ЖИТТЯ NON-STOP

#19 (38)

ПЕРВИННА ПРОФСПІЛКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

життя NON-STOP

ЖИТТЯ NON-STOPЖИТТЯ NON-STOP

життя NON-STOP №19 (38) ВЕРЕСЕНЬ, 2012

ЗМІСТ

Шлях до Alma Mater Особистість: Володимир Цвих Посвята у студенти Мрії. Думки. Враження Ви пам’ятаєте свій перший день в університеті? Стратегічні об’єкти твого університету Студмістечко. Як не заблукати Хочеш працювати – дамо роботу, не вмієш – навчимо! Навчання у різних кутках світу Рік у Піднебесній Підсумки дванадцятого сезону КВН Літо євроемоцій: волонтерська версія Як студенти Америку відкривали... Серце закохане в Берегове Еліксир молодості Рок-н-рол лікує від депресії Літня практика 2012

568910111213141516181920212223

життя NON-STOP

СЛОВО РЕДАКТОРА

ВІКТОРІЯ САВЧУК e-mail: victoriasavchuk@hotmail.com

ЮЛІЯ ВОЛОХАДАНІЇЛ КУЦИНА

ФОТО МАРИНИ ГОЛОВНЬОВОЇ

Відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.Видавець: ППО КНУ імені Тараса Шевченка Свідоцтво про реєстрацію: №11178-58КВ Наклад - 2000 примірників

Нарешті! Він прийшов. Уже не такий теплий, уже з дощами. Він змінить музику в наших плейлистах, наші міста і місця, книги, які читаємо, плани на вечір, ранок і день. Знову побачимо друзів, які повернуться з морів, гір, інших країн. Він перемалює вулиці. Вижене птахів у вирій. Дерева одягне у бабине літо. Вересень.Вітаю Вас усіх! З гарними спогадами після довгих літніх канікул. Зі вступом. З початком нового навчального року. З тим, що вже осінь.І користуючись нагодою. Передаю привіт усім, хто долучився до нашої роботи. Дякую!)Сили Вам і волі.

З-поміж численних дат, що є важливими для кожної особистості і спрямовують її до нових звершень, важливе місце по праву належить першовересневому святу - Дню Знань! Воно знаменує початок нового навчального року - нового кроку у майбутнє, втілення нових надій і сподівань. Саме в цей день наш Університет зустрічає своїх студентів та першокурсників, котрі вибороли право отримувати освіту в одному з найкращих вишів країни.Представники профспілкової організації активно захищають соціально-економічні права та покращують умови навчання, оздоровлення та дозвілля молоді!Долучайся до нашої роботи! Нехай твоя креативність, ініціативність та лідерські якості стануть добрим підґрунтям для написання нових сторінок величної історії нашої Альма Матер!Нових знань! Нових звершень! Нових успіхів!Голова Студентської комісії ППО КНУ імені Тараса Шевченка

Оксана Задоянчук

Шановні студенти, вітаю Вас із Днем знань!

1 вересня є початком не лише нового навчального року, а й новим етапом життєвого шляху! Знання, які Ви отримуєте у найкращому університеті України, відкриють Вам нові можливості та перспективи в обраній Вами професії та в кар’єрному зростанні. Профком університету, у першу чергу, дбає про гідні умови праці та навчання! Також забезпечує культурний, спортивний та соціальний розвиток членів профспілки, реалізацію соціально-економічних та побутових потреб, надає можливість оздоровлення, відпочинку та дозвілля! Вперед до нових досягнень і звершень з профспілкою разом!Заступник голови профкому по роботі зі студентами

В’ячеслав Вікторович Шамрай

життя NON-STOP

Текст: Рада ПЕТРОСЯНФото: Ірина ВОЛОХА

Хочеться почати по-філософськи, тому що нарешті я щаслива. Однак з деяким сумом зробила (як банально б це не звучало) один із найважливіших виборів цього непередбачуваного життя, перегорнувши одинадцятирічну сторінку милих рожевих бантиків, віршиків про дзвіночки, строгих вчительських очей, поглядів друзів-однокласників - сторінку маленьких перемог.Тепер же нічого не хочу чути про те, що студентом стають тільки після першої сесії. Вчилася, працювала, а отже, маю честь кричати: «Yeah, I’m a student!» Найпрестижнішого вишу цієї неординарної країни.Все почалося із холодного вересневого ранку, коли мій вже не десятий клас мав стати прикладом для молодших аж на цілий рік! Тоді ми хвилювались і навіть не уявляли, як справитися із цим надскладним завданням. І тоді, в одну із вирішальних хвилин, мене наче «просвітило»: а не завадило б для красивого, яскравого та успішного майбутнього, яке я собі потайком вимальовую, взяти себе в руки. Щось всередині повністю підтримало цю ідею - і понеслась...Я пільговик. Одні переваги, думаєте? Оте знайоме до болю «якби не пільги...»… Врізаються спомини безсонних ночей, зубріння, сотні прочитаних книг, пропущених зустрічей, перебудови на «Not TV, not vk.com».... Типу нам пільговикам взагалі все «на шару», нічого не робимо, не вміємо, не знаємо, лише займаємо чиєсь місце… Перевага є. Зарахований у першій хвилі, але з високими балами. Останній історик на бюджетне місце має на 21,4 бали менше від мене. Тобто так чи інакше - я тут по праву, і це так солодко!Рік тому навіть у далеких мріях не пов’язувала своє навчання із червоним корпусом. Позаду затяжні роздуми, сумніви, поради... І як не згадати вступну компанію - унікальне явище, що повторюється з року в рік. У кожного своя історія вступу, це як вже щось особисте.Налаштовувалась до черг аж до неба, складання довжелезних

списків, неможливої спеки та до загального переляку. Перше випробування - вибір аж у 15 спеціальностей. Так, більше можливостей. Прекрасно. Але коли заяв у 6 разів більше, ніж випускників, то важко щось для себе передбачити. Чому б не спростити ситуацію, до прикладу - встановити максимум 6 спеціальностей у 3 ВНЗ? Вистачає для життєвого вибору, бо більшість «піду туди, не знаю куди» зовсім закрутили голову!Що там казати про розпіарену систему «Електронний вступ»…Ті ж самі граблі, до речі. Проблеми із нею, зазвичай, пояснювалися перевантаженням системи. Круто, коли заяву все ж вдається відправити...о 2-ій чи 3-ій ночі. Для впевненості краще було подати вживу, але це вже не так круто.Великий плюс - єдина державна електронна база. Це геніальна ідея, погодьтеся. Ще б відшліфувати її трохи, аби стабільніше і точніше працювала: це ж не діло, коли списки єдиної електронної бази не збігаються із списками на сайті вишу.І тут КНУ імені Тараса Шевченка переміг. Документи приїхала подати десь о 14-ій годині, до 16.00 була вже вільна, а після приїзду додому - вже бачила себе у списках в Інтернеті, що не можу сказати про ще три провідні київські університети. Завдяки цій системі, щоб там не казали, вступ дійсно прозорий, а у вишів лише один спосіб пливати на рейтингові списки - творчі конкурси.Приблизно два місяці тому, коли лише стартувала вступна компанія, а країна відходила від Євро-2012,моя подруга у соціальній мережі написала: «Чомусь, коли вступна компанія розпочинається в Іспанії, про це знають лише абітурєнти, а у нас складається враження, що розпочалися бойові дії»...Головне, щоб усі ці незрозумілості не похитнули наше бажання вчитися, досягати, перемагати, адже сьогодні нас об’єднують потужні червоні колони якісних знань, цікавого спілкування та життєвого досвіду.

Шлях до Alma Mater

5

життя NON-STOP

Володимир Цвих:«Громадська робота робить людину людиною»

Цвих Володимир Федорович - учений-філософ, політолог, громадський діяч, голова ППО КНУ імені Тараса Шевченка, професор. У 1972 року закiнчив Фiлософський факультет Київського державного унiверситету iмені Тараса Шевченка. У 2004 році — захистив докторську дисертацію на тему «Профспілки у громадянському суспільстві: особливості парадигми відносин». Заслужений працівник освіти. Має два ордени за заслуги. Одружений. Має сина й двох онучок.

Усе своє свідоме життя, за винятком останніх 10 років, прожив на вулиці Ломоносова. Для мене й для моєї сім’ї - це рідна вулиця. А Ломоносова - це ж частина університету.Усі 5 років я навчався у Жовтому корпусі. Тільки деякі заняття були у Червоному. Тому ми сюди ходили, наче на екскурсію. Там і деканат Філософського факультету був, і деякі інші структури.У нас двері не зачинялися. Тоді профком теж був у Жовтому. Я там три роки працював, як заступник, який відав усіма питаннями, в тому числі студентами та організаційною роботою. Зараз менше студенти приходять. А тоді дуже багато було. Тільки перерва - вже всі товпляться.Голова профкому Хижняк Василь Петрович шукав собі заступника - активну людину, яка, на його думку, була

Текст: Вікторія СавчукТекст: Вікторія СавчукФото: Марина ГОЛОВНЬОВА

Мій робочий день розпочинається о 4 ранку. О 5 - я вже в лісі. Як правило проводжу там 2 години.Мені там найкраще думати та аналізувати. Можу йти і готуватися до лекції. Звичайно, якщо бігаю - то думати логічно та послідовно не виходить, а якщо іду - то конструювати думку просто прекрасно.Спочатку змушував себе, а тепер мене тягне у ліс. Згадую відому балерину Майю Плісецьку. Вона говорила: «Якщо я один день не позаймалася у тренажерному залі, я відчуваю сама це на сцені. Якщо два дні - то це відчуває мій хореограф. А якщо три - то це бачать уже глядачі». У мене таке враження, що якщо я три дні підряд не побував у лісі, то всі про це вже знають.Таке інколи враження, що я народився в університеті.

