиме такі позитивні наслідки, які

забезпечать систему обміну інформацією за допомогою он-лайнових

технологій для ефективного управління на всіх рівнях влади і для

міжнародної співпраці (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Сфера Переваги

Взаємодія державних органів з громадянамиОподаткування, інформування,охорона здоров'я, освіта

Розширення можливостей виборуканалів, комфортність, зниження

вартості трансакцій, підвищенняперсональної спрямованості сервісу,збільшення обізнаності населення пропослуги и політику урядових органів,

підвищення рівня демократії тавідкритості суспільства

Взаємодія державних органів з бізнесомПідтримка програм розвитку,регулювання, оподаткування

Прискорення взаємодії, зниженнявартості трансакцій, лібералізаціярегулювання

Взаємодія державних органів з постачальникамиЕлектронне постачання Зменшення вартості трансакцій,

вдосконалення управлінняВзаємодія державних органів між собою

Комунікації між різними гілкамивлади, між органами загальногоі функціонального управління, міжцентральними та територіальнимиорганами, між окремими політиками

Підвищення достовірностіданих та ефективності їхзастосування, використання баз

даних, удосконалення державногоустрою

Міжнародні проекти в цій галузі широко реалізуються на всійтериторії США, у країнах Європейського Союзу, Центральної Європита Балтії. Web-сайти виконують роль спеціальних форумів для відкриттяпублічних дискусій щодо політичних рішень та урядових програм, даютьможливість проводити аналітичні моніторинги е-запитів, що відобража-ють суспільну думку. Е-демократія розвивається також черезгоризонтальні мережі з індивідуальним е-доступом, через мережевіполітичні партії, які виражають інтереси різних груп суспільства істимулюють он-лайнову активність населення з метою прямого абоопосередкованого лобіювання громадських ініціатив. У недемокра-тичних та перехідних країнах е-демократія здійснюється іншимиметодами, які спрямовані на зміцнення демократичних сил суспільствашляхом використання інформаційних інструментів Internet з метоюпоінформованості спільноти та вільного вираження опозиційної думки.Методи е-демократії, за дослідженням ЮНЕСКО, сприяють обмінуінформацією в умовах репресивних режимів, допомагають нейтралізу-вати пропаганду, цензуру та інші дії недемократичних урядів. Так, підчас конфлікту на Балканах опозиційна белградська радіостанція В92після офіційного закриття перейшла в Internet (транслювалася черезрадіо «Вільна Європа» та «Голос Америки») і стала єдиним незалежнимджерелом інформації для світової громадськості і рупором демократич-ної опозиції. Е-демократія як механізм міжнародної політики, запрогнозами ЮНЕСКО, забезпечує створення активного глобальногосуспільства і може стати важливим і прогресуючим інститутомінформаційної цивілізації [271].

Важливим чинником гуманітарного розвитку, що знайшов втіленняв програмних документах ЮНЕСКО, є забезпечення свободи слова тасвободи ЗМК в умовах глобалізації, медіакомерціалізації та монополіїрозвинутих країн і конгломератів в інформаційній сфері міжнароднихвідносин. Свобода ЗМК вважається фундаментальним принципомдемократичного суспільства, і захист цієї свободи є головноюмотивацією діяльності ЮНЕСКО в галузі міжнародної комунікації. Зодного боку, горизонтальна і вертикальна конвергенція в ЗМК обумовилипояву транснаціональних корпоративних об'єднань, політичний таекономічний вплив яких викликає значне обмеження прав незалежнихЗМК (самоцензура, посягання на незалежність професійної діяльності),

90

з іншого боку - нові інформаційні технології, зокрема Internet,уможливлюють вільне виявлення і поширення ідей, поглядів таінформації незалежно від монополій та державних регулюючихінститутів. ЮНЕСКО підтримує ідею міжнародного суспільноготелерадіомовлення як форми публічної дипломатії, як інструментузабезпечення культурної самобутності та ідентичності і формиадекватної взаємодії між спільнотами, для заохочення участігромадськості у прийнятті рішень.

Розглядаючи проблеми впливу нових технологій на засоби масовоїкомунікації на соціальному та інституційному рівнях, можливостімедіабізнесу, нові форми професіональної діяльності ЗМК в цифровомусередовищі, експерти ЮНЕСКО наголошують на необхідності розробкиадекватної політики щодо нових технологій. Внаслідок цілого спектруполітичних рішень у галузі інформації і комунікації, які було прийнятов середині 90-х років, перед міжнародним співтовариством посталапроблема глобального управління інформаційним розвитком цивілізації.У міжнародних документах підкреслюється важлива роль міжнароднихорганізацій та національних політичних інститутів у протидії такимнегативним наслідкам використання нових технологій, як поширеннянелегальних і шкідливих матеріалів, хакерство, правопорушення в сферіторгівлі, несанкціоноване вторгнення у приватне життя. Більшістьважливих проблем, пов'язаних із розвитком нових технологій(інтелектуальна власність у кіберпросторі, авторське право та суміжніправа, право власності на інформаційні дані і вільне копіюванняпрограм), ще не розв'язуються на міжнародному рівні, що свідчить проглобальні зіткнення інтересів в інформаційній сфері.

Динамізм міжнародної комунікаційної інтеграції, впровадженняновацій та використання нових технологій, зокрема Internet,телекомунікацій, мультимедіа, орієнтація на співробітництво корпораційта приватного сектору географічно віддалених регіонів виявляютьпроблеми аналогічного динамізму в гуманітарних галузях, зумовлюютьнеобхідність інтелектуальної інтеграції, міжнародного інвестуваннявідповідних сфер співробітництва [272].

Важливою проблемою глобальної інформаційної політики єпосилення тенденції до нерівномірності розвитку інформаційнонасичених країн та країн, що тільки започатковують впровадження нових

9!

технологій у виробництво, системи управління, бізнес. Аналіз ситуаціїв світі показав, що дисбаланс між країнами Півночі та Півднязбільшується, незважаючи на зусилля міжнародних організацій,реалізацію експериментальних проектів, здійснення адекватноїнаціональної політики.

Так, найнижчий рівень в інформаційній «ієрархії» займають країниафриканського регіону, де більшість стартових показників - рівеньосвіченості, середня тривалість життя, технологічний рівень, розвитокінфраструктури, рівень використання інформаційних послуг, недостатнязаконодавча база, контрастність розвитку міських та сільських зон невідповідають загальним тенденціям інформаційного прогресу.

Інша ситуація в арабських країнах, де показники інформатизаціїсуспільства помітно відрізняються і за рівнем технологічної освіченостінаселення, і за темпами інвестування телекомунікаційної інфраструктури,рівнем використання автоматизованих систем управління, розширеннямспектра видавничої діяльності та користувачів Internet. Однаквирішальну роль у проведенні інформаційної політики та прийняттістратегічних рішень відіграють національні уряди та політичні лідериарабського світу.

Проблема співвідношення політики державного регулюванняінформаційного розвитку і приватної ініціативи визначає місце в світовійієрархії країн Азійсько-Тихоокеанського регіону, де, з одного боку,присутні високорозвинені країни, що пройшли перший етап становленняінформаційного суспільства (Японія, Південна Корея, Малайзія), а зіншого боку, країни, які покладають великі надії на електронну торгівлю(зважаючи на географічні особливості регіону), мультимедійні технологіїта лібералізацію телекомунікацій (Китай, Індія, Австралія, В'єтнам).

Специфіка ситуації в країнах Центральної та Східної Європивизначається радикальними змінами в політичних та економічнихсистемах посттоталітарних держав, наявністю множинних варіантівполітики європейської та євроатлантичної інтеграції, встановленнямбагатоаспектного співробітництва з країнами Європейського Союзу івпливом зовнішньополітичних стратегій ЄС, спрямованих на побудовуінформаційного суспільства. Показники розвитку інформаційногосектору відповідають тій частині НВП, який припадає на сферу послуг,монополія держави на основні види інформаційної діяльності поступово

42

витісняється процесами реформування інформаційного сектору, однакрегіон ще далеко не інтегрувався в європейське інформаційнесуспільство.

У країнах Латинської Америки та Карибського басейну, де рівеньрозвитку ринку інформаційних технологій вищий за показниками, ніжсередньосвітовий, спостерігається зростання в галузях Internet,телекомунікацій та мобільного зв'язку, бездротових технологій та ЗМК.Процеси приватизації сприяють міжнародним інвестиціям, але соціальнасфера та культурна політика значно відстають за темпами трансформації,що за прогнозами дослідників глобалізації може призвести до глибокоїсоціальної кризи.

Країни Західної Європи та Північної Америки мають найвищерангування у світовій ієрархії, їхня частка на ринку інформаційнихтехнологій, де відбувається гостра конкуренція, становить 65%.Регіональні та національні політичні ініціативи щодо інформаційногосуспільства та подальшого розвитку нових технологій підтримуютьсяміжнародною субрегіональною кооперацією та міжнародним інвесту-ванням виробництва і експорту в цій галузі [273].

Всесвітні доповіді ЮНЕСКО з інформації і комунікації 1990-2000років свідчать про актуальність розв'язання проблем міжнародноїінформаційної політики наприкінці XX століття. Революційні зміни угалузі нових технологій, їх інтенсивна конвергенція викликали глобальнізміни інформаційної сфери, відбувається масштабна концентраціябізнесу і промисловості, що ілюструє динаміку глобального поступу.ЮНЕСКО, впроваджуючи стратегію міжнародної інформаційноїполітики, сприяє взаєморозумінню між народами через освіту, науку,культуру, комунікацію, оскільки нові технології впливають на всі сфериміжнародних відносин і можуть викликати як ефективні наслідки, так ідисбаланс міжнародного розвитку.

93

2.2. Політика інтелектуального співробітництва вдіяльності ЮНЕСКО

Міжнародна універсальна організація ЮНЕСКО, усвідомлюючивідповідальність за стратегію цивілізаційного розвитку, закликає країниміжнародної спільноти до узгоджених дій для досягнення мети іпроведення необхідних докорінних змін за умови політичної волі державі саме політичними засобами.

ЮНЕСКО визначає свої завдання на XXI століття в інтелектуаль-ному, етичному, інформаційному міжнародному співробітництві,підкреслюючи, що вирішення глобальних проблем залежить відволевиявлення держав, зміни національних пріоритетів, фінансуванняосвіти, науки, культури і комунікації як чинників, що найбільшевпливають на розвиток співтовариства. Ефективність діяльностіЮНЕСКО полягає у політичних ініціативах організації, в управлінніспівтовариством з метою глобальної інтеграції, у сприянні обмінузнаннями, вільному поширенні ідей, принципів культури миру і сталогорозвитку. Така основна ідея середньострокових стратегій ЮНЕСКО(1999-2003 pp., 2003-2007 pp.), які на зламі століть набули новогозначення і актуальності. ЮНЕСКО активізує свою діяльність наміжнародній арені як світовий форум політичного аналізу і прогнозу-вання у пріоритетних сферах майбутнього десятиліття. Програмарозвитку інформаційного суспільства включає діяльність організації затакими напрямами, як правові, етичні і освітні проблеми міжнародногорозвитку, вплив інформаційних процесів на культурне і мовне розмаїття,психологічні установки і міжособистісні стосунки.

Процеси глобалізації комунікації розглядаються з точки зору їхвпливу на національні політики розвитку, стратегії боротьби з бідністю,впливу на форми і засоби суспільної свідомості, а також у зв'язку з но-вими проблемами в галузі прав людини і вдосконалення демократичногоуправління. Необхідно відзначити і важливість етичних аспектів наукиі техніки, зокрема культурного плюралізму, духовних (релігійних) тради-цій, прогнозування нових «конфліктів цивілізацій», утвердження новихправових принципів, визначених у Декларації толерантності (1996 p.),загальній декларації про геном людини і права людини (1997 p.),Декларації про відповідальність перед майбутніми поколіннями,

94

Декларації і Програмі дій щодо культури миру. ЮНЕСКО запропонуваламіжнародному співтовариству концепцію цілісного бачення світу ісоціальний проект для реформування політичної системи міжнароднихвідносин. Стратегія діяльності організації в XXI столітті дозволилаЮНЕСКО забезпечити своє основне призначення: бути каталізаторомміжнародних процесів, зобов'язуючи країни-учасниці до практичноїреалізації заходів. В епоху глобалізації ЮНЕСКО виступає багато-полюсною інституцією для глобального співробітництва [274].

Завдання, що стоять перед ЮНЕСКО, виходять далеко за межікомпетенції діяльності організації. Але, як зазначено у ПрограміЮНЕСКО (2000-2001 pp.), «У цей історичний момент всі люди маютьусвідомити себе громадянами світу, підтвердити словом і діломвідданість ідеалам ЮНЕСКО. І тоді країни-члени організації візьмутьна себе відповідальність за втілення цієї волі, щоб людство зробилорішучий крок уперед» [275].

Прийняття нової Четвертої великої програми ЮНЕСКО «На шляхудо комунікаційного та інформаційного суспільства для всіх» (2000-2001 pp.) - одна з багатьох граней відповідальності міжнародногоспівтовариства за прогрес цивілізації. У сучасній політичній системіміжнародних відносин ЮНЕСКО відіграє важливу роль у сферікомунікації, що визнається не тільки урядами країн світової спільноти,але й найбільшими неурядовими міжнародними організаціями, якісприяють процесам інформаційної співпраці різних держав і регіонів.Четверта велика Програма ЮНЕСКО «Комунікація, інформація,інформатика» визначає головні напрями діяльності організації на шляхудо глобального комунікаційного та інформаційного суспільства. ЗаСтатутом організації (ст. 1) ЮНЕСКО ставить перед собою завдання«забезпечити вільне поширення ідей словесним або зображальнимшляхом за допомогою як традиційних, так і нових засобів комунікації»,стверджуючи незмінні принципи свободи слова, обміну ідеями, свободиінформації.

Стратегічна програма «Комунікація, інформація, інформатика» на2000-2001 роки складається з двох програм, визначених мандатом ООНдля діяльності організації: 1) сприяння вільному поширенню ідей ізагальному доступу до інформації; 2) збагачення комунікаційного таінформаційного потенціалу в країнах-учасницях з метою забезпечення

95

всім націям і спільнотам можливості брати участь у світовихінформаційних процесах. Найбільший пріоритет у рамках Четвертоївеликої програми ЮНЕСКО надається, відповідно до компетенціїорганізації, свободі вільного вираження поглядів як одного з основнихправ людини, а також свободі друку, незалежності і плюралізму засобівкомунікації, залученню всіх дієздатних сил співтовариства для захистуцих основоположних принципів. Передбачається провести міжнароднуакцію підтримки незалежних засобів масової комунікації як одного зключових факторів примирення і толерантності в зонах конфліктів ізонах постконфліктного будівництва [276].

У Програмі 2000-2001 також підкреслюється ключова ролькомунікації та інформації у вирішенні соціальних проблем міжнародногоспівтовариства: подолання бідності, соціального відчуження, розвитокправ і можливостей специфічних груп населення, особливо на місцевомута общинному рівнях. ЮНЕСКО зосереджує діяльність у цьому напряміна розвитку відповідних механізмів комунікації та інформації з метоюпідтримки процесу прийняття рішень і заохочення діалога між громадя-нами і державними органами влади, сприяння демократичномууправлінню. Принципи вільного доступу до інформації і концепціяспільної інформаційної спадщини відкривають нові можливостіглобального використання фундаментальних і «ноу-хау» знань длязабезпечення освітніх, культурних та інформаційних потреб людини ісуспільства [277].

Динаміка змін у міжнародних процесах, прискорена інформацій-ними і комунікаційними технологіями, обумовила адаптацію програмЮНЕСКО і нових підходів у їх реалізації на практиці. Завданняморганізації на майбутній період визначено стимулювання глобальногоаналізу цілей інформаційного суспільства; підвищення ефективностікомунікаційних та інформаційних технологій з метою розвитку іміжнародного співробітництва у всіх галузях компетенції. ЮНЕСКОпланує продовжити й надалі місію інтелектуального форуму і центруобміну інформацією із соціально-культурних та етичних аспектівінформаційного суспільства, досягти консенсусу щодо принципіврегулювання кіберпростору, сприяти подоланню нерівності міжінформаційно багатими та інформаційно бідними країнами, розвиватикомплексні стратегії і підтримувати національні проекти в галузі

96

інформації і комунікації, створити нову міжнародну програму розвиткукомунікацій для прогресу і ефективності діяльності організації.

Стратегія ЮНЕСКО на XXI століття передбачає підтримкуполітичного співробітництва за двома напрямами: 1) вільне вираженняпоглядів, (компонентами якого є свобода поглядів, демократія і мир;інформація, засоби комунікації і суспільство; етичні, правові і соціально-культурні проблеми інформаційного суспільства); 2) подоланнянерівності в сфері комунікації та інформації, (компонентами якоговиступають розвиток комунікацій та розвиток інфоструктури).

Концепція «Вільне вираження поглядів» ставить за мету сприятивільному обміну ідеями як одному з основних прав людини, розвиватинезалежні і плюралістичні засоби масової комунікації як фактор демо-кратизації суспільства, створити інформаційне законодавство, підтриму-вати засоби інформації в зонах конфліктів для активізації їх ролі упопередженні і врегулюванні кризових процесів і поширенні ідей культу-ри миру. Для цього використовуються загалом ефективні механізми. Так,ЮНЕСКО активно залучає парламенти і уряди держав-членів,інформаційні транснаціональні корпорації і міжнародну громадськістьдо обговорення і прийняття політичних рішень щодо проблеми вільноговираження поглядів, транскордонного обігу інформації, забезпеченняправ людини. Наприклад, у базових документах Нової комунікаційноїстратегії ЮНЕСКО, які були прийняті протягом 1989-1997 років,зазначено, що Організація, «віддана ідеям вільного потоку інформації».Декларації про розвиток незалежних і плюралістичних засобів масовоїкомунікації (Віндхукська декларація (1991 р.), Алма-Атинськадекларація (1992 р.), Сантьягська декларація (1994 р.), Санськадекларація (1996 p.), Софійська декларація (1997 p.), конкретизувалапринципи міжнародного обміну інформацією, забезпечення конститу-ційних гарантій свободи слова і асоціацій, визначила пріоритетиспівробітництва засобів масової комунікації етнічних спільнот [278].

Віндхукська декларація закликала країни Африки до створенняконституційних положень про свободу слова, друку і свободу асоціацій,визначила цензуру як грубе порушення прав людини у межах компетенціїДекларації з прав людини. На підставі документа було прийнято рішеннястворити у всіх країнах Африки дійсно незалежні представницькіорганізації, об'єднання і асоціації журналістів, редакторів та видавців.

7-3429 97

В Алма-Атинській декларації поставлено завдання створитизаконодавство у сфері інформації в азійсько-тихоокеанському регіоні,ліквідувати монополію і дискримінацію в галузі телерадіомовлення,визначити засоби захисту професійної діяльності, розвинути обмінінформацією між країнами регіону.

Сантьягська декларація підкреслила, що свобода слова є наріжнимкаменем демократії, необхідною умовою мирного процесу в країнахЛатинської Америки і Карибського басейну. У документі виявлена воляучасників до співробітництва державних органів влади і вільних мас-медіа, забезпечення конституційних гарантій свободи слова, асоціацій ідоступу до інформації. Декларація закликала Генеральну АсамблеюООН встановити міжнародну премію за внесок у свободу ЗМК.

Санська декларація в основних положеннях розглянула станвільного вираження поглядів в арабських державах і встановилапринципи професійної діяльності в регіоні, закликала уряди арабськихкраїн до співробітництва з ООН та її спеціалізованими установами,визначила регіональні пріоритети комунікації з метою інтеграціїарабських країн у міжнародний інформаційний простір.

У Софійській декларації висловлено підтримку зусиллям ЮНЕСКОщодо збалансованого обігу інформації в країнах Центральної і СхідноїЄвропи, передачі нових технологій мас-медіа країнам з перехідноюекономікою, створення нових інформаційних транспортних магістралейв Європі. Регіональні документи ЮНЕСКО стали програмою діяльностіОрганізації для демократизації засобів масової комунікації в світі.

Стратегія «Вільне вираження поглядів, демократія і мир» будездійснюватися за двома підпрограмами. З одного боку, це подальшийзахист і забезпечення свободи вираження поглядів за допомогоюміжнародного моніторингу її порушень (мережа ІФЕКС), з іншого -ЮНЕСКО сприятиме реалізації прийнятих документів для забезпеченнядовгострокового впливу на регіональну і національну інформаційнуполітику. Очікувані результати на 2001 рік - ефективність процесівдемократизації в регіонах світу, впровадження нових технологій вміжрегіональне співробітництво, розробка рекомендацій для парламентівта політичних лідерів, причетних до прийняття глобальних рішень.

Напрям діяльності ЮНЕСКО «Засоби інформації за мир ітолерантність» узагальнює підходи організації до проблеми миротвор-

98

чості і примирення у зонах воєнних конфліктів (діяльність ЮНЕСКО вЮгославії, Руанді, Бурунді тощо), до формування психологіїтолерантності, культури миру. Основою заходів із культури миру сталидокументи ЮНЕСКО 28С/5 «Порядок денний для миру», 29С/5 «Закультуру миру і діалог цивілізацій проти культури війни і насилля»,«Маніфест-2000», «Культура миру для молоді», Декларація толерант-ності (1996 р.) та резолюції регіональних міжнародних форумів прообмін ідеями миробудівництва через сучасні засоби комунікації. РольЮНЕСКО полягає у здійсненні міжкультурних комунікацій, гармонізаціївідносин між державами, соціальними групами і спільнотами,впровадженні ідеалів культури миру у громадську свідомість.

Динамічна і гнучка стратегія ЮНЕСКО буде адаптуватися відповід-но до специфічних умов країн і регіонів. Очікувані результати - миробу-дівництво, розповсюдження принципів толерантності в зонах конфліктівшляхом діалогу і співробітництва засобів інформації для сприянняпримиренню, толерантності і зміцнення незалежних мас-медіа [279].

Напрям «Засоби інформації, інформатики і суспільство» втілюєстратегію ЮНЕСКО щодо внеску засобів масової комунікації в розши-рення прав і можливостей молоді і жінок, використання засобів кому-нікації та інформації з метою подолання бідності, досягнення соціальноїінтеграції, демократизації громадських служб. У межах цього напрямуздійснюється підпрограма створення «спільної інформаційної спадщи-ни» людства та використання документального надбання цивілізаціїчерез програму «Пам'ять світу». Мета цієї програми, яка реалізується з1992 p., - зберігання за допомогою новітніх технологій пам'яті людства,зафіксованої у стародавніх рукописах, перших друкованих виданнях,сучасних комп'ютерних базах і забезпечення широкого міжнародногодоступу до цих скарбів. У країнах-членах ЮНЕСКО створенінаціональні комітети за програмою «Пам'ять світу», які готуютьномінації національної документальної спадщини у цифровій формі дляпрезентації у світовій інформаційній мережі. Так, комітет «Пам'ятьПольщі» визначив як національні компоненти документальної спадщинилюдства рукописи Н. Коперника, Ф. Шопена, польських лауреатівНобелівської премії, архіви Рінгельблюма щодо варшавського гетто,історичні архіви Кракова, фонди слов'янських рукописів Національноїбібліотеки, документи про руйнування і відновлення Варшави [280].

7* 99

Поряд із реалізацією програми «Пам'ять світу» ЮНЕСКО ставитьза мету сприяти доступу у режимі «он-лайн» до інформації, яка єсуспільним надбанням і яка становить базу універсальних знань. У цьомуконтексті ЮНЕСКО по-новому формулює принципи вільного доступудо спільної інформаційної спадщини людства, заохочує створеннянаціональних проектів програми з метою поступового збагачення фондуінформаційної спадщини із застосуванням нових технологій. Очікуванірезультати - активізація діяльності держав-членів з проблем інформації,що віднесена до спільної спадщини; прийняття рекомендацій дляпарламентів, політичних і культурних діячів про цінність такогонадбання, розробка Хартії зберігання і охорони глобальної аудіо-візуальної спадщини і технічних стандартів, правових рамок, стратегіїмаркетингу і зберігання інформації такого типу.

Напрям «Роль інформації і засобів комунікації у демократизаціїсуспільства і подоланні бідності» продовжує реалізацію проектівЮНЕСКО з розширення прав і можливостей окремих груп суспільства,зокрема молоді, жінок, національних меншин і спільнот, для вираженнясвоїх поглядів, досягнення соціальної інтеграції, поліпшення відносинусередині общин та участі громадськості в процесах прийняття рішень.Очікувані результати: проведення Міжнародного форуму - 2002«Молодь і засоби комунікації», стимулювання міжнародного молодіж-ного обміну інформацією, зміцнення мережі ІнфоЮТ, сприянняефективній участі громадськості в демократичних інститутах задопомогою мобільних інформаційних та комунікаційних засобів.

Напрям «Етичні, правові і соціально-культурні проблемиінформаційного суспільства» передбачає розгляд на міжнародному рівніетичних, правових і соціальних аспектів інформаційного суспільства,принципів діяльності в кіберпросторі, норм інфоетики. ЮНЕСКОпроводить міжнародну дискусію з проблем інформаційного суспільстваз метою всеосяжного аналізу впливу інформаційних і комунікаційнихтехнологій на прогресивний розвиток людства, виявлення негативнихнаслідків впливу мультимедійних систем на права людини, моральнездоров'я націй, культурну самобутність та ідентичність, мовне розмаїття.Особливий наголос ЮНЕСКО робить на проблемі цифрової етики узв'язку з колосальними і важливими для людства наслідкамивпровадження новітніх технологій, які іноді важко передбачити. Процеси

100

глобалізації і конвергенції на початку становлення інформаційногосуспільства викликають комплекс проблем етичного, правового ісоціального характеру, тому міжнародному співтовариству необхіднознайти відповідь на проблеми вільного вираження поглядів, переконань,доступу до інформації, права на охорону приватного життя, наінтелектуальну власність, культурне і мовне розмаїття.

З цією метою ЮНЕСКО проводить щорічно Міжнародні конгреси«ІНФОетика» (за участю політиків, науковців, фахівців у галузяхтелекомунікацій, засобів масової комунікації, аудіовізуальноговиробництва, освіти, культури і міжнародного права, інформації ісоціальних наук усіх регіонів світу) для обговорення комплекснихпроблем глобального інформаційного суспільства таких, наприклад, як«спільна спадщина» і багатомовність у кіберпросторі; охорона таємниці,конфіденційності і безпеки інформації у кіберпросторі, суспільство іглобалізація; невтручання у приватне життя; обмеження і заборонаінформації з елементами насилля, агресії і порнографії.

Очікувані результати за напрямом «Етичні, правові і соціально-культурні проблеми інформаційного суспільства»: а) реалізація етичних,правових і соціально-культурних проблем інформаційного суспільства;б) оновлення інформації про кодекси професійної діяльності,законодавство, норми і національну політику в галузі інформаційних ікомунікаційних технологій і забезпечення доступу до неї широкоїгромадськості, урядових органів та спеціальних відомств у мережіІнтернет через центр обміну інформацією ЮНЕСКО і Всесвітнюдоповідь з комунікації та інформації; в) моніторинг інформації прокультурний плюралізм, мовну різноманітність в інформаційномусуспільстві [281J.

Міжнародні форуми з проблем інформації і комунікації засвідчилипомітні зміни в розвитку національних спільнот як розвинутих країнсвіту, так і країн нової демократії. У рамках системи ООН ЮНЕСКОбула першою установою, яка винесла на міжнародний рівень аналізглобальних проблем міжнародного співробітництва у сфері комунікації,провела дискусію щодо позитивних і негативних наслідків новихінформаційних та комунікаційних технологій. Організація відповіднодо резолюції 28с/15 виступала з ініціативами створення «обсерваторії»для вивчення інформаційних та комунікаційних процесів, підготувала

101

аналітичні дослідження з проблем глобалізації комунікації та їїї впливуна міжнародну спільноту; провела низку регіональних симпсззіумів зпроблем інформаційного суспільства, інфоетики, інфоправа. ДіяльністьЮНЕСКО в рамках проекту «Етичні, соціально-культурні і правовіпроблеми інформаційного суспільства» дала можливість зробити першівисновки про глобальні перетворення в галузі комунікації, визначитинайбільш важливі завдання і перспективи міжнародного сліівробіт-ництва. На 29-ій сесії Генеральної Конференції ЮНЕСКО було шрииняторішення про організацію і проведення у 2003 р. Всесвітньої міжнародноїконференції на вищому рівні з проблеми інформаційного суспільстваяк такої, що має вирішальне значення для майбутнього цивілізації. Надискусію для обговорення і прийняття рішень виносяться теми:визначення пріоритетів в інформаційній сфері на регіональному рівні;узгодження стратегій для реалізації етичних, правових і сощіально-культурних проблем інформаційного суспільства; вільне вираженняпоглядів, вільний доступ до інформації спільної спадщини людства,культурне і мовне розмаїття [282].

Другий основний напрям діяльності - подолання дисбалансу в галузікомунікації та інформації. Генеральна конференція ЮНЕСКО визначилатакий план дій: 1) допомога країнам-членам, особливо країнам, щорозвиваються, у створенні і збагаченні потенціалу комунікації їв рамкахМіжнародної програми розвитку комунікацій; 2) підтримка організаційсуспільного мовлення для забезпечення культурних, освітніх потребцивілізації і сприяння розвитку ендогенного виробництва аудіо-візуальних матеріалів як компонента культурного розмаїття. Очікуванірезультати: зміцнення інформаційного потенціалу в 20 країнах зарахунок реалізації новаторських проектів у галузі комунікації,розширення означення програми на наступне десятиліття, створенняглобальної мережі інформаційної освіти (Орбіком, Журнет), зпровад-ження принципів інфоетики у програми професійної підготовки, спільневикористання ресурсів на субрегіональному рівні, встановленняміжнародних партнерських зв'язків для створення міжнародної базиданих для країн, що розвиваються, підтримка суспільного телерадіо-мовлення і вдосконалення виробництва.

Підпрограма другого напряму «Розвиток інфоструктури» спрямо-вана на розробку комплексних стратегій у галузі інформації та

102

інформатики, забезпечення доступу до засобів комунікації, використанняноваторських методологій інформаційного співтовариства дляефективності освіти і поширення знань. До комплексних стратегій іметодології в галузі комунікації ЮНЕСКО відносить розробку іреалізацію перспективної національної інформаційної політики,спрямованої на вирішення проблем інформаційного суспільства. Якзазначається в документі ЗОс/5, важливо досягти рівноваги між спільнимблагом і економічними імперативами, а також сприяти використаннюкомунікаційних технологій в інтересах розвитку людства. На основістратегії інформаційної політики ЮНЕСКО планує ефективно розвиватиміжнародне співробітництво для розробки вдосконаленого програмногозабезпечення, координації діяльності державних органів управління,громадянського суспільства і приватного сектору з метою адаптації доприскорених змін у цивілізаційному розвиткові на основі новихінформаційних технологій [283].

Звертаємо увагу, що ЮНЕСКО як організація універсальногохарактеру здійснює свою діяльність у рамках глобальних пріоритетів,враховуючи субрегіональні та регіональні програми і стратегії. Упрогресивному розвиткові цивілізації беруть участь країни всіхконтинентів світу незалежно від рівня економічного, соціального іполітичного розвитку. ЮНЕСКО підтримує національні проективпровадження нових технологій у всі сфери суспільства, сприяєфінансуванню програм і прикладних проектів. Так, наприклад, дляАфриканського регіону передбачено сприяти забезпеченню вільноговираження поглядів, розвитку незалежних і плюралістичних засобівкомунікації, створенню інформаційного законодавства. Першочерговобуде підтримано комунікаційні стратегії миротворчої діяльності,припинення конфліктів, сприяння інформаційним можливостям спільноту боротьбі з бідністю, залучення молоді до використання новихтехнологій в освіті, підготовці кадрів, підвищенні кваліфікації населенняАфрики.

ЮНЕСКО здійснює комплексну стратегію становлення інформацій-ного суспільства в Африці з метою підвищення рівня державного}'правління, використання нових комунікаційних технологій у державнійадміністрації, надає можливості доступу до глобальної інформації,активізує і заохочує збільшення африканських інформаційних продуктів

103

у міжнародних інформаційних потоках (особливо аудіовізуальноїпродукції), розвиток телематики та інформаційної освіти. Особливаувага надається програмі «Пам'ять Африки».

У регіоні країн Латинської Америки і Карибського басейну середінших пріоритетів глобального характеру слід відзначити стратегіїсаморегулювання засобів комунікації, реалізацію програми «Інформаціяна службі суспільства», виробництво і поширення ендогенної продукціїінформаційних технологій. Особливо підкреслюється концепціяформування толерантності, інтеграції, розвитку нової свідомостісуспільства. З метою ефективної інтеграції регіону Латинської Америкиі Карибського басейну в «інформаційне суспільство» досліджуєтьсяпроблема спільного використання технологічних та інформаційнихресурсів, створення транскордонних мереж, інформаційних центрів таархівів, комп'ютеризація освіти.

Азійсько-Тихоокеанський регіон поєднує країни «інформаційногодобробуту», країни з динамічною інформаційною економікою і країниз відсталою економікою. Досвід розвинутих країн буде застосованийдля розвитку процесів демократизації і реформ, соціальних перетвореньі подолання бідності, створення вільних і незалежних мас-медіа, центрівсвободи ЗМК, забезпечення доступу до інформації в мережі Інтернет.Пріоритетні напрями - обмін телепрограмами, забезпечення культурноїсамобутності і мовної різноманітності в регіоні, створення віртуальнихнавчальних центрів, удосконалення національної «інфоструктури» зметою регіонального розвитку.

Арабські держави визначили пріоритетні напрями відповідно доСанської декларації (1996 р.), в якій зазначено, що в регіоні плануєтьсястворити інформаційний потенціал, розвинути мережу міських,сільських комунікаційних систем, застосувати передові комунікаційнітехнології в громадських службах і органах державного управління.Пропонується також підтримати програму освіти для неписьменногонаселення «Читання для всіх».

У країнах Європи і Північної Америки в рамках сприяння вільномувиявленню поглядів, свободи слова і ЗМК головна увага приділяєтьсядемократизації суспільства, розвитку законодавства у сфері інформації,моральним аспектам інформаційних ресурсів у мережі Інтернет,забезпеченню доступу до «спільної інформаційної спадщини»,

104

проведенню наукових досліджень з етичних, правових і соціально-культурних проблем інформаційного суспільства.

У Центральній і Східній Європі на основі рекомендацій Софійськогосемінару 1997 р. пріоритет надається створенню незалежних пресовихагенцій, розвитку виробництва і маркетингу аудіовізуальної продукціїта її обігу в Європі, вдосконаленню освітньої діяльності та підготовціфахівців для інформаційної індустрії [284].

Таким чином, ЮНЕСКО у структурі міжнародної інформаційноїполітики XXI століття стає важливим форумом міжнародних відносин,глобальною рушійною силою цивілізаційного розвитку на шляхувзаєморозуміння і пошуку загальногуманістичних прийнятних рішень.Місія Організації зумовлюється її можливостями сприяти багатосторон-ньому діалогу між цивілізаціями, здатністю відобразити і врахуватирозмаїття соціально-культурних, моральних та світоглядних традиційміжнародної спільноти, виступати, виходячи зі свого мандату, якуніверсальний міжнародний інтелектуальний центр для формуванняідеології глобального інформаційного суспільства.

Характер міжнародного співробітництва в добу становленняінформаційного суспільства, глобалізації світової економіки, рушіємяких виступають інтелектуальні ресурси і високі технології, позначенийпротиборством традиційних і нових концепцій міжнародного розвитку.Нові виклики формують стратегії і програми діяльності ЮНЕСКО,статутним завданням якої є організація міжнародної інтелектуальноїспівпраці задля гуманітарного розвитку і загального добробуту людства.Символом нової політики ЮНЕСКО в XXI столітті обрано «дельту»,графічний знак, який асоціюється з ідеями творчості, плідної праці іконвергенції, виражає генеруючу роль Організації в міжнароднійспівпраці. Діяльність ЮНЕСКО визначає такі цінності міжнародногодіалогу, як солідарність, повага до прав людини у глобальномусуспільстві, рівність і справедливість, спільне використання інте-лектуального надбання людства [285].

Реалізація середньострокової стратегії «Вклад ЮНЕСКО взміцнення миру і людський розвиток у добу глобалізації через освіту,науку, культуру і комунікацію» здійснюється через трансдисциплінарністратегії і цілі спеціалізованої установи: 1) розробку і просуванняуніверсальних принципів та норм з метою вирішення світових проблем

105

у профільних галузях компетенції, збереження і примноженняінтелектуального надбання цивілізації; 2) розвиток плюралізму на основівизнання багатокультурності і дотримання прав людини; 3) сприяннястановленню інформаційного суспільства шляхом забезпеченнясправедливого доступу та широкого використання глобальнихінформаційних ресурсів.

Стратегія політики ЮНЕСКО з напряму «Комунікація, інформація,інформатика» (2001-2007 pp.), основою якої є Резолюція ООН (Про рольінформаційних і комунікаційних технологій у контексті глобальноїінформаційної економіки, 2000 p.), а також Декларація тисячоліття,визначає ідеологію міжнародної кооперації співпраці з метою подоланнянерівності інформаційного розвитку і становлення відкритогосуспільства знань. Тобто йдеться про гуманітарний розвиток ігуманітарну безпеку цивілізації, про суспільство, в якому діє принципобміну знаннями і об'єднані всі соціально-культурні та етичні аспектистійкого розвитку [286].

Україна як держава-засновниця ООН протягом 1954-2002 pp.реалізує гуманітарну політику, профільні програми і проектиміжнародної організації, серед яких - подолання глобальної напруженостіміж інформаційно розвинутими та інформаційно бідними країнами,запобігання міжетнічним та міжцивілізаційним конфліктам, мінімізаціянегативних наслідків глобалізації, збереження в процесі становленняінформаційного суспільства традицій і самобутності цивілізацій.

Україна ініціювала здійснення багатьох міжнародних програм(поширення інформації освітнього і наукового характеру в країнах, щорозвиваються; підтримка багатокультурності слов'янського світу;використання засобів масової комунікації для пропаганди серед молод;

ідеалів миру; заборона ідей расової вищості), підтримала визначну рольЮНЕСКО у встановленні нового міжнародного інформаційного ікомунікаційного порядку.

Нові напрями міжнародної співпраці ЮНЕСКО-Україна обумовлю-ються проголошенням незалежності України, суверенним статусомдержави, реформуванням Національної комісії України у справахЮНЕСКО як координаційного центру міжнародних програм Організації,зокрема з інформації та комунікації. Визнанням авторитетного внескуУкраїни в інформаційну стратегію міжнародної організації стало

106

обрання держави до виконавчих органів ЮНЕСКО: Виконавчої Ради(1980-1985 pp., 1995-1999 pp., 2001-2005 pp.), Міжурядової РадиЗагальної програми з інформації, Міжурядової ради з інформатики.Координаційного комітету з інфоетики та інформаційного суспільства.

З ініціативи України у Виконавчій Раді ЮНЕСКО були обговореніпроблеми сучасного світового розвитку, стратегії та форми допомогиЮНЕСКО країнам-членам у формуванні програм національноїінформаційної політики, рівноправного доступу до глобальнихінформаційних ресурсів та глобальної інфраструктури; інфоетики;правового регулювання «багатомовного» кіберпростору, захистуконфіденційності в мережі Internet. Так, на 27-ій сесії Генеральноїконференції ЮНЕСКО (1993 р.) за пропозицією України булопідтримано проект «На шляху до культури миру та толерантності», вякому ідея міжкультурного діалогу цивілізацій та безконфліктностімайбутнього людства була визнана як фактор гармонізації глобальних,регіональних та національних інтересів, нових форм міжнародногоспівробітництва; на 31-ій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО(2001 p.) Україна виступила з пропозицією про зміцнення миру істабільності у глобальному світі, про глобальну відповідальністьрозвинутих країн за долю цивілізації [287-290].

Міжнародні аспекти інформаційної політики України випливаютьіз Четвертої Великої Програми ЮНЕСКО «Комунікація, інформація,інформатика», концепції розвитку і становлення інформаційногосуспільства в Україні. Основні напрями міжнародних відносинзафіксовані у Меморандумі про співпрацю між урядом України таЮНЕСКО 1994 року, де підкреслено: „Україна підтримує ініціативиЮНЕСКО, спрямовані на вирішення складних проблем сучасного світу,на формування культури миру, стабільності, безпеки, на створеннягуманітарних основ співробітництва». У рамках Міжурядової програмиз інфоетики за підтримки Національної Комісії України у справахЮНЕСКО, Міжнародного технічного інституту ЮНЕСКО, Інститутукібернетики ім. В. Глушкова НАН України реалізовано проекти«Міжнародна телекомунікаційна (дистанційна) освіта; стратегія«Високоінтегровані інтелектуальні інформаційні технології дляширокого доступу», що відповідає концептуальному документуЮНЕСКО «Інформаційне суспільство для всіх» (1996 р.) та стратегії

107

про універсальний доступ як забезпечення основних прав і свободлюдини в галузі інформації і комунікації; започатковано програму«Інноваційний трамплін: сучасні інформаційні та комунікаційнітехнології» (2001 p.), політичними аспектами якої виступає європейськаорієнтація України на становлення суспільства знань. Таким чином,міжнародне співробітництво в рамках ЮНЕСКО надає Україніможливість використати інтелектуальний потенціал Організації вінтересах сталого розвитку та реформування гуманітарної політикидержави [291].

Україна в своїй діяльності виходить з концепції актуальностіміжнародної співпраці в інформаційній сфері, а стратегію на майбутнєвизначає як необхідність глобальних соціально-політичних змін,спільних рішень на шляху до інформаційного і комунікаційногосуспільства для всіх. Моральний авторитет Організації свідчить проміжнародне визнання її діяльності, підтримку доктрини глобальногоінформаційного суспільства, Декларації глобальної цивілізації такультурного розмаїття, програми подолання інформаційної нерівностіу розвитку країн з різним політичним, економічним та соціальнимпотенціалом. У Доповіді Генерального Директора К. Мапуури на 31 сесіїГенеральної конференції ЮНЕСКО (2001 p.) визнано, що ЮНЕСКОстала організацією-каталізатором з актуальних проблем міжнародноїполітики та інтелектуального співробітництва [292].

Структурно-функціональний аналіз політики ЮНЕСКО в галузіінформації і комунікації дає підстави зробити висновки про її провіднуроль у сучасних глобальних процесах, зокрема гуманітарної місіїОрганізації у різних сферах міжнародного співробітництва.

1. Процеси глобалізації комунікацій мають неоднозначні наслідкидля міжнародної політики: з одного боку, вони забезпечують планетарнівзаємозв'язки та взаємовпливи, сприяють демократизації глобальногоуправління на противагу авторитаризму та ізоляціонізму, відкриваютьнові можливості для досягнення глобального добробуту; з іншого боку,технологічні зміни формують нові типи поляризації у сучасному світі,сприяють виключенню інформаційно-бідних країн та національнихспільнот із загального цивілізаційного процесу.

108

2. Концепція міжнародної інформаційної політики реалізується задопомогою міжнародної організації ЮНЕСКО, зміст якої полягає у праг-ненні міжнародного співтовариства спільно працювати над створеннямнової політичної системи в рамках ідеології інформаційного суспільства.Концепція універсальної участі країн-членів ЮНЕСКО в процесахтрансформації, що мають одночасно політичний, економічний і соціаль-ний виміри, визначає пріоритети міжнародної політики Організації,спрямованих на створення умов для становлення глобальногоінформаційного суспільства, тобто забезпечує: 1) міжкультурний діалогцивілізацій; 2) розвиток інтелектуального потенціалу людства; 3) етикуінформаційного суспільства; 4) етику живого світу; 5) освіту для всіхпротягом усього життя.

3. Еволюція міжнародної інформаційної політики ЮНЕСКО обіймаєтри напрями: новий міжнародний інформаційний порядок, нова стратегіяміжнародної комунікації та інформаційне суспільство для всіх. КонцепціяНМІКП розглядалася у 80-х роках як прогресивний процес трансформаціїміжнародних відносин у галузі комунікації, як внесок міжнароднихорганізацій у реалізацію ідеології збалансованого потоку інформації, якпотреба переконання світової громадськості в необхідності змін.«Важливо переконати світову спільноту, - закликав у заключному виступіА. М'Боу, - що ця проблема має глобальний характер, що світ, незважаючина свою різноманітність, є сферою взаємозалежностей, що між людьмиіснує глибока солідарність і що компромісні рішення відповідаютьзагальним інтересам». Позитивні зміни у міжнародних відносинах намежі 80-90-х років обумовили конструктивні підходи до вирішенняпроблем міжнародної комунікації в рамках ЮНЕСКО. Країни-члени (атакож спостерігачі від США та Великої Британії) визначили гуманітарнеспівробітництво, захист прав людини та охорону довкілля як пріоритетиреальної глобальної політики і закликали до відкритого діалогу ібезконфліктного розгляду актуальних проблем у галузі інформації ікомунікації. У концептуальному документі «Інформаційне суспільстводля всіх», було визначено роль ЮНЕСКО у становленні глобальногоінформаційного суспільства, передбачено забезпечення кожномуіндивіду міжнародного співтовариства широкого і вільного доступу доінформаційних ресурсів, необхідних для рівноправної участі в житті новоїсуспільної формації та у вільному обміні ідеями та знаннями.

109

4. Всесвітні доповіді ЮНЕСКО з інформації і комунікації 1990-2000років свідчать про актуальність розв'язання проблем міжнародноїінформаційної політики наприкінці XX століття. Революційні зміни вгалузі нових технологій, їх інтенсивна конвергенція викликали глобальнізміни інформаційної сфери, відбувається масштабна концентраціябізнесу і промисловості, що ілюструє динаміку глобального поступу.ЮНЕСКО, впроваджуючи стратегію міжнародної інформаційноїполітики, сприяє взаєморозумінню між народами через освіту, науку,культуру, комунікацію, оскільки нові технології впливають на всі сфериміжнародних відносин і можуть викликати як ефективні наслідки, так ідисбаланс міжнародного розвитку.

5. Четверта велика Програма ЮНЕСКО «Комунікація, інформація,інформатика» визначає головні напрями діяльності організації на шляхудо глобального комунікаційного та інформаційного суспільства. ЗаСтатутом організації (ст. 1) ЮНЕСКО ставить перед собою завдання«забезпечити вільне поширення ідей словесним або зображальнимшляхом за допомогою як традиційних, так і нових засобів комунікації»,стверджуючи незмінні принципи свободи слова, обміну ідеями, свободиінформації.

6. У рамках системи ООН ЮНЕСКО була першою установою, якавинесла на міжнародний рівень аналіз глобальних проблем міжнародногоспівробітництва у сфері комунікації, провела дискусію щодо позитивнихі негативних наслідків нових інформаційних та комунікаційнихтехнологій. На 29-ій сесії Генеральної Конференції ЮНЕСКО булоприйнято рішення про організацію і проведення у 2003 р. Всесвітньоїміжнародної конференції з проблеми інформаційного суспільства яктакої, що має вирішальне значення для майбутнього цивілізації, оскількина ній розглядатимуться питання: визначення пріоритетів в інформацій-ній сфері на регіональному рівні; узгодження стратегій для реалізаціїетичних, правових і соціально-культурних проблем інформаційногосуспільства; вільне вираження поглядів, вільний доступ до інформаціїспільної спадщини людства, культурне і мовне розмаїття.

7. Таким чином, ЮНЕСКО у структурі міжнародної інформаційноїполітики XXI століття стає важливим форумом міжнародних відносин,глобальною рушійною силою цивілізаційного розвитку на шляхувзаєморозуміння і пошуку загальногуманістичних прийнятних рішень.

ПО

Місія Організації зумовлюється її можливостями сприяти багатосторон-ньому діалогу між цивілізаціями, здатністю відобразити і врахуватирозмаїття соціально-культурних, моральних та світоглядних традиційміжнародної спільноти, виступати, виходячи зі свого мандату, якуніверсальний міжнародний інтелектуальний центр для формуванняідеології глобального інформаційного суспільства.

111

РОЗДІЛ З

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВИМІР ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

3.1. Регіональні концепції та моделі інформаціоналізму

Європа на початку XXI століття переживає глибоку системну іструктурну трансформацію міжнародних відносин, що якісно змінюєтрадиційний уклад життєдіяльності регіональної спільноти, обумовлюєфундаментальні зміни в економічній та соціальній сферах, пов'язані ізвпровадженням нових науково-технологічних досягнень, формуваннямнового типу європейської ідентичності. Нові виклики інформаційно-комунікаційних та біотехнологій зумовили загострення багатьох проб-лем, які не знайшли свого вирішення у попередній період. Збільшеннядисбалансу між багатими (розвинутими) і бідними (країнами, щорозвиваються) в окремих регіонах і в планетарному масштабі за всіманапрямами відносин (політика, економіка, соціум, культура, комунікація,міграція, народонаселення, освіта, охорона здоров'я, дозвілля тощо)ставить питання: як організувати і контролювати глобальні процеси наблаго динамічного еволюційного розвитку цивілізації? Необхідністьосмислення нових методів управління глобальною спільнотою стимулюєдіяльність міжурядових організацій Європи. Новизна і радикальністьглобальних змін стимулюють потребу інтенсивних дискусій і прийняттяадекватних політичних рішень та відповідей на виклики доби.

Стратегічною метою міжнародних організацій та країн Європи єприскорений розвиток європейського інформаційного суспільства,інтеграція і конкурентоспроможність на світових ринках за умовизбереження багато культурності і національної самобутності, забезпечен-ня вільного вираження поглядів і свободи засобів масової комунікації,рівноправного доступу до надбань цивілізації у цифровій формі.

Безпосередніми механізмами втілення зазначеної стратегії сталовироблення спільних підходів до розв'язання проблеми, а відтак - іпошуки відповідних засобів для практичної реалізації накресленого.

112

Ліссабонський самміт країн ЄС (23-24 березня 2000 р.) визнав, щоЄС усвідомлює нові виклики розвитку: якісний стрибок у світовійекономіці, детерміновану глобалізацію, становлення постіндустріальної(інтелектуальної) цивілізації. Зміни стосуються всіх сфер життєдіяль-ності європейської спільноти і потребують радикальної трансформаціїєвропейської політики та економіки. Новою стратегічною метоюЄвропейського Співтовариства до 2015 року визнано формуванняєвропейського інтелектуального потенціалу, удосконалення інформацій-ної та телекомунікаційної інфраструктур, стимулювання інноваційноїдіяльності й структурної реформи економіки, модернізацію системиосвіти, розробку підходів до європейської соціальної моделі, криза якоїсупроводжується прогресуючим демографічним дисбалансомнаселення. Перед організацією також стоїть дилема: як досягтиприскореного економічного зростання і водночас зберегти європейськіцінності соціальної солідарності [293-297].

Розв'язання завдань, які постали перед ЄС на початку XXI століття,ускладнює майбутнє розширення Європейського Союзу на Схід, щообумовлює радикальну конституційну реформу ЄС, новий етапеволюційного розвитку європейського континенту і, зрештою, усьогосвіту. «Розширення Союзу, - зазначив Голова Європейської комісіїРомано Проді, - це смілива, амбіційна програма, а також, мабуть,найбільш значне перетворення Європейського Союзу наступногостоліття. Воно поєднує в собі не тільки технологічні аспекти: ми впершев історії об'єднуємо Європу. Ми маємо різні історичні та культурнітрадиції, але очікуємо спільної ідентичності - нової європейської душі.Ми повинні будувати союз сердець та свідомості, спільне відчуттязагальної долі - європейського громадянства» [298].

Саме така концепція політичного та економічного розвитку, на думкуР. Проді, може стати ефективним інструментом, саме вона є ідеаломмайбутнього, домінантною складовою правильного рішення.

Ліссабонський самміт країн ЄС ухвалив політичні рішення щодоголовних проблем організації і засвідчив налаштованість країн-членівЄС розбудовувати економіку знань (тобто інформаційну економіку),реалізувати План дій «e-Europe» на основі документів ЄвропейськоїКомісії - «Ініціатива e-Europe» та «Стратегія працевлаштування вінформаційному суспільстві». Головний наголос робиться на широкому

8-3429 ПЗ

впровадженні технологій Internet і відповідному культивуванні унаселення європейських країн навичок, необхідних для існування вінформаційному суспільстві, та створенні умов (у першу чергунеобхідної законодавчої бази), сприятливих для розвитку електронноїкомерції та інформаційних послуг. Цей блок проблем і завдань ЄСпов'язаний із стратегією наздогнати США у сферах, де відставанняєвропейських країн вважається суттєвим і небезпечним у найближчійперспективі. Здійснення програм становлення інформаційногосуспільства потребує політичної волі керівництва ЄС, змін у правовомурегулюванні європейського інформаційного поля [299].

Нові засоби комунікації відкривають нові перспективи і можливостіміжнародного співробітництва, але вони породжують і нові загрози длядотримання принципів фундаментальних прав і свобод людини вінформаційному суспільстві. Такі проблеми, як підвищення роліінформації в суспільному середовищі, охорона персональних даних,безпека інформації про приватне життя, забезпечення конфіденційностіміждержавних інформаційних відносин, набувають в європейськомурегіоні важливого значення. Інформаційне і комунікаційне середовищевпливає на структуру європейської спільноти і систему цінностей,визначає політичні пріоритети європейських країн, панєвропейськуінформаційну політику, формує стратегію спільної європейськоїінформаційної спадщини.

Панєвропейська інформаційна політика реалізується в рамкахкомпетенції міжнародних регіональних організацій, які вирішують веськомплекс політичних, економічних і соціальних проблем європейськихкраїн. У політичній площині - це вдосконалення нового суспільногосередовища, поглиблення міждержавного співробітництва в умовахстановлення інформаційного суспільства, забезпечення вільного обігуінформації в суспільстві для підвищення ступеня демократичної участікраїн у політичних процесах; в економічній площині - побудоваекономіки знань (інформаційної економіки), використання інформацій-них ресурсів та потенціалу Європи для конкурентоспроможності вміжнародному економічному середовищі, недопущення економічнихзлочинів у кіберпросторі; у соціальній площині - це забезпеченнясоціальних і трудових прав населення Європи у зв'язку зі зміноютехнологічного укладу (працевлаштування в інформаційному

114

суспільстві), вільний доступ до ресурсів мережі Internet, недопущеннярозшарування суспільства за інформаційною ознакою на «інформаційнобагатих» та «інформаційно бідних»; у культурній площині - цеусвідомлення, що новий електронний світ має відображати культурнурізноманітність і національну ідентичність, поширення новогосуспільного блага (ідей, знань, інформації) на рівноправних підставахдля всіх народів європейського регіону, використання спільноїєвропейської інформаційної спадщини на благо цивілізації.

Для панєвропейської інформаційної стратегії важливим єосмислення і розуміння понять: «інформаційна ера», «інформаційнесуспільство», «спільне інформаційне благо», «інформаційна політика іправо». Спільним надбанням вважаються міжнародні води, космічнийпростір, геном людини; до спільного надбання відносять глобальнеінформаційне середовище фізичного (діапазон радіохвиль, геоінформа-ційні об'єкти) або культурного (інформаційні ресурси, культурнаспадщина) характеру. Європейська спільнота має усвідомити, що вільнийдоступ народів до освітньої, наукової, культурної та суспільноїінформації є невід'ємним правом кожного індивідуума. До спільного«блага» в інформаційному суспільстві відносять дані відкритогохарактеру (закони, урядові рішення, інформацію засобів масовоїкомунікації), культурну спадщину (літературні твори, не обмеженіавторським правом і віднесені до національного надбання, наукові праці,безоплатне програмне забезпечення, непатентовані стандарти), інформа-цію відкритого характеру в комп'ютерних мережах і системах, що потре-бує осмислення відповідальності за здійснення нової політики [300].

Комунікація як пріоритетна програма діяльності входить до всіхпроектів міжурядових європейських організацій, концепцій зовнішньо-політичної діяльності європейських держав, є складовою економічногорозвитку регіону. Рада Європи та країни Великої Сімки («G7») визначилиосновні положення і принципи для побудови інформаційного суспільствав Європі:

- створення об'єднаної системи комп'ютерних мереж для вільногообігу інформації;

- стимулювання соціального та суспільного розвитку європейськихкраїн;

- впровадження концепції інформаційної економіки, розвиток

8* 115

глобального ринку інформаційних послуг та електронної торгівлі;- захист основних прав і свобод людини та засобів масової

комунікації;- дослідження проблем негативного впливу нових інформаційних

і комунікаційних технологій на соціальний захист і трудові праванаселення Європи;

- дотримання культурної самобутності та ідентичності націй;- захист прав інформаційної інтелектуальної власності в європейсь-

кому інформаційному просторі.Доктрина європейської комунікації у контексті глобального

міжнародного розвитку розглядається в концептуальній доповідіЄвропейської Комісії з проблем інформаційного суспільства «Європа іглобальне інформаційне суспільство: рекомендації для ЄвропейськоїРади ЄС». У них зазначається, що глобальні інформаційні процесивпливають на встановлення нової ієрархії держав, відкривають новіможливості промислового розвитку, обумовлюють створення відповідноїправової бази, підвищують рівень обміну культурою та традиціями.Європа усвідомлює важливість глобального співробітництва інеобхідність правил для інформаційного суспільства, які стосуютьсяправа на інтелектуальну власність, недоторканність приватного життя,охорони персональних даних, інформаційної безпеки, використанняінформаційного ресурсу, заборони незаконної інформації. У документахпідкреслюється: якщо Європа не зможе ефективно адаптуватися донових умов, вона втратить конкурентоспроможність на світових ірегіональних ринках і матиме соціальні проблеми в європейськихкраїнах [301; 302].

Зростання кількості та обігу інформації в комп'ютерних мережах,базах і банках даних зумовлює необхідність захисту інформаційноїінтелектуальної власності та банківських послуг в умовах вільногодоступу до інформації. Через те нагальною проблемою становленняінформаційного суспільства в Європі стали розробки законодавчої базидля європейського кіберпростору.

Перехід до інформаційного суспільства обумовлює правоверегулювання ринкових відносин на всеєвропейському рівні. Стандарти-зація європейських програмних та телекомунікаційних технологійсприятиме їх конкурентоспроможності на інформаційному ринку.

116

Головним чинником європейського ринку інформаційних послуг,зазначається у документах ЄС, стане вільна конкуренція, обмеженнямонополій, європейський вихід на світові ринки. Політика у сферіконкуренції - головний елемент європейської комунікаційної стратегії,що має особливе значення для консолідації єдиного ринку та залученняприватного капіталу, необхідного для розширення інформаційноїінфраструктури в Європі, створення всеєвропейської інформаційноїмагістралі «EuroNet» [303].

При цьому напрямами використання інформаційних технологійвизнано: індивідуальне використання; ділове використання; суспільневикористання. Так, суспільне використання інформаційних технологійвключає дистанційну освіту, працю, наукові дослідження, транспорт,торгівлю, адміністративне управління, охорону здоров'я, інформаційниймаркетинг, що надає можливість об'єднати зусилля європейських державдля вирішення глобальних і регіональних проблем, для досягненняспільної мети - прогресивного розвитку європейського співтовариства.

Європейська стратегія інформаційного розвитку регіону реалізованау глобальних проектах Ради Європи та ЄС протягом 1994-99 pp. Зокрема,було надано підтримку європейській промисловості у сфері теле-комунікацій; вжито заходів для забезпечення соціальної орієнтації івироблено спільні підходи для переходу до глобального інформаційногосуспільства; втілено наукові ідеї і розробки [304].

Сучасні тенденції розвитку європейського регіону простежуютьсяв документах і рішеннях країн-лідерів глобального інформаційногопрогресу. У спільному комюніке ЄС, країн Великої Сімки, а також США,Канади, Японії та Росії - учасників міжнародного форуму «Окінава-2000» підтверджується стратегічна позиція «G7» у XXI столітті. Удокументі зазначається, що світова економіка набула ознак інформацій-ної, глобалізація обумовила поширення у всьому світі основнихпринципів і цінностей - демократії, ринкової економіки, соціальногопрогресу, стабільного розвитку, забезпечення прав людини. Разом з тим,ЄС та країни Великої Сімки відзначають необхідність ліквідаціїдисбалансу між інформаційно багатими та інформаційно біднимикраїнами, використання нових технологій для подолання зубожіння ісоціальної нерівності, запобігання конфліктам і забезпечення доступудо інформаційного блага. Велика Сімка визнала необхідність нових

117

можливостей глобального інформаційного суспільства і налаштованана конструктивне партнерство з міжнародними організаціями, світовоюспільнотою, приватним сектором, неурядовими організаціями, зкраїнами, що розвиваються, посттоталітарними державами дляреалізації можливостей інформаційної цивілізації третього тисячоліттяі сподівань на благополуччя, духовність і стабільність міжнародногоспівтовариства.

Європейський вимір глобального інформаційного суспільства,втілений в Окінавській Хартії Глобального Інформаційного суспільства- 2000, викладено у таких положеннях: використання можливостейнових комунікаційних технологій; подолання технологічного розривуміж країнами Європи і ефективне співробітництво в галузі високихтехнологій і ринку; сприяння участі у становленні інформаційногосуспільства і нової економіки; прогресивний розвиток.

У Преамбулі підкреслюється революційний вплив нових технологійна формування суспільства XXI століття, який стосується способужиттєдільності, взаємодії урядів і громадянського суспільства: «Вселюдство повсюдно, без винятку, повинно мати можливість скористатисяперевагами глобального інформаційного суспільства». Сутністьінформаційно-технологічної, економічної і соціальної трансформаціїполягає у використанні нових знань та ідей для забезпечення стабільногоекономічного зростання, підвищення загального суспільного благо-получчя, стимулювання соціального примирення і реалізації потенціалув транспарентному і відповідальному управлінні міжнароднимспівтовариством. Досягнення зазначених цілей і розв'язання проблемінформаційного суспільства потребує розробки ефективних міжнарод-них і національних стратегій. Країни Європи мають спрямувати своюзовнішню і внутрішню політику на прогресивні можливості глобальногоінформаційного суспільства, на розвиток таких демократичнихцінностей, як вільний обмін інформацією і знаннями, толерантність,повага до прав людини.

Європейські уряди об'єднують зусилля у розробці регіональноїполітики і нормативної бази для електронної комерції і новаторства,оптимізації глобальних мереж, боротьби з комп'ютерною злочинністю,забезпечення глобального доступу і участі в процесі становленняінформаційного суспільства.

118

Окінавська Хартія є закликом до ефективного міжнародногоспівробітництва - політичного, економічного, гуманітарного,культурного - задля світового прогресу. У Документі виокремленістратегічні напрями діяльності за відповідними положеннями Хартії.Першочергово це стосується здійснення економічних і структурнихреформ, використання новацій, раціонального управління макро-економікою, ефективного планування, використання переваг новихінформаційних технологій. Становлення глобального інформаційногосуспільства обумовлює узгоджені європейські підходи до створеннябезпечного і вільного від злочинів кіберпростору, як записано в керівнихпринципах з безпеки інформаційних систем Організації ЕкономічногоСпівробітництва і Розвитку (ОЕСР) про боротьбу зі злочинністю вкіберпросторі. У свою чергу це пов'язано з прийняттям ефективнихполітичних рішень щодо актуальних проблем безпеки і довіри вкіберпросторі. Країни Великої Сімки мають розширити співробітництвов рамках Ліонської групи з транснаціональної організованої злочинності,Паризького діалогу між урядами і приватним капіталом протинесанкціонованого доступу і комп'ютерних вірусів для безпеки життєвоважливих інформаційних інфраструктур.

Стратегія становлення інформаційного суспільства супроводжу-ється розвитком людських ресурсів, можливості яких мають відповідативимогам інформаційної доби. Європейський Союз та національні урядикраїн Європи зобов'язалися надати населенню європейських країндопомогу в підготовці, перекваліфікації та освіті протягом усього життядля діяльності і працевлаштування в інформаційному суспільстві,набуття навичок роботи з мультимедійними технологіями.

Розв'язання проблеми інформаційного розриву пов'язано іззустрічними ініціативами країн, що розвиваються, про участь углобальному інформаційному процесі, трансформації економіки іменталітету суспільства; з прийняттям політичних рішень пронаціональні програми інформаційного суспільства, підтримкуінформаційних технологій і конкуренції в економіці; створеннявідповідної нормативної бази, використання інформаційних технологійв соціальній сфері, заохочення муніципальних ініціатив.

Прогресивний розвиток у XXI столітті, як зазначається вОкінавській Хартії глобального інформаційного суспільства, залежить

119

від ефективного співробітництва учасників міжнародного співтоварис-тва. Головну роль повинні відігравати двосторонні і багатостороннівідносини, співробітництво з міжнародними організаціями таінститутами - міжнародними фінансовими інституціями (Світовимбанком, Європейським банком реконструкції і розвитку, ЮНКТАД,ЮНІДО, ЮНДП або іншими міжнародними фондами). Пріоритетноює співпраця з приватним сектором, з такими організаціями, як Глобальнаініціатива щодо ліквідації технологічного розриву (СЕФ), ГлобальнийБізнес-діалог з питань електронної торгівлі (ГБД), Форум інформацій-ного суспільства ЄС (ФІС) щодо поширення інформаційних технологійу країнах з перехідною економікою і країнах, що розвиваються.Підкреслюється також важливість співробітництва з неурядовимиорганізаціями, які мають унікальні можливості донести ідеї догромадськості, сприяти розвиткові людських і суспільних ресурсів.Європейські уряди домовились про спільну стратегію і партнерство зміжнародними організаціями з метою створення умов для впровадженняінформаційних технологій.

Для реалізації цієї мети створено Комісію з інформаційнихтехнологій «Digital Opportunity Task Force» (ДОТ), завданнями якоївизначено:

• формування політичного, правового і технологічного забезпеченняєвропейського інформаційного суспільства, яке передбачаєполітичні консультації, підтримку місцевих ініціатив, створенняумов для конкуренції, гнучку соціальну політику, нормативнезабезпечення, вдосконалення системи управління, підтримкузусиль МБР та інших міжнародних організацій в об'єднанніінтелектуальних, фінансових та інформаційних ресурсів у рамкахспівробітництва за програмою «InfoDW»;

• забезпечення вільного доступу до джерел інформації таінформаційних ресурсів, створення європейських технологічнихстандартів для об'єднання мереж, що передбачає мобілізаціюресурсів з метою розвитку інформаційної і комунікаційноїінфраструктур, розробку спільної політики урядів європейськихкраїн, міжнародних організацій, приватного сектору і неурядовихорганізацій, підтримку технологічних проектів відповідно доконкретних потреб країн, що розвиваються, виробництво спільних

120

інформаційних продуктів, включаючи національне програмнезабезпечення і створення електронних баз і банків данихнаціональними мовами;

• збагачення інтелектуального потенціалу, спрямованого наможливості дистанційної освіти за новими напрямами життє-діяльності в інформаційному суспільстві, розробку інноваційнихпідходів з метою розширення традиційної технічної допомоги,створення об'єднаної мережі державного управління, освіти,законодавчої, науково-дослідницької діяльності;

• заохочення національної участі європейських країн у глобальніймережі електронної торгівлі, у рамках якої передбачаютьсяконсультації щодо можливостей електронної комерції, підтримкиінформаційного бізнесу в країнах «нової демократії»; мобілізаціяресурсів для підтримки підприємництва і ефективного викорис-тання інформаційних технологій, забезпечення доступу на світовіринки, встановлення відповідної системи правил і впровадженняконструктивних механізмів для їх реалізації.

До пріоритетів діяльності Комісії «Digital Opportunity Task Force»віднесено програму допомоги із впровадження сучасних інформаційнихпослуг і технологій у країнах, що розвиваються. Було прийнято рішенняпро сприяння розвиткові телекомунікаційного сектору в цих країнах,створення системи правового регулювання інформаційної сфери, послугі технологій, а також про допомогу в підготовці кваліфікованих фахівців(так, уряд Японії зробив заяву про фінансування цієї програми в розмірі15 млрд. дол.) [305].

Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільствавідкрила нові напрями співробітництва між Європою і світом, істотновплинула на політичні рішення європейських урядів та міжурядовихінститутів.

Концепція на основі положення Окінавської Хартії глобальногоінформаційного суспільства (2000р.) втілена у стратегіях міжнародноїполітики та європейської безпеки ЄС, якими передбачається система-тичне співробітництво між країнами-членами, прийняття спільнихдекларацій у галузі комунікацій та інформаційного обміну, формуванняспільних позицій і узгодження спільних дій. Треба зазначити, що дляреалізації політики ЄС за інформаційними напрямами використовуються

121

як традиційні міжурядові інструменти - обмін інформацією та координа-ція позицій для офіційних заяв, комюніке, загальних декларацій, прес-заходів, так і нові форми співробітництва - узгодження позицій на основіінформаційно-аналітичного забезпечення прийнятих рішень. Така формаспівробітництва забезпечує зростання конвергентних тенденцій узовнішній політиці країн-членів ЄС, національна адміністрація яких, зодного боку, має діяти в консенсусі з поведінкою політичних партнерів,з іншого - уможливлює прийняття спільних рішень щодо третіх країн(спільні самміти ЄС щодо Росії (1999 p.), України (1999 p.),Середземноморських країн (2000 p.), країн Балтії (2001 p.).

Аналіз діяльності ЄС у сфері зовнішньої політики (на пропозиціюГенерального Секретаря Департаменту ЄС з питань зовнішньої політикита європейської безпеки Комісія ЄС провела дебати «Зовнішньополітичнізв'язки: вимоги, протиріччя, пріоритети», 2001) виявив наявністьсуперечностей, різних підходів країн ЄС до ідеї нового об'єднанняЄвропи на основі ідеології інформаційного суспільства, розв'язання якої,на переконання урядовців та експертів співтовариства, має відповідатиреальним мож-ливостям економічного та інтелектуального потенціалу.Так, боротьба, що точилася на самміті у Ніцці (2000 р.) між ВеликоюБританією, Францією, ФРН та Італією щодо схвалення Ніццькогодоговору, який вніс зміни в засновницькі документи ЄС, формуванняспільної європейської політики в галузі безпеки та оборони, підписанняХартії фундаментальних прав Європейського Союзу - документу, якийбуло проголошено основою майбутньої Конституції Євросоюзу, призвеладо того, шо документ не став юридично зобов'язальним, а має фактичнополітичний характер. На підтримку Хартії як ініціативи французькогоголовування в ЄС виступив Президент Франції Жак Ширак, який заявив:«Еволюція ЄС потребує роботи з переосмислення демократичнихцінностей європейської спільноти, і це має завершитися прийняттямЄвропейської конституції». Проте, незважаючи на особливу позиціюВеликої Британії та Данії, свої підписи під Хартією поставили ГоловаЄврокомісії Романо Проді, Голова Європарламенту Ніколь Фонтен тазмінний Голова Єврокомісії Юбер Ведрін (Франція), а Європарламентта Європейський Суд ЄС прийняли рішення керуватися положеннямицього документу у своїй діяльності. Процес трансформації Хартії вКонституцію також залежить від взаємин між Францією і Німеччиною.

122

Зустрічі на найвищому рівні засвідчили узгоджені позиції цих країнщодо нової політики європейської інтеграції [306; 307].

Подальшого розвитку концепція європейської інтеграції набула підчас дискусій на Бертельсманівському міжнародному форумі (10-20 січня,2001 року, Берлін), який проходив під гаслом «Європа без кордонів -нове осмислення інтеграційних процесів» (проект започаткованоФондом Бертельсмана- одним із найбільших приватних фондів з метоюсприяння європейському діалогу та проведення політичних дослідженьв Європі). У вступній доповіді Р. Проді підкреслив, що Європа програєна міжнародній арені по двох позиціях: 1) запровадження новихінформаційних та інших високих технологій; 2) забезпеченняєвропейської регіональної безпеки, тому нова політика європейськоїінтеграції є позитивним процесом для зміцнення позицій альянсу в світі.Основними питаннями доповіді були стратегія завершення інтеграціїкраїн-кандидатів першої та другої хвилі до ЄС, створення інтелектуаль-ного ресурсу нової Європи, відносини з країнами колишньогоРадянського Союзу. У процесі обговорення було запропонованоєвропейський ідеал об'єднання, який має базуватися на принципахмиробудівництва, толерантності, реалізації фундаментальних прав ісвобод, сталого економічного і перспективного розвитку. Інфра-структурою майбутньої Європи мають стати нові інформаційно-комунікаційні технології, біотехнології та нові технології енерго-генеруючих ресурсів. ЄС передбачає також втілення широкої програмизайнятості молодого покоління Європи саме на базі інформаційнихтехнологій, проведення всеохоплюючої загальної акції комп'ютерноїосвіченості населення регіону для всіх вікових категорій і всіхсоціальних верств. У доповіді було визначено і основні проблеми,пов'язані з розширенням ЄС: 1) психологічне несприйняття новацій якна Заході, так і на Сході; 2) нові загрози для е-економіки; 3) соціальніпроблеми (безробіття); 4) відтік інтелектуальних ресурсів. Р. Продізакликав до конструктивного співробітництва з країнами, якізалишаються поза межами нової Європи і відносини з якимипередбачено здійснювати за окремими економічними проектами.

Під час дискусії представники ФРН, Франції, України, Румуніїпідтримали ідею прийняття Європейської Конституції з гарантіямиосновних прав громадян, з чітким визначенням повноважень

123

європейських структур і національних органів. На думку виступаючих,це мало б не лише європейське, а й глобальне значення, чітко визначилоб діяльність ЄС, ідеологію його існування і політику розширення,сприяло б ефективному здійсненню реформ. Реалізація проекту надаєможливість отримати цінний досвід поглиблення інтеграції, а такожстимулюватиме держави, які поки ще не можуть приєднатися до процесунового об'єднання Європи. «Особливо важливою і цінною є зорієнто-ваність даного документа на пошук такої моделі інтеграції, яка бвраховувала інтереси всіх європейських держав», - підкреслив у своємувиступі Президент Словенії М. Кучан [308].

Проблема реалізації проекту нового об'єднання Європи обговорю-валася під час чергових саммітів країн Європейського Союзу у Стокголь-мі, Ґетеборзі, Генуї, сесії яких супроводжуватися маніфестаціями татерористичними акціями прибічників антиглооалістських рухів, лідерияких заперечують ідеї будь-якої інтеграції, вбачаючи в них загрозунаціональній самобутності та дискримінації бідних країн у світовомурозподілі ресурсів, праці, соціальних благ. Міжнародні дискусії навколопозитивів та негативів глобалізації набули характеру гострого проти-стояння противників і прибічників динаміки сучасного світового роз-витку, вплинули на тематику європейських зустрічей і обумовиливнесення до порядку денного, крім проблем суто європейської інтеграції,питань про нові характеристики розподілювальних ліній між суспільст-вами, про повноцінну інтеграцію бідних країн у систему європейськихполітичних та економічних відносин. Учасники саммітів відзначили,що процеси європейської та світової інтеграції характеризуютьсянепрогнозованістю змін, непідпорядкованістю міжнародним правилам,взаємною незалежністю розвитку багатьох світових феноменів. Та попривсі згадані чинники, європейське співтовариство усвідомлює, що процесрозвитку глобальної цивілізації є незворотним. Глобальні процесивпливають на національні та регіональні відносини, і завданняєвропейської спільноти полягає в узагальненні позитивних і негативнихнаслідків становлення інформаційного суспільства, трансформаціїдемократичних інститутів, охорони основних прав і свобод людини внових умовах, у захисті плюралізму і незалежності засобів масовоїкомунікації, збереженні національного розвитку, культурної самобут-ності і мовного розмаїття країн Європи [309].

і 24

Як показує аналіз інформаційної інтеграції, європейські країниумовно перебувають на першій стадії становлення інформаційногосуспільства, яка супроводжується непростими колізіями доланнячисленних перешкод об'єктивного та суб'єктивного характеру, однаквизначальним є те, що концепції європейської інтеграції на основі новоготехнологічного укладу стають пріоритетами регіонального співробіт-ництва і національної політики [310-312].

Водночас для втілення зазначених концепцій потрібно істотноскоригувати їх за напрямом подолання нерівності між інформаційнобагатими та інформаційно бідними країнами, надати реальну допомогуу процесах європейської інтеграції та побудови європейськогоінформаційного суспільства.

Міжнародне співробітництво в галузі інформації та комунікаціїспрямоване на розв'язання глобальних проблем інформаційногосуспільства, використання нових технологій для прогресивного розвиткурегіонів і окремих країн. Реалізація міжнародної інформаційної політикиздійснюється через комплексні інформаційні стратегії регіональнихміжурядових організацій та програми національної інформаційноїполітики.

Посилення регіонального та національного впливів на міжнародніінформаційні процеси стимулюється як міжнародними універсальнимиорганізаціями ООН/ЮНЕСКО, так і усвідомленням зростаючоїефективності регіональних організацій та національних інституційрозвинутих країн у сфері нових технологій та інформаційних обмінів.

Регіональні переваги визначаються спільними політичнимиінтересами, традиціями, культурою, економічною інтеграцією,колективною безпекою і миробудівництвом. Регіональна інформаційнаполітика входить до пріоритетів міжнародного співробітництва, враховуєспецифіку та інтереси країн регіону і прагнення до співпраці, здійсненнянаціональних ініціатив на субрегіональному рівні. Ці пріоритетистосуються міжурядових інформаційних обмінів, спільного використан-ня інформаційних ресурсів, планування стратегії і контролюінформаційних потоків, побудови «інформаційної інфоструктури»,регіональних мереж і систем, уніфікації загальних принципів правовогорегулювання інформаційної діяльності, демократизації засобів масовоїкомунікації. Регіональна інформаційна політика тісно пов'язана як з

125

національними програмами, так і з глобальними міжнародними ідеями«інформаційного суспільства», які визначають тенденції і перспективисучасних міжнародних відносин. У документах ЮНЕСКО зазначається,що регіональна політика в галузі комунікації не повинна вести дообмеження інформаційних обмінів, а, навпаки, - сприяти уникненнюбар'єрів і нерівності між країнами і спільнотами. Мета регіональноїполітики, за документами міжнародних організацій, полягає уконсолідації національних ресурсів, координації діючих і майбутніхоб'єктів «інфоструктури», ліквідації диспропорцій в інформаційнихпотоках, забезпеченні національної суверенності та культурноїсамобутності, інтеграції у міжнародний інформаційний простір іміжнародний розподіл праці [313].

Європейська інформаційна політика реалізується через стратегії,програми і проекти міжурядових регіональних організацій, таких, якРада Європи (РЄ), Європейський Союз (ЄС), Організація з безпеки іспівробітництва в Європі (ОБСЄ), Центральна Європейська Ініціатива(ЦЄІ), Організація Північноатлантичного Співробітництва (НАТО), урамках яких розглядаються і вирішуються проблеми становленняінформаційного суспільства в Європі, розвитку «інфоструктури»,інформаційних комунікаційних магістралей, телекомунікаційних мереж,проблеми інформаційної економіки, електронної торгівлі тощо.Стратегія європейської інформаційної політики включає кілька напрямів,які стали пріоритетними для діяльності регіональних міжурядовихорганізацій. Так, Рада Європи розвиває гуманітарне співробітництво врегіоні шляхом забезпечення прав людини і розвитку плюралістичноїдемократії, створення системи європейського інформаційного права,впровадження європейських стандартів і принципів у національніінформаційні програми й чинне законодавство. Європейський Союзпідтримує доктрину інформаційної економіки, впровадження новихтехнологій у традиційні сектори виробництва, спрямовує розвиток«інтелектуальної» торгівлі для зростання економічної стабільності таконкурентоспроможності Європи на міжнародних ринках.

ОБСЄ формує інформаційну концепцію в напрямі превентивноїдипломатії, врегулювання конфліктів, забезпечення професійноїінформаційної діяльності, незважаючи на кордони, охорони інформацій-них прав етнічних спільнот і національних меншин. Інформаційна

126

політика ЦЄІ спрямована на інтеграцію країн-учасниць до проектів іпрограм ЄС, РЄ, ОБСЄ для забезпечення регіонального і суб-регіонального співробітництва, для створення і функціонуванняінформаційно-документаційного центру оперативного обмінувійськовою інформацією, для реалізації програми ЦЄІ-2010 спільно зЄС з метою економічного зростання за рахунок інформаційного секторуі включення країн-членів ЦЄІ в міжнародну торгівлю і світовегосподарство.

Інформаційна політика НАТО містить як гуманітарні, так і військовіаспекти інформаційного співробітництва і забезпечує програми обмінуінформацією, впровадження нових технологій в оборонну доктрину іполітичне співробітництво, сприяє поширенню ідей толерантності ікультури миру [314-318].

Найбільш впливовими в європейському регіоні є міжурядовіорганізації - Рада Європи і Європейський Союз. Інформаційна політикаРади Європи підтверджує прихильність організації принципамплюралістичної демократії, поваги до інформаційних прав людини,верховенства права, встановлення стандартів у галузі інформаційнихправ людини, впровадження європейських стандартів у конвенції длязабезпечення демократії в Європі. Мета діяльності організації, якзазначено у Декларації II Самміту Ради Європи (1997), - становленнявільного, толерантного і справедливого суспільства на основі спільнихцінностей, таких, як вільне вираження поглядів, свобода слова таінформаційної діяльності, культурна різноманітність і рівноправністькожної особистості [319].

Рада Європи прийняла програму підтримки країн-членів, якіадекватно реагують на зміни в новому столітті і вбачають прогресивнийрозвиток регіону в утвердженні прав людини, демократії, становленніінформаційного суспільства. До демократичних цінностей віднесенонову регіональну інформаційну політику, принципи використаннякомунікаційних та інформаційних технологій, забезпечення інформацій-них прав, встановлення широких можливостей для міжурядовогоспівробітництва. Організація Рада Європи закликала спільно знайтивідповіді на проблеми інформаційного суспільства на основі балансуінтересів, оптимальної рівноваги між правом на інформацію і повагоюДо приватного життя.

127

Під егідою Ради Європи створюється система європейськогоінформаційного права, що засвідчили наради та дискусії з проблеми«Inforights» (Національна політика щодо утворення і регулюванняінформаційних потоків у Європі та динамічність європейського іміжнародного співробітництва - 1997-98 pp.).

У рамках Організації прийнято документи, які регламентуютьінформаційні відносини в європейському регіоні. Серед них - конвенції,декларації, угоди, меморандуми, рекомендації і резолюції, статути,хартії, положення з основних та спеціальних напрямів інформаційноїдіяльності, зокрема Європейська конвенція прав людини (1950 p., здоповненнями), Європейська конвенція про транскордонне телебачення(1989 p.), конвенції про обмін правовою інформацією, загальні засадиміжнародного співробітництва в Європі, заборону аудіовідеопіратстватощо. Розробляються нові регіональні документи про регулюванняінформаційних потоків у мережі Internet, охорону інформаційноїінтелектуальної власності, заборону дискримінації за інформаційноюознакою, про використання засобів масової комунікації в політичних тавиборчих процесах.

3 1986 року Рада Європи проводить європейські конференції на рівніміністрів країн-членів, які виробляють спільні стратегії і рішення щодорегіональної інформаційної політики. Так, були розглянуті і прийнятідокументи про майбутнє телебачення в Європі (1986 p.), створенняєвропейської багатонаціональної системи засобів масової комунікації(1988 р.), про економіку мас-медіа та нові засоби комунікації (1991 p.),демократичне суспільство і принципи інформаційної діяльності (1994 p.),про становлення інформаційного суспільства в Європі (1997 р.), пропан'європейську медіаполітику XXI століття (2000 p.).

Програма діяльності Ради Європи і країн-членів Організації нановий період (до 2010-2015 року), викладена у Політичній декларації«Інформаційне суспільство - виклик для Європи» (1997 p.), свідчитьпро нові напрями європейської інформаційної політики, про розумінняінформаційного суспільства як важливого рушія економічних,соціальних і технологічних змін. Інформаційні процеси справляютьзначний вплив на функціонування суспільства загалом, на відносиниміж окремими індивідами, спільнотами, країнами на міжнародномурівні, надають широкі можливості для обміну інформацією на

128

транскордонному рівні, через глобалізацію вільного доступу суспільствадо мереж і послуг. Рада Європи зобов'язалася в рамках становленняінформаційного суспільства сприяти розвиткові нових технологій, новихінформаційних і комунікаційних виробництв і послуг в інтересахсвободи слова, інформації, творчого зростання та обміну між різнимикультурами, в інтересах освіти, соціального розвитку і гуманітарногоправа [320; 321].

Інформаційна політика ЄС виходить з доктрини європейськогоінформаційного суспільства, проголошеної 1994 року в доповіді «Європаі глобальне інформаційне суспільство: рекомендації для ЄвропейськоїРади ЄС» (відома у науковій літературі як доповідь М. Бангеманна).Основна ідея - зміна традиційних підходів та оцінок міжнародногоспівробітництва і світової конкуренції: від геополітики, яка визначаєміжнародне становище країни за географічними ознаками, природнимиресурсами, кліматичними умовами, політико-економічними чинниками,до технополітики (інформатики), яка визначає місце кожної держави усвітовій ієрархії залежно від впровадження нових наукових досягненьта високих технологій в усі сфери життєдіяльності суспільства. ПозиціяЄС у регіоні обумовлює економічну і соціальну інтеграцію європейськихкраїн, реорганізацію бізнесу, переосмислення взаємовідносиндержавного і приватного секторів, нові форми організації праці та іншіінституційні перетворення. Напрямки і стратегії інфополітики ЄС втіленіу програмах і проектах Організації, стратегічних наукових дослідженнях,таких, як: RTD (Розвиток технологічних досліджень), IMPACT(Інформаційні технології і ринкова політика), ESPRIT (Європейськастратегічна програма промислового розвитку і впровадженнятехнологій), проектах «Он-лайн для урядів», «Глобальна інвентариза-ція», «Глобальний виклик Бангеманна», «Електронна комерція»,«Дистанційна освіта, медицина, культура та інформаційні послуги».

Реалізація програм і проектів ЄС, спрямованих на становленняінформаційного суспільства в Європі, здійснюється за підтримки ЄС таєвропейських країн на найвищому рівні (до 80% річного бюджетуЄврокомісії). У політичному плані Єврокомісія ЄС визначила 1998 рікяк останній термін для трансформації національних законодавств у сферілібералізації телекомунікацій та ринку інформаційних послуг, а такожприйняла план дій на 1998-2000 pp. щодо забезпечення всебічного

9-3429 129

використання інформаційних супермагістралей, (зокрема, Internet). Так,зазначено, що уряди країн Європи висловлюють занепокоєнняпроблемою технологічної залежності від США та Японії і технологічноюекспансією цих країн у європейському регіоні, що відображено упроектах розвитку EuroNet, збагачення національних інформаційнихресурсів відповідно до світових стандартів, поширення європейськихінформаційних продуктів та послуг на глобальному телекомунікацій-ному ринку [322].

До провідних ідей інфополітики ЄС відносить становлення такогоінформаційного суспільства, яке забезпечить соціально-економічнезростання регіону за рахунок реалізації 1 млн. нових робочих місць(щорічно) з інформаційній індустрії.

Проекти Європейського Союзу передбачають:• створення інформаційно-телекомунікаційної системи для забезпе-

чення оперативного обміну документами між урядами європейсь-ких країн, використання адміністраціями інформаційних техноло-гій в режимі реального часу для оперативного зв'язку урядів,узгодження процесів прийняття політичних рішень, інформуванняєвропейської громадськості про регіональні та національніполітичні ініціативи і пропозиції (проект «Он-лайн для урядів»);

• створення Глобального банку інформації про діяльність європей-ських країн, забезпечення засобами мультимедіа систематизації,зберігання і доступу до електронної інформації за основниминаціональними і міжурядовими європейськими проектами,дослідженнями та іншими банками інформації, що стосуютьсяпідтримки і розвитку глобального інформаційного суспільства(проект «Глобальна інвентаризація»);

• створення європейської інформаційно-маркетингової мережі дляпідтримки малого і середнього бізнесу, інформаційної економіки,ефективного ринку електронної комерції, інформаційної індустрії.Практика ЄС свідчить, що нерозвинена інформаційно-маркетинго-ва інфраструктура стала головною причиною жорстокоїконкуренції із зустрічними імпортними поставками навіть навнутрішньому європейському ринку (проект «Електронна комер-ція»). Цей проект забезпечує створення електронних довідниківта передачу інформації мережами або на оптичних носіях - CD;

130

• у рамках діяльності Єврокомісії - підтримка дистанційної освіти,культури, медицини (проект «Життя і працевлаштування вінформаційному суспільстві»);

• проект «Глобальний виклик Бангеманна» - міжурядова програма,спрямована на розвиток ідеї інформаційного суспільства в країнахєвропейського регіону і світу, розробку національних програм івпровадження прогресивних комунікаційних технологій вєвропейську економіку. Мета програми - розвиток електроннихмереж, обмін інформацією, поширення знань і досвіду длямаксимального зростання і вдосконалення практики становленняінформаційного суспільства в різних країнах.

Особливий акцент програми «Глобальний виклик Бангеманна» -інформаційні міста, тобто створення муніципальної інфраструктури інадання інформаційних послуг у рамках освіти, науки, культури, охорониздоров'я, екології для міського населення, що дає можливості длямаркетингу оригінальних технологій і продуктів, практичногозастосування інформаційних і комунікаційних технологій дляконкретних цілей. У проекті програми - 11 категорій за ключовиминапрямами становлення інформаційного суспільства в Європі:організація нових форм бізнесу - використання нових інформаційно-комунікаційних технологій для створення нових робочих місць(телеробота), віртуальних компаній, мереж приватного бізнесу;застосування нових технологій на малих і середніх підприємствах;розвиток електронної комерції, спрямованої на різні форми діяльності;використання нових технологій в освітній галузі на всіх рівнях,створення мережі дистанційної освіти для розширення спектраспеціальностей і кваліфікацій; трансформація демократичних інститутівна основі впровадження нових комунікаційних технологій у системуадміністративного управління по вертикалі і горизонталі, забезпеченняширокого доступу громадськості до урядової та муніципальноїінформації (теледемократія, електронний уряд); забезпечення соціаль-ного здоров'я населення, розширення сфери телемедицини, можливос-ті надання висококваліфікованих консультацій у віддалених медичнихзакладах, використання банку даних про медичне обстеження і хворобипацієнтів; збереження національної ідентичності та культурної самобут-ності європейських спільнот шляхом реалізації програми спільної

9* 131

європейської інформаційної спадщини «Пам'ять Європи», якапередбачає переведення у цифрову форму найкращих досягнень укультурі, мистецтві, телеаудіовізуальній сфері, розвиток багатокультур-ності і різноманітності, поширення ідей толерантності між національ-ними спільнотами і етнічними групами; конвергенція засобів масовоїкомунікації, яка стимулює створення мультимедійних систем і мереж,мультимедійних продуктів, розширення можливостей медіаіндустрії тамедіабізнесу, перекваліфікацію і підготовку нового покоління професіо-налів для життя і роботи в інформаційному суспільстві; інформуванняєвропейської спільноти про стан довкілля з метою формування екологіч-но розумної поведінки в повсякденному житті і виробничій діяльностііз застосуванням ефективних комунікаційних технологій; забезпеченнярівноправного доступу до інформаційних мереж і системи інформацій-них послуг для об'єднання спільнот, інформаційного спілкування, що врегіонах втілюватиметься по-різному: від надання телекомунікаційнихпослуг (традиційного міжнародного телефонного, факсимільного зв'яз-ку) максимальній кількості населення (у першу чергу, в економічнослаборозвинутих і віддалених поселеннях) до широкосмугових каналівзв'язку в помешканнях населення великих міст; створення якісно новихможливостей для раціоналізації транспортних потоків, безпечноїсистеми управління транспортом на основі комунікаційних технологій,підвищення транспортного сервісу як альтернативи функціонуваннютрадиційних магістралей.

Визначені пріоритети обумовлюють практичні заходи і фінансу-вання Європейським Союзом інформаційних і комунікаційних програм,перетворення європейського регіону і європейської спільноти у світовоголідера з розвитку інформаційної інфраструктури та використанняпереваг інформаційного суспільства.

До пріоритетів інфополітики ЄС відносять низку пілотних проектів,головною метою яких є підтримка міжнародних домовленостей прозагальні принципи використання, доступу та взаємодії інформаційнихмереж; співробітництво країн Великої Сімки для становленняглобального інформаційного суспільства; створення глобального ринкунових продуктів і послуг, створення робочих місць для роботи зінформаційним ресурсом і загальна інформаційна освіта європейськоїспільноти. Європейська перспектива дає можливість порівняти політичні

132

регіональні рішення, політику інтеграції і національну практику,координацію дій європейських урядів у нових умовах для забезпеченняекономічної стабільності і прогресу регіону.

Регіональна інформаційна політика в рамках СНД зафіксована вконцепції формування єдиного інформаційного простору країн-учасницьСНД у дво- та багатосторонніх договорах, спільних проектах іпрограмах. В умовах глобалізації комунікації регіональна інтеграціявиступає необхідним чинником прогресу, в той же час нові політичні таекономічні реалії СНД. суперечності зовнішньополітичних (національ-них) інтересів країн регіону стримують їхнє співробітництво вінформаційній сфері.

Стратегія формування єдиного інформаційного простору держав-учасниць СНД формально враховує світовий досвід становленняінформаційного суспільства, створення єдиної уніфікованої системителекомунікацій і стандартів обміну інформацією, розвиток інформацій-ної економіки, європейську концентрацію мас-медіа, впровадженнянових технологій у важливі сфери життєдіяльності суспільства.Концепція включає загальні положення; цілі та завдання формування ірозвитку інформаційного простору СНД; основні принципи створенняєдиного інформаційного поля; нормативно-правові механізмирегулювання інформаційної діяльності; формування, підтримку івикористання спільних інформаційних ресурсів; створення і розвитокзасобів підтримки і забезпечення інформаційних процесів; забезпеченняінформаційної безпеки країн-учасниць СНД: створення автоматизованоїсистеми обміну інформацією в рамках регіону; організаційні заходи;фінансово-економічні принципи забезпечення «інфоструктури».

Головна мета формування інформаційного простору країн-учасницьСНД - створення глобальної міждержавної телекомунікаційної системина основі діючих та нових каналів зв'язку, яка має забезпечити відкритийдоступ органів державної влади, підприємств, організацій, юридичнихта фізичних осіб до інформаційних масивів та інших міжнародних базданих за узгодженими напрямами діяльності. Заплановано такожорганізацію транснаціональних комп'ютерних мереж, оптично-волокон-них ліній зв'язку, супутникових (космічних) систем, радіопейджингу,Що дає змогу створити ефективну інформаційну магістраль, здатнупропускати значні обсяги інформації.

133

Формування єдиного інформаційного простору держав-учасницьСНД, на відміну від європейської стратегії інформаційного суспільства,яка полягає в розвитку соціально-економічних, правових і технологічнихможливостей регіону, потребує політичних рішень, узгоджених підходів,уніфікації принципів і стандартів.

Основні положення прийнятої Концепції відображають пріоритетніцілі та інтереси формування інформаційного простору СНД; принципита організаційні основи співробітництва країн-учасниць СНД у сферірозвитку інформаційних і телекомунікаційних послуг; механізми таумови реалізації програм міждержавних обмінів інформацією. УКонцепції передбачено етапи формування інформаційного просторуСНД, становлення нормативно-правової бази інформаційних взаємо-відносин, заходи щодо підвищення ефективності інформаційного спів-робітництва, розвиток соціальних і культурних зв'язків, забезпеченнянаціональних інтересів у сфері інформації та інформатизації [323-327].

Стратегія інформаційної політики країн-учасниць СНД, сформульо-вана у Концепції, має як позитивні, так і негативні характеристики. Допозитивних можна віднести координацію політичних та економічнихреформ, створення сприятливих умов для функціонування нових ринків,товарів і послуг, переміщення капіталів і робочої сили, забезпеченняправа приватної власності в інформаційній сфері, використання націо-нальних інформаційних ресурсів для прогресу економіки і конкуренто-спроможності у світовому інформаційному просторі. До негативних -пріоритетну роль і домінування інтересів однієї країни (Росії) вінформаційній сфері, невідповідність положень міждержавних угодконституційним нормам та чинному інформаційному законодавствукраїн-учасниць, посягання на інформаційний суверенітет та інформаційнубезпеку при необмеженому і безперешкодному, як зазначено в багатьохугодах, доступі до національних інформаційних ресурсів, зобов'язальнеправо на використання єдиної грошової одиниці (російського рубля) таєдиної (російської) мови у міждержавних інформаційних обмінах, моно-полію російських мас-медіа у представництві СНД на міжнародній арені.

