Embed Size (px)
Citation preview
З найтеплішими побажаннями,Олена Філон
Керівник програми «Радість дитинства – вільні рухи»
Насамперед дякуємо за підтримку, за натхнення, яке отримуємо через Ваші листи. Радіємо і плачемо разом із Вами. Кожний номер ми прагнемо робити ще цікавішим і корисні-шим. Можна сміливо сказати: журнал – наша спільна справа.
Настало довгоочікува-не літо. І цей номер при-свячений санаторно-ку-рортному лікуванню, оздоровленню дітей на уз-бережжі моря. На сторін-ках журналу містяться поради невролога Київ-щини, як обрати, на що звернути увагу при проходженні реабілітації в санаторії. Також ми висвітлили інформацію про найпотужніші ди-тячі спеціалізовані сана-торії України та їх унікальність.
Програма «Радість дитинства – вільні рухи», – спільний проект Фонду «Україна 3000» та компанії «ТНК-ВР Україна». Разом із нашими партнерами ми докладаємо максимум зусиль, щоб в нашій державі змінилося ставлення до діток з особливими потребами. Усвідомлюємо, наскільки корисну та святу справу робимо. Запрошуємо всіх небайдужих приєднатися. Тільки спільними зусиллями можливо по-справжньому допомогти нашим дітям, які чекають прийняття та любові.
Програма«Радість дитинства –
вільні рухи»Адреса:а/с 159,
м. Київ, 04070тел. (044) 332-78-55факс (044) 467-67-91e-mail: [email protected]
www.dcp.org.uaНад випускомпрацювали:Олена Філон
Юлія ШутенкоЮлія КравченкоПеріодичність:
4 рази на рікВидавець:
Міжнародний благодійний фонд
«Україна 3000»Свідоцтво про
державну реєстраціюдрукованого засобу масової інформації Серія КВ № 12529-
1413Р від 28.04.2007 р.Дизайн та верстка:
Юрій РифякОльга Чернет
Друк:«Видавничий Дім Дмитра Бураго»
Наклад: 16 000 примірників
Не для продажу!
На обкладинці малюнок
Міщук Катерини, 8 років
Як отримати
безкоштовну
путівку?Розповідає
заступник начальника відділу охорони здоров’я
матерів та дітей Міністерства охорони
здоров’я України Валентина Педан.
ДОВІДКАМіністерство
охорони здоров’я УкраїниАдреса:
вул. Грушевського, 7, м. Київ, 01021
Телефон: (044) 254-45-78
– Як ви оцінюєте стан забезпечення ді-тей, хворих на ДЦП, безкоштовними путів-ками?
– Звичайно, це не сто-відсоткове забезпечен-ня. Але водночас варто пам’ятати, що ні в Євро-пі, ні в США немає та-кого, щоб держава дава-ла малюкам безкоштовні путівки. Це залишилось лише на пострадянсько-му просторі, і це доб-ре. Зараз у системі Міністерства охорони здоров’я налічується 23 дитячі санаторії. Половина з них проти-туберкульозні, решта – соматичного плану, зокрема й для дітей, що хворіють на ДЦП. Хоча лише один сана-торій «Хаджибей» пе-редбачає безкоштовне перебування поряд з дитиною мами. Зви-чайно, нам хочеться, щоб санаторно-курорт-не лікування було доступнішим, але роз-ширення ліжкового фон-ду наших (підпорядко-ваних МОЗ) санаторіїв не передбачається.
– Скільки закладено в бюджеті на безкош-товне лікування дітей, хворих на ДЦП?
– Ми не вирізняємо дітей за групами за-хворювання. Фінансує-мо санаторії: харчування, зарплату медперсоналу, безпосередньо лікуван-ня. Як правило, за рік проліковується понад 60 тисяч дітей, включаючи хворих на ДЦП. Лікува-ти більшу кількість ми не можемо, адже існує обмеження ліжок й строк лікування (місяць). Звичайно, теоретично можна скоротити тер-міни перебування однієї дитини в санаторії, але тоді який сенс їй туди їхати? Не буде потріб-ного ефекту.
– Чи всі процедури в санаторії дитина проходить безкоштов-но?
– Діти-інваліди про-ходять безкоштовно ті процедури, що передба-чені в бюджеті. Іншими словами, це призна-чене дитині лікування. Якщо мама захоче, щоб її малюку робили, наприклад, додатковий масаж, то їй доведеться доплатити – в санаторіях є зрахункові послуги. Але ми закладаємо в бюджет навіть нетрадиційні ме-тоди, наприклад, реф-лексотерапію. У нас не було скарг на те, що лікарі вимагали з бать-ків гроші. Співробітни-ки санаторіїв знають, як важко сім’ям, в яких дитина хворіє на ДЦП. Як правило, мати не працює, а батько залишає родину.
– Як ви оцінюєте матеріально-технічну базу санаторіїв?
– Задовільно. Зви-чайно, якщо порівню-вати, наприклад, євпа-торійські санаторії з клінікою відновного лі-кування В.І.Козявкіна,
то, зрозуміло, погано. Адже у В.І.Козявкіна приватне підприємство, в нього є можливість постійно вкладати в матеріально-технічну базу, в покращення умов. Водночас держав-ні санаторії також дуже виросли, якщо по-рівнювати, наприклад, з кінцем 90-х років. Тоді в багатьох санаторіях не було навіть гарячої води – зараз уже поставили бойлери. Впроваджуються нові методики. Теоретично санаторії могли б від-мовитися від грязе-лікування (грязі треба закуповувати, спеціально зберігати, живити), але вони так не роблять. До того ж, у наших санаторіях дуже сильні школи. Знання лікарі передають із покоління в покоління, система відпрацьована і дуже ефективна.
– Що потрібно робити мамі, щоб отримати безкоштовну путівку?
– Їй треба починати зі своєї поліклініки. У кожної дитини є свій лі-кар, а в кожній полікліні-ці – санаторно-курорт-на вибіркова комісія, яка має визначити, чи потрібно вашій дитині їхати у санаторій. Адже, наприклад, якщо у неї трапляються судоми, то в санаторії стан мо-же погіршитися. Якщо питання комісія ви-рішує позитивно, то дитина їде. Путівки отримують обласні управління охорони здоров’я залежно від кількості хворих дітей, що значаться на обліку. Звичайно, існує черга, але всі, хто потребує путівки, її отримує. Хотілося б мати біль-ше можливостей для безкоштовного пере-бування поряд з дітьми їхніх мам, але поки що
маємо л и ш е один такий санаторій.
– Чи бувають пробле-ми на місцях? Скажімо, із певних областей при-їжджають діти, які не потребують лікування, замість хворих малю-ків?
– Ні, оскільки це питання вирішує ко-місія. Крім того, в санаторій необхідно привезти певний пе-релік документів, там також повинні зро-бити обстеження ди-тини. Якщо у мами виникають підозри, що її дитину несправедли-во позбавляють путівки, вона може звернутися до обласного управління охорони здоров’я, щоб вирішити суперечливе питання.
– Як часто діти можуть їздити в санаторій?
– На жаль, у нас не-має можливостей, щоб кожна дитина їздила у санаторій щорічно. Адже існують ще й реабілітаційні центри. Зараз ми погоджуємо в Міністерстві економіки та Міністерстві соці-альної політики по-станову, згідно з якою батькам дитини, що має право на без-коштовну путівку, та її протягом двох років не отримує, виплачується компенсація. Її розмір визначатиметься, вихо-дячи з вартості путівки. Мама зможе сама обрати санаторій, в якому лі-куватиметься її малюк.
