Культурно-просвітницька програма

«Український музичний салон у Москві»

Січень (28.01.2014)

До 200-річчя з дня народження Великого Кобзаря.

«Шевченко в музиці»

Національний культурний центр України в Москві продовжує

відзначати ювілейну річницю Тараса Григоровича. Цього разу в рамках

святкувань відбувся Український музичний салон «Шевченко в музиці».

Культурним центром розроблено і майже повністю реалізовано величезну

програму, присвячену визначній даті, в рамках якої було передбачено заходи за

всіма напрямками роботи: концерти, художні та скульптурні виставки, презентації

книг, творчі зустрічі, поетичні вечори, міжнародні конференції, видання книг

тощо.

У програмі «Шевченко в музиці» у виконанні Української народної хоровою

капели Москви під керівництвом заслуженого працівника культури України та

Росії Вікторії Скопенко прозвучали: «Реве та стогне», «Думи мої» (соліст

заслужений працівник культури Росії Геннадій Новосьола), «Бандуристе», «Їхав

козак» (соліст Віктор Дубінчук), «Тихо над річкою» (соліст Валерій Табачук),

«Садок вишневий», «Наша дума».

Звучав того вечора Шевченко і в поетичному виконанні. Відкрив цю сторінку

поет, лауреат літературної премії ім. Антона Чехова Володимир Лісовий віршем

«Пророк», а продовжили артисти Українського музично-драматичного театру-

антрепризи «Еней» під керівництвом лауреатів міжнародних конкурсів Миколи

1

Решетняка та Лариси Білан. Цього ювілейного року колектив готує два великі

проекти: виставу «Думи Тараса» та диски поезій Тараса Шевченка російською й

українською мовами. У програмі «Шевченко в музиці» було презентовано

майбутню виставу та показано уривки з неї: у виконанні Лариси Білан прозвучав

уривок з поеми «Наймичка» та Андрія Васютинського поезія «Іван Підкова».

За давньою традицією жоден український музичний салон не проходить без участі

хореографічних колективів. Цього разу на сцені Культурного центру дебютували

два дитячих танцювальних колективи «Арабеск» під керівництвом лауреата

міжнародних конкурсів Олексія Прядкіна та ансамбль народного танцю

«Гармонія» під керівництвом Валентини та Миколи Курбатових, що стали

справжньою прикрасою концерту.

Завітали до нас і солістки польського ансамблю «Полонус» під керівництвом

заслуженої артистки Республіки Польща Роми Ядинська-Альпер, які подарували

глядачам три невеличкі пасторальки на честь народження Христа, а постійні

учасники Салону скрипалька Анастасія Ведякова та віолончеліст Максим

Золотаренко виконали твір Миколи Лисенка, написаний на честь Тараса

Шевченка, і три п’єси Петра Гулака-Артемовського.

Не обійшлося і без сюрпризу – в концерті взяв участь онук  знаменитої співачки

(меццо-сопрано), солістки Великого театру Вероніки Борисенко Артем Борисенко,

який виконав романс Петра  Чайковского на слова  Олексія Толстого

«Благословляю вас, леса», арію Демона з опери Антона Рубінштейна «Демон» та

українську народну пісню «Казав мені батько». Партію фортепіано виконував

Олександр Осєєв.

У кожного з нас власний шлях до пізнання Шевченка, його розуміння та

осмислення, з іншого – він є неосяжним, але визначальним культурним явищем, а

його спадщина – безцінним скарбом світової культури. І бачити тому

підтвердження ми будемо ще не одне століття.

2

Лютий (24.02.2014)

«Шевченківський заспів»

Традиційно, останнього вівторка місяця, 25 лютого в залі Національного

культурного центру України в Москві відбувся концерт Українського музичного

салону «Шевченківський заспів».

Захід був присвячений 200-й річниці з дня народження великого українського

поета Тараса Григоровича Шевченка. Порадували виступи лауреата всеросійських

і міжнародних конкурсів “Украинской народной хоровой капеллы города

Москвы” (художній керівник – заслужений працівник культури Російської

Федерації, заслужений працівник культури України Вікторія Скопенко,

хормейстер – Антоніна Ростовська) та лауреата міжнародних конкурсів, лауреата

Конкурсу вокалістів імені Ф. І. Шаляпіна, співачки Оксани Панченко (партія

фортепіано – Аліса Стекольщикова). У виконаних творах  музиканти передали

красу Шевченкового слова українською та російською мовами. Окрім того,

своєрідне прочитання поезії Шевченка представила театр-студія “Музыка. Образ.

Танец” (солісти -  художній керівник театру, лауреат Фестивалю танцю пам’яті

Айседори Дункан, дипломант театральних фестивалів “Волшебный край кулис” і

“Лаборатория искусств Кордон-2″ Юлія Тагалі та Олена Спиридонова).

Березень (24.03.2014)

«Кобзарева ліра»

Український музичний салон продовжує дарувати концерти своїм шанувальникам,

а Національний культурний центр України в Москві продовжує відзначати 200-ту

річницю з дня народження великого українського поета Тараса Шевченка. Тож,

3

справжнього весняного вечора 25 березня в концертному залі Центру відбувся

захід під назвою “Кобзарева ліра”.

Дві години програми склали музичні, танцювальні, поетичні й театральні номери.

Вела концерт постійна ведуча Салону, член Міжнародної спілки музичних діячів,

член Спілки театральних діячів Російської Федерації, кінорежисер Віра

Федорченко.

Родзинкою концерту, безперечно, стала можливість почути вірші Кобзаря іншими

мовами. Лауреат міжнародних конкурсів Дзян Шан Жун виконав романс С.

Рахманінова “Я опять одинок” на слова І. Буніна (переклад твору Шевченка)

китайською мовою. Окрім того, він прочитав ще кілька віршів під фортепіанний

супровід дебютантки Салону, лауреата міжнародних конкурсів Дар’ї Олійник.

Шевченківські думки та образи, висловлені китайською, справили дивовижне

враження. Сповненим драматизму прозвучав “Заповіт” Шевченка якутською

мовою у виконанні Даринни Ільїнової. В цьому перекладі вона представила вірш

на XII Всеросійському конкурсі на краще читання поетичних творів Тараса

Шевченка серед дітей та юнацтва. Даринна була не єдиною учасницею концерту,

яка проявила себе на конкурсі. Публіка оцінила гарне виконання віршів Кобзаря

лауреатів конкурсу Любави Метелешко (ІІ премія), Андрія Косса (ІІ премія) та

Варвари Поварової (І премія).  Вони – учасники літературно-музичної композиції

“Думи Тараса” Українського музично-драматичного театру-антрепризи “Еней”

(художній керівник – заслужений працівник культури, лауреат міжнародних

конкурсів, соліст Великого театру Росії Микола Решетняк, арт-директор – лауреат

міжнародних конкурсів Лариса Білан). Глядачі концерту подивилися фрагмент

вистави “Думи Тараса”, в якому були задіяні заслужений працівник культури РФ

Геннадій Новосьола, Варвара Поварова, Лариса Білан, Андрій Косс та Олена

Кузьміна. До речі, Лариса Білан разом із членом Ради РГО “Украинцы Москвы”,

членом громадського ювілейного шевченківського комітету Миколою Линдюком

презентувала диск-збірку віршів Шевченка “Думи Тараса” у прочитанні багатьох

виконавців. Микола Линдюк забезпечив фінансову підтримку проекту. Присутня 4

під час презентації на сцені організаторка Салону Вікторія Скопенко повідомила

глядачам, що наразі в різних регіонах Росії триває Всеросійський форум

української культури “Кобзар”, присвячений 200-річчю з дня народження Тараса

Шевченка. Завершальним аккордом Форуму стане Фестиваль, який відбудеться 26

– 31 травня в Москві.

Квітень (28.04.2014)

«Сорочинський ярмарок»

29 квітня Український музичний салон вкотре зібрав своїх шанувальників в залі

Національного культурного центру України в Москві.

Цього разу вечір відбувся під яскравою назвою “Сорочинський ярмарок”. Перша

частина концерту була присвячена великому письменнику Миколі Васильовичу

Гоголю – адже 1 квітня минуло 205 років з дня його народження. Перед початком

глядачам був показаний фільм про життя та творчість Гоголя. А відкрила концерт

лауреатка XII Всеросійського конкурсу на краще читання поетичних творів Тараса

Шевченка серед дітей та юнацтва, учениця Української недільної школи імені

Павла Поповича, студентка МДУ ім. М. Ломоносова Варвара Поварова. Вона

прочитала уривок з твору “Сорочинський ярмарок” М. Гоголя. Фрагмент зі

спектаклю “Сорочинський ярмарок” також представив Український музично-

драматичний театр-антреприза “Еней” (художній керівник – лауреат міжнародних

конкурсів, соліст Великого театру Росії Микола Решетняк, арт-директор –

лауреатка міжнародних конкурсів Лариса Білан).

Далі прозвучали українські народні пісні у виконанні лауреата всеросійських і

міжнародних конкурсів Української народної хорової капели Москви  (художній

керівник – заслужений працівник культури Росії та України Вікторія Скопенко).

Травень (26.05.2014)

5

“Фарби літньої пори”

Під такою назвою у Національному культурному центрі України в Москві 26

травня відбувся напрочуд яскравий та різноманітний Український музичний

салон.

Розпочався вечір дивовижним екскурсом в XIII Міжнародний фестиваль –

“Москва – город мира”. На сцені Українського дому на Арбаті ожили кадри з

вистави за поемою Олександра Твардовського “Василий Тёркин”, підготовлені

вихованцями прогімназії №1752 міста Москви Павлом Скляренком та Іваном

Грибенковим (режисер – Тетяна Прохорова), надовго в пам’яті гостей залишиться

і колоритний виступ лауреата Фестивалю ансамблю татарської пісні “Ідель”

(художній керівник та дирижер Санія Шакірова, акомпанемент на мандоліні –

Роман Костятников).

Гучними оплесками глядачі вітали дитячий ансамбль танцю Центру культури та

творчості з міста Троїцьк Московської області (художній керівник  – Галина

Голенєва). За словами ведучої вечора, Віри Федорченко, цей прекрасний

талановитий колектив наступного року візьме участь у фестивалі “Москва – город

мира”.

У ході концертної програми цього вечора прозвучали і слова вітання на адресу

Галини Юрчакевич, яка переклала з німецької мови книгу Отто Шнейдерайта

“Йоган Штраус і місто на прекрасному голубому Дунаї”.

У виконанні Української народної хорової капели Москви (керівник – заслужений

діяч культури України і Росії Вікторія Скопенко) прозвучали українські народні

пісні на слова Тараса Шевченка, низка обрядових пісень, а також нова композиція

в їх репертуарі “Гімн добру” на слова Бориса Ілліча Олійника, композитор –

Олександр Білаш.

6

Заключними акордами пролунав виступ молодого і талановитого дуету

Савельєвих – лауреата конкурсів імені Г. Нейгауза та імені М. Стрихаржа,

студентки Львівського державного музичного училища ім. С. Людкевича (клас

Звиномири Борис), піаністки Ганни Савельєвої та лауреата міжнародних і

національних конкурсів (“Срібний дзвін”, імені Євгена Станкевича, імені Дмитра

Біди), випускника Російської академії музики ім. Гнесіних (клас професора,

народного артиста Росії Альберта Гофмана), флейтиста Дениса Савельєава, які

вже стали улюбленцями публіки, адже неодноразово радували своїх слухачів

талановитими виступами в Українському домі на Арбаті

Червень (17.06.2014)

«Музичний червень»

Перед концертною програмою в приміщенні Бібліотеки імені Богдана Ступки

відбулася творча зустріч із майстром художньої вишивки Ольгою Кочубей.

Виставка її картин «До Святої Трійці» триває в приміщенні Центру до 22 червня.

У концертній залі було представлено Театралізовану програму «Музичний

червень», під час якої прозвучали українські народні пісні, відомі авторські

композиції.

У програмі взяла участь гостя з Воркути ( Республіка Комі) Лауреат Фестиваля

«Червона рута» Анастасія Вакуленко.

Виступили Лауреат Украинских и международных конкурсов Сергей Востриков

(тенор), лауреат пісенного конкурсу у рамках Фестивалю української культури

«Сорочинський ярмарок у Москві» Ірина Лукшина (меццо-сопрано), піаніст,

композитор, професор Барселонской Академії музики імені Пабло Казальса Сеня

Сон.

Програми традиційно веде режисер Салону, член Спілки театральних діячів Росії,

кінорежисер Віра Федорченко.

7

Художній керівник Салону заслужений працівник культури РФ і України Вікторія

Скопенко.

До складу Художньої ради Салону входять заслужена артистка Росії і України,

солістка Великого театру Росії Галина Чорноба, заслужений працівник культури

РФ Володимир Праслов.

Мистецький проект

«Українська молодіжна вітальня

у Національному культурному центрі України в Москві»

(02.04.2014)

«Традиції та сучасність»

Презентація проекту «Українська молодіжна вітальня» у Національному

культурному центрі України в Москві. Концертна програма «Традиції та

сучасність»

2 квітня в Шевченковій залі Національного культурного центру України в Москві

відбулася презентація нового мистецького проекту до 200-річча з Дня народження

Т.Г. Шевченко – Української молодіжної вітальні.

Цей проект поставив за мету популяризацію професійної української музичної

культури в Москві, а також знайомство з молодими виконавцями-вихідцями з

України.

Вечір розпочався з привітання генерального директора Центру, доктора

історичних наук, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка

Володимира Мельниченка. Він висловив упевненість в тому, що новий проект

залучатиме до Вітальні талановиту молодь і займе чільне місце в роботі Центру з

інтелектуалами.8

Співорганізатором Вітальні виступила яскрава представниця української громади

Москви, учасниця заходів Центру, лауреатка міжнародних конкурсів, студентка

Московської державної консерваторії імені П. І. Чайковського, скрипалька та

композиторка Анастасія Ведякова, яка надзвичайно тонко відчуває красу

українського мелосу і чудово доносить її до слухачів. На Вечорі це засвідчили

добре зіграні твори Левка Ревуцького та Мирослава Скорика.

