ЗМІСТ ВСТУП

і. Огляд літератури………..................................…................……......….......

іі. Характеристика ОБ’ЄКТУ...........................................................................

ііі. існуючий стан ведення державного земельного кадастру

3.1. Кадастрове зонування

3.1.1. Встановлення обмежень і обтяжень у використанні земель..….........

3.1.2. Встановлення меж кадастрових зон та кварталів.…......……......…....

3.1.3. Встановлення меж оціночних районів та зон ...……......…......……...

3.1.4. Встановлення кадастрових номерів......................…......……......…....

3.2. Грошова оцінка земельних ділянок......................…......………...................

3.2.1. Нормативна грошова оцінка земель...………………......…......……...

3.2.1.1. Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення

3.2.1.2. Грошова оцінка земель населеного пункту Розумниця Ставищенсь-

кого району Київської області………..............…...

3.2.2. Експертна грошова оцінка земельної ділянки......…......…..........…....

3.2.2.1. Експертна грошова оцінка земельної ділянки ТОВ „Трудар” на тери-

торії Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської облас-

ті……............................................….....

3.3. Державна реєстрація земельних ділянок……...............................................

3.3.1. Реєстрація правовстановлюючих документів...……............………....

3.3.2. Ведення поземельної книги земельних ділянок...…......…......……....

ІV. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО сЕРЕДОВИЩА................................……

V. ОХОРОНА ПРАЦІ.........................................................................…......……

ВИСНОВКи……………………………………..…………......…...……......

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……......……………...……..…………………......

ВСТУП В ринкових умовах регулювання земельних відносин та управління земель-

ними ресурсами передбачає реєстрацію і розповсюдження інформації про влас-

ність на землю, вартість і використання землі та пов'язаних з нею ресурсів: ви-

значення прав на землю та меж земельних ділянок в порядку землеустрою: де-

тальне підтвердження належними документами і надання відповідної інформа-

ції, яка необхідна для функціонування обігу земельних ділянок.

Реформування земельних відносин в Україні базується на всесторонніх да-

них про землю, які містить державний земельний кадастр. Серед цих даних ва-

жливу роль відіграють відомості про правовий стан земель, що забезпечу-ється

шляхом проведення державної реєстрації земель і прав на них.

В сучасному земельному кадастрі першочергова увага приділяється не зве-

деним даним, а детальній інформації на рівні індивідуальних землекорис-

тувачів, тоді як він повинен відповідати потребам, як окремих землевласників

або користувачів землі, так і суспільства в цілому. Застосування даних земельно-

го кадастру має переваги в таких питаннях: передача власності на землю; забез-

печення кредитів; управління розвитком; оцінка дії на довкілля; спадкування

землі; земельні реформи; територіально-просторове планування; контроль ста-

тистичних даних; бережливе використання та охорона земель; інформування

громадськості.

З метою належного регулювання земельних відносин слід впроваджувати

такі важелі економічного стимулювання раціонального використання і охорони

земель, як ціна, купівля-продаж землі, плата за використання землі, застава (іпо-

тека) землі, земельні аукціони. Це потребує налагодження роботи органів інфра-

структури ринку землі (податкова інспекція, банки, біржі тощо) з участю квалі-

фікованих землевпорядних органів.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у ви-

гляді податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки

земель. Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів

для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель,

підвищення родючості грунтів, відшкодування витрат влас-ників землі і земле-

користувачів, пов΄язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення

земельного кадастру здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведен-

ня земельної реформи та розвитку інфраструк-тури населених пунктів.

Регулювання стосунків у галузі використання земель показує, що економіч-

на оцінка землі у відносних величинах не є вичерпною, оскільки вона характе-

ризує не абсолютну, а відносну цінність землі. Абсолютна цінність землі пови-

нна мати грошове вираження (ціну).

Ринок землі передбачає добре налагоджену інфраструктуру, тобто таку сис-

тему підприємств і організацій, які забезпечували б вільний обіг землі в товар-

но-грошових відносинах. Це стосується насамперед земельного банку, страхових

компаній, інформаційно-маркетингових бірж. Останні практично є товарними

біржами, де купівля-продаж землі проводиться за допомогою посередників-

маклерів без представлення земельної ділянки.

Не можна обминути й такого важливого питання, як забезпечення ринку

землі кадастровими даними. Зокрема у нас функціонує система державної реєст-

рації землеволодінь, землекористувань і об’єктів нерухомості згідно з якого

оформляється право приватної власності на землю, з видачею Державних актів

громадянам.

Дипломна робота представлена у вигляді пояснювальної записки і планово-

картографічних матеріалів:

1. План існуючого використання земель Розумницької сільської ради Ста-

вищенського району Київської області.

2. Індексна кадастрова карта Розумницької сільської ради Ставищен-ського

району Київської області.

3. План грошової оцінки земель ПСП „Розумницьке” Ставищенського ра-

йону Київської області.

4. План грунтового покриву земель с.Розумниця Розумницької сільсь-кої

ради Ставищенського району Київської області.

5. План функціонального використання території с.Розумниця Розум-

ницької сільської ради Ставищенського району Київської області.

6. План земельно-оціночної структуризації с.Розумниця Розумницької

сільської ради Ставищенського району Київської області.

7. План розміщення та експертна грошова оцінка земельної ділянки ТОВ

”Трудар” на території Розумницької сільської ради Ставищен-ського району Ки-

ївської області.

І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ З розвитком суспільних виробничих відносин виникає об’єктивна необхід-

ність у створенні інформаційної бази даних для управління виробничими про-

цесами, людьми, речами. У цій системі даних особливе місце належить відомо-

стям про землю, як першоджерелу матеріальних благ та об’єкту управління. Су-

купність таких даних іменується кадастром, на початковому етапі якого мався на

увазі опис податкового предмету (в перекладі з латинської мови). Згодом на по-

рядок денний ставиться питання поточного обліку земель, а відтак і їх оцінки,

як об’єкту господарювання та оподаткування [27, ст.5].

Об’єктом земельного кадастру є земля – як природний ресурс та засіб виро-

бництва.

В земельному кодексі України, прийнятому Верховною Радою України в

другому читанні (який набув чинності 1 січня 2002 року), статтею 193 визначе-

но, що державний земельний кадастр – це єдина державна система земельно-

кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або

припинення права власності і права користування земельними ділянками та міс-

тить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий

режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характе-

ристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів, у тому числі оре-

ндарів [17, ст.100].

Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших при-

родних ресурсів та для ведення всіх інших галузевих кадастрів.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру згідно

статті 195 є :

а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

б) застосування єдиної системи просторових координат та системи іденти-

фікації земельних ділянок;

в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її до-

стовірності [17, ст.100].

Згідно статті 196 складовими частинами державного земельного кадастру є:

1) Кадастрове зонування (ст.197) - включає встановлення:

а) місця розташування обмежень щодо використання земель;

б) меж кадастрових зон та кварталів;

в) меж оціночних районів та зон;

г) кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).

2) Кадастрові зйомки (ст.198) - це комплекс робіт, виконуваних для визна-

чення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає:

а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та земле-

користувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та

обмеження щодо використання землі;

ґ) виготовлення кадастрового плану.

3) Бонітування грунтів (ст.199) - це порівняльна оцінка якості грунтів за їх

основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво

впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конк-

ретних природно-кліматичних умовах. Бонітування грунтів проводиться за 100-

бальною шкалою. Вищим балом оцінюються грунти з кращими властивостями,

які мають найбільшу природну продуктивність [17, ст.101].

4) Економічну оцінку земель (ст.200) - це оцінка землі як природного ресур-

су і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового

базису всуспільному виробництві за показниками, що характеризують продук-

тивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняль-

ного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є

основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення.

Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або

у грошовому виразі.

5) Грошову оцінку земельних ділянок (ст.201):

а) грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі.

б) залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земель-

них ділянок може бути нормативною і експертною.

в) нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для ви-

значення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогоспо-

дарського виробництва, економічного стимулювання раціонального викорис-

тання та охорони земель тощо.

г) експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-

правових угод щодо земельних ділянок.

ґ) грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка за-

тверджується Кабінетом Міністрів України.

6) Державну реєстрацію земельних ділянок (ст.202)

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного

реєстру земель.

7) Облік кількості та якості земель (ст.203)

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну зе-

мельну ділянку за площею та складом угідь.

Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні

угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що вплива-

ють на їх родючість, а також за ступенем забруднення грунтів [17, ст.102].

ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТУ

Розумницька сільська рада Ставищенського району Київської області роз-

ташована в південній частині Ставищенського району в 9 км від район-ного

центру смт.Ставище.

На території сільської ради є тільки один населений пункт, село Розумниця.

Воно і є адміністративно територіальним центром сільської ради і приватного

сільськогосподарського підприємства "Розумницьке".

Загальна кількість, що проживає в селі Розумниця становить 1978 чоловік, з

них частина працює в ПСП "Розумницьке" деякі в соціальній сфері, в районному

центрі смт. Ставищі, та в інших місцях.

Таблиця 2.1

Населення в межах Розумницької сільської ради

№ п/п

Назва населе-ного пункту

Кількість дворів

Чисельність пра-цездатного насе-

лення

З них пра-цюють в ПСП

1 с.Розумниця 980 799 468

За геоморфологічним районуванням сільська рада відноситься до

СТАВИЩЕНСЬКО-ТАРАЩАНСЬКОЇ вододільної рівнини, що розчленову-

ється системою балок на ряд вододілів.

В геоструктурному відношенні територія сільської ради знаходиться в ме-

жах УКРАЇНСЬКОГО кристалічного щита, основу якого складають граніти та

граніто-гнеси.

Село Розумниця зв'язане з районним центром дорогами загального користу-

вання районного значення смт.Ставище - с.Тетерівка, смт.Ставище - с.Бесідка.

Межі Розумницької сільської ради проходять по суміжництву з:

-Розкішнянською сільською радою вздовж лісосмуги;

-Бесідською сільською радою вздовж лісосмуг, по живому урочищу (струм-

ку) та заболочених сіножатях;

-з Жашківським районом Черкаської області вздовж лісосмуг. Всі межі від-

повідають проекту встановлення меж сільських рад.

За даними агрокліматичного районування Київської області Розум-ницька

сільська рада відноситься до першого агрокліматичного району /підрайон ”б”/ з

помірно-теплим, помірно-зволоженим кліматом. Найбільш високі температури

повітря спостерігаються в липні-серпні, а найменші - в січні-лютому.

Абсолютний мінімум температури повітря, який спостерігається зрідка у сі-

чні - лютому, становить -360С, а максимум /у липні - серпні/-+380С.

Період з середньодобовими температурами повітря вище 00С /звільнення

полів від снігу і початок розмерзання грунту/ становить у даній місцевості в се-

редньому 245 днів /19-20 березня - 20-21 листопада/. Середньорічна і річна тем-

ператури повітря ПСП “Розумницьке” наведена в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Середньорічна і річна температури повітря

місяці 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Річна

Темпе-ратура

7,0

6,5

1,3

7,1

14,8

18,0

20,3

9,4

14,3

7,5

0,6

4,7

+0,8˚С

Тривалість вегетаційного періоду, що відповідає періоду з середньодобо-

вою температурою вище 50С, становить в середньому 200 днів /8-9 квітня -

26-27 жовтня/. Протяжність безморозного періоду триває в середньому 165 днів.

Період з середньодобовою температурою повітря вище 100С характеризує

теплозабезпеченість більшості сільськогосподарських культур і триває 160 днів

/27-28 квітня - 3-5 жовтня/. Сума позитивних температур за цей період стано-

вить 25500С.

Максимум опадів випадає в червні - липні. За період з температурою вище

100С випадає близько 310 мм атмосферних опадів. Це період коли відбувається

інтенсивний ріст і розвиток сільськогосподарських культур (таблиця 2.3).

Мінімальна кількість опадів випадає взимку, тому сніговий покрив тут не

перевищує в цілому 25 см (таблиця 2.3). Тривалість періоду зі сталим сніговим

покривом у даній місцевості становить в середньому 90-95 днів.

Таблиця 2.3 Середньорічна і річна кількість опадів

Місяці 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Річ-на

Опади (в мм)

23

19

28

32

41

72

66

54

30

40

37

35

477

Пануючими вітрами взимку є західні, північно-західні та південно-східні,

влітку - північно-західні, західні та північні. Днів з сильними вітрами /понад

15м/сек/ буває небагато і найчастіше вони спостерігаються в холодну пору року /

в середньому два дні на місяць /. В літній період можливі суховії. Найбільша кі-

лькість днів з можливими суховіями становить дев΄ять, з них дуже інтенсивни-

ми суховіями – два дні.

В цілому, умови клімату району розміщення Розумницької сільської ради

сприятливі для вирощування всіх районованих для даної зони культур і, поряд з

іншими факторами грунтотворення, сприяли формуванню переважно чорнозе-

мних грунтів.

Землі сільської ради знаходяться в зоні лісостепу, де лісові масиви в мину-

лому чергувалися з степовими просторами, вкритими лучно-степовою рослиніс-

тю. З часом, внаслідок господарської діяльності людини, степи були розорані, а

ліси знищені, тому природна рослинність на території збереглася лише на неве-

ликих за площею нерозораних ділянках.

На ділянках з лучно-степовою рослинністю та давно звільнених від лісу

утворилися чорноземні грунти. На масивах, де вплив лісової рослинності був

значно довшим, утворилися опідзолені грунти.

На території сільської ради виділено одинадцять грунтових відмін. Чорно-

земи типові вкривають більшу частину території сільської ради, використову-

ються як орні землі, на другому місці - чорноземи опідзолені середньосуглинко-

ві, використовуються як орні землі, лучно-чорноземні, використовуються голо-

вним чином, як орні землі, сіножаті та кормові угіддя, і найменшу площу за-

ймають лучно - болотні та болотні неосушені грунти, використовуються як кор-

мові угіддя.

Грунтовий покрив, як видно представлений в основному, чорнозе-мами ти-

повими середньосуглинковими. Ці грунти формувались під впливом трав'яної

рослинності в умовах атмосферного зволоження на лесовидних породах. Леси є

одні із кращих, в агрономічному відношенні грунтоутво-рюючих порід. Грунти

на таких породах добре пропускають воду, яка може легко підніматися по капі-

лярах до верхніх шарів грунту, забезпечуючи сільськогосподарські рослини во-

логою. Дерновий процес грунтоутворення проходить без участі грунтових вод.

Наявність у лесах карбонатів кальцію сприяє формуванню грунтів із віднос-

но стійким вбирним комплексом та обумовлює сприятливі умови для нагрома-

дження гумусу.

Негативною ознакою лесів, як грунтоутворюючої породи, є їх пилува-тість,

що зумовлює запливання грунту після дощу і утворення шкідливої кірки після

його висихання.

Необхідною умовою формування лучно-чорноземних грунтів є така глиби-

на рівня грунтових вод, при якій у вологі роки волога по капілярах досягає ниж-

ніх горизонтів грунту, а в сухі роки грунтові води в грунтоутворенні участі не

приймають.

Формування цих грунтів, як і чорноземів, проходило під впливом лучно-

степової рослинності. Тому, за морфологічними ознаками лучно-чорноземні

грунти подібні до чорноземів і відрізняються від них оглеєністю грунтоутво-

рюючої породи.

Болотні грунти розвинулися в умовах постійного надмірного зволоження за

рахунок атмосферних опадів і близького залягання до поверхні грунтових вод,

які насичують верхні горизонти грунту повної вологоємкості, створюючи спри-

ятливі умови для розвитку болотної рослинності, розклад якої в перенасичених

вологою грунтах іде дуже повільно. Тому з року в рік у грунті та на поверхні йо-

го нагромаджуються напів-розкладені рослинні рештки.

Ділянки території для нагромадження і вирощування сільськогоспо-

дарських культур, розділяються за загальними типами земель, категоріями при-

датності і класами земель, механічним складом грунту і ознаками, які вплива-

ють на родючість грунту, агровиробничою характеристикою ріллі і культурно-

технічним станом сіножатей і пасовищ. При обліку якості земель наводиться ха-

рактеристика загальної площі кожного вгіддя за механічним складом грунтів,

ступенем засоленості, кислотності, зволоженості, заволоче-ності, кам'янистості,

порушеності вітровою і водною ерозіями, рельєфом місцевості.

Розподіл земель за механічним складом в ПСП "Розумницьке" наведений в

таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Характеристика сільськогосподарських угідь ПСП "Розумницьке "

за механічним складом

Механічний склад грунту Площа, га Середньосуглинкові 1734.8

За результатами грунтового обстеження на території Розумницької сільської

ради виділено 11 агровиробничих груп грунтів, характеристика наведена в таб-

лиці 2.5.