Наш співрозмовник–
Оксана Анатоліївна Майструк, головний
позаштатний дитячий невролог
головного управління охорони здоров’я
м. Києва.– Питання, що ціка-
вить багатьох бать-ків, – з якого віку можна лікуватися в санаторіях?
– Санаторно-курорт-ний етап – важлива ланка в профілактиці, лікуван-ні і реабілітації дітей з різними захворюван-нями. Санаторне ліку-вання, що включає за-стосування природних і преформованих фі-зичних факторів, спря-моване на збереження та зміцнення здоров’я дітей, відновлення порушених функцій різних органів і сис-тем, підвищення іму-нологічної резистент-ності, стимуляцію компенсаторно-адапта-ційних процесів, ме-дичну реабілітацію. Ефективність санатор-но-курортного лікуван-ня багато в чому зале-жить від правильного добору санаторно-
курортної установи. Діти з порушенням функцій опорно-рухо-вого апарату, зорема із церебральним пара-лічем, можуть бути на-правлені в санаторії, розташовані на курор-тах, якщо їхній вік від 2 до 14 років включно.
– Чи є небезпека для маленьких дітей до ро-ку?
– На південні курорти можна виїжджати дітям, починаючи з 3–4-річного віку, дітей до 1 року, а тим більше немовлят, вивозити на південь не рекомендується. Реабі-літаційне лікування во-ни повинні проходити за місцем проживання. Дітям старше 1–1,5 року доцільно при-значати санаторно-ку-рортне лікування в спе-ціалізованих санаторіях місцевого значення.
– Як часто Ви б радили проходити лі-кування у санаторіях дітям з ДЦП?
– Дітям з церебраль-ним паралічем реко-мендовано проходити санаторно-курортне лі-кування один раз на рік.
– Чи можна замінити лікування в санаторіях лікуванням у спеці-альних Центрах?
– Лікування у спе-ціалізованих реабілі-таційних центрах не замінює санаторно-курортне лікування. Ваш лікар, що скла-дає індивідуальну ін-теграційну програму реабілітації для дити-ни на рік, повинен до-повнити її, окрім двох-трьох курсів лікування
в реабілітаційних цент-рах, ще й санаторно-курортним лікуванням у спеціалізованих сана-торіях.
– Які загальні про-типоказання?
– Насправді їх дуже багато. Більш детально можна запитати у Вашо-го невролога. Загальні протипоказання, що ви-ключають можливість направлення дітей на санаторно-курортне лі-кування, – це всі захво-рювання в гострому періоді, нейрогенні ускладнення, інфекцій-ні захворювання, епілеп-сія та епілептичний синдром, розумова від-сталість вираженого ступеню, патологічний розвиток особистості з вираженими розла-дами поведінки й со-ціальної адаптації, наявність у дітей су-путніх захворювань, психічні захворювання. Поряд із загальними протипоказаннями існу-ють протипоказання, що зазначені в санаторно-курортній карті кон-кретного санаторію.
– Часто батьки скар-жаться, що у їхньої дитини є епілептичні приступи та їх не бе-руть на лікування до санаторію. З чим це пов’язано?
– Епілептичні при-ступи виступають про-типоказанням щодо направлення дитини на санаторно-курортне лі-кування.
– На які найбільш поширені реабіліта-ційні процедури ви ре-комендуєте звернути
увагу батькам дітей, хворих на ДЦП?
– Особливу увагу слід звернути на дію при-родних факторів (соняч-ні промені, повітря, водні процедури, міне-ральні води, лікувальні грязі тощо) у сполученні з кінезіотерапією (ма-саж, гімнастика, про-гулянки, спортивні ігри), лікувальним харчуванням. Крім за-гального розпорядку дня кожному хворому лікар призначає інди-відуальний режим при-йому лікувальних про-цедур, руху, харчування, сну, відпочинку. Успіх лікування залежить не від кількості процедур. Процедури треба прий-мати згідно з призна-ченням лікаря і саме у визначений час.
– Чи необхідно пройти обстеження перед тим, як їхати до санаторію?
– Перед направ-ленням дитини на са-наторно-курортне лі-кування проводиться клініко-лабораторне об-стеження. Окрім доку-ментів, згаданих рані-ше, необхідна виписка з історії хвороби ди-тини з даними клі-н і ко - л а б о р ато р н о го обстеження давниною не більш 1 місяця (клі-нічний аналіз крові й сечі, калу на кишкову групу). Сюди ж потрібно додати висновок ліка-ря-дерматолога про від-сутність захворювань шкіри.
– Більшість сана-торіїв розташовані на узбережжі. Також
Данів Іван, 10 років
батьки вивозять ді-тей на відпочинок до моря. Чи потрібні заходи з акліматизації дитини? Які симпто-ми акліматизації?
– На південних ку-рортах тропічний, суб-тропічний і приморсь-кий клімат. Клімат тропіків і субтропіків, а це Південне узбережжя Криму, теплий і вологий, що вирізняється висо-кою і стійкою температу-рою повітря, мінімаль-ною швидкістю вітру та високою вологістю по-вітря (до 80%). Багата рослинність субтропіків виділяє в повітря велику кількість ароматичних речовин, що мають заспокійливу дію, і фітонцидів (речовин, що згубно діють на мікроби). Водночас, улітку при високій тем-пературі й вологості повітря тепловіддача організму ускладнена, що може несприятливо впливати на кровообіг і серцеву діяльність, особливо в дітей ран-нього (до 3-х років) й дошкільного віку, що мають недосконалі про-цеси терморегуляції. Оптимальні сезони для лікування в даній клі-матичній зоні – осінь і зима.
Особливості примор-ського клімату (Одеса, Азовське море) залежать від географічного роз-ташування місцевості, берегового ландшафту та рози вітрів. Цей клімат корисніший для дітей, він викликає тренуван-ня механізмів адаптації організму дитини.
Треба пам’ятати, що на курорті маляті потрібен
час для адаптації до ін-шої кліматогеографічної зони, що викликає знач-ну напругу резервних можливостей дитячого організму. Навіть у 50% здорових дітей у перші дні перебування на південних курортах можуть з’явитися не-приємні відчуття дис-комфорту, ознаки по-гіршення загального самопочуття у вигляді втоми, занепокоєння, зниження апетиту і навіть головного бо-лю. Тривалість адап-таційного періоду за-лежить від віку дитини, контрастності клімату й годинних поясів: чим молодше дитина, тим період адаптації триває довше (до 5 днів), в ослаблених дітей він може досягати 7-10 днів, що не дозволяє в повно-му обсязі скористатися сприятливими умовами курорту, в ці дні не треба прагнути швид-ше «оздоровлюватися». На південні курорти
можна виїжджати дітям, починаючи з 3–4-річного віку, дітей до 1 року, а тим більше немовлят, вивозити на південь не рекомендується. Ді-тей дошкільного віку на південні курорти доцільно відправляти в теплий період ро-ку (травень-серпень) і бажано на період не менше 3-х тижнів (21 день). Дітей до 3-річного віку краще оз-доровлювати у звичних кліматичних умовах, які не потребують напруженості адапта-ційних систем орга-нізму.
– Як допомогти дити-ні акліматизуватися?
