Станіслав Буряченко

СМІХ –

КРІЗЬ СЛЬОЗИ

Із збірника «ЗЕМНІ ДОЛОНІ»

РУБРИКИ:

САТИРА – НЕ ТРОЯНДА (сатира і гумор)

ШРАПНЕЛЛЮ – ПО МІШЕНЯХ (мікробайки

та мініатюри з натури)

У СВІТІ ТВАРИН, ПТАХІВ І ПЛАЗУНІВ...

ЧеркасиВертикаль

2015

Малюнки народного художника УкраїниАнатолія Василенка

УДК 821.161.2�1ББК 84(4 УКР)6–5

Б�49

Укладач: Бєляєва Світлана Станіславівна

Буряченко C. Я.Б�49 Сміх – крізь сльози. – Черкаси: «Вертикаль»,

видавець С. Г. Кандич, 2015. – 88 с.ISBN 978�966�2783

УДК 821.161.2�1ББК 84(4 УКР)6–5

SBN 978�966�2783

© Буряченко С. Я., 2015© Бєляєва С. С., 2015© Василенко А. П., художник, 2015

Хіба ревуть воли,як ясла повні.

Панас Мирний

4

ПЕРЕДМОВА

До і про … батька

… А на моє:потрібний всяк,хто відпрацьовує своєі користь всім даєхоч у малому.

С. Буряченко, «Бузок і шипшина»

Кожна людина потребує уваги: чи то ново(народжене дитя, чи то могутній богатир, чизаможний, чи бідний, чи талановитий, чи, як заразчасто(густо чуєш, пересічний громадянин.

Мабуть, за щоденними клопотами, важливимичи мізерними, ніколи не те, що глянути, чи є зіркина небі, ледь(ледь встигаєш зазирнути в очі ріднійлюдині.

Клопоти, боротьба за виживання, біганина запримарним щастям, жага успіху…

І це в цілому зрозуміло. «Хочеш жити – вмійкрутитися», – таке гасло на вустах у багатьохзаклопотаних.

Та ось – зась. Таки не встиг – не встиг прий(няти на віру, що саме тепер, коли щось почаловиходити, десь почало розвиднятися маревоневдачі, ти втрачаєш головне – ти навіки втрачаєшЛ Ю Д И Н У. Людину рідну. Талановиту. З невичерпною жагою життя.

Р І Д Н О Г О Б А Т Ь К А.

5

* * *Вочевидь, ще з дитинства, доля випро(

бовувала його на міць та реалістичне сприйняттяв подальшому життєвих подій. Гартування силидуху та віру в людей не відбили ні трагічні подіївоєнного лихоліття, ні суворі обставини жит(тєвого шляху.

У батькових записниках знаходжу фрагментиз його автобіографії: «Народився 1934 року підзнаком Овна у Чигирині (згідно з метрикою –колишній гетьманській столиці вільної Українипри Богдані Хмельницькому, чим завжди йдотепер надзвичайно горджуся. Між іншим,згідно з паспортом, народився 26(го березня, афактично, за свідченням батьків (а кому, як не їм,про це найліпше знати), – 24(го. Отож і маю зтого часу, на відміну від решти людей, аж два днянародження, що при сучасному матеріальномустановищі буває досить обтяжливим», – заува(жує з посмішкою батько.

Так сталося в житті, – згадував батько, що вжез дня народження доля кидала його з батьками порізних місцинах, так чи інакше пов’язаних ізтериторією нинішньої Черкащини: в селаМедведівку та Головківку, і знову – до Чигирина.Тож цілком доречно зробити висновок, що, крімрідного за фактом народження міста Чигирин,батько мав ще дві «малі» батьківщини, себто –Медведівку та Головківку, де пройшли перші

роки його життя, де «взагалі усе йому довелосяпізнавати вперше: «дибати по землі, дихатижаданим повітрям слов’янського краю, відчути таназавжди закохатись у незабутню співучістьрідної української мови»…

Можливо, для когось буде дивиною вважати,що певні події особистісного характеру можутьмати безпосереднє відношення до формуваннямайбутнього журналіста(лірика, «зхибненого» накнижках, але отримана перед війною травмаправої руки та неможливість лікарів її врятуватита відновити до нормального стану спонукала вподальшому вирішувати й професійне спряму(вання. Все життя батько й до цієї своєї вадиставився з гумором. «Що ж поробиш. Гаразд, хочложку та ручку(писанку тримає, а також і добручарчину не зронить додолу», – шуткував він.

Вижив у війні, незважаючи на контузію підчас бомбардування на переправі через Дніпро.Мав можливість навчатися в найкращому вУкраїні вищому навчальному закладі – Київ(ському державному університеті імені Т. Г. Шев(ченка (1952–57 рр.). Працював на журналістськійниві з відомим нині, а на той час із таким жевипускником факультету журналістики універ(ситету, Василем Симоненком.

Як говориться у відомому виразі: «Життяпрожити – не поле перейти». Було всіляке:перемоги та здобутки, поразки та турботи…

6

Якщо спробувати відокремити серйозне тавтішне, то, з мого погляду, для батька серйознимвважалися: поезія, книги, Сергій Єсенін (значокіз Єсеніним на лацкані піджака з батьком пішов увічність, а великий портрет С. Єсеніна багатороків на видному місці в кімнаті, де батько був доостаннього свого подиху), спілкування з розум(ною людиною, небайдуже ставлення до долідітей, не відставати від подій життя (до останкунамагався слухати хоча б новини по радіо),бережливе ставлення до інформації (зберігавкнижки, журнали, газети, де вбачав щось цікаве, ідуже болісно реагував на щонайменше втручанняв його святиню – книжковий та літературнийархів).

А втішним було, як мені здається, по(перше,та ж таки поезія, книжки, квіти (до останньогодарував своїй коханій дружині Валентині квіти, ів хаті завжди стояла хоча б гілочка вишні чиверби), цигарки, солодощі та щось смачненьке(але завжди міг відмовитися заради дітей), гарначарка, бачення прекрасного (подобалося батьковідивитися на прикраси природи, вродливих жінок,– й не дивно, що в дружинах стала красуня, яказатьмарила всіх).

