О ф і ц і й н е в и д а н н я М і н і ст е р ст в а О с в і т и і н ау к и у к ра ї н и

# 22 (1341) 3 червня 2013 року 

О ф і ц і й н е в и д а н н я М і н і ст е р ст в а О с в і т и і н ау к и у к ра ї н и

# 3–4 (1418)   26 січня 2015 року 

WWW.PEDPRESA.UA ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: 40123

УКРАЇНСЬКІ  ВІТРИЛА  «АРТЕКА» СТИПЕНДІЮ  –  НА  БЕЗПІЛОТНИКЖИТТЯ  В  ОКУПАЦІЇПедагоги з міжнародного дитячого центру, котрі переїхали з криму після «звільнення» півострова росіянами, прагнуть перенести кращі традиції артеківської педагогіки на материковий «ґрунт». кажуть: цей унікальний бренд потрібно зберегти в україні!

невигадана історія: студент із донеччини, який навчається у Львові, під час стажування у сШа придбав на зекономлену стипендію квадрокоптер для десантників, котрі дислокуються в його рідному місті – це гарантія, що сюди не повернеться «днр»

як живеться в окупованому донецьку освітянам, які не змогли виїхати на контрольовану україною територію та залишились майже без засобів існування, а подекуди – й без даху над головою; які вони мають настрої і чи відчувають себе громадянами україни – відверто розповідає директор однієї з донецьких шкіл, розташованої на лінії вогню

12

7 14

ФілосоФське питання одна із «гарячих» тем, що обговорюються нині в освітянській спільноті, – чи «виживуть» дисципліни, які стали необов’язковими для вивчення у вишах. зокрема – філософія

Пряма мова

нині наше завдання – і не лише малої академії наук, а й держави у цілому, всіх навчальних закладів, установ культури, – пройтися по східному рубежу країни і створити своєрідні «укріпрайони»: переконувати людей, доводити, чому україна – це краще, ніж будь-який інший вибір. ми в ман вирішили їздити туди раз на місяць

СТОР.

11

директор Національного центру «Мала академія наук України»

Оксен ліСОвиЙ:

СТОР.

5

2 «Освіта України»

За матеріалами прес-служб МОН, урядового порталу, власних кореспондентів

НезалежНе оціНюваННя

Для абітурієнтів зі сходу

МіжНародНа співпраця

україна і польща

освітНі послуги

ліцензування ПтнЗ

талаНти в іт

золотий Байт-2015

іНфорМаційНий Наступ

нато-квест

оліМпіади

усі Повернулися з медалями

З  5  січня  по  20  лютого  триває  ре-єстрація  осіб,  котрі  бажають  узя-

ти  участь  у  зовнішньому  незалежно-му  оцінюванні. 

Для  абітурієнтів,  які  проживають на  територіях  проведення  антитеро-ристичної  операції,  створено  можли-вість сформувати реєстраційну картку та  надіслати  відповідні  документи  до Донецького  регіонального  центру  оці-нювання якості освіти, розташованого за  адресою:  84100,  м.  Слов’янськ,  вул. Добровольського,  1.  У  цьому  ж  регіо-нальному центрі можна отримати сер-

тифікат зовнішнього незалежного оці-нювання  та  інформаційні  матеріали.

Майбутні  абітурієнти,  які  мешкають на  територіях,  непідконтрольних  укра-їнській  владі,  мають  можливість  обра-ти  донецький  або  інший  регіональний центр, на території якого зможуть про-йти  зовнішнє  незалежне  оцінювання. 

Детальну  інформацію  щодо  реєстра-ції  для  участі  у  ЗНО  можна  дізнатися в  розділі  «Реєстрація»,  зателефонував-ши  на  номер  інформаційної  підтримки Українського центру оцінювання якос-ті  освіти:  (044) 486-09-62.

Міністерство  освіти  і  науки  України та  Міністерство  національної  осві-

ти  Республіки  Польща  підписали  уго-ду  про  співпрацю.

Під  час  зустрічі  з  міністром  науки та  вищої  освіти  Республіки  Польща Лєною Коларською-Бобінською  та  мі-ністром  національної  освіти  Республі-ки  Польща  Йоанною Клюзік-Ростков-ською  міністр  освіти  і  науки  України Сергій Квіт подякував польській сторо-ні за співпрацю та висловив сподівання на підтримку реформ в освіті. Відповід-но до підписаної угоди відбуватиметься обмін викладачами та вихователями до-шкільних,  загальноосвітніх,  позашкіль-

них  навчальних  закладів  з  України  й Польщі,  а  також  триватиме  співпраця в рамках спільної Українсько-польської комісії експертів з питань удосконален-ня  змісту  шкільних  підручників  з  істо-рії  та  географії  обох  країн.

Сторони  також  обговорили  про-цес  реалізації  стипендійної  програ-ми  «Польський  Еразмус  для  України». Зокрема,  пані  Коларська-Бобінська зазначила,  що  в  рамках  програми  у польських  університетах  успішно  на-вчається  79  студентів  з  України.  Нині МОН  розглядає  заявки  українських студентів  на  другий  етап  програми. Планується,  що  450  студентів  та  аспі-рантів  розпочнуть  навчання  у  Польщі вже  з  лютого  цього  року.

Міністерство освіти і науки України інформує, що відповідно до другого абзацу пункту 18 Порядку 

ліцензування  діяльності  з  надання  освітніх  послуг у  сфері  професійно-технічної  освіти  органи  управ-ління  освітою  обласних,  Київської  міської  держад-міністрацій  передають  висновок  експертної  комісії разом  із  заявою  та  ліцензійними  документами  до  регіональної  експертної  ради. 

Регіональна  експертна  рада  протягом  місяця  розглядає  їх,  готує  і  вносить  для розгляду  на  засіданні  Акредитаційної  комісії  проект  рішення  щодо  спромож-ності  навчального  закладу  надавати  заявлену  освітню  послугу.

У  разі  негативного  висновку  експертної  комісії,  негативного  рішення  регіо-нальної  експертної  ради,  проведення  повторної  експертизи,  відмови  у  видачі відповідної  ліцензії  протягом  року  або  надходження  звернення  щодо  недосто-вірності  поданої  навчальним  закладом  інформації  висновок  (висновки)  експерт-ної  комісії  разом  із  заявою  та  документами  подаються  до  експертної  ради  з ліцензування  та  атестації  ПТНЗ  Акредитаційної  комісії,  яка  розглядає  їх,  го-тує  і  вносить  проект  рішення  для  розгляду  на  засіданні  Акредитаційної  комісії.

Триває реєстрація учасників Міжнародного сту-дентського  чемпіонату  комп'ютерних  талантів 

«Золотий  Байт».  Це  одне  з  найбільших  у  СНД змагань  талановитої  молоді,  яка  захоплюється  IT-технологіями. 

Організатор  Міжнародного  чемпіонату  «Золо-тий  Байт»  –  Комп'ютерна  академія  «ШАГ».

Тема  конкурсу  в  2015  році  –  Сhanging  the World  («Змінюючи  світ»).  Змагання  орієнтоване  на  молодих  талановитих  студен-тів  та  випускників,  які  прагнуть  реалізувати  себе  у  сфері  IT-технологій  та  дизай-ну.  Призовий  фонд  –  500000  грн.

Учасники конкурсу можуть показати свої таланти в 10 номінаціях: програмних про-ектів; додатків для роботи з базами даних; проектів з використанням сервісу; систем-них  адміністраторів;  мобільних  додатків;  зі  створення  ігор;  зі  створення  ігрових  пер-сонажів;  web-проектів;  короткометражних  фільмів;  у  конкурсі  для  дітей  10–14  років.

Щоб  стати  учасником  чемпіонату,  необхідно  пройти  онлайн-реєстрацію  та  на-діслати  свій  проект  до  21  лютого  2015  року.  Детальніше  –  на  сайті  Міжнародно-го  чемпіонату  «Золотий  Байт».

МОН  підписало  Меморандум  про  співпрацю  із Центром інформації та документації НАТО 

та  підтримує  інформаційну  кампанію  щодо  інтегра-ції України в Альянс. Про це повідомив координатор громадської ініціативи «Атлантичний інформ наступ» Сергій Пархоменко.  МОН  підтримує  громадські  ініціативи,  що  проводять  ін-формаційну  кампанію  серед  населення  щодо  курсу  України  у  НАТО.

Одним  із  засобів  інформування  населення  про  НАТО  є  всеукраїнський  про-ект  –  вікторина  NATO-QUEST,  автором  якого  є  президент  Українсько-словаць-кого  центру  партнерства  Михайло Колібабчук.  Планується,  що  її  переможці поїдуть  до  Брюсселя  у  штаб-квартиру  НАТО  чи  на  військові  бази  інших  країн Альянсу,  а  також  отримають  цінні  призи  від  партнерів  проекту.

«Для  участі  у  квесті  потрібно  завантажити  мобільний  додаток  NATO-QUEST на  пристрій,  який  підтримується  операційною  системою  Android,  і  виконува-ти  завдання  вікторини»,  –  пояснює  Михайло  Колібабчук.  Ініціативу  підтрима-ло  й  Посольство  Литовської  Республіки,  яке  два  роки  буде  контактним  посоль-ством  НАТО  в  Україні.  Його  аташе  Рута Рудінскайте  запевнила,  що  робитиме все  можливе  для  якнайшвидшого  набуття  членства  нашої  країни  в  Альянсі. 

Наші  школярі  завоювали  8  медалей  на  між-народній  олімпіаді  в  Алмати  (Республіка  Ка-

захстан). XI  Міжнародна  Жаутиківська  олімпіада  з  ма-

тематики,  фізики  та  інформатики  для  школярів проводилася  з  11  до  17  січня  2015  року. 

Усі  представники  української  команди  повер-нулися  додому  з  медалями:  математики  Наталія Хотяїнцева,  Антон Тригуб  та  інформатик  Євген Казьмін отримали золоті нагороди, математик Де-нис Нарцев,  фізики  Данило Лебедь,  Віктор Мі-рошніченко  й  Валентин Вісин  здобули  «срібло», а  інформатик  Вадим Прокопець  –  «бронзу». 

В  олімпіаді  брали  участь  59  команд  (391  учас-ник)  з  15  країн  світу.  У  складі  української  ко-манди  були  учні  Українського  фізико-математичного  ліцею  Київського  націо-нального  університету  імені  Тараса  Шевченка,  Києво-Печерського  ліцею  №171 «Лідер»  та  київської  гімназії  «Академія».

За  результатами  олімпіади  команда  українців  виборола  абсолютне  друге  міс-це  в  неофіційному  рейтингу  міст-учасників.

вступНа каМпаНія

Закон – для всіх

прозорі рішеННя

конкурс підручників

Міністерство  освіти  і  науки  проана-лізувало стан підготовки вищих на-

вчальних закладів до вступної кампанії 2015 року. Моніторинг показав: станом на 17 січня 2015 року понад 100 ВНЗ не оприлюднили  на  своїх  офіційних  сай-тах  Правила  прийому,  що  є  порушен-ням  норм  статті  44  та  статті  79  Зако-ну  України  «Про  вищу  освіту».

Крім  того,  в  оприлюднених  Прави-лах  прийому  мають  місце  порушен-ня  Умов  прийому.  Найбільш  серйоз-ні  з  них  є  такими:  порушено  строки проведення  вступної  кампанії;  окре-мі  ВНЗ  оголосили  прийом  сертифі-катів  зовнішнього  незалежного  оці-

нювання,  видані  у  попередні  роки;  у переліках  конкурсних  предметів  при вступі  на  рівень  бакалавра  зазначено 5  конкурсних  предметів;  окремі  ВНЗ вимагають  від  вступника  подання  до-кументів,  не  передбачених  Умова-ми  прийому;  розміщено  інформацію про  пільгове  зарахування  випускни-ків  підготовчих  курсів  без  участі  в конкурсі  тощо.

МОН  наголошує  на  необхіднос-ті  неухильного  виконання  вищими навчальними  закладами  вимог  зако-нодавчих  актів.  Інформація  про  по-рушення  у  Правилах  прийому  кон-кретними  ВНЗ  буде  розміщена  на головній сторінці офіційного сайту мі-ністерства  та  у  ЗМІ. 

19  січня  о  18:00  закінчився  при-йом  електронних  версій  підруч-

ників  на  конкурс  їх  оригінал-макетів для  учнів  4  та  7  класів  загальноос-вітніх  навчальних  закладів.  Для  цьо-горічного  конкурсу  автори  створили 259  підручників:  99  –  для  4  класу  й 160  –  для  7-го.

Найбільше  проектів  підручників подано:  для  4  класу  –  з  математики (8),  з  англійської  мови,  літературно-го  читання  і  української  мови  (по  7), природознавства  (6);  для  7  класу  – з  географії,  фізики,  хімії  та  всесвіт-ньої  історії  (по  9),  геометрії  (8),  укра-

їнської  мови  та  алгебри  (по  7),  історії України  (6). 

Експертиза електронних версій ори-гінал-макетів  підручників  триватиме  з 27  січня  по  20  лютого  2015  року.  Для проведення експертизи у МОН шляхом «сліпого»  жеребкування  у  грудні  було обрано 932 експерти, однак 50 з них по-відомили  про  неможливість  виконання ними  експертних  функцій  через  кон-флікт  інтересів  або  інші  обставини.  50 нових експертів (також шляхом «сліпо-го  жеребкування»)  обрали  з  4692  кан-дидатур,  поданих  громадськими  орга-нізаціями  і  спілками  вчителів,  а  також місцевими  органами  управління  осві-тою  та  університетами.

Головнеза тиждень

3№ 3-4, 26 січня 2015 року

київ

харчування Дітей

дНіпропетровщиНа

«слаБке» місце школи

закарпаття

львівщиНа

перемогти у «гаЗовій війні»

Незважаючи  на  складну  економічну ситуацію  у  країні,  київська  місь-

ка  влада  знайшла  можливість  забез-печити  належне  фінансування  сфе-ри  освіти.  Зокрема,  виділили  кошти для  організації  безкоштовного  хар-чування  учнів  пільгових  категорій. Про  це  повідомила  заступник  голови 

КМДА  Ганна Старостенко,  коменту-ючи  відповідне  розпорядження  Київ-ського  міського  голови.  Посадовець наголосила, що дуже важливо зберег-ти соціальні стандарти, особливо коли йдеться  про  тих,  хто  потребує  допо-моги  та  підтримки.  Безкоштовне  хар-чування  у  столичних  навчальних  за-кладах  надаватиметься  учням  1–11 класів:  дітям-сиротам,  дітям,  позбав-леним  батьківського  піклування,  ді-тям  із  малозабезпечених  сімей.  А  та-кож  –  дітям  з  особливими  освітніми потребами, які навчаються у спеціаль-них  і  інклюзивних класах загальноос-вітніх  навчальних  закладів.

З  19  січня  у  двадцяти  школах  Дні-пропетровщини розпочали навчан-

ня  з  «Основ  енергозбереження».  На-вчальні  заклади  стали  учасниками конкурсу  «Енергозбереження  задля майбутнього»,  який  Дніпропетров-ська  обласна  рада  проводить  спіль-но  з  міськрадою  та  компанією  ДТЕК. 

Навчальну  про-граму  з  «Основ  те-плопостачання  та теплозбереження» розробили  викла-дачі  Всеукраїнської благодійної організа-ції  «Інститут  місце-вого  розвитку».  Учні 

6–8  класів  більш  як  два  місяці  фа-культативно  вивчатимуть,  як  уберег-ти  приміщення  від  нераціонального використання  тепла  і  світла.  Кожна з цих шкіл отримає набір для енерго-аудиту  (вольтметр,  пірометр,  термо-метр,  вимірювальні  стрічки  тощо),  з допомогою якого школярі визначати-муть  «слабкі»  та  енергозатратні  міс-ця  у  школі  чи  квартирі.

«Кульмінацією»  на-вчальної  програми  ста-не  розробка  та  презента-ція  школою  проекту,  мета якого  –  зробити  свій  на-вчальний  заклад  енерго-ефективним.  Переможці отримають  гранти  на  ре-алізацію  своїх  ініціатив.

Під  таким  гаслом  відбувся  збір  лі-дерів  учнівського  самоврядування 

Луганської  і  Закарпатської  областей під  час  зимових  канікул.  В  оздоров-чо-освітній  програмі,  ініційованій очільниками  областей,  узяли  участь 36  школярів,  з  них  20  –  з  Луганська  та  16  –  із  Закарпаття.  Лідери  са-моврядування  ознайомилися  з  визначними  пам'ятками,  багатонаціональною культурою  та  природними  багатствами  Закарпатського  краю.  Майстер-кла-си  з  управлінської  майстерності  організувало  для  молоді  керівництво  облас-ної  ради  і  департаменту  освіти  і  науки,  молоді  та  спорту  Закарпатської  ОДА. Крім того, учасники збору відвідали Воловецький центр позашкільної роботи, ознайомилися  з  унікальними  техніками  виготовлення  сувенірів,  провели  зу-стрічі  за  круглим  столом  із  представниками  Мукачівської  міської  ради  стар-шокласників.  У  місті  Ужгород  діти  побували  на  обрядовому  дійстві  в  музеї «Світлиця»  Закарпатського  обласного  палацу  дитячої  та  юнацької  творчості. Вихованці  центру  розповіли  ровесникам  із  Луганщини  про  особливості  Різд-вяних  свят  на  Закарпатті.

У  навчальних  закладах  Львівщини  надзвичайно  відповідально  поставилися до  виконання  Програми  енергозбереження.  Освітяни  розуміють:  для  пе-

ремоги  у  «газовій  війні»  і  забезпечення  енергетичної  незалежності  країни потрібно  зменшити  споживання  енергоносіїв. 

У  2014  році  з  обласного  бюджету  Львівщини  на  впровадження  заходів з  енергозбереження  у  22  закладах  освіти  виділено  4  млн  200  тис.  гри-вень.  Було  замінено  вікна  (1  млн  614  тис.  грн),  відремонтовано  котель-ні  та  системи  опалення  (766  тис.  грн),  утеплено  фасади  будівель  (1  млн 18  тис.  грн).

За  результатами  впровадження  заходів  з  енергозбереження  останніми  ро-ками  здійснено  модернізацію  котелень;  встановлення  вікон,  які  зберігають енергію;  ремонт  дахів  та  утеплення  фасадів.  Починаючи  з  2012  року,  відзна-чено  позитивну  динаміку  щодо  зменшення  споживання  енергоносіїв  у  закла-дах  галузі  освіти.  Економія  річного  споживання  газу  2014  року,  порівняно  з  2012-м,  становить  22,2%.

ЧерНігівщиНа

звільнено Директора

спасиБі За ПоДарунки!

волиНь

схіДноєвроПейська мережа

найкращі учнівські медіа

Директора  школи  №35  міста  Чер-нігова  Людмилу Скоробагатько 

звільнено з посади. Відповідний наказ №08-к  розміщено  на  сайті  Управлін-ня  освіти  Чернігівської  міської  ради. Це  кадрове  рішення  стало  результа-том  обурення  громадян,  які,  зокрема, звернулися  до  Міністерства  освіти  і науки  України.  Зважаючи  на  непри-йнятну  публічну  позицію  Людмили Скоробагатько  під  час  Революції  гід-ності,  рішення  про  призначення  цієї особи на посаду керівника навчально-го  закладу  МОН  вважає  неправиль-ним  і  невиваженим.  Думка  громади під  час  ухвалення  рішення  врахова-на  не  була.  Міністерство  освіти  і  на-уки направило чернігівському місько-му голові лист, де сказано, що вчинки 

директора  навчального  закладу  є  не-сумісними  з  моральними  приписами, передбаченими  статтями  50  та  56  За-кону  України  «Про  освіту»,  статтею 24  Закону  України  «Про  загальну  се-редню  освіту»:  педагог,  зокрема,  має обов’язок  своєю  поведінкою,  наста-новами  та  діями  бути  прикладом  для виховання  в  учнях  поваги  до  своєї країни,  її  історії  та  високих  мораль-них  цінностей.

Солдати  Національної  гвардії  Укра-їни,  які  беруть  участь  у  бойових 

діях у зоні АТО, зустрілися з вихован-цями  Миколаївської  школи-інтернату й  особисто  подякували  за  «миколай-чики».  Ці  подарунки  (малюнки,  теплі шкарпетки, рукавички, шапки, шарфи-ки, солодощі,  ікони, новорічні прикра-си  на  ялинку)  військові  отримали  під час  Різдвяних  свят  у  рамках  Всеукра-їнської  патріотичної  акції  «Миколай-чики  для  героїв».  Гвардійці  розпові-ли,  що  бійці  на  блокпості  №20,  який 

тримає  оборону  міста  Попасне  на  Лу-ганщині, були дуже зворушені дитячи-ми гостинчиками. Вони сфотографува-лися  з  цими  подарунками  і  передали світлини  вихованцям  інтернату. 