З огляду на те, що єдину централізовану систему зв'язку колишньогоРадянського Союзу успадкувала Росія, використання технічнихможливостей єдиної «інфоструктури» в інтересах однієї держави, а нена основі рівних можливостей для всіх країн-учасниць СНД, створює

134

додаткові політичні, правові і соціально-економічні перепони на шляхуреалізації Концепції єдиного інформаційного простору СНД. Доспецифічних особливостей слід віднести нерівномірний розвитокнормативно-правової бази країн-учасниць СНД, «інфоструктури»,економіки, ціннісних орієнтацій суспільства, усвідомлення необхідностікомп'ютерної освіченості населення.

Правові основи інформаційної політики країн-учасниць СНДвключають як традиційні механізми регулювання інформаційної галузі,так і спеціальні принципи і норми щодо охорони інформаційноїінтелектуальної власності, власності на інформаційні ресурси і засобиобробки інформації, безпеку інформаційних мереж і систем, доступута обмеження доступу до інформації.

У рамках СНД підписано близько ЗО угод багатосторонньогохарактеру, зокрема про міждержавний інформаційний обмін, про обмінинауково-технічною, економічною, правовою інформацією, про розвитоктелекомунікацій, створення автоматизованої системи управлінняінформацією, про узгоджену інформаційну політику, діяльність агентс-тва «Інтер-факс», телекомпанії «Мир», технологічної мережі TV-Inform,в яких передбачено права і зобов'язання країн-учасниць СНД у сферіміжурядових інформаційних відносин. Більшість угод підписано зокремими застереженнями або із виключенням окремих положень,оскільки вони суперечать конституційним нормам і національнимінтересам держав-учасниць СНД. Так, наприклад, Угода про інформацію(1992 р.) та Угода про принципи взаємодії з агентством «Інтерфакс»(1994 р.) підписані із застереженнями України, Казахстану та Узбекиста-ну щодо створення наднаціональних структур, єдиного інформаційногопростору з необмеженим доступом до національних інформаційнихресурсів, діяльності та фінансування телекомпанії «Мир» тощо [328].

У рамках Співдружності для здійснення узгодженої інформаційноїполітики проводяться міжвідомчі консультації. Зокрема, у 1998 році(Грузія) в консультативній нараді з питань інформації на рівні міністрівзакордонних справ взяли участь Вірменія, Республіка Беларусь, Грузія,Російська Федерація, Україна, Виконавчий Секретаріат СНД. Учасникиобговорювали питання про обмін інформацією зовнішньополітичнихвідомств, про зв'язки із засобами масової комунікації (ЗМК), державнимиструктурами і дипломатичними місіями. Під час обговорення проблем

135

додаткові політичні, правові і соціально-економічні перепони на шляхуреалізації Концепції єдиного інформаційного простору СНД. Доспецифічних особливостей слід віднести нерівномірний розвитокнормативно-правової бази країн-учасниць СНД, «інфоструктури»,економіки, ціннісних орієнтацій суспільства, усвідомлення необхідностікомп'ютерної освіченості населення.

Правові основи інформаційної політики країн-учасниць СНДвключають як традиційні механізми регулювання інформаційної галузі,так і спеціальні принципи і норми щодо охорони інформаційноїінтелектуальної власності, власності на інформаційні ресурси і засобиобробки інформації, безпеку інформаційних мереж і систем, доступута обмеження доступу до інформації.

У рамках СНД підписано близько ЗО угод багатосторонньогохарактеру, зокрема про міждержавний інформаційний обмін, про обмінинауково-технічною, економічною, правовою інформацією, про розвитоктелекомунікацій, створення автоматизованої системи управлінняінформацією, про узгоджену інформаційну політику, діяльність агентс-тва «Інтер-факс», телекомпанії «Мир», технологічної мережі TV-Inform,в яких передбачено права і зобов'язання країн-учасниць СНД у сферіміжурядових інформаційних відносин. Більшість угод підписано зокремими застереженнями або із виключенням окремих положень,оскільки вони суперечать конституційним нормам і національнимінтересам держав-учасниць СНД. Так, наприклад, Угода про інформацію(1992 р.) та Угода про принципи взаємодії з агентством «Інтерфакс»(1994 р.) підписані із застереженнями України, Казахстану та Узбекиста-ну щодо створення наднаціональних структур, єдиного інформаційногопростору з необмеженим доступом до національних інформаційнихресурсів, діяльності та фінансування телекомпанії «Мир» тощо [328].

У рамках Співдружності для здійснення узгодженої інформаційноїполітики проводяться міжвідомчі консультації. Зокрема, у 1998 році(Грузія) в консультативній нараді з питань інформації на рівні міністрівзакордонних справ взяли участь Вірменія, Республіка Беларусь, Грузія,Російська Федерація, Україна, Виконавчий Секретаріат СНД. Учасникиобговорювали питання про обмін інформацією зовнішньополітичнихвідомств, про зв'язки із засобами масової комунікації (ЗМК), державнимиструктурами і дипломатичними місіями. Під час обговорення проблем

135

міжурядових інформаційних відносин було порушено питання про не-обхідність розвитку інформаційних обмінів з урахуванням національнихінтересів і змін, що відбулися в політичній, економічній та інформаційнійсистемах. У той же час підкреслено, що сфера ЗМК, особливо інфор-маційна оцінка змісту подій, що поширюється засобами масовоїкомунікації, потребує відповідності інформації міжнародному праву тадокументам про цілі і завдання СНД, інтересам держав Співдружності.Учасники наради прийняли і підписали Протокол (Україна непідписувала документ), в якому зазначається, зокрема, необхідністьактивізації роботи, спрямованої на реалізацію Концепції формуванняінформаційного простору СНД; можливість підключення зовнішньо-політичних відомств держав-учасниць СНД до міждержавноїтелекомунікаційної мережі «СЕКОРС» для поліпшення інформаційногоспівробітництва, для ефективного формування інформаційного просторуСНД; розвиток двостороннього та багатостороннього співробітництва.Запропоновано також обговорити проект угоди про інформаційнеспівробітництво країн-учасниць СНД.

Згідно з цією угодою (проектом), сторони домовляються про взаємнеінформування щодо інформаційних і телекомунікаційних ресурсів (базиданих, інформаційні, аналітичні та інші матеріали, періодичні видання,міждержавні телекомунікаційні мережі, до яких сторони мають доступ);сторони організують регулярний безкоштовний обмін інформацією проподії в країнах-учасницях СНД (огляди преси, прес-релізи, матеріалибрифінгів, тексти виступів політичних діячів тощо); про політичні таінші заходи, які плануються чи реалізуються в країнах-учасницях СНД;про проекти документів, які виносяться на розгляд у відповідні органиСпівдружності; про персонали, адреси та засоби зв'язку відповіднихустанов (відомств, організацій) у державах-учасницях СНД; прокомп'ютерні і телекомунікаційні технології, що втілюються сторонами.З метою розвитку співробітництва Виконавчий Секретаріат СНД напідставі відповідного звернення однієї із Сторін безкоштовно встанов-лює абонентський пункт міждержавної телекомунікаційної мережі«СЕКОРС» та інтегровану базу даних багатосторонніх угод держав-учасниць СНД («Документ СНД»).

У той же час Концепція створення єдиного інформаційного просторуСНД потребує розв'язання багатьох проблем політичного і правового

136

характеру, врахування національних інтересів і встановлення гарантій-них принципів суверенності і незалежності відповідно до міжнароднихнорм права, що ігнорується в багатьох угодах і документах. Інформаційнівідносини країн-учасниць СНД розвиваються головним чином надвосторонній основі для забезпечення обміну інформацією про праванацій і національних меншин, для інформування міжнародногоспівтовариства про події в країнах-учасницях СНД і навколо нихбезпосередньо через національні інформаційні структури і системиуправління інформацією. Розвиток міждержавних двосторонніх контак-тів у рамках СНД, зокрема України, реалізується у домовленостях проспівробітництво в інформаційній сфері з Росією, Туркменистаном, провидавничу діяльність з Держкомвидавом Узбекистану; готуються проек-ти міжурядових Угод про співробітництво в галузі інформації з Республі-кою Киргизстан і Республікою Таджикистан. Сторони в цих угодахкеруються положеннями Загальної декларації прав людини (1948 р.) таМіжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 p.);положеннями Заключного акту Наради з питань безпеки та співробіт-ництва в Європі (1975 р.) та статтею 4 Угоди про створення СНД, якапередбачає сприяння широкому інформаційному обміну і необхідністьукладання договорів у цій галузі; положеннями Договору проспівробітництво у галузі інформації держав-учасниць СНД (1992 p.).Жодна зі Сторін не має права передавати або продавати третій Стороніматеріали, які отримані згідно з цією Угодою, без попередньої згодиСторони, яка представила ці матеріали (охорона авторських прав та праваінтелектуальної власності передбачається) [329].

Регіональна інформаційна політика країн-учасниць СНД декларуєідеї інтеграції і співробітництва, які можна розглядати як прогресивнийнапрям діяльності організації, але тексти багатосторонніх документівсвідчать про переважні інтереси однієї країни (Росії) в інформаційнійсфері, про створення контрольних і зобов'язальних наднаціональнихутворень та інститутів, нав'язування уніфікованої системи правовихдокументів у різних галузях, розроблених МПА СНД, країнам-учасницям, і таким чином порушення їх державного суверенітету інезалежності.

Компаративний аналіз регіональних концепцій моделей міжнарод-ного співробітництва у сфері інформації і комунікації дає підстави

137

зробити принаймні такі узагальнення: 1) пошуки належних концепцій івироблення моделей їхнього втілення набувають дедалі більшогорозмаху; 2) вони підпорядковані намаганням забезпечити національніінтереси; 3) однак при цьому наштовхуються на супердилему -необхідність узгодження власних інтересів з інтересами інших суб'єктіві, загалом, новітніми тенденціями цивілізованої комунікації; 4) традиційнавеликодержавна позиція Росії впливає на процеси міждержавногоспівробітництва в країнах-учасницях СНД.

3.2. Детермінанти національної інформаційної політики

Національна інформаційна політика є діяльністю компетентнихорганів країн з контролю, регулювання та планування процесів у сферіінформації і комунікації, сукупністю основних напрямів і способів діяль-ності держави щодо одержання, використання та зберігання інформації.Держава регулює відповідний розподіл інформаційних ресурсів, загальніпринципи інформаційної діяльності, встановлює пріоритети длязабезпечення національних інтересів. Головними напрямами національ-ної інфополітики є: забезпечення доступу до інформації; створеннянаціонального інформаційного потенціалу; використання інформацій-них ресурсів у національних інтересах; створення загальної системиохорони інформації; сприяння міжнародному співробітництву в галузікомунікації та інформації; гарантії інформаційного суверенітету держа-ви; розвиток інформаційної інфраструктури.

Здійсненням інформаційної політики займається більшість державсвіту, але обсяги їх діяльності у цій сфері залежать і від поставленихзавдань, і від рівня зацікавленості конкретної країни в інтеграції доглобальної системи комунікації, від історичних чинників, політичногоі економічного розвитку, фінансових і матеріальних ресурсів. Порівняль-ний аналіз концепцій національної інформаційної політики дає можли-вість побачити здобутки і розглянути пріоритети розвинутих, «інформа-ційно багатих» країн, перспективи країн з динамічною економікою,завдання країн «нової демократичної хвилі», які мають спільну метуцивілізаційного розвитку - створення глобальної системи міжнароднихвідносин та становлення інформаційного суспільства [330-333].

138

Так, концепція інформаційної політики США виходить із становищакраїни в міжнародному інформаційному просторі, рівня розвиткуінформаційних технологій і впровадження нових форм управлінняінформаційними потоками. США є світовим центром у сферіінформаційних технологій, монополістом у виробництві інформаційнихпродуктів та інформаційних послуг.

Мета національної інформаційної політики США - становленнягармонійного інформаційного суспільства із впорядкованимиінформаційними потоками в політичній, економічній, науковій тавійськовій сферах, які б підтримувалися рівновагою між державнимконтролем та плюралізмом. Велика увага приділяється правовомурегулюванню інформаційної діяльності, створенню нових документів,що відображають швидку еволюцію інформаційних процесів.

Позицію Конгресу США щодо стратегії національної інформаційноїполітики викладено в доповіді Ф. Вайнгартена «Удосконаленняфедеральної інформаційної політики: погляд Конгресу» (1996 p.), дезазначається, що Сполучені Штати сприймають інформаційні проблемияк політичні чинники для прийняття рішень, котрі невіддільні відглобальних проблем американського суспільства. Інформація є одним зосновних ресурсів держави, а системи, покладені в основу її створення,обробки і поширення, сприяють прогресивному розвиткові і становлятьосновні соціальні інфраструктури суспільства. Інформаційна індустріятрактується як головний стратегічний чинник конкуренції та провіднийсектор національної економіки [334].

Інформаційна політика США визначається як комплекс законодав-чих і нормативних актів державного сектора і як стратегія, що заохочує,знеохочує чи регулює створення, використання, зберігання, передачу іподання інформації. Інформаційна політика охоплює широке колоурядових заходів, які: а) спрямовані на створення інформаційнихтехнологій і управління ними; б) пов'язані з потоками інформації;в) пов'язані з впливом інформаційних технологій і потоків на конкретніустанови чи суспільну діяльність.

Серед пріоритетів національної інформаційної політики США -підтримка досліджень та розробок у галузі інформації і комунікації;вплив на їхнє спрямування та заохочення до поширення технічних знаньі можливостей в економіці; сприяння обміну технологіями між

139

лабораторіями та фірмами, запровадження нововведень на ринках;побудова та вдосконалення інформаційної інфраструктури, контроль заїї діяльністю, побудова глобальних систем комунікації і дослідженнявпливу систем на міжнародні, національні та приватні пріоритети;збереження порушеної новими технологіями рівноваги між чотирмаосновними інформаційними цінностями: конфіденційністю інформації,інформацією як суспільним благом, інформацією як товаром, інформа-цією як невіддільним компонентом існування держави (необхідневідновлення цієї рівноваги і встановлення нових засобів контролю длянових інформаційних відносин); недоторканність приватного життя,конфіденційність інформації персонального характеру на різних рівняхта в різних сферах державного управління і в приватному секторі;створення урядової політики в галузі інформації і комунікації.

Основні принципи інформаційної політики США, частина яких булазакладена ще в 1791 році, коли були ратифіковані перші десять поправокдо Конституції США, відомі як Білль про права, надають громадянамСША невід'ємні права у галузі інформації: право на свободу засобівмасової комунікації (як основного на той час засобу поширення інформа-ції), право на публічні (відкриті) судові процеси, право на інформаціюпро звинувачення тощо. Пізніше ці права були розширені і доповненііншими: правом на інтелектуальну власність, правом на доступ до урядо-вої інформації, правом на доступ до персональної інформації, правомна конфіденційність інформації, правом на охорону і безпеку інформації.

Концепція національної інформаційної політики США передбачаєрозширення і вдосконалення інформаційного простору, посилення своговпливу в таких регіонах, як Латинська Америка, Центральна і СхіднаЄвропа, країни арабського світу та Азійсько-Тихоокеанського регіону.США запропонували доктрину «інформаційної парасольки» для між-народного співробітництва з широким колом країн у різних регіонахсвіту, суть якої - превентивна комунікація на основі переміщення масивівінформації, що передається США державам-реципієнтам для забезпечен-ня їхніх національних інтересів і, як наслідок, збереження лідерстваСполучених Штатів у політичній системі міжнародних відносин.

Вдосконалення інформаційного простору є політичним та економіч-ним чинниками інформаційної монополії США у міжнародномуінформаційному просторі: країна - основний експортер інформаційних

140

продуктів (програмного забезпечення, аудіовізуальних творів, теле-програм, кінострічок, музичної продукції, розважальної інформації тареклами) до інших регіонів та країн міжнародного співтовариства,особливо до Латинської Америки, Європи, Канади, Австралії, Японіїта Китаю. У той же час інформаційний простір США убезпечений відбудь-якого втручання іззовні, що забезпечує позитивне торговельнесальдо і політичні пріоритети держави у глобальних інформаційнихвідносинах [335-337].

Стратегія інформаційної політики Конгресу спрямована на зростан-ня могутності держави в XXI столітті, на розв'язання нових правових,соціальних, стичних і технологічних проблем в інформаційномусуспільстві.

Інформаційна політика уряду Канади спрямована на перехід доінформаційного суспільства, побудову нової (інформаційної) економіки,збереження мультикультурності канадійських націй на основі цифровогосередовища та інформаційної супермагістралі. Реалізація інформаційноїполітики здійснюється через спеціалізовані європейські інституції(Консультативну раду інформаційної супермагістралі, засновану у1994 р.) та національні програми інформаційного розвитку -«Connection, Community, Content: The Challenge of the InformationHighway» (1995 p.), «Building the Information Society: Moving Canadainto the 21s t Century. Ministry of Supply and Services» (1996 p.) [338].

Аналіз основних положень програм інформаційного розвиткусвідчить, що уряд Канади усвідомлює роль глобалізації комунікаційнихпроцесів у подальшому прогресі країни, що сприяє конкуренто-спроможності канадійського інформаційного сектору, зважаючи наміжнародну конкуренцію і вплив лідера північноамериканського регіонув галузі нових інформаційних технологій - США, дає можливістьреалізувати соціальні та економічні переваги для канадійськогосуспільства, залучити інвестиції приватного сектора у сферуінформаційних послуг. Діяльність Консультативної Ради інформаційноїсупермагістралі полягає в розробці пропозицій та рекомендацій дляприйняття політичних рішень за такими напрямами, як: побудова іфункціонування сучасної інфоінфраструктури; співробітництво державиі приватного сектору; охорона приватного життя і безпека мереж;заохочення конкуренції та збільшення канадійського змісту в

141

інформаційних продуктах та послугах; підтримка канадських ЗМК;впровадження прогресивної концепції - освіта протягом усього життя.Роль держави визначається національними та суспільними інтересами,збалансованим регулюванням конкуренції, дотриманням основнихпринципів свободи слова, прозорістю урядової політики та демократич-них інститутів країни, підтримкою наукових досліджень та створеннямінтелектуального потенціалу Канади. Політичної гостроти набула вумовах становлення інформаційного суспільства проблема франкофон-ності території Квебек, прагнення регіональної влади протистоятиангломовній експансії в інформаційній магістралі, забезпечитифранкомовний зміст інформаційних продуктів та послуг, що впливає наекономіку та соціальну зайнятість, конкурентоспроможність інаціональне господарство, обумовлює нові напрями інформаційноїполітики в галузі багатокультурності та цифровізації канадськоїкультурної спадщини.

Національні програми інформаційного розвитку визначаютьпріоритетами політики уряду в інформаційній сфері - зростаннянаціонального багатства країни за рахунок створення конкурентногосередовища в інформаційній магістралі, відповідної регулятивної базита вільного доступу на основі законодавчих положень до універсальнихінформаційних послуг. Аналіз інформаційного сектору економікисвідчить про щорічне зростання прибутків, збільшення кількостіробочих місць (на 20% у 1993-1994 pp., 32% у 1995-1996 pp., 45% у1999-2000 pp.), впровадження нових технологій у сферу банківськихпослуг та туризму, політику маркетингу і прогресивні науковідослідження, культурну сферу (за 1994-99 роки підтримка національнихЗМК обумовила переваги Канади в сфері індустрії та відеопродукції навласному ринку, допомогла відстояти свої позиції на ринку інформацій-них послуг США). Інформаційна політика Канади спрямована назабезпечення лідерства держави у запровадженні і використаннікомунікаційних систем та електронної інформації, створення е-урядуКанади, що забезпечує прозорість владних структур та доступгромадськості до урядових департаментів електронними засобами.Національна програма «Building the Information Society: Moving Canadainto the 21 s t Century. Ministry of Supply and Services, 1996» включає такістратегічні елементи, як побудова інформаційних супермагістралей,

142

орієнтованих на суспільні інтереси і попит ринку; вибір (створення)відповідального уряду, який виступає каталізатором розвиткуінформаційного суспільства та нових технологій; трансформаціянаціональної економіки, стимулювання і заохочення транснаціональнихпроектів у фінансуванні інформаційної магістралі; збалансованийпрогрес між ринком і соціальною сферою суспільства. Реалізація цієїпрограми потребує скоординованих дій і узгодженої політики на всіхрівнях урядової влади, приватного сектору та соціальних інституцій, босаме за таких умов Канада зможе використати потенціал переходу доінформаційного суспільства, який обумовить економічне зростаннякраїни та її місце у міжнародному співробітництві, становленніглобального інформаційного суспільства.

Мета інформаційної стратегії Великої Британії — вдосконаленняумов конкуренції на інформаційному ринку, зростання ефективностіінформаційних послуг і впровадження інформаційних технологій вдержавне управління. Основні завдання політики британського уряду усфері нових інформаційних і комунікаційних технологій - реалізаціяпроекту Super Janet - побудови британської інформаційної супер-магістралі; створення умов для інформаційного бізнесу і підприємниц-тва; розвиток інформаційних супермагістралей шляхом безпосередньогоїх використання.

У британській інформаційній політиці визначені пріоритетні сферизастосування інформаційних технологій у суспільстві (першочергово восвіті, охороні здоров'я, приватному бізнесі). Інформаційна політикадержави забезпечена відповідними правовими нормами, що гарантуютьсвободу інформаційної економіки і захищають національні інтересикраїни в регіоні і на міжнародних ринках.

У 1997 році у Великій Британії було сформульовано основні правовіпринципи інформаційної політики: технологічна нейтральність законів,сприяння міжнародному співробітництву, підтримка і захист інтересівспоживача в комп'ютерних мережах і системах. Важливим компонентомдіяльності Великої Британії в галузі комунікації є методології поширеннябританських інформаційних продуктів у колишніх колоніях та азійськихкраїнах (Індії, Китаї, в яких позиції країни традиційно стабільні і деВелика Британія забезпечила собі інформаційну експансію), обороткоштів і, відповідно, розвиток національної інформаційної сфери.

143

Політичні аспекти інформаційної політики країни сформульовані вурядових програмах: «Відродження нової, молодої Британії» на основі«інформаційного збагачення», «Information Age», «The GovernmentsPolicy for the Information Age», «The UK on-line: Information SocietyInitiative», SuperJanetIV [339-341].

Програма модернізації діяльності британського уряду «Електроннийуряд» (до 2008 р.) передбачає створення електронних урядових такомерційних систем, забезпечення права вільного доступу до нихгромадськості, а також створення спеціалізованих центрів доступу дляокремих груп суспільства з урахуванням їх інформаційних потреб.

Програма «Information Age» (2000 p.) спрямована на розвитокелектронної комерції як головного чинника нової економічної політики(фінансування з бюджету 1,7 мільярда фунтів стерлінгів), комп'ютерноїосвіченості суспільства, розширення спектра інформаційних послуг, наоптимізацію співробітництва уряду, міжурядових організацій ВеликоїБританії, приватного сектору з відповідними інституціями інших країнна основі нових засобів транскордонної комунікації, розвиток корпора-тивної стратегії інформаційних технологій. У програмі зазначено, щопріоритетний розвиток електронної комерції має забезпечити до 2002року стабільне економічне зростання країни.

Інформаційна політика Великої Британії визначила основниминапрямами діяльності: забезпечення конфіденційності інформації вавтоматизованих мережах засобами нових технологій та відповідногоправового регулювання; інвестування інформаційної галузі дляглобальної модернізації суспільства; впровадження систем дистанційноїосвіти та створення дослідницьких установ для забезпеченняформування інформаційного суспільства у XXI столітті (програма«Національна електронна освіта»); впровадження електронних послугу суспільство - цифрового телебачення, електронних Smart-карток,електроніфікації уряду (до 2008 р.)

Політичний курс уряду Великої Британії в галузі інформаційноїполітики задекларовано в національній програмі «The Government'sPolicy for the Information Age», якою передбачається всебічний розвитокелектронної комерції для забезпечення економічного зростання; розви-ток телекомунікаційного ринку країни; впровадження інформаційнихта комунікаційних технологій в усі сфери життєдіяльності суспільства.

144

Ініціативний проект створення інформаційного суспільства «The UKon-line: Information Society Initiative» має на меті підтримку малого тасереднього підприємництва шляхом інтеграції в мережу електронноїкомерції (1,7 млн. малих та середніх підприємств, за даними DTI,підключено до регіональних мереж, планується залучити додатково1,5 млн. підприємств до 2002 року).

Уряд Великої Британії за допомогою веб-сайту «Information SocietyInitiative» здійснює аналітичні моніторинги інформаційного секторуєвропейської економіки, процесів конвергенції засобів комунікації,соціальних аспектів становлення інформаційного суспільства.

Характерною рисою інформаційної політики Великої Британії єстворення регіональних мереж і супермагістралей для оптимізації тапідвищення ефективності міжрегіонального і міжнародного науково-технічного співробітництва. Так, впроваджуються інноваційнітехнологічні проекти Janet та модифікований SuperJanetIV (2001 p.), якіпередбачають використання нових технологій, розширення доступу доінформаційних ресурсів у різних мережевих системах, підвищенняефективності наукових досліджень, наукового обміну та співробітництвана міжнародному, регіональному та національному рівнях, розвитокпотенціалу мережі.

Інформаційна політика Великої Британії як однієї з найбільшрозвинутих країн світу, фінансового центру та геополітичного плацдармуЄвропи задекларована у доповіді та виступах прем'єр-міністра країниТ. Блера на всесвітніх економічних форумах у Давосі (2000-2001).Британський лідер виступив на підтримку загальноєвропейського курсуна побудову інформаційного суспільства, оголосив сучасну політику таекономіку глобальними і заявив, що ця «глобальність виявляється упостійному оперативному обміні інформацією між контрагентамиполітики чи економіки, а обмін базується на сучасних засобах зв'язку -глобальних засобах комунікації, розвиток яких забезпечуєтьсяпрограмами становлення нового загальноєвропейського інформаційногосуспільства» [342].

Інформаційна політика Федерального уряду Німеччини включаєконцепцію вільного транскордонного обміну інформацією, вільноговираження поглядів, розвитку комунікаційних та інформаційних мережі систем, вільної конкуренції в інформаційній сфері, створення

10-3429 145

відповідно до нових політичних, економічних та інформаційних змін унімецькому суспільстві норм і принципів правового регулюванняінформаційної діяльності.

Основні положення концепції інформаційної політики ФРНвідповідають європейським стандартам і загальним правовим підходам,шо визначають особливу політичну роль засобів комунікації в суспільствіз огляду їх впливу на формування громадської думки і суспільноїсвідомості, враховуючи при цьому національні інтереси і доктринурозвитку «оновленої» Німеччини [343].

Федеральний уряд Німеччини, зважаючи на політичну рольінформаційних процесів і технологій, прийняв чотири інформаційніпрограми, кожна з яких мала відповідні до політичного і економічногорозвитку країни цілі. Перша з них (I&D - Program) була прийнята у1974-77 pp. з метою забезпечення доступу до інформаційних системширокої громадськості, нагромадження наукових знань з інформаційнихпроцесів, проведення політичних дискусій щодо актуальних проблемінформаційного розвитку суспільства. Провідними напрямами програмивизнано ефективність досліджень, інформаційна освіта, підвищенняякості соціального стану; вдосконалення електронної комерції, впровад-ження інформаційної системи в діяльність підприємств малого і серед-нього бізнесу; інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття урядо-вих, парламентських та правоохоронних рішень; європейську інтегра-цію, інтенсифікацію міжнародного обміну інформацією, впровадженняінформаційних технологій у різні сфери діяльності суспільства.

Друга програма («Fash informations program») прийнята у 1985 роціз метою переорієнтації федеральної інформаційної політики на нові цілі:розвиток інформаційного ринку та інформаційного бізнесу; лібералізаціяінформаційної діяльності підприємств приватного сектору; гарантіївільного обігу інформації (транскордонна політика та посилення між-народних позицій Німеччини у сфері інформаційних обмінів); забез-печення доступу до міжнародних систем і мереж німецьких підприємств,зорієнтованих на застосування нових технологій; створення інформацій-ного та комерційного середовищ для приватного бізнесу; створеннятелекомунікаційних мереж за окремими напрямами життєдіяльностісуспільства (DIMD - охорона здоров'я, біологія, сільське господарство,споріднені галузі; Juries, Saarbracken (юриспруденція); STN International

146

(The Scientific and Technical Information Network); Karlsruhe (наука,патенти, технології, соціологічні науки, споріднені галузі), FIZ Technical(технології та бізнес). Програма 1985 року стала втіленням фундамен-тальної політики, провідною ідеєю якої було обмеження контролю урядуі розвиток приватної ініціативи.

Третя - «Федеральна програма підтримки нових комунікаційнихта інформаційних технологій» - була підготовлена в 1990-1994 pp. дляконтролю з боку відповідних міністерств фінансування державнихустанов та приватних підприємств, інформаційних центрів та служб зановими напрямами діяльності (підтримка інформаційних центрів зрославід 100 до 153 млн. ДМ).

У 1996 році прийнято нову програму Федерального уряду «Info-2000 (Germany's Way to the Information Society) - німецький шлях доінформаційного суспільства». Нові політичні пріоритети, медіа-концентрація, впровадження сучасних технологій в організаціюфедерального та місцевого управління, розвиток інформаційного бізнесуобумовили нову стратегію національної інформаційної політики ФРН,головними напрямами якої визнано: становлення інформаційногосуспільства у Німеччині, створення інформаційної економіки, розвитокнових інформаційних супермагістралей, інформатизацію державногоуправління; лібералізацію телекомунікацій, підтримку національнихвиробників електронної продукції, одночасний розвиток державного іприватного інформаційного бізнесу; активізацію земельної інформацій-ної політики з розширенням прав земельних урядів щодо обігуінформації та діяльності суб'єктів інформаційної діяльності у федераль-них землях і посилення відповідальності земель і контролю над змістомінформації. Федеральний закон про телекомунікації (1991 р.) надає правоземельного ліцензування інформаційної діяльності, стимулює розвитокнових інформаційних послуг (відеозамовлень, відеотексту, платнихпослуг та програмних продуктів на замовлення користувачів), зобов'язуєзаконодавчо обмежувати поширення інформації (зокрема в мережіInternet) забороненого змісту; поєднання демократичних європейськихтрадицій (право вільного обігу інформації, свободи слова і ЗМК, правозахисту інформації державного, конфіденційного, комерційногохарактеру і персональної інформації приватного характеру, правозагальнолюдських цінностей і право користувачів у комп'ютерних

іо* 147

мережах і системах) та жорсткі обмеження щодо інформації, забороненоїміжнародними нормами. Закон ФРН про Internet (1997 p.) визначиввідповідальність за поширення недозволених матеріалів (насилля,агресії, порнографії, злочинності, образи людської гідності), сформулю-вав правила конфіденційності персональних даних, електронногопідпису та відповідальності провайдерів за зміст інформаційнихпродуктів, що поширюються через їхні мережі; сприяння розвитку засо-бів комунікації та національних мереж і систем у країнах Центральної іСхідної Європи, країнах, що розвиваються. Інформаційна політикаФедерального уряду спрямована на реформування державного управлін-ня в цих країнах, їх участь у транскордонному вільному обміні інформа-цією, пропаганду ідеалів європейського демократизму, створеннявідповідної правової бази, технічного оснащення інформаційногосектору та підготовку кваліфікованих спеціалістів у Німеччині длянаціональних та приватних корпорацій, установ, фондів, спілок [344].

У рамках Угоди про діяльність радіостанції «Німецька хвиля»зацікавленим країнам надаються супутникові послуги для поширеннянімецьких програм і самобутніх національних програм через засобикомунікації ФРН. Федеральний уряд також надає фінансову підтримку(близько 70 млн. DM) та інформаційні продукти для виготовлення,ліцензування та поширення таких програм в інших регіонах світу.

Основні напрями сприяння ФРН країнам «нової демократії»:а) політичні консультації з питань організації демократичних структурзасобів комунікації і відповідних організаційних рамкових умов;б) поставки обладнання і спорудження технічних установок засобівмасової комунікації, радіорелейних мереж, електронних станцій,телестудій, поліграфії, комп'ютерних центрів та локальних мереж;в) надання експертної допомоги для створення програм, проектів істратегії інформаційної політики; г) професійна підготовка і підвищеннякваліфікації місцевого персоналу як у розвинутих країнах, так і вНімеччині.

За повідомленнями «Німецької хвилі» протягом 1991-1993 pp., уполітичних інституціях, органах федерального управління, у земельнихурядах та організаціях пройшли підготовку і набули нової кваліфікаціїблизько 2 млн. спеціалістів із країн «третього світу», Центральної таСхідної Європи.

148

Виклики інформаційного суспільства обумовлюють гострі політичнідискусії в німецькому суспільстві, нсднозначне ставлення політикуму ігромадськості ФРН до глобалізації, доктрини європейського інформацій-ного суспільства, майбутнього цифрового капіталізму та інформатизо-ваної нації. До ключових політичних проблем відносять діяльністьполітичних партій, трансформацію корпоративного управління,міжнародну мобільність виробництва, проблему соціальної зайнятостіі безробіття, появу ізольованих від прогресу соціальних груп,спричинених високою продуктивністю праці та потребою у високо-кваліфікованих кадрах.

Національна інформаційна політика ФРН спрямована на підтримкузусиль міжнародного співтовариства для забезпечення глобалізаціїдемократичних процесів, інтеграції країн «нової демократії» вміжнародний інформаційний простір, поширення технологій толерант-ності і принципів інформаційного суспільства на базі передового досвідурозвинутих країн Європи (політичні позиції правлячої партії СДПНполягають у необхідності створення е-партії, мережевої партії ФРН).

Інформаційна політика Франції є складовою державної стратегіїрозвитку країни, стратегії франкофонії і збереження національноїсамобутності та ідентичності, компонентом зовнішньої політики, участіФранції в інформаційних програмах і проектах міжурядових європей-ських організацій, створення інформаційної економіки та поширеннякомп'ютерних мереж і систем, інформаційних послуг.

Мета національної інформаційної політики Франції - становленняінформаційного суспільства, розвиток інформаційних супермагістралей(із забезпеченням франкомовності мереж), електронного ринку і банків-ської сфери, лібералізація комунікацій, оновлення інформаційногозаконодавства, стимулювання наукових досліджень у галузі інформацій-ного бізнесу, створення систем безпеки інформації і попередженнякомп'ютерних злочинів. Різні погляди політичної еліти Франції настратегію інформаційного суспільства затримують прогресивний поступкраїни до європейської інтеграції і глобального співробітництва.Високий інформаційний потенціал країни (власна аерокосмічнаіндустрія, електронне виробництво, програмне забезпечення), спектрінформаційних послуг і політика обмежень для зарубіжних інформацій-них ТНК (8% присутності у французькому інформаційному просторі),

149

обов'язковий переклад аудіовідеокінопродукції (або титруванняфранцузькою мовою), державний контроль інформаційної діяльності імонополія держави в застосуванні високих технологій не сприяютьлідерству країни в європейському регіоні та інших регіонахсвіту [345; 346].

У той же час Програма інформаційного суспільства (1998 р.)визначила пріоритетні напрями співробітництва в межах компетенціїміністерства зовнішньої політики Франції. Програма складається з трьохрозділів та 90 додатків. У преамбулі зазначається, що нові інформаційніта комунікаційні технології здійснюють глибокі зміни у суспільстві, уполітичному, економічному, культурному співробітництві держав і ма-ють глобальні наслідки. Формування нових технологій потребує цілісноїсистеми підходів до зовнішньополітичних, правових, науково-дослід-ницьких та прикладних аспектів глобальної комунікації і спричинюєнеобхідність проведення міжнародних консультацій з проблем універ-салізації комунікаційних мереж, охорони інформаційної інтелектуальноївласності, електронної торгівлі, електронних платежів, охорониприватного життя, вільного обігу інформації тощо. У першому розділізазначені завдання і функції МЗС Франції з інформаційного співробіт-ництва в рамках міжнародних організацій (зокрема, COT, ОЄСР, РадиЄвропи, Європейського Союзу, Міжнародного ТелекомунікаційногоСоюзу). Угода про інформаційні технології (1997 p.), підписана країнамиВеликої Сімки, створює умови для лібералізації телекомунікацій, вільноїконкуренції, електронної торгівлі.

Було вироблено спільний план дій щодо вдосконалення міжнарод-них інформаційних обмінів і підкреслено важливість електронногоринку торгівлі та послуг (встановлено тимчасовий статус-кво навпровадження мита на операції в галузі електронної торгівлі). У рамкахспівробітництва з ОЄСР МЗС Франції та Державний комітет з промисло-вості продовжують активну політику розвитку французьких мульти-медійних систем і засобів телекомунікаційної та аудіовізуальної конвер-генції, а також етичних, правових та соціально-культурних напрямівспівпраці. Формування нових норм і принципів правового регулюванняінформаційної діяльності дасть можливість, як зазначається в Програмі,забезпечити функціонування єдиного ринку товарів та послуг вінформаційному суспільстві.

150

У другому розділі розглядаються напрями двосторонньогоспівробітництва Франції з іншими країнами, узгодження позицій зінформаційних проблем у рамках візитів, переговорів, зустрічей нависокому рівні. Пріоритетними стратегіями визнано культурну і мовнурізноманітність: Франція підтримує політику збалансованоговикористання мов у мережі Internet та європейських комунікаційнихмережах і системах, втілюючи принципи франкофонії ПарламентськоїКомісії. Франкофонія захищається компетентними документами,принципами зовнішніх відносин із франкомовними країнами;координацію міжнародного співробітництва у боротьбі проти новихформ злочинності в інформаційній сфері, підвищення ефективностіпроцедури взаємодопомоги в правоохоронній та судовій сферах;створення нових міжнародних договорів та угод про комп'ютернізлочини; вдосконалення систем електронних платежів (особливоелектронного підпису), охорони прав споживачів, інтелектуальноївласності та приватного життя, розробку регуляторних механізмів длякраїн європейського ринку.

У третьому розділі визначені роль і методи діяльності зовнішньо-політичного відомства щодо захисту національних інтересів і реалізаціїнаціональної інформаційної політики в дво- і багатосторонніхвідносинах. На МЗС Франції покладено завдання: а) забезпечуватипідтримку позиції держави на міжнародних форумах, під час візитів,переговорів, неофіційних зустрічей; б) координувати ініціативи урядовихорганів, корпорацій, приватних власників щодо співробітництва з ООН/ЮНЕСКО, Європейським Союзом, СОТ та іншими організаціями щодорозвитку підприємств інформатики, аудіовізуального та теле-комунікаційного секторів, наукових досліджень у галузі комунікації;в) підтримувати вітчизняних виробників шляхом поширення черездипломатичні, консульські установи та інформаційно-культурні центриповідомлень про урядову програму з інформаційного суспільства,електронну торгівлю, інформаційні наукові розробки, щоб наполітичному рівні проінформувати про урядові плани щодо становленняінформаційного суспільства.

Стратегії інформаційної політики Франції стосуються також країнпріоритетного співробітництва, зокрема франкомовних країн Африки,Азії, Латинської Америки. У контексті глобалізування комунікації і

151

просування національних інтересів у «треті країни» уряд Франціїзапочаткував створення (1998 р.) інвестиційного фонду допомоги іспівробітництва (20,6 млн. франків) для підтримки споживання новихфранцузьких технологій в африканському регіоні, економічних і культур-них відносин, зокрема запровадження нових технологій і франкомовнихсерверів для освітніх програм у мережі Internet, підтримки університет-ських курсів з інформації та культури французькою мовою, створенняфранко-африканських наукових дослідницьких центрів з проблемінформації і комунікації, поширення французьких програмних продуктівдля користувачів персональних комп'ютерів [347].

Політична структуризація французького суспільства визначаєдискусійний характер проблематики інформаційної цивілізації.Міжнародні конференції, конгреси, слухання з проблем інформаційногосуспільства, які у Франції відбуваються в рамках міжнароднихорганізацій ЮНЕСКО/ООН, Ради Європи, Європейського Суду з правлюдини, публікації програмних документів щодо спеціалізованихнапрямів міжнародного співробітництва - інформаційного права,інфоетики, багатомовності Internet, електронної комерції, соціо-культурного розвитку впливають на громадську думку і політичнірішення, позицію країни в міжнародних відносинах, проведенніакцентованої зовнішньої політики з пріоритетом національних інтересіву глобальних трансформаціях на основі нового технологічного прогресу.

Інформаційна політика країн Бенілюксу (Бельгія, Нідерланди,Люксембург) відповідає доктринам зовнішньої та внутрішньої політики- відкрите суспільство, відкрита економіка, відкритий менталітет ітрадиції, толерантність і посередництво у політичному врегулюванніконфліктів; стратегічний курс на європейську та євро-атлантичнуінтеграцію, реалізація політики нового об'єднання Європи на основіпровідної ідеї «Європа політична - Європа географічна».

Вплив концепції становлення інформаційного суспільства підегідою ЄС (у країнах Бенілюксу розташовані резиденції впливових між-народних організацій та спеціалізованих установ Європейського Союзу)помітний у програмах Федерального уряду Бельгії «Принципипроцвітання активного суспільства» (1995 p.), «Федеральна ініціативащодо становлення інформаційного суспільства» (1994 р.), «План дійщодо провідної ролі Бельгії в інформаційному суспільстві» (1998 р.), у

152

створенні умов для розвитку нової (інформаційної) економіки, у новихкомпонентах зовнішньої політики, зміні законодавства, процесах конвер-генції і лібералізації комунікацій, трансформації муніципального управ-ління. «Федеральна ініціатива щодо становлення інформаційногосуспільства» спрямована на підвищення соціальної активності бельгій-ського суспільства, реалізацію творчих можливостей кожного індивіда,розвиток інновацій та інтелектуального потенціалу країни. Проведеннязбалансованого курсу зовнішньої політики у відносинах з провіднимиєвропейськими державами (ФРН, Францією, Великою Британією) таСША обумовлює нові (інформаційні) фактори прогресу країни, зацікав-леність у прискореній інтеграції економічних систем країн ЄС на основікомунікаційних та інформаційних технологій. Як зазначив прем'єр-міністр Бельгії Жан Люк Дегане, «...трансформація демократичнихінститутів на основі моделі інформаційного суспільства викликаєнеобхідність нових засобів і методів у сфері самовизначення, соціальноїстратифікації та підтриманні високих стандартів життя».

«План дій щодо провідної ролі Бельгії в інформаційному суспіль-стві» включає такі напрями: 1) створення системи електронного уряду;2) забезпечення гарантій широкого доступу до сучасних інформацій-них мереж і недопущення дискримінації за інформаційною ознакою(Internet for Everyone); 3) побудову національної інфраструктури теле-комунікацій (Бельгійської інформаційної супермагістралі); 4) заохоченнядосліджень та інновацій для інформаційної економіки; 5) розробкагнучких принципів регулювання інформаційної сфери.

Реалізація проекту «електронний уряд» обумовлює реформуванняполітики державного та муніципального управління і оперативного при-йняття спільних керівних рішень регіонів, об'єднань, провінцій тамуніципалітетів на основі цифрової платформи (порталу), доступ доякої здійснюється через різні канали комунікацій. Інтегрований підхіддо системи е-уряду вирішує проблему прозорості владних структур,відносин між різними адміністративними суб'єктами країни, забезпечуєширокий доступ громадськості до процесу прийняття політичних рі-шень, створює ефективний механізм суспільного контролю за економіч-ними витратами уряду, впливає на федеральну систему (структуру)поточного інформування. У рамках проекту е-уряду передбачаєтьсяфункціонування електронних судів, архівів та телеконференцій для

153

транскордонного співробітництва Бельгії з країнами Європейськогорегіону.

Політика прозорості влади та гарантованого доступу до універсаль-них інформаційних послуг спрямована на підвищення цифрової освіче-ності суспільства і використання різних каналів зв'язку (комп'ютерного,телефонного, мобільного, кабельного, засобів суспільного доступу),особливо для обмежених за віковим статусом, недієздатних та низько-кваліфікованих прошарків населення.

Побудова Бельгійської інфраструктури телекомунікацій робитьможливим подальше розширення комп'ютерних мереж Belnet,застосування нових технологій UMTS, об'єднання інформаційно-комунікаційних мереж з дослідницькими центрами та інституціями дляефективного управління.

Стратегія прискореного безінфляційного економічного зростанняпередбачає залучення корпоративних інвестицій у дослідження новихінформаційних технологій та Internet і впровадження розробок векономіку Бельгії.

Програма становлення інформаційного суспільства зумовлюєнеобхідність реформування бельгійського законодавства у сферіінформації та комунікації. Процеси лібералізації телекомунікаційобумовили ухвалення нового Закону про телекомунікації (1991 р.), доякого були внесені поправки 1994, 1997, 1998 pp., пов'язані з утвореннямголовного національного оператора телекомунікацій з автономнимстатусом Belgacom, незалежного регулятивного інституту ІВРТ,відкриттям ринку мобільного зв'язку для міжнародної конкуренції,приватизації телекомунікаційних мереж за участю зарубіжних компаній(49.9% акцій Belgacom належать консорціуму Ameritech, SingaporeTelcom, TeleDenmark).

Стратегії Федерального уряду Бельгії щодо становлення інформа-ційного суспільства істотно впливають на структуру політичної системикраїни, економічну політику та соціальні програми, викликаютьпозитивну відповідь бельгійського суспільства, обумовлюють характердво- та багатосторонніх відносин з міжнародними організаціями такраїнами європейського регіону [348],

Директиви Європейського Союзу щодо реалізації стратегіїінформаційного суспільства сформували концепцію інформаційної

154

політики Королівства Нідерланди. Програма уряду «Біла книгамодернізованого уряду інформаційної доби» (1996-2005 pp.) передбачаєпровідну роль держави в радикальній трансформації голландськогосуспільства. Основні напрями реалізації інформаційної політикистосуються: інвестування досліджень та виробництва продуктів вінформаційній сфері (Голландія займає 6 місце в світі і 3 місце в СШАяк зарубіжний інвестор); розвитку електронної комерції і лідерствакраїни в глобальній комунікації; створення електронного уряду іефективної системи державного та муніципального управління;здійснення спеціальних програм захисту населення від безробіття;запровадження новацій у загальну інфраструктуру; запровадження новихінформаційних технологій в освітню та культурну сфери. План дійпередбачає втілення принципів е-уряду для регулювання державного,приватного та громадського секторів, забезпечення доступу доінформаційних послуг на основі багатоканальних комунікацій,створення інформаційного порталу уряду в мережі Internet, проведеннявсеосяжних заходів з метою пропагування «нового мисленнясуспільства, нових шляхів ведення бізнесу, нового управління альянсами,нового законодавства та нових технологій».

Модернізація діяльності уряду Нідерландів тісно пов'язана іздіяльністю представництва Генерального Директорату інформаційногосуспільства Європейського Союзу, основним завданням якого є впливна зовнішню політику і державну систему управління, проведення єдиноїстратегії щодо становлення інформаційного суспільства в системі ЄС.Місія представництва - регулювання політичних рішень щодо програмстановлення інформаційного суспільства, аналітичний моніторингсуспільних процесів і формування необхідної політики сприйняття ідеїінформаційного суспільства відповідно до програм ЄС та глобальнихініціатив, аналітичний моніторинг суспільних процесів і формуванняполітики сприйняття ідеї інформаційної цивілізації в Голландії, контрольі регулювання ринкових та технологічних новацій, підтримка ініціативреформування інформаційної політики в інших сферах управління.

Уряд Нідерландів за підтримки Представництва активно впливаєна реалізацію національних програм «PICTION», «Zorg-2000», «FTN-Teleworking», якими передбачено реформування освіти (освіта для всіхпротягом всього життя на основі нових інформаційних технологій);

155

створення системи електронних досьє пацієнтів для постійногомедичного контролю (ЕРД); розвиток електронної комерції, віртуальнихагенцій та дистанційного виробництва.

Базові показники про розвиток інформаційного суспільства вКоролівстві Нідерланди (загальні соціально-економічні дані, стан теле-комунікаційного ринку, виробництво програмного забезпеченняінформаційних продуктів та послуг, користування Internet, е-комерція,обмін інформаційними продуктами та послугами з іншими країнамиЄС) дають можливість зробити висновки про активну позицію політикилідерства країни в глобальній конкуренції та в регіональномуспівробітництві [349].

Інформаційна політика Люксембургу, де розташовані резиденціїЄвропейського інвестиційного банку. Міжнародний фінансовий центр,організації та установи західноєвропейських країн, полягає увпровадженні рішень та програм ЄС, в активному інвестуванніінформаційного сектору, у стимулюванні наукових досліджень у галузінових технологій, розвитку електронної комерції та програм широкогодоступу до інформаційних послуг за допомогою Internet [350].

Скандинавські країни в рамках європейської інтеграції і концентра-ції комунікації прийняли урядові програми інформаційного суспільстваі визначили концепції національної інформаційної політики. Попринаціональну специфіку, політичні пріоритети, економічні можливості ігромадську думку щодо інформаційних процесів, скандинавські країнимають спільні цілі і напрями здійснення інформаційної політики.Зокрема, це:

1) впровадження нових технологій у систему державного управлінняі ефективне здійснення політичної влади (забезпечення доступуширокої громадськості до урядової інформації, розвиток мережі«інфоцентрів» для задоволення потреб населення, створеннядержавних мереж управління по вертикалі і горизонталі влади);

2) розвиток інформаційної економіки; підтримка інформаційногобізнесу, національних виробників інфопродукції, створенняінформаційно-довідкових корпорацій з тематичними базами данихпро інформаційні ТНК, компанії, фірми; залучення інвестицій внаціональні інформаційні проекти;

3) забезпечення соціальної сфери комп'ютерними технологіями;

156

організація електронних бібліотек, доступ до інформації в мере-жах і системах для соціально незахищених верств населення -молоді, інвалідів, малозабезпечених; створення громадськоготелерадіомовлення.

Концепція інформаційної політики передбачає також впровадженняправових, етичних та освітніх принципів комунікації та інформації увсі сфери життєдіяльності суспільства відповідно до національнихінтересів (Данія: розвиток сфери електронних послуг та електроннихплатежів, створення інформаційної супермагістралі, поширенняінформаційної продукції «Tele Denmark» на ринки Німеччини і ВеликоїБританії; Норвегія: розвиток універсальних і спеціалізованихінформаційних мереж, впровадження технологій у політичне життя іволевиявлення громадян (під час виборів); Швеція: гармонізація цілейнаціональної та європейської інформаційної політики, створенняінформаційного законодавства, технічних стандартів; розвитокінформаційної індустрії і бізнесу на базі концерну «Ericsson»,інтенсивний розвиток мультимедіа; Фінляндія: створення і розвитокінформаційних магістралей, інтенсифікація інформаційної економіки,інформаційного бізнесу, проект Nokia, впровадження нових технологійв державне управління, забезпечення доступу громадськості до Internet,правові та етичні засади інформаційного суспільства») [351].

Країни Європи приділяють значну увагу проблемі комп'ютерноїбезпеки в галузі високих технологій, боротьбі з комп'ютерноюзлочинністю в глобальній мережі Internet. Міжнародний форум країнВеликої Сімки, який відбувся 24 жовтня 2000 року в Берліні, закликавекспертів і провідних спеціалістів Європи створити спеціальний каталогправил для роботи з Internet - пакет стандартних рекомендаційінформаційної безпеки для користувачів глобальними мережами.Доповідачі наголошували, що проблема полягає не в спеціальнихзахисних програмах, а в етичності учасників електронної комунікації,дотриманні правил поведінки в Internet.

Серед країн «нової демократії» слід відзначити інформаційністратегії Польщі, Росії, України як таких, що прагнуть до інтеграції вєвропейські структури, мають політичні, регіональні інтереси, значнийінформаційний потенціал та стратегічні інформаційні ресурси,здійснюють демократичні реформи, лібералізацію ринків, підтримують

157

принципи вільного вираження поглядів і прав людини в галузікомунікації та інформації. Якщо для розвинутих європейських країнстановлення інформаційного суспільства та пов'язаних з ним реформ векономіці, політиці та соціальній сфері є першочерговими завданнямиподальшого розвитку, то для країн з перехідною економікоюпріоритетами державної політики в інформаційній сфері є демократиза-ція засобів масової комунікації, заборона цензури, створення інформацій-ного законодавства, гармонізація національних і європейських правовихстандартів, забезпечення інформаційного суверенітету та інформаційноїбезпеки держав, розвиток інформаційних магістралей, електроннихпослуг та інформаційної індустрії. В умовах здійснення політичних,ринкових та соціальних реформ, спинення гіперінфляції, становленнядемократичних інституцій країни «нової демократії» визначають основніцілі інформаційної політики, враховуючи, перш за все, національніінтереси і політичні устремління.

Національна інформаційна політика Республіки Польщі зорієнто-вана на побудову вільного відкритого суспільства, забезпечення правлюдини за статтею 19 Загальної декларації прав людини (1948 p.),впровадження концепції вільного транскордонного обігу інформації,створення незалежних і плюралістичних мас-медіа.

Новий інформаційний порядок, зазначається в Програмі розвиткукомунікації та інформації уряду Польщі (1988 p.), покликанийлібералізувати інформаційний сектор, врегулювати форми державногоконтролю, розвинути приватні структури і забезпечити широкий доступгромадськості до системи прийняття політичних рішень, деідеологізу-вати засоби масової комунікації, прийняти нові закони, які б відтворилинові реалії.

Правовим підґрунтям інформаційної політики Польщі є прийняті у1989-92 pp. «Закон про пошту і телекомунікації», «Закон про телебаченняі радіомовлення», «Закон про державні відносини з римськоюкатолицькою церквою в Республіці Польща», в яких визначаютьсянапрями інформаційної політики, встановлюються технологічністандарти інформаційного зв'язку, форми залучення іноземнихінвестицій (від 33%-49% зарубіжного капіталу), ліцензуванняінформаційної діяльності. Окремо визначені права церкви на інформа-ційну діяльність, з огляду на значний вплив клерикальної інформації на

158

політичні пріоритети та моральність польського суспільства. Закономпередбачено право католицької церкви на власну інфоінфраструктуру,створення комп'ютерних мереж, систем електронного зв'язку,телерадіомовлення, друкованої продукції.

Основні напрями діяльності уряду Польської Республіки у галузінових технологій - розвиток комп'ютерних мереж (суспільнихмагістралей, «Publiczny Dostep do Internetu», локальних мереж,приватних систем, Polbox; COMNET; NctCate; супутникового тамобільного зв'язку); підтримка інформаційного бізнесу, використаннянаціональних терміналів для транспортування масивів інформації,поширення сфери інформаційних послуг (Polska online; Internet; Internet-Servies); вдосконалення традиційних медіа і конвергенція засобів зв'язку.

К. Якубович (голова польського комітету з реформування мас-медіа)зазначив у доповіді Сеймові Польщі, що «.. .жоден демократичний уряд,жодна демократична країна не може існувати без незалежних іплюралістичних мас-медіа. Лібералізація політичної та економічноїсистем зумовлює деідеологізацію засобів масової комунікації,скасування певних форм державного контролю і саморегулювання ЗМКзгідно з європейськими і міжнародними стандартами відповідальності».В умовах плюралізму і рівності можливостей мас-медіа повиннізабезпечувати потреби громадськості в інформації і відображати роз-маїття поглядів, самобутність культур національних меншин, спільнотта нації. На сучасному етапі національна інформаційна політика Польщіформується під впливом політичних пріоритетів країни (членство в ЄС,НАТО, ЦЄІ), програм становлення інформаційного суспільства в Європіта медіаконцентрації в регіоні, інтеграції польського інформаційногоринку у прибалтійський сектор економіки [352].

Інформаційна політика Росії реалізує принципи побудови оптималь-ної інформаційної інфраструктури, використання нових комунікаційнихтехнологій у всіх сферах діяльності держави і суспільства, вільного обігуінформації, забезпечення інформаційної безпеки.

Динамічний розвиток міжнародних мереж, глобальної електронноїкомерції, прикладних систем управління інформаційними ресурсамиобумовили основні напрями інформаційної політики Росії: створення ірозвиток електронної системи органів державного управління і владисуб'єктів федерації; формування єдиної технологічної інформаційної

159

політики на рівні світових стандартів; забезпечення сертифікації,ліцензування інформаційних продуктів; правова охорона інформації;формування ринку інформаційних ресурсів; вдосконалення інформацій-ної освіченості населення; конверсія інфраструктури комунікаційвійськового призначення; забезпечення вільного доступу до інформаціїв глобальних мережах для широкої громадськості; демократизаціязасобів масової комунікації [353].

Інформаційна політика Росії забезпечується рішеннями органівдержавної влади, законодавством країни, зокрема Законом про участь уміжнародному обміні інформацією (1994 p.); Концепцією формування ірозвитку єдиного інформаційного простору Росії і відповіднихдержавних інформаційних ресурсів (1998 p.); Концепцією інформати-зації Росії (1993 p.); Законом про інформацію, інформатику таінформатизацію (1995 p.), а також федеральними цільовими тагалузевими програмами. У них визначаються першочергові завданнящодо інформатизування Росії та становлення демократичних інститутів,а саме: інтеграція інформаційного середовища Росії в міжнароднийінформаційний простір; демонополізація інформаційних служб іструктур - власників інформаційних ресурсів; розвиток інформаційногоринку спільно з державним регулюванням; створення умов дляпідприємництва в інформаційній сфері; конституційні гарантії свободислова і засобів масової інформації. У програмах закладено гуманістичніідеї свободи слова і соціальної відповідальності, дотримання балансуінтересів, становлення професійної корпоративності та механізмівсаморегулювання ЗМК, етичні й соціальні норми і принципи.Інформаційна політика Росії визначає завдання, а реалізація стратегіїзалежить від політичної волі державної влади, економічної і фінансовоїстабільності, свідомості суспільства.

Для гармонізації міжнародного співробітництва у сфері комунікації1998 р. підписано угоду між урядом РФ та Європейською комісією ЄС.У Росії створено урядові органи (Державний комітет РФ з телекомуні-кацій, Комітет з інформаційної політики та зв'язку Державної ДумиФедеральних зборів РФ, Постійну Палату з державної інформаційноїполітики, Політичну консультативну раду при Президенті РФ, СудовуПалату з інформаційних спорів при Президенті РФ), завданням яких єрозробка концептуальної бази становлення в Росії інформаційного

160

суспільства і підготовка основоположних документів - Концепціїдержавної інформаційної політики, Концепції формування інформацій-ного суспільства в Росії, Концепції розвитку законодавства РФ у галузіінформації та інформатизації, Концепції інформаційної безпеки Росії(2000 p.), Програми «Електронна Росія» (2001 p.). Концепція державноїінформаційної політики РФ (1998 p.), затверджена відповідно дозаконодавства країни, впроваджується органами державної влади нафедеральному рівні чи на рівні суб'єктів Федерації, у ній проголошенобазові принципи Державної інформаційної політики: принципвідкритості - всі заходи інформаційної політики обговорюються суспіль-ством і держава враховує громадську думку; принцип рівності інтересів— політика держави враховує інтереси всіх учасників інформаційноїдіяльності, незалежно від становища в суспільстві, форми власності ігромадянства; принцип системності - всі реалізації прийнятих рішеньмоделюються, їх наслідки беруться до уваги для об'єктів і суб'єктівінформаційної діяльності, яких ці рішення стосуються; принцип пріори-тетності виробника - за рівних умов пріоритет належить конкуренто-спроможному національному виробникові інформаційно-комунікацій-них засобів, товарів і послуг; принцип соціальної орієнтації — основнізаходи державної інформаційної політики повинні забезпечуватисоціальні інтереси російського суспільства; принцип державної підтрим-ки — заходи інформаційної політики, які спрямовані на інформаційнийрозвиток соціальної сфери, фінансуються державою; принцип пріоритет-ності права - розвиток і застосування правових методів є пріоритетнимщодо економічних та адміністративних рішень в інформаційній сфері.

Реалізація державної інформаційної політики сприяє формуваннюєдиного інформаційного простору Росії, інтегрування у світовийінформаційний простір, забезпечує інформаційну безпеку держави,суспільства, індивіда, впливає на демократичні орієнтації масовоїсвідомості, становлення сфери інформаційних послуг, вдосконаленняправового регулювання інформаційних суспільних відносин. Державнаінформаційна політика повинна сприяти зміцненню державності Росії,забезпечувати зв'язок Центру і регіонів, сприяти вдосконаленнюфедералізму і збереженню єдності країни. Для здійснення цих заходівнеобхідне ефективне управління інформаційними ресурсами, інформа-ційно-телекомунікаційною інфраструктурою, створення вітчизняного

П-3429 161

інформаційного виробництва, ринку інформаційних технологій, засобів,товарів і послуг, вдосконалення діяльності електронних і друкованихзасобів масової комунікації. Державну інформаційну політику уряд РФрозглядає як провідну стратегію демократичних перетвореньсуспільства, держави і проводить широку пропагандистську кампаніюна підтримку основних її положень у суспільстві. У Концепціїсформульована інформаційна політика в таких галузях, як інформаційніресурси, інформаційно-комунікаційна інфраструктура, інформаційні ітелекомунікаційні технології, системи і засоби їх реалізації, виробництвоі споживання засобів інформатизації, інформаційних товарів і послуг,науково-технічний і виробничий потенціал інформатизації, телекомуні-кацій і зв'язку, ринок інформації, інформаційних технологій, засобів,товарів і послуг, комп'ютеризація, політика в галузі масової інформації,інформаційне право, системи забезпечення інформаційної безпеки,взаємодія інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури Росії зглобальними інформаційними магістралями. Національна інформаційнаполітика Росії передбачає стратегічні цілі і завдання інформаційногорозвитку країни, орієнтовані на провідну геополітичну і економічну ролькраїни в XXI столітті [354].

Головною метою національної інформаційної політики Українипередбачається прийняття концепцій та програм інформаційногосуспільства, інформатизації державного управління, інформаційноїбезпеки та формування національної інфоінфраструктури, створенняінформаційного кодексу, забезпечення національних інтересів наміжнародній арені.

Інформаційна політика України враховує ціннісні орієнтаціїсуспільства, зміну масової свідомості з часу проголошення незалежності,інформаційне об'єднання регіонів, демонополізацію інформаційногосектору, впровадження нових мультимедійних засобів зв'язку в усі сферидержавного управління. Основні принципи національної інформаційноїполітики: гарантованість права на інформацію, відкритість, доступністьта вільний обіг інформації в суспільстві, законність одержання,використання і зберігання інформації.

Проблема реалізації національної інформаційної політики викликаєгостру дискусію в законодавчому органі держави, у виконавчихструктурах, про що свідчать слухання у Верховній Раді України щодо

162

регулювання інформаційного простору, захисту інформаційногосуверенітету країни, лібералізації телекомунікацій, незалежності таплюралізму засобів масової комунікації, становлення інформаційногобізнесу за європейськими стандартами. Нагальним питаннямутвердження інформаційного суверенітету держави є визначеннязовнішніх і внутрішніх інформаційних загроз, до яких відносятьнепрозорість для України міжнародного інформаційного простору,децентралізацію контролю за інформаційною діяльністю і регіональніпроблеми, інформаційну експансію країн «близького зарубіжжя»(зокрема Росії), використання «інфоструктури» для транзиту масивівінформації через кордони держави на умовах транснаціональнихінформаційних монополій.

Інформаційний суверенітет держави повинен підтримуватисьефективними механізмами нейтралізації усіх видів інформаційнихзагроз. Виважена державна політика в галузі комунікації має забезпечитистановлення інформаційної економіки, а згодом інформаційногосуспільства - головної мети європейських країн на XXI століття. Україна,яка прагне до європейської інтеграції, асоційованого членства вЄвросоюзі, узгоджує свої позиції розвитку суспільства з європейськимиперспективами. Високий науковий потенціал України, розробки і ноу-хау в інформаційній сфері, інформаційний потенціал і фундаментальнідослідження обумовлюють такі положення інформаційної політики, яквплив інформаційних і комунікаційних процесів на консолідаціюсуспільства, формування громадської думки, підприємництва іекономіки, міжнародне співробітництво [355].

Національна інформаційна політика забезпечується КонституцієюУкраїни (1996 p.), Законом України про інформацію (1992 p.), а такожіншими чинними нормативними і підзаконними актами, указами,постановами та інструкціями загального і спеціального характеру, в якихвизначено верховенство міжнародної норми і національні пріоритети.Цей пакет законодавчих документів створює нормативно-правові засадирозвитку національної політики в галузі інформації. Інформаційнезаконодавство України визначає: загальні права людини (право насвободу слова, вільне вираження поглядів, обмін інформацією на основітрадиційних і нових технологій); право засобів масової інформації(незалежність і плюралізм друкованих ЗМК, телерадіомовлення,

п* 163

інформаційних агентств та видавництв); правове регулюваннятелекомунікацій, комп'ютерних мереж, систем автоматизованої обробкиперсональних даних, електронної комерції; право інформаційноїінтелектуальної власності (авторське право і суміжні права: патентнеправо, право ноу-хау) [356].

Базовим є Закон України про інформацію (1992 р.), в якомусформульовані основні поняття і політика держави в інформаційнійсфері. Закон надає право громадянам на комунікацію, обумовлює режимдоступу до інформації, широкі можливості розвитку підприємництва,регулює міжнародне співробітництво. Нормативно-правові акти, щорегулюють процеси інформатизації (Закон України про національнупрограму інформатизації 1998 p.), визначають загальні принципидержавної політики у сфері інформатизації: розвиток інфраструктури,концентрацію комунікації у сфері державного управління, вільнуконкуренцію інформаційного підприємництва, безпеку фінансовогоінформаційного середовища, розвиток інформаційної економіки.Пріоритетними напрямами впровадження інформаційних технологійвизнано створення нормативно-правової бази (комп'ютерного права),побудова нових сучасних каналів зв'язку, зокрема оптично-волоконних,супутникових, телекомунікаційних, формування комп'ютерної мережіосвіти як компонента Internet, створення інформаційних продуктів,систем захисту інформації тощо.

Концептуальні засади інформаційної політики потребують активноїреалізації і впровадження в політичну, економічну і соціальну сфериУкраїни, щоб забезпечити участь держави в європейському інформацій-ному просторі, розвинути власний інформаційний простір на рівнідержав, які прямують до інформаційного суспільства. З огляду нарозвиток міжнародних відносин, співробітництво з європейськимиміжурядовими організаціями, роль держави в міжнародних універсаль-них організаціях ООН/ЮНЕСКО, органи державної влади, щоухвалюють рішення, мають переглянути пріоритети національноїінформаційної політики відповідно до швидкої еволюції світовогоінформаційного прогресу і загальної (планетарної) стратегії переходудо інформаційного суспільства.

Розуміння реалій глобального інформаційного суспільства, перевагінформаційної економіки, координації інтелектуальних ресурсів

і 64

засвідчили міжнародні конгреси «Інформаційне суспільство в Україні:стан, проблеми, перспективи» (Київ, 2000), «Розвиток інформаційногосуспільства в Україні» (Київ, 2001), які відбулися за сприянняЄвропейської комісії ЄС та підтримки KM України, Державного комітетузв'язку та інформатизації, Державного комітету інформаційної політики,телебачення і радіомовлення, Національної академії наук, Міністерстваосвіти і науки, інших міністерств та відомств.

Дискусії велися з питань інформаційної політики України;законодавства, управління та економіки в інформаційному суспільстві;розвитку соціально-гуманітарної сфери; ролі університетів у майбут-ньому інформаційному суспільстві - RUFIS-2000; трансформації націо-нальної інфоінфраструктури, політики інформатизації, розвитку Internetв Україні; засобів масової комунікації у XXI столітті; інформаційноїбезпеки держави; електронного врядування та впровадження інформа-ційних технологій у галузях освіти, охорони здоров'я, суспільних послуг.

У Підсумкових документах та пропозиціях відповідних міністерстві відомств, вищих навчальних закладів, провідних фахівців з проблемміжнародної комунікації зазначається, що інформаційне суспільствонадає переваги в політичному, економічному і соціальному розвитку;зволікання України з розробкою національної програми інформаційногосуспільства затримує політику європейської та євроатлантичноїінтеграції країни як стратегічного вектора міжнародного співробіт-ництва. Документи визначають такі переваги інформаційногосуспільства, як підвищення якості життя, нові можливості для реалізаціїінтелектуального і творчого потенціалів спільноти, створення новихумов для працевлаштування (телеробота), демократизація влади(електронний уряд), забезпечення інфорі̂ ?аційної взаємодії з українськимсуспільством, міжнародна інтеграція, впровадження нових технологійу різноманітні форми бізнесу, формування інформаційної економіки,забезпечення широкого доступу до глобальних інформаційних мережза освітніми і культурними програмами. На форумах було прийняторекомендації для органів державної влади, наукової спільноти, освітньоїгалузі та підприємницьких структур, в яких визначаються пріоритетні-авданшї для українського суспільства. Зокрема, рекомендовано:визначити координаційний орган для реалізації національної концепціїі програми становлення інформаційного суспільства; створити

165

український сегмент глобальної мережі Internet для забезпеченнявільного і рівноправного доступу до глобальних інформаційних ресурсів;впровадити європейські стандарти для комп'ютерних систем таінформаційних технологій; сприяти розвиткові української індустріїпрограмного забезпечення, національних лінгвістичних комп'ютернихсистем; розвинути систему дистанційної освіти за новими напрямамипідготовки спеціалістів - «інформаційне суспільство», «інформаційнеправо», «інформаційна економіка», «інформаційна безпека», «міжнарод-ні інформаційні відносини», «міжнародні інформаційні системи ітехнології», «електронна комерція», «інфоетика», «медіаполітикаінформаційного суспільства» та мережу електронних бібліотек ідистанційного доступу до інформаційних бібліотечних ресурсів;розробити програму впровадження цифрового телебачення і транс-формації медійного сектору; забезпечити інституційну підтримкуінформаційного суспільства, прогресивний законодавчий процес;підтримати ініціативи на різних рівнях щодо проектів електронноїкомерції, електронних бірж, аукціонів, торгів, впровадити системиелектронних безготівкових розрахунків та електронного підпису;впровадити телемедицину для підвищення якості діагностики імедичних послуг; забезпечити поширення культурних цінностей таісторичної спадщини українського суспільства за допомогоюмультимедійних технологій; сформувати відповідну позитивнугромадську думку; забезпечити реалізацію стратегії європейськоїінтеграції та інформаційного суспільства.

Концептуальні напрями національної інформаційної політикимістять різні за своїми характеристиками складові регіональнихстратегій і світових підходів до розвитку постіндустріальної цивілізації.Концепція інформаційного суспільства, зміна традиційних економічнихвідносин, нова система комунікацій і вплив нових технологій насоціальну сферу обумовлюють нові тенденції загальних політичнихрішень, нового всесвітнього мислення, нових шляхів інтегруваннядержав як на регіональному, так і глобальному рівнях.

У той же час глобальні перспективи дають можливість визначитинаціональні відмінності і пріоритети, шляхи координації політичної волідержав, грунтовані на поєднанні державних інтересів із приватним бізне-сом, фінансуванні нового гармонійного суспільства, розвитку вільної

166

конкуренції, конвергенції засобів комунікації. Концентрація комунікаціїв Європі та інших регіонах світу впливає на громадську свідомість, наусвідомлення спільної ідеї розвитку і спільної спадщини цивілізації.Національні пріоритети встановлюють баланс між культурниминаціональними цінностями і глобальними процесами: у концепціяхсвітового розвитку підкреслюється необхідність збереження культур-ної самобутності і національної ідентичності держав як необхідногокомпонента реалізації регіональної і глобальної інформаційної політики.

Здійснений в розділі багатовимірний триступеневий аналіз (наглобальному, регіональному та локальному рівнях) функціональногостану інформаційних систем різних суспільств дав можливість визначитиїхні параметральні характеристики, ступінь адаптованості до сучасноїсвітової мережі комунікацій, з'ясувати потенційні можливостібезпосередньої участі та ролі в міжнародному інформаційному полі.

Особливості національного розвитку суспільних систем впливаютьвідповідним чином на інформаційну політику та процеси глобальноїкомунікації і на можливості інтеграції у складну систему міжнароднихінформаційних відносин. Посилення тенденцій до глобалізації політич-них, економічних та інформаційних міжнародних відносин свідчить продомінантну роль у цьому процесі інформаційно-комунікаційних та іншихвисоких технологій, відкриваючи якісно нові можливості дляприскореного прогресивного розвитку цивілізації в XXI столітті.

Зважаючи на глобальні тенденції, Україна здійснює кардинальнереформування інформаційно-комунікаційної сфери для забезпеченнянаціональної участі в міжнародних програмах становлення інформацій-ного суспільства та європейської інтеграції, для розв'язання внутрішніхдержавотворчих проблем, трансформації економіки та використанняглобального інтелектуального надбання.

1. Стратегічною метою міжнародних організацій та країн Європи єприскорений розвиток європейського інформаційного суспільства,інтеграція і конкурентоспроможність на світових ринках за умовизбереження багатокультурності і національної самобутності, забезпе-чення вільного вираження поглядів і свободи засобів масової комунікації,рівного доступу до надбань цивілізації у цифровій формі.

167

2. Пан'європейська інформаційна політика реалізується в рамкахкомпетенції міжнародних регіональних організацій, які вирішують веськомплекс політичних, економічних і соціальних проблем європейськихкраїн. У політичній площині - це вдосконалення нового суспільногосередовища, поглиблення міждержавного співробітництва в умовахстановлення інформаційного суспільства, забезпечення вільного обігуінформації в суспільстві для підвищення ступеня демократичної участікраїн у політичних процесах; в економічній площині - побудоваекономіки знань (інформаційної економіки), використання інформацій-них ресурсів та потенціалу Європи для конкурентоспроможності вміжнародному економічному середовищі, недопущення економічнихзлочинів у кіберпросторі; у соціальній площині - це забезпеченнясоціальних і трудових прав населення Європи у зв'язку із зміноютехнологічного укладу (працевлаштування в інформаційномусуспільстві), вільний доступ до ресурсів мережі Internet, недопущеннярозшарування суспільства за інформаційною ознакою на «інформаційнобагатих» та «інформаційно бідних»; у культурній площині - цеусвідомлення, що новий електронний світ має відображати культурнурізноманітність і національну ідентичність, поширення новогосуспільного блага (ідей, знань, інформації) на рівноправних підставахдля всіх народів європейського регіону, використання спільноїєвропейської інформаційної спадщини на благо цивілізації. Комунікаціяяк пріоритетна програма діяльності входить до всіх проектів міжурядо-вих європейських організацій, концепцій зовнішньополітичної діяль-ності європейських держав, є складовою економічного розвитку регіону.

3. Європейський вимір глобального інформаційного суспільства,втілений в Окінавській Хартії Глобального Інформаційного суспільст-ва - 2000, викладено у таких положеннях: використання можливостейнових комунікаційних технологій; подолання технологічного розривуміж країнами Європи і ефективне співробітництво в галузі високихтехнологій і ринку; сприяння участі у становленні інформаційногосуспільства і нової економіки; прогресивний розвиток. Розв'язанняпроблеми інформаційного розриву пов'язано із зустрічними ініціативамикраїн, що розвиваються, про участь у глобальному інформаційномупроцесі, трансформації економіки і менталітету суспільства; зприйняттям політичних рішень про національні програми інформацій-

168

ного суспільства, підтримку інформаційних технологій і конкуренції векономіці; створення відповідної нормативної бази, використанняінформаційних технологій у соціальній сфері, заохочення муніципаль-них ініціатив.

4. Концепція європейської інтеграції визначила, що Європа програєна міжнародній арені по двох позиціях: 1) запровадження новихінформаційних та інших високих технологій; 2) забезпеченняєвропейської регіональної безпеки, тому нова політика європейськоїінтеграції є позитивним процесом для зміцнення позицій альянсу в світі,але європейське співтовариство усвідомлює, що процес розвиткуглобальної цивілізації є незворотним. Глобальні процеси впливають нанаціональні та регіональні відносини, і завдання європейської спільнотиполягає в узагальненні позитивних і негативних наслідків становленняінформаційного суспільства, трансформації демократичних інститутів,охорони основних прав і свобод людини в нових умовах, у захистіплюралізму і незалежності засобів масової комунікації, збереженнінаціонального розвитку, культурної самобутності і мовного розмаїттякраїн Європи. Мета регіональної політики, за документами міжнароднихорганізацій, полягає в консолідації національних ресурсів, координаціїдіючих і майбутніх об'єктів «інфоструктури», ліквідації диспропорційв інформаційних потоках, забезпеченні національної суверенності такультурної самобутності, інтеграції в міжнародний інформаційнийпростір і міжнародний розподіл праці.

5. Європейська інформаційна політика реалізується через стратегії,програми і проекти міжурядових регіональних організацій, таких якРада Європи (РЄ), Європейський Союз (ЄЄ), Організація з безпеки іспівробітництва в Європі (ОБСЄ), Центральноєвропейська Ініціатива(ЦЄІ), Організація Північноатлантичного Співробітництва (НАТО), урамках яких розглядаються і вирішуються проблеми становленняінформаційного суспільства в Європі, розвитку «інфоструктури»,інформаційних комунікаційних магістралей, телекомунікаційних мереж,проблеми інформаційної економіки, електронної торгівлі.

6. Компаративний аналіз регіональних концепцій моделейміжнародного співробітництва у сфері інформації і комунікації даєпідстави зробити такі узагальнення: 1) пошуки належних концепцій івироблення моделей їхнього втілення набувають дедалі більшого

169

розмаху; 2) вони підпорядковані намаганням забезпечити національніінтереси; 3) однак при цьому наштовхуються на супердилему -необхідність узгодження власних інтересів з інтересами інших суб'єктіві загалом новітніми тенденціями цивілізованої комунікації; 4) традиційнавеликодержавна позиція Росії впливає на процеси міждержавногоспівробітництва в країнах-учасницях СНД.

7. Концептуальні напрями національної інформаційної політикимістять різні за своїми характеристиками складові регіональнихстратегій і світових підходів до розвитку постіндустріальної цивілізації.Національні пріоритети встановлюють баланс між культурниминаціональними цінностями і глобальними процесами: у концепціяхсвітового розвитку підкреслюється необхідність збереження культурноїсамобутності і національної ідентичності держав як необхідногокомпонента реалізації регіональної і глобальної інформаційної політики.

170

РОЗДІЛ 4

ПОЛІТИЧНІ ІМПЕРАТИВИ ЄВРОПЕЙСЬКИХОРГАНІЗАЦІЙ В ГАЛУЗІ ІНФОРМАЦІЇ І КОМУНІКАЦІЇ

4.1. Концепції інформаційної політики Ради Європита Європейського Союзу

Етапними в історії європейської інформаційної політики можнавважати 80-ті роки XX століття, коли європейські мережі засобівкомунікації (Євронет, телекомунікації, засоби масової інформації)зазнали глибоких структурних змін, обумовлених як політичнимрозвитком, так і появою на європейському ринку нових технологій,інформаційних продуктів і послуг.

У країнах Західної Європи були реалізовані програми лібералізаціїі приватизації ЗМК; почалося формування регіональної інфоінфра-структури для забезпечення транскордонного телерадюмовлення,кабельного телебачення і супутникового обміну телеінформацією; булиприйняті європейські документи для правового регулювання інформа-ційної діяльності суспільних і приватних засобів комунікації та зв'язку.З огляду на технологічні можливості обговорювалися перспективистворення європейського інформаційного ринку, медіа-концентрації,створення європейських інформаційних ТНК та їх участь у міжнароднихпроектах і глобальних комунікаційних процесах, проникнення вінформаційний простір центральноєвропейських і східноєвропейськихкраїн [357].

Політичні зміни в країнах Центральної і Східної Європи обумовилиглибокі зміни в інформаційному середовищі, демократизацію засобівмасової комунікації, розвиток плюралізму вираження поглядів, відмовувід монопольного державного регулювання і контролю інформаційноїдіяльності. Посилення політичної активності засобів комунікаціївплинуло на регіональну інформаційну політику європейськихорганізацій.

17!

Міжнародні інститути Західної Європи - Рада Європи, Європейсь-кий Союз, Організація з Безпеки і Співробітництва в Європі, ОрганізаціяПівнічноатлантичного Договору та Центральноєвропейська Ініціатива- здійснюють активну міжнародну політику в галузі інформації такомунікації, орієнтуючись на співробітництво з окремими державами,міжнародними організаціями, альянсами та неурядовими інституціями.Пріоритетними сферами інформаційного співробітництва країн іміжнародних організацій Західної Європи є створення регіональнихінформаційних мереж, конвергенція засобів комунікації, формуваннянауково-технічного потенціалу в галузі комунікації та регіональнихінформаційних ресурсів, інтенсифікація досліджень та створенняправової і регулятивної бази для інформаційної діяльностів регіоні.

Рада Європи (об'єднує 42 країни, серед яких 15 - посттоталітарнідержави) - одна з найавторитетніших міжурядових політичних організа-цій, основними напрямами діяльності якої є захист та зміцнення плюра-лістичної демократії і прав людини, пошук шляхів вирішення соціальнихпроблем, підтримка європейської культурної самобутності, розвитокполітичного партнерства з новими демократіями в регіоні, надання допо-моги країнам континентальної Європи в їх політичних, законотворчихта конституційних реформах. Організація РЄ була заснована у 1949 р.коаліцією держав — Велика Британія, Франція, Бельгія, Нідерланди,Люксембург, Швеція, Норвегія, Данія, Німеччина, Австрія, Італія, Греція,Туреччина, Кіпр, Ірландія - з метою забезпечення міжнародного спів-робітництва для захисту і реалізації національних інтересів, перетворен-ня Європи на демократичний і безпечний простір. Політичні повнова-ження РЄ базуються на принципах верховенства права і демократії.

Організація здійснює свою діяльність через спеціалізовані установита структурні підрозділи політичної, правової та загальної компетенції.До політичних відносять: Комітет Міністрів, який забезпечує виконавчірішення та керує діяльністю організації; урядові експертні комітети,що втілюють рішення Комітету шляхом розробки рекомендацій,резолюцій, конвенцій та інших правових і неправових документів;Парламентську Асамблею, яка є дорадчим форумом РЄ та об'єднуєпредставників парламентів країн-членів; Конгрес європейських місцевихта регіональних органів влади, який сприяє розвиткові демократії на

172

місцевому та регіональному рівнях, судові та інші структури, якіздійснюють свої функції згідно з положеннями конвенцій чи угод,укладених під егідою РЄ [358].

Комітет Міністрів РЄ безпосередньо представляє уряди країн-членіві як виконавчо-розпорядчий орган, до складу якого входять міністризакордонних справ країн-членів або їх постійні представники, визначаєосновні напрямки діяльності організації, розглядає та ухвалює рішеннящодо прийнятих Парламентською Асамблеєю рекомендацій, пропозиційміжурядових комітетів та документів конференцій галузевих міністерств,затверджує програму діяльності РЄ та її бюджет. Рішення КомітетуМіністрів передаються урядам країн-членів як проекти європейськихконвенцій та угод щодо участі в них, декларацій та резолюцій з політич-них питань міжнародного співробітництва. Свою діяльність КомітетМіністрів здійснює через підпорядковані йому директорати, комітетита підкомітети.

Комітет Міністрів має повноваження на дроведення політичногодіалогу; здійснення зв'язків із ПАРЄ; здійснення зв'язків із Конгресомєвропейських місцевих і регіональних органів влади; підготовку таприйняття конвенцій, угод та рекомендацій; прийняття бюджету;прийняття та контроль за виконанням міжурядової програми діяльності;прийом нових членів; розробку програм співробітництва і допомогикраїнам Центральної і Східної Європи; контроль за виконаннямЄвропейської конвенції з прав людини; участь в організації та проведенніспеціалізованих конференцій міністрів країн-членів РЄ.

Міжурядова програма дій, яку щорічно приймає Комітет Міністрів,є робочою програмою організації і має на меті поглиблення рівно-правного співробітництва між країнами-членами Ради Європи. Поточнапрограма (2000-2001 pp.) об'єднує три політичні завдання: зміцненняєдності і стабільності в рамках європейського демократичного простору;заохочення політики інтеграції до РЄ країн Центральної і СхідноїЄвропи; надання Раді Європи більшої відкритості щодо різноманітнихформ поглибленого співробітництва з іншими міжнародними орга-нізаціями, місцевими і регіональними органами влади, європейськоюспільнотою. Для здійснення цих завдань у програмі закладено понад 60комплексних проектів, а також низку заходів і дій оперативногохарактеру, пов'язаних із практичною реалізацією.

173

Поняття демократії, прав людини і верховенства права є базовимидля програми, відображають гуманістичну сутність РЄ і той внесок,який держави і суспільства можуть зробити в міжнародне співробіт-ництво в умовах демократії на всьому європейському континенті.Міжурядова робоча програма реалізується в таких сферах діяльності,як демократія і права людини; ЗМК, зв'язок, телекомунікації,мультимедіа; транскордонне співробітництво; співробітництво в галузіправ людини; життя і працевлаштування в інформаційному суспільстві;охорона здоров'я; охорона довкілля; освіта, культура і національнаспадщина; інформаційна молодь.

Міжурядова робоча програма фінансується з бюджету Ради Європи(понад 10% від бюджету), до якого додаються фінансові інвестиції (пряміі непрямі) спеціалізованих міністерств, адміністративно-територіальнихінститутів, у разі потреби - приватного сектору. Кошти, що надходять нареалізацію програми, становлять єдиним пакетом понад 1 млрд. 300 млн.французьких франків. Прагнення країн-членів РЄ спільно діяти в рамкахміжурядової програми реалізуються через Комітет Міністрів РЄ, якийзабезпечує політичне керівництво міжурядовим співробітництвом.

Перша міжурядова робоча програма РЄ у галузі інформації ікомунікації була прийнята в 1976 році і стосувалася розвиткуспівробітництва між країнами-членами РЄ у сфері зміцнення свободивираження поглядів та ЗМК, а також вільного обміну інформацією таідеями. Програма передбачала сприяння політиці свободи інформаціїна міжнародному і національному рівнях, розробку узгодженоїєвропейської інформаційної політики та визначення пріоритетівспівробітництва в медіасфері.

Так, Комітет експертів із прав людини організував семінар ізпроблем права доступу до урядової інформації (1976 р.) і визнавнеобхідність створення міжурядових документів, які забезпечуватимутьці права. 3 1981 року міжурядова робоча програма РЄ у галузі інформаціїі комунікації розробляється і контролюється в рамках Директоратів ізправ людини, мас-медіа, інформаційних технологій, документаційно-інформаційного менеджменту. У подальших міжурядових робочихпрограмах (1985-2000 pp.) розглядалися такі політичні проблеми, як«ЗМК і конфлікти», «Плюралістична демократія», «ЗМКу пан'європей-ській перспективі», «ЗМК і толерантність», «Аудіовізуальне піратство»,

174

«Комп'ютерна злочинність», «Культурна політика телсрадіомовлення»,«Принципи свободи вираження поглядів і захист репутації»,«Саморегулювання ЗМК у Європі», «Вплив інформаційних технологійна права людини» та інші.

Реалізація програм РЄ втілюється у директивах Комітету Міністрівдо країн-членів організації, конвенціях, рекомендаціях, резолюціях,деклараціях із проблем інформації і комунікації. Конвенції єзобов'язальними для країн, які їх ратифікували; рекомендації маютьфакультативний характер та виражають формальні наміри, вони не єзобов'язальними для країн-членів, за винятком вказівки на їхзобов'язальність. Важливість цих документів полягає в тому, що вонивизначають певні проблеми та необхідність їх вирішення на міжнарод-ному рівні. У рекомендаціях фіксуються критерії для можливоговстановлення на їх основі зобов'язальних норм і правил на вищому (уконвенціях) правовому рівні. Резолюції та декларації мають характерморального впливу через сформульовані в них принципи міжнароднихінформаційних відносин.

Рада Європи активно займається проблемами правового регулю-вання європейського інформаційного поля, про що свідчать міжнародніугоди з питань телерадіомовлення, які мають на меті сприятирозширенню європейського аудіовізуального простору, охороняти праваінтелектуальної власності, забезпечити доступ до універсальнихінформаційних послуг (Європейська угода про обмін програмами теле-фільмів, 1958 p.; Європейська угода про захист телемовлення, 1960 р. (зПротоколом 1965 р. та Додатковими Протоколами 1974 p., 1983 p.);Європейська угода про захист телерадіомовлення, що ведеться зі станційпоза національними територіями, 1965 p.; Європейська конвенція проінформацію щодо зарубіжного законодавства, 1968 p.; Європейськаконвенція про авторське право та суміжні права в галузі транскордонногосупутникового мовлення, 1980 p.; Європейська конвенція з транс-кордонного телебачення, 1989 р. та ін.).

Політичні дискусії в ПАРЄ про концентрацію комунікації в Європі,про становлення нового суспільного ладу - інформаційного суспільствата нової економіки на основі комунікаційних технологій втілилися урезолюціях та рекомендаціях Ради Європи -R848(1985p.) про боротьбуз аудіовізуальним піратством, R 1064 (1987 р.) про культурні параметри

175

радіо в Європі, R 887 (1987 р.) про Європейський рік кінематографії, R1077 (1988 р.) про використання ЗМК під час виборчих кампаній, R1098 (1989 р.) про співробітництво в аудіовізуальній галузі між Сходомі Заходом, R 937 (1990 р.) про вплив телекомунікацій на Європу, R(96)10про гарантії незалежності суспільних засобів масової комунікації, R(99)1 про плюралізм засобів масової комунікації, R (99)14 проуніверсальні суспільні комунікаційні та інформаційні послуги, R (99)15про заходи щодо висвітлення в засобах масової комунікації виборчихкампаній [359].

Парламентська Асамблея Ради Європи як статутний орган РЄ єдорадчим інститутом. Вона складається з представників кожної з країн-членів, які обираються або призначаються національними парламентами(до ПАРЄ входять 236 представників та 236 заступників від парламентівкожної із країн-членів) і представляють у ПАРЄ національні інтереси вєвропейському співробітництві. Асамблея проводить чотири пленарнісесії на рік. Для інших країн із Центральної та Східної Європивстановлено спеціальний статус запрошеного для заохочення їх довступу в організацію. Незважаючи на дорадчий характер діяльності,ПАРЄ відіграє важливу роль в організації загалом та у визначенніосновних напрямів функціонування Комітету Міністрів РЄ, у процесівступу нових членів до РЄ та в моніторингу виконання взятих нимизобов'язань, виступаючи унікальною формою співробітництвапарламентарів європейських країн.

Конгрес європейських місцевих та регіональних органів владискладається з двох палат, одна з яких представляє органи місцевої влади,а друга - регіони. Його функції полягають у підтримці та сприянніполітичній та фінансовій автономії європейських місцевих тарегіональних властей, зміцненні демократичних інститутів на місцевомурівні, особливо у країнах, які стали на демократичний шлях розвитку.

Європейський суд із прав людини, створений згідно з протоколом№ 11 до Європейської Конвенції про права людини, функціонує напостійній основі, його юрисдикція поширюється на всі питання, щостосуються тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.

- Рішення Європейського суду за статтею 10 Європейської Конвенціїпро права людини на вільне вираження поглядів та обмін інформацієюяк традиційними засобами, так і за допомогою нових технологій,

176

стосуються свободи вираження поглядів у друкованих ЗМК (рішення усправі газет «Обсервер» і «Гардіан» (The Observer and GuardianNewspapers Ltd) від 26 листопада 1991 p.; свободи вираження поглядіву сфері телерадіомовления (суд у березні 1990 року у справі «ГроппераРадіо АГ» та інших проти Швейцарії ухвалив своє перше рішеннястосовно електронних засобів масової інформації; свободи вираженняпоглядів у мережі кабельного телебачення (справа «Телесистем ТірольКабель-телевізьон» була вилучена з реєстру справ Суду в результатідружнього врегулювання між урядом і заявником; свободи доступу дотелетрансляціп (рішення у справі «Аутронік АГ» (Autronic AG) від22 травня 1990 р. про відмову держави-транслятора надати дозвілприймати незакодовані телевізійні програми; доступу до електроннихЗМК; доступу до урядової інформації (рішення у справі Леандера(Leander) від 26 березня 1987 р. (відмова заявникові в доступі досекретної інформації, що мала відношення до заявника); свободивираження політичних поглядів (рішення у справі Лінгенса від 8 липня1986 р., (на заявника, згідно зі статтею III Кримінального кодексу Австрії,було накладено штраф за дифамацію у пресі австрійського політичногодіяча); висловлювання комерційного змісту (у справі «Маркт ІнтернФерлаг ГмбХ» та Клауса Бєєрмана» проти Федеративної РеспублікиНімеччини; захисту суспільних інтересів (рішення у справі Хендісайда(Handyside) від 7 грудня 1976 p.; підтримання авторитету табезсторонності правосуддя (рішення у справі Де Хаса та Гейсельса від24 лютого 1997 p.); захисту персональної інформації, а також поваги доприватного та сімейного життя. У більшості випадків судові рішенняпідтверджували порушення Європейської Конвенції з прав людини ізобов'язували країни-члени РЄ вжити заходів для врегулюванняконфліктних ситуацій [360].

Діяльність РЄ у галузі прав людини, демократії та засобів масовоїкомунікації зосереджена в її директоратах, комітетах та робочих групах,які виносять на обговорення актуальні проблеми міжнароднихінформаційних відносин, пропозиції щодо прийняття законодавчих актівпро вплив нових технологій на права людини, демократичні цінності ісуспільну свідомість, розробляють конкретні проекти міжурядовогоспівробітництва щодо побудови інформаційного суспільства. Діяльністькерівного Директорату з мас-медіа (CDMM), який складається з

12-3429 177

експертів, призначених урядами країн-членів РЄ, спрямована нарозвиток співробітництва між країнами-членами РЄ у галузі ЗМК, наперспективи і пріоритети взаємовідносин в умовах європейськоїінтеграції, концентрації медіа та еволюції комунікаційних процесів ізметою подальшого зміцнення свободи поглядів та інформації уплюралістичному демократичному суспільстві, а також вільного обмінуінформацією. CDMM готує та проводить міжнародні європейськіконференції на рівні міністрів з інформаційної політики країн-членів,на яких обговорюються проблеми регіонального характеру, розробля-ються директиви європейської інформаційної політики та критеріїєвропейського співробітництва у галузі ЗМК у рамках РЄ.

Результати політичного співробітництва країн-членів Ради Європивідображені в документах спеціалізованих конференцій з інформації ікомунікації 1986-2000 pp.

Перша Європейська Конференція Комітету Міністрів РЄ зінформаційної політики проходила у Відні (Австрія) 9-10 грудня 1986року за основною темою «Майбутнє телебачення в Європі», дерозглядалися перспективи координації європейської інформаційноїполітики, сприяння розвиткові європейської аудіовізуальної продукції,суспільного і приватного телебачення. Було прийнято рішення прорегулярні проведення засідань Комітету Міністрів РЄ з проблемінформації (одне на три роки) та узгодження інформаційної політикикраїн-членів Ради Європи. Також було запропоновано зміни у правовомурегулюванні інформації в Європі щодо транскордонного телебачення,зокрема: Резолюцію № 1 «Про сприяння виробництву європейськоїаудіовізуальної продукції»; Резолюцію № 2 «Про суспільне і приватнетелерадіомовлення»; Резолюцію № 3 «Про наступну конференцію»;декларацію про транскордонне телебачення в Європі.

У резолюції № 1 було зафіксовано необхідність міжнародногообміну інформацією, зокрема, телепрограмами з використанням новихтехнологій (через супутники, кабельне телебачення, аудіовідео-продукцію), забезпечення конкурентоспроможності європейськихінформаційних продуктів та виробників на світових ринках, заохоченнякраїн з обмеженим географічним та лінгвістичним ареалом до активноїучасті у виробництві та поширенні аудіовізуальної продукції в Європі.Інформаційна політика Ради Європи (1986 р.) передбачала заходи,

178

спрямовані на стимулювання інвестицій на європейському і національ-ному рівнях, систематичний обмін інформацією за допомогоюаудіовізуальної продукції європейського виробництва, посиленняміжурядового співробітництва з метою розвитку євробачення тапідтримки культурного розмаїття, підвищення професійної компетент-ності та кваліфікації фахівців у галузі інформації і комунікації.

Резолюція № 2 стосувалася основних принципів розвиткусуспільного та приватного телебачення в Європі, створення регулятивноїбази для транскордонного вільного потоку інформації та ідей. РадаЄвропи, підкреслено в документі, здійснює політику підтримкинаціональних служб телебачення, приватних та суспільних телерадіо-організацій, усвідомлюючи їх важливість для вільного обмінутелепрограмами і свободи виявлення поглядів, формування суспільноїсвідомості, збереження культурної самобутності європейських націй.Зверталась особлива увага на рекомендації РЄ R(84)3 «Про принципиреклами на телебаченні», R(87)17 «Про рівність між жінками ічоловіками в мас-медіа», R(84)22 «Про використання супутників длярадіо і телебачення», R(86)2 «Про принципи авторського права длясупутникового та кабельного телебачення», R(86)3 «Про підтримкуаудіовізуальної продукції в Європі», R(86)9 «Про авторське право такультурну політику», на основі котрих пропонувалося сформуватистратегію інформаційної політики РЄ на найближчі роки.

