1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

НАЗАРЕНКО СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

УДК: 636.083.1:636.03:614.71

САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ВИРОЩУВАННЯ І ЗАХОДІВ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ КОРОПІВ

16.00.06 – гігієна тварин та ветеринарна санітарія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата

ветеринарних наук

Науковий керівник:

Петров Роман Вікторович,

кандидат ветеринарних наук,

доцент

Суми – 2016

2

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ……………………………………. 4

ВСТУП ……………………………………………………………………… 5

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………… 12

1.1. Біологічні особливості і господарсько-корисні івластивості

коропа………………………………………………………………………..

12

1.2. Характеристика річкової мережі Сумської області…………………. 17

1.3. Загальна характеристика ставів на території Сумської обл………… 21

1.4. Санітарно-гігієнічні вимоги до води рибогосподарських водойм…. 23

1.5. Мікробна контамінація водойм ……………………………………… 34

1.6. Способи меліорації ложа ставів………………………………………. 36

1.7. Способи обеззараження рибоводного інвентарю і риби……………. 42

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ………………… 45

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ…………….. 60

3.1. Моніторинг стану річок Сумської області…………………………… 60

3.1.1. Дослідження гідрохімічного стану річок…………………………… 60

3.1.2. Дослідження якості води річок на вміст важких металів…………. 65

3.1.3. Санітарно-бактеріологічні дослідження води річок………………. 68

3.2. Моніторинг стануводи рибогосподарських водойм Сумської

області……………………………………………………………………….

70

3.2.1. Дослідження гідрохімічного стану водойм рибогосподарств……. 70

3.2.2. Дослідження якості води ставів на вміст важких металів………… 73

3.2.3. Санітарно-мікробіологічна оцінка води ставів……………………. 75

3.3. Вміст важких металів у м'язовій тканині сазанів…………………… 77

3.4. Вміст важких металів у м'язовій тканині коропів…………………… 80

3.5. Визначення ступеня контамінації покривів тіла коропів залежно від

способу вилову………………………………………………………………

82

3.6. Патогенні властивості культур мікроорганізмів, виділених з

рибоводного інвентарю рибоводних господарств………………………..

84

3

3.7. Санітарна обробка коропів препаратом «ВетОкс-1000»……………. 87

3.8. Чутливість ізолятів мікроорганізмів до впливу ультрафіолетового

випромінювання……………………………………………………………..

90

3.9. Порівняльна ефективність знезаражуючої активності розчинів хлор

(IV) оксиду і формаліну відносно ізолятів мікроорганізмів …………….

93

3.10. Дослідження способу зменшення бактеріальної контамінації

ґрунту ложа ставу шляхом вирощування кормових трав………………..

96

3.10.1. Моніторинг санітарно-бактеріологічного стану ґрунту ложа

става у період літування без вирощування рослин……………………….

96

3.10.2. Вплив вирощування кормових трав на санітарно-

бактеріологічний стан ґрунту ложа ставу………………………………..

98

3.11. Економічна ефективність літування ставу за умови вирощування

буркуну білого……………………………………………………………….

101

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

ДОСЛІДЖЕНЬ

104

ВИСНОВКИ………………………………………………………………… 122

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ……………………………………… 125

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….. 126

ДОДАТКИ………………………………………………………………… 153

4

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

БГКП – бактерії групи кишкових паличок;

Бк/кг – бекерель на кілограм

БМ – ботанічний майданчик

БСК20– біохімічне споживання кисню за двадцять діб;

ВКУ – водний кодекс України

ГГМП – гідрогеолого меліоративна партія

ГДК – гранично допустима концентрація

ГЕС – гідроелектростанція

ДНДІЛДВСЕ-державний науково-дослідний інститут лабораторної

діагностики і ветеринарно-санітарної експертизи

ІЗР – індекс забруднюючих речовин

КМАФАнМ – мезофільна анаеробна і факультативно-анаеробна мікрофлора

КП – комунальне підприємство

КУО – колонієутворюючі одиниці

НРБУ – норми радіаційної безпеки України

ПАТ – приватне акціонерне товариство

ПП – приватне підприємство

ТОВ – товариство з обмеженою відповідальністю

ХСК – хімічне споживання кисню

5

ВСТУП

Актуальність теми.Зміна екологічної обстановки внаслідок

неконтрольованої господарської діяльності людини позначається на стані

рибогосподарських водойм, призводить до їх забруднення органічно-

мінеральними добривами, стоками з тваринницьких ферм, промислових і

комунально-побутових підприємств, пестицидами з оброблених полів. В

свою чергу, погіршення гідрологічних і гідрохімічних показників, термічного

режиму водоймищ призводить до зменшення природної кормової бази,

істотно впливає на швидкість росту і життєздатність риби. Внаслідок чого

зменшується її здатність протистояти дії несприятливих факторів,

з’являються і поширюються захворювання, в рибі накопичуються токсичні

речовини. Крім цього на стан її резистентності, поживну і біологічну цінність

несприятливо впливають сучасні інтенсивні форми ведення рибництва [25,

53, 125, 195, 209].

В даний час потреба в рибі та рибопродуктах дуже висока. Це пов'язано

з нинішнім станом світового рибного господарства. Рибні ресурси морів,

океанів і внутрішніх водойм не можуть повністю забезпечити населення

планети харчовою рибною продукцією. Запаси найбільш цінних і масових

об'єктів промислу знаходяться в критичному стані. При цьому потреба

населення в харчовій рибній продукції постійно збільшується [3, 19, 25, 37,

144, 154].

Вся риба, виловлена із внутрішніх прісноводних водойм України,

використовується для вживання населенням і виготовлення рибного борошна

та іншої продукції. В цілому, для переважної більшості населення України

нині властива дієтична неповноцінність харчування. Експлуатація природних

сировинних ресурсів може обґрунтовано розглядатися як пріоритетний

спосіб задоволення попиту на рибу, але в останні десятиліття дедалі

зростаючого впливу діяльності людини на водойми (зарегулювання стоку

6

річок, розвиток промисловості та ін.) природне відтворення рибних запасів

скорочується, чисельність риб у природних водоймах неухильно падає. [60,

198].

Штучне відтворення риби в природних водоймах складається з

комплексу заходів, спрямованих на збереження, збільшення та якісне

покращання рибних запасів. Ці заходи включають риборозведення,

рибогосподарську, акліматизацію риб, а також чітке регулювання рибництва

[90,198].

Короп(Cyprinus carpio) є одним з основних об'єктів розведення в

рибних господарствах багатьох країн. У вітчизняному рибництві на його

частку приходиться близько 70 % усієї продукції. Поширеність вирощування

коропа пов'язана з його цінними якостями: невибагливістю до умов

середовища, всеїдністю, швидким ростом, простотою у розведенні і

високими поживними якостями[88, 97, 198].

Враховуючи, що здоров'я риби, ветеринарне та санітарно-гігієнічне

благополуччя водойм залежить від гідрохімічного режиму, необхідний

постійний контроль за його поточним станом, наявністю токсикантів та ін.

У товарному рибництві головним завданням є забезпечення

максимального виходу рибної продукції в найбільш короткі терміни.

Враховуючи, що стан неспецифічної резистентності, продуктивності

гідробіонтів, ветеринарне та санітарно-гігієнічне благополуччя водойм

залежить від гідрохімічного режиму, необхідний постійний контроль за його

станом, наявністю токсикантів тощо[3, 25, 198].

Отже, питання дослідження гідрохімічного, токсикологічногоі

санітарно-мікробіологічного стану водойм під час вирощування риби, та їх

вплив на її організм є актуальними і мають важливе наукове та практичне

значення.

Зв’язок роботи з іншими науковими програмами, планами та

темами. Матеріали дисертаційної роботи є частиною комплексних наукових

досліджень кафедри ветсанекспертизи, мікробіології, зоогігієни та безпеки та

7

якості продуктів тваринництва Сумського національного аграрного

університету за тематичним планом науково-дослідної роботи «Розробка

заходів щодо лікування та профілактики заразних хвороб риб.

Удосконалення методів ветеринарно-санітарної оцінки гідробіонтів» №

державної реєстрації 0112U008508 (2012 – 2015 рр.).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – датисанітарно-гігієнічну

оцінку вирощуванню і розробленим заходам забезпечення якості коропів.

Для вирішення мети були поставлені наступні задачі:

- дослідити хімічний стан, визначити вміст важких металів,

санітарно-бактеріологічні показники води річок Сумської області;

- дослідити хімічний стан, визначити вміст важких металів,

санітарно-бактеріологічні показники води ставів рибогосподарств Сумської

області;

- встановити вміст важких металів у м'язовій тканині сазанів і

коропів, виловлених з річок і ставів рибогосподарств Сумської області;

- визначити ступінь контамінації покривів тіла коропів залежно від

способу вилову;

- дослідити патогенні властивості культур мікроорганізмів,

виділених з рибоводного інвентарю рибогосподарств;

- дати оцінку способу зменшення бактеріальної контамінації

ґрунту ложа ставу у період літування шляхом вирощування кормових трав;

- дати оцінку способу лікувально-профілактичної обробки коропів

препаратом «ВетОкс-1000»;

- встановити чутливість ізолятів мікроорганізмів до впливу

ультрафіолетового опромінення;

- дослідити ефективність знезаражуючої активності розчинів хлор

(IV)діоксиду і формаліну відносно ізолятів мікроорганізмів;

- визначити економічну ефективність способу літування ставу за

умови вирощування буркуну білого (Melilotus albus).

8

Об’єкт дослідження: санітарно-гігієнічний стан водойм, рибоводного

інвентарю, засобів лову, ґрунту ложа ставів, коропів за застосування заходів

забезпечення безпечності і якості риби.

Предмет дослідження:санітарно-гігієнічні показники води річок і

рибогосподарських ставів, м’яса і покривів тіла сазанів і коропів, ґрунту ложа

ставів, показники дезінфікуючої ефективності фізичних і хімічних засобів,

показники економічної ефективності застосованих заходів.

Наукова новизна роботи. Вперше виконана комплексна оцінка

санітарно-гігієнічного і екологічного стану річок та рибогосподарських

ставів Сумської області. Експериментально обґрунтована можливість

вирощування кормових трав під час літування ставів з метою зменшення

бактеріальної контамінації ґрунту його ложа. Визначено ступінь контамінації

покривів тіла коропів залежно від способу вилову, досліджено патогенні

властивості культур мікроорганізмів, виділених з рибоводного інвентарю

рибогосподарств. Вперше встановлено ефективність лікувально-

профілактичної обробки коропів препаратом «ВетОкс-1000». Визначено

чутливість ізолятів мікроорганізмів до впливу ультрафіолетового

випромінювання, досліджено ефективність знезаражуючої активності

розчинів хлор (IV) оксиду і формаліну відносно ізолятів мікроорганізмів.

Наукова новизна результатів виконаних досліджень підтверджена

патентом України на корисну модель № 100722 Спосіб оздоровлення ставів

шляхом літування з використанням посівів буркуну білого (Melilotusalbus)

№ u2015 00881; заявл. 04.02.15; опубл. 10.08.15, Бюл. № 15.

Практичне значення одержаних результатів. Дослідження хімічних

та бактеріологічних показників води річок і рибогосподарських ставів

Сумської області України підтверджують необхідність постійного санітарно-

гігієнічного моніторингу її якості та безпечності. На основі комплексних

досліджень дана санітарно-гігієнічна і екологічна характеристика стану річок

та ставів Сумської області, що використовують для вирощування коропів.

Запропоновано спосіб оздоровлення рибогосподарських водойм шляхом

9

вирощування кормових трав у ложі ставів під час їх літування. Визначено

спосіб вилову риби, що забезпечує їх меншу контамінацію. Запропоновано

лікувально-профілактичну обробку коропів після їх транспортування перед

випуском у водойму препаратом «ВетОкс-1000». Встановлено режими

дезінфекції рибоводного інвентарю ультрафіолетовим опроміненням.

Враховуючі шкідливі властивості формаліну і приблизно

однаковузнезаражуючу активність, з метою дезінфекції рибоводного

обладнання і засобів лову риби запропоновано використання розчину хлор

(IV) оксиду.

Одержані дані використані у науково-методичних рекомендаціях

«Знезараження води та стоків розчинами діоксиду хлору, отриманого за

допомогою генераторів діоксиду хлору з реагентів Divosan CD-7,5 та Divoact

H-чи реагентів Blanidas-C 7,5CD та Blanidas-A 9H», а також у методичних

рекомендаціях «Визначення якості води у водоймищах рибогосподарського

призначення», які затверджені науково-технічною радою Державної

ветеринарної та фітосанітарної служби України, протокол № 1 від 25 грудня

2014 р.

Результати досліджень використовують у навчальному процесі на

кафедрі гігієни тварин і ветеринарної санітарії Харківської державної

зооветеринарної академії, на кафедрі технології переробки продукції

тваринництва Дніпропетровського державного аграрно-економічного

університету, на кафедрі ветсанекспертизи, мікробіології, зоогігієни та

безпеки і якості продуктів тваринництва і на кафедрі розведення та селекції

тварин та водних біоресурсів Сумського національного аграрного

університету.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно здійснила пошук і

аналіз літератури, виконала відбір зразків води, ґрунту і риби,

експериментальні та лабораторні дослідження, статистичну обробку

одержаних результатів. Частина досліджень гідрохімічних показників проб

води виконана спільно з співробітниками лабораторії моніторингу вод та

10

ґрунтів Сумської гідрогеолого-меліоративної партії. Аналіз одержаних

результатів виконано під керівництвом наукового керівника.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації апробовані і

схвалені на:

щорічних науково-практичних конференціях викладачів,

аспірантів та студентів Сумського національного аграрного університету (м.

Суми, 2012-2015 рр.);

V Международной научно-практической конференции студентов,

аспирантов и молодых ученых «Агропромышленный комплекс: контуры

будущего» (г. Курск, РФ, 13-15 ноября 2013 г.);

науково-практичній конференції «Актуальні питання

епізоотології» (м. Суми, 16-18 грудня 2013 р.);

Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції

«Проблеми ветеринарної паразитології та якість і безпека продукції

тваринництва» (м. Полтава, 18-19 лютого 2014 р.);

XIII Міжнародній науково-практичній конференції

професорсько-викладацького складу та аспірантів «Проблеми ветеринарної

медицини та якості і безпеки продукції тваринництва» присвячену 20-річчю

набуття університетом статусу Національного (м. Київ, 13-14 березня

2014 р.);

V Международной научно-практической конференции студентов,

аспирантов и молодых ученых «Молодежь и аграрная наука XXI века:

проблемы и перспективы» (г. Курск, 14-16 мая 2014 г.);

V Міжнародній науково-практичній конференції «Аграрний

форум -2014» (м. Суми, 29-30 травня 2014 р.);

Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційні

засади сталого розвитку національного господарства» (м. Кам’янець-

Подільський, 21-22 листопада 2014 р.);

11

Международной научно-практической конференции молодых

ученых «Молодежь и инновации 2015» (г. Горки, РеспубликаБеларусь 27–

29 мая 2015 г.);

Міжнародній науково-практичній конференції, присв. 30-річчю

факультету ветеринарної медицини «Сучасні аспекти та перспективи

розвитку ветеринарної медицини» (м. Суми, 10-12 червня 2015 р.);

Міжнародній науково-практичній і навчально-методичній

конференції «Актуальні проблеми ветеринарної медицини та шляхи їх

вирішення» (м. Харків, 21-22 жовтня 2015 р.);

Международной научно-практической конференции

«Инновационное развитие аграрной науки и образования: мировая практика

и современные приоритеты», посвященная объявленному в Азербайджане в

2015 г. «Году сельского хозяйства» (г. Гянджа, 23-24 октября 2015 г.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 24

наукових працях, з яких 10 – у фахових наукових виданнях України, 2 – у

зарубіжних виданнях; 2 – у методичних рекомендаціях, 9 –у тезах

конференцій, 1 – у патенті на корисну модель.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на

180 сторінках комп’ютерного тексту і складається із вступу, огляду

літератури, матеріалів і методів досліджень, результатів власних досліджень,

аналізу і узагальнення одержаних результатів, висновків, пропозицій

виробництву, списку використаних джерел, додатків. Робота ілюстрована 33

таблицями. Список використаної літератури містить 272 джерел, у тому числі

– 51латиницею.

12

РОЗДІЛ 1

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Біологічні особливості і господарсько-корисні властивості коропа

В Україні, як і в багатьох інших країнах світу, основним об'єктом

ставової аквакультури є короп.

Короп (Cyprinus carpio L.) – найбільш розповсюджена цінна

промислова риба, яка належить до родина коропових. Дикою формою коропа

є сазан. Згідно останніх даних, дана родина налічує більше 2300 біологічних

видів. Коропові розповсюджені у всьому світі, за винятком Південної

Америки і Австралії[25].

Від сазанакороп відрізняється розмірами, точніше – співвідношенням

висоти і довжини тіла.З цими особливостями коропа пов'язана його

м'ясистість. Тому саме в цьому напрямку – в бік збільшення висоти тулуба, а

також товщини його в області спини і покращують породи культурного

коропа під час селекційної роботи [216].

Короп займає особливе місце серед риб, так як швидко росте і дає

високоякісне м'ясо. Для коропа існує визначення, що підкреслює його

господарську цінність – його називають «водяна свиня».Цінність коропа була

відома вже дуже давно. Вважається, що історія його організованого

розведення має більш, ніж тисячолітню давність. Відомо, що вже в XIII ст. в

Чехії будували спеціальні ставки для коропа. Починаючи з давніх часів –

більше 2500 років коропа розводили в Китаї і Японії[176].

Короп є великою рибою. Зустрічаються особини масою 25 кг і

довжиною понад 1 м. Потенційні можливості росту у коропа дуже великі. За

сприятливих умов утримання короп вже на першому році життя може

досягати маси 0,5-1,0 кг на другому році – 1,5-2,0 кг[95].

13

Короп є невибагливим щодо умов існування. Важливими параметрами

води є температура від 22 до 27 °С та вміст кисню на рівні 5-7 мг/л. За таких

умов приріст живої маси становить не менше 5-7 грамів за добу[54].

Статева зрілість самки коропа настає в 4-5-літньому віці, самців – на

рік раніше. Ікру самки відкладають на траву серед мілководдя, тому для їх

розведення необхідно мати спеціальні нерестові стави з м'якою рослинністю.

Звичайно нерест коропа відбуваєтьсяза температури води не нижче 17-18 °С,

у тиху сонячну погоду[18, 28, 53].

Саме слово «короп», як вважають, взято з грецької мови, де воно

означало «плід», «урожай». Саме плодючість і могла послужити приводом

для назви цієї риби. У коропа вона дуже висока: самка з масою тіла в 1 кг

викидає 100-200 тисяч ікринок, 5-кілограмова – 600-800 тисяч, більш великі

особини – до 1,5 мільйонів ікринок [81].

Зрілі ікринки мають діаметр 1-1,5 мм. Нерестовища коропа

розташовуються в прибережній смузі, в заростях м'якої водної рослинності

або на залитих заплавних луках. Починають нерест дрібні особини, потім

підходять середні і, нарешті, найбільші. Весь нерестовий період може

тривати близько місяця.

Розвиток ікри відбуваєтьсяза нормальних умов від 3 до 5 діб, після

чоголичинка коропа перетворюється на малька.Живлення личинок за

рахунок жовткового мішка припиняється зазвичай до 10-денного віку, але

активне живлення починається вжена другу-третюдобу після вилуплення.

Важливу роль в цей період відіграє природна їжа.Личинки в перші дні

харчуються дрібними представниками зоопланктону (коловертками,

дафніями, циклопами), а потім поїдають більші форми[87].

Від однієї самки можна одержати кілька сотень тисяч мальків, що

залежить від умов середовища. Через 5-10 діб мальків виловлюють із

нерестових ставків і пересаджують у вирощувальні, де вони живуть до осені.

За сприятливих умов розвиткувосениїх жива маса становить не менше 20 –

30 г. Таку рибу називають цьоголітками[127].

14

Для нормальної зимівлі важлива добра вгодованість цьоголіток. Після

зимівлі у спеціальних ставках рибу, яку вже називають річняки,

пересаджують у нагульні ставки для вирощування товарної риби. Восени

рибу називають дволітками, маса її тіла становить не менше 450-500 г. Таку

рибу виловлюють і реалізують споживачам [195, 198].

За лусковим покривом розрізняють лускатих, дзеркальних, голих і

рамковихкоропів. Останніх було виведено як нову породу в 50-х роках

минулого століття співробітниками Українського НДІ рибного господарства.

Український рамковий короп відрізняється від інших наявністю на тілі

здвоєних лусок на краях тіла у вигляді рамки, високим тілом і порівняно

малого розміру головою. Цяриба більш ефективно використовує підгодівлю

різними кормом та має живу масу у віці 3-х років до 3 кг.

За умови вирощуванні рамкового коропа продуктивність ставів

підвищується на 25 %. Вихід личинок від одного гнізда плідників становить

200-600 тис. шт., а річняків із зимувальних ставків – понад 90 % [53, 195,

198].

Український лускатий короп також створений в УкраїнськомуНДІ

рибного господарства під керівництвом О.І. Кузьоми. Цей короп досить

ефективно використовує природні корми. На час реалізації така риба має

високу масу тіла. Вихід личинок з одного гнізда становить 300-600 тис. шт., а

риби з зимівлі – 90–95 %. Статева зрілість самки такого коропа настає в

трирічному віці, а самця – навіть у дворічному. Трилітки досягають маси

3 кг, а чотирилітки – 5-6 кг. Зустрічаються також гібридні форми коропа –

курський, білоруський, казахстанський, російський та ін. Такі тварини

виведені в результаті схрещування місцевих коропів з амурським сазаном. Ці

форми добре ростуть, більш витривалі під час зимівлі, а також більш стійкі

до інфекційних хвороб [195].

Як відомо, ріст і продуктивність риби залежать від низки чинників,

таких, як температура води, вміст розчиненого в ній кисню та інших газів,

15

мінералізації води, складу кормових організмів тощо. Одним із суттєвих

чинників є такий параметр, як кормність водойм [19, 43, 53].

Короп має значну трофічну пластичність. Довжина кишечника у молоді

розміром 1,5 см дорівнює довжині тіла, у дорослих же особин в 2,5-3 рази

перевершує її. Дорослі риби всеїдні і живляться в основному донними

організмами (молюски, ракоподібні, личинки хірономід, черви тощо). У

сильно зарослих озерах вони можуть в значних кількостях споживати

рослинність, в тому числі насіння надводних і наземних рослин, які

випадково потрапили у воду. Навесні і на початку літа коропи поїдають

молоді пагони водних рослин, ікру риб і жаб. В умовах дефіциту корму він

переходить на живлення іншими гідробіонтами, детритом. Крім природної

їжі, короп добре засвоює такі штучно виготовлені корми, такі як комбікорм,

зерновідходи, макуху тощо [144].

Споживання корму коропом на одиницю маси тіла з віком

зменшується: для цьоголіток масою 5-15 г за температури води 20-23 °С

добовий раціон становить 24 % їх маси, а для дволіток масою 450-800 г – 6%.

На інтенсивність поїдання кормурибою істотно впливає пора року:

температурні межі його живлення восени на 1,5-2,0 °С нижчі, ніж навесні

[19, 195, 198].

При пошуках їжі коропи керуються головним чином дотиком і нюхом.

Годуються вони зазвичай вранці і в вечірніх сутінках, а також вночі,

залишаючи місця годівлі до 8-9 години ранку. Вдень коропи уникають

яскравого світла і намагаються триматися в затінених місцях.

Короп належить до «безшлункових» риб. У нього є розширення

кишечника, що частково нагадує шлунок, але в ньому немає спеціальних

травних залоз, а за будовою своїх клітин він не відрізняється від інших

частин кишечника. Печінка у коропа відрізняється значними розмірами [111].

Інтенсивне харчування коропа триває до настання осінніх холодів і

припиняється при зниженні температури води до 8-9 °С. З першими осінніми

заморозками коропи залягають на зиму в ями і майже не приймають їжі. До

16

активного способу життя знову повертаються з льодоходом. Перший час

риби тримаються біля місць зимівлі, а з прибування води піднімаються вгору

за течією і при розливі, затоплюваних луки, йдуть в заплаву для нересту і

нагулу[145].

Короп росте протягом усього життя. Однак темп росту з віком

уповільнюється. Основні життєві процеси найбільш інтенсивно відбуваються

в умовах відносно високої температури води. Оптимальною для росту та

розвитку коропа вважають температурювід 23 до 27 °С [18].

В умовах підвищення або зменшення температури води інтенсивність

живлення та засвоєння поживних речовин кормузменшується. Температура

води вища 35 °С для коропа є згубною. Іззменшенням її до 7-8 °С активність

поїдання кормустає мінімальною, а за температури3-4°С припиняєтьсязовсім.

У зимову пору за температури води 1-2 °С така риба стає малорухливою і

залягає на дно ставу [53].

Короп добре росте в умовах нейтральної або слаболужної реакції

середовища з показниками рН води 7-8. Кисле середовище (рН 5 і нижче)

пригнічує його життєдіяльність, в його організмі спостерігають порушення

обміну речовин. Підвищення рН води за межі 9 одиниць також згубно для

даного виду риб[150].

Вміст розчиненого у воді кисню для нормального росту і розвитку

коропа за температури води 20-30 °С має бути не менше3-6 мг/л. Життєво

важливі функції коропа оптимально здійснюються за концентрації у воді

розчиненого кисню від 5 до 7 мг/л;зменшенняйого до 2 мг/л є небезпечним, а

за 0,5 мг/л– згубне [53, 195, 198].

Отже, короп є одним з основних об'єктів розведення в рибних

господарствах багатьох країн. У вітчизняному рибництві на його частку

приходиться близько 70 % усієї продукції. Поширеність вирощування коропа

пов'язана з його цінними якостями: невибагливістю до умов середовища,

всеїдністю, швидким ростом, простотою у розведенні і високими поживними

якостями. Ріст і продуктивність риби залежать від низки чинників, таких, як

17

температура і рН води, вміст розчиненого в ній кисню та інших газів,

мінералізації води, складу кормових організмів тощо.

1.2. Характеристика річкової мережі Сумської обл.

Для річок характерна безперервна зміна води, в результаті чого річкові

води відносно мало випаровуються і порівняно слабо впливають на перемиті

раніше грунти річкового ложа, але інтенсивно взаємодіють з атмосферним

повітрям. Ці умови визначають наступні особливості хімічного складу

річкових вод: малу, порівняно з іншими водними об'єктами мінералізацію;

швидку змінність, яка відбувається під впливом гідрометеорологічних умов;

слабкий вплив на іонний і газовий склад біологічних процесів і нерідко

значний вміст органічних речовин; постійна присутність у воді розчинених

газів, що знаходяться в атмосфері, і мізерно мала кількість газів, які не

перебувають в ній [2].

Центром Держсанепіднагляду Сумської області та лабораторією

моніторингу вод та грунтів Сумської гідрогеолого-меліоративної партії

ведеться моніторинг якості води водойм, розроблена програма контролю,

здійснюється автоматична обробка даних. Систематично ведеться державний

облік використання вод і державний водний кадастр[77-79].

У гідрографічному відношенні вся територія Сумської області

розташована в межах басейну Дніпра: найбільші ріки області – Десна, Сула,

Псел та Ворскла єйого лівобережними притокамиі належать до басейну

Чорного моря. Її площа поділяється між басейнами річок Десни (45,5 %),

Сули (18,6 %), Псла (23,4 %) і Ворскли (12,5 %) [37].

Згідно з Водним Кодексом України (ВКУ), залежно від водозабірної

площі басейну ріки поділяють на великі, середні та малі. До великих

належать ріки, які протікають у кількох географічних зонах і мають площу

водозбору понад 50 тис.км2. До середніх належать річки, що маютьплощу

18

водозбору від 2 до 50 тис.км2. До малих відносяться річки з

площеюводозбору до 2 тис.км2 [36].

Річкова мережа Сумської області включає одну велику ріку – Десну,

що протікає на межі Сумської та Чернігівської областей на ділянці завдовжки

37 км, та 6 середніх рік – Сейм, Клевень, Сулу, Псел, Хорол і Ворсклу,

загальна довжина яких у межах Сумської області становить 801 км. Крім

того, в області налічують 1536 малих річок загальною довжиною 7535 км, у

тому числі, 196 річок завдовжки понад 10 км, загальна довжина яких

становить 3950 км та 1001 річок і струмків завдовжки від 1 до 10 км.

Загальна довжина останніх складає 2910 км [69-71, 77-79, 137].

Слід сказати, що кількість та довжина водотоків (річок і струмків)

завдовжки понад 1 км визначені досить надійно, ці ж дані про

водотокизавдовжки менше 1 км в значній мірі приблизні.

З великих та середніх рік Сула і Хорол мають витоки у межах Сумської

області, усі інші беруть початок на території сусідніх областей Російської

Федерації, тобто є трансграничними ріками.Річкова мережа області помірно

розвинута, середня густота її становить 0,35 км/км2. Найбільш густа вона в

басейні Сули – 0,44 км/км2, найменш густа – в басейні Десни – 0,30

км/км2 [77].

Густота річкової сітки в різних адміністративних районах області має

значні відмінності, і її значення в кожному з районів залежить від басейнової

приналежності території району [69-71, 77-79, 137].

Згідно з Програмою державного моніторингу довкілля відділом водних

ресурсів Сумського облводресурсів разом з лабораторією моніторингу вод та

ґрунтів Сумської ГГМП проводилися спостереження за якісним станом

поверхневих водойм.Оцінка гідрохімічного стану поверхневих вод

здійснюється за нормативами, які встановлені для водних об’єктів

рибогосподарського призначення[79].

Вздовж берегів рік Псел, Ворскла і Сула є значні лісові масиви,

переважно листяні. На піщаних ділянках берега ростуть і хвойні породи

19

дерев. Численні луки мають, що розкинулися на берегах, мають

різноманітний трав'яний покрив.Тваринний світ зооекосистеми берегів

представлений такими ссавцями: бобром, видрою, ондатрою, в навколишніх

лісах можна зустріти зайців, лисиць, козуль і кабанів, а також великою

різноманітністюдиких птахів: дикою качкою, сірою чаплею, деякими видами

куликів[69].

У річках налічується більше 50 видів риб, три чверті яких представлено

сімейством коропових. Серед найбільш поширених видів: плітка, верховодка,

червонопірка, густера, йорж, карась, окунь, жерех, линь, язь, синець, лящ,

судак, щука, в'юн, сом. Серед населення розвинене і дуже популярно

любительське рибальство[71].

Вода річок використовується для сільськогосподарських, побутових і

промислових потреб. Вздовж їх русла розташовані землі

сільськогосподарського призначення. Серед населення поширене

любительське рибальство[78].

Довжина ріки Псел становить 692 км (з них 502 км протікає територією

України), площа басейну дорівнює22 800 км2.Русло ріки зарегульовано

греблями ГЕС і шлюзів-регуляторів як в Росії, так і на території України. На

території Сумської обл. за течією ріки розташовані такі населені пункти:

Миропілля, Суми, Низи, Ворожба, Михайлівка, Боброве, Кам'яне.На

території Сумщинидіє п’ять створів, які щоквартально контролюються[137].

Основними забруднювачами р. Псел в межах м. Суми є

КП «Міськводоканал» та ПАТ «Сумихімпром». В останні роки ці

підприємства розробили низку заходів з унеможливлення потрапляння

неочищених господарсько-промислових стоків до ріки.

КП «Міськводоканал» закінчив роботи з реконструкції напірного колектору

та побудував новий каналізаційний колектор. У зв’язку з цим якісний стан

води р. Псел у межах міста значно покращився[69-71, 77-79].

За методикою екологічної оцінки якості води ріку Псел у створах

с. Горналь, с. В. Чернеччина можна віднести до ІІ класу (добрі), 2 категорії

20

(дуже добрі) за їх станом, а за ступенем чистоти –2 категорії (чисті), а у

створах с. Червоне, с. Бишкінь та с. Камінне – до ІІ класу (добрі), 3 категорії

(добрі) за їх станом, а за ступенем чистоти – чисті (2), 3 категорії (досить

чисті) [69-71, 77-79, 137].

Ворскла– ріка довжиною 452 км (з них 118 км на території Росії, 336 км

– на території України, площа басейну ріки становить 14 700 км2. Русло ріки

зарегульовано греблями ГЕС і шлюзів-регуляторів (біля с. Головчино,

Грайворон, Велика Писарівка, Куземина, Деревки, Миськие Млинки,

Патлаївка, Нижні Млини, Кунцево, Перегонівка). На берегах ріки в межах

Сумськоїобл. розташовані такі населені пункти: селища Велика Писарівка,

Кириківка, місто Охтирка, селище Куземин[77-79].

За методикою екологічної оцінки якості води ріку Ворсклу можна

віднести до ІІ класу (добрі), за їх станом – до 3 категорії (добрі), а за

ступенем чистоти – чисті (2)[69-71, 137].

Сула – ріка на довжиною 363 км, площа водозбірного басейну

дорівнює 18 500 км2.Населені пунктиСумської області, що розташовані на

берегах ріки: Печище, Марківка, Вільшана, Недригайлів, Коровинці, Ромни,

Засулля, Бобрик, Перекопівка, Глинськ, Андріяшівка.

Наявність забруднюючих речовин є результатом неефективної роботи

очисних споруд підприємств Роменського виробничого управління

водопровідно-каналізаційного управління і молочного комбінату та

наслідком забруднення поверхневого водотокунедостатньо очищеними

промислово-господарськими стоками[69-71, 77-79, 115, 137].

За методикою екологічної оцінки якості води ріку Сулу можна віднести

до ІІ класу (добрі), за їх станом – до 3 категорії (добрі), а за ступенем чистоти

– чисті (2)[69-71, 77-79, 115, 116, 134].

Отже, річкова мережа Сумськоїобласті помірно розвинута, середня

густота її становить 0,35 км/км2 і включає одну велику ріку – Десну,шість

середніх– Сейм, Клевень, Сулу, Псел, Хорол і Ворсклу, а також 1536 малих.У

гідрографічному відношенні вся територія Сумської області розташована в

21

межах басейну Дніпра. За станом якості води водойм постійно ведеться

спостереження Центром Держсанепіднагляду Сумської області та

лабораторією моніторингу вод та грунтів Сумської гідрогеолого-

меліоративної партії. У річках налічується більше 50 видів риб, три чверті

яких представлено сімейством коропових.За екологічною оцінкою якості

води річки Сумської обл. віднесені до ІІ класу (добрі), за ступенем чистоти –

2 категорії (чисті) або 3 категорії (досить чисті).

1.3. Загальна характеристика ставів на території Сумської обл.

Стави, як штучно створені водойми різних розмірів набувають

великого господарське значення, дозволяючи вирішувати важливі проблеми

промисловості, сільського господарства, культурного відпочинку. Заселення

водосховищ цінними породами риб дозволяє значно збільшити улов риби у

внутрішніх водоймах країни[82].

Процес формування хімічного складу води у ставі протікає особливо

інтенсивно в початковий період їх існування. В результаті затоплення площ

суші: лісів, лук, ріллі, боліт відбувається змив до водосховища великої

кількості розчинних органічних і мінеральних речовин, відмирання і

розкладання рослинності, формування грунтів дна водосховища. Цей період

первинного формування хімічного складу води для різних водосховищ

протікає протягом декількох років, а потім у водосховищах встановлюється

властивий їм режим, близький до озерного[92].

Перехід від річкового режиму до озерному супроводжується зміною

гідрологічних і біологічних умов: підвищується температура води,

посилюється випаровування, збільшується прозорість, більш інтенсивно

розвиваються планктон і водна рослинність. Все це приводить до істотних

змін гідрохімічного режиму. Точний аналіз можливих змін представляє

значні труднощі. Прогноз гідрохімічних особливостей створюваногоставу

може бути даний лише в загальній формі, на основі врахування впливу

22

фізико-географічних умов і водного режиму на гідрохімічний режим

водойм[128].

Переважна більшість ставів у Сумській області утворена шляхом

загачування поверхневого стоку і розташована на руслах малих річок і

струмків, а також в балках, які не мають постійних водостоків. У розміщенні

ставків на території області є певна особливість. У північних районах області

–в межах Полісся, а також у широких долинах рік Сейму та Ворскли їх

кількість на одиницю площі території значно менше, ніж на решті території

області, де балкова мережа більш розвинута і умови для їх будівництва більш

сприятливі[137].

За розміром переважають невеликі та середні ставки з площею водної

поверхні до 10 га та повним об’ємом 150-200 тис. м3. Більших ставків

відносно небагато – близько 10% їх загальної кількості, у тому числі великих,

з об’ємом води понад 500 тис. м3[53, 70, 78, 137].

Інтенсивне будівництво середніх та великих ставків об’ємом понад

200 тис. м3велося у 1960-1980 рр. Цільове призначення їх було різним –для

технічного водопостачання промислових підприємств, для зрошення та

обводнення сільгоспугідь, риборозведення, задоволення культурно-

побутових потреб, з протиерозійними цілями та інше. Багато ставків мають

комплексне призначення. Мережа ставків в області відіграє суттєву роль у

регулюванні річкового стоку[137].

За даними облводгоспу, в Сумській області налічується 2191 ставів

загальним повним об’ємом води 123,91 млн.м3, понад 500 озер, об’ємом

близько 25 млн. м3 та 43 водосховища об’ємом 80,49 млн. м3.На водоймах

загального користування діють правила любительського рибальства[69-71,

77-79, 137].

Отже, стави, на відмівну від річок і озер, є штучно створеними

водоймами. Від природних водойм вони відрязнються суттєвими

особливостями: гідрохімічним складом, тривалим періодом його

формування, що суттєво впливає на умови існування гідробіонтів. УСумській

23

області налічується більше 2 000 ставів,що створює сприятливі умови для

вирощування прісноводної риби.

1.4. Санітарно-гігієнічні вимоги до водирибогосподарських водойм

Для життєдіяльності риб і підтримки на належному рівні

життєстійкості у водному середовищі необхідно підтримувати оптимальні

зоогігієнічні умови. Усі гідрохімічні показники води повинні відповідати

прийнятим в рибництві нормативам, а токсичні речовини – не перевищувати

ГДК. Регулюючи умови водного середовища існування риб у бажаному

напрямку, можна забезпечити їх найбільшу продуктивність та профілактику

хвороб[169].