Перегортаючи батькові рукописи, непростовідокремити наразі для друку саме те, що,можливо, можна взяти з контексту батьковихспогадів чи віршованих творів у скороченому

7

вигляді. Адже це – робота життя, викладені напапір думки розумної й, можливо, надто при(скіпливої до себе людини.

Та поступово маю можливість представлятиширокому загалу твори батька, СтаніславаЯкимовича Буряченка. У 2001 р. за сприянняукраїнської діаспори в Канаді, видавництва«Смолоскип», Черкаської обласної спілки пись(менників України, Фонду сприяння розвиткумистецтв та людей, небайдужих до місії не датизгаснути пам’яті про наших талановитих земля(ків і про їх творчі надбання, побачила світ книгаСтаніслава Буряченка «Крізь болотну тишу – довесняного грому», поезія «Суцвіття до поетовоговінка» (посвята Поету Василю Симоненку); у2015 р. «прилетіла перша ластівочка» зі збірки«Земні долоні», сформованої батьком за життя, –«Супроти вітру і негоди» (поезія на громадян(ську тематику). Готується до друку поетичназбірка «Чигиринські наспіви». Формуєтьсяпоетичний «Клен мого кохання» (любовналірика). На часі – поетичні твори «Війнигромовиці», для малят – дитячі оповідки, казки.

У збірці «Сміх – крізь сльози» маю надіюзацікавити читача гостросатиричними творамиСтаніслава Буряченка, серед яких, зокрема,епіграми, гуморески, сатиричні мініатюри,мікробайки.

8

Малюнки народного художника УкраїниАнатолія Василенка є, без сумніву, вагомимвнеском у смислове насичення сатиричних ігумористичних творів автора збірки, за щовисловлюю ВЕЛИКУ ПОДЯКУ.

Сміх, сатира, гумор у будь(які часи допо(магають людям загострити увагу на певнихнедоліках життєвих буднів, побачити без прикрасокремі факти та сфери буття, людські вади такумедні ситуації, пов’язані з ними. Можливо,хтось замислиться над тим, чи не притаманнепевне явище саме йому, чи не його вади помітивсатирик, і чи не кумедно виглядає це зі сторони?А, можливо, варто зупинитися та зрозумітинаслідки певних дій та вчинків?

Уміти побачити свої власні вади – це щось та значить!

З повагою до читачів донькаавтора Світлана Станіславівна Бєляєва

9

10

Сатира не трояндай не черешня.Вона не бавить радістю людей.Ще споконвікуправду в очі чеше:Її не терплять дурень, прохіндей

С. Буряченко

САТИРА – НЕ ТРОЯНДА

(сатира і гумор)

КАШКЕТ

Кашкет загордував.Без нього, він вважав,господар ні на що

не гожий.Та промайнув лиш рік:кашкет скінчив свій вік,бо став вже

на лахміття схожий.Господар викинув йогоі нового купив кашкета.………………………………......................................У тім нема секрету:вважає хто себе

за головного,подекуди не варт

копійчини за нього.1970 р.

ПУЗИР АБО Ж ХВАЛЬКО

Пузир пишався, чванився: – От – Я!Як сонце, Я – великий і блискучий!Та варто було лиш надутись дужче,Як лопнув і звалився у сміття.………………………………………............................

Мораль проста: не пнися вище себе,Бо є й розумніші за тебе.

1970 р.

11

– Перед вами типове українське село ХVІІ століття...

ГОСПОДАР І ГВІЗДОК

Господар інструмент не шанував.Гвіздки у нього всі заіржавіли.Та якось він сарай побудував,Звичайно, все гвіздками поскріпляв.Та час минув… І стіни заскрипілиЙ розпались вщент в один момент.Отак завжди буваєУ тих, хто шани до гвіздка не має.

12

– А вибори точно будуть:бачиш, у місто завозятьлокшину... для виборців.

БУЗОК І ШИПШИНА

В городі біля тинуросла шипшина,а поряд цвів бузок.– Який із тебе толк?Не ясно от мені, –сказав бузок шипшині, –лиш колючки одніі більш нічого.А подивись на мене –отакого:які(то квіти запашній розкішні на мені;на них ще й крапелькиранкової роси.Зривають люди цвіту хату для краси.На святі й на весіллія бажаний гість.Як бачиш,незамінний скрізь.

……………………………................

13

Почув господарту бузкову мовуй на те сказав,як відрубав:– Облиш(но зайвіці розмови.Обоє ви потрібнідля людини –лиш всяк по(свойомуі в різний строк.Ти для прикрасирозквітай, бузок.Шипшини ж ягодипридатні в ті хвилини,коли в людинивзимку горло заболить,

14

– Не кидай круга! Він все*одно портфель

не випустить із рук.

тоді найкраще в цьому їйшипшина пособить.……………………………..................

Отак і між людьми буває:поміж собою чваряться,у чомусь дорікають,а поспитать їх –то за що, – не знають.А на моє:потрібний всяк,хто відпрацьовує своєі користь всім даєхоч у малому.

1970 р.

15

– Ой, не вистачитьмашини надовго,розвалиться!

ЗАРОЗУМІЛОМУ

Ти зверхньо дивишся на всіх,Вважаючи їх нижчими за себе.Їх болі й горе – то для тебе сміх.В думках сягаєш до самого неба.…А може статись, що колисьОпинишся в пустелі злих нещасть.Гукать даремно будеш:«Друже, озовись!» –Ніхто води і склянки не подасть.

1973 р.

16

– Якщо будуть нові вибори, я наних не піду. А баба піде.

Ми з нею по черзі ходимо... Цього разу я відпочиваю.

17

МІЩАНСЬКА ЛОГІКА

В своєму тепломуЗатишному куткуВін судить звисокаПро суєтність людську:– Завжди спішать,Будують вічно щось,Ще й критиківДо біса розвелось.

Ракети, атоми…Кому потрібно це?Ще й до зірокЗбираються доскочить.Ви краще забезпечтеСалом і м’ясцем…Без харчу й песДо сучки не захоче.

Що ж, певна річ,у кожній хаті

Не зайве намдостаток мати.

Що без душі і мрій –ми мавпи,

Тобто лишетупі примати.

1972–97 рр.

18

ПОРАДА

Сьогодні – князь,то ж не топчидругого в грязь,бо сам колисьу неї і потрапиш.

1972 р.

