Молодь ринок - mr.dspu.edu.uamr.dspu.edu.ua/publications/2009/specwupysk2009.pdf · Реалізація принципу поєднання навчання з продуктивною

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Спецвипуск 2009

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

© Молодь і ринок, 2009

Підписано до друку 23.11.2009 р. Ум. друк. арк. 16,8.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”Свідоцтво АО № 450488 від 06.08. 1999 р.

82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8тел.: (03244) 2-90-60

Статті, опубліковані в журналі, зараховуються як фахові з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №2 05/5 від 08.06. 2005 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, Науковий кореспондент АПН України,

член Національної спілки журналістів України

Заст.головного редактораГригорій ЛЕВЧЕНКО, к.пед.н., Вчений секретар апарату Президії АПН України

член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Валерій СКОТНИЙ, д.філос.н., професор, академікВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академік,

член Національної спілки журналістів УкраїниОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академікМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професорВолодимир КЕМІНЬ,д.пед.н., професорМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорВасиль ВИННИЦЬКИЙ, д.філол.н., професорМирослав САВЧИН, д.психол.н., професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорВіктор СИДОРЕНКО, д.пед.н., професор, академікОлександр КОБЕРНИК, д.пед.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік,

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВОЛОЩУК, д.пед.н.Степан ДАВИМУКА, д.е.н., професор, член Академії економічних наукНаталія ПРИМАЧЕНКО, відповідальний секретар, заст.головного редактора,

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., 8 (067) 2677635; 8 (03244) 76-111, 3-12-76; E-mail: [email protected]

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол № 11 від 19.11.2009 р.)

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

mailto:[email protected]

http://www.pdffactory.com


3

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ Спецвипуск 2009

Валентина ТитаренкоТеоретичні основи формування естетичної культури учнівської молоді…………………....…….........…6

Володимир Чепок, Світлана КарташоваОсновні вимоги до складання навчальної програми курсу “Кулінарія”, для майбутніхучителів трудового навчання як профільного навчання технологічного спрямування...……...…...…11

Маргарита ЮсуповаРеалізація політехнічного принципу в процесі навчання курсу “Креслення”з використанням комп’ютерних технологій…………………………………………………………...…16

Тетяна СаєнкоШляхи професійної підготовки майбутніх викладачів образотворчого мистецтва……………….......…20

Ольга ТитаренкоОрганізація та форми самостійної роботи студентіву процесі вивчення курсу “Сучасне сільськогосподарське виробництво”……………………................26

Євген КуликМодель навчально-дослідницької діяльності майбутніх вчителів трудового навчання……………........31

Лариса ГриценкоПедагогічні аспекти взаємовідносин викладача і студентав процесі впровадження інтерактивних методів навчання.....……………………………………….......34

Андрій ЦинаКонцептуальні підходи до коригування відхилень у особистісно орієнтованійпрофесійній підготовці майбутнього вчителя технологій…....…………………………………………..38

Павло КузьменкоЗастосування комп’ютерних технологій в процесі підготовки майбутніх інженерів-педагогів…...........43

Тетяна БорисоваКритерії сформованості ергономічної готовності майбутніх учителів освітньої галузі “Техологія”….....48

Роман ЧепокМетодика використання комп’ютерних технологійпри виконанні курсового проекту з курсу “Деталі машин”……………………...................................52

Андрій ХлоповРоль інноваційних технологій в курсах “Теоретична механіка” та “Вища математика”у підготовці інженера-педагога та майбутнього вчителя освітньої галузі “Технології”у світі кредитно-модульної системи навчання……......……………………...........................................58

Ігор СавенкоОсобливості відбору навчального матеріалу для формування змістуінтегрованого курсу “Основи графічного дизайну”……………………………......................................62

Роман ПавлюкІнформаційно-комунікаційні технології у професійно-педагогічній підготовцімайбутніх учителів іноземних мов………………………………………………………………….…....66

Аліна МарченкоВикористання навчальних комп’ютерних програм для самостійної роботи студентів………….............70

Наталія ГронаСучасні технології навчання у підготовці майбутнього вчителя початкових класів……………….........73




4

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Наталія Жидкова, Реґіна ГусакАктивізація пізнання в учнів шкільного євроклубупри порівняльному вивченні культур народів Європи…………………...…………..………......…...…..78

Олександр СушенцевОрганізація дослідно-експериментальної роботи з перевірки педагогічних умов активізаціїпізнавальної діяльності учнів основної школи на уроках трудового навчання…………………...........…83

Лілія СушенцеваСтворення методичного комплексу інформаційного забезпечення навчальної дисциплінияк умова формування професійної мобільності учнів ПТНЗ………………………………........…….....88

Валентина БондаренкоПедагогіка серця у творчій спадщині Данила Туптала (Димитрія Ростовського)………........…………93

Володимир МоклякСтудентські організації імператорського університету Св. Володимира………………….....………....99

Олена ДубСистема знань і умінь соціальних працівників в США…………………………………….....………...102

Ульяна БерегулякТеоретичні основи індивідуального менеджменту як методу соціальної роботи в США…........……...106

Наталія СамойленкоРозвиток методичної компетентності майстрів виробничого навчанняпрофесійно-технічних навчальних закладів….................………………………………………………109

Володимир ДинькоНові підходи до підготовки якісного робітничого потенціалу для сфери автомобільного сервісу.......…112

Ольга КітоваРеалізація принципу поєднання навчання з продуктивною працею на базі міжшкільнихнавчально-виробничих комбінатів (МНВК) впродовж 70 років ХХ ст.(на досвіді роботи МНВК Донецької області)………………................................................................117

Інна ШоробураАналіз перспектив розвитку шкільної географічної освіти в Україні…………….......…………..…......123

Олександр РомановськийПідготовка викладачів інженерних професійно-орієнтованих дисципліну вищих аграрних навчальних закладах країн Європейського Союзу та США…………...……….....128

Лариса ЗданевичОсобливості процесу адаптації студентів вищих навчальних закладів: комплексний підхід..…............131

Ірина Бермес“Пряла б же я куделицю” Миколи Ластовецького: особливості опрацювання народної пісні.................135

Валентина БарановськаМетод проектів у професійній підготовці майбутніх вчителів…………………………………..........…139

Уляна ПаньківОсобливості української та французької паремій…………………………………………….......……..143

Марія ЯрошкоОрганізаційно-педагогічні аспекти професійної підготовки майбутніх соціальнихпедагогів до профілактично-корекційної роботи з педагогічно занедбаними підлітками…………..….147

Олена ТищенкоОсновні вимоги шкільної гігієни при формуванні навичок письма………………………………...........152

Наталя Криворучко, Олена ПідгірнаВплив економічної кризи на рівень безробіття в Україні…………………………………...........….......155




5 Молодь і ринок Спецвипуск, 2009

27 – 28 ВЕРЕСНЯ 2009 РОКУ

abcdabcdabcdabcdabcda vvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvvv abcdabcdabcdabcdabcdb


МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ:ІННОВАЦІЇ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ОСВІТІЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ

Полтавський державний педагогічний університетімені В.Г. Короленка

У конференції брали участь представники з Росії, Білорусії,Казахстану, Німеччини і Польщі




6

Валентина Титаренко, доцент, завідувач кафедри теорії та методики технологічної освіти,декан факультету технологій та дизайну

Полтавського державного педагогічного університетуімені В.Г. Короленка

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІСтаття досліджує розвиток естетичного виховання, яке створює необхідні

передумови для формування у майбутніх педагогів готовності та вміння вносити елементипрекрасного в усі ланки життя, дає можливість розуміти красу і створювати її самостійно,керуючись кращими зразками творів мистецтва.

Ключові слова: естетичне виховання, праця, декоративно-прикладне мистецтво,дизайн.

УДК 37.036

© В. Титаренко, 2009

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.У розвиток теорії естетичної культури

внесли великий вклад вчені-естети і педагогиІ. Зязюн [1], Л. Коваль [2], О. Рудницька [3],В. Сухомлинський [4].Система естетичного виховання студентської

молоді – цілеспрямований, організований процесхудожньо-естетичної освіти, розвитку, вихованняїх на основі сукупності ідейно-політичних іпсихолого-педагогічних обґрунтованих програмно-методичних документів, який здійснюється внерозривному зв’язку з ідейно-політичним,моральним і трудовим вихованням, зізбереженням єдиних психолого-педагогічних іметодичних принципів, засобів у щоденному життіі діяльності.Основними складовими естетичного виховання

є розумове, моральне, духовне, сенсорне, трудове,економічне, екологічне, правове та патріотичневиховання, а також виховання національноїсвідомості та самовиховання.Праця – великий вихователь, вона є основою

будь-якої естетичної діяльності, яка формуєестетичне почуття, смаки, ідеали, розвиваєздібності, навчає правильно розуміти естетичніцінності, потребу у ствердженні прекрасного тавеличного у своїй праці, способі життя.Краса праці формує культуру особистості,

перетворює працю у сферу задоволення її головнихдуховних потреб. К. Ушинський писав: “Повиннівиховувати її не для щастя, а готувати до праціжиття”, так як “тільки внутрішня, духовна,життєдайна сила праці є джерелом гідностілюдини, а разом із тим і моральності, і щастя” [1,337].У гармонійному розвитку людини трудові і

естетичні основи не тільки взаємодіють, але йвзаємно зумовлюють одне одного. “Трудовевиховання, – говорив В. Сухомлинський, – цегармонія трьох понять: треба, важко тапрекрасно”. Його повчальний досвід можнасформулювати як те, що “радість праці – могутнявиховна сила” [4, 118].Естетичний розвиток особистості, з одного

боку, є результатом різноманітної діяльностілюдини, а, з іншого – має певний вплив на цюдіяльність. Тому сферу естетичної активностілюдини розглядають у процесі її праці, суспільноїдіяльності та широкому колі моральних відносин.Свідоме розуміння естетичних закономірностей

трудової діяльності мов би цементує, закріплюєформування системи естетичних орієнтирів утрудовій сфері.Естетичне виховання у процесі праці

передбачає здійснення певних виховних дій, а неє простим автоматичним побічним наслідкомтрудових умов. Кожний педагог повинен ясноусвідомлювати та відчувати естетичні основипредмета діяльності.Почуття прекрасного виникло в процесі

трудової діяльності людини. В праці людинаотримала насолоду від результатів творчих,фізичних і розумових зусиль, від досконалостіформ і змісту предметів своєї діяльності, відперетворення ним самим оточуючого світу. Алепраця, надзвичайно важка, погано організована,безплідна за результатами, викликає у людининегативні емоції, породжує відчуття огидного йпотворного. Відношення до праці як до чогосьромантичного, прекрасного, з однієї сторони, ісприйняття його як явища потворного – з другої,являє собою різні сторони естетичноговідношення до праці.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИУЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ





Різне сприйняття естетичних сторін працілюдиною залежить перш за все від характерусуспільного ладу, суспільних відносин, положеннялюдини в системі праці, від мети, організації,кінцевих результатів. Але головне в тому, що іззагальної гами почуттів, загальної системискладних відносин до праці як способу освоєннясвіту людина навчилася виділять естетичніпочуття, своє ідейно-емоційне відношення, якевона поступово почала переносити на всі іншіявища, і це примусило її до намірів виділення іузагальнення краси праці та дійсності, достворення творів, в яких концентруєтьсяестетичний світогляд і світовідчуття. Так виниклатворча діяльність по створенню узагальнениххудожніх образів.Таким чином, дякуючи праці, виникло

естетичне відношення до життя, зародилосьмистецтво. Але мистецтво само по собі не тількиспецифічна область художньої діяльності якконцентрований вираз прекрасного, осміюванняпотворного, підвищення благородного,засудження огидного, воно стало могутнімморально-естетичним стимулом життєдіяльності.В залежності від того, як в мистецтві показанапраця, формується суспільна думка, реальневідношення людей до праці. Цим як би замкнувсясвоєрідний цикл: праця – естетичне відношеннядо праці – художнє відображення праці в мистецтві– стимулювання праці мистецтвом.Праця повинна бути не лише ефективною і

виробничою , не лише приносить моральнезадоволення, але і викликати естетичні почуття,бути естетично привабливою. Творча працяповинна приносити радість. У вихованнівідношення до праці як естетичного явищанеобхідно йти від потреб суспільства, відконкретної праці до пошуків і створення краси вній.В сучасних умовах освіта виступає важливим

фактором відродження нації, гармонійнорозвиненої особистості майбутнього вчителя –носія кращих надбань національної та світовоїкультури, здатної до саморозвитку тасамовдосконалення , передачі досвіду своїмвихованцям – школярам.Національна самосвідомість, характер та

світогляд успішно формуються тоді, колистуденти готові не лише теоретично пізнати, а йпрактично продовжувати культурно-історичні,мистецькі традиції свого народу. Таким чином,напрямком реалізації цього є взаємодіяпрактичного навчання і естетичного вихованнястудентів шляхом їх залучення до національнихскарбів нашої культури, декоративно-прикладного

мистецтва, щоб його засобами прищепити учнямвисокі норми і принципи моралі, прагнення дотворчої діяльності, яка є засобом реалізаціїдуховних потреб особистості.Вивчення декоративно-прикладного мистецтва

у вищому навчальному закладі освіти сприяєпоглибленню знань з історії і культури України,національно-орієнтованих переконань, збагаченнюі урізноманітненню практичної діяльностістудентів, поглибленню їх мотивації, розширеннюспеціальних знань, умінь та навичок, розвиткулогічного мислення, уміння аналізувати,систематизувати та засвоювати нові знання,удосконаленню психофізіологічних якостей(спостережливості, творчої активності, смаку,сприйняття точної координації рухів тощо),естетичному та трудовому вихованню.Таким чином, роль декоративно-прикладного

мистецтва та дизайну полягає в тому, що в центріуваги процесу навчання майбутніх вчителівтрудового навчання знаходяться питанняпідвищення практичного направлення навчальноїдіяльності, зорової пам’яті, виховання широкоїхудожньо-естетичної культури і художнього смаку,спостереження оточуючої дійсності і творчого їїперетворення, творчої ініціативи у процесіпрофесіональної діяльності.Вивчення художніх творів дає майбутнім

поколінням знання правди про рідну культуру,прищеплює вміння адекватно сприйматимистецькі цінності певного етносу, виховує почуттянаціональної гідності та патріотизму.Світ декоративних образів, яскравих кольорів,

простих і доступних творів декоративно-прикладного мистецтва захоплює людей, викликаєнасолоду, одухотворяє їх, підносить до станунатхнення, створюючи тим самим психологічнийкомфорт. Подальше глибоке спілкування зі світомпрекрасного активізує людські емоції, викликає дожиття творчу уяву, стимулює фантазію ,пробуджує художнє відчуття, формує елементиобразного мислення. Нагромаджений емоційнийдосвід пробуджує в людині художника з високоюкультурою і гамою відчуттів, веде доудосконалення інтелекту.Естетичне освоєння дійсності людиною не

обмежується лише діяльністю в галузі мистецтва:у різних формах воно присутнє в будь-якійдіяльності. Відбиваючи цілісний характерформування особистості, естетичне вихованняперебуває у тісних і різноманітних зв’язках з усімаіншими складовими гармонійного виховання,зокрема, трудового. Якщо людина здатнавідчувати красу, поезію творчої праці – цесвідчить про високий рівень естетичного





8Молодь і ринок Спецвипуск, 2009

розвитку. Людина, так чи інакше, прагне вноситиу своє життя красу.Процес створення виробів декоративно-

прикладного мистецтва студентамиПолтавського педагогічного університету іменіВ.Г. Короленка розпочинається від сприйняттязразків, які зберігаються в музеї факультету, приогляді у краєзнавчому музеї чи виставці творівмайстрів декоративно-прикладного мистецтва іпродовжується у роботі над ескізами,кресленнями, малюнками.Художня праця включає студента у творчу

діяльність, яка стимулює формування стійкогоінтересу до праці, формує естетичне розуміннянавколишнього середовища, надає можливістьнабуття спеціальних художніх умінь та навичок,розвиває власні особистісні якості.Виховання художнього смаку спонукає людину

до естетичної діяльності, яка характеризуєтьсяпевними результатами і передбачає, що під часзанять студенти втілюють доступні їм елементипрекрасного у вигляді творчих робіт (килим,писанка, жіноча або чоловіча сорочка, рушник).Виконуючи навчальні завдання, вони наче занововідтворюють запропоновані зразки, оживляючи їхза допомогою власних почуттів, думок і асоціацій,передаючи при цьому свій емоційний стан,збагачений особистим художнім досвідом. І якимби малим і обмеженим не був цей досвід, він все-таки допомагає студентам надавати своїмвиробам характеру індивідуальної неповторностіі своєрідності.Естетичні переживання повинна викликати вся

навчально-трудова діяльність студентів.Естетика, наголошуючи на провідній ролі творчогоуявлення в емоційному житті і пізнавальнійдіяльності людини, демонструє простоту, в основіякої лежить вища доцільність і гармонія. У процесітворчого пошуку, усвідомлюючи єдністьабстрактності, логічності і висновків, студентипочинають повніше відчувати красу і радістьпізнання та праці. Багато естетичних вражень даєколективна праця, якщо вона визначаєтьсявисокою суспільною значимістю, несе в собітворчий початок, приносить задоволення і почуттяуспіху, увінчується корисним позитивнимрезультатом. Для того, щоб праця приносилаестетичну насолоду, вона повинна бути відзначенакрасою і точністю рухів, економією часу,натхненням, захопленістю, святковою радістю іприємною втомою від гри фізичних і розумовихсил.Через творчу працю, яка дає максимальну

можливість розкрити всі сторони людськоїособистості, йдуть найактивніші процеси творчої

матеріалізації духу, самовиявлення ісамоствердження людини. Трудові процеси, якілежать в основі майстерності, викликають до діїуяву, фантазію, без яких не існує емоційноїкультури людини, формують цінні риси характеру:почуття власної гідності, цілеспрямованість,наполегливість у подоланні труднощів, вміннястворювати художньо-естетичні вироби.Активне вивчення спадщини народного

мистецтва, як своєрідної форми трудової татворчої діяльності, має важливе значення увихованні. На заняттях з декоративно-прикладного мистецтва майбутні вчителіопановують найрізноманітніші техніки з художньоїобробки дерева, вишивки, килимарства,лозоплетіння.Творчий пошук студентів при виготовленні

творів можна умовно поділити на наступні етапи:перші творчі накопичення, задуму, реалізаціязмісту композиції, остаточна обробка.Перші творчі накопичення – вивчення всього

того, що дає багатий інформаційний матеріал:оточуючої дійсності, архівних матеріалів,літературних джерел, художньої спадщини,експонатів різних музеїв і приватних колекцій.Другий етап творчого процесу виникнення

задуму – це визначення і конкретизація сюжету,вибір матеріалу, створення відповідних йогочастин та ін.Етап реалізації задуму включає обмірковування,

уточнення, удосконалення його.Період остаточної розробки сюжету полягає

у остаточній розробці як окремих елементів, такі виробу в цілому різними техніками (різьблення,інкрустація та інші).Результатами творчих розробок кожного

студента стає практична частина до курсової тадипломної роботи, які засвідчують не тільки рівеньїх підготовки з обробки певного виду матеріалу(глини, дерева, металу, тканини), а й просформовані естетичні смаки, погляди на історіюта традиції власного народу.Красномовним свідченням досконалості

кожного виробу, його культурної значимості тавтілення у ньому національних почуттів можезасвідчити створений в університеті музей-майстерня студентських творчих робіт, якийвключає одинадцять відділів. За останні рокироботи студентів демонструвалися уНаціональному Палаці “Україна” під час творчихзвітів майстрів мистецтв та колективів художньоїсамодіяльності області “Пісенна моваПолтавщини”, “Симфонія Полтавського краю”;“Сучасна освіта в Україні-2000”; щорічнихярмарках педагогічних технологій, Всеукраїнських






та обласних науково-практичних конференціях, яківідбувалися у педагогічному університеті, а такожл і т е р а т ур но -мемо р і а ль н их м уз е я хім . І .П. Котляревського, В.Г. Короленка, звітаххудожньої самодіяльності “Студентська весна –2002, 2003”. Творчі роботи студентів уособлюютьрізні напрями народного мистецтва України іПолтавщини, які опановують студенти у процесінавчання, підтверджуючи давню і справедливумудрість про невмирущість народної творчості.Естетичне виховання студентів засобами

декоративно-вжиткової творчості здійснюєтьсярізними методами та шляхами, які відповідаютьприроді, особливостям кожного з її видів (українськанародна вишивка, килимарство, плетіння). Томудоцільним буде вивчення модуля “Проектування тавиготовлення вишитих виробів” здійснити іззастосуванням розробки творчого проекту. Нижчеприведено приклад розробки такого проектувиготовлення певного виробу. Застосування методупроектів зможе допомогти майбутнім вчителям підчас проведення навчальної педагогічної практики.Таким виробом є український рушник, якийвиконаний різними вишивальними техніками.

