Белень М.М. · 10.Головна думка вірша І. Франка «Чого являєшся мені у сні?..» А співчуття автора долі народу

1

Белень М.М.

Шановні ліцеїсти!

Нагадуємо, що на сайті ліцею Ви маєте змогу проходити тести ЗНО онлайн з

предмета «Українська мова і література»

Українська література

13 група

Тема. «Valse melancolique» («Меланхолійний вальс»)

Ідеал О. Кобилянської — жінка освічена, інтелігентна, з високими духовними

запитами й прогресивними поглядами. Зачаровує її серце: воно в героїнь

Кобилянської любляче й ніжне, здатне на великі почуття. Письменниця

стверджувала, що жінка — неповторна особистість, яка має право вибору,

можливість чинити так, як підказує їй серце. Вона — людина! Саме таку, відважну й

прекрасну жінку, яка бореться за свою гідність і незалежність, оспівувала у творах.

Повідомлення про досягнення жінок

1. У 370-му році до н. е філософ, астроном та математик Гіпатія

Олександрійська зробила величезний внесок у розробку інструмента для

вимірювання координат небесних тіл. Він отримав назву астролябія. До винаходів

Гіпатії також належить прилад для отримання дистильованої води та визначення її

щільності.

2. Першим у світі програмістом була жінка. Це англійський математик Ада

Лавлейс. Саме завдяки її описам Чарльз Беббідж сконструював ЕОМ (електронно-

обчислювальна машина). Лавлейс написала програму до техніки та ввела такі

терміни, як „цикл“ та „робоче вікно“.

3. Табіта Беббіт спостерігала за чоловіками, які розрізали дерева за допомогою

спеціальної пили з двома ручками. Інструмент тягали взад-уперед. Проте жінка

помітила, що ефект присутній тільки під час руху вперед. А коли пилу відтягують

назад — відбувається зайва затрата енергії. Отак роздумуючи, у 1810 році Табіта

винайшла циркулярну пилу. Але через закони протестантської общини відмовилась

від отримання патенту.

4. Американський учений та військовий діяч Грейс Хоппер, яка брала участь у

створенні першого в США комп'ютера „Марк І“, у 50-их роках минулого століття

розробила перший в історії компілятор (комп'ютерна програма). Він призначався

для мови програмування COBOL. Іменем винахідниці назвали один з військових

кораблів США.

5. Підводні дослідження були б неможливі, якби не перископ. Прилад, який

установлює відстань до об'єктів спостереження, у 1845 році запатентувала Сара

Метер.

6. У 1903 році секретарка Мері Андерсон зробила всім водіям безцінний

подарунок і створила склоочисники. Проте тільки через 10 років ці „палички-

виручалочки“ оцінили.

7. У 1917 році Ель Долорес Джонс створила глушник для авто.

8. Коли в 1965 році Стефанія Кволек підробляла, щоб оплатити навчання в

медичному коледжі, вона дуже захопилася хімічним дослідженням і створила

кевлар. Це матеріал, який уп'ятеро сильніший за сталь. Нині він є основою для

багатьох споруд у будівництві. А також з нього виробляють бронежилети. Стефанія

так і не стала медиком, але, без сумніву, урятувала тисячі життів.

9. У 1907 році Мері Енгл Пенінгтон створила рефрижераторні установки, які

використовували для забезпечення провізії в часи Першої світової.

10. Актриса Хеді Ламарр у 1941 році запатентувала секретний засіб зв'язку,

який динамічно змінював частоту мовлення. Це набагато ускладнювало

противникам перехват повідомлень. Саме такий винахід став основою для

мобільного зв'язку та мережі WiFi.

Дайте відповіді на питання

1. З ким ми знайомимося на початку твору?

2. Ким мріяла стати Ганна?

3. До речі, Ольга Кобилянська дуже гарно малювала. Як ви думаєте, чому вона

не зайнялася цією справою?

4. Чого прагнула Марта?

5. Про що мріють дівчата?

6. Які погляди були в дівчат на заміжжя?

7. Чи можемо ми вважати Марту та Ганну типовими представницями

тогочасного дівоцтва Буковини?

8. Чому дівчата вирішили запросити ще одну дівчину на квартиру?

9. Яке враження справила Софія на дівчат?

10. Ганна мріяла стати художницею, Марта — учителькою, про що мріяла

Софія?

11. Як називали Софію подруги?

12. Чому очі Софії завжди випромінювали сум?

13. Як сприймають музику дівчата?

14. Чи можна вважати, що вальс є символом?

15. Як склалося подружнє життя в Ганни та Марти?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Стор. 161 – 164

Прочитати твір О. Кобилянської „Земля“.

Тема. Повість «Земля» – психологічне трактування вічних проблем

«Тема землі й людини в українській і світовій літературі» (І. С. Нечуй-

Левицький «Кайдашева сім’я»; М. Коцюбинський «Fata morgana»; Панас Мирний

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»; І. Карпенко-Карий «Хазяїн», «Сто тисяч»; Е.

Золя «Земля»; А. Чехов «Мужики»; Г. Успенський «Влада землі»; О. Бальзак

«Селяни»; В. Реймонт «Селяни».)

У 1901 році Ольга Кобилянська завершує роботу над широким полотном, яке

назвала просто й водночас змістовно — «Земля». Цей твір одержав високу оцінку

видатних майстрів слова, визначився як вершина творчості письменниці.

М. Коцюбинський писав авторці: «Я просто зачарований Вашою повістю,—

все: і природа, і люди, і психологія їх — все це робить таке сильне враження, все це

виявляє таку свіжість і силу таланту, що, од серця дякуючи Вам за пережиті емоції,

я радів за нашу літературу».

А Гнат Хоткевич про «Землю» писав: «…Се річ високої літературно-

артистичної вартості, річ така, що зробила би честь і не нашій літературі».

· Яке враження справила повість на вас?

· У чому таємниця популярності повісті «Земля»?

Бесіда

· Як ви розумієте узяті за епіграф слова норвезького романіста Йонаса Лі

«Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях

вона найглибша»?

· Яким постає українське село кінця ХІХ — початку ХХ століття? Що його

хвилює, які думки, які суперечності розривають?

· Чи можна засуджувати чи звинувачувати селян у такому фантастичному

ставленні до землі? Чи викликає у вас подив таке ставлення?

Літературне дослідження

«Проблема злочину й кари в повісті О. Кобилянської “Земля”»

Проблемно-пошукове завдання

· Доведіть, що в повісті домінує національна християнсько-етична оцінка

кровного переступу та його внутрішніх потаємних причин.

· Як ставляться односельці до Івоніки Федорчука і чому?

· Як Федорчуки ставляться до синів?

· Що змусило Михайла інакше глянути на світ?

· У чому причина гріхопадіння Сави?

· Як на образі Марійки реалізується проблема переступу й кари?

· Чи виховували належно Федорчуки своїх синів? У чому помилки такого

виховання?

· Чи можна назвати любов Сави до Рахіри і Михайла до Анни однаковою?

· Доведіть тезу «Любов виникає з любові: коли я хочу, щоб мене любили, я сам

перший люблю». (Г. Сковорода)


Повторити вивчене про творчість І.Франка, М.Коцюбинського,

О.Кобилянської

Тема. Узагальнення та систематизація вивченого

Дайте відповіді

Іван Франко

1. Першою збіркою І. Франка вважається А «Зів’яле листя»

Б «Баляди і розкази»

В «З вершин і низин»

Г «Мій Ізмарагд»

2. Поезія «Ой, ти, дівчино з горіха зерня...» І. Франка належить до збірки А «З вершин і низин»

Б «Давнє й нове»

В «Із днів журби»

Г «Зів’яле листя»

3. Другим «Заповітом» у літературі вважають твір І. Франка

А «Гімн»

Б «Мойсей»

В «Гріє сонечко»

Г «Борислав сміється»

4. Брати Анни примусово видали заміж свою сестру за Миколу Задорожного,

бо

А Микола був бідним і не вимагав посагу

А тавтологія

Б авторський неологізм

В риторичне питання

Г анафора

Д порівняння

Б не хотіли ділитися з Анною спадщиною

В вбачали щастя сестри з будь-ким іншим, тільки не з Михайлом Гурманом

Г намагалися виконати заповіт батьків

5. У передмові до твору «Мойсей» І. Франко зазначав: «Основною темою

мого твору я зробив...» А біблійну історію про Мойсея

Б власну скульптуру Мойсея у порівнянні зі

створінням Мікеланджело Буонаротті

В смерть Мойсея як пророка

Г оповідь про розгубленість народу

6. Жанр твору І. Франка «Мойсей» А соціально-побутова поема

Б філософська поема

В сатирична поема

Г історична поема

7. Поема «Мойсей» складається з

А прологу і 20 розділів-пісень Б 20 розділів і епілогу

В 10 розділів прологу й епілогу

Г прологу й 10 розділів-пісень

8. Підзаголовок «Із записок відлюдька» має твір І. Франка

А «Сойчине крило»

Б «Легенда про вічне життя»

В «Украдене щастя»

Г «Сікстинська мадонна»

9. Вірш І. Франка «Гімн» належить до різновиду лірики А інтимної

Б філософської

В революційно-патріотичної

Г пейзажної

10. Головна думка вірша І. Франка «Чого являєшся мені у сні?..» А співчуття автора долі народу

Б поетичне звертання до передових кіл інтелігенції

В поетичне вираження прагнень до світла, сонця

Г художнє відтворення почуття великої любові і переживань, викликаних

нерозділеним коханням

11. Жанр твору І. Франка «Украдене щастя» А соціально-психологічна драма

Б соціально-побутова драма

В філософська драма

Г сатирична драма

12. Увідповідніть уривок і художній засіб, наявний у ньому

1 Замість божого, їм накидав

Власний план тісно-зорий...