– Діду, стійте!То не добавка допенсії! То япомилилася і нагривню вамбільше дала!

ДАЙ ДУРНЮ НА ЯЗИК

Почув дурний –знайшлись на Сонціплями.І ну гукать:– Пора вже Сонцев яму!А то виблискуєта палить згориінших.Само ж плямисте, бач,та грішне.А ми?Чим гірші ми?Чого ж йомутам виснутьнад людьми?…………………………………….Дай, як(то кажуть,Дурню на язик, –Він опаскудить всіх.Інакше він не звик.

1972 р.

19

У АЕРОПОРТУ

У аеропорту на зльотовому поліПаслося птаства різного доволі.Були нахабні всі й зарозумілі.Мовляв, їх звідси люди виселить не в силі.

На те ніхто чомусь уваги не звертав:– Що?!! Птахи? Це дрібниці. Хай пасуться…Та ось злетів літак. Ніхто й не зчувся,Як впав він, бо зіткнувсяІз птахами.

* * *З нами

Отак трапляється,Коли дрібниць не бачим,

А потім черезних так гіркоплачем.

1971 р.

20

ЧОГО НА СВІТІ НЕ БУВАЄ...

Було це за царя Гороха.Людей тоді жило ще трохи,А свині дикими були.Давно часи ті загули...Людей сьогодні більше стало.А свині здатні не лише на сало:Подекуди і рилом, і грудьмиПробились в товариство між людьми.Чого на світі не буває,Коли людина свинству потурає.Тоді воно в пошані теж.А свинству годі шукать меж!

1972 р.

21

– Дайте зілля приворотного.– Ви для себе чи для бойфренда?

ПЕНЬОК

Пеньок собою величенький був.Йому б і досі трухлявіти тихо,Та треба ж статися, на лихо,Що якось ненароком він почув:Пеньки в пошані начебто вже стали,І їх на службу вже призвали.

– А я? Забули? Сором і ганьба! – Бурчить пеньок і на весь світ злоститься. –Таких, як я, де знайдете хіба?Я б показав себе, коли б там опинився.Я можу керувать. Я незамінний.

– Та кинь лементувать, –Сусіда(пень спокійноНа те промовив. – Доживай вже вікуНа тому місці, де стоїш,І зайві балачки облиш.Без толку твої стогони і крики…

Аж раптом загуло, загуркотіло в лісі.То трактора прислали до пенька,Щоб видерти з землі й очистити узлісся.– Оце вже діло. Доля в нас така…

22

Згадали все ж таки ті бісовії діти.Та і куди без мене їм подітись? –Так вирішив пеньок, чекаючи нагоди,Щоб всім довести міць свою й породу…

Та ледве зачепили його тросом,Як зразу весь розсипався ущент…

Дійшло до діла – щез в один момент.Прогнив увесь, тримався лише мохом.……………………………………………………………........Сказати можна лиш одне:– Хто гордовито кирпу гнеЙ не здатний ні на що, крім балачок, –На вигляд бравий,

а пустий, як той пеньок.

Чигирин –Черкаси

1972 р.

23

– Знов з кумом в генделикупропадав?!– Та ні. Це ми голосирахували...

СОН ЛЕДАРЯ

Приснився неробі світ ідеальний:неначе в палаці живе він криштальнім.За нього все роблять розумні машини:і їсти наварять й почухають спину,і навіть за нього ідуть на роботу,й зарплату приносять йому без клопоту.А як забажає вареників з м’ясом,теж роботи зліплять, націдять ще й квасу.З дружиною сам не захоче сваритись,теж робот на це є – йому не втомитись.Якщо заманеться напитися пива,враз робот напоїть. Він – друг незрадливий.

24

– Кажеш депутат... А працюєш де?

За нього все ладні машини зробити.Шкода, не навчились ще їсти та пити.Бо з лінощів важко вже стало жувати.От добре було б, якби міг лише спати.…Нероба посапує носом вві сні.І сняться неробі картини чудні:неначебто став він уже безтілесним,залишивши тіло машинам чудесним,а сам, наче янгол, літає над світом,забувши про жінку, роботу і діток.Немає про віщо йому клопотатись.… Повік би таким знову не просипатись!

1972 р.

25

– А ми оце, чоловіче, першеквітня відзначаємо.

БЮРОКРАТ

Зовні звичайнісінька людина:Все неначе, як у багатьох.Очі лиш зневажливо совиніЙ серце, мов порожній влітку льох.

1972 р.

26

– А де ж допомогам а л о з а б е з п е ч е н и м ?Обіцяли ж!– От, наївні! У менепрофесія така, обіцяти.Я – політик!

ОБИВАТЕЛЬ

Ракета мчить до зір, бо вимага епоха.Слимак, як і колись, повзе собі потроху.

* * *Для чого пацюкові небо?Для нього досить харчу й на землі.А більшого й не треба.

1974–77 рр.

27

– Чуєш, сусіде? Виявляється,наші півні багато пісень знають,але чомусь співають їх тільки в

цей день.

МЕТР�ЛІТЕРАТОР

Здобув він все, що зміг: і гроші, й славу, –і погляда на світ, що ліг до ніг,поблажливо і зверхньо(величаво.Далекий від буденності й тривог,для інших недосяжний, непогрішний, –тепер він не людина вже, а Бог:моліться ж ви на нього, люди грішні.Та ба! Не моляться чомусь…А згодом і читати перестануть.Такою вже вдалася Русь:Не кориться пройдохам, лже(титанам.

28

– Ви вільні у своємувиборі. Але якщо незробите по*моєму, то явас звільню.

НЕ ТУДИ СІДАЄ...

Щовечора тітка ГаннаБіжить до контори:Порятуйте, люди добрі!Знов з Іваном горе.Знов хвороба якась лютазатьмарила очі:замість столу – до коритавсе сідати хоче;всю худобу порозгонив,кури повтікали...– То все, тітко, – з самогону,що ви готували.

29

– А скільки бти, Петре,випив за разгорілки?– Та... ви жстільки неналлєте!