Основні етапи та операції проектно-технологічної діяльності при виготовленнірушника:І. Початковий1. Вибір теми проекту.2. Побудова обдумування.3. Вибір ідей і моделі проекту.ІІ. Основний1. Вибір матеріалу, інструменту та обладнання.2. Складання технологічної карти, креслення

ескізів.

3. Визначення затрат часу на виконанняпроекту.

4. Організація робочого місця.5. Виконання технологічних операцій.6. Економічне обґрунтування проекту.ІІІ. Заключний1. Ліквідація недоліків.2. Дослідження виробу, контроль його

параметрів.3. Розробка реклами виробу, його товарного

знаку.4. Оформлення проекту.5. Захист проекту.Дидактично-методичне забезпечення

вивчення модуля “Проектування та виготовленнявишитих виробів” включає:

1. Українські рушники різних регіонів України.2. Таблиця “Техніки вишивки”.3. Зразок технік вишивки.4. Вироби, які оздоблені вишивкою: серветки,

скатертини, штори, фіранки, картини, сувенірнівироби, жіночий та чоловічий одяг, прикрашенийвишивкою.

5. Схеми рушникових заповнень.

6. Підручники, посібники:1. Бойко А.М., Титаренко В.П. Український

рушник: засіб національного виховання і витвірнародного декоративно-ужиткового мистецтва /на прикладі Полтавського вишиваного рушника/.– Навчально-методичний посібник. – Полтава:Верстка, 1998.

2. Титаренко В.П. Полтавська традиційнавишивка: минуле і сучасне /виховний аспект/. –Навчально-методичний посібник. – Полтава:Верстка, 2000.

Схема дослідження “Оздоблення виробів вишивкою”

Розробка композиції

Історія вишивки Технологія виготовлення рушника

Створення орнаменту рушника

Остаточна обробка рушника

Інструменти та матеріали

Техніки вишивки

Економічна оцінка виробу

Екологічна оцінка виробу

Історія українських рушників

РУШНИК





10

3. Титаренко В.П. Українські народні ремесла.Комп’ютерна програма (тести). – Науково-методичне видання. – Полтава: Верстка, 2000.

4. Титаренко В.П. Об’єкти праці з українськихнародних ремесел. Навчально-методичнийпосібник. – Полтава: Верстка, 2001.

5. Радкевич В.О., Пащенко Г.М. Технологіявишивки: підручник /За ред. Н.Г. Ничкало. – К.:Вища шк., 1997.

6. Українська вишивка: альбом / Авт. текстута упоряд. Т. Кара-Васильєва. – К.: Мистецтво,1993.

7. Гасюк О.О ., Степан М.Г. Художнєвишивання. – К.: Вища шк., 1987.При виконанні творчого проекту необхідно

здійснити:1. Розрахунок собівартості ціни виробу

(рушника).2. Розрахунок оплати праці.3. Розрахунок амортизаційних відрахувань.4. Визначити плату за оренду приміщення.5. Підрахувати загальну собівартість.На заключному етапі слід провести контроль

за якістю виробу, аналіз результатів у виглядізахисту творчого проекту.На особливу увагу при вихованні студентської

молоді заслуговує створення регіональнихпрограм з предметів естетичного циклу,організація фольклорних, етнографічних

експедицій, складання спеціальних регіональнихкарт народних промислів, фольклорно-етнографічних осередків.Висновки. Слід відзначити, що формування

гармонійно розвиненої особистості з розвиненимпочуттям прекрасного, усталеними естетичнимисмаками можливе лише в праці, творчо-пошуковійроботі, за умови високої активності студентів.Одночасно з цим естетичне виховання створюєнеобхідні передумови для формування у майбутніхпедагогів готовності та вміння вносити елементипрекрасного в усі ланки життя, дає можливістьрозуміти красу і створювати її самостійно,керуючись кращими зразками творів мистецтва.Готовність до творчої діяльності в різних видахпрофесійного і самодіяльного мистецтва, здатністькеруватись естетичними принципами в житті тапобуті складає основу мети естетичного розвиткуособистості сучасної молодої людини.

1. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. –К., 1997.

2. Коваль Л.Г. Виховання почуття прекрасного. –К., 1983.

3. Рудницька О.П. Українське мистецтво уполікультурному просторі: навчальний посібник. – К.:ЕксОб, 2000. – 208 с.

4. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям //Сухомлинський В.О. – Вибрані твори: в 5-ти т. Т. 3. – К.,1977.


Стаття надійшла до редакції 24.09.2009

abcdabcdabcdabcdabcdb


Ñâ³òëèíà ó÷àñíèê³â êîíôåðåíö³¿Ïîëòàâñüêîãî äåðæàâíîãî ïåäàãîã³÷íîãî óí³âåðñèòåòó

³ìåí³ Â.Ã. Êîðîëåíêà

Молодь і ринок Спецвипуск, 2009





ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО СКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ З КУРСУ“КУЛІНАРІЯ”, ДЛЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ЯК

ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО СПРЯМУВАННЯ

УДК 37.035.3

Володимир Чепок, кандидат педагогічних наук,професор кафедри загальної інженерної підготовки,

декан інженерно-технологічного факультетуСвітлана Карташова, викладач кафедри трудового навчання

Херсонського державного університету

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО СКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇПРОГРАМИ З КУРСУ “КУЛІНАРІЯ”, ДЛЯ МАЙБУТНІХУЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ЯК ПРОФІЛЬНОГОНАВЧАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО СПРЯМУВАННЯ

У статті наведені основні вимоги до складання навчальної програми з курсу “Кулінарія”для майбутніх учителів трудового навчання як профільного навчання технологічногоспрямування. Автор висвітлює законодавчі акти міністерства освіти і науки України тарозробки вчених щодо укладання навчальних програм, як в загальноосвітніх навчальнихзакладах, так і в вищих навчальних закладах. Наведені конкретні методичні рекомендаціїщодо складання навчальної програми з курсу “Кулінарія” для майбутніх вчителів “Технології”,які будуть викладати профільне навчання технологічного спрямування.

Ключові слова: навчальна програма, державні стандарти, концепція, навчання,педагогічні технології, навчальні досягнення, знання та вміння, технологічний профіль,учитель технології

© В. Чепок, С. Карташова, 2009

Постановка проблеми. У соціальномужитті суспільства за останній часвідбулися значні зміни, що вимагають

перегляду системи освіти. Її переорієнтовують убік демократизації та гуманізації освіти, якаспрямована на виховання, перш за все, особистості,функціонально грамотної і методологічнокомпетентної, яка володіє інформаційнимитехнологіями, здатна адаптуватися донавколишнього середовища, до аналізу ісамоаналізу, до свідомого вибору і довідповідальності за нього. У зв’язку з цимз’явилися різні типи навчальних закладів, внесенізміни до навчальних програм та навчальних планів.Метою зміни системи освіти є, перш за все, їїорієнтація на учнів, на задоволення їх індивідуальнихосвітніх потреб, чому сприяє впровадженняпрофільності навчання у ЗНЗ.Питання впровадження профільного навчання

врегульовано Законом України “Про загальнусередню освіту”, постановами Кабінету МіністрівУкраїни від 16.11.2000 №1717 “Про перехідзагальноосвітніх навчальних закладів на новийзміст, структуру і 12-річний термін навчання “, від14.01.2004 №24 “Про затвердження Державногостандарту базової та повної загальної середньоїосвіти”, від 13.04.2007 № 620 “Про внесення змінидо п.1 постанови Кабінету Міністрів України від16 листопада 2000р . №1717”, Концепцією

загальної середньої освіти (12-річна школа),Концепцією профільного навчання [1; 2; 3; 4].Документами передбачено здійснення у 2010 роціпереходу старшої школи загальноосвітніхнавчальних закладів на профільне навчання.На тепер триває розроблення програмно-

методичного забезпечення профільного навчання:створені навчальні плани, які дають змогукомплектувати старші класи за напрямамидиференціації: природничо-математичним,філологічним, суспільно-гуманітарним, художньо-естетичним, технологічним, спортивним.Упровадження профільної старшої школи вимагаєсистематичного перегляду навчальних планів іокремих програм з дисциплін.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Розкриттю різних аспектів фахової підготовкимайбутніх вчителів трудового навчання у вищихпедагогічних закладах присвячені дослідженнябагатьох науковців: В.І. Андріяшина, П.Р. Атутова,В.І. Гусєва, Й.М. Гушулея , М.Н. Деліка,А.І. Дьоміна, В.І. Качнева, М.С. Корця, Г.Є. Левченка,Д.О. Лазаренка, В.М. Мадзігона, В.К. Сидоренка,Р.П. Скульського, А.Є. Стахурського, В.В. Стешенка,Г.В. Терещука, Д.О. Тхоржевського, В.Б. Харламенка,М.О. Ховрича. та інших, досліджено процесформування у студентів педвузів загально-технічних знань та вмінь у різних формахорганізації занять.





Проблемами профільної школи опікуютьсячимало дослідників. Серед них вітчизняні тазарубіжні науковці, зокрема, І. Ареф’єв, Н. Бібік,І. Бурцева, І. Гришина, Л. Липова, С. Максименко,М. Пайтуш та інші [5; 6; 7; та інші].Методичні питання підготовки вчителя

обслуговуючої праці розглядали у своїхдослідженнях Т.В. Кравченко, Н.В. Лісова,Г.М. Мамус, Т.А. Сиротенко.Так, дисертаційне дослідження Т.В. Кравченко

присвячено проблемі підготовки вчителя з основкулінарії. Питання навчання студентів переробціта збереженню продукції сільського господарстварозглянуті у дисертації Н.В. Лісової. ДослідженняГ.М. Мамус спрямовано на удосконаленнярозвитку технічних здібностей студентів у процесівивчення дисциплін “Конструювання швейнихвиробів” та “Моделювання одягу”. Науковообґрунтована та експериментально підтвердженасистема підготовки студентів до керівництвагуртковою роботою учнів з українськогодекоративно-прикладного мистецтва у роботіТ.А. Сиротенко.Метою статті є висвітлення основних вимог

до складання навчальної програми для майбутніхучителів трудового навчання курсу “Кулінарія”, якпрофільного навчання технологічного спрямування.Виклад основного матеріалу. Але проблема

підготовки вчителя трудового навчання допрофесійної діяльності в умовах профільногонавчання в педагогічній площині розробленанедостатньо. Вона залишається актуальною якдля педагогічної теорії, так і практики. Особливоважливим постає питання відбору змістунавчального матеріалу, який повинні засвоїтистуденти.Загальний перехід до профільного навчання не

може бути швидкоплинним, тому що в силуоб’єктивних причин він обумовлений цілим рядомтруднощів.Однією з найголовніших проблем

впровадження профільної освіти є відсутністьпідготовлених кадрів. На необхідність підготовкикадрів, як одну з умов успішного втілення устаршу школу профільного навчання, вказано і вКонцепції профільного навчання, де пропонуєтьсяпередбачити підготовку педагогічних кадрів зурахуванням потреб профільної школи та внестизміни у Державний стандарт вищої педагогічноїосвіти для спеціалістів і магістрів; плануватинеобхідну профілізацію студентів і магістерськіпрограми з профільного навчаннястаршокласників, одержання вищої педагогічноїосвіти за кількома освітніми галузями, передбаченіДержстандартом загальноосвітньої школи, для

забезпечення необхідного рівня професійноїкомпетентності вчителів запровадитиширокомасштабну систему перепідготовки:підвищення кваліфікації вчителів основної школиз орієнтацією на організацію до профільногонавчання і його психолого-педагогічнезабезпечення , учителів старшої школи, яківикладатимуть профільні предмети і спеціальнікурси [4].Для реалізації даного завдання необхідно

розробити моделі структури й змісту підготовкифахівців для профільної школи на основі сучаснихпідходів до організації педагогічної освіти, щоповинне включати випереджальне проробленнямоделі стандартів вищої освіти.Як відомо, вибіркові навчальні дисципліни,

якою є “Кулінарія”, встановлюються вищимнавчальним закладом і вводяться длязадоволення освітніх і кваліфікаційних потребособи, ефективного використання можливостей ітрадицій конкретного навчального закладу,регіональних потреб тощо. Місце і значеннянавчальної дисципліни, її загальний зміст тавимоги до знань і вмінь визначаються навчальноюпрограмою дисципліни. В свою чергу, навчальнапрограма вибіркової дисципліни розробляєтьсявищим навчальним закладом.Програми навчальних дисциплін визначають

їх інформаційний обсяг, рівень сформованостівмінь та знань , перелік рекомендованихпідручників, інших методичних та дидактичнихматеріалів, критерії успішності навчання та засобидіагностики успішності навчання [8].Відповідно до державних загальноосвітніх

стандартів необхідно розробити і апробуватипрограми для базових, профільних і спеціальнихкурсів, тому дуже важливою умовою реалізаціїконцепції профільного навчання є відповідненавчально-методичне забезпечення підготовкимайбутніх фахівців до викладання профільногонавчання в старшій школі.Згідно порядку розроблення й запровадження

навчальних програм для загальноосвітніхнавчальних закладів зазначений у додатку долиста Міністерства освіти і науки України від12.12. 2002 №1 /9 – 556 навчальна програма цедержавний документ, що визначає зміст, обсяг тавимоги до вивчення навчальних дисциплін,розвитку й виховання особистості відповідно доДержавного стандарту загальної середньої освітита навчальних планів.Загально відомо, що навчальні програми на всіх

ступенях освіти повинні:забезпечувати:- реалізацію загальних цілей і завдань навчання







й виховання, визначених Конституцією України,законодавчими актами в галузі освіти, а такожпередбачених Державним стандартом вищоїосвіти вищих навчальних закладів;

- безперервність, єдність та наступність міжокремими ланками системи безперервної освіти;

- розвивальний характер і прикладнуспрямованість навчання й виховання;

- зв’язок змісту навчання й виховання зпотребами й інтересами особистості, з життям,із практикою розбудови державності України якнезалежної й суверенної країни;

- формування всебічно розвиненої й фізичноповноцінної особистості;

- рівневу і профільну диференціацію навчально-виховного процесу;

передбачати:- систему науково обґрунтованих і перевірених

досвідом понять , фактів, теорій, етичнихвідомостей на основі сучасних досягнень науки,техніки й культури, педагогіки та психології,вітчизняного й зарубіжного педагогічного досвіду,зміст та обсяг яких відповідає базовомунавчальному плану загальноосвітньогонавчального закладу і доступний для засвоєнняучнями відповідного ступеня навчання;

- знайомство із сучасними технологіями тавикористання новітніх педагогічних технологій, утому числі інформаційно-комунікативних.

Структура й зміст навчальних програм.Навчальні програми мають такі розділи:І. Пояснювальна записка. ІІ. Зміст навчального

матеріалу й вимоги до рівнів навчальнихдосягнень. ІІІ. Додатки (за потребою).У пояснювальній записці визначаються цілі й

завдання вивчення навчального предмета,дається стисла характеристика її структури таокремих складових, перелік змістових ліній курсу,концентровано розкриваються особливостіорганізації вивчання програмового матеріалутощо.Розділ програми “Зміст навчального

матеріалу” формується на основі державногостандарту відповідної освітньої галузі. Він міститьдидактично обґрунтовану систему компетентностей,відібраних з однієї або кількох галузей науки,техніки, мистецтва, виробничої діяльності людини,що має бути реалізована під час вивчення даноїнавчальної дисципліни.Навчальний матеріал розподіляється за

розділами й темами по курсах за роками навчанняз деталізацією їхнього змісту та визначенняморієнтовної кількості годин на вивчення.Організація навчального матеріалу може

здійснюватись за такими принципами:

- лінійним, коли змістова лінія навчальногоматеріалу реалізується систематично йпослідовно з поступовим ускладненням, по однійвисхідній лінії, причому виклад його базується наоснові уже вивченого і в тісному взаємозв’язку зним;

- концентричним, який допускає повторневивчення окремих розділів і тем змістової лінії якна одній, так і на різних ступенях навчання зрозширенням змісту й поглибленням рівня йоговикладу;

- блочним, коли існує альтернатива йможливість заміни вивчення окремих розділів аботем іншими залежно від наявних умов і потребстудентів.Кожний розділ навчального матеріалу має

містити опис навчальних досягнень студентів упроцесі його вивчення відповідно на початковому,середньому, достатньому та високому рівнях.Зміст навчального матеріалу навчальних

програм може мати додаткові рубрики, щоконкретизують цілі і завдання даного предмета йвідображають його специфіку, роль і місце всистемі підготовки студентів, формуванняособистості.Такими рубриками можуть бути списки

художніх творів для вивчення напам’ять тасамостійного читання, картографічних матеріалів,нормативно правових актів і документів, щовивчаються; вимоги щодо практичногооволодіння видами мовленнєвої діяльності, видівписьмових робіт для розвитку зв’язного мовлення;переліки практичних і лабораторних робіт,демонстраційних дослідів; тематика екскурсій уприроду та на виробництво, лабораторногопрактикуму, дослідницьких та весняно-літніх робіт,а також об’єкти праці тощо.Програма має передбачати резерв

навчального часу, який використовується нарозсуд вчителя для реалізації змісту, щовідображає його регіональні особливості, а такождля вивчення окремих тем, повторення ,узагальнення та систематизації знань на початкуабо в кінці семестру, навчального року,задоволення індивідуальних потреб учнів.Додатки до навчальних програм можуть

містити:1. Критерії та норми оцінювання навчальних

досягнень студентів.2. Перелік основної та додаткової навчальної

літератури, рекомендованої Міністерством освітиі науки України для використання при вивченніпредмета.

3. Перелік навчально-наочних та іншихпосібників.







4. Перелік програмних педагогічних засобівкомп’ютерної підтримки предмета.

5. Список рекомендованої вітчизняноїметодичної літератури для вчителя.

6. Список науково-популярної літератури дляучнів.Треба пам’ятати, що при розробці програм

необхідно:1. Проаналізувати зміст навчальної програми

з профільного навчання для учнів загальноосвітніхнавчальних закладів.

2. Визначити тему, зміст, цілі та функціїзапропонованого курсу.

3. Зміст програми поділити на блоки, розділи,теми і дати до них погодинну розбивку.

4. З’ясувати можливість матеріально-технічного і методичного забезпечення вивченняцього курсу, скласти список літератури длявикладачів і студентів.

5. Зазначити основні види діяльності студентів,особливо для виконання експериментальноїчастини програм, практикумів, лабораторнихдослідів.