Декларація про транскордонне телебачення в Європі закликалакраїни-члени РЄ до активізування міждержавного співробітництва втелеінформаційній сфері, до узгодження позицій європейських країн углобальних інформаційних потоках, до розробки системи європейськогоінформаційного права, особливо для суспільного і приватноготелерадіомовлення [361].

На другій Європейській Конференції Комітету Міністрів РЄ(відбулася 23-24 листопада 1988 року в Стокгольмі, Швеція)«Європейська політика у галузі засобів масової комунікації уміжнародному контексті» обговорювалися проблеми європейськоговпливу на розвиток національних і багатонаціональних системінформації і комунікації та міжнародного обігу європейськоїаудіовізуальної продукції. Основним предметом політичних дискусійбув проект Європейської Конвенції про транскордонне телебачення, а

12* 179

також спірні питання про регулювання квоти, охорону європейськоїкіноспадщини, рекламу на телебаченні.

Прийняті документи - резолюція № 1 «Про політику щодо аудіовізу-альної продукції»; резолюція № 2 «Про Третю конференцію»; деклараціяпро Європейську конвенцію з транскордонного телебачення - базувалисяна компромісному рішенні між делегаціями Великої Британії та ФРН.

Конференція засвідчила прихильність Ради Європи до принципіввільного потоку інформації та ідей, незалежності та плюралізмуінформації, які виступають необхідною базою європейської інформацій-ної політики. Політичні завдання II Конференції зводилися до:

1) збереження і підтримки свободи слова шляхом гарантійплюралізму на телебаченні, поваги до прав людини і суспільства;

2) створення суспільного телебачення і забезпечення місії служіннягромадськості;

3) розвитку культурного та освітнього компоненту телебачення іпрограм, які відображають цінність та різноманітність європей-ської культури;

4) підтримки ініціатив суспільних та приватних медіаорганізаційщодо встановлення європейських критеріїв та технічнихстандартів для телерадіомсвлення;

5) заохочення міжнародного співробітництва між європейськими танеєвропейськими партнерами;

6) підтримки трансляцій (дублювання та використання субтитрів)для подолання мовних бар'єрів у поширенні телевізійних програмв європейському регіоні;

7) встановлення нових форм експорту об'єднаної торгівлі європейсь-кої аудіовізуальної продукції;

8) систематичного обміну інформацією між європейськимивиробниками і розповсюджувачами інформаційних продуктів.

У декларації II Конференції Комітету Міністрів РЄ було такожзазначено, що діяльність Ради Європи в галузі інформації і комунікаціїсприятиме здійсненню узгодженої політики європейських країн у секторіаудіовізуальних послуг, телерадіомовлення та кінематографії.

Третя Європейська Конференція Комітету Міністрів РЄ (відбулася9-10 жовтня 1991 р. в Нікосії, Кіпр) «Європейська медіаполітика воновленій Європі 90-х років» була присвячена проблемам економіки

180

засобів комунікації, політичному та культурному плюралізму ЗМК,новим каналам та засобам здійснення політики ЗМК у Європі.

На конференції зазначалося, що нове політичне, економічне ітехнологічне середовище буде визначальним чинником розвиткуєвропейських засобів масової комунікації у 90-х роках. Було вирішенозакликати країни-члени РЄ здійснити заходи для забезпечення незалеж-ності і плюралізму ЗМК у Європі, для обміну досвідом у регулюванніінформаційної сфери і розробки стратегії медіаполітики в умовахконцентрації ЗМК. Рада Європи підтвердила зобов'язання щодо свободимас-медіа в оновленій Європі, гарантії доступу до урядової інформаціїта прозорості демократичних інститутів в інтересах суспільства.

У прийнятих документах (резолюція № 1 «Про плюралізм ЗМК»;резолюція № 2 «Про нові канали і засоби масової комунікації в Європі»;резолюція № 3 «Про Четверту конференцію»; декларація «Про політикуЗМК в оновленій Європі») відображені зміни у політичних стратегіяхрозвинутих країн Європи щодо впливу комунікацій на суспільство,регіональну економіку і діяльність транснаціональних корпорацій, напроцеси європейської інтеграції.

У резолюції № 1 підкреслено, що технологічний прогрес та іншічинники обумовили широкий доступ суспільства до різноманітнихінформаційних послуг і створили прецеденти незалежного використанняінформаційної продукції третіми сторонами з фінансовими наслідкамидля медіаорганізацій, власників ЗМК та суспільства.

Комітет Міністрів РЄ прийняв рекомендацію R(91)14 «Про правовийзахист закодованих телевізійних програм» з метою охорони авторськихправ та прав інформаційної інтелектуальної власності, а також для заохо-чення законодавчої діяльності країн-ч іешв РЄ, створення національнихзаконів з авторського права та права інформаційної інтелектуальноївласності, прискорення роботи над проектом Європейської Конвенції завторського права та суміжних прав.

Спеціальний проект рішення Комітету Міністрів РЄ стосувавсяєвропейської аудіовізуальної політики, підтримки якісних програм, щовідображають європейську багатокультурність, посилення міжурядовогоспівробітництва, з огляду на специфічні проблеми європейських країнта місцевих регіонів з недостатнім розвитком інфоструктури тагеолінгвістичними обмеженнями.

181

У резолюції № 2 розглядались політичні проблеми нових засобівмасової комунікації в Європі і були прийняті рішення:

1) забезпечити доступ усіх європейських країн до нових комунікацій-них технологій; стимулювати обмін продукцією, новимиінформаційними та комунікаційними технологіями в галузі мас-медіа; збільшити обмін інформацією, ідеями та програмами вєвропейському масштабі;

2) здійснити заходи для комп'ютерної освіченості європейськоїспільноти з метою широкого доступу до нових комунікаційнихпослуг та продуктів;

3) рекомендувати країнам-членам РЄ врахувати нові можливостікомунікаційних технологій у розробці стратегій національноїінформаційної політики, медіаполітики та розглянути механізмистандартизації та уніфікації інформаційних послуг на європей-ському і національному рівнях.

У декларації III Конференції зазначено, що РЄ, враховуючипринципи дійсної демократії, поваги до прав людини, які є основнимипринципами діяльності міжурядової європейської організації,дотримання положень Європейської Конвенції про транскордоннетелебачення як конкретного прикладу свободи слова та інформації,формує європейську інформаційну політику на основі демократизації,незалежності і плюралізму ЗМК, культурного співробітництва міжєвропейськими країнами в секторі обміну аудіовізуальними програмами,використання нових інформаційних та комунікаційних технологій, якісприяють свободі слова та вільному обміну ідеями.

На Четвертій Конференції Комітету Міністрів РЄ (відбулася 5-7грудня 1994 р. у Празі, Чехія) «Політика засобів масової комунікації удемократичному суспільстві» обговорювалися проблеми діяльностізасобів масової комунікації у демократичному суспільстві, майбутнєсуспільного телерадіомовлення; журналістські права і свободи.

Прийняті резолюції (№ 1 «Про майбутнє суспільного телерадіо-мовлення (вимоги до суспільних телерадіоорганізацій, джерелафінансування, незалежність і підзвітність, нові комунікаційні техноло-гії)»; № 2 «Про журналістські свободи і права людини»; № 3 «Про П'ятуконференцію»; декларація «Про засоби масової комунікації удемократичному суспільстві») засвідчили увагу Ради Європи до

їх:

проблеми забезпечення міжнародних гарантій вільного вираженняпоглядів у ЗМК, встановлення інституту відповідальності на основіЄвропейської Конвенції з прав людини. За умовами демократії урядизобов'язані толерантно ставитись до вільного вираження поглядів іплюралізму засобів масової комунікації. Держави, які ігнорують цівимоги, не мають права на членство в Раді Європи.

Документи IV Конференції Комітету Міністрів РЄ проголосилигарантії свободи слова в галузі ЗМК і зазначили їх як основну умовудля вступу до Ради Європи. Було вирішено, що зусилля ЗМК повинніконцентруватися на різних аспектах політичного і культурногоплюралізму, вільного доступу до офіційної інформації, на захисті правжурналістів у конфліктних ситуаціях та досконалому вивченнінаціонального законодавства в галузі прав людини і ролі ЗМК упоширенні інформації про фундаментальні права і свободи.

Резолюція № 1 зазначила зміни у сфері телерадіомовлення, особливо- появу змішаної системи суспільного і приватного мовлення. РадаЄвропи визнала, що суспільні телерадіоорганізації підтримуютьдемократичні цінності - політичні, правові, соціальні, зокремаполітичний плюралізм, права людини, багато культурність - ізобов'язалася гарантувати суспільним телерадіоорганізаціям надійнізасоби, необхідні для виконання проголошених завдань. У розділірезолюції «Політичні підходи до суспільного телерадіомовлення»зазначені вимоги до суспільних медіаорганізацій і узгоджені позиціїкраїн-члєнів РЄ щодо здійснення спільної політики європейськогоінтегрування, об'єднання європейської спільноти на ідеях толерантностіі взаєморозуміння.

Країни-члени РЄ повинні надати гарантії економічної незалежностісуспільним медіаорганізаціям і забезпечити права громадськості наотримання інформації, яка становить суспільний інтерес. Рада Європичерез спеціалізовані установи і структурні підрозділи зобов'язуєтьсядосліджувати еволюцію суспільного мовлення, особливо в новомутехнологічному контексті, і розглядати на європейському рівні проблемимедіаполітики.

У резолюції № 2 зафіксовано принципи незалежного плюралістич-ного журналізму, які проголошують підтримку і розвиток вільної,плюралістичної і відповідальної журналістики; гарантії на свободу слова

183

на підставі статті 10 Європейської Конвенції з прав людини;безперешкодний доступ до урядової інформації для здійснення відкритоїінформаційної політики, крім випадків, обмежених чинним законодав-ством; повну редакторську незалежність від політичної влади; будь-якевтручання органів влади в журналістську практику має бути передбаченов списку обмежень пункту 2 статті 10 Європейської Конвенції з правлюдини; створення умов захисту журналістів у кризових ситуаціях наоснові дво- і багатосторонніх міжнародних угод; підтримка діалогу міжорганами влади, відповідальними за мсдіаполітику на урядовому таміжурядовому рівні, і власниками, редакторами та журналістами ЗМК;журналістика повинна служити свободі слова, яка включає правоотримувати та поширювати інформацію на підставі інших фунда-ментальних прав, свобод та суспільних інтересів, викладених вЄвропейській Конвенції з прав людини; дотримання кодексу професійноїетики при здійсненні журналістської діяльності; повага правасуспільства на точну і достовірну інформацію; пошук і збиранняінформації доброчесними засобами; достовірне подання інформації,коментарів і критики, виключаючи дифамацію, необгрунтованізвинувачення і посягання на приватне життя; спростування будь-якоїпоширеної помилкової або неточної інформації; професіональний захистконфіденційних джерел інформації; заборона дискримінації за будь-якоюознакою; органи державної влади на підставі кодексу професійної етикимають визнати за ЗМК право на створення норм саморегулюванняжурналістської діяльності, які узгоджуються з чинним законодавствомта фундаментальними правами і свободами.

На IV Конференції Комітету Міністрів РЄ з інформаційної політикибула прийнята офіційна заява про порушення прав і свобод журналістів,в якій підкреслювалося, що свобода слова та інформації виступаєфундаментальною основою функціонування демократії [362].

На П'ятій Європейській Конференції Комітету Міністрів РЄ(відбулась 11-12 грудня 1997 р. у Салоніках, Греція) «Інформаційнесуспільство - виклик для Європи» було обговорено вплив новихкомунікаційних технологій на права людини і розвиток демократії(основні принципи регулювання засобів мультимедіа); запобіганнязловживанням свободою слова і невикористання нових технологій дляпорушення прав людини. Результати політичної дискусії втілені в

і 84

прийнятих резолюціях - № 1 «Вплив нових комунікаційних технологійна права людини і розвиток демократії»; № 2 «Ідеологія законодавствав галузі комунікації»; № 3 «Конвергенція засобів масової комунікації»;№ 4 «Про Шосту конференцію», політичній декларації «Інформаційнесуспільство - виклик для Європи», політичній заяві «Про порушенняправ людини і прав засобів масової комунікації в Республіці Беларусь»та Протоколі з прав людини в інформаційному суспільстві. Так,зазначалося, що становлення інформаційного суспільства істотновпливає на соціальний розвиток людства і спричинює як позитивні, такі негативні зміни. До позитивних віднесено право вільного доступу доінформації через комп'ютерну мережу Internet, розвиток глобальноїінформаційної економіки, створення віртуального ринку, розвитокдистанційної освіти і культури. До негативних-прогнозоване зростаннябезробіття, соціальна незахищеність низькоосвічених верств населення,зловживання свободою слова, прояви дискримінації за інформаційноюознакою. Рада Європи, підкреслено в документах, має створити системуєвропейського інформаційного права, враховуючи політичні, економічніі соціальні відносини у сфері інформації і комунікації, поставити новітехнології на службу демократії, дотримуватися збалансованого режимусвободи слова та запобігати зловживаннями свободою слова, вирішитипроблему правового регулювання глобальної інформатизації.

У плані дій «Сприяння вільному вираженню поглядів та обмінуінформацією на пан'європейському рівні в рамках інформаційногосуспільства» підтверджується рішення Комітету Міністрів РЄ приділятиособливу увагу міжнародному інформаційному співробітництву іпередбачається реалізація дій щодо контролю за розвитком інформацій-ного суспільства; дій, що стосуються доступу до нових засобівкомунікації та інформації; дій у сфері саморегулювання; регулятивнихдій; дій, що стосуються зловживання новими технологіями, новимикомунікаційними та інформаційними послугами; дій, які стосуютьсянасильства та нетолерантності; дій у галузі концентрації засобівінформації, плюралізму та виключних прав; дій, спрямованих на участьіндивідуумів у суспільному житті; дій у галузі авторських та суміжнихправ; дій щодо розвитку країн Центральної і Східної Європи.

Делегації Греції, Великої Британії, Італії та Франції запропонувалирозробити новий додатковий протокол до європейської Конвенції з прав

185

людини під назвою «Права людини в інформаційному суспільстві», вякому зафіксувати нові риси демократичної політики та права і свободив умовах становлення інформаційного суспільства. Впровадження тавикористання нових технологій повинно узгоджуватися з фундаменталь-ними правами і свободами, незалежно від економічних, лінгвістичних,культурних або географічних чинників [363].

Шоста Європейська Конференція Комітету Міністрів РЄ у галузікомунікації та інформації «Пан'європейська медіаполітика: її майбутнє»(відбулася 15-16 червня 2000 р. у Кракові, Польща). Дискусія стосуваласядвох тем: 1) еволюція медіа; 2) свобода вираження поглядів та свободазасобів масової комунікації: нові виклики, політика і практика ЗМК.

У документах конференції - політичній декларації «Інформаційнаполітика майбутнього століття», програмі дій та резолюції щодо проектуЄвропейської Конвенції про правовий захист інформаційних послуг відкомп'ютерного піратства - підкреслюється важливість забезпеченнясвободи слова, вільного вираження поглядів на принципах ЄвропейськоїКонвенції з прав людини, підтверджується провідна роль РЄ та ЇЇстуктурних підрозділів у забезпеченні демократії шляхом визначеннязагальних принципів інформаційного права та політики. Зважаючи нарушійні процеси та політичні, економічні, культурні і технологічні змінив інформаційному секторі, визначається, шо основою міжнародногоспівробітництва є встановлення балансу між правом на комунікацію таіншими чинними правами; плюралізм інформаційних послуг та змістуінформації; забезпечення соціального розвитку в умовах інформаційногосуспільства; адаптація законодавства про інформацію відповідно до змінна пан'європейському рівні.

У політичній дискусії було підкреслено, що рівень засобів масовоїкомунікації та комунікаційних послуг у різних країнах-членах РадиЄвропи обумовлює диференціацію національної інформаційної політикиі залежить від конституційних, економічних та соціальних характеристиккожної країни. Для країн Західної Європи актуальними проблемами єстворення відповідного регулювання в інформаційній сфері, економічніаспекти медіабізнесу та нових комунікаційних послуг; для країнЦентральної і Східної Європи - впровадження нових механізмівуправління сферою ЗМК у зв'язку з цифровою революцією. Конференціязвернула увагу на нову роль послуг суспільного телебачення в умовах

186

інформаційного суспільства і прийняла поправки до статті 9аЄвропейської Конвенції про транскордонне телебачення (1989 p.);розглянула проблему плюралізму, різноманітності та концентрації ЗМКі визнала важливість плюралістичності засобів масової комунікації удемократичному суспільстві за умов медіа-концентрації, глобалізаціїринків та комунікаційних мереж; наголосила на важливості соціальноїконсолідації європейських націй, переконання спільнот у необхідностікористування новими комунікаційними послугами, уникненнярозшарування і дискримінації суспільств Європи за інформаційноюознакою (вільний доступ до нових знань для всіх) згідно з ЄвропейськоюКонвенцією з прав людини і в той же час на важливості регулюваннянової медіасфери і обмеження незаконної діяльності в електронних ЗМК.

Політична декларація «Інформаційна політика майбутньогостоліття» підтвердила прихильність країн-членів Ради Європи дофундаментальних принципів плюралістичної демократії та поваги доправ людини, вільного обміну ідеями, транскордонного поширенняінформації, незалежності ЗМК на пан'європейському рівні.

Враховуючи провідну роль Ради Європи у забезпеченні політичнихправ людини, зокрема, шляхом визначення загальних принципів у сферіінформаційного права та інформаційної політики в контексті економіч-них, культурних і технологічних змін в інформаційному секторі, делега-ції країн-членів Ради Європи на VI Конференції Комітету Міністрів РЄпідтримали важливість інформаційної політики, спрямованої як навсебічний розвиток нових комунікаційних та інформаційних послугЗМК, так і на попередження ризиків від впровадження нових технологійі прийняли план дій пан'європейської медіаполітики у XXI столітті.

Планом передбачено:1. Діяльність, спрямовану на забезпечення балансу свободи

вираження інформації та інших чинних прав та інтересів. CDMM має:здійснювати свою роботу на основі збалансованого права на свободувираження поглядів, ідей та права на приватне життя;завершити роботу щодо розкриття інформації та виявленнясуспільної думки про політичних діячів та офіційних осіб, розкриттяінформації в інтересах суспільства та забезпечення висвітленнясудових процесів з тим, щоб визначити загальні орієнтири для всієїЄвропи;

187

дослідити проблеми, обумовлені поширенням інформації, що завдаєматеріальної шкоди, принижує честь та гідність людини, у томучислі у традиційних ЗМК;вивчити наслідки розповсюдження інформації у прямому ефіріприватними особами або іншими джерелами, яка не може бутиобмежена професійною журналістською етикою або кодексомповедінки.2. Діяльність, що стосується плюралізму інформаційних послуг та

змісту інформації. CDMM має:відстежувати вплив плюралізму на розвиток нових комунікаційнихта інформаційних послуг, тенденції до більшої медіаконцентрації зтим, щоб належним чином врахувати всі необхідні пропозиції щодозабезпечення плюралізму змісту та послуг;дослідити в цьому контексті важливість збереження різноманітностіджерел інформації;дослідити стратегію збереження європейської культурної спадщини,як це закріплено у відповідних документах РЄ, механізми,спрямовані на забезпечення імплементації принципу плюралізмуінформаційних послуг на пан'європейському та міжнародномурівнях;дослідити вплив розвитку нових комунікаційних та інформаційнихпослуг на захист авторських і суміжних прав для забезпеченнянеобхідного рівня цього захисту;завершити роботу щодо захисту суміжних прав телерадіомовнихорганізацій.

3. Діяльність, пов'язана із соціальним розвитком. CDMM має:розвивати політику та заходи, що дадуть змогу ЗМК забезпечитисоціальну єдність та запобігти загрозі соціальної ізоляції, розшару-вання суспільства, зумовленого розвитком інформаційних технологій;здійснювати роботу з використання нових комунікаційних послугіз метою забезпечення їх широкого розповсюдження та викорис-тання їх демократичного потенціалу як засобу обміну інформацієюі думками в суспільстві;сприяти медіаосвіті та комп'ютерній грамотності в нових умовах зогляду на глобалізацію комунікації і вільний доступ до інформацій-них послуг;

188

розрооляти політику та заходи, що сприятимуть країнам-учасницямрозвивати суспільні послуги телсрадіоорганізацій у світлівідповідних принципів РЄ, які закріплені у резолюції № 1 «Промайбутнє суспільного телсрадіомовлення» (Прага, грудень 1994 p.);заохочувати обмін інформацією і досвідом між країнами-членамистосовно суспільних організацій мовлення, їх структури тафінансування в епоху цифрових технологій, щоб розробитиорієнтири для країн-членів, які намагаються забезпечити суспільнимтелерадіоорганізаціям можливість пристосуватися до викликів,зумовлених інформаційним суспільством.4. Дії стосовно адаптації регулятивної бази для засобів інформації.

CDMM має:досліджувати розвиток нових інформаційних та комунікаційнихпослуг із метою визначення загальних пан'європсйських принципівдля адаптування регулятивної бази ЗМК;заохочувати пан'європейські обміни інформацією і досвідомстосовно регулятивних, спільно-регулятивних та саморегулятивнихініціатив, що були розпочаті у країнах-членах;переглянути правові та політичні документи, які були розробленідо цього часу з метою внесення змін, відповідних новим викликам;вжити заходи, спрямовані на обмеження шкідливого впливуінформації (насилля чи порнографії) на вразливі групи суспільства- підлітків та молодь, впроваджувати етичні кодекси і правилаповедінки для інформаційної індустрії в Європі.Програма дій має реальний характер, оскільки підкріплена

рекомендаціями Комітету Міністрів РЄ створити всі умови для реалізаціїініціатив і надати CDMM відповідні ресурси [364].

Так, під керівництвом CDMM був створений Комітет експертів зпитань прав і свобод журналістів (MM-S-IF), до компетенції якоговходить розгляд таких питань, як необхідність гарантій необмеженогодоступу до журналістської професії; дійсної незалежності від політичноївлади та економічного тиску; доступ до урядової інформації; захистконфіденційності інформаційних джерел, що використовуютьсяжурналістами.

Діяльність Комітету експертів із комп'ютерної злочинності (PC-CY)полягає в ідентифікації та визначенні нових злочинів у кіберпросторі;

189

розробці принципів регулювання кіберпростору. До компетенціїКомітету відноситься також визначення юридичних прав та криміналь-ної відповідальності у зв'язку з транскордонним потоком інформаціїчерез Internet. На нього покладено завдання розробки Конвенції прозлочини в кіберпросторі.

Робоча група № 15 у складі проектної групи з охорони персональнихданих (CJ-PD) досліджує наявність правового і технічного захиступерсональних даних; можливості встановлення відповідальностіпровайдерів інформаційних послуг та Internet перед користувачами;забезпечення охорони персональних даних через певний рівеньанонімності та укладання угод про охорону персональних даних;досягнення більшої конфіденційності шляхом використання крипто-графічних засобів.

Група фахівців, які розглядають вплив нових комунікаційнихтехнологій на права людини та демократичні процеси (MM-S-NT),займається аналізом проблеми впливу Internet на права людини, зокремана поширення інформації шкідливого чи агресивного змісту (наприклад,доступ до аморальної інформації в Internet). Діяльність групи зрегулювання небажаної комунікації та гарантій недоторканностіприватної інформації базується на застосуванні статті 8 (право наприватне життя) і статті 10 (свобода вільного вираження поглядів таінформації) Європейської конвенції з прав людини.

Директорат з інформації і документації РЄ підтримує міжнароднеспівробітництво у регіоні через інформаційні місії, центри та бюро українах-членах організації. Метою діяльності подібних установ єпоширення інформації про напрями та результати діяльності РЄ,допомога у зміцненні демократичної системи через співробітництво зєвропейською організацією, пропагування досліджень РЄ в галузі правлюдини та інформації, співробітництво з правозахисними організаціямиі транскордонний обмін інформацією між європейськими країнами,взаємодія між інформаційними місіями та Радою Європи. Крім поточноїроботи з поширення інформації, інформаційні місії РЄ перекладають іпублікують матеріали про діяльність організації, проводять семінарита дискусійні «круглі столи» з актуальних проблем міжнародногоспівробітництва, здійснюють пошук інформації за запитами в банкуданих РЄ, упорядкованих відповідно до класифікаційної схеми РЄ:

і 90

A - загальна інформація та довідкові матеріали; В - конвенції; С -матеріали виступів та прийняті рішення; D - політичні та інститупійніпроблеми і демократія; Е - права людини; F - засоби масової комунікації;G - соціальні питання; Н - навчання, культура, історична спадщина,спорт; І-молодь; J - охорона здоров 'я; К-охорона довкілля; L-місцевесамоврядування; М - правниче співробітництво.

Співробітництво та допомога РЄ країнам нової демократичної хвиліздійснюються на засадах міжнародних принципів і охоплюють стратегіч-ні напрями розвитку європейського регіону. З мстою забезпеченняосновних прав і свобод людини та ЗМК в умовах соціально-політичнихі економічних змін у Європі було прийнято відповідні документи дляпоширення європейського досвіду на допомогу новим демократичнимдержавам Центральної та Східної Європи (зокрема, Рекомендацію №R(99)15 «Про роль ЗМК у виборчих кампаніях» (1999 p.), яка закликаєусі країни-члени РЄ забезпечити об'єктивне, справедливе, збалансованеі безстороннє висвітлення виборчих кампаній, надаючи значеннясаморегулюванню ЗМК); Рекомендацію № R(99)14 Про універсальнісуспільні інформаційні послуги, за якою держави-члени РЄ покликанізабезпечити суспільству доступ до мережі Internet, електронної пошти,створювати на місцевому рівні офіси доступу до нових комунікаційних«благ»; Декларацію про європейську політику щодо нових інформацій-них технологій (1999 p.), яка регулює суспільні відносини у сферіінформації і комунікації та сприяє медіа-плюралізму, охороніінформаційної власності, конфіденційності джерел інформації, охороніперсональних даних в мережах і системах [365].

Діяльність Ради Європи спрямована на інтеграцію європейськогоінформаційного простору, побудову інформаційного суспільства,створення європейських правових норм у галузі комунікації,забезпечення принципів свободи слова та обміну інформацією, розвитокзасобів масової комунікації на основі новітніх комунікаційнихтехнологій. В умовах становлення глобального інформаційногосуспільства Рада Європи утверджує свою роль у міжнародномуспівробітництві як організація, що захищає стандарти ЄвропейськоїКонвенції з прав людини, соціальні пріоритети європейськогосуспільства, плюралістичні принципи ЗМК, європейський змістінформаційної революції.

191

Європейський Союз визначив програму становлення інформацій-ного суспільства в Європі як визначальну стратегію діяльності на межітисячоліть. Статті 3, 52, 59, 65, 88, 90, 1296, 129в, 129д та 130Маастрихтського договору створюють підґрунтя для розвиткуінформаційної економіки, конкурентоспроможності Європи на світовихринках, забезпечують підтримку змін в економічній та соціальнійструктурі суспільства, обумовлюють прогресивний розвиток технологіч-них досліджень, вдосконалення правової і регулятивної бази дляінформаційного суспільства та реалізацію проектів із метою транс-формації європейських інтеграційних процесів. Діяльність ЄС в галузіінформації та комунікації реалізується через основні органи і спеціалізо-вані структури організації - Європейську Раду, Європейську Комісію,Генеральний Директорат з інформаційного суспільства, Форум інформа-ційного суспільства ЄС, Генеральний Директорат з освіти і культури тачерез інформаційні центри у країнах-членах організації та інших.

Європейська Комісія (ЄК) є виконавчим органом ЄС, відповідаль-ним інститутом організації, до компетенції якого входить:

1) розробка і реалізація стратегій політики ЄС;2) створення відповідної регулятивної і правової бази;3) здійснення функцій контролю за дотриманням зобов'язань.

Комісія є першою європейською інституцією, що запровадиласистему підтримки інформаційної економіки як одного з найважливішихчинників своєї промислової політики. В 1994 р. вона ухвалила постанову«Політика економічної конкуренції для ЄС», де було запропонованооб'єднати всі ресурси ЄС для втілення в життя концепції нової економікияк одного з основних аспектів інформаційного суспільства.

У 1993 році ЄК ухвалила революційний документ «Біла Книга.Зростання, конкурентоспроможність, зайнятість: виклики та стратегіїXXI століття» про зміну економічної політики ЄС, де визнається важли-вість ідеології інформаційної цивілізації, ефективність промисловогорозвитку на основі нових комунікаційних технологій, підвищення якостіжиття населення європейських країн. У рамках Єврокомісії булиобговорені такі стратегічно важливі доповіді, як «Європа і глобальнеінформаційне суспільство: рекомендації для Європейської Ради ЄС»(Доповідь М. Бангеманна, Брюссель, 1994 p.), «Підготовка Європи доінформаційного суспільства» (Люксембург, 1994 p.), «Включення

102

інформаційного суспільства в політику Європейського Союзу. План дій»(Брюссель, 1996 p.), «Доповіді ЄК Форуму інформаційного суспільства»(Брюссель, 1996-2000 pp.), в яких реалізація ідеї інформаційногосуспільства полягає:

1) в оптимальному використанні інформаційних і комунікаційнихтехнологій для європейської інтеграції та задоволення суспільнихпотреб;

2) у розробці правової бази для вільної конкуренції універсальнихінформаційних продуктів і послуг;

3) у створенні європейської інформаційної супермагістралі на основіоб'єднання національних мереж для електронної комерції;

4) у запровадженні інформаційних технологій для вдосконаленняосвіти, кваліфікації та навичок життя у новому середовищі;

5) у вдосконаленні можливостей європейської індустрії тазабезпеченні конкурентоспроможності на світових ринках.

Засади європейської інформаційної політики ЄС концептуальносформульовані у доповіді комісії під головуванням М. Бангеманна.Основна ідея документу - створення інформаційного суспільства наоснові процесу європейської інтеграції для забезпечення економічноїстабільності країн Європи, економічного зростання традиційних і нових(інформаційних) виробництв, розв'язання соціальних проблем,створення нових робочих місць і зайнятості населення, наданняможливостей для вільного доступу до глобальних мереж із метою освіти,охорони здоров'я та адміністративного управління. При цьому наголошу-ється на економічному зростанні саме європейської промисловості заумови інтенсифікації розвитку високих технологій, на поширенніпропаганди ідей інформаційного суспільства та послуг у національнихспільнотах. Група М. Бангеманна запропонувала відповідний план дійдля становлення інформаційного суспільства в Європі.

Усвідомлюючи важливість нових тенденцій еволюційного розвитку,ЄК ЄС прийняла програмний документ «Шлях Європи до інформацій-ного суспільства» (1994 р.), в якому визначені принципи діяльності ЄСв галузі інформації і комунікації. Вони полягають у необхідностіформування суспільної думки і підготовці європейської спільноти доусвідомлення реалій інформаційного суспільства; у створенні концепціїєвропейської інформаційної політики та європейського інформаційного

13-3429 193

права; у забезпеченні вільного доступу до інформаційних послуг ізшироким спектром використання; впровадженні багатомовності вінформаційній і комунікаційній діяльності, збереженні національно-культурної самобутності та ідентичності [366-370].

Форум інформаційного суспільства (ФІС) - незалежний консульта-тивний орган ЄС, головною метою діяльності якого є збалансованийрозгляд усіх аспектів і викликів інформаційного суспільства. Якконсультативний орган ФІС надає ЄК ЄС пропозиції і рекомендації щодопріоритетних напрямів діяльності та реалізації проектів організації.Процедура роботи та прийняття рішень ФІС дає можливість вестивідкриті політичні дискусії з метою конструктивного обміну ідеями ідля вільного вираження поглядів із проблем міжнародної координаціїдій за програмою інформаційного суспільства, формування єдиноїсистеми правового регулювання інформаційної сфери, конвергенціїтелекомунікацій, засобів масової комунікації.

Форум проводить конференції на рівні міністрів у галузі комунікаціїкраїн-членів для розгляду актуальних проблем інформаційної політики,економіки, права. На конференціях Форуму (Бонн, 1997 p.; Барселона,1998 p.; Брюссель, 1999 p.; Відень, 2000 р.) і у прийнятих на нихдокументах (деклараціях) наголошується на поширенні ідеї інформацій-ного суспільства в країнах ЄС, координації дій за такими напрямами,як декларація споживача інформаційних послуг, проблеми зайнятості ісоціальний захист, міста в інформаційному суспільстві; модель Європив інформаційному суспільстві; інновації нової галузі (інформаційнийбізнес); електронні уряди (впровадження нових технологій у системиуправління місцевої та регіональної влади); європейська інтеграція іпроцес розширення на Схід; трансформація освіти; демократичніцінності і ЗМК, інфраструктура, нові технології і суспільний сектор.Досвід Форуму в розробці стратегій суспільного розвитку в умовахінформаційного суспільства та формуванні свідомості європейськоїспільноти з цієї проблеми втілюється у директивних рішеннях ЄК ЄСта реалізується національними урядами країн-членів.

Генеральний Директорат ЄС з інформаційного суспільства бувстворений у 1999 році в результаті реорганізації ЄК на основі DG XIII,до компетенції якого входили напрями: телекомунікації, інформаційнийринок, наукові дослідження з інформаційних технологій. Метою

194

діяльності Директорату з проблем інформаційного суспільства єздійснення політики Європейської Комісії ЄС в галузі інформації ікомунікації. Основними завданнями Генерального Директорату є:

1) формування політики інформаційного суспільства в країнах ЄС;2) розробка регулятивних та правових документів, необхідних для

здійснення інформаційної політики в європейському регіоні;3) створення програм інформаційного суспільства і встановлення

взаємодії між політикою розвитку технологій та політикоюрегулювання інформаційного суспільства;

4) впровадження нових технологій в інші сфери життєдіяльностієвропейських спільнот;

5) допомога у реалізації програм ЄС, пов'язаних з інформаційнимсуспільством, зокрема за напрямами зовнішньої політики, техно-логічних досліджень, підприємницької ініціативи, конкуренції,єдиного ринку, освіти, культури.

У рамках повноважень Директорату була прийнята програма заходівщодо збільшення безпеки в Internet, в якій підкреслюється можливістьрозробки загальної структури цифрового підпису та кодування дляпідвищення рівня безпеки електронної торгівлі в Internet, а такожважливість стимулювання випуску та розвитку криптографічноїпродукції. Директорат також ініціював розробку і підготовку документівпро телекомунікації і супутниковий зв'язок, конвергенцію медіаіндустрії,аудіовізуальну політику, регулювання інформаційної діяльності,соціальні аспекти інформаційних супермагістралей, проблемисоціальної політики в інформаційному суспільстві, антимонопольнізаходи в медіабізнесі. Генеральний Директорат з інформаційногосуспільства визначив стратегії на XXI століття - пріоритети пан'європей-ської інформаційної політики і пан'європейського інформаційного права,сприяння становленню інформаційного суспільства.

Генеральний Директорат ЄС з освіти і культури розглядає проблемиаудіовізуального сектору, аудіовізуального піратства, комп'ютерноїосвіченості суспільства, дистанційної освіти, вільного доступу доглобальних знань, збереження і переведення в цифрову форму досягненькультурного розвитку народів Європи.

Інформаційні центри ЄК ЄС працюють за такими напрямами, як:1) інформування Європейської Комісії про ситуацію в країнах-членах;

із* 195

2) поширення інформації про Європейський Союз, політику ізаконодавство ЄС у політичних, ділових та суспільних колах країн, щоспівпрацюють з країнами ЄС або є країнами-кандидатами до ЄС.Організація створила мережу, в яку об'єднано 210 європейських центрівдокументації та інформації, що забезпечують інформаційні послуги дляміжнародного співтовариства у режимі реального часу [371].

У рамках ЄС реалізуються близько 500 програм і проектів,спрямованих на всебічний розвиток інформаційного сектору,ефективність індустрії та впровадження високих технологій в усі сферижиттєдіяльності країн-членів ЄС.

ЄС розвиває програми наукових досліджень у галузі інформаційнихтехнологій у різних контекстах за стратегічними напрямами європей-ського розвитку на основі інтелектуального потенціалу і об'єднанняінформаційних ресурсів. Основними є Рамкові програми 1984-2003 роківі на період до 2025 року, реалізація яких здійснюється через численніпроекти ЄС.

Перша Рамкова програма (1984-87 pp.) «Стратегія дослідницькоїдіяльності, розвиток технологій і їх вплив на процеси європейськоїінтеграції» включає проект Euronet-Diane Community, який передбачаєрозвиток інфраструктури для надання інформаційних послуг у режиміон-лайн; створення джерел спеціалізованої електронної інформації,метою яких є стимулювання конкурентоспроможності європейськихкомпаній у сфері інформаційних послуг; проект «ECHO Service»,орієнтований на розвиток і поширення телематичних інформаційнихпослуг та знань із спеціалізованих баз даних ЄС. Перша Рамковапрограма об'єднує три галузі промислового розвитку - промисловітехнології, біотехнології та інформаційні і комунікаційні технології, щостали стратегічними для інвестицій ЄС.

Друга Рамкова програма (1987-91 pp.) «Ринкова політика таінформаційні технології» здійснювалася шляхом реалізації проектів«IMPACT I», «Value Programme I», «CORDIS». Проект IMPACT Iпередбачає розвиток європейського ринку електронних інформаційнихслужб, мета якого залучення малого і середнього підприємництва доінформаційного сектору економіки та сприяння поширенню інформацій-них послуг у суспільних сферах, таких, як туризм, транспорт, патентуван-ня, страхові ризики, медицина, освіта, муніципальне врядування. Цей

196

проект включає чотири напрями співробітництва: 1) вдосконаленняєвропейського ринку електронних інформаційних продуктів та послуг,систематизацію, аналіз і стандартизацію даних про інформаційніпродукти та послуги в країнах ЄС; 2) створення законодавчої бази вгалузі охорони даних, авторського права та суміжних прав, достовірностіджерел; 3) створення системи документації і каталогів у традиційній таелектронній формах, уніфікація технічних стандартів доступу до базданих; 4) стимулювання ініціатив і співробітництва корпорацій вєвропейському регіоні. У проекті IMPACT І визначені пріоритетні науко-ві дослідження з інформаційного права, які стосуються виробництва іпоширення інформаційних продуктів і послуг в електронній формі напан'європейському рівні, прав інтелектуальної власності на документиі банки даних в інформаційних мережах і системах, забезпечення правдоступу до джерел інформації.

Проект Value Programme I - аналіз результатів наукових ітехнологічних досліджень, спрямований на створення інтегрованої сис-теми «документація-інформація-комунікація», відомої як Інформаційнаслужба ЄС з досліджень та розвитку «CORDIS». Результати проектувтілені у мережі центрів радіомовлення з метою наблизити ініціативита результати діяльності ЄС до потенційних користувачів.

Третя Рамкова програма (1990-94 pp.) передбачала вдосконаленнястратегій наукових досліджень у галузі інформаційних технологій іздійснювалася через проекти «IMPACT II», «Value Programme II», «Brite-Euram», «Craft» і «ARCADE». Проект IMPACT II передбачає здійсненнясистематичних ринкових досліджень і вивчення реального ринкупотенційних користувачів у країнах ЄС, проведення конкурснихдосліджень у прикладних галузях для пропозицій нових інформаційнихпослуг: геоінформаційні послуги та послуги мультимедіа, послуги Euro-info. Метою проектів Brite-Euram, Craft і ARCADE є наданнябезкоштовних послуг он-лайн дев'ятьма мовами, а також допомога впідготовці пропозицій за напрямом «Промислові технології».

Четверта Рамкова програма (1994-98 pp.) - розвиток технологічнихдосліджень, координація діяльності в інформаційній сфері, допомогата обмін ноу-хау з країнами Центральної і Східної Європи, - включаєстратегічні проекти ЄС: «ESPRIT I, II, III, IV», «Telematics», «ACTS»,«ІМТ», «IDA», «ISIS», «IRISI», «INCO», «Copernicus I, II», «Socratus»,

19?

«Leonardo», «Info-2000», «ISPO», «Libraries Programme» і спрямованана розвиток інфраструктури комунікацій, нових комунікаційнихтехнологій, застосування наукових досліджень у галузі комунікації векономічній сфері для підвищення міжнародної конкурентоспромож-ності ЄС. Серед спеціалізованих проектів найбільш результативним єESPRIT - Європейська стратегічна програма наукових досліджень і роз-робок у сфері інформаційних технологій, яка діяла з 1994 по 2000 pp.Мета цієї програми - розвиток базових інформаційних технологій длязахідноєвропейської промисловості, стимулювання науково-промисло-вої кооперації, розробка міжнародних правових норм у галузі інформаціїі комунікації.

Програма ESPRIT, спрямована на прискорення і поширеннядосліджень, застосування інформаційних технологій, є інтегральноюпрограмою промислово-орієнтовних науково-дослідних проектів тазаходів для технологічного розвитку. Керівництво програмою здійсню-ється Генеральним Директоратом з промислового розвитку Європей-ської Комісії та Генеральним Директоратом з інформаційного суспіль-ства. У програмі зазначається, що інформаційні технології відіграютьнайважливішу роль у забезпеченні конкурентоспроможності всіх галузейпромисловості, товарів і послуг. Нові технології використовуються впроектуванні та виробництві товарів, входять до їх складу і є вирішаль-ними у виборі засобів підприємництва. Як транснаціональні корпорації,так і малі та середні підприємства гостро потребують ефективноговикористання інформаційних технологій для конкуренції на світовомуринкові. Успіх Європи залежить від своєчасного застосування новихтехнологій як європейською промисловістю загалом, так і різноманіт-ними її галузями, які виробляють відповідні продукти і послуги. Саметому ESPRIT інтегрує науково-дослідні проекти і заходи, які сприяютьактивному впровадженню технологій, активізуючи співробітництво міжвиробниками та споживачами і стимулюючи інновації.

Робоча програма ESPRIT постійно змінюється і вдосконалюється,включає деталізований опис проектів, що здійснюються в рамкахдосліджень за напрямами:

• Довгострокові дослідження - проекти, які забезпечують основудля нової хвилі промислових інновацій і набуття досвіду в тихгалузях науки, які є найбільш перспективними. Цей напрям

198 і

відкрито для нових ідей і узгоджено з виробничими потребамирегіону, зорієнтовано на формування майбутнього ринку.

• Технології програмного забезпечення - проект, спрямований нависоку якість, відповідний досвід і знання в галузі технологій утих секторах європейської економіки, для яких розробки зпрограмного забезпечення становлять істотний компонент діловоїактивності.

• Технології компонентів та підсистем - проекти, що стосуютьсярозвитку і широкого використання різноманітних рішень у галузімікроелектроніки для електронних систем. Проект включає облад-нання, матеріали і процеси, що використовуються у виробництвінапівпровідників за допомогою систем автоматизованогопроектування.

• Мультимедійні системи - проект розвитку технологій і засобів,необхідних виробництву для створення систем кінцевоговикористання.

• Ініціатива «Відкриті мікропроцесорні системи» - проект,стратегічною метою якого є забезпечення Європи науковимпотенціалом у галузі мікропроцесорної техніки.

• Високопродуктивні робочі станції і мережі - проект із перспектив-них напрямів використання систем моделювання експериментів ітестування, обробки великих обсягів даних.

• Технології для бізнес-процесів - проект, спрямований нареорганізацію і трансформацію підприємств з метою викорис-тання переваг інформаційних технологій, реінжинірінгом бізнес-процесів і кадрових ресурсів. Дві основні теми цього напряму -пілотні проекти оптимальних рішень у сфері бізнесу та інтегруван-ня систем підприємств, у тому числі електронна комерція.

• Промислове інтегрування - прискорення та розширення можли-востей переробних галузей промисловості.

Значна частина програми присвячена заходам, розробленим дляпосилення взаємодії між користувачами і розробниками, широкомувпровадженню результатів, створенню експериментальних зразків іприскоренню адаптації товарів і процесів на ринку. У поточній програміфінансування таких додаткових заходів становить 20% від усьогобюджету, отже, програма є цілком реалістичною.

199

Близько 40% організацій, які беруть участь у проектах програмиESPRIT, - промислові компанії, середні та малі підприємства, науково-дослідні інститути й університети. Зростає співробітництво міжкористувачами і постачальниками інформаційних послуг. Така формаспівробітництва найбільш ефективно впливає на зростання кількостіінновацій і нових робочих місць. ESPRIT орієнтується на потребипромисловості, що обумовлює постійну еволюцію проектів. Зокрема,робоча програма постійно змінюється і розвивається еволюційно,переглядається щорічно і об'єднана з конкурсами науково-досліднихпроектів; промислові групи, що здійснюють керівництво, забезпечуютьзворотний зв'язок у галузі технологічного розвитку; програма відкритадля країн за межами ЄС або європейського економічного простору, деце доцільно з погляду взаємовигідного співробітництва; здійснюєтьсяпідготовка коротко- та довгострокових планів для прогнозування потребв інформаційних та комунікаційних технологіях у конкретних галузяхпромисловості.

Для більшості країн-членів та країн-партнерів ЄС завершенняпроекту за програмою ESPRIT - це перший крок до комерціалізаціїдіяльності. Напрям забезпечує взаємодію постачальників інформаційнихтехнологій із системними розробниками і користувачами. Такі зв'язкидопомагають наблизити наукові дослідження до ринку і трансформуватиінновації в бізнес.

Новий вид послуг програми ESPRIT-PROSOMA здійснює збираннядетальної інформації про результати програми і аналіз досліджень наоснові технологій мультимедіа. Служба програми ESPRIT-PROSOMAбула створена, щоб сприяти промисловості в отриманні максимальноївигоди з результатів, досягнутих у реалізації програми. PROSOMAдопомагає компаніям у пошуках інноваційних рішень у сферіінформаційних технологій, зокрема, PROSOMA використовується длявивчення досвіду інших підприємств щодо впровадження і використанняінформаційних технологій. Діяльність у межах цієї програми сприялаінтеграції не тільки країн-членів ЄС, а й різних міжнародних організацій.Програма покликана здійснити конкретні заходи з метою інтеграції,залучення інвестицій для реалізації науково-дослідних розробок,спрямування розвитку виробничих відносин та формування інформацій-ного суспільства.

200

Проект «INCO» охоплює всю Європу, включаючи незалежнідержави колишнього Радянського Союзу, неєвропейські індустріалізо-вані країни та країни, що розвиваються. У ньому окреслені основнінапрями співробітництва: наукове і технологічне співробітництво вЄвропі. Мета - зміцнення зв'язків з COST, EUREKA та деякими іншимиорганізаціями, а також розвиток наукового і технічного потенціалу країнЦентральної і Східної Європи та країн-учасниць СНД; співробітництвоз неєвропейськими індустріалізованими країнами «третього світу» змстою оптимізувати зусилля програми ЄС з наукових досліджень. Такеспівробітництво обумовлює консультації, обмін експертами, навчання іспільну участь у дослідницьких програмах; наукове і технологічнеспівробітництво з країнами, що розвиваються, для вирішення їхніхактуальних проблем.

Проект Socratus (1995-1999 pp.) включає три напрями діяльності:вдосконалення транснаціонального співробітництва між університетамишляхом обміну («Erasmus»); заохочення зв'язків між середніми освітнімизакладами («Comenius»); допомога в опануванні іноземними мовами(«Lingua»).

Проект Copernicus передбачає надання наукової і технічної допомогикраїнам Центральної та Східної Європи. Типовим прикладом дослідженьCopernicus є проект «Геоінформаційні системи», що втілювався в життяспеціально створеною міжнародною групою (Geographical InformationSystem International Group). Метою цього проекту було сприянняпроцесові обміну інформацією в рамках геоінформаційної системи тасуміжних сферах, а також поєднання технологічних можливостей країнЄС з досвідом країн Центральної та Східної Європи у фундаментальнихгалузях знань. Пріоритетними напрямами діяльності проекту Copernicusє обмін та поширення знань, сприяння освітній та дослідницькійдіяльності.

Проект «INFO-2000» спрямований на допомогу європейськійіндустрії у створенні та розвиткові високоякісної мультимедійноїпродукції і послуг, а саме перехід від друкованих до електроннихпублікацій і нових видів інтерактивних послуг. Проект включає:стимулювання попиту на інформаційні послуги і продукти; забезпеченнядоступу до публічної інформації за допомогою мультимедіа; збагаченнямультимедійного потенціалу Європи.

201

Пріоритетні напрями проектів: ISPO - вільний телефонний зв'язок,використання e-mail для прискореного збирання та передачі інформації,формування інформаційного пакету документів; ACTS, IDA - передачаданих, обмін даними, функціонування мереж; ISIS - підтримка освіти,електронної комерції та інформаційних технологій; IRISI - стратегіяприскорення економічного і соціального розвитку європейських регіонівна основі партнерських зв'язків та обміну досвідом; Telematics, IMT -приладобудування в інформаційній індустрії, інформаційні технології іматеріали в промисловості; Libraries Programme - створеннябібліотечних автоматизованих систем, сумісних із стандартами ISO.

П'ята Рамкова програма (1998-2002 pp.) передбачає створенняпан'європейської мережі TENs, інформаційної супермагістралі тареалізується через проект TEN-Telecom. основними напрямами якого євпровадження і розвиток діяльності суспільства на основі телекомуніка-ційних мереж; зв'язок технологій із комерцією у глобальних мережах;створення комплексу пан'європейських послуг; контроль за навколиш-нім середовищем та надання допомоги в екстремальних ситуаціях;створення локальних, міських та регіональних мереж на базіпан'європейської телекомунікаційної мережі: розвиток дистанційноїосвіти та збереження культурної спадщини; управління виробничимипроцесами і залучення європейських країн до глобального комуніка-ційного співробітництва, Проект TEN-Telecom підтримує стратегіюєвропейської інтеграції та забезпечення лідерства Європи на світовихринках.

Шоста Рамкова програма (2003-2007 pp. і на перспективу до 2025року) відзначається революційним змістом і має за мету об'єднанняєвропейських інтелектуальних ресурсів і застосування наукогогопотенціалу Європи для реалізації програми становлення інформаційногосуспільства і забезпечення лідерства у світовій конкуренції. Початокралізації Шостої Рамкової програми намічений на 2003 рік, основниминапрямами наукових досліджень для країн-членів, країн-кандидатів такраїн-партнерів визначено створення єдиного європейського науковогопростору: розробку і планування інтегрованих європейських програм;координацію національних та європейських досліджень щодоеволюційних змін у суспільстві і впливу нових технологій нацивілізаційний розвиток; розробку стратегій єдиної зовнішньої політики,

20?

регіональної безпеки, загального інформаційного права, монетарноїполітики і європейської інформаційної політики; подолання нерівностіміж інформаційно багатими та інформаційно бідними країнами ізабезпечення конкурентоспроможності останніх в європейськомурегіоні; вирішення проблеми зайнятості та соціальної єдності суспіль-ства на основі економічних реформ, еволюції інновацій і високихтехнологій. У рамках програми продовжується реалізація проектів 1ST(технології інформаційного суспільства) та ASIS (формування бази дляреалізації ідеї стабільного інформаційного суспільства).

Проект 1ST передбачає прискорений розвиток інформаційнихтехнологій і популяризацію ідеї інформаційного суспільства як чинникависокої якості життя. 1ST орієнтований на розвиток чотирьох основнихнапрямів наукових досліджень:

1) впровадження високих технологій для ефективного зростанняпромисловості та бізнесу з одночасним поліпшенням умов іорганізації праці у соціальній сфері;

2) забезпечення доступу європейської спільноти до високоякісногоінформаційного та комунікаційного сервісу;

3) забезпечення провідних позицій Європи в галузі мультимедійнихтехнологій як основи інформаційного суспільства, зокрема длядіяльності культурної і творчої сфери;

4) підтримка подальшого розвитку високих технологій як базовихкомпонентів інформаційного суспільства, ефективність їхпрактичного використання і здійснення комплексу заходів щодоїх широкого використання в Європі.

Проект ASIS заснований на принципах розуміння інформаційногосуспільства як нового технологічного, політичного, економічного тасоціально-культурного укладу, який обумовлює значні можливості длястабільного розвитку. Проект спрямований на об'єднання і координаціюдій країн-членів ЄС та країн-партнерів для реалізації ідеологіїінформаційного суспільства; впровадження високих технологій дляінтенсивного розвитку усіх секторів економіки; формування політичноїінформаційної ідеї як усвідомленого вибору суспільства.

Таким чином, інформаційні програми ЄС включають широкийспектр співробітництва європейських країн для розвитку передовихінформаційних та комунікаційних технологій, стимулювання політики

203

глобальних інновацій, адаптацію європейських ринків до новихсоціально-економічних умов і подальший розвиток наукових інтерактив-них досліджень [372-374].

Загалом, ефективні механізми втілення програм забезпечують їхпрактичну реалізацію та перспективи постійного вдосконаленнявідповідно до швидкоплинних змін політичного та економічногорозвитку світового співтовариства, що свідчить про ступінь їхньоїадаптивності та прогнозованості до 2025 року.

Так, ЄС прийняв нові документи в галузі телекомунікацій (рекомен-дації та директиви): про підвищення гармонійності у сфері телекомуніка-ційних послуг та обладнання; про заснування Європейського інститутуТелекомунікаційних Стандартів - ETSI (1988 р.); про спеціальну дослід-ницьку діяльність та програму технологічного розвитку у сфері комуні-каційних технологій на 1990-94 pp. (1991 р.); про розвиток ISDN якзагальноєвропейської інфраструктури (1992 р.); про загальну стандарти-зацію термінальної телеапаратури (1993 р.); про план дій «Європейськийшлях до інформаційного суспільства» (1994 р.); про лібералізацію теле-комунікацій та мереж кабельного телебачення (1995 р.); про заборонунелегальної та небезпечної інформації в мережі Internet (1998 р.), простимулювання інновацій та технологічний розвиток (ІУ99 р.), протехнології інформаційного суспільства (2001 р.) [375].

Інформаційна політика ЄС передбачає оперативну трансформаціюрегулювання електронних засобів комунікації, зважаючи на швидко-плинні технологічні зміни. У зв'язку з цим Європейська Комісія ЄСприйняла рішення про зняття обмежень на ринкові інформаційнихпослуг і ухвалила меморандум про нові рамки інфраструктурителекомунікацій та телекомунікаційних послуг (1999 р.), в ЯКОМУ

запропоновано стандарти для політики перегляду сучасної структурирегулювання телекомунікацій з урахуванням лібералізації і гармонізаціїінформаційного ринку; меморандум про політику щодо діапазонурадіохвиль (1999 p.), спрямований на зростання економічної ролідіапазону радіохвиль і необхідність вироблення політичних пріоритетівЄС на міжнародних переговорах щодо діапазону радіохвиль наглобальному рівні; звіт про регулювання телекомунікацій у країнах-членах ЄС, в якому відмічено низький рівень гармонізації національнихзаконів, зокрема шодо режиму ліцензування, доступу до місцевих

204

телекомунікацій, створення альтернативних методів доступу (так званої«останньої мілі» (міле); директиву про права власності на кабельнікомунікації (1999 р.) на підтримку розвитку сектора кабельноготелебачення і заохочення конкуренції та інновацій в місцевихтелекомунікаційних мережах і швидкісного доступу до мережі Internet.Директива стосується «перехресної власності» між телефонними ікабельними мережами, тобто права власності телефонних операторівна обидві мережі в галузі послуг голосової телефонії. У документіпередбачено розподіл телефонних і кабельних мереж між різнимиюридичними особами з метою попередження конфлікту інтересів,розвитку мультимедійних засобів і добросовісної конкуренції в галузіширокополосних послуг; директиву про правове регулюванняелектронної комерції в межах спільного ринку ЄС (1999 p.), що дає змогунаціональним операторам надавати послуги на всій території ЄС івстановлює особливі норми для забезпечення функціонування спільногоринку і захисту інтересів споживачів.

У сфері комунікацій також були прийняті рішення про конкуренціюі злиття компаній. Так, Європейська Комісія дала дозвіл на організаціюспільної компанії «Евріка» («Eureka») групами «Кірш» (Kirch) і Медіасет(Mediaset), (1999 p.). Група «Kirch» є власником прав на телефільми,телепрограми і спортивні змагання у сфері ЗМК ФРН, у системахплатного телебачення в ФРН, Австрії, Швейцарії; їй належать без-коштовні телеканали SAT-1, DSF та 25% телеканалу «Telccinco» в Іспаніїі 1,3% телеканалів «Mediaset» в Італії. Група «Mediaset» діє у сферікомерційного телебачення в Італії («Italia-1», «Retequattio», «Canale 5»),а також контролює продаж рекламного часу на італійському інформацій-ному ринкові через канал «Публіталія» (Publitalia). Компанія «Mediaset»фінансує виробництво фільмів, музичних творів, звукових доріжок.Спільне підприємство «Eureka» контролює три основні дочірні компанії:ETN (European Television Network), Publeurope International, BetaDistribution [376].

Політика ЄС щодо нових інформаційних технологій та послуг,зважаючи на процеси лібералізації та конкуренції, викликає якпозитивні, так і негативні політичні та суспільні оцінки, що пояснюютьсянеоднаковим рівнем розвитку європейських країн та різними націо-нальними пріоритетами. Європа опинилася в процесі трансформації

205

політичних, економічних, соціальних та культурних інститутів, щовизначає рух європейського суспільства до інформаційної ери. Процесиєвропейської інтеграції, обумовлені змінами технологічного ісуспільного укладу, стратегічно включають ідеологію інформаційногосуспільства у напряму співробітництва європейських інститутів РЄ таЄС з країнами-членами та країнами-партнерами.

Динаміка перетворень характеризується явищами, які прийнятовважати кризовими. Кардинальні геополітичні зміни супроводжуютьсякризовими процесами у багатьох сферах ендогенного характеру, зокремау міжнародних відносинах. Кризогенний стан об'єктивно вважаєтьсязакономірністю кожного соціально-політичного перехідного процесу,що з усією очевидністю проявляється в реалізації європейського векторуукраїнської інформаційної політики. Європейський напрям міжнародноїполітики України концептуально зорієнтований на розвиток відносин зєвропейськими інститутами, участь у процесах європейської інтеграції,відновлення історично традиційних зв'язків з європейської спільнотою.

Співробітництво України з європейськими міжурядовимиорганізаціями здійснюється на основі Європейської Конвенції про правалюдини (1950 p.), Директив та Конвенцій про регулювання вільного обігуінформаційних продуктів та послуг в рамках ЄС, двосторонніх угод іпроектів у галузі комунікації, Угоди про партнерство і співробітництвоміж Україною та ЄС (1998 p.), Плану дій з розвитку взаємовідносинУкраїна-ЄС, Меморандуму про взаєморозуміння між ГенеральнимДиректоратом з питань інформаційного суспільства ЄС та Державнимкомітетом зв'язку та інформатизації України щодо розвитку інформацій-ного суспільства.

Пріоритетні напрямки співробітництва з РЄ - права людини та правазасобів масової комунікації, суспільне телерадіомовлення, аудіовізуальнасфера, охорона інтелектуальної власності, комп'ютерна злочинність,запобігання насильству через програми, інформацію та ідеї.

Рада Європи - це перша організація, членство в якій стало «своєрід-ним каталізатором прискореного процесу сприйняття європейськогомислення» як на рівні державної влади, так і в українському суспільствів цілому, запровадження демократичних і гуманітарних стандартів, наяких грунтується сучасна цивілізація. Україна ефективно співпрацює зіншими державами-членами РЄ в рамках її структур - Комітету

206

Міністрів, ПАРЄ, Конгресу місцевих та регіональних властей Європи.Проте в рамках ПАРЄ виникають неконструктивні підходи до вирішенняпроблем, які виявляються в Україні у процесі становлення демократич-ного суспільства, особливо у проведенні моніторингових дослідженьщодо відповідності реформування владної, суспільної та економічноїсфери України взятим державою зобов'язанням. Зокрема, європейськапрактика демократичного розвитку визначає право на комунікаціюфундаментальною основою громадянського суспільства і передбачаєвстановлення в країнах-членах відповідних принципів для забезпеченнясвободи слова, вільного вираження поглядів, плюралізму і незалежностіЗМК, використання нових інформаційних технологій та Internet длясуспільного прогресу. ПАРЄ проводить спеціальні дослідження тамоніторинги демократичних і політичних процесів у країнах-членах зметою контролю за виконанням зобов'язань за основоположнимидокументами Ради Європи - Європейською конвенцією з прав людини(1951 p.), з доповненнями (1998 р.) та факультативними протоколами доних, Європейською конвенцією з транскордонного телебачення (1989 p.),Європейською культурною конвенцією, рекомендаціями і резолюціямищодо цінностей інформаційного суспільства і приймає відповіднірішення. Так, під час обговорення порушень прав людини на свободуслова та вільне виявлення поглядів, обмежень у діяльності ЗМК, зокремав зоні воєнних конфліктів, у нових країнах-членах - Югославії, Росії,Бєларусі, а також в Чехії та Україні були прийняті рішення пропозбавлення права голосу делегації Росії (події у Чечні), політичний,економічний та інформаційний бойкот Республіки Беларусь (цензура,знищення опозиційних журналістів), засудження дій НАТО щодо ЗМКЮгославії, вказано на проблеми маніпулювання громадською думкоюв Сербії, Боснії, Хорватії, висловлено ставлення до конфлікту на CTV,проведено слухання і дискусії про стан інформаційної політики в Україні.

Зважаючи на важливість даної тематики в контексті розвиткувідносин між Україною та ПАРЄ, треба зазначити, що в парламентських,дипломатичних та масмедійних колах вони характеризуютьсянеоднозначно. Аналіз чинників, що спричиняють проблеми у відносинахУкраїна-ПАРЄ, показує: 1) в сесійній залі ПАРЄ щодо Україниухвалюються емоційно забарвлені рішення, які призводять до поглиб-лення суперечностей; 2) проблеми значною мірою обумовлюються

207

відставанням України у виконанні взятих на себе зобов'язань, хочапозиція ПАРЄ є цілком зваженою і спокійною; 3) неоднозначністьвідносин визначається змістом суперечливих процесів, які відбуваютьсяв самій організації (відносини KM РЄ - ПАРЄ); 4) на перебігвзаємовідносин впливають інформаційні операції, зокрема ЗМК США,Росії, Великої Британії та їх представників в Україні; 5) суперечностіпоглиблюються політичним протистоянням у Верховній Раді України,протилежними поглядами на проблему представництва України в ПАРЄ.

Протягом 1999-2001 років за участю спостерігачів від моніторин-гового комітету Ради Європи із забезпечення прав людини (ХанниСеверинссн та Ренати Вольфген) було проведено парламентські слухан-ня «Інформаційна політика України: стан і перспективи» (1999 р.) та«Проблеми інформаційної діяльності, свободи слова дотриманнязаконності та інформаційної безпеки України» (2001 р.)- Так, під часслухань 1999 року увагу європейських доповідачів було привернуто дотих негативних тенденцій в інформаційній сфері України, які набулизагрозливого характеру, викликають занепокоєння громадськості іпотребують ефективного розв'язання: незбалансований ринок, експансіяросійськомовної інформаційної продукції, нерозвинутість сегментуInternet, недосконалість існуючої законодавчої бази, аудіовізуальнепіратство тощо. У виступі Уповноваженого з прав людини ВР УкраїниН. Карпачової було підкреслено, що «влада ухиляється від своїхобов'язків захищати права людей на свободу думки і слова» [377].

Моніторинг, проведений представниками Омбудсмена, показав: вУкраїні обмежується вільне виявлення громадянами своїх поглядів іпереконань, ЗМК стають підконтрольними олігархічним структурам абодержавним інстанціям, звужується право людей на достовірнуінформацію. З цією метою посилюється тиск на ЗМК політичними,економічними та адміністративними методами. Як свідчить практикасудочинства, на відміну від європейського прецедентного праваЄвропейського Суду з прав людини у Страсбурзі, суди України проводятьполітику жорсткого тиску на свободу слова, особливо у справах запозовами до ЗМК щодо захисту честі і гідності: резонансними сталисправи проти газет «Правда України», «Політика», «Опозиція»,«Фінансова Україна», «Дніпровська правда», «Полтавська думка» таінші. Численні факти утиску свободи слова в Україні стали підставою

208

для Спеціальної Заяви Комітету Верховної Ради України з питаньсвободи слова та інформації від 16 березня 1999 року, в якій зазначено,що органи виконавчої влади продемонстрували інформаційну політику,основою якої є неприйняття плюралізму думок, неготовність до відкритоїгромадської дискусії, що вважається ознакою демократичногосуспільства.

Процеси боротьби із свободою слова набули таких масштабів, щоПАРЄ висловила занепокоєння порушеннями прав людини в Україні насвободу думки і слова. У той же час, у червні 1991 року, Верховна РадаУкраїни прийняла звернення до парламентів і урядів європейських країніз закликом застосувати міжнародні інструменти для захисту основнихправ і свобод та провести дискусії щодо цього на сесії ПарламентськоїАсамблеї Ради Європи. РЄ висунула три пункти рівнозначних претензійдо України, серед яких - свобода слова, дотримання прав людинивідповідно до Європейської конвенції прав людини, реалізація прававільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформаціюнезалежно від кордонів.

Міжнародного розголосу набули парламентські слухання «Пробле-ми інформаційної діяльності, свобода слова, дотримання законності таінформаційної безпеки України» (16 січня 2001 року), які ускладнилисяполітичною ситуацією «касетного скандалу» та масовою інформаційноюкампанією ЗМК зарубіжних країн, пов'язаною зі зникненням журналістаГ. Гонгадзе. Крізь призму експертних оцінок чітко проглядалисьвисновки, що в Україні немає незалежних ЗМК, свобода слова лишедекларується, законодавство не відповідає реаліям сьогодення.

У парламенті України обговорення інформаційних проблемхарактеризувалося гострим політичним протистоянням влади і опозиції,але опоненти, незважаючи на альтернативні позиції, висловлювалисяна підтримку свободи слова і європейського вибору України. Так, увиступі голови ВР І. Плюща, голови парламентського Комітету з питаньсвободи слова та інформації О. Зінченка, віце-прем'єра з питаньгуманітарної політики М. Жулинського, голови Держкомінформу І.Драча, представників Ради Європи та інших учасників дискусіїпідкреслювалося, що інформаційна складова міжнародних відносинвпливає на внутрішню політику і змушує країни працювати вузгодженому міжнародному правовому полі, а вільний обмін

14-3429 209

інформацією є одним з основних чинників суспільного розвитку тавідповідності країн-членів РЄ рівню європейських вимог. Доповідачінаголошували на необхідності якісних змін інформаційного стануУкраїни, гідної репрезентації держави в європейському та світовомуінформаційному просторі, оптимізації процесу європейської інтеграціїдля України.

На січневій сесії ПАРЄ (Страсбург, 2001 р.) доповідачі по Україніна підставі одержаної інформації та парламентських слухань провеличерез моніторинговий комітет резолюцію про призупинення членстваУкраїни в Раді Європи за невиконання взятих на себе зобов'язань у галузіправ людини та інформації. Але обговорення цієї резолюції і самідискусії в ході сесії, конструктивна і тверда позиція делегації Українивплинули на формування документу і зняли політичну кризу увідносинах РЄ - Україна. У документі зазначалося: закликати органивлади України інформувати про справу Гонгадзе; сприяти здійсненнюнезалежної експертизи оригіналів аудіовідеозаписів; забезпечитиоприлюднення результатів і створити демократичну інституційну базуінформаційної політики; активізувати розвиток інформаційного ринкуна основі європейських стандартів.

12 березня 2001 року представники України в ПАРЄ порушилипитання щодо включення до порядку денного доповіді моніторинговогокомітету про стан і забезпечення свободи слова в інших країнах Європи,мотивуючи це тим, що Україна не може не зважати на думку європейськоїспільноти, але водночас вважає необхідним вивчення загальної ситуаціїв регіоні, оскільки подібні внутрішні проблеми взаємин влади та ЗМКвиникають у всіх європейських країнах [378].

У цілому, незважаючи на суперечності, роль Ради Європи удемократизації України є важливою і очевидною: позитивних результатівспівробітництва значно більше, ніж проблемних моментів. Пріоритетиєвропейського напряму зовнішньої політики є необхідною умовоюстабільності її міжнародного становлення та розвитку збалансованихміжнародних відносин.

Стратегія співробітництва з ЄС - проекти «Життя і праце-влаштування в інформаційному суспільстві» (стратегії і програми);гармонізація законодавства Україна-ЄС; створення умов для ринковоїекономіки у сфері інформаційних послуг; електронна комерція; участь

210

у програмі e-Europe; створення національних хостів; підготовка тареалізація спільних міжнародних проектів у галузі інформації такомунікації. Європейський вектор розвитку українського суспільствапозначається суперечливими тенденціями і потребує зваженихполітичних рішень, спрямованих на цивілізаційний вибір України.

Україна усвідомлює важливість участі в європейських інтеграційнихпроцесах, пов'язаних із прискореною інформатизацією, революцією вгалузі комунікацій, електронної економіки, інших високих технологій.Як невід'ємна частина Європи Україна орієнтується на існуючу модельсоціально-економічного розвитку європейських країн і розглядає євро-інтеграційний курс як реалізацію цієї моделі в Україні. Зусилля зосеред-жуються на суттєвому поглибленні та розширенні практичного спів-робітництва Україна - ЄС за всіма напрямами для забезпечення сприят-ливих умов у контексті розширення ЄС. Так, у рамках європейськоговектора становлення інформаційного суспільства у липні 1994 року булопідписано Протокол про наміри між Державним комітетом зв'язку таінформатизації і Генеральним Директором ЄС з проблем інформаційногосуспільства (попередня назва Генеральний Директорат XIII), в якомувизначено критерії взаємин у галузі телекомунікацій та інформаційногосуспільства в цілому. Інтенсивний діалог та дебати як у рамкахдвосторонніх зустрічей експертів на різних рівнях, так і в рамкахміжнародних заходів, серед яких Телекомунікаційний форум у Брюсселі(1999 p.), Паризька зустріч Україна-ЄС (2000 p.), Ялтинська конференціяЄС-Україна (2001 р.) сприяли усвідомленню ідеології інформаційногосуспільства в Україні, реформуванню інформаційно-комунікаційногосектору, поширенню українського сегменту мережі Internet, створеннюнаукового потенціалу для забезпечення всіх потреб нового цивілізацій-ного явища. Поглиблення співробітництва реалізувалося в підписаномув рамках Четвертого самміту Україна-ЄС (Париж, 2000 р.) Меморандумупро взаєморозуміння між Генеральним Директоратом з питаньінформаційного суспільства ЄК ЄС і Державним комітетом зв'язку таінформатизації України щодо розвитку інформаційного суспільства, якийбазується на положеннях Угоди про партнерство і співробітництво міжУкраїною та ЄС (1998 p.), спільної стратегії ЄС щодо України, ухваленоїпід час Гельсінського саміту ЄС (1999 p.), а також спільної заявиучасників самміту Україна-ЄС (Ялта-2001).

н* 211

Так, у Меморандумі зазначено пріоритети співробітництва в галузіінформаційно-комунікаційних відносин, які полягають у тому, що:сторони підкреслюють важливість концепції інформаційногосуспільства у розвитку ефективної ринкової економіки, регулятивногосередовища, яке сприятиме інвестиціям; проведення відповіднихсоціальних заходів з метою надання можливості для найменшзабезпечених соціальних верств суспільства скористатися перевагаминових технологій. Метою Меморандуму є розширення співробітництваміж Україною та ЄС у процесі становлення інформаційного суспільства,прискореного розвитку інфраструктури та поширення комунікаційнихпослуг в Україні.

Меморандум також стимулює співробітництво у розробціінформаційного законодавства, зокрема для регулювання мережевогобізнесу та фінансових потоків. Серед найважливіших сфер співробіт-ництва, визначених у Меморандумі, слід виділити: 1) співробітництвоу сфері науково-дослідницької діяльності, особливо в межах програмитехнологій інформаційного суспільства П'ятої рамкової програми ЄС;2) заяву України про наміри розвивати програму e-Ukraine, яка відповідаєпотребам українського суспільства, стимулює розвиток послугінформаційного суспільства в Україні. Генеральний Директорат з питаньінформаційного суспільства, в рамках програми e-Europe, погодивсянадавати консультації і можливість Україні брати участь у відповіднихзаходах; 3) згоду сторін обмінятися інформацією щодо послугмобільного зв'язку третього покоління у сфері ліцензування, стандартівта планування спектра; 4) згоду сторін заохочувати співробітництво усфері послуг електронної комерції; 5) згоду Генерального Директоратуз питань інформаційного суспільства Європейської Комісії розглянутиможливість надання експертної та технічної допомоги Україні відповід-но до існуючих процедур та правил. На Ялтинській зустрічі 2001 рокубуло підкреслено, що ЄС визнав європейські прагнення України,зважаючи на стабільний, демократичний, політичний та економічнийрозвиток в Україні, що є стратегічною метою Європи. ЄвропейськийСоюз підтвердив свої зобов'язання підтримувати орієнтовані реформив Україні, поширення е-комерції, забезпечення основних прав людинина вільне вираження поглядів та переконань, стратегію європейськоїінтеграції України та визнав також потребу поширення інформації та

212

знань щодо цілей та принципів європейської інтеграції в Україні,зокрема, важливість інноваційного розвитку інформаційно-комунікацій-ного сектору, інфоінфраструктури, глобальної навігаційної супутниковоїсистеми, гармонізації законодавства в галузі високих технологій таінтелектуальної власності [379; 380].

Таким чином, зроблено важливий крок до реалізації євроінтеграцій-ного напряму зовнішньої політики України в галузі інформації такомунікації. Становлення інформаційного суспільства потребуєкардинального реформування всіх сфер життєдіяльності країни, надаєунікальний шанс Україні реалізуватися в світовій системі координат.

Отже, по-перше, слід підкреслити подальше зміцнення ролієвропейських міжурядових організацій у практичній реалізаціїполітичних імператив у сфері інформації та комунікації; по-друге, слідвизнати, що проблеми інтеграції України в європейський інформаційнийпростір пов'язані з дихотомністю її зовнішньополітичного вектора тапроблемною внутрішньополітичною ситуацією.

4.2. Стратегії організації Центральна ЄвропейськаІніціатива

Ідеологія глобального інформаційного суспільства, що є визначаль-ною складовою еволюційного розвитку цивілізації, передбачаєстабільний політичний розвиток і економічне зростання країн світу,створює необхідні умови для діяльності особистості на основі новихтехнологій. Необхідність переходу до інформаційного суспільства(характерними ознаками якого є: формування глобального інформацій-ного середовища, міжнародне співробітництво в процесах інформацій-ної та економічної інтеграції регіонів, становлення інформаційноїекономіки, створення і розвиток ринку інформації і знань як чинниківвиробництва в доповнення до ринку природних ресурсів, праці ікапіталів, перехід інформаційних ресурсів у реальні ресурси соціально-економічного розвитку, фактичне задоволення потреб суспільства вінформаційних продуктах і послугах, створення ефективної системиправ людини і соціальних інститутів та забезпечення вільного доступу,поширення і використання інформації як умови демократичних

213

перетворень, розвиток інформаційних обмінів (на міжнародному,регіональному і національному рівнях) визначає діяльність країнЦентральної і Східної Європи, впливає на міжнародні відносини врегіоні, політичні пріоритети країн і стратегії економічного розвитку.

Концепція і програма діяльності міжурядової регіональноїорганізації Центральноєвропейська Ініціатива (до якої входять 17 країн- Австрія, Албанія, Болгарія, Беларусь, Боснія і Герцеговина, Італія,Республіка Македонія, Молдова, Польща, Румунія, Словаччина,Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Югославія), створеної у1989 р. з метою багатостороннього співробітництва країн Центральноїі Східної Європи, передбачає активну участь країн-членів у європейськихінтеграційних процесах, зокрема, інтегрування до європейського таєвроатлантичного економічного, політичного, правового та інформацій-ного простору, гармонійне входження до політичних та економічнихструктур ЄС. Реальними формами співпраці між державами регіону єспільні підходи країн ЦЄІ до вирішення проблеми міждержавнихінформаційних обмінів, розвитку демократії і плюралізму вираженняпоглядів, забезпечення основних прав і свобод людини і засобів масовоїкомунікації, створення об'єднаної центральноєвропейської інформацій-ної магістралі, становлення інформаційної економіки, впровадженнянових технологій у всі сфери життєдіяльності суспільства [381].

Інформаційні стратегії країн Центральної і Східної Європиспрямовані на уникнення бар'єрів і нерівності між країнами таспільнотами, ліквідацію диспропорцій в регіональних інформаційнихпотоках, консолідацію інформаційних ресурсів, збереження національ-ної самобутності та ідентичності.

Інформаційна складова, що входить до пріоритетів міжурядовогоспівробітництва країн ЦЄІ, враховує нові геополітичні реалії в Європі,специфіку регіону та забезпечує здійснення національних ініціатив нарегіональному рівні. Для країн ЦЄІ характерні процеси фундаменталь-них політичних, економічних і соціальних перетворень, становленнянових форм транскордонного співробітництва, модернізація індустріїна основі інформаційних і комунікаційних технологій.

Політика економічного зростання як чинник демократичногорозвитку країн ЦЄІ сконцентрована на проблемах, пов'язаних ізрозпадом старої системи розподілу виробництва, трудових ресурсів,

214

соціального захисту, повільним прогресом країн «нової демократичноїхвилі», нерівномірним станом взаємовідносин і відносин з європей-ськими країнами та інституціями. Країни ЦЄІ успадкували політичніта економічні важелі регулювання інформаційної сфери (телекомуніка-цій, телерадіомовлення, мас-медіа), які жорстко контролювали між-державний і внутрішній обіг інформаційних масивів. Зміна геополітикив центральноєвропейському регіоні обумовила прогресивний поступкраїн ЦЄІ до європейської інтеграції, однак суспільні процеси в різнихкраїнах залежать від обраної політичної моделі, доктрини економічногорозвитку, загального суспільного усвідомлення необхідності новацій.У найбільш розвинутих країнах ЦЄІ (Польща, Чехія, Угорщина), якізапрошені до участі в європейських альянсах та набуття членства в ЄС,відбуваються процеси лібералізації телекомунікацій, розширенняприватного сектору в телерадіомовленні, становлення інформаційноїіндустрії та інформаційного бізнесу за європейськими стандартами.

В інших (Болгарія, Румунія, Україна, Молдова, Македонія, Хорватія,Словенія) зберігається монополія держави на інформаційні ресурси,мережі і комунікації, державне регулювання мас-медіа, що уповільнюєпроцеси європейського інтегрування для цих країн. Рівень регіональногообміну інформацією не відповідає сучасним європейським стандартам,розвиток і використання телекомунікацій, за показниками 1998 року,вдвічі менший, ніж у країнах Західної Європи; інформаційна системакраїн ЦЄІ не задовольняє зростаючого попиту на інформаційні послуги,які є важливим чинником мультимедійного покоління.

Регіональна інформаційна політика ЦЄІ тісно пов'язана як знаціональними програмами розвитку, так і з глобальними концепціямиінформаційного суспільства, які визначають тенденції й перспективисучасних міжнародних відносин. У документах ЮНЕСКО про розвитокрегіональних програм інформаційного суспільства зазначається, щопозитивні зміни у країнах Центральної і Східної Європи мають створитипідґрунтя для забезпечення основних прав і свобод у галузі інформації,функціонування незалежних і плюралістичних засобів масовоїкомунікації. Беручи до уваги політичні, економічні та соціальні умовикраїн центральноєвропейського регіону, в тому числі й національнівідмінності, актуальною проблемою є прийняття програм становленняінформаційного суспільства, правове регулювання міждержавних

215

інформаційних обмінів, впровадження європейських стандартів узастосування нових комунікаційних та інформаційних технологій,сприяння поширенню об'єктивної інформації про політичні, соціальніта етнічні процеси в країнах ЦЄІ, протидія монополізації засобівінформації. Використання нових інформаційних та комунікаційнихтехнологій відкриває нові канали і можливості для вільного поширенняінформації, для запобігання дискримінації за інформаційною ознакою,для розвитку толерантності і плюралізму [382].

У рамках ЦЄІ підписані і діють міждержавні угоди про співробіт-ництво у сфері телекомунікацій і зв'язку, науки і нових технологій(програми «Цезар» і «Глобалстар»), засобів масової комунікації, провпровадження та інтенсифікацію програми ЦЄІ—2010 (спільно з ЄС),угоди про створення і функціонування інформаційно-документаційногоцентру ЦЄІ і надання інформаційних послуг країнам-членам з питаньдіяльності Ініціативи, про зв'язки ЦЄІ з регіональними міжнароднимиорганізаціями та інститутами. Інформаційна політика є складовою такихдокументів, як Сараєвська декларація ЦЄІ (1997 p.), ЗаключнийЗагребський документ (1998 p.), Підсумковий документ Трієстськогосамміту країн-членів ЦЄІ (2001 p.), угоди про двостороннє співробіт-ництво в рамках Ініціативи.

Особлива роль у цьому контексті належить Європейському Союзу,який прийняв програму становлення інформаційного суспільства таінформаційної економіки (1994-2001 pp.) і через країни-члени ЄС, щовходять до ЦЄІ, впливає на політичні пріоритети та інформаційністратегії організації та її учасників. Наголошуючи, що шлях доінформаційного суспільства і становлення інформаційної економікихарактеризується специфікою національного розвитку, ЄвропейськийСоюз реалізує зовнішньополітичні та економічні програми для країн-членів за напрямами, визначеними на Всесвітніх економічних форумаху Давосі (2000; 2001):

1) нові геополітичні реалії в міжнародних відносинах (світ післяКосова);

2) нова світова економіка (економіка інформаційної ери, її політичніта соціальні наслідки, нові моделі підприємництва та корпора-тивного управління);

3) глобалізація.

216

Спільні підходи ЦЄІ та ЄС до міждержавного співробітництва вінформаційній сфері, особливо у сфері розвитку інформаційноїінфраструктури, телекомунікацій, високих технологій, розглядаютьсяяк головні засади економічного регіонального розвитку, обумовлюютьможливість вагомого внеску країн-членів ЦЄІ в діяльність ЄС,спрямовану на забезпечення зростаючої інтеграції в Європі. Країни-члени Центральноєвропейської Ініціативи виступають за активний обмінінформацією з ЄС у галузі зовнішньої політики, включаючи можливеприєднання країн Ініціативи до заяв і спільних позицій країн ЄС, у томучислі щодо інформаційного суспільства. ЦЄІ також підтримує програмиінформаційного співробітництва з ОБСЄ, Радою Європи, ЄвропейськоюЕкономічною Комісією ООН, ОЧЕС, Радою країн Балтійського моря.

Програма становлення інформаційного суспільства в Європі, якуреалізує через політичну та економічну стратегії, інформаційні програмиі проекти Європейський Союз, створює фундаментальну базу длярозвитку інформаційного сектору, моделей нової економіки, суспільноїеволюції країн ЦЄІ. Інформаційна революція охоплює всі сферижиттєдіяльності суспільства, впливає на демократичні процеси і правалюдини. Розвиток науки та інформаційних технологій, вплив новихтехнологій на соціальні процеси потребують спільних підходів країн-членів ЄС та країн Центральноєвропейської Ініціативи і централізованихдій з метою створення нової суспільної моделі. Ця модель на основіекономічних і політичних чинників має забезпечити створення сприятли-вого духовного середовища, бо, як зазначив у своєму посланні доВсесвітнього економічного форуму в Давосі-2000 Папа Римський ІоанПавло II, «Глобалізація без урахування етичних та духовних цінностейспричинить подальшу поляризацію у світі: країни з різним рівнемекономічного розвитку будуть розвиватися окремо. Без відчуття солідар-ності мільйони людей почуватимуться обмеженими у своїх правах насучасні інформаційні технології і нові знання, якщо прагнутимутьвикористати розвиток та прогрес заради свого добробуту» [383].

Ще в 1994 році Європейський Союз організував відкриті дискусіїдля країн-кандидатів та країн-партнерів із політичних, економічних,соціальних і культурних аспектів інформаційного суспільства під егідоюнезалежного консультативного органу ЄС «Форум інформаційногосуспільства», який розробляє і впроваджує інформаційну політику в

217

європейському регіоні. Головною метою Форуму інформаційногосуспільства є гарантії збалансованого розгляду всіх аспектів і проблем,пов'язаних зі становленням інформаційного суспільства в Європі,забезпечення можливостей залучення до діяльності Форуму країн-членівЄС, країн-членів ЦЄІ, представників фінансових, ділових кіл,громадськості Центральної і Східної Європи для формуваннясуспільного розуміння глобальних інформаційних процесів, визначенняпріоритетних напрямів для діяльності та реалізації проектів.Характерною ознакою Форуму інформаційного суспільства є проведеннядискусій і розробка пропозицій консультативного характеру для органівЄС, національних урядів країн ЦЄІ. У рамках Форуму ведуться політичнідискусії з проблем інформаційного суспільства і підтримки національ-них ініціатив; соціальних та демократичних цінностей, культури і сферинових послуг засобів масової інформації; зайнятості, створення робочихмісць та політики соціального захисту населення в умовах концентраціїкомунікації; захисту прав споживачів, забезпечення права доступу доінформаційних «благ»; трансформації адміністративної та громадськоївзаємодії; інформаційної «освіченості» населення Європи.

Форум забезпечує регіональне співробітництво в реалізаціїпрограми становлення європейського інформаційного суспільства,сприяє інтегруванню телекомунікацій, мас-медіа, інформаційних мереж(Євронет), формує регулятивні норми, спрямовані на уніфікаціюправових підходів до інформаційних суспільних відносин.

Теоретичні концепції і практичні розробки «Форуму інформаційногосуспільства» висвітлюються у щорічних доповідях Форуму (доповідіпоширюються в межах Європи офіційними мовами ЄС), втілюються удокументах та робочих програмах для пропагування ідей інформацій-ного суспільства в країнах Центральної, Східної і Південно-СхідноїЄвропи. Форум реагує на нові реалії в Європі, враховує нову геополітику,появу нових незалежних держав, які прагнуть знайти власне місце вєвропейських структурах і для яких запропоновано інтеграційну«Модель Європи в інформаційному суспільстві» (Model e-Europe). Цямодель передбачає розробку документів і рекомендацій інституціямЄвропейського Союзу і національним урядам країн-членів, країн-кандидатів та країн-партнерів з основних проблем становленняінформаційного суспільства та регулювання суспільних відносин у

218

період інформаційної революції. Документи Форуму, незважаючи на їхрекомендаційний характер, відіграють важливу роль у формуванніосновних принципів розвитку та функціонування європейських спільнот,у створенні відповідної правової бази в країнах-членах ЄС та ЦЄІ. Одниміз пріоритетних напрямів роботи Форуму є дослідження проблемдемократичного і культурного розвитку, трансформації демократичнихцінностей в інформаційному суспільстві. Члени Форуму проголосилипро свої наміри дотримуватися принципів багатокультурної рівності,свободи виявлення поглядів та свободи мас-медіа, забезпечити вільнийдоступ до джерел інформації з метою прогресивного розвитку.

Країни ЦЄІ взяли участь у діяльності Форуму на рівні міністрів(глав урядів та представників зовнішньополітичних відомств) у 1997 роціна запрошення організації для активізації співпраці з інститутами ЄС,підготовки країн-членів ЦЄІ до європейської інтеграції і розробкирегіональної стратегії суспільного розвитку в умовах інформаційноїреволюції. Європейська комісія ЄС та Форум започаткували програмупідтримки країн-членів ЦЄІ для реформування телекомунікацій,розширення сфери інформаційних послуг, становлення інформаційноїекономіки, ефективного використання інформаційних ресурсів,комерціалізації системи зв'язку і створення ефективного інформаційногоправа (принципів регулювання інформаційних відносин).

Заходи ЄС та Форуму інформаційного суспільства щодо залученнякраїн ЦЄІ до європейської інтеграції базуються на пріоритетності ідеїінформаційного суспільства для нових незалежних держав як такої, щоздатна поліпшити ефективність державного управління, конкуренто-спроможність виробництва інформаційних послуг, фінансуванняпрограм інформаційного розвитку. Зокрема, план дій ЄС і Форуму щодокраїн-членів ЦЄІ передбачає:

1) фінансування національних і регіональних мультимедійнихпрограм з метою інформаційної і комунікаційної інтеграції запроектами TEN-Telecom, TEN-SU; реалізацію програми Info-2010та подібних до неї інформаційних програм у рамках ЄС длярозвитку багато культурності кіберпростору;

2) розширення ЄС за рахунок інтегрування країн-членів ЦЄІ(Польщі, Чехії, Угорщини, Румунії, Болгарії, Словенії, Македонії,Хорватії, Словаччини) до європейських структур, перш за все, за

219

напрямами співробітництва у сфері телекомунікацій, інфо-інфраструктури, обміну масивами даних, електронної комерції,муніципального електронного управління;

3) створення умов для гармонізації законодавства ЄС і національногозаконодавства у сфері інформаційних відносин, зокрема законів,що регулюють захист даних (Директива 35/48/ЄС) і створеннянезалежних контролюючих органів у галузі охорони даних;

4) розвиток комп'ютерних та електронних засобів зв'язку міжЄвропарламентом і країнами-членами ЦЄІ;

5) підтримку участі країн ЦЄІ в бізнесових проектах ЄС ізвпровадження інформаційних і комунікаційних технологій.

Регіональні перспективи становлення інформаційного суспільства врамках ЦЄІ визначені у національних програмах дій, що орієнтуються настворення базису інформаційного суспільства, на трансформацію і мо-дернізацію централізованої економічної системи, лібералізацію політич-них і адміністративних обмежень в інформаційному секторі, ефектив-не використання телекомунікацій, комп'ютерних мереж і систем [384].

Характерно, що специфікою регіонального співробітництва врамках ЦЄІ є поєднання зовнішньополітичних стратегій та програмрозвитку інформаційного суспільства високорозвинутих країн Австрії,Італії (членів ЄС), країн з перехідною економікою (кандидатів до ЄС тасхідноєвропейських держав із характерною динамікою трансформаціїполітичних, економічних та гуманітарних інститутів (не членів ЄС), щообумовлює вплив процесів європейської інтеграції на міжурядовівідносини центральноєвропейського альянсу.

Програми становлення інформаційного суспільства АвстрійськоїРеспубліки втілюють політичну стратегію уряду - нове об'єднанняЄвропи на базі новітніх технологій, інформаційно-комунікаційної інфра-структури та інтелектуального потенціалу регіону. Реалізація зовніш-ньої і внутрішньої політики країн включає принципи демократизації таплюралізму, дотримання основних прав і свобод, ефективне управлінняекономікою, розуміння ролі Австрії як перехідної інституції в рамкахЦЄІ для інтеграції посттоталітарних держав у європейські структури.Значний вплив на інформаційну політику Австрії здійснюють міжнарод-ні організації, резиденції яких знаходяться у Відні і до програм діяль-ності яких складовим компонентом входить стратегія інформаційного

220

суспільства. У Плані Дій уряду Австрії передбачено такі напрямиінформаційної інтеграції країни, як: 1) економічний (координація транс-формації інформаційного сектору; створення відповідних державнихінституцій з регулювання ринку інформаційних технологій; стимулю-вання виробництва інформаційних продуктів та послуг; підтримкалідерства Австрії у галузі електронних технологій, зокрема виробниц-тва мікрочіпів та інтегрованих електронних схем); 2) торговельний:(лібералізація торгівлі інформаційними продуктами і послугами;розвиток е-комерції; сприяння торгівлі новими технологіями з третімикраїнами); 3) науково-дослідницький (створення об'єднаних мережавстрійських та європейських центрів прикладних дослідженьінформаційного суспільства; використання потенціалу міжнароднихорганізацій (ООН/ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ГАТТ/ СОТ, ЄС, ЄАВТ) запрограмами участі (EUREKA, TEMPUS, ESPRIT плані дій I-VI); науковакооперація на двосторонній основі (Австрія-Чехія, Австрія-Угорщина,Австрія-Словаччина); 4) прикладний (розробка проектів для соціальноїсфери, освіти, охорони здоров'я та навколишнього середовища;міжнародного співробітництва за гуманітарними напрямами).

Необхідно підкреслити, що інформаційна політика Австрії свідчитьпро зміни політичних пріоритетів та нову зовнішньополітичнуорієнтацію уряду, сприйняття глобальних та загальноєвропейськихконцепцій подальшого розвитку суспільства на основі новихінформаційних і комунікаційних технологій, прагнення АвстрійськоїРеспубліки стати впливовим фактором міжнародних відносин.

Проекти становлення інформаційного суспільства в рамках ЦЄІ(штаб-квартира організації розташована в м. Трієст, Італія) відповідаютьнаціональним стратегіям політичного та соціально-скономічногорозвитку Італійської Республіки - формування інтелектуальногопотенціалу в галузі інформаційних технологій, створення національноїінфоінфраструктури та баз даних для державного управління,прискорення процесу лібералізації, вільний розвиток внутрішньогоринку інформаційних послуг. Характер міжнародного співробітництвав галузі комунікації та інформації визначається такими чинниками, якзастосування міжнародних стандартів у виробництві аудіовізуальноїпродукції, розвиток інтегрованого ринку інтелектуальної власності,концентрація сучасних високорентабельних інформаційних технологій

221

в усіх сферах життєдіяльності суспільства. План дій включає загально-європейські напрями становлення інформаційного суспільства танаціональні пріоритети, які передбачають провідну роль країни впроцесах нової європейської інтеграції [385].

В Угорщині реалізується національна інформаційна програмарозвитку інфраструктури, завдання якої полягає у формуванні і здійснен-ні національної стратегії інформатизації, координації поштового, теле-комунікаційного, електричного зв'язку, телерадіомережі і комп'ютер-них засобів обслуговування, що належать установам, організаціям,підприємствам та приватному сектору. У 1997 році уряд Угорщинизаснував Державний комітет з інформаційних технологій і телекомуні-кацій, який сприяє створенню національних мереж передачі даних,державних баз даних, реєстрів (стандартів) інформаційних систем.Політичні засади урядової політики викладені у документах «ВідповідьУгорщини на виклики інформаційного суспільства» (1997 р.) та «Шляхдо інформаційного суспільства» (2000 р.), в яких висловлюєтьсяпідтримка європейським стратегіям політичного та економічногорозвитку та перспективи інтеграції країни до ЄС на основі доктриниінформаційної цивілізації.

Національна урядова комісія з інформатики Румунії прийняла планстворення національної інформаційної інфраструктури як основиінформатизації державного управління (центральних та муніципальнихорганів влади); розвитку інформаційної індустрії. До 2005 рокупланується завершити інформатизацію Румунії і досягти рівняінформаційного розвитку суспільства, необхідного для інтеграції в«європейське інформаційне співтовариство».

Польський уряд прийняв «Політику розвитку телекомунікацій» тачисленні документи - «Мета та напрями становлення інформаційногосуспільства в Польській Республіці» (1995р.), «Телекомунікаційнаполітика» (1996р.), «Стратегія розвитку телекомунікаційного секторудо 2000 року» (1997р.), «Про особливості приватизації TelecommunikacjaPolska S.A. та демонополізацію телекомунікаційного сектору» (1997р.)щодо реалізації стратегії інформаційного суспільства, в якихвизначаються пріоритети Польщі у галузі нових технологій. У нихйдеться про розвиток ком-п'ютерних мереж (суспільних магістралей),приватних систем, супутникового і мобільного зв'язку, підтримку

інформаційного бізнесу, використання національних терміналів длятранспортування масивів інформації, розширення сфери інформаційнихпослуг, удосконалення традиційних медіа.

Урядова програма Чеської Республіки викладена в документах«Державна інформаційна політика - шлях до інформаційногосуспільства» (1998р.), «Головні засади державної телекомунікаційноїполітики» (1998р.) та Плані дій Урядової Ради з національноїінформаційної політики (2000р.), що відповідають директивам ірішенням ЄС та зовнішньополітичним стратегіям нової об'єднаноїЄвропи. У документах визначаються проблеми приватизації талібералізації телекомунікаційного сектору, участі Чехії у міжнароднихзаходах із реалізації політики інформаційного суспільства, розвиткуелектронної комерції, створення електронної мережі державного тамуніципального управління, трансформації законодавчої бази,впровадження засад інформаційної політики як фактора економічногота політичного зростання країни.

В Україні 1998 року була прийнята концепція Національної програ-ми інформатизації, яка визначає принципи державної політики таорганізаційно-правового забезпечення інформатизації, впровадженнянових технологій у стратегічні сфери життєдіяльності держави, забезпе-чення міжнародного співробітництва в рамках ЄС та ЦЄІ, реалізаціїміжнародних проектів із формування глобальних інформаційних системта захисту національних інтересів і здійснення зовнішньої інформаційноїполітики. У концепції зазначається, що Україна підтримує заходи щодолібералізації телекомунікацій, об'єднання національних систем з мере-жами європейських країн для забезпечення доступу до міжнароднихінформаційних масивів і баз даних, до геоінформаційних систем, між-державного співробітництва у сфері торгівлі, охорони здоров'я, боротьбиз міжнародною злочинністю, для системного вивчення світових ринківі маркетингового забезпечення діяльності українських експортерів [386].