У програмі також взяли участь:

выпускник і асистент-стажор Консерваторії Казуки Нисимон (фортепіано)

/Японія/

студентка Московської консерваторії ім. П. І. Чайковського, артистка оркестрау

Московського Академічного Музичного Театру Екатерина Горелова (скрипка)

студентка Московської консерваторії ім. П. І. Чайковського, артистка

Симфонічного оркестру Консерваторії Аліна Петрова (альт)

выпускник Консерваторії, аспирант, артист Державного Симфонічного оркестру

Володимир Мухін (віолончель)

Травень (20.05.2014)

«Вечір класичної музики у Шевченковій Залі»

20 травня в Шевченковій залі Національного культурного центру України в

Москві Українська молодіжна вітальня вдруге зустріла шанувальників класичної

музики.

Думаю, відвідувачі Вітальні цього разу зробили чимало відкриттів. Вже

традиційно перед початком концерту всіх привітав директор Центру, доктор

історичних наук, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

Володимир Мельниченко. Його виступ продовжили чарівні ведучі концерту

Пилип Лосєв та Юліана Дуба. Вони запросили на сцену співорганізаторку

9

Вітальні, її активну діячку, талановиту скрипальку та композиторку, студентку

Московської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського (клас професора,

народного артиста СРСР Едуарда Грача) Анастасію Ведякову. Разом із

випускником Московської Державної консерваторії ім. П. І. Чайковського,

піаністом Казукі Нісімоном Анастасія виконала пронизливу "Елегію" відомого

українського композитора другої половини ХІХ століття Петра Сокальського.

Наступним номером прозвучала перша частина Великого дуету для скрипки та

віолончелі Костянтина Фейєра. Дует присвячений другу Костянтина,

віолончелісту-віртуозу Йогану Генріху Фациусу. Фейєр та Фациус були

видатними музикантами ХVIII століття. Фейєр керував оркестром графа Миколи

Петровича Шереметєва, грав першу скрипку, а Фациус грав на віолончелі, іноді -

виконував партію другої скрипки і також керував оркестром графа Миколи

Петровича - видатного мецената, любителя мистецтва. Великий дует для скрипки

та віолончелі був нещодавно знайдений в Ульянівській обласній науковій

бібліотеці. Цей твір Анастасія Ведякова зіграла разом із випускником Московської

державної консерваторії ім. П. І. Чайковського, артистом оркестру Великого

театру Росії Максимом Золотаренком, до рук якого, власне, потрапило

факсимільне видання Дуету.

Далі в програмі на слухачів чекали твори не дуже відомого, але цікавого

композитора, піаніста та педагога кінця ХІХ - першої половини ХХ століття

Федора Акименка. Він народився у 1876 році в селі Піски Харківської губернії,

жив та працював у Петербурзі, в 20-х роках мігрував до Франції, де і закінчив своє

життя взимку 1945-го. Прозвучали кілька його творів: "Колискова", перша частина

з Сонати № 1, друга частина з Сонати № 2, п'єси "Вальс", "Два сновидіння" та

"Сільський танок". Їх виконав дует Анастасії Ведякової та Казукі Нісімона. І цим

творам вони дали нове життя, відкривши слухачам творчість талановитого,

несправедливо забутого композитора. Треба зазначити також, що перед кожною

грою Анастасія давала влучні коментарі, які несли інформацію про композиторів

та їхні твори, налаштовували слухачів на сприйняття музики. Таким чином

Вітальня зарекомендувала себе не лише як концертний, але й музично-10

просвітницький захід, що сягає незнаних сфер українського, та й не тільки,

музичного життя. Федор Акименко став "головним героєм" програми Вітальні.

Анастасія зачитала лист доцента Російської академії музики ім. Гнесіних

Катерини Матюшиної - авторки єдиної в країнах СНД праці, присвяченої

самобутньому композитору Федору Акименку. В своєму листі Матюшина

"намалювала" творчий портрет композитора, розповіла про його плідне

спілкування з видатним російським композитором О. Скрябіним, подякувала

організаторам Вітальні. Твори Акименка залишили яскраві враження: непрості для

"вуха" сонати, надзвичайно своєрідні "Два сновидіння", запальний "Сільський

танок" тощо...

Концерт "Вітальні" завершився сюрпризом. Слухачам був представлений чудовий

дует брата та сестри - лауреатки конкурсів імені Г. Нейгауза та імені М.

Стрихаржа, студентки Львівського державного музичного училища ім. С.

Людкевича (клас Звиномири Борис), піаністки Ганни Савельєвої та лауреата

міжнародних і національних конкурсів ("Срібний дзвін", імені Євгена Станкевича,

імені Дмитра Біди), випускника Російської академії музики ім. Гнесіних (клас

професора, народного артиста Росії Альберта Гофмана), флейтиста Дениса

Савельєава. Вони виконали чарівні твори "Спомини" та "Насолода" британської

композиторки Памели Веджвуд. А насамкінець Ганна зіграла один з найвідоміших

творів Фредеріка Шопена - до-мінорний ноктюрн № 1 ор.48.

Тож, 20 травня в Центрі відбувся другий концерт нового, дуже перспективного

проекту "Українська молодіжна вітальня". Дякуємо всім присутнім, які того

вечора доторкнулись до високого мистецтва, зкористалися можливістю послухати

рідкісні твори у майстерному виконанні, а також запрошуємо на наступну зустріч,

яка має відбутися незабаром - 10 червня.

Червень (10.06.2014)

«Сонячний дивертисмент»

11

Українська молодіжна вітальня вчергове запросила шанувальників української

сучасної та класичної музики до Шевченкової зали Національного культурного

центру України в Москві.

На початку музичної програми «Сонячний дивертисмент» прозвучала соната

Валентина Сильвестрова для скрипки і фортепіано «Пост скриптум» у виконанні

студентки Московської консерваторії ім. П. Чайковського Анастасії Ведякової

(скрипка, клас народного артиста СРСР Едуарда Грача) та випускника цієї ж

консерваторії Казукі Нісімона (фортепіано, клас професора, заслуженого артиста

Росії Андрія Писарева). До речі, присутнім було запропоновано фрагмент творчої

зустрічі з Валентином Сильвестровим, яка відбулася в Києві в рамках

Міжнародного семінару молодих композиторів і під час якої він розповів про

написаний ним хоровий цикл на слова Тараса Шевченка, присвячений 200-річчю з

дня народження поета.

Уперше в стінах Культурного центру у виконанні студентки Московської

консерваторії ім. П. Чайковського Аліни Петрової (альт) і студента Державної

класичної академії ім. Маймоніда Михайла Аленіна (віолончель) прозвучав твір

студента Московської консерваторії ім. П. Чайковського Дениса Писаревського

(клас професора, заслуженого діяча мистецтв Росії Тетяни Чудової) «Паралельні

прямі у викривленому просторі».

Подивували Анастасія Ведякова та Ольга Пацук (кельтська арфа) імпровізаціями

на теми старовинної шотландської пісні «The Campbells are Coming»,

шотландської балади «Johann Andersen, My Jo» та давньофранцузької пісні ХІІ ст.

«Ai vist lo lop, lo rainard, lèbre». Здійснили присутні й подорож на… Сиріус разом

зі студенткою Московської консерваторії Євгенією Бриль (фортепіано, клас

композиції професора Юрія Воронцова).

Серед музичних сюрпризів на публіку чекав виступ відомого в Росії ансамблю

«Студія нової музики», що спеціалізується на виконанні сучасної музики. У

12

виконанні Станіслава Малишева (скрипка), Ольги Калинової (віолончель) та

Наталії Черкасової (фортепіано) прозвучав твір Анастасії Ведякової «Тріо».

А завершили музичну програму безсмертним твором одного з найвидатніших

сучасних українських композиторів Мирослава Скорика «Мелодія», який, хоча і

був написаний до кінофільму «Тіні забутих предків», дуже часто виконується і в

кінофільмах, і в радіопрограмах, і на концертах в усьому світі.

Ця зустріч із прекрасним ще раз проілюструвала звукове розмаїття нашого світу,

що тонко переломлюється у свідомості композиторів та стає окремою Планетою

всередині кожного з нас.

Український самодіяльний молодіжний театр

(17.03.2014)

Шевченківський вечір

У Національному культурному центрі України в Москві відбулася літературно-

музична композиція «За думою дума роєм вилітає…» Українського самодіяльного

молодіжного театру,  присвячена 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка.

Керівники Театру Катерина Марійчук і Ярослав Копельчук зібрали всіх присутніх

за одним столом, аби кожен міг прочитати свій улюблений вірш Тараса Шевченка.

Це надало зустрічі домашнього затишку й почуття єднання.

Протягом вечора на екрані демонструвалися відеозаписи відомих українських

виконавців, разом із якими учасники зустрічі співали пісні на слова Кобзаря.

Особливо всім сподобалися Сестри Тельнюк, відомі також своїми композиціями

на вірші Василя Стуса, Євгена Маланюка, Ліни Костенко та інших видатних

українців.

13

Надзвичайно зацікавила присутніх доповідь про життя і творчість Тараса

Шевченка, яку підготувала Катерина Марійчук. У ній, зокрема, йшлося про

особисте життя видатного українця, вшанування його в сучасній Україні. На

екрані було показано добірку фото зі святкування 200-річчя Кобзаря в Україні,

зразки народної творчості, присвячені Шевченкові.

У зустрічі взяли участь члени Українського молодіжного клубу, російські

шанувальники творчості Кобзаря.

14

Заходи Культурного центру України в Москві

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. «Не питайте свою

долю…»

Саме під такою назвою в Національному культурному центрі України в Москві

народна артистка України, лауреат премії ім. Лесі Українки Раїса Недашківська

презентувала музично-поетичну програму.

Це, без перебільшення, був надзвичайний вечір. Біла виставкова зала. Погруддя

Тараса Шевченка. На стінах – полотна, на кожному з яких – Кобзар (виставка

живопису «Тарас Шевченко в історичній долі нації» з колекції голови правління

Міжнародного фонду «Культурное наследие», почесного академіка Російської

академії художеств, академіка Російської академії природничих наук, професора

Віктора Карцева відкривалася наступного дня). Здавалося, що головним слухачем

був сам Тарас Григорович.

Під супровід роялю (композитор і виконавиця Олеся Сінчук) звучали безсмертні

рядки  Шевченка.

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Вечір поезії

Кобзаря у виконанні Олександра Голобородька (14.01.2014)

Ювілейний рік Тараса Шевченка в Національному культурному центрі України в

Москві розпочався великою поетичною програмою. Того вечора поезія Тараса

Григоровича звучала у виконанні народного артиста Росії, лауреата Державної

премії СРСР, актора Московського театру Моссовєта Олександра

Голобородька. 15

Нагадаю, що в рамках масштабного проекту «Тарас Шевченко», що здійснюється

в Центрі понад десять років, лише в останні місяці відбулося кілька знакових

заходів, приурочених 200-річчю з дня народження Кобзаря: пленарне засідання

Міжнародної наукової конференції за участю відомих шевченкознавців, відкриття

погруддя Кобзаря, яке віднині прикрашатиме виставкову залу Центру, презентація

книги Володимира Мельниченка «Тарас Шевченко: “Друзі мої єдині”», зустріч з

директором Національного музею Тараса Шевченка Дмитром Стусом та зустріч із

переможцями мистецької Всеукраїнської акції «Мій Шевченко», виставка робіт

студентів Київської дитячої академії мистецтв «З думкою про Кобзаря»,

книжково-документальна експозиція, присвячена 140-річчю з часу заснування

Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка. А розпочали 2014-й ми поетичним

вечором.

Олександр Олександрович – давній друг Центру, українець, людина, яка майже

сорок років мешкає та працює у столиці Росії, але в душі зберігає щиру пам’ять

про батьків та батьківщину.

Народився актор в Україні, в промисловому місті Дніпродзержинськ (до того –

село Кам’янське). В унікальному по суті місці, де рідкісний птах, як писав Микола

Гоголь, долетить до середини Дніпра, а за 60 км – Запорозька Січ та один із

головних порогів Ненаситний – де печеніги вбили князя Ігоря.

Майбутній актор – із родини хліборобів. Його дід мав приватну власність – дві

десятини землі. Після Першої світової війни та революції здав її у колгосп, який

сам же і організував і керував ним до самої своєї смерті. А от акторським талантом

Олександр Олександрович пішов у батька, який замолоду організовував

самодіяльні гуртки і був фанатом української драматургії та культури. Малий

Сашко у тих же гуртках був суфлером, тому, коли приїхав поступати до

Київського театрального інституту імені І. Карпенка-Карого, вразив приймальну

комісію знанням напам’ять всієї української драматургії.

16

Його творче життя пов’язано з театрами Сімферополя, Києва та Москви. І хоча

більше сорока років він живе в Росії, працює в російському театрі, але українська

мова для нього залишається мовою його дитинства, мовою батьків, мовою

Шевченка.

«Тарас Шевченко у поштових листівках та світлинах» (06.02.2014)

6 лютого у Національному культурному центрі України в Москві до

200-річчя з дня народження Тараса Шевченка відкрилася виставка

«Тарас Шевченко у поштових листівках та світлинах», на якій

представлено експонати з приватної колекції заступника голови

правління Ради Земляцтв України, першого заступника голови

Кіровоградського земляцтва «Єлисаветград» Віктора Петракова.

Відкриваючи експопозицію, генеральний директор Національного

культурного центру України в Москві, доктор історичних наук, лауреат

Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимир

Мельниченко подякував колекціонеру за розкішну виставку і творчий

неспокій, а також висловив сподівання, що незабаром відвідувачі

Центру зможуть побачити й інші рідкісні цікаві листівки з колекції

Віктора Петракова.

На  що Віктор Васильович відповів, що це дійсно лише частина його

колекції, присвяченої шевченкіані. Окрім листівок він ще збирає

пам’ятні знаки, медалі, календарики, а також «Кобзарі». Навіть цього

вечора йому пощастило оновити колекцію двома книгами Тараса

Шевченка. Віктор Васильович зауважив, що збирає також рідкісні

17

видання «Енеїди» Івана Котляревського. Нагадаємо, що торік в Центрі

вже було презентовано зібрані Віктором Петраковим  листівки,

присвячені пасхальній тематиці.

Нині ж на виставці в Культурному центрі представлено в основному

дореволюційні листівки різні за змістом і формою. Зокрема,

різноманітні портрети Тараса Шевченка, репродукції його художніх

робіт, ілюстрації до творів, фотографії пам’ятників Кобзареві, оселя, де

народився Тарас, а також види поетової могили в Каневі тощо.