Для контролю за умовами вирощування риб проводиться відбір проб

води, беруть у чисті скляні посудини ємністю 1-2 л з глибини 0,25-0,5 м від

поверхні води і не менше 10-15 см від дна, не допускаючи піднімання грунту.

З ополонки проби беруть на глибині 10-15 см від нижньої поверхні льоду.

Для відбору глибинних проб застосовують барометри Рутнера, Францева та

ін. Перед взяттям проб посудину два-три рази обполіскують водою із

досліджуваної водойми [25, 28, 43, 57].

З великих водойм проби беруть в декількох місцях з урахуванням

гідробіологічних особливостей кожної ділянки (зарості, заболочені ділянки,

плеса тощо.), однотипних за гідрохімічними показниками водоймах – в

одному-двох місцях на відстані 3-4 м від берега [62].

Температура води.Від температури води залежить не тільки ріст і

розвиток риб, але й характер прояву і перебігу різних хвороб. При цьому як

найбільш низька (0,1-0,2°С), так і дуже висока (вище 30°С) температура води

діє на риб негативно.Для риб різних видів і стадій розвитку (ікра, личинки,

мальки і цьогорічки) необхідні оптимальні температурні умови[170].

Раптові коливання температури води можуть бути для риб

шкідливими,в результаті чого помітно знижується стійкість риб до

24

захворювань, тоді як поступові зміни температури рідко стають

небезпечними. Синдром температурного шоку добре відомий рибоводам і

його слід контролювати.

Екологічне значення температури в першу чергу виявляється через дію

на розподіл гідробіонтів у водоймищах і на швидкість протікання різних

життєвих процесів, кількісно з нею пов'язаних [1, 2, 5, 17-19, 25, 60].

Великий вплив температура води має на живлення, травлення,

білковий, жировий і вуглеводний обмін риб. При підвищеній температурі

активність живлення і травлення зростає. Так, за умови підвищення

температури від 22 до 31°С у дволітків коропа час перебування їжі в

кишечнику зменшується з 12 до 3 год. Максимальні прирости маси тіла

спостерігають за температури 25-27°С, при цьому в кишечнику їжа

знаходиться 5-8 год. Зміна температури води впливає на напрям білкового

обміну і співвідношення частин засвоєного білка, що використовується

організмом для певної мети. При підвищенні температури помітно

активізуються процеси біосинтезу ліпідів порівняно з біосинтезом білків, що

й обумовлює раннє накопичення жиру в організмі риб, вирощуваних у

теплих скидних водах. Зміна обміну речовин за підвищення або зниження

температури вимагає пристосування всіх функцій організму риби[62, 67, 80].

Отже, оптимальний температурний режим сприяє інтенсивному

живленню і швидкому росту риби, посиленню її резистентності. Підвищення

або зниження температури призводить до зміни характеру перебігу ряду

захворювань і накопиченню збудників хвороб.

Прозорість води.Порівняно з повітрям, вода набагато менш прозора і

світло, яке потрапляє в неї, досить швидко поглинається і розсіюється. При

проходженні через товщу води змінюється спектральний склад світла, що

істотно впливає на умови фотосинтезу і поведінку гідро біонтів [171].

Прозорість води є одним з основних критеріїв, що дозволяє судити про

стан водоймища. Вона залежить від кількості зважених частинок, вмісту

розчинених речовин і концентрації фіто- і зоопланктону. Впливає на

25

прозорість і колір води. Чим ближчий колір води до блакитного, тим вона

прозоріша, а чим жовтіше, тим прозорість її менше[84, 91, 144].

Важливим фактором, що визначає прозорість води в непроточних

водоймищах, є біологічні процеси. Прозорість води тісно пов'язана з

біомасою і продукцією планктону. Чим краще розвинений планктон, тим

менше прозорість води. Таким чином, прозорість води може характеризувати

рівень розвитку життя у водоймищі. Вона має велике значення як показник

розподілу світла (променистої енергії) в товщі води, від якого залежить в

першу чергу фотосинтез і кисневий режим водного середовища[154, 176,

178].

Оксиген.Нестача розчиненого у воді Оксигену викликає масову

загибель риб, виникають так звані замори. Крім того, в водному середовищі

створюються несприятливі зоогігієнічні умови. Відбувається накопичення

органічних речовин і розмноження сапрофітної мікрофлори, яка може

негативно діяти на риб. У тих риб, які тривалий час перебувають у воді з

недостатнім вмістом Оксигену, знижується активність, вони стають млявими,

споживають мало корму, худнуть. У них значно знижується загальна

стійкість до збудників інфекційних хвороб[181].

Недостатня кількість розчиненого у воді Оксигенувпливає на риб при

утриманні її в зимувальних ставах. Зниження вмісту Оксигенудо 2,5–3,0 мг/л

зумовлює пригнічення риб, потім вони починають спливати у верхні шари

води. Внаслідок постійного руху риби виснажуються, швидше уражуються

різними ектопаразитами і гинуть [181, 195, 198, 204].

Покращенням режиму Оксигенув водоймах створюють сприятливі

умови для риб і тим самим попереджають виникнення хвороб.Вміст

Оксигенуу воді для осетрових та лососевих риб повинен бути не менше ніж

7 мг/л, а для коропа – 5 мг/л. Контроль режиму Оксигенунеобхідно

проводити регулярно і записувати в журнал спостережень[181].

При дефіциті Оксигенуу воді влітку або взимку необхідно

застосовувати всі засоби по його відновленню. Найпростіший з них – це

26

збільшення проточності в рибоводних спорудах, а також встановлення

різного роду аераторів, компресорів, що сприяють насиченню води

Оксигеном. Можна також вносити перманганат калію. Пересичення води

киснем викликає газопухирцеве захворювання [25, 60, 207].

Водневий показник.Суттєво впливає на стійкість риб до захворювань

активна реакція середовища (рН). Згідно даним [130], існує негативний

зв'язок (r=-0,91) між середньодобовим приростом коропа-річняка і

показником рН води.

Вода прісних водойм має значні сезонні і добові коливання кислотності

та надзвичайно широкий спектр значень рН. Величина рН та її зміни нерідко

впливають на продуктивність водойми, на склад гідробіонтів, фауни і флори,

а також на формування паразитофауни, на характер виникнення, перебігу

інфекційних захворювань риб та інших водних організмів [60, 62, 213, 216].

За даними вітчизняних і зарубіжних дослідників, прісноводні риби

можуть виживати в межах коливань рН від 4,5-5,0 до 9,5-10,5. Оптимальними

умовами для них є нейтральне, слабкокисле або слабколужне середовище. Ця

загальна закономірність поширюється і на збудників різних хвороб

прісноводних риб на тих фазах їх розвитку, коли вони знаходяться

безпосередньо у воді (яйця, вільно плаваючі личинки паразитів, бактерії,

патогенні гриби та віруси), або коли паразитують на поверхні тіла і в

зябровій порожнині риб, що постійно омиваються водою [25, 43, 250].

Найбільше сприятливим для більшості риб є значення рН, яке близьке

до нейтрального. При значних зрушеннях в кислу або лужну сторону зростає

кисневий поріг, послаблюється інтенсивність дихання риб[40, 207].

Вуглекислота (Карбону двоокис). Для здоров'я риб велике значення має

кількість у воді вільної вуглекислоти. Збільшення вуглекислоти негативно

впливає на риб навіть при достатній кількості кисню. У природних водах

вуглекислота міститься в трьох формах: 1) у вільному стані у вигляді газу,

розчиненого у воді (двоокис вуглецю), 2) у вигляді іонів НСОз

(гідрокарбонат-іонів), 3) у вигляді іонів СОз (карбонат-іонів). Допустимі

27

концентрації вільної вуглекислоти в середовищі існування риб коливаються в

межах 10-40 мг/л. При надлишку СО2 риба гине з притиснутими зябровими

кришками, а при нестачі О2 – з відстовбурченими. Вміст СО2уже в

концентрації 30 мг/л викликає аритмію і пригнічене дихання, 50-80 мг/л –

порушення рівноваги, 107 мг/л – плавання на боці. Концентрація СО2може

різко підвищитися під час паводка, навесні, влітку і восени під час дощів.

Контроль за концентрацією вільної вуглекислоти і зменшення

негативного її дії є важливою ланкою загального комплексу заходів щодо

створення оптимальних зоогігієнічних умов в рибних водоймах [54, 56, 62,

67].

КМАФАнМ. Визначення кількості мезофільних аеробних і

факультативно анаеробних мікроорганізмів (КМАФАнМ або загального

мікробного числа, ЗМЧ) відноситься до оцінки чисельності групи санітарно-

показових мікроорганізмів. Мезофільні мікроорганізми живуть в організмі

теплокровних тварин, а також виживають в грунті, воді, повітрі.

Показник КМАФАнМ характеризує загальний вміст мікроорганізмів в

об’єкті дослідження. Показник КМАФАнМ оцінюється за чисельністю

мезофільних аеробних і факультативно анаеробних мікроорганізмів, які

виросли у вигляді видимих колоній на щільному живильному середовищі

після інкубації при 37оС протягом 24-48 годин.КМАФАнМ – найбільш

поширений тест на мікробну безпеку[210].

Сірководень (Н2S) неприпустимий в ставах. Головним джерелом

сірководню і сульфідів у поверхневих водах являються відновні процеси, що

протікають під час бактеріальному розпаду та біологічному окисненню

органічних речовин, що потрапляють у водойму із стічними водами.

Зазвичай сірководень не міститься у воді і швидко окислюється киснем.

Наявність його в воді свідчить про сильне забруднення [60, 62, 87].

Метан, або болотний газ (СН4). Метан дуже небезпечний для риб та

інших гідробіонтів, особливо взимку. Виділяючись з дна водойми, він

надзвичайно активно окислюється і, тим самим, збіднює на кисень придонні

28

шари води, де в зимовий час, головним чином, і знаходиться риба [54, 62,

175].

Внаслідок цього риба намагається покинути токсичну зону і починає

підніматися у верхні водні шари, де змушена постійно перебувати в русі,

внаслідок чого вона втрачає енергетичний запас поживних речовин,

виснажується і може загинути [25].

Загальний Нітроген. Нітроген – один із необхідних біогенних

елементів. Його сполуки – нітрити, нітрати і амоній або амонійний азот. Риби

та інші водні тварини виділяють аміак як кінцевий продукт білкового обміну,

а відмерлі – зоо- і фітопланктон віддають його у вигляді альбуміноїдното

азоту. Після загибелі рослин і тварин в результаті процесів розкладання

органічних речовин альбуміноїдний Нітроген переходить в аміак, а потім у

нітрити та нітрати [25, 60, 176].

Оптимальний вміст сполук Нітрогену у воді рибних господарств не

повинен перевищувати 2 мг/л, і цю кількість бажано мати головним чином у

формі нітратів, тобто у формі, що легко засвоюється рослинами.

Присутність у воді рибоводних ставів аміаку і амонійних солей вказує

на забруднення її органічними речовинами тваринного походження, що

розкладаються та містять Нітроген, а також на надходження у водойму

побутових стічних або промислових вод, що мають значну кількість аміаку

чи солей амонію [28, 60, 176, 195, 213].

Амоній (NН4) – найбільш токсична форма з усіх з'єднань неорганічного

азоту. Він утворюється в результаті мінералізації органічних речовин

гетеротрофними бактеріями, а також як побічний продукт азотистого обміну

гідробіонтів. Раніше важали, що тільки аміак (NНз) може проникати в

тканини. Тепер показано, що обидві ці форми здатні проникати в тканини

[60, 62, 213].

Присутність аміаку завжди свідчить про забруднення води

азотовмістими речовинами і про наявність процесів гниття. Риба виділяє

29

його через зябра. Ріст коропа зупиняється при перевищені його 0,06 мг/л

[195, 216].

Нітрити (NО2) накопичуються за підвищеноговмісту у воді аміаку, що

може викликати окислення двовалентного Феруму гемоглобіну крові в

тривалентний Ферум метгемоглобіну, що не здатний переносити кисень. За

такої ситуації кров набуває коричневого кольору. За хорошої аерації нітрити

окислюються до нітратів. У морських і солонуватих водах нітрити безпечні

для риб, а в прісній – навіть в малих кількостях є дуже токсичними [25, 60,

176, 181, 263].

Нітрати (NО3) є продуктами окислення нітритів, порівняно з

нітритами є більш стійкими сполуками. Нітрати стають токсичними у

концентрації 100-300 мг/л. Вони сприяють розвитку водоростей. У

природних водах їх вміст може коливатися залежно від пори року від 1 до 15

мг/л і більше. У прісній воді вони в 2000 разів менш токсичні для чавичі і

райдужної форелі, ніж нітрити. У солонуватій воді нітрати більш токсичні

[243, 248, 268].

Сульфати і хлориди можуть бути мінерального (вивітрювання різних

мінеральних порід, солончаків тощо) і органічного (тварини, сеча, побутові

стічні води і т. п.) походження. Останні обумовлюють зменшення вмісту у

воді кисню, що негативно впливає на життєдіяльність риб [28, 62, 181].

Фосфати. Зазвичай їх мало – 0,1 мг/л. Наявність фосфатів сприяє

розвитку водоростей [60].

Ферум. Патогенність Феруму залежить від форми і стану. У підземних

(артезіанських) водах переважає закисний Ферум, часто у двухвалентній

формі. При аерації Ферум випадає у вигляді пластівців, перетворюючись в

тривалентний гідроокис. Закисний Ферум створює сприятливі умови для

розвитку Ферумбактерій, що розвиваються в великих кількостях, забиваючи

просвіт водоподаючих труб. Воно накопичується у мальків на зябрах,

сприяючи їх масову загибель. Кількість Феруму у воді не

30

повиннаперевищувати 1 мг/л. Для закисного Феруму ГДК становить 0,1 мг/л,

для окисного – не більше 0,9 мг/л [28, 62, 181, 198, 213, 216].

Жорсткість води залежить, насамперед, від кількості розчиненого в

ній кальцію і магнію. Ці елементи в природних умовах потрапляють у воду за

дії двоокису вуглецю на карбонатні мінерали або в результаті біохімічних

процесів, що відбуваються в зволожених шарах ґрунту водойми. Крім того,

жорсткість природних вод може змінюватися від надходження у водойми

стічних вод промислових підприємств. У рибогосподарських водоймах

містяться головним чином двовуглекислі солі кальцію [Са(НСОз)2] і магнію

[Мg(НСОз)2], в меншій кількості знаходяться сірчанокислі солі. Жорсткість

води визначають в градусах: один градус жорсткості відповідає вмісту 10 мг

окису кальцію в літрі води. Розрізняють жорсткість загальну, тимчасову (або

карбонатну) і постійну. Загальна жорсткість води показує концентрацію в ній

катіонів двовалентних лужноземельних металів, перш за все кальцію і

магнію, або всієї суми солей кальцію і магнію, що містяться у воді.

Тимчасовою, або карбонатною, вважають жорсткість, що зникає під час

кип'ятіння води. Постійна жорсткість після кип'ятіння води зберігається, вона

залежить переважно від сульфату, хлористих та інших солей кальцію і

магнію, крім двовуглекислих [28, 62, 176, 181, 195, 198, 216].

Відомо, що величина приростів живої маси коропів, як і інших видів

прісноводної риби, має прямий зв'язок з з жорсткістю води (r = 0,69) [130].

На токсичність більшості органічних сполук жорсткість води зовсім не

впливає або має слабку дію. Токсичність аніоноактивних і неактивних

детергентів абсолютно не залежить від жорсткості води.

У м'якій і дистильованій воді токсичність деяких хімічних речовин,

навпаки значно зростає. Так, токсичність Фтору для коропів збільшується в

2-3 рази порівняно з токсичністю його в жорсткій воді. Звідси стійкість риб

до токсикантів і збудників інфекційних хвороб різко знижується [60, 62, 181].

31

Важкі метали та інші токсиканти. Речовини, що відносять до важких

металів, зазвичай присутні у воді в мізерно малих кількостях. Багато з них

викликають загибель гідробіонтів у концентрації 1,0 мг/л.

Важкі метали розглядаються, як пріоритетні хімічні поллютанти, що

представляють особливу небезпеку як для окремих організмів, так і

біоценозів. Вони мають біологічну активність, здатні акумулюватися в

тканинах різних організмів, не піддаються біодеградації і вкрай повільно

залишають біологічний цикл [125].

У розчиненому вигляді як Цинк, так і Купрум викликають у риб рясне

виділення слизу і звільнення інцистованих форм деяких паразитів.

Вважається, що паразитичні найпростіші, наприклад іхтіофтіріус, більш

сприйнятливі до дії важких металів на стадії «бродяжок». Тому обробка

Цинком або Купрумом нейтралізує ці організми перш, ніж вони

прикріпляться до риби[198, 213].

У риб, що зазнали впливу токсичних концентрацій Купруму та Цинку,

різко порушується дихальна функція, ослабляється активність ферментів і

іонна регуляція, змінюються гематологічні показники [181, 195].

Цинк і Купрум зменшують швидкість харчової реакції коропа. Ступінь

впливу на харчову поведінку залежить як від концентрації металів, так і

тривалості впливу. Мінімальна концентрація, за якої достовірно зменшується

швидкість харчової реакції риб, для Купруму і Цинку дорівнює 0,13 мг/дм3

(через 30 год.). При концентраціі обох металів 1,5 мг/дм3 достовірні зміни

спостерігаються через 1,5 год. У присутності еквімолярних концентрацій

металів і при одному і тому ж часу експозиції Купрум надає більш виражену

негативну дію на швидкість харчової реакції риб, ніж Цинк [218].

Плюмбум є токсичним елементом, його дія викликає у риб почорніння

хвоста, викривлення хребта, ерозію хвостового плавця і параліч. Ікра і

личинки риб є більш чутливми до нього, ніж дорослі особини [25, 28, 181,

216].

32

Важкі метали, детергенти (миючі засоби), пестициди та їх похідні

здатні проникати через шкіру та зябра і потрапляти в організм разом з

кормом. Під впливом цих агентів у риб відбувається інактивація дихальних

ферментів, виникає нервово-паралітичний синдром та інші патологічні зміни.

Токсичність цих речовин залежить від температури води, концентрації у ній

кисню і, особливо, від локалізації їх в органах і тканинах риб. Важкі метали

(Гідраргірум, Кадмій, Нікель) найбільш часто знаходиться в слизу шкіри риб,

Арсенікум і Плюмбум – у м'язах[218].

Детергенти локалізуються в зябрах, шлунково-кишковому тракті і в

невеликих кількостях – в гонадах риб. Хлорорганічні сполуки досить стійкі,

концентруються у вісцеральному жирі, статевих продуктах, пілоричних

придатках і в невеликих кількостях – в м'язах та зябрах. Великі концентрації

фосфорорганічних сполук виявляють у паренхіматозних органах та жирі [25,

60].

Збільшення або зменшення вмісту деяких солей, порушення їх

співвідношення, потрапляння у водойму стічних вод призводить до

ослаблення риби, отруєння і загибелі. Все гідрохімічні показники повинні

відповідати прийнятим у рибництві нормативам, а токсичні речовини не

перевищувати ГДК[155].

Сольовий склад води теж має важливе значення для організму риби.

Кількість і співвідношення у воді солей кальцію, фосфору, калію, магнію,

нітратів, нітритів, а також сульфатів і хлоридів визначають нормальний ріст і

розвиток риби [149].

Розчинний Оксиген.Не менш важливу роль, ніж температура води, грає

газовий режим водоймища. Оптимальний вміст кисню – необхідна умова для

нормальної життєдіяльності риби, особливо на ранніх стадіях її розвитку.

Дефіцит кисню може викликати асфіксію (задуху) риби, підвищений вміст

аміаку, метану, сірководню, вуглекислого газу викликають пригнічення,

отруєння і її загибель.Споживання Оксигену рибами залежить від виду, віку,

рухливості, щільності посадки у водоймі, фізіологічного стану. Молодь

33

більш чутлива до вмісту Оксигену, ніж старші вікові групи. У період

розмноження потреба риб у ньому зростає приблизно на 25 %. При його

нестачі ікра не розвивається, личинки та мальки гинуть. У риб, які довгий час

перебувають у воді з недостатнім рівнем Оксигену, втрачається здатність до

розмноження.Виконаний кореляційний аналіз показав, що середньодобовий

приріст коропа-річняка має прямий зв'язок з вмістом у воді розчиненого

Оксигену (r = 0,65) [130].

Стічні води, промислові і побутові, звичайно містять велику кількість

різноманітних по сполуці розкладаються з випаром кисню. Загальний рівень

забруднення в цьому випадку може характеризувати величина потреби в

кисні. Розрізняють біологічну і хімічну потребу в кисні.

Під біологічнимспоживаннямОксигену(кисню) – БСКрозуміють ту

кількість Оксигену, яка потрібна живим організмам для окислення

органічних і неорганічних речовин, що знаходяться в воді [88].

Очевидно, що біологічному окислюванню піддаються тільки ті

компоненти стічних вод, що можуть бути використані організмами для своєї

життєдіяльності. Процес цей тривалий, тому величина БСК завжди

вказується з індексом, що позначає час окислювання, добу. При цьому

величина БСК10 (окислювання протягом 10 діб) буде більша від величини

БСК5 (окислювання протягом 5 діб) унаслідок більш глибокого

окислювання[142].

Під хімічним споживанням кисню– ХСКрозуміють ту кількість кисню,

що потрібна для окислювання органічних і неорганічних речовин, шо

знаходяться в воді, яким-небудь окислювачем.

Величина ХСК є найважливішою характеристикою води.Різке

зростання ХСК води свідчить про її забруднення і вимагає застосування

відповідних заходів для її очистки. Раптове збільшення ХСК води, як

правило, є наслідком забруднення її побутовими стоками. Тому величина

ХСК є важливою гігієнічною характеристикою води.Очевидно, що величина

34

ХСК завжди буде більша від величини БСК унаслідок більш глибокого

окислювання хімічним шляхом порівняно з біологічним[63].

Отже, фізичні і хімічні властивості води визначають ефективність

вирощування риб і інших гідробіонтів. Риби є первинноводними тваринами, і

перебіг всіх життєвих функцій залежить від стану водного середовища. Тому

вода за своїм складом в водоймі для вирощування повинна відповідати

нормам, які забезпечують оптимальний режим вирощування риби,

потенційну можливість росту і не створювати умов для виникнення і

розвитку захворювань. Від якісного стану води багато в чому залежить

споживання, перетравлення корму і засвоєння поживних речовин.

1.5.Мікробна контамінація водойм

У даний час основним каналом зараження як прісноводних, так і

морських водойм мікрофлорою є спуск неочищених (або недостатньо

очищених) стоків із міських і сільських населених пунктів.

До складу стічних вод входять різні компоненти. В міських населених

пунктах це, насамперед, вода з завислими в них частинками, які пов'язані з

екскрементами, а також вода, що використовується для миття, прання

білизни, приготування їжі, прибирання приміщень тощо. Іншим, найбільш

суттєвим компонентом стічних вод є стоки промислових підприємств, які

різко розрізняютьсяза своїм хімічним і бактеріологічним складом залежно від

характеру промислових підприємств. Третій, найбільш істотний компонент

стоків міст, які мають зливну каналізацію, це вода з розташованими в ній

компонентами, що змиваються з поверхні вулиць, площ, дворів і т. п., як при

випаданні атмосферних опадів, а також танення снігу, так і за штучного

поливання вулиць [60, 62, 46, 198].

Стічні води сільських населених пунктів відрізняються від міських

насамперед тим, що їх істотним компонентом є стоки тваринницьких ферм,

35

тоді як стоки промислових підприємств відсутні взагалі, або питома вага їх

менша, ніж у містах.

З санітарно-гігієнічної точки зору найбільшу небезпеку, в сенсі

забруднення стічних вод патогенними мікроорганізмами, представляють ті

компоненти стоків, які пов'язані з життєдіяльністю людей, розведенням

сільськогосподарських і домашніх тварин, а також промисловими

підприємствами з переробки тваринної сировини[46, 56].

Досить суперечливимиє дані про зв'язок захворюваності

сальмонельозними інфекціями і наявністю сальмонел у стічних водах. Види

сальмонел, які викликали захворювання серед людей, у воді виявляли дуже

рідко [46, 56, 67].

У населених пунктах нижче спуску стоків свинарських комплексів, де

були тварини уражені сальмонельозом, відзначали захворювання цією

інфекцією, причому кількість їх з року в рік зростала[63].

Щодо ентеротоксигенних Е. coli, встановлено збіг захворювань з

наявністю збудника в стоках в сезонному розрізі. В стічні води збудники

зооантропонозів потрапляють переважно зі стоками тваринницьких ферм і

підприємств м’ясопереробних підприємств. Стічні води свинарського

комплексу, навіть що зазнали механічного та дворазовою біологічного

очищення, містили 2,1×105 – E. coli, 2,4×106 – ентерококів, 1,1×105 – протея,

3,0×105 – аеромонад, 2,2×102 – сальмонел. Загальна кількість мікробів в

стоках свинарського комплексу в 100 разів вище, ніж в господарсько-

побутових. У стоках свинарського комплексу багато спорових форм,

дріжджів, актиноміцетів, мікроскопічних грибів [5, 46, 259].

У стічних водах птахофабрики протей було виявлено в 86,5 % проб,

стафілококи в 37 %, патогенні ешерихії у 12,4 %. Якщо тваринницькі

господарства є основним фактором інфікування стічних вод збудниками

зоонозних інфекцій у сільській місцевості, то в містах аналогічне значення

мають підприємства м'ясопереробної промисловості. Є дані про присутність

в стічних водах патогенних мікроорганізмів[5, 76, 86].

36

Якісний і кількісний склад патогенної мікрофлори стічних вод

залежить і від низки інших факторів, з яких найважливішими є їх хімічний

склад, концентрація водневих іонів, явища біологічного антагонізму. Перші

два фактора в основному визначаються характером стоків промислових

підприємств в загальну систему каналізації[68].

Очевидно, що мікрофлора стічних вод, у тому числі патогенна, не може

бути однаковою ні в різних населених пунктах, ні в тому чи іншому пункті в

різні періоди часу і знаходиться в залежності від згаданих вище факторів.

Отже, води поверхневих водойм відкриті для всіх видів мікробної

контамінації (забруднення). Зі стічними, зливовими, талими водами у

водойми потрапляють багато видів мікроорганізмів, здатні різко змінити

мікробний біоценоз і санітарний режим.Основним шляхом мікробного

забруднення є потрапляння неочищених відходів і стічних вод. До складу

мікрофлори стічних вод входять представників нормальної та умовно-

патогенної флори,а також можуть входити і патогенні види, що можуть

викликати захворювання у водних видів тварин.

1.6.Способи меліорації ложа ставів

Основною метою комплексу меліоративних робіт із підготовки ставів

до подальшої експлуатації є створення умов для прискорення процесів

мінералізації органічних речовин, що накопичились за вегетаційний сезон,

підвищення інтенсивності розвитку природної кормової бази в наступному

сезоні, зменшення небезпеки виникнення захворювань риб[199].

Серед цих робіт слід зазначити заходи щодо запобігання замулення

ставів, боротьбу з надлишком мулових відкладень, літування ставів,

видалення зайвої рослинності, вапнування ложа водойми [3, 8, 53, 198].

Попередження замулення ставів. З метою зниження темпів

накопичення мулових відкладень на дні става застосовують наступні заходи.

37

1. Технічно правильне ведення рибоводного процесу. Це означає

годування риб за нормами, враховуючи температурні і інші умови.

Залишення літніх ставів на зиму без води. Регулярне розпушування ложа

ставів. Систематичне вапнування ложа. Регулярна боротьба з надлишком

водної рослинності. Застосування оптимальної щільності посадки риб у стави

з урахуванням виконання меліоративних робіт.

2. Для попередження попадання частинок ґрунту з весняними водами

оранку біля берегів здійснюють не ближче 100 м від урізу води. При крутих

схилах берегів водойм застосовують нагірні канави, які відводять брудні

води від водоймища. Під час оранкиземлі борозни роблять уздовж урізу

води, а не перпендикулярно йому.

3. По берегах ставів влаштовують смуги з чагарнику. Ширина смуг

дорівнює 30-40 м. Відстань смуг від води – 30-50 м. Такі смуги є своєрідним

фільтром для забрудненої води, що стікає в весняний час з навколишніх

полів [51, 124, 125, 153, 216].

Боротьба з надлишком мулових відкладень. Незважаючи на заходи з

попередження накопичення мулу в ставах, він постійно наростає. При

товщині мулу до 10-15 см у ньому всі процеси розкладання органіки йдуть в

аеробних умовах, тобто з доступом кисню. За такої товщини мулу в ньому

добре розвиваються всі кормові донні організми. Процеси розкладу

органічної речовини в аеробних умовах йдуть за допомоги амоніфікуючих та

нітрифікуючих бактерій, а також грибків. Продукти життєдіяльності

аеробних бактерій у вигляді мінеральних речовин гумінової кислоти служать

їжею для бактеріопланктону та фітопланктону[181].

У глибоких шарах мулу анаеробні бактерії розкладають органіку з

утворенням перегнійної кислоти. Накопичення перегнійної кислоти

негативно діє на аеробних бактерій. Тому небажаний мул товщиною більше

20 см. В дуже товстих мулових відкладеннях йдуть процеси з утворенням

шкідливих газів, зокрема сірководню. Поява влітку бульбашок на поверхні

водойми є першою ознакою сірководневого бродіння. В результаті

38

інтенсивність кругообігу біогенних речовин у водоймі різко падає [17, 18,

124, 175, 176].

До цього слід додати, що мул має здатність поглинати з води

мінеральні сполуки, особливо фосфорні, переводячи їх в важкорозчинні

сполуки. При інтенсифікації рибоводного процесу мінералізація органічних

речовин мулових відкладень не забезпечується звичайними меліоративними

заходами: розпушування, вапнування ін. Причому заходи інтенсифікації

(годування, удобрювання ставів) не дають належного ефекту, так як поганий

гідрохімічний режим водойм гальмує їх дію. За такої умови зростають

кормові витрати на одиницю приросту. Цьому сприяє і зниження частки

природної їжі в раціоні риби. З метою поліпшення умов життя риб у водоймі

застосовують видалення мулу механічним способом і особливим прийомом,

який носить назву «літування ставів» [19, 56, 60, 124, 198].

Механічне видалення мулу з дна ставів. Процес видалення мулу є

трудомістким. У невеликих ставах після осушення ложа мул видаляють

бульдозером або скрепером. Після просушування ложа мул тріскається на

невеликі шматки, які сколюють вручну. Ставовий мул – чудове органічне

добриво. За вмістом азотистих і фосфорних сполук він перевершує гній

домашніх тварин[8].

Видаляють мулові відкладення і по воді за допомогою земснарядів і

землечерпалок. Від земснарядів мул трубами подають на поля фільтрації.

Після висихання мул використовують як добриво у рослинництві.Механічне

видалення мулу є дорогим заходом, тому його застосовують рідко. Частіше

вдаються до літування водойм [149, 175, 176, 181, 198].

Літування ставів. Літування ставів – процес досить складний і за

невмілоговиконання не дає належного ефекту, а може нанести шкоду.

Літування – це, насамперед, залишення водойми без води не менш ніж на рік.

Залежноі від потужності мулових відкладень, літування може займати кілька

років. Якщо в таких випадках залишити став без води лише на одне літо, то

на наступний рік спостерігається посилене заростання водоймища[57].

39

Під час літування ставів з потужними муловими відкладеннями в

перше літо їх ложе ретельно осушують, а на наступне літо здійснюють

необхідні меліоративні заходи.Ложе ставів зорюють з оборотом пласта,

вапнують. Вапнування покращує якість ґрунту, у ньому краще йдуть процеси

розкладання органіки, а оранка сприяє проникненню кисню в глибокі шари

висохлого мулу [53, 60, 124, 175].

Під час літування ставів їх ложе засівають різними

сільськогосподарськими культурами. Їх коренева система підтримує ґрунт

ложа в пухкому стані, а з урожаєм видаляється надлишок мінеральних

речовин.Урожай сільськогосподарських культур компенсує відсутність

рибної продукції в ставах за час літування[54].

Рекомендують засівати дно ставів зерновими культурами: в перший рік

сіяти озиме та яре жито, потім ячмінь, а на третій рік – овес. Якщо ставки

погано просихають, то їх рекомендують використовувати як луг. У даний час

на літувальних ставах рекомендують вирощувати не тільки зернові, але й

просапні (картопля), овочеві (морква, капуста, кабачки, кавуни тощо).

Урожай цих культур набагато вищий порівняно із звичайними полями.

Залежно від стану та потужності мулових відкладень застосовують ті

чи інші культури. Наприклад, овес споживає азот з глибоких шарів ґрунту, а

бобові збагачують її азотом [3, 8, 18, 51, 60, 124, 176].

Періодичність і тривалість літування водойм залежить від категорії

става, його стану, застосовуваних заходів інтенсифікації вирощування риби,

особливостей кліматичних умов. Так, нагульні стави за інтенсивного

вирощування риби рекомендують виводити на літування через 5-7 років, а за

екстенсивноо вирощування риби – через 15-20 років. Ці ж терміни характерні

і для вирощувальних ставів. Нерестові і зимувальні стави літують щорічно.

Але в них проводять інші меліоративні роботи. В нерестових ставах

звертають увагу на збереження травостою. В зимувальних ставах борються з

рослинністю, щоб у зимовий період на дні не йшли процеси розкладу

органічної речовини [175].

40

Літування як меліоративний прийом широко практикують в

рибосівооборотах, які застосовують у багатьох країнах Європи.

Боротьба з надлишком рослинності. Водойми в літній час,

перебуваючи під водою, заростають різними водними рослинами. Водна

рослинність відіграє велику роль у житті водойми. Деякі водні рослини

служать їжею для риб, у її заростях вона ховається від прямих сонячних

променів, знаходить собі їжу. Рослинність є субстратом для розвитку ікри

багатьох риб. Відмираючи, рослинність служить вихідним матеріалом для

утворення мінеральних речовин [53, 60, 149, 181].

Однак,за надмірного розвитку водної рослинності для риб створюються

несприятливі умови: знижується площа нагулу, в нічний час спостерігається

дефіцит кисню. Надлишок рослинності призводить до заболочування

водойми. У зв'язку з цим необхідно виконувати певні меліоративні

заходи[124,175].

Всі вищі водні рослини ділять на три групи: жорстка надводна, м'яка

підводна і плаваюча рослинність. Жорсткою надводною рослинністю

називають такі рослини, в яких стебло, листя і суцвіття розташовані над

водою. До них відносять, наприклад, очерет, лепеху, рогіз та ін. Ці рослини

прикріплюються корінням до ґрунту. Їх живлення відбувається через

кореневу систему. Ростуть вони на мілководних ділянках водойми. На зиму

ці рослини утворюють особливі бруньки на кореневищах, тому боротьба з

жорсткою рослинністю досить складна[119].

До м'якої підводної рослинності відносять рослини, в яких стебло,

листя і суцвіття розташовані під водою. Їх живлення здійснюється через

листя, коріння в основному служать для прикріплення до дна. До них

відносять роголистник, стрілолист, частуху та ін.Плаваючі рослини мають

листя і суцвіття над водою, а коріння – під водою. До них відносять,

наприклад, ряску[118, 123].

Ставлення рибоводів до цих груп рослин не однакове. Жорстку

надводну рослинність прагнуть видаляти повністю, за винятком

41

прибережних смуг у великих ставах для попередження розмиву берегів від

хвиль. Ця рослинність швидко заповнює мілководні, найбільш кормні для

риб ділянки ставів. Відмираючи, вона довго розкладається через велику

кількість в ній клітковини[175].

М'яка підводна рослинність бажана в коропових ставах, якщо вона

займає не більше 20 % їх площі. Плаваюча рослинність зазвичай у коропових

ставах не розвивається у великих кількостях. Якщо її багато, то вона затінює

водойму і гальмує розвиток фітопланктону[119].

Існують три способи боротьби з надлишком водної рослинності:

механічний, біологічний та хімічний [118].

Механічний спосіб зводиться до викошування водної рослинності за

допомогою різних механізмів і знарядь. Плаваючі рослини видаляють за

допомогою неводів. Для видалення твердої і м'якої рослинності на невеликих

ставах застосовують ручні коси, водяні плуги і водяні коси. На великих

ставах використовують комишокосарку [118].

Біологічний спосіб заснований на утриманні в ставах рослиноїдних риб.

Наприклад, білий амур на 1 кг приросту споживає до 18 кг рослинності.

Хімічний спосіб заснований на використанні різного роду гербіцидів.

Вибір гербіцидів залежить від виду рослинності. Застосовують гербіциди

обережно, дотримуючись інструкції і запобіжні заходи. Працюють з ними в

безвітряну погоду і в спецодязі. Багато гербіцидів є отруйними для риб і

людини, тому даний спосіб боротьби з надлишком водної рослинності в

ставкових господарствах застосовують рідко, в основному в безрибних

водоймах з метою підготовки їх для вирощування цінних видів риб [53, 60,

181, 198, 199, 216].

Вапнування ложа водойми. Вапнування служить хорошим засобом

поліпшення якості ґрунтів става. Кальцій, що входить до складу вапна, є

одним з найважливіших біогенних речовин у природі. Він входить в склад

скелета тварин, необхідний для рослинних організмів; бере участь в

процесах, що протікають у самій водоймі, зокрема в мулі. Кальцій

42

нейтралізує шкідливі сполуки магнію, натрію, сприяє переведенню

важкорозчинних сполук фосфору в легкорозчинні. Кальцій покращує фізичні

властивості ґрунту, сприяє проникненню кисню в глибокі шари мулових

відкладень. Норма внесення вапна залежить від потужності мулу та інших

показників стану водойми [175, 176].

Отже, меліоративні роботи здійснюють з метою поліпшення

санітарного стану рибоводних ставів. Вони включають боротьбу з

надлишком мулових відкладень, зарощуванням вищою водною рослинністю,

періодичне літування ставків, вапнування ложа. Літування ставків є

радикальним методом профілактики і ліквідації хвороб в ставкових

господарствах, який передбачає їх виведення з експлуатації та здійснення в

господарстві ветеринарно-санітарних заходів, направлених на зменшення їх

мікробної контамінації і покращення якості грунту.

