ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ ДО ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДЕЯКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ

ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАРМОНІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА З ПОЛОЖЕННЯМИМІЖНАРОДНОГО ПРАВА»

Зміст положення (норми) чинного законодавства Зміст відповідного положення (норми) проекту актаКримінальний кодекс України

Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність

1. Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

2. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим Кодексом, включаються до нього після набрання ними чинності.

3. Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

4. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

5. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність

1. Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

2. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим Кодексом, включаються до нього після набрання ними чинності.

3. Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються цим Кодексом.

Зазначене в абзаці першому цієї частини не виключає, що злочинність діяння може також визначатися міжнародним правом, у тому числі на підставі міжнародних звичаїв.

4. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

5. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, а також зобов’язанням України перед міжнародним співтовариством належним чином переслідувати злочини за міжнародним правом.

Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі

1. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі

1. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його

2

2. Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

3. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

опублікування.2. Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові

наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

3. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Якщо злочини геноциду, агресії, злочини проти людяності або воєнні злочини були вчинені до встановлення кримінальної відповідальності за них за законодавством України, то для цілей останнього часом вчинення таких злочинів вважається час набрання чинності законом України, що встановлює кримінальну відповідальність за їх вчинення.

Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України

1. Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.

2. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.

3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України.

4. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом.

Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України

1. Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.

2. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.

3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України.

Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України або особами без громадянства за межами України

Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених за межами території України

3

1. Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Якщо особи, зазначені у частині першій цієї статті, за вчинені злочини зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини.

1. Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародно-правовими зобов’язаннями України.

2. Підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом особи, які вчинили злочини:

1) на борту морського, річкового або повітряного судна, що перебуває поза межами території України під прапором чи розпізнавальним знаком України;

2) на території штучних островів, установок або споруд, які створені відповідно до законодавства України, але розташовані поза межами її території;

3) проти прав або законних інтересів України у межах виключної (морської) економічної зони або на континентальному шельфі України.

3. Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, підлягають в Україні кримінальній відповідальності за цим Кодексом у випадках, якщо:

1) вчинений злочин є тяжким або особливо тяжким злочином проти прав чи свобод громадян України або прав чи інтересів юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, та за умови, якщо інше не передбачено міжнародно-правовими зобов’язаннями України;

2) вчинений злочин є злочином проти основ національної безпеки або тяжким чи особливо тяжким злочином проти інтересів України та за умови, якщо інше не передбачено міжнародно-правовими зобов’язаннями України;

3) ними за межами України вчинено у співучасті із службовими особами, які є громадянами України, будь-який із злочинів, передбачених у статтях 368, 3683, 3684, 369 і 3692 цього Кодексу, або якщо вони пропонували, обіцяли, надавали неправомірну вигоду таким службовим особам, або прийняли пропозицію, обіцянку неправомірної вигоди чи одержали від них

4

таку вигоду;4) існує зобов’язання України щодо переслідування

вчиненого злочину, яке випливає з міжнародного договору, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, і при цьому:

а) у міжнародному договорі передбачено обов’язок або можливість поширення на відповідні діяння чинності Закону України про кримінальну відповідальність на підставах, які відрізняються від тих, що передбачені в статтях 6, 8 цього Кодексу та частинах першій – четвертій цієї статті; та

б) в акті про надання згоди на обов’язковість міжнародного договору Верховною Радою України відсутнє застереження щодо виключення або зміни юридичної дії положення договору, яке закріплює відповідний обов’язок, або міститься заява щодо визнання для України обов’язковим положення договору, яке передбачає лише можливість поширення чинності Закону України про кримінальну відповідальність на відповідні діяння;

5) Україна відмовила у їх видачі іноземній державі, а вчинені такими особами діяння є злочинами за законодавством України про кримінальну відповідальність, і здійснення кримінального провадження щодо такої особи не виключається згідно з цим Кодексом.

4. Особи, які у відкритому морі або в іншому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави, вчинили піратство, підлягають кримінальній відповідальності на підставі статті 454 цього Кодексу.

Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України

1. Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом тяжкі або особливо тяжкі злочини

Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів незалежно від місця їх вчинення

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які вчинили агресію (стаття 437), злочини проти людяності (стаття 4371), воєнні злочини (статті 438 — 4386) або геноцид (стаття 442), підлягають кримінальній відповідальності на підставі цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину.

5

проти прав і свобод громадян України або інтересів України.2. Іноземці або особи без громадянства, що не проживають

постійно в Україні, також підлягають в Україні відповідальності згідно з цим Кодексом, якщо вони за межами України вчинили у співучасті із службовими особами, які є громадянами України, будь-який із злочинів, передбачених у статтях 368, 3683, 3684, 369 і 3692 цього Кодексу, або якщо вони пропонували, обіцяли, надали неправомірну вигоду таким службовим особам, або прийняли пропозицію, обіцянку неправомірної вигоди чи одержали від них таку вигоду.

Відсутня Стаття 81. Обставини, що перешкоджають здійсненню на території України кримінального переслідування на підставі законодавства України про кримінальну відповідальність

1. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших осіб, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, користуються імунітетом від кримінального переслідування на території України, вирішується дипломатичним шляхом.

2. Здійснення кримінального переслідування на підставі законодавства України про кримінальну відповідальність може бути обмежено на території України й у інших випадках, обумовлених міжнародно-правовими зобов’язаннями України.

Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України

1. Вирок суду іноземної держави може бути врахований, якщо громадянин України, іноземець або особа без громадянства були засуджені за злочин, вчинений за межами України, та знову вчинили злочин на території України.

2. Відповідно до частини першої цієї статті рецидив злочинів, невідбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду

Стаття 9. Визнання та виконання, визнання та врахування судових рішень, актів амністії і помилування іноземних держав та вироків міжнародних судових установ

1. Остаточні судові рішення, акти амністії та помилування іноземних держав, вироки міжнародних судових установ можуть бути визнані та виконані чи враховані Україною у відповідності із законодавством України та міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

2. Визнання та виконання остаточних судових рішень іноземних судів та вироків міжнародних судових установ

6

іноземної держави враховуються при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання.

полягає у реалізації передбачених ними правових наслідків на території України.

Порядок виконання остаточних рішень іноземних судів та міжнародних судових установ регламентується законодавством України та (або) міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Виконання в Україні остаточного рішення іноземного суду чи вироку міжнародної судової установи можливе, якщо діяння, щодо якого було ухвалено рішення (вирок), згідно з цим Кодексом визнається злочином або було б злочином у разі його вчинення на території України.

3. Визнання та врахування остаточних судових рішень іноземних держав та вироків міжнародних судових установ полягає у:

1) неможливості кримінального переслідування чи засудження особи на території України за обвинуваченням у вчиненні того ж самого злочину;

2) визнанні особи, засудженої судовим рішенням іноземного суду чи міжнародної судової установи, судимою на території України (стаття 911 цього Кодексу);

3) врахуванні судового рішення іноземного суду чи вироку міжнародної судової установи стосовно питання рецидиву (стаття 34, пункт 1 частини першої статті 67 цього Кодексу в частині положень щодо рецидиву) у випадку вчинення особою нового злочину, за який вона засуджується судом України.

У випадках, передбачених пунктами 2 та 3 частини третьої цієї статті, врахування остаточного рішення іноземного суду чи вироку міжнародної судової установи можливе, якщо діяння, щодо якого було ухвалено рішення (вирок), згідно з цим Кодексом визнається злочином.

4. Визнання та врахування актів амністії та помилування іноземних держав, якщо такі акти були постановлені відповідно до законодавства іноземної держави та стали підставою припинення кримінального переслідування особи без повного

7

розгляду справи компетентним судом, може полягати лише у неможливості кримінального переслідування чи засудження особи на території України за обвинуваченням у вчиненні того ж самого злочину та відбуватись лише у випадках, передбачених міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

5. Остаточні судові рішення, акти амністії та помилування іноземних держав визнаються та враховуються, якщо вони були постановлені щодо:

1) громадян України;2) іноземців чи осіб без громадянства, які на момент

постановлення судового рішення, акту амністії чи помилування іноземної держави, постійно проживали на території України;

3) іноземців чи осіб без громадянства, які на момент постановлення судового рішення, акту амністії чи помилування іноземної держави, постійно не проживали на території України, у випадках, обумовлених міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Вироки міжнародних судових установ визнаються та враховуються на території України незалежно від громадянства засудженої чи виправданої особи.

6. У разі коли з міжнародного договору, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, випливає зобов’язання України уникати кримінального переслідування чи засудження іноземців або осіб без громадянства, що постійно не проживають на території України, яких було виправдано або засуджено остаточними судовими рішеннями іноземної держави, такі рішення також повинні визнаватись та враховуватись Україною і стосовно питань судимості та рецидиву, навіть якщо це не обумовлено у положеннях міжнародного договору.

Якщо з міжнародного договору, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, випливає зобов’язання України визнавати та враховувати стосовно питань судимості та

8

(або) рецидиву остаточні судові рішення іноземних держав, якими було засуджено іноземців або осіб без громадянства, що постійно не проживають на території України, такі рішення також повинні виключати кримінальне переслідування чи засудження зазначених осіб на території України, навіть якщо це не обумовлено у положеннях міжнародного договору.

Примітка. Під міжнародною судовою установою у цьому Кодексі розуміється міжнародний орган (інституція), метою діяльності якого (якої) є кримінальне переслідування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб та з яким (якою) Україна повинна співпрацювати відповідно до положень міжнародного договору, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, власного одностороннього зобов’язання, резолюції Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй чи відповідно до іншої підстави, яка випливає з міжнародного права.

Відсутня Стаття 91. Неможливість виконання та врахування судових рішень, актів амністії і помилування іноземних держав та вироків міжнародних судових установ

1. Судове рішення іноземної держави не визнається, не виконується та не враховується Україною у таких випадках:

1) судове рішення іноземної держави не має остаточного характеру;

2) остаточне судове рішення про засудження особи було постановлено судом іноземної держави заочно (in absentia), крім випадків, коли інше передбачено міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України;

3) неможливість визнання і виконання та (або) врахування остаточного судового рішення іноземної держави випливає з міжнародного договору, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.

