Без мови немає нації

ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ч. 2 (170) 8-14 січня2003 р.

Фото Т.

Карпінської

Янголи. Художник — Тетяна

dd

d

eee

f

ffd Павло

МОВЧАН:“Витоки”

стор. 10

Різдвяніісторії

стор. 5

Там, делітаютьянголи

стор. 3

Сьогодні в номері:З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМБУДЬТЕ ЗДОРОВІ!

Дорогі читачі!У ці новорічні дні редакція “Слова Просвіти” отри-

мує Ваші вітання і щиро радіє разом з Вами томусвятковому настрою, який переймає серця і душі.

Хочемо поділитися з Вами побажаннями-він-шуваннями, помножити їх на число наших читачіві їхніх родин, на всю країну Україну — від синьогоморя до синіх гір! Хай сяє нам різдвяна зірка і тор-кає своїм промінням кожного, хто шукає її благос-ловення!

* Міцного Вам здоров’я, сімейного благопо-луччя і щедрого достатку!

* Добра і щастя, успіхів у роботі!* Любові та злагоди! Успішного здійснення за-

думів на благо родини, рідного народу!* Гарного настрою, родинного затишку, усіх

земних гараздів!

* Святкового піднесення, бадьорості та реа-лізації всіх планів на 2003 рік!

* Творчої наснаги та здійснення мрій Вам, Ва-шим близьким і колегам!

* Натхнення та удачі в усіх задумах і справах!* Здоров’я, щастя, добробуту всій українській

громаді!* Вагомих досягнень і нових перспектив у

професійній діяльності!* Нехай Новий рік буде успішним у здійсненні

задумів на благо людей і процвітання рідної Ук-раїни!

* Будьмо мудрими, витривалими, сильними ду-хом!

* Веселих та радісних новорічних свят!* Шануймося, бо ми того варті!* Будьмо!

“СЛОВО Просвіти” ч. 2 (170), 8—14 січня 2003 р.

6 Пам’ять

Далекого 1961 року ві-домим тепер україн-ським поетом Васи-

лем Симоненком було на-писано кількадесят віршо-ваних творів, що стали кла-сичною нашою спадщиноюв царині красного пись-менства. Це, зокрема, такі,як “Чую, земле, твоє дихан-ня”, “Прощання ФедораКравчука, колгоспного ко-нюха, з рідною хатою”,“Варвари”, “Прокляття”,“Берези в снігу занімілі”,“Дотліває холод мій у ват-рі”, “Моралісти нас довговчили”, цикл творів “Тиша ігрім”, низка епітафій “Ман-дрівка по цвинтарю”, поема“Червоні конвалії”, поемадля дітей “Цар Плаксій таЛоскотон”, також чималоліричних шедеврів про ко-хання, та дещо інше.

У грудні 1961 він напи-сав кілька творів і середних 14-го “Скільки в тебеочей…” і 26-го “Україно, п’ютвої зіниці”.

Щодо цього останньоговірша, то у, можна сказати,поважному київському ви-давництві “Наукова думка”у книжці “Ти знаєш, що ти— людина” (упорядникВ. А. Гончаренко, наклад 10тисяч примірників), що вий-шла нинішнього року, насторінці 97 стоїть дата підцим віршем 26.12.1961, ана сторінці 138 під тим-такитвором, лише з назвою “За-дивляюсь у твої зіниці”, да-та — 1962. Можливо, цепросто недогляд видавців,хоча для читачів це не маєсуттєвого значення, але наісториків літератури подіб-не справляє прикре вра-ження. Особливо, якщойдеться про життя поета ійого творчість. Адже нинівже написані та оприлюд-нені на шпальтах часописівспогади знайомих, колег,очевидців про те, що Васи-ля Симоненка було в Чер-касах жорстоко побито й цестало, ймовірно, причиноюйого ранньої смерті у 28-літньому віці у грудні 1963року. Подейкують, за зло-чинною змовою тодішніхмісцевих владців, а може,була і вказівка з центру.

Це помста правдобор-цеві за його відстоюванняукраїнської ідеї, а на той

час за подібне “нагороджу-вали” тортурами та зну-щанням, в’язницями й зас-ланням. Адже поет закли-кає нас “у відчаї не гнуться,А вибухати, як нові сонця!”

І він вибухає, боретьсясловом правди і свого си-нівського обов’язку передУкраїною, перед рідною ма-тір’ю. Якими б не були ма-тері, що нас породили, миїх не вибираємо, ми лишезавдячуємо їм своєю поя-вою на світ. Інша річ,наскільки ми вдячні сини ідочки. І рідній землі також.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Бо то вже буде чужа ма-ти, як і чужа, не рідна Бать-

ківщина. Це не вибираєть-ся. Це дано вищим смис-лом Природи. І від неї ніку-ди не дінешся. Хіба, відцу-равшись рідної матері чиБатьківщини, станеш зло-чинцем, бандюгою. Прик-ладів більше, ніж удосталь.

Згадуються мені часизакриття літературної сту-дії, точніше, обласного лі-тературного об’єднанняімені Василя Симоненка вЧеркасах 1972 року.

Для нас, молодих тоділітстудійців, його ім’я буломало не святим. Літстудій-ці збиралися на другомуповерсі бібліотеки в редак-ції газети “Молодь Черка-щини”. Там висів праворучна стіні портрет поета врушнику, були книжки, ле-жали підшивки різноманіт-них газет. Ми читали кла-

сичні, модернові й своїтвори, обговорювали їх уміру свого розуміння й ос-віти, читали власноруч під-готовлені лекції з історіїрідного краю, країни, роз-бирали, аналізували літе-ратурні течії, їхні школи чито в Україні, чи в світі, на-магаючись застосовуватитодішні критичні праці зісвітової й вітчизняної фі-лософії, філології, літера-турознавства тощо. Це бу-ла, принаймні для менеособисто, велика школа нелише літературознавства,історії чи філософії, а йшкола життя…

І от навесні, в одну з лі-тературних п’ятниць, наспросто не допустили в при-міщення черкаської “моло-

діжки”. Спочатку говорили,що, буцімто, десь немаєключа, потім, що нас не бу-дуть туди пускати, бо ми,мовляв, там дуже смітили.Ще кілька засідань літстудії“провели”, тобто поговори-ли та й розійшлися, під ліх-тарем. Потім — у якійськав’ярні на вулиці, що тяг-лася до Дніпра повз тойжовтий будиночок, де, зок-рема, мене допитувавякийсь капітан із москов-ським прізвищем. Допиту-вався про все, про що тодідопитували, я йому читавсвої вірші про кохання, анасамкінець він мені “поо-біцяв” мінімум п’ять роківсправжньої буцегарні.

Хоча у Черкасах тодівже панувала московщина.Та й тепер майже на кожно-му кроці вона владарює.

Про ті часи краще б опові-ли тодішні міськкомівці таобкомівці комсомолу й ком-партії. Хто й за що кого ви-казав, ув’язнив, зламавжиття, знищив.

“Історія насильств і ба-тогів” за нашим поетом щебуде писатися, одурені,можливо, прозріють, і“одійде в морок підле і лу-каве”, “пощезнуть всі пере-вертні й приблуди і орди за-войовників-заброд”. Хо-четься дуже вірити в цепророцтво великого поета.

У щоденнику за місяцьдо відходу у вічність ВасильСимоненко пише, що в Чер-касах він став ще самотні-шим, що ті, на кого він споді-вався, “виявився звичайні-сіньким флюгером”, стали

користолюбцями… А скіль-ки їх (“Нікчемна, продажначелядь, Банда кривляк длявтіх…”), лакуз і холуїв щетепер, разом із шовіністами,намагаються донищити нашнарод і Україну?!

Вони прийшли не тіль-ки за добром,

Прийшли забрати ім’я твоє, мову.

Пустити твого сина байстрюком.

З гнобителем не жити-меш у згоді:

Йому “панять”, тобі тягнути віз.

(“Курдському братові”)

Василь Симоненко незламався. Він дививсяправді в очі. І боровся дозагину. І заповідав це нам:

Не заколисуй ненавис-ті силу,

Тоді привітність візьмеш за девіз,

Як упаде в роззявлену могилу

Останній на планеті ш о в і -

ніст.

Для нього, в його дум-ках і творчості, понад усебула Україна. Задля Украї-ни він жив. Окрім неї длянього не існувало автори-тетів, нікого, особливо ждержав-монстрів:

Хай мовчать Америкий Росії,

Коли я з тобою говорю.

Мається на увазі США,що сьогодні, під приводомпошуку терористів, бом-бить вже іншу державу, іМосковщина. Історія заво-ювань нею інших земель інародів відома. Хоч є в по-ета і такі студентські віршіяк “Завжди ми, Росіє, з то-бою”, але є й “Брама”, де“Сотні літ наруга і тортуриМертвих повертають у гро-бах.., а сторожа (вже непри мечах) Нову жертву ки-дає під мури З тряпкоюбрудною на очах.”, є й твір“47-й рік” про голод, “Укра-їнська мелодія”.

Ось тому пише він у по-езії “Де зараз ви, кати могонароду?”, щоб “кати осата-нілі” не забували ніде, що:

Народ мій є! В його гарячих жилах

Козацька кров пульсує і гуде!

Цю строфу, що почина-ється словами “Ради тебеперли в душу сію, Ради те-бе мислю і творю”, не вда-лося мені відстояти у ви-данні 20-річної давнини якредактору видавництва“Молодь”, працюючи надвиданням книжки ВасиляСимоненка “Лебеді мате-ринства”. Відстояв замістьцієї строфи лише три крап-ки, що їх, можливо, й не ли-шиться після кожного з нас,коли прийде час звітувати-ся перед світом і власнимсумлінням…

«ОДІЙДІТЕ, НЕДРУГИ ЛУКАВІ... ДРУЗІ, ЗАЧЕКАЙТЕ НА ПУТІ»

Поетові пощастило передати з Кучин-ської в’язниці свої записи “З таборового зо-шита”, де, мов у краплині духовного поту,відбито нашу епоху — риба гниє з голови,хоч хвіст ще й виблискує ракетним буме-рангом.

Він не любив слова “поет”, слушно вва-жаючи, що митець мусить бути передусімлюдиною, — лишень людські якості даютьправо на самовизначення. Та творчість йо-го була висунена на здобуття найпрестиж-нішої Нобелівської премії, що мала присуд-жуватись 24 листопада 1985 року. Але са-ме цього й не могли допустити ідеологи тю-ремного способу життя — 4 вересня того жроку вченого, філософа-гуманіста ВасиляСтуса не стало серед живих.

Історія перепоховання останків героїв,що віддали життя за наше майбутнє в дале-кому Кучино, — то окрема сторінка з само-пізнання України… Чому ж так хутко пере-горнута?! Адже творчість Василя Стусащойно лиш відкривається народу, — це кра-їна, яку ще належить збагнути. Адже саме

він пророче відчув значущість своєї долі,занотувавши: “Та й знакомиті дати Меніпроставив хтось!” Але ще глибше прочувПоет долю епохи, якій виніс остаточний ви-рок ще при перегляді фільму С. Параджа-нова “Тіні забутих предків” у кінотеатрі “Ук-раїна” 5 вересня 1965 року, коли мужньо, наповен голос закликав присутніх:

— Хто проти відродження сталінізму —прошу встати!

“Він знав собі ціну, — згадує побратимПоета Василь Овсієнко, — але в хвилинусмутку мовив: “Якщо нас коли-небудь і зга-дають, то як таких, що посміли залишитисясамі собою…”. Він був оголеним нервомепохи, яка дай Боже, уже минає. Він відчу-вав її так тонко й гостро, що нащадки ще не

раз подивують пророчому дарові, який ви-різняв його в цьому світі: “Ще кілька літ — іувірветься в’язь. Колючий дріт увійде в снидіточі, і всі назнаменовання пророчі захо-чуть окошитися на нас…”.

Народжений на Різдво Христове в часганебного нівечення нації, він запитував укамері в діда Семена-Покутника:

— А що то є чоловікові — народитися натаке велике свято?

— То є додаткова ласка Божа, щастя, —відповів дідо. — Але кому багато дається, зтого багато й спитається.

Він знав про це. Тому жив і писав на од-ному подиху! Хтозна, можливо, й втраченакнига В. Стуса “Птах душі” ще повернетьсянам? Адже “рукописи не горять”?!

Остап СВІТЛИК

ЖИТТЯ НА ОДНОМУ ПОДИХУЙого було поставлено на сторожі духовного здоров’я нації самим три-

бом життя. Та, мабуть, недарма найкращі з-поміж нас приходять у цейсвіт у дні особливої святості, приходять, аби не тільки рятувати йогоСловом, але й віддати на поталу тіло. Тільки не душу! Душа і Дух ВасиляСтуса звітували Совісті, як Господу: “За мною стояла Україна, мій приг-ноблений народ, за честь якого я мушу обставати до загину”.

Прекрасний, незабутній поет Ва-силь Симоненко народився напередод-ні Різдва — нині йому було б усього 68років. Але ось уже сорок зим і літ з на-ми — незбориме слово справжньогопатріота. Про те, як впливала йоготворчість на сучасників, як боялися їївладоможці, розповідає письменник

“СЛОВО Просвіти” ч. 2 (170), 8—14 січня 2003 р.

12 Незабутні

Немає на світі двох однакових людей,як немає двох однакових листочків.

У своїй суті кожна річ неповторна. Томубудь-яке порівняння хибує на неточність.Однак з порівняння хочеться почати своюрозповідь.

У природі зустрічаються коштовні ка-мені, що справжню цінність здобуваютьлише після копіткого шліфування. Новіформи і зміст вражають відтак своєю не-підробністю, багатством кольорів і тонів, аіноді, розгортаючи породу людських осо-бистостей, осліплюєшся — перед тобоюбезцінний скарб чаруючої людської обда-рованості і таланту. Цей скарб, на відмінувід коштовних каменів, людина шліфує са-ма, залишаючи лише успадковану від при-роди основу, як і трапилося з людиною,чиє життя було зіткане з чорних і червонихниток, назва яким музика, поезія, пісня,любов до людей, до народу свого, до сво-єї сім’ї. По небутті його сплив час. Зайвоюокалиною відпали невизнання, невіра вйого непересічний талант і зайві емоції.Незалежно від наших побажань виблиску-ють нині і виблискуватимуть у майбуттіграні його геніальної обдарованості, гранітворця, новатора і таланту потужної, яксказав би Іван Франко, сили.

Спадає на пам’ять перша зустріч з ав-тором “Червоної рути” Володимиром

Івасюком. Це був молодий, міцно збитийхлопець у синій спортивній куртці, з краси-вими і по-гуцульськи гордими рисами об-личчя. Здоровий рум’янець підкреслюваввесело-спостережливий блиск його очей,а були вони, наче небо після зливи — го-лубими, очей, на які спадало каштановесипке волосся. Різьблене підборіддя свід-чило про твердий і рішучий характер. Во-лодя невідривно дивився на поля зеленоїБуковини, впивався спостережливим пог-лядом у зелені вруна свого краю, що миго-тіли у вікні автобуса. Поля поволі перехо-дили в мрійливі пагорби, віщуючи набли-ження справжніх синіх гір. Як писала пронього одна канадська газета, ВолодимирІвасюк — співак синіх гір. Він нестямно лю-бив свої гори. В його піснях вони ставалиодухотвореними героями, мріяли, співпе-реживали і печалилися разом зі своїм ав-тором. У горах він знайшов червону руту,що полум’янітиме вічно у серцях людськихвічним вогнем його щедрої і доброї душі,його зачарованості і любові.

Лише вчора-позавчора я став студен-том Чернівецького держуніверситету,

а того дня вертав додому, з радістю наспі-вуючи пісні “Смерічки”, де брав участь. Нащастя, нагодився знайомий журналіст ізмісцевого телебачення — Жан Макарен-ко. На зупинці у Вашківцях він познайомивмене з Володею. То було у серпні 1970 ро-ку. На час нашого знайомства Володя ужебув автором “Червоної рути”, яку запропо-нував редакції телебачення. Головний ре-жисер В. М. Селезінка, який знав його якздібного скрипаля і співака, був здивова-ний. Хлопець приніс пісню. Селезінка про-никся текстом пісні і запропонував “опра-вити” її у видовий ролик з краєвидами Кар-пат і водограїв. На цей час ми вже в “Сме-річці” співали одну з Івасюкових пісень —“Я піду в далекі гори” — надзвичайно ім-пульсивну й життєрадісну співанку. Вияв-ляється, їхали вони до Косова, де пінить-ся напрочуд красивий водоспад Гук. Тамоператор Дмитро мав зняти той видовийролик, і Володя із захватом розписував ко-жен кадр, кожен куплет. Отож знайомствоз тим Івасюком закарбувалось у душі і бу-де зі мною завжди. Зустріч і знайомство,одначе, перевершили всі мої сподівання.На все життя вразила його особливість ха-рактеру — не викладати себе одразу, необрушувати на голову співрозмовника ма-су інформації і лавину інтелектуальних ре-зюмувань. Він уводив мене у свій непов-торний людський світ поволі, розкриваю-чись щоразу несподіваними закутками за-любленої у гори, в людей душі, ще більшенесподіваного і жаданого залишав на по-тім. До кінця не розкриваючись, він не да-вав найменшого приводу пізнати себе увсій своїй складності. Можу лише з впев-неністю судити, що Володимир Івасюк живу чотирьох вимірах. Це був Поет, Компози-тор, Художник, Людина. Віддати перевагуякомусь одному важко, як і нелегко знайтикожному точне формулювання. Залиша-ється крок за кроком відтворювати йогобудні і свята. Цим короткочасним святам,

власне, більше передували будні, мозоль-ні і напружені, для яких напружена працязалишала короткі години перепочинку.

Першими виконавцями “Червоної ру-ти” — критики, музикознавці і звичай-

ні шанувальники естрадного мистецтвавважають мене і Василя Зінкевича. Цетвердження пішло гуляти між людей з лег-кої руки самого Володимира Івасюка, якийзавжди зичив популярності своїм колегам ідрузям, але пальма першості належить ненам, а самому авторові популярного твору.Композитор і поет Володимир Івасюк самволодів чудового тембру і краси голосом,який і окрилив “Червону руту” зі сцени Чер-нівецької студії телебачення. Цей варіант іслід вважати оригіналом. Наш — просто ві-домий ширшому загалові слухачів. Свогочасу пісня на фоні падаючої бистрої водиз-під Гука, водограю побіля Косова в Кар-патах, обійшла екрани України і надовгозаполонила серця людей.

Непомітно ніби, але впевнено і дужосходила його зоря. Шкода лише, що булавона серпневою, короткочасною на життє-дайне світло. Однак на небі творчості за-лишила вона незгасний світ. Зоря ця горі-ла тільки для людей.

Екран багато сприяв його популярнос-ті. Добре пригадую жовтневий день 1970року, після третьої пари відкликають менена Театральну площу, де готувалася пере-дача “Камертон доброго настрою”. На ву-лиці стояв погожий осінній день, день, ко-

ли люди вперше почули у Володиному ви-конанні “Червону руту” і “Водограй”. До са-мої площі було не пройти. Її обступили сот-ні людей. З вікон медінституту, де на тойчас навчався Володя, визирали студенти,сонце сяяло у променях бабиного літа, анад Чернівцями лунали пісні ВолодимираІвасюка, що сидів на лаві під деревами —смерічками, ялинками (їх недавно викопа-ли і пересадили на інше місце) та розмов-ляв із дівчиною. Для камери він був недо-сяжним. Увага операторів зосереджува-лась на безпосередніх учасниках передачі,на Софії Ротару, скажімо. Вона співала піс-ню “Валентина”. Співала натхненно, вра-жаюче. Подальший злет її тісно пов’язанийз іменем Володимира Івасюка.

Зі сходинки на площі я співав, прига-дую, “Юність смерек, мов незрівняннийсвіт краси…”. Оддалік стояли добре зна-йомі мені Валерій Громцев, Левко Дутків-ський, Марія Ісак, Софія Ротару, ВасильЗінкевич, Василь Селезінка, Василь Стрі-хович. Останній, тон-режисер місцевоїстудії телебачення, першим записував наплівку пісні композитора Володимира Іва-сюка і всіх тих, хто був на площі. Через ка-меру ми несли глядачам світ не лише кра-си, але й своїх почувань і мрій. Багато хтоз імпровізованої сцени передачі “Камер-тон доброго настрою” виглядав своє май-бутнє. Не один пов’язував його з люди-ною, що все ще сиділа на лаві під ялина-ми. Отже, 13 жовтня 1970 року — це деньнародження “Червоної рути” і “Водограю”,що дивно, пісні прозвучали одночасно, авизнання їх людьми було різне. “Червонарута” одразу затьмарила не лише “Водог-рай”, але й інші пісні.