2 Ні шляхів тут широких нема,

Ні до моря проходу!

3 Та в очах його все щось горить,

Мов дві блискавки в хмарі.

4 Де ж тут жить, розвиваться, рости

І множиться народу?

13. Увідповідніть героя твору та його вчинок.

1 веде гебреїв до обіцяної землі

2 спокушає Мойсея

3 карає Мойсея за сумніви

4 закликає гебреїв «до походу», «до зброї»

А Мойсей Б Датан В Азазель Г Єгошуа Д Єгова

З а в д а н н я 2. Визначте жанр, вид лірики, мотив, ідею, віршований розмір, риму,

спосіб римування, художні засоби віршів І. Франка: «Сікстинська мадонна»,

«Гімн», «Чого являєшся мені у сні?..», «Ой ти, дівчино з горіха зерня...».

Група №22

Тема. В.Підмогильний. «Місто». Світовий мотив підкорення людиною міста

Світова література має низку таких образів міста, у французів О. де Бальзака,

Є. Золя, Г. де Мопассана знайдемо величні образи Парижа, у російських

письменників А. Бєлого, Ф. Достоєвського – Петербурга, у англійців Ч. Діккенса і

У. Теккерея – Лондона. Цю традицію можна знайти також і в українській літературі,

зокрема у творах І. Нечуя – Левицького бачимо панорами Києва.

Роман В.Підмогильного «Місто» розгортає перед читачем панораму Києва

початку 20-х років ХХ століття. Образ міста – ключовий у романі. Бачимо його

різним: яскраво-сонячним і похмурим. Автор малює жебрацькі околиці з хлівами,

худобою і елітні квартали з розкішними квартирами, вокзал і казино, театр і пляж,

кав’ярні і базар. Місто водночас і хаотичне, і гармонійне. Воно живе своїм життям. І

ти або приймаєш його ритм, або міське життя не для тебе. У романі світовий мотив

підкорення людиною міста як шлях розвитку людської цивілізації набув

модерністичного забарвлення, психологічно – філософського трактування. Із

розвитком міст тисячі сільських хлопців і дівчат потягнулись до них. Серед них

герой твору, Степан Радченко, їде на навчання на три роки, як він думає, але

залишається назавжди. Степан проходить болісну еволюцію характеру,

завойовуючи місто.

Бесіда.

- Яким ми бачимо героя на початку твору? Які почуття володіють ним, коли він

уперше ступив на міські вулиці?

- Що зближувало Степана і Надію?

- Чому отримавши листа з села, Степан вирішує не повертатись туди, хоча ще не

був добре влаштований у місті?

- Як змінюється ставлення Степана до міста в процесі збільшення кількості його

життєвих успіхів?

- Чому Степан Радченко відносно легко ввійшов в літературні кола міста,

спромігшись зайняти непогану посаду?

- Чому жодній із жінок, з якими герой був близький, він не дав щастя? Чи

справедлива теза, що всіх їх Степан тільки використовував? Прокоментуйте слова

Зоськи: «Душа у тебе погана».

- Чому, досягши успіху, Степан Радченко раптом захотів змінити своє міське життя

на сільську працю? Яку роль у цьому повинна була зіграти Надія?

- Як ви думаєте, чи допише письменник Стефан Радченко повість про людей?

Тріумф справжній чи вимріяний героєм звучить у рядках: «Воно (місто) покірно

лежало внизу… і простягло йому з пітьми горбів гострі кам’яні пальці…»


Стор. 101 – 114, підготуватися до характеристики образів твору

Група №22

Тема. Зображення «цілісної» людини.. ТЛ: урбаністичний роман

В. Підмогильний створив модерний роман «Місто», в якому, на відміну від

традиційної селянської і соціальної тематики, акцент зроблено на урбаністичній

проблематиці, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв,

а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами.

Проблематика твору:

сенсу людського життя;

добра і зла;

біологічного і духовного;

маргінального суспільства.

Урбаністичний роман – це великий за обсягом епічний твір, у якому

порушується урбаністична проблематика, зображується місто, життя його

мешканців.

Характеристика героїв

Степан Радченко 25-літній селянин, що приїздить на навчання до міста й

тут залишається (Стефан Радченко – псевдонім)

Мусінька (Тамара

Василівна Гніда)

старша жінка, мати Максима

Надійка землячка Степана

Зоська екстравагантна інфантильна міщанка

Рита балерина з Харкова

Вигорський поет, друг Степана

Максим Гнідий син Тамари Василівни, книголюб, що морально

деградував

Лука Гнідий крамар, який дав прилисток Степану

Левко земляк Степана, який вчиться в Києві й із якого «був би

колись ідеальний панотець, а тепер – зразковий агроном»

Борис Задорожній обмежений міщанин, чоловік Надійки

Михайло Світозаров критик, що не побачив таланту Степана

У романі світовий мотив підкорення людиною міста як об’єктивний шлях

цивілізації на українському матеріалі моделювався модерністично – не в соціальній,

а в психолого-філософській площині. Тому в центрі цієї моделі – переконливий,

психологічно достовірно розкритий характер українського Растіньяка – Степана

Радченка, який проходить типовий шлях сходження по соціальних (кар’єрних)

сходинах.

Роман «Місто» має багато спільного з романом Гі де Мопассана «Любий друг».


Підготуватися до дискусії на тему «Чи підкорив місто Степан Радченко?»

Група №35

Тема. Гр.Тютюнник. Коротко про письменника

«Блискучим новелістом і повістярем увійшов у свідомість сучасного читача

Григір Тютюнник. Живописець правди — так можна б визначити і творчі принципи

письменника, і весь лад його душі, а відтак і його стиль, позначений справді

яскравою індивідуальністю. Не кожному з тих, хто пише, вдається здобути визнання

сучасників. Не все із читаного залишає глибокий слід у серцях людей. Григір

Тютюнник прийшов до читачів своїх чесно, надійно, надовго. Прийшов, щоб не

розлучатися». Так тепло й захоплено відгукнувся О. Гончар про свого молодшого

побратима по перу.

Творчість Гр. Тютюнника виросла з його часу — воєнного і повоєнного

лихоліття, коли несвобода, офіційна брехня захоплювали низи суспільства, а верхи

розбещували; коли вільна думка, любов до України переслідувалися як найбільші

злочини. Той час пройшов крізь його серце, позначився на його долі, на творчих

принципах, укарбувався в характерах його персонажів.

Коли Гр. Тютюнника запитували, над якою темою працює, він відповідав:

«Ніколи не працював над темою. Завжди працюю над почуттями, що живуть

навколо мене і в мені». І додавав: «Найдорожчою темою, отже й ідеалом, для

мене були і залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в

найрізноманітніших проявах.»

Про особистість письменника, творче кредо свідчать його щоденникові записи.

* З любові і муки народжується письменник — іншого шляху у нього немає.

* Іноді я відчуваю людину, як рана сіль.

* Мила моя Людино, ніколи я не скажу про тебе чорного слова.

* Я сприймаю те, що мене оточує, і те, що діється навколо мене, спочатку

почуттям, серцем, а вже потім усвідомлюю,— тобто страждаю двічі з одного

приводу.

* Ні від чого я так не страждаю, як від невдоволення собою.

* Часто запитую себе: навіщо тобі істина? Відповідаю: щоб знати де брехня.

* Ніщо так боляче не б'є людину, як брехня. Тому її так ненавиджу, тому й прагну

вперед на пошуки істини.

* Будьте прокляті часи, коли людина говорить собі: ти розумна, ти все бачиш,

розумієш — від того так багато страждань. І благословенні ті, коли людина

скаже: я розумна, все бачу, все розумію — тому щаслива.

* Якщо письменник любить свій народ і хоче йому всіляких благ, то він хоче й

ще одного: щоб про це знали люди. Платонічного винятку немає. Виняток є лише

один — самовідданість. Вона єдина позбавлена егоїстичних підвалин. Особлива

відданість тиха, негероїчна. Це і подобалось мені в Климкові. Це моя

найлагідніша думка в світі, найлагідніший біль.

* Важко щось перемінити в цьому світі. Тільки пам'ять людям, пам'ять лишається

велика. Вона поволі-поволеньки виробляє в народу мораль, ідеал. Пам'ять!

* І що я в Господа за людина!!! Ні в чому немає мені ані міри, ані втіхи — ні в

любові, ні в стражданні, ні в захопленнях, ні в сумі пекельному. Неприкаяний я.

* Ідеалізм мій полягає в тому, що я завжди жду від людини хорошого.