ОНИСЬКО Й КУМ(жарт)

В підпилого Ониськакум питає:– Чи хата твоя близько?Вже сил немаєтебе вести.Та ще ж і слизько.(Кум теж добрячедесь хильнув,бо ледве ногий сам тягнув).Онисько лиш сопеі далі суне мовчки.Та трапився під ногиякийсь стовпчик, –спіткнувсь Ониськоі… упав.Та так хропіти став,неначе у постелісвоїй спав.Кум подививсь,потилицю почухав:– Ну, ти вжевдома…Прощавай…І далі гетьпотрюхав. 1972–97 рр.

30

ПЛИВИ, КУДИ ХОЧЕШ...

Того вечора МартинДобряче набрався,А щоб жінка не чіплялась,Майструвати взявся.

До ночов прибив трубу він,Начепив колеса.– Оцим, – каже, – пароплавомПопливу в Одесу.

Жінка йому співчуває:– А як же без річки?Зачекай, ось я додам щеХоч трохи водички.

Бере відро й обливаєМужа з головою:– Тепер пливи, куди хочеш...В хату ж ні ногою!

1972 р.

31

БАТЬКІВСЬКА ПОРАДА

Питає батько: – Чом це, синку,Ти полюбляти став горілку?Щодня від тебе нею тхне.Бентежить дуже це мене.– Та, бачте, тату, в чому справа.І рад не пити, єй же право,Та клята служба отака,Хоч плигай в річку із містка:У понеділок із районуСтрічали ми одну персону.І хоч не раді ми були,Та гостя чемно провели.А у вівторок, бач, приїхавСам Филимон Хомич Застріха.Хіба даси борща й горбушку?Начастувались добре юшки.А в середу на наш заводПрибув підшефних цілий взвод.Хіба ж для них можна скупитись?От довелось і тут вгоститись.В четвер принесло ревізорів.Приймали скромно – у конторі.А в п’ятницю – сам шеф з столиці.Ну, як було не причаститись?І навіть завтра, у суботу,

32

Ізнов пекельна ця робота.Проводить трест у нас нараду…– Послухай батьківську пораду!Здоров’я й честь – найперше, сину.Для п’янки знайдеться причина.Пора гостей отих привчати:Хто цінить працю, клич до хати;А п’яниць час вже в шию гнати,Бо втрапиш через них за грати.

1973–75 рр.

33

– Жінко, і оце все?!А де ж головне?!

ЗІЗНАННЯ СУЧАСНОГО БАТЬКА

І треба вам ото так виступать з трибуни?Мене б туди – та ні за які гроші!Що? Та які там струни…Ще й в серці? Ой, які ви не хороші.Про струни ви вже не кажіть мені,Бо той ройяль у мене вже в печінці.То ж забажалося для сина моїй жінці,А він для сина, що бандура для свині.Та треба, бо це нині модно,А все, що модно, варто, кажуть, мати.Я з вами, по секрету, згодний:Слід, слід давати лад

у власній хаті.Та й що там мудрувати –Вже краще «Мерседес»

синкові «змайструвати».

……………………………………………………..............

Що ж, не мішало ббатька отакого мати,

Допоки не потрапив він за грати.

1972–99 рр.

34

ТЬХУ!

Я не проти реклами, але…Автор

Сусідський дід Іван (везе мені на Йванів)Мене спитав: –Ти, синку, ще не п’яний?..Бо хочу я спитать про істину важливу.Та тільки не бреши, речи лиш справедливо.

– Та що ви, діду! Аж ні цурки в оці.Не дай ти, Боже, ще отій мороці.– Та не кажи… Я теж такого роду.Так що не псуй брехнею нашенську породу.Ану, скажи і розтовмач достоту:По телевізору про що кричать йдіоти?Дітей як роблять – знаємо й без них.

35

– Ти хоча б у ванну орденне чіпляв!

При ділі цьому нам не треба вартових.Поради нам дають, як женщин одуритиІ пакості собі не получити.А ще базікають там про якийсь тампакс.На всенький світ патякають щоднини.Ну, знаю: є сокира, ватерпас,Ще піч, корова, хрюкання свині (по(вашому –

майбутньої свинини).А що таке тампакс? Скажи(но, сину.

– Та, бачте, воно(тей, туди…Ну, як ото, в глибину,

Щоби не муляло й приємно щоб було…

– Тьху, ти, їй Богу, відьми помело…Такого ще й не знав, не бачив

й бачити не хочу.

Як жеребець кобилу вже доскочить,Доб’ється він завжди свого.На тому світ стояв і ще стояти буде,Допоки будуть існувати люди.Не вчи їх, як людей з людей робити.І дурням одірви язик. Не їм нас вчити.…………………………………………………………….......І ви все кажете про мову і культуру,А розвели лиш погань і халтуру.

Тьху! Тьху! Тьху! 1997 р.

36

ВПІЗНАЛИ

Завітав до зоопаркуЖорж із Кривалівки*. Хоч за пашпортом Іван він,В житті – Жорж. І тільки.

Грива модна до плечей,Баки, бородище.А в голові свище вітер,Мов на попелищі.

Уподобались йомуПтахи й дикі звірі.От якби їх та для форсуЙому на подвір’я!

Аж, нарешті, стрів він предків.Які ж волохаті!Та що вони – показились?Чом стали кричати?

Тичуть дулі, ще й плюються,Ображають гидко.Жорж до сторожа, а той:– Та впізнали, видко!

1997 р.

* Так здавна називається один із мікрорайонів в м. Черкаси.

37

МЕТУШНЯ У ЛІСІ

У лісі здійнялася метушня.Ніхто не знає ні спочинку, ні спокою.І навіть працьовита мурашняПостала за права свої горою.

Стурбований Ведмідь мерщій склика нарадуЗ дружків надійних, посіпак.І сам при орденах, як на параді,Рече хриплячим голосом отак:

– Що там за лемент, що за тарарам?Чи, може, вже набридло жити вам?Негайно розібратись, покарать.Хто винний – геть на пенсію послать.

До комашні ми, бачте, без претензій.Нехай свої використовують права.А щоб у мене не боліла голова,Дозволим їм трудитись без ліцензій.

На тому порішили й розбрелисьПо вотчинам своїм порядок лаштувать.І тихо стало в лісі, як колись,Бо смирні дурні не перевелись.Що ж можна з мурашок, крім праці, взять?

1974–98 рр.

38

ЗАСІДАЄМ

Ми засідаєм і «протоколюєм»:все обговорим – завдання, проекти,в паперах (грамотні ж)ми хрестик намалюєм,а решту все жзалишим у «прожекті».