2. Остаточні судові рішення іноземних держав також не визнаються та не враховуються Україною, якщо:

1) остаточне судове рішення про виправдання особи або про

9

звільнення від кримінальної відповідальності було постановлено судом іноземної держави щодо особи, яка обвинувачувалась у злочині, вчиненому на території України, крім випадків, коли кримінальне провадження було передано до іноземної держави Україною;

2) остаточне судове рішення про засудження особи було постановлено судом іноземної держави щодо особи, яка вчинила злочин проти основ національної безпеки України або інший злочин, що завдав чи міг завдати шкоди інтересам України чи представнику влади або особі, що перебуває на державній службі в Україні, крім випадків, коли інше передбачено міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України;

3) остаточне судове рішення про засудження особи було постановлено судом іноземної держави щодо особи, що на час вчинення злочину, за який її було засуджено таким судом, була представником влади чи особою, яка перебуває на державній службі в Україні, крім випадків, коли інше передбачено міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України;

4) остаточне судове рішення про засудження особи було постановлено судом іноземної держави щодо особи, що на час засудження таким судом була представником влади чи особою, яка перебуває на державній службі в Україні, крім випадків, коли інше передбачено міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України;

5) остаточне судове рішення про засудження особи було постановлено судом іноземної держави з метою покарати особу за її діяльність на посаді представника влади чи іншій посаді на державній службі в Україні в минулому, крім випадків, коли інше передбачено міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.

3. Якщо особа, яку було засуджено остаточним судовим рішенням іноземної держави, що не може бути врахованим

10

Україною з підстав, передбачених частинами першою чи другою цієї статті, засуджується судом України за той же самий злочин, покарання у виді позбавлення волі, відбуте такою особою за вироком іноземного суду, зараховується у строк покарання, що призначається судом України, за правилами, передбаченими частиною сьомою статті 72 цього Кодексу.

4. Акти амністії та помилування іноземних держав, які були постановлені відповідно до законодавства іноземної держави та стали підставою припинення кримінального переслідування особи без повного розгляду справи компетентним судом, не визнаються та не враховуються на території України, якщо інше не випливає з міжнародного договору, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.

Абзац перший частини четвертої цієї статті не перешкоджає врахуванню у випадках, передбачених законодавством України або міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, правових наслідків актів амністії чи помилування іноземної держави, постановлених щодо осіб, стосовно яких рішення іноземних держав виконуються на території України, незалежно від того, чи передавались при цьому засуджені особи для відбування покарання на території України.

5. Не визнаються, не виконуються та не враховуються Україною судові рішення, акти амністії чи помилування, постановлені:

1) органами влади держави-окупанта на тимчасово окупованій території України або щодо діянь, вчинених на тимчасово окупованій території України, всупереч положенням міжнародного гуманітарного права;

2) органами влади держави-окупанта на тимчасово окупованій території іноземної держави або щодо діянь, вчинених на тимчасово окупованій території іноземної держави, всупереч положенням міжнародного гуманітарного права;

3) на тимчасово окупованій території України чи іноземної

11

держави незаконними органами влади або особами, що незаконно здійснюють владні чи управлінські функції на тимчасово окупованій території України чи іноземної держави.

6. За жодних умов не визнаються, не виконуються та не враховуються Україною:

1) акти амністії або помилування іноземних держав щодо осіб, які обвинувачувалась у вчиненні або були засуджені за умисне вбивство (пункт 15 частини другої статті 115), катування (частина четверта статті 127), обернення у рабство (стаття 1461), насильницьке зникнення (стаття 1462), агресію (стаття 437), злочини проти людяності (стаття 4371), воєнні злочини (статті 438 — 4386), геноцид (стаття 442) або піратство (стаття 454);

2) судові рішення іноземних держав, постановлені щодо осіб, які обвинувачувались у вчиненні або були засуджені за один чи декілька злочинів, вказаних у пункті 1 частини шостої цієї статті, якщо при цьому розгляд справи судом іноземної держави мав за мету запобігти кримінальній відповідальності особи або не здійснювався незалежно чи неупереджено відповідно до належної законної процедури, визнаної міжнародним правом, і у спосіб, що відповідав би меті здійснити правосуддя або мав за мету виключно застосування до особи законодавчого акта, спрямованого на створення умов для звільнення від покарання або суттєвого пом’якшення покарання, не передбачених на час вчинення відповідного діяння.

7. Вироки міжнародних судових установ не визнаються, не виконуються та не враховуються Україною, якщо такі вироки не є остаточними.

Стаття 10. Вирішення питання про кримінальну відповідальність осіб, які підлягають кримінальній відповідальності за законодавством іноземної держави і перебувають на території України, та виконання вироків, винесених іноземними судами чи міжнародними судовими установами

1. Громадяни України, які вчинили злочини поза межами

Стаття 10. Видача та передача осіб іноземним державам та міжнародним судовим установам, перейняття кримінального провадження від іноземних держав

1. Громадяни України не можуть бути видані іноземній

12

України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.

2. Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на території України, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду.

3. Україна може перейняти кримінальне провадження, в якому судовими органами іноземної держави не ухвалено вирок, щодо громадян України та іноземців, які вчинили злочини за межами України і перебувають на території України, але які не можуть бути видані іноземній державі або у видачі яких відмовлено, якщо діяння, у зв’язку з яким запитується передача кримінального провадження, згідно з цим Кодексом визнається злочином.

4. Виконання в Україні вироку іноземного суду чи

державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду або для виконання обвинувального вироку.

Громадяни України, засуджені на території Україні, не можуть бути передані для відбування покарання до іноземної держави.

Громадяни України можуть бути передані для здійснення кримінального переслідування міжнародній судовій установі.

2. Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на території України, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду або для виконання остаточного обвинувального вироку.

Іноземці, засуджені на території Україні, можуть бути передані для відбування покарання до держави, громадянами якої вони є.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України, незалежно від місця вчинення злочину можуть бути передані для здійснення кримінального переслідування міжнародній судовій установі. Україна може передати особу, зазначену в частині першій статті 81 цього Кодексу, міжнародній судовій установі, статут (інший установчий правовий акт) якої передбачає, що відповідний імунітет не перешкоджає кримінальному переслідуванню особи цією міжнародною судовою установою.

3. Україна може перейняти кримінальне провадження, в якому судовими органами іноземної держави не ухвалено рішення щодо громадян України, які перебувають на території України, або щодо іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають на території України, але не можуть бути видані іноземній державі або у видачі яких відмовлено, якщо діяння, у зв’язку з яким запитується передача кримінального провадження, згідно з цим Кодексом визнається злочином.

4. Порядок видачі та передачі осіб іноземним державам та

13

міжнародної судової установи можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається злочином або було б злочином у разі його вчинення на території України.

міжнародним судовим установам, а також перейняття кримінального провадження від іноземних держав регламентується законодавством України та (або) міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Стаття 44. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності

1. Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Стаття 44. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності

1. Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

3. Звільнення від кримінальної відповідальності не може бути застосоване до осіб, які вчинили умисне вбивство (пункт 15 частини другої статті 115), катування (частина четверта статті 127), обернення у рабство (стаття 1461), насильницьке зникнення (стаття 1462), агресію (стаття 437), злочини проти людяності (стаття 4371), воєнні злочини (статті 438 — 4386), геноцид (стаття 442) або піратство (стаття 454).

Стаття 49. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності

1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п’ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;5) п’ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин,

Стаття 49. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності

1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п’ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;5) п’ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого

злочину.

14

ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років.

3. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

4. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

5. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-1141, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу.

2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років.

Щодо тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території України, перебіг давності зупиняється з моменту вчинення таких злочинів. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням, її затримання або з часу офіційної деокупації відповідної території (втрати чинності законодавства України про відповідну тимчасово окуповану територію України).

3. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

4. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

5. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-1141, або злочинів, передбачених пунктом 15 частини другої статті 115, частиною четвертою статті 127, статтями 1461, 1462, 437-4386, 442, 454 цього Кодексу.

Стаття 68. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті

1. При призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує

Стаття 68. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті

1. При призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує

15

ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.

2. За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

3. За вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

4. Довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-1141, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених у статтях 437-439, частині першій статті 442 та статті 443 цього Кодексу.

5. При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.

ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.

2. За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

3. За вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

4. Довічне позбавлення волі за готування до злочину та за замах на злочин не застосовується. У такому випадку покарання призначається, виходячи з максимального строку найбільш суворого виду покарання альтернативного довічному позбавленню волі, передбаченого санкцією статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Правила, передбачені цією частиною статті, не застосовуються до осіб, які вчинили злочини проти основ національної безпеки України, передбачені статтями 109-1141, злочини проти основ міжнародного права, передбачені статтями 437, 4371, 438, 4383, 4384, 4385, а також злочини, передбачені статтями 449, 451 цього Кодексу.

5. При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.

Стаття 70. Призначення покарання за сукупністю злочинів1. При сукупності злочинів суд, призначивши покарання

(основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

2. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті

Стаття 70. Призначення покарання за сукупністю злочинів1. При сукупності злочинів суд, призначивши покарання

(основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

2. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті

16

(санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

3. До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.

4. За правилами, передбаченими в частинах першій – третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

(санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При цьому суд може відступити від правила, передбаченого цією частиною статті, та призначити особі остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на певний строк понад п’ятнадцять, але не більше двадцяти п’яти років, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким злочином проти основ міжнародного права, за який санкція статті (частини статті) розділу ХХ Особливої частини цього Кодексу допускає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк п’ятнадцять років. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

3. До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.