Таблиця 2.6

Культур-технічний стан кормових угідь

В тому числі Угіддя Площа, га суходольні заливні

Сіножаті – всього 48,9 - 48,9

Пасовища – всього 4,1 4,1 -

Таблиця 2.5

Характеристика агровиробничих груп грунтів в межах Розумницької сільської ради

Шифр аг-рогруп Назва агро виробничих груп грунтів Площа, га

1 2 3

41д Чорноземи опідзолені і слабореградовані серед-ньосуглинкові 157.9

49д Чорноземи опідзолені і слабозмиті середньосугли-нкові 75.1

52д Чорноземи типові слабогумусовані середньо-суглинкові 30.7

53д Чорноземи типові малогумусні середньосуглинкові

1055.8

55д Чорноземи типові слабозмиті середньо- суглинкові

273.2

121д Лучно-чорноземні та їх слабо-солонцюваті і слабо-осолоділі відміни середньосуглинкові 64.0

133д Чорноземи типові малогумусні та чорноземи силь-нореградовані середньосуглинкові

5.5

141 Лучно-болотні неосушені

13.5 141” Болотні неосушені

16.8

209д Намиті лучно-чорноземні середньосуглинкові

31.3 210д Намиті лучні середньосуглинкові

11.0

Всього обстежених 1734,8

Сіножаті та пасовища, при якісному обліку характеризується за матеріалами

геоботанічних обстежень за їх культур-технічним станом, які наведено в табли-

ці 2.6.

З таблиці 2.6 видно, що сіножаті всі заболочені, а пасовищ дуже мало. На

природних пасовищах застосовують безсистемний випас громадської худоби.

Звичайна рослинність в основному збереглася на схилах балок, решта площі пе-

реорана де в сівозмінах введені однорічні та багаторічні трави, щоб забезпечити

нестачу кормів у господарстві.

На основі планово-картографічного матеріалу з горизонталями дають харак-

теристику земельних угідь за схилами місцевості з такою градацією: 0-1°, 1-2°,

2-3°, 3-5°, 5-7°, 7°- 10°, 10°-15° і більше 15°, яка наведена в таблиці 2.7. З нище

наведеної таблиці можна зробити висновок, що переважна площа ріллі знахо-

диться на схилах від 0° до 3°, що сприяє вирощуванню сільськогосподарських

культур, але з додержання протиерозійних заходів і методів господарювання, які

не приведуть до розвитку вітрової ерозії.

Таблиця 2.7

Характеристика сільськогосподарських угідь за схилами місцевості в гра-

дусах

N п/п Вгіддя Площа,

га до І° 1-2° 2-3° 3-5° 5-7° 7-10°

1. Рілля 1681,8 832,8 580,6 242,6 24,7 0,6 0,5

2. Сіножаті 48,9 38,3 - 10,6 - - -

3. Пасовища 4,1 2,8 - 1,3 - - -

Всього 1734,8 873,9 580,6 254,5 24,7 0,6 0,5

Характеристика земель за змитістю в приватному сільськогосподарському

підприємстві " Розумницьке " наведена в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Характеристика сільськогосподарських угідь за змитістю

Площа, В тому числі

Сільськогоспо- дарські угіддя га га %

Слабо- змиті

Середньо- змиті

Сильно- змиті

Рілля 1681,8 534,4 99 1043,0 104,4 -

Сіножаті 48,9 5,2 1 3,8 35,3 4,6

Пасовища 4,1 1,8 1 - 2,3 -

Всього 1734,8 541,4 100 1046,8 142,0 4,6

Діаграма сільськогосподарських угідь за змитістю

Аналіз характеристики грунтів дає змогу судити про доцільність вирощу-

вання тих чи інших сільськогосподарських культур на відповідних грунтах і

намічають заходи по підвищенню родючості грунтів.

В комплексі протиерозійних заходів велика роль належить аеротех-нічним

прийомам обробітку грунту. Напрямку обробітку, вибору тих чи інших

прийомів тісно пов'язано з характером рельєфу, крутизною схилів і ступінню

змитості. В кінцевому результаті скорочується швидкість стоку і змив грунту,

що дає підвищення врожайності сільськогосподарських культур.

На території приватного сільськогосподарського підприємства "Розумниць-

ке" встановлений склад угідь, співвідношення і організація сівозмін.

Таблиця 2.9

Розміщення сільськогосподарських угідь в ПСП "Розумницьке " на

території Розумницької сільської ради

Сільськогосподарські угіддя Площа, га % співвідношення

Рілля 1681,8 96 Сіножаті – всього 48,9 3 Пасовища 4,1 1

Всього по господарству 1734,8 100,0

незмиті с/г угіддяслабозмиті с/г угіддясередньозмиті с/г угіддясильнозмиті с/г угіддя

В відповідності до проекту, який проиводився на рівні бакалавра, в приват-

ному сільськогосподарському підприємстві "Розумницьке" нарахо-вується 1734,8

га сільськогосподарських угідь, які наведені в таблиці 2.9; існуюче

використання угідь в межах Розумницької сільської ради наведені в

додатковому кресленні № 1.

Навантаження сільськогосподарських угідь на одного працюючого в прива-

тному сільськогоспо-дарському підприємстві в цілому складає 4,5 га, в тому чис-

лі ріллі - 3,6 га. Грунтові умови сприятливі для вирощування: зернових, кукуру-

дзи, цукрового буряку, кормових культур.

Діаграма сільськогосподарських угідь в ПСП "Розумницьке " на тери-

торії Розумницької сільської ради

ІІІ. ІСНУЮЧИЙ СТАН ВЕДЕННЯ

3%1%

96%

ріллясіножатіпасовища

ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

3.1. Кадастрове зонування

3.1.1. Встановлення обмежень і обтяжень у використанні зе-мель

Земля - специфічний вид матеріальних ресурсів, до власності на неї у всьо-

му світі ставляться особливі, а інколи й досить високі вимоги. Це зрозу-міло:

земля є нашим базисом, сховищем природних багатств, носієм інфрас-труктури,

врешті-решт - годувальницею всього людства, адже більша частина продуктів

харчування виробляється саме на ній. Водночас земля-це не “твер-диня”, а

скоріше дуже чутлива до зростаючої антропогенної дії субстанція.

Грунт - найцінніший компонент землі - вразливий до водної і вітрової

ерозії, заболочення і засолення, забруднення тощо.

Сама земна поверхня обмежена, і на ній стає дедалі тісніше. Для нас це по-

ки що віддалена проблема, проте у багатьох країнах (особливо в Японії, Китаї,

Голландії та інших) використання землі стає складною науково-технічною і

політико-економічною проблемою. Планувати дороги, трубопро-води, лінії

електропередач необхідно так, щоб за умови найкращої відстані не заподіяти

збитків родючому шару грунту, не знищити рідкісних ландшафтів, не зайняти

земель з культурно-історичним успадкуванням і інші. Ці ж принципи стосують-

ся й розміщення населених пунктів. У всіх випадках потрібно не порушити

інтересів окремих громадян і юридичних осіб, які мають на своїй землі житло,

будівлі, споруди, сільськогосподарські посіви і насадження. З іншого боку

потрібно враховувати інтереси груп людей, які зацікавлені в екологічно чистих і

естетично приємних зонах відпочинку, зручних і недорогих шляхах і т. ін. І,

нарешті, слід враховувати інтереси наступних поколінь, які гостріше

відчуватимуть обмеженість землі, продуктів харчування і які нашу безладність і

неосвідченість згадають далеко не добрим словом.

Відповідно до специфіки землі в усьому світі формуються вимоги до

власників земельних ділянок. Вони повинні бути не тільки користувачами, але

й її охоронцями. Право власності на землю супроводжується накладанням на

власників визначених обов’язків та обмежень, які вони мають виконувати.

Специфіка земельних відносин передбачає значну кількість обмежень прав

власників і користувачів земельних ділянок у сфері охорони земель. В земель-

ному законодавстві розрізняють чотири види обмежень:

1) цільове призначення;

2) режим використання та охорони земель;

3) земельні сервітути;

4) екологічні, санітарні та інші вимоги з охорони земель.

Основоположними поняттями земельного законодавства, які визнача-ють

порядок і межі використання земельних ділянок, є цільове призначення і право-

вий режим земель. Залежно від призначення землі України поділено на такі

категорії (стаття 19 Земельного кодексу України): землі сільськогоспо-дарського

призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-

заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого при-

значення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного при-

значення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості,

транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призна-чення. Правовий

режим включає в себе сукупність правил використання земель визначених

категорій.

Обмеження використання земель внаслідок встановлення земельних

сервітутів зобов’язують власника земельної ділянки або землекористувача нада-

ти іншим особам можливість без їхнього дозволу здійснювати деякі дії на

території ділянки (використовувати її частину для проїзду, проходу, прокладан-

ня комунікацій тощо).

Земельні ділянки, господарське використання яких обмежується, за

функціональним призначенням діляться на три групи:

1)ділянки, на яких розміщено об’єкти віднесені за діючим земельним зако-

нодавством до природно-заповідного і природоохоронного призначення; оздо-

ровчого і рекреаційного призначення та до історико-культурного призначення,

і які є в складі земель інших категорій, але не вилучені у землевласників і

землекористувачів;

2)зайняті охоронними і санітарно-захисними смугами (зонами) інженерних,

транспортних та інших споруд і об’єктів;

3)обмежені в користуванні внаслідок консервації деградованих сільсько-

господарських угідь і земель, забруднених радіоактивними речовинами або ток-

сичними прпомисловими відходами.

До першої групи відносяться:

- природні території та об’єкти (природні заповідники, національні при-

родні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники,

пам’ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об’єкти (бо-

танічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки садово-паркового

мистецтва);

- охоронні зони територій та об’єктів природно-заповідного фонду України;

- водно-болотні угіддя;

- земельні ділянки, в межах яких зростають природні рослинні угруповання,

занесені до Зеленої книги України;

- земельні ділянки, які є місцем перебування чи зростання видів тварин і

рослин (а також з грунтами), занесених до Червоної книги України;

- земельні ділянки оздоровчого призначення, що мають природні лікувальні

фактори, які використовуються або можуть використовуватися для

профілактики і лікування людей;

- земельні ділянки рекреаційного призначення, які використовуються для

організації відпочинку, туризму та спортивних заходів (зелені зони і зелені на-

садження міст та інших населених пунктів, навчально-туристичні та екологічні

стежки, маркіровані траси, ділянки, зайняті спорудами будинків відпочинку,

пансіонатів, об’єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів,

яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків

рибалок і мисливців, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних

об’єктів), а також надані для дачного будівництва і спорудження інших об’єктів

стаціонарної рекреації, розташованих поза землями оздоровчого призначення;

- земельні ділянки історико-культурного призначення, на яких розташовані:

а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки,

меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або ме-

моріальні садиби, будинки, споруди і пам’ятні місця, пов’язані з історичними

подіями;

б) городища, кургани, давні поховання, пам’ятні скульптури та мегаліти,

наскельні зображення, поля давніх битв, залишки фортець військових таборів,

поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, вироб-

ництв, каналів, шляхів;

в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, за-

лишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів,

споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного

зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.

До другої групи відносяться:

- земельні ділянки прибережних захисних смуг:

а) по обидва береги малих річок, струмків і потічків, а також навколо

ставків площею менше як 3 га (смуга до 25 м);

б) по обидва береги середніх річок, водосховищ на них, навколо водойм, а

також ставків площею понад 3 га (смуга до 50 м);

в) по обидва береги великих річок, водосховищ на них та навколо озер

(смуга до 100 м);

- земельні ділянки смуг відведення для потреб експлуатації та захисту від

забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та

інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та

гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках;

- земельні ділянки берегових смуг судноплавних водних шляхів;

- охоронні зони гідрометеорологічних станцій, уздовж ліній зв’язку

електропередачі, магістральних трубопроводів, земель транспорту, навколо

об’єктів промисловості;

- зони санітарної охорони підземних та відкритих джерел водопос-

тачання, водозабірних та водоочисних споруд, водоводів, об’єктів оздоров-чого

призначення;

- зони особливого режиму використання земель (території, що приляга-

ють до військових об’єктів Міністерства оборони та інших військових форму-

вань);

- санітарно - захисні зони, що відокремлюють від житлової забудови

об’єкти, які є джерелом виділення шкідливих речовин, запахів, підвищення

рівнів шуму, вібраціїї, ультразвуку, електромагнітних хвиль, радіочастот, елек-

тричних полів, іонізуючих випромінювань;

- санітарно - захисні зони полів зрошення, полігонів із знезараження і захо-

ронення токсичних промислових відходів, каналізаційних споруд, ветеринарних

об’єктів, складів сухих мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин,

складів і сховищ нафти, нафтопродутів і зрідженого газу;

- санітарні та зооветеринарні зони навколо тваринницьких ферм і ком-

плексів.

До третьої групи відносяться земельні ділянки:

- які перебувають у стадії консервації;

- із зміненим цільовим призначенням;

- на яких встановлено спеціальний режим використання з метою запо-

бігання деградаційним процесам.

Для визначення режиму використання земель землевласниками і землеко-

ристувачами та об’єктивного здійснення державного контролю за використан-

ням і охороною земель важливим є запровадження стандартів і норм у сфері

охорони земель. Тільки при їх наявності можна говорити про відповідну

гарантію прав власників землі та землекористувачів, ефективність державного

контролю за виконанням екологічних вимог при використанні землі.

Земельним кодексом України (статті 95 і 96) встановлені права і обов’язки

власників земельних ділянок і землекористувачів. Відповідно до статті 96 Зе-

мельного кодексу України власники земельних ділянок і землекористувачі зо-

бов’язані не порушувати права власників інших земельних ділянок і землеко-

ристувачів, у тому числі орендарів; дотримувати режиму санітарних зон і те-

риторій, що особливо охороняються; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні

споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; дозволяти власникам і

користувачам земельних ділянок прохід до доріг загального користування, спо-

рудження або ремонт споруд; не чинити перешкод у проведенні до суміжної

земельної ділянки необхідних комунікацій тощо.

Статті 164 і 165 визначають норми охорони земель, а стаття 211 цивільну,

адміністративну або кримінальну відповідальність за псування сільськогоспо-

дарських та інших земель, забрудненні їх хімічними та радіоактивними речови-

нами, виробничими відходами і стічними водами, за розміщення, проектування,

будівництво, введення в дію об’єктів, що негативно впливають на стан земель;

за невиконання вимог природоохоронного режиму використання земель тощо.

Згідно статті 39 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”

для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та

об’єктів природних заповідників, запобігання негативного впливу госпо-

дарської діяльності на прилеглих до них територіях встановлюються охоронні

зони.

Відповідно до статті 32 Закону України “Про охорону культурної спадщи-

ни” з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам’яток,

комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони

пам’яток: охоронні зони; зони регулювання забудови; зони охоронного ланд-

шафту; зони охорони археологічного культурного шару.

Збитки, заподіяни вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям зе-

мельних ділянок, а такожобмеженням прав власників і землекористувачів, у то-

му числі орендарів, погіршенням якості земель або приведенням їх у непри-

датність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного

впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та грома-

дян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі власникам землі і землекори-

стувачам, у тому числі орендарям, які зазнали цих збитків.

Землевпорядна документація обмежень (сервітутів) повинна склада-тись з

метою одержання достовірної аналітичної і картографічної інформації прона-

явність, склад, місцерозміщення і параметри режимних і режимоутво-рюючих

об’єктів, на території району, населеного пункту, землеволодіння або землеко-

ристування; виділення зон особливого режиму використання земель з врахуван-

ням типів і характеристик таких об’єктів і встановлення обмежень щодо вико-

ристання земельних угідь в межах зон для формування нової системи

управління земельними ресурсами, яка дозволяє організувати безпечне землеко-

ристування і відповідає умовам ринкової економіки.

При виготовленні схеми (плану) обмежень і обтяжень повинні показува-

тись:

- межі адміністративно-територіальних утворень і земельних ділянок в ме-

жах населеного пункту та поза його межами, кадастрові квартали та зони,

кадастрові номери;

- об’єкти, що мають особливий режим діяльності землекористування;

- межі зон обтяжень і обмежень.

Розраховуються площі зон особливого режиму використання земель та

встановлюються сервітути для власників землі та землекористувачів, тобто пра-

во обмеженого користування чужою земельною ділянкою або її частиною.