Слід зазначити, що країни-члени ЦентральноєвропейськоїІніціативи в більшості програм тільки визначили пріоритети національ-ної політики щодо інформаційного суспільства, проте політична ситуаціяв регіоні, економічна криза, проблема модернізації виробництва,трансформація демократичних і суспільних інститутів створюютьперешкоди для реалізації національних інформаційних стратегій.

223

Аналіз стану інформаційної сфери у країнах ЦЄІ (Звіт Форумуінформаційного суспільства по країнах Центральної, Східної і Південно-Східної Європи, 1995-2001 pp.) висвітлив тенденції розвитку цихдержав:

• відсоток ВВП (внутрішнього валового продукту), витрачений назасоби телекомунікацій, постійно дорівнює 0,4%, а витрати наінформаційні технології зростають з 1 % (8000 евро) ВВП на душунаселення до 2,5% (23000 євро). Інвестиції у телекомунікаційномусекторі переважають і вважаються необхідними, тоді як витратина інформаційні технології розглядаються як додаткові і виділя-ються за умови збільшення бюджету. Витрати на інформаційнітехнології, як правило, є меншими 1% від прибутку порівняно звідповідними показниками у країнах ЄС, що свідчить про відмін-ність розвитку інформаційної економіки в країнах Центральноїта Східної Європи;

• прогрес у запровадженні нових інформаційних і комунікаційнихтехнологій визначається головним чином рівнем економічного ітехнологічного розвитку, а також обсягом ринку та закупівельнимиможливостями населення. Статистика впровадження новихтехнологій у країнах ЦЄІ свідчить, що кількість населення,життєвий рівень суспільства, економічні характеристики держави,розвиток сфери послуг обумовлюють впровадження інформацій-них і комунікаційних технологій і відповідно економічнезростання країн (див. таблицю 1, додаток А).

Країни з низьким рівнем ВВП та ВНП на душу населення, де внесоксфери послуг у ВВП незначний, не забезпечують високого рівняекономічного зростання і відповідно розвитку інформаційного ринкута впровадження нових технологій (див. таблицю 2, додаток А).

Порівняльний аналіз тенденцій розвитку телекомунікацій та вкладуінвестицій у телекомунікаційний сектор у країнах Західної, Центральноїі Східної Європи свідчить про переваги інформаційного бізнесу, інфор-маційного прогресу суспільства, оскільки прибуток західних країн знач-но переважає рівень прибутку в країнах ЦЄІ (див. таблицю 3, додаток А).

Стан інфоінфраструктури (у тому числі телекомунікацій, мульти-медіа. комп'ютерних мереж і систем, Internet) показує, що країниЦентральної та Східної Європи відстають у темпах розвитку телекомуні-

224

кацій. П'ять країн Центральної Європи (Чехія, Хорватія, Угорщина,Словенія, Польща) досягли відносно високого рівня розвитку теле-комунікацій, проте порівняльний аналіз стану телекомунікаційногосектору регіону засвідчує недостатні темпи розвитку прибуткової сфери.Для більшості країн ЦЄІ тенденції змін у телекомунікаційній галузі зметою задоволення потреб споживачів спричинені потребою: впровад-ження спеціального обладнання - автоматичних систем контролюзв'язку та зв'язку із системами інших країн, голосових стимуляторів;заміни аналогових телефонних центрів на цифрові; впровадженнітелефонних карток та центрів їх контролю і діагностики; вдосконаленняоптично-волоконної мережі цифровими мультиплексійними системами(155 Mb/s) і використання міжнародних ліній для організації націо-нальних мереж (див. таблиці 4, 5, додаток А).

Для досягнення нових темпів розвитку країни ЦЄІ повиннівстановити нові лінії телекомунікаційного зв'язку, пропускна здатністьяких була б на 50% вища від існуючих. Загальний обсяг інвестицій длявсіх країн ЦЄІ повинен становити 20000 млн. дол., тобто 4000 млн. дол.щорічно. Натомість рівень інвестицій, запропонованих країнам ЦЄІміжнародними фінансовими інвестиціями, становить 440 млн. дол. або1600 млн. дол. щорічно.

Медійна інфраструктура країн Центральної і Східної Європизагалом задовольняє попит користувачів. У регіоні ефективно діютьмережі телерадіозв'язку, хоча на деяких територіях доступ до такоговиду послуг є обмеженим (див. таблицю 6, 7, додаток А).

Високий рівень поширення супутникового і кабельного телебачення,мережі аудіовізуальних послуг, платного телемовлення зумовлюєтьсяобсягом ринку, поточними стандартами, купівельною спроможністюпевної країни. Згідно зі статистичними даними регіональної міжурядовоїорганізації «Європейські аудіовізуальні спостереження», 1997 року вЧехії було зареєстровано 385 тис. платних абонентів, в Угорщині -200 тис, в Польщі-386 тис, в Румунії-200 тис. У 2001 році їх кількістьзбільшилася відповідно по країнах від 20% до 50%. У 1998 році в Польщібуло запроваджено дві лінії цифрового телебачення - Wizija TV2Entertainment та Cyfra, а в 2001 році їх кількість зросла до 45.Співвласниками ліній є американські компанії і польське кабельнетелебачення, французька компанія Канал+ і Польське суспільне

15-3429 225

телерадіомовлення, які спільно з іншими комерційними станціямистворили спільну компанію Polska Platforma Cyfrova.

Комп'ютерні мережі і системи (зокрема, Internet) досягай значногорівня розвитку в країнах ЦЄІ за останні роки XX століття. Але порівняноз країнами Західної Європи витрати на інформаційні технології убільшості країн ЦЄІ становлять значно менший відсоток ВВП, ніж урозвинутих європейських країнах, за винятком Чеської Республіки. Так,у 1996 році витрати ВВП на інформаційні та комунікаційні технологіїза рік становили: в Угорщині - 1,89%, Польщі - 1,19%, Росії - 0,79%,Словаччині - 1,91%, Чехії - 2,99%. Витрати на комп'ютерне обладнання,програмне забезпечення та інші інформаційні послуги у країнах ЦЄІвідрізняються рівнем економічних потреб суспільства і внутрішніхпотреб ринку. Ринки внутрішнього рівня країн ЦЄІ зорієнтовані наторгівлю персональними комп'ютерами та спеціальними технологіямидо них (саме на комп'ютерні прилади і програмне забезпечення протягом1996-97 років витрачено найбільше коштів). Таким чином, у Чеськійреспубліці витрати на апаратні засоби і програмне забезпеченнястановлять менше 35% витрат на інформаційні технології, тоді як іншачастина витрат стосується підтримки інформаційних послуг, розвиткуінформаційних мереж і систем (впровадження нових технологій в іншісектори економіки, соціальної сфери, культури тощо).

У країнах ЦЄІ значно зріс ринок офісного обладнання, засобівлокальних мереж, локальних серверів, у той же час за умови зменшенняфінансування інформаційно-технологічних проектів суспільногопризначення уповільнився розвиток сектору комп'ютерних систем(серверів, робочих станцій).

Програмне забезпечення в країнах Центрально ЄвропейськоїІніціативи (незважаючи на загальну перевагу ринку апаратних засобів)є найбільш прогресивним та ефективним ринком інформаційногобізнесу. Особливо це стосується попиту на пакети програмногозабезпечення (програми, що продаються разом із комп'ютером, програмидля управління підприємствами, системи управління базами даних).

Високим є попит на консультаційні послуги із застосуванняінформаційних і комунікаційних технологій, розробки програм законтрактом, Web-дизайн. Регіональна цінність ринку програмногозабезпечення становить 2000 млн. евро на 1997 рік, що перевищує

226

показники 1996 року на 13%. Зростання попиту на програмнезабезпечення та інформаційні послуги простежується в таких галузях,як банківські мережі і системи, фінансовий ринок, державне тамуніципальне управління, телекомунікації, промислове виробництво.Важливого значення набувають місцеві фірми, які виступаютьторговельними посередниками для реалізації, встановлення і тестуванняпрограмного забезпечення, підготовки і перекваліфікації користувачівперсональними комп'ютерами і системами.

Використання і споживання інформаційних технологій і послуг (див.таблиці 8, 9, 10, додаток А), залежить від рівня розвитку країни, виборуполітичного напряму і менталітету суспільства.

Стан інформаційної галузі у регіоні свідчить про запровадженнянових технологій в усі сфери життєдіяльності суспільства: державнеуправління, освіту, охорону здоров'я, бібліотечні мережі, митниці,наукові установи. Так, запроваджено національні програми інформати-зації освіти з метою забезпечення прямого доступу до мережі Internet з1996 року в Угорщині, встановлено комп'ютерні мережі у національнихадміністративно-урядових структурах Чехії, Румунії, Словенії (до кінця1996 року планувалося 100% забезпечення управлінських структуркомп'ютерами), проте кількість локальних мереж порівняно невелика,30% урядових інституцій функціонують без спеціальних серверів, іншімають приблизно 1,6 серверів у мережі з двома серверами в центральнихапаратних мережах. Через обмеженість коштів більшість країнЦентральної і Східної Європи визначили найбільш пріоритетні галузідля інвестування впровадження інформаційних і комунікаційнихтехнологій в адміністративне управління, державні системи реєстраціїі стандартів та інформаційні системи, громадські установи, науково-освітні заклади, медичні послуги, системи соціального забезпечення ітрудових ресурсів, податкові адміністрації, банківську мережу,транспортні системи тощо.

Необхідно визнати, що політичні та економічні зміни у країнахЦентральноєвропейської Ініціативи, антимонопольні реформи втелекомунікаційному секторі по-різному вплинули на формуванняінформаційної галузі. У більшості країн ЦЄІ (Чехія, Польща, Словенія,Хорватія, Югославія, Боснія, Угорщина, Македонія) діє системадержавного і приватного телерадіомовлення з підтримкою на

15* 227

державному рівні. У країнах-учасницях СНД (Беларусь, Молдова,Україна) приватний сектор незначний або зовсім відсутній, збереженодержавний контроль над більшістю важливих станцій і важеліуправління субсидіями, орендною платою, ліцензуванням та реєстрацієютелерадіоорганізацій; державні органи впливають на податкову політикув інформаційній галузі, на обмеження доступу до інформації, судовупрактику з проблем дифамації.

Економічні чинники також впливають на перспективи розвитку мас-медіа, трансформацію традиційних медіа на основі нових технологій.Іноземних інвесторів цікавлять великі і перспективні ринки країн-учасниць СНД, проте недостатньо розвинута економіка нездатнапідтримати на належному рівні зростання ринку інформаційних послугза відсутності стартового капіталу і рекламного, іміджевого забезпеченняпрогресу інформаційної сфери. Ситуація в окремих країнах Центральноїі Східної Європи (див. таблицю 11, додаток А) ілюструє процесидемонополізації телерадіомовлення на національному рівні - фактичноу всіх країнах-учасницях СНД кабельне телебачення є приватним йінвестується іноземними компаніями. Зростає тенденція лібералізаціїсупутникового зв'язку, що обумовлюється прагненням країн ЦЄІ доспівпраці з ЄС, інтегрування до європейських та євроатлантичнихструктур. Це потребує від країн ЦЄІ гармонізації національногозаконодавства із законодавством ЄС, підтримки програм і проектівстановлення європейського інформаційного суспільства, уникненнярозриву в розвитку інформаційної сфери країн Західної Європи і країнцентральносхідноєвропейського регіону. У більшості країн ЦЄІ ринкитрадиційних інформаційних послуг, мобільного зв'язку, медіа-інформації є закритими для вільної конкуренції, в інших випадках існуєнезначна конкуренція, приватним власникам видані короткостроковіліцензії, які стримують розвиток інформаційного бізнесу.

Процеси лібералізації телекомунікацій у різних країнах відобража-ють різні рівні реформування економіки, відмінності національнихсоціальних і політичних тенденцій, перспективи переходу на спільнієвропейські стандарти. Так, Болгарія і Румунія завершують процеслібералізації систем зв'язку, Польща розпочала приватизацію PolskaTelecom шляхом продажу частини своїх акцій на фондовій біржі. Іншікраїни ЦЄІ ведуть переговори зі стратегічними партнерами, інвесторами

228

і міжнародними операторами про часткову приватизацію тєле-комунікацій. Приватні компанії з іноземними інвестиціями надають новіінформаційні послуги (супутникові, мультимедійні, комп'ютерні,цифрового телебачення тощо), місцеві оператори діють на основіліцензій. Угорщина, наприклад, продала 30% і згодом 37% акційнаціонального оператора MATAV консорціуму Deutschetelecom &Ameritech, залишивши за собою право надавати послуги супутниковогомобільного зв'язку, міжнародні й національні послуги терміном на 8років. 25% акцій, що залишилися під контролем уряду, дають змогуконсорціуму керувати діяльністю Matav на пільгових умовах. Місцевілокальні мережі також приватизовані на пільгових умовах. Чеський урядсприяв SPT Telecom A/S у випуску додаткових акцій, 34% яких булипридбані консорціумом TEL Source, до складу якого входить датськийсупутниковий зв'язок, Поштова група і Швейцарський супутниковийзв'язок, що дає можливість впливу на управління компанією. Задомовленістю з чеським урядом здійснюється модернізація теле-комунікаційних мереж (у планах компанії збільшення кількостітелефонних ліній). Місцеві (локальні) телефонні лінії залишаються увласності SPT. У Словаччині передбачено завершити лібералізаціютелекомунікацій до 2003 року і відкрити інформаційний простір країнидля вільної конкуренції. У Словенії створені суспільні телекомунікаційнімережі (громадське радіомовлення) і здійснюється приватизаціятелефонних мереж. Державна монополія на телекомунікаційні послугиTelecom Slovenije закінчилася 2000 року, ведуться переговори зміжнародними операторами щодо їх подальшої діяльності в країні [387].

Україна прийняла програму і закон про особливості приватизації«Укртелеком», який є національним оператором інформаційних послуг(електричного зв'язку, радіомовлення, телемовних станцій, цифровихканалів, мережі Internet, факсимільного зв'язку та електронної пошти,супутникового і мобільного зв'язку, місцевих мереж, оптичноволоконнихкабелів), до складу якого входять спільні закриті акціонерні підприєм-ства, що функціонують на телекомунікаційному ринкові України(«Інфоком», «Утел», «Елсаком України», «Телекомінвест», «ТелесистемиУкраїни», «UMC», «Укр-Деу Телеком»). «Укртелеком» активно впливаєна діяльність у таких напрямах, як розвиток телекомунікацій, залученнязарубіжних кредитів та інвесторів, розвиток місцевих мереж,

229

розширення спектра інформаційних послуг, створення супутниковихканалів і супутникових систем для міжнародного телемовлення. Законпро особливості приватизації Укртелекому, прийнятий ПарламентомУкраїни (2000 p.), обумовлює особливості переговорів щодо участі вприватизації, які ведуться з потенційними інвесторами інших країн.

Лібералізація телекомунікацій у країнах ЦЄІ пов'язується здіяльністю компаній GSM (Глобальної системи міжнародного зв'язку),NMT (Скандинавської мобільної системи телефонного зв'язку), DCS1800 (Цифрової системи світового зв'язку), які надають нові видиінформаційних та комунікаційних послуг (від супутникових системзв'язку, передачі даних через комп'ютерні мережі і системи,радіомовлення, послуг у мережі Internet).

Третій Форум Інформаційного суспільства країн ЄС/ЦЄІ (1997 р.)закликав уряди центральноєвропейських та східноєвропейських країнзабезпечити прийняття і виконання національних програм становленняінформаційного суспільства. Особливо наголошувалося на такихнапрямах дій, як стан національного бюджету, вплив уряду на виконанняпрограм, захист персональних даних, інформаційна безпека, інформацій-на і комп'ютерна освіченість суспільства, багатокультурність, між-народне співробітництво в інформаційній сфері. З метою досягненняпрогресу країни ЦЄІ також мають стимулювати інвестиції, створюючивідповідні інформаційні галузі, включаючи подальший прогрес улібералізації телекомунікацій; забезпечувати безпеку електронноїторгівлі, поширення електронної комерції, створення відповідногонаціонального законодавства; створити національні консультативніоргани (комітети) із впровадження стратегії інформаційного суспільства;запровадити національну організацію (інституцію) для координаціївиконання національної програми інформаційного суспільства іпоширення інформації про необхідність нових перспектив розвитку.

Характер цих пропозицій підтверджує, що становлення інформацій-ного суспільства як у країнах Західної Європи, так і в країнах ЦЄІ єдовгостроковою програмою дій, яка потребує політичних ініціатив,економічних реформ і переорієнтування суспільної свідомості на іншірівні сприйняття поступу.

Міжурядове співробітництво країн ЦЄІ в галузі гуманітарноїполітики, включаючи пріоритетні напрями діяльності європейських

230

організацій, знайшло втілення в документах міжнародної конференціїкраїн-членів ЦЄІ «Публічна дипломатія і журналізм: перспективиспівробітництва», яка відбулася 9-10 вересня 1999 року в Бухаресті.Обговорювалися питання про засоби масової інформації у демократич-ному суспільстві: демократія і права людини; публічної дипломатії:сучасні підходи і моделі; забезпечення інтересів і участі країн-членівЦЄІ в міжнародних організаціях та інституціях; регіональне співробіт-ництво і реалізацію європейської стратегії в контексті політичноїстабілізації в Південно-Східній Європі; участь країн-членів ЦЄІ вєвропейській та євроатлантичній інтеграції і завдання публічноїдипломатії [388].

Учасники конференції, представники зовнішньополітичних таспеціалізованих відомств країн-членів наголошували, що публічнадипломатія є активним чинником комунікаційних процесів, сприяєвивченню, аналізу інформації та обумовлює прийняття політичнихрішень. Вона потребує інтенсивної взаємодії з міжнароднимиорганізаціями в країні та за її межами. Методами публічної дипломатіївиступають медіа, міжнародні публічні комунікації, стратегічнепланування зовнішньої політики, медіадипломатія та «public relations».На початку 90-х років публічна дипломатія стала компонентомдвосторонніх та багатосторонніх міжнародних відносин. У країнах ЦЄІпублічна дипломатія відіграє роль каталізатора міжнародного обмінуінформацією між віддаленими регіонами і національними спільнотами,засобу інтерактивного спілкування з потенційною аудиторією в режиміреального часу.

Стратегія публічної дипломатії, як зазначалося в політичних дебатахна конференції, - це політична мета міжнародних відносин, пропагандадемократії та прав людини, створення відкритого суспільства,попередження етнічних конфліктів через використання засобів масовоїкомунікації, протидія інформаційним загрозам для забезпеченнярегіональної безпеки і стабільності. Програми публічної дипломатіївключають інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політикичерез канали масової комунікації, створення позитивного іміджуорганізації та країн-членів у міжнародному інформаційному просторі,забезпечення ефективного міжурядового діалогу, формуваннягромадської свідомості на демократичних принципах.

231

Публічна дипломатія трансформується відповідно до нових умовцивілізаційного розвитку, враховує національні відмінності кожноїкраїни, створює можливості реагування і коригування політичнихрішень на основі відкритого моніторингу засобів масової інформації.Більшість розвинутих країн використовує електронну публічнудипломатію XXI століття і роз'яснює засади політичної стратегії наоснові мультимедійних технологій.

Учасники конференції, обговорюючи роль засобів масовоїінформації у демократичному суспільстві, відзначили, що дипломатіякраїн ЦЄІ стає більш прозорою, відкритою, а зовнішньополітичнівідомства виступають важливим джерелом міжнародної інформації.Рівень відносин між мас-медіа і зовнішньополітичними відомствамизумовлює створення відповідного законодавства про діяльність ЗМК удемократичному суспільстві, нового кодексу професійної етики.Головною ідеєю дискусії, яку підтримали всі делегації країн-членів ЦЄІ,стала ідея становлення вільних і плюралістичних мас-медіа, незважаючина політичні, економічні, правові, культурні, адміністративні ітехнологічні впливи. На конференції було визначено, що модельпублічної дипломатії має включати розробку стратегії медіадипломатії,усвідомлення ролі мас-медіа як посередника між зовнішньополітичнимивідомствами і суспільством, забезпечення достовірності і надійностіінформації. З огляду на роль ЦЄІ в регіоні, учасники конференціївисловилися за підтримку програм і проектів європейських міжурядовихорганізацій ЄС та РЄ щодо міжнародного інформаційного обміну таактивних міжнародних інформаційних відносин. Так, підкреслюючинеобхідність управління інформаційними потоками між країнами ЦЄІ,робоча група «Інформація і медіа» запропонувала: видавати інформацій-ний бюлетень країнознавчого характеру з елементами дипломатичногодосьє; створити Web-сторінку ЦЄІ для обміну інформацією та побудовиіміджу організації і країн-членів в європейському інформаційномупросторі; вносити на кожне засідання робочої групи за участю експертів,політиків, дипломатів, журналістів проблеми інформаційногосуспільства, нових засобів комунікації і діяльності мас-медіа дляобговорення.

Секретаріат ЦЄІ, узагальнивши пропозиції делегацій про співпрацюрегіональних інституцій для здійснення спільної європейської стратегії

232

у контексті пакту про стабільність для Південно-Східної Європи,відзначив важливу роль і відповідальність Центрально ЄвропейськоїІніціативи у реалізації принципів пакту країнами-учасницями, уздійсненні принципів Ради Європи щодо створення системи незалежнихі плюралістичних ЗМК, здатних відображати різноманітність культур іпоглядів. Спеціальні програми Ради Європи в галузі прав людини,свободи слова і вільного вираження поглядів передбачають співпрацю ідопомогу країнам ЦЄІ щодо створення інформаційного законодавства,професійних стичних кодексів ЗМК, підвищення кваліфікаціїжурналістів.

Особлива роль була приділена програмам діяльності засобів масовоїкомунікації у країнах, що пережили збройні конфлікти, етнічнінапруження та масові заворушення, до розпалювання яких були причетніяк засоби масової комунікації, так і представники політичної влади ізовнішньополітичних відомств. Представники неурядових організаційРумунії закликали до розширення діалогу між владою, неурядовимиорганізаціями та мас-медіа і запропонували програму спеціальноготренінгу для журналістів і дипломатів на базі дипломатичних академійкраїн ЦЄІ за допомогою нових технологій на базі Diplomatic TrainingNetwork ЦЄІ. Зокрема, йшлося про організацію спільних дослідженьдипломатичними академіями, урядовцями, політиками і фахівцями зкомунікаційних та інформаційних процесів, створення інфоінфраструк-тури для незалежних засобів масової комунікації, заснування регіональ-них структур для здійснення моніторингу професійної етики ЗМК.

Концептуальні пропозиції щодо коригування центральноєвропей-ської стратегії інформаційного співробітництва в контексті стабільностімиру і безпеки в регіоні стосуються подальшої концентрації комунікації,кооперації в реформуванні інформаційної сфери, інтеграції вєвропейський інформаційний простір.

На самміті ЦЄІ, який відбувся в Трієсті (2001 p.), було визначенонові завдання та нові загрози безпеці у регіоні після подій 11 вересня2001 року. Учасники форуму підкреслювали, що світ став єдиним, щоподальша еволюція суспільства пов'язана з тенденціями глобалізації, зтранскордонним співробітництвом у політичній, економічній,гуманітарній сферах та у сфері безпеки. Отже спільними стають викликита загрози, з якими стикаються суспільства на шляху свого розвитку.

233

Водночас учасники самміту висловилися за широке регіональнеспівробітництво та інтеграцію країн у глобальну систему безпеки,процвітання та розвитку, що є умовою існування сильного та стабільногоспівтовариства.

Україна входить до Центральної Європейської ініціативи з 1996 рокуі розглядає свою участь у цій організації як один із напрямів реалізаціїзовнішньополітичного курсу держави і концепції стратегічногопартнерства - інтеграції до європейських та євроатлантичних структур.Діяльність у рамках ЦЄІ створює для України можливості підготовкидо набуття повноправного членства в ЄС, практичного оволодінняметодами спільного напрацювання політичних рішень, співробітництвау сфері розвитку телекомунікацій, науки і нових технологій, засобівмасової комунікації. Україна є членом робочих груп ЦЄІ з науки ітехнологій, міжнародних інформаційних обмінів, розбудови транспорт-них оптичноволоконних магістралей, які реалізують план дій ЦЄІ до2010 року та програми і проекти пріоритетного значення.

Співробітництво України в рамках ЦЄІ активізує обмін інформацієюв галузі зовнішньої політики, забезпечує національні інтереси врегіональних відносинах, нові напрями співпраці в інформаційній сфері.Таке співробітництво надає можливості для реалізації ініціатив щодонадання організації статусу спостерігача при Генеральній АсамблеїООН. що дає можливість підвищити роль ЦЄІ як ефективного механізмуєвропейського співробітництва та об'єднати можливості міжнароднихорганізацій ООН та ЦЄІ для розв'язання актуальних проблемцентральноєвропейського регіону. Україна вбачає своє завдання в ЦЄІу посиленні присутності в регіоні, а також трансформуваннязовнішньополітичних зв'язків, пов'язаних із майбутнім вступом окремихкраїн ЦЄІ до європейських інтеграційних об'єднань.

Розвиток дво- та багатосторонніх відносин країн-членів ЦЄІ обумов-лює різноманітні форми співпраці в галузі інформації і комунікації.Україна зацікавлена в інтегруванні до європейського інформаційногопростору, участі в інформаційному бізнесі (проект «Новий інформацій-ний канал» - 1999), у розвиткові інформаційної економіки як основиполітичного та економічного зростання і стабільності. Водночас Українавиступає проти виникнення нових ліній поділу в Європі, блоковогопротистояння і нової «холодної» (інформаційної) війни. Близькість

234

політичних і економічних проблем країн-членів ЦЄІ сприяє реформуван-ню національних господарських систем і впровадженню ринковихмоделей, орієнтованих на національні спільноти. Усвідомлення належ-ності до європейської цивілізації обумовлює трансформацію внутріш-ньої політики України і менталітету нації, сприяє реалізації принципів,які становлять правовий та ідеологічний фундамент вільного громадян-ського суспільства: демократії, прав людини, верховенства закону,еволюційного руху до інформаційного суспільства [389].

Здійснений аналіз інформаційної політики організації ЦентральнаЄвропейська Ініціатива дає підстави для висновку про те, щоінформаційний чинник виступає важливим компонентом національнихдоктрин, виміром стратегії європейської інтеграції та становленняінформаційного суспільства. ЦЄІ відіграє особливу роль для входженняУкраїни в європейські структури та програми міждержавного співробіт-ництва за всім спектром інформаційної політики.

4.3. Інформаційна політика міжнародних неурядовихінституцій

Тенденції глобального розвитку, динаміка міжнародних інформацій-них відносин, багатовекторність міжнародної інформаційної політики,історичні демократичні традиції європейських інститутів обумовлюютьдіяльність підсистем -численних міжнародних спеціалізованих (МСО)та неурядових організацій (НУО) європейського регіону.

Теоретичні та прикладні дослідження з проблем глобалізаціїкомунікації та їхнього впливу на структуризацію системи міжнароднихвідносин, еволюцію міжнародного співробітництва за участю МСО таНУО (К. Хамелінка, Р. Норденстренга, Д. Габермаса, Г. Мердока,К. Мюллера, Х.А. Шреплера, М. Рабоя, Д. Аткінсона, Дж. Робінсона,А. Беннста, Є. Османчика, К. Якубовича, Дж. Грехема, Д. Кароя,М. Блищенка, П. Циганкова, Ю. Мацейка, В. Бруза, В. Моравецького,О. Зернецької, С. Горбача, В. Матвієнка, Б. Гуменюка та ін. (див.літературу та джерела) свідчать про фундаментальні зміни в діяльностітрадиційних інституціональних структур в останній чверті XX - напочатку XXI ст. Політичні дискусії, пов'язані з революційним впливом

235

нових технологій на систему міжнародних відносин, розвитком новихформ діяльності МСО та НУО, відображають компромісні таальтернативні позиції національних держав, універсальних міжнароднихорганізацій щодо створення змішаних структур, які б виступалигарантами плюралізму і різноманітності в новому цифровомусередовищі, інструментом соціального і культурного прогресу, сприялиб побудові нової архітектури відносин та багатогранному функціону-ванню всієї системи [390-405].

Аналіз політичного співробітництва визнаних міжурядовихінститутів з МСО та НУО дає можливість зробити теоретичні тапрактичні висновки про фактичну і потенціальну роль МСО/НУО вдемократичних процесах, ефективність їх впливу на прийняття політич-них рішень, виконання представницької місії інтересів широкоїгромадськості в універсальних організаціях, де МСО та НУО виступаютьяк асоційовані члени з правом дорадчого голосу, експертами нормо-творчої процедури, спостерігачами парламентських слухань та ініціато-рами судових розглядів з прав людини та свободи вираження. Наприклад,офіційні правила РЄ (відносини з МСО та НУО встановлено з 1951 року),які регламентують зв'язки з неурядовими інституціями, було ухваленоКомітетом Міністрів РЄ 1993 року у Резолюції (93)38. Вони ґрунтуютьсяна визнанні того, що діяльність РЄ потребує постійного зважання нагромадську думку і що «ініціативи, ідеї та пропозиції, які надходять відгромадського сектору, потрібно розглядати як дійсне волевиявленнягромадян Європи». За ініціативою НУО у 1997 році було створеноКомітет РЄ у зв'язках з НУО, який проводить політику активногопартнерства з Відділом зовнішніх зв'язків Політичного Директорату РЄ,Директоратом із прав людини та мас-медіа, іншими структурнимипідрозділами інформаційно-комунікаційної компетенції, визначаєконкретні проблеми співробітництва з НУО за напрямом «інформаційнесуспільство», зокрема, для країн Центральної та Східної Європи (насьогодні консультативний статус при РЄ мають понад 350 міжнароднихнеурядових організацій). Консультативний статус НУО, найбільш пред-ставницький у галузі комунікації та інформації, передбачає: 1) адекват-ність стратегій і програм діяльності МСО та НУО загальним принципамміжнародного співробітництва; 2) поглиблення і конкретизаціювизначених напрямів політичної, практичної і науково-дослідницької

236

роботи; 3) впровадження окремих міжнародних та регіональних проектіву національному інформаційному середовищі.

Публічні слухання і дебати в ПАРЄ щодо інформаційного виміруєвропейської інтеграції, розвитку інформаційного права, пан'європей-ської медіаполітики обумовлюють нову політичну роль МСО та НУО,виявляють особливості і стирання меж у напрямах діяльності, новікомбінації учасників інформаційних відносин. НУО наділені правомзвертатися до Генерального Секретаря ПАРЄ з меморандумами,пропозиціями, проектами рішень щодо розгляду актуальних проблемміжнародних інформаційних відносин у спеціалізованих комітетах таробочих групах Організації. Політичними досягненнями МСО та НУОвважається: участь в інформаційних обмінах з потенційними країнами-членами РЄ, зокрема щодо механізму захисту прав людини у сферівільного вираження поглядів та свободи ЗМК, система спільного управ-ління молодіжними інституціями РЄ - Європейським молодіжнимцентром та Європейським молодіжним фондом з метою пропагуванняідей інформатизації суспільства, нового осмислення економічної стабіль-ності та професійної орієнтації; допомога країнам Центральної таСхідної Європи як важливого чинника побудови демократичногосуспільства, а також реалізація спільних проектів - «Політика на службісуспільства та участь громадськості у політиці» (Будапешт, 1991), «Рольміжнародних неурядових організацій у сучасному суспільстві»(Страсбург, 1993), «НУО і громадянське суспільство: свобода і межівиявлення поглядів» (Вільнюс, 1995), «Інформаційне суспільство -виклик для Європи» (Салоніки, 1997), «Нова політика об'єднаноїЄвропи» (Ніцца, 2000).

Присутність у світовій політиці впливових акторів міжнароднихінтеграційних процесів активізує діяльність МСО та НУО, визначає межікомпетенції у виробленні і впровадженні глобальної інформаційноїполітики. Ідея НУО сповідує професійно-просвітницький погляд на систе-му міжнародних відносин, в якій «на демократичній основі розвиваєтьсяполітичне і громадське життя», а також традиції існування незалежних ісформованих на суспільній основі організацій, створених для забезпечен-ня інтересів суспільства за всіма аспектами міжнародного співробітництва.

НУО виступають як альтернативна мобільна система міжнароднихвідносин, яка адекватно реагує на зміни у системі, нові політичні,

237

соціокультурні та економічні реалії. «Громадська» сутність НУО маєполітичний характер, визначає мету та завдання діяльності: боротьбу засвободу рівність, справедливість, незалежність від державної влади;створення нового типу суспільної сфери комунікацій, який втілює ідеюполітичного та культурного розмаїття в інформаційному суспільстві [406].

Неурядові організації поділяють на категорії відповідно до політич-них систем, які відзначаються різновидами глобальних змін: 1) бурхли-вим зростанням можливостей каналів зв'язку, зникненням інформацій-них кордонів завдяки новим технологіям; 2) трансформацією державнихмоделей комунікації, обумовлених геополітикою, демократичнимвибором нових країн Європи; 3) розвитком міжнародної конкуренції;4) впливом нових інформаційних технологій на права людини таусвідомлений вибір суспільства. Ці зміни тісно взаємопов'язані з новимиформами інформаційних відносин на міжнародному, регіональному танаціональному рівнях.

Розвинута система МСО та НУО об'єднує інституції, метою діяль-ності яких є участь у побудові глобального інформаційного суспільства;встановлення міжнародного порядку, що базується на принципахлюдської гідності, солідарності народів і свободи комунікації; дослід-ження транснаціональних асоційованих мереж як прогресивних компо-нентів сучасного суспільства. Здійснені класифікація і компаративнийаналіз світових проблем та участь у їх вирішенні неурядових установпоказують ступінь поширення інформації про нові форми транснаціо-нального співробітництва; науковий рівень розробки проблем інтер-комунікації; ефективність діяльності неурядових організацій, якіпрацюють у певній галузі та пов'язані міжасоціаційним співробітництвом.

Зважаючи на характер і мету діяльності МСО та НУО, можназапропонувати таку класифікацію міжнародних спеціалізованих танеурядових організацій:

1) Міжнародні організації загальної компетенції (Міжнароднафедерація з інформації та документації, Спілка міжнароднихасоціацій, Міжнародна асоціація: інформація задля розвитку,Інститут інформаційного суспільства, Міжнародна спілкадосліджень комунікації, Європейський центр парламентськихдосліджень та документації, Міжнародний інститут комунікаційтощо), метою діяльності яких є забезпечення міжнародних

238

відносин у галузі інформації та комунікації на рівні громадськихорганізацій, участь НУО у виробленні міжнародної політики вцій сфері, організація наукових досліджень міжнародих проблемкомунікації, формування суспільної думки щодо стратегії розвиткуцивілізації;

2) Міжнародні організації спеціальної компетенції, метою дільностіяких є розв'язання проблем у сфері міжнародних відносин заокремими напрямами міжнародної комунікації, забезпеченнядіалогу за віссю - державна влада > приватний сектор, об'єднанняфахівців для розробки професійних стандартів, організаціяшироких представницьких контактів НУО на міжнародній арені.

Міжнародні організації спеціальної компетенції, у свою чергу,поділяють на:

а) правозахисні (організації свободи слова, прав людини і боротьбиз цензурою: Організація 19 статті - Міжнародний центр боротьби зцензурою);

б) медійні (організації спеціалізованих напрямів співробітництва угалузі мас-медіа):

• журналістські - Міжнародна федерація журналістів, Європей-ський союз асоціацій наукових журналістів, Європейськийінститут медіа, Європейська асоціація підготовки журналістів;

• організації телерадіомовлення - Європейська асоціація комер-ційного телебачення, Європейська телерадіомовна спілка,Європейська Рада комерційного телебачення;

• організації друкованої преси та реклами - Жіноча публіцистичнаслужба, Союз преси країн ЄС, Спілка асоціацій редакторів газет,Європейський рекламний тріумвірат, Європейська асоціаціярекламних агентств;

• організації суспільного телерадіомовлення та інформаційніагентства - «ВВС», «Канал 4», «Шведське радіо», ТВЗ, ARD,RTL+, HUP/UHP;

в) організації інформаційних та комунікаційних послуг (кабельного,супутникового, електрозв'язку, мультимедіа, мережевого та Інтернет-зв'язку) - Міжнародна рада кабельного зв'язку, Міжнародна організаціякосмічного зв'язку, Міжнародна асоціація мобільного супутниковогозв'язку, Європейська комісія поштового, телеграфного та телефонного

239

зв'язку, Європейський форум мультимедіа, Європейська аудіовізуальнаобсерваторія, Європейська спілка операторів кабельного зв'язку,Європейська асоціація інформаційних послуг, Європейське космічнеагентство, Асоціація інформаційного менеджменту;

г) організації християнської та католицької комунікації -Міжнародна католицька асоціація радіотелевізійних, аудіовізуальних таInternet-послуг; Світова асоціація християнської комунікації,Європейська християнська асоціація візуальних медіа, Міжнароднийсоюз католицької преси, Європейська прес-служба баптистів,Міжнародне християнське телерадіотовариство;

д) організації з наукових, аналітичних та прикладних дослідженьспеціалізованих галузей інформаційних відносин (Міжнародний союздослідження комунікації, Інститут науковців з інформації, Європейськаасоціація досліджень з розвитку інформаційних технологій, Міжнароднаасоціація «Інформація та інтелект», Європейська рада науковоїінформації).

Порівняльні аналітичні дослідження діяльності МСО та НУО вдіахронічному та синхронічному контексті дають можливість зробитивисновки про бурхливе зростання кількості неурядових та спеціалізо-ваних міжнародних організацій завдяки актуалізації міжнароднихінформаційних обмінів, про розширення компетенції НУО в умовахглобалізації комунікації, посилення впливу неурядових інституцій насистему прийняття політичних рішень у рамках міжнароднихуніверсальних організацій, потенційні можливості для організаціїспівробітництва в цифровому суспільстві XXI століття.

Історія політичної та суспільної діяльності МСО та НУО в галузіінформації та комунікації бере початок у 19 столітті, коли були створеніперші міжнародні організації - Всесвітній телеграфний союз (1865 p.),Всесвітня поштова спілка (1874 p.), Міжнародна федерація з інформаціїта документації (1885 р.), Союз міжнародних асоціацій (1907 р.), докомпетенції яких входили проблеми транскордонного обмінуінформацією, регулювання традиційних та нових засобів комунікації,проведення прикладних досліджень та організація міжнародногоспівробітництва в інформаційній сфері [407].

Міжнародна федерація з інформації та документації (МФІД), одназ найдавніших неурядових організацій, проводить діяльність шляхом

240

політичних та суспільних дискусій з актуальних проблем міжнародногоінформаційного обміну на щорічних конференціях та представницькихконгресах FID (раз на два роки), що дає можливість розглядати стан таперспективи розвитку міжнародних інформаційних відносин. Так, наКонгресі FID, присвяченому 100-літтю неурядової організації (Гаага,Нідерланди, 19 листопада 1985 р.), у центрі обговорення була проблема«Традиції і майбутнє: інформаційна супермагістраль і новий світогляд»,що свідчить про осмислення цивілізаційного розвитку в рамках НУО іспробу спрогнозувати наслідки широкого використання інформаційноїсупермагістралі для повсякденного життя, розглянути ініціативи держав-ного і приватного секторів щодо впровадження нових технологій вєвропейському регіоні, узгодити позиції та виробити пропозиції дляконкретних дій і наукових досліджень за проблематикою - зміненесуспільство, нові технології, інформація та інформаційна супер-магістраль.

Основною темою конгресу FID (Грац, Австрія, 21-25 жовтня1996 року) була «Глобалізація комунікації: функціонування мереж вінформаційному суспільстві», на якому розглядалися проблеми викорис-тання нових технологій у сучасному інформаційному суспільстві зглобальними мережами, моделювання інформації та комунікації, впливглобальних інформаційних мереж на суспільний та економічнийрозвиток, роль фахівців із комунікаційних технологій у суспільстві.Конгрес відбувся за підтримки неурядових організацій («Союзміжнародних асоціацій», «Міжнародний інститут комунікацій»,«Європейської асоціації обміну технологіями, інноваціями, промисло-вою інформацією», «Австрійської документальної громади» та науково-дослідницького товариства «Йоаннеум») і став відповіддю громадськостіна проголошену ЄС стратегію становлення інформаційного суспільства.Гостра полеміка, що стосувалася позитивних і негативних наслідківглобалізації комунікації, трансформації світової економіки на основінових технологій, забезпечення соціальних і трудових прав у цифровомусередовищі, збереження ідентичності в інформаційній супермагістралі,виявила як спільні підходи, так і різні позиції представницьких кіл НУОЩодо розвитку процесів глобальної інтеграції та широкої участігромадськості в реалізації програм прискореного інформаційногопрогресу. НУО, керуючись перш за все політичними і суспільними

16-3429 241

інтересами, прийняли рішення підтримати зовнішньополітичний курсЄС, зорієнтований на побудову інформаційної економіки, новоїархітектури інформаційних мереж та збереження лідерства Європи вміжнародній конкуренції.

Проблеми глобального порядку, системного аналізу міжнароднихвідносин, взаємодії міжнародних урядових та неурядових організацій,розширення транскордонного співробітництва та міжнародного обмінуінформацією вирішуються в рамках «Союзу міжнародних асоціацій»(CMА), заснованого 1907 року в Брюсселі лауреатом Нобелівської преміїмиру Генрі ла Фонтейном та Генеральним секретарем міжнародногоінституту бібліографії Полом Отлетом, СМА сприяв створенню такихісторично значущих інститутів, як «Ліга Націй» (1920 p.), «Міжнароднийінститут інтелектуального співробітництва» (1925 p.), ПершийУніверситет міжнародних відносин (1928 p.). Постійні контакти ізвпливовою неурядовою інституцією зараз підтримують понад400 міжнародних організацій та асоціацій (ЕКОСОР, ЮНЕСКО, МОП,WIPO мають статус консультантів в СМА); у дослідженнях СМА берутьучасть відомі фахівці з міжнародних проблем 37 країн світу.

Слід відзначити той факт, що міжнародні універсальні організаціїприділяють велику увагу співробітництву зі СМА (Союз має постійніпредставництва при штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку та відділенні ООНв Женеві), зважаючи на задекларовані принципи та мету діяльності НУОробити внесок у глобальне співробітництво, що базується на повазі догідності і солідарності народів та свободи комунікації; досліджуватитранснаціональні інформаційні мережі, які вважаються початковимикомпонентами сучасного суспільства; збирати та поширювати найбільшважливу документацію та інформацію про урядові та неурядові МО інові форми їхнього співробітництва; сприяти розвиткові недержавнихмереж комунікації та досліджувати міжсистемні зв'язки в міжнароднихвідносинах; класифікувати, аналізувати, порівнювати та висвітлюватисвітові проблеми з точки зору неурядових міжнародних інституцій.

Так, 1950 року Економічна і Соціальна Рада ООН прийняласпеціальну резолюцію про співпрацю зі СМА в рамках проектупідготовки і публікації «Щорічника міжнародних організацій»,«Енциклопедії світових та людських ресурсів», довідкових досліджень«Глобальна мережа», «Діяльність транснаціональних асоціацій»,

242

«Світові релігійні організації» тощо. За участю СМА було опублікованоаналітичні дослідження про 30000 міжнародних урядових та неурядовихорганізацій, розглянуто 12000 глобальних проблем, запропоновано15000 стратегій для їх вирішення.

Комунікаційна проблематика стосується таких сучасних дослідженьта міжнародних проектів СМА, як програма вивчення глобальнихпроблем і людських ресурсів (міжнародний інформаційний обмін,глобальне інформаційне суспільство); проект впровадження режимупрямого доступу через глобальні мережі, що розглядається як значнийкрок до забезпечення світової спільноти інформацією про динамікупроцесів у політичній системі міжнародних відносин, відповідаєініціативам та потребам глобальної спільноти; дослідження нетрадицій-них та нових форм міжнародного співробітництва (мережеві міжнародніорганізації), застосування в їх діяльності можливостей міжорганіза-ційних мереж, особливо з використанням ускладнених інформаційнихсистем (мультимедійних комунікацій, телеконференцій, віртуальнихофісів); проведення компаративних аналітичних моніторингів ізпсихосоціальних проблем щодо сприйняття ідеології інформаційногосуспільства тощо. Дослідження з актуальних напрямів міжнародноїінформаційної політики, зокрема, містять фундаментальний аналіздинамізму даних проблем, концептуальні та термінологічні висновкипро інформаційні чинники в розвитку цивілізації.

Програма співробітництва СМА з Європейською Радою ЄСпередбачає консультативний статус неурядової організації приГенеральному Директораті з інформаційного суспільства, дає можливістьвпливати на стратегії нової політики об'єднання Європи, програмусоціальної зайнятості та впровадження системи широкого суспільногодоступу до універсальних інформаційних послуг, на розробкуконцептуальних підходів політики правового регулювання європей-ського інформаційного простору [408].

Значний вплив на прийняття політичних рішень у сфері міжнарод-них інформаційних відносин здійснює міжнародна неурядова інституція«Організація 19 статті - Міжнародний центр боротьби з цензурою»(Article 19), заснована 1986 року з метою забезпечення фундаментальнихправ та свобод людини і ЗМК в еволюційно прогресуючому світі.Завданнями організації є вплив на уряди національних держав для

16* 243

дотримання ними зобов'язань за Міжнародним Біллем про правалюдини; поширення міжнародних стандартів захисту свободи слова таплюралізму для впровадження в національному праві та політичнійпрактиці урядів; сприяння боротьбі з цензурою, у тому числі і в рамкахдіяльності міжнародних універсальних організацій; проведення постій-них моніторингів порушень щодо здійснення права на вільне вираженняпоглядів; вплив на громадську думку і підтримка жертв цензури.

Організація здійснює співробітництво з національними урядами занапрямом демократичного розвитку і впровадження стандартів свободислова шляхом реалізації регіональних програм: Центрально-Східно-європейська програма (з 1986 p.), Африканська програма (з 1989 p.),Азійська програма (1990 p.), Програма для країн Близького Сходу таПівнічної Африки (з 1992 p.), Правова програма для регіонів (1989 p.).

Стратегія діяльності Організації «Article 19» у Центральній таСхідній Європі спрямована на трансформацію політичних інститутівкраїн «нової демократичної хвилі» на основі верховенства громадськихінтересів, що виражаються шляхом свободи особистості на вираженняпоглядів, поширення ідей та інформації через кордони держав задопомогою як традиційних, так і нових комунікаційних засобів.

Програма для ЦСЄ передбачає співробітництво на міжнародномута національному рівнях за участю неурядових інституцій і включаєтакі проекти, як «Відкрите громадянське суспільство», «Керівніпринципи вираження поглядів під час виборів та референдумів уперехідних країнах», «Права, свободи та відповідальність ЗМК удемократичному суспільстві». З 1994 року Організація «Article 19»впроваджувала ці проекти в Албанії, Боснії та Герцоговині, Болгарії,Хорватії, Чеській Республіці, Молдові, Росії, Румунії, Словаччині,Україні, Югославії, країнах Балтії. Основні ідеї та програмні принципиміжнародного співробітництва національних урядів, міжурядовихуніверсальних та неурядових організацій Європи було викладено вдоповідях та рішеннях міжнародних конференцій «Article 19» у 1993-2000 pp., результатом яких стало запровадження політичних санкційщодо країн, в яких виявлено порушення фундаментальних прав і свобод.Так, на порядок денний міжнародної конференції, яка проводилася підегідою Ради Європи, «Article 19» та Національного центру стратегічнихініціатив «Схід-Захід» (Мінськ, 1995 p.), було винесено актуальні

244

політичні проблеми, які стосувалися перебігу демократичних процесіву країнах-учасницях СНД та Східної Європи, взаємодії урядовихінститутів з опозиційними політичними партіями та неурядовимиорганізаціями, ролі ЗМК у виборчих кампаніях та процесах формуваннябагатопартійної системи в трансформаційних суспільствах. Дебатипроходили в умовах жорсткої конфронтації з владними структурамиБєларусі, заборони державним ЗМК на контакти з учасниками зустрічі,силового тиску на ініціаторів розгляду фактичних порушень правлюдини та свободи слова в Республіці Беларусь. Експерт РЄ, заступникдиректора «Організації 19 статті - Міжнародного центру боротьби зцензурою» Малькольм Смарт у доповіді «Права, свободи та відповідаль-ність ЗМК у демократичному суспільстві», яка викликала широкийрезонанс у політичних і громадських колах та інформаційному полі ЦСЄ,охарактеризував демократичне суспільство як багаторівневу складно-організовану систему, де політичні інституції можуть вільно протистоятиурядові і де існують ефективні законні гарантії захисту основних прав,які забезпечуються незалежною судовою владою. Домінантною рисоювідкритого громадянського суспільства М. Смарт визначив верховенствосуспільних інтересів, що виражається шляхом свободи особистостіздійснювати свої права на законних підставах. Свобода слова, право накомунікацію становлять передумови створення та збереженнядемократичного суспільства, це право входить до міжнароднихзобов'язань всіх країн-членів ООН, які поставили свої підписи підЗагальною Декларацією прав людини (1948 p.). На думку М. Смарта,необхідно вирішити питання про те, що уряди в демократичномусуспільстві зобов'язані забезпечити можливості для здійснення свободивиявлення поглядів, обмеження визначити законодавчо, а цензурузаборонити конституційними положеннями.

Від імені Організації М. Смарт закликав уряди перехідних країнЦСЄ гарантувати право доступу широкої громадськості до урядовоїінформації та незалежних джерел; забезпечити необмежене право насвободу слова та поширення інформації державними та неурядовимиЗМК; сприяти розвиткові демократії та плюралізації суспільства;забезпечити функціонування незалежних суспільних служб телерадіо-мовлення; встановити законом захист професійної діяльності в умовахполітичних, соціальних та воєнних конфліктів. М. Смарт звернувся до

245

Уряду і Парламенту Республіки Беларусь з пропозицією відмінити законпро цензуру, прийнятий законодавчим органом у 1994 році, і увійти вміжнародне правове поле з проблем свободи слова та міжнароднихінформаційних обмінів, дотримуватися міжнародних зобов'язань урамках міжнародного Білля про права людини.

У результаті політичної дискусії (в обговоренні проблем відкритогосуспільства взяли участь: експерти РЄ Е. Лоренс, О. Хансон, експертиЄС Д. Мстакідес, П. Рапаноліа, депутати сеймів Польщі та ЛитвиІ. Шледжинська-Катаржинська, Д. Шнюкас, фахівці з міжнароднихінформаційних відносин Д. Фобе, Ф. Свиридов, А. Касаєв, Ж. Литвина,А. Майсеня, О. Баранов, В. Глод та ін.) було прийнято рішеннязвернутися до європейських інститутів з пропозицією і вимогою застосу-вати політичні та економічні санкції проти Республіки Беларусь з при-воду порушень у країні основних інформаційних прав і свобод. З оглядуна міжнародний резонанс подій в Бєларусі, Комітет міністрів РЄ в галузіінформаційної політики та країни-члени на V Конференції KM РЄ зпроблем інформаційної політики (Салоніки, Греція, 1997 р.) прийняли«Політичну заяву про свободу висловлювання поглядів та свободу ЗМКв Республіці Беларусь», в якій засудили державу-порушника між-народних зобов'язань і закликали до політичної та інформаційної ізоляціїкраїни в міжнародних відносинах.

Консультативний статус «Міжнародного центру боротьби зцензурою» - у міжурядових організаціях ЮНЕСКО, РЄ, ЄС обумовлюєучасть НУО в парламентських слуханнях з проблем пан'європейськоїполітики, судових засіданнях Європейського Суду з прав людини, вміжнародному моніторингу за проектом «IFEX» у мережі Internet, дещоденно фіксуються за регіонами та країнами випадки порушень правана комунікацію. Діяльність НУО базується на тісному співробітництвіз відомими міжнародними урядовими та неурядовими організаціями,що сприяє встановленню міжнародних стандартів свободи слова якнеобхідної умови громадянського суспільства [409].

Необхідно зазначити, що політичні стратегії Міжнародногоінституту комунікацій (МІК), спрямовані на реалізацію провідноїпрограми ЮНЕСКО «Інформаційне суспільство для всіх», формуваннярегіональної та національної політики в галузі інформації таінформатизації, створення системи медіабізнесу на основі нових

246

технологій, пропагування нового зовнішньоекономічного курсу ЄС наXXI століття. НУО МІК ініціює діалог та співробітництво у всіх сферахкомунікації- від друкованих ЗМК до Internet для забезпечення механізмуміжнародного співробітництва, а також міжнародного і регіональногопартнерства. Головною метою діяльності МІК є забезпечення доступудо інформаційних ресурсів шляхом організаційної діяльності;проведення аналізу та обговорення на міжрегіональному рівні етичних,економічних, правових та соціокультурних проблем інформаційногосуспільства; впровадження нових міжнародних норм і прогресивноїпрактики в галузі міжнародних інформаційних обмінів; сприяннярозвиткові інформаційних мереж і мереж дистанційної освіти намісцевому, регіональному та міжнародному рівнях; втілення проектів,досліджень і стандартів, які стосуються розуміння людського розвиткута впливу нових технологій на глобальну спільноту.

Діяльність МІК характеризує, що сфера його впливу поширюєтьсяна 70 країн світу та територіальні відділення МІК у Великій Британії,Франції, Німеччині, Італії, США, Канаді, Японії, Австралії. Проекти іщорічні конференції МІК відповідають актуальним проблемам розвиткуміжнародних інформаційних відносин, новій політиці об'єднанняЄвропи, зовнішньополітичним стратегіям країн-членів ЄС, відобража-ють активне розуміння ролі НУО в міжнародних відносинах, участь уприйнятті керівних рішень у рамках міжурядових інститутів. Заініціативою МІК в Європейському регіоні було впроваджено такіпроекти, як «Telecommunications Forum» (проблема лібералізаціїтелекомунікацій та ринку телекомунікаційних послуг); «New ServiceForum» (розширення спектра універсальних інформаційних послуг),«ПС/mfoDW Project» (розвиток електронної комерції), «Global TelecomWomen's Project» (гендерні проблеми в інформаційному суспільстві),«Intermedia Special Reports» (наукові дослідження комунікацій та їхвплив на суспільну свідомість), «ПС on-line» (послуги он-лайн від е-уряду до е-громадськості). Здійснення проектів МІК активізувалополітичні кола європейських країн, інтереси транснаціональнихкорпорацій, промислових груп, вплинуло на інвестиційну політику вінформаційному секторі європейського регіону [410].

Взаємодія глобальних та регіональних ініціатив політичних інститу-тів обумовили зростання міжнародної заангажованості неурядових

247

організацій у реалізації політичних рішень (неурядові міжнародніорганізації, наприклад, заблокували прийняття Міжнародної конвенціїз авторських прав у 1997 році в рамках Міжнародного Телекомуніка-ційного Союзу; сприяли розробці конвенції про геном людини в рамкахучасті в міжнародному проекті «Біоетика» тощо); підтримали створеннярозгалуженої мережі НУО інформаційно-комунікаційного профілю ізабезпечення глобального та регіонального діалогу з інформаційнихвідносин (Degovernmentalization of the foreign affairs) між урядами таНУО як важливого фактора міжнародних контактів.

Європейські неурядові організації спеціальної компетенціїобіймають широкий спектр проблем пан'європейського рівня:правозахисні організації «Форум свободи - Європейський центр»;медіаінституції «Європейська асоціація підготовки журналістів»,«Європейський інститут медіа», «Європейська рада комерційноготелебачення», «Європейська аудіовізуальна обсерваторія», «Жіночапубліцистична служба»; організації з проблем комунікацій, зв 'язку таінформаційно-комунікаційних послуг «Європейська спілка операторівкабельного зв'язку», «Європейська асоціація інформаційних послуг»,«Європейська асоціація інформаційного менеджменту», неурядовіорганізації релігійного спрямування «Європейська католицька асоціаціяTV, радіо та аудіовізуальних послуг», «Європейська християнськаасоціація візуальних медіа», створюючи тим самим архітектуруінформаційних відносин у регіоні, що стимулює процеси лібералізаціїта конкуренцію, розвиває ефективну політику щодо нових інформацій-них технологій та послуг, вирішує актуальні питання політичного тасоціального розвитку європейських країн.

Значні технологічні та політичні зміни обумовили тенденціїтрансформації неурядових організацій у регіональні ТНК або групи лобі,що контролюють консалтинг-маркетинг та інформаційний менеджменту мережі Євронет та мережах країн ЦСЄ (Асоціація інформаційногоменеджменту), сприяють розвиткові інформаційної індустрії та впровад-женню нових технологій у промислове виробництво (Європейськаасоціація інформаційних послуг та Європейський форум мультимедіа),захищають інтереси приватного бізнесу у сфері кабельного зв'язку такомерційного телебачення (Європейська асоціація операторів кабельногозв'язку, Європейська асоціація кабельного телебачення).

248

У міжнародному аналітичному дослідженні ЮНЕСКО «WorldCommunication and Information Report» (1999-2000) проблеми щодофункціонування НУО/ТНК пов'язуються з розвитком глобальногомедіабізнесу, комерціалізацією діяльності незалежних суспільних мас-медіа, виробництвом інформаційних продуктів, які користуютьсязростаючим попитом на світових ринках (наприклад, продукти Reuters-dilling, Reuters-insurgent, Reuters-brocker, Reuters-analytic тощо).

Асоціація інформаційного менеджменту (ASLIB), офіційнозареєстрована 1924 року, включає 2250 членів - приватних компаній таурядових інституцій, чия діяльність стосується використання інфор-маційних ресурсів у 101 країні світу та регіонах. Ключовими цілямиорганізації є репрезентація та обстоювання інтересів інформаційногосектору в бізнесі та комп'ютерних мережах на національному та між-урядовому рівнях, заохочення розвитку продуктів та послуг для потребнової політики інформаційного суспільства, стимулювання обізнаностірізних верств населення у вигідності інформаційного менеджменту длязабезпечення різноманітних потреб. ASLIB співпрацює з міжурядовимита регіональними організаціями, з неурядовими установами європей-ського континенту. Так, брюссельський офіс ASLIB виконує представ-ницьку місію в ЄК ЄС, підтримує проект побудови нової об'єднаноїЄвропи на основі конструктивного діалогу з країнами-кандидатами такраїнами партнерами, для яких «вражаючий рух до стабільності тапроцвітання, відкритого партнерства-європейський ідеал інформацій-ного суспільства» (доповідь президента Європейської Комісії ЄС Р. Проді«Об'єднана Європа - заради європейців» 3 жовтня 1999 року).

Експерти ASLIB проводять консультації з використання новітніхдосягнень у науці і технологіях, розробляють програми інформаційногоменеджменту від урядів, ТНК до бізнес-організацій малого і середньогопідприємництва, формують рішення щодо інформаційної політики істратегії європейських країн. Зокрема, за участю ASLIB було розробленодослідницьку програму для уряду Великої Британії «Public LibraryReview», концепцію інформаційної політики у сфері бізнесу для країнЄС «'One stop Information Shop'», рекомендації для уряду КитайськоїНародної Республіки щодо стратегії інформаційного суспільства. Спільноз неурядовими інституціями «EUSIDIC» (Європейська асоціаціяінформаційних послуг) та EFM (Європейський форум мультимедіа)

249

ASLIB прагне до реалізації політичної стратегії становлення інформацій-ного суспільства, нової економіки та сучасної інформаційної промис-ловості [411].

Політичні ініціативи «Європейського форуму мультимедіа»пов'язані з викликами нових технологій для промислового виробництва,особливо галузей мультимедійних засобів. НУО «EFM» виступає новоюформою міжнародного співробітництва громадськості, ділових тапромислових кіл з урядовими інститутами, за своєю сутністю вінвідповідає розвиткові глобального цифрового середовища, цеміжнародна мережева організація з е-штаб-квартирою (електронноюплатформою) та новими способами діяльності.

Пріоритетними напрямами співробітництва EFM визнаноорганізацію постійного мережевого форуму для контактів та обмінуінформацією між НУО і політичними партіями європейських країн зпроблем глобального інформаційного суспільства; забезпеченняєвропейської присутності на глобальних ринках мультимедійних засобів,створення інтерфейсу спільно з урядовими установами для розвиткупромисловості та нових робочих місць у цифровому світі. Неурядоваорганізація «EFM» визначає свою роль в європейському регіоні як «посламультимедіа в ЄС», що обумовлює його участь у розробці проектівнаукових технологічних досліджень, залучення фахівців за мережевоюсистемою до обговорення провідних стратегій у промисловості тапотенційних бізнесових програмах щодо мультимедіа, фінансовупідтримку діяльності Генерального Директорату ЄС з інформаційногосуспільства в галузі впровадження нової соціальної політики.

Використання нових форм діяльності визначається тематичнимимережевими семінарами (тричі на рік) для політичних діячів,представників промисловості, експертів міжнародних урядовихорганізацій, споживачів; мережевими форумами з нових технологій таможливостей їх використання в діалоговому режимі, заохочення докритичної експертизи постачальників та користувачів мультимедійнихзасобів; створенням Website «EFM» як головного органу інтерактивногоспівробітництва з урядовими структурами, горизонтальної взаємодії міжприватним сектором, політичними партіями та державними структу-рами, реалізації інформаційної політики в галузі освіти, медицини,культури, торгівлі, промисловості, комунікацій.

250

Website «EFM» поширює інформацію про свою діяльність таполітику через міжнародні програми «Вікно в світ», «Test Forces»,«Європейський експортер», «European Information Society Regulatory &Public Policy Issue Tracker», сприяє встановленню міжнародних контактівпредставників ділових кіл Європи з міжнародними експертами в галузімультимедіа, впливає на стратегії прийняття керівних рішень, виступаєяк спільна платформа європейської промисловості мультимедійнихзасобів в інтересах усіх учасників становлення інформаційногосуспільства, організовує підтримку експортоспроможних європейськихкомпаній мультимедіа та їхнього іміджу в глобальній інформаційніймагістралі [412].

Зазначимо, що функціонування мережевих організацій як новоїформи міжнародного діалогу свідчить про глобальні тенденціїструктуризації системи міжнародних організацій, видозміни в їхнійдіяльності під впливом нових технологій і спростовує виступиантиглобалістів, які вбачають у доктрині інформаційного суспільствата новій концепції міжнародних відносин політичні та соціальні загрозидля національної самобутності та самодостатності.

Глобалізація суспільного розвитку, загальні тенденції концентраціїта взаємодії ринків нових технологій (аудіовізуального, телекомунікацій-ного, інформаційних технологій, видавничого, OnLine), зростаючаконкуренція інфраструктур комунікацій (наземного, супутникового,оптично-волоконного, бездротового), впровадження нових видівінформаційних послуг (від TV на замовлення до Internet-телефонії),консолідація міжнародної співпраці і об'єднання за професійнимиінтересами, комерціалізація діяльності неурядових об'єднаньсформували новий різновид НУО як інституції, що поєднує у своїйдіяльності елементи неурядових організацій та транснаціональнихкорпорацій.

Трансформація форм і методів діяльності Європейської асоціаціїоператорів кабельного зв'язку (ЕССА) загалом сприяє просуванню іпрезентації інтересів організації (як НУО і як ТНК) на європейськомурівні. Перше неофіційне співробітництво між європейськими оператора-ми кабельного зв'язку почалося ще у 1949 році за участю представниківШвейцарії, Бельгії, Нідерландів. Динаміка відносин призвела достворення у 1955 році формальної структури Міжнародного Альянсу

251

(Alliance Internationale de la Distribution par cablee), яка в 1993 році булаперейменована на «Європейську асоціацію операторів кабельногозв'язку», щоб у такий спосіб підкреслити зміни у статусі та ціляхміжнародної співпраці в рамках неурядової організації. ЕССА захищаєінтереси приватних операторів кабельного зв'язку, муніципальних тасервісних компаній - користувачів мереж кабельного зв'язку таоператорів телекомунікаційних організацій. Асоціація об'єднує 29 членіву 16 країнах Європи (Австрія, Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, ФРН,Ірландія, Італія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Іспанія, Швеція,Швейцарія, Велика Британія, Ізраїль), а також має асоційованих членіву перехідних країнах ЦСЄ та Балтії (Болгарія, Чехія, Польща, Румунія,Словенія, Естонія).

Метою діяльності ЕССА в умовах становлення інформаційногосуспільства і впровадження нових технологій є міжнародне співробіт-ництво за програмами і проектами розвитку кабельного зв'язку, захистінтересів європейських операторів кабельного зв'язку на регіональномуі глобальному рівнях, гарантування вільного обміну інформацією міжчленами організації, вирішення комерційних, правових та технічнихпроблем функціонування НУО. Асоціація активно впливає наформування нової європейської політики в галузі телекомунікацій,аудіовізуальних послуг, цифрового телебачення, авторського права таправа інтелектуальної власності в мережах та системах, лібералізаціїкабельної сфери, готує рекомендації та пропозиції щодо регулюваннякабельного зв'язку для Європейської комісії, відповідних директоратівта робочих груп ЄС, бере участь у реалізації Європейського проектутрансляції цифрового відео (European Digital Video Broadcasting project)за допомогою мереж кабельного зв'язку.

За ініціативою ЕССА Європейська комісія ухвалила Директиву проскасування обмежень на використання кабельного зв'язку для наданннятелекомунікаційних послуг (1995 p.), директиви про захист інтересівоператорів кабельного зв'язку в аудіовізуальному секторі (SATCAB) тау сфері інтелектуальної власності та аудіовідеопіратства (IPR), розглядаєможливості регулювання структури цифрового телебачення, системTranscontrol та Simulcast за участю приватного сектору, що надає ЕССАвиразних характеристик транснаціональної корпорації. Результатомспівробітництва ЕССА та IFN (Інституту інформаційних та комунікацій-

252

них технологій, Брауншвайг, ФРН) стало заснування науково-дослідницького підрозділу неурядової організації «EuroCabelLabs», якийу 1991 році набув самостійного міжнародного статусу і керуєтьсябельгійським законодавством. Діяльність її пов'язана з міжнароднимианалітичними дослідженнями потоків даних у комунікаційних системах,створенням e-mail, європейського стандарту «EUROBOX» - трансляцій-ної платформи цифрового відео, з регламентацією відкритого доступудо ретрансляції за допомогою кабельного зв'язку, оптимізації мереж тарозширення інтерактивного сервісу [413].

Показово, що доповіді ЕССА про політику модернізації інформацій-ної інфраструктури трансформуються у програми Європейського фондунаціонального розвитку і відіграють важливу роль у здійсненніінформаційної політики країн та регіонів Європи.

Водночас, директивний характер впливу неурядових організацій напроцеси лібералізації та розвиток приватної ініціативи в інформаційномусекторі, транснаціоналізація та корпоратизація форм і методів діяльностіНУО як прояв загальноєвропейських процесів медіаконцентраціївикликають політичні дебати і гострі суперечки в рамках міжурядовихінститутів (РЄ,ЄС), неофіційних впливових міжнародних форумів(Давос), з боку дослідників міжнародних інформаційних процесів (П.Жюно, М. Ребой, Д. Аткінсон, Д. Уолтон, М. Брін, В. Хофманн, Г. Прайс,П. Персеваль, А. Хантінгтон, О. Уайхед, П. Еліотт) та міжнародноїспільноти [414].

Провідними темами дискусій були: зміна геополітики і змінакомунікаційного ландшафту, позитивні і негативні наслідки глобалізації,трансформація міжнародної та регіональної політики в галузікомунікації.

Нова політика об'єднання Європи, перехід багатьох країн відтоталітарного режиму до процесів демократизації, ринкової економікиі трансформації соціуму виявилися складними, суперечливими і додеякої міри не виправдали сподівань на швидкі бажані результати. Цейперіод збігся із процесами глобалізації комунікації, злиттям ТНК табагатомільярдними інвестиціями в інформаційну індустрію, що відкрилошлях до створення неурядових об'єднань із політичним спектром впливуна уряди та регулюючі інститути незалежно від кордонів. На порядокденний численних міжнародних форумів виносяться дискусійні

253

проблеми державної політики в інформаційну добу, проблеми діалогуцивілізацій, захисту суспільних інтересів.

Так, у заключних документах V та VI Європейських КонференційКомітету Міністрів РЄ з інформаційної політики визначаєтьсястратегічна роль комунікаційних технологій як основи національної тасвітової політики, але залишаються відкритими питання американськоїекспансії у супермагістралях; використання високих технологій упромисловості, бізнесі, державному управлінні і наукових дослідженняхта наслідки їхнього впливу на ідентичність і самобутність націй; дилеми„політичний суверенінтет - інформаційний суверенітет"; культурноїспадщини і широкого доступу до загальноєвропейського надбання;запобіжних заходів для нейтралізації негативного впливу глобалізаціїкомунікації на європейське співтовариство.

Більшість дослідників вважають, що фундаментальним компонен-том інформаційної політики є зміцнення, розвиток і підтримка політичнонезалежних неурядових організацій, які б могли впливати наосновоположні рішення, глибоке розуміння народами розвинутих іперехідних країн сучасного світу, на сприяння просвітительству спільноті широкому доступу до глобальних знань, які «пробуджують розум ітворчість для того, щоб люди почувалися в інформаційному суспільствівільними та одухотвореними особистостями».

У політичній системі Європи значну роль відіграють неурядовіорганізації релігійного спрямування, зокрема ті, функціонування якихтісно пов'язане з католицькою церквою. Католицизм виступає як панівнарелігія більшості європейських країн, Святий Престол і держава Ватиканстимулюють участь католицьких НУО в роботі різних міжнароднихфорумів, у діяльності міжурядових інститутів та альянсів із метоюміжнародного співробітництва для збереження миру і врегулюванняконфліктів, дотримання прав і свобод людини, соціального захистуобездолених, пропагування моральних цінностей як важливого аспектуміжнародної політики.

Католицька церква активно реагує на зміни в сучасному світі,враховує вплив глобальних процесів та нових технологій на розвитокміжнародної спільноти, про що свідчить Послання Папи РимськогоІоанна Павла II до народів світу та політичних лідерів, зокрема, доВсесвітнього економічного форуму в Давосі (2000 p.), де йдеться про

254

необхідність збереження етичних та духовних цінностей, солідарностісвітової спільноти на шляху цивілізаційного прогресу.

Вплив глобальних комунікаційних процесів та високих технологійособливо помітний у діяльності Міжнародної католицької асоціаціїрадіо, телебачення та аудіовізуальних засобів (UNDA), Європейськоїхристиянської асоціації аудіовізуальних медіа (CEVMA), Католицькоїради мультимедіа (САМІСО), Міжнародного союзу католицької преси(UCIP), Католицької інтерактивної мережі (Network) та іншихкатолицьких громадських об'єднань європейського континенту.

Міжнародну католицьку асоціацію «UNDA» (первісна назва«Міжнародне католицьке бюро радіомовлення») було засновано 1928року в Кельні (ФРН) з ініціативи медійних компаній для консолідації тавзаємної допомоги у християнській комунікації. «UNDA» (від лат. хвиля)символізує міжнародний інформаційний обмін, поширення моральнихзасад католицизму на хвилях радіо, телебачення, через сучаснікомп'ютерні мережі. Організація, зареєстрована у Фрибурзі (Швейца-рія), є однією з трьох католицьких міжнародних структур у галузікомунікації та інформації, які офіційно визнав Ватикан; керівні органиоб'єднують зусилля двох континентів - Європи (Брюссель) та ПівнічноїАмерики (Дейтон). «UNDA» репрезентує 139 національних та 26міжнародних католицьких асоціацій у різноманітних міжнароднихорганізаціях, зокрема, її представництва функціонують при ООН та їїспеціалізованих установах ЮНЕСКО, ЄКОСОР, ПРООН, приЄвропейському Союзі, ЦЄІ, Міжнародному центрі боротьби з цензурою(Article 19).

Основною метою діяльності «UNDA» є поширення ідей християн-ства, духовності та гуманізму за допомогою комунікаційних мереж ісистем мас-медіа; заохочення неформального діалогу на різних рівнях(від глобального до національного) для вирішення проблем миротвор-чості, міжкультурної комунікації, збереження духовних цінностей;створення ефективної системи комунікацій для підтримки міжнародногоспівробітництва з урядовими структурами та неурядовими організа-ціями; представництво iHTepeciB»UNDA» на міжнародній арені.Міжнародна діяльність організації має практичне втілення у проведенніконгресів (один раз на 3-5 років), семінарів, всесвітніх фестивалівхристиянської комунікації, здійсненні аналітичних тематичних

255

досліджень, участі в міжнародних проектах християнської освіти черезглобальну мережу асоціації. Важливе значення для розвитку відносинкатолицької спільноти з міжнародними інститутами мають КонгресиГенеральної Асамблеї UNDA, на яких обговорювалися актуальні питан-ня міжнародної інформаційної політики, були визначені основні цілі тазавдання організації у XXI столітті. Так, на форумі UNDA 1994 року(Прага) обговорювалися доповіді: «Збагачення духу людськоїсолідарності для співробітництва в галузі комунікацій», «Міжкультурнийкатолицький діалог», «Проблеми соціальної справедливості»,«Комунікація для миру». Результатом обговорення стала стратегіякатолицьких медіаорганізацій на 1994-1998 роки, якою передбачалосястимулювати виробництво інформаційних продуктів релігійногоспрямування та поширення їх через сучасні засоби комунікації; сприятиосвіті в галузі комунікації, яка б була запорукою розвитку в суспільствікритичного мислення та внеском у створення незаангажованої тавпливової громадської думки; об'єднати місцеві та регіональні мережіу систему католицької комунікації під егідою Святого Престолу;заохочувати католицьких діячів до участі в заходах у сфері мас-медіа такомунікації з метою впровадження та захисту християнських моральнихцінностей; розвивати міжнародні відносини з урядовими та неурядовимиорганізаціями з метою поширення свого впливу, а також впливуцеркви у дискусіях щодо нової політики у галузі комунікації такультури.

Конгрес UNDA 1998 p. (Монреаль), що проходив під гаслом«Творчість у сфері медіа: духовні можливості», був присвячений 70-річчю заснування організації. Тематика доповідей свідчить про активнесприйняття католицькою церквою духу сучасного прогресу, проспівробітництво з міжнародними програмами світових та регіональнихуніверсальних інститутів, про здатність адаптувати релігійні догматидля освіченої спільноти, зокрема для молодого (комп'ютерного)покоління. Проблематика доповідей відображає специфіку комунікаціїв кожному з регіонів діяльності UNDA: Європа - «Нові технології і віра»;Північна Америка - «Технології, релігія, освіта»; Азія - «Нові технологіїі людські цінності»; Латинська Америка - «Технології, релігія, освіта»;Океанія - «Різноманітність культурної самобутності»; Африка - «Доступдо мереж і доступність медіазасобів та медіатехнологій».

256

Так, доповідачі європейського семінару в рамках Конгресу-98наголошували на тенденціях глобалізації комунікації, на відповідаль-ності основоположних рішень національних держав та провіднихєвропейських інститутів щодо функціонування усіх складовихрегіональної політики та європейської системи комунікацій. Зазначалося,що питання змін в інформаційному середовищі є домінуючим удискусіях та рішеннях європейських організацій універсальногохарактеру РЄ, ЄС, неурядових інституцій, які вирішують проблемистворення під егідою G-7 глобальної інформаційної магістралі,глобальної мережі для суспільного телерадіомовлення, про майбутнєгромадських служб мовлення у XXI ст. Проект резолюції містивпрограмну заяву про демократичні та моральні принципи католицькоїкомунікації, про участь UNDA у вирішенні проблем, які хвилюютьєвропейську спільноту, - проблем розвитку суспільства, врегулюванняконфліктів і миру на Балканах, захисту знедолених, охорони сім'ї,дитинства і старості, проблеми об'єднання європейських народів. Надумку функціонерів UNDA, такі проблеми потребують зусиль усіхєвропейських націй, і форуми міжнародних організацій виступають якпосередники для діалогу, дискусій і переговорів, надихають католицькуцеркву на діяльність, спрямовану на повагу до прав людини і людськоїгідності в новому інформаційному світі. Такі заяви підкреслюють, щодля здійснення ідеалів UNDA недостатньо «доброї волі та розумнихідей», потрібно долати труднощі політичного, ідеологічного,економічного та технічного характеру і обмеження, пов'язані з людськимрозвитком.

Аналіз передумов, які були окреслені на Конгресі «UNDA-98» якпріоритетні для наступної діяльності, дав можливість визначити чотирибазисні стратегії 2000-2002 років: 1) визнання комунікаційної галузіміжнародним фактором релігійної діяльності, що передбачає створенняспеціальних національних та єпархіальних стандартів у галузі комуніка-ції, розвиток комунікаційного потенціалу церкви, координацію діяль-ності католицьких неурядових організацій на всіх рівнях; 2) стратегічневикористання існуючих і нових інформаційних технологій дляспілкування з громадськістю на національному і місцевому рівнях,забезпечення щоденного доступу до католицьких програм через кабель-не та супутникове телебачення, дослідження і випробування нових

17-3429 257

інформаційних технологій для використання в цілях «UNDA»;3) удосконалення професіоналізму католицьких мас-медіа з метоюформування нового покоління фахівців у галузі медіаіндустрії,забезпечення присутності представників UNDA у світових ЗМК длявпливу на прийняття керівних рішень та пропагування духовно-орієнтованого мовлення; 4) постійне теологічне обгрунтування прогресув галузі комунікації, що передбачає теологічні дослідження новихтехнологій, підготовку світової доповіді з комунікаційної теології,співробітництво з католицькими теологічними товариствами длядосягнення всебічної ефективності комунікаційного впливу релігійноїгромадськості.

У планах діяльності UNDA також передбачено проведення тематич-них моніторингів щодо комунікаційного ринку та аудиторії релігійноїкомунікації; об'єднання зусиль на місцевому, регіональному таконтинентальному рівнях у сфері виробництва католицьких телерадіо-програм, зв'язків із громадськістю, співробітництва з комунікаційнимиЗМК, публікації і поширення бюлетенів UNDA „UNDANEWS" та„EducommunicationNews", які служать ефективною ланкою зв'язку міжорганізацією, діячами і компаніями в галузі масової комунікації,висвітлюють досвід медіа-діяльності та медіаосвіти, вказують на рольта завдання католицької комунікації в сучасному світі [415; 416].

Отже, діяльність міжнародних неурядових організацій релігійногоспрямування у галузі комунікації виступає як логічне виявлення позиціїцеркви в сучасних міжнародних відносинах до технологічного прогресу,до збереження впливу на католицьку громаду та європейську спільнотушляхом адаптації глобальних новацій у теологічних концепціях тацерковній політиці.

Політичні проблеми інформаційної цивілізації виступаютьневід'ємним чинником міжнародного співробітництва в рамках такихєвропейських міжурядових спеціалізованих організацій, як „Європей-ський центр парламентських досліджень та документації" (ECPRD), щодіє під егідою Європейського Парламенту (ЄС) та Парламентськоїасамблеї Ради Європи (ПАРЕ), Європейська телерадіомовна спілка(EBU), „Європейська організація супутникового зв'язку" (EUTELSAT),Міжнародна організація мобільного супутникового зв'язку (IMSC),Європейська комісія міжнародного поштового, телеграфного та

258

телефонного зв'язку (РТТІ), „Європейське космічне агентство",„Європейська патентна служба". Міжнародні спеціалізовані організаціїпроводять політику реалізації рішень і стратегій основних європейськихінститутів (РЄ, ЄС) у конкретно визначеному секторі міжнароднихінформаційних відносин, виконують представницьку місію, виступаютьвідкритими форумами для обговорення дискусійних проблем європей-ської інформаційної політики.

Міжнародне співробітництво в рамках МСО зосереджено на вста-новленні зв'язків у сфері міжнародного обміну інформацією в європей-ському контексті (CCPRD), у галузі широкосмугового зв'язку(EUTELSAT, IMSC, ЄСА), мас-медіа (EBU) та інтелектуальної власності(ЕРС).

Метою діяльності Європейського центру парламентськихдосліджень та документації (заснованого 1977 року у Відні наконференції спікерів європейських парламентів) є забезпеченняпостійного обміну інформацією між парламентами країн Європи,організація робочих груп та семінарів із проблем макроекономічнихдосліджень, нових інформаційних технологій та створення електроннихбаз даних для підтримки контактів на парламентському рівні.Виникнення ECPRD об'єктивно обумовлюється процесами інтеграції вЄвропі, посиленням міжнародного авторитету провідних європейськихінститутів, необхідністю проведення ефективної проєвропейськоїполітики, створення потужної інформаційної бази для незалежногоаналізу, що дає можливість підвищити роль парламентів у загально-політичному процесі (членство у ECPRD відкрите для європейськихкраїн та позаєвропейських держав).

Трансформація геополітики в європейському регіоні та зміни у сферіінформаційних технологій радикально вплинули на програму дійорганізації, якою планується зосередити зусилля на порівняльнихдослідженнях у напрямах управління парламентами, статусу парла-ментарів, процесів демократизації перехідних країн. Серед пріоритетівЦентру - застосування сучасних інформаційних та телекомунікаційнихтехнологій, створення інфраструктури для об'єднаної мережіпарламентської документації, встановлення стандартів для обмінуінформацією. ECPRD проводить як відкриті, так і закриті обговореннязагальних проблем інформації в сучасному світі, специфічних питань

17* 259

інформаційної діяльності законодавчих органів (публічної дипломатії,інформації й телекомунікації, дослідницької політики, парламентськоїпроцедури).

Міжпарламентський інформаційний обмін є однією з найважливі-ших функцій ECPRD; поширення інформації здійснюється черезпублікації регулярного характеру (Dyrectory, The Newsletter Bulletin) тапублікації типу ad-hoc - матеріали аналітичних досліджень, пов'язанихіз проблемами парламентаризму («Правила лобіювання в національнихпарламентах», «Прозорість та національні інтереси держав-членів»,«Виборчі системи в Центральній та Східній Європі»). Як важливаскладова структури європейського парламентаризму, ECPRD впливаєна процеси інтеграції в Європі, на реалізацію права доступу до урядовоїінформації, на загальну концепцію Європейського співробітництва -«спільного добробуту і процвітання» в умовах інформаційногосуспільства.

МСО «Eutelsat» та «EBU» в результаті трансформації своєїдіяльності, пов'язаної із впливом нових технологій на глобальні системизв'язку, набули комплексного характеру і поєднують функціїміжурядових та корпоративних структур. Вони є посередниками вміжнародних контактах, надаючи широкі можливості для використанняінформаційного простору, сприяють просуванню зовнішньополітичнихінтересів країн, поширюючи іміджеву інформацію про політичні позиціїлідерів та прихильність громадськості, забезпечують прискорений обмінта доступ до інформації шляхом створення мережі відеоконференцій,інфраструктури, мультимедійного зв'язку. «Eutelsat» надає мульти-медійні, ділові, мобільні та космічні послуги, зокрема, забезпечуєфункціонування мереж електронного зв'язку, трансляцій ЗМК,специфічних послуг (радіонавігації, просторового пошуку, метеороло-гічні послуги та дистанційного зондування земних ресурсів); «EBU»здійснює програми обміну новинами (ENE), програмами (ЕРЕ), надаєпослуги мережі «Eurovision» (ENetE) та «Euro-radio».

Кількість країн-членів цих європейських МСО постійно зростає(EUTELSAT з 17 країн-засновників збільшилась до 51 країни у 1999 році;EBU включає 79 країн, з яких 49 активних членів європейського регіону).Враховуючи потужний вплив МСО на формування і реалізаціюрегіональної інформаційної політики, міжурядові інститути та

260

національні уряди залучають «Eutelsat» та «EBU» до розробки спільнихстратегій використання європейського інформаційного простору,регуляторної політики, здійснення комерційних проектів (Європейськийсупутниковий зв'язок) та наукових досліджень проблем суспільного ітехнологічного прогресу.

Підсумовуючи тенденції міжнародного співробітництва за участюМСО та неурядових міжнародних організацій, треба зазначити, що вониобумовлюються логікою глобалізації міжнародних відносин, появоюшироких представницьких контактів неурядового характеру, впливомсучасних засобів комунікації на взаємодію державних утворень ісуспільних структур. Активна участь МСО та НУО в глобальних тарегіональних інформаційних процесах свідчить про намаганняглобальної спільноти об'єднати громадські інтереси для розв'язанняполітичних проблем та допомоги країнам, які поступово виходять наналежний рівень інформаційного розвитку, для подолання дисбалансусвітових інформаційних потоків [417].

Політологічно-герменевтичний аналіз глобальної, регіональної інаціональної складових інформаційної політики дав можливістькомплексно дослідити основні аспекти діяльності міжнароднихінституцій, визначити їх роль, місце і ступінь впливу на політичні колізіїміжнародних відносин. Таким чином, можна зробити такі висновки:

1) методика аналізу документів дала можливість об'єктивно оцінитипроцеси формування глобального інформаційного середовища;

2) з'ясувати потенційні можливості основних інформаційних іполітичних акторів;

3) визначити домінантні тенденції розвитку світової інформаційноїполітики;

4) з'ясувати перспективи зростання ролі неурядових інституцій усистемі міжнародних відносин.

1. Процеси європейської інтеграції, обумовлені змінами техно-логічного і суспільного укладу, стратегічно включають ідеологіюінформаційного суспільства у напрямі співробітництва європейськихінститутів РЄ та ЄС з країнами-членами та країнами-партнерами.Політичні зміни в країнах Центральної і Східної Європи обумовили

261

глибокі зміни в інформаційному середовищі, демократизацію засобівмасової комунікації, розвиток плюралізму вираження поглядів, відмовувід монопольного державного регулювання і контролю інформаційноїдіяльності. Посилення політичної активності засобів комунікаціївплинуло на регіональну інформаційну політику європейськихорганізацій.

2. Міжнародні інститути Західної Європи - Рада Європи,Європейський Союз, Організація з Безпеки і Співробітництва в Європі,Організація Північноатлантичного Договору та ЦентральноєвропейськаІніціатива - здійснюють активну міжнародну політику в галузіінформації та комунікації, орієнтуючись на співробітництво з окремимидержавами, міжнародними організаціями, альянсами та неурядовимиінституціями. Пріоритетними сферами інформаційного співробітництвакраїн і міжна-родних організацій Західної Європи є створеннярегіональних інформаційних мереж, конвергенція засобів комунікації,формування науково-технічного потенціалу в галузі комунікації тарегіональних інформаційних ресурсів, інтенсифікація досліджень тастворення правової і регулятивної бази для інформаційної діяльності врегіоні.

3. Діяльність Ради Європи спрямована на інтеграцію європейськогоінформаційного простору, побудову інформаційного суспільства,створення європейських правових норм у галузі комунікації,забезпечення принципів свободи слова та обміну інформацією, розвитокзасобів масової комунікації на основі новітніх комунікаційнихтехнологій. В умовах становлення глобального інформаційногосуспільства Рада Європи утверджує свою роль у міжнародномуспівробітництві як організація, що захищає стандарти ЄвропейськоїКонвенції з прав людини, соціальні пріоритети європейськогосуспільства, плюралістичні принципи ЗМК, європейський змістінформаційної революції.

4. Інформаційні програми ЄС включають широкий спектрспівробітництва європейських країн для розвитку передовихінформаційних та комунікаційних технологій, стимулювання політикиглобальних інновацій, адаптацію європейських ринків до новихсоціально-економічних умов і подальший розвиток наукових інтер-активних досліджень.

262

5. Інформаційні стратегії країн Центральної і Східної Європиспрямовані на уникнення бар'єрів і нерівності між країнами таспільнотами, ліквідацію диспропорцій у регіональних інформаційнихпотоках, консолідацію інформаційних ресурсів, збереження націо-нальної самобутності та ідентичності. Зміна геополітики в центрально-європейському регіоні обумовила прогресивний поступ країн ЦЄІ доєвропейської інтеграції, однак суспільні процеси в різних країнахзалежать від обраної політичної моделі, доктрини економічногорозвитку, загального суспільного усвідомлення необхідності новацій.

6. Здійснений аналіз інформаційної політики організації.,Центральна Європейська Ініціатива" дає підстави для висновку проте, що інформаційний чинник виступає важливим компонентомнаціональних доктрин, виміром стратегії європейської інтеграції тастановлення інформаційного суспільства. ЦЄІ відіграє особливу рольдля входження України в європейські структури та програми міждержав-ного співробітництва за всім спектром інформаційної політики.

7. Тенденції міжнародного співробітництва за участю МСО танеурядових міжнародних організацій обумовлюються логікоюглобалізації міжнародних відносин, появою широких представницькихконтактів неурядового характеру, впливом сучасних засобів комунікаціїна взаємодію державних утворень і суспільних структур. Активна участьМСО та НУО в глобальних та регіональних інформаційних процесахсвідчить про намагання глобальної спільноти об'єднати громадськіінтереси для розв'язання політичних проблем та допомоги країнам, якіпоступово виходять на належний рівень інформаційного розвитку, дляподолання дисбалансу світових інформаційних потоків.

263

РОЗДІЛ 5

ІНФОРМАЦІЙНІ ЧИННИКИМІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ БЕЗПЕКИ

5.1. Політичні доктрини глобальної інформаційної безпеки

У відкритому глобальному світі ХХ-ХХІ століття нові закономір-ності перебігу цивілізаційних процесів, вплив інформаційної революціїта інших високих технологій на прискорену інтеграцію міжнародногоспівтовариства обумовлюють появу і необхідність вирішення новихпроблем життєдіяльності людства, узгодження нових міжнароднихпринципів взаємодії та правил поведінки акторів міжнародних відносин.

Серед глобальних проблем сучасності, до яких привернуто увагуООН, інших авторитетних міжнародних організацій (ОБСЄ, НАТО, ЄС),політичних лідерів, науковців, широкої громадськості, є проблемаоб'єктивного ускладнення структури міжнародних відносин, проника-ючі контакти цивілізацій і відповідно проблема глобальної міжнародноїбезпеки, тобто підтримання сталого миру, попередження конфліктів,уникнення нової гонки озброєнь із використанням новітніх науково-технологічних досягнень.

Проблеми глобальної безпеки посідають особливе місце в структуріміжнародної інформаційної політики, визначають суперечності сучас-ного етапу міжнародного розвитку, які досягли такого рівня і гостроти,що можуть поставити під загрозу забезпечення світопорядку, реалізаціюстратегій становлення глобального інформаційного (інтелектуального)суспільства, навіть саме існування цивілізації. Глобальна безпека якчинник міжнародних відносин, вплив якого має універсальний характері врахування якого в діяльності міжнародного співтовариства та взовнішній політиці окремих держав призводить до радикальних змін уповедінці акторів міжнародних відносин, до трансформації самоїсутності проблеми безпеки після закінчення «холодної війни» і розпадубіполярної міжнародної системи, потребує концептуального перегляду

264

принципів функціонування міжнародних та національних інститутів,що відповідають за безпеку, а також врахування в нових доктринахінформаційної складової міжнародного співробітництва.

Політичні та наукові дискусії щодо проблем глобальної безпеки,відображені у працях Д. Гудбі, Г. Кісінджера, 3. Бжезинського, А. Гора,У. Вейєрмейєра, Дж. Ная, У. Оуенса, М. Клея, Д. Томаса, Б. Берковича,Л. Джонсона, Б. Шварца, Б. Бузана, А. Гіршмана, М. Хоффмана,X. Ласвелла, С Хатінгтона, В. Плетта, Дж. МакКінлі, К. Аннана, Б. Галі,У. Швартоу, С Ланцова, П. Циганкова, М. Лукашука, Є. Камінського,Б. Канцелярука, Г. Перепелиці, І. Ніколаєнка, М. Ожевана, А. Гуцала,Г. Почепцова, В. Бруза, М. Лебедєвої, О. Расторгуева, А. Крутских,Г. Хозіна, В. Манжоли, М. Білоусова, І. Бінька, О. Литвиненка,О. Бодрука, Ю. Мацейка та ін., виявили наявність широкого діапазонунових загроз, джерела яких перебувають поза межами національнихкордонів і за своїми характеристиками переважають можливості протидіїсуверенних держав [418-443].

Теоретичною базою концепції глобальної безпеки в інформаційнудобу є теорії сталого миру, що орієнтують міжнародне співтовариство вумовах триваючого процесу глобалізації та розширення можливостейміжнародного співробітництва на попередження загрозливих конфлікт-них ситуацій на всіх рівнях - глобальному, регіональному і національ-ному. Провідна ідея концепції - врахування всіх конструктивних ініціа-тив, філософських і політичних принципів, морально-етичних ціннос-тей, релігійних і суспільних норм різних цивілізацій у забезпеченні існу-вання і життєдіяльності людства. У концепції глобальної безпеки виділя-ються такі компоненти, як політичний, економічний, інформаційний,військовий, гуманітарний, екологічний, антитерористичний, зважаючи,що кількість цих компонентів та їх важливість і пріоритетність для між-народного співробітництва трансформуються відповідно до стану миру,суспільного розвитку, вдосконалення науково-технологічного прогресу,досвіду міжнародної інтеграції, визначення нової типології загроз.

Так, у концепції глобальної безпеки, яку викладено в науковомудослідженні американського політолога Д. Гудбі «Europe Undivided. TheNew Logic of Peace» (Wash., 1998), запропоновано таку класифікаціюстану миру: 1) нестабільний мир («холодна війна»), досвід якого полягаєв детальному аналізі співвідношення сил у світі, стриманості у кризових

265

ситуаціях, у пошуку консенсусу з політичних, військових, економічних,гуманітарних позицій; 2) обумовлений мир (напружена конфліктнавзаємодія між державами), в якому усвідомлення глобальних загроз маєвирішальне значення для попередження конфліктів. З огляду наособливості історичного розвитку держав, шо становлять сучаснусистему міжнародних відносин, їх політичну культуру та ідеологію,суспільну свідомість, формування глобальної безпеки і стабільності маєдо деякої міри прогностичний характер; 3) сталий мир (забезпеченняглобальної безпеки), при якому жоден з акторів міжнародних відносинне розглядає використання силових принципів переваги як засіб ви-рішення конфліктів і попередження загроз. Дж. Гудбі підкреслює, щона початку XXI століття концепція «сталого миру» стане реальністюдля держав західної моделі цивілізації, близьких за політичними страте-гіями і політичними процедурами державних інститутів, які входять довідомих у системі міжнародної безпеки воєнних блоків НАТО, АСЕАН,ЗЕС/ЄС, АНЗЮС. Поділяючи погляди на класифікацію Дж. Гудбі, всеж необхідно підкреслити відносність положень про незастосуваннясилових методів розв'язання або попередження міжнародних конфліктів.

Більшість дослідників вважає, що глобальна система міжнароднихвідносин буде розвиватися під впливом різнопланових факторів:«шестиполюсного світу» з центрами сили у США, Європі, Китаї, Японії,Росії, Індії (Г. Кіссінджер, М. Лібіцкі), трансформації і протиборствацивілізацій на основі концепції національної і культурної самобутності(С. Хантінтон), «однополюсного світу» (американоцентристська модель)як визнання лідерства США у становленні нового глобального світо-порядку (Б. Бузан, А. Гіршман, 3. Бжезинський), впровадження концепції«м'якої сили» (soft power) як інструменту вирішення майбутніхконфліктів (Б. Беркович Л. Джонсон Р. Шафрански, Дж. Най, У. Оуенс,О. Шерман), безконфліктності міжнародного розвитку і відмови віддоктрини раціональності воєн і збройних конфліктів, забезпеченнятранспарентності всієї системи міжнародних відносин та її складовихресурсів для безпечного і безупинного прогресу глобальної спільноти(К. Аннан, Ф. Фукуяма, Ч. Шаохуа, Р. Інглегарт).

Суперечливі тенденції світових інтеграційних процесів, вибухетнічних, соціальних та інших конфліктів як міжнародних загроз спричи-няють проблеми у визначенні еволюції змісту і характеру глобальної

266

безпеки, потребують перегляду підходів до засобів підтримання між-народного миру. Політичні дискусії в рамках ООН (Рада Безпеки, ГАООН, Перший комітет ГА ООН, Конференція із роззброєння) засвідчилипосилену увагу міжнародного співтовариства до концепції стратегічноїстабільності XXI століття, пов'язаної з викликами інформаційноїреволюції і впливом інформаційних чинників проблеми безпеки. Так,54-та сесія ГА ООН серед інших документів прийняла Резолюцію 54/49«Досягнення у сфері інформатизації і телекомунікації! у контекстіміжнародної безпеки» від 1 грудня 1999 року, в якій концепцію міжнарод-ної інформаційної безпеки було визнано глобальною проблемоюсучасності.

