nte.etnolog.org.uaНацІо Наль На академІЯ Наук украЇ Ни Ukrainian National Academy of Sciences ІНститут мистецтвоз Навства, фольклори

НацІоНальНа академІЯ Наук украЇНиUkrainian National Academy of Sciences

ІНститут мистецтвозНавства, фольклористикита етНологІЇ ім. м. т. рильського

M. Rylsky Institute for Art Studies, Folkloristic and EthnologyмІжНародНа асоцІацІЯ украЇНськиХ етНологІв

International Association of Ukrainian Ethnologists

НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ

Folk ART And eThnology

№ 4, 2018 (374)липень-серпень

Київ – 2018

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

ISSN 01306936 Рік заснування 2010Індекс 74328 Виходить раз на два місяці

Засновники журналуНаціональна академія наук УкраїниІнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського

Головний редакторГанна СкРипНик

Заступник головного редактораАнатолій ІВАНицький

Відповідальний секретарГалина БоНдАРеНко

Редакційна колегіяЛідія АРТЮХ, Василь БАЛУШок, Валентина БоРиСеНко, Леся ВАХНІНА, Михайло ГЛУШко, Софія ГРицА, Іван дЗЮБА, Віктор коЖУХАР, катерина коЖУХАР, В’ячеслав кУШНІР, оксана МикиТеНко, Микола МУШиНкА, Леся МУШкеТик, Всеволод НАУЛко, Тетяна РУдА, Григорій СеМеНЮк, Володимир СкЛЯР, Мирослав СопоЛиГА

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту мистецтвознавства, фольк лористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

(протокол № 7 від 10.07.2018)Включено до переліку фахових видань України з історичних дисциплін

(Наказ МОН України № 996 від 11.07.2017 р.)

Народна творчість та етнологія : № 4 (374) / [голов. ред. Г. Скрипник] ; НАНУ, ІМФе ім. М. Т. Рильського. київ, 2018. 122 с.

Редактор-координаторолена ЩеРБАк

РедакториНадія ВАЩеНко, Тетяна кЛиМеНко, Лариса ЛІХНьоВСькА, Ярина СТАВицькА, Людмила ТАРАСеНко, олена ЯРиНчиНА

Редактори англомовних текстіволена кАЛАч, павло РАФАЛьСький

ОператорІрина МАТВЄЄВА

Комп’ютерна версткаЛюдмила НАСТеНко

Редакція не завжди погоджується з авторами статейАдреса редакції: 01001 київ1, вул. Грушевського, 4 тел. (044) 279-45-22еmail: [email protected] htpp://nte.etnolog.org.ua

Cвідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації

Серія кВ. № 17404–6174Р від 24.12.2010© Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

3

ЗмістContents

Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації

Topical Ukrainian Studies:Fresh Senses and Interpretations

5 Тараненко Олександр. Словники української мови в діяльності Академії наук України Taranenko Oleksandr. Dictionaries of Ukrainian Language in Activities of the Academy of Sciences of Ukraine

15 Колесник Ірина. Глобальна історія як новітній напрям соціогуманітаристикиKolesnyk Iryna. Global History as a Newest Trend of the Social Humanities

23 Кожухар Віктор, Кожухар Катерина. Українці в незалежній Республіці Молдова (1991–2018 роки)Kozhukhar Viktor, Kozhukhar Kateryna. Ukrainians in the Independent Republic of Moldova (1991 to 2018)

36 Кожолянко Георгій. Громадянсько-політичні та науково-теоретичні аспекти етнічних процесів у Галичині, на Буковині та Закарпатті наприкінці ХІХ – на початку XXІ століттяKozholianko Heorhiy. Socio-Political and Theoretical Aspects of Ethnic Processes in Halychyna, Bukovyna and Transcarpathia in the Late XIXth to Early XXIst Centuries

44 Арістова Алла. Технології руйнування конфесійної ідентичностіAristova Alla. Techniques of Ruining the Confessional Identity

52 Козловський Ігор. Християнські церкви донеччини (у контексті російської військової агресії)Kozlovskyi Ihor. Christian Churches of Donechchyna (In the Context of Russian Military Aggression)

60 Скибіцька Ірина. остання спроба дипломатичних контактів між кубанською Народною Республікою та УНР навесні 1920 року (публікація документа)Skybitska Iryna. The Latest Effort of Establishing Diplomatic Contacts between the Kuban People's Republic and the UPR in the Spring of 1920 (A Document's Publication)

Дослідження молодих ученихStudies of Young Scholars

68 Семенова Оксана. Ярмаркова торгівля як фактор розвитку шкіряного кустарного промислу українців Середньої Наддніпрянщини наприкінці ХІХ – на початку ХХ століттяSemenova Oksana. Fair Trade as a Factor of Development of Tanning Domestic Craft of the Middle Over Dnipro Lands Ukrainians in the Late XIXth to Early XXth Centuries

75 Ярова Аліна. Місце традиційного житла в сучасному світі Yarova Alina. A Place of Traditional Abode in Modern World

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

4

81 Пономаренко Олеся. Михайло Микешин як друг і шанувальник Тараса Шевченка та ілюстратор художніх виданьPonomarenko Olesia. Mykhaylo Mykeshyn as a Friend and Admirer of Taras Shevchenko, and an Illustrator of Artistic Editions

З експедиційних студійFrom Expeditionary Studies

89 Юрченко Віталіна, Іванчишен Віталій. проблемні аспекти роботи сучасно-го етнолога «в полі» (експедиції до чернівецької та Тернопільської областей)Yurchenko Vitalina, Ivanchyshen Vitaliy. Problem Aspects of a Modern Ethnologist’s Field Work (Expeditions to Chernivtsi and Ternopil Regions)

93 Литвинчук Наталія. Битою «польовою» дорогою (з експедицій на полтавщину та Сумщину)Lytvynchuk Nataliya. By a Beaten Field Path (On Expeditions to Poltavshchyna and Sumshchyna)

97 Ставицька Ярина. польові дослідження на теренах ХерсонщиниStavytska Yaryna. Field Studies on the Khersonshchyna Lands

РецензіїReviews

98 Коваль-Фучило Ірина. поміж правдою і пропагандою: українці на «повернених землях» польщі [рец.: коваль п. діти берегів часу: акція «Вісла». Спогади / пер. з пол. та передм. Л. Івасюк. Львів : Світ, 2016. 464 с.]Koval-Fuchylo Iryna. Between Truth and Propaganda: Ukrainians on Poland’s Recovered Territories [Review: Koval P. Children of Time’s Banks: Vistula Operation. Reminiscences (translated from Polish and prefaced by L. Ivasiuk). Lviv: Svit, 2016, 464 pp.]

103 Дяків Володимир. цінне свідчення про галицькі будні кінця XIX – початку XX століття [рец.: кирчів п. образки з галицьких буднів. Львів : Тріада плюс, 2015. 396 с.]Diakiv Volodymyr. Valuable Evidences on Halychyna Everyday Life in the XIXth to Early XXth Centuries [Review: Kyrchiv P. Essays on Halychyna Everyday Life. Lviv: Triada plius, 2015, 396 pp.]

108 Іванчишен Віталій. Європейські візії осмислення радянського спадку [рец.: Шльоґель к. Археологія комунізму, або Росія у ХХ столітті. Реконструкція кар-тини / пер. з нім. І. Витрикуш. київ : дух і літера, 2018. 120 с.]Ivanchyshen Vitaliy. European Visions of Comprehending the Soviet Legacy [Review: Schlogel K. Archeology of Communism, or Russia in the XXth Century. A Reconstruction of the Situation (trans. from German by I. Vitrykush). Kyiv: Dukh i litera, 2018, 120 pp.]

НекрологObituary

112 Наталя ГаврилюкNatalia Havryliuk

114 Інформація про авторівInformation аbout Authors

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

5

СЛОВНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ДІЯЛЬНОСТІ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

Олександр Тараненко

УДК 81’374:811.161.2:001.32(477)

Розвиток українського словникарства про-тягом останнього століття виразно поділяєть-ся на кілька етапів – залежно, з одного боку, від стану вітчизняної лексикографії в певний період, її спроможності та готовості фіксува-ти й характеризувати ті або ті аспекти укра-їнської мови (тобто – від стану теоретичної лексикографії, забезпеченості кадрами, дер-жавної підтримки тощо), а з другого, – від того «образу» української мови, який у той чи той період стояв в уяві як держави, її ідеоло-гічно-наглядового апарату (у радянську добу), так і самих лексикографів і який мав бути від-битий у словниках. Такий хронологічний поділ характеризує передусім ту частину України, що входила до складу Російської імперії, а по-тім СРСР, з другої ж половини 1940-х років – уже й західні регіони країни. Мовознавчі уста-нови Академії наук України, цілком природно, відігравали й продовжують відігравати про-відну роль у створенні словників української мови (є навіть таке визначення, щоправда, не термінологічне, як «академічні словники»). Це передусім великі словники тлумачного типу, орфографічні, перекладні (з першою або дру-гою мовою якоюсь із слов’янських, насамперед зі зрозумілих суспільно-історичних причин – російською 1), історичні, етимологічні, ономас-тичні, зі словників мови письменників – два

словники мови творів Тараса Шевченка (на жаль, у цьому переліку поки що відсутній великий зведений діалектний словник). Пе-рекладні російсько-українські словники – як загальномовні, так і ще більшою мірою галузе-ві – становили (як уже сказано, з відомих не-сприятливих для української мови історичних причин) і, на жаль, становлять основний жанр української лексикографії.

Перший етап (1917 – початок 1930-х рр.) ознаменувався різким збільшенням кількості та різноманітності, різножанровості словни-ків (за підрахунками дослідників, було видано 131 словник; найбільше – 1918 р. та в період українізації), що було зумовлено становлен-ням різних форм української державності та, відповідно, виходом української мови в різні сфери суспільного життя. Більшість із них, як і до цього, – це перекладні російсько-україн-ські й рідше українсько-російські, у тому числі значна кількість галузевих і термінологічних словників (зі сфер діловодства, права, освіти, виробництва, науки тощо). Щодо «образу» української мови, то тут провідною настановою лексикографів було насамперед прагнення від-находити та якнайповніше подавати народну й узагалі питомо українську лексику. Звідси, зокрема, крім наведення власне відповідника до реєстрового слова, насичення української

У статті розглянуто розвиток української академічної лексикографії протягом останнього століття: його основні етапи, діяльність лексикографів щодо нормалізації української літературної мови, а також визначено її перспективи на найближчий період.

Ключові слова: лексикографія, словники української мови, Академія наук України.

The development of Ukrainian academic lexicography during the last century is considered in the article. In particular, its main stages and lexicographers’ activity regarding the normalization of the Ukrainian literary language are described. Its prospects for the nearest future are determined.

Keywords: Lexicography, the Ukrainian language dictionaries, Ukrainian Academy of Sciences.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

6

ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2018

частини статті в перекладних словниках чис-ленними не лише синонімічними, а й видовими найменуваннями 2. Але щодо подання «не на-родної» – книжної і, зокрема, іншомовної лек-сики, то в ставленні до цього питання неважко помітити наявність істотно відмінних підходів словникарів у різних жанрах словників (так що українська лексикографія періоду «золо-того десятиліття» 1923–1932 рр. – це зовсім не таке однорідне явище, як про це нерідко кажуть): а) у загальномовних словниках того періоду, особливо в українсько-російських, українська мова виступає загалом такою, якою вона є (хоча з відновленням старої та широким введенням регіональної лексики); щодо пере-кладу іншомовних слів реєстру, то в загально-мовних російсько-українських словниках звичайною практикою було залучення також іншомовних слів: наприклад, до рос. акушер-ка – укр. акушерка (без синонімів на зразок повитуха, баба-пупорізка); до авиация – авіяція (без летунство) і подібне; б) у галу-зевих же словниках – словниках, де одиниці української мови стояли не в реєстровій, а в пе-рекладній частині словникових статей, – укра-їнська мова подавалася не тільки такою, якою вона є, але й не меншою мірою такою, якою вона має бути (у світлі відповідних програ-мових засад лексикографів). Над створенням галузевих словників працювали термінологічні комісії Українського наукового товариства та Всеукраїнської академії наук (1918–1919), але в основному – Інститут української наукової мови ВУАН (1921–1930), керуючись настано-вами: у разі відсутності слова в народній мові створювати відповідники з морфем україн-ської мови, але зводити до мінімуму запози-чення з інших мов 3. Так, до слів російського реєстру контакт пропонували дотик, до рефлектор – відбивач, до фильтр – цідило, до форсунка – прискавка, до шланг – киш-ка та ін. Хоча більшість із таких пропонованих українських відповідників з різних причин (не останньою мірою, звичайно, позамовних, по-літичних) не закріпилася в ужитку, ціла низ-ка слів (наприклад, вимикач, двигун, літак,

косинець, родовище, струм та ін.) увійшла до складу української нормативної термінології. У такому пуризмі лексикографи орієнтувалися й на практику деяких інших європейських мов, передусім німецької та чеської, у яких переве-дення іншомовних слів на рідномовний ґрунт становило свого часу одну з головних засад формування національних літературних мов.

Серед найважливіших загальномовних словників української мови цього періоду (пе-рекладних, створених переважно поза межами ВУАН – з-поміж уже помітної кількості як українсько-російських 4, так і ще більше росій-сько-українських 5 – особливе місце належить «Російсько-українському словникові» ВУАН (відомому тоді також під назвою «Академіч-ний словник», пор. аналогічні неофіційні назви великих словників національних мов у різних країнах: «Словник Французької академії», «Словник Російської академії [наук]») за ре-дакцією Агатангела Кримського та Сергія Єфремова й за участю В. Ганцова, Г. Голос-кевича, М. Грінченко, А. Ніковського. Слов-ник створювали члени Комісії для складання словника живої української мови ВУАН, він лишився незавершеним у зв’язку з політич-ними подіями (розгортанням репресій проти української інтелігенції, зокрема, у зв’язку з фальсифікованим процесом проти Спілки ви-зволення України): у 1924–1933 роках у Киє-ві вийшло окремими випусками три томи (на літери А–П) із запланованих чотирьох. Цей словник, незважаючи на певну недоопрацьо-ваність української частини щодо адекватнос-ті перекладу та нормативності вживання (без належних семантичних і стилістичних комен-тувань), є надзвичайно багатим зібранням української лексики. Серед галузевих і терміно-логічних словників, також переважно росій-сько-українських, слід виділити (за повнотою реєстру та докладністю його лексикографічно-го опрацювання) «Словник ботанічної номенк-латури (проект)» (Київ, 1928 р.: латинсько-український з українським покажчиком, понад 25 тис. українських назв), багатий на синоні-міку; «Російсько-український словник ділової

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

7


мови» М. Дорошенка, М. Станиславсько-го, В. Страшкевича (Харків, Київ, 1930 р.). З-поміж інших типів словників під грифом Академії наук слід виокремити також «Істо-ричний словник українського язика» за редак-цією Євгена Тимченка (Київ, Харків, 1930 р., 1932 р.; вийшли випуски на літери А–Ж).

Для другого етапу (від 1933 р. до середи-ни 1950-х рр.) характерні, по-перше, помітне звуження словникарської роботи (насамперед у зв’язку зі згортанням політики українізації, репресіями проти українських мовознавців), а по-друге, значне уніфікування української лексики у словниках (з обмеженням сино-німіки з народної мови та пропонованих від-повідників з українськими коренями замість іншомовних слів, тобто насамперед того, що могло відрізняти лексичний склад української мови від російської). Це було пов’язано з роз-горнутою кампанією боротьби з «українським буржуазним націоналізмом» та «шкідництвом на мовному фронті» і відповідними офіцій-ними настановами «не вносити штучної від-межованості української мови від російської». Словники української мови стали розуміти як лексикони не національної мови загалом (як, наприклад, словник Бориса Грінченка або названий «Академічний словник»), а вуж-че – тільки нормалізованої, літературної мови, причому нормалізованої досить ригористич-но («зарегламентованої», як це відбувалося тоді й щодо всіх інших форм суспільної ді-яльності). Особливо різкі зміни відбулися, як відомо, у галузі української термінології: у 1934–1935 роках для «виправлення» справи випущено термінологічні бюлетені (у галузях медицини, математики, ботаніки, фізики, ви-робництва), а для школи – кілька невеликих російсько-українських галузевих словників.

Основними ж загальномовними словника-ми цього періоду були «Російсько-український словник» (Київ, 1937 р.: бл. 45 тис. слів, укла-дачі С. Василевський, Є. Рудницький та ін.), зорієнтований на «найуживанішу, найпо-трібнішу» лексику обох мов, та однойменний словник за редакцією Михайла Калиновича

та участю Леоніда Булаховського і Максима Рильського (Москва, 1948 р.: бл. 80 тис. слів), які відбивають основні нормативні настанови щодо української літературної мови того пері-оду. Якщо словник 1937 року зазнав нищівної критики з боку передусім режиму як недостат-ньо «виправлений» і все одно «шкідницький» (він не був директивно вилучений з ужитку, але паралельно з цим поширювалися спис-ки «небажаних» в українській мові слів), то словник 1948 року критикували насамперед у колах української гуманітарної інтелігенції і особливо в письменницькому середовищі, нагородивши його зневажливою характерис-тикою «зелений словник» (каламбурне обігра-вання двох значень слова зелений – значення відповідного кольору обкладинки і значення «незрілий», а отже, «недосконалий»). Уже в межах наступного періоду українська лексико-графія відмовилася від низки явних росіїзмів, наявних особливо в словнику 1948 року (як, наприклад: безчасся, головокружіння, древе-сина, новомісяччя, портянка, різвий, добро пожалувати! та ін.), хоча певні лексико-гра-матичні й словотвірні розряди та окремі слова, наявні в цих словниках (як, утім, і в словниках нашого часу) викликають дискусії і дотепер.

Для третього етапу розвитку україн-ської лексикографії (кінець 1950-х – кінець 1980-х рр.) знову характерні розширення словникарської роботи і поява низки як тра-диційних для неї, так і нових типів словників, а також певне ослаблення ідеологічного тиску на неї (щоправда, зі значними коливаннями в різні роки). Основною лексикографічною пра-цею цього періоду став, безперечно, тлумач-ний «Словник української мови» в 11-ти томах (Київ, 1970–1980 рр.), найповніший на той час за реєстром (понад 134 тис. слів) і найдо-кладніше опрацьований словник української мови (таким він лишається значною мірою й дотепер). Якщо говорити про його слабкі сторони, то, крім ряду суто лексикографічних моментів і неминучої на той час «радянсько-комуністичної» заідеологізованості в доборі, тлумаченні і стилістичній характеристиці різ-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

8


них розрядів суспільно-політичної та релігій-ної лексики, не можна не відзначити, зокрема, нерідко механічного відтворення наявної мов-ної практики (пор. хоча б подання в реєстрі слова стряпанина) і недостатньо критичного ставлення до залучуваного ілюстративного матеріалу (наприклад, із записів фальсифіко-ваної народної творчості – нібито українське прислів’я: «Якщо ворог не здається – його знищують» – див.: т. 3, с. 664) та надмірного орієнтування в багатьох випадках на словники російської мови. У деяких моментах може ство-рюватися враження, що це слова російської мови, перекладені українською: містечко «се-лище міського типу переважно на Україні та в Білорусії» (замість просто «невелике місто»); козак (у статті виділено окремим значенням «представник відповідного суспільного стану в Росії до 1918 р.»: донські та інші козаки, але не відзначено наявність козаків як особливого суспільного стану в деяких українських губер-ніях Росії до 1918 р.); стрілець (у статті є про стрільців Московської держави, про латись-ких стрільців, але немає про українських січо-вих стрільців).

Найважливішими перекладними загально-мовними словниками цього часу, створеними в системі Академії наук України, є «Українсько-російський словник» у 6-ти томах за редакцією Іллі Кириченка (Київ, 1953–1963 рр.) – най-повніший до 1970-х років словник української мови (бл. 122 тис. слів), з великим ілюстратив-ним матеріалом (наявність у ньому явних росі-їзмів, таких як забой, кумушка, нашенський, ненастя, получати, розлюбезний, трепло та ін., свідчить, однак, що його укладачі ще не повністю позбулися практики попередніх років) і «Російсько-український словник» у 3-х томах (Київ, 1968 р.) – один з найповні-ших і найдокладніших на той час російсько-ін-шомовних словників (бл. 120 тис. слів). Це та-кож кілька словників з іншими слов’янськими мовами: «Польсько-український словник» за редакцією Л. Гумецької (Львів, т. 1–2, кн. 1–3, 1958–1960 рр.: бл. 100 тис. слів), «Болгарсько-український словник» І. Стоя-

нова й О. Чмир (Київ, 1988 р.: 43 тис. слів), «Чесько-український словник» (Київ, т. 1–2, 1988–1989 рр.: бл. 80 тис. слів). Створенням академічних термінологічних словників від 1957 року займалися Словникова комісія при Президії АН УРСР, від 1969 року – Терміно-логічна комісія, від 1977 року – Комітет на-укової термінології АН УРСР. Від 1959 року до 1970-х років видано бл. 30 галузевих ро-сійсько-українських словників, серед яких слід назвати насамперед «Російсько-укра-їнський технічний словник» (Київ, 1961 р.: 80 тис. слів) і «Російсько-український сіль-ськогосподарський словник» (Київ, 1963 р.: понад 32 тис. слів), а з-поміж одномовних термінологічних словників та енциклопедій – «Енциклопедію кібернетики» у 2-х томах (Київ, 1973 р.: бл. 1800 термінів).

Побачили світ також інші важливі ака-демічні словники української мови, зокрема: а) ортологічні: «Орфографічний словник укра-їнської мови» С. Головащука, Т. Зайцевої, І. Назарової, М. Пещак, В. Русанівського (Київ, 1975 р., 1976 р.: бл. 114 тис. слів), «Укра-їнська літературна вимова і наголос» (Київ, 1973 р.; відп. ред. М. Жовтобрюх); б) історич-ний та етимологічні: «Словник староукраїн-ської мови XIV–XV ст.» у 2-х томах (Київ, 1977–1978 рр.; за ред. Л. Гумецької), «Ети-мологічний словник української мови», запла-нований Інститутом мовознавства АН УРСР у 7-ми томах, за редакцією О. Мельничука (у межах цього періоду опубліковано пер-ші три томи на літери А–М. – Київ, 1982–1989 рр.), «Етимологічний словник літопис-них географічних назв Південної Русі» (Київ, 1985 р.); в) словники власних назв: «Словник українських псевдонімів і криптонімів» О. Дея (Київ, 1969 р.), «Словник гідронімів Украї-ни» (Київ, 1979 р.), словник-довідник «Власні імена людей» Л. Скрипник і Н. Дзятківської (Київ, 1986 р.) та ін.

Якщо давати загальну характеристику української лексикографії радянського періоду, то варто насамперед уникати проекціювання тільки в чорно-білому зображенні, однозначно

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

9


трактуючи словники цього часу лише або пе-реважно в негативному плані, як тепер нерідко роблять, особливо в полемічному запалі. Оці-нюючи той чи той словник української мови, його місце в нашій лексикографії, слід керува-тися, як видається, досить простим критерієм: треба зважувати, що все таки краще – щоб цей словник вийшов і до нього зверталися широкі кола населення, користуючись українською мовою (а за браком інших, можливо, більш довершених словників – і поготів), аніж щоб він узагалі не виходив. Можна згадати гір-кі слова Максима Рильського щодо критики «Російсько-українського словника» 1948 року (стаття 1963 р.): «З якоюсь хтивою насолодою чіпляються такі критики за окремі помилки й невдалі розв’язання, що справді трапляються в словнику 1948 року, величають його іронічно “російсько-російським” <...>, цілком ігнору-ють той факт, що без цього “зеленого” словни-ка не обходиться ні одно видавництво, ні одна редакція, ні один перекладач у нашій країні. То вже інша річ, як тим словником користу-ються окремі робітники культури. <...> Деякі не дуже мудрі редактори викреслюють інколи із авторських рукописів слова, яких не зна-ходять у цьому словнику, укладають на його підставі списки так званих “заборонених” слів і т. ін.» [1, c. 82–83].

Щодо четвертого, нинішнього, етапу (від початку 1990-х рр.), то тут, звичайно, не мож-на не відзначити дуже помітної активізації словникової роботи у зв’язку зі становленням України як самостійної держави і проголо-шенням української мови державною (значно збільшується кількість і різнопрофільність словників), але водночас слід сказати й про не менш помітну відсутність єдиних норматив-них засад цих словників і навіть їхніх орфо-графічних принципів, що, звичайно, не може не відбиватися негативно на нормальному функціонуванні української літературної мови в суспільстві. На крайніх «флангах» сучасної словникарської справи з одного боку триває лексикографічна практика попереднього періо-ду, у руслі якої перевидано, наприклад, кілька

термінологічних словників кінця 50-х – по-чатку 60-х років і видано нові словники без належного перегляду норм української мови (особливо це було помітно в 90-х роках); з другого ж боку наявна тенденція до якомога повнішого повернення традицій українського словникарства кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. (зокрема, з униканням іншомовних слів, насамперед із заміною тих із них, що на-явні і в російській мові, іншими) та до правопи-су 1928 року (ця тенденція вже реалізувалася в низці термінологічних словників з точних і природничих наук). Між цими крайніми по-зиціями існують різноманітні проміжні, що, утім, об’єднуються прагненням лексикографів (у кожному окремому випадку реалізовува-ним по-своєму) до очищення української мови від не властивих їй елементів і відновлення її питомих рис, і наша академічна лексикогра-фія має підтримувати саме цей напрям роз-витку, об’єднуючи зусилля окремих авторів та авторських колективів, і сама розвиватися саме в цьому руслі. Якщо зіставити, скажімо, перекладну частину трьох томів академічно-го «Російсько-українського словника науко-вої термінології», «якість» української мови в них досить істотно різниться: якщо в першо-му томі («Суспільні науки». – Київ, 1994 р.), який готували загалом ще в радянський час, звичайним явищем є, зокрема, досить значна кількість дієприкметникових за походженням форм на -чий, іменників на позначення дії із суфіксом -к-а (це ті розряди лексики, навко-ло яких ще від 1920-х років точаться дискусії щодо нормативності їх для української мови), то в наступних двох томах («Біологія. Хімія. Медицина». – Київ, 1996 р.; «Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Кос-мос». – Київ, 1998 р.) уже цілком виразна тенденція до їх уникання.

Ще однією характерною рисою сучасного стану української лексикографії є очевидна ко-мерціалізація значної її частини, що, з одного боку, звичайно, сприяє швидшому задоволен-ню зрослих потреб суспільства в словниках української мови різних жанрів, різної тема-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

10


тичної спрямованості та зорієнтованості на різні аудиторії користувачів, але, з другого, – нерідко йде на шкоду якості словників, поси-лює тенденції до розхитування нормативних засад української літературної мови і просто вносить хаос у її нормальне функціонування. Зокрема, цілком зрозумілим у нових умовах ринкової конкуренції є прагнення видавців до збільшення реєстру словників, але для певних жанрів словників, насамперед орфографічних та орфоепічних, це може ставати перешкодою для їх нормативного призначення. Такі слов-ники, назви яких часто починаються зі слів «новий», «сучасний», «великий», «повний», «універсальний», звичайно створюються без власної бази даних шляхом того чи того препа-рування вже наявних лексикографічних дже-рел (з можливим додаванням нового мовного матеріалу); у вихідних даних низки словників узагалі не зазначені їхні автори.

Нерідко проводять певні аналогії між цим етапом та етапом 1917–1933 років. Такі пара-лелі, звичайно, існують, але з досить принципо-вими відмінностями: а) якщо говорити про нор-мативні засади самої української літературної мови, то в період 1917–1933 років відбувалися лише їх інтенсивні пошуки – рух до «центру», тепер же активізувалися різноманітні відцент-рові тенденції – відхід від уже загалом уста-леного стану літературної мови, що по-різному сприймається в суспільстві; б) якщо ж говорити про ступінь професіоналізму творців словни-кової продукції та міру їхньої відповідальності за якість своєї діяльності, порівняння також не завжди виходить на користь нинішньому ета-пові. Уже немає державної і видавничої цен-зури, відсутні списки «заборонених» слів, не обов’язковим став етап видавничого редагуван-ня (з професійними мовними редакторами), але у свідомості самих укладачів та видавців слов-никової продукції не завжди, на жаль, спрацьо-вують моральні імперативи.

У цей період українська академічна лексико-графія значно збагатилася словниками тлу-мачного типу (зокрема, розпочато видання нового академічного багатотомного «Словника

української мови» у 20-ти томах: уже вийшли т. 1–8 на літери А–М. – Київ, 2010–2017 рр.; створено однотомний «Словник української мови». – Київ, 2012 р.), перекладними за-гальномовними («Російсько-український слов-ник» у 4-х томах. – Київ, 2011–2014 рр.; одно томний великий «Російсько-український словник» за ред. В. Жайворонка. – Київ, 2003 р.: бл. 160 тис. слів) і термінологічними, орфографічними («Орфографічний словник української мови» С. Головащука, М. Пе-щак, В. Русанівського, О. Тараненка. – Київ, 1994 р.: бл. 120 тис. слів, створений уже на основі нової редакції «Українського право-пису»; «Український орфографічний словник» за ред. В. Скляренка. – Київ, 2009 р.: понад 175 тис. слів), орфоепічним («Орфоепічний словник української мови» у 2-х томах за ред. М. Пещак, В. Русанівського. – Київ, 2001–2003 рр.), найповнішими на час свого виходу фразеологічними («Фразеологічний словник української мови» у 2-х кн. – Київ, 1993 р., 2-ге вид. 1999 р.: бл. 10 тис. од.; «Словник фра-зеологізмів української мови». – Київ, 2003 р.: бл. 8 тис. од.) та синонімічним («Словник си-нонімів української мови» у 2-х томах. – Київ, 1999–2000 рр., 2-ге вид. 2001 р.: бл. 9 200 ря-дів). Майже завершено видання «Етимологіч-ного словника української мови» (т. 4, літери Н–П, 2003 р.; т. 5, літери Р–Т, 2006 р.; т. 6, літери У–Я, 2012 р.); розгорнуто видання «Словника української мови XVI – першої половини XVII ст.» (опубл. вип. 1–16, літери А–Л, 1994–2013 рр.), що його укладає Інсти-тут українознавства НАН України у Львові.

Основна лексикографічна робота в системі Академії наук України була зосереджена від 1920-х років в Інституті української наукової мови, потім і дотепер – в Інституті мовознав-ства, з 1990-х років – також у новостворених Інституті української мови та Українському мовно-інформаційному фонді; над створенням історичних словників української мови працює Інститут українознавства у Львові.

Ще одним напрямом лексикографічної ді-яльності академічних мовознавчих установ є

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

11


перевидання словникової спадщини: 1958 року, а також протягом 1990-х – початку 2000-х ро-ків зроблено кілька перевидань «Словаря укра-їнської мови» за редакцією Бориса Грінченка, перевидано «Російсько-український словник» за редакцією Агатангела Кримського і Сергія Єфремова (2016–2017), кілька галузевих слов-ників кінця 1920-х – початку 1930-х років. Це загалом добра й потрібна справа – не тільки для дослідження історії української літературної мови, а й значною мірою в питаннях орієнтирів для її подальшого розвитку та нормування, але такі словники обов’язково мають супроводжу-ватися відповідними попередженнями від ви-давця або редактора, що це саме перевидання, а не сучасне нормативне видання, придатне для безпосереднього практичного використання.

Перспективи подальшої словникарської роботи в системі Національної академії наук України на найближчий період мають, оче-видно, зосереджуватися навколо двох великих лексикографічних проектів. Створення таких словників – під силу насамперед, безперечно, саме академічним мовознавчим установам, де зосереджено необхідний кадровий потенціал з наявністю відповідного лексикографічного досвіду і де має бути сконцентровано електрон-ний Національний корпус української мови (включно з історичною та діалектологічною його секціями).

Це, по-перше, створення академічного тлу-мачного словника української мови принципо-во нового типу – за своїм фізичним обсягом порівняно невеликого як для цього жанру – приблизно в шести томах, але за обсягом реє-стру – до 250 тис. слів, а разом з можливими додатками – словниками географічних назв України, особових імен українців, абревіатур та ін. – і значно більше (роботу над ним до-цільно розпочинати, очевидно, уже після за-вершення видання «Словника української мови» у 20-ти томах). За своїм характером це має бути:

1) за принципом добору мовного матеріалу та його лексикографічної інтерпретації – словник реєстраційно-нормативний (дескриптивно-пре-

скриптивний), який, найширше фіксуючи слов-никовий склад української національної мови, дає водночас досить повну, значно докладнішу й різноаспектнішу, порівняно з наявними досі словниками української мови, нормативну ха-рактеристику мовних фактів з позиції сучасної літературної мови, рекомендації щодо вживання слів і т. ін. Слід би вже, зокрема, принциповіше ставити питання про лексикографічне впоряд-кування явища поки що масової варіантності мовних одиниць на різних структурних рівнях української літературної мови: якщо взяти, на-приклад, факти останнього часу, відповідни-ками до англійського дієслова to institutionalize уже є аж чотири словотвірні синоніми – ін-ституціоналізувати, інституціалізувати, інституалізувати, інституціювати (див.: Словник української мови у 20-ти томах, т. 6). «Перехідний період» у розвитку української літературної мови, потребу в якому обстоюють у певних колах: українській мові ще зарано пе-реходити до етапу суворішої нормалізації, хай поки що нагромаджується варіантність, а там, мовляв, мовна практика сама вирішить, – і так триває вже близько тридцяти років;

2) за принципом подання матеріалу – слов-ник активного типу, зорієнтований не просто на пояснення значення слів та їх коротку гра-матичну й стилістичну характеристики (не завж ди з достатньо цілеспрямовано дібраним і здебільшого з величезним та громіздким ілюстративним матеріалом), а на активне за-своєння лексичних і фразеологічних одиниць та практичне користування ними, що досяга-ється шляхом найширшого, але водночас стис-лого опису реального функціонування мов-них одиниць (за допомогою наборів типових лексичних і паремійних контекстів, подання ортологічних рекомендацій, відбиття парадиг-матичних відношень і синтагматичних зв’язків одиниць тощо – див. наступний пункт);

3) за принципом побудови словникової стат-ті – словник багатоцільового, якомога універ-сальнішого призначення з достатньо широким обсягом інформації про словникову одиницю: з її семантизацією (включаючи в певних ви-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

12


падках елементи енциклопедичної інформа-ції, а для певних розрядів предметної лекси-ки – також подання графічних ілюстрацій), з докладними граматичною (з майже повною, а не фрагментарною, як це досі практикується, словозмінною парадигмою) 6 і стилістичною та прагматичною характеристиками, з відбиттям її лексико-семантичних і словотвірних систем-них відношень, варіантності, поданням типо-вих контекстів її вживання, вимови, написан-ня відповідно до сучасних правописних норм, а також (у довідковому відділі) – її першої лексикографічної і, якщо це можливо, взагалі писемної фіксації (насамперед, звичайно, для одиниць, відомих ще з давніх пам’яток), по-передніх вимовних та правописних варіантів, етимології.

Проспект такого словника з докладною ін-струкцією щодо його укладання вже існує [2], але, оскільки від часу його появи вже минуло понад двадцять років, певні його аспекти по-требують уточнення й доповнення – насампе-ред: а) указування на етимологію вже можна подавати не тільки щодо іншомовних слів, як це передбачалося там, а й щодо значно ширшо-го кола лексики, оскільки вже завершено ви-дання «Етимологічного словника української мови»; б) видання «Словника української мови XVI – першої половини XVII ст.», над яким працює Інститут українознавства у Львові, досить повільно, але все-таки поповнюється новими випусками (звичайно, роботу Інсти-туту українознавства в цьому напрямі потріб-

но б значно інтенсифікувати, посиливши її у фінансовому, кадровому й технічному плані); уже видано зведений словопокажчик 18 слов-ників української мови кінця ХVІІІ – по-чатку ХХІ ст. (з реєстром бл. 300 тис. слів), підготований в Інституті української мови (Український лексикон кінця ХVІІІ – почат-ку ХХІ ст.: Словник-індекс : у 3-х т. – Київ, 2017 р.); видано окремі історичні словники (словопокажчики) входження до складу укра-їнської мови німецької, польської лексики: усе це дозволяє подавати першу фіксацію для дедалі більших масивів української лексики; в) для слів, маркованих у словнику позначкою «діал.» (тобто тих, що вже так чи інакше по-трапляють до складу загальнонаціональної і навіть літературної мови, але ще зберігають сліди свого діалектного походження), бажано було б зазначати, з яких діалектних масивів вони походять, а це поки що дуже проблема-тично без наявності зведеного словника укра-їнських говорів (див. нижче).

По-друге, це створення зведеного словника української діалектної мови (такі словники – на різних етапах їх завершення – уже мають інші слов’янські мови). Зусиллями кафедр української мови та ентузіастів-одинаків уже створено цілу низку словників окремих регіо-нів, але створення єдиного, об’єднаного слов-ника українських говорів давно вже має взяти на себе Інститут української мови з його ка-драми діалектологів і вже наявною діалектною картотекою.

Примітки

1 Перекладні словники з тією чи тією, насампе-ред германською та романською, мовами, а тепер уже і з іншими мовами світу – японською, китай-ською та ін., створювалися й поки що створюють-ся переважно в закладах вищої школи. Мовознавчі установи НАН України мають, безперечно, також активізувати свою діяльність у цьому напрямі.

2 Ось, наприклад, деякі статті з «Академічного словника» за редакцією Агатангела Кримського: рос. вода – укр. вода; (вода тепловатая) літепло;

(вода кипящая) окріп; (вода теплая для купанья) купіль (і т. д.); рос. глина – укр. глина; (белая) по-біл; (жирная белая мергельная) маслянка, масляк; (желтая) вохра (і т. д.).

3 Хоча при цьому замість одних запозичених слів – здебільшого з російської мови або через її посередництво – нерідко пропоновано інші – пе-реважно з польської мови або через її посередни-цтво, наприклад: до рос. гайка – мутра, до паз – ґара і под. (пор., з іншого боку, у вже згадуваному

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

13


1. Рильський М. Словник і питання культури мови. Рильський М. Як парость виноградної лози / упоряд. Г. М. Колесник. Київ, 1973. С. 74–89.

2. Тараненко О. О. Новий словник української мови (концепція і принципи укладання словника). Київ, 1996. 172 с.

3. Тараненко О. О. Словозміна української мови (таблиці відмінювання і дієвідмінювання). Nyáregyháza, 2003. 200 с.

Джерела та література

«Академічному словнику»: до рос. паз – жолоб, жолобок, рівчачок, бурт, паз і вже на одному з останніх місць ґара).

4 Це насамперед: «Словник української мови» Дмитра Яворницького, т. 1 (Катеринослав, 1920 р.: літери А–К, бл. 8200 слів), що був задуманий як доповнення до «Словаря української мови» за ре-дакцією Бориса Грінченка і містив тільки ті слова, яких у ньому не було або вони мали інші значен-ня; три перевидання «Словаря української мови» за редакцією Бориса Грінченка, одне з яких – під назвою «Словник української мови» – було під-готоване за редакцією і з доповненнями Сергія Єфремова та Андрія Ніковського (1927–1928 рр.):

вийшли т. 1–3, літери А–Н, потім видання було припинено; словники В. Дубровського, Л. Сав-ченка, О. Ізюмова та ін.

5 Це насамперед: «Російсько-український слов-ник» С. Іваницького і Ф. Шумлянського (Вінни-ця, т. 1–2, 1918 р., бл. 35 тис. слів); «Практичний російсько-український словник» М. Йогансена, М. Наконечного, К. Німчинова і Б. Ткаченка (Дніпро петровськ, 1926 р.); словники В. Дубров-ського, Л. Савченка, О. Ізюмова, Г. Сабалдиря та ін.

6 Реальні основи для цього є: для таких лек-сикографічних потреб уже створено спеціальний довідник [див.: 3].

1. Rylskyi M. (1973) Slovnyk i pytannia kultury movy [A Dictionary and Issues of Language Culture]. Rylskyi M. Yak parost vynohradnoyi lozy [Like a Sprout of Vine] (compiled by H. Kolesnyk). Kyiv, pp. 74–89.

2. Taranenko O. (1996) Novyi slovnyk ukrayin-skoyi movy (kontseptsiya i pryntsypy ukladannia

slovnyka) [A New Dictionary of Ukrainian Lan-guage (Conceptions and Principles of Its Compila-tion]. Kyiv, 172 pp.

3. Taranenko O. (2003) Slovozmina ukrayinskoyi movy (tablytsi vidminiuvannia i diyevidminiuvannia) [Inflexion in Ukrainian Language (Declension and Conjugation Tables]. Nyáregyháza, 200 pp.

References

Summary

The Ukrainian lexicography development during the last century is divided into several stages. The first phase (1917 – the beginning of 1930s) has been marked with a sharp increase of dictionaries number and diversity (131 dictionary is published; particularly – in 1918 and in the Ukrainization period). It was determined with the Ukrainian statehood formation and the Ukrainian language use in different spheres of social life. The second stage (1933 – middle of the 1950s) is characterized by the contraction of the lexicographical work (connected with the Ukrainization policy curtailing, repressions against Ukrainian linguists), the Ukrainian vocabulary unification in the dictionaries. It has been caused with the struggle campaign with the Ukrainian bourgeois nationalism, wrecking in the linguistic sphere and the formal instructions don’t introduce an artificial dissociation between Ukrainian and Russian languages. The third

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

14


phase (the end of 1950s – the end of 1980s) is described by the increase of a lexicographical work and a certain weakening of the ideological pressure on it. The Ukrainian Language Dictionary in 11 volumes (Kyiv, 1970–1980) is known as the main lexicographic work of the period. The fourth stage (from the beginning of the 1990s) is distinguished by the lexicographic work intensification in the connection with the formation of Ukraine as an independent state and the Ukrainian language proclamation as a state one. However, the absence of common normative basis of these dictionaries and even their orthographic principles should be mentioned.

Fundamental lexicographic work in the Ukrainian Academy of Sciences system has been concentrated in the Institute of Ukrainian Scientific Language from the 1920s, afterwards and till the present day – in the Institute of Linguistics, from the 1990s – also in the newly-created The Ukrainian Language Institute and Ukrainian Linguistic-Information Fund. The Institute of Ukrainian Studies in Lviv works on the creation of the Ukrainian language historical dictionaries.

The prospects of the further lexicographic work in the Ukrainian Academy of Sciences system for the nearest period should be focused around two great projects: 1) Creation of the Ukrainian Language Academic Explanatory Dictionary of a new type – in six volumes approximately, till 250 000 of words according to the glossary amount, and more considerably, including the appendixes – the dictionaries of Ukrainian geographical names, Ukrainians personal names, abbreviations; 2) Creation of the unifying dictionary of Ukrainian dialectal language. A whole chain of separate regions dictionaries has been already created with the efforts of the Ukrainian language departments and the solitary enthusiasts. But the composition of a single united dictionary of Ukrainian dialects should be organized by The Ukrainian Language Institute with its dialectologists and the present dialectal card index.

Keywords: Lexicography, the Ukrainian language dictionaries, Ukrainian Academy of Sciences.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

15

ГЛОбАЛЬНА ІСТОРІЯ ЯК НОВІТНІй НАпРЯМ СОцІОГУМАНІТАРИСТИКИ

Ірина Колесник

УДК 172.16.+316.42]:94

У статті простежено генеалогію поняття «нова глобальна історія». Проаналізовано категорії «транснаціональна» та «переплетена історія». Наразі перспектива реконструкції українського метанаративу можлива в контексті моделі «переплетеної історії», котра відповідає вимогам світу, що глобалізується.

Ключові слова: глобальна історія, світова історія, глобалізація, історія глобалізації, історія України.

The article observes the genealogy of the concept modern global history, its meaning in recent historical writings. The conceptions transnational history and connected history are also analyzed. Today, the case of reconstructing the Ukrainian metanarrative is possible in context of the entangled history model meeting the needs of our globalizing world.

Keywords: global history, world history, globalization, history of globalization, history of Ukraine.

Генеалогія терміна «глобальна історія». Останнім часом у різних сферах гуманітарис-тики (культурології, політології, історії, етно-логії та мовознавстві) фігурує поняття «гло-бальна історія», або «нова глобальна історія» (modern global History). Як співвідноситься цей концепт з усталеними поняттями «все-світня», «загальна», «універсальна», «світова» історія? Який сенс має сам термін «глобальна історія» та як він корелюється з категоріями «глобалізація», «історія глобалізації», «гло-бальний історичний аналіз»?

По-перше, не варто ототожнювати глобаль-ну історію з історією глобалізації, котра вивчає масштабні глобалізаційні процеси, пов’язані з Римською імперією, елліністичним світом, по-ширенням християнства на трьох континентах та провіденціалістською глобалізацією. Друга хвиля глобалізації припадає на ранньомодерну добу й зумовлена великими «подорожами- відкриттями».

По-друге, щоб з’ясувати сенс поняття «гло-бальна історія», слід звернутися до генеало-гії даного терміна. Отже, історія конструкта «глобальна історія» висвітлюється в дослі-дженні «Глобальна історія сучасної історіо-графії». Його упорядники Георг Іггерс (georg g. Iggers) та Едвард Ван (Q. Edward Wang) виокремлюють три фази в становленні гло-бальної історії історіографії.

Перша фаза охоплює XVII–XVIII ст. – період після Великих географічних відкриттів, упродовж якого постійно зростав інтерес до Нового світу, нововідкритих земель. Унаслі-док цього з’являються перші універсальні іс-торії, а «хрещеним батьком» глобальних світ-ських істориків по праву вважається Вольтер, з його працею «Дух народів». Для послідов-ників Вольтера властивий був «відхід від про-віденціальних наративів та їх клерикальних попередників».

Друга фаза припадає на ХІХ ст. У цей пе-ріод на Європейському континенті й відбува-ється процес творення національних держав та світових колоніальних імперій як результат встановлення економічної, технологічної та культурної вищості Європи над іншими краї-нами й народами світу. Повсюди нав’язуються стереотипи європейського мислення та стан-дарти історіописання як засіб ідеологічно-го впливу й політичного тиску. Прикметно, у ХІХ ст. у Європі згасає інтерес до незахід-них країн. У цей період відбувається остаточне оформлення євроцентризму (eurocentrism), що стверджував абсолютне домінування Європи, культ національних держав (на зразок розви-нених країн Європи), нав’язував іншим краї-нам європейські канони мислення та історіопи-сання. Саме на ХІХ ст. припадає створення «нового націоналізму».

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

16


Нарешті, у другій половині ХХ ст. ради-кально відновлюється й поширюється інтерес до країн незахідного світу. На цій стадії від-бувається зміна пріоритетів глобального мис-лення, зумовлена з кризою євроцентризму, визнан ням сучасними інтелектуалами рівно-цінності інших культур, традицій та стилів іс-торичного письма [4, с. 21–38].

Дехто з істориків пов’язує глобальну істо-рію з постмодернізмом. Проте існує й проти-лежна думка так званих «поміркованих істо-риків», корті рішуче не сприймають «свавілля постмодерністів у конструюванні минулого», тобто створення «дослідницьких моделей но-вого типу», і наголошують на переосмисленні предмету світової історії [5, с. 77–78].

Глобальна історія – ідеологія суспіль-ства, що глобалізується. Цілком слушною є думка сучасного дослідника, представника британської школи глобальних істориків Пат-ріка О’Брайєна (Patrick O’Brien) про те, що світова історія нині прагне до Ренесансу [13, р. 36]. Як відомо, глобалізація виявляється в економічній сфері, маркером якої слугує фінан-совий капіталізм, котрий не знає національних кордонів. Нові інформаційні технології не лише перетворюють економіку й суспільства, але зв’язують увесь світ в єдине ціле. Глобалізації також зазнали культура, наука, стиль життя кожної людини. Тому глобальна історія сприй-мається сьогодні як соціальний конструкт, ідеологія доби глобалізації. Це новий напрям в історичній науці, котрий виник наприкінці ХХ ст. і суттєво відрізняється від попередніх історіографічних канонів і традицій.

Глобальна історія – багатовекторна й ба-гатошарова перспектива історичного дослі-дження. У новітній літературі існують різні визначення й розуміння глобальної історії. В англосаксонському дискурсі конкурують два погляди на предмет глобальної історії. Одні дослідники трактують глобальну історію з перспективи комунікацій, тобто як образи взаємодії суспільств, культур, цивілізацій. (Г. Іггерс [4], Б. Мазліш [7]). Інші визнача-ють глобальну історію з перспективи потоків

інформації в сучасному світі. Джеррі Бентлі (Jerry Bentley) розглядає глобальну історію як науково-гуманітарний напрям, що містить неархівні джерела, методи біології, екології, палеонтології, археології та хімії. На думку П. О’Брайєна, предметом глобальної історії є філософія, теологія, географія, медицина, астрономія, метеорологія, зоологія [13]. Отже, у структурах свідомості сучасного історика концепт «глобальна історія» утверджується в широкому розумінні як новий напрям чи мо-дерна історична ідеологія.

Глобальна історія як ідеологія має свої особ-ливості. На відміну від попередніх історичних парадигм (гегельянство, перший і другий по-зитивізм, марксизм), «нова глобальна історія» не визнає загальних законів в історії. Якщо в рамках євроцентризму домінувала думка про метанаратив як наратив прогресу (історія дер-жав, націй, формацій, культур, цивілізацій), то нині вважається, що сучасність сплітається з чисельних історій, а відтак глобальна історія передбачає створення цілком нового світу в множині.

Специфічна риса глобальної історії пов’язана з відмовою від такої провідної ідеї євроцентризму, як культ національної держа-ви, що радикально урівнює у просторі світової історії всі народи, етноси і країни, у тому числі «народи без історії» (People without History).

Принциповою відмінністю глобальної історії від попередніх ідеологій є відмова від есенціа-лістського розуміння історії. Для попередньої доби в історії історіописання характерний був есенціалістський підхід, у річищі якого такі по-няття, як «цивілізація», «формація», «нація», «клас» сприймалися ніби історична даність, іс-нуючі сутності. Не випадково Микола Копо-сов ототожнював глобальну історію з марксиз-мом з явно негативними конотаціями. Проте й до сьогодні цивілізації сприймаються істори-ками як існуючі сутності, певна реальність у вигляді культурно-історичних типів, «великих культур», «локальних цивілізацій» тощо. Ба-гато хто забуває, що концепт «цивілізація» є продуктом інтелектуалів доби Просвітництва.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

17


На думку російського дослідника Ігоря Іоно-ва, нині відбувається «трансформація теорії та історії цивілізацій», тобто вона «втрачає своє попереднє значення як протиставлення свій / чужий, цивілізовані європейці / від-сталі дикуни, місце якого заступає розуміння їх як діалогу культур і цивілізацій» [5, с. 80]. Дж. Бентлі також наголошує, що нині чимало вчених замість терміна «цивілізація» надають перевагу концепту «великомасштабне, складне суспільство» (large-scale, complex society), тому що «цивілізація» має в собі «західні елітист-ські конотації, що не відповідають численним великим спільнотам в світі» [2]. Наразі «ци-вілізація» сприймається швидше як конструкт і спостерігається тенденція щодо відмови від поняття «цивілізація» взагалі.

Важливою рисою глобальної історії як ідео-логії доби глобалізації є визнання інтелекту-алами кризи євроцентризму. На практиці це означає відмову від гегемонії, нав’язування іншим європейського типу історичного письма та визнання рівнозначності різних історіогра-фічних традицій і видів історіописання, як-то китайське, ісламське, східноазійське, індуське, африканське. Завдяки постколоніальній кри-тиці всі типи історичного письма вважаються самодостатніми й самоцінними, а їх викорис-тання – запобіжником рецидивів неоколоніа-лізму в глобальній історії.

Нарешті, враховуючи всі ці особливості глобальної історії (відмова від детермінізму, тобто історичних законів, руйнування культу національних держав, криза євроцентризму, визнання множинності й різноманіття історії), сучасні історики заговорили про «емпіричний поворот» в історії (термін належить німецько-му історику Юргену Остерхаммелю (Jürgen Osterhammel) [14]. На практиці «емпіричний поворот» означає відхід від історіософських схем та історичних теорій.

Отже, глобальна історія як ідеологія та но-вий напрям у науці ХХІ ст. має своїм методо-логічним підґрунтям інтернет-революцію, а філософською основою – планетарне мис-лення як маркер ери антропоцену [див. 11].

У сучасному інтелектуальному просторі від-бувається глобалізація науки і професії істо-рика: формується співтовариство глобальних істориків, виникають міжнаціональні наукові центри з вивчення глобальної історії, журна-ли (Journal оf World History, Journal оf Global History). З огляду на визнання рівнозначності всіх форм історичного письма й історіографіч-них традицій утворюються самобутні профе-сійні ідентичності в різних регіонах та відбу-вається їх взаємодія [див.: 6]. Інституалізація глобальної історії ставить перед дослідниками певні завдання. Глобальним історикам слід пам’ятати своє походження, національне ко-ріння; поєднувати у своїй професії традиції з актуальними ідеями й методами, відповідати на виклики створення нових засобів і категорій для реконструкції минулого [13, р. 37].

Словом, у сучасному інтелектуальному просторі існують два типи глобальних історич-них досліджень: транснаціональна історія та «перехресна історія».

Транснаціональна історія. З приводу іс-торичних дебатів навколо глобальної історії Рольф Тоштендаль (Rolf Torstendahl) зазначає, що глобальна історія сьогодні не сприймається як історія світу чи історія всього людства. На його думку, глобальна історія пов’язана з таки-ми поняттями, як «перехресна історія» (historie croisée) та транснаціональна історія. Прибіч-ники терміна «глобальна історія» виступають проти ототожнення його з поняттям «транс-національна історія», або «наднаціональна історія», адже наднаціональна історія має за основу національну історію. Транснаціональ-ну історію дослідник розуміє як історію, котра «виходить за рамки національної (державної) історії і дає можливість осмислити ті аспекти минулого, які зазвичай перебували в тіні на-ціональної проблематики». Цілком слушною є теза Р. Тоштендаля, що транснаціональна іс-торія – це (різно)-вид глобальної історії. Цей вид (тип) глобальних досліджень «базується на оптимальній нормі, що підкреслює плодо-творність і важливість виходу за національні чи державні кордони та ігнорування джерел

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

18


державного характеру». Такий підхід, вважає автор, легше реалізувати в історії економіки та історії бізнесу, ніж у всіх інших видах іс-торії. Без сумніву, акцент на глобальних пер-спективах є важливим з огляду на подальшу фрагментацію історичної дисципліни (історія менталітету, культури, економіки, політики), що стала очевидною на межі ХХ–ХХІ ст. [9, c. 100–101].