6. Поміркувати, які освітні продукти маютьбути створені студентами як результат опануваннякурсу (моделі, тези, серія дослідів тощо).

7. Визначити критерії оцінювання, в тому числіальтернативні, за якими буде оцінено успішністьзасвоєння курсу, та форму звітності зарезультатами засвоєння програм обраного курсу(проект, вибір тощо).Експертиза програми курсу визначає її якість,

показниками якої є наявність необхіднихкомпонентів: пояснювальної записки, навчально-тематичного плану, вимог до знань, умінь танавичок учнів, переліку літератури, що маєвідповідати сучасним вимогам наукової галузі,методики навчання й виховання. Програма курсумає включати теоретичну і практичну підготовку,самостійну роботу, елементи науково-дослідницької творчої роботи. Основні критеріїякості програми курсу:

- відповідність загальним принципам розвиткусистеми освіти, критеріям відбору змісту;

- реалізація завдань з підвищення якості вищоїосвіти;

- забезпечення поєднання фундаментальних іпрактичних знань, розвиток інтелектуальних ітворчих здібностей студентів;

- розкриття значення набутих знань.Програма курсу має бути актуальною, мати

значущі зміст і структуру, враховувати сучаснідосягнення науки.Відповідно до Закону України “Про загальну

середню освіту”, постанов Кабінету Міністрів

України від 16.11.2000 № 1717 “Про перехідзагальноосвітніх навчальних закладів на новийзміст, структуру і 12-річний термін навчання “, від14.01.2004 № 24 “Про затвердження Державногостандарту базової та повної загальної середньоїосвіти “, наказу Міністерства освіти і наукиУкраїни від 13.01.2006 № 13 “Про проведенняВсеукраїнського конкурсу навчальних програм зпрофільного навчання для учнів 10 – 12 класівзагальноосвітніх навчальних закладів” та з метоюмодернізації змісту загальної середньої освіти з 1грудня 2006 року по 1 лютого 2007 року проведеноВсеукраїнський конкурс навчальних програм зпрофільного навчання для учнів 10 – 12 класівзагальноосвітніх навчальних закладів.На конкурс надійшло 130 рукописів з 27

предметів інваріантної складової навчальногоплану, 23 з них навчальні програми з технологій.Конкурсні комісії визначили переможцями

конкурсу рукописи навчальних програм з профільногонавчання з профілю “Технології” для учнів 10 – 12класів загальноосвітніх навчальних закладів:Технології. Радіоелектроніка. 10 – 12 класи.

Технологічний напрям, технологічний профіль.Автор: Т.Е. Кобзарєва.Технології. Кулінарія . 10 – 12 класи.

Технологічний напрям, технологічний профіль.Автори: М.Т. Бердар , В.В. Вдовченко,Т.С. Мачача.Технології. Основи бджільництва. 10 – 12

класи. Технологічний напрям, технологічнийпрофіль. Автор: В.Я. Дубчак.Технології. Українська народна вишивка. 10 –

12 класи. Технологічний напрям, технологічнийпрофіль. Автор: Л.І. Заровська.Згідно наказу Міністерства освіти і науки

України №194 від 05.03.2007 про підсумкипроведення Всеукраїнського конкурсу навчальнихпрограм з профільного навчання для учнів 10 – 12класів загальноосвітніх навчальних закладів до 30квітня 2007 року забезпечити доопрацюваннярукописів навчальних програм, які за рішеннямконкурсних комісій визначено переможцями,відповідно до зауважень і пропозицій членівконкурсних комісій та зовнішніх експертів, винестиїх на розгляд науково-методичної Ради з питаньосвіти Міністерства освіти і науки України(відділення дошкільної та загальної середньоїосвіти) та розмістити на веб-сайті міністерства [9].Отже, у зв’язку з введенням профільного

навчання на старшому ступені школи більшачастина навчальних програм, підручників,методичних та дидактичних розробок для вищихнавчальних закладів підлягає оновленню чи повнійпереробці.







Сучасний стан вивчення дисциплін з курсу“Кулінарія” у вищих педагогічних закладах освітиУкраїни не враховує вимоги сьогодення: якправило, програма підготовки застаріла; змістнавчання визначається інтуїтивно, без науковогодоведення; програма підготовки вчителятрудового навчання з профілю “Кулінарії” не єцілісною; зміст навчальних предметів складаєтьсявідірвано один від одного, внаслідок чогоспостерігається дублювання матеріалу або,навпаки, відсутність необхідної навчальноїінформації; науково не визначено послідовністьвивчення предметів, які вивчаються з 1-го по 5курс (хоча відповідно до Державного стандартувищої освіти передбачено вивчення певногопрофілю тільки на п’ятому курсі на базі освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр”).Виходячи з вищезазначеного, програма курсу

“Кулінарія” для інженерно-технологічнихфакультетів вищих навчальних закладів освітиповинна складатися з урахуванням вимогдержавного стандарту, а також навчальнийматеріал програми повинен дотримуватисьтісного взаємозв’язку з запропонованою шкільноюпрограмою “Технології. Кулінарія. 10 – 12 класи.Технологічний напрям, технологічний профіль”.Автори: М.Т. Бердар , В.В. Вдовченко,Т.С. Мачача.Профіль “Кулінарія” призначений до

технологічного напрямку, отже освітня галузь“Технології” покликана забезпечитиознайомлення учнів з науковими основами іпринципами сучасного виробництва, оволодінняуміннями і навичками в користуванні типовимизнаряддями праці найбільш поширеними у різнихсферах виробничої діяльності, від ручного доавтоматизованого рівнів досконалості у процесіприлучення школярів до посильної продуктивноїтрудової діяльності.Таким чином, аналіз навчального процесу у

вищих закладах освіти свідчить про те, що змістпрофесійно-педагогічної підготовки майбутніхучителів з дисциплін розділу “Кулінарія” потребуєвдосконалення та вимагає вирішення такихзавдань: 1) формування у студентів професійноважливих знань, вмінь та навичок; 2) підвищеннянауковості викладання навчального матеріалу;3) розробка відповідного навчально-методичногозабезпечення підготовки майбутніх фахівців довикладання профільного навчання в старшійшколі.Висновки. На основі зазначеного вище, всіх

об’єктивних і суб’єктивних вимог, щопред’являються до складання навчальнихпрограм, одною з основних цілей є обов’язкове

врахування змісту програм підготовкикваліфікованих робочих певних професій. Так,наприклад , при складанні програми курсу“Кулінарія” для студентів напряму підготовки“Технологічна освіта” є програма підготовкиробочої професії кухар, рекомендованої МОНУкраїни.Обов’язковою вимогою до успішної фахової

підготовки вчителя до профільного навчання зкулінарії є включення в курс “Методика трудовогонавчання” матеріалу, що стосується особливостейфахової підготовки кухаря.При складанні робочої програми курсу

“Кулінарія” для майбутніх вчителів технологій слідвраховувати наявність матеріальної бази нафакультеті, можливості міжпредметних зв’язківдисциплін навчального плану (психологія ,педагогіка, економіка, хімія та ін.), що даютьможливість запобігти дублюванню навчальногопрограмного матеріалу.Слід звернути увагу на процес поглиблення

фахової підготовки студентів за рахунокспецкурсів та спецсемінарів, можливостейстудентських наукових товариств, технологічнихта педагогічних практик.Враховуючи вище зазначені напрямки роботи

зі студентами, розробивши відповідні програмищодо реалізації фахової підготовки до профільногонавчання, можливо досягнути поставленої мети– готовності студентів технологічногоспрямування до профільного навчання в школі.

1. Про загальну середню освіту: ЗаконУкраїни від 13 трав . 1999 р.№ 651–XIV //Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – №28. –С. 547 – 562; Інформ. зб. М-ва освіти України.– 1999. – № 15. – С. 6 – 31; Почат.шк. – 1999.– № 8. – С. 1 – 11.

2. Державний стандарт базової і повноїзагальної середньої освіти: Затв.постановоюКабінету Міністрів України від 14 січ. 2004 р.№ 24// Інформ. зб. М-ва освіти і науки України.– 2004. – № 1/2. – С. 5 – 60; Освіта України. –2004. – 20 січ. (№ 5). – С. 1 – 13; Офіц. вісн.України. –2004. – № 2, ч. 1. – Ст. 49; Упр. шк.– 2004. – № 4. – С. 2 – 31.

3. Концепція загальної середньої освіти(12-річна школа): Затв. постановою спільногозасідання колегії М-ва освіти і науки йПрезидії АПН України від 22 листоп. 2001 р.№ 12/5-2 // Інформ. зб. М-ва освіти і наукиУкраїни. – 2002. – №2. – С. 2 – 22; Почат. шк.– 2002. – № 2. – С. 3 – 5; № 3. – С. 1 – 6.

4. Концепція профільного навчання встаршій школі // Управління освітою:






16

Довідник управління. – Ч. 15 – 16. – 2005 р. –С. 33 – 46.

5. Арефьев И .П . Подготовка учителя кпрофильному обучению старшеклассников/И.П. Арефьев // Педагогика. – 2003. – №5. –С. 49 – 55.

6. Бурцева І., Єрмаков Д. Внедрениепрофильного обучения: опыт и проблемы // Нар.образование. – 2006. – № 2. – С. 129 –135.

7. Липова Л., Малишев В., Паламарчук Т.Профільне навчання: проблеми, перспективи,


Маргарита Юсупова, кандидат педагогічних наук, доцент завідувач кафедри“Інженерна і комп’ютерна графіка”

Одеського національного морського університету

РЕАЛІЗАЦІЯ ПОЛІТЕХНІЧНОГО ПРИНЦИПУ ВПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ КУРСУ “КРЕСЛЕННЯ” З

ВИКОРИСТАННЯМ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙСтаття присвячена обґрунтуванню політехнічного принципу в процесі вивчення курсу

креслення з використанням комп’ютерних технологій.Ключові слова: автоматизована система проектування, політехнічний принцип,

міжпредметні зв’язки.

УДК 372.874

РЕАЛІЗАЦІЯ ПОЛІТЕХНІЧНОГО ПРИНЦИПУ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ КУРСУ“КРЕСЛЕННЯ” З ВИКОРИСТАННЯМ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Сучасна освіта сьогодні потребує

розробки і впровадження дидактичнообґрунтованої технології навчання дисципліні“креслення” з використанням комп’ютернихтехнологій для реалізації політехнічного принципу,розроблених на основі AutoCAD, обґрунтуванняможливостей сучасних САПР для вирішенняпроблеми міжпредметних зв’язків у навчальномупроцесі.Обстеження сучасних новітніх систем

автоматизованого проектування на базі AutoCADпоказав можливості їх використання внавчальному процесі спеціальних і профільнихдисциплін. До них відносяться:

- AutoCAD Mechanical;- Autodesk Inventor Professional 2009;- AutoCAD Civil 3D;- Revit Architecture 2009;- AutoCAD Electrical 2009.Для машинобудівних спеціальностей AutoCAD

Mechanical 2009. Перевагою AutoCADMechanical у порівнянні з базовим AutoCAD євища продуктивність, яка досягається завдяки

спрощенню повсякденних конструкторськихоперацій. Маючи в своєму складі бібліотекистандартних деталей і функції автоматизаціїтипових завдань, AutoCAD Mechanical прискорюєроботу конструктора. Досвід, накопичений прививченні курсу креслення AutoCAD, допоможенаправити енергію студентів на творчий процес,не відволікаючись на утомливі рутинні процедуриі економлячи тим самим робочий час. Бібліотекастандартних компонентів включає стандартнідеталі кріплень, підшипників, втулки, шайби та іншідеталі, а також стандартні елементи дляпроектування деталей обертання.Використовуючи готові геометричні зразки,

з’являється можливість проектувати швидше іякісно. В AutoCAD Mechanical є більше 11 тисячготових елементів несучих конструкцій. В їх числовходять швелери, таври, двотаври, куточки тощо.Спрощується створення різьбових з’єднань,проектування валів, кулачків та оформленняспецифікацій. Усі перераховані можливостідозволяють якісно змінити курсові завдання,дипломні проекти, направляючи їх у руслодослідницьких робіт.

Autodesk Inventor Professional 2009 дозволяє

© М. Юсупова, 2009

досвід/ Людмила Липова, Віктор Малишев,Тетяна Паламарчук // Освіта і управління. –2007. – № 1. – С. 49 – 56.

8. Закон України “Про вищу освіту”№2984-III, із змінами від 12 березня 2009 р.Стаття 14. Стандарти вищої освіти вищихнавчальних закладів www.osvita.org.ua/pravo/law_05/part_03.html

9. Наказ міністерства освіти і наукиУкраїни № 194 від 05.03.2007 www.mon.gov.ua/laws/MON_194_07.doc


http://www.osvita.org.ua/pravo/

http://www.mon.gov.ua/




легко проектувати складні деталі з листовогоматеріалу, працювати з кресленнями, виконанимив AUTOCAD. Сімейство продуктів Inventorвключає прості у використанні засоби динамічногоі прочностного аналізу, які дозволяють вивчитирух деталей у реальних умовах ще до початку їхвиготовлення.

AutoCAD Civil 3D раціоналізує і прискорюєроботи на всіх етапах від геодезичних дослідженьдо детального проектування і розрахунків.

Revit Architecture 2009 дозволяє створюватипараметричну модель будівлі, при внесенні зміндо якої автоматично змінюються і креслення,отримані за цією моделлю.

AutoCAD Electrical 2009 – це варіант AutoCADдля інженерів-електриків. У ньомуавтоматизується безліч типових завдань, такихяк: побудова ланцюгів, нумерація проводів таформування специфікацій. Забезпечуєтьсяперевірка на помилки в режимі реального часу,містяться бібліотеки електричних компонентівтощо.Метою статті є дослідження сучасної

підготовки майбутніх фахівців, що відповідаютьвимогам виробництва і проектно-конструкторських розробок.Виклад основного матеріалу. Політехнічний

принцип в нерозривному зв’язку із загальноюосвітою є умовою підготовки студентів доактивної виробничої діяльності, основою дляпрофесійної підготовки. “Політехнічний” означаєтой, що відноситься до різних областей техніки,тому дуже важливо забезпечити тісний зв’язоккурсу “креслення” з іншими спеціальниминауками . В умовах навчального закладу цезавдання реалізується шляхом дотримання такзваного міжпредметного зв’язку ізспеціалізованими і профілюючими кафедрами, врозробці методичної допомоги з викладачами цихкафедр з використання САПР у процесі навчання.Комп’ютерна графіка відкриває нові можливостів процесі розв’язання цієї проблеми. Так, у курсігеометричного креслення , відповідно донавчальної програми, на прикладі побудовишвелера, двотавра студенти знайомляться зпоняттям ухилу, з правилами його побудови.Використання AutoCAD дозволяє розширити межіцього завдання і, окрім креслення, з’являєтьсяможливість швидко і досить точно,використовуючи спеціальні команди, визначати всінеобхідні геометричні характеристики тіл, такі як:центр тяжіння, моменти інерції, площу,відцентровий момент, статичні моменти [9].Все це дає можливість перекинути “місток”

до іншої дисципліни “Опір матеріалів”, де студенти

виконують розрахунково-проектувальне завдання–“Визначення геометричних характеристикскладного перетину”. Тобто на простому прикладів курсі “креслення” вони набувають міцні навичкипрактичного розрахунку геометричниххарактеристик плоского перетину і закріплюютьїх, користуючись автоматизованою системоюAutoCAD. Отже студенти проходять шлях від“простого” до “складного”.Спільно з кафедрою “Теоретична і прикладна

механіка” кафедра “Інженерна і комп’ютернаграфіка” Одеського національного морськогоуніверситету розробили методичний посібник“Визначення геометричних характеристикскладного перетину в AutoCAD”, де геометричніхарактеристики визначаються двома способамиз використанням математичних формулприкладної математики і за допомогою командAutoCAD.Інший приклад міжпредметного зв’язку – це

методичний посібник, розроблений з кафедрою“Теорія механізмів і машин”, призначений длявиконання курсової роботи “Курсове проектуванняз ТММ (структурний і кінематичний аналізмеханізму з використанням AutoCAD)”. З назвиметодичного посібника видно, що основою длявиконання структурного і кінематичного аналізурізних механізмів є використання AutoCAD.Новий підхід до побудови плану швидкостей,прискорень механізму, його кінематичного аналізу,полягає в тому, що отримані результати аналізухарактеризуються високим ступенем точності.Крім того, отримані результати аналізу в графічнійформі, система AutoCAD дозволяє імпортуватив спеціалізовані програми для аналітичногоаналізу отриманих результатів для визначеннявідповідності цих результатів умовам, які булизадані в завданні для проектування даногомеханізму. Головна мета використання AutoCADпри виконанні подібних аналізів полягає в тому,щоб навчити студентів точності виконанняпобудов, тому що від того на скільки точно вонибудуть виконані, залежить надійність роботимеханізмів, які розроблені на основі отриманихрезультатів [8].Ще один приклад – це спільна робота зі

студентами, які обрали своєю спеціальністю“Комп’ютерні інформаційні технології”. Ця роботаполягає в допомозі створення графічнихкомп’ютерних роликів, які підключаються допрограмного комплексу інтерактивногонавчального курсу “Нарисна геометрія”.Концепція створення flash-анімаційних роликів дляданого програмного комплексу, яка буларозроблена для демонстрацій різних понять і





18

методів з першої теми і закінчуючи темою“Поверхня”, цілком відповідала вимогамрозробників як за якістю роликів, так і за їхрозмірами. Спроби виконання цієї ж концепції длястворення flash-анімаційних роликів з теми“Поверхня” показали, що якість таких роликіввимагає кращого, крім того, трудомісткістьрозробки, через їх складність , значнозбільшується. Тому перед студентами булопоставлене завдання пошуку оптимальнихспособів, за допомогою яких можливопродовжити розробку flash-анімаційних роликів зтеми “Поверхня”.Зрозуміло, що таке завдання під силу тільки

студентам, які крім навиків виконання графічнихпобудов з даної теми, мають необхідні знання вгалузі комп’ютерних технологій. Студенти длявиконання поставленого перед ними завдання, якеє дипломною роботою, вибрали програму Swift3D.Іншим напрямом використання дидактичних

можливостей комп’ютерних технологій є вивченнясистем автоматизованого проектування та їхдослідження з погляду можливості використанняв навчальному процесі графічних дисциплін.Результати роботи в цьому напрямі

дозволяють викладачам орієнтуватися врізноманітних САПР, які існують на сьогоднішнійдень, з’ясувати необхідність і своєчасність їхвикористання в навчальному процесі, а також,підбору оптимальних САПР для використаннястудентами і викладачами інших кафедр длявиконання графічних побудов, що відповідаютьпрофесійному напряму цих кафедр.Перед початком викладання результатів, які

були досягнуті в наслідку впровадженняінтерактивної системи навчання, запропонованоїавтором, вважаємо доцільним ще раз акцентуватиувагу на тому, що метою розробки і впровадженнянової комп’ютерно-орієнтованої системи навчаннябуло не стільки впровадження в освітній процеснових інформаційних технологій навчання, скількипідготовка фахівців, що здійснює навчальнийзаклад, на рівні вимог, які вимагає сучаснесуспільство. А такими вимогами, щодо виконаннякреслярських робіт, є володіння навичками роботив однієї з САПР [6].Для досягнення цієї мети в наслідку

застосування інтерактивної системи в процесінавчання графічним дисциплінам на першому роцінавчання, починаючи з першого семестру, увищому навчальному закладі, необхідновизначити наступне:

1. Досягнуті результати дозволиливикладачам кафедри в процесі викладання таких

дисциплін, як машинобудівне креслення ,гідротехнічне креслення, суднобудівне кресленняі т.д., приділяти більше часу викладаннюбезпосередньо самої дисципліни, техніці виконаннякреслень згідно з темами, вдосконаленню методіввиконання побудов із застосуванням САПР, а ненавчанню “з нуля” принципам роботи в цій САПР.У такому разі студенти більш якісно засвоюютьграфічні дисципліни, які, у порівнянні з нарисноюгеометрією, призначені для отримання тазакріплення практичних навичок безпосередньоу тій галузі техніки, якій відповідає дисципліна, щовивчається. Тим самим, здійснено перший крок упідготовці висококваліфікованих спеціалістів,здатних до виконання своїх службових обов’язківна рівні сучасних інформаційних технологій.Яскравим доказом того, що застосування новоїметодики викладання графічних дисциплін сприяєпідготовці висококваліфікованих спеціалістів, є тойфакт, що вже після першого курсу окремі студентизнаходять роботу в різних фірмах, де успішновиконують конструкторські розробки задопомогою САПР.

