ІНТЕРАКТИВНІ ДИСТАНЦІЙНІ ФОРМИ РОБОТИ З

ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИЮлія Бигич, викладач кафедри методики мов та літератури

Київського університету імені Бориса Грінченка

Інновація відрізняє лідераВід того, хто лише наздоганяє.

Стів Джобс

Крім індивідуальних форм у дистанційній роботі з обдарованими

дітьми слід широко використовувати також інтерактивні технології.

Розглядаючи їх як інноваційні, необхідно, передовсім, пам’ятати, що будь-

яка педагогічна технологія не буде ефективною, якщо ті, хто її втілює, не

підходитимуть до неї як до цілісної системи в єдності всіх її компонентів та

взаємозв’язків.

Нагадаємо, що сутність інтерактивних технологій (навчання,

роботи з обдарованими дітьми тощо) полягає у постійній, активній взаємодії

усіх її учасників. Це співнавчання, взаємонавчання, співтворчість, в яких всі

учасники є рівноправними, рівнозначними суб’єктами, а педагог виступає в

ролі організатора, консультанта процесу.

Групові форми навчальної діяльності відомі з найдавніших часів, і у

сучасному педагогічному середовищі вони продовжують активно

розвиватися та удосконалюватися. Цей процес удосконалення неможливий

без використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

За Дж. Веллінгтоном, інформаційні технології – це системи, створені

для виробництва, передачі, відбору, трансформації (обробки) і використання

інформації у вигляді звуку, тексту, графічного зображення і цифрової

інформації.

Узагалі ІКТ можна визначити як сукупність різноманітних

технологічних інструментів і ресурсів, які використовуються для

забезпечення процесу комунікації та створення, поширення, збереження і

управління інформацією.

Під технологічними інструментами та засобами мають на увазі

комп’ютери, мережу Інтернет, радіо- та телепередачі, а також телефонний

зв’язок.

Комп’ютерні технології відкривають нові можливості для творчого

розвитку вчителів, дозволяють звільнитися від одноманітності традиційного

навчання, розробити нові ідеї та вирішити більш цікаві і складні проблеми.

Загальновідомо, що комп’ютер є потужним засобом підвищення

ефективності навчання. Він значно розширив можливості подачі навчальної

інформації за допомогою кольору, графіки, звуку, цифрової відеотехніки. Як

наслідок, значно зросла мотивація вчителів до навчальної діяльності. Робота

з комп’ютером підвищує інтерес до оволодіння знаннями, до представлення

навчальних завдань за ступенем їхньої складності. Комп’ютер також

дозволяє позбутися однієї з основних причин негативного ставлення до

навчання – відсутність успіху. Працюючи за комп’ютером, учитель має

можливість довести до кінця вирішення завдання і побачити результат своєї

діяльності.

Основу сучасних інформаційних технологій складають п’ять

технічних досягнень:

Поява нового середовища накопичення інформації на електронних

носіях (магнітні стрічки, магнітні диски, лазерні диски тощо).

Розвиток засобів зв’язку, що забезпечує доставку інформації практично

у будь-яку точку земної кулі без суттєвих обмежень у часі та відстані,

активне використання населенням засобів зв’язку (радіомовлення,

телебачення, мережа передачі даних, супутниковий зв’язок, телефонна

мережа тощо).

Розвиток мікропроцесорної техніки, яка забезпечує можливість

цифрової обробки інформації (електронні пристрої для збереження,

відображення та перетворення інформації, техніка для копіювання та

розмноження інформації, сучасна аудіо-відеотехніка тощо).

Можливість автоматизованої обробки інформації за допомогою

комп’ютера за заданими алгоритмами.

Динамічний розвиток мережі Internet і перспективи її використання.

Отже, як бачимо можливості названих вище технологій справді значні.

Тому вважаємо, необхідно широко запроваджувати і в роботу з

обдарованими дітьми, у тому числі і дистанційну.

Мета цієї роботи – створення умов для обміну інформацією, передачі

знань, захисту власного творчого продукту в інтерактивному режимі

реального часу.

Основні завдання:

формування навичок учнів презентувати свій навчальний,

творчий продукт у дистанційному режимі;

організація навчальної, творчої взаємодії обдарованих дітей;

розвиток навичок формулювання змістовних запитань,

лаконічних та чітких відповідей;

створення доброзичливої творчої атмосфери, спрямованої на

досягнення позитивних результатів;

організація рефлексії учасників.

Методика проведення:

Чат-заняття (дискусія).