* Людиною треба вдатися. А стати нею, не вдавшись,— подвиг.

* Сумніве мій! Мій ти мучителю і помошнику. Як тяжко з тобою і як страшно

залишатися без тебе.

* Згідно з моєю метою, мій вчинок — ось гармонія людської душі: мета —

вчинок. Шукати гармонії всезагальної, шукати на денному небі зірки.

* Але в житті людини один страшний день — коли вона вперше опустить плечі,

зігнеться.

* Кому ж зостанеться жаль, що жив у моїй душі?

Найкраще про письменника скажуть його твори.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Стор. 297 – 304, прочитати «Три зозулі з поклоном»

Тема. Новела «Три зозулі з поклоном»

М. Вінграновський писав: «Дивна б, здавалося, річ: з тих, власне, слів, якими

говорять мільйони людей і якими користуються десятки й сотні письменників,

раптом з'являється один, який ці ж, власне, прості слова ставить у такім порядку, що

вони в нього живуть, як у нікого й ніде, і, скільки би ти їх не читав, до них, до

їхнього автора хочеться повертатися ще й ще. Саме таким письменником і є Григір

Тютюнник. Він — дорогоцінне обличчя нашої літератури. Він — її гідність, постава

і шляхетність. Його твори не борються із часом. Вони самі — час. Лише не той,

розкиданий і безладноплинний, а підвладний його художньому зорові, сіяний і

пересіяний на густому ситі його обдаровання, де все неістотне і тимчасове

відстоюється, а зостається лише чисте золото таланту». А ось як відгукується про

твір Гр. Тютюнника відомий літературознавець Є. Сверстюк: «Струна затремтіла,

коли в таборі я прочитав у збірці Григора Тютюнника "Три зозулі з поклоном" —

оповідання про зека в серпанку любові — твір, злеліяний на дні душі в глибокій

самоті».

Рік написання: 1976.

Рід літератури: епос.

Літературний напрям, течія: модернізм; неореалізм.

Присвята: «Любові Всевишній присвячується».

Тема: кохання, «любовний трикутник»; складність людських стосунків,

виражена через історію нещасливого кохання.

Ідея: звеличення любові як високої загальнолюдської та християнської

цінності, що вивищує людину над буденністю, очищує її душу.

Складіть сюжетний ланцюжок новели.

Евристична бесіда.

— У чому незвичність композиції твору?

— Які автобіографічні мотиви ви помітили у творі?

— Чи традиційно вирішується в новелі проблема «любовного трикутника»?


Стор. 304 – 307, підготуватися до характеристики образів

Тема. Образ любові як втілення високої християнської цінності. ТЛ: художня

деталь (поглиблено)

Гр. Тютюнник довго не міг опублікувати цю новелу, цю, без перебільшення,

художню перлину — у застійні роки не допускали навіть натяку на жахи

сталінщини, хоч у творі ніде про це відверто й не сказано. Врешті-решт «Три зозулі

з поклоном» надрукував журнал «Ранок». Однак, з однією «невинною» правкою. В

останньому передсмертному листі Михайло просить дружину: «Не суди мене гірко.

Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут

коло мене ходить Марфина душа нещасна. Соню, сходи до неї і скажи, що я послав

їй, як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, три зозулі з

поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір неісходиму, а чи впадуть од

морозу». Далі йде від автора: «Сибір неісходиму» було нерішучою рукою

закреслено густим чорнилом, а вгорі тією ж рукою написано знову: «Сибір

неісходиму».

Та якщо навіть у 1937 році чиясь «нерішуча рука» не наважилася закреслити

слова про місце ув'язнення, то в 1977-му — інша рука виявилася рішучою і

невблаганною (мабуть, від давнього страху): «Сибір неісходиму» було виправлено

на «цей світ неісходимий».

Ніби дрібниця, але як вона характеризує недавню добу з її безсоромною

брехнею й фарисейством.

Про що ж ця новела? Звичайно, перш за все, про любов. А ще — про людські

долі, які нещадно скалічила тоталітарна система, про високий духовний світ і тонке

світовідчуття простої людини. І про весь уклад життя довоєнного і повоєнного села

(виснажливу працю жінок на колгоспному полі, світло каганців, відсутність

культурних розваг, окрім вечорниць по сусідах, брак чоловіків — одні інваліди,

студентські злидні).

Через усю новелу проходить наскрізна художня деталь — «татова сосна». Вона

є і конкретною (дійсно, тато посадив на піску перед хатою сосну, згадує про неї в

листі), і символічною: для сина, матері й жінки, яка його любила — пам'ять «про

тата», для односельців — спогад про хорошу людину, безневинно загублену. У

свою чергу, для тата сосна, ним посаджена,— символ рідного дому, можливо, якась

трепетна надія: «Сю ніч снилась мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може,

й вища. Сосна — а за нею річки синє крило.» До сосни подумки звертається в кінці

новели й оповідач, а та ніби дає йому відповідь: «Тоді б не було тебе.»

Робота зі словником літературознавчих термінів

Художня деталь — така виразна риса (образ, подробиця або штрих), яка

особливо збуджує думку, часто викликає в уяві цілу картину, робить зображення

дуже відчутним і яскравим. Художня деталь може відображати подробиці обставин,

зовнішності, пейзажу, портрета і взагалі може бути домінантою цілого твору.

Так, у своїх творах Гр. Тютюнник широко використовує художню деталь — від

деталі-образу й навіть символу (зав'язь) до деталі-штриху (сині губи матері,

закреслене й написане в листі «Сибір несходиму» та ін.)

Завдання пошуково-дослідницького характеру

1. Випишіть цитати з твору, у яких подається портрет батька в різні періоди його

життя. Про що свідчать зміни в його зовнішності? Які деталі сприяють виразності

портрета?

2. Випишіть цитати з твору, у яких подається портрет Марфи в різні періоди її

життя. Які деталі передають її почуття? Що свідчить про те, що жінка нещаслива в

шлюбі?

3. Знайдіть і випишіть портрет Карпа. Які деталі вказують на авторське став-

лення до нього? Схарактеризуйте цей образ, висловіть міркування про те, чому їхній

із жінкою шлюб не можна назвати щасливим.

4. Знайдіть і випишіть цитати до характеристики матері. Визначте характе-

ристичні деталі в її портреті.

5. Як описує батько свій тюремний побут? Про що це свідчить? Про що

говорять закреслені й знову написані слова «Сибір несходиму»?

6. Опишіть на основі деталей, використаних автором в новелі, сільський побут,

ставлення односельців до «ворогів народу».

Творча робота

Складіть схему узагальненого образу любові за новелою Гр. Тютюнника «Три

зозулі з поклоном».

Проблемне запитання

— Чого вчить новела Гр. Тютюнника «Три зозулі з поклоном» нас, читачів

XXI ст.?


Стор. 307 – 308

Тема. В.Шевчук. Життя і творчість митця. «Дім на горі»

Під час вручення В. Шевчукові, із творчістю якого ми починаємо знайомитися,

премії фундації Антоновичів він сказав про себе: «Моя доля як митця не складалася

безхмарно, але я ніколи на неї не нарікав. Ніколи не шукав слави для себе, а шукав

слави для народу свого і своєї літератури. Зрештою, я й полюбив народ свій через

те, що він був упосліджений, гнаний, битий і обкрадений». А закінчував промову

так: «Кожен з нас — гість у цьому житті, але кожен у ньому, як уміє і як може,

будує свій храм.»

«Храм душі» В. Шевчук будував своїми творами. Основу його складають

загальнолюдські цінності, а не ідеологічні, класові чи політичні міркування. Тому

довгий час він писав «у шухляду стола», вважаючи, що там, «де до мистецтва

домішується політика, починається його поступовий занепад».

В. Шевчук є представником інтелектуально-філософської, психологічної прози

в українській літературі XX ст., започаткованої свого часу І. Франком (його твори

про інтелігенцію), яка досить успішно розвивалася у 20-х роках (твори В.

Винниченка, В. Підмогильного, В. Домонтовича).

Твори письменника непрості, елітарні, для підготовленого читача, але від того

не менш цікаві кожному, хто прагне до вищої духовної «планки».

Звідки у Шевчука, сина простого шевця, така любов до літератури, такий

талант? Звичайно, від Бога, а ще — від родини.

Уявіть собі картину: батько сидить на стільці й до пізньої ночі шиє взуття.

Поруч сидить мати й читає йому українську класику. Сама, до речі, полька за

походженням. Мріє про освіту двох своїх синів. І. обидва вони стають

письменниками.

Лише на початку 1980-х почали виходити твори В. Шевчука («На полі

смиренному» (1982), «Дім на горі» (1982), «Дзиґар одвічний» (1990), «Три листки за

вікном» (1986)), що принесли йому як одному з найталановитіших представників

української інтелектуально-філософської, психологічної прози популярність серед

читачів та визнання критики.

Любов у героїв

Михайло Марфа мати

Творча робота

Змалюйте «психологічний портрет» В. Шевчука.


— На вашу думку, з ким із сучасників у В. Шевчука найбільша «духовна

спорідненість», схожа «модель опозиції»?