Об'єктивними передумовами прийняття подібного рішення, якпідкреслювалось у політичній дискусії, були принципово нові потенці-альні загрози для міжнародного миру, обумовлені науково-технологіч-ним прогресом та глобальною взаємозалежністю всіх сфер життє-діяльності міжнародного співтовариства. Представники різних країннаголошували, що використання нових інформаційних технологій ізасобів впливу високорозвинутих країн на менш технологічні країнисвіту призвело до зміни глобального і регіонального балансів сили,обумовило нові сфери конфронтації між традиційними і новимицентрами глобального протистояння, уможливило досягнення перевагв інформаційних технологіях і засобах маніпулювання суспільноюсвідомістю для широкомасштабної експансії із застосуванням не об-межених міжнародним правом видів озброєнь. Разом з тим, зазначалосяна сесії, до нових інформаційних видів зброї проявляють інтерес якполітичні угруповання, так і терористичні та кримінальні організації,що загрожує новим витком гонки озброєнь, втратою міжнароднихресурсів для вирішення глобальних проблем бідності, стихійних лих,техногенних катастроф, голоду, епідемій тощо [444].

За останнє десятиріччя XX століття міжнародне співтовариствоусвідомило на прикладі транснаціональних інформаційних операцій, утому числі військових (в умовах збройних конфліктів „Буря в пустелі",1991-1992 pp.; „Грім у пустелі", 1993 p.; „Лис у пустелі", 1998 p.; „Спільнізусилля", 1996 p.; „Союзницька сила", 1999 p.; „Відродження нації",1992 р.; „Об'єднаний щит", 1995 р.; „Морський ангел", 1991 p.), сутністьреальних загроз інформаційного протиборства, визначило підходи до

267

розуміння концепції інформаційної безпеки, до дилеми війни і миру вінформаційну добу. Свідченням цього розуміння став запропонованийГенеральним секретарем ООН Б. Бутросом-Галі у 1992 році «Порядокденний для миру» (нова система глобальної безпеки), який містивконцепцію превентивної дипломатії, миротворчості, підтримання мируі миробудівництва в постконфліктний період як першоджереломіжнародної інформаційної безпеки. Доктрина превентивної дипломатіїпередбачає широкий спектр заходів, спрямованих на попередження іврегулювання конфліктів на основі інформаційно-аналітичногозабезпечення прийняття рішень з проведення переговорного процесу,превентивного розгортання контингентів, створення демілітаризованихзон та відновлення демократичних інститутів. Інформаційний фактордоктрини визначає можливість превентивних заходів ООН лише заумови забезпечення об'єктивної, наукової, аналітично достовірноїінформації і врахування та детального вивчення політичних,економічних і соціальних тенденцій у світі та регіонах, що можутьпризвести до кризових ситуацій.

За змістом і характером заходи превентивної дипломатії поділяютьна політичні, економічні, дипломатичні, воєнні, гуманітарні. Середполітичних заходів інформаційної безпеки - з'ясування односторонніхта багатосторонніх інтересів шляхом обміну інформацією та проведенняпереговорів; об'єктивне висвітлення сутності конфліктів та кризовихпроблем засобами масової комунікації; створення умов для професійноїдіяльності ЗМК у зонах напруженості для забезпечення достовірноюінформацією міжнародного співтовариства і формування відповідноїсвітової думки; інформаційне супроводження політичних (референ-думів) та виборчих процесів, проведення аналітичних моніторингів задотриманням основних прав і свобод людини; інформаційні контакти зопозиційними групами, неурядовими організаціями з метою ефектив-ності досягнення консенсусу між сторонами протиборства. Інформаційнічинники економічних заходів передбачають надання матеріальної тафінансової допомоги вільним і незалежним (опозиційним) засобаммасової комунікації, забезпечення інформаційної безпеки національнихінституціональних мереж та систем, виявлення економічних факторіввпливу на перебіг кризових процесів. Специфіка дипломатичних заходівполягає у вивченні інформації про ситуацію в зоні конфлікту, в

268

інформаційному супроводженні переговорів, у тому числі обмінінформацією дипломатичного характеру, поширення позиційнихматеріалів у міжнародних інформаційних потоках та проведенняінформаційних кампаній у країнах перебування з мстою інформуваннядипломатичного корпусу інших країн та міжнародної спільноти проврегулювання конфлікту. Військовий аспект превентивної дипломатіївключає такі інформаційні аспекти, як обмін інформацією військовогопризначення, створення запобіжних систем від несанкціонованоговтручання в автоматизовані (комп'ютерні) системи управління військамита військовою технікою, проведення навчань з інформаційних операцій;забезпечення відновлення демократичних прав і свобод у постконфлікт-ний період. Суто інформаційними факторами превентивної дипломатіївважаються аналіз багатоаспектних даних про потенційні або триваючіконфлікти, підготовка рекомендацій для прийняття рішень на рівні РадиБезпеки ООН, реалізація прийнятих рішень у формі міжнароднихмеханізмів врегулювання конфліктів, впровадження ідеї толерантностіі культури миру в міжнародних відносинах. Практика діяльності ООНу напрямі застосування заходів превентивної дипломатії виявиланеобхідність з'ясування як теоретичних, так і прикладних підходів довстановлення глобальної безпеки і сталого миру, обумовила розглядпроблеми інформаційної безпеки на рівні міжнародних універсальних,міжурядових регіональних організацій та національних інститутів [445].

Зважаючи на глобальність проблеми інформаційної безпеки, розви-нуті країни розпочали реалізацію довгострокових державних програм,спрямованих на забезпечення захисту критично важливих інформацій-них структур, а з 1996 року проблему міжнародної інформаційноїбезпеки було винесено на політичний та міжнародно-правовий рівень:а) концепцію міжнародної інформаційної безпеки було обговорено наміжнародній конференції з проблем становлення інформаційногосуспільства та глобальної цивілізації (ПАР, 1996 р.); б) у спільномукомюніке зустрічі на найвищому рівні СІЛА - Російська Федерація булопідкреслено загрозу створення інформаційної зброї і визнано наявністьвоєнної складової глобального процесу інформатизації; в) на 53-ій сесіїГА ООН було консенсусом прийнято резолюцію 53/70 від 4 грудня1998 р., в якій зазначалося, що міжнародне співтовариство визнаєпроблему інформаційної безпеки як багатоаспектний стратегічний

269

напрям взаємодії держав у глобальному світі. Зокрема, у Резолюції53/70 пропонувалося державам-членам ООН розглянути конкретнутипологію інформаційних загроз, визначити критерії проблеми,включаючи розробку міжнародних принципів безпеки глобальнихінформаційних систем, внести пропозиції до комплексної доповідіГенерального секретаря ООН для створення міжнародного механізмупротидії використанню інформаційних озброєнь та розпалюваннюінформаційних війн.

У результаті дискусій та розгляду прикладних аспектів міжнародноїінформаційної безпеки було визначено специфіку, істотні характерис-тики та типологію інформаційних загроз, узгоджено термінологію тазміст основних понять у новій сфері міжнародного співробітництва. Так,«міжнародна інформаційна безпека» класифікується як взаємодіяакторів міжнародних відносин з операцій підтримання сталого миру наоснові захисту міжнародної інфосфери, глобальної інфраструктури тасуспільної свідомості світової спільноти від реальних і потенційнихінформаційних загроз. «Інфосфера» визначається як міжнароднийінформаційний простір, що охоплює інформаційні потоки, інформаційніресурси та всі сфери життєдіяльності цивілізації. «Міжнародніінформаційні операції» характеризуються як форма міждержавногопротиборства, яка реалізується з використанням інформаційного впливуна системи управління різного призначення інших держав, а також наполітичну владу і суспільство в цілому, на інфраструктуру і засобимасової комунікації для досягнення переваги і кінцевої мети інформацій-ної операції з одночасним захистом національної інфосфери від аналогіч-них дій. «Інформаційна війна» розглядається як інформаційне проти-борство з метою впливу на критично важливі структури противника,зруйнування політичної та соціальної систем, а також для дестабілізаціїсуспільства і державності супротивної сторони. «Інформаційна зброя»визначається як комплекс технічних та інших заходів, методів ітехнологій, спрямованих на встановлення контролю над інформацій-ними структурами потенційного противника, втручання у роботу йогосистем управління, інформаційних мереж та комунікацій з метоюзнищення або модифікації даних, дезінформації, поширення інформаціїспеціального призначення в системах формування громадської думки іприйняття рішень, а також як сукупність засобів впливу на свідомість і

270

психологічний стан політичних і військових структур, спецслужб танаселення для протидії можливим інформаційним впливам іншої сторо-ни. Конкретизація цих понять зумовлена потребою подальшого дослід-ження проблеми глобальної інформаційної безпеки.

Визнання проблеми інформаційної безпеки на міжнародному рівніобумовлюється такими чинниками глобалізації комунікації як: убільшості індустріально розвинутих країн проводяться дослідження ірозробки нової інформаційної зброї, що дозволяє здійснювати без-посередній контроль над інформаційними ресурсами потенційного про-тивника, а в необхідних випадках безпосередньо впливати на них. Заданими аналітичних центрів США, розробки такої зброї ведуться в 120країнах світу; для порівняння: розробки в галузі ядерної зброї проводять-ся не більш як у 20 країнах; у деяких країнах завершено розробку засобівінформаційного протиборства (війни) з можливим противником як вумовах воєнних конфліктів різної інтенсивності, так і в мирний час настратегічному, оперативному, тактичному рівнях та в польових умовахз метою захисту національної інфосфери від агресії і несанкціонованоговтручання; у розвинутих країнах концепція інформаційної війни єскладовою воєнної доктрини, що обумовлює спеціальну підготовкуособового складу й окремих підрозділів для проведення інформаційнихоперацій; практика міжнародних, регіональних та етнічних конфліктіввиявила унікальність застосування інформаційної зброї для впливу наміжнародне співтовариство та для боротьби за геополітичні інтереси.

Здійснення інформаційних операцій та спеціального інформацій-ного супроводження воєнних конфліктів на Близькому Сході (Ізраїль -Палестина), у Південно-Східній та Центральній Європі (Югославія,Македонія, Косове), в Африці (Сьєрра-Леоне, Замбія, Сомалі, Ефіопія,Конго), в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (Східний Тимор, Індія-Бангладеш, Китай-Тайвань), на території колишнього Радянського Союзу(Чечня, Молдова, Закавказзя) викликало політичні і громадські акціїпротесту, несанкціонований вплив на державні Internet-сайти тих чиінших країн, міжнародних організацій військового характеру з метоюзруйнування або блокування стратегічних інформаційних мереж ісистем. Так, за повідомленнями міжнародних інформаційних агентствReuters, BBC, Wired News, Associated Press та ін., під час арабо-ізраїльської інформаційної війни з боку хакерів арабського світу було

271

здійснено блокування і модифікація сайтів урядових структур, зламаносистеми захисту одного з основних Internet-провайдерів Ізраїлю NetVision, який підтримує 70 відсотків мережевого трафіка країни: розгор-нуто кампанію кіберджихаду для впливу на всю інфраструктуру ізраїль-ського сегмента мережі Internet. З боку Ізраїлю було створено коаліціюІзраїльське Інтернет-підпілля (Israel Internet Under-ground - ІШ) длязахисту національної інфраструктури від хакерської злочинності, запро-ваджено національний проект SODE для протиборства з пропалестин-ськими та арабськими організаціями, зокрема з відомою пропалестин-ською хакерською організацією LG Force Pakistan.

Подібна ситуація склалася навколо проблеми Кашміру, денесанкціонована агресія проти сайтів урядових структур набула масово-го і загрозливого для функціонування державних інститутів Індіїхарактеру і стала приводом для з'ясування відносин між Індією,Пакистаном та Бангладеш. Міністерство національної оборони Тайванюрозпочало підготовку спеціальних заходів захисту інформаційних ресур-сів від китайської експансії і прийняло програму спеціальної підготовкиособового складу військ для інформаційного протиборства з Китаєм,зважаючи на численні порушення в інформаційному просторі країни.

Інтервенція CNN проти американського уряду та формуваннявідповідної міжнародної громадської думки обумовили втручання СШАу внутрішні події в Сомалі («Відродження надії» (1992 p.), «Спільнийщит» (1995 p.), а засоби масової комунікації Югославії, застосовуючидоктрину вибіркового інформування, сприяли ескалації етнічногоконфлікту на Балканах; інформаційна блокада щодо перебігу конфліктув Чечні вплинула на характер рішень Ради Безпеки ООН, OBGC та НАТОщодо Росії.

Істотні прояви інформаційних чинників міжнародної безпекикардинально змінили оцінку доктрини інформаційної безпеки в ціломуі позиції більшості країн світу, які усвідомили потенціал інформаційнихзагроз і необхідність створення відповідного міжнародного механізмудля контролю інформаційного протиборства. Політичні дискусії на Між-народному семінарі з проблем інформаційної безпеки (Женева, 1999 p.),який відбувся під егідою Інституту ООН з проблем роззброєння(ЮНІДІР) за участю департаменту з питань роззброєння СекретаріатуООН та представників більш як 50-ти країн світу, підтвердили актуальність

272

проблеми та своєчасність її розгляду в рамках ООН. Проте у визначенніпідходів до її вирішення виявилися різні позиції, які відповідалистратегічним інтересам учасників дискусії. Позиція розвинутих країнпередбачала визнання проблеми міжнародної інформаційної безпеки якгіпотетичного силового протистояння; перенесення розгляду концепціїміжнародної інформаційної безпеки на регіональний або тематичнийрівень; виділення з комплексної проблеми міжнародної інформаційноїбезпеки таких складових, як кримінальні та терористичні міжнародніінформаційні загрози і створення міжнародного механізму контролюподібних інформаційних злочинів. Позиція країн, які не належать дозахідної моделі цивілізації, передбачала пропозиції щодо встановленняміжнародно-правової норми про заборону застосування засобів впливуна інформаційні ресурси та інформаційний потенціал міжнародного, регіо-нального та національного призначення; створення спеціального Між-народного суду з інформаційної злочинності; спільні розробки техноло-гії глобального захисту від інформаційної агресії. У Заяві міжнародноїзустрічі було проголошено про узгодження Програми дій з попереджен-ня інформаційних війн та обмеження гонки інформаційних озброєнь [446].

Особливу позицію «наздоганяючого лідера» з проблеми міжнарод-ної інформаційної безпеки зайняла Росія, представники якої активнолобіюють в ООН та інших міжнародних Форумах ініціативи щодопротидії потенційним загрозам нових інформаційних технологій,підкреслюючи новий фактор дисбалансу сил і домінування в глобальнійінфосфері однієї країни (США) або альянсу країн (ЄС). Суть пропозиціїРосійської Федерації - створення міжнародного механізму під егідоюООН та загальних принципів забезпечення міжнародної інформаційноїбезпеки, які були б закріплені поетапно в багатосторонній декларації,масштабній концепції міжнародної інформаційної безпеки, міжнарод-ному договорі або конвенції комплексного характеру з урахуваннямструктури інформаційних загроз (військових, кримінальних, терористич-них, цивільних). Для реалізації пропозицій Росія запропонуваларозробити систему понять для аналізу і обговорення проблеми, визначи-ти технологічні джерела та характер інформаційних загроз; розробитиосновні принципи побудови глобальної системи міжнародної інформа-ційної безпеки; прийняти в рамках ООН багатосторонні декларації,конвенції з міжнародної інформаційної безпеки на основі розроблених

18-3429 273

принципів; узгодити принципи протидії міжнародному інформаційномутероризму та злочинності з принципами функціонування міжнароднихорганізацій у галузі інформації, телекомунікацій, ЗМК та прав людини;розробити основні принципи для гармонізації національних законо-давств із відповідною міжнародною нормою; розробити основні принци-пи організації механізму контролю безпеки міжнародної інфосфери тайого взаємодію з міжнародними системами регулювання глобальноїкомунікації та економічного контролю (інформаційні продукти та пос-луги подвійного застосування, а також засоби для виробництва психо-тропної зброї); таким чином гарантувати міжнародному співтовариствувирішення нових складних проблем у добу становлення глобальноїцивілізації та інформаційного суспільства і реальне забезпеченняглобальної та міжнародної інформаційної безпеки. Женевська зустріч(1999 р.) виявила стратегічну проблему міжнародної інформаційноїбезпеки - проблему домінування в глобшіьній інфосфері із застосуван-ням інформаційних озброєнь, тобто прагнення до контролю значнихтериторій та соціумів, проблему інформаційного дисбалансу сил між-народного світопорядку.

Слід підкреслити, що стратегії глобального інформаційного проти-борства лежать в основі аналітичних розробок дослідницьких інституційрізних країн, метою яких є саме забезпечення інформаційного лідер-ства у сфері міжнародної безпеки. За результатами досліджень аналіти-ки виділяють такі моделі системи глобальної інформаційної безпеки.

Модель А - створення абсолютної системи захисту країни-інфолідера проти будь-якого виду наступальної інформаційної зброї, щообумовлює об'єктивні переваги в потенційній інформаційній війні,змушує інші країни шукати альянсу у військово-інформаційних діях ізкраїною-інфолідером. При цьому може бути використано системужорсткого контролю над інформаційним озброєнням противника напідставі потенційних міжнародних документів з інформаційної безпеки.Погляд на такий розвиток подій викладено у відомому дослідженніДж. Ная та У. Оуенса «America's Information edge strategy and forceplanning», 1996 p. («Головна сила Америки - її інформаційні можли-вості»), в якому стверджується домінуюча роль США в інформаційнійреволюції, тобто у використанні надважливих засобів комунікації таінформаційних технологій (супутникового спостереження, прямого

274

мовлення, швидкісних комп'ютерів, унікальних можливостей в інтегру-ванні складних інформаційних систем), у політиці стримування інейтралізації традиційних воєнних загроз та нових видів озброєнь. Усучасному світі, де трансформовано поняття „ядерної парасольки" тастратегії неядерного стримування, зазначають автори дослідження,наявність інформаційних переваг обумовлює інтелектуальний зв'язокміж зовнішньою політикою США та їх військовим потенціалом,збереження світового лідерства за допомогою нових засобів впливу тазакріплення домінуючої ролі в альянсах і тимчасових коаліціях.Інформаційне лідерство посилює ефект американської дипломатії якінструменту „м'якої сили", уможливлює використання інформаційнихресурсів для конструктивного діалогу із потенційними противниками -Китаєм, Індією, Росією та іншими інформаційно розвинутими країнамиз проблем міжнародної безпеки, і одночасно інфолідерство США забез-печує протидію нарощуванню інформаційних озброєнь у потенційноагресивних країнах (Іран, Ірак, Пакистан). Переваги США в інфосфері,на думку експертів, сприятимуть попередженню і врегулюваннюрегіональних конфліктів, вирішенню проблем, пов'язаних із глобаль-ними загрозами, які виникли після закінчення „холодної війни", такими,як міжнародна злочинність, тероризм, поширення зброї масовогознищення, глобальна екологічна деградація. Концепція глобальноїінформаційної безпеки з точки зору політичних інтересів США полягаєу впровадженні доктрини „інформаційної парасольки", що замінитьдоктрину „ядерної парасольки", на основі взаємовигідного обмінуінформацією різного характеру (переважно військового) для міжнарод-ного співробітництва і підтримання миру.

В умовах сучасної інформаційної революції переваги „м'якої сили"США, вважають Дж. Най та У. Оуенс, можуть бути використані дляостаточного становлення демократичної системи в інших країнах світу,для попередження регіональних конфліктів, для протидії новим загрозамглобального масштабу. Разом з тим, у дослідженні підкресленоконцептуальні проблеми осмислення міжнародної інформаційноїбезпеки: 1) психологічний стереотип політичних, ділових та військовихсил і коаліцій, що не дозволяє якісно оцінити роль інформації як сили,оскільки такі традиційні фактори, як військовий потенціал, ВНП,чисельність населення, енергетичні ресурси, розмір території та наяв-

18* 275

ність природних запасів копалин домінують у дискусіях про балансисил; 2) нерозуміння природи інформації, наслідків інформаційноїінтеграції та системних зв'язків інформаційної складової з іншимивійськовими, політичними, економічними, соціальними складовими, щоутворюють міць держави і суспільства; 3) усвідомлення у США та іншихінформаційно розвинутих країнах стратегічної ролі міжнародноїінформаційної безпеки та непередбачуваних наслідків застосуванняінформаційних озброєнь для існування цивілізації [447].

Модель В - створення значної переваги держави - потенційногоініціатора інформаційної війни в наступальних видах озброєнь, узнешкодженні систем захисту держави-противника засобами інформа-ційного впливу, координація дій із союзними державами з використан-нями визначених засобів інформаційної зброї для ідентифікації будь-яких джерел і типів інформаційних загроз. Практичне втілення другоїмоделі спостерігається в перебігу інформаційної операції «Союзницькасила» (1999 p.), яку США та країни-члени НАТО здійснили протиСоюзної Республіки Югославії. Більшість експертів, що аналізуваликонфліктну ситуацію, підкреслюють формування безпрецедентної замасштабами системи управління інформаційними потоками для про-ведення військових операцій (спроможність надавати розвідувальнуінформацію безпосередньо кожному з учасників бойових дій), масованихпропагандистських кампаній з широким спектром інформаційних мето-дик (від технологій PR для формування сприятливої світової громадськоїдумки, вибіркового інформування із заданим ефектом сприйняттяконтенту до всебічної дискредитації політики противника, і навіть від-вертої дезінформації світової громадськості), спрямованого інформацій-но-психологічного впливу (основні завдання психологічних операційздійснювали спецпідрозділи армії США, які брали участь у всіхміжнародних інформаційних операціях останньої чверті XX століття),потужного використання Internet та комп'ютерного протиборства длямодифікації національного інформаційного простору і контролю заінфоінфраструктурою Югославії. Нові стратегії і тактика проведенняінформаційних операцій, продемонстровані США та їх союзниками поНАТО на Балканах, засвідчили як могутність інформаційних озброєньрозвинутих країн, так і необхідність міжнародного вирішення проблемиінформаційної безпеки [448].

276

Модель С - наявність кількох країн - інфолідерів та потенційногопротиборства між ними, визначення фактору стримування експансіїінформаційних загроз, забезпечення в перспективі домінування однієї здержав у сфері міжнародної інформаційної безпеки з можливостямизначного впливу на глобальну інфосферу та переважного прававирішення проблем глобального сЕІтопорядку. Дослідження ЦРУ 90-хроків визначали як основні джерела загроз у кіберпросторі для СШАтільки дві країни - Росію і Китай. У новій військовій доктрині збройнихсил США (Концепція Force XXI, 1996р.), де було запропоновано двіскладові театру воєнних дій - традиційний простір і кіберпростір, основ-ними об'єктами впливу, крім відомих у теорії війн, стали інформаційнаінфраструктура і психологічна сфера (human network) потенційногопротивника. На сучасному етапі експерти США відзначають, що страте-гію різних видів інформаційних операцій, спрямованих проти країни,планують і здійснюють понад 20 країн світу, а конфронтуючі зі СШАдержави включають інформаційну війну у свої воєнні доктрини. Томустратегія «Force XXI» як фактор стримування експансії в міжнародномуінформаційному просторі виступає інструментом інформаційноїпереваги США в потенційному глобальному протиборстві [449].

Модель D - усі конфліктуючі сторони використовують транспарент-ність інформації для формування ситуативних альянсів, для досягненняпереваг локальних рішень, які спроможні заблокувати технологічнелідерство, для використання можливостей інфоінфраструктури наокремих територіях з метою організації внутрішнього конфлікту міжопозиційними силами (політичні, сепаратистські, міжнаціональні кон-флікти) для проведення міжнародних антитерористичних інформацій-них операцій. Завершення доби „холодної війни" та постхолодного мируі початок нової тривалої доби цивілізаційного стримування впливає натрансформацію традиційної конструкції міжнародної безпеки, що поля-гає у превентивних інформаційно-силових стратегіях, у посиленні конт-ролю над глобальними фінансовими потоками у зміні структури союз-ників, а також в інформаційно-психологічному впливу на політичні елітиучасників конфлікту. На стратегічному рівні мета сучасних інформа-ційних операцій - це формування нової системи міжнародних відносині запобігання ефективному використанню інформаційних систем упроцесах прийняття військових рішень та координації воєнних дій. Театр

277

інформаційних операцій в умовах постхолодного миру включає різнорів-невий вплив на системи забезпечення учасників конфлікту: блокуваннярахунків та руху платежів у міжнародних банківських інститутах, впливна регіональні та локальні системи управління військового призначення,системи енергопостачання, системи формування громадської думки,психологічний вплив на моральний стан суспільства.

У рамках міжнародної антитерористичної операції „Помста"(Афганістан, 2001 р.) мета спеціалізованих центрів США, відповідаль-них за проведення інформаційних операцій, полягає у плануванніпсихологічних кампаній, реагуванні на зміну ситуації, у підтримціінформаційних ресурсів та безпеки військових сил і цивільного населен-ня. „США мають намір нейтралізувати і знищити всю терористичнумережу, яка загрожує Америці й решті цивілізованого світу, - заявив напрес-конференції для міжнародних мас-медіа держсекретар СШАК. Пауелл, - мета операції „Помста" полягає не тільки у знищенні самоготероризму, а й у переконанні певних режимів, що підтримують політикутероризму в тому, що така стратегія не відповідає їх власним інтересам.США задоволені реакцією світової спільноти та політичних лідерівбільшості країн на пропозиції щодо глобальної боротьби з тероризмом".

Так, Північний Альянс вперше в історії застосував статтю 5 СтатутуНАТО, яка спрямована на забезпечення загального захисту країнОрганізації перед викликами зовнішніх загроз; держави ЄС підтвердилипідтримку дій США в акції „Помста"; країни-учасниці ГУУАМзасвідчили підтримку дій США і консолідацію зусиль міжнародногоспівтовариства у протиборстві з міжнародним тероризмом у спільнійзаяві та меморандумі дій; політичний лідер Росії В. Путін запропонуваврозробити нову систему глобальної безпеки, враховуючи, що тероризмі його різновиди медіа та кібертероризм стали глобальною загрозоюXXI століття.

За теорією інформаційних війн, індустріальні чи навіть аграрнісуспільства передбачають наявність електронних навігаційних систем,електронних рахунків у зарубіжних банках, використання сучаснихтелекомунікаційних засобів, функціонування національних або зарубіж-них засобів масової комунікації. Так, «USA Today» подає модель інфор-маційної війни проти режиму Талібан, яка включає проведенняпсихологічної операції в інформаційному просторі Афганістану з одно-

278

часним блокуванням національних радіостанцій, поширенням пропаган-дистських матеріалів з уривками з Корану, розрахованих на протидіюзакликів до джихаду та формування у суспільній свідомості відчуттяневідворотної перемоги антитерористичного альянсу в ході операції„Помста". „Ми наближаємося до такого ступеня розвитку, коли всі єучасниками бойових дій. Завдання полягає не в знищенні живої сили, ав руйнації цілей, поглядів і світогляду населення, суто соціуму", - заявивкерівник Виконавчої ради з інформаційних війн при Міністерстві оборо-ни США Д. Уайт [450].

Враховуючи високу здатність інформаційних озброєнь до інтеграціїз іншими традиційними і технологічно новими видами військовихзасобів, потенційні наслідки безконтрольного застосування багатошаро-вого страту можуть виявитися катастрофічними для існування людства.Тому тільки широке багатостороннє співробітництво може гарантуватисвітові вирішення нових складних проблем інформаційної доби і за-безпечити реапьну міжнародну інформаційну безпеку.

Концепція міжнародної інформаційної безпеки визначає критичніструктури, які в першу чергу зазнають впливу в умовах інформаційногопротиборства. Найбільш вразливими вважаються політична, суспільна,економічна, військова, науково-технологічна, духовна сфери життє-діяльності суспільства (існують інші класифікації).

У політичній сфері інформаційна безпека стосується всіх елементівполітичної структури держави та суспільства: структур підготовки таприйняття політичних рішень, структур управління місцевої та регіо-нальної влади, структур виборчих систем, інформаційно-телекомуніка-ційних урядових систем спеціального призначення. Так, перебігміжнародних інформаційних операцій «Спільні зусилля» (1996 p.),„Союзницька сила" (1998 р.) свідчать про інтенсивний психологічно-пропагандистський тиск на політичного лідера Югославії С.Мілошевичата політичні структури країни з метою дискредитації югославськогокерівництва та заміни, як наголошувалося у зверненнях до населенняСФРЮ, „військового злочинця" і передачі його Міжнародному трибуна-лу. За розпорядженням президента США Б. Клінтона було здійсненоряд інформаційних заходів на підтримку югославської опозиції, зокрема,президента Чорногорії М. Джукановича, поїздки якого до західнихДержав та критичні висловлювання щодо політичного курсу Белграду

279

широко висвітлювались і підтримувались у світових засобах масовоїкомунікації. Політичною перевагою США та країн НАТО, дипломатич-ним виміром інформаційної могутності коаліції стало підписанняДейтонської угоди по Боснії (1996 p.), врегулювання політичного ізбройного конфлікту в Македонії (2001 p.), де політична влада на чолі зБ. Трайковскі погодилася на внесення змін до Конституції країни длявирішення гуманітарних проблем албанської меншини. Ідеологічнаоперація «Perestroika» (1980-1990 pp.) підтвердила стратегію глобальнихінформаційних операцій США у забезпеченні лідируючих позицій усистемі міжнародної безпеки та світової політики. За словами Б. Клінто-на, США, вплинувши на ідеологічні основи СРСР, вивели із війни засвітову гегемонію державу - основного конкурента Америки, а наступніінформаційно-психологічні операції та політичні рішення були спрямо-вані на встановлення західної моделі демократії у нових сувереннихдержавах Центральної та Східної Європи. Відомі також інформаційніоперації проти політичних лідерів та політичних режимів на Гаїті, вАфганістані, Індії, Індонезії, Африці та на Близькому Сході. СШАздійснили потужний інформаційний вплив на світову громадську думку,виступаючи з жорсткими політичними заявами щодо президентськихвиборів у Республіці Беларусь (2001 р.). У заяві Білого Дому підкреслено,що „Лукашенко як останній диктатор Європи не лише викрав вибори убілоруського народу, він викрав у народу можливість повернутися нашлях демократії і ринкової економіки", тому США будуть співпрацюватиз європейськими союзниками та міжнародними організаціями длязахисту демократій і верховенства права в Бєларусі різними засобами.

Для економічної сфери критичними вважаються системи загально-економічного аналізу та прогнозування економічного розвитку, структу-ри прийняття рішень та координації управлінських дій в економічнійсфері, зокрема в умовах надзвичайного стану, інфраструктури банків-ських мереж та систем, системи управління в критично важливих дляфункціонування держави структурах (енергетика, транспортні комуніка-ції, телекомунікаційні та інформаційні мережі). Досвід інформаційнорозвинутих країн свідчить, що економічні переваги грунтуються в сучас-ному світі на прогресивній інформаційній експансії, і саме ті країни,які найбільше просунулися у напрямі інформаційної цивілізації, будутьпереважати у світовій господарській системі та в міжнародній конкурен-

280

ції з технологічно відсталими країнами і регіонами. Економічні аспектиінформаційних операцій простежуються у світовій фінансовій системі,що стала головною ареною глобального інформаційно-психологічногопротиборства між провідними країнами світу. Так, відомий Інститутаналізу фінансових ринків Дж. Сороса розробив і здійснив інтервенціїв Азійсько-Тихоокеанському регіоні, Російській Федерації та Європі(1992, 1997, 1998 pp.), які супроводжувалися спеціальними інформацій-но-психологічними операціями: виступи і заяви Дж. Сороса у «FinancialTimes» та інших мас-медіа про невизначеність валюти «євро»,необхідність девальвації російського рубля, трансформацію ринку цін-них паперів у Японії, про залежність німецької марки від девальваціїфінансового ринку Росії. За оцінками британських і французьких експер-тів, чистий прибуток Сороса в результаті інформаційної акції та інтервен-ції на ринках склав близько 300 млн. дол. Здійснення несанкціонованихінформаційних атак проти банківських мереж і систем Іспанії, колинайбільші іспанські банки «Drety Bank», «Retwods Bank», «Tyten Bank»втратили 127 млн. дол. США, змусило в подальшому уряд Іспаніїрозпочати загальнонаціональну програму боротьби з міжнародноюкомп'ютерною злочинністю в економічній сфері, об'єднати свої зусиллядля протидії транснаціональним угрупованням з іншими країнами вЄвропі, Латинській Америці, Азії в рамках Інституту глобальнихінформаційних досліджень (Мілан, Італія). Специфікація діяльностіІнституту - захист інформаційно-комунікаційних систем банківськоїсфери, телекомунікацій, страхового бізнесу, урядових структур та системнаціональної безпеки. Завдяки спільному проекту «ПАРС» вдалосядосягти сталої безпеки банківських систем, взаємодії країн та регіонівсвіту в боротьбі з промисловим шпигунством, хакерством та між-народним інформаційним тероризмом.

Як елемент впливу на урядові структури Югославії було використа-но інформаційну загрозу превентивної економічної блокади. Держ-секретар адміністрації Б. Клінтона з проблем зовнішньої політикиМ. Олбрайт з цього приводу заявила, що країни НАТО та їх союзникирозглядають можливості обмеження поставок енергоносіїв у Югославію,а хакерам ЦРУ було поставлено завдання розкрити секретні рахункиС. Мілошевича в зарубіжних банках як мотив притягнення його доМіжнародного Суду за економічні злочини перед своїм народом [451].

281

Корпоративні війни в інформаційній сфері позначені інтенсивнимзлиттям ТНК, домінуванням в інформаційному секторі світової еконо-міки групи інформаційно розвинутих країн, використанням стратегіїінформаційного імперіалізму та значним обмеженням розвитку еконо-мічної системи країн незахідної цивілізації. Діяльність корпорацій Япо-нії на ринку високих технологій за участю „Номура ресерч" (філіалиякої у всіх країнах світу відстежують ринок високих технологій, інтелек-туальної власності та ноу-хау) стала однією зі складових потужногоекономічного зростання країни в повоєнний період і жорсткої конкурен-ції на міжнародній арені із застосуванням маніпулятивних технологіймас-медіа для дискредитації потенційних конкурентів.

Суспільна сфера виступає найбільш вразливою для інформаційнихвпливів, оскільки включає системи формування громадської думки,структури засобів масової комунікації, інформаційно-організаційніструктури політичних партій, громадських рухів, національно-культурних та релігійних інституцій, структури забезпечення основнихправ і свобод, плюралізму і незалежності виявлення поглядів, вільногообміну ідеями та інформацією. Так, у рамках операції НАТО «Союзниць-ка сила» було застосовано засоби впливу проти інфоінфраструктуриЮгославії, проурядових ЗМК, системи формування громадської думки:від бомбардування телерадіостанцій, жорсткого контролю національ-ного інформаційного простору, заборони на мовлення в аналоговомуформаті до заміни і виведення інформаційного простору за межі націо-нальної території за допомогою технологій Internet і створення новоїінформаційної реальності для національного суспільства. Сербськийпарламент у відповідь на загострення косівської кризи прийняв Законпро суспільну інформацію, за яким було заборонено трансляціюзарубіжних програм на території країни через національні каналикомунікації. Зокрема дискримінаційні штрафи, які потрібно булосплатити протягом доби, і заборона інформаційної і професійноїдіяльності торкнулися таких засобів масової комунікації, як «Danas»,«Nasa Borba», «Dnevni Telegraf», «Europ/Janin». Перебіг подій виявивнові форми, методи та елементи інформаційних озброєнь, підтвердив,що в умовах збройного конфлікту досконале управління інформаційнимикампаніями обумовлює досягнення переваг. У результаті інформаційноївійни в Чечні (Росія) було сформовано систему відповідної суспільної

282

думки в країні про необхідність саме военного силового розв'язанняпроблеми [452].

Глобального характеру набули інформаційні загрози в науково-технологічній сфері: від феномена транскордонного переміщенняінтелектуальних ресурсів, тобто вивезення інформації унікальногонауково-технологічного характеру на біологічних носіях до міжнароднихсистем спостереження, аналізу та прогнозування тенденцій науково-технологічного розвитку в різних країнах із метою доступу до конфіден-ційних баз і банків даних. Критичними для безпеки у сфері науки татехнологій є структури нагромадження науково-технічної інформації,інституції та структури фундаментальних і прикладних досліджень,об'єкти інтелектуальної власності, ноу-хау. Інформаційно-технологічнийаспект безпеки зорієнтований на реалізацію системних заходів, спрямо-ваних на максимальне вдосконалення науково-технологічної сфери,ефективний захист інтелектуальних ресурсів. Проблема інформаційноїбезпеки в цій сфері тісно пов'язана з діяльністю промислової розвідки,несанкціонованим втручанням у конфіденційні мережі та системи,кібернетичними (хакерськими) війнами спеціалізованих підрозділівокремих країн, конкуренцією на світових ринках. Відомими сталиінформаційні операції в галузі цифрового мобільного телебачення,„нейронних" комп'ютерів, новітнього програмного забезпечення, біо-технологій Японії, США, Ізраїлю, країн ЄС, де системи аналізу науково-технологічної інформації є елементом державної політики та доктринивоєнної безпеки. Аналітичні дослідження науково-технологічногопотенціалу країн Європи за допомогою методик «Моссад» дали змогуІзраїлю скерувати технологічний розвиток країни, розширити ринкизбуту інформаційних продуктів та біотехнологій, усунути конкурентів(викрадення технологій проекту «Міраж», Франція). Аналіз системинаукових грантів, які поширювалися в Україні зарубіжними фондами,свідчить про особливу зацікавленість провідних країн світу до науково-технологічних розробок Інституту Патона, Інституту надтвердихматеріалів, Інституту біотехнологій, Інституту проблем матеріало-знавства тощо. Так, представництвом Deutsche Bank в Україні протягом1992-1998 років було здійснено широкомасштабне дослідження ходуреформ в Україні, аналіз діяльності банківської системи, використаноможливості для перспективного придбання ліцензій та патентів на

283

винаходи, які віднесені до категорії національного надбання і не маютьаналогів у світі. З одного боку це свідчить про потужність інтелектуаль-ного потенціалу України, з іншого - про міжнародну конкуренцію з бокузахідних країн у галузі високих технологій та наукових досягнень.

У військовій сфері вразливими в умовах інформаційногопротиборства вважаються інформаційні ресурси збройних сил, ВПК,системи управління військами, системи контролю і постійногоспостереження, канали надходження інформації стратегічного,оперативного, розвідувального характеру. Наприклад, США використалисвої інформаційні можливості за допомогою системи «Echelon» (код 1947«UKUSA Agreement») для виявлення програми розробки ядерної зброїв Кореї і для укладення детальної угоди з її ліквідації; для оперативногоз'ясування і попередження співробітництва Росії та Китаю з Іраном вядерній та ракетній галузях: для забезпечення механізму контролю ООНз інспектування іранських ядерних об'єктів, а також для вивезенняядерного потенціалу і тактичної зброї з України, викриття контракту«Thomson CSF» - поставки французької зброї до Бразилії, операції звідмивання грошей за продаж зброї в треті країни. Система «Echelon»як засіб доступу до будь-яких видів інформації у глобальному вимірі(телекомунікаційні мережі і системи, супутниковий, мобільний тависокочастотний зв'язок, Internet) орієнтована на перехоплення інформа-ції урядових, комерційних, приватних структур у будь-якому регіонісвіту. За допомогою системи здійснюється доступ до всіх основнихкомпонентів глобальної інфоінфраструктури. У ході операції «Союз-ницька сила» у відповідь на бомбардування інфраструктури Югославіїсербські хакери заблокували за допомогою атаки ping of death офіційнийсервер НАТО, ряд інших військових та урядових сайтів країн-членівАльянсу повідомленнями з макровірусами, що підтвердило прогнозипро перенесення військових операцій у кіберпростір, на рівень інформа-ційного протиборства. А керівництво СФРЮ розсекретило через мережуInternet інформацію про американський план «Корені», яким планува-лася етнічна та воєнна дестабілізація на Балканах з метою закріпленнятенденції необоротних змін на посттоталітарному просторі [453].

Духовна сфера стає критичною в умовах конфесійного проти-стояння, релігійного фанатизму, трансформації духовних ідеалів таморально-етичних цінностей. Проявом критичності духовної сфери

284

(Ірландія, Алжир, Ізраїль, Афганістан, Китай, Іран) на міжнародномурівні стала проблема, пов'язана з рішенням керівництва ісламськогорадикального руху «Талібан» (Афганістан) про руйнування неісламськихрелігійних пам'яток, що віднесені до глобальної культурної спадщиниі перебувають під охороною ЮНЕСКО. У терміновому порядку булосхвалено резолюцію ГА ООН, заяву голови Ради Безпеки та Генеральногодиректора ЮНЕСКО (16 березня 2001 р.), в якій було засудженовандальні акти руйнування пам'яток із причин релігійного фанатизму.

Відповідно до критичних сфер міжнародного співробітництва кла-сифікуються загрози для інформаційної безпеки. Існують різні типологіїзагроз, але, узагальнюючи, можна виділити: інформаційно-технологічні,інформаційно-комунікаційні, інформаційно-психологічні. Інформаційнізагрози реалізуються через порушення інфраструктури, вільного обігуінформації, неправомірні дії щодо використання інформації; через невід-повідність інформаційної політики, засобів інформування громадськостіта ЗМК життєво важливим інтересам суспільства. Широке використанняманіпулятивних технологій, тенденційна модифікація інформаційнихресурсів, формування викривленої інформаційної реальності призводитьдо зруйнування глобального інформаційно-психологічного середовища,трансформації ціннісних орієнтацій суспільства, порушення фундамен-тальних прав і свобод як складових міжнародної інформаційної політики.

Феномен міжнародної інформаційної безпеки обумовлюється стра-тегічною спрямованістю інформаційних озброєнь проти критично важ-ливих структур життєдіяльності і функціонування міжнародного співто-вариства, визнання інформаційної зброї як нового глобального виду зброїмасового ураження, катастрофічного за наслідками свого застосування(деякі дослідники називають інформаційні озброєння „інформаційнимапокаліпсисом"), необхідністю створення міжнародного механізмупротидії і попередження глобальних інформаційних війн у рамкахполітичної компетенції ООН, регіональних міжнародних організацій зпроблем безпеки та оборони, політичних рішень на національному рівні.

Таким чином, проблема міжнародної інформаційної безпеки євагомою складовою загальних проблем національної, регіональної таглобальної політики у сфері міжнародних інформаційних відносин іпроявом тенденцій нових глобальних викликів і глибинних процесівглобалізації комунікацій.

285

5.2. Концепції регіональної інформаційної безпеки

Процеси світової глобалізації, тенденції зрощування глобальних ірегіональних проблем вплинули на можливості суверенних державвизначати напрями і стратегії політичних змін як всередині країни, такі в світі в цілому, обумовили необхідність створення потужногомеханізму міжнародних інститутів на регіональному рівні длярозв'язання глобальних проблем міжнародного співробітництва.Характерною рисою європейської інформаційної політики в галузібезпеки та превентивної дипломатії є включення в систему прийняттярішень регіональних міжурядових інститутів ОБСЄ та НАТО. Стратегіястановлення інформаійного суспільства як основа міжнародногоспівробітництва та інтеграції країн Європи, нова регіональна політика,розвиток інтелектуальної (інформаційної) економіки, глобалізація та їїнаслідки для європейської спільноти обумовлюють діяльністьміжнародної організації ОБСЄ, яка є правонаступницею Наради збезпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) - політичного консульта-тивного процесу, започаткованого 1972 року як Постійний міжнароднийполітичний форум між країнами НАТО та колишнього Варшавськогодоговору.

Ідея проведення НБСЄ виникла в 60-х роках з метою врегулюваннякризових ситуацій за допомогою доктрини миротворчості, превентивноїдипломатії, переговорних процесів. Одним із перших документів проскликання НБСЄ як авторитетного міжнародного форуму була Бухарест-ська Декларація про зміцнення миру і безпеки в Європі 1966 року.Передбачалося обговорити і закріпити політичні і територіальні реаліїЄвропи, відкрити інформаційний простір країн-учасниць для вільногообміну ідеями, вільного виявлення поглядів і професійної діяльності,зняти ідеологічне протистояння і міжнародну напруженість у відносинахміж Заходом і Сходом. У період 1972-73 pp. у Гельсінкі відбулися кон-сультації, у результаті яких були схвалені Заключні рекомендації конфе-ренції, що дістала назву „Блакитна Книга", і передбачали організаційніоснови проведення Наради.

Основним підсумком діяльності НБСЄ стало ухвалення 1 серпня1975 року Політичної Декларації - Гельсінського Заключного акту, якийстосувався трьох основних сфер:

286

- безпеки і роззброєння, інформаційними складовими чого сталипроблеми регіональної безпеки, розвиток політичного діалогу міжкраїнами НАТО та колишнього Варшавського договору, інформа-ційно-аналітичне забезпечення прийняття спільних політичнихрішень, обмін інформацією військового призначення для врегулю-вання регіональних конфліктів, забезпечення інформаційної безпе-ки і здійснення програми захисту від зовнішніх і внутрішніх інфор-маційних загроз, дотримання основних прав і свобод людини;

- економіки, науки, нових технологій та охорони навколишньогосередовища, що включають поглиблення співпраці та обмінінформацією в галузі економіки, медицини, ядерної енергетики,співробітництво і дослідження у сфері нових комунікаційних таінформаційних технологій, раціональне використання природнихресурсів, спільне вирішення економічних проблем в європей-ському регіоні;

- співробітництва в гуманітарній та культурній сферах, якепередбачає участь ОБСЄ в інформаційних програмах міжурядовихорганізацій - Ради Європи, Європейського Союзу та НАТО,міжособистісні контакти громадян різних країн, забезпеченняплюралізму засобів масової комунікації, сприяння професійнійдіяльності журналістів, обмін у галузі культурного надбання,створення інформаційного банку даних спільної європейськоїспадщини „Пам'ять Європи", реалізація освітніх програм зановими напрямами комунікаційних та інформаційних технологій.

Нарада мала підбити підсумки Другої світової зійни, зафіксуватиіснуючий політико-територіальний устрій, зміцнити загальноєвропей-ську безпеку, відкрити можливості для розширення і активізації всебіч-ного співробітництва між державами європейського регіону. Багато-сторонні загальноєвропейські політичні консультації, початок яким булопокладено в Гельсінкі, набули нового змісту, відповідно до змін уміжнародному співробітництві. Визначальними етапами у діяльностіНБСЄ стали форуми у Белграді (1977-78 pp.), Мадриді (1980-83 pp.),Гельсінкі (1992-94 pp.), Варшаві (1996-98 pp.), Стамбулі (1999 p.), Відні(2000 р.). До організації входять 54 країни Європи та світу, представникияких у рамках постійної Ради ухвалюють політичні рішення з усіх питаньпоточної діяльності ОБСЄ [454].

287

До компетенції ОБСЄ як суб'єкта міжнародних інформаційнихвідносин (рішення про перетворення „Наради" в „Організацію" булоприйнято на Будапештській конференції глав держав і урядів 1994 року)відносять напрями діяльності, визначені Гельсінською угодою (1975 p.),політичними меморандумами та іншими заключними документамиорганізації. Засади інформаційної політики ОБСЄ викладені в розділі«Співробітництво в гуманітарній та інших галузях» ГельсінськогоЗаключного акту 1975 року. Країни-учасниці, усвідомлюючи потребувстановлення взаєморозуміння між державами, відзначаючи важливезначення інформації та підкреслюючи істотну і впливову роль преси,радіо, телебачення, кіно, видавництв, ставлять за мету сприяти вільномуі незалежному поширенню всіх форм інформації, заохочувати співробіт-ництво в галузі комунікації та міжнародних інформаційних відносин,створювати умови для здійснення професійної діяльності представникамзасобів масової комунікації незважаючи на кордони і в зонах воєннихконфліктів. Зокрема, у документі визначено такі напрями співпраці вінформаційній сфері, як забезпечення вільного доступу до інформацій-них джерел, сприяння поширенню інформації, важливої для суспільства;ефективне поширення друкованої інформації (газет, журналів, іншихдрукованих видань), сприяння поширенню кінорадіотелевізійної продук-ції; співпраця в галузі інформації, яка передбачає заохочення міжнарод-ного обміну інформацією на основі коротко- або довгострокових угодчи домовленостей, зокрема між медіаорганізаціями (телеграфнимиагентствами, видавництвами, видавничими організаціями, телерадіо-організаціями, журналістськими спілками і федераціями); вдосконален-ня умов діяльності журналістів, що передбачає спрощення процедуривидачі віз, оформлення поїздок журналістів країн-учасниць, сприянняввезенню технічного устаткування для здійснення професійної діяльності.

Крім того, Гельсінський Заключний акт містить низку інших роз-ділів, що стосуються діяльності в галузі інформації: розділ про обмінекономічною і комерційною інформацією, який включає публікаціюстатистичних даних про виробництво, національний прибуток, бюджет,споживання, зовнішню торгівлю; розділ про поширення інформації, якавикористовується для економічного прогнозування з метою розвиткуторгівлі, вільного переміщення товарів і послуг через кордони держав;розділ про співробітництво у галузі культури, в якому йдеться про

288

розширення зв'язків між країнами. У Гельсінському Заключному актіпід впливом інформаційної революції перед країнами-учасницями ОБСЄбули поставлені головні цілі: забезпечити вільний обмін ідеями,поглядами за допомогою традиційних або нових комунікаційних засобівнезалежно від територіальних і мовних бар'єрів. Заключний акт - цезнаменний міжнародний політичний документ, який заклав основи длязабезпечення миру, стабільності та співпраці в Європі, крім того, нимєвропейські держави, США та Канада підтвердили прихильністьпринципам миру і співробітництва на засадах ООН.

Подальші угоди, підписані в рамках ОБСЄ, сприяли розширеннюдіяльності в галузі інформації і комунікації, що відбито в пакетахдокументів політичних декларацій 1975-1991 pp., зокрема, йдеться проМадридський Заключний документ (1986-88 pp.), ВіденськийЗаключний документ (1980-83 pp.), Стокгольмський Заключнийдокумент (1986 p.), Комюніке Лондонського Інформаційного форумуОБСЄ (1990 р.) [455; 456].

Важливим етапом на шляху досягнення політичного консенсусустало прийняття Віденського Заключного документу, підписаного в січні1989 року, яким країни-учасниці проголосили своїм обов'язком„докладати подальших зусиль у напрямі більш вільного та широкогопоширення інформації всіх видів, сприяти співробітництву в сферіінформації та поліпшенню умов праці журналістів, гарантуватиіндивідам право вільно вибирати для себе джерела інформації". Цейдокумент відображає значний прогрес у вирішенні спірних проблемправа країн припиняти телерадіомовлення з-поза меж національнихтериторій. Раніше позиція Радянського Союзу стосувалася праваприпиняти телерадіомовлення з-за кордону в інтересах державноїбезпеки і суверенності СРСР (на території СРСР припинялися трансляціїрадіостанцій „Голос Америки", „Свобода", „Німецька хвиля", „РадіоВатикану", „Вільна Європа" та ін.). Країни-учасниці зобов'язувалися„гарантувати, що радіослужби, які працюють відповідно до положеньITU (Міжнародної Телекомунікаційної Спілки) про радіомовлення,можуть безпосередньо і безперешкодно транслюватися в цих країнах".

Якщо на Віденській зустрічі було досягнуто домовленості пропроведення Інформаційного форуму з метою обговорення актуальнихпроблем доступу, поширення та обміну інформацією в країнах-

19-3429 289

учасницях НБСЄ/ОБСЄ, то Інформаційний форум, який відбувся уЛондоні 1990 року, виніс на політичні дискусії проблеми транскордон-ного поширення інформації, вільного доступу та обміну інформаційнимиданими, поглиблення співпраці в галузі інформаційних відносин, спри-яння діяльності журналістів.

З програмними заявами з проблем співробітництва в галузі інформа-ції, реалізації домовленостей, узгоджених у Гельсінкі, Мадриді та Відні,виступили глави всіх делегацій країн-учасниць. Згідно з рішеннями урядуФранції, журналістам із країн НБСЄ/ОБСЄ видаються багаторазові візистроком на один рік (процедура надання віз у Францію із впровадженнямкомп'ютерних технологій займає кілька днів) для безперешкодногоздійснення професійної діяльності. Позитивну реакцію західних країнвикликала пропозиція радянської сторони про створення спільно-європейської інформаційно-культурної телепрограми. Інша пропозиція -про створення спільної Європейської інформаційної ради з метоюсприяння неформальному живому обміну думками за участю пред-ставників урядових і журналістських організацій - не набрала більшостіголосів. Країни Європейського Союзу та НАТО запропонували леред-бачити здійснення спільних проектів на комерційній основі для розвиткусучасних засобів зв'язку, створення загальноєвропейських технологічнихстандартів у галузі телекомунікацій, аудіовізуальних засобів, комп'ютер-них технологій, стандартизації, інтегрування та кодування інформації.

Представниками ФРН було внесено пропозицію про створенняЦентру послуг із надання обладнання для електронних і друкованихзасобів масової комунікації. Значна група пропозицій стосувалася правана інформацію і комунікацію, які були викладені в документі 17 країнЄС/НАТО, де йдеться про усунення перешкод, що суперечать зобов'язан-ням у рамках ОБСЄ, про право пошуку, отримання і поширення інформа-ції через ЗМК; право на здійснення інформаційної діяльності окремимиособами чи групами осіб, право орендувати, використовувати машино-писне, друкарське, копіювальне обладнання; право на вільне вираженняпоглядів і т. ін.

На Лондонському Інформаційному форумі були розглянуті пропози-ції щодо умов роботи журналістів: скорочення строків надання віз; вільнепересування журналістів через території країн-учасниць ОБСЄ безсупроводу офіційних представників; вільний доступ журналістів до

290

засобів передачі інформації з країн перебування; скорочення зон,закритих для доступу журналістів; співробітництво громадян країнОБСЄ із зарубіжними засобами масової комунікації як кореспондентів;можливість оренди приміщень різного призначення без посередництвавідповідних організацій. Мандат Лондонського Інформаційного Форумуне передбачав заключного узгодженого документа, але групою «Н+Н»(Нейтральні та Неприєднані) був підготовлений проект Комюнікеінформаційного характеру, в якому сторони погодилися спрямувати всіпропозиції, внесені на форумі, на Конференцію з питань безпеки іспівробітництва в Європі у Гельсінкі (1992 p.).

Другим пакетом політичних декларацій ОБСЄ стали Паризька хартіядля нової Європи (1989 p.); Копенгагенський заключний документ(1990 p.); Московський заключний документ (1991р.); Женевська хартіянаціональних меншин (1991 p.); Гельсінський документ (1992 p.).

Важливою подією в політичній діяльності ОБСЄ вважається ПершаКонференція НБСЄ/ОБСЄ з гуманітарного виміру (Париж, 1989 p.), дебули розглянуті нові політичні завдання організації і проголошено10 принципів співробітництва країн-учасниць:

1) повага до суверенітету (в тому числі інформаційного);2) невтручання у внутрішні справи інших країн (відмова від інформа-

ційного тиску і маніпулювання інформацією з недобросовісниминамірами);

3) мирне врегулювання спорів (пропаганда ідей толерантності такультури миру);

4) територіальна цілісність (заборона підбурювання до сепаратизмуі протистояння);

5) повага до прав людини та основних свобод, включаючи свободувиявлення поглядів, переконань (недопущення дискримінації заінформаційною ознакою);

6) непорушність кордонів (інформаційна безпека);7) утримання від використання сили або погрози силою (уникнення

зовнішніх інформаційних загроз);8) рівність та право на самовизначення (забезпечення інформаційних

прав національних меншин);9) співробітництво між державами на основі домовленостей у

політичній, економічній, інформаційній і культурній сферах;

19* 291

10) дотримання зобов'язань, встановлених міжнародними догово-рами та положеннями Гельсінського Заключного акту та іншихвідповідних документів НБСЄ/ ОБСЄ.

Однак необхідно підкреслити, що із різних причин Паризька Хартіядля Нової Європи - Заключний документ першої конференції з гумані-тарного виміру не вирішила безпосередніх проблем прямого та опосе-редкованого впливу інформації на міжнародну і національну політику,дотримання основних інформаційних прав і свобод людини та ЗМК.

Друга конференція НБСЄ/ОБСЄ з гуманітарного виміру, якапроходила в Копенгагені (1990 p.), прийняла документ про основні правалюдини. Країни-учасниці погодилися гарантувати, що будь-якіобмеження основоположних прав і свобод повинні бути «передбаченізаконом та ... послідовні відповідно до зобов'язань країн-учасниць заміжнародним правом - Міжнародним пактом про громадянські і політич-ні права (1966 р.) і відповідно до Загальної декларації про права людини(1948 p.). Кожне обмеження прав і свобод повинно в демократичномусуспільстві відповідати одній із цілей певного закону та бути суворопропорційним меті такого закону». Ці положення відповідають вимогамконтрольних обмежень, сформульованим Європейським СуДом із правлюдини, - законність, законність мети та пропорційність. У Копенгаген-ському документі держави-учасниці ОБСЄ підтвердили формулюванняпро свободу вираження поглядів відповідно до змісту статті 10 Європей-ської конвенції про права людини 1950 р. Зокрема, поряд із визначеннямправа на свободу вираження поглядів відповідно до міжнародних стан-дартів, країни-учасниці зобов'язалися припинити і заборонити поширен-ня інформації, яка містить пропаганду ідей національної, расової та релі-гійної ненависті, вважаючи, що загроза расизму, ксенофобії та етнічноїненависті перешкоджатиме цілям безпеки і співробітництва в Європі.

Документи III Конференції з гуманітарного виміру (Москва,1991 р.) ще раз підтвердили та розвинули політичні погляди НБСЄ/ОБСЄна право вільного вираження поглядів та свободу засобів масової комуні-кації, визнавши право ЗМК вільно збирати, висвітлювати та поширюватиінформацію, новини та погляди.

Гельсінський заключний документ - політична декларація„Проблеми доби змін" (1992 р.) відбивала досягнуту домовленість щодореформування інститутів НБСЄ, запровадження посади Верховного

292

комісара у справах національних меншин, формування механізмупревентивної дипломатії та здійснення миротворчих операцій. Концепціяпревентивної дипломатії ОБСЄ, створена на основі доповіді Генераль-ного секретаря ООН Бутроса Бутроса Галі «Порядок денний для миру»(1992 p.), передбачала широкий спектр заходів - політичних, економіч-них, дипломатичних, інформаційних, спрямованих на попередженняконфліктів та кризових ситуацій у регіоні. З цією метою ОБСЄ булозапроваджено спеціальні «місії для встановлення фактів» та «місіїдоповідачів», до обов'язків яких входить збирання, обробка і поширенняінформації про конфліктонебезпечні зони; інформування Організації пророзвиток подій, проведення відповідних консультацій з урядами країн-учасниць на основі офіційної інформації, поданої на прохання місійНБСЄ/ОБСЄ, відрядження спеціальних посланників для перевіркидостовірності інформації. ОБСЄ створила спеціальну інформаційнусистему раннього попередження щодо екологічних загроз, ядернихаварій, стихійного лиха, епідемій, голоду [457].

Політичні, економічні, дипломатичні та військові заходи превентив-ної дипломатії ОБСЄ включають такі інформаційні компоненти, якпереговорні процеси (політичні комунікації), об'єктивне висвітленнясутності конфлікту в засобах масової комунікації; спостереження запроведенням референдумів і виборів та інформаційно-аналітичнімоніторинги ЗМК; підтримання контактів та обмін інформацією зопозиційними групами, надання фінансової допомоги незалежним ідемократичним засобам масової комунікації, забезпечення вільногопересування представників ЗМК для здійснення професійної діяльностічерез кордони країн-учасниць ОБСЄ. Посилаючись на положенняГельсінської Декларації (1992 p.), НБСЄ/ОБСЄ направила офіційні місіїдля встановлення фактів, подання доповідей та нагляду за ситуацією дорегіонів, події в яких становлять загрозу загальній безпеці в Європі(Воєводина, Косове, Скоп'є, Грузія, Естонія, Латвія, Молдова, НагірнийКарабах, Крим, Чечня, Югославія). Інформаційні заходи передбачаютьзабезпечення основних прав і свобод людини щодо вільного вираженняпоглядів, взаємне інформування країн-учасниць ОБСЄ про реалізаціюприйнятих рішень, створення мережі інформаційно-аналітичних центріві публікацію результатів спостереження і досліджень з метою з'ясуваннясвітової громадської думки та коригування політичних рішень.

293

У 1994-2001 pp. під егідою ОБСЄ було підготовлено ряд політичнихдекларацій; Будапештський заключний документ 1994 p., Віденськудекларацію 1994 p., Лісабонський заключний документ 1996 p., Варшав-ський підсумковий документ (1998р.), Заключний документ Стамбуль-ського самміту ОБСЄ (1999 p.), Підсумкові документи Постійної РадиОБСЄ (2000-2001 pp.), в яких було підтверджено прагнення країн-учасниць дотримуватись попередніх домовленостей, ухвалено рішенняпро трансформацію міжнародного політичного процесу НБСЄ вОрганізацію з безпеки і співробітництва (з 1 січня 1995 року), визначеноструктуру, постійні органи, статут та процедуру прийняття політичнихрішень, функції місій ОБСЄ у країнах-учасницях. Головними методамидіяльності організації визначено місії спостереження, посередництва,моніторингу ситуації, забезпечення прав людини, захист прав націо-нальних меншин,

У Будапешті (на самміті ОБСЄ) було підписано Підсумковийдокумент 1994 року «На шляху до справжнього партнерства у нову добу»,в якому країни-учасниці не лише підтвердили намір виконуватипопередні домовленості, а й зафіксували зміни наприкінці XX століття,що обумовили нові пріоритети співпраці. Окремим розділом документає укладений на основі Гельсінського Заключного акту (1975 p.),Паризької хартії та Гельсінського документу (1992 р.) і погоджений зкраїнами-учасницями ОБСЄ Кодекс поведінки в умовах врегулюваннявійськово-політичних конфліктів та миротворчих операцій. Інформацій-на проблематика самміту стосувалася глобального обміну військовоюінформацією як ефективного механізму підтримання стабільності,підвищення транспарентності та співробітництва в регіоні діяльностіОБСЄ. У документі підкреслюється, що глобальний інформаційнийобмін сприяє встановленню обмежень на застосування певних видів ісистем озброєння, вдосконалює механізми обміну інформацією загалом,підвищує практичну значимість інформаційно-аналітичного забезпечен-ня прийняття рішень у рамках ОБСЄ.

Лісабонський самміт ОБСЄ (1996 р.) став знаковим для системиєвропейської безпеки. На ньому було прийнято Декларацію «Про модельспільної та всеохоплюючої безпеки для Європи XXI століття», в якійзафіксовано основні положення майбутньої європейської безпеки:забезпечення національних інтересів країн-учасниць, рівноправність

294

співробітництва у врегулюванні конфліктів та миробудівництві.Інформаційні складові військового, політичного, економічного, науково-технічного, екологічного та інформаційно-аналітичного співробітництва,викладені у відповідних розділах, засвідчують необхідність свободивираження поглядів, пропаганду нової доктрини розвитку сучасногосуспільства, розробки і прийняття Хартії прав національних меншин, вякій було б визначено правові норми заборони на інформацію, щомістить ідеї агресивного націоналізму, расизму, ксенофобії, етнічної тарелігійної нетерпимості.

Концептуальною базою інституціоналізації ОБСЄ, як зазначаєтьсяв Лісабонській декларації, повинен стати розподіл відповідальності міжпостійними органами ОБСЄ за безпеку і стабільність в європейськомурегіоні, взаємодія з іншими міжурядовими організаціями ООН/ЮНЕСКО, ЄС, PC, НАТО, неурядовими організаціями та об'єднаннями.Інформаційними аспектами регіональної безпеки визнано: реалізаціюметодології превентивної дипломатії (переговорні процеси, поперед-ження конфліктів, забезпечення професійної діяльності представниківзасобів масової комунікації, фінансову підтримку опозиційних ЗМК),інформаційне супроводження демократичних процесів - парламент-ських і президентських виборів, референдумів, соціологічних опитувань,психологічні та технологічні заходи безпеки конфіденційної інформаціїпри транскордонному переміщенні даних, застосування інформаційноїзброї та методів електронної боротьби, інформаційно-аналітичнезабезпечення керівних рішень.

Віденський і Варшавський підсумкові документи (1998 р.)продовжили стратегію трансформації політичного процесу НБСЄ,становлення і розвиток політичного інституту ОБСЄ у контексті створен-ня нової системи безпеки. У нових геополітичних умовах Організаціяакцентувала свою діяльність у напрямі європейської інтеграції та станов-лення інформаційного суспільства.

На Стамбульському самміті (1999 р.) обговорювалися підсумкидіяльності ОБСЄ за напрямами гуманітарного виміру, зокрема:верховенство права, демократизація суспільства, громадянські і політич-ні права, поширення інформації про відкрите громадянське суспільство,права національних меншин, свободу вираження поглядів, вільні засобимасової комунікації і вільний міжнародний інформаційний обмін,

295

гуманітарну безпеку тощо. Політична дискусія навколо проблеми ви-раження поглядів, вільних ЗМК та обміну інформацією визначила правона комунікацію як фундаментальні права і свободи людини, які зумов-люють реалізацію інших прав. Стандарти, встановлені в документахорганізації як головні пріоритети гуманітарного виміру, повиннізабезпечити реальну практику виконання зобов'язань ОБСЄ [458].

Представники країн-учасниць ОБСЄ засвідчили, що право на вільневираження поглядів і незалежну діяльність ЗМК сприяє демократичномурозвиткові, а обмеження свободи вираження поглядів є попередженнямпро можливі конфлікти в суспільстві. Було зазначено, що в ходіврегулювання збройного конфлікту в регіоні ОБСЄ (Югославія) країни-учасниці використали засоби масової комунікації у воєнних цілях,застосували силу та військові удари по об'єктах ЗМК. Запропоновановиробити загальні принципи безпечного і надійного обміну інформацієюв кризових ситуаціях і попередження поширення дезінформації, якавпливає на ескалацію конфлікту. У той же час країни-учасницівисловилися проти контролю і використання з боку недемократичнихрежимів державних ЗМК для необ'єктивного впливу на свідомістьсуспільства і створення викривленої інформаційної реальності.Підкреслювалося також, що авторитарні режими порушують фунда-ментальні права і свободи ЗМК, обмежують функціонування вільноїнезалежної інформації і застосовують насилля і переслідуванняжурналістів, опозиційних політиків. Нерівність можливостей політич-них партій у плані доступу до електронних і друкованих засобів масовоїінформації сприяє деформації виборчого процесу і недемократичностірезультатів. Представники неурядових організацій порушили питанняпро необгрунтовані звільнення журналістів і самоцензуру на державнихканалах як механізми тиску на ЗМК та підрив їх реальної незалежностівід урядових органів.

Учасники дискусії високо оцінили діяльність Представника з питаньсвободи засобів масової комунікації, його ключову роль у пропагандінорм і принципів ОБСЄ, проведенні інформаційно-аналітичнихмоніторингів, пов'язаних із порушеннями права на вільне вираженняпоглядів і ЗМК, боротьбі із різними видами опосередкованої цензури,поширенням ідей агресії і насилля в кризових і постконфліктнихситуаціях. Було висловлено пропозиції про ефективність подальшої

296

діяльності, зокрема, шляхом співробітництва з Радою Європи, ООН/ЮНЕСКО, секретаріатом Пакту про стабільність у Півдснно-СхіднійЄвропі та місіями ОБСЄ в країнах-учасницях. У результаті обговоренняв підсумковому документі з гуманітарного виміру були прийнятівідповідні рекомендації з проблем інформації і комунікації, спрямованіна розвиток співробітництва з міжнародними універсальними тарегіональними організаціями з метою вдосконалення міжнароднихмеханізмів у галузі інформаційного права; перегляду законодавчихобмежень, встановлених законами про ЗМК, законами про вибори такарним кодексом, які обмежують права на вільне вираження поглядів;порівняльний аналіз ситуацій щодо вільного вираження поглядів українах-учасницях ОБСЄ для оцінки діяльності ЗМК; активізаціюдіяльності Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМК на місцях наоснові координації дій з іншими міжнародними інституціями танеурядовими організаціями. Стамбульський самміт окреслив гуманітар-ні підходи ОБСЄ до політичних процесів у регіоні, засвідчив налаштова-ність організації до ефективного співробітництва в інформаційній сфері.

Динамічна трансформація світової політики вплинула на хідполітичних дискусій у рамках Віденської сесії ОБСЄ 12-13 березня2001 року, де обговорювалися гуманітарні чинники діяльності Організа-ції, зокрема проблема «Свобода вираження поглядів: сучасне і майбут-нє». Результатом обговорення стало прийняття рекомендацій щодозабезпечення права вільного вираження поглядів і здійснення конкрет-них заходів у напрямі вдосконалення системи демократичних інститутіву країнах-учасницях ОБСЄ. Рекомендації, призначені для країн-учасниць, урядових і неурядових організацій, включають положенняпро відповідність національних норм і принципів у галузі свободи ви-раження поглядів міжнародним стандартам (Європейська Конвенція зправ людини, 1951р. з поправками 1998р.), про конституційне забезпе-чення основних прав і свобод, дотримання принципів безсторонності іпрозорості судових рішень, визнання конфіденційності інформації лишеу випадках абсолютної необхідності для демократичного суспільства зметою забезпечення його життєдіяльності. Окремі положення Рекомен-дацій стосуються відповідальності за спотворення інформації відпо-відальними особами, громадянами або дифамації. Також зазначається,що забезпечення вільного доступу до інформації є необхідною умовою

297

дотримання права на своооду слова: уряди не повинні застосовуватиподаткові чи ліцензійні заходи з мстою обмеження діяльності не-залежних ЗМК.

Щорічні наради ОБСЄ (Відень, 2000-2001 pp.) зафіксувалипослідовну позицію організації щодо порушень права на вільне виражен-ня поглядів у зонах воєнних конфліктів у Росії (Чечня), Бєларусі, Ірландії,Югославії, Вірменії, Азербайджані і закликали до підтримки і стабіль-ності демократичних перетворень, проведення внутрішньої і зовнішньоїполітики на основі загальновизнаних принципів та взятих на себе

.зобов'язань [459].Політичне співробітництво Україна-ОБСЄ'(1992 р.) реалізується

за напрямами превентивної дипломатії, безпеки і миротворчості увійськово-політичній, економічній, гуманітарній сферах та у сфері об-міну інформацією. Діяльність України в ОБСЄ ставить за мету захистполітичних та економічних інтересів держави, реалізацію національнихініціатив і пропозицій для підтримання авторитетності зовнішньої івнутрішньої політики. Інформаційні аспекти політики Україна-ОБСЄ(право на вільне вираження поглядів і право на комунікацію, інформацій-ні права національних меншин, незалежність ЗМК, інформаційно-аналітичне забезпечення виборчих процесів, вплив ЗМК на суспільствоі формування громадської думки) реалізуються за напрямами у рамкахБюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ, ВерховногоКомісара ОБСЄ у справах національних меншин, Координаційногоцентру ОБСЄ в Україні.

Зобов'язання ОБСЄ передбачають демократизацію і плюралізаціюсуспільних інститутів, створення умов для діяльності вільних інезалежних мас-медіа. Так, 1999 року на пропозицію українськоїделегації Бюро заснувало Місію спостереження за виборчими процесамив Україні з метою оцінки політичної ситуації і відповідності виборчихтехнологій національному законодавству і зобов'язанням перед ОБСЄ.В аналітичному підсумковому документі було відзначено важливу рольі вплив ЗМК на усвідомлений вибір суспільства, необхідність збалансо-ваного висвітлення політичних позицій, оприлюднено результатимоніторингу ЗМК для міжнародної громадськості і зафіксовано певніпорушення (особливо у приватних ЗМК) чинного законодавства ізобов'язань України перед ОБСЄ.

298

Місія з прав національних меншин в Україні, мандат якої закінчився1999 року, здійснювала спостереження за дотриманням інформаційнихправ депортованих народів, функціонуванням ЗМК та створенням мож-ливостей для професійної освіти і діяльності національним меншинам.

З 1999 року Місію співробітництва ОБСЄ в Україні (окрім постійнихорганів) здійснює Координаційний центр проектів ОБСЄ в Україні,мандат якого передбачає впровадження проектів із трансформаціїзаконодавства, експертну та матеріально-технічну допомогу. ПроектиКоординаційного центру (2000 р.) спрямовані на міжнародне співробіт-ництво щодо вдосконалення законодавства України з прав людини (правона комунікацію, медіаправо); допомоги Омбудсмену з прав людини(практика інформаційних спорів в Європейському Суді); захисту правЗМК і журналістів; створення електронної бази даних Верховного судуУкраїни; моніторингу адміністративного управління і можливостейзаснування адміністративних судів; обміну досвідом із західнимикраїнами.

Співробітництво в галузі інформації сприяє реалізації конкретнихініціатив України в рамках ОБСЄ, відкриває перспективу створення врегіоні структур і механізмів безпеки, демократії і гуманітарного про-гресу. Свідченням політичного процесу Україна-ОБСЄ стало проведенняміжнародного семінару «превентивні функції ОБСЄ: досвід, можливості,завдання» (10 вересня 2001 p., Київ), у рамках якого відбулися багато-сторонні дискусії з проблем регіональної безпеки, застосування комуні-каційних технологій у системах управління військами та інформаційногокризового менеджменту у врегулюванні конфліктів у європейськомурегіоні, використання заходів превентивної дипломатії для підтриманнясталого миру. Зокрема, вирішено сформувати спільно з ОБСЄ гумані-тарний корпус швидкого реагування як засіб превентивної дипломатії вмежах компетенції Організації.

Таким чином, є підстави констатувати, що діяльність ОБСЄ в галузіінформаційної безпеки та міжнародного обміну інформацією суттєвовплинула на міжнародні відносини та міжнародні інформаційні потоки,виявила диспропорції і нерівність європейських країн в інформаційномурозвитку, сформувала нові контури геополітики, безпеки, світовоїекономіки і соціокультури. ОБСЄ як європейська міжурядова організаціяпродемонструвала унікальну можливість об'єднати країни-учасниці для

299

вирішення проблем інформаційного суспільства, запропонувати загаль-ну стратегію європейського розвитку і активних дій щодо регіональноїбезпеки в рамках ОБСЄ.

Визначальним чинником регіональної інформаційної безпекивиступає Організація Північноатлантичного договору (НАТО), створена1949 року з метою захисту свободи і безпеки країн-членів політичнимита військовими засобами на основі статті 51 Статуту ООН, яка підтримуєневід'ємне право незалежних держав на індивідуальну або колективнуоборону.

Нова політика європейської та євроатлантичної інтеграції обумов-лює гострі політичні дискусії щодо подальшої трансформації організаціїПівнічноатлантичного Договору, визначення її ролі у процесах європей-ської безпеки, створення відповідного іміджу як ЕІйськово-гуманітарноїмиротворчої інституції. Так, на 27-ій (10-16 лютого 2001 р.) щорічнійМюнхенській конференції з безпеки (авторитетному міжнародномуфорумі, який збирає представників політичних та військових еліт,ділових кіл, дипломатичного корпусу, засобів масової комунікації,урядовці ФРН, США, Канади та ін. країн) найгострішою була дискусіяз проблеми нового поділу Європи на зони впливу, планів США пророзгортання нової системи протиракетної оборони на основі новихвисокоточних та комунікаційних технологій і наукових досягнень,включно з космічною концепцією безпеки та співробітництва НАТО зсоюзниками і країнами-кандидатами на вступ до Організації.

Міністр оборони США Д. Рамсфельд, нинішній радник республікан-ської американської адміністрації Г. Кіссінджер відзначили якісні змінигеополітики, виникнення нових міжнародних загроз із боку ПівнічноїКореї, Ірану та Іраку і обґрунтували намагання США створити глобальнусистему ПРО, яка, на думку урядовців, відповідає інтересам більшостідержав світу. У цьому зв'язку було наголошено на реформуванні військо-вої доктрини НАТО і просуванні ідей ПРО через його інформаційніструктури в країнах Центральної, Східної та Південно-Східної Європи.

Розбіжності в поглядах на проблему нової системи безпеки буловикладено у виступах представника Росії С. Іванова, який заявив, що«Росія має в Європі свою зону виняткових інтересів, і що втіленняамериканської системи ПРО підриває основи глобальної стратегічноїстабільності і нової гонки озброєнь»; федерального канцлера ФРН

300

Г. Шредера, який зажадав докладнішої інформації щодо нової системибезпеки і висловив сподівання на переговорний процес між ЄС та СШАз цього приводу; представника України А. Зленка, який виступив протибудь-яких нових зон розподілу в Європі, оскільки такий підхід створюєнебезпеку жорсткої конфронтації як у центрі Європи, так і в світі.

Отже, НАТО, визначальний інтерес якої- безпека євроатлантичногопростору, має знайти вагомі аргументи для включення нової стратегіїСША у свою діяльність, зважаючи на рішення самміту країн ЄС (Ніцца,2001 р.) про створення самостійного європейського корпусу швидкогореагування і проведення воєнних операцій без участі Альянсу. „НАТОможе перетворитися на релікт, якщо європейці не виконають своєїобіцянки розширити власні військові можливості і міцно не пов'яжутьнові сили швидкого реагування з Північноатлантичним союзом, - заявивміністр оборони США. Такий підхід є небажаним для стратегії рес-публіканської адміністрації; єврокорпус об'єднує 11 держав Євросоюзу,більшість з яких є членами НАТО, що створює в перспективі умови длярозподілу Організації на фракції".

У зв'язку з цим серед методів проведення зовнішньої політики СШАпривертають увагу обмеження доступу до розвідувальної інформації,інформаційний тиск на уряди країн ЄС, створення інформаційного міфу„збройні сили ЄС - ніж у серце НАТО", жорсткі заяви про необхідністьспівробітництва НАТО та ЄС у галузі європейської безпеки. Показово,що зовнішньополітичні інформаційні акції США досягай мети: завдякипозиції Великої Британії на самміті в Ніцці так і не було ухваленорішення про незалежність нових сил від НАТО, але заявлено промайбутню «тісну кооперацію» з блоком. На думку Генеральногосекретаря НАТО Д. Робертсона, «Альянс довів історією свою дієздат-ність, і послаблення НАТО не в інтересах безпеки жодної з європейськихдержав». Іншими викликами для Організації є здійснення нових функцій,реалізація яких передбачає заходи політико-дипломатичного і миро-творчого характеру.

Необхідність поєднання функцій оборонної достатності та між-народної безпеки ставить перед Альянсом завдання посилити політичніструктури, запровадити інформаційно-аналітичні моніторинги кон-фліктогенних ситуацій в Європі, застосувати прогностичні методи прий-няття рішень, поширити компетенцію діяльності за межі Організації,

301

забезпечити, перш за все, інформаційними засобами сприйняття зовніш-ньополітичної доктрини НАТО у країнах „нової демократичної хвилі".

Це зумовлює нові завдання НАТО у сфері сучасних міжнароднихвідносин: виконувати функції трансатлантичного форуму для про-ведення політичних консультацій із проблем безпеки, миротворчості іпартнерства, пошуку шляхів вирішення існуючих конфліктів, реагуванняна нові виклики безпеці; сприяти поглибленню співробітництва черезактивні інформаційні програми в Альянсі та країнах-членах, черезполітичні ініціативи та переконання громадськості за допомогоюпревентивної дипломатії та інформаційних операцій [460].

Процес політичних змін в Європі за своїми глобальними наслідкамиобумовив трансформацію політичної та військової стратегії НАТО: відконфронтації часів «холодної війни» (глобальної інформаційної операції)до стратегічної рівноваги у Європі на основі політичного діалогу, колек-тивної безпеки та миротворчості. Основними принципами діяльностіАльянсу стали спільні дії країн-членів та різнобічне співробітництво вумовах європейської інтеграції і побудови інформаційного суспільства.Зокрема, ще в 1991 році було прийнято рішення про головні напрямидіяльності НАТО у перспективі на XXI століття і посилення політичноїролі Альянсу в процесах міжнародної безпеки та євроатлантичноїінтеграції. Пріоритетами політики безпеки визнано врегулювання кон-фліктів, переговорні процеси і консультації, розширення зони відпові-дальності, партнерство в рамках програми ПЗМ/РЄАС. Доктриназовнішньої політики НАТО зосереджена в рамках діяльності міжнарод-ного секретаріату організації та інших цивільних установ і структурАльянсу, які надають підтримку країнам-членам та країнам-партнерамз проблем досягнення консенсусу і прийняття рішень, реалізуютьбагатосторонні програми партнерства з країнами в галузях безпеки,миротворчості, економіки, науково-технічної співпраці, високих техно-логій та зв'язків із громадськістю.

Інформаційна діяльність НАТО спрямована на встановленнясистеми зв'язків з урядами країн-членів, інформування громадськостіпро діяльність і завдання Альянсу, на впровадження нових технологій усистеми забезпечення відповідних функціональних підрозділів організа-ції. Інформаційна політика Альянсу полягає в роз'ясненні програм тазаходів організації в галузі безпеки та оборони: всі уряди країн-членів

302

НАТО визнають демократичне право міжнародної спільноти отримуватиінформацію щодо діяльності міжнародних інститутів, які підтримуютьнаціональну безпеку, а також усвідомлюють важливість розуміння іпідтримки урядової політики безпеки з боку громадськості.

Відділ інформації та преси НАТО, до складу якого входять службиінформації і засобів масової комунікації, надає допомогу у здійсненнізаходів для інформування суспільства в країнах-членах НАТО,забезпечення оперативних зв'язків організації із засобами масовоїкомунікації; розповсюдження інформації про Альянс у країнах, якізацікавлені у співробітництві за програмою особливого партнерства(особливі двосторонні відносини з Росією, особливе партнерство зУкраїною, середземноморський діалог). Врегулювання конфлікту вєвропейському регіоні (Югославія) силами НАТО зумовило необхідністьрозширення інформаційних програм, спрямованих на роз'яснення сутімиротворчих операцій та створення умов для стабілізації ситуації наєвропейському континенті.

Ініціативи НАТО «Партнерство заради миру», «Трансформація Альян-су», «Посилення європейської стратегії безпеки» зумовили потребу увідповідних інформаційних заходах та проектах взаємодії мереж зв'язку,створенні системи пошуку інформації в умовах конфліктів та її викорис-тання, у заходах превентивної дипломатії, у багатофункціональномупоширенні інформації й несекретної інформації оборонного призначення.

Нова стратегія зовнішньої політики - розширення НАТО на Схід -обумовила нові завдання в галузі інформаційної політики, спрямованоїна роз'яснення позицій Організації щодо європейської доктрини безпеки,на поглиблення обізнаності громадськості країн «нової демократії» зцілями і завданнями Альянсу. Інформаційні програми НАТО перед-бачають доступ до джерел організації, поширення позиційних матері-алів, використання засобів зв'язку через Internet, реагування на громад-ські запити, зв'язки із ЗМК, проведення інформаційних моніторингів,семінарів та спеціальних заходів інформаційного забезпечення діяль-ності Альянсу. Комунікаційні підрозділи НАТО - служба інформації тапреси, служба зв'язку та інформаційних систем, ситуаційний центрНАТО, служба інформаційних систем штаб-квартири НАТО, підкомітетНАТО з питань управління радіочастотами, дорадчий комітет із засобіврадіоелектронної боротьби, школа НАТО з систем інформації та зв'язку

303

здійснюють реалізацію спільних проектів щодо реалізації концепціїінформаційної безпеки; інформаційного супроводження політичнихконсультацій та переговорних процесів під час конфліктів і в пост-конфліктний період; управління інформаційними потоками та базамиданих у зонах воєнних дій; захисту комп'ютерних мереж і систем відпотенційного застосування інформаційних озброєнь.

Показово, що інформаційні програми для окремих країн можутьпередбачати концептуальну, практичну фінансову допомогу у видавничійдіяльності, підготовці та виданні матеріалів для інформування громад-ськості з проблем діяльності НАТО.

Доступ до інформації про політику Альянсу здійснюється черезмережу Internet безпосередньо з Web-сайтів НАТО, а також через засобимасової комунікації, які висвітлюють діяльність Організації вміжнародних інформаційних мережах. Служба преси НАТО надаєпідтримку акредитованим журналістам та іншим представникам ЗМКу вигляді прсс-релізів, інтерв'ю з високими посадовими особами,проведенні загальних інформаційних брифінгів, у створенні інформацій-ного середовища за допомогою електронних засобів, відповіднихресурсів інформаційного забезпечення для висвітлення подій навколоНАТО, реагування на політичні рішення організації, воєнні акції,міжнародні контакти - візити, конференції, багатосторонні зустрічі [461].

Треба зазначити, що зміна геополітики в європейському регіоніобумовила концептуальні рішення про трансформацію Альянсу внапрямах співробітництва з іншими європейськими інституціями у сферістворення ефективної системи європейської безпеки; перебудови власноїінфраструктури; співпраці з Росією та країнами Центральної і СхідноїЄвропи. Одним із конкретних кроків стало рішення про розширенняНАТО на Схід, за яким 28 вересня 1995 р. (згідно з досягнутими домовле-ностями) на колективному брифінгу в штаб-квартирі НАТО в Брюсселікраїнам-партнерам було представлено документ «Дослідження про роз-ширення НАТО», призначений для більш чіткого розуміння, «чому» та«яким чином» розширюватиметься НАТО і що саме має зробити Альянста можливі кандидати на членство в організації для підготовки доприєднання.

Враховуючи ці фактори, НАТО спрямовує свою політичну діяльністьна інформаційне переконання світової громадськості про нову роль

304

Альянсу в регіоні, тобто про визнання тези, що НАТО є союзом колектив-ної оборони та європейської безпеки і його діяльність не спрямованапроти третіх країн. У зв'язку з цим основним завданням Організації єпоширення інформаційного впливу на країни Центральної та СхідноїЄвропи у рамках Ради євроатлантичного партнерства та програми„Партнерство заради миру".

Задля ефективного забезпечення цих завдань Інформаційна СлужбаНАТО вдається до всебічної допомоги національним урядам: Альянсзапропонував концепцію «множинного підходу» (multiple approach) дочисленних інформаційних ресурсів, яка забезпечує гнучкий підхід допотреб кожної країни-члена та спрямована на створення оптимальнихвідносин у галузі регіональної інформаційної безпеки. Ця концепціязалишається головним принципом інформаційної діяльності НАТО,основними механізмами якого є публічна дипломатія, участь у програміСША «Інформаційна парасолька», створення регіональної системиінформаційної безпеки, активне інформування громадськості. Завданняінформаційної служби НАТО полягає в продукуванні інформаційнихматеріалів, які можуть використовуватися як у програмах штаб-квартириОрганізації, так і в інших програмах національних урядів та неурядовихорганізацій. Інформаційна служба за допомогою мас-медіа проводитьпропагандистські кампанії з питань: як і чому була створена НАТО, якіїї функції та межі політичної діяльності? НАТО акцентує увагу на тихположеннях, які для неї є центральними та істотними, а саме, що вона єсоюзом колективної оборони, який здійснює адекватну військову політи-ку та політику солідарності для відвернення агресії та інших форм тискуі ставить за мету захист території своїх членів; забезпечує стабільністьі безпеку в Європі; створює новий імідж Альянсу і засоби підтриманняцього іміджу в міжнародних інформаційних потоках, формуючи думкусвітової громадськості щодо нових цілей та завдань діяльності організа-ції. Отже, інформаційна політика НАТО має два визначальні аспекти:1) створення ефективної системи регіональної інформаційної безпекиза програмами співробітництва з державами-членами Організації;2) формування гуманітарного іміджу Північноатлантичного Альянсу якактора міжнародних відносин, що має концептуально важливе значенняяк у сенсі утвердження самої Організації, так і для формування відповід-ної думки світової громадськості про нові цілі та завдання Альянсу.

20-3429 305

Україна розглядає НАТО як ефективну структуру міжнародногоспівробітництва в галузі безпеки та євроатлантичної інтеграції. Страте-гічною метою відносин Україна-НАТО є повномасштабна участь країниу створенні нової архітектури європейської безпеки, розширення спів-праці України з НАТО на всіх рівнях і в усіх вимірах, що слугує гарантієюуникнення нового поділу Європи та створення «сірої зони» безпеки вЦСЄ. Ці концептуальні положення визначають філософію співробіт-ництва України з НАТО, а саме: відносини в рамках багатосторонньогофоруму для консультацій і співробітництва з політичних питань і проб-лем безпеки (Рада Євроатлантичного партнерства); у рамках програмивійськового співробітництва „Партнерство заради миру"; у рамкахвідносин особливого партнерства між Україною і НАТО, формалізованиху Хартії про особливе партнерство України-НАТО (1997 p.). Співробіт-ництво України з Північноатлантичним Альянсом дає можливість:забезпечити демократичний розвиток, суверенітет та територіальнуцілісність; зміцнити зовнішні гарантії національної безпеки; протидіятивиникненню нових загроз стабільності й безпеці в Центральній таСхідній Європі, обумовлених новими викликами високих технологій інових інформаційних загроз. Співпраця з Альянсом охоплює різноплано-ві сфери діяльності: політичну, військово-політичну, військову, техно-логічну, миротворчу, планування при надзвичайних ситуаціях, науково-технічні дослідження, охорону довкілля, стандартизацію, боротьбу зізлочинністю, обмін інформацією та зв'язки з громадськістю. При НАТОфункціонує місія України, завданням якої є забезпечення реалізаціїполітики України у відносинах з Організацією, представництво у струк-турах та органах Альянсу, проведення постійних політичних консуль-тацій із стратегічних напрямів двостороннього співробітництва. Зокрема,під час проведення міжнародної конференції (Брюссель, 2001 р.) з нагоди10-річчя заснування Ради північноатлантичного співробітництвавідбулися політичні дискусії в рамках робочої групи Україна-НАТО зпроблем ефективного використання двостороннього співробітництва,координації дій в екстремальних умовах та загрозах глобальногохарактеру в контексті подій на Балканах, терористичних акцій у США,біотехнологічних атак в Європі. Члени Комісії Україна-НАТО у спільнійзаяві висловили підтримку міжнародному альянсу в боротьбі з терориз-мом та поглибленню співпраці в цій сфері.

306

Інформаційна діяльність НАТО в Україні здійснюється на основіМеморандуму про взаєморозуміння між Організацією та урядом Українищодо заснування Центру інформації та документації НАТО (1997 p.),де зазначено, що інформаційна діяльність Альянсу, включаючи мас-медіа, неурядові організації, освітні та наукові кола (цивільні і військові),ставить за мету подолати застарілі психологічні стереотипи та ідеологіч-ні упередження, сприяти створенню позитивного іміджу Організації вУкраїні. Діяльність Центру спрямована на забезпечення вільного доступудо інформації про НАТО для урядових структур, мас-медіа, суспільства;встановлення загальної комп'ютерної мережі документації НАТО зелектронним доступом для громадськості; проведення міжнароднихсемінарів із проблем європейської безпеки і ролі НАТО у врегулюванніконфліктів; інформування про програми НАТО для України; проведеннямоніторингів українських і зарубіжних мас-медіа з проблем політикиНАТО у галузі безпеки та гуманітарного співробітництва; обмін інфор-мацією відкритого характеру з урядовими структурами України; сприян-ня та інформаційне супроводження візитів офіційних осіб, представниківЗМК, неурядових організацій у штаб-квартиру Організації.

Центр інформації і документації підтримує проекти і наукові дослід-ження з тематики НАТО, проводить офіційні інтерв'ю, прес-брифінгита інформаційні дні, поширює публікації про НАТО у всіх регіонахУкраїни. Коментуючи сучасний стан та перспективи відносин Україниз Північноатлантичним Альянсом, Директор Центру інформації ідокументації НАТО в Україні Н. Мельничук Гулд підкреслила позитивнудинаміку і розширення контактів співробітництва, важливість інформа-ційної присутності Організації поза межами компетенції Альянсу.Особливу увагу було звернуто на подолання стереотипів негативногоіміджу Північноатлантичного союзу в масовій свідомості, успадкованоговід часів ідеологічного протистояння. Зважаючи на брак інформації продіяльність Організації з першоджерел (мовна проблема, технологічнанедосконалість доступу до інформації), керівництво Центру інформаціїі документації НАТО в Україні неодноразово під час проведенняінформаційних заходів для різних суспільних верств, ЗМК, фахівців зміжнародних відносин та PR, наголошувало, що „НАТО не має ворогівна всьому просторі колишнього Варшавського договору, не має намірурозміщувати ядерну зброю в країнах, що приєднуються до НАТО, бо

20* 307

таке рішення виглядало б як агресивний політичний символ, що невідповідає концепції відносин за Програмою „Партнерство заради миру"та Хартії особливого партнерства між НАТО та Україною". Так, у рамкахміжнародного семінару з інформаційної політики НАТО в Україніобговорювалися питання інформаційної стратегії НАТО, доктрини таорганізації зв'язків з громадськістю об'єднаного командування зброй-ними силами Альянсу в Європі, зв'язки із громадськістю під час про-ведення багатонаціональних операцій з підтримки миру, інформаційнаполітика НАТО в Україні. У дискусії (взяли участь начальник відділузв'язків із громадськістю Штабу об'єднаних збройних сил НАТО уПівденній Європі, представник збройних сил США С. Барнетт, співробіт-ники відділу інформації та преси штаб-квартири НАТО у БрюсселіР. Пшель, Ф. Ріццо, Ф. Велтрі, О. Фрейтаг, директор Центру інформаціїі документації НАТО в Україні Н. Мельничук Гулд, а також учасникисемінару від Міністерства оборони України, дипломати, журналісти)було визначено перспективи співробітництва та взаєморозуміння міжкраїнами НАТО та Україною, яке сприятиме зміцненню миру істабільності в Європі. „Ми сподіваємося, - зазначив С. Барнет, щоОрганізації доцільно поділитися досвідом інформаційного забезпеченняоперацій на Балканах, а також використанням зв'язків із громадськістюна рівні прийняття рішень і в умовах реальних військових дій. Семінарстав нагодою для фахівців НАТО зрозуміти українську воєнну доктринута механізми інформаційного забезпечення військово-політичних рішеньіз метою ефективності спільних дій".

Політичні дебати виявили необхідність ефективного плануванняпропагандистських інформаційних кампаній, створення багатонаціо-нальних інформаційних структур, здійснення професійної підготовкивійськового складу та цивільних фахівців за інформаційно-комунікашй-ними напрямами, які впливатимуть на інформаційне супроводженнявоєнних операцій у майбутньому. Водночас, як зазначалося у прес-релізіміжнародної зустрічі, подібні заходи дають можливість для НАТО ікраїн-членів організації поглибити уявлення та знання про інформацій-ний простір України, яка є учасницею програми „Партнерство зарадимиру" та Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО.Аналіз нових тенденцій співробітництва Україна-НАТО переконливозасвідчує, як інформаційна проблематика поступово стає домінантною

308

в двосторонньому діалозі, більше того, відчутно впливає на істотнекоригування напрямів їхнього подальшого розвитку [462; 463].

Проблема забезпечення гуманітарної безпеки в рамках міжнароднихорганізацій ОБСЄ та НАТО реалізується шляхом міжнародного спів-робітництва в галузях прав людини і фундаментальних свобод, демокра-тії і плюралізації суспільства, економіки і комунікації. Загальна концеп-ція відносин ОБСЄ-НАТО, узгоджена в 1997 році (Копенгаген) - відзаходів щодо зміцнення довіри (глобальний обмін інформацієювійськового призначення, заходи превентивної дипломатії, підтримкаЗМК у зонах воєнних конфліктів) до забезпечення прав людини, транс-формації демократичних інститутів та мас-медіа (право на вільневираження поглядів, незалежність ЗМК, інформаційні права національ-них меншин) - стимулюють процес ОБСЄ як виявлення міжнародногоспівробітництва країн Європи і Північної Америки.

Концепція регіональної політики інформаційної безпеки стала над-звичайно актуальною проблемою у прогресуючому світовому розвиткуцивілізації. Глобалізація комунікації та трансформація світової системиміжнародних відносин обумовлюють позиції країн НАТО щодоінформаційного виміру європейської безпеки, сприяють взаєморозумін-ню і пошуку спільних рішень щодо протидії інформаційним такомунікаційним загрозам, визначають пріоритетами політики без-пекових інституцій - забезпечення сталого миру в регіоні, становленняінформаційного суспільства, нової економіки та міжкультурнихвідносин.

1. Проблеми глобальної безпеки посідають особливе місце вструктурі міжнародної інформаційної політики, визначають супереч-ності сучасного етапу міжнародного розвитку, які досягли такого рівняі гостроти, що можуть поставити під загрозу забезпечення світопорядку,реалізацію стратегій становлення глобального інформаційного (інтелек-туального) суспільства, навіть саме існування цивілізації. Стратегічнапроблема міжнародної інформаційної безпеки - проблема домінуванняв глобальній інфосфері із застосуванням інформаційних озброєнь, тобтопрагнення до контролю значних територій та соціумів, проблемуінформаційного дисбалансу сил міжнародного світопорядку.