Усталеної думки щодо предмета трансна-ціональної історії в сучасній літературі немає. Одні дослідники вважають, що предмет гло-бальних історичних досліджень становить: 1) глобальна історія товарів (цукор, чай, кава, срібло, опіум, бавовна, шовк тощо); 2) еконо-мічна діяльність (банківська справа, торгів-ля, промисловість, транспорт); 3) соціальні й міжетнічні відносини; 4) загальні теми, як-то політика, військова справа, а також наука; 5) глобальна біографія, яка містить вивчення життєвих світів людини (наприклад, біогра-фія римського раба і китайської наложниці доповнюють глобальну історію рабства та сексуальної експлуатації). Така історія, на-голошує П. О’Брайєн, має свою структуру, адже містить «підтвердження знань про ми-нуле відповідними географіями, численними хроно логіями та розвитком теоретичної бази із запозиченням методів природничих і соціаль-них наук» [13, p. 36–37]. Дж. Бентлі, автор популярного підручника з глобальної історії, до предмета вивчення включає: 1) широко-масштабні міграції населення, тварин, харчів; 2) економічні флуктуації; 3) культурний транс-фер технологій; 4) поширення інфекційних за-хворювань; світову торгівлю [2; 10]. Безпереч-но, до складу предмета транснаціональної історії входить і глобальна історія історіографії (Г. Іггерс, Е. Ван).

Україна у світлі «перехресних» істо-рій. Не менш дискусійною проблемою, ніж окреслення предмета глобальних досліджень, є питання національних і локальних наративів у межах глобальної історії. Дехто спростовує саму ідею метанаративу як доробок доби євро-центризму. Зокрема, постмодерністи давно

говорять про «смерть» будь-якого наративу. Інші дослідники визнають необхідність мета-наративів у світовій та національних історі-ях. Так, П. О’Брайєн вважає, що «історикам необхідно писати більш інклюзивні й перекон-ливі загальні наративи, котрі можуть існувати разом без клею євроцентризму» [13, p. 32].

Наразі національний метанартив постає як багатовекторна, «гілляста» історія, яка сплітається із численних історій. Методоло-гічний базис глобальних історичних дослі-джень становлять принципи постколоніальної критики, світ-системний аналіз (І. Валлер-стайн, А. Франк), теорії модернізації, котрі, незважаючи на кризу марксизму, вижили й змінили форми репрезентації. Категоріями глобального історичного аналізу є ідея «плю-ральних суспільств», що виникають унаслідок «складних зв’язків і взаємодій», та «концеп-ція велико масштабного складного суспільства (large-scale, complex society)» [див.: 2]. Прик-метно, у новій пізнавальній моделі глобаль-них історичних досліджень категорії, котрі відбивають логіку й поступ історії, постають у множині (у вигляді модернізацій, індустріаль-них революцій, колоніалізмів, воєн, револю-цій). Найважливішою категорією глобального історичного аналізу є принцип міжсистемної і внутрішньосистемної взаємодії.

Сучасна українська історіографія також стоїть перед викликами «нової глобальної історії». До речі, проблема взаємодії історії України та всесвітньої історії не нова у віт-чизняній літературі й цілком віддзеркалює стереотипи європейського типу історичного мислення. Так, Володимир Потульницький у монографії «Украйна і світова історія. Історіо-софія світової та української історії XVII–XX ст.» розглядає історію України в контекс-ті «домінуючих націй», демонструючи тим самим типово євроцентристський підхід до проблеми комунікацій України у світовому іс-торичному просторі [8]. Вадим Ададуров ви-користовує поетичну метафору – українська історична наука, наче птах, має два крила: національну і всесвітню історію – та звертає

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

19


особливу увагу на становище останньої. Схе-му М. Грушевського він вважає застарілою і критикує її за національний партикуляризм та ізольованість від історії інших країн. До-слідник пропонує свій метод «вписування» української історії у європейський контекст, наголошуючи, що головним є запроваджен-ня ідеї взаємодії культурних і економічних чинників української та європейської історії, а також використання європейських архівних джерел [1, с. 3, 34, 40–47].

На наш погляд, релевантною для націо-нальної української історії є модель пере-хресної, переплетеної, зв’язаної історії (histoire croisée, entangled history, connected history). Отже, глобальна історія країни (України) – це реконструкція взаємодії людей, культур, традицій, політичних і соціальних рухів, релі-гійних, етнічних, національних ідентичностей, трансфер технологій, ідей, товарів, опис різних форм модернізації.

Задачі українських істориків у ситуації з глобальною історією. Першочерговою за-дачею вітчизняних істориків є усвідомлення факту кризи євроцентризму та її наслідків. Це означає відмову від культу державного й національного як домінуючої ідеї у європей-ському та українському історіописанні, а та-кож універсальних законів в історії, автори-тету історіософських схем, теорій прогресу та абсолютизації цивілізації як певної сутності, історичної даності.

Важливим завданням сучасної історичної науки в Україні є пошук нових ідей, концептів, методів у поєднанні з вітчизняними історіо-графічними традиціями, що створить можли-вість появи оригінальних і переконливих схем і концепцій власного минулого. З огляду на це, пріоритетним є принцип множинності, світ-системного та модернізаційного аналізу, мульти культуралізм, Subaltern studies тощо.

Стратегічна мета сучасних українських істориків – створення українського мета-наративу з перспективи глобальних історич-них досліджень. Методологічним підґрунтям такого метанаративу слугує принцип між-

системної і внутрішньосистемної взаємодії (так званий «діалогічний історизм»). При реконструкції національного метанаративу цілком природним виглядає опис подієвої іс-торії в контексті основних етапів глобалізації. Так, у межах християнської глобалізації не Давньо київська держава, а саме слов’янський православний світ постає у різних вимірах. Це взаємодія з номадами, Візантією, Євро-пою, Золотою Ордою, Великим князівством Литовським (ВКЛ) у вигляді інтелектуаль-них, культурних, економічних та політичних взаємовпливів, мереж русько-литовсько-польських, європейських родинно-династич-них зв’язків. ВКЛ зокрема, сприймається як образ прикордонно-«українної» держави, «континуатора традиції Київської Русі, кра-їни синтезу західно- та східнохристиянських традицій, переможця Золотої Орди та борця за вихід до Чорного моря.

Друга хвиля ранньомодерної глобалізації, що припадає на XVII ст., супроводжувала-ся інтенсивним обміном товарами, ідеями та технологіями – військовими, промислови-ми, політичними. Минуле України цієї доби варто розглядати в рамках світ-економіки (Ф. Бродель), Річпосполитського імперсько-го проекту, шляхетського і козацького рухів (Шляхетської і Козацької революцій). Неза-вершеність «революційної програми» Шля-хетської столітньої революції (1505–1608), вважає Дмитро Вирський, «покликала нову хвилю – Козацьку революцію (1648–1709), здійснювану “молодшими братами” шлях-ти – козаками <...> верхня межа Козаць-кої революції прив’язана до дати, коли закін-чився розвиток-зростання проекту і почався розвиток-деградація. Скорочення ж кожної чергової “революційної епохи” за часом – то взагалі виразна тенденція як ранньомодер-них, так і модерних революцій» [3].

Особливе місце в історії глобалізації по-сідає період, який у літературі дістав назву «імперський меридіан» (imperial meridian). Це період глобальних змін у світовій історії після 1783–1825 років, який означає геополітичний,

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

20


технологічний і політичний підйом Заходу [13, p. 11]. У ХІХ ст. Європа стає світовим лідером з огляду на досягнення високого рівня воєнної, політичної, наукової, технологічної, мораль-ної та культурної модернізації. На цей період припадає утворення глобальної світової еко-номічної системи, промислові / індустріальні революції, війни (від локальних до Великої європейської громадянської війни 1914–1918), революції, соціальні, національні рухи, а та-кож імперський експансіонізм. «Імперський меридіан» у сфері політичної, економічної, соціокультурної та інтелектуальної історії України був представлений у двох вимірах – імперіями Романових і Габсбургів.

Новітня хвиля глобалізації пов’язана з фор-муванням інформаційно-мережевого суспіль-ства в другій половини ХХ ст. Це суспільство являє собою гнучку структуру потоків інфор-мації і комунікацій, факторами ж глобалізації виступають ЗМІ, системи транспорту, туризм, міграції, програми освіти. Радикально ж змінює матеріальні обставини життя людей інтернет-революція. Глобалізуються також економіка, політика (безробіття, голод, охорона навко-лишнього середовища) та свідомість сучасної людини. Наразі ми живемо в епоху «швидкої глобалізації» (Ю. Остерхаммель). Відтак, від-бувається розширення географічного простору й щільності часу, унаслідок чого змінюються уявлення людей про себе, свою культуру, свій народ і навколишній світ. Глобальна історія ви-ступає як ознака кризи націоналізму і знаменує появу «нового космополітизму».

Минуле України в рамках новітньої хвилі глобалізації сприймається зазвичай у множи-ні. Історія ХХ ст. сплітається із численних по-токів репресій, геноциду, міграцій (голокост, Голодомор, голод, етнічні чистки, депортації), воєн (Перша і Друга світові, локальні, грома-дянські, міжнаціональні), революцій (технічні, наукові, інформаційна революція, з останніх – Помаранчева революція, Революція гідності), регулярних криз (економічних, політичних) та змін численних лояльностей (національних, етнічних, релігійних, політичних). Стрижень історії України ХХ ст. становить хвилеподібне чергування періодів підйому та занепаду її як суб’єкта історичного процесу з різнонаправле-ними векторами (економічне піднесення часто збігалося з духовним занепадом, а розвиток культурно-інтелектуальної діяльності припа-дав на кризові часи в економіці, тоді як під-йом політичного життя й політичної активності зазвичай збігався з проблемами в економіці та соціальній сфері).

Отже, нова глобальна історія є інстру-ментом модернізації свідомості українських інтелектуалів у світі, що глобалізується. Це означає позбавлення їх свідомості решток євро центризму, як-то визнання універсальних законів історії, пріоритету державності та на-ціонального у власному минулому. Глобаль-на історія має долати колоніальне мислення, комплекси вторинності й другорядності, на-голошувати на рівнозначності всіх етносів та історій. У такій ситуації засобом спілкування лишається діалог народів, культур та традицій.


1. Ададуров В. «Вписування» української іс-торії в європейський контекст і його методологіч-ні засади. Львів, 2013.

2. Бентли Дж. Образы всемирной истории в научных исследованиях ХХ века. Время мира. Альманах. 1998. Вып. 1. URL : https://nsu.ru/filf/rpha/papers/geoecon/bentley.htm.

3. Вирський Д. Стріла «натягнутого лука»: Україна в Речі Посполитій (1505–1795). Historians in. ua. URL : http://www.historians.

in .ua /index.php/en /dysk usiya /1898-dmy t ro -vyrskyi-strila-natiahnutoho-luka-ukraina-v-rechi-pospolytii-1505-1795.

4. Иггерс Г., Ван Э. (при участии С. Мукер-джи). Глобальная история современной историо-графии / пер. с англ. О. Воробьевой ; науч. ред. М. Кукарцева. Москва, 2012.

5. Ионов И. Н. Глобальная история, уни-версальная этика и основания для оптимизма. Историческое сознание и историческая ситуа-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

21


ция на рубеже ХХ–ХХІ вв. Москва : ИВИ РАН. С. 75–92.

6. Ионов И. Н. Мировая история в гло-бальном веке: новое историческое сознание. Москва, 2015.

7. Мазлиш Б. Глобальное и локальное: понятия и проблемы. Социс. 2006. № 5. С. 23–31.

8. Потульницький В. А. Україна і світова іс-торія. Історіософія світової та української історії XVII–XX ст. Київ, 2002.

9. Тоштендаль Р. Профессионализм историков становится глобальным? Историческое познание и историографическая ситуация на рубеже ХХ–ХХІ вв. Москва, 2012. С. 93–109.

10. Bentley Jerry H. Shapes of World History in Twentieth-Century Scholarship. Essays оп Global and Comparative History. Washington, 1996.

11. Domanska E. Historia w epoce antropocenu. Boucheron P., Gradvohl P. Spotkanie ze światem II. Dialog polsko-francuskі / tlumaczenie E. Brzozowska. Warszawa, 2015. S. 177–189.

12. Mazlish B. The New Global History. New York : Routledge, 2006.

13. O’Brien P. Historiographical traditions and modern imperatives for the restoration of global history. Journal of Global History. 2006. № 1. P. 3–39.

14. Osterhammel J. The Transformation of the World: A Global History of the Nineteenth Century. Princeton : Princeton University Press, 2014.

References

1. Adadurov V. (2013) «Vpysuvannia» Ukrayinskoyi istoriyi v yevropeyskyi kontekst i yoho metodolohichni zasady [The Embedding of Ukrainian History into the European Context with Its Methodological Principles]. Lviv.

2. Bentley J. (1998) Obrazy vsemirnoy istorii v nauchnyh issledovaniyah XX veka [Shapes of World History in Twentieth-Century Scholarship]. Vremia mira. Almanakh [World’s Time. Almanac] (electronic journal), issue 1. Available at: https://nsu.ru/filf/rpha/papers/geoecon/bentley.htm.

3. Vyrskyi D. (no date) Strila natiahnutoho luka: Ukrayina v Rechi Pospolytiy (1505–1795) [An Arrow of the Drawn Bow]. Historians.in.ua (electronic resource). Available at: http://www.historians.in .ua /index.php/en /dysk usiya /1898-dmy t ro -vyrskyi-strila-natiahnutoho-luka-ukraina-v-rechi-pospolytii-1505-1795.

4. Iggers G., Wang E. (feat. S. Mukherjee) (2012) A Global History of Modern Historiography (trans. from English by O. Vorobyova, sci. ed. by M. Kukartsev). Moscow.

5. Ionov I. (no date) Globalnaya istoriya, universalnaya etika i osnovaniya dlia optimizma [Global History, Universal Ethics, and Grounds for Optimism]. Istoricheskoye soznaniye i istoriograficheskaya situatsiya na rubezhe XX–ХХІ vv. [Historical Consciousness and A Historiographic Situation at the Turn of the XXth–XXIst Ceenturies]. Moscow: IWH RAS, pp. 75–92.

6. Ionov I. (2015) Mirovaya istoriya v globalnyi vek: Novoye istoricheskoye soznaniye [World History

in the Global Age: A New Historical Consciousness]. Moscow.

7. Mazlish B. (2006) Globalnoye i lokalnoye: poniatiya i problemy [Global and Local: Conceptions and Problems]. Socis, # 5, pp. 23–31.

8. Potulnytskyi V. (2002) Ukrayina i svitova istoriya. Istoriohrafiya svitovoyi ta ukrayinskoyi istoriyi XVII–XX st. [Ukraine and World History. A Historiography of Global and Ukrainian Histories in the XVIIth–XXth Centuries]. Kyiv.

9. Torstendahl R. (2012) Professionalism istorikov stanovitsia globalnym? [Does Professionalism of Historians Come Global?]. Istoricheskoye soznaniye i istoriograficheskaya situatsiya na rubezhe XX–ХХІ vv. [Historical Consciousness and A Historiographic Situation at the Turn of the XXth–XXIst Ceenturies]. Moscow: IWH RAS, pp. 93–109.

10. Bentley Jerry H. (1996) Shapes of World History in Twentieth-Century Scholarship. Essays оп Global and Comparative History. Washington.

11. Domanska E. (2015) Historia w epoce antropocenu. In: Boucheron P., Gradvohl P. Spotkanie ze światem II. Dialog polsko-francuskі / trans. to Polish by E. Brzozowska. Warszawa, pp. 177–189.

12. Mazlish B. (2006) The New Global History. New York: Routledge.

13. O’Brien P. (2006) Historiographical traditions and modern imperatives for the restoration of global history. Journal of Global History. # 1. pp. 3–39.

14. Osterhammel J. (2014) The Transformation of the World: A Global History of the Nineteenth Century. Princeton: Princeton University Press.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

22


Summary

The article observes the genealogy of the concept modern global history. There is also a consideration of how the concept correlates with categories globalization, history of globalization, and global historical analysis. The history of the global history construct is observed in georg g. Iggers and Q. Edward Wang’s work A Global History of Modern Historiography, which distinguishes three phases in global history’s formation: XVIIth–XVIIIth cent., XIXth cent., and late XXth century.

At the third stage, a shift of global thinking priorities takes place; it is caused by the crisis of Eurocentrism and the acceptance of equivalence of other cultures, traditions and styles of historical writings by modern intellectuals. New information technologies not only modify economy and societies, but also bind the entire world into an entity. Hence, global history is now considered as a social construct, as an ideology of the globalization age. It is also a new trend in history, which came into being in the late XXth century and essentially differs from previous historiographical canons and traditions.

global history as an ideology has its own features. In contrast to preceding historical paradigms (Hegelianism, First and Second Positivisms, and marxism), new global history does not accept general laws within history. And while within Eurocentrism dominated the view of metanarrative as a narrative of progress (history of states, nations, formations, cultures, and civilizations), – at present, it is believed that modernity is being entangled out of numerous histories, and thus global history is anticipated to be constituted of a quite new world in its aggregate.

The cardinal distinction of global history from previous ideologies is a refusal of the Essentialistic understanding of history, within whose range of thinking such concepts as civilization, formation, nation, and class were interpreted as though they historically exist and are actual essences. global history as an ideology and a new trend in the XXIst-century science has Internet-revolution as its methodological foundation, with planetary thinking as a marker of the anthropogene’s age being considered as its philosophical ground. In modern intellectual space, there emerge international scientific centres of global history research, as well as two journals (Journal оf World History, Global History). There have been formed two types global historical studies: transnational history and cross-history.

modern Ukrainian historiography faces challenges of new global history as well. In our opinion, relevant to the Ukrainian national history is the model of histoire croisee, entangled or connected history. Therefore, the global history of a country (e.g. Ukraine) is a reconstruction of reciprocal actions of different people, cultures, traditions, political and social movements, religious, ethnic and national identities, and a transfer of technologies, ideas, merchandise, and a description of various forms of modernization.

Top priority tasks of domestic historians are the realization of a fact of Eurocentrism crisis and its outcomes, as well the creation of a Ukrainian metanarrative on prospects of global historical studies. The principle of intersystem and intrasystem interaction (so called dialogical historicism) acts as a methodological foundation of this metanarrative.

The pivot of the XXth-century Ukrainian history is constituted by undulatory alternation of raising and decline periods of it as a subject of historical process with multidirectional vectors (economic upturns often coincided with spiritual degradations, the development of cultural and intellectual activities fell on crisis times in economy, while the growth of politics and political activities usually concurred with economic and social problems).

Thus, new global history is instrumental in modernizing the consciousness of Ukrainian intellectuals in the globalizing world.

Keywords: global history, world history, globalization, history of globalization, history of Ukraine.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

23

УКРАЇНцІ В НЕзАЛЕжНІй РЕСпУбЛІцІ МОЛДОВА (1991–2018 роки)

Віктор Кожухар, Катерина Кожухар

УДК 39(478=161.2)“20”

У статті розглянуто основні етнодемографічні та етнокультурні процеси в середовищі українців Молдови після здобуття Республікою незалежності: чисельність місцевого українського населення; етнокультурний стан україн-ства в умовах політичних, економічних, соціальних і культурних трансформацій; розвиток наукових досліджень у галузі україністики; формування й поступ україномовного літературного процесу; діяльність Бібліотеки імені Лесі Українки; внесок художників українського походження в образотворче мистецтво Республіки Молдова; роль ама-торських художніх колективів у збереженні української культури; становлення й розвиток українського громадсько-го руху; здобутки і проблеми місцевих україномовних ЗМІ та ін.

Ключові слова: українці Республіки Молдова, етнічна свідомість, матеріальна і духовна культура, українська складова в освіті, україномовні ЗМІ.

The main ethnodemographic and ethnocultural processes in the Ukrainians diaspora after the independence gaining by the Republic of moldova are considered in the article. It includes the quantity of local Ukrainian population; the ethnocultural state of Ukrainian society in the conditions of political, economic, social and cultural transformations; scientific investigations development in the field of Ukrainian Studies; formation and development of the Ukrainian-language literary process; the activity of Lesya Ukrainka library; the contribution of the artists with Ukrainian origin to the Fine Art of the Republic of moldova; the significance of amateur artistic groups in the Ukrainian culture preservation; formation and development of the Ukrainian public movement; achievements and problems of the local Ukrainian-language media, etc.

Keywords: Ukrainians of the Republic of moldova, ethnic consciousness, material and spiritual culture, Ukrainian component in education, Ukrainian-language media.

В етнічному та культурному різноманітті Республіки Молдова яскравою самобутністю і глибоким корінням вирізняються українці – другий за чисельністю етнос після титульного.

Історичне коріння, чисельність, розселення

Не заглиблюючись у проблему історичних витоків місцевих українців, хвиль і напрямків міграцій, взаємин з титульним етносом, за-уважимо лишень, що українське населення в Республіці Молдова має давні історичні коре-ні, які сягають сивої давнини. За даними істо-риків, археологів, антропологів і представників інших наук, на Карпато-Дністровських землях з кінця V ст. н. е. проживали слов’янські пле-мена антів і склавинів. З кінця VII – IX ст. на території Дністровсько-Прутського межи-річчя існувала слов’янська культура – лука- райковецька, а з Х ст. в північній частині Дні-стровсько-Прутського межиріччя – давньо-руська (уличі й тиверці, які проживали на

Подністров’ї, входили до складу Давньорусь-кої держави) [15; 17]. Починаючи з ХІІ ст., слов’яни півночі Молдови відомі під ім’ям «ру-сини» (руснаки, рутени), вони, на думку авто-ритетних дослідників, відіграли важливу роль у формуванні Молдовського князівства. У се-редині XIV ст. русини складали 39,5 % усього населення. На подальше формування україн-ців Молдови суттєво вплинули міграційні про-цеси та насильницьке переселення під час війн [див.: 6; 15; 19; 21 та ін.].

На сучасному етапі, згідно з переписом 2004 року 1, у Республіці Молдова (без ліво-бережних районів) проживає 282 198 укра-їнців, що становить 8,4 % усього населення Правобережжя [9]. Відповідно до даних ад-міністрації невизнаної ПМР, чисельність насе-лення Придністров’я, за переписом 2004 року, становила 555 500 осіб, з них українців – 159 984 особи, тобто 28,8 % [7]. Таким чи-ном, загалом у країні мешкає понад 440 тис. українців. Найбільше їх проживає в північних

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

24


районах – Бричанському (21,4 % загальної кількості населення), Глодянському (19,55 %), Дондюшанському (12,7 %), Єдинецькому (19,76 %), Окницькому (30,70 %), Фалешт-ському (11,86 %), Флорештському (8,97 %), а також у лівобережних – Дубосарському (28,29 %), Кам’янському (42,55 %), Рибниць-кому (45,41 %), Слободзейському (21,70 %). Ці райони відносяться до місць компактного проживання українців у Республіці. Крім того, значна їх кількість зафіксована і в центральних районах – Каларашському (3,8 %), Криу-лянському (3,72 %), Ново-Аненському (8 %), Оргеєвському (3,9 %). Не менше українців у південних районах Республіки – Кагульсько-му (6,6 %), Тараклійському (6,1 %) і в АТО Ґаґаузія (3,2 %). У великих і малих містах Мол-дови частка українського населення також до-сить вагома: у Кишиневі вона складає 8,28 %, у Тирасполі – 32,97 %, у Бендерах – 17,83 %, у Єдинцях – 19,4 %, у Бричанах – 44,3 %, у Кагулі – 11,04 %, у Дрокії – 15,66 % [9].

У розвитку української спільноти в Респуб-ліці Молдова за часів незалежності умовно можна виділити три періоди:

1. Період самоусвідомлення (1989 – се-редина 1990-х років) позначений пробуджен-ням етнічної свідомості місцевого українського населення. У цей період було закладено під-валини законодавства в галузі захисту прав української національної меншини, що дало поштовх до появи перших українських гро-мадських організацій, навчальних закладів, де запроваджували вивчення рідної мови. Відбулося заснування Відділу історії, культу-ри і мови українців Молдови в Інституті на-ціональних меншин Академії наук Молдови, відкриття кафедр української мови в Бельць-кому державному університеті ім. А. Руссо, Тираспольському державному університеті ім. Т. Шевченка та Липканському педагогіч-ному коледжі, Бібліотеки ім. Лесі Українки, започаткування україномовних програм на Національному радіо і телебаченні, україн-ських часописів, самодіяльних творчих колек-тивів тощо [див.: 9; 17; 19; 20].

2. Період ствердження етнічних цін-ностей (середина 1990-х – 2010 роки) ха-рактеризується подальшим удосконаленням законодавства, приєднанням Республіки до міжнародних правових актів у царині захисту національних меншин [9; 17; 24]; комплексним дослідженням історії, мови і культури укра-їнців краю, проведенням перших експедицій в українські села Молдови, виданням науко-вих праць, фольклорних збірників [1; 6; 9–13; 18–20; 23–25]; зародженням літературного процесу, друкуванням перших художніх тво-рів українською мовою, авторами яких є міс-цеві українці [10; 11; 20]; розбудовою мережі навчальних закладів з вивченням української мови, розроблянням (з урахуванням мовної ситуації) власного науково-дидактичного за-безпечення з рідної мови, літератури, історії і культури українців Молдови [див.: 17; 19; 20]; збільшенням кількості етнокультурних гро-мад, їх активною роботою щодо збереження і розвитку української культури, мови, церкви тощо [18–21] 2.

3. Однак починаючи з 2010 року ми спосте-рігаємо спад активності, інертність, топтання на місці, вагання і зневіру значної частини українців, втрату багатьох здобутків, найпер-ше в галузі освіти [17; 19]. Щоправда, останнім часом на тлі складних політичних колізій від-бувається громадянська мобілізація українців, насамперед півночі РМ, які першими стали на захист суверенітету, відкрито виступили про-ти уніонізму й намагання окремих політичних сил знищити Республіку Молдова як неза-лежну державу. Вочевидь, ми є свідками но-вого пробудження і піднесення самосвідомості українців Молдови.

Тож які вони, українці Республіки Молдо-ва на початку ХХІ ст.? За висновками про-фесора Т. Кияка, на межі тисячоліть «для більшої частини українського етносу Молдови притаманною» була «перехідна форма <...> етнічного самоусвідомлення, тобто та стадія духовно-культурного розвитку, головними властивостями якої є збереження певних рис українського менталітету, традицій, звича-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

25


євості, культурної самобутності та інстинк-тивної зацікавленості у пізнанні свого родо-воду» [19]. Таке становище було спричинене низкою взаємопов’язаних факторів, насампе-ред державною політикою щодо української національної меншини, її культури і мови, влас-не, нехтуванням нею в ті періоди, коли Молдо-ва перебувала у складі інших держав – СРСР, королівської Румунії, царської Росії, а ще ра-ніше – Оттоманської імперії. Відокремлені від основного етнічного масиву іншою етнічною більшістю або покриті нею, українці були об-межені в контактах зі своїми «однокрівця-ми» і «материковим масивом», унаслідок чого з’явилася певна соціопсихологічна диспозиція, формування комплексу меншовартості, транс-формації в етнічній і мовній ідентифікації: «Ми не українці, українці живуть в Україні, а ми хохли. Наша мова хохляцька, тецканська, стурзовська, братушанська, воронківська, гулянська» (за назвою населеного пункту). Академік К. Попович слушно зауважив із цього приводу: «Забитий, загнаний у кут со-ціального безправ’я, український селянин був змушений змиритися з тим, що він “хохол”, тобто дитя невизнаної етнічної групи, мова якої нікого не представляє, а тому і взагалі не вимагає ніяких прав і поваги» [10, с. 6–7]. Ха-рактеризуючи українську спільноту Республі-ки наприкінці ХХ ст., він писав: «Це одна з найбільших українських діаспор у світі і друга за кількістю етнічна група (після молдован) у республіці. Разом з тим – це етнос, який має найбільш тривалі історичні традиції дружніх контактів і спільного мешкання з молдавським населенням. На жаль, парадокс полягає в тому, що протягом всієї історії краю процесом духов-ної культивації менше всього було охоплене саме місцеве українське населення. На сьогод-нішній день це найчисельніша, а разом з тим єдина в республіці етнічна громада, яка не має добре підготовленої і згуртованої інтелігенції, не мала і не має свого театру, літератури, пуб-ліцистики, мистецтва, освіти – всього того, що складає духовне вогнище нації» [12, с. 4]. Як наслідок, українці змушені були шукати

інші шляхи для розвитку свого культурного потенціалу, насамперед у межах традиційно-побутової культури. А етнічна культура не-заперечно є однією з найважливіших етноди-ференціюючих ознак етнічної спільноти.

Як свідчать наші дослідження, саме ма-теріальна і духовна культура місцевого укра-їнського населення зберігала ще до середини ХХ ст., а багато в чому і донині, загально-українську основу. Це виявляється в житлі й житловому комплексі (особливостях забудови, інтер’єрі, оздобленні тощо), господарстві, їжі та харчуванні, одязі – власне в усіх галузях мате-ріальної культури. Цінні національні артефак-ти донині є атрибутами повсякденного буття сільського українського населення Молдови: домоткані килими, які місцеві українці нази-вають кілім́и, верет́ки, налав́ники, паратар́і, розбої́, скор́ци тощо. Вишиті й ткані рушники, серветки, доріжки, фіранки, які прикрашають вікна, двері, ікони, рамки сімейних фото, та ба-гато інших унікальних виробів ми зафіксували не тільки в домівках місцевих українців, а й у сільських і шкільних музеях, де зберігаються також зразки національного одягу і взуття (ви-шиті чоловічі й жіночі сорочки, чугаї,́ гач́і, мишин́и, кожухи, постоли тощо). У цих зі-браннях чи не найкраще представлено різно-манітні за своїм призначенням та матеріалом посуд і начиння українців (миски, полумиски, цебри,́ баняки,́ конов́ки, куфлят́а, близнюки,́ горнята, гладущі,́ глеки, ґаванос́и та ін.). Значний інтерес викликають у досліджених нами колекціях сільськогосподарські знаряд-дя праці, різноманітний реманент. Усе вище перераховане має українську вкоріненість, що виявляється, зокрема, в українських назвах, здебільшого регіональних, а також демонструє активні міжкультурні, міжетнічні контакти, пе-реважно українсько-східнороманські [1; 5; 6; 17; 18; 21].

Що стосується духовної культури, то, роз-виваючись в умовах іноетнічного середовища і значною мірою законсервувавшись, вона, за визначенням наших колег зі Львова, О. Хар-чишин і Н. Пастух, виявляє дивовижну стій-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

26


кість у збереженні етнічного українського начала [8; 19]. Наші останні дослідження, а також розвідки колег з України засвідчують збереження на теренах Молдови і на початку ХХІ ст. численних фольклорних жанрів, зо-крема і таких унікальних, як пісні-парованки, що повністю зникли в Україні [8; 19 та ін.]. Найбільш життєстійкими виявилися обряди зимового календарного циклу. Зокрема, свят-вечірні обряди, різдвяні й новорічні обходи (особливу розмаїтість спостерігаємо в обрядах маланкування). Значною мірою збереглися родинні звичаї та обряди. І якщо українське весілля підпало під суттєву нівеляцію, особ-ливо в північних і центральних районах, то, скажімо, поховальний обряд демонструє не-абияку стійкість, хоча також зазнав впливу молдовської традиційної культури [1; 3; 10; 17–19; 23]. Усі ці й багато інших елементів матеріальної та духовної культури є яскравим виявом збереженої донині української етнічної самосвідомості в Молдові.

Ми, на відміну від деяких дослідників, переконані, що українська мова нарівні з іс-торичною і культурою спадщиною є одним з головних проявів етнічної самосвідомості, своє рідним її маркером, чинником, що об’єднує людей, які вважають себе українцями. Вона – один з найважливіших об’єктивних факторів збереження етносу та його подальшого роз-витку, особливо в умовах іноетнічного й іншо-мовного оточення, адже впливає на мовну та етнічну свідомість і багато в чому визначає ко-лективне несвідоме, а відтак відіграє основну роль в етнодиференціації українців Молдови [див.: 2, с. 42–45; 4; 6; 21 та ін.] 3.

До набуття Республікою Молдова неза-лежності українці були позбавлені можливості вивчати літературну форму рідної мови, укра-їнську літературу і культуру. У більшості ви-падків навчання в доуніверситетських освітніх закладах провадилося виключно румунською чи російською мовами. З 1991–1992 навчаль-ного року в початкових школах, гімназіях, лі-цеях почали запроваджувати вивчення україн-ської мови і літератури як окремого предмета,

а з 2003–2004 років – предмета «Історія, культура і традиції українського народу» (у 1–9 класах). Липканський педагогічний ко-ледж готував вихователів для дитячих садоч-ків, а Бельцький і Тираспольський університе-ти – учителів української мови та літератури [див.: 17; 19; 21 та ін.].

У середині 1990-х років було зафіксовано найбільшу кількість навчальних закладів (71), де вивчалася українська мова. Три з них мали статус шкіл з українською мовою навчання. У 2017–2018 навчальному році в Республі-ці залишилося лише 24 навчальні заклади, де викладають українську мову як окремий предмет, і жодного з українською мовою на-вчання. Розформовано кафедру української мови в Бельцькому державному університеті, де на відділенні «Українська мова і літерату-ра» навчаються тільки 4 студенти. У 2014 році Липканський педколедж було перепрофільо-вано, і підготовка вихователів дитячих садків українською мовою більше не провадиться. Український компонент у дитячих садках в українських селах Молдови відсутній. Усе перераховане підриває українське коріння етно су і сприяє активній русифікації молодого покоління, адже мовою навчання продовжує залишатися російська.

Наукові дослідження в галузі україністики

У 1991 році в Інституті національних мен-шин Академії наук Молдови було створено Відділ історії, мови та культури українського населення Молдови 4, який розпочав ціле-спрямовано і комплексно вивчати історію, етнологію, фольклор, літературу, мову міс-цевих українців. Директора Інституту ака-деміка Академії наук Молдови, академіка Вищої школи України Костянтина Поповича (1924–2010) по праву вважаємо засновником українознавства в Республіці. Хоча підвалини були закладені десятками попередників, однак тільки з 1991 року можна говорити про украї-ністику як окремий напрямок академічних до-сліджень у РМ.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

27


У 2016 році Сектор відзначив 25-річчя ді-яльності. Упродовж цих років комплексно ви-вчалися магістральні напрямки, які втілилися у фундаментальних темах: «Історія українців Молдови» [див.: 6; 15; 17; 20; 21]; «Етнологія українців Молдови» [див.: 1; 3; 5; 6; 17–21]; «Українська мова в Молдові» [1; 4; 6; 17–21; 24]; «Фольклор українців Молдови» [1; 10–12; 18; 20; 23]; «Українсько-молдавські літературні зв’язки» [11; 12]; «Українська художня літерату-ра в Молдові» [10; 11]; «Національна самосві-домість і соціально-економічні умови розвитку українців Молдови» [6; 15; 17; 19–21; 25] та ін.

В. Степанов захистив докторську (габілі-татську) дисертацію на тему «Українці Мол-дови. Вплив етнодержавної законотворчості, державних установ і відомств, етнокультурного середовища на збереження і розвиток ідентич-ності», за результатами якої видрукував моно-графії [19]. В. Дам’ян захистив дисертацію на тему «Еволюція військово-політичного впливу запорозького козацтва на зовнішню політи-ку Молдовського князівства (друга половина ХVІ ст.)» [2]. Результати досліджень співро-бітників Відділу висвітлено в численних працях [див.: 6; 20; 21; 25 та ін.]. Багатий доробок за-лишив академік К. Попович (понад 500 публі-кацій, 40 з яких – монографії, нариси і романи) [10–14; 22].

Сектор «Етнологія українців» Інституту культурної спадщини Академії наук Молдо-ви проводить неабияку роботу для увічнення пам’яті К. Поповича, вивчення його спадщи-ни. Одним з напрямків цієї роботи є проведен-ня, починаючи з 2012 року, щорічних Міжна-родних наукових читань пам’яті академіка за участю вчених, зокрема, з Молдови та Укра-їни. Результати наукових форумів відображе-ні в збірниках наукових праць «Українсько-молдовські етнокультурні зв’язки» [17–19] та відгуках і рецензіях на них. Кожен із зазна-чених томів розпочинається розділом, при-свяченим науковій, художній, публіцистичній спадщині академіка [14; 17–19; 21; 22 та ін.]. В інших розділах висвітлюються різнопланові проблеми історії, етнології, фольклору україн-

сько-молдовського порубіжжя, етнопсихології, етнолінгвістики, діалектології, етнолітератури, лінгводидактики 5.

На хвилі відродження в 1990-х роках за-явили про себе і перші таланти української оригінальної літератури в Молдові. Піо-нером літературного процесу був член спілок письменників Молдови, України та Росії ака-демік К. Попович, який ще 1983 року видруку-вав свій перший роман «Бентежний світанок» в Ужгороді, друге видання, у Кишиневі, було здійснено 2009 року. Наступні два романи – «Скривджені долі» (2001, 2009) і «На крутих перегонах» (2007, 2009) – побачили світ у Молдові. Вони склали поліфонічну трилогію, у якій масштабно зображені історичні події в Бессарабії на зламі епох.

Уперше українською мовою в Республіці були видані вірші Зінаїди Гурської у двомов-ній збірці «Колокол души» (1993). Згодом були видрукувані книги Оксани Медведенко «Струни серця» (2002), «Євшан – зілля на-дії» (2010), Інни Кравчук «Журба закоханої долі» (2007), Людмили Линдюк «Пісня пенз-ля», «Берегиня» (2006), Світлани Лозинської «Перепілка з подільського поля» (2008), «Я з краю подолинних нив» (2013), «Слід на зем-лі», «Дорога на Лемківщину» (2016), «А у нас в Михайлівцях» (2017), Юрія Дячука «А я живу – мені цікаво» (2006), поема «Веремія чи слово про гетьмана Івана Мазепу» (2014), З. Гурської «Это жизнь» (2009), Євгенія Осередчука «П’ять сторінок життя» (2009), «Обрій» (2017), Ніни Авідон «Чудо-райдуга. Для малечі, про малечу» (2013) та ін.

Початки вивчення літературного процесу також заклав академік К. Попович [див.: 10; 11 та ін.], а Бібліотека ім. Лесі Українки сприя-ла популяризації української літератури.

Внесок художників українського походження в образотворче мистецтво

Республіки МолдоваПрофесійні художники – українці вписали

яскраві сторінки в історію розвитку образо-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

28


творчого мистецтва Республіки Молдова. Ще в першій половині минулого століття мис-тецтво Бессарабії прославили заслужені ді-ячі мистецтв Олександр Фойницький і Євген Мерега, автор графічних робіт «Весна», «Кіц-канські заплави», «Портрет молдованина».

У середині ХХ ст. образотворче мистецтво Молдови збагатила плеяда художників укра-їнського походження. Народний художник Молдови Костянтин Лодзейський створив серію ескізних декорацій до вистав «Мандрів-ники в Молдові», «Серце Домніка», «Кйо-джинські суперечки». Неабияку популярність у нашій країні і далеко за її межами отрима-ли живописні та графічні роботи Володими-ра Моцканюка і заслуженого діяча мистецтв Республіки Віктора Коваля, автора «Чадир-лунзьких мотивів» і серії робіт «Ритми Мол-дови». Не менш широко відомі імена Георгія Остапенка, Юрія Теличка, Петра Мудрака, які зображали у своїх творах красу молдов-ської та української земель і їх людей.

Об’єднані любов’ю до великого мистецтва і творчого пошуку, більше ста художників укра-їнського походження і майстрів декоративно-прикладного мистецтва створили 1994 року Благодійний фонд художників і українських народних майстрів «Відродження», який очо-лив член спілок художників Республіки Мол-дова та України, заслужений діяч мистецтв обох країн Євген Осередчук. Члени фонду, багато з яких досягли вершин розвитку про-фесійної майстерності в різних галузях мисте-цтва – живопис, графіка, скульптура, ужит-кове мистецтво, фотографія та інші, своїми творами, численними виставками і презента-ціями прославили Молдову й були удостоєні високих нагород.

До когорти видатних художників належить народний художник Молдови Леонід Григо-рашенко. У його творчості особливе місце по-сідають мотиви ратної боротьби молдовського й українського народів з турецькими і татар-ськими завойовниками. У полотнах «Взяття Бендер Северином Наливайком», «Смерть Тимоша Хмельницького», «Богдан Хмель-

ницький зустрічає тіло сина» йому вдалося з історичною достовірністю зобразити участь у цих подіях українських козаків.

До цієї плеяди належать також талановиті художники – педагоги Кишинівського респуб-ліканського художнього коледжу ім. А. Пле-медяле Ігор Нечитайло, який оспівав диво-вижну красу української природи в картинах «Карпатське село», «В Карпатах» та інших, і Станіслав Бабюк, який майстерно зобра-зив молдовські пейзажі в полотнах «Жнива», «Дністровські береги» та багатьох інших.

Республіка Молдова й Україна високо оці-нили досягнення художників-українців. За вагомий внесок у розвиток мистецтва звання заслуженого діяча мистецтв було присвоє-но Олексію Колибняку, що працює в техніці книжкової графіки та офорта; Семену Одай-нику – провідному геральдисту РМ, автору ескізів і моделей державних нагород, орденів і медалей Молдови; Олександру Хмельниць-кому – художнику-графіку, автору ілюстра-цій до творів В. Александрі та серії портретів письменників; Борису Широкограду, який прославився як автор плакатів у роки Другої світової війни; Євгену Осередчуку – автору графічних робіт «Дума про Україну», «Захар Беркут», «Митрополит Петро Могила» та ін-ших; Петру Герману – творцю серії скульптур Т. Шевченка, Лесі Українки, Я. Олійника та інших; художнику-карикатуристу Миколі Датію та багатьом іншим. Світове визнання отримала художниця-керамістка Світлана Па-січна, удостоєна Золотої медалі Президента Італії, численних нагород, зокрема золотих медалей на виставках-конкурсах у Франції, Італії, Японії та інших країнах.

Окрім названих, молдовську й українську тематику відображено в роботах багатьох ін-ших художників фонду «Відродження». Це відомі твори: «Витоки Дністра», «Покут-тя» М. Тихончука, «Тарасова гора. Седнів» В. Манчука. На особливу увагу заслуговують ілюстрації до академічних видань молдовсько-го й українського фольклору Леоніда Нікітіна, його ж ілюстрації до творів класиків україн-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

29


ської літератури: «Микола Джеря» І. Нечуя-Левицького, «Захар Беркут» І. Франка, вір-шів Т. Шевченка та багатьох інших.

Майстерно проілюстрував роман П. За-гребельного «Роксолана» Я. Олійник. Ори-гінальністю задуму і втілення вирізняєть-ся керамічний посуд «Півні», «Смородина» С. Красножона. Захоплення викликають мальовничі витвори художника-примітивіста О. Семерні «Вечірні дзвони», «Чорнобиль» та фотороботи І. Кібзія «Мати», «Вітряк» та ба-гато, багато інших.

Видані в Республіці підручники з укра-їнської мови та літератури (для 1–6 класів), а також з історії, культури і традицій україн-ського народу (для 1–2 класів) проілюстру-вала талановита художниця, мультиплікатор Ганна Євтушенко. Вона ж є художником-ілю-стратором багатьох підручників з румунської та російської мов, дитячого журналу Alunel, низки творів сучасних письменників і класи-ків румунської літератури. Л. Нікітін працю-вав над художнім оформленням підручників з української мови та літератури для старших класів гімназії. Олена Лешку, що представляє також книжкову графіку, є автором ілюстра-цій до художніх творів для дітей, а також ака-демічного видання молдовських, українських, вірменських, циганських і російських казок.

Високе визнання отримали роботи ху-дожника Івана Бельдія, чиї скульптури, що уособлюють види мистецтва – «Живопис», «Графіка», «Скульптура», «Декоративно-ужиткове мистецтво», – прикрашають фасад виставкового залу Brȋncuş. Не менш відомі й роботи сучасників, зокрема М. Статного, В. Паламарчука, В. Бакіцького, Л. Шевчен-ка, Ю. Будяк-Руссу, твори яких представлені в галереях як Республіки Молдова, так й ін-ших країн світу.

Художники українського походження зба-гатили мистецьку палітру Республіки Молдо-ва яскравою етнічною тематикою, само бутніми мотивами, оригінальними ідеями і талановитим їх втіленням у різних жанрах, техніках та на-прямках [див.: 18; 20].

Справжньою подією в культурному житті українців Молдови стало встановлення мемо-ріальних дощок І. Нечую-Левицькому, М. Ко-цюбинському, Марку Вовчку, М. Гоголю, Лесі Українці в нав чальних та інших закладах, що но-сять їхні імена, а також трьох пам’ятників Вели-кому Кобзареві – бюстів Т. Шевченка в м. Бель-ці (2003), Кишиневі (2006) та Кам’янці (2014).

Варто згадати про пам’ятник першій де-мократичній Конституції Пилипа Орлика в Бендерській фортеці, а неподалік від нього – пам’ятник зачинателю нової української літе-ратури І. Котляревському.

Самодіяльні творчі колективиНезважаючи на те що в Республіці не-

має професійних творчих колективів, ама-торських – чимало. Саме завдяки ним збе-рігається фольклор, наше слово, наша дума, помисли і сподівання. Це такі відомі в Респуб-ліці та поза її межами колективи, як народ-ний ансамбль «Червона троянда» (с. Мусаїт Тараклійського р-ну), «Журавка» (с. Фера-понтіївка, АТО Ґаґаузія), «Мрія» (с. Григо-рівка Каушанського р-ну), творчий колектив учнів Унгурської гімназії «Калинонька», іс-торико-етнографічний клуб «Роксолана» при Липканському коледжі, ансамбль «Барвінок» (м. Сороки), творчий колектив «Веселка» (ке-рівник – Г. Головко), «Селянка» (с. Ставчени, мун. Кишинів), «Родина» (худ. керівник – І. Деркач), «Хрустовчанка» (с. Хрустове Кам’янського р-ну), «Стожари» (м. Григоріо-поль), «Світозари» (м. Дністровськ), «Ко-зачі серця» (м. Слободзея), «Вербичень-ка» (с. Маяк), «Джерела» (м. Тирасполь), «Чорно бривці» (м. Дубосари) та багато інших. У Придністровському регіоні 14 років поспіль проводять Республіканський конкурс-фести-валь «Пшеничне перевесло», започаткований 2003 року з метою збереження і популяризації української народної пісні.

Україномовні ЗМІНа Національному радіо і телебаченні

Молдови українською мовою виходять в ефір

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

30


радіожурнал «Renaștere – Відродження» та програма «Світанок», які стали своєрідним літописом життя українців краю. Серйозною проблемою залишається брак періодичних ви-дань як на республіканському, так і на місцево-му рівнях. Регулярно виходить друком тільки газета «Гомін» (Рибниця). Три роки тому при-пинилося видання єдиної україномовної газети «Рідне слово» (м. Бельці), а також її електрон-ної версії. Життя часопису молодіжної спілки «Злагода» вичерпано кількома номерами [20].

Український етнокультурний рухБіля його витоків стояли люди, які одними

з перших усвідомили необхідність самооргані-зації української громади краю задля збере-ження ідентичності, культури, звичаєвості й розвитку українського шкільництва та науко-вих досліджень українців Молдови.

Нині діють 9 республіканських етнокуль-турних організацій: Товариство української культури в РМ (президент – О. Ф. Май-стренко), Українська громада в РМ (голова – М. К. Олійник), Спілка українців Молдови (С. Г. Мислицька, з 2017 р. – М. Мазурян), «Просвіта» (Г. М. Рогова), Жіноча громада українок Молдови (В. С. Морару), Благодій-ний фонд художників і українських народних майстрів (Є. П. Осередчук), Спілка українців Молдови «Заповіт» (М. І. Крижанівський), Українська асоціація «Квітучий край – Plai infloritor» (голова – заслужена артистка РМ О. Тер) та Молодіжна асоціація «Злагода» (Д. Лєкарцев). Крім того, у столиці працюють дві міські громади – «Барвінок» (М. Мазу-рян) та Українська громада ім. П. Могили (В. Кожухар).

У Придністровському регіоні також актив-ну діяльність провадить низка організацій: Товариство української культури ім. О. Бута (П. Богуцький), «Вітчизна» (В. Ткаченко), «Червона калина» (А. Коханова), українська організація «Міжнародний фонд “Співробіт-ництво”» (В. Фоменко) та ін.

Усі громади тісно співпрацюють з держав-ними освітніми і культурними установами,

політичними партіями та громадськими не-урядовими осередками Молдови, України, міжнародними організаціями Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки тощо. За ці роки було реалізовано сотні проектів і проведено тисячі культурно-освітніх заходів.

Силами Товариства української культури було піднято з румовища храм Святого Рівно-апостольного князя Володимира, створено Українську недільну школу ім. Святого Паісія Величковського, музей «Українці в культурі Молдови», відкрито два погруддя Т. Шевчен-ка (у м. Кишиневі та м. Бельці), погруддя і му-зей Ольги Кобилянської в с. Унгри Окниць-кого району, організовано сотні концертів провідних хорових і вокальних колективів України, серед яких Черкаський народний хор, гурт «Сусіди», тріо «Мареничі», «Росава», ансамбль бандуристок «Мальва» та багато ін-ших. Більше 10 років Товариство української культури проводить Республіканський кон-курс читців «Славимо Тебе, Тарасе».

Сотні виставок художників і народних май-стрів організував Благодійний фонд за керів-ництва Є. Осередчука. Наукові симпозіуми, зустрічі з поетами й письменниками, екскурсії і фестивалі організовує Громада ім. П. Моги-ли. Жіноча громада українок Молдови запо-чаткувала щорічне відзначення Дня матері, Міжнародного дня вишиванки, вшанування жертв Голодомору та ін. О. Тер – ініціатор і організатор міжнародних фестивалів «Plai Natal – Рідний край», «Мерцишор – в дару-нок жінці», «Різдвяні зустрічі з Оленою Тер» та ін. Унікальний музей-театр Т. Шевченка в Тирасполі створив В. Фоменко. Українські громади цього регіону десятки років поспіль проводять республіканські фестивалі-конкур-си «Пшеничне перевесло», «Шевченківський березень». Значну увагу громади приділяють видавничій справі. Завдяки їхнім зусиллям вийшли друком книги, присвячені історії та ді-яльності окремих товариств, художні твори і наукові праці [16–18; 20; 21; 25].

Висновки. Попри те що від часу проголо-шення незалежності до 2018 року кількість

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

31


українців у Республіці Молдова зменшила-ся ледве не на 200 тис. осіб, а самосвідомість значної їх частини характеризується певною амбівалентністю, українська спільнота краю здійснила стрімкий прорив у своєму розвит-ку в багатьох галузях – освіті, науці, літера-турі, культурі, ЗМІ, громадському русі тощо.

Складні соціально-економічні та політичні про-цеси останніх років, масова міграція негативно вплинули на етнічні процеси в середовищі укра-їнців. Найбільших втрат зазнало українське шкільництво. А руйнація української складової в освіті неминуче негативно вплине на подаль-ший розвиток українства в Молдові.

1 Посилання на перепис 2004, а не 2014 року зумовлений тим, що фахівці вважають дані останнього неповними і занадто тенденційними, такими, що не відображають справжньої демо-графічної ситуації.

2 В. Степанов відтинок часу між 2000 та 2010 роками розглядає як окремий період, який він називає «відлигою», пов’язуючи його з таки-ми знаковими подіями, як розробка і прийняття Концепції національної політики, створення ді-євого Центру меншин, пошуки механізмів рати-фікації Хартії регіональних мов чи мов меншин, активізація співпраці з міжнародними організаці-ями тощо [див.: 19].

3 Докладніше про особливості функціонуван-ня української мови в РМ, проблеми шкільництва, літературний процес ідеться у статті К. Кожухар «Українська мова в Республіці Молдова; з глиби-ни віків до сьогодення».

4 Нині – сектор «Етнологія українців» Центру етнології Інституту культурної спадщини Ака-демії наук Молдови, у якому працює 3 наукових співробітники (у середині 1990-х років працюва-ло 10 науковців і 2 лаборанти).

5 Окрім згаданих праць Л. Горошко, Н. Пас-тух, Я. Тараса, О. Харчишин та інших, інформація про окреслені питання висвітлюється в розвідках [3; 4; 18; 19].

Примітки

1. В земле наши корни. История, традиции и фольклор сел Дану, Николаевка и Каменкуца Глодянского района. Исследования и материалы / [Попович К. Ф. (гл. ред.), Кожухарь Е. С., Кожу-харь В. Г., Мироненко Я. П., Панько В. Д.]. Киши-нев : Ştiinţa, 1997. 200 с.

2. Дамьян В. Украинское казачество в полити-ческой истории Молдавского княжества (вторая половина XVI в. – начало 80-х гг. XVII в.) : дис. ... канд. ист. наук. Кишинэу, 2007. 174 с.

3. Ежегодник Института межэтнических ис-следований Академии наук Республики Молдова. Кишинев, 2000. Т. 1.

4. Ежегодник Института межэтнических ис-следований Академии наук Республики Молдова. Кишинев, 2002. Т. 3.

5. Ежегодник Института межэтнических иссле-дований Академии наук Республики Молдова. Ки-шинэу, 2005. Т. 4.

6. Кожухар В. Україністичні студії в Республі-ці Молдова. VIIІ Міжнародний конгрес україніс-

тів. Українознавство. Освіта. Збірник наукових статей. Частина перша / [голов. ред. Г. Скрип-ник] ; НАН України ; МАУ ; ІМФЕ ім. М. Т. Риль-ського. Київ, 2017. С. 151–163.

7. Крамаренко И. Оглашены предварительные итоги приднестровской переписи населения. URL : http: // www.olvia.idcnet.com / o137-09-05.htm.

8. Пастух Н., Харчишин О. Традиційний фольк лор українців північної Молдови: актуаль-ність та специфіка дослідження. Народна твор-чість та етнографія. 2009. № 2. С. 40–46.

9. Перепись населения 2004 г. Демографиче-ские, национальные, языковые, культурные ха-рактеристики. Статистический сборник. Киши-нев, 2006. Т. 1. С. 52–89.

