Усім — про все

Чернігівська обласна газета

Найцікавіша газета

для кожного з вас

Чернігівщина. Україна. Світ

№104 1 червня 2017 року Ціна 4 гривніВиходить з лютого 2012 року

http://svit11.wordpress.com

86514

Триває передплата на «Світ-інфо» на ІІ півріччя

Поштові тарифи зросли, але передплатну ціну на газету

не підвищеноУсі поштові відділення й листоноші області ведуть передплату на «Світ-інфо» на будь-який термін і на будь-яку адресу в області.Передплатна ціна — незмінна:Передплатна ціна — незмінна:всього 8 гривень на місяць.всього 8 гривень на місяць.Передплатний індекс «Світ-інфо» —Також газета продається вроздріб поштою — в кіосках, відділеннях і райвузлах зв’язку.

Основні теми газети: Події в області, Україні і світі. Політика, соціальні проблеми, екологія. Публікації раніше невідомої нам історії України,

СРСР. Проза і поезія відомих письменників світу. Культура, мистецтво, спорт. У світі цікавого.

«Світ-інфо» — газета для кожного з вас!

Кожному читачеві газети — ще одного-двох читачів Прочитавши нашу газету, покажіть її своїм друзям,

знайомим, колегам, запропонуйте також передпла-тити. Чим більше буде передплатників, тим міцнішою буде «Світ-інфо» в інформаційному просторі області.

Сьогодні перший день літа. Також Міжнародний день захисту дітей. Що по-своєму символічно, адже діти — це надія, майбутнє, а перший день літа — по-чаток найкрасивішої, найкращої пори року (нехай ви-бачать ті, хто любить інші пори). Не випадково в Дав-ній Русі наші предки починали рік з 1 березня, а дру-гий квартал його, літній, вважався головним у році, та й роки рахувалися по літу, звідси й поняття «літопис». До речі, тодішні квартали точно збігалися з порами року: перший квартал — весна (березень, квітень, тра-вень), другий — літо (червень, липень, серпень) і так далі.

Але головне — це час буяння природи. Особливо червень та половина липня, коли літо ще не починає пригасати. І саме в червні, третій декаді, — найдовші дні року.

Давайте сьогодні відійдемо від традиції нашої га-зети, коли на першу сторінку виносяться головні сус-пільні проблеми, часто дуже непрості, болючі. Від них нікуди не подінешся, і про це — на наступних сторін-ках. А зараз — про те гарне, що, попри всі проблеми, є в житті. Тобто про ЛІТО, про дитячі усмішки, сонце й зелень.

Про ось ці яскраві акції в Чернігові попередніх днів — День вишиванок і Велодень. Такого влітку буде багато.

Отже, з літом вас!

З лiтом вас!

Чергові обласні змагання загальноукраїн-ської патріотичної гри «Джура» завершилися пе-ремогою команди «Фортеця» ліцею при Ніжин-ському державному університеті. Чернігівська команда школи №20 «Нащадки козаків» стала другою, треті — «Сіверяни» з Новгорода-Сівер-ського.

Церемонія нагородження переможців від-булася 25 травня на Красній площі Чернігова. Після чотирьох днів змагань учасники гри, а це 33 команди з усіх куточків області, в супрово-ді оркестру вийшли на площу. Привітали учас-ників голова облдержадміністрації Валерій Ку-ліч, міський голова Владислав Атрошенко, за-ступник міністра освіти і науки України Павло Хобзей.

Почали з покладання квітів до меморіальної дошки героям Небесної Сотні та загиблим в АТО. А потім настала черга привітань. Павло Хобзей зазначив, що представникам області є чим пи-шатися, адже не всюди так підтримують ці зма-гання. Переможці отримали кубки й грамоти, а також путівки на оздоровлення в таборі «Юний турист» у Количівці.

«Десна» — вперше у вищій лізі українського футболу

Зігравши в суботу внічию зі столичним клубом «Оболонь – Бровар» у матчі 33 туру першої ліги (2:2), чернігівська «Дес-на» достроково здобула путівку в наступний чемпіонат Украї-ни до прем’єр-ліги.

Цієї події чекали десятиліттями. Адже ніколи за більш як півстолітню історію команди вона не грала в найвищому ди-візіоні. З перемінним успіхом трималася в першому й другому дивізіоні. У 2013 році «Десна» виграла турнір у другій лізі, пе-рейшла до першої, де три сезони стабільно трималася у верх-ній частині таблиці.

У поточному чемпіонаті підопічні головного тренера Олек-сандра Рябоконя мали додаткові складнощі, адже не прове-ли жодного матчу в Чернігові через реконструкцію газону на стадіоні ім. Гагаріна. Довелося весь чемпіонат грати на виїзді, проводячи номінально домашні поєдинки в Харкові й Києві. У нашої команди в 33 матчах — 22 перемоги, 7 нічиїх, 4 пораз-ки, забили 54 м’ячі, пропустили 22, набрано 73 очки.

Переможець ліги визначився ще раніше — це «Іллічівець» з Маріуполя, який не раз виступав в елітному дивізіоні. А от за другу путівку йшла вперта боротьба до останніх турів лише між двома командами — нашою та «Вересом» з Рівного. Але перед останніми двома турами наші випередили суперника аж на 6 очок, і їм досить було одного, щоб здобути омріяну путівку. Його вистачило, до того ж «Верес» цього дня теж зі-грав унічию, втративши 2 очки. Тож останній тур уже нічого не вирішує. Хіба що йдеться про престиж. І в ньому зустрічають-ся якраз обидва переможці ліги — наші гратимуть у Маріупо-лі завтра, 2 червня, початок — о 15.00. Можна подивитися трансляцію матчу на YоuTub.

Отже, в наступному чемпіонаті України сезону 2017 – 2018 років, який почнеться влітку в Чернігові, де вже за-вершиться реконструкція поля стадіону, гратимуть кращі ко-манди України. Ми побачимо київське «Динамо», «Шахтар», «Зорю», «Ворсклу», «Карпати» та інших. Уболіваймо за «Десну»!

Патріотичну гру «Джура» виграла ніжинська «Фортеця»

№104 1 червня 2017 року№104 1 червня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо2 Світ Чернігівщини

Бліц-інформСтанція Щорс тепер — Сновськ, як і місто. Залізниця чомусь і далі «Південно-Західна»«Укрзалізниця» перейменувала три станції Пів-

денно-Західної залізниці з комуністичними та росій-ськими назвами. Так, станція Київ-Жовтневий одер-жала назву Грушки, Київ-Московський стала нази-ватися Київ-Деміївський.

Станцію Щорс перейменували на Сновськ, від-повідно до історичної назви, яку повернуло собі це місто в Чернігівській області.

От тільки найбільша залізниця України чомусь і далі називається «Південно-Західна», тобто за схе-мою колишнього і вже не існуючого СРСР. Там вона дійсно була на південному заході країни. Але ж в Україні ця залізниця діє на півночі й у центрі країни.

Природно-заповідний фонд області збільшився Відповідне рішення ухвалила сесія обласної

ради. Додалися ще три об’єкти. Два з них — у Черні-гові. Це пам’ятник місцевого значення «Сосна Васи-ля Яловського». 22-метровій сосні двісті років. На-звали її на честь власника млина на річці Стрижень, від прізвища якого утворилася назва парку «Ялівщи-на». Знаходиться на території агробіостанції облас-ного педагогічного ліцею для обдарованої сільської молоді. Інший пам’ятник природи — «Вікові дерева колишнього маєтку поміщика Григорія Глєбова», які ростуть на території технологічного університету, ін-ституту мікробіології та ліцею № 16. Це 31 дерево, вік їх — понад 100 років. А на території села Кухарка Варвинського району створюється ботанічний за-казник «Липовий яр».

За кількістю заповідних об’єктів Чернігівщина є лідером в Україні. У 2016 році в області діяло 662 об’єкти, які займають близько восьми відсотків те-риторії області.

Новий номер журналу«Сіверянський літопис» Цей історичний журнал виходить у Чернігові вже

понад 20 років, серед його засновників — «Просві-та». Беззмінним редактором є відомий журналіст, автор книг з історії України Сергій Павленко. Щойно вийшов 134 номер журналу, він здвоєний, має 339 сторінок.

Святослав Подлевський досліджує, що писали колись на стінах давньоруської святині в Острі. Сер-гій Шумило розповідає про ігуменство на Афоні пре-подобного Паїсія Величковського. Також у журна-лі — публікації про князя Михайла Чернігівського, порохову лабораторію чернігівської фортеці, вибо-ри цехмістрів на Гетьманщині, роботу Чернігівської думи напередодні Першої світової війни, листи іта-лійських кореспондентів про події 1695 року, нові документи з історії Сіверщини — з польських архі-вів, про кооперацію в роки Столипінської реформи на Чернігівщині.

Діти Чернігівщини1 червня — Міжнародний день захисту дітей. На

початок 2017 року 16% мешканців області станов-лять діти та підлітки віком до 18 років — 165 тис. осіб.

Більше третини дітей (57 тис.) — дошкільнята у віці до 5 років. Виховний процес забезпечують 446 дошкільних навчальних закладів, які відвідують 31 тис. дітей.

Навчальний процес здійснюють 557 денних за-гальноосвітніх навчальних закладів, де вчаться 92 тис. учнів.

Допоможемо ЖеніУ Жені Косовець — саркома

II стадії правої гомілкової кістки. Зараз дівчинка проходить курс хіміотерапії в онкоблоку облас-ної лікарні. Якщо вдасться зу-пинити розвиток метастазів, їй знадобиться операція зі вста-новлення на місце зруйнованої кістки імплантанта.

Мама дівчинки виховує дітей одна, в Жені є мо-лодший 6-річний братик. Родина потребує матері-альної допомоги на недешеве лікування. Друзі ро-дини, добрі люди вже збирають кошти для цього.

Прохання до всіх, хто зможе допомогти, — пере-рахувати кошти на такий номер картки Приватбанку: 5168 7555 3301 2510, на ім’я Кудра Дарина Володи-

мирівна (мама). Її номер телефону: 093-963-86-49.

У Чернігові він один з найкращих в Україні, адже автор пам’ятника — видатний скульптор Іван Кавале-рідзе. От тільки і за архівними документами, і за оригі-нальним проектом пам’ятник мав дивитися в інший бік, на П’ятницьку церкву. Однак тоді, понад 50 років тому, комуністичне керівництво вирішило, шо гетьман має дивитися на міськком партії, заодно й на Москву.

Саме розвертання пам’ятника в напрямку церкви, театру і центральної площі міста коштувало 14,5 тися-чі гривень. Також пам'ятник уже пофарбували у брон-зовий колір.

Далі фахівці будуть укріплювати фундамент, рестав-рувати постамент і встановлювати нові гранітні еле-менти. Та й сам пам’ятник потребує ремонту. На всі ці роботи з реконструкції, яка триватиме протягом року, міський бюджет виділив 700 тисяч гривень.

На Алеї Героїв таки хочуть міняти

фонтани на новіМістобудівна рада Чернігова схвалила два

проекти — про реконструкцію Алеї Героїв та час-тини цього ж бульвару по проспекту Миру від Красної площі до проспекту Перемоги.

Уздовж Алеї Героїв планується зробити 5 кру-глих майданчиків. Мощення їх буде з українським орнаментом. Ним замінять дуже побиту нинішню плитку. Плануються нові клумби, доріжки.

Але основна новація, що викликала кри-тичне ставлення в багатьох мешканців, — де-монтаж нинішніх чотирьох прямокутних фон-танів і будівництво на їх місці трьох круглих. Мотивація — нинішні фонтани потребують ре-монту чи реконструкції.

28 травня в міському палаці культури Чернігова відбувся твор-чий вечір, присвячений 70-річчю Миколи Олексієнка — художнього керівника заслуженого аматорського народного хору «Десна».

Хор підготував чудову концертну програму. Своїми виступами ювіляра та глядачів порадували і зразковий дитячий ансамбль на-родного танцю «Десняночка» та народний аматорський ансамбль танцю «Дружба».

Хор «Десна» створений 1951 року на базі фабрики первинної об-робки вовни. Засновником і першим керівником колективу був за-служений артист України Леонід Пашин. Від 2010 року хор очолює Микола Олексієнко.

За роки існування хор здійснив понад п’ять тисяч виступів. Ко-лектив відомий не лише на Чернігівщині, а й далеко за її межами.

У Чернігові міський пляж «Золотий берег» активно готують до відкриття. Він буде територією тільки для пішоходів. Тому на під’їзді до пляжу облаштовується стоянка на 85 автомашин, яка охороня-тиметься. Вартість стоянки мінімальна — 10 гривень за день. Після 1 червня проїзд на пляж дозволений тільки для спецавто-транспорту.

Балансоутримувачем міського пляжу є комунальне підприємство «Паркування та ринок».

Серед робіт, які завершені або за-вершуються на пляжі, — влаштуван-ня майданчика з душем і можливістю набрати води, встановлення дитячо-го майданчика, біля якого передба-чене дитяче кафе. Ближче до дерев

облаштовується зона, де будуть умо-ви для гуртків і майстер-класів, спо-кійних розваг, читання тощо. Там зна-ходиться відкрита сцена та зводяться два великих навіси від сонця й дощу. Поряд — майданчик зі спортивними тренажерами.

Між цими майданчиками й прибе-режною смугою встановлюють дерев’яні будиночки, в яких продаватимуть їжу та напої.

Над стоянкою, дорогою та майданчи-ками робиться вуличне освітлення. У кін-ці пляжу йде будівництво санітарної зони, частиною якої будуть і нові вбиральні.

Пляжний пісок очищається спеціаль-ною машиною, яка пересіює його і звіль-няє від сміття.

Спорт — це силаНа гостину до Прилуцької районної бібліотеки

завітали учасники місцевого клубу «Монстр 4 на 4». На заході були присутні діти спеціалізованої школи-інтернату, які побачили учасників клубу, відео про їхні виїзди на різноманітних машинах, квадроци-клах.

Адміністратор клубу Олексій Стовбуха розповів, як саме виник клуб, скільки років діє, як часто бе-руть участь у змаганнях, про нагороди клубу. Разом з учасниками клубу на захід завітали їхні діти — учні шкіл міста, які поділяють захоплення батьків. А діти школи-інтернату отримали подарунки від клубу.

Вікторія НЕХАЙ, бібліотекар Прилуцької райбібліотеки

Відповідно до постанови Кабінету Міні-стрів від 22.03.2017 року від 1 квітня для на-селення затверджена нова ціна природного газу. З урахуванням транспортної складової та податків вона становить 6,9579 грн за 1 м. куб.

Левова частка вартості газу (70%) йде до НАК «Нафтогаз України», який є оптовим по-стачальником-монополістом у сфері поста-чання газу населенню. Від часу реформуван-ня ринку газу та зростання ціни блакитного палива саме ця компанія отримала найбіль-ше коштів, збільшивши доходи на 43 млрд грн. Окрім вартості газу, ще 17% у структурі ціни становить податок на додану вартість і 10% припадає на транспортні послуги. Роз-дрібному постачальнику залишається оперу-вати копійками, адже торгова націнка ком-панії не перевищує 2,5%. За ці кошти компа-нія ТОВ «Чернігівгаз Збут», на яку покладено урядом обов’язок постачати газ населенню за регульованою ціною, має забезпечити обслуговування понад 350 тис. споживачів області. Сюди входить друк рахунків за газ та їх доставка кожному споживачу, створення

та підтримка роботи різних сервісів для спо-живачів, зокрема таких, як Контакт-центр та «Особистий кабінет», відкриття нових ком-фортних центрів обслуговування.

«Ми не маємо права відмовити побу-товим споживачам у продажу газу. І з ціни 6,9579 грн за 1 м. куб. компанія отримує всього 12 копійок. У той час як на вільному ринку постачальники продають природний газ у середньому за ціною 11 грн за м.куб. Це одна з причин, чому населення не цікаве іншим постачальникам», — пояснює дирек-тор ТОВ «Чернігівгаз Збуту» Іван Луста.

Зміна вартості послуг за постачання природного газу для населення продиктова-на бажанням держави залучити в цей сег-мент ринку незалежних постачальників газу. На сьогодні в Чернігівській області діє що-найменше 42 такі компанії. Проте всі вони займаються поставками палива для кому-нально-побутових, промислових і бюджет-них споживачів. Нині жоден з них не заціка-вився продажем газу для населення, яке є найменш платоспроможною категорією спо-живачів.

Борг бюджету перед «Чернігівгаз Збутом»

перевищив 1 мільярд гривень Станом на середину травня 2017 року за-

гальна заборгованість держави перед ТОВ «Чернігівгаз Збут» стосовно пільг та субсидій становить понад 1 млрд грн, у т.ч. непрофінан-сованими залишаються вже підписані прото-кольні рішення на суму майже 604 млн грн. Це унеможливлює своєчасні розрахунки за газ, що негативно впливає на якість газопостачан-ня регіону. «Чернігівгаз Збут» не в змозі роз-рахуватися за придбаний протягом 2017 року газ з НАК «Нафтогаз України» на суму понад 648 млн грн, з «Укртрансгазом» за послуги з транспортування енергоносія — 6,9 млн грн, з газорозподільною компанією «Чернігівгаз» — 98,5 млн грн.

Отримувачі субсидій не повною мірою сплачують обов’язкові платежі за газ. У Черні-гівській області з 225,8 тис. отримувачів май-же 118,5 тис. мають заборгованість на загаль-ну суму 106,6 млн грн. А відповідно до постано-ви КМУ від 26.04.2017 р. у разі заборгованос-ті за 2 місяці виплата субсидії припиняється. На вимогу управління соцзахисту «Чернігівгаз Збут» готує списки таких боржників.

У ЧУ ЧУ ЧУ ЧУ ЧУ ЧУ ЧУ ЧЧЧЧЧУ Чеернііго іві вінвініііііівінвінвінвінвін один з нз нннннн ййййайкайкайкайкайкайкраррарараращращих в Україні адже

Пам’ятник Богданові ХмельницькомуПам’ятник Богданові Хмельницькому нарешті розвернули нарешті розвернули

Хор «Десна» і його керівник-ювіляр Микола Олексієнко

Пляж «Золотий берег» стане пішохідним

Газ: тарифи, субсидії, боргиВід 1 квітня Кабмін затвердив

нову ціну на газ для побутових споживачів

№104 1 червня 2017 року№104 1 червня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо 3 Світ Чернігівщини

Бліц-інформ

Енергоресурси

На Чернігівщині СБУ запобігла контрабанді культурних цінностейСпробі контрабандного вивезення за кордон

культурних цінностей часів Київської Русі запобігла на Чернігівщині Служба безпеки України спільно з прокуратурою. Місцевий мешканець — «чорний ар-хеолог» — під час незаконних пошукових робіт знай-шов скарб старовинних прикрас із золота та срібла. Він намагався продати їх ділкам, які займаються не-законним перепродажем історико-культурних цін-ностей за кордон. Проте оперативники спецслужби запобігли такій спробі.

Старовинні прикраси вилучено й передано на експертизу для встановлення їх історичної та куль-турної цінності. Відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 201 Кримінального кодексу України.

Прес-група Управління СБ України в Чернігівській області

Демографія Чернігова На 1 квітня 2017 року чисельність населення

міста за оцінкою становила 290,8 тис. осіб. У січні – березні тут народилося 519 дітей. Більше полови-ни жінок (53%) народили первістків, понад третина (39%) стали мамами вдруге, а третю й більше дітей народила кожна тринадцята жінка (родина однієї з них поповнилася сьомою дитиною). Наймолодшими мамами стали три 17-річні чернігівки, найстаршій мамі виповнилося 45 років. Кожен шостий малюк народився поза шлюбом.

У січні – березні в Чернігові померло 897 осіб. Середній вік померлих чоловіків — 66 років, жінок — 77 років.

Фермер посіяв конопліЦього року у фермерському господарстві «Льон-

Канат» у Городні вперше посіяли коноплі — 200 гектарів. На Чернігівщині коноплі сіють уперше за останні

50 років, хоча колись їх вирощували в усіх північних селах краю, були навіть ставки, спеціально вириті для вимочування конопель. Як відомо, нині вирощу-вання конопель карається законом, оскільки вони містять наркотичні речовини. Але цей посіяний сорт не містить наркотичних речовин, тож його дозволи-ли сіяти. До того ж підприємство не боїться злодіїв-наркоманів.

Серед кращих шевченкознавців України — школярка з ПрилукУ Каневі на Тарасовій горі в рамках відзначення

156-их роковин перепоховання Тараса Шевченка відбулися урочистості з нагоди нагородження пере-можців VII Міжнародного мовно-літературного кон-курсу імені Тараса Шевченка.

Найкращі досягнення продемонстрували 59 учнів та студентів України, яких запросили до Кане-ва в Національний музей Тараса Шевченка. Анаста-сія Дорошенко, учениця 9 класу Прилуцької гімназії №5, була нагороджена дипломом І ступеня. Це вже третя її перемога в такому конкурсі. Дівчина висло-вила вдячність за підготовку своїй вчительці укра-їнської мови та літератури Наталії Василівні Бойко, якій також вручили диплом і цінний подарунок.

Рух на перехресті проспекту Миру та вул. Козацької буде перекритим до 15 червняЦілодобове перекриття руху транспорту на пе-

рехресті продовжено. Таке рішення ухвалив викон-ком Чернігівської міської ради.

Термін перекриття руху продовжений для прове-дення якісних ремонтних робіт шляхового покриття. Попередні розрахунки влади і комунальників вияви-лися неточними, адже спершу планувалося перекри-ти рух по центральній вулиці міста — проспекту Миру — на 3 тижні, до 1 червня. Тепер — ще півмісяця.

У результаті й далі не буде руху тролейбусів цим насиченим перехрестям, де навпроти вулиці Ко-зацької — вулиця Героїв Чорнобиля (колишня Бо-йова), що веде в напрямку району вулиці Рокоссов-ського і Бобровиці (в цей бік курсують тролейбуси №№ 10 і 11). І далі не їздитимуть тут тролейбуси №№ 2 і 3, що з’єднують район Котів відповідно з центром міста і вокзалом.

Автобуси, що рухаються з центру, перед попе-редньою зупинкою звертатимуть на вулицю Мар-тина Небаби і їхатимуть в об’їзд, повз Подусів-ку, виїжджаючи на проспект Миру після вказаного перехрестя.

53 мільйони — задля подальшої економії

Бюджетні заклади Чернігова перейдуть на енергоефективне освітлення. Виконком міськради затвердив 150 проектів щодо замі-ни ламп розжарювання та люмінесцентних на LED-світильники. Це буде реалізовано протя-гом десяти років. Замінять освітлення в закла-дах освіти, культури та в деяких структурних підрозділах райрад. На це 2017 року з місько-го бюджету виділено 53 млн грн. Крім того, за ці гроші встановлять прилади обліку та частко-во проведуть реконструкцію покрівель, вікон і дверей у тих бюджетних закладах і установах, де енерговитрати найбільші.

Рух — це життя!Валерій Сарана: з 70-річчям

Невже 70? Стрункий, підтяг-нутий. Звісно — спортсмен, ту-рист, плаває на байдарках. Так що «в 70» якось не віриться. Або треба визнати, що і в 70 можна бути ось таким, і це не вік древ-ніх дідів.

Валерій Юрійович. Валерій. Валера, як дружньо звертаються до нього найближчі друзі, товари-ші, соратники.

Але спершу, традиційно для ювілеїв, — суха біографічна до-відка. Хоча б з Вікіпедії, Україн-ської Інтернет-енциклопедії.

Сарана Валерій Юрійович (народився 29 травня 1947 р.) — перший голова Чернігівської кра-йової організації Народного Руху України (1990 – 1992), відомий громадський діяч.

Народився в Києві. Батько — фронтовик, був студентом Київ-ського університету, мати — сту-дентка Київського педагогічного інституту імені М. Горького. Мати померла дуже рано, коли Вале-рію було півтора роки. Виховував дід Максим — священик у містеч-ку Літки під Києвом. За спогада-ми сучасників, він мав прекрас-ний голос і дуже любив співати. Від нього, як вважає онук, у Вале-рія також любов до пісні.

Переїхав у Чернігів 1952 року після переведення батька до цього міста, де Валерій навчав-ся у першій школі. «Хоча школа інша поруч була, — згадує Вале-рій Юрійович, — але батько від-дав саме в першу, бо була укра-їнською». У 1965 – 1970 роках навчався в Київському інститу-ті народного господарства імені Д. Коротченка. Після проходжен-ня служби в армії працював у фінансових установах Черніго-ва, викладачем у Чернігівському юридичному технікумі.

З першими вітрами перебу-дови, національного і демокра-тичного відродження активно долучився до громадського жит-тя. Разом з такими активістами, як Василь Чепурний, Владислав Савенок, Анатолій Лащевський, Олексій Івченко, Леонід Отрюх, Богдан Луців, Владислав Бойко, у 1989 році виступив засновни-ком Чернігівського обласного то-вариства української мови імені Т. Шевченка (нині «Просвіта»), де був обраний заступником голови.

На установчих зборах Чер-нігівської крайової організації Народного Руху України 9 липня 1989 року обраний співголовою організації, а 6 жовтня 1990 року — головою. Очолював організа-

цію до 1992 року. Член оргкомі-тету та делегат установчого з’їзду Народного Руху України за пере-будову (вересень 1989 р.)

Мітинги, які часто вів Вале-рій Сарана, розбудили Чернігів і всю область, на них уперше були підняті жовто-блакитні прапори, пролунали вимоги позбавлен-ня КПРС керівної ролі, слова про незалежність України. Агітацій-но-просвітницькі походи облас-них Руху і «Просвіти» «Дзвін-90» та «Козацькими шляхами» (1991) стали важливими віхами подо-лання комуністичної гегемонії у свідомості жителів Чернігівщи-ни, поклали початок відродження Гетьманської столиці — Батурина.