Родзинкою виставки було названо комплект листівок, виданих

«Об’єднанням українських жінок на еміграції» під назвою  «Жіночі

постаті в творах Шевченка».

Виставка «Тарас Шевченко у поштових листівках та світлинах» є

продовженням серії масштабних ювілейних заходів, присвячених 200-

річчю з дня народження Тараса Шевченка, а також своєрідним анонсом

наступної події, яка відбудеться у Національному культурному центрі

України в Москві 14 лютого – відкриття виставки живопису «Тарас

Шевченко в історичній долі нації» з колекції голови правління

Міжнародного фонду «Культурное достояние», почесного академіка

Російської академії художеств, академіка Російської академії

природничих наук, професора Віктора Карцева.

 

Текст: Олена Марченко.

18

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. «Тарас Шевченко

в історичній долі нації» (14.02.2014)

У Національному культурному центрі України в Москві відбулося відкриття

виставки живопису «Тарас Шевченко в історичній долі нації» з колекції голови

правління Міжнародного фонду «Культурное наследие», почесного академіка

Російської академії художеств, академіка Російської академії природничих наук,

професора Віктора Карцева.

На ній представлено понад тридцять полотен, створених художниками ХІХ (!) та

ХХ століття, серед яких імена С. Вовка, В. Симоненка, С. Думенка, А. Музики, В.

Коржа, М. Когана, О. Титової та інших. Тут і портрети Тараса Шевченка, і

картини за мотивами його творів («Катерина», «На панщині» тощо), портрети

поета з сестрою Яриною, живописні зображення матері Тараса Григоровича та

інші.

І майже на кожному полотні передана краса рідної української землі: лани

широкополі, Дніпро могутній, степи, небесна блакить. І в кожному мазку передана

поетика Кобзаревих творів. Творів на всі часи.

Ассоль Овсянникова-Мелентьєва.

Cпільне засідання історичного клубу Товариства української

культури “Славутич” та Регіональної громадської організації

“Провісник”(17.02.2014)

17 лютого у Національному культурному центрі України в Москві відбулося

спільне засідання історичного клубу Товариства української культури “Славутич”

та Регіональної громадської організації “Провісник”, присвячене 200-річчю з дня

народження Тараса Шевченка.

19

Відкрив вечір голова Товариства, доктор медичних наук, професор, заслужений

діяч науки Російської Федерації Василь Антонів. Він розповів про те, як

святкували Шевченківські дні у минулих століттях та як відзначають нині. Також

зазначив: “Їх сотні, тих, хто повторив слова Шевченка “караюсь, мучусь, але не

каюсь”, ці поети-генії і після смерті живуть в своїх творах”. А далі Василь

Федорович зачитав низку улюблених творів Василя Стуса, Дмитра Павличка,

Павла Тичини. Прозвучали поезії “Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не

перекреслить мій народ!”, “На схід, на схід, на схід, на схід”, “Як добре те, що

смерті не боюсь я” та інші.

“Таких людей, як Шевченко, мало, – розпочав свій виступ голова Регіональної

громадської організації “Провісник”, доктор медичних наук, професор, племінник

Олександра Довженка Тарас Дудко, – двох геніїв – Шевченка і Довженка поєднує

однакова духовність, походження, історія розвитку, любов до того середовища, в

якому виросли, яку пронесли крізь все життя”. Про увічнення імені Великого

Кобзаря в Росії українською діаспорою, зокрема, у назвах вулиць,  пам’ятних

дошках, різноманітних заходах, пам’ятниках, розповіла Людмила Мельник.

В березневі дні славутичани запланували переглянути відеофільм про історію

святкування Шевченківських днів у 95-97 роках ХХ століття.

Олена Марченко

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка.

Рушник Великому Тарасу (03.03.2014)

У Національному культурному центрі України в Москві відбулася презентація

Всеукраїнської культурно-мистецької акції «Рушник Великому Тарасу» за участю

представників Посольства України в Російській Федерації, Національного

культурного центру України, української громади Москви.

20

У вступному слові генеральний директор Центру Володимир Мельниченко

зазначив:

― У тяжкий для України час, в умовах загрози для українського суверенітету

Господь визначив нам історичну відповідальність: в самому серці Москви, на

Арбаті продовжувати роботу з пропаганди української мови, культури та

духовності. Найперше ми повинні забезпечити неперервне звучання Шевченкового

слова в Культурному центрі України, в Росії. Нагадаю, що в Москві поет написав

один-єдиний вірш, але то був «Чигрине, Чигрине…». Ця поезія й досі пече

національну свідомість Шевченковою жертовною любов’ю до України:

Чигрине, Чигрине,

Мій друже єдиний,

Проспав єси степи, ліси,

І всю Україну.

………………………..

Помолившись, і я б заснув…

Так думи прокляті

Рвуться душу запалити,

Серце розірвати.

Отже, серце розірвати, але не проспати Україну! Саме заради цього працює в

Москві Культурний центр України.

В усі часи в українській ментальності рушник займав особливе, духовне місце.

Сьогодні він є, більше ніж будь-коли, символом доброї надії, людського

21

взаєморозуміння. З рушником в українській поезії та фольклорі, у творчості

Шевченка пов’язане народження людини, весілля та відхід в інший світ.

Згадайте, як у Бориса Олійника в «Пісні про матір»:

Вона посміхнулась,

красива і сива, як доля,

Змахнула рукою – злетіли увись рушники.

«Лишайтесь щасливі», –

і стала замисленим полем

На цілу планету,

на всі покоління й віки.

Рушники добра, сонця, тепла, щастя над замисленим полем, над цілою планетою,

над всіма поколіннями й віками… Ми зібралися сьогодні для того, щоб вишивати

саме такий рушник, долучитися до такої святої справи.

Учасників акції привітала радник з гуманітарно-культурних питань та

інформаційного співробітництва Посольства України в Російській Федерації

Галина Степаненко:

― Я впевнена, що роблячи кожен стібок, ви вкладете всю свою любов, усі свої

сподівання на злагоду, на мир, на долю, на щастя нашої держави. І нехай цей

рушник стане оберегом для нашої любої України.

Привітали всіх присутніх Микола і Тамара Степаненки, які представили «Рушник

Великому Тарасу». Микола Леонтійович зокрема зазначив, що акція

започаткована в 2013 році. Була проведена величезна робота з розробки узорів

часів Шевченка, до якої долучилася ціла група етнографів. Основою узору стало 22

віковічне дерево життя з центральною квіткою-крином. По периметру

рушникового поля проходить обереговий безкінечник у вигляді віночка, так

званий «меандр». У центрі – слова Тараса Григоровича «Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!».

Перше колективне вишивання відбулося 28 листопада 2013 року в селі

Шевченкове (Моринці), де народився поет. З того часу свої стібки на рушникові

залишили майстрині Новомиргорода, Житомира, Лубен, Луцька, Тернополя,

Києва, Санкт-Петербурга. Нарешті рушник прибув і до Москви.

Керівництво Центру подарувало родині Степаненків останні видання Центру –

«Тарас Шевченко: “Друзі мої єдині”» та «Національний культурний центр України

– Шевченків дім у Москві». Микола Леонтійович у свою чергу подарував Центру

оригінальний рушник, який прикрашатиме Шевченкову залу.

Захід вийшов дуже теплим і щирим. До вишивання рушника долучилися

представники українських діаспорних організацій Москви, артисти Української

народної хорової капели Москви, учні Української недільної школи імені Павла

Поповича та їхні батьки, працівники Посольства України в Російській Федерації

та Культурного центру України в Москві – понад тридцять чоловік. І, як у давні

часи, полилися журливі пісні: «Думи мої, думи мої…», «Заповіт», «Реве та

стогне…», «Пісня про рушник», «Рідна мати моя» та інші. Наприкінці зазвучав

безсмертний Шевченків «Заповіт» у душевному виконанні Богдана Ступки.

Ассоль Овсянникова-Мелентьєва.

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка (03.03.2014)

23

3 березня у Національному культурному центрі України в Москві відкрилася

виставка “Жіночі образи у творчості Тараса Шевченка (поштові листівки та

світлини)”.

Ця тема в творчості Шевченка давно привертає увагу дослідників його життя і

творчості, але для російських шанувальників поета вона досі залишається майже

невідомою. Тож проведення такої виставки, головним задумом якої стало

розкриття не тільки образу прекрасної половини людства в творчості Кобзаря, але

й розповісти про його особисте життя, знайшло значне зацікавлення поміж

відвідувачів Центру.

Експозицію представив член Кіровоградського земляцтва, доктор економічних

наук В’ячеслав Афанасьєв. Він розповів присутнім про представлені експонати,

що, до речі, є найкращою частиною великої шевченкіани відомого колекціонера

Віктора Петракова.

Відкриває виставку фото початку ХХ століття з оригіналу прижиттєвої світлини

Тараса Шевченка, тут можна знайти й інші варіанти репродукцій автопортретів

Кобзаря, його фотографій та портретів авторства інших художників.

Із творів Тараса Шевченка представлено рідкісні репродукції –“Портрет М.В.

Максимович”, “Голова жінки”, “Портрет Горленко”, “Жінки в ліжку”, “Одаліска”,

“В гаремі”, “Портрет Т.П. Катеринич”, “Сліпа з дочкою”, “Бюст жінки” тощо.

Значну увагу присутніх привернула листівка-репродукція картини “Циганка-

ворожка”, за яку художник отримав у 1841 році від Академії художеств срібну

медаль другого ступеня «За успехи в художестве, доказанные представленными

работами по живописи исторической и портретной». Також “Катерина”, єдина

картина академічного періоду, написана олійними фарбами, що збереглася до

нашого часу.

24

Окремо слід відзначити унікальний комплект листівок, виданий “Об’єднанням

українських жінок на еміграції” під назвою “Жіночі постаті в творах Шевченка” –

це ілюстрації до поетичних творів “Катерина”, “Відьма”, “Сон”, “Невольник”,

“Причинна” з невеличкими цитатами.

Крім стендів із експонатами на жіночу тематику, представлено ще чотири з

дореволюційними та радянськими листівками, серед яких і різні репродукції

художніх робіт Тараса Шевченка періоду заслання, ілюстрації до творів.

Найбільшими блоками в експозиції є також фотографії пам’ятників Кобзареві,

серед яких – у Москві, Харкові, Полтаві тощо, а також – зображення могили в

Каневі.

Листівки, незважаючи на свій поважний вік, зберегли всі особливості поліграфії

свого часу, деякі з них виготовлено з використанням тиснення, золочення,

прикрашено українською національною вишивкою.

В’ячеслав Афанасьєв продемонстрував спеціально підготовлену для цього заходу

відеопрезентацію “Жінки в портретній галереї Т.Г. Шевченка”. Він особливо

звернув увагу на окремий блок “Жінки в житті Шевченка”, де розповідається про

тих, які полонили серце Кобзаря впродовж його життя – Оксану Коваленко,

Варвару Рєпніну, Катерину Піунову та Ликерію Полусмак. Відомо, що з

останньою він мріяв одружитися й переїхати жити до України.

Наприкінці зустрічі заступник генерального директора Центру Лариса Бондарук

подякувала Віктору Петракову та В’ячеславу Афанасьєву за надану допомогу в

організації цієї експозиції, присвяченої ювілею Тараса Шевченка.

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка.

Діти – Шевченку (09.03.2014)

25

День 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка Українська недільна школа

імені Павла Поповича відзначила по-особливому.

Усі заняття – з української мови, української музичної культури, історії України та

хореографії – були присвячені Великому Кобзарю. Зокрема, учні та їхні батьки

прослухали чергову лекцію з циклу «Тарас Шевченко» кандидата історичних

наук, керівника Центру українських досліджень Інститут Європи РАН Віктора

Мироненка.

А наприкінці дня – діти та батьки – усі разом поклали квіти до погруддя Тараса

Шевченка у «Шевченковій залі» Центру.

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка.

«Шевченкова зала» (09.03.2014)

У Національному культурному центрі України в Москві відбулося урочисте

присвоєння імені Тараса Шевченка виставковій залі та відкриття дошки

«Шевченкова зала».

Генеральний директор Центру Володимир Мельниченко зокрема зазначив:

— Найперше нагадаю Кобзареві слова, в яких збережено глибоку поетову повагу

до російської мови і святе ставлення до мови рідної – української: «…Нехай вони

собі живуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А

чиє краще, нехай судять люди». Тарас Григорович не вкладав у цей заповіт

найменшої можливості судити силою, тим більше, зі зброєю в руках.

Знаєте, які ще поетові слова хотів би нагадати та наголосити в цей ювілейно-

пророчий день? «Бо ми не бачили нашого народу – так, як його Бог сотворив».

Культурний центр чимало зробив до світлого Шевченкового ювілею. Проведено

творчі зустрічі з лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка,

26

вечори Кобзаревої поезії, художні виставки на теми його творів, наукові

конференції, шевченківські музичні салони та концерти…

Проте хочу виокремити три наші, так би мовити, матеріальні подарунки до 200-

річчя з дня народження національного Генія.

По-перше, ми встановили погруддя молодому Кобзареві, і вхід до Культурного

центру набув особливого смислу. Таке враження, що Тарас Григорович залишився

тут ще з того часу, коли в лютому 1844 року вперше прибув до Москви

тридцятирічним.

По-друге, сьогодні, 9 березня 2014 року, в день 200-річчя Кобзаря, залі, де стоїть

погруддя і де проводяться визначні мистецькі події, ми присвоюємо його ім’я.

Віднині і до того часу, поки буде стояти наш Центр, вона називатиметься

«Шевченкова зала».

Нарешті ми видали спеціально до ювілею дві книги. Перша – це наукова

монографія «Тарас Шевченко: “Друзі мої єдині”», в якій представлено масштабні

портрети Шевченкових друзів і через їхні біографії розкрито найближче поетове

оточення. Водночас у книзі показано, як переплітаються їхні долі, що глибше

розкриває дивовижний духовний космос поета.

Друга книга – про діяльність Українського дому в Москві, назва якої говорить

сама за себе – «Національний культурний центр України – Шевченків дім у

Москві».

Отже, у Тараса Шевченка є в Москві своя хата, а в ній – «своя й правда, і сила, і

воля». Це надзвичайно важливо! Національний культурний центр України є

духовним наступником Шевченкової присутності в Москві.