10. Попович К. Ф. А в пісні – кохання і розпач, відгомін буремних подій, надія і віра в прийдеш-нє. Співає Стурзовка. Збірка українського та мол-давського фольклору села Стурзовка Глодянсько-го району Молдови. Кишинів : Tipografie Academie de Științe, 1995. С. 3–21.


www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

32


11. Попович К. Ф. Нариси українського фольк-лору та художньої літератури Молдови. Киши-нів : Бізнес-еліта, 2007. 609 с.

12. Попович К. Вибрані твори = Scrisori alese. Chişinău : Elan Poligraf, 2008–2010. Vol. 1–16.

13. Попович К. Ф. Сторінки літопису (до укра-їнсько-молдавських фольклорно-літературних взаємин і проблем історії та самобутності укра-їнців Молдови). Кишинів : Парагон, 1998. 242 с.

14. Попович К. Ф. Український театр на Ки-шинівській сцені / [ред. К. С. Чернега (Кожухар)]. Chișinău : Știința, 1995. 216 с.

15. Степанов В. Грани идентичностей. Этно-гражданские процессы в среде национальных меньшинств Республики Молдова на примере украинского населения (1989–2009 гг.). Chișinău : Elan-inc., 2010. 596 c.

16. Українська палітра Молдови = Paleta ucrai-neană a Moldovei = Ukrainian Palette of Moldova / alcăt.: Evgheni Oseredciuc. Chișinău, 2006. 176 c.

17. Українсько-молдовські етнокультурні зв’язки. Міжнародні наукові читання пам’яті академіка Костянтина Поповича = Simpozionul științific internațional: In memoriam academictanul Constantin Popovici. Relațiile etnoculturale moldo-ucrainene : сulegere de articole științifice / aut.-red. Cojuhari E., Cojuhari V. ; col. red. Bedonca-Cugal T. [et al.]. Chișinău, 2015. Vol. 1. 344 p.

18. Українсько-молдовські етнокультур-ні зв’язки. Міжнародні наукові читання пам’яті академіка Костянтина Поповича = Simpozionul științific internațional: In memoriam academictanul Constantin Popovici. Relațiile etnoculturale moldo-ucrainene : сulegere de articole științifice / aut.-red. Cojuhari E., Cojuhari V. ; col. red. Bedonca-Cugal T. [et al.]. Chișinău, 2016. Vol. 2 : Probleme actuale de istorie, limbă și cultură a ucrainenilor din Republi-

ca Moldova = Актуальні питання історії, мови та культури українців Республіки Молдова. 340 p.

19. Українсько-молдовські етнокультурні зв’язки. Міжнародні наукові читання пам’яті академіка Костянтина Поповича = Simpozionul științific internațional: In memoriam academictanul Constantin Popovici. Relațiile etnoculturale moldo-ucrainene : сulegere de articole științifice / red. resp. E. Cojuhari, V. Cojuhari. Chișinău : Stratum Plus, 2017. Vol. 3. 378 p.

20. Українці в культурі Молдови = Ucrainenii în cultura Moldovei. Тематична бібліографія / [уклад.: Кожухар В., Заїмова Л.]. Кишинів, 2008. 80 с.

21. Українці Молдови. Історія і сучасність. На-укові дослідження і матеріали / [гол. ред. В. Г. Ко-жухар]. Кишинів : Елан Поліграф, 2008. 256 с.

22. Academicianul Constantin Popovici. Omul. Savantul. Scriitorul: Biografia. Opera. Aprecieri. Icono grafia. Bibliografia = Академік Костянтин По-пович. Людина. Учений. Письменник: Біографія. Творчість. Оцінки. Іконографія. Бібліографія / [сol. red. I. Bodrug, R. Cleiman, E. Cojuhari, D. Co-vali și alt.]. Chișinău : Elan Poligraf, 2006. 740 p.

23. Datii Iu., Cojuhari E. Problems of functioning and maintaining the Ukrainian language and ethnic group in Moldova. Regulating the use of languages in the multi-ethnic society. Chişinău, 1996. Р. 41–44.

24. Satul Petrunea la cîntec şi la joc. Din istoria şi poezia populară a satului Petrunea – Glodeni / [Popo-vici C. (red. şef), Cojuhari E., Botezatu Gh., Datii Iu., Mironenco Ia., Panico V.]. Chişinău : Tipografia Aca-demiei de ştiinţe, 1995. 256 p.

25. Standardele internaţionale pentru protecţia minorităţilor naţionale şi situaţia ucrainenilor şi bul-garilor în localităţile compact populate de ei în Repu-blica Moldova / [Cara N., Chirtoacă D., Cojuhari E., Stoianova T. (red. ș.) și alt.]. Chișinău, 2003. 232 р.

References

1. Popovich K. (ed.-in-chief), Kozhukhar Ye., Kozhukhar V., Mironenko Ya., Panko V. (1997) V zemle nashi korni. Istoriya, traditsii i folklore siol Danu, Nikolayevka i Kamenkutsa Glodianskogo ray-ona. Issledovaniya i materialy [Our Roots are in the Ground. The History, Traditions, and Folklore of the Villages Danu, Nicolaevca and Camencuţa (Glodeni District). Studies and Materials]. Chișinău: Ştiinţa, 200 pp.

2. Damyan V. (2007) Ukrainskoe kazachestvo v politicheskoy istorii Moldavskogo kniazhestva (vtoraya polovina XVI v. – nachalo 80-h gg. XVII v.) [Ukrainian Cossackdom in Political History of the Principality of Moldavia (Second Part of the XVIth

Century to Early 1680s)] (a thesis for qualifying as Ph.D. in History). Chișinău, 174 pp.

3. (2000) Yezhegodnik Instituta mezhetnicheskih issledovaniy Akademii nauk Respubliki Moldova [An Annual of the Institute of Interethnic Studies at the Academy of Sciences of the Republic of Moldova].Chișinău, Vol. 1.

4. (2002) Yezhegodnik Instituta mezhetnicheskih issledovaniy Akademii nauk Respubliki Moldova [An Annual of the Institute of Interethnic Studies at the Academy of Sciences of the Republic of Moldova].Chișinău, Vol. 3.

5. (2005) Yezhegodnik Instituta mezhetnicheskih issledovaniy Akademii nauk Respubliki Moldova [An

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

33


Annual of the Institute of Interethnic Studies at the Academy of Sciences of the Republic of Moldova].Chișinău, Vol. 4.

6. Kozhukhar V. (2017) Ukrayinistychni studiyi v Respublitsi Moldova [Ukrainian Studies in the Re-public of Moldova]. VIII International Congress of Ukrainists. Ukrainian Studies. Education. Collected Scientific Papers. Part I (ed.-in-chief H. Skrypnyk) (NAS of Ukraine, IAUS, M. Rylskyi IASFE). Kyiv, pp. 151–163.

7. Kramarenko I. (no date) Oglasheny predvaritel-nye itogi pridnestrovskoy perepisi naseleniya [Pre-liminary Results of the Trans-Dniester Population Census are Divulged] (electronic resource). Available at: http://www.olvia.idcnet.com/o137-09-05.htm.

8. Pastukh N., Kharchyshyn O. (2009) Tradytsi-ynyi folklore ukrayintsiv pivnichnoyi Moldovy: aktualnist ta spetsyfika doslidzhennia [Traditional Folklore of Northern Moldova’s Ukrainians: Topical-ity and Specificity of the Research]. Narodna tvor-chist ta etnohrafiya [Folk Art and Ethnography], # 2, pp. 40–46.

9. (2006) Perepis naseleniya 2004 g. Demogra-ficheskiye, natsionalnyye, yazykovyye, kulturnyye kharakteristiki. Statisticheskiy sbornik [The 2006 Population Census. Demographic, National, Linguis-tic, and Cultural Features. A Statistical Collection]. Chișinău, Vol. 1, pp. 52–89.

10. Popovych K. (1995) A v pisni – kokhannia i rozpach, vidhomin buremnykh podiy, nadiya i vira v pryydeshnie [In Song are Love and Despair, An Echo of Turbulent Events, and Hope and Belief in the Future]. Spivaye Sturzovka. Zbirka ukrayinskoho ta moldavskoho folklore sela Sturzovka Hlodianskoho rayonu Moldovy [Sturzovca is Singing. A Collection of Ukrainian and Moldovan Folklore of the Village of Sturzovca (Glodeni District, Moldova)].Chișinău: Tipografie Academie de Științe, pp. 3–21.

11. Popovych K. (2007) Narysy ukrayinskoho folkloru ta khudozhnoyi literatury Moldovy [Essays on Ukrainian Folklore and bélles-léttres of Moldova].Chișinău: Biznes-elita, 609 pp.

12. Popovych K. (2008–2010) Vybrani tvory = Scrisori alese [Selected Works = Scrisori alese]. Chişinău: Elan Poligraf, Vol. 1–16.

13. Popovych K. (1998) Storinky litopysu (do ukrayinsko-moldavskykh folklorno-literaturnykh vzayemyn i problem istoriyi ta samobutnosti ukray-intsiv Moldovy [Columns of Annals (On the Issue of Ukrainian-Moldovan Folkloric and Literary Interre-lations and Problems of History and Identity of Mol-dova’s Ukrainians)]. Chişinău: Paragon, 242 pp.

14. Popovych K. (1995) Ukrayinskyi teatr na Kyshynivskiy stseni [The Ukrainian Theatre on the Chișinău Stage] (ed. K. Cherneha (Kozhukhar)). Chișinău: Știința, 216 pp.

15. Stepanov V. (2010) Grani identichnostey. Et-nograzhdanskiye protsessy v srede natsionalnyh menshinstv Respubliki Moldova na primere ukrayin-skogo naseleniya (1989–2009) [Facets of Identities. Ethno-Civil Processes amidst National Minorities of the Republic of Moldova Exemplified by the Ukrai-nian Population (1989–2009)].Chișinău: Elan-inc., 596 pp.

16. (2006) Ukrayinska palitra Moldovy [Paleta ucraineană a Moldovei = Ukrainian Palette of Mol-dova] (alcăt.: Evgheni Oseredciuc). Chișinău, 176 pp.

17. Bedonca-Cugal T. et al. (col. red.) (2015) Ukrayinsko-moldovski etnokulturni zvyazky. Mizhnarodni naukovi chytannia pamyati akademi-ka Kostiantyna Popovycha = Simpozionul științific internațional: In memoriam academictanul Constan-tin Popovici [Ukrainian-Moldovan Ethno-Cultural Relations. The International Scientific Lectures in Memory of the Academician Kostiantyn Popovych]. Relațiile etnoculturale moldo-ucrainene : сulegere de articole științifice (aut.-red. Cojuhari E., Coju-hari V.). Chișinău, Vol. 1, 344 pp.

18. Bedonca-Cugal T. et al. (col. red.) (2016) Ukrayinsko-moldovski etnokulturni zvyazky. Mizhnarodni naukovi chytannia pamyati akademi-ka Kostiantyna Popovycha = Simpozionul științific internațional: In memoriam academictanul Constan-tin Popovici [Ukrainian-Moldovan Ethno-Cultural Relations. The International Scientific Lectures in Memory of the Academician Kostiantyn Popovych]. Relațiile etnoculturale moldo-ucrainene : сulegere de articole științifice (aut.-red. Cojuhari E., Coju-hari V.). Chișinău, Vol. 2: Probleme actuale de istorie, limbă și cultură a ucrainenilor din Republica Mol-dova = Aktualni pytannia istoriyi, movy ta kultury ukrayintsiv Respubliky Moldova [Live Issues of His-tory, Language, and Culture of the Republic of Mol-dova’s Ukrainians], 340 pp.

19. Cojuhari E., Cojuhari V. (red. resp.) (2017) Ukrayinsko-moldovski etnokulturni zvyazky. Mizhnarodni naukovi chytannia pamyati akademi-ka Kostiantyna Popovycha = Simpozionul științific internațional: In memoriam academictanul Constan-tin Popovici [Ukrainian-Moldovan Ethno-Cultural Relations. The International Scientific Lectures in Memory of the Academician Kostiantyn Popovych]. Relațiile etnoculturale moldo-ucrainene : сulegere de articole științifice. Chișinău: Stratum Plus, Vol. 3, 378 pp.

20. Kozhukhar V., Zayimova L. (compilers) (2008) Ukrayintsi v kulturi Moldovy = Ucrainenii în cultura Moldovei. Tematychna bibliohrafiya [Ukrainians in the Moldovan Culture. A Subject Bibliography]. Chișinău, 80 pp.

21. Kozhukhar V. (ed.-in-chief) (2008) Ukrayintsi Moldovy. Istoriya i suchasnist. Naukovi doslidzhen-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

34


Summary

Basing on the numerous sources, the authors are considering the main ethnodemographic and ethnocultural processes among the Ukrainians of the Republic of moldova – the second largest ethnic group after the title ethnos, which is distinguished by its bright originality and its deep historical roots, that dates back to ancient times. The isolation from life-giving nation-building processes in Ukraine, lack of elementary rights to study and nourish their native language, history and culture have affected significantly on the level of national consciousness of local Ukrainians, led to active processes of assimilation, and sometimes, marginalization. The process of the Ukrainian community revival has started only with the independence gaining by the Republic of moldova and Ukraine. This process can be divided conditionally into three periods:

1. The period of self-awareness (1989 – mid-1990s). The foundations of the legislation in the field of the Ukrainian national minority rights protection have been laid. It has given the impulse to the appearance of the first Ukrainian social organizations, educational institutions, where the study of the mother tongue has been introduced. The foundation of the Department of History, Culture and Language of Ukrainians of moldova at the Institute of National minorities of the Academy of Sciences of moldova, opening of the Ukrainian language departments at the A. Russo Beltsi State University, T. Shevchenko Tiraspol State University and Pedagogical College in Lipkany, Lesya Ukrainka Library, the introduction of Ukrainian-language programs on the National Radio and Television, Ukrainian magazines, amateur creative groups, etc. have happened. The ethnic consciousness of the local Ukrainian population is awakening at this time.

2. The period of ethnic values strengthening (mid-1990s – 2010) is characterized by further improvement of the legislation, the Republic accession of the international legal acts in the field of the national minorities protection; comprehensive study of the history, language and culture of Ukrainians of the region, the carring out of the first expeditions to the Ukrainian villages of moldova, the publication of scientific works, folklore collections; the origin of the literary process, the printing of the first literary works in Ukrainian under the local Ukrainians authorship; the development of a network of educational institutions with the study of the Ukrainian language, the treatment (taking the linguistic situation into account) of the own scientific and didactic material in the mother tongue, literature, history and culture of the Ukrainians in moldova; the increase of the number of ethnocultural communities, their active work concerning the preservation and development of Ukrainian culture, language, church, etc.

3. From 2010 – the period of activity decline, trampling on the place, hesitation and discouragement of a considerable part of Ukrainians in the conditions of complicated political, social-economic and cultural

nia i materialy [The Ukrainians of Moldova. The His-tory and Modernity. Scientific Studies and Materials].Chișinău: Elan Poligraf, 256 pp.

22. Bodrug I., Cleiman R., Cojuhari E., Cova-li D. și alt. (сol. red.) (2006) Academicianul Constan-tin Popovici. Omul. Savantul. Scriitorul: Biografia. Opera. Aprecieri. Iconografia. Bibliografia [The Ac-ademician Kostaintyn Popovych. A Man, a Scholar, a Writer: A Biography, Works, Estimates, an Iconog-raphy, and a Bibliography]. Chișinău: Elan Poligraf, 740 pp.

23. Datii Iu., Cojuhari E. (1996) Problems of Func-tioning and Maintaining the Ukrainian Language

and Ethnic Group in Moldova. Regulating the Use of Languages in the Multi-Ethnic Society. Chișinău, pp. 41–44.

24. Popovici C. (red. şef), Cojuhari E., Botez-atu Gh., Datii Iu., Mironenco Ia., Panico V. (1995) Satul Petrunea la cîntec şi la joc. Din istoria şi poezia populară a satului Petrunea – Glodeni. Chișinău: Tipografia Academiei de ştiinţe, 256 pp.

25. Cara N., Chirtoacă D., Cojuhari E., Stoiano-va T. (red. ș.) și alt. (2003) Standardele internaţionale pentru protecţia minorităţilor naţionale şi situaţia ucrainenilor şi bulgarilor în localităţile compact pop-ulate de ei în Republica Moldova. Chișinău, 232 рp.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

35


transformations; significant losses, first of all in the field of education (by 2018 the number of educational institutions with the study of the native language has decreased almost trebly; no one educational institution with the Ukrainian language of teaching has been left; in fact, the ethnocultural component in preschool educational institutions is absent; the Russian assimilation of Ukrainian children is continued; the educators of kindergartens preparation at the Pedagogical College of Lipkany is reduced, and the Department of Ukrainian Language and Literature is broken up at the A. Russo Beltsi State University). On the other hand, against the backdrop of complicated political conflicts, civil mobilization of Ukrainians, primarily of the North of the Republic of moldova is occurred. These are people, who have been the first to protect sovereignty, opposed openly the unionism and attempts of certain political forces to destroy the Republic of moldova as an independent state. Local Ukrainians follow closely and react painfully on the tragic events in Ukraine.

The local Ukrainian population in the difficult historical conditions of separation has kept mainly the all-Ukrainian basis of material and spiritual culture. Despite the fact that since the proclamation of independence till 2018 the number of Ukrainians in the Republic of moldova has decreased by almost 200 thousand people, and self-awareness of a large part of them is characterized by a certain ambivalence, the Ukrainian community of the region has made a rapid break in its development in many fields, as education, science, literature, culture, media, public movement, etc. The complex social-economic and political processes of recent years, mass migration have influenced negatively on the ethnic processes among Ukrainians. Ukrainian schools have suffered the greatest losses. And the destruction of the Ukrainian component in education will inevitably affect negatively on the further development of the Ukrainians in moldova.

Keywords: Ukrainians of the Republic of moldova, ethnic consciousness, material and spiritual culture, Ukrainian component in education, Ukrainian-language media.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

36

ГРОМАДЯНСЬКО-пОЛІТИЧНІ ТА НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ АСпЕКТИ ЕТНІЧНИХ пРОцЕСІВ У ГАЛИЧИНІ,

НА бУКОВИНІ ТА зАКАРпАТТІ НАпРИКІНцІ ХІХ – НА пОЧАТКУ XXІ СТОЛІТТЯ

Георгій Кожолянко

УДК 323.1+316.42](477.83/.87)

У статті досліджено громадянсько-політичні, науково-теоретичні аспекти етнічних процесів на західних україн-ських землях (Галичина, Буковина, Закарпаття) наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст. Піддано науковій критиці публікації політичного спрямування, у яких стверджується, що русини – окремий (четвертий) східнослов’янський народ. Доведено, що русини (руснаки) – це українці. У студії використано археологічні (Б. Тимощука, Л. Михай-лини, С. Пивоварова) й історичні (Л. Нідерле, Й. Г. Коля, К. Делямара) дослідження, де зазначено, що русини є українцями.

Ключові слова: громадськість, політика, наука, історія, русини, українці, право, публікації, журнали, газети.

Civil-political and scientific-theoretical aspects of the ethnic processes in the Western Ukrainian lands (Halychyna, Bukovyna, Transcarpathia) in the late XIXth – early XXIst century are investigated in the article. The published works of political orientation, where it is affirmed, that Rusyny are separate (the fourth) East Slavic nation, are subjected to the scientific criticism. It is proved, that Rusyny (Rusnaky) are Ukrainians. The archaeological (by B. Tymoshchuk, L. mykhailyna, S. Pyvovarov), historical (L. Niderle, Johan-georg Kohl, K. Delamar) works, where it is indicated that Rusyny are Ukrainians, are used in the investigation.

Keywords: the public, politics, science, history, Rusyny, Ukrainians, law, published works, magazines, newspapers.

З початку 90-х років ХХ ст., часу прого-лошення і відновлення незалежної української правової держави та відкритого громадянсько-го суспільства, у центрі уваги опинилася лю-дина, її права і свободи, честь і гідність. Серед найважливіших громадянських прав є право на життя і свободу, на свободу думки, одер-жання й поширення інформації, на вільний ви-бір місця проживання в межах України, виїзд за кордон та повернення додому, на вільне ви-значення своєї етнічної належності тощо. Усі вони забезпечуються Конституцією і законо-давством України, що перебувають у відповід-ності із Загальною декларацією прав людини, Європейською конвенцією з прав людини та іншими міжнародними актами.

В умовах незалежної України постали різні сили, які взялися за реанімацію полі-тичного русинства. На сторінках журналів і газет, як в Україні, так і в сусідніх країнах, на початку ХХІ ст. з’явилася низка публіка-цій політичного спрямування, де стверджу-

ється, що русини – це окремий, четвертий, східнослов’янський народ. Українців краю почали знову називати русинами й окремим слов’янським народом представники Спілки угорської культури Закарпаття, місцева та зарубіжна угромовна преса, деякі польські, чеські, словацькі та російські політики й га-зети. Ряд авторів нагромаджують одне за од-ним такі антинаукові твердження, як: «Якщо навіть Закарпаття й входило колись до складу Київської Русі, це аж ніяк не є підставою для ідентифікації русинів з українцями»; «Дово-дити майже безпідставно, що русини – це ті ж українці, які, поки що, нібито, не усвідомили себе представниками великої і славної нації»; «Термін “русин” вживається не лише для наз-ви народності чи національності, але й цілого народу»; «Термін “українець” – це громадя-нин України».

Громадянські, політичні та науково-теоре-тичні аспекти етнічних процесів на Буковині кінця ХІХ – початку XXІ ст. дискутуються

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

37


на сторінках журналів і газет. Автори статей про існування русинів як окремого етносу, не добираючи слів, невміло користуючись тер-мінологією, не розуміючи поняття «етнос» та його структури, з позицій колишньої однодум-ності й політичної прихильності, ведуть диску-сію щодо етнічних процесів XX ст. у Галичині, на Буковині й Закарпатті. У ході цієї дискусії запанували пристрасті, знайшли вираження політичні симпатії і антипатії, партійно-полі-тичні інтереси різних країн.

У Галичині, на Буковині й Закарпатті спле-лися геополітичні інтереси країн Центральної й Східної Європи (Угорщини, Румунії, Польщі, Росії), у яких колишній комуністичний режим мав сильну партійно-радянську номенклату-ру в особі російськомовних закарпатських, галицьких і буковинських маргіналів, значної групи російськомовної військово-ветеранської знаті та україномовного чиновництва, яке, де-монструючи відданість радянському режиму, одружувалося на представницях пануючої до 90-х років ХХ ст. російської нації.

Русини, які входили до Угорської держави, доволі швидко мадяризувалися. Це засвідчив англійський історик А. Петерсон, який подо-рожував Угорщиною в 60-х pоках XIX ст. Він відзначав, що серед угорців є багато ма-дяризованих русинів, які сповідують грецьку віру й богослужбу ведуть старослов’янською мовою. У 1840 році таких угорців нарахову-валося 115 099 осіб, з яких понад 100 тис. проживало на русинській етнічній території. Соціологічне опитування 1991 року засвідчи-ло, що в межах Закарпатської області угромо-вними русинами вважає себе 1,2 % загальної кількості населення краю, тобто понад 18 тис. осіб [15, c. 11].

Відомо, що центр індоєвропейської культури (арійської) як прабатьківщини слов’янства – це Подунав’я. Тут уже за декіль-ка тисячоліть до трипільців існувала держава Аратта, кордони якої сягали Дунаю і Карпат на заході, а на сході – Дніпра [21; 19, с. 80, 84–85]. Відповідно до цього погляду на пи-тання етнічності давнього населення України,

слов’яни – прямі нащадки найдавнішої у світі держави Аратти – країни землеробів, яка ви-никла на широких просторах від малоазійської Анатолії до східноєвропейського Подніпров’я в 6200 році до н. е. Лісостепова Аратта стала ядром формування індоєвропейських народів. Перші самоназви слов’ян – оріяни, енети, ско-лоти, русени [20, с. 228].

Наукові дослідження доводять, що в ІХ–Х ст. на Буковині жили племена хорва-тів [9; 14; 16; 17]. Такої ж думки дотримується й відомий славіст Л. Нідерле, вважаючи, що хорвати жили на великій території, яка охоп-лювала і Галичину, і Буковину [13, с. 155].

У ІХ ст. територія Буковини, з переважно слов’янським населенням, була частиною Ки-ївської Русі. У складі давньоруських князівств Буковина перебувала до середини ХІV ст.

Про етнічний склад населення Букови-ни свідчать результати археологічних до-сліджень та писемні джерела. У цей період (ХІІ–ХІІІ ст.) на терені краю були здебіль-шого давньослов’янські селища й городища [4, с. 44]. Тільки починаючи з ХІV ст., у знахід-ках представлені західнороманські елементи [16; 17, с. 26].

Незважаючи на те, що сильна волосько-молдавська хвиля колонізації в часи входжен-ня Буковини до складу Молдавського князів-ства (ХІV–ХVІІІ ст.) призвела до знач ного зростання в краї кількості романського ет-нічного елементу, ще в середині XVІІ ст. українське населення переважало не тільки в північній частині Буковини, але й у деяких її південних місцевостях, зокрема в Сучавсько-му окрузі [22, арк. 2–18].

Згідно з переписом 1774 року, українці становили 69 % усього населення краю [29, S. 89].

Впровадження нового етноніма «українці» почалося на сході Австро-Угорщини лише на-прикінці ХІХ – на початку ХХ ст., але процес цей відбувався повільно і спочатку охоплював тільки освічені верстви населення – педагогів, юристів, чиновників, інженерів і лікарів, а та-кож студентів, семінаристів, частину греко-ка-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

38


толицьких і православних священиків і особли-во гімназистів та школярів [2, с. 47–48].

Про українців-русинів Буковини, про ви-датних діячів українсько-русинської культури кінця ХІХ ст. написано чимало, зокрема про Юрія Федьковича, Василя Козарищука, Во-лодимира Шухевича, Івана Франка, австрій-сько-буковинського історика й етнолога Рай-мунда Фрідріха Кайндля.

У середині 90-х років минулого століття О. Вінтоняк написав книгу «Україна в описах західноєвропейських подорожників другої по-ловини ХVІІІ століття» [3], де вміщено мате-ріали про українців німецького вченого Йо-ганна фон Енгеля, німецького письменника і мандрівника Йоганна Георга Коля, французь-кого дослідника і політика Казимира Деляма-ра та ін. Зокрема, за спостереженням відомого німецького вченого та мандрівника, основопо-ложника антропогеографії Й. Коля, який 1838 року подорожував Україною, русини Галичини та Буковини «є малоруським родом, спорід-неним з малоросами, козаками й українцями в тій самій мірі, як баварці споріднені із сак-сонцями» [28]. Й. Коль також відзначав, що етнічна близькість русинів з росіянами значно менша, і це можна побачити, спостерігаючи за мовою, а також порівнюючи народний одяг та особливості побуту.

Німецький мандрівник констатував: «Їхня мова, звичайно, суттєво відрізняється від ве-ликоруської, і це є чимось більш значущим, аніж відмінність діалектів. Проте ми усе ж таки дуже часто розмовляли з ними росій-ською мовою. Малороси з Поділля і Київщи-ни розуміються з ними, як брати... Неабиякі відмінності російських і рутенських кожухів, мабуть, передають приблизний масштаб роз-різнення обох народів в одязі, характері та мові» [28, S. 55]. Й. Коль зауважив на від-мінностях між українцями різних українських земель, водночас він відзначив набагато суттє-вішу різницю між русинами та росіянами, які вважав окремими етносами.

Щодо висловлювань К. Делямара про українців, то 1869 року він опублікував пе-

тицію, адресовану Законодавчим зборам Франції, у якій ішлося, зокрема, про те, щоб одну з кафедр Коледжу де Франс назвати ка-федрою слов’янських мов і літератур, де озна-йомлювалися б не тільки з російською мовою і літературою, але й з мовами і літературами інших слов’янських народів, у тому числі укра-їнською [1, c. 49].

К. Делямар писав про відмінності між руси-нами (українцями) і московітами (росіянами): «Живучи між Московією та, власне кажучи, Польщею, рутенці, яких одних стосували-ся назви “руси” (Russes) і “русини” (Rusines), були поневолені в минулому столітті москови-тами, і народ-завойовник сам на себе поширив ім’я переможеного народу, щоб надати собі по-зірних прав на володіння ними. Через це слова “руси” (Russes) і “московіти” видаються нам сьогодні синонімами, тоді як насправді вони є цілком різними для історика» [23, р. 2].

В офіційних документах Австрії останньої чверті ХVІІІ – початку ХХ ст. для позна-чення українців Буковини послуговувалися онімеченим латинським терміном «рутени» («Ruthenen») [24].

З формуванням і розвитком українсько-го національного руху наприкінці ХІХ ст. та інтенсивних етноконсолідуючих процесів в Україні в першій половині ХХ ст. етнонім «русини» зникає, залишаючись у вжитку лише невеликої частини українців Закарпат-тя (менше 1 % населення Закарпатської об-ласті) [4–7].

До початку ХХ ст. «русинами» («русна-ками») називало себе українське населення і Буковини, яке у ХХ ст. повністю перейшло на сучасний етнонім – «українці», а колишнього терміна «русини» нині не зафіксовано. Із цьо-го приводу буковинський політолог І. Буркут писав: «Коли відбувається консолідація нації, то на зміну старим етнонімам часто приходить новий» [2, с. 47–48].

Відповідно проблема русинства є актуаль-ною через низку зовнішніх і внутрішніх укра-їнських чинників, які потребують наукового вивчення та аналізу.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

39


Найперше потрібно відзначити те, що в етнічній історії українців упродовж багатові-кового періоду відбувалися складні процеси, зумовлені як історичними, так і географічни-ми факторами. Зокрема, Карпатські гори були природною перепоною нормального спілку-вання між українцями, які заселяли рівнин-ну частину, прикарпатські й гірські терени, з огляду на що виникали і закріплювалися пев-ні відмінні риси в традиційній культурі, мові і навіть у ментальності.

Значну роль у формуванні особливих рис культури і побуту західноукраїнського насе-лення відігравали політичні фактори. Упро-довж кількох століть, до середини ХХ ст., західноукраїнське населення перебувало у складі різних держав (Австрії, Угорщини, Польщі, Румунії), і під асиміляційним впли-вом пануючих у цих країнах етносів посту-пово формувалися відмінності в культурі, що було причиною прояву нібито окремої етніч-ної свідомості.

У той час коли відбувалася консолідація і формування української нації, окремі групи українців затримувалися у своєму національно-му розвитку. Відповідно, у цих груп українців спостерігалося і збереження колишнього етно-німа – «русин».

Державні кордони утруднювали спілку-вання між жителями Центральної та Захід-ної України. Більшість населення в ХІХ ст. на українських теренах складали селяни, які переважно жили замкнутим життям у своїх населених пунктах і мало спілкувалися з меш-канцями віддалених сіл і міст. Усе це призвело до формування відмінностей у культурі й діа-лектах української мови.

Відповідно, на певній різниці в культурних чинниках прагнуть «грати» окремі політичні сили з явною або прихованою метою.

На думку українських дослідників, полі-тична «проблема русинізму», штучно створена для майбутнього порушення територіальної цілісності України, послаблення внутрішньої єдності української нації, особливої гостроти набула в 90-х роках ХХ ст. та в першому де-

сятилітті ХХІ ст., власне після набуття Украї-ною незалежності.

На початку ХХІ ст. проблема політичного русинізму стала предметом дискусій політи-ків, громадських діячів, журналістів та на-уковців як в Україні, так і поза її межа ми – у Словаччині, Польщі, Канаді, Росії, Сербії, Молдові. Частина дискутантів захопилася реанімацією ідеї «політичного русинства» га-лицьких, закарпатських та буковинських мо-сквофілів другої половини ХІХ ст., за якою проголошувалося існування окремої русин-ської нації і пропонувалося створення власної держави («Русинська держава») на території Закарпатської області України та прилеглих до неї земель Словаччини, Румунії, Угорщи-ни, а також Польщі та Сербії. Чимало нау-ковців (О. Мишанич, М. Тиводар, О. Турій, М. Мушинка, І. Буркут та ін.) стали на шлях об’єктивного висвітлення русинської пробле-ми [2; 11; 15; 18; 30].

У 90-х роках минулого століття, уже в умовах розвалу Радянського Союзу, науковці Інституту етнології і антропології АН СРСР, на догоду проімперським та проросійським шовіністичним силам, почали запевняти, що «русини – поняття одного роду з росіянами, українцями й білорусами», а не частина якого-небудь із цих народів.

Російські вчені (М. Васильєв та ін.) ствер-джували, що етноси існують лише тому, що їхні члени усвідомлюють свою культурну близькість і протиставляють себе іншим ана-логічним групам. Однак усвідомлюють свою культурно-побутову близькість і протистав-ляють себе іншим не лише етноси, а й субет-носи, локальні етнографічні групи, мешканці одного села жителям іншого, а в межах села це протиставлення існувало на рівні хуторів і навіть вулиць.

На Буковині, наприклад, таке протисто-яння інколи набувало навіть конфронтацій-ного характеру: молодь одного села вступала в бійки з молоддю сусіднього, придумували різні образливі назви для мешканців сусідніх сіл, перешкоджали одруженню з вихідцями

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

40


з інших сіл (села були переважно ендогамни-ми); неохоче пропускали через село чужинців; висміювали й кепкували зі звичаїв, традицій і родинно-сімейного життя своїх сусідів. На-приклад, у с. Топорівці, що розташоване в Буковинському Прутсько-Дністровському межиріччі, ще й донині негативно ставляться до одруження хлопців або дівчат села з пред-ставниками інших сіл і регіонів. Матеріали етнографічної експедиції Чернівецького націо-нального університету ім. Юрія Федьковича від 80–90-х років ХХ ст. засвідчують значну кількість таких протистоянь на Буковині між жителями, переважно молоддю, сусідніх насе-лених пунктів [8, с. 12–13].

Відчуваючи слабку аргументованість до-казів «русинського народу», або «руського багатонаціонального народу», прибічники ви-окремлення русинів-українців в «інший» на-род або приєднання його до російського наро-ду останнім часом заговорили про менталітет як визначальну рису етносу. Не знаючи тра-диційної народної культури русинів-українців, а тим більше народної культури національних і етнічних меншин, не бажаючи докладати зу-силь до її вивчення, вони почали вести мову про якісь особливі ознаки ментальності насе-лення регіонів Галичини, Буковини та Закар-паття. Лунають твердження про національну й соціальну психологію буковинців і галичан; про те, що русини завжди були лояльними до влади, терпіли навіть надзвичайно негуманні режими, не розвалили ще жодної держави; про центральноєвропейський культурно-пси-хологічний менталітет тощо. Висуваючи тезу про «центральноєвропейський менталітет», прибічники русинського народу вважають, що русини повинні розвинути інтерес до власної локальної держави.

Однак прибічники «русинського народу» займаються підтасовкою, коли державно-по-літичну чи громадянську ментальність праг-нуть трактувати як етнічну. Засади етнічної поведінки нерозривно пов’язані з етнічними спільнотами, тобто з етносами-народами та

їхніми етнотериторіальними ареалами. Відо-мо, що кожен народ має свою етнічну самосві-домість, у якій виявляються його етнічні риси. Вона захищає народ від асиміляції, стимулює розвиток етнічних рис культури. Етнічна сві-домість проявляється як на суспільному, так і на індивідуальному рівнях, фіксуючи культур-ну єдність членів етнічної спільноти.

Чи наявні в русинів-руснаків (за етноніма-ми ХІХ ст.) Буковини відмінні від українців визначальні риси духовної, матеріальної куль-тури та побуту, які б спонукали до виділення їх в окремий етнос?

Р. Ф. Кайндль у праці «Етнографічні рей-ди у Східні Карпати» вказував на спільність мови, одягу, харчування, житла, звичаєво-обрядової культури русинів Карпат з укра-їнцями Прикарпаття [25, S. 245]. Зокрема, характеризуючи народну архітектуру русинів Буковини, він писав: «За своїм облаштуван-ням селянські садиби Буковини і Галичини дуже подібні. Житловий будинок (хижа) тут, як і там, переважно складається з трьох час-тин: через вхідні двері хати потрапляєш у сіни (“хороми”), звідси, по праву руку, – у кімнату-“хижу”, а по ліву руку, – у комору. Остання може бути відсутньою, у такому випадку хата має два приміщення» [26]. Далі він подав опис будівництва та інтер’єру русинської хати, по-рівнюючи її з хатою українців Прикарпаття, відзначаючи подібність у конструктивних ти-пах і способах зведення.

Щодо самої назви «руснак» Р. Ф. Кайндль писав: «Виправдовується, висловлене мною в іншому місці, що назва “руснак” є єдиною на-родною для українців. Усі українці в низинах і в горах, на Буковині, у Галичині й Угорщині, називають себе руснаками» [27].

Таким чином, дослідження і науковий ана-ліз засвідчують, що русини (руснаки) – це українці (етнічна група українського народу). Політичну «проблему русинізму» було штучно створено для майбутнього порушення терито-ріальної цілісності України, для послаблення внутрішньої єдності української нації.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

41


1. Брицький П. Дослідження України вченими Єв-ропи у період середньовіччя і новий час. Приятель українців. 150 років від дня народження Р. Ф. Кайндля : зб. наук. праць. Чернівці, 2017.

2. Буркут И. Историческая судьба галицкого и бу-ковинского русинства. Финал. Русин. 2008. № 3 (17).

3. Вінтоняк О. Україна в описах західноєвропей-ських подорожників ХVІІІ століття. Львів ; Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1995.

4. Кожолянко Г. Етнополітичні процеси в Україні на початку ХХІ ст.: проблема політичного русизму. Збірник наук. праць Національного науково-дослідно-го інституту українознавства та всесвітньої істо-рії. Ужгород, 2011. Т. 27.

5. Кожолянко Г., Кожолянко О. Дослідження етно-політичних процесів: русини, руснаки, українці. На-родна творчість та етнологія. 2011. № 1.

6. Кожолянко Г. К. Науково-теоретичні аспекти «політичного русинства» західноукраїнського регіо-ну на початку ХХІ століття. 20 років незалежності України: здобутки, втрати і стратегії майбутньо-го : матеріали ХІ Науково-практичної конференції. Київ, 2011.

7. Кожолянко Г. Українці-русини Галичини і Бу-ковини: історія – сучасність. Науковий збірник Му-зею української культури у Свиднику. Свидник, 2011. Т. 26.

8. Матеріали етнографічної експедиції Чернівець-кого національного університету імені Юрія Федько-вича. Етнографічний музей ЧНУ. 2009. Т. 2.

9. Михайлина Л. П. Населення Верхнього По-пруття VІІІ–Х ст. Чернівці, 1997.

10. Мишанич О. В. Карпаторусинство, його дже-рела й еволюція у ХХ ст. Карпатська Україна. 1992. 19 лист.

11. Мишанич О. В. Карпати нас не розлучать. Ужгород, 1993.

12. Німецький вчений Йоганн Коль про Буковину та Галичину в середині ХІХ ст. Чернівці, 2007.

13. Нидерле Л. Славянские древности. Москва, 1956.

14. Пивоваров С. Християнські старожитності в межиріччі Верхнього Пруту та Середнього Дністра. Чернівці, 2001.

15. Тиводар М. Історія русинів. Срібна земля. 1994. 29 січ.

16. Тимощук Б. О. Північна Буковина – земля слов’янська. Ужгород, 1969.

17. Тимощук Б. О. Шипинська земля за археоло-гічними даними. Сучасне і минуле Північної Букови-ни. Київ, 1973.

18. Турій О. Галицькі русини між москвофіль-ством і українством (до питання про так зване «старо русинство»). Третій Міжнародний конгрес україністів (Харків, 26–29 серпня 1996 р.). Харків, 1996. Ч. 1.

19. Шилов Ю. Джерела витоків української етно-культури. Київ, 2002.

20. Шилов Ю. Край ушедших лет. Киев, 2004.21. Шилов Ю. Прародина ариев. Киев, 1995.22. Державний архів Чернівецької області, ф. 1,

оп. 1, спр. 23.23. Delamarre C. Un peuple Еvropéen de quinze

millions oublié devant L’histoire. Petition au Senat de L’Empire demandant une réforme dans l’enseignement de L’histoire. Paris, 1869.

24. Die Oesterreichische-ungaraische Monarchie in Wort und Bild. Bukowina. Wien, 1898.

25. Kaindl R. F. Ethnographische Streifzuge in den Ostkarpathen. Beitrage zur Hausbauforschung in Oester-reich. Wien, 1898.

26. Kaindl R. F. Haus und Hof bei den Rusnaken. Globus. 1897. № 71.

27. Kaindl R. F. Der Festkalender der Rusnaken und Huzulen. Czernowitz, 1896.

28. Kohl J. G. Reisen im Inneren von Russland und Polen. Die Bukowina, Galizien. Drezden ; Leipzig, 1841.

29. Martinowicz I. Historische Zeugnisse uber dieaal-testen Beherscher und Einwohner der Bukowina in der Moldau. Czernowitz, 1887.

30. Mušinka M. Rusíni-Ukrajinci – jedna národnost’. Нове життя. 1997.


References

1. Brytskyi P. (2017) Doslidzhennia Ukrayiny vchenymy Yevropy u period seredniovichchia i novyi chas [Studies of Ukraine by European Scholars in the Middle Ages and Modern Times]. Pryyatel ukrayint-siv. 150 rokiv vid dnia narodzhennia R. F. Kayndlia: zb. nauk. prats [A Companion of the Ukrainians. The 150th Birthday’s Anniversary of R. F. Kaindl: Col-lected Scientific Works]. Chernivtsi.

2. Burkut I. (2008) Istoricheskaya sudba galitsko-go i bukovinskogo rusinstva. Final [A Historical For-

tune of Galician and Bukovinian Rusynism. A Final]. Rusyn, # 3 (17).

3. Vintoniak O. (1995) Ukrayina v opysakh zakh-idnoyevropeyskykh podorozhnykiv XVIII stolittia [Ukraine in Descriptions of XVIIIth-Century West-ern European Travellers]. Lviv, Munich: Dniprova khvylia.

4. Kozholianko H. (2011) Etnopolitychni protsesy v Ukrayini na pochatku XXI st.: problema politych-noho rusyzmu [Ethno-Political Processes in Ukraine

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

42


in the Early XXIst Century: An Issue of Political Rusynism]. Collected Scientific Papers of the Nation-al Ukrainian Studies and World History Research In-stitute. Uzhhorod, Vol. 27.

5. Kozholianko H., Kozholianko O. (2011) Doslidzhennia etnopolitychnykh protsesiv: rusyny, rusnaky, ukrayintsi [Studies of Ethno-Political Pro-cesses: Rusyns, Rusnaks, and Ukrainians]. Narodna tvorchist ta etnolohiya [Folk Art and Ethnology], # 1.

6. Kozholianko H. (2011) Naukovo-teoretychni aspekty «politychnoho rusynstva» zakhidnoukrayin-skoho rehionu na pochatku XXI stolittia [Theoretical Aspects of Political Rusynism in the Western Ukrain-ian Region in the Early XXIst Century]. 20 rokiv nezalezhnosti Ukrayiny: zdobutky, vtraty i stratehiyi maybutnioho: materialy XI Naukovo-praktychnoyi konferentsiyi [Twentieth Anniversary of Ukrainian Independence: Achievements, Losses, and Strategies of the Future: Proceedings of the XIth Theoretical and Practical Conference]. Kyiv.

7. Kozkolianko H. (2011) Ukrayintsi-rusyny Hal-ychyny i Bukovyny: istoriya – suchasnist [Ukraini-ans-Rusyns of Halychyna and Bukovyna: History and Modernity]. Naukovyi zbirnyk Muzeyu ukrayinskoyi kultury u Svydnyku [Scientific Collection of the Mu-seum of Ukrainian Culture in Svydnyk]. Svydnyk, Vol. 26.

8. (2009) Materialy etnohrafichnoyi ekspedytsiyi Chernivetskoho natsionalnoho universytetu imeni Yuriya Fedkovycha. Etnohrafichnyi muzey ChNU [Materials of an Etnhographic Expedition of the Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University]. Vol. 2

9. Mykhaylyna L. (1997) Naselennia Verkhnioho Popruttia VIII–X st. [The Population of the VIIIth–Xth-Century Upper Prut River Lands]. Chernivtsi.

10. Myshanych O. (1992) Karpatorusynstvo, yoho dzherela y evolutsiya u XX st. [Carpatho-Rusynism and Its Origins and Evolution in the XXth Century]. Karpatska Ukrayina [Carpathian Ukraine]. Novem-ber, 19th.

11. Myshanych O. (1993) Karpaty nas ne rozluchat [The Carpathians Will Not Separate Us]. Uzhhorod.

12. (2007) Nimetskyi vchenyi Yohann Kol pro Bu-kovynu ta Halychynu v seredyni XIX st. [The German Scholar Johann Kohl on Bukovyna and Halychyna in the Mid-XIXth Century]. Chernivtsi.

13. Niderle L. (1956) Slavianskiye drevnosti [Sla-vonic Antiquities]. Moscow.

14. Pyvovarov S. (2001) Khrystyyanski starozhyt-nosti v mezhyrichchi Verkhnioho Prutu ta Serednioho

Dnistra [Christian Antiquities in the Interfluve of the Upper Prut River and the Dnister]. Chernivtsi.

15. Tyvodar M. (1994) Istoriya rusyniv [The His-tory of Rusyns]. Sribna zemlia [Silver Land]. January, 29th.

16. Tymoshchuk B. (1969) Pivnichna Bukovyna – zemlia slovyanska [Northern Bukovyna is the Sla-vonic Land]. Uzhhorod.

17. Tymoshchuk B. (1973) Shypynska zemlia za arkheolohichnymy danymy [Shypyntsi Lands ac-cording to Archeologic Data]. Suchasne i mynule Pivnichnoyi Bukovyny [The Present and the Past of Northern Bukovyna]. Kyiv.

18. Turiy O. (1996) Halytski rusyny mizh moskvofilstvom i ukrayinstvom (do pytannia pro tak zvane «starorusynstvo») [Halychyna Rusyns between Moscophiles and Ukrainophiles (On the Issue of the So Called Starorusynstvo]. The Third International Congress of Ukrainists (Kharkiv, August 26–29, 1996). Kharkiv, Part 1.

19. Shylov Yu. (2002) Dzherela vytokiv ukrayin-skoyi etnokultury [Sources of Ukrainian Ethno-Cul-ture’s Origins]. Kyiv.

20. Shylov Yu. (2004) Kray ushedshih let [The Land of the Bygone Times]. Kiev.

21. Shylov Yu. (1995) Prarodina ariyev [The Ur-heimat oft he Aryans]. Kiev.

22. Derzhavnyi arkhiv Chernivetskoyi oblasti [State Archives of Chernivtsi Region], Fund 1, Inven-tory 1, File 23.

23. Delamarre C. (1869) Un peuple Еvropéen de quinze millions oublié devant L’histoire. Petition au Senat de L’Empire demandant une réforme dans l’enseignement de L’histoire. Paris.

24. (1898) Die Oesterreichische-ungaraische Monarchie in Wort und Bild. Bukowina. Wien.

25. Kaindl R. F. (1898) Ethnographische Streif-zuge in den Ostkarpathen. Beitrage zur Hausbau-forschung in Oesterreich. Wien.

26. Kaindl R. F. (1897) Haus und Hof bei den Rus-naken. Globus, № 71.

27. Kaindl R. F. (1896) Der Festkalender der Rus-naken und Huzulen. Czernowitz.

28. Kohl J. G. (1841) Reisen im Inneren von Russ-land und Polen. Die Bukowina, Galizien. Drezden; Leipzig.

29. Martinowicz I. (1887) Historische Zeugnisse uber dieaaltesten Beherscher und Einwohner der Bu-kowina in der Moldau. Czernowitz.

30. Mušinka M. (1997) Rusíni-Ukrajinci – jedna národnost’. Нове життя.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

43


Summary

Civil-political and scientific-theoretical aspects of the ethnic processes in the Western Ukrainian lands (Halychyna, Bukovyna, Transcarpathia) in the late XIXth – early XXIst century are investigated in the article. The published works of political orientation, where it is affirmed, that Rusyny are separate (the fourth) East Slavic nation, are subjected to the scientific criticism. It is proved, that Rusyny (Rusnaky) are Ukrainians. The archaeological (by B. Tymoshchuk, L. mykhailyna, S. Pyvovarov), historical (L. Niderle, Johan-georg Kohl, K. Delamar) works, where it is indicated that Rusyny are Ukrainians, are used in the investigation.

Civil, political and scientific-theoretical aspects of the ethnic processes in Bukovyna of the late XIXth – early XXIst century are published on the pages of magazines and newspapers. The authors of the articles on the Rusyny existence as a separate ethnos, do not choose words, use the ethnic terminology unskillfully, do not understand the ethnos concept and its structure, from the standpoints of the former unanimity and political favour they discuss the ethnic processes of the XX century in Bukovyna, Halychyna and Transcarpathia. They are dominated by passions, political sympathies and antipathies, party-political interests of different countries.

Each nation (also Ukrainians) has its own ethnic self-consciousness, where the ethnic features of the people are shown. It protects nation from assimilation. Ethnic identity stimulates the development of ethnic cultural features. Ethnic consciousness is displayed both on the social and individual levels, fixing the status and cultural unity by the ethnic community members. The ethnonym Rusyny has been changed into Ukrainians in the 1920s in Bukovyna, Halychyna.

Keywords: the public, politics, science, history, Rusyny, Ukrainians, law, published works, magazines, newspapers.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

44

ТЕХНОЛОГІЇ РУйНУВАННЯ КОНФЕСІйНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Алла Арістова

УДК 316.347+316.48](477.62)

У статті розглянуто процеси цілеспрямованого руйнування релігійних та конфесійних ідентичностей як різновид сучасних соціальних технологій. Запропоновано підходи до класифікації таких технологій, аналізу їх структури та мети; наведено приклади їх застосування в гібридній агресії проти України.

Ключові слова: соціальні технології, руйнування ідентичності, релігійна ідентичність, накинута ідентичність.

The article considers the processes of purposeful destruction of religious and denominational identities as a variety of modern social technologies. Some approaches to the classification of such technologies and analysis of their structure and purpose are proposed; also the examples of their application in hybrid aggression against Ukraine are given.

Keywords: social technologies, identity destruction, religious identity, imposed identity.

Процеси ідентифікації і самоідентифіка-ції, формування та існування ідентичностей щодалі виявляють свою суперечливу й дина-мічну природу: звичними є розвідки не лише щодо формування, стійкості, конструювання, віднайдення ідентичностей, але й щодо їх втра-ти, трансформації, несталості, деконструкції, кризи, руйнації.

Цікаво поглянути на процес руйнування ідентичностей як певну соціальну технологію, тобто спрямовану, сплановану, відпрацьова-ну діяльність, націлену на руйнацію ідентич-ностей певної соціальної спільноти чи особи (на противагу стихійному розпадові колишніх ідентичностей, що відбувається, скажімо, уна-слідок зміни соціокультурних умов, поступової етнічної асиміляції тощо).

Світ у цілому, його окремі регіони, держа-ви і групи населення опинилися сьогодні під тиском найрізноманітніших технологічних впливів. Провідними технологіями сучаснос-ті стають вже не так технології стратегічного прогнозування та проектування майбутнього (надпопулярні в минулому столітті), як гео-політичні технології творення й перетворен-ня соціальних суб’єктів та маніпуляції ними. Формування / деформування ідентичності суб’єктів (цивілізаційної, соцієтальної, націо-нальної, релігійної тощо) є важливим склад-ником таких технологій.

Пригадаймо, що поняття «соціальні техно-логії» було введене англійським соціологом К. Поппером ще в другій половині ХХ ст., од-нак за минулі десятиліття довкола нього вибу-дувалася ціла шерега споріднених концептів: «соціально-політичні технології», «соцієтальні технології», «соціотворчі технології», «гумані-тарні технології», «високі гуманітарні техноло-гії» та ін. Досить поширеним є підхід, за яким термін «гуманітарні технології» вживається в разі, коли йдеться про технологічні впливи на індивіда, а «соціальні технології» – коли такі впливи здійснюються на соціальні спільноти і групи [3]. І, звісно, соціальні технології засто-совували в різні історичні часи як апробований досвід керованого політичного, релігійного, ідейного впливу задовго до виникнення самого терміна та відповідного дискурсу.

Назагал під соціальними технологіями ро-зуміють комплекс взаємопов’язаних дій, засо-бів, спрямованих впливів на соціальні системи та соціальні процеси задля досягнення певної мети. При цьому, попри різні визначення і підхо-ди, потрібно виділити кілька спільних уявлень, що поєднують дослідників цієї проблематики. По-перше, те, що висунута суб’єктом застосу-вання соціальних технологій мета може бути надто далекою від реальних потреб та інтересів об’єкту впливу (індивідів, груп, спільнот, елек-торату, громадян та ін.), нести як соціотворчий,

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

45


так і соціоруйнівний зміст. По-друге, спільним є уявлення про соціальні технології як єдність двох основних компонентів: певних проектів, цільових програм, комплексу запланованих процедур та операцій (1) та систему практич-ної діяльності відповідно до цих проектів (2). По-третє, зазвичай підкреслюється м’який, несиловий характер соціальних технологій, які розглядаються як сучасна альтернатива відвер-то репресивним, насильницьким засобам (що, власне, і актуалізує первісний зміст грецького «техне» як мистецтва, майстерності, вміння – тобто мистецтва досягти визначеної мети не-силовим шляхом). Відтак соціальні технології постають як особливий тип впливу, понад те, особливий тип «м’якої влади» (soft power), що виник на хвилі інформаційної та комунікативної революцій як здатність системно впливати на світогляд, потреби і поведінку індивідів, груп, мас, маніпулювати суспільними настроями і громадською думкою з наперед передбачува-ним результатом.