Після “Камертону доброго настрою”друге життя “Червоній руті” дав од-

нойменний фільм режисера Романа Олек-сіва. Це своєрідна стрічка з участю цілогосузір’я талантів нашого краю. На чільномумісці стояв, звичайно ж, Володя, чиїми піс-нями — “Я піду в далекі гори”, “Водограй”,“На швидких поїздах” — стали справ-жньою окрасою стрічки. А чого тільки вар-та його поезія до пісні Валерія Громцева“Залишені квіти”! Я ніскільки не обмовився

— поезія найвищої проби.Не знаю я, коли сюди

прийду,Та залишаю замість

себе квіти,Ті квіти, що знайшов

у садуДля тебе, для тебе

я…Не зітреться ніколи у

пам’яті найбільш творчий ітому напружений до не-можливого період передзйомками фільму, колибезсонними ночами сиділими на телестудії. Записфонограми робив знайо-мий вже Василь Стріхо-вич. Репетиції. Оркестри.Апаратура. Сотні дублів.Переспівано стільки ж пі-сень. Не знали спочинкуне тільки режисери філь-му, але й Володя, Софія,Левко, Василь і МарійкаІсак. Над ранок буквальновалилися з ніг, але, ледьвийшовши на вулицю, по-чувши щебет невгамовно-го птаства, ми ніби відрод-жувалися. Володя наспіву-вав фінальну пісню пропоїзд.

На швидких поїздах

Подолаю свій шлях.Хай летить до мети,І легка моя путь –Здогадались, мабуть, —Нових друзів я хочу знайти…

Нарешті, у сінокосному серпні, учас-ники зйомок зібралися в Яремчі. Во-

лодя приїхав з нерозлучною гітарою, ра-зом з якою він перейшов на одну мою фо-тографію. На композиторові джинси, синійспортивного крою светр. Володя стоїть уколі друзів, перед якими стелиться чарів-ний світ Карпат. Погляд його ледь замрія-ний. Голова гордівливо відкинута назад…

У Яремчі він часто наспівував одну мі-норну французьку пісню. Інтерпретував їїнапрочуд вдало. Цю пісню співав він в ав-тобусі, коли ми вертались зі зйомок. Спі-вав, задумливо вдивляючися через запла-кані від дощу вікна на присмирнілі гори.

Якщо дотримуватися строгої хроноло-гії подій, згаданим зйомкам переду-

вали наші зустрічі у Вижниці. До гірськогорайцентру він приїжджав ранковим поїз-дом, проводив з нами не одну годину. Врезультаті народилося чимало оркестро-вих пісень, цікавих задумів. Наприклад,пісня “Відлуння твоїх кроків”, котру згадуюя у хвилини душевного сум’яття. Заспіватиїї Володя запропонував Василеві і мені.Після прослуховування зійшлися на думцівіддати твір моєму напарникові по сцені.Вона й прижилася в репертуарі Зінкевича.

З вижницьких зустрічей Володюпам’ятаю завжди веселим і переповненимзадумами. Він носив при собі нерозлучнийкавового кольору портфель, у якому, крімкниг, зошитів, білого халата і стетоскопа,завжди лежав чистий нотний папір. ЛюбивВолодя свій портфель по-особливому.Завжди з якимось побожним трепетомклацав замком, витягаючи нові твори. Зго-дом придбав польський чемоданчик, алезапам’ятався він чомусь менше, хоч тежвигойдував його задуми, супроводжував удорозі. Не менше од валіз дорогі мені спо-гади про його появу в Будинку культури,ручкався і сідав за стареньке фортепіано.Починав наспівувати…

Одного разу Володя приїхав до Вижни-ці як ніколи веселий, викликав нас з

Василем з Будинку культури і дорогою мо-вив: “Ану, хлопці, послухаєте зараз…”.

Володя сів на найближчу лавку і заспі-вав:

Ой зробив хлопчина та й дві красні скрипки,

Розділив надвоє снів своїх красу…Я не відривав погляду від обличчя

композитора. Воно було одухотвореним інепроникним. За його настрій більше про-мовляв голос — напрочуд міцний, стале-вий і водночас ніжний та розлогий. Цей го-лос проникав у всі закапелки серця, ожи-вав легендою і віддалявся-віддалявся, за-лишаючи по собі біль і терпкий щем.

Де тільки і за яких обставин не доводи-лося нам зустрічатися, але жодного

разу не бачив його за робочим столом учернівецькій квартирі. Складалося вра-ження, що Володя, вічно рухливий, палкийлюбитель мандрівок, ніколи не замикає се-бе у чотирьох стінах. Побувавши першийраз у помешканні, я щиро поспівчував йо-му. Жила сім’я Івасюків по вулиці Маяков-ського. У Львові йому теж випала вулиця зтакою назвою. Телефонний апарат не пе-реставав дзвонити. Добрі знайомі і люди,яких він часто і в очі не бачив, не давалийому спокою. Де тут було до праці!..

Цього разу Володя запросив мене і Ва-силя Зінкевича. Сім’я Івасюків отрималанову квартиру, приводила її до ладу. Доне-давна композитор невгамовно бігав поґаздівству, шукаючи то замки, то шпаклів-ку, то фарбу, а тепер чекав нас із таємни-чою посмішкою.

— Так що, діду, треба їхати до Москви.Викликають на “Пісню-71”, всесоюзний фі-нал. Під оркестр Силантьєва ти, Василь ія повинні заспівати “Червону руту”. Аран-жувати пісню доведеться мені особисто.Для великого складу не пробував ніколи,але треба…

Побачивши в наших очах радість ісхвалення, Володя сів за свій рояль. Взявля-мінорний акорд.

— Отут, я думаю, — сказав він, — кра-ще буде, якщо замість жіночого голосу

ÍÀÇÀÐ²É ßÐÅÌ×ÓÊ:

СПОГАДИ ПРОВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА

ч. 2 (170), 8—14 січня 2003 р. “СЛОВО Просвіти”

13Незабутні

прозвучить гобой…

До Володі на квартиру ми приходиликілька днів поспіль. На телефонні

дзвінки просто не зважали, поринувши зголовою у роботу. На своєрідних репетиці-ях Зінкевич і я наспівували пісню, а він зві-ряв оркестровку.

Майже усі оркестровки, до речі, Володязавжди писав сам. Кожну він сприймав, на-че “уберю” людини. Часто любив повторю-вати: “Від того, як одягнеш пісню, значноюмірою залежатиме її звучання”. Йому як ав-торові легко було знаходити найпотрібнішішати. Особливо він полюбляв писати партії“для дерева”, тобто для дерев’яних духо-вих інструментів — гобоя, флейти, фагота.Під час наших репетицій на його роялі ле-жали також томи для оркестрування вели-ких симфонічних творів. Вони ніби виявля-ли його давні наміри підкріпити свої знанняконсерваторською освітою.

До Москви вилітали ми грудневим хо-лодним ранком. У літаку, тримаючи нотина портфелі, Володя дописував оркес-тровку. До надсадного реву двигунів йогопам’ять долучала голос флейти, гобоя,скрипок і… хвилювання, хвилювання…

На Буковині ми залишили справжнюзолоту осінь. Москва зустрічала снігом.Він збивав нас із ніг на аеродромі в Бико-во. Ледь дотягнулися до електрички.Впавши у крісла, полегшено зітхнули.

Фінал конкурсу “Пісня-71” зібрав чима-ло зірок тодішньої естради: Магомаєв,Хіль, Кобзон, Зикіна, початкуючий Лещен-ко… Десятки відомих імен. До участі у кон-курсі допускалися навіть композитори безконсерваторських дипломів. Тепер їм чо-мусь закрито дорогу. Через необдумане,як на мене, обмеження, скільки чудових пі-сень ми не почули взагалі або ж почули знепростимим запізненням.

Наш вихід на сцену. Ми з Василемз’явилися у білих, стилізованих гу-

цульських костюмах. Сліпуче сяяли про-жектори. Телевізійні камери, наближенняхвилюючої хвилини відчутно зв’язувалиповедінку. Та ще великий симфонічний ор-кестр. Після заключного голосу гобоя мивзяли перші ноти. Після конкурсу критиканазвала наш виступ визначним. Володи-мирові Івасюку було вручено диплом лау-реата фестивалю і мініатюрний рояль знаписом “Пісня-71”. Усім нам ще подару-вали метрові макети Останкінської вежі,де ми залишили один одному автографи.Це немеркнуча пам’ять про наше першеперебування у столиці.

Не минуло й року після виступу на“Пісні-71”, як “Смерічка” на крилах “Водог-раю” і “Горянки” Левка Дутківського сталалауреатом Всесоюзного телеконкурсу “Ал-ло, ми шукаємо таланти!”. Йому передува-ла, до речі, не менш хвилююча для нас по-дія — півфінал у Чернівцях. Він проходиву Мармуровій залі університету. З мікро-фоном у руках до Володі підійшов ведучийпрограми Саша Масляков. Композитор відхвилювання почав було червоніти, алешвидко опанував себе:

— Вчуся в медінституті. Пишу пісні.Мій улюблений ансамбль “Смерічка”…

Володя говорив повільно, виважуючикожне слово. Дехто пам’ятає, напевне, йо-го інтерв’ю в телепередачі. Немає сенсуйого повторювати. Залишається лише до-дати, що говорив він чистісіньку правду.Не загравав із глядачем. Дивуватися недоводиться, бо акторства він не терпів,хоч популярність серед шанувальниківестрадного мистецтва, специфіка твор-чості композитора створюють відповідносприятливий ґрунт.

Виступали ми також на заключному кон-церті “Пісня-72”. Наш “Водограй” здобув по-пулярність. Володі, з-поміж інших маститихкомпозиторів, було вручено знайомий мініа-тюрний рояль — другу нагороду за участь уфестивалі всесоюзного рангу.

“Смерічка” на якийсь час згорнуласвою діяльність. Здавалося б, мало запа-нувати затишшя, але то тільки здавалося.За ансамблем закріпилася слава першогоВІА України. Пісня і фільм “Червона рута”дали назву колективові Чернівецької фі-лармонії на чолі з Софією Ротару. Черезрік у Дніпропетровську виник ансамбль“Водограй”, а про любов глядачів вже годій говорити. “Смерічка” пустила в нашуземлю, людські серця глибоке коріння.

З якогось часу обласна філармонія по-чала вести переговори з окремими учас-

никами ансамблю. Левко, Василь та я по-ривати з Вижницею не захотіли. На про-фесійну сцену подалася лише Софія Ро-тару, яка включила до свого репертуаручимало наших пісень. Це, крім “Червоноїрути”, “Водограю”, “Відлуння твоїх кроків”,“Залишені квіти”, “У Карпатах ходитьосінь” Левка Дутківського, згодом надій-шла черга і до “Двох перстенів”, “Пісні…”,“Двох скрипок”.

Але спокуса “великої сцени” взяла все-таки гору. З першого квітня, після довгих“торгів” і обіцянок з боку тодішнього зас-тупника директора філармонії Фаліка,“Смерічка” офіційно почала вважатися ко-лективом філармонії. День сміху обернув-ся для нас майже плачевно. Жодна з умовне була виконана. Попри все, любов домистецтва та можливість нести зі сценикращі твори естради примусили забутипро тимчасові труднощі. Ми спалили мос-ти до повернення у Вижницю на самоді-яльну сцену. Попереду були нові зустрічі ізсамобутнім і талановитим композиторомВолодимиром Івасюком.

По довгій перерві Володя зустрівся зі“Смерічкою” у Києві, де ми готувалися довідповідальних концертів.Натхненний, як завжди з гумо-ром, він любив смачно посмія-тись і своєю веселістю заряд-жав інших; споряджений лас-тами і підводною рушницею,затримався з нами, щоб пока-зати кілька нових пісень, хочайого чекали у Бердянську, набатьківщині матері, батьки.

УКиївській філармонії єдуже гарний старовин-

ний зал і чудовий рояль, незнаю, який вигляд має той залпісля реконструкції зараз, алеколи Володя заграв нову пісню“Два перстені”, він став у сток-рат кращий. Ця пісня і понині умоєму репертуарі у віночку по-пурі на теми пісень “Смерічки”.Там є і “Червона рута”, “Водог-рай”, “Золотоволоска”, яку вінчомусь не любив і завжди про-сив зняти її, не записувати наплатівку, не співати на телеба-ченні, але на диво, ця піснязавжди подобалася людям, іпонині приходять на сцену за-писки, листи, щоб виконати цюпісню або прислати ноти і сло-ва.

Того ж літа в Криму прово-дився перший всесоюзнийфестиваль “Кримські зорі”,який пізніше перетворено уміжнародний, і на закінченняйого до Сімферополя засмаг-лий, чорний як негр, приїхавВолодя. Колектив поїхав додо-му поїздом, а я і Володя летілилітаком. Ми поспішали вулицями полуден-ного, спекотливого міста до філармонії, упрохолодний затишок залу, де було фор-тепіано. На той час у мене було кілька за-думів по вокалу, по манері виконання го-лосового діапазону, і я вдячний йому, що ускрутний момент одержав потрібну пора-ду і допомогу.

Раптом він своїми немузичними паль-цями зробив стрімкий пасаж на фортепіа-но і заспівав нову пісню, яку я, на жаль, незаспівав:

Коли між нами не було нічого…То був уже новий Володя. Відчувалася

філософія як у віршах, так і у музиці, тон-ке відображення високих нюансів любові,переживань пронизувало твір невидими-ми променями справжньої поезії, поезії--музики.

Володя з сестрою Галиною перевели-ся на навчання до Львова. Наші зус-

трічі стали нечастими. Доля залишиласядо нас прихильною. І він попросив нас до-помогти в організації концерту для студен-тів Львівського медінституту.

Число 13 мала квартира у Львові, кудиВолодя невдовзі переїхав, вступивши дотамтешньої консерваторії і заочно закінчу-ючи медінститут. Незважаючи на свою такзвану “нещасливість”, воно не принеслостудентові-композитору несподіванихприкрощів. Навпаки, зі Львовом пов’яза-ний більш плідний період його творчості.Що могло дати навчання у Чернівцях? Од-ні неприємності. Його натура не вкладала-

ся у звичні рамки вузу, надто вже “випира-ла” пристрасть до творчості. Нікому несекрет, що навіть до медінституту, крім лю-дей, покликаних до медицини, приймаютьспортсменів і артистів, на різні необхіднівипадки. Володя був приємним винятком,по-справжньому творчою людиною, якійнаука давалася також легко. Це зможепідтвердити кожен з викладачів інституту,що зараз живі-здорові. Однак вчитися йо-му було важко. Вислів “у своєму краї про-років нема” спрацьовував безвідмовно.Популярність композитора і клопоти зви-чайного студента зжитися не могли, булидобрим підґрунтям для заздрісників. Дех-то аж надто ревниво дбав за честь вузу,замість любові і доброзичливості створю-вав йому байдужість, а почасти і відвертеглузування з покликання. А у Львові Воло-дю чекали умови, сприятливі для закін-чення інституту і вступу до консерваторії.Табличка з цифрою 13 на дверях йогоквартири вигідно підкреслювала “справ-жню турботу” про талант.

І ось під вечір ми виїхали у напрямкуГаличини. Першою перешкодою на шляхубув міст через бурхливий Черемош. Ни-

нішнього мосту з Вижниці на Кути ще небуло, транспорт, навіть пасажирський,йшов убрід. Ніколи не забути відчуття, ко-ли переповнений автобус натужно долавдикий опір води, перевалювався з каменяна камінь і досить прозоро обіцяв переки-нутися. Ще скоріше мав заглохнути дви-гун. Не одному з нас, як ми згодом дізна-валися, думалося: “Зупинись техніка посе-ред течії — прощай, щасливе майбутнєансамблю”. На щастя, все обійшлося га-разд, але шлях “Смерічки” потому був не злегких, схожим на дорогу через оспіванийЧеремош.

Древній Львів зустрів ніби трохи по-хмуро. Згодом ми переконалися, що за йо-го похмурістю, як у людей, ховається не-підробна краса і велика щирість. Людиміста Лева зустріли наш виступ, ба ще ра-ніше прибуття, несподівано приязно. Кон-церт проходив в академічному театрі іменіМ. Заньковецької. Ставлення львів’ян доансамблю ми зауважили вже з того, що дозали було ніяк пройти. Перед дверима юр-милися сотні людей. На сторожі нашоїбезпеки стояв наряд міліції. Вдавалися дослужбових заходів. Любов до уподобанихартистів прокладала дорогу ще не черезтакі “пробки”. Ця любов часто супроводжу-валася дружніми оплесками. Концерт, щоназивається, пройшов “на ура”. Наприкінціспалахнули справжні овації, особливо піс-ля того, коли на сцену вийшов Володя.Вдячність публіки невдовзі змусила взага-лі забути про тимчасові наші труднощі. Це

найвища оцінка, яку тільки може бажатисобі служитель сцени. Вона не зрівняєть-ся навіть з найвищими відзнаками і захва-люваннями преси.

Не можу не пригадати виступ “Смеріч-ки” після присвоєння їй обласної

комсомольської премії ім. Героя Радян-ського Союзу Кузьми Галкіна. 1972 рік.Звітний концерт з нагоди знаменної події.Проведення його пропонувалося в актово-му залі університету. Ще задовго до кон-церту п’ятачок по сусідству був заповне-ний ущент. Найбільш енергійні шануваль-ники “Смерічки” рвуться у двері. Чергові зобкому комсомолу розгублені. Зал не мо-же вмістити навіть п’ятої частини бажаю-чих. Якісь спритники почали дертися надругий поверх, аби проникнути всерединучерез розбите вікно по водостічній ринві.Досі не пам’ятаю яким чином, все-таки ме-ні вдалося пройти крізь двері. Найкращебуло, звичайно, сховатися у тиші роздя-гальні. Відносній, звичайно, бо зовсім по-руч інструктор обкому комсомолу виклика-ла наряд міліції, а наша чергова адмініс-тратор ще не приїхала, та чи допомогла бі вона навести порядок. Відсутність квитків

і малі розміри залу — навряд читакі аргументи подіяли б на бажа-ючих потрапити на концерт.

Невдовзі у засклені двері служ-бового входу постукав розпашілийВолодя Івасюк. Не знаючи його вобличчя, чергова навідріз відмови-лася його впускати. Довелося всепояснити. Композитор зайшов до-середини без жодного ґудзика наплащі. Сестра Галя ступала йомукрок у крок. “Що ж то діється, діду— запитав він зі своїм традиційнимзверненням, — так, чого доброго,солістів навіть не пропустять. Вивсі у зборі?”.

Невдоволення у голосі не було.Володя радів прихильності гляда-чів, але не тією радістю, яка зава-жає людині бачити різницю міжприхильником “за переконаннями”і “за модою”.

Володимир Івасюк був переко-наний, що справжня цінність

ансамблю перебуває у прямій за-лежності від тривалості глядацькоїлюбові. Ділив публіку на секунднихі справжніх, котрі не відкидаютьсявід улюбленого колективу навітьтоді, коли загал скидає його зп’єдесталу, на який сам же і зніс.До творців сценічного дива при-хильники часто ставляться сліпо.Ці прихильники приходять і пропа-дають, до зали веде кожного мен-ше потяг, більше — мода, тотальневизнання або ж випадковість.Вмостившися зручніше у кріслі, во-ни хочуть — і край тут! — чути лишете, що їм до вподоби, не роблячи

знижок, але Володя ніколи не йшов і нерадив нам іти на компроміс із глядачем.Передусім — мистецтво. А воно — річпримхлива, виключає з себе “золоту сере-динку”, названу кимось рятівною.

Володимира Івасюка визнавали як та-лановитого композитора і водночас

любили. Не кожному дано поєднувати всобі часто діаметральні поняття. Йомувдавалося. Його оголошували “улюблен-цем”, але він особисто такого підходу несприймав. Шануючи любов і похвалу лю-дей, яких цінував, автор “Червоної рути”досить поблажливо ставився до ажіотажузбоку. Володя добре знав про жорстокістьглядача. Застілля, зустрічі, компліменти ічасте зловживання спиртними напоямипозначаються неодмінно на вимогливостідо себе, призводять до переоцінки влас-них можливостей. Поволі ідея втрачає не-пересічні якості і прописується в межахдосяжності. Непростимо боляче, колипоблажливість і вино взаємозв’язані.

“…Що ж то робиться, діду? — промо-вив Володя, потираючи синець під лівимоком. Обернувшись до сестри, він додав,— ось тобі, Галю, і “Смерічка”! Ти коли-не-будь сподівалася на подібне?!…”. Це бувне тільки успіх “Смерічки”. Можливо, лишена третину. Дві частини його Володя мігприписати собі, своїм пісням, за які часомодержуєш синці і втрачаєш ґудзики…

Володимир Івасюк та Софія Ротару під час концерту. Фото з музею Володимира Івасюка, м. Чернівці

ч. 2 (170), 8—14 січня 2003 р. “СЛОВО Просвіти”

3Абетка відомих імен

НАВАНТАЖЕННЯВ ПАРЛАМЕНТІБЛИЗЬКІ ДО КОСМІЧНИХ

— Як почуваєтьсякосмонавт у ролі полі-тика?

— Космонавт — це вжеполітик, його професія дужерідкісна. Після польоту менідовелося багато займатисягромадською діяльністю,вирішувати питання не ли-ше мешканців Буковини,звідки я родом. Тож роботаполітика не є для мене чи-мось новим.