29 січня 1991 року Валерій Сарана очолював делегацію На-

родного Руху на першому публіч-ному вшануванні подвигу героїв Крут на місці бою з російськими більшовицькими військами. Тоді патріоти встановили березовий хрест на невеликому кургані. Відтоді щороку 29 січня на цьому місці вшановується пам’ять за-хисників УНР.

Тодішня комуністична влада за активну політичну і громадську діяльність неодноразово притя-гувала Валерія Сарану до адмі-ністративної відповідальності, в тому числі за проведення несанк-ціонованих мітингів; він переслі-дувався КДБ, зокрема за достав-ку першої незалежної чернігів-ської газети «Громада» зі столиці Литви Вільнюса, де її друкували.

На виборах до Верховної Ради України в березні 1990 року Ва-лерія Сарану висунули кандида-том у депутати по Новозаводсько-му виборчому округу Чернігова. «Компартійні органи вели актив-ну пропагандистську роботу проти мене як кандидата, що представ-ляв політичну силу — Рух, який протистояв КПРС. У дискредитації мене КПРСівські агітатори не гре-бували нічим. Вони звинувачува-ли мене у всіх смертних гріхах», — згадував Валерій Сарана.

Для боротьби з рухівським кандидатом було створено облас-ний штаб на чолі з другим секре-тарем обкому КПРС. Попри все,

Валерій Сарана вийшов у другий тур виборів, де програв номен-клатурному кандидату лише вна-слідок фальсифікацій.

Під час заколоту ГКЧП у серп-ні 1991 року разом з головою об-ласного Товариства української мови імені Т. Шевченка Василем Чепурним підписав телеграму Президії Верховної Ради УРСР: «Протестуємо проти московсько-го двірцевого перевороту. Такий Союз Україні не потрібен. Вима-гаємо негайного виходу України зі складу СРСР».

Зі здобуттям Україною неза-лежності в першій її демократич-ній владі з 1992 по 1994 роки працював заступником пред-ставника Президента в області (аналог нинішньої посади голови

обласної державної адміністра-ції) з гуманітарних питань.

У 1995 – 1996 роках — ви-кладач у Чернігівському дер-жавному інституті економіки та управління. У 1996 – 1997 ро-ках — керівник апарату фракції Народного Руху у Верховній Раді. Працював головним консультан-том управління внутрішньої по-літики Адміністрації Президента (1998 – 2002), очолював одне з управлінь Державного комітету України з інформаційної політи-ки (2003). Генеральний директор Національного архітектурно-іс-торичного заповідника «Чернігів стародавній» (2003 – 2006), ди-ректор меморіального комплексу пам’яті героїв Крут (2007 – 2012). Нагороди: орден «За мужність» III ступеня (2009), Почесна Грамота Верховної Ради України (2009), ордени — Миколая Чудотворця, Архістратига Михаїла (Української православної церкви Київського патріархату, 2008 і 2009 роки).

* * *Після цього «офіціозу» треба

сказати ще про деякі суттєві речі, оскільки йдеться про громад-ського діяча. А саме — про владу і про партію Народний Рух та за-галом національно-демократич-ні сили.

1 грудня 1991 року відбули-ся одночасно Всеукраїнський ре-ферендум про незалежність, а та-

кож перші президентські вибори. Прогнозованою стала величезна перевага «за» в голосуванні на референдумі — понад 92% голо-сів. Причому більшість проголосу-вала «за» в усіх 25 областях Украї-ни, включно з Кримом, не кажучи вже про український Донбас.

Але, сказавши «А», треба було б сказати «Б»: обрати абсолют-но нову, некомуністичну владу, як зробили перед цим країни колиш-нього соцконцтабору (Польща, Чехословаччина, Угорщина). Од-нак на президентських виборах переміг Леонід Кравчук, колиш-ній секретар ЦК Компартії. Причо-му Кравчук виграв вибори в один тур, з результатом 61,59% голосів.

Очевидно, на відміну від зга-даних східноєвропейських кра-їн, комунізовані й денаціоналізо-вані частини колишнього СРСР, Україна в тому числі, не змогли одразу відірватися від комуно-то-талітарного минулого. А ще при-кро, що вже на тих виборах намі-тилися подальші розбрат і чвари національно-демократичних сил. Йдеться про висування аж трьох їхніх кандидатів на вибори пре-зидента. Чому не вдалося виста-вити спільну кандидатуру лідера цих сил, голови Народного Руху Чорновола? Згадаймо резуль-тати виборів, відсоток набраних голосів: В’ячеслав Чорновіл — 23,27, Левко Лук’яненко — 4,49, Ігор Юхновський — 1,74.

Леонід Кравчук пройшов складний шлях еволюції від пред-ставника владної номенклатури до державника. Але якою стала нова влада держави? Сформо-ваною переважно з тої самої но-менклатури, з вкрапленням у неї представників національно-де-мократичних сил, зокрема Руху, який, втім, скоро розсипався на цілу низку партій. Дуже непросте питання: чому не вийшло симбіо-зу, поєднання старої номенкла-тури, досвідчених фахівців, з но-вими патріотами? Чи хотів іти на таке поєднання перший прези-дент Кравчук? Чи йшли на це самі демократи, насамперед Рух?

Урешті все завершилося вже через два з половиною роки, коли влітку 1994-го Кравчук в умовах політичної кризи дочас-но подав у відставку. Відбулися (вперше) позачергові президент-ські вибори, які виграв ставленик тої самої номенклатури та ново-го капіталу Леонід Кучма. Виграв і наступні, був президентом ре-кордні понад 10 років, які й стали роками переформатування краї-ни в олігархічне суспільство.

Але перед цим були перші два з половиною роки будівництва нової держави, роки значною мі-рою романтичні, сповнені ентузіазму, надій та, як виявилося, ілюзій.

У селі Озеряни Варвинського району триває ремонт школи. Уже оновлено сис-тему опалення, вікна й двері, перейшли до утеплення стін. Це частина проекту Євро-пейського Союзу і Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на гро-маду».

Котли встановлені за рахунок районно-го бюджету, решта робіт виконується за ко-шти ЄС-ПРООН. Така умова проекту — спів-фінансування. Договір між районними ра-дою, адміністрацією та проектом ЄС підпи-саний 2015 року, основні роботи почалися торік і в цьому році завершаться.

Щоб отримати підтримку проекту, слід

створити громадську організацію, яка зби-рає частину коштів з місцевих мешканців і потім приймає гроші на свій рахунок та контролює хід робіт. Таку організацію «Зла-года» в Озерянах очолює директор школи. Підрозділи організації створені ще в трьох селах — Кухарка, Мармизівка, Брагинці, звідки на навчання сюди привозять дітей, адже Озерянська школа — опорна. У ній на-вчається 158 учнів, з них 35 школярів до-ставляють шкільні автобуси.

Створені громадські організації можуть стати ядром майбутньої об’єднаної територі-альної громади в складі чотирьох сіл із цен-тром в Озерянах. Така ініціатива заявлена.

Ремонт коштом Євросоюзу та ООН

5

21 січня 1990 року. Делегація Чернігівського Руху на всеукраїнській акції «Акт Злуки», присвяченій річниці

проголошення 1919 року Соборності України. У першому ряду крайній справа — Валерій Сарана.

№104 1 червня 2017 року№104 1 червня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо4 Світ Чернігівщини

ЕЕкологія

Про все, що хвилює, що наболілоБліц-інформКримінальна справа учасникам побиття школярокЗа фактом резонансної справи з пу-

блічним побиттям у Чернігові неповно-літніх дівчат поліцейські разом зі спів-робітниками прокуратури оголосили про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень п’ятьом учасницям кон-фліктів.

Малолітні дівчата публічно прини-жували та били своїх жертв, фільмуючи це на камеру. Відео публічного побиття школярок викликало неабиякий резо-нанс у Чернігові й Україні. Поліція вста-новила особи всіх учасників інциденту. Йдеться не лише про тих, хто бив дівчи-ну, а й про свідків, які не припинили зну-щання.

Правоохоронцям відомо про три факти, в яких фігурують п’ять неповно-літніх дівчат, але розслідування триває в рамках одного кримінального прова-дження.

Під процесуальним керівництвом прокуратури поліція розслідує кримі-нальне провадження за частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу Укра-їни (хуліганство, вчинене групою осіб), яке карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Шахраї видурюють гроші вже й у школярів 18 травня до поліції звернувся меш-

канець обласного центру, який повідо-мив, що його малолітньому синові зате-лефонував невідомий і розповів, нібито батько потрапив в аварію, знаходиться в тяжкому стані й на операцію терміно-во потрібні гроші.

Шокований звісткою, підліток узяв з дому гроші й побіг до найближчого су-пермаркету з банківським терміналом. З допомогою охоронця хлопчик пере-рахував на вказаний шахраєм рахунок 3700 гривень. Лише після цього батько й син побалакали телефоном, і обман був викритий. Поліція веде досудове розслідування.

Викопали понад дві тисячі боєприпасів Перевалила за 2000 кількість боє-

припасів часів Другої світової війни, які сапери вилучають у Бахмацькому райо-ні, поблизу залізниці, на 14 км перего-ну Часниківка – Доч Південна. Там від 4 травня працює група розмінування 8-го навчального центру Державної спеці-альної служби транспорту Міністерства інфраструктури.

Серед виявлених вибухонебезпеч-них предметів — артилерійські снаряди різного калібру та підривники до них, мі-нометні міни. Усе це буде знешкоджено.

Під Черніговом розбився літак, упавши на приватне подвір’я26 травня о 14.58 до оперативно-

диспечерської служби надійшло повідо-млення про падіння легкомоторного лі-така «Cessna-172» біля аеродрому «Пів-ці». Літак зачепив житловий будинок і загорівся. Пошкоджені 10 кв. метрів зо-внішньої стіни будівлі.

У результаті падіння літака заги-нув пілот, мешканець Київської області, 1981 року народження. Мешканці жит-лового будинку не постраждали.

Причина падіння літака встановлю-ється.

Ви живете у старій багатоповер-хівці й маєте приватизовану квар-тиру? Ваш будинок визнано аварій-ним? Тоді готуйтеся до чергових про-блем, адже за сучасним українським законодавством ваш будинок — це ваша власність, і ремонтувати його маєте ви самі. Міська влада Черніго-ва готова лише провести експертизу й повідомити, в якому він стані.

Виконком Чернігівської міської ради затвердив зміни до Програ-ми сприяння збереженню і покра-щенню технічного стану житлово-го фонду міста та його безпечної експлуатації на 2017 – 2019 роки, ухваленої в січні 2017 року. Стосу-ються вони не сум, які спрямовують-ся на виконання програми (так само залишається 12 мільйонів, з яких 6 — із бюджету, терміном на 3 роки), а напрямків фінансування.

Коли обговорювався й ухва-лювався проект узимку, чиновни-ки, мабуть, розраховували, що самі мешканці аварійних будинків будуть зацікавлені в тому, щоб провести реконструкцію будинків. Відтак екс-пертизу технічного стану багатопо-верхівок мали провести підприєм-ства, що обслуговують будинки, ви-готовлення проектно-кошторисної документації мали робити самі меш-канці, а проведення капітальних ре-монтів хотіли проводити на умовах співфінансування рівними частка-ми: 50% — з міського бюджету, 50% — кошти співмешканців.

Сьогодні точка зору на все це змінилася. Згідно з ухваленими ви-конкомом змінами, проведення екс-пертизи, виготовлення проектно-кошторисної документації поклада-ються повністю на співмешканців будинку, а безпосередньо капітальні ремонти залишаються на співфінан-суванні. Але в документі з’явилося доповнення про те, що кошти бю-джету, передбачені на співфінансу-вання, можуть бути використані на проведення технічних експертиз ста-ну будівель і виготовлення проектів. Тож на виконання власне ремонтних робіт грошей може не залишитися.

Чиновники на засіданні викон-кому не приховували, що планують витратити кошти, передбачені бю-джетом, на проведення технічних експертиз стану будинків. Мова йде про 50 – 70 будівель, які на сьогод-ні в аварійному стані. Орієнтовна вартість одного дослідження — 70-130 тисяч гривень, що загалом скла-дає 3,5 мільйона гривень, якщо взя-ти мінімальні цифри (50 будинків по 70 тисяч), і більше 9 мільйонів, якщо максимальні (70 будинків по 130 ти-сяч). До речі, частка бюджету скла-дає 6 мільйонів, по 2 млн протягом трьох років, тобто ще питання, чи взагалі вистачить цих грошей.

Міський голова Чернігова Вла-дислав Атрошенко зазначив з цього

приводу, що вина за ситуацію, коли значна частина житлового фонду пе-ребуває в аварійному стані, лежить на державі, політика якої в цьому на-прямку не збалансована. З одного боку, є приватне приватизоване жит-ло, й відповідати за нього мають самі співмешканці. З іншого боку, є відпо-відальність посадових осіб за несвоє-часне виконання ремонтних робіт, що часто і призводило до приведен-ня будинків до аварійного стану. Як приклад він навів гуртожиток на По-пудренка, 16, де систематично підто-плювалися підвали. Згадав і про са-мостійні перебудови й переплануван-ня квартир мешканцями, що теж не завжди є безболісним для будинків.

За таких умов чиновники прямо вказали, що ці зміни до проекту ухва-люються, аби захистити працівників ЖКГ від можливого кримінального пе-реслідування, у випадку якщо станеть-ся чергова трагедія. Міська рада ро-бить експертизу будинку, його техніч-ного стану. Якщо він дійсно аварійний, мешканці мають самі визначатися, що робити далі: чи залишатися і продовжу-вати жити там, незважаючи на небез-пеку, чи переїжджати, чи шукати кошти на його ремонт. Це приватна власність співмешканців будинку, і вони самі ма-ють відповідати за його стан, за власні подальші дії, життя та здоров’я.

Владислав Атрошенко при цьому вказав, що в найбільш аварійних бу-динках живуть, як правило, найменш платоспроможні мешканці, а відтак на ремонт чи нове житло гроші вони на-вряд чи знайдуть. Не може витрачати їх на приватне майно і міський бюджет.

На виконкомі для наочності про-вели орієнтовний підрахунок капі-тального ремонту багатоповерхівки.

Проведення експертизи — 70-130 тисяч гривень, виготовлення проек-ту — 250-300 тисяч гривень, прове-дення ремонту — мінімум 10 мільйо-нів гривень. Тобто навіть на 50 бу-динків потрібно 520 мільйонів гри-вень щонайменше!

Для того, щоб пояснити ситуацію з проведенням капітальних ремон-тів, міський голова доручив провес-ти громадські слухання, зняти для цього найбільший у місті зал, запро-сити представників ЖКГ і мешканців багатоповерхівок.

«Треба пояснити, де закінчується наша відповідальність, — зазначив міський голова, — та де починаєть-ся відповідальність власників при-ватного житла. Багато людей до цьо-го часу живе в пострадянському про-сторі та вважає, що прийде ЖЕК і все за них зробить».

Проблема з аварійними багато-поверхівками з кожним днем заго-стрюватиметься, будинки старіють, і їх руйнація — лише питання часу. Розв’язання проблеми поки що немає.

Зміни до цієї програми ухвалені на виконкомі, але ще мають бути за-тверджені на сесії. Але навіть якщо їх не ухвалять депутати, суті справи це не змінить. Аварійність багатопо-верхівок з приватизованими квар-тирами — це проблеми власників квартир, які є співвласниками бу-динків у цілому. На цьому наголошу-ють і депутати, і чиновники. Що роби-ти далі, мешканці аварійних будинків мають вирішувати самі: продавати квартири і переїжджати, просто за-лишати будинки чи шукати можли-вості для їх ремонту.

Gorod.cn.ua 23.05.2017

Менш як за 2 місяці рибоохоронний патруль зафіксував 99 порушень

Від початку нерестової заборони, з 1 квітня по 24 травня, Чернігівський рибоохоронний патруль здійснив 99 рибоохоронних рейдів, під час яких викрито 99 порушень правил рибальства. У тому числі 71 грубе порушення з ви-користанням заборонених знарядь лову. Вилучено 280,15 кг риби та 120 одиниць заборонених знарядь лову.

Зокрема, рибні патрулі затримали браконьєрів на за-боці р. Десна поблизу с. Лебедівка Козелецького району, біля смт Замглай Ріпкинського району.

Якщо ви стали очевидцем порушення правил рибаль-ства, не будьте байдужими, повідомляйте на всеукраїн-ську безкоштовну «гарячу» лінію 0-800-50-52-50 або на телефони «гарячої» лінії Чернігівського рибоохоронного патруля: 099-112-13-44 та (0462) 93-75-57.

Хто ремонтуватиме багатоповерхівки?

Ось цей злощасний будинок — гуртожиток на вулиці Попудрен-ка, 16, який обвалився торік. Загинула молода жінка. Майже дві сотні мешканців залишилися без даху над головою, були розселені по гурто-житках та інших приміщеннях міста. Досі не зрозуміло, як бути з цим будинком? Чи можна його відновити? Чи повернуться сюди мешканці?

Трагедія спонукала міську владу впритул зайнятися аварійними будинками Чернігова.

Коментарі читачів публікації на сайті

Вот гады — умыли руки! Я — не я и хата не моя! Чинуши, как всегда, в своём репертуаре!

* * * Меня всегда удивляла людская

близорукость.Когда в первой половине 90-х

приватизировали практичес-ки бесплатно квартиры, остав-ляя государственными (по сути бесхозными) все площади и ком-муникации за входной дверью, никто не поднимал таких вопро-сов: «Что будет потом?» Жилой фонд был более-менее новым, а ответственные квартиросъёмщики стали хозяевами. В итоге, как оказалось, единственным плю-сом приватизации стало то, что владельцы могли распоряжать-ся тем, чем владеют. Но чем они владеют? Небольшим кусочком в большом организме под названи-ем многоквартирный дом. Но всё дряхлеет и требует всё больше де-нег, в том числе многоквартирные дома. И час расплаты наступит, «приватизированные квартиры» скоро будет содержать настолько дорого, что те, кто побогаче, будут переезжать в частный новострой или кондомиумы, кто беднее — бу-дут арендовать квартиры, а самые бедные переедут в социальные дома. Ещё сильнее пойдет рассло-ение.

* * * «...Не може витрачати їх на при-

ватне майно і міський бюджет...». Шановний барига, відкрию ве-

личезну таємницю: в багатоповер-хівках не всі квартири приватизо-вані, витрачати кошти на ремонт приватизованих приміщень вас ні-хто не примушує, ремонтуйте те, що стоїть на балансі ЖКГ. Я сплачую комунальні послуги, і у вартості за-кладена складова на підтримку в належному стані того майна, яке знаходиться на балансі ЖКГ.

* * * «Відтак експертизу технічного

стану багатоповерхівок мали про-вести підприємства, що обслугову-ють будинки».

Это те, которые годами наблю-дали, как всё разрушается?

* * * Неужели, чтобы посмотреть

дату застройки дома, визуально определить состояние кладки кир-пича или швы панелей, посмотреть подвалы, после дождя определить, куда уходит вода или долго сто-ит, посмотреть состояние угловых квартир, для этого надо 100 тысяч гривень??? Проще пенсионера-ин-женера нанять за 1000 гривень.

Як забруднюють Стрижень

Муніципальна поліція Чернігова досліджує самовільні каналізаційні врізування, які забруднюють річку. По вулиці Авіаторів мешканці при-ватного сектора проклали зі своїх бу-динків труби до зливної каналізації, яка проходить містом та вливаєть-ся у Стрижень. Тож, аби зупинити за-бруднення, комунальники розкопа-ли частину стоку, знайшли, де знахо-диться врізування, перекрили його і склали протокол. Муніципальна полі-ція склала акт, за яким забруднювачі річки мають сплатити штраф. Право-охоронці кажуть, що таких випадків немало.

Зникають полезахисні лісосмуги

17 травня Чернігівська обласна рада ухвалила рішення «Про Звернення до Верховної Ради України та Кабінету Міні-стрів України щодо невідкладного врегу-лювання питання стосовно забезпечен-ня збереження, охорони, утримання та використання полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень».

Про актуальність цього рішення мож-на судити з фото, зроблених уздовж між-народної траси. Це Борзнянський район. І така сама ситуація — майже всюди в об-ласті. Відсутність дерев на трасі створює постійні перемети снігу, який вітром зно-сить з полів. Водночас без дерев страж-дає захист полів.

№104 1 червня 2017 року№104 1 червня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо 5Світ України

3

Бліц-інформ75% ефіру — українською мовоюВерховна Рада внесла зміни до Закону

щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації. Законопроект встановлює, що для телерадіоорганізацій загальнонаціональної категорії мовлення частка передач та/або фільмів українською мовою має становити не менше як 75% про-тягом доби в кожному з проміжків часу з 7.00 до 18.00 та з 18.00 до 22.00.

Для телеорганізацій регіональної та місцевої категорій мовлення закон вста-новлює обов’язкову частку україномовного контенту на рівні 50%.

Окремо законопроект визначає обо-в’яз кову частку новин державною мовою, а саме не менше 75% від загальної тривалості всіх новин у кожному з проміжків часу з 7.00 до 18.00 та з 18.00 до 22.00.

Уточнюється, що передача вважається українською мовою, якщо всі виступи дик-торів (ведучих) виконані винятково україн-ською мовою.

Однак допускається використання без дублювання й озвучення репортажів з місць подій, які не супроводжуються коментарями або іншим текстовим супроводом ведучого.

Зазначені обов’язкові частки передач державною мовою стосуються тільки теле-радіоорганізацій, які відповідно до умов лі-цензій здійснюють ефірне та багатоканаль-не (цифрове) мовлення з використанням ра-діочастотного ресурсу.

Крім того, було внесено поправки щодо дублювання російськомовного кіно радян-ського періоду українською.

Треба додатково ще більш як півмільярда на Чорнобильську станцію та її зонуМіністерство екології та природних ре-

сурсів просить Міністерство фінансів перед-бачити 583,906 мільйона гривень додатко-вого фінансування при підготовці проекту змін до державного бюджету на 2017 рік.

Зокрема, необхідно 31,2 млн гривень на бюджетну програму «Розвиток матері-ально-сировинної бази», 2,8 млн гривень — на «Керівництво та управління діяльніс-тю у зоні відчуження», 391,4 млн гривень — «Внески України до Чорнобильського фонду «Укриття» і в рахунок ядерної безпеки ЄБРР», 112,56 млн гривень — на «Виконання ро-біт у сфері поводження з радіоактивними відходами неядерного циклу, будівництво комплексу «Вектор» та експлуатацію його об’єктів». А також 20,15 млн гривень — на «Підтримку екологічно безпечного стану в зоні відчуження і безумовного відселення» і 97,8 млн гривень — на «Підтримку в безпеч-ному стані енергоблоків та об’єкта «Укриття» та заходи щодо підготовки до зняття з екс-плуатації Чорнобильської АЕС».

Провінція безлюдніє, а 4-мільйонний Київ «усмоктує» сотні тисяч людейЗа офіційними даними, нині в Києві

мешкають майже три мільйони осіб, більша частина з яких — жінки. Про це повідомили в Головному управлінні статистики міста Ки-єва: «У Києві сьогодні проживає 2 мільйони 925 тисяч 760 осіб, майже 42 тисячі з них перебувають тут тимчасово».

Майже 60% населення Києва — люди працездатного віку, тобто віком від 16 до 59 років. Цьогорічна кількість студентів у сто-лиці — трохи більше 360 тисяч осіб. Частка людей пенсійного віку складає майже 24% від загальної кількості мешканців столиці. Трохи більше 80% населення Києва — укра-їнці, на другому місці — росіяни, їх 13%. Єв-реїв, білорусів та представників інших наці-ональностей — трохи менше п’яти відсотків.

За даними Держкомстату, щороку кіль-кість населення Києва зростає майже на 20 – 25 тисяч людей. Водночас, згідно з дослі-дженнями аналітично-дослідницького цен-тру «Інститут міста» й Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ, у столиці фак-тично проживає близько 4 мільйонів людей.

Шановний Петре Олексійовичу!Шановний Андрію Володимировичу!Шановний Володимире Борисовичу!Шановний Степане Івановичу Кубів,

голово «Меморіалу ім. Василя Стуса»!Це не лист до вас, а крик душі колишніх

політв’язнів! Нам перекривають дихання, нас позбавляють спілкування, а часто й самого іс-нування! Нас, які боролися за Україну, нас, які були за ґратами десятки років, нас, яких катува-ли, мордували, розпинали, принижували, вби-вали за те лишень, що ми мріяли й боролися за постання вимріяної незалежної України!

І роблять це неподобство ваші чиновники, ваші підлеглі, ваші довірники.

Вони не хочуть виконувати, вони бойко-тують Указ Президента України Кучми від 14.05.2001 № 307/2001, де сказано:

2. «Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київ-ській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

передбачати у проектах Державного бю-джету України та місцевих бюджетів на 2002 і наступні роки кошти для підтримки статут-ної діяльності Всеукраїнського товариства та його місцевих осередків…»

Вони не хочуть виконувати Указ Президен-та Ющенка №1088/2005 від 11 липня 2005 року, де, зокрема, сказано:

«вирішити в установленому порядку питання щодо фінансування видання журналу «Зона», підготовки та випуску книжкової серії «Україна XX століття. Енциклопедія боротьби і репресій», всебічно сприяти видавничій діяльності Все-українського товариства політичних в’язнів і ре-пресованих, Українського добровільного куль-турно-просвітницького правозахисного благо-дійного товариства «Меморіал» ім. В. Стуса, Асо-ціації дослідників голодоморів в Україні, інших громадських організацій колишніх політичних в’язнів і репресованих та громадських організа-цій, що безпосередньо займаються вивченням проблем політичних репресій і голодоморів».