6

життя NON-STOP

б здатною допомагати йому. Обрали мене. Згодом він став моїм науковим керівником.Василь Петрович - доктор історичних наук -був завідувачем кафедри, якою завідую зараз я.Я й не думав, що мене доля знову зведе з профкомом. У 1984 році мене було обрано заступником секретаря парткому університету. Через 2 роки проходила профспілкова конференція. Почали шукати людину, яка б знала цю роботу, і зупинилися на моїй кандидатурі. Мені подобалося працювати в парткомі, але таки пішов у профспілковий комітет, і якимось чудом затримався до сьогоднішнього дня.Я завжди був категорично проти того, щоб на низовому рівні були професійні голови профкомів, які не працюють викладачами, не займаються наукою. На мою думку,якщо не знаєш зсередини специфіки роботи - не зможеш представляти інтереси цих людей.Якщо відверто, то зараз мені більше подобається працювати зі студентами. Вони ходять за мною вервечкою. Розмовляю з ними, аналізую роботи, даю якісь поради, вичитую аспірантські дисертації чи автореферати. Це мені більше подобається, ніж вся інша громадська робота. Я трохи стомився від неї.З усіх видів викладацької діяльності дуже не люблю приймати іспит. Деколи на іспиті треба ставити двійки чи трійки, а це для мене дуже боляче. Хоча є значна частина студентів, які на це заслуговують.Їм треба не тільки двійку чи трійку, а й різку.Історія не знає умовного способу, не знає! Як сталося, так воно і є. Інакше не могло бути.Мої сестри дуже вплинули на розвиток моєї особистості. У нас гарні були відносини. І зараз такі.Люблю своїх сестер. І вірю, що вони так само люблять мене.Коли я закінчував школу, старша сестра Віра навчалася заочно у Львівському університеті. І оті книги, що вона привозила, я всі перечитував. Всю історію зарубіжної літератури разом з нею вивчав. Вона була російським філологом.Вступив на Філософський факультет, з одного боку, випадково. З іншого боку, під впливом грецької міфології. Вся сучасна філософія будується на древніх греках.У мене дві онучки: одній 9 років, іншій – 7. Я бачу, як вони впливають на мого сина. Він стає іншим.Синові - 38 років. Він українець, але одночасно людина світу. Вдома він буває кілька днів на місяць.Разом із сім’єю проживає та працює у Москві.Моїми духовними наставниками є книги. Дуже багато читав і зараз читаю багато. Деколи жартома кажу своїм молодшим колегам, що, здається, я прочитав більше книг, ніж вони бачили. Ясно, що зараз читаю трохи менше, бо часу мало. А в дитинстві - просто ковтав книги.Є кілька авторів, яких я постійно читаю. Їх не можна прочитати до кінця. Це Шекспір, Конфуцій, Шевченко, Симоненко. Я дуже люблю Симоненка.Класика допомагає мені в роботі зараз. Коли аналізую якусь політичну подію, раджу читати художню літературу, щоб зрозуміти політичні проблеми, відчути їх. Щоб зрозуміти, чому відбулася революція в Росії , чому була така жорстока громадянська війна, прочитайте «Тихий дон» Михайла Шолохова. Там відповіді на всі питання.За 5 тисяч років, які людина живе на землі, нічого не змінилося. Людина залишилася такою, як і була. Прочитайте, що пише Конфуцій, прочитайте міфи та легенди Давньої Греції… Там боги ведуть себе, як люди: закохуються, зраджують, обманюють, довіряють. Нічого нового…

Дуже люблю Гійома Аполлінера. Коли бував у Парижі. Пішов на міст Мірабо. Знаєте, які відчуття?Тільки біда, що немає хорошого українського перекладу.Читаю Біблію. Але, певно, ще буду довго читати. Там багато того, що змушує інакше дивитися на життя. А я зараз не маю часу на нього дивитися. Мені треба його творити. І себе робити у цьому житті.Українці - ліниві всі, вайлуваті, нестратегічні. Микола Куліш писав, що з українців найкраще виходять перекладачі й дядьки. Хоча у нас багато людей є, які можуть творити і досягати успіхів. А те, що дядьки… Дебелі, товсті чоловіки, які тільки думають лише про свій шлунок.Нам бракує культури. Ми мусимо європеїзуватися, стати культурнішими, дотримуватися стандартів не лише у законодавстві, праві, освіті, а й у побуті.Працювать, працювать і у праці сконать, як казав Іван Якович Франко. Тоді результат буде точний.Колись мені запали в душу слова ректора Московського університету Віктора Антоновича Садовничого: «Найвище звання, яке я маю, це - звання професора Московського університету». Не люблю підкреслювати те, що я професор. Але це дійсно найвище – професор Київського університету.У структурі філософського знання мені більше до душі була соціальна філософія. Це мене привело до політики, до політології, до того, ким я є зараз.Нещодавно прочитав соціологічні дослідження нашого Факультету соціології. Був вражений.Виявляється, що громадська робота у студентів на останньому місці. Молодці. Це добре, з одного боку. При умові, що займаються наукою. З іншого боку - громадська робота робить людину людиною.Не професіоналом, не спеціалістом. Вчить жити і спілкуватися з іншими. Розуміти іншого. Бо це проблема, майже біда…Громадська робота дає дуже багато знайомств, розширює світогляд, навчає. Вона подарувала мені багато друзів у всьому світі: Махачкала, Казань, Єреван, Баку, Тбілісі, Варшава, Ленінград, Брюссель, Париж, Ванкувер…Думаю, я засидівся тут. Буду прощатися. В політиці є золоті правила. Одне з них гласить: краще піти на рік раніше, ніж на день пізніше. Хочеться просто попрацювати над собою. Відчуваю відстаю від дітей, тобто від студентів. Не займатися нічим, а просто зайнятися собою – повністю зануритися в книги.В чому проблема цієї роботи? Як не парадоксально - люди. Вона йдуть сюди зі своїми проблемами, а їх треба вирішувати. Це займає дуже багато часу, вимагає зусиль, нервів. Часом треба говорити людям «ні». Тоді думаєш, чи правильно сказав, а може ти образив людину? Неприємно робити людині боляче.

7

життя NON-STOP

Посвята у студенти

Ось і настав час, коли ще вчорашні абітурієнти, вперше переступивши поріг омріяного навчального закладу в новому для себе амплуа, з легкою гордістю та блиском в очах прагнуть чимшвидше стати частинкою студентської громади. Що потрібно зробити, аби стати повноправним студентом?

Деякі абітурієнти можуть вважати, що достатньо здати документи та пройти конкурсний відбір, а далі – шукай вітру в полі, точніше студента на лекціях! Хтось каже, що повноправний студент той, хто успішно складе першу сесію, хтось - що необхідно провчитися в університеті хоча б рік, і не вилетіти після літнього складання іспитів, та зі мною, напевно, погодиться більшість абітурієнтів – студентами стають після посвяти. Ну, що як не своє перше знайомство зі студентським життям, ми будемо згадувати через багато років? Виявляється, стати студентом зовсім не просто. Адже, часто фантазія старшокурсників не обмежується лише рамками підготовленого концерту із врученням заліковки і студентського квитка, вони готують для першачків різного роду розіграші, жарти та конкурси. Хтось думає, що така посвята – то лише юні пустощі та забавки, хтось вважає її вимушеною формальністю. Проте традиції є традиції, і від них нікуди не дінешся. Більшість ВНЗ мають свої присяги та інші етапи посвяти. Цікавий та веселий обряд долучення першокурсників до студентського життя можна спостерігати у деяких художніх вишах. Так, в одному з них посвята – це справжнісінький ритуал, який має вигляд своєрідного забігу через весь корпус університету. Спочатку, абітурієнтів біля входу до

закладу обливають водою із пляшок, далі їх зустрічає ряд старшокурсників, які обмазують гуашшю обличчя та одяг. Опісля слід пройти смугу перешкод із мольбертів та стільців. І це ще не все! Нещасний першачок повинен впасти з підвіконня спиною вниз, де його піймає купа старшокурсників. Наступний етап - стандарті конкурси, безглузді танці, пісні і оригінальні нагороди, наприклад, використаний тюбик масляної фарби, прикріпений до мотузки, який одягається на шию, як кулон. Веселе видовище, чи не так? Є й такі вузи, де в обряді посвяти студенти намагаються поєднати серйозність із жартами та веселощами. Так, у Казахстанському філіалі МДУ ім. М. В. Ломоносова у минулому році для першокурсників влаштували брейн-ринг, за допомогою якого перевіряли їхні інтелектуальні здібності, а вже після цього був оголошений флеш-моб. За його умовами кожен учасник повинен був одягнути будь-яку річ жовтого кольору: кофтинку, брюки, хустину... Таким чином першачки виявили свою організованість і вміння підтримати колектив. Такі ж якості абітурієнт може відкрити, якщо посвяту йому влаштовують у вигляді відпочинку за містом, на природі в компанії зі старшокурсниками та викладачами, що практикується у деяких університетах. Пісні та танці

біля вогнища, ігри, і, звичайно, власне присяга з келихом «чар-зілля» в руці. Що тільки не вигадають старшокурсники, щоб новобранцям студентське життя медом не здавалась! Наприклад, як вам суміш із пива, цукру, солі, перцю, розтоплених шоколадних цукерок, томатного соку і вина? Уявіть собі, і це хтось пив! Не менш цікаві харчові експерименти проводять із студентами Біологічного факультету Алтайського державного університету. Кожен першокурсник повинен визначити на смак вміст розчину (наприклад, лимонна кислота, спирт, вода) і назвати формулу даної речовини. На завершення традиційного обряду їм вішають на шиї засушену курячу лапку та вручають баночку з тарганом. Задля фіксації отриманого результату, на лобі ставлять печатку з літерою «Б». Все ж посвяти в студенти завжди були найвинахідливішими. В Кембріджі у 2009 році додумалися влаштувати неприборкану оргію прямісінько на лужку перед входом. Цю витівку пізніше було засуджено навіть Національною Радою студентів Британії. Присяги, розіграші, мокрий одяг чи напої підозрілого походження, як на мене - яскравий початок студентського життя. Як би там не було, та приходить час для старанного й результативного навчання, а посвята залишається в пам’яті на довгі-довгі роки.