– Якщо курс лікування короткий, практично від-разу після закінчення процесу акліматизації доводиться повертатися додому і знову організм перебудовується. Досвід показує, що заздалегідь знати, якою мірою та чи та дитина піддасться
аклімати-зації, майже неможливо . Тому, якщо Ви зібралися оздоровлю-ватися на морі, врахуй-те досвід інших мам: за тиждень-два до від’їзду почніть давати дитині курс мультивітамінів, можливо (узгодивши з лікарем) курс зміцню-вальних препаратів – ехінацею, афлубін. Перші два-три дні аклі-матизації для присто-сування організму до нових умов, а також у день від’їзду активні лікувальні процедури не призначають.
– І наостанок, як підготувати дитину до лікування?
– Насамперед дитину потрібно психологічно підготувати до переїзду. Взяти із собою улюблені речі, іграшки та ігри, щоб дитина в незнайомій обстановці не почувала себе дискомфортно.
Дитячий клінічний санаторій Міністерства оборони України розта-шований на березі Ка-ламитської затоки. Це один з багатопрофіль-них спеціалізованих реа-білітаційних закладів для лікування дітей від 3 до 14 років. Тут лікують хвороби центральної та периферійної нервової системи, опорно-рухо-вого апарату, наслідки травм.
Протягом перших трьох діб вашій ди-тині проведуть ком-плексне обстеження із застосуванням 80 ме-тодів і 150 методик. Але основний акцент у санаторії роблять на кліматотерапії, та-лассотерпії (лікування морем), бальнеогрязе-лікуванні, а також лазеро-, магніто-, голко-рефлексо- та галоте-рапії.
Відділення функціо-нальної діагностики оснащене сучасною тех-нікою для комплексної оцінки стану серцево-
судинної системи, зов-нішнього дихання. Тут здійснюють складні нейрофізіологічні до-слідження, ультразву-кову діагностику ста-ну внутрішніх органів, головного мозку, су-динної системи. Ці-каво, що у цьому санаторії є операційно-перев’язувальний блок. Наявність блоку з перед- та післяопераційними палатами зумовлена ши-роким застосуванням хірургічного лікування захворювань опорно-ру-хового апарату в дітей. Хірурги виконують складні реконструк-тивні операції на ве-ликих і дрібних суглобах кінцівок, подовження змінених сегментів кінцівок, сухожильно-м’язову пластику. Лі-карям санаторію на-лежить пріоритет у використанні етапних гіпсових пов’язок при лікуванні дитячого це-ребрального паралічу.
Рентгенологічне від-ділення забезпечує не-обхідні дослідження при патології опорно-рухового апарату, за-хворюваннях нервової системи та внутрішніх органів.
Санаторій має лабо-раторне відділення, де здійснюється необ-хідний комплекс за-г а л ь н о к л і н і ч н и х , біохімічних і бактеріо-логічних досліджень.
Лікувальний кор-пус санаторію має у своєму складі грязе- і водолікарню, де реалі-зують усі методики цих видів лікування, зокрема такі, як: лікувальні душі та ванни, підводний душ-масаж, лікувальна сауна, електрогрязеві процедури, аплікації нативного бруду, грязьо-ві ректальні та вагіналь-ні тампони. Є комп-лекс аерозольтерапії, що містить інгаляторій, кабінет галотерапії, аероіонотерапії, арома-терапії.
У санаторії широко користовуються методи високо- і низькочас-тотної електротерапії, магнітотерапія, лазерна терапія, іглорефлексоте-рапія. Є спеціалізовані кабінети: отоларинголо-гічний, стоматологіч-ний, психотерапевтич-ний, гінекологічний, відділення гіпербарич-ної оксигенації, кабінети ЛФК і масажу.
Для проживання ді-
ДОВІДКА
Адреса: вул. Дувановського, 21,
м. Євпаторія, АР Крим,
97320
Телефон: (06569) 3-14-00,
3-11-50, 3-05-64, 3-33-30
Керівник: Ненько Анатолій
Михайлович (начальник санаторію)
Лікування платнеКириченко Марина, 14 років
тей, що приїхали у санаторій без батьків, побудований корпус на 300 місць, який поділений на відділен-ня: алергологічне, ор-топедичне, два психо-неврологічних. Кожне з них, враховуючи свою специфіку, оснащене фіз іотерапевтичним обладнанням, спеці-альними лікувальними кімнатами та залами ЛФК. Звичайно ж, всі приміщення зроблені з урахуванням особливих потреб дітей-інвалідів. А якщо батьки пере-бувають у санаторії разом із дитиною, їх можуть поселити як в палаті, так і в котеджі чи
у номері-люкс. Пацієнти з обмеженими рухо-вими можливостями харчуються в палаті. Узагалі ж на території санаторію працює три їдальні, що забезпе-чують п’ятиразовим лікувальним харчуван-ням.
Санаторій працює впродовж року, тому загальноосвітня школа тут дуже доречна. Є й бібліотека, і ком-п’ютерний клас, і лін-
гафонні кабінети для ви-вчення іноземних мов, і кабінети трудотерапії. Це дозволяє поєднувати лікувальний процес із навчанням в ме-жах спеціальної або загальноосвітньої про-грами.
Цей заклад – один з найпотужніших в Україні. Одночасно в санаторії може пере-бувати 605 дітей з особливими потребами. Санаторій «Хаджибей» спеціалізується на лі-куванні дітей з орга-нічним захворюванням нервової системи та порушенням психіки. Індивідуальний план медичної реабілітації дитини складається після клінічного, лабо-раторного та апарат-ного обстеження за показаннями: R-графія, УЗД, електроенцефа-
лографія, ЕХО-енце-фалографія, доппле-рографія, ЕКГ. Після цього вашу дитину огляне консиліум фа-хівців: лікар ЛФК, фізіотерапевт, невролог, педіатр, ортопед. Якщо буде необхідність, в санаторій запросять ендокринолога, проте-зиста, офтальмолога і, звичайно ж, психолога, дефектолога та лого-педа. До речі, заняття з ними відбуваються в присутності й з актив-ною участю батьків.
Унікальність сана-
торію полягає в грязе-лікуванні у вигляді аплікацій, компресів та електрофорезу гря-зьового відтиску. Грязі завозять з Куяльницько-го лиману, розташова-ного неподалік. Вони посилюють захисні сили організму, покра-щують кровообіг моз-ку, нормалізують м’язовий тонус, створю-ють умови для ви-правлення порушень рухового апарату. Різ-номанітні водні про-цедури (лікувальні ванни, хлоридно-нат-рієві, йодобромні, перлові; душ-масаж; гідрокінезотерапія) на-дають заспокійливу дію, стимулюють м’я-зову силу. Послаб-люючи тонус м’язів та зв’язкового апа-рату, водні процедури сприяють результа-тивній розробці рухів у суглобах.
Водо- та грязелі-кування виступають тлом для використання різноманітних прийо-мів масажу, методик лікувальної гімнастики, зокрема Бобат та Війта, занять в залах кінезотерапії. Щоб по-
кращити ефект від лі-кувальної фізкультури, її тут поєднують з гарячими вовняними закутуваннями та меди-каментозними блока-дами.
У літній сезон ви-користовується клімато-лікування (купання в лимані, повітряні ван-ни), особливо у комп-лексі №2 в селі Холодна Балка, де сучасно об-ладнаний пляж вис-тупає продовженням санаторного парку. Кор-пуси санаторію роз-ташовані у парку, на березі Хаджибеєвського лиману Чорного моря. У відділеннях матері та дитини розміщуються хворі у 4-місних палатах, тобто дві ди-тини з мамами. Діти, що не потребують ін-дивідуального догляду, живуть по 5-7 осіб у палатах зі зручностями на поверсі. Курс лі-кування за путівкою для дитини складає 30 днів, за путівкою матері та дитини – 24 дні. Перед тим, як їхати додому, дитині видадуть рекомендації з конкретними вка-зівками переліку
занять із ЛФК та баль-неопроцедур.