Вони не хочуть виконувати, вони бойко-тують Указ Президента України Порошенка №75/2017 «Про заходи у зв’язку з 80-ми роко-винами Великого терору — масових політичних репресій 1937 – 1938 років».

На «Зону» грошей не виділяли вже 4 роки! А нам украй потрібно видати ювілейне 30-те чис-ло журналу «Зона»!

Для кого ж писаний Закон України «Про пра-вовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті» від 9 квіт-ня 2015 року, підписаний ПОРОШЕНКОМ?! І оця наявна там стаття № 6. Відповідальність за порушення законодавства про статус бор-ців за незалежність України у XX столітті.

1. Громадяни України, іноземці, а також осо-би без громадянства, які публічно виявляють зневажливе ставлення до осіб, зазначених у статті 1 цього Закону, перешкоджають реалі-зації прав борців за незалежність України у XX столітті, несуть відповідальність відповідно до законодавства.

Але ми не вимагаємо покарання чиновни-ків, які перешкоджають нам чи зневажають наші права або саботують ваші укази! Ми ви-магаємо субсидувати видання «Зони», зокрема ювілейного тридцятого числа, присвяченого 80-им роковинам страшних репресій.

Я, головний редактор журналу «Зона» та аль-манаху спогадів і документів репресій «Одеська хвиля», вихід якого зупинився на числі 7, бо чо-тири роки не дають нам грошей, звертаюся до вас, очільники держави: ВИРІШІТЬ ЦЕ ПИТАННЯ!

Ми читаємо декларації ваших чиновників, і волосся наше стає дибки — долари лежать у них удома центнерами. До кого ж оці слова Президента: «…всебічно сприяти видавничій діяльності Всеукраїнського товариства політич-них в’язнів і репресованих»?

Ви прийшли до влади тому, що ми, нинішні ще живі й уже впокоєні політв’язні, не мовчали тоді, боролися, ворохобили, збурювали суспільство, свідомо ішли на катування, на муки, на смерть. Василь Стус, Олекса Тихий, Юрій Литвин, Василь Лісовий, Іван Сокульський, Ярослав Лесів, Зено-

вій Красівський, Світличні Надія, Іван, Леоніда, Євген Сверстюк, Оксана Мешко, син її Олесь Сер-гієнко, Ігор та Ірина Калинці, Левко Лук’яненко, Микола Горбаль, Юрко Шухевич, Петро Франко, Михайло Сорока, Іван Гель, Володимир Мармус, Василь Овсієнко, Віталій Калиниченко, Святослав Караванський, Ніна Строката, Ганна Михайленко, брати Горині… Сотні, тисячі борців, мучеників…

А ваші чиновники сидять на центнерах до-ларів. Ми ж не маємо хоча б півкілограма на журнал «Зона» та на видавничу діяльність Все-українського товариства політичних в’язнів і репресованих.

Не можемо більше мовчати!Головний редактор журналу «Зона»,

письменник Олекса РІЗНИКІВ, народжений саме того 1937 року, двічі

репресований — у 1959 р. і в 1971 р., відбув 7 років концтаборів.

P.S. На всяк випадок даю номер картки При-ватбанку для гривень: 5168 7427 0328 4368.

Повертаємося до нашого ювіляра. Голо-

ва обласного Руху, природно, очолив ту невелику групу рухів-

ців, демократів, які прийшли у вла-ду, обійняв найвищу серед них по-саду — заступника голови області, як і в більшості інших областей — з гуманітарних питань. Разом з Вале-рієм Юрійовичем у структури влади прийшли тоді Анатолій Бабкін, Сер-гій Соломаха, Лариса Куровська, у гуманітарні сфери — культуру, мо-лодь, спорт. Згодом їм довелося по-чути чимало докорів від радикал-де-мократів за те, що, мовляв, і там не встигли щось зробити, і там. Мабуть, варто нагадати слова одного класи-ка, котрий сказав, що діяча треба оцінювати не за тим, що він не встиг зробити, а за тим, що встиг.

Дещо встигли, але надто швид-ко наближалися переміни в країні — від романтичних ілюзій до праг-матичної прози життя. Та й «випа-ли» вкраплені у владу рухівці дово-лі швидко: влітку 1994-го, разом із президентськими, відбулися й місцеві вибори. «Кравчуківський» очільник області Валентин Мельни-чук їх програв, і не комусь, а остан-ньому, перед крахом СРСР, першо-му секретареві обкому Компартії.

Тепер, оскільки йдеться про пер-шого голову Чернігівського Руху, — про справи партійні. Історія головної національно-демократичної сили новітньої України — Народного Руху — різко розпадається на дві части-ни: злет і падіння, якщо не сказати — агонію. Мова про трагічний роз-кол Руху навесні 1999 року. Це була трагедія демократії, адже переваж-на більшість рухівців сприйняла цей розкол як «весну оновлення». Зо-крема, в нас на Чернігівщині «в роз-кол» пішло десь відсотків 80 Руху. Тобто за тими, хто у вищому керів-ництві партії пішов проти її голови В’ячеслава Чорновола й ініціював таке «оновлення», яке завершилося розколом на дві партії. Більша час-тина врешті програла в суді назву

Народний Рух України, переймену-валася в Український Народний Рух, а невдовзі — в третю назву — Укра-їнська народна партія, під якою й іс-нувала майже півтора десятиліття.

При тому, що в Народного Руху на початку 1999 року були сер-йозні проблеми, партія потребу-вала оновлення, хіба розуміли ми — оновлюємо чи знищуємо пар-тію? Принаймні, що беремо участь у спланованій ворогами демокра-тії політичній грі в рік нових прези-дентських виборів.

Результат — обидві партії, оби-два уламки Руху, і НРУ, і УНП, опини-лися на задвірках політикуму. На-весні 2013-го обидві партії начебто об’єдналися, шляхом самоліквідації УНП і влиття її в існуючий Народний Рух України. Але, виявляється, «са-моліквідована» УНП і далі числиться в політикумі. Як же тут Рухові нині заявляти претензії на об’єднання демократичних сил, коли досі не розберуться з об’єднанням партії.

Зараз почалися спроби онов-лення Руху, в тому числі в області.

До нього, до його керівництва (об-ласного і всеукраїнського), при-йшли нові люди, мабуть, з впливом і грошима. З одного боку — вони абсолютно невідомі, «незасвічені» в попередні рухівські десятиліття, з іншого — дехто вважає, що саме вони оживлять партію, на відміну від давно «засвічених».

Долучено до цього процесу й першого голову Чернігівського Руху Валерія Сарану. Днями він ви-ступив зі зверненням до рухівців. Воно доволі цікаве. «Я був свідком та учасником найбільшого тріумфу Руху, бо саме Рух став тією провід-ною силою, яка привела Україну до незалежності... Але ж був і свідком та, мабуть, і учасником подій, які призвели до його політичного осла-блення через розколи та внутріш-ньопартійну колотнечу».

Як чесна й інтелігентна людина, якою, безумовно, є наш ювіляр, Вале-рій Сарана мужньо визнає, що був «і учасником подій», тобто розколу Руху.

Не для ювілейної публікації, але можна було б додати, що «по-

літичне ослаблення через розкол та внутрішньопартійну колотнечу» тяжко вдарило і по національно-де-мократичному спектру області.

Але ювіляр вболіває і застері-гає на майбутнє (продовження зга-даного звернення): «Сьогодні, коли до партії прийшла велика група мо-лодих енергійних політиків, з жит-тєвим та політичним досвідом, із сучасним баченням шляхів подаль-шого розвитку партії, шляхів виходу України з кризи, мені здається, що саме ці люди здатні повернути Руху його колишню славу і силу.

Тому мене насторожує, коли спостерігаю якісь «підкилимні» ігри, групівщину, політичні інтриги, які знову, вкотре, можуть призвести до розколу партії, до ослаблення поступу вперед, який намітився в Русі останнім часом».

Що ж, сподіваймося на краще. Адже прикро, що через два з поло-виною десятиліття розвіялося ба-гато ілюзій тих романтичних років.

…Але таким людям треба відда-ти належне. Вони були першими, їм було найважче. Бо, як сказав поет, «Сміливим легко бути, як дозволять». Їм є що згадати, їм є за що подякува-ти. Вони тепер «сімдесятники», але молоді душею. Не так давно відзна-чив 70-ліття ще один з лідерів чер-нігівського Руху — Іван Федорович Панченко. Цього року відзначив уже 80-річчя старший товариш Валерія Юрійовича, його побратим, соратник Валентин Миколайович Ральченко. А багатолітньому секретареві облас-ного Руху Михайлові Дмитровичу Да-нилюку вже за 80. З цієї когорти пер-ших — і Валерій Юрійович Сарана.

З ювілеєм, Валерію! Як казали давні римляни (а тобі, туристові, ві-дома ця мудрість), «Рух — це життя!»

Петро АНТОНЕНКО

Рух — це життя!

Олекса Різників

Ми боролися за УкраїнуВідкритий лист до очільників держави

№104 1 червня 2017 року№104 1 червня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо6 Україна і світ

Дорога — звична: основний її відтинок — нічний потяг з Києва до Львова (потім зворотно). Прав-да, після моєї попередньої поїзд-ки восени українські й польські за-лізничники ввели гарну новацію — прямий потяг між Києвом і Пе-ремишлем. Звичайно, ціна на цей «Інтерсіті» вища, ніж навіть у купей-них вагонах: якщо другим класом, то туди — 420 гривень, звідти — 60 злотих, це аналогічна сума. Зате швидко: 8 годин у дорозі й потяг денний. Утім, чимало хто воліє їз-дити якраз нічними. Бо тут справа не лише в ціні, розклад руху зруч-ний хіба що для киян. Зранку потяг їде з Києва о 7 ранку, прибуває до Перемишля о 15.00 за київським часом (у Польщі це 14.00). Звідти йде о 14.20 за польським часом і прибуває до Києва близько 23.00. Тобто треба бути в Києві або дуже рано, або залишатися там по при-їзді на ніч.

Плацкартний квиток на нічні потяги між Києвом і Львовом ко-штує 130 – 140 гривень, це з по-стіллю і чаєм. Тому плацкарт хутко розбирають за місяць – півтора наперед, адже це чи не наймасові-ше залізничне сполучення в країні. Від вокзалу Львова — маршрутка на кордон за 38 гривень, їхати при-близно 2 години. Тобто за 350 гри-вень (від Києва) можна з’їздити в обидва боки.

* * *Кордон, як журналіст і за за-

прошенням, переходжу без черги, за кілька хвилин. У мене звичайна шенгенська віза. Беруть відбитки пальців. А от поруч, від самого ран-ня, велика черга — українці йдуть хто у справах, хто торгувати, пере-важно цигарками й горілкою. Мит-ний контроль строгий, дозволяєть-ся нести по 2 пачки цигарок і 2 пів-літрівки горілки (чи літрівку). На цигарках дійсно можна заробити, вони в Польщі дорогі. Недешева й горілка, але одразу за кордоном українські жіночки продають горіл-ку по 9 злотих за півлітра. А це на наші гроші — 63 гривні. Що то за горілка, де вони її придбали в нас дешевше, аби щось заробити?

Одразу про курс валют. Злотий дорівнює вже не 6 гривень, як ще рік тому, не 6 з половиною, як во-сени, а 7 гривень. Це при тому, що курс злотого до долара незмінний, та й у нас в останній рік гривня на-чебто не дуже впала, бо далі й па-дати нема куди. Словом, польські ціни доводиться множити вже на 7, аби визначити, скільки що коштує на наші. Втім, самі ці ціни не зміню-ються роками.

* * *Університет Перемишля, або,

як він офіційно називається, — Державна Вища Школа Східно-європейська, жив своїм звичним

ритмом кінця навчального року. Розташований на околиці міста, в мальовничому маєтку колиш-ньої шляхетської родини князів Любомирських, головний корпус — у княжому палаці XVIII століття, оточеному чудовим старовинним парком.

Університет уже понад 15 років діє як найбільш східний виш краї-ни, націлений на співпрацю з Укра-їною. Тут нині навчається близько 300 студентів з України, й заклад гостинно запрошує наших юнаків і дівчат на навчання.

Саме в день мого приїзду три-вало щорічне студентське свя-то Ювеналії. Це давня європей-ська традиція — відзначати так завершення навчального року. Спершу було урочисте засідання. А увечері в розташованому не-подалік просторому боулінг-клубі — вечірка для студентів і викла-дачів. Спілкуюся з давніми й до-брими знайомими. Це обраний торік ректор університету доктор Павел Трефлер, уродженець Пе-ремишля, молодий, але вже з чи-малим стажем викладання у виші, який і закінчував. Це доктор полі-тології Малгожата Кузьбіда, яка не раз бувала в Києві, Черніго-ві, вільно говорить українською. Це Василь Козяр, керівник від-ділу промоції ректорату, родом зі Львівщини. Торік Василь одру-жився з моєю землячкою з Кули-ківки Олею Кохан. Дівчина вже мала вищу освіту, але вирішила отримати і європейський диплом. Вступила до університету Пере-мишля, швидко освоїла польську мову, якою ведеться навчання, закінчує вже другий курс і от зна-йшла свою особисту долю.

Атмосфера в залі весела, неви-мушена, дуже демократична, без огляду на посади й наукові звання. На сцені виступає один з відомих польських рок-гуртів. Танці, спіл-кування, турнір з боулінгу (приз пе-реможцеві — 30 літрів пива, яким він, звичайно, пригощає всіх охо-чих).

На цьому святі — й гості з Ки-єва, студенти Національного уні-верситету театру, кіно і телебачен-ня імені Карпенка-Карого. Недав-но ці два виші підписали угоду про

співпрацю. Киян гостинно прийня-ли, поселили в університеті.

Керівники делегації — мої дав-ні й добрі друзі, подружжя Василь Вітер і Галина Криворчук. Пан Ва-силь — заслужений діяч мистецтв України, актор театру і кіно, режи-сер, президент створеної ним по-над два десятиліття тому студії ВІ-АТЕЛ. Пані Галина — директор, продюсер, редактор студії. Студія спеціалізується на створенні доку-ментальних фільмів з української історії. Основний її продукт — ве-ликий просвітницький проект «Гра

долі», за ці роки зроблено й пока-зано по телебаченню близько 70 фільмів про видатних українців.

Василь Петрович уже понад два десятки років працює викла-дачем у згаданому виші, нині він — завідувач кафедри режисури телебачення. Як керівник курсу на факультеті, привіз студентів сво-го курсу з творчим візитом, про що нижче.

* * *Другого вечора — тепла зустріч

з українською громадою в україн-ському Народному домі Перемиш-ля. Дім цей є осердям життя Пере-мишльського відділу Об’єднання українців Польщі. Директор дому, голова відділу — Марія Туцька, пе-дагог місцевої української гімназії, одна з відомих діячів ОУП.

Сьогодні тут свято — вистава українських митців. Річ у тому, що студенти Василя Вітра вчаться на

режисерів, але режисер має бути й актором, грати на сцені. Тому в програмі навчання — і актор-ська майстерність. Своєрідним іс-питом з неї, як правило, є створе-на повноцінна театральна виста-ва. Кілька років тому попередні випуск ники пана Василя блиску-че зіграли комедію Миколи Куліша «Мина Мазайло», яку поставив ре-жисер, викладач курсу Віталій Сав-чук. І ось нова його режисерська робота — ще одна комедія Куліша «Отак загинув Гуска». Цю виставу студенти вже зіграли в Києві, а те-пер привезли до Перемишля.

Перед виставою вступне слово зі сцени сказали Марія Туцька, Ва-силь Вітер і Малгожата Кузьбіда, яка з польського боку є співорга-нізатором цього культурницького проекту.

Переказувати виставу, ще й блискучу драматургію геніально-го Куліша — справа невдячна. Це треба бачити. Тригодинна виста-ва пройшла на одному подиху. За-повнений українцями зал жваво реагував на перипетії персона-жів 1920-их років, так співзвучні з сьогоденням. Головну роль Саватія Гуски чудово зіграв студент Артур

Разіньков. Він з Луганська, його родина — біженці від війни на Дон-басі, мешкають в Одесі. Артур на-вчається у столичному університе-ті, має прекрасну українську мову — ось він, український Донбас.

* * *Другого дня вранці я побував

на недільному богослужінні в укра-їнському храмі Івана Хрестителя. що в центрі міста, на Храмовій горі. Після служби, як завжди, відбува-лося спілкування української гро-мади в їхній затишній кав’ярні не-подалік.

А вдень у згаданому вже кра-сивому залі старовинного Народ-ного дому, спорудженого українця-ми понад 100 років тому, пройшов пісенний дитячий фестиваль укра-їнців Перемишля й повіту.

* * *Другою основною точкою по-

їздки був Південно-Східний нау-

ковий інститут. Створив його 27 років тому відомий польський іс-торик, беззмінний директор ін-ституту доктор Станіслав Стем-пєнь. Мій давній друг поляк віль-но володіє українською, автор численних публікацій і книг на теми історії польсько-українських стосунків. Чільна тема його дослі-джень — Симон Петлюра, україн-ські визвольні змагання 1917 – 1920 років.

Цю саму тему досліджує ще один мій давній товариш — Олек-сандр Колянчук, заступник дирек-тора інституту, відомий історик, ав-тор численних книг. У свої поважні 85 років пан Олександр продовжує наукові дослідження, активний у громадському житті українців. По-був і на згаданій вище виставі, де ми охоче поспілкувалися.

А в інституті, розташованому в центрі міста, на площі Ринок, три-ває буденна праця: готуються нові видання, в архіві й бібліотеці пра-цюють українські та польські до-слідники.

* * *Кілька штрихів життя Пере-

мишля, дуже красивого, зеленого наприкінці весни.

На центральній площі відбуло-ся свято польських прикордонни-ків, з виставкою і парадним мар-шем.

У Королівському замку, що на височезному пагорбі над старим містом, у залі тамтешнього театру я побув на заключній виставі фес-тивалю казкових вистав місцевих театрів. Повен зал маленьких гля-дачів з батьками, чудова музична вистава.

У суботу в місті, як і по всій Єв-ропі, пройшла Ніч музеїв. Безко-штовно або за символічну ціну всі бажаючі могли оглянути численні музеї 1000-літнього міста. Дуже охоче відвідувала музеї молодь.

У самісінькому центрі, на пло-щі Ринок, неподалік ратуші (місь-кої ради) чую українські пісні. Зви-чайний вуличний музикант, але не просто українець, а з Тернополя. Це Микола Пряшівський, доволі відомий у Галичині музикант і спі-вак. Немолодий уже чоловік сюди приїздить часто, аби щось зароби-ти піснею. Грає та співає полякам і українцям.

Ця остання картинка начеб-то дисонує з тими випадами про-ти українців, які кояться останні-ми місяцями в Польщі, найперше — тут, у Надсянні. Але, як сказали мені мої польські друзі (і україн-ці, і поляки), радикали є скрізь — і в Польщі, і в Україні. Але розум-ні люди знають і розуміють, що в обох наших народів, зважаючи на складність їх взаємин в історії, є спільний ворог, той, що зараз веде війну проти України. І тут Польща однозначно підтримує Україну.

Петро АНТОНЕНКОФото автора

У литовській столиці Вільнюсі завершився опозиційний III Форум вільної Росії, на якому обговорювали актуальні про-блеми світової політики, сценарії виходу Росії із системної кризи.

В останній день Форуму обговорювали теми: «Системна криза в Росії: міфи і реальність», «Санкції. Що далі?», «Холодна громадянська війна в Росії», «Терор спецслужб як засіб маніпу-ляції». На завершення Форуму була ухвалена резолюція на під-тримку України та її територіальної цілісності.

Один з лідерів російський опозиції, видатний шахіст, 13-ий чемпіон світу Гаррі Каспаров категорично висловився за під-

тримку блокування в Україні російських соцмереж: «На мій по-гляд, Європі, ЄС можна було б повчитися на цьому прикладі, як боротися з кремлівською пропагандою».

Депутат литовського Сейму Мантас Адоменас у своєму ви-ступі схвалив санкції проти РФ: «Україна, ситуація в ній — осно-вний аргумент для продовження санкцій проти Росії. Потрібно продовжувати (і бажано — нарощувати) постійний пресинг про-ти агресора».

У другий, останній день Форуму виступали і представники України Валентин Наливайченко, Айдер Муждабаєв, а також адвокат кількох українських політв’язнів, у тому числі журналіс-

та Укрінформу Романа Сущенка, Марк Фейгін. Муждабаєв роз-повів, зокрема, про важку ситуацію, в якій перебувають нині кримські татари, яких видавлюють з окупованого Криму.

Фейгін висловив думку, що після отримання безвізу Украї-на може укласти ряд угод з Шенгенською зоною, після чого осо-би, яким заборонено в’їзд в Україну, будуть внесені до загаль-ної бази даних і також не зможуть в’їжджати до країн Шенгену.

Наступний IV Форум вільної Росії відбудеться у Вільнюсі на-прикінці листопада – на початку грудня цього року, до сторіч-чя створення ВЧК. Його наскрізною темою буде — «Сто років террору».

На Форумі вільної Росії ухвалили резолюцію на підтримку України

Польські етюдиНа запрошення університе-ту Перемишля і Південно-Східного наукового інститу-ту я недавно вчергове побу-вав у цьому старовинному місті Польщі, що на самому кордоні з Україною, Львів-ською областю. Ось деякі нотатки подорожі.

№104 1 червня 2017 року№104 1 червня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо 7Україна і світ

Закордонне українство

Коли очікувати запровадження Євросою-зом безвізового режиму для України?

12 червня 2017 року.

Якими будуть умови безвізового режиму для громадян України?

Безвізовий режим дозволятиме коротко-термінове перебування в державах-членах ЄС (за винятком Великобританії та Ірландії) та ін-ших державах-учасницях Шенгенської угоди до 90 днів протягом 180 днів.

У разі, якщо особі потрібно перебувати в ЄС триваліший час, їй необхідно буде оформи-ти візу.

Для того, щоб скористатися правом безві-зових поїздок до Шенгенської зони, потрібно оформити закордонний біометричний паспорт.

Громадяни, які мають дійсний закордон-ний паспорт старого зразка (не біометричний), також можуть в’їжджати на територію ЄС за на-явності шенгенської візи.

Які громадяни України зможуть без віз відвідувати країни ЄС?

Усі, окрім тих, хто:– перебуває у списку осіб, що становлять

загрозу суспільному порядку, суспільному здоров’ю чи внутрішній безпеці;

– перебуває у списку осіб, в’їзд яких забо-ронений хоча б до однієї країни ЄС;

– осуджений у будь-якій країні-члені Шен-генської зони або ЄС за злочини, які перед-бачають кримінальне покарання у вигляді по-збавлення волі строком мінімум в один рік;

– є об’єктом рішення про видворення з країни, яке приймається, зокрема, у випадках нелегального перебування;

– стосовно яких є докази участі в злочин-ній діяльності чи явні докази наявності умислу брати участь у подібній діяльності;

– не мають усіх необхідних документів.

Чи мають право прикордонні служби держав-членів ЄС вимагати додаткові доку-менти?

Під час в’їзду до Шенгенського простору громадянину України потрібно мати докумен-ти, які підтверджують мету поїздки, місце про-живання, наявність достатніх фінансових засо-бів на цей термін перебування і намір поверну-тися до місця постійного проживання.

Крім цього, громадянам необхідно при-дбати поліс медичного страхування та стра-хування цивільної відповідальності власника транспортного засобу (в разі подорожі авто-мобілем).

Чи надаватиме безвізовий режим право на роботу, навчання тощо?

Новий порядок поїздок надаватиме пра-во на безвізовий в’їзд лише з приватною ме-тою: туризм, відвідання родичів, пошук бізнес-партнерів, відвідання семінарів, конференцій тощо.

Безвізовий режим не надаватиме права на господарську, комерційну діяльність, пра-цевлаштування, роботу за контрактом тощо.

До яких країн українські громадяни змо-жуть в’їжджати без віз?

До всіх держав-членів ЄС (за винятком Ве-ликобританії та Ірландії), а також до 4 держав — асоційованих учасниць Шенгенської угоди: Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії та Швейцарії.

Отже, отримання візи не вимагатиметься під час поїздок до таких держав: Австрія, Бель-гія, Болгарія, Греція, Данія, Естонія, Ісландія, Іспанія, Італія, Республіка Кіпр, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Нідерлан-ди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фін-ляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція.

Чи матимуть право здійснювати подоро-жі до Європи без віз громадяни України, які постійно проживають на території тимчасово окупованих АР Крим та окремих районів До-нецької і Луганської областей?

Ці громадяни, як і решта громадян Украї-ни, матимуть право користуватися перевага-ми безвізового режиму з ЄС на загальних умо-вах, оформивши біометричний паспорт Укра-їни та дотримуючись інших відповідних вимог для безвізових подорожей.

Що потрібно для здійснення подорожі з дитиною?

Кожна особа, включно з дітьми, незалежно від віку, повинна мати окремий паспорт.

Особа, яка досягла 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою бать-ків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньо-му супроводі або в супроводі осіб, які уповно-важені ними.

Відтак, залежно від кожного особистого випадку, можуть знадобитися додаткові доку-менти: свідоцтво про народження, згода обох або одного з батьків, свідоцтво про смерть, рішення суду про позбавлення батьківських прав, визнання особи безвісно відсутньою або померлою тощо.

Чи діятиме надалі Угода між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз після за-провадження безвізового режиму?