Анна ЛЮДНОВА

8

життя NON-STOP

Щодо самої вступної кампанії, як абітурієнт, якими трьома словами Ви можете її описати і чому?Швидко, якісно, з посмішкою. Швидкий прийом документів, відсутність черг, привітні студенти, які допомагають тобі розібратись в усьому, адже, як не як, а хвилювання було присутнє. Я подала документи у перший день, а зручність полягала в тому, що їх прийняли одразу і на відділення міжнародних економічних відносин, і на міжнародний бізнес, і до Економічного факультету університету імені Тараса Шевченка в одному кабінеті, тож мені не довелося блукати у пошуках приймальної комісії.

Як щодо Ваших очікувань і реалій життя саме під час вступної компанії? Що Ви можете сказати про приймальну комісію, ставлення до Вас, кількість студентів?Насправді, цей рік був щедрим на випускників, однак цього зовсім не будо відчутно під час подання-прийому документів. Щодо самого вступу та комісії була приємно здивована - студенти ставились до нас дуже гуманно і ввічливо.

Яке враження на Вас справив ІМВ і чи маєте ви знайомих-друзів, які тут навчаються? Яка репутація інституту відома особисто Вам і чи підтвердилась вона вже, при вступі?На сьогоднішній день у ІМВ навчаються дуже багато моїх друзів. Хтось вчиться у магістратурі, хтось закінчує бакалаврат. Вони дуже радили мені свій університет, бо дійсно задоволені ним. Навчанням, викладачами, рівнем знань, підтимкою один одного під час сесії та семінарів-колоквіумів, тож і мені хочеться зануритись у цю атмосферу і впевнена, що не розчаруюсь у своєму виборі.

Які Ваші очікування від навчання і, можливо, побажання?Як і кожного першокурсника мене переповнюють мрії, думки, враження. Я справді хочу навчатися, і сподіваюсь, що навчання приноситиме мені лише задоволення. Впевнена, що знайду тут справжніх друзів, отримаю моральну підтримку від викладачів. Бажаю успіхів всім абітурієнтам і хочу подякувати за роботу студентів, викладачів і приймальної комісії у цьому році.А ми у свою чергу дякуєму Олені Кріпкій – ще вчора випускниці-абітурієнтці, а вже сьогодні – першокурсниці Інституту міжнародних відносин. Погодьтеся, це звучить гордо!Тож, успіхів усім студентам у цьому році і лише найякісніших знань і їх достойного оцінювання!

Цікаво, а які у Вас асоціації, дорогі читачі, викликає слово «вступ»?А «Вступ до університету»?А якщо рухатись трошки далі і обрати…Інститут міжнародних відносин?Впевнена, що усі вони різні і їх досить багато.Але найважливішими учасниками цього неоднозначного, з точки зору емоцій і переживань, процесу були наші абітурієнти, які вже дуже скоро стануть студентами-першокурсниками.Яке це було хвилювання!Згадую ті відчуття і знову тремтять коліна і дух захоплює…Але, все у цьому світі змінюється, тож треба йти у ногу з часом і цікавитися найсвіжішими враженнями від вступної кампанії 2012, що ми і зробили.

Мрії.Думки.Враження.Євгенія ПЛІЧКО

Чому Ви обрали саме ІМВ і на якій спеціальності зупинились? Чи були якісь інші варіанти при вступі?З самого дитинства мріяла бути студенткою нашого національного університету, тому що мої батьки, багато друзів та знайомих тут навчалися, а мама завжди захоплювалась ним. Тому, авжеж, я обрала саме ІМВ. А зі спеціальністю визначилася лише минулого літа, тому що дійсно захопилась математикою і зараз я розумію важливість вивчення іноземних мов, тому і обрала відділення міжнародних економічних відносин.

9

життя NON-STOP

Ви пам’ятаєте свій перший день в університеті?

Переплутані аудиторії, загублені студентські, суворі викладачі, спантеличені обличчя та злякані погляди, безліч поки дитячих мрій та сподівань, а ще більше – амбіцій і ентузіазму… Це перший курс, вчорашні абітурієнти, молоде покоління, яке щорічно вливається до громади КНУ імені Тараса Шевченка. Навряд чи хто з нас має право назватися справжнім студентом, коли стверджує, що не пам’ятає те неймовірне почуття, суміш страху й піднесення, пришвидшене биття серця перед першим кроком до дверей університету.

Запитувала: Оксана Фещук

Перший день був хороший… При появі біля університету створюється враження певної величності, масштабності. Спогади про той день розмиті, але головне - це те, що спочатку все було якимось далеким і невідомим, хотілось скоріше освоїтись і позбавити себе відчуття, наче ти в чужому і невідомому місці. Щодо однокурсників, то враження про них були різними: хтось відразу показав, який він веселий, хтось був спочатку надто серйозним, а потім виявилось, що він ще той веселун-смішинка. Щодо викладачів, то багато хто з них відразу справив враження авторитетного, мабуть це випливало з їхнього зовнішнього вигляду.Данило, 3 курс Історичного факультету

Я був у шоці. Від того, що вступив до такого ВНЗ.Рома, 3 курс Хімічного факультету

Я пам’ятаю тільки, як ходила коридорами університету, дивилася на величезні аудиторії й не могла повірити своїм очам: я тут навчаюсь!Ірина, 2 курс Географічного факультету

Ну, по-перше, з посвяти запам’ятала те, що було ду-у-уже багато людей… Душно, місця, щоб сісти, немає, і важко стояти на підборах! А ще замість студентських видали заліковки, і ми найперші тижні ходили з ними замість пропусків в університет. Усі знали, що ми – перший курс. Пам’ятаю також, що одного разу нам у розкладі написали аудиторію, в якій проводився ремонт, і ми всім потоком (!) блукали по будівлі, шукали іншу.Ксюша, 2 курс Юридичного факультету

Приходжу в універ. Нікого не знаю. Ледве знайшла аудиторію. Перша пара була про історію, становлення незалежності України і все тому подібне. Ось так. На половині пари заснула. Потім, як зараз пам’ятаю, була пара української мови. Там я і познайомилась зі своєю групою. Одні дівчата! Перші враження типу: «Боже, куди я потрапила, я взагалі в Богомольця вступала!», якась систематика, латинь, викладачі невідомо чого хочуть… Тим не менше, мене вразило ставлення до студентів – майже, як у школі.У цілому, перший місяць був дуже важким, а далі, коли з’явилися друзі, втягнулася в навчання, то нарешті зрозуміла, на кого я вчуся, що вчу і навіщо воно все мені треба.Валерія, 2 курс Біологічного факультету

Ну, спочатку було не дуже…Але після того, як куратори й студенти все пояснили, стало набагато легше. Викладачі суворі дуже, майже всі, хоча деякі – тільки під час сесії.Олексій, 2 курс Юридичного факультету

Не скажу, що запам’ятала щось незвичайне… Для мене просто було хвилююче те, що я опинилася в іншому місті, вступила до престижного ВНЗ на ту спеціальність, про яку мріяла. Я не знала, що мене очікує попереду, але була рада всьому, що відбувається навколо. І ось: звичайне студентське життя… Мабуть, найяскравіші спогади залишилися про студентське містечко: гітара, пісні – весело!Уляна, 5 курс Інституту філології

Було класно і приємно, що тебе прийняли в сім’ю найпрестижнішого ВНЗ країни. Першого вересня я був на посвяті на своєму факультеті. Нам розповіли не тільки про переваги навчання, але й передали багато позитивних емоцій і настанов. Взагалі я відчув себе потрібним університету і державі в цілому. Емоцій багато. Усього так швидко не пригадаєш, але точно й не забудеш.Андрій, 4 курс Геологічного факультету

Пам’ятаю, що весь перший день, ні, навіть тиждень, викладачі розповідали весь час одне й те саме. Кожний вважав своїм обов’язком донести до нас, що навчатися дуже важко, що всі наші шкільні заслуги залишилися в далекому минулому. Ще я запам’ятав своїх одногрупниць, які повдягали височенні підбори і піднімалися по сходах, неначе на Еверест!Євгеній, 3 курс Філософського факультету

У перший день мене переповнювало почуття невпевненості. Це, мабуть, тому, що нові люди, нові знайомства. У принципі, було цікаво дізнатися, як це – навчатися в такому ВНЗ, як наш. На посвяті старшокурсники були привітними, давали відповіді на всі питання. Дуже здивував і сподобався інтер’єр університету: скрізь портрети видатних вчених, килими з натурального ворсу тощо. Однокурсники з першого погляду здалисянудними ботаніками (я зробив цей висновок, судячи з результатів ЗНО), але потім я кардинально змінив свою думку. Щодо викладачів… Найбільше мені запам’яталося те, що потрібно довго сидіти на лекції й писати по вісім сторінок за раз!Антон, 2 курс Юридичного факультету