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. 27

Його слова в їх серці відізвались… (22.03.2014)

У Національному культурному центрі України в Москві відбувся ХІІ Всеросійський

конкурс на краще читання поетичних творів Тараса Шевченка серед дітей та

юнацтва.

Традиційно відбіркові тури проходили, як то кажуть, на місцях, і на фінал до

Москви приїхали кращі з кращих, подарувавши всім присутнім справжнє свято

Українського Шевченкового Слова.

У переддень конкурсу всі учасники та керівники делегацій урочисто поклали квіти

до пам’ятника Тарасу Шевченку на набережній його імені та запалили свічки в

пам’ять про Кобзаря у храмі-каплиці Бориса і Гліба на Арбатській площі

(неподалік стояв храм Тихона Амафунтського, в якому 27–28 квітня 1861 року

знаходилася труна з прахом Тараса Григоровича і відбулася панахида по поету).

За давно складеною традицією, конкурсанти (а їх цього року було понад

п’ятдесят) змагалися в чотирьох вікових категоріях: 4–7 років, 8–12 років, 13–16

років та 17–22 роки.

А тепер щодо географії цьогорічного конкурсу. На ньому були представлені:

Республіка Башкортостан (м. Салават, Міський бюджетний освітній заклад

«Недільна українська школа» – керівник Людмила Воловикова), Республіка

Татарстан (м. Нижньокамськ, Об’єднання з вивчення історії та культури

українського народу «Лелеки» – керівник Людмила Найденко), Республіка

Удмуртія (Муніципальний бюджетний загальноосвітній заклад «Верх-Люкінська

СЗШ» – директор Анатолій Волков, заст. директора з виховної роботи Лариса

Першина), Республіка Саха (Якутія) (Громадсько-культурне земляцтво ім. Т.

Шевченка «Криниця» – голова Тетяна Дьяченко), Омськ (Сибірський центр

української культури «Сірий клин» – керівник Сергій Винник, Дитячо-юнацький

гурток «Цвітень» – керівник Тетяна Недашківська, МУК «Новоільїнський СДК» –

керівник Тетяна Новосьолова), Твер (Українська національно-культурна автономія 28

«Світанок» – співпівголова Наталія Томашевська; Український театральний

колектив «Надія» СЗШ № 9 – режисер-педагог Світлана Горобій, музичний

керівник Олена Ковальова; Багатопрофільна гімназія № 12 – директор Тетяна

Слесарева), Московська область (м. Пушкіно, Національно-культурне об’єднання

українців «Криниця» – керівник Тетяна Ключникова; Корольовський філіал

Московського юридичного інституту – директор Валентин Милосердов),

Хабаровськ (Громадська організація «Українське земляцтво “Криниця”

Хабаровського краю» – голова правління Наталія Романенко), Москва (Українська

недільна школа ім. Павла Поповича Національного культурного центру України в

Москві – керівник Ассоль Овсянникова; Московський палац дитячої (юнацької)

творчості, група «Україністика» – викладач Ніна Шовгун; Товариство української

культури «Славутич» – голова Василь Антонів; Ліцей № 1524 – керівник Сергій

Рибкін; Інститут міжнародних відносин і соціально-політичних наук

Московського державного лінгвістичного університету – ректор Ірина Халєєва,

викладач української мови Людмила Гмиря).

Журі очолив цього року голова Товариства української культури «Славутич»,

академік, заслужений діяч науки Російської Федерації Василь Антонів. Членами

журі були: радник з питань гуманітрано-культурного співробітництва та

інформаційної роботи Посольства України в Російській Федерації Галина

Степаненко, кандидат історичних наук, керівник Центру українських досліджень

Інституту Європи Російської Академії наук, головний редактор журналу «Сучасна

Європа», голова Чернігівського земляцтва, заступник голови Правління Ради

земляцтв України в Російській Федерації Віктор Мироненко, начальник відділу

інформації та діаспори Національного культурного центру України в Москві,

співголова регіональної громадської організації «Українці Москви», член Ради у

справах національностей Уряду Москви, заслужений працівник культури Росії,

заслужений працівник культури України, художній керівник Української народної

хорової капели Москви Вікторія Скопенко, філолог, головний спеціаліст з

міжнародних зв’язків Академії соціального управління Міністерства освіти

29

Московської області, державний радник Російської Федерації 3-го класу, автор-

упорядник посібника з позакласного вивчення творчого доробку Тараса Шевченка

Станіслав Ксьонжик, філолог, головний спеціаліст з кадрових питань

Національного культурного центру України в Москві Тетяна Чернікова.

*  *  *

Відкриваючи фінальний тур конкурсу, генеральний директор Центру, доктор

історичних наук, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка,

зокрема, сказав:

— Уявіть собі, що Шевченко сидить серед членів високоповажного журі та

слухає кожного з вас. І радіє з того, що така щира юна братія приїхала з усіх

усюд Росії, аби прославити його двохсотрічний ювілей.

Нашому конкурсу вже одинадцять літ, і найменший п’ятирічний учасник першого

фіналу вже паспорт отримає цього року, а найстарший (йому тоді було 20–22

роки) напевне має своїх дітей, які, сподіваюся, невдовзі візьмуть у конкурсі

участь.

Так ви передаєте з покоління в покоління любов до Шевченкового слова, що людям

серце розтопляє:

Те слово, Божеє кадило,

Кадило істини. Амінь.

Приємно здивував репертуар конкурсантів. У більшості своїй було представлено

визначні твори Шевченка: уривки з поем «Іван Підкова», «Тополя», «Кавказ»,

«Гайдамаки», «Катерина», «Слепая», «Тарасова ніч», «Марія», балади «Лілея».

Діти молодшого віку читали улюблені вірші: «Мені тринадцятий минало…»,

«Якби ви знали, паничі…», «Думи мої, думи мої…», «Ми в купочці колись

30

росли…», «Ой стрічечка до стрічечки…», «Якби, мамо, мені намисто…», «Нащо

мені чорні брови…» тощо.

Забігаючи наперед скажу, що найскладніше журі було обрати переможців у третій

та четвертій віковій категорії, тому вперше за всю історію існування конкурсу в

них було поділено першу премію.

А тепер про результати ХІІ Всеросійського конкурсу серед дітей та молоді на

краще читання поетичних творів Тараса Шевченка.

Перша вікова категорія (3–7 років):

- третє місце поділили: Ніколенко Микола (УНШ ім. П. Поповича), Виноградов

Михайло (Товариство української культури «Славутич»);

- друге місце посіли: Бушков Олександр (Твер, УНКА «Світанок»), Абрамова

Поліна (Нижньокамськ);

- перше місце виборов Мусін Еміль (Салават).

Друга вікова категорія (8–12 років):

- третє місце поділили: Абрамов Андрій (Нижньокамськ), Миргасимов Руслан

(Нижньокамськ), Васильєва Ганна (УНШ ім. П. Поповича);

- друге місце поділили: Бушкова Ганна (Твер, УНКА «Світанок»), Юр’єва

Христина (Нижньокамськ), Бєскова Анастасія (Пушкінський р-н);

- перше місце посіла Якимкіна Ксенія (Нижньокамськ).

Третя вікова категорія (13–16 років):

- третю премію отримали: Афонетошин Георгій (Пушкінський р-н), Воронін

Дмитро (Омськ), Райков Іван (Салават), Ратушна Інна (Салават);

31

- другу премію поділили: Романенко Марія (Хабаровськ), Зублевська Тетяна

(Пушкінський р-н), Федорова Дар’я (Нижньокамськ), Метелешко Любава (УНШ

ім. П. Поповича);

- першу премію отримали Ніль Анастасія (Омськ) та Кехтер Ангеліна (Омськ).

Четверта вікова категорія (17–22 роки):

- дипломи третього ступеня отримали: Готка Тетяна (Москва, МДЛУ), Божуха

Марія (Якутія);

- дипломи другого ступеню отримали: Кузнецова Ксенія (Москва, МДЛУ), Звощик

Євгенія (Москва, МДЛУ), Косс Андрій (УНШ ім. П. Поповича);

- диплом першого ступеню отримали Поварова Варвара (Москва, УНШ ім. П.

Поповича) та Поліщук Олександр (Пушкінський р-н).

Усі учасники без винятку отримали в подарунок видання Культурного центру:

«Тарас Шевченко: “Друзі мої єдині”», «Національний культурний центр України –

Шевченків дім у Москві», «Богдан Ступка: обличчям до історії» та книжки від

Посольства України в Російській Федерації, а переможці ще й грошові премії.

Керівники усіх українських осередків, представлених на конкурсі, отримали

подяки за популяризацію творчості Тараса Григоровича та виховання молодих

українців Росії на кращих зразках його поезії, а також набори літератури та

аудіодиски «Думи Тараса» з 200 (!) поетичними творами Шевченка українською

та російською мовами, записаного московськими українцями (не

професіоналами!) за ініціативи Українського музично-драматичного театру-

антрепризи «Еней».

Справжньою окрасою цьогорічного ювілейного конкурсу стали три потрясаючі

виступи – представників Татарстану, Башкирії та Якутії, у виконанні котрих

32

прозвучали «Заповіт» якутською, уривок з поеми «Наймичка» татарською та

уривок з поеми «Княжна» («Село! І серце одпочине…») башкирською.

Своїми враженнями поділився голова журі Василь Антонів:

«Шановні друзі, дорогі діточки, родичі, пані і панове! Вітаю вас з великим святом

не тільки українського народу, але й усього людства – 200-ю річницею з дня

народження нашого генія, пророка і месії – Великого Тараса Шевченка, який і

сьогодні допомагає нам боротись за нашу незалежність, за нашу Україну.

Голос Тараса чути скрізь, де мешкають українці, в поезії наших сучасних поетів:

“Народ мій є, народ мій завжди буде. / Ніхто не перекреслить мій народ”, або ще:

“Україно, ти моя молитва, / Ти моя розпука вікова. / Гримотить над світом люта

битва / За твоє життя, твої права”. Це слова нашого сучасника поета Василя

Симоненка, що міг би сягнути в царину духу висот, рівних Тарасу Шевченкові.

Основна мета життя людини – народити дитину, виховати її розумною і здоровою.

Здоровою духовно і фізично. Для фізичного здоров’я їй роблять щеплення проти

усіляких хвороб, а “духовні щеплення” проти епідемії денаціоналізації роблять

такі свята, як сьогоднішнє.

Однією зі складових духовності є рідна мова, що є тим оберегом, який поставив

коло нас Тарас Шевченко. І його слово дзвенить у наших оселях, оселях дітей,

онуків та правнуків».

У заключному слові Володимир Мельниченко передав учасникам і переможцям

фестивалю вітання від голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені

Тараса Шевченка, поета Павла Мовчана і зачитав його слова зі статті «До Кобзаря

– прямолиць»:  «Та чи можемо ми припустити, що його не було б? Шевченка-

кобзаря? Це неприпустимо… Потрібні великі зусилля, аби повернутися обличчям

до Кобзаря. Почнемо ж із його читання…»

33

16 травня в Національному культурному центрі України в Москві відбулася

презентація Оренбурзької обласної української культурно-просвітньої громадської

організації імені Т. Г. Шевченка.

Вечір відкрив генеральний директор Центру, доктор історичних наук Володимир

Мельниченко. Він відзначив, що оренбурзькі українці мають дуже сильні

підвалини в своїй праці, вони одними з перших у Росії почали святкувати

Шевченківський березень, зробили українське подвір’я, проводять культурно-

мистецькі й наукові заходи. Чільне місце в цьому належить видатному

шевченкознавцеві, засновникові Інституту Т.Г.Шевченка Леоніду Большакову.

Керівник прес-служби організації Олена Попова представила книгу Леоніда

Большакова «Тарас Шевченко снова рядом с нами» (Оренбург: Издательский

центр ОГАУ, 2014) та власне видання «Наш Шевченко» (Оренбург: ООО ИПК

«Университет», 2014).

Музичну частину презентації відкрив Олександр Салікаєв із піснею про Оренбург.

Український народний фольклорний гурт «Сударушка» із села Буланово

Оренбурзької області протягом вечора виконав пісні про рідне село, а також

українські та російські музичні композиції.

Перший склад колективу мав назву «Старинушка», засновником якого й

керівником була Раїса Калмикова, після неї – Любов Михайлюк.

Зараз народний фольклорний гурт «Сударушка» існує в своєму третьому складі. У

репертуарі – понад 200 українських народних, російських народних пісень, а

також творів сучасних композиторів. Керівник колективу – Тетяна Єрмоленко.

Гостей із Оренбурга привітала Українська народна капела Москви під

керівництвом заслуженого працівника культури України та Росії Вікторії

Скопенко.

34

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка.

Історична тематика у творчості Кобзаря (14.04.2014)

2014 ювілейний рік з дня народження Великого Сина українського

народу – Тараса Шевченка. Серед низки презентацій, наукових

конференцій, урочистих вечорів, які відбуваються у Національному

культурному центрі України в Москві протягом 2013-2014 років,  –

тематичні засідання молодіжної літературної студії “Когорта”.

Особистість Тараса Шевченка неможливо пізнати до кінця, як

неможливо пізнати таємницю геніальності. Але доторкнутися до неї –

наче піднятися над собою у високе, вічне… От і літстудійці цього

вечора спробували доторкнутися словом, роздумами, історичними

екскурсами.

У квітні ключовим питанням для обговорення було “Тарас Шевченко –

той, хто надихає на творчість”, а вже в травні розмову натхненно

продовжили історичною тематикою у творчості Кобзаря.

Яскравi, колоритнi замальовки  з української iсторiї, в яких відчувається

жаль за славним минулим часів козаччини, протест проти того, що “над

дiтьми козацькими поганцi панують” присутні в Шевченкових творах

“Іван Підкова”, “Гайдамаки”, “Чигрине, Чигрине”  та ін. Саме довкола

них і вибудував свою розповідь керівник Українського молодіжного

клубу Москви Ярослав Копельчук, акцентувавши увагу присутніх на

тому, що за допомогою слова Шевченко прагнув розбудити пам’ять

35

народу, нагадати про мужнiсть i героїзм предкiв, збудити в них

національну свідомість.

Одним iз найчастiш вживаних слів у поезiї Тараса Шевченка є Україна.