Так, Угода застосовуватиметься і після за-провадження безвізового режиму, зокрема щодо оформлення віз особам, які користувати-муться паспортами старого зразка.

Як запровадження ЄС безвізового режи-му для України сприятиме подальшій візовій лібералізації з іншими країнами?

Запровадження ЄС безвізового режиму для України свідчитиме про високу довіру дер-жав — членів та інституцій ЄС до рівня безпеки документів, управління кордоном, запобігання нелегальній міграції, боротьбі з організованою злочинністю та забезпечення прав і свобод людини в Україні.

Це безумовний позитивний сигнал та аргу-мент для проведення переговорів про запро-вадження іншими країнами безвізового режи-му для українських громадян.

Брестський суд визнав книги Зенона Пазняка

«екстремістськими»В е р х о в н и й

суд Білорусі під-твердив рішення брестських суд-дів, які визнали затримані на бі-лорусько -поль-ському кордоні книги глави Кон-сервативно-хрис-тиянської партії — «Білоруський

Народний Фронт» Зенона Пазняка «екстре-містською» літературою.

Про це розповів відповідальний секретар партії Алесь Чехольський, який збирається писати скаргу до комітету ООН з прав людини.

Книга Зенона Пазняка «Добрая фатагра-фія» є збіркою есе про фото з країн Європи та Америки від середини XIX століття і до наших днів.

Книга «Абарона Курапатаў. Народны мемарыял» — це збірка статей, спогадів і фо-тографій, присвячених захисту місця масово-го поховання жертв сталінських репресій.

Брестські митники восени 2015 року ви-лучили екземпляри цих книг в Алеся Чехоль-ського в пункті митного оформлення «Брест-Центральный», коли активіст повертався з Поль-щі.

Зенон Пазняк (нар. у 1944 р.) — відомий білоруський політичний і громадський діяч, археолог, кандидат наук (мистецтвознав-ство), цікавий поет і фотохудожник. Один із засновників головної опозиційної партії «Бі-лоруський Народний Фронт» (після її розко-лу створив партію КХП — БНФ). У середині 1990-их депутат парламенту Білорусі й лідер парламентської опозиції. Балотувався 1994 року на посаду президента Білорусі, зайняв третє місце. Через політичні переслідування емігрував спершу до Польщі, де мешкав три-валий час, а потім до США, де йому надали по-літичний притулок.

Сайт Хартія 77

Книжки для УкраїниПриватні бібліотеки та колекції інших друкова-

них творів, наприклад, давні листівки, плакати чи мапи, які з тих чи інших причин стають неактуальни-ми для своїх власників, мають бути збережені. Іноді власники приватних бібліотек зацікавлені переда-ти свою колекцію до України.

Тому компанія «Міст-America Inc.» спільно з То-вариством охорони пам’яток в Україні (Львівською організацією) започатковує новий проект — «Поря-тунок друкованої культурної спадщини».

Благодійники, які мають бажання передати свої книжки до України, надсилатимуть їх до компа-нії «Міст-America Inc.», яка пересилатиме ці дарунки до Львова. Наукові та рідкісні книги будуть переда-ні до академічних та університетських бібліотек, ху-дожні — до шкільних та сільських бібліотек.

Свято матері в італійському СалерноКонцертний зал церкви Капуцинів у Салерно

(Італія) цього дня був наповнений вщент. Асоціація «Калина» й українська школа святих Володимира та Ольги організували святковий концерт, присвяче-ний матерям.

Коли на сцену вийшов колектив «Калина», вся зала співала разом «Рідна мати моя», «Матусенько», «Діво Маріє», «Україно, молюся за тебе». А у вико-нанні гурту «Зорина» прозвучали «Мамина вишня» та «Виростеш ти, сину». Учні школи й дитячого садоч-ка розповіли, як вони люблять своїх матерів.

Волонтери збирають фотоархів діаспори

У соціальній мережі Facebook з’явилася сто-рінка «Фотоархів української діаспори», засновни-ки якої планують зібрати електронний архів світлин української еміграції. «Живете за кордоном? При-силайте нам ваші фото з доцифрової епохи: люди, події, місця. Створимо фотоархів закордонного українства зусиллями громади!» — закликають іні-ціатори проекту.

Бажаючі запропонувати світлину мають розміс-тити її на цій сторінці та додати короткий опис: хто, де, коли тощо.

18 – 19 травня в Києві відбувся Пер-ший бізнес-форум української діаспори, організаторами якого стали Українська всесвітня координаційна рада і Торгово-промислова палата України. Узяли участь представники ділових кіл українського по-ходження з 15 країн світу та більше 150 під-приємців з України.

З вітаннями до учасників форуму звер-нулися Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман, президент ТПП Геннадій Чижи-ков та голова УВКР Михайло Ратушний.

Зацікавили присутніх доповіді пред-ставників української діаспори, зокрема Михайла Петруняка (Іспанія), Анастасії Кра-вець (Андорра), Ярослава Олача (США), Рус-лана Скробакаса (Литва), Валентина Ши-манюка (Австралія), Тараса Демкури (Укра-їна) та президента Global Ukraine Віолетти Москалу, які порушили ряд важливих пи-тань щодо взаємодії закордонного бізнесу й державних органів України.

У рамках форуму було здійснено екс-курсію на ПАТ «Оболонь».

За підсумками форуму ухвалено мемо-рандум. Ось його основні положення.

Мета форуму — залучення потенціалу української діаспори та українських трудо-вих мігрантів для налагодження співпра-ці з українською державою та бізнесом в Україні.

Бізнесмени України та діаспори впер-ше за 25 років одержали змогу встанови-ти прямі контакти й обговорити можливості співпраці. Було засвідчено, що закордонне українство здатне забезпечити ефективну допомогу в залученні прямих іноземних ін-вестицій, сучасних технологій, інновацій та участі великих міжнародних компаній в ді-яльності в Україні.

Форум створив нові можливості для ди-

версифікації українського експорту та на-дання практичної допомоги малому й се-редньому бізнесу під час здійснення екс-портно-імпортних операцій.

Більш ефективному економічному співробітництву України з діаспорою за-важають переважно проблеми всереди-ні України — існування монополій і нерів-ні умови бізнесу. У зв’язку з цим необхідно пом’якшити торговий режим для іноземних інвестицій.

На відміну від минулого, коли діаспора виступала з благодійними проектами, те-пер ставиться акцент на інвестиційних про-грамах, що призведе до скорочення безро-біття, бідності та еміграції з України. Також варто використовувати не тільки фінансо-ві, а й інтелектуальні можливості діаспори та залучати їх у процесі управління та кон-сультацій.

Організатори форуму звертаються з та-кими пропозиціями:

створення постійно діючого органу для співпраці з українцями закордоння, діяль-ність якого координуватиметься УВКР і ТПП України і до завдань якого входить співпра-ця бізнесменів з України та діаспори;

щорічне проведення відповідних біз-нес-форумів української діаспори;

запропонувати урядові України залуча-ти до роботи в міністерствах та відомствах українців закордоння задля поділу досві-дом та інформацією в проведенні реформ в Україні.

Слід ухвалити відповідні рішення щодо програми повернення і підтримки україн-ських заробітчан, на рахунках яких є кошти в інших країнах і які можуть повернутися в Україну, створити нові робочі місця, пла-тити податки та інвестувати в Батьківщину значні суми.

Повідомляє Українська всесвітня координаційна рада

Перший бізнес-форум української діаспори

День вишиванки в ТоронтоУрочистості в Торонто відбувалися 18 – 21

травня. Святкування об’єднали кілька заходів: вишиваний онлайн-квест, онлайн-фотоконкурс «Вишиване селфі», прем’єру першого повно-метражного фільму про вишиті сорочки «Спа-док нації», автопробіг, вишивану ходу, концерт, святкову вечірку «Танці у вишиванці».

Жителі Торонто різного віку одягнули виши-ванки та довели, що цей український атрибут має силу єднання.

35 автомобілів, прикрашені вишиванками на капотах і жовто-синіми прапорцями, про-їхали по центральних вулицях Торонто. А біля пам’ятника Лесі Українці відбулася концертна програма.

Свято підтримали фінансово спонсори — 35 компаній і організацій, серед яких — корпо-рація «Міст», Конгрес українців Канади, Україн-ське національне об’єднання, Українська кре-дитова спілка, кредитова спілка «Будучність».

У Нью-Йорку відбувся 41-ий український фестиваль19 – 21 травня у Нью-Йорку проходив що-

річний, вже 41-ий, Український фестиваль гре-ко-католицької церкви Св. Юра. Відбулося яскраве свято національної культури, музики, танцю й кухні на Манхетені.

Це найстаріший український фестиваль на теренах Америки. Він був заснований отцями Чину Святого Василія Великого 1976 року на честь святкування 200-ї річниці від проголо-шення незалежності Сполучених Штатів.

не мають усіх необхідниих дх доокументів ЦіЦі громадяни як і ререштшта громадян Украї

Що означає безвізовий режим для України?

№104 1 червня 2017 року№104 1 червня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо8 Cвіт планети

Цікаві факти про Таїланд

ПаноорамаПомер Збігнєв

Бжезінський

Відомий американський політолог, соціолог і дер-жавний діяч Збігнєв Бжезін-ський помер на 90-му році життя.

Поляк Бжезінський на-родився у Варшаві 1928 р. у родині дипломата. Його батько Тадеуш Бжезінський народився 1896 р. у Золоче-ві, що на Львівщині. У 1950 р. Збігнєв набув громадян-ства Сполучених Штатів, де закінчив Гарвардський уні-верситет і зробив яскраву політичну кар’єру. Автор низ-ки досліджень у галузі між-народних відносин і геопо-літики. Останніми роками часто висловлювався на під-тримку територіальної ціліс-ності України.

Бжезінський вважав Україну геополітичним цен-тром Центральної і Східної Європи, який суттєво впли-ває на формування балансу сил на Європейському кон-тиненті в цілому.

Обіймав чимало висо-ких офіційних посад. Він був радником президен-та Ліндона Джонсона (1966 – 1968), радником з пи-тань нацбезпеки президен-та Джиммі Картера (1977 – 1981), надавав консуль-тативні послуги адміністра-ції Рональда Рейгана. А ре-альний вплив Бжезінського на міжнародну політику США практично завжди був істот-но більшим. Збігнєв Бжезін-ський — серед архітекторів стосунків із СРСР та ядерно-го роззброєння, американ-ської політики стосовно Аф-ганістану, Ірану, арабо-ізра-їльського конфлікту, Єгипту, примирення з Китаєм. Він захищав дисидентів у Схід-ній Європі й робив усе, що міг, для розвалу Радянсько-го Союзу.

Він був одним з ідеоло-гів боротьби з радянською експансією в Європі, Афга-ністані та інших країнах, ак-тивним прихильником зміц-нення атлантичної солідар-ності. Саме Бжезінському належить заслуга внесення до Гельсінського акта з без-пеки і співробітництва в Єв-ропі «третього кошика» — зобов’язання країн соціаліс-тичного блоку поважати пра-ва людини. Спираючись на цей документ, зріс і зміцнів правозахисний рух у СРСР та Східній Європі.

Збігнєв Бжезінський допомагав рідній Польщі. Зробив енергійні кроки на підтримку польської опози-ції, щодо запобігання вве-дення радянських військ до Польщі.

Італія безкоштовно здає в оренду

понад 100 середньовічних замків

Уряд Італії вирішив своєрідним чином боротися з руйнуванням цін-них історичних об’єктів. Вирішено безкоштовно здати в оренду ряд ста-ровинних замків, веж і монастир-ських комплексів — за умови, що нові господарі займуться їх благо-устроєм і перетворенням пропоно-ваного на туристичні об’єкти. Про-позиція також містить використання об’єктів як готелів, ресторанів, мага-зинів, спа-салонов і просто розкіш-них вілл.

Пропонують усе, починаючи від старих шкіл та оборонних веж до ко-лишніх монастирів з краєвидом на узбережжя й заміські пейзажі. На-приклад, Castello di Blera в Лаціо — замок XI століття.

Усі 103 старовинні будівлі зна-ходяться на історичних пішохідних маршрутах. Між ними планують про-класти велосипедні доріжки. Упро-довж наступних двох років італійці хочуть залучити до проекту ще 200 історичних будівель.

Овочі в пустеліМіністерство закордонних справ

Норвегії заявило про готовність фі-нансувати проект, у рамках якого на 10 гектарах пустелі Сахара в Туні-сі з’являться ферми з вирощування овочів і злаків.

На полив рослин направлять заздалегідь опріснену морську воду. Також морською водою пла-нують зволожувати й охолоджува-ти тепличне повітря. А сіль, отри-ману після опріснення, продавати-муть.

Для роботи парників, зволожен-

ня повітря й очищення води нор-вежці мають намір використати енергію сонячних панелей. Завдяки особливій технології сільське гос-подарство в пустелі процвітатиме весь рік.

На реалізацію проекту уряд Нор-вегії має намір виділити 30 мільйо-нів доларів. Проект має бути запуще-ний наступного року.

Для Тунісу, де і впроваджувати-меться цей проект, він зіграє важ-ливу роль не лише в продовольчому плані, а й дозволить країні зробити значний крок у бік «зеленої» енерге-тики.

Нове паливо — «горючий лід»

Китайські нафтовики першими у світі досягли успіху у видобутку так званого «горючого льоду» — гідрату природного газу. Гідрат є найбагат-шим і ефективним альтернативним джерелом енергії.

Після 20 років досліджень, гео-логічної розвідки, розвитку відповід-них технологій, створення спеціаль-ного обладнання Китай нарешті зміг домогтися цього прориву.

Зразки «горючого льоду» підня-ли з глибини 1266 метрів у районі Південно-Китайського моря за 285 кілометрів від Гонконгу. Нафтови-ки видобули 120 тисяч кубометрів «горючого льоду», він містить 99,5% метану.

Китай запустив найбільшу у світі

плаваючу сонячну електростанцію

Її потужність — 40 МВт. Електро-станція на воді побудована китай-ським виробником фотоелектричних інверторів.

Плавучі сонячні електростан-ції набирають популярність у всьо-му світі. Перехід на сонячну енергію в Китаї значною мірою обумовлений здешевленням фотогальванічних па-нелей. До 2020 року вартість проек-тів сонячних електростанцій у Китаї може знизитися втричі. Уряд країни також планує збільшити долю понов-люваних джерел енергії в загально-му обсязі вироблення електроенер-гії з нинішніх 11% до 20% до 2030 року.

У Чилі будують найбільший у світі оптичний телескопУ чилійській пустелі Атакама 26

травня почалося будівництво най-більшого у світі оптичного теле-скопа, який буде вп’ятеро потужні-шим за нині працюючий Very Large Telescope.

Прилад розташують на горі за-ввишки три тисячі метрів. Діаметр його головного дзеркала станови-тиме 39 метрів. Очікується, що те-лескоп прискорить відкриття нових планет в інших сонячних системах і пошук ще менших планет, ніж ті, які виявлені досі, а також дозволить отримувати інформацію про склад небесних тіл і можливість існування там життя. Запуск системи очікують 2024 року.

Мексиканка в спідниці й сандалях виграла

забіг на 50 кілометрів

Мексиканський ультрамарафон се-ред жінок виграла представниця корін-ного народу Мексики тараумара Марія Лорена Рамірес. 22-річна дівчина бі-гла в спідниці й сандалях, здолавши 50 км за 7 годин і 3 хвилини. Як головний приз вона отримала 6 тисяч песо.

Індійці тараумара вважаються найвитривалішими бігунами у світі. Їхні поселення розташовані далеко одне від одного, тому їм доводиться багато бігати. Тараумара бігають бо-соніж або в саморобних мотузяних сандалях. Вони споживають велику кількість кукурудзяного пива зі зна-чним вмістом вуглеводів.

Професія — гладити котів

У столиці Ірландії Дубліні оригі-нальну вакансію відкрила ветеринар-на клініка, яка шукає людину, готову цілими днями обіймати котів. У кліні-ці пояснили, що так пухнасті пацієн-ти легше переживають медичні про-цедури та швидше одужують. Психо-логічний стан важливий не тільки для здоров’я людини, а й для тварин.

Кандидат на вакансію обіймача котів повинен мати ніжні руки, при-ємний голос, розуміння поведінки тварин і обов’язково мати ветери-нарну освіту.

Таїланд — дивовижна країна. Райські острови, білосніжні пляжі, фантастичні храми, унікальна архі-тектура, стародавня культура і неймовірні гастроно-мічні шедеври.

Таїланд (офіційна назва — Королівство Таї-ланд, до 1939 року — Сіам) — країна в Південно-Східній Азії. Площа — 514 тис. кв. км. Населення — 63 млн.

Країна розташована на півостровах Індокитай і Малакка, межує на сході з Лаосом і Камбоджею, на півдні — з Малайзією, на заході — з М’янмою (рані-ше Бірма). Загальна протяжність берегової лінії — близько 2400 км. Південне узбережжя країни оми-вається Сіамською затокою, південно-західне — Ан-даманським морем.

Столиця держави та її головний порт — місто Бангкок. Основне населення країни — тайці, най-більша національна меншина — китайці, третя за величиною — малайці. Тайська мова є офіційною мовою держави. Грошова одиниця — бат.

Попередній король Таїланду Пуміпон Адулья-дет Великий (Рама ІХ) (1927 – 2016) був на троні від 1946 року, царював 70 років, довше за всіх сучас-них йому монархів і довше за всіх своїх попередни-ків. Був єдиним монархом у світі з американським громадянством. Його єдиний син Маха Вачиралонг-корн (нар. 1952) — нинішній король Таїланду.

Тайці дуже люблять і поважають своїх королів. Багато жителів величають їх як божество. Тут краще не ображати сім’ю монархів, інакше можна надовго опинитися у в’язниці.

Населення країни вирізняється привітністю, од-нією з причин якої є релігія, яка наказує людині бути неагресивною, доброзичливою і терпеливою.

У кожній з 80 провінцій і в кожному з десятків тисяч монастирів Таїланду щороку влаштовують свої особливі свята. Крім того, в країні відзначають цілий ряд загальнонаціональних громадських та релігій-них свят, а також різноманітні місцеві свята.

Чарівні й дуже веселі свята Сонгкран і Лой Кратонг мають чисто світський характер. Напередодні Сонг-крану по вулицях Бангкока урочисто проносять ста-тую Будди; саме святкування, що відбувається 13 квіт-ня, виливається в гучні масові веселощі. За традицією Сонгкран знаменує початок тайського Нового року.

Релігійне літочислення в Таїланді відрізняється від світового. Зараз там 2555 рік.

П’яних на вулицях зазвичай не зустрінеш. Тайці майже ніколи не напиваються, а якщо й напідпитку, то поводяться спокійно.

У Таїланді чоловік з оголеним торсом не повинен з’являтися в громадських місцях. Це порушення по-рядку.

Розмовляти в країні на підвищених тонах не при-йнято. Усміхнена людина викликає усмішку у відпо-відь. Саме тому Таїланд часто називають країною усмішок.

Тайський алфавіт — другий за величиною у світі. Він поступається лише кхмерському. Тайська мова — загальна для всього населення, проте в східних провінціях існує ісаанський діалект, схожий на ла-оську мову.

Майже всі тайці вивчають англійську мову в школах.

У тайській мові немає слова «голод».Близько 6000 років тому рис як культурну рос-

лину вивели саме в Таїланді. І саме ця країна — най-більший експортер рису в світі.

Державною релігією є буддизм. Таїланд — кра-їна, де найбільший відсоток буддистів, приблизно 95% населення. 4,6% сповідують мусульманство. 0,75% вважають себе християнами, здебільшого ка-толиками. У країні існує також невелика єврейська комуна.

Відповідно до конституції король є покровите-лем і захисником усіх релігій.

У країні налічується близько 32700 храмів Буд-ди, де проживають 370000 ченців.

Справжній тайський масаж не слід асоціювати з еротичним масажем. Це давній метод тайської ме-дицини.

На початку ХХ століття українка з Луцька Кате-рина Десницька була дружиною тайського принца Чакрабона.

У Таїланді діє українське посольство, в Україні — почесне консульство Таїланду. Таїланд є популярним в Україні напрямком туризму.

Бангкок, столиця Таїланду: хмарочоси і монастирі.

№104 1 червня 2017 року№104 1 червня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо 9Світ планети

Історія: таємниці, відкриття, гіпотези

Новий просвітницький проект газети

Сім чудес світу Колос

Родоський

В Україні знайшли скарб, якому майже 2 тисячі років

У місті Самборі на Львівщині під час робіт у центральній частині міста знайшли стародавню металеву скриньку із золо-тими монетами вагою 246 грамів. Монети датують ІІ століттям н. е. Знахідка свідчить про наявність на території Львівщини налагодженої торгівлі між Римською імперією та племенами готів, які мешкали тут.

Виклик на дуель

Слово «дуель» походить від латинського «дует» (у перекладі — «два»).

Саме поняття «дуель» виникло приблизно в XIV столітті. До цього в Європі існувала традиція судових поєдинків — «божих судів». Вважалося, що в такому бою Бог віддає перемогу тому, за ким правда.

До XVI століття дуелі перетворилися на справжній головний біль європейських монар-хів. Приміром, за відносно недовге (16 років) правління короля Франції Генріха IV під час «по-єдинків честі» загинуло майже 9000 французь-ких дворян. Не дивно, що в більшості європей-ських країн дуелі були під суворою забороною, а їх учасникам загрожувала смертна кара.

Дуелі проводилися не тільки на «благород-ній» зброї: шпагах, пістолетах, шаблях, рапірах і т.д. Іноді билися за найбезглуздішими правила-ми і на найдивніших предметах. Відомі випадки, коли у Франції дуелянти билися на бритвах, трос-тинах, більярдних киях, католицьких розп’яттях і навіть ковбасах! У Російській імперії легендар-ною стала дуель на канделябрах, один з учас-ників якої вибрав цю зброю просто тому, що не вмів ні стріляти, ні битися на мечах.

У 1806 році на перегонах посварилися два англійські джентльмени — граф Беррімор і член парламенту Хамфрі Ховарт. Природно, сварка переросла в дуель, на яку Ховарт з’явився по-вністю оголеним. Шокованій публіці він пояснив, що досвід військово-польового хірурга йому під-казує: нерідко дуелянти гинуть не від кулі, а від інфекції, яка потрапляє в рану разом з частинка-ми одягу. Граф Беррімор не захотів ні бути вбив-цею голої людини, ні бути вбитим «нудистом». У підсумку дуелянти вирішили не стрілятися зовсім і разом вирушили відзначати примирення.

У 1808 році у Франції відбулася дуель на по-вітряних кулях. Один з дуелянтів вистрілив у сво-го суперника, але промахнувся. Другий не став навіть цілитися в супротивника — відразу паль-нув в оболонку його повітряної кулі. Куля впала з кілометрової висоти, суперник розбився, а стрі-лок одружився на прекрасній дамі, через яку і сталася дуель.

Була й жіноча дуель на легких мечах. Пре-красні дами, Діамбра де Петтінелла та Ізабел-ла де Карацці, билися за прихильність молодо-го красеня Фабіо де Зересолі. Про цей поєдинок потім ще довго говорив весь Неаполь.

До Російської імперії моду на жіночі дуелі привезла прусська принцеса Софія Фредеріка Августа Анхальт-Цербська (майбутня імператри-ця Катерина Друга), котра якось брала участь у поєдинку з власною троюрідною сестрою. У пері-од її правління жінки билися на дуелях дуже час-то: протягом лише 1765 року дами билися 20 ра-зів, причому ще 8 поєдинків імператриця секун-дувала особисто!

Визначний данський астроном Тихо Браге був завзятим дуелянтом. Під час одного з поє-динків він позбувся частини носа й решту життя був змушений носити протез зі срібла.

Французький учений і письменник Сірано де Бержерак був відомий своєю неймовірною за-дерикуватістю, він бився мало не щодня.

Ще один завзятий дуелянт — Олександр Дю-ма-батько — якось за умовами поєдинку по-винен був тягнути жереб, за результатами яко-го один з учасників дуелі мусив застрелитися. Дюма не пощастило: жереб випав йому. Пись-менник спокійно вийшов в іншу кімнату, вистрі-лив у повітря, повернувся до секундантів і на-хабно заявив: «Я стріляв, але, на жаль, промах-нувся». У підсумку дуель перетворилася на жарт, і сторони примирилися.

7-ий американський президент Ендрю Джек-сон неодноразово бився на дуелях. Одного разу він застрелив на поєдинку людину, яка образила його дружину. Інша дуель була не настільки вда-лою: він «спіймав» кулю в груди і змушений був ходити з нею до кінця життя, оскільки тодішні хі-рурги не зуміли дістати цей шматочок свинцю.

Пушкін отримував виклики на поєдинок десятки разів. Останній з них, що надійшов від барона Геккерна-Дантеса, став для поета фатальним.

У деяких країнах Латинської Америки, де ви-буховий темперамент чоловіків — норма, дуелі були скасовані відносно недавно. Наприклад, в Уругваї можна було аж до 1992 року викликати кривдника на поєдинок, а в Парагваї дуелі до-зволені й нині. Проте брати участь у них можуть тільки зареєстровані донори крові.

Величезна статуя грецького бога Сонця Геліоса споруджена між 292 та 280 роками до н. е. на вході до гавані грецького острова Родос. У час свого існування вона була найви-щою статуєю світу, заввишки 31,5 м.

Після швидкої смерті Олександра Маке-донського 323 року до н. е. відсутність єди-ного спадкоємця престолу породила числен-ні міжусобні війни між його полководцями. Урешті-решт імперія розпалася на чотири час-тини, а Родос відділився та увійшов до союзу з Птолемеєм Сотером, тодішнім завойовником Єгипту. Союз контролював значну частину торгових шляхів у східному Середземномор’ї, включно з виходом до Егейського моря.

