nadiya-gridzhuk.webnode.com.ua · Web viewСьогодні діти відчувають яскраво виявлені психологічні труднощі при адаптації

1

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Кафедра соціальної педагогіки та психології

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ПРОФІЛАКТИКИ ШКІЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ

Курсова робота

Студентки 46 групи

Денної форми навчання

Факультету педагогіки та психології

Спеціальність: Соціальна педагогіка

Гриджук Надії Олександрівни

Науковий керівник:

Семез А.А.

Кіровоград – 2014р.

2

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ПРОФІЛАКТИКИ ШКІЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ …………....5

1.1. Сутність дезадаптації, її види та характеристика …………................5

1.2. Соціально-педагогічна робота з дезадаптованими школярами........12

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ПРОФІЛАКТИКИ ШКІЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ……………………………………………………………......17

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..28

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………...30

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….32

3

ВСТУП

Актуальність проблеми. В останні роки в зарубіжній психолого-

педагогічній літературі активно розглядається проблема адаптації дитини.

Актуальним це стало зараз і для нашої країни, де за останні роки відбулися

глобальні зміни соціально-політичної ситуації, і особистості необхідно

адекватно реагувати на ці зміни.

Сьогодні діти відчувають яскраво виявлені психологічні труднощі при

адаптації до шкільного життя. Рівень дезадаптації школярів і форми її

виявлення коливаються від незначних мотиваційних і поведінкових

порушень до повної відмови відвідувати школу. На момент навчання у школі

і період первинного засвоєння вимог, які висуває нова соціальна ситуація,

зростає поширеність невротичних реакцій, нервово-психічних та соматичних

розладів порівняно з дошкільним віком.

Посилення явищ дезадаптивного характеру в навчально-виховному

процесі пов’язане із збільшенням непрогнозованих критичних ситуацій у

повсякденному житті.

Розгляду поняття дезадаптації в своїх роботах приділяли увагу Б.М.

Алмазов, М.А. Галагузова, М.В. Михайлова,Л.Н. Бережнова, Г.Ф. Кумаріна,

М.Е. Вайнер, Ю.Н. В’юнкова, І.Ф. Дємєнтьєва, Р.В. Овчарова, Н.Ю.

Максимова, Л.В. Дзюбко, В.Н. Арбузовата ін..

Актуальним у сучасних умовах є питання комплексного вивчення

дезадаптації дітей у школі. Як свідчать результати наукових досліджень діти

відчувають стан дезадаптації при систематичному шкільному навчанні. З цим

пов’язані проблеми важковиховуваності та труднощів у навчанні ; медико-

біологічні і соціопатичні дисфункції, які ускладнюють процес адаптації в

будь-якому віці .

Таким чином потреби школи вимагають визначення шляхів зниження

емоційної дезадаптації молодшого школяра як негативного явища, яке

перешкоджає сучасній соціалізації дитини, повноцінному формуванню її

особистості.

4

Успіх шкільної адаптації багато в чому визначається взаєминами між

учнями освітньої установи. Незважаючи на велику кількість робіт з

філософії, медицини, психології, педагогіки з даного питання, дослідження

проблеми шкільної адаптації та дезадаптації учнів в умовах загальноосвітньої

школи залишається недостатньо вивченим. Формування соціально

адаптованої особистості потребує врахування вікових, психолого-

педагогічних особливостей учнів.

Мета дослідження: вивчення особливостей процесу дезадаптації

школярів та її профілактики задля забезпечення умов для успішного

протікання процесу шкільної адаптації в учнівському колективі.

Завдання дослідження:

Вивчити соціально-педагогічну та психолого-педагогічну літературу з

досліджуваної проблеми.

Провести діагностику з адаптації молодших підлітків та виявити

причини дезадаптації.

Розробити програми з профілактики шкільної школярів.

Скласти рекомендації для соціального педагога і батьків щодо

організації взаємодії з дезадаптованими школярами.

Об’єкт дослідження– шкільна дезадаптація школярів.

Предмет дослідження– процес протікання шкільної дезадаптації

школярів та її профілактика.

Методи дослідження: вивчення соціально-педагогічної та психолого-

педагогічної літератури, спостереження, бесіда, анкетування, тестування,

вивчення педагогічного досвіду, узагальнення.

5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ

РОБОТИ З ПРОФІЛАКТИКИ ШКІЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ

1.1. Сутність дезадаптації, її види та характеристика

Адаптація учнів в школі є одним з видів навчальної адаптації. Під

навчальної адаптацією учня при переході з однієї ланки в іншу розуміється

процес взаємодії особистості учня і освітнього середовища школи, в

результаті чого, встановлюється оптимальне відповідність, з одного боку,

можливостей, нахилів, інтересів, знань, умінь і навичок дитини, отриманих

на попередніх етапах навчання, виховання та розвитку, з іншого боку, умов

освітньої системи. При цьому пріоритетним результатом взаємодії

вважається збагачення суб’єктного досвіду дитини, розвиток її

індивідуальності, його Я-образу.

Процес адаптації до школи може бути ускладнений низкою обставин.

До подібних труднощів можна віднести наступні: зміна умов навчання;

зміна вимог; відсутність індивідуального контролю; прогалини в знаннях.

Ситуаційні адаптаційні можливості людини непостійні. Залежно від

умов, його своєрідності, стану вони можуть знижуватися або посилюватися.

Зниження адаптаційних можливостей характеризується таким явищем, як

дезадаптація.

Дезадаптація – означає передусім зникнення, знищення, повна

відсутність і лише значно рідше вживається як зниження, зменшення.

Найчастіше під дезадаптацією розуміють невідповідність

соціопсихологічного і психофізіологічного статусу людини вимогам ситуації

життєдіяльності, який, у свою чергу, не дозволяє йому адаптуватися в умовах

середовища його існування. [17; c.76]

Явище дезадаптації може мати місце в окремому (типовому) або будь-

якому середовищі. Наприклад, вдома дитина відчуває себе досить комфортно

і не відчуває дезадаптаційних явищ, а в школі, навпаки, дискомфортно.

6

Б.М. Алмазов визначає дезадаптацію як невідповідність і незасвоєння

соціальних норм і правил людиною. Ця невідповідність соціопсихологічного

і психофізіологічного статусу (можливостей) людини вимогам ситуації

життєдіяльності, що, у свою чергу, не дозволяє йому адаптуватися в умовах

середовища його існування [24; с. 124].

М.А. Галагузова розуміє соціальну дезадаптацію дитини як процес

втрати ним або несформованості у нього соціально значущих якостей, які

перешкоджають успішному пристосуванню до умов соціального середовища

[23, с. 57].

Дезадаптація, як і адаптація, в психолого-педагогічній літературі

розглядається як прояв, процес, і результат.

Дезадаптація як прояв є зовнішньою характеристикою будь-якого

неблагополуччя людини, яка знаходить вираз у його нетиповій поведінці,

ставленні та результативності діяльності в даних умовах середовища. Форми

її прояву в кожної дитини свої. Нерідко ззовні виявити її непросто.

Необхідно добре знати людину і його типові прояви в різних ситуаціях.

Уміння своєчасно зрозуміти ознаки дезадаптації дозволяє вихователю,

педагогу оперативно реагувати на ситуацію, попереджаючи глибинні

негативні наслідки. Мова йде не про створення вихованцю тепличних умов, а

про попередження у нього значних негативних деформаційних наслідків під

впливом дезадаптації.

Дезадаптація як процес означає зниження адаптаційних можливостей

людини в умовах середовища життєдіяльності або в певних умовах

(наприклад, в дитячому саду, класі, групі тощо). Вона може проявлятися

протягом якогось часу і привести до цілком різних наслідків, зокрема,

дезадаптація може мати мляво поточний характер і практично бути

непомітною, стаючи на певному етапі серйозною проблемою особистості,

тобто проявляється різко виражено, коли людина виявляється зовсім не

пристосованим до певної ситуації і не може знайти себе. У цьому випадку

наслідки можуть бути досить серйозними. Для дитини тривала дезадаптація

7

позначається затримкою в розвитку, формуванні негативних установок,

тривожності.

Дезадаптація як результат є свідоцтвом про порівняльну оцінку якісно

нового стану і прояви, які не відповідають умовам середовища, що є

нетиповими для цієї людини, виходячи з його поведінки і відносин до

однолітків, навчання та діяльності. По відношенню до дитини – це свідчення

про те, що його поведінка, стосунки і результативність діяльності (у

взаєминах з дітьми і дорослими, навчанні, іграх тощо) не відповідають тим

соціальним нормам, які характерні для нього (його однолітків) в даних

умовах середовища. [25; c.54]

Основними причинами дезадаптації людини є групи чинників. До них

відносяться: особистісні (внутрішні), середовищні (зовнішні), або й ті й інші.