Ярослав Копельчук на прикладі поеми “Катерина” за допомогою

бінарних опозицій проаналізував образ України у спадщині Кобзаря. Це

– і Україна-мати, i Україна блудна. Україна героїчна i Україна

поневолена. Цю другу, iсторично минущу Україну Шевченко проклинав

заради першої – України неминущої.

А Україна таки неминуща, як і чисті глибокі джерела людських сердець,

які там мешкають.  Літстудієць Андрій на вечір прийшов у яскравій

українській вишиванці. Андрій – росіянин, жодного дня в Україні не

жив, самотужки вчить українську мову. Звідки така гарна сорочка

запитуємо? Він червоніє і відповідає, що не втримався, на травневі літав

до України, й бабуся коханої дівчини подарувала йому вишиванку…

При цьому очі у хлопця світяться й українською говорить майже

досконало!

 

В Україну iдiть, дiти!

В нашу Україну…

Там найдете щире серце

І слово ласкаве,

Там найдете щиру правду,

А ще, може, й славу.

36

Часточка по-родинному теплого вечора залишиться в пам’яті

літстудійців надовго, адже кожен відкрив щось нове для себе – чи то в

історії України, чи то в літературному процесі, чи в морально-етичних

принципах українців. Твори Шевченка вкотре нагадали нам про почуття

обов’язку, волелюбність, людську гідність.

***

Вечір 14 травня добіг кінця, перегорнувши 21 рік з часу створення

Національного культурного центру України  – духовного наступника

Шевченкової присутності в Москві.

Презентації книжок

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Національний

культурний центр України – Шевченків дім у Москві (05.03.2014)

П’ятого березня відбулася презентація книги «Національний культурний центр

України – Шевченків дім у Москві», присвячена діяльності Культурного центру за

період з 24 серпня 2010 року (День незалежності України) до 31 жовтня 2014

року, коли в Центрі було відкрито погруддя Тараса Шевченка та проведено

Міжнародну наукову конференцію, присвячену 200-річчю з дня народження

поета.

Її автори – Володимир Мельниченко, Ассоль Овсянникова-Мелентьєва, Олена

Марченко та Юрій Безкровний – професійні журналісти та філологи. Вони всі –

співробітники Центру, знають його роботу зсередини, є організаторами та

кураторами заходів, а тому мають можливість (і успішно нею користуються)

повідомляти набагато більше, ніж сторонні автори, пропускають крізь серце

кожну інформацію. В результаті народилася дуже тепла й щира книга. А головне –

об’єктивна та правдива.37

На презентації генеральний директор Володимир Мельниченко нагадав, що це вже

шосте видання, присвячене роботі Центру. Перші чотири були написані практично

ним самим, п’яту укладали двоє авторів – Ассоль Овсянникова-Мелентьєва та

Юрій Безкровний, а шосту – вже чотири автори, що наочно має свої переваги –

книга стала вчетверо більша! Але не в кількості авторів справа, а в обсягах

матеріалу, який вони обробляють. Сьогодні не проходить жодного дня, аби до нас

не звертались з мистецькими пропозиціями провести той чи інший захід, що

свідчить лише про зростаючий престиж у світі. Тому з кожним роком  не тільки

збільшується кількість заходів, але й зростає їх якісний рівень, про що врешті-

решт і свідчить нове видання.

Книга складається з дев’яти розділів. Перший «Увічнення пам’яті Тараса

Шевченка в Москві» вміщує виступи, статті та інтервʼю генерального директора

Культурного центру Володимира Мельниченка. другий розділ «Свою Україну

любіть…» розкриває сутність проекту «Тарас Шевченко».

У третьому «Представляємо духовну еліту України» можна ознайомитися з

інтервʼю лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка, серед

яких Юрій Барабаш, Микола Жулинський, Лідія Забіляста, Лариса Кадочникова,

Віктор Ковтун, Павло Мовчан та Борис Олійник.

Найбільший за обсягом – четвертий розділ «Іпостасі національного мистецтва» –

розповідає про проекти «Діалог культур», «Презентація», «Прем’єра», «Україна

театральна», «Українське кіно», «Художні виставки».

П’ятий «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля…» присвячено діяльності

московських діаспорних організацій, що проводять свої заходи у стінах

Культурного центру.

Розділ «Шевченкове слово – московським дітям» розповідає про роботу

Української недільної школи імені Павла Поповича Національного культурного

центру України в Москві, а розділ «Молодь у Шевченковому домі» присвячений 38

молодим митцям – художникам, співакам, музикантам, акторам, письменникам і

поетам, які представляли свою творчість у Москві.

Особливу увагу привертає розділ «Пам’яті Богдана Ступки», що є даниною

великому українському та російському акторові, Героєві України, лауреату

Національної премії України імені Тараса Шевченка, великому другу Центру. Тут

зібрані інтервʼю, зроблені з актором протягом останніх трьох років, уривки з

останньої книги Володимира Мельниченка «Богдан Ступка. Біографія», матеріали

про візити актора в Росію з нагоди отримання театральних та кіношних премій,

зйомок у фільмах тощо.

І завершує книгу розділ «Хай святиться у цих стінах ім’я України», в якому можна

прочитати теплі, щирі подячні слова на нашу адресу від український та російських

організацій і приватних осіб, в тому числі і з нагоди 20-річчя Культурного центру.

Дуже сподіваємося, що книга буде цікавою для друзів і прихильників нашого

закладу, стане у пригоді культурологам, історикам і всім, хто виявляє інтерес до

роботи Національного культурного центру України в Москві.

В обговоренні нового видання взяли участь радник Посольства України в

Російській Федерації Іван Ротаєнко, керівники Українського музично-

драматичного театру-антрепризи «Еней» Лариса Білан і Микола Решетняк та інші.

Мабуть, найґрунтовнішим був виступ кандидата історичних наук, керівника

Центру українських досліджень Інституту Європи РАН Віктора Мироненко.

Зокрема він сказав: «Останні років десять я спостерігаю за роботою Центру. І я від

неї в захваті. Центр відбувся і став дійсно потужним генератором української

культури, мови, тих позитивних флюїдів, що мають мати ті українці, які живуть в

Росії. Ви зробили дуже серйозне щеплення від шовінізму та різних інших фобій –

своїми книжками, своїми культурними та мистецькими заходами. І я впевнений,

що якби не це вчасне щеплення, сьогодні тут все могло б бути набагато складніше.

39

І ще. Ця книга, по суті, є літописом, який оцінять майбутні покоління. Вітаю всіх з

цією книгою, з цією подією та висловлюю впевненість, що все мине і ця робота

буде належним чином оцінена».

На завершення Володимир Мельниченко зауважив, що Культурний центр завжди

працював і працює в ім’я Тараса, на його славу, во благо двох народів, і ця книга є

свідченням, що ми працюємо плідно. Книга не випадково названа «Шевченків дім

у Москві» – у Тараса Григоровича тут дійсно є своя хата, а в ній і своя правда, і

сила, і воля. Це має величезне значення для української духовної присутності в

Москві.

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Презентація

посібника «Завещание Т. Г. Шевченко» (26.03.2014)

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. «Заворожи мені,

волхве…» (15.04.2014)

У Національному культурному центрі України в Москві відбулася презентація

книги відомого шевченкознавця, провідного наукового співробітника

Шевченківського національного заповідника в Каневі, кандидата філологічних

наук, заслуженого працівника культури України Зінаїди Тарахан-Берези

«“Заворожи мені, волхве…” Тарас Шевченко і Михайло Щепкін» (К. : Мистецтво,

2012). Книга присвячена 200-літньому ювілею з дня народження Тараса Шевченка

та 225-річчю з дня народження Михайла Щепкіна.

Заворожи мені, волхве,

Друже сивоусий,

Ти вже серце запечатав,

40

А я ще боюся.

Боюся ще погорілу

Пустку руйновати,

Боюся ще, мій голубе,

Серце поховати…

Вірш написаний Тарасом Шевченком під враженням зустрічей із видатним

російським актором, основоположником критичного реалізму в театральному

мистецтві Михайлом Семеновичем Щепкіним під час його гастролей у Петербурзі

в 1844 році.

Зінаїда Панасівна — автор близько 300 наукових статей у вітчизняній і зарубіжній

пресі та кількох фундаментальних монографій, зокрема «Шевченко — поет і

художник», «Святиня». В кожній із них — безліч архівних, історичних,

літературних, фольклорних джерел та особистих спостережень, зроблених за

багато років праці на Тарасовій горі. До речі, саме Зінаїда Панасівна відшукала

могилу Ликери Полусмак, у яку був закоханий Шевченко, а протягом останніх

років брала активну участь у відновленні старовинної церкви за малюнками

французького художника Жана-Анрі Мюнца, названої Шевченковою на честь 200-

річного ювілею Тараса Григоровича.

Ця жінка особисто у мене викликала щире захоплення — у свої вже достатньо

шановані літа вона не дозволяє собі гаяти часу. Приїхавши до Москви, не лише

взяла участь у презентації, але й чимало часу провела в Російській державній

бібліотеці та Історичному музеї, вивчаючи архівні матеріали та оригінали

малюнків Мюнца.

А який вона оповідач! І про що б Зінаїда Панасівна не говорила, чи то про свою

роботу, чи то просто читала вірші Шевченка, від неї неможливо відірватися. Тому

41

з таким інтересом ми слухали розповіді про цікаві епізоди її дослідницької,

пошукової та наукової роботи. Спираючись на науково-історичні документи та

здійснивши оригінальне дослідження щодо живописного твору Т. Г. Шевченка

«Портрет Михайла Щепкіна», датованого 1843 (?) роком, вона зробила його повну

атрибуцію. Багато цікавого ми дізнались і про портрет 16-річного Тараса

Григоровича (саме таким він приїхав до Петербурга). До речі, обидва портрети в її

книзі друкуються вперше. 

Представляючи авторку, генеральний директор Центру, доктор історичних наук

Володимир Мельниченко зауважив, що шевченкознавців, які так блискучо

володіють методологією роботи з архівними документами, одиниці в усьому світі.

Для того, щоб працювати в архівах, треба мати неабиякий хист, терпіння та

головне — бажання робити справжні наукові відкриття. А на це здатні далеко не

всі. Тому останнім часом маємо в більшості своїй неглибокі публіцистичні

матеріали, часто неперевірені, неспроможні з наукової точки зору.

Що ж стосується Зінаїди Панасівни — вона справжній учений. Перш ніж написати

речення, абзац і тим паче книжку, дослідниця перелопачує тисячі документів,

знаходить сотні підтверджень фактам у різних джерелах і лише після того

наважується оприлюднити свої відкриття.

Прикрасила презентацію цікавим виступом «Ідейна, творча і людська близькість

генія поезії і генія сцени» головний спеціаліст відділу культури та мистецтв

Центру Олена Марченко. До того ж, Олена провела структурно-семіотичний

аналіз поезії Шевченка «Заворожи мені, волхве…» за методою Ролана Барта. Того

ж вечора ми почули цей вірш у виконанні соліста Великого театру Миколи

Решетняка.

Так звідки ж у Зінаїди Тарахан-Берези така любов до Шевченка і чому йому

присвячено все життя? Мабуть, дійсно десь на небесах ще до нашого народження

прописане наше буття, і те, що нам здається збігом обставин, насправді є долею.

42

Зінаїда Панасівна, навчаючись у Київському державному університеті імені

Тараса Шевченка, була старостою літературно-наукового гуртка, з яким побувала

в усіх шевченківських місцях в Україні. «Саме тоді, — призналась науковець, — я

зрозуміла, що Шевченко — то душа народу нашого. І якби ми виконали всі його

заповіді, ми б жили зовсім в іншому світі». А далі було написання кандидатської

та робота в Канівському національному заповіднику…

Значення видання «“Заворожи мені, волхве…”…» важко переоцінити, оскільки

воно присвячене історії дружби двох велетнів, яким за масштабом немає рівних. І

ця дружба була великою не за тривалістю, а за суттю. Якщо полічити всі дні, в які

Тарас Шевченко й Михайло Щепкін бачилися й спілкувалися, то набереться

приблизно місяць. Небагато для 17 років унікальної, незрівнянної дружби,

пізнання якої є важливою запорукою осмислення невичерпного й нескінченного

феномену Шевченка, як живої духовної субстанції українського народу.

Але Зінаїда Тарахан-Береза показує, що Михайло Щепкін і на відстані відчував

душу Тараса Шевченка і з радістю відгукувався на його прохання, забуваючи про

власні проблеми. А коли нарешті вони зустрілися після заслання, то щирий,

чуйний, добрий Щепкін зумів допомогти поетові повернутися до нормального

людського спілкування, до інтелектуального життя й улюбленої поезії.

Тарас Шевченко добре розумів, що за все побачене і почуте ним у Москві, за всі

московські знайомства він повинен завдячувати саме Михайлу Семеновичу: «И

чем я заплачу тебе, мой старый, мой единый друже?.. Кроме молитвы о тебе,

самой искренней молитвы, я ничего не имею». Крім молитви великий поет мав ще

геніальне Слово, і в ньому навіки залишив в історії свою високу й щиру любов до

великого артиста.

І книга «“Заворожи мені, волхве…” Тарас Шевченко і Михайло Щепкін» дозволяє

нам насититися з цього джерела любові.

Ассоль Овсянникова-Мелентьєва.43

Засідання молодіжної літературної студії “Когорта”

21 квітня у Національному культурному центрі України в Москві відбулося

засідання молодіжної літературної студії “Когорта”, присвячене творчості

Великого Кобзаря.

“Тарас Шевченко – той, хто надихає на творчість”  такою була ключова тема цього

вечора. Кожен з присутніх став не просто слухачем, а й взяв активну участь в

обговоренні сучасних пісень на вірші Тараса Шевченка, зокрема колективів

“Гайдамаки”, “Мертвий півень”, “Трансформер”, “Сад”, “Кому Вниз”, “Як

помирає сонце” та ін.

На продовження низки заходів, присвячених 200-річчю з дня народження Тараса

Шевченка, в травні відбудеться засідання літстудії, на якому йтиметься про

історичну тематику у творчості Тараса Шевченка. Співдоповідачами стануть

керівник Українського молодіжного клубу Москви Ярослав Копельчук та член

молодіжної літературної студії “Когорта” Костянтин Радченя.