Стор. 309 – 317, прочитати «Дім на горі»

Тема. Барокові притчеві мотиви і символи. ТЛ: бароко, притчевість, символічність

(поглиблено), роман-балада

«Дуже суттєвим для Валерія Шевчука є вузол проблем, що їх можна означити

так: "людина і родовід" або те, що ми розуміємо під поняттям "апологія дому".

"Кочівний" у світовій літературі мотив блудного сина активно використовується

письменником у різних інтерпретаціях.

Окрім того, творенню універсальності, цілісності Шевчукової мік- рогалактики

служить (хоч, може, це здається парадоксальним, але така вже манера письма цього

автора) і послаблення причинно-наслідкових зв'язків — власне, як одна з ознак, що

визначають стильову манеру притчі.

Йдеться насамперед про те, що події чи колізії, у які потрапляє герой, не конче

зображаються із чіткою хронологічною послідовністю, автор нерідко вдається до

часових зміщень, аби опукліше показати якийсь порух душі свого героя, його

рефлекторні розмисли. Адже для притчевої розповіді важливішим є людина не в

системі реалій, а в системі філософських координат, та "мисленна" атмосфера,

духовний простір між землею і небом, що вабить можливістю "польоту", духовний

вимір заданої автором ідеї твору, як це бачимо в романі-баладі "Дім на горі"».

Так окреслює проблематику й особливості творів письменника дослідниця

Л. Тарнашинська в книзі із символічною назвою «Художня галактика Валерія

Шевчука».

БАРОКО

У XVIII ст. слово «бароко» вживалося для характеристики, часто негативної,

літературних творів складної форми. Проте його походження точно не встановлене,

незважаючи на побутування в кількох мовах. У португальській вираз регоlа bаггоса

— перлина неправильної форми. Латинське слово bагосо — це термін логіки,

особливо складний вид висновку. У перекладі з італійської bагоссо — вигадливий,

примхливий. І, нарешті, в середовищі французьких художників жаргонне слово

baroguer означає пом'якшувати контур. Терміном «бароко» прийнято називати

напрям і домінуючий стиль у мистецтві середини XVI — початку XVIII ст., що

виник спершу в архітектурі, живописі, а пізніше — і в літературі.

Література бароко відмовилася від принципу наслідування життя, його

відображення. Вона створила власний світ за певними законами, мета яких —

вразити читача. Тому представники цього напряму виявляли інтерес до ускладненої

художньої форми. Вони вважали, що реальний світ — це ілюзія, а його предмети —

символи та алегорії, які необхідно пояснити.

Ознакою бароко є його контрастність.

Літературознавці визначають у творі В. Шевчука такі риси бароко:

— поєднання високого (духовного) і низького (буденного): дім на горі як

фортеця нашої духовності, душі, підніжжя гори як поле боротьби добра і зла, світла

і темряви;

— притчеві мотиви і символи: самотність, роздвоєння людини, блудний син,

дорога;

— жіноче і чоловіче першоджерела;

— нагромадження художніх засобів.

У героях твору поєднуються високі поривання, мрії, прагнення з буденним

життям; вони вміють бачити красу, незвичність у звичайному. Так, Володимирові

вчителька Олександра Опанасівна, мати п'ятьох дітей, здається Вітром, який може

одночасно бути в кількох місцях і виконувати кілька робіт одразу. Галя, мати-

одиначка, кинута зрадливим «сірим птахом», інколи відчуває себе богинею.

Опрацювання таблиці

РЕАЛЬНІ ТА АЛЕГОРИЧНО-СИМВОЛІЧНІ ОБРАЗИ ТВОРУ

В. ШЕВЧУКА


Стор. 317 – 323

Тема. Українська історична проза. П.Загребельний

«В Україні історичний роман тривалий час був найконсервативнішим жанром,

оскільки постійно перебував під пильною опікою "літературознавців" із ЦК КПУ,

які не дуже схвально дивилися на письменницькі зацікавлення історією, бо вона ж

— продукт доволі небезпечний; ті, хто потрапляють під його вплив, можуть прийти

до непрогнозованих варіантів у поглядах на свою сучасність. Цілком логічно, що

надто зацікавлених національною історією піддавали ідейному остракізмові. Тому в

Україні, окрім усього іншого, треба було мати особливі амбіції та впертий характер

для того, щоб працювати в історичному жанрі. Тобто — все те, чого не позичати

Загребельному. Саме завдяки цьому письменникові наш історичний роман набув

нової мистецької якості. "Диво", "Євпраксія", "Роксолана", "Я, Богдан" не тільки

зробили їхнього автора найчитабельнішим українським прозаїком, а й утвердили за

ним звання сміливого реформатора історичного жанру. Саме Загребельний з усією

самоочевидністю переконав читача, що історичний роман посильний лише

письменникам-інтелектуалам».

Так пише про історичну прозу в Україні другої половини XX ст. та одного з її

найяскравіших представників відомий літературознавець М. Жулинський.

Реальні образи Алегорично-

символічні

Значення

Володимир Галина

Іванівна Іван

Шевчук — козопас

Оксана, його

дружина Олександра

Опанасівна, її діти

Хлопець — син

Галини

дім на горі фортеця, храм душі

«сірий птах» диявольська

сила,звабник

дорога життєвий шлях,

шлях до серця

Хлопець чоловіче

першоджерело

Дівчина жіноче

першоджерело

Взагалі, історичний роман другої половини XX ст., перебуваючи в лещатах

радянської ідеології, часто не мав і високої художньої вартості з причини

тематичної та стильової обмеженості. Виняток становлять такі твори, як

«Людолови» З. Тулуб, «Святослав», «Володимир» С. Скляренка, «Мальви»,

«Черлене вино», «Манускрипт з вулиці Руської» Р. Іваничука, «Меч Арея» І. Білика,

«Яса» Ю. Мушкетика. Звичайно ж, історична проза П. Загребельного.

Серед найширшого загалу українських (та й чи тільки українських) читачів

Загребельний став популярним передовсім історичними романами. І «Диво», і

«Первоміст», і «Євпраксія» поставили його в ряд найчитабельніших вітчизняних

прозаїків. А «Роксолана», очевидно, побила всі рекорди популярності. Загребельний

став єдиним українським автором, чиї книжки поряд з найдефіцитнішими

виданнями перепродували на книжкових «товкучках». Саме «Роксолана» — перший

і поки що єдиний український бестселер у повному розумінні цього слова.

П. Загребельний власноруч переробляв свої прозові твори на п'єси: «День для

прийдешнього» переробив на «Хто за? Хто проти?», «З погляду вічності» — «І

земля скакала мені навстріч», які були поставлені українськими театрами. За його

сценаріями на Київській кіностудії ім. О. Довженка було знято художні фільми:

«Ракети не повинні злетіти» (1965), «Перевірено — мін немає» (1966), «Лаври»

(1974), «Ярослав Мудрий» (1982). Загребельний є автором збірника статей, есе

«Неложними устами» (1981).


Стор. 324 – 331, прочитати «Диво»

Тема. «Диво». Софія Київська як історична пам’ятка та художній символ.

ТЛ: історична правда і художній вимисел (повторення)

На початку Бог створив Небо та Землю. А земля була пуста та порожня, і

темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. І сказав Бог:

«Хай станеться світло!» І сталося світло. І побачив Бог світло, що добре воно,— і

Бог назвав світло: «День», а темряву назвав: «Ніч». «І був вечір, і був ранок»,—

день перший. І сказав Бог: «Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє

вона воду від води». .І сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим, за

подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і

над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі». І Бог

на Свій образ людину сотворив, на образ Божий її Він сотворив.

З тих пір і почався великий процес Творення. Людина взялася творити,

змінювати світ і змінюватися сама. За багатовікову історію землі було багато

творців, справжніх мистецьких шедеврів. Імена деяких із них збереглися, інші —

загубилися в історії, як, наприклад, зодчого, за чиїм задумом було споруджено

Софію Київську, що перевершила свій взірець — Софію Константинопольську і

стоїть уже тисячоліття.

Письменник П. Загребельний спробував відтворити художній образ цього

будівничого, саму епоху, коли постала Софія Київська.

Скласти «сюжетний ланцюжок» роману

Словникова робота

Мозаїка — зображення на стіні чи на підлозі з різнобарвних камінчиків —

смальти — емалі, скла, дерева, заліза.

Фреска — розпис стін водяними фарбами по свіжонакладеній штукатурці;

витвір мистецтва, виконаний цією технікою.

Завдання учням.

Виділіть історичні періоди, змальовані в романі.

Опрацювання таблиці

ІСТОРИЧНА ОСНОВА ТА ХУДОЖНІЙ ВИМИСЕЛ У РОМАНІ «ДИВО»

Історична основа Вимисел

Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

— Софія Київська виступає у творі П. Загребельного як історична пам'ятка і як

символ. Символом чого вона є?