У 305 році до н.е. військо Антигона Одно-окого, повелителя, на чолі з його сином, Де-метрієм І, «завойовником міст», узяло в облогу Родос армією чисельністю 40 000 осіб. Проте місто було добре укріплене, і Деметрію дове-лося будувати високі облогові башти, щоб діс-татися до стін міста. Погані погодні умови, хи-трість і запеклий опір родосців ніяк не сприя-ли завоюванню міста.

У 304 р. до н.е. Птолемей відправив свій флот на допомогу місту, і Деметрій поспішно відступив, залишивши майже все військове приладдя. Щоб відсвяткувати перемогу, ро-досці продали військові трофеї і на отримані гроші вирішили збудувати грандіозну статую своєму заступнику, богу Сонця Геліосу.

Місце для статуї підібрали на вході в га-вань до острова Родос. Геліос був не просто особливо шанованим божеством на острові — він був його творцем. Вважалося, що, не маючи місця, йому присвяченого, сонячний бог виніс острів на своїх руках з морської гли-бини.

Кошти на спорудження статуї отримали за рахунок продажу різноманітних облого-

вих знарядь, кинутих ворогом при відступі. Серед них було також диво військової техніки — гелеополіда — величезна облогова вежа, включно з тараном, катапультами, майданчи-ками для розміщення штурмових загонів, пе-рекидними містками.

Спорудження монумента доручили відо-мому скульптору Харесу з Ліндоса, учню про-славленого Лісиппа. Через 12 років перед мешканцями острова постала велична карти-на: біля входу в гавань на біломармуровому пагорбі височіла гігантська бронзова фігура бога Сонця.

На штучному пагорбі Харес встановив три кам’яних стовпи: на двох з них кріпилися бронзові деталі, що зображали ноги й торс гі-ганта, на третьому — деталі плаща. «Збиран-ня» статуї здійснювалося знизу вгору — спо-чатку формувалися ступні, потім литки і т. д. Після закріплення деталей їх засипали зем-лею, створюючи таким чином майданчик для роботи на вищому рівні. Лише коли статуя була повністю готова, пагорб прибрали.

Базу зробили з білого мармуру, спершу встановили ноги статуї, а потім і її саму. Брон-зова форма божества була закріплена заліз-ними і кам’яними конструкціями. Його голову прикрашав вінець із семи променів Сонця, які розходилися в боки. Бог тримав у лівій руці Ді-оніса, а у високо піднятій правій руці — вино-градне гроно.

Слава про Колоса Родоського рознеслася по всьому Середземномор’ю, безліч мандрів-ників з інших країн приїжджали помилуватися витвором мистецтва.

Порівняно з іншими чудесами світу Ко-

лос Родоський «прожив» недовге життя. При-близно через 50 років після створення він був зруйнований землетрусом: від сильних поштовхів надламалися коліна статуї, вона звалилася вниз. Частини бронзового тіла бога Сонця протягом сторіч покоїлися на землі, породжуючи створення всіляких ле-генд. Так, в одній з них розказувалося, що судна, які прямували в гавань, пропливали поміж ніг гіганта.

У 977 році н. е. арабський намісник, який правив на острові, продав частини статуї, що збереглися. Для їх перевезення було потріб-но 900 верблюдів. Статуя назавжди зникла в плавильних печах.

Продовження. Поч. у №№ 99 – 103

Месопотамські табличкиУчені зараховують до перших

книг месопотамські глиняні таблич-ки з клинописом, на яких стародавні мудреці наносили важливі відомос-ті. Кожну таку міцну пласти-ну укладали до спеціаль-ного ящика для зберіган-ня — перший відомий в іс-торії вид палі-турки, вік якої налічує більше 5000 років.

Ассирійський цар Ашшурбаніпал, що правив у VII столітті до нашої ери, був першим зберігачем такої глиня-ної бібліотеки. Його колекція охоплю-вала десятки тисяч книг з різних га-лузей знань: математики, медицини, історії, географії.

До наших днів збереглися роботи мислителів Ассирії та Вавилону, пра-ці яких зараховані до золотого фонду світової літератури.

Китайська писемністьДо появи паперу в Китаї для пись-

ма застосовували бамбук. На нім 868 року була написана книга, яка претен-дує на лідерство у світовому книгови-данні, — «Алмазна сутра». Текст цієї книги не просто написаний суцільним текстом, а віддрукований за допомо-гою відбитку: це своєрідні гравюри, зі-брані в одному п’ятиметровому сувої.

Писемність в ІндіїУ Індії в якості письмового полот-

на використовували бамбук і шкіру тварин, але частіше застосовувало-ся висушене і розгладжене пальмове листя. Потім готові тексти акуратно зшивали і скріплювали за допомогою дерев’яної палітурки.

Папіруси ЄгиптуДавні єгиптяни використовували

для письма папірус — рослину, поши-рену в Єгипті. Її довгі стебла розріза-ли на смуги, висушували, склеювали в довгий сувій і розгладжували за до-помогою каменів.

На таких папірусових стрічках пи-сали за допомогою тонких тростинок і натуральних фарб. Увесь текст запи-сувався чорним кольором за винят-ком першого слова кожного абзацу — його прийнято було виділяти чер-

воним. Зберігалися такі свити у шкі-ряних і дерев’яних футлярах.

Чим писали на РусіЗа часів Давньої Русі писарі ви-

користовували в роботі дерев’яні до-щечки й берест. До наших часів збе-реглися чотири дощечки першої кни-ги «Новгородський псалтир» 1036 року, а серед перших давніх ману-скриптів — «Євангеліє» 1056 року.

Пергам — місто знаньДавнє місто Пергам (нині Бергам у

Туреччині) колись було столицею царства Пергам у Малій Азії. Бібліотека, що зна-ходилася там, зберігала на своїх полицях більше 200 тисяч книг. Рукописи створю-вали філософи на пергаменті — спеці-альному матеріалі, зробленому на осно-ві недубленої сирівцевої шкіри тварин.

До однієї з найголовніших книг належить «Синайський кодекс», да-тований IV століттям нашої ери. На його пергаментних сторінках написа-ні християнські заповіти й послання.

ть від

Перші книги світуСукні — понад 5 тисяч роківНайдавнішою сукнею з тканини

у світі вважається предмет жіночо-го одягу, виявлений під час розко-пок на єгипетському кладовищі Тар-хан.

Його знайшли ще 1913 року, проте в наші дні експерти зуміли з високою точністю визначити, коли було пошито найдавнішу ткану сук-ню у світі. Для цього вчені застосу-вали радіовуглецевий аналіз.

Експерти дійшли висновку, що сукню було пошито з грубої ткани-

ни світло-сірого кольору. Її носила молода жінка, яка належа-ла до вищого суспільства. Одяг зберігається в музеї Вікторії та Альберта в Лондоні.

Докази існування Вавилонської вежі

Археологи вперше ви-явили докази існування опи-саної в Біблії Вавилонської вежі. На стародавній пласти-ні, яка належить до VI століт-тя до нашої ери, зображений Навуходоносор II, правитель Месопотамії, і вежа.

Пластина була виявле-на близько століття тому, але

вчені зайнялися її вивченням і розшифруванням тільки зараз. Знахідка має історичне значення, оскільки може пролити світ-ло на біблійну історію появи на Землі різних мов і діалектів.

Археологи вважають, що будівництво вежі почалося в про-міжку між 1792 і 1749 роками до нашої ери, а закінчилося при-близно в 604 – 562 роках до нашої ери.

№104 1 червня 2017 року№104 1 червня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо1010 Світ історії

80-річччя Великого ттерорру Календар червня1 червня 1962 — у СРСР ціни на м’ясо, молоко, олію і яйця підвищено на

25 – 30%. Почалися заворушення робітників у Новочеркаську Рос-товської області РФ (колишня столиця Донського козацтва).

Наступного дня комуністична влада розстріляла демонстра-цію: загинуло 24 людини, поранено — 39. Пізніше за рішенням Вер-ховного суду РРСФР розстріляно ще сімох осіб, а 114 — ув’язнено.

4 червня1923 — прийняв перших в’язнів Соловецький табір окремого

призначення.5 червня 1895 — народився Юліан Шпол (Михайло Яловий), україн-

ський поет, член організацій «Гарт» і ВАПЛІТЕ (перший президент). Найближчий однодумець Хвильового. Розстріляний у 1937 р.

1990 — почався дводенний Всеукраїнський православний собор у Києві, який проголосив відродження Української автоке-фальної православної церкви (УАПЦ), відновив церковну структу-ру у вигляді патріархату й обрав першим українським патріархом митрополита Мстислава (Скрипника).

7 червня 1929 — відповідно до Латеранських угод утворено державу

Ватикан.8 червня 1815 — більша частина Польщі зі столицею Варшавою приєд-

нана до Російської імперії.10 червня 1610 — перші голландські поселенці прибули на острів Ман-

хеттен, нині в Нью-Йорку. 1909 — вперше у світі використано сигнал порятунку SOS.11 червня 1580 — іспанські конкістадори заснували Буенос-Айрес.12 червня 1867 — утворена Австро-Угорська імперія.14 червня1891 — народився Євген Коновалець, командант корпусу Сі-

чових стрільців Армії УНР, засновник і перший голова ОУН.1928 — народився Ернесто Че Гевара, революціонер, борець

за свободу Куби. 1941 — народився Іван Миколайчук, український актор, режисер. 18 червня 1681 — народився Феофан Прокопович, російський та україн-

ський державний, науковий і церковний діяч, письменник. 19 червня 1819 — до Ліверпуля зі США прибула «Савана» — перший па-

роплав, що перетнув Атлантичний океан.1924 — народився Василь Биков, білоруський письменник.20 червня 1933 — відкрито Біломорсько-Балтійський канал імені Ста-

ліна. За офіційними даними, на будівництві загинуло 12 тисяч «канал армійців», за неофіційними — від 50 до 200 тисяч.

21 червня1768 — гайдамаки взяли Умань. У різанині ними знищено від

12 до 20 тисяч євреїв, поляків та українців-уніатів.1890 — народився Петро Франко, український письменник

і громадський діяч. Співзасновник «Пласту», педагог, командир авіазагону УГА, винахідник. Син письменника Івана Франка. Уби-тий у 1941 р. радянським НКВС.

22 червня 1930 — народився Зденек Млинарж, чеський політик, лідер

Празької весни, засновник дисидентської групи «Хартія-77». 1940 — у Комп’єні Франція підписала капітуляцію перед Ні-

меччиною (в тому самому вагоні, в якому 1918 р. підписувала ка-пітуляцію Німеччина).

23 червня 1917 — Центральна Рада ухвалила І Універсал, яким проголо-

шено автономію України. 24 червня 1812 — армія Наполеона, перейшовши річку Німан, увійшла

до Росії. Почалася Вітчизняна війна 1812 р.1934 — столиця радянської України повернута з Харкова до

Києва.25 червня 1886 — народився Іван Крип’якевич, український історик. 27 червня 1663 — у Ніжині відбулася козацька Чорна рада, на якій геть-

маном Лівобережної України за підтримки Москви обрано Івана Брюховецького.

1834 — відкрито Київський університет св. Володимира (нині — Національний університет ім. Т. Шевченка).

1931 — у США український винахідник Ігор Сікорський отри-мав патент на винахід першого гелікоптера.

28 червня1569 — укладена Люблінська унія, яка об’єднала Королівство

Польське і Велике князівство Литовське.1917 — на засіданні Малої Ради сформовано перший уряд

України — Генеральний секретаріат (виконавчий орган Централь-ної Ради) на чолі з Володимиром Винниченком.

1919 — підписано Версальський мирний договір, який завершив Першу світову війну. Німеччина втратила близько 14 відсотків тери-торії, зокрема всі заморські колонії. Німецька армія була сильно ско-рочена, озброєння, включно із флотом, у Німеччини конфіскували.

29 червня 1849 — народилася Олена Пчілка (Ольга Косач), українська

письменниця, публіцистка, громадська і культурна діячка, етно-граф і перекладачка. Мати Лесі Українки.

30 червня 1908 — у Східному Сибіру (Росія) в басейні річки Підкам’яна

Тунгуска впав і вибухнув, спричинивши значні руйнування, так зва-ний «Тунгуський метеорит».

Коли говорять про репре-сії, то мають на увазі завжди 1937 – 1938, роки Великого терору. Але потік цей був не єдиним, навіть не головним, а тільки, можливо, одним з найбільших потоків, що роз-пирали темні смердючі труби тюремної каналізації імперії, в якій, на жаль, існували й ми з вами.

До нього був потік 1929 – 1930 років, який проштов-хнув у тундру і тайгу мільйонів п’ятнадцять, якщо не більше, що можна порівняти хіба що з переселенням народів ан-тичності, і це стало етнічною катастрофою шостої частини світу. Людей, так званих кур-кулів, а в дійсності — чесних трудівників, які любили свою землю, вивозили цілими сім’ями без усяких засобів до існування на холодну й голо-дну вірну смерть у необжитих районах тундри і тайги Півно-чі та Сибіру. Багато з них заги-нули в дорозі в товарняках, а інші — на місцях. Яничари ви-конували вказівки та інструк-ції вождя: «А суть справи та, що боротьба (з селянами) є і буде ще більш запекла, ще більш жорстока, ніж бороть-ба з Колчаком, Денікіним», і далі: «Проти ж куркулів, як страшенних наших ворогів, у нас тільки одна зброя. Це на-сильство», або «Чорт з ними, з цими селянами — адже вони теж дрібна буржуазія, а зна-чить нехай і вони зникнуть так само з лиця землі як руди-мент» (В. І. Ленін. «Соціалізм і селянство»).

Але цього «виховного за-ходу» — страху — було мало системі, і світ явив україн-ському народу Голодомор 1932 – 1933 років.

Після був потік 1944 – 1946 років, де гнали по стіч-них трубах цілі нації: крим-ських татар, інгушів, прибал-тів, месхетинців, чеченців, — з 650 тисяч дві третини за-гинули, а ще мільйони й міль-йони тих, хто побував у поло-ні, вивезених до Німеччини на роботи.

А потік 1937 – 1938 років прихопив і поніс на Архіпелаг людей з посадою та освітою. Революція, як і гадюка, яка почала їсти себе з хвоста, на-решті дісталася до голови.

Доносили все на всіх, би-чували і шельмували інших: брат пішов на брата, син — на батька, відмовлялися від батьків і дітей, щоб самому скласти голову через деякий час.

Психоз та істерія доходи-ли до крайнощів: так, голова уряду червоної України, яко-го Ленін називав «людина ви-датної волі», П’ятаков, запро-понував власноруч розстрі-лювати, ось його ж слова, які писав Сталіну, коли був за-арештований: «Щоб довести лояльність до партії, я готовий розстріляти всіх есерів, засу-джених за першим процесом, включаючи власну дружину»; дружини Калініна, Молотова, Постишева та інших сиділи в концтаборах, а за них навіть не заїкнулися.

Ще далі у своїй амораль-ності пішла дочка полум’яного більшовика Г. Гринька, яка захотіла знищити свого бать-ка. Віршомаз Дем’ян Бідний

(на голову й совість) хотів бути присутнім при розстрілі: «Я пішов з великим задово-ленням. Для революційного натхнення». Ленін істерично писав: «Заможні селяни — це вампіри, це павуки, це крово-пивці. Смерть їм!»

У січні 1918 року Ленін оголосив загальну мету — «очищення землі від усяких шкідливих комах». Він пи-сав у листі членам Політбю-ро, ОДПУ, наркомату юстиції: «Чим більше число представ-ників реакції, духовенства вдасться нам із цього приво-ду розстріляти, тим краще». І пішли в «расход» кадети й меншовики, есери, анархіс-ти, соціалісти й толстовці, те-леграфісти та кронштадтці, тамбовські, рязанські, ко-стромські, київські та смо-ленські учасники завору-шень — комбіди шльопали за сіньми сільрад або на за-двірках; заручники із селян і перші концентраційні табори Тухачевського; наукові кола, всі університети, художні, лі-тературні та інженерні, свя-щеники, монахи і ті, що в хорі співали; баржі з офіцерами і висилка інтелігенції за кор-дон 1922 р., а горезвісний закон від 7 серпня 1932 року про 5 колосків — тільки до 1933 року були заарештова-ні 55 тисяч селян і 2110 роз-стріляні. Нам зараз зрозумі-ти важко, майже неможли-во, як це робітники й селяни, тільки ставши диктатурою пролетаріату, тут же ухиляли-ся від роботи і крали.

Кодування страху, систе-ма страху призвели до масо-вого зомбування населення на безпорадність перед дій-сністю, на страх перед рефор-мами надовго вперед.

Збереглася частина від-верто цинічної записки, на-писаної Леніним наприкінці жовтня – на початку листопа-да 1920 р. щодо Прибалтики: «Під виглядом «зелених» (ми потім на них і звалимо) про-йдемо на 10 – 20 верст і пере-вішаємо куркулів, попів, помі-щиків. Премія: 100 000 рублів за повішеного». За підрахун-ками істориків, у Криму 1918 – 1921 рр.. було знищено від 56 до 120 тис. осіб, населен-ня півострова зменшилося на 100 000 осіб, окремі татар-ські села повністю ліквідува-ли. Ось їхні методи.

На честь 20-річчя Вели-кої Жовтневої соціалістичної революції, а по правді, як ми знаємо, — перевороту, було розстріляно 1111 в’язнів Со-ловецького табору в урочищі Сандармох, серед них — 300 українців, цвіт нації: Курбас, Зеров, Куліш, Поліщук, Під-

могильний, Крушельниць-кий, Рудницький. Аналогічно знищували інші «братні» на-роди: казахів, вірменів, біло-русів, росіян, узбеків, татар, а потім народи так званого соціалістичного табору: че-хів, поляків, румунів, китай-ців, кубинців, болгар.

Із цього кривавого каза-на повинні були клонувати-ся зомбовані шарікови — ти-паж нової людини «гомо совє-тікус».

Як могли повірити непри-критому Злу? Ось як думав класик Ф. Енгельс: «Не вдала-ся лобова атака, перейдемо в обхід, будемо діяти облогою і сапою. А взагалі цю варвар-ську країну, яка йде своїм не-історичним шляхом, перемог-ти ззовні неможливо. Треба б упровадити в неї якусь не властиву їй ідеологію».

І закинули ідіотологію. Як її розумів Ленін? Так само. Єзуїтськи. У листі РЦХОНу він писав: «Радянська влада в селі дуже слабка. Ми повин-ні розколоти село на два во-рожих класи. Ми зобов’язані розпалити там, що ми змогли зробити в місті».

Філософ Ільїн зазначав, що слов’яни за менталітетом дуже наївні, готові йти в тяжку годину за будь-яким негідни-ком, навіть у прірву. І пішли...

А почали з «опіуму наро-ду». Скасування існуючої ре-лігії та впровадження войов-ничого атеїзму визнаються передумовою комуністичної справедливості. У 1917 р. Ро-сію завоювали прибульці-са-таністи в шкіряних тужурках і оголосили знищення не про-сто релігії, а насамперед ві-руючих, священиків, храмів, культури.

Була оголошена війна власному народу, для цього потрібно було знищити його святість — духовність. Заво-ювання влади комуністами в Росії, а незабаром і в Україні, почалося, зокрема, з терору проти священиків і віруючих. Церкви підривали, священ-нослужителів репресували, релігійні свята фактично за-боронили. Ленін твердо до-тримувався принципів, і в листі до членів Політбюро ви-магав: «Тепер, коли панує по-вний голод, слід якомога біль-ше розстрілювати представ-ників церковної ієрархії». До 1921 року із 100 тисяч доре-волюційних священиків зали-шилося 40 тисяч.

Видатні філософи ХХ сто-ліття — Франк, Ільїн, Бердя-єв — дійшли висновку, що з’явився новий антропологіч-ний тип — за своєю суттю ан-тинаціональний, з антихристи-янськими поглядами на жит-

тя, а Вернадський — що на поверхню з цього хаосу виліз-ли мародери, вбивці, злодії, асоціальні елементи. Ленін прямо заявляв: «Ми повин-ні приймати в партію злодіїв, лакеїв, пауперів (жебраків) і повій». У 1932 р. Сталін оголо-сив «безбожну п’ятирічку» і за-жадав, щоб ім’я Бога зникло в СРСР. Повинні були зникнути цілі народи.

До гегелівської концеп-ції про неісторичні народи Енгельс додав радикалізму — він диференціював нації на «революційні» та «контр-революційні». В Австро-Угор-ській монархії до революцій-них націй потрапили німці, мадяри й поляки; до контр-революційних — інші «малі слов’янські народності». Дум-ка Енгельса з цього приво-ду просто шокує сучасника. Він писав таке: «У найближ-чій світовій війні з лиця зем-лі зникнуть не тільки реак-ційні класи і династії, а й цілі реакційні народи. І це теж буде прогресом». Енгельс пе-реконував, що «великі» на-роди неминуче поглинуть «малі» народи, асимілюють їхню культуру й мову, як на-родів «неісторичних». Напри-клад, Маркс і Енгельс не мо-гли зрозуміти, навіщо чехам потрібно повертатися до сво-єї майже витісненої «вели-кою німецькою культурою» провінційної та непрестиж-ної селянської культури; роз-вивали думку, що чехи — це «реакційна розруха народу», яка повинна бути розчищена вихором світової революції заради прогресу комунізму.

П о л ь с ь к о - а м е р и к а н -ський дослідник А. Валиць-кий міркує, що це було за-охоченням до геноциду. Ось слова Енгельса зі статті «Де-мократичний панславізм»: «...Не обійдеться без того, щоб не розтоптати кілька ніжних національних квіток. Але без насильства і невблаганної нещадності в історії ніщо не робиться». Ці слова цілком могли б належати Гітлеру, і це дає підстави говорити про комуно-фашистський аспект марксистської ідеології.

Нарком юстиції РРФСР І. Штейнберг писав, що «те-рор — це не одинична дія, не ізольована, випадкова, хоча і повторювана, прояв владної більшості... Терор — це узако-нений план масового заляку-вання, примусу, винищування з боку влади».

Перші концтабори в радян-ській Росії почали створюва-ти після ленінського розпоря-дження у вересні 1918 р. — Со-ловецькі табори, як механізм майбутнього ГУЛАГу. Ленін об-ґрунтовував: «Ми з «чистої» демократії сміємося... Рево-люційна доцільність вища за формальний демократизм… Ми не визнаємо ні свобод, ні рівності, ні трудової демокра-тії, якщо вони суперечать ін-тересам звільнення праці від гніту капіталу».

Михайло ПІДБОРОЧИНСЬКИЙ,

Всеукраїнська громадська наукова організація

«Експерти України»(Зі скороченням. Сайт «Аргумент»)

Злочин без покаранняЗлочин без покарання

№104 1 червня 2017 року№104 1 червня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо 1111 Cвіт історії

Сторінки української історії в особахСторінки української історії в особах

Іван Митрофанович Луценко наро-дився 7 березня 1863 року в селі Кей-балівка на Полтавщині. Навчався на фізико-математичному факультеті Пе-тербурзького університету й у Петер-бурзькій військово-медичній акаде-мії. Захистив докторську дисертацію (1893).

Надалі мешкав в Одесі. Був палким прихильником гомеопатії, відкрив при-ватну практику. Редагував часопис «Ві-сник гомеопатичної медицини».

Проявив себе як щирий український патріот. Входив до Братства самостій-ників, очолював Одеську організацію Української народної партії (1902 – 1907). Сергій Шелухін писав: «І. Луцен-ко лікарською практикою перед війною заробляв коло 10 000 руб., із яких про-живав коло 2000 руб., а решту витра-чав на українські справи».

Брав активну участь у створенні одеської «Просвіти». Встиг видати один номер першої в Одесі української газе-ти «Народна справа». Після чого потра-пив під таємний нагляд поліції.

Під час Першої світової війни — полковник медичної служби. 1917 року увійшов до першого складу Централь-ної Ради. Один із організаторів відро-дження українського козацтва, деле-гат трьох всеукраїнських військових з’їздів, член Українського генераль-ного військового комітету. Переймав-ся проблемами українізації Чорномор-ського флоту. За його наказом в Одесі вперше піднято жовто-блакитний пра-пор. У жовтні 1917-го на з’їзді Вільно-го козацтва обраний генеральним хо-рунжим. А за два місяці став одним із

лідерів що-йно створеної У к р а ї н с ь к о ї партії соціа-л і с т і в - с а м о -стійників.

В о л о д и -мир Винни-ченко згаду-вав: «Луцен-ко показався мені ідеаліс-том, котрий хотів в наш час відроди-ти старе козацтво и всю Україну пе-рестроїти на козацький лад. Він був якимось фанатиком, полюблявши усе українське, хоча це не завадило йому дослужитися в Росії, будучи військо-вим (лікарем), до чина надвірного по-радника».

Павло Скоропадський характеризу-вав його як «фанатика, який ненавидів все російське». А німецька контрроз-відка вважала його поміркованим со-ціалістом, щирим українцем, прекрас-ним організатором і сильним оратором, який уміє повести за собою маси.

Останні місяці провів у запеклій боротьбі з більшовицькими військами, з якими воював на Чернігівщині, Ки-ївщині й Волині. 7 квітня 1919 року в бою з більшовиками неподалік Старо-костянтинова на чолі 1-го Подільсько-го січового куреня потрапив у полон і був убитий.

Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті,

м. Чернігів

Дмитро Грицай проводив перші

присяги УПАДмитро Грицай

— генерал-хорун-жий УПА, керівник Головного військо-вого штабу УПА.