1.7. Способи обеззараження рибоводного інвентарю і риби

У рибоводних господарствах в якості дезінфектантів зазвичай

використовують негашене і хлорне вапно, формальдегід, а також

застосовують термічну обробку: кип'ятіння, обпалення над полум'ям.

Дезінфекцію ставів рекомендується здійснюватиза температури води не

нижче 10 °С, тому що чим вище температура розчину, тим сильніше його дія

на мікроорганізми. Подрібнене негашене вапно, розсіянена мокрому ложі

ставу, з'єднується з водою, утворюючи вапняне молоко. Його витримують в

ставку протягом 10 діб. Норма внесення негашеного вапна дорівнює 25

ц/га[56].

Дезинфікуюча дію хлорного вапна заснована на здатності в ході реакції

виділяти Хлор і вільний Оксиген, що мають сильну бактерицидну дію[51].

Потужним і більш екологічним дезинфікуючим засобом є

промороження і висушування ложа ставка[17].

43

Для дезінфекції знарядь лову, рибоводного інвентарю застосовують

також 2-4% розчин формаліну. Збудники паразитарних хвороб (іхтіофтіріуси,

тріходіни, дактилогирус, гідродактілюси), а також інфекційних захворювань,

наприклад Aeromonas hydropnyla, гинуть у 2% розчині формальдегіду через

10-15 хв. Жіворибні машини і вагони для перевезення риби промивають

водою від слизу і бруду, потім дезінфікують 20% розчином свіжого гашеного

вапна. Після цього знову промивають чистою водою[8].

Для знезараження ставкової води, що надходить в інкубаційні цехи,

використовують бактерицидні установки, забезпечені джерелом

ультрафіолетової радіації (УФР). Крім них, для профілактики сапролегніозу,

ікру можна обробляти малахітовим зеленим, діамантовим зеленим,

фіолетовим К[94].

З метою попередження як інфекційних, так і інвазійних захворювань

профілактичну обробку риб у ставковому господарстві здійснюють навесні

та восени при пересадці риби. Її виконують в ваннах або в ставках.Для

приготування ванн використовують розчини кухонної солі, аміаку,

марганцевокислого (перманганату) Калію, формаліну, хлорного вапна,

метиленового синього тощо. Сольові ванни для коропів застосовують за

температури води 6-17 °С. Обробка при більш високих температурах може

призводити до загибелі риб. Обробка риби за низьких температур не дає

потрібного ефекту. Концентрація сольових ванн становить 5%, тривалість

обробки – 5хв. Після обробки рибу поміщають на 2 гу проточну воду і лише

потім випускають у ставок[146].

Аміачні ванни, особливо ефективні проти Дактилогірус, застосовують

для обробки річняківу концентрації 0,2%. Тривалість обробки за температури

розчину 7-18 °С становить 1 хв, за 18-25 °С – 30с. Розчин ванн готують з

нашатирного спирту за концентрації 24-29%. В одному і тому ж розчині

обробляють не більше 2-3 партій риб і через 10-20 хв замінюють його новим.

Після аміачних ванн рибу відразу ж випускають у ставок або ємність з

чистою водою[151].

44

Ванни з перманганатом калія ефективні за аргульозу, лернеозу і

сапролегніозу. За обробкитривалістю 20-45 хв. з концентрація розчину

становить 0,1%, 5-10 хв – 0,02% і протягом 60-90 хв. –0,001%[146].

Формалінові ванни для риб старших вікових груп застосовують в

розведенні 1: 1000 (1 мл 40% формаліну на 1 л води) за тривалості обробки

не більше 15 хв. Для річняків застосовують формалінові ванни в розведенні

1: 5000 за тривалості обробки 30-40 хв. [179].

Санітарну обробку риби розчином метиленового синього застосовують

для профілактики як інвазійних, так і інфекційних захворювань (аеромонозу,

запалення плавального міхура). Розчин готують з розрахунку 1: 5000 (200 мг

метиленового синього на 1 л води). Тривалість обробки риби за температури

води до 10 °С становить 7 діб[203, 220].

Треба зазначити, що обробка риби в ваннах є трудомістким процесом,

пов'язаним з можливою її травматизацією. У зв'язку з цим рекомендується

обробку риб виконувати безпосередньо в ставках, або під час

перевезення.Під час перевезення риби профілактичну обробку зручно

проводити в транспортних ємностях. Це дозволяє уникнути травмування риб

і економити препарати.

Отже, збільшення обсягів вирощеної риби та забезпечення її високої

санітарної якості залежить від ветеринарно-санітарного стану

рибогосподарських водойм. Останній у значній мірі забезпечується

комплексом профілактичних санітарних заходів як з обеззараження риби, так

і дезінфекції рибоводного інвентарю і знарядь лову.

45

РОЗДІЛ 2

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дисертаційна роботавиконана в період 2012-2015 рр. на кафедрі

ветеринарно-санітарної експертизи, мікробіології, зоогігієни та безпеки і

якості продуктів тваринництва Сумського національного аграрного

університету. Лабораторні дослідження здійснено в лабораторії моніторингу

вод та ґрунтів Сумської гідрогеолого-меліоративної партії, лабораторії

екологічної безпеки земель, довкілля та якості продукції Сумської філії

ДУ «Держґрунтохорона», Сумській філії Державного науково-дослідного

інституту лабораторної діагностики і ветеринарно-санітарної експертизи

(ДНДІЛДВСЕ). Експерименти виконано в умовах рибоводних господарств

Сумської області: ТОВ «Сумитехнокорм», ВАТ «Сумирибгосп», с. Солідарне

Сумського району і ПП «Шматуха» Сумського району, ПП «Лисиця»

Тростянецького району.

Матеріалом для досліджень слугували проби води, ґрунту ложа ставів,

жива рибаз річок басейну Дніпра а також рибогосподарських водойм

Сумської області.

За період виконання роботи за гідрохімічними, токсикологічними і

санітарно-бактеріологічними показниками відібрано і досліджено 680 проб

води. Виконано дослідження 1240 екземплярів риби за токсикологічними і

санітарно-бактеріологічними показниками. Визначено санітарно-

бактеріологічні показники ґрунту ложа ставів у кількості 450 проб.

Дослідження здійснювали згідно схеми (рис. 2.1).

У першому досліді визначали гідрохімічні, токсикологічні і

бактеріологічні показники проб води, відібраних з водойм Сумської області –

найбільших річок: Псла, Ворскли і Сули, а також ставів рибоводних

господарств: ТОВ «Сумитехнокорм», ВАТ «Сумирибгосп», с. Солідарне і ПП

«Шматуха», ПП «Лисиця». Відбір проб води виконували згідно настанови

46

«Охрана природы. Гидросфера. Общие требования к отбору проб донных

отложений водных объектов для анализа на загрязненность: ГОСТ-17.1.5.01-

80».

У роботі визначали наступні показники.

Кольоровість визначали візуально. Пробу води наливали в циліндр з

плоским дном, стовпчиком не менше 10 см і розглядали на білому тліза

розсіяного денного освітлення. Для контролю ставили такий же циліндр з

дистильованою водою. Під час обліку результатів вказували відтінки та

інтенсивність забарвлення (безбарвна, зеленувата, слабо жовта, бура і т. д.).

1 етап

Моніторинг санітарно-гігієнічного стану водойм (річок і ставів)

Санітарно-гігієнічна та

екологічна оцінкаводи та

визначення її хімічного

складу

Дослідження води на вміст

важких металів

Санітарно-бактеріологічне

дослідження води

2 етап

Санітарно-гігієнічна оцінка риби

Дослідження вмісту важких

металів у мясі риб.

Санітарно-бактеріологічні

дослідження риби на

КМАФАнМ

Дослідження способу вилову

на контамінацію риби

3 етап

Розробка ветеринарно-санітарних заходів

Вплив

вирощування

кормових трав на

санітарно-

бактеріологічні

показники ґрунту

ложа става

Використання

ВетОкс-1000 з

метою

профілактичної

дезінфекції риби

Використання УФП з

метою

профілактичної

дезінфекції

рибоводного

інвентарю

Використання хлор

(IV) оксиду з метою

профілактичної

дезінфекції

рибоводного

інвентарю

Рис. 2.1. Схема досліджень

47

Концентрацію іонів Гідрогену (рН) визначали лабораторним рН-

метром зі скляним та каломельним електродами. Під активною реакцією (рН)

розуміли кислотні та лужні властивості води, обумовлені концентрацією у

воді іонів водню (H+) і гідроксида (ОН–).

Визначення у воді завісив(суспензії) визначали методом фільтрування

через мембранний фільтр. Сутність методу полягає в затримуванні на фільтрі

всіх зависив, що містяться в відібраному об’ємі ретельно перемішаної проби

води і визначення їх маси після висушування в сушильній шафі при 105 °С.

Метод застосовували при вмісті в пробі зависив не менше 100 мг/л.

Розчинений Оксиген – нормований показник якості води, вміст якого

залежить від ступеня забруднення і визначався за методом Вінклера. У воді

річок і ставів з високою концентрацією органічних забруднень йде посилене

споживання розчиненого кисню.

Сутність методу. У досліджувану пробу води відразу після відбору

додавали сіль двовалентного Мангану і луг. Утворювався осад Мангану

гідроксиду, який, окислюючись, перетворювався до більш окиснених сполук

Мангану, не розчинних у воді. При надлишку сірчаної кислоти і йодиду

Калію осад розчинявся. Виділений йод титрували розчином тіосульфату

Натрію. Кількість виділеного йоду було еквівалентно кількості Оксигену, що

міститься у взятій пробі.

Біохімічну потребу в Оксигені за 20 діб (БСК20) обчислювали за

формулою:

БСК20= (хО –х20 -БСКрозв) 4000/V, мг О/л

де БСК розв. – біохімічне споживання кисню води для розведення

БСК20= хОрозв –х20 розв, мг Ог/л;

хО – вміст розчиненого кисню в пробі води в 0-й добу, мг С/л;

х20 – вміст розчиненого кисню в пробі води на 20-й добу, мг Ог/л;

V – об'єм проби, взятої на розведення, мл;

хО розв – вміст розчиненого Оксигену у воді, що

використовується для розведення проби в 0-й добу, мг Ог/л;

48

х20 розв – вміст розчиненого Оксигену у воді, що використовується

для на 5добу, мг О2/л.

Хімічне споживання Оксигену (ХСО) визначали наступним способом. У

18% розчині сірчаної кислоти (1:1) Калію біхромат діє як сильний окисник,

який окислює під час кип'ятіння більшість органічних речовин до утворення

Карбонудвоокису і води, а Нітроген виділяється у вигляді газу. Метод

заснований на обліку біхромату Калію, витраченого на окислення. Окислення

відбувається в сильнокислому середовищі і супроводжується відновленням

шестивалентного Хрому в тривалентний. Надлишок Калію біхромату, що

залишався в розчині після окислення, враховували при титруванні сіллю

Мора.

Визначення іонів сульфатів, нітритів, амонію, загальний вміст Феруму

визначали за допомогою фотометричних методів за атестованими

методиками на приладах КФК-2 і КФК-3.

Визначення масової концентрації аміаку та іонів амонію (сумарно)

засновано на здатності аміаку та іонів амонію утворювати забарвлені в

жовто-коричневий колір сполуки з реактивом Несслера. Інтенсивність

забарвлення розчину пропорційна масовій концентрації аміаку й іонів

амонію, її вимірюють на фотоколориметрі за довжини хвилі 400-425 нм.

Нижня межа виявлення становить 0,05 мг NH4+ в 1 дм3. За вмісту у воді NH+

більше ніж 3 мг/дм3, пробу розбавляли. Відносна похибка визначення

дорфівнювала 5 %. Масову концентрацію аміаку та іонів амонію знаходили

калібрувальним графіком.

Визначення масової концентрації нітритів засновано на здатності

нітритів денітрогенувати сульфанілові кислоти з α-нафтиламіном з

утворенням червоно-фіолетового забарвлення. Його інтенсивність

пропорційна концентрації нітритів і вимірювалася на фотоколориметрі за

довжини хвилі 540 нм. Нижня межа виявлення становила 0,003 мг/дм3

нітритів. Якщо вміст у воді нітритів становив понад 0,3 мг/дм3, пробу

розбавляли. Відносна похибка визначення становила 5 %. Каламутність і

49

кольоровість води, що заважала, усували освітленням проби Алюмінію

гідроокисом. Масову концентрацію нітритів знаходили калібрувальним

графіком.

Визначення масової концентрації нітратів з фенолдисульфоновою

кислотою засноване на реакції між нітратами і фенолдисульфоновою

кислотою з утворенням нітропохідних фенолу, які з лугами утворюють

сполуки, забарвлені в жовтий колір. Чутливість методу становить 0,1 мг/дм3

нітратного Нітрогену. Визначенню заважають хлориди в концентрації більше

10 мг/дм3 (їх вплив усували у ході аналізу додаванням Аргентуму

сірчанокислого). Колірність води понад 20-25 освітляли суспензією

Алюмінію гідроокису. Порівняння забарвлення досліджуваної проби

проводили візуальним методом, користуючись шкалою стандартних

розчинів, або фотометричним методом, вимірюючи оптичну густину

забарвленого розчину досліджуваної проби в тих же умовах, як при побудові

калібрувальної кривої.

Визначення токсичних елементів. При визначенні токсичних елементів

у воді (Купрум, Цинк, Ферум, Манганум, Кадмій, Плюмбум) користувалися

методами інверсійної вольтамперометрії за допомоги полярографа АВА-1 і

електрохімічного датчика «Модуль ЕМ-04» з атестованої методики.

Підготовка проб полягала у фотохімічному розкладанні розчинених

органічних речовин та їх комплексів з металами в фотолізній камері ФК-

12 М. Проби для визначення важких металів консервували додаванням

хімічно чистої концентрованої Нітрогенної кислоти у співвідношенні 1мл:1л

проби.

Мікробіологічні дослідження проб води виконували за

методикоюГOCT 18963-73 «Boдa питьeвaя. Meтoды caнитapнo-

бaктepиoлoгичecкoгoaнaлизa» [29].

У другому експерименті визначали вміст важких металів у м’язовій

тканині сазанів, виловлених у річках і коропів, виловлених у ставах.

Дослідження вмісту токсичних елементів в м'язовій тканині риби

50

здійснювали згідно ГОСТ 26929-94 «Сырье и продукты пищевые.

Подготовка проб. Минерализация для определения содержания токсичных

элементов» та ГОСТ 30178-96 «Сырье и продукты пищевые. Атомно-

абсорбционный метод определения токсичных элементов».

У третьому експерименті досліджували вплив способу вилову риби:

ятерами і неводом на ступінь контамінації мікроорганізмами покривів тіла

риб – коропа лускатого, карася сріблястого та товстолоба білого.

У четвертому досліді визначали патогенні властивості культур

мікроорганізмів: аеромонад, ентеробактерій, протея, псевдомон,

стафілококів, стрептококів та сальмонел, виділених із змивів рибоводного

інвентарю і знарядь лову. Дослід виконували на 200 білих мишах, яких

методом груп-аналогів було поділено на 8 груп по 25 голів у кожній. Для

визначення серотипів ешерихій використовували типування з колі-

сироватками, які були вироблені Армавірською біологічною фабрикою.

Дослідним тваринам внутрішньоочеревинно вводили 1 мл зависі, що

містила 500 тис. мікробних тіл (за стандартом мутності). Облік результатів

досліджень виконували протягом п’яти діб.

Загиблих тварин розтинали, вивчали патологоанатомічні зміни і

виконували посіви з внутрішніх органів та кісткового мозку на поживні

середовища з метою повторного виділення культур мікроорганізмів.

Дослідних тварин, які залишались живими, піддавали евтаназії та

досліджували патологоанатомічні зміни внутрішніх органів.

У п’ятому досліді давали оцінку способу профілактичної обробки

коропів дезінфектантом ВетОкс-1000. Препарат «ВетОкс-1000» представляє з

себе прозору безбарвну рідину зі слабким специфічним запахом, без

механічних включень, солоний на смак. Діючою речовиною «ВетОкс-1000» є

натрію гіпохлорит. В процесі його застосування утворюється атомарний

кисень, що є сильним окисником.

Для цього методом послідовних десяти- та двократних серійних

розведень оцінювали бактерицидну дію препарату щодо культур

51

мікроорганізмів A. hydrophila, E. coli, P. vulgaris, P. aeroginosa, S. aureus, S.

faecalis. Другий етап досліду здійснювали на коропах дворічках живою

масою 438,2±11,9, г у кількості 272 екз. загальною масою 119,2 кг. Обробку

досліджуваним препаратом виконували після транспортування риби

протягом 12 годин. Для цього рибу поділили на 4 групи. В кожну ванну

обсягом 100 дм3 води помістили по 68 екз. коропа (30 кг риби) : у 1 – з

чистою водою, у 2, 3 і 4 – з розчином препарату ВетОкс-1000 у концентрації

5, 10 і 15 мг/ дм3 відповідно. Після 30 хв. витримки коропів у відповідній

ванні з поверхні луски робили змиви, які висівали на МПА, на якому після 24

год. витримки у термостаті визначали кількість колоній.

У шостому і сьомому дослідах порівнювали знезаражуючу активність

хімічних дезінфектантів і УФ-випромінювання відносно культур патогенних

мікроорганізмів: A. hydrophila, E. coli, P. vulgaris, P. aeroginosa, S. aureus, S.

faecalis, виділених із змивів рибоводного інвентарю і знарядь лову у

рибогосподарстві ТОВ «Сумитехнокорм». Матеріалом тест-поверхні, на яку

було нанесено суспензії мікробних культур, слугували наступні матеріали:

цегла силікатна, плитка кахельна, дерево дуба, метал оцинкований і пластик.

Контролем була поверхня контамінованого культурою мікроорганізмів

матеріалу без обробки дезінфектантами. В усіх дослідженнях кількість

об’єктів тест-поверхні дорівнювала 3, вихідний титр суспензій

мікроорганізмів становив 1,0×109 м.к./мл.

Для визначення ефективності знезараження тест-поверхні

ультрафіолетовими променями використовували опромінювач БНПО2-30-

001 УФО-2 УЗ,5 5’4Х3 «Спектр-2» ТУ-10-23-173-89 потужністю 30 Вт. Для

визначення дози УФ-випромінювання на одиницю площі тест-поверхні

використовували методику «Визначення УФ-випромінювання та розрахунку

потужності бактерицидного потоку УФ-променів на одиницю оброблюваної

площі», 2002.

На тест-поверхні (10×10 см) з цегли силікатної, плитки кахельної,

дерева дуба, оцинкованого металу та пластику наносили по 0,5 мл 1-

52

мільярдної суспензії аеромонад, яку рівномірно розтирали на поверхні,

підсушували потім УФ-випромінюванням. Для цього тест-поверхні

горизонтально розташовували під УФЛ пристроєм на відстані 0,2 м.

Опромінення здійснювали за експозиції 5, 30, 45, 60 хв. Контрольні поверхні

обробляли дистильованою водою. Потім робили змив з тест-поверхні

стерильним тампоном у пробірку з фізіологічним розчином і робили посів на

МПА в чашках Петрі. Посіви культивували за температури 37 оС.

Облік росту виконували протягом 7 діб шляхом візуального визначення

кількісного зростання колоній. Для визначення дози УФ-випромінювання на

одиницю обробленої площі тест-поверхні (см) використовували методику

«Определение УФ-излучения и расчета мощности бактерицидного потока УФ-

лучей на единицу обрабатываемой площади» (2002). Розрахунок здійснювали

таким чином:

1. Для визначення дози опромінення, яка ефективна щодо тест-

культури, використовували формулу:

Q = E0t (Дж/см2),

де t, і Е0 – тривалість опромінення і опромінення тест-культури (для

ламп безперервного горіння).

Величину Е0 розраховували за співвідношенням Е0 = Рл/2Пп L,

де РЛ – потужність, яку випромінює лампа в спектрі 200-300 нм,

L – довжина частини лампи, що світиться, м.

Пп – відстань до підкладки з тест-культурою.

Кут падіння приймали за 90°.

При розрахунку потужності бактерицидного потоку УФ-променів на

одиницю поверхні оброблюваного об'єкта враховували потужність лампи,

загальну площу, на яку падають промені (вимірювання на площині),

коефіцієнт попадання прямих і відбитих променів, інтенсивність загального

потоку УФЛ на 1см2 протягом експозиції, інтенсивність бактерицидного

спектра променів.

Далі виконували такі розрахунки:

53

1. Визначали загальну площу поверхні, на яку потрапляють УФ-

промені від лампи і яка з розрахунку 10 тест-поверхонь склала 1000 см2

(визначено виміром на площині).

Для розрахунків використовували коефіцієнти:

коефіцієнт потрапляння прямих УФ-променів на поверхні об'єкта К

пр.п. = 0,3;

коефіцієнт обліку відбитих променів від відбивної поверхні встановили

К відб.п. = 0,15.

2. Визначали потужність прямих променів, що падають на об'єкт:

Рпр.л = 9 Вт.

3. Визначали потужність відбитих променів, що падають на об'єкт:

Р відб.п. = 18 Вт

4. Визначали загальну (прямі і відбиті промені) потужність УФ-

променів, що падають на об'єкт:

Рзаг. - = 9+18 = 27 Вт

5. Визначали інтенсивність загального потоку УФ-променів на 1 см2:

І = Рзаг: 3пл =27: 16000 = 0,0168 Вт/см2 або 16,8 мВт/см2

6. Визначення інтенсивності загального потоку УФ-променів, що

падали на об'єкт в перебігу певного відрізка часу (15; 30, 45; 60 хв.) з

розрахунку на квадратний сантиметр, виконували за формулою:

W1 = J × t = 0,0168 Вт/см2 × 900 с. =15,12 Вт/см2

W2 = J × t = 0,0168 Вт/см2 × 1800 с. = 30,24 Вт/см2

W3 = J × t = 0,0168 Вт/см2 × 2700 с. = 45,36 Вт/см2

W4 = J × t = 0,0168 Вт/см2 × 3600 с. = 60,48 Вт/см2

7. Визначали інтенсивність бактерицидного спектра УФ-променів, що

падали на об'єкт, для чого вводили коефіцієнт обліку потужності

бактерицидного спектру випромінювання на довжину хвилі 265 нм, який

дорівнює 0,12:

Wбактериц = W × К

W1бактериц = 15,12 Вт/см2 × 0,1 = 1,458 Вт с/см2

54

W2бактериц = 30,24 Вт/см2 × 0,1 = 2,916 Вт с/см2

W3бактериц = 45,36 Вт/см2 × 0,1 = 4,374 Вт с/см2

W4бактериц = 60,48 Вт/см2 × 0,1 = 5,832 Вт с/см2

Визначення чутливості виділеної мікрофлори до водного розчину

діоксиду хлору та 4% розчину формаліну виконували за відповідними

інструкціями [119].

Приготування водного розчину Хлор (IV) оксиду.Водний розчин хлор

(IV) оксиду отримували за допомогою установок виробництва компанії ТОВ

«Лізоформ» шляхом реакції між реагентами: Divosan CD-7,5 та Divoact H-9,

виготовленими за ТУ У 20.4-36423868-009:2013 на ДП «Експериментальний

завод медпрепаратів ІБОНХ НАН України».

Робочі розчини препарату наносили на контрольні поверхні наступних

матеріалів: плитка кахельна, метал оцинкований, пластик, цегла силікатна і

дерево дуба методом дрібнодисперсних оприскування до повного їх

зволоження. Для дезінфекції використовували водний розчин хлор (IV)

оксидуз концентрацією 1,0 мг/дм³.

В якості контролю бактерицидної дії використовували водний 4%

розчин формаліну.

Чутливість ізольованих умовно-патогенних культур до дезінфектантів

водного розчину Хлор (IV) оксидута 4% розчину формаліну вивчали за

методом серійних розведень у рідкому поживному середовищі. З цією метою

використовували МПБ з рН 7,2-7,4. Для кожної культури готували основний

розчин із розрахунку 1000 мг препарату в 1 мл дистильованої води. Робочі

розчини готували перед дослідом з основних розчинів, для розведення

використовували МПБ. Розчини препаратів у пробірках готували методом

послідовних розведень.

В першу пробірку, в яку було налито 2 мл поживного середовища,

вносили водний розчин діоксиду хлору з концентрацією 0,5-1,0 мг/дм³. З

першої пробірки відбирали 2 мл середовища і переносили в другу, і так до

останньої пробірки ряду.

55

Стандартні розведення культур готували за схемою: посів на МПА,

витримування у термостаті за температури +37 0С 16-18 год., змиви культур

робили стерильним ізотонічним розчином хлористого натрію. За стандартом

мутності визначали концентрацію мікробних клітин в 1 мл розчину.

Чутливість культур до водного розчину діоксиду хлору визначали візуально

через 16-18 годин 119.

Визначення антимікробної активності водного розчину Хлор (IV)

оксидуздійснювали на патогенних культурах, які були ізольовані у

рибогосподарствах. Тест-об’єкти використовували розміром 10×10 см. Перед

нанесенням тест-культур виконували повну дезінфекцію поверхні пластинок.

Після підсихання тест-об’єкт розміщували горизонтально і піпеткою

наносили 1-міліардну суміш культур, що вивчали, із розрахунку 0,5 мл на

100 см2. Культури рівномірно розташовували на поверхні скляним шпателем,

підсушували за кімнатної температури +18…+20 0С і відносної вологості

повітря 50-60 %. Потім тест-об’єкти розкладали горизонтально і вертикально

та за допомогою піпетки обробляли водним розчином діоксиду хлору у

кількості 200 см3/м2. Для дослідження використовували водний розчин

діоксиду хлору у концентрації 0,5-1,0 мг/дм³.

Дію 4% розчину формаліну визначали за схемою дослідження водного

розчину Хлор (IV) оксиду.Контрольні тест-об’єкти зрошували

водопровідною водоюу кількості 200 см3/м2. Контроль ефективності

дезінфекції здійснювали за допомоги зволоженого стерильного тампона.

Ватний тампон відмивали у 10 мл води з бусами протягом 10 хв. Змив, який

отримали з дослідних пластинок, вносили на чашки Петрі, заливали агаром

за температури +40…+50 0С. Змиви з контрольних пластинок перед посівом

розводили у 100 разів з метою рівномірного розподілу мікроорганізмів в

агарі, а потім змішували поживне середовище. Висіви витримували в

термостаті за температури +37 0С, а потім підраховували кількість колоній,

які виросли в чашках Петрі. Потім визначали щільність контамінації на 100

см2 і ступінь знезараження. Результати розраховували за формулою:

56

Х= а х 100/ в,

де: а – кількість мікробних клітин з досліджуваних пластинок;

в – кількість мікробних клітин з контрольних пластинок.

Санітарно-бактеріологічні дослідження змивів на якість дезінфекції.

Змиви з технологічного обладнання, тари, посуду, відбирали з поверхні, якою

вони торкаються до живої риби під час їх використання. Змиви брали із

площини 100 см2 стерильним ватним тампоном.

Тампони кріпили на металеві палички довжиною 18-20 см, які

вмонтовані у ватно-марлевий або гумовий корок. Тампони вставляли у

пробірки, стерилізували за температури 120 °С протягом 30 хв. У пробірку з

тампоном вносили 2 мл стерильної водопровідної води або ізотонічного

розчину хлористого натрію так, щоб ватний тампон знаходився на 2-3 см від

поверхні рідини. У пробірки з тампонами вносили ще 8 мл стерильної води

або ізотонічного розчину хлористого натрію. Тампон протягом 2-3 хв.

ретельно відмивали і віджимали. Одержане розведення вважали початковим.

З нього готували послідовні десятикратні розведення від 1:10 до 1:1000.

Після чого проводили посів, починаючи з найбільшого розведення, на

живильні середовища. Для визначення загальної кількості

мікроорганізміввиконували дробний посів у бактеріологічні чашки,

культивували протягом 48 год за температури 37 °С. З метою визначення

загальної кількості мікроорганізмів по 1 мл початкового змиву виконували

посів на чотири бактеріологічні чашки. Для обліку брали бактеріологічні

чашки, на живильних середовищах яких виросло не менше 50 і не більше 300

колоній. Кількість колоній, які виросли на кожній чашці, перемножували на

розведення, з якого зроблено посів. Отримані результати з кожної чашки

додавали, а суму ділили на кількість чашок, на яких підраховували колонії

(отримували середнє арифметичне) [167].

У восьмому досліді для дослідження способу санації ложа ставу

шляхом вирощування сільськогосподарських культур було використано 4

види кормових трав: багаторічних – буркуну білого (Melilоtus аlbus) і трави

57

канаркової справжньої (Phalaris canariensis), однорічних – ріпаку озимого

(Brassica napus) і амаранту кормового (Amarаnthus pabulum).

Для експерименту було підготовлено 5 ботанічних майданчиків (БМ): 4

дослідних і 1 – контрольний. БМ площею 0,01 га кожний були розташовані у

ложі ставу, з якого восени була випущена вода. Насіння трав згідно норм

висівали у ґрунт чотирьох БМ весною на початку вегетаційного періоду.

Контролем служила ділянка БМ, на якій рослини не висівали. Проби ґрунту

відбирали під час посадки, на 30, 60, 90 і 150 добу дослідження стерильним

буром на глибині 20-22 см у період вегетації сільськогосподарських культур

у 5 точках за типом «конверту».

Із 5 проб по 200-300 г, відібраних на одній ділянці, готували середній

зразок, який клали у стерильну колбу Зватно-марлевим корком.

Ґрунт на листку розгортали тонким шаром у вигляді квадрата і

діагоналями ділили на 4 трикутники. Ґрунт іздвох протилежних трикутників

викидали, а той що залишився, знову розгортали тонким шаром у вигляді

квадрата і ділили діагоналями, викидаючи з двох протилежних трикутників

доти, поки не залишилося близько 200 г матеріалу. Перед посівом ґрунт

диспергували. З цією метою за дотриманням умов стерильності ґрунт

просівали через сито діаметром пор 3 мм. Під час просіювання сито

накривали зверху стерильним папером. Для обліку ґрунтових

мікроорганізмів брали наважку від 1 до 10 г, для санітарно-показових

мікроорганізмів – до 30 г, для патогенних – 50-60 г. Перше розведення

наважки ґрунту робили у стерильному посуді, додаючи стерильну

водопровідну воду в співвідношенні 1:10. Основним методом попередньої

обробки ґрунту є10-хвилинне вертикальне струшування ґрунтової суспензії

першого розведення в пляшечці зі скляними кульками та трихвилинна

обробка одержаної суспензії першого розведення на мішалці механічного

диспергатора (подрібнювач тканин марки РТ-2) – за наважки ґрунту більше 1

г. Ґрунтову суспензію, що має в1 мл 0,1 г ґрунту, через 30 хв. після

попередньої обробки використовували для приготування наступних 10-

58

кратних розведень ґрунту (1:100; 1:1000, 1:10000; 1:100000; 1:1000000),

використовуючи для приготування кожного розведення окремі піпетки. По 1

мл приготовлених розведень ґрунтової суспензії вносили в бактеріологічні

чашки, заливаючи розплавленим і охолодженим до 45 °С МПА,

культивували за температури 28-30 °С протягом 48 год. Підрахунок колоній

виконували за загальноприйнятим методом. Протягом вегетаційного періоду

здійснювали спостереження за ростом кормових трав з урахуванням їх

урожайності.

Для вивчення процесів самоочищення ґрунту ложа ставу були виконані

порівняльні дослідження санітарно-бактеріологічного стану забруднених

ділянок БМ до і після висіву сільськогосподарських культур. Контролем

служили ділянки ґрунту без рослинного покриву.

Економічну ефективність застосування запропонованого сануючого

заходу визначали за реалізаційними цінами отриманої продукції згідно

«Методика определения экономической эффективности использования в

сельском хозяйстве результатов научно-исследовательских и опытно-

конструкторских работ, новой техники, изобретений и рационализаторских

предложений» (1979).

Дослідження на тваринах та маніпуляції з ними виконували відповідно

до положення «Загальні етичні принципи експериментів на тваринах»,

ухваленого Першим Національним конгресом з біоетики (Київ, 2001 р.), що

ґрунтується на принципах моральних цінностей людини, не нанесення шкоди

тваринам, милосердя та справедливості до них [221].

Отримані цифрові показники обробляли варіаційно-статистичними

методами. Визначали середню арифметичну (М), статистичну похибку

середньоарифметичного (m). Вірогідність різниці між середнім

арифметичним двох варіаційних рядів визначали за критерієм достовірності

(td) і за таблицями Стьюдента. Різницю між двома величинами вважали

вірогідною при * – р≤0,05; ** – р≤0,01; *** – р≤0,001 (Плохинский Н.А.,

1970).

59

Автор дисертації висловлює щиру вдячність за методичну допомогу,

надану можливість виконання експериментів і лабораторних досліджень

завідувачу кафедри ветсанекспертизи, мікробіології, зоогігієни та безпеки і

якості продуктів тваринництва, професору, доктору ветеринарних наук

Сумського національного аграрного університету Фотіній Т. І., начальнику

управлінню водними ресурсами Сумської області Гордійку О.П. та

співробітникам даного управління; начальнику лабораторії моніторингу вод

та грунтів Сумської гідрогеолого-меліоративної партії Федченку В.І. та її

співробітникам; завідуючому лабораторії екологічної безпеки земель,

довкілля та якості продукції Сумської філії ДУ «Держгрунтохорона»

Пугачу П. І., директору Сумської філії ДУ «Держгрунтохорона»

Мартиненку В.М., власникам рибних господарств Сумської області, де

виконували дослідження, директору Сумського філіалу Державного науково-

дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної

експертизи доценту, кандидату ветеринарних наук Коваленку О.І.

60

РОЗДІЛ 3

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1. Моніторинг стану річок на території Сумської області

Сучасний стан взаємодії суспільства з природним середовищем та

складність економічних відносин потребують всебічних досліджень. Вони

необхідні, щоб мати достовірну інформацію про характер, рівень і тенденції

антропогенного впливу на санітарно-гігієнічний стан водних об’єктів,

зокрема річок і ставів, щоб дати оцінку негативним наслідкам такого впливу

на вирощування риби. Ці дослідження виконували з метою вживання

необхідних заходів із запобігання забруднення води ставів, враховуючи той

факт, що джерелом їх водопостачання є стоки річок, та в незначній мірі

атмосферні опади з кінцевою метою забезпечення оптимальних умов для

вирощування коропів і забезпечення їх безпечності.

3.1.1.Дослідження гідрохімічного стану річок. З метою комплексної

ветеринарно-санітарної і гігієнічної характеристики річокСумської області,

які відносять до басейну Дніпра, були виконані хімічні дослідження проб

води, які здійснювали щоквартально в період з 2012 по 2014 р. Результати

гідрохімічних досліджень р. Псел наведено в табл. 3.1.

Дані таблиці свідчать, що середні значення більшості гідрохімічних

показників р. Псел знаходилися у межах існуючих нормативів. Так,

порівняно з нормативними значеннями, кольоровість води дорівнювала

27,3±0,30 проти 35,00, сухий залишок – 466,6±1,6 мг/дм3 проти 800,0 мг/дм3,

жорсткість води – 6,7±0,2 проти 7,0 мг-екв/дм3, водневий показник – 7,6±0,3

проти 6,5-8,5, вміст нітрит-іонів – 0,072±0,001 мг/дм3 проти 0,08 мг/дм3,

нітрат-іонів – 3,43±0,04 мг/дм3 проти 40,0 мг/дм3, хлорид-іонів – 23,07±0,3

мг/дм3 проти 300,0 мг/дм3, сульфат-іонів – 79,9±0,3 мг/дм3 проти 100,0 мг/дм3.

Вміст розчинного кисню у воді був більше від нормативного мінімуму і

дорівнював у 2012 р. 7,58±0,4 мгО/дм3, у 2013 р. – 7,2±0,1 мгО/дм3 і у 2014 р.

– 7,85±0,3 мгО/дм3.

61

Таблиця 3.1.

Гідрохімічні показники якості поверхневих вод р. Псел, М±m, n=10

Показник Рік досліджень Середнє

значення

ГДК

2012 2013 2014

Кольоровість,градусів 27,3±0,3 24,5±0,2 30,1±0,3 27,3±0,3 < 35

Сухий залишок,

мг/дм3 442,3±1,6 469,1±2,4 488,5±1,2 466,6±1,6 800,0

Водневий показник,

рН 7,6±0,2 7,5±0,3 7,6±0,3 7,6±0,3 6,5-8,5

Жорсткість,

мг-екв/дм3 6,8±0,1 6,4±0,2 7,0±0,3 6,7±0,2 7,0

Розчинний

кисень,мгО/дм3 7,58±0,4 7,2±0,1 7,85±0,3 7,54±0,3 > 4,0

ХСК, мгО/дм3 19,1±0,6 23,5±0,4 22,0±0,2 21,5±0,4 15,0

БСК-20, мгО/дм3 2,2±0,1 2,8±0,1 2,9±0,3 2,6±0,1 3,0

Амоній сольовий,

мг/дм3 0,4±0,01 0,80±0,04 0,51±0,06 0,57±0,03 0,5

Нітрит-іони, мг/дм3 0,077±0,002 0,05±0,001 0,09±0,001 0,072±0,001 0,08

Нітрат-іони, мг/дм3 3,4±0,06 3,36±0,04 3,51±0,02 3,43±0,04 40,0

Хлорид-іони, мг/дм3 20,9±0,7 21,2±0,3 27,1±0,1 23,07±0,3 300,0

Сульфат-іони, мг/дм3 58,7±0,2 91,9±0,1 89,0±0,4 79,9±0,3 100,0

У той же час БСК-20 було менше нормативного значенняі у 2012 р.

становило 2,2±0,1 мгО/дм3, у 2013 р. – 2,8±0,1 мгО/дм3 і у 2014 р. – 2,9±0,3

мгО/дм3, що в середньому за 3 роки було менше нормативного значення у

1,15 рази. ХСК було більше нормативного показника і дорівнювало у 2012 р.

становило 19,2±0,6 мгО/дм3, у 2013 р. – 23,5±0,4 мгО/дм3 і у 2014 р. –

22,0±0,2 мгО/дм3, що в середньому за 3 роки було менше нормативного

показника у 1,43 і становило 21,5±0,4 мгО/дм3.Дещо більше нормативного

показника – у 1,14 рази був вміст амонію сольового, який становив 0,57±0,03

мг/дм3 проти 0,5 мг/дм3.