2. Наступним кроком у підготовцівисококваліфікованих спеціалістів з розвиненимінженерним підходом до розв’язання задач, якістоять перед фахівцями на сучасномувиробництві, є використання, отриманих у процесінавчання, графічних дисциплін із застосуваннямсучасних інформаційних технологій, знань інавичок в процесі засвоєння таких спеціальнихдисциплін, як теоретична механіка, опірматеріалів, проектування судів тощо. Авторнаполягає на тому, що для набуття сутоінженерних навичок використання системавтоматизованого проектування в процесізасвоєння цих дисциплін, стало можливим тількизавдяки тому, що на момент початку їх засвоєннястуденти, точніше – більшість з них, вже набулинавички роботи, мають уявлення про можливішляхи використання САПР задля вирішеннязавдань зі спеціальних дисциплін, а тому готовівикористовувати ці знання і досвід у подальшомунавчанні. Для стимулювання впровадженняотриманих на першому курсі навчання знань уміньі навичок у процесі засвоєння цих дисциплінкерівництвом профілюючих кафедр Одеськогонаціонального морського університету прийняторішення приймати графічну частину курсових ідипломних проектів, а також, поточні графічніроботи тільки за умови їх виконання в системіAutoCAD.

3. Найбільш яскравим доказом доцільностівпровадження сучасних комп’ютернихінформаційних технологій у процес навчання







графічних дисциплін, є те, що тільки завдяки новійінтерактивній системі навчання серед багатьохстудентів, що навчаються за цією технологією,з’явилися перші “ластівки” – студенти, якісамостійно висловили бажання приймати участьу роботі студентського науково-дослідницькогогуртка при кафедрі “Інженерна і комп’ютернаграфіка”.Протягом багатьох років, незважаючи на

всілякі дії і спроби викладачів кафедриактивізувати студентську науково-дослідницькуроботу, не мали бажаних результатів. На нашудумку, таке становище є наслідком викладанняграфічних дисциплін застарілими методами, якіна багато років відстали від сучасності, внаслідокчого так сталося, що застарілі методики навчанняне запалювали ту заохочувальну іскринку воволодінні знаннями цих дисциплін. Тільки післяперших кроків впровадження комп’ютерноїтехніки і технології в навчальний процес з’явиласяіскринка – інтерес молоді, яка завжди “тягнеться”до всього нового і прогресивного.У даний час кількість студентів, що

приймають активну участь у роботі науково-дослідницького гуртка на кафедрі, нараховуєбільше 10. При цьому, їх наукова діяльністьспрямована у декількох напрямках.Перший напрямок студентської діяльності

полягає в тому, що вони разом з викладачамикафедри здійснюють розробку нових навчально-методичних посібників у більш широкомувикористанні можливостей системи AutoCAD унавчальному процесі.Наведемо ще декілька прикладів творчої

роботи студентів, які працюють у науково-дослідницькому гуртку, та викладачів кафедри“Інженерна і комп’ютерна графіка”. Це методичніпосібники “Зубчатые и червячные передачи.Валы” та “Винтовые поверхности и изделия срезьбой”. Завдання, які були поставлені передстудентами гуртка полягали в пошуку найбільшефективних і простих у використанні способіввиконання побудов в системі AutoCAD складнихповерхонь, з яких складаються деталі, побудовакотрих викладена у вищенаведених посібниках,та твердотіле моделювання цих деталей.Складність завдання , поставленого передмолодими дослідниками, у даному випадкуполягає в тому, що вони повинні були розробитиметодику, яка б дозволяла за допомогою системиAutoCAD, з одного боку, досить простовиконувати складні побудови, а з другого – процесвиконання цих побудов повинен бути таким, щобїх виконавець на кожному етапі виконання мавможливість наочно спостерігати результати не

тільки у вигляді проекцій, а і у тривимірномупросторі. Такі вимоги до надання навчально-методичного матеріалу дозволяють реалізуватидидактичний принцип наочності, який у даномувипадку дозволяє розширювати просторову уявув тих, кого навчають. Ще одна проблема, якунеобхідно було вирішити студентам-дослідникам, це пошук можливостей реалізаціїпобудов складних геометричних об’єктів таких,як просторові гвинтові поверхні, побудова якихне передбачена в системі AutoCAD, задопомогою тих команд побудови, які присутнів цій системі.Висновки. Автор не вважає остаточним

процес проведення досліджень у напрямкувпровадження комп’ютерних інформаційнихтехнологій у навчальний процес. Навпаки, аналізрезультатів, отриманих у процесі впровадженняновітніх технологій у процес навчання графічнихдисциплін, розширив обрії майбутніхдосліджень . Вже зараз маємо можливістьпозначити такі напрямки подальших науковихдосліджень, як:

1. Перспективи поширення функціональнихможливостей інтерактивного процесу навчанняграфічних дисциплін.

2. Розроблення і впровадження в навчальнийпроцес з різноманітних графічних дисциплінвідповідних навчальо-методичних посібників.

3. Вивчення ринку САПР, їх апробація в якостінавчальних засобів, підбір найбільш ефективноїСАПР з точки зору майбутньої професійноїдіяльності студентів і розроблення відповіднихнавчально-методичних рекомендацій щодовикористання таких САПР у процесі засвоєнняграфічних дисциплін студентами відповіднихспеціальностей.

4. Розроблення і впровадження нової системиобліку та зберігання результатів практичних імодульних робіт студентів із застосуваннямсучасних комп’ютерних технологій.

1. Антонов Б.И. Геометрические характеристикисложного сечения: [Методические указания повыполнению расчетно-графического задания] /Б.И. Антонов. – Одесса: ОИИМФ, 1987. – 33 с.

2. Буланова-Топоркова М.В. Педагогическоеобразование в НГТУ – реальности сегодняшнего дня /М.В. Буланова-Топоркова, В.Н. Ковалев // Информац.бюл. [“Образование в Ростовской области”] . –Ростов-на-Дону: Изд-во ИПК и ПРО, 1997. – С. 97 –101.

3 . Буланже Г.В . Инженерная г рафика .Проецирование геометрических тел: [учебноепособие для вузов] / Г.В. Буланже. – М.: Наука. – 2003.– 184 с.





20

4. Веряев А.А. Об использовании Internet-класса вкачестве средства обучения / А.А. Веряев // Межвуз. сб.[“Информ. технологии в процессе подготовкисовременного специалиста”]. – Липецк: ЛГПИ, 1998.– Вып. 1. – С. 42 – 46.

5. Индустрия образования: [cборник статей]. –М: МГИУ, 2001. – 292 с.

6. Кислицкая И.С. Экспериментальное исследованиеэффективности применения в учебном процессе педвузакомпьютерных контрольно-обучающих программинтерактивного типа / И.С. Кислицкая, Ю.Д. Кислицкий// Межвуз . сб . [“Информационные технологии в

ШЛЯХИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

УДК 378.22:7.02(477)

Тетяна Саєнко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри образотворчогомистецтва,

докторант кафедри соціальної і колекційної педагогікиПолтавського державного педагогічного університету

імені В.Г. Короленка

ШЛЯХИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ

ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВАУ статті розглянуті шляхи професійної підготовки майбутніх викладачів

образотворчого мистецтва в педагогічному університеті.Ключові слова: професійна підготовка, викладач образотворчого мистецтва, шляхи,

модульно-рейтингова система навчання, професійна спрямованість.

Постановка проблеми . Процесдержавотворення й розбудовавільного громадянського суспільства

в Україні збігається з її поступовим входженнямдо світового співтовариства і пошуками свогомісця у сучасному світі. У міру того, як нашіспособи життя стають усе більш подібними,виникає потреба ствердити унікальність своєїкультури. Одним із шляхів вирішення даноїпроблеми є підготовка кваліфікованих фахівців –майбутніх викладачів мистецьких дисциплін, асаме образотворчого мистецтва.Проблема професійної підготовки майбутніх

викладачів мистецьких дисциплін є не новою, аледостатньо складною та багатогранною.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Питання професійного становлення майбутньоговикладача мистецьких дисциплін, вдосконаленняфахової підготовки дістали досить широкевисвітлення в психолого-педагогічних дослідженнях(Д. Авербах, Г. Андреев, І. Бех, І. Зязюн,В. Лозовецька, Н. Ничкало, В. Орлов, О. Олексюк,Г. Падалка, О. Рудницька, О. Шевнюк, О. Щолокова).

Фундаментальні основи розвитку професійноїосвіти визначено в працях авторів концепціїінноваційної освіти (В. Взятишев, Л. Романкова,Л. Товажнянський, В. Шукшинова, О. Щербак).Формуванню готовності майбутнього фахівця

до практичної діяльності присвячено науковірозвідки Г. Васяновича, В. Острейковського,А. Сисоєвої, С. Сисоєвої, Л. Сущенко.Структуру професійної освіти розглядають

Р. Гуревич, Є. Лузік, О. Пєхота, Н. Побірченко,М. Сергєєв (особистісні характеристикиготовності до професійної діяльності);І. Батракова, В. Воронцова, Г. Волковицький,В. Гайворонська, В. Лозовецька, Н. Сєріко(компетентність); Н. Абашкіна, Л . Лаптєв,В. Моргун, В. Орлов, В. Сластьонін (майстерність);В. Кудін, О. Кульчицька, Н. Радіонова, О. Романовський(освіченість); Я. Кміт, П. Корчемний, В. Михайловський,Н. Ничкало, О. Отич (професіоналізм).Розробка теоретичних основ і організаційно-

методичних аспектів інтеграції в умовахпрофесійної підготовки фахівців подається удослідженнях В. Бикова, П. Воловик,

© Т. Саєнко, 2009

процессе подготовки современного специалиста”].– Липецк: ЛГПИ, 1998. – Вып. 1. – С. 63 – 70.

7. Ройтман И. А. Методика преподавания черчения/ И.А. Ройтман. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС,2002. – 240 с.

8 . Финкельштейн Элен . AutoCAD 20 00:[Библия пользователя ; пер . с англ .] / ЭленФинкельштейн . – М . : Издательский дом“Вильямс”, 2000. – 1040 с.

9. Юсупова М.Ф. Черчение в системе AutoCAD2002: [учебное пособие] / М.Ф. Юсупова. – К.: Алерта,2003. – 328 с.






С. Гончаренко, О. Кайдановської, К. Колєсіної,Я. Кміта, С. Клєпко, Ю. Мальованого, В. Орлова,О. Шевнюк.Різним аспектам професійної підготовки в

галузі мистецької педагогіки присвяченідисертаційні дослідження: О. Банів (професійнапідготовка майбутніх дизайнерів у мистецькихінститутах); О. Власик (національно-культурнаідентифікація студентів вищих навчальнихзакладів); Г. Білозерська, Н. Гунько, Н. Євстігнєєва,О. Реброва, О. Шевченко (професійна підготовкамайбутнього педагога-музиканта); Т. Благова,М. Левченко, О. Мікулінська, Г. Ніколаї, Ю. Тарасов,(професійна підготовка майбутнього викладачахореографії); С. Коновець, І. Мужикова, О. Кайдановська(професійна підготовка вчителів образотворчого тадекоративно-ужиткового мистецтва.Аналіз психолого-педагогічної теорії та

практики показує, що, незважаючи на розумінняважливості професійної підготовки викладачівмистецьких дисциплін, ця проблема залишаєтьсянедостатньо розробленою [1, 2, 4, 6, 7, 8]. Огляднаукових праць з проблеми свідчить про те, щомайже відсутні роботи, в яких обґрунтованопроцес професійної підготовки майбутніхвикладачів образотворчого мистецтва.Метою даної статті є визначення шляхів

професійної підготовки майбутніх викладачівобразотворчого мистецтва в педагогічних вузах.Логіка дослідження потребує розгляду двох понять:

“професійна освіта” та “професійна підготовка”.Виклад основного матеріалу. Професійна

освіта (спеціальна освіта) – результат оволодінняпевним рівнем знань і навиків діяльності вконкретної професії та спеціальності. Вонабазується на загальній освіті; забезпечуєпідготовку робітників вищої і середньої кваліфікації,робітничих кадрів; здійснюється у вищих тасередніх спеціальних навчальних закладах,професійно-технічних училищах, на професійнихкурсах шляхом навчання на виробництві. Рівеньпрофесійних знань удосконалюється в процесівиробничої діяльності [5, 81].Професійна освіта передбачає озброєння

студентів певною сукупністю знань про соціально-економічні та психологічні особливості різнихпрофесій, про умови правильного вибору однієї зних. Формується також і позитивне ставлення устудентів до різних видів професійної і суспільноїдіяльності, формування мотивованих професійнихнамірів, в основі яких лежать усвідомлення нимисоціально-економічних потреб суспільства і своїхпсихофізіологічних можливостей.Соціолого-педагогічний словник тлумачить

професійну освіту як:

- підготовленість людини до визначеного видудіяльності, професії, засвідчена документом(атестатом, дипломом) про закінченнявідповідного навчального закладу;

- систему професійних навчальних закладів.У сучасних умовах освіта професійна один з

необхідних етапів формування особистості,передумова її включення в систему суспільного івиробничо-технічного поділу праці. Загальнадоступність освіти професійної, гнучкість їїструктури забезпечує соціальну гарантованістьсамореалізації особистості, можливість розвиткуіндивідуальних здібностей, таланту. Освітапрофесійна – одна з ланок єдиної системибезперервної освіти [9, 167].Аналіз літератури з проблеми дослідження [1,

2, 3, 4, 6, 7, 8] дозволив зробити висновки про різніпідходи до визначення професійної освіти і,відповідно, професійної підготовки спеціалістів(м. Ахмедова, Г. Балл, А. Бєляєва, Т. Десятов,С. Сисоєва).У дослідженні підтримується визначення

“професійна освіта”, яке подає С. Гончаренко. Найого думку, це підготовка в закладах освітиспеціалістів різних кваліфікацій для трудовоїдіяльності в одній із галузей народногогосподарства, науки, культури; невід’ємнаскладова частина єдиної системи народної освіти[3, 274 – 275].Відповідно, основні вимоги щодо професійної

підготовки спеціалістів полягають у тому, щовипускники навчальних закладів забов’язані знатите, що складає їх професійну практику:

- теоретичні основи;- основи професійних знань;- поєднання теоретичних основ і практичних

знань.Випускники вищих навчальних педагогічних

закладів зобов’язані:- мати спеціальну підготовку, що дозволяє

виконувати основні завдання , зумовленіпрофесійною практикою;

- уміти робити узагальнення і висновки, щодають можливість поєднувати теорію зпрактикою;

- знати, які теоретичні положення можназастосовувати до розв’язання конкретних завданьчи проблем;

- володіти навичками міжособистісногоспілкування – уміти ефективно спілкуватися вусній і письмовій формі;

- знати професійну етику та вміти застосовуватиетичні принципи і норми поведінки в практичнійдіяльності;

- прагнути до підвищення свого наукового






рівня, бути готовим до участі в дослідженняхта в інших видах науково-дослідницькоїдіяльності, що сприяє удосконаленнюпрофесійної практики;

- володіти мотивацією до неперервної освіти –займатися активним пошуком можливостейпідвищення рівня професійних знань [12, 427].Підвищені вимоги до якості професійної

підготовки кваліфікованих спеціалістів –викладачів мистецьких дисциплін – зумовлюютьнеобхідність якісного планування навчальногопроцесу у вищих навчальних педагогічнихзакладах, впровадження нових курсів, розробкикомплексу відповідного навчально-методичногозабезпечення, сучасних організаційних форм ітехнологій навчання. Ці актуальні і важливі насьогоднішній день завдання успішно вирішуютьсяна кафедрі образотворчого мистецтваПолтавського державного педагогічногоуніверситету імені В.Г. Короленка.Педагогічний колектив кафедри спрямовує

навчально-виховну діяльність на підготовкуконкурентоспроможних викладачів образотворчогомистецтва, готових працювати в умовахполікультурного суспільства.Основними шляхами реалізації завдання

професійної підготовки майбутніх викладачівобразотворчого мистецтва у педагогічному вузівизначено: фахове спрямування змістунавчальних дисциплін (І. Гринчук, С. Коновець,В. Михайлюк, І. Мужикова, Т. Осадча);здійснення підготовки фахівця в системі кредитно-модульного навчання (В. Бондар, О. Прудникова,В. Радкевич, О. Ростовський, І. Шапошнікова,О. Щолокова), яке базується на самостійнійнавчально-пізнавальній роботі магістрантів,індивідуалізації навчання, співтворчості викладачата студентів (Н. Шиян).На наш погляд , ґрунтовній теоретичній

підготовці майбутніх викладачів до практичноїреалізації знань з дисциплін образотворчого,культурологічного і методичного напряму умайбутній педагогічної діяльності сприяє вивченняукраїнського мистецтва.Авторський курс “Сучасне українське

образотворче мистецтво”, впроваджений упрофесійну підготовку майбутніх викладачівобразотворчого мистецтва, дає магістрантамуявлення про історико-культурні процеси, етапи,стильові напрямки й тенденції розвитку сучасногоукраїнського образотворчого мистецтва.Предметом курсу “Сучасне українське

образотворче мистецтво” є базові положення здисциплін історико-культурологічного йобразотворчого циклів та необхідні уміння й

навички для їх використання у подальшійпрофесійній діяльності.Курс “Сучасне українське образотворче

мистецтво” вивчається упродовж одногосеместру. До нього включено три змістові модулі.Тематика модулів відповідає основним розділамдисципліни: Образотворче мистецтво середини 50– початку 60-х років ХХ століття (Модуль 1);Художнє життя в Україні кінця 1960-х – середини1980-х років XX століття (Модуль 2); Українськеобразотворче мистецтво періоду незалежноїУкраїни (Модуль 3).Змістовий модуль 1: “Образотворче мистецтво

середини 50 – початку 60-х років ХХ століття”розрахований на 30 годин (4 год. – лекції, 4 год. –лабораторні заняття; 12 год. – самостійна робота,12 год. – індивідуальна робота).Для вивчення змістового модуля 2: “Художнє

життя в Україні кінця 1960-х – середини 1980-хроків XX століття” відводиться 32 години (4 год.– лекції, 2 год. – лабораторні заняття, 12 год. –самостійна робота,12 год. – індивідуальна робота).На опрацювання змістового модуля 3:

“Українське образотворче мистецтво періодунезалежної України” відводиться 32 години (2 год.– лекції, 4 год. – лабораторні, 12 год. – самостійнаробота, 14 год. – індивідуальна робота).Структуру кожного модуля утворюють такі

компоненти: зміст теоретичних знань; перелікосновної та додаткової літератури; планилабораторних занять, які включають питання дляобговорення, завдання для практичної роботи,зміст і форму звітності; завдання для самостійноїта індивідуальної роботи, творчі завдання;контрольні запитання і завдання; завдання длямодульного контролю.Основними формами контролю є:- поточний контроль теоретичних знань, який

здійснюється за результатами експрес-контроліву тестовій формі на наступному після лекції занятті;

- поточний контроль практичних навичок іумінь, який здійснюється за результатамиоцінювання кожного лабораторного заняття;виконання самостійних та індивідуально завдань;

- модульний контроль, який здійснюється у кінцівивчення модуля за сумарною оцінкою поточнихконтролів, модульної контрольної роботи у тестовійформі, або комплексної контрольної роботи;

- підсумковий контроль, який здійснюється уформі сумарної оцінки за модульні контролі тапідсумкову роботу або у формі заліку.Для оцінювання тестових експрес-контролів

використовується два критерії:- правильна відповідь – 1 бал;- неправильна відповідь – 0 балів.