Ректори,  проректори  і  на-уковці  закордонних  і  ві-

тчизняних вишів узяли участь в  робочому  засіданні  Східно-

європейської  мережі  університетів.  Угоду  про  створення  цієї  мережі,  –  а в  ній  12  ВНЗ  з  Польщі,  України,  Білорусі,  Молдови,  Грузії  –  було  підпи-сано  на  початку  грудня  в  Люблінському  католицькому  університеті  Івана Павла  ІІ.  Нині  ж  представники  вишів  зустрілися  у  стінах  Східноєвропей-ського  національного  університету  імені  Лесі  Українки.  За  словами  рек-тора  цього  закладу  Ігоря Коцана,  основна  мета  Східноєвропейської  ме-режі  університетів  –  потужний  розвиток  співпраці  ВНЗ  Центральної  та Східної  Європи  у  сферах  освіти  і  науки,  культури  і  спорту.  Антоні Дем-бінські,  ректор  Люблінського  католицького  університету  Івана  Павла  ІІ, найперспективнішими  вважає  такі  напрями  співпраці:  написання  спільних грантів  у  рамках  програми  «Еразмус+»;  реалізацію  програми  «Подвійні дипломи»;  обмін  студентами  і  викладачами.  Учасники  зустрічі  перекона-ні,  що  спільне  виконання  означених  програм  допоможе  кожному  вищо-му  навчальному  закладу  повноцінно  реалізувати  розпочаті  проекти.  Пер-спективною  також  назвали  ідею  створення  спільного  наукового  видання і  забезпечення  можливості  вільного  доступу  до  бібліотек  ВНЗ-учасників.

Майбутні  журналісти,  фотографи,  опера-тори  і  діти,  які  цікавляться  роботою  у 

засобах  масової  інформації,  мають  змогу позмагатися  між  собою.  Нині  розпочався прийом  робіт  на  ХVІІІ  Міжнародний  кон-курс  шкільних  медіа,  що  триватиме  до  1 березня.  Тож  юні  журналісти  з  усієї  Укра-їни  мають  можливість  вибороти  приз  в  од-ній  з  вісімнадцяти  номінацій  конкурсу,  що 

відбувається  під  егідою  Національної  спілки  журналістів  України,  Національ-ної  академії  педагогічних  наук  України  та  Коледжу  преси  та  телебачення. Серед  номінацій:  «Краще  медіа»,  «Краща  шкільна  газета»,  «Краща  газета ПТНЗ»,  «Краще  електронне  видання»,  «Найоригінальніша  газета».  Є  і  спе-ціальні  відзнаки,  які  отримають  автори  матеріалів  про  воїнів-героїв  і  євро-інтеграцію  України,  також  оцінюватимуть  фото-,  теле–  і  радіорепортажі. Підсумки  конкурсу  підіб’ють  24  квітня  у  Миколаєві  –  саме  тут  нагородять переможців.  Заявки  на  участь  у  змаганні  й  роботи  надсилайте  на  адресу: 54020, Україна, м. Миколаїв, вул. Даля, 11а – з позначкою: «Міжнародний конкурс шкільних медіа».

новиниз областей

За матеріалами департаментів освіти і науки облдержадміністрацій, навчальних закладів

лідери самовряДування

4 «Освіта України»

коМпетеНтНа дуМка

освітаПрофесійна

Йшлося  про  діяльність  проекту за  восьмий  звітний  період  (лис-топад  2014  –  січень  2015  рр.), 

обговорювали  підготовку  до  заключ-ної  конференції,  що  планується  на кінець  березня.  Саме  на  ній  відбу-деться публічна презентація результа-тів  проекту  Twinning,  себто  –  спіль-ної  роботи  українських  освітян  та  їх європейських  колег  задля  реформу-вання  професійної  освіти  в  Україні.

Міжнародний  проект  Twinning, спрямований  на  реформування  про-фесійно-технічної  освіти,  стартував у  лютому  2013  року,  а  почав  актив-но  реалізовуватися  протягом  остан-ніх  дев’яти  місяців.  Спочатку  плану-валося,  що  проект  охопить  лише  2013 та  2014  роки,  але  завдяки  добрій  волі Представництва  ЄС  в  Україні  його було  подовжено  до  квітня  2015  року. 

Отже,  під  час  засідання  були  про-аналізовані  результати  діяльності  про-екту по всіх трьох його компонентах – удосконаленню  законодавства  у  сфері професійної освіти, впровадженню На-ціональної  рамки  кваліфікацій  (а  точ-ніше  –  приведенню  її  у  відповідність до  європейської)  та  розробленню  но-вих навчальних стандартів для окремих професій.  Були  заслухані  звіти  відпо-відальних  за  ці  напрями. 

Начальник  відділу  змісту  та  орга-нізації  навчального  процесу  Депар-таменту  професійно-технічної  освіти МОН  України  Алла Луцька  розпові-ла  про  роботу  над  другим  компонен-том проекту – Національною рамкою кваліфікацій, і зокрема – про розроб-ку методичних рекомендацій щодо зі-ставлення  наявних  кваліфікацій  про-фесійної  освіти  з  НРК. 

У  рамках  третього  компонента  ра-зом із Федерацією роботодавців Укра-їни були розроблені нові стандарти, а саме:  в  галузі  металургії,  машино-будування, електрики і гірничої спра-ви, які вже з нового навчального року планується  започаткувати  у  ПТНЗ. Окрім  того,  нині  експериментально впроваджують  у  професійну  освіту таку  новацію,  як  дуальне  навчання. За  такої  форми  роботодавець  разом із навчальним закладом бере безпосе-редню участь у підготовці робітничих кадрів.  Така  модель  ПТО  широко  ви-користовується  у  Данії,  Німеччині  та інших країнах Євросоюзу. За словами начальника  відділення  науково-мето-дичного  забезпечення  змісту  ПТО  Ві-ктора Паржницького,  в  експеримен-ті  візьмуть  участь  навчальні  заклади Києва,  а  також  Запорізької  і  Львів-ської  областей. 

Утім,  на  думку  майже  всіх  учасни-ків  засідання,  найбільшого  прогре-

су  вдалося  досягти  саме  у  першому компоненті, що стосується вдоскона-лення  законодавчої  бази.  За  словами директора  Департаменту  професій-ної  освіти  МОН  В’ячеслава Супру-на,  під  час  підготовки  рекомендацій до  проекту  закону  України  про  про-фесійну  освіту  був  використаний  ні-мецький і данський досвід у цій галу-зі  (щодо децентралізації професійної освіти),  вивчалися  відповідні  закони цих країн, до роботи залучалися між-народні  та  вітчизняні  експерти.  Зо-крема,  відбулися  засідання  робочої групи,  у  складі  якої  були  представ-ники  міністерства,  ІІТЗО,  Федера-

ції   роботодавців  України  і,  звичай-но,  громадськості. 

Одна  з  головних  пропозицій  –  це створення  центрів  професійної  осві-ти шляхом об’єднання кількох ПТНЗ. Це  дасть  змогу  ефективніше  засто-совувати  ресурси,  зокрема  –  адмі-ністративні, оптимізувати витрати на утримання  й  використання  навчаль-ного  обладнання. 

–  Ми  вже  інкорпорували  норму про  створення  багатопрофільних  ре-гіональних  центрів  професійної  осві-ти  –  і  до  тексту  законопроекту  «Про професійну освіту», і до рамкового за-кону,  –  поінформував  Павло Полян-

ський.  –  Ми  пропонуємо  регіонам на  базі  трьох  малочисельних  закладів створити  один  багатопрофільний  ре-гіональний  центр  професійної  освіти, де  готували  б  спеціалістів  не  лише  з однієї  чи  двох  робітничих  професій, а,  припустимо,  з  20  чи  30,  затребу-ваних  на  ринку  праці.  Тоді  і  будівля буде  задіяна,  і  кошти  використовува-тимуть  ефективно. 

Також  заступник  міністра  підкрес-лив, що ці норми імплементуються і в стратегію  розвитку  української  осві-ти до 2025 року, яка передбачає доко-рінне  реформування  ПТО  в  Україні. Вкрай  важливими  є  і  питання  її  де-централізації,  розширення  повнова-жень  регіонів,  із  зобов’язанням  міс-цевих  громад  утримувати  професійні ліцеї.  Але,  на  переконання  Павла  По-лянського, регіонам необхідно віддати не  лише  ті  повноваження,  які  не  по-трібні, умовно кажучи, центру, а дати їм можливість керувати закладами по-справжньому.  Тільки  тоді  будуть  під-стави  достатньо  жорстко  запитува-ти  про  якість  підготовки  спеціалістів робітничих  кадрів,  про  модернізацію матеріальної  бази  й  ефективне  вико-ристання  кадрового  потенціалу  і  фі-нансових  ресурсів. 

–  Відомо,  що  Україна  сьогодні не  має  достатніх  ресурсів,  зокрема для  здійснення  реформи  професійної освіти,  –  зазначив  заступник  міні-стра.  –  Ми  не  можемо  претендува-ти  на  те,  що  уряд  виділить  стільки коштів,  скільки  ми  потребуємо.  Але, як  не  парадоксально,  у  таких  дра-матичних  умовах  –  війни  і  фінан-сової  кризи  –  є  певні  переваги  для того,  щоб  зробити  цю  реформу.  Хоча б  тому,  що  біль  від  людських  втрат на  фронті,  від  руйнації  інфраструк-тури  набагато  гостріший,  аніж  біль від  того,  що  ми  будемо  робити  якісь трансформації  на  кшталт  злиття  про-фесійних  ліцеїв.  Це  –  не  цинізм,  а твереза  оцінка  ситуації. 

…Ще  два  роки  тому  Сюзан Готліб висловила  надію,  що  проект  матиме позитивний  вплив  і  на  саму  профтех-освіту, і на український ринок праці, а молоді  люди  в  Україні  матимуть  при-вабливу роботу, не їхатимуть на заро-бітки  за  кордон.  Найімовірніше,  так і  буде.  Проект  завершується,  а  його результати працюватимуть і приноси-тимуть  плоди.  Тому  що,  незважаючи на  війну,  кризу  й  усілякі  негаразди, як  кажуть,  маховик  уже  запущено.  І справа  навіть  не  в  тому,  що  «Європа нам  допоможе»,  а  в  тім,  що  її  з  нас уже  не  «виженеш». 

Наталія КУлиК, «Освіта України»

у системі Пто грядуть новаціїминулого тижня в мон україни відбулося передостаннє засідання наглядової ради проекту Twinning «модернізація законодавчих стандартів та принципів освіти та навчання у відповідності до політики європейського союзу щодо навчання впродовж життя». у заході взяли участь керівник проекту від консорціуму країн–членів єс сюзан готліб (Данія), представники європейського союзу – керівник відділу «економічна співпраця, соціальний та регіональний розвиток» хуана мера кабейо та координатор сектора освіти представництва єс в україні віра рибак, фахівці міністерства освіти і науки україни, вітчизняні та європейські експерти, представники роботодавців. головував на засіданні керівник проекту від країни-бенефіціара, заступник міністра освіти Павло Полянський.

сюзан готліБ, керівник проекту Twinning від консорціуму країн–членів Єс: –я вважаю цей проект успішним. ми багато працювали в усіх трьох напря-мах: удосконалення законодавства у

сфері професійної освіти, впроваджен-ня рамки кваліфікацій, розробка на-вчальних програм з конкретних профе-сій. і у всій нашій роботі намагалися використати досвід німеччини і Данії, а потім обговорювали його з україн-ськими колегами. у результаті мали на-родитися нові ідеї для реформування української системи профтех освіти. Зо-крема, розраховували на те, що спіль-на робота над рамкою кваліфікацій позитивно відіб’ється на розробці за-кону про професійну освіту. також – що ми дійдемо згоди стосовно змісту нових стандартів професійної освіти. і великим досягненням насправді є те, що ми в рамках першого компонен-та розробили рекомендації щодо зако-ну про професійну освіту й учасники

схвально відгукнулися про це. Досяг-ненням в рамках другого компонента (щодо впровадження рамки кваліфіка-цій) є те, що розуміння цього інстру-мента вже поширилося серед україн-ських колег, усе більше людей про нього знають і їм відомо, як він пра-цює. але все одно це – складний про-цес, він був непростим і в інших кра-їнах, у Данії зокрема. але безумовним успіхом є те, що представники вищої освіти зацікавилися нашими напрацю-ваннями у цій сфері – рекомендаціями щодо рамки кваліфікацій. Зазвичай у системі освіти є своя ієрархія і вища освіта рідко дослухається до профе-сійної, але цього разу сталося інакше. важливим досягненням у рамках тре-тього компонента є те, що наші укра-

їнські колеги вирішили започаткувати в україні пілотний проект з упроваджен-ня дуальної системи освіти. Звичайно, під час роботи були і труд-нощі, зумовлені насамперед станови-щем в україні. Під час відомих подій на майдані незалежності ніхто в єв-ропі не знав, яким чином вирішиться ситуація, яким буде вектор розвитку. коли починалися особливо гарячі по-дії, посольство навіть не рекоменду-вало громадянам Данії приїздити до україни. Це спричинило певні затрим-ки в нашій роботі, від графіка ми від-стали на три місяці. іншою складніс-тю стало те, що на початку проекту не зовсім сприймали наші ідеї. Зна-добився певний час, аби українці зро-зуміли: що ми можемо їм дати і чим

можемо бути корисні. а ми, зі сво-го боку, повин ні були зрозуміти, що саме потрібно українським колегам для розвит ку си стеми. але це було на початку, а нині, протягом дев’яти місяців, проект працює дуже жваво й інтенсивно. і хоча він невдовзі за-вершується, але ми сподіваємося, що його результати матимуть позитивні наслідки і в подальшому. в україн-ській системі освіти дуже багато лю-дей, зокрема молодих, які щиро праг-нуть працювати на розвиток україни. Ця відданість своїй справі найбіль-ше сподобалась в українських коле-гах. наш проект закінчується у квітні, але вже є пропозиції про подальшу співпрацю, і ми, без умовно, будемо їх розглядати.

5№ 3-4, 26 січня 2015 рокумова

ПрЯма

Запитуємо  у  директора  Національ-ного  центру  «Мала  академія  наук України»  про  ці  поїздки:  зустріча-

лися  лише  з  юними  членами  МАН? –  Ні,  під  час  поїздок  намагаємося 

зробити  якомога  більше  –  зустрітися  із бійцями,  допомогти  шпиталям,  завозимо ліки  і,  звичайно,  проводимо  для  дітей громадянсько-виховні лекторії. Спільно з Фондом Оборони України надаємо допо-могу  лікарні  у  Старобільську,  військово-му госпіталю у Сватовому, айдарівському госпіталю  в  Половинкиному  і  міській  лі-карні в місті Щастя. Завозимо одяг (адже хлопцям  треба  у  щось  перевдягнутися), ліки,  медичну  техніку.  І  «миколайчиків» завезли,  яких  розмалювали  наші  діти. 

Їздимо  Луганщиною  з  лекціями  та концертами.  Останній  був  у  Попасній, в  актовому  залі  однієї  зі  шкіл.  У  двір закладу  влучив  снаряд  –  поламав  дере-ва,  вибив  шибки  і  віконні  рами.  Дивом ніхто  не  постраждав.  У  дитячому  садоч-ку,  що  поруч,  –  теж  жодного  цілого  ві-кна,  ігровий  майданчик  повністю  зруй-нований...  Учні  залюбки  приходять  на концерти  –  у  ще  одній  школі  в  Попас-ній, яка не постраждала від обстрілів, на концерт  прийшло  майже  80  дітей.  У  Бі-ловодську  виступали  для  400  школярів. Лише  в  останній  поїздці  Луганщиною  в наших  заходах  узяли  участь  740  дітей. 

– Яка у вас програма? –  Вона  складається  з  кількох 

п’ятнадцятихвилинних  блоків,  щоб  не втомлювати учнів. Спочатку – моя лек-ція.  Говорю  дітям:  «Я  покажу  вам  кни-жечку,  яку  ви  повинні  уважно  прочита-ти. У ній є відповіді на всі запитання, які можуть  виникати  у  вас  під  впливом  ро-сійських  засобів  масової  інформації  чи дискусій в інтернеті. Результатом відсут-ності  відповідей  на  ці  запитання  є  на-явність  «у  вас  під  боком»  так  званих «ЛНР»,  «ДНР».  Якщо  ви  цю  книжечку прочитаєте  –  у  вас  запитань  не  буде.  У мене  є  ця  книжечка»,  –  і  виймаю  з  ки-шені  паспорт  громадянина  України.  «Ви можете  цю  книжечку  не  брати,  –  про-довжую, – але прийміть рішення. Якщо ви її взяли, це на вас покладає обов’язки і  дає  вам  права».  Я  кажу  їм:  є  два  до-кументи.  Перший  –  карта,  визнана  сві-товим  співтовариством,  і  другий  –  пас-порт.  Це  –  факти.  Все  інше  –  вигадка, яку хтось  інший придумав  і намагається нав’язати.  Є  два  безперечних  факти:  ви є громадянами цієї країни і в цих кордо-нах.  Це  вас  робить  –  далі  вже  перехо-димо на цінності – акціонером компанії. Україна – це компанія, ви є акціонером цієї  компанії  завдяки  цьому  документу  і ви володієте цінностями – матеріальни-ми і нематеріальними. І призначаєте ме-неджмент,  який  повинен  працювати  на вас.  Якщо  ви  будете  простаками,  лег-ковірними  і  ледачими,  то  менеджмент 

буде  працювати  на  себе.  А  якщо  буде-те  уважними  людьми,  контролюватиме-те,  як  діє  цей  менеджмент,  він  працю-ватиме  на  вас.

Після  мого  виступу  слово  надають  іс-торику,  він  розповідає,  що  таке  Київ-ська  Русь,  як  виникло  Московське  цар-ство  тощо.  Ми  говоримо  з  ними  про цінності  –  що  таке  «правда»,  «свобо-да»,  «честь».  Це  нематеріальні  активи, які  ми  успадкували  від  предків.  Потім Тарас Компаніченко грає учням свої ре-конструкції старовинних українських пі-сень, геральдичну поезію тощо. Діти спі-вають,  виходять  на  сцену. 

ПОТРіБНі «УКРіПРаЙОНи»– На Вашу думку, саме така робота є нині головною на тих теренах?

–  Роз’яснювальна  робота  є  важли-вою,  але  ми  займаємося  не  лише  нею. Минулого разу возили на схід природни-чий  лекторій,  щоб  показати  дітям,  що  з Україною вони інтегровані у світове нау-кове співтовариство, і для них відкритим є  доступ  до  провідних  лабораторій  сві-ту.  Учням  треба  було  це  показати,  роз-казати, які можливості дає Україна. Вони ж  зазвичай  про  це  й  не  чули!  В  одно-му  з  закладів  Сєверодонецька  ми  роби-ли  лекторій  для  дітей  і  педагогів  із  чо-тирьох  міст  Луганської  області.  Беремо з собою мобільну природничу лаборато-рію.  Зі  школярами  працює  хімік,  геолог демонструє  виставку  мінералів.  З  нами їздив  член-кореспондент  Національної академії наук України – декан інженер-но-фізичного  факультету  Київської  по-літехніки  Петро Лобода.  Він  ознайомив дітей  з  нанотехнологіями  та  сучасним матеріалознавством на прикладі виготов-лення  плит  для  бронежилетів.  Для  відді-лення  Малої  академії  наук,  яке  евакую-вали з Луганська і воно тепер базується в Рубіжному,  ми  привезли  комп’ютерний клас  –  п’ятнадцять  комп’ютерів  з  пов-ним  комплектом  меблів.

– Багато закладів МАН евакуювалися?–  На  окупованій  території  три  за-

клади  –  у  Донецьку,  Луганську  і  Кри-му. Евакуювався тільки той, що в Луган-ську. В Донецьку Мала академія наук не працює.  Заклад  був  створений  лише  за півроку  до  цих  подій,  колектив  не  був сформований,  а  вдалий  добір  кадрів  у роботі  дуже  важливий.  Нам  телефону-ють із Криму (щоправда, дуже небагато) і  з  Донецької  області  з  запитаннями,  як брати  участь  у  заходах  МАН.  Для  цих двох  регіонів  ми  розробляємо  спеціаль-ні  умови  участі  в  наших  заходах.

На  моє  переконання,  нині  наше  за-вдання  –  і  не  тільки  Малої  академії наук, а й держави у цілому, всіх навчаль-них  закладів,  установ  культури,  творчих колективів,  які  можуть  запропонувати якийсь  нормальний  контент,  –  пройти-

ся  по  східному  рубежу  країни  і  ство-рити  своєрідні  «укріпрайони»:  переко-нувати  людей,  роз’яснювати  проблемні питання,  доводити,  чому  Україна  –  це краще,  ніж  будь-який  інший  вибір.  Ми в  Малій  академії  наук  вирішили:  їздити туди  раз  на  місяць.  Знаходити  можли-вість  і  робити  це.