62

Результати визначення показників води р. Ворскла наведено в табл. 3.2.

Таблиця 3.2.

Гідрохімічні показники якості поверхневих вод р. Ворскла, М±m, n=10

Показник Рік дослідження Середнє

значення

ГДК

2012 2013 2014

Кольоровість,

градуси 32,8±0,3 37,9±0,1 33,6±0,2 34,8±0,2 < 35

Сухий залишок,

мг/дм3 563,4±0,4 570,3±0,6 483,07±0,2 538,9±0,4 800,0

Водневий

показник, рН 7,8±0,2 7,7±0,4 7,7±0,3 7,7±0,3 6,5-8,5

Жорсткість,

мг-екв/дм3 7,5±0,3 7,7±0,5 6,8±0,3 7,3±0,3 7,0

Розчин. кисень,

мгО/дм3 8,74±0,22 8,32±0,51 8,73±0,28 8,59±0,32 > 4,0

ХСК, мгО/дм3 24,6±0,6 26,1±0,4 18,2±0,2 22,9±0,4 15,0

БСК-20, мгО/дм3 2,7±0,2 3,0±0,1 2,1±0,1 2,6±0,1 3,0

Амоній сольовий,

мг/дм3 0,42±0,01 0,46±0,03 0,43±0,02 0,44±0,03 0,5

Нітрит-іони,

мг/дм3 0,031±0,004 0,047±0,002 0,038±0,002 0,039±0,002 0,08

Нітрат-іони,

мг/дм3 2,95±0,12 3,45±0,38 2,36±0,30 2,92±0,22 40,0

Хлорид-іони,

мг/дм3 63,8±0,5 62,9±0,6 14,8±0,7 47,2±0,9 300,0

Сульфат-іони,

мг/дм3 75,0±0,4 80,8±0,6 68,8±0,2 74,9±0,4 100,0

Дані таблиці свідчать, що середні значення більшості гідрохімічних

показників р. Ворскла знаходилися в межах існуючих нормативів.

Так, порівняно з нормативними значеннями, кольоровість води

дорівнювала 34,8±0,20 проти 35,00, сухий залишок – 538,9±0,4 мг/дм3 проти

63

800,0 мг/дм3, водневий показник – 7,7±0,3 проти 6,5-8,5, вміст амонію

сольового – 0,44±0,03 мг/дм3 проти 0,5 мг/дм3, нітрит-іонів – 0,039±0,002

мг/дм3проти 0,08 мг/дм3, нітрат-іонів – 2,92±0,22 мг/дм3 проти 40,0 мг/дм3,

хлорид-іонів – 47,2±0,9 мг/дм3 проти 300,0 мг/дм3, сульфат-іонів – 74,9±0,4

мг/дм3 проти 100,0 мг/дм3. У середньому за 3 роки вміст розчинного кисню у

воді був більше від нормативного мінімуму у 2,15 рази і дорівнював

8,59±0,32 мгО/дм3. У той же час, середнє значення БСК-20 за 3 роки було

менше нормативного показникав 1,15 рази і дорівнювало 2,6±0,1 мгО/дм3, у

т.ч. становило у 2012 р. – 2,7±0,2 мгО/дм3, в 2013 р. – 3,0±0,1 мгО/дм3, в 2014

р. – 2,1±0,1 мгО/дм3. Середнє значення ХСК за 3 роки було більше

нормативного показника у 1,53 і становило 22,9±0,4 мгО/дм3, у т.ч. у 2012 р.

– 24,6±0,6 мгО/дм3, в 2013 р. – 26,1±0,4 мгО/дм3, в 2014 р. – 18,2±0,2 мгО/дм3.

Результати хімічних досліджень води з р.Сула наведено в табл. 3.3.Дані

таблиці свідчать, що середні значення більшості гідрохімічних показників р.

Сула знаходилися у межах нормативів. Так, порівняно з нормативними

значеннями, кольоровість води дорівнювала 34,4±0,30 проти 35,00, сухий

залишок – 504,5±0,3 мг/дм3 проти 800,0 мг/дм3, водневий показник – 7,6±0,1

проти 6,5-8,5,нітрит-іонів – 0,039±0,010 мг/дм3проти 0,08 мг/дм3, нітрат-іонів

– 1,89±0,2 мг/дм3 проти 40,0 мг/дм3, хлорид-іонів – 39,6±0,3 мг/дм3 проти

300,0 мг/дм3, сульфат-іонів – 54,8±0,4 мг/дм3 проти 100,0 мг/дм3.

Вміст розчинного кисню у воді був більше від нормативного мінімуму

у 2012 р. у 2,09 рази і дорівнював 8,39±0,32 мгО/дм3, у 2013 р. – у 1,98 рази і

дорівнював 7,9±0,31 мгО/дм3, у 2014 р. у 1,89 рази і дорівнював 7,56±0,22

мгО/дм3.

64

Таблиця 3.3.

Гідрохімічні показники якості поверхневих вод р. Сула (М±m, n=10)

Показник Термін досліджень, рік Середнє

значення

Норматив-

не значення 2012 2013 2014

Кольоровість,

градуси 33,5±0,2 34,1±0,3 35,7±0,2 34,4±0,3 < 35

Сухий залишок,

мг/дм3 495,3±0,4 516,1±0,4 502,0±0,2 504,5±0,3 800,0

Водневий

показник, рН 7,6±0,1 7,7±0,2 7,6±0,1 7,6±0,1 6,5-8,5

Жорсткість,

мг-екв/дм3 6,8±0,2 7,5±0,1 7,6±0,3 7,3±0,3 7,0

Розчин. кисень,

мгО/дм3 8,39±0,32 7,9±0,31 7,56±0,22 7,95±0,20 > 4,0

ХСК, мгО/дм3 21,6±0,5 24,9±0,4 26,2±0,6 24,2±0,5 15,0

БСК-20,

мгО/дм3 3,1±0,1 3,3±0,1 2,3±0,2 2,9±0,1 3,0

Амоній

сольовий,

мг/дм3

0,42±0,27 0,53±0,31 0,79±0,18 0,58±0,17 0,5

Нітрит-іони,

мг/дм3 0,029±0,001 0,029±0,003 0,059±0,011 0,039±0,010 0,08

Нітрат-іони,

мг/дм3 1,69±0,3 2,09±0,2 1,89±0,2 1,89±0,2 40,0

Хлорид-іони,

мг/дм3 43,6±0,1 43,1±0,3 32,2±0,4 39,6±0,3 300,0

Сульфат-іони,

мг/дм3 50,1±0,5 56,8±0,6 57,5±0,1 54,8±0,4 100,0

БСК-20 у 2012 і 2013 рр. дорівнювало верхньому значенню нормативу і

становило відповідно 3,1±0,1 і 3,3±0,1мгО/дм3, а в 2014 р. було суттєво

менше нормативного значення – на 23,3 % і дорівнювало 2,9±0,1 мгО/дм3.У

той же час, ХСК протягом всіх трьох років спостереження було більше: у

2012 р. в 1,44 рази і дорівнювало 21,6±0,5мгО/дм3, у 2013 р. – у 1,66 рази і

дорівнювало 24,9±0,4 мгО/дм3, і у 2014 р. – у 1,75 і дорівнювало

26,2±0,6мгО/дм3. , що в середньому за 3 роки було більше у 1,61 рази і

65

становило 24,2±0,5 мгО/дм3. Дещо більшими нормативного показника – у

1,04 рази, була жорсткість води, яка дорівнювала 7,3±0,3 мг-екв/дм3 і у 1,16

рази – вміст амонію сольового, який становив 0,58±0,17 мг/дм3.

Таким чином, середні значення за 2012-2015 рр. більшості

гідрохімічних показників річок: Псла, Ворскли і Сули знаходилися в межах

нормативів. Кольоровість води становила від 27,3±0,3 до 34,8±0,20, сухий

залишок – від 466,6±1,6 до 538,9±0,4 мг/дм3,водневий показник – від

7,6±0,1 до 7,7±0,3,вміст нітрит-іонів – від 0,039±0,010 до 0,072±0,001 мг/дм3,

нітрат-іонів – від 1,89±0,2 до 3,43±0,04 мг/дм3, хлорид-іонів – від 23,07±0,3

до 47,2±0,9 мг/дм3, сульфат-іонів – від 54,8±0,4 до 79,9±0,3 мг/дм3. У

середньому за 3 роки вміст розчинного кисню у воді дорівнював від 7,54±0,3

до 8,59±0,32 мгО/дм3, БСК-20 – від 2,6±0,1 до 2,9±0,1 мгО/дм3, ХСК–від

21,5±0,4 до 24,2±0,5 мгО/дм3.

На верхній межі значень нормативних показників, або не завжди їм

відповідали, були жорсткість води, якадорівнювала від 6,7±0,2 до 7,3±0,3 мг-

екв/дм3 і вміст амонію сольового, який становив від 0,44±0,03 до

0,58±0,17 мг/дм3.

Отже, за результатами гідрохімічних досліджень, виконаних протягом

2012-2014 рр., встановлено, що за більшістю показників санітарно-гігієнічна

якість води найбільших річок Сумської області Дніпровського басейну: Псла,

Ворскли і Сули відповідала встановленим нормативам, за виключенням ХСК

і вмісту амонію сольового, що свідчило про збільшений вміст органічних

забруднювачів.

3.1.2. Дослідження якості води річок на вміст важких металів.

Враховуючи, що на території Сумської області зосереджена велика кількість

промислових і аграрних підприємств, і існує постійна загроза забруднення

водних об’єктів токсичними речовинами, нами були виконані дослідження на

наявність у їх воді важких металів. Вміст важких металів визначали протягом

2012-2014 рр. у воді річок Псел, Ворскла і Сула.

66

Результати дослідження води р.Псел на вміст токсичних елементів

представлено в табл. 3.4.

Таблиця 3.4.

Вміст токсичних елементів у воді р. Псел (М±m, n=10)

Показник

мг/дм3

Період досліджень, р. ГДК

2012 2013 2014

Ферум 0,17±0,006 0,18±0,031 0,19±0,037 0,1

Цинк 0 0 0 0,01

Купрум 0 0 0 0,01

Манган 0,053±0,003 0,073±0,003 0,058±0,002 0,01

Кадмій 0,0025±0,001 0,0028±0,001 0,0033±0,001 0,005

Плюмбум 0 0 0 0,01

Як свідчать дані таблиці, протягом трьох років у воді р. Псел порівняно

з ГДК, вміст Феруму був більше в 1,7-1,9 рази і дорівнював 0,17±0,006-

0,19±0,037 мг/дм3, Мангану – більше в 5,3-7,3 рази і дорівнював 0,053±0,003-

0,073±0,003 мг/дм3, Кадмію – менше у 1,5-2,0 рази і дорівнював

0,0025±0,001-0,0033±0,001 мг/дм3. Цинку, Купруму і Плюмбуму у воді не

виявлено.

Отже, результати досліджень вказують на підвищений вміст токсичних

елементів у воді р. Псел. Аналізуючи одержані дані, вміст цих металів

відносно значення нормативу можна розподілити за збільшенням у

наступному порядку: Цинк, Кадмій, Плюмбум → Кадмій → Ферум →

Манган.

Результати досліджень води р.Ворскла на вміст токсичних елементів

представлено в табл. 3.5.

Як видно з таблиці, протягом 2012-2014 рр. у воді р. Ворскла порівняно

з ГДК, вміст Феруму був більше в 1,1-1,3 рази і дорівнював 0,11±0,001-

0,13±0,002 мг/дм3, Мангану – більше в 5,0-7,0 рази і дорівнював 0,05±0,001-

0,07±0,003 мг/дм3. Вміст Кадмію був менше у 2,0-2,78 рази і дорівнював

67

0,0018±0,0001-0,0025±0,0002 мг/дм3. Цинку, Купруму і Плюмбуму у воді

річки не виявлено.

Таблиця 3.5.

Вміст токсичних елементів у воді р.Ворскла, М±m, n=10

Показник,

мг/дм3

Період досліджень, р. ГДК

2012 2013 2014

Ферум 0,13±0,002 0,11±0,001 0,13±0,003 0,1

Цинк 0 0 0 0,01

Купрум 0 0 0 0,01

Манган 0,06±0,004 0,05±0,001 0,07±0,003 0,01

Кадмій 0,0018±0,0001 0,0022±0,0002 0,0025±0,0002 0,005

Плюмбум 0 0 0 0,01

За збільшенням вмісту відносно ГДК виявлені метали у воді р. Ворскла

можна розподілити у наступній послідовності: Цинк, Кадмій, Плюмбум →

Кадмій → Ферум → Манган.

Результати досліджень води р.Сула на вміст токсичних елементів

представлено в табл. 3.5.

Таблиця 3.6.

Вміст токсичних елементів у р. Сула, мг/дм3 М±m, n=10

Показник Період досліджень, р. ГДК

2012 2013 2014

Ферум 0,16±0,002 0,14±0,001 0,12±0,001 0,1

Цинк 0 0 0 0,01

Купрум 0 0 0 0,01

Манган 0,119±0,002 0,115±0,003 0,062±0,004 0,01

Кадмій 1,2±0,01х10-3 1,5±0,01х10-3 1,8±0,02х10-3 0,005

Плюмбум 0 0 0 0,01

68

Як свідчать дані таблиці, протягом 2012-2014 рр. у воді р. Сула

порівняно з ГДК, вміст Феруму був більше в 1,2-1,6 рази і дорівнював

0,12±0,001-0,16±0,002 мг/дм3, Мангану – більше в 6,2-11,9 рази і дорівнював

0,062±0,004-0,119±0,002 мг/дм3, Кадмію – менше у 2,8-4,17 рази і дорівнював

0,0012±0,0001-0,0018±0,0002 мг/дм3. Цинку, Купруму і Плюмбуму у воді

річки не виявлено.

За збільшенням вмісту відносно ГДК виявлені метали у воді р. Сула

можна розподілити у наступній послідовності: Цинк, Кадмій, Плюмбум →

Кадмій → Ферум → Манган.

Отже, порівняно з ГДК протягом 2012-2014 рр. у воді річок: Псел,

Ворскла і Сула вміст важких металів був різним. Так, вміст Мангану був

більше дорівнював 0,05±0,001-0,119±0,002 мг/дм3, Феруму – 0,11±0,001-

0,19±0,002 мг/дм3, Кадмію – 0,0012±0,0001-0,0033±0,0002 мг/дм3. Порівняно

з ГДК, вміст Мангану і Феруму був більше, Кадмію – менше.

Найбільший вміст Мангану встановлено у воді річки Сула, що

дорівнювало 0,062±0,004 – 0,119±0,002 мг/дм3, найменший і приблизно

однаковий – у воді річок Псел і Ворскла, де його вміст становив 0,073±0,003

– 0,05±0,001 мг/дм3, найбільший вміст Феруму встановлено у воді річки Псел

– 0,19±0,037 мг/дм3, найменший – річки Ворскла – 0,11±0,001 мг/дм3. Цинку,

Купруму і Плюмбуму у воді не виявлено.

3.1.3. Санітарно-бактеріологічні дослідження води річок. Як відомо,

мікрофлора поверхневих водойм за якісним складом досить численна і

різноманітна. Формування мікрофлори водойм залежить від багатьох

факторів. Серед них провідне значення має кількість і сталість джерел

забруднення; близькість і величина населених пунктів; сезонні та

метеорологічні фактори; фізико-хімічні особливості водойм; глибина водойм

і характер донних відкладень; кількість і якість гідробіонтів тощо. Загальний

вміст різних таксономічних груп мікроорганізмів – бактерій, дріжджів,

грибків свідчить про санітарно-гігієнічний стан об’єкта, ступінь його

обсіменіння мікрофлорою.

69

За санітарно-мікробіологічного дослідження води річок у різну пору

року одержано наступні результати (табл. 3.7).

Таблиця 3.7.

Показники санітарно-бактеріологічного стану річок Сумської обл.,

КУО/мл, М±m, n=10

Річка Пора року ЗМЧ

БГ

КП

Sa

lmo

nel

lis

dub

lin

Aer

om

onas

hyd

rop

hil

a

Str

epto

cocc

us

au

reus

Lis

teri

am

ono

сyto

gen

es

Pro

teus

vulg

ari

s

Псел

Весна

300,0±2,6 ­ ­ ­ ­ ­ ­

Ворскла 290,0±4,6 ­ ­ ­ ­ ­ ­

Сула 380,0±6,3 ­ ­ ­ ­ ­ ­

Псел

Літо

146,0±2,8 + ­ ­ ­ ­ ­

Ворскла 196,0±5,2 + ­ ­ ­ ­ ­

Сула 258,0±2,5 ­ ­ ­ ­ ­ ­

Псел

Осінь

124,0±5,7 ­ ­ ­ ­ ­ ­

Ворскла 184,0±3,4 + ­ ­ ­ ­ ­

Сула 221,0±2,1 ­ ­ ­ ­ ­ ­

Примітка: «+» - виявлено; «-» - не виявлено

Дані таблиці свідчать, що у воді досліджуваних річок Сумщини

найвищі показники КМАФАнМ спостерігали у весняний період, значення

яких коливалася в межах від 290,0±4,6 до 380,0±6,3 КУО/мл. Влітку ці

показники були менше і становили відповідно у воді річки Псел 146,0±2,8,

Ворскла – 196,0±5,2 і Сула – 258,0±2,5 КУО/мл. Восени бактеріальна

забрудненість річок була ще менше: у воді річки Псел – 124,0±5,7, Ворскла –

70

184,0±3,4 і Сула – 221,0±2,1 КУО/мл. Протягом весни, літа і осені найбільша

КМАФАнМ встановлена у воді р. Сула, найменша – у р. Псел.

3.2. Моніторинг стану води рибогосподарських водойм Сумської області

3.2.1. Дослідження гідрохімічного стану водойм рибогосподарств.

Хімічний склад води визначає можливість існування риб і інших

гідробіонтів. Якість води, у свою чергу, тісно пов'язана з характером ґрунтів,

які утворюють дно водойми, прилеглих ділянок землі, а також зі змінами їх

властивостей, викликаними діяльністю людини.

Оцінка якості води потрібна для визначення санітарно-гігієнічного

стану водойми, продуктивних можливостей, а також як основа для розробки

заходів з їх меліорації, тобто для поліпшення абіотичних і біотичних умов

вирощування риби.

Результати дослідження гідрохімічного стану води водойм

найбільшого рибогосподарства області – ВАТ «Сумирибгосп» протягом

2012-2014 рр. наведено в табл.3.8.

Як свідчать дані таблиці, жорсткість води знаходилася в межах

3,8±0,13-5,8±0,22 мг-екв/дм3, показник сухого залишку води був нижче

середнього, його значення коливалися в межах 420,4±2,12-452,3±2,24 мг/дм3,

водневий показник рН коливався в межах від 6,7±0,22 до 7,3±0,17, що

відповідало нормативам. Дослідженнями динаміки газового режиму, вмісту

біогенних елементів та органічних речовин у воді ставів встановлено, що їх

вміст був у межах нормативних величин. Кількість розчиненого у воді кисню

коливались в межах 6,5±0,21-7,2±0,24 мгО/дм3. Отже, значення основних

гідрохімічних показників води водойм ВАТ «Сумирибгосп» протягом 2012-

2014 рр. відповідали існуючим нормативам, що свідчить про її безпечність

для вирощування риби. Єдиним з досліджуваних показників, значення якого

перевищувало існуючий норматив, був амоній сольовий, середній вміст якого

ставив 0,59±0,03 мг/дм3.

71

Таблиця 3.8.

Гідрохімічні показники якості поверхневих вод ставів ВАТ

«Сумирибгосп», М±m, n=10

Показник Період досліджень Середнє

значення

Нормативн

е значення 2012 2013 2014

Кольоровість,

градусів 35,0±0,24 28,2±0,11 32,2±0,30 31,6±0,2 50

Сухий

залишок,

мг/дм3

438,5±2,07 420,4±2,12 452,3±2,24 437±2,14 800,0

Водневий

показник, рН 6,7±0,22 7,2±0,23 7,3±0,17 7,0±0,13 6,5-8,5

Жорсткість, мг-

екв/дм3 4,2±0,11 3,8±0,13 5,8±0,22 4,6±0,12 7,0

Розчин.

кисень,мгО/дм3 6,5±0,21 7,2±0,24 7,0±0,12 6,9±0,09 > 4,0

ХСК, мгО/дм3 10,5±0,3 13,0±0,4 12,1±0,1 11,7±0,2 15,0

БСК-20,

мгО/дм3 2,5±0,04 2,8±0,12 3,0±0,14 2,8±0,13 3,0

Амоній

сольовий,

мг/дм3

0,66±0,02 0,62±0,05 0,48±0,02 0,59±0,03 0,5

Нітрит-іони,

мг/дм3 0,02±0,001 0,01±0,003 0,02±0,002 0,02±0,002 0,08

Нітрат-іони,

мг/дм3 0,10±0,003 0,15±0,004 0,21±0,003 0,15±0,002 40,0

Хлорид-іони,

мг/дм3 21,5±0,42 17,8±0,24 27,3±0,14 22,2±0,23 300,0

Сульфат-іони,

мг/дм3 19,8±0,64 15,7±0,20 18,3±0,21 17,9±0,33 100,0

За результатами гідрохімічного дослідження проб води ставів

рибогосподарств Сумської області: с. Солідарне, ПП «Шматуха»,

ПП «Лисиця», ТОВ «Сумитехнокорм», які були виконані протягом 2014 р.

одержані наступні результати (табл. 3.9).

Дані таблиці свідчать, що більшість значень показників гідрохімічного

стану водойм досліджуваних господарств: кольоровість, сухий залишок, рН,

72

жорсткість, розчинений кисень, ХСК, БСК-20, амоній сольовий, нітрити,

нітрати, хлориди, сульфати є меншими ГДК.

Таблиця 3.9.

Гідрохімічна оцінка води ставів рибогосподарств області, М±m, n=10

Показники

с. С

олід

арн

е

ПП

«Ш

мат

уха»

ПП

«Л

иси

ця»

ТО

В

«С

ум

ите

хн

окорм

»

Норм

ати

вн

е зн

ачен

ня

Кольоровість,

градусів 35,2±0,76 32,4±1,83 53,4±1,53 15,5±0,74 50

Сухий

залишок,

мг/дм3

428,5 425,4 462,3 478,2 800,0

Водневий

показник, рН 6,2±0,24 6,9±0,16 7,2±0,16 6,9±0,22

6,5-

8,5

Жорсткість, мг-

екв/дм3 6,7±0,23 6,5±0,17 9,5±0,10 6,2±0,32 7,0

Розчин.

кисень,мгО/дм3 12,43±0,41 8,4±1,39 5,5±0,94 8,25±0,45 > 4,0

ХСК, мгО/дм3 4,1±0,02 8,4±0,21 10,0±0,26 11,3±0,38 15,0

БСК-20,

мгО/дм3 2,5 2,8 3,5 3,0 3,0

Амоній

сольовий,

мг/дм3

0,18±0,006 0,78±0,018 0,82±0,021 0,40±0,021 0,5

Нітрит-іони,

мг/дм3 0,02±0,001 0,08±0,004 0,2±0,04 0,01±0,0001 0,08

Нітрат-іони,

мг/дм3 0,34±0,001 0,24±0,002 2,02±0,08 0,03±0,0001 40,0

Хлорид-іони,

мг/дм3 21,3 15,8 17,3 27,8 300,0

Сульфат-іони,

мг/дм3 29,8 18,7 18,3 19,3 100,0

Отже можна зробити висновок про відповідність якості води ставів

рибогосподарського призначення Сумської області існуючим нормативам і їх

безпечність для вирощування риби.

Поряд з тим, у воді ставу ПП «Шматуха» більшим нормативного

73

значення був вміст амонію сольового – 0,78±0,018 проти 0,50 мг/дм3; у ставі

ПП «Лисиця» більшою була кольоровість води – 53,4±1,53 проти 50,0;

жорсткість води – 9,5±0,10 проти 7,0 мг-екв/дм3; біологічне споживання

кисню – 3,5 проти 3,0 мгО/дм3, більшим вміст амонію сольового – 0,82±0,021

проти 1,5 мг/дм3, нітрит-іонів – 0,2±0,04 проти 0,08 мг/дм3.

3.2.2. Дослідження якості води ставів на вміст важких металів.

Відомо, що більшість рибогосподарських водойм України в тій або іншій

мірі забруднено важкими металами. Організм риб здатний акумулювати їх

навіть в тих випадках, коли їх вміст у водному середовищі не перевищує

встановлених ГДК. Тому виникає серйозна проблема загрози здоров'ю

людини, що викликає необхідність здійснювати постійний моніторинг вмісту

іонів токсичних металів у воді рибогосподарських водойм. Результати

дослідження місту важких металів у воді ставів ВАТ

«Сумирибгосп»наведено в табл. 3.10.

Таблиця 3.10

Вміст важких металів у воді ставів ВАТ «Сумирибгосп», мг/дм3,М±m,

n=10

Показник Період досліджень, рік ГДК

2012 2013 2014

Ферум 0,31±0,014 0,33±0,013 0,33±0,016 0,1

Цинк 0,028±0,015 0,034±0,016 0,038±0,012 0,01

Купрум 3,0±0,1х10-3 4,0±0,4х10-3 5,0±0,6х10-3 0,01

Манган 0,083±0,002 0,084±0,001 0,088±0,002 0,01

Кадмій 0,5±0,01х10-3 0,5±0,02х10-3 0,4±0,01х10-3 0,005

Плюмбум 1,0±0,1х10-3 1,0±0,1х10-3 1,0±0,2х10-3 0,01

Як свідчать дані таблиці, протягом 2012-2014 рр. середній вміст

Феруму у воді ставів ВАТ «Сумирибгосп»перевищував ГДК у 3,1-3,3 рази і

дорівнював 0,31±0,014-0,33±0,016 мг/дм3, Цинку – у 2,8-3,8 рази і дорівнював

0,028±0,015-0,038±0,012 мг/дм3, Мангану – у 8,3-8,8 рази і дорівнював

74

0,083±0,002-0,088±0,002 мг/дм3. Всі інші показники – вміст Купруму, Кадмію

і Плюмбуму коливалися в межах нормативних значень.

Висока концентрація токсичних елементів у воді ставів можна

пояснити принесенням їх з талою і дощовою водою, а також за рахунок

внесення кормів, вапна та добрив.

Аналізуючи отримані показники, відносно ГДК за збільшенням

концентрації вміст досліджуваних металів у воді ставів ВАТ

«Сумирибгосп»можна розташувати у наступному порядку: Кадмій, Плюмбум

→ Купрум → Цинк → Манган → Ферум.

Результати дослідження проб води з ставів інших господарств

Сумської області наведено в табл. 3.11.

Таблиця 3.11

Вміст важких металів у пробах води зі ставів рибогосподарств

Сумської обл., мг/дм3,М±m, n=10

Показ-

ник

с. Солідарне ПП

«Шматуха»

ПП

«Лисиця»

ТОВ «Суми-

технокорм»

ГДК

Ферум 0,32±0,022 0,32±0,021 0,32±0,019 0,31±0,009 0,1

Цинк 0,026±0,004 0,037±0,005 0,035±0,004 0,024±0,003 0,01

Купрум 3,0±0,1х10-3 5,0±0,2х10-3 3,0±0,1х10-3 5,0±0,2х10-3 0,01

Манган 0,073±0,004 0,064±0,003 0,082±0,002 0,078±0,004 0,01

Кадмій 0,2±0,02х10-3 0,3±0,01х10-3 0,4±0,01х10-3 0,2±0,02х10-3 0,005

Плюм-м 1,0±0,1х10-3 1,0±0,1х10-3 1,0±0,2х10-3 1,0±0,1х10-3 0,01

Із даних таблиці видно, що у пробах води з досліджуваних ставів вміст

деяких важких металів перевищував значення ГДК. Так, порівняно з ГДК,

вміст Феруму був більше і становив 0,31±0,009-0,32±0,022 мг/дм3проти 0,1

мг/дм3; Цинку – 0,024±0,003-0,037±0,005 мг/дм3проти 0,01 мг/дм3; Мангану –

0,064±0,003-0,082±0,002 мг/дм3 проти 0,01 мг/дм3. Вміст у воді Купруму,

75

Кадмію і Плюмбуму відповідно був менше ГДК і дорівнював відповідно:

3,0±0,1х10-3 – 5,0±0,2х10-3, 0,2±0,02х10-3 – 0,4±0,01х10-3, 1,0±0,1х10-3 мг/дм3.

Подібно до показників ставів ВАТ «Сумирибгосп», вміст важких

металів у воді досліджуваних водоймищ відносно ГДК можна розташувати за

збільшенням концентрації у наступному порядку: Кадмій → Плюмбум →

Купрум → Цинк → Манган → Ферум.

3.2.3. Санітарно-мікробіологічна оцінка води ставів. Результати

мікробіологічних досліджень проб води зі ставів Сумської обл. у різну пору

року представлено в табл. 3.12.

Таблиця 3.12.

Санітарно-бактеріологічні показники води водойм ВАТ «Сумирибгосп»,

КУО/мл, М±m, n=10

Пора року ЗМЧ

БГ

КП

Sa

lmo

nel

lis

du

bli

n

Aer

om

on

as

hyd

rop

hil

a

Str

epto

cocc

us

au

reu

s

Lis

teri

a m

on

oсy

tog

enes

Pro

teu

s vu

lga

ris

Зима 48,1±1,06 - - - - - -

Весна 110,0±2,34 ­ ­ ­ ­ ­ ­

Літо 89,2±1,61 - ­ ­ ­ ­ ­

Осінь 72,4±3,78 ­ ­ ­ ­ ­ ­

Примітка: «-» – ріст патогенних мікроорганізмів відсутній.

Як видно із наведених даних, санітарно-бактеріологічний стан води

рибогосподарської водойми залежить від пори року. ЗМЧ має найбільші

показники весною – 110,0±2,34 КУО/мл, потім воно поступово зменшується

до 89,0±1,61 КУО/мл влітку, до 72,0±3,78 КУО/мл восени і до

48,1±1,06КУО/мл взимку. Одержані дані дають можливість вважати, що

високе бактеріальне забруднення води весною пов’язано з надходженням

танакопиченням органічних добрив, що потрапляють разом зі дощовою і

76

талою водою з земельних ділянок приватних осіб, розміщених поряд з

водоймою.

За результатами мікробіологічного дослідження води водойм інших

рибогосподарств одержано наступні результати (табл. 3.13).

Таблиця 3.13.

Санітарно-бактеріологічні показники води рибогосподарських

водойм Сумської області, КУО/млМ±m, n=10

Господарство

По

ра

ро

ку

ЗМЧ

БГ

КП

Sa

lmonel

lis

dubli

n

Aer

om

on

as

hyd

rophil

a

Str

epto

cocc

us

au

reus

Lis

teri

a

mo

noсy

togen

es

Pro

teu

s vu

lga

ris

ПП «Лисиця»

Зи

ма

386,0±10,23 + ­ ­ ­ ­ ­

с. Солідарне 112,0±4,62 - ­ ­ ­ ­ ­

ТОВ «Сумитехнокорм» 254,0±6,26 - ­ ­ ­ ­ ­

ПП «Шматуха» 76,0±2,12 - ­ ­ ­ ­ ­

ПП «Лисиця»

Вес

на

3100,0±72,62 + ­ ­ ­ ­ ­

с. Солідарне 390,0±10,62 - ­ ­ ­ ­ ­

ТОВ «Сумитехнокорм» 1280,0±45,36 - ­ ­ ­ ­ ­

ПП «Шматуха» 180,0±4,85 - ­ ­ ­ ­ ­

ПП «Лисиця»

Літ

о

1346,0±24,87 + ­ + + ­ +

с. Солідарне 296,0±5,25 - ­ ­ ­ ­ ­

ТОВ «Сумитехнокорм» 658,0±32,50 - ­ ­ ­ ­ ­

ПП «Шматуха» 167,0±2,53 - ­ ­ ­ ­ ­

ПП «Лисиця»

Осі

нь

742,0±15,72 + ­ ­ ­ ­ ­

с. Солідарне 184,0±3,45 ­ ­ ­ ­ ­ ­

ТОВ «Сумитехнокорм» 521,0±12,10 ­ ­ ­ ­ ­ ­

ПП «Шматуха» 113,0±2,78 ­ ­ ­ ­ ­ ­

Примітка: «-» – відсутній ріст патогенних мікроорганізмів; «+» - ріст

патогенних мікроорганізмів.

77

Як видно із таблиці, санітарно-бактеріологічний стан води

рибогосподарських водойм залежить від пори року. У ставі ПП «Лисиця»

ЗМЧ весною дорівнювало 3100,0±72,62,влітку – 1346,0±24,85,восени –

742,0±15,72 і взимку – 386,0±10,23КУО/мл. У водоймі с. Солідарне ЗМЧ

весною дорівнювало 390,0±10,62, влітку – 296,0±5,25, восени – 184,0±3,45 і

взимку – 112,0±14,62КУО/мл. У водоймі ТОВ «Сумитехнокорм» ЗМЧ

весною дорівнювало 1280,0±45,36, влітку – 658,0±32,50, восени – 521,0±12,10

і взимку – 254,0±6,26КУО/мл. У водоймі ПП «Шматуха» ЗМЧ весною

дорівнювало 180,0±4,85, влітку 167,0±2,53, восени – 113,0±2,78 і взимку –

76,0±2,12КУО/мл.

Встановлено, що ЗМЧ проб води, яка була відібрана з ставу

рибогосподарства с. Солідарне і ПП «Шматуха» відповідало нормі, а

ТОВ «Сумитехнокорм» весною перевищувало її у 1,2 рази. У воді

господарства ПП «Шматуха» ЗМЧ води відповідало нормі, але санітарно-

бактеріологічний стан води ВАТ «Сумирибгосп» виявився кращим.

Отже, ЗМЧ води рибогосподарських водойм мало найбільші показники

весною і надалі поступово зменшувалося влітку і восени і найменші значення

мало взимку. При дослідженні води ставів рибогосподарств на наявність

санітарно-показових мікроорганізмів, які непрямо вказують на можливість її

мікробного забруднення, було виділено культуру кишкової палички, а також

A. hydrophila, S. aureus,P. vulgaris. За результатами мікробіологічних

досліджень буловизначено їх патогенні властивості, зокрема E. coli

сероваріант О86, який було ізольовано із води ставу ПП «Лисиця». При

цьому було встановлено, що дана культура ешеріхій є патогенною і викликає

загибель 80 % білих мишей.

3.3. Вміст важких металів у м'язовій тканині сазанів

У даному експерименті були виконані лабораторні дослідження якості

та безпечності дикої форми коропів – сазанів, органолептичні показники яких

78

(колір, запах, зовнішній вигляд, стан шкіряного покриву, консистенція)

відповідали показникам здорових тварин.

Виловлені зразки сазанів виявляли всі ознаки життєдіяльності здорових

тварин, мали звичайний рух зябрових кришок. Поверхня їх тіла була чиста,

мала природнє забарвлення, властиве даному біологічному виду, з тонким

шаром слизу. Риба не мала механічних пошкоджень і ознак захворювань, її

блискуча луска щільно прилягала до тіла. Колір зябер – червоний, очі –

світлі, опуклі, без пошкоджень; запах притаманний свіжій рибі, без сторонніх

домішок. У всіх виловлених зразках сазанів гельмінтів та їх личинок

виявлено не було.

Результати визначення вмісту важких металів у м'язовій тканині риб,

виловлених з р. Псел протягом 2012-2014 рр., наведено у табл. 3.17.

Таблиця 3.17.

Вміст токсичних елементів у м'ясі сазанів, виловлених з р. Псел,

мг/кг, М±m, n=10

Показник Період досліджень, рік ГДК

2012 2013 2014

Ферум 0,8±0,02 3,0±0,03 4,3±0,05 30,0

Цинк 16,0±0,04 12,0±0,06 17,0±0,05 40,0

Купрум 3,2±0,03 5,0±0,02 2,4±0,05 10,0

Манган 1,63±0,01 1,73±0,03 1,58±0,04 2,0

Кадмій 0,02±0,001 0,03±0,002 0,04±0,002 0,2

Плюмбум 0,01±0,001 0,01±0,001 0,01±0,001 1,0

Одержані дані свідчать, що в пробах м'язової тканини сазанів,

виловлених із р. Псел, вміст токсичних елементів в середньому коливався:

Феруму – від 0,8±0,02 до 4,3±0,05 мг/кг, Цинку – від 12,0±0,06 до

17,0±0,05 мг/кг, Купруму – від 2,4±0,5 до 3,2±0,3 мг/кг, Мангану – від

1,58±0,04 до 1,73±0,03 мг/кг, Кадмію – від 0,02±0,001 до 0,04±0,002 мг/кг,

Плюмбуму – у межах 0,01±0,001 мг/кг, що не перевищувало ГДК.

79

Результати визначення вмісту токсичних елементів у м'язовій

тканинісазанів, виловлених із р. Ворскла, представлено у табл. 3.18.

Таблиця 3.18

Вміст токсичних елементів у м'язовій тканині сазанів виловлених з

р. Ворскла, мг/кг М±m, n=10

Показник Період досліджень, рік ГДК

2012 2013 2014

Ферум 0,5±0,02 2,6±0,04 3,5±0,01 30,0

Цинк 10,0±0,08 7,0±0,04 14,0±0,02 40,01

Купрум 2,5±0,02 4,0±0,01 2,1±0,07 10,0

Манган 1,36±0,04 1,37±0,02 1,42±0,08 2,0

Кадмій 0,02±0,001 0,02±0,001 0,02±0,002 0,2

Плюмбум 0,01±0,002 0,01±0,001 0,01±0,002 1,0

Одержані дані свідчать, що в пробах м'язової тканини сазанів,

виловлених із р. Ворскли протягом 2012-2004 рр., вміст токсичних елементів

в середньому коливався: Феруму – від 0,5±0,02 до 3,5±0,01 мг/кг, Цинку – від

7,0±0,04 до 14,0±0,02 мг/кг, Купруму – від 2,1±0,07 до 4,0±0,01 мг/кг,

Мангану – від 1,36±0,04 до 1,42±0,08 мг/кг, Кадмію – у межах

0,02±0,001 мг/кг, Плюмбуму – у межах 0,01±0,001 мг/кг, що не перевищувало

ГДК.