Майже 10 років тому за ініціативи керівництва санаторію тут створено центр професійного навчання інвалідів ди-тинства. У «Хаджибеї» можна засвоїти спе-ціальність оператора комп’ютерного набору, обліковця, взуттьови-ка, швачки, городника, майстра з ремонту радіо- та телеапаратури. І це при тому, що основне завдання санаторію, що й зрозуміло, – медична реабілітація. Просто співробітники «Хаджибею» вважають, що навчання підіймає соціальний статус ін-
валіда: все починаєть-ся з відновлювального лікування, потім – ме-дична, психолого-педа-гогічна реабілітація, ортопедична та лого-педична корекція, со-ціальна адаптація, одер-жання професії. Все це в комплексі забезпечує людям з особливими потребами соціальну рівність зі здоровими членами суспільства.
Про досвід співро-бітників «Хаджибею» красномовно засвідчить лише один факт: са-наторій постійно надає методичну допомогу ко-легам, організовує для представників інших реабілітаційних центрів
ДОВІДКА
Адреса: вул. Вернидуба, 1, с.
Усатове, Біляївський р-н,
Одеська обл., 67663
Телефон: (0482) 30-84-40
Керівник: Прусс
Станіслав Валентинович
(головний лікар)
Вартість лікування:
безкоштовні та платні путівки
знайомство зі своєю роботою, проводить се-мінари.
Однак якщо у ва-шого малюка трапля-ються судоми, його в «Хаджибей» не візьмуть – це одне з найважливіших проти-показань для грязевих курортів.
Санаторій «Батьків-щина» розташований у мальовничому куточку Євпаторії. Поряд – лі-кувальне грязьове озе-ро Мойнакі та чудо-вий парк, в якому багато хвойних дерев і персидського бузку. «Батьківщина» працює цілий рік, до того ж досвід її співробітни-ків не викликає сумнів – з 1956 року санаторій спеціалізується на ліку-ванні дітей з органіч-ним ураженням нер-вової системи.
У санаторії лікують церебральні паралічі (якщо у вашої дитини немає затримки в інте-лекті), неврити, плек-сити, наслідки менін-гітів, енцефалітів, травматичних уражень головного, спинного
мозку. Щоправда, коли захворювання вашого малюка загострилося, він недавно переніс інфекцію чи має за-разні хвороби або про-блеми із серцево-судин-ною системою, вас у «Батьківщину» тимча-сово не приймуть.
У санаторії вам за-пропонують елек-трогрязьові процеду-ри та різноманітні види лікувальних ванн: хлоридно-на-трієві, хвойні, роз-маринові, йодо-бромні й навіть з унікальними водоростями – спи-руліною. Також в бальнеолікуванні у «Батьківщині» вико-ристовують гідрома-саж та лікувальні душі. І це вже не кажучи про весь спектр фізіотерапевтич-
них процедур: л а з е р о р е ф -
л е к с о т е р а п і ю , електростимуляцію,
магнітотерапію, аро-матерапію та тепло-лікування у сауні. Дітки, хворі на ДЦП, протягом свого пере-бування у санаторії зможуть пройти та-кож лікувальний ма-саж, позайматися з психологом і лого-педом, навіть пролі-кувати зуби. Якщо ж дитині знадобиться консультація спеці-алістів вузького про-філю, вас відправлять у міську клінічну дитячу лікарню.
Курс лікування три-ває 24-30 днів. За словами співробітників санаторію, у путівку, яку отримує мати за місцем проживання, входять всі вищезга-дані методики, окрім теплолікування, ванн та підводного масажу. Якщо є необхідність, дитині призначать дієтичне харчування (взагалі харчування тут 5-разове). Проживати вона буде у 6-8-містних номерах зі зручностями на поверсі. При на-явності вільних місць, у санаторії можуть розмістити й батьків.
ДОВІДКА
Адреса: вул. Франка, 30,
м.Євпаторія, АР Крим, 97407
Телефон: (06569) 3-24-10.
Керівник: Плакса
Констянтин Євгенович (головний лікар)
Вартість лікування: безкоштовні
та платні путівки
Відгук(мова оригіналу)
27.07.06От всей души выражаю бла-
годарность сотрудникам
санатория за их внимательное
отношение к каж-дому ребенку, заботу,
профессионализм, квалифицированное
медицинское обслуживание,
хорошую культурно-развлекательную
программу, а также за такт и индивидуальный
подход к каждому ребенку и родителям.Отделение «Парус» г. Луганск Бабкина Е.П.
«Іскра» – один з най-старіших кримських санаторіїв. Цікаво, що відкрили його як заклад Сталінської залізниці, де після закінчення Великої Вітчизняної Війни лікувалися діти-дистрофіки. Тепер «Іскра» – дитячий спе-ціалізований клінічний санаторій на 260 ліжок, де впродовж цілого року лікують психо-неврологічних хворих. Належить санаторій до Міністерства охорони здоров’я України.
Основний метод «Іскри» – бальнеогря-зелікування. У санато-рії працюють грязьове та ванне відділення, кабінет ароматерапії, лі-кувальний плавальний
басейн (щоправда, зараз басейн реконструюють, потім черга дійде й до ванного відділення).
В «Іскрі» є також фізіотерапевтична служ-ба, до складу якої вхо-дять низькочастотний та ультразвуковий ка-бінети, кабінети висо-кочастотної терапії і світлолікування, елек-трогрязелікування, ін-галяційної й арома-фітотерапії, а також кабінет рефлексола-зеротерапії, масажу, логопедичної і психо-логічної допомоги. Є й кабінет Монтессорі-терапії – в «Іскрі» прак-тикують цю популярну педагогічну методику. Її суть полягає в спо-стереженні за дитиною
в природних умовах, у спеціальних вправах, що допомагають розвивати в дитини моторику.
Співробітники сана-торію вважають, що лікування дітей з ДЦП має бути комплексним. Ефект від процедур не буде повним, якщо, наприклад, дитина не матиме раціонального харчування, збалансо-ваного за основними інгредієнтами із за-стосуванням вітамін-них напоїв (соки, настій шипшини). Крім того, кожному тут призначають інди-відуальний руховий режим. Впливає на здоров’я малюка й морський клімат – са-наторій розташований у парку за 500 метрів від моря. Можливе проживання в 2, 3 та 4-місних номерах з душем, умивальником, телевізором, холодиль-ником та телефоном.
Діти з епілепсією та судорожними при-ступами в санаторій не
ДОВІДКААдреса:
вул. Кірова, 91, м. Євпаторія,
АР Крим, 97411Телефон:
(06569) 3-22-46, 3-33-49, 3-05-09
Керівник:Слюсаренко
Артур Васильович(головний лікар)
Вартість лікування: безкоштовні
та платні путівки
прийма-ю т ь с я . Однак малю-ків із судорожним синдромом візьмуть за умови, що судоми були в анамнезі, а зараз відсутні. Після виписки вашій дитині зроблять завершальний епікриз зі всіма рекомендаціями вам та лікарю, у якого ви спостерігаєтесь.