Особистісні (внутрішні) фактори дезадаптації людини пов’язані з

недостатньою реалізацією його соціальних потреб як особистості. До них

можна віднести: тривалу хворобу; обмежені можливості дитини для

спілкування з середовищем проживання, людьми і відсутність адекватного (з

урахуванням індивідуальних особливостей) спілкування з ним з боку його

оточення; тривалу ізоляцію людини незалежно від його віку (вимушена або

примусова) від середовища повсякденної життєдіяльності; перемикання на

інший вид діяльності (тривалу відпустку, тимчасове виконання інших

службових обов’язків) та ін..

Середовищні (зовнішні) чинники дезадаптації людини пов’язані з тим,

що вони є не звичними для нього, створюють дискомфорт, в тій чи іншій мірі

стримує особистісний прояв. До них слід віднести: нездорову сімейну

обстановку, переважну особистість дитини. Така обстановка може мати місце

в сім’ях «групи ризику»; сім’ях, в яких переважає авторитарний стиль

виховання, насильство над дитиною; відсутність або недостатня увага до

спілкування з дитиною з боку батьків, однолітків; придушення особистості

новизною обстановки; придушення особистості групою – неприйняття

дитини колективом, мікрогруп, утиск, насильство над ними та ін.. Особливо

8

це характерно для підлітків. Прояв жорстокості (насильство, бойкот) з

їхнього боку по відношенню до однолітків – явище часте; негативний прояв

«ринкового виховання», коли успішність вимірюється виключно

матеріальним достатком. Не вміючи забезпечити достаток, людина

опиняється в складному депресивному стані; негативний вплив ЗМІ в

«ринковому вихованні». Формування інтересів, не відповідних віку,

пропаганда ідеалів соціального благополуччя і легкості їх досягнення.

Реальне життя призводить до значного розчарування, комплексування,

дезадаптації. Дешеві містичні романи, фільми жахів і бойовики формують у

незрілого людини уявлення про смерть, як чимось туманному і

ідеалізованому; перевантаження, пов’язане з «турботою» про розвиток

дитини, що не підходить до її віку та індивідуальним можливостям і ін..

Такий факт має місце, коли непідготовленого дитини віддають до школи чи

до гімназійний клас, не відповідає його індивідуальним можливостям;

завантажують дитини без урахування його фізичних і психічних

можливостей (наприклад, заняттями спортом, навчанням у школі, заняттями

у гуртку) [21; с. 90].

Шкільному соціальному педагогу та практичному психологу

найчастіше доводиться мати справу зі шкільною, соціальною та сімейною

дезадаптацією.

Соціальна дезадаптація – більш високий ступінь дезадаптації, що

характеризується асоціальними проявами (лихослів’я, куріння, зухвалі

витівки) і відчуженням від основних інститутів соціалізації – сім’ї і школи.

Відчуження соціально запущених неповнолітніх від сім’ї і школи призводить

до ускладнень в професійному самовизначенні, помітно знижує засвоєння

ціннісно-нормативних уявлень, норм моралі та права, здатність оцінювати

себе та інших з цих позицій, керуватися ними у своїй поведінці. [21; с. 93].

Сімейна дезадаптація – це стан дитини, що з таким порушенням

сімейних відносин, за яких він не може знайти «своє місце в сім’ї та в

9

оптимальній мірі реалізувати потенційні можливості вікового розвитку, свої

здібності до самореалізації та особистого зростання». [19; с 115].

Шкільна дезадаптація – невідповідність соціопсихологічного і

психофізіологічного статусу дитини вимогам шкільного навчання,

оволодіння якими стає важким чи в крайніх випадках неможливим. У

результаті з’являються «педагогічно запущені» учні, що відстають у навчанні

і схильні до конфліктів. Як правило, різні вчинки і асоціальні прояви у них

пояснюються не незнанням, нерозумінням чи неприйняттям

загальноприйнятих моральних і правових норм, а нездатністю гальмувати

свої афективні спалахи або протистояти впливу оточуючих. Педагогічно

запущені учні при відповідній психолого-педагогічній підтримці можуть

бути реабілітовані в умовах шкільного навчально-виховного процесу.

Ключовими факторами реабілітації повинні стати довіра, опора на корисні

інтереси, пов’язані не стільки з навчальною діяльністю, скільки з майбутніми

професійними планами і намірами, а також перебудова на більш емоційно

теплі відносини з вчителями і однокласниками [21; с. 92].

З поняттям «шкільної дезадаптації» пов’язують будь-які відхилення у

навчальній діяльності школярів. Ці відхилення можуть бути й у психічно

здорових дітей, і у дітей з різними нервово-психічними розладами (але не в

дітей з фізичними вадами, органічними розладами, олігофренію та ін.)

Шкільна дезадаптація, згідно з науковим визначенням, - це утворення

неадекватних механізмів пристосування дитини до школи, які проявляються

у вигляді порушень навчальної діяльності, поведінки, конфліктних відносин з

однокласниками і дорослими, підвищеного рівня тривожності, порушень

особистісного розвитку і т.д.

Шкільна дезадаптація – це багатофакторний процес зниження і

порушення здатності дитини до вчення в наслідку невідповідності умов і

вимог учбового процесу, найближчого соціального середовища його

психофізіологічним можливостям і потребам.[23; c.59]

10

Шкільна дезадаптація – це складне соціально-психологічне явище, суть

якого складає неможливість для дитяти знайти в просторі шкільного вчення

«своє місце», на якому він може бути прийнятий таким, який він є,

зберігаючи і розвиваючи свою ідентичність, потенції і можливості для

самореалізації і самоактуалізації.[23; c.61]

Картину шкільної дезадаптації можна представити у вигляді таблиці

[13; c.124]

Форми дезадаптації Причини Корекційні заходи

Непристосованість до

предметної сторони

навчальної діяльності

Недостатній

інтелектуальний та

психомоторний розвиток

дитини, відсутність

допомоги та уваги з боку

батьків та вчителів

Спеціальні бесіди з

дитиною, які дають

можливість встановити

причини порушень

навчальних навичок і

надати рекомендації

батькам

Невміння довільно

керувати своєю

поведінкою

Неправильне виховання

в сім’ї (відсутність

зовнішніх норм,

обмежень)

Робота із сім’ю, аналіз

власної поведінки

вчителем із метою

запобігти можливій

неправильній поведінці

Невміння увійти в темп

шкільного життя

(чистіше зустрічається в

соматично ослаблених

дітей, дітей із затримкою

розвитку, слабким типом

Неправильне виховання

в сім’ї або ігнорування

дорослими

індивідуальних

особливостей дітей

Робота із сім’єю,

визначення

оптимального режиму

навантаження учня

11

нервової системи

Дезадаптація дитини у школі особливо проявляється у класах, де

учителям властивий пасивно-негативний або активно-негативний стиль

ставлення до дітей. За спостереженням В. Сухомлинського, помилки в

поведінці вчителів призводять до відхилень у поведінці учнів: в одних вони

набувають «характер напруженості, в інших – це манія несправедливих образ

і переслідувань, у третіх – озлобленість, у четвертих – напускна

безтурботність, у п’ятих – байдужість...». Від досвіду вчителя, його знань,

рівня володіння способами навчальної діяльності й уміння передавати ці

способи значною мірою залежить те, наскільки швидко дитина зможе

адаптуватись до школи. Не слід забувати, що на вчителі лежить і

відповідальність за створення сприятливих умов для психологічного

комфорту дитини. Тут, безумовно, велику роль відіграє стиль поведінки

педагога.Однак не слід зводити прояви шкільної дезадаптації до проблеми

«поганого» учителя. Адже відомо, наприклад, що сензитивність дітей до

школи не однакова: компенсаційні та психозахисні можливості дітей дуже

великі і багато в чому залежать від позашкільних впливів на них, від сімейної

ситуації.

Отже, у процесі адаптації можна виділити стан нестійкої психічної

активності особистості – дезадаптацію, при якій під впливом психогенних

факторів відбувається розпад стереотипної системи відношень, втрата

значущих цінностей. Це супроводжується негативними емоційними

переживаннями й нездатністю реально оцінити ситуацію, знайти

раціональний вихід із ситуації, що склалася.

Дезадаптація школярів –найгостріша проблема педагогіки, викликана

багатьма причинами, у тому числі соціальними: складна, нестабільна

ситуація в суспільстві, мікроклімат у родині й атмосфера у школі.