Зауважимо, що сучасні соціальні техноло-гії – це не лише технології цілеспрямовано-го впливу на людину, групу, спільноту, масу, організацію, інститут, а й технології опо-середкованого управління ними. Причому управління незрівнянно ефективнішого, ніж директивний, адміністративно-розпорядчий примус, позаяк задіяні механізми впливу на внутрішню мотивацію соціальної поведінки. Майстерність таких технологій, зрештою, і визначається тим, наскільки вони здатні кон-струювати бажану поведінку суб’єктів, котрі сприйматимуть свої дії як свій власний вибір і власне бажання, а нав’язані ідеї і цінності – як свої власні переконання [1]. Саме тому, дослі-джуючи сучасні соціальні технології, важливо виокремлювати їхні різні компоненти: спрямо-вані на переконання, раціональну аргумента-цію (ідеологічний); на контроль за створенням і наповненням інформаційного середовища (інформаційний); на психологічну маніпуля-цію людьми, формування потреб і мотивацій, вплив на підсвідомість тощо (психологічний). Ці аспекти слід враховувати й у процесі дослі-

дження такого специфічного виду соціальних технологій, як технології руйнування релігій-ної (конфесійної) ідентичності.

Серед значної кількості вже апробованих і ще проектованих соціальних технологій вио-кремлюють різні підгрупи (залежно від голов-них сфер суспільного життя, видів людської діяльності, характеру висунутої мети та інших критеріїв [3]). У цьому контексті затребува-ною стає класифікація соціальних технологій за вектором соціальної діяльності, а саме:

– технології формування соціальних систем;– технології підтримання стабільності (ста-

білізації) соціальних систем;– технології перетворення та розвитку со-

ціальних систем;– технології руйнування соціальних систем

(до цієї групи належать, зокрема, технології руйнування ідентичностей).

Зрозуміло, що технології різного типу мо-жуть і будуть застосовувати комплексно, адже націленість на перетворення і розвиток однієї соціальної системи здебільшого передбачає кри-зу чи поглинання іншої, а руйнування традицій-ної ідентичності – формування чи нав’язування нової (амбівалентність деструктивно-конструк-тивних процесів, як відомо, є загальною законо-мірністю соціальної динаміки).

У цій оптиці технології руйнування конфе-сійної ідентичності постають як комплекс дій, ресурсів, засобів, впливів з метою деструкції існуючої конфесійної ідентичності індивідів і спільнот та заміни її інакшою (іншоконфесій-ною, іншорелігійною або нерелігійною) іден-тичністю.

Для зацікавленого обговорення запропо-нуємо кілька класифікацій. За суб’єктом за-стосування відповідних технологій можна ви-ділити:

1) Релігійні технології, коли суб’єктом за-стосування технологій руйнування конфесій-ної ідентичності стає певна релігійна інститу-ція (наприклад, церква), релігійна організація, релігійна група (громада, спільнота), або ві-рянин. Спектр релігійних суб’єктів може бути доволі широким – від тих, що уособлюють

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

46


домінуючі чи державні конфесії, до представ-ників репресованих чи маргінальних конфесій. Такі технології спрямовані на деконструкцію, руйнування чи витіснення однієї релігійної або конфесійної ідентичності та заміну її власною релігійною / конфесійною ідентичністю; за-лучення, інтеграцію неофітів у релігійні грома-ди як нові референтні групи.

2) Державно-репресивні технології, суб’єктом яких є держава, її органи, інститути, уповноважені особи. Такі технології можуть бути спрямовані як на заміну однієї релігійної ідентичності іншою (наприклад, навернення до державної церкви чи однієї з визнаних держа-вою конфесій), так і на цілковите руйнування релігійної ідентичності на користь ідентичнос-ті нерелігійної / атеїстичної; примусову транс-формацію світоглядно-ціннісних орієнтацій індивіда або його зовнішньої соціальної пове-дінки. По суті, такі технології є репресивними, бо передбачають якщо не руйнування небажа-ної конфесійної ідентичності під впливом дер-жавної пропаганди і системи освіти, то мар-гіналізацію, ізоляцію або витіснення її носіїв, зумисне спотворення історичної пам’яті і пере-ривання культурної спадкоємності. Останнє століття наводить чимало прикладів засто-сування таких технологій: від СРСР, Китаю, Північної Кореї до Афганістану, Єгипту, Лівії, Туреччини, РФ тощо.

Так, дослідження Pew Research Center Global Uptickin Government Restrictionson Religion уже п’ятий рік поспіль фіксують зрос-тання політики обмеження релігії з боку дер-жавних інституцій у 198 країнах світу. Частка країн з «високим» або «дуже високим» рівнем державних обмежень (тобто прийнятих за-конів, політичних акцій, системних дій по-садових осіб тощо, які обмежують релігійні переконання та культову практику) зросла у 2016 році до 28 % [6]. Множинність ідеоло-гій та практик рестрикції релігій і деномінацій практично спростувала романтику «культур-ної глобалізації». Замість всесвітнього куль-турного обміну, діалогу культур і релігій спо-стерігаємо щодалі радикальніші релігієфобні

соціальні програми: від політичних проектів «де-ісламізації» європейських країн (по суті, розроблених технологій обмеження приросту, повноцінного функціонування, релігієвияв-лення мусульманських спільнот) до політики «де-християнізації» в Індії, Непалі, на Фі-ліппінах чи в Шрі-Ланці. Аналіз показав, що серед 25 густозаселених країн світу Китай, Єгипет, Російська Федерація, Індія, Індоне-зія і Туреччина наразі демонструють найви-щий рівень урядових обмежень щодо тих чи інших релігій і конфесій (головними мішенями ставали спільноти мусульман, юдеїв, христи-ян, свідків Єгови).

3) Позадержавні, кластерні технології, суб’єктом яких є взаємопов’язані, мереже-ві структури різного типу: політично-опози-ційні угруповання, воєнізовані формування (наприклад, з метою радикалізації релігій-ної свідомості), або ж громадські організації, культурно-просвітницькі кола, наукові та біля-наукові асоціації тощо (наприклад, з метою відродження національних церков або давніх етнорелігійних традицій, захисту національ-них інтересів, пробудження національної сві-домості).

Згадане дослідження PRC на великому ем-піричному матеріалі доводить, що значну част-ку серед суб’єктів-рестрикторів становлять угруповання, організації, особи радикально-націоналістичних переконань, які обстоюють комплекс заходів (обмеження імміграції релі-гійних та етнічних меншин, заборона на будів-ництво культових споруд та ін.), закликаючи до придушення чи навіть усунення певної релі-гійної групи заради захисту основної етнічної або релігійної спільноти, яка нібито перебуває «у небезпеці», «під загрозою», «атакованою» тощо [6]. Західний неолібералізм невпинно здає свої позиції: вже третина європейських країн (33 %) мають націоналістичні партії та рухи, які вимагають системних обмежень для релігійних меншин та протидії приросту пев-них конфесій на території країни.

4) Вочевидь, в окрему групу треба виділи-ти медіа-технології, що втілюють інформа-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

47


ційно-сугестивний вплив множинних суб’єктів медіапростору.

У свою чергу серед широкого кола релі-гійних технологій (1) руйнування конфесійної ідентичності можна вирізнити такі:

– місіонерські, специфіка яких полягає в руйнуванні традиційної етнорелігійної іден-тичності та заміні її релігійною ідентичністю глобальнішого типу (навернення в христи-янство чи іслам). Звісно, наслідком спрямо-ваної місіонерської роботи стає не цілковита деструкція старої ідентичності, а феномен двовір’я, своєрідний мікс традиційних і ново-накинутих вірувань і уявлень;

– прозелітичні, специфіка яких полягає у витісненні старої конфесійної ідентичності на користь новоконфесійної (навернення право-славних у греко-католицизм чи протестантські конфесії), залучення до нової церковної струк-тури та інакшого релігійного середовища;

– вербувальні, спрямовані на руйнацію будь-якої існуючої ідентичності заради фор-мування відчуття належності-залежності до певної групи одновірців чи однодумців (ха-ризматичного, сектантського, ескапістського тощо типу).

Нагадаємо, що релігійні технології (зокре-ма, місіонерські) формувалися та відпрацьову-валися задовго до того, як вони були осмислені саме як соціальні технології. Якщо ранні ре-лігійні технології ґрунтувалися на умовлянні, переконанні, перевихованні, лукавстві, чу-десах, визиску, а то й на примусі, то нинішні технології руйнування ідентичності активно використовують інші засоби масового впли-ву – інформаційний пресинг, сугестію, безпе-рервну замасковану пропаганду, візуальні ата-ки, виробництво нових символів і симулякрів. Сучасні медіа й інформаційні засоби дають змогу «перекодувати» свідомість, підмінити історичну пам’ять, нав’язати нові ціннісні орі-єнтації, нашарувати нову ментальність.

При цьому деструкція релігійної ідентич-ності постає як важлива складова геополітики: зумисної руйнації племінної, етнічної, націо-нальної, культурної, геополітичної, цивіліза-

ційної ідентичності, зламування ментального коду нації, а відтак її дезорганізації, штучного прискорення процесу асиміляції, ослаблення здатності спротиву зовнішній агресії чи за-грозам самознищення, втручання у внутрішні справи суверенної держави тощо.

Безумовно, технології руйнування релігій-ної (конфесійної) ідентичності можуть бути підпорядковані різній меті, наприклад:

– деструкція нав’язаної релігійної (конфе-сійної) ідентичності та повернення до автен-тичної традиції після тривалого часу її забуття, штучного переривання, дискримінації та ката-комбного існування, державного релігієциду тощо (як умова національного відродження);

– долучення до інших, універсальніших ре-лігійних традицій, світоглядне і духовне збага-чення індивіда;

– повернення до активного соціального життя вірян-членів закритих релігійних груп ескапістського, ізоляційного типу;

– протидія ідейному впливу радикально-екстремістських релігійних угруповань або ж, навпаки, залучення поміркованих вірян до ра-дикальних релігійно-політичних рухів;

– прискорення етнічної і культурної асимі-ляції меншин;

– реалізація державної політики ксено- і релігієфобії;

– політична та ідеологічна експансія, роз-ширення сфери геополітичного впливу тощо.

Уже власне перелік унаочнює різний куль-туротворчий потенціал таких технологій: одні спрямовані на пробудження й використан-ня особистісних, культурних і національних ресурсів, інші – на деформацію свідомості й поведінки особи, обмеження свободи совісті і віросповідання, нівеляцію культурних розбіж-ностей в соціумі, нищення культурного й на-ціонального потенціалу.

Сучасні соціальні технології руйнування ідентичності обов’язково містять кілька базо-вих етапів-кроків.

Першим кроком є розхитування базових підвалин існування особистості, трансформа-ція її звичного середовища і способу буття,

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

48


девальвація усталених цінностей і розпад тра-диційних життєвих орієнтирів, розрив з мину-лим. Розгублена, дезорієнтована, «втрачена» особистість стає шукачем нової ідентичності, нових світоглядних орієнтирів і нового способу життя, а відтак і зручним об’єктом для підго-товлених зовнішніх впливів.

Другим кроком стає цілеспрямована «ізо-ляція» особи від простору колишніх соці-альних відносин і зв’язків, референтних груп і звичних колективів. Аби деконструювати наше відчуття ідентичності, важливо прибра-ти постійні нагадування про те, хто ми є. Якщо перший крок є нанесеним ударом по «Я»–кон-цепції, то другий прямо загрожує «МИ»–по-чуттям. Переривання усталених зв’язків (або зміна їх якості), зміна соціального оточення та етнокультурного середовища, руйнування колишньої ієрархії соціальних статусів стають об’єктивними чинниками розхитування, кризи та деструкції старої ідентичності. Ізоляція в ін-формаційно-технологічну епоху набула нових методів: переривання звичних каналів зв’язку, контроль за інформаційним середовищем, бло-кування доступу до звичних у минулому або альтернативних джерел інформації, нищення світу сакральних об’єктів як трансцендентно-го зв’язку з пращурами і Богом, спотворен-ня історичної пам’яті і новий образ минулого та ін. До слова, варварське руйнування, ни-щення, осквернення культурних та релігійних об’єктів, як доводить досвід останнього сто-ліття, – важлива частина боротьби з історич-ною пам’яттю та ідентичністю. (Спостерігаємо спізніле усвідомлення цього і в міжнародних правозахисних колах: риторика захисту люд-ських прав дедалі частіше поєднується з усві-домленням захисту культурних та релігійних об’єктів меншин як умови збереження їхньої ідентичності, історії та гідності [8]).

Третім кроком стає політика «виснажен-ня». Мовиться про створення (і штучне під-тримання) несприятливих, виснажливих для особистості умов, які потребують надмірних душевних і фізичних зусиль, перетворюють даний відрізок життя на шерегу постійних

випробувань (криза, війна, бідність, переслі-дування, залякування, загрози безпеці та ін.). Виснаження веде до дистанціювання від ми-нулого, болісного відчуття розриву між ко-лишнім і теперішнім буттям.

У сукупності всі попередні компоненти зу-мовлюють створення специфічної екзистен-ційної та соціальної ситуації, у якій людина відчайдушно прагне знайти себе, нові життєві сенси і хоч яку надію на інакше майбутнє.

Нарешті, четвертий крок – контрольо-ваний «клапан виходу» емоцій і накопиченого невдоволення; дозволений спосіб компенсації і розрядки фізичної та душевної напруги (видо-вища, розваги, релігія, алкоголь тощо) і чіткий орієнтир для самоствердження і затребуваної соціальної інтеграції. У разі контролю над ре-лігійною ідентичністю йдеться про забезпе-чення діяльності однієї домінуючої або кількох конфесій, позаяк всі інші, заборонені й неле-гальні, вимушені припинити свою активність або вдатися до катакомбного способу існуван-ня. По суті, цей компонент закладає основи моделювання нового типу ідентичності, ба-жаного для технолога-маніпулятора. У світі щоденних випробувань слабкої, розгубленої, втраченої людини з’являється новий вчитель, лідер, духовний отець, наставник з готовими рецептами, що робити, у що вірити, на що спо-діватися. Він втішає і повчає, пропонує новий порядок і дисципліну, вказує приклад дій і нові орієнтири і водночас суворо карає за відхилен-ня чи порушення нового порядку. Отримуючи перспективу нової групової ідентичності, но-вої референтної групи з чіткими цінностями, віруваннями, нормами тощо, особа в базовій потребі соціального інтегрування, заражаєть-ся, як вірусом, новим способом думання і дій. Нова ідентичність у гомогенізованих соціаль-них групах стає зручним механізмом для орга-нізації та мобілізації індивідів на різноманітні соціальні завдання.

Нова конфесійна ідентичність поставати-ме, отже, як безкінечно триваючий проект, що здійснюється засобами різних медіа, соціаль-них інститутів і політичних груп. Феномено-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

49


логічно вона є суб’єктивним досвідом пережи-вання віднайденої спільнотності, множинною проекцією індивідуального чи колективного несвідомого. У підсумку нова ідентичність, на-кинута замість зруйнованої, являтиме собою здатну до змін, суперечливу, фрагментарну, гібридну, штучну конструкцію.

Виглядає на те, що слабким боком засто-сування подібних технологій є зворотність їх наслідків. Адже їх успішність залежить від безперервності й нарощування технологічного впливу на свідомість і поведінку вірян. У разі переривання такого впливу, ослаблення чи по-разки суб’єкта впливу, як показує історичний досвід, можливе швидке відновлення втраче-ної ідентичності, ре-ідентифікація вірян. Гар-ним прикладом є новітня історія Української Греко-Католицької Церкви: після її суспіль-ної і правової легалізації процес відновлення церковно-інституційної мережі мав справді вибуховий характер: за три роки (1989–1991) кількість організацій зросла від 138 напівле-гальних осередків до 2,5 тис. повноправних громад (майже у 18 разів (!) і таких темпів не знала жодна інша конфесія); за 20 років Укра-їнської незалежності УГКЦ повністю відно-вила свою інфраструктуру та охопила понад 5 млн вірян.

Процеси глобалізації зумовили низку за-гальних трендів. По-перше, руйнування тради-ційної конфесійної ідентичності населення міцно пов’язане з процесами політизації та радикалі-зації свідомості (точніше – є складником тако-го триєдиного процесу). По-друге, технологіза-ція ідентичністно-руйнівних впливів потребує стратегічно-завбаченого, цілеспрямованого ін-ституційного, кадрового, пропагандистського, ресурсного забезпечення, з урахуванням особ-ливостей цільової аудиторії. По-третє, техно-логії руйнування релігійної ідентичності, що історично були пов’язані з експансією та колоні-зацією, нині зрощені з процесами «культурного геноциду» корінних народів і тубільних племен по всьому світі. Сучасна асиміляція корінних народів найчастіше й відбувається не через по-ступову культурну дифузію, а внаслідок при-

мусового впливу, порушень права на власну культуру, різноманітність та самовизначення [7]. По-четверте, технології руйнування іден-тичності стають вагомим складником сучасних гібридних воєн і стратегемою несилової екс-пансії; коли зміна цивілізаційної, конфесійної, культурної, національної ідентичності населен-ня стає умовою геополітичної перемоги.

У зв’язку із цим проблема співвідношення на-ціональної та конфесійної ідентичності в Украї-ні сягає рівня національної і суспільної безпеки. Найперше через розквіт православного фунда-менталізму з його ідеями панросійського світу, сакралізації і месіанства Російської держави і Російської Православної Церкви, зневагою до інакших національних і культурних ідентичнос-тей, грубим спотворенням історичної пам’яті. Ідеологема «руского міра» увиразнила не стіль-ки пошуки власної доктрини буття РПЦ в гло-балізованому світі, скільки спробу здійснення масштабного соціального проекту – творення російськомовного, російсько-комунікативного, російсько-культурного, російсько-православ-но-ментального, Росієзалежного метацивілі-заційного простору; назагал – російськості як наднаціональної ідентичності. У цій доктрині, орієнтованій на інформаційно-ідеологічну й геополітичну експансію, немає місця для укра-їнської культури, мови, нації, для Української Церкви і Українського Православ’я.

Дискредитація інших православних кон-фесій, найперше УПЦ КП, а також УГКЦ, національно орієнтованих протестантських церков і мусульманських спільнот, відчайдуш-ний спротив визнанню автокефалії Помісно-го православ’я в Україні і розширення сфери власного церковного втручання в суспільне життя – набуло всіх ознак системно застосо-ваної технології протидій. РПЦ діє фактично як фінансований і зорганізований політичний інститут, діяльність якого спрямована на де-націоналізацію українства та підрив соціаль-ної довіри до Українських Церков [4, с. 127], виведення з конфесійного ландшафту України національно орієнтованих конфесій як носі-їв референтної ідентичності.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

50


«Немає сумнівів, – висновують дослід-ники Національного інституту стратегічних досліджень, – що причиною брутальних зви-нувачень (у прислужництві Ватикану, націо-налістам, бандерівцям, інспіруванні міжцер-ковних конфліктів, порушенні прав і свобод віруючих), адресованих УГКЦ та УПЦ КП, є суспільне значення цих церков, а їхня дис-кредитація спрямована на ураження релігійної складової національної самоідентифікації»[5, с. 255]. Наступ на етноконфесійну ідентич-ність є одним із проявів гібридної агресії: пропаговані ідеї штучності української мови, фальшивості української історії, фіктивності української нації, заперечення онтологічного статусу українства як такого найміцнішим чи-ном сполучені з риторикою «розкольництва» і «заблудлості» Українського Православ’я.

Незважаючи на те, новопосталий право-славний фундаменталізм є не лише ідейною, інформаційною і політичною загрозою для

українського суспільства, зокрема етноконфе-сійного середо вища, а й несе не менші небезпе-ки для самої Російської Православної Церкви, нівелюючи її накопичений духовний, богослов-ський, пастирський потенціал, перетворюючи церкву на знаряддя політичної експансії, при-рікаючи її на сервілізм державі, анти екуменізм і ксенофобію [2, с. 322–328].

І насамкінець. Технології деструкції іден-тичностей, що руйнують цілі етнічні і куль-турні світи, нині спираються на ґрунтовні тео-ретичні розвідки. Виняткову роль у розробці, застосуванні та оцінюванні ефективності таких технологій відіграють соціогуманітарні науки, щонайперше соціальна психологія, соціологія, культурологія, етнографія, лінгвістика, а зне-давна і релігієзнавство. Наука про релігію, по-вторюючи шлях своїх попередниць, опинилася на межі зіткнень наукового інтересу, професій-ної етики і зисків політично-інструментально-го використання.

1. Кара-Мурза С. Краткий курс манипуляции сознанием. URL : https://www.e-reading.club/book.php?book=127620.

2. Кремень В., Ткаченко В. Україна: ідентич-ність у добу глобалізації (начерки метадисци-плінаного дослідження). Київ : Знання України, 2013. 415 с.

3. Ремарчук В. Н. «Социальные техноло-гии» как инструмент разрушения современ-ной государственности. URL : http://nic-pnb.ru/analytics/sotsialnye-tehnologii-kak-instrument-razrusheniya /.

4. «Русский мир» Кирила не для України. Збір-ка наукових статей / за ред. проф. А. Колодного. Київ : УАР, 2014. 343 с.

5. Світова гібридна війна: український фронт : монографія / за заг. ред. В. П. Горбуліна. Харків : Фоліо, 2017. 496 с.

6. Global Uptick in Government Restrictions on Religion in 2016. URL : http://www.pewforum.org /2018/06/21/global-upt ick-in-government-restrictions-on-religion-in-2016/?utm_source.

7. Kingston L. The Destruction of Identity: Cultural Genocide and Indigenous Peoples. URL : https://www.researchgate.net/publication/273160133_The_Destruction_of_Idеntity_Cultural_Genocide_and_Indigenous_Peoples.

8. The destruction of cultural and religious sites: a violation of human rights. URL : https://www.ohchr.org/EN/NewsEvents/Pages/DestructionShrines.aspx.


References

1. Kara-Murza S. Kratkiy kurs manipuliatsii soz-naniem [A Concise Course in Crowd Manipulation] (electronic resource). Available at: https://www.e-reading.club/book.php?book=127620.

2. Kremen V., Tkachenko V. (2013) Ukray-ina: identychnist u dobu hlobalizatsiyi (nacherky metadystsyplinarnoho doslidzhennia [Ukraine: An Identity in the Period of Globalization (Essays on

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

51


Summary

The processes of purposeful destruction of the religious and confessional identities as a variety of modern social technologies are considered in the article.

The authoress is proceeding from the assumption that the technologies of creation and transformation of social subjects, the formation or deformation of their identity (such as civilizational, societal, national, religious, etc.) and manipulation by them have become the leading geopolitical technologies in the global world.

In this point of view, the technologies of religious identity destruction appear as a complex of actions, resources, means, influences with the intention to destroy the existing confessional identity of the individuals and communities and replace it with another (other-confessional, other-religious or non-religious) identity.

According to the subject of the application of destructive technologies the authoress is distinguishing: 1) religious technologies, used by religious institution (such as the prevailing faith, church), religious organizations, religious group (society, community) or believer; 2) state-repressive technologies, which subject includes the state or its agencies, institutions, official persons. All of them are repressive ones because they expect either destruction of undesirable religious identity or the marginalization, isolation, suppression of their carriers, purposely distortion of historical memory and cultural inheritance continuity interruption); 3) cluster technologies, ruled by the interconnected, social-network structures of different types: such as political-oppositional groups, militarized groups, public organizations, cultural and educational circles, scientific and academic associations, etc.; 4) media technologies that embody the informational and suggestive impact of multiple subjects of the media space. It is shown that the technologies of religious (confessional) identity destruction can have a fundamentally different purpose: from political and ideological expansion to the acceleration of the cultural assimilation of minorities or returning to authentic tradition after a long time of its oblivion or discrimination.

At the same time, missionary, proselyte, enlisting religious technologies are distinguished among a wide range of them. Their peculiarity and consequences are denoted.

It is considered, that the technologies of the religious identity destruction have become a significant component of modern hybrid wars and a challenge for national security. Also the examples of their use in hybrid aggression against Ukraine are given.

Keywords: social technologies, identity destruction, religious identity, imposed identity.

Metadisciplinary Studies]. Kyiv: Znannia Ukrayiny, 415 pp.

3. Remarchuk V. «Socialnye tehnologii» kak in-strument razrusheniya sovremennoy gosuderstven-nosti [Social Technologies as an Instrument of De-molishing a Modern Statehood] (electronic resource). Available at: http://nic-pnb.ru/analytics/sotsialnye-tehnologii-kak-instrument-razrusheniya /.

4. Kolodnyi A. (ed.) (2014) «Russkiy mir» Kyryla ne dlia Ukrayiny. Zbirka naukovykh statey [The Rus-sian World of Kirill Ain’t for Ukraine (Collected Re-search Papers)]. Kyiv: UAR, 343 pp.

5. Horbulin V. (ed.-in-chief) (2017) Svitova hi-brydna viyna: ukrayinskyi front: monohrafiya [Glob-al Hybrid War: A Ukrainian Front: A Monograph]. Kharkiv: Folio, 496 pp.

6. Global Uptick in Government Restrictions on Religion in 2016 (electronic resource). Avail-able at: http://www.pewforum.org/2018/06/21/glob-al-uptick-in-government-restrictions-on-religion-in-2016/?utm_source.

7. Kingston L. (no date) The Destruction of Iden-tity: Cultural Genocide and Indigenous Peoples (electronic resource). Available at: https://www.re-searchgate.net/publication/273160133_The_Destruc-tion_of_Idеntity_Cultural_Genocide_and_Indig-enous_Peoples.

8. The Destruction of Cultural and Religious Sites: A Violation of Human Rights (electronic resource). Available at: https://www.ohchr.org/EN/NewsEvents/Pages/DestructionShrines.aspx.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

52

ХРИСТИЯНСЬКІ цЕРКВИ ДОНЕЧЧИНИ (у контексті російської військової агресії)

Ігор Козловський

УДК 279.25+341.223.14](477.62)“2014”

У статті йдеться про надзвичайно складні умови для існування та діяльності більшості релігійних організацій різних конфесій на окупованих РФ територіях Донецької і Луганської областей України; про «хрестовий похід» на Донбасі озброєних бандитських угруповань під прапорами «Російської православної армії», «Всевеликого війська Донського» та інших формувань, проголошення так званою ДНР православ’я Московського патріархату головною релігією регіо-ну; про діяльність Ради церков і релігійних організацій Донецької області, опір сепаратизму та окупації.

Ключові слова: воєнний конфлікт на Донеччині, порушення свободи віросповідання, викрадення пасторів і священиків, захоплення храмів і молитовних будинків, злочини проти людяності, РЦіРОДо (Рада Церков та релігійних організацій Донецької області), Міжконфесійний молитовний марафон, молитви за мир та єдність.

The article is dedicated to the extremely difficult conditions for the existence and activity of the prevailing majority of religious organizations of various denominations in the parts of Donetsk and Luhansk regions of Ukraine occupied by Russia. The Crusade over Donbas of the armed bandit groups under the flags of the Russian Orthodox Army, The Great Don Army and other units, proclamation of the Orthodox Church of moscow Patriarchate as the main religion of the region by the so-called Donetsk National Republic (DNR) are considered. An activity of the Council of Churches and Religious Organizations of Donetsk Region, resistance to separatism and occupation are analyzed.

Keywords: military conflict in Donetsk region, violations of religion freedom, stealing of pastors and priests, seizure of churches and prayer houses, crimes against humanity, CCRODR (Council of Churches and Religious Organizations of Donetsk Region), Interconfessional Prayerful marathon, prayers for peace and unity.

Після окупації Криму російською армією в березні 2014 року проросійські бандитські угруповання, за підтримки російських військо-вих, захопили контроль над кількома містами в Донецькій і Луганській областях та прого-лосили створення квазідержав – «ДНР» і «ЛНР». У відповідь на ці дії українська влада оголосила про початок антитерористичної опе-рації в регіоні. Так почався період тяжких ви-пробувань для нашого народу, який не оминув і сфери релігійної свободи. Війна та окупація створили надзвичайно складні умови для іс-нування й діяльності більшості релігійних ор-ганізацій різних конфесій.

На початку 2014 року на Донеччині було 1797 зареєстрованих релігійних організацій. Християнські спільноти становили на той час 91,5 % від усієї релігійної мережі регіону. Ре-лігійні організації УПЦ (МП) склали 42,4 % від загальної кількості зареєстрованих релігій-них організацій.

У травні 2014 року так звана ДНР прого-лосила православ’я Московського патріарха-

ту головною релігією регіону. Протизаконні озброєні бандитські угруповання під прапо-рами Російської православної армії, «Всевели-кого війська Донського» та інших формувань, відкрито висловлюючи свою належність до російського православ’я, почали «хрестовий похід» на Донбасі. Відомо, що частина свя-щеників УПЦ (МП) певним чином підтри-мували ці протизаконні військові угруповання в їхній кампанії проти представників протес-тантських, євангельських і католицьких цер-ков та православних вірян, які не визнають Московського патріархату.

Ще до початку ескалації конфлікту росій-ські медіа просували ідею сепаратизму в регіо-ні, апелюючи до міфів про заборони російської мови, культури та православ’я Московського патріархату, та й власне початок конфлікту пов’язаний безпосередньо з прямим ідеологіч-ним і військовим втручанням РФ. Усі так звані сепаратистські виступи навесні 2014 року очо-лювали озброєні російські бойовики та російські військові розвідники. Під час документування

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

53


військових злочинів у регіоні було зібрано чис-ленні свідоцтва на підтримку цих тверджень.

Християни регіону разом з мусульманами, іудеями та представниками інших конфесій не залишилися осторонь цих складних процесів у сучасній історії нашої держави. Відчуваючи свою відповідальність за долю не тільки регіо-ну, але й усієї країни, духовні лідери та активні віруючі більшості християнських організацій, за винятком УПЦ (МП), 13 лютого 2014 року оголосили про створення Ради церков і релігій-них організацій Донецької області. Так сфор-мувався перший у регіоні майданчик для діало-гу, взаємоповаги і спільних проектів релігійних організацій, громадськості, органів місцевої влади та самоврядування в умовах конфлікту, що набирав оберти. На базі цієї платформи формуються та об’єднуються духовні лідери ре-гіону й активісти; проводять круглі столи, прес-конференції, створюють відповідні документи.

На початку березня 2014 року ситуація в регіоні різко погіршилася. 6 березня в Донець-ку відбулося організаційне засідання Ради церков і релігійних організацій Донецької об-ласті, на якому було прийнято «Звернення до народу України» із закликом до миру, єдності та взаєморозуміння [1].

Із 4 березня, за рішенням Ради християн-ських церков Донеччини та Ради церков і ре-лігійних організацій Донецької області, роз-почався міжконфесійний молитовний марафон за єдність, мир і злагоду в Україні «Молись за Україну». Щодня на площі Конституції в До-нецьку (з 18:00 до 19:00) відбувалася спільна молитва віруючих різних конфесій та людей доб рої волі за мир, єдність і територіальну ціліс-ність України. Спочатку на молитву сходилося 30–40 людей, однак згодом служіння приваб-лювало сотні людей, і молитви організовували також у денний відтинок доби. Було встановле-но намет для вірян, де постійно перебували пас-тори різних деномінацій, аби підтримувати тих, хто приходив на молитву.

14 березня цього ж року у прес-центрі До-нецької облдержадміністрації відбулася прес-конференція Ради церков і релігійних орга-

нізацій Донецької області зі «Зверненням до народу України» щодо подій на Сході нашої країни. Цю Раду представляли секретар Ради церков і релігійних організацій Донецької об-ласті, Голова Комісії сприяння християнській єдності Донецького Екзархату УГКЦ о. Ти-хон Кульбака, муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» Саїд Ісмагілов, проректор Донецького християнського універ-ситету Олег Штейн та президент Центру ре-лігієзнавчих досліджень та міжнародних ду-ховних стосунків Ігор Козловський [4]. Текст «Звернення...», з яким звернулася Рада цер-ков і релігійних організацій до народу України, мав винятково характер заклику до миру і єд-ності в країні. У ньому, зокрема, було сказано: «В цей складний для України час політичні лі-дери сусідньої держави, нехтуючи міжнарод-но-правовими зобов’язаннями та порушуючи всі міжнародні договори, які є гарантією між-народної безпеки, підштовхують наш багато-страждальний народ у прірву війни та розколу України. Ці дії є міжнародним злочином про-ти людяності, прав і свобод народу, який обрав свій шлях розвитку і свою історичну долю.

Ми звертаємось до всього народу України з проханням почути наш голос, який лунає з її східних теренів. Ми всі різні, але ми єдиний народ! Ми маємо різні світоглядні позиції, від-носимось до різних релігійних конфесій, у нас різні культурні уподобання, національні облич-чя, ми спілкуємось різними мовами. Серед нас є українці і росіяни, євреї і кримські татари, греки і вірмени та багато інших національностей. Але ми всі прагнемо одного – миру і спокою, злаго-ди і свободи у єдиній неподільній Україні. У нас одна рідна земля – земля-Україна!» [5].

Рада церков і релігійних організацій Доне-цької області разом із Центром релігіє знавчих досліджень та міжнародних духовних стосун-ків стали одним з фундаторів Комітету па-тріотичних сил Донбасу і підписали спільний Маніфест.

Щодо міжконфесійного молитовного ма-рафону, то він спочатку починався як соро-каденне Великопісне стояння до святкування

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

54


Великодня, яке було спрямоване на єдність, мир та злагоду в Україні. На площу виходи-ли пастори і священики різних церков: УПЦ (КП), УГКЦ, РКЦ, УХЄЦ, ПЦУ, Церкви Христової, Церкви Божої, ХВЄ, ЄХБ тощо. Проте ситуація стрімко погіршувалася.

Зокрема, у Маріуполі, 16 березня, проро-сійські активісти вчинили напад на автобус ди-тячого реабілітаційного центру безпритульних. Про це повідомив Генадій Мохненко – пастор Церкви добрих змін (Маріуполь), єпископ п’ятидесятницької Церкви Божої України.

19-й день молитовного марафону (22 бе-резня). Увечері, після молитви, невідомі об-стріляли машину учасників годинної молитви.

30 березня Тихон (Сергій) Кульбака на своїй сторінці у Facebook повідомив про на-пад на молитовний марафон саме під час про-ведення годинної публічної молитви. «Дорогі брати і сестри! Сьогодні молитовний намет в Донець ку на площі Конституції піддався на-паду з боку наших добрих сусідів з проро-сійського мітингу, який проходить на площі Леніна. Більше ста людей, дуже агресивно налаштованих, прийшли на площі Конституції між 16 і 17 годинами з вимогою прибрати на-мет, український прапор і припинити молитви, тому що “ви нам дуже заважаєте”, “ми не мо-жемо терпіти ваших молитов” (духовні люди розуміють, про що мова)», – написав він.

Наймасштабніший напад стався 23 травня. Близько 14-00 п’ятнадцять озброєних людей у масках розібрали палатку та викинули її в річ-ку. Вони забрали техніку: мікрофон, колонки, акумулятор та ін. Погрожували розстріляти людей, якщо вони знову вийдуть на публічну молитву. Після нападу Сергій Косяк, один з організаторів молитовного марафону, поїхав до Обласної державної адміністрації на пере-мовини, де був захоплений у полон. Після до-питу та побиття Сергія відпустили. На своїй сторінці у Facebook він написав: «Молитовний марафон – це не просто молитва, це об’єднання зусиль церков різних конфесій, громадськості та небайдужих людей на оздоровлення нашої улюбленої країни» [7].

У цей час розвивався волонтерський рух протестантських церков – від Маріуполя до Слов’янська. Феномен П. Дудника – це ви-падок, коли аудиторія, яка звикла дивитися на християнство як на джерело незручної моралі або незрозумілих літургічних вимог, почала пере-осмислювати роль релігії. П. Дудник став відо-мим завдяки активній доброчинній діяльності та евакуації понад 3500 жителів Донбасу за півтора місяця. Його робота триває, і кількість вивезе-них ним людей сягнула вже понад 10 тис. осіб.

На окупованих територіях Донеччини ста-ли нормою цілеспрямовані викрадення пасто-рів і священиків, їх жорстокі допити і тортури, масові захоплення храмів і молитовних будин-ків, їх руйнування тощо. Із цього приводу Рада церков і релігійних організацій Донецької об-ласті виступила з відповідною заявою [2].

16 травня у Слов’янську терористи за-хопили єпископа євангельського об’єднання «Церква Божа України» Олексія Демидови-ча та близько семи годин утримували його в підвальному приміщенні будівлі місцевої СБУ. При цьому терористи «ДНР» кілька разів вдиралися до молитовного будинку релігійної громади «Доб ра звістка» у Слов’янську, стар-шим пастором якої є О. Демидович, для ви-користання її як вогневої позиції снайперів [3].

25 травня бойовики «ДНР» вирішили «на-ціоналізувати» протестантський молитовний будинок у м. Горлівці. У будівлі, де раніше розташовувалися релігійна громада «Церква Христова» і Біблійний інститут «Беар Веллі», загарбники облаштували свій штаб, а вірую-чих вигнали на вулицю.

27 травня (опівдні) проросійські сепара-тисти в Донецьку викрали під час вуличної молитви польського католицького священни-ка отця Павла Вітека. Він прибув у місто для участі в екуменічному молебні на площі Кон-ституції, де щодня відбувалася молитва за мир в Україні. Визволяти священика до Донецька поїхав єпископ-помічник Харківсько-Запо-різької дієцезії римо-католицької церкви Ян Собіло та консул Польщі в Донецьку Якуб Волонсєвич. За результатами переговорів те-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

55


рористи «ДНР» відпустили о. Павла Вітека після того, як він майже добу провів у підвалі приміщення донецької СБУ, захопленого бо-йовиками. Єпископ Ян Собіло розповів Ра-діо Ватикану, що діяльність сепаратистів на Донбасі щодня погіршує ситуацію зі свободою віро сповідання. «Ситуація стає щораз важчою кожного дня. Повстанці та сепаратисти пара-лізували місто. У Краматорську кілька днів тому з автомата обстріляли каплицю. Вікна розбиті, віруючі бояться прийти на Службу Божу. Священик, навіть якщо б вірні зібрали-ся, не може дістатися туди, бо ця частина міста оточена. Така ж ситуація у Луганську, Доне-цьку, Слов’янську, Горлівці», – заявив като-лицький єпископ [6].

2 червня заарештували Генадія Лисенка із церкви ХВЄ «Добрая весть» м. Слов’янська за звинуваченням у підтримці української ар-мії. Його відпустили після тортур і допитів, забрали машину.

6 червня представники «ДНР» вчинили збройний напад на дитячий християнський при-тулок «Паруса надежды» (м. Слов’янськ). Бойо-вики забрали в дітей матраци, подушки, ковдри.

7 червня терористи встановили на території церкви «Добрая весть» (Церква Божа Украї-ни) артилерію, а членів церкви із зав’язаними очима прив’язали поряд як «живий щит».

8 червня, під час святкового богослужіння на честь свята Трійці, бойовики під командуванням росіянина Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) викрали родину пастора євангельської церкви «Преоб-раження Господнє» (м. Слов’янськ) Олександра Павленка, його синів – Альберта й Рувима, а також служителів церкви Володимира Величка й Віктора Бродарського. Бойовики викрали і їхні автомобілі. За свідченням одного із заступників прокурора Слов’янська, якому вдалося втекти з полону «ДНР», служителів катували пред-ставники «Російської православної армії», а на-ступного дня (9 червня) їх розстріляли. Після цього тіла спалили в машині, аби інсценувати їхню смерть – нібито від обстрілу української армії. «Тіла загиблих були поховані терористами в братській могилі на території дитячої лікар-

ні Слов’янська разом з двома десятками трупів терористів», – повідомив радник голови МВС України Антон Геращенко.

13 червня зруйновано будинок дитячого християнського притулку «Паруса надежды» м. Слов’янська.

14 червня в м. Маріуполі Донецької області вбили пастора протестантської церкви «Від-новлення», голову міської Ради церков Сергія Скоробагача, про що повідомив на своїй сто-рінці у Facebook пастор Генадій Мохненко. За інформацією місцевих мешканців і ЗМІ, в ав-томобіль, на якому їхав пастор, потрапив один зі снарядів, випущених бойовиками «ДНР».

15 червня озброєні бойовики розгроми-ли приміщення офісу євангельської церкви «Нове покоління» (м. Горлівка). З офісу ви-крали комп’ютери та іншу оргтехніку, а також документи благодійних фондів церкви. Цього самого дня було здійснено розбійний напад на редакцію християнського радіо «Валентина» в м. Горлівці.

16 червня озброєні бойовики «ДНР» захо-пили та «націоналізували» молитовний буди-нок церкви «Слово життя» м. Горлівки. Вони заявили, що в цьому приміщенні буде штаб «ДНР», а протестантських церков у Горлівці більше не буде. Прибічники «ДНР» захопили церковний реабілітаційний центр, у якому лі-кувалися наркозалежні.

17 червня в Донецьку бойовики захопили християнський реабілітаційний центр «Ве-черний свет». Спочатку терористи полонили 27 підопічних, а потім і керівника центру з його помічником, яких тримали в підвалі. На-ступного дня їх відпустили.

19 червня захопили приміщення церкви «Слово життя» м. Тореза (Донецька обл.), що входить до об’єднання протестантських церков України.

21 червня озброєні терористи «ДНР» за-хопили молитовний будинок церкви «Слово життя» м. Шахтарська й полонили пастора церкви Миколу Калініченка, якого невдовзі відпустили, відібравши в нього автомобіль. Згодом ЗМІ повідомили, що будівлю церкви

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

56


«Слово життя» в Шахтарську терористи ви-користовують для утримання чоловіків 20–40 років з метою їх примусового залучення до рядів бойовиків.

25 червня бойовики так званої ДНР захо-пили реабілітаційний центр «Скала спасения» в Донецьку, в якому розмістили свій підрозділ.

26 червня бойовики ввірвалися в примі-щення євангельської «Церкви переможців» м. Дружківки та відвезли у свій штаб пастора Павла Ліська з дружиною. «Озброєні бойови-ки забрали гроші, документи із сейфа, офісний комп’ютер та разом з пастором і його дружи-ною відвезли у штаб бойовиків, що базується в будівлі неподалік від Дружківської міської ради», – повідомив церковнослужитель. Пас-тора з дружиною утримували в полоні в різних камерах, звинувачуючи у співпраці з амери-канцями та в допомозі переселенцям Донбасу, яку надавала їх церква. Після майже тижня полону служителів церкви було звільнено.

3 липня терористи «ДНР» в Донецьку за-хопили в полон греко-католицького священ-ника Тихона (Сергія) Кульбаку. Перед цим йому неодноразово погрожували, зокрема, на-писами з фашистською символікою пошкоди-ли його автомобіль. Лише 14 липня Кульбаку звільнили з полону бойовиків, але з погірше-ним здоров’ям.

8 липня терористи викрали в Донецьку свя-щеника УПЦ (КП) прото ієрея Юрія Іванова.

«Раніше сепаратисти приїжджали до цього священика і вимагали, щоб він від свого імені викликав до себе додому, під приводом термі-нової необхідності, архієпископа Донецького УПЦ КП Сергія (Горобцова). Очевидно, з ме-тою подальшого викрадення», – повідомив ар-хієпископ УПЦ (КП) Євстратій (Зоря). Піс-ля трьох тижнів полону, 30 липня, священика звільнили і перевезли до безпечного місця.

9 липня озброєні бойовики «ДНР» захопили Донецький християнський університет (далі – ДХУ), його корпуси та гуртожитки і зачитали наказ, у якому йшлося, що у зв’язку з військовим становищем ДХУ переходить у розпорядження військових підрозділів «ДНР» разом з усім май-

ном, технікою тощо, а тим, хто не підкориться, загрожує військово-польовий суд. Про це пові-домив екс-ректор ДХУ Михайло Черенков. Він додав, що мешканців гуртожитків і співробітни-ків університету вигнали, а наступного дня до-зволили вивезти комп’ютери, документи та осо-бисті речі. Тепер там розміщується база військ «ДНР» спеціального призначення «Оплот».

Загальна атмосфера в Донецьку змінилася після того, як Ігор Гіркін, колишній офіцер роз-відки РФ, котрий протизаконно командував сформованими силами у Слов’янську, в липні 2014 року втік у Донецьк і став «міністром обо-рони». Низка аналітиків зауважили, що зі вста-новленням нового режиму в Донецьку стало зрозуміло, що будь-яка людина, яка не визнає православ’я Московського патріархату, вважа-тиметься ворогом. Багато пасторів також пого-джуються, що до прибуття Гіркіна вони могли знайти певний компроміс із місцевими бойови-ками, адже знали багатьох особисто.

15 липня викрали римо-католицького свя-щеника о. Віктора Вонсовича, настоятеля пара-фії Пресвятого Серця Ісуса Христа в Горлівці на Донеччині, донецького декана РКЦ, який також був учасником молитовного марафону. Бойовики затримали його на одному з блокпос-тів поблизу Горлівки. Його утримували в за-хопленій будівлі СБУ; звільнили з полону лише 25 липня. Бойовики попередили священика, що якщо він повернеться в Горлівку, то його роз-стріляють. «Тепер уже полюють на католицьких священиків», – заявив єпископ Станіслав Ши-рокорадюк, ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії РКЦ. За його словами, відбувалося багато провокацій проти мирного населення, і духовенство робило все, аби рятувати людей.

27–28 липня артилерійським обстрілом було зруйновано молитовний будинок Церкви адвентистів у м. Дебальцевому Донецької об-ласті. На сайті Церкви адвентистів повідом-лялося, що «прямо навпроти церковної будівлі було місце дислокації ополченців так званої Донецької Народної Республіки. Вони засіли в кущах зі зброєю, поряд знаходилася уста-новка “Град”, міномети, почалася стрілянина.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

57


Ополченці застосовували тактику залпової стрільби з одного місця, після чого швидко пе-реміщалися в іншу частину міста і перестрілка тривала» [8].

3 серпня було заарештовано, а 23 серпня звільнено з полону служителя Церкви Хрис-тової м. Донецька Євгена Францука, у якому він перебував три тижні. Полонили його за во-лонтерську діяльність.

8 серпня заарештували пастора служіння у в’язницях і координатора молитовного марафону Олександра Хомченка, а також Валерія Якубен-ка (ХВЄ) і Роксолану Швайку (УПЦ (КП)) після завершення молитви на площі Конститу-ції в Донецьку. Олександра Хомченка бойовики вивезли в сусіднє м. Макіївку та висунули об-винувачення в організації несанкціонованих зі-брань, допомозі українській армії та в залученні людей до секти. Викрадачі дали Олександрові чітко зрозуміти, що «на цій землі має бути лише одна релігія». Він провів в ув’язненні чотири дні та отримав серйозні тілесні ушкодження після жорстокого побиття та катування душінням. Хомченко повідомив: «Вони підвісили мене за гачок й одягнули на голову протигаз. Вони стис-кали отвір у кінці трубки, блокуючи потік повіт-ря, щоб я не міг дихати. Коли я непритомнів, вони відкривали отвір та покривали його ткани-ною, змоченою в етанолі. Я робив глибокий вдих, адже був на межі втрати свідомості і відчував во-гонь у грудях. Я кашляв та задихався від нестачі свіжого повітря. Тоді вони знову починали мене бити кийками по грудях і спині. Це повторюва-лося знову й знову». Пастора також виводили для розстрілу – популярного методу катувань серед проросійських бойовиків, за свідченнями багатьох постраждалих.

Після цього бойовики заборонили, під стра-хом розстрілу, збиратися публічно на молитов-ний майданчик, на якому молитва проходила вже понад 150 днів. Із цього часу молитовний марафон продовжив свою діяльність у підпіл-лі. Багато служителів почало займатися волон-терською діяльністю. Після 270 днів поліція «ДНР», за інформацією «свідомих громадян», розігнала тих, хто ще збирався на цю молитву

нелегально. П’ятнадцятьох з організаторів ма-рафону брали в полон у різний час, усіх їх били й катували під час ув’язнення. Найбільше про-був у полоні І. Козловський (700 днів).

13 серпня терористи забрали приміщення центральної церкви «Слово життя» м. До-нецька, яка входить до Української христи-янської євангельської церкви. У такий спосіб бойовики позбавили віруючих можливості проводити богослужіння та соціальну роботу на базі цього приміщення.

15 серпня терористи «ДНР» захопили при-міщення монастиря Усіх святих українського народу Згромадження сестер служебниць Не-порочної Діви Марії УГКЦ в Донецьку.

Євангельські християни-баптисти (далі – ЄХБ) узагальнили факти захоплення їхніх мо-литовних будинків проросійськими бойовиками в Луганській та Донецькій областях. Зокрема, на 23 вересня 2014 року було захоплено та по-шкоджено десять храмів і молитовних будинків ЄХБ. Як зазначають у Всеукраїнському союзі церков ЄХБ, проросійські сепаратисти, узявши під свій контроль низку міст на сході України, відразу почали цікавитися діяльністю їхньої Церкви – перевіряли, чи не співпрацюють християни-баптисти з офіційною українською владою та чи не переховують вони бійців «Пра-вого сектору». Аналогічно перевіряли і громади Біблійної церкви України.

Бойовики, без жодних підстав, захопили також майно церков ЄХБ: будівлю церкви ЄХБ «Віфанія» в Донецьку, будівлю церков-ної громади Братства незалежних церков і мі-сій ЄХБ у Донецьку тощо.

27 вересня в м. Горлівці Донецької області в молитовний будинок Церкви адвентистів сьо-мого дня, де в цей час проводили обряд При-частя, увірвалися бойовики «ДНР», озброєні автоматами. Вони перервали богослужіння і змусили прихожан розійтися. Пастору Сер-гію Литовченку наказали закрити приміщення церкви, змусили сісти в одну з машин бойовиків і відвезли його в невідомому напрямку. Після 20 днів утримання в полоні терористів «ДНР», 16 жовтня, пастора відпустили на волю.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

58


12 листопада озброєні терористи захопили молитовний будинок церкви ХВЄ «Христа Спасителя» м. Донецька (пастор Олександр Зайцев), яка входить до Союзу вільних церков ХЕВ України, і заборонили проводити бого-служіння.

Віруючі різних конфесій не тільки спільно молилися в цей період, а й активно допома-гали один одному у волонтерській діяльності та душпасторській роботі. Так, єдиний гре-ко-католицький священик, який залишився в Донецьку, о. Михайло Заверчук, настоятель храму Святого Миколая Чудотворця УГКЦ, опікувався також і римо-католиками, що зали-шилися в місті.

Під загрозою для свого життя та здоров’я опинилися майже всі релігійні громади й активні віруючі різних конфесій. За інформацією УПЦ

(КП), окуповану територію в цей період покину-ли майже всі священики на чолі з архієпископом Донецьким і Маріупольським Сергієм. З регіо-ну виїхали всі священики та більшість віруючих римо-католицької церкви, майже всі авторитетні служителі церков ХВЄ та інших конфесій, хре-щених Духом Святим тощо.

Отже, на початку російської агресії біль-шість релігійних організацій найбільших кон-фесій регіону активно виступили як патріоти на підтримку конституційної єдності України. Утім, саме вони зазнали переслідувань, утис-ків, арештів, лишилися майна, а найбільш ак-тивні віруючі вимушені були покинути окупо-вані території. Тільки УПЦ (МП), із цілком зрозумілих причин, зайняла нейтральну по-зицію і стала панівною конфесією на теренах «ДНР».

1. Донецкие религиозные организации вы-ступили против раскола Украины. URL : http://baznica.info/article/doneckie-religioznye-organizacii-vystupili-protiv-/.

2. Заява Ради церков і релігійних організацій До-нецької області у зв’язку з подіями біля Донецької синагоги. URL : http://catholicnews.org.ua/zayava-radi-cerkov-i-religiynih-organizaciy-doneckoyi-oblasti-u-zvyazku-z-podiyami-bilya-doneckoyi.

3. Заявление Совета церквей и религиозных организаций Донецкой области связи с нападе-нием на молитвенную палатку 30 апреля 2014 г. URL : http://rcirodo.com.

4. Прес-конференція представників Ради цер-ков і релігійних організацій Донецької області (РЦіРОДо). Звернення до народу України. URL : http://www.youtube.com/watch?v=ezazmETbQ3o&feature=share.

5. Прес-конференція Ради церков і релігійних організацій. 14.03.2014. URL : http://crsr.org.ua/news/10-news/230-2014_03_14_press.html.

6. Терористи ДНР викрадають, катують та погрожують віруючим на Донбасі. URL : http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1430%3A1&catid=34%3Aua&Itemid=61&lang=uk#.U4gHfGAoh64.facebook.

7. У центрі Донецька 90 днів поспіль люди мо-ляться за мир і єдність України. URL : http://risu.org.ua/ua/index/all_news/state/national_religious_question/56640/.

8. Хронологія терору: бойовики «ДНР» і «ЛНР» переслідують християн Донбасу. URL : http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1456%3A1&catid=34%3Aua&Itemid=61&lang=uk.


References1. Donetskie religioznyye organizatsii vystupili

protiv raskola Ukrainy [Donetsk Religious Organizations Disputes Ukraine’s Split] (electronic resource). Available at: http://baznica.info/article/doneckie-religioznye-organizacii-vystupili-protiv-/

2. Zayava Rady tserkov i relihiynykh orhanizatsiy Donetskoyi oblasti u zvyazku z podiyamy bilia Donetskoyi synahohy [A Statement of the Council of Churches and Religious Organizations of Donetsk Region in Connection with Incidents by the Donetsk Synagogue] (electronic resource). Available at: http://catholicnews.org.ua/zayava-radi-cerkov-i-religiynih-

organizaciy-doneckoyi-oblast i-u-zvyazku-z-podiyami-bilya-doneckoyi.

3. Zayavlenie Soveta tserkvey i religioznyh or-ganizatsyy Donetskoy oblasti v sviazi s napadeniem na molitvennuyu palatku 30 aprelia 2014 g. [A State-ment of the Council of Churches and Religious Orga-nizations of Donetsk Region in Connection with an Attack on a Prayer Tent on April 30, 2014] (electronic resource). Available at: http://rcirodo.com.

4. Pres-konferentsiya predstavnykiv Rady tserkov i relihiynykh orhanizatsiy Donetskoyi oblasti (RT-siRODo) [A Press-Conference of the Council of

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

59


Churches and Religious Organizations of Donetsk Region (CCRODo] (electronic resource). Available at: http://www.youtube.com/watch?v=ezazmETbQ3o&feature=share.

5. Pres-konferentsiya predstavnykiv Rady tserkov i relihiynykh. 14.03.2014 [A Press-Conference of the Council of Churches and Religious Organizations. 14.03.2014] (electronic resource). Available at: http://crsr.org.ua/news/10-news/230-2014_03_14_press.html.