Цей санаторій розта-шований в сприятли-вій кліматичній зоні в південно-західній час-тині Євпаторії. Корпу-си «Чайки» – в 50 метрах від морського узбережжя. Завдяки по-єднанню степового та насиченого іонами різ-номанітних солей по-вітря, створюється по-стійний інгаляційний та аромотерапевтичний ефект.
На відміну від ба-гатьох інших санато-ріїв Євпаторії, «Чайка» – багатопрофільний. Тут лікують не тільки хвороби центральної нервової системи, а й кардіоревматологічні, ортопедичні, пульмоно-логічні, нефрологічні На території санато-
рапія, УВЧ-терапія; СВЧ-терапія; магнітотерапія, лазеротерапія та маг-нітолазеротерапія; світ-лолікування). Окрім цьо-го є масаж, зайняття з логопедом і психологом. Концепцією реабіліта-ції дітей з органічним ураженнями нерво-вої системи виступає «Тандем-партнерство». Суть цього лікування полягає в інтеграль-ному об’єднанні зусиль фахівців медичного та психолого-педаго-гічного напрямків.
Найцікавіша в «Чайці» лікувальна фізкультура. Один з її варіантів – іпо-терапія. (Про іпотера-пію докладно написано в минулому номері). У «Чайці» діти, хворі на ДЦП, займаються іпо-терапією з 2001 року.
Ще одне «ноу-хау» санаторію – музична терапія та навчання. У першому випадку по-кращується психо-емо-ційний стан малюків, у другому – вони від-чувають себе, як у справжнісінькій школі. Учителі працюють за оригінальною реабілі-таційною програмою інтенсивного навчання із застосуванням спе-ціальних методик, що полегшують процес за-своєння матеріалу.
Санаторій розрахо-ваний на 410 ліжок і функціонує цілий рік. У Центр реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи в «Чайці»
ДОВІДКА
Адреса: вул. Алея Дружби, 61,
м. Євпаторія, АР Крим, 97493Телефон: (06569) 2-11-57, 2-11-58
Керівник: Кисиленко
Олександр Сергійович (головний лікар)
Вартість лікування:
безкоштовно для дітей АР Крим,
платно для решти дітей
рію є унікальне дже-рело термально-міне-ральної води з яскраво вираженим протиза-пальним ефектом. Тем-пература води сягає 390С. Воду признача-ють для внутрішнього та зовнішнього засто-сування.
Діти з ДЦП у «Чайці», як правило, проходять грязелікування з вико-ристанням мулових сульфідних грязей Сак-ського лікувального озера, термально-міне-ральні ванни, підвод-ний душ-масаж, а також фізіотерапевтичне ліку-вання (таке, як елек-трофорез лікувальних речовин; електросон, е л е к т р о с о н о ф о р е з ; СМТ-терапія та елек-тростимуляція; ВЧ-те-
приймають дітей віком від 7 до 16 років, а в супроводі батьків – від одного року. Якщо діти приїжджають са-мі, вони живуть у 4-поверховому корпусі по 3 – 4 особи в номері зі зручностями на поверсі. Якщо ж з батьками – у 2-3-містних номерах зі зручностями. Єдина умова – відсутність у дитини епілепсії.
Співробітники сана-торію кажуть, що ефективність лікуван-ня залежить від сту-пеню важкості захво-рювання кожного малюка. Заняття, на-приклад, лікувальною фізкультурою інструк-тори проводять з ди-тиною у супроводі дорослих, щоб після завершення курсу лі-кування можна було в домашніх умовах за-кріпити результат.
Соціальний захист ін-валідів сьогодні виступає одним із найважливі-ших напрямків держав-ної соціальної політики в Україні. Цей лозунг можна ледь не щодня почути з телеекранів та радіоприймачів. Став-лення до громадян з обмеженими мож-ливостями здоров’я характеризує цивілізо-ваність держави та рі-вень її демократичності. Інваліди потребують со-ціальної допомоги та за-хисту, а також виконання з боку держави відпо-відних заходів для за-безпечення їхніх законо-давчо визначених прав.
До таких заходів, зокрема, належить соці-альна реабілітація інва-лідів, що спрямована на створення і забезпечен-ня умов для повернення особи до активної участі в житті, відновлення її здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності, за-доволення потреби у за-безпеченні технічними та іншими засобами реабілітації.
Продовжуємо висвіт-лювати правові питання, що стосуються інвалідів, дітей-інвалідів та сімей, які їх утримують.
Порядок забезпечення дітей-інвалідів технічни-ми засобами реабілітації.
Наприкінці 2006 р. в Україні почав діяти встановлений Кабміном гарантований державою перелік реабілітацій-них послуг, технічних, допоміжних та інших засобів реабілітації, що передбачені інваліду
ні отримувати лише на підставі їхньої ін-дивідуальної програми реабілітації. З метою спрощення механізму та зняття соціальної на-пруги при отриманні індивідуальної про-грами реабілітації ін-валідів ця норма за-стосовується лише для тих, хто отримуватиме інвалідність після 1 січня 2007 р. Особи, що були оглянуті медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) і тер-мін дії інвалідності яких встановлено безстроково або не закінчився до 1 січня 2007 р., отримують технічні та інші засоби реабілітації на підставі висновку ЛКК.
Першочергово забез-печуються технічними та іншими засобами реабілітації діти-інвалі-ди.
Облік інвалідів (зок-рема, й дітей-інвалідів), що мають право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, ведуть органи праці та соціального захисту на-селення за місцем ре-єстрації проживання осіб (ст. 6 «Порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповід-ного державного замов-лення, переліку таких засобів» від 29.11.2006 р. № 1652).
Згідно ст. 7 цього По-рядку для взяття на облік, інвалід або представник дитини-інваліда повинні подати:
• заяву про забез-печення технічними та іншими засобами реа-білітації за формою, що затверджується Мін-праці України (далі – заява);
• копію довідки про присвоєння іден-тифікаційного номера;
(зокрема й дитині-ін-валіду) безкоштовно або на пільгових умовах з урахуванням фактичних потреб залежно від віку, статі, виду захворюван-ня. Цей перелік міс-титься в Державній типовій програмі реа-білітації інвалідів, яку затверджено урядо-вою постановою від 8.12.2006 р. №1686. Програма виконується шляхом складання ін-дивідуальних програм реабілітації. Для дітей-інвалідів такі програми складають лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактич-них закладів (ЛКК).
Згідно Постанови КМУ «Про затвердження Порядку забезпечення окремих категорій насе-лення технічними та іншими засобами реа-білітації і формування відповідного державного замовлення, переліку таких засобів» від 29.11.2006 р. № 1652 до технічних та інших засобів реабілітації, що видаються через органи праці та соціального захисту населення, на-лежать: протезні вироби (протезно-ортопедичні вироби, ортопедичне взуття, спеціальний одяг), засоби пересуван-ня, спеціальні засоби для самообслуговування, догляду, орієнтування, спілкування та обміну інформацією.
Законом України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» встановлено, що технічні та інші засоби реабілітації з 1 січня 2007 р. інваліди та діти-інваліди повин-
• паспорт або сві-доцтво про н а р о д ж е н н я (для осіб віком до 16 років);
• довідку про реєстра-цію місця проживання;
• висновок МСЕК про встановлення інва-лідності (для дітей-інвалідів – висновок ЛКК);
• індивідуальну про-граму реабілітації (для інваліда та дитини-інваліда);
• копію пенсійного посвідчення або по-свідчення отримувача державної соціальної допомоги, що випла-чується замість пенсії;
• копію посвідчення, яке підтверджує статус особи, що має право на пільги відповідно до законодавства.