Стор. 331 – 332, знати зміст роману, вміти характеризувати образи

Тема. Образи роману

Літературознавці до цього часу сперечаються, хто чи що стоїть у центрі

художньо-історичної оповіді П. Загребельного — романі «Диво». Одні вважають,

що це — сама Софія Київська, диво з див. «Але за цим дивом,— як відзначають

інші дослідники,— у тісному зв'язку з ним, поступово виростає інше диво — диво

людського духу. Дивовижна людина, яка зуміла створити цей храм, дивовижно

сильні духом і ті, хто зберіг красу. Ось ця естафета людського духу і є тим

композиційним центром, що забезпечує якість роману.» Літературознавець Юрій

Бондаренко об'єднує ці думки й пропонує розглядати проблему під кутом зору

історичності, як її розуміє сам письменник, включаючи поняття неісторичності,

агресивної історичності, творчої історичності (пригадайте у Шевченка: «Той

мудрує, той руйнує.»).

Евристична бесіда

— Хто першим спрямував Сивоока у світ мистецтва?

— Яким чином дід Родим впливав на хлопця?

— Чи знадобився дідів талант при будівництві Софії?

— Яку роль у житті Сивоока зіграла зустріч з Ярославом?

— Чи можна назвати його другим вчителем?

— Як у душі молодого чоловіка язичництво поєднувалося з християнством?

— Прийнявши християнство, чи зрікся Сивоок дідового вчення?

— Наскільки багатою на переживання була зустріч із Ягодою?

— Чи мала вона вплив на формування мистецьких смаків хлопця?

— Своєрідний відбиток у молодій душі залишило спілкування із ченцями. Яку

частку вони внесли до скарбниці Сивоокової душі?

— Що найбільше знадобилося Сивоокові з побаченого в Агапіта?

— Ким є Сивоок — своєрідним дзеркалом, у якому відбилися мудрість і знання,

вміння і навички його попередників, чи самобутнім митцем?

— Які проблеми та ідеї втілює автор в образі Сивоока?

Робота над характеристикою героя

Схарактеризуйте образ князя Ярослава Мудрого, порівняйте його з історичною

постаттю. Підтвердіть свої міркування прикладами з тексту.

сильний духом мудрий правитель чутливий до краси далекоглядний

ЯРОСЛАВ МУДРИЙ

піддається почуттям

владолюбний

небайдужий до

слави

творча людина


Стор. 332 – 334

Тема. Тема. Наскрізні проблеми

Літературний диктант

(засвоєння змісту тексту)

1. Хто часто відпочивав у кафе «Ореанда» 1965 року на провесні?

2. Що відповіла Тая Борису про свій вік?

3. У якому році народився Сивоок?

4. Чий це опис: «Велетенський чоловік із побитим крутою сивизною диким

заростом на голові й на обличчі, прикритий спереду шкурою тура, зачепленою

грубим ременем за схожу на стовбур старого дуба шию, чаклував над

полум'ям»?

5. Ніколи дід їх не гострив, ніколи не чистив; вони не тьмяніли, не

іржавіли. Про що йде мова?

6. Яке вперше почув слово Сивоок, коли жорстоко вбивали діда Родима?

Опис цього предмета: «… А цей узяв два грубі шматки срібла, зробив з них

перехрестя і завісив його на грудях посеред чорноти свого дивного й

незручного одягу».

7. До кого потрапив Сивоок після довгого блукання по лісу?

8. Чий це опис: «Бігло просто до Ситника, вицілювало в його розкриті

обійми тонке, довгоноге, в білій лляній сорочечці, з довгим у нестерпному

сяйві волоссям, з очима великими і такими блакитними, що не підібрав би під

них барву сам дід Родим»? Цю особу покохав Сивоок?

9. «Був ще пошарпаніший за Сивоока, залишки корзна, що висіли на його

худеньких плечах, намокли під дощем, і тепер стало видно, яка то збиранина

різномасних латок: шмат полотна, обривок начисто облізлої вивіричої шкурки,

ще якась брудна стьожка, а там то й зовсім лубок, вплетений на спині». Чий це

портрет?

10. Як звати батька Бориса Отави і ким він був?

11. Які події відбуваються у місті Радогость?

12. Назвіть склад сім’ї Отави-батька.

13. Яке нове ім’я обрав Сивоок, прийнявши християнство?

14. Хто викупив Сивоока в імператора Константинополя?

15. Назвіть німецьких персонажів, що діють у романі?

16. Як відбувала боротьба за престол після смерті князя Володимира?

17. Хто така Забава? Яке ще ім’я мала дівчина?

18. Як звали дружину князя?

19. Як Агапіт називає своїх робітників? Хто такий Міщило?

20. Чий це опис: «…дівчина не простягла йому назустріч рук, вона

пройшла повз Сивоока, мовби він був одним із тисяч каменів, вона йшла, мов

сліпа, ступала обережной повільно, потім, знов, як сліпа, простягла руки до

моря, глибоко зітхнула й тихо промовила:

– …!

Мала на собі зовсім мало з одягу: грубо плетений з морської вибіленої трави

мішок, який тримався в неї на одному плечі, голорука, голонога, тонка, з довгою

шиєю, з сухою тонкою спиною, яка вгадувалася навіть під широким трав'яним

міхом, чорне волосся буйно спускалося на плечі, брудне, мабуть, ніколи не вмиване

обличчя, важко й сказати — гарне чи погане, брудні руки, ще брудніші, в струпах і

ранах, ноги, на яких дівчина не мала навіть дерев'яних сандалій, що захищали б її

від ударів об камені.

21. Хто врятував князя від дикого вепра у 1026 році?

22. Що трапилося із Забавою?

23. Про кого перша репліка, і кому належать слова із другої?

– Вважаєш себе мудрим, а ти тільки жорстокий, та й годі.

– А що таке мудрість? Це правда. Правда ж милостивою не буває. Вона тверда

й жорстока. Багато прочитав я книг, всі віки і всі народи там описані, скрізь було

багато жорстокості, але тільки вона доводила народи до розквіту. Завжди, щоб

держава могла розквітати й піднятися вище за всіх, народ повинен згодитися на

деякі пожертви й нестатки. Сам він на це ніколи не піде, його треба примусити.

24. З чого починається кожний розділ роману?

25. Хто такий Гюргій, чим він допомагатиме Сивооку?

26. Як Міщило помстився Сивооку?

27. Як склалися стосунки Бориса Отави і Таї?

28. Що найбільше вразило дівчину у соборі, збудованому Сивооком?

29. Назвіть останнє кохання Сивоока та найвиразнішу рису в образі цієї дівчини.

30. Що наказав зробити Ярослав Пантелію-писарю?

31. Чий це опис: «... Гидкий у всьому. Вірний, як пес, але позбавлений

розуму, навіть собачого»?

32. У чому полягає суперечливість образу Ярослава Мудрого?

33. Назвіть поняття, які пов’язані з жанром історичного роману?

Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».

— Які наскрізні ідеї, проблеми проходять через увесь роман «Диво»?

Інтерактивна вправа «Передай естафету». Зробіть відгук про героя «другого плану» з роману «Диво», який найбільше вам

запам’ятався.


– Чим роман П. Загребельного «Диво» актуальний у наші дні?

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— Проблема в романі «Диво», яка мене найбільше зацікавила, — …

— Я вважаю, що історична проза в наш час…


Стор. 334 – 335, дібрати матеріал про сучасну українську літературу

Тема. Сучасна українська література (огляд)

Періодизація в літературі — річ дуже умовна. Про нову українську літературу

ми говоримо з часів Котляревського і Шевченка, про новітню — з другої половини

XX ст. Досить умовним є й поділ на «шістдесятників», «сімдесятників»,

«вісімдесятників», «дев'яностників» та «двохтисячників», адже дехто з

письменників пройшов усі ці етапи й еволюцію у своїй творчості, а дехто не

пройшов такої еволюції й залишився вірним своєму письменницькому кредо.

Термін «молодий» часто стосується не віку митця, а часу його появи в літературі.

У літературному процесі сьогодення активно працюють представники різних

мистецьких течій чи напрямків — традиційного народницько-реалістичного;

модерністського з тяжінням до нового чи старого традиціоналізму;

постмодерністського з елементами неоавангардизму.

Сучасний письменник Ю. Андрухович так оцінює нинішню культуру: «Саме

нова, молода культура і тільки вона є по-справжньому нецензурованою,

нескорумпованою і — наважуся вжити дещо заоскомлене слово — незалежною».

Отже, про молодих. 1985 року у Львові Ю. Андрухович, О. Ірванець,

В. Неборак заснували літературне угруповання Бу-Ба-Бу (Бурлеск-Балаган-

Буфонада). І. Лучук, Н. Гончар, Р. Садловський склали угруповання «ЛуГоСад». Ці

неоавангардисти із традиційного надбання бурлеску використовують передусім

епатажний, пародійно-знижений тон, вказуючи на невідповідність застарілих

суспільних та літературних цінностей новій історичній ситуації. Їхній стиль не має

обмежень. І політика, й економіка, й мистецтво можуть стати об'єктом естетичних

зацікавлень, бо це є наше життя. У дев'яностих роках у Києві з'явився літгурт «Нова

дегенерація», у Харкові — «Червона фіра», лідером якої був С. Жадан. Можна

назвати ще низку літературних об'єднань, як-от творча асоціація «500», «Пропала

грамота», «ОЧІ», «Пси Святого Юра», «Музейний провулок, 8» та ін. Своєрідною

опозицією до Спілки письменників України стала створена у 1997 році АУП —

Асоціація українських письменників. 118 її учасників проголосили своїми

критеріями фаховість, подолання колоніального синдрому в українській літературі,

відкритість світовим світоглядним та стильовим надбанням XX ст.