4. За правилами, передбаченими в частинах першій – третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відсутня Стаття 711. Призначення покарання у випадку вчинення особою, щодо якої Україною визнано рішення суду іноземної держави або вирок міжнародної судової установи, іншого злочину

1. У випадку визнання та виконання остаточного рішення

17

суду іноземної держави положення статей 70 та 71 цього Кодексу повинні застосовуватись судом у спосіб, що не буде суперечити міжнародно-правовим зобов’язанням України.

2. У випадку визнання та виконання вироку міжнародної судової установи на території України допускається застосування щодо особи статей 70 та 71 цього Кодексу за умови, якщо це не буде суперечити законодавству або міжнародно-правовим зобов’язанням України. В іншому випадку вирок міжнародної судової установи і вирок суду України щодо інших злочинів, на які поширюється чинність законодавства України про кримінальну відповідальність, підлягають самостійному виконанню на території України.

3. Якщо остаточне рішення суду іноземної держави або вирок міжнародної судової установи визнається та лише враховується на території України, то застосування щодо особи статей 70 та 71 цього Кодексу не допускається. У таких випадках вирок суду України виконується самостійно.

Стаття 72. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення

1. При складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:

1) одному дню позбавлення волі відповідають:а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні

військовослужбовців або арешту;б) два дні обмеження волі;в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або

три дні виправних робіт;г) вісім годин громадських робіт;2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні

військовослужбовців або арешту відповідають:а) два дні обмеження волі;б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або

три дні виправних робіт;

Стаття 72. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення

1. При складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:

1) одному дню позбавлення волі відповідають:а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні

військовослужбовців або арешту;б) два дні обмеження волі;в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або

три дні виправних робіт;г) вісім годин громадських робіт;2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні

військовослужбовців або арешту відповідають:а) два дні обмеження волі;б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або

три дні виправних робіт;

18

3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

2. При призначенні покарання за сукупністю злочинів або вироків у виді виправних робіт або службових обмежень для військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.

3. Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

4. Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.

5. Попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

6. Встановлені в частині першій цієї статті правила співвідношення видів покарань можуть застосовуватись і в інших випадках, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

2. При призначенні покарання за сукупністю злочинів або вироків у виді виправних робіт або службових обмежень для військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.

3. Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

4. Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.

5. Попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

6. Встановлені в частині першій цієї статті правила співвідношення видів покарань можуть застосовуватись і в інших випадках, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

7. У випадках, передбачених частиною третьою статті 91

цього Кодексу покарання у виді позбавлення волі, відбуте особою за вироком іноземного суду, зараховується у строк покарання, що призначається судом України, за такими правилами:

1) у випадку призначення особі судом України покарання у виді позбавлення волі на певний строк зарахування здійснюється із розрахунку один день покарання у виді

19

позбавлення волі, відбутого за рішенням суду іноземної держави, за один день покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом України;

2) у випадку призначення особі судом України іншого покарання, передбаченого в частині першій цієї статті, зарахування здійснюється відповідно до правил, передбачених частиною першою цієї статті.

Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням1.Якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин,

при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

2. Суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п’яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

3. У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки. Тривалість іспитового строку та обов’язки, які

Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

1. Якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, умисне вбивство (пункт 15 частини другої статті 115), катування (частина четверта статті 127), обернення у рабство (стаття 1461), насильницьке зникнення (стаття 1462), агресію (стаття 437), злочини проти людяності (стаття 4371), воєнні злочини (статті 438 — 4386), геноцид (стаття 442) або піратство (стаття 454), при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

2. Суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п’яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

3. У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки. Тривалість іспитового строку та обов’язки, які

20

покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

4. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

4. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Стаття 80. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку

1. Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) п’ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п’яти років за тяжкий злочин;

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) п’ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

2. Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

3. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

Стаття 80. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку

1. Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) п’ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п’яти років за тяжкий злочин;

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) п’ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

2. Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

3. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

У разі засудження особи за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину за наслідками кримінального провадження, в

21

4. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

5. Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.

6. Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 437-439 та частиною першою статті 442 цього Кодексу.

якому здійснювалося спеціальне судове провадження (in absentia), перебіг давності зупиняється з моменту набрання вироком законної сили. У разі з’явлення засудженого для відбування покарання або його затримання застосовуються правила, передбачені абзацом першим частини третьої цієї статті.

4. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

5. Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.

6. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України або злочинів, передбачених пунктом 15 частини другої статті 115, частиною четвертою статті 127, статтями 1461, 1462, 437 — 4386, 442, 454 цього Кодексу.

Відсутня Стаття 911. Визнання особи судимою на території України на підставі рішення суду іноземної держави або вироку міжнародної судової установи

1. Можуть бути визнані судимими на території України особи, засуджені до реального відбування покарання остаточними судовими рішеннями іноземних держав або вироками міжнародних судових установ, які не виконуються на території України. У таких випадках визнання особи судимою здійснюється судом на підставах, передбачених положеннями статей 9 та 91 цього Кодексу та міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, у порядку, передбаченому законодавством України.

2. Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, застосовуються такі строки погашення судимості:

22

1) неповнолітні особи, засуджені рішенням суду іноземної держави до покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років або іншого більш м’якого покарання, вважаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом року після відбуття такого покарання не вчинили нового злочину;

2) повнолітні особи, засуджені рішенням суду іноземної держави до покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років або іншого більш м’якого покарання, вважаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом двох років після відбуття такого покарання не вчинили нового злочину;

3) неповнолітні особи, засуджені рішенням суду іноземної держави до покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, та повнолітні особи, засуджені вироком суду іноземної держави до покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років, вважаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом трьох років після відбуття такого покарання не вчинили нового злочину;

4) неповнолітні особи, засуджені рішенням суду іноземної держави до покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, вважаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом п’яти років після відбуття такого покарання не вчинили нового злочину;

5) повнолітні особи, засуджені рішенням суду іноземної держави до покарання у виді позбавлення волі на строк до понад десять років, вважаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом восьми років після відбуття такого покарання не вчинили нового злочину;

6) особи, засуджені вироком міжнародної судової установи, вважаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі не вчинили нового злочину.

Строки погашення судимості обчислюються відповідно до правил, передбачених статтею 90 цього Кодексу.

3. Суд може зняти судимість з особи, зазначеної в частині

23

першій цієї статті, за наявності обставин, передбачених частиною першою статті 91 цього Кодексу, та якщо минуло не менше половини строку погашення судимості, зазначеного в частині другій цієї статті.

Стаття 963. Підстави для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру

1. Підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру є:

1) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 3683, частинах першій і другій статті 3684, статтях 369 і 3692 цього Кодексу;

2) незабезпечення виконання покладених на її уповноважену особу законом або установчими документами юридичної особи обов’язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 3683, частинах першій і другій статті 3684, статтях 369 і 3692 цього Кодексу;

3) вчинення її уповноваженою особою від імені юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 258-2585 цього Кодексу;

4) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, частинами другою - четвертою статті 1591, статтями 160, 260, 262, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу.

Стаття 963. Підстави для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру

1. Підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру є:

1) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 3683, частинах першій і другій статті 3684, статтях 369 і 3692 цього Кодексу;

2) незабезпечення виконання покладених на її уповноважену особу законом або установчими документами юридичної особи обов’язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 3683, частинах першій і другій статті 3684, статтях 369 і 3692 цього Кодексу;

3) вчинення її уповноваженою особою від імені юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 258-2585 цього Кодексу;

4) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, пунктом 15 частини другої статті 115, частиною четвертою статті 127, статтями 146, 1461, 1462, 147, частинами другою - четвертою статті 1591, статтями 160, 260, 262, 437 — 4386, 442, 448, 452, 454, 455 цього Кодексу.

Стаття 115. Умисне вбивство1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій

людині, -карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти

років.2. Умисне вбивство:

Стаття 115. Умисне вбивство1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій

людині, -карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти

років.2. Умисне вбивство:

24

1) двох або більше осіб;2) малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного

перебувала у стані вагітності;3) заручника або викраденої людини;4) вчинене з особливою жорстокістю;5) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;6) з корисливих мотивів;7) з хуліганських мотивів;8) особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією

особою службового або громадського обов’язку;9) з метою приховати інший злочин або полегшити його

вчинення;10) поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням

статевої пристрасті неприродним способом;11) вчинене на замовлення;12) вчинене за попередньою змовою групою осіб;13) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за

винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 цього Кодексу;14) з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, -карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти

років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.

1) двох або більше осіб;2) малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного

перебувала у стані вагітності;3) заручника або викраденої людини;4) вчинене з особливою жорстокістю;5) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;6) з корисливих мотивів;7) з хуліганських мотивів;8) особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією

особою службового або громадського обов’язку;9) з метою приховати інший злочин або полегшити його

вчинення;10) поєднане із зґвалтуванням або насильницьким

задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;11) вчинене на замовлення;12) вчинене за попередньою змовою групою осіб;13) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне

вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 цього Кодексу;

14) з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості;15) вчинене представником влади, особою, що перебуває на

державній службі в Україні, посадовою особою іноземної держави або особою, яка незаконно здійснює владні чи управлінські функції на тимчасово окупованій території України, з використанням влади чи службового становища, або вчинене іншою особою, яка діє за згодою, в тому числі мовчазною,чи за підтримки однієї із зазначених вище осіб,-

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.