Якщо звертається за-конний представник інваліда, він подає ра-зом із зазначеними документами свій пас-порт та документ, що підтверджує його пов-новаження законного представника.
Дата надходження заяви разом з усіма необхідними доку-ментами, зазначеними у пункті 7 цього Порядку, сприймається як день звернення за забезпеченням техніч-ними та іншими засоба-ми реабілітації.
Місцевий орган праці та соціального захисту населення на підставі зазначених документів видає направлення на забезпечення протез-ними виробами (з ура-хуванням установлених строків їх експлуатації) та інформує про під-приємства, що згідно із законодавством отри-мали державне замов-лення на виготовлення, постачання й ремонт технічних та інших засобів реабілітації.
Тетяна КУЛЬБАЧКА, психолог
Якщо ви помічаєте, що ваша дитина несмі-лива, стривожена, недо-вірлива, страждає від самотності, не вміє ви-словити свою думку, не може продемонструвати своїх талантів, надміру стримана, у будь-якому її віці ви зобов’язані допомогти дитині подо-лати ці комплекси.
Насамперед любіть свою дитину і демонст-руйте їй це. Відчуття, що тебе люблять, що ти потрібен іншому, — одна з фундаментальних людських потреб, особ-ливо коли ви кажете дитині, що вона вам дорога, потрібна або просто, що вона гарна. Це може бути привіт-ний погляд, ласкавий дотик, прямі слова («Я рада тебе бачити», «Ти мені подобаєшся», «Ме-ні добре, коли ми ра-зом»).
Відомий сімейний терапевт Вірджинія Сатир рекомендувала обіймати дитину кіль-ка разів на день, бо чет-веро обіймів потрібні кожному просто для виживання, а для доб-рого самопочуття по-трібно не менше вось-ми обіймів на день. Дотик найпростіше і найбезпосередніше пов’язує нас з іншими людьми. Він не дає за-
І не важливо, скільки їй років і чи чує вас хтось іще. При цьому ви маєте право і можете не схвалювати окремих дій свого чада та робити йому зауваження.
Виховуйте у своєї ди-тини високу самооцінку (думку про саму себе, що сформувалася в результаті порівняння себе з іншими). Люди з високою самооцінкою не засмучуються, коли їх критикують, і не боять-ся бути відкинутими. Людина ж із низькою самооцінкою, навпаки, видається розгубленою, надміру вразливою до зауважень, вважаючи, що критика свідчить про її неповноцінність. Наші діти дуже залежать від заохочень дорослих. Замисліться, чи часто ви кажете своїй дитині, що вона талановита, гарна, розумна? А може, ви самі ніяковієте, коли хтось хвалить ваших дітей, зате вважаєте, що правильно — якомога частіше й докладніше вказувати дитині на її вади, погані звички, невдачі.
А тепер згадайте: вам, дорослим людям, хочеться виправити-ся, коли, хай навіть справедливо, вказують на ваші вади? Чи ви надасте перевагу не дуже справедливій, але похвалі?
Дитина, яка поки що не знає себе і своїх можливостей, значно більше, ніж дорослий, залежить від оцінки інших людей. Може, тому діти так люблять почесні грамоти, вим-
мкнутися в собі, від-чути себе самотнім і непотрібним. Дотик да-рує радість і стверджує фізичну реальність на-шого існування. Обій-няти дитину — особ-ливе задоволення, але багато хто з батьків від-мовляється від нього, коли вважає, що дитина вже виросла. Подумай-те, як би ви відповіли на такі запитання: чи вважаєте можливими обійми, поцілунки та інші вияви ніжності зі своїми чоловіком, батьками, родичами, близькими друзями? Чи дозволяєте ви собі це робити на очах у дітей? Чи обіймаєте і цілуєте ви свою дитину?
Хай вам доведеться зробити над собою зусилля, але все-таки спробуйте частіше торкатися своїх дітей, особливо сором’яз-ливих. Не бійтеся виявляти ніжність — вона протистоїть хо-лодному ставленню, позбавленому почуттів. Дайте дітям виявити ніжність у відповідь. Інакше, розцінюйте це як свій недогляд.
Приймайте свою ди-тину беззастережно. Не за те, що вона гар-на, розумна, здібна, що допомагає вам, а просто за те, що вона є. Не бійтеся сказати дитині «я тебе люблю».
пели, значки та пре-мії. Такі відзнаки дають їм відчутне, ре-альне підтвердження їхньої спроможності, стимулюють на нові досягнення.
Ваше завдання — до-могтися, щоб ваші діти почувалися добре. Для цього допоможіть їм знайти в собі все хоро-ше. Віднині починайте хвалити своїх дітей за все, що вважаєте добрим. Краще сказати «по-моєму, ти зробив собі прекрасну зачіску», ніж «у тебе непогана зачіска».
Але не силуйте себе до цього: нещирість компліменту завжди впадає в око. Навчіться неупереджено бачити і чути те, що дитина робить і каже. Занадто часто ми покладаємося на думку однокласника, сусіда або вчителя про погану поведінку дитини.
Зауваження краще зво-дити до мінімуму. Чим більше ви картатимете свою дитину, тим гірше вона поводитиметься. Пам’ятайте, що можна висловлювати невдо-волення окремими її діями, а не нею в цілому. Дитина, безумовно, важ-че впорається зі своєю лінню, якщо щодня чу-тиме, що вона лінива. Виходить, що лінь — її хронічний стан, дефект. Дитина через високу навіюваність перестає вірити, що вона може працювати довго і вперто.
Можна засуджувати вчинки дитини, але не її почуття, хоч би якими
небажаними вони були. Якщо вони виникли, то для цього є підстави.
Кожна справа, зокрема й навчання у школі, може викликати в ді-тей різноманітну гаму емоційних станів: від захоплення, цікавості, готовності й бажання виконувати — до бай-дужості й навіть від-вертого несхвалення.
Коли дитина перебу-ває під впливом сильних почуттів, її розум не здатний адекватно оці-нити ситуацію. Щоб заговорив розум, емоції дитини мають знайти вихід. Навчіть своїх дітей висловлювати емоції й почуття так, щоб вони не блокували розум. Дайте дітям можливість відкрито і сміливо говорити про свої проблеми. Часто дитина не тільки не може висловити своїх почуттів, а їй узагалі важко що-небудь ска-зати. Зауваження на кшталт «ти що, язик проковтнув?» приму-шують її ще більше замкнутися в собі. Якщо емоції постійно притлумлювати, то ра-но чи пізно почуття, які дитина довго стримувала, вона ви-хлюпує на когось або на саму себе. Навчіть її говорити про свої по-чуття від першої особи: «мені важко», «я не люб-лю», «мене гнівить», «я засмучений». Для цього будьте самі відкритими і щирими зі своїми діть-ми. Якщо дитина своєю поведінкою примушує вас переживати, скажіть їй про це. Не слід
залежності у своїх дітей, щоб самим пере-жити відчуття по-трібності. У результаті з дітей виростають підлабузники: «так, мамо; так, тату; я буду таким, як ви хочете». Вони стають тихими, пасивними і залежними.
Якомога раніше при-вчайте дітей до відпо-відальності за їхні вчинки.