Підстави для створення зон особливого режиму використання земель

При встановленні обмежень і обтяжень у використанні земель землекори-

стувань використовуються такі нормативні документи:

1) при встановленні охоронних зон:

- Правила охорони електричних мереж, затверджені постановою Кабінету

Міністрів України від 4 березня 1997 року №209;

- Правила охорони магістральних трубопроводів (в редакції постанови Ради

Міністрів СРСР від 24.12.1981 року №1214);

- Державні санітарні норми і правила;

- Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення

господарської діяльності в них, затверджений постановою Кабінету Міністрів

України від 8 травня 1996 року №486.

2) при встановленні мінімально допустимих відстаней:

- Планування і забудова сільських поселень ДБНБ. 2.4-94;

- Державні санітарні норми і правила.

3) при встановленні сервітутів і обмежень:

- Українські класифікатори для використання при розробці проектів

відведення земельних ділянок, Третяк А.М., Київ, 2000;

- Вказівка Держкомзему України “Про склад вихідної інформації з

інвентаризації земель в населених пунктах (кадастровий землеустрій)”, Держ-

комзем України від 25 вересня 1997 року № 50.

- Вказівка “Про організацію створення кадастрового реєстру”, затверджена

Держкомземом України від 30 грудня 1997 року № 63.

Охоронні зони повітряних ліній електропередачі

Для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, створен-

ня належних умов їх експлуатації та дотримання вимог технічної безпеки вста-

новлюються охоронні зони.

Охоронні зони повітряних ліній електропередач встановлюються по обидві

сторони від крайніх проводів на місцевості і в повітряному просторі в розмірах

приведених в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Охоронні зони електричних мереж

Напруга ЛЕП до 1 кВ до 20 кВ 35 кВ 110 кВ 150-220 кВ

330-500 кВ 750 кВ

Розмір охоронних зон,м 2 10 15 20 25 30 40

- по периметру трансформаторних підстанцій розподільчих пунктів і пи-

строїв - на відстані 3.0 м від огорожі або споруди;

- уздовж підземних кабельних ліній електропередач - по обидві сторони від

крайніх проводів на поверхні землі і вглиб на відстані 1.0 м.

Загальна площа (В) охоронної зони ліній електропередач розраховується за

формулою :

B = M + 2 Оз (1)

де М - відстань між крайніми проводами, м;

Оз - охоронна зона, м.

Площа охоронних зон вирахована за формулою:

S = B * L, (2)

де L - протяжність ліній електропередач, м.

Мінімально допустимі відстані від електричних мереж до будинків, споруд,

дерев та інших зелених насаджень, а також проводів повітряних ліній

електропередачі до земельної і водної поверхні встановлюються норматив-

ними актами Міненерго України, погодженими з заінтересованими органами.

Мінімальні відстані від високовольтних дротів високовольтних ліній до

поверхні землі, будинків і споруд на населеній місцевості згідно ДБН 360-92

слід приймати згідно таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Мінімальні відстані

Умови роботи Ділянка, Найменша відстань, м при напрузі ВП, кВ споруда до 35 110 150 220 330 500

Нормальний До поверхні землі 7 7 7,5 8 8 8

Режим До будинків і споруд 3 4 4 5 6

Обрив дроту у сусідньому прольоті

До поверхні землі 4,5 4,5 5 5,5 6

В межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній, трансформа-торних

підстанцій, розподільчих пунктів і пристроїв забороняється виконувати будь-які

дії, що можуть порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх

пошкодження або викликати нещасні випадки, а саме:

- перебувати стороннім особам на території і в приміщеннях трансформато-

рних підстанцій, розподільчих пунктів і пристроїв, відчиняти люки і двері цих

споруд, здійснювати самовільне переключення електричних апаратів та під-

ключення до електричних мереж;

- будувати житлові, громадські та дачні будинки;

- влаштовувати будь-які звалища;

- складати добрива, корми, торф, солому,дрова, інші матеріали;

- розпалювати вогнища;

- розташовувати автозаправні станціїї або інші сховища паливно-

мастильних матеріалів;

- закидати на струмопровідні частини об’єктів електричних мереж і набли-

жати до них сторонні предмети, підніматися на опори повітряних ліній пе-

редачі, електрообладнання трансформаторних підстанцій, підстанцій роз-

подільних пунктів і пристроїв, ремонтувати їх елементи;

- саджати дерева та інші багаторічні насадження, крім випадків створення

плантацій новорічних ялинок;

- влаштувати спортивні майданчики для ігор, стадіони, ринки, зупинки

громадського транспорту, проводити будь-які заходи, пов’язані із всіляким

скупченням людей, не задіяних виконанням дозволених у встановленому по-

рядку робіт;

-запускати спортивні моделі літальних апаратів, повітряних зміїв;

-здійснювати зупинки усіх видів транспорту (крім залізничного) в охорон-

них зонах повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ і вище;

- виконувати роботи з застосуванням ударних механізмів, скидати вантажі

вагою 5 тонн, скидати і зливати їдкі і ті, що спричиняють корозію, речовини,

пальномастильні матеріали (в охоронних зонах підземних кабельних ліній

електропередачі).

В межах охоронних повітряних кабельних лініях, трансформаторних під-

станцій, розподільних пунктів і пристроїв без письмової згоди енергопід-

приємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх

представника забороняється:

- будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, знесення будівель і спо-

руд;

- здійснення усіх видів гірничих, вантажно-розвантажувальних, землечер-

пальних, підривних, меліоративних, днопоглиблювальних робіт, вирубання де-

рев, розташування польових станів, загонів для худоби, установлення дротяного

загородження, шпалер для виноградників і садів, а також поливання

сільськогосподарських культур;

- проїзд в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі машин і ме-

ханізмів загальною висотою з вантажем або без нього вд поверхні дороги понад

4.5 м;

- виконання земляних робіт на глибині понад 0.3 м, а на орних землях - на

глибині понад 0.45 м,а також розрівнювання грунту (в охоронних зонах,

підземних кабельних ліній електропередачі);

- риболовля, збирання рослин, влаштування водопою, заготівля льону (в

охоронних зонах підводних кабельних ліній електропередачі).

Охоронні зони магістральних трубопроводів

Для забезпечення нормальних умов експлуатації та виключення можливості

пошкодження трубопроводів (при любому виді їх прокладки) встановлюються

охоронні зони, які передбачені Правилами охорони магістральних

трубопроводів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 12

квітня 1979 року № 341 (в редакції постанови Ради Міністрів СРСР від 24 груд-

ня 1981 року № 1214):

- вздовж трас трубопроводів - в вигляді ділянки землі, обмеженої умовними

лініями, на відстані 50 метрів від осі трубопровода з кожної сторони;

- на землях сільськогосподарського призначення охоронна зона обмежується

умовними лініями, які проходять на віддалі 25 метрів від осі трубопровода з

кожної сторони;

- навколо головних і проміжних перекачуючих і наливних насосних станцій

- в вигляді ділянки землі обмеженої замкнутою лінією на віддалі 100 метрів від

межі території вказаного об’єкту.

Відстані від осі підземних трубопроводів до населених пунктів, окремих

промислових і сільськогосподарських підпиємств, будівель і споруд повинні

прийматися в залежності від класу та діаметру трубопроводу, степеню

відповідності об’єкту і необхідності забезпечення їх безпеки, але не менше тих

значень, які регламентуються БНіП 2.05.06-85 магістральних трубопроводів:

для газопроводів І класу: з умовним діаметром до 300 мм - 100 м; 300-600 мм

- 150 м; 600 - 800 мм - 200 м; 800 - 1000 мм - 250 м; 1000 - 1200 мм - 300 м; 1200 -

1400 мм - 350 м.

для газопроводів ІІ класу: з умовним діаметром до 300 мм - 75 м;

більше 300 мм - 125 м.

для труб діаметром 500 мм - 150 м; для труб діаметром 150 мм - 100 м.

Площа охоронної зони буде дорівнювати добутку протяжності газопроводу

на загальну ширину охоронної зони.

В охоронних зонах трубопроводів забороняється проводити ті чи інші дії,

які можуть порушити нормальну експлуатацію трубопроводів або викликати їх

неполадки. Згідно Правил охорони магістральних трубопроводів в охоронних

зонах забороняється:

- переміщувати та проводити засипку і пошкодження опізнавальних і сиг-

нальнихзнаків, контрольно-вимірювальних пунктів;

- відкривати люки, двері необслуговуючих посилювальних пунктів кабель-

ного зв’язку, огорож вузлів лінійної арматури, лінійних і оглядових колодязів та

інших лінійних пристроїв, відкривати і закривати крани і засуви, відключати і

включати засоби зв’язку, енергозабезпечення та телемеханіки газопроводів;

- влаштувати будь-які звалища, виливати розчини кислот та солей;

- руйнувати берегоукріплюючі споруди, водопропускні пристрої, земляні

споруди, які запобігають руйнуванню трубопроводів, а прилеглу територію від

аварійного розливу транспортуючого продукту;

- кидати якорі, проходити із закинутими якорями, ланцюгами, лотами, во-

локушами і тралами, виконувати днопоглиблювальні та землечерпальні роботи;

- розпалювати вогнище та розміщувати будь-які відкиті і закриті джерела

вогню.

В охоронних зонах трубопроводів без письмової згоди підприємств (ор-

ганізацій), їх експлуатуючих, забороняється:

- будувати будь-які будівлі та споруди;

- висаджувати дерева і чагарники будь-який видів, складати добрива, корми

і інші матеріали, скирдувати сіно та солому, розміщувати конов’язі, утримувати

худову, виділяти рибопромислові ділянки, ловити рибу, а також водяних тварин

і рослин, влаштовувати водопої, проводити колку і заготовку льоду;

- споруджувати проїзди і переїзди через траси трубопроводів, влаштовувати

стоянки автотранспорту, тракторів і механізмів, розміщувати колективні сади та

городи;

- виконувати меліоративні земляні роботи, споруджувати зрошувальні та

осушувальні системи;

- виконувати різні гірські, будівельні, монтажні та підривні роботи,

розрівнювання грунту;

- виконувати геологічні, пошукові, геодезичні та інші вишукувальні роботи,

пов’язані з влаштуванням свердловин, шурфів та взяття зразків грунтів (крім

грунтових зразків).

В межах мінімальних відстаней, які приведені вище, не дозволяється

розміщувати міста та інші населені пункти; колективні сади з садовими будин-

ками, окремі промислові та сільськогосподарські підприємства; птахофабрики;

молокозаводи; кар’єри; гаражі та окремі стоянки автомобілів на кількість більш

як 20; окремо стоячі будівлі з масовим накопиченням людей (школи, лікарні,

клуби і т.і.); житлові будинки 3-поверхові і вище, залізничні вокзали; аеропор-

ти; морські та річкові порти; гідроелектростанції та інші об’єкти, які регламен-

туються БНіПом 2.05.06-85.

Водоохоронна зона

Згідно Водного кодексу України, стаття 87, для створення сприятливого

режиму водних об’єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпан-

ня, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань сто-

ку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлю-

ються водоохоронні зони.

Згідно Водного кодексу України з метою охорони водних об’єктів від за-

бруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо

озер, водосховищ і інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються

земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та нав-

коло водойм вздовж урізу води шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3га -

25м;

- для середніх річок, водойм, а також ставків площею понад 3га - 50м;

- для великих річок, водосховищ та озер - 100м.

Межі водоохоронних зон відповідно до Порядку визначення розмірів і меж

водоохоронних зон встановлюються з урахуванням:

- рельєфу місцевості, затоплення, підтоплення, інтенсивності берегоруйну-

вання, конструкції інженерного захисту берега;

- цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони.

Зовнішня межа водоохоронної зони на землях сільських населених пунктів,

землях сільськогосподарського призначення, лісового фонду, а також на землях

інших власників і користувачів визначається з урахуванням:

- зони санітарної охорони джерел питного водопостачання;

- розрахункової зони переробки берегів;

- лісових насаджень, що найбільшою мірою сприяють охороні вод із

зовнішньою межою не менш як на 1000 метрів від урізу меженного рівня води;

- усіх земель відводу на існуючих меліоративних системах, але не менш як

200 метрів від бровки каналів і дамб.

На території водоохоронної зони забороняється:

- використання стійких і сильнодіючих пестицидів;

- влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

- скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості

(балки, пониззя, кар’єри тощо), а також у потічки.

В межах прибережної захисної смуги, згідно Порядку користування земля-

ми водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від

13.05.1996 року №502, заборонено:

- розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а

також садівництво і городництво;

- зберігання і застосування пестицидів і добрив;

- випас худоби та влаштування літніх таборів для худоби;

- будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та

лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

- миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

- влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих

відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації;

- здійснення руслорегулюючих робіт без затвердженого проекта.

Санітарно-захисні зони

Згідно БН-245-71, підприємства, їх окремі будівлі з технологічними проце-

сами, які є джерелом виділення в навколишнє середовище шкідливих і непрієм-

но пахнучих речовин, а також джерелами підвищенихрівнів шуму, вібрації, уль-

тразвуку, електромагнітних хвиль радіочастот і таке інше, слід відокремлювати

від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Існують такі об’єкти, які потребують санітарно-захисної зони: тваринницькі

ферми, гноєсховища, склади мінеральних добрив, звалище, кладовище, машино-

тракторні двори, будівельні двори тощо.

Санітарно-захисні зони, згідно нормативів, для ВРХ становлять: якщо до

1000 голів - 300 метрів відстань до житлової забудови, від 1000 до 5000 голів -

500 метрів, більше 5000 голів - 1000 метрів; для свиней на СТФ: якщо до 6000

свиней - 500 метрів, від 6000 до 12 000 - 1000 метрів; для ПТФ: якщо птахів до

100 тис. - 300 метрів, від 100 тис. до 400 тис. - 1000 метрів.

Навколо машино-тракторного двору санітарно-захисна зона становить - 100

метрів, будівельних дворів - 50 метрів, гноєсховищ - 100 метрів.

Навколо складу мінеральних добрив створюється санітарно-захисна зона,

для зменшення впливу шкідливих речовин, розповсюдження запахів на навко-

лишнє середовище. Згідно ДБН 360 - 92 ширина санітарно-захисної зони стано-

вить 200 метрів і повинна бути упорядкована і озеленена.

Навколо об’єктів комунального господарства: кладовища діючого,

санітарно-захисна зона встановлюється - 300 метрів, звалища - 500 метрів.

У санітарно-захисній зоні не допускається розміщувати житлові будинки,

дитячі дошкільні установи, загальноосвітні школи, установи охорони здоров’я,

спортивні споруди, сади, парки, садівничі товариства й городи.

Встановлення сервітутів для власників землі і землекористувачів

Земельним сервітутом називають право обмеженого користування однією

або декількома земельними ділянками. Право обмеженого користування чужи-

ми земельними ділянками встановлюється для однієї особи або декількох осіб

(приватний земельний сервітут) чи для необмеженого кола (публічний земель-

ний сервітут).

За призначенням встановлюються наступні сервітути (стаття 99 Земельного

кодексу України):

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, тру-

бопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої при-

родної водойми або через чужу земельну ділянку;

д) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через

сусідню земельну ділянку;

е) право забору води з природної водойми розташованої на сусідній зе-

мельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній

земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

з) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних

матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

і) інші земельні сервітути.

Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками

сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в по-

рядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Для енергопідприємства і газопідприємства встановлено такі сервітути:

- право безперешкодного доступу в установленому порядку до об’єктів

електричних мереж та газопроводів, розташованих на землях сільської ради, для

їх ремонту, технічного обслуговування та оперативних переключень. Сервітут

діє безстроково в межах охоронних зон.

Встановлено також наступні сервітути:

- право проходу та проїзду на велосипеді;

- право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

- інженерних комунікацій - право прокладання та експлуатації ліній елек-

тропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

- ремонтно-будівельні смуги - право встановлення будівельних риштувань

та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.

Обов’язки енергопідприємства і газопідприємства:

- користуватися земельними ділянками для будівництва та експлуатації

електричних мережта газопроводів після їх надання в установленому законом

порядку;

- роботи з ремонту та реконструкції ліній електропередач та газопроводів,

що проходять через сільськогосподарські угіддя, виконуються за погодженням із

власниками землі і землекористувачами;

- в межах багаторічних насаджень роботи проводяться після оформлення

дозволу і лісорубного квитка;

- здійснювати заходи щодо знищення бур’янів у межах земельних ділянок,

наданих у постійне користування;

- після проведення робіт приводити земельні угіддя до стану, придатного

для їх використання за цільовим призначенням, а також відшкодувати збитки

власникам землі та землекористувачам. Збитки визначаються і відшкодовуються

в установленому порядку.