10

життя NON-STOP

Стратегічні об’єкти твого університету Фото: Денис КРИВОПАЛИЙ

Текст: Владислава ГРИНЧУК

Почнемо з Альма Матер. Серце бється на Володимирській 60. Це творіння рук архітектора Беретті, серед маглів відомий, як «Червоний корпус». А ще у дворі знаходиться будівля старого Хімічного факультету – це так на випадок, якщо ти не хімік і у тебе запитають, а ще там у їдальні черги менші.Ректорат (зліва від «серця», через дорогу). Тут вирішуються питання про стипендію. І там ховається відділення «Брокбізнесбанку».Бібліотека імені М.Максимовича (справа від «серця»). Значущих розмірів Пряниковий будиночок. Між іншим, це найбільша за розмірами своїх фондів наукова університетська бібліотека в Україні. Тому гордись і користуйся.Парк Т. Шевченка. Його по праву можна назвати Зеленим корпусом.Великий бронзовий Кобзар пильно вдивляється у вікна аудиторій – не засмучуй його, навчайся добре. По ліву руку від Шевченка – відома «Шахматка», де, як ти уже здогадався, вечорами і цілими днями по вихідних люди грають у шахи. Десь за спиною у Шевченка – Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. По праву руку великого поета – будиночок Святого Миколая і сцена, де, так-так – люди збираються, танцюють, проводять репетиції і вкрай культурно відпочивають. Ми не даремно пішли саме так. Адже поруч зі сценою відкривається вид на

Жовтий корпус. Біля нього висока концентрація красивих дівчат, тому що це Інститут філології, мій любий друже.Про парк Т. Шевченка потрібно знати дві важливі речі. Перше – це улюблене місце киян для заняття спортивною ходьбою. Друге – в парку працює вільний Wi-Fi.Ботанічний сад академіка Фоміна – теж є частиною всесвіту університету Тараса Шевченка. Це в першу чергу дуже красиве місце, особливо ранньою осінню, а вже потім – тиха гавань для святкування знаменних дат студентського життя.Обсерваторія. Так-так-так, мій дивовижний друже! На вулиці Обсерваторна 2, що на Львівській площі, знаходиться Обсерваторія КНУ імені Тараса Шевченка. Сюди можна не просто сходити на екскурсію, не просто на цікаву лекцію у вечері кожного вівторка, але, якщо зібрати хорошу групу, подивитися на зоряне небо за допомогою одного із найстаріших телескопів (1860 рік) і пощупати Київський меридіан.Наступний хіт нашого логічного ряду – білий, але від цього не менш великий, корпус Інституту Міжнародних відносин і Журналістики. Вулиця Мельникова 36. Це так, щоб ви знали.Корпуси на ВДНХ. Кажуть, найяскравіше виявлення модернізму в Києві. Особисто мене через стільки років не покидає відчуття, що ходиш серед декорацій до книг Стругацьких. А вночі корпус виглядає як секретна лабораторія. Осередок науки і світлого погляду в майбутнє. Ласкаво просимо!

Привіт, любий друже! Якщо ти зараз це читаєш, це означає, що зовсім недавно, ти почав носити горде знання «студента університету Шевченка». Тепер ти наша людина і ми турбуємося про тебе. Перш за все ми не хочемо, щоб на тебе зазіхнув злий дух топографічного кретинізму, тому давай розберемось у місцевості.

11

життя NON-STOP

Привіт, мій любий друже! Якщо ти зараз це читаєш, то тебе поселили в гуртожиток. З чим я тебе щиро вітаю. Ніхто так добре на собі не відчує всю атмосферу студентства, як ти.Студентське містечко розтягнулося по вулиці Ломоносова, що поруч із корпусами на ВДНХ. Так, ти везучий, якщо там навчаєшся. Якщо будеш себе добре поводити і долею не призначено щось інше, то він стане для тебе рідним на найближчі 3-5 років.І так. Місце, де перевіряють найперше твою витримку, а вже потім здоровя – поліклініка. З нею ти добре знайомий, бо проходив медкомісію. Відразу відповім на твоє запитання – ага, там так завжди.Порада – сфотографуй і тримай біля серця вкрай гнучкий графік прийому лікарів, бо реєстратура любить пожартувати.Профілакторій – рай за направленням з поліклініки. Там годують.Але наша поліклініка – це франшиза. Поліклініка всього студентства київського знаходиться поруч зі станцією метро «Політехнічний інститут». Будь готовим кататися.Басейн. Ти навіть зможеш обрати плавання як свою фізкультуру. Принось всі довідки з поліклініки та іхтіандри у своє задоволення.Comp&Copy - перший друг друга студента – комп’ютера. Тут можуть допомогти зі всім – від копіювання підручника і фото на документи до ремонту ноутбука. Їх є два – навпроти корпусу Економічно факультету і через дорогу від 6 гуртожитку.До речі, щодо 6 гуртожитку. Там поруч (о, чудо!) – п’ятий гуртожиток (або «сімейка»), а в ньому маленьке ательє по ремонту одягу. Дуже виручає в екстрених ситуаціях.

Яма – це таке місце зустрічей клану гуртожитських. Там не тільки концерти концертують, але й кожного дня спортсмени бігають.Кафе «Мрія» – тут часто проходять університетські заходи. Посвяти в першокурсники, Новий рік та інші корпоративчики.Студентський клуб «Планета» – місце організованих зустрічей студентів. Семінари, презентації, музикальні та гумористичні вечори. Тут же засинає і просинається клуб Мафії. Та і якщо щось придумаєте, можна тут проводити.Гастроном – чим примітний він? Широким вибором продуктів? Там завжди є свіжі тістечка.Наполеон, картопля, шоколадне печиво. Не вразило? Повернемося до цієї розмови під час сесії :)Поруч з гастрономом таємниче розмахує червоними паперовими ліхтариками «Китайка». Тут можна й справді поїсти бамбук. Ну і просто поїсти теж.PreParty клуб «53» - клуб альтернативної богеми та милого студентського відпочинку. Тут цілком прийнятні ціни і плюс – Wi-Fi.Парк ВДНХ – великий, просторий, красивий. Багатий відкритою місцевістю і водоймами. Якщо дуже пощастить, можна побачити,як тренують коней.Дуже близько від нас торгівельні центри «Магеллан» і «Метро». В Метро спеціальні картки потрібні.Але ти ж у гуртожитку живеш. Знайдеш, у кого взяти.Ну, ось, з основними місцями ти знайомий. Всі інше – в руках твого пізнавального інтересу. У мене все. Вчись добре, їж фрукти. (А фрукти краще купувати на Деміїівському ринку.) Тепер точно все.

Студмістечко. Як не заблукатиТекст: Владислава ГРИНЧУК

Позначення:- навчальні корпуси- гуртожитки- поліклініка- спорткомплекс- кафе «Мрія»- студентський клуб «Планета»- «Яма»- comp&copy- гастроном- станція метро «Виставковий центр»- ВДНХ

M

M

П

П

С

С

Г

Г

12

життя NON-STOP

Хочеш працювати – дамо роботу, не вмієш – навчимо!

Доки спекотної літньої пори частина студентів відпочивала, засмагаючи на пляжах чи на городах, в гостях у бабусь, а може, поглиблюючи свої знання з географії та мови за кордоном, студенти нашого університету насолоджувалися благотворністю праці в рідних гуртожитках. Для багатьох не секрет, що таким чином можна провести з користю свій вільний час, заробивши грошей і, водночас, допомігши своєму університету.

Текст: Юлія ЛАЗАРЕНКО

Створення будівельних студентських загонів практикується давно і в інших навчальних закладах. Це організований рух, що допомагає забезпечити молодь хоча б короткочасним заробітком, а студентські гуртожитки – робочою силою, яка зацікавлена у своїй праці. В чому ж полягають проблеми, що спіткають організаторів та керівників цієї важливої роботи, та який характер має даний рух? Про це нам розповів бригадир, Юрій Погребняк, студент радіофізичного факультету:«В загальному, цей рух, якщо можна так сказати, це щось схоже на 60-ті, під час яких студенти будували будинки і брали участь у великих будівельних проектах. На сьогодні ці будівництва проходять під гаслами “Відбудуємо гуртожиток своїми руками” або “Хочеш працювати - дамо роботу, не вмієш - навчимо”. Така акція не тільки дає змогу студентам заробити гроші, але й зробити своє проживання комфортнішим. З самого початку було дуже багато охочих попрацювати, але з плином літнього часу працівників-трудяг стало мало.Взагалі, студенти дуже ліниві люди, які чули про немалу для студента суму, і їх охоплювала жага до перемог, але коли починалися роботи, їх як вітром здувало або працювали дуже і дуже повільно. Та, врешті-решт якось приходили і працювали, були “трабли”, але ми справлялися. Багато чого зробив для будівельного загону Олександр Шабелюк, він за нього горою стояв!»

13

життя NON-STOP

Навчання у різних кутках світуТекст: Катя ЧЕРЕДНИЧОК

Закінчивши школу, чи одержавши неповну вищу освіту, завжди постає питання: «А куди далі?».Що вибрати, які плани будувати. Навчатись на Батьківщині, чи ринути закордон. Невідомо. Тому, якщо ти сумніваєшся, знаходишся у роздумах стосовно майбутнього, читай далі.Вивчаючи японську мову, особисто я, часто цікавилась можливістю навчання в Японії. Переглядала буклети з відомими університетами, шукала інформацію у мережі. Проте, ії багато, як і самих думок з приводу тієї чи іншої ситуації. А нам потрібні неупереджені та достовірні факти.Отже, навчання у Японії:В Японії нараховується більше 550 університетів, з них 400 приватних, а загальна чисельністьстудентів складає понад 2.5 млн. До вузів відносять також коледжі. Проте, гідним уваги вважають лише університетські дипломи. Та серед усієї кількості існує один, який вважають найкращим, випускники якого досягають висот, а саме - Токійський університет «Токіо дайгаку» або скорочено «Тодай», що заснований 1877 року. Він нараховує 11 факультетів, 5 кампусів та може забезпечити місцями 30 тис. студентів (з них 2100 – іноземці). Найбільш популярними, як можна здогадатись, є факультети філології та юриспруденції, які, до речі, є найдорожчими. Випускниками Тодай є відомі японські письменники Харукі Муракамі, Акутагава Рюноске, Морі Огай, Осаму Дадзай, Юкіо Мішіма, 4 японськіпрем’єр – міністри, принцеса Масако та інші.