Складіть список справ, за які відповідає ваша дитина, а також інший список — усього того, що робите ви, але хотіли б, аби відповідальність за це взяла на себе вона. Постарайтеся, щоб якомога більше пунктів із другого списку перейшло в перший. Подумайте, чи немає ще таких справ, за які діти охо-че візьмуться. Обгово-ріть пункти, стосовно яких немає взаємної згоди. Заохочуйте в дітях прагнення до відповідальності за ін-ших (допомогти бра-тові чи сестрі, одно-класникам).
Дитині, щоб стати впевненішою у собі, потрібен час. Дозво-ляйте їй робити по-милки. Сором’язливі діти уникають справ, тому що бояться зазна-ти невдачі, повестися неправильно. Учіть дітей іти на розумний ризик і терпіти поразки.
Дитина повинна зро-зуміти, що вона може за-знати поразки на шляху до якоїсь мети, але сама вона — не переможена. Невдача лише означає, що або мету обрано
мовчки витримувати образу, притлумлювати гнів, удавати спокій під час сильного хви-лювання. Дитина легко здогадається з ваших жестів, інтонацій, вира-зу обличчя, що щось не так.
Психологи спосте-рігають таку законо-мірність: дорослі, які зробили успішну кар’єру, колись були досить балакучими дітьми. Дитина, якої не чути, не може нічого досягнути ні вдома, ні в школі, ні взагалі у світі, наповненому звуками мови. Якщо ви — зацікавлені батьки, то повинні заохочувати дитину висловлювати свої почуття й думки. Спілкуйтеся з дитиною на рівні її віку, тобто, в буквальному сенсі, нахиліться до неї або підніміть її, щоб ваші очі могли легше зустрітися під час розмови.
Нарешті, будьте здатні вислухати дитину і ви-явити до неї співчуття навіть тоді, коли у вас немає готової відповіді або рішення.
Коли ми відкриті й щирі у висловленні своїх почуттів, діти стають щирішими у вияві своїх. Діти по-чинають розуміти: до-рослі їм довіряють, і дорослим теж можна довіряти. Довіра розвіює побоювання дитини, що її відкинуть, висміють або зрадять.
Виховуйте у своїй дитині впевненість і незалежність. До-рослі занадто охоче культивують відчуття
н е п р а -в и л ь н о , або засо-би, і варто с п р о бу ват и себе в чомусь іншому. Наприклад, якщо батьки музиканти, а їхній син кілька років музикував із перемінним успіхом, а потім вирішив стати математиком, — не слід йому в цьому пере-шкоджати.
Навчіть дітей почу-ватися комфортно на самоті. Самотність мо-же бути корисною як засіб самопізнання. Дитина повинна мати доступний для себе особистий простір і особистий час. Не слід ущерть наповнювати життя дитини сплано-ваною корисною діяль-ністю.
Влада дорослого, як і монета, має дві сторони: це і здатність створюва-ти комплекси в дитини, нічого не роблячи з того, про що сказано вище; це і здатність знизити сором’язливість, під-тримуючи й заохочую-чи дитину. Ви можете взяти на озброєння будь-яку тактику поведінки, але замисліться над тим, що дасть більшу віддачу. Ви мусите усвідомити, яку владу над дитиною маєте, які потреби своїх дітей можете задовольнити, а потім вирішити, як цим скористатися. Не пускайте все на самоплив, бо в кожному разі відповідальність лягає на вас.
Джерело: http://www.zn.ua/3000/3855/55174/
Добрий день,шановна редакціє
та керівник програми «РДВР» Олено Філон!
Прочитала сторінку «Життєві історії» і ви-рішила написати лис-та, бо дуже хочу, щоб люди, у яких народила-ся хвора дитина і якій поставлено діагноз ДЦП, не покидали на-дії, не опускали руки, бо тільки віра, надія і любов до такої дитини можуть зробити чудо: дитина одужає, нехай не повністю, але на 80% – це можливо. Мені було 20 років, коли я народила недоношену дитину з вагою 1,2 кг, а в 4 місяці йому постави-ли діагноз ДЦП. Лікарі говорили, щоб я віддала свого маленького сина до будинку інвалідів, мовляв, що я ще молода, народжу ще здорову дитину, а з цієї дитини нічого не вийде.
Я з перших днів по-кладалася на силу на-дії. Дивлячись на сво-го сина, я не вірила лікарям, а вірила собі й говорила маленько-му, що ми обов’язко-во переможемо. Сама
почала робити йому уколи, носила його на масаж, робила вдома фізичні вправи і постійно спілкувалася з ним. Чотири рази на рік ми проходили курс лікування в дитячій обласній лікарні (м. Херсон). Вдома я весь час підтримувала його, як могла, сама робила масаж і молилася Гос-поду Богу. У рік він ще тримав погано голову, а в 1 рік 7 місяців він зробив свій перший крок. Я була на сьомому небі від щастя, адже лікарі говорили мені, що він зможе тільки плазувати.
У 4 роки він почав говорити, я весь час займалася з ним у ло-гопеда, вчила говорити його сама. Звісно, що він помітно відставав у розвитку від своїх ровесників і мені було дуже боляче дивитися на це. Дуже часто я закривалася в кімнаті й кричала не своїм голосом, особливо, коли хтось запитував мене: «А у вас дитина що, калічка?» Це було дуже важко пережити, але
я знаходила у собі сили і знову боролася за здоров’я своєї дитини.
З кожним роком лі-карі помічали значне покращення і потім вже зрозуміли, що це не вони лікували дитину, а моя віра, надія і любов. Зараз моєму сину 18 років, це красивий юнак гарної статури, який майже не відрізняється від інших юнаків. Хто не знає, що в нього ДЦП, той зовсім і не помічає його фізичних недоліків (він трішки тягне праву ногу). Розмова в нього чиста, розум, пам’ять, все впорядку. Коли ми востаннє в 17 років були на лікуванні в дитячій лікарні й уже прощалися з лікарями й медсестрами (так як він вже мав переходити до дорослої лікарні), то я сказала, що дуже дякую всім лікарям за те, що вони допомагали нам долати цю важку хворобу, а завідуючий відділенням відповів, що якщо і треба ко-мусь дякувати, то тільки мені, тому що крім мене ніхто не вірив в його майже повне одужання.
Він їздить на вело-сипеді, виконує не дуже важку фізичну роботу, допомагає мені по гос-подарству. Мріє, що скоро зустріне гарну дівчину (а дівчатка
вже придивляються до нього) і буде мати гарну сім’ю, діток. Тому я дуже хочу, щоб в кожній сім’ї, де є велике горе, засяяло сонце щастя, щоб ви навіки забули про візки, протези, ор-топедичне взуття, щоб Ваші діти раділи життю і нічим не відрізнялися від своїх однолітків.
Раджу усім батькам, бабусям не опускати руки. Вірте, що всі ра-зом Ви переборете цю страшну хворобу, вірте в свої сили, і моліться Господу Богу, просіть в Нього сили, це дуже допомагає. Приділяй-те дитині як можна більше часу, дайте ди-тині стільки любові й тепла, щоб можна нею було загасити страшну хворобу, і в жодному разі не погоджуйтесь віддати свою дитину до будинку інвалідів. Це дуже страшно – за-лишити дитину саму з чужими людьми в чу-жому будинку.
Ми сильніші за хво-робу – це наше гасло.
Тільки Ви і Ваша батьківська віра до-поможе такій дитині.