Визначення розмірів збитків (недоодержаних доходів), які спричинені

внаслідок обмежень прав власників землі та землекористувачів

Недоодержаний доход (НД) складає сума: недоодержаного доходу від тим-

часового несільськогосподарського використання ділянки (НД1); недоодержа-

ний доход за рахунок зниження якості грунтів на ділянці на час повернення її

землевласнику (землекористувачу) (НД2); недоодержаний доход від землі, при-

леглих до відведеної ділянки, викликаний впливом діяльності на тимчасово

відведеній ділянці (НД3), тобто:

НД = НД1 + НД2 + НД3 (3)

Основним показником недоодержаного доходу є доход, який втрачається

при тимчасовому вилученні з сільськогосподарського виробництва земельної

ділянки. Його величина розраховується:

ГОЗ НД1 = ------------------ * І (4)

33

де ГОЗ - грошова оцінка земельної ділянки;

33 роки - період капіталізації диференційного доходу, прийнятий для об-

числення грошової оцінки земель;

І - індекс підвищення грошової оцінки або земельного податку.

Грошова оцінка земельної ділянки визначається, користуючись даними:

1)грошової оцінки і загального балу бонітету сільськогосподарського угіддя

в господарстві, з якого вилучається ділянка;

2) балу загального бонітету земельної ділянки.

Бал загального бонітету сільськогосподарського угіддя в господарстві (коли

такий бал не розраховується) визначається за формулою середньозваженої вели-

чини на підставі площ агрогруп в складі угіддя і балів бонітету в шкалі. Бал

бонітету земельної ділянки розраховується таким же чином, користуючись пло-

щами агрогруп на ділянці і відповідних їм балів у шкалі бонітетів.

Грошова оцінка ділянки обчислюється за формулою:

Б ГОЗ = ---------------- * ГОЗ * Пл (5)

Б

де Б - бал бонітету земельної ділянки;

Б - бал бонітету сільськогосподарського угіддя;

ГОЗ - грошова оцінка 1 га угіддя в господарстві;

Пл - площа земельної ділянки.

Недоодержаний доход (НД1) з ділянки розраховується за формулою (4).

Недоодержаний доход від погіршення якості земельної ділянки розрахо-

вується:

НД2 = НД1 (1 - К ) (6)

де К - коефіцієнт зниження балу бонітету (зниження продуктивності

угіддя).

Недоодержаний доход на прилеглих землях (НД3), спричиненний діяльні-

стю на відведенній ділянці, обчислюється за формулою:

НД1 НД3 = -------------- * (1 - К’ ) * Пл’ (7)

Пл

де К‘ = К, при умові, що грунтовий покрив прилеглих земель пошкоджений

на рівні відведеної земельної ділянки; в інших випадках застосовується коефіці-

єнт (К ‘), визначений по відповідній ситуації вихідних даних, як це зазначено

вище;

Пл’ - площа прилеглих пошкоджених земель.

Загальна сума недоодержаного доходу, при необхідності, визначається за

формулою (3).

В межах охоронних зон навколо споруд ЛЕП в смугах проходження газо-

проводів виникають збитки внаслідок:

- необхідності проведення додаткових заїздів і розворотів;

- ущільнення грунту;

- пошкодження рослин при додаткових заїздах і розворотах;

- зниження урожаю, пов’язаного із зміною теплового і водного режиму в

смузі проходження підземних газопроводів.

Недоодержані доходи сільськогосподарського виробництва землевласників

і землекористувачів внаслідок вилучення земель визначені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Розрахунок розмірів збитків (недоодержаних доходів НД1 внаслідок вилучення земель на 1 га

Назва угідь

Нормативна грошова

оцінка, грн. Б

Коефіцієнт індексації грошової оцінки

Термін капіталізації,

роки

Середній розмір

збитків, грн.

Рілля 4450 1,02 2,07 33 265 Сіножаті 2000 1,00 2,07 33 125 Пасовища 1200 1,00 2,07 33 75

Розміри збитків визначаються комісією, створеною районною державною

адміністрацією, до якої повинні бути включені представник сільської ради,

власники та користувачі землі, представники підприємств, представників рай-

онного відділу земельних ресурсів та районного відділу у справах будівництва

та архітектури. Результати роботи комісії оформляються відповідним актом,

який затверджується райдержадмінісрацією.

Збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам підприєм-

ствами не пізніше одного місяця після затвердження акту комісії.

3.1.2. Встановлення меж кадастрових зон та кварталів

Кадастровий квартал – компактне об’єднання земельних ділянок у населе-

ному пункті, яке обмежене інженерними спорудами або природними межами.

Кадастрова зона – сукупність (об’єднання) земельних ділянок, які знахо-

дяться за межами населених пунктів на території сільської (селищної) ради, або

об’єднання кадастрових кварталів у населених пунктах.

Для зручності побудови і подальшого використання кадастрові квартали,

можуть об'єднуватись у великих містах в кадастрові зони. Межі кадастрових

кварталів, зон суміщають з зовнішніми межами земельних ділянок, кварталів,

які таким чином мають точно визначену геодезичну границю.

При встановленні розмежування районів міст (міст) на кадастрові квартали

(зони) повинна бути забезпечена стабільність цих територіальних утворень.

Розподіл території по кадастрових кварталах (зонах) і їх нумерація разом з від-

повідними індексними картами затверджується відповідними органами держа-

вної влади та місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.

3.1.3. Встановлення меж оціночних районів та зон

Карти районування (зонуваня) мають застосування при земельнооціночному

районуванні території з метою складання шкал бонітування грунтів і економіч-

ної оцінки земель, а також при зонуванні території населених пунктів з метою

виділення земельнооціночних районів для проведення грошової оцінки земель

різного функціонального використання.

База атрибутивних земельнокадастрових даних охоплює текстові і табличні

матеріали реєстрації ділянок, обліку і оцінки земель, а також дані фіскального

характеру про землю.

3.1.4. Встановлення кадастрових номерів

Для забезпечення створення і функціонування АС ДЗК, можливостей ефек-

тивної обробки і управління інформацією у відповідній інформаційній системі,

підтримки зв'язку з іншими галузевими кадастрами та інформаційними систе-

мами згідно вказівки Держкомзему України від 16.02.1998р. № 9 "Тимчасові ме-

тодичні вказівки щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам

для ведення державного земельного кадастру" запроваджується єдина система

кадастрової нумерації земельних ділянок.

При цьому під кадастровим номером мається на увазі унікальний, що не по-

вторюється на всій території України, номер, який присвоюється окремій земе-

льній ділянці при її формуванні і зберігається за нею весь час її існування.

Система кадастрової нумерації земельних ділянок, що забезпечує унікаль-

ність кадастрового номера кожної земельної ділянки, є зручна та гнучка з точки

зору процедур комп'ютерної реалізації. Вона несе в собі додаткову інформацію

щодо географічного місцеположення земельної ділянки в межах адміністратив-

но-територіальних формувань. Кадастрові номери присвоюються всім земель-

ним ділянкам, які знаходяться у власності або користуванні юридичних та фізи-

чних осіб.

Кадастрова нумерація земельних ділянок є однорідною на всій території

України і має таку ієрархічну структуру:

• І рівень - номери областей, міст державного підпорядкування

(Київ, Севастополь);

• II рівень - номери адміністративних районів, міст обласного

підпорядкування;

• III рівень - номери сільських, селищних рад, міст районного підпоряд-

кування або підпорядкованих міській раді, райраді міст, номери районів міст

обласного підпорядкування, номери кадастрових зон в містах державного під-

порядкування;

• IV рівень - номери сільських населених пунктів, кадастрових зон на тери-

торії сільських, селищних рад за межами населених пунктів, номери кадастро-

вих кварталів у містах, селищах міського типу;

• V рівень - номер земельної ділянки;

Для зручності побудови і подальшого використання кадастрового номера

земельні ділянки в містах, селищах міського типу об'єднуються в кадастрові

квартали, які в свою чергу можуть об'єднуватись у великих містах в кадастрові

зони.

Базовими картографічними матеріалами для ведення державного земельно-

го кадастру е плани і карти: топогеодезичної основи; меж аміні-стративно-

територіальних утворень, населених пунктів, кадастрових районів і кварталів;

меж земельних ділянок власників і користувачів; будівель, споруд і інших земе-

льнокадастрових об'єктів. Базовим картографічним матеріалом державного зе-

мельного кадастру є також індексні кадастрові карти земель.

Тематичні картографічні матеріали дають характеристику земельних угідь

за їх видами і підвидами, ґрунтовим покривом, рельєфом, Меліора-тивним, гео-

ботанічним і культурно-технічним станом. Крім планів, карт для характеристи-

ки окремих показників, земельного кадастру використовуються спеціальні кар-

тограми (забезпеченості поживними речовинами, забруднення земель тощо).

Для забезпечення міжвідомчої унікації при використанні кадастрових но-

мерів земельних ділянок в структурі кадастрового номеру земельної ділянки ви-

користовується код об’єктів адміністративно-територіального устрою України

(код КОАТУУ), запроваджений Держстандартом України в 1997 році.

Рис.1. Ієрархічна структура кадастровоґо номеру земельної ділянки

По території України для всіх без винятку об’єктів адміністративно-

територіального устрою України земельним ділянкам присвоюється кадастро-

вий номер, який має чотири рівні ієрархії (рис.1).

Позиційна структура кадастрового номера земельної ділянки має вид:

<ХХХХХХХХХХ>:<ХХ>:<ХХ>:<ХХХ>

———

номер земельної ділянки

(трьохзначний)

——————

Номер кадастрового кварталу

(двохзначнии)

————————

Номер кадастрової зони

(двохзначнии)

—————————————

Код адміністративно- територіа-

льного устрою України (десяти-

значний)

Складові кадастрового номера відокремлюються одна від однієї знаком

"двокрапка" (:).

Якщо код КОАТУУ має менше десяти значущих цифр, то решта позицій

заповнюється цифрою 0.

Якщо в об’єкті адміністративно-територіального устрою не виділяються ка-

дастрові зони чи кадастрові квартали, то їх номерам присвоюються значення 00.

Згідно прийнятої структури кадастрового номеру допустимо найбільша кі-

лькість кадастрових зон - 99, кадастрових кварталів - 99, земельних ділянок -999.

Якщо в кадастровій зоні більш ніж 99 кадастрових кварталів, то слід збільшити

кількість кадастрових зон і т.д.

Розглянемо один приклад:

Земельна ділянка номер 353 кадастрової зони номер 4 села Розумниця Ста-

вищенського району Київської області (код КОАТУУ – 3224285201) має кадаст-

ровий номер:

3224285201:04:00:353.

Всі інші позиції Вказівки "Про створення єдиної системи нумерації земель-

них ділянок для ведення державного земельного кадастру" залишаються без

змін.

Кадастровий номер земельної ділянки представляє собою послідов-ність

номерів кожного рівня, починаючи з одиниці, відокремлених один від одного

двокрапкою.

Для відображення розташування і нумерації облікових кадастрових оди-

ниць на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці верхньо-

го рівня створюється індексна кадастрова карта (ІКК). Індексна кадастрова карта

- спеціальна карта (план) розміщення кадастрових облікових одиниць в межах

адміністративно-територіальних утворень і яка містить межі облікових одиниць

та їх нумерацію (додаткове креслення № 2).

Картографічною основою для індексної кадастрової карти є карти (плани) з

достатнім відображенням облікових одиниць, які підлягають нумерації.

Індексні кадастрові карти створюються для різних рівнів адміністра-тивно-

територіальних одиниць, починаючи з обласного рівня. На індексній кадастро-

вій карті області наносяться і пронумеровуються адміністративні райони та міс-

та обласного підпорядкування. При цьому згідно тимчасових методичних вказі-

вок передбачається нумерація районів і міст в алфавітному порядку їх запису,

хоч більш доцільним і практичним є спосіб нумерації об'єктів на картах (планах)

послідовно зліва направо, з півночі на південь.

В аналогічному порядку наносяться і нумеруються на індексних кадастро-

вих картах сільських, селищних рад - населені пункти районного підпоряд-

кування, межі кадастрових зон; а на індексних кадастрових картах міст (районів

міст) - межі районів міста і кадастрових зон (якщо вони є), а також межі ка-

дастрових кварталів. При цьому під кадастровою зоною розуміють сукупність

земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів на території

сільської, селищної ради, або об'єднання кадастрових кварталів у населених

пунктах. Кадастровий квартал - компактне об'єднання земельних ділянок у на-

селеному пункті, яке обмежене інженерними спорудами або природними межа-

ми.

Індексні кадастрові карти створюються державними землевпорядними ор-

ганізаціями, підлягають державній землевпорядній експертизі і затверджуються

відповідними органами державної виконавчої влади та місцевого самовряду-

вання.

Відображений на індексній кадастровій карті номер земельної ділянки є по-

стійним і з переходом прав власності чи користування на неї залишається без

змін. У випадках відокремлення частини земельної ділянки чи об'єднання земе-

льних ділянок після їх формування присвоюються нові кадастрові номери. Об-

лік таких земельних ділянок у графічному і цифровому виразі ведеться на чер-

гових кадастрових планах, які представляють собою спеціальний план, створе-

ний в державній системі координат, на якому відображаються межі земельних

ділянок, їх площі та кадастрові номера, а також інша кадастрова інформація.

При проведенні земельно-правових операцій із земельними ділянками по-

передні кадастрові номери земельних ділянок зберігаються на черговому кадас-

тровому плані та в архіві.

3.2. Державна реєстрація земельних ділянок

В статті 190 ЗКУ описані слідуючі загальні правила державної реєстрації

земельних ділянок та прав на них:

1. Державна реєстрація всіх земельних ділянок ведеться в державному зе-

мельному кадастрі і здійснюється безоплатно.

2. Державна реєстрація земельних ділянок, державних актів на право влас-

ності на землю, на право постійного користування землею і договорів оренди

землі ведеться за місцем розташування земельної ділянки із включенням до

державного реєстру земель таких даних:

а) кадастровий номер земельної ділянки;

б) назва юридичної особи, прізвище, ім’я та по батькові, яка одержала земе-

льну ділянку у власність або користування;

в) місце розташування, межі, призначення, площа земельної ділянки та інші

її характеристики;

г) адреса громадянина або юридичної особи, яка одержала земельну ділян-

ку у власність або користування;

ґ) грошова оцінка земельної ділянки;

д) кадастровий план земельної ділянки;

е) опис її правового режиму, обмеження та обтяження на земельну ділянку.

3. Державна реєстрація земельних ділянок, державних актів на право влас-

ності на землю, на право постійного користування землею і договорів оренди

землі проводиться протягом 10 днів з дня подання заяви до спеціально уповно-

важеного органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів за місцем роз-

ташування земельної ділянки.

4. Власникам землі або землекористувачам після здійснення державної ре-

єстрації земельних ділянок, державних актів на право власності на землю, на

право постійного користування землею і договорів оренди землі видається ви-

тяг із державного реєстру землі.

5. Порядок проведення державної реєстрації земельних ділянок, державних

актів на право власності на землю, на право постійного користування землею і

договорів оренди землі встановлюється спеціально уповноваженим органом ви-

конавчої влади з питань земельних ресурсів.

6. Державна реєстрація прав на земельні ділянки, земельні частки (паї), а

також прав обмеженого користування чужою земельною ділянкою здійснюється

спеціально уповноваженими органами відповідно до закону.

Державний реєстр земель згідно статті 191такий:

1. Земельні ділянки, передані у власність, надані в постійне користування

або в оренду громадянам і юридичним особам, та документи, що посвідчують

право власності та право користування землею, підлягають реєстрації в Держав-

ному реєстрі земель.

Державна реєстрація землеволодінь і землекористувань - це юридичне офо-

рмлення і закріплення землеволодінь і землекористувань в натурі (на місцевос-

ті) видача власникам власності чи користування землею та запис їх у відповід-

них земельно реєстраційних документах. Вона забезпечує дотримання

принципів недоторканості і охорону прав власників землі і землекористувачів та

передачі їм у власність та надані у користування у встановленому порядку землі.

Реєстраційно - обліковою одиницею при державній реєстрації є землеволодіння

і землекористування. Землеволодіння - це земельна ділянка, передана у встанов-

леному порядку у колективну або у приватну власність громадянам,

сільськогосподарським підприємствам, громадським організаціям для цілей, ви-

значених земельним законодавством.

Підставою для державної реєстрації землеволодінь і землекористувань є рі-

шення компетентного державного органу про передачу або надання земельної

ділянки власникам землі і землекористувачам для певних цілей, документ про

перенесення в натуру землевпорядного проекту і закріплення на місцевості меж

земельної ділянки.

Обов'язковою умовою для реєстрації землеволодінь і землекористувань є

характер цільового призначення використання земель, який регулюється рішен-

ням відповідного державного органу при передачі земель у власність і наданні у

користування.