Осередками розвитку сучасної літератури стали часописи «Сучасність»,

«Слово і час», «Кур'єр Кривбасу», «Дніпро» (оновлений), бібліотечка «Дивослова»

та ін.

— Згадайте, із творчістю яких сучасних письменників ви знайомилися в

попередніх класах? Яке враження про них у вас склалося?

У літературознавстві розрізняють літературу елітну (елітарну) і масову.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Знати матеріал про тенденції розвитку сучасної літератури

Тема. Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 1990-х років, його

риси. ТЛ: постмодернізм

Народившись спочатку як феномен мистецтва й усвідомивши себе як

літературну течію, постмодернізм далі був ототожнений з одним із стилістичних

напрямків архітектури II половини XX ст., і вже на межі 70-х—80-х років став

сприйматися як найбільш адекватне духу часу вираження інтелектуального й

емоційного сприйняття епохи. Отже, постмодерністському мисленню притаманні

еклектизм, відсутність послідовності, фрагментарність опису, брак єдиної позиції та

єдиної концептуальної мови. Знімається власне принцип системності,

організованості тексту. Постмодернізм вимагає багатомовності — культурної,

стильової, лінгвістичної. А внутрішня суть його полягає у заперечуванні

реалістичної розповіді, причиново-наслідкової взаємозалежності сюжетних ліній,

психологічної зумовленості. Тобто його аж ніяк не задовольняє все стереотипне,

стале, те, що породжує стандартну, завчасно очікувану реакцію.

Однак відзначимо, що при всіх наявних рисах постмодерного твору —

фрагментарності, іронічності, вільного поєднання жанрів та стилів, карнавалізації,

відсутності можливості пізнання — літературні тексти даного типу мають єдність

емоційного тону і загального враження. Це спонукає читача до пошуків не тільки

загальної символічної структури твору, але й певного змістового центру, яким може

виступати образ, а точніше «маска» автора. У руслі цього напряму в

західноєвропейській літературі працюють такі письменники, як Мілорад Павич,

Мілан Кундера, Умберто Еко, Мішель Фуко, Джеймс Джойс та багато-багато інших.

В українську літературу постмодернізм увійшов упевнено і голосно,

викликавши різноманітні судження — від захоплення експериментальними

явищами до впевнення в остаточній загибелі літератури. Адептами нового напряму

стали Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Сергій Жадан, Василь Кожелянко, Богдан

Жолдак, Євген Пашковський, В’ячеслав Медведь та інші. В українській літературі

своєрідним підґрунтям постмодернізму стали особливості національної духовності,

відбиті у фольклорі, передусім гумор та іронія, бурлеск і травестія. Найяскравіше ці

риси втілені в творах Юрія Андруховича — Патріарха літературної групи «Бу-Ба-

Бу» («Бурлеск-Балаган-Буфонада»), визнаного адепта українського постмодернізму.

Він відомий своїми романами «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993) та

«Перверзія» (1996), найвизначнішою рисою яких є складна будова та вигадлива

система літературних алюзій (натяків, відсилання до певного твору, сюжету чи

образу). Сучасний автор, розуміючи всю безпідставність претензій на

оригінальність індивідуальної творчості (адже головною тезою постмодернізму є

впевненість у тому, що все вже було сказане до нас і нічого нового вигадати

неможливо), перетворюється на «переосмислювача» відомих цитат, сюжетів,

мотивів. У даному разу літературні запозичення є формою іронічного, пародійного

діалогу з попередньою культурою.

Термін "постмодернізм" вперше було застосовано в 1917 році в праці

Р.Паннвіца "Кризис европейской культуры", а в 1934 році літературознавець Ф.Де

Оніс використовує його для означення реакції на модернізм. У 1947 році А. Тойнбі в

праці "Осягнення історії" надає терміну "постмодернізм" культурологічного

значення, вживаючи його як символ кінця західного панування в релігії та культурі.

Статус поняття постмодернізм набуває у 80-і роки завдяки працям Ж.-Ф. Ліотара,

який розповсюдив дискусію про нього на сферу філософії.

Постмодернізм – один із провідних стильових напрямів ХХ ст., для якого

характерні: гра зі словом, образом, «чужим» текстом, стильовий і тематичний

еклектизм (поєднання різнорідних і несумісних елементів), наскрізна іронічність.

Літературознавці відзначають такі риси постмодернізму:

— у центрі уваги — не минуле людей, а текст як паралельна реальність або

паралельне минуле; гіперболізація невідповідності між сучасною мовою, за

допомогою якої ми намагаємося вивчати минуле, і самим минулим;

— визнання неможливості отримання «позитивного» знання, тобто з'ясування

того, що насправді було колись із людиною;

— мова — не представник реальності, а сама реальність, замкнена й

самодостатня система знаків;

— провідний метод — думати про минуле, а не досліджувати його через

інтуїцію, осяяння, «прислухання».

Із методів для постмодернізму характерні: гра з читачем, іронічність,

пародійність, карнавальність, інтертекстуальність, суперечливість,

парадоксальність.


Підготувати повідомлення про А.Дурунду

Тема. Література рідного краю

Андрій Дурунда. Огляд творчості. Оповідання «Тече вода каламутна…»

Добро і зло… Два поняття, які нерозривно поєднання між собою. Ми

усвідомлюємо, що у них іноді тонка межа між собою, але повинні обирати. Що ж

обрати? Бути доброю людиною, жити справедливо і служити правді, чи стати на

жорстокий бік зла. Кожен із письменників намагався донести до нас розумне

вирішення цієї проблеми, але не кожна людина здатна це зрозуміти. Ось іще один

митець нашого краю із великою вірою в хороше майбутнє намагається довести нам

сутність людського життя: у доброті чи злі?

1. Бесіда

1. Що ми знаємо про минуле героя?

2. Як ви оцінюєте його вчинок у місті?

3. Як почував себе Василь після розмови з матір’ю?

4. Чи любив герой свою дружину і діток?

5. Зачитати уривки, в яких виливаються болі змученої душі.

6. Простежте, як образ води проходить через все життя Василя. Яке ваше

ставлення до героя? Ви його засуджуєте чи оправдовуєте?

7. Яку мету переслідував автор, розповідаючи нам про вчинки хлопця?

Які проблеми порушені у творі?

Пам’ятайте, що література – це школа життя, його віддзеркалення, тож вона

промовляє до вас вустами та вчинками персонажів. Тож залишається найпростіше та

водночас найскладніше – збагнути й усвідомити сказане майстром слова, учитися у

героїв творів жити.

Наш земляк запропонував нам твори, в основі яких – життя з його

складнощами, трагедіями та радощами. Червоною ниткою проходить у них любов

до людини, до отчого краю і до Бога.

Кожному – бідному й багатому, скромному й пихатому – належить випити

свою Чашу, покірно несучи свій Хрест дорогою долі.


Повторити вивчене

Белень М.М.

Українська мова

Група №13

Тема. Зміни приголосних при збігу їх у процесі словотворення

Опрацювання таблиці «Чергування приголосних». Створення ментальної карти

до теми.

Запам’ятаймо винятки! Ясський, баскський, казахський, перемишльський,

цюрихський, тюркський, ла-маншський, нью-йоркський.

Запитання до змісту карти.

1. Назвіть усі можливі чергування у прикметниках.

2. Яка група приголосних унаслідок додавання суфіксів -ськ-, -ств- змінюється на

-цьк-, -цтв-?

3. Який процес у мові називають чергуванням?

4. У яких буквосполученнях не відбуваються чергування приголосних?

5. Яка група приголосних унаслідок додавання суфіксів -ськ-, -ств- змінюється на

-зьк-, -зтв?

► У поданих словах уставте на місці крапок необхідні букви.

1 Ру..ниця 11 бангладе..ький 21 туре..ький

2 соня..ник 12 гамбур..ький 22 лати..ький

3 педагогі..ний 13 лейпци..ький 23 варя..ький

4 ї..жу 14 романти..ний 24 невольни..ький

5 кри..аний 15 чика..ький 25 таджи..ький

6 владивосто..ький 16 кавка..ький 26 товари..ький

7 вол..ький 17 коза..ький 27 молоде..ький

8 страсбур..ький 18 шту..ний 28 боягу..ький

9 кременчу..ький 19 че..ький 29 полове..ький

10 шліссельбур..ький 20 чува..ький 30 зву..ний

► Згрупуйте слова за видом орфограми, виписавши цифри замість слів.

► Поясніть правопис груп орфограм.

Вправи 209 – 216.

Редагування

► Виправте у словах помилки за чергування приголосних.

Туристський, латишський, городництво, птахство, господарство, рільництво,

рижський, парубоцтво, багацтво, сплачувати, господарський, каліцтво, бугський,

ткацький, сивашський, лісництво, Вінниччина, вимощений, мангишлацький,

кавказський, скотарство, брацтво, проводжати, одесський, французьський, убозтво,

переїжджаю.