39

– Так, дороги у вас дуже погані. Але жтреба виправляти ситуацію! Назвіть цеймаршрут “фронтовими дорогами” ізапускайте туристів! Беріть подорожче.

ПЕРЕБУДУВАВСЯ

Заслухаєшся: як він виступа!Який завзятий,

чесний член громади!Усіх він громить:

хто не так ступа,Хто не прислухавсь

до його поради;Хто десь спіткнувсь,

відразу він помітитьІ для науки вмить

догану вліпить;Хто щось не так сказав,

вважай – пропав;

40

– По*моєму, кіт попе*реджає, що попередуавтоінспекція.

А хто мовчить, той теж, бач,не до двору,

Бо щось, мабуть,приховує, таїть

Й вичікує на слушну пору.…………………………………………………………

Для всіх він буввзірцем чеснот.

Ніхто не сумнівався в ньому.Бо скрізь волав: – Я за народ!…А сам тихенько

звів хоромиСобі, сватам і рідним дітям.А як інакше жить на світі?

* * *Та час не той

став за порогом.Відчув він деяку тривогуЙ пішов…

«На пенсію?»«Та ні(і(і!»То ми пошились у дурні.Він став могутнішим «цабе»Й ще заповзятіше «гребе».

1974–88 рр.

41

ЗАЄЦЬ НА СЛУЖБІ У ЛИСА

На службу Зайця Лис узяв.Бува ж такеє диво!Лис, бачте, славу полюбляв,А Заєць (хто цього не знав)Умів писать красиво.

Минають дні, роки в трудах.Вухатий смирно пише.А Лис в науку топче шлях.Вже кандидат, при орденах.Знайомі в колах вищих.

Зайчиську ніколи дихнуть:Він докторську малює.В очах косого каламутьІ в серці щось нуртує.

Та якось Заєць не стерпів(бува й такеє диво),Супроти щось сказать посмів.Лис мовчки згріб його і з’їв –Не говори «красиво»!

42

Порада Зайцям лиш одна:Щоб доля не була сумна,Перш ніж до Лиса

йти на службу,Зваж, –

з ним не заведешти дружбу.

1976 р.

43

– Візьми цукерку і йди доворіт. Як тільки з'явитьсямама, заспівай: “Ой,наступала та чорнахмара!” Зрозумів?

ПРИКМЕТА

Шеф був до критикиЩе здавна не байдужий.Підлеглих вмів узяти за живе.Так рознесе, бува,Так від душі розпушить!Він принциповим, бач, сливе.

Та якось друг мій, Чуб Петро(учились разом з ним у вузі),Сам вдавсь до критики…Ой, що тоді було!...Потряс він шефу все нутро…А що – Петро?За ним лиш загуло,Аж свиснуло в окрузі.…………………………………………..............Петро тепер у іншій установі.І колектив тут і начальник нові.Та Петя знов чомусь сумний.Розкрив мені лиш по секретуНерадісну свою прикмету:– Біда, мій друже,Поодинці не гуляє.І цей шеф критикуТак само полюбляє. 1975 р.

44

НЕ ЧЕКАЛИ…

О, добрі люди!Новий шеф до нас іде.Йому б хоч рік чи дваДесь відпочити.А то, як Бог,Кого ніхто не жде,Він прийде –І не буде сили жити.

1975 р.

45

– Знаємо, що у вас досить нестандартне мислення. То який вихід із кризи ви б порекомендували

для нашої економіки?

ГОЛКА Й НИТКА

Хвалилась гордовитоголка

(а на язик була, їй Богу,ловка):

Без мене вам нізащоне пошити свитку.

…Та, бач, ні словане промовила

про нитку.

……………………………………………………….........

Отак і наші головаті мудреціІз зверхньою поважністю в лиці.Себе лиш славословлять

на весь світІ напріч забувають про нарід.

1997 р.

46

ВЕЛИКЕ ДІЛО – БЛАТ

Біля Катрі мати упадає, квокче.Любесеньку доню влаштувати хоче.Байдуже, що доні ліньки було вчитисьІ що трійок в неї – з ліку можна збитись.Зате має мати міць і хватку дужу.З нею доня мила інститут подужа.Розшукала дядька, підключила брата.Ринула у наступ вся рідня завзята.Десь знайшовся родич в еннім інституті.Бути донці в вузі, непримінно бути.Стануть у пригоді дядько, брат і сват.………………………………………………………..................То велике діло, коли є скрізь блат.

1975 р.

47

– Встать! Суд іде!

Хрущі над вишнями гудуть…

Т. Г. Шевченко«Кобзар»

СЬОГОДНІ У СЕЛІ(екологічне)

– Хрущі у вітах не гудуть, –Все журиться старенька мати, –І бджоли меду не несуть.Ну, як оцю біду здолати?

А дід Іван теж додає:– У кавунах якісь нійтрати.Ще й риба щезла. На моє –В три шиї треба когось гнати.

Я з ними згоден. Сам – з села.Час вже господарями стати.Громада – сила чимала.Громада зможе все здолати.

1988 р.

48

НА СМІТНИКУ ЖИТТЯ

Не бачив я давно жахливіше картини:Дідок ганяв котів з сміттєвої корзиниІ, нахилившись, порпався у ній.Що він шукає?.. Заробіток свій –Порожню пляшку чи кавалок хліба?Не описати це ні Щедріну, ні Глібову.Кінець вже, мабуть, світові настав…А ми волаємо про вищість людських прав.А вони ось: на смітнику життя –Самотня старість без надій, без вороття.

……………………………………………………......................

А ви, що безнадійно ситі і тупі,Вдоволені життям і «мудрістю» своєю, –В подачку грошенята кинете скупіІ вже ввижаєтесь собі на мавзолеях.

1994 р.

49

ОЙ, НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ(частівки на сучасний лад)

Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці.Наречену там згвалтують, а тобі – по пиці.Можуть навіть з карабіну розпанахать груди.То ж гуртуймося, братове, бо ще гірше буде.

Любий друже, дуроломом не скачи у гречку.Ті «грайливі» не для тебе,

з виду лиш овечки.З їх приязні ти одержиш усілякі біди.В подарунок наостанку ще й кавалок СНІДу.