— Чому Ви зараз самез фракцією НДП?

— До мене зверталисялідери майже усіх політич-них партій — щоб приєднав-ся до них. Я тоді твердо ви-рішив: не буду членом жод-ної партії, так диктував мійстатус.

Дуже подобалася лінія,яку проводив Народний Рух,Але відомі події (йдетьсяпро розкол організації —ред.) відверто скажу, розча-рували. У мене, взагалі-то,центристські погляди, нелюблю крайнощів — лівихчи правих. Не хочу називатиконкретних прізвищ чиоб’єднань. Зате маю багатодрузів у центристських і пра-воцентристських партіях.

— Що важче — косміч-ні випробування чи що-денні парламентські?

— Все, чим займався ужитті, було мені цікаво. Те,що роблю зараз — теж. Укосмосі, звичайно, фізичноважче — великі наванта-ження. А морально… Приб-лизно однаково. Тут свої на-вантаження, там — свої.Організм однаково їх несприймає. Хоч я не сказавби, що в космосі було важ-че.

— За умов напруже-них стосунків США і Ук-раїни про наступний по-літ українця в космос го-ворити не випадає?

— Майбутній політ дужезалежить від економічноїситуації в державі, це кош-тує надзвичайно великихгрошей. Мій політ державіне коштував ні копійки, вінвідбувся завдяки підписанійугоді між президентамиСША і України. Тому нашакраїна нічого не платила,більше того — американцівзяли на себе всі витрати,пов’язані з моїм проживан-ням за океаном. Мені орен-дували квартиру, авто.

Зараз подібна угодамайже неможлива. Тоді до-кумент було підписано влистопаді 1994-го, колидержава починала розвива-тися, США пішли назустрічукраїнській космонавтиці.

— Успіх України тодідуже ревниво сприйнялиросіяни, у програмах но-вин звучали відверто об-разливі коментарі. Вра-ховуючи сьогоднішній рі-вень стосунків України зРосією, можна говоритипро спільний політ?

— Росія на це ніколи непіде. Врешті, треба майже20 мільйонів доларів, росія-ни самі шукають спонсорівдля космічної індустрії.

— А наша космічна ін-дустрія має спонсорів?

— Вона не тільки вижи-ває, а й заробляє гроші. Під-

писано багато міждержав-них угод про співпрацю укосмічній галузі. Це і США, іРосія, Бразилія, європейськікосмічні агентства. Найпер-спективніша програма —“Морський старт”, берутьучасть США, Україна і Росія.Ми граємо тут першу скрип-ку, бо використовується на-ша ракета-носій.

НАЙВАЖЧЕ ДЛЯКОСМОНАВТА — НЕ СПАТИ ТРИ ДО-БИ ПОСПІЛЬ

— Чому для польотуобрали саме Вас?

— Від України було чет-веро претендентів. Алеамериканці зупинили свійвибір на мені — у менедуже великий досвід підго-товки у Зоряному містечку, в

тому числі і в галузі біології.А під час польоту я викону-вав саме біологічні експери-менти.

— Процедура відборув Америці дуже відрізня-ється од радянської?

— Дуже відрізняється. Іпісляпольотна орієнтаціятеж. Медичний відбір ко-лись був особливо важким.З декількох тисяч чоловік умою групу, наприклад, відіб-рали 254, потім залишиливсього 9. Вимоги — дужесерйозні. Якби мені ранішесказали, що потраплю до ті-єї дев’ятки, мабуть, не пові-рив би. Але дуже хотілосяпройти всі тести.

— А як щодо ідеологіч-них?

— Звичайно, вони тежбули. Кожен мав бути чле-ном комуністичної партії.Після медичної комісії тре-ба було постати перед ман-датною в центральному ко-мітеті КПРС у Москві. Звіс-но, і КДБ брав активнуучасть у співбесіді і вивчен-ні кандидатур майбутніхкосмонавтів. Питання булирізноманітні — наприклад,як ставлюся до зовнішньоїполітики партії? Були й осо-бисті — питали про батьків.Мав певну пересторогу —родом я з Західної України,побоювався, що мандатнукомісію не пройду. Тоді жбув дуже міцним стереотип— якщо ти з Заходу, то од-нозначно “бендера”.

— Радянські космо-навти потім розповіда-ли, що Бога в космосі небачили. Як склалося з ре-лігією в українського кос-монавта?

— Бог повинен бути вдуші кожної людини, і коженмає сам до нього прийти. УСША всі астронавти — віру-ючі люди, ходять до церкви,я теж ходив. Звичайно, я ві-рю в Бога.

— Розраховували наЙого допомогу під часстарту?

— Мене ще часто пита-ють, чи було страшно. Я від-повідаю, що було страшноцікаво. Але не страшно відтого, що можна загинути.Бували різні випадки під часстарту — всім відомо, як ви-бухнув “Челенджер” і заги-нули астронавти. До мене

перед польотом підходили іцікавилися: на випадок моєїзагибелі, кого я побажав би,щоб заспокоював мою ро-дину?

Зрозуміло, кожна люди-на впевнена, що з нею нестанеться щось фатальне.Мені додавало впевненостіте, що багато років бувльотчиком, до того ж льот-чиком-випробовувачем. Танапруження все одно було.Порівняти його можна з від-чуттям, коли сідаєш заштурвал нового літака, наякому ніколи не літав. Тавсе одно було дуже цікаво.

Коли злітаєш — це фан-тастика. Просто під тобою— потужний вибух, йогозвук стає постійним, черездолю секунди вмикаютьсяще декілька двигунів, щеодин вибух, починаєтьсярозгін корабля. Що меневразило — надзвичайнеприскорення, корабель тре-ба розігнати до першої кос-мічної швидкості, це 8 км засекунду. Образно кажучи, уту мить відчував боротьбудвох сил — тяжіння землі,що не дозволяє кораблевівідірватися од землі, і силилюдського розуму, закладе-ної в потужності двигунів.Цю боротьбу космонавт від-чуває на собі у вигляді пе-ревантаження, вимірювано-го трьома одиницями. Томуможна сказати, що сила ро-зуму втричі більша від силприроди.

Потім звук вибуху зникає— швидкість космічного ко-рабля значно перевищуєшвидкість звуку, він залиша-ється далеко внизу.

— Що ж видно згори зілюмінатора?

— Людина ніколи не по-бачить чогось подібного де-інде — тільки там. Це бачи-ли дуже небагато людей.

Почуттів при цьому виникаєчимало — передусім неза-хищеності нашої планетивід космосу. Земля — дужемаленька, ми облітали її за90 хвилин, вона як піщинкау безмежному просторі.

Нам важко собі уявити,що Всесвіт — це те, що немає ні початку, ні кінця. Длясебе я зробив висновок:Всесвіт — це простір, у яко-му кожну точку можна виз-начити як його центр.

Ще вразило — проша-рок атмосфери, в якому іс-нує все живе, дуже тонкий.Без скафандрів чи іншихдопоміжних засобів людинаможе існувати на відстані 5-6 км від земної поверхні. Арадіус Землі — 6372 км, втисячі разів більший віджиттєвого простору, еколо-гічний стан якого дуже пога-ний, люди просто не заду-муються над тим, що цейпрошарок слід берегти. Унас же у світовому океаніплавають передумови Чор-нобиля — атомні підводнічовни. Боронь Боже, на та-кому човні вибухає реактор— океанічні течії розносятьувесь той бруд по планеті. Укосмосі дійшов думки —треба заборонити атомнимсубмаринам плавати навко-ло планети, не можна, щобвона була заручницею.

Красу Землі з космосуважко описати — дуже бага-то різних кольорів, перева-жає блакитний.

НЕБЕСНА ЇЖА НЕЗАМІНИТЬ БУКО-ВИНСЬКОЇ МАМА-ЛИГИ

— Тим часом в обме-женому просторі косміч-ного корабля живутькілька людей з різнимихарактерами.

— Бувало так — менічас виконувати досліди, аколеги ще своїх не завер-шили. Доводилося квапити,все відбувалося суворо заграфіком. Там справді дужемалий простір, хоч на моюпсихіку це зовсім не діяло. Ає люди, які важко це пере-носять.

Пам’ятаю, в Зоряномумістечку у нас було трену-вання — сурдокамера, не-величка кімната тиші, тамтреба було прожити 7 діббез жодних контактів із зов-нішнім світом. Тільки вико-нуєш завдання, які давалилікарі — через шлюзову ка-меру. Протягом трьох діб —режим безперервної дії, неможна спати. Це було най-важче. Жодної хвилини тамне був без нагляду — чергу-вали три бригади лікарів, по8 годин кожна. Один колегатих трьох діб не витримав— мав галюцинації.

У космічному кораблітраплялася нагода побутина самоті. Всі десь на се-редній палубі, я — на горіш-ній, милуюся видом космо-су. Зірок у ньому майже невидно, він зовсім темний.Хоч коли їх побачиш, вонияскравіші, ніж з землі — ат-мосфера поглинає частинуенергії.

— Яким було вашедозвілля в космосі?

— З 21 до 23-ої годиниза х’юстонським часом унас був вільний час. Я з со-

бою взяв записи україн-ських артистів — ДмитроГнатюк, Назарій Яремчук,Павло Дворський, ЛіліяСандулеса звучали на орбі-ті. Звісно, Анатолій Со-лов’яненко — він перед по-льотом прислав мені свійдиск. Тож у нас було два ве-чори української пісні. Азранку грав гімн України —під нього прокидалися. ВТакао Доі з Японії поціка-вився, чому він не взяв з со-бою свій гімн? Такао відпо-вів: ”У нього така плавнамелодія, що ми ще більшезранку заснемо”.

— Сварки в космосітеоретично можливі?

— І практично теж, таківипадки траплялися, але нев нашому екіпажі. Психоло-ги теж беруть участь у ство-ренні екіпажу і намагаютьсяпідібрати людей так, щобвони більш-менш були по-єднуваними за характера-ми.

— Що на орбітіїдять?

— Перед польотом намдавали скуштувати все, щовходить до космічного меню— щоб вибрали те, що най-більше подобається. Їжа су-ха, запакована у пластиковіпакети, треба розчиняти во-дою — гарячою чи холод-ною. Там і м’ясні страви, ісупи овочеві — все доволісмачно. Але не вистачалоукраїнського хліба. І буко-винської мамалиги — колиприїжджаю додому, завждипрошу маму, щоб приготу-вала.

— Коли повернувся зкосмосу Юрій Гагарін, се-ред інших отримував ічимало листів з освід-ченнями в коханні. Пош-та такого змісту надхо-дила Леоніду Каденюку?

— Були такі листи. Ну,як я реагував? Я сімейналюдина, люблю свою дру-жину.

— На вулицях Вас час-то впізнають?

— Часто, особливо в Ки-єві. Дружина через це не хо-че, щоб ходив з нею по ма-газинах. Просять автогра-фи, а, трапляється, й паль-цями показують. Увага всеж таки приємна, але буває,що дратує.

— Ви полетіли б щераз?

— Обов’язково. Бо у ме-не виникло багато питаньпісля польоту. Відповіді наних можна отримати тількитам.

— Філософських?— Ні. Суто фізичних —

наприклад, людина і станневагомості. Про це можнадуже багато говорити.

Людмила ПУСТЕЛЬНИК

«У КОСМОСІ НЕ СТРАШНО,А СТРАШНО ЦІКАВО»

Мис Канаверал, космічний корабель“Колумбія”, Леонід Каденюк — п’ять ро-ків тому ніхто в Україні не сумнівався:цей старт молодої держави обов’язковопродовжиться її солідним міжнароднимавторитетом — щонайменше. Відтодібагато змінилося на гірше. Як і раніше,все визначає інший Леонід — президентКучма.

А перший космонавт незалежної Укра-їни зараз — її народний депутат (фрак-ція НДП). Ми розмовляємо про справиземні і дуже високі. Наприклад, про жит-тя-буття на орбіті.

Фото Т.

Карпінської

ч. 2 (170), 8—14 січня 2003 р. “СЛОВО Просвіти”

7Ексклюзив

“…Я СТАВ ПИСЬМЕННИ-КОМ ЗАВДЯКИ ЕЛІЗЕРУШТЕЙНБЕРГУ…”— Почати нашу розмову я

хотіла б із Вашого дитинс-тва. Яким воно було і яким Вийого запам’ятали?

— Говорити про дитинство,коли тобі перейшло за 90, — цетрохи складно. А для мене склад-но ще й тому, що воно у мене небуло легким. Я народився у Виж-ниці і з дитинства жив у Карпатах,на березі білопінного Черемоша.Мій батько був плотогоном. А отмої перші свідомі враження продитинство пов’язані з подіямиПершої світової війни. Мати моябула дуже гарною. І, коли в 1916році росіяни прийшли на Букови-ну, вона, аби вони з неї не позну-щалися, взяла нас, двох малоліт-ніх дітей, і втекла до Угорщини.Там ми були до 1918 року. Лишепісля закінчення війни ми повер-нулися додому. Саме на той час ібатько демобілізувався з австрій-ської армії. Я почав ходити дошколи, а в 1924 році ми переїхалидо Чернівців. Життя у повоєнніроки було важким. І коли мені ви-повнилося 13 років, я пішов з до-му і почав давати приватні урокидля дітей 1—4 класів. На зароб-лені репетиторством гроші жив.Бідність, праця, навчання — це,по суті, і є моє дитинство. Пізніше,коли я закінчив вчительські семі-нарії, почав працювати і повністюутримувати себе.

— Як у Вас виникло бажан-ня писати?

— У Чернівцях на той час живвідомий єврейський байкар Елі-зер Штейнберг. Кожного літа вінзбирав бідних дітей у Карпатах, умістечку Віженка. Там вони жили івідпочивали у літніх таборах. Ме-ні також пощастило там бутиблизько півтора місяця і слухатирізні оповідки, байки та дитячіоповідання, які дуже майстерночитав Елізер Штейнберг. Підвпливом почутого я почав писати.Спочатку, звичайно, наслідуючиШтейнберга, а пізніше з’явилися івласні сюжети моїх оповідань. Ко-ли я іноді наважувався давати йо-му читати свої твори, то він зав-жди нарікав на мій поганий по-черк. А якось одного разу він менісказав: “Ти знаєш, не кожен можестати письменником, але поряд-ною людиною повинен бути ко-жен!” Ці його слова я запам’ятавна все життя. Не знаю, наскільки ястав порядною людиною, але те,що я став письменником завдякиЕлізеру Штейнбергу — це безпе-речно!

Коли мені було вже 18 років, по-чав писати серйозно, і в 22 роки в“Чернівецьких листках” було видру-ковано моє перше оповідання.

— Чи впливало на форму-вання Вашого світогляду се-редовище міста?

— Звичайно! Адже місто, вякому ми з вами живемо, спокон-віків було багатонаціональним.Тут звучало розмаїття мов, схре-щувалося багато культур. І вони,зрозуміло, впливали одна на од-ну. Оскільки тут завжди жили ук-раїнці, румуни, поляки, угорці, єв-реї. І всі вони мали можливістьдля розвитку своєї культури. І невипадково ця земля дала світовівідомих і знаменитих сьогодні пись-менників О. Кобилянську, П. Це-лана, М. Емінеску, Ю. Федькови-ча, Р. Ауслендер, а також єврей-ських, які писали мовою ідиш: Е.Штейнберг, М. Альтман. Австрій-ська толерантність відома. І нез-важаючи на те, що з 1918 р. до1940 р. Буковина належала Руму-нії, а потім СРСР, — вона і досізбереглася у взаєминах між ет-нічними меншинами реґіону. АЧернівці, попри намагання руму-нів зробити своєю за духом Буко-вину, залишилися європейськимкультурним центром у повномурозумінні слова. І так було доприходу радянської влади.

— Якщо можна, розкажітьбільше про те, як і що зміни-лося з приходом на терениБуковини радянської влади?

— До приходу радянської

влади кожна етнічна меншинамала у Чернівцях свої духовні ікультурні центри, Народні доми.З приходом нової влади в 1940році в Чернівцях припинили своєіснування український, німецький,польський та єврейський Народнідоми. Все це було уніфіковано, івсі стали радянськими громадя-нами. Коли ж говорити про самприхід радянської влади, то тре-ба відзначити, що далеко не всібули проти нової влади. Євреї,окрім заможної верстви, політи-ків, інтелігенції, які відразу поки-нули місто, — вітали її прихід.

— Чому?— Тому, що була альтернати-

ва: або радянська влада, або фа-шистська Німеччина. А оскількиєвреї знали, що таке нацисти, товони вітали “червонозоряних виз-волителів”, бо вбачали в них га-рантів свого існування.

Та розчарування прийшло не-гайно. Буквально впродовж де-кількох місяців ми відчули, що цявлада — не те, на що ми сподіва-лися. 13 червня 1941 року, задесять днів до початку ВеликоїВітчизняної війни, вони вивезли зБуковини в Сибір майже 10 тисяч

людей. Були депортовані україн-ці, євреї, німці, поляки — всі, коговлада в той час вважала ворога-ми радянської держави. Багатолюдей не доїхало до місця приз-начення. Від голоду та холоду во-ни померли в дорозі. Ми зрозумі-ли, що за гарними деклараціями іобіцяною рівністю народів маску-валася аналогічна фашистськійНімеччині хижацька радянськатоталітарна влада.

Місто було зруйноване нестільки війною, як новим радян-ським режимом. А найбільш упос-лідженою стала єврейська культу-ра, нація. Якщо до 1940 року єв-реї займали високе становище вЧернівцях і складали майже поло-вину усього населення міста, тона сьогодні з довоєнних 50-ти ти-сяч євреїв у Чернівцях залишило-ся десь близько 3 тисяч. Такою жє картина і в моєму рідному містіВижниці, де до війни з 6800 меш-канців 6300 були євреї. Понад90% єврейського населення булов цьому гірському містечку. Нинітам живуть поодинокі родини.

Що ж до ситуації в Україні, тона сьогодні тут проживає понадпівмільйона євреїв. Україна зай-має четверте місце у світі за кіль-кістю євреїв, що мешкають на їїтериторії.

Перше місце належить США,друге посідає Ізраїль, а третє —Росія. Але на сьогодні євреї в Ук-раїні переважно русифіковані.Радянська держава позбавила їхсвоєї культури, історії, звичаїв,побуту. І тільки в роки незалеж-ності України вони відроджуютьсяяк нація. І невідомо, скільки пот-рібно ще часу, щоб євреї усвідо-мили себе нацією.

— Як Ваша родина пережи-ла ті страшні роки?

— Ви знаєте, у мене немаєродини. Тільки на кладовищі ємогила батька. Матір мою розс-тріляли німці. Брат і сестра заги-нули. Я залишився один.

“Я ПОЧИНАВ ЗАНОВОЖИТТЯ НА РІДНІЙ ЗЕМЛІ”— Як Вам вдалося вижи-

ти?— Відразу з початком війни я

20 років не жив на Буковині, а — вРосії. Тільки наприкінці 50-х повер-нувся сюди. Пам’ятаю, як вийшовна перон і подумав: “А куди йти?Адже у мене тут нікого немає. Аб-солютно”. Ідучи містом, сподівавсязустріти хоч когось із знайомих.Але так нікого й не зустрів. У мене

тоді було таке відчуття, що камінняпід моїми ногами плаче.

— І… все-таки, як склада-лося Ваше життя після по-вернення на Буковину?

— Як відомо, починати зав-жди складно. А я, фактично, по-чинав заново життя на рідній зем-лі. У мене не було тут жодноїблизької і рідної душі. Я був сам.Попри те, що на той час інститутпрописки відігравав визначальнуроль, я жив ілюзією, що приїхавдо себе додому, адже я тут наро-дився, виріс, вчителював, ставписьменником... Але, коли яприйшов у паспортний відділ мілі-ції, щоб прописатися, то міліцей-ський чиновник зиркнув на менепереповненими злості очима ісказав: “Хто вас просив сюди їха-ти? Кому ви тут потрібні? Ми сю-ди чужих не прописуємо!” “Якийже я чужий? Я ж приїхав до себедодому!” — спробував несміливозаперечити йому. А він: “Який увас тут дім?”

Прописувати мене не хотіли, імені з родиною довелося поневі-рятися, допоки не пощастило від-найти далекого родича. І так яопинився в районному центрі Сто-рожинці, куди ми приїхали з роди-ною. Аналогічною була ситуація із працевлаштуванням. Я споді-

вався, що коли приїду додому, топіду до університету, оскільки мав15-річний досвід викладання у ву-зах і володів мовами, але мене непустили далі секретарки ректораЛеуцького. Тож, не маючи трива-лий час роботи, ми жили дуже по-гано. Перебивалися тим, що спро-дували все, що нажили і привезлиіз собою. Пізніше, спочатку дру-жині, а потім мені таки вдалосяотримати роботу. А оскільки відтравня 1941 року, з моменту від-правлення моїх документів навступ до Спілки письменників, такі не вдалося їх розшукати, то тіль-ки в 1962 році в Москві в журналі“Радянська Батьківщина”, який ви-ходив мовою ідиш, пощастило над-рукувати й свої перші оповідання.Цей часопис заснували письменни-ки, які пережили сталінські гоніння,а я став відтоді його постійним ав-тором.