Державна реєстрація землеволодінь і землекористувань передбачає як пер-

винне (початкове) оформлення і видачу новоутвореним землевласникам і зем-

лекористувачам документів на право власності і користування землею у відпові-

дних земельно-кадастрових документах, так і поточне внесення законних змін у

розмірах землеволодінь і землекористувань.

Згідно Земельного кодексу України реєстрація права власності, права кори-

стування землею і договорів на оренду землі покладаються на сільські, селищні,

міські і районні ради і практично здійснюється у першому розділі відповідної

державної земельнокадастрової книги.

Реєстрації підлягають зокрема землевласники і землекористувачі, розміщені

за межами і в межах населених пунктів. Державна реєстрація землеволодінь і

землекористувань в Розумницькій сільській раді наведена в додатку Е.

2. Державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності та на право

постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадаст-

рових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

3. Державний реєстр земель ведеться спеціально уповноваженим органом

виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

4. Ведення Поземельної книги здійснюється відповідно до закону.

3.2.1. Реєстрація правовстановлюючих документів

В системі управління земельними ресурсами важлива роль належить опису

документів і матеріалів, що посвідчують право власності на землю, яке є

першоосновою її раціонального використання. За багатовікову історію

існування земельних відносин склалася певна система внесення до списків,

реєстрів або спеціальних книг будь-яких фізичних і юридичних осіб, тобто їх

реєстрація, яка відображає різні суспільні явища, факти. Серед них особливий

інтерес представляє реєстрація землі і прав на неї, яка має різну актуальність для

конкретних форм власності на землю.

В різних країнах світу існують різні системи реєстрації землі і прав на

основі переданого права власності на земельну ділянку між приватними

особами, реєстрації документів та правових титулів.

При передачі права власності на землю між приватними особами,

документи, які підтверджують право вланості на земельну ділянку, передаються

від однієї особи іншій на основі відповідних юридичних документів, які

засвідчуються нотаріусом. Роль і значення держави полягає у створенні

нормативно–правової бази для процесу передачі. При цьому операція передачі

права власності на землю між фізичною та юридичною особою може стати

ефективною та безпечною лише при наявності інформації щодо підтвердження

продавця дійсним власником землі чи нерухомості. Відповідно до системи

реєстрації документів, їх копія про передачу прав власності заноситься до

реєстру документів. Запис в реєстрі є доказом права продавця на продаж землі і

нерухомості.

В тих країнах, де існує державна система реєстрації документів на власність

землі і нерухомості, управління ними знаходиться під повним контролем

держави. Копії всіх рішень і угод, що мають відношення до власності на землю,

володіння і користування нею обов’язково повинні бути зареєстровані в органах

реєстрації документально. Кожний із документів проходить досить строгу

перевірку нотаріусом або реєстратором. Тому будь-який потенційний покупець,

переглянувши виписку з реєстру (документи і матеріали відносно об’єкту

земельної власності), переконується в праві продавця на продаж землі та

нерухомості. Ознайомившись з даними реєстру покупець може дізнатися яким

чином власник землі чи нерухомості придбав земельну ділянку. Цілком

природньо, що знайомство з реєстром не завжди додає впевненості, що набуття

права землі чи нерухомості є законним, а тому необхідно вивчати весь ланцюг

набуття прав власності. Ідеальна система повністю відображає правовий статус

власності на землю і нерухомість. Проте, не завжди вдається досягти

відповідності системи реєстрації документів, які б давали повну характеристику

власності землі та прав на неї. Крім того необхідні дуже великі архіви для її

зберігання. Тому альтернативним варіантом системи реєстрації правових

титулів на землю, є те, що кожна земельна ділянка повинна бути позначення на

карті, а права, які пов’язані з нею повинні бути записані в реєстр. Копії

свідоцтва про правовий титул, знаходяться у землевласника чи

землекористувача, а оригінали – в органах реєстрації титулів. При такій системі

будь-яка людина, яка позбувається земельної власності, на основі даного

реєстру одержує компенсацію, як у випадку помилки, допущеної органами

реєстрації, або коли був обман.

Система реєстрації документів і система реєстрації титулів повинні бути

безпосередньо пов’язані з власністю на землю і землекористуванням. Однак при

цьому треба відзначити, що ні одна із цих систем не охоплює всіх аспектів

земельної власності і землеволодіння.

Метою державної реєстрації земельних ділянок і права власності на них є

визнання і підтвердження державою факту виникнення або припинення існу-

вання земельних ділянок, як об'єктів земельної власності, створення умов для

цивілізованого обігу земельних ділянок, державного управління земельними ре-

сурсами, сприяння інвестиційній діяльності.

Розв'язання цієї проблеми пов'язане з сучасними питаннями щодо змісту

порядку та організації виконання робіт по реєстрації земельних ділянок, як об'-

єктів земельної власності. При цьому під земельною ділянкою розуміється час-

тина земної поверхні з встановленими межами та визначеними правами щодо

неї, яка характеризується певним місцезнаходженням, цільовим (госпо-

дарським) призначенням та іншими суттєвими ознаками притаманними їй.

Таким чином, на відміну від існуючої реєстрації землеволодінь, землекори-

стувань та державних актів на право власності і право користування землею та

договорів оренди землі пропонується реєстрація земельних ділянок та прав на

неї. Оскільки, земельні ділянки належать на правах власності або користування

фізичним або юридичним особам, то вони стають землеволодіннями або земле-

користуваннями.

Проектом Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбаче-

но, що земельні ділянки надані у власність або у користування, громадянам і

юридичним особам та державні акти, що посвідчують право власності на землю,

підлягають реєстрації в Державному реєстрі земель. Реєстрація в Державному

реєстрі земель є підтвердженням визнання державою факту виникнення або

припинення існування земельної ділянки, як об'єкта права власності або корис-

тування.

Державний реєстр земель складається з двох частин:

Перша — це книги записів реєстрації державних актів на право власності та

на право користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастро-

вих номерів земельних ділянок;

Рис. 2. Логічна схема процесу первинної реєстрації земельних ділянок

Формування земельної власності

Друга — це Поземельна книга, яка містить відомості про кадастровий но-

мер, місцезнаходження, площу, цільове призначення, правовий режим, у тому

числі обмеження і обтяження щодо використання землі, вартість земельної ді-

лянки, кадастровий план.

Внесення відомостей про земельні ділянки в Державний реєстр земель про-

водиться після:

• формування кадастрової справи ;

• нанесення земельної ділянки на черговий кадастровий план;

• присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру.

Логічна схема процесу первинної реєстрації земельних Ділянок, за

А.Третяком (28 с.212) приведена на рис.2

3.2.2. Ведення Поземельної книги земельних ділянок Правила ведення Поземельної книги є єдиними для всієї України і регламе-

нтуються інструкцією про порядок ведення Поземельної книги.

Поземельна книга містить всі необхідні правові, територіальні, кількісні та

якісні дані і є єдиним джерелом офіційної земельно-кадастрової інформації, що

гарантується державою фізичним та юридичним особам.

Надання відомостей з Поземельної книги (ст.192 ЗКУ):

1. Органам державної влади та органам місцевого самоврядування витяги з

Поземельної книги надаються безоплатно в порядку, установленому законом.

2. Будь - яка заінтересована особа в порядку, встановленому законодавством

України, може ознайомитися із записами в Поземельній книзі та отримати за

плату витяг з неї.

Кожній земельній ділянці Поземельною книгою встановлюється ідентифі-

каційний номер, унікальний в межах території України. Кожен об'єкт нерухомо-

го майна, яке тісно пов'язане із вказаною ділянкою, має локальний інвентарний

номер в межах конкретної земельної ділянки та в межах території окремого уні-

кального ідентифікаційного номера.

До складу Поземельної книги входять (додаються):

- Опис земельної ділянки (об'єкта реєстрації)

- Креслення земельної ділянки

- Опис прав власності

- Опис обтяжень (обмежень прав)

Ці складові частини Поземельної книги групуються в окремі томи за функ-

ціональним призначенням.

Документ, який встановлює або змінює права власності на земельні ділянки

і подається землевпоряднику-реєстратору, заноситься в перелік документів, де

йому присвоюється порядковий номер, дата і час надходження документа у ре-

єстраційний офіс, назва, інші необхідні параметри. Документ підшивається (фо-

рмується) в Кадастрову справу, яка стає підставою для реєстрації земельної діля-

нки.

Кадастрова справа ідентифікується тим же номером, що і земельна ділянка.

Дані про іншу нерухомість, яка тісно пов'язана із земельною ділянкою, передба-

чають присвоєння їй інвентарного номера майнового об’єкту, наданого внаслі-

док підготовки відповідної технічної документації спеціалізованими організаці-

ями або установами з зазначенням номерів правоустановлюючих документів на

конкретні об'єкти нерухомості форму-ється у окремі справи.

Поземельна книга і її провадження в складі кадастрової справи містить всю

інформацію, яка необхідна для відновлення послідовності утворення (оформ-

лення) об'єкта земельної власності та інших змін, що мали місце з часу першо-

початкової її реєстрації.

Приклад заповнення Поземельної книги показано в додатку Є.

Формування нового запису в Поземельній книзі і відповідній кадастровій

книзі повинно здійснюватись тільки у випадку першо-початкової реєстрації зе-

мельної ділянки і тісно пов'язаної з нею іншої нерухомості або при поділі чи

об'єднанні земельної ділянки.

Зміст документів поземельної книги повинен бути лаконічним із зазначен-

ням його характеру і того, для кого він складений, наявність запису і порядково-

го номеру по каталогу. Відносно прав, обмежених тимчасовими вимогами (пра-

вилами), вказуються ці вимоги. Якщо права обумовлені певними обставинами,

то на них робляться обгрунтовані посилання. При відміні або при ліквідації

права у Поземельній книзі дані запису, які втратили чинність, закреслюються

червоним кольором.

Якщо відведений для конкретного об'єкта розділ Поземельної книги повні-

стю виписаний, то подальші записи (дані) продовжуються на новому листку,

куди записуються нові (діючі) зареєстровані права.

Записи у Поземельну книгу заносяться тільки на основі заяви суб'єкта земе-

льної власності, якщо законодавством не передбачене інше. У заяві повинен бу-

ти вказаний точний час надходження заяви щодо внесення змін до Поземельної

книги, яку робить відповідальна за її ведення особа.

Внесення змін (виправлення) до Поземельної книги здійснюється теж тіль-

ки за заявою суб'єкта земельної власності на основі обґрунтовуючих (виконав-

чих) документів, завірених органом, який прийняв рішення, або нотаріусом.

Доповнення і вилучення записів із Поземельної книги може здійснюватись ли-

ше представником Відділу реєстрації з письмовим оформленням пояснення та-

ких дій.

Форма Поземельної книги може бути як на паперових носіях так і в елек-

тронному вигляді. Формат книги А4(210 Х 297), об'єм - 100, 200, 250 аркушів в

залежності від місцевих умов. Книга обов'язково є складовою частиною но-

менклатури справ відділу (управління) земельних ресурсів (або реєстраційного

офісу). Оформлення книги повинно відповідати вимогам діючої нормативної

документації з діловодства (нумерація сторінок, прошивка, печатка,

відповідальний за ведення книги).

Фізичні та юридичні особи, що зареєстрували свої права, мають вільний до-

ступ до даних Поземельної книги. Їм видається посвідчення або довідка про ре-

єстрацію прав на земельну ділянку.

Дані Поземельної книги повинні бути доступними для інших державних,

галузевих і муніципальних систем (податкових, статистичних, охоронних та ін-

ших, які використовують інформацію про землю), банківських, страхових і ко-

мерційних структур, а також юридичних і фізичних осіб на умовах, визначених

діючим законодавством України.

Правоустановлюючі документи, які підтверджують право власності на зем-

лю, право користування землею або оренду землі, вартість земельної ділянки,

встановлений режим землекористування, подаються у реєстраційний офіс у

двох примірниках, один з яких може бути ксерокопією. В разі необхідності таку

копію можна виготовити в реєстраційному офісі.

Реєстратори не приймають документів, які мають виправлення або допов-

нення, закреслені слова та інші виправлення, які не мають пояснення, а також

документи, записи у яких виконані олівцем. Текст документу повинен бути на-

писаний ясно і чітко, числа і строки, які відносяться до документа, позначені

хоч би один раз словами, а назва юридичних осіб - без скорочення з приведен-

ням поштової адреси, прізвище, ім'я та по батькові громадян, повної адреси їх

проживання.

Документи, які підтверджують угоди із земельною власністю, включаючи

придбані права в результаті конкурсного або аукціонного розпродажу, повинні

бути посвідчені нотаріально.

План меж земельної ділянки повинен бути підтверджений державним ор-

ганом земельних ресурсів (Центром державного земельного кадастру), який несе

відповідальність за його достовірність і точність.

До кадастрової справи з утворення (формування) земельної власності при-

кладаються документи, які підтверджують, що власник землі або землекористу-

вач ознайомився зі складом та змістом документів, їх даними і правами на земе-

льну ділянку. У випадку, якщо одним документом надається декілька різних

прав, в справі повинно бути вказано відносно якого або яких прав порушується

клопотання про його реєстрацію. В іншому випадку документ буде зареєстрова-

ний лише у відношенні того або тих прав, які цей документ несе по самій суті.

Документ може мати умови або стосуватись будь-якого часу (терміну), але його

межі повинні бути чітко встановлені. В документах про сервітути вказуються

відповідальні юридичні та фізичні особи.

Для припинення дії раніше погоджених (встановлених) умов вимага-ється

представлення документу з розпискою про зняття встановлених обмежень, об-

тяжень тощо або підтверджуючого документу, про те що дія їх припинена у

відповідності із рішенням суду.

У судових справах про об'єкти земельної власності позивач може, якщо суд,

який розглядає справу, прийме таке рішення, підняти клопотання про реєстра-

цію позовної заяви. При цьому заява повинна бути завірена органом нотаріату.

В договорах на право оренди вказуються тимчасові обставини. Відносно

іпотечних прав вказується закладна сума, процентна ставка і пріоритетний по-

рядок.

В документах про об'єднання земельних ділянок повинен бути поданий до-

кумент, завірений нотаріально, про те, що заставоодержувач цієї земельної вла-

сності провів взаємні розрахунки, в наслідок чого встановлений пріоритет взає-

мних зобов'язань або документ про те, що за об'єктом земельної власності зали-

шаються попередні зобов'язання, або про те, що тільки за одним із них залиша-

ються зобов'язання.

При виділенні земельної власності із оформленням кадастрових справ на

окремі земельні ділянки вказується, в якій мірі зареєстровані за землеволодінням

сервітути відносяться до всього землеволодіння або тільки до окремих ділянок,

на які поділене землеволодіння.

При реєстрації опису арештованого об'єкта земельної власності за рішенням

суду, інших державних юридичних акцій подається заява органу, який має намір

здійснити цей акт, або завірена виписка із книг (журналів) обліку таких заяв, а

сам документ (акт) повинен стосуватися особи, яка у відповідності із записом в

Поземельній книзі уповноважена розпоряджатися об'єктом земельної власності.

Ліквідація або зміна будь-якого права на земельну ділянку вимагає згоди її

власника, якщо інші особи не зареєстрували свої спеціальні права про те, що при

ліквідації або зміні прав на земельну ділянку, яка знаходиться у спільному кори-

стуванні, повинна бути їх згода.

В реєстрації земельної ділянки може бути відмовлено у випадках, якщо:

- з'ясовується, що право по своїй природі не може бути зареєстроване або не

може реєструватись у даному відділі реєстрації;

- реєстрація є явно зайвою для правового захисту або виконавець документа

або той, кого стосується документ, не уповноважений розпоряджатись об'єктом

земельної власності у вказаному напрямку;

- особа, яка має лише обумовлене право володіння, склала документ без по-

становки тих або інших;

- коли з проханням про реєстрацію права звернулась недієздатна особа.

Документи, які поступили у відділ реєстрації, підлягають перевірці. Якщо

виникає сумнів в тому, що вони повністю або частково не мають правових під-

став для реєстрації, то спеціаліст - реєстратор встановлює місячний термін для

додаткової перевірки. Якщо протягом цього строку не будуть усунені причини,

які перешкоджають реєстрації, реєстратор приймає рішення про відхилення ре-

єстрації земельної ділянки та прав на неї.

Реєстрація земельної ділянки може бути відхилена при:

- необхідності одержання додаткових відомостей від фізичних юридичних

осіб або органів влади та суду;

- доцільності направлення документів на експертизу.

За заявою зацікавленої особи, яка заперечує в суді, право власності на земе-

льну ділянку або обмежень щодо її використання, за реєстрацією якого зверну-

лась інша зацікавлена особа, реєстрація цього права може бути відкладена на те-

рмін не більше 10-ти днів. Якщо протягом цього часу від суду не буде одержано

повідомлення про надходження заяви, реєстрація здійснюється. У випадку оде-

ржання від суду повідомлення про надходження заяви реєстрація відкладається

до вирішення справи судом.