Стаття 126. Побої і мордування1. Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших

насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, -

Стаття 126. Побої1. Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших

насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, -

25

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

2. Ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, -

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

2. Ті самі діяння, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, -

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 127. Катування1. Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного

болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Стаття 127. Катування1. Умисне заподіяння іншій особі сильного фізичного чи

морального страждання або болю, -карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти

років.2. Те саме діяння, вчинене з метою примусити потерпілого

чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, або з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб -

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

4. Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене представником влади, особою, що перебуває на державній службі в Україні, посадовою особою іноземної держави або особою, яка незаконно здійснює владні чи управлінські функції на тимчасово окупованій території України, з використанням влади чи службового становища, або вчинене іншою особою, яка

26

діє за згодою, в тому числі мовчазною, чи за підтримки однієї із зазначених вище осіб, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Відсутня Стаття 1461. Обернення у рабство1. Обернення у рабство, тобто здійснення щодо іншої особи

всіх або одного із повноважень, притаманних праву власності, -карається позбавленням волі на строк від трьох до шести

років.2. Те саме діяння, вчинене за попередньою змовою групою

осіб, повторно або щодо двох чи більше осіб, -карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми

років.3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї

статті, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього або щодо особи, яка перебуває в уразливому стані, або спричинило смерть людини чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Відсутня Стаття 1462. Насильницьке зникнення1. Арешт, затримання, викрадення чи позбавлення

потерпілого волі в будь-якій іншій формі, вчинені представником влади, особою, що перебуває на державній службі в Україні, посадовою особою іноземної держави або особою, яка незаконно здійснює владні чи управлінські функції на тимчасово окупованій території України, з використанням влади чи службового становища, або вчинені іншою особою, яка діє за згодою, в тому числі мовчазною, чи за підтримки однієї із зазначених вище осіб, поєднані з подальшим залишенням потерпілого без захисту закону шляхом відмови визнати факт позбавлення потерпілого волі або приховування даних про його долю чи його місцезнаходження, вчиненим особою, що безпосередньо позбавила потерпілого волі або дозволила,

27

підтримала чи погодила це, а так само залишення без захисту закону в зазначений спосіб вже позбавленого волі потерпілого, вчинене представником влади, особою, що перебуває на державній службі в Україні, посадовою особою іноземної держави або особою, яка незаконно здійснює владні чи управлінські функції на тимчасово окупованій території України, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

2. Те саме діяння, вчинене повторно чи щодо двох або більше осіб, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно було вчинено щодо неповнолітнього або щодо особи, яка перебуває в уразливому стані, або спричинило смерть людини чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Примітка. Військові командири або інші особи, що фактично діють як військові командири, та інші начальники несуть кримінальну відповідальність за насильницьке зникнення також у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 4362 цього Кодексу

Відсутня Стаття 2361. ЕкоцидМасове знищення рослинного або тваринного світу,

отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

Відсутня Стаття 2951. Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів

28

1. Виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, у тому числі у вигляді сувенірної продукції, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік або їх фрагментів на всій території України, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою статті 4 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», -

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, вчинені особою, яка є представником влади, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Стаття 376. Втручання в діяльність судових органів1. Втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою

перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, -

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 376. Втручання в діяльність судових органів1. Втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою

перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, -

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Примітка. 1. Під судом та суддями у статтях 376, 377, 378, 379, 382 цього Кодексу слід, крім судів та суддів України, розуміти також і міжнародні судові установи, суддів і посадових

29

осіб таких установ.2. Статті 384-386 цього Кодексу поширюються й на

випадки, коли відповідні суб’єкти злочину чи потерпілі беруть участь у провадженні, що здійснюється міжнародною судовою установою.

Стаття 384. Завідомо неправдиве показання

1. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна під час здійснення виконавчого провадження, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, -

караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, -

караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Стаття 384. Завідомо неправдиве показання або подання завідомо підроблених речових доказів

1.Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна під час здійснення виконавчого провадження, завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, а також подання під час провадження досудового розслідування або в суді завідомо підроблених речових доказів -

караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, -

караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Стаття 432. МародерствоВикрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи

поранених (мародерство), -карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Виключена

Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій1. Насильство, протизаконне знищення майна, а також

протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності,

Виключена

30

вчинювані щодо населення в районі воєнних дій, -караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.2. Розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій, -карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стаття 434. Погане поводження з військовополоненимиПогане поводження з військовополоненими, яке мало місце

неодноразово, або пов’язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених, а також недбале виконання обов’язків щодо хворих і поранених особами, на яких покладено їх лікування і піклування про них, за відсутності ознак більш тяжкого злочину -

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Виключена

Розділ XXЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА

МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

Розділ ХХЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

Стаття 436. Пропаганда війниПублічні заклики до агресивної війни або до розв’язування

воєнного конфлікту, а також виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів -

караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Виключена ( Див. статтю 448)

Стаття 4361. Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів

1. Виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, у тому числі у вигляді сувенірної продукції, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік або

Виключена (Див. статтю 2951)

31

їх фрагментів на всій території України, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою статті 4 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки", -

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.

2. Ті самі дії, вчинені особою, яка є представником влади, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Відсутня Стаття 4362. Особливості кримінальної відповідальності за злочини проти основ міжнародного права

1. Статті цього розділу повинні застосовуватися судом з огляду на положення міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, і звичаєвого міжнародного права, що були чинними на час вчинення відповідного діяння, та з урахуванням практики застосовування цих положень міжнародними кримінальними судами (трибуналами).

2. Положення цього розділу для питань кваліфікації злочинів мають пріоритет перед положеннями інших розділів Особливої частини Кодексу. Якщо особа з тих чи інших причин не підлягає кримінальній відповідальності відповідно до положень цього розділу, це не перешкоджає притягненню до кримінальної відповідальності такої особи на підставі інших положень цього Кодексу за наявності достатніх для того підстав.

3. Частина друга цієї статті не перешкоджає одночасному застосовуванню положення цього розділу та положення іншого розділу Особливої частини Кодексу, якщо вчинене особою діяння являло собою два або більше злочинів, передбачених статтями цього та іншого розділів Особливої частини Кодексу.

32

4. Виконавцями (співвиконавцями) злочинів, передбачених статями цього розділу, визнаються особи, які вчинили такі злочини безпосередньо або шляхом використання інших осіб, незалежно від того, чи підлягають останні кримінальній відповідальності за вчинене.

5. Військові командири або інші особи, що фактично діють як військові командири, та інші начальники несуть кримінальну відповідальність за злочини, передбачені статтями цього розділу, також у випадках, передбачених цією частиною статті.

Військовий командир або інша особа, що фактично діє як військовий командир, підлягає кримінальній відповідальності за злочини, передбачені статтями цього розділу, якщо вони вчинені силами (особами), які перебувають під їх фактичним командуванням і контролем або залежно від обставин під їх фактичною владою і контролем, внаслідок нездійснення зазначеними особами належного контролю над такими силами (особами) якщо при цьому:

1) військовий командир або інша особа, яка фактично діє як військовий командир, знали або за обставин, які склалися, повинні були знати, що контрольовані ними сили (особи) вчиняли або мали намір вчинити злочин, передбачений однією із статей цього розділу;

2) військовий командир або інша особа, яка фактично діє як військовий командир, не вжили всіх необхідних та розумних заходів у рамках своїх повноважень для запобігання чи припинення вчинення такого злочину або для передачі відповідного питання на розгляд органів, уповноважених здійснювати розслідування або кримінальне переслідування.

Начальник, правовий статус якого не передбачений абзацом другим частини п’ятої цієї статті, підлягає кримінальній відповідальності за злочини, передбачені статтями цього розділу, якщо вони вчинені підлеглими, які перебувають під його фактичною владою і контролем, внаслідок нездійснення

33

ним належного контролю над такими підлеглими, якщо:а) начальник знав або свідомо проігнорував інформацію

про те, що підлеглі вчиняли або мали намір вчинити злочин;б) злочин стосувався діяльності, що підпадає під фактичну

відповідальність і контроль начальника; тав) начальник не вжив усіх необхідних і розумних заходів у

рамках його повноважень для запобігання чи припинення вчинення такого злочину або для передачі відповідного питання на розгляд органів, уповноважених здійснювати розслідування або кримінальне переслідування.

Військові командири або інші особи, що фактично діють як військові командири, та інші начальники підлягають кримінальній відповідальності за цією частиною статті та тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений їх підлеглими. Суд призначає покарання військовим командирам або іншим особам, що фактично діють як військові командири, та іншим начальникам у межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за злочин, вчинений підлеглим, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням характеру порушення ними своїх обов’язків і ставлення до вчиненого підлеглими злочину.

Стаття 437. Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни

1. Планування, підготовка або розв’язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

2. Ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій -карається позбавленням волі на строк від десяти до

п’ятнадцяти років.

Стаття 437. Агресія

1. Планування, підготовка, ініціювання або здійснення особою, яка здатна фактично здійснювати контроль або керівництво над політичними чи військовими діями держави, акту агресії, що через його характер, серйозність і масштаб є грубим порушенням Статуту Організації Об’єднаних Націй, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Примітка. Під актом агресії у цій статті та статті 448 цього Кодексу розуміється застосування державою збройних сил проти

34

суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави або яким-небудь іншим чином, несумісним із Статутом Організації Об’єднаних Націй, зокрема будь-яка з наступних дій незалежно від оголошення війни відповідно до резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 14 грудня 1974 року визнається актом агресії:

1) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;

2) бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

3) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

4) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили або морські і повітряні флоти іншої держави;

5) застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, з порушенням умов, передбачених договором, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення договору;

6) дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншій державі, використовувалась цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

7) відправлення державою або від імені держави збройних груп, іррегулярних сил або найманців, що здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які носять настільки серйозний характер, що робить їх рівнозначними актам, які перераховано вище, або значна участь держави у цьому.