Результати визначення вмісту токсичних елементів у м'язовій

тканиніриб, виловлених із р. Сула протягом 2012-2014 рр., представлено у

табл. 3.19.

Як свідчать дані таблиці, в пробах м'язової тканини сазанів, виловлених

із р. Сула, вміст важких металів в середньому коливався: Феруму – від

2,7±0,04 до 4,0±0,02 мг/кг, Цинку – від 10,0±0,23 до 16,0±0,24 мг/кг, Купруму

– від 2,7±0,02 до 4,5±0,04 мг/кг, Мангану – від 1,15±0,02 до 1,37±0,06 мг/кг,

Кадмію – від 0,01±0,001 до 0,03±0,002 мг/кг, Плюмбуму – у межах

0,01±0,001 мг/кг, що не перевищувало ГДК.

80

Таблиця 3.19

Вміст токсичних елементів у м'язовій тканині сазанів виловлених з

р. Сула,мг/кг, М±m, n=10

Показник Період досліджень, рік ГДК

2012 2013 2014

Ферум 2,7±0,04 2,9±0,02 4,0±0,02 30,0

Цинк 12,0±0,36 10,0±0,23 16,0±0,24 40,0

Купрум 2,8±0,04 4,5±0,04 2,7±0,02 10,0

Манган 1,16±0,02 1,37±0,06 1,15±0,02 2,0

Кадмій 0,01±0,001 0,03±0,002 0,02±0,001 0,2

Плюмбум 0,01±0,001 0,01±0,001 0,01±0,002 1,0

3.4. Вміст важких металів у м'язовій тканинікоропів

На відміну від більш поширеного в Україні дворічного у технології

вирощування коропів у ВАТ «Сумирибгосп» використовують трирічний

цикл. За такої технології тривалість вирощування риби збільшується, вона

набуває більшої маси тіла. У той же час, більший термін вирощування може

впливати на кумуляцію важких металів у тілі рибі. Враховуючи небезпеку

накопичення токсичних речовин в тілі риби, нами було досліджено вміст

важких металів у м’язовій тканині коропів. Результати досліду наведено в

табл. 3.20.

Одержані дані свідчать, що протягом всього періоду досліджень у

м’язовій тканині коропів вміст металів незначно коливався: Феруму – від

22,43±0,33 до 24,6±0,80 мг/дм3, Цинку – від 9,67±0,03 до 9,86±0,03 мг/дм3,

Купруму – від 0,50±0,02 до 0,67±0,02 мг/дм3, Мангану – від 0,15±0,003 до

0,20±0,003 мг/дм3,Кадмію – на рівні 0,01±0,001 мг/дм3 і Плюмбуму – від

0,26±0,01 до 0,35±0,01 мг/дм3.

81

Таблиця 3.20.

Вміст важких металів у м'язовій тканині коропів, виловлених у ВАТ

«Сумирибгосп» протягом 2012-2014 рр., мг/кг, М±m, n=10

Показник Період досліджень, рік ГДК

2012 2013 2014

Ферум 22,43±0,33 24,6±0,80 22,65±0,61 30,0

Цинк 9,78±0,02 9,67±0,03 9,86±0,03 40,0

Купрум 0,67±0,02 0,52±0,02 0,50±0,02 10,0

Манган 0,15±0,003 0,17±0,004 0,20±0,003 2,0

Кадмій 0,01±0,001 0,01±0,001 0,01±0,001 0,2

Плюмбум 0,35±0,01 0,26±0,01 0,34±0,01 1,0

Отже, вміст важких металів у м’язовій тканині коропів не перевищував

ГДК існуючих нормативів і за цим показником риба відповідала вимогам

безпечної.Результати визначення вмісту токсичних металів у м'язовій тканині

риби,виловленої вінших ставах Сумської області протягом 2014 р., наведено

в табл.3.21.

Таблиця 3.21.

Вміст важких металів у м'язовій тканині коропів, виловлених у

ставах рибогосподарств Сумської області, мг/кг, М±m, n=10

Показник Став рибогосподарства ГДК

с. Солідарне ПП

«Шматуха»

ПП

«Лисиця»

ТОВ

«Суми-

технокорм»

Ферум 21,53±0,44 22,3±0,64 21,56±0,81 23,4±0,45 30,0

Цинк 9,48±0,23 9,77±0,43 8,68±0,64 9,44±0,78 40,0

Купрум 0,57±0,02 0,58±0,02 0,48±0,01 0,52±0,01 10,0

Манган 0,19±0,01 0,27±0,02 0,18±0,01 0,22±0,02 2,0

Кадмій 0,01±0,0007 0,01±0,0005 0,01±0,0004 0,01±0,0004 0,2

Плюмбум 0,27±0,001 0,22±0,001 0,30±0,002 0,24±0,001 1,0

82

Як свідчать дані таблиці, в м'язовій тканині коропів, виловлених із

чотирьох досліджуваних ставів Сумської області вміст металів знаходився в

межах: Феруму – від 21,56±0,81 до 23,4±0,45 мг/кг, Цинку – від 8,68±0,64 до

9,77±0,43 мг/кг, Купруму – від 0,48±0,40 до 0,58±0,71 мг/кг, Мангану – від

0,18±0,042 до 0,27±0,020 мг/кг, Кадмію у межах 0,01 мг/дм3 і Плюмбуму – від

0,22±0,02 до 0,30±0,09 мг/кг.

Таким чином, порівняно з ГДК, у м'язовій тканині коропів вміст

Кадмію був менше у 20,0 разів, Плюмбуму – у 1,36-4,55 рази, Мангану – у

3,33-7,41 рази, Купруму – у 17,24-37,04 рази, Цинку – у 4,09-4,61 рази і

Феруму – у 1,28-1,39 рази.

Отже, визначені значення показників вмісту важких металів були

менше ГДК і за цим показником риба відповідала вимогам безпечності.

3.5. Визначення ступеня контамінації покривів тіла коропів залежно від

способу вилову

У промисловому рибництві України крім збору (вилову) риби після

повного випуску води з ставу, широко використовують вилов риби із води

ятерами і неводом. У даному експерименті досліджували вплив способу

вилову риби ятерами і неводом на її мікробну контамінацію.

Під час візуального дослідження тушок коропа, карася та товстолоба,

виловлених ятерами (дослідна група 1) і неводом (дослідна група 2), було

встановлено, що за органолептичними показниками уся риба відповідала

доброякісній. Результати мікробіологічних досліджень слизу шкіри риби

представлено утабл. 3.22.

За результатами мікробіологічних досліджень слизу шкіри риби

встановлено, що спосіб вилову риби суттєво впливає на ступінь її мікробної

контамінації. Під час бактеріологічних досліджень змивів зі шкіри риб

дослідної групи 1, яка була виловлена ятерами, встановлено, що її

83

бактеріальне обсіменіння дорівнювало: від коропа лускатого –

1,8х104±0,11х104 КУО/г; карася сріблястого – 6,4х104±0,39х104 КУО/г;

товстолоба білого – 1,8х104±0,08х104 КУО/г.

Таблиця 3.22.

Мікробне обсіменіння поверхні шкіри риби за різних методів лову,

КУО/г, M±m, n=7

Вид риб Риболовний засіб Вид

мікроорганізмів

ятер невід

E.c

oli

S.d

ubli

n

P.v

ulg

a

ris

Короп

лускатий 1,8±0,11х104 4,9±0,35х104*** ++ + +++

Карась

сріблястий 3,0±0,13х104 6,4±0,39х104*** + ­ +

Товстолоб

білий 1,8±0,08х104 2,3±0,15х104* ++ + ++

Примітка: :* – р ≤0,05, *** – р ≤0,001 – порівняно з ятером.

У чашці Петрі:

– відсутність росту;

+ до 10 колоній;

++ 10-30 колоній;

+++ більше 30 колоній.

У риби дослідної групи 2, яка була виловлена неводом, бактеріальне

обсіменіння дорівнювало: від коропа лускатого – 4,9±0,35х104 КУО/г; карася

сріблястого – 33,0±0,13х104 КУО/г; товстолоба білого –

2,3±0,15х104 КУО/г,що було більше відповідно у 2,72 (р≤0,001); 5,16

(р≤0,001) і 1,28 (р≤0,05) рази.

Звертає на себе увагу залежність ступіня мікробного обсіменіння від

виду риби. Найбільшою, не залежно від способу вилову, вона була у карася

сріблястого, меншою – у коропа лускатого і найменшою – у товстолоба

білого.

84

3.6. Патогенні властивості культур мікроорганізмів, виділених з

рибоводного інвентарю рибоводних господарств

Патогенні властивості ізольованих ешерихій вивчали на білих мишах.

За інтраперитонеальногозараження білих мишей суспензією мікробної

культури E.coli різних сероварів встановлено залежність їх патогенності від

серологічної належності (табл. 3.23).

Таблиця 3.23

Патогенні властивості сероварів ешерихій, n=25

Серовари E.coli Кількість білих мишей, що загинули

гол. %

О1 25 100,00

О2 24 96,00

О4 25 100,00

О5 25 100,00

О6 25 100,00

О8 20 80,00

О26 20 80,00

О9 25 100,00

О55 24 96,00

О78 20 80,00

О81 20 80,00

О86 20 80,00

О103 20 80,00

О119 21 84,00

Зараження піддослідних тварин суспензією культур E.coliсероварів О1,

О4, О5, О6, О9викликало 100 % загибель мишей, а сероварами О2, О8, О26,

О55, О78, О81, О86, О103, О119 – 80-96 % летальність.

85

Після зараження у дослідних мишей відмічено втрату координації руху,

тремор м’язів голови та кінцівок. На розтині їх трупів виявлено

патологоанатомічні ознаки серозно-катарального ентериту, катаральної

пневмонії, про що свідчила наявність серозно-фібринозного ексудату і

крововиливи на поверхні слизової оболонки кишок, у просвіти бронхів, а

також в інтерстиції зовнішнього каркасу бронхів.

При зараженні мишей сероварами E.coliО4, О78, О26 відмічали зміни,

які були характерні для сепсису, а саме наявність абсцесів у внутрішніх

органах: печінці, селезінці та нирках. У деяких випадках відмічали геморагії,

що виявляли на слизовій оболонці кишечника, у печінці та селезінці.

Відзначено серозні набряки, вихід формених елементів крові із судин і

накладання на поверхню слизових оболонок білка типу фібрину.

Морфологічні, культуральні та серологічні дослідження культур

ешерихій, які були виділені від піддослідних мишей, що загинули, дозволили

встановити їх ідентичність з культурами, які були взяті для зараження.

При вивченні патогенних властивостей таких культур, A. hydrophila,

P. vulgaris, P. aeroginosa, S. aureus, S. faecalis, S. dublin виявлено, що вони

були патогенні для білих мишей (табл. 3.24).

Таблиця 3.24.

Патогенні властивості умовно-патогених мікроорганізмів, n=25

Види мікроорганізмів Кількість білих мишей, що загинули

гол. %

A. hydrophila 21 84,00

P. vulgaris 20 80,00

P. aeruginosa 21 84,00

S. aureus 24 96,00

S. faecalis 21 84,00

S. dublin 23 92,00

86

Зараження лабораторних тварин мікроорганізмами S. fecalis та S. aureus

викликало загибель 84-96 % білих мишей.

Після зараження мишей культурою A. hydrophila у тварин спостерігали

підвищення температури тіла, спрагу, слабкість, порушення координації

рухів, тремор м’язів в ділянці голови та кінцівках, пронос, алопеції в ділянці

холки. При патологоанатомічному дослідженні встановлено набряк легенів,

катаральне запалення товстого відділу кишечнику.

При зараженні білих мишей культурою P. vulgaris захворювання

проходило гостро, відмічали пронос, фекалії при цьому містили велику

кількість слизу зеленого кольору з неприємним запахом. При розтині трупів

загиблих тварин спостерігали ознаки інтоксикації, катарального, катарально-

геморагічного ентериту. Загибель мишей становила 80 %.

На розтині у білих мишей, що були заражені культурою

P. aeroginosaспостерігали ознаки крупозної пневмонії, плямисті крововиливи

на епікарді, загальний венозний застій в паренхіматозних органах, які мали

темно-коричневий колір, збільшення селезінки.

У мишей, заражених культурою S. aureus, спостерігали адинамію,

пронос, фекалії жовто-зеленого кольору. На розтині трупів виявлено ознаки

інтоксикації. При зараженні S. fecalis реєстрували патологоанатомічні ознаки

катарального ентериту; фекалії мали жовтогарячий колір з піною та

домішками крові. На слизовій оболонці кишечника відмічено геморагії, ерозії

та виразки.

За умови зараження мишей культурою S. dublin відмічено пронос, кал

містив домішки крові, мав різкий неприємний запах. У тварин спостерігали

судоми. Летальність мишей склала 92 %.

Таким чином, виконані дослідження свідчать про високу патогенність

ізолятів культур мікроорганізмів, виділених з рибоводного інвентарю і води,

які було введено білим мишам, що вказує на їх небезпечність для риби, і яка

може бути причиною її інфекційних захворювань.

87

3.7.Санітарна обробка коропів препаратом «ВетОкс-1000»

Відомі способи лікувально-профілактичної обробки прісноводної риби

шляхом використання сольових, аміачних, комбінованих, вапняних,

генціанвіолетових та інших ванн. Препарати, що використовують для

лікувально-профілактичних ванн, мають токсичні або агресивні властивості,

вимагають виконання спеціальних заходів безпеки під час їх зберігання і

використання, і є джерелом екологічного забруднення навколишнього

середовища. Тому виникає необхідність у пошуку нових екологічно-

безпечних препаратів для профілактики хвороб риби. В даний час в Україні

зареєстрований препарат «ВетОкс-1000»(реєстраційний № АВ 00250-01-09),

який виготовляє НВФ «Бровафарма».

Препарат «ВетОкс-1000» представляє собою прозору безбарвну рідину

зі слабким специфічним запахом, без механічних включень, солоний на смак.

Його діючою речовиною є гіпохлорит натрію (ГХН). Його використовують

як зовнішньо, так і внутрішньо. У процесі його застосування утворюється

атомарний кисень, що є сильним окисником. В організмі тварин препарат

«ВетОкс-1000»сприяє нейтралізації та видаленню токсинів з крові, тканин і

порожнин за рахунок інтенсивних окислювально-відновлювальних процесів.

Визначення оптимальної концентрації препарату «ВетОкс-1000»для

приготування лікувально-профілактичних ванн було виконано в два етапи.

На першому етапі методом десяти- та двократних серійних розведень

щодо культур мікроорганізмів A. hydrophila,E. coli,P. vulgaris,P. aeroginosa, S.

aureus, S. faecalisвизначали найменшу концентрацію препарату «ВетОкс-

1000», за якої він мав бактерицидну дію(табл. 3.25).

За результатами дослідженнявстановлено, що препарат «ВетОкс-1000»

має знезаражуючу дію відносно всіх досліджуваних культур мікроорганізмів.

У серії послідовних десятикратних розведень бактерицидну дію препарат

«ВетОкс-1000» проявив у розведенні 1:10, а в серії послідовних двократних

розведень – у розведенні 1:16.

88

Таблиця3.25

Визначення бактерицидної дії препарату «ВетОкс-1000» щодо культур

мікроорганізмів, М±m, n=10

№ п

роб

ірки

ряд

у Дослід

Контроль

фізіологічний розчин метод десятикратних

серійних розведень

метод двократних

серійних розведень

ступінь

розведення

препарату

ріст

колоній

ступінь

розведення

препарату

ріст

колоній

A. hyd

rophil

a

E.c

oli

P. vu

lgari

s

P. aer

ogin

osa

,

S. aure

us

S. fa

ecali

s

1 нативний

препарат –

нативний

препарат – + + + + + +

2 1:10 – 1:2 – + + + + + +

3 1:100 ++ 1:4 – + + + + + +

4 1:1000 +++ 1:8 – + + + + + +

5 1:10000 ++++ 1:16 – + + + + + +

6 1:100000 ++++ 1:32 + + + + + + +

7 1:1000000 ++++ 1:64 +++ + + + + + +

8 1:10000000 ++++ 1:128 ++++ + + + + + +

9 1:100000000 ++++ 1:256 ++++ + + + + + +

10 1:1000000000 ++++ 1:512 ++++ + + + + + +

Примітка: 1. «-» – ріст колоній відсутній; 2. «+» – ріст до 10 колоній

на поверхні поживного середовища; 3. «++» – ріст від 10 до 30 колоній на

поверхні поживного середовища; 4 «+++» – від 30 до 50 колоній на поверхні

поживного середовища; 5 «++++» – ріст більше ніж 50 колоній на поверхні

поживного середовища.

На другому етапі дослідження був виконанийексперимент на коропах-

дворічках, яких одержали у ВАТ «Сумирибгосп». Для цього були створені

одна контрольна і 3 дослідні групитваринживою масою 438,0±29,3 г, по 10 у

кожній. Рибу контрольної та дослідних груп поміщали в окремі ванни

89

місткістю 100 дм3 температурою 18о С. У воді ванн дослідних груп

створювали концентрацію препарату «ВетОкс-1000» відповідно 5; 10; та

15 мг/дм3, після чого в неї поміщали рибу з експозицією 30 хв. Рибу

контрольної групи обробці дезінфікуючим засобом не піддавали. Ступінь

контамінаціїмікроорганізмами поверхні тіла риби до та після обробки

визначали за показниками мікробного обсіменіння.Одержані

результатипредставлено в табл. 3.26.

Таблиця 3.26

Бактеріальне обсіменінняповерхні тіла риби за дії препарату

«ВетОкс-1000», КУО/см2, M±m, n=10

Група Загальне бактеріальне обсіменіння

до обробки після обробки

Контрольна 15×104±0,58 10×104±0,52***

Д-1

(5 мг/дм3) 15×104±0,58 7×104±0,37***

Д-2

(10 мг/дм3) 15×104±0,58 2×104±0,27***

Д-3

(15 мг/дм3) 15×104±0,58 8×103±0,42***

Примітка:*** – р ≤ 0,001 – порівняно з контролем.

Нормативні показники загального бактеріального обсіменіння поверхні

шкіри риби складають 5×104 КУО/г.Дані таблиці свідчать, що перед

обробкою загальне бактеріальне обсіменіння поверхні тіла риби дорівнювало

15×104±0,58 КУО/г, що у 3,0 рази було більше допустимого показника

існуючого нормативу. Після витримки коропів контрольної групи у чистій

воді тривалістю 30 хв. загальне бактеріальне обсіменіння поверхні тіла риби

зменшилося у 1,5 рази –до 10×104±0,52 КУО/г (р ≤ 0,001). За використання

препарату «ВетОкс-1000» в дозі 5 мг/дм3 загальне бактеріальне обсіменіння

поверхні тіла риби зменшилося у 2,5 рази – до 7×104±0,37 (р ≤ 0,001), у дозі

90

10 мг/дм3 зменшилося у 7,5 рази – до 2×104±0,27 КУО (р ≤ 0,001) і у дозі

15 мг/дм3 зменшилося у 18,75 рази – до 8×103±0,42 КУО/г (р ≤ 0,001). Таким

чином, дозою досліджуваного препарату, яка забезпечує задовільний

санітарно-бактеріологічний стан шкіри риби, є 10 мг/дм3.

Подальше збільшення концентрації препарату «ВетОкс-1000»

нераціонально, тому що пов'язано із зайвою витратою препарату, що є

економічно не доцільним. Завикористання препарату «ВетОкс-1000» умовно-

патогенної мікрофлори на поверхні шкіри коропів виявлено не було.

3.8.Чутливість ізолятів мікроорганізмів до впливу ультрафіолетового

опромінення

Визначення антимікробної активності ультрафіолетового опромінення

виконувалищодо патогенних культур мікроорганізмів

A. hydrophila,E. coli,P. vulgaris,P. aeroginosa, S. aureus, S. faecalis, що були

ізольовані з рибоводного інвентарю: неводів, сачків, брезентових чанів, тари

для перевезення риби. Матеріалом тест-поверхні, на яку були

нанесенісуспензії мікробних культур, слугували наступні матеріали: цегла

біла, плитка кахельна, дерево дуба, метал оцинкований, пластик. Контролем

була поверхня контамінованого культурою мікроорганізмів матеріалу без

опромінення.

За дії ультрафіолетового опромінення встановлена однакова

дозозалежна ефективність знезараження поверхні тест-об’єктіввідносно

культур різних мікроорганізмів (табл. 3.27, додаток З).

Як свідчать дані таблиці, найбільш ефективно УФ-опромінення чинило

свою бактерицидну дію щодо контамінованої польовими ізолятами культур

A. hydrophila,E. coli,P. vulgaris,P. aeroginosa, S. aureus, S. faecalisтест-

поверхні матеріалу з плитки, металу і пластику, про що свідчить відсутність

росту мікроорганізмів і час, витрачений на опромінення.

91

Таблиця 3.27

Мікробне обсіменіння матеріалів тест-поверхні за дії УФ-опромінення

Тест-

поверхня

Експозиція

опромінення,

хв.

Загальна

інтенсивність

потоку УФП,

Вт/см2

Інтенсивність

бактерицидного

спектру, Вт/см2

Контамінація

після

опромінення,

n=3

Контроль

Цегла 15 15,12 1,512 + +

силікатна 30 30,24 3,024 + +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Плитка 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,436 - +

60 60,48 6,048 - +

Дерево 15 15,12 1,512 + +

30 30,24 3,026 + +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Метал 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Пластик 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Примітка: «-» - відсутність росту культури, «+» - наявність росту культури.

Для досягнення аналогічного ефекту стосовно поверхні цегли і дерева

експозицію необхідно було збільшити у 2 рази.

92

Відмінністю дії ультрафіолетового опромінення на культури різних

мікроорганізмів була різна щільність контамінації бактеріями після

опромінення тест-об’єктів з цегли і дерева за терміну опромінення 15 і 30 хв.

Так, за опромінення культури A. hydrophila на цеглівона дорівнювала

9,7±0,4 і 1,3±0,1, на дереві – 2,3±0,3 і 1,7±0,1 КУО/г; культури E. coli на цеглі

–5,0±0,2 і 1,3±0,1, на дереві – 4,7±0,3 і 1,3±0,1 КУО/г; культури P. vulgaris –

5,7±0,4 і 3,3±0,1, на дереві – 3,3±0,1 і 2,7±0,2 КУО/г; культури P. aeroginosa –

4,3±0,2 і 1,7±0,3, на дереві – 5,0±0,4 і 2,3±0,1 КУО/г; культури S. aureus –

7,0±0,8 і 4,6±0,3, на дереві – 7,3±0,3 і 1,3±0,1 КУО/г;культури S. faecalis –

6,3±0,4 і 2,0±0,3, на дереві – 4,3±0,3 і 1,6±0,2 КУО/г.

Таким чином, ефект знезараження залежить від матеріалу тест-

поверхні (цегла, плитка, дерево, метал, пластик), дози опромінення,

інтенсивності бактерицидного потоку і експозиції і майже не залежить від

культури виду мікроорганізмів.

Отже, за контамінації ізолятами культур мікроорганізмів

A. hydrophila,E. coli,P. vulgaris,P. aeroginosa, S. aureus, S. faecalis ефективним

режимом знезараження ультрафіолетовим опроміненням поверхні тест-

об’єктів наступних матеріалів є:

- цегла –за загальної дози опромінення 45,36 Вт с/см2 і

інтенсивності бактерицидного потоку 4,536 Вт/см2 і експозиції 45 хв.;

- кахельна плитка –за загальної дози опромінення 15,12 Вт с/см2 і

інтенсивності бактерицидного потоку 1,512 Вт/см2 і експозиції 15 хв.;

- дерево –за загальної дози опромінення 45,36 Вт с/см2 і

інтенсивності бактерицидного потоку 4,536 Вт/см2і експозиції 45 хв.;

- метал –за загальної дози опромінення 15,12 Вт с/см2 і

інтенсивності бактерицидного потоку 1,512 Вт/см2і експозиції 15 хв.;

- пластик–за загальної дози опромінення 15,12 Вт с/см2 і

інтенсивності бактерицидного потоку 1,512 Вт/см2і експозиції 15 хв.

93

Таким чином, УФ-опромінення здатне забезпечити ефективну

деконтамінацію поверхні рибоводного інвентарю, виготовленого з цегли,

кахельної плитки, дерева, металу і пластику.

3.9.Порівняльна ефективність знезаражуючої активності розчинів хлор

(IV) оксиду і формаліну відносно ізолятів мікроорганізмів

Дезінфікуючі засоби, що використовують у рибництві з метою

знезараження рибоводного інвентарю і знарядь лову, повинні мати

бактерицидну, віруцидну, фунгіцидну та спороцидну дію. З іншого боку,

занадто агресивні дезінфікуючі засоби можуть викликати отруєння і навіть

загибель риб, а також пошкодження обладнання. Дезінфікуючі речовини, що

використовують у рибництві, повинні бути нетоксичними, легко змиватися

водою і не затримуватися на поверхні технологічного обладнання.

Визначення антимікробної активності водного розчину формаліну і

хлор (IV) оксиду виконували стосовно культур патогенних мікроорганізмів:

A. hydrophila,E. coli,P. vulgaris,P. aeroginosa, S. aureus, S. faecalis, виділених

із змивів із рибоводного інвентарю і знарядь лову у рибному господарстві

«Сумитехнокорм». У досліді досліджували бактерицидні властивості

воднихрозчинівхлор (IV) оксиду з концентрацією 0,5 і 1,0 мг/дм³ та

формаліну у 4 % концентрації.

Результати визначення дезінфікуючої властивості 4 % розчину

формаліну відносно патогенних культур мікроорганізмів на поверхні тест-

об’єктів представлено у табл. 3.28.

Як свідчать дані таблиці, за дії 4 % розчину формалінубуло досягнуто

повне знешкодження патогенних культур мікроорганізмів на тест-об’єктах з

плитки, металу і пластику. Розчин дезінфектанту мав дуже високу, але не

абсолютну антимікробну активність відносно мікроорганізмів, що були

нанесені на цеглу – від 98,8±0,65 до 99,9±0,11 % та дерево – від 99,0±0,60 до

99,8±0,16 %.

94

Таблиця 3.28

Чутливість ізолятів мікроорганізмів до 4 % розчину формаліну, %,

М±m, n=10

Культура

бактерій

Тест-об’єкт

цегла плитка дерево метал пластик

A. hydrophila 100 100 100 100 100

E. coli 100 100 100 100 100

P. vulgaris 98,9±0,34 100 99,0±0,68 100 100

P. aeroginosa 99,9±0,11 100 99,8±0,16 100 100

S. aureus 98,9±0,30 100 99,0±0,60 100 100

S. faecalis 98,8±0,65 100 99,6±0,46 100 100

Результати визначення дезінфікуючої властивості розчину хлор (IV)

оксиду відносно патогенних культур мікроорганізмів на поверхні тест-

об’єктів представлено у табл. 3.29.

Як свідчать дані таблиці, ступінь знешкодження різних видів

патогенних мікроорганізмів розчином хлор (IV) оксиду у концентрації

0,5 мг/дм³ був приблизно однаково високим і становив від 93,7±0,45 %

(S. faecalisна тест-об’єкті цегла) до 98,4±0,80 % (P.vulgaris на тест-об’єкті

метал).

Встановлено, що за збільшення концентрації розчину дезінфектанту до

1 мг/дм³ розчин хлор (IV) оксидумав абсолютну бактерицидну дію відносно

всіх досліджуваних культур мікроорганізмів, які були нанесено на тест-

об’єкти з плитки, металу і пластику і дуже високу – відносно P. vulgaris на

поверхні цегли і дерева і E. coli на поверхні дерева, ступінь знешкодження

яких дорівнювала 99,9±0,82 %; 99,9±0,42 % і 99,9±0,64 %.

Отже, виконані порівняльні дослідження показали виражену

бактерицидну дію водного розчину розчину хлор (IV) оксидуу концентрації

1 мг/дм³ та формаліну у 4 % концентрації. Використання обох препаратів

забезпечило однакове абсолютне знезараження поверхні плитки, металу і

95

пластику від патогенних мікроорганізмів. Крім того, порівняно з

використанням формаліну, встановлено дещо вищу дезінфікуючу активність

розчину хлор (IV) оксиду на поверхні дерева і цегли.

Таблиця 3.29

Чутливість ізолятів мікроорганізмів до розчину хлор (IV) оксиду, %,

М±m, n=10

Культурабактерій Тест-об’єкт

цегла плитка дерево метал пластик

у концентрації0,5 мг/дм³

A. hydrophila 94,8±0,92 95,7±0,92 94,9±0,31 95,8±0,9 95,7±0,86

E. coli 93,9±0,40 95,8±0,65 94,3±0,40 97,8±0,44 96,8±0,43

P. vulgaris 95,9±0,84 94,9±0,60 98,2±0,45 98,4±0,80 96,9±0,94

P. aeroginosa 95,9±0,91 95,7±0,80 94,9±0,24 96,8±0,43 96,8±0,85

S. aureus 94,5±0,64 96,2±0,26 93,3±0,93 96,4±0,25 95,8±0,50

S. faecalis 93,7±0,45 94,8±0,83 95,7±0,86 96,5±0,98 95,3±0,28

у концентрації1,0 мг/дм³

A. hydrophila 100 100 100 100 100

E. coli 100 100 99,9±0,64 100 100

P. vulgaris 99,9±0,82 100 99,9±0,42 100 100

P. aeroginosa 100 100 100 100 100

S. aureus 100 100 99,5±0,23 100 100

S. faecalis 100 100 100 100 100

Враховуючі шкідливі властивості формаліну, доцільним є

використання саме розчину хлор (IV) оксидуу концентрації 1 мг/дм³.

96

3.10. Дослідження способу зменшення бактеріальної контамінації грунту

ложа ставу шляхом вирощування кормових трав

3.10.1. Моніторинг санітарно-бактеріологічногостану ґрунту ложа

ставу у період літування без вирощування рослин. Вивчення характеру

зміни санітарно-бактеріологічного стану ґрунту ложа става після спуску води

і його зимування виконували протягом усього періоду літування – з травня

по жовтень(табл. 3.30).

Таблиця 3.30.

Санітарно-бактеріологічні показники ґрунту ложа ставу без

вирощування кормових трав (М±m, n=10)

Термін

дослідже

ння (діб)

Колі-титр Патогенні

мікроорганізми

Титр

ентерококів

КМАФАнМ,

КУО/г

1 0,001 Е.coli О4, О8,

S.dublin 0,001 2,3±0,06×106

5 0,001 Е.coli О4, О8,

S.dublin 0,001 2,3±0,03×106

10 0,001 Е.coli О4, О8;

S.dublin 0,001 2,2±0,03×106

30 0,001 Е.coli О4, О8 0,001 1,7±0,04×106

60 0,001 Е.coliО8 0,001 1,3±0,05×106***

90 0,001 Е.coli О8 0,001 1,1±0,04×106

120 0,01 Е.coli О8 0,01 0,8±0,02×106***

150 0,01 Е.coli О8 0,01 0,7±0,05×106***

ГДК для слабо забрудненого ґрунту

1,0-0,01 відсутні 1,0 1,0×103

ГДК для забрудненого ґрунту

0,01-0,001 0,1-0,01 1,0×106

Примітка:*** – р ≤ 0,001 – порівняно з контролем.

97

Дані таблиці свідчать, що в першу добу дослідження КМАФАнМ

ґрунту БМ ложа става дорівнювала 2,3×106±0,06 КУО/г, що в 2,3 рази було

вище ГДК для забрудненого ґрунту, а колі-титр і титр ентерококів становив

0,001. У пробах ґрунту були виділені E. coli сероваріантів О4 і О8.

Через 10 діб після початку дослідження в ґрунті ложа ставу було

визначено зменшення КМАФАнМ на 4,5 %, колі-титр та титр ентерококів

залишався без зміни. У пробах ґрунту були виділені патогенні E. coli О4, О8,

а також бактерії з роду сальмонел (S. dublin).

Через 30 діб після початку дослідження в ґрунті відбулося більш

суттєве зменшення бактеріального обсіменіння: КМАФАнМ знизилося в

1,35 рази – до 1,7±0,04 млн КУО/г, а колі-титр і титр ентерококів становив

0,001, були виділені патогенні штами E. coli.

Через 60 діб в поверхневому шарі ґрунту (0-20 см), незважаючи на

подальше зменшення бактеріального обсіменіння до 1,3±0,05 млн. КУО/г,

були виділені патогенні E. coli (сероваріант О8).

Через 90 діб в ґрунті відбулося подальше зменшення ЗМЧ до 1,1±0,04

млн. КУО/г. Колі-титр і титр ентерококів становив 0,001,були виділені

патогенні штами E. coli (О8).

У кінціперіоду літування –на 120 і 150 добупісля початку

спостереження у ґрунті реєструвалименшу мікробну контамінацію:

порівняно з першою добою загальна бактеріальна забрудненість ґрунту

зменшилася в 2,87 і 3,29 рази – до 0,8±0,02 і 0,7±0,05 млн. КУО/г, а колі-титр

і титр ентерококів становив 0,01. Ці показники порівняно з ГДК для

забрудненого ґрунту були менше в 1,43 рази, але порівняно з ГДК для слабо

забрудненого ґрунту були більше у 700 раз. Як і раніше, виділяли патогенні

E. coli (сероваріант О8).

Таким чином, літування ставу тривалістю 150 діб є недостатнім для

повного самоочищення і санації ґрунту ложа става від патогенної

мікрофлори. Для інтенсифікації цих процесів необхідний пошук ефективних і

екологічно безпечних прийомів санації ґрунту ложа під час літування ставів.

98

3.10.2. Вплив вирощування кормових трав на санітарно-

бактеріологічний стан ґрунту ложа ставу. Для дослідження бактерицидних

властивостей сільськогосподарських рослин було обрано 4 види кормових

трав, які можна використовувати не лише для санації ґрунту ложа става, а й

для годівлі сільськогосподарських тварин. Для виконання досліду кормові

трави висівали в ґрунт ботанічного майданчика (БМ) ложа става на початку

його літування.

Результати експерименту з вивчення впливу кормових трав на

санітарно-бактеріологічний стан ґрунту БМ до і після посіву однорічних та

багаторічних кормових трав наведено в табл. 3.31.

Представлені результати мікробіологічних досліджень показують, що

через 30 діб після посадки рослин рівень мікробної контамінації ділянок

ґрунту ботанічного майданчика зменшився.

Причому інтенсивність обсіменіння мікрофлорою ґрунту в цей період

на ділянках з багаторічними травами була менше, ніж з однорічними. Так,

КМАФАнМ на ділянках ґрунту при культивуванні канаркової трави і

буркуну білого зменшилася порівняно з початковим значенням відповідно на

60,0 і 51,7 % і дорівнювала, а при вирощуванні трави амаранту та ріпаку – на

44,8 та 37 %.

Більш висока активна сануюча здатність ґрунту в початковий період

вегетації – через 30 діб при вирощуванні багаторічних трав можна пояснити

краще сформованою мережею кореневої системи зазначених рослин –

ризосферою та особливостями її впливу на мікробоценоз прилеглої ділянки

ґрунту.

Разом з тим слід зазначити, що, незважаючи на характерне зменшення

ступеня мікробної забрудненості ґрунту в початковий період вегетації, колі-

титр та титр ентерококів залишався високим і становив 0,001. У пробах

ґрунту на всіх ділянках культивування рослин у цей період вегетації були

виділені патогенні E. coli (сероваріанти O4, O8).

99

Таблиця 3.31

Показники санітарно-бактеріологічного стану ґрунта ложа ставу за

вирощування кормових трав, М±m, n=10

Кормова

культур

а

Тер-

мін

досл

іду,

діб

Мікробіологічні показники

КМАФАнМ

Колі-

титр

Титр

ентеро-

коків

Патогенні

мікро-

організми млн. КУО/г, ×106

до

початков

ого

рівня, %

ґрунт після випуску води (контроль)

- 0 2,3±0,06 0 0,001 0,001

Е.coli О4,

О8

S.dublin

Буркун

білий

30 1,11±0,03*** 48,26 0,001 0,001 Е.coli О4,

О8 90 0,5±0,02*** 21,74 0,01 0,01

150 0,083±0,005*** 3,61 0,1 0,1 відсутні

Ріпак

озимий

30 1,45±0,08 63,04 0,001 0,001 Е.coli О4,

О8 90 1,02±0,04*** 44,34 0,01 0,01

150 0,28±0,008*** 12,17 0,1 0,1

Амарант

кормо-

вий

30 1,27±0,04*** 55,22 0,001 0,001 Е.coli О4,

О8 90 0,89±0,03** 38,70 0,01 0,01

150 0,11±0,006*** 4,78 0,1 0,1 відсутні

Канарко

-ва

трава

30 0,92±0,04*** 40,00 0,001 0,001 Е.coli О4,

О8 90 0,47±0,03*** 20,43 0,01 0,01

150 0,12±0,005*** 5,22 0,1 0,1 відсутні

ГДК для слабо забрудненого ґрунту

1,0×106 0,1-0,01 1,0 відсутні

Примітка:*** – р ≤ 0,001 – порівняно з контролем.

100

Результати вирощування сільськогосподарських культур через 90 діб

після спуску води засвідчили, що на процеси самоочищення ґрунту

ботанічного майданчика впливає їх ризосфера – ділянка грунту, що

безпосередньо прилягає до коренів рослин і на яку кореневі виділення і

ґрунтові мікроорганізми чинять свою дію.

Причому, інтенсивність зменшення КМАФАнМ у ґрунті залежала від

виду сільськогосподарської культури. Через 90 діб після спуску води

найбільшу активність на процеси санації забрудненого ґрунту чинили

канаркова трава та буркун. Порівняно з вихідним значенням, мікробна

контамінація ґрунту за цей період зменшилася відповідно на 79,6 (p≤0,001) і

78,3 (p≤0,001) %. Колі-титр і титр ентерококів становив 0,01.

Найменшу активність на процеси самоочищення чинили однорічні

рослини – амарант і ріпак. Після 90 діб досліду у ґрунті ложа ставу

КМАФАнМ зменшилася відповідно на 61,3 (p≤0,001) і 55,7 (p≤0,001) %, а

колі-титр і титр ентерококів знизився до 0,01.