У випадках призупинення або відмови в реєстрації прав власності на земе-

льні ділянки у книзі (журналі) заяв проводяться відповідні записи. Про причини

відмови в реєстрації заявнику направляється повідомлення у письмовій формі.

Копія повідомлення (листа) прикладається до Кадастрової справи, заведеної для

даного об'єкта земельної власності.

Реєстрація прав на земельні ділянки, на які відсутні правоустанов-люючі

документи (державні акти на право власності), проводиться тільки після виго-

товлення таких документів.

При передачі, купівлі-продажу, даруванні або будь-якій іншій формі пере-

дачі прав на об'єкти земельної власності, всі обтяження, обмеження і претензії

на права, що відносяться до земельної ділянки, зберігаються, незалежно від того

зареєстровані вони чи не зареєстровані, якщо не прийняті відповідні рішення

про їх анулювання.

Реєстрація прав оренди земельних ділянок здійснюється в Поземельній

книзі, якщо строк її дії складає три або більше років.

У випадку, коли в оренду здається частина земельної ділянки, на плані зе-

мельної ділянки, який є обов'язковою складовою договору, вказують межі цієї

ділянки, угіддя та місце розміщення майнових об'єктів, які здані в оренду.

Реєстрація сервітутів здійснюється в Поземельній книзі в розділі обмежень

(обмежень прав).

Реєстрація претензій на право на земельну ділянку другої сторони визнаєть-

ся на період до рішення суду, за яким претензії визнаються або класифікуються

як безпідставними чи необгрунтованими, або такі, які мають правове обгрунту-

вання і позив до них задовольнявся.

Прийняті рішення або постанови суду, які відносяться до встановле-них

права на об'єкт земельної власності, можуть бути зареєстровані з часу їх прийн-

яття незалежно від того, вступили вони в дію чи ні. У випадку, якщо такі рі-

шення повинні розглядатись як попередження про те, що по відношенню до

даної земельної ділянки є правові претензії із сторони позивача, то такі доку-

менти прикладаються до кадастрової справи, а сама реєстрація призупиняється

до отримання остаточного рішення суду.

Зміни і припинення зареєстрованих прав на об’єкт земельної власності мо-

жуть бути зареєстровані тільки на основі заяви власника земельної ділянки, як-

що інше не передбачене діючим законодавством.

Реєстрація застави здійснюється на основі документів (договору застави),

які містять інформацію про строки і умови застави, фінансові зобов'язання, план

земельної ділянки, яка здається під заставу, або її частини.

Зміни прав на об'єкт земельної власності, пов'язані із смертю власника земе-

льної ділянки, повинні бути зареєстровані на основі документа, у відповідності з

якими право власності на землю передається іншій особі, або за рішенням суду.

Виправлення помилок в документах, які подані на реєстрацію, що не супе-

речать змісту вже занесених записів і не тягнуть за собою збитки для будь-якої

третьої сторони, не можуть бути основою для відмови в реєстрації.

Технічні помарки в реєстраційних записах, які є наслідком технічних поми-

лок в зареєстрованих документах або в результаті описок, допущених Реєстрато-

ром, можуть бути виправлені ним в тому випадку, якщо вони не тягнуть за со-

бою збитки будь-якій стороні, яка обгрунтовано покладалась на достовірність

зареєстрованої інформації. Такі виправлення підтверджуються підписом Реєст-

ратора з вказанням часу та запис "виправленому вірити".

Помилки, які можуть бути усунені Реєстратором і які не можуть бути осно-

вою для сумнівів в юридичній силі зареєстрованих прав, виправляються ним

тільки в тому випадку, якщо на основі такого виправлення не були здійснені

будь-які правові дії і всі сторони, які могли понести збитки внаслідок виправ-

лень цих помилок, були письмово попереджені про їх виявлення та необхід-

ність внесення змін в реєстраційні документи.

Відповідальні особи, винні у свідомому чи несвідомому перекрученні або

втраті інформації, яка міститься в Поземельній книзі, або Кадастровій справі,

несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України. По-

несені матеріальні та моральні втрати або збитки, які мали місце внаслідок цих

перекручень, нанесені будь-якій із сторін, відшкодовуються за рахунок реєстра-

ційного офісу або окремих посадових осіб.

Держава гарантує відшкодування втрат фізичним або юридичним особам,

які не по своїй вині, керуючись інформацією, яка міститься в Поземельній кни-

зі, понесуть втрати або збитки, за рахунок коштів які накопичуються від реєст-

раційних послуг на спеціальному рахунку реєстраційних офісів.

IV. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОЕКТУ

Людство дедалі частіше замислюється над наслідками свого втручання у

природу. Екологічні проблеми стають усе гострішими та багатограннішими, на-

бувають глобальних масштабів. Стає дедалі очевиднішим: життя наступних по-

колінь можливе лише у цілковитій гармонії з довкіллям, але починати будівни-

цтво шляху до цього необхідно вже сьогодні.

Розвиток різних галузей сільського господарства на сучасному етапі розгля-

дається і оцінюється через призму екологічних проблем. Особливо важливо це

для сільськогосподарського виробництва, ефективність якого обумовлено, з од-

ного боку, оптимальним поєднанням екологічних умов та вирощуваних культу-

рних рослин, а з другого боку - мінімальним негативним впливом господарської

діяльності на довкілля при вирощуванні цих рослин. Перед наукою постає важ-

ливе завдання - необхідно розробити стратегічні напрямки розвитку господар-

ської діяльності, що забезпечить безконфліктну взаємодію людини і природи.

Екологізація землекористування є єдиною гарантією впровадження еколо-

гічних ідей у практику використання і охорони земельних ресурсів.

Серед найважливіших проблем сьогодення особливе місце посідає пробле-

ма екологічного використання, збереження і відтворення природних ресурсів,

для сільського господарства важливе значення має охорона земель, як головного

засобу виробництва. Охорона земель включає систему правових, організаційних,

економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, за-

побігання необгрунтованому вилученню земель з сільськогосподарського виро-

бництва, захист від шкідників, антропогенних впливів, а також на відтворення і

підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпе-

чення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та істо-

рико-культурного призначення.

Охорона земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь, як

до складових природних утворень (екосистем) з урахуванням цілей і характеру

їх використання зональних і регіональних особливостей. Система раціонального

використання земель повинна мати природоохоронний, ресурсозберігаючий,

відтворювальний характер і передбачати збереження ґрунтів, обстеження нега-

тивного впливу на них, а також на тваринний і рослинний світ, геологічні поро-

ди, водні джерела та інші компоненти навколишнього середовища.

Власники землі і землекористувачі, в тому числі орендарі здійснюють

раціональну організацію території, збереження і підвищення родючості ґрунтів,

а також поліпшення корисних властивостей землі, захист земель від вітрової і

водної ерозій, селів, підтоплення, заболочення, вторинного засолення,

висушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва хімічними і

радіоактивними речовинами, та від інших видів руйнування, захист від

заростання сільськогосподарських угідь дерево-чагарниковими насадженнями і

дрібноліссям, інших процесів погіршення культурно-технічного стану земель,

рекультивацію порушених земель, заходи щодо підвищення їх родючості та по-

ліпшення інших корисних властивостей землі, знімання використання,

зберігання родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов'язаних з порушени-

ми землями. Тимчасова консервація деградованих сільськогосподарських угідь,

якщо іншими способами неможливо відновити родючість ґрунтів.

Щоб одержати високі врожаї сільськогосподарських культур потрібно дося-

гти високих рівнів інтенсифікації взаємодії засобів виробництва з природним

середовищем взаємодія пов'язана із значними змінами навколишнього середо-

вища. Окремі з них мають різко негативні наслідки. Зокрема відбувається забру-

днення води, повітря і ґрунту. Отже село, поля котрого вважались базисом чис-

тоти і здоров'я, стали джерелом забруднення. Катастрофи поки що немає. Та не-

виважена науково обґрунтована інтенсифікація землеробства в ряді колектив-

них сільськогосподарських підприємствах вже вступила в конфлікт з законами

природи. Порушена агроекологічна рівновага, розораність досягає 96%, якщо не

усувати факторів ризику, порушення будуть поглиблюватись.

Небезпечним фактором порушення екологічної рівноваги є агрохімічна де-

градація ґрунту. Надмірна наявність отрутохімікатів та гербіцидів пригнічує йо-

го біологічну активність, діяльність дощових черв'яків, що визначають грунто-

та структуроутворення. При значній кількості нітратів проходить надлишкова

мінералізація гумусу, руйнується структура ґрунту і його властивості, фактором

ризику є також застосування сучасної великої техніки, котра переущільнює не

лише ґрунт, а й підґрунтя.

Для стійкого функціонування агроекосистем синтез і розклад органічної речовини

повинен бути в рівновазі, або з переважанням нагромаджувальних процесів.

Високогумусні ґрунти ліпше протидіють хімічній інтосифікації, агрофізич-

ній деградації. Тому потрібно вносити органічні добрива, розширювати посіви

багаторічних трав, культур, землювання змитих ґрунтів.

Фактори такого ризику усуваються при переході на біологічне землеробст-

во. Але при цьому врожайність знижується, а затрати робочої сили на одиницю

виробленої продукції збільшуються на 2 - 3 рази, що призводить до подорож-

чання продуктів харчування.

Тому, поки що ставиться питання не про біологічне землеробство, а про йо-

го біологізацію, яка передбачає застосування елементів біологічного землеробс-

тва.

Також при охороні земель потрібно проводити протиерозійну організацію

території. Всі ерозійнонебезпечні культури і кормові коренеплоди, картопля,

овочі, кукурудза на силос, соняшник в основному розміщуються на схилах до 3°

з незмитими та слабозмитими ґрунтами.

На орних землях із схилами біля 1° основний обробіток полів необхідно

проводити в поперек схилу, або під кутом не більше 1° до горизонталей. В до-

повнення існуючих лісових площ передбачено створити додаткові захисні наса-

дження. Це в основному полезахисні смуги для зменшення сили пануючих хо-

лодних вітрів і суховіїв, та стокорегулюючі смуги для зменшення швидкості по-

току води та купелювання вологи.

На території Розумницької сільської ради Ставищенського району з метою

охорони природи ведеться відповідний обробіток грунту, що не викликає еро-

зійних процесів, також в більшості вносяться органічні добрива, в меншості мі-

неральні добрива. Біля ставів створено водоохоронну і прибережну зону.

В межах водоохоронної і прибережної зони забороняється:

- примінення отрутохімікатів з ціллю внесення їх для боротьби з шкід-

никами, хворобами рослин і бур'янами;

- будівництва сховищ мінеральних добрив і пестицидів, площадки для

заправки отрутохімікатами без дозволу органів санітарно-епідеміологічної

служби;

- корчування чагарників і дрібнолісся ґрунтозахисного і водоохоронного

значення;

- будівництва тваринницьких комплексів без забезпечення підвищеної

очистки стічної води.

На території водоохоронної і прибережної зони необхідно:

- строге дотримання вимог по першочерговому виконанню комплексу

протиерозійних заходів по залуженню і створенню захисних насаджень водоймищ;

- широке використання біологічних методів боротьби з шкідниками і

хворобами рослин;

- забезпечити запобіганню доступу забруднених стічних вод із те-

риторії виробничих центрів, господарських дворів;

- покращувати захисні функції травостою: дерево-чагарникові рослинно-

сті в насадженнях ґрунтозахисного значення.

Особливу увагу необхідно приділити умовам, зберігання та використання

мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, які на відміну від інших

забруднюють біосферу, спеціально вносяться в зовнішню природну сферу.

Земельна реформа належить до найскладніших соціальних змін, що відбу-

ваються в Україні після проголошення її незалежності. Проведення земельної

реформи за часом збіглося з поглиблення соціально-економічної кризи в держа-

ві, особливо в сфері сільськогосподарського виробництва.

Використовуючи матеріали інвентеризації земель, здійсненої в процесі ре-

форми, залучили значні площі угідь у господарський обіг та запроваджують

економічні методи стимулювання організації землекористування, у тому числі

на землях сільськогосподарського призначення. Запроваджено земельний пода-

ток, орендну плату за землю, а для сільськогосподарських товаровиробників

введено фіксований сільськогосподарський податок. Цим значно знижено пода-

тковий тягар у сільському господарстві в цілому, а також встановлено розмір

податку виключно від площі угідь та їх грошової оцінки.

На сьогоднішньому етапі реформування земельних відносин однією з най-

більш важливих проблем є вдосконалення системи ведення державного земель-

ного кадастру. Створення та запровадження в Україні єдиної автоматизованої

системи державного земельного кадастру (АСДЗК) забезпечить можливість

більш ефективного управління земельними ресурсами, створить всі передумови

для запровадження в Україні інституту реєстрації прав власності на землю та

іншу нерухомість, забезпечить формування інформаційної інфраструктури рин-

ку землі.

Запропонована структура бази даних, яка базується на геореляційних моде-

лях і має відкриту архітектуру, може слугувати проектом стандарту баз даних

автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Впровадження єдиного стандарту баз даних дасть змогу уніфікувати про-

грамне забезпечення по автоматизації процесів збору, накопичення та ведення

баз даних, а також запровадити єдині програмні засоби інформаційно-

аналітичного обслуговування користувачів системи. Прийняття єдиного станда-

рту баз даних буде слугувати основою для інтеграції корпоративно розподіле-

них баз кадастрових даних в централізовану базу даних автоматизованої систе-

ми державного земельного кадастру.

Виділення в базі даних Реєстру прав на земельну ділянку дає можливість

ефективного вирішення проблеми реєстрації прав на землю та інше нерухоме

майно. При такому підході процедура реєстрації прав зводиться до внесення ко-

ртежів у відповідні відношення Реєстру прав.

V. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

5.1. Загальна характеристика

Згідно з Законом “Про охорону природи України і регулюванню викорис-

тання на території країни” охороні підлягають: земля, надра, водні ресурси, лі-

си, полезахисні і водоохоронні лісосмуги, зелені насадження, типові ландшафти,

рідкісні природні об`єкти, заповідники і заказники, тваринний світ, атмосфера

та інші природні багатства, які залучені в господарський обіг і ті, що не

експлуатуються.

Земля – це головний засіб виробництва. Тому охорона земель включає сис-

тему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямова-них на

їх раціональне використання, запобігання необґрунтованому вилучен-ню земель

із сільськогосподарського обороту, захист від шкідливих антропо-генних впли-

вів, а також на відтворення і підвищення родючості грунтів, про-дуктивності

земель лісового фонду, забезпечення режиму земель природоохо-ронного, оздо-

ровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Охорона природи і раціональне використання її багатств – одна з найак-

туальніших проблем сучасного суспільства. Це завдання стало особливо важли-

вим за останні роки.

Cільськогосподарська діяльність суспільства, спрямована на вирощу-вання

необхідної кількості екологічно чистих продуктів харчування, супро-воджується

руйнівним впливом на основні екологічні чинники довкілля: землю, воду,

повітря, природні фіто- і зооценози. Природні екологічні систе-ми здатні до са-

моочищення, вони мають певну буферність стосовно побічних включень і не-

сприятливих впливів на навколишнє середовище. Але буфер-ність не є безмеж-

ною, вона діє лише у певних, обмежених рамках, має обме-жену ємкість. Штуч-

не насичення довкілля шкідливими для природної екосис-теми речовинами в

кількості, яка перевищує її буферну здатність до очищен-ня, руйнування

динамічної рівноваги, що встановилася в процесі еволюції Землі, сприяє

погіршенню довкілля, руйнуванню природних ресурсів. Отож технології виро-

щування сільськогосподарських культур, які включають в себе обробіток грунту,

використання неорганічних добрив, хімічних засобів боротьби з шкідниками і

хворобами і інше, повинні опрацьовуватись з глибоким знанням справи, науко-

во обгрунтовано, щоб зберегти життєве середовище екологічно чистим, при-

датним для життєдіяльності людини.

Важливе місце в охороні довкілля належить екологічному моніторингу,

систематичному спостереженню за станом природних чинників. У здійсненні

моніторингу на території селищної ради особлива роль належить спеціалістам –

інженерам - землевпорядникам, а також агрономам, гідроме-ліораторам,

лісомеліораторам та іншим.

Охорона навколишнього природного середовища регулюється Законом

України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня

1991 року.

Охорона навколишнього природного середовища включає систему право-

вих, економічних заходів, що спрямовані на зменшення забруднення навколиш-

нього природного середовища через господарську діяльність.