 

РегіониВоронеж

2 и 10 марта 2014 г. в Воронеже прошли праздничные мероприятия,

посвященные 200-летию выдающегося украинского поэта и

художника Т. Г. Шевченко

2 марта 2014 года во Дворце детей и юношества впервые в Воронеже успешно

прошел городской конкурс на лучшее чтение поэтических произведений Тараса

Григорьевича Шевченко среди жителей городского округа город Воронеж и

Воронежской области, посвященного 200-летию со дня рождения Кобзаря.

Данное мероприятие собрало 68 участников возрастом от 5 до 25 лет из школ, 44

учреждений высшего профессионального образования города Воронежа и

Воронежской области, а также жителей города.

10 марта в Доме молодежи был организован круглый стол на тему «Тарас

Григорьевич Шевченко и Россия: диалог культур». Участниками круглого стола

стали руководитель департамента культуры и архивного дела Воронежской

области Е.Н. Ищенко, руководитель управления общественных и внешних связей

Е.Г. Гудкова, руководитель управления культуры И.П. Чухнов, заместитель

председателя Национальной палаты при губернаторе Воронежской области Г.О.

Магомедов, академик РАН, профессор А.В. Корниенко, профессор ВГУ Н.Д.

Бирюк, лидеры национальных общин и национально-культурных автономий,

патриотических организаций, а также почетные гости из г.Луганска (Украина).

Встреча прошла в теплой, дружественной обстановке. Перед началом беседы был

показан фильм о жизни и творчестве великого поэта и мыслителя. Ученики

воронежских школ — одни из победителей конкурса на лучшее чтение

поэтических произведений Тараса Григорьевича Шевченко, великолепно

прочитали стихи Кобзаря.

В фойе Дома молодежи работала выставка национальных украинских костюмов.

Также вниманию участников и гостей была представлена выставка книг,

связанных с жизнью и творчеством Тараса Шевченко, картин и различных

поделок, вышитых учениками воронежских школ.

Комплекс мероприятий, посвященных памяти Тараса Шевченко, завершился

красочным литературно-музыкальным вечером с выступлениями воронежских и

украинских творческих коллективов – гостей из города Луганска.

Праздничные мероприятия организовала Воронежская региональная

общественная организация «Украинский культурный центр «Перевесло» при

поддержке правительства Воронежской области и администрации городского

округа город Воронеж.

Красноярськ45

«Тарасовими шляхами»

23 березня 2014 року в палаці «Праці і Злагоди» міста Красноярську

відбувся величний святковий концерт, «Тарасовими шляхами»

присвячений 200-річчю з Дня народження Великого кобзаря і Пророка українців

всього світу Тараса Григоровича Шевченка.

Захід проходив  в плані підготовки і проведення «200-річчя з дня народження

Тараса Шевченка, «ШЕВЧЕНКІАНА 2014». 

Перед початком концерту, в вестибюлі палацу був показаний художній

фільм «Тарас Шевченко» в головній ролі - Сергій Бондарчук, для артистів,

гостей та глядачів, а також були  організовані  різноманітні  виставки, розпродажі. 

Василиса Денисенко на експозиції представила  репродукцію автопортретів

-  картин  Т. Г. Шевченка, його соратників, друзів, а також художню літературу

про життя і творчість Тараса Шевченка і Івана Франка, вишиті портрети великих

митців.

На виставці ювелірних виробів Станіслава Гаврилюк представляла і пропонувала с

вої роботи-ювелірні вироби із різноманітних сибірських каменів. 

Вишивальниця  Марія Харченко демонстрували свої вишиті роботи.

Відкрив концерт Народний хор «Барвінок» міста Красноярську, керівник

Олександр Іванов.

Учасник ами святкового концерту також були:

• Засл. Арт Росії В. Савченко

• Засл. Арт Росії Г. Концур

• Ансамбль української естрадної пісні «Водограй»

• Соліст М. Кузьмінчук

•Ансамбль «Вечорниці» с. Єлисеївка

• Лариса Кондрашова - поетеса, лауреат кр. конк. Ірбейський р-н

• Сестри Мазуренко, Партизанський район.

• О.Опарко, Партизанський р-н

46

• Танцювальна группа,Партизанський р-н

• «Криниченька» - народний анс. пісні і танцю, с. Переяслівка

• Танцювальний колектив «Сибірінка» с.Переяслівка

•Народний хор Красноярського коледжу мистецтв ім. Іванова-Радченко,

кер.Світлана Майзінгер.

На святковому концерті були виконані пісні написані на вірші Т. Г.

Шевченка. Ведучі концерту розповіли про життєвий шлях Т.Г. Шевченка, а також

про його літературну спадщину. Артисти в національних костюмах з Заповіту

українською, російською, білоруською, німецькою, таджицькою, татарською,

литовською і польською мовами.

Почесними гостями святкового концерту були також керівники «Палацу

Праці і Злагоди», представники міської і крайової адміністрацій міста

Красноярську і глави українських, національно – культурних автономій

Красноярська і Абакану, Хакасія.

Волгоград

5 березня 2014 в місті-герої Волгограді відбувся творчий вечір, присвячений

200 -річчю з дня народження Т.Г.Шевченка , організований регіональним

відділенням Загальноросійської громадської національно- культурної організації «

Український Конгрес Росії» у Волгоградській області спільно з Фондом культури

Волгоградської області та МУК

«Дитячий міський парк».

Волгоградській бібліотекою імені М. Горького з архіву на виставку в день

проведення урочистого вечора глядачам були представлені книги про творчість

Т. Г. Шевченка.

Голова правління Російського фонду культури , професор В.С. Супрун на

підставі зібраного матеріалу розповів про декілька моментів життя Т. Г.

Шевченка, а саме про те, як поет у роки свого життя , прямуючи з міста Астрахані

в місто Нижній Новгород побував на Волгоградській землі.47

У 2 -х годинний концертній програмі взяли участь творчі колективи

Волгограда та Волгоградської області: фольклорний ансамбль старовинної

козацької пісні «Станиця»; народний самодіяльний ансамбль української пісні

Гусевского сільського поселення Ольхоского району Волгоградської області;

солісти кафедри традиційної культури , а також зведений хор кафедри народного

хорового та вокального мистецтва «Волгоградського державного інституту

мистецтв і культури»; дитячий хореографічний ансамбль «Волгарята - Даргорята».

Хабаровський край

Фестиваль дружби народів, присвячений 200-річчю

Тараса Григоровича Шевченка 1 - 12 березня 2014 р.

Хабаровський край.

Організатор фестивалю - Товариство української культури

Хабаровського краю «Зелений клин»

Дата Захід Місце проведення

01.03 Концерт українського народного хору

«Мрія»

С. Нижня Манома

Нанайського р-ну. Буд.

культури

01.03 Концерт українського народного хору

«Мрія»

Турбаза с. Нижня Манома

Нанайського р-ну

06.03 Урочисте відкриття Фестивалю, виступи

національних мистецьких колективів з

участю хору «Мрія»

Хабаровський крайовий

краєзнавський музей ім.. Н.І.

Гродекова

07.03 Літературно-музичний вечір «Тарас

Шевченко – півець України» з участю

хору «Мрія»

С. Краснореченськоє

Хабаровського р-на. Буд.

культури

08.03 Літературно-музичний концерт пам’яті С. Мічурінське Хабаровського

48

поета з участю хору «Мрія» р-на. Буд. Культури

09.03 Літературно-музична композиція «Слово

про Великого кобзаряю», конкурс читців,

книжна експозиція творів поета і про

поета з участю хору «Мрія»

Далекосхідня державна

наукова бібліотека

11.03 Конкурс відео презентацій о життя і

творчій діяльності Т.Г. Шевченка,

концерт мистецьких колективів

Хабаровський державний

інститут мистецтв и культури

12.03 Урочисте закриття фестивалю, гала-

концерт і нагородження учасників

фестивалю

Далекосхідний державний

медичний університет

В усіх заходах приймало участь близько 700 глядачів та коло 200 учасників, з

них не менш половини – молодь.

Санкт-Петербург

«Рушник великому Тарасу» у Санкт-Петербурзі та Москві

На початку березня 2014 р. відбулася досить значна подія по відзначенню 200-

річного ювілея Т. Шевченка – презентація «Рушника великому Тарасу» у Санкт-

Петербурзі і Москві.

Культурно – художня громадська акція «Обніміться ж, Брати мої!» проводиться

з метою гідного відзначення генія українського народу Тараса Шевченка. В її

основі вишивання унікального твору народного мистецтва «Рушника великому

Тарасу».

Рушник (довжина 7 м) вишивається майстрами народної вишивки,

громадянами-шанувальниками творчості Т. Шевченка. В акції можуть взяти

участь представники української діаспори. Кожен бажаючий може взяти участь у 49

вишиванні Рушника (зробити кілька стібків) і буде занесений в Паспорт Рушника.

Рушник с вишитим на білому полотні портретом Великого Кобзаря покликаний

стати національним символом.

Обов’язковими елементами узору Рушника є дві дати «1814», «2014» і

фрагменти з поетичних творів Шевченка «Обніміться ж, брати мої! Молю вас,

благаю!», "В своїй хаті своя й правда і сила, і воля", "Чужому научайтесь, І свого

не цурайтесь".

Завершити акцію передбачено церемонією передачі «Рушника великому

Тарасу» Музею Тараса Шевченка у Каневі.

Зменшені копії Рушника (4-5 м) можуть придбати шанувальники творчості Т,

Шевченка (фізичні чи юридичні особи).

1 березня презентація Рушника відбулася в Санкт-Петербурзі в Російській

Академії художеств, де Т. Шевченко провів останні роки життя. В конференц-залі

на столах був розстелений Рушник, і присутні займалися вишивкою.

З розповіддю про Рушник виступив ініціатор акції голова благодійного фонду

«Український рушник» Микола Степаненко з Києва. Завдяки зусиллям

подружжя Миколи і Тамари Степаненки Рушник вишивали в багатьох містах і

селах України. Наразі акція вийшла за межі України і почалася від Санкт-

Петербурга, міста, найбільш пов’язаного з життям і творчістю Тараса Шевченка.

Вишивання Рушника в Академії супроводжувалося концертною програмою з

участю акторів Санкт-Петербурга і гостей з Москви.

2 березня подружжя Степаненки привезли Рушник до Москви. В

Національному Культурному центрі України на Арбаті відбулася презентація

Рушника, в якій взяли участь члени українських організацій Москви, учні

української недільної школи ім.. Павла Поповича. У виставковому залі було

розстелено Рушник. Присутніх привітав генеральний директор Культурного

центру Володимир Мельниченко.

В організації презентацій Рушника у двох російських столицях велику роботу

провів член Ради громадської організації «Українці Москви», член Світової

шевченківської комісії Світового Конгресу Українців Микола Линдюк.50

Додаток.

1. Відео презентації «Рушника великому Тарасу» в Російській Академії

художеств у Санкт-Петербурзі

(https://www.dropbox.com/sh/oo9xpnqq1xqqiqo/klriG7BCfH).

Санкт-Петербург, Москва, 10 березня 2014 р.

Об’єднана прес-служба українських організацій Росії

E-mail: linduk2014@yandex.ru, т. +74994080169

Тол’яті, Самарська область

«Українське земляцтво «Дніпро»»

Нас кличе Шевченкове слово

15 березня 2014 року – року культури – у м. Тольяттi

Самарської областi вiдбулося XIX мiське свято української

культури, присвячене 200-рiччю з дня народження генiя

українського народу Великого Кобзаря Тараса Григоровича

Шевченка.

Свято, що проходило в примiщеннi Тольяттiнської фiлармонiї, розпочалося з

тематичної виставки, привiтною розпорядницею якої була Любов Ярова з вiрною

помiчницею Галиною Дикою. Вiдвiдувачi виставки познайомилися з експонатами

шевченкiвської тематики, якi за 20 рокiв iснування зiбрав колектив українського

земляцтва «Днiпро»: рiзноманiтнi по виконанню i технiцi створення (вишивання,

графiка, акварелi, рiзьба по дереву, статуетки) портрети Шевченка; значки, монети

i марки, випущенi до шевченкiвських днiв; багато видань «Кобзаря», репродукцiї

картин художникiв 19-го вiку i, звичайно, репродукцiї картин самого Тараса

Шевченка, його чудовi автопортрети i пронизливi по змiсту i по мистецькому

вiдтворенню картини.

В призначений час iз монiторiв пролунало запрошення до актового залу:

51

«Заходьте, братове! Заходьте в свiтлицю, братове!

Ми ще у життi не збиралися разом нiколи.

Ударимо в дзвони пророче Шевченкове слово,

Заходьте, братове!»

Оформлення сцени повнiстю вiдповiдає темi свята: на авансценi – стiл,

прикрашений рушниками, на рушниковi – рум`яний коровай, живi квiти,

художньо оздоблена книга «Кобзар». На всю ширину i висоту задника сцени

розгорнулося безкрає голубе небо над широким полем золотих соняшникiв. На

цьому фонi – портрет Т.Г.Шевченка та емблема українського земляцтва «Днiпро».

На сценi – атрибути українського побуту: яскравi рушники, прядка, макiтра,

мальовничi глечики…

Протягом усього концерту на екранi – вiдеоряд, посилюючий враження вiд

кожного номера програми. За цим стоїть досвiдчена робота Свiтлани Тимченко.

Наша незмiнна ведуча, талановита Олександра Бекетова, розпочинає

програму вiршем Галини Кривченко:

Коли менi гiрко на серцi,

Чи образа пече, мов жар,

Я знову беру, як в дитинствi,

Iз книг найдорожчу – «Кобзар».

Беру я його, як iкону

Премудру, пречисту, святу…

I буду любити до скону

Небесну його чистоту.

Далi немов вiдкривається перша сторiнка «Кобзаря». На фонi тексту балади

«Причинна» (читає Олександра Бекетова) проходить театралiзоване дiйство:

танець русалочок (Тетяна Андреєва, Олеся Решетова, Олена Ворона, Катерина

Андреєва, Валентина Фесенко, Ольга Хисамутдинова, Дiана Пятибрат, Настя

Решетова) i їх дiалог з русалкою-матiр`ю (Оксана Старцева); пiсня «Така її доля»

(Любов Дьомушкiна), танець героїнi балади, затягування козака (Олександр

Манаков) в тенета русалок…52

Ведуча запрошує учасникiв хору на сцену:

Заходьте, братове! Заходьте в свiтлицю, братове!

Сьогоднi у нас розгорнулось Шевченкове свято!