В кінці вегетаційного періоду від початку літування спостерігали

подальше зменшення мікробного обсіменіння ґрунту. Причому інтенсивність

деконтамінації була в прямій залежності від виду кормових трав. Порівняно з

початковим рівнем, через 150 діб після посадки рослин зі ставу в ґрунті його

ложа, де вирощували буркун і амарант, КМАФАнМ зменшилася відповідно

на 96,4 (p≤0,001) і 95,3 (p≤0,001) %, а колі-титр і титр ентерококів – з 0,001 до

0,1. Патогенних мікроорганізмів при цьому виділено не було.

За показниками санітарного стану, забрудненим вважається ґрунт, що

містить у 1 г більше 1 млн. бактерій, а слабо забрудненим – менше 1, тис.

бактерій. За показниками колі-титру його оцінюють: забруднений – 0,01-

0,001; слабо забруднений – 1,0-0,01 і незабруднений – 1,0 і вище. З даних

таблиць видно, що ґрунт БМ ложа става з категорії «забруднений» за умови

вирощування сільськогосподарських трав (амаранту і буркуну) у кінці

вегетаційного періоду (через 150 діб) відновився до категорії «слабо

забруднений», що вказує на високу сануючу здатність сільськогосподарських

101

культур, що поліпшує санітарний стан ґрунту. Результати дослідження

впливу кормових культур на санітарний стан ґрунту БМ ложа става

представлено у табл. 3.32.

Таблиця 3.32

Ступінь забруднення ґрунту БМ у кінці вегетаційного періоду

Вид культури Санітарна оцінка

Наявність патогенних

мікроорганізмів

Контроль забруднений Е.coli (О4, О8) S.dublin

Амарант кормовий слабо забруднений відсутні

Ріпак озимий забруднений Е.coli (О4, О8)

Трава канаркова слабо забруднений відсутні

Буркун білий слабо забруднений відсутні

Наукова новизна одержаних результатів підтверджена патентом

України на корисну модель № 100722Спосіб оздоровлення ставів шляхом

літування з використанням посівів буркуну білого (Melilotus albus) № u2015

00881; заявл. 04.02.15; опубл. 10.08.15, Бюл. № 15 (додаток А).

3.11. Економічна ефективність літування ставу за умови вирощування

буркуну білого

З метою встановлення економічної ефективності літування ставів за

використання посіву буркуну білого (Melilotus albus)було

виконанодослідження у ТОВ«Сумитехнокорм» Сумської області, яке є

благополучним щодо інфекційних і інвазійних захворювань риби. Виробничі

випробування булоздійсненона двох ставах, подібних за площею і місцем

розташування. Площа водного дзеркала ставу № 1, який слугував

контролем,дорівнювала 4,2 га, а ставу № 2, який був дослідним, – 3,8 га.

Після спуску води восени і зимівлі весною ложеобох ставів було

зорано. У грунт дослідного ставу після оранки було посіянонасіння буркуна

білого. У грунт ложа контрольного ставу траву не висівали. Влітку

102

травубуркуна білого двічі скошували і реалізували фермерському

господарству для годівлі великої рогатої худоби. Восени піддослідні стави №

1 і 2 залили водою і випустили в неї цьоголіток коропау кількості 2500 гол. у

кожний. Наступної осеніпіслі випуску води рибу зі ставів виловили,

визначивши її кількість і живу масу.

Результати визначення економічної ефективності літування ставу за

умови вирощування у грунті його ложа буркуну білого представлено у

табл. 3.33.

Таблиця 3.33

Економічна ефективність літування ставу з вирощуваннямтрави

буркуну білого

Показники Став №1

(контрольний)

Став №2

(дослідний)

Площа водного дзеркала, га 4,2 3,8

Кількість виловлених коропів, екз. 2175 2360

Середня маса 1 екз., г 87,0 94,4

Загальна маса риби, кг 340,5 396,4

Рибопродуктивність ставу,кг/га дзеркала 740,59 935,50

Вартість 1 кг риби, грн 176,33 246,18

Отримано від реалізації риби всього, грн 56,0 56,0

Отримано від реалізації з 1 га водного

дзеркала, грн 41473,04 52388,00

Додатковий прибуток на 1 га водного

дзеркала ставу, грн 9874,53 13786,32

Відрахування витрат на вирощування

буркуну, грн./га - 3911,79

Додатковий прибуток з 1 га водного

дзеркала ставу за відрахуванням витрат на

вирощування буркуну, грн

- 1340,00

103

Додаткові витрати, повязані з вирощуванням трави буркуну білого,

складалися з витрат на насіння – 1100,00 грн., сівбу – 80,00 грн і скошення

трави – 160,00, які разом становили на 1 га ложа става 1340,00 грн.

Площа водного дзеркала контрольного ставу дорівнювала 4,2 га,

дослідного – 3,8 га. Додаткові витрати, пов’язані з вирощуванням трави

буркуну білого, складалися з витрат на насіння – 1100,00 грн., сівбу –

80,00 грн. і скошування трави – 160,00 грн, які разом становили на 1 га ложа

ставу 1340,00 грн.

За результатами осіннього вилову визначено, що середня маса дволіток

коропа в контрольному ставу становила 340,5 г, у дослідному – 396,4 г,

збереженість риби дорівнювала 87,00 і 94,4 % відповідно. Таким чином,

рибопродуктивність контрольного ставу дорівнювала 176,33 кг/га,

дослідного – 246,18 кг. Враховуючи ціну реалізації – 56,00 грн./кг риби, з 1 га

водного дзеркала контрольного ставу було отримано коропів на 9874,53 грн.,

дослідного – 13786,32 грн. За відрахуванням витрат на вирощування буркуну

додатковий прибуток дослідного ставу дорівнював 2571,79 грн./га. Таким

чином, не враховуючи прибуток від реалізації вирощеної трави буркуну, на 1

грн. витрат, пов’язаних з її культивуванням, при вирощуванні коропів було

отримано 1,92 грн. додаткового прибутку.

104

РОЗДІЛ 4

АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ

Аквакультура сьогодні – одна з найбільш швидкорослих галузей

харчового виробництва в світі. На тлі стагнації обсягів світового промислу

гідробіонтів за останніх майже чверть століття середньорічний приріст

виробництва продукції аквакультури становив близько 8 %, а частка її

продукції в загальному обсязі виробництва і вилову у 1990 р. становила 17 %,

а у 2011 р. досягла 42 % і щороку зростає [83].

Найбільш динамічний розвиток аквакультури спостерігається у

країнах, що розвиваються, де аквакультурі відведена важлива роль у

вирішенні низки соціально-економічних проблем, у першу чергу – голоду і

бідності, завдяки масовому виробництву недорогих харчових продуктів для

власних потреб, отриманню валютної виручки від виробництва і експорту

високоцінної продукції, забезпеченню зайнятості населення.

За часів СРСР рибництво в Україні було одним з найбільш розвинених

серед союзних республік. Було створено потужну виробничу базу товарного

рибництва. Загальна площа рибницьких ставів наприкінці 80-х рр. XX ст.

сягала 75 тис. га, садків і басейнів – відповідно 135 і 65 тис. м2. За величиною

продуктивності рибницьких ставів і рівнем ефективності рибогосподарського

використання внутрішніх водойм комплексного призначення Україна значно

перевищувала середні по СРСР показники. Перші породи коропа в

Радянському Союзі було виведено саме в Україні. На базі вітчизняних

підприємств у 50-80-ті рр. XX ст. розроблено і впроваджено у виробництво

ряд ефективних технологій, що в подальшому стали класикою

рибництва [104].

На початку 90-х рр. XX століття потреби населення України у

тваринних білках на 20-25% задовольнялись за рахунок рибної продукції.

Окрім цього, рибна галузь забезпечувала потреби тваринництва в рибному

105

борошні для виготовлення кормів (до 75 тис. тонн на рік), а інших галузей

(медицини, фармацевтики, хімічної промисловості) – у сировині водного

походження. В 1989 р. вилов та виробництво риби Україною досягли

максимального показника – 1 млн. 143 тис. тонн, у т.ч. внутрішні водойми –

133 тис. т рибної продукції, з них аквакультура – 97 тис. [43].

В останні роки в світі для зменшення дефіциту риби інтенсивно

розвивається аквакультура. У 2000 р. одержано 45,7 млн. т її продукції, що

становить 32,2 % від загального світового вилову риби [217].

Найбільші можливості додаткового виробництва харчової продукції у

прісній і морській воді закладені в аквакультурі [3, 81]. У найближче

майбутнє, за прогнозами ФАО, лише аквакультура забезпечить споживачів

різних країн найбільш високоякісною і екологічно чистою продукцією.

Досягнення в галузі культивування гідробіонтів настільки значні, що

інвестиції у цей сектор визначаються одними з найвигідніших у

сільськогосподарській галузі [85].

Продукція аквакультури має не лише високі смакові та харчові якості, а

й лікувально-профілактичні щодо багатьох поширених захворювань,

включаючи серцево-судинні. Рибні продукти можна використовувати як

лікувально-профілактичні, дієтичні, рибні жири – для профілактики

ішемічної хвороби серця, атеросклерозу, зниження вмісту холестерину в

крові людини. Промислові відходи використовують для виготовлення

рибного борошна, яке перш за все є обов'язковим білковим компонентом

комбікормів для годівлі тварин [53, 59, 60].

Не менш важливо врахувати й інші переваги аквакультури, зокрема

швидкий ріст риби, значно менші кормові витрати порівняно з

вирощуванням сільськогосподарських тварин [90].

В Україні для вирощування товарної риби використовують понад

120 тис. га ставів. Більше половини риби, яку вирощують у внутрішніх

прісноводних водоймах – ставова.Ставова риба є цінним білковим продуктом

106

харчування, виробництвом якої зайняті спеціалізовані рибоводні

господарства [1, 18, 25, 28].

Короп має ряд біологічних особливостей, підсилених багатовіковою

селекційною роботою, які роблять цю рибу надзвичайно «технологічною»,

здатною більш-менш повно реалізувати генетично обумовлені

біопродуктивні властивості за різних способів вирощування – від випасного

утримання у природних та штучних водоймах рибогосподарського

призначення до інтенсивного культивування з годівлею риби штучними

кормосумішами у ставах, садках і басейнах за різного ступеня контролю

параметрів якості водного середовища [82].

В останні десятиріччя в Україні поряд з великими водосховищами

виникли й малі водойми різного цільового призначення, які підпорядковані

різним власникам. Загальна площа водоймищ України становить близько

1 млн. га, з них водосховищ 800 тис. га, ставів 122,5 тис. га, озер 80,5 тис. га,

водойм-охолоджувачів 13,5 тис. га, інших категорій 6 тис. га. Загальне

виробництво риби у внутрішніх водоймах України становить близько

63,0 тис. тонн. За розрахунками Української аграрної конфедерації, в Україні

середньорічне споживання риби та рибних продуктів на душу населення

скоротилось з 17,5 кг у 2008 р. до 14,9 кг у 2009. Мінімальні норми

споживання риби становлять 12 кг, раціональні – 20 кг. У зв'язку з цим вкрай

зросла необхідність розвитку рибництва [3, 53, 62, 195, 198].

Ставкове рибництво займається вирощуванням риб у ставках, кар'єрах,

рисових чеках, невеликих водосховищах, озерах, а також у різних підсобних

водоймах. Серед ставкових господарств розрізняють спеціалізовані

рибоводні господарства, які займаються тільки вирощуванням риби, а також

багатогалузеві підприємства, в яких рибництво є додатковою галуззю

тваринництва у вигляді рибоводних ферм, водойм комплексного призначення

і т. д. Ставкове рибництво дає найбільший обсяг продукції аквакультури[90].

Товарне рибництво є високоефективної галуззю рибного господарства і

дозволяє отримувати тваринного білка з одиниці площі більше, ніж у

107

тваринництві.Риба як вельми цінний продукт харчування набуває все

більшого значення. Світовий вилов її за 2010 рік склав 57,3 млн т. і в

м'ясному балансі питому вагу риба займає більш ніж 45 %. Риба служить

джерелом необхідного для людського організму білка. Білкові речовини риби

засвоюються організмом людини в 2-3 рази краще, ніж білки м'яса

теплокровних тварин. Велике значення має і риб'ячий жир, що містить

вітаміни[89].

Сьогодні наша країна імпортує лише живої, свіжої або охолодженої

риби 23,3 тис. т на суму $149,4 млн, тоді як вилов риби у внутрішніх

водоймах становить 45,7 тис. т. Отже, щоб зменшити залежність від імпорту,

необхідно збільшити обсяги виробництва в середньому на 50 % [81].

У результаті зростаючого антропогенного впливу на водойми

(забруднення, зарегулювання стоку річок, розвиток промисловості,

судноплавства, забір води для зрошення) природне відтворення рибних

запасів скорочується. У зв'язку з цим виникає нагальна необхідність у

проведенні рибоводних робіт із штучного відтворення рибних запасів[144].

Зміна екологічної обстановки в регіонах позначається на стані річок і

рибогосподарських водойм, призводить до їх забруднення органо-

мінеральними добривами, стоками з тваринницьких ферм, промислових і

комунально-побутових підприємств, оброблених пестицидами полів, що

впливає на якість і безпеку риби, і в кінці харчового ланцюга – на стан

здоров’я людини[53].

Систематичне виконання гідрохімічних досліджень має велике

практичне значення за умови рибогосподарського використання озер, ставів,

водосховищ, річок [25, 60, 192].

Виконання комплексних екологічних, епізоотичних і санітарно-

гігієнічних досліджень та ветеринарно-санітарних заходів, а також

здійснення необхідного комплексу рибоводних, меліоративних та технічних

заходів на водоймах сільськогосподарського призначення є необхідною

умовою санітарного стану[59, 60, 62].

108

Протягом 2012-2014 рр. нами були виконані комплексні дослідження

водоймищ Сумської області: річок басейну Дніпра – Псел, Ворскла, Сула та

ставів, з яких виловлюють рибу.Суттєвою частиною досліджень екологічного

та ветеринарно-санітарного стану водних об'єктів булоздійснення

моніторингухімічного складу води, що визначає біологічні

процеси,щовідбуваються у водоймі. Регулюючи умови водного середовища

існування риб в бажаному напрямку, можна забезпечити їївисоку

продуктивність та профілактику небезпечних хвороб.

Виконаними дослідженнями встановлено відповідність більшості

хімічних показників води р. Псел нормативним значенням.

Відзначенопідвищення ХСК в 2012 р. у 1,27 рази, в 2013 р.– у1,57 рази, в

2014 р.– у1,47 рази, що в середньому за 3 роки було більше у 1,43 рази, а

також у 2013 р.амонію сольовогоу1,6 рази, що свідчить про наявність

забруднювачів органічного походження і продуктів їх розпаду.

Кисневий режим річки був задовільний, вміст розчиненого кисню у

знаходився в межах 7,2±0,1-7,85±0,3 мгО/дм3. У середньому за 3 роки вміст

розчинного кисню у воді був більше від нормативного мінімума у 1,89 рази і

дорівнював 7,54±0,3 мгО/дм3, у той же час БСК-20 було менше нормативного

значення у 1,15 рази і дорівнювало 2,6±0,1 мгО/дм3, а ХСК було більше

нормативного показника у 1,43 і становило 21,5±0,4 мгО/дм3.

Згідно результатів досліджень,деякі гідрохімічні показники води

р.Ворскла протягом 2012-2014 рр. знаходилися у верхніх меж значень ГДК:

кольоровості, вмісту амонію сольового і сульфат-іонів, або перевищували їх:

за жорсткістю, розчиннимОксигеном і ХСК. Так, жорсткість води була

більше у 2012р. у1,07 рази, в 2013р.– у1,1 рази;вміст розчинного киснюбув

більше в 2012 р. у 2,19 рази, в 2013 р. – у 2,08 рази, в 2014 р. – у2,15

рази;ХСК було більше в 2012р. у1,64 рази, в 2013р.– у1,74 рази, в 2014р.–

у1,21 рази.

109

У середньому за 3 роки БСК-20 було менше нормативного значення у

1,15 рази і дорівнювало 2,6±0,1 мгО/дм3, а ХСК було більше нормативного

показника у 1,53 і становило 22,9±0,4 мгО/дм3.

Середні значення більшості гідрохімічних показників р. Сула протягом

2012-2014 рр. знаходилися у межах існуючих нормативів.

У середньому за 3 роки вміст розчинного кисню у воді був більше від

нормативного мінімуму у 1,99 рази і дорівнював 7,95±0,20 мгО/дм3, у той же

час БСК-20 було менше нормативного значення у 1,03 рази і дорівнювало

2,9±0,1 мгО/дм3, а ХСК більше – у 1,61 і становило 24,2±0,5 мгО/дм3. Дещо

більшими нормативного показника – у 1,04 рази, була жорсткість води, яка

дорівнювала 7,3±0,3 мг-екв/дм3 і у 1,16 рази вміст амонію сольового, який

становив 0,58±0,17 мг/дм3.

Таким чином, протягом 2012-2015 рр. середні значення більшості

гідрохімічних показників річок: Псла, Ворскли і Сули знаходилися в межах

нормативів. Так, порівняно з нормативними значеннями, кольоровість води

становила від 27,3±0,3 до 34,8±0,20 проти 35,00, сухий залишок – від

466,6±1,6 до 538,9±0,4 мг/дм3 проти 800,0 мг/дм3, водневий показник – від

7,6±0,1 до 7,7±0,3 проти 6,5-8,5, нітрит-іонів – від 0,039±0,010 до

0,072±0,001 мг/дм3проти 0,08 мг/дм3, нітрат-іонів – від 1,89±0,2 до

3,43±0,04 мг/дм3 проти 40,0 мг/дм3, хлорид-іонів – від 23,07±0,3 до

47,2±0,9 мг/дм3 проти 300,0 мг/дм3, сульфат-іонів – від 54,8±0,4 до

79,9±0,3 мг/дм3 проти 100,0 мг/дм3. У середньому за 3 роки вміст розчинного

кисню у воді був більше від нормативного мінімуму у 1,89-2,15 рази і

становив від 7,54±0,3 до 8,59±0,32 мгО/дм3. БСК-20 було менше

нормативного значення у 1,11-1,15 рази і становило від 2,6±0,1 до

2,9±0,1 мгО/дм3, а ХСК більше – у 1,43-1,61 і становило від 21,5±0,4 до

24,2±0,5 мгО/дм3. На межі нормативних показників – у межах 0,96-1,04 рази,

була жорсткість води, яка становила від 6,7±0,2 до 7,3±0,3 мг-екв/дм3 і в

межах 0,88-1,16 рази – вміст амонію сольового, який становив від 0,44±0,03

до 0,58±0,17 мг/дм3.

110

Більш високі значення ХСК і вмісту амонію сольового свідчать про те,

що у воді міститься велика кількість органічних забруднювачів – продуктів

розкладу органічних речовин тваринного походження, поверхневі стоки з

сільськогосподарських угідь в випадку використання амонійних добрив або

комунально-побутових стоків.

Питання накопичення важких металів уводі річок і ставівє актуальним,

про що свідчить низка публікацій [53, 60, 211, 219]. Враховуючи наявність на

території Сумської області великої кількості промислових і аграрних

підприємстві розвинену річкову мережу, дослідження води на їх вміст є

актуальним.

Виконані нами протягом 2012-2014 рр. дослідження щодо вмісту

важких металів в найбільших річках Сумщини, що належать до басейну

Дніпра: Псел, Ворскла і Сула свідчать, що порівняно з ГДК, вміст важких

металів: Мангану був більше в 5,0-11,9 рази і дорівнював 0,05±0,001-

0,119±0,002 мг/дм3, Феруму – більше в 1,1-1,9 рази і дорівнював 0,11±0,001-

0,19±0,002 мг/дм3, Кадмію – менше у 1,5-4,2 рази і дорівнював

0,0012±0,0001-0,0033±0,0002 мг/дм3.

Найбільший вміст Мангану встановлено у воді річки Сула, найменший

і приблизно однаковий – у воді річок Псел і Ворскла. Найбільший вміст

Феруму встановлено у воді річки Псел, найменший – річки Ворскла. Цинку,

Купруму і Плюмбуму у воді досліджуваних річок не виявлено.

За збільшенням вмісту відносно ГДК виявлені метали у воді р. Сула

можна розподілити у наступній послідовності: Цинк, Кадмій, Плюмбум →

Кадмій → Ферум → Манган.

Підвищений вміст вміст іонів Мангану та Феруму у воді річок, що

протікають територією Сумщини, можна пояснити їх надходженням з

геологічних пластів Курської магнітної аномалії, що місцями заходять на

територію області.

За результати мікробіологічних досліджень водивстановлено, що

санітарно-бактеріологічний стан води річок змінюється із зміною пори року,

111

причомуЗМЧ найбільші значення має навесні, а потім поступово

зменшується влітку і восени.КМАФАнМу весняний період у ріках Псел,

Сула і Ворскла дорівнювала відповідно 300,0±2,6, 290,0±4,6 і

380,0±6,3КУО/мл, влітку – 146,0±2,8, 196,0±5,2 і 258,0±2,5 КУО/млівосени –

124,0±5,7, 184,0±3,4 і 221,0±2,1 КУО/мл.Патогенних мікроорганізмів в

пробах води, відібраних з річок протягом періоду досліджень, не виділено.

Результати дослідження гідрохімічного стану води водойм

найбільшого рибогосподарства області – ВАТ «Сумирибгосп» протягом

2012-2014 рр.засвідчили їх відповідність діючим нормативам і безпечність

для риби. Єдиним з показників, значення якого перевищувало норматив, був

амоній сольовий, середній вміст якого за 3 роки був більше в 1,18 рази і

становив 0,59±0,03 мг/дм3.

Результати визначення вмісту контрольованих хімічних речовин у воді

ставів інших, більш дрібних рибоводних господарств: с. Солідарне,

ПП «Шматуха», ПП «Лисиця», ТОВ «Сумитехнокорм», які було виконано

протягом 2014 р. дозволили зробити висновок про їх безпечність для

вирощування риби. Так, кольоровість, сухий залишок, рН, жорсткість, ХСК,

БСК-20, вміст розчиненого кисню, амонію сольового, нітрити, нітратів,

хлоридів, сульфатів були меншими ГДК.

У той же час, встановлено деяку невідповідність досліджуваних

показників води водойм двох господарств існуючим нормативам. Так, у воді

ставу ПП «Шматуха» більшим у 1,56 рази нормативного значення був вміст

амонію сольового – 0,78±0,018 проти 0,50 мг/дм3; у ставі ПП «Лисиця» у

1,06 рази більшою була кольоровість води – 53,4±1,53 проти 50,0; у 1,36 рази

більшою жорсткість води – 9,5±0,10 проти 7,0 мг-екв/дм3; більшим у

1,16 рази біологічне споживання кисню – 3,5 проти 3,0 мгО/дм3, більшим у

1,64 рази вміст амонію сольового – 0,82±0,021 проти 1,5 мг/дм3, більшим у

2,5 рази вміст нітрит-іонів – 0,2±0,04 проти 0,08 мг/дм3.

Невідповідність визначених показників нормативним значенням

ймовірно можна пояснити надходженням разом із дощовою і талою водою до

112

ставів решток органічних добрив, що потрапляють з земельних ділянок

приватних осіб, розміщених поряд водойми.

Визначення протягом 2012-2014 рр. вмісту важких металів у воді ставів

ВАТ «Сумирибгосп» дозволило встановити перевищення Феруму відносно

ГДК у 3,1-3,3 рази, що дорівнювало 0,31±0,014-0,33±0,016 мг/дм3 проти 0,1

мг/дм3, Цинку – у 2,8-3,8 рази, що дорівнював 0,028±0,015-0,038±0,012

мг/дм3 проти 0,01 мг/дм3, Мангану – у 8,3-8,8 рази, що дорівнювало

0,083±0,002-0,088±0,002 мг/дм3 проти 0,01 мг/дм3. Вміст Купруму, Кадмію і

Плюмбуму був значно меншим відносно ГДК.

Аналогічні дані було одержані під час аналізу проб води протягом 2014

р. з інших ставів області. Вміст Феруму був більше ГДК у 3,1-3,2 рази –

0,31±0,009-0,32±0,022 мг/дм3проти 0,1 мг/дм3; Цинку у 2,4-3,7 рази –

0,024±0,003-0,037±0,005 мг/дм3проти 0,01 мг/дм3; Мангану у 6,4-8,2 рази –

0,064±0,003-0,082±0,002 мг/дм3 проти 0,01 мг/дм3. Вміст у воді Купруму,

Кадмію і Плюмбуму відповідно був менше ГДК у 2,0-3,3; 12,5-25,0 і 10,0

рази.

Аналізуючи отримані показники, відносно ГДК за збільшенням

концентрації вміст досліджуваних металів у воді ставів ВАТ «Сумирибгосп»і

інших досліджуваних рибогосподарств області, можна розташувати у

наступному порядку: Кадмій, Плюмбум → Купрум → Цинк → Манган →

Ферум.

Результати мікробіологічних досліджень води досліджуваних

рибогосподарських водойм Сумської області дозволили визначити

залежність її мікробної забрудненості від пори року. Найменше ЗМЧ

встановлено взимку, коли воно дорівнювало у ВАТ

«Сумирибгосп»,ПП «Лисиця», с. Солідарне, ТОВ «Сумитехнокорм»,

ПП «Шматуха», відповідно 48,1±1,06; 386,0±24,2; 112,0±14,6; 254,0±16,2 і

76,0±8,1 КУО/мл. Навесні ЗМЧ різко збільшилося відповідно у 2,29

(p≤0,001); 8,03 (p≤0,001); 3,48 (p≤0,001); 5,04 (p≤0,001) і 2,37 (p≤0,001) рази і

досягло максимальних значень за весь період дослідження і становило

113

відповідно: 110,0±2,34; 3100,0±7,6; 390,0±4,6; 1280,0±5,3 і 180,0±2,8 КУО/мл.

Порівняно з весінніми значеннями, влітку цей показник зменшився

відповідно у 1,23 (p≤0,001); 2,31 (p≤0,001); 1,32 (p≤0,001); 1,95 (p≤0,001) і

1,08 рази, а порівняно з літними значеннями восени зменшився відповідно у

1,23 (p≤0,001); 1,81 (p≤0,001); 1,61 (p≤0,001); 1,26 (p≤0,001) і 1,48

(p≤0,001)рази.

Крім того, слід відмітити, що протягом року порівняно з значенням

ГДК – 300 КУО/мл, ЗМЧ води відповідало нормативному значенню лише у

водоймах ВАТ «Сумирибгосп». В інших господарствах області

нормативному значенню відповідала вода взимку – уводоймі с. Солідарне,

ТОВ «Сумитехнокорм» і ПП «Шматуха», весною – лише у водоймі ПП

«Шматуха», влітку і восени – у водоймі с. Солідарне і ПП «Шматуха». В

інших господарствах значення цього показника були більше від ГДК у 1,29 –

10,33 рази.

Одержані результати дослідження дають можливість розподілити

водойми за ступенем мікробного забруднення у порядку його збільшення:

ВАТ «Сумирибгосп» → ПП «Шматуха» → ТОВ «Сумитехнокорм» →

с. Солідарне → ПП «Лисиця».

Крім того, за результатами дослідження води ставів рибогосподарств

на наявність мікроорганізмів, які непрямо вказують на ступінь її

забруднення, було виділено культури кишкової палички, A. hydrophila,

S. aureus,P. vulgaris. Крім того, було досліджено їх патогенні властивості,

зокрема E. coli сероваріант О86. При дослідженні вірулентних властивостей

ешерихій, ізольований із става ПП «Лисиця»було встановлено, що культура

бактерій є патогенною і викликає 80 % летальність білих мишей.

Високе бактеріальне обсіменіння води ставів рибогосподарських

підприємств весною пов’язано у першу чергу з надходженням з талою водою

рештокорганічних добрив із земельних ділянок приватних осіб, розміщених

поряд водойм.

114

Звертає увагу значно більше ЗМЧ води ставів порівняно з водою річок,

що можно пояснити більш активними процесами самоочищення проточної

води порівняно з ставовою.

Здатність токсичних елементів накопичуватися в тканинах гідробіонтів

відома давно. Організм риб здатний акумулювати їх навіть в тих випадках,

коли їх вміст у водному середовищі не перевищує встановлених ГДК [21, 49,

104, 130]. У зв’язку з цим, визначення вмісту важких металів в організмі риб

є актуальним.

Згідно результатів виконаних нами лабораторних досліджень у пробах

м'язової тканини сазанів, виловлених протягом 2012-2014 рр. із річок Псел,

Ворскла і Сула вміст важких металів у середньому коливався: Феруму – від

0,5±0,02 до 4,3±0,05 мг/кг, Цинку – від 7,0±0,04 до 17,0±0,05 мг/кг, Купруму

– від 2,1±0,07 до 5,0±0,02 мг/кг, Мангану – від 1,15±0,02 до 1,73±0,03 мг/кг,

Кадмію – від 0,01±0,001 до 0,04±0,002 мг/кг, Плюмбуму – у межах

0,01±0,001 мг/кг, що не перевищувало ГДК (див. табл. 3.17-3.19).

У пробах м'язової тканини коропів, виловлених протягом 2012-2014 рр.

із досліджуваних ставів рибоводних господарств: ВАТ

«Сумирибгосп»,ПП «Лисиця», с. Солідарне, ТОВ «Сумитехнокорм»,

ПП «Шматуха» середній вміст важких металів знаходився в межах: Феруму –

від 21,56±0,81 до 24,6±0,80 мг/дм3, Цинку – від 8,68±0,64 до 9,86±0,03 мг/дм3,

Купруму – від 0,48±0,40 до 0,67±0,02 мг/дм3, Мангану – від 0,18±0,042 до

0,27±0,020 мг/дм3, Кадмію у межах 0,01 мг/дм3 і Плюмбуму – від 0,22±0,02

до 0,35±0,01 мг/дм3. Таким чином, порівняно з ГДК, у м’ясі коропів вміст

Кадмію був менше у 20,0 разів, Плюмбуму – у 1,36-4,55 рази, Мангану – у

3,33-7,41 рази, Купруму – у 17,24-37,04 рази, Цинку – у 4,09-4,61 рази і

Феруму – у 1,28-1,39 рази (див. табл. 3.20, 3.21).

Порівнюючи величину вмісту важких металів у м’язовій тканин

коропів, виловлених у ставах рибоводних господарств і в м’язовій тканині

сазанів, виловлених у річках, звертає на себе увагу більший у 5,01 – 49,2 рази

115

вміст Феруму і менший – у 3,13 – 10,42 рази вміст Купруму.Вміст інших

досліджуваних металів мав незначні відмінності.

Значно більший вміст Феруму у м’язовій тканині коропів корелює з

більшим його вмістом у воді ставів і відповідно, менший вміст Феруму у

м’язовій тканині сазанів корелює з меншим його вмістом у воді річок.

Менший вміст Купруму у м’язовій тканині коропів, виловлених з

ставів, не можна пояснити вмістом його у воді, бо згідно результатів

хімічних досліджень у воді досліджуваних рік вміст Купруму під час його

визначення був у дуже низькій кількості, використаним методом не

визначався (див. табл. 3.4-3.6). Порівняно з водою річок, у воді ставів вміст

Купруму був більше і становив 3,0±0,1х10-3 – 5,0±0,6х10-3 мг/дм3 (див. табл.

3.12 і 3.13).

У рибництві широко використовують вилов риби із води ятерами і

неводом. У даному експерименті досліджували мікробну контамінацію

покривів тіла виловлених різними способами риб. За результатами

візуального дослідження тушок коропа, карася та товстолоба, виловлених

ятерами і неводом, відмінностей у стані покриву тіла виявлено не було.

За результатами мікробіологічних досліджень слизу шкіри риби

встановлений суттєвий вплив способу вилову на ступінь її мікробної

контамінації. За результатамибактеріологічних досліджень встановлено,що

КМАФАнМ зі змивів шкіри риби, яка була виловлена ятерами, порівняно з

виловленою неводом, була більше:від коропа лускатого – у 2,72 (р≤0,001)

рази; карася сріблястого – у 5,16 (р≤0,001) рази і товстолоба білого – у 1,28

(р≤0,05) рази.

Крім того, ступінь мікробного обсіменіння покривів тіла залежала від

виду риби. Найбільшою, не залежно від способу вилову, вона була у карася

сріблястого, меншою – у коропа лускатого і найменшою – у товстолоба

білого. Ймовірно, кількість загальне бактеріальне обсіменіння слизу на тілі

риби залежить від біології даних видів тварин: способу кормової поведінки,

місця переважної локалізації в водоймі (мул, глибокі чи поверхневі шари

116

води тощо). Отже, за вилову риби ятером мікробне обсіменіння тіла риби

було в 1,28-5,16 рази менше, ніж за вилову неводом.

Результати досліду з внутрішньоочеревинного введення білим мишам

суспензій мікробних культурE.coli14 сероварів, а також культур

A. hydrophila, P. vulgaris, P. aeroginosa, S. aureus, S. faecalis, S. dublin,

виділених з рибоводного інвентарю і води засвідчилиїх високу патогенність

(див. табл. 3.24 і 3.25). Це вказує на їх потенційну небезпечність для риби, як

причина її інфекційних захворювань.

У зв’язку з цим виникає необхідність у пошуку нових екологічно-

безпечних заходів і засобів зниження ступеня контамінації риби і води

водойм, так як інфікована риба може потрапляти до споживача і викликати

інфекційні захворювання або інтоксикації.

З метою зменшення контамінації ґрунту ложа ставу під час літування

нами був виконаний дослід із дослідження впливу вирощування різних видів

сільськогосподарських культур на вміст у ньому мікроорганізмів. У досліді

було використано чотири види кормових трав, насіння яких висівали весною:

два види багаторічних: буркуну білого (Melilоtus аlbus), трави канаркової

справжньої (Phalaris canariensis) і два види однорічних: ріпаку озимого

(Brassica napus)і амаранту кормового (Amarаnthuspabulum).Результати

експерименту засвідчили антимікробну дію ризосфери рослин на

КМАФАнМ ґрунту.

Ризосфера (сфера кореня)– грунт товщиною 2-3мм, який безпосередньо

прилягає до коріння рослин і містить велику кількість мікроорганізмів,

головним чином бактерій, грибів і актиноміцетів. У ризосфері завдяки їх

життєдіяльності утворюються біотичні речовини (вітаміни, ферменти,

гормонитощо). Мікроорганізми ризосфери використовують кореневі

виділення рослин для живлення і захисту від антагоністичної дії інших

мікроорганізмів, рослина ж використовує з ризосфери продукти мінералізації

мікроорганізмами органічних залишків і мобілізації ними речовин гумусу.

117

Кількість і видовий склад груп мікроорганізмів ризосфери змінюється

протягом вегетації, періоду залежно від ґрунтових умов і виду рослин[144].

За результатами нашого дослідження встановлено, що протягом

вегетаційного періоду відбувається поступовезменшення мікробного

обсіменіння грунту, його колі-титру і титру ентерококів. Причому

інтенсивність мікробної деконтамінації знаходиться в прямій залежності від

виду вирощуваних кормових трав.

Так, через 30 діб після висадження насіння рослин мікробна

контамінація ділянок ґрунту БМ зменшилася, причому обсіменіння ґрунту

мікрофлорою на ділянках, де вирощували багаторічні трави, було менше, ніж

там, де вирощували однорічні культури (див. табл. 3.28). Порівняно з

початковим значенням, КМАФАнМ на ділянках ґрунту за умови

культивування канаркової трави і буркуну зменшилася відповідно на 60,0 і

51,7 %, а амаранту та ріпаку – на 44,8 та 37,0 %. У пробах ґрунту на всіх

ділянках вирощування рослин у цей період вегетації були виділені патогенні

штами E. coli O4 і O8.

На90 добу досліду найбільший вплив на процес санації забрудненого

ґрунту чинили канаркова трава та буркун білий. Порівняно з вихідним

значенням, ступінь мікробної контамінації ґрунту зменшився відповідно на

79,6 і 78,3 %, колі-титр і титр ентерококів – до 0,01. Найменший вплив на

процеси самоочищення чинили однорічні трави – амарант і ріпак:через 90 діб

вегетації КМАФАнМ ґрунтузменшилася відповідно на 61,3 і 55,7 %. Через

150 діб від початку досліду за вирощування буркуну і амаранту в ґрунті ложа

ставу КМАФАнМ зменшилася відповідно на 96,4 і 95,3 %, а колі-титр і титр

ентерококів – до 0,1. Після закінчення вегетаційного періоду амаранту і

буркуну патогенних мікроорганізмів не виявлено.

Згідно санітарно-гігієнічних вимог, після транспортування перед

випуском у водойму необхідно виконувати лікувально-профілактичну

обробку риби.Це обумовлено як суттєвим збільшенням контамінації покривів

тіла риби під час транспортування, так і з метою профілактики інфекційних

118

захворювань під час її переміщення з однієї водойми в іншу. Наразі існує

нагальна потреба в нових ефективних і одночасно безпечних для риби і

зовнішнього середовища дезінфектантах.

Одним з таких засобів може бути лікувально-профілактичний препарат

«ВетОкс-1000».На першому етапі досліду методом послідовних десяти- та

двократних серійних розведень оцінювали бактерицидну дію препарату

«ВетОкс-1000» щодо культур мікроорганізмів A. hydrophila, E. coli,

P. vulgaris, P. aeroginosa, S. aureus, S. faecalis. За результатами експерименту

встановлено, що препарат має бактерицидну дію відносно всіх

досліджуваних культур мікроорганізмів. У серії десятикратних розведень

абсолютну бактерицидну дію препарат «ВетОкс-1000» виявив у розведенні

1:10, а в серії двократних розведень – 1:16.