Він народився 1 квітня 1907 року в селі Дорожів Сам-бірського району на Львівщині. У 1928 році вступив на фі-зико-математичний факультет Львів-ського університету. Навчання перервала мобілізація до військової служби в польській армії. Під час служби Дми-тро закінчив польську старшинську школу з від-знакою.

З гімназійних літ Дмитро Грицай був членом Пласту. 1928 року долучився до діяльності Укра-їнської військової організації, а згодом — Ор-ганізації Українських Націоналістів. 1933 року Д. Грицай очолив Військову референтуру Крає-вої Екзекутиви ОУН. Вже наступного року за при-четність до ОУН польська влада засудила його до ув’язнення у спеціальному концтаборі для укра-їнців — Береза Картузька. Там Дмитро Грицай став одним із перших в’язнів і відсидів два роки. Після звільнення відновив навчання в універси-теті й отримав вищу освіту. У 1939 році польська поліція його знову арештувала й посадила до Бе-рези Картузької, звідки він вийшов на початку Другої світової війни.

На початку 1934 року Дмитро Грицай позна-йомився зі своєю майбутньою дружиною Марі-єю Козак із с. Хотин на Івано-Франківщині. Вони зустрілися у студентському гуртожитку у Львові. Одружився Дмитро з Марією лише 1938 року. У молодій родині прийшли на світ два сини — Ігор та Олег. У листопаді 1945-го народився у Грица-їв третій син Богдан, але його батько вже не по-бачив...

Дмитро Грицай став членом Революційного Проводу ОУН. У 1941 — 1943 роках вів активну партизанську боротьбу проти нацистських оку-пантів. Улітку 1941 року Дмитро Грицай був ко-мандиром старшинської школи ОУН у м. Великі Мости на Львівщині, де також викладав військо-ву справу. Восени того року він очолив Крайовий військовий штаб ОУН, який займався викрит-тям тактичних планів німецького командування, створенням складів зі зброєю і боєприпасами, підготовкою офіцерських кадрів для майбутньої української армії.

4 грудня 1942 року Дмитро Грицай був аре-штований гестапо й ув’язнений у львівську тюр-му на Лонцького. Голова Бюро Проводу ОУН Ро-ман Шухевич у вересні 1943 року дав наказ Службі безпеки ОУН розробити план звільнен-ня Дмитра Грицая з тюрми. Спецоперацію вико-нувала боївка членів ОУН на чолі з Костянтином Цмоцем.

Визволений з тюрми Дмитро Грицай став знову членом Проводу ОУН як військовий рефе-рент та прийняв керівництво Головного військо-вого штабу ОУН, який у той час уже мав назву Го-ловний військовий штаб УПА. Восени 1944 року разом з Миколою Дужим Дмитро Грицай опублі-кував дуже потрібний для відділів УПА «Бойовий правильник піхоти», інспектував повстанські за-гони. Він проводив перші збірні присяги воїнів УПА (трьох сотень) за текстом, ухваленим Україн-ською Головною Визвольною Радою.

У січні 1945 року Дмитра Грицая призначи-ли на посаду шефа Головного військового штабу УПА, а 1 листопада йому було присвоєно звання генерал-хорунжого.

19 грудня 1945 р. разом із членом Проводу ОУН Дмитром Маївським, виконуючи завдання УГВР, Дмитро Грицай потрапив у засідку чесь-кої поліції при переході через чесько-німецький кордон (мали зустрітися в Німеччині зі С. Банде-рою і Я. Стецьком). Під час затримання Д. Маїв-ський вчинив самогубство (застрелився). Дми-тра Грицая захопили в полон і після тортур стра-тили в тюрмі у Празі 22 грудня 1945 р.

Леся БОНДАРУК, Український інститут національної пам’яті

15 травня 1733 року помер Кость Гордієнко, кошовий ота-ман Запорозької Січі.

Вірогідно, походив із Полтав-щини. Навчався в Києво-Моги-лянському колегіумі. Вступив до Війська Запорозького низово-го як козак Платнирівського ку-реня.

12 разів обирався кошовим отаманом Запорозької Січі (біль-ше — лише Іван Сірко — 15). Від-крито виступав проти москов-ського гніту, відстоював пра-ва і вольності козаків перед ро-сійським царем Петром І. Коли останній 1702 року наказав спорудити поблизу Січі форте-цю для розміщення російського гарнізону, написав цареві рішу-

чого листа: «Військо Запорозь-ке наказу про збудування міста в Кам’яному Затоні слухати не буде, ламати камінь на будівлю того міста на землях Запорожжя не дозволить, а як хто прибуде з московськими людьми те міс-то будувати, то запорожці будуть оружно на них бити».

При цьому вважав, що Укра-їна сама здатна вибороти неза-лежність і не підтримував орієн-тацію на Польшу, Туреччину чи Кримське ханство.

Попри особисту неприязнь до Івана Мазепи за промосков-ську політику, 1709 року під-тримав гетьмана і перейшов на його бік разом із 8000 запорож-ців під час угоди зі шведським

королем Карлом ХІІ у розпал Північної війни.

У листі до гетьмана Кость Гордієнко так писав про «воро-жість і злість московську»: «Та злість здавна на Вітчизну, матір нашу, аби захопити її у владу й володіння, хитро задумує, а захо-пивши, в містах українських лю-дей своїх посадити бажає, а на-шим людям українським незнос-ні й нестерпні здирства й грабун-ки завдавши, у Московщину на вічне тяжке й невільне мордер-ство намагається загнати».

Після смерті Івана Мазепи разом з його наступником Пили-пом Орликом брав участь у скла-данні «Конституції» (1710), поході на Правобережну Україну (1711).

Після руйнування російськи-ми військами Кам’янської Січі 1711 року разом із запорожця-ми перебазувався на територію Кримського ханства, де козаки заснували Олешківську Січ. Не-змінно залишався кошовим ота-маном до 1728 року.

Похований на території Кам’янської Січі (нинішнє село Республіканець на Херсонщині).

Сподвижник та співавтор Конституції Пилипа Орлика Кость Гордієнко

9 травня 1890 року в містеч-ку Шишаки на Полтавщині наро-дився Кирило Іванович Осьмак. Закінчив Московський сільсько-господарський інститут (1916). У березні 1917-го увійшов до пер-шого складу Центральної Ради. Пізніше працював у Генераль-ному секретаріаті земельних справ.

За радянської влади віді-йшов від політики, працював у Центральному сільськогоспо-дарському кооперативному со-юзі, Інституті української науко-вої мови Всеукраїнської акаде-мії наук.

Заарештований 5 березня 1928 року в Харкові. Як «соці-ально небезпечний елемент» ви-сланий за межі України на три роки. Мешкав у Курську, в бе-резні 1930-го заарештований

за справою Спілки визволення України, відбув 3 роки в концта-борі на Півночі.

Надалі працював директо-ром радгоспу під Москвою та аг-рономом на Рязанщині. Утретє ув’язнений 1938 року. Звільне-ний 1940 року, повернувся до Києва. За часів війни очолював земельний відділ Української на-ціональної ради, допомагав під-пільникам. У липні 1944-го об-раний головою президії та пре-зидентом Української Головної Визвольної Ради — підпільного парламенту воюючої України.

Заарештований НКВС 12 вересня 1944-го. Перебував у Дрогобицькій та Лук’янівській в’язницях, від 1948-го — у Воло-димирському централі.

Довгий час видавав себе за іншу людину. Його особу встано-

вили лише 1947 року. Попри тиск і погрози, не дозволив викорис-тати себе для гучних пропаган-дистських акцій. «Він залишаєть-ся дотепер переконаним наці-оналістом, прибічником цілком самостійної, незалежної Украї-ни, проти будь-якого єднання з Росією, вважаючи, що Росія при-гнічує Україну…, — повідомляв спецслужбам співкамерник Ки-рила. — Осьмак говорить, що життя віддав своєму українсько-му народові, за щастя якого бо-ровся — це було й залишається метою його життя».

Зрештою це визнали й опе-ративники, що «розробляли» ув’язненого: «…на зроблену йому пропозицію посприяти в боротьбі проти ОУН заявив, що він був і залишається ідейним українським націоналістом і рад-

ше готовий піти на смерть, ніж погодитись на участь в заходах, спрямованих проти ОУН та її ді-яльності».

Помер 16 травня 1960 року у Володимирському централі.

Незадовго до смерті в листі до дочки Наталії написав: «Люби свій край, люби Україну і в житті міцно тримайсь заповітів Вели-кого Кобзаря».

Генерал-хорунжий Армії УНР

Олександр Пилькевич2 травня 1877 року в

місті Фастів на Київщині на-родився Олександр Мерку-рійович Пилькевич. Похо-див зі старовинного поль-ського шляхетського роду.

Закінчив Київське юн-керське училище, Микола-ївське інженерне училище в Петербурзі, Офіцерську повітроплавну школу. Під час Першої світової війни командував 1-им повітро-плавним дивізіоном, пол-ковник російської армії.

У 1917-му брав активну участь в українському військовому русі. Один із засновників Українсько-го військового клубу імені гетьмана Павла Полу-ботка, член Української Центральної Ради і Україн-ського генерального військового комітету. У трав-ні 1917-го у складі делегації на чолі з Володимиром Винниченком вів перемовини з Тимчасовим урядом щодо автономії України. Вимагав від Росії поверну-ти бойові прапори Запорозької Січі та інші відзнаки українського козацтва, вивезені росіянами з Геть-манщини.

На початку 1918-го брав участь у вуличних боях із більшовиками. За часів Української Держави очо-лював українське консульство в Москві. Пізніше ко-мандував Корпусом кордонної охорони УНР (1919 – 1920), очолював залогу Кам’янця-Подільського, від жовтня 1920-го — генерал-хорунжий.

Наприкінці 1920-го разом з Українською армією інтернований до Польщі. У таборах опікувався куль-турно-освітніми справами. Помер 13 жовтня 1922 року в таборі біля села Щипйорно (Щепіорно). По-хований на православному кладовищі в місті Каліш (Польща).

Президент Української Головної Визвольної Ради Кирило Осьмак

Лікар, громадський, політичний та військовий діяч Іван Луценко

№104 1 червня 2017 року№104 1 червня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо1212 Світ історії

Року 1917 українізація була в пев-ному сенсі не менш актуальною, аніж нинішнього 2017. Влада поча-ла дбати про те, щоб українською заговорило військо, службовці в установах, клопотала про розви-ток преси. Тільки тоді це вважало-ся розбудовою держави.А от політику коренізації/україні-

зації раптом проголосив 1923 року ра-дянський уряд. Для режиму це стало акцією вимушеною, адже «вкорінення» комунізму відбувалося на наших тере-нах не надто успішно.

У рік столітнього ювілею постан-ня Української Народної Республіки хо-четься пильніше вдивитися в долі й дати, згадати гідні шани імена та вчинки.

Попри те, що зброя програла, укра-їнцям багато чого вдалося в обстою-ванні культурного суверенітету.

Ці розповіді — історії культурного спротиву, тихого опору, який уможли-вив зрештою незалежність України.

Декретом Раднаркому УСРР від 23 липня 1923 українська впроваджува-лася як мова викладання в усіх типах шкіл. Окрім освіти, нова політика най-більше стосувалася ще двох царин — державних установ та культури.

Відповідь на питання, кого ж треба було українізувати, у висвітленні статис-тики має трохи курйозний вигляд. За пе-реписом 1926 року, з 29 мільйонів на-селення українську визнали рідною по-над 22 мільйони. Тож закономірно, що шкільництво розвивалося дуже успішно.

Якраз тому, що в кожному місті й селі з’явилися українські школи, україн-ці величезною мірою завдячують збе-реженню культурної тожсамості.

Українською стали виходити не лише центральні, а й регіональні га-зети. І на Донбасі, і на півдні: скажімо, «Одесские ведомости» стали «Чорно-морською комуною».

У двадцяті роки україністика на-решті стала повноцінною універси-тетською дисципліною. Її здобутки не втратили значення досі.

У Київському університеті, пере-йменованому тоді в «Інститут народної освіти», Микола Зеров, Павло Филипо-вич, Борис Якубський запроваджують фундаментальні курси вітчизняної літе-ратури.

В Академії наук розгортається ве-лика робота для підготовки словників, вироблення наукової термінології. Ви-ходили нові підручники, навчальні по-сібники.

Скажімо, словник «Фразеологія ді-лової мови», що витримав кілька пере-видань, уклали першорядні письмен-ники — друзі-ланківці Валер’ян Підмо-гильний та Євген Плужник.

Для технічних спеціальностей по-чали перекладати авторитетні підруч-ники з європейських мов. У Київській політехніці відкрили курси української мови, запровадили дисципліну «украї-нознавство».

Прикметно, що до Києва тоді їхали вивчати україністику студенти з Кубані. Літературознавець Григорій Костюк зга-дує у своїх прецікавих «Зустрічах і про-щаннях» про однокурсників-кубанців, яких згодом, у тридцяті, репресували.

«Прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі

украінізірованной»Натомість привид ненависної укра-

їнізації став пекельною примарою для чиновницького люду. Від службовців вимагали скласти іспит, а відтак роз-горнулася мережа мовних курсів.

Про поневіряння клерків на таких заняттях знаємо з прози двадцятих: згадати хоча б, як головний герой ро-ману Підмогильного «Місто» викладав, морочачися з геть немотивованими бухгалтерами. А от героїня його «Неве-личкої драми» українську охоче й швид-ко вивчила, бо йшлося про те, щоб за-воювати серце вигідного нареченого.

Контори здебільшого чинили шале-

ний спротив, адже звичка, як відомо, — друга натура. Неперевершені сар-кастичні картинки з побуту радянських бюрократів тої доби дав у знаменитій комедії «Мина Мазайло» Микола Куліш.

Бідолашний Мазайло, що назива-ється, не встигав за часом. Хлопця ро-ками зневажали за «мужицьке» прізви-ще (коли вірити скаргам Мини, кохана дівчина вийти за нього через те відмо-вилася, та що там, навіть у репетитори не хотіли брати!), і от він нарешті вирі-шив у демократичному суспільстві — бо за царату це було дуже складно — по-міняти його на аристократичніше.

А що культурну вищість Мазай-ло і такі, як він, ототожнювали з росій-ською, імперською ідентичністю, то ру-сифікація суфікса видавалася жаданим щастям.

Українізація допекла аж так, що Мазайлова родичка «тьотя Мотя» була певна: «Прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі украінізірованной».

Фінал Кулішевої п’єси: за злісний спротив українізації нашого героя з ро-боти таки звільнили.

Ленський заспівав українською

Утім, найбільших успіхів україніза-ція досягла в культурній сфері. Вітчиз-няне мистецтво перебувало тоді на під-несенні, активно розвивалися модер-ністські стилі й течії.

Коли в ранньому модернізмі пе-ред вела поезія, малі форми, то при кінці двадцятих виходить цілий ряд ці-кавих романів. Політика, зрозуміло, не мала безпосереднього впливу на літе-ратуру чи живопис; справа в іншому — з’явився новий читач.

Студентська молодь заповнювала величезні аудиторії, де відбувалися то-гочасні бурхливі мистецькі диспути.

Державна підтримка сприяла по-яві потужних видавництв, регулярно-му виходу авторитетних часописів. До прикладу, лише кооперативне видав-ництво «Книгоспілка» мало по Україні близько 800 книгарень. Причому орі-єнтувалися на село, виходило і красне письменство, і підручники для всіх рів-нів освіти.

На сторінках журналів «Червоний шлях», «Життя й революція», «Вапліте», «Нова ґенерація» публікувалися авто-ри різних орієнтацій: і традиціоналісти, й авангардисти.

Виходять академічні багатотомни-ки класики, зокрема тоді було вперше підготовлено повні зібрання творів Лесі Українки та Михайла Коцюбинського.

Чимало зі зроблених тоді перекла-дів продовжували тиражувати навіть попри те, що самих майстрів, як-от, до прикладу, Валер’яна Підмогильного, знищили в таборах.

На Одеській «кінофабриці», як її тоді називали, знімають українське кіно: окрім славетних фільмів Олександра До-вженка, там з’явилося чимало популяр-них стрічок із такими зірковими актора-ми, як Амвросій Бучма, Наталя Ужвій.

Українські версії оперних вистав спершу викликали несприйняття й од-верте глузування (щось зовсім схоже ми спостерігали, до речі, коли вже в наші часи почали дублювати телефільми).

Утім, галас швидко вщухав, адже оперні лібрето перекладали першоряд-ні поети.

Скажімо, коли 1927 року до столич-ного Харкова приїхав на гастролі Леонід Собінов, один із найславетніших росій-ських тенорів, то співав партії Лоенгрі-на в однойменній опері Вагнера, Лен-ського в «Євгенії Онєгіні» Чайковського, Левка в «Майській ночі» Римського-Кор-сакова українською і писав, що звучать вони «поетично, красиво й легко».

Микола Бажан не пошкодував зу-силь, аби поставити зірковому гостеві добру вимову.

Віра АГЕЄВА, літературознавець, критик,

професор Києво-Могилянської академії

6 травня 1920 року за-вершився перший зимо-вий похід Армії Української Народної Республіки під командуванням Михайла Омеляновича-Павленка тилами радянських та бі-логвардійських військ.

Наприкінці 1919 року Армія УНР, після серії не-вдач і поразок, опинилася в «трикутнику смерті» (Лю-бар – Чортория – Миро-піль), оточена з трьох боків Червоною, Добровольчою та польською арміями. «Армія… скупчилася в невеличкому трикут-нику, сторони якого тягнулися щось всього близько 35 верст кожна, — писав у спогадах Юрко Тютюнник. — Якби вороги натиснули більш енергійно, то вже через декілька го-дин було би запізно приймати вся-кі рішення, опріч одного — тікать у всі боки».

До всього знекровлені україн-ські частини потерпали від епіде-мії тифу, яка через відсутність ліків (уряди Антанти не дозволяли про-пускати до УНР закуплені за кордо-ном медикаменти) й устаткування для лікарень набула катастрофічно-го масштабу.

Задля збереження армії і про-довження боротьби після серії на-рад було вирішено ліквідувати ре-гулярний фронт, прорватись у воро-жий тил і вести партизанську війну спільно з повстанськими загонами.

У поході, що розпочався 6 груд-ня 1919 року, взяли участь до 5 ти-сяч осіб, розділені на чотири збірні групи: Запорізьку, Київську, Волин-ську та 3-ю стрілецьку дивізію. Очо-лив армію генерал-хорунжий Ми-хайло Омелянович-Павленко.

За весь рейд запіллям ворога Армія УНР здолала майже 2500 кі-лометрів по території нинішніх Жи-томирської, Київської, Черкаської, Кіровоградської, Миколаївської,

Одеської та Вінницької областей. Проведено понад 50 успішних боїв, зайнято Умань, Черка-си, Канів, Смілу та інші населені пункти. Захо-плено штаби трьох чер-воних дивізій, значні трофеї та полонених. Під час походу до Армії приєдналися загін ота-мана Андрія Гулого-Гу-ленка, кінна бригада Едмунда Шепаровича та інші частини зі скла-

ду Української Галицької армії.У квітні українські частини по-

чали пробиватися на захід і 6 трав-ня в районі Ямполя з’єдналися з ін-шими українськими загонами на польсько-радянському фронті. Зи-мовий похід зберіг армію, підняв її бойовий дух, сприяв піднесен-ню національної свідомості широ-ких мас населення, надав новий ім-пульс повстанському руху.

Перший зимовий похід став найгероїчнішою сторінкою україн-ських визвольних змагань 1917 – 1921 років. Усі його учасники були нагороджені орденом Залізного Хреста, що вважався найвищою відзнакою.

25 травня 1926 року в Пари-жі більшовицький агент Саму-їл Шварцбад убив Симона Пет-люру — українського держав-ного, військового та політич-ного діяча, голову Директорії Української Народної Респуб-ліки (1919 – 1920).Ще задовго до злету Симона

Петлюри видатний російський ака-демік Ф. Корш написав про нього пророчі слова: «Петлюра безмірно вище того, що про нього думають. Він — з породи вождів, з того тіс-та, що колись в старовину заклада-ли династії, а в наш демократичний час стають національними героями: бути йому вождем народу україн-ського. Така його доля».

Виступив організатором україн-ських збройних сил у 1917 р., голо-вний отаман військ УНР (1918). Без-жально припинив спроби більшо-вицьких переворотів у Києві в листо-паді, грудні 1917-го, в січні 1918-го. Особисто керував штурмом заводу «Арсенал» (через що не встиг надати допомогу загонам під Крутами). Але при цьому не дозволив розстріляти групу захоплених у полон робітників, ставши між ними та кулеметом.

На чолі Директорії УНР 30 серп-ня 1919 р. звільнив Київ від біль-шовиків. Хоча наступного дня зму-шений був полишити місто під тис-ком Збройних сил Півдня Росії (де-нікінців). Восени, в розпал протиріч між УНР та ЗУНР, гірко констатував:

«Для мене тепер ясно, що галичане з їх симпатіями до Москви самі заги-нуть і нам дихнути не дадуть. Та годі їх переконати в противному, як нас у тому, що було б добре з Москвою».

У безнадійній ситуації уклав Варшавську угоду з Польщею, за що його багато критикували. Хоча вар-то оцінити глибину поступок проти-лежної сторони: поляки погоджува-лися визнати незалежну УНР та від-мовитися від намірів розширити те-риторію до кордонів Речі Посполитої 1772 р. Ніколи раніше вони не йшли на подібні компроміси.

Від листопада 1920 р. керував роботою екзильного уряду УНР у Польщі (уряд у вигнанні).

Радянський уряд у 1923 р. зажа-дав від польської влади видачі Си-мона Петлюри «як ворога народу». Він змушений був виїхати до Відня, Женеви, а потім оселився в Парижі.

Москву непокоїло те, що гур-тувалися еміграційні державниць-кі сили навколо Петлюри, а терміни «петлюрівець», «петлюрівщина» ста-ли в радянській Україні синонімами незалежницького руху.

«Українська політична емігра-ція — це сіль в оці сучасним черво-ним окупантам України. Вони роб-лять все, щоб розкласти, перетягти на свій бік, знищити її — на це йдуть гроші, над цим працюють числен-ні агенти», — писав Симон Петлю-ра, цілком усвідомлюючи справжній стан речей.

Сім куль більшовицького агента

настигли Симона Петлюру 25 трав-ня 1926 року о 14.12 у Латинському кварталі Парижа, біля книгарні на розі вулиці Расіна та бульвару Сен Мішель. Після першого пострілу Пет-люра втратив рівновагу й опустився на коліно, а потім упав на тротуар. Ще шість пострілів Самуїл Шварц-бад здійснив у лежачого, що призве-ли до смертельних ушкоджень вну-трішніх органів.

Убивцю почали бити перехожі, які стали свідками злочину, полі-ція затримала його о 14.15. Петлю-ру встигли доправити до найближчої лікарні «Шаріте», де він помер через 20 хвилин після пострілів.

Самуїл Шварцбад мотивував свій вчинок помстою за єврейські по-громи. Цей месидж широко викорис-товували як радянська пропаганда, так і нинішня російська. Між тим, ще в 1919-му, коли почастішали випад-ки єврейських погромів, Симон Пет-люра видав наказ до українського населення та війська: «Час уже зро-зуміти, що мирне єврейське насе-лення, їхні діти, їхні жінки, так само, як і ми, було поневолене і позбавле-не своєї національної волі. Йому ні-куди йти від нас, воно живе з нами з давніх-давен, поділяючи з нами нашу долю і недолю. Тих же, що підбурюють нас на погроми, рішуче наказую ви-кидати геть з нашого війська і відда-вати під суд, як зрадників вітчизни».

Суд присяжних виправдав убив-цю. Після чого Сергій Єфремов за-писав у щоденнику 27 жовтня 1927 року: «Чисту людину зробили по-громником, а убійника — героєм… Вийшла, звісно, обурлива кривда, якої без сорому і здумати не можна, якої не зрозуміти ніколи людям, що знали і замордованого, і його діла».

Матеріали підготував Сергій ГОРОБЕЦЬ,

Український інститут національної пам’яті,

м. Чернігів

1920-ті роки: хто боявся українізації

100-річчя Української революції

Перший зимовий похід Армії УНР

Учасники Першого зимового походу.

Убивство Симона Петлюри

Похорон Симона Петлюри в Парижі.

№104 1 червня 2017 року№104 1 червня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо Світ історії Чернігівщини 1313

Володимир БОЙКОТамара ДЕМЧЕНКООксана ОНІЩЕНКО 1917 рік на Чернігівщині

Привертає увагу відсутність у раді представників п’яти північних повітів. Але на з’їзді вони були при-сутні, більше того: з’явилися не-сподівано для його організаторів. Виходячи зі збігу в часі національ-ного та селянського з’їздів, може-мо зробити цілком ймовірне при-пущення, що маємо справу з деле-гатами саме селянського з’їзду, які завітали на український. Де-легати від північних повітів «дуже обурились, що їх нібито не хочуть прийняти до автономної вільної України» та заявили, що «вони, хоча не вміють розмовляти по-вкраїнському, але завжди були, єсть українцями і просять їх від вільної України не одштовхувати». Після де якого сум’яття з’їзд ви-знав їхні повноваження та ухва-лив резолюцію: «Зважаючи на те, що на з’їзд з’явилися представни-ки північних повітів Чернігівщини і в своїх привітаннях зазначили, що вони не хочуть при майбутньо-му будуванні автономії України терять історичного зв’язку з рід-ною землею і прохають від імені пославших їх селян прилучити ті повіти до краєвої організації — Центральної Ради, — з’їзд поста-новив уважати Суражський, Ста-родубський, Мглинський, Ново-зибківський та Новгород-Сівер-ський повіти за українські». Ця дивовижна і для царських, і для наступних, радянських, часів се-лянська ініціатива — теж поро-дження революції.