Шкільна дезадаптація – це утворення неадекватних механізмів

пристосування дитини до школи у формі порушень навчання і поведінки,

12

конфліктних відносин, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного

рівня тривожності, викривлень зовні не появляються, але дитини досить

боляче переживає всі шкільні проблеми (це супроводжується тривогою,

відсутністю апетиту та розладам сну), тобто в неї спостерігають реакції як

активного, так і пасивного процесу. Це може виявитися у настороженості,

невпевненості, плаксивості без причин. [12; c.76]

Виходимо з того, що загальна дезадаптація особистості виражається в

неможливості відповідати повністю, тобто успішно справлятись з рівнем і

змістом завдань і проблемних ситуацій, які висуває соціальна ситуація

розвитку. Тоді шкільна дезадаптація є явищем, що характеризує нездатність

дитини виконувати запропонований обсяг і досягти бажаної якості

навчальної, соціально-психологічної, поведінкової, ігрової та іншої

діяльності, без здійснення якої вона не може відповідати соціальній позиції

школяра. Таким чином, рання шкільна дезадаптація є явищем, яке не

дозволяє дитині зайняти позицію школяра по суті.

1.2. Соціально-педагогічна робота з дезадаптованими школярами

Однією з важливих проблем сучасної системи освіти є проблема

розвитку адаптаційних можливостей особистості і профілактика дезадаптації

у критичні періоди психічного розвитку дитини. Найважливішим є те, що

процес звикання до шкільного життя та його умов досить складний. Одні

діти проходять цей процес легко без психічних травм, а інші важко з чого і

виникає проблема «шкільної дезадаптації».

Один із напрямів профілактичної діяльності соціального педагога та

практичного психолога – є профілактика дезадаптації.

Основними напрямами профілактики дезадаптивної поведінки в

діяльності соціального педагога й практичного психолога є:

Рання діагностика дітей «групи ризику»;

Консультаційно-роз’яснювальна робота з батьками, педагогами;

13

Мобілізація виховного потенціалу середовища, робота з

контактними групами неповнолітнього, зокрема сім’єю;

Організація корекційно-реабілітаційної діяльності залежно від

рівня дезадаптації, залучення необхідних фахівців, звернення до

допомоги спеціалізованих установ, центрів, центрів, служб;

Розробка і реалізація цільових програм і технологій, спрямованих

на профілактику і корекцію порушень поведінки. [2; c.88]

Основними напрямами і формами попередження шкільної дезадаптації,

як прояву ранньої десоціалізації молодших школярів, є не тільки

нейтралізація прямих десоціалізуючих впливів середовища (аморальної сім’ї,

асоціально орієнтованої групи тощо), але й створення виховуючого

середовища в шкільних і позашкільних закладах, що дозволяє їм стати

середовищем спілкування з високою референтною значущістю для дитини і

цим повноцінно виконувати свої функції провідних інститутів соціалізації.

Виявлення психічних порушень (наприклад, депресивного стану) у

дитини або підлітка є першим кроком на шляху профілактики шкільної

дезадаптації. Послідовність даної профілактичної роботи складається з

декількох етапів: визначення клінічних особливостей, приналежності

патологічного стану;вироблення тактики виховання психічно хворої дитини

або підлітка;соціально-педагогічної корекції;динамічного спостереження й

контролю;лікування;введення необхідних соціально-реабілітаційних мір.

Тому знаходження шляхів подолання шкільної дезадаптації є важливою

і актуальною проблемою для теорії і практики педагогічної науки. Окрім

здійснення профілактичних заходів важливе значення має корекційна робота

з дезадаптованими дітьми. Ефективними формами корекції дезадаптації є

корекційні програми для школярів.

Профілактика і корекція дезадаптації містить у собі три змістовних

блоки: психологічну профілактику, консультування батьків, учителів і власне

корекційну роботу з дезадаптованими школярами. Перевага надається роботі

14

з батьками й учителями, оскільки залучення значущих дорослих призводить

до найбільшого позитивного ефекту.

У роботі з учителями потрібно використовувати лекції, семінари,

психолого-педагогічні консиліуми, «круглі столи», а також спеціально

створені тренінги педагогічного спілкування.

Корекційна робота з дезадаптованими молодшими школярами повинна

бути спрямована на розвиток та вдосконалення комунікативних навичок,

уважності, просторових уявлень, формування розумового плану дій та

мовленнєвих функцій, розвиток продуктивності психічної діяльності.

Групові заняття необхідно проводити в ігровій формі та включають

методики, що стимулюють розвиток дитини як у сфері взаємин, так і в

пізнавальній діяльності.

При плануванні і проведенні занять із дітьми, які мають труднощі в

адаптації, слід враховувати деякі принципи організації корекційно-

розвивального процесу: ускладнення поставлених завдань: від спільного

виконання завдання з докладним інструктажем до творчих, самостійних

робіт; проведення занять із використанням матеріалу, близького до

навчальної програми;використання ігрових методів і прийомів роботи, що

містять елемент змагання; чергування рухливих та малорухливих завдань і

вправ, застосування фізкультхвилинок; використання вправ на перевірку

уважності.[10; c.67]

Н.Ю. Максимова визначила, що складовими корекції дезадаптованої

поведінки учнів у загальноосвітній школі є система багатостороннього

оцінювання, корекція рольових позицій дитини в сім’ї, рання професійна

орієнтація, зміна соціальної ситуації розвитку [10; c.167]. У зв’язку з цим

соціальний педагог повинен своєчасно виявляти інтереси й потреби дітей та

підлітків, створювати умови для розвитку їх талантів, здійснювати корекцію

різних видів девіацій, надавати консультативну допомогу школярам та їх

вихователям, організовувати групову тренінгову та терапевтичну, виховну,

15

корекційну та реабілітаційну роботу з неповнолітніми, попереджувати

формування дисгармонійних стосунків школярів з оточуючими.

Важливу роль у роботі з дезадаптованими дітьми та підлітками

відіграють центри соціальних служб для молоді, насамперед спеціалізовані

служби при цих центрах: Служба психологічної допомоги «Телефон довіри»,

Кризовий центр соціально-психологічної допомоги, Служба соціальної

підтримки сімей «Родинний дім», Служба вторинної зайнятості молоді та ін.

Основні завдання кризових центрів соціально-психологічної допомоги –

надання комплексної психологічної, соціально-педагогічної, соціально-

медичної, соціально-економічної, юридичної та інформаційної допомоги

дітям, молоді та різним категоріям сімей, які перебувають у кризовій

ситуації, зазнали різних форм насилля; здійснення соціально-реабілітаційних

заходів щодо відновлення соціальних функцій, психологічного і фізичного

стану осіб, які зазнали насильства або перебувають у кризовій ситуації.

Соціальний педагог та практичний психолог, який прагне ліквідувати

всякого роду відхилення у поведінці підлітка, повинен вибрати головним

об’єктом уваги зовсім не правопорушення і навіть не дезадаптацію, а

причини їх виникнення, в тому числі соціально-психологічні, що ведуть

дитину із світу нормальних взаємин з людьми у світ ілюзорний, нерідко

примітивний, кримінальний, а отже, асоціальний. При цьому особливу увагу

слід приділяти тому періодові життя дитини, протягом якого формується її

особистість, коло моральних інтересів, сфера міжособистісних взаємин. По-

іншому, слід починати з визначення психологічних, педагогічних, соціальних

причин як чинників деформації особистості, а не зосереджувативсю увагу

тільки на боротьбі (при цьому, як правило, безплідній) з її численними

наслідками.

Основним змістом роботи соціального працівника з «важкими» дітьми і

підлітками є створення атмосфери реального співробітництва і партнерства у

взаєминах з неповнолітніми. Однаковою мірою є прийнятними і принцип

16

їхнього добровільного звернення за допомогою (пошук допомоги адресатом),

і принцип пропозиції допомоги (рух допомоги до адресата).

У спілкуванні з учнями соціальному працівникові важливо

продемонструвати, що він зовсім не збирається абсолютизувати себе і свої

можливості і завжди готовий взяти до відома досвід свого молодшого

партнера по спілкуванню, тобто самоїдитини. Довірливі стосунки з

підлітками виключають традиційні методи – повчання, моралізування,

тотальний контроль, жорстку регламентацію.

Після діагностики і кваліфікації потребнісного стану соціальний

працівник пропонує підлітку попробувати свої сили в різних видах діяльності

– від простих контактів із ровесниками в клубі чи гуртку до складних і

творчих занять. Підліток повинен мати широкий спектр вибору, щоб

першопочатковий дифузний стан перетворити в мотивоутворення, що може

бути основою психокорекційного впливу.