Бережися, любий Грицю, не випробуй долю.Життя вибриків не терпить, як пташка неволю.Хочеш жити і любитись, як нормальні люди,Бережи свою кохану і щасливим будеш.

1997–99 рр.

50

– За прекрасних дам!

ШРАПНЕЛЛЮ – ПО МІШЕНЯХ

(мікробайки та мініатюри з натури)

(1970–98 рр.)

Схаменіться,будьте люде,

Бо лихо вам буде...

Т. Г. Шевченко

ВАЖЛИВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

З недавніх пір,панове,ми – пани.І маємо:на трьох –одні штани.

51

ТОВЧЕМОСЬ

Товчемось, як зерно,в одній і тій же ступіі сліпо віримо,що час новий наступить....А він давно вжев гості завітавдо тих, хто і ранішевладу мав.

52

– Оце ходив на базар – і гроші цілі.– Як це?– А що на гривню купиш?

НАВЧИЛИСЬ

Патякати з трибун навчились.Воно й не дивно,бо язик без милиць.

ВОЛАЮТЬ

Волають:– Ми за рідний наш нарід!...Його ж від злиднівкидає у піт.

53

КУЛЬТУРА І ХАЛТУРА

Лементують: – Хай живе культура!А повсюдно розквіта халтура.

У КОГО ЯКІ ПРАВА

– Ми – за права людей! –з трибун гримлять щосили.Собі... взяли.Народу ж... совість залишили.

54

– А тепер дами вибираютькавалерів. Корчма закривається!

У ПОЛОНІ

Позбулися вождів.Позбавились катів.Та не втекли з полонугучних слів.

МОВЧИТЬ НАРОД

Мовчить народ.Не б'ються з братом брат.Хіба ж колиськорисним був розбрат?

55

– Може у нього із зором щосьнегаразд?

ОЧИЩЕННЯ

Нема за що купити м'яса, сала.

Зате душа очищення дістала.

56

– Ти, сину, йшов у депутати, щоб допомагати нам,селянам. Та, бачу, краще б ти вдома лишався. Хоч би одному селянинові поміч була б, мені.

НЕМА ЗА ВІЩО

Ні вмерти, ані жить,бо – нема за віщо.

– Молися! Бог простить, –лунає голос віщий.

ВЕЛИКЕ ЦАБЕ

Хома Хомич –велике цабе в місті.

Пора йомудавно за грати сісти.

Та кум з столиці визволя.…Отак і крутиться земля.

57

– О! Ми ж голосували замолодого та кучерявого...

КОМУ ПОТРІБНІ МИ?

Кому потрібні ми,злиденні сіромахи і дурні?Он пан Барилопост в обкомі обіймав,в свій час добряче нахапав,та вчасно все «повідмивав»і нині бізнесменом став.…А ми? На що придатні ми,злиденні сіромахи і дурні?

58

– Ого, яка ціна!– Так бензин жеподорожчав...

«УЧИТЕСЬ…»

«Учитесь торговать», –повчав Ілліч колись.От і навчились:тягнуть все з країни,лиш «тонко действуй»,

не лінись.Комусь «на лапу» дайчи подаруй машину;і вчасно покричи,що ти за Україну.А там, дивись,просунеш хвацько синаі доньку прилаштуєш

водночас.І буде в тебевсього про запас.

59

– Ти знаєш,Маріє, у менев и н и к л овідчуття, щоя теж міг бибути мером!

ОСТАННЯ СОРОЧКА

«Уря(а(а! – кричать, –нам матінка(Вкраїна!»Самі ж розтягуютьїї майно на пил.Не дай, мій Боже,отакого сина,що з тіла спіднююсорочечку здере(якщо матусявчасно не помре)і кине, як снопа,до власної копи.

60

СУТЯГА

А він все пише, пише й пише.І де терпіння отаке у нього?Узять його б з писаннямі, як мишу, шубовсь у річкуз бережка крутого.

СВІТ НЕ БЕЗ ЧУДЕС

Вірші пописує,друкує на машинціі розсилає їхна сто адрес.Вже краще б їх читавлиш своїй любій жінці.Вона б стерпіла:світ не без чудес.

61

ВЗІРЕЦЬ

Для всіх він сам взірець чеснот.Хіба хто сумнівався в ньому?А придивились: – Ба(а!Та внього в пір’ї рот.Добряче, бач, хапав і тяг додому.

ЕПІТАФІЯ

Усе життя він гріб до себе.Помер…Тепер нічого вже не треба.

62

– Кажуть, через рік корупції у нас не буде.– А що, ми переїдемо в інше приміщення?

«ПРОГРЕСИСТ»

Він визнавав прогрес лише у тому,коли зарплату більшу ніс додому.

ХТО ЗА ЩО ГОЛОСУЄ

Ви – «проти»? А от я, я – «за»!Бо шеф – мущина! Він – гроза…Ви тепер – «за»? А я от – «проти».Чому???Бо попросив з роботи…………………………………………………………….Секрету тут ніякого немає.Шеф, мабуть, тежНа думці щось та має.

63

– А вам, сержанте, треба щось робити, бо народ ваше лице вже за пику приймає.

ЗАЗДРІСНИК

Чужому щастю заздрить до нестями.І Сонце ладен скинуть з неба в яму.

ХТО ЩО ЛЮБИТЬ

Хто любить вишкварки,а хто ковбаси…Шеф любить все:і м’ясо, і сальце,і мед та іншії припаси,але з умовою – за цещоб не платити ні гроша.Тоді він –

ангельська душа.

ПРИСТОСУВАНЕЦЬ

На все він згоден,за усе він – «за»,доки над нимне вибухне гроза.Тоді залементує щоєсили,що він же – «проти»,а його не зрозуміли.

64

ХАПУГА

Не знав ні в чомувін нестатку,

бо добру мавдо всього хватку:

усе, що бачив, тяг додомуі перепродував другому.

65

БРАКОРОБ

Здавать позиції не звик.На все старе – новий ярлик.

ЧИНУША

Не терпить розумом багатих.Звик владу у руках тримати.

66

– Треба відроджувати наші села, бо навіть авто немакому виштовхати з багнюки!

ЗЛОДЮЖКА

Скромняга, яких світ не знав:посеред дня чужого він не брав.