6. Terorysty DNR vykradayut, katuyut ta pohro-zhuyut viruyuchym na Donbasi [DPR’s Terrorists Kidnap, Torture, and Threaten Donbas Believers] (electronic resource). Available at: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article

&id=1430%3A1&catid=34%3Aua&Itemid=61&lang=uk#.U4gHfGAoh64.facebook.

7. U tsentri Donetska 90 dniv pospil liudy moliatsia za myr i yednist Ukrayiny [People are Praying for Peace and Unity for 90 Days Running in Downtown Donetsk] (electronic resource). Available at: http://risu.org.ua/ua/index/all_news/state/national_religious_question/56640/.

8. Khronolohiya teroru: boyovyky «DNR» i «LNR» peresliduyut khrystyyan Donbasu [Terror Chronology: DPR and LPR Militants Persecute Donbas Christians] (electronic resource). Available at: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1456%3A1&catid=34%3Aua&Itemid=61&lang=uk.

The Crimea occupation by the Russian army in march, 2014 and the proclamation of the quasistates – DNR and LNR – have created the extremely difficult conditions for the existence and activity of the prevailing majority of religious organizations of various denominations.

At the beginning of 2014 there have been 1797 registered religious organizations in Donetsk region. The Christian communities have formed at that time 91.5 % from the whole religious system of the region. Religious organizations of Ukrainian Orthodox Church (of moscow Patriarchate) have been 42.4 % from the total number of the registered religious organizations.

The Russian media have advanced the separatism idea in the region before the beginning of the conflict escalation. They have appealed to the myths about the inhibitions of the Russian language, culture and the Orthodoxy of moscow Patriarchate. The conflict beginning itself is connected directly with the ideological and military interference of the Russian Federation.

In February 13, 2014 the representatives of various creeds (except mP) have announced the creation of the CCRODR (Council of Churches and Religious Organizations of Donetsk Region). According to its resolution the Interconfessional Prayerful marathon for Unity, Peace and Harmony in Ukraine Pray for Ukraine has started from march 4, 2014. The Council of Churches and Religious Organizations of Donetsk Region together with the Centre of Religion Studies and International Spiritual Relations have become one of the founders of the Committee of the Donbas Patriotic Forces and signed the joint manifest. The situation in the region has become worse roughly from may: the activists disposed to Russia have committed a chain of the attacks on the Catholics, the believers of the Protestant churches. The purposeful stealings of the parsons and the priests, their cruel examinations and torture, mass seizure of the temples and prayerful houses, their destruction, etc. have become a norm on the occupied territories of Donetsk region. The chronicle of the religious oppressions in the region is presented in the article.

All pastors and the majority of the believers of the Roman-Catholic Church, almost all authoritative attendants of the churches of the Christians of the gospel Faith and other creeds, christened by the Holy Spirit, etc., have been forced to leave.

Thus, at the beginning of the Russian aggression the majority of the religious organizations of the largest creeds in the region have been the active patriots, supporting the constitutional unity of Ukraine. Just they have suffered the persecutions, oppressions, arrests, they have been deprived of the property. The most active believers have been forced to leave the occupied terrains. Only the Ukrainian Orthodox Church (of moscow Patriarchate), according to quite clear reasons, have taken the neutral position and become the predominant confession on the DNR territory.

Keywords: military conflict in Donetsk region, violations of religion freedom, stealing of pastors and priests, seizure of churches and prayer houses, crimes against humanity, CCRODR (Council of Churches and Religious Organizations of Donetsk Region), Interconfessional prayerful marathon, prayers for peace and unity.

Summary

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

60

ОСТАННЯ СпРОбА ДИпЛОМАТИЧНИХ КОНТАКТІВ МІж КУбАНСЬКОю НАРОДНОю РЕСпУбЛІКОю

ТА УНР НАВЕСНІ 1920 РОКУ (публікація документа)

Ірина Скибіцька

УДК 341.242(470.62:477)“1920”

Найважливішим доказом прагнення до розвитку дружніх і взаємовигідних відносин між державами є різні ди-пломатичні домовленості. Молода Українська держава хотіла встановити дипломатичні відносини з іншими країна-ми, зокрема з Кубанською Народною Республікою. Більшість кубанських козаків (насамперед спадкові чорномор-ці) розглядали майбутню Кубань як федеративну частину незалежної України.

Початок процесу зближення поклали українсько-кубанські переговори влітку 1918 року. Завершився цей про-цес Протоколом спільного засідання Кубанської надзвичайної місії в Закавказзі та Української дипломатичної місії на Кавказі. Слідом за Протоколом передбачалося підписання рівноправного договору між двома незалеж-ними державами навесні-влітку 1920 року. Цей документ важливий тим, що він відображав реальний характер відносин, які могли бути встановлені між Кубанською Народною Республікою та Україною.

Ключові слова: дипломатичні домовленості, незалежні держави, українсько-кубанські переговори, кубанські козаки.

Various diplomatic agreements are considered to be the most important proof of the attempt to develop friendly and mutually beneficial relations between the states. A young Ukrainian state has sought to establish diplomatic relations with the other countries, including Kuban National Republic. most of the Kuban Cossacks (primarily the hereditary Black Sea inhabitants) have considered Kuban future as a federal part of an independent Ukraine.

Ukrainian-Kuban negotiations in summer, 1918, are considered as the beginning of rapprochement process. It has been completed with the Proceedings of the joint meeting of Kuban Exceeding Legation in the Caucasus. The signing of the equi-table treaty between two independent states in spring-summer, 1920, has been expected immediately after the Protocol. This document is interesting in the fact, that it has reflected the real nature of the relations, that could be established between Kuban National Republic and Ukraine.

Keywords: diplomatic agreements, independent states, Ukrainian-Kuban negotiations, Kuban Cossacks.

У грудні минулого року українська ди-пломатична служба відзначила 100-річчя з моменту створення. Її історія починається з 22 грудня 1917 року, коли голова Генерально-го секретаріату УНР Володимир Винничен-ко підписав акт про створення Генерального секретаріату міжнаціональних справ, який очолив Олександр Шульгин. Це було пер-ше Міністерство закордонних справ України. Українська держава, що тільки народжува-лася, прагнула здобути визнання на світовій арені як незалежна європейська держава і встановити дипломатичні відносини з іншими країнами як рівноправний партнер. Упродовж 1918–1919 років було створено цілу мережу українських дипломатичних представництв, що діяли в різних країнах.

У Державному архіві Краснодарського краю нещодавно виявили документи, що від-носяться до цього періоду. Серед них – «Удо-стоверение» від 3 січня 1919 року, видане Кубанським крайовим урядом колишньому Міністру-резиденту українського уряду геть-мана Скоропадського полковникові барону Федорові Боржинському і чинам посольства у складі старшого радника посольства Миколи Васильовича Левитського, секретаря посоль-ства Андрія Юхимовича Теслі, двох чинов-ників посольства – Ольги Павлівни Цимва-нітової та Євгенії Калениківни Бароновської і канцелярського службовця п. Рильського. Посвідчення дозволяло безперешкодно за-лишити територію Кубанського краю, маючи при цьому повне сприяння з боку влади. Це

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

61


були перші представники посольства молодої Української держави [1, ф. Р-6, оп. 1, спр. 189, арк. 1–2].

На думку деяких істориків, гетьман Ско-ропадський прагнув приєднати Кубань до України. Водночас більшість кубанських ко-заків, насамперед зі спадкових чорноморців, розглядали майбутню Кубань як федеративну частину незалежної України. На початку літа 1918 року в Києві відбулися українсько-кубан-ські переговори. Делегацію Кубанської ради очолював її голова Микола Рябовол.

Знайдені в Державному архіві Краснодар-ського краю документи дають змогу ознайо-митися з позицією тих, хто активно протидіяв переговорному процесові. Так, «Заявление членов Совета Союза казачьих войск о по-рядке решения вопроса о взаимоотношениях Кубанского края с Украиной», адресоване го-лові Кубанського крайового уряду, підписали члени Ради союзу козацьких військ від Кубан-ського козацького війська: хорунжий Ново-сільцев, осавул Бережний, підосавул Він ніков, сотник Колков і урядник Авдєєв. Очевидно, що більшість із них належала до меншої час-тини кубанських козаків – «лінійців», які хотіли бачити Кубань у складі єдиної і непо-дільної Росії. Звертаючись до голови Кубан-ського крайового уряду, з чималою часткою засмучення вони писали: «До нашего сведе-ния дошло, что на днях должно состояться со-единенное заседание Кубанского Правитель-ства и уполномоченных от Законодательной Рады со своими представителями посланных на Украину для принятия окончательного ре-шения по вопросу о взаимоотношениях Ку-банского Края с Украиной. [...] К обсуждению настоящего вопроса привлечены далеко не все, а только небольшая группа лиц, исповедавшая по обсуждаемому вопросу взгляды, далеко не соответствующие широким слоям того населе-ния, от имени которого ведутся переговоры». Автори заяви висловлювали свій протест щодо переговорів і вимагали довести його до відома військового отамана [1, ф. Р-6, оп. 2, спр. 26, арк. 2] – козака-лінійця О. Філімонова.

Як наслідок – після повернення делега-ції на засіданні уповноважених Ради й уряду в Катеринодарі було ухвалено рішення, по-перше, не вести переговорів з Україною про створення конфедерації, федерації чи автоно-мії; по-друге, зближення з Україною розгля-дати як бажаний процес; по-третє, домогтися від України військової допомоги в боротьбі з більшовиками. Таке рішення було ухвалене не лише через хиткість політичної влади гетьма-на Скоропадського. Голова Кубанського уряду Л. Бич зазнавав великого тиску з боку генера-ла А. Денікіна, який спирався на реальну вій-ськову силу. Через розбіжності з ним і падіння в подальшому Кубанської Народної Республі-ки Л. Бич опинився в еміграції.

Через рік проукраїнський вектор розвит-ку дипломатичних відносин з Україною став знову набирати обертів. Професор Київсько-го національного університету ім. Тараса Шевченка В. Сергійчук опублікував цікавий документ – «Протокол спільного засідання Кубанської надзвичайної місії в Закавказзі та Української дипломатичної місії на Кавказі щодо підписання рівноправного договору» від 29 квітня 1920 року [2, с. 182–189]. Цей до-кумент важливий як остання спроба встанов-лення дружніх відносин між урядом Кубані та Українською Народною Республікою.

Розгляд і підписання цього документа від-бувалися в умовах історичної драми. Уже на початку осені 1919 року депутати Крайової ради вели активну пропаганду щодо відділен-ня Кубані від Росії, мали місце активні пере-говори з Грузією та Українською Народною Республікою (що сприймалося вкрай вороже білогвардійцями). Водночас делегація Кубані на Паризькій мирній конференції звернулася з проханням прийняти Кубанську Народну Республіку до Ліги Націй, підписала договір з представниками меджлісу Горської респуб-ліки 1.

У кінці лютого – на початку березня 1920 року на фронті настав остаточний пере-лом. Червона армія перейшла в наступ. Це відбувалося на тлі масового дезертирства з

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

62


фронту кубанських козаків, котрі не змогли примиритися з убивством 13 червня 1919 року агентами ОСВАГу голови Кубанської крайо-вої ради Миколи Рябовола, який критикував денікінський режим. Відзначимо, що за дани-ми професора К. Соколова – офіційного ке-рівника ОСВАГу від 11 березня 1919 року – на ідеологічну «обробку» населення козацьких областей та України в російському дусі щодня витрачалося 700 тис. донських рублів.

Оцінюючи небезпеку від діяльності росій-ського ОСВАГу, Кубанська законодавча рада 14 червня 1919 року ухвалила доручити Кубан-ському уряду закрити ОСВАГ, а його агентів вислати з території Кубані. І хоча Кубанський уряд Курганського – Безкровного не виконав цієї постанови, діяльність ОСВАГу на Куба-ні була значно ускладнена. Одним із способів боротьби росіян проти козацтва стало внесен-ня ворожнечі в козацьке середовище. Росій-ська пропаганда намагалася особливо наголо-шувати, що тільки кубанці є самостійниками (ішлося про тих, хто мав українське коріння), а серед донських і терських козаків самостій-ницьких течій не було [3, с. 325–326].

Пропаганда білогвардійцям не допомогла. На початок 1920 року частка кубанських ко-заків у військах Денікіна зменшилася до 10 %, що стало одним із важливих чинників поразки білого руху. Денікін намагався боротися з де-зертирством, надсилаючи в кубанські станиці так звані загони порядку, що формувалися з донських козаків. Проте ці дії викликали ще більшу ворожість кубанців. Як наслідок – станичники почали ухвалювати рішення про видворення Денікіна з Кубані.

Однак кубанські козаки не хотіли розуміти, що самі білогвардійці, позбавлені підтримки козацтва, не здатні продовжувати боротьбу, а відстояти незалежність Кубані від Червоної армії козаки не могли. Наслідком було те, що на 29 квітня під контролем Кубанського кра-йового уряду залишався лише клаптик землі в районі Сочі й Адлера, де скупчилися залиш-ки Кубанської армії, що здалися через кілька днів.

Переговори відбувалися в столиці Грузії Тбілісі, де представники Кубані безуспішно намагалися домовитися про пропуск на гру-зинську територію Кубанської армії та біжен-ців, що її супроводжували.

Отже, протокол Кубанської надзвичайної місії в Закавказзі та Української дипломатич-ної місії на Кавказі відображає реальний ха-рактер відносин, що могли бути встановлені між Кубанською та Українською Народними Республіками в разі збереження їх державнос-ті (що виявилося неможливим).

У документі згадуються учасники збо-рів, які розпочали свою роботу 29 квітня 1920 року. На зборах з кубанського боку були присутні голова Кубанської місії, голова Ку-банської крайової ради Іван Петрович Тимо-шенко, члени місії – Григорій Софронович Голуб, Володимир Гнатович Ледомський, Іван Васильович Івасюк, а також члени Кубансько-го крайового уряду – старший секретар Ку-банської Крайової ради Гнат Архипович Білий та Олександр Максимович Гордієнко, вони ж були депутатами Кубанської крайової і законо-давчої Рад. З українського боку були присут-ні голова Української дипломатичної місії на Кавказі Іван Гнатович Красковський, пред-ставник Лівобережного революційного Комі-тету Андрій Оврамович Петренко і секретар Української дипломатичної місії Андрій Вене-диктович Тишкевич. Головою зборів обрали Івана Гнатовича Красковського.

Слід зазначити, що цьому засіданню пере-дували ще два (23 і 27 квітня), головним пи-танням яких була можливість укладення дого-вору між двома братніми народами. 29 квітня мали озвучити проект майбутнього договору.

За заявою самого Івана Красковського, на той момент Українська дипломатична місія на Кавказі не мала особливого доручення від уряду УНР підписувати договір. У своїх діях він керувався дорученням Міністерства за-кордонних справ УНР від 8 лютого 1919 року за № 925 увійти в контакт з урядом Кубані для відновлення тісних зв’язків між Україною і Кубанню в інтересах обох держав. Однак, бе-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

63


ручи до уваги надзвичайні події в Україні та на Кубані, а також в сусідніх державах, Укра-їнська дипломатична місія на Кавказі визнала можливим підписати договір з урядом Кубан-ського краю, а текст цього договору надіслати урядові УНР на затвердження.

Сторони вважали, що в майбутньому до-говір мав сприяти широким зв’язкам укра-їнського й кубанського народів, які ведуть боротьбу за свою національну незалежність і демократичний устрій. Договір міг бути укла-дений лише між демократичною Україною і демократичним урядом Кубані, який мав ро-зірвати зв’язки з командуванням Доброволь-чої армії.

Проект договору, підготовлений під час спільних засідань, нещодавно був виявлений в Державному архіві Краснодарського краю [1, ф. Р–1542, оп. 2, спр. 111, арк. 155–158 зв.], що дає змогу порівняти його з варіантом, знай-деним В. Сергійчуком у київському архіві. Тек-

сти істотно відрізняються орфографією, іноді вживаються різні закінчення. Безсумнівно, документ, що зберігся в Києві, написаний гра-мотнішою українською мовою. Текст видруку-ваний на машинці, де не було повного набору літер української абетки. Публікується згідно з орфографією оригіналу. Деякі орфографічні помилки (пропуски букв, які вставлені у ква-дратних дужках) пояснюються неуважністю людини, яка друкувала на машинці, інші – від-сутністю в друкарській машинці специфічних літер української абетки (ї, є). Документ є чер-неткою, у якій є окремі виправлення помилок як від руки, так і на машинці.

Протокол зборів Кубанської місії в За-кавказзі та Української дипломатичної місії на Кавказі відображає реальний характер від-носин, які могли бути встановлені між Кубан-ською Народною Республікою та Україною в разі збереження їхньої незалежності. Проте це залишилося лише мрією.

ПРОТОКОЛ

спільного зібрання Кубанськоі Надзвичайноі Місіі

в Закавказзі і Українськоі Дипльоматичноі Місіі на Кавказі

29 квітня 1920 року. На зібранні присутніми були: Іван Петрович Тимошенко Предсідатель Кубанськоі Місіі, Пред-

сідатель Кубанськоі Краевоі Ради; Члени Місіі: Григорий Сафронович Голуб, Володимир Ігнато-вич Ледомський, Іван Васильович Івасюк – Члени Кубанського Краевого Правительства; Ігнат Архипович Білий, Старший Секретар Кубанськоі Краевоі Ради і Олександер Максимович Гор-діенко – Депутати Кубанськоі Краевоі і Законодавчоі Рад. Іван Ігнатович Красковський Голова Украінськоі Дипльоматичноі Місіі на Кавказі; Микола Мусіович Чеховський, Голова Украінськоі Війсковоі Місіі на Кавказі; Андрі[й] Оврамович Петренко, Представник Лівобережного Револю-ційного Комітету і Андрій Бенедиктович Тишкевич, Секретар Украінськоі Дипльоматичноі Місіі.

Головою зібрання обібран І. І. Красковський, Секретарями: А. Б. Тишкевич і А. М. Гордіенко. Зібрання відчиняеться о 5 год. вечера.

Голова зібрання в своеі промові зазначае, що на попередніх зібраннях, яки відбулися 23 і 27 квітня – обговорювалось питання про заключення договору між двох братерських народів, Украіни і Кубані, були складени окреми проекти договорів, котри обговорювалсь, як в комісіях Місій, так і в самих Місіях з окрема, і прийшли до порозуміння на тексті проекта договору, котрий буде сьогоднішньому зібранню доложен.

Але раніш чим приступати до обговорювання тексту договору Голова зібрання І. І. Красков-ський зазначае, що Украінська Дипльоматична Місія на Кавказі не мае особистого доручен-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

64


ня від Правительства У.Н.Р. на підпис договору, а з окрема він Красковський мае доручення /арк. 155 зв./ від Міністерства Закордонних Справ У.Н.Р. від 8 лютого 1919 року за № 925 війти в зносини з Правительством Кубані за для встановлення тісних звязків між Украіною та Кубанью в обопільних інтересах обох Держав. Але приймаючи на увагу ті надзвичайни подіі, на Украіні та Кубані, а теж в сусідніх Державах, Украінська Дипльоматична Місія на Кавказі найшла можли-вим договір з Правительством Кубанського Краю підписати і текст його надіслати до Правитель-ства У.Н.Р. на затвердження.

Позаяк договір цей мае стати з часом відомим широким верствам Украінського та Кубанського народу, який в цей [мо]мент бореться за свою національну незалежність і демократичний порядок, договір цей може бути заключеним тількі між демократичною Украіною і демократичним Прави-тельством Кубані, яке порвало всі звязки з командуванням Добровольчоі арміі і яке не допустить до можливості згоди, або співробітницьтва з реакціей.

Після того був прочитан текст договору, по пунк[тах] і принятий зібранням під заголовком: «Договір між Правительством Украінськоі Народньоі Республікі і Правительством Кубанського Краю», такого змісту:

Надзвичайна Місія Кубанського Краевого Правительства в складі: Івана Петровича Тимо-шенка, Предсідателя Місіі, Предсідателя Кубанськоі Краевоі Ради; Членів Місіі: Григорія Саф-роновича Голуба, Володимира Ігнатовича Ледомського, Івана Васильовича Івасюка – Членів Ку-банського Краевого Правительства; Ігната Архиповича Білого – Старшого Секретаря Кубанськоі Краевоі Ради і Олександра Максимовича Гордіенко – Депутатів Кубанської Краевоі і Законо-давчоі Рад і Дипльоматичноі Місіі Української Народньоі Республікі на Кавказі в складі: Івана Ігнатовича Красковського, Голови Місіі; Миколи Мусіовича Чеховського, /арк. 156/ Предсідате-ля Війсковоі Делегаціі; Андрія Оврамовича Петренко, Представника Лівобережного Революцій-ного Комітету і Андрія Бенедиктовича Тишкевича, Секретаря Місіі.

Віходячи з непорушного переконання едності іст[о]ричноі долі і спільності завдань і інтересів братерських народів Украіни і Кубані в іх боротьбі за національне визволення і політичну неза-лежність, маючи на меті спільну оборону демократично-республіканського устрію Украіни і Ку-бані і рішуче відкидаючи будь яке співробітницьтво реакційних централістичних сил у державнім життю обох народів і участь іх в верховнім командуванню народніми-республіканськими армія-ми – визнали необхідним скласти договір братерського єднання на слідуючих підставах:

1. Правительство Украінськоі Народньоі Республікі і Правительство Кубанського Краю вза-ємно визнають Украінську Народню Республіку і Кубанський Край політично незалежними і су-веренними державами.

2. Сторони, що складають договір, обовязуються взаемно всіма озброеними силами і війс[ь]-ковими засобами спільно відстоювати національну незалежність і територіальну недоторканість Украіни і Кубані, і яко мога підтримувати один одного у війс[ь]ковому, політичному і фінансовому відношеннях.

3. Війскови частини одноі з сторін, яки складають договір, можуть переходити на територію другої не інакше, як по проханню, або за згодою цей сторони. Війска одноі сторони, яки перебува-ють на територіі другої, підлягають цій останній.

4. Сторони, що складають договір, визнають всі ті договори і умови, яки ухвалени Правитель-ствами Української Народної Республікі і Кубанського Краю до м[ом]ента підпису отцього дого-вору; нові-ж договори і умо- /арк. 156 зв./ ви обовязуються складати лише за обопільною згодою.

5. Маючи на меті встановлення найтіснійших економічних та фінансових взаємовідносин між Украіною і Кубань 2 сторони, що складають договір, мають по цім питанням в найближчому часі скласти окреми 3 умови.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

65


Отцей договір належить затвер[д]женню у порядку встановленним конституціями обох сторін, яки його складають.

Договір цей складен у двох примірниках у місті Тифлісі Двадцять девятого квітня 1920 року. Договір підписали:З боку Кубані: З боку Украіни:

Далі по пропозиціі Голови зібрання І. І. Красковського, зібрання постановило, що договір цей не може бути опублікованим раніш, як буде затвержен Правительством У.Н.Р. До того часу зміст договору може бути переказаним лише офіційним особам конфіденціально.

Текст договору мае бути написаним паралельно на Украінські[й] та Російські[й] мовах. В доповнення до договору мае бути прикладена Кубанською Місіей нота, в якоі пояснюються

подіі на Кубані і розрив з Добрарміей. П. Білий в своеі промові зазначае, що до договору повинні бути приложени ноти, як з боку

Кубанськоі, так і з боку Украінськоі Місіі. Білого підтримуе п. Голуб. І. І. Красковський запиняючись на промовах пп. Білого і Голуба зазначае, що це питання про

обмін нотами зовсім нове, що при обговоренні тексту договору 27 квітня було вирішено, що Ку-банська Місія до договору додае св[о]ю ноту, в котроі виявляе напрямок своеі політичноі діяль-ності з історичним начерком подій на Кубані і ос- /арк. 157/ таточним розривом з Добрарміею. Шож торкаеться справ Украінськоі Народньоі Республікі, то він рахує, що напрямок політикі У.Н.Р. цілком ясний, що іі боротьба на протязі 3 років з чужинцями за Самостійну і Незалежну Украінську Народнью Республіку і суверенність Украінського народу всім ясна, а тому ноти з боку Украінськоі Місіі, яка-б була приложена до договору не являеться потрібним, що ж торка-ється ноти по справі підписання договору і ратифікаціі його з боку Уряду У.Н.Р. то така нота, чи то з боку Уряду, чи то з боку Украінськоі Дипльоматичноі Місіі на Кавказі безумовно можлива.

П. Петренко зазначае, позаяк текст договору дуже короткий і не вміщае в себе яскраво вираженоі волі демократіі Кубанського краю, відносно як внутрішнього устрію, а саме головне це історичного очерка подій на Кубані і розрива з Добрарміей, а також відносин до останнього наказу Ген. Врангеля, а тому деклярація необхідна при договорі для пояснення широкого кола громадянства Украіни, котре опісля походу Кубанськоі арміі на Украіну і тих вчинків і тих бешкетів, котрі вона чинила особисто під командуванням Ген. Шкуро, котрий не поніс за це відповідальноі кари, а навпа[к]и ще і зараз командуе Кубанською арміей в Сочінські[й] Окрузі, дивляться на Кубанських козаків яко на своіх ворогів і це необхідно спростувати деклараціей демократичного Кубанського Уряду.

Обговорювання цього питання переноситься на завтра 30 квітня о 6 годині вечора. Зібрання закриваеться о 8 годині вечера.

30 квітня 1920 року. /Продовження зібрання 29 квітня. На зібранні присутнимі були тіж, що на зібранні 29 квітня. Головою обібрано І. П. Тимошенко, Секретари: А. Б. Тишкевич і А. М. Гор-діенко. Зібрання відкриваеться о 6 год. вечера.

/арк. 157 зв./ Голова зібрання І. П. Тимошенко повідомляе, що договір ще не переписан на чисто і тому не

може бути зараз підписаним. Далі він зазначае, що одержання ноти від Украінськоі Місіі необ-хідно, в звязку з останніми подіями. Грузія постановила боротися з большовиками силою зброі; це питання мае бути вирішено сьогодні в установчих зборах остаточно. Грузія не пропускае через свою територію Кубанське військо. Відносини до росіян взагалі зовсім негативни, вони лічат і пра-вих і лівих своіми ворогами. Вони допомагають Кубанцям, але тільки фінансово і то дуже тяжко, /дають 15.000.000 руб./. Відносини що до паралельноі боротьби Кубанців в Сочі [з] большови-ками у них негативне, радять евакуіроватися звідти. Антанта ставить на перше місце Врангеля і

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

66


обіцяе допомогти Кубанцям, як вони помиряться з ним. Маються три виходи з цього положення: 1/ Іхати до Криму до Врангеля, але туди ніхто іхати не хоче; 2/ Миритис[я] з большовиками і іти з ними разом проти Криму і 3/ евакуіроватися до якоісь дружноі держави, там одпочити [і] знов по-чати боротьбу з большовиками. Евакуіровати тре[ба] біля 10,000 чол. і Правительство. Евакуація ця дуже трудна, бо англійці не хотять випустити зі своіх рук. Як не вдасться евакуіроватися, то козаки перейдуть до большовиків, для того щоб боротися з ними як повстан[ці] або, щоб стати на іх бік. Для Місіі бажано було б евакуіроватися на Украіну. Ця справа може протягнутися тиждень, але треба спішити, бо не мае харчів. Можно було одержати від французів допомогу, але для того необхідно мати договор з Украіною, бо евакуація можлива тількі на Украіну. Нота від Украінськоі Місіі необхідна того щоб козаки повірили, що справді Україна іх приймае, що повинно бути зазна-чено в ноті.

І. І. Красковський пропонуе перш поговорити про но- /арк. 158/ ту, Кубанців, і потім про ева-куацію і ноту Украінськоі Місіі. Пропозиція приймаеться.

Г.С. Голуб пропонує доручити комусь виробити текст ноти и потим затвердити іі на зібранні. Пропозиція приймаеться, це доручаеться Т. А. Білому, а Українська Місія дае свого представника А. А. Петренко.

І. І. Красковський зазначае, що він як Голова Украінськоі Дипльоматичноі Місіі на Кавказі е дуже рад, що Кубанці вирішили евакуіроватися на Украіну. Він радіе теж і від Украіни, що вона може допомогти в цей тяжкий [мо]мент Кубанцям, котри іі так близьки. Кубанці, котри поідуть на Украіну можуть бути певними, що там іх спіткають з великою радістью, як братів, а також що Кубанська армія буде допомогою для Украіни в боротьбі з ворогами іі незалежності, котра тепер ведеться з все більшою і більшою силою, з надіею і повною вірою в успіх до котрого прямують тепер всі сили Украінського народу.

В 6 год. 45 хв. І. П. Тимошенко був викликан до прямого дроту з Гагр і передав головування І. І. Красковському.

В. І. Ледомський в своеі промові висловив подяку Української Місіі від имени Кубанськоі Місіі за те що Украіна готова приняти в ті тяжки часи до себе Кубанську армію і дати іі теплий куток де би вона могла залікувати своі тяжки рани. Вони, Кубанці, були в цьому переконани і для того звернулися до Представників Украіни в своеі тяжкоі справі.

М. М. Чеховський, яко Голова Украінськоі Війсковоі Місіі щиро витае Кубанців за їдну тільки думку їхати на Украіну, там іх спіткають з великою радістью, але всеж він хоче, шоб Правитель-ство У.Н.Р. було зарання повідомлено, щоб могло приготовитись до іх прийому як слід.

Зібрання закриваеться в 8 год. вечера. 1 травня 1920 року. /Продовження зібрання 30 квітня/. /арк. 158 зв./ Голова Кубанськоі Надзвичайноі Місіі І. П. Тимошенко інформуе: Вчора 30 травня 4 він бала-

кавши по прямому дротові Гагри – Тифліс з заступником Голови Краевого Правительства Біла-шовим з’ясував йому, що в Тифлісі проміж Кубанською і Украінською Місіей складений договір, яко двох братських народів, на що одержав вказ[і]вки, аби договір не був підписан до приізду до Тифлісу Члена Правительства Ланко з особистими дорученням і інформаціями про подіі і справи Кубанські. Ці вказівки Білашова І. П. Тимошенко пояснюе такими справами: 1/ З Криму при-був до Сочі Голова Кубанського Првительства д. Іваніс, який мав безпосередні балачки з пред-ставниками Директоріі У.Н.Р. в Криму і що напевно ім Іванисом підписан якийсь договір. 2/ Се те що Краевим Правительством Кубані ані особисти уповажнення в Царгород дд. Макаренко і Безкровному до Уряду У.Н.Р. і Польщі і 3/ Се тою слух, що нібито скілька доб тому назад до Сочі прибув парусник з представниками У.Н.Р. Маючи на увазі все сказане п. Тимошенко пропонуе з

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

67


1 Держава, проголошена в листопаді 1917 року на теренах Дагестану і гірських округів Тер-ської області Центральним комітетом Союзу об’єднаних горців Північного Кавказу, Дагестану та Абхазії, але фактично не створена. У підсумку було проголошено об’єднання у вигляді Горської республіки із семи самостійних «штатів»: Дагес-

тану, Чечено-Інгушетії, Осетії, Карачаєво-Балка-рії, Кабарди, Адигеї та Абхазії, що також реалізу-вати не вдалося.

2 Помилка. Повинно бути «Кубанню». 3 Закреслено: «договори». 4 Помилка. Правильно – 30 квітня. 5 Помилка. Правильно – «висловив».

Примітки

1. Державний архів Краснодарського краю. 2. Сергійчук В. І. Етнічні межі і державний

кордон України. 3-є вид., доп. Київ : ПП Сергій-чук М. І., 2008.

3. Трагедия казачества (Очерк на тему: Казачест-во и Россия). Часть III (Июнь-декабрь 1919). Отдель-ный оттиск из номеров 163–198 журнала «Вольное Казачество – Вільне Козацтво». Париж, 1936.


підписом договору почекати де кілька днів, але маючи на увазі те, що договір з Украіною або вже підпісаний в Криму, або буде підписаним чито на Украіні, чи то в Тифлісі, а тому рахуючи Украіну яко дружественуу державу звертаеться до Голови Украінськоі Дипльоматичноі Місіі п. Красков-ського з пропозіцією завтра же 2 травня спільно з ним Тимошенком виступити перед місцевою Французькою Місіею по справам Кубані.

І. І. Красковський вислосив 5 свій жаль, що праця Надзвичайноі Місіі Кубані в Закавказзі з працею Кубанського Правительства не коордінирована і зазначив, що з огляду на останню заяву п. Тимошенко він, на жаль, виступити разом з ним перед Французькою Місіею по справам Куба-ні... [на цьому текст документа обривається. – І. С.].

References

1. State Archives of Krasnodar Krai.2. Serhiychuk V. (2008) Etnichni mezhi i der-

zhavnyi kordon Ukrayiny [Ukraine’s Ethnic Scope and State Boundary] (3ed replenished edition). Kyiv: Public Enterprise Serhiychuk M. I.

3. (1936) Tragediya kazachestva (Ocherk na temu: Kazachestvo i Rossiya) [Tragedy of Cossackdom (An

Essay on the Issue Cossacks and Russia)] (Part III (June–December 1919)). Volnoye kazachestvo – Vilne Kozatstvo [Free Cossacks]. A Separate Reprint from the Nos. 163–198. Paris.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

68

ЯРМАРКОВА ТОРГІВЛЯ ЯК ФАКТОР РОзВИТКУ ШКІРЯНОГО КУСТАРНОГО пРОМИСЛУ УКРАЇНцІВ

СЕРЕДНЬОЇ НАДДНІпРЯНЩИНИ НАпРИКІНцІ ХІХ – НА пОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Оксана Семенова

УДК 675.03/.2:334.713]:394.6(477.4)“189/195”

У статті досліджено ярмаркову торгівлю як фактор розвитку шкіряного кустарного промислу українців Серед-ньої Наддніпрянщини наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Зокрема, розглянуто асортимент виробів зі шкіри та овчини, їхню вартість, особливості збуту на містечкових і великих гуртових ярмарках. Окрему увагу приділено по-бутуванню ярмаркових традицій, пов’язаних з купівлею та продажем шкіряного краму.

Ключові слова: ярмарок, шкіряний кустарний промисел, овчинний промисел, шевський промисел, збут, асор-тимент.

The authoress is studying the fair trade as a development factor of leather handicraft industry of the Ukrainians of the middle Over Dnipro Lands in the late XIXth – early XXth centuries. Particularly, the choice of leather and sheepskin goods, their price and peculiarities of sales both at the small and wholesale fairs are considered. Particular attention is paid to the existence of fair traditions connected with the leather goods purchasing and sale.

Keywords: fair, leather handicraft industry, shoemaking craft, sale, choice.

Ярмаркова та базарна торгівля здавна про-цвітала на території України. Головним призна-ченням ярмарку наприкінці ХІХ – на почат-ку ХХ ст. були купівля та продаж продукції для задоволення потреб сільського й міського населення. Центрами ярмаркової торгівлі Се-редньої Наддніпрянщини були міста Полтава, Ніжин, Ромни, Київ. На тодішніх ярмарках був представлений широкий асортимент то-варів народного споживання, важливе місце серед них посідала продукція, виготовлена кустарями-шкіряниками. Актуальність теми дослідження зумовлена значимістю виробів шкіряного кустарного промислу в історії мате-ріально-побутової культури українців Серед-ньої Наддніпрянщини вказаного періоду.

Вивчення літератури з означеної проблема-тики засвідчило її недостатню розробку. Так, серед досліджень дорадянського періоду мо-жемо відзначити працю І. Аксакова [1], у якій ідеться про основні гуртові ярмарки, що про-водилися на території Полтавської губернії, асортимент і вартість виставленого на продаж шкіряного товару, участь скупників (особли-во євреїв) у ярмарковій торгівлі. Досліджен-

ня І. Курилова [14; 15] містять відомості про торгівлю шкіряним товаром на Іллінському ярмарку, що проводився в місті Ромнах Пол-тавської губернії. У праці Я. Забело про яр-марок у Лубнах Полтавської губернії [8] роз-глянуто призначений для продажу шкіряний товар, місце його виробництва та вартість, участь у торгівлі скупників-євреїв. Відомості про асортимент шкіряних і хутряних виробів, особливості їх збуту тощо подано й у спеціаль-них дослідженнях шкіряних промислів [20], а також у студіях М. Шевлягіна [23], В. Ка-талея [10], С. Лисенка [16], В. Святловсько-го [21]. Яскрава картина українського ярмарку змальована у творах І. Нечуя-Левицького [17] та Г. Данилевського [5, с. 169], однак вироби зі шкіри та хутра в них згадуються лише по-біжно. Науковий доробок учених радянського періоду – Б. Кругляка [12; 13], І. Гуржія [3; 4], Г. Діхтяра [6] – присвячений дослідженню яр-марків як важливої складової системи загаль-ної внутрішньої торгівлі Російської імперії, до складу якої входила і досліджувана територія. Зокрема, І. Гуржій вважав, що будівництво залізниць у Російській імперії призвело до

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

69

Дослідження молодих учених

трансформації великих українських ярмарків у центри постійної оптової торгівлі, а дріб-ні ярмарки поступово взагалі зникли. Проте торгівля шкіряними виробами в цих працях представлена також фрагментарно. У сучасних дослідженнях Л. Костенко [11], В. Юрченко [24; 25] показано вплив ярмарків на розвиток різних галузей ремісничого виробництва, серед яких важливе місце посідали шкіряні ремесла та промисли, розглянуто звичаї купівлі-про-дажу ремісничих шкіряних товарів. У етно-графічній праці Л. Орел [18] подано короткі відомості про найбільші ярмарки на території України, згадано представлені на них шкіряні та хутряні вироби. Підсумовуючи, зауважимо, що брак спеціалізованої літератури з означеної проблематики свідчить про необхідність її по-дальшої розробки, у чому й полягає мета нашої розвідки.

Шкіряна продукція становила важливий сегмент ярмаркової торгівлі, найбільший попит вона мала восени та взимку [25, с. 79]. Залеж-но від способу реалізації товару, у Київській, Чернігівській та Полтавській губерніях про-водилися роздрібні та великі гуртові ярмарки. Дрібні шкіряні підприємства й кустарі-одина-ки купували сировину та збували вироби на місцевих ринках. На них продавали невеликі партії невироблених (сирих) шкір, а також шкіри із сусідніх і навіть віддалених губерній (наприклад, у м. Седневі Чернігівської губер-нії невироблені шкіри привозили торговці з Мінської та Курської губерній; на місцевих ба-зарах збиралося до 200 возів цих товарів) [23, с. 210]. Тут можна було придбати і підсобні матеріали для промислу (дубову кору, вапно), і вироблені шкіри, товари шевського та овчин-ного промислів. У Київській губернії відомими були невеликі ярмарки у Фастові, Білій Церк-ві, Борисполі. Так, на ярмарок у м. Бориспо-лі для продажу було привезено 7 возів шапок і кожухів [18, с. 282]. Ось як описано ряд з кожухами на Бориспільському ярмарку: «За цим рядом блискучим чорніє сумно кушнір-ський ряд. Тут розвішані кожухи та смушеві шапки. Кожухів сила! Кушніри всі українці»

[17, с. 354]. У с. Мачухи Полтавської губернії на ярмарку свої вироби продавали 4 чинбарі, 55 шевців [12, с. 38].

Окрім містечкових, на території Середньої Наддніпрянщини проводилися великі гурто-ві ярмарки: Іллінський у Полтаві (1–31 лип-ня), Маслянський (10 лютого – 10 березня) та Вознесенський (у другій половині травня) у м. Ромнах Полтавської губернії [1, с. 101]. На відміну від дрібних ярмарків та містечко-вих базарів, де основними покупцями та про-давцями продукції шкіряного промислу були прості сільські чи міські жителі, на великих ярмарках торгівля велася переважно оптом, причому часто скупники, домовившись між со-бою, навмисно занижували ціни на вироби [13, с. 169]. Головними учасниками таких ярмарків були заможні кустарі та купці [3, с. 113], вони купували шкіри крупними партіями – по де-кілька сотень [21, с. 34]. Шкіряники, які ви-робляли великі партії товару, збували його не лише на сусідніх, але й на віддалених ринках.

Ярмарок був одним із засобів розвитку торгівлі, оскільки збут ремісничих товарів мав неабияке значення для становлення і функціо-нування внутрішнього і зовнішнього ринків та зміцнення міжрайонних економічних зв’язків [25, с. 93]. Так, на ярмарку в м. Лубнах Пол-тавської губернії збували шкіряний товар з інших міст цієї ж губернії (Ромни, Зіньків, Хорол, Лохвиця), а також населених пунктів Чернігівської (Семенівка, Конотоп, Короп), Харківської (Валки), Київської (Черкаси), Курської (Михайловка) й Орловської (Бол-хов) губерній [8, с. 16]. На Маслянський та Вознесенський ярмарки в м. Ромнах вироблені шкіри привозили з м. Болхова Орловської гу-бернії, на Іллінський ярмарок у Полтаві – підо-шовну шкіру з Калузької губернії [1, с. 257]. Ремісники Чернігівської губернії в 50-х роках ХІХ ст. виготовлені шкіри збували не лише на місцевих ярмарках, але й у Полтавській, Київській, Могильовській губерніях. Хут-ро, смушки, овчини, кожухи привозили як з українських губерній, так і з центральних гу-берній Росії [3, с. 96]. Взуття, виготовлене в

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

70


м. Борзні Чернігівської губернії, здебільшого відправляли в Землю війська Донського та на Кавказ; олишівські шевці щорічно шили 5000 пар чобіт на замовлення торговців з Ки-ївської губернії [7, с. 375]; кожухи, вироблені в м. Березній Чернігівської губернії, відправ-ляли до м. Гомеля Могильовської губернії [10, с. 288]. У великих кількостях продавали сирі шкіри, що їх купували, крім українських куп-ців та промисловців, московські, калузькі, бо-лоховські, курські промисловці.

Ярмарки мали здебільшого змішаний асор-тимент виробів, проте деякі з них були спеці-алізованими, наприклад ярмарки з продажу необроблених шкір у Кременчуку та Костян-тинограді Полтавської губернії [12, с. 41].

На ярмарках ремісники не лише купували сировину та збували свої вироби, але й нада-вали послуги з їх ремонту: у м. Ромнах шевці будували шатра, де займалися пошиттям і ре-монтом взуття [14, с. 54].

Асортимент представлених на ярмарках ви-робів шкіряного, шевського та овчинного про-мислів був такий:

- сирі шкіри (сухі та солені): яловичі, бичачі, телячі, овечі, козині;

- вироблені шкіри: сап’ян, опойки, вирост-ки, підошовні полували, екіпажна, глянцева шкіра [1, с. 257];

- шевський товар: постоли, чоботи чолові-чі, жіночі, дитячі; черевики чоловічі та жіночі; деталі чобіт: підошви, пришви («переди» і «за-дники») [2, с. 271]. На Маслянському та Воз-несенському ярмарках у м. Ромнах продавали чоловічі чоботи – змазані та прості; останні були двох фасонів: московського («русько-го») – підковані цвяхами вздовж усієї підошви, та малоросійського – не підбиті [1, с. 261];

- вироби кушнірського промислу: чоловічі, жіночі кожухи; шапки;

- лимарські вироби: кінська упряж;- інша шкіряна продукція: чемодани, по-

душки, матраци.Вартість продукції шкіряного промис-

лу становила: шкіра підошовна «хлібна» 1 – 5 крб, опойки прості чорні – 50–75 коп.,

шкіра проста (мала) – 20–35 коп., юхта (ве-лика) – 3 крб 50 коп. – 4 крб, виросток чор-ний – 1 крб 50 коп. [9, с. 146]. На ярмарках вироблену кінську шкіру можна було придба-ти за 2 крб 50 коп., підошовний полувал – за 5–6 крб, глянцеві та екіпажні шкіри – за 4–5 крб [1, с. 252, 257], пару підошов – за 40 коп., пришви – за 1 крб [2, с. 271].

Шевські вироби коштували: чоботи чоловічі юхтові – від 4 крб 50 коп. до 7 крб 50 коп., чо-боти жіночі юхтові – від 2 крб 50 коп. до 5 крб, черевики чоловічі – від 3 крб до 4 крб, черевики жіночі – від 2 крб 50 коп. до 3 крб 20 коп., че-ревики «венгерки» жіночі – від 3 крб до 4 крб, чоботи з «плато» 2 та «гамбурга» 3 чоловічі – від 8 крб до 10 крб [20, с. 193]. Прості чоботи ко-штували 1 крб 50 коп., рантові – 1 крб 75 коп. [7, с. 375], дитячі чобітки – 1 крб 50 коп. (дівчачі) та 2 крб (хлоп’ячі) [22, с. 182], дитячі черевички, пошиті зі шматочків шкіри, – 30 коп. [16, с. 253].

Вироби овчинного промислу продавалися за такими цінами: вироблена овчина – 1 крб 40 коп. за 1 шт., кожух чоловічий – 12 крб, жі-ночий – 15 крб [2, с. 271], дитячий – 4–5 крб, жіноча кожушанка – 5–7 крб [16, с. 165]. Вартість смушевої шапки місцевого виро-блення становила від 90 коп. до 1 крб 20 коп., шапки сірого кримського смушку – від 2 крб 50 коп. до 3 крб 50 коп., шапки з решетилів-ського смушку – приблизно 3 крб [19, с. 189], дитячої шапки – 1 крб [22, c. 182].

Незважаючи на те що взуття фабрично-го виробництва зазвичай було кращої якості, аніж вироби кустарів, шкіряний кустарний промисел у досліджуваний період процвітав, оскільки вироби кустарів були доступнішими для більшості населення.

У майстрів, зайнятих шкірообробним про-мислом, сформувалася своя система тради-цій, пов’язаних з ярмаркуванням. Так, зби-раючись на торг, шевці казали: «Дай Бог продать». Щоб чоботи краще продавалися, на перші зароблені гроші плювали або торка-лися ними товару [11, с. 30]. Особливої уваги заслуговує спритність торговців-євреїв, які під час продажу товару на ярмарку швидко

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

71


надівали на покупця шапку, а потім кожух, примовляючи, що йому ці речі дуже личать [25, с. 112].

Під час купівлі шкір виконували низку обрядодій: промовляли молитву на успіш-не здійснення торгу, виконували рукобит-тя, коли досягали домовленості щодо ціни на товар, виставляли могорич на знак скрі-плення угоди. При купівлі чобіт покупець і продавець обмінювалися рукостисканням та розпивали могорич під час покупки або по закінченні ярмарку. Вироби з овчини (ко-жух і шапка) використовували при виконан-ні обрядів, пов’язаних з купівлею-продажем: під час передачі худоби покупцю продавець тримав себе за полу кожуха, «щоб залишити частину щастя собі»; через полу кожуха про-давець передавав новому власнику повід від вуздечки чи налигача коня, корови або вола [24, с. 120]. Шапку звинуваченого в обмані торговця знімали з власника і кидали в на-товп, голосно сміючись [24, с. 122].

На завершення, коротко сформулюємо основні висновки проведеного нами дослі-дження:

- торгівля виробами зі шкіри та хутра ста-новила важливий сегмент ярмаркової торгівлі,

оскільки забезпечувала потреби населення в одязі та взутті;

- шкіряний товар на сільських, містечко-вих і міських ярмарках продавався переважно самими кустарями; головними покупцями на містечкових базарах та дрібних ярмарках були сільські й міські жителі;

- основними учасниками великих ярмарків були власники крупних шкіряних підприємств та скупники; торгівля тут мала гуртовий характер;

- базарно-ярмаркова торгівля була важ-ливим чинником розвитку шкіряних ремесел, оскільки під час торгів не лише збувалася про-дукція кустарів та закуповувалася сировина для промислу, але й встановлювалися локальні й міжрегіональні контакти;

- під час ярмаркової торгівлі виконували цілий комплекс обрядодій, пов’язаних з купів-лею-продажем шкіряного товару.

Варто зазначити, що ця стаття не є вичерп-ним дослідженням, а матеріали, викладені в ній, можуть бути розширені та використані для подальшого наукового вивчення проблеми ярмарково-базарної торгівлі виробами шкіря-ного кустарного промислу на території Серед-ньої Наддніпрянщини від початку до першої половини ХХ ст.

1. Аксаков И. Исследование о торговле на украинских ярмарках. Санкт-Петербург : Типо-графия Императорской академии наук, 1858. 383 с.

2. Волков Ф. О сельских ярмарках и о значе-нии их для изучения ремесленной и кустарной промышленности. Записки Юго-Западного от-дела Императорского русского географического общества. Киев : Типография Императорско-

го университета Св. Владимира, 1874. Т. І. За 1873 год.

3. Гуржій І. О. Розвиток товарного вироб-ництва і торгівлі на Україні (з кінця XVII до 1861 року) / АН Української РСР, Інститут історії. Київ : Видавництво АН УРСР, 1962. 205 с.

4. Гуржій І. О. Українські ярмарки та їх роль у внутрішній торгівлі Росії (60–90-і роки ХІХ ст.). Український історичний журнал. 1963. № 5. С. 48–57.


1 Шкіра підошовна «хлібна» (застаріле) – різновид підошовної шкіри, під час вироблення якої в розчин для квашення додавали житнє борошно.

2 «Гамбург» (гамбурзький товар) (застаріле) – різновид щільної кінської шкіри з гладкою блискучою поверхнею.

3 «Плато» (платова шкіра) (застаріле) – різновид товстої кінської водонепроникної шкіри.

Примітки

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

72


5. Данилевский Г. П. Чумаки. Полное собра-ние сочинений : в 24 т. Санкт-Петербург : Издание А. Ф. Маркса, 1901. Т. 3.

6. Дихтяр Г. А. Внутренняя торговля в дорево-люционной России. Москва : Издательство Ака-демии наук СССР, 1960. 236 с.

7. Домонтович М. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Гене-рального штаба. Черниговская губерния. Санкт-Петербург : Типография Ф. Иерсона, 1865.

8. Забело Я. Опыт исследования крестьянских ярмарок. Описание Лубенской Покровской яр-марки. Полтава : Типо-литография И. А. Дохма-на, 1892. 34 с.

9. Историческое развитие технической и ма-нуфактурной промышленности Черниговской губернии и современное ее состояние. Чернигов-ские губернские ведомости. 1852. № 15. Часть не-официальная.

10. Каталей В. Кустарная промышленность Полтавской и Черниговской губерний. Исследова-ния 1889 г. Отчеты и исследования по кустарной промышленности в России. Санкт-Петербург : Типография В. Киршбаума, 1892. Т. I. C. 283–304.

11. Костенко Л. Шевський кустарний проми-сел на Лівобережному Поліссі (друга половина ХІХ – 60-ті роки ХХ століття). Сіверянський літо-пис. 2001. № 1. С. 20–31.

12. Кругляк Б. А. Ярмаркова торгівля на Україні в період капіталізму. Український істо-ричний журнал. 1974. № 3. С. 36–43.

13. Кругляк Б. А. Ярмарочная и базарная тор-говля в конце ХІХ – начале ХХ ст. (на материалах Украины). Отечественная история. 1993. № 2. С. 165–175.

14. Курилов И. Воспоминание роменского ста-рожила об Иллинской ярмарке. Киевская стари-на. 1893. № 7. С. 47–65.

15. Курилов И. Роменская старина. Историче-ские, статистические и бытовые записки о горо-де Ромне и его обывателях, от начала города до нашего времени. Ромны : Типография Б. Ціонсо-на, 1898. 345 с.

16. Лысенко С. Очерки домашних промыслов и ремесел Полтавской губернии. Одесса : Славян-ская типография Н. Хрисогелос, 1900. Вып. ІІ : Роменский уезд. 540 с.

17. Нечуй-Левицький І. Роковий український ярмарок. Зібрання творів : у 10 т. Т. 7 : Прозові твори. Київ : Наукова думка, 1966. С. 351–358.

18. Орел Л. Ярмарок – це свято. Українська родина: обряди і традиції. Київ : Видавництво ім. Олени Теліги, 2015. С. 281–285.

19. Познанский Б. Одежда малороссов. Труды ХІІ археологического съезда в Харькове, 1902. Мо-сква : Товарищество типографии А. Мамонтова, 1905. Т. ІІІ.

20. Сапожный, сыромятно-шорный и коже-венный промысел. Кустарная промышленность в Киевской губернии: итоги анкетного и местного обследования, проведенного Киевской Губернской земской управой по поручению Губернского зем-ского собрания. Киев : Типо-литография наслед-ника К. Круглянского, 1912. С. 177–200.

21. Святловский В. Кустари-кожевенники Пол-тавской губернии. Полтава : Типо-литография И. Дохмана, 1894. 58 с. ; прил.

22. Чубинский П. Инвентарь крестьянского хозяйства. Записки Юго-Западного отдела Им-ператорского русского географического общест-ва. Киев : Типография М. П. Фрица, 1875. Т. ІІ. За 1874 год.

23. Шевлягин Н. И. Кожевенное производст-во в Нижегородской, Черниговской, Полтавской, Харьковской и Курской губерниях. Отчеты и исследования по кустарной промышленности в России. Санкт-Петербург : Типография В. Кирш-баума, 1894. Т. IІ. C. 195–259.

24. Юрченко В. Народні звичаї на ярмарках України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Етнічна історія народів Європи. 2008. Вип. 24. С. 119–125.

25. Юрченко В. О. Ярмарок в системі традиційної культури українців (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) : монографія. Київ : Талком, 2014. 268 с.

References

1. Aksakov I. (1858) Issledovanie o torgovle na ukrainskih yarmarkah [Research of Trade Activities at Ukrainian Fairs]. St. Petersburg: Tipografiya Im-peratorskoy Akademii Nauk, 383 pp.

2. Volkov F. (1873/1874) O selskih yarmarkah i o znachenii ih dlia izucheniya remeslennoy i kustar-noy promyshlennosti [On Rural Fairs and Their Meaning for Handicraft Industry Studies]. Zapiski

Yugo-Zapadnogo otdela Imperatorskogo russkogo geograficheskogo obshchestva [Proceedings of the South-West Department of the Imperial Russian Geo-graphical Society]. Kiev: Tipografiya Imperatorskogo universiteta Sv. Vladimira, vol.1 (for the year 1873), p. 271.

3. Hurzhiy I. (1962) Rozvytok tovarnoho vyrob-nytstva i torhivli na Ukrayini (z kintsia XVII do 1861

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

73


roku) [Development of Commodity Production and Trade in Ukraine (From the Late 18th Century till 1861]. Kyiv: Vydavnytstvo AN URSR, 205 pp.