309

2. Зважаючи на глобальність проблеми інформаційної безпеки,розвинуті країни розпочали реалізацію довгострокових державних про-грам, спрямованих на забезпечення захисту критично важливих інформа-ційних структур, а з 1996 року проблему міжнародної інформаційноїбезпеки було винесено на політичний та міжнародно-правовий рівень.

3. Феномен міжнародної інформаційної безпеки обумовлюєтьсястратегічною спрямованістю інформаційних озброєнь проти критичноважливих структур життєдіяльності і функціонування міжнародногоспівтовариства, визнання інформаційної зброї як нового глобальноговиду зброї масового ураження, катастрофічного за наслідками свогозастосування, необхідністю створення міжнародного механізму протидіїі попередження глобальних інформаційних війн у рамках політичноїкомпетенції ООН, регіональних міжнародних організацій із проблембезпеки та оборони, політичних рішень на національному рівні.

4. Процеси світової глобалізації, тенденції зрощування глобальнихі регіональних проблем вплинули на можливості суверенних державвизначати напрями і стратегії політичних змін як всередині країни, такі в світі в цілому, обумовили необхідність створення потужного механіз-му міжнародних інститутів на регіональному рівні для розв'язанняглобальних проблем міжнародного співробітництва. Характерноюрисою європейської інформаційної політики в галузі безпеки та пре-вентивної дипломатії є включення у систему прийняття рішеньрегіональних міжурядових інститутів ОБСЄ та НАТО. Діяльність ОБСЄв галузі інформаційної безпеки та міжнародного обміну інформацієюсуттєво вплинула на міжнародні відносини та міжнародні інформаційніпотоки, виявила диспропорції і нерівність європейських країн вінформаційному розвитку, сформувала нові контури геополітики, без-пеки, світової економіки і соціокультури.

5. Концепція регіональної політики інформаційної безпеки сталанадзвичайно актуальною проблемою у прогресуючому світовомурозвитку цивілізації. Глобалізація комунікації та трансформація світовоїсистеми міжнародних відносин обумовлюють позиції країн НАТО таОБСЄ щодо інформаційного виміру європейської безпеки, сприяютьвзаєморозумінню і пошуку спільних рішень щодо протидії інфор-маційним та комунікаційним загрозам, визначають пріоритетамиполітики безпекових інституцій - забезпечення сталого миру в регіоні,

310

становлення інформаційного суспільства, нової економіки та між-культурних відносин.

6. Нові завдання НАТО у сфері сучасних міжнародних відносинполягають у: виконанні функцій трансатлантичного форуму дляпроведення політичних консультацій із проблем безпеки, миротворчостіі партнерства, пошуку шляхів вирішення існуючих конфліктів,реагуванні на нові виклики безпеці; поглибленні співробітництва черезактивні інформаційні програми в Альянсі та країнах-членах, черезполітичні ініціативи та переконанні громадськості за допомогою пре-вентивної дипломатії та інформаційних операцій.

7. Нова стратегія зовнішньої політики - розширення НАТО на Схід- обумовила нові завдання в галузі інформаційної політики, спрямованоїна роз'яснення позицій Організації щодо європейської доктрини безпеки,на поглиблення обізнаності громадськості країн «нової демократії» зцілями і завданнями Альянсу.

311

РОЗДІЛ 6

ПАРАДИГМИМІЖНАРОДНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН

6.1. Трансформація зовнішньополітичної діяльності

Інформаційна парадигма сучасного розвитку обумовлює транс-формацію зовнішньополітичних стратегій, формування інформаційноїекономіки, реалізацію інституційних засад міжнародної інформаційноїполітики в умовах глобалізації. Пріоритетами світової політики в XXIстолітті виступають економізація зовнішніх зносин, сталий розвиток істабільність системи підтримання миру і міжнародного порядку, між-цивілізаційний культурний діалог. Процес глобалізації комунікації,формування інформаційного (інтелектуального) суспільства, що призво-дять до ефекту Global Village і проникності територіальних, політичних,економічних, соціальних, культурних і лінгвістичних бар'єрів, багато-разово примножують ступінь взаємозалежності всіх суб'єктів міжнарод-них відносин. В інформаційному середовищі за умов функціонуванняглобальної комунікаційної інфраструктури зовнішня політика набуваєглобального значення, багатогранно впливає на характер і засоби реаліза-ції національних інтересів, діяльність традиційних політичних інститу-тів, демократичні процедури і процеси формування громадської думки,обумовлює критерії глобальних інформаційних взаємовпливів і взаємо-залежності. Реальні зміни у світовій політиці виявилися істотно ради-кальними і непередбачуваними для дослідників міжнародних відносин:трансформації потребують теоретичного осмислення актушіізації інфор-маційної складової міжнародних інформаційних відносин і обґрунту-вання впливу інформаційної революції на міжнародну взаємодію.Наукові розвідки і польові дослідження політичної картини світуФ. Фукуями, С. Хантінгтона, І. Валлерстайна, Ж. Дюрозеля, П. Кальвоко-рессі, Дж. Розенау, Ж. Гехенно, Р. Кеохейна, Д. Стоун, С. Ромма, К. Мюл-лера, Ч. Шміца, 3. Бжезинського, А. Гора та ін. визначили, що будь-яка

312

проблематика (політична, економічна, науково-технічна, воєнна, культур-на), яка стала предметом державної політики, набуває міжнародногохарактеру, втілюється в міждержавних відносинах, реалізується череззовнішню політику. Так, Ф. Фукуяма обстоював тезу безконфліктностіміжнародного розвитку на основі гармонійного використання високихтехнологій; С. Хантінгтон визначив соціокультурний аспект конфліктуцивілізацій по лінії Схід-Захід; І. Валлерстайн вбачав логіку економічноїконкуренції домінантною в розподілі політичного впливу між трьомаосновними центрами - США, Японією та Європою; Г. Кіссінджер під-креслив, що світовий порядок і його складові змінюються швидкоплинноі глобально, формуючи нову архітектуру міжнародного порядку; Дж. Розе-нау стверджує, що тільки активна позиція держав щодо створення новоїполітичної структури світу, розробка нових правил взаємодії з ураху-ванням реалій, зумовлених процесами глобалізації та інформаційноїреволюції, визначатиме нові напрями «multi-track diplomacy» [464-479].

Нову світову ідеологію було обговорено і затверджено на СаммітіООН «Millenium-2000», де глобалізацію було визнано рушієм цивіліза-ційних процесів, а реагування на її виклики - основною інституціональ-ною метою світового лідерства. Генеральний секретар ООН К. Аннанпідкреслив, що в контексті змін усієї світової системи та її складових„жодна держава, жодна організація не вирішить глобальних проблемокремо, але жодна держава не повинна сподіватися, що ці проблемивирішать за неї інші" [480-481].

Актуалізація інформаційної складової глобальних та національнихдоктрин міжнародного розвитку, реалізація міжнародної інформаційноїполітики, за Р. Кеохейном, А. Гором, С. Роммом та К. Мюллером, пов'яза-ні з постіндустріальними технологіями, домінуванням інтелектуальнихресурсів у сучасній політичній та господарській системі світу [482].

Інформаційна політика у сфері зовнішніх зносин виражає загально-цивілізаційні тенденції - глобалізацію, становлення інформаційного сус-пільства, формування пріоритетів самодостатності нації, уникненнянерівності інформаційного розвитку на основі конструктивного міжна-родного співробітництва, трансформацію стратегій, методів і засобівдипломатичної діяльності.

Інформаційна політика в галузі зовнішніх зносин реалізується: черезстратегії міжнародного співробітництва в галузі інформації і комунікації

313

і програми становлення інформаційного суспільства, науково-технічнийобмін, міжкультурний діалог, транскордонне медіаспівробітництво,формування транснаціональної інфраструктури, електронну комерціюта електронне врядування; застосування інформаційно-комунікаційнихтехнологій у дипломатичній діяльності (мережева, іміджева та трейдінгмедіа дипломатії); формування системи управління зовнішніми івнутрішніми інформаційними потоками (інформаційно-аналітичнезабезпечення зовнішньої політики) для захисту національних інтересівна міжнародній арені. Зовнішньополітичні стратегії міжнародних орга-нізацій впливають на зовнішньополітичні доктрини держав, формуючиспільну мету цивілізаційного розвитку - реалізацію програми міжнарод-ної інтеграції на засадах нового технологічного укладу.

Здійснення стратегій передбачає функціонування системи зовніш-ньополітичних комунікацій для оптимальної координації міжнародногоспівробітництва і національних програм.

Політична система міжнародного співтовариства у своєму функціо-нуванні залежить від інформації, яка надходить через міжнародніінформаційні потоки і визначає ситуацію у самій системі або в окремихїї компонентах. Інформаційне забезпечення політичної системи між-народних відносин, оперативне реагування на зміну ситуації, прогнозу-вання розвитку подій на основі аналізу інформаційних масивів,адекватний вплив на небажані зміни відносять до важливих проблемміжнародного співробітництва. Тобто, для системи міжнароднихвідносин необхідними і першочерговими стають процеси зовнішньо-політичної комунікації та інформаційно-аналітичне забезпеченнядипломатичної діяльності як умови її ефективного функціонування.

Рівень урядових рішень, передбачення і випередження подійзалежать від якості інформації, якою володіє система. Недостатністьабо недостовірність інформаційного забезпечення може породжуватикризогенні проблеми в міжнародних відносинах. Кожна політичнасистема розгортає власну мережу зовнішньополітичної комунікації, якавідповідає її власним національним зовнішньополітичним інтересам.Ця мережа розвивається паралельно з політичними структурами,економічною базою та комунікаційною інфраструктурою.

Стратегія зовнішньополітичної комунікації враховує політичнийаналіз у поєднанні з іншими методами інформаційно-аналітичного

314

забезпечення і використовує дво- і багатосторонній обмін інформацієюміж окремими державами, групами і системами держав.

Досліджено, що зовнішньополітична інформація передається запосередництвом:

1) спеціалізованих установ та міжнародних організацій,2) неформальних контактів,3) засобів масової комунікації (медіа дипломатія),4) глобальних мереж, зокрема Internet (мережева дипломатія),5) іміджевих комунікацій (зовнішньополітичні технології PR).

Тобто, йдеться про комунікативні можливості зовнішньополітичнихвідомств, партій, рухів, громадських організацій, опозиційних та фінан-сових груп; про неформальні комунікації в межах міжнародних організа-цій, на міжнародних політичних форумах та зустрічах; про друковані,електронні, інтерактивні засоби комунікації; мережеву та іміджеву дип-ломатію. Зовнішньополітичні комунікації пов'язані із міжнародною полі-тикою держав, вони відтворюють систему зовнішніх зносин, яка встано-вилася в міжнародному співтоваристві та зміни політичних процесів уміжнародних відносинах. Технології впливають на суб'єкти міжнарод-них відносин, на систему в цілому, трансформуючи зовнішньополітичніінтереси країн, політико-психологічну культуру політичних лідерів ісуспільства, традиції, ціннісні орієнтації, нормативно-правові акти тощо.

Інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політикиздійснюється за трьома напрямами: першим є ідеологічне забезпеченнязовнішньої політики шляхом розробки і висунення ініціатив і пропози-цій, які б відповідали національним інтересам держави. Вони оприлюд-нюються в рамках міжнародних організацій, у переговорних процесахз окремими країнами або шляхом публічних акцій зовнішньополітичнихвідомств. Другий напрям - практичне забезпечення зовнішньополітичноїдіяльності з метою підтримання міжнародного авторитету та активноговпливу на світову політику, що реалізується шляхом активноговикористання політичних можливостей міжнародних організацій,всебічного використання інформаційно-комунікаційних технологій урозв'язанні проблемних та кризових ситуацій. Іміджеві комунікаціїпередбачають формування позитивного образу держави та національнихінтересів у міжнародному інформаційному просторі та підтриманняЦього іміджу спеціальними заходами. Третім напрямом є організаційний.

315

Це інформаційне забезпечення дипломатичних установ у країні пере-бування та оптимальний рівень координації місій із центром та іншимидипломатичними закордонними представництвами. Зовнішньополітичнікомунікації на рівні держави мають відповідати як внутрішній, так ізовнішній ситуації і забезпечувати національні інтереси в міжнародномуспівтоваристві.

Мета інформаційного забезпечення зовнішньополітичної діяльностівизначається як реалізація національних інтересів держави на міжнарод-ній арені різними комунікаційними стратегіями. Посилення інформацій-ної складової зовнішньої політики відзначають усі провідні країни світу,створюючи для цього спеціалізовані відомства, установи і департаменти,системи і мережі, які поширюють об'єктивну та неупереджену інформа-цію за різними напрямами міжнародних відносин.

Основні принципи організації інформаційно-аналітичного забез-печення зовнішньої політики реалізуються урядовими структурами,дипломатичними представництвами та торговельно-економічнимимісіями. У здійсненні зовнішньополітичних комунікацій важливу рольвідіграють нові форми дипломатії як вагомий чинник впливу наприйняття рішень у галузі міжнародних відносин.

Серед завдань інформаційного забезпечення зовнішньої політикивиділяють; спрямування інформаційних потоків у міжнародне співтова-риство, які б формували політичні позиції суб'єктів міжнародних відно-син та думку світової громадськості у напрямі позитивного сприйняттязовнішньої політики країни, створювали сприятливі умови для реаліза-ції цієї політики, підтримання авторитету країни на міжнародній арені.

Завданнями інформаційного забезпечення зовнішньої політики є:1) роз'яснення основ зовнішньої політики і пропаганда її правиль-

ності для вітчизняної громадськості;2) формування світової думки у напрямі сприйняття зовнішньої

політики;3) створення відповідного іміджу держави в міжнародних інформа-

ційних потоках;4) використання інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема

Internet, для реалізації зовнішньополітичних інтересів.Досвід зовнішньополітичних відомств зарубіжних країн, міжнарод-

них організацій та неурядових інституцій дає підстави зробити висновки,

316

що використання інформаційно-комунікаційних технологій та глобаль-ної інфоінфраструктури, зокрема мережі Internet як стратегічного інстру-менту зовнішніх зносин, створює нове середовище для дипломатичноїдіяльності, формує нову архітектуру міжнародного співробітництва.Трансформація інформаційно-аналітичного забезпечення зовнішніхзносин знайшла відображення в концепції віртуальної дипломатії, уполітичних дискусіях про „пост холодний" світ, економізацію зовнішньоїполітики, децентралізацію міжнародного співробітництва й іміджевудипломатію. Так, у рамках міжнародної конференції з віртуальноїдипломатії (USIP Virtual Diplomacy Conference, 1-2 April, 1997) булообговорено проблеми впливу інформаційних технологій на суверенітеті територіальну незалежність держави, зміну природи демократичнихцінностей, трансформацію діяльності політичних інститутів. Зокрема,аналізувалися процеси багатонаціонального підприємництва і проблемивідокремлення таких чинників, як влада і багатство від володіння тери-торією, міграція глобальних ринків, прискорення процесів прийняттязовнішньополітичних рішень, поява нетрадиційних (неурядових) суб'єк-тів міжнародних відносин, багатонаціональних установ у структурізовнішньої політики. У результаті політичних дискусій було зробленовисновок про динаміку змін усієї світової системи та її складових ресур-сів - політики, дипломатії, економіки, безпеки, культурного співробіт-ництва - в умовах інформаційної революції [483].

Доктрина віртуальної дипломатії знайшла змістовне вираження вінавгураційній промові Б. Клінтона з нагоди обрання його на другий строкпрезидентом США: „Ми почали XIX століття з вибору: поширювати чині нашу державу від узбережжя до узбережжя. Ми почали XX століття звибору: як поєднати індустріальну революцію і наші цінності. На початкуXXI століття ми повинні зробити вибір, як використати можливості ДобиІнформації і Глобального суспільства". Ця теза про забезпеченнянаціональних інтересів США в умовах інформаційно-технологічних змінвідображає розуміння сутності глобальних трансформацій. Відносиниміж учасниками міжнародного співробітництва - суверенними держа-вами - потребують управління і осмислення використання новихтехнологій у зовнішній політиці і дипломатичній діяльності [484, 485].

Високі технології змінюють природу зовнішньополітичних інститу-цій, інтелектуальні параметри міжнародних відносин, уможливлюють

317

глобальну обізнаність щодо перебігу міжнародних ситуацій і подій,впливають на ефективність діяльності зовнішньополітичних відомствта дипломатичних установ. Так, у мережі Internet активно функціонуютьпредставництва ООН та її спеціалізованих установ: ЮНЕСКО, ЕКОСОР,ЮНКТАД, VIPO, UN/CEFACT, створено Web-сайти Ради Європи,Європейського Союзу, ОБСЄ, НАТО, ЦЄІ, Міжнародної торгово-промис-лової палати, СОТ, національних урядових інститутів та зовнішньо-політичних відомств держав світу. За базою даних урядових інститутіву мережі Internet функціонують 1762 сайти ФРН, 1170 - Великої Британії,852 - США, 658 - Франції, 197 - Фінляндії, 113 - Росії, 43 - України.Постійною формою здійснення міжнародних відносин стало проведеннямережевих (віртуальних) конференцій, форумів, засідань, переговорівта обміну політичними рішеннями в ході двостороннього співробіт-ництва, зокрема: засідання в режимі он-лайн представництв ООН в Нью-Йорку, Женеві, Відні та Найробі; форуми ЮНЕСКО з проблемиглобальної інфоетики; телеконференції з розвитку електронної комерціїта транснаціонального бізнесу UN/CEFACT, «Євразія online-98» заучастю Європейського Союзу та країн Центральної Азії тощо [486].

Зовнішньополітичні відомства застосовують різні стратегії тради-ційної, мережевої, іміджевої та медіадипломатії для виконання своїхполітичних завдань. Практичний досвід Держдепартаменту США тайого інформаційної установи USIA на засадах нових технологій набуваєдедалі більшого значення для методики збирання та узагальненнянеобхідної для прийняття політичних рішень інформації, для методологіїпредставлення позиції американського уряду щодо подій у світі та окре-мих країнах, для інформування світової громадськості про основніпріоритети та напрями зовнішньої політики, проведення іміджевих акційзовнішньополітичного впливу в міжнародних інформаційних потоках ізабезпечення зворотного зв'язку. Трансформація доктрини публічноїдипломатії США зумовила зміну стратегічної діяльності провідноїустанови USIA, яка функціонує як незалежне представництво закордон-них справ у рамках виконавчої гілки уряду Сполучених Штатів. МісіяUSIA полягає в роз'ясненні зовнішньої політики Америки для світовоїгромадськості, інформування про національні інтереси та цінності, успрямованому впливі на політичні рішення альянсів та окремих держав.USIA бере свій початок від Комітету з публічної інформації (the

318

Committee on Public Information), який фактично став представництвомінформаційної діяльності уряду США за кордоном. До його функційвходило: роз'яснювати та захищати політику США у сприйнятній длязарубіжних країн формі; інформувати про офіційну позицію США наміжнародній арені, про народ, цінності та інститути, причетні довироблення зовнішньої політики; сприяти міжнародному співробіт-ництву установ та організацій США шляхом підтримки довгостроковихпрограм та оптимального партнерства; виробляти рекомендації і про-позиції для прийняття рішень президентові США та владним структурамщодо шляхів ефективного здійснення зовнішньої політики держави.

Серед інформаційних продуктів USIA - аналітичні дослідження длянайвищого ешелону влади з оперативних, стратегічних проблем таперсоналій; інформаційно-аналітичні доповіді про реакцію світовоїгромадськості на актуальні міжнародні події; повідомлення, які потребу-ють оперативного реагування зовнішньополітичного відомства; тематич-ні огляди з детальним аналізом міжнародних проблем та прогностич-ними рекомендаціями. Головними комунікаційними інструментамиUSIA є інформаційні служби «Washington File», «RPOVienna», Web-портал у мережі Internet, спеціалізовані електронні ростери (досьє),електронні публікації телеконференції, програми та прес-центри [487].

Офіційний Web-сайт USIA представляє кілька блоків, які містять:міжнародні новини, заяви, інформацію про зовнішню політику, програмиз інформаційного суспільства та інформаційної економіки, дослідженнясвітової та регіональної політики, позицію з проблеми міжнародної без-пеки, злочинності та боротьби з тероризмом, відомості з основополож-них прав і свобод Америки, співробітництва з ООН та іншими міжнарод-ними організаціями, про міжнародні договори та угоди. Web-сайтоперативно забезпечує присутність зовнішньої політики США в між-народних відносинах, спрямований вплив на політичні структури і світо-ву громадську думку, PR-забезпечення політики США у структурі зов-нішніх зносин. Так, пріоритети зовнішньої політики США виявлено уреагуванні вищих посадових осіб на перебіг Балканського конфлікту;підтримано посередницьку місію США у врегулюванні ситуації наБлизькому Сході між Ізраїлем та Палестиною; захист економічних інте-ресів Америки простежується у американо-японських торговельних дис-кусіях; здійснено ефективну інформаційну підтримку антитерористичної

319

операції «Помста» в Афганістані; забезпечено оперативні політичнірішення на фінансову кризу в азійських країнах та країнах ЛатинськоїАмерики. Аналіз зовнішньополітичної діяльності США в мережі Internetдає підстави визначити глобальну інформаційну мережу складовоюміжнародної інформаційної політики та чинником зовнішньополітичнихпріоритетів країни [488].

Wcb-сайти зовнішньополітичного відомства Японії (функціонуютьдва основні Web-сайти: англомовна версія і спеціальна японськаінформаційна мережа, крім того, дипломатичні представництва закордоном мають власні сайти, включаючи інформацію мовою країниперебування) відображають широкий спектр зовнішньополітичнихпріоритетів держави, характеризуються чіткою соціальною спрямова-ністю міжнародного співробітництва. Акцент робиться на таких глобаль-них проблемах сучасного розвитку, як економіка, охорона здоров'я,екологія, культура, боротьба з тероризмом, роззброєння, стихійні лиха,попередження конфліктів, тендерна рівність, відносини з міжнароднимиорганізаціями ООН, СОТ, ОПЕК, АСЕАН. Економічний блок висвітлюєпріоритетну для Японії стратегію підтримання економічної гегемоніїкраїни в Тихоокеанському регіоні на основі нових технологій. Доктрина«економічне відродження» та програма японського уряду «Millenium-2000» пропагуються як модель розвитку Японії до 2015 року; особливуувагу зосереджено на інтелектуалізації суспільства, формуванніінтелектуального потенціалу і оновленні виробництва. Зважаючи натехнологічні можливості країни, президент NHK С. Нобусава наголосив,що у XXI столітті країна стане визнаним світовим інформаційнимлідером і відповідатиме критеріям інформаційного суспільства. Мобіль-ність сайту (інформація змінюється кожні 2-3 дні) свідчить про оператив-ну і якісну роботу дипломатичної установи. Традиційно аналіз диплома-тичної діяльності МЗС Японії та закордонних представництв здійсню-ється спеціалізованими науково-дослідними установами - Інститутомміжнародних відносин та Інститутом світових проблем і прогнозування,які фактично формують стратегію зовнішньої політики і аналізуютьпозитивні і негативні тенденції в міжнародній політичній системі. «Надипломатичній службі, - зазначає відомий японський дипломат Т. Сімо-да, - головне - зібрати точну інформацію, проаналізувати її в міністерствізакордонних справ і на її основі виробити відповідну політику».

320

І, безумовно, ця політика повинна відповідати стратегічному зовніш-ньополітичному курсу, окресленому урядовими колами країни [489].

Без максимально повної та достовірної інформації неможливоприйняти рішення, реалізація якого принесла б очікувані результати. Застатистикою МЗС Японії, обсяг інформації, яка направляється в міністер-ство із закордонних установ, із середини 70-х років зріс майже у 15разів при збільшенні персоналу міністерства лише на 35%. Японськідипломати, які працюють за кордоном, орієнтовані на збір інформації звикористанням «відкритих методів», тобто ретельного вивченняурядових публікацій, преси, статистичних даних. Велика увага приділя-ється міжособистісним контактам - інформації з «перших рук». З цієюметою представники дипломатичних відомств намагаються регулярновідвідувати зовнішньополітичні відомства країни перебування, іншіурядові установи. Одночасно проводиться ефективна робота щодоналагодження та підтримки особистісних зв'язків для отримання інфор-мації неофіційного та конфіденційного характеру.

Згідно з положеннями дипломатичного документу «БлакитноїКниги - 2000» за напрямом «Міжнародний обмін та діяльність у сферізв'язків із громадськістю; національна громадська думка; розумінняЯпонії за кордоном» здійснюються спеціальні заходи для зарубіжної тавітчизняної громадськості. МЗС Японії надає публічний доступ домасивів поточної документації МЗС через послуги спеціальної електрон-ної бібліотеки: розголошено записи, документи та матеріали диплома-тичної установи з 1976 року, за винятком конфіденційних, які формуютьпозитивну громадську думку про зовнішню політику країни; активновикористовується система спростувань негативної інформації, яка, надумку японської влади, викликана хибними уявленнями про зовнішньо-політичні наміри держави. МЗС Японії організує прямий діалог зофіційними особами для активізації зворотного зв'язку та проведенняіміджевої дипломатії, ключовим завданням якої вбачає підтримку іміджузовнішньої політики, формування сприятливого ставлення і довіри доЯпонії в інших країнах світу. Основні акценти іміджевої дипломатії -активізація японської економіки, внесок Японії у вирішення глобальнихпроблем - підпорядковані загальній концепції «нового типу великоїдержави», велич, могутність і політичний авторитет якої базується на їїекономічному та технологічному потенціалі [490].

21-3429 321

Активну діяльність, пов'язану зі зовнішніми зносинами, здійснюютьу мережі Internet дипломатичні установи та відомства європейськихкраїн, усвідомлюючи важливість присутності держави в глобальніймагістралі для ефективного забезпечення національних інтересів. Web-сайт Форін Офісу (відзначений міжнародними нагородами у сферіінтерактивних медіа) представляє офіційну інформацію британськогоуряду з питань зовнішньої політики за всім спектром відносин, якіщоденно доповнюються позиційними матеріалами, оперативнимреагуванням на події, що безпосередньо чи опосередковано стосуютьсяінтересів Сполученого Королівства. У рубриці «Головні питаннязовнішньої політики» подається аналіз взаємовідносин із ключовимипартнерами - ЄС, Китаєм, Гонконгом, Іраном, країнами Африки.Зокрема, важливого значення надається роз'ясненню вітчизнянійгромадськості необхідності співпраці з ЄС. Форін Офіс запрошує допрямого діалогу з питань зовнішньої політики ЄС, європейської інтегра-ції, спростовує міфи та викривлену інформацію про членство Британіїв цій організації.

Зовнішньополітичне відомство Великої Британії проводить спеці-альні акції, спрямовані на зміну іміджу країни за кордоном, пропагуваннямодернізації, прогресивності й науково-технологічного розвитку з метоюзалучення іноземних інвестицій та створення сприятливого іміджу длябританської промисловості. Окрема рубрика «Spotlight Britain» надаєіміджеву інформацію країнознавчого, довідкового, статистичного, еконо-мічного характеру, програми британського уряду з проблем інформацій-ного суспільства та його складових.

Для забезпечення позитивного іміджу країни постійно проводятьсяPR-акції, спрямовані на різні аудиторії: „Планета Британія - 2001";сюжети для телебачення, що транслюються в 120 країнах світу; щорічнітижні відкритих дверей; позиційні матеріали „Сполучене Королівство- малий острів, великі ідеї"; дні британської культури тощо. Зовнішньо-політичне відомство використовує також медіадипломатію як новітехнології впливу на світову громадську думку. З одного боку,медіадипломатія - це ефективний механізм тієї чи іншої зовнішньо-політичної акції, а з іншого - медіа виступають тим демократизуючимфактором, який сприяє обговоренню цих проблем широкою громад-ськістю [491, 492].

322

У ФРН інформаційне забезпечення зовнішньої політики покладенона Федеральне бюро преси та інформації уряду ФРН і міністерствозакордонних справ. Для цього відомство підтримує зв'язки зінформаційними центрами всередині країни та за кордоном, використо-вуючи найсучасніші технічні засоби. Основним завданням відомства євивчення та узагальнення громадської думки. Результати дослідженьвикористовуються у плануванні та здійсненні внутрішньої і зовнішньоїполітики. До компетенції Федерального відомства належить інформува-ти населення та міжнародні і національні засоби масової комунікаціїпро політику Федерального уряду, роз'яснювати його діяльність у сферізовнішніх зносин. У контакті з МЗС відомство покликане провадитиінформаційно-пропагандистську діяльність за кордоном, метою якої єпідтримання належного іміджу ФРН, повне і достовірне висвітленняобразу Німеччини, роз'яснення позицій країни щодо конкретнихпроблем у міжнародних відносинах [493].

Web-сторінка зовнішньополітичного відомства представляє страте-гію зовнішніх зносин, актуальні проблеми державної політики в ЄС,країнознавчу інформацію, регіональну політику, доктрину міжнародноїкооперації. Німеччина пропагує національну ідею становлення інформа-ційного суспільства, інформаційної економіки як ідеологію новоїполітики європейської інтеграції та зовнішньополітичної діяльностіЄвропейського Союзу. Представляючи свої проекти і програми техноло-гічної модернізації, комп'ютерної освіченості, електронної комерції,зовнішньополітичне відомство сприяє їх активному обговоренню всуспільстві, визначає позитиви і негативи у сприйнятті політичного курсуяк усередині країни, так і за кордоном. Аналіз двосторонніх відносинФРН з усіма країнами світу та міжнародними організаціями подаєтьсяз посиланнями на історію дипломатичної практики і прогнозами намайбутнє. Оперативність інформації, реагування на міжнародні події врежимі он-лайн, мобільність іміджевих акцій свідчать про використанняможливостей Internet у проведенні активної зовнішньої політики МЗСФРН, трансформацію дипломатичної діяльності головної установи тадипломатичних місій у країнах перебування [494].

Основними напрямами зовнішньої політики Франції є захистнаціональних інтересів країни на міжнародній арені, роз'яснення полі-тичної доктрини світовій громадськості, безпека і стабільність розвитку,

21* 323

посилення впливу Франції в системі міжнародних відносин. Web-сайтМЗС Франції «France Diplomatie» представляє такі аспекти зовнішньоїполітики, як міжнародне співробітництво, захист прав людини,франкофонія, глобальна система оборони, інформаційне суспільство.

Поширення інформації про зовнішню політику Франції та прокраїну в цілому, здійснення активного діалогу з міжнародними агенціяминовин, постійна підтримка сайту дає можливість ознайомитися з концеп-цією політичного та економічного розвитку, пріоритетами міжнародногоспівробітництва, визначити позицію країни у процесах європейськоїінтеграції. Особливе значення надається пропагуванню політики франко-фонії у 120 країнах світу та країнах із перехідною економікою, програмиякої охоплюють такі галузі співробітництва, як освіта, культура, комуні-кація, юридична та судова практика, охорона довкілля. Важливимизасобами поширення франкофонії виступають програми Університетуфранкомовних мереж, телевізійний канал TV 5, який транслюється у56 країнах Європи, Америки та Африки, мережі дипломатичних пред-ставництв та культурних центрів у країнах перебування. У своїй діяль-ності в мережі зовнішньополітичне відомство Франції дотримуєтьсяпринципів відповідальності за демократичне управління, законністьспівробітництва, збереження національних культурних традицій іцінностей в умовах трансформації системи міжнародних відносин підвпливом глобалізації економічних та комунікаційних процесів [495].

За останні десятиріччя значно зросла інформаційна функція дипло-матичних представництв. Посольства та місії є надійними джереламиінформації про найрізноманітніші аспекти життя країни перебування.Завдання збирати оперативну інформацію, ретельна обробка численнихдрукованих видань, зокрема періодики, іншої інформації, яка проходитьна каналах ЗМК, встановлення та підтримка зв'язку із засобами масовоїкомунікації в країні перебування та інформування місцевої преси проголовні події, що відбуваються в державі акредитації, покладається навідділ інформаційних та культурних зв'язків, проте характер діяльностіінформаційних відділів виходить за чисто інформаційні рамки.

Для забезпечення інформаційної діяльності дипломатичне представ-ництво здійснює довідково-інформаційну та аналітично-інформаційнуроботу. Інформаційно-довідкова функція охоплює підготовку відповідейта резюме на запити Міністерства закордонних справ за визначеною

324

тематикою та безпосередню діяльність в інформаційному просторікраїни перебування. Зібрана та узагальнена інформація про різні аспектижиття країни перебування використовується в аналітичній роботідипломатичного представництва або передається у зовнішньополітичневідомство МЗС для подальшої обробки. Через динамічність подій уміжнародних відносинах, внутрішньополітичних змін ця робота маєбезперервний характер і виконується в максимально можливому обсязідля достовірного і повного інформування про країну перебування.

Аналітичні довідки розробляються послом та іншими відповідаль-ними працівниками посольства та використовуються разом з іншимивидами інформації як інформаційні ресурси для обгрунтування іздійснення певних зовнішньополітичних акцій. Інформаційно-аналітич-на эобота закордонних представництв важлива тим, що надає можливос-ті використання дійового механізму для отримання та розповсюдженняінформації, можливості встановлення неофіційних стосунків із місцеви-ми засобами масової комунікації, володіння „гарячою" інформацією.

До функцій закордонних представництв належить також підготовката інформаційне забезпечення державних візитів. У плані підготовкивізиту дипломатична місія розповсюджує проекти документів, якіпланується підписати під час візиту, активізує свою роботу з мас-медіаяк інструментом підготовки громадськості країни для сприйняття візиту.інформаційне забезпечення візитів також передбачає підготовкуматеріалів довідкового характеру, позиційних матеріалів, виступів передЗМК щодо економічних, політичних, культурних зв'язків міждержавами, краєзнавчих довідок. До роботи залучаються спеціалісти зуправлінь політичного аналізу та прогнозування, регіональнихуправлінь. Під час візиту представники дипломатичної місії повинніоперативно інформувати ЗМК про його хід, відстежувати реакцію мас-медіа та, за необхідності, коригувати повідомлення про результати візиту.По закінченні візит}' аналітичні відділи готують довідки на основімоніторингу місцевих засобів масової комунікації про реакціюполітичних кіл та громадськості країни перебування на візит [496-499].

Одним із елементів реалізації зовнішньої політики є діяльністьторговельних місій в інформаційному полі країни перебування. Від цієїдіяльності залежить ставлення політичних та ділових кіл, громадськостіфаїни перебування до інших країн на міжнародній арені.

325

Інформаційна діяльність у країні перебування повинна здійс-нюватись таким чином, щоб уникнути негативних наслідків такоїдіяльності.

Інформаційна діяльність торговельних місій має різноманітнийхарактер, пов'язаний із неоднорідністю інформаційного поля. До засобівінформаційної діяльності відносять розповсюдження країнознавчоїінформації, комплекс періодичних і спеціальних протокольних заходів,на яких здійснюється обмін інформацією, розповсюдження позиційнихматеріалів, в яких засвідчуються позиція держави з тих чи інших питань,неофіційні контакти з метою отримання специфічної інформації, а такожінформування державних установ країни перебування і зв'язки із засоба-ми масової комунікації країни перебування.

Особливо актуальною стає ця функція під час загострення економіч-них суперечностей між державами. Так, на початку 80-х років виникяпоно-американський економічний конфлікт внаслідок збільшеннядефіциту в торгівлі США з Японією більш ніж на 50 млрд. доларів.Через це в США почали зростати антияпонські настрої, особливо вконгресі, який вимагав у законодавчому порядку обмежити японськийімпорт. Міністерство закордонних справ Японії розробило спеціальнупрограму для здійснення впливу на американську громадську думку всприятливому для Токіо напрямі. Посольством Японії в США булаорганізована спеціальна місія, в обов'язки якої ввійшло: забезпеченняамериканських ЗМК матеріалом, який представляв політику Японії вбільш вигідному світлі; проведення лекцій для представників американ-ських політичних, громадських та фінансових кіл про зусилля урядуЯпонії щодо відкриття японського ринку американським товарам;розповсюдження пропагандистських матеріалів серед американськихбізнесменів та політиків.

Інформаційна діяльність торговельно-економічних місій, які працю-ють самостійно або у складі дипломатичних представництв, полягає втому, аби забезпечити зовнішньоекономічні інтереси держави та правасуб'єктів підприємницької діяльності у країні перебування. Крім того,до основних завдань торговельно-економічної місії відносять:

• інформування керівного органу та інших органів виконавчої владипро цінову, податкову і тарифну політику, яку проводить державаперебування;

326

• вивчення загального стану економіки, тенденції розвитку зовніш-ньоекономічних зв'язків, технічного рівня виробництва, рівняякості продукції провідних галузей держави перебування,кон'юнктура ринку товарів і послуг та інформування зовнішньо-політичного (зовнішньоекономічного) відомства з цих питань, ав разі потреби - зацікавлених міністерств, відомств та іншихустанов та організацій;

• аналіз та узагальнення інформації щодо суб 'єктів підприємницькоїдіяльності держави перебування, які виходять на інші ринки;

• ведення обліку суб'єктів підприємницької діяльності державиперебування, які застосовують обмежувальну ділову практику абоне виконують взяті зобов'язання; окрім того, торговельна місіяшляхом аналізу економічної та статистичної інформації встанов-лює причини таких заходів [500-502].

Зовнішня політика України формується під впливом динамічнихгеополітичних трансформацій. Країна знаходиться на перетині інтересівта сфер впливу різноспрямованих політичних домінант, виступає цент-ром багатосторонньої дипломатії і партнерського співробітництва [503].

Інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики Украї-ни здійснюється різними засобами: традиційною інформаційно-аналітич-ною роботою територіальних і функціональних департаментів зовніш-ньополітичного відомства, дипломатичними заходами у країні перебу-вання, співробітництвом з мас-медіа та представництвом у мережі Internet.

Web-сторінка МЗС України містить інформацію про всі аспектиміжнародного співробітництва, структуру і організацію МЗС України,позиційні матеріали, які безпосередньо висвітлюють офіційний поглядна міжнародні події, оперативне реагування на зміни у світовій політиці,іміджеві акції зовнішньополітичного відомства. Оперативність реагу-вання на кризові ситуації чи інші глобальні проблеми дозволяютьвирішувати кілька завдань мережевої дипломатії України: активнозабезпечувати міжнародний діалог, впливати на світову громадськудумку, нейтралізувати негативну інформацію про внутрішньополітичнуситуацію і захистити національні інтереси на міжнародній арені. Слідвідзначити, що оновлений до 10-річчя проголошення незалежностіУкраїни Web-сайт МЗС (українська і англомовна версії) поступовозмінює імідж країни і зовнішньої політики, водночас потребуючи

327

активної діяльності в Internet як зовнішньополітичного відомства, так ійого місій за кордоном. Досвід дипломатичної діяльності зарубіжнихкраїн у мережі Internet, технології медіа- та іміджевої дипломатіїнеобхідні для багатостороннього співробітництва України і створенняпозитивного іміджу держави на міжнародній арені [504-514].

Таким чином, значення глобальних мереж, зокрема Internet, зважа-ючи на їх інтелектуальний потенціал, що відповідає політичним,економічним та миротворчим вимогам сучасного світу, як засобу розв'я-зання світових проблем, потребує подальшого вивчення, науковогообґрунтування і конкретизації досліджень.

6.2. Економічні пріоритети політики інформаційногосуспільства

Глобалізація комунікації вплинула на процеси інтернаціоналізаціїсвітової економіки та міжнародної конкуренції, що призвело до посилен-ня нерівності економічного розвитку і загострення процесів пере-розподілу сфер політичного і економічного впливу. На глобальному рівністикаються численні національні інтереси і пріоритети потужнихекономічних корпорацій, оскільки трансформація світової економіки в„інформаційну" та глобальну зумовлює появу високодинамічнихекономічних систем і водночас зростання кількості країн з відносностагнуючими показниками розвитку. Процеси еволюції цивілізаціїзумовлюють необхідність політичного вирішення комплексних проблем,пов'язаних зі становленням інформаційного суспільства та інформацій-ної економіки, які обумовлюють рівні можливості учасників міжнарод-ного співробітництва у розподілі світових інформаційних ресурсів іміжнародної праці. Глобалізація економічного розвитку, яка стала однієюз вирішальних ознак постіндустріальної цивілізації, охоплює всі факторита умови виробництва, усі галузі й територіальні утворення. Формамипрояву процесів глобалізації світової економіки є зростання роліінтелектуальних ресурсів, диверсифікація світових фінансових ринківта ринків праці, вплив транснаціональних корпорацій і загостренняглобальної конкуренції на основі високих технологій. Розгортанняпроцесу глобалізації відбувається динамічно, але нерівномірно і за

328

характером впливу на національні економіки, і за визначальнимичинниками сучасної динаміки світового господарства.

У теорії та практиці міжнародних відносин широко дискутуєтьсяконцепція неоліберальної глобалізації (Ф. Хайєк, М. Фрідман, Е. Гідденс,А. Тоффлер, Р. Коен, М. Кастельс, Т. Стоуньєр, Г. Кан, М. Бангеманн,П. Еванс, Н. Хор, Н. Хартман, Л. Сароу, Р. Нельсон, Ж. Ріос, М. Постер,Ч. Джонсон, Р. Айріс, А. Гальчинський, Ю. Пахомов, І. Лукінов, В. Геєць,А. Філіпенко, О. Скаленко, А. Кредісов, О. Рогач, В. Вергун, О. Шнирков,Р. Абдєєв, І. Мелюхін та ін.), або нового світового економічного порядкуяк нелінійного, суперечливого, нерівномірного процесу з постійнимизмінами своїх конкретних форм, методів, механізмів реалізації і проявів.Наукові теорії прогнозують становлення принципово нової (інформацій-ної) економіки, орієнтованої на трансформацію конкурентноздатностіцентрів світового господарства, формування нових регуляторів економіч-ного зростання, використання досягнень нових інформаційно-комуніка-ційних технологій як визначального чинника сталого економічногорозвитку. Сама постановка проблеми обумовлює потребу її багато-вимірного аналізу, ґрунтованого на теоріях нелінійного функціонуванняскладноорганізованих систем [515-527].

Реальності розриву в цифрових технологіях різних країн сформу-вали міжнародні стратегії подолання непропорційності глобальногорозвитку, прийняття довгострокових програм на рівні світових організа-цій і розвинутих країн. Так, у «Програмі розвитку комунікацій на 1999-2001 роки» ООН/ЮНЕСКО підкреслюється необхідність ідеї «спільногоінформаційного майбутнього» на основі глобальної супермагістралі,приєднання країн третього світу до вертикального і горизонтальногоієрархічного обміну інформацією, створення громадської сфери укіберпросторі, застосування комп'ютерних моделей і телекомунікаційдля об'єднання нових глобальних спільнот. У програмі запропонованоконцепцію розвитку людства на основі інформаційних новацій,пов'язаних з економічним прогресом, зокрема, розглядаються перспекти-ви захисту прав людини, забезпечення моральної гідності спільнот,здобуття знань та інформаційних послуг, створення фізичного тавіртуального середовища для соціальної комунікації, вирішення пробле-ми співвідношення економічної інтенсивності та справедливостіекономічного зростання. Світовий банк розпочав реалізацію програми

329

«Інформація задля розвитку» (InfoDW) з метою становлення інформацій-ної економіки і допомоги країнам, що розвиваються, у входженні вглобальну інформаційну економіку.

Проблеми глобалізації світової економіки, спричинені вибуховимвпливом інформаційно-комунікаційних технологій, перебували в центріполітичних та економічних дискусій на світовому економічному форуміу Давосі (2000, 2001). Необхідність глобалізації не ставилася під сумнів,але проблема «відповідальності глобалізації» та нових підходів доосмислення її наслідків для міжнародної спільноти викликала гострісуперечності у поглядах урядовців високорозвинутих країн та країн,що розвиваються. «Дійсність демонструє скоріше виключення, ніжінтеграцію, скоріше втрати, ніж переваги», - підкреслив президентТанзанії Б.В. Мкапа у відповідь на проголошену президентом СШАД. Бушем концепцію нового світового порядку та формування скоорди-нованої системи міжнародних відносин на основі інформаційно-комунікаційних технологій, інтегрованих у всі сфери життєдіяльностіміжнародної спільноти [528].

Досягнення комп'ютерних і комунікаційних технологій, глобальніможливості обміну інформацією та інтелектуальними продуктами,зазначалося в дискусіях, дають можливість трансформувати світовийринок, одночасно формувати глобальний і регіональний попит,координувати виробництво товарів і послуг, заохочувати інвестиції вінформаційну індустрію та створювати нові виробничі потужності врізних сферах співробітництва - від традиційних до інтелектуальних.

Проблема подолання нерівності в економічному розвитку (сучаснийпроцес глобалізації визначається країнами Півночі, де національністратегії в галузі технологій підтримуються глобальними інститутамивідповідно до їх правил і стандартів) потребує політики координаціїміжнародних відносин між країнами, що розвиваються, формулюваннянових принципів міжнародної конкуренції і програм входження учасни-ків міжнародного співтовариства в епоху інформаційної цивілізації.

Перспектива переходу людства до якісно нового етапу його існуван-ня - інформаційної цивілізації, виникнення якої стало можливимвнаслідок поступу наукового прогресу, винайдення нових методівобробки та передачі інформації, що об'єднали планету в єдинуінформаційну систему, дає змогу визначити складовою частиною нового

330

суспільства інформаційну економіку, що приходить на зміну індустріаль-ній, а появу нових інформаційних технологій порівняти з індустріальноюреволюцією минулого, визначити критерії інформаційної економіки:прогресивний розвиток високих технологій, що сприяє поширеннюкомунікаційних мереж, коли зменшуються витрати на постачання цихмереж і поліпшується якість послуг; зростання заохочувальних стимулівдля спеціалізації і координації управління в глобальному інформацій-ному середовищі, скорочення циклів ділової активності та посиленнявзаємодії між пропозиціями і попитом (виробниками і споживачами);розширення електронної комунікації та інтернаціоналізація послуг;вплив інформаційних потоків на ціннісні орієнтири суспільства наглобальній основі, зародження міжнародного громадянського суспіль-ства з одночасним збереженням самобутності та ідентичності націй;вільний доступ до глобальних інформаційних ресурсів, наявністькваліфікованої робочої сили, діяльність інститутів, що сприяють вироб-ництву і поширенню інформаційних продуктів, обумовлюють змінутрадиційної економіки і перехід до високоприбуткової (інтелектуальної)форми економічних відносин.

Можливо, це прогностичні характеристики, однак не можна непогодитися з ідеєю про те, що нова економіка (економіка інформаційноїери) підпорядковується іншим законам виробництва, обміну таспоживання продуктів, які надають людству значні переваги в порівнянніз індустріальною економікою. Про це свідчать дискусії щодо актуальноїпроблеми: чи справді економічна система світу стоїть на початку новоїери, чи, можливо, це чергова утопічна теорія? Якщо інформаційнаекономіка існує реально, то чи всі країни беруть однакову участь углобальних інформаційних процесах? Розвинуті країни вже увійшли веру інформаційної економіки, а слаборозвинуті не отримають такоїможливості, принаймні, у найближчому майбутньому [529].

Інформаційна економіка має декілька синонімічних назв, кожна зяких сприяє виявленню певних ознак цього явища: інтелектуальнаекономіка, економіка знань (knowledge based economy), нематеріальнаекономіка, нова інформаційна економіка. В основу поняття інформацій-ної економіки покладено твердження, що в сучасному економічномужитті значно зростає роль нових благ, використання яких не обмеженегеографічно та фізично, таких, як комп'ютерне програмне забезпечення

331

або засоби інтелектуальної власності. Новою цю економіку називаютьз метою протиставлення її традиційній індустріальній економіці, щовиникла в результаті індустріальної революції. Основною характеристи-кою індустріальної економіки є домінування виробництва матеріальнихцінностей, що мають фізичне вираження, можуть використовуватися впевному обмеженому просторі; під час використання вони зношуються,а їх виробництво підпадає під проблему обмеженості ресурсів.Інформаційна економіка називається нематеріальною, оскільки основнавага припадає на сектор нематеріального виробництва (причому,бурхливо зростає тільки певна його частина, саме та, на яку впливаютьнові методи обробки і передачі інформації).

Отже, поява поняття інформаційної економіки обумовлюєтьсярозвитком нових технологічних досягнень, до яких відносять цифровуобробку різних видів інформації (у вигляді тексту, чисел, звуку ізображення), та інтеграцію їх в єдиний продукт під назвою «мульти-медіа»; штучний інтелект і його впровадження в інформаційнупродукцію та послуги інтерактивних інтерфейсів, що враховуютьпотреби користувача; техніку цифрового ущільнення і комутації, яказабезпечує передачу дедалі більшого обсягу інформації; зростанняпотужності комп'ютерів та супутникового зв'язку; впровадженняоп~ично-волоконних кабелів та прискорення зростання комп'ютернихмереж, зокрема Internet. Концепція інформаційної економіки виявляєзалежність економічного зростання і стабільності від розвитку івпровадження нових інформаційних технологій, їх впливу напродуктивність різних секторів економіки, поширення інформаційногобізнесу на міжнародну економіку і світове господарство [530].

Важливість інформаційної економіки може бути оцінена в трьохрівнях: індивідуальному, корпоративному і глобальному. Індивідуальнийрівень передбачає економічне зростання і прибуток індивідів на основіінформаційного бізнесу (за статистикою, у 1997 р. сукупний прибутокпідприємств у сфері програмного забезпечення, аудіовізуальноїіндустрії, комп'ютерних мереж і систем США був вдесятеро вищий відприбутку підприємців Великої Британії, досягнутого в матеріальномувиробництві-нерухоме майно, сталь, продовольство; у 1998 р. прибутокБ. Гейтса від продажу програмних продуктів був удвічі більший, ніж убудь-якого найстабільнішого підприємця в іншій галузі, не пов'язаній

332

із програмними засобами). Обсяги електронної торгівлі у 2000-2001 pp.зросли на 200 млн. дол.

Корпоративний рівень пов'язаний з економічними здобуткамикорпорацій і фірм, які або розвивають інформаційну економіку іззастосуванням нових технологій, або створюють і пропонують нові видиінформаційного бізнесу та інформаційних продуктів. П'ять найбільшихфірм у галузі інформаційних та комунікаційних технологій («Microsoft»,«Intel», «Compaq», «Dell», «Cisco») у 1987 році мали ринковий капітал12 млрд. дол. США, а в 1997 році їхній об'єднаний капітал становив600 млрд. дол. США, тобто зріс майже в 50 разів або дав щорічнеекономічне зростання на 45%; у 2001 році він досяг 2000 млрд. дол.

Глобальний рівень поєднує економічне зростання країн і розвитокглобальної інформаційної економіки. Сучасна економічна системаґрунтується на традиційних принципах світового розвитку, якіскладалися протягом віків; інформаційна економіка змінює пріоритетисвітового господарства, визначає нові принципи взаємозалежності різнихсекторів виробництва й обміну продукцією [531].

Наукові дослідження і практика застосування нових технологійдають змогу виокремити чотири компоненти інформаційної економіки:перший - інформаційні і комунікаційні технології та Internet; другий -інформаційна інтелектуальна власність, яка включає не тільки патентина захист прав на видання, а й права на рекламні, консультаційні,інформаційні та інші послуги, торгові марки, назви фірм, фінансовийобмін, страхування, інформаційні послуги і дистанційне навчання замережею Internet; третій - включає електронні інформаційні центри,бази та банки даних, відеопродукцію, багатомовні перекладні програмніпродукти, нові засоби зображення; четвертий - спільну інформаційнуспадщину, систему управління виробництвом, біотехнології, фарма-цевтичну продукцію. Ці компоненти виявляються в дедалі ширшихсферах економіки, і вплив таких складових зростає зі швидкоюеволюцією інформаційних і комунікаційних процесів (табл. 6.1).

333

Таблиця 6.1Інформаційні технології

Структура виробів інформаційних технологій на світовому^инку (%)

1995 Середньорічні темпизростання (1985-1995)

Персональні комп'ютери і робочі станціїСистеми багаторазового використанняЗасоби передачі данихКомплекти програмного забезпечення

Послуги

30,513,04,318,433,7

17,24,017,013,013,0

Географічна структура світовогсуншку інформаційних технологій (%)

Північна АмерикаЛатинська Америка

Західна ЄвропаСхідна Європа, Близький Схід, АфрикаАзія, країни Тихоокеанського регіону

43,52,0

28,32,6

23,7

9,415,615,610,618,9

Джерело: Доповідь про світовий розвиток, 1998-99. Світовий банк.

За зростанням обсягів робіт та кількості зайнятих ці секторизаймають дедалі більше місце у світовому виробництві, зокрема, оборот50 провідних фірм аудіовізуальної сфери в 1997 році зріс на 45%порівняно з 1992 роком і становив 157,5 млн. дол. А кількість станційInternet за період 1994-97 pp. зросла в 16 разів і становила 16 млн. дол.У 1994 році сукупний продаж трьох секторів галузі комунікацій(телекомунікацій, інформаційних технологій та аудіовізуальнихпродуктів та послуг) дорівнював 1,43 млрд. дол. і становив 5,9% відсвітового валового продукту.

У 1995 році світова електронна торгівля дорівнювала 0,5 млрд. дол.,а на 2000 рік передбачено зростання показника до 7 млрд. дол., тобто в14 разів (діагр. 6.1, 6.2).

334

1976-1996 pp.В И С OKI ТЄХН ОЛ ОГІЇ

11% Ресурсов алежні

11%

Середні

технології 22% і

Низькі технології

21%

Інші первинні

вироби 34%

Змішані 1%

Діаграма 6.1. Технології у світовій торгівлі (1976-1996 pp.)Джерело: Доповідь про світовий розвиток, 1998-99. Світовий банк.

1997-2001 pp.

Середні

технології 32% /

Низьи технологи

18%

ВИСОКІ технології

22%

Ресурсозалежні

11%

Змішані 4%

Інші первинні

вироби 13%

Діаграма 6.2. Технології у світовій торгівлі (1997-2001 pp.)Джерело: Доповідь про світовий розвиток, 2000-2001. Світовий банк.

335

Аналіз поточного стану індустрії й ринку свідчить, що виробникиінформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) досягли рекорднихрезультатів. Загальний обсяг світового ринку ІКТ у 1999 році перевищив1,3 млрд. дол., причому частка Європи за цей рік зросла на 31%. У2000 р. вона досягла рівня 34,3%, а у 2001 р. - 37,3%- Економічне зростан-ня зумовлюється розвитком Internet і тенденцією переходу до мобільнихкомунікацій і мобільних розрахунків. Найважливіші пріоритети на 2002-2007 pp. - встановлення правого регламенту для електронного бізнесу,що надасть реальні можливості переходу до інформаційної економікиXXI століття. Головними чинниками, що визначають прискоренийрозвиток інформаційних технологій і зумовлюють динаміку їх онов-лення, є новий геополітичний порядок, нове інформаційно-економічнесередовище і новий споживач, який потребує більш високоінтелектуаль-них послуг. Дослідники інформаційної економіки відзначають абсолют-не зростання ринку інформаційних технологій Internet (1990-2000 pp.)до 100 млрд. дол., пов'язуючи очікуваний бурхливий стрибок із поширен-ням передачі мультимедійної інформації та електронної комерції (конт-рактингу, консалтингу, маркетингу), а також розвитку Internet-телефонії.

Необхідно відзначити, що сфера ІКТ переживає стадію еволюцій-ного розвитку, орієнтованого на створення нової економіки, Internet іелектронну комерцію. Світова індустрія ІКТ продовжувала значно зрос-тати, незважаючи на потрясіння на ринку високих технологій у США таінших країнах (2000 p.), які не позначилися на макроекономічних показ-никах розвитку ринку та на темпах зростання й обсягу основних секто-рів. Так, сервіс комунікаційних технологій зріс на 38%, обладнання ІКТ -на 33%, інформаційні послуги - на 19%, програмне забезпечення - на10%, а загальний обсяг світового ринку становив понад 2000 млрд. дол.

У галузі інтелектуальної власності (авторського права, патентування,ліцензування) найвищий економічний ефект мають країни ВеликоїСімки, серед яких на першому місці США, де ця галузь за щорічнимзростанням темпів (5%) обумовила прибуток без експорту 60,8 млрд.дол. (1998 p.). Основні галузі індустрії інтелектуальної власності -індустрія кіно, звукозапису, програмного забезпечення - випередилитаких традиційних провідних експортерів, як сільське господарство,автотранспортні послуги та автомобільна промисловість. Друге місцепосідає Японія, де спостерігається висока інтенсифікація науково-

336

інформаційної політики, а фундаментальні наукові й технологічно-прикладні розробки відіграють пріоритетно-стратегічну роль. Японіяздійснює політику міжнародної науково-технічної інтеграції, яказабезпечує країні доступ до зарубіжних інформаційних банків науковихвідкриттів і технологічних винаходів. Обмін інформацією (патентами,описами винаходів, виключними правами на використання знань, ноу-хау, ліцензіями) здійснюється на комерційній основі. За обсягамиліцензійної торгівлі й прибутками Японія вийшла у світові лідериінтелектуальної власності. Зросли темпи патентування у ФРН, Франції,Великій Британії, Італії та в регіональній організації «Європейськапатентна служба», натомість країни Центральної та Східної Європи,колишнього Радянського Союзу втратили свої позиції на світовому ринкуінтелектуальної власності (табл. 6.2).

Цю динаміку можна пояснити і як звичайне явище зростання обсягіввиробництва в результаті підвищення продуктивності в певних галузях,як наслідок нових наукових відкриттів, що спостерігалося й в індустрі-альну епоху, але йдеться про виникнення принципово нової глобальноїекономічної системи, що базуватиметься на інших правилах і законах, воснові функціонування котрих - як специфіка продуктів, що виробля-ються нематеріальною економікою, так і методи їх поширення [532].

Таблиця 6.2Інтелектуальна власність. Патентування (у %)

Європейська служба патентуванняШвейцаріяШвеціяКанадаНімеччинаВелика БританіяФранціяІталіяЯпоніяСШАСРСР, Росія

1985

100,00100,00100,00100,00100,00100,00100,00100,00100,00100,00

2001100,00112,07140,4137,67166,31128,61131,2279,16

429,34153,0126,33

Джерело: Світова організація інтелектуальної власності.

22-3429 337

Продукти інформаційної економіки ототожнюються з ідеями тазнаннями, оскільки всі вони, чи рекламне зображення, чи фінансовіконсультації, існують у формі інформації. Через те економіку називаютьще й економікою знань, а результати її функціонування - продуктамизнань. Існують декілька особливостей продуктів знань, що відрізняютьїх від матеріальних речей та продуктів сфери послуг, що не відносятьсядо нової економіки за своєю специфікою і відсутністю інформаційноїскладової:

• продуктами знання одночасно може користуватися безмежнакількість споживачів, і при цьому, на відміну від матеріальних благ,продукт знання і його корисність не тільки не зменшуються, а навітьзбільшуються. Наприклад, вплив рекламного образу не зменшуєтьсявід збільшення кількості людей, що його бачать, а навіть зростає;

• зникають просторові межі на шляху споживання продукту, оскіль-ки продукт знання має тенденцію до поширення і заповненнявсього наявного простору. Так, декілька користувачів у різнихчастинах земної кулі завдяки супутниковому зв'язку можутьодночасно використовувати одну й ту саму частину програмногозабезпечення, розміщеного на певному сервері;

• продукти знання завдяки новим технологіям можуть бути нескін-ченно розмножені, що характеризує інформаційну економіку якекономіку достатку, тобто людство частково звільниться від проб-леми дефіцитності ресурсів. Це пояснюється тим, що сам продуктзнання не можна відокремити від його ідеї, через те всі копії пер-винного продукту знання мають нульову ціну, хоч і не втрачаютьсвоєї вартості. У той же час для подальшого використання ідеї вматеріальному виробництві необхідне застосування певнихресурсів;

• процес виробництва продуктів знання не є чітко визначеним, ічерез те на прискорення чи розширення виробництва не впливаєкількість початково зайнятих осіб. Наприклад, проект не станекращим від збільшення кількості програмістів, які над нимпрацюють; рекламне зображення чи фінансова консультація такожне потребує великої кількості виконавців [533].

Під час розгляду особливостей інформаційної економіки слід такожвідзначити роль Internet, що поєднує світ в єдину інформаційну систему.

338

«Глобальна інформаційна мережа Internet, - зазначав президент СШАБ. Клінтон у посланні до Конгресу (1997 р.), - нова перспектива світовоїекономіки, технологія активізації життя, всесвіт знань. Перевагиінформаційної революції мають стати сучасним невід'ємним правомкожної людини» (діагр. 6.3, 6.4).

80

40

10

ГИ1993 1995 1997 2001

Діаграма 6.3. Число станцій Internet у світі 1993-2001 pp. (у млн.)Джерело: Infonetics Research Inc. (San Jose, Calif.), 2001.

Великая Британія

Діаграма 6.4. Розподіл станцій Internet за країнамиДжерело: Matrix Information and Services. - January, 2001.

2 2* 339

Internet визнаний рушійною силою сучасного комунікаційного таінформаційного середовища, яка забезпечує ефективне поширеннятехнологій через кордони держав для використання в різних сферахміжнародної діяльності. Історичне значення нових технологій полягаєв широкому використанні можливостей Internet у світовому господарствій усіх сферах суспільного життя, глобальна мережа комунікацій надаєбезпрецедентну можливість брати безпосередню участь в інформаційнійтрансформації й користуватися результатами взаємодії технологій.Internet впливає на зміну урядової політики й економічної конкуренціїна світових ринках, користується величезним попитом, оскільки забезпе-чує такі потреби суб'єктів економічного життя, як дешевший і легшийтоварний та інформаційний обміни, зменшення оборотних фондів,розширення мережі пропозиції та попиту. Але, на відміну від матеріаль-них товарів, методи транспортування яких не змінюються, нематеріальніпродукти Internet може доставляти до споживача безпосередньо, щознижує їх собівартість і долає просторові межі. Наприклад, консультаціїу сфері освіти та охорони здоров'я, новини, програмне забезпечення,музика, відеорозваги, цінні папери, банківська справа та інші фінансовіпослуги, доступ до банків даних і консультативні послуги можуть бутицілком забезпечені через мережу Internet. Наслідком підвищенняпродуктивності праці в даних галузях є значне зниження ринкових цін.

Феноменальний розвиток Internet у 2000-2001 pp. та пов'язаної з ниммережі Word Wide Web є найсучаснішим вираженням прогресу в ційсфері. У 1990 р. налічувалося менше 1 млн. користувачіів, у 1998 р. - 147млн. користувачів, у 2002 р. прогнозується понад 350 млн. користувачів.Таким чином, Internet та WWW виступають інформаційною основоюглобальної економіки (обсяг трансакцій, здійснених за допомогою WWWз 0 дол. (1994 р.) до 7,5 млрд. дол. (1997 p.); до 2003 p. лише у СШАпередбачається зростання обсягу трансакцій до 300 млрд. дол.

На основі визначених особливостей продуктів знань та способів їхпоширення формулюються (К. Келлі. Нові правила для нової економіки.1997) декілька законів, що характерні для нової економіки інформаційноїери:

• Закон зв'язку: ера окремих комп'ютерів минула, розпочалася ераміжкомп'ютерних комунікацій.

• Закон переміщення: матеріали переміщуються інформацією, маса

340

переміщується бітами, давні економічні динаміки - поведінкоюмереж.

• Закон достатку: у традиційній економіці дорожнеча походила віднестачі. У новій економіці становище діаметрально протилежне -що більше речей, то вони цінніші.

» Закон збільшення прибутків: вартість товару зростає з кількістюйого споживачів, а бурхливе зростання вартості трансформуєтьсяв більшу кількість споживачів.

• Закон протилежності цін: у традиційній економіці просування вякості призводить до зростання ціни. Нині найкращі виробидешевшають щороку [534].

Становлення інформаційної економіки потребує від суб'єктів під-приємницької діяльності пристосовування до нових економічних умов.Зокрема, бурхливий розвиток засобів інформації обумовив загальнупоінформованість споживачів щодо товарів і послуг та перехід від сімей-ного споживання до індивідуального. Через те інформаційні послугимають бути більш індивідуально орієнтованими і враховувати найрізно-манітніші потреби споживачів, повинна зростати якість послуг та їхоригінальність. У сфері зайнятості відбувається еволюція і трансформа-ція професій, в основному найбільшими темпами зайнятість зростати-ме у сфері комунікацій, керування базами даних, комп'ютерного сервісута інженерії комп'ютерної техніки. Нові робочі місця характеризува-тимуться відсутністю жорсткого робочого часу і оплачуватимуться згідноз обсягом виконаних робіт. Більшість робочих місць, створених в Європіза 1992-96 роки, були з частковою зайнятістю. Поряд з цим зростає квалі-фікація працюючих. Менеджмент підприємства також зазнає певнихзмін, зокрема, більш необхідною стає індивідуалізація оцінки виконанняробіт, поступово відмиратиме ієрархія влади. Виникло також поняття«глокалізації», коли стратегія бізнесу може бути одночасно і міжнарод-ною, і локальною. Ще однією особливістю є значне полегшення і приско-рення взаємодії між контрагентами шляхом обміну інформацією.Інформаційна економіка набуває всеохоплюючого глобального характе-ру, і її успішне функціонування в кожній країні залежить від наявностіналежно розвинутої інформаційної та комунікаційної інфраструктурий усвідомленого вибору суспільства.

34!

Геополітичні чинники функціонування інформаційної економікиподіляють світ на інформаційно багаті (індустріально розвинуті країни)та інформаційно бідні країни (країни, що розвиваються). Розвинутікраїни домінують у кожному з чотирьох основних секторів економікизнань. На них припадає понад 70% світового ринку інформаційнихтехнологій. Провідну роль відіграють США та Канада (43,5%), хочатемпи зростання ринку в цьому регіоні найнижчі, що можна пояснитивідносною насиченістю суспільства інформаційними і комунікаційнимитехнологіями. Якщо розглянути географічний оборот 50 провіднихаудіовізуальних фірм, то побачимо, що 91% припадає на розвинутікраїни, з них домінують США (37%), трохи меншою є доля європейськихкраїн (35%) і 19% - на японські фірми (діагр. 6.5, 6.6).

Варто відзначити, що європейські країни мають високо розвинутіінформаційні і комунікаційні технології, для яких характерні значніпоказники як у забезпеченості суспільства новими технологіями, так івелика частка на світовому ринку інформаційних технологій. Зокре-ма, країни Європейського Союзу посідають третє місце за обсягамиекспорту (57 млрд. дол.) після США (106 млрд. дол.) та Японії(100 млрд. дол.) [535].

110,86 122,468134,617

150,824 157,412

1992 1993 1994 1995 1996

Діаграма 6.5. Аудіовізуальний сектор.Оборот 50 провідних аудіовізуальних фірм 1992-1996 pp. (млн. дол.)

Джерело: Європейська аудіовізуальна лабораторія.

342

Японія19%

США37%

Діаграма 6.6. Аудіовізуальний сектор.Розподіл обороту 50 провідних аудіовізуальних фірм (2000 р.)

Джерело: Європейська аудіовізуальна лабораторія.

Європейські країни займають чільні позиції за кількістю мобільнихтелефонів на 100 осіб від чисельності населення, зокрема, лідером єФінляндія, в якій цей показник дорівнює 50, за нею йдуть Швеція,Норвегія, Данія та Італія. У п'ятірку лідерів за кількістю користувачів,що підключені до Internet, входять три європейські країни: Фінляндія,яка очолює список, та Ісландія і Норвегія, які поступаються СполученимШтатам, п'яте місце посідає Нова Зеландія (діагр. 6.7).

Ікп

и

,—

•

аX

.36

W

,3є,«

6X

U

.5

гані

Іш

і5В.

—

оX

•я-

U.

інія

:

w

с2

г—

QQ

Xм»<мU

І

—

аX

(Ч

і£

• •

X

w

zsXuО.

<

—

aжenоЬн

S

трал

8

1—

шX<-!О

ur>IS

x5Э1

T

sX

г 1

aXe>

Iae

Діаграма 6.7. Щоденне телеспоживання на душу населенняДжерело: Доповідь про світовий зв'язок. ЮНЕСКО. 1999.

343

У галузі авторського права, зокрема патентування, лідерами є Японіята США (за даними на 2000 рік американський експорт у цій сфері вдва рази перевищував показник Німеччини, а Японія, у свою чергу, малаобсяг експорту, що вдвічі перевищував показник США).

США посідають провідні позиції в галузях інформаційної економі-ки, про що свідчить аналіз процесів, які відбуваються в цій країні; усекторі інформаційних технологій американські фірми є основними ви-робниками електронних компонентів; також відбулися зміни в галузімультимедіа, де в 1993 році кількість користувачів CD-ROM вдома(4,5 млн. чол.) перевищила їх кількість на робочих місцях (2,5 млн. чол.);ринок персональних мікрокомп'ютерів у 1996 році зріс на 21%, що на12% менше відповідного показника в Японії і в 3 рази більше темпівзростання європейського ринку. Сполучені Штати мають дві третинивсіх станцій Internet, у той час як сукупна доля Канади, Великої Британії,Японії, Німеччини та Австралії становить шосту частину загальногообсягу. 11% американських сімей під'єднані до глобальної мережі. Ваудіовізуальній сфері США мають найбільший показник телеспоживан-ня на душу населення (4 г. 29 хв.), більше половини обороту в цій галузіприпадає на приватне телебачення. У сфері телекомунікацій, що включаєяк виробництво обладнання та інфраструктури (супутників, телефонів,корпоративних мереж і персональних радіо комунікацій), так і наданняпослуг, відбувалося значне зростання як на світовому рівні, так і вокремих країнах, зокрема завдяки тенденції лібералізації телекомуніка-цій і усунення державної монополії.

США посідають перше місце в імпорті і друге після Японії векспорті телекомунікаційного обладнання (в 1995 році імпорт становивблизько 17 млрд. дол., а експорт - близько 13,5 млрд.). У США, як і вінших розвинутих країнах, відбулися зміни в зайнятості, найбільшенових місць створюється в галузі нематеріального виробництва тапослуг: за 1990-95 pp. кіноіндустрія створила 127 тис. робочих місць вСША, що більше, ніж автомобільна, фармацевтична і готельна галузіразом. Потенціал створення нових робочих місць у секторі інформацій-них та комунікаційних технологій пов'язаний із використаннямтехнології, а не з її виробництвом, що відповідає природі індустріальноїекономіки, де основну долю прибутку компаній дає не сам винахід, анадання послуг у його використанні.

344

Заслуговує на увагу тенденція до зростання працюючих, щовикористовують засоби телекомутації, наприклад, використання засобівмобільного зв'язку представниками фірм, які займаються розширеннямпродажу і мають потребу часто контактувати з постійним місцем роботи,чи співробітники, які приймають заявки на прийом до лікаря: для такихробіт характерна часткова зайнятість або надомна праця. Вважається,що телекомутація заощаджує час і витрати на дорогу до роботи, засобителекомутації є відносно недорогими і доступними, і людина можепрацювати в ритмі, який їй найбільше прийнятний. Противники працібез жорсткої прив'язки до робочого місця наголошують на тому, щотелекомутація може спричинити подальше зростання безробіттявнаслідок використання в деяких професіях штучного інтелекту замістьсуспільної праці. У США в телекомутації зайнято 7 млн. населення,Великої Британії - 1 млн., в Німеччині - 250 тис. і очікується тенденціядо зростання цього показника.

Важливою тенденцією становлення інформаційної економіки врозвинутих країнах є концентрація виробництва в інформаційній сфері,яка викликана загальним процесом глобалізації економіки, включаючитранскордонні інвестиції та злиття компаній. У США, незважаючи наантимонопольний закон 1996 року, спрямований на розділ AT&T тапідвищення конкуренції у сфері тслекомунікацій, спостерігаєтьсятенденція до створення регіональних монополій. Найбільшимикорпораціями на ринку інформаційних технологій є американськікомпанії IBM, Motorola, Intel, Microsoft, азійські - NEC, Toshiba,Samsung, Acer та європейські - Philips, Siemens, Thomson, Alcatel, Minitel,Ericsson, Nokia, Benefon та інші.

Протягом останніх років економіка США характеризуваласясприятливою динамікою макроекономічних показників, зокрема, в 1997році ВВП зріс майже на 4%, безробіття впало до 4,6%, інфляція буланижчою за 2%, що наводилося прихильниками теорії інформаційноїекономіки як доказ початку якісно нового розвитку економічної системикраїни. У засобах масової комунікації проголошувалося гасло: «Новаекономіка прибула, ера процвітання і суспільного добробуту засяяла дляАмерики, а звідти і для світу. Буде безмежне зростання, і всі можливінегаразди відійдуть у минуле». Зазначається, що відбулися революційнідовготривалі зміни в економічному житті суспільства, і ці показники є

345

першими, не дуже помітними наслідками інформаційної економіки. Утой же час група провідних економістів із Массачусетського технологіч-ного інституту на чолі з П. Кругманом заперечує думку, що набуттягалуззю обробки та передачі інформації провідних позицій у сучаснійекономіці повинно призвести до зникнення індустріальної економіки іпояви нової економіки достатку, безмежного зростання та довготрива-лого підвищення продуктивності праці. Вони заявляють, що відбулосязвичайне підвищення продуктивності праці внаслідок появи новихтехнологій - електроніки та Internet. А лідируючі позиції США насвітовому ринку пояснюють погіршенням ситуації в інших регіонахвнаслідок фінансових криз та процесу побудови монетарного союзу вЄС [536; 537].

Країни, що розвиваються, посідають незначну порівняно з їхнаселенням частку на світовому ринку основних галузей інформаційноїекономіки. Так, на ринку інформаційних технологій їхня частка меншаза 20%. Особливостями участі цих країн у новій економіці вважаєтьсявідсутність у них інформаційної революції, тобто зростання продуктив-них сил та наукових знань не відбулося природно (еволюційно), а їхніздобутки привнесені ззовні, щоб дати можливість оминути певні етапиіндустріального розвитку й одразу увійти в постіндустріальну економіч-ну систему.

Країни, що розвиваються, за рівнем їхнього пристосування до новихекономічних умов поділяються на дві групи: до першої входять країниАзійсько-Тихоокеанського регіону, що стали передовими експортерамиу сфері інформаційно-комунікаційних технологій (Сінгапур, ПівденнаКорея, Малайзія, Китай) та країни, які здійснюють активну державнуполітику із впровадження нових технологій у своєму суспільстві (Індія,В'єтнам, Шрі-Ланка), і деякі багаті арабські країни. Окремо слідвідзначити країни з перехідною економікою, які не відносяться до тих,що розвиваються, оскільки вони мають досить високий рівень розвиткутехнологій та показник інформаційної освіченості населення. Другугрупу становлять нерозвинуті країни з низьким показником національ-ного доходу на душу населення та з практично відсутнім розвиткомнових технологій (більшість з них не забезпечені навіть такими традицій-ними технологіями, як телебачення чи телефонний зв'язок). Аналізпроблем та перспектив функціонування інформаційної економіки у

346

країнах «третього світу» свідчить, що певні країни Півдснно-СхідноїАзії досягай значних успіхів у телекомунікаційній і аудіовізуальній галу-зях, їх забезпеченість засобами телекомунікацій на душу населення від-повідає показникам розвинутих країн. Наприклад, за даними 1997 року,24% користувачів Індії підключені до кабельного телебачення, щодорівнює відповідному показникові Японії і на 3% більше за показникШвейцарії. Таїланд, що в 1986 році починав практично з нуля, зараз маєнайвищий у світі показник забезпеченості у сфері радіокомунікації.Китай, Індія та ще кілька країн регіону запустили власні супутники [538].

У Китаї швидке зростання телекомунікаційної інфраструктурипочалося в 1990 році (до 1996 року кількість телефонних ліній зросла в10 разів (68,7 млн. ліній)). Китайський уряд розробив план на 1996-2000 pp., згідно з яким 60 млрд. дол. має бути інвестовано для досягненняв 2000 році загального показника в 100 млн. ліній. У 1997 році урядвжив заходів для залучення іноземних фірм, що співпрацюють ізнаціональною приватною компанією China Telecom, на китайськийтелефонний ринок. Планується, що в 2010 році буде встановленоінформаційну цифрову мережу. У другій половині 90-х років китайськийринок мікрокомп'ютерів зростав на 20-25% за рік. Кабельнимтелебаченням населення Китаю забезпечено на 12%.

В Індії в 1986 році було розроблено урядову програму, спрямовануна розвиток експортоорієнтованої галузі програмного забезпечення таобробки інформації. Експорт трьох провідних фірм у сфері обробкиінформації в 1994 році дорівнював 351 млн. дол. Індія має високо-кваліфіковану і дешеву робочу силу, що надає їй переваги на світовомуринку, оскільки середня місячна зарплата індійського програмістастановить 225 дол., що в два рази менше за відповідний показник уСінгапурі та в 10 разів за зарплату програміста в США. Компанія DataConsulting Services розробила два великі проекти комп'ютерногоуправління для одного з британських банків та для порту Кувейту, і проготовність співпрацювати з нею заявили чимало фірм із розвинутихкраїн. Також уряд надає податкові пільги іноземним компаніям, щопрацюють у сфері телекомунікацій та високих технологій.

У Шрі-Ланці в середині 80-х років лише кілька компаній працювалиу сфері інформаційних технологій та обробки інформації. Зростанняцін у цій галузі заохочує виробників, зокрема, компанія John Keals

347

Computer Service реально є монополістом у сфері обробки інформаціїта програмного бізнесу, займається контролем та менеджментомінформації, що надходить від транснаціональних компаній, які, надсила-ючи результати обробки інформації в подібні країни, заощаджують 70-75% коштів. Ринок країни є нестабільним внаслідок громадянської війни,високої залежності від посередників та жорсткої конкуренції з бокуіндійських та філіппінських фірм. Зараз на ринку працює 60 малих тасередніх компаній з переробки інформації та програмного забезпечення;у 1998 році вони мали сукупний оборот 25 млн. дол. на рік. З метоюпідтримки галузі уряд розробив програму щодо модернізації системтелекомунікації країни та знизив ввізне мито на комп'ютери та програм-не забезпечення. Серед переваг даної галузі можна назвати і дешевуробочу силу, в той же час вона є досить дефіцитною, оскільки темпизростання виробництва перевищують приріст дипломованих фахівців.

У В'єтнамі також розроблено урядову програму розвиткуінформаційних технологій, оскільки країна прагне вийти на світовийринок саме з продукцією, що має високу додану вартість. Для цьогопланується використати перевагу дешевої і високопрофесійної робочоїсили (стартова зарплата дорівнює 250 дол.), здійснюються проектиповернення в країну фахівців, які виїхали за кордон. Але існує декількапроблем: по-перше, держава не має достатніх коштів для інвестуванняв розвиток інформаційної інфраструктури; по-друге, уряд намагаєтьсяконтролювати потоки інформації, що виражається в обмеженнях нашвидкісний телефонний зв'язок та державній монопольній власностіна станції Internet [539].

Участь арабських країн в інформаційній економіці відображаєтьсятакими показниками: 5 телефонних ліній, 10 телевізійних точок і25 радіоточок на 100 чоловік населення. Також вони мають власнурегіональну супутникову систему. За ступенем належності до новоїекономіки всі арабські країни поділяються на три групи. До першоївходять багаті країни Перської затоки (Бахрейн, Кувейт, Катар, ОАЕ),що розвинули цифрові мережі і практично не поступаються розвинутимкраїнам за основними показниками (Internet, мобільні телефони, цифро-ве телебачення). До другої групи (менш розвинутих країн) належатьАлжир, Лівія, Марокко, Туніс, Єгипет, Йорданія, Ліван, Сирія і Саудів-ська Аравія, які досягай значних успіхів у сфері телекомунікацій. До

348

останньої групи потрапили найменш розвинуті країни регіону - Маври-танія, Сомалі, Судан, Йємсн, які практично не мають доступу до телеко-мунікаційних технологій через падіння їх економічного добробуту [540].

Існують кілька концепцій щодо участі найменш розвинутих країнсвіту в інформаційній економіці. За однією з них - «парадигмоюмодернізації» стверджується, що передача нових інформаційних такомунікаційних технологій стимулюватиме розвиток найвідсталішихкраїн і дасть їм можливість у довгостроковому періоді наздогнатирозвинуті країни. Прихильники «культурної парадигми» вважають, щопоширення інформаційної економіки, хоч і сприятиме економічномупіднесенню цих країн, але повністю зруйнує їх соціокультурнусамобутність та ідентичність. Прибічники теорії «технологічногострибка» вважають обидва попередні підходи застарілими і стверд-жують, що завдяки поширенню нових технологій слаборозвинуті країниназдоженуть найбільш розвинуті вже в недалекому майбутньому. І згідноз четвертим, найбільш песимістичним підходом, через бідність, бракінвестицій, низьку комп'ютерну грамотність населення, відсутністьможливості підключатись до глобальних інформаційних потоків татехнічну відсталість найменш розвинуті країни будуть виключені зпобудови нової економіки і не отримають можливості скористатисяперевагами нових технологій обробки та передачі інформації, вонибудуть практично ізольованими від світового економічного розвитку таінформаційного суспільства. Тому пропонується, щоб розвинуті країнинадавали допомогу найменш розвинутим країнам у сфері освіти,професійної підготовки фахівців у галузі інформації і комунікації та взабезпеченні населенню цих країн доступу до традиційних і новихінформаційних технологій [541].

Інформаційна економіка та її політичні особливості ґрунтуютьсяна принципово нових законах і правилах, вона почала формуватись урозвинутих країнах і приховує в собі як нові можливості, так і новіпроблеми. Інформаційна економіка вирішує проблему дефіцитностіресурсів у сферах нематеріального і традиційного виробництва, оскількина основі нових методів обробки, зберігання і поширення інформаціїможе відбуватись їх нескінченне множення. Споживачі отримуютьвигоду від зниження цін, що супроводжує процес зростання якостіпродукції, а виробники - від дешевої мережі поширення та передачі

349

інформаційної продукції. Інформаційній економіці властивий глобаль-ний характер (за своєю природою вона охоплює всю планету) тавіртуальність, що простежується на прикладі фондового ринку ібанківських розрахунків. Найбільші вигоди від інформаційної еконо-міки, вважають фахівці, отримають розвинуті держави, що перейшлидо побудови інформаційного суспільства. У свою чергу, країни, щорозвиваються, мають можливість „перестрибнути" через індустріальнийперіод розвитку і одразу ввійти в еру інформаційної економіки. Для цьогонеобхідна низка умов, таких, як розробка державних програм із розвиткуінформаційних і комунікаційних технологій, що включають стимулю-вання розвитку електронної та комп'ютерної промисловості, системзв'язку, залучення іноземних інвесторів та підготовку спеціалістів у ційсфері; також необхідно об'єднати зусилля людства через мережуміжнародних організацій для недопущення інформаційної ізоляціїекономічно відсталих країн.

Аналіз економічного зростання найбільш розвинутих країн (ВеликоїБританії, США, Японії, ФРН, Франції) свідчить, що ефективне викорис-тання нових технологій стає визначальним чинником конкуренто-спроможності і розвитку. У США інформаційні технології як частинавеликого номінального внутрішнього продукту (GDF) зросла з 4,9% у1985 році до 8,2% у 1997 р., в Індії прибуток від виробництва програмнихпродуктів зростав протягом останніх п'яти років щорічно на 50% (понад60% цього прибутку отримано за рахунок експорту).

В Європі більшість урядів та корпорацій орієнтовані на розвитоксвоїх позицій в інформаційній сфері на глобальному ринку. Дві третиниєвропейського ринку ІКТ розподілили Німеччина, Велика Британія,Франція та Італія. У 2000 р. майже в усіх західноєвропейських країнахсектор ІКТ збільшився на 9-12%. У секторі телекомунікацій провідніпозиції займають Іспанія (19,5%), Греція, Ірландія, Португалія (18%),що перевищило загальноєвропейський показник (14,3%).

Німеччина є найбільш розвиненою європейською країною щодовпровадження і розвитку нових технологій, у певних галузях економікивона випереджає навіть США, зокрема в апаратному забезпеченніінфраструктури, доступі до інформаційних мереж і систем, у сферімобільного зв'язку. Німеччина здійснює ефективну політику стимулю-вання економічної стабільності за рахунок впровадження нових

350

технологій у сфери малого та середнього бізнесу, що відбиває торго-вельні зв'язки між великими компаніями та їх постачальниками(традиційними для Німеччини). Фінансовий інформаційний обмін тапоширення економічної інформації становлять 50% діяльності най-більших німецьких компаній [542].

Дослідження британського інформаційного простору свідчать проприскорений розвиток інформаційної економіки: впровадження новихтехнологій у сферу мікро-, мезо- і макроекономіки дорівнює іншимкраїнам світу (США та Японія); лібералізація телекомунікацій стимулю-вала використання і, відповідно, розвиток виробництва засобів мобіль-ного зв'язку; англомовність Internet сприяла широкому доступу досвітової електронної комерції, концентрації інформаційного бізнесу таторговельних обмінів. Велика Британія стимулює використання такихінформаційних послуг, як електронна пошта, відеоконференції,дистанційна освіта і перекваліфікація (EDU) і випереджає Німеччинута Францію за інтенсивністю використання вкладених в інформаційнусферу капіталів.

Франція, у зв'язку з політикою франкофонії, дещо відстає від іншихєвропейських країн у розвитку інформаційного суспільства, але інформа-ційний вплив на економічне зростання відчутний: розвиток електронноїсистеми платежів і впровадження електронних пластикових карток;створення комп'ютерного і програмного забезпечення (концерн Minitel- власник 6.5 млн. терміналів - надає майже 20000 різних послуг і має14 млн. користувачів); впровадження франкомовних сайтів у науковусферу, освіту, культуру, охорону здоров'я; поширення французькихпрограмних продуктів у франкофонних регіонах світу; прийняття про-грами становлення інформаційного суспільства як складової зовнішньо-політичної стратегії країни свідчать про поступ Франції на шляху доінформаційної економіки. За 1998-99 pp. помітне значне зростанняінфраструктурної конкуренції, збільшення показників використанняInternet та європейських бізнесових каналів зв'язку, розповсюдженнянових технологій у різних сферах французької економіки.

Ідеї і стратегії щодо економічного зростання і стабільності в умовахінформаційного суспільства реалізуються також у Програмі СИТРА-2005(Фінляндія), де, попри відмінності у моделях розвитку (ринковаекономіка, регіональна регульована економіка, державно-соціальна

351

економіка), визначено головну роль приватного бізнесу в процесіпереходу на якісно новий рівень розвитку. Зростання інформаційногосектору економіки Фінляндії здійснюється за різними напрямами:створення невеликих компаній; об'єднання компаній у мобільні ідинамічні мережі; створення об'єд-наних структур власності; розвитоккорпоративних концернів.

Головними споживачами інформаційного ринку є сектори:промисловий (39%), фінансовий (7%), поліграфічний, видавничий (6%).Інформаційна індустрія пропонує нові послуги у сфері програмнихпродуктів для корпоративної й організаційної комунікації (80%),культурно-розважального змісту (10%), освітніх матеріалів (9%).Прогрес фінської економіки пов'язаний із розвитком виробництвателекомунікаційного обладнання, зокрема концернів Nokia і Benefon,тслерадіопристроїв, а також впровадження нових технологій уполіграфічну індустрію, телерадіомовлення, інформаційний бізнесмедіа, рекламні послуги [543].

Економічна та соціальна інтеграція європейських країн, концентра-ція комунікації в Європі, спільна грошова одиниця, універсалізаціячинного законодавства - основні чинники еволюційних змін вєвропейському регіоні. Досвід Європейського Союзу з розробки новихстратегій економічного зростання, впровадження нових технологій (зурахуванням їх соціальної прийнятності), реорганізації бізнесу,переосмислення взаємовідносин державного і приватного секторів,нових форм організації праці та інших інституційних перетвореньвикладений у стратегічній програмі Європейської Комісії «Європа іглобальне інформаційне суспільство: рекомендації для ЄвропейськоїРади ЄЄ» (1994 p.); програмах ЄС: RTD (Розвиток технологічнихдосліджень), IMPACT (Інформаційні технології і ринкова політика),ESPRIT (Європейська стратегічна програма промислового розвитку івпровадження технологій), Copernicus (Програма досліджень івпровадження мультимедійних систем у різні сектори економіки), Project1ST (програма „технології інформаційного суспільства", 2001).

Документи ЄС свідчать про підвищення продуктивності та ефектив-ності комунікаційних та інформаційних підприємств малого і середньогобізнесу. Інвестиції в «шфоструктуру», нові мультимедійні технології, ви-робництво інформаційних продуктів стимулювали розвиток підприємств

352

нових медіа (сектор виробництва і поширення інформації в цифровійформі для засобів комунікації і мереж). У 1998 році 60% такихпідприємств спеціалізувалися на виробництві інформації для нових медіа,40% мали диверсифіковану структуру. Загальний обсяг продажу в ційсфері (цифрові компакт-диски, бази даних, послуги в режимі реальногочасу мережі Internet) у 1997 р. становив 500 млн. фін. марок [544].

У доповіді М.Бангеманна зазначається, що еволюційні зміни всуспільстві, прискорені новими засобами комунікації, визначають новінапрями розвитку європейського регіону, і Європа повинна скористатисяшансом увійти до кола світових лідерів у сфері економіки і торгівлі нановій інформаційній основі. Запровадження інформаційної економікидасть можливість підвищити рівень життя в країнах-членах ЄС, створитиринок нових продуктів і послуг, встановити здорову конкуренцію,розвинути європейські інформаційну та електронну промисловості,мобілізувати приватний капітал для подальшого економічного зростання.Для здійснення цих планів передбачається усунути політичні обмеження,монополію держави в інформаційній сфері, підтримати ринковурегуляцію інформаційного бізнесу, забезпечити вільну конкуренцію,розробити схеми інвестування, врегулювати тарифи, ввести загальніправові стандарти, які забезпечать доступ до телекомунікацій і вихід насвітові ринки. За п'ять років реалізації стратегії ЄС щодо становленняінформаційного суспільства досягнуто значних результатів у країнах-членах ЄС і загалом в європейському регіоні. Зокрема, це лібералізаціятелекомунікаційного сектору (приватизація 26% акцій «Deutsche-Telecom» дала фінансовій скарбниці ФРН одночасний прибуток 12 млн.дол.; приватизовано також FranceTelecom, BritishTelecom, продовжу-ються роботи щодо лібералізації телекомунікацій в Італії, Іспанії, Греції,країнах Північної Європи, розроблено плани подібних заходів для країн,що подали заявки на членство в ЄС із Центрального і Східно-європейського регіону; проводиться соціальна орієнтація європейськоїспільноти на становлення інформаційного суспільства і розвиток новихформ економіки; підтримується європейська промисловість у сферімасової комунікації, яка, очікується, дасть додатково майже 1 мільйонробочих місць протягом наступних п'яти років; впроваджуються науковірозробки і розвиваються нові виробництва. ЄК ЄС проводитьпротекціоністську політику щодо розвитку інформаційної індустрії,

23-3429 353

забезпечуючи, перш за все, три головні напрями її розвитку: інвестиціїв інтелектуальні та фахові ресурси, стимулювання масового викорис-тання Internet, доступність, безпечність і мобільність Internet-послуг.Електронний бізнес розглядається як ключова тенденція європейськоїінформаційної політики та економіки. Як показують результатидосліджень, Європа переживає період екстраординарного зростанняінформаційної індустрії та інформаційної економіки (прогноз на 2003рік - 215 млн. користувачів інформаційних послуг, що зумовлює вихідЄвропи у світові лідери електронної комерції) [545].

Особливе місце в стратегії європейської інформаційної політикизаймає проблема розшарування суспільства за інформаційною ознакоюна регіональному і соціальному рівнях. Для її вирішення у програмі «е-Europe» передбачається можливість надати широкий доступ дотехнологій on-line, за допомогою приватного сектору підняти рівенькомп'ютерної освіченості європейського населення, забезпечитифінансування і розвиток інформаційної економіки. Доступ до інфра-структури відкриває потенціал нових технологій, зокрема Powerline, якіє особливо важливими для інформаційного прогресу з огляду нарізноманітність нових інтерактивних послуг за розумною ціною.Ставлення до ідеї інформаційного суспільства визначається усвідом-ленням вигідності використання нових технологій у міжнароднійконкуренції. Так характеризуються критерії діяльності ЄвропейськоїКомісії в контексті переходу до глобального інформаційного суспільстваі світового економічного зростання.

Враховуючи, що XXI століття - це доба інформаційної економіки,коли важливим і невід'ємним компонентом стабільності і зростаннявважаються інформаційно-комунікаційні технології та ресурси, Українаформує перспективні стратегії прогресивного розвитку та міжнародноїінтеграції за програмою становлення інформаційного суспільства.Важливою передумовою реформування та інформатизації економічноїсфери України є значні інформаційні ресурси держави, інтелектуальнийпотенціал, можливості технологічного розвитку інформаційної індустрії.Разом з тим, Україну, як і інші країни з перехідною економікою, на шляхудо інформаційного суспільства характеризує недостатній рівень розвиткуінфоінфраструктури, недосконалість національного законодавства,низький рівень споживання інформаційних послуг, недостатні інвестиції

354

в інформаційний сектор національної економіки. Тому для розвиткуінформаційної економіки в Україні необхідно вирішити стратегічнізавдання: створити умови для вільного суспільного доступу до інформа-ційних ресурсів; вдосконалити засоби і мережі телекомунікацій;запровадити використання сучасних інформаційних і комунікаційнихтехнологій в економічній сфері [546].

Дослідження національного та світового господарства, нових мето-дів економіки і стану ринків показують, що інформаційні тенденції сталипріоритетними і прогресивно зростають. Уряди, транснаціональнікорпорації, національні виробництва і фірми виявляють важливерозуміння ролі нових технологій у глобальних економічних процесах іхочуть вкладати кошти в інформаційну економіку. Зміна пріоритетів,збільшення кількості компаній, що ефективно використовують новітехнології, не лише зміцнюють позиції в інформаційному суспільстві, ай посилюють можливості країн у глобальному ринку.

Проблемою ефективності переходу до інформаційної економіки єнеоднаковий рівень економічного розвитку європейських країн,політичні концепції захисту національних інтересів, повільне усвідом-лення лідерами традиційного бізнесу нових переваг і перспективекономічного розвитку. Однак феномен глобальної інформатизаціїсвітової економіки ефективно стимулює прогресивний розвиток івирішально впливає на соціально-економічну стабільність європей-ського регіону.

Трирівневий аналіз складових процесів еволюції інформаційноїполітики засвідчує пріоритетність впливу економічного чинника, якийвласне і обумовлює ступінь адекватності кожної системи до реалійнинішнього розвитку.

23* 355

6.3. Інституційні засади міжнародного інформаційного поля

Взаємозалежність сучасного універсалізованого та інтегрованогосвіту призводить до необхідності забезпечення його інформаційноїєдності і транскордонного переміщення зростаючих потоків інформації.Тому в інформаційну епоху закономірно зростає значення політикиправового регулювання міжнародного обміну інформацією, яка ємогутнім інститутом формування громадської думки і впливає черезнього на зовнішню і внутрішню політику держав.

Аргументи, якими обґрунтовують необхідність політики регулюван-ня глобального інформаційного середовища та встановлення етичнихпринципів обміну інформацією, у науковій літературі (М. Дженіс, Р. Кей,Е. Бредлі, Ж. Тускоз, Д. Гом'єн, Д. Харріс, Л. Зваак, Д. Делгадо, Т. Хеллак,Р. Гольсінгер, С. Голдберг, І. Лукашук, Є. Єрмішина, Ю. Колосов, М.Рассолов, В. Копилов, В. Денисов. В. Буткевич, В. Євінтов, В. Шаповалта ін. ) поділяють на дві групи: 1) права людини в інформаційномусуспільстві виступають ознакою демократичності міжнароднихвідносин; свобода слова визнається засобом з'ясування істини, способомрозвитку фундаментальних інформаційних ресурсів та використаннямїх як спільної спадщини цивілізації; 2) захист прав людини в глобальномуінформаційному середовищі не вважається абсолютним; певнівисловлювання та ідеї можуть зашкодити суспільним інтересам;національний суверенітет не виступає гарантією захисту від інформацій-них впливів [547-556].

Міжнародні відносини в галузі інформації підпадають під регуля-тивну дію загальновизнаних принципів міжнародного права, якіконкретизовані в багатьох міжнародних документах, що мають різнуюридичну силу. Крім того, є чинними міжнародно-правові документи,що регулюють різні аспекти міжнародного обміну інформацією тафункціонування інформаційних мереж і систем комунікацій -Міжнародна конвенція про використання радіомовлення в інтересахмиру (1936 p.); Угода про міжнародний обмін візуальними і звуковимиматеріалами освітнього, наукового і культурного характеру (1948 p.);Угода про ввезення матеріалів просвітницького, наукового і культурногохарактеру (1950 p.); Конвенція про міжнародний обмін виданнями(1958 p.); Конвенція про обмін офіційними виданнями і урядовими

356

документами між державами (1958 р.); Регламент радіозв'язкуМіжнародного союзу електрозв'язку (1979 p.); Міжнародна конвенціяелектрозв'язку (редакція 1982 p.), а також міжнародні конвенції у сферіправа інтелектуальної власності.