Короткі відомості про університет● Заснований урядом Мейджі у 1877 році.● 11 факультетів ( правовий, медичний, технічний, літературний, факультет науки, сільськогогосподарства, мистецтва, економічний, педагогічний, фармацевтичний, історичний)● Аспірантура включає 15 відділень : гуманітарні науки, соціологія, право та політика,економіка, науки та мистецтво, техніка, біонауки, с/г, фармацевтика, математичні науки,прикладні науки, інформатика, державна політика)● 11 дослідницьких інститутів ( мед. наук, східної культури, соціальних наук, промислових наук,історіографічний інститут,мікробіології та інші)

Вартість навчанняНе є секретом і те, що життя в Японії дороге та суттєво відрізняється від нашого, як за якістю так і за кількістю ( в тому числи і грошовою кількістю). Навчання іноземцям коштуватиме від 500 до 800 тис. єн на рік(1 грн = 9.98 єн). Найдорожче доведеться заплатити за навчання на факультетах економіки,медицини та філології. Гуртожиток токійського університету коштуватиме 45-60 тис. єн на рік. Якщо ж ви бажаєте орендувати квартиру, то в такому випадку доведеться викласти з кишені 90 – 120 тис. єн за місяць. Витрати на харчі складатимуть 70-90 тис. єн на місяць.

Програми стажуванняЗалежно від віку студента та мети існують різні програми навчання. Наприклад, існує програма «Студент», для людей від 17 до 22 років, що мають повну середню освіту та знаютьяпонську мову. Та, я можу сказати, що рівень японської все ж повинен бути досить високим, також вітатиметься наявність свідоцтва про рівень знання японської мови ( градація – від 5кю – найнижчого, до 1кю - найвищого). Повернімось до програми:

студенти мають змогу, після року додаткового вивчення японської мови, вступити до вузу та отримати ступінь бакалавра.Програма «Дослідник» для осіб віком до 35 років, що мають повну вищу освіту та добре володіють японською мовою. «Дослідники» 1.5 – 2 роки навчаються в аспірантурі японського вишу.Та ще одна програма – «Японська мова та культура», орієнтована на студентів мовних вишів, що базуються на вивченні мови та культури. Таким студентам надається можливість до 10 місяцівпоглиблено вивчати мову та культуру країни. Ну і звісно ж робити наукові відкриття, публікувати власні спостереження та сприяти дослідженню мови.

ГурткиЗайнятість – одна із важливих рис Японії. Ви майже ніде не зустрінете там молодь, що вештається вдень з пляшкою пива. Адже їх дні розписані: навчання, бібліотека, спортивні секції і т.д. У Тодаї існує 344 клуби та декілька спортивних команд – по одній на кожен вид спорту. Клуби при університеті створюються найрізноманітніші: від спортивних, мистецьких до музичних. А якщо першокурсник не знайде нічого підходящого для себе, то можна створити власний клуб.

ГуртожитокФакт успішного навчання залежить і від місця проживання студента, адже, маючи вдосталь під рукою можна краще поглибитись у науки. Гуртожитки «Тодай» забезпечують студентів усім необхідним для цього: кухня, душ, туалет, кондиціонери, телефон, доступ до мережі. Та й за місцевими мірками, проживання у гуртожитку доволі дешеве, а саме 14 тис. єн за місяць.

Культурні та наукові заходиСумувати у «Тодай» нема часу. Кожен рік тут влаштовують фестивалі. Перший «Комаба» – у жовтні, який проводять студенти першого та другого курсу. А травневий фестиваль «Гогацукай» проводить студентський комітет.Університет різними шляхами сприяє розвитку студентів, розкриває нові таланти, підтримує наукові проекти, видає премії, нагороди. А з 2000 року, заручившись підтримкою закордонних вишів проводить «UT Forum», що допомагає просувати новітні наукові винаходи. Паралельно з цим, організовують і студентські форуми, студенти власноруч тренуються проводити збори, приймати рішення та налагоджувати корисні зв’язки.

14

життя NON-STOP

Рік у ПіднебеснійТекст: Олександра РОМАНИШИНА

«О Боже, куди ж тебе занесло?!», - саме таке питання звучить в голові, коли нарешті розумієш, що все, вже Пекін, Китай, а не Україна, і не на тиждень-два, а на рік. Що хочеться зробити найперше…? Назад, просто взяти білет назад і забути, забути як поганий сон. Не дуже оптимістичний початок. Дві години потоку думок в аеропорту і наступний переліт доДаляня. Злива, наче з відра. Згадала давнє спостереження з життя: непогода в день приїзду - передвісник того, що у цьому місці Вам буде особливо-особливо добре. Я не помилилася. Тепер, повернувшись додому, з впевненістю можу сказати, що це був один з найкращих років. Рік цікавих знайомств, рік подорожей, рік чогось зовсім іншого, рік абсолютно нового життя.Люди. Прекрасні викладачі, усміхнені студенти, завжди спокійна і гармонійна атмосфера. А якщо Вам хочеться побільше уваги, або Ви давно мріяли відчути себе зіркою – просто вийдіть у місто. Гарантую, що і хвилини не пройде як Ви спіймаєте на собі по-доброму цікавий погляд пересічного китайця, почуєте вже таке рідне для мене «лаовай», «вай гуо рен» («іноземець»), попозуєте для фото і почуєте масу компліментів про те, які Ви гарні та високі. Зустрінуть Вас з типовим китайсько- англійським «хальо» («hello»), проведуть зі старим-добрим «байбай», а потім ще половину дороги будуть обертатися і махати рукою.Навчання. Це було не навчання, а мрія кожного студента. Дві пари в день, які більше схожі на посиденьки давніх друзів, які прожили тривалий час у різних країнах і завжди розповідають цікаві історії. У такій невимушеній атмосфері час летить швидко, настрій завжди в плюсі, матеріал засвоюється на ура, на пари ти не йдеш з думками «скоріше б вже вийти з універу».

Нове. Все нове! Починаючи з якогось «іншого» повітря, закінчуючи власним мисленням. Спершу незвичні запахи приправ, їжі, вулиць, які потім стають майже рідними. Нові місця, міста. Обов*язково побувайте у Шанхаї та Пекіні – це як потрапити в інші реальності, перша такапомпезна, сучасна, дещо космічна, здається, наче не людьми створена, друга – синтез китайськоїдавньої традиції та культури з бурхливим потоком сьогодення.Контраст. Знову «О Боже, куди ж тебе занесло?!». Так я повернулася додому. Єдине, чого хотіла– назад! Вже з приземленням у Бориспіль без багажу закінчився мій рік гармонії та спокою.Усміхнені лиця змінили грубі, непривітні «міни», а що у нас і є космічного – так це ціни! Але нічого,вже звиклося.Якщо Вам хочеться буквально «випасти» з життя, залишити всі проблеми позаду, наповнитисебе новими враженнями та емоціями, відпочити душею - тоді Вам до Піднебесної. Ця країназ мудрістю та світоглядом її народу змінить Ваше ставлення до подій та речей, подарує колисьраптово втрачену гармонію душі, кожен день буде нести в собі щось нове та цікаве, а можливо,Вам пощастить і Ви відшукаєте новий зміст власного «я». В будь-якому випадку, це незвичайнапригода! А ще там дуже смачна кухня, головне не захоплюватися, або захоплюватися в компаніїабонементу до тренажерки. ;)

15

життя NON-STOP

Команда сезону

Як би це гонорово не пролунало, але командою сезону хотілося б визнати переможців чемпіонату, а саме «Істерію». Отримавши гарний емоційний заряд після фестивалю, хлопці не лише не розгубили його, але і змогли примножити, рівно пройшовши практично по всій дистанції сезону.

Лише кілька разів за сезон історики явно провалювали деякі конкурси. Зокрема можна згадати дуже слабку «озвучку» у півфіналі, «розминку» з тієї ж гри і невпевнене виконання пісні на початку фінальної «візитівки». Однак, як ви вже мабуть здогадались світлих «плям» у сезоні для істориків було значно більше.

Команда-відкриття сезону

Тут, на мій погляд, також двох думок бути не може і визнати такою варто команду Психологічного факультету «Вам сюди». Кожен член цієї команди лише перший рік грає у КВН і показують гідний рівень. Протягом року команді активно допомагало багато досвідчених КВН-щиків і КВН-щиць нашого

університету. Психологи, як губка, вбирали знання, отримані від старших товаришів. Підсумком участі команди в сезоні став вихід до фінальної гри турніру.

Особливо хотілося б виділити півфінальну «візитівку» і «музичний епізод» від психологів. Якщо пройтись по персоналіям, то найбільш запам’ятались з усіх «зелених» Тетяна Клочко, що створила неперевершений образ «Танюхи Петровни», «розминочника» Олексія Малорода і конферанса Дарину Царенко. Окремої похвали заслуговує і капітан-адміністратор команди – Софія Портухай, адже саме завдяки їй хлопці вже на першому році свого творчого життя

змогли «вийти» за межі університету та й Києва загалом. Мова йде про участь колективу в Прилуцькій лізі КВН.

Команда-розчарування сезону

А ось на цю номінацію претендують відразу два колективи. Це команди «ізКІМОси» і «Вне Закона», що представляють Інститут міжнародних відносин і Юридичний факультет. Спробуємо розібратись, у чому була проблема кожного з колективів.