Отже, максимальна кількість балів за коженвид поточного контролю теоретичних знаньдорівнює кількості поставлених у тесті запитань,мінімальна – 0 балів.Провідною формою професійної підготовки

майбутніх викладачів образотворчого мистецтвазалишається лекція, в ході якої викладач подаєосновний матеріал, дає рекомендації дляподальшої самостійної роботи над темою.Одним із способів підвищення інтересу до

сприйняття лекційного матеріалу, спонукання доактивного включення в навчальний процес євикористання мультимедіа-технологій. Мультимедійнітехнології дозволяють якісно засвоїти об’ємнийматеріал щодо течій, напрямків, стилів сучасногообразотворчого мистецтва, творчості митців.Лабораторні заняття включають в себе

семінарську, практичну та лабораторну частину.Кожне лабораторне заняття передбачаєопитування на семінарській та практичнійчастинах (3 бала); аналіз твору образотворчогомистецтва (1,5 бала); індивідуальні завдання (1,5бала); тестовий контроль(1,5 бала).Обов’язковим видом навчальної діяльності

магістрантів є самостійна робота. Вона включаєрізноманітні види індивідуальної і колективноїнавчальної діяльності, яка здійснюється нааудиторних заняттях та в позаудиторний час з

урахуванням індивідуальних особливостей іпізнавальних можливостей студентів підкерівництвом викладача або без йогобезпосередньої участі (Т. Тімашева). Завданнядля самостійної роботи поділяються на інваріантні(обов’язкові) та варіативні (творчі завдання).Наприклад:

- графічно зобразити генезис історії розвиткуукраїнського образотворчого мистецтва другоїполовини 50 – 80-х років XX століття;

- підібрати й проаналізувати репродукціїукраїнських художників-графіків періоду 60 – 80-хроків XX століття;

- скласти перелік запитань для інтерв’ю зодним із сучасних майстрів образотворчогомистецтва, відвідати його творчу майстерню тавзяти інтерв’ю;

- написати анотацію до картини сучасногомайстра (за власним вибором);

- підготувати повідомлення про діяльністьодного з сучасних представників образотворчогомистецтва регіону (художника, скульптора,графіка);

- підготувати повідомлення про творчудіяльність художника-випускника кафедриобразотворчого мистецтва ПДПУ імен іВГ. Короленка;

- підготувати відеозапис телепередачі з


Таблиця 1. Тематичний план курсу

“Сучасне українське образотворче мистецтво” № Тема Лекц. Лабор. Самост. Індив. Модуль 1: Образотворче мистецтво середини 50 – початку 60-х років ХХ століття

1. Сучасне українське образотворче мистецтво як навчальний предмет

2 2

2. Розвиток образотворчого мистецтва 1950-1960-х років

2 2 12 10

Модуль 2: Художнє життя в Україні кінця 1960-х – середини 1980-х років XX століття 3. Художнє життя України у подвійному

ідеологічно-формотворчому просторі 70 – 80-х років

2 4 6

4. Постмодернізм у художній творчості українських митців

2 4 8 6

Модуль 3: Українське образотворче мистецтво періоду незалежної України 5. Українське образотворче мистецтво

середини 1980-х років 2 4 4

6. Українське образотворче мистецтво середини 1990-х років

2 4 4

7. Тенденції оновлення й самоорганізації художнього життя України в умовах нових реалій

2 4 6

Всього годин 10 10 36 38 Залік 2




24

образотворчого мистецтва для подальшогообговорення на занятті;

- скласти каталог виставок з образотворчогомистецтва, що проходили у місті впродовжминулого року;

- скласти каталог робіт одного з представниківсучасного образотворчого мистецтва Полтавщини;

- написати план проведення тижня художникау вищому навчальному педагогічному закладі

- розробити власне мультимедійне представленнятеми за курсом (інваріантні);

- виготовити афішу і запрошення на виставкустудентських творчих робіт;

- зробити рекламу виставки творів образотворчогомистецтв;

- створити власний проект діяльностівиставкового центру з образотворчого мистецтва(варіативні завдання).Кожне обов’язкове самостійне завдання

оцінюється 3 балами і повинне бути зданевикладачеві своєчасно. У разі несвоєчасноїздачі завдання без поважних причин знімається1 бал.Творчі завдання магістранти можуть

виконувати з метою підвищення власногорейтингу. За кожне виконане завдання можнаодержати максимально 6 балів.Теми індивідуальних завдань пропонуються

викладачем окремо кожному магістранту.Наприклад:

- написати реферат по творчості одного змитців, представників сучасного українськогообразотворчого мистецтва;

- виготовити міні-буклет – презентація робітхудожника;

- підібрати питання до створення кросворду зтеми курсу;

- розробити варіанти завдань до проведенняолімпіади з сучасного українського образотворчогомистецтва у педагогічному вузі;

- скласти запитання до турніру знавцівсучасного українського образотворчогомистецтва в педагогічному ВНЗ.Для організації індивідуальної роботи з

магістрантами організовуються консультації,кількість і тривалість яких визначаєтьсяскладністю завдання. За кожне виконанеіндивідуальне завдання магістрант отримує 6балів.Термін здачі самостійно та індивідуально

виконаних завдань обмежується часом написаннякомплексної контрольної роботи. Завданнявиконані пізніше не приймаються. Винятком єлише поважна причина.Комплексна контрольна робота проводиться

протягом 2 аудиторних годин в присутностівикладача і включає в себе 3 теоретичних і 1практичне завдання. Наприклад:Варіант І1. Назвати ознаки “молодіжного мистецтва”

як нового українського феномену у художнійкультурі 60-х років.

2. Представити діяльність талановитихукраїнських художників: В. Зарецького,Л. Семикіної, Г. Севрук, М. Стороженка в періодрепресій 1970,1982 років.

3. Схарактеризувати своєрідність вітчизняногохудожнього процесу кінця XX століття.

4. Проаналізувати твір мистецтва (запропозицією викладача).Кожне завдання комплексної контрольної

роботи оцінюється 2 балами, тобто магістрантмаксимально може отримати 8 балів.У підсумку вивчення курсу магістрант виконує

залікову підсумкову роботу, тематику якої визначаєвикладач . У структуру підсумкової роботивходить: висвітлення теоретичного питання увигляді написання тексту лекції (теоретичнийкомпонент); розробка плану-конспекту заняття звивчення сучасного українського образотворчогомистецтва (методичний компонент); підбір іоформлення зорового ряду (практичнийкомпонент). За виконання підсумкової роботимагістрант максимально може отримати 30балів.Широкі можливості для якісної повноцінної

професійної підготовки майбутніх викладачівобразотворчого мистецтва дає впровадженнярізних форм пошуково-дослідної роботи:ознайомлення з публікаціями мистецтвознавчої тапедагогічної періодики, науково-популярноїлітератури; відвідування художніх виставок знаступним аналізом художніх творів; спілкуванняз художниками; самостійне додаткове вивченняпитань тематики курсу за спискомрекомендованої літератури; наукові дослідження;підготовка матеріалу для виступу на науковихстудентських конференціях і науково-методичнихсемінарах; участь у художніх виставках.За модульно-рейтинговою системою навчання

загальна кількість балів, яку магістрант можеотримати за семестр, дорівнює 100. Перерахунокодержаної суми балів у оцінку робиться за такоюшкалою: 90 – 100 балів – “відмінно”; 75 – 89 балів– “добре”; 60 – 74 бали – “задовільно”; 1 – 59балів – “незадовільно”. Магістранти, якісвоєчасно виконали графік навчального процесута набрали 60 і більше балів з дисципліни, щовивчається протягом семестру, отримують залік.Усі інші повинні складати залік.







Висновки. Результати впровадженняавторського курсу “Сучасне українськеобразотворче мистецтво” в Полтавськомудержавному педагогічному університеті іменіВ.Г. Короленка дають підстави стверджуватидоцільність використання модульно-рейтинговоїструктури викладання курсу, яке базується насамостійній навчально-пізнавальній роботімагістрантів, індивідуалізації навчання ,співтворчості викладача та студентів та фаховеспрямування змісту даної навчальної дисципліниз метою підвищення рівня професійної підготовкимайбутніх викладачів образотворчогомистецтва.

1. Ахмерова Н.М. Личностно-деятельныйпоход к контекстному обучению соціальногопедагога//Педагогіка. – 2003. – №5. – С. 56.

2. Балл Г.О . Гуманізація загальної тапрофесійної освіти: суспільна актуальність іпсихолого-педагогічні орієнтири //Неперервна професійна освіта: проблеми,пошуки , перспективи: монографія /За ред.І .А. Зязюна . – К.: Вид-во “Віпол”, 2000. –С. 134 – 157.

3. Гончаренко С.У. Український педагогічнийсловник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

4. Десятов Т.М. Сучасне наукове баченнянеперервної професійної освіти: стратегіярозвитку в масштабах геополітичних регіонів

//Неперервна професійна освіта: теорія іпрактика. – 2002. – №2. – С. 9 – 23.

5. Професійна освіта: словник: навч .посіб./Уклад. С.У. Гончаренко та ін. /За ред.Н .Г. Ничкало . – К.: Вища школа , 2000. –380 с.

6. Професійна підготовка педагогічнихпрацівників: науково-методичний збірник /Заред. Н.Г. Ничкало. – К.: Вища школа, 2000. –380 с.

7. О.П. Рудницькі. Педагогіка: загальна тамистецька: навчальний посібник. – Тернопіль:навчальна книга – Богдан, 2005. – 360 с.

8. Сисоєва С.О. Теоретичні і методичніоснови підготовки вчителя до формуваннятворчої особистості учня: автореф. дис. наздобуття наук. ступеня д-ра пед. наук:13.00.04 / Інститут педагогіки і психологіїпрофесійної освіти АПН України. – К., 1997.– 35 с.

9. Соціолого-педагогічний словник/За ред.В.В. Радула. – К.: “екс об”, 2004. – 167 с.

10. Надія Шиян. Використання технологіїмодульно -рейтингово го навчання упроцес і п ідготовки вчителя / /Збірникнаукових праць Полтавського державногопедаго гічного ун іверситету іменіВ .Г. Короленка . – Серія “Педагогічнінауки”. – Випуск 4 (51). – Полтава, 2006.– С. 50 – 60.





Джерела мудрості

?

“Óêðà¿íñüêå ñóñï³ëüñòâî ïðàãíå ñòâîðèòè ñèñòåìíó îñâ³òó, ÿêà á â³äïîâ³äàëàâèêëèêàì ÷àñó ³ ïîòðåáàì îñîáèñòîñò³, à òîìó â³äøóêóº íîâ³ ìîäåë³ ¿¿ ðîçâèòêó. Óíàéïåðñïåêòèâí³øèõ ìîäåëÿõ, âèïðîáóâàíèõ ÷àñîì, â îñíîâó ïîêëàäåíî ³äåþ ôîðìóâàííÿ³ äèíàì³÷íîãî ðîçâèòêó ïðèðîäíîãî òàëàíòó êîæíî¿ äèòèíè ÿê çàïîðóêó ¿¿ñàìîñòâåðäæåííÿ íà æèòòºâîìó øëÿõó.”

Âàñèëü Ìàäç³ãîí,ïåðøèé â³öå-ïðåçèäåíò ÀÏÍ Óêðà¿íè

Îñâ³òà ³ íàóêà ïîñòàþòü ÿê ñòðàòåã³÷íèé ðåñóðñ ðîçâèòîê öèâ³ë³çàö³¿.Çàñâî¿òè ³ âèêîðèñòàòè öåé ðåñóðñ íà áëàãî íàðîäó, ñóñï³ëüñòâà ³ äåðæàâè– íàøå ³ñòîðè÷íå ïîêëèêàííÿ.”

Âàñèëü Ìàäç³ãîí,ïåðøèé â³öå-ïðåçèäåíò ÀÏÍ Óêðà¿íè




26

Постановка проблеми . Однією зосновних тенденцій розвитку вищоїпедагогічної освіти є виховання

високоосвіченої активної особистості, спроможноїреально вплинути на темп і якість розбудовиосвітянського простору в Україні. Вимогисучасного суспільства до фахової підготовкивчителів передбачають необхідність ефективногопошуку оптимальних шляхів оновлення системиосвіти, нового підходу до організації навчально-виховного процесу, розробки таких методів і формнавчання , які можуть забезпечити наданнянеобхідних знань студентові в залежності від йогоіндивідуальних здібностей і потреб.У зв’язку з цим особливої актуальності набуває

проблема формування самостійності мисленнястудентів, уміння отримувати і аналізуватиінформацію, знаходити адекватні рішення длярозв’язання проблемних ситуацій ,використовувати в практичній діяльності новіінформаційні технології. На сучасному етапірозвитку вища школа поступово переходить нанові методи навчання – від традиційної передачіінформації до керівництва самостійною навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Неможливонавіть уявити подальше удосконалення процесунавчання і виховання майбутніх вчителів без добреорганізованої самостійної роботи студентів.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

У педагогічній літературі можна зустріти різнівизначення самостійної роботи студентів, змістяких грунтується на спробі авторів поєднати її зознаками певних традиційних категорійдидактики. Так, С.І. Зінов’єв визначає її запроцесуальною ознакою навчання, як частинунавчальної роботи, що повинна бути обов’язкововиконана, як своєрідний мінімум, який гарантує

здобуття знань і практичних навиків [3, 92].І.М. Чередов розглядає її за способом організаціїнавчального матеріалу і учнів, визначає її як формуорганізації навчального процесу [8, 81].Б .П. Єсіпов визначає самостійну роботу заступенем педагогічного керівництва з бокувикладача і відведеним на її виконання часом [2,76]. Визнані дидакти А.М. Алексюк [1], П.І.Підкасистий [6] самостійну роботу розгяладютьяк засіб формування творчо-інтелектуальнихзнань і вмінь. Відсутність єдності в підходахдидактів до визначення самостійної роботистудентів затруднює осмислення змісту ізастосування її в навчальному процесі, ускладнюєосмислення викладачами своєї ролі у ставленнідо студентів, які самостійно працюють надосвоєнням навчального матеріалу.Тому метою даної статті є розкриття нових

підходів до ефективної організації самостійноїроботи студентів на прикладі підготовки студентівдо аудиторної та позааудиторної роботи. Процесстворення системи навчання як організованогоцілого, в якому взаємодія складових важливішавід кожної окремої частини, може забезпечитинеобхідні передумови самостійної роботи взалежності від індивідуальних особливостейстудента, що сприятиме реалізації головної мети– формуванню його самостійності.Виклад основного матеріалу. Викладач у

процесі організації самостійної роботи студентівпоетапно здійснює її функціонування:

1) планування (визначення цілей та методів їхдосягнення);

2) процес організації (забезпечення взаємозв’язкуокремих компонентів системи навчальноїдіяльності);

3) керівництво (поточний та підсумковий

Ольга Титаренко, кандидат сільськогосподарських наук, асистент кафедра теорії таметодики технологічної освіти

Полтавського державного педагогічного університетуімені В.Г. Короленка

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФОРМИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИСТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ КУРСУ “СУЧАСНЕ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ВИРОБНИЦТВО”У статті розглядається зміст поняття “самостійна навчальна робота” і шляхи її

організації під час підготовки студентів до аудиторних і позааудиторних форм організаціївузівського навчання.

Ключові слова: самостійна навчальна робота студентів, принципи її організації,завдання, зміст, методи та форми самостійної підготовки до занять.

УДК 338.432

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФОРМИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІВИВЧЕННЯ КУРСУ “СУЧАСНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ВИРОБНИЦТВО”

© О. Титаренко, 2009





контроль діяльності студентів з наступноюкорекцією для досягнення мети);

4) зв’язок (передача інформації, яказабезпечує прийняття власних рішень студентом).Самостійна робота майбутніх вчителів над

вивченням дисциплін спеціальної фаховоїпідготовки повинна бути організована такимчином, щоб реалізувати основні функції:пізнавальну, самоосвітню, прогностичну,корегуючу та виховну.Такі актуальні завдання, як професіоналізація

навчання, виховання у студентів потреби узнаннях, формування у них пізнавальної розумовоїактивності і самостійності, здатності дотворчості, можуть бути ефективно розв’язані упедагогічному університеті під час фаховоїпідготовки майбутніх учителів трудовогонавчання . Так, на факультеті технологій тадизайну в процесі вивчення дисциплінсільськогосподарського циклу через системузавдань для самостійної роботи викладач маєреальні можливості створювати необхідні умовидля поєднання творчих пізнавальних дій іпоступової зміни мотивації учіння – від зовнішньоїстимуляції з боку викладача до більш глибокоївнутрішньої мотивації студента. Суттєвоюумовою успішної організації продуктивноїсамостійної навчальної роботи студентів єозброєння їх методичними основами.Досвід викладачів факультету технологій та

дизайну Полтавського державного педагогічногоуніверситету імені В.Г. Короленка показує, щоорганізацію такої роботи можна розглядати, якодну з найважливіших умов успішності навчальноїдіяльності. В основу організації аудиторної тапозааудиторної самостійної роботи студентів намипокладені такі принципи:

1. Формування у студентів стійкої позитивноїмотивації самоосвіти й самовдосконалення.

2. Точне планування з урахуванням норм часу,змісту, об’єму і видів самостійної роботи.

3. Створення методичних рекомендацій зокремих тем і розділів навчальних дисциплін.