У Чернівцях мені дуже допо-магали мої українські колеги. Іособливо редакція газети “Радян-ська Буковина” на чолі з К. Демоч-ком. Вони перекладали україн-ською і друкували мої твори. А всередині 70-х років у моєму життістався перелом на краще. Мені, за

клопотанням обласної організаціїСпілки письменників, яку на тойчас очолював М. Бурбак, виділилитрикімнатну квартиру, прийнялидо Спілки письменників України, апізніше вийшла у світ і моя третякнижка у видавництві “Радянськийписьменник”.

“…ПОСОЛ УКРАЇНИ В ЄВ-РОПІ — ПРЕДСТАВНИКЄВРОПИ В УКРАЇНІ…”— Нині Ваші твори вий-

шли у перекладі багатьма мо-вами світу. Ваш вклад оціни-ли й керівники європейськихдержав…

— До мого 90-річчя нещодав-но вийшли книжки німецькою,польською мовами, а у Німеччинімої друзі випустили до ювілеюкомпакт-диск, на якому я читаюсвої твори.

Але першими, ще напередод-ні ювілею, мені зателефонували завстрійського посольства в Украї-ні і поцікавилися: чи прийму я на-городу від керівництва їхньої дер-жави. А потім до Чернівців приїха-ла австрійська делегація з трид-цяти осіб, яку очолював Надзви-чайний і Повноважний посол Авс-трії в Україні, і вручили мені орден“Золотий почесний знак за заслу-ги перед Австрійською республі-

кою” та запрошення до їхньої кра-їни. Але через брак сил і свій по-важний вік, якого я, до речі, не від-чував до минулого року, сьогодніне наважуюся вирушати в далекіподорожі. Хоч мене й донині зап-рошують. Востаннє я був за кор-доном у Відні, в минулому році насимпозіумі. Таку ж нагороду я от-римав і від керівництва державиІзраїль. Але чого я не очікував, тоце отримати нагороду від Прези-дента ФРН. Її мені вручили у Чер-нівцях дещо пізніше, у жовтні мі-сяці. А під час церемонії врученняу залі міської ради Надзвичайнийі Повноважний посол ФРН в Укра-їні Дітмар Штюдіман сказав, що япосол України в Європі і пред-ставник Європи в Україні. На сьо-годні я почесний громадянин Чер-нівців. Щоправда, документи,представлені на державну відзна-ку ще задовго до ювілею керів-ництвом області, і досі припада-ють пилом в столичних чинов-ницьких шухлядах.

— Якою Вам видаєтьсякультура України сьогодні,крізь лет часу?

— Якщо говорити про культу-ру України сьогодні, то я би ска-зав так: Україна поки що тільки ге-ографічно європейська держава.Гадаю, має пройти певний час,щоб культура стала визначаль-ною в процесі державотворення.Але єдине, в чому я абсолютнопереконаний, то це в тому, що Ук-раїна буде однією з європейськихдержав і в розумінні культури, і засвоєю економікою, і за рівнемжиття людей. Як швидко це ста-неться, залежить, передусім, одполітичних і економічних умоврозвитку. Але те, що потенційноУкраїна має всі можливості, щобстати і економічно багатою дер-жавою, із самобутньою, багатона-ціональною культурою, — це безсумніву.

— У чому, на Ваш погляд,криється оцей потенціал на-ції?

— Незважаючи на русифіка-цію впродовж століть, на те, щомісто було асимільоване, русифі-коване, — село зберегло і мову, ізвичаї, і побут, і культуру. Сьогод-ні потрібен лише час, щоб людиусвідомили державність україн-ської мови, значимість національ-ної ідеї і роль української культу-ри, тобто ті складові національноїдержавної політики, без яких не-можлива розбудова будь-якої не-залежної, соборної і демократич-ної держави. Адже народ Українизаслуговує і з огляду на його істо-рію, і з точки зору національно-ду-ховних надбань культури, звичаїві побуту — на свою державність,має право бути державним наро-дом.

— Тут неабияку роль малаби відіграти інтелігенція. Алесьогодні доводиться все час-тіше чути, що українське сус-пільство відчуває брак саменаціональної еліти, чи нетак?

— Як на мій погляд, це справ-ді так. Національної еліти, як про-водиря нації, немає не тільки вкультурі, її немає взагалі. Є окре-мі постаті, особистості, але вонине є тим деревом, яке може статиопорою нації.

Судіть самі. Здавалося б, упарламенті має бути цвіт нації.Тим часом, наш парламент скорі-ше схожий на якийсь дискусійнийклуб, позиції якого хитаються то водин бік, то в інший. Я вже не ка-жу про те, що далеко не всі пар-ламентарі володіють мовою дер-жави, законодавчу гілку владиякої вони представляють. Чи бу-ло б це можливо в будь-якій циві-лізованій державі? Звичайно, ні!А чому таке можливе у нас? Томущо немає допоки в нашому сус-пільстві цієї цементуючої бази —національної еліти, роль якої бу-ла б визначальною у розробці за-конодавчих актів на користь наці-ональних інтересів українськоїдержави в усіх галузях і сферахдіяльності.

Але я глибоко переконаний,що така ситуація тимчасова. І неза горами той час, коли Українавсе-таки стане не тільки геогра-

ЙОСИФ БУРГ:

Нинішній рік для Йосифа БУРГА, патрі-арха єврейської культури, відомого в світіписьменника з Буковини — ювілейний. Йо-му виповнилося 90! Нині його твори перек-ладено майже на всі європейські мови. Їхчитають і цінують шанувальники слова.Письменника вважають посланцем Українив Європі, а в Україні — представником Єв-ропи. За заслуги у розвитку культури і вза-єморозуміння між народами Йосифа Бурганагородили найвищими відзнаками прези-денти європейських держав. Незважаючина поважний вік, його і сьогодні порівню-ють з Антеєм — велетнем, якому в усі ча-си додавали сили рідна земля і рідне слово.І нині, у свої 90, Йосиф Кунович слугує намвзірцем життєлюбства та оптимізму. Вінщиро розповідає про пережите, відверторозмірковує про сьогодення і вірить у май-

ЮВІЛЕЙ

“СЛОВО Просвіти” ч. 2 (170), 8—14 січня 2003 р.

10 Погляд

Перечитуючи сторінки історіїГеродота, я ловив себе на думці,що, незважаючи на міфологізованусвідомість історика, він усе намага-ється потрактувати з погляду здо-рового глузду, доцільності та еллі-ноцентризму. Усе те добре, що від-повідає еллінським критеріям тапринципам. Розум абсолютизуєть-ся… І цілком зрозуміло, чому Ци-церон у своїх “Філософських трак-татах” трактує розум як інструментнепорозуміння та дезінформації:“Яка розпуста, яке здирство, якийзлочин заздалегідь буває не обду-маним і, коли замислене здійсню-ється чи не супроводжується вонопорухом духу та роздумами?.. Як-би боги хотіли вчинити шкоду лю-дям, то кращого способу, аніж по-дарувати їм розум, вони не змоглиб віднайти. Адже де ще прихову-ється сім’я тих ґанджів, гріхів. Денесправедливість, боягузтво, роз-бещеність, як не в розумі…”. Тому ідії наших пращурів можна віднестидо розряду ірраціональних, коливони разом із царем відправлялина той світ молодих безневиннихлюдей… Ця процедура є абсурд-ною і з погляду раціонального, і неналежить до езотеричних, тобтозакритих для невтаємничених,знань… Ще важче це кваліфікува-ти як містичну процедуру. І наяв-ність в курганах великої кількостіжертв може лише свідчити про аб-солютизм влади в царстві скіфів,яких важко нам ототожнити і з три-пільцями, і з пізнішими суспільни-ми формаціями праукраїнців… Ад-же цей звичай іде врозріз з тимибезкровними жертвоприношення-ми, які здійснювали щороку нашіпредки, передаючи дарунки, загор-нуті в пшеничну солому, аж до ост-рова Делос, де, як ми вже оповіда-ли, знаходилися священні могилидвох дівчат Арги та Опіс, що прибу-ли з гіперборейської країни разом збожествами Артеміди та Аполло-на.

На честь Арги і Опіс делосці,як зазначає Геродот, — віддаютьпохвалу. “На їхню честь делоськіжінки складають дарунки. У гімні,складенім лікійцем Оленом, жінкиїх покликають поіменно. Від де-лосців цей звичай перейняли жи-телі інших островів, а також іоня-ни: вони також співають гімн, пок-ликаючи Опіс та Аргу, і збираютьна їхню честь священні дарунки.Цей Олен прийшов на Делос із Лі-кії і створив також і інші гімни, яківиконують і подосі на Делосі…”.Завершуючи розповідь про гіпер-бореїв і посилаючись на поемуГомера “Епігони” та на Гесіода, Ге-родот, згадуючи ще й дивака Аба-ріса, який мандрував по всій зем-лі і нічого не їв, доходить парадок-сального висновку: “В існуваннягіпербореїв я взагалі не вірю”, ар-гументуючи цей висновок ось утакий спосіб:

“Смішно бачити, як багато лю-дей уже накреслили карту землі,хоча ніхто з них навіть правильноне може пояснити обриси землі.Вони, — увага! — зображуютьОкеан, що обтікає Землю, яка єкруглою, ніби окресленою цирку-лем. І Азію вони вважають за роз-мірами подібною до Європи…”.

Відштовхуючись од геродото-вого тексту, український дослідникдавнини О. Знойко доходить вис-новку, що наші пращури, гіпербо-рейці, були вихідцями з берегівСередземного моря, тому і спо-ряджали щорічні делегації до вів-тарів богині Афродити та богаАполлона, що були перейменова-ні делосцями з богині землі Кібе-ли-Купали та бога вогню — Ле-ля…

Припущення чи гіпотеза?Адже і Троя до розкопок була гіпо-тетичною, бо існувала лише в гек-заметрах Гомера. Отже, для укра-їнських істориків та археологів євелике коло досліджень, аби від-кинути, спростувати Шевченків-ську інвективу: “Німець скаже: вимоголи” або “німець скаже: ви —слов’яни”. У Т. Г. Шевченка булогостре відчуття причетності нашоїісторії до глибоких її витоків, томувін і шукав, ще маленьким хлоп-чиком, тих гераклівських залізнихстовпів, що тримають небо.

Проте цікаво знати, чому і до-сі не віднайдено слід від ноги Ге-ракла, довжиною, як свідчить іс-торик, у 2 лікті в скелі біля річкиТираси? Адже це все зафіксованона наших історичних землях…Можна солідаризуватися з дум-кою, що історичне має релігійнепідґрунтя, що в історії, філософії,

в архітектурі давньої Греції існуєзамкнутий статичний космос… Унашій же давній історії присутнійнерозгаданий історичний драма-тизм і напружене зіткнення з чу-жими культурами та чужими істо-ріями, якесь віддалене од витоківслугування тим ідеалам, що вжевтратили своє першозначення…Плуг, що заносився на РіздвоХристове до хати, вже не асоцію-вався з тим золотим плугом, щовпав з неба пращурам, колядиодірвалися від календ, Купала відКібіли, Маковія не асоціювався зМаккавеями, а Спас — з одвічнимсвятом урожаю… Далека дохрис-тиянська доба не закінчилася зприйняттям віри Христової… Па-діння Риму чи крах античного сві-ту, як і інші світові катаклізми, незмінили національного світогляду.І всі існуючі історичні версії є нечим іншим, як проекцією розумуна світ історії, і є віддзеркаленнямне власне історії, а умовиводівтих чи інших трактувальників істо-рії. Якщо вся давня історія євреїв,відбита в Старому Завіті, є не чиміншим, як космічною підготовкоюдо появи Ісуса Христа, то прий-няття віровчення Христового ніби

перетрактувало всю багатовіковуісторію (від Трипілля до Володи-мира Великого) нашого народу,надавши їй особливого змісту ідоцільності і в такий спосіб вип-равдавши її, цю історію. Без сум-ніву, у наших пращурів були спро-би проломитись у Всесвіт, у поза-часся, але власне сам час нібипідлягав замовлянням, повторю-ваності ритуалів, циклічній обря-довості, проте людина та Всесвітніби існували самими по собі…Моральний клімат, що панував се-ред предків, був суголосним тимморальним принципам, які при-несло християнство… Вище тран-сцендентне начало, без сумніву,присутнє в старих релігіях нашихпредків, духовні потреби котрихдомінували над споживацькими,які властиві були найбільшим ім-періям світу — Ассирії, Вавилону,Персії, Греції, Риму… Духовнийпростір наших пращурів був над-звичайно широким, що зафіксова-но батьком історії. Духовне прони-зувало матеріальне і підпорядко-вувало його собі, про що свідчатьвсі народні обряди, весь народ-ний календар, який незримою сіт-кою наклався на християнський,відкоригувавши відповідним чи-ном чужу історію під вітчизняну,

таким чином поглиблюючи духов-ні знання про світ. Кожна людина,як ми вже відзначали, є мікрокос-мосом, у якому присутній і весьреальний світ, і вся історія влас-ного народу, і не лише, а й історіялюдства. А це потребує поглиб-лення свідомості кожного сущого,адже для людини відкриваютьсяне лише великі історичні часи, дояких вона причетна генетично,але й історія світу. В людині пере-бувають усі історичні часи, і вонамусить навчитися їх чути в собі,вивільнюючись від тягаря власно-го часу. І лише через зацікавлен-ня, внутрішнє поглиблення, люди-на, занурюючись у праісторію, за-нурюється в саму себе. І лише вглибині самої себе, — як зазначавМ. Бердяєв, — людина спромож-на віднайти справжню глибину ча-сів, тому що глибина часова не єчимось зовнішнім, чужим для лю-дини… Глибина часів є найглиб-шими потаємними підложжям са-мої людини… А історичні міфимають глибоке значення для цьо-го процесу пригадування. В істо-ричному міфові подано оповідь,що зберігається в народнійпам’яті… Цими імпульсами для

пригадувань, для розкриття нез-наних ще шарів в глибинах духу, внадрах власного єства може бутиі ландшафт, і пташа, і дзвін давніхінструментів, і забуті вже мело-дії… А такі міфологічні оповіді, якоповіді Геродота, незважаючи навсю мішанину, інформаційну без-ладність, де реальне сусідує з ви-гадкою, де жахи переплетені з лі-ричною просвітленістю, стаютьпоштовхами не лише для заглиб-лень, а й для класифікацій, роз-мірковувань, уточнень і з’ясувань.Історія дана нам не іззовні, а зсе-редини, і ми, врешті-решт, сприй-маємо історію, конструюємо її увеликій залежності і великомузв’язку з внутрішнім станом нашоїсвідомості, внутрішньої її широти іглибини. Імпульсами для поглиб-лення може бути і археологічназнахідка, і уривок української ду-ми, вік якої не обмежується до-бою козаччини, бо речитатив, доякого вдавалися кобзарі, вказуєна давню форму солоспіву. Моглиі змінювалися сюжети, удоскона-лювався, багатшав сам музичнийінструмент, але форма мелосу(речитативу) залишалася… І най-давніший наш поет Аристей, яко-му Геродот присвятив кілька сто-

рінок, я переконаний, виконувавсвої поеми речитативом… До ре-чі, Аристей, за словами метапон-тійців, коли з’явився в їхній країні,то звелів спорудити вівтар Апол-лону, поряд поставити статую зіменем Аристея з Проконесса. Ад-же Аполлон прийшов колись самедо них, метапонтійців. А він, Арис-тей, був у почті Аполлона у вигля-ді ворона. Після цієї інформаціїАристей зникає вдруге, аджевперше він з’явився в цих місцях240 років тому… Метапонтійці, якзазначає Геродот, змушені булизвернутися до бога, делегувавшипосланців у Дельфи, з запитан-ням, що означає поява цього при-вида, привида Аристея. І піфія,пророчиця, звеліла їм виконатиповеління привида. “І справді, тамще й подосі стоїть статуя з іменемАристея біля самого кумира Апол-лона, — пише Геродот. — А дов-кола ростуть лаврові дерева”.Яких ще потрібно доказів щодонашої причетності до цієї історич-ної постаті поета Аристея, аджевін, одержимий Фебом, прибувшидо ісседонів, розповів у епічній по-емі про однооких людей, про гри-фів, які стережуть золото, та про

гіпербореїв, що живуть на узбе-режжі Понтійського моря, і ця роз-повідь є не чим іншим, як поетич-ною оповіддю про наших пращу-рів… І мій внутрішній стан готовийдо сприйняття цієї оповіді: мета-фізичне переходить в історичне, інавпаки… Доля людська здійсню-ється в історії народу. І моя здій-снюється в історії моєї нації, і ося-гається вона в усвідомленні духу,духу пізнавання, адже історіяздійснюється не лише в загально-му, але і в індивідуальному, тобтов одночасній поєднаності макро-космосу і мікрокосмосу.

Якщо ми будемо ставитися донашого минулого з такою ж част-кою скептицизму, з якою ставивсядо нього ще Геродот, то під сумнівможна поставити не лише багато-томну працю історика, а й узагаліминуле.

Чому так сталося, що захоп-лююча дух давнина, історія нашо-го народу відокремилася в мину-ле разом з усією історичною дій-сністю, з величезними здобуткамилюдства, як винахід плуга, ярма,сокири, приручення диких тварин,приручення злаків? Тому що аб-солютизовувалася щоразу новадійсність, нові реалії…

Розрив поміж минулим і май-бутнім, зазначав М. Бердяєв, є го-ловною хворобою, головним де-фектом, головним злом часу на-шої світової дійсності.

“Якщо визнати існування ли-ше нашого злого і хворого часу,в якому розірвані минуле і май-бутнє, то не можна було б розпіз-нати і визнати існування досте-менної, реальної історичної дій-сності, яка здійснювалась би вякомусь теперішньому, цілісному іреальному, не розірваному і несмертоносному часові, яка б здій-снювалась в часі, що несе життя,а не смерть…”. Філософ робитьдуже вдумливий висновок, згідноз яким смертоносний час несе та-кож життя, що триває тягло з пер-шовитоків першолюдей… І ніколитеперішнє не переможе минулого,як і майбутнє не поглине остаточ-но і теперішнє, і минуле. Ця трис-кладовість часова важлива не ли-ше для долі людства, а й для до-лі кожної окремішньої людини,яка живе надіями на завтрашнє,переймається сьогоденням і на-магається осмислити своє про-життя індивідуально, родово і за-гальнолюдськи. Не може настатиніколи доба вічного теперішньогочи вічного сьогодення. Саме томуі кидаємо ми погляд позад себе.Саме тому ми намагаємось, —проймаючи зором нічне зоряненебо чи товщу морських вод, —збагнути таємницю нероздільногочасу. І мені стають близькими бе-зіменні мої пращури. Я намагаюсяздмухати грецьку пилюку з іменцарів наших, пророків, поетів, бо-гів наших. Усі оті Таргитаї, Лапок-саїси, Арпокаїси, Колаксаїси, на-півдіви-напівзмії, Агафірси, Гело-ни, Скіфи, Аполлони-Лелі, Купа-ви-Кібели, Гіперохи і Лаодіки, Ар-ги та Опіси, Олени і Аристеї, —мені не просто близькі і зрозумілі,вони є складовими мого єства…Вони — минуле мого народу, і, от-же, і моє минуле… Я прагну роз-будити пам’ять, у якій стільки по-пелу, пісків, стільки мулу, стількирічкової ріні, стільки пилюки віків,що важко розгледіти їхні справжніобличчя, важко розсунути пше-ничну солому, яку несуть щорокуна далекі землі і в яку загорнуті,без сумніву, дарунки літа: яблука,груші, сливи, виногрона і меди…Ці посланці несли дарунки до Де-лоса, аби вклонитися богині Зем-лі, богині Врожаю, богині Сімені…І цей день випадав на вершечокліта, що тепер збігається і зі Спа-сом, і з днем Успіння Божої Мате-рі. Часи зійшлися і набули іншоговиміру, і життя виправдалося іспокутувалося Різдвом і смертюХристовою, що є єдиним Спаси-телем і сущих, і тих, чиї імена вжезабуті, або переінакшені чужимиісториками…

Метафізика історії підтвер-джує достеменність минулого ісвідчить про цілісність часу. Ціліс-ність життя саме і полягає в не-розривності часу. Відмерле істо-ричне не менш реальне, аніж від-мираюче теперішнє. І, розриваю-чи лушпини сьогодення, обмеже-ність нашого буття теперішнім, миробимо прориви у Великий час, уякому присутні і алазони, і таври, іагрофірси, і неври, і андрофаги, імеленхелени, і гелени, і будини, ісавромати, і… трипільці… Особ-ливо мою уяву зворохоблюють“неври”, які щороку на кілька днівперекидалися на вовків… Якщоісторик В. М. Татіщев назву пле-мені алазонів перекладав у XIXсторіччі з давньогрецької як хвас-туни, або “зухвальці”, тобто само-назву племінну “слов’яни”, то ко-жен етнонім потребує відповідноїдешифровки, як і кожне згаданемною імення. Безсумнівне одне —це те, що в V ст. до н. е. наші пра-щури жили різноплеміннимиспільнотами і тому мали різні наз-ви, як і подосі ми вживаємо термі-ни “східняки”, “западенці”, “гали-чани”, “волиняни”, “полтавці”,“слобожани” чи “степовики”… От-же, нам для повноти власногобуття необхідно відтворити ціліс-ність історії, її сполученість, часо-ву нерозривність, у яку заплетеной історію праукраїнців… Аджебезпам’ятна людина — безрідна ібожевільна… Історична пам’ять— це прояв вічного духу нашогонароду, що живив і живить нові йнові покоління українців. Безпам’яті немає історії, а без історіїнемає майбуття. Бо історичнізнання означають перемогупам’яті над духом тліну, розпадута забуття. Ось чому ми прагнемодошукатися наших витоків.