«Міжнародників» у цьому сезоні спіткало оновлення складу, яке суттєво вдарило по традиційно сильній акторській грі команди. Однак залишилось доволі багато досвідчених КВН-щиків, найбільш яскравим з котрих можна вважати Кирила Медведєва. Здавалось би, що молодь є кому вчити, але на жаль… Цього року ми побачили доволі багато «бруду» від ІМВ і дуже великі проблеми з технікою поведінки на сцені. Колектив пішов по сезону нерівно і в результаті на силу доповз до півфіналу.

З ситуацією юристів знайомий трохи краще, тому можу говорити про проблеми цього колективу більш впевнено. Ще перед фестивалем у команді відбулись кадрові втрати. В результаті яких «Вне Закона» залишив капітан Оганесян Артем «Ара» і два історика. Пізніше зі сцени зійшли ще два представника, що дійшли до фіналу 2011 року. Це юристи Віра Франко та Андрій Скопець. Фактично лишився лише новий капітан Віталій Павлов, Аня Махнощьокова і звукач Ярік. В умовах важкої кадрової кризи Віталій зміг створити боєздатний колектив, відшукавши геніального «самородка»

Андрія Щегеля і повернувши на сцену капітана легендарної команди Мех-мату Петра Мартиашвілі. Але не встигли хлопці зігратись, як сезон закінчився. Побажаємо команді успіху в наступному сезоні, який цілком може стати для них чемпіонським.

Підсумки дванадцятого сезону КВНТекст: Дмитро Перепелиця

Фото: Марина ГОЛОВНЬОВАПеред початком нового КВН-івського сезону пропоную підвести підсумки сезону, що минув в нашому університеті вже у 12 раз. Зробимо ми це у форматі номінацій найбільш гідних учасників розіграшу кубку ректору. Сподіваюсь цією невеликою статтею нікого не образити і не зачепити за живе, а лише висловити власну точку зору.

16

життя NON-STOP

КВН-щик сезону

Тут пальму першості хочеться віддати фронтмену команди КВН «Істерія» Андрію Іолкіну.

Запам’ятавшись комусь ще позаминулого сезону сміливою і нестандартною акторською подачею, цього року Андрій засяяв на сцені червоного корпусу. Найсильніший у нашому чемпіонаті вокал і харизма роблять цього актора кращим КВН-щиком сезону.

КВН-щик-відкриття сезону

Ця номінація упевнено йде до представника Юридичного факультету Андрія Щегеля. Хлопець, що у свій час не пройшов кастинг до команди Олександра Колотилова цього року показав наскільки Сашко був неправий.

Абсолютно шалена міміка обличчя, пластика тіла і подача тексту стали повною несподіванкою навіть для старожилів університетської ліги. Образи продавця білоруських продуктів, лиси на моноциклі, депутато-бегемота і інші стали справжніми прикрасами сезону.

КВН-щиця сезону

І знов нескромно впишу сюди представника Історичного факультету. На мій погляд цю нагороду заслужила Яна Бричко. Будучи в основному конферансом, «істеричка» буквально заворожила зал. Ну, а зірковий час Яни пробив на фінальній грі в конкурсі «Біатлон». Впевнена і щира подача гумору від Бричко не змогла лишити байдужим жодного з членів журі.

КВН-щиця-відкриття сезону

Справжнім відкриттям сезону стала дівчина з команди КВН «Теория большого перевода» Оксана Репик. Особливо Ксюша запам’талась залу тим, як мужньо переграла у «білоруський хокей» весь історичний і економічний факультет. Закохавши у себе глядача, Ксюша по праву може називатись відкриттям минулого чемпіонату.

«Розминочник» сезону

Вже котрий рік поспіль команда КВН «Основной инстинкт» уславлена своєю сильною розминкою. Цього сезону соціологи з психологами знову не допустили явних провалів і тому цю номінацію ми з радістю присудимо Владиславі Гринчук. Оригінальна і трохи «моторошна», в гарному сенсі слова, подача Влади часто вирішує результат гри. Ми гадаємо, що і у генерації відповідей фронтвумен «ОІ» грає не останню роль.

Звукач сезону

І знову Історичний факультет, а саме Юрій Смірнов. Сумніваюсь, що знайдеться людина, яка буде сперечатись із правильністю подібного рішення. Провівши весь сезон на високому рівні, Юра дозволив собі одну необачність у фіналі, підібравши жахливу «мінусовку» на вихідну пісню. В цілому ж музикальний супровід «Истерии» не викликав нарікань.

Толік сезону

Одне з найбільш яскравих вражень про сезон лишив актор команди КВН «Точка.ком» біологічного факультету Анатолій. Зал і журі не стільки вразило те, як він виконав роль Стівена Спілберга, скільки відповіді Анатолія на питання ведучого вечора Романа Грищука. Хто був у залі – той зрозуміє, хто ні –

шукайте відео на ютубі. Однак жодне відео у світі не принесе вам стільки емоцій, скільки це зробив Толік вживу.

Подія сезону

Безумовно, це створення «Збірної Шевченка». Вже доволі давно наш університет не мав своєї збірної і ось на початку березня вона з’явилась. З тих пір вона встигла кардинально змінити основний склад і взяти участь у Київській лізі КВН «Столиця».

На даний момент збірна продовжує грати в цьому турнірі, а вже у вересні команду чекає поїздка в Ялту та Кременчуг на ¼ та ½ фіналу місцевих ліг відповідно.

Подія сезону, що не сталась

Поїздка «Збірної Шевченка» на фестиваль офіційних український ліг у Грибовку. Через відсутність взаєморозуміння між керівниками команди КВН, Студпарламенту і університету колектив залишився цілком без ресурсів і з дуже туманними перспективами. Будемо сподіватись, що скоро все налагодиться.

Таким ось видався 12 чемпіонат КНУ імені Тараса Шевченка з КВН. Будемо сподіватись, що

наступний турнір принесе ще більше позитивних емоцій і яскравих особистостей. Любіть КВН, підтримуйте «Збірну Шевченка»!

17

життя NON-STOP

Літо євроемоцій: волонтерська версія«І скільки вам платять?» - не без іронії запитав міліціонер. – «Я ж волонтер». - «Зовсім нічого?» Я посміхнулась. Нічого? Це було дещо значно цінніше, ніж гроші. Коли ще ви могли взяти участь в організації такої значної спортивної події, знайти стільки нових друзів, поспілкуватись із футбольними легендами, зануритись у неймовірну атмосферу фан-сектору на стадіоні, зустріти тренерів відомих європейських клубів? Коли ще у нас навіть мала дитина детально могла розповісти про вчорашній матч, у метро та на Трухановому острові було більше шведів, ніж українців, а вулиці рясніли стількома кольорами футболок національних збірних?

На одне місце волонтера УЄФА на Євро 2012 було 6 кандидатів. Заповнення анкети, проходження інтерв’ю, дистанційне навчання, відвідування тренінгів… Я відчувала, що наближається щось грандіозне та унікальне, але те, що трапилось, перевершило не лише мої очікування.

У столиці налічувалось близько 900 волонтерів УЄФА, які працювали у сферах акредитації, менеджменту, логістики, інформаційних технологій, медіа, організації матчів, безпеки, транспорту, маркетингу та ін. 69 % добровольців становила молодь до 25 років, а найстаршому волонтерові було аж 69 років. Це були люди не лише зі всіх куточків України, а й з Австрії, Болгарії, Венесуели, Гани, Греції, Грузії, Єгипту, Іспанії, Італії, Канади, Китаю, Латвії, Литви, Мексики, Німеччини, Норвегії, Перу, Польщі, Тунісу, США, Швейцарії та ін. країн. До моїх обов’язків волонтера Welcome and Information Services в аеропорту входили моніторинг прильотів та відльотів, зустріч офіційних гостей Євро 2012 та організація їхнього транспортування до стадіону та готелів. З численними питаннями зверталися і футбольні фани зі всього світу. Характерним було те, що західноєвропейські туристи ставили конкретні запитання про стратегічні об’єкти та маршрути, а східноєвропейські – риторичні (про наше призначення на Євро та наявність безкоштовних квитків на матчі). Надзвичайно приємно було, коли вболівальники, яких ти вперше бачиш, підходять до тебе і просто дякують за українську гостинність та відмінне проведення Євро.

Майже кожен волонтер вибрав собі максимальну кількість восьмигодинних змін без вихідних. Але навіть після закінчення роботи волонтери продовжували працювати, адже, на відміну від давно усталеного в Україні неофіційного правила, вони не могли сказати людині, якій потрібна була допомога: «Моя зміна закінчилась».

Проте відпочивати волонтери також не забували. У спеціально облаштованому просторому волонтерському центрі у Палаці Спорту вони відвідували уроки сальси, різноманітні майстер-класи, грали у настільний футбол, теніс та покер, співали пісні, вивчали волонтерський танець, спілкувалися з новими друзями за філіжанкою кави, а інколи й просто засинали під музику на зручних великих футбольних м’ячах та диванчиках після насиченого робочого дня. Це була одна велика сім’я. Навіть незнайомий волонтер завжди вітався, коли бачив тебе на вулиці у блакитній формі.

Організатори Євро зробили все можливе, щоб це волонтерство запам’яталося кожному. На фінальну вечірку для волонтерів завітали Віталій Кличко та Кузьма Скрябін. Після конкурсів (під час одного з них серед найбільш працьовитих розіграли стажування у штаб-квартирі УЄФА у швейцарському Ньоні), фуршетів, дискотек і годинного походу Києвом о 3 ночі найбільш витривалі стали свідками фаєр-шоу, запускали небесні ліхтарики, зустрічали схід сонця та вже обговорювали нові волонтерські проекти Зимових Олімпійських ігор у Сочі та Чемпіонату світу з футболу 2014 року у Бразилії.