4. Навчання студентів навичкам самостійноїроботи [8].Самостійна навчально-пізнавальна діяльність

з оволодіння знаннями базується на загальнихзакономірностях ознайомлення з додатковоюлітературою.Змістовна роз’яснювальна робота з

ознайомлення студентів із методикоюпозааудиторних занять і опрацювання науковоїлітератури значно впливає на активізацію їхнавчальної діяльності.Стимул для самостійної роботи створюється

на проблемно побудованих лекціях і лабораторнихзаняттях. Поставлена проблема спонукаєстудента самостійно вивчати і аналізуватидодаткову літературу.Так, проблемно побудована лекція , яка

розкриває тему “Мінеральне живленнясільськогосподарських тварин” в курсі “Сучаснесільськогосподарське виробництво” дає необхіднітеоретичні відомості і одночасно залишаєстудентам можливість для розширення тапоглиблення знань, створює перспективу рухувперед, викликає потребу самостійно працюватинад науковою літературою . В структурулекційного заняття вводиться інформація промінеральне живлення тварин, використання новихмінеральних добавок, удосконалення технологійїх застосування, про функції мінеральних сполукяк сорбентів токсинів, радіонуклідів та ін.Студенти дізнаються, що агропромисловий

комплекс на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України є одним ізнайбільш багатогалузевих. Інноваційний розвитоквсіх галузей АПК є найактуальнішимпершочерговим завданням аграрноговиробництва.Останніми роками в багатьох країнах світу з

інтенсивно розвиненим тваринництвомпроводяться різнобічні дослідження щодоперегляду і уточнення принципів і норм повноцінноїгодівлі сільськогосподарських тварин.Однією з основних передумов підвищення

продуктивності сільськогосподарських тварин єорганізація їх біологічно цінного мінеральногоживлення. Відсутність або нестача окремихмінеральних елементів, а також порушення їхспіввідношення в раціонах, призводить дозниження ефективності використання поживнихречовин кормів і як наслідок – до зниженняпродуктивності поголів’я.Підгодівля тварин макро- та

мікроелементами, яких бракує у раціоні, підвищуєїх інтенсивність росту і розвитку, покращує якістьпродуктивності, поліпшує стан здоров’я, запобігаєзахворюванням.Мінеральні добавки з відповідними

наповнювачами (дертю кукурудзи, кормовимидріжджами, соняшниковим шротом тощо) входятьдо складу преміксів – суміші біологічно активнихречовин.З метою поглибленого і всебічного вивчення

проблеми ефективного застосування преміксіввикладач пропонує студентам ознайомитися ізданими досліджень Інституту кормів УААН таІнституту свинарства імені О.В. КвасницькогоУААН про використання комплексних вітамінно-






мінеральних добавок для балансування раціонівкорів і свиней [9].У вищій школі є такі форми самостійної роботи,

які потребують довготривалої самостійноїнавчально-пізнавальної діяльності. Це курсові тадипломні роботи, а також спеціальні навчальні ідослідницькі завдання. Їх виконання планується іздійснюється у наукових проблемних групах підкерівництвом викладача індивідуально кожнимстудентом. Співпраця викладача і студента упроцесі наукової роботи відіграє важливу роль воволодінні студентом методикою науковогопізнання та навичками самостійної пошуковоїроботи, яка здійснюється у різноманітних формах:від збору первинних матеріалів і початкової їхобробки до розробки питань із заданої науковоїтематики і виконання роботи в цілому. У планіроботи проблемної групи студенти отримуютьіндивідуальні завдання. Наприклад, опрацювати іскласти тезисні матеріали за проблематикоюнаукових статей журналу “Тваринництво України”про порушення обміну речовин у свиноматок тавплив цеолітових туфів на продуктивність телят-гіпотрофіків [7].Інша група завдань має на меті підготовку

повідомлень, доповідей на науково-практичнійконференції, наприклад , про використанняферментних препаратів для підвищення конверсіїсоняшникового шроту в складі комбікормів длямолодняка свиней [5].Виконання таких завдань вимагає уміння

працювати в бібліотеці, допомагає проявлятипевний ступінь інтелектуальної активності тарозвивати творчі здібності і уміння самостійноздобувати знання в процесі навчання вуніверситеті і після його закінчення.Так, методично правильно організована

навчальна діяльність студентів в процесі вивченнямінерального живлення тварин у курсі “Сучаснесільськогосподарське виробництво” сприяєформуванню уміння працювати з науковоюлітературою, виділяти і розрізняти головну тадругорядну інформацію, здійснювати критичнийаналіз та виражати власне ставлення до змісту,формулювати узагальнення і робити висновки. Вкінцевому результаті це дає можливістьпідготувати майбутніх спеціалістів, які маютьпрагнення до безперервної самоосвіти, уміютьшвидко адаптуватися до змін і самостійноприймати адекватні рішення.Самостійна робота студентів завжди була

найважливішим складовим елементомнавчального процесу. Вона розрахована наформування науково-професіональних якостеймайбутнього вчителя. Конкретне призначення

самостійної роботи полягає в тому, щобсформувати у кожного студента допитливість,здібності аналітичного мислення.Самостійна робота студентів розширює сферу

входження в досліджувану проблему. Проведеннясамостійної роботи з літературою, практикуми йінші види діяльності не можуть зводитися до такзваного закріплення того, що почув і записавстудент на лекції. У самостійній роботі, особливоз курсу “Сучасне сільськогосподарськевиробництво”, студент розширює і поглиблює своїзнання, наукові підходи та переконання. Отже,самостійна робота студентів є продовженнямаудиторних занять в процесі оволодінняпрограмним матеріалом. Крім того, самостійнаробота повинна формувати наукові інтереси,розширяти науковий світогляд , допомагативключатися в сільськогосподарські дослідження,що більше усього захоплює студентів.Спостереження показують, що науковідослідження , проведені в одній вузькійсільськогосподарській галузі, в ціломуперебудовують у студентів хід мислення ,допомагають формувати аналітичний підхід дооцінки природніх явищ, процесів і фактів.Самостійна робота, аналітично проведена в

розумній логічній системі, формує дуже важливіпрофесійні якості молодого вчителя. Адже в школітворча розробка і проведення занять, виховнаробота, навчальна діяльність вимагають відучителя самостійної підготовки, роботи зметодичною та науковою літературою, осмисленняпередового досвіду вчителів-новаторів.Розширення і перебудова самостійної роботи

студентів неодмінно призводить до зростання їївиховної ролі. Відомо, що трудове професійневиховання починається в навчальному процесі.Навчання – це праця , і нелегка праця . Асамостійна робота (активна розумова діяльністьв аудиторії, а потім і цілеспрямована навчально-пізнавальна діяльність після занять) маєособливий виховний потенціал: потрібні вольовізусилля , організованість , планомірність –необхідні чинники самовиховання.Тому в процесі вивчення дисциплін

сільськогосподарського циклу особлива увагаприділяється організації самостійної роботистудентів, під час якої доцільно використовуватирізні види індивідуальної та колективної навчальноїдіяльності на аудиторних та позааудиторнихзаняттях. Вона забезпечує розвиток такихважливих якостей особистості, як творчаактивність, ініціативність, в процесі пізнавальноїдіяльності, розширення та поглиблення знань підчас самостійного пошуку необхідної інформації.






На теоретичних та лабораторно-практичнихзаняттях студентам пропонують нові формисамостійної роботи:

- складання конспекту лекції викладача, метоюякого є прилучення студентів правильно вестиконспект, навчити занотувати головне, вмітистисло формулювати основний зміст викладеногоматеріалу, виділяти найбільш важливі моменти;

- робота з навчальною літературою тапосібниками у кабінеті з метою отримати якіснізнання та навчити студентів користуватисянеобхідною літературою, вміти виділити головне,зробити самостійні висновки. Під час роботи зпідручниками і навчальними посібниками можнапоставити перед студентами ряд проблемнихпитань, відповіді на які вони можуть знайти впроцесі самостійного вивчення теми або їїчастини. Після цього запропонувати знайтивідповіді на ці питання у підручнику, а потімобговорити їх із студентами;

- порівняння змісту лекції викладача зпараграфом підручника або його частиндопомагає більш міцному засвоєнню матеріалу,сприяє умінню його аналізувати і узагальнювати,творчо мислити. Наприклад, коли вивчаєтьсятема “Основи землеробства. Бур’яни та заходиборотьби з ними”, викладач подає матеріал, апотім пропонує студентам самостійно впозаурочний час порівняти матеріал, якийзаписаний у конспекті, з матеріалом, якийвикладений у підручнику з даного питання,доповнити конспект тим, що не було сказановикладачем і виділити те, чого немає в підручнику(наприклад, карантинні бур’яни, їх видовий склад;форми гербіцидних препаратів, строки та способиїх внесення; техніка безпеки при роботі згербіцидами і т.ін.);

- самостійне формулювання висновків по ходувикладання нового матеріалу, де викладачпропонує студентам після висвітлення певногопитання зробити самостійні висновки і записатиїх у конспекті після відповідного колективногообговорення з викладачем, підвищує активність,пізнавальний інтерес під час вивчення курсу,розвиває розумову діяльність. Так, під часвивчення теми: “Сівба, способи посіву. Розрахунокнорм висіву” можна запропонувати студентамсамостійно розв’язати індивідуальні ситуаційнізавдання. Наприклад, визначити способи сівби длярізних сільськогосподарських культур іобґрунтувати свій вибір; розрахувати норми висівудля різних культур і т.ін.;

- вирішення вправ, задач і ситуаційних завданьз метою отримання навичок роботи здовідниковою , нормативною літературою і

стандартами. В результаті цієї роботиконкретизуються знання студентів загротехнічних процесів вирощуваннясільськогосподарських культур, їх ботанічних ібіологічних особливостей. Самостійна робота іздовідниковою літературою може бутиорганізована за такими напрямками:

- о з н а й ом л е н н я з к л а с и ф і к а ц і є юсільськогосподарських культур, табличнимиданими (норми внесення мінеральних і органічнихдобрив, норми висіву і глибина загортання насіння,показники врожайності та ін.);

- вибір із відповідної літератури даних безобчислень. Наприклад, знайти транспіраційнікоефіцієнти для різних видів сільськогосподарськихрослин;

- виконання вправ і задач з числовимиобчислюваннями (визначення чистоти насіння,строків його енергії проростання та схожості;розрахунок норм висіву в залежності від різнихданих – маси 1000 насінин, фактичної посівноїпридатності і т.д.);

- творча робота над складанням технологічнихкарт по вирощуванню сільськогосподарськихкультур, систем захисту рослин від бур’янів,шкідників і хвороб тощо [4].Процес виконання подібних завдань вимагає

від студентів певних знань і умінь, обумовлюєрозвиток творчих здібностей.Складання плану послідовності технологічних

операцій передбачає визначення строків їхвиконання, використання комплексу машин ізасобів, а також відповідних агротехнічних вимог.Наприклад, лущення стерні планується післязбирання попередників на глибину 8 – 10 смлущильниками ЛДГ-5, ЛДГ-10, ЛДГ-15;підготовка насіння до сівби шляхом протруюванняпроводиться перед сівбою пестицидами ТМТД,протруювачами ПС-10, ПСШ-3 або “Мобітокс”.Така робота допомагає студентам отриматинавички самостійного вирішення тих чи іншихпитань з організації роботи: послідовностівиконання технологічних операцій, раціональноговибору терміну їх виконання, рекомендованогокомплексу машин і засобів, агротехнічнимивимогами до обробки ґрунту, сівби, догляду зарослинами, збирання врожаю і т.д.Усний або письмовий переказ після

демонстрування відео-, діафільмів абодіапозитивів із сільськогосподарськоговиробництва спонукає студентів думати, робитивисновки, що допомагає більш глибокому таміцному засвоєнню програмного матеріалу.Перед тим, як студентам демонструватиметьсянавчальний матеріал, викладач дає завдання:





30

скласти план переказу, замалювати необхідніескізи, схеми , таблиці та ін. Також переддемонстрацією можна задати ряд проблемнихпитань, відповіді на які студенти самостійнознайдуть у демонстраційному дидактичномуматеріалі.В плані наукової роботи проблемної групи

цікавим завданням для самостійної роботистудентів буде усна або письмова рецензія нанаукову роботу іншого студента. Це підвищуєінтерес до роботи, загострює почуттявідповідальності та заставляє працювати більшефективно. Складання технологічних схем,маршрутних карт, систем удобрень ,систематизації способів підготовки насіння досівби, схем змішування добрив, систем захистурослин, шляхів інтенсифікації технологічнихпроцесів та інші види творчих робіт привчаютьстудентів до логічного мислення , вмінняузагальнювати теоретичний матеріал,упорядковувати інформацію в процесі самостійноїроботи над програмним матеріалом. Під часвивчення теми “Мінеральне живлення рослин”студентів можна залучати до складання такихінформаційних таблиць, як “Анатомічні ознакинестачі азоту, фосфору і калію для соняшника,цукрового буряка, картоплі, томатів, огірків,квасолі, кукурудзи”, “Середній вміст хімічнихелементів в рослинах (в % до сухої речовини) взалежності від фази розвитку”. Виконанняподібних завдань дозволяє навчити студентівузагальнювати знання, формувати творчеставлення до матеріалу, який вивчається ,здійснювати зв’язок теорії з практикою, науковийпідхід до проблеми мінерального живленнярослин.Використання результатів спостереження за

ознаками голодування рослин, які були виявленіна лабораторно-практичних заняттях, дозволяєстудентам давати оцінку потреби певних добривдля вирощування рослин, для уточнення системиудобрень, аналізувати і діагностувати,узагальнювати питання про стан живлення рослинза зовнішніми ознаками, робити висновки. Таківиди самостійної роботи, як: реферати, доповідіна студентській науковій конференції, курсові тадипломні роботи, також спрямовані на підготовкумайбутніх вчителів трудового навчання тадопомагають викладачу більш творчо підійти до

вирішення різноманітних питань навчально-виховного процесу.Висновки . Отже, дидактичною умовою

творчої активності студентів, які навчаються впедагогічному університеті, є раціональнаорганізація їх навчальної і наукової роботи, яка єрезервом підвищення ефективності процесунавчання і якості підготовки спеціалістів. Узв’язку з цим у сучасному вищому навчальномузакладі всебільшого значення набуває організаціясамостійної роботи студентів під керівництвомвикладача на основі активних методів і новітніхзасобів навчання. Підготовка висококваліфікованогоспеціаліста – завдання складне і багатогранне. Всучасних умовах розбудови нашої державиактуальним завданням є набуття студентамифундаментальних знань, формування у них уміньсамостійно здобувати і творчо використовуватиїх на практиці.

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освітиУкраїни. Теорія: підручник. – К., 1998.

2. Есипов Б.П. Самостоятельная работаучащихся на уроке. – М., 1975.

3. Зиновьев С.И. Учебный процесс в высшейшколе. – М., 1977.

4. Молис С.С., Молис С.А. Активные формыи методы обучения биологии. – М.:Просвещение, 1988.

5. Мужчіль С. Використання ферментнихпрепаратів для підвищення конверсіїсоняшникового шроту в складі комбікормів длямолодняку свиней // Тваринництво України. –2003. – №6. – С. 25 – 26.

6. Пидкасистый П.И. Самостоятельнаяпознавательная деятельность школьников вобучении. – М., 1980.

7. Соколюк В., Москаленко В., Костюк М.Порушення обміну речовин у свиноматок //Тваринництво України. – 2003. – №8. – С. 26– 29.

8. Титаренко В.П., Цина А.Ю. Організаціясамостійної підготовки студентів доаудиторних занять // Зб. наук. праць ПДПУ. –Вип . 2(41). – Серія “Педагогічні науки”. –Полтава, 2005. – С. 141 – 157.

9. Чередов И.М. Методика планированияшкольных форм организации обучения. – Омск,1983.








Євген Кулик, доктор педагогічних наук, професор кафедри професійної освітиПолтавського державного педагогічного університету


МОДЕЛЬ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

ТРУДОВОГО НАВЧАННЯПоказана роль моделювання в діяльності фахівця. Запропоновані принципи побудови

моделі науково-дослідної діяльності майбутніх учителів праці.Ключові слова: модель, науково-дослідницька діяльність, підготовленість, лекція,

семінар, практичне заняття, “малі дослідницькі групи”.

УДК 37.035.3

© Є. Кулик, 2009

МОДЕЛЬ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Відомо, що педагогічна діяльність є

дослідницькою і творчою за своїм характером ізмістом. Тому формування якостей дослідникастворює умови для підготовки творчого вчителя.Дослідники, які спираються на різноманітні

концепції, при формуванні моделі вчителя-фахівцянеодмінно включають дослідницьку діяльністьабо окремі її елементи до складу загальноїпедагогічної діяльності.Моделювання діяльності сучасного вчителя

трудового навчання розкрило розбіжність міжфактичною підготовкою і конкретною діяльністю.Обираючи в ролі основоположного методу

дослідження теоретичне моделювання ,підкреслимо, що саме модельний підхід довивчення явищ дійсності дозволяє висвітлити їхглибинну сутність , розкрити динамікувзаємозв’язку складових елементів, виявитишляхи, що характеризуються оптимізуючимвпливом на процес функціонування даного явища.Як відомо, модель виконує дві функції:

пояснюючу та прогностичну. При цьому,пояснююча функція моделі виявляється при їївикористанні у педагогічних цілях з метоюпояснення. Модель – це речова, знакова або уявнасистема, що відтворює принципи внутрішньоїорганізації та функціонування, а також певнівластивості, ознаки чи характеристики об’єктадослідження , безпосереднє вивчення якогонеможливе, ускладнене або недоцільне.Уточнюючи загальноприйняте визначення

моделі, можна стверджувати, що модельпредставляє собою описовий аналог діяльності,який у формалізованих конструкціях відображаєїї найважливіші характеристики.Причому нова інформація про досліджуваний

об’єкт виникає на всіх етапах конструювання

моделі у процесі емпіричного дослідження об’єкту,у формі самої моделі, що створює елементиновизни в силу особливої презентації набутихзнань про об’єкт, як результат подальшогоексперименту мислення.Така динамічна модель, згідно з А.Ф. Зотовим,

повинна відповідати наступним вимогам:- границі, які обмежуються суттєвими

зв’язками між об’єктними галузями;- відтворення досліджуваного об’єкту в

різноманітних умовах, його інваріантність заобставин зміни кількох параметрів;

- зв’язок ключових параметрів теоретичноїмоделі з реальними даними, що можуть бутизафіксовані;

- включення в модель мінімальної, аледостатньої кількості параметрів (тобтооптимальної).Поряд з вищезазначеними вимогами щодо

конструювання моделі педагогічних явищобов’язково слід враховувати специфічні вихідніположення , які істотно впливають наоптимальність побудування експериментальноїмоделі науково-дослідницької діяльності. У їх ролівиступають такі основні принципи:

- компенсаторності, згідно з якимпередбачається значне розширення “фонових”знань студентів за рахунок орієнтації останніх насамостійний пошук і систематизацію додатковоїінформації. Принцип компенсаторності націленийна нарощення “ядра” набутих професійнозначущих знань з метою забезпечення повнотиїх актуалізації;

- праксеологічності, сутність якого полягає умаксимальній активізації пошуково-дослідницькихдій студентів у напрямку здобуття нимисуб’єктивно нових знань. Активізаціяпроцесуального боку дослідження орієнтована наудосконалення пошуково-творчої роботи





майбутнього спеціаліста, оволодіння їїпроцедурно-дійовим складом;

- багаторівневості, що передбачаєзабезпечення “покрокового” ускладнення змістунауково-дослідницької діяльності черезскорочення або помноження задач дослідження,звуження або розширення “інформаційного поля”дослідницьких завдань. Принцип багаторівневостідозволяє в більш повному обсязі враховуватиіндивідуальні можливості студентів, рівень їхінтелектуально-розумового розвитку, ступіньоволодіння навчальним матеріалом;

- діалогічності, який реалізується шляхомактивного використання потенціалу діалогу міжвикладачем та студентами. Саме діалог, яквідомо, дозволяє викладачу встановлюватишвидкий зворотній зв’язок із студентськоюаудиторією, з’ясовувати її настрій, мірузацікавленості й обізнаності в предметі навчання,емоційний та фізичний стан. Крім того, діалогзабезпечує можливість створення атмосфери“спільної думки” (Н.В. Кічук), “спільногопедагогічного діяння” за допомогою включеннястудентів у колективно-групові види науково-дослідницької роботи.