Далі буде.

Продовження. Початок у ч. 39 (2001 р.),ч. 2, 7—9,11, 13—18, 20, 21, 23, 25—27,29, 30, 35, 36, 39, 44—47,49 (2002 р.)

Фото Т.

Карпінської

Найбільше відгуків на публі-кації минулого, 2002 року, отри-мали “Витоки” Павла Мовчана.Друкуємо один із листів і пові-домляємо, що “Витоки” будутьдрукуватися і в новому році.

ТВОЯ ЛЮБОВ ДО СВІТУНІЯКИМИ НАУКАМИ НЕПРИЩЕПЛЮВАЛАСЬ…

Це рядки із “Витоків” Павла Мов-чана, відомого політичного і громад-ського діяча України, поборника укра-їнського в Україні, публіциста і поета,який уміє рідним Словом відмикатилюдські серця і наповнювати наші, ча-сом зашкорублі, душі світлом духов-ності.

У багатьох числах газети “СловоПросвіти” видруковуються Ваші, ПавлеМихайловичу, “Витоки”, які знаходятьпідвищений інтерес широкого читаць-кого загалу, а найперше, просвітян і ос-вітян. Воно й зрозуміло, бо ж кому, як ненам нести до дітей і юнацтва, в класи істудентські аудиторії справжні людськіпочуття, ті риси, що з давніх-давен при-таманні українцям: доброта, щирість,сердечність, порядність, щедрість, шля-хетність, патріотизм — справжній, а неудаваний.

На одній з останніх моїх зустрічей зВами, шановний Павле Михайловичу, ятак і не встиг скласти подяку від чис-ленних прихильників Вашого таланту,які мешкають на Миколаївщині.

На все часу не вистачає, — завва-жили Ви, а мені ще й подумалось: якбихоч соту частку Вашої праці на благо Ук-раїни взяли на свої плечі “народні об-ранці” та окремі “державні мужі”, то йсправдилися б надії та сподівання міль-йонів громадян нашої Неньки-України,окраденої та ошуканої, але незборимовпевненої у правильності обраногошляху, тільки Господу знаному. ЩастиВам на цьому шляху!

З високою повагоюЛеонід РЖЕПЕЦЬКИЙ,

поет, просвітянин, педагог.м. Миколаїв

“СЛОВО Просвіти” ч. 2 (170), 8—14 січня 2003 р.

12 Старожитності

Свого часу письмен-ник, лауреат Національ-ної премії ім. Т. ШевченкаРоман Лубківський керу-вав обласним управлін-ням культури, організо-вував амбасаду України вЧехо-Словаччині. Нині ді-литься власними набут-ками з майбутніми дип-ломатами, котрих вихо-вує Національний універ-ситет імені Івана Фран-ка. У попередній розмовіми намагалися зачепитизагальні проблеми духов-ної спадщини — на чіммає базуватися наша ни-нішня духовна школа?Ще одне зауваження. Наз-ва попередньої публіка-ції у “Слові Просвіти” —“Соняхи Романа Лубків-ського” — не просто по-етична алегорія, щостосується нинішньогойого стану. Так, за нимивін себе почуває затиш-но, сонячно. А обіч хати-ни ростуть два правічнідуби, ніби слугуючи об-разом своєрідної основи,— на чому повинна три-матися наша духов-ність…

“СТВОРЮВАТИ СЕРЕДОВИЩА”

— Пане Романе, у по-передній розмові ви зякимось особливим су-мом говорили про такзвану київську золотувісь і про столицю…

— Радше про те, що, нажаль, Київ ще не став сто-лицею Української держа-ви. Кермують там славноз-вісні “крановщики” чи кра-нівники, сказати б.

— А ми?— А що ми? Я вже зга-

дував про знахідку руськоївежі у Львові на вулиціРуській. Це ж колосальнаархеологічна знахідка! А тіфрагменти замурували до“ліпших часів”. Коли вонинастануть? І коли навчимо-ся гідно показувати світовісвою спадщину! А нашпам’ятник Данилу Галицько-му? Переконаний, йому бпасувало зовсім інше місце,а не той пляц, де кишить“напівцивілізований” базар.Так само варто би було пос-тавити йому пам’ятник і вХолмі, де знайшли його па-лаци. Інтелігенція Польщіпропонує відкрити ці палаций увіковічнити пам’ять на-шого короля. До слова, ініці-атором такого вшануваннябув Дмитро Павличко. Га-даю, після того, як полишивдипломатичну місію в Поль-щі, однак не відмовиться одподібної ідеї. У таких, влас-не, місцях потрібно створю-вати своєрідні середовища.Не просто, щоб там каміньякийсь стояв чи стела. Цестосується й наших теренів.Бо чим таких середовищ бу-де більше, тим сильнішийвплив матимемо на форму-вання культури наших лю-дей. Тому що в такому пла-ні людина не просто гля-дить на образ, вона бачитьпростір, потрапляє у певнесередовище, досі незнане,а отже, інакше починаєсприймати світ. Тому, пере-конаний, ми не все ще зро-били для прийдешніх поко-лінь у сенсі формування ду-ховності через сприйняттяФранка, Шашкевича, Устия-новича… Навіть на томумісці, де спалили хату, аінакше я це не сприймаю,маємо відновити її. І люди-на, котра має певну уяву,

фантазію, одразу собі від-творить атмосферу, переки-не той умовний місток міжминулим і сьогоденням.

— Але ж ті мости па-лилися вже не раз — нав-мисно…

— Прикро, бо справдідля України більшовицькічаси були страшними. Ни-щили церкви без аналізумистецької чи художньоївартості, палили замки. Га-личину певною мірою нетак пошматували, бо вда-лося зберегти тисячі експо-натів. Скажімо, в тій же га-лереї мистецтв Сталіновіне вдалося все знищити. Ін-ша проблема — самі не ша-нуємо те, що маємо. Багатопам’яток занепадає в нашічаси. Їх засипають, бетону-ють, вивозять за кордон.

— Ви очолювали об-ласне управління куль-тури. Чи все вдалосязробити з того, про щомріялося? Це до того,що багато нарікаємо насучасників.

— На жаль, далеко невсе. Шкодую, що не вдало-ся зреалізувати, перш завсе, задум вшанування Іва-

на Виговського в тих місцях,які з ним пов’язані. Дониніми ще гідно не пошанувалиБогдана Хмельницького. Цене локальний патріотизм.Бо, попри те, що Галичинамала постійно свої прикме-ти прикордонного краю, во-на ніколи не була окраїноюні культури, ні духовності.Вона історично-традиційнослугувала своєрідним доно-ром української ідеї. Так, мимали завше особливо за-гострене почуття патріотиз-му, але ж до цього краюпричетні були провідні носіїідеї державності. Хмель-ницький, Сагайдачний, Ви-говський, Франко, Шашке-вич… То все постаті, котрі,повторюю, ще належнимчином не пошановані.

“МИ ЖИВЕМО МИНУЛИМ”

— Чи не здаєтьсяВам, що ми, маю на увазіпевні прошарки суспільс-тва, починаємо надтозаглиблюватися, навітьзациклюватися на ми-нувшині?

— То ще одна пробле-ма. Ми живемо відсотків насімдесят-вісімдесят мину-лим. Ми співаємо прекрас-них пісень Івасюка та Біло-зора, а хто творить нині? Те,що діється навколо, інакшеяк звуковим насильством неназвеш. Це абсолютно ан-тинаціонально.

— І як з тим бороти-ся?

— Боротьба тут зайва.Просто людям нашого поко-ління, молодшим, випаларобота. Вона не патетична,а рутинна, буденна. І одно-часно варто пам’ятати проідеологію. Бо без націо-нальної ідеї жодна справане має сенсу.

Я не уявляю, як можнасвяткувати річницю Пере-яславської Ради, так званої“молодої гвардії” і ювілейВолодимира Щербицького.

Так, кожна з тих подій десьвідбулася, кожна людинапройшла свій шлях. Але якевони мають значення длянинішньої України? Давай-те гуртувати людей довколатих правдивих цінностей,що мали чи мають впливсаме на утвердження неза-лежної України. Щодо Щер-бицького, то взагалі це вик-ликає великий протест іобурення, тому що це лю-дина, котра, свідомо чи нес-відомо, дуже багато робилапроти України. Саме словоукраїнське йому було чуже.Пригадую вже часи Горба-чова. Як Щербицький —уже на схилі кар’єри — зособливим якимось обурен-ням сприймав нові віяння,пробудження українськоїдемократії. І як же цинічно,без коментарів, нам нинінав’язують відзначення йо-го річниці “на загальнодер-жавному рівні”!

А відновлення “радян-ської” символіки в Харкові?Хіба депутати тамтешньоїміської ради не читали Кон-ституції?! А де Кабінет мі-ністрів, де Президент, як га-рант Основного закону?!

Бодай би хоч незгоду хтосьвисловив з такими речами,якщо закон про місцеве са-моврядування дав хар-ків’янам таку антиконститу-ційну “нішу”. І ще одне вра-жає. Не чую реакції ні своїхколег з літературної ниви, ніз депутатського корпусу.Звичайний обиватель непросто сприймає те чи іншерішення зверхників. Вінтрадиційно чекає реакціїавторитетів, а митці саме зцієї когорти. Тому дуже хви-лює мене тема “митець ічас”… але то тема окремоїрозлогої бесіди…

— А темою поезій?— Я взагалі не планую

написання віршів. Мені інко-ли дивно зустрічати колегу,котрий “зачитує” своїми но-вими творами. Я навченийінакше працювати… Творчодобре почуваюсь у Словач-чині, — коли відходиш од га-мору й знаходиш затишок уякійсь винарні. Там дужегарні винарні, в яких звучатьулюблені пісні, дуже схожідо наших. Тішить спостері-гати, як люди любляться. Нетільки як закохані, а як друзі.Обнімаються за плечі і заво-дять якусь “збойницьку” (ба-тярську) пісню. У нас цевтрачено. Там можеш спо-кійно піднести трояндуякійсь чарівній незнайомці, ініхто не вимагатиме в тебесатисфакції за образу. Існуєатмосфера, котра надихаєна творчість. Бо, попри те,що митець має бути наодин-ці зі словом, він не може од-риватися від оточення. Длячого ми пишемо? Не задля“текстів”, як дехто вважає,бо сам текст — це є штука,але вона мертва, якщо пи-шеться, власне, заради се-бе. Потрібно усвідомити, щоне лише зовнішні вимогиспонукають до написання, аздебільшого внутрішні пот-реби.

ТВОРЧИЙ ЛЮДШУКАЄ

СПІЛКУВАННЯ

— Свого часу Львівтеж мав схожі традиції.Були славні місця, демитці могли посидіти закавусею чи чарчиною,поспілкуватися. Як Висприймаєте нинішнікав’яренні тенденції?

— Та ж були і в Галичи-ні такі традиції. Відомо, щоФранко полюбляв пити зна-мениту віденську каву, мавсвій столик, до якого підсі-дали постійно чи однодум-ці, а чи поціновувачі, і ніко-ли не відмовлявся од бесі-ди. Або ж ОлександрОлесь, який по двадцять го-дин просиджував у знаме-нитому “Ведмедику”. І незабував про пиво.

Прикро, що ті традиціїбули перервані війною і по-дальшою відбудовою. Ат-мосфера була такою, щопро подібне творче вільнеспілкування не можна булой мріяти. Лише десь у шіс-тдесяті роки минулого сто-ліття поновилася і так зва-на традиція “водити козу”.Особливо полюбляли бол-гарське біле вино. Потім по-вернулася кава. Спочатку“банякова”, у склянках, по-тім краща. Далі запанувалавона у тих химерних закла-дах, якщо пригадуєте: “Бу-рачок”, “Телевізор”, “Під Да-шаком”, “Сільрада”, “Жіночісльози”... Спілкування на-бувало певної клубної фор-ми. Але ж була ще й кава,так би мовити, суспільна.Наприклад, молоді митцідуже полюбляли потрапитина каву до Ірини Вільде, ботам було справжнє спілку-вання. А хіба інакше було вмайстерні Якова Чайки?По-різному можна зараз йо-го трактувати, але це буладуже непроста і своєрідналюдина. З одного боку, тво-рив “вождів” — з кепками ібез кепок, з іншого — під-тримував молодих малярів,був своєрідним пробивним

інструментом Спілки худож-ників. А кавування в Еману-їла Миська!

Або візьмемо унікальнутворчу родину Безнісків.Вічно гнана, вічно потерпа-ла, вічно без грошей. Алевони (Євген разом із, нажаль, уже покійною дружи-ною Теодозією Бриж) тво-рили. І постійно прагнулитворчого спілкування, зав-жди віддавали закуток усвоїй малесенькій майсте-ренці, аби пригостити того,хто завітав у гості.

Звичайно ж, під час такихкавувань піднімалися й най-серйозніші політичні питан-ня. Якщо відверто не крити-кувалися, бодай починалирозумітися по-інакшому.

Окремо — поговоримоколись про письменницькийклуб, який проіснував щосьзо п’ять років, але залишивслід в історії. Прикро буватина “фуршетах”, де все зво-диться до поїдання та випи-вання.

Після “третьої” взагалі ніз ким словом перемовитися.

— Бідує митець…— На жаль, так. І все--

таки творчий люд не обми-нає затишних куточків.

КАВА ДЛЯ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА

— Чи є у Львові улюб-лені вами місця, куди б іззадоволенням повелисвоїх друзів з дальшогочи ближчого зарубіжжя?

— Звичайно. Спершу яб повів гостей у “Світ кави”,хоча там є одна вада. Вінперевантажений великоюкількістю людей, та й снобивже його облюбували. Є щемила серцю “Галка”. Порів-нюючи з серединою 90-х,відзначаю значні зрушення.Єдине, що дратує, це від-сутність належної атмосфе-ри. От збоку вулиці Стефа-ника є цікавий підвальчик“Під куполом”, де відтворе-на своєрідна атмосфера

помешкання 30-х рр. XX ст.Звичайно, є свої акценти,бо то було помешканняпольської письменниці. Ачи не можемо відтворитищось подібне в помешканніукраїнського митця? Тимчасом стилістика більшостінаших “кнайп” витримана упсевдостаровині, і ніхто неможе затримати мене біль-ше години. Починається га-лас, звучить “зековська”або “распутінська” попса.

Кілька років тому прибувуперше до Львова ВацлавГавел. Забажалося попитикави. Зупинилися в літньо-му ресторанчику на прос-пекті Свободи, що під місь-кими мурами. І уявіть собі:йому приносять каву в од-норазовому пластиковому“стакані”. Ще один казус,пов’язаний з чеським Пре-зидентом. У Львові супро-воджувати Гавела головатодішньої облдержадмініс-трації Михайло Гладій дору-чив мені. На дипломатичнійслужбі в Празі неодноразо-во ми зустрічалися з паномПрезидентом, багато гово-рили про долю України тапро перспективи розвитку.Зокрема, я постійно заува-жував, що Україна — то сво-єрідний європейський фон-тан, який ще не затих. Вінсерйозно переймався на-шими проблемами. Взагалі,вважаю, чи не єдиний полі-тик у світі, котрий є правди-вим нашим симпатиком.Отож, переходимо проспек-том Свободи. Зупинилисябіля пам’ятника Шевченко-ві. Вацлав Гавел висловивбажання покласти квіти допідніжжя Кобзаря. Але цьо-го протоколом чомусь непередбачили. Виручив раді-ожурналіст Казимир Плак-сюк. За якихось дві хвилинивін, на моє прохання, діс-тав-таки букет. І Гавел зали-шився задоволеним.

Тому, вважаю, що самечерез аромат львівської ка-ви, львівського пива, ман-дрівки нашим містом (авто-мобілем він відмовився ско-ристатися) ота симпатія доУкраїни ще глибше закоріни-лася.

Ми якось з вами перей-шли з однієї теми до ін-шої…

— Чому ж? За вели-ким рахунком, кожнимсловом намагаємося сяг-нути людської сутнос-ті, пізнати характер, щоформує митця.

— Тоді варто додати та-ке. Якщо ми говоримо продіалог митця з суспільс-твом, то повинні будуватийого не банально, а творчо.І обов’язково керуватися —любов’ю до людини, при-хильністю. За що й вип’ємопо гальбі пива!

Тим часом за іншим кін-цем столу під яблунею вжепопоралася пані Наталя —дружина Романа Лубків-ського. Нас чекали якісьособливі домашні делікате-си. Правда, спочатку госпо-диня бідкалася, що не всевдалося. Але реальністьперевершила сподівання.Обід видався славним.

А під хатою присів наколоду внук Северин. Вінуже набавився з чотирила-пими “співмешканцями” —песиком Арчібальдом і ко-тиком Стефиком. Сперся взадумі на старе колесо відвоза. Крутиться колесо жит-тя. І на згадку про цю не-повторну мить ми вирішилисфотографувати двох Луб-ківських…

КІЛЬКА ЗАСТЕРЕЖЕНЬ РОМАНА ЛУБКІВСЬКОГО

ч. 2 (170), 8—14 січня 2003 р. “СЛОВО Просвіти”

11Звичаї

У Дубаневичах вертеп “Україн-ка” живив своїм патріотизмом од-носельців аж до 1974 року, коликадебістам вдалося його викрити ірозгромити.

Невідомий автор вертепу —творець “Українки” — патріот-опти-міст. У його вертепі носіями україн-ських державницьких ідей є укра-їнське козацтво — наша минувши-на і герої новітньої історії України— українські повстанці з УПА, а відУкраїни як держави промовляє дів-чина-українка.

Уже на самому початку верте-пу, в коридорному заспіві, видно,що український повстанець вірив:“повстане Україна, хоч я не будужив”. Такі свідомо віддавали життяза майбутню вільну Україну, частовони вмирали зі словами “СлаваУкраїні!”. У вертепі повстанецьпромовляє: “За кращу долю —найкращі лицарі лягли”, щоби“вийшла Україна з неволі і минуло-ся наше ярмо”.

У стислій формі в “Українці”змальовано владу більшовицько-сталінського ґатунку, там москальнаказує: “брось разгаварівать прокакую-то Україну! Ми вам дадім,сволочі, Україну!” Також тут співа-ється колядка “На Різдвяні свята”— українців у часи радянізації за-хідноукраїнських земель і сибір-ських заслань. Чується заклик “неплач, стара мати, не сумуй, роди-нонько, бо недовго панувати катамна Вкраїні”.

Важливо, що автор “Українки”зумів наголосити на найхарактер-ніших наслідках колоніальногостановища України: неволя, катор-

жні сибіри, московське засилля,зросійщення, нищення національ-них святинь. А прикінцеві моноло-ги повстанців в “Українці” ствер-джують, що “Україна слави дочека-лась” і що її “сини на сторожі кор-донів пильнують вкраїнське добро,що Україна — незалежна вільнадержава”.

Можемо впевнено сказати, щоавтор “Українки” — котрийсь ізповстанців, який діяв серед дуба-невичан. У селі Конюшки-Тулиго-лівські, що за якихось 10 км. відДубаневичів, побутує думка, щоавтором відомої колядки “Сумнийсвятий вечір” був їхній односелець

Василь Ільків — Дністровий, ко-лишній в’язень Берези Картузької.Глибоко обізнаний з історією ікультурою рідного народу, наділе-ний даром слова, з 1944 року —районний пропагандист УПА. Во-сени 1946 року, оточений і тяжкопоранений облавниками, останнюкулю залишив собі, щоб не здати-ся ворогові.

Шкода, що цього року в Дет-ройті (США) відійшов у вічністьдоктор, професор Богдан Яньо-Крук — Мелодія. Це колишній пов-станець з УПА, родом з тих же Ко-нюшок-Тулиголівських. Йому вда-лося вціліти під час рейду упавців

у 1947 році у Західну Німеччину.Він тоді мав незакінчену вищу осві-ту і справами повстанського фоль-клору міг цікавитися… До речі, йо-го дружина Мирослава Ласовська-Крук, українська письменниця веміграції, написала дві дитячіп’єси, присвячені національно-виз-вольному рухові — “Я повернусь”та “Не продам!”