4. Hurzhiy I. (1963) Ukrayinski yarmarky ta yikh rol u vnutrishniy torhivli Rosiyi (60–90-i roky XIX st.) [Ukrainian Fairs and Their Role for Domestic Trade of Russia (1860s–1890s)]. Ukrayinskyi isto-rychnyi zhurnal [The Ukrainian Historical Journal], no. 5, pp. 48–57.

5. Danilevskiy G. (1901) Chumaki [Tchoomaks]. Polnoe sobranie sochineniy v 24-h tomah [Complete Works in 24 volumes]. St. Petersburg: Izdanie A. F. Marksa, vol. 3, p. 169.

6. Dihtiar G. (1960) Vnutrenniaia torgovlia v dor-evoliutsionnoy Rossii [Domestic Trade in Imperial Russia]. Moscow: Izdatelstvo Akademii Nauk SSSR, 236 pp.

7. Domontovich M. (1865) Materialy dlia geo-grafii i statistiki Rossii, sobrannye ofitserami Gener-alnogo shtaba. Chernigovskaya guberniya [Materials for Geography and Statistics of Russia, Collected by General Staff Officers. Chernigov Province]. St. Pe-tersburg: Tipografiya F. Iyersona, p. 375.

8. Zabelo Ya. (1892) Opyt issledovaniya kresty-anskih yarmarok. Opisanie Lubenskoy Pokrovskoy yarmarki [Experience of Rural Fair Studies. A De-scription of Pokrova Fair in Lubny]. Poltava: Tipo-litografiya I. A. Dohmana, 34 pp.

9. Istoricheskoe razvitie tekhnicheskoy i manu-fakturnoy promyshlennosti Chernigovskoy gubernii i sovremennoe yeyo sostoyanie [Historical Devel-opment of Technical and Manufactory Industries in Chernigov Province and Its Current State] (1852). Chernigovskie gubernskie vedomosti [Chernigov Provincial Bulletin], no. 15, unofficial edition, p. 146.

10. Kataley V. (1892) Kustarnaya promyshlen-nost Poltavskoy i Chernigovskoy guberniy. Issledo-vaniya 1889 g. [Handicraft Industries in Poltava and Chernigov Provinces. Studies conducted in 1889]. Otchioty i issledovaniya po kustarnoy promyshlen-nosti v Rossii [Records and Studies on Handicraft In-dustry in Russia]. St. Petersburg: Tipografiya V. Kir-shbauma, vol. I, pp. 283–304.

11. Kostenko L. (2001) Shevskyi kustarnyi pro-mysel na Livoberezhnomu Polissi (druha polovyna XIX – 60-ti roky XX stolittia) [Shoemaking Handi-craft Industry in the Left Bank Polissia Region (Last Half of the 19th Century to 1960s)]. Siverianskyi lito-pys [Siverian Annals], no. 1, pp. 20–31.

12. Kruhliak B. (1974) Yarmarkova torhivlia na Ukrayini v period kapitalizmu [Trade Activities at Ukrainian Fairs in the Period of Capitalism]. Ukray-inskyi istorychnyi zhurnal [The Ukrainian Historical Journal], no. 3, pp. 36–43.

13. Krugliak B. (1993) Yarmarochnaya i bazarna-ya torgovlia v kontse XIX – nachale XX st. (na ma-

terialah Ukrainy) [Trade Activities in the Late 19th – Early 20th-Century Ukrainian Fairs and Markets]. Otechestvennaya istoriya [The Domestic History], no. 2, pp. 165–175.

14. Kurilov I. (1893) Vospominanie romenskogo starozhila ob Illinskoy yarmarke [Elias Fair in Mem-oirs of a Romny Old-Timer]. Kievskaya starina [The Kyiv Antiquity], no. 7, pp. 47–65.

15. Kurilov I. (1898) Romenskaya starina [Old Times in Romny]. Istoricheskie, statisticheskie i by-tovye zapiski o gorode Romne i ego obyvateliah, ot nachala goroda do nashego vremeni [Historical, Sta-tistical and Everyday Notes about the City of Romny and Its Residents since Its Appearance till Nowadays]. Tipografiya B. Tsіonsona, 345 pp.

16. Lysenko S. (1900) Ocherki domashnih pro-myslov i remesel Poltavskoy gubernii [Studies of Handicraft Industries and Trades in Poltava Prov-ince]. Odessa: Slavianskaya tipografiya N. Khriso-gelos, issue 2: Romny District, 540 pp.

17. Nechuy-Levytskyi I. (1966) Rokovyi ukrayin-skyi yarmarok [An Annual Ukrainian Fair]. Zibran-nia tvoriv u desiaty tomakh [Collected Works in 10 Volumes]. Kyiv: Naukova dumka, vol. 7: Prozovi tvory [Prose Works], pp. 351–358.

18. Orel L. (2015) Yarmarok – tse sviato [Fair is a Feast Day]. Ukrayinska rodyna: obriady i tradytsiyi [Ukrainian Family: Customs and Rites]. Kyiv: Vy-davnytstvo im. Oleny Telihy, pp. 281–285.

19. Poznanskiy B. (1905) Odezhda malorossov [Little-Russian Clothing]. Trudy XII arheologichesk-ogo syezda v Kharkove [Proceedings of the XIIth Ar-cheological Convention in Kharkov]. Moscow: Tova-rishchestvo tipografii A. Mamontova, vol. III, p. 189.

20. Sapozhnyy, syromiatno-shornyy i kozheven-nyy promysel [Shoemaking, Raw-Hide, and Tanning Industries]. Kustarnaya promyshlennost v Kievskoy gubernii: itogi anketnogo i mestnogo obsledovaniya, provedennogo Kievskoy Gubernskoy zemskoy upra-voy po porucheniyu Gubernskogo zemskogo sobra-niya [Handicraft Industries in Kiev Province: Results of Questionnaire and Local Studies Conducted by the Kiev Provincial Administration by Order of the Pro-vincial Zemstvo Assembly] (1912). Kiev: Tipo-lito-grafiya naslednika K. Kruglianskogo, pp. 177–200.

21. Sviatlovskiy V. (1894) Kustari-kozhevenniki Poltavskoy gubernii [Handicraftsmen-Tanners of Pol-tava Province]. Poltava: Tipo-litografiya I. Dohmana, 58 pp., with append.

22. Chubinskiy P. (1874/1875) Inventar krestyan-skogo khoziaystva [Peasant Farm Implements]. Za-piski Yugo-Zapadnogo otdela Imperatorskogo russk-ogo geograficheskogo obshchestva [Proceedings of the South-West Department of the Imperial Russian Geographical Society]. Kiev: Tipografiya M. P. Frit-sa, vol. 2 (for the year 1874), p. 182.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

74


23. Shevliagin N. (1894) Kozhevennoe proizvod-stvo v Nizhegorodskoy, Chernigovskoy, Poltavskoy, Kharkovskoy i Kurskoy guberniyah [Tanning Indus-try in Nizhniy Novgorod, Chernigov, Poltava, Khar-kov, and Kursk Provinces]. Otchioty i issledovaniya po kustarnoy promyshlennosti v Rossii [Records and Studies on Handicraft Industry in Russia]. St. Peters-burg: Tipografiya V. Kirshbauma, vol. II, pp. 195–259.

24. Yurchenko V. (2008) Narodni zvychayi na yarmarkakh Ukrayiny u druhiy polovyni XIX – na

pochatku XX st. [Folk Customs at the Last Half of the 19th – Early 20th-Century Ukrainian Fairs]. Etnichna istoriya narodiv Yevropy [Ethnic History of European Nations], issue 24, pp. 119–125.

25. Yurchenko V. (2014) Yarmarok v systemi tra-dytsiynoyi kultury ukrayintsiv (druha polovyna XIX – pochatok XX st.): monohrafiya [Fairs in the System of Conventional Ukrainian Culture in the Last Half of the 19th – Early 20th Centuries: A Monograph]. Kyiv: Talkom, 268 pp.

Summary

Fair trade is considered to be a phenomenon of a great importance for the development of the workmanship in the middle Over Dnipro Lands in the late XIXth – early XXth centuries. A considerable segment of the fair production belongs to the articles of leather handicraft industry. First of all, towns fairs have been the places to buy and sell the leather goods, made by small craft workers. Common rural and town inhabitants have been the buyers. They purchase leather high boots, shoes (for men, women, children), sheepskin coats, lambskin hats, harness. Both ready-made production and raw material are sold at the fairs. These are the goods for leather processing and raw skins, subsidiary materials (lime, oak bark); for shoemaking and harness-making crafts – the finished skins of various sorts, the raw hide leather (which is untanned). The goods turnover has been a small one at such fairs. Insignificant fairs are held, as a rule, at the weekends and holidays. They are aimed to satisfy the local inhabitants demands.

Large wholesale fairs are organized in the investigated region in the definite terms. For example, Illinskyi fair in Poltava is held from July, 1 till July, 31, the Shrovetide fair in Romny is carried out from February, 10 till march, 10. The representatives from all corners of the Russian Empire have been there. The goods turnover includes the millions of Karbovantsi, as the wares have been purchased in uncommonly large lots. In particular, Illinskyi fair has been on the third place (after Nyzhehorodskyi and Irbitskyi fairs) in the Russian Empire according to the trade turnover scopes. Large handicraft plants and leather factories have sold the production there. Wealthy merchants and manufacturers are considered as the buyers.

It should be mentioned that the fairs in the middle Over Dnipro Lands have a mixed choice of articles. However, some fairs, middle in the scope, (for example, in Kremenchuk and Kostiantynohrad of Poltava province) have specialized in the sale of raw not worked out skins.

Particular attention is paid to some fair traditions connected with purchase and sale of leather and sheepskin goods, such as prayer saying on the successful bargaining, handshake at the good price establishment, wetting a bargain as the sign of agreement fastening, etc.

The conducted research enables to consider the fair trade as an important factor of the leather handicraft industry development of the Ukrainians of the middle Over Dnipro Lands in the late XIXth – early XXth centuries, because at the fairs the craftsmen can not only sell their products and buy row materials, but they also establish local and interregional contacts, assisting the increasing of demands on the production and its area extension.

Keywords: fair, leather handicraft industry, shoemaking craft, sale, choice.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

75

МІСцЕ ТРАДИцІйНОГО жИТЛА В СУЧАСНОМУ СВІТІ

Аліна Ярова

УДК 728.6“312”

У статті, присвяченій темі збереження традиційної архітектури в Україні та світі, студійовано фактори, які не-гативно впливають на означену проблему, запропоновано можливі шляхи її вирішення й подолання.

Ключові слова: скансен, житло, архітектура, музей, традиції, культура.

Abstracts of the report on the question of preservation practices of traditional architecture in Ukraine and the world. The report raises questions over and tries to provide solutions to factors that unduly influence the preservation of the traditional Ukrainian homes.

Keywords: skansen, dwelling, architecture, museum, traditions, culture.

Хата – основний тип традиційного жит-ла українців, один з найбільш консервативних елементів матеріальної народної культури, що тривалий час зберігав (і частково зберігає у ХХІ ст.) свої архаїчні особливості, є відобра-женням багатовікового досвіду українців. Усе життя людини – від народження до смерті – так чи інакше пов’язане з житлом, яке, звичай-но, є виразником матеріальної та нематеріальної культури народу, тому постає вагомим джере-лом для її вивчення. Проте люди часто недбало ставляться до зразків народної архітектури, че-рез що їхня кількість зменшується.

У сучасному розумінні хата – це сільський одноповерховий житловий будинок. Проте та-ких маленьких ошатних традиційних жител що-року стає дедалі менше. Звичайно, ця ситуація актуальна не тільки на території України, а має повсюдний характер, але в багатьох країнах тра-диційна архітектура гармонійно «вписується» в сучасність. Розглянемо особливості традиційних хат України, аби встановити, у чому криється причина такого стану – у використаних матеріа-лах, викликах сучасності чи ставленні людей.

До особливостей, які складають типологіч-ний портрет традиційного українського житла і виділяють його серед архітектури інших на-родів, належать планування та внутрішнє об-лаштування [3, с. 144].

Так, для українських традиційних жител характерні два основні типи конструкції стін:

зрубний і каркасний [5, с. 22] (іл. 1). Подекуди використовували безкаркасний – споруди з каменю, вапна, саманних блоків та ін.

Зрубні конструкції в житлобудівництві («різана хата», або «рублена») переважали в місцевостях, де було багато лісів, а каркас-ні – де деревини було небагато, але пояснити використання того чи іншого типу конструкції виключно наявністю відповідного матеріалу неможна. В одному й тому населеному пункті трапляються різні конструкції хат [4, с. 57].

Для будування стін зрубної конструкції ви-бирали таку деревину, як сосна, вільха, а для підвалин – дуб. Для сволока використовували найміцніші види деревини – сосну, дуб чи липу.

Основу каркасно-стовпової конструкції складали стовпи, які закопували в землю або вставляли в підвалини по кутах будинку. Кар-кас заповнювали доступними будівельними матеріалами – дошками, очеретом, глиною із соломою [6, с. 462].

За способом заповнення існують два основні типи каркасно-стовпової конструкції: правобе-режний (простір між стовпами каркаса запо-внювали дерев’яними колодами, які закладали в пази горизонтально) та лівобережний (про-стір між стовпами заповняли вертикально) [3, с. 144]. Для каркасно-стовпової конструкції використовували дошки, тин, глиняну суміш; для побілки житла – вапно (зовні) чи крейду (усередині).

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

76


Стіни хат, в основі яких був тин (так звані турлучні хати), мали особливе заповнення – вер-тикальні стовпчики, поставлені близько один до одного та горизонтально з’єднані гілками, що їх потім «закидали» глиною та білили. Такі будин-ки називали «кильованими», «хворостянкою», «мазанкою» (хоча нині «мазанкою» називають хати різних конструкцій, оштукатурені глиною та побілені). Окрім гілок, для плетеного заповнення використовували також очерет.

Стіни обробляли по-різному: залишали зруб відкритим, штукатурили; частково або повністю білили тощо. Стіни каркасно-стовпо-вої конструкції завжди штукатурили та біли-ли, тоді як у зрубних будинках частину могли не штукатурити. Це залежало від традицій певного регіону, смаків господаря, матеріалів. Фундаментом, зазвичай, служила глиняна призьба, яку будували по периметру житла.

Основу всіх типів планування традиційно-го житла ХІХ ст. складав однокамерний буди-нок [3, с. 146]. Таке приміщення мало форму, наближену до квадратної, в одному куті якого розміщувався опалювальний пристрій (піч), а в інших стояли прості нерухомі меблі – піл, лави, стіл, полиці.

Поширеними наприкінці ХІХ ст. були трикамерні споруди: «хата + сіни + комора», «хата + сіни + хата», «хата + кухня (хата) + сіни» [2, с. 14]. Таке планування, особливо останній тип, подекуди використовувалося в будівництві до 50-х років ХХ ст. Саме трика-мерний тип житла в науковій літературі нази-вають «класичною українською хатою».

Переважним типом даху в Україні є чо-тирисхилий, критий соломою чи очеретом, інколи – деревом, пізніше – залізом або черепицею. Отже, як матеріал для будівни-цтва використовували дерево, солому, очерет, глину. Звичайно будинок з таких матеріалів швидко псується. Зараз переважна більшість людей використовує сучасні матеріали – цег-лу, шифер, залізо, бетон, будівельні суміші. Нові матеріали є більш стійкими до впливу на-вколишнього середовища. При потребі пере-будови або ремонту люди в ХХІ ст. прагнуть

побудувати нове житло з нових матеріалів, а не реставрувати старе. Відтак хату зносять або розбирають, а на її місці будують сучасне житло, досить часто старий будинок перетво-рюють на підсобне приміщення, що негативно впливає на стан його збереження.

Зникнення традиційних жител є наслідком соціально-економічних процесів у країні – село вимирає, мешканці старшого покоління не мо-жуть самостійно тримати оселі в гарному стані, молодше покоління виїжджає і покидає будин-ки, а якщо й лишається, то намагається звести нові. Приклади традиційної архітектури досить часто ще можна побачити в селах і невеликих містах (іл. 2, 3). Проте ми не можемо говорити про них, як про конкурентоспроможні, пристосо-вані до сьогодення. Вони є скоріше пережитком, багато з них в поганому стані, деякі зруйновано. Більшість з опитаних людей до цього ставлять-ся з певною жалістю, але абсолютно нормально, адже все змінюється, стає сучаснішим. Можна окреслити основні причини занедбання старої житлової архітектури.

Планування. Як йшлося вище, традиційна хата мала одну чи дві кімнати, сіни і була по-рівняно невеликою, основну частину площі зай-мала піч. Для сучасного побуту, коли люди по-чали багато часу проводити вдома (і працювати, і приймати гостей, готувати і займатися різно-манітними справами), такого простору замало. Піч уже не є актуальним предметом у домі, сіни замінив коридор, підсобні приміщення розта-шовують у дворі. З погляду сучасної людини, жити в традиційній хаті незручно.

Матеріали. Дерево все ще вживають, але це недешевий матеріал, його використання ви-магає значної праці та майстерності. Деревину необхідно обробляти спеціальними засобами, аби її не псували комахи. Цей матеріал більше піддається впливу опадів, перепадів темпера-тури та ін.

Каркасні споруди вважаються недоцільни-ми. Тому що для підтримання в гарному стані їх потрібно підмазувати, при цьому місити гли-ну із соломою погодиться не кожен, крім того, таке житло необхідно білити. Інколи каркас-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

77


ними роблять господарські споруди, зокрема, з вертикальним чи горизонтальним заповнен-ням дошками. Набагато простіше використо-вувати цеглу, яку виготовляють на фабриках і заводах, та інші сучасні матеріали.

Стріха на будинку сприймається, як щось старе, неможливе для використання нині. За-раз її подекуди вживають різні комерційні за-клади, аби привернути увагу, а в приватних будинках майже не використовують. Нові вік-на – більші, краще зберігають тепло, зручні, так само й нові покрівельні матеріли. Таких прикладів практичної переваги сучасних ма-теріалів можна навести багато. Тоді виникає питання, як зберегти традиційну архітектуру. Одним з поширених в Україні способів музеє-фікації будови є переміщення до скансену.

Перший у світі скансен було відкрито в Стокгольмі (Швеція) на острові Юргорден у 1891 році, створив його А. Ґазеліус. Він роз-ташував на купленій землі зібрані під час ви-вчення історії та культури експонати з різних куточків країни. Оскільки ця ділянка межувала зі старою фортецею (зі шведської мови skans – це фортеця), то новий музей почали називати «скансен». Наприкінці ХIХ ст. утворилася ціла мережа подібних осередків, які одержали назву «скансени», що набула загального змісту як си-нонім поняття «музеї просто неба» [7, с. 2].

Сьогодні на території України діє чотир-надцять великих скансенів. Серед них: Націо-нальний музей народної архітектури та побуту України НАН України (с. Пирогів Київської обл.) – єдиний у нашій державі скансен, що має статус національного; Музей народної архітектури і побуту імені Климентія Шеп-тицького («Шевченківський гай»; м. Львів), Музей народної архітектури та побуту Се-редньої Наддніпрянщини (м. Переяслав-Хмельницький) мають статус регіональних, решта – обласного значення. Окрім згаданих чотирнадцяти музеїв, в Україні відкрито п’ять історико-культурних комплексів скансенів-ського типу. У їхніх експозиціях, на відміну від власне скансенів, представлені не автентичні пам’ятки, а реконструкції [1, с. 150].

Перенесення житла до скансену дозволяє зберегти його конструктивні особливості, по-пуляризувати традиційну культуру українців. У скансенах проводять ярмарки, майстер-класи та інші заходи, які представляють тра-диційний народний побут. У житлах віднов-люють інтер’єри, бажаючі можуть побачити оселі в такому стані, ніби там хтось живе. Не-зважаючи на це, питання збереження тради-ційної архітектури залишається невирішеним. У скансені життя завмирає – не можна про-слідкувати, як оселі змінюють, пристосовують до нових умов, не можна побачити справжньо-го життя людей. Постає питання, чи треба і чи можливо зберегти традиційну архітектуру в населених пунктах. Як викладено вище, жит-лових старовинних будинків дуже мало, вони ідуть у небуття разом із селами. Проте не всю-ди у світі ситуація склалася подібним чином.

Наприклад, в Англії і зараз можна побачити значну кількість старих будинків, які абсолют-но гармонійно розміщені поряд із сучасними. Особливо це стосується невеликих населених пунктів. Трапляються житла XVIII–XIX ст. у гарному стані, у яких живуть люди і які ре-презентують матеріальну культуру населення (іл. 4, 5). Постає питання, чи англійці більше прагнуть зберегти культуру, чи їхнє житло краще пристосоване до сучасності. Досліджені будинки зроблені з каменю, який зберігається простіше і довше за такі матеріали, як, напри-клад, дерево. Проте широко в Англії викорис-товується стріха, причому як на старовинних будинках, так і на сучасних об’єктах.

Планування старих жител нескладне, кім-нати невеликі, але прибудовуючи нові примі-щення, власники намагаються максимально зберегти давню частину і не псувати загальний вигляд. Добудовуючи чи змінюючи будинок, стараються не використовувати нових сучасних матеріалів, аби не зашкодити вигляду житла.

Причин для такого ставлення до традицій-ного будинку є багато. Так, в Україні охороня-ються пам’ятки архітектури національного, міс-цевого чи регіонального значення, отримання такого статусу вимагає залучення спеціалістів,

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

78


Іл. 1. Зрубна (а) та каркасно-стовпова (б) конструкції стін [5, с. 21]

Іл. 2. Хата середини – другої половини ХХ ст. смт Любеч Ріпкинського р-ну Чернігівської обл. Світлина А. Ярової (2016 р.)

Іл. 4. Житловий будинок XIX ст. с-ще Евбері, Англія.

Світлина А. Ярової (2018 р.)

Іл. 5. Садиба XIX ст. с-ще Евбері, Англія. Світлина А. Ярової (2018 р.)

Іл. 3. Хата першої половини ХХ ст. м. Батурин Бахмацького р-ну Чернігівської обл. Світлина А. Ярової (2015 р.)

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

79


для цього потрібно докласти багато зусиль і підготувати низку документів, натомість в Анг-лії людина, яка живе в старовинному будинку, може сама звернутися до відповідних служб і попросити внести її дім у перелік архітектурних пам’яток. Комісія, що розглядає такі звернення, вивчає, наскільки будинок старий та чи вартий збереження. Потім укладається угода, у якій вказують подробиці щодо утримання дому, вони залежать від стану житла та побажань власника. Ступінь і способи збереження перед-бачені рівнем захисту будівлі, зафіксованим в угоді. Так, за найнижчим рівнем власник може робити з будинком майже все, крім кардиналь-них змін, а за найвищим – не має право навіть на ремонт без спеціального дозволу. Таким чи-ном охороняються не лише великі архітектурні споруди, але і прості житлові будиночки.

Самі ж англійці ставляться з великою по-вагою до культурної спадщини, і навіть якщо дім не перебуває на обліку, намагаються мак-симально зберігати старовинні вікна, двері, де-талі інтер’єру, причому це стосується не тільки приватних будинків, але і квартир.

Цікаве спостереження було зроблено в Біло-русі, а саме в м. Речиці Гомельської області. На вулиці Совєтській є багато приватних будинків першої половини ХХ ст. Житла ці переважно дерев’яні, прикрашені різьбою. Оскільки це одна з великих вулиць, то в майбутньому намічається

проведення перебудови. Через фіксований план забудови мешканцям означеної вулиці заборони-ли зводити на відповідній території нові доми та розширювати старі. Проте люди пішли на хитро-щі – ремонт проводять непомітно, будинки три-мають у гарному стані, якщо щось прибудову-ють, то так, аби це не впадало в око. Цікаво, що через таку не дуже приємну для людей ситуацію на названій вулиці збереглися фасади старовин-них будинків. Це не є закликом до наслідувань подібних заборон, проте дає змогу зрозуміти, що за наявності заохочення людина може пристосу-вати старе житло до сучасних викликів.

Отже, в Україні ворогами збереження пам’яток традиційної культури є відсутність підтримки власників будинків, які мають зна-чення для вивчення та збереження культури, з боку владних структур, недостатньо сфор-мована система взяття на облік архітектурних житлових об’єктів для їх охорони, занепад села, байдуже ставлення людей до матеріальної куль-турної спадщини. Для вирішення окреслених проблем треба провести довготривалу роботу зі складання засад охорони пам’яток, налагодити співпрацю держави з власниками старовин-них будинків, розробити способи збереження архітектури та заохочення до цього населення. Необхідність збереження традиційних жител зумовлена потребою збереження та популяри-зації культури народу.

1. Водяник Л. Ю. Скансени України: географія та туристсько-рекреаційне значення. Географія та туризм. 2012. Вип. 19. С. 149–155. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/gt_2012_19_25.

2. Гошко Р. Развитие традиционной застройки сельских поселений Украинского Полесья (вторая половина ХІХ – ХХ вв.) : автореф. дис. ... канд. ист. наук. Минск, 1988. 22 с.

3. Косміна Т. Народна архітектура сільських житлових комплексів. Українська етнологія : навч. посібник / за ред. проф. В. Борисенко. Київ : Либідь, 2007. С. 139–157.

4. Макарчук С. Історико-етнографічні райони України : навч. посібник. Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2012.

5. Пономарьов А. Українська минувши-на : [ілюстрований етнографічний довідник]. 2-ге вид. Київ : Либідь, 1994. 256 с.

6. Українське народознавство : навч. посіб-ник / за ред. С. Павлюка, Г. Горинь, Р. Кирчіва. Львів : Фенікс, 1994. 608 с.

7. Шлепакова Т. Л. Скансени України як пер-спективні об’єкти музейного туризму та осередки збереження етнобуття в умовах глобалізації. ДЗК. 2013. Вип. 5/6. URL : http://nplu.org/storage/files/Infocentr/Tematich_ogliadi/2013/muzei_prostoneba.Pdf.


www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

80


Summary

Traditional dwelling is gradually disappearing from the life and is transferred in the reserves because of the various factors. However, the building conservation and its shifting to the guarding areas can’t solve the problem of the traditional dwelling preservation for future generations.

Dwelling, taken out of the context, is not so representative as the hut, which is still functioning as a housing building. However, at the same time, collection of traditional dwellings in the museums enables to protect them from destruction. Some factors, which have a negative influence on the preservation of traditional architecture in the villages, are concealed in the domicile peculiarity itself. Natural materials, such as wood, clay, cane, straw, used for the traditional Ukrainian habitation building, are dilapidated rapidly. Simple planning of old huts is not actual for the people of the twenty-first century. Furthermore, most traditional dwellings are located in the villages, which are disappearing as a result of urbanization.

museums are not the only solution of the issue of traditional architecture preservation. The practice to protect traditional architectural buildings is widespread all over the world. Unfortunately, it is developed faintly in Ukraine. Thus, for instance, the simple people dwellings are not almost protected and the monument status is granted them rarely, especially in the rural places, despite the cult buildings or the prominent figures estates. Such situation can be changed through the support of the owners of unique and traditional dwellings by the state as it is practiced in some European countries.

Keywords: skansen, dwelling, architecture, museum, traditions, culture.

References

1. Vodianyk L. (2012) Skanseny Ukrayiny: heohrafiya ta turystsko-rekreatsiyne znachennia [Skansens of Ukraine: Their Geography and Tour-ist-Recreational Significance]. Heohrafiya ta turysm [Geography and Tourism], vol. 19, pp. 149–155 (elec-tronic resourse). Available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gt_2012_19_25 (accessed 23 October 2018).

2. Goshko R. (1988) Razvitie traditsionnoy zas-troyki selskih poseleniy Ukrainskogo Polesya (vtora-ya polovina XIX – XX vv.) [The Development of Tra-ditional Building in Rural Settlements of Ukrainian Polissia (Second Half of the XIXth through the XXth Centuries] (author’s abstract of the Ph.D. thesis]. Minsk, 22 pp.

3. Kosmina T. (2007) Narodna arkhitektura sil-skykh zhytlovykh kompleksiv [Folk Architecture of Rural Residential Complexes]. Ukrayinska etnolo-hiya: navch. posibnyk [Ukrainian Ethnology: A Tuto-rial]. Kyiv: Lybid, pp. 139–157.

4. Makarchuk S. (2012) Istoryko-etnografichni rayony Ukrayiny: navch. posibn. [Historical and Eth-

nographic Regions of Ukraine: A Tutorial]. Lviv: Ivan Franko Lviv National University, p. 234.

5. Ponomariov A, Artiukh L, Kosmina T. (1994) Ukrayinska mynuvshyna: [iliustrovanyi etnohrafichnyj dovidnyk] [The Ukrainian Past: [An Illustrated Ethnographic Handbook]]. Kyiv: Lybid, 256 pp. (2nd edition).

6. Pavliuk S., Horyn H., Kyrchiv R. (eds.) Ukrayinske narodoznavstvo: navch. posibn. [Ukrai-nian Ethnology: A Tutorial]. Lviv: Pheniks, 608 pp.

7. Shlepakova T. (2013) Skanseny Ukrayiny yak perspektyvni obyekty muzeynoho turyzmu ta oseredky zberezhennia etnobuttia v umovakh hlobalizatsiyi [Skansens of Ukraine as Promising Objects of Museum Tourism and Centres for Eth-nicity Preservation under the Conditions of Global-ization]. DZK, issue 5/6 (electronic issue). Available at: http://nplu.org/storage/files/Infocentr/Tematich_ogliadi/2013/muzei_ prostoneba.Pdf (accessed 23 October 2018).

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

81

МИХАйЛО МИКЕШИН ЯК ДРУГ І ШАНУВАЛЬНИК ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ТА ІЛюСТРАТОР ХУДОжНІХ ВИДАНЬ

Олеся Пономаренко

УДК 7.071.1Мик+929Шев

Видатний російський скульптор і худож-ник білоруського походження Микешин (Мі-кешин) Михайло Йосипович (09 ст. ст. / 21.02.1835 – 19 ст. ст. / 31.01.1896) народив-ся в Смоленській губернії. Його рідне село – Платоново Смоленської області [2, с. 410]. Похований у Смоленську. Навчався в Пе-тербурзькій академії мистецтв (1852–1858) у класі Б. Віллєвальде. У 1858 році в будинку віце-президента Петербурзької академії мис-тецтв, скульптора Ф. Толстого особисто по-знайомився з Т. Шевченком, котрий тільки повернувся із заслання. За свідченням самого М. Микешина, він дізнався про українського поета значно раніше – з його творів, що «хо-дили в списках серед молоді».

Спочатку Т. Шевченко поставився до юно-го Михайла з недовірою, скульптору здавало-ся, що в гарячому серці Кобзаря не залишилося місця для будь-якої іншої особистої прихиль-ності, окрім любові до України. Як зізнавався Микешин у своїх спогадах, Шевченків патріо-тизм, здатність цілковито присвячувати своє

життя Батьківщині, викликали в нього захо-плення, навіть заздрість. Згодом поет запри-язнився зі скульптором: «Главную причину уступок с его стороны по части простоты и до-верчивости своих отношений ко мне находил он в моем белорусском происхождении, род-нившем меня с излюбленным и воспетым им героем гайдамацкой передряги страшным Гон-той. Поэтому он возвел меня чуть-чуть ли не в малоруссы... [9, с. 15]. Сучасник і друг Т. Шев-ченка О. Афанасьєв-Чужбинський зазначав, що «не на усій протяжності Дніпро населений малоросійським плем’ям і в його верхів’ях жи-вуть білоруси, мова яких хоча й ближча до пів-денно-, аніж до північноросійської, проте має свої особливості» [7, с. 68]. Микешин супро-воджував Т. Шевченка, уже хворого після за-слання, на різні вечори в Петербурзі. Про Ми-хайла Микешина Т. Шевченко згадав у своєму щоденнику (запис від 12 травня 1858 р.): «... за-шел ненадолго к художнику Микешину и по-том к Глебовскому. Счастливые юноши и пока счастливые художники!».

У статті описано культурні і товариські взаємини російського скульптора й художника (білоруського походження) М. Микешина та Т. Шевченка. Розглянуто ілюстрації М. Микешина до трьох випусків «Ілюстрованого Кобзаря Т. Г. Шевченка», надрукованого в 1896 році в Санкт-Петербурзі. Уперше розпізнано сюжет казки «Син рибалки» на оригінальному акварельному малюнку М. Микешина, що зберігається в колекції Національного музею Т. Шев-ченка в Києві й досі побутував як «Ілюстрація на українську тему». Встановлено, що вищезгадана акварель стала ілюстрацією до казки «Син рибалки», репродукованої в збірнику «Слов’янські казки, зібрані А. Соколовим».

Ключові слова: скульптор, художник, білоруський, український, ілюстрація, акварель, слов’янський, збірка, поет, Кобзар, казка.

Cultural and friendly mutual relation of the Russian sculptor and painter of the Byelorussian lineage m. mykeshyn with T. Shevchenko is described in the article. m. mykeshyn figures to three editions of T. Shevchenko Illustrated Kobzar, printed in Saint Petersburg in 1896 are considered. The plot of The Fisherman Son fairy tale has been recognized for the first time on the genuine drawing in watercolours by m. mykeshyn. It is kept in the T. Shevchenko National museum in Kyiv. It has existed till now as an Illustration on the Ukrainian Theme. It is ascertained that the picture in watercolours aforesaid has become an illustration to The Fisherman Son fairy tale, reproduced in the collection The Slavonic Fairy Tales, collected by A. Sokolov.

Keywords: sculptor, painter, Byelorussian, Ukrainian, illustration, watercolour, Slavonic, collection, poet, Kobzar, fairytale.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

82


Спогади М. Микешина про Т. Шевченка опубліковані в другому томі празького видання «Кобзаря» 1876 року. Автор спогадів описав квартиру-майстерню Т. Шевченка в Академії мистецтв у Петербурзі (це свідчення викорис-тане для відтворення житла художника), розпо-вів про те, як став свідком знайомства Т. Шев-ченка з Айрою Олдріджем після блискучого дебюту актора-трагіка в ролі «Отелло», про те, як урятував портрет Шевченкової «невірної люби» – Ликери Полусмак, який поет у пориві гніву хотів знищити. М. Микешин намалював портрет Т. Шевченка з натури (1859 р., туш), літографований Е. Гогенфельденом для «Коб-заря» 1860 року. Оригінал малюнка подарував А. Олдріджу: «Олдрідж побачив у мене ори-гінал портрета Шевченка, котрий я намалював для “Кобзаря”, забажав мати його, і я з задо-воленням зробив йому цей подарунок» [9, с. 17].

У 1858 році М. Микешин виграв кон-курс проектів пам’ятника до 1000-ліття Росії: «В то время мастерская моя на Литейном дво-ре здания Академии Художеств занята была громадными работами для памятника 1000-ле-тия России; колосальные статуи Петра I и его гения загромождали ея вместимость» [9, с. 19], – розповідав скульптор. Він щиро зізна-вався, що статуя Петра І дратувала Т. Шев-ченка, який демонстративно декламував перед нею свої гнівні поетичні рядки, вочевидь, із по-еми «Сон» (1844): «Тепер же я знаю: / Це той первий, що розпинав / Нашу Україну, / А вто-рая доканала / Вдову сиротину». У ці миті М. Микешин милувався Т. Шевченком, захо-плюючись силою його патріотизму. Тоді Ми-кешину було доручено зробити складний баре-льєф для пам’ятника в стислі строки. Скульптор зазначив у спогадах: «Я прибег за помощью и советом ко всем известнейшим нашим худож-никам и писателям, которые не отказали мне в просимом содействии. Я просил к себе вечером, по четвергам, и тут-то в этой закопченной мас-терской перебывало у меня много почтенных и интересных личностей, устраивались жаркие споры о достоинствах или недостатках того или другого исторического лица, о правоспособнос-

ти помещения его в цикл той или другой кате-гории деятелей, составляющих барельефное кольцо вокруг памятника <...> на подобных сходках бессменно присутствовал и Тарас Гри-горьевич», «мрачно поводя из-под густых бро-вей своими светлыми глазами» [9, с. 19–20].

За проектами Микешина спорудже-но пам’ятники «Тисячоліття Росії» (Новго-род, 1862 р.), Катерині ІІ (Санкт-Петербург, 1873 р.), Б. Хмельницькому (Київ, 1888 р.). У двох останніх монументах він намагався дати скульптурне зображення Т. Шевченка (через заборони не вдалося). Зокрема, біля пам’ятника Б. Хмельницькому було заплано-вано встановити скульптуру «Народ слухає кобзаря», але царський уряд заборонив її як прояв демократії. У 1861 році М. Микешин намалював Т. Шевченка в труні, і на цьому ж малюнку зобразив його в другій іпостасі: як віч но живого народного поета в шапці й кожусі понад хмарами (за фотографією 1858 р.).

М. Микешин – один з ініціаторів і по-стійних учасників шевченківських вечорів у Петербурзі, зачинатель створення Товари-ства пам’яті Т. Шевченка (яке було заборо-нене). Разом з І. Рєпіним, Д. Менделєєвим, М. Чайковським став одним із засновників Товариства ім. Т. Шевченка для допомоги нужденним уродженцям Південної Росії, що навчаються у вищих навчальних закладах Санкт-Петербурга.

З 1869 року М. Микешин – академік пе-тербурзької Академії мистецтв.

У 1876–1878 роках М. Микешин у Пе-тербурзі редагував журнал «Пчела», у яко-му друкував свої ілюстрації до творів різних письменників, карикатури, спогади, цикли ма-люнків, зокрема фантасмагорій-жахіть до по-вістей М. Гоголя «Вій», «Страшна помста». На квартирі Михайла Йосиповича Т. Шевченко познайомився з композитором О. Даргомиж-ським: «Глубоко почитал Даргомыжского; по-знакомился с ним случайно у меня и потом час-то встречался в семействе Гринберг» [9, с. 21]. Даргомижський створив оперу «Русалка» за однойменною драматичною поемою Пушкі-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

83


на. І поетичний першовзірець, і музичний твір своїм демократичним спрямуванням перегуку-ються з баладою «Причинна» й поемою «Ка-терина» Т. Шевченка.

Микешин став одним з перших, хто ви-конав малюнки до поетичних творів Т. Шев-ченка. На його першій шевченківській ілю-страції 1863 року до поеми-балади «Тополя» зображено початок перетворення безталанної дівчини у високе струнке дерево. Михайло Йосипович проілюстрував Шевченкові по-езії «Іван Підкова», «Катерина», «Чернець», «Хустина» (усі – 1884 р.), баладу «Причин-на» (1884 р.), поеми «Гамалія» (1895 р.), «Гай-дамаки», поезії «Перебендя» (1895 р.), «Тара-сова ніч» (1893 р.), створив цикл ілюстрацій до балади «Причинна» (1895 р.).

У своїх спогадах Микешин повідомляє, що іще за життя Т. Шевченка збирався вида-ти книгу його поезій зі своїми ілюстраціями: «Много мы с ним вели переговоров, чтобы из-дать что-либо совместно с его стихами и с мои-ми рисунками, но никак не могли договориться о сюжете: то ему, то мне сюжеты оказывались неудобны» [9, с. 22].

М. Микешин виконав малюнки до Шевчен-кових поетичних творів для оформлення трьох випусків двомовного (з оригінальними україн-ськими та перекладними російськими текста-ми М. Гербеля) видання «Кобзаря» (Санкт-Петербург, 1896 р.). Художник стверджував, що видання ілюстрованого «Кобзаря» було ще мрією «Шевченка, котрий з цією метою почав готувати рисунки: з них два ескізи “Русалки” додано до цього випуску другого» [3, с. 17–24]. Він також наголошував: «Буду щасливий завершити цей труд, здійсню останню мрію Т. Шевченка, а там і відпочину» [3, с. 17–24]. І вже 19 січня ст. ст. 1896 року в Петербурзі М. Микешина не стало. «Раптова смерть ху-дожника перервала роботу над третім випус-ком» [4, с. 260].

До першого видання «Кобзаря» 1896 року ввійшли Микешинові ілюстрації «Думи мої, думи мої...» (із зображенням інтер’єру май-стерні Т. Шевченка, з портретом Л. Полусмак

роботи Т. Шевченка в авторській інтерпрета-ції М. Микешина), цикл ілюстрацій до поеми «Катерина»; до другого випуску – ілюстрації до Шевченкових поезій «Утоптала стежеч-ку», «Тарасова ніч», «Перебендя», «Пустка» («Рано-вранці новобранці...» – IX вірш циклу «В казематі», заключний епізод самотньої долі солдата: «Сидить собі коло пустки, / Надворі смеркає. / А в вікно, неначе баба / Сова вигля-дає». Папір, горіхове чорнило, 1884 р.), «При-чинна», графічні роботи Т. Шевченка: «Хлоп-чик-натурник», до картини «Русалки» [6, с. 200]; до третього випуску – цикл ілюстрацій до Шевченкової поеми «Наймичка», власний алегоричний малюнок, на якому М. Микешин прощається з музою Т. Шевченка, а янгол уже торкає його за спину, вказуючи на пісочний го-динник.

Кожен випуск «Кобзаря» 1896 року «мав однаковий фронтиспис» (1893 р., туш, аква-рель, білило), на якому Микешин зобразив персонажів Шевченкових поезій у гротескній формі, з чіткою межею між реальним та ірре-альним, з яскраво вираженим ностальгійним настроєм. Така художня інтерпретація власти-ва всім ілюстраціям Микешина до «Кобзаря» (виконані вони переважно 1895 р.) [6, с. 200]. «Микешин дивився на творчість Шевченка очима реаліста, бачив у ній не відсторонені сю-жети, а буденні житейські сцени й діяння зви-чайних людей недалекої від нашого часу епохи слави...» [3, с. 17–24].

«Тихий бунт» супроти канонів академічно-го класицизму, прагнення до зображення де-мократичного середовища, життєво близьких героїв проявилися в ілюстраціях М. Микеши-на у відступі від краси античних пропорцій та канонізовано-прекрасних жестів. Цей прин-цип художник застосовував навіть зображую-чи алегоричні постаті світу духовного. «Часом малюнки Микешина спішні, недостатньо ре-тельно оброблені», але переконує їхня «життє-ва правда, глибина задуму, теплота чуттів» [3, с. 17–24].

Художник «однаково прекрасно переда-вав сцени з буденного життя й зі світу чу-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

84


десного» [3, с. 17–24]. Сказане стосується також ілюстрацій М. Микешина до казок слов’янських народів. У 1893 році художник виконав ілюстрацію до казки «Син рибаки». Це малюнок чорною аквареллю, тушшю та білилом на світло-сірому папері (розмір – 19,7 × 31,9 (см.)), наклеєний на товстий картон. У 1972 році Державний музей Т. Г. Шевченка (нині – Національний музей Т. Г. Шевченка) придбав цей малюнок за 120 крб. у Букініс-тичному магазині м. Києва № 18 (Акт № 530 від 15.11.1972 р.). Малюнок, що зберігається в НМТШ м. Києва й дотепер, називався «Ілю-страція на українську тему».

Дослідивши цей жанровий малюнок у зі-ставленні із сюжетами написаних до 1893 року оповідань та повістей українських письменни-ків Марка Вовчка, О. Стороженка, М. Гого-ля та інших авторів на козацьку, гайдамацьку й розбійницьку тематику, з демонологічними мотивами заклятих скарбів, ми не виявили ціл-ковитих збігів. Переглянувши всі доступні ви-дання з ілюстраціями М. Микешина, авторка цієї статті натрапила на цікаву знахідку – до-повнене друге видання «Славянских сказок, собранных А. И. Соколовым», з ілюстраціями академіка М. Микешина (Санкт-Петербург, 1893 р.). У цій книзі між сторінками 96–97 була виявлена репродукція збільшеного малюн-ка «Ілюстрація на українську тему» з фондів-ської колекції НМТШ. Ця репродукція вміще-на як ілюстрація М. Микешина до казки «Син рибалки» (у підзаголовку зазначено: «Словин-ская сказка»).

Зав’язка сюжету казки відбувається на Дунаї, де рибалка ловить рибу для господаря, однак три дні поспіль нічого не може впійма-ти для бенкетного столу – боїться бути по-караним.

Звернімо увагу на конкретне місце дії (у давніх казках воно більш умовне).

Річка Дунай бере початок у Німеччині, у горах Шварцвальда, протікає через Ав-стрію, Словаччину, Угорщину, Словенію, Сербію, Хорватію, Боснію та Герцеговину, Болгарію, Румунію, Молдову, Україну. Є при-

родним кордоном між Сербією та Боснією й Герцеговиною. За 80 км від гирла Дунаю по-чинається дельта, де річка розгалужується на рукави й упадає через Румунію та Україну до Чорного моря. З кельтської мови «Дунай» перекладається як «швидка вода». Дійсно, ця річка швидкоплинна й такою оспівана в українському фольклорі. Назва «Словаччи-на» (Slovenška) вперше зустрічається в XI ст., але до XV ст. топонім плутали із загальною назвою слов’ян. У Словаччині Дунай тече че-рез Карпати, сама ж країна межує із Закар-патською областю України. У Словенії витоки Дунаю знаходяться в Альпах. У казці «Син рибалки», проілюстрованій М. Микешиним, герой знаходить шлях у зачароване царство саме через гори завдяки допомозі вітру.

Словаччина рано християнізувалася завдя-ки проповідям Кирила й Мефодія, Словенія теж рано прийняла християнство через вплив франків.

Герой казки «Син рибалки» двічі сахається й зрікається змії як подоби нечистого. Досить рідкісне для казок християнське тлумачення образів, хоча в казці доволі сильно струменіє двовір’я слов’янського фольклору. В Одеській області є острів Зміїний, назва якого мотиву-ється тим, що на острові завжди дуже багато змій і вужів, які «припливають із гирла Ду-наю» [5, с. 28].

Мотив тяжкого випробування й порятунку героєм заклятого міста простежуємо в казках українських Карпат. Важливий він у казці «Іванко й закляте місто», у якій мати, сама не відаючи, що потім віддасть, пообіцяла дитину нечистому.

Герой казки «Син рибалки» за щедрий ви-лов риби обіцяє через 20 років віддати зеле-ному чоловікові з червоної лодії, що раптом припливла Дунаєм, те з рідного дому, про що він нічого не знає. Як виявилося, за його від-сутності вдома народився син. Оскільки син був обіцяний нечистому, вирішили вчити зді-бного хлопця на чорнокнижника (цей мотив зустрічається в західноукраїнській казці «Про хлопця, який прочитав чарівну книжку»).

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

85


Казки вирізняються мандрівними сюжета-ми найбільше з-поміж інших жанрів фольклору, тому «рідну домівку», територію виникнення казки знайти складно, хоча наскрізні образи все ж можливо прив’язані до більш давніх жан-рів фольклору. Так, в українському фолькло-рі слово «Дунай» означає річку взагалі, може символізувати силу пристрасті в коханні. Так, у веснянці-грі «Подоляночка», яка імітувала парування молоді та виконувалася з метою ма-гічного впливу на розквіт землі, співають: «Сім літ не вмивалась, / Бо води не мала. <...> / Ой устань, устань, Подоляночка / Та умий, вмий личко, як та скляночка, / Та візьмися в боки, / Покажи нам скоки, / Пливи по Дунаю» [або: «Біжи до Дунаю»], / Бери дівку з краю» [8, с. 66]. У купальських піснях українців співаєть-ся про дівчину Ганну, яка в «Дунаї втонула», її волосся стало травою, очі – ягодами, у зв’язку з чим висловлюється засторога проти бездумно-го нищення рослин. У веснянці «Агіла-гілочка» парування на Дунаї передбачає дівочу цноту: «Та йди до Дунаю, / Де дівки гуляють, / Виби-рай собі дівку, / Як з калини квітку». Як довів О. Потебня, калина в українському фолькло-рі – символ дівочої цноти, а не жіночої краси. У купальських піснях уже співають про любов і шлюб: «Ой скакав коник під гречкою, / А за ним Андрійко з гнуздечкою: / – Ой пожди коню, загнуздаю, / Та й поїдемо до Дунаю. / Ой до Дунаю води пити, / А до Данила дівку любити» [8, с. 105].

У проілюстрованій М. Микешиним казці «Син рибалки» головний герой занурюється з червоною лодією та нечистим, який його забрав, у Дунай і саме там знаходить свою наречену. У колядках, які є найархаїчнішим жанром укра-їнського фольклору, співається про символіч-ний шлюб бога-громовика з нареченою-сонцем, зразковий для земних родин, про сонцеворот на літо – збільшення світлового дня після Різдва. «Ой у Києві на перевозі / Три риболовці, всі три молодці: / <...> – Панно Ялинко, пере-вези нас, / Скажемо ми тобі дивнеє слово, / Що в нас о Петрі Дунай перемерз. / А як не віриш – я там конем грав, / Я там конем грав

й мечем не розтяв». Тобто, вже влітку відбува-ється сонцеворот на зиму – зменшення світло-вого дня. Насправді ж Дунай замерзає тільки в дуже холодні зими, та й то на 1,5–2 місяці. Дівчина образно відповідає трьом рибалкам про шлюбний вінок і про поворот сонця на літо: «Ви мені диво, я вам дивніше. / А в нас на Різдво рожа процвіла, / Як не вірите – я вінок сплела. / Сплела віночок, пішла в таночок» [8, с. 119]. До речі, словосполучення «три рибаря» побутує в приказках і казках південних слов’ян, зокрема в чорногорців.

У пізніші козацькі часи мотив перескаку-вання Дунаю пов’язують у колядках уже не зі здобуттям нареченої, а з бойовою звитягою, з вірним другом-конем, спритним і швидким, як блискавка: «Ой у Вільгові та й на торгові, / Там Іван ходе, коника воде, / <...> – Пане Іване, не продай мене, / Не продай мене, спо-гадай теє, / Як я тебе ніс через чорний ліс, / За нами турки ще й з татарами. / А як я ско-чив, Дунай перескочив, / Дунай перескочив, копитця не вмочив!» [8, с. 114].

У підводному зачарованому царстві герой казки «Син рибалки» цілує страшну триголову змію й цим знімає закляття з мешканців. Змія перетворюється на прекрасну дівчину, да-рує нареченому перстень, подивившись крізь який, він може опинитися, де забажає й миттю повернутися назад. В українській карпатській казці «Про вівчаря, який мав 99 білих овець і три золоторунні барани» велику роль віді-грають чарівні персні. Поет з Лемківщини Б.-І. Антонич, котрий у 1930-х роках мешкав у Львові, у 1934 році надрукував збірку «Три перстені», у якій простежується цікава симво-ліка прадавньої української міфології.

Головний герой фантастичної казки «Син рибалки» захотів перенестися до батька, ко-трий, мабуть, побивається за втраченою дити-ною, і подивився крізь перстень. Удома донь-ки батькового пана викрали перстень у сина рибалки. Він пішов навмання шукати дорогу до зачарованого царства, щоб устигнути по-вернутися, доки не сплив семирічний термін. Забрів до лісової хатинки розбійників.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

86


На ілюстрації М. Микешина до казки «Син рибалки» зображений інтер’єр цієї розбійниць-кої хатини й жанрову сцену. На першому пла-ні ліворуч за низьким великим столом, оздо-бленим царгами з вирізьбленим орнаментом із символами карт мастей «чирва» й «дзвінка» («бубна») сидить на різьбленому стільці син рибалки – чоловік із чорними бровами, корот-кими вусами й сивуватим хвилястим волоссям до плечей. Його обличчя звернене в профіль праворуч. Лівою рукою він тримає великий ке-лих вина на столі, зап’ястям правої руки зіперся на сидіння стільця. Ноги простягнув під столом уперед. Одягнений у сірі свиту, штани й посто-ли. На столі посередині лежать чоботи-скоро-ходи («100-мильні»), шапка, здатна розсувати гори, рівняючи перед героєм-володарем шлях, а праворуч – плащ-невидимка. На другому плані посередині за столом стоять троє братів-розбійників. Перший ліворуч правою рукою, повернувши обличчя в профіль праворуч до братів, вказує на незнайомця, що сидить із ке-лихом у їхній хаті, другий розбійник посереди ні із трьома ножами за поясом і третій праворуч дивляться в бік сина рибалки. Над ними на по-лиці три ковані скрині. Біля розпаленої печі з

горнятами в затемненому кутку праворуч си-дить сестра розбійників у темному довгому одязі та трохи світлішому мафорії на голові й теж дивиться в бік незнайомця. Унизу право-руч чорною тушшю – авторський підпис і дата виконання малюнка: «Миша М. 1893. С. П.».

На звороті вгорі ліворуч по горизонта-лі чорним чорнилом – «Къ. рук. № 1587 / 1893г.». Поряд чорним чорнилом – «Дозво-лено цензурою 22 апр. 1893» і нерозбірливий підпис. Посередині справа по вертикалі згори вниз простим олівцем – «Словинский сынъ». У лівому нижньому куті простим олівцем – «115 Кат. Мк. 1934 г.». Біля правого краю внизу фіолетовим чорнилом – «інв. № 2170». У пра-вому нижньому куті чорною фарбою й чорним чорнилом – штамп «ДМШ № Г-2306».

Син рибалки видає себе за зниклого молод-шого брата розбійників, викрадає в них чарівні речі й зникає. Далі йде до сонця, місяця й вітру розпитувати дорогу в зачароване царство. По-вертається до своєї нареченої та бере з нею шлюб.

Збирач українських казок О. Афанасьєв-Чужбинський спостеріг: «Казки про розбійни-ків мають характер пізнішої форми й належать не давніше, ніж минулому століттю, з чого

Микешин М. Син рибалки

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

87


1. З живого джерела: Українські народні каз-ки в записах, переказах та публікаціях україн-ських письменників / упоряд., літер. обробка, вступ, ст. та приміт. Л. Дунаєвської. Київ, 1990. 512 с.

2. Зарубіжна література: підручник для 8 класу загальноосвітніх закладів / Ю. Ковба-сенко, Л. Ковбасенко. Київ : Літера ЛТД, 2016. 320 с.

3. Иллюстрированный «Кобзарь» Т. Г. Шев-ченко / иллюстрировал М. И. Микешин, с мало-русским и русским текстом. Санкт-Петербург : Изд-во П. И. Бабкина, 1896. Вып. І–ІІІ.

4. Історія українського мистецтва : в 6 т. Київ, 1970. Т. 4. Кн. 2.

5. Мистецтво України. Біографічний довідник. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажа-на, 1997.

6. Наумова Н. Г. Микешин (Мікешин) Ми-хайло Йосипович. Шевченківська енциклопедія : у 6 т. Київ, 2013. Т. 4. С. 199–200.