Отже,на шляху профілактики дезадаптаціії учнів важливу роль відіграє

своєчасна психодіагностика особистості та класного колективу.

Психологічна діагностика рівня адаптації необхідна для того,щоб

вчасно зрозуміти, як себе почуває кожен учень в класі, та намітити шляхи

надання допомоги, якщо щось не складається в учбовій діяльності та

взаємовідносинах з однолітками.

Подоланню труднощів періоду адаптації учнів до навчання в школі та

профілактиці явища дезадаптації може сприяти цілеспрямована координація

дій вчителів, їх професіаналізм та досвідченість, розуміння батьків та їх

налаштування на оптимізм. А також, це звичайна взаємозлагоджена робота

практичного психолога, соціального педагога, батьків та вчителів.

17

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СОЦІАЛЬНО-

ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ПРОФІЛАКТИКИ ШКІЛЬНОЇ

ДЕЗАДАПТАЦІЇ

Мета дослідження: виявити та описати особливості дезадаптації учнів

та знайти шляхи вирішення цієї проблеми.

Завдання дослідження:проаналізувати особливості дезадаптації

учнів;на основі теоретичного та практичного аналізу визначити методи і

форми профілактики дезадаптації;провести аналіз результатів, отриманих в

процесі дослідження особливостей дезадаптації учнів та її профілактики.

Центральне місце в роботі займає дослідження особливостей

дезадаптації учнів.

Виходячи з цілей роботи вся експериментальна програма, складається з

двох частин, в якій включені найбільш оптимальні методи профілактики

дезадаптації школярів.

Перший етап – експериментальний, присвячений виявленню

дезадаптації учнівна перших етапах її розвитку, визначення засобів і

способів педагогічного управління виховним процесом.

Другий етап – формуючий, де здійснювався порівняльний аналіз

особливостей дезадаптації учнів першого, п’ятого та десятого класів; тривав

пошук необхідних педагогічних умов, що забезпечують ефективність

процесу профілактики дезадаптації, здійснювалася систематизація,

узагальнення та аналіз отриманих експериментальних даних, формулювалися

висновки.

Для дослідження процесу дезадаптації були взяті учні 1-го, 5-го, 10-го

класів Інгульської ЗШ І-ІІІ ст., в кількості 21 особа.

На початку роботи для проведення діагностики нами були вивчені

соціальний склад учнів, рівень сімейної адаптації, рівень шкільної адаптації

школярів, рівень соціально-психологічного клімату в колективі.

Для визначення соціального статусу учнів була використана методика

«Соціальний паспорт класу», метою якої був збір та аналіз відомостей про

18

соціальний склад учнів класу і школи. За підсумками проведення даної

методики були встановлені параметри, що визначають соціальний статус

учнів. Вивчення виявлених категорій сімей учнів дозволило отримати

початкові уявлення про рівень сімейної адаптації даних школярів. Результати

діагностики представлені в таблиці 1 «Соціальний склад учнів».

Таблиця 1. Соціальний склад учнів

Параметри

діагностики

1 клас 5 клас 10 клас

Склад учнів

Всього 8 8 10

Хлопчики 4 (50%) 4 (50%) 2 (20%)

Дівчата 4 (50%) 4 (50%) 8 (80%)

Житлово-побутові умови

Упорядкована

квартира

- - -

Квартира барачного

типу

- - -

Приватний будинок 8 (100%) 8 (100%) 10 (100%)

Категорія сім’ї

Повна 7 (87,5%) 8 (100%) 8 (80%)

Неповна 1 (12,5%) - 1 (10%)

Опікувана - - 1 (10%)

Багатодітна 2 (25%) 1 (12,5%) 3 (30%)

Малозабезпечена 2 (25%) 3 (37,5%) 3(30%)

Таким чином, із представлених даних можна зробити висновок про те,

що рівень сімейної адаптації в 5 класі вище, ніж у 1 та 10 класах. Рівень

малозабезпечених сімей у 5 та 10 класах вище, ніж у 1 класі. Це може

перешкоджати соціальній адаптації школярів, тому що низький рівень

матеріального забезпечення в родині може підштовхнути учнів до порушення

19

взаємовідносин між однокласниками, підрозділяючи дітей на «багатих» і

«бідних» учнів.

Для детального аналізу перебігу процесу адаптації була розроблена і

запропонована методика «Аналіз процесу адаптації учнів». Метою методики

став аналіз особливостей протікання процесу адаптації учнів при переході з

однієї ланки в іншу.

Методика включала в себе три аспекти:

Навчальний аспект. Діагностика проводиться класним керівником за

результатами навчання основних навчальних предметів: математика,

російська мова, читання, а в 5 та 10 класі вчителями-предметниками за

цими ж параметрами.

Психологічний аспект. Включає в себе вивчення рівня навчальної

мотивації, рівня тривожності, рівня самооцінки. Проводиться

педагогом-психологом.

Соціально-педагогічний аспект. Включає в себе вивчення рівня

вихованості та особливостей поведінки учнів. Проводиться соціальним

педагогом.

Дана методика дозволяє побачити динаміку навчальних, психологічних

і соціальних успіхів і труднощів кожного учня. У рамках діагностики по

використовуваній методиці необхідно звернути увагу на рівень мотивації

учнів до навчання в школі. За допомогою даного показника можна визначити

бажання школярів відвідувати заняття в школі, а також побачити рівень

взаємин між учнями. Для визначення шкільної мотивації була використана

Анкета «Діагностика рівня мотивації». Анкета, щодо виявлення рівня

шкільної мотивації виявляє 5 рівнів: 1 рівень – висока шкільна мотивація,

навчальна активність; 2 рівень –нормальна шкільна мотивація; 3 рівень –

позитивне ставлення до школи, але школа більше приваблює не навчальною

діяльністю; 4 рівень – низька шкільна мотивація; 5 рівень – негативне

ставлення до школи, дезадаптація.

20

Отримані результати представлені в таблиці 2 «Рівень мотивації до

навчання».

Таблиця 2.Рівень мотивації до навчання

Клас 1 5 10

1 рівень 1 (12,5%) 3 (37,5%) 3 (30%)

2 рівень 1 (12,5%) 2 (25%) 4 (40%)

3 рівень 3 (37,5%) 2 (25%) 2 (20%)

4 рівень 1 (12,5%) - 1 (10%)

5 рівень 2 (25%) 1 (12,5%) -

За представленими результатами, можна визначити, що рівень

мотивації до навчання при переході з однієї навчальної ланки в іншу

змінюється. Ми спостерігаємо за тим, що в учнів здебільшого переважає

нормальна шкільна мотивація у 5 та 10 класах, а у 1 – позитивне ставлення до

школи, але школа приваблює дитину здебільшого не навчальною діяльністю.

І це цілком нормальне явище, адже учні першого класу ще не усвідомлюють

повністю важливість школи у своєму житті, і вона є для них цікавою, бо є

новим етапом у їх житті Ще одна сторона діагностики була пов*язана з

вивченням міжособистісних відносин колективу класу. Розташування дитини

в соціальному просторі опосередковується його перебуванням у будь-якій

соціальній групі. Механізмом формуючого впливу групи на дитину є

психологічний, а вірніше, соціально-психологічний клімат групи.

Соціально-психологічний клімат групи – це система відносин, що впливають

на самопочуття особистості і тим самим визначають спрямованість і характер

діяльності, а значить, і розвитку особистості.

Для визначення соціально-психологічного клімату класу була використана

методика «Соціально-психологічний клімат класу». Учням необхідно було

відповісти на таке запитання: «Як би ви оцінили свою приналежність до

класу?» Думки розділилися наступним чином.

21

Результати представлені в таблиці 3.

Таблиця 3.Соціально-психологічний клімат класу

Параметри 1 5 10

Відчуваю себе членом класу,

частиною колективу

1 (12,5%) 4 (65,4%) 5 (50%)

Беру участь у більшості видів

діяльності

7 (87,5%) 2 (46,1%) 2 (20%)

Беру участь в одних видах

діяльності і не беру участь в інших

- 1 (19,2%) -

Не відчуваю, що я є членом

колективу

- - 1 (10%)

Займаюся окремо від інших членів - 1 (19,2%) 2 (20%)

З представлених даних можна визначити, що більша частина учнів

відчувають свою приналежність до шкільного колективу. У навчальній

діяльності учні не виділяють будь-яких значних міжособистісних відносин. У

напружених ситуаціях учні вважають прояв міжособистісних відносин

однаковими в усіх класах. Це лише підтверджує незацікавленість учнями

життя класу. Найбільш дружніми відносинами хлопці вважають відносини за

межами школи, але при цьому частина учнів вважає дружбу з

однокласниками менш значною.