За результатами дослідження встановлено, що перед обробкою

загальне бактеріальне обсіменіння поверхні тіла коропів дорівнювало

15±0,58×104 КУО/г, що у 3,0 рази було більше допустимого показника

нормативу (5×104 КУО/г). Після витримки риб контрольної групи у чистій

воді тривалістю 30 хв. їх обсіменіння зменшилося у 1,5 рази – з

15±0,58×104до 10±0,52×104 КУО/г (р≤0,001). За використання препарату

«ВетОкс-1000» у дозі 5 мг/л загальне бактеріальне обсіменіння поверхні тіла

риби зменшилося у 2,5 рази – до 7±0,37×104КУО/г (р≤0,001), у дозі 10 мг/дм3

зменшилося у 7,5 рази – до 2±0,27×104 КУО/г (р≤0,001), у дозі 15 мг/дм3

зменшилося у 18,75 рази – до 8±0,42×103 КУО/г (р≤0,001). Таким чином,

оптимальною дозою досліджуваного препарату, яка забезпечує задовільний

санітарно-бактеріологічний стан поверхні шкіри риби, є 10 мг/дм3. За

використання препарату «ВетОкс-1000» умовно-патогенної мікрофлори на

шкірі коропів виявлено не було.

Одним з ефективних способів дезінфекції у самих різних областях

промисловості і побутового використання є використання ультрафіолетового

опромінення. З метою застосування даного способу у рибництві нами було

119

виконано дослідження з метою визначення ефективності знезараження тест-

поверхні з різних матеріалів і визначення режиму використання.

Визначення антимікробної активності ультрафіолетового опромінення

виконували щодо патогенних культур мікроорганізмів

A. hydrophila,E. coli,P. vulgaris,P. aeroginosa, S. aureus, S. faecalis, що були

ізольовані з рибоводного інвентарю. Матеріалом тест-поверхні, на яку

наносили суспензії мікробних культур, булитакі матеріали: цегла силікатна,

плитка кахельна, дерево дуба, метал оцинкований і пластик.

За результатами експерименту встановлена дозозалежна ефективність

УФ- опромінення відносно культур різних видів мікроорганізмів (див. табл.

3.32).Як свідчать результати дослідження, найбільш ефективно УФ-

опромінення чинило бактерицидну дію щодо тест-поверхні з плитки, металу і

пластику, про що свідчила відсутність росту мікроорганізмів за 15 хв.

опромінення. Для досягнення аналогічного ефекту стосовно поверхні цегли і

дерева експозицію необхідно було збільшити у 2 рази.

Отже встановлено, що ефект знезараження УФ- опроміненням

залежить від виду оброблюваного матеріалу, а також тривалості опромінення

і інтенсивності бактерицидного потоку і не залежить від виду

мікроорганізмів.

Таким чином, за умови контамінації

мікроорганізмамиA. hydrophila,E. coli,P. vulgaris,P. aeroginosa, S. aureus,

S. faecalis ефективним режимом знезараження ультрафіолетовим

випромінюванням поверхні тест-об’єктів наступних матеріалів є:

- цегла силікатна і дерево дуба – за загальної дози опромінення

45,36 Вт с/см2, інтенсивності бактерицидного потоку 4,536 Вт/см2 і експозиції

45 хв.;

- кахельна плитка, метал оцинкований і пластик – за загальної дози

опромінення 15,12 Вт с/см2, інтенсивності бактерицидного потоку 1,512

Вт/см2 і експозиції 15 хв.

120

Таким чином, УФ-опромінення здатне забезпечити ефективну

деконтамінацію поверхні рибоводного інвентарю, виготовленого з цегли,

кахельної плитки, дерева, металу і пластику.

Одним з найбільш поширених засобів, що використовують у рибництві

для дезінфекції і який не відповідає сучасним вимогам щодо безпечності,

є4 % водний розчин формаліну. Його альтернативою може бути хлор (IV)

оксид, який має дезінфікуючі властивості, у процесі застосування не утворює

шкідливих речовин, у т.ч., хлорорганічних сполук.

Визначення антимікробної активності водного розчину формаліну і

хлор (IV) оксиду виконували стосовно культур патогенних мікроорганізмів:

A. hydrophila,E. coli,P. vulgaris,P. aeroginosa, S. aureus, S. faecalis, виділених

із змивів рибоводного інвентарю і знарядь лову у рибогосподарстві ТОВ

«Сумитехнокорм». У досліді визначали бактерицидні властивості водних

розчинів хлор (IV) оксиду з концентрацією 0,5 і 1,0 мг/дм³ та формаліну у

4 % концентрації.

Результати визначення дезінфікуючої активності 4 % розчину

формаліну відносно патогенних культур мікроорганізмів на поверхні тест-

об’єктів засвідчили їх повне знешкодження на тест-об’єктах з плитки, метала

і пластика. Розчин дезінфектанту мав дуже високу, але не абсолютну

антимікробну активність відносно мікроорганізмів, що були нанесені на

цеглу – від 98,8±0,65 до 99,9±0,11 % та дерево – від 99,0±0,60 до 99,8±0,16 %.

Результати визначення властивостей розчину хлор (IV) оксиду

засвідчили дозо залежний ступінь дезінфікуючої активності. Ступінь

знешкодження патогенних мікроорганізмів у концентрації 0,5 мг/дм³

становив від 93,7±0,45 % (S.faecalis на тест-об’єкті цегла) до 98,4±0,80 %

(P.vulgaris на тест-об’єкті метал). Використання розчину хлор (IV) оксидуу

концентрації 1 мг/дм³ чинило абсолютну бактерицидну дію відносно всіх

досліджуваних культур мікроорганізмів, які були нанесені на тест-об’єкти з

плитки, металу і пластику і дуже високу – відносно P. vulgaris на поверхні

121

цегли і дерева і E. coli на поверхні дерева, ступінь знешкодження яких

дорівнювала 99,9±0,82 %; 99,9±0,42 % і 99,9±0,64 %.

Таким чином, використання хлор (IV) оксиду за дезінфікуючими

властивостями не поступалося формаліну і було здатно забезпечити

ефективне знезараження рибоводного інвентарю, виготовленого з цегли,

кахельної плитки, дерева, металу і пластику. Враховуючі шкідливі

властивості формаліну, доцільним є використання саме розчину хлор (IV)

оксиду у концентрації 1 мг/дм³.

122

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення та

експериментальне обґрунтування наукової проблеми щодо санітарно-

гігієнічної оцінки вирощування і заходів забезпечення якості коропів в

умовах рибогосподарств Сумської області на основі комплексної оцінки

екологічного стану водойм рибогосподарств, впливу біотичних та абіотичних

факторів на безпечність риби. Обґрунтовано можливість вирощування

кормових трав у ґрунті ложа під час літування ставів з метою їх санації,

застосування препарату «ВетОкс-1000» для лікувально-профілактичної

обробки риби, доведена ефективність екологічно безпечних методів

дезінфекції рибоводного інвентарю і знарядь лову з застосуванням розчину

хлор (IV) оксиду та ультрафіолетового опромінення.

1. Протягом 2012-2014 рр. більшість санітарно-гігієнічних

показників найбільших річок Сумської обл.: Псел, Ворскла і Сула

знаходилися в межах нормативних значень. На верхній межі ГДК були

жорсткість води, яка становила від 6,7±0,2 до 7,3±0,3 мг-екв/дм3 і вміст

амонію сольового, який становив від 0,44±0,03 до 0,58±0,17 мг/дм3.

Порівняно з ГДК, у воді у 1,43-1,61 рази було більше хімічне споживання

кисню, а також вміст важких металів: Мангану у 5,0-11,9 рази і Феруму – у

1,1-1,9.

2. Більшість показників санітарно-гігієнічного стану води

рибогосподарських водойм: ВАТ «Сумирибгосп», ТОВ «Сумитехнокорм»,

с. Солідарне, ПП «Шматуха» і ПП «Лисиця» знаходилися в межах

нормативних значень. У той же час, порівняно з ГДК, були більшими: у ставу

ПП «Шматуха» у 1,56 рази вміст амонію сольового; у воді ставу ПП

«Лисиця» у 1,06 рази – кольоровість, у 1,36 рази – жорсткість, у 1,16 рази –

БСК, у 1,64 рази – вміст амонію сольового, у 2,5 рази – вміст нітрит-іонів.

123

Вміст Феруму був більше ГДК у 3,1-3,3 рази; Цинку – у2,4-3,8 рази; Мангану

– у 6,4-8,8 рази.

3. За результатами бактеріологічних досліджень водойм Сумської

обл. встановлено, що ЗМЧ води ставів було більше, ніж річок. Найменше

ЗМЧ води рибогосподарських ставів встановлено взимку, найбільше –

весною. Протягом року ЗМЧ води відповідало нормативному значенню лише

в водоймах ВАТ «Сумирибгосп». В інших господарствах області ЗМЧ було

менше ГДК взимку – у ставах с. Солідарне, ТОВ «Сумитехнокорм» і ПП

«Шматуха», весною – лише у водоймі ПП «Шматуха», влітку і восени – у

водоймі с. Солідарне і ПП «Шматуха». В інших господарствах порівняно з

ГДК значення цього показника були більше у 1,29-10,33 рази.

4. Вміст важких металів: Феруму, Цинку, Купруму, Мангану,

Кадмію і Плюмбуму у пробах м'язової тканини сазанів, виловлених із річок

Псел, Ворскла і Сула і коропів, виловлених із ставів рибоводних господарств,

був менше ГДК. У той же час, порівняно з сазанами, у м’язовій тканині

коропів вміст Феруму був більше у 5,0-49,2 рази, що корелює з його більшим

середнім вмістом у воді річок, а вміст Купруму – у 3,13-10,42 рази менше.

5. Встановлено вплив способу вилову на ступінь мікробної

контамінації покровів тіла риби. У слизу шкіри риби, яку виловили ятером,

порівняно з виловленою неводом, КМАФАнМ була більше: від коропа

лускатого – у 2,72 (р≤0,001) рази; карася сріблястого – у 5,16 (р≤0,001) рази і

товстолоба білого – у 1,28 (р≤0,05) рази.

6. Внутрішньоочеревенне введення білим мишам культур

мікроорганізмів E. coli,A. hydrophila, P. vulgaris, P. aeroginosa, S. aureus,

S. faecalis, S. dublin, виділених з рибоводного інвентарю рибогосподарств,

викликало 80-100 % летальність, що свідчить про їх високу патогенність.

7. Лікувально-профілактичний препарат «ВетОкс-1000» у

концентрації 10 і 15 мг/дм3 води з експозицією 30 хвилин є ефективним

засобом, що забезпечує зменшення загального бактеріального обсіменіння

поверхні тіла коропів у 7,5 (р≤0,001) і 18,75 рази (р≤0,001).

124

8. Експериментально встановлено, що ультрафіолетове опромінення

повністю знезаражує контаміновані ізолятами культур мікроорганізмів

A. hydrophila, E. coli, P. vulgaris, P. aeroginosa, S. aureus, S. faecalis, тест-

поверхні з плитки кахельної, металу оцинкованого і пластику за експозиції

15 хв. та інтенсивності бактерицидного потоку 1,512 Вт/см2 і тест-поверхні з

цегли силікатної і дерева дуба за експозиції 30 хв. та інтенсивності

бактерицидного потоку 4,536 Вт/см2, що свідчить про його ефективність в

якості методу знезараження рибоводного інвентарю з відповідних матеріалів.

9. Водний розчин хлор (IV) оксиду в концентрації 1 мг/дм³, як і 4 %

розчин формаліну, однаково ефективно знезаражує контаміновані ізолятами

культур мікроорганізмів A. hydrophila, E. coli, P. vulgaris, P. aeroginosa,

S. aureus, S. faecalis тест-поверхні з плитки кахельної, металу оцинкованого,

пластику, цегли силікатної і дерева дуба. Враховуючі шкідливі властивості

формаліну, доцільним є використання саме екологічно безпечного розчину

хлор (IV) оксиду в концентрації 1 мг/дм³.

10. Вирощування кормових трав у ґрунті ложа ставу під час

літування є ефективним сануючим заходом, що зменшує його бактеріальне

забруднення. Порівняно з контрольною ділянкою, де рослини не

висаджували, на 150 добу вегетаційного періоду у ґрунті ботанічного

майданчика ложа ставу, в якому вирощували буркун білий (Melilоtus аlbus),

траву канаркову справжню (Phalaris canariensis), ріпак озимий (Brassica

napus)і амарант кормовий (Amarаnthuspabulum).КМАФАнМ було відповідно

менше у 8,43 (р≤0,001); 3,37 (р≤0,001); 1,33 (р≤0,001) і 1,45 (р≤0,001) рази.

11. Економічна ефективність вирощування коропів двохліток у ставі

після його санації шляхом літування з вирощуванням трави буркуну білого

становить 1,92 грн. на 1,00 грн. витрат.

125

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Рибоводним господарствам рекомендовано виконувати літування

ставів з використанням посівів буркуну білого (Melilotus albus), що покращує

санітарно-гігієнічний стан ґрунту їх ложа. Використання даного санітарного

методу дозволить оздоровити водойми для вирощування коропів і одержати

екологічно безпечну рибу.

2. З метою санітарної обробки коропів після їх транспортування

рекомендовано використовувати лікувально-профілактичний препарат

«ВетОкс-1000» у концентрації 10 мг/дм3 води з експозицією 30 хв.

3. Дезінфекцію рибоводного інвентарю, знарядь лову, живорибної тари

рекомендується здійснювати згідно методичних рекомендації «Знезараження

води та стоків розчинами діоксиду хлору, отриманого за допомогою

генераторів діоксиду хлору з реагентів Divosan CD-7,5 та Divoact H чи

реагентів Blanidas-C 7,5CD та Blanidas-A 9H», які затверджені науково-

технічною радою Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України,

протокол № 1 від 25 грудня 2014 р.

4. Якість води в рибоводних господарствах пропонуємо визначати за

використання методичних рекомендацій «Визначення якості води у

водоймищах рибогосподарського призначення», затверджених науково-

технічною радою Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України,

протокол № 1 від 25 грудня 2014 р.

5. Результати дисертаційної роботи рекомендуємо використовувати у

навчальному процесі під час викладання дисциплін «Ветеринарно-санітарна

експертиза з основами технології та стандартизації продуктів тваринництва»,

«Гігієна продуктів тваринного походження», «Гігієна тварин та ветеринарна

санітарія», «Ветеринарно-санітарний нагляд за виробничими процесами у

тваринництві» у вищих навчальних закладах агарного профілю.

126

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аксенов С. И. Вода ее роль в регуляции биологических процессов /

Аксенов С. И. – М.: Наука, 1990. – 57 с.

2. Алекин О. А. Основы гидрохимии. – Учебное пособие / О. А. Алехин.

– Л. : Гидрометеоиздат, 1970. – 442 с.

3. Александров С. Н. Прудовое рыбоводство / С. Н. Александров,

В. В. Пожидаев. – Донецк: Сталкер, 2006. – 240 с.

4. Александров С. Н. Садковое рыбоводство / Александров С. Н. – М.:

«АСТ», 2005. – 270 с.

5. Алимов С. І. Екологічні зміни водних екосистем при антропогенних

навантаженнях: наукове видання / С. І. Алимов. – Харків: Оберіг, 2010. –

360 с.

6. Алимов С. І. Рибне господарство України: стан і перспективи /

Алимов С. І. – К.: Вища освіта, 2003. – 336 с.

7. Аналітична хімія поверхневих вод / [Набиванець Б. Й., Осадчий В. І.,

Осадча Н. М., Набиванець Ю. Б.]. – К. : Наукова думка, 2007. – 456 с.

8. Андрющенко А. І. Ставове рибництво / А. І. Андрющенко,

С. І. Алимов. – К.: Видавничий центр НАУ, 2008. – 636 с.

9. Арабаджи А. А. Рыбоводство. Практическое руководство по

определению рыб Орловской области / А. А. Арабаджи, В. И. Крюков. –

Орёл: Изд-во «Автограф», 2009. –68 с.

10. Атлас пресноводных рыб России: в 2-х т. / под ред.

Ю. С. Решетникова. – М.: Наука, 2002. – 633 с.

11. Афанасьев С. А. Инвентаризация ихтиофауны устьевой области

реки Вита / С. А. Афанасьев, О. П. Кирилюк, Н. И. Гончаренко, В. Л.

Долинский, Е. В.Савченко // Озерные экосистемы: биологические процессы,

антропогенная трансформация, качество воды : Материалы ІІІ

127

Международной научной конференции. 17-22 сентября 2007 г. – Минск-

Нарочь. – С. 275–276.

12. Бех В. В. Малолускатий короп перспективний об’єкт

аквакультури / В. В. Бех, М. І. Осіпенко, В. Г. Томіленко, А. П. Кучеренко, В.

М. Павліщенко, В. І. Олексик, В. Г Шапошник // Проблемы аквакультуры и

функционирования водных екосистем: материалы международной науч.-

практ. конференции молодых ученых, 25-28 февраля 2002 г. – Киев, 2002. –

С. 91– 92.

13. Биологические препараты и химические вещества в аквакультуре

/ [Давыдов О. Н., Абрамов А. В., Куровская Л. Я. и др.]. – К.: Логос, 2009. –

307 с.

14. Білоконь Г. С. Накопичення радіонуклідів в промислових видах

риб Дніпровського водосховища / Г. С. Білоконь // Рибне госп-во. –2009. – №

66. – С. 229–232.

15. Богданов Н. И. Биологическая реабилитация водоёмов /

Н. И. Богданов. – Пенза: РИО ПГСХА, 2008. – 126 с.

16. Богданов Н. И. Микробиологические процессы и рыбоводные

результаты интенсивно эксплуатируемых прудов Таджикистана / Н.

И. Богданов, М. С. Эгамов // Деп. ВИНИТИ № 197-В 93, 1993. – 80 с.

17. Богданов Н. И. Прудовое рыбоводство / Н. И. Богданов, А. Ю.

Асанов. – Пенза, 2011. – 89 с.

18. Богданов Н. И. Прудовое рыбоводство Пензенской области /

Н. И. Богданов, А. Ю. Асанов. – Пенза, 2010. – 86 с.

19. Борисова М. Н. Ветеринарная защита рыбоводческих хозяйств /

М. Н. Борисова, С. С. Яковлев // Ветеринария. – 2004. – № 4. –С. 3–6.

20. Борщевський П. Стратегічні проблеми розвитку рибного

господарства України / П. Борщевський, М. Стасишен, Н. Алесіна //

Стратегія розвитку України. – К. : Книжкове видавництво НАУ, 2004. – № 1–

2. – С. 370–388.

128

21. Ваганов А. С. Содержание тяжелых металлов в тканях и органах

щуки Куйбышевского водохранилища / А. С. Ваганов, Е. С. Ваганова, Е. С.

Климов // Современные проблемы эволюции: материалы междунар. конф.

XXV Любищевские чтения, (Ульяновск, 5-7 апреля 2011). – Ульяновск, 2011.

– С. 279–282.

22. Васильков Г. В. Паразитарные болезни рыб и санитарная оценка

рыбной продукции / Васильков Г. В. – М.: Изд-во ВНИРО,1999. – 191 с.

23. Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології і

стандартизації продуктів тваринництва / [Якубчак О. М., Хоменко В. І.,

Мельничук С. Д. та ін.]; під. ред. О. М. Якубчак, В. І. Хоменка. – К., 2005. –

800 с.

24. Ветеринарно-санітарна експертизаи з основами технології і

стандартизації продуктів тваринництва / [В. І. Хоменко, В. М. Ковбасенко,

М. К. Оксамитний та ін.] – К.: “Сільгоспосвіта”, 1995. – 716 с.

25. Вилер А. Семейство Карповые - Cyprinidae // Определитель рыб

морских и пресных вод Северо-Европейского бассейна / Перевод с

английского Т. И. Смольяновой под редакцией канд. биол. наук В. П.

Серебрякова. – М.: Легкая и пищевая промышленность, 1983. – 432 с.

26. Власенко В. В. Хвороби риб / В. В. Власенко, Ю. Д. Темніханов.

– Вінниця, 2012 – 676 с.

27. Власов В. А. Разведение пресноводных рыб и раков / В. А.

Власов, С. Б. Мустаев – М.: ООО «Издательство Астрель», ООО

«Транскнига», 2004. – 256 с.

28. Власов В. А. Рыбоводство / В. А. Власов. – СПб: «Лань», 2010. –

368 с.

29. Boдa питьeвaя. Meтoды caнитapнo-бaктepиoлoгичecкoгo aнaлизa:

ГOCT 18963-73. – [Действует с 1974-07-01]. (Межгосударственный стандарт).

– М.: ФГУП Стандартинформ, 2010. – 6 с.

30. Вовк Н. И. Ихтиопатологический моніторинг внутренних

водоемов Украины / Н. И. Вовк, Л. П. Бучацкий, Р. И. Пирус // Проблеми

129

іхтіопатології: матеріали 1 Всеукр. конф., 23-27 жовтня 2001 р. – К., 2001. –

С. 31– 36.

31. Вовк Н. И., Бучачский Л. П., Пирус Р. И. Ихтиопатологический

мониторинг внутренних водоемов Украины / Н. И. Вовк, Л. П. Бучачский,

Р. И. Пирус // Проблеми іхтіопатології: матеріали 1 Всеукраїнської

конференції. – К.: 2001. – С. 39– 42.

32. Вовк Н. И., Руденко А. В. Микрофлора рыб как индикатор их

физиологического состояния и экологии водной среды // Тез. докл. междун.

конф. «Пресноводная аквакультура в условиях антропогенного пресса». – К.,

1994. – Ч.2. – С. 179 – 180.

33. Вовк Н. І. Іхтіопатологічний контроль рибогосподарських водойм

України / Н. І. Вовк // Тваринництво України. – 2002. – №5. – С. 25 – 26.

34. Вовк Н. І. Мікрофлора риб та деякі аспекти її формування / Н. І.

Вовк // Рибне господарство. – 2001. – № 59 – 60. – С. 136 – 141.

35. Вода рибогосподарських підприємств. Загальні вимоги та норми :

СОУ–05.01.–37–385: 2006. – [Чинний від 2007-07-16]. – Київ : Міністерство

аграрної політики та продовольства України, 2013 – 22 c.

36. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради від 6 червня

1995 р. – №24. – К., 1995. – С. 189.

37. Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки

: Довідник / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. - К. : Інтерпрес, 2014.

- 164 с.

38. Воробьев В. И. Биогеохимия и рыбоводство / Воробьев В. И. –

Саратов: МП Литера, 1993. – 224 с.

39. Вундцеттель М. Ф. Развитие пастбищного рыбоводства в России /

М. Ф. Вундцеттель, В. К. Виноградов // Рыбоводство и рыболовство. – 1997.

– № 2. – С.11-12.

40. Выращивание рыб в малых водоемах. Руководство для

рыбоводов-любителей. – М: Колос, 2000. – 128 с.

130

41. Гаевская А. В. Паразитология и патология рыб:

Энциклопедический словарь-справочник / А. В. Гаевская. – Севастополь:

Экоси-Гидрофизика, 2006. – 390 с.

42. Гаєвська А. В. Паразитологія та патологія риб. Енциклопедичний

словник-довідник / А. В. Гаєвська. – К.: Наук. думка, 2004. – 366 с.

43. Геращенко Л. Риба і рибопродукти в білковому раціоні населення

України / Л. Геращенко // Рибне господарство України. – 2002. – № 1. – С.

42–43.

44. Гігієна тварин / [М. В. Демчук, М. В. Чорний, М. П. Високос,

Я. С. Павлюк]; За ред. М. В. Демчука. – К.: Урожай, 1996. – 384 с.

45. Голова Ж. Д. Микробиология рыбы и рыбных продуктов /

Ж. Д. Голова, В. П. Дедюхина. – М.: Агропромиздат, 1996. – 148 с.

46. Головко А. М. Ветеринарна санітарна мікробіологія / А. М.

Головко, І. О. Рубленко. – К.: Аграрна освіта, 2010. – 284 с.

47. Гончарова О. В. Особливості функціонування та комплексне

дослідження стану рибогосподарського підприємства в умовах степу України

/О. В. Гончарова / Науковий вісник Львівського національного університету

ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького. – 2013. – Ч. 2.

– С. 38 – 40.

48. Гоч І. В. Охорона та раціональне використання іхтіофауни річок

Західно-Подільського Придністров’я в умовах скорочення чисельності та

біорізноманіття риб під впливом антропогенного тиску / І. В. Гоч // Наукові

записки Тернопільського державного педагогічного ун-ту імені Володимира

Гнатюка. Сер.: Біологія. – 2006. – №1(28). – С.69–73.

49. Гриб Й. В. Особливості міграції та накопичення хлорорганічних

пестицидів (ХОП) у гідробіонтах озер Шацького національного природного

парку й правобережних приток р. Прип’ять (80-ті роки і сьогодення) / Й.

В. Гриб // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі

Українки. Географічні науки. – 2009. – № 1. – С. 150–157.

131

50. Гринжевський М. В. Економічна ефективність вирощування

товарної риби за трилітнього циклу / М. В. Гринжевський, А. В. Пекарський.

– К.: Світ, 2000. – 100 с.

51. Гринжевський М. В. Інтенсифікація виробництва продукції

аквакультури у внутрішніх водоймах України / Гринжевський М. В. – К.:

Світ, 2000. – 188 с.

52. Гринжевський М. В. Інтенсифікація рибного господарства

внутрішніх водойм України / М. В. Гринжевський // Економіка АПК. – К.ІАЕ

УААН, 2000. –№ 6. – С. 3 – 12.

53. Гринжевський М. В. Оптимізація виробництва продукції

аквакультури / М. В. Гринжевський, А. В. Пекарський. – К.:

ПоліграфКонсалтинг, 2004. – 328 с.

54. Гринжевський М. В. Аквакультура України / Гринжевський М.В.

– Львів: Вільна Україна, 1998. – 331 с.

55. Грициняк І. І. Науково-практичні основи раціональної годівлі риб

І. І. Грициняк. – К.: «Рибка моя», 2007. – 306 с.

56. Грищенко Л. И. Болезни рыб и основы рыбоводства / Грищенко

Л. И., Акбаев М. Ш., Васильков Г. В. – М.: Колос, 1999. – 456 с.

57. Грищенко Л. И. Болезни рыб с основами рыбоводства /

Л. И. Грищенко, М. Ш. Акбаев. – М.: КолосС, 2013. – 480 с.

58. Губанов В. И., Стельмах Л. В., Клименко Н. П. Комплексные

оценки качества вод Севастопольского взморья (Черное море) / В. И.

Губанов, Л. В Стельмах, Н. П. Клименко // Современное состояние

гидрохимического режима вод Севастопольского взморьяс // Экология моря.

– 2002. – Вып. 62. – С. 76–80.

59. Давидов О. Н. Ветеринарно-санітарний контроль харчових

гідробіонтів / Давидов О. Н., Абрамов А. В., Темніханов Ю. Д. – Черкаси:

видавництво «АНТ», 2007. – 540 с.

132

60. Давидов О. М. Основи ветеринарно-санітарного контролю в

рибництві: Посібник / О. М.Давидов , Ю. Д. Темніханов . – Київ: Фірма

«ІНКОС», 2004. – 144 с.

61. Давидов О. М. Сучасні аспекти оздоровлення риб в аквакультурі /

О. М. Давидов. – К.: Інститут зоології НАН України, 1998. – 112 с.

62. Давыдов О. Н. Болезни пресноводных рыб / О. Н. Давыдов,

Ю. Д. Темниханов. – К.: «Ветинформ», 2003. – 544 с.

63. Давыдов О. Н. Ихтиопатологическая энциклопедия / Давыдов

О. Н., Исаева Н. М., Кругляковская Л. Я. – К.: Укр. фитосоциал. центр, 2000.

– 164 с.

64. Дворецький А. І. Використання кормових компонентів переробки

продукції тваринництва при вирощуванні риби / А. І Дворецький,

Ю. О. Желтов, О. В. Дерень та ін. // Рибне господарство України «Fishing

industry of Ukraine». Науково-виробничий журнал. Керченський державний

морський технологічний університет – 2013. – №1 (84). – С. 34 – 39.

65. Демчук М. В. Гігієна тварин / Демчук М. В., Чорний М. В.,

Високос М. П. – К.: Урожай, 1996 – 347 с.

66. Динамика содержания и распределение основных

дозообразующих радионуклидов у рыб зоны отчуждения Чернобыльской

АЭС / Д. И. Гудков, А. Е. Каглян, А. Б. Назаров [и др. ] // Гидробиол. журн. –

2008. – Т. 44, №3. – С. 95–113.

67. Довідник лікаря ветеринарної медицини / [Вербицький П. І.,

Достоєвський П. П., Бусол В. О. та ін.]; за ред. П. І. Вербицького,

П. П. Достоєвського. – К.: Урожай, 2004. – 1280 с.

68. Долганова Н. В. Микробиология рыбы и рыбних продуктов /

Долганова Н. В., Першина Е. В., Хасанова З. К. – М.: Мир, 2005. – 223 с.

69. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в

Сумській області у 2012 р.. – Суми, 2013. – 215 с.

70. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в

Сумській області у 2013р. – Суми, 2014. – 211 с.

133

71. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в

Сумській області у 2014 р. – Суми, 2015. – 208 с.

72. Допустимi рiвнi вмiсту радiонуклiдiв 137Csi90Sr у продуктах

харчування та питнiй водi (ДР-97). – Київ, 1997. – 38 с.

73. Ермаченко Л. А. Атомно-адсорбционный анализ в санитарно-

гигиенических исследованиях / Л. А. Ермаченко, В. М. Ермаченко. – М.:

Чувашия, 1997. – 89 с.

74. Закон України „Про загальнодержавну програму розвитку

рибного господарства України на період до 2010 року” від 19 лютого 2004

року №1516-1У.

75. Закон України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову

продукцію з них».– Київ. – 2003.-№486-IV від.06.02.2003.

76. Засєкін Д. А. Санітарно-гігієнічна роль води / Д. А. Засєкін

//Аграрна наука і освіта. – 2004. – № 3-4. – С. 59 – 63.

77. Звітпро роботу Сумського облводресурсів з питань управління і

контролю за раціональним використанням і охороною вод та відтворення

водних ресурсвів 2012 р.– Суми, 2013. – 111 с.

78. Звітпро роботу Сумського облводресурсів з питань управління і

контролю за раціональним використанням і охороною вод та відтворення

водних ресурсвів 2013 р.– Суми, 2014. – 113 с.

79. Звітпро роботу Сумського облводресурсів з питань управління і

контролю за раціональним використанням і охороною вод та відтворення

водних ресурсвів 2014 р.– Суми, 2015. – 120 с.

80. Значение колебаний температуры для выращивания молоди рыб /

А. С. Константинов, В. В. Зданович, А. М. Шолохов // Рыбное хозяйство. –

1990. – № 11. – С. 46– 48.

81. Кернасюк Ю.Рибництво: потенціал є! / Ю Кернасюк // Агробізнес

сьогодні. – 2014. - № 11 (282). – Інтернет-ресурс : назва з екрану :

http://www.agro-business.com.ua/ekonomichnyi-gektar/2248-rybnytstvo-

potentsial-ie.html

134

82. Коваленко В. Технології товарного коропівництва / В. Коваленко

// Рыбоводство в Украине Інтернет-ресурс : назва з екрану : http://fish-

farming.at.ua/publ/tekhnologiji_tovarnogo_koropivnictva/1-1-0-9

83. Коваленко В. Розвиток аквакультури в Україні: проблеми і

завдання / В. Коваленко // Рибник: наук.-практ. журн. – К. : ТОВ НВФ

«Джерело», 2010. – № 1. – С. 2-4.

84. Ковальчук Н. Є. Про можливість визначення і прогнозу

природної рибопродуктивності малих водойм за показником прозорості води

/ Н. Є. Ковальчук, А. А. Ковальчук, Ю. В. Дубровський // Рибне

господарство. – 2001. – № 59–60. – С. 116–121.

85. Козлов А. И. Сельскохозяйственное рыбоводство и пути его

развития в экономических условиях перехода к рынку / А. И. Козлов, Т. В.

Козлова, В. А. Пономаренко // Соврем. сост. и перспективы разв.

аквакультуры: матер. междунар. симпозиума. – Горки, 2001. – С. 35 – 37.

86. Козлов В. И. Водоем комплексного назначения / В. И. Козлов //

Рыбоводство и рыболовство. – 2000. – № 2. – С. 34.

87. Козлов В. И. Справочник рыбовода / В. И. Козлов, Л. С.

Абрамович – М.: Росагропромиздат, 1991. – 238 с.

88. Козлов В. И. Справочник фермера-рыбовода / В. И. Козлов. – М.:

Издательство ВНИРО, 1998. – 448 с.

89. Козлов В. И. У воды без рыбы / В. И. Козлов // Рыбоводство и

рыболовство. – 1999. – № 1. – С. 8 – 9.

90. Козлов В. И. Фермерское рыбоводство в Китае / В. И. Козлов //

Рыбоводство и рыболовство. – 2000. – № 4. – С. 39.

91. Комплексная экологическая классификация качества

поверхностных вод суши / О. П Оксилюк, В. Н Жукинский, Л. П. Брагинский

[и др.] // Гидробиологический журнал. – 1993, Т.29, №4. – С. 62 – 71.

92. Кончиц В. В. Растительноядные рыбы как основа

интенсификации рыбоводства Беларуси / Кончиц В. В. – Минск: Хата, 1999.

– 272 с.

135

93. Костюнин В. Ф. Зоогигиена с основами ветеринарии и санитарии

/ Костюнин В. Ф., Туманова Е. И., Демидчик Л. Г. – М.: Агропромиздат,

1991. – 475 с.

94. Краснуха в рыбхозах Белгородской области / Ю. А. Волынкин,

С. П. Ноздрин, Г. Ф. Евсюкова [и др.] // Рыбное хозяйство. – 1991. – № 3. –

С. 41–43.

95. Крюков В. И. Рыбоводство. Разведение карпа заводским

способом. / Крюков В. И., Музалевская Ю. А., Юшков П. А. – Орёл:

Автограф, 2007. –44 с.

96. Крюков В. И. Рыбоводство. Садковое выращивание форели в

Центральной России / В. И. Крюков, А. В. Зарубин. – Орёл: Автограф, 2011. –

35 с.

97. Крюков В. И. Рыбоводство. Фермеру о выращивании карпа /

Крюков В. И. – Орёл: Автограф, 2012. – 74 с.

98. Кудряшева А. А.Экологическая и товароведческая экспертиза

рыбных товаров / А. А. Кудряшева, Л. Ю.Савватеева, Е. В.Савватеев. – М.:

Колос, 2007. – 304 с.

99. Курант В. З. Шляхи проникнення та вміст важких металів в

організмі риб (огляд) / В. З. Курант, В. О. Хоменчук, В. Я. Бияк // Наук. зап.

Терноп. нац. пед. ун-ту. Сер. Біол. – 2011. – № 2 (47). – С. 263–269.

100. Ларцева Л. В. Микробиологическая обсемененность рыбы в

дельте Волги / Л. В. Ларцева, И. Ю. Романенко, С. В. Бормотова // Гигиена и

санитария. – 1997. – № 3. – С. 14–16.

101. Ларцева Л. В. Микрофлора промысловых рыб и рыбной

продукции в Волго-Каспийском регионе / Л. В. Ларцева, Я. М. Болдырева //

Рыбное хозяйство. – 2004. – № 3. – С. 48–49.

102. Ларцева Л. В. Санитарно-микробиологическая оценка рыб Волго-

Каспийского региона / Л. В. Ларцева // Гигиена и санитария. – 1998. – № 6. –

С. 23–30.

136

103. Линник П. Н. Донные отложения водоемов как потенциальный

источник вторичного загрязнения водной среды соединениями тяжелых

металлов / П. Н. Линник. // Гидробиологический журнал. – 1999. – Т. 35, № 2.

– С. 97 – 109.

104. Линник П. Н. Тяжелые металлы в поверхностных водах Украины:

содержание и формы миграции / П. Н. Линник // Гидробиологический

журнал. – 1999. – Т. 35, № 2. – С. 22– 42.

105. Люкшина В. Д. Организация платного любительского лова в

рыбоводном хозяйстве / В. Д. Люкшина // Рыбоводство и рыболовство. –

1997. – № 3 – 4. – С. 25 – 26.

106. Лященко Д. О. Екологічна ситуація та стан питних вод України /

Д. О. Ляшенко, С. В. Размєтаєв // Всеукраїнська екологічна ліга. – К.: УДНДІ

«УкрВОДГЕО», 2006. – 10 С.

107. Макарцев Н. Г. Технология производства и переработки

животноводческой продукции / Макарцев Н. Г. – Калуга: Манускрипт, 2005.

– 688 с.

108. Мамонтов Ю. П. Аквакультура и ее роль в жизни человека /

Ю. П. Мамонтов // Рыбное хозяйство. – 2000. – № 2 – С. 4–5.

109. Маренков О. М. Вивчення радіоактивного забруднення молоді

риб Дніпровського водосховища / О. М. Маренков // Рибне господарство

України. – Керч, 2011. –№ 2 (73). – С. 39 – 41.

110. Маренков О. М. Радіонуклідне забруднення промислових видів

риб Дніпровського водосховища / О. М. Маренков, А. І. Дворецький, Г. С.

Білоконь // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного

університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. Спеціальний

випуск: Гідроекологія. – 2010. – № 2 (43). – С. 338 – 341.

111. Мельник О. П. Анатомія риб / О. П. Мельник, В. В. Костюк,

П. Г. Шевченко. – К.: Центр учбової літератури, 2008 – 624 с.

137

112. Метод визначення бактерій групи кишкових паличок

(коліформних бактерій). ГОСТ 30518-97 – Міждержавний стандарт України,

1998. – 47 с.

113. Метод визначення бактерій роду Salmonella. ДСТУ/ISO

6579:2006 – К.: Держспоживстандарт України, 2007. – 80 с.

114. Метод визначення кількості мезофільних аеробних та

факультативно-анаеробних мікроорганізмів. МВ 15.2-5.3.-004:2007 – К.:

Держспоживстандарт України, 2008. – 220 с.

115. Методи гідроекологічних досліджень поверхневих вод / [Арсан

О. М., Давидов О. А., Дьяченко Т. М. та ін.]; під ред. В. Д. Романенка. – К. :

ЛОГОС, 2006. – 408 с.

116. Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за

відповідними категоріями / [В. Д. Романенко, В. М. Жукинський, О. П.

Оксіюк та ін.]. – К.: Символ-Т, 1998. – 28 с.

117. Методика збору і обробки іхтіологічних та гідробіологічних

матеріалів. – К.: ІРГ УААН. – 1998. – 47 с.