САМОЗАКОХАНИЙ

Зовні звичайнісінька людина.Все, неначе як у багатьох.Очі лиш зневажливо совиній серце, як порожній влітку льох.

67

– Тобі казку розказати? Гаразд. “І підвищили твоємудіду пенсію до справедливого рівня, і зажили вони зонуком щасливо і весело...”

ОХРІМ�ГРАФОМАН

Маститому поету і знавцюОхрім послав

віршів добрячу хуру.Та краще було б хуру цювідразу здать в макулатуру.

«ЛЮБИТЕЛІ»

Средь людей естьне только накопители,есть, к сожаленью,накапать любители.Иной так накапать сможет,что это дерьмои тлен не разгложет.

СЕБЕЛЮБЕЦЬ

Усе своє життябув однолюбом:

лише собі завждилишався любим.

68

МИСЛИВСЬКИЙ ЕТЮД

Сидять у парку четверо:три чоловікай мисливський собака.Між себе розмовляютьпро минулі і майбутні полювання.

69

– Ну, хворий, тепервам краще?

КАР’ЄРИСТ

Ладен у вушко голкипролізти,

аби пошвидшеу крісло сісти.

МІЩАНИН

У нижчих чи у вищих сферахрозкішні шати

прикрашають його тло.Змінились одяг,

мова і манери,та визира з(під них мурло.

70

– Візьми на ремонтвелика. Я сьогоднідобрий.

71

НАКЛЕПНИК

Образили в найкращих почуттях:сказали, що псує усім життя.А він же, бачте, «правду» полюбляєй заради неї так ото страждає.

ЛЕДАР

Він поважає лиш одну роботу:одержувать зарплату без клопоту.

– Дівчата! Ситуація з народжуваністю в країні катастрофічна. Від вас залежить,

щоб ми перед Європою не червоніли!

МАЙСТЕР

Про всяку всячинуписать майстерно вмів:і про добро, і зло, і про вино,бо вже давно на цьомуне одну собаку з’їв.

РЕДАКТОР�КОНСЕРВАТОР

Він ще живий,допоки ще не вмер.Зрівняти всіх готовийна один манер.

72

– Тепер ви, нарешті,зрозуміли, що не вгрошах щастя?!

73

ВІДОМИЙ БУВ ВІН

Відомий був він гуморист,писав усім на втіху.Та чом це в залі чути свисті геть не чути сміху?

А заковика тут проста:раніш писав він серцемі перець в гумор нагнітав.Тепер… борщ любить з перцем.

– Шеф згадав дитинство, хотів босоніж по травіпройти... А ми ж попереджали!

АНОНІМЩИК

Давно він на людей сичати звик.З порядністю і трохи не знайомий.У нього ж бо роздвоєний язик.Між плазунів особа він відома.

ГОРІЛКА

І все ж існує та нечиста сила,бо багатьох загнала до могили.

ХАМЕЛЕОНИ�ЧИНУШІ

Змінили колір – не натуру.Замаскували старі мури.

74

– На хліб, на хлібналягай, зятьок. М'ясасьогодні не буде!

75

ПІДЛАБУЗНИК

Хоча в роботі не в’язав він лика,та всім на подив превеликийзробився Гнат керівником:здобув кар’єру язиком.

ОБІЦЯЛЬНИК

Він був би спритним циркачем:жонглює словом, як м’ячем.

– А там у менечоловік сидить!

ЗАТИСКУВАЧІ КРИТИКИ

Здавалось, знищить їх перебудова.Та в них на нове й оборона нова.

РЕЧЕ ХОМА…

Рече Хома Семену(під градусом, звичайно):– Не знаю, як тобі,

мені ж, браток, печально – Навіщо нас Господь

прогнав з небес колись?– Бо дурні й досі не перевелись.

76

77

КУМ ДО КУМИ

Кум до куми прийшов у гості:– Пробач, а закусити є у тебе?

Кума, бач, городська:– Ну, кум, шутітє бросьтє…

Як муж поїде, прошу вас до себе.

– Поглянь, Василь від Галькишмигнув!– Ні! Це – Петро. А Василь щео другій ночі від Катькивиходив. Сама бачила!

У СВІТІ ТВАРИН, ПТАХІВ

І ПЛАЗУНІВ...

ЛЕВ

Наївшись, Він спокійно спить.І тиша скрізь… Священна мить.

ВОВК

Страшний для всіх,бо дядечко – Ведмідь.Вже краще стороною обійдіть.

78

– Ще вранці Рябко до мене ла*гідний був, а це вовком дивить*ся. Чи не наговорила йомучогось на мене твоя мама.

79

СОРОКА

Наскрегоче, насороче.Голову усім морочить.

ПАПУГА

Хоч талану немає й на п’ятак,та цвенькати перед людьми мастак.… З чужого голосу

торочить без напругиоця цяцькована папуга.

– Тату,поглянь, яка

пташка!– Гм... Та,

бачу, синку.

КРІТ

Не чув, не бачив, не скажу.Своїм спокоєм дорожу.

ГАДЮКА

Звивається між траві злісно все сичить:– Чом світ не миша,щоб його вжалить.

80

– Забий дірку в паркані, щоб нашкіт Василь не ходив досусідського Мурка. Бо той йоговалер'яною зпоює!

81

ЛИСЯЧА ЛОГІКА

Якби я на зайців не полювала,Давно б їх від хвороб не стало.Я очищаю ліс від слабості й болячок,й даремно хтось жаліється та плаче.За вірну службу час мені вже датинайвищу в світі по роботі плату.

КОЛОРАДСЬКИЙ ЖУК

Пустив про себе славу,що інтернаціоналіст.

А сам своє й чужепідряд поїсть.

– Бачиш, як мене Джек зустрічає? А з жінкою поки*що це не виходить...

ОМЕЛА

Зелену, але хитру має душу:вербичку доостанку сушить.

РУБАЇ

Їх не хвилює: є Бог чи нема.Для них давно вже Бог – це «сінема».І казяться від нього, біснуваті, –У душах грішних святості нема.

***Що «жисть» для них –

«нових», «крутих» сьогодні?Побільше «баксів», чортопхайки модні.Завжди готові обібрати всіх,А ми дня них – опудала городні.