НеОБхіДНиЙ БюДжеТ ЗБеРежеНО– З початку року галузь живе за но-вим кошторисом – державним бюдже-том-2015. У першій його редакції струк-тури МАН пропонували віддати на місцеве фінансування...

–  Спільними  зусиллями  нам  удалося відстояти збереження видатків на роботу МАН  у  державному  бюджеті.  Ми  дуже вдячні  багатьом  людям,  які  розуміють  і цінують  нашу  діяльність.  Це  голова  Ко-мітету  Верховної  Ради  з  питань  науки  і освіти  Лілія Гриневич  і  міністр  освіти  і науки  України  Сергій Квіт,  які  доклали багато сил і енергії для отримання такого результату.  Нас  також  підтримали  депу-тати,  які  виявили  одностайність  у  цьому питанні,  –  остап Семерак,  Віктор Кри-венко, Сергій Рудик, Микола Томенко та багато  інших.  Вони  переконані,  що  нашу роботу потрібно зберегти і продовжувати.

До  речі,  частину  нашого  майна  ми отримали від Національної академії наук. Ми – заклад подвійного підпорядкуван-ня.  І  утримання  нашого  майна  фінансує НАН.  Тож  якби  МАН  передали  до  ко-мунального бюджету, то фінансування з бюджетів різних рівнів було б неможли-вим.  Цьогоріч  необхідний  мінімальний бюджет  збережено. 

Приємно,  що  нове  керівництво  мі-ністерства  і  більшість  депутатів  нового скликання  дотримуються  слова:  якщо вони  говорять,  що  будуть  відстоювати певні  ідеї  та  рішення,  то  вони  це  вико-нують.  Обсягів  бюджету  на  цей  рік  до-статньо  для  того,  щоб  зберегти  стипен-дії  Президента  України  (й  індексувати їх,  що  дуже  важливо).  Фонд  заробітної плати  зменшено,  але  він  є.  Тож  ми  збе-режемо  значну  частину  кадрів  –  спеці-алістів,  яких  ми  боялися  втратити.  Бю-джетом  передбачена  більшість  заходів, які  проводить  МАН.  Сподіватимемося, що  ці  показники  бюджету  будуть  реа-лістичними.  Хоча  є  прогнози,  що  цей головний  кошторис  буде  переглянутий у  березні  –  квітні.  Не  виключено,  що зміни  будуть  у  бік  секвестру.  Але  ми маємо  надію  на  краще. 

Упевнений,  що  фінансові  складнощі в  нашій  країні  –  ненадовго.  Так,  цьо-горіч  буде  сутужно.  Але  варто  зберег-ти  систему  роботи  з  обдарованими  ді-тьми.  І  ми  це  зробимо. 

гУМаНіТаРіЇ – На чаСі– Які напрями діяльності плануєте роз-вивати цього року?

–  Традиційні  для  Малої  академії наук.  Зосереджуємо  увагу,  як  завжди, на  природничих  науках.  В  організації своїх  проектів  акцентуємо  на  міжпред-метних  зв’язках.  Але  особливу  увагу будемо  приділяти  гуманітарним  напря-мам.  На  нашу  думку,  це  дуже  актуаль-но  для  нашого  суспільства  саме  тепер. Окрім  того,  розвиваємо  в  Малій  ака-

демії  наук  такі,  на  перший  погляд,  «не дуже  наукові»  напрями,  як  літератур-на  творчість,  документалістика,  журна-лістика.  На  нашу  думку,  нині  в  Україні є  проблеми  з  документальним  кінема-тографом,  зокрема  –  науковою  доку-менталістикою. Одне із завдань держави сьогодні  –  зробити  так,  аби  громадя-ни  пишалися  досягненнями  своєї  краї-ни, своїх земляків. Наша держава багата на  унікальні  постаті  –  науковців,  авто-рів  відкриттів,  які,  по  суті,  вплинули  на розвиток  світової  науки.  Дуже  мало  фа-хівців,  які  могли  б  зняти  якісний  фільм про  таку  особистість.  У  20–30-ті  роки ХХ  століття  багато  діячів  пройшли  че-рез  табори,  були  розстріляні.  Скільки історій,  достойних  навіть  голлівудської екранізації!  Відтак  ми  залучили  громад-ські  організації  та  створили  школу  на-укової  документалістики,  яка  постійно діє  та  орієнтована  на  старшокласників. 

Продовжуємо  роботу  над  Національ-ним  рейтингом  навчальних  досягнень учнів  ЗНЗ.  Цей  проект  створено  задля забезпечення  моніторингу  наукових  до-сягнень  у  Всеукраїнському  конкурсі-за-хисті науково-дослідницьких робіт МАН, всеукраїнських  і  міжнародних  олімпі-адах.  Кожний  учень,  який  був  актив-ним на цих заходах, автоматично потра-пляє  до  переліку.  Думаю,  цей  рейтинг є  гарним  інструментом  для  забезпечен-ня  прозорості,  наприклад,  надання  пільг обдарованим  дітям,  відбору  для  участі  в проектах  різних  країн  тощо. 

– Міжнародна діяльність МАН також продовжиться?

–  Так,  але  вона,  напевно,  фінансу-ватиметься  самими  учасниками,  хоча ми активно шукаємо спонсорів. Части-на  літніх  шкіл  переведена  на  самофі-нансування  –  держава  2015  року  на-даватиме  кошти  лише  тим  з  них,  які є  менш  популярними,  але  стратегічно важливими.  Вже  є  заявки  на  участь  у найвідоміших  школах  –  на  все  літо. Це  свідчить  про  затребуваність  такої форми  роботи.

Нині  у  світі  з’явилося  багато  нових проектів,  які  стосуються  наукової  осві-ти.  Ми  вивчаємо  можливості  співпраці з  ними.  Років  п’ять  тому  розпочали  ак-тивну  роботу,  знайшли  багато  програм, готових  працювати  з  Україною  безко-штовно.  Вони  не  оплачували  переліт, проживання  і  харчування,  але  надавали можливість  користуватися  лабораторія-ми,  вповні  отримувати  навчальний  кон-тент. А для оплати того ж перельоту, ча-сом  дуже  дорогого,  ми  щоразу  шукали спонсорів.  Нині  працюємо  над  укладан-ням  домовленостей  з  новими  партнера-ми, зокрема – лабораторіями провідних університетів  Великої  Британії,  США, Італії. 

спілкувався Максим КОРОДеНКО, «Освіта України»

оксен лісовий: Дітям на схоДі треба ПокаЗувати, які моЖливості Дає украЇнарозмова з директором національного центру «мала академія наук україни» розпочалася не зі стандартних запитань. «оу» завітала до оксена васильовича у той момент, коли він переглядав фотографії, зроблені під час поїздки на схід нашої країни. на світлинах – школи з вибитими вікнами і посіченими «градами» стінами, юні, але вже такі серйозні обличчя хлопців і дівчат. а ось – діти зібралися в актовому залі послухати не лише про потенціал, який може дати наука, а й про власний вибір і свою батьківщину.

6 «Освіта України»часі

на

Наприкінці 1990-х у поодиноких за-кладах  області  викладали  автор-ський  спецкурс  Дмитра Корне-

люка  «Основи  християнської  моралі». Системно предмети духовно-морально-го  спрямування  запроваджені  на  Во-лині  у  2007–2008  навчальному  році, розповідає  заступник  начальника управління  освіти  і  науки  Волинської ОДА  Людмила ПЛАХоТНА.  За  пого-дженням  з  учасниками  координацій-ної  робочої  групи  представників  Во-линської  Ради  Церков  упроваджені курси  «Християнська  етика  в  україн-ській  культурі»  (1–4  класи)  й  «Осно-ви  християнської  етики».  Викладання їх  ґрунтується  на  розроблених  Мініс-терством  освіти  і  науки  України  «Кон-цептуальних засадах вивчення предме-тів  духовно-морального  спрямування у  загальноосвітніх  навчальних  закла-дах»  (курси  «Етика»,  «Основи  хрис-тиянської  етики»,  «Основи  релігійної етики»,  «Етика:  духовні  засади»  – рішення  колегії  МОН  України  від 29.06.2006  №8/1-2).

Упровадження, аналіз  і контроль ви-вчення  курсів  у  навчальних  закладах здійснюються  рішеннями  органів  ви-конавчої  влади  та  місцевого  самовря-дування.  Зокрема  це:  розпорядження Волинської  обласної  державної  адміні-страції  №238  від  26.06.2007  «Про  фор-мування духовної культури особистості школяра  на  основі  християнських  мо-ральних  цінностей»;  наказ  управління освіти і науки облдержадміністрації від 06.07.2007  №446;  рішення  Волинської обласної  ради  від  10.04.2013  №18/53 «Про  вивчення  предметів  духовно-мо-рального  спрямування  у  загальноосвіт-ніх  навчальних  закладах  області»,  Ре-золюції  громадського  обговорення  від 03.06.2014  р.  «Проблеми,  перспекти-ви  та  оптимізація  процесу  викладання предметів духовно-морального спряму-вання у сучасній системі освіти в Укра-їні»,  від  11.07.2014  №27/11  «Про  стан вивчення предметів духовно-морально-го  спрямування  у  загальноосвітніх  на-вчальних  закладах  області».

Рішенням  колегії  управління  осві-ти  і  науки  облдержадміністрації  від 27.09.2014  №5  передбачено  продовжен-ня  вивчення  у  ЗНЗ  області  курсів  ду-ховно-морального  спрямування:  в  1–4 класах – «Дорога Добра», «Дорога Ми-лосердя», «Дорога Доброчинності», «До-рога Мудрості»; у 5–6 класах – «Осно-ви  християнської  етики».  У  2014–2015 навчальному  році  такими  курсами  охо-плено  13130  учнів  5–6  класів  (61%)  і 28586  учнів  1–4  класів  (60,8%).  При розподілі  варіативної  складової  врахо-вуються  індивідуальні  освітні  потреби учнів,  особливості  регіону,  рівень  на-вчально-методичного  та  кадрового  за-безпечення.  Інформація  щодо  озна-йомлення  педагогічних  працівників, батьків  з  робочими  навчальними  пла-нами  розміщена  на  сайті  Волинсько-го  інституту  післядипломної  педагогіч-ної освіти: https://sites.google.com/site/hristianskaetikanavolini/about-me

Розроблено  стратегію  толерантної позаконфесійної  співпраці  на  основі взаємоповаги та використання мораль-

но-етичної  доктрини  і  християнських цінностей  для  формування  духовнос-ті  особистості.  Враховуючи  думку  гро-мадськості, педагогів, батьків, створили координаційну  робочу  групу  представ-ників  Волинської  Ради  Церков,  діячів громадських  рухів,  працівників  уста-нов  освіти.  У  рамках  співпраці  з  ро-бочою  групою  Волинським  ІППО включено  до  навчального  плану  кур-сів  підвищення  кваліфікації  вчителів християнської  етики  лекційні  години-зустрічі  з  представниками  Волинської Ради  Церков.

Щоб  уникнути  суперечливих  підхо-дів  до  вибору  курсу,  програми  викла-дання  у  навчальному  закладі,  в  області приділяють багато уваги інформаційно-роз'яснювальній  роботі  серед  батьків  і 

вчителів  –  щодо  змістового  наповнен-ня  курсів  духовно-морального  спря-мування.  Рішенням  обласної  ради  від 26.09.2014  №30/19  затверджено  Регіо-нальну  комплексну  програму  розвитку освіти  Волинської  області  на  2014–2017  роки,  до  якої  включено  і  розділ «Духовно-моральне  виховання  учнів-ської  молоді».  Ним  передбачено  захо-ди  щодо  змістового  наповнення  курсів духовно-морального  спрямування:  се-мінари,  засідання  круглого  столу,  зу-стрічі  з  батьками,  щорічний  конкурс «Учитель  року».  На  забезпечення  що-річного проходження курсової перепід-готовки  фахівцями  предметів  духовно-морального  спрямування  передбачено 175,6  тис.  грн.

Розроблена  і  працює  система  під-готовки  та  підвищення  кваліфікації 

педагогів.  У  2013  році  фахову  пере-підготовку  за  напрямом  «Курси  ду-ховно-морального  спрямування»  про-йшли  53  вчителі,  у  2014  році  –  41.  У березні  минулого  року  на  базі  ВІППО було  проведено  навчальний  семінар-тренінг для методистів районних (місь-ких)  відділів  (управлінь)  освіти,  котрі опікуються викладанням курсів «Хрис-тиянська  етика  в  українській  культу-рі»  та  «Основи  християнської  етики».

В  області  оголошено  конкурс  «Учи-тель  року-2015»  з  предметів  морально-духовного  спрямування».  Діє  обласна школа  молодого  педагога  «Особливос-ті  використання  релігійного  аспекту в  навчально-виховному  процесі».  До 1025-річчя  Хрещення  Русі  на  Волині провели фестиваль уроків  із курсів ду-ховно-морального  спрямування  і  вида-ли  методичний  посібник,  збірку  кон-

спектів уроків «До витоків духовності» (електронний  варіант  розміщено  на сайті  ВІППО  https://sites.google.com/site/hristianskaetikanavolini/home).

Духовно-моральне  виховання  учнів здійснюється  як  у  навчальний,  так  і  в позаурочний  час.  Педагоги  проводять виховні  години,  семінари-практикуми, фестивалі  уроків  з  християнської  ети-ки до релігійних свят, засідання кругло-го столу на тему «Формування духовної особистості  на  основі  християнських моральних цінностей». У шкільних біб-ліотеках  організовують  тематичні  ви-ставки.  Гуртки  морально-духовного спрямування  діють  і  на  базі  закладів позашкільної  освіти.  Виховувати  гар-монійну  особистість  педагоги  Волині прагнуть  на  ґрунті  загальнолюдських цінностей.

МіжНародНе видаННя

спеціальна освіта «спеціальна освіта. міжнародна практика та перспективи» – багатотомне міжнародне видання, авторами якого є знані світові вчені в галузі спеціальної педагогіки. серед них – фахівці інституту спеціальної педагогіки наПн україни алла колупаєва, оксана таранченко, еляна Данілавічютє. у черговому томі праці описано український досвід у цій галузі.

Мета  науково-аналітичної  праці  – різноаспектне  порівняльне  до-

слідження  та  висвітлення  практики становлення  систем  освіти  людей  з особливими  потребами  в  різних  краї-нах  світу,  сучасних  тенденцій  розвит-ку  і  перспектив  поступу  спеціальної освіти  дітей  і  молоді  у  представлених країнах.  Уперше  в  подібному  дослі-дженні  подано  матеріали  з  усіх  кон-тинентів.  Праці  дослідників  зі  США, Канади,  Мексики,  Великої  Британії, Норвегії,  Іспанії,  Швеції,  Швейцарії, Індії,  Нової  Зеландії,  Китаю  тощо  на-дають  унікальну  можливість  проана-лізувати  позитивний  досвід  розбудови систем  «освіти  з  особливими  потре-бами».  Значущість  дослідження  –  в тому,  що,  попри  відмінності  в  типах та  рівнях  навчальних  закладів,  освітні системи  є  одним  із  ключових  елемен-тів  сучасної  світової  моделі  соціально-го  устрою,  привабливої  для  країн,  що позбулися  тоталітарних  режимів. 

Авторами  розділу  «Спеціальна освіта  в  Україні»  стали  вчені  Інсти-туту  спеціальної  педагогіки  НАПН України,  котрі  визначили  поступ  віт-чизняної освітньої системи під загаль-ним гаслом «Україна на шляху до не-зворотних  змін:  від  тоталітаризму  та сегрегації  до  інклюзії»  і  представили генезис  національної  системи  освіти осіб  з  порушеннями  розвитку  з  по-зицій  об’єктивного  й  неупереджено-го висвітлення явищ, подій та фактів, що досі розглядалися ідеологічно тен-денційно.  Світовій  науковій  спільно-ті  презентовано  досягнення  україн-ської  педагогічної  науки  в  цій  сфері. 

А  міжнародний  досвід  реформу-вання  галузі  спеціальної  освіти  має неабияке  значення  в  період  прове-дення  відповідних  реформ  в  Украї-ні  –  з  огляду  на  прагнення  забезпе-чити рівний доступ до якісної освіти.

За інформацією прес-служби НАПН

Дороги милосердя і доБракурси морально-духовного спрямування: досвід волині

викладання цих предметів відбувається в рамках стратегії толерантної позаконфесійної співпраці.

У 2014–2015 НавчальНОМУ РОці ТаКиМи КУРСаМи ОхОПлеНО 13130 УчНів 5–6 КлаСів (61%) і 28586 УчНів 1–4 КлаСів (60,8%). При рОЗПОділі вАріАтивНОї склАдОвОї врАхОвУються іНдивідУАльНі ОсвітНі ПОтреби УчНів, ОсОбливОсті регіОНУ, рівеНь НАвчАльНО-МетОдичНОгО тА кАдрОвОгО ЗАбеЗПечеННя

7№ 3-4, 26 січня 2015 рокукраїна

Єдина

любов  Анатоліївна  родом з  Миколаєва.  Закінчила культурно-просвітницьке 

училище,  перше  місце  робо-ти  у  трудовій  (тепер  звучить смішно)  –  «керівник  гуртка бойової  і революційної слави». Коли запросили працювати во-жатою  в  «Артек»,  погодилась, але  довго  соромилася  –  спів-робітники  у  таборі  були  ро-зумні, ерудовані, веселі. Дівчи-ні  здавалося:  вона  ніколи  так не  зуміє.  Втім,  досвід  і  вмін-ня  набувала  швидко.  Закін-чила  філологічний  факультет, викладала  мову  і  літературу  в школі  табору. 

ШКОла жиТТя З 2000 року працювала в Гума-нітарному  інституті  «Артек». Виш  розміщувався  на  терито-рії  табору,  готував  вожатих,  у 1998  році  отримав  українську ліцензію.  У  цьому  ВНЗ  Лю-бов  Анатоліївна  почала  роботу старшим  викладачем,  а  закін-чила  –  деканом  соціально-пе-дагогічного  факультету. 

–  Не  секрет,  що  випускни-ки  педагогічних  вишів  часто просто…  бояться  заходити  в клас  до  дітей,  –  каже  Лю-бов  Іванова.  –  А  наш  інсти-тут був чудовою школою жит-тя.  У  ньому  навчалися  більш як  двісті  студентів,  які  одно-часно  працювали  в  таборі  во-жатими.  Наші  студенти  дітей не  боялись,  оскільки  практи-ка вчила діяти у будь-яких си-туаціях. 

Улітку  до  табору  приїжджа-ли  працювати  студенти  з  де-сятків  українських  вишів.  Для того,  щоб  вони  могли  бути  на рівні  з  висококваліфіковани-ми  фахівцями  табору,  потріб-на  була  методика,  яка  б  дава-ла  змогу  швидко  підготувати їх  до  роботи. 

Схожа  практика  в  історії «Артека»  була.  Школа  піонер-ських працівників готувала фа-хівців  за  чотири  місяці,  сюди, зокрема,  приїжджали  вожаті  з таборів при великих підприєм-ствах.  Один  з  таких  вожатих-виробничників отримав у «Ар-теку»  путівку  в  життя  і  нині працює міністром освіти Ниж-ньогородської  області  РФ. 

Саме  Любов  Іванова  стала організатором  нової  школи  – педагогів-організаторів при Гу-манітарному інституті. Разом з колегами  вона  розробила  спе-ціальні  практикоорієнтовані методики,  підготувала  десятки студентів. У 2005 році захисти-ла дисертацію. Нині, після оку-

пації  Криму,  планує  продов-жити  –  заново  «запустити» роботу  школи  у  таборі  «Мо-лода гвардія». Каже: досвід ар-теківських вожатих безцінний, втратити  цю  школу  не  можна. 

ОСТРів КРиМУ  2008  році  Любов  Анатоліїв-на  очолила  науково-методич-ний  відділ  МДЦ  «Артек». 

–  Спочатку  відмовлялася, думала,  що  це  «не  моє»,  –  з усмішкою  згадує  педагог.  –  А потім  зрозуміла:  це  цікаво  й потрібно.  Ми  розробляли  про-грами  тематичних  змін  табору на  рік,  проводили  міжнародні конкурси робіт педагогів дитя-чих  центрів  України,  Білорусі, Росії. За 5 років провели чима-ло прикладних наукових дослі-джень, започаткували перспек-тивні наукові проекти. Разом з колегами  написали  концепцію розвитку  «Артека». 

Наукова  робота  Любові  Іва-нової  була  перервана  у  берез-ні  2014  року.

У  першій  половині  місяця працівники  перебували  у  від-пустках за свій рахунок (центр мав  фінансові  труднощі). 

–  Увесь  березень  були  як на  голках,  –  продовжує  роз-повідь  Людмила  Анатоліїв-на.  –  Не  могли  повірити,  що все  це  –  захоплення  парла-менту,  оголошення  «референ-думу» – відбувається насправ-ді.  Доньки  плакали,  казали:  не хочемо  жити  в  Росії. 