► З’ясуйте, які суфіксальні слова утворено правильно.

► Підкресліть у них перші літери.

► З перших літер цих слів складіть анаграму, запишіть її, змінивши другу й

десяту літери на и.

Товариство, волгський, кременчукський, птахство, їжджу, боягузство,

французський, птаство, намащувати, ла-манський, убоство, тюрський, адигейський,

яський, бахмачський, черкасський, йокширський, чехський, закарпацький,

козацький, овручський, запоріжський, рекрутський, острожський, бучакський,

американський, прилукський, дорощий, брязчати, щічковий, юнацький,

студенцький, чікагський, йорданський.


§27, вправа 217

Тема. Підсумковий урок

Вправа « Лексичний футбол»

За лексичним значенням назвати слово.

1. Слово, що становить скорочення двох або кількох слів.

2. Зброєносець у козацької старшини.

3. Любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на

жертви й подвиги.

4. Особа, яка виголошує промову.

5. Витвір уяви.

6. Розмова між багатьма особами.

7. Людина, яка знає багато мов.

8. Людина, яка понад усе ставить власні інтереси.

9. Слова, близькі за значенням.

10. Одиниця спадкового матеріалу.

11. Той, хто любить свою батьківщину.

12. Документ встановленого зразка, що посвідчує особу власника, його

громадянство.

13. Швидкісний пасажирський поїзд.

14. Сценічне видовище.

15. Людина, що служить у флоті.

Вправа «П'ятий зайвий»

Перед вами стоїть завдання: поєднуючи синоніми у синонімічні ряди, треба

знайти зайве слово (Усно)

1. Вести мову, розмовляти, говорити, співати, виголошувати.

2. Смуток, журба, скорбота, сміх, печаль.

3. Сильний, дужий, слабкий, потужний, міцний.

4. Хуртовина, дощ, віхола, завія, хурделиця.

5. Чемний, привітний, грубий, люб'язний, делікатний.

Вправа «Знайди швидко»

Завдання: прочитайте прислів’я. Випишіть антоніми. Як впливають вони на

зміст і виразність прислів’їв?

1. Вгору не підскочиш, униз не провалишся. 2. Хто високо літає, той низько

сідає. 3. Зле – не гнися, добре – не пнися. 4. Колос повний гнеться до землі, а пустий

догори стирчить. 5. Свої сухарі кращі чужих пирогів. 6. Від гніву старієш, від сміху

молодієш. 7. Молодість лінива – то старість плачлива.

Вправа «Скласти речення»

Слова і значення: лава – вид меблів для сидіння; лава – розплавлена маса, що

витікає з вулкана.

Група №21

Тема. Закінчення іменників чоловічого роду ІІ відміни в родовому відмінку

Перегляд відеоролика Ганни Дем'яненко «Немає вітрА чи вітрУ? Іменники

в родовому відмінку. Асоціативна пам'ять. Українська мова. ЗНО» на каналі

YouTube

Бесіда

· Які поради дає відеорепетитор стосовно запам’ятовування відмінкових

закінчень іменників ІІ відміни у родовому відмінку?

· Коли у родовому відмінку слова ІІ відміни мають закінчення -а/-я? Наведіть

приклади.

· У яких випадках пишемо закінчення -у/-ю? Підтвердьте кожне положення

правила прикладами.

· Запишіть винятки з правил, складіть з ними речення.

Вправи 374 – 377.

Пошуково-вибіркова робота (робота за варіантами)

► Поставте іменники у формі родового відмінка однини й випишіть ті, що

мають закінчення: варіант 1 — -а(-я); варіант 2 — -у(-ю). Що об’єднує усі слова

вправи? Доберіть власні приклади, користуючись словником.

Фотовідбиток, фотодокумент, фотодрук, фотоекспонометр, фотоелектроліз,

фотоефект, фотоелектрон, фотозв’язок, фотокомплект, фотоелемент, фотоіонізатор,

фотоліз, фотоген, фотокатод, фотометр, фотореактив, фоторедуктор, фотосинтез,

фотоапарат, фотограф, фотографізм, фотогурток, фотоетюд, фотознімок,

фотоконкурс, фотомонтаж, фотопортрет, фоторепортаж.

Лінгвістична дуель (робота в парі)

► Складіть словосполучення, поєднавши іменники правої колонки з

прикметниками із лівої колонки.

► Утворені словосполучення запишіть у формі родового відмінка однини.

► Перевірте виконання вправи у формі лінгвістичного двобою.

1 трибальний А дощ

2 текстовий Б будинок

3 багаторічний В випадок

4 отруйний Г тиждень

5 триповерховий Д шторм

6 небезпечний Е дуб

7 сонячний Є дим

8 рясний Ж редактор

9 минулий З ранок

Дослідження-відновлення

► Прочитайте текст, з’ясуйте його проблематику.

► Висловіть власне ставлення до описаних фактів.

► Спишіть речення, розкриваючи дужки.

► З’ясуйте, у якому відмінку вжито іменники в дужках. Поясніть закінчення.

Збережи, де стоїш, де живеш. На відстані (голос), на відстані простягнутої

(рука)... До такого (висновок) приходиш, коли досліджуєш (проблема) охорони

природи, що стала нині проблемою століття. Вона хвилює і державного (діяч), і

провідного (фахівець), і (науковець), і (громадянин). П’ять років відомі вчені

багатьох країн складали Червону книгу фактів. Паралельно проводилася робота зі

створення Чорного (список), куди занесені тварини і рослини, що вже зникли.

У 1971 році Червона книга фактів набула сучасного (вигляд). У ній

передбачено п’ять розділів-категорій. До кожного (розділ) на різнокольорові

сторінки заносяться назви видів і підвидів тварин і рослин. До червоного (розділ)

внесено відомості про зникаючі види. Дані про види, чисельність яких скорочується,

друкуються на жовтих сторінках. Рідкісні види заносяться на білі сторінки. Для

невизначених видів залишені сірі листки у кінці кожного (том). У «Червоній книзі

фактів» є й зелені сторінки. Тут мають описуватися ті види, які раніше належали до

зникаючих. Зелені сторінки — свідчення того, що людина може багато зробити для

врятування (світ) природи.

Є своя Червона книга і в Україні. У неї занесено понад 400 видів рослин. Вже

не побачиш на рідних просторах лілію лісову, (тюльпан), (зозулинець) болотного,

(рябчик) малого, (підсніжник) звичайного, півонії вузьколистої та кримської, (сон)

чорніючого, (ряст) Буше, бо завдяки своїм чудовим квітам, які виривають на букети,

опинилися в Червоній книзі України.

Охорона рідкісних та зникаючих видів рослин є невід’ємною складовою

загальної проблеми охорони, відновлення, збагачення й раціонального використання

рослинного (світ). Слід суворо дотримуватися природоохоронного (режим) на

заповідних ділянках.


§ 45, вправа 378.

Тема. Паралельні закінчення іменників

Технологія «Камінь спотикання»

► Запишіть речення, розкриваючи дужки, визначте відмінок цих іменників,

зосередивши увагу на їх закінченнях.

1. Дарованому (кінь) в зуби не заглядають. 2. Лихо (вовк) – зачинили

його межи вівці. 3. Всякому (овоч) свій час. 4. Хто (вітер) служить, тому

димом платять. 5. Дай (серце) волю, заведе в неволю. 6. Чого не може

громада, того й (козак) зась. 7. Незваному (гість) місце за дверима.

Перегляд експрес-уроку Олександра Авраменка «Батьку чи батькові?»

Гра «Редактор»

► Виправте помилки у вживанні відмінкових форм іменників.

► Із 2-3 словосполученнями складіть речення.

Випасати конів, не побачити грузин, не помітити болгарів, крутити коліщатом,

їздити по містам, по селам, кліпати очами, стенати плечами.

► Запишіть слова у формі давального та місцевого відмінків однини,

підкресліть ті, що мають паралельні закінчення. 1) Директор, Київ, ягнятко, (при) вчитель, (у) ліжко, (на) лід, (на) кінь, село,

роздоріжжя, немовлятко, (у) гурток, (на) держак, (на) поверх, (при) батько.

2) Дуб, син, місто, (у) сік, (у) центр, (на) шлях, майстер, студент, (при) іменник,

(при) Володимир, гвинт, пухир, (на) олівець, слухач, буквар.

3) Дитятко, (на) робітник, Львів, (у) рів, (у) мішок, (на) літак, (на) шлях,

(у) слові, велетень, борошно, скляр, ягнятко, острів, плече.

► З виділеними словами складіть речення.


§ 45, вправа 386

Тема. Закінчення іменників ІІІ відміни в орудному відмінку. Словозміна іменників

ІV відміни

Лінгвістичне спостереження

► Прочитайте текст, розкриваючи дужки і вживаючи іменники у

потрібній відмінковій формі. Визначте стильову приналежність тексту.

Пісня — одне з найцінніших духовних (надбання) українського (народ). Вона

виникла в трудовій (діяльність, народ), у ній відбиті їх (звичай) і вірування,

змагання за кращу (доля), боротьба з іноземними й своїми власними (поневолювач).