***Ні совісті, ні честі геть нема.На що їм це, як у душі пітьма,А на рахунках «баксів» не злічить…Та зрештою усіх їх жде тюрма.

82

83

***У кіллера, немов піявки, губи.Лише «хазяїна» та «бакси» любить.І рідну матір «за кусок» приб’є.Та «фраєра» жадоба теж погубить.

***Шукаєм істину усе своє життяДо самозабуття, –Незриму голку у копиці сіна.І все ж сліпими йдем у небуття.

– Василю, друже!Чого останнім часомне заходиш? Чогомимо йдеш?

НЕ ВСІ, НЕ ВСІ…

Не всі, не всі облишили надію,і віру втратили не всі.Терплячих віра до спокону гріє,для них ніякі грати не страшні.

СЬОГОДНІ БУТИ ДОН КІХОТОМ

Сьогодні бути Дон Кіхотом –Собі лиш завдавать клопоту.І все ж я вірюВ доброту й порядність,Хоч дехто в цьомуІ вбачає мою слабість.

84

– Чи зростає, бабусю,населення у вашомуселі?– Аякже, Муркап'ятеро кошенятпривела, та он скороцуценята будуть. Такщо приріст є.

85

ЗМІСТ

С. С. БєляєваПЕРЕДМОВА ................................................................. 4

САТИРА – НЕ ТРОЯНДА ........................................ 10Кашкет ................................................................................ 10Пузир або ж хвалько ..................................................... 11Господар і гвіздок ........................................................... 12Бузок і шипшина ............................................................ 13Зарозумілому ................................................................... 16 Міщанська логіка ........................................................... 17Порада ................................................................................ 18Дай дурню на язик ......................................................... 19У аеропорту ...................................................................... 20Чого на світі не буває… ................................................. 21Пеньок ................................................................................ 22Сон ледаря ........................................................................ 24Бюрократ ............................................................................ 26Обиватель .......................................................................... 27Метр(літератор ................................................................ 28Не туди сідає… ................................................................. 29Онисько й кум ................................................................. 30Пливи, куди хочеш… ..................................................... 31Батьківська порада ........................................................ 32Зізнання сучасного батька ......................................... 34Тьху! ..................................................................................... 35Впізнали ............................................................................ 37Метушня у лісі ................................................................ 38Засідаєм ............................................................................. 39Перебудувався ................................................................. 40Заєць на службі у Лиса ................................................. 42Прикмета ............................................................................ 44Не чекали… ........................................................................ 45

Голка й нитка ................................................................... 46Велике діло – блат ......................................................... 47Сьогодні у селі ................................................................ 48На смітнику життя ........................................................ 49Ой, не ходи, Грицю ........................................................ 50

ШРАПНЕЛЛЮ – ПО МІШЕНЯХ(мікробайки та мініатюри з натури) ...................... 51Важливе повідомлення ................................................ 51Товчемось ......................................................................... 52Навчились ......................................................................... 53Волають .............................................................................. 53Культура і халтура ......................................................... 54У кого які права ............................................................. 54У полоні ........................................................................... 55Мовчить народ ............................................................... 55Очищення ......................................................................... 56Нема за віщо .................................................................... 57Велике цабе ...................................................................... 57Кому потрібні ми? ........................................................ 58«Учитесь…» ....................................................................... 59Остання сорочка ............................................................ 60Сутяга ................................................................................. 61 Світ не без чудес ............................................................. 61Взірець ................................................................................ 62Епітафія ............................................................................. 62Прогресист ........................................................................ 63Хто за що голосує .......................................................... 63Заздрісник ......................................................................... 64Хто що любить ................................................................ 64Пристосуванець .............................................................. 64Хапуга ................................................................................. 65Бракороб ............................................................................ 66Чинуша .............................................................................. 66Злодюжка .......................................................................... 67

86

87

Самозакоханий ............................................................... 67Охрім(графоман ............................................................. 68«Любителі» ...................................................................... 68Себелюбець ...................................................................... 68Мисливський етюд ........................................................ 69Кар’єрист ........................................................................... 70Міщанин ............................................................................ 70Наклепник ........................................................................ 71Ледар ................................................................................... 71Майстер ............................................................................. 72Редактор(консерватор .................................................. 72Відомий був він ............................................................... 73Анонімщик ........................................................................ 74Горілка ................................................................................ 74Хамелеони(чинуші ........................................................ 74Підлабузник ..................................................................... 75Обіцяльник ....................................................................... 75Затискувачі критики .................................................... 76Рече Хома… ....................................................................... 76Кум до куми ...................................................................... 77

У СВІТІ ТВАРИН, ПТАХІВ І ПЛАЗУНІВ... .... 78Лев ...................................................................................... 78Вовк .................................................................................... 78Сорока ................................................................................ 79Папуга ................................................................................ 79Кріт ...................................................................................... 80Гадюка ................................................................................ 80Лисяча логіка ................................................................... 81Колорадський жук ......................................................... 81Омела .................................................................................. 82Рубаї .................................................................................... 82Не всі, не всі ..................................................................... 84Сьогодні бути Дон Кіхотом ....................................... 84

Літературно(художнє видання

Укладач: Бєляєва Світлана Станіславівна

Станіслав Якимович БУРЯЧЕНКО

СМІХ – КРІЗЬ СЛЬОЗИПОЕЗІЇ

Літературний редактор Світлана БєляєваТехнічний редактор,дизайнер Сергій КандичКомп'ютерний набір, фото з архіву автора Світлана БєляєваОригінал=макет Світлана Кандич

Малюнки народного художника України Анатолія Петровича Василенка

Книжка видана за власний рахунок редактора=укладача книжки,доньки автора Світлани Станіславівни Бєляєвої та за сприяння

громадської організації екологічного спрямування «КолоОбіг»

Здано до набору 10.06.2015. Підписано до друку 14.10.2015Формат 60х84/16. Друк офс. Папір офс.

Гарнітура PetersburgC.Обл. вид. арк. _. Умов. друк. арк. _. Вид. №_

Наклад 200 прим.

«Вертикаль»Видавець та виготівник ПП Кандич С. Г.

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів

видавничої продукції ДК №1335 від 23.04.2003 р.18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 2

тел. (0472) 50(07(63, 067(292(21(83e(mail: vertical2003@ukr.net