У  березні  з  Криму  почали виїжджати  працівники  «Арте-ка», які мали житло чи родичів на  материковій  частині  Украї-ни.  Проукраїнського  педагога підтримували  друзі  з  Києва: науковці,  громадські  активіс-ти.  Радили  не  відчиняти  две-рі  незнайомим,  кликали  в  сто-лицю.  Запрошувала  до  Києва і  професор  Національного  пе-

дагогічного  університету  імені Михайла Драгоманова Наталія Дем’яненко. 

Відкривати  дільницю  для проведення  «референдуму» на  території  «Артека»  спочат-ку  нібито  не  планували.  Педа-гог раділа: центру це не стосу-ватиметься!  Але  запрошення проголосувати  все-таки  при-йшло.  Після  голосування  дали вихідний.  Було  зрозуміло:  ре-зультати  «референдуму»  ві-домі  заздалегідь.  Для  участі  у святковому  (з  нагоди  приєд-нання  до  РФ)  концерті  при-їхали  Кобзон  і  Валерія,  влада Криму  готувалася  до  святку-вань. 

18  березня  керівників  під-розділів  центру  зібрав  вико-нуючий  обов’язки  директора олександр Косих.  Подякував за  те,  що  взяли  відпустки  за свій  рахунок,  чим  урятували «Артек»  від  банкрутства,  і… привітав  із  «поверненням  на батьківщину».

–  Саме  тоді  збагнула:  із цими  людьми  працювати  не зможу,  –  каже  науковець.  – Дивилася  в  зал  і  нічого  не  ро-зуміла: люди, які ще зовсім не-давно  «просували»  програму «Я  і  Україна»,  –  раділи  анек-сії  Криму… 

Педагог  спантеличена:  як можна було вкрасти мрію в ді-тей  з  України  та  різних  дер-жав  світу  і  «подарувати»  її росіянам?  Це  кінець  «Арте-ка»  як  міжнародного  центру. Хто  ж  поїде  на  окуповану  те-риторію?!

Щоб  не  брати  участі  у  цій вакханалії,  Любов  Іванова  взя-ла відпустку. Ходила вулицями міста,  спостерігала.  Каже:  не впізнавала  ні  вулиць,  ні  лю-дей.  Усе  було  майже  чужим. Це  вже  була  інша  країна,  інші люди.

8  травня  на  стадіоні  центру влаштували  велике  свято.  Ан-самбль  Чорноморського  флоту виконував  пісні  про  «перемо-ги великої Росії», з вертольотів стрибали  парашутисти  з  пра-порами.  «Героїв»  нагороджу-вали  медалями  за  «звільнен-ня»  Криму. 

Рішення  «їхати  в  Україну!» стало  остаточним,  діти  підтри-

мали.  Родину  не  зупинило  на-віть  те,  що  у  2015  році  мала отримати  житло,  яке  чекала двадцять  років… 

аРТеКівСьКа ПеДагОгіКа13  травня  Любов  Анатоліївна приїхала  до  Києва  й  одразу  ж пішла на Майдан. Піднялася на Інститутську,  зупинялась  біля кожної  барикади.  Уважно  вди-влялася в обличчя. В якийсь мо-мент  відчула:  вдома.  Поверну-лося відчуття свободи і спокою. 

Того  самого  дня  поїхала  на Прикарпаття: менеджер Resort Management  Group  Андрій Піллероа  запросив  працюва-ти  у  таборі  «Артек-Карпати» у Буковелі. У цьому таборі була все літо. Нині – знову в Києві. Переконана: продовжити арте-ківську  справу  можна  тільки за  підтримки  держави.  Адже в  дитячому  центрі  мали  мож-ливість  відпочити  обдаровані діти,  лідери  учнівського  само-врядування,  школярі  з  малоза-безпечених  родин.

–  Недаремно  в  одній  з  пі-сень  «Артека»  є  слова:  «Тут 

живе не просто дітвора, це юні капітани  всього  світу»,  –  про-довжує  розповідь  Любов  Ана-толіївна.  –  Центр  виховував молодь  з  активною  життєвою позицією,  майбутніх  лідерів. Отже  сьогодні  я  і  моя  коман-да шукаємо базу, на якій мож-на  було  б  продовжити  кращі традиції  артеківської  педагогі-ки.  Бренд  і  традиції  «Артека» потрібно  зберегти  в  Україні!

Про  артеківську  педагогіку Любов  Анатоліївна  розповідає фахово  і  з  ентузіазмом.  Каже: це  система  унікального  співро-бітництва  дорослого  і  школяра. Дітей  «чують»,  до  них  уважно ставляться. Врешті-решт, їх про-сто люблять. За зміну дитина ра-зом з дорослими придумує ідею, втілює  її  і  отримує  результат. 

У команді артеківців: заступ-ник  директора  табору  «Лісо-вий»  оксана Андруневич,  ме-тодист  науково-методичного відділу  Ельвіна Світлична,  во-жатий  одного  з  таборів  Юрій Табачок,  які  виїхали  з  терито-рії  півострова,  а  також  високо-кваліфіковані  фахівці  центру, котрі  також  вирішили  покину-ти  Крим.  Чимало  студентів  го-тові  працювати  волонтерами  і допомагати  кримчанам. 

–  Сподіваюся,  у  нас  усе  ви-йде, – каже Любов Іванівна. – В  Криму  залишилася  територія «Артека», але головні сенси уні-кальної  педагогіки  ми  просто зобов’язані  зберегти  для  Укра-їни.  За  роки  Незалежності  за-початковано  й  успішно  впрова-джено більш як 20 педагогічних проектів і програм, які стали ві-домими у всьому світі. Артек – це,  передусім,  наукові  школи, унікальний  досвід  і  люди!

Світлана галаТа, «Освіта України»

ініціативна група кримських педагогів прагне продовжити роботу на материковій частині країни

«1 березня вранці я вийшла з дому в україні, а повернулася – в божевільну республіку крим», – починає розповідь колишній співробітник міжнародного дитячого центру «артек» любов іванова. в «артеку» вона пройшла шлях від вожатої до начальника науково-методичного відділу, започаткувала науково-методичні напрями і педагогічні технології. Залишила дім, чергу на квартиру і з однією валізою поїхала в україну.

до реЧі

любов іванова – автор понад сорока наукових, науково-методичних праць, надрукованих в україні, Білорусі, росії. автор та організатор впровадження артеківських проектів «вожатська віталь-ня», «артеківські зустрічі», «школа педагогів-організаторів» на базі гума-нітарного інституту «артек», «школа методистів», «корпоративний універ-ситет для заступників директорів з виховної роботи та методистів дитячих таборів мДЦ «артек».у 2005 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Педагогічне про-ектування педагогічного процесу педагогів-організаторів у мДЦ «артек». є ініціатором та співорганізатором проведення міжнародних науково-практич-них конференцій «розвиток дитячих центрів в умовах глобальних соціокуль-турних змін: проблеми та перспективи», «освітній простір мДЦ «артек» як ресурс розвитку особистості», «актуальні питання виховання у подієвому про-сторі позашкільних закладів». організатор і науковий керівник низки науко-во-прикладних досліджень з актуальних проблем розвитку особистості дити-ни в сучасних соціокультурних умовах у тимчасовому дитячому середовищі. розробник проекту і головний редактор електронного інформаційно-методич-ного журналу «артек-со-бЫтие».

українські вітрила «артека»

8 «Освіта України»обговорення

Предмет

Особливого  змісту  набу-ває  патріотичне  вихован-ня.  На  часі  –  перегляд  та 

внесення змін до Концепції на-ціонально-патріотичного  вихо-вання  молоді,  що  затвердже-на  у  2009  році  Міністерством України  у  справах  сім’ї,  мо-лоді  та  спорту,  Міністерством освіти  і  науки  України,  Мініс-терством  оборони  України  та Міністерством  культури  і  ту-ризму  України. 

Надати свої пропозиції мали нагоду  й  учасники  Всеукраїн-ського  науково-практичного семінару  «Виховання  патріо-тизму школярів у сучасних ре-аліях»,  що  був  організований Державною  науковою  уста-новою  «Інститут  інновацій-них  технологій  і  змісту  освіти МОН»  на  базі  спеціалізованої школи  №85  міста  Києва. 

–  На  початку  нового  на-вчального  року  міністерство рекомендувало  навчальним закладам  рекомендації  щодо проведення  уроків  мужнос-ті  –  тепер  вони  відбувають-ся  у  всіх  школах  країни.  Їхня мета  –  розповісти  про  геро-їзм  сучасних  захисників  сво-боди,  навчити  дітей  думати про майбутнє держави, – роз-повідає  олена Артеменко,  на-чальник  відділення  змісту  по-зашкільної  освіти  та  виховної роботи  Інституту  інновацій-них технологій і змісту освіти. 

Вона наголошує: нині біль-шість  молоді  стала  на  захист демократичних  цінностей, на захист країни. Отже, вчи-телі  змогли  пояснити  учням значення  поняття  «патріо-тизм»,  виховати  їх  патріота-ми  України.

–  Кожний  громадянин України  має  бути  патріотом, незалежно  від  національнос-ті,  релігійних  переконань та  соціального  походження. Важливо,  щоб  цю  тезу  до-ніс  до  учнів  кожен  учитель. Діти  повинні  не  лише  знати власні  права,  а  й  навчитися відстоювати  їх.  Разом  з  цим діти мають розуміти особисту відповідальність за долю своєї країни,  –  додає  Олена  Ана-толіївна.

РОБОТа НаД ПОМилКаМи Сучасне  опитування  учнів 8–11  класів  шкіл  Донеччи-ни,  що  знаходяться  у  зоні українського  контролю,  ви-кликає  у  педагогів  жваву дискусію.  Здавалося  б,  най-простіше  запитання:  «Чи вважаєте  себе  українцем або  українкою?»  дало  мож-ливість  сказати  про  причи-ни та наслідки подій, які від-буваються  на  цій  території. Так,  українцями  вважають 

себе  54%  учнів,  патріотами регіону  –  81%,  патріотами України  –  48%  опитаних. 

–  Тобто  ми  навчаємо  дити-ну  любити  рідне  місто,  село, вулицю,  знати  свій  родовід. Але  інколи  на  цьому  зупи-няємося  –  виховуємо  «па-тріотів-регіоналів».  А  маємо виховувати  патріотів  Украї-ни,  –  аналізує  отримані  ре-зультати Олена Артеменко. – Це  дослідження  проведено Донецьким  обласним  інсти-тутом  післядипломної  педаго-гічної  освіти.  Опитування  не охопило  навчальні  заклади, які  знаходяться  на  територі-ях,  тимчасово  окупованих  не-законними збройними форму-ваннями. 

«Покоління    30–40-річ  них нині  є  рушійною  силою  сус-пільства,  –  коментує  отри-мані  дані  Галина Ломакіна, завідувач  центру  національ-ного  виховання  Донецько-го   ОІППО.  –  Це  так  звані діти  90-х,  коли  було  зламано цінності,  а  відсутність  релі-гійних  поглядів  і  переконань дала  змогу  зайняти  порожні ніші  громадським  організаці-ям,  які  на  перший  план  ста-вили етнічний патріотизм». За її словами, відбулося так зване «етнічне  відокремлення»,  яке призвело  до  знищення  націо-нальних  і  державних  ідеалів, цінностей  та  традицій.  А  го-ловним  завданням  сьогоден-ня  педагог  вважає  перероз-поділ  акцентів  на  виховання саме  державного  патріотизму. «Патріотизм – серцевина лю-дини,  основа  її  активної  пози-ції»,  –  зазначає  вона. 

Нагадаємо,  що  на  території Донецької  області  нині  скла-лася  незбагненна  ситуація:  ді-

ють два ОІППО – український та  проросійський.  Останній факти чно працює на російську освіту  –  за  підручниками,  на-вчальними  посібниками  і  про-грамами  Російської  Федерації. Нещодавно  МОН  оприлюдни-ло  повідомлення  про  переве-дення українських Донецького та  Луганського   ОІППО  на  те-риторію,  контрольовану  укра-їнською  владою. 

ДОСвіД ПРиФРОНТОвОЇ ОБлаСТі –  Однією  з  трьох  прифрон-тових  областей  є  Дніпропе-тровська.  Педагоги  області це  усвідомлюють,  –  запев-няє  олена Саєнко,  директор Дніпропетровського  міського методичного  центру,  –  тому й  вважають  виховання  гро-мадянина-патріота  пріори-тетним  напрямом  розвитку громадянського  суспільства в  Україні.  Цій  темі,  зокрема, присвячена  низка  досліджень та експериментальна робота в навчальних  закладах  Дніпро-петровщини. 

–  Безпосередньо  наслідки подій  на  сході  України  відчу-ваємо  ми,  педагоги.  Патріотизм став нагальною потребою і дер-жави,  і  особистості,  й  суспіль-ства,  –  каже  вона.  –  Коли  ми спілкувалися  з  учнями,  то  ді-йшли  думки:  патріотизм  –  це коли  говорять  «Україна»,  а  я відчуваю,  що  йдеться  про  мене. 

Реальність  сьогодення  ви-значила  пріоритетні  напрями роботи  з  військово-патріотич-ного  виховання:  актуальни-ми  є  уроки  мужності,  зустрі-чі  з  учасниками  бойових  дій на  сході  України  та  волонте-рами,  відвідування  військово-службовців,  які  отримали поранення  та  проходять  реа-білітацію  у  медичних  закла-дах,  написання  листів  у  рам-

ках Усеукраїнської акції «Лист пораненому»,  встановлення  у навчальних  закладах  меморі-альних  дощок,  знаків  на  вша-нування  пам’яті  загиблих  вої-нів-героїв. 

–  Крім  цього,  у  Дніпро-петровську  відбулися  акції: «Хвиля  доброти»  (збір  ко-штів,  теплих  речей  та  про-дуктів  харчування)  і  «Шкар-петки  бійцям».  Упродовж чотирьох  місяців  до  нашого методичного  центру  прино-сять  шкарпетки,  які  ми  пере-даємо  волонтерам.  Найперше їх направляємо до військового шпиталю,  лікарні  №6,  Облас-ної лікарні  імені  І.І. Мечнико-ва. Учні й педагоги відчувають причетність до актуальних по-дій, – додає Олена Володими-рівна. – Коли ти працюєш і в тебе  під  вік ном  з  ревом  їдуть сім  швидких  допомог  підряд, а  раз  на  місяць  у  місті  хо-вають  невідомих  бійців,  коли на  великій  площі  біля  опер-ного  театру  збирається  вели-

ка кількість людей, серед яких і  діти,  –  ти  не  можеш  зали-шатися  байдужим. 

ОБ’ЄДНаНі ЄДиНиМ ПОчУТТяМ Програма  патріотичного  ви-ховання  учнівської  та  сту-дентської  молоді  в  навчаль-них  закладах  була  створена в  Інституті  проблем  вихован-ня  НАПН  України.  У  докумен-ті  йдеться  про  те,  яким  чином може  бути  організована  ро-бота  у  навчальних  закладах. Серед  розробників  Програ-ми  –  фундатор  багатьох  пе-дагогічних  ідей,  директор  ін-ституту  Іван Бех. 

–  У  житті  кожної  держа-ви  настає  час,  коли  країна  і її  народ  повинні  зрозуміти, хто  вони  такі.  Чи  є  між  ними велика  єдність?  Чи  згуртова-ні  вони  єдиними  цінностями і  цілями?  Такий  момент  на-став  і  в  нашій  Україні.  І  нині вона об’єднується великим по-чуттям – патріотизмом, – на-голошує  науковець.  –  Пра-вильно  поставити  проблему патріотизму  і  віднайти  шляхи його  виховання  можливо  тіль-ки за умови розгляду цього по-чуття  лише  в  межах  великої людської задачі, яка називаєть-ся «добром». Добро – як духо-вне  призначення  людини. 

Іван  Дмитрович  перекона-ний:  патріотизм  як  любов  до Батьківщини  завжди  діяльніс-ний,  тобто  –  це  певна  су-спільно значуща дія чи вчинок. 

–  Немає  патріотизму,  який замкнений  в  душі  людини.  Це завжди дія, а не зачинені у вну-трішньому світі почуття. Це – порив  до  зовнішнього  втілен-ня,  –  зазначає  він. 

Даючи визначення цього по-няття,  важливо  пам’ятати,  що патріотизм  –  це  дія  в  тепе-рішньому  часі,  яка  має  пе-редбачати  майбутнє.  Кожен може  поставити  собі  запитан-ня: «Якими будуть у результаті моїх  дій  мої  рідні,  моя  оселя, край,  Батьківщина,  держава?  І яким  буду  я?». 

–  Тож  націленість  на  май-бутнє  відрізняє  це  поняття  від усіх  інших  духовних  надбань людини.  Патріотизм  –  це  від-повідальність, – стверджує на-уковець. – Відповідальність за нинішню  державну  національ-ну ситуацію і також – відпові-дальність  перед  минулими  по-коліннями,  перед  героями,  які утверджували  нашу  державу, демонстрували  зразки  високо-го  патріотизму. 

Щоб  прищепити  вихован-цям  почуття  патріотизму,  пе-дагогам  слід  використовува-ти  особливе  слово,  стверджує Іван Бех. Педагог має нести цю істину не лише від свого  імені, а й від  імені великих духов них авторитетів  –  авторитетів  на-ції.  Він  зазначає: 

–  Вихованці  не  повин-ні  бути  відчуженими  від  су-спільно  значущого  життя  у його  найвищих  цінностях  та найкращих  зразках.  Зняття цієї  відчуженості  –  завдання номер  один. 

Дарина МаТаТ, «Освіта України»

ПатріотиЧне виховання: зняття відчуженості

Цей навчальний рік українські навчальні заклади розпочали з уроку єдності «україна – єдина країна». До ініціативи мон долучилися всі освітяни. у школах тривають «уроки мужності», вчителі та учні беруть участь у волонтерській діяльності – допомагають захисникам нашої держави.

УчНі МаюТь БУТи ЗалУчеНі ДО СУСПільНО ЗНачУщОгО жиТТя. Це ЗАвдАННя НОМер ОдиН для ПедАгОгів

9№ 3-4, 26 січня 2015 року

ректора харківської державної академії дизайну і мистецтв.

у конкурсі можуть брати участь громадяни укра-їни, які вільно володіють українською мовою, мають учене звання та науковий ступінь і стаж роботи на посадах науково-педагогічних праців-ників не менш як десять років.

строк подання заяв – два місяці з дня опублікування оголошення.

особи, які бажають узяти участь у конкур-сі, подають такі документи: заяву, особовий листок з обліку кадрів з фотографією, авто-біографію, копії документів про вищу осві-ту, наукові ступені та вчені звання, довідку

про проходження попереднього (періодично-го) психіатричного огляду, яка видається від-повідно до Порядку проведення обов’язкових попередніх та періо дичних психіатричних огля-дів, затвердженого Постановою кабінету міні-стрів україни від 27 вересня 2000 р. №1465 («офіційний вісник україни», 2000 р., №39,

ст. 1656); копію паспорта, засвідчену претен-дентом; копію трудової книжки.

документи надсилати на адресу: 01135, м. київ-135,

просп. перемоги, 10, міністерство освіти і науки україни.

телефон для довідок: 481-32-35.

обговоренняПредмет

МіНіСТеРСТвО ОСвіТи і НаУКи УКРаЇНи ОгОлОШУЄ КОНКУРС На ЗаЙНяТТя ПОСаДи:

Ціл

ком

оф

іцій

но

-хочу  запевнити,  що ми  будемо  всіляко допомагати  шко-

лі,  вчителям,  громадським організаціям  у  здійснен-ні  патріотичного  вихован-ня.  Тому  що  наша  спільна мета  –  виховати  патріо-та  України.  Але  ми  повин-ні  плекати  патріота  саме 

Української  держави,  з  її  історичним  та  культур-ним  досвідом,  цінностями  і  традиціями,  які  були надбані  протягом  століть  попередніми  покоління-ми.  Саме  ці  фундаментальні  історичні  цінності  і є  національною  пам'яттю. 

Сьогодні  Україна  складає  найважчий  іспит  у своїй новітній історії – екзамен на здатність бути державою.  Україна  веде  війну  проти  агресора, який  вторгся  на  її  територію.  Ця  війна  вже  при-несла  тисячі  жертв.  Але  є  й  перша  велика  пере-мога  –  згуртованість  української  нації.  І  ми  по-винні  це  враховувати. 

Для  частини  суспільства  залишаються  актуаль-ними  ті  міфи,  стереотипи,  які  були  сформовані  в радянський  час.  І  саме  їх  активно  використовує агресор у своїй інформаційній війні проти України. 