Питання використання і передачі інформації регламентовані такожу міжнародних документах, що мають рекомендаційну силу, таких, якДекларація ЮНЕСКО про принципи супутникового зв'язку (1972 p.);Гельсінський Заключний акт (1975 p.); Принципи прямого телевізійногомовлення (1982 p.); Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 50/31 проінформацію на службі людству (1996 р.) та інші. Права людини наінформацію проголошуються і регулюються також Загальною деклара-цією прав людини (1948 p.); Міжнародним пактом про громадянські іполітичні права (1966 p.). Європейською (1950 р.) і Американською(1969 р.) конвенціями про права людини, національними законо-давствами [557].

Переконливі свідоцтва стану і тенденцій розвитку інформаційногоправа дають документи, які розробляються на міжнародному рівні длявстановлення уніфікованого підходу до регулювання міжнароднихінформаційних відносин. У компромісах, відображених у цихдокументах, виявляються домінуючі глобальні тенденції до уніфікаціїнорм і принципів інформаційного права, вдосконалення внутрішніхдержавних правових актів, положення яких поки ще відрізняються відміжнародних стандартів.

Оскільки інформація виступає товаром, до неї відносяться не тількитакі міжнародно-правові акти, як Конвенція ООН про договори міжнарод-ної купівлі-продажу (1980 р.), а й документи, що набули останнім часомміжнародного авторитету. Ці документи суть неформальні кодифікації,які здійснюються з метою виявлення найбільш адекватних і юридичнодосконалих міжнародних правил, внаслідок чого вони широко застосо-вуються у практиці міжнародних відносин. До них належать, передусім,Принципи міжнародних комерційних контрактів Міжнародного інститутууніфікації приватного права (УНІДРУА), розроблені Комісією зєвропейського договірного права, Звід положень „Європейське договірнеправо" і Кодекс інформаційного права Європи «Inforights» [558].

На міжнародні інформаційні обміни розповсюджують свою дію всізагальні імперативні принципи міжнародного права, які доповнюються

357

рядом спеціальних принципів: правом держав на здійснення абосанкціонування здійснення транскордонного телерадіомовлення;зобов'язання держав припиняти і попереджати поширення ідей,заборонених міжнародним співтовариством; зобов'язання державзабезпечувати вільний доступ громадськості до джерел інформації (завинятком обмеженого доступу за національним законодавством); праводержав припиняти поширення ідей, які становлять загрозу державнійбезпеці, громадському порядку, моральному здоров'ю націй; праводержав розвивати свої інформаційні інфраструктури для досягненняполітичних, економічних та культурних цілей; зобов'язання припинятиі попереджати використання засобів інформації для ворожої пропагандиі втручання у внутрішні справи держав.

Спеціалісти різних країн прогнозують радикальні зміни в галузіміжнародно-правового регулювання інформаційних обмінів такомунікації внаслідок формування єдиної світової комунікаційноїсистеми, тобто глобального «інформаційного поля», що потребуєадекватних міжнародно-правових рішень.

Міжнародна інформаційна діяльність - одна із форм здійсненняміжнародних відносин, і тому вона підпадає під дію охоронних нормміжнародного права, норм про відповідальність держав за дії (абобездіяльність), що порушують свої міжнародні зобов'язання.

Система міжнародних інформаційних відносин досить специфічна,порушення міжнародних зобов'язань тут не має яскраво вираженогохарактеру, як в інших галузях міжнародного права, за виняткомпорушення технічних міжнародних стандартів, наприклад, Регламентурадіозв'язку МСЕ (1979р.), тому відповідальність за міжнароднуінформаційну діяльність виступає як політична вимога виконувати певніміжнародні зобов'язання. Міжнародні угоди в галузі інформації ікомунікації так чи інакше накладають на держави відповідальність завикористання прав і свобод у сфері інформації. Розширення інформацій-них зв'язків між державами, поглиблення розуміння свободи інформаціїпередбачають відповідальне ставлення держав до міжнародного обігуінформації в умовах глобалізації.

Розвиток техніки в галузі інформації і комунікацій швидкоеволюціонує, і міжнародне право не завжди може врахувати всі право-мірні та протиправні аспекти використання кожного нового засобу

358

збирання, передачі, обробки і поширення інформації. Згідно зі статтямиЗ і 4 Міжнародної конвенції про використання радіомовлення в інтересахмиру (1936 p.), держава відповідає за достовірність відомостей, щопередаються з її території, і зобов'язана виправити недостовірнуінформацію; стаття 10 Конвенції підкреслює, що держава такожвідповідає перед світовою спільнотою за інформаційну діяльністьнеурядових і приватних організацій країни. Конвенція 1936 р. обумовлюєвизначення критеріїв відповідальності держав, однак на 1985 р. їїпідписали лише 29 країн, і вона не набула чинності.

Держава відповідає в рамках своєї юрисдикції за забезпечення правлюдини на інформацію і свободу слова в обсязі, визначеному в міжнарод-них документах, насамперед, у Міжнародних пактах про права людини1966р., де йдеться про охорону приватного життя людини від втручання,про права і обов'язки людини у сфері інформації, про виправданіобмеження свободи інформації, якщо вони встановлені в законодавчомупорядку. У регіональних документах є аналогічні положення про правалюдини в галузі інформації. Так, стаття 10 Європейської конвенції проправа людини 1950 р. проголошує „право людини на вільне висловленнядумок, на одержання і поширення інформації та ідей без втручаннядержавної влади і незалежно від державних кордонів".

Відповідно до статті 19 Загальної декларації про права людини, вякій зазначається, що «.. .кожна людина має право на свободу переконаньі на вільне вираження їх, це право включає свободу безперешкоднодотримуватися своїх переконань і свободу шукати, отримувати ірозповсюджувати інформацію та ідеї будь-якими засобами незалежновід державних кордонів», були прийняті п'ять регіональних документів:Віндхукська декларація про сприяння розвитку незалежних і плюраліс-тичних африканських мас-медіа (1991 р.), Алма-Атинська деклараціяпро сприяння розвитку незалежних плюралістичних засобів інформаціїв Азії (1992 р.), Сант'язька декларація про розвиток засобів масовоїінформації в Латинській Америці і Карибському басейні (1994 p.),Софійська декларація про підтримку незалежних і плюралістичнихзасобів інформації у Центральній та Східній Європі (1997 р.) [559].

Науково-технічний прогрес у галузі засобів інформації і комунікаціїставить нові проблеми, пов'язані із забезпеченням і поглибленням правлюдини. Це торкається таких питань, як збирання і накопичення

359

інформації про особу та її діяльність, участь людини у використаннідосягнень науково-технічного прогресу в сфері інформації, форми іметоди використання індивідуальних засобів збирання і передачіінформації тощо. Ці проблеми визначаються не тільки впливом масовоїінформації на обсяг прав людини, а й співвідношенням прав людини ірозвитком цифрової інформації (банки даних, персональні засобиінформації та ін.). З розвитком інформаційно-комунікаційних технологійрозвивалася і концепція прав людини в галузі інформації, зокрема, всередині 70-х років у рамках ООН була розроблена концепція «правалюдини на комунікацію».

Міжнародний обмін інформацією тісно пов'язаний із розвиткомсвітової економіки. Природно, що концепція нового міжнародногоінформаційного порядку виникла як один з аспектів концепції новогоміжнародного економічного порядку. Враховуючи значення інформаціїдля прогресу цивілізації, країни, що розвиваються, запропонуваликваліфікувати інформацію як «соціальне благо» і «міжнародний ресурс».На VI Конференції глав держав та урядів країн Руху неприєднання(Гавана, 1979 р.) було прийнято резолюцію про принципи нового між-народного інформаційного порядку, в якій зазначалося, що інформаціяповинна сприяти розвитку міжнародної співпраці на рівноправнійоснові, взаєморозумінню між народами, миру, безпеці, розвиткудемократичних відносин між народами [560].

Політична оцінка ролі, яку інформація відіграє у світовомурозвиткові, обумовила і нову оцінку інформаційних ресурсів як чинникацивілізаційного розвитку. Такі процеси, як формування міжнароднихбанків даних, розгортання широкої мережі обміну науково-технічноюінформацією створюють умови для широкого міжнародного спів-робітництва в цій галузі. Однією з основних проблем міжнародноїспівпраці у сфері інформації і комунікації є концентрація засобів дляпередачі, обробки і накопичення інформації під контролем приватнихкорпорацій. Зокрема, транснаціональні корпорації США контролюютьпереважну частину світового ринку комп'ютерної техніки, тобто 56%виробництва комп'ютерів і 80% програмного забезпечення та банківданих усього світу. У той же час частка країн, що розвиваються, усвітових витратах на інформатизацію становить лише 5% і з рокамизменшується.

360

Концентрація комунікаційних та інформаційних виробництв іпослуг в одній державі є серйозною загрозою для незалежності іншихдержав і для здійснення їх суверенних прав. Зазначені явища і тенденціїобумовлюють необхідність врегулювання міжнародного обмінуінформацією і глобального доступу до банків даних, розробку загальнихміжнародних принципів доступу до спільного інформаційного надбання.

Розвиток глобальної інфоінфраструктури, створення світовогокіберпростору потребують нового погляду на правове регулюванняобміну інформацією. У рамках міжнародних організацій ЮНЕСКО/РЄ/ЄС здійснювалися дослідження розвитку інформаційної цивілізації,реалізувалися проекти за програмою „Комунікація, інформація,інформатика і телематика". Мета програмної діяльності міжнароднихорганізацій у галузі комунікації полягає у сприянні вільномурозповсюдженню ідей словесним або образним шляхом на основі яктрадиційних, так і нових комунікаційних технологій, забезпеченнідоступу до інформації в глобальних комп'ютерних мережах, в розвиткупотенціалу у сфері комунікації та виробництва інформаційних продуктіві послуг, побудові інформаційного суспільства у XXI столітті.

ЮНЕСКО/РЄ/ЄС ініціювали розгляд проблем кіберпростору іправового регулювання міжнародних і регіональних інформаційнихпотоків. Встановлення міжнародних правових рамок кіберпростору,безперечно, є довгостроковим процесом, який передбачає здійсненняміжнародним співтовариством колективних зусиль для досягнення угодив особливо чутливій сфері, де відзначаються численні розходження вінтересах, концепціях і практиці. Для цього процесу основоположнезначення мають права користувачів і загальний доступ до інформації.Важливо також зміцнити основні цінності, такі, як вільне вираженняпоглядів, повага до суспільного надбання і захист приватного життя зметою сприяння демократії на всіх рівнях.

Під егідою ЮНЕСКО/РЄ/ЄС розпочався проект «Info-rights»(1997 p.) - створення кодексу інформаційного права. Брати участь уцьому проекті було запропоновано багатьом відомим юристам,зацікавленим міжнародним організаціям (MCE, OECP, BOIB,Європейському Суду з прав людини та Міжнародному Суду) [561].

Основні етичні і правові питання кіберпростору, що розглядалисяміжнародним співтовариством, включають складні і взаємозалежні

361

проблеми, пов'язані зі свободою слова, вільним поширенням інформаціїі правом на інформацію. Загальні напрями роботи для встановленняміжнародних рамок кіберпростору торкаються питань суверенітету,юрисдикції і міжнародної співпраці; справедливості та демократії; віль-ного вираження поглядів і гідності; конфіденційності і шифруванняінформації; охорони інтелектуальної власності, баз даних, доступу доінформації та її доброчесного використання; безпеки, моральних прин-ципів і проблем насильства, зокрема захисту неповнолітніх; електрон-ної торгівлі і транскордонного обміну даними; трудового права в Internet.

Встановлення правового регулювання кіберпростору, зазначаєтьсяв документах, — довготривалий процес, бо відкриття нових можливостейзумовлює нові правові вимоги та зобов'язання (наприклад, прецеденти:Декларація про захист генома людини (1997 р.), Акт про охоронупідводної культурної спадщини (1997 p.), Декларація про спільнуінформаційну спадщину людства (1996 р.)). Міжнародний акт проправове регулювання кіберпростору може бути прийнятий у форміконвенції зобов'язального характеру або декларації, яка в рамкахпрогресивного розвитку міжнародного права визнається юридичнозобов'язальною, як наприклад, у випадку Загальної декларації правлюдини. У преамбулі документа необхідно зазначити мету і загально-визнані принципи, такі, як свобода слова, право на інформацію, правона охорону приватного життя і нові принципи та норми, які потребуютьвизначення і міжнародного визнання. Встановлення міжнародних право-вих рамок кіберпростору визнається ЮНЕСКО/ РЄ/ЄС як важливе іпершочергове завдання міжнародних організацій для сприяння про-гресивному розвиткові міжнародного права в межах їх компетенції [562].

Генеральна конференція ЮНЕСКО (1996 p.) прийняла резолюціюпро необхідність встановлення правових рамок кіберпростору на між-народному рівні шляхом розробки освітніх, наукових, культурних принци-пів і норм, зокрема, правових аспектів міжнародних інформаційнихвідносин у кіберпросторі. На зустрічі експертів із правового регулюваннякіберпростору (Монако, 1998 р.) розглядалися проблеми міжнародногоспівробітництва і європейської політики щодо принципів регулюваннякіберпростору. У робочому документі та заключних рекомендаціяхузагальнено попередній досвід міжнародного виміру інформаційногосуспільства, визначено стратегії міжнародного співробітництва в цій сфері.

362

Головний аспект проблеми стосувався розробки міжнародногоправового документу для кіберпростору і розглядався через призмувирішення таких питань:

- Яку конкретну роль повинна відігравати ЮНЕСКО у створенніміжнародних угод із регулювання кіберпростору?

- Як може ЮНЕСКО захищати права людини і фундаментальнісвободи в кіберпросторі у сфері освіти, науки і культури?

Необхідно зазначити, що проблема формування інформаційногопростору ще чекає свого розв'язання: кіберпростір виступає як новесередовище глобально-мережевої мультикультурної і багатомовноїінформації, сфери, що постійно змінюється за визначеними можливос-тями. Кіберпростір торкається питань кордонів, які він перетинає,державних законів, яким він суперечить.

Як новий головний ресурс цивілізації інформація потребує створен-ня нових правових термінів і визначень. Це не є новим для історії законо-давства, проте, порівняно з іншими принципами міжнародного права,праву на інформацію і комунікацію було приділено недостатню увагу збоку міжнародного співтовариства. Безпрецедентне зростання обсягуінформації і комунікаційних технологій зумовлює потребу в дослід-женнях та консолідації традиційних правових концепцій і цінностей, урозробці нових засобів регулювання міжнародних інформаційнихвідносин. Фахівці в галузі міжнародного права визнають, що революціяв Internet, становлення інформаційного суспільства повинні супровод-жуватися революцією законодавства в широкому розумінні цього слова.

Міжнародний досвід виявляє неадекватні моменти в існуючомунаціональному законодавстві та інших національних документахстосовно нових реалій кіберпростору, що обумовлюють комплексніпитання для міжнародного права, суперечності між країнами зі значнимизмінами їхньої юрисдикції і поза нею. Ці мультиюрисдикційні проблемиможуть стати джерелом міжнародного конфлікту або суперечностей,якщо вони завчасно не будуть узгоджені відповідним чином. З настаннямелектронної ери і використанням Internet зростає потреба в міжнароднихзаконах для кіберпростору, що уможливило б новим реаліям втілитисяу змістовну і координовану форму.

Ідея встановлення правових рамок для кіберпростору викликаластурбованість деяких країн щодо можливої превентивної або

363

обмежувальної природи запропонованого акта. Вважається, що цейправовий акт повинен бути міжнародним, етичним і гнучким.

Встановлення правової бази кіберпростору спрямоване на досяг-нення консенсусу в новій сфері, яка характеризується багатьмаінтересами, ідеями і практикою, що перетинаються між собою. Вимогигромадянського суспільства, урядів та міжнародних організацій, яківиражено під час дискусій у рамках міжнародних та регіональнихорганізацій, знайшли втілення у принципах універсального доступу доінформації і знань, поваги до прав користувачів. В інформаційну епохузахист суспільних інтересів повинен бути гарантований як фундамен-тальна цінність, спрямована на захист демократії на всіх рівняхсуспільства, і попереджати небезпеку економічного та комерційногохарактеру.

Такий підхід є базовим для електронної комерції, яка регулюєтьсячинними міжнародними принципами, поширеними на кіберпростір.Електронні комерційні закони вже стали необхідною регіональною,національною або міжнародною реальністю. Діяльність міжнароднихорганізацій щодо створення міжнародного правового акта для кібер-простору повинна переконати, що це середовище матиме більший рівеньбезпеки, відповідальності і взаємозалежності для майбутніх поколінь.

Дискусія в рамках ЮНЕСКО/РЄ/ЄС щодо правової основи длякіберпростору розширила тематику дебатів відповідно до стратегіїрозвитку. На початковій стадії дискусії було вирішено залучити фахівцівіз питань права та лінгвістики, представників відповідних органів, які бзапропонували основоположні принципи для міжнародного кібер-простору [563].

Беручи до уваги комплексність та різноманітність правових, етичнихта соціальних питань, що обумовлюються глобальною інформаційноюінфраструктурою і становленням інформаційного суспільства, 186 країн-членів ЮНЕСКО визнали необхідність створення міжнародного правадля кіберпростору як питання термінового, і звернулися до Генеральногодиректора з метою визначення освітніх та наукових напрямів. Вонивизнали, що міжнародні організації повинні оголосити стратегію розроб-ки нормативних документів у цій сфері із зобов'язанням здійснюватиекспертний аналіз відповідних аспектів. Такими визначені, зокрема,унікальна природа Internet, прозорість регулювання, комерційне

364

. .

законодавство для Internet, лібералізація, приватизація та конкуренція,

ліцензування і встановлення технічних стандартів, регулювання цін,

універсальність послуг, багатомовність програмного забезпечення,

дистанційна освіта, інтелектуальна власність, податкова політика,

цифровий підпис, захист конфіденційності, комп'ютерні злочини,

відповідальність провайдерів, захист прав споживачів.

Накреслення міжнародних напрямків, що стосуються кіберпростору,

- це довготермінове транскордонне зобов 'язання, яке потребує

колективних зусиль з боку міжнародного співтовариства для досягнення

угоди в інформаційній сфері, позначеній численними розбіжностями

правової теорії і практики. Права користувачів, захист багатомовної

освіти та універсальний доступ до інформації є фундаментальними для

цього процесу. Основні цінності, такі, як свобода самовираження, захист

приватного життя та повага до громадського надбання, також мають

набути всебічного поширення й утвердження, щоб захищати демократію

на всіх рівнях суспільства. Доступ до інформації збільшує участь

громадянського суспільства у виробленні рішень міжнародного

співтовариства на локальному та національному рівнях і може бути

використаний для відвернення або мінімізації людських та природних

катастроф. Потік інформації в обох напрямках може сприяти демократи-

зації регулювання міжнародних відносин.

Учасники зустрічі звернулися до Секретаріату Ю Н Е С К О з

пропозицією організувати регіональні та міжнародні зустрічі експертів

з метою роз'яснення політичних пріоритетів нових міжнародних

документів. ЮНЕСКО/РЄ/ЄС провели експертні дослідження за участю

визнаних фахівців та інституцій на основі незалежної думки. Таким

чином, етичні та правові аспекти впровадження міжнародного акта про

кіберпростір і формування нових спеціальних правових принципів для

кіберпростору будуть вивчатися і обговорюватися визнаними експертами

з міжнародного права країн-членів Ю Н Е С К О (від науковців,

міжнародних організацій до зацікавлених структур, включаючи

приватний сектор), відтак відбудеться і обмін думками з імплементації

в національні законодавства міжнародних принципів у сфері інформа-

ційного суспільства та кіберпростору [564].

У контексті Декади Міжнародного Права (1989-1999 pp.) і

відзначення 50-ї річниці Декларації прав людини зустріч забезпечила

365

унікальну можливість прояснення міжнародних напрямків і дискусійнихпитань із метою розробки етичної та правової основи для кіберпростору.Головна мета - досягнення консенсусу з правових принципів та головнихнапрямів досліджень, зокрема таких:

1) міжнародні виміри права в кібсрпросторі;2) гарантії багатомовності та універсальний доступ до кіберпростору.

Зустріч головним чином торкалася етичних та правових питань між-народного кіберпростору, особливо прав людини та фундаментальнихсвобод, а саме:

• правомірний законодавчий прецедент у відкритому кіберпросторі;• збереження культурного та мовного розмаїття в кіберпросторі

через захист багатомовності;• демократія в електронну епоху та універсальний доступ до

кіберпростору;• свобода вираження, чутливості та інтегрованості кіберпростору;• захист приватного життя та прав людини в електронну епоху;• захист конфіденційності через відповідну політику в кібер-

просторі;• придатність законодавства про інтелектуальну власність до

глобальної інформаційної інфраструктури;• забезпечення охорони і моральності в кіберпросторі (жорстокість,

непристойність, порнографія взагалі та дитяча порнографіязокрема);

• злочинність та запобігання їй у кіберпросторі;• електронна комерція;• трудове законодавство в кіберпросторі.

У зв'язку з цим підготовка міжнародних документів із питаньрегулювання кіберпростору для роз'яснення міжнародних етичнихвимірів права кіберпростору і декларація освітніх, наукових та культур-них напрямів мають стати основою для рекомендацій, резолюцій таконвенцій міжнародної компетенції.

Підкреслюючи, що право на комунікацію і право на участь вінформаційному суспільстві втілюють у собі право кожної людини надоступ до нового середовища кіберпростору, експерти схвалили рядноваторських принципів кіберпростору, які стосуються загальнихінформаційних послуг, культурного розмаїття та багатомовності, етики,

366

освіти, свободи вираження, недоторканності приватного життя, крипто-графічних матеріалів, доступу до джерел інформації, підготовкиспеціалістів для діяльності в Internet.

Так, принцип освіти проголошує, що „всі мають право набезкоштовну освіту, щоб працювати в кіберпросторі. Необхідноздійснювати спеціальні ініціативи з метою просвіти батьків, дітей,учителів та інших користувачів Internet у питаннях їх участі вкіберпросторі та максимально ефективного використання можливостейнових засобів інформації"; принцип доступу до інформації проголошує,що „державні організації повинні нести фактичну відповідальність задоступ громадськості до інформації в Internet та забезпечувати точністьта своєчасність інформації"; принцип охорони інтелектуальної власностіобумовлює, що „в інтересах громадськості та авторів у кіберпросторінеобхідно зберегти традиційний баланс між правами авторів таобмеженнями цих прав, включаючи вільне використання ідей,викладених в опублікованих працях. Держави повинні охороняти тазбагачувати суспільне надбання в кіберпросторі" [565].

Підкреслюючи важливість популяризації цих принципів, експертирекомендували вжити практичні заходи під час підготовки універсальнихетичних і правових рамок для кіберпростору. Зокрема, це дослідженнящодо застосування до кіберпростору кожної статті Загальної деклараціїправ людини; реального визначення значущості та наслідків новихтехнологій, вивчення конкретних обмежень для доступу; дослідженняфактичних економічних втрат від піратства в Internet; дослідженняпитань юрисдикції та конфліктів права і сприяння гармонізаціївнутрішніх законодавств, щоб, використовуючи міжнародні важелі,сприяти формуванню розумної політики.

Згідно з Резолюцією 36/29С, Міжнародний акт про кіберпростірбув винесений на обговорення 30-ї сесії Генеральної КонференціїЮНЕСКО у 1999 році, останньому році Декади ООН з міжнародногоправа. Висновки, що були зроблені в результаті дискусії, підкреслюютьважливість ролі ЮНЕСКО у встановленні правових основ длякіберпростору шляхом проведення форуму або дебатів із законодавчихпитань, становлення інформаційного суспільства і були зафіксовані впублікації ЮНЕСКО під назвою „Міжнародні виміри кіберпростору"(2000 р.) [566].

367

На початку третього тисячоліття ЮНЕСКО/РЄ/ЄС намагаютьсязабезпечити процес становлення інформаційного суспільства,дотримуючись ідей і принципів міжнародного співробітництва, щобелектронна комунікація не була інструментом вигоди, сили, жорстокостіта несправедливості інформаційно багатих країн і спільнот щодоінформаційно незахищених верств суспільства. Міжнародне спів-товариство має забезпечити шлях для універсального доступу до знаньта інформації незалежно від раси, статі або релігійних вірувань,допомагаючи зберігати та захищати права людини і фундаментальнісвободи в галузі культури, науки та освіти протягом усього життя. Якщоне розв'язати цих проблем, глобальний кіберпростір буде спрямованийтільки на транскордонну електронну комерцію, а не на соціальні,інтелектуальні та культурні інтереси цивілізації.

Ці проблеми можуть бути вирішені тільки у міжнародному масштабіза допомогою політичної волі та міжнародного права, які є етичновмотивованими більшою мірою, ніж тактичні позиції або технічнаінтервенція. Проблеми та виклики нової ери повинні забезпечуватисяміжнародною довірою та глобальними ресурсами. Важливість проблемиправового регулювання може проявитися протягом довготривалогоперіоду, однак реальність є транснаціональною і обумовлює міжнароднеспівробітництво в інформаційній сфері.

Дискусії щодо правового регулювання кіберпростору викликаютьнеоднозначну реакцію держав, спеціалістів та користувачів глобальноїкомп'ютерної мережі. Досить згадати Хартію спільноти Internet, в якійпроголошуються свобода кіберпростору від будь-якого правовогорегулювання і вільний обіг інформації, а також принципи моральнихзобов'язань користувачів і виробників інформаційних послуг тапродуктів (кодекси поведінки в Internet) [567].

Та все ж Internet як система міжнародної комунікації досяг такогорівня розвитку і впливу на міжнародне співтовариство, який потребуєміжнародного втручання у вигляді застосування принципів і норм длярегулювання інформаційної діяльності в кіберпросторі. У рамках РЄ/ЮНЕСКО (1997-2000 pp.) були проведені міжнародні конгреси зетичних, правових і соціальних проблем кіберпростору, які визначилипідходи міжнародного співтовариства до встановлення принципівправового регулювання та етичних кодексів мережі Internet.

368

Конгреси ЮНЕСКО з інфостики розширюють рамки міжнародноїдискусії, об'єднуючи представників максимальної кількості країн ізрізними економічними, політичними, технологічними, культурними тасоціальними умовами, сприяють виробленню узгоджених рішень таспеціальних документів у рамках ЮНЕСКО з проблеми правовогорегулювання кіберпростору.

Перший міжнародний конгрес РЄ/ЮНЕСКО з етичних, правових ісоціальних проблем кіберпростору «Інфоетика - 97», що відбувся вМонте-Карло (Монако) 10-12 травня 1997 року, був ініційованийнаціональними комісіями ЮНЕСКО Данії, Франції, Німеччини,представниками політичних, наукових та ділових кіл з 54 країн світу іспрямований на обговорення актуальних питань міжнародногоспівробітництва за такими темами:

1) доступ до цифрової інформації (створення системи етичних нормщодо забезпечення доступу до джерел інформації в кіберпросторі);

2) охорона цифрової інформації та носіїв інформації (розробка єдиноїконцепції законодавчої бази щодо архівації та збереженняцифрової інформації);

3) підготовка міжнародної спільности до впровадження ідеологіїінформаційного суспільства.

У дискусії з обговорюваних питань правового регулюваннякіберпростору виступили: представник Європейського космічного агент-ства Маріно Саксіда, професор інформатики Гамбургзького університету(ФРН) Клаус Брунштейн, генеральний директор Регіонального інститутуінформатики і телекомунікацій IRSIT (Туніс) К.-Б. Солтані, продюсерАвстралійської радіомовної служби «ABA» Карен Коомен, які охаракте-ризували вплив нових технологій на розвиток цивілізації, проаналізувалиможливості міжнародних організацій у розробці законодавчих актів длярегулювання кіберпростору, визначили провідну роль ЮНЕСКО длязабезпечення міжнародного співробітництва з етичних, правових тасоціальних проблем цифрової інформації [568].

Так, М.Саксіда, відзначивши історичні передумови появи таеволюції цифрових технологій, етапи становлення глобальної інфоінфра-структури та формування постіндустріального суспільства, вказав нанегативні наслідки вільного доступу та обігу інформації: а) порушеннябезпеки конфіденційних даних; б) несанкціоноване втручання у приватне

24-3429 369

життя; в) поширення небажаної інформації, забороненої міжнароднимспівтовариством. На думку М. Саксіди, „під свободою інформації требарозуміти свободу чи право будь-якої особи, організації, державиоприлюднювати в будь-який спосіб свої ідеї, погляди, переконання,інформувати інших, а також вільно шукати необхідну інформацію, щопоширюється незалежно від кордонів". У той же час невід'ємноюумовою свободи інформації є відповідальність особи, організації,держави за негативні наслідки інформаційної діяльності, зокрема,розгляди за позовами у міжнародних судах із прав людини, пересліду-вання в судовому порядку за дифамацію чи кримінальні злочини вінформаційній сфері.

М.Саксіда торкнувся таких проблем, як застосування авторськогоправа в кіберпросторі, охорона конфіденційності даних електронногобізнесу, інформаційна безпека в мережі Internet, етика цифровихтехнологій, зазначивши, що: „Поширення цифрової інформації вглобальній мережі Internet не знає кордонів. Коли ми говоримо про етикута її застосування, то розуміємо під цим регулювання змісту інформаціїта контроль за її поширенням у мережі, що безпосередньо впливає напринципи свободи слова та ідей. Але виникає парадокс: як установитиправила для трьох головних гравців: 1) власників інформаційних мереж;2) власників інформаційних продуктів; 3) власників інформаційнихпослуг, щоб не пропустити неетичну інформацію. Як контролювати тих,хто контролює сам? Хто має владу над урядами?" Тому проблемаузгодження та застосування етичних норм при класифікації змістуцифрової інформації може виявитись юридичною та суспільноюколізією. Отже, міжнародне співтовариство, зважаючи на протистояннярізних груп власників, стоїть перед спокусою комерційного гасла„Відповідальність - власникам" незалежно від національних інтересіві національних кордонів» [569].

К. Брунштейн звернув увагу представників урядів та фахівців напроблему захисту інформації в кіберпросторі, підкресливши, що вінформаційному суспільстві індивідууми, організації, підприємства таурядові структури стануть більш вразливими щодо безпеки діяльності,а традиційні правові норми потребуватимуть адаптації до іншої системицінностей.

370

.

У своїх виступах М.Саксіда, К.Брунштсйн, К.Коомен, К.-Б. Солтанізакликали країни-учасниці визнати ЮНЕСКО головною міжнародноюорганізацією, відповідальною за розробку міжнародно-правових актівщодо кіберпростору.

Після тривалих дебатів, які засвідчили політичну заангажованістькраїн із перехідною економікою та країн, що розвиваються, у доступідо нових технологій, за кожним напрямком були розроблені пропозиціїщодо регулювання та саморегулювання кіберпростору, які включали:

За першим напрямком -a) заснування постійно діючого віртуального мережевого форуму

«Інфоетика» під егідою ЮНЕСКО з метою: акцентувати увагу урядівкраїн-членів на необхідності впровадження етичних основ функціону-вання кіберпростору; поширювати інформацію та наукові знання протехнологічні, економічні та соціокультурні аспекти цифрових технологійі наслідки їх впливу на суспільство; створити Міжнародну комісію зінфоетики як центр аналізу міжнародних та національних ініціатив;

b) напрацювання правового апарату кіберпростору, визначенняосновних термінів, зокрема „закони використання", „інформаційнаінтелектуальна власність" з метою: забезпечити учасників міжнародногообміну інформацією законними, практичними і реальними правиламивідносин; встановити чітке розмежування між авторським правом таморальними правами для провайдерів; відмовитися від пропозицій щодовстановлення податків на діяльність у кіберпросторі; провести аналізнайбільш сприятливих умов для регулювання, лібералізації і розвиткутелекомунікацій;

c) визначення особливої ролі ЮНЕСКО в поступовому становленніінформаційного суспільства в країнах, що розвиваються, з метоюзабезпечення багатомовності та культурного розмаїття, підтримкитехнологічного розвитку - програмного забезпечення, інфраструктури,поширення інформаційних послуг та створення відповідної системибезпеки інформаційних ресурсів [570].

Передбачено також залучити до співробітництва за програмоюподолання розриву між інформаційно багатими та інформаційно біднимикраїнами спеціалізовані міжнародні організації та альянси розвинутихкраїн, зокрема Міжнародний телекомунікаційний Союз та країниВеликої Сімки.

24* 371

Результатом обговорення другого напрямку стали пропозиції роз-робити під егідою ЮНЕСКО широкомасштабну програму щодо архіваціїта зберігання цифрової інформації; встановити правові принципидоступу до інформаційних ресурсів, зважаючи на приватні і суспільніправа, правонаступництво і самобутність; виробити чітку концепціюпро роботу з файлами, збереження їх інтелектуального змісту на різнихрівнях використання цифрової інформації; створити спільно з національ-ними урядами центри дослідження та приватні інституції для розробкизаконодавства кіберпростору, норм і принципів регулювання цифровоїінформації, етичні кодекси кіберпростору та нові кваліфікаційні програ-ми з інформаційного права.

Дебати за третім напрямком виявили різні підходи до проблем глоба-лізаційних процесів як таких, до актуальних питань підготовки країн ізрізним економічним та соціально-політичним потенціалом до нового муль-тимедійного середовища, викликали численні пропозиції та окремі дум-ки представницького форуму. Найголовніші стосувалися таких завдань:

1) сприяти цифровій освіченості суспільства, використовуючи досвідрегіональних та національних проектів і програм (кваліфікаційніпроекти цифрової освіти у Канаді, Форум - проблема Інфо 2000 уНімеччині, Європейський Форум інформаційного суспільства ЄС,Програма Info - 1997 - 2010 ЦЄІ), приділяти відповідну увагусоціальному та культурному контекстові інформаційної супер-магістралі, збалансованому обміну інформацією по лінії Північ -Південь, багатомовності в мережі Internet.

2) окреслити рамки партнерства між державним і приватним сек-торами в галузі соціокультурного, політичного та технологічногоспівробітництва з метою підвищення обізнаності про етичні аспек-ти цифрового середовища та застосування Internet для національ-ного розвитку, створити модель „мережевого мозкового центру"за участю фазхівців країн-членів ЮНЕСКО для дослідження впли-ву нових технологій та Internet на суспільства, з'ясування взаємо-відносин у кіберпросторі між виробниками, менеджерами такористувачами інформації, для забезпечення інформаційнихпотреб периферійних регіонів та країн, запобігання поглибленнюрозриву між інформаційно багатими та інформаційно біднимикраїнами;

3) підтримувати політичні рішення та дії, спрямовані на визначеннявідповідальності та етики в глобальному кіберпросторі, ініціюватив рамках компетенції ЮНЕСКО (Міжнародна обсерваторіяЮНЕСКО з проблем інформаційного суспільства), здійсненняекспериментальних програм на регіональному рівні щодо правово-го визначення цифрового середовища та діяльності в ньому.

У політичній резолюції міжнародного конгресу «Інфоетика - 97»було підкреслено винятково важливу роль ЮНЕСКО у забезпеченніконцепції «На шляху до комунікаційного та інформаційного суспільствадля всіх» (1996), об'єднанні зусиль міжнародної спільноти, спрямованихна реалізацію права відкритого доступу до інформаційних ресурсів, щовважаються спільним надбанням цивілізації, на захист користувачівглобальної мережі Internet від неправомірної діяльності та комп'ютернихзлочинів [571].

Другий Міжнародний конгрес РЄ ЮНЕСКО з етичних, правових ісоціальних проблем кіберпростору «Інфоетика - 98» був присвяченийпроблемі ефективного доступу до джерел інформації в глобальнихмережах. Експерти з питань телекомунікаційних та інформаційнихтехнологій, соціології, філософії, права, представники від 66 країн, 12міжнародних урядових організацій та НУО обговорювали три основнітеми: 1) інформаційний доступ, зокрема, проблема доступу доінформаційної спадщини людства, 2) багатомовність у мережі Internet;3) охорона приватного життя у світі цифрових технологій; 4) впровад-ження етичних стандартів та створення нових законів для глобальногокіберпростору [572].

Учасники конгресу зазначили, що потрібно зміцнювати усвідом-лення державної відповідальності за формування і здійснення новоїполітики щодо інформаційних технологій, підвищити роль суспільногосектору у забезпеченні доступності електронних мереж, у першу чергуInternet, на суверенних засадах. Порушувалася також проблема розробкибагатомовного навігаційного програмного забезпечення та електронногоперекладу з метою збалансованого використання в Internet інтерактивнихлінгвістичних систем.

У рамках конгресу було проведено шість міжнародних зустрічей -круглих столів, на яких велися дискусії з важливих проблем міжнароднихінформаційних відносин. На першому круглому столі, де обговорювалася

373

тема „Спільна інформаційна спадщина цивілізації", увагу булопривернуто до проблеми неправомірного застосування законів завторського права до комерційної продукції програмного забезпечення,що порушує право на відкритий доступ до загального надбання в мережіInternet, уможливлює контроль із боку приватного сектору над роз-поділом, трансформацією та використанням програмних ресурсів, протиякого виступають представники Міжнародного руху розробників новогопрограмного забезпечення з метою безкоштовного користування новимитехнологіями та глобальними інформаційними ресурсами. Стрімкезростання технологій Internet обумовлює необхідність встановленняміжнародних принципів регулювання кіберпростору на основі загально-визнаних норм міжнародного права, щоб забезпечити гарантованийдоступ до переваг інформаційного суспільства для всього людства. Урезультаті обговорення було погоджено такі рекомендації для країн-членів РЄ/ЮНЕСКО: 1) ініціювати розробку принципів інформаційноїполітики у кіберпросторі щодо вільного доступу до інформаційнихресурсів, які належать до загального надбання; 2) забезпечити вільнийдоступ до засобів обробки інформації, зокрема комп'ютерного програм-ного забезпечення на безоплатній основі; 3) збільшити роль суспільногосектору в Internet з метою створення рівноправних умов для користувачівв електронних мережах; 4) протидіяти злочинам та зловживанням углобальному цифровому середовищі [573].

Темою другого круглого столу була проблема багатомовності вмережі Internet та наслідки експансії англомовних інформаційнихресурсів для міжнародного співробітництва. Доповідачі та учасникидискусії закликали ЮНЕСКО, інші міжнародні організації, національніуряди підтримати ідею багатомовного балансу в мережі Internet черезреалізацію таких програм, як:

1) розробка інтелектуальних лінгвістичних систем разом із впровад-женням технологій редагування машинного перекладу відповіднодо оригіналу;

2) участь у реалізації світової політики щодо використання крипто-графічних засобів для міжнародного обміну даними;

3) поширення цифрових аналогів культурної спадщини країн світуз метою збереження національної самобутності етносів;

4) заохочення до використання малопоширених мов і уникнення

374

дискримінації за інформаційною ознакою регіональних та місце-вих суспільних груп та спільнот.

Представники різних країн (Шрі-Ланка, Греція, Фінляндія, Канада,ФРН, Мавританія, Росія, Польща, Швеція) підкреслювали, що тенденціївикористання англомовного інформаційного ресурсу обумовлюютьміжнародний статус і домінування однієї мови в глобальному середо-вищі. Європейські мови набудуть статусу регіональних, що призведедо появи інформаційно дискримінованих суспільств, негативнихсоціальних, культурних та правових наслідків.

Третій круглий стіл розглядав проблеми правової регламентаціїбезпеки та охорони приватної і конфіденційної інформації. На засіданнізазначалося, що нові комунікаційні технології викликають значні труд-нощі для можливостей захисту приватної інформації, тому постає необ-хідність у надійності інформаційних мереж за допомогою застосуван-ня міжнародних принципів і норм, встановлених у ст. 12, ст. 19 ЗагальноїДекларації прав людини (1948 p.), і проведення міжнародної кампаніїпро включення до порядку денного на рівні міжурядових організаційпитання про недоторканність приватного життя в інформаційномусуспільстві та визначення міри відповідальності за порушення ізвикористанням технологій Internet. Було запропоновано провести пря-мий діалог із користувачами глобальної інформаційної мережі дляокреслення поняття „приватна таємниця".

На четвертому круглому столі обговорювалися проблеми праваінтелектуальної власності в кіберпросторі та права інформаційноїбезпеки. У виступах представників ЮНЕСКО, WIPO, фахівців ізпроблем інтелектуальної власності з різних країн світу наголошувалось,що в інформаційному суспільстві трансформується визначення поняттяінтелектуальної власності, окреслюються нові підходи до регламентаціїінтелектуальних прав у мережі Internet, дискутуються нові терміни -„інформаційна інтелектуальна власність", „вербальна власність", „кіберноу-хау", „спільна інформаційна спадщина людства" тощо.

Результатом обговорення стали такі узгоджені пропозиції длядіяльності ЮНЕСКО: 1) сприяти „справедливому використанню"інформаційних технологій та їх важливих компонентів у різних регіонахсвіту для всіх верств населення; 2) забезпечити доступ до інформаціїзагального користування, здійснювати охорону спільної спадщини

375

людства від монопольної приватизації; 3) підтримати і розширити мере-жу електронних бібліотек, надання послуг у доступі до глобальних знаньчерез мережу Internet; 4) переглянути визначення колективних майновихправ у національному вимірі та забезпечити реалізацію цих прав;5) відмовитися від визнання визначень і практичних дій щодо охорониінтелектуальної власності, які обмежують публічний доступ до інформа-ції освітнього, наукового і культурного характеру.

Деякі додаткові зауваження стосувалися підтримки з боку ЮНЕСКОрезолюції „Дослідження в сфері інформації та телекомунікації в рамкахміжнародної безпеки", переданої делегацією Російської Федерації нарозгляд ООН, вивчення моральних аспектів охорони інтелектуальноївласності, видання кодексів професійної етики, що пов'язані зінформаційними технологіями. (Резолюцію 54/49 „Досягнення у сферіінформатизації і телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки" булоприйнято 1 грудня 1999 на 54-ій сесії ГА ООН, а міжнароднуінформаційну безпеку було визнано глобальною проблемою сучасності).

У рамках п'ятого круглого столу розглядалися права на дистанційнуосвіту за допомогою нових технологій, на отримання перевагінформаційного суспільства для кожного індивідуума в кожній країні.Представники країн третього світу (Азії, Африки, Латинської Америки)за підтримки учасників Конгресу з перехідних країн звернулися довідповідних департаментів ЮНЕСКО із закликом профінансуватипрограми комп'ютерної освіти населення, розробити спеціальні пілотніпроекти для шкільної освіти, особливо у сільській місцевості, впровад-жувати ідеологію використання інтелектуальних ресурсів на місцях,вирішити проблему міграції інтелектуальних ресурсів із сфери інформа-ційних та комунікаційних технологій до розвинутих країн світу.

Шостий круглий стіл був присвячений проблемі глобального управ-ління в інформаційному суспільстві, що викликало політичні дискусії,альтернативні пропозиції і компромісні рішення, які були втілені успільній Заяві учасників II Міжнародного конгресу «Інфоетика - 98».Представники урядів головною проблемою визначили підготовкуміжнародної спільноти до глобального регулювання, закликали дотрансформації всіх політичних систем із метою створити оптимальнумодель відкритого і ефективного співтовариства, в якому гарантуютьсяправа людини та права народів.

376

Учасники дискусії дійшли висновків, що система регулюванняінформаційної діяльності в Internet повинна бути гнучкою, включатистандарти саморегулювання, зокрема, це стосується регламентаціїелектронних медіа, які мають забезпечити дотримання принципівдемократичного плюралізму, культурної багатоманітності і соціальноїсправедливості. Було зазначено, що ЮНЕСКО має сприяти переглядусаморегулюючих структур і розробці більш ефективних і місткихпроцесуальних кодексів.

Крім того, учасники Конгресу висловили занепокоєння проблемоюсоціального виключення окремих країн і спільнот із системи міжнарод-них відносин у зв'язку з глобалізацією економіки та її складовогокомпонента комунікаційних технологій і неспроможністю бідних країнсамостійно подолати промисловий, інтелектуальний та технологічнийрозрив між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються; за-кликали ЮНЕСКО, країни Великої Сімки, інші впливові міжнародніорганізації мінімізувати цю проблему за допомогою:

1) створення програм-тренінгів з інформаційних технологій такомп'ютерної освіти, доступної для всіх верств суспільства;

2) надання доступу до нових інформаційних технологій усіх регіонівсвіту;

3) розширення системи доступу через децентралізовані системиадміністрування, організацію пунктів безкоштовного громад-ського доступу до інформаційних ресурсів у мережі Internet;

4) розширення лінгвістичної і культурної основи інформаційнихтехнологій, щоб змінити ситуацію домінування англійської мовита американської масової культури в кіберпросторі [574].

У підсумковому виступі Голови Всесвітньої комісії з етики науковихзнань та технологій, екс-президента Ісландії Вігдіс Фінібогадоттірнаголошувалося на колосальних можливостях використання інформацій-них і комунікаційних технологій для глобального прогресу і глобальноївідповідальності держав, організацій та індивідуумів за неправомірневикористання інформаційного середовища. В. Фінібогадоттір підкресли-ла провідну роль ЮНЕСКО у пропагуванні політики інформаційногосуспільства, в якому право на інформацію визнається не тільки яксоціальна мета, а як право, яким можна скористатися незалежно відетнічної належності, статі, релігійних уподобань або фінансового стану.

377

Інформаційне суспільство відповідно до цього принципу стало складо-вою частиною сучасного суспільства із всіма належними правами таобов'язками. Було звернуто увагу на активізацію нормотворчоїдіяльності ЮНЕСКО (розробку рекомендації, принципів, стандартівуніверсального доступу) з проблеми авторського права та ліцензуванняв мережі Internet, уникнення приватизації спільного інформаційногонадбання людства, забезпечення прав людини і вільного обігу інформа-ції, здійснення антимонопольних заходів у кіберпросторі. „Необхіднорозглянути можливість створення країн інформаційного благоденстваабо включити інформацію у філософію державотворення та міжнароднуполітику", - відзначила у своєму виступі В.Фінібогадоттір [575].

У Заключному документі Конгресу «Інфоетика-98» підкреслено:

• нове інформаційне та комунікаційне середовище здійснює впливна структуру міжнародного співтовариства та систему суспільнихцінностей;

• міжнародна спільнота має визначати пріоритети подальшогорозвитку;

• вдосконалення нового середовища стосується компетенціїміжнародних організацій ЮНЕСКО/РЄ/ЄС, кіберпростір повиненвідображати та вдосконалювати культурне та мовне розмаїття світуі заохочувати міжнародне співробітництво;

• знання є глобальним суспільним благом, доступ до якого забез-печується відповідно до принципів вільного обміну інформацією.

Доступ до ресурсів Internet повинен підвищувати ступінь демо-кратичної участі та стати сучасним засобом реалізації універсальногопринципу свободи вираження поглядів.

У Заяві Конгресу рекомендовано, щоб ЮНЕСКО у співробітництвіз іншими міжнародними організаціями:

1) виступала на захист свободи вираження поглядів та охорониприватного життя в кіберпросторі, а також у традиційних засобахінформації;

2) надавала підтримку всім заходам, що вживаються з метою по-долання бар'єрів між інформаційно багатими та інформаційнобідними країнами і спільнотами;

3) сприяла доступу до інформації, яка є суспільним надбанням;4) сприяла освіті та підготовці фахівців з високих технологій;

378

5) стимулювала проведення міждисциплінарного обговорення всіхетичних наслідків нових комунікаційних технологій;

6) виступала на підтримку дій, що здійснюються з метою поперед-ження злочинів у кіберпросторі;

7) вживала заходів, що дають змогу кожному індивідууму, кожнійкультурі та кожній мові робити внесок у скарбницю глобальнихзнань за програмою „Пам'ять світу" [576].

III Міжнародний Конгрес ЮНЕСКО з етичних, правових тасоціальних проблем кіберпростору „Інфоетика- 2000", який відбувся уПарижі 13-15 листопада 2000 року за участю урядовців, дипломатичногокорпусу, офіційних представників міжнародних універсальних танеурядових організацій, Міжнародної академії прогресивного права,науковців, бізнесових кіл із 70 країн світу, розглянув складні актуальніпитання міжнародного співробітництва, пов'язані зі становленням від-критого та орієнтованого на потреби міжнародної спільноти інтелекту-ального суспільства. Головною метою конгресу було визначено продов-ження дебатів з усіх аспектів інфоетики та узгодження політичних іправових засад міжнародного співробітництва в галузі інформаційно-комунікаційних технологій. Обговорення проводилось за такимитемами:

1) роль державної політики інформатизації, роль державної влади удоступі до інформації;

2) концепція правомірного (доброчесного) використання е-ресурсівта е-технологій в інформаційному суспільстві;

3) захист честі й гідності людини в добу цифрових технологій.У політичних дискусіях (було заслухано 38 доповідей учасників,

представників міжнародних організацій та організаторів Конгресу)підкреслювалося, що проблеми становлення глобального інформацій-ного суспільства і правового регулювання нового інформаційногосередовища потребують узгоджених дій урядів, політичних лідерів,промислового сектору та громадськості як розвинених країн світу, так ікраїн, що розвиваються. У доповідях, зокрема В. Фінібогадоттір, головиIII конгресу ЮНЕСКО „Інфоетика - 2000", А. Моду, заступникаГенерального Директора ЮНЕСКО з питань комунікації та інформації,В. Нейгауза, віце-президента ЕКОСОР при ООН, Ф. Кео, директора від-ділу інформаційного суспільства ЮНЕСКО, Д. Концевича, представника

379

Мексики в ЮНЕСКО та ін. наголошувалось на необхідності збереженняі посилення в інформаційному суспільстві гарантій дії міжнароднихпринципів прав людини, визнання права доступу до інформаціїсуспільного значення та до інформаційних технологій у всіх країнахосновним правом у кіберпросторі. Спеціальні аналітичні дослідженнята висновки регіональних відділень ЮНЕСКО з інфоетики (Азія,Африка, Тихоокеанський регіон, Латинська Америка) підтвердили,наскільки складними є взаємозв'язки етичних, правових та суспільнихскладових використання нових технологій, визначили пріоритетнінапрями діяльності ЮНЕСКО в цій сфері до проведення ВсесвітньогоКонгресу ЮНЕСКО з інформаційного суспільства у 2003 році [577].

У доповідях за темою «Роль державної влади у доступі до інформа-ції» відзначалося, що владні структури (як центральні, так і локальніуряди) виступають найважливішим джерелом суспільної інформації івідіграють вирішальну роль у визначенні правил доступу до неї.Інформація суспільного характеру формує «спільне інтелектуальненадбання» міжнародного співтовариства, яке є основою інформованогоглобального суспільства і тому має бути доступним для всіх (складати«суспільне володіння», а не мати ексклюзивний приватний характер).

Роль органів державної влади в забезпеченні доступу до інформаціїполягає в тому, щоб визначити поняття інформації як суспільного надбан-ня і концепцію всезагального доступу до інформації в глобальномуконтексті з метою сприяння суспільному добробуту, для освітніх,культурних та соціальних потреб з одночасним заохоченням приватноїініціативи і забезпеченням захисту законних економічних інтересів.

Концепція правомірного використання інформаційних ресурсів вінформаційному суспільстві викликає проблеми із застосуваннямтрадиційних принципів охорони авторських та суміжних прав,пов'язаних із новими економічними інтересами, зростанням можливос-тей для правопорушень і труднощами контролю. «Основами та цілямиавторського права, зазначив Ф. Кео, з одного боку, є заохочення творчостішляхом надання виключних прав авторові на обмежений період, з іншогобоку, підтримка і регулювання поширення інформаційних (культурних)продуктів, знань та ідей». Тому авторське право грунтується на збалансо-ваності інтересів у захисті оригінальних робіт та їх творців, гарантуваннісуспільного інтересу і фундаментальних свобод (доступу до глобальних

380

знань і свободи слова). Нові технології можуть бути використані дляпорушення балансу між законними інтересами власника прав і такимиж законними інтересами користувачів мати доступ до культурної,освітньої та економічної інформації, що становить важливий принципінформаційного суспільства [578].

Учасники особливо підкреслили таке:1. Інтелектуальні майнові права призначені для захисту творчих робіт

і технологічних новацій і не призначені для захисту інвестицій.Авторське право має обмежуватися захистом творчих робіт.Створення нових прав «sui generis» чи суміжних прав, щозахищають інвестиції, за своїм змістом несумісні із суттюінтелектуальної власності.

2. Інформація загального характеру виступає суспільною власністю.Ця ознака інформації підкреслена в Угоді про аспекти інтелекту-альної власності, пов'язані з торгівлею (Угода TRIPS) (ст. 10.2) і вУгоді про авторське право Всесвітньої організації інтелектуальноївласності (ст.5).

Реалізація стратегії інформаційного суспільства зобов'язує урядистворювати закони для встановлення балансу між збереженням правінтелектуальної власності і забезпеченням права широкого доступу доінформації та знань. Крім того, принципи захисту і доступу необхідноузгодити на міжнародному рівні, що особливо важливо у контекстіфункціонування глобальної інформаційної супермагістралі.

На Конгресі „Інфоетика - 2000" було прийнято рішення проздійснення глобального аналітичного дослідження з права інтелектуаль-ної власності в інформаційному суспільстві і встановлення новихпринципів та стандартів з урахуванням інтересів усіх зацікавленихсторін, включаючи держави, суспільні інституції, власників інтелекту-альної власності, окремих фізичних осіб. Також було запропонованостворити під егідою ЮНЕСКО Міжнародний орган спостереження длярозгляду результатів представлення технологічних засобів для охорониавторського права, на доступ до суспільної інформації і здійсненняобмежень на авторське право; провести міжнародний опис законодавчихактів, регламентаційних законів, планів дій та програм подальшогорозвитку і поширення суспільної інформації в тісному співробітництвіз провідними організаціями у цій сфері, зокрема COT/ГАТТ, WIPO, CPS.

Міжнародні експерти та країни-члени ЮНЕСКО висловили зане-покоєння щодо проблеми захисту репутації, честі й гідності людини вінформаційну добу, що знайшло вираження у пропозиціях застосуватидо цифрових технологій правову норму ст. 19 Загальної декларації правлюдини (вільний доступ до інформаційних ресурсів та вільний обмінінформацією), одночасно підкреслюючи, що важливими атрибутамиінформаційних магістралей визначено безпеку контенту (змісту), досто-вірність і надійність інформаційних ресурсів.

Загальна Декларація прав людини чітко визначає необхідністьздійснення права на свободу висловлювання й охорону приватногожиття. З появою нових технологій виникають нові проблеми порушенняфундаментальних прав і свобод, що обумовлює необхідність розробкиюридичної бази для впровадження послуг Internet, зокрема в країнах,що розвиваються. Internet справді виступає новим засобом масовоїінформації, що якісно відрізняється від традиційних і характеризується,з одного боку, як мережа для виявлення нових можливостей поширеннярізноманітних послуг, творчості і самовираження, з другого - створюєнові проблеми для безпеки приватного життя і ведення бізнесу. Урядипромислово розвинутих країн, країн, що розвиваються, перехіднихдержав повинні гарантувати суспільствам безпеку приватного життя ісвободу виявлення поглядів в умовах інформаційного суспільства. Урезультаті міжнародних консультацій було узгоджено рішення пронеобхідність вироблення керівних принципів і відповідних правових таетичних норм для здійснення міжнародних відносин із мережевимелементом.

У заяві Конгресу „Інфоетика - 2000" учасники зустрічі закликалидо політичних рішень із проблеми глобального доступу, міжнародногообміну інформацією та встановлення багатомовності у кіберпросторіта визначили проведені консультації важливим етапом процесу, якийведе до прийняття міжнародних норм, заснованих на концепціївсезагального рівноправного доступу до глобальних інформаційнихресурсів [579].

Міжнародні дискусії щодо проблем глобальної інфоетики від-буваються і через мережевий Віртуальний Форум з інфоетики, запровад-жений після І Конгресу „Інфоетика - 97" з метою вивчення експертнихоцінок, громадської думки та поширення знань і обізнаності в цій галузі.

382

Можливості міжнародних телеконференцій, в яких беруть участьнаціональні комісії ЮНЕСКО, глави держав та урядів, провідні фахівціз різних аспектів міжнародних інформаційних відносин, пересічнікористувачі Internet, виявляють концептуальні підходи до проблемирегулювання глобальної мережі, окреслюють роль ЮНЕСКО впоширенні ідеології інформаційного суспільства та глобальногоуправління, сприяють подоланню розриву між інформаційно (інтелекту-ально) багатими та інтелектуально бідними країнами. Так, у результатідискусій була визначена загальна концепція інфоетики як системизагальноприйнятих цінностей, що стосуються рівноправного доступудо інформації, поваги до фундаментальних прав людини у зв'язку ізвикористанням нових інформаційних та комунікаційних технологій.Інфоетика є складовою багатьох сфер функціонування суспільства -філософії, антропології, лінгвістики, економіки, права, соціології,політичних наук, освіти, культури, мас-медіа, теології, інформатикиміжнародних відносин. Збереження і передача інформації суспільногозначення розглядаються як етичні зобов'язання сучасності перед наступ-ними поколіннями.

Процеси глобалізації економіки, інформаційний розрив між розви-нутими та бідними країнами породжують міжнародні проблеми інфо-етики, без дотримання принципів якої неможливий цивілізованийпрогрес нового інформаційного суспільства.

У рамках Віртуального Форуму з інфоетики було також обговореноконцепції правового регулювання кіберпростору, зокрема щодоелектронної комерції, суспільного надбання, авторського права,інтелектуальної власності, е-видавничої діяльності, безпеки персональ-них даних, комп'ютерної злочинності, охорони морального здоров'янацій, особливо дітей і підлітків, інформаційної нерівності тощо. Про-грами ЮНЕСКО в галузі інфоетики знаходять своє втілення в діяльностіміжурядових інститутів різних регіонів світу [580].

Так, проблема правового регулювання кіберпростору стала провід-ною в діяльності Європейського Союзу та включає регламентаціюелектронної комерції, цифрового підпису, дистанційних фінансовихпослуг, охорони інтелектуальної власності, захисту доменних імен,персональних даних, впровадження принципів інфоетики та кодексівсаморегулювання в Internet.

383

Компромісний підхід до правового регулювання кіберпростору вжеприйнятий робочими групами з правового забезпечення електронноїкомерції на рівні регіональних організацій. Проект ЄС «Європейськаініціатива в галузі електронної комерції» (1997 р.) встановлює конкретнінапрями розробки правового забезпечення та обмежень на правове ре-гулювання Internet. Основні положення проекту відображені в Боннськійдекларації - заключному документі зустрічі міністрів європейських країн«Глобальні інформаційні мережі: розкриття потенціалу» (1998 р.) [581].

В обох документах визнається ініціатива приватного сектору врозвитку глобальних мереж, застосування в бізнесі інформаційнихтехнологій та змістовному наповненні інформаційного простору, перед-бачається, що в подальшому приватний сектор залишатиметься рушій-ною силою в нових галузях міжнародного співробітництва.

У них також відзначається, що на діяльність в інформаційномупросторі не повинні поширюватися більш жорсткі обмеження, ніж нааналогічну діяльність, яка здійснюється традиційними засобами, і щоелектронна комерція не повинна обкладатися додатковими податками.Підкреслюється ключова роль певних змін національних законодавствдля сприяння розвитку електронної комерції, зокрема, надання юридич-ної сили електронним підписам та забезпечення адекватного захистуданих стосовно третіх осіб. Так, Боннська декларація Інформаційногофоруму ЄС містить окремий пункт, в якому визнається принцип праваанонімності користувача в тих випадках, коли в нього є таке право позамережею.

У Проекті ЄС визнається необхідність забезпечити доступністькриптографії усім учасникам Спільного ринку, а в Боннській деклараціїзазначено, що необхідно забезпечити вільний доступ та вільний вибіркриптографічних продуктів для конфіденційності даних при переміщен-ні їх через кордони держав. Наголошено, що вживаються заходи длязахисту доступу до змісту криптографічної інформації, які повиннівідповідати правовим гарантіям щодо охорони приватної власності.

У додатку до Боннського заключного документу - Декларації лідерівпромисловості - висловлена позиція ділових та промислових кіл Європидо правового регулювання електронної комерції. Вона полягає взабезпеченні надійності електронної комерції і застосуванні крипто-графічних засобів на законодавчій основі; суб'єктам підприємницької

384

діяльності надається право вільного вибору засобів криптографії, яківідповідають вимогам безпеки та приватності комунікацій; законодавчіобмеження на поширення, торгівлю, експорт і використання крипто-графічних засобів повинні бути скасовані, а приватні особи та корпораціїповинні мати право на доступ до криптографічної інформації.

Позиція офіційної Європи та проект «Європейська ініціатива»відображають прагнення європейських країн до використання Internetв освіті, охороні здоров'я, медицині, а також некомерційними і суспіль-ними організаціями. Зокрема, Директорат ЄК ЄЄ виступив із пропози-цією прийняти в рамках Директиви про інформаційну безпеку Директивупро етику медичної інформації. Голова Європейської групи з інфоетикиН. Ленуар зазначив, що використання нових технологій, зокрема вохороні здоров'я, призводить до порушення прав людини щодо приват-ності медичної інформації і небажаного розголошення даних як матеріа-лів компроматного характеру під час політичних та виборчих кампаній.Впровадження принципів інфоетики передбачає наступні дії: 1) встано-вити правову та моральну відповідальність нерозголошення медичноїтаємниці як інформації, що становить суспільний інтерес; 2) застосуватипринцип легітимності у доступі до такої інформації; 3) визначити без-пеку медичної інформації як етичний імператив, метою якого є забез-печення поваги до прав людини; 4) розробити європейські стандартибезпеки медичної інформації в умовах транскордонного переміщенняперсональної інформації через електронні мережі; 5) забезпечити про-зорість стандартів для оцінювання їх незалежними структурами (комісі-ями з питань етики, професійними асоціаціями, органами саморегулю-вання інформаційної діяльності); 6) гарантувати право доступу індиві-дуума до інформації про себе з метою участі у прийнятті рішень щодомедичних проблем; 7) вважати поширення принципів глобальної інфо-етики в галузі охорони здоров'я передумовою європейської демократії.

Незважаючи на переваги Internet, потребують регулювання негатив-ні наслідки застосування комунікаційних технологій. У зв'язку з цимРада телекомунікацій Європейської Комісії прийняла Резолюцію(1996 р.) про запобігання поширенню в Internet інформації незаконногозмісту, шкідливої для морального здоров'я суспільства. ЄК ЄС усвідом-лює важливість цієї проблеми і намагається встановити баланс міжвільним потоком інформації та гарантіями захисту суспільних інтересів.

25-3429 385

У Резолюції також зазначається, що необхідно розрізняти поняттянезаконного та шкідливого змісту. Поняття шкідливого змісту залежитьвід культурних традицій, а поняття незаконного змісту - від чинногозаконодавства [582j.

У деяких європейських країнах прийняті (або існують у проекті)закони, що дають можливість притягнути до відповідальності про-вайдерів хостових послуг за розміщення на їхніх сайтах інформаціїнезаконного змісту; деякі правила обмежують доступ провайдерів дотаких джерел інформації. Мережеві оператори не можуть бути притягну-ті до відповідальності за зміст інформації, яка передається мережами,однак вони зобов'язані на умовах виданих ліцензій вжити необхіднізаходи щодо користувачів і клієнтів, які використовують мережі дляпередачі інформації незаконного змісту. У країнах ЄС існує практикасаморегулювання хостових послуг: наприклад, у Великій Британії (Фонд„Безпечна Мережа"), у ФРН і Нідерландах прийняті кодекси поведінкита створені незалежні органи саморегулювання, які розробляють етичністандарти для змісту інформації та класифікації незаконної інформації.Класифікація інформації незаконного змісту викладена так:

1) використання телекомунікаційних засобів для поширення образ-ливої чи непристойної інформації користувачами підліткового віку(до 18 років);

2) свідоме надання телекомунікаційних послуг для поширеннянезаконної інформації відповідно до пункту 1;

3) свідоме надання інтерактивних комп'ютерних послуг незаконногозмісту;

4) свідоме використання телекомунікаційних засобів для здійсненняправопорушення відповідно до пункту 3.

Проблеми правового регулювання кіберпростору характерні і длянаціонального законодавства країн Північної Америки, Європи таАзійсько-Тихоокеанського регіону. Так, у Конгресі США розглядаютьсяпроекти законів про захист Internet з метою технологічного і комерцій-ного розвитку, про захист персональної інформації в кіберпросторі(1997 р.) з метою обмеження доступу до конфіденційної інформації,проект закону про безпеку і свободу інформації криптографічнимизасобами (1997 р.) з метою встановлення заборони на доступ до шифрів,засобів і ключів шифрування, про сімейний доступ до Internet з метою

386

забезпечення контролю батьків над змістом інформації, до якої маютьдоступ діти, проект про доступ до інформації громадськості через Internetз метою запобігання поширенню в кіберпросторі наклепницької, образ-ливої інформації, проект закону про заборону на авантюрні ігри вInternet, забезпечення он-лайнової торгівлі в епоху цифрової інформації,встановлення мораторію на податки за діяльність у кіберпросторі тощо.

Німеччина прийняла Закон про інформаційні і комунікаційніпослуги (1997 р.), в якому визначений статус цифрового підпису, внесеніпоправки до Карнега кодексу, в закони про авторські права та обмеженняна морально шкідливу для молоді інформацію.

Правове регулювання інформації в Internet, згідно з доповіддюМіністерства економіки, фінансів та промисловості Франції, повинно:

1) забезпечити свободу комунікації он-лайн;2) визначити обов'язки постачальників послуг (зокрема видавців та

посередників);3) запровадити захист інтелектуальної власності в режимі он-лайн;4) забезпечити ефективне регулювання змісту інформації, що є в

мережі Internet;5) забезпечити захист персональних даних;6) забезпечити правовий статус доменів;7) забезпечити вільний доступ до масивів інформації в мережі Internet

для масового використання.З цією метою Франція подала до Європейської Ради ЄС меморандум

із пропозицією розширити доступ до Internet і створити регулятивнімеханізми для діяльності в мережі.

Аналогічні підходи до регулювання кіберпростору і в інших країнахЄС, де подібні законодавчі акти віднесені до галузі jung-права (тобтомолодих законів). „Молоді закони" виникли з необхідності врегулюваннянових процесів у суспільстві, з розвитком нових комунікаційнихтехнологій, використанням матеріальних об'єктів, які перемішуютьсяу вигляді цифрової інформації через кордони держав [583].

Новий статус України як суверенної і незалежної держави перед-бачає право контролювати та розпоряджатися інформаційними ресур-сами, визначати політику в галузі інформації і комунікації. Розвитокнаціонального інформаційного поля потребує відповідного правовогорегулювання, трансформації міжнародних норм у національному

25* 387

законодавстві, зокрема в кіберпросторі. Законодавча база в цій галузіскладається з документів різної юрисдикції - законів, постанов, указів,зокрема Закону України про науково-технічну інформацію (1993 р.), Прозахист інформації в автоматизованих системах (1994 р.), Про національ-ну програму інформатизації України (1998 р.), Про авторське право ісуміжні права (1993 p., доповнення 1998 р.), Про особливості приватиза-ції ВАТ «Укртелеком» (2000 p.), указів про захист криптографічноїінформації (1998 р.), Про заходи щодо розвитку національної складовоїглобальної інформаційної мережі Internet та забезпечення широкого до-ступу до цієї мережі в Україні (2000 р.), Про захист інформаційних ресур-сів (2000 р.) та правових документів, підготовлених до читання і прийнят-тя у Верховній Раді України - Про концепцію інформаційного суверені-тету та інформаційної безпеки України (1998 р.), Про телекомунікації(2000 р.), Про захист персональних даних (2000 р.), Про поштовийзв'язок (2000 р.) [584].

Так, в Указі Президента України „Про заходи щодо розвиткунаціональної складової глобальної інформаційної мережі Internet ізабезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" зазначається,що з метою розвитку національної складової глобальної інформаційноїмережі Internet, забезпечення широкого доступу громадян до цієї мережі,ефективного використання її можливостей для розвитку вітчизняноїнауки, освіти, культури, підприємницької діяльності, зміцненняміжнародних зв'язків, належного інформаційного забезпечення дляздійснення органами державної влади та органами місцевогосамоврядування своїх повноважень, повнішого задоволення потребміжнародного співтовариства в об'єктивній, комплексній інформаціїщодо різних сфер суспільного життя в Україні, а також вирішення іншихзавдань, визначених у Посланні Президента України до Верховної РадиУкраїни „Україна: поступ у XXI сторіччя. Стратегія економічного тасоціального розвитку на 2000-2004 роки" (276а/2000), необхідновстановити, що розвиток національної складової глобальної ін-формаційної мережі Internet, забезпечення широкого доступу до цієїмережі громадян та юридичних осіб усіх форм власності в Україні,належне представлення в ній національних інформаційних ресурсів єодним із пріоритетних напрямів державної політики в сферіінформатизації, задоволення конституційних прав громадян на

388

інформацію, побудови відкритого демократичного суспільства, розвиткупідприємництва [585].

У зв'язку з цим основними завданнями розвитку національноїскладової мережі Internet і забезпечення широкого доступу до цієї мережів Україні визначено:

1) створення у найкоротші строки належних економічних, правових,технічних та інших умов для забезпечення широкого доступугромадян, навчальних закладів, наукових та інших установ іорганізацій усіх форм власності, органів державної влади таорганів місцевого самоврядування, суб'єктів підприємницькоїдіяльності до мережі Internet;

2) розширення і вдосконалення подання в мережі Internet об'єктивноїполітичної, економічної, правової, екологічної, науково-технічної,культурної та іншої інформації про Україну, зокрема тієї, щоформується в органах державної влади та органах місцевогосамоврядування, навчальних закладах, наукових установах таорганізаціях, архівах, а також бібліотеках, музеях, інших закладахкультури, розширення можливостей для доступу в установленомупорядку до інших національних інформаційних ресурсів, постійневдосконалення способів подання такої інформації;

3) забезпечення конституційних прав людини і громадянина на вільнезбирання, зберігання, використання та поширення інформації, сво-боду думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань;

4) забезпечення державної підтримки розвитку інфраструктури,надання інформаційних послуг через мережу Internet; створенняумов для розвитку підприємницької діяльності та конкуренції угалузі використання каналів електронного зв'язку, створенняможливостей для задоволення на пільгових умовах потреб узазначених послугах навчальних закладів, наукових установ таорганізацій, громадських організацій, а також бібліотек, музеїв,інших закладів культури, закладів охорони здоров'я, включаючирозташовані у сільській місцевості;

5) розвиток та впровадження сучасних комп'ютерних інформаційнихтехнологій у системі державного управління, фінансовій сфері,підприємницькій діяльності, освіті, наданні медичної та правовоїдопомоги тощо;

389

6) вирішення завдань щодо гарантування інформаційної безпекидержави, недопущення поширення інформації, розповсюдженняякої заборонено відповідно до законодавства;

7) вдосконалення правового регулювання діяльності суб'єктівінформаційних відносин, виробництва, використання, поширеннята зберігання електронної інформаційної продукції, захист правна інтелектуальну власність, посилення відповідальності запорушення встановленого порядку доступу до електроннихінформаційних ресурсів усіх форм власності, за навмисне поши-рення комп'ютерних вірусів;

8) забезпечення вступу України до відповідних міжнароднихорганізацій, що займаються питаннями розвитку телекомуніка-ційних систем; захист прав на інформацію; протидія поширеннюінформації, яка завдає шкоди людині і громадянину, суспільству ідержаві; внесення в установленому порядку відповіднихпропозицій; сприяння залученню коштів міжнародної технічноїдопомоги, використання можливостей міжнародних програм длярозвитку в Україні мережі Internet [586].

Реалізація програми європейської інтеграції України передбачаєпроведення підготовчих робіт з гармонізації існуючих і розробки новихнормативно-правових актів щодо телекомунікацій, Internet та засобівширокополосного зв'язку відповідно до вимог ЄС, запровадженнядосвіду європейських країн у створенні інформаційного кодексу України,уніфікацію систем стандартизації та сертифікації, імплементацію нормі принципів європейського інформаційного права у чинне законодавствоУкраїни. Міжнародні прагнення України потребують державної під-тримки на рівні політичних рішень, виконавчих структур, законодавчогозабезпечення і спрямованого впливу на усвідомлення суспільством новихможливостей інформаційної цивілізації.

Законодавча база в галузі комунікації в Україні почала формуватися,хоч і з відомих причин неналежними темпами. Та важливо інше: державаобстоює свої інтереси в кіберпросторі, забезпечуючи національнубезпеку у сфері інформації, отже, -у побудові демократичного громадян-ського суспільства. Прискорений темп інформаційної революціїстимулюватиме розв'язання державних стратегічних накреслень, а такожглобальних завдань і кінцевої мети інформаційного суспільства в

390

інтересах міжнародного співтовариства, досягнення консенсусу щодонорм і принципів правового й етичного регулювання кіберпростору якоптимальних можливостей використання світових інформаційнихресурсів.

Багатовимірний аналіз процесу формування міжнародного інформа-ційного поля дає можливість визначити його домінантні політичніімперативи, основні складові, наявні тенденції, визначальні чинники,детально розглянути структуру міжнародної інформаційної політики.

1. Зміна парадигми в науці та зсуви у громадській свідомості впЛИ-нули на методи і результати прогнозування міжнародних ВІДНОСИН,

трансформували систему чинників, основоположних для прийняття іреалізації зовнішньополітичних рішень, призвели до переглЯДУпріоритетів зовнішньої політики окремих країн у контексті глобальнихпроблем сучасності. Інформаційна парадигма сучасного розвиткувиступає як парадигма політичної дії, як система оцінок політичної ісоціально-економічної ситуації, на основі яких формулюються йаргументуються задачі для практичної діяльності на національному іглобальному рівнях.

2. Трансформація забезпечення зовнішньополітичних інтересів н а

міжнародній арені залежать від урахування глобальних факторів;елементом зовнішньої політики виступають формування і підтриму-вання іміджу країни, національних пріоритетів у міжнароднихінформаційних потоках, мережева та публічна дипломатія. Інформаційнареволюція ХХ-ХХІ століття обумовила появу таких нових чинниківзабезпечення національних інтересів, як медіа-дипломатія, мережевадипломатія, зовнішньополітичні технології PR, перетворила Internet начинник міжнародної політики, елемент політичних процесів глобалізації-З огляду на глобальний інтелектуальний потенціал, що відповідаєполітичним, економічним, психологічним викликам сучасного світу,Інтернет став засобом вирішення конкретних міжнаціональних і глобаль-них конфліктів, засобом сприйняття нової суспільної формації, орієнто-ваної на вирішення завдань XXI століття.

3. Перспектива переходу людства до якісно нового етапу йогоіснування - інформаційної цивілізації, виникнення якої стало можливим

391

внаслідок поступу наукового прогресу, винайдення нових методівобробки та передачі інформації, що об'єднали планету в єдинуінформаційну систему, дає змогу визначити складовою частиною новогосуспільства інформаційну економіку, що приходить на зміну індустріаль-ній, а появу нових інформаційних технологій порівняти з індустріальноюреволюцією минулого, визначити критерії інформаційної економіки.

4. Інформаційна економіка та її політичні особливості ґрунтуютьсяна принципово нових законах і правилах, вона почала формуватись урозвинутих країнах і криє в собі як нові можливості, так і нові проблеми.Інформаційна економіка вирішує проблему дефіцитності ресурсів усферах нематеріального і традиційного виробництва, оскільки на основінових методів обробки, зберігання і поширення інформації можевідбуватись їх нескінченне множення.

5. Враховуючи, що XXI століття - це доба інформаційної економіки,коли важливим і невід'ємним компонентом стабільності і зростаннявважаються інформаційно-комунікаційні технології та ресурси, Українаформує перспективні стратегії прогресивного розвитку та міжнародноїінтеграції за програмою становлення інформаційного суспільства.Важливою передумовою реформування та інформатизації економічноїсфери України є значні інформаційні ресурси держави, інтелектуальнийпотенціал, можливості технологічного розвитку інформаційної індустрії.Разом із тим, Україну, як і інші країни з перехідною економікою, нашляху до інформаційного суспільства характеризує недостатній рівеньрозвитку інфоінфраструктури, недосконалість національного законодав-ства, низький рівень споживання інформаційних послуг, недостатніінвестиції в інформаційний сектор національної економіки. Тому длярозвитку інформаційної економіки в Україні необхідно вирішитистратегічні завдання: створити умови для вільного суспільного доступудо інформаційних ресурсів; вдосконалити засоби і мережі теле-комунікацій; запровадити використання сучасних інформаційних ікомунікаційних технологій в економічній сфері.

6. Взаємозалежність сучасного універсалізованого та інтегрованогосвіту призводить до необхідності забезпечення його інформаційноїєдності і транскордонного переміщення зростаючих потоків інформації.Тому в інформаційну епоху закономірно зростає значення політикиправового регулювання міжнародного обміну інформацією, яка є

392

могутнім інститутом формування громадської думки і впливає черезнього на зовнішню і внутрішню політику держав.

7. Реалізація програми європейської інтеграції України передбачаєпроведення підготовчих робіт із гармонізації існуючих і розробки новихнормативно-правових актів щодо телекомунікацій, Internet та засобівширокополосного зв'язку відповідно до вимог ЄС, запровадженнядосвіду європейських країн у створенні інформаційного кодексу України,уніфікацію систем стандартизації та сертифікації, імплементацію нормі принципів європейського інформаційного права у чинне законодавствоУкраїни. Міжнародні прагнення України потребують державноїпідтримки на рівні політичних рішень, виконавчих структур, законо-давчого забезпечення і спрямованого впливу на усвідомлення суспіль-ством нових можливостей інформаційної цивілізації.

393

висновкиУ монографії наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення

наукової проблеми міжнародної інформаційної політики, що виявляєтьсяу багатовимірному дослідженні основних детермінантів міжнародноїінформаційної системи в добу глобалізації. Застосування політологічнихметодів аналізу дало можливість реалізувати обраний концептуальнийпідхід: розглянути головні складові системи міжнародної інформаційноїполітики в динаміці їхнього розвитку, у тісній взаємодії комунікаційнихпроцесів і сфери міжнародних відносин, через призму еволюції світовоїполітики на глобальному, регіональному і національному рівнях.Нелінійна методологія аналізу дала можливість з'ясувати провідніполітичні, соціально-економічні та інституційно-правові складові систе-ми, що досліджувалась, і визначити її нинішній функціональний стан,який відповідно до параметральних характеристик можна кваліфікуватияк транзитивний з незворотною динамічною перспективою розвитку.

Основні наукові і практичні результати монографії полягають утакому:

1. Сучасний розвиток міжнародних відносин має комплексний,системний характер, якому повністю відповідають глобальні процесиконцентрації інформації та комунікації. Визнання концепції «інформа-ційного суспільства» як третьої глобальної стадії цивілізаційногорозвитку дає підстави вважати, що ця теорія стала результатом взаємодіїі розвитку численних економічних, соціальних і політологічнихконцепцій другої половини XX століття, істотно вплинула на формуванняпозицій міжнародних та національних інститутів щодо впровадженняідеології „інформаційного суспільства" в міжнародну та державнуполітику більшості країн світу. Дослідження показало, що на сучасномуетапі склалася ситуація, коли, з одного боку, в умовах глобалізаціїпосилюється конвергенція всіх параметрів міжнародного співтовариства,а з іншого (одночасно) - відбувається розмежування світу за ознакоюінформаційно-технологічного прогресу, формування світовогоандеграунду, неоанархії та неолуддизму як прояву побічних наслідків

394

інформаційної революції. Однак, як свідчить динаміка міжнароднихпроцесів, глобалізація та її „локомотив" - глобалізація комунікаціі єодним із тих процесів, які об'єктивно обумовлені прогресом цивілізаціїі потребують ґрунтовних досліджень та мобільності як політичнихрішень, так і суспільного розвитку.

2. Глобалізація комунікації, формування ідеології інформаційногосуспільства, прискорена еволюція цивілізаційних процесів останньоїчверті XX - початку XXI століття радикально змінюють стратегіюрозвитку і зовнішньополітичні доктрини європейських міжурядовихінститутів, національних урядів і європейської спільноти. Основнимрушієм інформаційного суспільства виступає глобалізм, для якого, завизначенням И. Масуди, характерні три ідеї: почуття єдності людства,гармонія людини і природного середовища, поява глобального інформа-ційного простору без регіональних і національних кордонів. Процесиглобалізації комунікацій мають неоднозначні наслідки для міжнародноїполітики: з одного боку, вони забезпечують планетарні взаємозв'язкита'взаємовпливи, сприяють демократизації глобального управління напротивагу авторитаризму та ізоляціонізму, відкривають нові можливостідля досягнення глобального добробуту; з іншого боку, технологічні зміниформують нові типи поляризації у сучасному світі, сприяють виключен-ню інформаційно бідних країн та національних спільнот із загальногоцивілізаційного процесу.

Концепція міжнародної інформаційної політики реалізується за до-помогою міжнародної організації ЮНЕСКО, зміст якої полягає у праг-ненні міжнародного співтовариства спільно працювати над створеннямнової політичної системи в рамках ідеології інформаційного суспільства.Концепція універсальної участі країн-членів ЮНЕСКО в процесахтрансформації, що мають одночасно політичний, економічний і соціаль-ний виміри, визначає низку пріоритетів міжнародної політики Організа-ції, спрямованих на створення умов для становлення глобальногоінформаційного суспільства, тобто забезпечує: 1) міжкультурний діалогцивілізацій; 2) розвиток інтелектуального потенціалу людства; 3) етикуінформаційного суспільства; 4) етику живого світу; 5) освіту для всіхпротягом усього життя.

Таким чином, ЮНЕСКО у структурі міжнародної інформаційноїполітики XXI століття стає важливим форумом міжнародних відносин,

395

глобальною рушійною силою цивілізаційного розвитку на шляху взаємо-розуміння і пошуку загальногуманістичних прийнятних рішень.

3. Міжнародний досвід становлення інформаційного суспільствадає можливість визначити регіональні і національні пріоритети тавідмінності, шляхи координації політичної волі держав, які виявляютьсяв поєднанні державних інтересів з ініціативою приватного сектору, уфінансуванні вільної конкуренції, розвитку інфоінфраструктури. Політи-ки усвідомлюють, що інформаційне лідерство посилює ефект міжнарод-ної політики, визначає значимість країн у світовій ієрархії, є вагомимфактором міжнародних впливів, інструментом дипломатії та стратегіїміжнародного розвитку. Динамічні глобальні комунікаційні процесиобумовлюють моделі інформаційного суспільства, знакові характерис-тики перехідних процесів - політичні системи інформаційної доби,глобальну інфоінфраструктуру, законодавчу базу, соціальні пріоритети,нову економіку, культурну самобутність та ідентичність націй уцифровому світі.

..Глобалізація без урахування етичних і духовних цінностей, —підкреслив у посланні до Всесвітнього економічного форуму у Давосі-2000 Папа Римський Іоан Павло II, - спричинить подальшу поляризаціюв світі: країни з різним рівнем економічного розвитку будуть розвиватисяокремо. Без відчуття солідарності мільйони людей почуватимутьсяобмеженими у своїх правах на сучасні інформаційні технології і новізнання, якщо прагнутимуть використати розвиток та прогрес зарадисвого добробуту".

Регіональні переваги визначаються спільними політичними інтере-сами, традиціями, культурою, економічною інтеграцією, колективноюбезпекою і миробудівництвом. Мета регіональної політики, за докумен-тами міжнародних організацій, полягає у консолідації національнихресурсів, координації діючих і майбутніх об'єктів «інфоструктури».ліквідації диспропорцій в інформаційних потоках, забезпеченнінаціональної суверенності та культурної самобутності, інтеграції вміжнародний інформаційний простір і міжнародний розподіл праці.

4. Міжнародне співробітництво в рамках європейських міжурядовихорганізацій надає можливість використати потенціал регіональнихінститутів, які задекларували у своїх політичних документах важливуроль проблем, що постали перед людством у процесі переходу до нової

396

ери. Європейські організації - Рада Європи, Європейський Союз,Організація з Безпеки і Співробітництва в Європі, ЦентральнаЄвропейська Ініціатива, міжнародні спеціалізовані інституції танеурядові організації реалізують стратегії інформаційного суспільства,впровадження моделі e-Europe, підкреслюють необхідність національ-них підходів як складового компонента реалізації регіональної іглобальної інформаційної політики.

Тенденції міжнародного співробітництва за участю МСО танеурядових міжнародних організацій обумовлюються логікою глобаліза-ції міжнародних відносин, появою широких представницьких контактівнеурядового характеру, впливом сучасних засобів комунікації навзаємодію державних утворень і суспільних структур.

5. Проблеми глобальної безпеки посідають особливе місце вструктурі міжнародної інформаційної політики, визначають супереч-ності сучасного етапу міжнародного розвитку, які досягай такого рівняі гостроти, що можуть поставити під загрозу забезпечення світопорядку,реалізацію стратегій становлення глобального інформаційного(інтелектуального) суспільства, навіть саме існування цивілізації.

Феномен міжнародної інформаційної безпеки обумовлюєтьсястратегічною спрямованістю інформаційних озброєнь проти критичноважливих структур життєдіяльності і функціонування міжнародногоспівтовариства, визнання інформаційної зброї як нового глобальноговиду зброї масового ураження, катастрофічного за наслідками свого за-стосування, необхідністю створення міжнародного механізму протидіїі попередження глобальних інформаційних війн у рамках політичноїкомпетенції ООН, регіональних міжнародних організацій з проблембезпеки та оборони, політичних рішень на національному рівні.

Концепція регіональної політики інформаційної безпеки стала над-звичайно актуальною проблемою у прогресуючому світовому розвиткуцивілізації. Глобалізація комунікації та трансформація світової системиміжнародних відносин обумовлюють позиції країн НАТО та ОБСЄ щодоінформаційного виміру європейської безпеки, сприяють взаєморозумін-ню і пошуку спільних рішень щодо протидії інформаційним такомунікаційним загрозам, визначають пріоритетами політики безпеко-вих інституцій - забезпечення сталого миру в регіоні, становлення інфор-маційного суспільства, нової економіки та міжкультурних відносин.

397

6. Зміна парадигми в науці та зсуви у громадській свідомості вплину-ли на методи і результати прогнозування міжнародних відносин, транс-формували систему чинників, основоположних для прийняття і реаліза-ції зовнішньополітичних рішень, призвели до перегляду пріоритетівзовнішньої політики окремих країн у контексті глобальних проблемсучасності. Інформаційна парадигма сучасного розвитку виступає якпарадигма політичної дії, як система оцінок політичної і соціально-еконо-мічної ситуації, на основі яких формулюються і аргументуються зав-дання для практичної діяльності на національному і глобальному рівнях.

Трансформація забезпечення зовнішньополітичних інтересів наміжнародній арені залежить від урахування глобальних факторів;елементом зовнішньої політики виступають формування і підтриму-вання іміджу країни, національних пріоритетів у міжнародних інформа-ційних потоках, мережева та публічна дипломатія.

У політичних стратегіях інформаційного суспільства вирішальнуроль відіграє ідея нової (інформаційної) економіки. Інформаційнаекономіка спроможна функціонувати як єдина система в режимі реаль-ного часу в масштабі всієї планети. М. Кастельс передбачає, що вонаохопить усі країни, всі території, всі культури і всі прибутки.

Взаємозалежність сучасного універсалізованого та інтегрованогосвіту призводить до необхідності забезпечення його інформаційноїєдності і транскордонного переміщення зростаючих потоків інформації.Тому в інформаційну епоху закономірно зростає значення політикиправового регулювання міжнародного обміну інформацією, яка ємогутнім інститутом формування громадської думки і впливає черезнього на зовнішню і внутрішню політику держав.

В інформаційному суспільстві актуальною є проблема забезпеченняправ людини, демократичних цінностей і свобод. Право на комунікацію,плюралізація засобів масової комунікації, охорона інтелектуальноївласності в кіберпросторі, забезпечення конфіденційності інформації впроцесі електронної комерції, право на доступність інформаційнихпослуг і недопущення дискримінації за інформаційною ознакоюобумовлюють необхідність розробки інформаційного кодексу Європи«Inforights», національних інформаційних кодексів та міжурядовихдокументів відповідної компетенції для регулювання міжнароднихінформаційних відносин.

398

7. Фактори включення України в процеси міжнародної та європей-ської інтеграції формують стратегію економічного й соціального роз-витку держави, обумовлюють пріоритети динамічного зростання вумовах трансформації демократичних інститутів, ринкової економікита культурної сфери. Глибока взаємодія в інформаційній сфері, вход-ження України в світову інформаційну політику впливають на інформа-ційні концепції, розвиток інфраструктури, інформаційний потенціал тавиробництво національних інформаційних продуктів. Загально-європейські тенденції та національний досвід показують, що політичніі соціально-економічні зміни залежать від політичної орієнтації влади,зміни масової свідомості, демонополізації економічного сектору,впровадження нових технологій у державне і муніципальне управління.Сутність політики європейської інтеграції України в умовах становленняінформаційного суспільства полягає в запровадженні досвіду розвинутихкраїн у використанні інформаційних і комунікаційних технологій усуспільно-політичній, соціально-економічній та культурній сферах і вприватному секторі. Європейська та євроатлантична інтеграція як векторміжнародної політики України, співробітництво з міжнароднимиорганізаціями сприяють розробці стратегії і програми інформаційногосуспільства для України, створенню сучасних інформаційнихмагістралей, розвитку ринку електронної комерції та інформаційнихпослуг, демократизації політичних інститутів, плюралізму вираженняпоглядів і прогресивній участі українського суспільства в політичнихпроцесах XXI століття. Міжнародні прагнення України потребуютьдержавної підтримки на рівні політичних рішень, виконавчих структур,законодавчого забезпечення і спрямованого впливу на усвідомленнясуспільством нових можливостей інформаційної цивілізації.

399

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Resolution adopted by the General Assembly UN [on the report of theFirst Committee (A/53/576)] «Development in the field of informationabd telecommunication in the context of information security». - Distr.General A/RES/53/70, 4 January, 1999, N.Y. http://www.un.int/

2. World Report Information 1997-98. - UNESCO, Paris, 1997. - 390 p.3. World Report Communication 1997-98.-UNESCO, Paris, 1997.- 298 p.4. World Information and Communication Report 1999-2000. - UNESCO,

Paris, 1999.- 172 p.5. Резолюції/Рішення ЮНЕСКО: 1946-1989 pp. http://www.unesco.org/

publishing/index, html.6. Резолюції, директиви, регламенти і рішення ЄС. http://www.eu.int/7. Конвенції, рекомендації, резолюції Ради Європи.

http:// www.europare.eu.int/8. Okinawa Charter on the Global Information Society.

http://www.g8Kyuschu-okinawa.go.jple/documents/itl.html.9. Information Document 30th Session General Conference UNESCO

«Social, Ethical and Legal Issues of Cyberspace in the twenty-firthCentury», D 30C/INF, 48. 16 November, 1999, Paris.http://www.unesco.org/webworld/publications/index.html.

10. The Declaration of Future Civilisation. Document First World Conferenceof Global Civilisation, 20th to 30th June, 2001, Australia. - 24 p.http://www.one.net.au/

11. ЮНЕСКО и информационное общество для всех. Концептуальныйдокумент. C-II-96/WS/4. - Париж, 1996. - 16 с.

12. Basic Documents UNESCO 1989-1995. News Communication Strategy.Document С 1I-96/WS/2. - Paris, UNESCO, 1995. - 109 p.

13. ITU. Trade in Telecommunications. World TelecommunicationDevelopment Report 1996-97. - Geneva. International Telecommuni-cation Union, 1997. - 296 p.

14. ITU. Universal Access. World Telecommunication Development Report1997-98.-Geneva. International Telecommunication Union, 1998.-310 p.

400

15. International UNESCO Symposium on Copyright and Communicationin the Information Society. - Madrid, 11-14 March, 1996.-306 p.

16. Сборник основных документов и материалов, касающихсямеждународных отношений в сфере информации. -М.: МИД СССР,1984.- 150 с.

17. Mahersi L. Networks: The Foundation for the Information Society //World Report Communication 1997-98. - UNESCO, Paris, 1997. -Pp. 39-58 .

18. Wallerstein I. The End of the World as We Know It: Social Science forthe Twenty-First Century. - Minneapolis Publ. by Univ. of Minnesota,2000.-277 p.

19. Hill Ch.W.L. International Business. Compating in the Global Marketplace. 2000 by The McGraw-Hill Companies. Inc. - 856 p.

20. МакБрайд ПІ. Заключна доповідь «Багато голосів - один світ»Міжнародної комісії з дослідження проблем комунікації. - Париж,ЮНЕСКО, 1980.-250 с.

21. Castells М. The Information Age: Economy, Society and Culture. - Vol.I-III. - The Power of Identity. - Blackwell, 1996-97. - 352 p.

22. Bell D. The Coming Post-Industrial Society. A Venture in SocialForecasting. - N.Y.: Basic Books, Inc., 1973. - 544 p.

23. Huntington S. The Clash of Civilizations and the Remaking of the WorldOrder. - N.Y. Simon & Schuster, 1996. - 368 p.

24. Naisbitt J. Megatrends. The New Directions Transforming Our Lives. -N.Y.: Pub. Warner Books, 1982. - Pp. 15-64.

25. Masuda Y. The Information Society As Post-Industrial Society. - Wash.:Pub. World Future Society, 1982. - 178 p.

26. Дайзард У. Наступление информационного века. Новая техно-кратическая волна на Западе. - М.: 1988. - С. 343-344.

27. Тоффлер А. Футурошок. - СПб.: Лань, 1997. - 464 с.28. Гильдебранд Д. Метафизика коммуникаций.-СПб.: Алетейя, 1999.

- 373 с.29. Cohen D. The Wealth of the World and Poverty of Nations. Cambridge

(Ma.). - L.: MIT Press, 1998. - 159 p.30. Young M. The Rise of Meritocracy: 1958-2033. - L.: Transaction Pub.,

1999.-Pp. 3-15.31. Бангеманн М. Європа і глобальне інформаційне суспільство:

26-3429 401

^

рекомендації для Європейської Ради ЄС. Європа на шляху доінформаційного суспільства. - К.: Зв'язок, 2000. - 176 с

32. Масмуді М. Новий міжнародний порядок в галузі інформації ікомунікації. Міжнародна комісія з дослідження проблем комуні-кації. - Париж, ЮНЕСКО, 1978. - 25 с.

33. KahnG., Simon L. Global 2000 Revised.-Wash.: 1984.-Pp. 169-318.34. Horowitz J. War and Peace in Contemporary: Social and Philosophical

Theory.-N.Y., 1973.-218 p.35. Brzezinski Z. Between Two Ages. American's Role in the Technotronic

Era. - N.Y.: The Wiking Press, 1970. - 240 p.36. Brzezinsky Z. The Grand Chessboard. American Primacy and Its

Geostrategie Imperatives. - N.Y.: Basic Books. A Division of HarperCollins Pub., 1998.-254 p.

37. Fukuyama F. The End of the History //The National Interest. - № 16(Summer).-1989.-26 p.

38. Toffler A. The Third Wave. - N.Y.: Bantambooks, 1980. - 448 p.39. Porat M., Rubin M. The Information Economy. Development and

Measurement. - Wash., 1977. - Pp. 45-93.40. Machlup F The Production and Distribution of Knowledge in the United

States. - Princeton, 1962. - Pp. 10-23.41. McRae H. The World in 2020. Power, Culture and Prisperity: A Vision

of the Future. - L.: Harward Business School, 1995. - 302 p.42. Darendorf R. The Modern Social Conflict. An Essay on the Principles

of Liberty. - Berkeley, L.A., 1990. - Pp. 45-48.43. Moulana H. Global Communication in Transition. The End of Diversity?

- Thouthand Oaks. - L.-N.D. Delfi, 1996. - Pp. 124-142.44. Kegley Ch. and Wittkapf W. World Politics. Trend and Transformation.

- N.Y.: Pub, by Bedford/St. Matrins, 1999. - 626 p.45. Гринберг И. А. Информационная парадигма современной цивилиза-

ции. /Монография. - СПб.: АТТ, 2000. - 814 с.46. Виноградов В.А. Информация как глобальная проблема современ-

ности. -М. : ИНИОН, АН СССР, 1983. - 34 с.47. Lyon D. The Information Society: Issues and Illusions. - Cambridge,

Polity Press, 1988.-200 p.48. Ferguson Y.H., Manshbach R.W. Technology and the Transformation of

Global Politics //Paper Prepared for the 2000 Annual Meeting of

402

International Studies Association. - Los Angeles, March, 2000. -Pp. 80-83.