- прогностичності, який орієнтує на виявленнянайближчої, середньої та дальньої перспективирозвитку особистості. Він націлює навстановлення прогнозу педагогічного впливузасобами науково-дослідницької діяльності як наосновні (забезпечення актуалізації), так і напобічні (формування творчого стилю діяльності,готовності до професійної творчості тощо)результати. Даний принцип реалізує можливістьпрограмування в напрямку і змісту науково-дослідницької діяльності окремих рис особистостідослідника, наступний розвиток якихпередбачається на період післядипломної освіти.Сукупність вищевикладених принципів

передбачає реалізацію певних вимог у такихаспектах:а) в системі управління науково-дослідницькою

діяльністю; до вузівського викладача – керівниканауково-дослідницького роботою; до студента;б) в системі її функціонування: до змісту; до

процесу.Проведений аналіз літератури дозволяє

конкретизувати вміння, якими повинен володітивикладач:

- конструктивні (моделювання всіх етапівнаукового пошуку, формулювання задачідослідження);

- проективні (практичне здійснення процесудослідження);

- гностичні (володіння загальними правилами

дослідження (знання існуючих підходів довивчення певного питання, історичних аспектів,розглядання проблеми в даній науковій галузі);

- організаторські (підбір учасників пошуково-творчої роботи, аналіз їх здібностей, рівнясформованості дослідницьких умінь та навичок;визначення особливостей змісту й засобівдослідження з метою оптимальногонавантаження учасників пошукової діяльності).Однак, вищезазначених умінь керівникапізнавальною діяльністю студентів недостатньодля ефективного управління нею. Необхідним єзустрічний рух студентів, який проявляється в:

- усвідомленні професіональної значимостінауково-дослідницької діяльності;

- наявності певних особистісних якостей(цілеспрямованості, наполегливості, працелюбності),ціннісних орієнтацій (прагнення досамовдосконалення, творчої самореалізації,креативності, духовного самопізнання.Логічно вважати, що вимогами щодо

організації науково-дослідницької діяльностівиступають такі:

- вр а хуванн я в з а єм оз а лежно с т і т авзаємозумовленості різноманітних організаційнихформ науково-дослідницької діяльності (лекцій,семінарів, практичних занять, практики);

- більш повне використання потенціалу лекційі семінарів.Кожна ланка науково-дослідницької діяльності

має бути певним чином “запрограмованою” напроцес відтворення засвоєного навчальногоматеріалу. За умов цілісного акумулювання всьогоарсеналу форм організації утворюєтьсяможливість активної мобілізації фондунакопичених знань.Успішне функціонування науково-дослідницької

діяльності передбачає реалізацію певних вимогщодо до змісту даного виду праці студентів:

- відображення основних етапів формуванняпрофесіонала певної наукової галузі;

- орієнтація теоретичного матеріалу на йогонаступне використання в професійній практиці.З урахуванням визначених принципів і вимог

нами була розроблена модель науководослідницької діяльності студентів, щоскладається з двох типів структур: інваріантна таваріантно-методична.Інваріантна структура науково-дослідницької

діяльності студентів представлена сукупністюмотиваційного, змістового, процесуального йрезультативного компонентів, є характерною длябудь-якого виду пізнавальної діяльності в силутого, що віддзеркалює основні складові частинидіяльності, як-от: мотив, предмет, процес,






результат. Кожний з компонентів науково-дослідницької діяльності виконує певнудидактичну функцію, що покликана забезпечитиоптимальність набуття знань студентів.Однак, ефективність реалізації даних функцій

зумовлена дидактичною потужністю варіантногометоду структури. В основі цієї структури –взаємозв’язок систем функціонування, організаціїта управління науково-дослідницькою діяльністю.Саме оптимізація кожної з даних систем у складіваріантно-методичної структури покликана, востаточному результаті, сприяти ефективностіфункціонування інваріантної структури й, тимсамим, забезпечувати повноту, автоматизм іправильність знань студентів.Конкретизуючи характер кожної із систем,

відзначимо, що система управління науково-дослідницькою діяльністю істотно відрізняєтьсящодо управління даною роботою.Науково-дослідницька робота студентів –

складова, яка включається в більш обширнусистему науково-дослідницької діяльності (НДД)й, відповідно, керується Радою по НДД – такзваним бюро вченої ради факультету по НДРС.Система, що представлена двома ланками

управління (викладачем – як основою, вчителемпредметником – як допоміжною) є неповною безурахування підсистеми самоуправління студента.У світлі визначення науково-дослідницької

діяльності як активної самостійно пізнавальноїроботи, націленої на пошук нових знань, рольстудента характеризується виявом певноїсаморегуляції, самоуправління. Ступінь виявленнясамоуправління та саморегуляції істотно залежитьвід рівня підготовленості студентів до науково-дослідницької діяльності та її організації.Під терміном “підготовленість” доцільно

розуміти оволодіння студентами певним обсягомнавчального матеріалу, сформованістьдослідницьких умінь та навичок, зацікавленість упредметі навчання.Аналіз структури саморегуляції дозволяє

виділити в якості психологічних чинниківпідготовленості при ознайомленні з критеріямиуспішності і діяльності, вміння адекватногосамооцінювання та динамічної самокорекції.При цьому, регуляційний вплив викладача

націлений на забезпечення умов прискореногорозвитку студента як дослідника і формування устудента основ самоуправління . Останнєпередбачає розробку комплексу завдань, щонацілені на поетапне, поступове нагромадженнястудентами досвіду дослідницької роботи з метоюзростання самостійності у проведенні НДР. Самедиференціація засобів науково-дослідницької

діяльності дозволяє враховувати різний рівеньпідготовленості студентів і забезпечити їх“вирівнювання”.Отже, система управління повинна

передбачати поступовий перехід від управління збоку викладача до самоуправління студента.Однак, характер управління істотно

змінюється в залежності від дослідницькоїдіяльності. Система організації даної роботипредставлена такими традиційними формами:лекція , семінар , практичне заняття , таспецифічного формою: “малі дослідницькі групи”.На лекціях, семінарах, практичних заняттях,

тобто аудиторних формах, у більшій міріпроявляється управління дослідницькоюдіяльністю з боку викладача, тоді як громадськапрактика передбачає часткове самоуправліннястудентів.Підкреслимо, що малі дослідницькі групи

виконують особливу функціональну роль, їхзасідання організовуються викладачем, метапредмет і задачі дослідження ставляться передстудентом із зовні, однак, сам процесдослідження, його план і програма, проміжні цілівизначаються студентом.Взаємоузгодження даних форм організації в

напрямку забезпечення дієвості науково-дослідницької діяльності, спричиняє високурезультативність знань студентів. Цепояснюється тим, що кожна форма визначає певнуспецифіку функціонування даної діяльності, що, востаточному результаті, впливає на характервідтворення засвоєних знань.Лекції дозволяють систематично

застосовувати в навчанні такі види дослідницькоїроботи, як проблемне викладення матеріалу,евристичні бесіди, дискусії, мікровикладання.Семінарські і практичні заняття надають

можливість використання всього розмаїттязасобів науково-дослідницької діяльності (длясільсько-господарських робіт): складанняелементарних раціонів для тварин, підготовкадоповідей, проектування сільськогосподарськихугідь, організація пасовищного періоду, конкурсів,вікторин, олімпіад, ігор, дискусій, бесід, прес-конференцій тощо.Малі дослідницькі групи забезпечують

поліваріантність застосування видів даної роботив залежності від тематичної спрямованості групи.Системоутворюючим елементом функціонування

науково-дослідницької діяльності в будь-якій форміорганізації навчання виступають науково-досліднізавдання. Саме науково-дослідні завдання складаютьядро системи функціонування даної роботи.Стосовно науково-дослідницької діяльності





34

використання терміну “завдання” є більшдоцільним в силу того, що в процесі дослідницькоїроботи студентам пропонують певні “доручення”,“призначення” до виявлення окремих явищ тазакономірностей їх розвитку.Висновки. Отже, в якості робочого

пропонується такий варіант визначення дефініції“науково-дослідницьке завдання”: це такепроблемне завдання, яке націлене на вивчення

певних фактів та явищ, на актуалізацію знань проних з метою вироблення й систематизаціїсуб’єктивно нової інформації про дійсність.

1. Амелина Н.С. Учебно-исследовательскаядеятельность студентов педвуза... Дис. кан. пед. наук– КГПИ им. А.М. Горького – Киев – 1982 г.

2. Куме Ф. Мировой кризис образования. – Пер. сангл. – М.: Прогресс. – 1991 г.


ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ВИКЛАДАЧА І СТУДЕНТАВ ПРОЦЕСІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

Лариса Гриценко, доцент кафедри теорії та методики технологічної освітиПолтавського державного педагогічного університету


ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ВИКЛАДАЧА ІСТУДЕНТА В ПРОЦЕСІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ

МЕТОДІВ НАВЧАННЯУ статті досліджуються напрями розв’язання проблеми використання інтерактивних

методів навчання, які застовуються під час організації навчального процесу з різних дисциплін.Ключові слова: інтерактивні методи навчання, спільна діяльність викладачів і

студентів, графічна підготовка, основи графічної грамотності, активні методи, ігровітехнології.

УДК 378

© Л. Гриценко, 2009

Постановка проблеми. Сьогодні вумовах модернізації української освітияк одного з перспективних напрямів

удосконалення навчального процесу у виші є йогоспрямування на демократизацію взаємовідносинвикладача та студента, що відображається внових підходах до навчання, а саме: інтенсифікаціїнавчального процесу на основі впровадження внього інтерактивних технологій навчання іорганізаційного розвитку студента, як майбутньогофахівця, створення психологічно комфортногосередовища, що забезпечує альтернативність увиборі форм і методів навчання.Досвід показує , що традиційна система

викладання у виші призводить до формування устудентів психології споживання наукових знань,нездатності до критичного осмислення поданогоматеріалу, неспроможності робити власніобґрунтовані висновки: це, в свою чергу, негативнопозначається на якості виконання курсових тадипломних досліджень. Розв’язання цихактуальних проблем можливе лише на основівпровадження новітніх педагогічних технологій,які б давали можливість розвивати творчіздібності кожної особистості. Останнім часомпопулярності набули такі педагогічні терміни і

поняття, як особистісно орієнтоване навчання,нетрадиційні форми науково-педагогічної іметодичної роботи, які тісно пов’язані звикористанням інтерактивних методів навчання.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

В історії освіти України такі підходи до навчаннявикористовувалися ще на початку ХХ ст. і булипоширені в педагогічні практиці української школиу 20-ті рр. Аналіз останніх досліджень і публікацій,в яких започатковано розв’язання проблеми,використання таких методів в навчальномупроцесі демонструє розмаїття думок, альтернативта конкретних прикладів реалізації подібнихпроектів. У наукових та методичних працяхвітчизняних і зарубіжних авторів, серед яких –Ш. Амонашвілі, О. Ананьєв, В. Антонюк,Є. Афанасьєв, А. Бойко, О. Боровиков, І. Вовчак,В. Гужва, Є. Ільїн, Н. Єрьоміна, Дж. Лаудон,М. Кларін, М. Макарова, Т. Писаревська,А. Постевой, І. Рогач , М. Сендзюк, В. Ситник,З. Соколовська, А. Страхарчук, С. Сухомлинський,В. Тизул, Ф. Хміль, Г. Хотинська, В. Шаталов,Ю. Шурупова, Н. Яценко, окреслені напрямирозв’язання проблеми використання інтерактивнихметодів навчання , які застовуються під часорганізації навчального процесу з різних дисциплін.





Виклад основного матеріалу. Слово“інтерактив” прийшло до нас із англійської мови іпоходить від слова “interact”, де “inter” – взаємодіяі “act” – діяти. Отже, інтерактивний – здатний довзаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – цеспеціальна форма організації пізнавальноїдіяльності, яка має конкретну, передбачуванумету – створити комфортні умови навчання, коликожен студент відчуває свою успішність таінтелектуальну спроможність. Це співнавчання,взаємонавчання (колективне, групове, навчання успівпраці), де студент і викладач є рівноправними,рівнозначними суб’єктами навчання. За оцінкамиросійських психологів спільна діяльністьвикладачів і студентів на 90% ефективніша, ніжпри звичайному проведенні заняття [5].Дослідження проведені Національним

тренінговим центром (США) показують, щоінтерактивне навчання дозволяє значно збільшитивідсоток засвоєння викладеного матеріалу,оскільки впливає не лише на свідомість студента,а й на його почуття, волю, дії, практику. Результатицих досліджень були відображені в схемі, щоотримала назву “Піраміда навчання” [3].У процесі запровадження інтерактивних

методів навчання викладач стикається з низкоюпроблем, а саме:

- відсутність сформованої мотивації навчання,що не сприяє відповідному емоційному ставленнюстудентів до процесу засвоєння знань та активноїпізнавальної діяльності;

- існування стереотипних підходів щодовикладення матеріалу через традиційні методинавчання, які виявилися малоефективними в сучаснихумовах. Тривале застосування пасивних методівнавчання створює певні труднощі в процесізапровадження інтерактивних методів, особливо колистуденти стикаються з такими методами вперше;

- відсутність у студентів досвіду та навичокїх спільної взаємодії, творчого пошуку у процесізнаходження рішення;

- наявність скутості у студентів щодоформулювання власних думок, їх висловлювання,аналізу тощо [6].Одним із найважливіших чинників, які

впливають на вирішення цих проблем, єоб’єднання традиційних й інтерактивних методівнавчання. Зокрема, при викладанні дисциплін“Нарисна геометрія та креслення”, “Методикавикладання креслення”, які є базовими в системіпідготовки майбутніх вчителів технологічноїосвіти та креслення за напрямом підготовки6.010103 “Технологічна освіта” в умовах переходудо європейських стандартів широковпроваджуються інтерактивні методи навчання, які

мають великі можливості щодо розкриття творчоїособистості, розвитку інтелектуальної активності таініціативи, широких пізнавальних мотивів, вихованнюграфічної культури і творчої самостійності.Пріоритетними методами в процесі графічної

підготовки студентів є активні методи, в якихувага приділяється не тільки узагальненню ісистематизації раніше засвоєних знань, а істворенню умов для практичної обробкиотриманих знань, умінь, навичок [7].Серед таких методів, які успішно

застосовуються у процесі оволодіння студентамиосновами графічної грамотності можна назватитакі: ділові ігри, ігрове проектування (модуль“Машинобудівне креслення” – тема “Нерознімніта рознімні з’єднання”), програмне такомп’ютерне навчання (модуль “Ортогональнепроектування”), презентації індивідуальнихграфічних робіт (модуль “Машинобудівнекреслення” – тема “Читання складальногокреслення”), дидактичні кросворди (модуль“Проекційне креслення”). Щоб акцентувати увагустудентів під час занять, викладач повиненмотивувати студентів до вивчення матеріалушляхом добору найцікавіших проблем,оголошення очікуваних результатів і критеріївоцінки роботи. Окрім цих методів, застосовуютьсятакі, як мозковий штурм і мозкова атака, дискусія,робота в малих групах, тренінги.Ігрові технології навчання передбачають

створення ситуацій, за яких студент залучаєтьсяв ігровий контекст, що вимагає від нього дій звирішення типових практичних ситуацій уконтексті тематичного теоретичного матеріалу:1) організаційно-діяльнісні ігри (організаціяколективної діяльності на основі аналізу системипроблемних ситуацій за визначенимтехнологічним циклом – проектування проблемноїситуації, формулювання проблеми, робота умікро-групах, загальне обговорення, аналізпізнавальної діяльності кожного учасникаобговорення; 2) рольові ігри (формулюванняпроблеми і розподіл ролей між учасниками для їхвирішення); 3) ділові ігри (імітаційне моделюванняреальних життєвих ситуацій).Застосування під час занять ділових і

рольових ігор допомагає залучити до занятьпрактично всіх студентів. Ділові ігри проходять,як правило, у формі налагодженого груповогопошуку, що вимагає залучення до комунікації всіхучасників. Одним з її учасників, є автор, якийвисловлює власні погляди. Інший учасник –реципієнт, який, сприймаючи авторський текст,будує образ того, що зрозумів, щобреконструювати авторський погляд . Третій






учасник комунікації в рамках ділової гри можебути критиком, який, спираючись на результатиприйнятого рішення, виробляє власну позицію,більш оформлену. Четвертий учасник –організатор комунікації – погоджує всі види робіті перетворює різні зусилля в єдиний спрямованийрух з метою вдосконалення авторського погляду.Завершується ділова гра підведенням

підсумків, де основна увага акцентується на аналізїї результатів, що мають найбільше значення дляпрактики. Проте завершальна фаза може бутирозширена до рефлексії всього ходу гри.Наприклад, при проведенні такої гри в процесі

оволодіння методикою викладання шкільногопредмету “Креслення”, об’єктами такої рефлексіїможуть стати: динаміка індивідуальних, групових,міжгрупових траєкторій руху процесів мислення;динаміка утворення колективної думки на основізмін у міжособистісних відносинах; позиційністьгравців і міжпозиційні відносини [6].Досвід використання цих методів свідчить, що

вони дозволяють подавати матеріал одночасноінтелектуально насиченим і доступним длясприйняття, забезпечують поєднання теорії тапрактики, стимулюють розвиток нестандартногомислення, сприяють формуванню пізнавальноїактивності й самостійності, самосвідомості тасаморегуляції розумової діяльності, формуютьпозитивний емоційний фон, надають проблемногохарактеру пізнавальному процесу, допомагаютьстудентові здійснювати самоконтроль і коригуваннянавчальної діяльності, створюють атмосферуспівробітництва, розвивають навички професійногоспілкування, що, зрештою, створює передумовиформування конкурентноспроможного спеціаліста.У практиці викладання графічних дисциплін

успішно застосовується проблемний метод, якийпередбачає розвиток апарату понятійногомислення та творчого підходу до графічноїдіяльності студента.В основу нашого дослідження була покладена

система методів проблемно-розвивальногонавчання , побудована на основі принципівцілепокладання та проблемності. Така системаповною мірою відображає характер“взаємопов’язаних дій того, хто навчає, і того, хтонавчається, спрямованих на оволодіння системоюзнань, умінь і навичок”, вона орієнтована нарозвиток у студентів просторового мислення.Студенти не створюють понять , образів, азасвоюють їх у процесі навчальної діяльності [1,152]. Це визначення відображає передусім несутність, а явище навчання. Сутність навчаннявиявляється у єдності мотиваційного, змістовогоі операційно-орієнтовного аспектів навчання, що

передбачає розвиток активних зв’язків, що йдуть відвикладача до студентів, і зворотних зв’язків – відстудентів до викладача [2]. До активних прямихзв’язків відноситься звернення викладача до аудиторіїіз питань теми, що розглядається, з’ясування думкислухачів, спільний аналіз проблемних ситуацій,залучення студентів до організації та проведеннязанять, до підготовки окремих питань. Активнимизворотними зв’язками є відповіді студентів напитання викладача, рецензування відповідей (заняттяз “дублерами”), розв’язання ними проблемнихзавдань, постановка питань до викладача. Викладач,у свою чергу, виступає “експертом”: концентрує увагуна навчальній меті заняття, генерує запитання, корегуєхід проведення занять. Такий підхід сприймаєтьсястудентами не як щось нав’язане викладачем, а якспосіб їх самореалізації. Виконуючи функції викладача,він розуміє необхідність самоосвіти, мотиваціїнавчання, вчиться бути демократичним, спілкуватисяз іншими людьми, критично мислити, прийматипродумані рішення, набуває діловитості та гідності.Доцільність застосування проблемного підходу

багато в чому залежить від змісту темизмістового модулю . Кожна навчальна темапредставляє логічно завершене коло фактів,відомостей, графічних понять, які повинні бутиопрацьовані викладачем під час підготовки дозаняття. Створення і розв’язання проблемнихситуацій повинно відігравати допоміжну роль істановити, як правило, тільки частину заняття.Таке навчання допоможе студентам не тількиуспішно оволодіти навчальним матеріалом, але ісприятиме вихованню в них інтересу докреслення, графічної культури, активізуватиме їхпізнавально-навчальну діяльність [8].Проблемний підхід повністю відповідає

завданню виховання активної особистості,оскільки він потребує напруженої розумовоїроботи студентів та спирається на їхсамостійність у пізнавальному процесі. Здобуватизнання, допитливо шукаючи зв’язки між явищами,стає з часом рисою характеру людини, в значніймірі формує її технічне мислення.Саме таке навчання передбачає взаємодію

викладача і студента, яка орієнтує особистість нарозвиток її творчих здібностей, уміння обрати ізальтернативних варіантів розв’язання ситуаційнайбільш оптимальні, стимулює винахідливість ікмітливість; координує дії студента на виконанняокремих завдань, спонукаючи до самостійногопошуку нових даних, підготовку мініпрезентаційтощо. Мета подібної взаємодії – досягненнячетвертого рівня навчання, який передбачаєтворчий підхід у різних видах активності: фізичної,соціальної та пізнавальної [5].