Ключовою  ідеологемою  в  російській  ідеології  є міф  Великої  Вітчизняної  війни,  який  активно  впро-ваджувався  в  Україні  та  є  одним  з  інструментів «розмивання»  українського  патріотизму.  Насправді Друга світова війна – це не ордени  і паради. Це – мільйони українських смертей та значні руйнування.

Війна  на  стендах  шкільних  музеїв  часто  пред-ставлена  дуже  однобоко:  ми  бачимо  героїв,  нато-мість  є  забутими  численні  жертви.  Навіть  у  Киє-ві,  крім  радянського,  було  й  національне  підпілля. Слід  сказати  про  олену Телігу,  яка  була  розстрі-ляна  у  Бабиному  Яру;  про  Мирона орлика,  який загинув  у  сутичці  з  гестапівцями  біля  Оперного театру.  Тому  це  питання  залишається  відкритим.

На часі налагодження діалогу, пошук об’єктивних, виважених  оцінок  минулого,  які  б  сприяли  збли-женню  різних  поглядів  і  позицій. 

Серед  наших  завдань  –  створення  популярно-го  ілюстрованого  журналу  та  спеціалізованого  те-левізійного  каналу,  присвячених  історії.  Це,  без-умовно,  стане  значним  кроком  до  патріотичного виховання  покоління,  що  підростає.

ісПит на ЗДатність Бути державоЮволодимир тиліщак, заступник директора українського інституту національної пам’яті: -центр  патріотично-

го  виховання  у  на-вчальному  закла-

ді  –  наш  шкільний  музей, що  працює  з  1960  року. Серед  його  експозицій  не-має жодної, створеної лише тому,  що  «так  треба».  Кож-на  –  це  фрагмент  життя школи. 

Усе  почалося  з  ідеї,  яка  ґрунтувалася  на  дитячо-му ентузіазмі – у школі розпочав роботу військово-патріотичний  клуб  «Пам’ять».  Тоді  пошукові  загони збирали  матеріали,  брали  інтерв’ю  у  ветеранів.  Під час  експедицій  діти  дізнавалися  про  вулиці  нашого мікрорайона,  що  в  Голосіївському  районі  міста  Ки-єва,  –  захотіли  розповісти  про  героя  Ніжинсько-го  підпілля  Якова Батюка.  А  під  час  профорієнта-ційних  бесід  з  викладачами  Військового  інституту Київського  національного  університету  імені  Тара-са  Шевченка  виявилося,  що  наші  гості  –  воїни-ін-тернаціоналісти.  Учні  також  зацікавилися  цією  те-мою  –  детально  вивчали  історичні  джерела.  Таким чином  складалися  експозиції  нашого  музею. 

Нині виникне дуже багато запитань щодо оформ-лення  шкільних  музеїв.  Це  –  великі  фінансові  за-трати,  якщо  не  робити  це  абияк.  Як  правильно  їх оформити,  щоб  зберегти  ті  напрацювання,  котрі має  кожна  школа,  музей?  Я  думаю,  що  відповідні методичні рекомендації мають надійти від фахівців.

Непростий  нині  час.  Цього  року  ми  прийняли на  навчання  150  дітей  із  зони  АТО.  Деякі  питан-ня,  до  речі,  було  складно  вирішувати.  Але  діти згуртувалися,  з’явилася  нова  ініціатива  –  прове-дення  міжнародного  конгресу  «Юні  посли  миру». Ми  пропонуємо  її  не  лише  своїм  колегам  з  асо-ціації  шкіл  ЮНЕСКО,  до  якої  входить  наш  на-вчальний  заклад,  а  й  усієї  України.  Ми  впевнені, що  діти  мають  нести  мир.  Дитина  –  посол  миру. 

Військово-патріотичне виховання – це «родзинка» школи  №85.  Ми  розробили  й  документи  –  концеп-цію,  програму  патріотичного  виховання.  А  згідно  з наказом  МОН  2010  року  –  проводимо  експеримен-тальну  роботу  «Військово-патріотичне  виховання  – складова громадянського становлення молоді». Зокре-ма, наш колектив вважає, що патріотичне виховання неможливе  без  розуміння  понять  «добро»  і  «зло», «честь»  і  «повага»,  «моральність»  і  «справедливість».

Підготувала Дарина МаТаТ, «Освіта України»

-Колегія  Департаменту освіти  і  науки,  молоді та  спорту  міста  Києва 

була  присвячена  проблемам національно-патріотичного виховання.  У  проекті  рішен-ня  затверджена  пропозиція нашого  університету:  пріори-тетом  діяльності  педагогічних колективів міста Києва вважа-

ти  національно-патріотичне  виховання. Ми звернули увагу на ряд основних недоліків, які 

були  в  90-х  роках.  Тоді  основний  акцент  було  зро-блено  на  педагогіці  знань,  ліберальних  цінностях, пропаганді  особистого  лідерства,  індивідуалізмі,  за-гальному  критичному  осмисленні  минулого.  В  ре-зультаті цього у значної частини молоді почали фор-муватися ідеали споживацької психології, суспільної пасивності, далекої від сенсу активної громадянської позиції.  Патріотичне  виховання  опинилося  певною мірою  на  периферії  навчально-виховного  процесу. 

Тому  ми  визначили  основні  стратегії  нашої  ді-яльності  в  цьому  напрямі:  головний  урок  –  урок патріо тизму; прийняти європейські цінності, але збе-регти  українськість;  патріотизм  має  бути  діяльним; учитель  –  носій  моральних  цінностей;  говоримо українською; захист Вітчизни – почесний обов’язок кожного. 

Надмірна  увага  освітян  до  сучасних  навчальних технологій  порушила  рівновагу  між  романтичним  і прагматичним  у  патріотичному  почутті.  Нам  потріб-но, мабуть, відмовлятися від фетишизації навчальних технологій  –  освіту  необхідно  наповнювати  укра-їнським змістом. Соціалізація, становлення громадя-нина-патріота  відбувається  через  формування  емо-ційно-ціннісних  орієнтацій  особистості. 

У  сучасних  умовах  важливо,  щоб  молоде  поколін-ня  не  тільки  пов’язувало  своє  майбутнє  з  Україною, а  й  хотіло  її  берегти,  розбудовувати  й  захищати.  З цією  метою  ми  розпочали  реалізацію  проекту  «За-хист  Вітчизни  –  почесний  обов’язок  кожного».  Хо-чемо  створити  базовий  центр  із  військово-приклад-ної  підготовки  вчителів  та  учнів,  ресурсний  центр навчально-методичного супроводу предмета «Захист Вітчизни».  Уже  діє  сайт  з  військово-патріотично-го  виховання.  Незабаром  буде  відкрито  центр  пси-хологічної  підготовки  учнівської  молоді  до  захис-ту  Вітчизни.

дитина – Посол мирутетяна Федунова, директор спеціалізованої школи і–ііі ступенів з поглибленим вивченням англійської мови №85 міста києва:

наПовнЮвати освіту українським змістом михайло войцехівський, директор інституту післядипломної педагогічної освіти київського університету імені Бориса грінченка:

10 «Освіта України»готовий!

ЗавЖди

У  листопаді  в  університеті було  відкрито  нову  кафе-дру  –  цивільного  захисту 

населення  та  безпеки  життєді-яльності. Це – втілення в життя ініціативи ректора університету Вік тора Андрущенка  та  рішен-ня  Вченої  ради  вишу.  Вони  під-тримують і реалізують вересне-ві  постанови  Ради  націо нальної безпеки і оборони, Кабінету Мі-ністрів, Міністерства освіти і на-уки  про  посилення  компонента цивільного захисту в навчально-виховному  процесі. 

Сьогодні студенти різних спе-ціальностей  разом  з  іншими предметами  вивчають  чотири нормативні  дисципліни:  «Без-пека життєдіяльно сті», «Цивіль-ний  захист  населення»,  «Охо-рона  праці»  та  «Охорона  праці в  галузі». 

–  Згідно  з  новим  Зако-ном  «Про  вищу  освіту»  по-вноваження  щодо  визначен-ня  співвідношення  аудиторних і  самостійних  занять,  форм контролю  й  навіть  перелі-ку  певних  дисциплін  передані вищим  навчальним  закладам. Завдання  кафедри  цивільного захисту  населення  та  безпеки життєдіяльно сті – забезпечити практичну  реалізацію  держав-ної  політики  в  галузі  безпеки та  захисту  населення  шляхом формування  готовності  до  та-кої  діяльності  майбутніх  фа-хівців,  –  каже  завідувач  ка-федри,  професор  Світлана Шмалєй.  –  Один  із  перспек-тивних  напрямів  розвитку  ка-федри  –  це  створення  Шко-ли  безпеки  життєдіяльності, яка орієнтуватиметься не лише на  покоління,  що  підростає,  а й  на  батьків,  громадськість, регіональні  особливості  умов проживання  тощо.  Тобто  пе-редбачається  розширення  тра-диційної  освіти  і  формування простору  безпеки. 

За  словами  фахівця,  у  шко-лі  раз  на  два  тижні  доцільно проводити  гурткову  роботу  за напрямом  «Захист  Вітчизни»,  й ефективність  її  залежатиме  від наповненості сучасним змістом, а  також  новітніх  технологій  на-вчання.  Майбутні  педагоги  по-винні  бути  готові  до  цього.  А тому  освітні  програми  підготов-ки  фахівців  мають  коригувати-ся відповідно до сучасних вимог суспільства. Світлана Вікторівна розповіла,  що  вищий  навчаль-ний заклад не залишається осто-ронь подій в освіті, а оперативно реагує на документи, що знахо-дяться на громадському обгово-ренні  в  МОН. 

–  Шкільну  програму  «За-хист  Віт чизни»  треба  наповни-ти  актуальними  знаннями,  роз-

ширити практичну складову. Це можуть  бути,  наприклад,  інтер-активні  форми:  заняття  типу «сталкінга»  –  коли  молода  лю-дина  опиняється  в  нестандарт-ній  ситуації  життєзабезпечен-ня.  Готовність  до  уміння  діяти в екстремальних ситуаціях важ-лива  не  лише  для  самооргані-зації.  Це  –  здатність  узяти  на себе  відповідальність  за  життя інших  людей,  і  як  наслідок  – організувати  надання  допомоги тим,  хто  її  потребує. 

ЗавжДи гОТОвиЙ! Склад  кафедри  цивільного  за-хисту  населення  та  безпеки життєдіяльності  –  це  п’ять 

штатних  викладачів.  Серед них  –  медик-токсиколог,  педа-гог зі значним досвідом роботи у соціальних  закладах  (що  також надають  медичний  супровід), спеціалісти,  які  ґрунтовно  ви-вчають  питання  екології.  Педа-гогічний  колектив  орієнтується саме  на  інтегративні  навчальні дисципліни  –  безпеку  життє-діяльності  та  цивільний  захист населення.

–  Молоді  люди  відчувають тривожність  суспільства,  швид-кість  змін,  зокрема  й  деструк-тивних.  Опинившись  в  епі-центрі  подій,  побачивши  їх  на власні  очі,  студенти  з  більшою відповідальністю  та  зацікавле-ністю  ставляться  до  згаданих навчальних  дисциплін,  –  роз-повідає  Світлана  Вікторівна, яка  є  головою  громадської  ор-ганізації  «Центр  еколого-вале-ологічних  ініціатив».  –  Адже те,  що  здавалося  колись  при-марним, стало реальністю. Нині ми  формуємо  відеотеку  й  банк матеріалів  –  їх  студенти  ство-рюють  самі.  Зауважу,  що  вони дуже  оригінально  визначають сенс,  здавалося  б,  стандартних тем, наприклад, долікарської до-помоги.  Сучасний  контекст  – 

абсолютно інший. Він громадян-ський,  патріотичний,  гуманний. У  молоді  є  потреба  і  готовність це  засвоювати  й  реалізовувати. Наявна  драматична  реальність обумовлює  різний  характер способів  презентації  подібних матеріалів студентами: репорта-жі,  рольові  ігри,  навчальні  ко-мікси  тощо. 

У  новому  навчальному році  кафедра  цивільного  за-хисту  населення  та  безпеки життєдіяльності  пропонує  ін-ститутам  Національного  педа-гогічного  університету  імені Михайла  Драгоманова  три  ав-торські  спецкурси,  які  допо-внюють  нормативні  навчальні дисципліни:  «Ергономічні  осо-бливості  технологічних  проце-сів»,  «Психофізіологія  поведін-ки  людини  в  екстремальних ситуаціях»,  «Організація  поза-шкільної  освіти  з  життєзабез-печення  у  надзвичайних  си-туаціях».  Останній  спецкурс 

створений для педагогів, психо-логів  і  соціальних  працівників. 

–  Є  дані  щодо  ймовірнос-ті травматичних ситуацій, тому важливо  віднайти  «стабіль-ні  вектори»,  знати  чіткі  моде-лі  поведінки.  Активним  питан-ням є вивчення психофізіо логії екстремальних  ситуацій.  І  до-даткові  спецкурси  спрямовані саме на це, – зазначає Світла-на  Шмалєй.  –  Ми  розуміємо, що в молодих людей є потреба в  таких  знаннях  та  навичках, тому  й  пропонуємо  широкий вибір  спецкурсів  у  межах  ва-ріативної  частини  навчальних планів. 

ПОСилеНиЙ КОМПОНеНТ оксана Богомаз  навчається  на третьому  курсі  НПУ.  Вона  – майбутній учитель історії та сус-пільствознавства  –  упевнена: кожен педагог повинен не лише досконало  знати  предмет,  а  й володіти  практичними  навичка-ми  з  безпеки  життє діяльності. Вчитель має знати якомога біль-ше про екстремальні ситуації та запобігання  їм,  адже  часто  від цього залежить безпека учнів та колег,  а  не  тільки  його  власна. 

–  Зважаючи  на  дуже  не-просту  ситуацію  у  країні,  не-обхідно  знати,  як  правильно себе  захистити,  як  уберегти-ся,  наприклад,  від  терактів.  – Дівчина  переконує:  для  май-

бутніх  педагогів  надзвичайно важливими  є  теми  щодо  збе-реження  здоров’я.  «Напри-клад,  після  лекції  я  зацікави-лася  темою  безпеки  харчових продуктів.  Обрала  її  як  науко-ву:  досліджувала  вплив  гене-тично  модифікованих  продук-тів  на  організм  людини,  їхню історію;  робила  презентацію  на тему  харчових  небезпек.  Мені як  історику  це  цікаво.  Свої  на-

укові  теми  презентували  й  мої одногрупники.  В  основному  ці-кавилися надзвичайними ситуа-ціями.  До  речі,  весь  цей  «банк напрацювань»  ми  згодом  змо-жемо  використовувати  у  робо-ті  зі  школярами». 

За  словами  студентки,  на  за-няттях  моделювалися  ситуації, де  вчитель  і  учні  мали  визна-читися,  чи  готові  вони  до  не-передбачуваних  подій.  Оксана згадує: 

–  На  практичних  заняттях за  різними  сучасними  методи-ками  ми  визначали  тип  свого темпераменту,  рівень  упевне-ності  у  собі,  ступінь  відчуття стресу,  а  також  психологічну стійкість  у  напружених  ситу-аціях,  рівень  надійності.  Те-пер  кожен  з  нас  може  уявити, як  він  реагуватиме  на  непе-редбачувані  ситуації,  яких  по-тенційних  помилок  може  при-пуститися  та  якими  є  шляхи уникнення  більшості  з  них.  Як мовиться,  попереджений  – отже  озброєний. 

–  Ще  донедавна  студентам украй  мало  розповідали  про безпеку  під  час  масових  ак-цій  –  навіть  якщо  вони  ма-ють  позитивний  характер,  – говорить  дівчина.  –  Проте усвідомлена  участь  у  них  най-частіше  становить  непередба-чувану  небезпеку  для  людини, тож  у  навчальну  програму  по-трібно  ввести  якомога  більше корисної  інформації. 

Дарина МаТаТ, «Освіта України»

моя оБоронасучасна реальність потребує вдосконалення курсів з безпеки життєдіяльності та цивільного захисту населення, особливо – в системі підготовки майбутніх педагогів. у цьому переконані науковці національного педагогічного університету імені михайла Драгоманова.

МОлОДь віДчУваЄ ТРивОжНіСТь СУСПільСТва. а ОПиНивШиСь в еПіцеНТРі ПОДіЙ, ПОБачивШи Їх На влаСНі Очі, СТУДеНТи БільШ віДПОвіДальНО СТавляТьСя ДО КУРСів З БеЗПеКи жиТТЄДіяльНОСТі. сУчАсНий кОНтекст – грОМАдяНський, ПАтріОтичНий, гУМАННий

Видаєтьсяз 1920 року.

У нашому журналі: рішення колегій, накази, типові навчальні плани, рекомендації та коментарі з питань вищої, професійної, середньої, початкової, дошкільної та позашкільної освіти.

Ціна46,35 грнна місяць

Передплатнийіндекс: 68832

11№ 3-4, 26 січня 2015 рокуосвіта

виЩа

«Філософське  питання» останніми  тижнями не  обговорював  хіба 

що  лінивий.  Парадоксально, але з розширенням дискусії все гіршою ставала  її якість, зводя-чись навіть до лозунгів: мовляв, нумо  протестувати  проти  того, що МОН раптово й одноосібно відмінило  (!)  філософію  у  ви-шах.  Лунали  думки,  що  втра-тивши обов’язковість вивчення в  університетах,  наука…  про-сто  зникне.  Спочатку  –  з  ви-шів,  а  потім  із  країни  в  цілому. Що перетворить останню на та-кий  собі  заповідник  дикунів,  з якими негоже буде спілкувати-ся представникам цивілізовано-го  світу.  А  ще  –  так  «насту-пає»…  тоталітаризм. 

віДПОвіДНО ДО ЗаКОНУТрохи  історії.  Наказом  Мініс-терства  освіти  і  науки  Укра-їни  від  25.11.2014  р.  №1392 скасовано  наказ  МОН  від 09.07.2009  р.  №642  «Про  ор-ганізацію  вивчення  гуманітар-них  дисциплін  за  вільним  ви-бором  студента». 

Що  ж  саме  скасували?  У  на-казі  №642  встановлювався  пе-релік  нормативних  дисциплін гуманітарної  та  соціально-еко-номічної  підготовки  для  ба-калаврів  усіх  напрямів  та  їх обсяги: історія української куль-тури  –  2  кредити  ECTS;  укра-їнська  мова  (за  професійним спрямуванням),  історія  Украї-ни,  філософія  –  по  три  креди-ти;  іноземна  мова  –  5  кредитів ЕСТS. Загальний обсяг навчаль-ного  часу  дисциплін  гуманітар-ної  та  соціально-економічної підготовки для бакалаврів за фі-зико-математичним,  природни-чим  та  технічним  напрямами повинен  був  становити  24  кре-дити  ECTS;  за  гуманітарними  і соціально-економічними  напря-мами  –  36  кредитів.

МОН  зауважує,  що  цей  на-каз  розробили  задля  приве-дення  нормативної  бази  ви-щої  освіти  у  відповідність  до Закону  України  від  1  липня 2014  р.  №1556-VII  «Про  вищу освіту».  Якщо  говорити  про-стими  словами,  то  нове  зако-нодавство  більше  не  дозволяє міністерству  впроваджувати обов'язкові  для  всіх  спеціаль-ностей  дисципліни.  Протягом кількох  років  роботи  над  цим законопроектом  його  ініціато-ри  боролися  за  академічну  ав-тономію  та  право  університе-тів самостійно визначати зміст програм.  І  таки  вибороли  її. Так,  у  статті  1  чинного  Зако-ну України «Про освіту» зазна-чено,  що  «автономія  вищого навчального  закладу  –  само-стійність,  незалежність  і  від-повідальність  ВНЗ  у  прийнят-ті  рішень  стосовно  розвитку академічних  свобод,  організа-ції  освітнього  процесу,  науко-вих  досліджень,  внутрішньо-го  управління,  економічної  та іншої  діяльності,  самостійного добору  і  розстановки  кадрів  у межах,  встановлених  цим  за-коном».  Водночас  у  статті  2 йдеться  про  те,  що  «автоно-мія  вищого  навчального  за-кладу  зумовлює  необхідність таких  самоорганізації  та  само-

регулювання, які є відкритими до  критики,  служать  громад-ському  інтересові, встановлен-ню  істини  стосовно  викликів, що  постають  перед  державою і  суспільством,  здійснюються прозоро  та  публічно». 

Тож  відтепер  кожен  універ-ситет  буде  вирішувати  долю згаданих  дисциплін  самостій-но.  Заклад  повинен  виріши-ти,  залишати  їх  обов'язковими для  певних  конкретних  спеці-альностей  або,  можливо,  пе-реформатувати  підходи  до  їх викладання,  зробити  вибірко-вими  для  вивчення.