Проведення чат-заняття (дискусії) у режимі реального часу одна з

необхідних умов ефективності дистанційного навчання та роботи з

обдарованими дітьми. Розробка таких занять починається з визначення теми і

проблеми курсу, які найбільше відповідають формі чат-заняття, наприклад

дискусійні питання, обговорення яких потребує оперативної взаємодії учнів і

вчителя.

Учитель заздалегідь гіпотетично моделює заняття і складає його

похвилинний план проведення. Потім учням розсилаються необхідні

матеріали, які будуть потрібні їм для підготовки до заняття. До цих

матеріалів включаються проблеми, питання, завдання, виконання яких

підготує учнів до обговорення.

Для підведення підсумків чат-заняття заздалегідь продумується форма

рефлексії виконаної діяльності, а також домашнє завдання з усвідомлення

результатів чата, яке учні надсилають учителю пізніше. Наведемо

рекомендації щодо розробки чат-заняття(дискусії):

1. Сформулювати тему чат-заняття.

2. Записати основну проблему чи задачу чат-заняття.

3. Сформулювати головні цілі заняття (конкретний результат, який

передбачається одержати учням).

4. Сформулювати педагогічні завдання заняття, тобто цілі чат-заняття,

необхідні для досягнення його головних навчальних цілей.

5. Провести попередній аналіз технічних, географічних, соціальних,

інших характеристик учасників чата, насамперед:

доступ учнів до місця, в якому проводитиметься чат-заняття;

технічну підготовленість і досвід учнів у даному виді діяльності;

тривалість роботи.

6. Обрати оптимальний час для проведення чат-заняття на основі

аналізу відомостей про його учасників.

7. Визначити оптимальну кількість учнів, що беруть участь у одному

чат-занятті, критерії їх добору, керівників мікрогруп чи секцій під час

загального чат-заняття, якщо такі будуть виокремлені.

8. Обрати оптимальну форму проведення чат-заняття відповідно до

поставлених цілей і задач (рольова чи ділова гра, круглий стіл, захист

творчих робіт, співбесіда, конкурс, семінар, дискусія).

9. Визначити види діяльності учасників чат-заняття, які відповідають

обраній формі його проведення (виступ ведучого (модератора), обговорення

проблеми, евристичний діалог; «мозковий штурм», конструювання дефініції,

чат-презентація, ігрові завдання, індивідуальна рефлексія).

10. Визначити етапи чат-заняття: початок, кульмінація, завершення.

Розподілити час на кожний з цих етапів. Скласти розклад чат-заняття, який

буде повідомлено учасникам, наприклад:

13.50 – 14.00 – Реєстрація учасників чат-заняття(дискусії).

14.00 – 14.05 – Вступне слово ведучого курсу.

14.05 – 14.25 – Обговорення проблеми.

11. Скласти письмові заготовки для проведення чат-заняття у вигляді

назв етапів заняття, окремих фраз, реплік у ході заняття, не витрачаючи

зайвого часу на набір тексту під час самого заняття. Такими заготовками

можуть бути:

вітання, вступне слово ведучого;

фрази, що активізують діяльність учасників чата;

фрази, що заохочують міркування учнів;

стимулюючі запитання до учасників з теми заняття;

короткі проблемні завдання учням під час чат-заняття.

12. Сформулювати можливі змістові, організаційні і дисциплінарні

проблеми (відхід обговорення від теми заняття, недотримання регламенту,

поява в чаті сторонніх), які можливі в ході заняття, запропонувати способи

їхнього розв’язання.

13. Визначити технічні проблеми (втрата зв'язку учня, вчителя), які

можуть відбуватися під час заняття, запропонувати способи їхнього

розв'язання.

14. Визначити форми вираження рефлексивної діяльності учасників у

чат-занятті, навести зразок алгоритму їхньої рефлексивної діяльності.

15. Сформулювати конкретні можливі результати заняття стосовно

учасників чат-заняття (записи чат-обговорення проблеми, розроблені в ході

заняття завдання, відповіді на поставлені запитання).

16. Скласти докладні рекомендації учня для участі в чат-занятті і

відправити їх заздалегідь.

17. Після проведення заняття скопіювати текст чат-обговорення, яке

проводилось, для наступного педагогічного аналізу.