Важливо, що вертеп діяв із ро-ку в рік у Дубаневичах аж до 1974року, до його розгрому кадебіста-ми.

Автор цих рядків пам’ятає, якрадянських ідеологів шокував ду-баневицький вертеп і як вони на

своїх ідеологічних нарадах наголо-шували на дубаневицькому факто-рі. Як бідкалися: на тридцятому ро-ці радянської влади у Дубаневи-чах сільські школярі пропагувалиідеї українського націоналізму (са-мостійної державності), увіковічню-вали повстанців…

Довге життя вертепу в Дубане-вичах пояснюється особливістюсела: там на громадських засадахчи не за одну ніч на сільській пло-щі виріс будинок “Просвіти”, незва-жаючи на заборони польськихвластей. До “Просвіти” горнулосявсе село. У середньому за розмі-ром галицькому селі до війни було258 господарств, а на осінь 1944року — майже два десятки пов-станців. Це доволі вагомий показ-ник активної участі односельців унаціонально-визвольній боротьбі.

Мені на все життя запам’ята-лася поїздка з гуртом дубаневичанна відкриття пам’ятника козацькоїслави у Пляшевій під Берестечкому 1991 році, де ми всі разом пере-жили небувале піднесення, булиосвячені небаченою кількістю пат-ріотично налаштованих сердецьпід морем національних прапорівчи не з усієї України. Повертаю-чись додому, вечеряли. Ніколи незабуду того чарівного співочогодійства, виконуваного дубане-вицьким гуртом, що стояв навколовечірньої ватри під прапорами —український дух воскресав із но-вою силою.

Володимир ГОЛИНСЬКИЙ,м. Рудки, що на Львівщині

Уляна Петрівна пам’ятає по-над тисячу народних пісень. “Явзагалі пам’ятуща”, — говоритьвона, ховаючи світлий вогник углибині своїх теплих сивих очей.Пам’ятає вона навіть той час, ко-ли вчилася ходити. Ніхто не ві-рить, а вона пам’ятає. Пам’ятає ітой момент, коли років у два їйщось наснилося, і вона, проки-нувшись, уперше заспівала. І то-ді, коли трошки пізніше, кружля-ла з піснями по хаті, аж головазапаморочилася. Дісталося тодівід мами за ті пісні.

Уляна Петрівна взагалі багаточого пам’ятає. Пам’ятає, як однієїночі до її батька, призначеного го-ловою сільради, прийшли “хлопціз лісу” і наказали зібрати хлібадля вояків. Вона тоді невідомочого прокинулася і все бачила.Бачила, як батько пішов у ніч поселу, будячи тишу. Назбирав тодізбіжжя, ще й допоміг прилашту-вати все на підводу. А потім хтосьдоніс, що голова сільради допо-магає бандитам. “Пришили полі-тику” — хитає головою УлянаПетрівна. Ішов 1947 рік. А черездва роки мати на численні запитиотримала звістку, що чоловік по-мер.

Пам’ятає усі пісні, що співалаїї мама, Оксана Федорівна. А тавсю свою журбу за нещасну вдо-вину долю переливала в пісню.Часто, сидячи за ткацьким вер-статом, заводила вона тужливихпід ритмічний перестук кросен.Уляна вбирала ті пісні, ховаючи,як найдорожчий скарб, у своємусерці. Разом із тим, переймала імамині секрети ткацтва. І потімлюди, розглядаючи тоненькі по-ліські серпанки, виткані рукамимайстрині, дивувалися: чи то піс-ня лягла на полотно, чи то полот-но стало піснею.

Перше визнання до УляниКот прийшло несподівано. Вонаякраз поверталася з колгоспногополя, де працювала ланковою,

коли їй сказали, що з Києва приї-хала фольклорна експедиція і бу-де записувати народні пісні. Доклубу, де зібралося мало не всесело, її завели майже силоміць.Усі місця вже були зайняті, тожУляна примостилася біля грубки.Так і прослухала виступи одно-сельців. Усі вже збиралися роз-ходитися, коли раптом хтось по-бачив її. Попросили заспівати. Насцену вона тоді так і не вийшла— заспівала з місця, від грубки.Та так заспівала, що поважні гос-ті з Києва примовкли і ловили ко-жен звук її чистого високого голо-су. А тоді попросили заспіватище, і ще, і ще…

Їй пророкували участь у хоріВерьовки. Але їхати до Києва бу-ло боязко, все ж таки була вжеродина, діти. Та й на місці виріши-ли, що нема чого таланти спро-ваджувати до столиці, треба умі-ти їх берегти. І створили в селіКрупів’ї Дубровицького району,що на Рівненщині, свій фоль-клорно-етнографічний колектив,солісткою якого стала Уляна Кот.

Але велика сцена не забари-лася. У 1984 році Уляна Кот з ко-лективом стала переможцемпершого телетурніру “Сонячнікларнети”, потім були перемоги врадіоконкурсі “Золоті ключі”, ба-гатьох республіканських та об-ласних оглядах народної твор-чості. У 1985 році фірма “Мело-дія” випустила диск-гігант “СпіваєУляна Кот”.

Паралельно прийшло виз-нання і до витворів її рук. Полісь-ку майстриню запросили до Рів-ненського комбінату народнихпромислів, почалися авторськівиставки. У 1981 році Уляні Пет-рівні було присвоєно звання“Заслужений майстер народноїтворчості УРСР”. Її поліські сер-панки об’їздили увесь світ, і ниніткані рушники та сорочки від Уля-

ни Кот зберігаються в музеях таприватних колекціях Києва, Льво-ва, Алмати, Москви, Чехословач-чини, Польщі, Канади, Америки. Інині, коли в Музеї народної архі-тектури і побуту в Пирогові влаш-товуються Дні ткацтва, багато хтоспеціально розшукує “майстринюз Полісся, що так гарно співає”.

Багато записів Уляни Кот нинізберігається у фондах україн-ського радіо, в архівах різноманіт-них фольклорних експедицій танародознавців. Є вони і в редакції“Української хвилі” на радіо “Сво-бода”. Останні були зроблені підчас поїздки до Вашингтона назапрошення Смітсонівського інс-титуту. Тоді Уляна Кот представ-ляла Україну на фольклорномуфестивалі національних меншинАмерики. Записів справді багато.Але ще більше не виспівано, несказано. Скільки казок, традицій,звичаїв, обрядів вона знає! І непросто знає, а відчуває, розумієвсю глибину народної мудрості,що передавалася з покоління допокоління. В розмові Уляна Пет-рівна раз-по-раз переходить напісню. Дещо я записала на свійрепортерський диктофон. “Пи-шіть усе, — радить майстриня, —черпайте з мене, поки є час. Шко-да буде забирати це з собою”.

Свого часу Уляна Кот сталаініціатором створення у селі ди-тячої фольклорно-етнографічноїстудії “Серпанок”, куди прибігалиі школярі, і дошкільнята, і з вели-чезним задоволенням виспівува-ли-переймали народні пісні. Сту-дія існує й нині, тепер нею керу-ють вихованці Уляни Петрівни.Начебто усе гаразд, однак бо-лить душа: народна пісня, навітьна селі, все більше зникає з побу-ту, витісняючись супермоднимичужими мотивами. Зникають зжиття прадавні народні традиціїта обряди, на яких виросло і наб-

ралося мудрості не од-не покоління. І душілюдей спустошуються,розгублюються, а потімі розвіюються по сві-тах. Та й на сцені, на-віть сільській, народнапісня лунає все рідше. Ілюди замикаються всобі, а не витримає чи-ясь душа, заспіває, —озираються подивова-но: напилася людина,чи що? “Що з нами ко-їться?” — запитує Уля-на Петрівна, і це питан-ня зависає в повітрі. Ай справді — що?

Сидимо в затишнійхатині Уляни Петрівни,що примостилася підсамим лісом на краюсела, п’ємо запашнийчай із лісових трав таягід біля грубки, де“Бог живе”, гортаємосторінки родинногоальбому. Ось мала Улянка з бра-тами та сестрами на руках у ма-ми й тата. Ось — вона з мамоюза верстатом. Ось — у незміннійвишиванці й корсетику на різно-манітних виставках, форумах,концертах. Ось — уже її діти,онуки, правнук. Очі Уляни Петрів-ни зволожуються — доля пороз-кидала дітей по світу: один син вІспанії на заробітках, інший пус-тив коріння в Білорусі, третій синз дочкою теж поїхали з села. Ні,вона не скаржиться, вона радаза дітей. І все ж таки…

На прощання Уляна Петрівнаподарувала ще одну пісню, влас-ну. “Хоч думки будуть линуть посвіту, як зозуля, шукати діток, тане зрадьте мого заповіту — по-вертайтесь у рідний куток,” —співається у ній. Попросила датицю пісню комусь із відомих співа-ків — може, заспівають. І, може,

почують її мільйони дітей, що по-розліталися з материнського гніз-да — частіше навідуватимутьсядо рідних. А ні — то хоч подумкиприлинуть на крилах пісні, зігрі-ють материнське серце.

Поверталася я додому засні-женою сільською дорогою, а впам’яті лишилися слова УляниПетрівни: “Ото буває, як станедуже сумно одній у хаті, чи схо-пить щось за серце, стисне туга,то підіпруся собі біля грубки — тай співаю. І біда відступає, легшестає на душі”. Ось таке її життя— як нескінченна виспівана піс-ня, де поєдналися і радість, і ту-га, і біль, і сподівання на краще.Пісня, яку варто послухати і збе-регти у своєму серці.

Наталка ПОЗНЯК,Рівненська обл.

НАША СЛАВА

ТРАДИЦІЇ

Записаний навесні 2001року в селі Дубаневичі ко-лишнього Рудківського райо-ну (нині Городоцького),Львівської області. Записзроблено від громадян цьогосела, які свого часу ходилипо домівках з “Українкою” наРіздвяні свята, — Капиці Іва-на, Капиці Ганни та МузикиГригорія. Від них зроблено імагнітний запис мелодій пісні“Український повстанець” таколядки “На Різдвяні свята”.

ПОВЕРТАЙСЯ,Фото Т.

Карпінської

ч. 2 (170), 8—14 січня 2003 р. “СЛОВО Просвіти”

15Палітра

Мине багато років і Микола Андрійо-вич Стороженко скаже, що, можливо, цідитячі враження якимось чином зумови-ли те, що нині він спеціалізується на хра-мовому живописі, очолює майстернюхрамового живопису в Українській націо-нальній академії мистецтв.

Я не знаю, яке з цих трьох слів —людина, художник, патріот — поставитина перше місце, адже ці три поняттяскладають єдине ціле його особистості,доповнюють одне одного, живлятьсяодне одним.

Ця людина вражає не лише своїм різ-нобічним розвитком — інтелектуальним,моральним, духовним. Будучи художни-ком-монументалістом, Микола Андрійо-вич працює як станковіст, ілюструє книж-ки. Одна з його заповітних “монументаль-них” мрій — проілюструвати Кобзар. Надцим він працює вже понад двадцять ро-ків. Як художник — це людина надзвичай-но чесна з собою… Саме чесність булаосновною причиною, чому відмовивсяочолити роботи з розпису відбудованогоМихайлівського Золотоверхого собору вКиєві. (Дали дуже мало часу.) Ця чесність

завадила йому завершити розписи у цер-кві Миколи Притиска на Подолі…

А втім, розпочиналося все у часи хру-щовської відлиги. Вони, тоді ще молодіхудожники, були захоплені хвилею за-гального національного відродження.Монументальне мистецтво — і архітекту-ра, і скульптура, і живопис — значною мі-рою відображає загальну культуру сус-пільства, рівень його духовності, економі-ку. Адже ж не може існувати духовністьна голому місці, вона має спиратися натрадиції, а отже, мова йде про генетичнудуховність. Саме ця національна духов-ність так допікала радянський владі, і са-ме через неї був знищений Михайло Бой-чук і його спадщина. Бойчукові вдалосядосягти дивовижного — виразити націо-нальне не через зовнішню атрибутику, ачерез форму, лінію малюнка. Будь-якавлада завжди розуміла значимість мону-ментального мистецтва. Недарма всі ве-ликі завойовники були такими нещадни-ми до пам’яток архітектури, до святинь.Дуже послідовно виявилася ця політикау знищенні радянською владою архітек-тури Києва. Адже крім того, що ці пам’ят-

ки є виразниками культури, вони маютьтакож дуже сильний зворотний вплив —мовчазно, але безнастанно нагадуютьлюдям про те, ким ті є.

Посилаючись на можливості технік,художники намагались уникнути вимогнасаджуваного “реалізму”. Але, в ціло-му, звичайно, то був дуже складний час,долі багатьох митців складалися трагіч-но.

На жаль, наші чиновники, а часом інастоятелі церков, мислять ще тими,радянськими категоріями. Їм невтямки,що мистецтво — не конвеєрне вироб-ництво і його не можна “гнати” за пла-ном. Тому вони ставлять перед худож-никами певні часові обмеження, а це, всвою чергу, призводить до того, що довиконання робіт залучаються заробіт-чани, насправді байдужі і далекі відмистецтва.

Орест ЧЕРДАКЛІНа фото: Микола Стороженко у церкві

Миколи Притиска на Подолі

ЧОМУ ВАСИЛЯ СЕМЕНЮКА В РІДНОМУСЕЛІ НЕ ВИЗНАЮТЬ ХУДОЖНИКОМ?

У Львівському музеї етнографії та художньогопромислу розгорнуто ювілейну виставку відомого ук-раїнського графіка Василя Семенюка. Доцент Львів-ської академії мистецтв. Працює з папером, склом,шкірою. Знаний як художник-авангардист. Започатку-вав у сучасному образотворчому мистецтві напрям,якому наразі критики назви не придумали.

Усе почалось із “Сонячних кларнетів” Павла Тичи-ни. Незнана фантасмагорійність образів заполонила.Читав-перечитував. І що сильніше заглиблювався,то, здавалося, більше віддалявся од поетового світу.Олівець потягнув лінію. Другу. Стелилися вони див-

ними силуета-ми. Не трима-лися купи. Рад-ше — середи-ни. Чи то зноси-лися -зл і таливправо догори.А чи сповзали-занурювалисядонизу.

Уже пізнішедізнається протак званий за-кон золотогоперетину. Колизвинуватять узміщенні відцентру.

“Так ніхтоне малює!” —лунали голосикритиків.

“А інакше не вмію. І не буду”, — замріювався надчерговим рядком Тичини. Він досі “Сонячні кларне-ти” вважає однією з найгеніальніших збірок україн-ської поезії. А ще “Зелену Євангелію” Богдана-ІгоряАнтонича.

Антонич дав новий поштовх до творчості. Худож-ник ламав стереотипи, усе далі відходив од звичногопотрактування композиції. Олівець знову розбризка-но-фонтанно витанцьовував-випорхував у чудер-нацьки-химерних лініях. Лягав під колір. Він бачивмайже гармонію. Відчував органічне злиття ліній, ко-льору та слова. То не було ілюстрацією до прочита-ного. Образи народжувалися не з почерпнутого ряду,а паралельно до нього. Плетиво силуетів і контурівподивовувало тих-таки скептиків: “Коли вже навчиш-ся шанувати центр, малювати по-людськи?”

…Коли стежку засипає сніг, а ти наодинці посе-ред поля-пустелі, ні-ні, та й засвердлить підступне:“Чи не заблукав у світах?” Ідеш ніби навмання, усві-домлюючи одначе, що десь попід тим білясто-яскра-вим килимом і має бути ця стежка.

Ти йдеш манівцями. Чи манівцями? Бо зоріютьтобі в путі якісь невідомі сили, хтось ніби керує хо-дою. І вже впевненіше ступаєш. Ось вони — твоїпроводирі. Тичина, Антонич, Василь Симоненко.

Прошкуєш рідним селом. Зустрічні знімають ка-пелюхи. Мовчки. Чекають, що ти першим привітаєш-ся, бо перевіряють (хитрі гуцули), чи не запанів у міс-ті.

— Слава Йсу, — схиляєшся у пошанівці.Ступаєш до вітцівського обійстя. Там чекає вже

лише ненька. З тобою вітаються сусіди, і ні словапро малярство. І сміх, і гріх. Дві церкви у селі, а ти незробив жодного образу для них.

“Який ти художник, як не вмієш малювати обра-зів”, — це вже нашіптують місцеві “поціновувачі”, отті великі художники, котрі для церкви святих малю-ють і церкви реставрують...”

Зустрів якось таких “великих”. Троє приїхало наіномарках. Разом навчалися в Косові. Ніби перспек-тивні хлопці були, бо вже тоді могли намалювативсе, як на фотографії.

Олівцеві знову затісно в одній площині. Ти вчиту-єшся в Симоненка. Це споріднено з твоїми думками-образами. Вкотре майже на півкроку від отієї гармо-нії лінії, кольору... Чогось бракує?

Нарешті приходить власне слово. Проситься напапір. Народжуються спомини, а чи образки-новели.Але їм же зарано у світ. Бо сколихують-ворохоблятьоті понад п’ять тисяч графічних робіт, які надбав.

Працює потужно, плідно, забуваючи інколи прородину, студентів. Усі картини унікальні, бо не маютькопій. Народжена кожна ніби вперше. Без ескізів, безпопереднього осмислення. Як ота гірська блискави-ця розтинає небо, так уява зроджує сюжет...

Олесь ГАНУЩАК

РОБІТНЯ ГАЛИЦЬКИХ МИТЦІВ

Фантазія — найбільш не-передбачуваний творець, щоне визнає кордонів і обме-жень та завжди прагне досвободи свого вияву. Вартолише дати їй волю — і ніколине знаєш, у які світи вона мо-же тебе завести. “Світ фанта-зій” — це не тільки назва вис-тавки живописних творів київ-ського художника ОлександраКольцова, а ще й місце, дезустрічаються фантазії митцяі… глядача. Оригінальні зоб-раження одразу приваблюютьі зачаровують загадковістю ібагатозначністю. За звичкоюпочинаєш шукати назву підкартиною, щоб хоча б трохинаблизитися до розуміння цихігор уяви, і не знаходиш їх. Ав-тор навмисне не дає назв, якіб спрямовували глядача доякогось остаточно визначено-го змісту, а пропонує кожномувіднайти його самостійно. Осьтак непомітно, немовби йдучиза чарівною сопілкою, пори-наєш у розмаїття кольорів іформ (майже всі картини неплощинні, а мають об’ємніелементи). Власна фантазія,прокидаючись, включається в цю гру інамагається придумати свою назву. Тожкожен має простір для участі у співтвор-чості разом з автором — віднайти щосьблизьке для власної особистості (у ко-гось при спогляданні зображень вини-кає асоціація з мезозойською ерою,хтось серед них раптом “впізнає” моле-кулу ДНК), вивільнити уяву, ув’язненустереотипністю мислення. Картина, та-ким чином, стає множинною, отримуєбезліч проекцій: скільки глядачів —стільки й різноманітних бачень; вонаможе мати величезну кількість назв, і,вірогідно, всі вони будуть відповідати їїнастрою.

Ці дивовижні зображення запрошу-ють нас поблукати паралельними світа-ми, які існують насправді. Недарма жусі ці незвичайні витвори уяви розгор-таються на тлі реалістичних пейзажів,що складаються з основних елементів-стихій: землі, води, повітря, вогню. Па-ралельні світи справді живуть поряд ізнами в реальності, просто ми ще ненавчилися їх бачити і відчувати серцем.

Що ж насправді зображає (або при-ховує) цей таємничий паралельнийсвіт? Асоціативних рядів виникає безліч.Хтось бачить тут початок нашого світу,процес його творення і метаморфоз,формування його гармонійності. Для ко-

гось він — як книга символів, що потре-бує розшифрування. Можливо, це — ві-дображення боротьби різних сил, у якій,звичайно ж, перемагає позитивне нача-ло. Чи, вірогідно, тут вирує вся палітраемоцій і настроїв, мінливих і невлови-мих, несхожих один на одного, що пос-тійно трансформуються, зникають і з’яв-ляються знов. Ще один дотик погляду —і тепер перед нами енергетика або ж ау-ра видимих і невидимих речей, яку мине бачимо, але можемо відчути. Якщо жскласти всі відтінки відчуттів, виклика-них спогляданням, то вимальовуєтьсяще одна версія — відображення станудуші взагалі — в усій його незбагненнос-ті й багатовимірності. Чи ж не душа єтим паралельним світом, що нібито жи-ве в нашій реальності, але який часто непомічаємо, не усвідомлюємо всього йо-го багатства й розмаїття і не вміємознайти туди дорогу. Якби спробуватирозправити крила своєї уяви і помандру-вати в паралельні світи, може, вдасться,нарешті, відчути ауру невидимого?