З’їзд пройшов організовано, без особливих ексцесів, за ви-нятком збільшовиченого матроса з Кронштадта Н. І. Точоного. У по-рядку винятку головуючий І. Шраг надав йому слово, але зал освис-тав промовця.

Підсумовуючи цю задовгу роз-повідь про Перший національ-ний з’їзд у Чернігові, проведений майже одночасно з Другим вій-ськовим з’їздом у Києві, треба за-значити, що він продемонстрував значний потенціал українства в губернії. Він по-новому висвіт-лив роль селянства в українській революції, показавши, що воно здатне на конструктивні дії. За на-явності авторитетного і організа-ційно спроможного керівництва його можна було підпорядкува-ти і повести за собою шляхом ре-волюційних перетворень, але без розрухи та кривавих усобиць. Зно-ву-таки не можна не згадати про символічний збіг: з’їзд завершив свою роботу того дня, коли в Ки-єві проголосили І Універсал Цен-тральної Ради.

Реакція в губернії на його по-яву не змусила себе довго чекати. 20 червня І Універсал оприлюд-нила «Черниговская земская га-зета», до того ж двома мовами — українською та російською. Тро-хи згодом з’явився й коментар, а саме: «Це перший і певний крок всього українського народу проти централізму, проти тої стіни, яка стоїть на шляху до волі...». Йдеться про позицію певної верстви насе-лення, пов’язаної із земським ру-хом, але те, що такі настрої були доволі поширеними, свідчить й ін-формація з повітів. 15 червня І Універсал проголосили в Кролев-ці, влаштувавши для цього справ-

жнє свято з хоругвами, церковни-ми співами, урочистим молебнем та мітингом, «який затягнувся до пізньої ночі». «Цікаво зазначити, — свідчив сучасник, — що не див-лячись на вороже ставлення ба-гатьох до оголошення універса-лу, ніхто з промовців не виступив проти». У Борзні надзвичайні по-вітові земські збори, заслухавши І Універсал, схвалили його зміст і висловили побажання, щоб «Чер-нігівські губернські установи були пристосовані (підпорядковані — автори) у найближчому часу цен-тральному українському урядові». Звичайно, побутували й негативні, навіть ворожі оцінки дій УЦР, але влітку 1917 р. вони не здаються визначальними.

Формування ставлення до Центральної Ради як вищого влад-ного органу автономії (а в пер-спективі й національної держави) відбувалося повільно, супереч-ливо, але невідворотно. Цей про-цес обумовлювався дією числен-них незбалансованих, часто вза-ємовиключних факторів, що роби-ло перебіг подій зигзагоподібним, непередбачуваним, неконтрольо-ваним.

Тогочасне політичне життя на теренах Чернігівської губернії да-леко виходило за рамки тради-ційного трикутника: Тимчасовий уряд — Центральна Рада — біль-шовики. Не треба заплющувати очі на ту обставину, що в губерн-ському центрі та й по всій Черні-гівщині діяло чимало єврейських і польських партій. Стосунки чер-нігівських українців з їхніми пред-ставниками були достатньо друж-німи. До міста часто приїжджали відомі діячі єврейського руху, ко-трі прихильно ставилися до укра-їнських проблем. Так, 6 жовтня в Чернігові лекцію прочитав Б. Бо-рухов — лідер і засновник партії «Поалей – Ціон» — «Національне питання і Установчі Збори». Автор газетного повідомлення, який, су-дячи з усього, залишився задово-леним лекцією, підкреслив, що на неї з’явилося чимало публіки, на-самперед молоді. «Лектор виявив себе повним послідовним і ідей-ним федералістом». Опісля роз-почалися дебати, котрі закінчили-ся о пів на другу ночі. У них узяли участь представники єврейських партій та організацій, меншовик т. Познанський і члени УПСР — М. Шраг та В. Елланський. Ціка-во, що українські есери, особливо М. Шраг, закликали до послідовні-шого й чіткішого проведення «на-ціоналізації війська».

Ще тіснішими встановилися взаємини з порівняно нечислен-ною, але активною і консолідова-ною польською громадою. На ви-борах до міської думи поляки й українці йшли єдиним списком. Справжнє братання відбулося на українському вічі 4 серпня. Воно розпочалося з привітання поль-ських союзників, яке польською ж мовою «сказав од українців д. Карпинський». Голова польсько-го клубу д. Ретінгер «збив проти-українські доводи кадетів…, вка-зав, що Центральна Рада веде мудру політику і йде певним шля-хом до відтворення автономних форм… В кінці д. Ретінгер закли-

кав всіх українців з’єднати всі сили, без різниці партій, щоб пе-редовсім здобути національну волю, а вже після того взятися за боротьбу класову». 1 жовтня в день столітньої річниці смерті польського національного героя Тадеуша Костюшка польські ор-ганізації вирішили організувати національний хід по вулицях Гон-чій, Богоявленській та Мстислав-ській до будинку Дворянського зі-брання, в залі якого планувався мітинг. Після учасники урочистос-тей мали направитися до місько-го костьолу.

На тлі цих, якщо й не зовсім ідилічних, то принаймні цілком прийнятних взаємин у гірший бік виділяються стосунки з представ-никами російських партій. Справа навіть не в традиційній ворожості кадетів щодо українських планів розбудови автономії. Серед остан-ніх у Чернігові якраз панували інші настрої. Так, 8 вересня Чернігів-ська міська дума ухвалила резо-люцію про ставлення до Всеросій-ської демократичної наради, яка повинна розпочати свою роботу 12 вересня у столиці новопрого-лошеної республіки. В документі йшлося про те, що «вітаючи прого-лошення Урядом республіканської форми правління…, ми вважає-мо, що Тимчасовий уряд, рахую-чись з ясно виявленими вимогами як українського, так і інших наро-дів Росії, повинен чіткіше визна-чити своє ставлення до держав-ного ладу і сказати, що республі-ка повинна бути демократичною і федеративною, що народам Росії повинно бути забезпечене пра-во на автономний устрій, що Уряд повинен безперечно проводити в життя підготовку автономних установ». Окрім того, члени думи вважали доцільним, щоб до скла-ду уряду були «введені представ-ники всіх політичних демократич-них партій і груп…», але водночас він мусить діяти самостійно, без залежності від тієї чи іншої струк-тури, підтримуючи контакти з усі-ма органами революційної демо-кратії в цілому. Щодо самої нара-ди, то вирішили — ідею схвалити, але із застереженням: вона «не повинна привласнювати собі за-конодавчих прав». Резолюцію за-пропонували представники Укра-їнської партії соціалістів-федера-лістів, але її підтримали і кадети.

Проте лише незначна частина російської демократії визнавала право українців на автономію, як, наприклад, Р. Ганжа, котрий вва-жав справедливим, що «Україна повинна мати школи і всі устано-ви на рідній мові; український на-род повинен сам керувати собою; Україна повинна мати своє націо-нальне військо; і сама буде поряд-кувати українською землею».

Така чітка позиція, хоча й по-єднувалася з традиційними уяв-леннями про розподіл владних функцій у демократичній Росій-ській Федерації і нерозривність зв’язків між Росією та Україною, — швидше виняток із правила. У великій за обсягом статті П. Ба-туринця «Вибори до Конотопської міської думи» наводяться аргу-менти, які використовували ро-сійські соціал-демократи (мен-

шовики) проти своїх українських колег під час виборчої кампанії. Меншовики заперечували наяв-ність української гілки соціаліз-му: «Уж не два ли социализма на свете?» Вони звинувачують членів УСДРП у «віковій буржуйності». По-силаючись на українську історію, твердять: «Там немає такого вчен-ня і нема героїв!» Звичайно, ці ін-вективи тепер можуть виклика-ти тільки іронічну посмішку. І сам П. Батуринець слушно зауважує: «Немовби історія російської соці-ал-демократії так уже давно уко-рінилася в історію і густо пророс-ла героями. Якими?» Автори цих критичних, м’яко кажучи, закидів, якими вкриті шпальти повітового органу місцевих есдеків «Конотоп-ские известия», очевидно, припи-сують своїм противникам власні наміри, звинувачуючи їх (звичай-но, бездоказово) в палкому праг-ненні «засадити осиновий кілок у серце москаля». Натомість постій-на лайка щодо В. Винниченка та інших генеральних секретарів, по-луботківців, богданівців свідчить про вороже ставлення до україн-ського руху. Важко не погодити-ся з автором публікації, що «деякі місця тієї «критики» можна рахува-ти зразками безглуздя, шовінізму, нетактовності і нерозуміння спра-ви». І річ не тільки в тому, що все це робилося в запалі передвиборчої боротьби, де, як відомо, всі засо-би добрі.

Впадає у вічі інше: представ-ники російської соціал-демократії (меншовики) — в цілому найдемо-кратичніший, поміркований і то-лерантний загін російського пар-тійного загалу — без вагань бе-руть на озброєння найбрутальні-шу зброю з арсеналу російських шовіністів передвоєнного зразка, про яких С. Петлюра писав свого часу, маючи на увазі насамперед сумнозвісну книгу С. Щоголева: «І якщо вірити панові Щоголеву, то українське суспільство — це якесь вмістище злих намірів зіпсова-ности, нечесности, а його діячі — якась банда підозрілих людей, яку треба обходити здалека, як заразу — чуму або проказу».

Революційні події певною мі-рою посилювали це протистоян-ня. У нього поступово втягувало-ся й сільське населення. Про ре-акцію на дії дезертирів ми вже писали. Украй негативно зустріла принаймні більш свідома частина чернігівських селян звістку про напад на вояків Богданівського полку. Певну роль у формуванні такого ставлення зіграли, ймо-вірно, матеріали «Черниговской земской газеты», редакція якої не приховувала свого співчуття до потерпілих. Ось типовий зра-зок їхніх публікацій: «Коли ж бо-ярські селяни принесли вдень богданівцям їсти, то кірасири прогнали селян, приказуючи: «Вот мы покажем хохлам авто-номию, мы скоро заведем поряд-ки старые». Взагалі ж кірасири увесь час лаялись та погрожува-ли Центральній Раді та всім укра-їнцям». Проте багато людей ді-зналися про побиття українських вояків з перших рук. Так, у листі до І. Шрага від 4 серпня 1917 р. член Держанівського волосного

виконавчого комітету Козелець-кого повіту (тепер Носівський ра-йон) Макар Трухан писав: «Як ма-єте іще хоч і крапельку здоров’я, будьте ласкаві, клопочіть перед Київською Українською Радою, Чернігівською Просвітою, щоб вони прийняли участь в ділі роз-слідування душогубства Богда-нівців найскоріше…». Цей чоло-вік далі розповідав, що їздив до Києва 25 – 26 липня, щоб поба-читися з сином, котрий служив у полку ім. Б.Хмельницького, і той казав йому: «Тікай, батьку, бо тут донці та карасіри з нами, україн-цями, в великій ненависті, то щоб не скоїлася бійка».

Щодо представників більшо-вицької партії, то в губернії до-вгий час вони не мали ні поваги, ні впливу. Ставлення до їхніх дій було однозначно ворожим. Так, на по-чатку липня 1917 р. у м. Сновську Городнянського повіту (тепер м. Щорс) відбувся тритисячний мі-тинг, зібраний місцевою радою ро-бітничих і солдатських депутатів з нагоди відомих подій у Петрогра-ді. Учасники мітингу ухвалили ре-золюцію, в якій засудили «крива-ві анархічні виступи більшовиків і анархістів, висловили повну дові-ру радам робітничих, солдатських і селянських депутатів і коаліцій-ному урядові, закликали револю-ційну демократію повести енер-гійну боротьбу з контрреволюцій-ними виступами більшовиків». На Другому загальногубернському з’їзді Рад, котрий проходив 15 – 17 липня в Чернігові, делегат Гор-ловський — представник Снов-ська — заявив, що причини кризи, яку переживає країна, криються «у шкідливому впливові більшо-виків і кадетів». До речі, цей з’їзд ухвалив резолюцію на підтримку Центральної Ради. Більшовиків чи навіть осіб, що співчували їх-ній програмі, лише зрідка обирали до органів місцевої влади. Авто-ри написаної за радянських часів біо графії поета В. Нарбута (молод-шого брата Г. Нарбута) підкресли-ли, що довгий час після Лютневої революції він був єдиним глас-ним Глухівської повітової земської управи, котрий співчував ідеям більшовизму. Осінь 1917 р., яка принесла загострення станови-ща, збільшила як чисельність його прихильників, насамперед на пів-ночі губернії та серед солдатів, так і ступінь негативного сприйняття більшовизму іншою частиною на-селення.

У цілому 1917 рік виявив ве-ликий потенціал українського руху в губернії. Йому поталанило на беззаперечного лідера — І. Шра-га, авторитет якого визнавали не лише місцеві українці, а й політич-ні опоненти. Тісний зв’язок І. Шра-га та його послідовників і вихован-ців з провідниками УЦР значною мірою обумовив орієнтацію наці-онально-визвольного руху в регі-оні на Київ, що яскраво засвідчив Український губернський з’їзд. З часом вплив української ідеї на Чернігівщині мав стійку тенденцію до посилення. Продовження. Поч. у № 97 – 103.

Далі буде.Публікація однойменної книги, виданої в Чернігові 2003 року.

100-річчя Української революції

№104 1 червня 2017 року№104 1 червня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо1414 Світ історії Чернігівщини

Сiверський край

в iменахМурашко Микола

Іванович20 травня 1844 року у

Глухові на історичній Черні-гівщині народився Микола Іванович Мурашко — україн-ський живописець, педагог і громадський діяч, дядько художника Олександра Му-рашка.

Інтерес до малювання став проявляти ще в дитин-стві. Навчався в Петербурзь-кій академії мистецтв, здо-бувши ґрунтовну професійну підготовку. Хоча через хво-робу навчання не завершив. Близько товаришував з Іл-лєю Рєпіним.

Пізніше викладав малю-вання в київських гімназі-ях, колегії Павла Галагана. У 1875 р. заснував Київську рисувальну школу, що віді-грала значну роль у розвитку образотворчого мистецтва в Україні. Застосовував про-гресивні методи підготовки учнів, вивчав досвід викла-дання в найкращих закор-донних школах, організову-вав у Києві щорічні виставки.

Довгий час школу під-тримував меценат Іван Те-рещенко. Вона проіснувала понад 25 років, тут виклада-ли Михайло Врубель, Іван Се-лезньов, Микола Пимоненко.

Микола Мурашко відо-мий насамперед як пейза-жист («Річка Тетерів», «Корос-тишів», «Крим», «Берег Алуп-ки», «Ай-Петрі», «У парку», «Вид Боярки»). «Почуваю, що мила, любима мною приро-да не відпускає мене, не на-вчивши чого-небудь», — на-писав він у спогадах.

Велику славу митцю прине-сли портрети Тараса Шевчен-ка, Миколи Ге, Петра Могили.

Автор мемуарів «Спогади старого вчителя» (1907).

Помер у Києві 1909 року.Сергій ГОРОБЕЦЬ,

Український інститут національної пам’яті,

м. Чернігів

Федоренко Павло Костянтинович

Педагог, історик, архівіст. Народився 30.10.1850 р. у м. Ямпіль Глухівського повіту Чернігівської губернії. Закін-чив Київський університет. У 1916 р. почав викладати в щойно створеному Чернігів-ському учительському інсти-туті, згодом перетвореному в Чернігівський інститут на-родної освіти. Водночас пра-цював у Чернігівському кра-євому історичному архіві. Ак-тивний діяч Чернігівського наукового товариства, один з ініціаторів створення Чер-нігівського інституту крає-знавства. Автор численних праць з історії Чернігово-Сі-верщини. Був заарештова-ний у 1930, 1934 і 1938 рр. Згідно з вироком Особливої наради при НКВС СРСР ви-сланий на п’ять років на пів-ніч Казахстану, але в Украї-ну повернувся тільки у 1945 р. Працював у Конотопсько-му учительському інституті, в музейних закладах Києва та Корсуня-Шевченківського. Помер 5.02.1962 р. у Києві.

Місце України в історії Європи. Минуле заради майбутнього. Рід — невід’ємна частина народу, його най-більше багатство. Це основні тези 2-томного видання книги Людмили Су-лими «Сулими: спадщина предків».

Рід Сулимів уперше згадується на землях Сілезії наприкінці Х ст., коли до польського князя Болеслава ІІІ Криво-устого прибули на військову службу ні-мецькі лицарі (рейтари) герба Sulima. Сілезькі орли навічно закарбували-ся на їхньому родовому клейноді. Цей рід дав могутнє коріння й силу наступ-ним поколінням, а від XVI ст. його на-щадки оселилися на українських зем-лях. Традиційно Сулими були професій-ними військовими й передавали своє військове ремесло від батька до сина, в цьому полягає їхній феномен. Визна-чне місце в історії української гілки роду належить Івану (Яну, Іоаннісу) Су-лимі — гетьману Війська Запорізько-го. Певно, всі знають його біографію, але, щоб зрозуміти її суть, слід почати з витоків. Серед його нащадків — ге-рої Полтавської, Бородінської та бага-тьох інших битв, незмінні учасники во-єнних походів, які внесли до родової скарбниці чимало слави, нагород, по-двигів.

У ІІ половині XVIII ст., після потрій-ного поділу Речі Посполитої, в складі якої були українські землі, Російська імперія стала могутньою державою. Отже, українці змушені були воювати постійно й винятково в інтересах імпе-рії: на Балканах — з Османською імпе-

рією, на Далекому Сході — з Японією, а також у Першій світовій війні на боці країн Антанти.

Після падіння Російської імперії в України був шанс стати незалежною державою, якими стали Польща і Фін-ляндія. Але владу взяла у свої руки «найсправедливіша» пролетарська диктатура, що стала ініціатором гено-циду проти власного народу: україн-ців, німців, поляків, євреїв. Починаю-чи з 1917 по 1924 рр., було повністю винищено еліту українського народу: шляхетство (дворянство), офіцерство, духовенство, ділові кола та інтеліген-цію. Трагедія тривала в 1930-х рр., коли голодом, депортаціями та ре-пресіями знищили надійний підмурок української економіки — заможне се-

лянство. Трагічні події — жорстокі й незворотні — торкнулися також пред-ставників давнього роду Сулимів.

Шляхетний рід Сулим найбільше представлений військовими, які ві-рою і правдою служили різним само-держцям, а на фронтах нескінченних війн здобували перемогу або смерть. Священики Сулими несли світло віри в серця людей, за що були знищені біль-шовицькою владою. Збіднілі шляхти-чі були заможними господарями, але опинилися в Сибіру чи на змерзлій землі Комі АРСР.

Старовинний рід з німецьким ко-рінням дав історії Польщі, України, Ро-сії велику кількість відомих особистос-тей. Життєвий шлях української гілки роду, починаючи від гетьмана Івана Сулими, налічує 12 поколінь, котрі, як ланцюг, з’єднали різні епохи, розкри-ваючи суть і зміст кожної з них. Рід Су-лим залишив глибокий слід в історії, культурну та духовну спадщину, яка і сьогодні продовжує надихати сучасни-ків на добрі й корисні справи.

У книзі широко висвітлено воєнну історію Центральної та Східної Європи, а хроніки подій і персоналій викладе-но мовою архівних, літописних та ін-ших інформаційних джерел із суворим дотриманням історичних фактів. Вели-ка кількість ілюстративного матеріалу: фотокопії, карти, схеми, таблиці дозво-ляють відтворити дух описаних у книзі подій; наведено чимало нових і мало-відомих фактів, що охоплюють трива-лий відрізок часу. Це — новий погляд

на історію Європи й місце в ній Укра-їни крізь призму одного прадавнього роду.

Рід Сулим також позначив свій слід в історії Чернігівщини. У с. Рогоща (те-пер Городище) народився основопо-ложник української гілки роду — Іван Сулима, він же гетьман Війська Запо-різького. Ректором Чернігівської ду-ховної семінарії був Христофор Семе-нович Сулима (прямий нащадок геть-мана), пізніше єпископ Слобідсько-Української та Харківської єпархії. Тривалий час у Чернігові жив і працю-вав Яким Семенович Сулима — гене-ральний суддя Малоросії.

Книга покликана пробудити інтер-ес суспільства, особливо молоді, до свого родового коріння, пролити світ-ло на невідомі сторінки нашої історії. У цій царині на дослідників чекають при-голомшливі відкриття.

У День пам’яті жертв політич-них репресій 21 травня чернігів-ці традиційно збираються біля пам’ятного знака на виїзді з Черні-гова в бік Гомеля, біля села Халя-вина. Тут наприкінці 1930-их років таємно ховали тисячі мешканців області, знищених комуністичним режимом. На Чернігівщині лише протягом 1937 року було репресо-вано майже 9 тисяч осіб.

Учасники жалобного заходу поклали квіти до пам’ятного зна-ка, поставили свічки й лампадки в пам’ять про невинно розстріляних людей.

За часів СРСР це була забо-ронена тема. Лише в незалежній Україні почали вшановувати жертв репресій. За ініціативи Руху, інших патріотичних організацій біля Ха-лявина встановили хрест, потім пам’ятний знак у вигляді каменю. От тільки прикро, що більш як за чверть століття тут так і не спору-дили хоча б скромного меморіалу в пам’ять про земляків.

Календар історії Чернігівщини

1 червня 1870 р. у с. Мадіївка Стародубсько-го повіту Чернігівської губернії народився Андрій Случановський, полковник Армії УНР.

13 червня 1917 р. у Прилуках вийшов у світ перший в Україні українсько-московський словник.

15 червня 1876 р. у с. Турівка Прилуцького повіту народився Василь Совачів, полковник Армії УНР, громадський діяч.

17 червня 1992 р. — П’ятницька церква (м. Чернігів), одна з найстаріших церков України, була передана УПЦ КП.

18 червня 1869 р. на Чернігівщині народив-ся Сергій Кульжинський, командир 1-ої окремої кін-ної бригади, генерал-хорунжий Армії УНР.

28 червня 1893 р. у с. Кладьківка Борзен-ського повіту народився Петро Бордоніс, підпол-ковник Армії УНР.

28 червня 1919 р. почалася оборона по-встанцями отамана Ангела містечка Ічня від мос-ковських окупантів та їхніх місцевих прислужників.

Славний рід — Сулими

Вшанували жертв комуністичного

режиму

Російський історик, яка вивчає

українську історіюУ Батурині в палаці гетьмана К. Розумов-

ського відбулася зустріч з професором, дирек-тором Центру з вивчення історії України Санкт-Петербурзького державного університету, докто-ром історичних наук, автором численних праць з історії Української Гетьманської держави Тетяною Таїровою-Яковлєвою. Разом з нею до Батурина завітали Тарас Чухліб — доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України, та директор видавництва «Кліо» Віра Со-ловйова.

Приїхали на зустріч історики з кількох міст України. Зокрема, з Конотопського крає-знавчого музею ім. О. Лазаревського, з Ніжин-ського педагогічного університету ім. М. Гого-ля, Центру пам’яткознавства, краєзнавчого музею ім. І.Спаського, з Кролевецького крає-знавчого музею, Національного заповідника «Глухів».

Відбулася презентація книги Тетяни Таїрової-Яковлєвої «Инкорпорация: Россия и Украина по-сле Переяславской рады (1654 – 1658)», яка що-йно надрукована в Україні у видавництві «Кліо». Нове дослідження авторки присвячене вивченню домовленостей Українського гетьманства та Мос-ковської держави 1654 року, їх трактуванню сто-ронами.

В обласному архіві — розсекречені справи репресованих

Архівні документи «особли-вої трійки» НКВС уперше екс-понуються в Державному ар-хіві Чернігівської області. До Дня пам’яті жертв політичних репресій тут підготували фото-документальну виставку «Ве-ликий терор: документи свід-чать», на якій представлені слідчі справи жителів Черні-гівщини — жертв терору 1937 – 1938 років, зокрема ордери на обшук та арешт, вироки — розстріляти, направити на за-судження.

До обласного архіву ці справи потрапили у 1990-их роках (передала Служба безпе-ки України), і тільки 2015 року доступ до них відкрили. Усього в обласному архіві таких доку-ментів — близько 12,5 тисячі.

Архівні документи свідчать: репресії застосовували до всіх, незалежно від віку й соціально-го стану. Ось справа відомого тоді в Чернігові Степана Баран-Бутовича — репресованого іс-торика-краєзнавця. Ще одна

справа — есера Тимофія Трегу-бова, засудженого до розстрі-лу за антирадянські висловлю-вання, до НКВС доніс хтось із односельців. Унікальна спра-ва тим, що до неї додавали осо-бисті документи.

Говорить Наталія Лобанова, заступник директора архіву: «У справі Трегубова є щоденники, де досить цікава інформація — його роздуми про те, що відбу-валося на той час у державі. Він багато писав про те, що в газе-тах друкується одна інформація (що в нас стаханівців багато), але в людей нема по два тижні хліба й немає грошей, не вида-ють пенсій. Йому ставили запи-тання з приводу того, перед ким він виступав отак антирадян-ськи налаштований, то він гово-рив про те, що ніде не виступав, лише говорив з мешканцями свого села Вересоч».

Ще одна справа — істори-ка Павла Федоренка, який вів листування з Михайлом Гру-шевським.

Старий ЧернiгiвСтарий Чернiгiв

№104 1 червня 2017 року№104 1 червня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо Світ літератури і мистецтва 1515

Цікаве про українських письменників Валерій ШЕВЧУК

Із книги «Із вершин та низин»

Панорама

ПізнаєшЯкось до Козачковського прийшов кріпак і

сильно жалівся, що в нього украдено пару волів. Козачковський поспівчував кріпакові й одіслав його. Цю розмову почув Шевченко, вийшов услід за селянином і, розпитавши його, дав, щоб ніхто не бачив, 50 карбованців.