Щодо організації дистанційних дискусій слід додати деякі головні

організаційно-педагогічні засади, які будуть однаковими для будь-яких

різновидів дискусії:

проведення дискусії необхідно розпочинати із формулювання та

висування на широке обговорення дискусійного питання. При

цьому варто враховувати, що питання це не має однозначної

відповіді, допускає різні способи розв’язання, іноді зовсім

протилежні;

питання не слід формулювати таким чином: хто правий, хто

помиляється тощо;

усі вислови учасників стосуються тільки обговорюваної теми та

супроводжуються аргументами;

педагог має спонукати до аргументації, ставлячи питання про

факти, що свідчать на користь тієї чи тієї думки, про етапи

міркування на шляху до певного висновку; має виправляти

помилки і неточності, спонукаючи до цього інших учасників

дискусії;

у педагога має бути певний примірний план перебігу дискусії;

дискусія може завершуватися як прийняттям узгодженого

рішення (консенсусу), так і збереженням певних існуючих

розбіжностей у поглядах її учасників.

Вебінар.

Вебінар (від англ. скор. «web-basedseminar») – онлайн-семінар, лекція,

презентація тощо, організована за допомогою веб-технологій у режимі

прямої трансляції.

Вебінар – це сучасна форма навчання, яка проходить з використанням

інтернет-технологій. Виглядає це як веб-сторінка, на якій розміщено: вікно

ведучого вебінару, вікно чату учасників, вікно з файлами вебінару, вікно

презентації.

Вебінари дозволяють проводити он-лайн-презентації (PowerPoint),

тренінги, синхронно переглядати сайти, відеофайли і зображення, спільно

працювати з документами і додатками (Word, Excel та ін.). У вебінарі можуть

брати участь від одного до декількох сотень чоловік, з них один або декілька

виступають як ведучі вебінара (спікери).

Вебінару властива головна ознака семінару – інтерактивність. Іншими

словами, викладач робить доповідь, слухачі ставлять питання і викладач

відповідає на них. Можливість формулювати питання представлена у чаті. На

вебінарі, як і на звичайному семінарі, є можливість взаємодіяти з ведучим,

тобто виконувати його завдання, відповідати на його запитання і ставити

свої.

Переваги вебінару:

зручність для слухачів (сприйняття інформації у звичній обстановці,

без сторонніх шумів і та. ін.);

інтерактивна взаємодія між доповідачем і слухачами, а також

слухачами між собою;

висока доступність для «відвідування» слухачами;

враховуючи, що тема доповіді обговорюється не тет-а-тет, а з цілою

групою, ваша доповідь здатна викликати цілу низку питань і думок, що

дає більш репрезентативний зворотній зв'язок з вашою аудиторією.

Вебінар це також сучасний елемент дистанційної роботи з

обдарованою молоддю. Вебінари стають базовою технологією, забезпечуючи

інтерактивну взаємодію учнів і викладачів.

Основа вебінару – програмне забезпечення («віртуальний клас»), яке

дозволяє організувати спілкування між географічно віддаленими

користувачами в режимі реального часу. Віртуальний клас може працювати в

середовищі як Інтернету, так і локальної мережі.

Він об’єднує в єдиному інтерфейсі різні інструменти комунікації:

відео- та голосовий зв’язок;

текстовий зв’язок (чат);

«білі дошки» для спільного малювання;

демонстрування презентації (у тому числі колективний перегляд відео);

обмін документами Microsoft Office;

демонстрування Робочого столу або активних програмних додатків із

комп’ютеру ведучого;

інструментарій для проведення опитувань і голосувань серед

учасників, а також їхнє тестування (при цьому підрахунок результатів

відбувається автоматично, і вони можуть бути негайно пред’явлені

аудиторії).

Незважаючи на те, що схема проведення вебінару виглядає досить

простою, слід зауважити, що й рівні проведення вебінару теж бувають різні.

Існують профільні спеціалізовані фірми, які займаються виключно

організацією вебінарів і допомогою в їхньому проведенні.

Відмінність вебінару від відеоконференції полягає в можливості іноді

досить великої кількості глядачів перетворюватись на реальних

співрозмовників, за наявності встановленого мікрофона, а ще краще –

вебкамери (відеокамери). За відсутності у слухача бажання або можливості

виступити, але при наявності бажання поставити запитання, окрім основного

вікна з доповідачем, є вікно зі списком онлайн-учасників – тих, хто дивиться

через мережу та вікно чату з можливістю в письмовій формі поставити

запитання.

За всієї різноманітності технічних засобів та інструментів, що

використовуються для проведення вебінарів, можна виокремити останню

частину визначення вебінару – «Передачу знань в інтерактивному режимі».

Саме ця частина відображає все різноманіття формату вебінарів як заходів.

У числі основних переваг вебінару:

відсутність географічних обмежень;

розмір аудиторії, обмежений лише технічними можливостями та

завданнями заходу;

економія часу та засобів як організатора, так і учасників.