Катерина ТАРЧЕВСЬКА

АУРА НЕВИДИМОГО

“Я добре пам’ятаю той день. Кульгавий Яшка виби-вав цеглини зі стовпів, які тримали купол, тоді забивавна їх місце дерев’яні кілки, а потому облив їх бензином іпідпалив. На хреста ж накинули довжелезний трос, заче-пили кіньми і — тягли. Церква палала, потому почалаповолі хилитися дзвіниця, а коли нахилилася майже доземлі — впала стрімко й важко. Дзвін ударив так сильно,що якийсь час нічого не було чути. Усе заніміло і виднобуло лише велетенську хмару куряви, що знялася відтого удару… Аж потім під ногами почала рухатися зем-ля, і разом з тим рухом, із землі вирвався крик сотень жі-нок. Чоловіки ж і діди стояли мовчки, завмерши, і здава-лося, що в їхніх очах зупинився час…”.

МИСТЕЦЬКА СТОРОЖАМИКОЛИ СТОРОЖЕНКА

2 Політика

“СЛОВО Просвіти” ч. 2 (170), 8–14 січня 2003 р.

До редакції потрапив цікавий до-кумент. Він називається “Темник№*** Орієнтовний план РіздвяногоВертепу за участю працівників адмі-ністрації Президента, народних де-путатів України, Надзвичайних іПовноважних послів в Україні, дер-жавних і політичних діячів таструктур тощо” з грифом “Длявнутрішнього користування”.

Автор документа невідомий, тим більше,що президентська Адміністрація цілий мину-лий рік переконувала громадськість: до тем-ників вона не має жодного відношення. Ми жвважаємо за потрібне оприлюднити доку-мент. Щоб громадськість знала, який нас-правді вертеп панує у нашій політиці.

1. На ролі Трьох Царів запросити послаСША в Україні Карлоса Паскуаля, посла Ро-сії в Україні Віктора Черномирдіна. На рольтретього царя ще раз запросити п. Паскуаляабо п. Черномирдіна — залежно від того,який зовнішньополітичний курс обере Украї-на в 2003-му році. У разі відверто прозахід-ного вектора зобов’язати п. Паскуаля оголо-сити 2003 роком України в США з відповід-ним збільшенням української квоти лотереї“зелена карта”, позачергового безвідсотково-го кредиту МВФ Україні, вступом нашої дер-жави до НАТО в 2003-му році, створеннямукраїно-американського газового консорціу-му “Івано-Франківськ — Аляска”. (Тут і даліна полях від руки дописано “вобщє оборзє-лі”, далі нерозбірливо, далі — розбірливо,але нецензурне — Ред.)

2. Можливі претенденти на роль Ангела:Віктор Ющенко, лідер блоку “Наша Україна”

у зв’язку з позитивністю іміджу. АнатолійЗленко, міністр закордонних справ, у зв’язкуз успішним виконанням функцій ангела-хра-нителя українського Президента під час са-міту НАТО в Празі.

3. Костюм Чорта по черзі одягати ліде-рам опозиції О. Морозу, Ю. Тимошенко,П. Симоненку. Зобов’язати керівництво 1-гоНаціонального телеканалу та каналу “Інтер”відзняти сюжети на тему “Чорт як головназагроза демократичним реформам Прези-дента Л. Кучми” з подальшим ляканням опо-зицією дітей у “Вечірній казці” і дорослих — у

програмі “Подробності”. (На полях — “чьорттє шо какоє-то” — Ред.)

4. Роль Смерті доручити президенту Іра-ку Саддаму Хусейну. Розглянути як альтер-нативні кандидатури Державної податковоїадміністрації, Генпрокуратури та Міністерс-тва внутрішніх справ України.

5. На роль царя Ірода запросити (Далізакреслено, на полях від руки “ Какой опятьімпічмєнт (нецензурне)?” — Ред.) У зв’язку знеможливістю процедури імпічменту доруча-ти роль царя Ірода всім, кому Смерть та іншіобрізали повноваження в 2002 році.

6. Роль Лікаря української економіки зап-ропонувати представнику Світового банку вУкраїні, Молдові та Білорусі п. Луці Барбоне.

7. На роль Москаля (він же Солдат)запрошувати представників вищого керівно-го складу Збройних сил та Міністерствавнутрішніх справ України у зв’язку з опану-ванням ними культури та мови північногостратегічного партнера. Зобов’язати Мініс-тра внутрішніх справ Ю. Смирнова провестиоперативно-розшукову діяльність з метоювиявлення Москаля-чарівника, якому під си-лу вивчити державну мову і доступною, зро-зумілою мовою викласти її базові засади ви-щому керівному складу Збройних сил та Мі-ністерства внутрішніх справ України.

Почесним виконавцем ролі Москаля вва-жати президента Російської Федерації Воло-димира Путіна.

8. Костюм Кози, яку постійно водять, зап-ропонувати колишньому Кабінету міністрівА. Кінаха. Ознайомити з п. 7 “Орієнтовногоплану” прем’єр-міністра В. Януковича і чле-нів його кабінету. Альтернативною кандида-турою на посаду (костюм) Кози вважати лі-дера партії “Трудова Україна” Сергія Тигіпка,якого водили під час голосувань у парламен-ті з приводу призначення прем’єр-міністра іголови НБУ.

9. Роль Циганки-ворожки, якій позоло-тили ручку, в зв’язку з міждержавними угода-ми доручити компанії “Лукойл” (РосійськаФедерація).

Орієнтовний план вважати затвердже-ним.

Підпис (чий саме — нерозбірливо —Ред.)

Документ читала і оприлюднювала Людмила ПУСТЕЛЬНИК

РІЗДВЯНИЙ ВЕРТЕП: ПОЛІТИЧНА

Останній місяць 2003 року ви-явився для України надзвичай-но напруженим і драматичним

— системна політична криза, яка за-гострилася ще під час парламент-ських виборів, досягла свого апогею впротистоянні протилежних сил у Вер-ховній Раді. Так звана більшість,сформована із блоку “За ЄдУ”,СДПУ(О), яка у сумі не здобула на-лежної довіри виборців, та із силоміць“рекрутованих” депутатів-мажоритар-ників і депутатів-перекинчиків, свогочасу добившись найвищих парла-ментських крісел, пішла у наступ і за-вершила захоплення Верховної Ради.Знехтувавши волевиявленням вибор-ців, грубо ігноруючи протести опози-ційних фракцій (це майже половинадепутатського корпусу), порушуючирегламент та елементарні етичні нор-ми, більшість виконала настановуБанкової: звільнила непоступливо-го голову Нацбанку ВолодимираСтельмаха (до речі, госпіталізованогочерез хворобу) на “свого” Сергія Тигіп-ка, здійснила спробу відняти в опози-ції всі 19 парламентських комітетів таскасувала проголосований у другомучитанні проект бюджету на 2003 рік зметою його корегування в інтересахправлячих кланів.

Ніщо не завадило більшості до-битися свого. Блокування опозицієюпарламентської трибуни було обійде-не голосуванням “поіменними бюле-тенями”. Замість легітимно обраноїЛічильної комісії була створена своя— тимчасова. У полемічному запалідепутат з більшості п. Гапочка прого-ворився, що при обранні п. Литвинана спікера дехто з депутатів кидав па-пірці замість бюлетенів, хоч їм запла-тили гроші за потрібне голосування.Так те, про що догадувалися, сталоявним.

Це лише деталі, хоч і промовис-ті, що характеризують моральну сут-ність депутатів, які стали під олігар-хічні прапори і не гребують жоднимизасобами для досягнення своєї ме-ти. А мета — остаточне захопленнякланово-олігархічною верхівкою начолі з Президентом абсолютної вла-ди в Україні. Останній бастіон нашляху до цього — обрана народомВерховна Рада, — яка тепер повніс-тю підібгана під себе Банковою.

Опозиція виявилась безсилоюперед брутальною нахабністю біль-шості, та здаватися не збирається.Значно радикалізувався у зв’язку зподіями у Верховній Раді толеран-тний і компромісний лідер найбіль-

шої фракції “Наша Україна” ВікторЮщенко. По гарячих слідах він зая-вив, що в разі, якщо не буде знайде-но компромісу у Верховній Раді, тонеобхідно оголошувати загально-український страйк та вести мовупро дострокові парламентські ви-бори. Він бачить два виходи із ситу-ації: або більшість має визнати го-лосування 17 грудня як таке, “що невідбулося”, та “повернути статус-кво” станом на 10 годину 17 грудня;або те, чого не зможуть зробитидепутати, “здатна буде зробитивулиця”.

З такою позицією солідаризують-ся також лідери інших опозиційнихфракцій — Юлія Тимошенко, Олек-сандр Мороз та Петро Симоненко.Останній, зокрема, з парламентськоїтрибуни заявив: “У стінах парла-менту стався злочин при безпосе-редній участі президента Кучми” ізапропонував звертатися до “світо-вої громадськості та Парламент-ської асамблеї Ради Європи щодотого, що в українському парламен-ті вчинено заколот і клани захопи-ли владу”.

На противагу більшості лідериопозиційних фракцій утворили між-фракційне об’єднання “За Україну,демократію та парламентаризм”.Вони закликали бойкотувати роботуВерховної Ради, подати до суду зафальшування підсумків голосуван-ня, добиватися проведення достро-кових парламентських і президент-ських виборів та закликали до орга-нізації загальноукраїнського страйкуі масових акцій протесту в Києві, як-що ситуація у Верховній Раді не змі-ниться на краще.

Таке об’єднання може видатисянеорганічним через ідеологічну роз-біжність фракцій, що його утворю-ють, — на думку багатьох, комуністиу ньому є чужорідним тілом. Цесправді так, але в ситуації, коли підреальною загрозою демократія, пар-ламентаризм, сама незалежність Ук-раїни, а цілі збігаються — треба пе-репинити шлях тоталітаризмові тадиктатурі, що їх уособлюють олігар-

хічні клани, які фактично вже захопи-ли всі гілки влади разом із четвертою— системою засобів масової інфор-мації — включно. Тут слід добиратисоюзників, виходячи з конкретногозавдання, не зважаючи, чия політич-на фізіономія подобається, а чия ні.

Однак мало хто з тверезих укра-їнців не бачить, що загроза нашій не-залежності сьогодні йде, як не пара-доксально, саме від чинної владноїверхівки. Нахабність та безпардон-ність, з якою діє в парламенті такзвана більшість, свідчить, що Прези-дент, у зв’язку зі щільною міжнарод-

ною ізоляцією, безоглядно кидає Ук-раїну в обійми Росії і, схоже, зару-чився підтримкою Путіна у своїйвнутрішній та зовнішній політиці, заяку, звісно, дорогою ціною доведеть-ся розплачуватися, на жаль, не йомуособисто, а вкраїнському народові.Про це свідчить не тільки останняпоїздка на поклін до білокам’яної, ай безпрецедентна заява одіозногошефа Головного інформаційного уп-равління адміністрації Кучми СергіяВасильєва, який, за словами канад-ської газети THE GLOBE AND MAIL,заявив, що українські власті вважа-ють записи Мельниченка підроб-кою, сфабрикованою співробітни-ками американської адміністрації,що виступають за відставку панаКучми і заміну його прозахідним лі-дером опозиції, колишнім прем’єр-міністром Віктором Ющенком.

Що ж до самих записів МиколиМельниченка, то на початку грудня вКиєві відбулася презентація першоїчастини його книжка “Хто є хто. Надивані президента Кучми”. Про са-му книжку — окрема розмова, нині жварто зазначити, що записи, дібранів ній за тематикою та за персоналія-ми, справляють гнітюче враження.Якщо вірити, що вони достовірні (ане вірить цьому мало хто), то сам га-рант і його найближче оточення — аце діючі політики і вищі посадові осо-би Микола Азаров, Леонід Деркач,Борис Холод, Юрій Кравченко, Олек-сандр Кузьмук, Віктор Медведчук,Михайло Потебенько, Олександр

Зінченко, Віктор Янукович — поста-ють, м’яко кажучи, в дуже неприваб-ливому світлі. І для того, хто прочи-тав цю книжку, стає повністю зрозу-мілим все те, що діється нині у Вер-ховній Раді, — все випливає з одно-го джерела.

Тож президентському оточеннюнічого не лишається, як заперечува-ти справжність записів Мельничен-ка, і спробувати устами президент-ського чиновника Васильєва зіпхну-ти відповідальність на співробітниківадміністрації США. Чи не нагадує цевам, шановний читачу, зловісні “під-

ступи ворогів” радянських часів? А йсправді, владна верхівка України, за-гостривши відносини зі США у спра-ві з “Кольчугами”, тепер, якщо сприй-мати заяву Васильєва як офіційну(інакше вона й не сприймається),відкрито стає на стежку “холодноївійни”, що може обернутися для дер-жави драматичними наслідками.

Завершуючи тему, варто повто-рити ще раз, що останній місяць2002 року виявився для України нап-руженим та драматичним. І не тільки— він може стати для неї по-справ-жньому трагічним. Щоб цього несталося, на захист демократичнихцінностей, інтересів українськогосуспільства, незалежності і самос-тійності держави повинен стати самнарод. Тільки він, скинувши з себемовчазну покірливість і збайдужі-лість та підтримавши опозиційнісили, здатен перепинити шлях то-талітаризмові і розпочати будів-ництво нової України, де він будегосподарем, де його голос чути-муть, де з ним рахуватимуться, іде він забезпечить собі гідний доб-рожиток.

Віталій КАРПЕНКО19.12.2002

Думайте, хлопці, думайте, ми так на вас сподіваємося...

Фото О

. Ващ

енка

ПАРЛАМЕНТСЬКА КРИЗА:НАСТУП ТОТАЛІТАРИЗМУ

P.S. Як читач уже знає, голосу-вання 24 грудня у таємному режимізробило явним те, про що ранішевсі лише здогадувалися: моноліт-ної більшості не існує, зігнані сило-міць до неї депутати позбулисястраху при таємному голосуванні, інелегітимне рішення від 17 груднящодо відібрання в опозиції коміте-тів було скасоване. Це відчутнийудар по позиції Кучми-Медведчука,оскільки всі побачили, що парла-мент, коли йдеться про речі над-принципові, здатен позбутися “руч-ного керування” з Банкової вулиці.Навіть найактивніший адвокат-самоук об’єднаних есдеків ЛеонідКравчук публічно заспівав заупо-кійної так званій більшості. Однакце зовсім не означає остаточної пе-ремоги опозиційних сил, а лишесвідчить про серйозну хворобу такзваної більшості. Проте, як дотеп-но зазначило Інтернет-видання“Українська правда”, констатува-ти її смерть ще зарано, оскількидля реанімації є кабінет інтенсив-ної терапії на тій же Банковій. Ко-ротке шок-затишшя може означа-ти, що або “головлікар” ще засправу не брався, або “ліки” йоговже не діють…

На цій позитивній ноті можнабуло б закінчити огляд, якби невнутрішня тривога: треба зовсім незнати ту компанію, що нині окопа-лася на Банковій, щоб думати, щовона примирилася з поразкою.Скоріше навпаки — вона ще ак-тивніше все робитиме для реван-шу в майбутньому. І вже робить,продовжуючи засівати всю Українуесдеківським насінням: уже післязгадуваного голосування прези-дентським указом ще одна об-ласть, Чернігівська, віддана — невикликає сумніву з чиєї подачі — врозпорядження депутата-есдекаВалентина Мельничука.

Отож, не слід поспішати з пе-реможними торжествами. Навпа-ки, треба посилити пильність і дба-ти про монолітність національно-демократичних сил. Тільки тодіможна успішно протистояти загро-зі тоталітаризму, надійно перепи-нити шлях його наступові.

В.К.27.12.2002

14

“СЛОВО Просвіти” ч. 2 (170), 8–14 січня 2003 р.

Хліб і видовища

СКРИНЬКА,ДЕ ЖИВЕСВЯТО

Що робить свято святом? Одназ умов — поєднання урочистого(тільки щоб воно не надто затягу-валося) і розважального (бажанопобільше і довше). Протягом сто-літь людство проявляло неабиякуфантазію у створенні справжньогосвята. І однією з найулюбленішихукраїнських святкових розваг буввертеп — старовинний ляльковийтеатр. Історія вертепу починаєтьсяз середини ХVІІ ст. (перша доку-ментальна згадка про нього дату-ється 1667 р.). Великої популяр-ності вертеп набув у ХVІІІ — ХІХстоліттях, а найдовше він протри-мався на Західній Україні.

Вертепна вистава розгортала-ся в скриньці, яка зовнішнім вигля-дом нагадувала двоповерховийбудиночок, тобто це була своєрід-на двоярусна сцена. За “акторів”правили дерев’яні ляльки, якихвертепник пересував на дротиках,він же і говорив, змінюючи голос,за кожну дійову особу. Дворівне-вість вертепу — не випадкова, ос-кільки в ньому поєднувалися “ви-сока” релігійна драма і “низька”світська сатирична гра. На верхнійсцені демонструвалися біблійнісюжети (головним чином про Різ-дво Христове), а потому дія пере-міщувалася на нижню сцену, деувагою глядачів заволодівали ко-мічні персонажі, що розігрувалижартівливі сцени з народного жит-тя. Популярні персонажі вертепуявляли собою яскраві соціальнітипи. Серед них — Москаль, Лях-шляхтич, Циган, Баба, Дяк, Шин-кар і, звичайно ж, Жид та Козак.П’єси розважального “нижньогоповерху”, що виконувалися живоюнародною мовою і базувалися нафольклорі, викликали більший ін-терес публіки, ніж урочистий “вер-хній поверх”. Проте, для тієї епохиважко уявити, щоб два поверхивертепу — “серйозний” і “сміхо-вий”, існували окремо, оскільки то-ді в будь-якому святковому аборозважальному дійстві поєднува-лися морально-духовний і карна-вально-сміховий рівень.

Сатиричні вистави “нижньогоповерху” походять від інтермедій— невеликих за обсягом гуморис-тичних п’єс, які ставилися студен-тами Київської академії. Згодом,коли в середині ХVІІІ століття те-атральні вистави в академії булизаборонені духовенством, персо-нажі і теми інтермедій успадкува-лися вертепом. Він ще й рятуваввід голодної смерті найбіднішихстудентів-бурсаків Київської ака-демії — на Різдво і Новий рік вониходили з вертепом і зіркою Подо-лом та іншими частинами міста,колядували і розігрували вертепнівистави, за що городяни щедро їхпригощали та давали якусь копій-чину (потім цю добру традицію ко-лядування з вертепом перейняли ікиївські міщани та ремісники). Доречі, вважається, що саме від гу-мористичних вистав “нижнього по-верху” вертепу веде свої витокиукраїнська театральна комедія.

З часом персонажі вертепусправді “ожили” — вони перейшлив зимові театралізовані святковікарнавали-дійства (які існувалище за язичництва) такі, зокрема,як “водіння кози”. Щоправда, внаш час оте “водіння кози” маєзовсім інше значення, й відтакдобре знайоме тим чоловікам, хтолюбить подовжувати свято, прос-туючи від шинка до шинка (про-бачте, від бару до бару).

Катерина ТАРЧЕВСЬКА

Нещодавно український гурт“Воплі Відоплясова” запрезентувавсвій черговий компакт-диск із виті-юватою, претензійною та гучноюназвою “Файно”.Файно чи не фай-но, а Олег Скрип-ка, Олександр Пі-па, Євген Рогов-ський та СергійСахно — хлопціфайні, однознач-но, та й успіх,якого вони досяг-ли не лише в Ук-раїні, “має всі під-стави претенду-вати”, адже ве-вешникам вже йне десять років якна сцені, вже й не двадцять роківяк від народження, а назвати їхвчорашніми ніхто не може, бо під-став для цього не дають. Думаєть-ся, що це тому, що і сам лідер гур-ту і його оточення, крім усього тогой того… ще й думають та знають,що роблять. Поява “ВВ” на україн-ському естрадному олімпі сталасвоєрідною революцією та темоюдля дискусій не одного поколінняпатріотів та інших -отів, але здаєть-ся зовсім не зачепила ані ОлегаСкрипку, ані його колег. У непрофе-сійності їх може звинуватити хібащо повний музичний “лох”, у нещи-рості — ура-патріотичний плебс, унеконкурентоспроможності — ніх-то. Вони не є музиками з вулиці(нехай пробачать музиканти, якимдоводиться заробляти на вулиці),українська нещирість, як закид зприводу мовного фактору, тобтосуржику, яким Олег “стьобається”на сцені — це той самий сучаснийчи не “польтавський” діалект, якийможна почути за сто метрів відцентру будь-якого українського міс-та. “Вони ж “свальбу грають,” — ка-жуть серед музикантів, а це є непоганою оцінкою, як хтось би мігподумати. А конкуренти на сьогод-ні у них з’являються, але треба щепожити і тоді побачимо, чи спро-можні вони протягом більш ніж де-сятиліття протримати свій рейтингта вийти з ним за межі України. От-же поживемо — побачимо, а насьогодні український фанвевешний

народ вже побачив і почув “Файно”, тобто все, що можна почути з дис-ку. У київському Палаці спорту, заоцінками самого Скрипки, народубувало й більше, але і на “файнешоу” зібралося чи не півсвіту шану-

вальників, тан-цювальників іпросто відвертофанатіючих при-хильників. Святовідбулося і дискстав для числен-них шануваль-ників чи не тимичобітками, якіВакула подару-вав своїй Оксані.Тут хлопці пот-рапили у благо-датну лавину по-зитивних над-

бань від аудіокампанії “Лавіна Мю-зик”, що станнім часом покликаназахищати всі права на народнувласність, тобто “ВВ”. Звичайно,що виключно у сенсі здобутків, якінаповнюють колекцію сучасої укра-їнської естради. А концертна прог-рама відтворила щонайменшефакт розширення кругозору такульторологічних уподобань як са-мого лідера, так і його команди.Поспівали вони новеньке, згадали“Політрок” і розважили шоу-програ-мою, у якій Олег Скрипка з’явивсявже й з індійською крапкою посе-ред лоба та у стані повної ейфоріївід індійських мелодій і в компаніїтанцівниць, що порадували гляда-чів елементами танцю живота.Зрозуміло, що все це стало резуль-татом перебування у такій гарячійта близькій нам, та й українськійкультурі, Індії. Чим вам не промоте-орії індоєвропейського походжен-ня…

“ВВ” — пожежа на все життя,переконливо засвідчили всі еле-менти дизайну та кінокліпоблоків,що супроводжували супер-шоу“Файно”.