При аналізі рівня адаптації з усіх аспектів були отримані наступні

результати, що представлені в таблиці 4.

Таблиця 4.Рівень адаптації учнів

Клас 1 5 10

Високий 1 (12,5%) 3 (37,5%) 6 (60%)

Середній 5 (62,5%) 4(50%) 3 (30%)

Низький 2 (25%) 1(12,5%) 1 (10%)

22

Графічно отримані результати представлені на діаграмах №4, №5 та

№6.

ВисокийСереднійНизький

Діаграма №4 «Рівень адаптації учнів 1 класу»


Діаграма №5«Рівень адаптації учнів 5 класу»

23


Діаграма №6«Рівень адаптації учнів 10 класу»

З представлених даних видно, що в 1 класі переважає середній рівень

адаптації учнів (62,5%), на другому місці знаходиться низький (25%),і лише

деякий відсоток учнів має високий рівень адаптації (12,5%). У 5 класі

вимальовується трішки інша специфіка, наприклад високий рівень адаптації

мають – 37,5% учнів, середній – 50%, низький – 12,5%. Тобто, стає помітним,

що хоч і середній рівень адаптації переважає, проте високий рівень також

радує наше око. І нарешті, хочеться відмітити і 10 клас: високий рівень

адаптації – 60%, середній – 30%, низький – 10%. Хочеться відзначити, що

напевно учні 1-ого класу показали такі результати по тій причині, що ще

мало знають одне про одного, ще не встигли звикнути до нового шкільного

середовища. У 5 – ому класі така ситуація тому, що хоч і змінилися деякі

аспекти (поява вчителів-предметників, нового класного керівника, нових

предметіві т.п.), проте склад класу залишився таким же ж, як і в початковій

школі. І звичайно, у 10-ому класі з’являються лише деякі нові предмети (і в

даному випадку у них з’явився новий класний керівник). На основі аналізу

результатів, отриманих у ході діагностики з використанням комплексу

названих методик, можна зробити висновок про те, що рівень соціальної

адаптації в учнів 10 класу вище, ніж в учнів 5 та 1 класу.

24

Також, завдяки проведеним методикам, ми отримали дані про

дезадаптованих учнів, і тому наша подальша робота буде проводитися і

розроблятися відповідно під їх життєві цінності, вподобання та особливості.

Проте, необхідно пам’ятати про те, що непотрібно акцентувати увагу лише

на них (щоб не видавати їх статусу) і проводити подальшу профілактичну

роботу з усіма учнями.

Як допоміжні методи нами використовувалися спостереження і бесіда

для уточнення, підтвердження або спростування даних, отриманих в

результаті діагностики, з’ясування причин виявлених відхилень.

Як показали результати спостережень і бесід з учнями, батьками та

вчителями, причинами низького рівня соціальної адаптації учнів є такі:

низький рівень сімейної адаптації, а саме, низький соціальний статус сім’ї;

низький рівень шкільної мотивації, зацікавленості учнями навчанням у

школи, привабливістю школи; недостатньо високий рівень соціально-

психологічного клімату в класі; недостатньо високий рівень міжособистісних

відносин у класі.

Таким чином, другим етапом нашої роботи стало рішення виявлених

проблем. А саме, усунення виявлених у ході діагностики причин дезадаптації

та їх профілактика.

Аналіз підсумків діагностики процесу адаптації при переході з однієї

ланки в іншу і причин дезадаптації у школярів дали можливість розробити

програму соціально-педагогічної профілактики, що сприяє подоланню

дезадаптації в учнів.

Виходячи з усього вищесказаного, нами була розроблена комплексна

програма з профілактики дезадаптації учнів 1-х(додаток Е), 5-х (додаток Є),

та 10-х класів (додаток Ж).

Після проведення, розроблених нами профілактичних занять з

дезадаптованими учнями 1, 5 та 10 класів, було помічено, що школярі стали

краще почувати себе у соціумі, почали пристосовуватися до нових умов та

вимог навчання. Тобто, можна зробити висновки, що цілеспрямована та

25

систематична робота батьків, педагогів та психологічної служби школи,

щодо профілактики шкільної дезадаптації носить позитивний характер і

стають помітними зміни у поведінці дезадаптованих учнів.

Отже, нами було досліджено процес адаптації в учнів 1, 5 та 10 класів,

виявлено причини дезадаптації та розроблені програми профілактики

дезадаптації серед школярів.

Відповідно до вищевикладеного, можна сформулювати рекомендації з

організації взаємодії соціального педагога з учнями та їх батьками.

Для організації ефективної роботи з профілактики дезадаптації в учнів

соціальному педагогу та практичному психологу важливо: знати теоретичні

основи соціальної педагогіки та принципи побудови виховної роботи з

сім’єю і в дитячому колективі; вивчити вікові особливості молодших

школярів та підлітків; володіти методами діагностики оцінки особистості

молодшого школяра і підлітка; провести аналіз отриманих даних і виробити

програму подальших дій; спланувати систему роботи «сім’я - школа»;

відстежувати розвиток самообслуговування та зайнятості школяра;

паралельно використовувати різні форми роботи для організації педагогічної

освіти батьків; вибудувати взаємодії з психологічною службою через роботу

постійно діючого психолого-педагогічного консиліуму; вміти оцінити

проміжні результати; проаналізувати поведінку дитини, і скласти програму

його корекції.

Використовуючи дані рекомендації, загального характеру кожен

фахівець психологічної служби зможе вибудувати систему взаємодії з

батьками з профілактики дезадаптації учнів з урахуванням конкретних умов

та індивідуальних особливостей його особистості.

Також, необхідно надати рекомендації вчителям-предметникам:

враховуйте труднощі адаптаційного періоду, вікові особливості учнів у

виборі термінології, підборі методичних прийомів; не перевантажуйте учнів

зайвими за обсягом домашніми завданнями, дозуйте їх з урахуванням рівня

підготовки учня, гігієнічних вимог віку; стежте за темпом уроку – високий

26

темп заважає багатьом дітям засвоювати матеріал; налагоджуйте емоційний

контакт з класом, з батьками учнів; ніколи не використовуйте оцінку як засіб

покарання учня; не створюйте психотравмуючих ситуацій при виставленні

оцінок за контрольні роботи, за чверть, виставляйте оцінки не формально, а з

урахуванням особистих якостей і досягнень кожного учня; враховуйте

індивідуальні психологічні особливості дитини.

Як відомо, процес адаптації до нових вимог і нових умов навчання не

завжди проходить гладко. І ось тут дуже значимою фігурою виступає

класний керівник. Від нього цілком залежить мікроклімат в класному

колективі і багато в чому – результат навчальної діяльності.

Рекомендації щодо роботи з дезадаптованими учнями класним

керівникам: постійно підтримуйте контакт з психологом школи, спільно з

ним беріть участь в різних адаптаційних іграх для встановлення емоційного

контакту, згуртовування колективу; познайомтеся з умовами проживання

дитини, взаєминами в родині, здоров’ям дитини; здійсніть грамотне

розсаджування дітей у класі з урахуванням їх індивідуальних особливостей,

психологічної сумісності, здоров’я, побажання батьків.

Дотримуючись цих рекомендацій з перших днів навчання в середній

школі, батьки можуть максимально забезпечить гармонію між його

домашньої і шкільним життям. Адже саме з переходом з класу в клас часто і

починаються основні проблеми в навчанні.

Батькам необхідно: надихати дитину на розповіді про свої шкільні

проблеми; регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про його

успішність, поведінку та взаємовідносини з іншими дітьми; не пов’язуйте

оцінки дитини за успішність зі своєю системою покарань і заохочень; знайте

програму і особливості школи, де навчається дитина; допомагайте їй

виконувати домашні завдання, але не робіть їх замість нього; допоможіть

йому відчути інтерес до того, що викладається в школі; особливі зусилля

докладайте для того, щоб підтримувати спокійну та стабільну атмосферу в

домі, коли в шкільному житті підлітка відбуваються зміни; підтримуйте

27

підлітка в його починаннях, хай навіть вони носять тимчасовий характер;

зміцнюйте самооцінку дитини; прищеплюйте дитині прагнення розібратися в

суті явищ дійсності, розуміти причинно-наслідкові зв’язки.

Ми вважаємо, що проведення таких заходів сприятиме ефективній

профілактицішкільної дезадаптації.

28

ВИСНОВКИ:

Таким чином, наше дослідження складається з двох розділів.