Дистанційні конференції (чат-конференції)

Продуктивна дистанційна робота з обдарованими дітьми неможлива

без інтерактивного діалогу і полілогу суб'єктів навчання. Це завдання

розв'язується за допомогою конференцій, які проводяться на основі

електронних списків розсилання, чата, відео- і аудіокомунікацій.

Дистанційні конференції включають дві форми діяльності віддалених

учнів і вчителя:

1) електронної пошти в режимі модерованого списку розсилання;

2) за допомогою чата у реальному часі.

Готуючись до дистанційної конференції, модератор пропонує учням

заздалегідь написати свої питання і міркування із заявлених тем. Ведучий

також готує запитання учасникам, чиї творчі роботи йому вже відомі. Під час

електронної дискусії попередньо написані ключові фрази допомагають

ведучому оперативно вести діалог, не витрачаючи зайвого часу на набір

тексту. Також від нього вимагається швидка реакція на те, що відбувається,

оперативність включення своїх реплік у дискусії, прийняття рішень про зміну

теми чи виду діяльності учасників чат-конференції.

Якщо зв'язок в окремих учасників переривається на деякий час, то вони

входять у «вікно розмови», втрачаючи з виду основну суть конференції; тому

ведучий через визначений час повторює ключові запитання чи міркування,

які вже висловлювались на конференції, для учасників, що знову

підключились до її проведення.

Ефективність заняття підвищується, якщо ведучий і учасники

дистанційної конференції володіють способами формулювання питань різних

типів. Тому необхідна попередня розробка типології питань для дистанційної

конференції – сутнісних, пояснювальних, провокаційних тощо, оскільки від

форми запитання часто залежить і досягнення учасниками бажаних

результатів.

У чат-конференції робота ведучого відбувається як із всіма учасниками

конференції, так і в окремій віртуальній кімнаті з тими учасниками, які

хочуть обговорити запитання, що виникають, чи проблему особисто з

модератором. Так само учасники конференції можуть почати бесіду між

собою в приватному режимі. Виникаюча при цьому проблема втрати з боку

модератора функцій контролю над діяльністю учасників розв’язується за

наявності в нього контрольних запитань, тестів і завдань, спрямованих на

створення учнями підсумкового продукту в конференції, а також при

володінні методиками організації групової і парної роботи з учнями.

Дистанційна конференція, яка проводиться за допомогою електронної

пошти в режимі списку розсилання, превалює у застосуванні, тому що

більшість українських шкіл ще не мають прямого доступу в мережу Інтернет.

Створення навчального списку розсилання в різних його варіантах: вільному,

керованому, що має обмеження до доступу, тощо дозволяє організувати

роботу дистанційних учнів відповідно до сформульованих педагогічних

завдань.

У дистанційній конференції, яка проводиться за допомогою

електронної пошти, є істотна перевага перед бесідою у реальному часі –

більший період часу, який мають учасники на обмірковування своїх

запитань, відповідей і суджень. Це дозволяє учню ретельно підготувати свою

відповідь, привести її у відповідність із вимогами У чат-занятті через

обмежений час важко уникнути малозмістовних реплік, але спілкування в

реальному часі виявляється більш інтенсивним. Електронною поштою

учасники можуть відправляти ілюстративний матеріал, мультимедійну

інформацію, що у звичайних чат-програмах подати важко.

Наведемо перелік видів діяльності учасників дистанційних

конференцій у режимах чата і списку розсилання.

1. Представлення учасникам конференції себе і своєї роботи за

запропонованим алгоритмом. Подібні повідомлення дозволяють

учасникам конференції познайомитися один з одним, з освітніми

результатами кожного з них, що являє собою змістовну основу для

наступної комунікативної діяльності.

2. Прямий питально-відповідальний вид діяльності. За відсутності

педагогічних навичок формулювання запитань цей вид діяльності може

швидко вгасати, тому обмежуватися тільки запитаннями і відповідями

небажано.

3. Коментарі координатора і учасників конференції поданих відповідей на

поставлені запитання. Цей вид діяльності дозволяє довідатися про

думку більшості учасників з проблем, що обговорюються, розкрити

тему.

4. Ігрова діяльність, що дозволяє провести в ході конференції невеликі

конкурси зі створенням дистанційними учнями навчальних, творчих

продуктів. Такий вид діяльності потребує підготовчої роботи від

ведучого, аналогічно тому, як відбувається підготовка до очних ігрових

уроків.