«Кобзар» оживає! Нас кличе Шевченкове слово,

I пiсня Вкраїни цвiте, як барвiнок хрещатий!

Звучить пiсня «Моя Україна – червона калина» (муз.i сл. О.Колещука,

аранжировка Вiталiя Головка – художнього керiвника народного хору «Днiпро»

українського земляцтва «Днiпро») у виконаннi хору (солiстка Валентина Лiснича).

В цей непростий для України час слова любовi до рiдного краю звучать особливо

проникливо:

«…Доле моя, доле, щастя принеси,

Щоб моя родина та моя Вкраїна

В мирi та єднаннi довiку жили!»

Здається, сам Шевченко проникся сучаснiстю: артист Денис Ференц в образi

Тараса пiд оплески глядачiв виходить на сцену i пiсля дiалогу з ведучою

звертається до всiх присутнiх:

«Поважайте самi себе, учiтесь, читайте,

I чужому научайтесь, й свого не цурайтесь!»

Глядачам було короткий але мiсткий фiльм про Т.Г.Шевченка з закадровим

текстом, пiсля чого – екскурс по творчостi Шевченка-художника з демонстрацiєю

його картин на екранi з коментарiями Iрини Баклагiної. Були показані невиличкі

Ведуча нагадує глядачам, що Тарас Шевченко був ще й неабияким спiваком,

володiючи приємним баритоном. Особливо вiн любив сумнi українськi пiснi та

звуки бандури. Тут i заспiвав жiночий вокальний ансамбль українську народну

пiсню «Цвiте терен» пiд акомпанемент Тетяни Андреєвої на бандурi.

Далi народний хор «Днiпро» та його солiсти виконали пiснi на вiршi

Шевченка: «По дiбровi вiтер виє» (хор, солiст Ростислав Коляда), «Садок

вишневий коло хати» (хор), «Утоптала стежечку» (Нiна Бондаренко), «Нащо менi

чорнi брови» (Валентина Лiснича), «Дивлюся, аж свiтає» (Нiна Бондаренко, Олеся

53

Решетова, Валентина Фесенко). Учень 4-го классу лiцею мистецтв Ярослав

Лiсничий виразно прочитав «Менi тринадцятий минало».

Вся творчiсть великого поета пронизана журбою та скорботою за свою країну,

за трагiчну долю українського народу. Але для оптимiстичної частини концерту

знайшлись вiдповiднi слова iз «Кобзаря», де автор описує щасливе життя, як мрiю:

«Понад Днiпром розiслались мальовничi села,

А у селах у веселих i люди веселi!»

Пiсля цих слiв ведучої були виконанi жартiвливi українськi народнi пiснi «Ой,

Василю, Василю» (хор, солiстки Тетяна та Катерина Андреєви), «Наїхали хлопцi з

ярмарку» (хор, солiсти: Любов Василець, Валентина Єрохiна, танець: Тетяна

Андреєва, Володимир Капiтанов, Олександра Бекетова), «Ой, я знаю, що грiх

маю» (Людмила Голенiщева). Три мальовничi хореографiчнi картинки показала

молодь мiста: «Горлиця» (танцювальний колектив школи №93, керiвник Людмила

Яшина), «З ярмарку», «Гопак» (танцювальний ансамбль «Забава», художнiй

керiвник Сергiй Ряснов).

Вокальний ансамбль пiд керiвництвом Миколи Луковкiна порадував глядачiв

популярною на протязi десятилiть «Червоною рутою». Жiночий вокальний

ансамбль виконав пiсню «Чарiвна скрипка» (муз. I.Поклада, сл.Ю.Рибчинського).

Супровiд скрипки-альта (студент 4-го курсу коледжу Тольяттiнської консерваторiї

Вячеслав Агабеков) придав пiснi неповторного хвилюючого звучання.

До вiчної теми втраченої молодостi доторкнулися ми народною пiснею на

слова Л.Глiбова «Стоїть гора високая» (хор, солiстка Оксана Старцева):

«До тебе, люба рiченько, ще вернеться весна,

А молодiсть не вернеться, не вернеться вона…»

Незважаючи на те, що колектив хору «Днiпро» складається переважно з

людей немолодого вiку, ми натхненнi оптимiзмом i думаємо, що ще не раз будемо

вiдзначати днi народження улюбленого поета, художника i мислителя Тараса

Григоровича Шевченка.

Традицiйним фiнальним акордом свята стала пiсня на вiршi Кобзаря «Реве та

стогне Днiпр широкий» у виконаннi всiх учасникiв концерту та глядачiв, серед 54

яких були нашi шановнi гостi: керiвник департаменту культури мерiї Тольяттi

Надiя Валентинiвна Булюкiна, представник Адмiнiстрацiї Губернатора Самарської

областi Надiя Петрiвна Осипова, керiвник Самарської регiональної громадської

органiзацiї «Український нацiональний центр «Промiнь» Iван Iванович Каплiєнко

та голова українського земляцтва «Краяни» м. Димитровграду Майя Євгенiвна

Клокова.

Люди розходилися зi свята в пiднесеному настрої i з вiрою в пророчi слова

Тараса Шевченка:

«… оживе добра слава, слава України,

I свiт ясний, невечернiй тихо засiяє.

Обнiмiться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!»

Валентина Лiснича

Поет , Художник , Мислитель

 30 березня в літературній вітальні Бібліотеки Автограда (Тольятті ) відбулося

продовження свята, присвяченого 200 - річчю великого українського поета ,

художника і мислителя Тараса Григоровича Шевченка (1814 - 1861). Літературно -

музичну композицію представив колектив народного хору українського земляцтва

«Дніпро ».

Пам'ять про Тараса Шевченка не згасає , а горить як рівне полум'я свічки ,

незважаючи ні на які політичні бурі. Під час літературно- музичної зустрічі

прозвучав вражаючий факт . Нікому з геніїв людства не поставлено стільки

пам'ятників , скільки Тарасу Григоровичу : у світі налічується тисячі триста

вісімдесят-чотири пам'ятника великому « Кобзареві ».

Про це та інших ключових епізодах біографії великого поета розповіла

Олександра Бекетова. На підтвердження того , що геніальний поет був і видатним

художником , були представлені слайди картин Т.Г.Шевченка з коментарями.

У виконанні народного хору « Дніпро» (художній керівник Віталій Головко ) 55

прозвучали пісні на вірші Тараса Шевченка. Романси на вірші великого українця

виконали солістки хору Валентина Ліснича , Любов Демушкина, Ніна Бондаренко,

ОлесяРешетова. .

У літературній вітальні Бібліотеки Автограда прозвучали уривки зі знаменитої

книги « Кобзар » у виконанні Валентини Єрохіної та Олександри Бекетової ,

«Заповіт» натхненно прочитав Григорій Дубик .

- Дякую всім за те , що ви задали високу духовну ноту , відзначаючи 200 -річчя

Тараса Шевченка , - сказала у фіналі завідувачка літературної вітальні Олександра

Кішкурно . - «Кобзар» - настільна книга українців , пам'ятник літературної

української мови . Ви дбайливо зберігаєте свою культуру , що саме по собі

безцінне.

Оренбург

2013 рік

В Оренбуржье дан старт празднованию 200-летия Тараса

Шевченко.

Сповите степами від краю до краю

Моє Оренбуржжя Шевченка вітає…

56

В очередной раз июньским жарким летом разносилась во всю ширь

бескрайних Оренбургских степей украинская песня, которая остается

хранительницей истории украинского народа, его обычаев, жизненных принципов

старины и дел сегодняшних. Так фестивалем украинской культуры в

Оренбургской области начинается празднование 200-летнего юбилея великого

сына украинского народа Тараса Григорьевича Шевченко.

Традиционный праздник украинской культуры - один из любимых в

Оренбуржье, он неизменно является ярким событием лета, а главными 57

действующими лицами на этом празднике всегда были творческие

самодеятельные коллективы, которые съезжаются из разных уголков нашей

области: села Дедуровка и города Соль-Илецка, посёлка Беляевка и Оренбурга,

других районов. В этом году фестиваль принимал Октябрьский район.

В начале праздника, по традиции, почетных гостей: Дмитрия Кулагина -

вице-губернатора, заместителя председателя Правительства, руководителя

аппарата Губернатора и Правительства Оренбургской области, Александра

Самойлова - главу муниципального образования Октябрьский район, Виктора

Доценко - заместителя председателя комитета ЗС по образованию, науке,

культуре и спорту, Александра Костенюка - председателя Общественной палаты

Оренбургской области, Александра Мостовенко - руководителя регионального

исполнительного комитета Оренбургского регионального отделения

Всероссийской политической партии «Единая Россия», Николая Науменко -

председателя Оренбургской областной украинской культурно-просветительской

общественной организации имени Т.Г.Шевченко - встречали хлебом-солью.

58

От имени Губернатора и Правительства Оренбургской области участников и

гостей «Праздника украинской культуры» приветствовал Дмитрий Владимирович

Кулагин, заметив: «Самое ценное, что у нас есть, - это взаимоотношение между

людьми, людьми разных национальностей, разных вероисповеданий. И отрадно,

что на празднике украинской культуры собрались люди разных национальностей.

Именно так, вместе, мы привыкли жить на Оренбургской земле, которая является

домом для 126 национальностей и народов…».

В своем выступлении Николай Петрович Науменко поздравил с празником

всех присутствующих и отметил: «Мы гордимся, что Оренбуржье даёт старт

празднованию 200-летия Кобзаря, празнику, который прокатится по всему миру,

где проживают украинцы».

От имени украинцев Башкортостана участников и гостей праздника

поздравили Денис Черниенко – член правления Республиканского национально-59

культурного центра украинцев Башкортостана «Кобзарь» и народный

фольклорный ансамбль «Вербиченька».

Более двухсот участников творческих коллективов радовали зрителей своим

профессионализмом, колоритними украинскими песнями и зажигательными

танцами. Яркими и красочными выступлениями призвели впечатление на зрителей

ансамбль «Сударушка» и солистка Регина Погадаева из Октябрьского района,

«Лилия» из Акбулакского района, «Стожары» из Тюльганского, народный

ансамбль Крыныца» из Гайского района. Областной центр представляли народный

хореографический ансамбль «Ритм» и вокальная группа музыкального колледжа

Оренбургского государственного института искусств им. М. и Л. Ростроповичей

и многие другие коллективы из разных уголков нашей области.

60

Особый колорит празднику придало участие в нем 18 национальных

подворий из разных сел нашей области : это башкирские, казахские, русские,

татарские и украинские подворья, где каждый посетитель мог познакомиться с

особенностями быта и культуры народа, отведать блюда национальной кухни.

Народ веселился на славу, и слова благодарности на разных языках звучали в

адрес организаторов празника: Оренбургской областной украинской культурно-

просветительской общественной организации имени Т.Г.Шевченко и

администрации муниципального образования Октябрьский район.

61

С подробным фото-отчётом празника посетители нашего сайта могут

познакомиться в разделе фотогалерея. Так же планируется размещение видео-

отчётов в нашей рубрике «Видео».Пресс-служба Оренбургской областной

украинской культурно-просветительской

общественной организации им. Т.Г.Шевченко.

Оренбуржжя назустріч 200- річчю з дня народження Тараса

Шевченка.

Сповите степами від краю до краю

Моє Оренбуржжя Шевченка вітає…

В черговий раз червневим спекотним літом розносилася на всю широчінь

безкраїх Оренбурзьких степів українська пісня, яка залишається берегинею історії

українського народу, його звичаїв, життєвих принципів старовини і справ

сьогоднішніх. Так фестивалем української культури в Оренбурзькій області

62

розпочинається святкування 200-річного ювілею великого сина українського

народу Тараса Григоровича Шевченка.

Традиційне свято української культури - одне з улюблених у Оренбуржжі,

воно незмінно є яскравою подією літа, а головними дійовими особами на цьому

святі завжди були творчі самодіяльні колективи, які з'їжджаються з різних

куточків нашої області: села Дедурівка і міста Соль-Ілецька, селища Біляївка і

Оренбургу, інших районів. Цього року фестиваль приймав Жовтневий район.

На початку свята, за традицією, почесних гостей: Дмитра Кулагіна - віце-

губернатора, заступника голови Уряду, керівника апарату Губернатора та Уряду

Оренбурзької області, Олександра Самойлова - голову адміністрації Жовтневого

району, Віктора Доценко - заступника голови комітету Законодавчих Зборів з

освіти, науки, культури і спорту, Олександра Костенюка - голови Громадської

палати Оренбурзької області, Олександра Мостовенка - керівника регіонального

виконавчого комітету Оренбурзького регіонального відділення Всеросійської

політичної партії «Єдина Росія», Миколи Науменка - голови Оренбурзької

обласної української культурно-просвітницької громадської організації імені

Т.Г.Шевченка - зустрічали хлібом-сіллю.

Від імені Губернатора та Уряду Оренбурзької області учасників і гостей

«Свята української культури» вітав Дмитро Володимирович Кулагін, зауваживши:

«Найцінніше, що у нас є, - це взаємовідношення між людьми, людьми різних

національностей, різних віросповідань. І відрадно, що на святі української

культури зібралися люди різних національностей. Саме так, разом, ми звикли

жити на Оренбурзькій землі, яка є домом для 126 національностей і народів ... ».

У своєму виступі Микола Петрович Науменко привітав з святом всіх

присутніх і зазначив: «Ми пишаємося, що Оренбуржжя дає старт святкуванню

200-річчя Кобзаря, свята, яке прокотиться по всьому світу, де проживають

українці».

Від імені українців Башкортостану учасників та гостей свята привітали Денис

Чернієнко - член правління Республіканського національно-культурного центру

63

українців Башкортостану «Кобзар» і народний фольклорний ансамбль

«Вербиченька».

Більше двохсот учасників творчих колективів радували глядачів своїм

професіоналізмом, колоритними українськими піснями та запальними танцями.

Яскравими і барвистими виступами сподобалися глядачам ансамбль

«Сударушка» та солістка Регіна Погадаева з Жовтневого району, «Лілія» з

Акбулакського району, «Стожари» з Тюльганского, народний ансамбль «Криниця

» з Гайського району. Обласний центр представляли народний хореографічний

ансамбль «Ритм» та вокальна група музичного коледжу Оренбурзького

державного інституту мистецтв ім. М. і Л. Ростроповичів та багато інших

колективів з різних куточків нашої області.