Поговорити з Самим ОлегомСкрипкою якось не пощастило.Зрозуміло, що у передноворічні дніта й в процесі активної кіноактор-ської діяльності зупинити і змінититраекторію орбіти зірки просто не-можливо. Може і не варто, подума-лося мені, бо й так чимало цікаво-го знаю і про файних хлопців, тоб-

то їх тернистий шлях до зірок… Чо-мусь у казку потягло… Згадалося!Дуже кортить побачити його у роліпринца, що в мюзиклі “Попелюш-ка”, який телеканал “Інтер” не одиндень, сором’язливо, мов крізь щі-лину і по краплі в день рекламує…Інтрига… Але мені хочеться дізна-тися про інше, бо казковим героємта актором Олег Скрипка став нетак давно, а прожив до цього часу,тобто періоду світової слави, щеодне, непросте життя.

По-перше, хочеться розповістичитачам — той факт, що ОлегСкрипка — один з титулованихВУТ “Просвіта”, тобто нагородже-ний медаллю “Будівничий України”,яку на сьогодні народ вже прозвав“будівничим руїни”. То чи почува-ється він одним з тих, хто доклавсядо руйнації культурологічногопростору?.. Цікаво чи царювала вголові Олега така думка і чому насцені він — такий, а у житті — пов-на протилежність?.. Кажуть, що йодружився з львів’янкою, бо йогопривабив органічний мовний фак-тор у спілкуванні з цією жінкою. Оттаки ж цікавий і загадковий цей чо-ловік, минуле якого було пов’язанене тільки з музикою. Колись майжевсі вевешники вчилися у КПІ (Київ-ському політехнічному). Олег післяцього ще й театральну студію за-кінчив, а Олександр Піпа та ЮрійЗдоренко (Нинішній лідер групи“ЯЯЯ”) ще й у НДІ, тобто науково-дослідному інституті встигли поп-рацювати. Можливо, вже сьогодніінститут пишається цим фактом, які ВУТ “Просвіта”, що так високо ко-лись оцінила просвітницьку діяль-ність Олега Скрипки. Пізніше доцих хлопців приєднався Євген Ро-говський, який замінив Юрія Здо-ренка. І незмінний ударник “ВВ”—Сергій Сахно, приїхав до Києва з

Чорнобиля після аварії і, судячи зусього, пройшов конкурс до своєїзоряної долі. Бо мало хто знає іпро те, що на початку були Піпа іЗдоренко, до яких на прослухову-вання прийшов Скрипка, а вони йо-го не взяли до свого гурту. Мабутьдобре подумали і врятували світвід дефіциту яскравих харизматич-них особистостей. Уявімо “Воплі…”без Олега Скрипки… От такимскладом і прославляють та просві-щають світ та Україну ці файніхлопці, бо —“ВВ”.

На сольнику з’явились і духо-вики, тобто музиканти, що викона-ли партію. Схоже, що і танцюваль-на група своя вже є. Ну не привез-ли ж вони з Індії таких професійнихвиконавиць танцю живота?.. А хоті-лось і про це поговорити, та не такпросто вже це зробити, бо профе-сійний графік мега-зірки україн-ського масштабу — штука складна,та й зірка є і в Африці зіркою і по-бачити її можна лише у телескоп.Отже беру свій телескоп і спробуюроздивитися цей об’єкт зблизька.

(Інтерв’ю з Олегом Скрипкоючекайте у 2003 році. Маю надію,що колись ми перетнемося на орбі-ті з Самим, що останнім часом хо-вається під лавиною найкращої ук-раїнської музики і досить неохочепогоджується на розмови з журна-лістами.)

На полювання з телескопомвийшла

Лариса БЕЗСМЕРТНА

«Â» — ÖÅ ÏÎËÓÌ’ßÍÀ ÂÑÅ ÆÈÒÒß

ВЕРТЕП

Напередодні Нового року, тобто 24-го грудняна київському Подолі, в галереї “У Карася” всізібралися на свято Фоми. У цей день віруючі ка-толицького обряду готувалися до Різдва Христо-вого, а столична музична “тусовка” до свята му-зичного гурмана, тобто до концерту та презента-ції компакт-диску “Фома LIVE” , що містить пісніна музику та слова самого героя. Нагадаємо, щовлітку 2002-го року у столичному концертномузалі “Золоті ворота” відбувся сольний концертлідера групи “Мандри” Сергія Фоменка — відо-мого співака і музиканта Фоми. От і мають змогуті, хто не потрапив туди, послухати романтичні,архаїчні, психогумористичні (“Ряба кобила”) му-зичні витівки, що з космічною швидкістю завойо-вують український музичний олімп. Фома, як ві-домо, має невичерпний колодязь ідей та проек-тів. “Фома LIVE”, кажуть,— це обіцянка артиста,що “далі буде”.

Презентація в галереї Євгена Карася — невипадковий вибір. Багато хто знає, що сюдиможна будь-коли зайти на чай, подивитися чер-гову виставку, побачити твори сучасного мистец-тва, призначити зустріч з митцями, зустрітися зкритиками.

У галереї, біля каміна під глінтвейн обміняли-ся останніми новинами, поспівали “Зозулю”, “Ря-бу кобилу”, “Легенду про Іванка та Одарку” “Ро-

мансеро про НК” та інше численні артисти, щоприйшли підтримати Фому, журналісти та й прос-то шанувальники творчості “Мандрів”. А в проце-сі спілкування з’ясувалося, що в галереї протя-гом новорічних та різдвяних свят збираєтьсякомпанія артистів, що грають “Вертеп”. Організо-вує його режисер Сергій Проскурня. Грають“Вертеп” “У Карася” щороку різні артисти, але са-ме тут завжди відбувається це дійство. Закортілопопитати у присутніх про те, хто ким би хотів бу-ти у цьому дійстві.

Герой вечора Фома — замріяно розсміявсяі відповів, що хотілось би пограти кожного з геро-їв, але найбільше йому пасує роль Голови… Назапитання: “Якої саме? Чи не літаючої?” — відпо-вів сміючись, що кобилячої.

От і маємо ще один варі-ант доповнення до традицій-ного сценарію дійства.

Леонід Бєлєй відповів, щоне брав участі у ньому, алезнає, що таке “Вертеп”, (Бід-ненький, подумалося мені…)бо бачив це дійство минулогороку тут в галереї, де “Мандри”грали на Різдвяні свята.

Бас-гітарист Сергій Чего-даєв, заявив, що хотів би бутиу “Вертепі” космонавтом. “До-мандрувалися”, — подумало-

ся мені і не схотілося вже більше говорити проце з “Мандрами”.

А Салман Салманович Мамед-огли —перкусист гурту, як з’ясувалося не раз був учас-ником Вертепу, що любив завітати до письмен-ницьких осель. Салман завжди грав “якогосьараба чи кого, сам не знає”, але мріє й цього ро-ку повертепувати.

Зустріла я “У Карася” багатьох своїх колег таартистів, що на запитання: “Чи брали участь уВертепі?”— знизували плечима і відповідали: “Ащо це?”

Лише співачка Росава відповіла, що хоті-ла би бути Ангелом.

Ним вона ще не була, але пригадує, як свят-кують Різдво в Канаді, де вона жила і навчалася.Там Різдво — це одне з “найсімейніших” та най-поважніших свят, що збирає родину в хаті. А отноворічні свята молоддю святкуються дуже роз-

куто і сучасно. Молодь простопоспішає на вулиці і радіє свя-ту хто як може. У новорічну нічвсі виходять на вулицю, бо тамїх жде неймовірна кількість за-бав.

Свято Фоми стало й черго-вою презентацією аудіокомпа-нії “LAVINA MUZIK”, яку на ве-чірці “У Карася” представлялаОксана Мельничук.

Л. С.

ЗІРКОМАНІЯ

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

16

Унашому велелюдному домі,який зветься Земля, існує свя-то, що вважається чи не найве-

селішим у всіх мешканців планети —зустріч Нового року. І нехай це святов різні часи і у різних народів відзна-чалося не в один день і мало націо-нальну специфіку, та зміст був один:підбити підсумки року минулого і за-рядитися сподіваннями на рік май-бутній.

Це тільки зараз в усіх християн-ських державах і у деяких країнахСходу Новий рік відзначається в нічз 31 грудня на 1 січня ( до речі, ще удревніх римлян ця дата започатко-вувала громадянський рік). У Німеч-чині в середні віки новий рік почи-нався з Різдва, у Франції — з Пасхи,у жителів Британських островів закельтськими віруваннями — з 1 лис-топада. У країнах Східної Азії — Ки-таї, Японії, Кореї новоріччя святку-валося в перший день після ново-луння і варіювалося з 20 січня до 18лютого. Та й у наших східних сусідів— росіян до ХV ст. новий рік почи-нався з 1 березня (згідно з Біблією,місяць Нісан — березень — бувпершим місяцем церковного року);згодом — з 1 вересня (на честь пе-реможної битви Костянтина Вели-кого). Петро I звелів святкувати по-чаток 1700 року 1 січня.

Оскільки у християн головнимсвятом залишалося Різдво, то під-готовка до нього включала й ново-річні клопоти. Заздалегідь чистоприбиралося в домі, готувалося ба-гато страв, прикрашалися оселі. НаСході головним святом був самеНовий рік, і готуватися до нього по-чинали за місяць. Китаянки готува-ли страви з 20 компонентів, щоб усвята, борони Боже, нічого не різа-ти. Споконвіку приділялася великаувага символіці предметів, рослин.Скажімо, сосна на Сході була сим-волом довголіття, безсмертя, бла-городства. Саме тому в Китаї таЯпонії оселі прикрашали гілками

цього дерева. “Сосна біля входу” —ритуальна прикраса з гілок сосни,бамбуку, солом’яного перевесла,які разом означали побажання здо-ров’я, стійкості та були оберегомвід злих духів і нещасть — стоялина почесному місці перед кожнимяпонським будинком.

Ялинка як “древо життя” булабільш популярна серед європей-ських народів — німців, англійців,іспанців, португальців. Петро I су-воро наказував прикрашати оселігілками ялинки, сосни, ялівцю.

Підготовка до свята не обмежу-валася приготуванням сили-силен-ної всякої їжі. Японки були заклопо-тані ще й пошиттям нового одягу. Кі-моно білого, фіолетового, рожевого,червоного, блакитного кольорів бу-ло прийнято міняти кілька разів підчас свята, отже й звичай даруватийого один одному з побажаннямщастя сприяв значному оновленнюгардеробу.

Як і в нас, в Італії, Франції, Іспа-нії в переддень Різдва і Нового ро-ку ходили колядники, зичили щастяі всіляких гараздів. Натомість одер-жували щедрі дари зі столу. В Італії31 грудня зазвичай слуги ходили дохазяїв за щедрими чайовими…

Нарешті з боєм годинника знач-на частина людства піднімала ке-лихи на честь приходу Нового року.Щоправда, келихи не у всіх народівнаповнювалися ігристим напоєм.На Кубі, приміром, в традиційно ал-когольну ємкість наливають…воду,щоб вилити її у відкрите вікно на ву-лицю. Алегорія проста: нехай нас-тупний рік буде таким же чистим, яквода. Не позаздриш випадковимперехожим або необізнаним турис-там, які в цей час опиняться на ву-лиці. Хоча в тій же Бірмі, де Новийрік святкують у найспекотнішу пору,жителі взагалі придумали передно-ворічне Свято води. Уявіть собі, хо-дять вулицею поважні особи і, віта-ючись, поливають один одного, на-

че ті хлопчаки з двору. Та й, мабуть,ємкості у них будуть побільше ке-лихів. А чого — і освіжитися можна,й заодно щастя побажати.

Але все це квіточки в порівнян-ні з італійським звичаєм, де ново-річний “подаруночок” — старі мебліі всякий мотлох — летить з віконпросто на голови необачних пере-хожих. Ні щоб узяти приклад зішведів: ті б’ють старий посуд не наголові сусіда, а на порозі власноїоселі. Чим більше черепків, тимщасливішим буде рік (це ж які запа-си посуду треба мати, щоб щорічновиконувати норми з вели-и-икогощастя).

Та й це ще нічого. У Данії, ска-жімо, новорічні “приколи” межуютьпросто-таки з хуліганством: милатрадиція передбачає…знімати чужісадові хвіртки, а потім закидати їхна сусідні дахи. Можна собі уявитиранковий вираз обличчя потерпіло-го, та й лексика його в той моментнавряд чи нормативна. Іспанці,принаймні, якщо і знімають паркан,то хоча б із благородною метою пе-регородити вулицю, щоб не пуститинечисту силу. До речі, про “неї”. Убагатьох народів існували давнізвичаї новорічної боротьби з поган-ню. Жителі Туманного Альбіону закельтських часів тішилися 31 жов-тня, напередодні Нового року, “Хе-лоуіном”, нині популярним в Аме-риці. У британців це свято символі-зувало очищення від злих духів. То-му в новорічну ніч переодягнені увідьом і чаклунів хлопці ходили похатах (щоправда, на відміну од на-ших колядників, вони не набивалиторбу наїдками) і скромно просилишматочок торфу, щоб спалити відь-му, опудало якої возили за собою.Хіба ж відмовиш у такій благород-ній справі? Назбиравши пального,молодь складала великі вогнища ідуже веселилася, спостерігаючи,як полум’я знищує уособлення зла.Тепер через чистий вогонь можна йпострибати, і рознести по домівках.У чудодійну силу вогню вірилифранцузи та іспанці, стрибаючи че-рез вогнище так само завзято, як іми в Купальське свято…

У Фінляндії таку очищувальнуроль грала протилежна стихія — во-да. Пам’ятаєте фільм “З легким па-ром”? Так от, новорічну традиціюЖеня Лукашин запозичив, мабуть,саме у фінів, бо вони 31 груднясім’ями дружно йдуть до лазні.

А от боротьба із власними вада-ми найбільш притаманна жителямСходу. Напередодні свята у містах іселах Камбоджі з’являлася сила-си-ленна невеликих грудочок піску. Зазвичаєм, кожна піщинка з цієї гру-дочки означає прощення поганоговчинку. Мабуть, камбоджійці — най-самокритичніша нація у світі. Навітьяпонці відстають од них у підрахун-ку гріхів. Там новорічний дзвін б’єне 12, а 108 разів — саме стількинедоліків на їхню думку, має люди-на (а точніше, основних їх 6: жадіб-ність, дурість, злоба, легковажність,ненажерливість і нерішучість. Кож-ному з них відповідає ще й 18 від-тінків). Маючи таку яскраву палітрувад, японці з кожним ударом дзвонузітхають з полегшенням: на однустало менше…

Сама зустріч Нового року про-

ходить по-різному. У Болгарії підчас бою годинника у всіх оселях натри хвилини гаситься світло, бо жнастає час новорічних поцілунків.Хто і з ким — цю таємницю прихо-вує темрява. Жителі Іспанії, Нідер-ландів, Ірландії зустрічають Новийрік на вулицях, в гуляннях. Всі жите-лі Японії виходять 1 січня зі своїхбудинків, щоб побачити першийпромінь сонця. Опівночі кожен іспа-нець, португалець, кубинець з уда-ром годинника з’їдає по виногради-ні, яка уособлює добробут. Якщо наНовий рік вас відшмагали гілками іперемазали сажею, значить, ви пе-ребуваєте у Швейцарії. У Шотландіїо 12 годині ночі чоловіки поспіша-ють до сусідів, щоб першими перес-тупити поріг у Новому році, бо це ві-щує удачу. А ще дарують їм пере-пічку, віскі і шматочок вугілля, щоб воселі було ситно, весело і тепло. УГреції існує така ж новорічна дис-кримінація жінок (бачте, вони при-несуть у дім нещастя), а замість ма-ленького шматочка вугілля гість мо-же притягти із собою велику каме-нюку, щоб кинути її просто посередхати і побажати… стільки золота,скільки важить камінь. Повір’я, щолише чоловіки приносять у дім щас-тя (придумавши Діда Мороза чиСанта Клауса), спростували німці.Там замість бородатого червонопи-кого велетня приходили дві дівчини:одна грала роль маленького Хрис-та, друга — йогослугу з подарун-ками. Ті самі нім-ці, замість стриба-ти через вогнище,стрибали зі стіль-ця. 31 грудня чо-ловіки збиралисяу харчівнях. І покиїхні добропорядніфрау стояли навахті біля плити,сильні половинипили і грали в кар-ти аж до самісінь-кого бою годинни-ка. Тоді вонишвидко чи не ду-же (в залежностівід кількості випи-того) забиралисяна стільця і весе-ло “встрибували”у новий рік. Вжепотім розходили-ся по домівках донакритих столів. Атам…

У кожного на-роду, звичайно,своє меню. Німціїли все те, що уо-соблювало життя:страви з гороху, бобів, маку, яєць,ласували рибною ікрою. Основноюстравою був пиріг із гречки. У містахяк головну страву подавали гусей,коропів, свинячі голови. У Великоб-ританії в обрядовій їжі велике зна-чення мали ріпа і яблука. У Голлан-дії на вечерю готували рис, смаженем’ясо, пудинг, пироги. Традиційнийноворічний напій там — “слем” (га-ряче молоко з чаєм, корицею, цук-ром, шафраном, гвоздикою). Випіка-лися спеціальні вафлі, якими дітипригощали перехожих, одержуючинатомість монетки. В Італії їли все,що, на їхню думку, символізувалогроші: коржі з медом і горіхами, суп з

чечевиці, яйця, сухий виноград. УФранції споживали страви з молока,тріски, квасолі, моркви. У Китаї таЯпонії в цю ніч ставили на стіл піснуїжу: китайці ласували кашами, супа-ми, пельменями з овочами; мучни-ми виробами круглої форми, яка уо-соблювала достаток. Японці їлистрави з морської капусти, редьки,рисового тіста, бобів, а також ікру,запиваючи все це теплою горілкою— “саке”. В Америці не мислять свя-та без птиці, а в Австрії, Угорщині,Югославії навпаки, вважають, що зтакою новорічною стравою можевідлетіти щастя. У Польщі серед 12страв не знайдете жодної м’ясної,зате обов’язковим є грибний суп. Вугорців і фінів взагалі суцільна екзо-тика — часник з медом.

А скільки на Новий рік випікало-ся різноманітних пирогів, пиріжків,плюшок, кексів! Вони мали бутиобов’язково з сюрпризами. Чого вних тільки не клали: горішки, пе-рець, квасолини, монетки, порцеля-нові фігурки, каблучки тощо. Такіначинки мали свій зміст і, звичайнож, обіцяли виняткову удачу в Ново-му році тому, хто натрапив на цейсюрприз…

Скільки націй — стільки звичаїв.Та всі люди Землі спільні в одному:найбільше вони прагнуть миру. Тожнехай за столами в новорічну нічпрозвучить універсальний і життєс-тверджуючий тост:

Будьмо!

Тетяна НИКИТЮК

Цікаво знати

Засновник Всеукраїнське товариство «Просвіта»імені Тараса Шевченка.Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р.

Головний редактор Любов Голота.Шеф-редактор Павло Мовчан.Редколегія: Л. Голота, Я. Гоян, П. Мовчан,А. Погрібний, О. Пономарів, І. Ющук.Комп’ютерна верстка: Ірина Шевчук, Олег Бесський та Іван Сак.

Адреса редакції: 01001, Київ-1, завулок Музейний,8.Тел./факс 228-01-30. E-mail:slovoprosvity@ukrpost.nethttp://www.prosvita.org.uaПередплатний індекс 30617.

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газети і надіслані рукописи та світлини не повертає.Залишає за собою право редагування та скорочення текстів.

БУДЬМО!

Вертеп дає можливість бути і режисером, і актором

Фото Т.

Карпінської

Вона прийшла!

Фото Т.

ÍÎÂÈÉ Ð²ÊÓ Ð²ÇÍÈÕ ÊÐÀ¯ÍÀÕ