Відсутня Стаття 4371. Злочини проти людяності

35

1. Вчинення одного чи декількох із передбачених нижче у цій частині статті діянь з усвідомленням, що таке діяння чи такі діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу на цивільних осіб:

1) обернення у рабство або торгівлі людьми;2) незаконної депортації або насильницького переміщення

населення;3) будь-якого здійснюваного в жорсткій формі позбавлення

фізичної свободи на порушення основоположних норм міжнародного права;

4) катування;5) зґвалтування, обернення в сексуальне рабство,

примушування до заняття проституцією, примусової вагітності, примусової стерилізації або будь-яких інших подібних за тяжкістю форм сексуального насильства;

6) переслідування будь-якої ідентифікованої групи або спільноти з політичних, расових, національних, етнічних, культурних, релігійних, гендерних чи інших мотивів, які загальновизнані неприпустимими відповідно до міжнародного права;

7) насильницького зникнення людей;8) апартеїду;9) інших умисних нелюдських діянь подібного характеру,

які супроводжуються заподіянням сильних страждань або серйозних тілесних ушкоджень чи серйозної шкоди психічному або фізичному здоров’ю, -

карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

2. Вчинення одного чи декількох із передбачених нижче у цій частині статті діянь в рамках широкомасштабного або систематичного нападу на будь-яких цивільних осіб з усвідомленням, що відповідне діяння чи відповідні діяння є частиною такого нападу:

1) вбивства;

36

2) винищення, -карається позбавленням волі на строк від десяти до

п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.Примітка. 1. Під нападом на будь-яких цивільних осіб у цій

статті розуміється послідовне багаторазове вчинення діянь, зазначених у частинах першій або другій цієї статті, згідно з політикою держави чи організації, спрямованої на вчинення такого нападу, або на виконання такої політики.

2. У цій статті та статті 438 цього Кодексу під примусовою вагітністю розуміється незаконне позбавлення волі будь-якої жінки, яка стала вагітною в примусовому порядку, з метою зміни етнічного складу якого-небудь населення або здійснення інших серйозних порушень міжнародного права.

3. У цій статті під катуванням розуміється умисне заподіяння сильного фізичного чи морального страждання або болю особі, яка перебуває під вартою або під контролем винного.

4. У цій статті та статті 438 цього Кодексу під зґвалтуванням розуміються статеві зносини з особою або задоволення з нею статевої пристрасті в неприродний спосіб, якщо такі дії поєднані із застосуванням щодо цієї чи іншої особи фізичного насильства чи погрози таким насильством, або примусу, що забезпечувався страхом перед можливими насильством, примушуванням до певних дій, психологічним тиском чи зловживанням владою, або вчинені з використанням обстановки, в якій особа нездатна висловити свою справжню волю, чи щодо особи, яка взагалі нездатна до цього.

5. У цій статті під винищенням слід розуміти позбавлення життя однієї людини чи кількох людей, вчинене з метою знищення частини населення, у тому числі шляхом позбавлення доступу до продуктів харчування та лікарських засобів.

6. У цій статті та статті 438 цього Кодексу під незаконною депортацією та насильницьким переміщенням населення розуміється переміщення осіб проти їх волі та за відсутності підстав, передбачених міжнародним правом з місцевості, на

37

території якої вони законно перебувають, відповідно, на територію іншої держави чи в іншу місцевість у межах однієї й тієї самої держави.

7. У цій статті та статті 438 цього Кодексу під сексуальним рабством розуміється здійснення щодо іншої особи всіх або одного із повноважень, притаманних праву власності, поєднане із втягненням цієї особи в один чи декілька актів сексуального характеру.

Стаття 438. Порушення законів та звичаїв війни1. Жорстоке поводження з військовополоненими або

цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

2. Ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством, -караються позбавленням волі на строк від десяти до

п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 438. Воєнні злочини проти осіб1. Вчинення у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом:1) примушування однієї або декількох осіб, зазначених у

підпункті 1 пункту 1 примітки до цієї статті, до служби в збройних силах протилежної сторони конфлікту;

2) примушування громадян протилежної сторони конфлікту до участі у військових діях проти їх власної країни, навіть якщо вони перебували на службі у збройних силах такої протилежної сторони до початку збройного конфлікту;

3) незаконне позбавлення волі або необґрунтована затримка репатріації однієї або декількох осіб, передбачених підпунктом 1 пункту 1 примітки до цієї статті;

4) переміщення частини цивільного населення держави-окупанта на окуповану територію, вчинене особою, що наділена владними чи управлінськими функціями від імені такої держави, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

2. Створення у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи збройним конфліктом неміжнародного характеру небезпеки для життя особи, що перебуває під захистом згідно з міжнародним гуманітарним правом, або серйозної небезпеки для здоров’я такої особи шляхом:

1) проведення будь-якого роду дослідів, не виправданих медичною необхідністю чи інтересами потерпілого;

2) вилучення тканин або органів для трансплантації, за

38

винятком випадків взяття крові або шкіри для використання в терапевтичних цілях згідно із загальноприйнятими медичними нормами та за наявності явної попередньої згоди особи;

3) застосування невизнаних з медичної точки зору методів лікування, необхідність в яких не спричинена станом здоров’я відповідної особи, та за відсутності явної попередньої згоди потерпілого —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

3. Заподіяння у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи збройним конфліктом неміжнародного характеру поранення особі, зазначеній у підпункті 3 пункту 1 примітки до цієї статті, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

4. Вчинення у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи збройним конфліктом неміжнародного характеру щодо однієї або декількох осіб, що перебувають під захистом згідно з міжнародним гуманітарним правом:

1) умисного заподіяння серйозної шкоди їх здоров’ю, каліцтва або сильних страждань;

2) катування або нелюдського поводження;3) діяння, що посягає на людську гідність, зокрема

образливого чи принижуючого поводження;4) зґвалтування, обернення в сексуальне рабство,

примушування до проституції, примусової вагітності, примусової стерилізації або будь-яких інших видів сексуального насильства, що є іншим серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права;

5) захоплення або тримання особи як заручника;6) незаконної депортації або насильницького переміщення

осіб;7) набору або вербування осіб віком до вісімнадцяти років

до складу збройних сил чи груп або їх використання для участі в

39

бойових діях, —карається позбавленням волі на строк від десяти до

п’ятнадцяти років.5. Вчинення у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом

чи збройним конфліктом неміжнародного характеру вбивства однієї або декількох осіб, що перебувають під захистом згідно з міжнародним гуманітарним правом, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Примітка. 1. У статтях 438—4384 цього Кодексу під особами, що перебувають під захистом згідно з міжнародним гуманітарним правом, розуміються:

1) у контексті міжнародного збройного конфлікту — будь-яка особа, що перебуває під захистом відповідно до Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року і Додаткового протоколу I, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977 року, зокрема хворі, поранені, особи, які потерпіли корабельну аварію, військовополонені та цивільні особи;

2) у контексті збройного конфлікту неміжнародного характеру — будь-яка особа, що перебуває під захистом відповідно до статті 3, спільної для Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, і Додаткового протоколу II, що стосуються захисту жертв неміжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977 року, зокрема хворі, поранені, особи, які потерпіли корабельну аварію, особи, які не беруть безпосередню участь у воєнних діях та перебувають під владою сторони конфлікту, у тому числі особи, що раніше брали участь у бойових діях на боці протилежної сторони конфлікту;

3) у контексті міжнародного збройного конфлікту чи збройного конфлікту неміжнародного характеру — представники збройних сил або особи, що беруть безпосередню участь у бойових діях, які склали зброю або з іншої причини не мають більше засобів захисту (hors de combat) і не перебувають

40

під владою протилежної сторони конфлікту.2. Положення статей 438—4386 цього Кодексу щодо воєнних

злочинів, вчинених у зв’язку із збройним конфліктом неміжнародного характеру, не поширюються на такі порушення внутрішнього правопорядку, як заворушення, спорадичні акти насильства або інші подібні акти.

3. У цій статті під катуванням розуміється умисне заподіяння іншій особі сильного фізичного чи морального страждання або болю з метою одержання інформації чи зізнання, покарання, залякування, примушування або ж з мотивів дискримінації за будь-якою підставою.

Відсутня Стаття 4381. Воєнні злочини проти правосуддя1. Умисне позбавлення особи, що перебуває під захистом

згідно з міжнародним гуманітарним правом, права на справедливе та належне судочинство відповідно до положень міжнародного права, якщо таке діяння було вчинене у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

2. Винесення вироку або приведення його до виконання без попереднього судового розгляду, проведеного створеним в установленому порядку судом, що забезпечує додержання всіх судових гарантій, визнаних обов’язковими відповідно до міжнародного права, якщо такі дії були вчинені щодо осіб, що перебувають під захистом згідно з міжнародним гуманітарним правом, у зв’язку із збройним конфліктом неміжнародного характеру, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Оголошення скасованими, припиненими або неприпустимими в суді гарантованих міжнародним правом прав та позовів однієї чи кількох осіб, що перебувають під захистом згідно з міжнародним гуманітарним правом, якщо таке діяння було вчинене у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом, чи

41

збройним конфліктом неміжнародного характеру, —карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти

років.4. Діяння, передбачене частинами першою чи другою цієї

статті, якщо внаслідок його вчинення потерпілого було засуджено до позбавлення волі, —

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Відсутня Стаття 4382. Воєнні злочини проти власності1. Вчинення у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом

чи збройним конфліктом неміжнародного характеру всупереч нормам міжнародного гуманітарного права та за відсутності нагальної військової необхідності:

1) захоплення чужого майна;2) знищення чужого майна, —карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти

років.2. Те саме діяння, вчинене щодо житлових будівель чи

споруд, або щодо природних ресурсів, —карається позбавленням волі на строк від п’яти до

дванадцяти років з конфіскацією майна.3. Діяння, передбачене частинами першою чи другою цієї

статті, поєднане із застосуванням фізичного насильства чи погрозою його застосування, або якщо воно мало широкомасштабний характер, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка. 1. У цій статті під захопленням слід розуміти встановлення контролю над майном проти волі власника, внаслідок чого він позбавляється можливості або обмежується у можливості реалізації прав стосовно майна.

2. У цій статті під чужим майном слід розуміти:1) у контексті міжнародного збройного конфлікту — майно,

що не перебуває у власності особи, яка його захоплює чи знищує,

42

та водночас перебуває в публічній власності протилежної сторони конфлікту, або в приватній власності громадян протилежної сторони конфлікту чи у приватній власності підконтрольних їм юридичних осіб, або у приватній власності представників збройних сил протилежної сторони, які не є громадянами останньої;

2) у контексті збройного конфлікту неміжнародного характеру — майно, що не перебуває у власності особи, яка його захоплює чи знищує, та водночас перебуває в публічній власності протилежної сторони конфлікту, або у приватній власності осіб, що беруть безпосередню участь у бойових діях на боці протилежної сторони конфлікту, чи у приватній власності підконтрольних їм юридичних осіб, або у приватній власності осіб, що не беруть безпосередню участь у бойових діях, чи у приватній власності підконтрольних їм юридичних осіб.