1. У першому розділі ми з’ясували сутність поняття адаптація,

дезадаптація, розглянули фізіологічні і психічні аспекти адаптації

дитини до школи, а також особливості соціально-педагогічної роботи з

дезадаптованими школярами.

Ми прийшли до висновку, що для повноцінного розвитку дитини

необхідна цілеспрямована виховна робота вчителя, батьків, соціального

педагога та практичного психолога.

Взагалі, вступ до школи, а також перехід з однієї ланки навчання до

іншої пов’язаний із зростанням навантаження на психіку учня. Психологічні

й психофізіологічні дослідження свідчать, що школярі переживають період

адаптації до нових умов навчання. Різка зміна умов навчання, розмаїтість й

якісне ускладнення вимог, що пропонуються школяру— все це є досить

серйозним випробу-ванням для психіки дитини. Умови, які змінилися,

пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного

розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних знань, дій, навичок.

Також, було виявлено, що дезадаптація – процес протилежний

адаптації і несе в собі негативні наслідки, тому, задля їх уникнення треба

проводити профілактичну роботу. Така робота включає безпосередньо

роботу зі школярами, що знаходяться на етапі адаптації до навчання

(діагностична робота); знайомство з педагогами перед навчанням; виявлення

причин труднощів у навчанні і поведінці окремих учнів; психологічну

просвіту вчителів і батьків та корекційну роботу.

2. У другому розділі була розглянута соціально-педагогічна робота з

профілактики шкільної дезадаптації.

Ми довели, що процес профілактики дезадаптації школярів буде

успішним, якщо в ході спільної діяльності соціального педагога, педагога-

психолога, класного керівника і батьків у період вступу до школи та

переходу з однієї ланки навчання в іншу дитина засвоїть механізм

29

пристосування та взаємодії з дитячим колективом, дорослими і соціумом.

Нами були розроблені профілактичні програми дезадаптації, які в собі

містили як роботу для соціальних педагогів та практичних психологів, так і

інших педагогів, ну і,звичайно ж, для батьків. Це пояснюється тим, що

боротися з дезадаптацією можливо лише цілеспрямовано, планомірно та

узгоджено з кожною із сторін. У результаті ми прийшли до висновку, що

профілактика дезадаптації носить важливий характер для життя учнів, адже

вона допомагає попередити виникнення дуже тяжких наслідків: повна

непристосованість до життя в соціумі, відмова від спілкування, суїцид і т.ін..

Було встановлено, що шкільна адаптація на кожному своєму етапі має

свої особливості, і не можна говорити, що якийсь із етапів не є значимим у

житті школяра. Кожен з етапів, що у 1, що у 5, що у 10 класі має свої

труднощі, свою специфіку, свої завдання. І розуміння всих цих аспектів

допомогає розробляти грамотні та ефективні профілактичні програми щодо

профілактики шкільної дезадаптації.

Вплив процесу дезадаптації на всі сторони нашого життя величезний.

Таким чином, наша тема «Соціально-педагогічна робота з профілактики

шкільної дезадаптації» актуальна, адже адаптація дитини є центральним

орієнтиром у розвитку особистості, що допомагає обрати правильний

життєвий шлях.

Також, у ході нашої роботи були розроблені методичні рекомендації по

роботі з дезадаптованими школярами для соціальних педагогів та практичних

психологів, класних керівників, вчителів-предметників та батьків.

Отже, на вище зазначених прикладах відбувається профілактика

шкільної дезадаптації. Використання таких форм та методів роботи,

необхідно, щоб повною мірою уникнути такого старашного явища як

дезадаптаціяі допомогти дитині адаптуватися до навчання, що є визначним у

нашому житті.

30

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Аверина И.С., Щебланова Е.И., Задорина Е.Н. Методика экспресс-

диагностики интелектуальных способностей (МЭДИС) 6-7 летнего

возраста / Аверина И.С., Щебланова Е.И., Задорина Е.Н.// Практична

психологія та соціальна робота.-2011.-№6.

2.Активные методы в работе школьного психолога / Под. ред. И.Дубровиной.

– М., 1991.

3. Александрової Е, Н. Куренкової . Программа1. Адаптація до

школи/Коробка С., Коробка О. Робота психолога з молодшими школярами:

Методичний посібник.-К.: Літера ЛТД, 2006.

4. Антропова М.В., Кольцова М.М. Адаптація організму школярів до

навчальних і фізичних навантажень. - М., 1983.

5. Ануфрієв Є.А. Соціальний статус і активність особистості. - М., 1984.

6. Ануфрієв Є. А., Костроміна С. О. Как преодолеть трудности в обучении

детей. – М., 2000..

7. Архиреева Т.В. Становление критического отношения к себе у детей

младшего школьного возраста «Вопросы психологии», М.,2002. – №3.

8.Баженова Л. Адаптація дитини шестирічного віку до навчання у школі/ Л.

Баженова// Психолог .-2003.-№29-32.

9. Бітянова М. Дитина у школы: технологія розвитку.-К.: Главник, 2007.

10. Белобрикина О.А. Проявление дезадаптации в образовательном

пространстве школы: причины, типы, возможности профилактики //

Психология и школа.– 2005.

11. Блонський П.П. Важкі школярі. - М., 1930.

12. Божович Л.І. Вибрані психологічні праці. - М., 1995.

13. Божович Л.И. Изучение мотивации детей и подростков. – М., 1972.

14. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возврасте.

– М., 1986.

15. Бочарова В.Г. Педагогіка соціальної роботи. - М.: Аргус, 1997.

31

16. Виховання важкої дитини: Діти з девіантною поведінкою / Под ред. М.І.

Рожкова. - М.: ВЛАДОС, 2001.

17. Воровцов А.Б. Практика развивающего обучения. – М.: Русская

энциклопедия, 1998..

18. Вострокнутов Н.В. Школьная дезадаптация: ключовые проблеми

диагностики и реабилитации // Школьная дезадаптация. Эмоциональные и

стресовое растройства у детей и подростков. – М., 1995.

19. Гуров В.М., Селюкова Л.Я. Соціалізація особистості: соціальний педагог,

сім'я і школа. - Ставрополь, 1993.

20.Колесова Г. Діагностика адаптації першокласників: методичне

забезпечення./ Г.Колесова// Психолог.-2010.-№23-24.

21. Корела Л.В. Класифікація адаптацій. Словник основних понять. -

Новосибірськ, 1996.

22. Матвійчук В. Графічні прийоми та техніки в період адаптації

першокласників: корекційно-розвивальна програма / В. Матвейчук //

Психолог.-2010.-№ 23-24.

23. Михайлова Н.В. Шкільна дезадаптація. Неврози / / Школа здоров'я. -2002.

- № 4.

24. Нікітіна Л.Є. Технологія соціально-педагогічної роботи: Короткий

аналіз / / Виховання школярів. - 2000. - № 6.

25. Нікітіна Н.І. Методика і технологія роботи соціального педагога. - М.:

ВЛАДОС, 2005.

26. Саханюк С.А. Тренінг соціальної адаптації/ С.А. Саханюк // Практична

психологія та соціальна робота.-2005.- №9.

27. Сидоренко Н. О. Перший раз у перший клас: адаптація дітей до навчання

у школі/ Н.Сидоренко.-К: Шк.світ, 2009.

28. Таланова Ю. Психологічна абетка. Психологічний супровід учнів

першого класу./Ю. Таланова. // Психолог.-2007.- №21-22

29. Інтернет-ресурси: ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ початкової загальної

освіти. http://perezvin.at.ua/publ/normativni_dokumenti/derzhavnij_stan.

http://perezvin.at.ua/publ/normativni_dokumenti/derzhavnij_stan

32

ДОДАТКИ

Додаток А

Соціальний паспорт класу

Класний керівник: ПІП _Пустовойченко Галина Леонідівна

Клас ______1_____Кількість учнів ____8_____№ Прізвище, Ім'я,По-

батьковіДата

народж.Домашня

адресаБатьки Робота 1 2 3 4 5

1 Адамець Даніїл Русланович

30.11.06 С. Інгульське

Зайченко Р.

Адамець Г.

Устинівський ВЦ № 37

Поштар

А

Б

В - Б -

2 Борисенко Людмила Вікторівна

04.08.06 С. Ганно-Требинівка

Борисенко М.

Борисенко В.

Не працює

Не працює

Б

Б

Д - В А, Г

3 Борисенко Сергій Володимирович


Борисенко О.


Бібліотекар


А

А

В - - -

4 Горбатюк Дар*я Валентинівна


Зима Я.

Горбатюк В.