З повагою, мама Артемка, Ковальчук Алла
ЙосипівнаХерсонська область
На адресу Програми «Радість дитинства – вільні рухи» надійшов лист, який не зміг нас залишити байдужими. Дякуємо Вам, шановна Алло Йосипівно, що поділилися своєю життєвою історією, яка,
безсумнівно, багатьом батькам додасть надії, зміцнить.
Дорогі батьки! Надсилайте нам ваші історії! Ми впевнені, що у Вас є про що розповісти.
З радістю їх опублікуємо. Можливо, саме ваш життєвий досвід допоможе іншій родині,
що опинилася в схожих обставинах.
Олег ГОЛОВКО
ЗАХВОРІЛО ВЕДМЕЖАТКО
У ведмежій хатці горе: ведмежатко зовсім хворе. Верещить на цілий світ:- Ой, болить мені живіт!
Запросили в хатку цапа - лісового ескулапа.
Він підсів до ведмежати, «ме-е-е!» примусив
прокричати,в рот і в ніс позаглядав,враз хворобу відгадав.- Тут причина отака:мало вітаміну «ка».
Хай ведмедик, - мовив гість, -
тричі в день капусту їсть!..
Запросили кабана - лісового чаклуна.
Він підсів до ведмежати, «хр-ю-ю!» примусив
прокричати, в рот і в ніс позаглядав, враз хворобу відгадав.- Тут страшна хвороба
вже:мало вітаміну «же».
Хай ведмедик, - мовив гість, -
тиждень жолуді поїсть!
А сова, що чуйно спала, засміялась і сказала:
- Не хвилюйтесь, все в порядку,
він нічим не захворів, - просто вранці біля хатки
аж відерце меду з’їв!
Володимир АЛЕКСАНАРІВ
ХОДИТЬ ГАРБУЗ
ПО ГОРОДУ
Ходить гарбуз по городу, питається свого роду:
- Ой чи живі, чи здоровівсі родичі гарбузові?
Обізвалась жовта диня, гарбузова господиня:- Іще живі, ще здоровівсі родичі гарбузові!
Обізвались огірочки, гарбузові сини й дочки:- Іще живі, ще здоровівсі родичі гарбузові!
Обізвалася морквиця, гарбузовая сестриця:
- Іще живі, ще здоровівсі родичі гарбузові!
Обізвались буряки, гарбузові свояки:
- Іще живі, ще здоровівсі родичі гарбузові!
Обізвалась бараболя, а за нею і квасоля:
- Іще живі, ще здоровівсі родичі гарбузові!
Обізвався старий біб:- Я піддержав увесь рід!..
Іще живі, ще здоровівсі родичі гарбузові!
Вірші з книги «Улюблені вірші»
видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
Губкіна Ольга, 10 років
Ющенко Сергій, 15 років
Балим Юлія, 9 років
3-6 липня 2007 р. у місті Харкові пройде VIII МІЖНАРОДНИЙ УКРАЇНСЬКО-БАВАР-СЬКИЙ СИМПОЗІ-УМ у рамках ІІІ На-ціонального конгресу неврологів, психіатрів і наркологів України. Темою симпозіуму є “Медико-соціальна реа-білітація дітей з обме-женими можливостями здоров’я”.
Організаторами є Між-народне об’єднання дитячих лікарів, соці-альних педіатрів, спе-ціальних педагогів, медичних психологів, логопедів. Україна - Ба-варія, Баварія - Україна Nucleus, за погодженням з Міністерством охорони здоров’я України.
Тематика Симпозіу-му:
І. Інтеграційні та інтенсивні технології реабілітації дітей з ор-ганічним ураженням нервової системи.
ІІ. Досвід впровад-ження методики профе-сора В.І. Козявкіна - Система інтенсивної нейрофізіологічної реа-білітації.
Програма Симпозіу-му передбачає можли-вість клінічної де-монстрації пацієнтів з доведеною ефектив-ністю індивідуальної програми реабілітації.
Співголови Міжна-родного об’єднання ди-тячих фахівців Україна-Баварія, Баварія-Україна “Nucleus”:
1. Володимир Козяв-кін, Герой України, Директор Інституту проблем медичної реа-білітації АМН України та Міжнародної клініки відновного лікування.
2. Xубертус фон Форс, Директор Інсти-туту соціальної педі-атрії та підліткової медицини при LMU та Мюнхенського дитя-чого реабілітаційного центру.
3. Володимир Мар-тинюк, Директор Укра-їнського медичного центру реабілітації ді-тей з органічним ура-женням нервової сис-теми МОЗ України, Головний дитячий невролог МОЗ України.
Для нас велика честь привітати
Володимира Ілліча Козявкіна з 60-ти річчям.
Від усього серця бажаємо Вам міцного здоров’я,
щастя та реалізації усіх планів у Вашій благородній справі.
Хай у Вашій оселі буде затишок, спокій і радість,
а доля збагачує життєвою мудрістю, енергією,
натхненням та радістю сьогодення.
Нехай щастить Вам завжди і Бог благословляє
усе Ваше подальше життя!
Дякуємо Вам за співпрацю, за Ваш вагомий внесок
у реалізацію Програми «Радість дитинства – вільні рухи».
З найкращими побажаннями!
Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000»
та ТОВ «ТНК-ВР Україна»
28 квітня 2007 року Міжнародний благодій-ний фонд «Україна 3000» отримав у Міні-стерстві Юстиції Украї-ни Свідоцтво про дер-жавну реєстрацію (серія КВ, № 12529-1413Р) друкованого засобу ма-сової інформації – жур-налу «Радість дитинства – вільні рухи».
Журнал виходить у межах спільної про-грами МБФ «Україна 3000» і ТОВ «ТНК-ВР Україна». Основ-ні завдання журналу – сприяння розвитку охорони здоров’я ді-тей з обмеженими можливостями, захис-ту материнства та дитинства.
Видання «Радість ди-тинства – вільні рухи» засновано з благодій-ною метою та призначе-но для безкоштовного розповсюдження. На сьогодні журнал без-коштовно отримують понад 15 000 сімей, де виховуються діти з органічним уражен-ням нервової системи (ДЦП) і спеціалізовані заклади медичної та соціально-педагогічної реабілітації.
Конкурс «Моя Мрія»
Дорогі наші хлоп-чики та дівчатка, а також їхні батьки! На конкурс «Моя мрія» надійшло понад 200 робіт від діток з усіх куточків України. Усі роботи надзвичайно гарні! Ми Вам дуже вдячні, що поділилися з нами Вашими мрі-ями! Ви насправді найталановитіші! Мо-жна лише уявити, як важко буде журі визначитися з пере-можцями конкурсу. Але гарантуємо, що рішення буде об’єк-тивним та справед-ливим.
Результати будуть оприлюднені в на-ступному номері.
До уваги
юридичних осіб
Шановні колеги! Якщо Ви маєте на-працювання, ма-теріали, поради, що розроблені та підготовлені працівниками Ва-шої установи та які були б у пригоді сім’ям, що мають діток з органічним ураженням нер-вової системи, якщо Ви готові поділитися своїми знаннями і досві-дом з батьками наших діток, за-прошуємо до спів-праці!
АНОНСУ наступному номері
читайте:• можливості навчання для
дітей з особливими потребами;
• пільги при вступі до вищого навчального закладу;
• Монтесорі-педагогіка;• переможці конкурсу
«Моя мрія».
Увага! У минулому номері у розділі «Методики»
був вказаний неправильний контактний номер телефону Центру іпотерапії Олени Петрусевич.
Вибачте за недогляд, ось дійсний номер телефону: 8 (044) 526-91-75.