Відсутня Стаття 4383. Воєнні злочини проти гуманітарних операцій та використання символів

1. Вчинення у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи збройним конфліктом неміжнародного характеру захоплення або знищення всупереч нормам міжнародного гуманітарного права об’єктів, матеріалів або транспортних засобів, залучених до надання гуманітарної допомоги або місії з підтримання миру відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй, поки вони мають право на захист, яким користуються цивільні особи або цивільні об’єкти відповідно до норм міжнародного права, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

2. Те саме діяння, поєднане із застосуванням фізичного насильства чи погрози його застосування, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

3. Завдання у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи збройним конфліктом неміжнародного характеру умисних ударів:

43

1) по персоналу, об’єктам, матеріалам, підрозділам або транспортним засобам, залученим до надання гуманітарної допомоги або місії з підтримання миру відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй, поки вони мають право на захист, яким користуються цивільні особи або цивільні об’єкти відповідно до норм міжнародного права;

2) по будівлях, матеріалах, медичних установах чи транспортних засобах або персоналу, що відповідно до норм міжнародного гуманітарного права використовує емблеми, встановлені Женевськими конвенціями від 12 серпня 1949 року;

3) по будівлях, матеріалах чи транспортних засобах або персоналу, що відповідно до норм міжнародного гуманітарного права використовує емблеми, встановлені Гаазькою конвенцією про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту від 14 квітня 1954 року, —

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

4. Використання емблем, установлених Женевськими конвенціями від 12 серпня 1949 року, прапора парламентера або прапора, військових знаків розрізнення або форми ворога чи Організації Об’єднаних Націй під час міжнародного збройного конфлікту чи збройного конфлікту неміжнародного характеру, якщо це призвело до заподіяння тяжкого тілесного ушкодження іншій особі, —

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

5. Діяння, передбачене частиною четвертою цієї статті, якщо воно призвело до заподіяння смерті іншій особі, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Примітка. Використання емблем, установлених Женевськими конвенціями від 12 серпня 1949 року та Додатковими протоколами до них, регулюється, у тому числі законодавством України.

44

Відсутня Стаття 4384. Воєнні злочини, які полягають у застосуванні заборонених методів ведення війни

1. Вчинення у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи збройним конфліктом неміжнародного характеру:

1) використання особи, що перебуває під захистом згідно з міжнародним гуманітарним правом, для захисту певних пунктів, районів і збройних сил від військових дій ворога;

2) дій, що полягають в умисному підданні цивільного населення голоду як способу ведення війни, та вчиняються шляхом позбавлення населення предметів, необхідних для виживання, або створення перешкод для отримання допомоги на порушення міжнародного гуманітарного права;

3) заяви про те, що пощади не буде;4) дій, що полягають у використанні методів ведення війни,

які з огляду на положення міжнародного гуманітарного права вважаються такими, що можуть спричинити зайві фізичні страждання чи є невибірковими за своєю суттю, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

2. Вчинення у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи збройним конфліктом неміжнародного характеру:

1) умисного нападу на цивільне населення чи окремих цивільних осіб, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях;

2) умисного завдання ударів по цивільних об’єктах, поки вони захищені згідно з нормами міжнародного гуманітарного права, зокрема по будівлях, призначених для цілей релігії, освіти, мистецтва, науки або благодійності, госпіталях та місцях зосередження хворих і поранених, та не є військовими цілями, або по незахищених і таких, що не є військовими цілями, населених пунктах, оселях або будівлях;

3) нападу, що завідомо для винного міг призвести до загибелі або поранення цивільних осіб, завдання шкоди цивільним об’єктам або обширної, довгострокової та серйозної

45

шкоди навколишньому природному середовищу і зазначене було явно непропорційним порівняно з конкретною і безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою;

4) нападу на установки або споруди, які містять небезпечні сили, що завідомо для винного міг призвести до надмірної загибелі або поранення осіб, які належать до цивільного населення, чи завдати надмірної шкоди цивільним об’єктам, —

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно заподіяло тяжке тілесне ушкодження особі, яка належить до протилежної сторони конфлікту, чи особі з числа цивільного населення, або підступне поранення особи, що належить до протилежної сторони конфлікту, чи особи з числа цивільного населення, вчинене у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи збройним конфліктом неміжнародного характеру, —

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

4. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно спричинило смерть особи, яка належить до протилежної сторони конфлікту, чи особи з числа цивільного населення, або підступне позбавлення життя особи, що належить до протилежної сторони конфлікту, чи особи з числа цивільного населення, вчинене у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи збройним конфліктом неміжнародного характеру, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Примітка. 1. У цій статті та статті 4385 цього Кодексу під особами, що (які) належать до протилежної сторони конфлікту, слід розуміти:

1) у контексті міжнародного збройного конфлікту — представників збройних сил протилежної сторони, які не

46

належать до числа осіб, що перебувають під захистом згідно з міжнародним гуманітарним правом (примітка до статті 438 цього Кодексу);

2) у контексті збройного конфлікту неміжнародного характеру — осіб, що беруть безпосередню участь у бойових діях на боці протилежної сторони конфлікту і при цьому не належать до числа осіб, що перебувають під захистом згідно з міжнародним гуманітарним правом (примітка до статті 438 цього Кодексу).

2. У цій статті та статті 4385 цього Кодексу під особами з числа цивільного населення слід розуміти:

1) у контексті міжнародного збройного конфлікту — осіб з числа цивільного населення, що не перебувають під владою сторони конфлікту, представник якої застосовує заборонені методи або засоби ведення війни;

2) у контексті збройного конфлікту неміжнародного характеру ― осіб, що не беруть безпосередню участь у бойових діях та не перебувають під владою сторони конфлікту, представник якої застосовує заборонені методи або засоби ведення війни.

Відсутня Стаття 4385. Воєнні злочини, які полягають у застосуванні заборонених засобів ведення війни

1. Застосування у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи збройним конфліктом неміжнародного характеру:

1) отрути або отруєної зброї;2) задушливих, отруйних або інших подібних газів і будь-

яких аналогічних рідин, матеріалів або засобів (у тому числі біологічної чи хімічної зброї);

3) зброї, бойових припасів і матеріалів, якщо з огляду на положення міжнародного гуманітарного права вони вважаються такими, що викликають надмірні страждання, або є невибірковими по своїй суті;

4) куль, які легко розриваються або сплющуються в тілі

47

людини, таких як оболонкові кулі, тверда оболонка яких не покриває всього осердя чи має надрізи, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

2. Те саме діяння, якщо воно заподіяло тяжке тілесне ушкодження особі, що належить до протилежної сторони конфлікту, чи особі з числа цивільного населення, —

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно спричинило смерть особи, що належить до протилежної сторони конфлікту, чи особи з числа цивільного населення, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Відсутня Стаття 4386. Воєнні злочини проти рухомих та нерухомих цінностей, будівель та центрів, що перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права

1. Вчинення у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи збройним конфліктом неміжнародного характеру та всупереч нормам міжнародного гуманітарного права одного чи декількох із передбачених нижче діянь щодо рухомої або нерухомої цінності, будівлі чи центру, які перебувають під захистом згідно з міжнародним гуманітарним правом:

1) нападу;2) заволодіння;3) акту вандалізму, —карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти

років.2. Вчинення у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом

чи збройним конфліктом неміжнародного характеру та всупереч нормам міжнародного гуманітарного права одного чи декількох із передбачених нижче діянь щодо рухомої або нерухомої цінності, будівлі чи центру, які перебувають під посиленим захистом згідно з міжнародним гуманітарним правом:

48

1) нападу;2) використання такої рухомої або нерухомої цінності,

будівлі, центру чи прилеглих до них місць для підтримки бойових дій —

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

3. Вчинення у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи збройним конфліктом неміжнародного характеру та всупереч нормам міжнародного гуманітарного права знищення або заволодіння рухомою або нерухомою цінністю, будівлею чи центром, які перебувають під захистом згідно з міжнародним гуманітарним правом, поєднаних із застосуванням фізичного насильства чи погрозою його застосування, або якщо вони мали широкомасштабний характер, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

Примітка. 1. У цій статті під рухомими та нерухомими цінностями, будівлями та центрами, які перебувають під захистом згідно з міжнародним гуманітарним правом, розуміються всі рухомі та нерухомі цінності, будівлі та центри, передбачені статтею 1 Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту від 14 квітня 1954 року, що перебувають під загальним, спеціальним або посиленим захистом за міжнародним гуманітарним правом. Перелік рухомих та нерухомих цінностей, будівель та центрів, які перебувають під спеціальним захистом, міститься у Міжнародному реєстрі культурних цінностей, що перебувають під спеціальним захистом.

2. У цій статті під заволодінням слід розуміти встановлення контролю над рухомою або нерухомою цінністю, будівлею або центром, що перебуває під захистом згідно з міжнародним гуманітарним правом, проти волі власника, внаслідок чого той позбавляється можливості здійснювати правомочності щодо належної йому рухомої або нерухомої цінності, будівлі або

49

центру.3. У цій статті під рухомими та нерухомими цінностями,

будівлями та центрами, що перебувають під посиленим захистом міжнародного гуманітарного права, розуміються рухомі та нерухомі цінності, будівлі та центри, включені до Міжнародного списку культурних цінностей, яким надається посилений захист.

Стаття 439. Застосування зброї масового знищення1. Застосування зброї масового знищення, забороненої

міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Виключена (Див. статтю 449)

Стаття 440. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення

Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Виключена ( Див. статтю 450)

Стаття 441. ЕкоцидМасове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння

атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

Виключена (Див. статтю 2351)

Стаття 442. Геноцид1. Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного

Стаття 442. Геноцид1. Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного

50

або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

2. Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів -

караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до п’яти років.