7. Афанасьєв-Чужбинський О. Нариси Дніпра. Львів : Апріорі, 2016.

8. Пісні Поділля. Київ : Наукова думка, 1976.9. Славянские сказки, собранные А. И. Соко-

ловым / с рисунками академика М. Микешина и др. 2-е изд., доп. Санкт-Петербург : А. Ф. Деври-ен, цензор, 1893. 137 с.

10. Шевченко Т. Г. Кобзарь з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина. Прага, 1876.

можна припускати, що це справжні події, пе-рероблені вже по тому, як минули обставини, за яких вони були можливі» [7, с. 68–69]. О. Афанасьєв стверджував, що добрі казкарі, творці цього жанру фольклору, – у середови-щі рибалок і мірошників: «Рибалки і мельни-ки, котрі повідомляють мені перекази, теж ма-ють удосталь казок, серед яких трапляються

й іноземні, переказані якимось грамотієм» [7, с. 69–70].

Варто звернути пильнішу увагу на «чарів-ні» речі фантастичної казки «Син рибалки»: у східнослов’янських казках зустрічаємо шап-ку-невидимку, а не плащ. Сюжет казки потре-бує подальших досліджень у контексті фольк-лору південних слов’ян.


References

1. Dunayevska L. (1990) Z zhyvoho dzherela: Ukrayinski narodni kazky v zapysakh, perekazakh ta publikatsiyakh ukrayinskykh pysmennykiv [From a Living Source: Ukrainian Folk Tales Written, Retold and Published by Ukrainian Writers] (compiled, liter-arily edited, prefaced and annotated by L. Dunayevs-ka). Kyiv, 512 pp.

2. Kovbasenko Yu., Kovbasenko L. (eds.) (2016) Zarubizhna literature [Foreign Literature]; A School-book for comprehensive school eighth graders. Kyiv: Litera LTD, 320 pp.

3. (1896) Illiustrirovannyy «Kobzar» T. G. Shevchenko [The Illustrated «Kobzar»] (illus-trarted by M. Mikeshyn, with Little Russian and Rus-sian texts). St. Petersburg: Izd. P. I. Babkina, Issues I–III.

4. (1970) Istoriya ukrayinskoho mystetstva: v 6 t. [The History of Ukrainian Art: in Six Volumes]. Kyiv, Vol. 4, Book 2.

5. (1997) Mystetstvo Ukrayiny. Biohrafichnyi dovidnyk [The Ukrainian Art. A Biographical Guide-book]. Kyiv: M. Bazhan Ukrainian Encyclopedia.

6. Naumova N. (2013) Mykeshyn (Mikeshyn) Mykhaylo Yosypovych. Shevchenkivska entsyklope-diya: u 6 t. [The Encyclopedia of Shevchenko: in Six Volumes]. Kyiv, Vol. 4 [M–Па], pp. 199–200.

7. Afanasyev-Chuzhbynskyi O. (2016) Narysy Dnipra [Essays on the Dnieper]. Lviv: Apriori.

8. (1976) Pisni Podillia [Podillia’s Songs]. Kyiv: Naukova dumka.

9. (1893) Slovianskie skazki, sobrannyye A. F. So-kolovym [Slavonic Fairytales Collected by A. Soko-lov] (with pictures by the academician M. Mikeshin et. al.) (2nd augmented edition). St. Petersburg: A. F. Devrien (censor), 137 pp.

10. Shevchenko T. (1876) «Kobzar» z dodatkom spomynok pro Shevchenka Kostomarova i Mykeshy-na [«Kobzar» Supplemented with Reminiscences of Kostomarov and Mykeshyn on Shevchenko]. Prague.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

88


Summary

m. mykeshyn works are considered in the article first and foremost as a painter-illustrator, who has met T. Shevchenko personally after the poet return from the exile (1858). The artist has associated with him during the last years of life and continued to honour the Ukrainian Kobzar deeply after his death.

m. mykeshyn is one of the first persons, who have a purpose to realize T. Shevchenko intention to embody the illustrated edition of his own poetic works. m. mykeshyn illustration to T. Shevchenko The Poplar (1863) ballad, executed in two years after Kobzar death is considered to be the first attempt to accomplish the dream.

In 1884 the painter has illustrated the Bewitched (Prychynna) ballad for the first time. It is the first known poetical work of T. Shevchenko. m. mykeshyn has illustrated the same ballad for the second time in 1895, when he creates the majority of figures for three issues of the Illustrated Kobzar, published in Petersburg in 1896. The whole cycle of pictures to T. Shevchenko the Hireling poem is used in the Kobzar with m. mykeshyn illustrations.

It is remarkable, that m. mykeshyn has included the Bewitched ballad, which has not been published in the first Kobzar (1840), the Hireling poem, published by P. Kulish for the first time during T. Shevchenko exile without the author surname (it has been forbidden to edit his works) into his illustrated edition.

An artist has considered poetical heritage of the Ukraine songster completely – as Kobzar. Just such a combination, the painter choice of the metamorphoses motifs plots, mysterious death, everyday poems and the scenes with the realistic, convincing depiction, even some reduced, with consciously deformed proportions of antique beauty and classicism canons, assures that m. mykeshyn has equally well recreated the daily life course and fantastic conversions from the miraculous world in art. He has wanted to show not epos heroes, but usual people.

m. mykeshyn illustration to the Slavonic fairytale The Fisherman Son is situated on the bounds of the fantastic and real plots. It is in watercolours from the funds collection of T. Shevchenko National museum. It has existed as an Illustration on the Ukrainian Theme for a long time.

The article authoress has determined the drawing appellation for the first time. She has found the fairytale, for which the illustration has been executed. The tale plot is considered in the context of Ukrainian ritual folklore. The necessity of the further investigations of the main images and symbols, especially the images of the magic things and the fairy tale plot in the context of almost lost in the XIX century Ukrainian legends about Zmiinyi island, the South Slavonic folklore and Romania folk works is revealed.

Keywords: sculptor, painter, Byelorussian, Ukrainian, illustration, watercolour, Slavonic, collection, poet, Kobzar, fairytale.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

89

пРОбЛЕМНІ АСпЕКТИ РОбОТИ СУЧАСНОГО ЕТНОЛОГА «В пОЛІ»

(експедиції до Чернівецької та Тернопільської областей)

Віталіна Юрченко, Віталій Іванчишен

УДК 39:303.436.3](477.84/.85)

Одним з невичерпних фондів зберігання усноісторичної традиції будь-якого етносу є пам’ять його представників. У ній закарбова-но найдрібніші деталі та фрагменти минулого, що мають різні смислові відтінки, багато разів обговорюються, належно осмислюються та постають своєрідним індивідуальним / колек-тивним досвідом адаптивних практик до нових умов життя. Саме тому проведення етнологом польової роботи повсякчас не втрачає своєї актуальності. Це стосується не лише аспектів збору і систематизації відомостей, але й відсте-ження показників їхньої трансформації з огляду на зміни історичних та етнокультурних реалій. Так, протягом 23–27 квітня 2018 року на-уковими співробітниками відділу «Український етно логічний центр» ІМФЕ ім. М. Т. Риль-ського була проведена планова етнографічна експедиція на сучасній адміністративній тери-торії Чернівецької та Тернопільської областей.

Експедиційний виїзд передбачав виконання низки завдань, які включали збір фактографіч-ного матеріалу з проблем, пов’язаних з життям української родини, побутуванням усноісторич-ної традиції, господарських занять, народної архітектури, громадського побуту та системи народних знань і вірувань. Завдяки застосуван-ню методів опитування, фото- та відеофіксації вдалося виявити специфічні риси регіональної мозаїки етнокультури українців, прослідкувати сучасні механізми її побутування.

Територіально експедиційний виїзд охо-пив села Глибоцького (сс. Корчівці, Купка) і Заставнівського (сс. Кадубівці, Ржавин-ці, Добринівці) районів Чернівецької області та Чортківського (сс. Сосулівка, Улашків-ці, Росо хач) району Тернопільської області. З огляду на актуальність дослідження специ-

фіки функціонування міської культури, було здійснено етнографічні записи в м. Заліщиках (Тернопільська обл.) та м. Чернівцях.

Сучасні польові студії з вивчення життя і тра-дицій української родини розглянуто в контексті двох площин. З одного боку, запис вівся крізь призму родинного усноісторичного екскурсу, при цьому респондент (або кілька представників ро-дини, що є ефективнішим для дослідження про-блеми), розповідаючи про події власного мину-лого та родинний досвід, зазвичай вписував їх в історичну канву. При опитуванні часто проявля-лися рефлексії щодо трагічних моментів, які кар-динально змінювали життя сім’ї (наприклад, пе-реселення, зміна місця роботи тощо). Впевненість опитаних у невідворотності згадуваних подій, мотиви збереження власного / сімейного життя зумовлювали свідоме прийняття історичних реа-лій, відмову від будь-якої форми опору. Ще од-нією площиною, у рамках якої уможливлювався успішний збір польових матеріалів, є запис інди-відуально-родинних спогадів і фрагментів родин-них переказів, що закарбувалися в пам’яті опи-туваних як усталені наративи. Такі матеріали є змістовно наповненими та більш деталізованими, однак у них часто відображено непов’язані між собою мікроісторичні сюжети, подекуди відсутні власні оцінки подій. Значущими та ефективними виявилися дослідження й пошуки міських родин-них історій у Чернівцях і Заліщиках.

Актуальними в контексті збору етнографіч-них даних та популяризації науково-крає знавчої роботи є вивчення здобутків з дослідження ро-доводів мешканців краю. Зокрема, відзначимо плідну діяльність у цьому напрямку М. Столя-ра (с. Ржавинці) та С. Воєвіткова (м. Чернівці).

Під час проведення опитування на україн-сько-румунському пограниччі на прикладі сіл

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

90


Глибоцького району Чернівецької області було встановлено, що в повсякденному спілкуванні населення не надає перевагу українській мові.

Не можемо оминути увагою той факт, що до-волі проблемним на сьогодні є запис польового матеріалу щодо системи народних знань, тради-ційних і міфологічних уявлень. Це пояснюєть-ся значним розгортанням релігійного руху на досліджених теренах, особливо на Буковині. Крім домінуючої православної традиції, нині існує безліч альтернативних релігійних напрям-ків, що детермінує превентивне протистояння, активізацію різнорідної діяльності релігійних громад. Питання, пов’язані з міфологічними ас-пектами, традиційними уявленнями, системою метеорологічних знань, викликали спротив в опитуваних, які відмовлялися вести розмову в цьому напрямку. Натомість теми, що стосують-ся народної релігійності, громадської церковної роботи та власного / родинного внеску в роз-виток сільської (церковної) громади, викликали жвавий інтерес у респондентів.

Неодмінною частиною громадського по-буту українців були звичаї трудової взаємо-допомоги. На Чернівеччині, зі слів респон-дентів, колективну працю застосовували під час виконання таких видів робіт, як будівни-цтво хати (причому особливості гуртової пра-ці при спорудженні житла респонденти роз-кривають найповніше), лущення кукурудзи («лупити кукурудзу»), прядіння льону та ко-нопель, «дертя» пір’я на подушки. Колективні практики, зокрема в м. Заставні (у тому чис-лі в досліджених селах Кадубівці, Ржавинці Заставнівського р-ну Чернівецької обл.) і на Подністров’ї загалом, називають «клака». Натомість у Тернопільській і Хмельницькій областях, сусідська взаємодопомога має на-зву «толока».

Зі спогадів респондентів: «Лущили куку-рудзу надворі, як нажнуть багато кукурудзи, якщо було поле у господаря, там півгектари чи гектар, та й звозили її на обору і кликали вве-чері 20–30 людей, і лупили її – влаштовува-ли таку клаку. Потім йшли до хати на вечерю, ше й музик кликали, музика грає, а дівчата з

хлопцями гуляли». «Взимку кликали клаку – пряли клочі, хто сам пряв собі, а то теж кликав клаку, та й цілу хату закличуть, лавок накла-дуть і засідають, і так пряли. Це такі клаки на кукурудзу і на клоча. Більше так не кликали» (с. Кадубівці). Зауважимо, що прядіння – це заключний етап підготовки волокна до ткання. На «прядки» збиралися для підготовки пря-жі – обробки клоччя (недостатньо очищених коротких, дрібних волокон, з яких пряли тов-сту нитку і виготовляли грубе, товсте волокно, мотузки та мішки; клоччя пряли окремо, лише веретеном). Прядіння складалося з двох опера-цій: формування кужеля з волокон і власне са-мого прядіння. З розчесаних волокон конопель скручували конусоподібні кужелі, навивали їх на дерев’яну прядку – кужілку. Уже з кужеля за допомогою веретена пряли нитки. Доволі рідко тепер вдається зустріти респондента, який би детально зміг описати процес прядіння. Однак жителька міста Чернівців пам’ятає, як під час вечорниць пряли на кужівці: «Сходилися там до однієї жінки, хто мав кужілку, на патикові вовна овеча, вівці стрижуть, вовна тако намота-на, намотана, розкублена файно, і таке веретено завелике, там прив’язали, закрутили ту вовну і теє веретено, воно крутиться, і нитка потрохи її тягне, тягне. Так пряли, красили, коноплі сіяли, прядиво тоже».

При будівництві хати скликали людей до себе додому, по черзі сусіди допомагали один одному. Їх кількість коливалася від 20 до 100 осіб. Роботи проводили в будь-який день тижня. Вони передбачали вироблення з гли-ни цегли спеціальної форми, оскільки її тоді в продажі ще не було. Обов’язковим елементом такого заздалегідь організованого виробни-чого процесу було пригощання людей обідом і вечерею. Традиційними були страви: борщ з квасолею, «фасулі», галушки, біб варили, «бандолі» (великі, як біб). Респонденти згаду-ють: «Дуже так вже їли, наробилися, посіда-ють, стелять так на лавочці і на землі, сідали та й їдять прямо на землі». На Тернопільщині на толоку готували капусту, душенину (м’ясо з додаванням овочів і прянощів), кашу, голубці,

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

91

З експедиційних студій

борщ, «тертюхи», пекли пироги з картоплею, хліб, пончики, пампушки.

Так само толоки робили, коли дерли пір’я. Жінки ходили одна до одної – робили спіль-но («толокою») подушки. «Гусей було багато, а воно не було тих ребер твердих». Скликали 6–7 жінок, вони приходили з полудня на три-чотири години, брали з собою спеціальні реше-та (с. Сосулівка). Надважким для респондентів було питання про спільні практики, пов’язані зі збором урожаю, як-от косовиця, чи свято об-жинків. Такі дані, на жаль, зібрати не вдалося.

У ході експедиційного виїзду нами було за-фіксовано цікаві свідчення про побутування за радянських часів своєрідної форми взаємости-мулювання під час колективної роботи в кол-госпі. Так, при опитуванні респонденток, які в молоді роки працювали в колгоспі в ланці, зі-брано відомості про особливий колективний дух і навіть зв’язок між робітницями. Серед лан-кових зазвичай була головна, яка після перер-ви зачинала роботу (сапати грядки). Це була активна і швидка трудівниця, що ніби задавала тон і темп у роботі. Такою була надпрацьови-та (що дуже любила працювати, не цуралася жодної роботи, – як вона сама себе позиціонує) жителька села Ржавинці Василина Агатій. Ка-зали: «“А ну, Василино, давай, ти зачинай...” І я як зачну, вони всі за мною, а ми півчаса то не сапали, і всі подряд за мною пошлі, пошлі».

На запитання про громадські форми управ-ління в селі (про сільську громаду як форму гро-мадського устрою, порядок обрання старости, наявність старійшини, сільські збори («сходи»), молодіжні громади), на жаль, не вдалося зібра-ти багато інформації. Опитані охоче розповіда-ли про нинішню практику спільного обговорен-ня питань, що стосуються життя села (ремонт криниці, проведення водопроводу тощо). У сіль-ських зборах беруть участь усі його жителі. Ма-ємо також поодинокі фрагментарні згадки про громадський осуд і покарання крадіїв. Цінними виявилися спогади респондентки з Чернівців, яка розповіла, що її дід був «двірником» (не вар-то плутати з людиною, яка прибирає у дворі). За її словами, «двірник» – людина на кшталт го-

лови сільської ради, до його обов’язків входило наглядати за порядком у селі. Коли траплялася крадіжка, скажімо курей, злодія садили на фіру і примушували кричати «я украв вчора кури». При цьому сильно били коня батогом, «так як того вуйка, що вкрав курей. Таке було, міліції не було, не хапали, не штрафували, не судили, нічо-го». Інший приклад маємо із с. Ржавинці, у яко-му респондентка згадала випадок дітовбивства через зведення дитини. Односельчани, викрив-ши цей злочин, схопили її та поклали мертве дитя біля неї, і так, осуджуючи на загал, везли «на комуну» до центру села. Респондентка називає «комуною» тих людей, які виконували управлін-ські функції в селі, зокрема мали повноваження засуджувати і карати винних. Згадують опитані й про звичай водити по селу злодіїв з украденою річчю на шиї. Наприклад, у с. Кадубівці злодія змусили підходити до людей на вулиці з украде-ними вовняними намітками і казати «я це вкрав». Він повинен був підходити до всіх, навіть до ди-тини, незважаючи на незначний інтерес «ма-ленької людини» до цієї події.

Не надто інформативними, але не поодино-кими, зі схожими даними про наявність у гос-подарстві здебільшого одного коня і потребу об’єднатися силами з сусідом чи братом, є опо-віді про звичай «супряга» (кіньми). Респонден-ти лише вказують, що такий звичай існував, без детального опису цього процесу. Проте зазна-чають, що одним конем нічого не робили, спря-гали часто двох (сс. Ржавинці, Кадубівці).

Варто згадати і про актуальний досі поділ села на кутки. Селяни пам’ятають їхні назви. Заува-жують, що колись мешканці різних кутків жили між собою дружно. На молодіжні зібрання при-ходили хлопці з різних кутків, а суперечки між ними починалися, лише коли приходили парубки із сусідніх сіл, бо вони не хотіли віддавати сво-їх дівчат «чужакам». Маємо деякі свідчення про особливості молодіжного дозвілля. Пам’ятають респонденти про вечорниці. Відомості про таку форму молодіжних зібрань скупі, стосуються лише знаного факту гуртування молоді в хаті (взимку) і на вигоні (влітку). Згадуючи, як ви-бирали хату для вечорниць, розповіли: «То така

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

92


хата була, не були такі газди, були такі, що сама була жінка, вибирали та й йшли». Під час опи-тувань респонденти наголошували, що раніше дівчата і хлопці гуляли на вечорницях не допіз-на, а поверталися додому ще до заходу сонця: «Сонце на небі, то вже всьо, всі порозходилися додому». Натомість зараз молодь ввечері лише виходить на вулицю, і це дивує старше покоління. Описують, що на вечорниці сходилися прясти ку-делі (кужелі), шити. Хлопці приходили до дівчат, пригощання зазвичай не приносили, балакали, ночувати не залишалися. «Дівчата собі пішли до-дому, а хлопці собі пішли додому. То так не було, як тепер, – дівчата ночами ходят, цього не було. А на толоці, там виводили музику, хлопці і дівча-та сходилися, гуляли, музику наймуть. Та доки й сонце на небі, вже всьо, порозходилися по домам. Нема, щоб дівчина ходила по ночах вулицями, як тепер». Увечері вже почали ходити за радян-ського періоду, коли в клубах почали показувати художні фільми. «То вже сестра, як хоче десь з ді-вчатами піти, а тато мій та й каже: “Ти куди йдеш вночі?” – вони не привикли так, як ми, були ді-вчата ці, старші, що ще сонце на небі, а вже дома були. “Та я йду у вечірню школу”, – дурить тата. Ну, вже скінчилась вечірня школа, то й вона хоче в кіно йти, а мама, ніби мама молодша, та й нічого, та й каже: “Йди”. Вже вечір, пізно, вже стемніло, а тато кажуть: “Де вона пішла? Ти її пустила, то йди за нею. Де вона вночі ходить”. То це вже не подобалося татові, бо тато до такого не звик, бо мама моя була молода, на десять років була мо-лодша. “Та й уже те пустила, то йди за нею. Ніч темна, куди ти її пустила?”. А она то в кіно, то якісь танці ввечері, то й ходила. А нє, то ці старші не ходили, то татові не подобалося, бо це таке не було, щоб дівка ходила, а тепер лиш вночі йде ді-вчина, вдень немає куди йти, вечір – та й пішла». Досить неоднозначними видаються свідчення про те, що на вечорниці ходили не вельми добро-чесні й порядні дівчата: «То такі йшли, що тата не мали чи мами, чи якась сирота, та й ті сходилися, то так не дуже пускали родичі, де строгі були».

Серед громадських форм дозвілля заслуго-вує на увагу також відзначення дня освячення церкви в селі – «“Храм” називається». Цін-

ними виявилися дитячі спогади респондентки з м. Заліщиків про святкування цього празни-ка в 60-х роках ХХ ст., яке в її селі відбува-лося на Спаса. На Храм з’їжджалися возами, привозили груші, яблука, а також печива різ-ної форми (хрестик, сердечко, булочка) на ко-льорових шнурочках. Діти вішали собі на шию різну випічку, яку їм купували бабусі. «А то тепла погода, і ми полягаєм спати, а рано встаємо, а тут розова нитка, червона, зелена ниточка. Все тако на тілі повідбивалося. Ото таке дитинство було». Гості з інших сіл зали-шалися на ночівлю в місцевих господарів. «Він знав, якщо він цього року прийде до тебе, то наступного року на Храмовий празник, то ти до нього прийдеш. То були такі візити. Гуляли люди і так сходилися. Родичалися так».

Щодо сусідських відносин, то характерними були добрі приятельські стосунки. Причиною сварки переважно була межа. Респондентка із м. Заліщиків згадала випадок, коли її сусід не згодився пересунути межу і віддати шматок зем-лі. «Поділили так – одна межа так іде, з цього боку я садила, а з іншого – сусід. Кажу йому: “Давайте кинемо, нащо нам ті зигзаги”. А дід жив старий на тій господарці, і так поміряти, то ніби нам на один крок довше, і дядько той не зго-дився і всьо, так і є. Ніяк не могла діда перекона-ти, не міг крока мені віддати, так і живе. Я кажу: “Я вам посуну, дамо вам сюди”. Я дивувалася, що билися за землю. У нас було інше відношення до землі: досить з вас, то не ваше та й все. А вже як почали паї давати, то люди почали кожен до себе, ще на то, ще на то, аж тоді я зрозуміла, чому вони билися за землю, і зрозуміла діда, чому він не хотів уступити мені».

Таким чином, нині під час ведення експе-диційної роботи перед збирачем-дослідником постає ряд завдань, пов’язаних з необхідністю фахового володіння новими навичками роботи з інформаторами, формуванню яких сприятиме ба-чення справжньої картини побутування того чи іншого етнографічного явища, виявлення нових (породжених сьогоденням) елементів у традицій-но-побутовій культурі, а також висвітлення соціо-культурних трансформацій у сучасній Україні.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

93

бИТОю «пОЛЬОВОю» ДОРОГОю (з експедицій на полтащину та Сумщину)

Наталія Литвинчук

УДК 39:303.436.3](477.52/.53)

Навіть десятки, а то й сотні проведених комплексних експедицій та індивідуальних виїздів не зможуть забезпечити цілкови-того історико-етнографічного дослідження конкретного регіону чи окремого населеного пункту, натомість щоразу просто збільшува-тимуть ступінь його вивченості. Причиною цьому є сутність етнології як науки, що по-кликана студіювати широкий спектр проблем культури того чи іншого народу не лише в його минулому, але й у сьогоденні. Абсолютно закономірним є те, що з політичними та со-ціально-економічними змінами з’являються, трансформуються або зникають явища куль-тури, що актуалізують нові наукові пошуки, зокрема, потребують пізнання через емпіричні дані. Зважаючи на це, етнологу-польовику від експедиції до експедиції доводиться шукати оптимальні методики організації і проведення свого дослідження, навзаєм постійно отриму-ючи нові навички й знання.

Цьогорічний експедиційний індивідуаль-ний виїзд авторки на терени Полтавщини та Сумщини (попередній було здійснено в серпні 2016 р. 1) тривав чотири дні – з 20 по 23 серп-ня. Передусім слід зазначити, що на меті не було проведення повторного етнографічного обстеження. На часі стояло завдання зібра-ти фактографічні відомості до багатотомно-го видання «Етнографічний образ сучасної України. Корпус експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів», які тематично сто-сувалися б таких реалій матеріальної культури, як одяг і архітектура, різних аспектів громад-ського побуту; а також записати автобіографіч-ні наративи та спогади про повсякдення місце-вих мешканців у різні історичні проміжки часу

ХХ–ХХІ ст. Враховуючи карту етнографіч-ної вивченості відповідних явищ, заздалегідь було складено маршрут експедиційного виїзду, який дублював тільки окремі населені пункти, обстежені два роки тому, зокрема, це смт Ко-тельва Полтавської області та м. Охтирка Сумської області. Разом з тим вдалося попра-цювати у сс. Деревки, Любка Котелевсько-го району, смт Опішня Зіньківського району, с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області. Левову пайку всього за-фіксованого було зроблено на території, що географічно охоплює північно-східну частину Полтавської області. У тематичному плані за обсягом зібраного в усіх населених пунктах Сумської і Полтавської областей помітно пе-реважають наративи й ілюстративні матеріа-ли, що стосуються різних елементів убрання та культури одягання мешканців цієї частини України в хронологічний період ХХ–ХХІ ст. Примітно, що в пам’яті місцевих мешканців (це були жінки та чоловіки 1920–1930-х років на-родження) добре збереглися окремі процеси, пов’язані з обробкою сировинних ресурсів і ви-готовленням матеріалів для пошиття одягу та взуття, при цьому опитані нерідко згадували й про свою участь в окремих виробничих прак-тиках. Інформація, записана про технологічні аспекти виробництва полотна, загалом є най-обширніша, тут респонденти детально розпо-відали, починаючи від саджання конопель, їх вимочування, механічної обробки і до прядіння волокна, шліхтування основи, ткання та білін-ня полотен. Водночас спогади опитаних дозво-ляють окреслити час переходу від домотканого полотна до тканин фабричного виробництва, схарактеризувати їх асортимент та особливос-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

94


ті використання під час виготовлення різних видів одягу чи взуття. Наукове опрацювання записаних аудіоінтерв’ю, що містять відомос-ті про окремі елементи традиційного поясно-го, нагрудного, верхнього одягу, а також про взуття, головні убори, зачіски та прикраси, уможливлює окреслення їх локальної та регіо-нальної специфіки, визначення ступеня їх по-бутування в 30–40-і роки ХХ ст., повоєнний час, 60–70-ті роки ХХ ст., наприкінці ХХ та в перших десятиліттях ХХІ ст. Зібрані нарати-ви про проникнення в одягову культуру місце-вого населення фабричних зразків вбрання до-зволяють робити певні узагальнення про модні тенденції в різні роки ХХ ст., про буденне, зо-крема робоче й шкільне, святкове та обрядове вбрання, а також про одяг як маркер соціаль-ного статусу та національної ідентичності.

Важливо відмітити, що в автобіографіч-них оповідях респондентів часто спливали епізодичні спогади (прямо чи опосередковано пов’язані з одяганням) про травматичні ситуа-ції та пережитий емоційний стан. Здебільшого це були розповіді про повсякдення складних воєнних та повоєнних років. Наприклад, Тама-ра Іванівна Богданова, 1938 р. н., з м. Охтир-ки Сумської області пригадувала, як її мама, котра заробляла на життя тим, що шила одяг, під час Другої світової війни змушена була ви-їхати з Донбасу на Охтирщину, забравши із собою лише найцінніше: «Це мені було десь четвертий рік, як окупована була Охтир-ка і оці ж кругом села, Харків… І що маму заставили уїхать з Горловки. Ну, і мама мене… це шо я добре помню, на возик мене взяла і швейну… ніколи не забуду, ручна ма-шинка «Зінгер», і на возику поїхали сюди до батьків…» 2. Тоді як Катерина Іванівна Гни-лосир, 1938 р. н., із смт Котельва Полтавської області під час інтерв’ю не раз згадала про складне життя багатодітної родини без бать-ка в повоєнний час, де не було «ні вдіться, ні вбуться»: «Боже, які ми ходили! Ой-ой, як розказать, так сумно й плачно… [Було] сидимо на печі, бо ні в чому вийти. Злізу з печі, це пам’ятаю дуже, злізу з печі зімньо-

го врем’я, а там же льодок, покаталась-по-каталась босими ногами – на піч. Ні вбуц-ця, ні вдіцця! Таке ото, ну, шось накинуте якесь, лахнанинка, і все. Це ще у школу не ходили, на печі сиділи, мама натопе, то ми на печі сидимо ж, бо не можна… Ходили б на дворі, так ні в чому одіцця. В нас вели-ка сім’я була. Ну, це ж до войни, то я ж ще маленька була, а після війни вже ж ходила в школу. Це, навєрно, я у сорок сьомому вже ходила в школу, десь так. У перший клас… Ой! Ні в чом було ні вбуцця… Сім’я вели-ка. Так ми ходили: хоч я до обід іду в школу, надіваю ото там якісь драні сапожки чі чо-боти, там. Тоді було дві зміни, у дві зміни ходили в школу. Прихожу, скидаю оте все ж із себе, брат надіває [та йде в школу]. Бо не було ж [всім взуття]» 3. У пам’ять меш-канки с. Деревки Котелевького району Марії Семеніни Дудник, 1939 р. н., укорінився ви-падок, як мама, очевидно, через складне мате-ріальне становище купила їй на зиму незимове взуття: «А в десятий клас ходила, не було нічого ходить зімою у школу, – в сорок дру-гому номері кірзових чоботів. Мама купила на базарі. Більших не було... А в мене нога січас тридцять сьомий номер–тридцять восьмий, а в десятий клас як ходила... І ото ходила, поприморожувані ось і пальці і… Сорок другий номер... І то мама купила на базарі. Сорок другий… Кірзові чьоботи. Нога, як сірник! Січас у мене яка. А тоді школяркою… Отака халява, помню. Сорок другий номер. Чьо не купила валянок – не знаю» 4. Ці та подібні фрагментарні сюжети з особистого життя респондентів, які вдалося зафіксувати під час експедиційного виїзду, мо-жуть також послужитися як джерело в процесі розроблення проблематики історичної пам’яті.

Досліджуючи стан збереження та функ-ціонування елементів традиційного костюму, не можливо було залишити поза увагою особ-ливості виготовлення й побутування вбрання з національними маркерами, зокрема вишив-кою, у радянський період, а також його місце в сучасній одяговій культурі мешканців Полтав-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

I


Криниця з коловоротом.

с. Любка Котелевського р-ну Полтавської обл. *

Бляшаний димар-«бовдур». cмт Котельва

Полтавської обл. Музей історії с. Деревки Котелевського р-ну Полтавської обл.

Приватна садиба. м. Охтирка Сумської обл.

Криниця. с. Хухра Охтирського р-ну

Сумської обл.

* Усі світлини Н. Литвинчук (2018 р.).

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

II


Вишитий рукав жіночої сорочки Марії Леонтіївни Кашуби. Перша половина ХХ ст. с. Любка Котелевського р-ну Полтавської обл. (1)Фрагмент вишитої сорочки родини Омельченків. Перша половина ХХ ст. с. Великі Сорочинці Миргородського р-ну Полтавської обл. (2)

Заслужений майстер народної творчості України Григорій Петрович Гринь. cмт Опішня Зіньківського р-ну Полтавської обл.

Традиційні жіночі строї в експозиціях Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному

Полтавської обл.

1

2

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

III


Майстер-клас із виготовлення кераміки на гончарному крузі.

Національний музей-заповідник українського гончарства

в Опішному Полтавської обл.

Кломбицька Галина. «Гончар». Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному Полтавської обл.

Фрагмент експозиції в Меморіальному музеї-садибі гончарської родини Пошивайлів. cмт Опішня Зіньківського р-ну Полтавської обл.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

IV


Традиційні головні убори, прикраси, ляльки-мотанки та вишиті сорочки на Національному Сорочинському ярмарку 2018 р.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

95


щини та Сумщини. У цьому контексті особли-во цінним є інтерв’ю, записане від заслуженого майстра народної творчості України Григорія Петровича Гриня (смт Опішня), який значну частину свого професійного життя присвятив створенню ескізів одягу з художньою вишив-кою на фабриці «Полтавчанка». Отримані відомості переважно стосуються періоду 60–80-х років ХХ ст., зокрема, йдеться про особ-ливості організації виробничого процесу від створення ескізів до викроювання, пошиття й вишивання, про сировинні матеріали, асорти-мент продукції та її реалізацію тощо. Також Григорій Петрович розповів, що в орнаменти-ці жіночих суконь та блуз, чоловічих сорочок, дитячого вбрання, що свого часу виготовляли-ся на фабриці, художник намагався зберегти елементи орнаментів традиційної полтавської вишивки, які він збирав, ходячи по селах і за-зираючи в скрині, адже у своїх роботах «від-штовхувався від народного» 5.

Важливо відмітити, що на сьогодні зраз-ків традиційного одягу в місцевих мешканців майже не залишилося, у декого з опитаних нами людей ще є домоткані сорочки, пошиті їхніми мамами та бабусями. Часом збереже-но лише окремі їх фрагменти, зокрема вишиті елементи. Дехто з респондентів повідомляв про те, що передав свою сорочку до музею, школи чи будинку культури. Тим часом звер-тають на себе увагу розповіді місцевих меш-канців про сучасне явище скуповування тра-диційного одягу (очіпків, керсеток, сорочок тощо) у населення, зосібна, представниками ромської національності. Також респонденти згадували про членів так званого Клубу лю-бителів старовини, котрі займаються пошу-ком матеріальних речей у покинутих хатах. Звісно, у складних економічних умовах жит-тя для когось це є одним зі способів одержати певний додатковий прибуток. Утім, така тен-денція є загрозою для збереження локальних традиційних комплексів вбрання в середови-щі їх побутування.

Оскільки окремим завданням збирацької роботи стояло ознайомитися з експозиціями

та фондами музеїв, зокрема, з наявними в них предметами традиційного строю, то було від-відано низку відповідних закладів різного ад-міністративного підпорядкування та тематич-ного спрямування. Серед них: Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, а також Музей мистецької роди-ни Кричевських, Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів та Меморі-альний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, які входять в його структуру; Великосорочин-ський краєзнавчий музей, Охтирський міський краєзнавчий музей, Котелевський краєзнавчий музей, Музеї історії с. Деревки. Передусім слід зазначити, що зразки народного одягу репре-зентовано в експозиціях повсюдно. Зроблені світлини яскраво ілюструють наповненість музеїв різними локальними елементами тра-диційного костюму та підходами до методики формування виставок. У більшості музеїв одяг демонструється в етнографічних експозиціях або за комплексно-тематичним принципом, коли різні складові традиційного жіночого та чоловічого костюму – сорочки, поясний одяг (плахти, запаски, пояси), нагрудний (керсет-ки, юбки) верхній (свити, кожухи), головні убори (очіпки, вінки, брилі), взуття (чоботи, черевики) тощо – розташовано у відтворених інтер’єрах приміщень або його представлено поряд з іншими особистими речами видатних людей, земляків; також народне убрання є ор-ганічною частиною експозицій, присвячених народному мистецтву. Щоправда, для огляду здебільшого представлені комплекси жіночих строїв чи окремі їх елементи. Особливо варто відмітити величезну колекцію зразків тради-ційного одягу, зібрану у фондах Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. За можливість працювати з екс-понатами та фондовими збірками, за сприяння виконання науково-дослідницьких завдань хо-тілося б висловити слова вдячності директорам, науковим співробітникам і працівникам культу-ри: О. Пошивайлу, Ю. Нижник (смт Опішня), Н. Старокожко (смт Котельва), Ю. Лисаченку

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

96


(с. Деревки), О. Ручці (с. Великі Сорочинці), Л. Міщенко (м. Охтирка).

Крім того, об’єктом етнографічного спо-стереження став Національний Сорочинський ярмарок, цьогорічні торги на якому тривали впродовж шести днів (21–26 серпня). Асор-тимент представлених товарів вражав своїм різноманіттям. На ярмарку була продукція на будь-який смак і гаманець – від сільськогос-подарської техніки до рукотворних виробів. Особливо приваблювали покупців своєю ба-гатобарвністю прилавки з етноодягом. Вироб-ники пропонували чоловікам, жінкам і дітям як традиційні вишиванки, так і сукні, блузи, сорочки, туніки, футболки тощо сучасного крою, оздоблені орнаментами, виконаними в різній техніці. Також тут можна було побачи-ти безліч головних уборів, зокрема жіночих, починаючи від традиційних очіпків, хусток до вінків масового виробництва. Водночас не можливо було не помітити й характерних ший-них прикрас українок: ґердан, намиста. Варто відмітити, що мода на одяг, власне, як і на інші речі з національною виразністю, провокує під-

приємців, хендмейдерів до пошуку унікальних етнічних мотивів в різних регіонах України, що є важливим для збереження й популяризації вбрання з етнічним колоритом.

На завершення огляду хотілося б зазна-чити, що завдяки досвіду, одержаному під час попереднього виїзду в Полтавську та Сумську області, цього разу вдалося уникнути різних непередбачуваних ситуацій та довготривалих пошуків інформантів. Важливо також під-креслити, що за весь період проведення польо-вого етнографічного дослідження у відносинах як з респондентами, так і з представниками місцевої влади, музейними працівниками не відчувалося недовіри чи певної неприязні. За успішно проведену роботу ми завдячуємо лю-дям, котрі щиросердно допомагали, радили, а часом і супроводжували до респондентів, знавців місцевих традицій: Л. Полонській (смт Котельва), Ю. Гмирі (с. Великі Сорочин-ці), С. Коритнику (м. Охтирка), В. Миронен-ко (с. Любка), а також керівництву й апарату Деревківської сільської ради, зосібна З. Шо-лудько та А. Носик.

Примітки

1 Див.: Литвинчук Н. Етнографічні жнива на слобожанському полі. Народна творчість та ет-нологія. 2016. № 6. С. 92–96.

2 Записала Н. Литвинчук 23 серпня 2018 р. у м. Охтирці Сумської обл. від Богданової Тама-ри Іванівни, 1938 р. н., родом з м. Орджонікідзе (нині – Єнакієве) Донецької обл., 1941 р. пересе-лилася в с. Будне Охтирського р-ну, з 1960-х років до 2010 р. мешкала в с. Шабалтаєве Охтирсько-го р-ну.

3 Записала Н. Литвинчук 20 серпня 2018 р. у смт Котельва Полтавської обл. від Гнилосир Ка-терини Іванівни, 1938 р. н.

4 Записала Н. Литвинчук 20 серпня 2018 р. у с. Деревки Котелевського р-ну Полтавської обл. від Дудник Марії Семенівни, 1939 р. н., родом із с. Млинки Котелевського р-ну.

5 Записала Н. Литвинчук 22 серпня 2018 р. у смт Опішня Зіньківського р-ну Полтавської обл. від Гриня Григорія Петровича, 1939 р. н.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

97

пОЛЬОВІ ДОСЛІДжЕННЯ НА ТЕРЕНАХ ХЕРСОНЩИНИ

Ярина Ставицька

З метою фіксації матеріалів про народне вбрання в межах підготовки багатотомного видання «Етнографічний образ України» було здійснено польовий виїзд на північ Херсонщи-ни. Упродовж 27–31 серпня 2018 року було відвідано 10 сіл Високопільського та Велико-олександрівського районів.

Завдяки збору матеріалів від корінних жи-телів означених районів (переважно похилого віку) вдалося не лише виявити локальну спе-цифіку вбрання, але й простежити зміни тен-денцій в одязі, починаючи з 1920-х років. Так, до 1930-х років на цих територіях побутував одяг, пошитий із тканин домашнього виго-товлення, однак під час Голодомору та в роки Другої світової війни його обмінювали на їжу, тому знайти зразки тогочасного вбрання над-звичайно складно. У 1940-х роках основними матеріалами для пошиття як чоловічого, так і жіночого одягу були плащ-палатки, парашу-ти, навіть ризи священиків. У післявоєнний час поступово почав входити в ужиток одяг із фабричних тканин, зокрема ситцю, батис-ту, «чортової шкіри». У цей період з них шили вбрання традиційного покрою («тетянки»), однак носили його разом з купованим одягом («кохти», «плаття»). Яскравим прикладом по-єднання елементів вбрання, притаманних різ-ним поколінням, може слугувати весільний го-ловний убір 1950–1960-х років: окрім вінка та стрічок, наречена одягала марлеву фату.

Варто звернути увагу на відмінності між етнокультурами багатих і бідних сіл: у с. Ар-хангельське та с. Вереміївка, які були замож-ними до 1932–1933 років, традиційний одяг

характеризувався значним розмаїттям (від вишитих сорочок до оздоблених стрічками та бісером сюртуків), тоді як у с. Старосілля та с. Нова Петрівка, що, за словами респонден-тів, були бідними, він був простішим (невишиті сорочки, спідниці без оздоблення, відсутність прикрас, шкіряного взуття тощо).

Зауважимо, що під час експедицій на теренах Херсонщини необхідно враховува-ти також історію заселення регіону, адже в 1950-х роках сюди переїхало багато вихід-ців із західних областей, а їхнє вбрання за кількістю оздоблення істотно контрастувало з одягом місцевих жителів, про що свідчать розповіді інформантів.

Також за допомогою методу інтерв’ю з еле-ментами включеного спостереження вдалося зібрати відомості, що стосувалися норм носін-ня одягу, зокрема, заборони на короткий (жі-ночі спідниці) і світлий поясний одяг (чоловічі штани обов’язково мали бути пофарбовані в темний колір, оскільки світлі сприймались як «спіднє»), відкрите взуття (босоніжки).

Цікавою виявилася народна термінологія на позначення різних елементів вбрання, зосібна за назвою певного етносу: «румунки» – неви-сокі черевики, оздоблені хутром, «українка» – сорочка, рясно оздоблена вишивкою, «росіян-ка» – сорочка з невеликою кількістю вишивки.

Подальший збір та вивчення етнографіч-ного матеріалу дасть змогу якомога повніше висвітлити етнографічний образ жителя Хер-сонщини, особливість якого полягає в тому, що його формували вихідці з різних регіонів України.

УДК 39:303.436.3](477.72)

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

98

пОМІж пРАВДОю І пРОпАГАНДОю: УКРАЇНцІ НА«пОВЕРНЕНИХ зЕМЛЯХ» пОЛЬЩІ

Ірина Коваль-Фучило

Рецензована книга – це чи не єдині в над-банні української мемуаристики фундамен-тальні спогади примусового переселенця так званої операції «Вісла», які охоплюють хроно-логічні межі від існування Другої Речі По-сполитої (1918–1939) і аж до нашого часу 1. Ці мемуари були написані польською мовою, готувалися до друку, проте так і були опублі-ковані, крім першого розділу «Втрачена Бать-ківщина» (1939–1947) [1, с. 15]. Українською мовою текст переклала й підготувала до дру-ку доктор філософських наук Леся Івасюк. Це документальна автобіографічна розповідь про минуле українського населення, яке було

примусово переселене на так звані «повернені землі» після Другої світової війни. Автором спогадів є Петро Коваль (1939 р. н., с. Новий М’якиш Ярославського пов.) – педагог, пись-менник, громадський діяч, дослідник долі роз-порошеного українського народу на території Польщі.

Можна з певністю висловити припущення, що поштовхом для появи спогадів Петра Ко-валя є давня й багата в Польщі традиція на-писання, використання та презентації свідчень про себе і «Я»-документів. «Навіть найнезнач-ніший і найбанальніший текст знаходить доро-гу до полиць книгарень і, відповідно, до рук читача. На відміну від поляків, у свідомості українського суспільства потреба у фіксуванні історії та презентації її не є й не була пріорите-том» [1, с. 13]. Зрештою, тривала колоніальна залежність українців не сприяла творенню ме-муаристики, часто це було небезпечно для по-тенційних авторів, оскільки могло наразити їх на переслідування з боку влади.

Спогади Петра Коваля розміщено у трьох розділах «Втрачена Батьківщина» (1939–1947), «У любій, чужій країні» (1952–1984), «Манд-рівка в Україну» (1970–2003). Крім того, кни-га містить Передмову упорядниці Лесі Івасюк, а також документальну частину – «Фрагменти матеріалів розслідувань, проведених прокура-турою Інституту національної пам’яті Польщі у справі злочинів, скоєних у селах Заґороди та Рижкова Воля у червні 1946 р.».

Основна мета праці Павла Коваля анон-сована в короткому вступному слові «Від автора»: «Сподіваюся, що мої спогади про буденне життя, по суті без міжнаціональ-

[рец.: Коваль п. Діти берегів часу: акція «Вісла». Спогади / пер. з пол. та передм. Л. Івасюк. Львів : Світ, 2016. 464 с.]

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

99

Рецензії

ної ворожнечі, допоможуть читачеві пізнати правду про українсько-польські відносини на міжособистісному рівні до 1947 року в пів-денно-східній Польщі, у Вармії та Мазурії» (с. 27). Проблема міжнаціональних відно-син хвилювала й цікавила автора впродовж усього свідомого життя. Про це промовисто свідчить тема його магістерської роботи – «Бачення України в творчості Юліуша Сло-вацького» (с. 278). Написання цієї праці дало авторові змогу «всебічно й детально вникну-ти в сутність польсько-українських відно-син» (с. 279). Доцільність вивчення цієї теми зумовлена тим, що її «постійно оббріхували й тенденційно переінакшували» (с. 280). Петро Коваль пише про добросусідські сто-сунки українців і поляків у часи, коли ці два народи мирно жили на землях Лемківщини, Холмщини, Підляшшя та Надсяння, звідки згодом українці були депортовані й розпо-рошені. Загалом упродовж прочитання спо-гадів склалося враження, що автор щосили прагне збагнути, звідки виникла безпідстав-на ворожнеча поміж сусідами, які століття-ми жили поряд і вміли навзаєм шануватися. «У Новому М’якиші та околицях не було мови про якусь ворожість до місцевих поля-ків, але ніхто не хотів повернення до поль-ської влади, про яку негативно згадували ще з довоєнних часів» (с. 96). Отже, причиною погіршення міжнаціональних стосунків ста-ла політика польської влади щодо українців, оскільки після Першої світової війни «перед українцями всюди закривали двері» (с. 40). Далі це переросло в акти неконтрольованих і безкарних нападів на українців. Так, «на-прикінці зими [1945 р.] поляки пограбували парафію і вбили священика у недалекому селі Заліська Воля. Незабаром подібне лихо ста-лося і в М’якиші» (с. 96). Насилля породжу-вало наступне насилля, акти помсти, чергові безчинства: «Грабіж і вбивства в українських місцевостях стали звичною справою. Ще гір-шим був той факт, що цим займалися не лише польська партизанка та нічні банди грабіж-ників, а й міліція та військо. Найбільше ля-

кали повідомлення про масові вбивства жінок і дітей регулярними відділами польського війська під час бандитських пограбувань» (с. 97). Автор так підсумовує становище свого автохтонного народу в Польщі у 1945–1947 роках: «Українців можна було безкар-но принижувати, грабувати, знущатися над нами і вбивати» (с. 121). Водночас пан Петро справедливо зазначає, що «місцеві поляки також жили в постійному остраху, боячись, аби не бути запідозреними у доносництві, за що їх могли суворо покарати» (с. 121). З особ-ливою гіркотою і почуттям несправедливості Петро Коваль пише про глорифікацію ва-тажків і членів цих бандитських формувань (с. 107, 120).

Про перебіг операції «Вісла» (підрозділ «Подорож у невідомість» (с. 131–134)) автор пише мало. Очевидно, для дитини його віку ця кардинальна зміна запам’яталася як пригода, а весь тягар вимушеного переїзду ліг на плечі старших. Утім, у дитячій пам’яті закарбува-лися дитячий плач, голодні корови, неспокій і тривога: «Монотонна неспокійна подорож тривала далі. Знову довгі зупинки, а відтак – ритмічний стукіт коліс, вереск немовлят, воші й блощиці, свербіж... Жодної медичної чи са-нітарної служби. Не було свіжої води й ніхто навіть не думав про її постачання» (с. 133). Письменник підсумовує, що люди розцінили цю акцію як «вияв абсолютного беззаконня», непростимим «актом брутального свавілля», який «засуджував нас на примусове безпово-ротне вигнання з рідних країв і на таку ж без-поворотну втрату нашої ідентичності» (с. 134). Цій втраті якнайкраще сприяв добре продума-ний план дисперсного поселення українців на новій землі: на благання односельців селити їх разом люди завжди отримували відмову, оскільки «був ретельно розроблений план роз-порошення українців» (с. 137).

Найважчий перший час перебування на но-вому місці автор згадує з безмежною вдячніс-тю місцевим німцям, які допомогли його сім’ї хоча б якось облаштуватися на новому місці, адже його мати була одна (важкохворого бать-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

100


ка забрали в лікарню) з малими дітьми й не-мовлям на руках: «Ця перша зустріч із місце-вими мешканцями дещо послабила наш страх перед чужим світом, у якому ми опинилися не з власної на те волі» (с. 138). Такі випад-ки допомоги й підтримки були непоодиноки-ми (с. 282). Надалі у своїй хроніці пан Петро неодно разово з гіркотою згадує про долю нім-ців, яких згодом також, як і свого часу укра-їнців, змусили покинути батьківщину. Він на-водить чимало паралелей із трагічної долі цих двох народів: руйнування і грабунок храмів (с. 115, 143–144), погіршення житлових умов унаслідок відбирання помешкань (с. 144), зло-чинні безкарні грабунки (с. 146–147), пере-слідування цілого народу за провини окремих осіб (с. 145, 210), постійні «погрози та обра-зи» (с. 162), зрештою вигнання зі своєї землі (с. 146). «Для українців ця картина виселення була по-особливому трагічною, бо нагадувала їм власну долю вигнанців, раптову розлуку з рідними домівками і селами» (с. 146). Що-правда, загалом німці виявилися скривдже-ними значно менше, оскільки були депорто-вані на свою велику батьківщину і не зазнали асиміляції. Показово, що і тим небагатьом німцям, які залишилися на «повернених зем-лях», як і українцям, було заборонено робити написи рідними мовами на надгробних плитах своїх рідних (с. 276). За цей «злочин» «служ-ба безпеки з незрозумілих причин відкрила кримінальне провадження» (с. 276). Спільним у долі обох народів була постійна антиукраїн-ська й антинімецька пропаганда (с. 207, 273, 317), яка вносила ворожнечу в громадянське суспільство, змушувала людей приховувати свою національність, уникати спілкування рідною мовою.

Увага до історичної долі українських пер еселенців відтісняє у спогадах особисте мемуариста на другий план. Автор описує себе як людину працьовиту, дисциплінова-ну, спраглу знань, пристрасного книголюба й читача, який здатний критично аналізува-ти різну інформацію, у вчинках і судженнях послуговуватися логікою і здоровим глуздом,

а не вірити пліткам і пропаганді. До роботи Петро був привчений від дитинства: «Що-дня, з ранку до вечора, я пас на сільському пасовиську нашу корову Красу. Виконував цей обов’язок сумлінно» (с. 114). Упродовж життя автор збирав власну бібліотеку, про що неодноразово згадує у спогадах (с. 181, 197). Найціннішими для нього були рідкіс-ні на тих теренах книги українською мовою. Свою українськість, попри всі перешкоди, мемуарист із гордістю зберіг упродовж усьо-го життя. Чинити так само він закликав своїх учнів і слухачів: «Я розповідав про даремні пошуки щастя тих, хто зрікся свого роду й мови, про значення збереження національ-ної гідності, яку не можна ні продати, ні об-міняти» (с. 232). Не втратити етнічної іден-тичності в тих умовах було досить важко, оскільки проти українців тривала постійна пропаганда й переслідування: «Розпорошені в околиці українські родини жили в глибокій конспірації. У школі ми часто спостерігали, як під час бійок учні вживали слово “украї-нець” як образливе» (с. 291). Автор завжди відчував себе частиною українського народу, про що свідчить вживання займенників мно-жини першої особи у відповідних контекстах: «Я пояснив їй [директорці гуртожитку], що цією мовою ми розмовляємо вдома» (с. 206).

Історію того часу Петро вивчав насампе-ред від її безпосередніх учасників, не дові-ряючи друкованому слову: «Я уважно слухав спогади людей різних національностей, бо це було єдиною можливістю пізнати історію без тенденцій, брехні, міфів та ідеологій. Тому я завжди ставився з недовірою до того, що викладалося в підручниках, книжках та га-зетах. Тримаючи певну дистанцію щодо них, я мав інші погляди на історію та політичні проблеми» (с. 196).

Автор прагне донести правду про неспра-ведливість і брехливість друкованого слова до потенційних читачів – своїх співвітчизників поляків, які про українців знали не із влас-них приватних стосунків, а лише із засобів масової інформації, де останніх незаслуже-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

101

Рецензії

но всіляко ображали, називаючи бандита-ми. Для досягнення цієї мети Петро Коваль неодноразово вдається до вторинного циту-вання, тобто наводить репліки поляків, які мали досвід і згадували про свої відносини з українцями. Так, про добросусідське життя двох націй згадує вищезазначена директор-ка гуртожитку, яка була родом із Дрогобича: «... згадувала, що, коли жила на “східних кре-сах”, товаришувала із сусідками-русинами й добре знала їхню мову, співала їхніх пісень і колядок. А потім це все зруйнували німці та більшовики» (с. 206). Ось спогади польсько-го офіцера, якому довелося відбути заслання в радянському концтаборі: «Ні, не було між нами [українцями і поляками] ворожості. За-галом, ми жили в злагоді, хоча деякі польські “патріоти” ніяк не могли позбутися своїх за-старілих амбіцій та уявлень про Польщу “від моря до моря” <...> З українцями я прожив понад десять важких років – шляхетні й чесні це були чоловіки. Я їм завдячую своїм жит-тям <...> Це були саможертовні патріоти й люди, справжні люди» (с. 217). Таке вторинне цитування надає авторитету авторському текс-ту, спонукає читача осмислити власні оцінки й уявлення. Промовистим є фрагмент розмови Петра Коваля з шевцем Редкодимом, який колись був членом пожежної команди, і про страшні часи війни каже таке: «“А події під час війни, то ганьба! Треба про це якнайшвидше забути й надалі жити в згоді!” – повторював» (с. 294). Ця позиція поляка, який «ніколи не цікавився політикою й <...> висловлював ро-зумні думки» (с. 294), є втіленням основної ідеї рецензованих спогадів – цінувати мир-не співіснування, уміти навзаєм поважати своїх співвітчизників іншої національності. Підтвердженням є роздуми мемуариста про становище людей різних національностей на «повернених землях»: «Невдовзі після пере-

селення в ці краї, упередження на національ-ній основі стали сприйматися людьми як про-яв непорядності й навіть зла. Кожен з нас вважався “своїм”, повноправним членом сіль-ської спільноти. З часом усі ми зрозуміли, що етнічна та національна різнорідність її членів є цінністю, яку треба берегти» (с. 158). Ця думка проходить провідною ниткою крізь усі мемуари. Першою, у так би мовити фольклор-ній редакції, її висловила свого часу ще бабуся Петра: «Бабця пояснювала, що Бог створив різні народи й різні мови, так само, як і дере-ва, квіти та птахи. Усі однаково повинні радіти сонцю і Божому дню. З його волі треба всіх шанувати і любити» (с. 78). Отже, той, хто зневажає людей за національною ознакою, чинить не лише супроти гуманних цінностей, а й проти волі Бога.