Контроль і нагляд за додержанням правил охорони природи здійснює

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

5.2. Стан грунтів та використання земельних ресурсів

Земля - один із найважливіших екологічних чинників, це головний засіб

виробництва. Щоб систематично на цих землях одержувати високі врожаї

сілськогосподарської продукції, прородний грунт потрібно утримувати в такому

стані, при якому створювалися б найкращі умови для розвитку рослин.

Охорона основного природного ресурсу землеробства - грунту – передбачає

його збереження і навіть збільшення родючості в поєднанні з його використан-

ням для виробництва сільськогосподарської продукції. Для цього потрібна

єдина система заходів, спрямованих на захист, якісне покращення і раціональне

використання земельних ресурсів: збільшення родючості грунту, охорона їх від

впливу водної і вітрової ерозії, висушення, підтоплення, забруднення проми-

словими відходами та радіонуклідами тощо.

Грунти повинні містити достатню кількість поживних речовин у розчине-

ному стані, легко вбирати й затримувати в собі воду, добре провітрюватись і за-

безпечувати кращий доступ кисню, що потрібно для розвитку коренів та

мікроорганізмів. Якість грунту визначається рівнем родючості, тобто здатністю

забезпечувати певний рівеню врожаю сілськогосподарських культур з одиниці

площі.

На грунти Розумницької сільської ради негативно впливає водна та вітрова

єрозія, що в значній мірі зменьшує продуктивність грунтів. Для боротьби з

вітровою ерозією проектом пропонується насаджувати вітрозахисні лісосмуги,

які будуть затримувати і зменьшувати видування цінного шару грунту. Також

лісові насадження сприяють снігозатриманню на полях, що дуже важливо в вес-

няний період, при цьому в грунт попадає більше вологи. Лісосмуги закріпляють

своєю кореневою системою грунтовий покрив і від водної ерозії. Лісосмуги пе-

решкоджують утворенню промоїн та ярів. Також для боротьби з вітровою

ерозією необхідно застосовуати комплекс агромеліоративно-господарських

заходів. Водна ерозія в селищній раді майже не проявляється. Слабозмиті землі

займають 1.0 % від всієї площі. Крутизна схилів на цих землях 2 - 3 градуси.

Для захисту грунтів від ерозії пропонується комплекс організаційно-

господарських, агротехнічних та лісомеліоративних заходів: обов’язково оранка

поперек схилу, безвідвальний плоскорізний та поверхневий обробіток грунту,

щілювання, посів проводиться тільки поперек схилу із збільшенням норми

висіву на 15 %.

В процесі формування грунтів рельєф відіграє значну роль в поєднанні з

кліматичними умовами, грунтотвірними породами, зволоження та діяльністю

людини, що призводить до утворення різних грунтів.

Одним з найважливіших факторів ґрунтоутворення є природні умови. Зна-

ючи їх характеристику, можна пояснити особливості ґрунтового покриття даної

території, вегетації сільськогосподарських культур, більш раціонально викорис-

товувати грунти тощо.

За “Агрокліматичним довідником по адміністративних районах Київської

області” (Київ, 1966 р.) територія Розумницької сільської ради відноситься до

першого агрокліматичного району (підрайон “б”) з помірно-теплим, помірно-

зволоженим кліматом.

За геоморфологічним районувнням сільська рада відноситься до

СТАВИЩЕНСЬКО–ТАРАЩАНСЬКОЇ вододільної рівнини, що розчленову-

ється системою балок на ряд вододілів.

Більша частина ради являє собою слабохвилясту рівнину (плато) з вираже-

ним мікрорельєфом у вигляді замкнутих блюдець округлої форми. В геострук-

турному відношенні територія сільської ради знаходиться в межах

УКРАЇНСЬКОГО кристалічного щита, основу якого складають граніти та

граніто-гнеси.

На нерівній поверхні схилу кристалічного масиву лежать переважно четве-

ртинні відклади: воднольодовикові піски та лесові породи, які служать грунто-

утворюючою породою для більшості грунтів селищної ради.

В цілому, умови клімату району розміщення Розумницької сільської ради

сприятливі для вирощування всіх районованих для даної зони культур і, поряд з

іншими факторами грунтотворення, сприяли формуванню переважно чорнозе-

мних грунтів.

Землі сільської ради знаходяться в зоні лісостепу, де лісові масиви в мину-

лому чергувалися з степовими просторами, вкритими лучно-степовою рослиніс-

тю. З часом, внаслідок господарської діяльності людини, степи були розорані, а

ліси знищені, тому природна рослинність на території збереглася лише на неве-

ликих за площею нерозораних ділянках.

На ділянках з лучно-степовою рослинністю та давно звільнених від лісу

утворилися чорноземні грунти. На масивах, де вплив лісової рослинності був

значно довшим, утворилися опідзолені грунти.

На території сільської ради виділено одинадцять грунтових відмін. Чорно-

земи типові вкривають більшу частину території сільської ради, використову-

ються як орні землі, на другому місці - чорноземи опідзолені середньосуглинко-

ві, використовуються як орні землі, лучно-чорноземні, використовуються голо-

вним чином, як орні землі, сіножаті та кормові угіддя, і найменшу площу за-

ймають лучно - болотні та болотні неосушені грунти, використовуються як кор-

мові угіддя.

На території Розумницької сільської ради актуальним є питання наявності

грунтів з високою кислотностю (рН - 4,5 - 5,5), які вимагають хіміч-ної

меліорації шляхом вапнування. Зустрічаються випадки забруднення грун-тів

пестицидами, мінеральними добривами, розлитими паливно-мастильними ма-

теріалами, стічними водами тваринницьких ферм з надмірним вмістом гноївки,

а також побутовими стоками. Зустрічаються випадки механічного забруднення:

каміння, сміття, забур’яненість тощо. Все це призводить до деградації грунтів,

утруднює їх обробіток, знижує їх родючість, виводить певні площі землі із

сільськогосподарського обігу, зменшує площі орних земель. Для запобігання

вищевказаних негативних наслідків, проектом запропоновано організаційно-

культурні заходи (контроль, організація збиран-ня каміння, сміття,

відповідальність за внесення добрив, пестицидів тощо) по збереженню

родючості та охорони грунтів від забруднення, у випадках порущення -

адміністративна та цивільна відповідальність.

5.3. Водні ресурси господарства, їх стан та охорона

Вода - один із найважливіших екологічних чинників, без якого життя не-

можливе.

На території Розумницької сільської ради 18,9 га земель зайнятих під во-

дою, 10,4 га зайнятих болотами, які служать природним накопичувачем води.

В склад водоохоронних зон входить пойма річки, надпоймені тераси, бров-

ки та круті схили корінних берегів, а також балки та яри, які впадають у річкову

долину, тут забороняється вищевказані порушення.

Щоб запобігти забрудненню води, господарські двори і ферми розміщають

як найдалі від водних джерел із дотриманням усіх умов охорони навколишнього

природного середовища.

Будівництво у населених пунктах, на новобудовах і діючих підприємствах:

– необхідних споруд для очищення стічних вод, що утворюються в проми-

словості, комунальному господарстві, інших галузях народного господарства;

– дослідних та дослідно-промислових установок, пов’язаних з розроблен-

ням методів очищення з плавзачобів господарсько-побутових стічних вод (в то-

му числі баластних та лляних) і сміття для утилізації, складування і очищення;

– систем роздільної каналізації, каналізаційних мереж і споруд на них;

– систем водопостачання з замкнутими циклами з поверненням для потреб

технічного водопостачання стічних вод після їх відповідного очищення і об-

роблення (включаючи оборотні системи гідрозоловидалення і гідровидалення

різних шламів);

– оборотних систем виробничого водопостачання, а також систем по-

слідовного і повторного використання води, в тому числі води, що надходить

від інших підприємств;

– споруд для збирання, очищення та використання вод поверхневого стоку

у системах водопостачання.

Придбання насосного і технологічного обладнання для заміни такого, що

використало свої технічні можливості на комунальних каналізаційних системах,

установок, обладнання і технічного флоту для збирання нафти, сміття та інших

рідких, твердих відходів з суден.

Ліквідаційний тампонаж або переведення на регульований режим роботи

самовиливних артезіанських свердловин.

Заходи з охорони підземних вод та ліквідації джерел їх забруднення.

Реконструкція або ліквідація джерел фільтруючих накопичувачів стічних

вод з метою відведення чи припинення забруднення підземних і поверхневих

вод.

Роботи пов’язані з поліпшенням технічного стану та благоустрою водойм.

Ведення водного кадастру.

Паспортизація малих водойм і річок.

Заходи щодо відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного ре-

жиму та санітарного стану річок, а також заходи для боротьби з шкідливою дією

вод (біологічна меліорація водних об’єктів, винесення водоохоронних зон в на-

туру, упорядкування джерел, очищення русел від дерев, що них внаслідок про-

никнення весняних повеней, будівництво протиповеневих водосховищ і дамб

тощо).

Обстеження та паспортизація ставків, відстійників шахтних вод, шламона-

копичувачів та водосховищ, гідротехнічних споруд.

Заходи очищення стічних скидних і дренажних вод з меліоративних систем

(включаючи скидні води з рисових полів) та поліпшення їх якості.

Розроблення методик, технологій, установок, обладнання, приладів контро-

лю, проведення робіт з очищення водних ресурсів, забруднених пестицидами і

агрохімікатами та їх знезараження.

Спорудження установок для очищення і поліпшення якості води для зро-

шення сільськогосподарських культур.

Розроблення виготовлення та придбання систем, приладів, оснащення спе-

ціального транспорту для здійснення контролю за кількістю та якістю поверх-

невих, підземних та стічних вод і скидів шкідливих речовин у водні ресурси.

5.4. Охорона атмосферного повітря

Атмосферне повітря належить до категорій невичерпних ресурсів, однак

господарська діяльність людини впливає на атмосферу і змінює склад повітря.

Ці зміни можуть бути настільки суттєвими, що виникає потреба охорони повіт-

ряного басейну.

Основними джерелами забруднення атмосфери Розумницької сільської ради

є: викидні гази двигунів тракторів, автомобілів, комбайнів та інших машин, які

використовуються на виробництві, викиди побутових підприємств - котельні,

цехи з переробки сільськогосподарської продукції, випаровування в повітря

шкідливих газів з тваринницьких ферм, при неправільному зберіганні гною,

втратах на дворах, у майстернях, накопичення у тваринницьких приміщеннях

аміаку, вуглекислого газу та шкідливих мікроорганізмів при відсутності належ-

ної вентиляції.

В межах Розумницької сільської ради існують такі об’єкти, які потребують

санітарно-захисної зони: тваринницькі ферми, гноєсховища, склади мінераль-

них добрив, звалище, кладовище, машино-тракторні двори, будівельні двори

тощо.

Санітарно-захисні зони, згідно нормативів, для ВРХ становлять: якщо до

1000 голів - 300 метрів відстань до житлової забудови, від 1000 до 5000 голів -

500 метрів, більше 5000 голів - 1000 метрів; для свиней на СТФ: якщо до 6000

свиней - 500 метрів, від 6000 до 12 000 - 1000 метрів; для ПТФ: якщо птахів до

100 тис. - 300 метрів, від 100 тис. до 400 тис. - 1000 метрів.

На території Розумницької сільської ради поголів’я складає: ВРХ – 1800 го-

лів, в тому числі корови з молодняком до 6 місяців – 1701, нетелей - 90, бугаїв-

плідників – 9, коней – 20. Аналізуючи сучасний стан землекорис-тувань, можна

відмітить, що санітарно-захисні зони між селом та фермою з ВРХ не витримані.

Пропонується запроектувати навколо тваринницьких ферм лісосмуги шириною

3 метри.

Будівництво установок, розроблення і виробництво пристроїв для вловлю-

вання і знешкодження шкідливих речовин з газів, що виділяються з технологіч-

них агрегатів і вентиляційного повітря, безпосередньо перед викидом їх в атмо-

сферу.

Будівництво дослідних та дослідно-промислових установок для розроблен-

ня методів очищення газів, що відводяться від джерел шкідливих викидів в ат-

мосферу.

Розроблення та виготовлення систем і приладів контролю та оснащен-ня

ними стаціонарних джерел викидів шкідливих речовин в атмосферу та пунктів

контролю і спостереження за забрудненням атмосферного повітря.

Спорудження і оснащення контрольно-регулювальних пунктів для перевір-

ки і зниження токсичності відпрацьованих газів транспортних засобів.

Створення та впровадження пристроїв для знешкодження та знедимлення

відпрацьованих газів двигунів транспортних засобів.

Проведення робіт з інвентаризації джерел забруднення навколишнього се-

редовища.

5.5. Стан охорони і примноження флори і фауни

Серед заходів щодо охорони флори і фауни важливим є запровадження

біологічних методів захисту рослин з метою зменшення внесення хімічних

елементів, які спричиняють до негативної зміни довкілля.

На території Розумницької сільської ради запроваджені прогресивні

біологічні і інтегровані методи боротьби з бур’янами та шкідниками і хвороба-

ми рослин.

Значні втрати птахів і звірів спостерігається під час збирання хлібів,

сінокосіння. Тому потрібно починати роботи по збирання врожаю із середини

поля.

Продуктивність і санітарний стан лісових насаджень в Розумницької сільсь-

кої ради є задовільний. Лісові масиви представлені деревами різного віку,

основні породи – дуб, береза, осика, акація. Для покращення лісів треба прово-

дити санітарну рубку дерев – очищення лісів від чагарників, старих сухих дерев

тощо.

Будівництво розплідників і ферм для розведення диких звірів та птахів з

метою їх розселення в природному середовищі.

Заходи щодо охорони тваринного світу та боротьби з браконьєрством (при-

дбання матеріально-технічних засобів тощо).

Ведення кадастру тваринного світу.

Будівництво, реконструкція, розширення, технічне переозброєння, осна-

щення риборозводних підприємств і виробничо-акліматизаційних баз для оде-

ржання і вирощування личинок життєстійкої молоді цінних промислових риб

для зарибнення природних водойм і водосховищ, комплексного призначення.

До зазначеного не входять витрати на одержання та вирощування личинок і мо-

лоді риб, для товарного вирощування в ставках, озерних та інших спеціалізова-

них господарствах.

Обводнення природних нерестовищ, будівництво міграційних каналів,

штучних нерестовищ з керованим гідрологічним режимом.

Будівництво механічних, гідравлічних, фізіологічних рибозахисних при-

строїв на промислових, комунальних і сільськогосподарських водозборах.

Будівництво рибоходів.

Створення кріогенного банку генофонду цінних промислових видів риб.

5.6. Висновки та рекомендації

В даному розділі ми розглянули питання охорони навколишнього природ-

ного середовища. Цей розділ є дуже важливий, адже природа потребує дуже бе-

режливого ставлення до неї, а охорона довкілля входить в прямі функції

інженера-землевпорядника сільської ради.

Дипломною роботу для покращення навколишнього природного середови-

ща було запропоновано:

- з метою покращення родючості грунтів, на всій території сільської ради

(сільськогосподарських угіддях) більш використовувати органічні і мінеральні

добрива;

- з метою зменшення забруднення атмосфери вихлопними газами, посилити

дотримання експлуатації транспорту і створення захисних лісових насаджень

навколо дорожної мережі;

- на грунтах із кислою реакцією (рН 4,5 - 5,5) застосувати вапнування

грунтів;

- будівництво очисних споруд на тваринницьких фермах та створення за-

хисних лісосмуг навколо них шириною 3 метра;

- з метою зменшення забрудненості ставка створити захисні смуги шири-

ною 8 - 13 метрів;

- для оздоровлення лісового масиву доцільно своєчасно провести санітарні

рубки;

- з метою запобігання значних втрат птахів і звірів, потрібно починати ро-

боти по збирання врожаю із середини поля.

В статті 96 Земельного кодексу України відмічається, що землевласники і

землекористувачі повинні здійснювати:

збереження і підвищення родючості грунтів, а також покращення інших їх

корисних властивостей;

захист земель від водної та вітрової ерозії, різних видів забруднення;

рекультивацію порушених земель та інші заходи по відновленню земельних

ресурсів.

Екологізація землеустрою, як механізму підготовки і реалізації

управлінських рішень, є єдиною гарантією впровадження екологічних ідей у

практику землекористування. Вона прямо пов’язана з підвищенням екологічної

відповідальності за рішення, що приймаються.

Берегти землю – це означає розумно, по-господарськи, її використовувати,

зберігати і поліпшувати її в ім’я теперішнього і майбутнього поколінь.

VІ. ОХОРОНА ПРАЦІ 6.1. Загальна ханрактеристика

З метою організації роботи по попередженню виробничого травматизму,

удосконалення техніки безпеки, засобів захисту проводять контроль за роботою

виробничих і технічних служб.