5. Підбиття освітніх підсумків дистанційної конференції. Поточна

підсумкова рефлексії учасниками конференції спільної навчальної,

творчої діяльності, усвідомлення своїх досягнень і проблем.

Планування майбутньої діяльності.

Медіа-аудіопроекти.

Нагадаємо, що проектна технологія вимагає використання педагогом

сукупності дослідницьких, пошукових, творчих методів, прийомів, способів.

А отже, якнайяскравіше відповідає завданням розвитку обдарованості та

творчих здібностей дитини.

Сутність проектної технології – стимулювати цікавість учнів до певних

проблем, які передбачають оволодіння певною сумою знань через проектну

діяльність, а саме вирішення однієї чи цілої низки проблем, показати

практичне застосування набутих знань – від теорії до практики. Таким

чином, проект – це цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси

учня.

Основні вимоги, що їх висуває проектна технологія.

1. Присутність значимої в дослідницькому, творчому плані проблеми,

що вимагає інтегрованих знань, дослідницького досвіду для її

вирішення.

2. Практичне, теоретичне, пізнавальне значення очікуваних

результатів.

3. Структурування діяльності відповідно до класичних стадій

проектування.

4. Використання дослідницьких методів.

5. Моделювання умов для визначення учнями навчальної проблеми:

її постановка;

дослідження;

пошук шляхів вирішення;

експертиза і апробація версій;

конструювання підсумку проекту (або його варіантів);

його захист;

корекція і застосування.

6. Самодіяльний характер творчої активності учнів.

Результати проектів повинні бути матеріальними, тобто відповідно

оформленими – відеофільм, альбом, газета, посібник, альманах тощо.

Проектування вимагає від кожного учня:

розуміння мети діяльності;

володіння методами дослідження;

інтегрування міжпредметних знань і умінь;

активності і самостійного виконання, хоча роботу спрямовує і

скеровує учитель.

Використання проектної технології вирішує цілу низку різнорівневих

завдань:

1. Розвиваються пізнавальні навички учнів.

2. Формується уміння самостійно конструювати свої знання та

орієнтуватись в інформаційному просторі.

3. Активно розвивається критичне мислення.

4. Проектна технологія максимально спрямована на суб’єктне

пробудження й розвиток особистості учнів у тому числі і їхньої

обдарованості.

Ефективність проектної технології залежить від підготовчої

діяльності учителя, який повинен:

1. Залучити учнів до такої діяльності на основі вільного вибору

кожного.

2. Створити умови для розвитку теоретичних, дослідницьких,

пошукових, креативних здібностей учнів.

3. Створити «поле» для розвитку здібностей кожного учня.

Методика виконання проектів передбачає вибір теми чи проблеми.

Теми може запропонувати учитель або ж їх обирають самі школярі.

У розробці проектів можуть брати участь усі бажаючі. Проекти можуть

бути короткостроковими і довгостроковими, індивідуальними і груповими,

кооперативними і змагальними, різними за тематикою і формою (наприклад,

«П’ять хвилин з улюбленим письменником», чи «П’ять хвилин з відомим

ученим», «Книжка для друга» тощо).

Про формат та умови проведення проекту дається попереднє

оголошення. Медіа-проекти розміщуються на окремому сайті або сервісі

YouTube. Учасниками оформлюється заявка на участь у конкурсі проектів.

Щоб стати учасником проекту необхідно:

створити у відео-форматі декількахвилинний ролик (презентацію,

слайд-шоу тощо), який розкриватиме змістову сутність проекту;

або записати файл у зручному для учасника аудіо (чи відео)

форматі. Запис може здійснюватися за допомогою: диктофона,

мобільного телефону, пристроїв запису звуку на ПК тощо;

розмістити на YouTube, зареєструвавшись на сервісі, в розділі

«Менеджер відео» шляхом завантаження відео- або аудіофайлу.

Загальна тривалість медіа-аудіопроектів залежить від поставленого

завдання. Проекти доцільно розпочинати невеликою передмовою –

самопрезентацією учасника (-ів) у формі звернення. У самопрезентації

потрібно подати інформацію про себе та повідомити, з якою метою, чому ви

створили цей проект.

Критерії оцінювання проектів:

відповідність формату;

креативність виконання;

самостійність, автентичність;

естетична досконалість;

композиційна довершеність;

логіка викладу матеріалу;

грамотність мовного супроводу;

технічна досконалість;

легкість у користуванні.

Перевага надається проектам, які зможуть зацікавити інших, можуть

бути їм корисними на шляху розвитку власної обдарованості.