Зрозуміло,  що  ця  дискусія є  важливою  передусім  для  ви-кладачів  наших  ВНЗ,  науков-ців-гуманітаріїв,  котрі,  як  ви-явилося,  будуть  залежати  від того, чи оберуть їхній курс сту-денти.  Вважаючи  сучасну  мо-лодь  спільнотою  досить  праг-матичною,  дехто  з  викладачів усерйоз  побоюється  за  влас-ні  курси  –  і  за  власне  міс-це  роботи.

Дивує,  що  вже  півроку,  як ухвалений  новий  Закон  «Про вищу  освіту»,  де  є  відповідні засади  про  вибір  студентами дисциплін  гуманітарного  ци-клу.  Цьому  передувало  трива-ле громадське обговорення, на якому  ламалися  списи  й  уяв-

лення  про  оптимальну  орга-нізацію  системи  вищої  осві-ти  України.  Важко  сказати, що  якісь  положення  там  про-сувалися  потай  і  з  явно  шкід-ницькою  метою.  А  тоді,  під час  громадського  обговорення проекту  закону,  такої  широкої дискусії – щодо загрози вибо-ру студентів – не виникло. Як і  тоді,  коли  закон  набрав  не-обхідну кількість депутатських голосів  у  залі  Верховної  Ради України.

Чому  ця  тема  стала  актуаль-ною  саме  сьогодні?  Можливо, ми  мусимо  констатувати,  що досить  багато  викладачів-нау-ковців  не  дуже-то  й  цікавлять-ся,  що  і  як  відбуватиметься  у сфері освіти, допоки щось нове не  почне  безпосередньо  впли-вати  на  конкретний  навчаль-ний  заклад,  на  реальну  кафе-дру  і  –  на  їхню  роботу.  (У такому  разі  новинкою  може стати  і  те,  що  максимальне навантаження  буде  знижене з  900  до  600  годин,  з  36  до  30 зменшиться  кількість  годин  в одному  кредиті). 

МОТивація Для виБОРУЙмовірно,  не  варто  поспішно боятися,  що  студенти  не  оби-ратимуть  філософію?  Адже багато  з  них  бажають  отри-

мати справді класичну універ-ситетську  освіту,  складовою якої  є  потужна  філософська підготовка.  А  філософам  вар-то  зважати  безпосередньо  на цільову  групу  –  молодь  – і  не  втомлюватися  мотиву-вати  її  хоча  б  простим  за-питанням:  а  чи  можу  я  бути по-справжньому  освіченою людиною,  якщо  не  знаю  фі-лософії?  Без  сумніву,  потріб-но  буде  переробляти  навчаль-ні  програми,  ставати  більш інтерактивними,  сучаснішими і  цікавими.  Тільки  так  можна стимулювати бажання студен-тів обирати цю дисципліну для вивчення. 

Можливо, для декого прості-ше  вимагати  від  Міністерства освіти і науки, щоб воно запро-вадило  певні  обов’язкові  для всіх  спеціальностей  дисциплі-ни.  Навіть  якщо  б  це  раптом сталося  і  МОН  видало  такий наказ  –  довести  невідповід-ність  цього  рішення  чинному законодавству буде нескладно. До  того  ж  маніпуляції,  спря-мовані  на  те,  щоб  позбавити студентів  реального  вибору, поза  сумнівом,  суттєво  змен-шать  привабливість  вишу  се-ред  абітурієнтів.  А  не  секрет, що  в  непростих  умовах  демо-графічної  «ями»  і  складнощів з  фінансуванням  більшість  ві-тчизняних  ВНЗ  серйозно  кон-куруватимуть  за  кожного  по-тенційного  студента. 

Ще  одне  питання  –  моти-вація  студентів.  Досить  багато викладачів, на жаль, вважають, що вони – як риба, що шукає, де  глибше,  –  обиратимуть,  де простіше. Тобто запишуться на ті  курси,  які  можна  скласти, не  докладаючи  особливих  зу-силь.  Але  керівники  вишів  не втомлюються говорити, що по-люють  на  «свого»  студента  – добре  вмотивованого,  орієнто-ваного на здобуття ґрунтовних знань. Чи не суперечать ці два твердження  одне  одному?  Во-чевидь, проблема мотивації мо-лоді  до  навчання  є  досить  гли-бокою  і  не  може  вирішитися простим нагромадженням нор-мативних  обмежень. 

Максим КОРОДеНКО, «Освіта України»

На  лекціях  з  філософії  часто  мож-на  почути  жарт:  мовляв,  справ-жній  чоловік  повинен  уміти  від-

різнити  Гоголя  від  Гегеля.  Чи  має  бути обов’язковим викладання предметів гу-манітарного циклу при підготовці бака-лаврів  нині?  Або,  образно  кажучи,  чи потрібна  філософія  інженеру?  Про  це, а  також  про  те,  як  планується  зміни-ти  навчальні  плани,  «ОУ»  запитувала  у людей,  які  безпосередньо  керують  на-укою  у  вишах.

сергій мямлін, проректор з наукової роботи дніпропетров-ського національного університету залізнич-ного транспорту імені академіка в. лазаряна:

– Переконаний, що повне або част-кове  скасування  викладання  предме-тів  гуманітарного  циклу  потрібно  ви-

рішувати  в  розрізі  повної  підготовки бакалаврів  (спеціалістів,  магістрів).  Не можна  «відривати»  окремий  предмет чи  цикл  предметів  від  загальної  сис-теми  освіти.  Нині  треба  зібрати  фа-хівців  і  на  рівні  міністерства  виріши-ти  питання,  які  стосуються  складової підготовки  і  гуманітаріїв,  і  «технарів», і  інших  напрямів. 

Сьогодні  частими  є  суперечки  у ЗМІ:  мовляв,  чи  так  уже  потрібна  ін-женерові  філософія?  Потрібна!  Я  ска-жу  більше  –  вкрай  необхідна.  Я  док-тор  технічних  наук,  маю  власні  праці з  філософії  у  техніці.  Знаю,  що  сучас-ному  інженеру  не  обійтися  без  філо-софського  мислення.  Це  –  невід’ємна частина  формування  інженерної  дум-ки,  методів  дослідження,  поглядів  на окремі  явища.  А  ось  обсяги  викладан-

ня  і  самі  програми  потрібно  адаптува-ти  до  сучасних  вимог  освіти  й  еконо-міки.  Можливо,  більше  годин  потрібно вивчати ті розділи філософії, які стосу-ються  методів  пізнання  і  дослідження. Це  сприятиме  якості  підготовки  май-бутнього  інженера.

віктор катрич, проректор з наукової роботи харківського на-ціонального університе-ту імені в.н. каразіна:

–  Науковці  нашо-го  університету  пере-конані: «ази» філософії потрібно знати не  лише  гуманітаріям,  а  й  «технарям». І  не  тільки  філософії,  а  й  інших  гума-нітарних  дисциплін.  Питання  лише  – в  якому  обсязі.  Повністю  скасовува-

ти  викладання  гуманітарних  предметів не  можна.  Варто  шукати  оптимальні можливості  зберегти  ці  дисципліни  у вишах.

Нині керівники усіх факультетів мір-кують  –  як  це  зробити.  Поки  що  зро-зуміло  одне:  викладання  гуманітарних предметів  не  скасують.

володимир БаШтовий, керівник відділу орга-нізації наукових дослі-джень національного педагогічного універси-тету імені михайла дра-гоманова:

– Ставлюся негативно до всіх мож-ливих  скасувань.  Так  ми  тільки  зву-жуємо,  обмежуємо  можливості  май-бутніх  спеціалістів.  До  того  ж  місія вишу  –  не  тільки  підготувати  фахів-ця  тієї  чи  іншої  спеціальності,  а  й  ви-ховати  культурну,  освічену  людину! 

фізика і лірика

вічні питання Є навіть у техніЦі!

одна з «гарячих» тем, що обговорюються нині в освітянській спільноті, – чи «виживуть» дисципліни, які стали необов’язковими для вивчення у виші. Зокрема – філософія.

ФілосоФське Питання

12 «Освіта України»тема

Гостра

Тож  як  триває  сьогодні освітній  процес  у  доне-цьких  школах?  Як  вижи-

вають  учителі  на  окупованій території, під обстрілами й без грошей?  Які  вони  мають  на-строї,  яким  бачать  майбутнє, чи  відчувають  тиск  з  боку  так званої  нової  влади?  На  ці  та інші запитання із дотриманням анонімності  погодилася  відпо-вісти  директор  однієї  з  доне-цьких  шкіл  Галина  Сподарен-ко (ім’я та прізвище змінені). З нашого  боку  умова  була  одна: повна  відвертість.  Бо  лише  за таких  обставин  спілкування має  сенс.  Незалежно  від  того, чи  приємними  для  нас  є  від-повіді. 

«СеКРеТНі МаТеРіали»– Галино Іванівно, переду-сім – спасибі, що погодилися відповісти на наші запитан-ня. Ви, напевно, знаєте про сумнозвісний наказ щодо не-розголошення інформації від 17 листопада минулого року, підписаний очільником струк-тури, що позиціонує себе як «міністерство освіти і нау-ки ДНР», паном Костенком. Там зазначено, що «передача любой информации о работе всех подразделений системы образования и науки ДНР в государство Украина будет рассматриваться как деятель-ность, направленная против Донецкой народной республи-ки». Далі міститься поперед-ження про те, що дані осіб, помічених у поширенні ін-формації, будуть передані до «МГБ ДНР» для вживання від-повідних заходів… Мабуть, у процитованому наказі йдеть-ся, скажімо, про скрутне ма-теріальне становище вчителів. Адже гроші Вам так і не пла-тять?

–  На  жаль,  ситуація  з отриманням  заробітної  плати у  нас,  безумовно,  катастро-фічна.  Україна  останній  раз нам  виплатила  кошти  у  черв-ні.  Наприкінці  вересня,  напе-редодні  Дня  вчителя,  від  ДНР надали  допомогу  –  три  тися-чі  гривень.  Зовсім  нещодавно була ще одна виплата – неве-лика  частина  від  тарифікації. Але  того,  що  ситуація  дуже важка, не приховуємо, навпа-ки  –  обговорюємо  всюди,  де можливо.  З  пенсіями  –  так само.  Виплати  для  пенсіоне-рів  почалися  з  грудня  і,  ска-жімо,  ще  не  до  всіх  дійшли. Тому  дуже  багато  запитань  у людей,  які  все  життя  працю-вали  на  країну  і  залишились тепер  без  нічого. 

– А як Ви взагалі виживаєте в таких умовах? Для мене це є загадкою…

–  Виживають  усі  по-різному.  Знаєте,  відбулася дуже  потужна  переоцінка цінностей.  Такі  трагедії  дове-лося  пережити…  Але,  тим  не менше,  якісь  ціннісні  момен-ти стосовно єднання і взаємо-допомоги  –  вони  нібито  ви-кристалізувалися. Ми в школі нині  видаємо  власними  сила-ми  газету,  там  є  дитячі  роз-думи  щодо  того,  що  з  нами 

всіма  трапилося  за  цей  час, як  ми  змінилися.  І  наскільки почали  по-іншому  ставитися до  матеріальних  благ.  У  нас  є вчителька,  яка  в  жовтні  зали-шилась  на  вулиці  у  шкарпет-ках  і  домашньому  халаті  –  із шестирічним  сином  на  руках. Снаряд  влучив  у  газову  тру-бу,  і  будинок  згорів  майже моментально,  жінка  встигла 

лише  схопити  дитину  і  вибіг-ти.  І  те,  як  люди,  котрі,  мож-ливо,  навіть  ніколи  не  спіл-кувалися  із  цією  вчителькою, допомагали їй – починаючи з одягу  і  нижньої  білизни  і  за-кінчуючи  крупою…  Ви  знає-те,  я  і  тепер  плачу,  згадуючи. Дуже  страшно  і  важко  –  пе-режити  це.  Але,  мабуть,  це випробування,  що  нам  дано долею. 

– Я пам’ятаю у соцмережах фото цього хлопчика на тлі зруйнованого будинку. Яка подальша доля родини?

–  Мама  працює.  Знайшли їй  житло  –  в  Донецьку  сьо-годні багато порожніх квартир. Ті,  хто  виїхали,  здають  або  на-віть  віддають  безкоштовно.  А дитину  вивезли  до  родичів  на територію,  що  контролюється Україною.  І  слава  Богу,  в  доб-рий  час. 

ПОЇхаТи Не МОжНа ЗалиШиТиСь– Якщо не секрет, а чому Ви особисто не поїхали звідти?

–  Є  кілька  причин.  По-перше,  є  зобов’язання  щодо своїх  близьких.  Це  мати  й батько  похилого  віку,  які  без мене  не  виживуть.  Виїжджа-ти  усім  разом  –  це  теж  не той  формат,  що  дасть  змогу створити  для  них  хоч  якісь 

елементарні  умови,  бо  вони потребують  особливого  до-гляду.  Плюс  фінансовий  бік питання. Щоб виїхати, потріб-ні  гроші,  яких  просто  немає. Сьогодні,  коли  ми  живемо без  зарплат  і  пенсій,  говори-ти  про  те,  щоб  їхати  кудись, до  того  ж  якщо  немає  близь-ких, які могли б прийняти, не доводиться…  Тобто  дуже  ба-

гато  таких  моментів,  котрі  є фактором,  що  стримує.  І  не врахувати їх було неможливо. 

– А взагалі багато вчителів по-їхало? Зокрема, з вашої шко-ли? І як відбувається навчаль-ний процес?

–  Певна  динаміка  була  у серпні  й  вересні:  люди  роз-раховувались  і  їхали.  Хтось просто  просив  надати  від-пустку  без  збереження  заро-бітної  плати  на  період  про-ведення  АТО.  Але  багато  з тих,  хто  їхав  з  надією,  що  це все  скоро  закінчиться,  неза-баром…  повернулися,  бо  не знайшли  на  новому  місці  за-собів для існування. Тут у лю-дей  хоча  б  є  житло.  Сьогодні наша  школа  функціонує,  пе-дагоги  ходять  на  роботу,  хоч артобстріли  у  нашому  райо-ні  достатньо  активні.  Намага-ємося робити все, щоб ті діти, які  залишились  у  Донецьку, не  відчували  себе  обділени-ми,  мали  можливість  хоча  б отримати  освіту.

Якщо  похід  до  школи  не  за-грожує  життю  дитини,  то  уро-ки  проводяться  безпосеред-ньо  в  закладах,  як  і  раніше. Наша  школа,  на  жаль,  розта-шована  практично  на  пере-довій.  Тому  навчання  –  ди-станційне. Відбувається воно у двох  форматах:  є  сайт,  на  яко-

му  розміщуються  домашні  за-вдання,  на  електронну  пошту школи приходять відповіді. Та-кож  ми  працюємо  з  дітьми  під час  консультацій.  Тобто  якщо є  можливість,  ти  можеш  взає-модіяти  через  інтернет,  якщо її  немає  –  можеш  приходи-ти  до  школи  на  консультації. Ось  таке  індивідуалізоване  на-вчання. 

«Ми вСі Давали КляТвУ гіППОКРаТа»

– За Вашими спостереження-ми, чи є серед учителів побою-вання, що коли Донецьк повер-неться під контроль України, вони матимуть, скажімо, не-приємності за те, що працю-вали в період окупації під егі-дою «МоН ДНР»?

–  Моя  думка  і  думка  біль-шості  моїх  колег  така:  наша  мі-сія  –  це  дати  освіту  дітям.  У яких би умовах ми її не викону-вали. Це як клятва Гіппократа у лікарів.  Як  би  там  не  було,  але якщо  ти  вчитель  –  маєш  ним залишатися. Навіть у 90-ті, коли були  серйозні  економічні  про-блеми, педагог не мав морально-го  права  вийти  на  страйк,  тому що  його  місія  –  бути  з  дітьми. І  те,  що  ми  зараз  робимо,  на моє переконання – є подвигом (як  би  пафосно  це  не  звучало). Коли  доросла  самодостатня  лю-дина,  котра  розуміє  всі  ризики і  проблеми,  які  може  потягнути за собою виконання своїх функ-ціональних обов’язків, іде навіть не  просто  на  роботу,  а  –  жити серед  своїх  учнів,  і  дає  їм  якесь відчуття  впевненості  й  надії.  Як на  мене,  за  такі  речі  не  може бути  побоювань…

– Є інформація, що донецькі освітяни зазнають неабияко-

го тиску з боку керівництва ДНР, зокрема місцевого мініс-терства освіти…

–  Можу  сказати  лише  те, що стосується конкретно мене. Я  особисто  тиску  не  відчува-ла.  Працюю  за  своїм  розумін-ням  і  бажанням,  проводжу  ту освітню  роботу  з  учителями, яку  вважаю  за  потрібне.  Кон-цепція  школи,  якісь  ключові моменти  –  з  точки  зору  ду-ховних  орієнтирів  –  не  супе-речать  тим  речам,  які  мені  хо-тілося  б  зберегти. 

– Маю на увазі політичну складову, поширення у шко-лах проросійської пропаганди, поруч із викоріненням усьо-го українського, починаючи з мови.

–  Стосовно  мови:  школи і  класи  з  українською  мовою навчання  мали  алгоритм  –  ми збирали  від  кожної  родини  за-яви,  в  яких  просили  вказати, чи  хочуть  вони  зберегти  укра-їнську  мову  навчання  своїх  ді-тей  або  воліють  змінити  її  на російську.  Тому  в  нас  лишили-ся  класи  з  українською  мовою навчання. Є батьки, які написа-ли, що хочуть зберегти навчан-ня дітей українською. Такі про-хання  були  задоволені. 

– І багато лишилось у Доне-цьку таких батьків?

–  Мені  складно  порахува-ти  у  межах  міста,  але  в  ціло-му  це  десь  одна  третина  від тих,  чиї  діти  раніше  навчали-ся  українською.  Тут  є  нюанси. Коли  в  початковій  школі  учні йшли  на  українську  форму  на-вчання,  були  певні  складнощі: хтось  хотів,  хтось  не  хотів,  ко-гось  ми  дуже  активно  переко-нували  зберегти  наступність мови у навчанні – у школі піс-ля  дитячого  садка.  Але  для  ро-сійськомовного  регіону  це  за-вжди було проблемою. І тим не менш, є контингент батьків, які хочуть,  аби  дитина  навчалась українською.  Для  багатьох  ар-гументом  стало  те,  що  вона  з першого  класу  опановує  знан-ня  українською,  тож  повинна закінчити навчання тією самою мовою. 

ПО аТеСТаТ – ДО УКРаЇНи– За якими підручниками Ви сьогодні навчаєте?

–  У  нашій  школі,  звісно, за  українськими.  Інших  у  нас немає.  На  початку  нового  на-вчального  року  вийшов  наказ, де  йшлося,  що  ми  зберігаємо навчальні  плани  й  програми України. 

– Говорили, що в Донецьку об-ласть нещодавно завезли пар-тію російських підручників. І це, мовляв, був тільки перший транш...

–  Думаю,  що  це  пов’язано ось  із  чим.  Скажімо,  клас  на-вчався  українською,  однак нині  багато  батьків  написали, що  хотіли  б  перейти  на  росій-ську  мову  вивчення  предметів. А  необхідних  українських  під-ручників  –  немає  і  ніде  взя-ти.  Можливо,  ті  книжки  за-возилися  для  таких  дітей.  До того  ж  постраждала  матері-

«оу» ще не друкувала інтерв’ю із працівниками освіти, які залишилися на окупованих територіях. узагалі, «вісті з того світу», що стосуються освітянських реалій, надходять до нас дозовано і зазвичай або мають різко негативну (на наше сприйняття) тональність, або навіть холодять кров. Детальної ж і відвертої розмови досі не траплялося. Почасти – через те, що люди, які лишилися там, не хочуть чи просто побоюються спілкуватися з київськими журналістами. Проте, не лише це. складається враження, що між зоною ато та іншими територіями україни стосовно освіти виникла «залізна завіса». офіційно вважається, що навчальний рік на окупованих територіях так і не розпочався. але не варто вдавати, що їх немає – тих освітян, котрі не переїхали на контрольовану україною територію. вони є. Живуть, працюють, навчають дітей. і вважають, що рідна країна про них забула. між тим, інша – сусідня – часу даремно не гає, та «під шумок» снарядів усе ширше й привітніше розкриває «братні» обійми…

віДнесені «градом»

13№ 3-4, 26 січня 2015 рокутема

Гостра

ректора херсонського державного університету.у конкурсі можуть брати участь громадяни україни, які вільно володіють українською мовою, мають учене звання та науковий ступінь і стаж роботи на посадах науково-педагогічних праців-ників не менш як десять років.

строк подання заяв – два місяці з дня опублікування оголошення.особи, які бажають узяти участь у конкурсі, подають такі документи: заяву, особо-вий листок з обліку кадрів з фотографією, автобіографію, копії документів про вищу освіту, наукові ступені та вчені звання, довідку про проходження попереднього (пе-ріодичного) психіатричного огляду, яка видається відповідно до Порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженого Поста-новою кабінету міністрів україни від 27 вересня 2000 р. №1465 («офіційний вісник україни», 2000 р., №39, ст. 1656); копію паспорта, засвідчену претендентом; копію трудової книжки.