Домогосподарка

Приватний підприємець

Б

А

Г - - -

5 Куроп*ятник Володимир Віталійович


Куроп*ятник О.

Куроп*ятник В.


Не працює

Б

Б

Д - - А

6 Скрипнікова Дар*я Володимирівна


Скрипнікова О.

Скрипніков В.

Працівник СР

Працівник філії новгородківськог

о ПТУ № 34

Б

А

Б - - -

7 Федорова Вікторія Русланівна


Федорова В. Домогосподарка В Д - В Г,Е

8 Явтушенко Максим Станіславович


Явтушенко С.

Явтушенко С.

Бухгалтер

Сезонний робочий

А

Б

Б - Б -

33

Додаток Б

Соціальний паспорт класу Класний керівник: ПІП _Дорошенко Олександр Валерійович

Клас ______5_____Кількість учнів ____8_____

№ Прізвище, Ім'я,По-батькові

Дата народж.

Домашня адреса

Батьки Робота 1 2 3 4 5

1 Борисенко Микола Володимирович

22.05. 03 С. Ганно-Требинівка

Борисенко О.


Бібліотекар


А

А

В - - -

2 Веретельник Єлизавета Валеріївна


Веретельник Ю.

Веретельник В.

Повар

Не працює

Б

Б

Б - В А, Г

3 Диконенко Анастасія Ігорівна


Диконенко І.

Павлюк Т.

Тракторист

Не працює

Б

А

Б - В А

4 Зінченко Дмитро Романович


Зінченко Р.

Зінченко Ю.



А

А

Г - - -

5 Нужний Денис Олексійович


Нужна Д.

Нужний О.


Устинівський ВЦ №37

Б

Б

В - В А

6 Скрипніков Євген Володимирович


Скрипнікова О.

Скрипніков В.


Працівник філії новгородківськог

о ПТУ № 34

Б

А

Б - - -

7 Толошняк Дар*я Сергіївна


Толошняк А.

Толошняк С.


Товарознавець

А

Б

Б - В -

8 Яценко Діана Олегівна


Яценко С.

Яценко О.

Бухгалтер

Сезонний робочий

А

Б

Б - Б -

34

Додаток В

Соціальний паспорт класу Класний керівник: ПІП _Гриджук Надія Олександрівна

Клас ______10_____Кількість учнів ____10_____

№ Прізвище, Ім'я, По-батькові

Дата народж

Домашня адреса

Батьки Робота 1 2 3 4 5

1 Вилкул Вікторія Павлівна

15.03.98 С. Інгульське Вилкул Л.

Вилкул П.

Завідувач дитсадка


А

А

Б - - -

2 Водоп*янов Сергій Олександрович

22.01.98 С. Інгульське Водоп*янова І.

Водоп*янов О.

Завгосп Устинівського В

№37 Не працює

А

А

Б - - -

3 Гриджук Каріна Олександрівна

26.02.98 С. Інгульське Гриджук С.

Гриджук О.

Повар

Не працює

Б

Б

Б - - А Г

4 Гриджук Кароліна Олександрівна

26.02.98 С. Інгульське Гриджук С.

Гриджук О.

Повар

Не працює

Б

Б

Б - - А Г

5 Довгенко Владислава Ігорівна


Довгенко Е.

Довгенко І.

Вчитель

Працівник філії Новгородківськог

о ПТУ № 34

А

А

Б - - А

6 Кулик Каріна Валеріївна

24.12.97 С. Інгульське Кулик Н.

Кулик В.

Працівник Устинівського ВЦ

№ 37 Пенсіонер ДКВС

А

А

В - - -

7 Локоцька Надія Олександрівна

19.07.98 С. Інгульське Кривенко Н.

Кривенко А.


Не працює

Б

Б

Д - - В

8 Фараєвич Ярослав Володимирович

09.07.98 С. Інгульське Фараєвич Н.

Фараєвич В.


Пенсіонер ДКВС

А

А

Г - - -

35

9 Цуркан Валентина Олександрівна


Кулібаба З. Не працює Б Д - В Е

10 Чуб Надія Сергіївна 01.05.98 С. Костянтинівка

Чуб Н.

Чуб С.

Не працює

Не працює

Б

Б

Д - - Г

Умовні позначення:

1. Освітній рівень батьків: А - вища; Б - середня спеціальна; В - середня.

2. Соціальний статус батьків: А - інтелігенція; Б - робочі; В - службовці; Г - приватні підприємці, Д - безробітні.

3. Учні «групи ризику»: А - перебувають на обліку в ПДН; Б - перебувають на обліку в КДН; В - перебувають на ВШК; Г - вживають ПАР.

4. Учні, які проживають в неблагополучних сім'ях: А - провідних аморальний, асоціальний спосіб життя; Б - з порушеними взаємовідносинами; В - допускають бездоглядність дітей; Г - з жорстоким поводженням з дітьми.

5. Учні, які потребують соціального захисту: А - з низьким матеріальним забезпеченням; Б - потрапили в екстремальну ситуацію; В - сім'ї-опікуни; Г - багатодітні сім'ї; Д - виховують дітей з обмеженими можливостями; Е - неповні сім'ї: 1) - мати; 2) - батько.

Додаток Г

36

Анкета

для оцінки рівня шкільної мотивації

Інструкція:Відповідай на питання анкети, підкреслюючи вибраний Вами

варіантвідповіді.

1. Тобі подобається в школі чи не дуже?

а) не дуже б) подобається в) не подобається

2. Вранці, коли ти прокидаєшся, завжди з радістю йдеш до школи або

тобі часто хочеться залишитися вдома?

а) частіше хочеться залишитися вдома б) буває по-різному в) йду з

радістю

3. Якби вчитель сказав: «Завтра в школу не обов'язково приходити

всім учням, які бажають можна залишитися вдома».Ти пішов би до

школи чи був би дома?

а) не знаю б) був би дома в) пішов би до школи

4. Тобі подобається, коли у Вас скасовують уроки?

а) не подобається б) буває по-різному в) подобається

5. Ти хотів би, щоб тобі не задавали домашнього завдання?

а) хотів би б) не хотів би в) не знаю

6. Ти хотів би, щоб у школі залишилися одні зміни?

а) не знаю б) не хотів би в) хотів би

7. Ти часто розповідаєш про школу батькам?

а) часто б) рідко в) не розповідаю

8. Ти хотів би, щоб у тебе був менш суворий вчитель?

а) точно не знаю б) хотів би в) не хотів би

9. У тебе в класі багато друзів?

а) мало б) багато в) немає друзів

10.Тобі подобаються твої однокласники?

а) подобаються б) не дуже в) подобаються

37

Рекомендації по обробці:

Анкета, щодо виявлення рівня шкільної мотивації виявляє 5 рівнів:

1 рівень - висока шкільна мотивація, навчальна активність 25 - 30 балів

2 рівень - нормальна шкільна мотивація 20 - 24 бали

3 рівень - позитивне ставлення до школи, але школа більше приваблює не

навчальною діяльністю 15 - 19 балів

4 рівень - низька шкільна мотивація 10 - 14 балів

5 рівень - негативне ставлення до школи, дезадаптація менше 10 балів

1 і 2 рівень = адаптація

3 та 4 рівень = можлива дезадаптація

5 рівень = дезадаптація

КЛЮЧ

а б в

1 1 3 0

2 0 1 3

3 1 0 3

4 3 1 0

5 0 3 1

6 1 3 0

7 3 1 0

8 1 0 3

9 1 3 0

1

0

3 1 0

38

ДодатокД

Методика визначення соціально-психологічного клімату в учнівському

колективі

Відповідаючи на питання, виберіть один з кількох варіантів відповіді:

1. Як би ви оцінили свою приналежність до класу?

А) Відчуваю себе членом класу, частиною колективу (5).

Б) Беру участь у більшості видів діяльності (4).

В) Беру участь в одних видах діяльності і не беру участь в інших (3).

Г) Не відчуваю, що я є членом колективу (2).

Д) Займаюся окремо від інших членів класу (1).

2. Які взаємини між учнями у вашому класі?

У навчальній діяльності:

А) Краще, ніж у більшості інших класів (3).

Б) Приблизно такі ж, як і в більшості класів (2).

В) Гірше, ніж у більшості класів (1).

У напружених ситуаціях:




Поза школою:




3. Які ваші стосунки з класним керівником?




39

Обробка інформації за підсумками опитування для інтерпретації

результатів.

Підраховується загальна сума балів за кожну відповідь в цілому по класу.

Підсумковий показник по всіх розділах може становити від 5 (дуже

несприятливо) до 17 балів (дуже висока оцінка привабливості); середні

показники - 10 - 12 балів.