Текст: Лілія БУДІЙ

18

життя NON-STOP

Як студенти Америку відкривали…Уже не вперше студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка беруть участь у програмі Work &Travel USA. Вони не тільки працюють, а й відпочивають, знаходять нових друзів, пізнають американську культуру, подорожують, а що найголовніше, вдосконалюють свої language skills. Засмаглі та досвідчені, щойно прибувши з «країни мрій», вони відразу поділилися з нами своїми враженнями.

Текст: Наталія ШИДЕНКО

Історія перша. «It’s my life!»Володимир Тесленко, ВашингтонПрацював рятівникомІдея поїхати до Сполучених Штатів за програмою «Work & Travel» виникла ще на зорі університетського життя. Участь у програмі «Work & Travel» розцінював, перш за все, як винятковий шанс удосконалити знання іноземної мови, навіть не підозрюючи про ряд інших вигод заокеанської поїздки.Із вибором місця перебування не виникло жодних питань, оскільки тільки столиця могла дати те, що мені було потрібно: багате освітньо-культурне життя, вільний доступ до численних музеїв, Бібліотеки Конгресу. Безцінний шанс трьох подорожей до Сполучених Штатів, подарований програмою «Work & Travel», окрім реалізації моєї первинної мети підтягнути рівень англійської мови, сприяв культурному знайомству з Америкою й іншими країнами. Якось мій друг із Йорданії сказав, що, зустрівши у Штатах стількох людей із різних куточків земної кулі, він ніби здійснив навколосвітню подорож і довідався про світ. Найголовніше, що вдалося мені здобути, – це досвід, і професійний, і життєвий, той набуток, що неодноразово знадобиться в майбутньому.

Історія друга. Великі перспективи маленького басейнуОксана Березяк, FALLS CHURCH, VAПрацювала рятівникомСонце, вода та нові знайомства. На щастя, я працювала в одні й ті ж самі. Тому теми для розмов були різні, а не лише банально про погоду. І це хороша можливість покращити своє знання мови. Люди там щирі і щедрі (люблять пригощати), товариські (запрошували в гості, показували своє місто очима американців).І все ж, робота є робота. Вона була цікавою, коли спілкувалася, грала, плавала, а часто і виснажливою, коли у 50-градусну спеку годинами спостерігала за дітьми. Вона була приємною, а іноді важкою, коли після урагану доводилось прибирати басейн і все довкола нього.Це було незабутнє літо: купа вражень, досвід, нові знайомства, американські гірки, від яких перехоплює подих. Чи радила б я їхати до США працювати та подорожувати влітку іншим студентам? Так-так-так і ще раз Так! Адже літо, це частинка вашого життя і воно має бути цікавим, змістовним і сповненим вражень. Good bye, America! Привіт, рідна Україно!!!

Історія третя. Америка без тротуарів…Ірина Демянчук, Бренсон, МіссуріПрацювала фотографомОоо, вражень багато. Перш за все, вразили самі американці: вони дуже дружелюбні до незнайомців, аж занадто. А потім «вилазять» дуже неприємні подробиці. Вони постійно підставляють і «здають» один одного. Це як норма. У них інші поняття, інша поведінка, інший менталітет. Основне враження про саму Америку – вона ВЕЛИКА. Місто на 3 тисячі жителів за територією, як наш обласний центр – це просто шосе, вздовж якого наставлені будинки. До найближчого Волмарту – 40 хв пішки вздовж дороги. Тротуарів нема, пішки ніхто не ходить, у кожного є авто. Мабуть, саме тому більшість американців дійсно товсті. У малих містах громадського транспорту немає як явища.Рівень життя незрівнянно кращий: на мінімальну зарплату тут справді можна жити. Всі підлітки працюють, батьки не дають їм гроші на речі типу: кіно, бензин, кафе.Ризикуючи прославитись «кепом», скажу, що важко описати масштаб тієї прірви між нашою та їхньою культурою на словах, це дійсно варто побачити на власні очі.

19

життя NON-STOP

Цього року я вперше поїхала до Берегового і залишилася задоволеною. Хороший, дружній персонал пансіонату, добрі та чуйні люди. У їдальні нас добре годували, а ситий студент – задоволений студент. Наш пансіонат знаходиться дуже близько до моря, де періодично ми проводили своє дозвілля. База побудована в стилі закритого містечка, а сама територія приголомшлива: зелена, величезна, з красивими будівлями! Номери в принципі пристойні – наш був з видом на море. Проводились дискотеки, на яких було дуже весело. Ще ми добре проводили час в бібліотеці, кінозалі, тренажерному залі, грали у більярд. Наш відпочинок оцінюю на «відмінно». Обов’язково повернуся ще))))Міла МІРОШНИЧЕНКО

Так склалось, що ми приїхали в Берегове за день до початку заїзду. До того, що у цей день була холодна погода і жахливе море, додалась відсутність відчинених закладів, тому зустріч з живими людьми неймовірно радувала! Таким Берегове ще ніколи не бачив. Та вже через декілька днів все змінилося в більш звичну сторону. Територію навколо пансіонату «підмарафетили», почали відкривати перші заклади, на заїзд приїздило все більше людей. Хоч заїзд був не таким великим, як раніше, нас було всього лиш 36 людей, та це не завадило нам гарно проводити час з усіманезмінними атрибутами Берегового.Андрій БОГДАНОВСЬКИЙ

Вчетверте закохана в Берегове… І вчетверте все по-іншому… Своєрідні і неповторні враження, емоції, розмисли і висновки… І як таке можливо?! Не кількістю відпочиваючих , а якістю і корисністю проведеного часу ми довели, що літній відпочинок в Береговому був, є і буде!!! І кожна студентська ініціатива створити «Берегове-замінник» зазнає краху, поки серце закохане в Берегове… поки є люди, які, складаючи план на травень, вписують туди: «Написати заяву на відпочинок в Берегове» - пансіонат з радістю зустрічатиме наших студентів. Робота по покращенню умов проживання і відпочинку іде, в планах поле для міні-футболу, волейболу та басейн! Університет і профспілка зробить відпочинок ще кращим… А поки … пісні під гітару, дискотека в славнозвісному «Хабібі», нічні купання та вболівання за національну збірну зробили цей відпочинок незабутнім. Шкода лише, що студентські роки так скоро минають. Та я обов’язково зроблю заключний акорд наступного року. Сакральне число 5 і «Ми ще повернемось!».Оксана ЗАДОЯНЧУК

Серце закохане в Берегове20

життя NON-STOP

Олександре Галактіоновичу, Ви завжди мріяли бути лікарем?

Таке рішення прийшло десь у 10-му класі. Бути лікарем – дуже благородна справа. Для вступу у медичний інститут для абітурієнтів, що закінчили школу із золотою медаллю, був лише один іспит з хімії, а оскільки вчитель хімії прищепив мені любов до цієї науки, то вступний іспит я міг скласти практично із закритими очима.

Ви прослужили в армії 31 рік - левова частка життя, з чого все починалось?

По закінченню інституту мене призвали до служби в армії на 2 роки, а потім запропонували залишитись у кадрах, я погодився, змінювались посади, звання, люди, а робота приносила задоволення.

З 1984 по 1986 роки Ви відбували службу в Афганістані, мали справу з лікуванням інфекційних захворювань, що допомагало вистояти в таких суворих умовах?

Там все по-іншому було: дуже жарке літо, постійні вітри та виснажлива фізична праця, психологічно дуже важко, але до всього можна адаптуватись. Я знав, що мене чекають вдома два сини, і я собі пообіцяв вистояти, зробити все, аби мої діти ніколи не проходили через подібне.

З 2004 року працюєте головним лікарем санаторію-профілакторію університету.Все життя мали справу з військовими, а потім раптом студенти. Важко було адаптуватись до таких змін?

По поверненню із Афганістану, служив начальником центрального військового санаторію Міністерства оборони у Пущі-Водиці протягом 17-ти років, тому суть роботи майже не змінилась, хоча контингент, звичайно, інший. Мені дуже подобається працювати з молоддю, тут таке бурхливе життя. Цікаво працювати зі студентами: і розважаються, і бешкетують. Я з розумінням до цього ставлюсь, сам

ж був студентом. Взагалі студентські роки – це найщасливіші роки життя, згадую їх постійно з радістю.

Сучасна молодь не особливо дотримується здорового способу життя, має шкідливі звички. Що скажете?

У порівнянні з комуністичними часами, зараз дуже багато свободи, доступу до різних речовин, фільмів, що змінюють світогляд та розбещують молодь. Але боротись з цим можна, у першу чергу подавати власний хороший приклад, більше спілкуватись з молоддю, передавати життєвий досвід старшого покоління, а він - досить великий, думаю, кожному є чим поділитись.

Подаруйте, будь ласка, декілька порад зі скарбниці власного досвіду?

Дуже важливо вчасно зрозуміти своє призначення, професійне покликання і сумлінно та чесно працювати. Жодної хвилини не було, коли б я пошкодував про обрану професію лікаря, і це велике щастя. Треба цінувати та використовувати роки студентського життя, слідувати своїм мріям та цілям. Вибрав професію – присвяти їй все життя, і вона тобі допоможе. Не відразу, але все приходить з часом.

Цікаво, у чому ж секрет Вашої молодості та енергійності?

Стараюсь підтримувати себе: більше 25 років займаюсь зимовим купанням в ополонці, хоча б двічі на тиждень. А взагалі, спілкуєшся з молоддю - і сам душею не старієш. Щасливий, що працюю тут, в університеті. У цьому і полягає мій власний «еліксир молодості».

Олександр Галактіонович цього року відсвяткував 65-ту ювілейну річницю життя, з чим його сердечно і вітаємо! Бажаємо здоров’я, успіхів, наснаги та довгих років життя.