або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої шляхом:

1) позбавлення життя членів цієї групи;2) заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень або

розумового розладу;3) завідомого створення для групи життєвих умов,

спрямованих на повне чи часткове її фізичне знищення;4) вжиття заходів, розрахованих на запобігання

дітонародженню в такій групі;5) насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу,-карається позбавленням волі на строк від десяти до

п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.2. Пряме та публічне підбурювання до вчинення геноциду,-карається обмеженням волі на строк до п’яти років або

позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 443. Посягання на життя представника іноземної держави

Вбивство або замах на вбивство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист, з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Виключена (Див. статтю 451)

Стаття 444. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

1. Напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, що вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Виключена (Див. статтю 452)

51

2. Погроза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, -

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 445. Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала

Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала, крім випадків, передбачених цим Кодексом, -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Виключена (Див. статтю 453)

Стаття 446. Піратство1. Піратство, тобто використання з метою одержання

матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди озброєного чи неозброєного судна для захоплення іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років із конфіскацією майна.

2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Виключена (Див. статтю 454)

Стаття 447. Найманство1. Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення,

навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах, воєнних або насильницьких діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, перешкоджання діяльності органів державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання найманців у збройних конфліктах, воєнних або

Виключена (Див. статтю 455)

52

насильницьких діях -караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти

років.2. Ті самі діяння, вчинені службовою особою з

використанням службового становища, -караються позбавленням волі на строк від семи до

дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті,

що призвели до загибелі людини, -караються позбавленням волі на строк від десяти до

п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої.

4. Участь найманця у збройному конфлікті, воєнних або насильницьких діях -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

5. Найманець звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, якщо він до притягнення до кримінальної відповідальності добровільно припинив участь у збройному конфлікті, воєнних або насильницьких діях та повідомив про свою участь у конфлікті, воєнних або насильницьких діях або іншим чином сприяв припиненню або розкриттю злочинів, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, якщо в його діях немає складу іншого злочину.

Примітка. Під найманцем у цій статті слід розуміти особу, яка:

1) спеціально завербована в Україні чи за її межами для того, щоб брати на території України чи території інших держав участь у збройному конфлікті, воєнних або насильницьких діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, перешкоджання діяльності органів державної влади чи порушення територіальної цілісності;

53

2) бере участь у воєнних або насильницьких діях з метою одержання будь-якої особистої вигоди;

3) не є ні громадянином (підданим) сторони, що перебуває у конфлікті, ні особою, яка постійно на законних підставах проживає на території, яка контролюється стороною, що перебуває у конфлікті;

4) не входить до особового складу збройних сил держави, на території якої здійснюються такі дії;

5) не послана державою, яка не є стороною, що перебуває у конфлікті, для виконання офіційних обов’язків як особи, яка входить до складу її збройних сил.

Розділ відсутній Розділ ХХIЗЛОЧИНИ ПРОТИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

Відсутня Стаття 448. Публічні заклики до акту агресіїПублічні заклики до акту агресії, а також виготовлення

матеріалів із закликами до вчинення таких дій з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів, —

караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Відсутня Стаття 449. Застосування зброї масового знищення1. Застосування зброї масового знищення, забороненої

міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, за відсутності ознак злочину, передбаченого статтею 4385 цього Кодексу, —

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

54

Відсутня Стаття 450. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення

Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Відсутня Стаття 451. Посягання на життя представника іноземної держави

Вбивство або замах на вбивство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист, з метою впливу на характер їх діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень —

карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Відсутня Стаття 452. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

1. Напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист, а також викрадення або позбавлення волі таких осіб з метою впливу на характер їх діяльності або на діяльність держав чи організацій, що вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень —

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Погроза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, —

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

55

Відсутня Стаття 453. Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала

Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала, крім випадків, передбачених цим Кодексом, —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Відсутня Стаття 454. Піратство1. Піратство, тобто використання з метою одержання

матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди озброєного чи неозброєного повітряного або морського (річкового) судна для затримання іншого повітряного чи морського (річкового) судна, застосування насильства, пограбування або інших ворожих дій щодо людей чи майна на борту такого судна, якщо такі дії були вчинені у відкритому морі, або в іншому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років із конфіскацією майна.

2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Відсутня Стаття 455. Найманство1. Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення,

навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах, воєнних або насильницьких діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, перешкоджання діяльності органів державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання найманців у збройних конфліктах, воєнних або насильницьких діях —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти

56

років.2. Ті самі діяння, вчинені службовою особою з

використанням службового становища, —караються позбавленням волі на строк від семи до

дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті,

що призвели до загибелі людини, —караються позбавленням волі на строк від десяти до

п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої.

4. Участь найманця у збройному конфлікті, воєнних або насильницьких діях —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

5. Найманець звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, якщо він до притягнення до кримінальної відповідальності добровільно припинив участь у збройному конфлікті, воєнних або насильницьких діях та повідомив про свою участь у конфлікті, воєнних або насильницьких діях або в інший спосіб сприяв припиненню або розкриттю злочинів, передбачених частинами першою —третьою цієї статті, якщо в його діях немає складу іншого злочину.

Примітка. Під найманцем у цій статті слід розуміти особу, яка:

1) спеціально завербована в Україні чи за її межами для того, щоб брати на території України чи території інших держав участь у збройному конфлікті, воєнних або насильницьких діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, перешкоджання діяльності органів державної влади чи порушення територіальної цілісності;

2) бере участь у воєнних або насильницьких діях з метою одержання будь-якої особистої вигоди;

57

3) не є ні громадянином (підданим) сторони, що перебуває у конфлікті, ні особою, що постійно на законних підставах проживає на території, яка контролюється стороною, що перебуває у конфлікті;

4) не входить до особового складу збройних сил держави, на території якої здійснюються такі дії;

5) не послана державою, яка не є стороною, що перебуває у конфлікті, для виконання офіційних обов’язків як особи, яка входить до складу її збройних сил.

Відсутній Розділ ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Кодексу

22. Положення абзацу другого частини третьої статті 4 цього Кодексу не застосовується у разі, коли стосовно особи за діяння, яке на час його вчинення містило ознаки злочинів геноциду, агресії, злочинів проти людяності або воєнних злочинів за міжнародним правом, до набрання чинності законом України, що встановлював кримінальну відповідальність за такі злочини, було постановлено обвинувальний вирок, в якому зазначене діяння кваліфікувалося судом як інший злочин, передбачений законодавством України про кримінальну відповідальність.

Співучасники осіб, зазначених у попередньому абзаці, їх військові командири, особи, що фактично діяли як їх військові командири, чи інші їх начальники, щодо яких на момент набрання чинності зазначеним у попередньому абзаці Законом України не було постановлено обвинувальні вироки, підлягають кримінальній відповідальності з урахуванням правових наслідків, які випливають з положення абзацу другого частини третьої статті 4 цього Кодексу.

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИСтаття 214. Початок досудового розслідування…8. Відомості про юридичну особу, щодо якої можуть

Стаття 214. Початок досудового розслідування…8. Відомості про юридичну особу, щодо якої можуть

58

застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, вносяться слідчим або прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань негайно після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 209, 260, 262, 306, частинами першою і другою статті 3683, частинами першою і другою статті 3684, статтями 369, 3692, 436, 437, 438, 442, 444, 447 Кримінального кодексу України, або від імені такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 258-2585

Кримінального кодексу України. Про внесення відомостей слідчий або прокурор не пізніше наступного робочого дня письмово повідомляє юридичну особу. Провадження щодо юридичної особи здійснюється одночасно з відповідним кримінальним провадженням, у якому особі повідомлено про підозру.

застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, вносяться слідчим або прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань негайно після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, пунктом 15 частини другої статті 115, частиною четвертою статті 127, статтями 146, 1461, 1462, 147, частинами другою — четвертою статті 1591, статтями 160, 209, 260, 262, 306, частинами першою і другою статті 3683, частинами першою і другою статті 3684, статтями 369, 3692, 437—4386, 442, 448, 452, 454, 455 Кримінального кодексу України, або від імені такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 258—2585

Кримінального кодексу України. Про внесення відомостей слідчий або прокурор не пізніше наступного робочого дня письмово повідомляє юридичну особу. Провадження щодо юридичної особи здійснюється одночасно з відповідним кримінальним провадженням, у якому особі повідомлено про підозру.

Стаття 216. Підслідність…2. Слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування

злочинів, передбачених статтями 109, 110, 1102, 111, 112, 113, 114, 1141, 201, 258-2585, 2651, 305, 328, 329, 330, 3321, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України.

Якщо під час розслідування злочинів, передбачених статтями 328, 329, 422 Кримінального кодексу України, будуть встановлені злочини, передбачені статтями 364, 365, 366, 367, 425, 426 Кримінального кодексу України, вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів безпеки, крім випадків, коли ці злочини віднесено згідно з цією статтею до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Стаття 216. Підслідність…2. Слідчі органів безпеки здійснюють досудове

розслідування злочинів, передбачених статтями 109, 110, 1102, 111, 112, 113, 114, 1141, 201, 2351, 258—2585, 2651, 305, 328, 329, 330, 3321, 333, 334, 359, 422, 437, 4371, 438—4386, 442, 448, 449, 450, 451, 452, 454 та 455 Кримінального кодексу України.