Сприятливий соціально-психологічний клімат у колективі сприяє повному

розкриттю можливостей кожного з його членів, формуванню позитивного

лідерства, дотримання загальноприйнятих норм взаємовідносин.

Несприятливий соціально-психологічний клімат у колективі є причиною і

результатом появи негативних лідерів, відкинутих колективом учнів. Такий

мікроклімат не сприяє прояву, розвитку членів колективу, дотримання

загальноприйнятих норм взаємовідносин.

При середніх показниках соціально-психологічного клімату в колективі

виникають проблеми формування позитивного лідерства; деяка частина

членів колективу зазнає труднощів в адаптації до колективної

життєдіяльності. Норми взаємовідносин в колективі не завжди співвіднесені

з загальноприйнятими.

40

Додаток Е

Програма з профілактики дезадаптації майбутніх першокласників до

школи.

І етап – робота з майбутніми першокласниками (підготовча група дітей

5-6 років);

1. Психологічна діагностика готовності дітей до навчання в школі містить

дослідження наступних параметрів розвитку дитини: наявність позиції

школяра; довільна регуляція діяльності; розвиток пізнавальних процесів;

уміння встановлювати й підтримувати контакти з однолітками;

морфогенетичний розвиток; особистісні особливості дитини.

Мета: збирання даних для консультування батьків майбутніх

першокласників, виявлення дітей «зони ризику» щодо дезадаптації до школи

і відповідно для адекватної побудови подальшої роботи практичного

психолога та соціального педагога з дітьми, учителями й батьками.

Особливістю дослідження є переважно груповий спосіб збирання даних,

які отримуються під час участі дітей у проектно-діагностичній грі «Подорож

у країну Знайки».

Комплексна проектна-діагностична гра розроблена з метою підвищення

ефективності роботи психолога та соціального педагога в рамках проблеми

шкільної зрілості. Вона базується на даних методиках:

М.Гаврилюк «Експериментальне дослідження психологічної

готовності дітей до навчання у школі»[8; c.15].

І.Аверіна, О.Щебланова, О.Задоріна «Експрес-діагностика

інтелектуальних здібностей (МЕДІС) дітей 6-7 років »[1; c.47].

М.Бітянова «Ігрові оболонки великої психологічної гри для

дошкільників »[9; c.69].

Під час гри-обстеження важливо дотримуватися послідовності апробації

методик, оскільки так можна отримати додаткові дані про працездатність

дитини, а також враховувати необхідність адаптації дітей до обстеження і

встановити період оптимальної працездатності для апробації

41

«інтелектуальних» методик. Оскільки у віці 5-6 років діти швидко

втомлюються, то необхідно часто змінювати фокус уваги та важливо

забезпечити оптимальні умови для підтримки фокусу уваги через посилення

ігрового мотиву.

2. Індивідуальне консультування батьків (за необхідності, учителів), а

також надання рекомендацій з подальшого розвитку й підготовки дитини до

навчання в школі. Побудова індивідуальної траєкторії розвитку дитини,

виявлення потенційного ресурсу та оцінка ризику для подальшого

адаптаційного процесу дитини.

3. Систематична участь психолога в заняттях з підготовки дітей до

школи: релаксаційні вправи, ігри з розвитку навичок спілкування в групі,

розвитку пізнавальних та довільних процесів.

4. Групова та індивідуальна корекційна робота.

5. Складання картотеки «зони ризику» щодо дезадаптації до школи в

першому класі на підставі інформації, отриманої у процесі

психодіагностичного обстеження дитини, бесіди з батьками з анамнезу

(анамнез психолог складає за результатами співбесіди з батьками і включає

інформацію з медичної карти дитини).

6. Психологічна освіта батьків майбутніх першокласників на батьківських

зборах із питань вікових особливостей, готовності до школи, проблеми

адаптації до школи, спілкування з однокласниками, виховання дітей.

7. Психологічна освіта вчителів, що будуть працювати з першими

класами, на педагогічних консиліумах, методичних об’єднаннях із питань

вікових особливостей, готовності до школи, проблем адаптації

першокласників, спілкування педагога з дітьми, їх навчання.

8. Індивідуальне консультування вчителів з питань індивідуальних

психологічних особливостей дітей «зони ризику» щодо дезадаптації до

школи.

ІІ етап – проведення профілактичних корекційно-розвивальних занять з

учнями перших класів (1 заняття на тиждень протягом першого півріччя) з

42

програми: С.А. Саханюк «Тренінг соціальної адаптації» [26; c.26]

модифікація Шаличева М., Е. Александрової, Н. Куренкової «Адаптація до

школи» [3; c.262], Ю.Таланова «Психологічна абетка для першокласників»

[28; c.8], В. Матвейчук «Ігротека першокласника» [22; c.56], Н. Сидоренко

«Перший раз у перший клас. Програма адаптації дітей до навчання у школі»

[27; c.76].

43

Додаток Є

Програма адаптації учнів 5-х класів до нових умов навчання

І етап – робота з випускними класами початкової школи.

Мета: встановлення стилю викладання навчального матеріалу,

зворотнього зв’язку і вимог, до яких звикли діти.

Для профілактики дезадаптації випускників 4-х класів під час переходу до

середньої школи доцільними є такі заходи:

Відвідування вчителями, яких призначено класними керівниками,

уроків у своїх майбутніх 5-х класах для ознайомлення із стилем

викладання класовода.

Проведення спільного (класовод та майбутній класний керівник)

виховного заходу.

Відвідування педагогами-предметниками уроків у випускних

класах, ознайомлення з програмою і системою навчальних вимог

учителів початкових класів. Співвідношення програми випускного

класу за конкретним навчальним предметом і програмою 5-го класу,

визначення розбіжностей у вимогах програм.

Проведення вчителями-предметниками пробних уроків з

використанням організаційно-педагогічних прийомів, які активно

застосовуються в середній школі.

ІІ етап – робота з п’ятими класами:

Робота з вивчення процесу адаптації п’ятикласників проводиться у

першому півріччі. Вона складається з діагностичної роботи та низки заходів

щодо психологічної профілактики дезадаптації.

Діагностична робота:

Дослідження процесу адаптації учнів до навчання в школі

(опитувальник самооцінки дітей і підлітків для визначення

інтегрального показника адаптації).

Шкала тривожності (шкала Тейлора, Адаптація М.М.Пейсахова)

Діагностика шкільної тривожності (методика Філіпса)

44

Визначення ставлення учнів до школи.

Визначення характеру психологічного комфорту учнів в класі:

анкета «Мій клас»; методика визначення пануючих у класі норм

поведінки та ступеня прийняття їх членами групи; анкета «Як

вважає твій клас», анкета «Як вважаєш ти»; визначення ступеня

задоволеності своїм класом.

Виявлення причин труднощів у навчанні і поведінці окремих учнів:

Індивідуальна психодіагностика (підбір методик визначається типом

труднощів, запитом на обстеження, особливостями дитини).

Спостереження за поведінкою дитини під час індивідуального

психологічного обстеження.

Бесіди і консультації батьків та педагогів.

ІІІ етап – психологічна просвіта вчителів та батьків, що передбачає

виступи на батьківських зборах.

IV етап – корекційна робота.

Додаток Ж

Програма з профілактики дезадаптації учнів 10 класу

45

Завдання програми: виявити дезадаптованих учнів; провести

профілактичні заняття з профілактики дезадаптації; надати системно-

консультативну допомогу вчителям і батькам у роботі з учнями 10-х класів.

Зміст діяльності соціального педагога в ході реалізації названих напрямів

програми, включає в себе три блоки: соціально-педагогічна робота з учнями;

робота соціального педагога з батьками; робота з педагогами школи.

На заняттях важливо забезпечити можливість проявитися всім,

«витягувати» мовчунів і в той же час – дати підлітку можливість не говорити

про себе, якщо він цього не хоче. Заняття доцільно проводити раз на тиждень

протягом 90 хвилин. Бажано, щоб група не перевищувала 12 -14 осіб.

Форми роботи – семінар; батьківські збори; психолого-педагогічні

консиліуми; діагностика; педагогічні наради; індивідуальні та групові

консультації.

Методи роботи – анкетування; тестування; спостереження; опитування;

бесіда; мозковий штурм; рефлексія; ділова гра; експрес-діагностика;

тренінгові прийоми; ігрові прийоми і вправи; психолого-педагогічні вправи.

Documents

nadiya-gridzhuk.webnode.com.ua · Web viewСьогодні діти відчувають яскраво виявлені психологічні труднощі при адаптації