Доки такі люди стоять на варті оздоровлення й бережуть сили та енергію студентів нашого університету, батькам немає причин хвилюватись.

Еліксир молодостіНам подарувала маленьку таємницю молодості зустріч із Шамро Олександром Галактіоновичем - випускником Київського медичного інституту, полковником медичної служби, який 31 рік присвятив службі в армії, проходив службу в Афганістані, а з 2004 року сумлінно береже затишок, благополуччя та процвітання санаторію-профілакторію на посаді головного лікаря та справжнього «лицаря» оздоровлення студентів нашого університету.

21

життя NON-STOP

Текст: Анна ЧИКФото: Ірина ВОЛОХА

22

життя NON-STOP

У 2011- му році The SandStoneS увійшов у 10-ку кращих рок-гуртів Київщини. Хлопці продемонстрували свою музику у рамках молодіжного фестивалю «БаРОКо». Виступ молодого гурту викликав неабиякий інтерес у публіки та організаторів. Популярність хлопців не оминула й нашої цікавості. За чашечкою запашної кави у «сотці» (так хлопці називають місце, де вони проводять репетиції) відбулася щира бесіда з барабанщиком Костянтином Оніпко.

У сьогоднішньому складі ви граєте лише 2 роки. Деякі гурти і після десятирічної роботи не мають такого результату… Як вам це вдалось?Хм… для нас це ще не результат (сміється – авт.). Музика – це не лише робота, а все життя! Я закінчив музичну школу. Згодом – музичне училище. Вчився у школі українського барабанщика Малишева, що грав у Ані Лорак. Хотів вступати до музичної консерваторії…

Музична консерваторія… Але ж ви всі навчаєтеся на геологічному. Чи не шкодуєте про такий вибір?Ви що?.. Геологія – це наше хобі. (Вокаліст та фронт-мен Валерій Вітомський є гордістю геологічного. У квітні 2011 року він єдиний серед студентів зайняв призове місце у ІІ етапі Всеукраїнської студентської олімпіади з геології. – від авт.).До того ж, ми зустрілись саме тут (продовжує Костя), на геологічному. Офіційною датою заснування групи вважаємо 22 жовтня 2010 року, коли вперше виступили в клубі «Планета».

Зізнаюсь, що я є шанувальницею вашої музики… Хоч не дуже полюбляю важкий рок, але ваша музика мене надихає! У чому секрет? Який напрям музики ви представляєте?Оскільки до створення групи ми всі слухали та розвивались у різних напрямах, то наша музика одночасно відтворює такі стилі як: Blues, Hard-Rock, Rock’n’Roll та Alternative.

Як на мене, вам потрібно придумати назву свого напряму, а то «Blues, Hard-Rock, Rock’n’Roll та Alternative» журналістам не так-то просто запам`ятати )

Ми нещодавно дізнались про напрям Stoner-rock. Він поєднує старий блюз 60-х з новітнім жанрами та техніками. Це якраз те, що ми граємо...

Костя, я помітила на вішаку 4 однакових піджаки, очевидно, зшитих на замовлення. Мають оригінальний вигляд. Це сценічний одяг? Ви ламаєте мої стереотипи рокерів…Для нас взагалі не існує ніяких стереотипів. Ми прихильники нового, того, що подобається нам та публіці. Так, піджаки дійсно зшиті на замовлення. З дизайном допомогла моя сестра Маша Сущук (відома українська модель – від авт.), вона розбирається у модних тенденціях.

Скільки коштує такий ексклюзив?Безцінно! Подарунок друзів.

У вас є спонсори?Наразі нема. Але ми ведемо переговори із «Мonster Energy». (Мonster Energy – світова компанія безалкогольних енергетичних напоїв. Займається підтримкою талановитих музикантів. – від авт.)

Чи хотіли б ви бути частиною сучасного шоу-бізнесу, мати продюсера, крутити кліпи на М1?Звичайно! Не буду приховувати правду. Наш гурт за якісну та професійну музику. А для арени українського шоу-бізнесу якості і не вистачає... Проект «The SandStoneS» не комерційний. Ми не гонимось за славою та грошима. Ми гонимось за музикою, яка проносить людям задоволення, натхнення та ЛІКУЄ ВІД ДЕПРЕСІЇ!!!

Протягом 2х років музика, яку ви творите змінилася? Можливо, вона стала більш м`якою…

Ми постійно експериментували. До спільного

проекту кожен із нас займався музикою, і вже мав свій сформований погляд та смак. Завдання було – поєднати! Думаю, що наразі ми його виконали, і найшли свою нішу.

Скільки ви маєте власних пісень? Яка із них, на вашу думку, є вашою візитною карткою?Власних близько 20-ти. Візиткою є «Крихітка». Це наша перша пісня. Придумали за 15 хвилин до виступу на конкурсі «Міс геологічного 2010». Весело було... Практично імпровіз на сцені.

Що цікавить вас окрім музики?Музика займає 90% нашого життя. Інші 10% витрачаємо на реалізацію мрій...У процесі розмови було вияснено, що барабанщик Костянтин Оніпко мріє стати виноробом (вже має власні виноградники). По телефону вокаліст Валерій Вітомський зізнався про пристрасть до пізнання нових країн та навколосвітню подорож. Соло-гітарист Любомир Гаврилів мріє про навколосвітнє турне групи. А басист Олександр Ілляшенко пообіцяв, що у майбутньому буде власником ферми із численною рогатою худобою.

Журналісти газети «Життя Non-Stop» щиро бажають гурту здійснення всіх задуманих планів та мрій! А читачам нагадуємо, що вже 7го вересня «The SandStoneS» виступатиме у рамках концертної програми до Дня першокурсника.НАЙБЛИЖЧІ ВИСТУПИ:07.09.12 – Київ (ВДНХ, День першокурсника, у рамках концертної програми КНУ імені ТарасаШевченка). Вхід вільний.11.09.12 – Одеса (Єврейский культурний центр «Beit Grand», вул.. Ніжинська, 77/79) У рамкахпроекту «Україна має талант». Вхід вільний.16.09.12 – Чернігів (міський будинок культури, вул. Щорса, 23). У рамках фестивалю «Червона Рута».Вхід вільний.

Рок-н-рол лікує від депресії28-30 серпня відбувся рок-фестиваль Woodstock 2012. Гурт Геологічного факультету«The SandStoneS» запалював глядачів якісною музикою та енергетикою рок-н-ролу. Woodstock – це всесвітньо відомий фестиваль. На теренах нашої країни відбувся вперше.

Текст: Оксана ЛЮБЧИК

Яніна Дияк, Інститут філології, 2 курс:Враження якнайкращі! Я два роки практикувала у Каневі. З фольклорної практики спогади були досить змішані, бо товариство студентське було класне, а от у селах сама практика була досить важкою, баби-діди від нас тікали просто. Але і було й навпаки. В селі Бобриця була (може, й досі є) баба Катерина Крайова. То від неї всі сороміцького поназаписували. Я так не червоніла ніколи, як у неї. Але жінка вона хороша, огірків нам мішок накидала.У цьому році було легше у спілкуванні з контингентом. Люди не затуркані, з душею до студентів. Декого годували, декого поїли. Ми в цьому році у Яблуневі знайшли 100-літню жіночку. Власне, ми були першовідкривачами, потім всім її розпіарили.Але от про той-таки Яблунів: питалися дівчата дороги до однієї баби, яку нам порадили. То чоловік один каже: “О там буде сільнєйший пєрєкрьосток, а коло нього башта”. Ото ми тьопали до того сільнєйшого пєрєкрьостка, а там дві стежки протоптані схрестилися, і по всьому.

Віктор Борисик, Фізичний факультет, 3 курс:Почалась наша практика з перших чисел літа. Ми відвідали Інститут фізики, який знаходиться на проспекті Науки, побували в лабораторії, де знаходиться фемтосекундний лазер. В Україні він єдиний . Я не буду розповідати вам про його вражаючу потужність та інші його характеристики, які для фізиків є дуже важливими ... В Україні така лабораторія одна з такими високими характеристиками, а у світі їх є з десяток.

Юлія Сорока, Історичний факультет, 2 курс:Нашу групу повезли до архіву зарубіжної україніки. Там нам провели міні-лекцію, ознайомили зі структурою архіву. Наступними днями ми шукали різний матеріал. Наприклад, для двох виставок: «Голодомор» і «Проголошення Незалежності України». Ми копалися у різних канадських газетах. Знайшли безліч анекдотів. А ще у канадців така смішна українська. Загалом, було весело.

Олександр Анікін, Геологічний факультет, 2 курсГеологічна практика проходила протягом півтора місяця і при цьому ми їздили Україною і були на природі. Стільки вражень. Так просто не опишеш. Якщо коротко… Село Плюти. Найкращий викладач - Остроух Віталій Іванович! Житомирська область… Нічого особливого. Кар’єр, де видобувають граніти. Рівне. Тут море вражень. Нас гостинно прийняли. Львів. Кращого пива я ніде не пив! А ще це місто найбільше сподобалося з усіх,в яких я бував. Люди з європейським менталітетом. Кам’янець-Подільський. Це окрема розмова. Дуже багато всього) Канів. Пляж, спека, відбірні комарі із заповідника… Ну, і теж надто багато вражень!

Літня практика 2012 Запитувала: Василиса ЗАТУРЕЦЬ

Чим зайнятися влітку для студентів нашого університету - не проблема. Адже майже кожен факультет щороку мінімум два тижні проводить на навчальній практиці: чи то здійснює експедиції різними куточками України, чи то порпається серед полиць з архівними документами, вишукуючи цікавинки. Ми запитали студентів, як вони безпосередньо цього року виконували поставленні перед ними завдання, і ось, що отримали у відповідь.

23

життя NON-STOP

ЖИВИNON-STOP