документи надсилати на адресу: 01135, м. київ-135, проспект перемоги, 10, міністерство освіти і науки україни. телефон для довідок: 481-32-35.

директора державного вищого навчального закладу «харківський коледж текстилю та дизайну».

у конкурсі можуть брати участь громадяни україни, які вільно володіють українською мовою і мають стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників або педагогічної роботи у ви-щих навчальних закладах не менш як десять років.

строк подання заяв – два місяці з дня опублікування оголошення.особи, які бажають узяти участь у конкурсі, подають такі документи: заяву, особовий листок з обліку кадрів з фотографією, автобіографію, копії документів про вищу освіту, наукові ступе-ні та вчені звання (за наявності), довідку про проходження попереднього (періодичного) пси-хіатричного огляду, яка видається відповідно до Порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженого Постановою кабінету міністрів україни від 27 вересня 2000 р. №1465 («офіційний вісник україни», 2000 р., №39, ст. 1656); копію пас-порта, засвідчену претендентом; копію трудової книжки.

документи надсилати на адресу: 01135, м. київ-135, проспект перемоги, 10, міністерство освіти і науки україни. телефони для довідок: 481-47-92, 481-32-35.

МіНіСТеРСТвО ОСвіТи і НаУКи УКРаЇНи ОгОлОШУЄ КОНКУРС На ЗаЙНяТТя ПОСаДи:

МіНіСТеРСТвО ОСвіТи і НаУКи УКРаЇНи ОгОлОШУЄ КОНКУРС На ЗаЙНяТТя ПОСаДи:

Ціл

ком

оф

іцій

но

Ціл

ком

оф

іцій

но

альна  база  багатьох  закладів. У  деяких  зруйновані  бібліоте-ки  і  діт лахи  взагалі  залишили-ся  без  підручників. 

– Які атестати видаватимуть 11-класникам цьогоріч? Що там буде написано? Яка країна зазначена? Напевно, не ДНР, яка ніким у світі не визнана?..

–  Закономірно,  що  там  має бути написано «Україна», адже за  всіма  міжнародними  норма-ми, якщо дитина 10-11 років на-вчалася  у  певній  країні,  то,  не-залежно  від  того,  що  відбулося в  останній  рік,  це  зобов’язує по  відношенню  до  такого  учня  видати йому документ України. Наразі  розглядається  насампе-ред  використання  школярами можливості  екстернатом  отри-мати  оцінки  за  11  клас  і  атес-тати  України.  Дитина  може виїхати  на  територію  Украї-ни,  там  зареєструватися  і  про-йти  всі  необхідні  процедури для  того,  щоб  отримати  укра-їнський  атестат. 

виЗНачеНО ПеРехіДНиМ– На сайті МоН ДНР є інфор-мація про те, що із цього року в донецьких школах вводяться російські стандарти. Ви отри-мували якісь вказівки із цьо-го приводу?

–  Поки  що  жодного  додат-кового  наказу  стосовно  того, що  будуть  російські  стандарти, нам  не  повідомляли.  Цей  рік визначено  перехідним.  Мож-ливо,  йдеться  про  якісь  точко-ві  позиції  чи  плани  на  наступ-ні  роки…  Впевнена:  поки  що, посеред  навчального  року,  ані програми,  ані  плани  змінюва-тися  не  будуть. 

– Там ще написано, що буде перекваліфікація вчителів, пе-рехід на 5-бальну систему…

–  Я  так  розумію,  що  це треба  саме  для  того,  аби  в  по-дальшому підтвердити атестати ДНР  російськими  стандартами з метою створити єдиний освіт-ній  простір. 

– Єдиний простір – з Росією, а не з Україною?

–  На  жаль,  Україна  ніяк  не реагує  на  те,  що  відбувається.

– Як, на Ваш погляд, вона має реагувати?

–  Виплатити  заробітну  пла-ту  вчителям,  хоча  б  за  липень, 

серпень, вересень… Принаймні це  ті  моменти,  які  допомогли  б людям розуміти, що вони пере-бувають в одному просторі, що їх не забули, що вони потрібні. 

– Донецькі вчителі обража-ються?

–  Я  не  знаю,  чи  слово  «об-раза» тут є доречним. Коли лю-дина  оформлялася  на  роботу, вона писала заяву в українській державі. Ніхто її з тої роботи не звільнив.  Сама  вона  не  пішла. Так,  ми  пройшли  через  пере-підпорядкування.  Але  це  було у  жовтні.  За  чотири  місяці,  що йому передували, нам усе «про-бачили».

Між ДвОх вОгНів– Які настрої серед учителів сьогодні превалюють? Проро-сійські, проукраїнські чи все одно, в якій країні жити і хто біля керма?

–  Настрої  –  найрізнома-нітніші.  Це  все  дуже  індивіду-альне.  В  кожного,  навіть  дити-ни,  є  своя  особиста  історія,  і вона  надто  сильно  впливає  на сприйняття  того,  що  відбува-ється.  Найбільше  бажання  не тільки  в  учителів,  а  й  узагалі  в усіх  жителів  Донецька  –  зви-

чайно, мати мирне небо над го-ловою. Це – ключовий момент. У  будь-якому  разі  ми  повинні забезпечити  хороше  майбут-нє  для  власних  дітей.  Ми  нині активно  спілкуємося  з  іншими школами,  моніторимо  освіт-ні  конкурси,  взагалі  беремо участь  усюди,  де  можна,  тому що нам цього дуже бракує. Пи-шемо листи своїм ровесникам і в  Росію,  і  в  Україну.  І  нам  ні-хто не давав таких вказівок. Ми самі знаходили можливість роз-повісти про наш біль. Дуже хо-четься,  щоб  почули  твій  голос, почули, що ти переживаєш, що відчуваєш,  йдучи  на  роботу  під бомбардуванням,  коли  прикри-ваєш  своїм  тілом  дітей  або  ве-деш їх до бомбосховища під об-стрілами…

Хочу  сказати,  що  політич-ний  момент  у  взаємовідноси-нах – це не формат сьогодніш-нього  дня.  Нині  люди  повинні підтримувати  одне  одного.  Бо та  трагедія,  через  яку  довело-ся пройти, дозволяє переоціни-ти  і  своє  власне  життя,  і  свої стосунки  з  людьми  та  з  Богом. Коли  прилітають  снаряди  – складно думати про те, хто пер-ший  почав  і  з  якого  боку  вони летять.  Ти  відчуваєш  факт  цієї 

трагедії.  Коли  йдуть  військові дії  –  у  них  беруть  участь  оби-дві  сторони. 

Окрім  того,  хотілося  б  зро-зуміти  ставлення  до  нас  укра-їнської  влади.  Як  вони  нас  сьо-годні  сприймають?  Є  питання, пов’язані  із  соціальним  захис-том  наших  дітей,  тими  сами-ми  атестатами.  Можливо,  буде створена  якась  робоча  група щодо  домовленостей  і  взаєм-них  зв’язків  в  освітньому  про-сторі.  І  як  узагалі  далі  житиме-мо?  Що  бачиться,  планується, 

як  розуміється?  Які  в  нас  мо-жуть  бути  перспективи,  хоча б  щодо  сумісної  діяльності  пе-дагогів.  Адже  є  дуже  багато контактів  (скажімо,  особисто в  мене)  –  з  педагогами  з  усі-єї  України,  з  людьми,  з  якими ми  проводили  безпосередньо наукову  діяльність.  Чи  є  заці-кавлення  у  збереженні  таких контактів? 

– А як Ви самі бачите своє майбутнє?

–  Знаєте,  нещодавно  наші учні  вирішили  взяти  у  мене інтерв’ю  для  шкільної  газе-ти.  З  приводу  наших  планів  і перспектив.  Я  сказала:  у  нас 

сьогодні  найголовніший  план  і найголовніша задача – це мир. Усі  інші позиції – що ми буде-мо планувати, загадувати і як до цього йти – ми визначатимемо тільки  тоді,  коли  настане  мир. Говорити  про  якісь  інші  речі, коли  триває  війна,  дуже  склад-но. Все одно всі думки поверта-ються  до  цього  великого  болю.

ПіСляМОваМожливо,  це  інтерв’ю  викли-че  у  читачів  багато  думок,  зо-крема  –  полярних.  Це  –  пе-редбачуване.  Народна  мудрість стверджує: «Ситий голодного не зрозуміє».  Так  само  ті,  хто  має всебічний  захист  держави,  те-плий  дім,  гарантовану  зарплату щомісяця і мирне небо над голо-вою,  не  можуть  повною  мірою зрозуміти  людей,  позбавлених цих  простих  загальнолюдських принад.  (До  речі,  будинок  на-шої  співрозмовниці  був  ущент зруйнований  артобстрілами  ще влітку.)  У  світі  є  не  лише  чор-ні  й  білі  кольори. 

У  будь-якому  разі  освітяни, які живуть  і працюють на оку-

пованій  території,  –  це  теж громадяни  України.  Незважа-ючи  на  те,  що  нині  (сподіва-ємося,  тимчасово)  підпорядко-вані  так  званому  міністерству самопроголошеної  й  ніким  не визнаної  «республіки»  з  озна-ками  терористичного  угру-повання.  Зрештою,  багато нормальних людей, зокрема – педагогів, сьогодні відірвані від України,  ніби  віднесені  «Гра-дом»  по  той  бік  добра.  Але  ці люди  все  одно  залишаються невід’ємною  частиною  укра-їнської  спільноти. 

спілкувалася Наталія КУлиК, «Освіта України»

НАйбільше бАжАННя Не тільки в Учителів, А й УЗАгАлі в Усіх жителів дОНеЦькА – Це, ЗвичАйНО, МаТи МиРНе НеБО НаД гОлОвОю

14 «Освіта України»тил

надійний

цей  хлопець  –  такий ньюзмейкер,  що  кращо-го годі й бажати. Як спра-

ведливо  зазначив  Вахтанг Кі-піані,  розміщуючи  на  своїй сторінці  у  Facebook  інформа-цію про цей подарунок бійцям АТО, «Павло островський, ро-дом  із  Дружківки  Донецької області,  студент  Магістер-ської  програми  з  журналісти-ки  Українського  католицького університету,  купив  безпілот-ник  для  війська,  використав-ши  стипендію,  отриману  для дослідження  діаспорної  преси під  час  стажування  у  Чикаго в  Ukrainian  National  Museum. У  цій  новині  все  прекрасно!». Саме  непростий  час  –  «най-лакмусовіший»  для  проявів людяності і турботи про ближ-нього,  якими  дивує  багато  хто з  «пересічних  українців»:  на додачу  до  героїзму  захисників на  сході  ця  лавина  хороших справ утворює справді критич-ну  масу  добра.

ЗаКОхавСя У львівУ Донецьку Павло вчився спо-чатку  в  ліцеї  «Лідер»,  потім  – у  ліцеї  при  Донецькому  націо-нальному  університеті.  2008 року почав опановувати спеці-альність  журналіста  в   ДонНУ, здобув ступінь бакалавра. А по диплом  спеціаліста  поїхав…  у Львів. 

–  За  півроку  до  того,  як переїхав  до  Львова,  я  побу-вав там уперше, – згадує хло-пець.  –  Приїхав  як  турист  – і  буквально  закохався.  У  мене там  не  було  друзів  чи  знайо-мих,  до  яких  я  міг  би  завітати, проте  почувався  в  цьому  місті дуже  комфортно,  його  жителі такі  привітні.  З  перших  хви-лин  відчув:  це  місто  –  «моє», у  ньому  хочеться  залишитися. 

На  користь  переїзду  до  міс-та  Лева  було  і  те,  що  в  2012-му вартість  навчання  в  магістра-

турі Львівського національного університету  імені  Івана Фран-ка була в кілька разів нижчою, 

ніж  у  ДонНУ.  У  ЛНУ  сту-дент  отримав  диплом  спе-ціаліста,  а  на  магістер-ську  програму  вступив 

до  Українського  като-лицького  університету: тут,  він  вважає,  дуже потужна  магістерка  з 

журналістики.Саме  як  студент  цьо-

го  закладу  –  спадкоєм-ця  Греко-католицької  бо-

гословської  академії,  закритої після  приходу  в  1939-му  ра-дянських  військ  у  Галичину та  відновленої  вже  у  роки  не-залежності  України,  –  Пав-ло  Островський  поїхав  на  на-укове  стажування  в  Чикаго. Таке право він здобув як один із  двох  переможців  Конкур-су  наукових  проектів  магіс-терської  програми  з  журна-лістики. 

– Це змагання проводить-ся щороку, студенти подають проекти  наукових  робіт,  ме-тою  яких  є  написання  ма-гістерського  дослідження  на матеріалах  Українського  на-ціонального  музею  в  Чика-го.  Я  обрав  тему  «Еволюція української  діаспорної  пре-си  США  40–50-х  років  ХХ століття»,  –  розповів  пе-

реможець.  –  Автори  двох найкращих  робіт  упродовж місяця  проходять  стажуван-ня в Українському національ-ному  музеї  в  Чикаго.  Цьому фінансово  й  організаційно сприяє  діаспора,  вона  надає потужну  підтримку.  До  того я  майже  не  бував  за  кордо-ном, тому відчутно розширив світогляд.

УСі ЗУСилля – На ДОПОМОгУ аРМіЇУ  Чикаго  переможці  конкур-су-2014  Павло  Островський  і його  однокурсниця  ольга Пе-рехрест  не  лише  працювали  в архівах  музею,  а  й  встигли  ба-гато  чого  поза  ним.  Приміром, побували  у  студії  радіо  «Укра-їнська хвиля» на прямому ефі-рі, відвідали чиказьку прем’єру стрічки  олеся Саніна  «Пово-дир»  і  погуляли  на  Андріїв-ських  вечорницях. 

Павло  каже,  що  мав  мож-ливість  побачити  більше  –  їх запрошували в інші міста Аме-рики,  до  Канади.  Але  стипен-

дію,  600  доларів,  він  вирішив витратити  на  щось  корисне для  армії:

– Я подумав, що не викорис-товуватиму гроші на канадську візу або поїздки Америкою: всі зусилля  й  ресурси  нині  треба спрямовувати  на  допомогу  ар-мії.  Бійці  здобувають  нашу  пе-ремогу.  Оскільки  я  не  в  армії, то  допоможу  їй,  чим  зможу. 

Замість  того,  щоб  витрача-ти  ці  кошти,  хотів  докласти ще  своїх  –  кількасот  доларів у  кишені  мав,  відбуваючи  на стажування.  А  частинка  суми, необхідної  для  купівлі  безпі-лотника,  стала…  подарунком.

–  Куратор  нашого  стажу-вання  Марія Климчак  запро-сила  нас  із  Олею  на  переда-чу  радіо  «Українська  хвиля», яка  щотижня  виходить  в  ефір уже  більш  як  півстоліття,  – розповідає  Павло.  –  Звісно, ми  говорили  про  ситуацію  в 

Україні,  про  війну  на  Донба-сі.  Після  ефіру  до  музею  при-йшла  жіночка,  яка  слухала  цю передачу,  і вручила нам по сто доларів.  Українська  діаспора в  Чикаго  –  це  фантастичні люди,  привітні,  які  дуже  те-пло  нас  приймали!

авТОМаЙДаН… чиКагО!Хлопець  був  надзвичайно  зди-вований  підтримкою,  котру діаспоряни  не  втомлюють-ся  надавати  Україні:  рік  тому допомагали  Майдану,  тепер  – бійцям  АТО.  На  переконання Павла,  попри  те,  що  між  нами велика  відстань  «у  просторі  та часі»,  українці  за  кордоном  не стоять  осторонь  нинішніх  по-дій.  І  борються  за  те  саме, просто  за  тисячі  кілометрів. А  словники  нашої  української мови,  мабуть,  не  так  сильно різняться,  коли  і  за  океаном є  поняття  «Автомайдан».  «Ав-томайдан  Чикаго»  –  розрив шаблону,  так?  Тим  часом  ав-томобілісти-діаспоряни  в  міс-ті  самоорганізувалися  на  зра-

зок киян і вирішили проводити благодійні  заходи,  щоб  зібрані кошти  передавати  в  Україну. Були  й  автопробіги  з  тризу-бами  на  капотах  і  жовто-бла-китними  та  червоно-чорними прапорами.

–  Нами  опікувалися  Укра-їнський  національний  му-зей  та  Українська  католицька освітня  фундація,  –  пояснює Павло.  –  Це  «друзі»  нашого університету.  В  освітній  фун-дації  працює  Сергій Михай-люк,  котрий  тісно  взаємодіє із  чиказьким  Автомайданом. Я  розповідав  йому  про  задум привезти  щось  корисне  для армії  –  щоправда,  тоді  думав про  «Целокс».  Потім  порадив-ся  з  хлопцями  із  81-ї  десантно-штурмової  бригади,  що  дисло-кується  у  моєму  рідному  місті Дружківка: автомайданівці ска-зали, що допоможуть придбати аптечки чи спальники, чи рюк-

заки,  берці  або  натівську  фор-му – одне слово, будь-що. Або міг  привезти  безпілотник  – але тоді нічого більше. Хлопці з підрозділу відповіли: «Бери без-пілотник!  Це  реально  важливі-ше».  Я  згоден  –  це  незамін-на  річ  для  аеророзвідки.  Адже може врятувати… хоч увесь ба-тальйон.  Та  навіть  якщо  бодай одне життя – уже ця ідея буде недаремною. 

Автомайданівці  допомо-гли  придбати  квадрокоптер зі  знижкою:  якщо  початкова вартість  БПЛА  –  1000  дола-рів,  Павло  заплатив  за  нього 520. У середині грудня він за-інтригував друзів, написавши на  своїй  сторінці  у  Facebook: «Тепер я можу сказати точно, що моя поїздка була недарем-ною». Потім там з’явилося ба-гато  посилань  на  ту  новину, яку  поширював  і  Вахтанг  Кі-піані. І посипалася лавина ко-ментарів.  Про  вчинок  свого колишнього  студента  знали  і викладачі  ДонНУ:  «Це  ж  не просто  Павло  Островський 

«родом  із  Дружківки  Доне-цької  області»  –  це  наш  сту-дент-журналіст, ми його чоти-ри  роки  навчали!  Молодець, Пашо!» 

НехаЙ «СеПаРи» і Не МРіюТь!На  початку  січня  з’явився  но-вий  допис:  «Цей  дрон  –  клас-на  штука,  він  піднімається  в повітря  на  200  метрів  (можна й  вище,  але  в  полі,  без  радіо-перешкод або з підсилювачем), передає картинку в онлайні по Wi-Fi  на  планшет  або  смарт-фон  і вміє повертатися на міс-це запуску по заданих коорди-натах  GPS.  Він  має  ще  багато корисних функцій, хіба що ви-шивати  хрестиком  не  вміє… Сьогодні  на  українському  віче в  Дружківці  передав  безпілот-ник  командуванню  81-ї  брига-ди,  дроном  керуватимуть  тол-кові хлопці. На днях я проведу 

інструктаж – і можна за-пускати на розвідку. Спо-діваюся,  це  диво  з  про-пелерами  не  раз  врятує життя  нашим  воїнам.  І служитиме  до  перемо-ги!»

З бійцями Паша позна-йомився  під  час  переда-

чі  апарата:  «знайшлися»  за-вдяки  волонтерам.  За  словами студента,  у  Дружківці  нині  діє потужний  волонтерський  рух, допомагають  не  лише  військо-вим,  а  й  переселенцям.  Він  не був удома з Дня Незалежності і  з  приємністю  констатує:  «За цей  час  тут  багато  чого  зміни-лося». Гордий хлопець і з того, що  тепер  у  цьому  місті  на  До-неччині  щотижня  проводяться збори  української  громади. 

–  На  вічі  й  відбулася  пе-редача  дрона  командуванню бригади,  –  розповідає  сту-дент.  –  За  нього  відповідають два  бійці,  вони  вже  керують безпілотником  краще  за  мене: запустили і, що навіть важливі-ше,  здійснили  ідеальну  посад-ку.  Я  спокійний  –  техніка  у надійних  руках.  Дуже  радий, що  зміг  допомогти  бригаді  й ця  поміч  виявилася  доречною для  армії.  Сподіваюся,  це  під-вищить  її  боє здатність.  Крім того,  так  я  допомагаю  і  рід-ному  місту:  ці  десантники  – найкраща  гарантія  того,  що сюди не повернеться ДНР. Не-хай  «сепари»  і  не  мріють!

валентина СОРОКа, «Освіта України»

стипендіЮ – на беЗПілотник

студент із Донеччини, який навчається у львові, під час стажування у сша на зекономлену стипендію придбав квадрокоптер для десантно-штурмової бригади, що дислокується в його рідному місті.