Книга спогадів Петра Коваля містить чи-мало цікавих і цінних авторських роздумів про минуле й сучасне Польщі та України. Мему-арист зобразив цілу галерею цікавих образів людей, з якими звела його доля (с. 82–84, 152, 154, 272, 284, 348). Він викриває та аналізує антилюдську політику радянської влади й фа-шизму (с. 57, 58, 63, 72, 200), розповідає про намагання українців зберегти свою ідентич-ність у несприятливих умовах (с. 221–225).

Концепти землі, дому, сакральних місць, наявні в мемуарах Петра Коваля, утілюють ідеї втрати, несправедливого вигнання з рід-ного краю, туги за «втраченим раєм». Таке розуміння традиційних концептів суголосне зі смислами народного світогляду [2; 3], верба-лізованого на сторінках «Пропам’ятної книги. 1947» [4].

Книга пронизана вірою в кращу долю Укра-їни, у її народ, який «завдяки своїй праце-любності подолає всі труднощі й з часом пе-ретворить Україну в державу добробуту та високої культури» (с. 417).

Примітка

1 Бібліографію спогадів примусових переселенців операції «Вісла» див. у дослідженні Л. Халюк [5]. Серед видань, присвячених цій проблемі див., зокрема [4; 6].

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

102


1. Ivasiuk L. (2016) Peredmova [Preface]. Koval P. Dity berehiv chasu: aktsiya «Visla». Spohady [Chil-dren of the Time Shores: «Visla» Operation. Mem-oirs]. Lviv: Svit, pp. 3–26.

2. Koval-Fuchylo I. (2016) Kontsept domu v opovidiakh pro prymusove pereselennia [The Con-cept of Home in the Narratives on the Forced Re-settlement]. Łemkowie, Bojkowie, Rusini: historia, współczesność, kultura materialna i duchowa [Lem-kos, Boykos, Hutsuls, and Rusyns: Their History, Modernity, and Material and Spiritual cultures]. Słupsk, Vol. 6, pp. 147–158.

3. Koval-Fuchylo I. (2018) Kontsept zemlia v opo-vidiakh pro prymusove pereselennia [The Concept of Home in the Narratives on the Forced Resettlement]. Łemkowie, Bojkowie, Rusini: historia, współczesność, kulturamaterialna i duchowa [Lemkos, Boykos, Hutsuls, and Rusyns: Their History, Modernity, and

Material and Spiritual cultures]. Banská Bystrica (in print), Vol. 7.

4. (1997) Propamyatna Knyha. 1947 [The Book of Remembrance. 1947] (compiled and prepared for publishing by Bohdan Huk]. Warsaw, 648 pp.

5. Khaliuk Lesia (2013) Usni narodni opovi-dannia ukrayintsiv – pereselentsiv Lemkivshchyny, Kholmshchyny, Pidliashshia ta Nadsiannia: zhan-rovo-tematychna spetsyfika, khudozhni osoblyvosti [Oral Folk Tales of Ukrainians-Migrators from Lemkivshchyna, Kholmshchyna, Pidliashshia, and Nadsiannia]. Kyiv, 216 pp.

6. Halicka B. (2015) Polski Dziki Zachód. Przy-musowe migracje і kulturowe oswajanie Nadodrza 1945–1948 [Polish Wild West. Forced Migrations and Cultural Development of Nadodrze. 1945–1948] (translated by Aleksandra Łuczak). Kraków: TAWPN Universitas, 434 pp.

References

1. Івасюк Л. Передмова. Коваль П. Діти бере-гів часу: акція «Вісла». Спогади. Львів : Світ, 2016. С. 3–26.

2. Коваль-Фучило І. Концепт дому в оповідях про примусове переселення. Łemkowie, Bojko-wie, Rusini: historia, współczesność, kultura mate-rialna i duchowa. Słupsk, 2016. T. 6. С. 147–158.

3. Коваль-Фучило І. Концепт земля в оповідях про примусове переселення. Łemkowie, Bojkowie, Rusini: historia, współczesność, kultura materialna i duchowa. 2018. T. 7 (у друці).

4. Пропам’ятна Книга. 1947 / зібрав та до друку зладив Богдан Гук. Варшава, 1997. 648 с.

5. Халюк Л. Усні народні оповідання укра-їнців-переселенців Лемківщини, Холмщини, Підляшшя та Надсяння: жанрово-тематична специфіка, художні особливості. Київ, 2013. 216 c.

6. Halicka B. Polski Dziki Zachód. Prszymusowe migracje і kulturowe oswajanie Nadodrza 1945–1948 / Tłum.: Aleksandra Łuczak. Kraków : TAWPN Universitas, 2015. 434 s.


www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

103

цІННЕ СВІДЧЕННЯ пРО ГАЛИцЬКІ бУДНІ КІНцЯ XIX – пОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Володимир Дяків

Науковий інтерес до культури та побуту галицького села часів Івана Франка у відо-мого сучасного вченого Романа Федоровича Кирчіва простежується чи не з перших його дослідницьких праць [наприклад, див.: 1; 2; 4; 5; 8; 10; 11 та ін.]. Уже з дитячих літ майбутній учений знав з родинних переказів про зв’язки своїх родичів з Іваном Франком [про це, зо-крема, див.: 3, с. 30]. Пізніше, не випадково, мабуть, і темою своєї кандидатської дисерта-ції Роман Кирчів обере таку малознану на той час (1960-ті рр.) наукову проблему, як комедії Івана Франка [6; 7]. Упродовж життя вчений раз у раз звертатиметься до малознаних епі-

зодів суспільно-культурного життя Галичини кінця XIX – початку XX ст. І в цьому зв’язку з властивою йому скрупульозністю висвітлю-ватиме подвижницьку діяльність інтелігентів-патріотів на тлі тогочасної епохи, серед яких вагоме місце посідають визначні родичі вчено-го – брати Богдар та Павло Кирчіви.

Призбируючи матеріал, заглиблюючись у нього, досліджуючи так чи інакше дотич-ні питання з традиційної культури та побуту українців, Роман Кирчів, зрештою, прийде до закономірної потреби в оформленні накопиче-ного матеріалу у вигляді книжкового видання, у якому збере лише вибрані твори маловідо-мого українського письменника, педагога та громадсько-культурного діяча національно-демократичного спрямування Павла Кирчіва (1862–1916), а саме: оповідання, вірші, публі-цистичні праці та листи (до Івана Франка та Омеляна Огоновського).

Ознайомлюючись з книгою, уважний чи-тач побачить, наскільки вагомою може бути справді упорядницька робота серйозного вче-ного. Роман Кирчів не лише розшукав пер-шодруки й рукописи творів Павла Кирчіва (розкривши при цьому його псевдоніми й ало-німи), організував їх комп’ютерний набір, але й редагував їх, провів скрупульозну селекцію й групування відповідно до жанру та хроноло-гії, структуризував збірник, навівши в логічно мотивованій послідовності оповідання, вірші, статті та листи; подав докладні примітки до кожного твору, а також – пояснення незрозу-мілих і малозрозумілих слів, підібрав яскраві ілюстрації з тієї епохи (кінець XIX – початок XX ст.) та сучасні фото, відповідно паспорти-

[рец.: Кирчів п. Образки з галицьких буднів. Львів : Тріада плюс, 2015. 396 с.]

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

104


зувавши їх. Уся ця і ще багато більша органі-заційно-наукова подвижницька праця упоряд-ника прочитується в рядках і поміж рядками збірника, особливо – у його ґрунтовній вступ-ній статті-дослідженні «Один із Франкового призову» [9].

У преамбулі названої статті упорядник зазначає про актуальність і необхідність до-слідження маловідомих для широкого загалу культурно-громадських постатей, які форму-валися на тлі і під впливом могутнього Фран-кового духа, називаючи їх «маловідомими постатями Франкового призову». У докумен-тальних джерелах, мемуаристиці та дослі-дженнях, як справедливо зазначає Р. Кирчів, уже називаються ці постаті, водночас чимало з них, що належали до прихильників та по-слідовників Івана Франка, були його корес-пондентами й помічниками в різних сферах роботи, діяли в силовому полі його ідей, за-лишаються ще й досі в тіні, є маловідомими. Тому-то, як прочитується в названій преамбу-лі, автор і присвячує своє дослідження одній «з таких маловідомих постатей Франкового призову», українському галицькому учителю, письменнику, журналісту й громадському дія-чу останніх десятиліть XIX – початку XX ст. Павлові Кирчіву.

Далі Р. Кирчів на основі названих джерел та літератури подає біографію Павла Кирчіва, формування його життєвого світогляду, роз-виток творчих уподобань, становлення жит-тєвих, громадських і творчих позицій на тлі та під впливом тогочасних реалій у Галичині. Зрештою, Павло Кирчів сформувався як ак-тивний громадсько-культурний діяч, учитель, журналіст, письменник, з непоступливими національно-патріотичними переконаннями, через які вимушений був зазнати тяжких по-невірянь від влади. Унаслідок чого, вочевидь, як прочитується у вступній статті, і помер у 54-річному віці.

Крім громадської, журналістської та педаго-гічної роботи, діяльність П. Кирчіва була тісно пов’язана з літературною творчістю (зокрема поетичною, прозовою, перекладацькою) та зі

збирацькими етнографічними зацікавленнями. Про зазначені матеріали, що розпорошені в га-лицьких і буковинських виданнях кінця XIX – початку XX ст., незібрані, невивчені та взагалі маловідомі, як справедливо зазначає упоряд-ник, у науковій літературі є «лише окремі за-уваги і загальні характеристики» [9, с. 24].

Р. Кирчів влучно відзначає виразну сус-пільну та культурно-дидактичну ідейно-зміс-тову спрямованість поезій, опублікованих у 1880–1890-х роках. Зокрема, простежує критичне ставлення до несправедливих явищ у суспільстві, як-от у поезії «Єретик я?!». Біль і драматизм пронизує цикл віршів про вимуше-ну заокеанську трудову еміграцію галицьких селян, їхню безпросвітну працю, злиденне іс-нування, недолю дітей і водночас контрастно протиставляється «сите життя панів-нероб» (поезії «Усі дивуються мені...», «От, діти, ми голодні...», «За що на мене кара?..», «Привіт білому гостеві») [див.: 9, с. 25–26].

У львівському гумористичному часопи-су «Зеркало» опубліковано низку поезій П. Кирчіва (під псевдонімами «Глум», «Кусі-ка», «Перчик», «Павло Перчик») відповідно розважального змісту. Водночас чимало з цих віршів сатирично викривають, висміюють не-гативні суспільні явища, такі як: москвофіль-ство, прислужництво поневолювачам, громад-ська інертність тощо («Відкрите письмо до Амана Мардотея», «З теки Павла Перчика», «Ідолопоклонникам», «Ми льояльні», «Скор-піони», «Silentium – хрунь має голос» та ін. [див.: 9, с. 26].

Попри певну надмірну риторику, публі-цистичну оголеність та поетичну недоскона-лість, якими, за проникливим спостереженням Р. Кирчіва, «нерідко грішать» вірші П. Кир-чіва, вони відзначаються актуальною ідейно-змістовою заанґажованістю, зворушливою ав-торською експресією та своєрідною щирістю, поетичною вправністю [див.: 9, с. 26–27].

Р. Кирчів відзначає, що «добре вдавали-ся П. Кирчіву» вірші для дитячої аудиторії, які публікувалися в тогочасних часописах, зокрема в журналі «Дзвінок». У цих віршах

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

105

Рецензії

(«Куряча пісня», «Сороки») автор проникли-во простежує своєрідну грайливу образність і щирість, легкість і простоту художнього відобра ження з певними «елементами звуко-наслідування й алітераціями» [9, с. 27].

Р. Кирчів аргументовано констатує, що тогочасна літературна критика, на відміну від поезій Павла Кирчіва, більшу увагу звернула на його прозу [див.: 9, с. 27].

В одному з перших друкованих оповідань «Іван та пан (народна поговірка, написав Пав-ло Маланич)» (опубліковане 1886 р. в газеті «Буковина») у сюжетно-змістовому дусі на-родних гуморесок про пригоди дотепного фір-мана і його пана в дорозі, про «хлопську» та панську правду тощо, за розважальним, на перший погляд, сюжетом Р. Кирчів слушно простежує «виразно зазначені і соціальні ак-центи: пансько-селянський антагонізм, згадка про руйнівні для селянина надмірні податки» [9, с. 27–28].

Як справедливо зазначає Р. Кирчів [див.: 9, с. 31], і в сюжетах багатьох інших оповідань та нарисів П. Кирчіва, які побачили світ у бу-ковинській і галицькій періодиці, виразно від-лунюють актуальні для свого часу соціальні й суспільно-політичні мотиви («Мала похибка», «Голод», «Надія хлопська», «Чудаки», «Бла-гополучно», «Божечку ласкавий, як страш-но!», «Чудна Парашка», «Над йорданським прорубом», «Туркавки», «Найда», «Завернув з дороги»).

Справді реалістично й фахово П. Кир-чів відображає в оповіданнях («Соловейко», «Святий вечір», «Великдень», «От як петру-вали») традиційний побут і звичаї, «в яких відлунюють етнографічні особливості його отчого краю і місцевостей, де він учителював» [9, с. 31].

Завершують книгу Павла Кирчіва «Образ-ки з галицьких буднів» статті «До братів учите-лів», «В який спосіб міг би учитель(ка) виробити собі довір’я в громаді і позискати її прихильність для школи», «[Народні пісні]», «Микола Усти-янович», а також – листи «До Івана Франка» та «До Омеляна Огоновського».

Як видно з упорядницької передмови «Один із Франкового призову», це далеко не все з літературної, критичної, публіцистичної та епістолярної спадщини Павла Кирчіва. Як влучно зазначає Р. Кирчів, «статті та розвід-ки П. Кирчіва на шкільні й педагогічні теми, його публіцистичні виступи про стан народ-ної школи в Галичині і становище сільського учителя, а також белетристичні конотації цієї тематики – це достовірний і цінний матеріал до опрацювання історії українського шкільни-цтва в Галичині» [9, с. 41].

В упорядницькій передмові Р. Кирчів по-дає основні штрихи і стосовно перекладаць-кої діяльності Павла Кирчіва (переклади з польської, російської, угорської, французької, чеської, німецької літератури), зазначаючи при цьому, що «свого часу критика звернула увагу на переклади П. Кирчіва – навіть, можна ска-зати, більшу, ніж на його оригінальні писання» [9, с. 44].

З цієї ж передмови довідуємося і про фольк-лорно-етнографічну діяльність Павла Кирчіва, який, як виявляється, збирав народні пісні ще з юнацьких років (із серпня 1881 р.), спочатку в Корчині «від Мами», згодом – збирав фольк-лорно-етнографічні матеріали «в різних місцях своєї учительської праці» [9, с. 45].

І завершує ґрунтовну упорядницьку перед-мову «Один із Франкового призову» аналі-тична характеристика архіву П. Кирчіва, ма-теріали якого використовуються у виданні.

Певною мірою скромно, самокритично та водночас вимогливо стосовно зробленої влас-ної насправді подвижницької і великої праці звучать слова Р. Кирчіва про те, що розгляну-ті факти про діяльність П. Кирчіва – «далеко не повний обсяг відомостей про нього», при-пущення, що чимало з писань Павла Кирчіва «ще залишилося невиявленими і невивчени-ми» [9, с. 58].

Водночас зазначена праця справді пере-конує, що Павло Кирчів був «неординарною особистістю свого часу», одним з тих демокра-тичних українських галицьких інтелігентів, які пішли «за покликом І. Франка», прихилилися

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

106


«до суспільно-політичних і культурних погля-дів М. Драгоманова, М. Павлика» та були «у своїй громадській діяльності, літературній творчості виразником і континуатором цих ідей» [9, с. 58–59].

Як педагог, громадський діяч, письменник, критик, перекладач, етнограф Павло Кирчів «був однією з продуктивних позитивних поста-тей галицько-українського суспільно-культур-ного життя і поступу свого часу», досі ще мало знаною, недостатньо вивченою і представленою в науковій літературі. Тому в пропонованій книзі Роман Кирчів приділяє цій постаті від-повідну увагу і вперше представляє сучасним читачам «вибране з літературного і публіцис-тичного доробку Павла Кирчіва». Ці праці справді «є документами свого часу, містять цін-ний пізнавальний матеріал про українську лю-

дину того часу, її буття, переживання і настрої, прагнення та змагання, щоб якось поправити те життя, змінити його на краще» [9, с. 59].

Для зручності при використанні книги Р. Ф. Кирчів подає покажчик.

Певна річ, упорядницька праця відомого українського вченого Романа Федоровича Кирчіва «Павло Кирчів. Образки з галиць-ких буднів» (Львів: «Тріада плюс», 2015, 396 с.) є справді надзвичайно цінним свід-ченням про галицькі будні кінця XIX – по-чатку XX ст., слугує вагомим внеском у су-часну гуманітарну науку. Без сумніву, що ця, зрештою, просто гарна книга, стане цінною джерельною базою для науковців, гумані-таріїв, істориків, етнологів, фольклористів, краєзнавців, студентів, а також зацікавить ширшу читацьку аудиторію.

1. Кирчів Р. Ф. Генезис сюжету комедії І. Фран-ка «Рябина». Наукові записки Львівського держ. педінституту : зб. наук. праць асп. Львів, 1958. Т. 10. С. 45–59.

2. Кирчів Р. Ф. Драматургія хвилюючих тем. На службі народу : зб. літ.-критич. ст. Львів, 1960. С. 145–164.

3. Кирчів Р. Ф. Життєписне. Роман Кирчів (до 80-річчя від дня народження): Біобібліографіч-ний покажчик / уклад. В. Яблонська. Львів, 2010. С. 30.

4. Кирчів Р. Ф. З історії видання першого тво-ру Леся Мартовича. Наукові записки Львівського пед інституту. Львів, 1956. Т. 7 : Серія філологіч-на. С. 85–90.

5. Кирчів Р. Ф. З літературно-сценічної істо-рії комедій Івана Франка. Іван Франко: Статті і матеріали. Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 1960. Т. 7. С. 246–262.

6. Кирчів Р. Ф. Комедії Івана Франка / АН УРСР. Ін-т сусп. наук. Київ : Вид-во АН УРСР, 1961. 100 с.

7. Кырчив Р. Ф. Комедии Ивана Франко : ав-тореф. дисс. ... канд. филол. наук. Львов. ун-т им. И. Франко. Львов, 1961. 16 с.

8. Кирчів Р., Мельничук Л. Народні театри Львівщини. Народні театри. Львів, 1960. С. 3–6.

9. Кирчів Р. Один із Франкового призову. Кир-чів П. Образки з галицьких буднів. Львів : Тріада плюс, 2015. С. 5–59.

10. Кирчів Р. Ф. Погляди Івана Франка на коме-дію. Дослідження творчості Івана Франка. Київ : Вид-во АН УРСР, 1959. Вип. 2. С. 52–78.

11. Кирчів Р. Ф. Українська тема в польській драматургії першої половини XIX ст. О. О. По-тебня і деякі питання сучасної славістики: Тези доп. та повідомл. III Республ. славістичної конф., присвяч. 125-річчю з дня народження О. О. По-тебні. Харків, 1960. С. 128–131.


References

1. Kyrchiv R. (1958) Henezys siuzhetu ko-mediyi I. Franka «Riabyna» [Plot’s Origin of Ivan Franko’s Comedy Rowanberry]. Scientific Proceed-

ings of the Lviv State Pedagogical Institute: Post-graduates’ Collected Scientific Papers. Lviv, Vol. 10, pp. 45–59.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

107

Рецензії

2. Kyrchiv R. (1960) Dramaturhiya khvyliuyuchykh tem [Dramatics of Stirring Themes]. Na sluzhbi naridu: zb. Lit.-krytych. st. [In the Service of People: Collected Literary Critical Articles]. Lviv, pp. 145–164.

3. Kyrchiv R. (2010) Zhyttiepysne [Towards the Biography]. Roman Kyrchiv (do 80-richchia vid dnia naridzennia) [Roman Kyrchiv (On the Occasion of His Birthday): A Bibliographic Index (comp. by V. Yablonska). Lviv, p. 30.

4. Kyrchiv R. (1956) Z istoriyi vydannia pershoho tvoru Lesia Martovycha [From the History of Les Martovych’s First Volume Publication]. Scientific Proceedings of the Lviv State Pedagogical Institute. Lviv, Vol. 7 (Philology Series), pp. 85–90.

5. Kyrchiv R. (1960) Z literaturno-stsenichnoyi istoriyi komediy Ivana Franka [From the Literary and Scenic History of Ivan Franko’s Comedies]. Ivan Franko: Articles and Materials. Lviv: Lviv University Publishers, Vol. 7, pp. 246–262.

6. Kyrchiv R. (1961) Komediyi Ivana Franka [Ivan Franko’s Comedies] (UkrSSR’s Academy of Sciences, Institute of Social Sciences). Kyiv: UkrSSR AS’s Publishers, 100 pp.

7. Kyrchiv R. (1961) Komedii Ivana Franko [Ivan Franko’s Comedies] (author’s abstract of a

thesis … Ph.D. in Philology, Lviv, Ivan Franko Lviv University). Lviv, 16 pp.

8. Kyrchiv R., Melnychuk L. (1960) Narodni teatry Lvivshchyny [Folk Theatres of Lvivshchyna]. Narodni teatry [Folk Theatres]. Lviv, pp. 3–6.

9. Kyrchiv R. (2015) Odyn iz Frankovoho pryzovu [One out of Franko’s Generation]. Kyrchiv P. Obrazky z halytskych budniv [Essays on Halychyna Everyday Life]. Lviv: Triada plius, pp. 5–59.

10. Kyrchiv R. (1959) Pohliady Ivana Franka na komediyu [Ivan Franko’s Views on Comedy]. Doslidzhennia tvorchosti Ivana Franka [Studies on Ivan Franko’s Creation]. Kyiv: UkrSSR AS’s Publishers, Issue 2, pp. 52–78.

11. Kyrchiv R. (1960) Ukrayinska tema v polskiy dramaturhiyi pershoyi polovyny XIX st. [A Ukrainian Theme in Polish Dramaturgy in the Early-to-Mid-XIXth Century]. O. O. Potebnia i deyaki pytannia suchasnoyi slavistyky [O. Potebnia and Some Problems of Modern Slavonic Studies] (theses of lectures and presentations of the IIIrd Republican Slavonic Studies Conference devoted to the 125th Anniversary of O. Potebnia’s Birthday). Kharkiv, pp. 128–131.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

108

ЄВРОпЕйСЬКІ ВІзІЇ ОСМИСЛЕННЯ РАДЯНСЬКОГО СпАДКУ

Віталій Іванчишен

Актуальною потребою української соціо-гуманітаристики є формування достовірного та об’єктивного образу України у світі, Європі зокрема. Чільне місце в цьому процесі посіда-ють студії іноземних учених, що стосуються української тематики. Одним з таких науковців є К. Шльоґель – професор історії Східної Єв-ропи в Європейському університеті Віадріна у Франкфурті-на-Одері (1991–2013). У 2016 році вийшов друком збірник його есеїв «Український виклик. Відкриття європейської країни», який мав значний резонанс в українському науковому дискурсі. К. Шльоґель позначив основні марке-ри сприйняття України європейцями, на прикла-

ді українських міст окреслив культурні домінан-ти кожного з них, чітко висловив свою позицію щодо подій у нашій державі у 2013–2014 роках [докладніше див.: 2; 3] .

У 2018 році було видано книгу «Археологія комунізму, або Росія у ХХ столітті. Реконструк-ція картини». Пропоноване видання підготовлено на основі лекції К. Шльоґеля, прочитаної на за-прошення фундації Карла Фрідріха фон Сіменса. З огляду на таку специфіку подачі інформаційно-фактологічного матеріалу, обсяг книги є доволі незначним, однак її змістове наповнення можна вважати концентрованим варіантом наукової ві-зії К. Шльоґеля щодо проблеми осмислення ра-дянського минулого та спадщини [докладніше див.: 5 1]. Хоча автор у книзі розглянув здебіль-шого російську специфіку, утім, український ви-мір знайшов своє вираження, що робить видання значущим для вітчизняного читача.

Структура книги побудована за проблем-ним принципом, усі частини взаємозв’язані та націлені на поступове заповнення окремих лакун у вивченні радянського повсякдення на основі аналізу кожного з його маркерів у роз-різі специфіки історичного етапу, зокрема до-воєнного чи післявоєнного періоду існування радянської держави.

У «Пролозі» автор обґрунтував доцільність обраного ним термінологічного апарату. Зокре-ма, К. Шльоґель уточнив, що комунізм він ро-зуміє як «радянський комунізм, тобто конкретну історичну формацію, особливий світ» [4, с. 12]. Професор інтерпретував поняття в канві повсяк-денної історії як укладу життя, побуту (рос. – «быт»), своєрідної життєвої форми. Не менш важливим для К. Шльоґеля є поняття «жит-тєсвіт» (Lebenswelt), яке він трактував як існу-

[рец.: Шльоґель К. Археологія комунізму, або Росія у ХХ столітті. Реконструкція картини / пер. з нім. І. Витрикуш. Київ : Дух і літера, 2018. 120 с.]

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

109

Рецензії

вання своєрідної системи радянського способу життя [4, с. 13]. Наявність численних проблем-но-тематичних фотографій увиразнює авторську концепцію, створюючи додаткові можливості для «нового прочитання» повсякденних сюжетів радянської людини / спільноти.

У першій частині – «Око поета – “Півтора кімнати” Йосифа Бродського» – К. Шльоґель охарактеризував явище «комунальна квартира» як суто радянське, представив його своєрідним винаходом епохи. «Комуналка» – тло, на якому проявляється специфіка співіснування кількох поколінь (переважно трьох) городян. При цьому вчений подав спогади Й. Бродського, як такі, що віддзеркалюють епоху: «Комуналка стає такою собі лабораторією людської поведінки за екстре-мально скрутних обставин» [4, с. 19]. К. Шльо-ґель задумався над питанням, чому проблема комунальної квартири так і не стала предметом дослідження радянських учених, підкреслюючи появу наукового інтересу до неї лише в 1990-х ро-ках, який не згасає й донині.

У другій частині – «Common Places, загальні місця, повсякденність» – професор концепту-алізував питання «сповільнення і ускладнення елементарних життєвих процесів» повсякдення радянських громадян різноманітними засобами, специфічними для командно-адміністративної системи (надмірна бюрократія тощо) [4, с. 28]. Ведучи мову про «загальні місця» (за С. Бойм [докладніше див.: 1]), автор здійснив спробу дати читачеві емпіричний горизонт, його загаль-ний образ і мотив. К. Шльоґель торкнувся цілої низки маркерів радянського повсякдення: черг, монументів та площі, фотографій парадів і демон-страцій, відсутності кафе чи вільних місць у них (причому ці заклади могли бути без відвідува-чів), приватної квартири з власною кухнею хру-щовського часу, пакувального паперу, дефіциту товарів та їх обмеженого асортименту, специфіки радянської реклами. У розрізі аналізу «загальних місць» особливу увагу вчений приділив кухні – локації, де громадянин / родина проводили біль-шість часу, кухня постає як «акумулятор пам’яті, місце для вправляння в громадянській мужності» [4, с. 33]. На нашу думку, автору вдалося повністю

«зануритися» в радянську дійсність, показати її своєрідність як такої і в контексті історичного поступу ХХ ст. Про це хоча б побіжно свідчить такий висновок ученого: «загальні місця» є «ви-димою стороною життєвої форми», «життєвою реальністю, що стала сама собою зрозумілою» [4, с. 41].

У третій частині пропонованого видан-ня – «Кінець епохи як привілейований момент пізнання» – К. Шльоґель розмірковував над останнім періодом існування СРСР, при цьому наголошуючи на паралельному розпаді дер-жави й суспільства. Знову ж таки крізь при-зму концепції «загальних місць», візуальним свідченням такого процесу, на думку автора, є продаж клейнодів і символів держави й ко-лишнього життя «за безцінь на базарі – місці знецінення, приниження і знеслави» [4, с. 42].

Зміни, що відбулися, неминуче трансфор-мували міський ландшафт, поступово надаючи йому сучасного вигляду. Водночас К. Шльоґель слушно вишукував клубок протиріч, що виникли в ході процесів розпаду, проявляючи наївність ностальгійного синдрому. На думку професора, одним з показових нюансів є життя одночасно «у двох історичних періодах»: більшість живе у світі кінця ХХ – початку ХХІ ст. – світі міст і глобалізації, але при цьому численна група лю-дей не змогла інтегруватися в новий уклад і про-довжує жити минулим.

Найзначнішою за обсягом є частина «Архео-лог за роботою», у якій К. Шльоґель здійснив спробу дешифрувати профілі матеріального сві-ту повсякдення радянських громадян кількох поколінь. Послуговуючись різними підходами систематизації об’єктів побутового життя ра-дянської людини (алфавітний – в енциклопе-дичних виданнях; лінійний – у біографічних студіях), автор розгляднув життєсвіт радян-ськості крізь призму «загальних місць». Окрім згаданих, професор визначив такі «загальні місця», як кордон та особливості його перетину, візуалізація історичних подій, засоби локальної історії (музеї-будинки чи музеї-квартири видат-них осіб). Достатньо продуктивною видається спроба подати системно топографію радянсько-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

110


го суспільства ХХ ст., показати поступовість її формування та релевантність трансформації просторово-символічного образу в дорадян-ському і радянському зрізах.

У наступних частинах – «“Мандрівка ма-пою Радянського Союзу” Великі будови кому-нізму» і «Топографія насильства» – К. Шльо-ґель концептуалізував значення побудованих у 1920–1930-х роках індустріальних об’єктів у ракурсі змін культурного ландшафту та тво-рення своєрідної нової «мапи» держави. За словами вченого, за короткий час відбулося «перетворення абсолютно незайманої при-роди в пейзаж заліза й сталі» [4, с. 89]. Од-нак автор слушно резюмував, що, дивлячись на будови і нові міста, які постали «з чистого аркуша», крім величі, відчувається примусова праця та невиправдані жертви режиму. Він за-уважив, що «у підсумку йдеться про те, щоб людям, які зникли у турбуленціях історії <...> повернути їхні імена та обличчя» [4, с. 93].

У розділах «Ландшафти після битв. Рекон-струкція картини» та «Примара постімперсько-го болю й аґресія Постскриптум» К. Шльоґель підбив підсумки свого дослідження, акцентую-чи насамперед на тому, що суспільство поволі прощається з матеріально-символічним світом епохи. Професор, пояснюючи природу носталь-гійного синдрому на пострадянському просто-рі, резюмував, що розпад СРСР став значним

викликом для суспільства, тому «існує велика спокуса, під впливом безконечно складної жит-тєвої дійсності, вдатися до втечі: втечі у той доб ре знайомий світ минулого» [4, с. 106].

Концептуально цілісними видаються мір-кування й оцінки автора щодо анексії Криму в березні 2014 року, з погляду ідейно-образного резерву імперсько-радянської Росії. У контек-сті цього відбувається реанімація радянського минулого, з поверненням у культурний ланд-шафт окремих його маркерів (пам’ятників і мо-нументів, кон’юктурних перейменувань тощо).

На завершення відзначимо ще одне слушне міркування К. Шльоґеля: специфікою архео-логічного пізнання є те, що між дослідником і об’єктом виникає певна часова дистанція. Однак для «археолога» радянської епохи така відстань нівелюється, а подекуди пошукач може бути свідком того часу, учасником окремих подій. Це, з одного боку, накладає відбиток на об’єктивність та неупередженість наукового пошуку, однак, з другого, – дає змогу глибше проникнути в суть досліджуваного явища, «прочитати» сюжети і осмислити їх на якісно вищому емпіричному рівні.

Ознайомившись із пропонованим виданням, відзначимо, що в Україні поки немає подібних системних студій, не напрацьовано спеціальних методик, сам напрям осмислення радянського спадку перебуває лише на стадії становлення, що, вочевидь, актуалізує студії К. Шльоґеля.

1. Бойм С. Общие места. Мифология повсе-дневной жизни. Москва : Новое литературное обозрение, 2002. 320 с.

2. Булкіна І. Карл Шльогель. Український виклик. Відкриття європейської країни. URL : https://krytyka.com/ua/reviews/ukrayinskyy-vyklyk-vidkryttya-ievropeyskoyi-krayiny.

3. Європа в мініатюрі: як німецький історик відкриває Україну для європейців. URL : https://

hromadske.ua/posts/nimetskyi-istoryk-karl-shlogel-vidkryvaie-ukrainu-dlia-ievropeitsiv.

4. Шльоґель К. Археологія комунізму, або Ро-сія у ХХ столітті. Реконструкція картини / пер. з нім. І. Витрикуш. Київ : Дух і літера, 2018. 120 с.

5. Schlögel K. Das sowjetische Jahrhundert Archäo-logie einer untergegangenen Welt. 2017. 912 S. URL : http://www.beck-shop.de/fachbuch/leseprobe/20712533_Leseprobe_Schl%C3%B6gelDassowjetischeJH.pdf.


1 У вільному доступі є частина цього видання.

Примітка

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

111

Рецензії

References

1. Boym S. (2002) Obshchie mesta. Mifologiya povsednevnoy zhizni [Common Places. Mythology of Everyday Life]. Moscow: Novoe literaturnoe obozre-nie, 320 pp.

2. Bulkina I. Karl Schlogel. Ukrayinskyi vyklyk. Vidkryttia yevropeyskoyi krayiny [Karl Schlogel. The Ukrainian Challenge. The Opening of a European Country]. Available at: https://krytyka.com/ua/reviews/ukrayinskyy-vyklyk-vidkryttya-ievropeyskoyi-krayiny (Retrieved 31 August 2018).

3. Yevropa v miniatiuri: jak nimetskyi istoryk vidkryvaye Ukrayinu dlia yevropeytsiv [Europe in Miniature: How a German Historian opens Ukraine for Europeans]. Available at: https://hromadske.ua/posts/nimetskyi-istoryk-karl-shlogel-vidkryvaie-

ukrainu-dlia-ievropeitsiv (Retrieved 31 August 2018).

4. Schlogel K. (2018) Arkheologiya komunizmu, abo Rosiya u XX stolitti. Rekonstruktsiya kartyny [Archeology of Communism, or Russia in the XXth Century. A Reconstruction of the Situation] (trans. from German by I. Vitrykush). Kyiv: Dukh i litera, 120 pp.

5. Schlogel K. (2017) Das sowjetische Jahr-hundert. Archдologie einer untergegangenen Welt [The Soviet Century. An Archeology of a Lost World] (912 pp.). Available at: http://www.beck-shop.de/fachbuch/leseprobe/20712533_Leseprobe_Schl%C3%B6gelDassowjetischeJH.pdf (Retrieved 31 August 2018).

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

112

Якось одного разу хтось із колег назвав Наталю Костівну Гаврилюк «вічною». Вона не раз у розмовах жартома згадувала цей випа-док, навіть у свій останній – ювілейний – день народження. Цього року, 20 червня, їй випов-нилося 80. Майже все своє професійне життя Наталя Костівна присвятила етнології, більш ніж півстоліття працювала в Інституті мис-тецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, не один десяток років була постійним учасником істо-рико-етнографічних експедицій Державного наукового центру захисту культурної спад-щини від техногенних катастроф, спеціальним завданням яких є вивчення традиційної куль-тури та побуту мешканців Полісся, зокрема переселенців-«чорнобильців». Попри такий поважний вік, вона була сповнена життєвих сил та енергії, до останніх днів натхненно тру-

дилася й будувала плани на чергову експеди-цію, адже неабияк любила «поле». Фактично всі її фундаментальні праці із сімейної обрядо-вості українців базувалися саме на емпіричних даних, зібраних у різних куточках України.

Унікальна монографія Наталі Костівни Гаврилюк «Картографирование явлений ду-ховной культуры: по материалам родильной обрядности украинцев» (1981), яка свого часу була високо поцінована не лише вітчизняними науковцями, але й міжнародною спільнотою, до сьогодні не втрачає популярності серед етнологів. У ній подано й проаналізовано в історичному та територіально-просторовому (картографічному) плані відповідні матеріали, зібрані протягом п’ятнадцяти років (починаю-чи із середини 1970-х рр.) у двадцяти областях України. На основі двадцяти авторських карт Н. Гаврилюк виявила регіональні й локальні

НАТАЛЯ ГАВРИЛюК

(20.06.1938 – 30.08.2018)

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

113113

Некролог

комплекси родильної обрядовості, атрибути-ки, термінології та їх географічний розподіл на теренах України. У подальшому Наталя Кос-тівна продовжувала розробляти тематику ро-дильної обрядовості, спираючись на власні по-льові записи, які вона невтомно з ентузіазмом фіксувала протягом усієї кар’єри. Нормативні, ритуальні, фольклорно-міфологічні склад-ники родильного циклу розглядалися нею у плані з’ясування їхніх генезису й семантики, порівняльного (історичного й типологічного) аналізу, або ж в аспекті етнолінгвістичного, ареалогічного вивчення. Окремої згадки варта її публікація, присвячена локальній специфіці обрядових традицій Київського Полісся, як-от «зливки», «обряд з кашею», «нести бабі пиро-ги» (1989), а також міфологічних формул «по-ходження дітей», зокрема, їх різновидів, гео-графії поширення на теренах України (1998). Завдяки теоретико-методологічним працям Н. Гаврилюк, що спиралися на фактографіч-ний матеріал, зібраний нею на Київському (Чорнобильському), Житомирському, Рів-ненському Поліссі, став можливим потужний прорив української етнології в царині вивчення поховальної обрядовості українців, зокрема поліщуків (1985, 2012). Також її авторству на-лежать і узагальнюючі синтетичні досліджен-ня з української поховальної традиції (2001, 2008). Водночас, маючи за плечима величез-ний експедиційний досвід, Н. Гаврилюк під-німала актуальні питання методики та етики польових етнографічних досліджень, пере-

ймалася проблемою розширення професіона-лізму в галузі польової збирацької діяльності народо знавців (2010).

Наталя Костівна мала унікальне чуття нау-кового стилю. Страшенно не любила поспіху в написанні будь-якого дослідження. Усе, що вона робила в науці, було максимально обду-маним і виваженим. При цьому мудра дослід-ниця ніколи не скупилася на знання, щедро ділилася слушними порадами, вчила робити перші кроки в науці й таким чином зростила цілу плеяду вчених-етнологів. Вона надзви-чайно відповідально ставилася до керування дисертаційними роботами, до рецензування наукових розвідок, монографій тощо. Часом її критика видавалася надто суворою, але за-звичай це була конструктивна критика, за якою стояла не лише оцінка, а й настанова, як треба зробити, що неабияк стимулювало. На-таля Костівна щиро переймалася кожним до-слідженням, до якого так чи інакше була при-четна, його оцінкою в науковому середовищі.

Це була харизматична жінка, завжди кате-горична й принципова у своїх вчинках, з влас-ною твердою науковою позицією. Вона ніколи не відставала від виру сучасного життя, була веселою, легкою та відкритою у спілкуванні. Наталя Костівна Гаврилюк пішла від нас так несподівано, проте встигла вписати у вічність своє ім’я. Її відхід – велика втрата для укра-їнської етнологічної науки, для тих, хто знав і шанував цю чудову людину. Вічного спокою та світлої пам’яті Вам, дорога Наталіє Костівно!

Колектив ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

114

Інформація про авторів

Арістова Алла – доктор філософських наук, професор кафедри філософії та педагогіки Національного транспортного університету. Коло наукових за-цікавлень: релігієзнавство; соціо-логія релігії; конфліктологія.

Дяків Володимир – канди-дат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу етно логії сучасності Інституту народознавства НАН України. Коло наукових зацікавлень: етно-логія; духовна культура українців, зокрема питання народної релігій-ності в календарній обрядовості.

Іванчишен Віталій – кан-дидат історичних наук, молод-ший науковий співробітник від-ділу «Український етнологічний центр» ІМФЕ ім. М. Т. Рильсь-кого НАН України. Коло науко-вих зацікавлень: етнокультурні особливості розвитку промислів і ремесел Поділля; матеріальна й духовна культура українців.

Коваль-Фучило Ірина – кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу української та зарубіж-ної фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН Украї-ни. Коло наукових зацікавлень: традиційна обрядовість; історія фольклористики; усна історія.

Кожолянко Георгій – док-тор історичних наук, професор, голова Буковинського етногра-фічного товариства. Коло нау-кових зацікавлень: матеріальна й духовна культура українців, молдован та румунів; українська діаспора в Росії, Сербії, Польщі, Молдові; етнографічні музеї в

Канаді, Україні; історія церкви та церковна етнографія.

Кожухар Віктор – доктор історії (кандидат історичних наук), конференціар-дослідник, завіду-вач сектору «Етнологія україн-ців» Центру етнології Інституту культурної спадщини Академії наук Республіки Молдова, голова Української громади ім. П. Мо-гили, редактор радіожурналу «Renaştere – Відродження» гро-мадської компанії «Телерадіо-Молдова» (Кишинів, Молдова). Коло наукових зацікавлень: ет-нічна історія українців Молдови; матеріальна культура українців Молдови; етнодемографія.

Кожухар Катерина – док-тор педагогіки (кандидат педа-гогічних наук), конференціар-дослідник, старший науковий співробітник сектору «Етнологія українців» Центру етнології Ін-ституту культурної спадщини Академії наук Республіки Мол-дова, редактор радіожурналу «Renaştere – Відродження» громадської компанії «Телерадіо-Молдова» (Кишинів, Молдо-ва). Коло наукових зацікавлень: діалектологія; етнолінгвістика; соціолінгвістика.

Козловський Ігор – кан-дидат історичних наук, старший науковий співробітник відділe релігієзнавства Інституту фі-лософії імені Г. С. Сковороди НАН України. Коло наукових зацікавлень: історія та сучасний стан релігій світу; історія релігій в Україні; історія, теорія та прак-тика містицизму; нові та нетра-диційні релігійні течії; авраамічні релігії; дхармічні релігії.

Колесник Ірина – док-тор історичних наук, професор, провідний науковий співробіт-ник Інституту історії України НАН України. Коло наукових зацікавлень: теорія та історія іс-торичної науки; теорія історії; ін-телектуальна історія; українська історіографія.

Литвинчук Наталія – кан-дидат історичних наук, молод-ший науковий співробітник від-ділу «Український етнологічний центр» ІМФЕ ім. М. Т. Рильсь-кого НАН України. Коло нау-кових зацікавлень: матеріальна культура українців; історія роз-витку та сучасний стан проми-слів і ремесел на теренах України; українсько-російські виробничі й торговельні взаємини на пів-нічно-східному порубіжжі; спад-коємність ремісничих традицій та їхні сучасні форми відродження, збереження і популяризації; ан-тропологія ремісництва.

Пономаренко Олеся – кан-дидат філологічних наук, стар-ший науковий співробітник Національного музею Тараса Шевченка. Коло наукових за-цікавлень: творчість українських поетів ХІХ–ХХ ст., зокрема поетика і стилістика Т. Шевчен-ка та Б.- І. Антонича; українсь-ке мистецтво від доби бароко до сього дення; відображення народ-них обрядів в образотворчому мистецтві й літературі.

Семенова Оксана – канди-дат історичних наук, науковий співробітник відділу історичних студій Науково-дослідного інсти-туту українознавства Міністер-ства освіти і науки України. Коло

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

115

наукових зацікавлень: шкіряний кустарний промисел українців Середньої Наддніпрянщини.

Скибіцька Ірина – кан-дидат історичних наук, голова Красно дарської крайової гро-мадської організації «Співдруж-ність Кубань – Україна». Коло наукових зацікавлень: історія Північно-Західного Кавказу та Причорномор’я; козацтво; українці Кубані.

Ставицька Ярина – провід-ний фольклорист відділу україн-ської та зарубіжної фольклорис-тики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. Коло наукових зацікавлень: снотлумачна тра-

диція; фольклоризм у творчості сучасних українських письмен-ників.

Тараненко Олександр – член-кореспондент НАН Укра-їни, доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу за-гального та порівняльно-істо-ричного мовознавства Інституту мовознавства імені О. О. Потеб-ні НАН України. Коло наукових зацікавлень: мовна семантика; загальне мовознавство; сучас-ний стан української мови в загальнослов’янському контексті; українська лексикографія.

Юрченко Віталіна – канди-дат історичних наук, доцент, стар-

ший науковий співробітник від-ділу «Український етнологічний центр» ІМФЕ ім. М. Т. Риль-ського НАН України. Коло на-укових зацікавлень: традиційний громадський побут українців; тра-диції українського ярмаркування.

Ярова Аліна – кандидат іс-торичних наук, молодший науко-вий співробітник відділу «Укра-їнський етнологічний центр» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. Коло наукових зацікавлень: народна житлова архітектура Чернігівщини; особ-ливості інтер’єру та екстер’єру; звичаї та традиції, пов’язані з житлом і житлобудуванням.

Information About Authors

Aristova Alla – a Doctor of Philosophy, a professor of Philosophy and Pedagogics Department of the National Transport University. Scientific interests: religious studies; religion sociology; conflictology.

Diakiv Volodymyr – a Ph.D. in Philology, a senior research fellow at Ethnology of modernity Department of the Institute of Ethnology of the NAS of Ukraine. Scientific interests: ethnology; spiritual culture of the Ukrainians, particularly issues of folk religiosity in calendar rituals.

Ivanchyshen Vitaliy – a Ph.D. in History, a junior research fellow at the Ukrainian Ethnological Centre Department of the m. Rylskyi IASFE of the NAS of Ukraine. Scientific interests: ethno-cultural features of the Podillia trade and handicraft development; tangible

and intangible cultures of the Ukrainians.

Koval-Fuchylo Iryna – a Ph.D. in Philology, a senior research fellow at the NASU m. Rylskyi IASFE Ukrainian and Foreign Folklore Studies Department. Scientific interests: traditional rituals, history of folklore studies, oral history.

Kozholianko Heorhiy – a Doctor of History, a professor, a head of the Bukovynian Ethnographical Society. Scientific interests: tangible and intangible cultures of Ukrainians, moldovans and Romanians; Ukrainian diaspora in Russia, Serbia, Poland, and moldova; ethnographical museums in Canada and Ukraine; Church history and ethnography.

Kozhukhari Victor – a Doctor of History (a Ph.D. in History), an associate professor, a head

of Ethnology of Ukrainians Department of the Ethnology Centre at the Cultural Heritage Institute of the Academy of Sciences of the Republic of moldova, a chief of the Petro mohyla Ukrainian Society, an editor of the radio journal Renaştere-Відродження of the Public Company Teleradio-Moldova (Chişinǎu, moldova). Scientific interests: ethnic history of the Ukrainians in moldova; ethnic demography.

Kozhukhari Caterina – a Doctor of Pedagogics (a Ph.D. in Pedagogy), an associate professor, a senior research fellow of Ethnology of Ukrainians Department of the Ethnology Centre at the Cultural Heritage Institute of the Academy of Sciences of the Republic of moldova, an editor of the radio journal Renaştere-Відродження of the Public Company Teleradio-

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

116

Moldova (Chişinǎu, moldova). Scientific interests: dialectology; ethnolinguistics; sociolinguistics.

Kozlovskyi Ihor – a Ph.D in History, a senior researcher at Religion Science Department of the H. Skovoroda Institute of Philosophy of the National Academy of Science (NAS) of Ukraine. Scientific interests: history and modern state of religions of the world; history of religions in Ukraine; history, theory, and practice of mysticism; new and unconventional religious movements; Abrahamic religions; Dharmic religions.

Kolesnyk Iryna – a Doctor of History, a professor, a leading research fellow at the Institute of History of the NAS of Ukraine. Scientific interests: theory and history of historical science; theory of history; intellectual history; Ukrainian historiography.

Lytvynchuk Nataliya – a Ph.D. in History, a junior researcher at the NASU m. Rylskyi IASFE Ukrainian Ethnological Centre Department. Scientific interests: Ukrainian material culture; history of advance and modern condition of crafts and trades on Ukrainian territories; Ukrainian-Russian production and trade relations on the Northeast borderland; continuity of handicraft traditions and their

present-day varieties of revival, maintenance, and popularization; anthropology of craftsmanship.

Ponomarenko Olesia – a Ph.D. in Philology, a senior researcher of the National museum of Taras Shevchenko. Scientific interests: works of the XIXth–XXth-centuries Ukrainian poets, particularly poetic manner and stylistics of T. Shevchenko and B.-I. Antonych; Ukrainian art from the Baroque epoch till contemporaneity; representation of folk rituals in fine arts and literature.

Semenova Oksana – a Ph.D. in History, a research fellow of Historical Studies Department at the Research Institute of Ukrainian Studies of the ministry of Education and Science of Ukraine. Scientific interests: tanning domestic craft industry of the middle Over Dnipro Lands Ukrainians.

Skybitska Iryna – a Ph.D. in History, a head of the Krasnodar Kray Public Organization The Kuban–Ukraine Community. Scientific interests: history of the North-Western Caucasus and the Black Sea Region; Cossackdom; Kuban Ukrainians.

Stavytska Yaryna – a leading student of folklore at Ukrainian and Foreign Folklore Studies Department of the m. Rylskyi

IASFE of the NAS of Ukraine. Scientific interests: oneiromantic tradition; folkloric motifs and manner in works of modern Ukrainian writers.

Taranenko Oleksandr – a corresponding member of the NAS of Ukraine, a Doctor of Philology, a professor, a chief of general and Comparative Historical Linguistics Department of the O. Potebnia Institute of Linguistics of the NAS of Ukraine. Scientific interests: language semantics; general linguistics; modern condition of Ukrainian language in all-Slavonic context; Ukrainian lexicography.

Yurchenko Vitalina – a Ph.D. in History, an associate professor, a senior research fellow at the NASU m. Rylskyi IASFE Ukrainian Ethnological Centre Department. Scientific interests: traditional social mode of life of the Ukrainians; Ukrainian fair-conducting traditions.

Yarova Alina – a Ph.D. in History, a junior research fellow at the NASU m. Rylskyi IASFE Ukrainian Ethnological Centre Department. Scientific interests: folk housing architecture of Chernihivshchyna; special features of the interior and exterior; folklore representing customs and traditions related to abode and housing development.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

Вимоги до наукових статей *, що подаються в журнал«Народна творчість та етнологія»

Оформлення

Стаття подається в електронному вигляді в редакторі Word for Windows 6.0 і вище, а також роздруковується на папері формату А 4 шрифтом Times New Roman, кеглем 14 (малюнки, таблиці також кеглем 14) з інтервалом 1,5, без переносів. Сторінки обов’язково мають бути пронумеровані (унизу сторінки, праворуч).

Розміри полів:

- ліве – 30 мм; - праве – 15 мм; - верхнє – 20 мм; - нижнє – 20 мм.

До статті обов’язково додаються:

- розгорнуте резюме обсягом не менше ніж 1800 знаків (українською та англійською мовами);

- коротка анотація (українською та англійською мовами);

- ключові слова (українською та англійською мовами);

- інформація про автора: прізвище, ім’я та по батькові (повністю), вчений ступінь (якщо є), посада (де і ким працює), телефон (моб.), електронна адреса, коло наукових зацікавлень (українською та англійською мовами);

- список літератури, оформлений згідно з вимогами ДСТУ 8302:2015 та ДСТУ 3582:2013;

- References (Увага! Позиції зі списку літератури подаються в тій самій послідовності; кириличні джерела – у транслітерованому вигляді, наведені латиницею – без змін);

Стаття має відповідати вимогам наукового стилю викладу та правилам чинного правопису. За достовірність поданої в статті інформації, зміст, правильність написання власних назв (прізвища, імена, географічні назви, назви закладів тощо) та висновки повну відповідальність несе автор (автори).

Ілюстрації до статей мають бути подані окремими файлами у форматі .jpg /.jpeg або .tif / .tiff роздільною здатністю не менше ніж 300 dpi.

Докладніше див.: http://www.etnolog.org.ua

* Обсяг статті в межах 0,5–1 друкованого аркуша.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

Національна академія наук України Інститут мистецтвознавства, фольклористики

та етнології ім. М. Т. Рильського

Наукове видання

Народна творчість та етнологія№ 4, 2018 (374)липень-серпень

Формат 60×84/8, 205×290ммУмов. друк. арк. 14,18Обл. вид. арк. 11,25Наклад 270 прим.

Адреса редакції: 01001 Київ-1, вул. Грушевського, 4 Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців,

виготівників і розповсюджувачів видавничої продукціїСерія ДК № 1831 від 07.06.2004

На обкладинці світлина І. Лісковця (Ніна Стрижак у ролі Марусі з п’єси «Лимарівна». с. Мала Бурімка Чорнобаївського р-ну Черкаської обл. 1956 р.) з видання: Сільська фотографія Середньої Наддніпрянщини кінця ХІХ – ХХ ст. : колективна монографія / М. П. Бабак, О. С. Найден, В. К. Борисенко, М. В. Борисенко [та ін.] ; наук. ред. О. С. Найден ; відп. ред М. П. Бабак. Київ : ТОВ «Інтертехнологія-Черкаси», 2014. 720 с. С. 96.

www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

Documents

nte.etnolog.org.uaНацІо Наль На академІЯ Наук украЇ Ни Ukrainian National Academy of Sciences ІНститут мистецтвоз Навства, фольклори