118. Методика определения экономической эффективности

использования в сельском хозяйстве результатов научно-исследовательских

и опытно-конструкторских работ, новой техники, изобретений и

рационализаторских предложений: Утверждено Министерством сельского

хозяйства СССР от 26 февраля 1979. – М. : Колос, 1980. – 112 с.

119. Микробиологические и вирусологические методы исследований в

ветеринарной медицине: справочное пособие / А. Н. Головко, В. А. Ушкалов,

В. Г. Скрыпник [и др.]; ред. А. Н. Головко. – Харьков : НТМТ, 2007. – 512 с.

120. Митина Н. Н. Некоторые вопросы управления качеством

природных вод в условиях перехода к устойчивому развитию / Н. Н. Митина,

Л. А. Телитченко // Вода: химия и экология.– 2011.– №7. – С. 2 – 10.

121. Мікробіологія харчових продуктів і кормів для тварин.

Горизонтальний метод виявлення Salmonella (EN 12824:2004, IDT): ДСТУ EN

138

12824:2004. [Чинний від 2004-01.01]. – К.: Держспоживстандарт України,

2004. – С. 1.

122. Мікробіологія харчових продуктів і кормів для тварин.

Горизонтальний метод виявлення та підрахування Listeria monocytogenes

(ISO 11290-2:2003, IDT): ДСТУ ISO 11290-2:2003. [Чинний від 2003-01-01]. –

К.: Державний комітет України з питань технічного регулювання та

споживчої політики, 2003.

123. Мовчан Ю. В. Риби України: визначник-довідник / Ю. В. Мовчан.

– К. : Золоті ворота, 2011. – 420 с.

124. Моисеев Н. Н. Рыбохозяйственная гидротехника с основами

мелиорации / Моисеев Н. Н., Белоусов П. В. – С-Пб.: Лань, 2012. – 176 с.

125. Моисеенко Т. И. Оценка опасности в условиях загрязнения вод

металлами // Водные ресурсы. – 1999. – Т. 26. - №2. – С. 186-197.

126. Моисеенко Т. И. Морфофизиологические перестройки организма

рыб под влиянием загрязнения (в свете теории С. С. Шварца) / Т. И.

Моисеенко // Экология. – 2000.– № 6. – С. 463–472.

127. Мухачев И. С. Озерное рыбоводство / Мухачев И. С. – Тюмень:

ТГСХА, 2006. – 304 с.

128. Мухачев И. С. Озёрное товарное рыбоводство / Мухачев И. С. –

СПб: Лань, 2012. – 400 с.

129. Наконечна М. Г., Петренко О. Ф., Постой В. П.; За ред.

М. Г. Наконечної. Хвороби риб з основами рибництва – К.: Наук. Світ, 2003.

– 222 с.

130. Насибуллина Г. И. Влияние гидрохимических показателей на

рост карпа / Г. И. Насибуллина, А. Ф. Хабиров // Российский электронный

научный журнал : [Электронный ресурс]. – Режим доступу :

http://journal.bsau.ru/directions/03-00-00-biological-

sciences/index.php?ELEMENT_ID=566.

139

131. Никаноров А. М. Биомониторинг металлов в пресноводных

екосистемах / А. М. Никаноров, А. В. Жулидов. – Л.: Гидрометеоиздат, 1990.

– 327 с.

132. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Державні

гігієнічні нормативи – [Чинний від 01-01-98]. – Київ: Міністерство охорони

здоров'я україни, 1997 – 32 c.

133. Общие требования к методам определения нефтепродуктов в

природных и сточных водах: ГОСТ 17.1.4.01-80 – [Действует с 1983-01-01]. –

М.: ФГУП Стандартинформ, 2010.– 6 с. – (Межгосударственный стандарт).

134. Оксилюк О. П., Жукинский В. Н., Брагинский Л. П. и др.

Комплексная экологическая классификация качества поверхностных вод

суши / Гидробиологический журнал. – 1993. – Т.29, №4. – С. 62 – 71.

135. Олейник Г. Н. Микробиологическая характеристика водоемов с

высокой антропогенной нагрузкой / Г. Н. Олейник, Е. В. Старосила //

Гидробиологический журнал. – 2005. –№4. – С.15 – 17.

136. Організація селекційно-племінної роботи в рибництві /

[Гринжевський М. В., Шерман І. М., Грициняк І. І. та ін.]. – К.: 2006. – 352 с.

137. Осипенко С. Г.Водний і меліоративний фонди Сумської області /

Осипенко С. Г.,Фролов В. Я., Комарицький А. А. – Суми, 2006. – 128 с.

138. Основные дозообразующие радионуклиды в рыбе зоны

отчуждения Чернобыльской АЭС / Д. И. Гудков, А. Е. Каглян, С. И. Киреев

[и др.] // Радиоционная биология. Радиоэкология. – 2008. – Т. 48, № 1. – С.

48–58.

139. Особливості накопичення основних дозоутворюючих

радіонуклідів рибою у водоймах зони відчуження / Д. І. Гудков, С. І. Кірєєв,

О. Є. Каглян [та ін.] // Чорнобильський науковий вісник. Бюлетень

екологічного стану зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового)

відселення. – 2007. – № 2 (30). – С. 34–43.

140. Охрана природы. Гидросфера. Общие требования к отбору проб

донных отложений водных объектов для анализа на загрязненность: ГОСТ-

140

17.1.5.01-80. – [Действует с 1982-01-01]. – М.: ИПК Издательство стандартов,

2002. – 6 с. – (Межгосударственный стандарт).

141. Патогены, рыба и среда обитания / [Давыдов О. Н., Исаева Н. М.,

Балахнин И. А., Куровская Л. Я., Просяная В. В., Козиненко И. И.]. – К.:

Институт зоологии НАН Украины, 1998. – 250 с.

142. Пелешенко В. І. Загальна гідрохімія / В. І. Пелешенко,

В. К. Хільчевський. – К.: Либідь, 1997. – 384 с.

143. Перевозников М. А. Тяжелые металлы в пресноводных

экосистемах / М. А. Перевозников, Е. А. Богданова. – С.-Пб. : ГосНИОРХ,

1999. – 226 с.

144. Пономарев С. В. Индустриальное рыбоводство / Пономарев С. В.,

Грозеску Ю. Н., Бахарева А. А. – С-Пб.: Лань, 2013. – 420 с.

145. Пономарев С. В. Фермерская аквакультура / Пономарев С. В.,

Лагуткин Л. Ю., Киреева И. Ю. – М.: Росинформагротех, 2007. – 192 с.

146. Пономарев С. В. Фермерское рыбоводство / С. В. Пономарев,

Л. Ю. Лагуткина. – М. : Колос, 2008. – 346 с.

147. Практикум з біології, патології та ветсанекспертизи прісноводної

риби / [Микитюк П. В., Джміль В. І., Букалова Н. В. та ін.] За ред. П. В.

Микитюка. – Біла Церква, 2009. – 160 с.

148. Практикум з ветеринарно-санітарної експертизи з основами

технології та стандартизації продуктів тваринництва і рослинництва/ під ред.

В. І. Хоменка. – К.: Ветінформ,1998. – 238 с.

149. Практикум по прудовому рыбоводству / [В. Г. Саковская,

З. П. Ворошилина, В. С. Сыров и др.]. – М.: Агропромиздат, 1991. – 174 с.

150. Привезенцев Ю. М. Интенсивное прудовое рыбоводство/

Привезенцев Ю. М.– М., 1991. – 368 с.

151. Привезенцев Ю. А. Выращивание рыб в малых водоемах /

Привезенцев Ю. А. – М.: Колос, 2006. –126 с .

152. Привезенцев Ю. А. Выращивание рыб в малых водоемах /

Ю. А. Привезенцев. – М. : Колос, 2000. – 127 с.

141

153. Привезенцев Ю. А. Интенсивное прудовое рыбоводство /

Привезенцев Ю. А. – М.: Агропромиздат, 1991. – 368 с.

154. Привезенцев Ю. А. Рыбоводство / Ю. А. Привезенцев, В. А.

Власов. – М.: Мир, 2004. – 456 с.

155. Проблеми здоров'я гідробіонтів сучасних умовах / [Абрамов

А. В., Айшпур М. В., Айшпур Р. М. та ін.]; під. ред. М. С. Мандигри. –

Луцьк: ВАТ Волинська обласна друкарня, 2009. – 320 с.

156. Продукты пищевые. Метод выявления и определения

Staphylococcus aureus:ГОСТ 10444.2-94. – [Действует с 1998-01-01]. – М:

Стандартинформ, 1997. – 14 с. – (Межгосударственный стандарт).

157. Продукты пищевые. Метод определения содержания стронция

Sr-90: ГОСТ 32163-2013. – [Действует с 2014-07-01]. – М: Стандартинформ,

2013. – 5 с. – (Межгосударственный стандарт).

158. Продукты пищевые. Метод определения содержания цезия Cs-

137: ГОСТ 32161-2013. – [Действует с 2014-07-01]. – М: Стандартинформ,

2013. – 5 с. – (Межгосударственный стандарт).

159. Продукты пищевые. Метод отбора проб для определения

стронция Sr-90 и цезия Cs-137: ГОСТ 32164-2013. – [Действует с 2014-07-01].

– М: Стандартинформ, 2013. – 13 с. – (Межгосударственный стандарт).

160. Просяна В. Хвороби риби, небезпечні для людини і тварини /

Просяна В. // Ветеринарна медицина України. – 2002. – № 10. – С. 19– 20.

161. Профилактика и лечение бактерильных заболеваний рыб в

рыбоводстве / Е. С. Трифонова, Л. И. Бычкова, Л. Н. Юхименко [и др.] //

Прудовое хазяйство. – 2005. – №6. – С. 32– 35.

162. Радиоактивное загрязнение водоемов Украинского Полесья и

формы нахождения радионуклидов в некоторых компонентах водных

экосистем / [Е. Н. Волкова, В. В. Беляев, З. О. Широкая и др.]. // Гидробиол.

журн. – 2000. – Т. 36, № 4. – С. 50–65.

163. Радиоактивное и химическое загрязнение Днепра и его

водохранилищ после аварии на Чернобыльской АЭС / [В. Д. Романенко,

142

М. И. Кузьменко, Н. Ю. Евтушенко и др.]. – Киев: Наукова думка, 1992. – 195

с.

164. Радионуклиды в аборигенных видах рыб Чернобыльской зоны

отчуждения / А. Е. Каглян, Д. И. Гудков, В. Г Кленус. [и др.] // Ядерна фізика

та енергетика – 2012. – Т. 13, № 3. – С. 306 –315.

165. Рекомендации по выращиванию товарной рыбы на

приспособленных водоемах Правобережья Саратовской области / [В. А.

Шашуловский, С. Н. Макаров, Г. В. Сильникова и др.]. – Саратов, 2008. – 26

с.

166. Рекомендации по использованию овражно-балочных прудов для

выращивания посадочного материала и товарной продукции карпа и

растительноядных рыб / [С. Н. Макаров, З. И. Легкодимова, В. П. Масликов и

др.]. – Саратов: СО ФГНУ ГосНИОРХ, 2007. – 32 с.

167. Рекомендації щодо санітарно-мікробіологічного дослідження

змивів з поверхонь тест-об’єктів та об’єктів ветеринарного нагляду і

контролю: методичні рекомендації / [О. М. Якубчак, В. І. Хоменко, С. В.

Мідик та ін.]. – Київ, 2005. – 18 с.

168. Робочий зошит для лабораторно-практичних занять з курсу

„Рибництво”/ [Ківа М. С., Третяк О. М., Соболєв О. І. та ін.]. – Біла Церква,

2005. – 51 с.

169. Роль профілактично-лікувальних заходів в ставових

господарствах, спрямованих на підвищення рибопродуктивності / А. І.

Андрющенко, Р. А. Балтаджі, Н. І.Вовк [та ін.] // Рибне господарство. – 1999.

– № 49– 50. – С. 5– 90.

170. Романенко В. Д. Методические предпосылки для установления и

использования экологических нормативов качества поверхностных вод /

В. Д. Романенко, В. Н. Жукинский, О. П. Оксиюк // Гидробиологический

журнал. – 1999. – Т. 35, № 3. – С. 3– 14.

171. Романенко В. Д. Основы гидроэкологии / Романенко В. Д. – К.:

Генеза, 2004. – 664 с.

143

172. Pыбa. Мopcкиe млeкoпитaющиe, мopcкиe бecпoзвoнoчныe и

пpoдукты иx пepepaбoтки. Meтoды aнaлизa: ГOCT 7636-85. – [Действует с

1986-01-01]. – М. : Стандартинформ, 2010.– 88 с. – (Межгосударственный

стандарт).

173. Рыба под угрозой / О. М. Валедская, Л. А. Вьюшков,

Л. А. Зубкова [и др.] // Рыбное хозяйство. – 1991. – № 9. –С. 44–46.

174. Рыбоводство / [И. В. Морузи, Н. Н. Моисеев, Е. В. Пищенко и

др.]. – М.: Колос, 2010. – 296 с.

175. Рыжков Л. П. Основы рыбоводства / Рыжков Л. П., Кучко Т. Ю.,

Дзюбук И. М. – СПб.: Лань, 2011. – 527 с.

176. Сабодаш В. М. Рыбоводство / Сабодаш В. М. – М.: Издательство

«АСТ», 2005. – 301 с.

177. Сабодаш В. М. Рыбоводство / Сабодаш В. М – Д.: ”Издательство

Стакер”, 2004. – 304 с.

178. Саковская В. Г. Практикум по прудовому рыбоводству /

Саковская В. Г., Ворошилина З. П., Сыров В. С. – М.: Агропромиздат, 1991. –

174 с.

179. Сапожников Г. И. Ветеринарное обслуживание рыбоводства

России / Г. И. Сапожников, В. А. Седов // Ветеринария. –2001. – № 2. – С. 3–

8.

180. Сапожников Г. И. Эколого-биологические основы профилактики

паразитарных болезней рыб / Г. И Сапожников // Ветеринария. – 2003. – № 3.

– С. 3– 6.

181. Секретарюк К. В. Ветеринарна санітарія в рибництві /

Секретарюк К. В., Данко М. М., Стибель В. В. – М.: Універсум Паблишинг,

2002. – 177 с.

182. Секретарюк К. В. Основні хвороби ставових риб / Секретарюк

К. В, Божик В. Й., Стрижак О. І. – Львів: ВП МП, 2001. – 112 с.

183. Серветник Г. Е. Эколого-ландшафтные особенности и их влияние

на продуктивность водоемов комплексного назначения / Г. Е. Серветник //

144

Рыбохозяйственное использование водоемов комплексного назначения. – М.:

МХС РФ, 2001. – С. 19 – 22.

184. Серпунин Г. Г. Искусственное воспроизводство рыб / Серпунин

Г. Г. – М.: Колос, 2010. –256 с.

185. Сиренко Л. А. Гидробиологический режим Днестра и его

водоемов / Сиренко Л. А., Євтушенко Н. Ю., Комаровский Ф. Я. – К.: Наук.

думка,1992. – 355 с.

186. Славов В. П. Зооекологія / В. П. Славов, М. П. Високос. – К.:

Аграрна академія, 1997. – 369 с.

187. Смирнюк Н. І. Забезпеченість населення України рибою та

рибною продукцією на сучасному етапі становлення ринкових відносин /

Н. І. Смирнюк, І. В. Буряк, Н. О. Марценюк // Рибогосподарська наука

України. – 2007. – № 1. – С. 76 – 83.

188. Сніжко С. І. Оцінка та прогнозування якості природних вод /

Сніжко С. І. – К.: Ніка Центр, 2001. – 264 с.

189. Соколов Г. А. Ветеринарная гигиена / Соколов Г. А. – Минск:

Дизайн ПРО, 1998. – 155 с.

190. Сондак В. В. Відновна іхтіоекологія природних водойм Західного

Полісся України / В. В. Сондак. – Рівне: Волинські обереги, 2008. – 296 с.

191. Справочник гидрохимика / [А. И. Агатова, И. А. Налетова,

В. Л. Зубаревич и др.]. – М.: Агропромиздат, 1991. – 224 с.

192. Сучасний гідроекологічний стан екосистеми Дніпровського

водосховища / А. І. Дворецький, А. С. Кириленко, А. С. Білоконь [та ін.] //

Наук. записки Терноп. нац. пед. ун-ту. Сер.:Біологія. Спец. вип.

Гідроекологія. – 2005. – № 3 (26). – С. 135–136.

193. Сырье и продукты пищевые. Атомно-абсорбционный метод

определения токсичных елементов: ГОСТ 30178-96. – [Действует с 1997-03-

26]. – Минск: Межгосударственный совет по стандартизации, метрологии и

сертификации, 1997 – 12 c.

145

194. Сырье и продукты пищевые. Подготовка проб. Минерализация

для определения содержания токсичных елементов: ГОСТ 26929-94. –

[Действует с 1997-03-07]. – Киев: Госстандарт Украины, 1997 – 16 c.

195. Тертишний О. С. Рибництво з основами гідробіології /

О. С. Тертишний, В. Ф. Товстик – Харків: Еспада, 2009. – 288 с.

196. Техногеннi радiонуклiди у прiсноводних екосистемах /

[Кузьменко М. I., Гудков Д. I., Кiрєєв С. I. та iн.]. – Київ: Наук. думка, 2010. –

263 с.

197. Технология производства и переработки животноводческой

продукции: Учебное пособие / Под общей ред. Н. Г. Макарцева. – Калуга:

«Манускрипт», 2005. – 688 с.

198. Товстик В. Ф. Рибництво / Товстик В. Ф. – Харків,2004. – 272 с.

199. Толоконников В. П. Практикум по ветеринарно-санитарной

экспертизе / Толоконников В. П., Дьяченко Ю. В., Золотухина Л. З. –

Ставрополь : АГРУС, 2009. – 232 с.

200. Фермерське рибництво / [І. І. Грициняк, М. В. Гринжевський,

О. М. Третяк та ін]. – К.: Герб, 2008. – 560 с.

201. Фотіна Т. І. Ветеринарно-санітарна експертиза риби, морських

ссавців та безхребетних тварин / Т. І. Фотіна, Р. В. Петров, Н. В. Горчанок. –

Вінниця: Нова книга, 2013. – 120 с.

202. Харитонова Н. М. Технологія вирощування товарної риби в

ставах в полікультурі / Харитонова Н. М., Гринжевський М. В., Гудима Б. І.

та ін. / К.: ІРГ УААН. – МРГ. – 2012. – 210 с.

203. Харчук Ю. И. Разведение рыбы, раков и домашней птицы /

Харчук Ю. И. – Ростов на Дону: Феникс, 2007. – 320 с.

204. Хвороби риб з основами рибництва / Наконечна М. Г.,

Петренко О. Ф., Постой В. П. – К.: Наук. Світ, 2003. – 222 с.

205. Хильчевский В. К. Экологические аспекты выноса с речным

стоком химических веществ в водные объекты бассейна Днепра / В. К.

146

Хильчевский, Р. В. Хильчевский, М. С. Гороховская // Водные ресурсы. –

1999. – Т. 26, № 4. – С. 506 – 511.

206. Хільчевський В. К. Методи визначення хімічного складу

природних вод / В. К. Хільчевський, В. І. Пелешенко. – К.: ВПЦ “Київ. Унів-

т”, 1993. – 97 с.

207. Храмцов В. В. Зоогигиена с основами ветеринарии и санитарии /

В. В. Храмцов, Г. П. Табаков. – М.: Колос, 2004. – 248 с.

208. Хубларян М. Г. Качество воды / М. Г. Хубларян, Т. И. Моисеенко

// Вестник Российской Академии наук. – 2009. –Т. 79, № 5.– С. 403–410.

209. Чебанов М. С., Галич Е. В. Руководство по искусственному

воспроизводству осетровых рыб / М. С. Чебанов, Е. В. Галич. – Анкара: Изд.:

ФАО ООН, 2013. –325 с.

210. Чухлебова Л. М. Микробиологическая индикация ихтиофауны

водных екосистем / Л. М. Чухлебова // Оценка современного состояния

микробиологических исследований в Восточно-Сибирском регионе:

материалы всерос. науч.-практ. конф. – Иркутск: ИГУ, 2001. – С. 161–162.

211. Шамрай О. М. Вплив Кадмію та Купруму на організм молоді

коропових риб / О. М. Шамрай, Т. С. Шарамок, О. О. Невесела // Сучасні

проблеми теоретичної і практичної іхтіології: матеріали ІІІ Міжнародної

іхтіологічної науково-практичної конференції, Дніпропетровськ, 30 вересня –

2 жовтня 2010 р. – Дніпропетровськ, 2010. – С. 172–173.

212. Шерман I. M. Технологія виробництва продукції рибництва /

I. M. Шерман, В. Г. Рилов. – Київ: Вища освіта, 2005. – 351 с.

213. Шерман И. М. Рибництво / Шерман И. М., Краснощок Г. П.,

Пилипенко Ю. В. – Київ : Урожай, 1992 . – 191 с.

214. Шерман І. М. Годівля риб / Шерман І. М., Гринжевський М. В.,

Желтов Ю. О. – К.: Вища освіта, 2001. – 269 с.

215. Шерман І. М. Розведення і селекція риб / Шерман І. М.,

Гринжевський М. В., Грициняк І. І. – К.:Вища освіта. – 1999. – 238 с.

147

216. Шерман І. М. Ставове рибництво / Шерман І. М. – К.: Урожай,

1994. – 336 с.

217. Шкарупа О. В. Современное состояние рыбной отрасли в

Украине / О. В. Шкарупа, В. Ф. Пличко, А. В. Кожушко // Рибогосподарська

наука України. – 2010. – № 4 (14). – С. 30 – 36.

218. Шишин М.М. Влияние тяжелых металлов (цинк, медь) на

скорость пищевой реакции карпа и активность протеиназ пищеварительного

тракта рыб/ М. М. Шишин. – автореф. дис. … канд. биол. наук. – 2006,

Боровск. - 03.00.16 - экология. – 22 с.

219. Экотоксикология / [А. И. Головко, С. А. Куценко, Ю. Ю.

Ивницкий и др.]. – СПб.: НИИХВ СПбГУ, 1999. – 124 с.

220. Эпизоотическое состояние прудовых хозяйств / [А. С. Стрелков,

А. М. Наумова, И. Л. Зимин и др.] // Рыбоводство и рыболовство. – 1994. –

№ 6. – С. 26.

221. Яблонський В. А. Біоетичні проблеми в експериментальній та

клінічній ветеринарній медицині / В. А. Яблонський // Науковий вісник НАУ.

– К., 2001. – Вип. 42. – С. 215.

222. “Food safety management systems - Requirements” (в

редакції15.01.2003 р.), який розроблено ISО/TC 34/WG 8.

223. Adenus M. S. Biological Indicator of aquatic Ecosysteme Stress. –

USA:Bethesa, Maryland, 2002. – 644p.

224. Ahmed A. Ecological studies of the river Padma at Mawa Ghat,

Munshiganj I. Physico-chemical properties / A. Ahmed // Pakistan Journal of

Biological Sciences. – 2004.–Vol. 7. – P. 1865 – 1869.

225. Amino acid composition of edible parts of three-year-old experimental

scaly crossbreds of common carp (Cyprinus carpio, Linnaeus 1758) / H.Buchtová,

Z. Svobodová, M. Kocour, J. Velíšek // Aquacul. Res. – 2007. – Vol. 38, № 6. – P.

625– 634.

226. Antychowich J. Choroby i zatrucia ryb / J. Antychowich //

Wydawnictwo SGGW. – Warszawa, 1996. – S. 329–335.

148

227. Austin B., Adams C. Fish Pathogens.– England: John Wiley and

SonsLtd., 1996.– 442 р.

228. Ayub M. Comparison of different methods for measuring organic

carbon concentrations in pond bottom soils / M. Ayub and C. E. Boyd // Journal of

the World Aquaculture Society. – 1994. –Vol. 25. – P. 322 – 325.

229. Ayub M. Effects of urea application, aeration, and drying on total

carbon concentrations in pond bottom soils / M. Ayub, C. E. Boyd and D.

Teichert-Coddington // Progressive Fish-Culturist. – 1993. –Vol. 55. – P. 210 –

213.

230. Aziz H. Studies on the growth performance of major carps in poultry

dropping fertilized ponds supplemented with feed / H. Aziz, M. Javed and R.

Kazimi // J. Anim.Vet.Advan.– 2002. –Vol. 1, № 3. – P. 113 – 115.

231. Bauer O.N. Spread of parasites and diseases of aquatic organisms by

acclimatization: a short review / O.N. Bauer // J. of FishBiol. – 1991. – Vol. 39, №

5. – P.679–686.

232. Bhargava N. and Sewani M. Periodic variation in the physico-

chemical characteristics of river Chambal at Kota / N. Bhargava and M. Sewani //

Acta Ecologica. – 1996. –Vol. 18. – P. 69 – 71.

233. Bilgrami K. S. and Kumar S. Bacterial contamination in water of the

river Ganga and its risk to human health / K. S. Bilgrami and S. Kumar //

International Journal of Environmental Health Research. – 1998. –Vol. 81. – P. 5 –

13.

234. Boulion V. V. The basic principles of prediction of water ecosystems

productivity under changing external conditions / V. V. Boulion // Proceedings of

the Zoological Institute RAS. – 2002. – Vol. 296. – P. 31 – 38.

235. Boyd C. E. Characteristics of liming materials used in aquaculture

ponds / C. E. Boyd and K. Masuda // World Aquaculture. – 1994. –Vol. 25. – P.76

– 79.

236. Boyd C. E. Pond Aquaculture Water Quality Management / C.

E. Boyd and C. S. Tucker. – Kluwer Academic Publishers: Boston. 1998. – 700 p.

149

237. Boyd C. E. Soils in pond aquaculture / C. E. Boyd and L. Massaut //

Aquaculture Asia III. – 1998. –Vol. 1. – P. 6 – 10.

238. Boyd C. E. Water Quality and Pond Soil Analyses for Aquaculture /

C. E. Boyd and C. S. Tucker. – Alabama Agricultural Experiment Station, Auburn

University: Alabama. 1992. – 183 p.

239. Boyd C. E. Water quality inponds for Aquaculture. Birmingham

Publishing CO / C. E. Boyd and L.T Frobish. – Birmingham: Alabama. 1990. –

25 p.

240. Brattelid T. Effect of pH and chloride on anodic and cathodic

haemoglobinis from pazz and adult of Atlantic salmon ( Salmo salar). / T. Brattelid //

7th Int. Symp. Fish Physiol. – Oslo, 1996. – Р. 53.

241. Cahill M.M. Bacterial flora of fishes: a review / M.M Cahill//

Microbial Ecol. – 1990. – Vol. 1. – Р. 21 – 41.

242. Camargo J.A. Nitrate toxicity to aquatic animals: a review with new

data for freshwater invertebrates / J. A. Camargo, A. Alonso, A Salamanca //

Chemosphere. – 2005. – Vol. 58. – P. 1255 – 1267.

243. Carmago J. A. Nitrate toxicity to aquatic animals: a review with new

data for freshwater invertebrates / J. A. Carmago, A. Alonso and A Salamanca //

Chemosphere. – 2005.–Vol. 58. – P. 1255 – 1267.

244. Cold shocks: a stressor for common carp/ Tanck J., Booms M. W. T.,

Ering G. H. R. et al. // J. of Fish Biol. – 2000. –Vol. 57, № 4. – P. 881–894.

245. Correll L. The role of phosphorus and eutrophication of receiving

waters. A review / L. Correll // Journal of Environmental Quality. – 1998. –Vol.

27. – P. 261 – 266.

246. DaskalovG.M. Long-term changes in fish abundance and

environmental indices in the Black Sea / G.M. Daskalov//Mar. Ecol. Prog. Ser. –

2003. – Vol. 225. – P. 259–270.

247. Diseases of Carp and other Cyprinid Fishes / D. Hoole, D. Bucke,

P. Burgess, I. Weldy. – USA: Harback, 2001. – 288 p.

150

248. Eddy F. B., Williams E. M. Freshwater fish and nitrite. In: Water

Quality forFreshwater Fish: Further Advisory Criteria (ed G. Howells). –London:

Gordon, BreachScience Publishers, 1994.–Р. 117–143.

249. Effect of temperature on the functioning of adaptive ammonia

detoxification systems in carp / I. M. Konovets, V. V. Grubinko, O. M. Arsan,

V. A. Kulik// Gidrobiol. Zh. – 1993. – 29. –P. 47–52.

250. Effects of water pH on copper toxicity of early life stages of the common

carp (Cyprinus Carpio) / [J. H. Stouthart Xander, L. M. Heans Jeroen, A. C. Lock

Robert, E. W. Bonda Sjoerd]. // Environ. Toxicol. and Chem. – 1996. – Vol. 15, №

3. – P. 376–383.

251. Eiras J. C. Elementos de Ictioparasitologia / J. C Eiras. – Porto:

Fundacao Engenheiro Antonio de Almeida. – 1994. – 339 p.

252. Hajek B. F. Rating soil and water information for aquaculture / B.

F. Hajek and C. E. Boyd // Aquacultural Engineering. – 1994. –Vol. 13. – P. 115 –

128.

253. Hazard Analysis and Critical Control Point Principles and Application

Guidelines. National Advisory Committee on Microbiological Criteria for Foods

(NACMCF), US, August 14, 1997.

254. Ichikawa H. Microbiological indicators for evaluating treatability on

water purification process / H. Ichikawa // Japanese Journal of Water Pollution

Research. – 1990. –Vol. 13. – P. 477 – 484.

255. Jara Z. Ichtiopatologia / Z. Jara, A. Chodyniecki // Wydawnictwo

Akademii Rolniczej we Wroclawiu.– Wroclaw, 1999. – S.356–359.

256. Lushchak V.I. Effects of different environmental oxygen levels on

free radical processes in fish / V.I. Lushchak, T.V. Bagnyukova // Comp. Biochem.

Physiol. – 2006. – Vol. 144. – Р. 283–289.

257. Methods for fish biology / Ed. by C.B. Schreck, P.B. Moyle. –

Bethesda, Maryland, USA, 1990. – 685p.

151

258. Neal C. Dissolved Carbon dioxide and Oxygen in river Thames:

Spring-Summer 1997 / C. Neal, M. Harrow and R. J. Williams // The Science of

the Total Environment. – 1998. –Vol. 210/211. – P. 205 – 217.

259. New medium for the simultaneous detection of total coliforms and

Escherichia coli in water / K. P. Brenner, C. C. Rankin, Y. R. Roybal et al. //

Applied Environmental Microbiology. – 1993. –Vol. 59. – P. 3534 – 3544.

260. Noga E. J. Fish diseases: diagnosis and treatment / E. J. Noga – St.

Louis: Mosby, 1995. – 367 p.

261. Ponce S. T. Effects of polyculture and fertiliration on water quality in

carp ponds / S. T. Ponce, J. L. Arredondo, G. Lanza // Verh Int Ver. theor and

angew. Limno L. – 1994. – Vol. 25, Pt. 3. – P. 1315–1317.

262. Prithwiraj J. Fish production, water quality and bacteriological

parameters of Koi carp ponds under live-food and manure based management

regimes / J. Prithwiraj, S. Barat and N. R.Chitta // Zoological Research. – 2008. –

Vol. 29. –№ 2. – P. 165 – 173.

263. Razumov V. A. Nitrite Contamination of the Moskov River: Causes

and Effects / V. A. Razumov and F. I. Tyutyunova // Water Resources. – 1999. –

Vol. 28. – P. 324 – 334.

264. Recent studies on parasitic infections of freshwater cultivated fish in

the state of Sгo Paulo, Brazil / [M. L. Martins, E. M. Onaka, F R. Moraes and

oth.]. Acta Scientiarum. – 2002. – N 24. – Р. 981–985.

265. Relationships among water quality, food resources, fish diet and fish

growth in polyculture ponds: A multivariate approach / M. M. Rahman, L.

Nagelkerke, A. J.Verdegem et al. // Aquaculture. – 2008. –Vol. 275. – P. 108 –

115.

266. Rowland S. J. Diseases of Australian native freshwater fishes / S. J.

Rowland, B. A. Ingram. – Sydney: NSW Fisheries, 1991. – Р. 33.

267. Tilak K. S. Effects of ammonia, nitrate and nitrite on toxicity and

heamatological changes in the carps / K. S. Tilak, K. Veeraiah, S. J. Lakshmi //

152

Journal of Ecotoxicology and Environmental Monitoring. – 2006. – Vol. 16, №1. –

P. 9 – 12.

268. Tilak K. S. Toxicity and effects of ammonia, nitrite and nitrate and

histopathological changes in the gill of freshwater fish Cyprinus carpio / K. S.

Tilak, K. Veeraiah, J. M. P Raju // Journal of Ecotoxicology and Environmental

Monitoring. – 2006. –Vol. 16, №6. – P. 527 – 532.

269. Vazquez M.D., Lopez J., Carballeira A. Uptake of Heavy Metals to

the Extracellular and Intracellular Compartments in Three Species of Aquatic

Bryophyte / M.D.Vazquez, J.Lopez, A.Carballeira// Ecotoxicology and

Environmental Safety. – 1999. – Vol.44, № 1. – P. 12–24.

270. Wang Hongning. Study on the intestinal microflora of саrp in

freshwater

271. WojdaR. Hodowlarybdodatkowychwstawachkarpiowych / R. Wojda,

M. Ciesla, T. Ostaszewska, J. Sliwinski. Warszawa, 2009. – 156 p.

272. Word Health Organization (WHO) Strategies for HACCP in Small and/ or

Less Well Developed Businesses.- WHO/SDE/PHE/FOS 99.7, Geneva, 1999.

153

ДОДАТКИ

154

«Додаток А»

155

156

Додаток Б1

157

158

Додаток Б2

159

160

161

162

163

164

165

166

Додаток В1

167

Додаток В2

168

Додаток В3

169

Додаток Д

170

Додаток Ж1

171

172

Додаток Ж1

173

174

Додаток З

Таблиця 1

Ефективність знезараження УФ-опроміненням матеріалів тест-поверхні,

контамінованих A. hydrophila

Тест-

поверхня

Час

опромінення,

хв.

Загальна

інтенсивність

потоку УФП,

Вт/см2

Інтенсивність

бактерицидного

спектру, Вт/см2

Контамінація

після

опромінення,

КУО/см2,

n=3

Контроль

Цегла 15 15,12 1,512 9,7±0,4 +

30 30,24 3,024 1,3±0,1 +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Плитка 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,436 - +

60 60,48 6,048 - +

Дерево 15 15,12 1,512 2,3±0,3 +

30 30,24 3,026 1,7±0,1 +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Метал 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Пластик 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Примітка: «-» - відсутність росту культури, «+» - наявність росту культури

.

175

Таблиця 2

Ефективність знезараження УФ-опроміненням матеріалів тест-поверхні,

контамінованих E. coli

Тест-

поверхня

Час

опромінення,

хв.

Загальна

інтенсивність

потоку УФП,

Вт/см2

Інтенсивність

бактерицидного

спектру, Вт/см2

Контамінація

після

опромінення,

КУО/см2,

n=3

Контроль

Цегла 15 15,12 1,512 5,0±0,2 +

30 30,24 3,024 1,3±0,1 +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Плитка 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,436 - +

60 60,48 6,048 - +

Дерево 15 15,12 1,512 4,7±0,3 +

30 30,24 3,026 1,3±0,1 +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Метал 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Пластик 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

176

Таблиця 3

Ефективність знезараження УФ-опроміненням матеріалів тест-поверхні,

контамінованих P. vulgaris

Тест-

поверхня

Час

опромінення,

хв.

Загальна

інтенсивність

потоку УФП,

Вт/см2

Інтенсивність

бактерицидного

спектру, Вт/см2

Контамінація

після

опромінення,

КУО/см2,

n=3

Контроль

Цегла 15 15,12 1,512 5,7±0,4 +

30 30,24 3,024 3,3±0,1- +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Плитка 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,436 - +

60 60,48 6,048 - +

Дерево 15 15,12 1,512 3,3±0,1 +

30 30,24 3,026 2,7±0,2 +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Метал 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Пластик 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

177

Таблиця 3

Ефективність знезараження УФ-опроміненням матеріалів тест-поверхні,

контамінованих P. aeroginosa

Тест-

поверхня

Час

опромінення,

хв.

Загальна

інтенсивність

потоку УФП,

Вт/см2

Інтенсивність

бактерицидного

спектру, Вт/см2

Контамінація

після

опромінення,

КУО/см2,

n=3

Контроль

Цегла 15 15,12 1,512 4,3±0,2 +

30 30,24 3,024 1,7±0,3 +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Плитка 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,436 - +

60 60,48 6,048 - +

Дерево 15 15,12 1,512 5,0±0,4 +

30 30,24 3,026 2,3±0,1 +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Метал 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Пластик 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

178

Таблиця 4

Ефективність знезараження УФ-опроміненням матеріалів тест-поверхні,

контамінованих S. aureus

Тест-

поверхня

Час

опромінення,

хв.

Загальна

інтенсивність

потоку УФП,

Вт/см2

Інтенсивність

бактерицидного

спектру, Вт/см2

Контамінація

після

опромінення,

КУО/см2,

n=3

Контроль

Цегла 15 15,12 1,512 7,0±0,8 +

30 30,24 3,024 4,6±0,3 +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Плитка 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,436 - +

60 60,48 6,048 - +

Дерево 15 15,12 1,512 7,3±0,3 +

30 30,24 3,026 1,3±0,1 +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Метал 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Пластик 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

179

Таблиця 5

Ефективність знезараження УФ-опроміненням матеріалів тест-поверхні,

контамінованих S. faecalis

Тест-

поверх

ня

Час

опромінен

ня, хв.

Загальна

інтенсивніс

ть потоку

УФП,

Вт/см2

Інтенсив-

ність

бактерицидн

ого спектру,

Вт/см2

Контамінаціяпісляопромін

ення, КУО/см2,

n=3

Контро

ль

Цегла 15 15,12 1,512 6,3±0,4 +

30 30,24 3,024 2,0±0,3 +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Плитка 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,436 - +

60 60,48 6,048 - +

Дерево 15 15,12 1,512 4,3±0,3 +

30 30,24 3,026 1,6±0,2 +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Метал 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +

Пласти

к 15 15,12 1,512 - +

30 30,24 3,024 - +

45 45,36 4,536 - +

60 60,48 6,048 - +