— У позику! — сказав поет. — Оддаси колись, як розбагатієш!

— Як же я оддам вам, коли я вас не знаю? — відказав здивований селянин.

— Усе одно! Пізнаєш! — відповів поет.

Поспішаючи на весілляКоли Шевченка заарештували, на ньому був

фрак, сам він був чисто виголений, наче зібрався до когось з візитом. Губернатор Фундуклей, який був добре знайомий з Шевченком, здивувався, по-бачивши, що той при такому параді:

— Чого це ви, Тарасе Григоровичу, так прибра-лися? — спитав він.

— Та бачте, — відповів Шевченко, — я поспі-шав до Костомарова на вінчання. Він запросив мене боярином, так я ото, заки у Броварах мені пе-репрягли коней, поголився і причепурився, щоб з воза просто до молодого.

— Еге! — відповів Фундуклей. — Коли так, дак куди судженого, туди й боярина.

Бісова музаПід час слідства в справі Кирило-Мефодіїв-

ського товариства Шевченко завжди був бадьо-рий, веселий і спокійний. Перед допитом якийсь офіцер-жандарм мовив до нього:

— Господь милостивий, Тарасе Григоровичу! Ви виправдаєтесь, і отоді-то залунає ваша муза.

— Та який же чорт усіх нас сюди заніс, коли не оця бісова муза! — відповів поет.

Велика радістьВідомо, що до звільнення Т. Шевченка із за-

слання прислужилася родина віце-президента Академії мистецтв у Петербурзі Ф. Толстого. Осо-бливо гаряче турбувалася про це графиня Анас-тасія Іванівна. Не дивно, що, коли Толсті дізнали-ся про Шевченкове визволення, радість їхня була безмежна: з цієї нагоди розбудили дітей, зібралися всією родиною в залі, прийшов дехто з гостей, всі радісно цілувалися й ділилися новиною.

У Києві, на ПріорціШевченко дуже любив дітей. Живучи 1859 року

в Києві на Пріорці, поет дуже здружився з дітворою. Діти бігли за ним і кричали: «Дядьку, розкажіть нам ще одну казочку!»

По обіді поет ішов у сад, лягав під яблунею і кли-кав до себе дітей. Вони лазили по ньому, пустували.

«Кого люблять діти, — казав про себе поет, — той не зовсім ще поганий чоловік».

Якось наймичка Оришка, перучи одяг, знайшла гроші, про які Шевченко забув, і він на ці гроші вла-штував для сусідських дітей «бенкет». Пішов на ба-зар, накупив силу іграшок та ласощів, ледве до-ніс. Двір посипали свіжою травою, дітвора раділа, гралася, качалася по траві, поет теж радів. По обі-ді перекупка привезла цілий візок яблук, груш, пря-ників, бубликів. Із двору «бенкет» перейшов на ви-гін. Посходилися дорослі й говорили: «Оцей старий, певне, божевільний!»

Шевченко бігав разом з дітьми, повчав їх, смі-явся, змагався з хлопцями.

Ювілейні дати народженняЧервень 1 — Гайдай Зоя Михайлівна, українська співач-

ка, народна артистка СРСР (1902 – 1965).6 — Перебийніс Петро Мойсейович, поет, дра-

матург, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (1937).

Стратілат Микола Іванович, графік, народний художник України (1942).

11 — Засухін Володимир Фролович, компози-тор, співак, музикант, народний артист України (1947).

15 — Лівицька-Холодна Наталія Андріївна, письменниця, перекладачка (1902 – 2005).

21 — Бурлюк Давид Давидович, український та російський художник-футурист, поет, теоретик мисте-цтва (1882 – 1967).

22 — Зібров Павло Миколайович, співак, ком-позитор, народний артист України (1957).

29 — Іллєнко Михайло Герасимович, кінорежи-сер, педагог (1947).

На міжнародному фестивалі переміг

наш театр ім. Т. ШевченкаНа ХІІІ міжнародному фестивалі теа-

трального мистецтва «Слов’янські театраль-ні зустрічі», що відбувся в Гомелі, чернігівці визнані кращими серед семи театрів з чо-тирьох країн. Вищу нагороду фестивалю «За кращу виставу» присуджено театру за виста-ву «Комедія про… сенс існування» за п’єсою білоруського драматурга В. Рудова. Також робота чернігівців отримала визнання в но-мінації «Кращий акторський ансамбль».

Поставлена режисером театру Тетяною Шумейко, ця яскрава комедія була успішно презентована 2013 року на театральному фестивалі «Коломийські представлення».

Виставка фотомайстра Віктора Кошмала

В обласній бі-бліотеці ім. В. Ко-роленка відкрито виставку світлин секретаря облас-ної організації На-ціональної спілки фотох удожників України Віктора Кошмала.

Народився фотохудожник у Бахмачі. Фо-тографуванням захопився ще в дитинстві. Талановитий майстер — учасник і перемо-жець всеукраїнських та міжнародних фото-конкурсів.

Таланти багатодітних родин

У Чернігові відбувся фінальний етап об-ласного конкурсу «Таланти багатодітної ро-дини». До обласного палацу дітей та юнацтва приїхало більше сотні кращих учасників з ра-йонів області. Конкурс проводять уже 10 ро-ків.

Діти демонстрували таланти в номінаці-ях «вокал», «хореографія», «авторське вико-нання», також представили свої художні ро-боти.

Переможці за кошти обласного бюдже-ту матимуть змогу поїхати влітку в оздоров-чий табір.

Книги — дітямПрацівники Чернігівської міської бібліо-

теки ім. Коцюбинського зібрали для малень-ких читачів колекцію дитячих книжок. Ними поповнили бібліотеку Чернігівського на-вчально-реабілітаційного центру №2.

Діти тут дуже полюбляють читати, осо-бливо казки. Зустріч у центрі провели в рам-ках акції «Тепло наших сердець — дітям». До неї долучили представників громадської ор-ганізації LIDER, які провели з дітками інтер-активні заняття. А учні професійного ліцею залізничного транспорту пригостили дітей смаколиками.

Поділ вісімдесятих років минулого сто-ліття, як і в давні часи, залишався найяскра-вішим самоцвітом у короні Києва. Модерна на ті часи п’ятнадцята лікарня, збудована на частині території Києво-Могилянської ака-демії, була найбільш популярним медичним закладом для так званого корінного насе-лення старого й неповторного Подолу. Кліні-ка ортопедії і травматології, котру очолював мій учитель, професор Віталій Миколайович Левенець, була славна тим, що тут проходи-ли лікування футболісти київського «Дина-мо». У цій клініці юній гімнастці Дерюгіній професор імплантував штучну зв’язку колін-ного суглоба. У цих самих стінах її звабив ру-дий Блохін, котрий постійно терся тут, випро-шуючи у професора звільнення від трену-вань. У клініку приходив злий Лобановський і незадоволено буркотів: «Віталя, я тєбя про-шу, ну нє давай ти етому філону справкі».

Був понеділок, професорський обхід. Почет зупиняється біля ліжка хворого, який уже третій місяць живе у відділенні. Хронічні хвороби старої самотньої людини, якій, зви-чайно, краще зимувати в теплій лікарні.

— Прошкін, ти совість маєш? — строго запитує професор завідувача.

— А що я можу зробити? Він завтра ляже під дверима завідувача райздороввідділу, як це було торік.

Професор пробує сам вплинути на ситу-ацію.

— Шановний Сергію Григоровичу, може, вам уже пора додому?

— Професор, вопше-то я — Сруль Герш-ковіч Кофман. То мєня переймєновалі, как Юзовку на Сталіно. Но я єщо болєю, — від-мовляє той.

— Так довго в лікарні не можна бути, вам конче потрібне південне сонце й море, — продовжує професор і чує запитання:

— А шо, на Подолє ето здєлать нєльзя?Раптом чути голосну пісню «Ой летіли

дикі гуси».— Вимкніть радіо! — кричить розлюче-

ний ситуацією професор.— Та це Матвієнко в хірургії співає, коли

їй роблять перев’язку, — мастит вскрили після пологів, — інформує медсестра.

— Господи, Павлівська психушка має бути на Подолі, — констатує професор.

Після обходу Прошкін отримує категорич-ну настанову вирішити питання з хворим. Єди-ний спосіб залагодити цю колізію — просити досвідченого спеціаліста в таких справах, ко-рінного подолянина лікаря Романовського.

— А шо, мєня завтра в сінагогу нє пустят, — набиває собі ціну той.

— Боря, ти ж комуніст, — моралізує за-відувач.

— Ой, Льоня, я тєбя умоляю, равін — тоже.

— Ну добре, — здається завідувач, — з мене міцний могорич.

— О’кей, нєсмотря на зов крові, шо нє здєлаєш для спасєнія заведующего, — дає згоду Романовський.

І вирішив оригінально й так, як це може вирішити тільки корінний житель Подолу. Упродовж тижня щодня, коли в палаті не було хворих, він, як півень, кукурікав, сівши біля ліжка Кофмана.

А потім викликав з Павлівки консультан-та-психіатра:

— Бєнєчка, там мой больной постоянно слишит пєсні пєтуха.

— Ой, Боря, нє такоє лєчілі, — впевнено відповів консультант.

Психіатр довго заглядає в очі хворого, потім запитує:

— І давно ето «кукарєку»?— Нєдєлю, — відповідає той. — Отлічно, ми нє опоздалі, — оптиміс-

тично запевняє ескулап і продовжує: — А скажітє, ето «кукарєку» звучало в ля-мінорє?

— Доктор, я музикант, ето слушать нєль-зя, сплошная лажа, — впевнено констатує Кофман.

— Тогда ви скоро будєтє здорови. Я упол номочєн забрать вас в нашу больніцу, — безапеляційно виносить вердикт психі-атр, акцентуючи на слові «нашу».

— А шо, на Подолє больніца уже нє наша? — запитує хворий.

— І ви спрашиваєтє, — вже біля дверей по-змовницьки тихо чи то заперечив, чи то підтвердив лікар.

— Доктор, а у вас там тєпло? — не зда-ється Кофман.

— А то как, — зрозумілою тільки їм мо-вою відповідає той.

— Но здєсь я каждий день вжівую могу слушать Матвієнко, — видає останній і най-вагоміший аргумент хворий.

— Я вас умоляю. Шо там ваша Матвієн-ко! У нас сєйчас лєчатса два Кобзона, Зикі-на і П’єха.

Уже прощаючись з Романовським, док-тор Бєня заявляє:

— Боря, я твоєй мамочкє всєгда гаваріл, что у тєбя совсєм нєт музикального слуха.

— Ой, Бєнєчка, зато я, как ти, нє мучілся на скріпкє в музикальной школє, — відповів Боря, вдячно потискаючи колезі руку.

м. Чернігів

Павло ГЛАЗОВИЙ

ГуморескиВигідна жінкаСтрів на вулиці Матвія Панько Сарана. — Здрастуй, — каже. — Познайомся: Це моя жона. — Дуже радий, дуже радий! — Вигукнув Матвій. Цмокнув жінку в праву ручку, Поклонився їй, А Панькові тихо мовив: — Я не доберу, Як ти міг узяти жінку Отаку стару? Видно, старша літ на двадцять? — Ні, на двадцять п’ять. Так зате грошви у неї Свині не їдять. — А Матвій ще тихше шепче: — К бісу та грошва, Як вона сліпа на око Та іще й крива. — Ай, — махнув Панько рукою, — Хто з нас без гріха? Не шепчи, балакай вільно, Бо вона й глуха.

У квартирі комунальнійЩе не всі живуть окремо. Є й такі квартири:Одна кухня, одна ванна, а сімей — чотири.Якось, вставши серед ночі, молодичка АсяЗачинилася у ванній, швидко роздяглася.Раптом глянула на двері і очам не вірить:Звідти в дірочку маленьку хтось на неї зирить.Ася юбкою прикрилась, двері відчинилаІ уздріла двох сусідів — Федора й Вавила,—Та як крикне:— Як не сором? Хворі ви чи п’яні?Чи не бачили ви жінки у такому стані? —А Вавило:— Тихо, дєтка! Не туди ти хилиш.Ми дивились, чиїм милом ти себе намилиш.

Морожений ЖораБув у жінки чоловічок згорблений і сивий.Через те ходив до неї Жора чорнобривий.Раз вернувся чоловічок у незвичну пору.Довелося молодиці заховати Жору.Заховала не у шафі, не в дубовій бочці,—В холодильнику закрила у одній сорочці.Сів вечерять чоловічок. Вносить жінка миску.Покришила цибулину і гірку редиску.Чоловічок носом крутить:— Редьки мені мало…—Та й поліз у холодильник діставати сало.Смик за дверці й відсахнувся:— Що це за потвора? —Перед ним зубами дзвонить задубілий Жора.І промовив чоловічок:— От мені так сало…Що це в біса за животне? Як сюди попало? —Жора чмихнув та як гаркне:— Зачини, дубина!Що ти витріщивсь на мене?Не видав пингвина?

Володимир ФРИЗ

Історії неповторного ПодолуФальшиве кукуріку

№104 1 червня 2017 року№104 1 червня 2017 рокуСвіт-Світ- інфоінфо1616 Світ домашнього читання

Думки авторів публікацій можуть не збігатися з позицією редакції. Автори публікацій несуть від-повідальність за їх достовірність. Видрукувано у ПАТ «ПВК «Десна» (м. Чернігів, проспект Перемоги, 62). Тираж — 1000.

Чернігівська обласна інформаційно-аналітична газета.

Зареєстрована у Головному управлінні юстиції

Чернігівської області.

Свідоцтво про державну реєстрацію:

серія ЧГ № 501-150 Р від 26 жовтня 2011 року.

Засновник і редактор — Петро АНТОНЕНКО.Поштова адреса газети: 14000, Чернігів, головпоштамт, а/с 43. Електронна адреса газети: antonpetro@meta.ua і antonpetro@ukr.netСайт газети: http://svit11.wordpress.com

Вас зацікавила наша газета, її публікації? Тоді Ви можете допомогти в її виданні, внісши

будь-яку благодійну суму на рахунок «Світ-інфо». Цим Ви підтримаєте видання незалежної української преси.

Кошти на видання можна вносити на банківський рахунок газети:

ФОП Антоненко П.Я., ЄДРПОУ/ДРФО 1770703038, Чернігівське РУ ПАТ КБ «Приватбанк»

МФО 353586, № 26001051412408

Чернігівський культурно-мистецький центр «Інтермеццо»

14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 9, тел. (0462) 973-628, 973-629, (063) 236-18-03 http://intermezzo.org.ua. e-mail:kmc.intermezzo@gmail.com ІCQ: 605-110-856

Послуги: в продажу книги, музика, мистецтво, сувеніри, канц-товари, а також туризм, екскурсії, проведення презентацій, прес-конференцій, творчі зустрічі, кава, зручності.

Чернігівська міська організація Суспільної служби України

Види послуг: соціальний патронаж, видавнича діяльність, сприян-ня вихованню дітей, відродженню духовних і національних традицій. Вул. Шевченка, 9. Тел. (066) 760-86-83, (0462) 973-628, 973-629.

СвітСвіт-- інфоінфо

У світі цікавого

Корисні порадиКорисні порадиУніверсальна цибуля

Цибуля — джерело корисних речовин. У ній містяться ефірні олії, вітаміни (особливо багато вітамі-нів В і С), залізо, кальцій, калій, магній, марганець, фосфор, фтор, флавоноїди, глюкінін (натуральний рослинний засіб, що знижує рівень цукру в крові). Цибуля ак-тивує обмін речовин, стимулює роботу кровотворних органів і органів травлення, сприяє очищенню крові, виведенню з ор-ганізму зайвої рідини.

При запаленні вух цибулю також можна використовува-ти для зняття болю: тричі на день на півгодини накладати на вухо компрес з підігрітої на пару дрібно нарізаної цибулі, за-горнутої в марлю. Такі компреси застосовують для лікування наривів, запалень, для загоювання ран.

Свіжий цибулинний сік — прекрасний засіб проти ревма-тичного болю, набряків, випадіння волосся, лупи. Для цього слід натерти цибулею проблемне місце.

Школа української мови

Безкоштовні оголошення читачів нашої газети

Усі передплатники «Світ-інфо» можуть безкоштовно надруку-вати в газеті свої приватні оголошення: про купівлю, продаж, по-слуги, втрачені документи і т.д. Для цього слід надіслати редакції на її поштову адресу (Чернігів, головпоштамт, а/с 43) текст ого-лошення, додавши копію квитанції про передплату «Світ-інфо».

Обов'язково вказуйте координати, за якими Вас знайде той, кого зацікавить оголошення (найкраще — телефон або адресу).

Несподівані думки

Найважливіше з мис-тецтв — це мистецтво крас-номовного мовчання.

Жінка повинна знати собі ціну, але ніколи не вар-то її називати.

Є два способи спере-чатися з жінкою, жоден з яких не допомагає.

На помилках вчаться, після помилок — лікуються.

От життя настало: вве-чері не тільки на вулицю — в Інтернет вийти страшно.

Ударимо пияцтвом по алкоголізму!

Було колись...Учителем російської лі-

тератури в українського письменника Євгена Гре-бінки, як і в Гоголя, був про-фесор, який настільки від-став від тогочасних літера-турних смаків, що зупинив-ся на Хераскові й Державіні. Якось цей учений муж зве-лів учням написати вірші на вільну тему. Гребінка для жарту подав учителеві зна-менитий «Вечірній дзвін» Козлова, видавши його за свій. Професор прочитав і... з найсерйознішим виглядом узявся виправляти помилки автора. Учні зловтішалися.

* * * Відомий англійський

фізик Резерфорд зайшов увечері в одну зі своїх ла-бораторій і побачив пра-цівника, що сидів над при-ладами.

— Що ви робите тут так пізно? — спитав Резер-форд.

— Працюю, — була від-повідь.

— А що ви робите вдень?

— Звісно ж, працюю, — відповів той, очікуючи від ученого похвали.

Але Резерфорд розгні-вався й запитав:

— А коли ж ви думаєте?

Куточок гумору

П’яний лісник, відмаху-ючись від комарів, сокирою вирубав 40 гектарів лісу.

☺ ☺ ☺Пасажир автобуса, від-

чувши, що хтось обережно лізе до його кишені, стиха зауважує:

— Я дуже шкодую, гро-мадянине, але в моїй кише-ні — ні копійки.

— Перепрошую, але я мушу в тому переконатись особисто.

☺ ☺ ☺Чоловік купує подару-

нок дружині: — Мені б якісь парфуми. — Ось французькі —

від ста доларів і дорожчі.— А дешевших немає? — Є. Також французькі,

але виготовлені в Одесі. 50 доларів.

— А ще дешевше щось є? — Звичайно! Туалетна

вода. Щойно зачерпнули в туалеті.

Клуб «Ерудит»: хочу все знати

Щороку при використанні виробів, призначених для правшів, гинуть 2 500 лівшів.

Жираф чистить вуха язиком. Кішка муркоче вібрацією голосових зв’язок, розташо-

ваних глибоко в горлі. Для цього м’язи гортані відкривають і закривають прохід повітря близько 25 разів на секунду.

Хоча в багатьох частинах Європи та Північної Америки чорна кішка вважається поганим знаком, у Великобританії та Австралії зустріч з чорною кішкою віщує удачу.

Зір кішки одночасно кращий і гірший від людського. Кращий — тому що кішки набагато краще бачать у темряві й мають більш широкий кут периферійного зору. Гірший — тому що вони не розрізняють кольорів.

Здатність кішок знаходити шлях додому вражає. На думку експертів, кішки або визначають своє місцезнахо-дження за кутом сонячного світла, або в кішок є намагнічені клітини в мозку, котрі діють, як компас.

Х р е щ е н н я киян Великим кня-

зем Володимиром 988 року відбувалося не в

Дніпрі, як дехто гадає, а в невеликій річці Почайна, яка згодом

пересохла і зникла.Давньогрецький флот

застосовував у бою гадюк і скорпіонів. Горщи-ки з цими небезпечними тваринами закидали

катапультами на судна супротивника, що наво-дило на них жах.

Коли Наполеона проголосили імперато-ром Франції, його коронували не традиційною золотою короною з коштовним камінням, а простою залізною. Це був своєрідний виклик Наполеона аристократам, адже він не походив з аристократичної родини.

Венеpа — єдина планета Сонячної сис-теми, яка обертається пpоти годинникової стpілки.

Неправильно ПравильноЗворотний адрес Зворотна адреса

Поштова відкритка Поштова листівка

Підписка на газети Передплата на газети

Заказний лист Рекомендований лист

Поштовий ящик Поштова скринька

Поставити печать Поставити печатку

«Світові рекорди Гіннеса» — до-відник, який виходить щороку й міс-тить всесвітньо визнану колекцію світових рекордів як людських досягнень, так і екстремаль-них фактів природи. Нині «Кни-га рекордів Гіннеса» є видан-ням з найбільшим накладом з усіх книг, за винятком Біблії.

Уперше опублікована 1955 року на замовлення ірландської пи-воварної компанії «Гіннес».

Спочатку Книга охоплювала наукові фак-ти, але з часом тут стало з’являтися все біль-ше дивних та екстравагантних досягнень різ-них людей.

Компанія Guinness World Records, яка займається збором інформації

для Книги, є відповідальною і ав-торитетною стороною при фік-сації рекордів. Якщо рекорд зарахований, він входить до одного з десяти розділів («Ба-гатство», «Слава», «Відвага»,

«Мистецтво і ЗМІ», «Досягнення», «Людина», «Небезпеки і катастро-

фи», «Спорт», «Знання», «Сучасні тех-нології»).Щороку в жовтні друкується нова версія

книги. Ось деякі рекорди, зафіксовані в Книзі

Гіннеса.

Людина не старіє, допоки їй не зрадить відчуття молодості. Леонід Сухоруков.

У старості приходять рахунки за кредити, отримані в молодості. Нейах.

Старість — це коли непокоять не погані сни, а погана дійсність. Фаїна Раневська.

Старіти нудно, але це єдиний спосіб жити довго. Шарль Сент-Бьов.

Суть старості в тому, що набуваєш до-свід, яким не можеш скористатися. Стані-слав Лем.

Старість — це коли радієш не тому, що є, а тому, чого немає. Невідомий автор.

Зморшки мають лишень позначати міс-ця, де раніше були усмішки. Марк Твен.

Старість починається того дня, коли по-мирає відвага. Андре Моруа.

За будь-якого віку можна стати молод-шим. Мей Уест.

Хто здатен бачити прекрасне, той не ста-ріє. Франц Кафка.

Мистецтво продовжувати життя — це мистецтво не вкорочувати його. Сенека.

Не шкодуйте, що старієте, — багатьом у цьому було відмовлено. Огден Неш.

У міру того, як ми старіємо, життя стає ніби нашим старим другом. Жак-Бенінь Боссюе.

Гарні мелодії звучать на старій скрипці. Джозеф Батлер.

Ìóäð³ñòü ñòàðîñò³

Книга рекордів Гіннеса

* * *Найдовший стаж по-

жежника. Густав Еберс (США) прослужив в одній із пожежних команд Нью-Йорка (США) від листопада 1932 по 1997 р. Він помер у 1998 р.

Пережив найбільше ударів блискавки. Під час удару блискавки виникає напруга 100 млн вольт (за сили струму близько 20 000 амперів). Єдина людина, що пережила 7 ударів блискав-ки, — Рой Селліван (США), в минулому лісник, якого на-зивають «людина-громо-відвід». Уперше блискав-ка вразила його в 1942 p., і він утратив ніготь велико-го пальця ноги. У 1969-му чоловіку обпалило брови, а в 1970-му поранило ліве плече. Під час 4-го удару (16 квітня 1972 р.) у Роя згорі-ло волосся, а під час 5-го (7 серпня 1973 р.) знову по-страждала шевелюра, що

встигла відрости, й обпекло ноги. 6-ий удар (5 червня 1976 р.) пошкодив щиколот-ку, а 7-ий (25 червня 1977 р.) вкрив опіками груди й живіт.

Щороку від удару блис-кавки в США гине понад 100 людей.

Найдовше під водою. У 1986 р. 2-річна Мішель Фанк (США), упавши в стру-мок, провела під водою 66 хв. Проте здоров’я дівчинки повністю відновилося.

Підкорив Еверест най-більше разів. У період між 1999 і 2002 pp. Aнa Шер-па (Непал) 12 разів успішно досягав вершини гори Еве-рест.

Найшвидше сходження на Еверест. 21 травня 2000 р. Бабу Чхірі Шерпа (Непал) за 16 год. 56 хв. здійснив найшвидше сходження з ба-зового табору на вершину гори Еверест (висота 8848 м) по південному схилу. Під час того самого сходження

він також установив рекорд найтривалішого перебуван-ня (21 год.) на вершині гори без кисневого балона.

Найбільша відстань на ходулях. Найбільшу від-стань — 4841 км — від Лос-Анджелеса (Каліфорнія, США) до Боувена (Кентуккі, США) пройшов на ходулях від 20 лютого до 26 липня 1980 р. Джо Боувен (США).

Найбільша відстань по канату. 13 липня 1969 р. канатоходець Анрі Роштен (Франція) пройшов по канату, натягнутому над ущелиною в Клермон-Феррані (Франція), 3465 м за 3 год. 20 хв.

Найглибше занурення з аквалангом. Найбільш гли-боководне занурення з ак-валангом — 307,8 м. Його здійснив 6 листопада 2001 р. англієць Джон Беннет в Ес-карсіа Пойнт, Пуерто-Галера (Філіппіни). Спуск із вантажем зайняв усього 12 хвилин, тоді як підйом тривав 9 год 36 хв.