(Багатство) і (розмаїтість) позначені жанрова природа й тематика української

пісенної (культура). Вона вражає своєю високою (поетичність, краса) і стильовою

(самобутність, мелодія). Народна культура є тим (джерело), яке живило і живить

літературу і музичну (творчість) (М. Гордійчук).

► Випишіть іменники ІІІ відміни. Поясніть, за якими ознаками ви це

зробили.

► Прочитайте текст. Випишіть речення з іменниками ІІІ відміни.

Провідміняйте 2-3 із них. Зверніть увагу на особливості відмінювання.

Українська пісня — це частина духовного життя народу, і вона не залишає його

ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. З

піснею на вустах він не тільки відзначає свята, не тільки прикрашає народні обряди,

а й також славить свої перемоги на ворогом. З українських пісень ми бачимо, як

глибоко народ відчував красу життя. Потужність народної пісні криє в собі

самобутність, розкіш щирих переживань, що стали джерелом натхнення поетів та

письменників. Свою найкращу повість «У неділю рано зілля копала» Ольга

Кобилянська побудувала на відомому мотиві народної пісні «Ой не ходи, Грицю, та

й на вечорниці». Народні пісні не тільки надихали літераторів, вони вселяли радість

у сірі будні українців, були розрадою в тяжку годину, полегшували важку працю.

► Пригадайте, хто ще з письменників звертався у своїх творах до сюжету цієї

пісні.

► Поставте подані іменники в О. в. однини, поділивши на 3 стовпчики: 1)

у яких відбувається подовження приголосних; 2) у яких подовження не

відбувається; 3) у яких уживається м’який знак.

Домовленість, цінність, діяльність, любов, свідомість, безліч, мораль, якість,

потужність, верф, мить, гостинність, подорож, мати, зелень, ртуть, кров.

► Перепишіть речення, розкриваючи дужки, слова поставте у

відповідному відмінку.

1. У (Щеня) якого розуму питати? 2. Аж суне Вовк — такий страшенний та

здоровенний! Та так прямісінько до нашого (Ягня). (Ягня) нікуди тікати. 3. Ет,

реп’яхами дорікаєш! — сказав Бровко.— А пам’ятаєш, як у пекарні був (щеня)?

4. Діти-молодята! І (дівча) і (хлоп’я)! Годі бігать і скакать: буду загадку казать.

5. Спитав я (голуб’я) моїх: Що ж воно бігало в дорозі? (За Л. Глібовим)

► Пригадайте, з яких за жанром творів ці речення.


§§46, 47, вправи 405, 407

Тема. Підсумковий урок

Тренувальні вправи

1. Спишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки.

Виділені іменники поставте у формі орудного відмінка однини.

Вирізування витесування вистругування різноманітні технічні прийоми за

допомогою яких майстри вручну моделюють з дерева форму побутових предметів

та декоративних виробів. Необхідні інструменти сокира тесак ніж струг різці

заготовки. Вирізування інколи поєднується з видовбуванням і переходить в

об’ємне різьблення часом сполучається з профілюванням.

2. Спишіть речення, поставте виділені слова у формі родового

відмінка однини.

Видовбування – одна з найдавніших технік – полягає у поступовому вибиранні

деревини з масиву виробу, внаслідок чого утворюється заглибина, порожнина або

отвір. За допомогою сокири, долота і видовбача майстри виготовляють передусім

побутові предмети – човни-довбаннки, ночви, ступи, черпаки, сільнички тощо. Вони

вирізняються значною товщиною стінок, міцністю, округлою і масивною формою,

внутрішніми заглибленнями овальної та криволінійної конфігурацій.


Вправи 27, 37.

Група №22

Тема. Аналіз контрольного твору

1. Укажіть, котрі прикметники є відносними?

1. Медичний. 2. Чіткий. 3. Липневий. 4. Фонетичний. 5. Молодий. 6. Батьків.

7. Батьківський. 8. Польський. 9. Обласний. 10. Джерельний. 11. Яскравий.

12. Класний.

2. Від котрих прикметників не можна утворити ступенів порівняння?

1. Низький. 2. Премудрий. 3. Буланий. 4. Довжелезний. 5. Мідний. 6. Тихий.

7. Вербовий. 8. Кисло-солодкий. 9. Вірний. 10. Страшенний. 11. Теплий.

12. Мертвий.

3. Котрі форми ступенів порівняння прикметників є правильними?

1. Найбільш тепліший. 2. Якнайкращий. 3. Більш точний. 4. Самий вдалий.

5. Дешевший. 6. Більш смачніший. 7. Сіруватіший. 8. Превеселіший.

9. Премудріший. 10. Кращий.

4. Котрі прикметники належать до м’якої групи?

1. Високі будинки. 2. Літні вечори. 3. Білолиці дівчата. 4. Природні умови.

5. Справжні герої. 6. Сині небеса. 7. Гірські потоки. 8. Вечірні вулиці.

5. Скільки прикметників у поданому тексті?

У зелених кронах сосен червоним золотом виграють проти сонця рівні

стовбури. Вгорі небо. Синє, бездонне, чисте, умите сонцем. Збуджене весною.

6. Котрі слова є прислівниками?

1. Увечері. 2. Чий-небудь. 3. Десь. 4. Де-небудь. 5. Опівночі. 6. Якийсь.

7. Вгору. 8. Як-небудь. 9. Вночі. 10. Віч-на-віч. 11. По-нашому. 12. Удвох.

7. Котрі слова є прислівниками причини?

1. Опівдні. 2. Здуру. 3. Знічев’я. 4. Спросоння. 5. Вночі. 6. Щохвилини.

7. Зозла. 8. Вчора. 9. Стиха. 10.Весело. 11. Голосно. 12. Вчасно.

8. Котрі слова є прислівниками часу?

1. Потроху. 2. Навпроти. 3. Вчора. 4. Влітку. 5. Пліч-о-пліч. 6. Ніколи. 7. Пізно.

9. Котрі прислівники є іменникового походження?

1. Уголос. 2. Щосили. 3. Вдвох. 4. По-нашому. 5. Збоку. 6. Заново.

7. Назустріч. 8. Тихо. 9. Справа. 10. Вночі. 11. Начисто. 12. В ногу.

10. Котрі прислівники є прикметникового походження?

1. Наперед. 2. Начисто. 3. Звечора. 4. Тихо. 5. По-польськи. 6. Безвісти.

7. Нашвидку. 8. Ясно. 9. Похапцем. 10. По-вашому. 11. Нескінченно.

11. Котрі прислівники є числівникового походження?

1. Вчетверо. 2. Раптом. 3. Доволі. 4. По-перше. 5. Якраз. 6. Швидко. 7. Утричі.

12. У якому рядку морфологічний аналіз виділеного слова зроблено

правильно?

На щасливому материному лиці, що сяяло і мовби світилося від радості, я

побачив сльози (О.Довженко).

1. На материному (лиці) – прикметник, початкова форма –

материн, якісний, м’якої групи, вжито в місцевому відмінку однини,

середнього роду, в реченні є означенням.


материн, якісний, м’якої групи, вжито в родовому відмінку множини,

жіночого роду, в реченні є означенням.


материн, присвійний, м’якої групи, вжито в називному відмінку множини,



материн, присвійний, твердої групи, вжито в місцевому відмінку однини,



материн, якісний, м’якої групи, вжито в родовому відмінку множини,

середнього роду, в реченні є означенням.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Повторити вивчене про частини мови

Група №31

Тема. Стаття до журналу або шкільного веб-сайту в публіцистичному стилі

Бесіда.

— Тексти яких жанрів можна знайти в газетах та журналах?

— Що таке замітка?

— Чим замітка відрізняється від статті?

— Пригадайте останні прочитані вами газетні публікації. Що вам запам'яталося

найбільше? Які проблеми порушено.

Робота з підручником

Вправа 290. Стаття — це публіцистичний, науковий або науково-популярний твір

невеликого розміру, призначений для публікації чи опублікований.

Стаття — важливий публіцистичний жанр, який відзначається ґрунтовним

аналізом матеріалу, високим ступенем узагальнення, чіткістю висновків.

Використовуючи різноманітні факти, яскраві приклади, статистичні дані автор

статті досліджує злободенні суспільно-політичні проблеми.

Залежно від призначення та способу передачі матеріалу статті бувають:

передові, пропагандистські, проблемні.

Завдання статті — привернути увагу людей до якогось важливого питання,

проблеми, переконати їх у справедливості чи помилковості певної думки. Зміст

статті повинен бути переконливим, доказовим, виявляти особисту позицію автора.

За типом мовлення газетна стаття є роздумом у поєднанні з розповіддю та

описом.

Особливості побудови статті:

1) Постановка проблеми — зачин;

2) розкриття проблеми — основна частина;

3) висновки — кінцівка.

Робота над написанням статті • Напишіть свій варіант статті в газету на одну з тем:

1) «Ідеальна сім'я».

2) «Морозиво чи театр».

3) «Заняття для душі».

4) «Найважливіші умови самопізнання й самореалізації».


Стор. 182 – 185, вправа 296

Documents

Белень М.М. · 10.Головна думка вірша І. Франка «Чого являєшся мені у сні?..» А співчуття автора долі народу