У ДРУжКівці НиНі ДіЄ ПОТУжНиЙ вОлОНТеРСьКиЙ РУх, ДОПОМагаюТь Не лиШе віЙСьКОвиМ, а Й ПеРеСелеНцяМ. і теПер У ЦьОМУ Місті НА дОНеччиНі ЩОтижНя відбУвАються ЗбОри УкрАїНськОї грОМАди

– Це змагання проводить-ся щороку, студенти подають проекти  наукових  робіт,  ме-тою  яких  є  написання  ма-гістерського  дослідження  на матеріалах  Українського  на-ціонального  музею  в  Чика-го.  Я  обрав  тему  «Еволюція української  діаспорної  пре-си  США  40–50-х  років  ХХ століття»,  –  розповів  пе-

інструктаж – і можна за-пускати на розвідку. Спо-діваюся,  це  диво  з  про-пелерами  не  раз  врятує життя  нашим  воїнам.  І служитиме  до  перемо-ги!»

З бійцями Паша позна-йомився  під  час  переда-

чі  апарата:  «знайшлися»  за-вдяки  волонтерам.  За  словами студента,  у  Дружківці  нині  діє 

У ДРУжКівці НиНі ДіЄ ПОТУжНиЙ вОлОНТеРСьКиЙ У ДРУжКівці НиНі ДіЄ ПОТУжНиЙ вОлОНТеРСьКиЙ У ДРУжКівці НиНі ДіЄ

РУх, ДОПОМагаюТь Не лиШе віЙСьКОвиМ, РУх, ДОПОМагаюТь Не лиШе віЙСьКОвиМ, РУх, ДОПОМагаюТь

а Й ПеРеСелеНцяМ.Не лиШе віЙСьКОвиМ, а Й ПеРеСелеНцяМ.Не лиШе віЙСьКОвиМ,

і теПер У ЦьОМУ Місті НА дОНеччиНі ЩОтижНя відбУвАються ЗбОри УкрАїНськОї грОМАдиЩОтижНя відбУвАються ЗбОри УкрАїНськОї грОМАдиЩОтижНя відбУвАються

турі Львівського національного університету  імені  Івана Фран-ка була в кілька разів нижчою, 

ніж  у  ДонНУ.  У  ЛНУ  сту-дент  отримав  диплом  спе-ціаліста,  а  на  магістер-ську  програму  вступив 

до  Українського  като-

потужна  магістерка  з журналістики.

го  закладу  –  спадкоєм-ця  Греко-католицької  бо-

гословської  академії,  закритої після  приходу  в  1939-му  ра-дянських  військ  у  Галичину та  відновленої  вже  у  роки  не-

стипендіЮ

15№ 3-4, 26 січня 2015 рокуексПерта

дУмКа

–Перша  лабораторія  технічних засобів  навчання  була  ство-рена  в  Київському  політех-

нічному інституті, – згадує професор Левківський.  –  У  далекому  1981  році я розпочав роботу на посаді старшого інженера,  завідувача  лабораторії  від-ділу  технічних  засобів  навчання  Мі-ністерства вищої і середньої спеціаль-ної  освіти  УРСР.  Тоді  був  «бум» технічного оснащення навчаль-них  закладів,  і  на  цю  ланку роботи  покладалися  вели-кі  надії.  Так  само  і  сьогод-ні  –  ми  не  можемо  «віді-рвати» дітей від комп’ютерів та  планшетів.  А  спільні  до-слідження  педагогів  та медиків,  зокрема,  які  ми проводили,  довели:  дити-ні  не  слід  працювати  за комп’ютером  більше  30 хвилин  –  це  призводить до  численних  хвороб  на-віть  у  молодому  віці.  Чи в  усіх  навчальних  закла-дах  стежать  за  здоров’ям дітей?  І  чи  дотримуються виробники  засобів  навчання встановлених  санітарно-гігієнічних вимог?  Звісно,  з  розвитком  техніч-них  засобів  чинні  санітарні  норми слід  негайно  оновити.  Та  й  більшу увагу  приділяти  психолого-педагогіч-ній  експертизі,  яку  проводить  МОН. 

– Разом з упровадженням техноло-гічних засобів модернізували і зміст освіти?

–  Так,  але  основні  процеси,  про  які доцільно  говорити,  відбувалися  дещо пізніше. У Радянському Союзі студенти опановували  науковий  комунізм,  істо-рію КПРС і ще низку таких дисциплін. Тому  коли  Україна  стала  самостійною державою,  постало  питання  щодо  роз-робки  своїх  національних  стандартів. Перед цим, відповідно, треба було роз-робити  концепції. 

Ми  вивчали  досвід  усіх  ВНЗ  нашої держави,  зарубіжних  закладів  осві-ти  та  розробили  напрями  підготов-ки  фахівців  з  гуманітарного  блоку: філософський,  юридичний,  історич-ний  тощо.  Зазначу,  що  вишам  нічого не  нав’язувалося,  підхід  був  демокра-тичним.  Із  запропонованого  переліку кожен  вищий  навчальний  заклад  міг обрати  ті  дисципліни,  які  були  прита-манні  йому  або,  скажімо,  регіону. 

– Сьогодні відбувається багато змін, зокрема у вищій освіті. Як Ви їх оці-нюєте?

–  Велике  досягнення  –  це  при-йняття  Закону  України  «Про  вищу освіту».  Він  передбачає  більше  демо-кратії для вищих навчальних закладів: не  тільки  щодо  підготовки  фахівців,  а й  господарської  діяльності.  Важливо, що  вони  здобули  право  розпоряджа-тися тими коштами, які самі заробили. Також  виші  мають  право  демократич-но  змінювати  спеціалізації,  проводи-ти  захист  дисертацій  на  вчених  ра-дах  та  інше.  Таким  чином,  в  умовах реформування  системи  вищої  освіти України,  розробки  нових  стратегій  її розвитку  потрібно  забезпечити  про-фесійно-особистісне  зростання  май-бутнього  фахівця  на  таких  засадах: цілісність,  інтенсифікація  навчальної діяльності  студентів,  неперервність діяльнісно-орієнтованого  характеру професійної  підготовки  відповідно  до міжнародних  стандартів  якості  осві-ти.  Але  це  не  означає  вседозволенос-ті – залишатиметься контроль над на-вчально-методичною  роботою,  тобто підготовкою  фахівців  тощо.

– На часі – питання стандартів вищої освіти. Чи є вони сучасними?

–  Ми  проводили  порівняльне  дослі-дження  стандартів,  які  були  розроб-лені  на  той  час  у  Російській  Федера-ції,  Республіці  Білорусь  і  в  Україні.  А отримані  показники  порівняли,  зокре-ма,  із  країнами  Європи.  Такий  аналіз було  здійснено  після  розробки  першо-го  покоління  стандартів.  Узагалі,  нині триває  третій  етап  створення  стандар-тів – перший був затверджений у 1993 році,  другий  –  у  1997-му. 

За  європейськими  вимогами  сучас-ні  стандарти  розробляються  за  освіт-ньо-кваліфікаційними  рівнями  освіти з  урахуванням  Національної  рамки кваліфікацій  на  основі  компетент-нісного  підходу,  який  дає  змогу  ре-алізувати  концепцію  «вимірювальної якості».

Різниця між нашими і, скажімо, ро-сійськими  стандартами  сягає  близько 58  відсотків.  Відмінність  між  Украї-ною  та  Республікою  Білорусь  –  при-близно  50.  І  хоча  деякі  назви  спе-ціальностей  є  однаковими,  зміст  і принципи  підготовки  значно  відріз-няються.  В  українських  стандартах більше  уваги  приділено  отриманню студентами  професійних  знань.  До речі,  за  всіма  показниками  україн-ські  норми  наближаються  до  захід-ноєвропейських.

Ми  виходили  з  того,  що  потребує роботодавець  –  збирали  від  них  від-повідні  «заявки».  У  нас  в  освітньо-ква-ліфікаційних  характеристиках  чітко розписані  всі  послідовні  шляхи  підго-товки  фахівців,  а  на  їх  підставі  роз-роблені освітньо-професійні програми. 

– Процес оновлення стандартів мож-на вважати неперервним?

– Так, оскільки постійно змінюють-ся  технології  виробництва,  вимоги  до підготовки фахівців. Тому весь час три-ває  процес  внесення  змін,  доповнень до  тієї  бази,  яка  є. 

Мінсоцполітики  має  спрогнозувати кількість  фахівців,  які  потрібні  про-мисловості.  На  жаль,  такої  статистики 

ми  досі  не  отримали.  Інколи  готуємо фахівців  значно  більше,  ніж  потребує промисловість. 

Хоча,  наприклад,  в  Японії  загальна вища  освіта  затверджена  на  рівні  кон-ституції. Промисловість обирає найкра-щих,  а  проблема  працевлаштування  не є  такою  актуальною,  як  у  нас.  Я  впев-нений:  що  більше  в  нас  буде  освічених людей, то інтелігентнішим і гуманістич-нішим  стане  суспільство.  Відповідно  – розвиватимуться  економіка  і  наука. 

Тому у співпраці з роботодавцями ці питання сьогодні вирішує Міністерство освіти  і  науки.  А  згодом  вони  ввійдуть до  компетенції  новоствореного  Інсти-туту  освітньої  аналітики. 

– Усі ці питання перебували в ком-петенції Інституту інноваційних тех-нологій і змісту освіти. Нині відбува-ється його реорганізація…

–  Інститут  дуже  багато  робив  для системи  освіти  в  цілому.  Проте  незаба-ром будуть створені дві структури: Інсти-тут  модернізації  змісту  освіти  й  Інсти-тут освітньої аналітики. Перша установа опікуватиметься  стандартами,  навчаль-ними планами, навчально-методичним та програмним  забезпеченням  –  і  не  тіль-ки  для  середньої  та  професійно-техніч-ної  освіти,  а  й  вищої  школи.  Справа  в тому,  що  освітня  галузь  має  бути  непе-рервною  та  послідовною.  Цей  інститут стане правонаступником Інституту інно-

ваційних технологій і змісту освіти. Якіс-но нові завдання покладатимуться на Ін-ститут  освітньої  аналітики. 

Важливо  зазначити,  що  ці  установи будуть  державними,  але  без  на укової складової.  Є  ризик,  що  це  стане  пере-шкодою  для  залучення  до  роботи  про-відних  фахівців  –  докторів  наук  та професорів. 

– Казимире Михайловичу, найближ-чими днями Ви відзначатимете юві-лей – 65 років. Як настрій?

–  Настрій  –  оптимістичний.  Ця дата  в  особистому  житті,  безумовно, є  значною  для  мене.  Підбиваю  певні підсумки:  що  зробив,  що  маю  зроби-ти.  Наступний  рік,  до  речі,  для  мене 35-й  в  освіті. 

Та  й  родина  в  мене  по-справжньому освітянська.  Дружина  Галина  Петрівна за  фахом  –  учитель  української  мови і  літератури:  пройшла  шлях  від  учите-ля, завуча школи, заступника директора ПТНЗ до проректора ВНЗ – Київського університету  права  НАН  України.  Син також  працює  в  освіті.  Вони  прекрас-но  розуміють  освітянські  трудові  будні, підтримують  і  надихають. 

Узагалі, мені дуже допомагає працю-вати  те,  що  я  вірю  в  людей.  І  завжди піклуюся  про  тих,  хто  поряд  зі  мною у  праці  й  у  повсякденному  житті. 

спілкувалася Дарина МаТаТ, «Освіта України»

казимир левківський: що більше в нас

буДе освіЧених лЮДей, то інтелігентнішим

та гуманістиЧнішим стане сусПільство

сучасний світ переживає докорінну зміну підходів до освіти та соціокультурної політики. українська освіта має стати орієнтованою на особистість, демократичною, конкурентоздатною у світовому освітньому просторі. вона повинна бути

ефективною, використовувати сучасні засоби навчання. наприклад, у 80-х роках хх століття лекційні аудиторії обладнували телевізорами та іншими технічними засобами: вітчизняні внЗ переймали досвід від іноземних колег. тоді перегляд телевізійних

навчальних програм вважався інноваційним рішенням. нині ж сучасне студентство не можна здивувати ані комп’ютерним класом, ані інтерактивною формою проведення занять. Про це розповідає начальник відділення стратегічного планування та розвитку

освіти інституту інноваційних технологій і змісту освіти казимир левківський.

довідково

казимир левківський – автор більш як 300 наукових праць, серед яких – підручники та навчальні посібники з політології, соціології, історії. народився 30 січня 1950 року в селі медуха галицького району івано-Франківської області. Після закінчення школи працював на заводі. 1971 року став студентом енергетичного (з 1972-го – гірни-чого) факультету нтуу «кПі», який закінчив із відзнакою. у 1984 році захищає кандидатську ди-сертацію з історичних наук, у 1992-му йому присвоєно вчене звання доцента кафедри політології і соціології, а в 2006 році – професора кафедри менеджменту освіти. Проводить наукові дослідження взаємозв’язків, що виникають між політикою та іншими галузями громадського життя. Їх викладе-но у багатьох виданнях, зокрема в підручниках його авторства: «Політологія», «Філософія економі-ки», «Політологія – наука про політику», «історія політичних вчень», і міжнародній аналітичній праці «сравнительные исследования образовательных стандартов высшего образования республики беларусь, российской Федерации и украины», співавтором якої від нашої держави є професор левківський.

ексПертадУмКадУмКа

ексПертадУмКа

ексПерта

ерша  лабораторія  технічних засобів  навчання  була  ство-рена  в  Київському  політех-

нічному інституті, – згадує професор Левківський.  –  У  далекому  1981  році я розпочав роботу на посаді старшого інженера,  завідувача  лабораторії  від-ділу  технічних  засобів  навчання  Мі-ністерства вищої і середньої спеціаль-ної  освіти  УРСР.  Тоді  був  «бум» технічного оснащення навчаль-них  закладів,  і  на  цю  ланку роботи  покладалися  вели-кі  надії.  Так  само  і  сьогод-ні  –  ми  не  можемо  «віді-рвати» дітей від комп’ютерів та  планшетів.  А  спільні  до-слідження  педагогів  та медиків,  зокрема,  які  ми проводили,  довели:  дити-ні  не  слід  працювати  за комп’ютером  більше  30 хвилин  –  це  призводить до  численних  хвороб  на-віть  у  молодому  віці.  Чи в  усіх  навчальних  закла-дах  стежать  за  здоров’ям дітей?  І  чи  дотримуються 

буДе освіЧених лЮДей,

та гуманістиЧнішим

16 «Освіта України»

КОМПЛЕКТИ

ПЕРЕДПЛАТА–2015

КККОООМММПППЛЛЛЕЕЕКККТТТИИИ

Індекс Назва видання Періодичність виходу на рік 1 міс. 2 міс. 3 міс. 6 міс.

Вартість передплати, грн

40123 Газета «ОСВIТА УКРАЇНИ» щотижнево 52,00 104,00 156,00 312,00

68832 ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗБІРНИК ТА КОМЕНТАРІ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 12 46,35 92,70 139,05 278,10

68836 СПЕЦВИПУСК ГАЗЕТИ «ОСВІТА УКРАЇНИ» 12 151,47 302,94 454,41 908,82

68829 ВСЕСВІТНЯ ЛІТЕРАТУРА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 12 30,60 61,20 91,80 183,60

68830 ГЕОГРАФІЯ ТА ЕКОНОМІКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10

68833 ІСТОРІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10

68834 МАТЕМАТИКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10

68838 УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 12 30,85 61,70 92,55 185,10

30670 ПЕДАГОГІЧНА ГАЗЕТА 6 — 11,34 — 34,02

40428 РУССКАЯ СЛОВЕСНОСТЬ В ШКОЛАХ УКРАИНЫ 6 — 45,60 — 136,80

68828 БІОЛОГІЯ І ХІМІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05

68831 ІНОЗЕМНІ МОВИ В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 6 — 45,85 — 137,55

68837 ТРУДОВА ПІДГОТОВКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05

68839 ФІЗИКА ТА АСТРОНОМІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05

68840 ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05

23823 ВИЩА ОСВIТА УКРАЇНИ 4 — — 71,85 143,70

68835 ОСОБЛИВА ДИТИНА: НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ 4 — — 71,85 143,70

74105 ПЕДАГОГIКА I ПСИХОЛОГIЯ. ВIСНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМIЇ ПЕДАГОГIЧНИХ НАУК УКРАЇНИ 4 — — 71,85 143,70

48764 ПРОФЕСIЙНО-ТЕХНIЧНА ОСВIТА 4 — — 71,60 143,20

03680, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3,тел.: (044) 456-37-02, факс: (044) 456-37-43, e-mail: info@pedpresa.ua

ДОКЛАДНІШЕ – НА САЙТІ PEDPRESA.UA

98966 ІНФОРМАЦІЙНИЙГазета «Освіта України», журнал «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України» 89,35 178,70 268,05 536,10

89381 ВСЯ ПЕДАГОГІЧНА ПРЕСАВсі видання — — — 3468,58

08353ВИЩА ШКОЛА

Газети: «Освіта України», «Педагогічна газета», «Cпецвипуск газети «Освіта України»; журнали: «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України», «Педагогіка і психологія. Вісник Національної академії педагогічних наук України», «Вища освіта України»

— — — 1649,29

98964

ШКІЛЬНИЙГазета «Освіта України»; журнали: «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України», «Біологія і хімія в рідній школі», «Географія та економіка в рідній школі», «Історія в рідній школі», «Іноземні мови в школах України», «Математика в рідній школі», «Фізика і астрономія в рідній школі», «Українська мова і література в школах України», «Всесвітня література в школах України», «Фізичне виховання в школах України», «Трудова підготовка в рідній школі», «Русская словесность в школах Украины», «Особлива дитина: навчання і виховання»

— — — 2230,19

оглядач – Дарина МАТАТ

Журналісти – Світлана ГАЛАТА, Валентина СОРОКА

спеціальний кореспондент – Наталія КУЛИК

літературні редактори – Оксана ЖОВАНИК, Олена ЄСІПОВА

верстальники – Віталій СІГНАТУЛІН, Віктор ДЯЧЕНКО

редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

рукописи не повертаємо.

листування з читачами – тільки на сторінках газети.

При використанні наших публікаційпосилання на газету «освіта україни» обов’язкове.

відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори та рекламодавці.

Адреса редакції: 03680, м. київ, вул. Довженка, 3.тел.: (044) 456-3739, факс: (044) 456-3743.e-mail: osvita@pedpresa.com.uawww.pedpresa.ua

газету надруковано в друкарні тов «Фірма «антологія»м. київ, вул. маршала гречка, 13, тел./факс: (044) 443-08-08.Друк офсетний. Зам. № 18-01-2015 від 22 січня 2015 року.

реєстраційне свідоцтво: кв № 2770 від 27.08.1997 р.

Директор видавництва

«Педагогічна преса» –

Олексій ОСЬКІН

головний редактор –

Максим КОРОДЕНКО

відповідальний секретар –

Світлана КУШПІЙ

Завідуючі відділами –

Дмитро ШУЛІКІН, Ольга КОВАЛЕНКО

газета

передплатний індекс: 40123

виходить щопонеділка

Наклад у січні: 18 688 примірників

Засновники:міністерство освіти і науки україни, національна академія педагогічних наук україни,

Профспілка працівників освіти і науки, ДівП видавництво «Педагогічна преса».

Видавець:

рекламний відділ: тел.: (044) 456-3702.

О ф і ц і й н е в и д а н н я М і н і ст е р ст в а О с в і т и і н ау к и у к ра ї н и

# 22 (1341) 3 червня 2013 року 

О ф і ц і й н е в и д а н н я М і н і ст е р ст в а О с в і т и і н ау к и у к ра ї н и

# 3-4 (1418)   26 січня 2015 року 

знативарто

фотофакт

Напередодні  Дня  Соборності  України  гімназисти  й студенти Національного педагогічного університе-ту  імені  М.П.  Драгоманова  організували  патріо-

тичний  флешмоб  «Молодь  єднає  Україну».  Хлопці  й дівчата  у  вишиванках  і  з  синьо-жовтими  стрічками  в руках  танцювали  і  співали  українські  пісні,  зокрема виконали «Молитву за Україну». Відвідувачі торговель-

ного  центру,  в  якому  вони  зібралися,  вітали  оплеска-ми  і  хореографічну  композицію  з  двома  полотнищами кольорів  нашого  прапора.  «Схаменіться,  примиріться, люди  всі!  Всі  живіть  у  мирі,  як  одна  сім’я,  щоб  мо-гла  радіти  Українонька  моя.  Схід  і  Захід,  ви  ж  брати! Скільки  можна  лити  крові  на  землі?  Об’єднайтеся, руку  дружби  простягніть!»  –  щиро  закликали  учас-ники  флешмобу.  Його  метою  було  не  лише  переко-нати  співгромадян  у  необхідності  єднання,  а  й  зібра-ти  кошти  на  допомогу  бійцям  АТО. 

Флешмоб за Єдність