Особливий колорит святу додала участь у ньому 18 національних подвір'їв з

різних сіл нашої області: це башкирські, казахські, російські, татарські та

українські подвір'я, де кожен відвідувач міг познайомитися з особливостями

побуту й культури народу, скуштувати страви національної кухні.

Народ веселився на славу, і слова подяки на різних мовах звучали на адресу

організаторів свята: Оренбурзької обласної української культурно-просвітницької

громадської організації імені Т.Г.Шевченка та адміністрації Жовтневого району.

З докладним фото-звітом свята ви можете познайомитись на сайті orenukr.ru

(Оренбургские украинцы) в розділі «Фотогалерея». Так само планується

розміщення відео-звітів в нашій рубриці «Відео».

Прес -служба Оренбурзької обласної

української культурно-просвітницької

громадської організації ім. Т.Г.Шевченка.

64

2014 рік

ЖИВЕМО, ПАМ'ЯТТЮ ПРО КОРІННЯ СВОЄ ...

Олена Попова, член правління

оренбурзької обласної української

культурно-просвітницької

громадської організації ім. Шевченка.

Так розпорядилася доля, що мільйони українців в різний час і з різних причин

були змушені переселятися в інші країни, на інші континенти.

В Оренбуржжя інтенсивне переселення українців почалося більше 200 років

тому, та й пізніше сотні одинаків та сімей виїхали з України - жити в нашу

область.

Оренбурзькими вченими виділяється 5 етапів переселення українців в наш

край:

1-й етап: перші вихідці з України з'явилися в Оренбуржжі в 1426 році для

несення військової служби і виконання державних повинностей на укріплених

лініях Південного Уралу. Вони ж були в числі засновників нинішньої столиці

Оренбуржжя;

2-й етап: з початку XIX століття до 60-х років - період дореформеного

розвитку;

3-й етап: з 60-х років XIX ст. – період пореформеного розвитку Росії;

4-й етап: переселення на початку ХХ століття (столипінська аграрна реформа

і період I-ї світової війни, до 1917 р.);

5-й етап: період освоєння Цілини (50-ті - 60-ті роки ХХ століття).

Незаперечна думка про те, що мала батьківщина, рідний край відіграють

значну роль в житті кожної людини. Але мало говорити про любов до рідного

краю, треба знати його минуле і сьогодення, багату культурну спадщину, народну

65

творчість, традиції та уклад життя. Тому, переселяючись в степовий край,

українці, незважаючи на всі труднощі, перевозили з собою домашній скарб,

робочу худобу, знаряддя праці, саджанці, насіння. Вони відіграли важливу роль у

господарському освоєнні багатющого краю, привізши з собою сформовану високу

культуру землеробства. Переселенці стали розвивати в оренбурзьких степах

свинарство, городництво, баштанництво, а так само різні народні промисли -

ковальство, гончарство. Неповторним виглядом відрізнялися українські

поселення.

Великий український поет Тарас Григорович Шевченко, який провів десять

років у оренбурзькому засланні (1847-1857), так описав враження від зустрічі з

українським селом: "Під'їжджаючи ближче до села, представилася малоросійська

слобода: ті ж верби зелені, ті ж біленькі в зелені хати і та ж дівчинка в плахті і

польових квітах жене корову ".

З появою українців на оренбурзьких просторах зазвучала задушевна,

мелодійна українська пісня, а багатий український колорит поповнив скарбницю

місцевого усного фольклору.

Сучасне покоління оренбурзьких українців практично не знає мови предків,

але зберегло і пронесло через століття любов до українського побуту і мистецтва. І

вже жодне застілля не обходиться без рідних наспівів.

З метою етнокультурного розвитку українців Оренбуржжя з 1992 року в

області створено і діє українська культурно-просвітницька громадська організація

ім. Т.Г.Шевченка, яка є ініціатором численних заходів, спрямованих на розвиток

української мови і культури.

У містах та районах області діють місцеві українські організації - філії

обласного товариства. Такі організації працюють в Акбулакському,

Оренбурзькому, Сакмарському, Тоцькому та інших районах (всього 17

українських національно-культурних громадських об'єднань). Своєю діяльністю

вони покликані сприяти збереженню рідної мови, народних традицій та

національної культури.

66

Обласне українське товариство, його міські і районні відділення проводять

шефські концерти у школах міст та сіл районів, керівники українських товариств

та колективів художньої самодіяльності беруть участь у благодійних акціях.

В Оренбуржжі активно працюють 35 українських фольклорних колективів.

Дев’ять років випускається газета «Оренбурзька криниця», статті в якій

публікуються російською та українською мовами. Кожен номер газети

починається гімном українців Оренбуржжя «Рідна ненька». Його написали

нащадки далеких переселенців Володимир Пласконь та Василь Варич.

39 років в області щорічно проводиться «Шевченківський березень», що став

традицією не тільки українського товариства, але й усього Оренбуржжя.

Ініціатором та організатором «Шевченківського березня» в 1976 році в місті Орськ

був Леонід Наумович Большаков - історик літератури, журналіст, засновник

єдиного в світі науково-дослідного інституту Т.Г.Шевченка.

«Шевченківський березень» не закінчується в рамках одного місяця, а триває

протягом усього року, дозволяє глибше вивчити творчість Кобзаря, доторкнутися

до інших джерел культурної спадщини України, виявити і дати розвиток молодим

талантам - люблячим українську культуру, її пісенну та хореографічну спадщину.

Прилученню населення до культури українського народу, вивченню традицій

та звичаїв сприяє робота багатьох бібліотек області. Українська література

використовується в роботі бібліотек муніципальних утворень Біляївського, Сіль-

Ілецького, Кваркенского, Красногвардійського, Оренбурзького, Сакмарського

районів. У містах Оренбурзі та Орську працюють спеціалізовані бібліотеки, які

носять ім'я Тараса, працюють музеї ім. Шевченка. В обласному центрі функціонує

Меморіальний музей-гауптвахта великого українського поета, будучи однією із

філій Музею історії міста Оренбурга.

У 2007 р. в обласному центрі було відкрито українське національне обійстя в

культурному комплексі "Національне село", на відкриття якого в Оренбург

приїжджав Тимчасовий повірений у справах України в Російській Федерації

Леонід Осаволюк. Музей архітектури та побуту українського народу, безсумнівно,

став культурним центром роботи українських громадських організацій. В період 67

діяльності музею більше 15 тис. чоловік стали його відвідувачами. Багато з них -

гості з інших регіонів Росії, країн ближнього і далекого зарубіжжя. Оренбуржці

охоче беруть участь у численних заходах, які проводяться в музеї.

З початком 2014 «покрокував» по Землі ювілей великого українського поета і

художника Тараса Григоровича Шевченка. Не тільки в Україні, а й у всіх куточках

земної кулі, де існують українські діаспори, пройшли урочисті заходи, присвячені

цій даті.

Не могла залишитися осторонь від святкування 200-ліття Поета і Оренбурзька

обласна українська культурно-просвітницька організація ім. Т.Г.Шевченка, адже

для нас це ім'я - і прапор, і талісман. Воно й надихає і зберігає. Ім'я Кобзаря є

сполучною ниткою між численними народами, що проживають в нашій області,

воно працює на зміцнення дружби, взаєморозуміння, збереження єдиного

культурного простору нашого краю.

Тому 9 березня в «національному селі» обласного центру відбулося урочисте

відкриття 39-го «Шевченківського березня», а, за традицією закладеною ще в

далекому 1976 році, торжества починаються в декількох територіях області, як

правило, в освітніх чи культурних установах. В них беруть участь представники

органів влади, громадськості, самодіяльних і професійних творчих колективів.

В цей же час місті Орськ відбулося урочисте покладання квітів до пам'ятника

Кобзареві, а відкриття «Шевченківського березня» в міському музеї «Шевченко в

Орській фортеці».

До 200-річчя Тараса в Орському драматичному театрі ім. Пушкіна почали

готуватися новою постановкою ще рік тому, причому, всім колективом відразу. Не

могла ця земля не згадати Великого Кобзаря, кинутого у крижаний карцер

Орського каземату із забороною писати й малювати. Пишучих людей на Русі

завжди боялися і бояться. А тут поет ще й художник. Занадто багато намішала

природа-мати у кріпосному хлопчаку, викупленому на свободу великим

Жуковським ...

68

Нарешті сталася давно очікувана подія. 8 березня, напередодні ювілею

Кобзаря, відбулася прем'єра вистави «До божого порогу» (автор Олександр

Ігнашов). І, найголовніше, на прем'єру відгукнувся глядач - зал був повний!

Такі ж повні зали зібрали і перші концерти українських творчих колективів у

селах Тюльган і Краснохолм, які відбулися ще в кінці лютого, а в березні - в

селищі Акбулак, в селі Буланово Жовтневого району та в селі Українка

Сакмарського району.

«Шевченківський березень» традиційно сприймається оренбуржцями не

тільки як проведення концертів. У ці дні також проводяться науково-практичні

конференції та круглі столи з проблем вивчення етнічної історії та духовної

культури українців Оренбуржжя.

«Дорогами Кобзаря. Українці в Південно-Уральському регіоні». Під такою

назвою 14 березня в Оренбурзькій обласній науковій універсальній бібліотеці ім.

Крупської відбулася Міжнародна науково-практична конференція, присвячена

200-річчю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Ця конференція, за словами директора Уфимської філії МДГУ ім. Шолохова

Василя Бабенко, одна з найбільш значущих в черзі заходів пов'язаних з іменем

Шевченка. Про масштаб конференції свідчили і привітання учасників, адже в

роботі конференції взяли участь представники Уряду Оренбурзької області,

наукових та освітніх установ Москви (Інститут етнології та антропології РАН),

Дрогобича (Львівська область, Україна), Оренбурга, Уфи, Актобе (Казахстан),

викладачі, аспіранти та студенти чотирьох оренбурзьких вузів. На пленарних та

секційних засіданнях були обговорені актуальні питання розвитку регіонального

шевченкознавства, його сучасного стану та джерел, поетики Т.Г.Шевченка, історії,

соціальної адаптації та міграції українців в Росії і на Південному Уралі,

політичних процесів на Україні, російсько-українських відносин, української

традиційної культури, етнокультурної історії Оренбурзького краю та інші сюжети.

Організаторами конференції виступили Асамблея народів Росії, Асамблея

народів Оренбурзької області, НДІ історії та етнографії Південного Уралу ОГУ,

69

Оренбурзька обласна українська культурно-просвітницька громадська організація

ім. Т.Г. Шевченко.

В рамках підготовки до конференції, за фінансової підтримки Миколи

Науменка - голови Оренбурзької обласної української культурно-просвітницької

громадської організації ім. Т.Г. Шевченко, були видані матеріали конференції, а

також нові книги - «Тарас Шевченко знову поруч з нами» (невидані праці Леоніда

Большакова, сторінки історії оренбурзького шевченкознавства), «Наш Шевченко»

(про життя і творчість Т.Г. Шевченка, діяльності української діаспори в

Оренбуржжі). Побачив світ і новий випуск газети «Оренбурзька криниця» (№ 23).

«Большаковські читання» - науково-практична конференція, на яку 26

березня зібралися шанувальники таланту відомого оренбурзького письменника,

літературознавця і краєзнавця, Почесного громадянина Оренбурга Леоніда

Большакова, автора «Оренбурзької Шевченківської енциклопедії».

Читання пройшли у форматі круглого столу, в якому взяли участь

представники наукової спільноти та регіональної влади - колеги, учні та соратники

Л.Н. Большакова, ті, хто добре його знав, працював разом з ним над різними

науковими і громадськими проектами. Слухачами стали працівники бібліотек та

освітніх установ Оренбурга і області, а також гості з Уфи.

У виступах прозвучали спогади про Вченого і Людину, роздуми про його

роль у розвитку южноуральскої та російської науки, в тому числі,

шевченкознавства. Вітальний адрес Оргкомітету читань надійшов від Луганського

Національного університету ім. Т. Шевченка (Україна). Круглий стіл пройшов в

рамках персонально-біографічної проблематики і охопив такі напрямки як історія

повсякденності, шевченкознавство, біографіка, літературна критика, поетика та ін.

Були розгорнуті тематичні виставки, присвячені перебуванню і творчості

Т.Г. Шевченка в Оренбурзькому краї: в літературній вітальні Оренбурзької

обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Н.К. Крупської, в обласній

поліетнічній дитячій бібліотеці, в Орській міській бібліотеці ім. Т.Г.Шевченка,

бібліотеці ОДУ, багатьох школах та навчальних закладах нашої області.

70

Там же пройшли і численні заходи за участю дітей. Це і уроки-лекторії, як в

Оренбурзькій міській бібліотеці ім. Шевченко, регіональні конкурси на краще

читання віршів Кобзаря.

А 19 березня в Оренбурзькій обласній поліетнічній дитячій бібліотеці

відбувся фінал обласного дитячого конкурсу на краще читання віршів

Т.Г.Шевченка «О, краю мій милий! Моя доля! », в якому взяли участь 38 учнів з

різних шкіл Оренбурзької області.

За традицією, яка тягнеться з 1995 року, завершальним акордом

«Шевченківського березня», присвяченого 200-річчю Кобзаря, став гала-концерт,

що відбувся в обласній філармонії 30 березня.

Крім численних самодіяльних колективів нашої області у концерті взяли

участь актори Орського драматичного театру ім. Пушкіна, які показали

оренбурзьким глядачам фрагмент вистави «До божого порогу». Державний

ансамбль пісні і танцю «Волзькі Козаки» з сусідньої Самари і Українська народна

хорова капела Москви, художній керівник Вікторія Скопенко - співголова РГО

"Українці Москви", заслужений працівник культури Росії та України.

Гала-концерт зібрав не лише представників культурної спільноти краю, а в

усіх цінувальників багатогранної і самобутньої культури українського народу.

Фестиваль завершився повним аншлагом, підтвердивши тим самим, що

Оренбуржжя стало одним з головних майданчиків святкування 200-річчя

українського Кобзаря в Російській Федерації.

Завершився 39 «Шевченківський березень», але триває робота щодо

збереження української культури та народних традицій, робиться все можливе,

щоб на Оренбурзькій землі не згасала пам'ять про великого сина України Тараса

Григоровича Шевченка. Немає сумніву в тому, що «Шевченківському березню»

уготована тривала і щаслива доля.

71