Охорона праці - це комплекс законодавчих, соціально-економічних, тех-

нічних, санітарно-гігієнічних, організаційних та лікувально-профілакти-чних

заходів, спрямованих на забезпечення здорових і безпечних умов праці. Ком-

плекс включає: трудове законодавство, техніку безпеки і виробничу санітарію.

Охорона праці регулюється такими законами та нормативними актами: За-

кон України “Про охорону праці”, Кодекс законів про працю, Закон України

“Про охорону здоров’я”, Закон “Про пожежну безпеку”, Закон “Про використан-

ня ядерної енергії та радіаційний захист” та інші.

Широка механізація, електрофікація і механізація виробничих процесів, ве-

лика кількість нової техніки потребує від спеціалістів сілськогосподарського

виробництва багато галузевих знань по охороні праці, які дозволяють

кваліфіковано вирішувати питання створення здорових і безпечних умов для

своїх робітників і вироблення у них правильних навиків безпечного виконання

робіт.

6.2. Організація управління службою і роботи з охорони праці

Управління охороною праці в Розумницькій сільській раді здійснює

спеціально уповноважений інспектор, на якого покладені функції з питань охо-

рони праці.

В коло питань управління охороною праці повинно бути включено

вирішення таких основних завдань:

- створення відповідної служби охорони праці, розробка і затвердження ін-

струкцій про права, обов’язки і відповідальність посадових осіб та покладені на

них функції;

- розробка за участю профспілок і реалізація комплексних заходів з охорони

праці;

- забезпечення усунення причин, що призводять до нещасних випадків,

професійних захворювань;

- здійснення постійного контролю за додержанням працівниками норм та

правил з питань охорони праці;

- організація пропаганди безпечних методів праці;

- забезпечення безпечних умов праці, нормалізація санітарно-гігієнічних

умов, організація лікувально-профілактичного обслуговування працюючих.

Організація роботи по покращенню стану охорони праці на виробництві

повинна починатись із вводу в дію інструктажів про роботу та охорону праці,

вони підрозділяються на: вступний, первинний, позаплановий та цільовий. В

результаті проведення інструктажів оформляються документи про інструктажі,

де вказується дата проведення інструктажу, який він, хто проводив і у кого, до-

пуск до роботи та підписи.

На сільськогосподарських підприємствах у відповідності із статтею 23 За-

кону про охорону праці керівник створює службу охорони праці.

Структура і чисельність служби охорони праці залежить від стану небезпе-

ки і шкідливості виробництва, чисельності працюючих і ефективного річного

фонду робочого часу спеціаліста з охорони праці.

6.3. Фінансування заходів на покращення охорони праці

Фінансування заходів на покращення охорони праці в Розумницькій сіль-

ській раді здійснюється із фондів охорони праці. Основним джерелом форму-

вання фондів охорони праці є відрахування коштів отриманих від застосування

штрафних санкцій до власників, а також стягнення штрафів з працівників, вин-

них в порушенні вимог щодо охорони праці органами Держнаглядохоронпраці.

Кошти фондів охорони праці оподаткуванню не підлягають.

Вищевказані кошти призначені для доведення умов і безпечної праці до

нормативних вимог, подальшого підвищення рівня охорони праці,

фінансування національної, галузевої і регіональних програм поліпшення без-

пеки, гігієни праці і виробничого середовища.

6.4. Аналіз умов праці, побуту і профілактика травматизму

Всі польові роботи повинні виконуватись відповідно до вимог по техніці

безпеки і керуючись технічними інструкціями та правилами. Безпека праці за-

лежить від знання робітниками правил безпеки.

На роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах,

пов’язаних із забрудненням (робота із мінеральними добривами, отру-

тохімікатами, роботи на тваринницьких фермах, птахофабриках, машино-

тракторних дворах тощо) працівникам видаються безплатно за встановленими

нормами спеціальний одяг, взуття, а також миючі засоби.

При виконанні камеральних робіт необхідно, щоб були створені сприятливі

умови на робочому місці: освітлення, вентиляція, опалення та інше.

Під час виконання креслярських робіт, в основному, використовують-ся

гострі ручні інструменти - вимірювач, лезо, інші креслярські прилади, які при

необережному застосуванні можуть призвести до травм.

Основні принципи щодо виконання вимог нормативних актів та інструкцій

з питань охорони праці при роботі на ПК та ПЕОМ випливають з умов “Типово-

го положення про навчання, інструктаж та перевірку знань”, “Керівництва по

експлуатації персонального комп’ютера” та інших нормативів. Дія цих доку-

ментів розповсюджується на всіх користувачів ПК та ПЕОМ.

Користувач комп’ютера інструктується з питань техніки безпеки перед по-

чатком роботи (вступний інструктаж), а потім первинний і через кожні 6

місяців повторний (двічі на рік). Він забезпечує чистоту та порядок на робочому

місці, не допускаючи тих, хто не причетний до роботи на комп’ютері. При

експлуатації ПК та ПЕОМ необхідно дотримуватись правил особистої гігієни.

За порушення або невиконання вимог інструкцій працюючий несе

відповідальність у відповідності з діючим законодавством.

Вимоги щодо облаштування робочих місць користувачів комп’ютерів:

- розміщення робочих місць користувачів ПК та ПЕОМ повинно

відповідати Держстандарту 22269-76 “Робоче місце оператора. Взаємне розта-

шування елементів робочого місця”

- робочі місця з ПК рекомендуються розміщувати в окремих приміщеннях, з

низькою вологістю та мінімальним вмістом пилу, площа на одного працюючого

з комп’ютером повинна бути не менше 6.0 кв.м, а об’єм не менше 20 куб.метрів;

- приміщення повинно мати природне та штучне освітлення; при виборі

приміщення слід враховувати те, що вікна можуть давати “зайчики” на екранах

дисплеїв і викликати досить високу осліплюючу дію тих, котрі сидять поряд з

ними, особливо літом в сонячні дні;

- приміщення необхідно ізолювати від джерел шуму;

- при обладнанні приміщень, забороняється використання полімерних ма-

теріалів (шаровий паперовий пластик, шпалери миючі, плівкові синтетичні

матеріали, деревоволокнисті плити, вироби з азбесту та інше), котрі виділяють

шкідливі хімічні речовини, перевищуючи межі допустимої концентрації;

- екран відеотерміналу розташовується так, аби відстань від очей опратора

складала 600-700 мм.

Категорично забороняється допускати робітників до роботи без проведення

з ними інструктажу по техніці безпеки.

На території Розумницької сільської ради розміщені об’єкти, які є основним

джерелом забруднення повітря, що негативно впливає на стан здоров’я людини,

вони потребують охоронних, санітарно-захисних зон:

- охоронні зони земель транспорту, навколо об’єктів промисловості;

- санітарно - захисні зони, що відокремлюють від житлової забудови

об’єкти, які є джерелом виділення шкідливих речовин, запахів, підвищення

рівнів шуму, вібраціїї, ультразвуку, електромагнітних хвиль, радіочастот, елек-

тричних полів, іонізуючих випромінювань;

- санітарно - захисні зони каналізаційних споруд, ветеринарних об’єктів,

складів сухих мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин;

- санітарні та зооветеринарні зони навколо тваринницьких ферм і ком-

плексів.

Кожна з вищевказаних зон має свій правовий режим, якого повинні дотри-

муватись землевласники та землекористувачі. Відповідальність за порушення

вони несуть відповідно до діючих законодавчих актів.

6.5. Пожежна профілактика

Пожежна безпека - це система профілактичних заходів щодо попередження

пожеж та організації пожежогасіння.

Відповідно Закону України “Про пожежну безпеку” створюються добро-

вільні пожежні дружини, з метою проведення заходів щодо запобігання поже-

жам, організації їх гасіння, здійснення громадського контролю за додержанням

вимог пожежної безпеки. На території Розумницької сільської ради в склад

засобів гасіння пожеж входить:

- вода - найбільш поширений засіб боротьби з вогнем; в приміщеннях

змонтовані протипожежні крани, які укомплектовані прядивними непрогумова-

ними рукавами, що з’єднуються з гідрантами “гайками” “Ротт”, на кінці рукава

для подачі струменя води насаджується металевий ствол;

- ручні піняві вогнегасники ОХП - 10;

- вуглекислотні вогнегасники;

- балон ОВП;

- ящики із піском;

- відра та багро.

При експлуатації електричних пристроїв, приладів та апаратів слід суворо

дотримуватись правил техніки безпеки. Знання і виконання цих правил є

обов’язковим не тільки в умовах виробництва, а й в побуті.

Категорично забороняється:

- відчиняти розподільні щитки;

- торкатися неізольованих струмоведучих частин;

- допускати пошкодження струмоведучих елементів;

- допускати попадання легкогорючих речовин, води, клею, електроліту та

іншого в розетки, електроприлади, пристрої та клеми;

- залишати без нагляду ввімкнені в електромережу прилади, машини, при-

строї.

ВИСНОВКИ

Перехід до ринкової економіки і її функціонування в Україні потребує

удосконалення відомостей про землю в системі державного земельного кадастру

з метою організації її раціонального використання та охорони, регулювання

земельних відносин, землеустрою та обгрунтування об’єктивних розмірів плати

за землю.

При розробці дипломної роботи на тему: ” Реєстрація та грошова оцінка зе-

мель Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області”,

проведено аналіз структури ведення земельного кадастру на території Розумни-

цької сільської ради Ставищенського району Київської області; існуючого

використання земель на території Розумницької сільської ради, розрахована

грошова оцінка земель сільськогосподарського призна-чення та грошова оцінка

села Розумниця, складена індексна кадастрова карта, обгрунтуванні заходи щодо

подальшого використання та охорони земель.

Проведений аналіз заходів щодо реалізації земельної реформи, реєстрації та

грошової оцінки земель на території Розумницької сільської ради дозволяє

зробити такі висновки:

1. На території даної сільської ради проведено кадастрове зонування, а саме

складено індексну кадастрову карту.

2. Розрахована грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення.

В результаті якої визначено вартість сільськогосподарських угідь ПСП “Розум-

ницьке”:

- загальна площа ПСП – 1 365,60 га;

- вартість усієї площі становить 6 900 365 грн;

- вартість паю – 14 905 грн. 3. Розрахована нормативна грошова оцінка для села Розумниця. Грошова

оцінка земель населених пунктів здійснюється на основі норматив-них витрат

на освоєння й облаштування територій в залежності від місця розташування на-

селеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах вироб-

ництва і розселення; природно - кліматичних і інженерно-геологічних умов; ар-

хітектурно - ландшафтної та історико - культурної цін-ності; функціонального

призначення земельної ділянки.

Загальна вартість земель села Розумниця (в грн.) така:

1.Землі житлової забудови -

2.Під шляхами та вулицями -

3.Землі комерційного використання -

4.Землі громадської забудови -

5.Землі рекреаційного призначення та інші відкриті землі -

6.Сільськогосподарські землі, в т.ч.виробн.будівлі і двори -

7.Сільськогосподарські угіддя, з них рілля -

- багаторічні насадження -

- сіножаті -

- пасовища -

3. Розрахована експертна грошова оцінка земельної ділянки ТОВ „Трудар”,

дані цієї роботи наведені нижче в короткому резюме:

Об'єкт оцінки

Земельна ділянка ТОВ "Трудар"

Місце розташування земель-ної ділянки

Київська обл.. Ставищенський р-н, с.Розумниця, вул. Стогнія 39 Мета оцінки

Визначення оціночної вартості земельної діля-нки Використання (функція) оці-

нки

Встановлення ціни продажу земельної ділянки

Замовник

ТОВ "Трудар"

Обрані методичні підходи

Грошова оцінка земель населених пунктів Ка-піталізація чистого доходу від використання земельної ділянки Метод капіталізації земель-ної ренти Оціночна вартість земельної

ділянки

110000,00 гривень /Сто десять тисяч гривень 00 копійок/

Спираючись на дані реєстрації землеволодінь і землекористувань, обліку

кількості та якості земель, відомості про продуктивність земель, ефективність їх

використання і доходність, необхідно визначати вартість (ціну) землі як на

сучасному етапі, так і на перспективу. Для цього рекомендується в основу

розрахунків брати чистий дохід від використання земель і процент його

капіталізації за відповідний період.

За основу існуючої і перспективної ціни землі необхідно приймати

нормативну ціну, тобто вартість землі у грошовому або натуральному виразі, яка

розрахована за еталонною доходністю землі і встановленим процентом

капіталізації чистого доходу від використання землі за відповідний період.

Глибоко прихований потенціал кадастру нагадує внутрішні сили ядра, які

ще очікують звільнення, але вже почався процес інтеграції його просторово-

інформаційної тканини, який наближає нову, особливу форму потужної

енергетики майбутнього. Ця енергетика буде застосовувати знання, закладені в

об’єднанні банки даних, як своєрідне пальне для руху своїх систем, вимагаючи

посилення уваги до багатогранних проявів довкілля. І потреба в такому

живленні зростатиме у відповідності до поглиблення використання простору.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України,- К,- 1996

2. Земельний кодекс України. - 1997

3. Земельний кодекс України. - 2002

4. Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні

5. Закон України «Про містобудування»

6. Закон України «Про власність» від 07.02.91р. № 697-12

7. Про порядок ведення державного земельного кадастру. Постанова Ка-

бінету Міністрів № 15.- Київ-1993.

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213

«Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення і

населених пунктів».

9. «Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначен-

ня і населених пунктів», затверджений наказом Державного комітету України

по земельних ресурсах, Державного комітету України у справах містобудування

і архітектури, Міністерства сільського господарства і продовольства України.

Української академії аграрних наук 27 листопада 1995 року № 76/230/325/150 з

урахуванням змін і доповнень до розділу 3 цього Порядку, затверджених нака-

зом Державного комітету України по земельних ресурсах. Державного комітету

України у справах містобудування і архітектури, Міністерства сільського госпо-

дарства і продовольства України, Української академії аграрних наук 15 квітня

1997 року № 46/131/63/32 і зареєстрованим Міністерством юстиції України 29

жовтня 1997 року №511/2315.

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 1999р. № 1050

«Про експертну грошову оцінку земельних ділянок несільськогосподарського

призначення».

11. Порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок

несільськогосподарського призначення», затверджений наказом Дер-жавного

комітету України по земельних ресурсах 8 липня 1999 р. № 72.

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002р. № 1531

«Про експертну грошову оцінку земельних ділянок »

13. Методика експертної грошової оцінки земельних ділянок затверджена

постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002р. № 1531

14. Науково-виробничий журнал ”Землевпорядкування” № 1 2001 року.

15. Науково-виробничий журнал ”Землевпорядкування” № 2, 2001 року.

16. Науково-виробничий журнал ”Землевпорядкування” № 3, 2001 року.

17. Науково-виробничий журнал ”Землевпорядкування” № 4, 2001 року.

18. Указ Президента України «Про приватизацію та оренду земельних ді-

лянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької

діяльності»,№6080/95,12.07.95.документи,-Київ.- 1998.

19. Указ Президента України від 19 січня 1999 року № 32/99 «Про продаж

земельних ділянок несільськогосподарського призначення»

20. Указ Президента України від 3 грудня 1999р. «Про невідкладні заходи

щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки»

21. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення

приватизації майна в Україні» № 1626/99. 29.12.99.

22. Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку та регулювання

ринку земель населених пунктів, і інших земель несільськогоспо-дарського при-

значення», № 168/2000. 04.02.2000.

23. Державні будівельні норми України. Містобудування. Планування і

забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92. Київ, 1992.

24. Норми професійної діяльності оцінювача», які затверджені Радою

УТО, 11.04.95.

25. Оцінка земельної власності. Під загальною редакцією Дж. Еккерта.

Красногорськ, Червона гора.1993.

26. Д.І.Гнаткович.„Реєстрація землеволодінь і землекористувань та

об’єктів нерухомості”. – Львів, 1998. – 40с.

27. М.І.Лавейкін.„Реєстрація землі в системі управління земельними ре-

сурсами”. – Львів, 1999.

28. М.О. Володін. „Основи земельного кадастру”. – Київ, 2000.

29. А.М.Третяк. „Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в

Україні”. – Київ, 1998.

30. Харрісон Генрі С. ”Оцінка нерухомості”. Переклад з англ. М. РІО. Мо-

соблупрполіграфвидав.

31. “Практичний посібник з питань земельної реформи” Київ 1986 р.

32. Н.П.Лебідь, А.Г.Мендрул „Практичний посібник по експертній оцінці

підприємств.”

33. О.Драпіковський, І.Іванова. „Практикум з оцінки міських земель”. Ки-

їв, Видавництво УАДУ. 1998.

34. “Умовні знаки” Москва “Недра” 1989 р.