49. Гейтс Б. Дорога в будущее, http://avl.donetsk.ua/doc/froad/cover.htm.50. Khor M. Globalization and the Need for Coordinated Southern Policy

Response. Cooperation South. -New York: UNDP, 1995. - P p . 21-27.51. Makridakis S. The Forthcoming Information Revolution: Its Impact on

Society and Firms //Futures. - 1995. - Vol. 27. - No. 8.52. Hill Ch.W.L. International Business. Compating in the Global Market

place. 2000 by The McGraw-Hill Companies. Inc. - 856 p.53. Moody B. Workes in a Lean World. Unions in the International Economy.

- L.-N.Y.: Pub. by W.W. Norton & Co., 1997. - 342 p.54. Castells M. The Information Age: Economy, Society and Culture. - Vol.

I-III. -The Power of Identity. - Blackwell, 1996-97. - 352 p.55. Garnham N. Capitalism and Communication Global Culture and the

Economics of Information. - London: Pub. by fos Pr., 1994. - P. 90.56. Raab C, Bellamy C, Taylor J. et all. The Information Polity: Electronic

Democracy, Privacy and Surveillance. - 1995.57. Mellody W. The Strategic Value of Policy Research in the Information

Economy /Information and Communication Technologies. Visions andRealities, 1990. P. 94.

58. Venturelli S. Prospects for Human Rights in the Political and RegulatoryDesing of the Information Society //Media and Politics in Transition.Cultural Identity in the Age of Globalization. /Ed. by Jan Servaes andRico Lee. Amersfoort. Acco. 92. - 1992.

59. Sussman A. Communication, Technology and Politics in the InformationAge. -London-N.D, 1997.-P. 135.

60. Poster M. The Mode Of Information, Postindustrialism and SocialContext. - Cam-bridge Pub., 1990. - 188 p.

61. Keohane R., Nue J.S. Power and Interdependence in the InformationAge. - Cambridge Pub., 2001. - 530 p.

62. Мосдорф З. Глобальне село: прозорість і відповідальність вінформаційну добу //Internationale Politik. - 2000. - № 10. http://www.germany.org.ru/

63. Skleair L. Global Sociology and Global Environmental Change //SocialTheory and Global Environmental. Eas. M. Redcliff, T. Benton. -London, 1999.-Pp. 16-121.

26* 403

64. Thomas J. State soverignty in international relation: Bridging the gapbetween, theory and empirical research. International Studies Quartely.-N.J., 1995. - P. 39.

65. Kissinger H. Diplomacy. -N.Y.: Pub. by DIANE Pub. Company, 1994.- 909 p.

66. Goodby J. Europe Undivided. The News Logic of US - Russia relations.-Pub. by US Inst. of Peace, 1998.- 1260 p.

67. Rosenau J. Turbulence in World Politic. Pub. of Princeton Univ. Press,1990.-459 p.

68. Barton R.P. World Society. - L.: Cambridge University Press, 1973. -Pp. 30-45.

69. Пал Л.А. Аналіз державної політики. - К.: Основи, 1999. - 422 с.70. FergusonY.H., Mansbach R.W. The Past as Prelude to the Future:

Identities and Logasties in Global Politics //The Return of Culture andIdentity to International Relations Theory. - Boulder, 1996.

71. Gore A. Earth in the Balance. Forging a New Common Purpose. - L.:Earthscan Publications Ltd., 1992. - Pp. 23-45.

72. Touraine A. Critique de la moderuite. - Paris, 1992. - Pp. 312-415.73. Meadows D., Meadows D., Randers J. Beyond the Limits: Global

Collapse or Sustainable Future? -L.: Earthscan Publications Ltd., 1992.-320 p.

74. Bell D. The World and the United States in 2013. -N.Y.: Harper BusinessPub., 1987.-330 р.

75. Drucker P. Post-Capitalist Society. - N.Y.: Harper-Coollins Publishers,1995.-P. 85.

76. Fukuyama F. Trust. The Social Virtues and the Creation of ProsperityN.Y.: Free Press, 1996. - 26 p.

77. Machlup F. Knowledge: Its Creation, Distribution and EconomicSignificance. - Vol. 3. The Economic of Informatiob and Human Capital.Princeton (N.J.), 1984.

78. Thurow L. The Future of Capitalism. How Today's Economic ForcesShape Tomorrow's World. - L.: Hicolas Brealey Publishing, 1996. -126 p.

79. Inglehart R. Modernization and Postmodernization. Cultural, Economic,and Political Change in Information Societies. - Princeton, PrincetonUniv. Press, 1997.-464 p.

404

80. Bell D. The Third Technological Revolution And Its Possible Socio-Economic Concequences. - Tokyo, 1990. - 650 p.

81. Drucker P. The New Realities. - Oxford, Harper Collins Pub., 1996. -Pp. 24-28.

82. Galbraith J. The Good Soceity. The Human Agenda. - N.Y.: Pub. HMC,1996.-152 p.

83. Thurow L. Creating Wealth. The New Roles for Individuals, Companiesand Countries in a Knowledge-Based Economic Battle Among Japan,Europe and America. -N.Y., 1993. - 126 p.

84. Huntington S. The Clash of Civilizations and the Remaking of the WorldOrder. - N.Y.: Simon & Schuster, 1996. - 368 p.

85. Handy Ch. The Hungry Spirit. Beyond Capitalism-A Quest for Purposein the Modern World. - L. Hutchinson, 1997. - Pp. 5-43.

86. Giddens A. The Consequences of Modernity. - Cambridge, Polity Press,1996.

87. Fukuyama F. Trust. The Social Virtues and the Creation of Prosperity. -N.Y. Free Press, 1996.-P. 135.

88. Fukuyama F. The End of the History and the Last Man. - L.-N.Y, 1992.- P . 10.

89. Sakaya T. The Knowladge - Value Revolution or A History of the Future.- N.Y: Kodansha America Ltd., 1991. - Pp. 21-35.

90. Edvinsson L., Malone M Intellectual Capital. Realizing Your Company'sTrue Value by Finding Its Hidden Roots. - N.Y: Harper Business, aDivision of Harper Collins Publishers, 1997. - P. 54.

91. Inglehart R. Culture Shift in Advanced Industrial Society. - Princeton(N.J.), Princeton University Press, 1990. - 464 p.

92. Etzioni A. The new Golden Rule. Community and Morality in DemocraticSociety. -N.Y: Basic Books, a Division of Harper Collins Publishers,1996.-Pp. 120-303.

93. Stewart T. Intellectual Capinal. The New Wealth of Organisations. -N.Y.-L.: Doubleday & Company Inc., Currency, 1997. - 320 p.

94. Pilzer P. Unlimited Wealt. The Theory and Practice Economic Alchemy.- N.Y: Crown Publishers Ltd., 1990. - 210 p.

95. WeizsaeckerE., vonLovins A.,LovinsL. Factor Four. Doubling Wealth- Halving Resource Use. - L.: Earthsean Publications Ltd., 1997. -P. 34.

405

96. Castells V. The Rise of the Network Society. - Maiden (Ma), Oxford,Blackwell Publishers, 1996. - 352 p.

97. Touraine A. Pourons-nons vivre ensemble? Egaux et differents. - Paris,Editions Fayard, 1997.-Pp. 115- 121.

98. Meadows D., Meadows D., Rauders J. Beyond the Limits: GlobalCollapse or Sustainable Future? - L.: Earthsean Publications Ltd., 1992.-320 p.

99. Nelson J. Post-Industrial Capitalism. Exploring Economic Ineaquality inAmerica. Thousand Oacs. - L.: Pub. by Sage Pub., Inc., 1995. - 206 p.

100.Reich R. The Work of Nations. Preparing Ourselves for 21th CenturyCapitalism. - N.Y.: Vintage Books, 1992. - P. 80.

101.Gore A. Earth in the Balance. Forging a New Common Purpose. - L.:Earthsean Publications Ltd, 1992. - Pp. 35-64.

102.Toffler A., Toffler H. Creatin a New Civilization. - Atlanta, 1995. - Pp.250-256.

103.Masuda Y. The Information Society as Post-Industrial Society. - Wash.,1981.-168 p.

104. Koch R. The Third Revolution. Creating Unpracedeted Wealth andHappines for Everyone Milleniun. - Oxford, 1998. - 293 p.

105.Porat M. Theoretical Analysis of the balance of power //BehaviorScience.-Iuly, 1960.-Pp. 115-118.

106.Fukujama F. The Creat Distraction. - N.Y.: Pub. Free Press, 1999. -336 p.

107.Katz R. The Informational Society: An International Perspective. -N.Y.:Greenwood Pub. Group Inc., 1988. -Pp . 107-123.

108.Sassen S. Globalization and Its Discontents. -N.Y.: New Press, 1998. -253 p.

109.Ellul J. The Technological Society. -N.Y.:, Random House Trade 1967.-164 p.

110. Cohen D. The Wealth of World and the Poverty of Nations. - Cambridge(Ma), L., 1998.-136.

lll.Fukujama F. The End of Order. - L . Pub. Free Press, 1999. - 336 p.112.Kahn H. Forces for Change in the Final Third of the Twentieth Century.

-N.Y: Hudson Institute, 1970.-Pp. 169-170.113. Webster F. Theories of Information Society. - L.: Rourtledge, 1997. -

257 p.

406

114.McLuhan M. Communication and Control: Networks and the NewEconomics of Communications. - Oxford Univ. Press, 1991. - 240 p.

115.Bell D. The Third Technological Revolution And Its Possible Socio-Economic Concequences //Dissent. - Vol. XXXVI. - № 2. - Spring,1989.

116.Stounier T. The Wealth of Information. A Profile of the Post-IndustrialEconomy.-L, 1983. -Pp. 393-396.

117. Brzezinski Z.K. Out of Control: Global Turmoil on the Ere of the Twenty-First Century. - Pub. Collier Books, 1994. - 240 p.

118. Sparks C. Reading A Communism, Capitalism and the Mass Media. -L. Pub. by Lightig Sourse Inc., 1998. - 382 p.

119.Giddens A. Social Theory and Modern Sociology. - Cambridge, 1987.-Pp. 112-127.

12O.Castells M. The Information Age: Economy, Society and Culture. - Vol.1-ІЙ. - The Power of Identity. - Blackwell, 1996-97. - 352 p.

121. Webster F. Theories of Information Society. - L.: Rourtledge, 1997. -Pp.53-75.

122.Sakaya T. What is Japan? Contradictions and Transformations. - N.Y.-Tokyo, 1993.-Pp. 165-210.

123.Crawford R. In the Era of Human Capital. The Emergence of TalentIntelligence and Knowledge as the Worldwide Economic Force and WhatIt Means to Managers and Investory. - L.-N.Y., 1991. - P. 47.

124.Clark D. Post-Industrial America: a Geografical Perspective. N.Y.-L.,1985.-192 p.

125.Kahn H., Brow W., Martel L. The Next 200 Years. A Scenari for Americaand the World.-N.Y., 1971.-Pp. 111-і 15.

126.Naisbitt J. Global Paradox. - N.Y.; Harper Mass Market Paperbacks,1995.-199 p.

127.Dordick H., Wang G. The Information Society: A Retrospective View. -L.: Newbury Park, 1963. - 208 p.

128.Katz M. In the Shadow of the Poorhouse. A Social History of Welfare inAmerica. -N.Y., 1996. - Pp. 45-70.

129.Gamham N. Capitalism and communication: Global culture and theeconomics of Information.-London: Sage, 1994.-P. 115.

130.1nformation Society: Agenda for Action in the UK. - L., 1996. - 48 p.131.Todd Keith. Up to the Information Society. http//www.isi.gov.uk/

407

132.Мелюхин И.С. Информационное общество: истоки и проблемы. -М.:МГУ, 1999.-208 с.

133.Building the European Information Society for Us All. First Reflectionsof the High Level Group of Experts. Interim Report. - Brussels, 1996.http://www.europa.eu.int/comm/dgs/information_society/pdf/

134.Europe's Way to the Information Society: An Action Plan by theEuropean Commission. - Brussels, 1994.http://www.europa.eu.int/comm/dgs/information_society/pdf/

135.Europe and Global Information Society. Recommendations of the High-Level Group on the Information Society to the Corfu European Council(Bangemann Group). European Commission. 1994.http://www.europa.eu.int/comm/dgs/information_society/pdf/

136.Dutton W., Blumler J., Garnham N. et all. The Politics of Informationand Communication Policy: The Information Super-highway. Informationand Communication Technologies. Visions and Realities. /Ed. by WilliamH. Dutton. - Oxford: Oxford University Press, 1996.

137. Virtual New World? - Strasbourg: Council of Europe Publishing, 1998.http: //www. europare. eu. int/

138.Report on Europe Scientific and Technological Cooperation: TowardsA New Institutional Framework. - Strasbourg, 1997. - Doc. 5784. -Annex «A». P.B.J. http://www.europare.eu.int/

139.Nora S. Mine A. The Computerisation of Society. A Report to thePresident of France. - L., Cambridge, 1980. - Pp. 139-147.

14О.Ферхульст С. Точка зрения английского правительства наконвергенцию телекоммуникационных, вещательных и информаци-онных технологий.http://www.medialaw.ru/

141. Developing Finnish Information Society. Decision in Principle.http ://www. gksoft.com/govt/eu/

142.Власенко Н. А та ін. Україна на шляху до інформаційногосуспільства: проблеми і здобутки. Інф.-аналіт. огляд /Власенко Н.А.,Зорько СВ., Сиротич М.Р; Нац. Ін-т стратегіч. досліджень. - К.,1995.-42 с

143.Макаренко Є.А. Європейська комунікація у контексті глобальногоміжнародного розвитку //Вісник Київського університету.Міжнародні відносини. - 1999. - № П . - С 69-72.

408

144.Макаренко Є.А. Політичні стратегії інформаційного суспільства:специфіка національних моделей //Актуальні проблеми між-народних відносин. - 2000. - № 22.-Частина І . - С 202-210.

145.Макаренко Є.А. Європейське інформаційне суспільство: викликиXXI століття для країн Центральної та Східної Європи //ВісникКиївського університету. Міжнародні відносини. - 2000. - № 17. -С. 64-77.

146.Макаренко Є.А. Європейська інформаційна політика. Матеріали vНаради KM РЄ, 1997 //Актуальні проблеми міжнародних відносин.-1998.-Випуск 8.-С. 3-42.

147.1nforights. The outline of a national policy for the creation andorganization of the information superhighways in Europe, and themodalities for European and inter-national cooperation. - Monte Carlo,1998.-10 p.

148.Naisbitt J. Megatrends Asia. The Eight Asia Megatrends That AreChanging the World. - L.: Simon abd Schuster, 1996. - Pp. 21 -30.

149.Katz R. Japan: The System That Soured. The Rise and Fall of JapaneseEconomic Miracle. - Armonk (N.Y.)-L., 1998. - P. 18.

150. Reform Towards an Intellectually Creative Society of the 21s t Century:Programm for the establishment of High Performance info-communi-cation Infrastructure. Project Millenium.http://www.mofa.go.jp/

151.Hill Ch.W.L. International Business. Compating in the Global Marketplace. 2000 by The McGraw-Hill Companies. Inc. - 856 p.

152.Naisbitt J. Megatrends Asia. The Eight Asian Megatrends That AreChanging the World. - L.: Simon abd Schuster, 1996. - P. 148.

153.Hill Ch.W.L. International Business. Compating in the Global Marketplace. 2000 by The McGraw-Hill Companies. Inc. - 856 p.

154.Krishna Guka. Strategic Alliances with Global Partners. Financial Times;India's Software Industry. - December, 3, 1997. - P. 6.

155.Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество:природа, противоречия, перспективы. М.: Логос, 2000. - 304 с.

156.Програми ЮНЕСКО, http://www.unesco.org/publishing/157.Проекти і програми ЄС. http://www.eu.int/158.Програми Ради Європи, http://www.europare.eu.int/159.Програми СОТ. http://www.wto.org/

409

160. Програми ЦЄІ. http://www.ceinet.org/161.McLuhan M. Laws of Media, New Science. - Toronto: Univ. Toronto

Press, 1964.-P. 92.162.KatzensteinP.J., KeohaneR.J., KrasncrSt.D. International Organization

and the Study of World Politics //International Organization. - Vol. 52.- № 4. - Pp. 645-646.

163.Rosenau J. Turbolence in World Politic. - Princeton University Press,1990.-459 p.

164. Raid R. The Globalization of Technology //Issues in Science andTechnology. - 1991. - № 8. - P p . 92-93.

165. Handy Ch. The Age of Unreason. -L.: mcGraw-Hill Co., 1991. - 240 p.166.Rodrick D. Sence and Nonsence in the Globalization Debate //Foreign

Policy. - 1997 (Summer). - № 107. - P. 35.167.Wallerstein I. The Politics of the World-Economy, The States, The

Movements and the Civilizations. - Cambridge, 1984. - P. 215.168.Kolontay V. On the Neoliberal Globalization Theory //МЭ и МО. -

1999.-№ 10. - С 3-13.169.Международные отношения: социологические подходы. /Рук. авт.

кол. проф. П.А. Цыганков. - М.: Гардарика, 1998, 352 с.ПО.Ланцов С.А. Мировая политика и международные отношения. -

СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. - 60 с.171.Пефтиев В., Черновская В. Развивающийся мир: глобализация или

регионализация //МЭ и МО. - 2000. - № 7. - С. 39-47.172.Василенко И.А. Политическая глобалистика. - М.: Логос, 2000. -

360 с.173.Міжнародні відносини і зовнішня політика. - К.: Либідь, 1999. -

558 с.174.Muntijan V. Informatiology ang Economic Security. - К.: KB ГЦ, 2001.

-484 c.175. Матвієнко В.Я. Прогностика. - К.: Українські пропілеї, 2000.-484 с.176. Глобальні трансформації і стратегії розвитку: Монографія /Білорус

О.Г., Мацейко Ю.Г., Гончаренко А.Н. та ін. - К.: Оріяни, 2000. -424 с.

177.Глобалізація і безпека розвитку. Монографія /Білорус О.Г.,Лук'яненко Д.Г. та ін.; керівн. авт. колективу і наук. ред. О.Г. Білорус.-К.:КНЕУ, 2001.-733 с

410

178.Мартин Г., Шумман X. Западня глобализации /Пер. с нем. - М.:Изд. Дом «Альпина», 2001. - С . 335.

179.Підсумкове комюніке Кьольнського самміту країн Великої Сімки(1999 p.). http://www.eu.int/

180. The Declaration of Future Civilisation. Document First World Conferenceof Global Civilisation, 20th to 30th June, 2001, Australia. - 24 p.http: //www. one .net. au/

181.Rodrick D. Sence and Nonsence in the Globalization Debate //ForeignPolicy. -1997 (Summer). - № 107. - P. 35.

182.Sassen S. Losing control? Soverignty in an Age of Globalization. -N.Y.:Columbia Univ. Press, 1996. - P. 57.

183.Гринберг И. Информационная парадигма современной цивилиза-ции. Монография. - СПб.: APT, 2000. - 814 с.

184.Lyon D. The Information Society: Issues and Illusions. - Cambridge,Polity Press, 1988.-200 p.

185,Братченко И.А. Мифы и реалии информационного общества: вверхпо лестнице... - СПб.: Терра, 2001. - 429 с.

186. Дугин А.Г. Основы геополитики. Геополитическое будущее России.-М. : Арктогея, 1997. - 246 с.

187.Панарин А. Искушение глобализмом. -М.: Русский нац. фонд. Серия«Россия и мир: итоги XX века». Альманах. - 2000. - № 1. - 379 с.

188.Панарин А. Глобальное политическое прогнозирование. - М.:Алгоритм, 2000. - 352 с.

189.Castells M. The Information Age: Economy, Society and Culture. -Vol.MIL - The Power of Identity. - Blackwell, 1996-97. - 352 p.

190.MorgenthayHJ. Politics among Nations. -N.Y.:McGraw Hill Ed., 1985.-688 p.

191.Walz K.N. Theory of International Politics. - Reading. Mass., 1979. -P. 47.

192.Уткин А.И. Глобализация: процесс и осмысление. -М.: Логос, 2001.-254 с.

193.Кальвокоресси П. Мировая политика после 1945 года. - В 2-х кн. -М.: Международные отношения, 2000. — 1056 с.

194.Глобальні трансформації і стратегії розвитку: Монографія /Білорус О.Г., Мацейко Ю.Г., Гончаренко А.Н. та ін. К.: Оріяни, 2000.- 424 с

411

195.Глобалізація і безпека розвитку. Монографія /БілорусО.Г.,Лук'яненко Д.Г. та ін.; керівн. авт. колективу і наук. ред. О.Г. Білорус.-К.:КНЕУ, 2001-733 с

196.Пахомов Ю., Кримський С , Павленко Ю. Пути и перепутьясовременной цивилизации /Институт мировой экономики и между-народных отношений НАН Украины. - К., Благотворительный фондсодействия развитию гуманитарных и экономических наук«Международный деловой центр», 1998. - 432 с.

197. Гальчинский А. Україна: поступ у майбутнє.-К.: Основи, 1999.-220 с.198,Гуменюк Б., Камінський Є., Дашкевич А., Трощинський В.

Геополітичне майбутнє України. - К.: Дипакадемія при МЗСУкраїни, 1998.- 176 с.

199. Зернецька О. Глобальний розвиток масової комунікації і міжнароднівідносини. - К . : Освіта, 1999. - 351 с

2ОО.Губерський Л., Москаленко А., Іванов В., Вергун В. Масовакомунікація. К.: Либідь, 1997. - 216 с

201. Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку.Монографія /Б. Парахонський, Е. Лисицин, О. Потєхін. Кер. авт.кол. О. Гончаренко. - К.: НІСД при Раді національної безпекиУкраїни, 1999.-384 с.

202.Почепцов Г. Коммуникативные технологии XX века. - К.: Ваклер,2000.-352 с.

203.Філіпенко А. Економічний розвиток сучасної цивілізації. - К.:Знання, 2000. - 174 с.

204.Скаленко О. Глобальні резерви поступу. /Передм. О. Білоруса. -К.:Основи, 2000. - 394 с

205.Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. Кол.монографія /Під ред. М.О. Шульги. - К.: Ін-т соціології НАНУкраїни, 1999.-687 с.

206.Україна: утвердження незалежної держави: 1991-2001. (В. Литвин,С. Віднянсь-кий, Н. Барановська, В. Верстюк та ін.) /Під ред.В. Литвина. - К.: Вид. дім «Альтернативи», 2001. - 704 с

207. Наливайко Д. Очима Заходу: рецепція України в Західній Європі. -К.: Основи, 1998.-578 с.

2O8.Muntijan V. Informatiology and Economic Security. - К.: КВЩ, 2001.- 484 с.

412

209.Литвиненко О. Спеціальні інформаційні операції та пропагандист-ські кампанії: Монографія. - К.: ВКФ «Сатсанга», 2000. - 222 с

2Ю.Нечитайло В. Інформаційне суспільство: теоретичний аналізкосмополітичних концепцій майбутнього людства: Автореф. дис...д-ра філос. наук: 09.00.01 /Ін-т філософії НАН України. - К., 1996.-46 с.

211. Камінський Є., Дашкевич А. Політика США щодо України. Витоки.Концептуальні основи. Прагматична еволюція. - К.: Політ, думка,1998. -547 с

212.БодрукО. Структури воєнної безпеки: національний та міжнароднийаспекти: Монографія. - К.: НІПМБ, 2001. - 300 с

213.Бахтияров О. Постинформационные технологии: введение впсихонетику. - К.: Инф. анал. центр «Экспир», 1997. - 160 с.

214.Міжнародний конгрес «Інформаційне суспільство в Україні: стан,проблеми, перспективи /Матеріали конгресу. - К.: НТУ «КПІ». -328 с.

215.Мацуура К. Доповідь Генерального директора про діяльністьорганізації у 1998-99 pp. - Документ 31/С 31 сесії Генеральноїконференції ЮНЕСКО, 2001. - Париж, ЮНЕСКО, 2001.

216. World Information and Communication Report 1999-2000. - UNESCO,Paris, 1999.- 172 p.

217.Keys to the 21st Sentury /Edited by Jerome Bindc; with a preface by K.Matsuura. - 395 p.

218.Les dimensions internationales du droit du cyberespace. Edition -UNESCO, Paris, 2000. - 284 p.

219.Масмуді М. Новий міжнародний порядок в галузі інформації.Міжнародна комісія з дослідження проблем ко,\*унікації. -ЮНЕСКО, Париж, 1978. - 25 с

22О.МакБрайд Ш. Международная комиссия по изучению проблемкоммуникации. Заключительный доклад «Много голосов - одинмир». - ЮНЕСКО, Париж, 1980. - 250 с.

221 .М'Боу А. Ініціатива нового міжнародного інформаційного порядку.Заключна доповідь Міжнародної комісії з дослідження проблемкомунікації. - ЮНЕСКО, Париж, 12 травня 1980 р. - 245 с

222.Тигранян М. Комунікація і міжнародний розвиток: деякі теоретичніузагальнення. Документи Міжнародної Комісії з дослідження

413

проблем комунікації. - ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. - Документ№41.

223.Хаммарберг Т. Національна політика щодо збалансованості тавільного потоку інформації. Документи Міжнародної Комісії здослідження проблем комунікації. - ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. -Документ № 17.

224.Осолнік Б. Цілі та концептуальні підходи до нового міжнародногопорядку в галузі комунікації. Документи Міжнародної Комісії здослідження проблем комунікації. - ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. -Документ № 32.

225.Суссман Л. Підходи до вивчення транснаціональних засобівінформації в плюралістичному світі. Документи МіжнародноїКомісії з дослідження проблем комунікації. - ЮНЕСКО, Париж,1980 р.-Документ № 18.

226.Шіллер X. Комунікація супроводжує потоки капіталу. ДокументиМіжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. -ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. - Документ № 47.

227.Круїзе О'Брайєн Р. Власність у сфері засобів масової комунікації.Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації.- ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. - Документ № 46.

228,Шафаї М. Міжнародний розподіл радіочастот серед національнихслужб мовлення. Документи Міжнародної Комісії з дослідженняпроблем комунікації. - ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. - Документ№87.

229.Галіна Дж. Комунікація і спільноти: північноамериканськаперспектива. Документи Міжнародної Комісії з дослідженняпроблем комунікації. - ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. - Документ№62.

230.Раміро Белтран Л. Прощання з Арістотелем: «горизонтальна»комунікація. Документи Міжнародної Комісії з дослідженняпроблем комунікації. - ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. - Документ№48.

231.Хамелинк К. Новий міжнародний економічний порядок і новаміжднародна інформаційна політика в галузі інформації. ДокументиМіжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. -ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. - Документ № 25.

414

232.Ківікуру Ю. Зарубіжні новини на зарубіжних умовах: Фінляндія.Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації.- ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. - Документ № 56.

233.Лефорт Р. Інформаційні образи у ЗМК: викривлення та фальсифі-кація. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблемкомунікації. - ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. - Документ № 57 (а, б).

234.Джонс С. Стереотипи образів у ЗМК. Документи МіжнародноїКомісії з дослідження проблем комунікації. - ЮНЕСКО, Париж,1980 р. - Документ № 59.

235. Абель X. Комунікація для взаємозалежного плюралістичного світу.Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації.- ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. - Документ № 33.

236.Річстад Ж., Кокка А. Правові засади комунікації. Відносини іззасобами масової комунікації. Документи Міжнародної Комісії здослідження проблем комунікації. - ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. -Документ № 38.

237.Халоран Дж. Контекст досліджень у галузі комунікації. ДокументиМіжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. -ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. - Документ № 78.

238.Лоу Дж. Типологія обмежень на свободу та інформацію: виявленіпорушення і приховані перепони. Документи Міжнародної Комісіїз дослідження проблем комунікації. - ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. -Документ №51.

239. Поляков Ю. Національна політика цілеспрямованого використанняінформації: ЗМК СРСР. Документи Міжнародної Комісії здослідження проблем комунікації. - ЮНЕСКО, Париж, 1980 р.Документ № 63.

240.Лок П. Рекламування зв'язків з громадськістю у галузі військовихозброєнь: роль ВПК у засобах масової комунікації. ДокументиМіжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. -ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. - Документ № 50.

241 .Рагхаван Г. Гопалокрішнан В. На шляху до національної політики вгалузі комунікації в підтримку розвитку. Документи МіжнародноїКомісії з дослідження проблем комунікації. - ЮНЕСКО, Париж.1980 р . - Документ № 43.

242.МакБрайд Ш. Международная комиссия по изучению проблем

415

коммуникации. Заключительный доклад «Много голосов - одинмир». - ЮНЕСКО, Париж, 1980. - 250 с.

243.М'Боу А. За міжнародне взаєморозуміння і новий інформаційнийпорядок. Заключна доповідь Міжнародної комісії з дослідженняпроблем комунікації. - ЮНЕСКО, Париж, 12 травня 1980 р. - 245 с

244.Комунікація на службі людству. Документ ЮНЕСКО 25С/83.ЮНЕСКО, Париж, 1983. - Резолюции/Решения ЮНЕСКО 1976-1989 гг.http://www.unesco.org/publishing/

245.3асурский Я.Н. О Докладе международной комиссии ЮНЕСКО поизучению проблем коммуникации (Комиссия Ш. МакБрайда). /Сборник основных документов и материалов, касающихсямеждународных отношений в сфере информации. - М.: МИД СССР,1984.-48 с.

246. Денисов Ю.К. Информация, мировое развитие и ООН. -М.: Изд-воДА МИД России, 1994. - 158 с.

247. Денисов Ю.К. Становление глобальной информационной системыи деятельность ООН: Автореф. дис... д-ра полит, наук: 23.00.04. -М, 1994. -З8'с.

248.3ернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації іміжнародні відносини. - К.: Освіта, 1989. - 351 с

249.ООН у системі міжнародних відносин. Світовий досвід іперспективи. - К.: Либідь, 1995. - 127 с

25O.Basic Documents UNESCO 1989-1995. News Communication Strategy.Document С II-96/WS/2. - Paris, UNESCO, 1995. - 109 p.

251. ЮНЕСКО и информационное общество для всех. Концептуальныйдокумент C11-96/WS/4. ЮНЕСКО, Париж, 1996. - 16 с.

252.World Information Report 1997/98. -UNESCO Publishing. UNESCO,Paris, 1997.-361 p.

253.Maherzi L. New Information and Communication Technologies: Changeand Challenge //World Report Communication 1997-98. - UNESCO,Paris, 1997.-Pp. 27-109.

254.Хамелинк К. Информационные технологии и социальные процессы.Развитие человеческого общества /World Information andCommunication Report 1999-2000. UNESCO, Paris, 1999. - 172 p.

255.Решения ЮНЕСКО 1946-1999 гг. http://www.unesco.org/publishing/

416

256.Макаренко Є.А. Інформаційна політика ЮНЕСКО і політичні таправові проблеми міжнародного інформаційного поля //Актуальніпроблеми міжнародних відносин. - 1999. -Випуск 13. -Частина І._С. 146-174.

257.Макаренко Є.А. Ідеологія інформаційного суспільства та правовіпроблеми інформаційного поля //Актуальні проблеми міжнароднихвідносин. - 1999. - Випуск 14. - Частина І. - С 178-200.

258.ЮНЕСКО и архивы политической полиции в Парагвае //Информа-ция, информатика, телематика. Бюллетень ЮНИСИСТ. - Т. 27. -№ 2 . - 1 9 9 9 . - 3 4 с.http://www.unesco.org/webword/publications/index.html.

259. World Information and Communication Report 1999-2000. - UNESCO,Paris, 1999.-172 p.

260. World Report Communication 1997-98. - UNESCO, Paris, 1997. - 298 p.261.Mahersi L. Un Information Society at the Service of all humanitary //

World Report Communication 1997-98. - UNESCO Publishing.UNESCO, Paris, 1997. -Pp. 277-280.

262.Mahersi L. The Economic Change: a knowledge-based economy;globalization of economic activities //World Report Communication1997-98. UNESCO Publishing. - UNESCO, Paris, 1997. - Pp. 58-77.

263.Макаренко Є.А. Інформаційне суспільство, політика, право впрограмній діяльності ЮНЕСКО. -К. : Наша наука і культура, 2001.-385 с.

264.World Report Communication 1997-98. - UNESCO, Paris, 1997. -298 p.

265.Moore N. The Information Society. World Internation Report 1997/98.- UNESCO, Paris, 1997.-Pp. 271-285.

266.European Information Technology. (EITO, 2000). http://www.eito.com267.Castells M. The Information Age: Economy, Society and Culture. - Vol.

I-III. - The Power of Identity. - Blackwell, 1996-97. - 352 p.268.Ferguson Y.H., Manshbach R.W. Technology and the Transformation of

Global Politics //Paper Prepared for the 2000 Annual Meeting ofInternational Studies Association. - Los Angeles, March, 2000.

269.Mellody W. The Strategic Value of Policy Research in the InformationEconomy. //Internation and Communication Technologies. Visions andRealities, 1997.

27-3429 417

27O.Raab С, Bellamy С, Taylor J. at all. The Information Polity: ElectronicDemocracy, Privacy and Surveillance, 1995. - Pp. 24-31.

271.Hamelink C J . Human Development. World Communication andInformation Report 1999-2000. -UNESCO, Paris, 1999. -Pp. 11-25.

272.Information and Communication Technologies in Development: AUNESCO Perspective. - UNESCO, Paris, 1996. - 480 p.

273.Доклад Генерального директора ЮНЕСКО, 1998-1999. Документ31 С/3. - ЮНЕСКО, Париж, 2001.-199 с.

274. Лафранс Ж.-П. Эволюция новых технологий //World Information andCommuni-cation Report 1999-2000. - UNESCO, Paris, 1999. - С 84-91.

275.Миссия ЮНЕСКО в области коммуникации и информации.http://www.unesco.org/webworld/mediter/medlib.htm.

276. На пути к коммуникационному и информационному обществу длявсех. Крупная программа IV. Коммуникация, информация,информатика. Программа и бюджет ЮНЕСКО 2000-2001. ДокументЗОС/5. - ЮНЕСКО, Париж, 1999. - С. 153-221.

277.3асурский Я.Н. Информационное общество в рамках между-народного сотрудничества //Информационное общество. - Вып. 5.- М.: Институт информационного общества, 2000. http://www.iis.ru/

278.Ермишина Е.В. Международный обмен информацией. Правовыеаспекты. М.: МГУ, 1989. 169 с.

279. Basic Documents UNESCO 1989-1995. News Communication Strategy.Document С II-96/WS/2. - Paris, UNESCO, 1995. - 109 p.

280.Речи Федерико Майора, Генерального директора ЮНЕСКО, 1987-1999.http://www.unesco.org/ulis.

281.Память мира: программа национального комитета РеспубликиПольша. Информация, информатика, телематика //БюллетеньЮНИСИСТ.-1998.-Т. 2 6 . - № 1.-С. 17.

282.На пути к коммуникационному и информационному обществу длявсех. Крупная программа IV. Коммуникация, информация,информатика. Программа и бюджет ЮНЕСКО 2000-2001. ДокументЗОС/5. - ЮНЕСКО, Париж, 1999. - С. 153-221.

283.Служба общественного вещания. Проблемы XXI века. Доклады идокументы о средствах массовой коммуникации. - ЮНЕСКО,Париж, 1997.-182 с.

418

284.Макаренко Є.А. Міжнародна політика міжнародних організацій угалузі комунікації //Вісник Київського університету. Серія«Міжнародні відносини». - 1999. - Випуск 10. - С 59-68.

285.Вклад ЮНЕСКО у справу миру і людського розвитку в добуглобалізації шляхом освіти, науки, культури і комунікації.Середньострокова програма ЮНЕСКО 2002-2007. - ЮНЕСКО,Париж, 2001.-57 с.

286.The UN and Ukraine: Into the New Millenium Together. UN in Ukraine,2000. - 64 p.

287.Погляд у XXI століття. Знайти відповіді на виклики новітньої доби//Бюлетень Національної комісії України у справах ЮНЕСКО. -2001.-№ 1.-С. 23.

288.Report of the International Conference. Democratic Goverance andCulture of Peace for the Countries of Eastern, Central and South-EasternEurope. - Kyiv, March, 24-30, 1998. - 79 p.

289.Макаренко Є.А. Міжнародні аспекти інформаційної політикиУкраїни: прогнозування національних перспектив становленняінформаційного суспільства. //Актуальні проблеми міжнароднихвідносин. - 2000. - Випуск 17. - Частина І. - С. 173-195.

290.Макаренко Є.А. Актуальні проблеми міжнародної інформації. -Рівне: РІС КІСУ, 2001. - 268 с

291. Програма ООН для України «Інноваційний трамплін і сучасніінформаційні та комунікаційні технології», 2001.http://www.stc.gov.ua/

292.Мацуура К. Доповідь Генерального директора про діяльністьорганізації у 1998-99 pp. - Документ 31/С 31 сесії Генеральноїконференції ЮНЕСКО, 2001. - Париж, ЮНЕСКО, 2001.-199 p.

293.Дейвіс Н. Європа. Історія. - К.: Основи, 2000. - 1464 с294.Segbers K., Imbush (Eds) The Globalisation of Eastern Егоре: Teaching

International Relations Without Borders. - Hamburg: Lim., 2000.- 585 p.295.Резолюції, директиви, регламенти і рішення ЄС. http://www.eu.int/296.Проді Р. Об'єднана Європа для європейців. Ніццький договір та

розширення ЄС. /М-во юстиції України. Центр порівнял. права; занаук. ред. С. Шевчука. - К.: Логос, 2001. - 196 с.

297. Документи і рішення самміту ЄС, Ліссабон, 23-24 березня 2000 р.http: //www. europa. eu. int/

27* 419

298. Ніццький договір та розширення ЄС. /М-во юстиції України. Центрпорівнял. права; за наук. ред. С. Шевчука.-К.: Логос, 2001.- 196 с.

299.Зовнішня політика Європейського Союзу, http://www.europa.eu.int/comm/

300.Europe and Global Information Society. Recommendations of the High-Level Group on the Information Society to the Corfu European Council(Bangemann Group). European Commission, 1994.http://www. europa. eu. int/comm/

301. Building the European Information Society for Us All. First Reflectionsof the High Level Group of Experts. Interim Report. - Brussels, 1996.http://www.europa.eu.int/comm/

302.Europe's Way to the Information Society: An Action Plan by theEuropean Commission. - Brussels, 1994. http://www.europa.eu.int/comm/

303.Dutton W., Blumler I , Garnham N. et all. The Politics of Informationand Communication Policy: The Information Super-highway //Information and Communication Technologies. Visions and Realities. /Ed. by William H. Dutton. - Oxford: Oxford University Press, 1996. -Pp. 112-139.

304.Okinawa Charter on the Global Information Society.http://www.g8Kyuschu-okinawa.go.jple/documents/itl.html.

305.Okinawa Charter on the Global Information Society.http://www.g8Kyuschu-okinawa.go.jple/documents/itl.html.

306.Зовнішньополітичні зв'язки: вимоги, протиріччя, пріоритети.Політичні дебати в ЄК ЄС. - Брюссель, 2001.http://www.europa.eu.int/comm/

307. Ніццький договір та розширення ЄС. /М-во юстиції України. Центрпорівнял. права; за наук. ред. С. Шевчука. -К. : Логос, 2001.- 196 с.

308.Європа без кордонів - нове осмислення інтеграційних процесів /Матеріали політичної дискусії Бертельсманн-форуму.http://www.bertelsmann-stiftung.de/

309.Промови, документи, прес-релізи Європейської Комісії ЄС.http://www. europa. eu. int/comm/

310. Макаренко Є.А. Європейське інформаційне суспільство: виклики XXIстоліття для країн Центральної та Східної Європи //Вісник Київськогоуніверситету. Міжнародні відносини. - 2000. - № 16. - С 81-87.

420

3 П.Макаренко Є.А. Європейська комунікація у контексті глобальногоміжнародного розвитку //Вісник Київського університету.Міжнародні відносини. - 1999. - № 11. - С 69-72.

312.Макаренко Є.А. Інформаційний вимір європейської інтеграції.Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблемиєвропейської інтеграції і транскордонної співпраці. Випуск XXIVв 2-х т. /НАН України, Інститут регіональних досліджень. Редкол.:від ред. M.I. Долішній. Львів-Луцьк. Ред. вид. відд. «Вежа» держ.ун-ту ім. Л. Українки, 2001. - Т. 2. - С 268-276.

313 .Мацуура К. Доповідь на 31 сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО,2001. - Документ ЮНЕСКО 31/С. - 2001. - 199 р.

314.1nforights. The outline of a national policy for the creation andorganization of the information super-highways in Europe, and themodalities for European and inter-national cooperation. - Monte Carlo,1998.-10 p.

315.Машлыкин В.Г. Европейское информационное пространство. Ин-т: Европы. -М. : Наука, 1999.- 150 с.

316. Europe and Global Information Society. Recommendations of the High-Level Group on the Information Society to the Corfu European Council(Bangemann Group). European Commission, 1994.http://www.europa.eu.int/

317. Todd Keith. Up to the Information Society. http//www.isi.gov.uk/318.Webster Ph., Bremer Ch. Blair to EU: We can't go on like this //The

Times, 12 November, 2000.319.Конвенції, рекомендації, резолюції Ради Європи.

http://www.europare.eu.int/320.The Information Society a Challengefor Europe. /5th European Ministerial

Conference on mass-media policy. - Thessaloniki, 1997.http: // www.europare.eu.int/

321.Макаренко Є.А. Європейська інформаційна політика (за матеріа-лами П'ятої конференції «Інформаційне суспільство - виклик дляЄвропи» Комітету Міністрів Ради Європи з інформації. Салоніки,Греція. 1997 рік) //Актуальні проблеми міжнародних відносин. -1 9 9 8 . - № 8 . - С 3-42.

322.Європейські дослідження: телематика, комунікації, електроннакомерція, http://www.cordis.lu/

421

323.Поляков А. Информационное пространство государств-участниковСНГ. - М.: Изд-во МГИМО, 1994. - 102 с.

324.0 мерах, вытекающих из предложений глав государств посовершенствованию деятельности СНГ. - АСИО СНГ. - Минск,1997.-25 с.

325.Коротченя М.И., Белоусов Ю.И., Паньшин Б.Н., Щербаков Ю.А.Концептуальные подходы и основные направления по формирова-нию информационного пространства государств-участников СНГ.-Минск, 1995.-72 с.

326.Мулюкин Б.А. СНГ во внешнеполитической стратегии России. -М.:МГУ, 1997.-16 с.

327.Моисеев В. Международно-правовые основы сотрудничества странСНГ. /Под. ред. К. Бекяшева. - М.: Юристъ, 1997. - 272 с.

328.0 мерах, вытекающих из предложений глав государств посовершенствованию деятельности СНГ. - АСИО СНГ. - Минск,1997.-25 с.

329. Моисеев В. Международно-правовые основы сотрудничества странСНГ. /Под. ред. К. Бекяшева. - М.: Юристъ, 1997. - 272 с.

330.Макаренко Є.А. Проблемний аналіз концепцій регіональної танаціональної інформаційної політики //Актуальні проблемиміжнародних відносин. - 1999.-№ 1 5 . - С 168-199.

331. Міжурядові регіональні організації. - К.: ТЕМПУС, 1998. - 151 с332. A Virtual New World? - Strasbourg: Council of Europe Publishing, 1998.

http: //www. europare. eu. int/333.Prosser A., Coldberg D., Verhulst P. Media Concentration and

Convergence. - Stras-bourg: Council of Europe, 1996. http://www. europ are. eu. int/

334.Вайнгартен Ф. Удосконалення федеральної інформаційної політики:погляд Конгресу США //Вісник сприяння парламенту України. -К., 1996.-20 с

З35.Гор А. Информационная революция и мировая экономика.http://www.rpo.russian.usia.co.at/

336.Дрейк УДж. Распределенная информационная революция иглобальное информационное общество.http://www.rpo.rassian.usia.co.at/

337.Най Д., Оуэне У. Главная сила Америки - ее информационные

422

возможности. //Foreign Affairs. 1996. - № 3-4.http://www.usiahg.usis.usemb.se/journal/itgic/0996/ijgr/gicom6.htm.

338.Програма уряду Канади «Побудова інформаційного суспільства:поступ Канади у XX столітті». - 1996. http://www.dwinfoserver.com/otto/highway.shtml.

339.Ферхульст С. Точка зрения английского правительства наконвергенцию телекоммуникационных, вещательных и информаци-онных технологий //Законы и практика СМИ. - № 6. - Лондон, 1998.http://www.medialaw.ru/

340.Information Society. Agenda for Action in the UK. http//www.isi.gov.uk/341. Sussman A. Communication, Technology and Politics in the Information

Age. -L.-N.J., 1997.-256 p.342.Блер Т. Глобальна політика і глобальна економіка.

http://www.weforum.org/343.Info - 2000. Germany's Way to the Information Society.

http ://www. auswaertiges_amt. de/344.Stroemann K., Schuchow W. Information policy in the Federal Republic

of Germany: development, analysis, perspective Hi. Inf. Sci. 18. - 1992.- № 3 .

345.From Minitel to Multimedia //Grafting the New into the Old. Intermedia.-1996. -Vol. 24. - № 1.

346.Програма інформаційного суспільства уряду Франції.http://www.france.diplomatic.fr/

347.Information Society Project, http://www.dwinfoserver.com/otto/highway, shtml.

348.BELNET the Belgian Research Network, http://www.belnet.be/349.Національні програми уряду Нідерландів «PICTION», «Zorg-2000»,

«FTN-Tele-working», «Surfnet». http://www.surfnet.nl/350. Introduction to the Information Society: The European Way by The

European Comission Information Society Project Office, http://www.restena.lu/

351.Вартанова Е.Л. Финская модель на рубеже столетий. Информацион-ное общество и СМИ Финляндии в европейской перспективе. -М.:МГУ, 1999.-278 с.

352.Gruszczynski I., Pfaelt W. Telecommunications Networks in Poland. -Frankfurt anMein, 1994. -Pp. 21-27.

423

353.Концепция формирования информационного общества в России. //Информационное общество. - 1999. - № 3. http://www.iis.ru/

354. Агапов А.Б. Основы государственного управления в сфере инфор-матизации в Российской Федерации. М.: Юристъ, 1997. - 344 с.

355.Макаренко Є.А. Міжнародні аспекти інформаційної політикиукраїни: прогнозування національних перспектив становленняінформаційного суспільства //Актуальні проблеми міжнароднихвідносин. - 2000. - Випуск 17.-Частина І. - С 173-195.

356. Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні. /Упоряд.Є. Демський. Відп. ред. С. Павлюк. - К.: Юринком, 2001. - 688 с.

357.Борхард К.-Д. Европейская интеграция. -М. : Просветитель, 1996.- С . 49-84.

358.Конвенції, рекомендації, резолюції Ради Європи,http: //www. europare. eu. int/

359.Ферхульст С. Пан'європейські події в комунікаційному праві такомунікаційній політиці, http://www.medialaw.ru/

360. Дженіс М., Кей P., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини.Джерела і практика застосування. - К.:»АртЕк», 1997. - 624 с

361.Counsil of Europe. 1994. The Media a Democratic Society. DraftResolutions and Draft Political Declaration Fourth European MinisterialConference on Mass-Media Policy, Prague, 7-8 December, Stassbourg:Counsil of Europe. MCM-CDMM (94) 3 prv 1.http: //www. europare. eu. int/

362.Лоренс E., Смарт М. Коментар до пакету документів, Політичноїдекларації та резолюцій Четвертої конференції Комітету міністрівРади Європи з інформаційної політики (Прага, Чехія, 7-8 грудня1994 p.). Демократичні реформи та засоби масової інформації. -Мінськ: Національний центр статегічних ініціатив Схід-Захід, 1995.- С . 1-20.

363. The Information Society a Challengefor Europe. 5th European MinisterialConference on mass-media policy. (Thessaloniki, 1997). - Stassbourg:Counsil of Europe, 1997. - 145 p.

364. A Media Policy for Tomorrow. 6th European Ministerial Conference onmass-media policy. (Cracow, 2000). Report by the Secretary General.CM (2000) 124 (Restricted), 21, August, 2000. - Stassbourg: Counsil ofEurope, 1997.-35 p.

424

З65.Конвенції, рекомендації, резолюції Ради Європи.http://www.europare.eu.int/

366.Building the European Information Society for Us All. First Reflectionsof the High Level Group of Experts. Interim Report. - Brussels, 1996.http://www.europa.eu.int/

367.Europe and Global Information Society. Recommendations of the High-Level Group on the Information Society to the Corfu European Council(Bangemann Group). - European Commission, 1994.http://www.europa.eu.int/

368.Проект «Глобальный вызов М. Бангеманна» //Информационноеобщество. - 1999. - № 3. http://www. iis.ru/

369.Dutton W., Blumler J., Garnham N. et all. The Politics of Informationand Communication Policy: The Information Superhighway. //Information and Communication Technologies. Visions and Realities. /Ed. by William H. Dutton. - Oxford: Oxford University Press. 1996. -Pp. 17-43.

370.План дій для становлення інформаційного суспільства. ДоповідіЄвропейської Комісії Європейського Союзу. - Брюссель, 1995-97 pp. http://www.europa.eu.int/comm/dgs/information_society/pdf/

371.Європейське дослідження з проблем телекомунікацій, інформацій-ного суспільства та електронної комерції, http://www.cordis.lu/

З72.Information Technologies and Sciences. International Cooperation.Summatics of Project, Working Groups networks and accompanyingmeasusures. European Comission. D. 11/6614/97. - 531 p.

373.European IT Market to 2005 - Integration and Profileration.http://www.europa.eu.int/index-eu.htm.

374.1nteractiv Electronic Publishing, http://www.cordis.lu/ist/ka3/iep/hom.html.

375.Резолюції, директиви, регламенти і рішення ЄС.http://www.europa.eu.int/comm/informationsociety/evolution/index-eu.htm.

376.Шуберт К. Европейский Союз как субъект мировой политики. -Опладен: Леске и Будрих. Мюллер-Брандек-Букс Г., 2000. - 290 с.

377.Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Першащорічна доповідь уповноваженого Верховної Ради з прав людини(Н. Карпачова). - К.: Книжкова друкарня наукової книги, 2000. 378 с

28-3429 425

378.Хоффман Л., Мюллере Ф. Україна на шляху до Європи. -К.: Фенікс,2001.-343 с.

379. Меморандум про взаєморозуміння між Генеральним Директоратомз питань інформаційного суспільства Європейської Комісії ЄС таДержавним комітетом зв'язку та інформатизації України щодорозвитку інформаційного суспільства. (Париж, 2000). http://www.europa.eu.int/

38О.Ялта-2ООО. Роль Європи у XXI столітті //Матеріали міжнародноїнаукової конференції, 7-9 травня 2000 р. - К.: Видавничий центр«Київський університет», 2000. - 286 с

381. Центр інформації і документації організації ЦентральноєвропейськаІніціатива, http://www.ceinet.org/

382.Якубович К. Інформаційні та комунікаційні технології у світі:Центральна і Східна Європа. World Information and CommunicationReport 1999-2000. - UNESCO, Paris, 1999. - Pp. 128-136.

383.Political, Business leaders call for enlightened strategies to fightglobalisation trap, http://www.weforum.org/

384.Report of Panel A - Financing of Infrastructure. Central and EastEuropean Information Society Forum. - Brussels, European Commissionand the Hungarian Ministry of Transport, Communications and WaterManagement May 1996.

385.Програма уряду Австрійської Республіки «Інформаційне суспіль-ство та інформаційна економіка», http://austria.gv.at/

386. Макаренко Є.А. Європейське інформаційне суспільство: виклики XXIстоліття для країн Центральної та Східної Європи //Вісник Київськогоуніверситету. Міжнародні відносини. - 2000. - № 17. - С. 64-77.

387. World Information and Communication Report 1999-2000. - UNESCO,Paris, 1999.-Pp. 128-136.

388. Report of the Meeting of the Central European Initiative «Informationand Media»: Working Group «Public Diplomacy and Journalism: Sinergyof persuasive voices», Bucharest, 9-10 September, 1999. - 25 p.

389.Макаренко Є.А. Політичні аспекти міжнародного співробітництвау галузі комунікації та інформації в рамках цєі //Актуальні проблемиміжнародних відносин. - 1999. - № 16. - С 211-217.

390.Hamelink C. ICTS and Social Development: The Global Policy context.Genf. June, 1998. http://www.europa.eu.int/

426

391.Хеффе О. Национальные государства в эпоху глобализации //Frankfurter Allgemeine Zeitung. - 25 Juli, 2000. - S. 14.

392.Raboy M., Bruck P. Communication For and Against Democracy. -Montreal: Beach Rose Books, 1989. - Pp. 112.

393.Raboy M., Bernier J., Sanvagean F. and Atkinson D. CulturalDevelopment and the Open Economy: A Democratic Issue and aChallange to Public Policy //Canadian Journal of Communication. - 1994.-19(3/4).-Pp. 291-315.

394.Telecommunication in the Czech Republic, http://www.mdcr.cz/395.Beunnet A. International Organizations. - 1991. - Pp. 17-28.396.0smanczyk E.J. The Encyclopedia of the United Nations and

International Agreements. T&F, 1990. - P. 25.397.Grahaum J. The Facts on Fill Dictionary of Communications. Filets on

Fill.-1990.-224 p.398.Careg J.W. Communication as culture: Essays on Media and Society. -

Boston: Unwin and Hyman, 1989. - P. 139.399.Международные организации (под ред. Блищенко Н.М.). -М., 1994.

- С . 45-48.400. Year Book of International Organisation, 1999-2000. - Pp. 33- 41.401.Кувшинов В. Сотрудничество специализированных гуманитарных

организаций в современных международных отношениях (полити-ческие аспекты): Автореф. дисс... к-та полит, наук: 23.00.04. - М . ,1992.-19 с.

402.3ернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації:міжнародні відносини. - К.: Освіта, 1999. - 351 с.

403.Горбач СІ. Святий престол і міжнародні відносини //Актуальніпроблеми міжнародних відносин. - 2000. - № 17. - Частина 1. - С.60-66.

404.Міжнародні регіональні організації. - К.: ТЕМПУС, 1998. - 151 с405.Взаємозв'язки між ПАРЄ та неурядовими організаціями. -

Страсбург, 1996.- Юс.406. Макаренко Є.А. Динаміка політики європейських спеціалізованих та

неурядових інституцій в галузі комунікації //Актуальні проблемиміжнародних відносин. - 2001. - Випуск 27. - Частина II. - С. 190-219.

407.Міжнародна федерація з інформації та документації.http://www.ificom.org/

28* 427

408. Союз міжнародних асоціацій, http://www.uia.org/409.Міжнародний центр боротьби з цензурою. Організація Article 19.

http://gv.apc.org/articlel9/index.htm.410.Міжнародний інститут комунікації, http://www.iicom.org/411. Асоціація інформаційного менеджменту, http://www.aslib.co.uk/

aslib.htm.412.Європейський інститут мультимедіа. http://www.eim.org/413.Європейська асоціація операторів кабельного зв'язку, http://

www.ecca.be/414. Камынин А.И. Международные неправительственные организации

в современных международных отношениях (политическиеаспекты). АКД. М., 1992. - 16 с.

415.Міжнародна католицька організація UNDA.http://www.catholick.orgs/unda_int/

416. Сьомій С. Україна в міжнародних християнських організаціях: Станта перспективи //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2000.- № 18. - Частина 1. - С 47-58.

417.Європейська спілка супутникового зв'язку, http://www.eutelsat.org/;Єропейська телевізійна спілка, http://www.ebu.ch/; Міжнароднийтелекомунікаційний союз, http://www.itu.org/

418.Goodby J.E. Europe Undivided. The NewLogic of U.S. - RussianRelations. - Pub. by US Inst. of Peace, 1998. - Pp. 4-5.

419.Kissinger H.A. Diplomacy. -N.Y.: Pub. by DIANE Pub. Company, 1994.- 909 p.

42O.Brzezinski Zb. The Graund Chessboard. American Primacy and ItsGeostrategic Imperatives. Basic Books A Division of Harper CollinsPublisher. - 254 p.

421 .Mearsmeiher J. Back to the future. //International Security. - (Summer),1990.

422.Nye J.S., Owens WJr. America's Informational edgel Strategy and forceplanning /Faculty, National Security Decision Making Department, NavalWar College. - 460 p.

423.Berkowitz B.D. Warfare in information Age //Strategy and force planningFaculty, National Security Decision Making Department, Naval WarCollege. /Lloyd R.M., course director; Bartlett H.C. et all. 2nd ed. - Pp.465-477.

428

424. Johnson I.S. F Major Intelligence Challenge. Toward a Functional Modelof Information Warfare, http://www.odci.gov/csi/studies/97unclas/warfare.html.

425.Joshi A. The Information Revolution and National Power: PoliticalAspects. //Strategic Analysis. - 1999. - Vol. XXIII. - N 6. - Pp. 1005-1028.

426.Buzan B. From international system tointernational society: Structuralrealism and regim theory meet the English school /InternationalOrganisation HZ, -1993.-64 p.

427.Libicky M.C. What is information Warfare? - Wash. NDU, 1995. -59 p. '

http://www.ndu.edu/ogi-bir/wais.pe.428.Hirschman A.O. Deux siecles de rhethorique reactionnaire. - Fayard,

Paris, 1992.-Pp. 23-29.429.Lasswell H. Propaganda technology in the World War. - N.Y., 1927. -

P. 64.430.Huntington S.P. The Clash of Civilization? //Foreign Affaries. - 1993

(Summer).431.Плетт В. Стратегическая разведка. Основные принципы. М.: Изд.

дом «Форум», 1997. - 376 с.432. Аннан К. Обновление на переходном этапе. Годовой доклад о работе

Организации. - Нью-Йорк, ООН, 1997. - 69 с.433.Галі Б. Порядок денний для миру. Превентивна дипломатія,

миротворчість і підтримання миру. Нью-Йорк, ООН, 1992. - 500 с.434.Ланцов С. Мировая политика и международные отношения. СПб.:

Издательство В.А. Михайлова, 2000. - 60 с.435.Цыганков П. Международные отношения: социологические

подходы. - М., 1998. - 356 с.436.Крутских А., Федоров А. О международной информационной

безопасности //Международная жизнь. - 2000. - № 2. - С. 37-48.437.Лебедева М. Политическое урегулирование конфликтов. - М.:

Аспект Пресс, 1999.268 с.438.Камінський Є., Несук М. Україна в зарубіжних доктринах і

стратегіях XX століття //Політична думка. - 1995. - № 2-3.439.Ніколаенко І. Проблема міжнародної безпеки і діяльність політичних

партій. ООН і майбутні покоління. К.: «Логос», 1996. - 192 с

429

44О.Бруз В. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів. -К.: Либідь,1995.- 110 с.

441.0жеван М. Перед викликами глобального тероризму: нова рольмасмедіа.http://www.nisp.gov.ua/

442.Толстов С. Глобалізація і геополітичні зміни сучасного середовищаміжнародної безпеки. /Глобалізація і безпека розвитку. Монографія./Білорус О.Г., Лук'яненко Д.Г. та ін. - К., КНЕУ, 2001. - С 103-195.

443.Перепелица Г.Н. Прогнозирование военно-политического кон-фликта. //Военно-политические конфликты: методология исследо-вания и урегулирования. - К.: Институт государства и права имениКорецкого НАН Украины, 1996. - С. 10-15.

444.Resolution adopted by the General Assembly UN [on the report of theFirst Committee (A/53/576)] «Development in the field of informationabd telecommunication in the context of information security». - Distr.General A/RES/53/70, 4 January, 1999, N.Y.

445.Галі Б. Порядок денний для миру. Превентивна дипломатія,миротворчість і підтримання миру. Нью-Йорк, ООН, 1992. - 500 с.

446.Крутских А. Информационный вызов безопасности на рубеже XXIвека //Международная жизнь. - 1999. - № 2. - С. 82-89.

447.Nye J.S., Owens W.Jr. America's Informational edgel Strategy and forceplanning, http://www.infowar.com/

448.The Balkan Conflict: Stabilization Force (SFOR).http://www.cybercom.ul/~stp/b-sfor-update/

449.Егорова E. CUIA в международных кризисах. Вашингтон:психологические аспекты принятия внешнеполитических решений.-М.:МГУ, 1988.-С. 50-57.

450.Уайт Д. Модель інформаційної війни в операції «Помета».http://www.whitehouse.gov/

451.Bigo D. The European international security ficed: shakes and rivalriesin a newly developing area of police intervention //Malcolm AndersouL Monica Deu Baer. - Pinter Publication, 1994. - 241 p.

452.The Balkan Conflict: Stabilization Force (SFOR).http://www.cybercom.ul/~stp/b-sfor-update/

453.Бахтияров О. Информационные технологии: введение в психо-нетику. - К . : Експир, 1997. - 160 с.

430

454.Final Act of International Conference on Human Rights, 4, para. 2, UNDoc. A/CONF 32/41, endorsed by the General Assembly in GA Res.2442 (XXIII, 19 Dec. 1968); 23 GAOR, Supp. No. 18 (A/7218), 49.

455. Vienna Concluding Document, para. 34; Copenhagen Document of theConference on the Human Dimension, para. 24.

456.Кочкина В. СБСЕ: развитие гуманитарной сферы международныхотношений. Автореф. дисс... канд. полит, наук: 23.00.04.-М., 1993.-19 с.

457. Документ Копенгагенської сесії конференції з гуманітарного виміру,5-29 червня 1990 року; Документ Московської сесії конференції згуманітарного виміру, 10 вересня - 4 жовтня 1991 року.

458.Стамбульський самміт ОБСЄ (1999 p.). http://www.osce.org/459,Щорічні наради ОБСЄ (Відень, 2000-2001 pp.). http://www.osce.org/460.Дослідження про розширення НАТО. Заключний документ. -

Брюссель, 1995. http://www.nato.int/461.Мацейко Ю. Глобалізація процесів роззброєння і міжнародна

безпека. /Глобалізація і безпека розвитку. Монографія. /Білорус О.Г.,Лук'яненко Д.Г. та ін. - К.: КНЕУ, 2001. - С 268-287.

462.Хартія про особливе партнерство між Україною та ОрганізацієюПівнічноатлантичного договору. - Мадрид, 1997. - 12 с

463.Національна безпека України: 1994-1996 pp. Наукова доповідьнаціонального інституту стратегічних досліджень /Редкол. О. Беловта інш. - К.: НІСД, 1997. - 197 с

464.Fukujama F. Second Thoughts. The Last Man in a Bottle //The NationalInterest. - 1994, Summer. - P. 26.

465.Huntington S. The West Unique, not Universal //Forign Affairs. - 1996.-Vol. 7 5 . - N 6 . - P p . 25-46.

466.Wallerstein I. The End of the World as We Know: Social Scince for theTwenty-First Century. - Minneapolis, 2000. - 425 p.

467.Дюрозель Ж.Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. -К.: Основи, 1998.-906 с.

468.Кальвокоресси П. Мировая политика после 1945 года. - В 2-х кн. -М.: Международные отношения. - 2000. - 1056 с.

469.Rosenau J. Pre-Theory Revised: World Politics in an Era CascadingInterdepence. //International Stadies Quarterly. - 1984. - № 1. -Pp. 3-29.

431

470.Guehenno J.M. The Topology of Soverignty. The Unated States Instituteof Pece USIP Virtual Diplomacy Conference, April 1-2, 1997.http://www.usip.org/oc/vd/

471.Katzenstein P.J., Keohane R.J., Krasner St. International Organizationand the Study of World Politics //International Organization. - 1998. -V. 5 2 . - № 4 . - P p . 645-686.

472. Стоун Д. Парадокс політики: мистецтво вироблення політичнихрішень. - К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2001. - 304 с

473.Romm S. Virtual Politicking. Plaing Politics Electronical LinkedOrganisations. -L., 1998. - P p . 25-109.

474. Mueller C. The Role Diplomacy in the Modern World. - Cambridge,1989.-112 p.

475.Шміц Ч. Виртуальная дипломатия, http://www.usip.org/oc/vd/476. Ferguson Y.H., Mansbach R.W. Tecnology and the Transformation of

Global Politics. //Paper Prepared for the 2000 Annual Meeting ofInternational Studies Association. Los Angeles, March, 2000.

477.Brzezinski Z. The Grand Chessboard. American Primacy and ItsGeostrategie Imperatives. - N.Y.: Collier Books, 1998. - 256 p.

478.Huges B.B. Continuity and Change in World Politics: CompetingPerspectives. -N.Y., 2000. - P. 188.

479.Гаджиев K.C. Введение в геополитику. - M.: Логос, 1998. - 416 с.48О.Аннан К. Мы, народы: роль Организации Объединенных Наций в

XX веке. Доклад Генеральной Ассамблеи ООН. Сентябрь, 2000 //Международная жизнь. - 2000. - № 9. - С. 2-19.

481. The Declaration of Future Civilisation. Document First World Conferenceof Global Civilisation, 20th to 30th June, 2001, Australia, http://www.one.net.au/

482.Кеохане P.O., Най Й. Государство и власть в эпоху глобальнойинформации //Internationale Politik - 2000. - № 10. http://www. germany. org.ru/

483.Cuehenno J.M. Globalization and International System. Journal ofDemocracy. - 1999. - № 7. - Pp. 22-35.

484.Фельтхем Р. Настольная книга дипломата. - Минск: ООО «Новоезнание», 2000. - 298 с.

485.Kissinger G. How to Achieve the New World Order //Time. - March,14, 1994.-P. 73.

432

486.Goverments on the WWW. http://www.gksoft.com/govt/lu/487.Дослідницька служба Конгресу і законотворчий процес в США.

http://www.spea.indiana.edu/pdp; http://www.usukraine.org/pdp/pdppubs.html.

488.Иванян Э.А. От Джорджа Вашингтона до Джорджа Буша. Белыйдом и пресса. - М . : Международные отношения, 1989. - С. 70-110.

489.Міністерство закордонних справ Японії, http://www.mofa.go.jp/490. Reform Towards an Intellectually Creative Society of the 21s t Century:

Programm for the establishment of High Performance info-communication Infrastructure. Project Millenium.http://www.mofa.go.jp/

491 .Програма уряду Великої Британії «Імідж Сполученого Королівства».http://files.fco.gov.uk/info/panel2000/consult.pdf.

492.Eldon S. From Quill Pen to Satelite. Foreign Ministries in the InformationAge. - London, 1995. - P. 10.

493.Федеральне Бюро преси та інформації уряду ФРН.http://www.auswaertiges_amt.de/

494.Кеохане P.O., Най Й. Государство и власть в эпоху глобальнойинформации //Internationale Politik - 2000. - № 10.http ://www. germany. org.ru/

495.Міністерство закордонних справ Франції.http://www.francediplomatie.fr/

496.Щетинин В.Д. Экономическая дипломатия. - М.: Международныеотношения, 2001. - 280 с.

497.Hill Ch.W.L. International Business. Compating in the Global Marketplace. 2000 by The McGraw-Hill Companies. Inc. - 856 p.

498.Puchala D. The History of the Future of International Relations //Ethicand International Affairs. - 1994. - N 8. - P. 183.

499.Лестер М. Аналитические центры в системе российской демо-кратии. http://www.rn. russ./antolog/predely/1/iz-knigi. htm.

500.Портер М. Международная конкуренция. /Пер. с англ. -М., 1993. -746 с.

501. Cash J Corporate Information System Management. - Irwin, Ontario,1992.-Pp. 42-45.

502. Лебедева М.М. Современные технологии и политическое развитиемира //Международная жизнь. - 2000. - № 2. - С. 45-53.

433

503.3ленко А. Зовнішня політика України: від романтизму допрагматизму (Виступи, промови, інтерв'ю та статті Міністразакордонних справ України A.M. Зленка).-К.: Преса України, 2001.-370 с.

504.Україна - Росія: концептуальні основи гуманітарних відносин /Занаук. ред. О.Г. Лановенка. - К.: Стилос, 2001. - 476 с

505.Международные отношения: социологические подходы /Рук. авт.кол. проф. П.А. Цыганков. - М.: Гардарика, 1998. - 352 с.

506.Ланцов С.А. Мировая политика и международные отношения. -СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. - 60 с.

507.Мацсйко Ю. Еволюція міжнародних відносин в умовах пост-біполярності і співвідношення глобальних і національних факторів/Глобалізація і безпека розвитку. Монографія. /О.Г. Білорус, Д.Г.Лук'яненко та ін.; керівн. авт. колективу і наук. ред. О.Г. Білорус. -К.:КНЕУ, 2001.-733 с

508.ГуменюкБ., ЩербаО. Сучасна дипломатична служба.-К.: Либідь,2001.-255 с

509. Дерев'янко А.Г. Інформаційні центри: структура і методи діяльності.К.:РІСКІСУ, 1999.-80 с.

510. Почепцов Г. Символы в политической рекламе. - К.: Принт-сервис,1997.-330 с.

5П.Бебик В. Політичний маркетинг і менеджмент. /Монографія. - К.:МАУП, 1996.-144 с.

512.Миллер А.И. «Украинский вопрос» в политике властей. - СПб.:Алетейя, 2000. - 260 с.

513. Интернет-технологии в информационном пространстве государства.Ялта-2000, 18-23 сентября 2000 г. http://www.iconb.com.ua/

514. Макаренко Є.А. Інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньоїполітики: теоретичні та прикладні аспекти //Актуальні проблемиміжнародних відносин. - 1999. - Випуск 12. - Частина III. -С 89-109.

515.KahnG., Simon L. Global 2000 Revised. -Wash., 1984.-Pp. 169-318.516.Stounier T. The Wealth of Information. A Profile of the Post-Industrial

Economy.-L., 1983.-Pp. 393-396.517. Cohen D. The Wealth of the World and Poverty of Nations. Cambridge

(Ma.). - L.: MIT Press, 1998. - 159 p.

434

518.Гіденс Е. Соціологія. /Пер. з англ. І. Шовкун, А. Олійник. Наук, редО. Іващенко. - К.: Основи, 1999. - 726 с

519.Римский клуб: история создания, избранные доклады и вы-ступления, официальные материалы /Под ред. Д.И. Гвишиани. -М., 1997.-С. 25-34.

52O.Garnham N. Capitalism and communication: Global culture and theeconomics of Information. - London: Sage, 1994. - P. 115.

521.Giddens A. The Consequences of Modernity. - L., 1993. - Pp. 13-47.522.Глобалізація і безпека розвитку. Монографія /О.Г. Білорус,

Д.Г. Лук'яненко та ін.; керівн. авт. колективу і наук. Ред. О.Г. Білорус.-К.:КНЕУ,2001.-733с.

523.Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. Кол.монографія /Під ред. М.О. Шульги. - К.: Ін-т соціології НАНУкраїни, 1999.-687 с.

524.Філіпенко А.С. Економічний розвиток сучасної цивілізації. - К.,2000. - С 80-114.

525.Скаленко О. Глобальні резерви поступу. /Передм. О. Білоруса. -К. :Основи, 2000. - 394 с

526.Muntijan V. Informatiology ang Economic Security. - К.: КВЩ, 2001.-484 c.

527.Рогач О.І., Шнирков O.I. Транснаціоналізація світового господарствата країн, що розвиваються. - К.: ВІД «Київський університет», 1999.- 302 с

528.Mkapa В. An Ideology of perpetual reneval. http://www.weforum.org/529.Дятлов С.А. Экономическая теория на пороге XXI века. - М.:

Юристъ, 1998.-519 с.53O.Castells М. The Information Age: Economy, Society and Culture. - Vol.

I-III. - The Power of Identity. - Blackwell, 1996-97. - 352 p.531.Інформаційна економіка. Огляд наукових ідей та практики

економічного зростання//Кур'єр ЮНЕСКО.-Лютий, 1999.-С. 9-25.532. Доповідь про світовий розвиток, 2000-2001. Світовий банк.

http://www.un.int/533.Kelley K. New Roles for the New Economy. Ten Radical Strategies for

a Connected World. -N.Y.: Bedford/St. Martins, 1998. - Pp. 100-117.534.Krugmann P. Peddling Prosperity Economic Sence and Nonsence in the

Age Dimini-shing Expectations. -N.Y.-L., 1994. -Pp. 31-40.

435

535.Європейська аудіовізульна лабораторія. Доповідь 2000.http://www.eu.int/

536.Економіка XXI століття на базі інформаційно-комунікаційнихтехнологій. Доповідь ITU, 2001. http://www.eu.int/

537.European Information Technology Observatory, http://www.eito.com/538.Hill Ch.W.L. International Business. Comparing in the Global Market

place. 2000 by The McGraw-Hill Companies. Inc. - 856 p.539.Портер M. Международная конкуренция. /Пер. с англ. - М.: Мир,

1993.-746 с.540.Hill Ch.W.L. International Business. Compating in the Global Market

place. 2000 by The McGraw-Hill Companies. Inc. - 856 p.541 .Castells M. The Information Age: Economy, Society and Culture. - Vol.

MIL - The Power of Identity. - Blackwell, 1996-97. - 352 p.542.Вартанова Е.Л. Финская модель на рубеже столетий. Информаци-

онное общество и СМИ Финляндии в европейской перспективе. -М.:МГУ, 1999.-288 с.

543.Мелюхин И.С. Информационное общество: истоки и проблемы. -М.:МГУ, 1999-208 с.

544.Рамкові програми ЄС. http://www.cordis.lu/545. Аналіз світового та європейського ринків ІКТ. Дослідження ЕІТО.

http://www.eito.com/546. Макаренко Є. А. Політика економічного зростання в інформаційному

суспільстві //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2000. -№ 24. - Частина І. - С 203-206.

547. Дженіс М., Кей P., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини.- К . : АртЕкс, 1997.-583 с

548.Тускоз Ж. Міжнародне право. - К . : АртЕкс, 1998. -416 с549.Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах

человека и Европейская социальная хартия. М.: Изд-во МНИМП,1998.-600 с.

550.Полдберг С. Доступність інформації для громадськості. Доповідьпро свободу. - Вашингтон, 1995. - 14 с.

551.Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкерхерстом. -Харків: Консум, 2000. - 592 с.

552.Колосов Ю., Кузнецов В. Международное право. - М.: МГИМО,1998.-608 с.

436

553.Ермишина Е.В. Международный обмен информацией. Правовыеаспекты. - М., 1989. - С. 6-25.

554.Копылов В.А. Информационное право. - М.: Юристъ, 1997. -472 с.

555.Рассолов М.М. Информационное право. - М.: Юристъ, 1999. -400 с.

556. Бачило И. Глобальная информация и право.http://www.fact.ru/num05/batchilio.html.

557.Резолюції/Рішення ЮНЕСКО: 1946-1989 рр,http://www.unesco.org/publishing/

558.1nforights. The outline of a national policy for the creation andorganization of the information super highways in Europe, and themodalities for European and international cooperation. - Monte Carlo,1998.-10 p.

559.Basic Documents UNESCO 1989-1995. News Communication Strategy.-Paris, 1995.-109 p.

560.Сборник основных документов и материалов, касающихсямеждународных отношений в сфере информации. - М.: МИД СССР,1984.-151 с.

561.1nforights. The outline of a national policy for the creation andorganization of the information super highways in Europe, and themodalities for European and international cooperation. - Monte Carlo,1998.-10 p.

562.Майор Ф. Предварительный доклад о возможности принятия наГенеральной Конференции ЮНЕСКО Международного Акта оправовом регулировании киберпространства и сбалансированномупотреблении языков в сети Интернет. Doc. UNESCO 29/C. - Париж,1997.-21 с.

563.Зустріч експертів по законах кіберпрострору. Робочий документ. -Монте-Карло. 29-30 вересня 1998 року. - 25 с.

564.International UNESCO Symposium on Copyright and Communicationin the Information Society. Madrid, 11-14 March, 1996.-Paris, UNESCOPub., 1996.-305 c.

565.Этические, правовые и социальные проблемы киберпространства.Информация, информатика, телематика. - ЮНИСИСТ. - 1998. - Т.26. - № 1.-С. 18.

437

566.Дебати ЗО сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. - Париж,ЮНЕСКО, 1999. http://www.unesco.org/

567.Meetting of Express to examine the Draft Recomcndation Concerningthe Promotion and Use of Multilinguallism and Universal Access toCyberspace, 2001. http://www.unesco.org/publishing/

568.INFOethics 1997 - «First International Congress on Ethical, Legal, andSocietal Aspects of Digital Information» Principality of Monaco, 10-12March 1997.http: //www.unesco.org/webworld/news/infoethics. shtml.

569.Саскіда М. Еволюція цифрових технологій та формуванняпостіндустріального суспільства, http://www.unesco.org/webworld/news/infoethics. shtml.

570.Резолюції І Міжнародного конгресу ЮНЕСКО з інфоетики.http://www.unesco.org/webworld/news/infoethics.shtml.

571. Політична декларація «Інфоетика-97».http://www.unesco.org/webworld/news/infocthics.shtml.

572.INFOethics 1998 - «Ethical, Legal and Societal Challenges ofCyberspace» Principality of Monaco, 1-3 October 1998.http.7/www. unesco.org/webworld/news/infoethics.shtml.

573.Спільна інформаційна спадщина цивілізації. Політичні дебати.http://www.unesco.org/webworld/news/infoethics.shtml.

574. Резолюції II Міжнародного конгресу ЮНЕСКО з інфоетиики.http://www.unesco.org/webworld/news/infoethics.shtml.

575.Фінібогадоттір В. ЮНЕСКО та інформаційне суспільство.http://www.unesco.org/webworld/news/infoethics.shtml.

576.Заява II Міжнародного конгресу ЮНЕСКО: Інфоетика- 98.http: //www.unesco.org/webworld/news/infoethics. shtml.

577.INFOethics 2000 - «Right to Universal Access to Information in the21st Century» Paris, France, 13-15 November 2000.http://www.unesco.org/webworld/news/infoethics.shtml.

578.Keo Ф. Концепція використання інформаційних ресурсів таавторське право. Infoethics 2000 - «Right to Universal Access toInformation in the 21st Century» Paris, France, 13-15 November 2000.http://www.unesco.org/webworld/news/infoethics.shtml.

579.Заява III Міжнародного конгресу ЮНЕСКО з інфоетики.http://www.unesco.org/webworld/news/infoethics.shtml.

438

580.Virtual Communities. http://www.unesco.org/wcbworld/build_info/virtcom.html.

581.Боннська декларація «Глобальні інформаційні мережі: розкриттяпотенціалу. - Бонн, 1998 /Резолюції, директиви, регламенти ірішення ЄС. http://www.eu.int/

582.Convention on Cybercrime. Explanatory Report. Budapest, 23,November, 2001. Council of Europe, http://www.europare.eu.int/

583. Баранов А.А., Брыжко Ю.М., Базанов Ю.Н. Права человека и защитаперсональных данных. - К.: Гос. комитет связи и информатизацииУкраины, 2000. - 280 с.

584. Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні. /Упоряд.Є. Демський. Відп. ред. С. Павлюк. - К.: Юринком, 2001. - 688 с.

585. Послання Президента України до Верховної Ради України «Україна:поступ у XXI сторіччя. Стратегія економічного та соціальногорозвитку на 2000-2004 роки» (276а/2000). http://www.kuchma.gov.ua/

586. Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної: складової глобальної інформаційної мережі Internet і забезпечення

широкого доступу до цієї мережі в Україні».http://www.kuchma.gov.ua/

439

ДОДАТКИ

Таблиця 1

Показники рівня людського розвитку і економічного зростання

в країнах Центральної та Східної Європи

(1998 р., у % від ВВП)

I. Населення в млн.;II. Індекс рівня розвитку суспільства;III. ВВП на душу населення (у тис. дол. на рік);IV. ВВП у (млрд. дол.);V. Послуги.

І II НІ IV VВисокий рівень розвиткуЧехіяУгорщинаПольщаСловаччинаСловенія

10,29,9

38,75,31,9

0,8840,8570,8510,8750,887

зд2,31,73,0н/д

45441181719

5559546157

Середній рівень розвиткуАлбаніяВірменіяАзербайджанБеларусьБолгаріяХорватіяЕстоніяГрузіяЛатвіяЛитваМолдоваРумуніяРосіяМакедоніяУкраїна

3,43,67,810,38,34,41,45,72,42,14,4

22,5147,22,2

51,2

0,6560,6740,6230,7830,7890,7590,7580,6330,7040,7500,6100,7670,7690,7490,665

8,85,83,51,72,6н/д2,54,31,91,6н/д1,31,9н/д9,9

213

21121842673

36345

180

23204152536264116053223955н/д41

Джерело: Human Development Report

United Nations Population Division.

1998.

440

Таблиця 2Річні інвестиції в телекомунікації у країнах

Центральної та Східної Європи (1998 р.)Прибутки в галузі телекомунікацій;I. Усього (у млн. дол.);II. На душу населення (у дол.);III. У % від ВВП, інвестиції в телекомунікації;IV. Усього (у тис. дол.);V. На душу населення (у дол.);VI. У % від основного вкладеного капіталу.

І II III IV у VIКраїни з низьким прибуткомАлбаніяВірменіяАзербайджанБосніяГрузія

3629і

430,4і

7і

9,97,95,80,11,3

1,3н/д1,3н/дн/д

5,12

2,7і

1,40,12

0,9і

1,40,70,2н/д0,2

н/дн/дн/дн/дн/д

Країни з прибутком нижче середньогоБеларусьБолгаріяЕстоніяЛатвіяЛитваМолдоваПольщаРумуніяРосіяСловаччинаМакедоніяУкраїнаЮгославія

22579

14714113338

2538559

5259476

801100413

22,09,4

100,657,035,9

9,065,724,835,688,637,221,539,1

2,01,92,92,81,81,51,81,21,02,12,5

15,41,5

118,323,865,558,031,516,0

886,2197,4

1,2279,8

87,0199,599,4

11,52,8

44,623,4

8,53,8

23,08,7н/д

52,140,2

3,99,4

1,52,75,0н/д4,08,54,43,01,43,7н/д2,1

10,2Країни з прибутком вище середньогоХорватіяЧехіяУгорщинаСловенія

59211581287326

131,6112,3

126,0163,9

3,2

2,11,81,6

246,11063,5

544,4142,2

54,7103,1

53,171,4

21,521,5

6,52,5

1 дані від 1996 p.;2 дані від 1997 р.Джерело: World Telecommunication Indicators. ITU, 1998.

29-3429 441

Таблиця ЗТемпи розвитку телекомунікацій у країнах

Центральної та Східної Європи (1998 р.)

Магістральні лініїна 1000 жителів (%)

Абоненти стільниковихтелефонів (%)

Абоненти домашньогокабельного телебачення (%)

% магістральнихцифрових ліній

ЗахіднаЄвропа

50,9

9,1

27,7

84,6

ЦентральнаЄвропа

(Угорщина,Болгарія,Польща,

Румунія, Чехія)

22,6

1,54

21,2

37,1

Джерело: ЕІТО, 1998.

442

Таблиця 4Телефонний зв'язок (1998 р.)

Магістральні лінії (на 100 чол.);Домашнього користування (на 100 сімей).Абоненти стільникових телефонів:Усього (тис);На 100 жителів;% цифрових ліній;% від загальної кількості абонентів;

І II III IV V VI VIIКраїни з низьким прибуткомАлбаніяВірменіяАзербайджанБосніяГрузія

1,7415,48,548,98

10,49

5,862,038,324,433,5

2,30,3

17,01,52,3

0,060,010,230,040,04

н/дн/д2,9100100

3,50,12,60,50,4

н/д0,32,5н/д0,5

Країни з прибутком нижче середньогоБеларусьБолгаріяЕстоніяЛатвіяЛитваМолдоваПольщаРумуніяРосіяСловаччинаМакедоніяУкраїнаЮгославія

20,7731,2629,8529,8126,78

14,016,9113,9817,5423,1916,9818,0919,69

43,865,155,866,064,738,641,538,540,548,559,639,254,2

6,526,669,528,551,0

0,9216,9

17,0223,0

28,7

1,130,0

н/д

0,060,314,731,151,370,020,560,080,150,530,050,06

н/д

н/д47,050,464,677,2н/д

41,1н/дн/дн/д100н/дн/д

о,з1,0

13,73,74,90,23,20,50,92,20,30,3н/д

8,915,013,00,95,60,6

55,020,763,455,4

2,60,1

14,5Країни з прибутком вище середньогоХорватіяЧехіяУгорщинаСловенія

30,8627,3126,0633,33

79,646,955,690,8

64,9200,3473,1

40,0

1,441,944,632,01

20,168,786,7н/д

4,56,6

15,15,7

45,379,545,017,7

Джерело: World Telecommunication Indicators. ITU, 1998.

29* 443

Таблиця 5Показники розвитку мереж

(1996-98 pp.)

I. Кількість основних ліній телефонів (на 100 чол.);II. Цифрові лінії зв'язку (%);III. Середні строки встановлення стаціонарних телефонів;IV. Абонування стільникової телефонії (% населення);V. Жителі, що знаходяться у сфері дії мобільного зв'язку (%);VI. Користувачі пейджингового зв'язку (% від населення)

БолгаріяЧехія

Естонія

УгорщинаЛатвіяЛитваПольщаРумуніяСловаччинаСловенія

І31,927

29,4

3031,226,817,614

25,836

II

5,5н/д

н/д

н/дн/дн/д3935

50,790

III> 1 р .1,9 р.

3,8 р.

4р.2,7 р.3,5 р.2,9 р.4 р.1р.1р.

IV0,452,5

4

72,71,32,1

0,183,75

6

VNMT, 8, GSM, 100Eurotd 74Radiorriobil, 40Eurotel Prague, 96ЕМТ, 98Radiolmja Eesti, 65Ritabell, 60Westel 9000, 93

955

н/д709198

VI0,0599

0,8

0,11,1

0,050,14н/д

0,0499

Джерело: Phare Regulatory for Telecoms, Broadcasting and Posts.

Central and Eastern European Country Reports. January 1998-June 1998.

444

Таблиця 6

Радіо і телебачення в країнах Центральної та Східної Європи

(1998 р.)

I. Число радіоточок (на 1000 жителів);II. Число телевізорів (на 1000 жителів)

І IIВисокий рівень життяЧехіяУгорщинаПольщаСловаччинаСловенія

806697518

u 580416

534438337486364

Середній рівень життяАлбаніяВірменіяАзербайджанБеларусьБолгаріяХорватіяЕстоніяГрузіяЛатвіяЛитваМолдоваРумуніяРосіяМакедоніяУкраїна

2355

20290531333680553699292720317344184872

11822522

242390267408470485451281231405230230

Джерело: UNESCO Statistical Yearbook 1998. - UNESCO, Paris, 1998.

445

Таблиця 7

Забезпеченість сімей телевізорами,

доступом до кабельного і супутникового телебачення,

відеомагнітофонами на 1997 р.

Сім'ї з телевізорами (млн.);Сім'ї з доступом до кабельного телебачення (тис);Сім'ї, абоненти кабельного телебачення (тис);Супутникове телебачення з антеною колективного користування + домашніантени (тис);Сім'ї з доступом до мережі кабельного телебачення/сім'ї, що маютьтелевізор і

І.II.III.IV.

V.

VI. Сім'ї, що користуються кабельним телебаченням/мають телевізор іVII. Сім'ї, абоненти кабельного телебачення (%);

: (% від сімей, що мають телевізори).

БолгаріяЧехіяЕстоніяУгорщинаЛитваЛатвіяПольщаРумуніяРосіяСловаччинаСловенія

І

2,84

0,53,81,40,9

12,14,6

46,71,80,6

II165

2400---

-4000

11578--

III35

75093

1905197155

27662300

-470220

IV100400

30500

4010

2000300150150200

V

1,259,7

---

-85,3

---

VI1,2

18,6185014

17,023

49,125

--

VII21,231,2

-----

57,5---

VIII49

-514618226026

212755

Джерело: European Audiovisual Observatory. Statistical Yearbook 1998.

446

Таблиця 8Дані по Західній Європі і країнах

Центральної та Східної Європи про постачання апаратнихзасобів інформаційних технологій у 1998 р. (тис. шт.)

Засоби

Сервери UnixСервери NTІнші сервериРобочі станціїПерсональні комп'ютериКарти LAN

Західна Європа

129272369210

1982415388

Центральната Східна Європа

719676

24141130

Джерело: ЕІТО, 1998.

447

Таблиця 9Обсяги ринку продажів інформаційних технологій (у млн. евро)

Чехія1998 1999

Угорщина1998 1999

Польща1998 1999

Росія1998 1999

Словаччина1998 1999

Сервери136 147 89 107 159 178 354 462 51 57

Робочі станції15 16 10 11 17 17 23 27 5 6

Персональні комп'ютери328 359 153 160 525 577 1549 1824 132 153

Персональні комп'ютери - частини робочих станцій116 127 85 97 153 166 328 360 40 46

Апаратне програмне забезпечення595

75

650

86

337

32

376 853 939 |2254 2673Устаткування LAN

37 87 100 143 161

228

29

262

34Інше комунікаційне обладнання

17 18 15 16 26 28 62 65 3 зОбладнання передачі даних

92 104 47 52 113 128 205 227 32 371Т-засоби

765

74

838

81

441

50

489 1057 1188 |2889 3301Системне програмне забезпечення

55 74 84 65 71

290

25

331

27Програмне забезпечення - додатки

77 84Л 62 67 102 112 113 127 23 25Прикладне програмне забезпечення

151 164 112 122 176 195 178 198 48 53Консультації

91 98 59 63 49 59 35 41 8 10Введення в експлуатацію

193 227 118 136 200 230 185 215 33 39Операційне керування

77 90 40 45 40 45 44 50 8 9Сервіс і підтримка

101 112 63 67 94 100 129 147 13 15Послуги

462 526 280 312 | 382 435 394 454 63 73Програмне забезпечення і послуги

613 691 392 433 558 630 572 | 652 110 126Всього ринок інформаційних технологій

1377 1529 832 923 1633 1818 |3461 3953 400 457

Джерело: ЕІТО, 1998.

448

Таблиця 10Поширення Internet ПК

(1996 p.)1.II.III.

IV.

V.

VI.

Хости, всього, 1998 p.;Хости на 10 тис. чол.;Кількість користувачів,Кількість користувачівЧисло ПК:Усього (тис);На 100 чол.

усього (тис);на 10 тис. чол.

І II III IV V VIКраїни з низьким рівнем прибуткуАлбаніяВірменіяАзербайджанБосніяГрузія

76482348348655

0,220,470,040,100,39

13

0,50,5

2

2,720,090,661,383,70

н/дн/дн/дн/дн/д

н/дн/дн/дн/дн/д

Країни з прибутком нижче середнього рівняБеларусьБолгаріяЕстонія

6486693

19856

0,253,92

54,29

0,760

5

0,720,17

34,01

н/д250

10

н/д2,980,67

Країни з прибутком нижче середнього рівняЛатвіяЛитваМолдоваПольщаРумуніяРосіяСловаччинаМакедоніяУкраїнаЮгославія

84398893

37010666322359

13717814805

407162785416

23,314,670,01

13,683,463,93

14,770,891,292,40

4010

0,2480

506001001,55020

161,2926,97

0,47124,2322,1240,61

186,086,939,79

18,91

202411

1400120

3500н/дн/д290н/д

0,790,650,263,620,532,37н/дн/д

0,56н/д

Країни з прибутком вище середнього рівняХорватіяЧехіяУгорщинаСловенія

4633 (1996)

721207614318537

10,2939,6029,2269,35

40

200100100

88,78

193,8997,92

502,26

100

700450

95

2,09

6,794,414,78

Джерело: World Telecommunication Indicators. ITU, 1998.

449

Таблиця 11Державне/громадське і комерційне телебаченняу країнах Центральної Європи (основні канали)

[. Медіаорганізації;II. Канали;III. Тип зв'язку;IV. Фінансування.

І

БолгаріяBNTBNTMultimexDm Ltd.Чехія

стстGET 21PTV PremieraRTV GemmaNetholdЕстоніяEesti TVKanal KaksTV1TVSУгорщинаMTV

^MTVMTMCLTDunaTVBudapestЛатвіяLatvijas TVLatvijas TVA/S LNTBaltkom

II

Channell (public)Efir 2 (public)Nova TV (comm.)7 dni (comm.)

CT-1 (public)CT-2 (public)Nova TV (comm.)Prima TV (comm.)Galaxie (comm.)MultiChoice (comm.)

ETV (public)Kanal 2 (comm.)TV1 (comm.)TVS-2 (comm.)

MTV 1 (public)MTV 2 (public)MTM (comm.)RTL-Klub (comm.)DunaTV (public)TVS (comm.)

LTV1 (public)LTV2 (public)LNT (comm.)Baltkom (comm.)

Ill

Terr./cableTerr./cableTerr. 20Terr.

Terr.Terr.Terr.Terr./satSat./cableSat./cable

Terr.Terr.Terr.Terr.

Terr./cableTerr./cableн/дн/дSat./cableSat./cable

Terr.Terr.Terr.Sat.

IV

держ.бюдж./рекл.держ.бюдж./рекл.рекл.рекл.

Lie.fee/рекл.Lie.fee/рекл.рекл.рекл.рекл.рекл.

рекл./держ.бюджрекл.рекл.рекл.

Lie.fee/рекл.Lie.fee/рекл.рекл.рекл.рекл.рекл.

держ.бюдж./рекл.держ.бюдж./рекл.рекл.рекл.

450

Продовження таблиці 11

І

ЛитваLietuvos RTVINKТеіеЗBaltijos TVПольщаTVP S. A.TVP S. A.TVP S. A.PolsatITI HoldingsPolska Korp.РумуніяTVRTVRTVRPro TVAmerom/PrimaTELE7 abcСловаччинаSlovak TVSlovak TVMarkizaVasa TeleviziaСловеніяRTV Словен.

RTV Словен.

CME/MMTVfTele59Kanal A

TV3

II

LTV (public)INK TV (comm.)ТеіеЗ (comm.)Baltijos TV (comm.)

TVP1 (public)TVP2 (public)TV Polonia (public)Polsat (comm.)TVNCanal+Polska (comm.)

TVR 1 (public)TVR 2 (public)TVR lnt'l (public)PRO TV (comm.)Amerom (comm.)TELE7abc (comm,)

STV-1 (public)STV-2 (public)TV Markiza (comm.)VTV

TVS-1 (public)

TVS-2 (public)

Kanal A (comm.)

TV3 (comm.)

Ill

Terr.Terr.Terr.Terr.

Terr./cableTerr./cableSat./cableTerr./sat.Terr./sat.Terr./sat./cable

Terr./cableTerr./cableSat./cableTerr./cable/sat.Terr./cable/sat.Terr./cable/sat.

Terr./cableTerr./cableTerr./cableSat./cable

Terr./cable/MMDS95Terr./cable/MMOS95POFTVTerr./cable80Terr./cable/MMDS80Terr./cable

IV

держ.бюдж./рекл.рекл.рекл.рекл.

Lie.fee/рекл.Lie.fee/рекл.Lie.fee/рекл.рекл.рекл.Pay-TV

держ.бюдж./рекл.держ.бюдж./рекл.держ.бюдж./рекл.рекл.рекл.рекл.

держ.бюдж./рекл.держ.бюдж./рекл.рекл.рекл.

Lie.fee/рекл.

Lie.fee/рекл.

рекл.

рекл.

рекл.

Джерело: Network Wizards, http://www.nw.com/

451

МАКАРЕНКО ЄВГЕНІЯ АНАТОЛІЇВНАдоктор політичних наук, професорІнституту міжнародних відносин

Київського національного університетуімені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри міжнароднихкомунікацій та зв'язків з громадськістю

•»

<»ч §

Основні напрями наукових досліджень: міжнародні інформаційнівідносини, політика і програмна діяльність міжнародних організацій угалузі інформації і комунікації, міжнародне інформаційне право,транснаціональні корпорації і міжнародний інформаційний бізнес, між-народна інформаційна безпека, європейська інтеграція, інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньополітичних інтересів, українськаінформаційна політика, інфоетика.

Член-кореспондент Міжнародної кадрової академії, акредитованоїпри інформаційній мережі Ради Європи / ЮНЕСКО з мобільності тавизнання дипломів, президент благодійної організації сприянняміжнародній комунікації "Євроком".

Автор лекційних курсів "Міжнародна інформація", "Міжнароднеінформаційне право", "Європейська інформаційна політика", низкимонографій і понад 250 наукових публікацій, серед яких "Європейськеінформаційне право (документи і коментарі)" (К.: 1MB, Фонд"Відродження", 1999), "Європейська інформаційна політика" (К.: Нашакультура і наука, 2000), "Інформаційне суспільство, політика, право впрограмній діяльності ЮНЕСКО (К.: Наша культура і наука, 2002),підготовлено до друку "Європа і глобальне інформаційне суспільство:практика європейської інтеграції", "ТНК і міжнародний інформаційнийбізнес", "Міжнародні організації".

452