Якщо під час розслідування злочинів, передбачених статтями 328, 329, 422 Кримінального кодексу України, будуть встановлені злочини, передбачені статтями 364, 365, 366, 367, 425, 426 Кримінального кодексу України, вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів безпеки, крім випадків, коли ці злочини віднесено згідно з цією статтею до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

59

Стаття 2971. Загальні положення спеціального досудового розслідування

…2. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на

підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 1102, 111, 112, 113, 114, 1141, 115, 116, 118, частинами другою - п’ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 258, 2581, 2582, 2583, 2584, 2585, 348, 364, 3641, 365, 3652, 368, 3682, 3683, 3684, 369, 3692, 370, 379, 400, 436, 4361, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Стаття 2971. Загальні положення спеціального досудового розслідування

…2. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на

підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 1102, 111, 112, 113, 114, 1141, 115, 116, 118, 127, 1461, 1462, частинами другою — п’ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 2351, 258 – 2585, 2951, 348, 364, 3641, 365, 3652, 368, 3682, 3683, 3684, 369, 3692, 370, 379, 400, 437, 4371, 438, 4381, 4382, 4383, 4384, 4385, 4386, 442, 448, 449, 450, 451, 452, 453, 454, 455 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Стаття 595. Порядок і умови перейняття кримінального провадження від іноземних держав

1. Клопотання компетентних органів інших держав про перейняття Україною кримінального провадження розглядається центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги або органом, уповноваженим здійснювати зносини відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, протягом двадцяти днів з дня його надходження.

2. Кримінальне провадження, в якому судовими органами іноземної держави не було ухвалено вирок, може бути перейняте

Стаття 595. Порядок і умови перейняття кримінального провадження від іноземних держав

1. Клопотання компетентних органів інших держав про перейняття Україною кримінального провадження розглядається центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги або органом, уповноваженим здійснювати зносини відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, протягом двадцяти днів з дня його надходження.

2. Кримінальне провадження, в якому судовими органами іноземної держави не було ухвалено вирок, може бути перейняте

60

Україною за таких умов:1) особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є

громадянином України і перебуває на її території;2) особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є

іноземцем або особою без громадянства і перебуває на території України, а її видача згідно із цим Кодексом або міжнародним договором України неможлива або у видачі відмовлено;

3) запитуюча держава надала гарантії, що у разі ухвалення вироку в Україні особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, не піддаватиметься у запитуючій державі державному обвинуваченню за те ж кримінальне правопорушення;

4) діяння, якого стосується запит, є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність.

Відсутня

Україною за таких умов:1) особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є

громадянином України і перебуває на її території;2) особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є

іноземцем або особою без громадянства і перебуває на території України, а її видача згідно із цим Кодексом або міжнародним договором України неможлива або у видачі відмовлено;

3) запитуюча держава надала гарантії, що у разі ухвалення вироку в Україні особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, не піддаватиметься у запитуючій державі державному обвинуваченню за те ж кримінальне правопорушення;

4) діяння, якого стосується запит, є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність.

За відсутності обставин, передбачених статтею 596 цього Кодексу, перейняття кримінального провадження Україною є обов’язковим у випадках:

1) коли особа, яку не може бути видано або у видачі якої відмовлено, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 15 частини другої статті 115, частиною четвертою статті 127, статтями 1461, 1462, 437, 4371, 438—4386, 442 або 454 Кримінального кодексу України;

2) обумовлених міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Стаття 6041. Визнання та врахування рішень судів іноземних держав та вироків міжнародних судових установ для питання судимості

Особи, засуджені рішенням іноземного суду чи вироком міжнародної судової установи, який не виконується на території України, визнаються судимими на території України на підставах, передбачених законодавством України та (або) міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

61

2. Визнання та врахування рішень іноземного суду чи вироків міжнародної судової установи для вирішення питання судимості здійснюється згідно з правилами, передбаченими статтями 602—604 цього Кодексу, та з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

3. Міністерство юстиції України розглядає питання про визнання та врахування рішень іноземного суду чи вироків міжнародної судової установи для вирішення питання судимості на запит компетентного органу іноземної держави чи міжнародної судової установи або з власної ініціативи.

4. Розглядаючи питання про визнання та врахування рішення суду іноземної держави або вироку міжнародної судової установи для вирішення питання судимості, Міністерство юстиції України з’ясовує наявність підстав, передбачених законодавством України та (або) міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, для його задоволення.

5. Установивши наявність передбачених законом про кримінальну відповідальність та (або) міжнародним договором України підстав для визнання та врахування рішення суду іноземної держави або вироку міжнародної судової установи для вирішення питання судимості, Міністерство юстиції України направляє до суду клопотання про врахування рішення суду іноземної держави або вироку міжнародної судової установи та визнання такої засудженої особи судимою на території України. До клопотання долучаються копія рішення суду (вироку) разом з документом, що підтверджує набрання ним законної сили, та інші наявні матеріали.

6. Під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України про врахування рішення суду іноземної держави або вироку міжнародної судової установи та визнання засудженої особи судимою на території України суд встановлює, чи наявні для цього підстави, передбачені законодавством України та (або) міжнародним договором, згода на обов’язковість якого

62

надана Верховною Радою України.7. За результатами судового розгляду суд постановляє

ухвалу:1) про врахування рішення суду іноземної держави або

вироку міжнародної судової установи та визнання особи, щодо якої було ухвалено вирок, судимою на території України. При цьому суд, керуючись положеннями законодавства України, визначає дату, з настанням якої особа вважатиметься такою, що не має судимості на території України;

2) про відмову у врахуванні рішення суду іноземної держави або вироку міжнародної судової установи. У тому числі суд відмовляє в урахуванні рішення суду (вироку), якщо на момент ухвалення ним рішення вже минули строки, передбачені частиною другою статті 911 Кримінального кодексу України.

8. У разі дострокового звільнення від відбування покарання особи, засудженої рішенням суду іноземної держави або вироком міжнародної судової установи, вона має право звернутися до суду, який постановив ухвалу про врахування зазначеного рішення суду (вироку) та визнання її судимою на території України, з клопотанням про уточнення дати, з настанням якої така особа вважатиметься такою, що не має судимості на території України.

Клопотання про уточнення дати, з настанням якої особа вважатиметься такою, що не має судимості на території України, розглядається судом першої інстанції протягом одного місяця з дня його отримання. Особа, яка звернулася до суду із клопотанням, має право користуватися правовою допомогою захисника. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

Судове рішення стосовно уточнення дати, з настанням якої особа вважатиметься такою, що не має судимості на території України, може бути оскаржено в апеляційному порядку особою, що звернулася до суду з клопотанням, або прокурором.

Розділ XI «Перехідні положення»201. Тимчасово, до 15 квітня 2017 року, положення глави 241

Розділ XI «Перехідні положення»201. Тимчасово, до 15 квітня 2017 року, положення глави 241

63

«Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень» застосовуються із такими особливостями:

спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 1102, 111, 112, 113, 114, 1141, 115, частинами другою - п’ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255 - 258, 2581, 2582, 2583, 2584, 2585, 348, 364, 365, 368, 3682, 379, 400, 436, 4361, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи які понад шість місяців переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно яких наявні фактичні дані, що вони перебувають за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цьому абзаці, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Положення частини п’ятої статті 139 цього Кодексу у разі вчинення злочинів, визначених в абзаці другому цього пункту, поширюються також на осіб, які понад шість місяців переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної

«Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень» застосовуються із такими особливостями:

спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 1102, 111, 112, 113, 114, 1141, 115, 127, 1461, 1462, частинами другою — п’ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 2351, 255—258, 2581, 2582, 2583, 2584, 2585, 2951, 348, 364, 365, 368, 3682, 379, 400, 437, 4371, 438, 4381, 4382, 4383, 4384, 4385, 4386, 442, 448, 449, 450, 451, 452, 454, 455 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи які понад шість місяців переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно яких наявні фактичні дані, що вони перебувають за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цьому абзаці, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Положення частини п’ятої статті 139 цього Кодексу у разі вчинення злочинів, визначених в абзаці другому цього пункту, поширюються також на осіб, які понад шість місяців переховуються

64

відповідальності та/або стосовно яких наявні фактичні дані, що вони перебувають за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

У клопотанні слідчого, прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування мають також зазначатися фактичні дані про перебування особи за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції. Слідчий суддя може відмовити у задоволенні такого клопотання, якщо слідчий, прокурор не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та стосовно нього наявні фактичні дані про перебування за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції. Повторне звернення з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді в одному кримінальному провадженні не допускається, крім наявності нових обставин, які підтверджують, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та стосовно нього наявні фактичні дані про перебування за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

Судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, а також у цьому пункті, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно яких наявні фактичні дані, що вони перебувають за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

У клопотанні слідчого, прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування мають також зазначатися фактичні дані про перебування особи за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції. Слідчий суддя може відмовити у задоволенні такого клопотання, якщо слідчий, прокурор не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та стосовно нього наявні фактичні дані про перебування за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції. Повторне звернення з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді в одному кримінальному провадженні не допускається, крім наявності нових обставин, які підтверджують, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та стосовно нього наявні фактичні дані про перебування за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

Судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, а також у цьому пункті, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення

65

антитерористичної операції.

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ АМНІСТІЇ В УКРАЇНІСтаття 4. Амністія не може бути застосована до:…Амністія також не застосовується до осіб, засуджених за умисне

вбивство; катування; насильницьке донорство; незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому сталося заподіяння смерті, або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть.

Законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється.

Стаття 4. Амністія не може бути застосована до:…Амністія також не застосовується до осіб, засуджених за

умисне вбивство; катування; обернення у рабство; насильницьке зникнення; насильницьке донорство; незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому сталося заподіяння смерті, або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть; агресію; злочини проти людяності; воєнні злочини; геноцид або піратство.

Законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється.

Директор Департаменту з питаньправосуддя та національної безпеки О.М. Олійник

«__» ___________ 2018 року

До порівняльної таблиці до проекту Закону«Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства

з положеннями міжнародного права»

66

Заступник директора департаменту – начальник Управління кримінальної юстиції І.М. Фесенко

Начальник відділу кримінальної юстиції Т.І. Якимчук

Головний спеціаліст відділу кримінальної юстиції А.Ю. Соніна