Як свідчить досвід, викладачу, використовуючиінтерактивні методи в процесі організації навчанняосновам графічної грамотності, доводитьсяпрацювати в різних режимах, у тому числі вінтроактивному, коли всі потоки замкнені настудентах, тобто передбачається організація їхсамостійної навчальної діяльності, і екстрактивному,коли інформаційні потоки циркулюють поза об’єктомнавчання чи спрямовані до нього, що характернодля лекційних форм навчання [2].У цьому контексті організація навчально-

виховного процесу можлива лише у поєднанні всіхйого складників:а) інформаційного (передавання, сприймання,

накопичення , перетворення , зберігання ізастосування інформації);б) психологічного (становлення і розвиток

індивідуума);в) кібернетичного (управління пізнавальною

діяльністю студентів).Слід відзначити, що саме така система

навчання акцентує увагу на індивідуальномурозвитку молоді, враховуючи здібності кожного,сприяє формуванню особистісних якостей,творчому саморозвиткові і самовираженню. Крімтого, інтерактивний тип навчання має низкусуттєвих дидактичних переваг, а саме:

- ініціативна позиція студента в навчальномупроцесі;

- самостійний творчий пошук відповідей,підґрунтям яких є власний досвід з одночаснимйого збагаченням;

- самодіагностика ефективності педагогічнихзусиль викладача як умова реакції на педагогічнеявище, життєву ситуацію;

- наявність творчої домінанти у викладача,спеціальних умінь і навичок імпровізації;

- вироблення рефлексії, саморефлексії і вмінняздійснювати психофізіологічну корекцію власноїдіяльності [6].Аналіз експериментальних досліджень дає

підстави стверджувати, що впровадженняінтерактивних методів навчання при опануванніграфічних дисциплін забезпечує можливості:

- значно підвищити рівень зацікавленостістудентів, усвідомити власні здібності та вміння;

- активізувати їх творчу, пізнавальну активність,розвиток мислення і глибину засвоєння матеріалу;

- чітко спланувати аудиторну і самостійнуроботу за кредитно-модульною системоюнавчання, що сприяло раціональній організаціїпроведення занять та створенню умов длярозвитку творчих здібностей студентів;

- сформувати у студентів сталої професійноїмотивації навчання та зацікавленості у вивченні

графічних дисциплін, що стимулюють їх пізнавальнуактивність і суттєво підвищують якісний рівень знаньвід застосування нових технологій та дослідницькогопідходу до освоєння теоретичних матеріалів;

- створити за допомогою спеціальних педагогічнихзаходів гармонізованої системи особистої адаптованостістудентів до запровадження інтерактивних методів.Висновки. Таким чином, інтерактивні методи

навчання дозволяють: виключити монологічнийвиклад навчального матеріалу та дублюванняінформації, яка може бути отримана з доступнихджерел, мимовільно запам’ятовувати спеціальнітехнічні терміни й відомості, підсилити мотиваціюдо вивчення графічних дисциплін, створитисприятливу атмосферу співробітництва, формуватиактивно-пізнавальну і розумову діяльність студентів.Більш широке застосування інтерактивних

методів навчання сприятиме формуванню новихякостей, поглядів, умінь та навичок, власне,викладача, його індивідуального стилю спілкуванняв процесі педагогічної взаємодії зі студентами;удосконаленню комунікативної компетентностівикладача, його вміння встановлювати тапідтримувати контакт з аудиторією, регулювативідносини зі студентами, стабілізувати їхпсихологічний стан, знімаючи адміністративнунапругу, надаючи студентам можливість розкритивласні здібності для ефективного сприйняттязапропонованого матеріалу.

1. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. –М.: Интор, 1996.

2. Использование интерактивных (диалоговых)технологий обучения в процессе творческогосаморазвития личности учащихся / [C. Еримбетова,А. Маджуга, Б. Ахметжан] – М.: АМ Вестник высшейшколы, 2003. – №11. – С. 48 – 49.

3. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике:обучение на основе исследования, игры, дискуссии(Анализ зарубежного опыта). – Рига, 1995.

4. Кларин М.В. Технология обучения. – Рига, 1999.5. Корнеева Л. Интерактивные методи обучения //

Высшее образование в России. – 2004. – №12. – С. 107 – 108.6. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Інтерактивні

технології навчання. – К.: А.С.К., 2004. – С. 192.7. Преображенская Н.Г. Сечения и разрезы на

уроках черчения в школе: пособие для учителя: Изопыта работы. – М.: Просвещение, 1986.

8. Сергеев П. Роль интерактивных форм обученияв повышении познавательной активності учащихся.Образование и виртуальность // Сборник научныхтрудов 8-й Международной конференции Украинскойассоциации дистанционного образования / Под общ.ред. В.А. Гребенюка и В.В. Семенцова. – Харьков-Ялта:УАДО, 2004. – С. 276 – 279.






38

Постановка проблеми в загальномувигляді. Особистісна орієнтаціяпрофесійної підготовки визначається

системою ідей, побудов і принципів, які пояснюютьорганізоване певним чином становленняособистості майбутнього вчителя , а такожпрогнозують в часі певні його особистісні зміни.Така система пояснюючих і прогнозуючихвзаємозв’язаних ідей, побудов і принципіврозглядається нами як теоретична концепція. Дляпсихолого-педагогічних наук продуктивним єрозвиток теоретичних концепцій (уявнихтеоретичних побудов), які будуть практичними ікорисними для розуміння і здійснення професійноїпідготовки.Теоретичні концепції особистісно орієнтованої

професійної підготовки складаються з трьохокремих компонентів – концептуальних областей,які розкривають основний зміст і межі дії повноїтеоретичної концепції: професійно-педагогічнадіяльність вчителя, структура його особистості іпрофесійна підготовка вчителя.Відносно незмінні ознаки цих концептуальних

областей, які проявляються в діяльності вчителівосвітньої галузі “Технології”, їх професійномустановленні як особистостей в різний час,визначають їх структурні концепції якгіпотетичні стабільні характеристики компонентівтеоретичних концепцій професійної підготовкивчителя.Підсумковою колегією МОН України у серпні

2009 року визнано недостатньо високий рівенькваліфікації багатьох педагогів загальноосвітніхнавчальних закладів [5]. Причиною цього було

названо застарілість системи підготовки вчителя,яка приймає на навчання абітурієнтів безвизначення в них педагогічного хисту, якамириться з небажанням частини майбутніхучителів працювати у школі по закінченніпедагогічного університету, яка забезпечуєприбуття на роботу до навчальних закладів лишеполовини молодих спеціалістів. Про незадовільнуефективність професійної підготовки майбутніхвчителів технологій свідчить той факт, що середвчителів цієї освітньої галузі лише 10% маютьпедагогічний стаж менше десяти років.Тенденцію звільнення фахівців першого – другогороку роботи ректор Київського педагогічногоуніверситету імені Бориса Грінченка ВікторОгнев’юк пояснює нездатністю молодихспеціалістів швидко адаптуватися до реальногонавчального процесу загальноосвітніх закладів.Пропоновані МОН і АПН України

експериментальні заходи з психолого-педагогічного тестування перспективнихможливостей і здібностей випускників школи донавчання в педагогічному ВНЗ , а такожупровадження оновленої двоступеневої моделіпідготовки вчителя (спочатку в університетіготується фахівець, наприклад технолог, а післяотримання фахового диплома випускник може зарекомендацією університету продовжитинавчання і стати вчителем технологій) носятьхарактер стратегічних перспектив, щопотребують дослідної перевірки, результати якоїбудуть отримані за 8 – 10 років.Спільна концептуальна основа різних підходів

до особистісно орієнтованої професійної

УДК 378.22.015.311:62

Андрій Цина, доцент кафедри теорії та методики технологічної освітиПолтавського державного педагогічного університету


КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО КОРИГУВАННЯВІДХИЛЕНЬ У ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНІЙПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНЬОГО

ВЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГІЙРозглядаються структурні концепції коригування відхилень від ефективного

професійного становлення особистості як компоненти повної теоретичної концепціїособистісно орієнтованої професійної підготовки майбутнього вчителя технологій .Прогнозується коригування професійного становлення особистості з позицій різних теорій,що створює узагальнені уявлення про складні особистісні явища і процеси.

Ключові слова: майбутній вчитель технологій , професійна підготовка , теоріїособистості, концепції коригування, інтеграція теорій.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО КОРИГУВАННЯ ВІДХИЛЕНЬУ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНІЙ ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ

МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГІЙ

© А. Цина, 2009





підготовки майбутнього вчителя дає змогу уявитиосновний зміст існуючих концептуальних теорійна підставі пояснення концепцій, які коригуютьвідхилення у професійному становленніособистості майбутнього вчителя технологій.Зв’язок проблеми з наступними

дослідженнями і публікаціями. У вирішенні цієїпроблеми ми спираємося на дослідження, у якихрозкриваються усвідомлення проблем іуправління власною поведінкою (психодинамічнатеорія особистості), переорієнтація особистіснихсмислів діяльності (індивідуальна психологія),свобода вибору і поєднання соціально значущихпотреб із внутрішніми особистісними потребами(гуманістична теорія особистості), стратегіїоптимізації міжособистісних відносин(соціокультурна теорія особистості), позитивнепідкріплення і успішне наближення у формуваннібажаної поведінки (научувально-бехевіоральнийнапрям теорії особистості), підвищенняусвідомленої само ефективності і стратегіїсамоконтролю в модифікації проблемноїповедінки людини (соціально-когнітивна теоріяособистості), реконструкція конструктної системирозв’язання людиною проблем (когнітивна теоріяособистості), захисні механізми цілісності Я-структури особистості (феноменологічна теоріяособистості) [2; 4].Зв’язок проблеми з важливими практичними

завданнями. Аналіз концептуальних підходів докоригування особистісно орієнтованої професійноїпідготовки майбутнього вчителя технологійсприяє виконанню двох завдань: перше –визначення понятійної основи, що сприяєпоясненню функціонування взаємопов’язанихкомпонентів коригування цієї підготовки; друге –прогнозування особливостей функціонуваннякоригуючих дій, що до цього часу невикористовувалися.Виокремлення з проблеми досліджуваної

частини . Необхідність аналізу шляхівкоригування відхилень у особистісно орієнтованійпрофесійній підготовці майбутнього вчителятехнологій потребує дослідження різноманітнихпідходів, що з’явилися за відносно коротку історіюв теорії особистості. Розгляд наведених у нашомудослідженні підходів сприятиме поясненню нетільки принципів і концепцій коригування цихвідхилень і криз у професійній підготовці, а такождасть змогу визначити з більшою повнотоюконцептуальні підходи до побудови моделіособистісно орієнтованої професійної підготовкимайбутнього вчителя технологій.Актуальність досліджуваної частини

визначається необхідністю пояснення і

прогнозування з допомогою існуючих структурнихконцепцій особливостей коригування відхилень упрофесійному становленні особистостімайбутнього вчителя технологій.Цілі дослідження. Метою дослідження є

формулювання робочих визначень у вигляді описуточних методів для пояснення становлення ірозвитку кожного з понять, що розкриваютьособливості коригування професійно-педагогічноїдіяльності вчителя, структури його особистості іпрофесійної підготовки.Методи дослідження проблеми . У

методиці дослідження проблеми ми виходимо звідстоюваного Г. Олпортом визнання різних видівособистісних проявів і впливів, складностіприведення їх до спільного знаменника тапропозиції еклектичного підходу до розумінняскладної природи професійного становленняособистості через використання багатьохіснуючих концепцій.Характеристика і обґрунтування

отриманих результатів. Психодинамічнатеорія особистості передбачає усвідомленняособистістю проблем свого професійногостановлення, починаючи з їх контролю і далі доуправління власною професійною підготовкоюшляхом глибшого усвідомлення власнихособистісних мотивів і, таким чином, підсилюючивласне “его”.Незалежно від джерела особистісної тривоги

(зовнішня , невротична чи моральна), якапопереджує людину про можливу загрозу їїпрофесійному становленню, психодинамічнатеорія особистості розкриває адаптивний спосібреагування особистості у загрозливих ситуаціях.Конструктивно допомогти студентові у виявленнів собі неприйнятних інстинктивних імпульсів ісприяти задоволенню цих імпульсів суспільносприйнятними способами можна з допомогоютакого захисного механізму “его” як сублімація– відведення енергії небажаних імпульсів засуспільно прийнятними каналами проявуособистісної активності шляхом заміни мети іоб’єкту цих імпульсів без стримування їх прояву.Психодинамічна теорія психоаналізу в практиці

сьогодення виступає дієвим засобом досягненняконструктивних особистісних змін у процесіпрофесійної підготовки майбутніх учителів. Цієютеорією розроблені ряд терапевтичних методівпсихоаналізу, які є придатними для коригуваннявідхилень у професійному становленні особистості[6, 5]:

- вільні асоціації передбачають нічим необмежене відтворення наявної в минулому досвідіінформації, яка інтерпретуються аналітиком як







символічний вираз витісненого матеріалу,вивільнення психічної енергії, яку можнавикористати з метою покращення професійноїпідготовки;

- інтерпретація опору пригадуваннювитісненої інформації, що має на меті підсвідомийзахист від небажаної для особистості діяльності(запізнення , пропуски занять , тимчасованездатність до вільних асоціацій, відмова віднавчання), спрямована на розкриття причин цьогоопору (подавлених конфліктів) і позбавленнялюдини від цього підсвідомого захисту;

- аналіз снобачень розкриває витісненібажання, що можуть бути пояснені як символічнезадоволення бажань і відображають глибинніпереживання, вказуючи і сприяючи усвідомленнюсправжніх особистісних конфліктів;

- аналіз трансфера передбачає перенесенняшляхом вербальних комунікацій в процесіпрофесійної підготовки неусвідомленихстудентами імпульсів, які раніше вони відчувалипо відношенню до інших осіб, на викладача, що єпроявом виразу витіснених почуттів, ставлень дозначущих людей, подій і, які з перебігом часунесподівано усвідомлюються і виступаютьпоясненням актуальним труднощам сьогодення;

- емоційне переучування виступає завершальниметапом коригування і передбачає заохоченнястудентів до використання нових для нихінтелектуальних осяянь стосовно актуальноїтраєкторії власної професійної освіти з точки зорунового розуміння минулого досвіду.Сучасні психоаналітичні методики

передбачають застосування інноваційнихгрупових форм коригування особистісно-професійного розвитку, які передбачають аналіздидактичної, міжособистісної взаємодії міжстудентами академгрупи.В індивідуальній психології особистості

основною метою коригування відхилень упрофесійному становлення особистості вчителявиступає розвиток соціального інтересу, щопередбачає переорієнтацію, перевихованнястудента в напрямку заміни неособистісних іегоїстичних цілей корисними суспільнозначущими колективістськими, гуманістичними ідуховними цілями [1]. Одного усвідомлення новихцілей тут недостатньо. Необхідним є докладанняособистістю власних зусиль для досягнення цихзмін шляхом прийняття свого місця в соціальномуоточенні, визначення для себе особистіснихсмислів професійної підготовки і навчаннядосягненню соціально корисних цілей.

Гуманістична теорія особистості Е. Фроммапропонує позбавлення людини почуття власної

неповноцінності, втрати зв’язку з соціумом, щоможе виникнути внаслідок розширення упрофесійній підготовці свободи виборуособистістю освітньої траєкторії, шляхом набуттядосвіду позитивної свободи. Цей вид свободипотребує від людини спонтанної активності, дій увідповідності з покликом серця, душі, що, такимчином, поєднує в собі почуття єдності зсуспільством і в той же час незалежність віднього. Для цього необхідне вільне, непримусовепоєднання соціально значущих потреб звнутрішніми особистісними потребами людини.В соціокультурній теорії особистості К. Хорні

розроблені три стратегії оптимізаціїміжособистісних відносин з метою зниженнятривоги і почуття безпеки в соціальному оточенні:

- орієнтація на людей (поступливий тип)визначає залежний, нерішучий і безпорадний стильвзаємодії, викликаний потребами в любові, захистіі керівництві, але під якими іноді може бутиприхована агресивна ворожість;

- орієнтація від людей (уособлений тип)обумовлюється установкою байдужості інезацікавленості в міжособистісній взаємодії,прагненнями усамітнення , незалежності ісамодостатності;

- орієнтація проти людей (ворожий тип)характеризується стилями взаємодії домінування,підприємливості, самовпевненості, ворожості іексплуатації, які часто можуть бути прихованимиза тактовними і дружніми діями [4, 259 – 260].З метою коригування поведінки людини

навчально-бехевіоральним напрямком теоріїособистості Б.Ф. Скіннера пропонуються типовіметоди, які ґрунтуються на неприємних(аверсивних) стимулах:

- позитивне покарання веде до неприємнихнаслідків, пов’язаних з поведінкою;

- негативне покарання визначає наслідкомповедінки усунення можливих позитивнихпідкріплюючих стимулів, вилучення людини зситуацій, які містять підкріплюючі стимули;

- негативне підкріплення передбачаєпідкріплення бажаної поведінки шляхомуникнення появи або усунення неприємнихумовних чи безумовних стимулів [4, 347].Б.Ф. Скіннер визнавав покарання неефективним

засобом коригування небажаної поведінки,оскільки воно викликає негативні емоційні супутніефекти: тривогу, жах, втрату впевненості і ін. Крімтого, поведінка, за яку відбулося покарання, можезнов повторитися за умови відсутності можливогопокарання. Найефективнішим методом дляусунення небажаної поведінки Б.Ф. Скіннервизнавав позитивне підкріплення – як







найпридатніший стимул для формування бажаноїповедінки людини, як метод , що не маєнегативних супутніх явищ , пов’язаних знеприємними для людини стимулами. Можливостіпозитивного підкріплення повинні статистратегіями поведінки в освіті.Зміни в поведінці людей Скіннер пояснює дією

оточення, яке змінюється. Бехевіоральна теоріякоригування відхилень у поведінці людини пояснюєпояву цих відхилень помилками в минуломунаучінні. Ефективне усунення негативних проявівповедінки здійснюється шляхом уточненняпроявів бажаної поведінки та визначення режимівпідкріплення, спрямованих на формування бажаноїповедінки. Це стає можливим за умови створенняв оточенні ситуацій, у яких позитивне підкріпленнястає можливим лише при додержанні бажаноїповедінки. При організації професійної підготовкистудентів за кредитно-модульною системоювинагорода символічними вториннимипідкріпленнями у вигляді балів, що заохочуютьбажані види аудиторної, самостійної ііндивідуальної роботи, робить доступною деякукількість бажаних для якісної професійноїпідготовки майбутнього вчителя дій. За негативнуповедінку студента бали можуть зніматися.З точки зору соціально-когнітивної теорії

особистості А. Бандури подолання людиноютривожних передчуттів і самоосудження ,досягнення полегшення може здійснюватисяшляхом покарання за порушення своїх внутрішніхнорм поведінки. Покарання не тільки припиняєстраждання людини за скоєний вчинок, а йспрямоване на повернення схвалення інших.Реакції самопокарання і самокритикипом’якшують зовнішнє покарання, виступаютьефективним засобом зменшення негативноїреакції інших, а також можуть використовуватисяз метою почути похвалу від інших [4, 389].Можливість подолання криз і відхилень у

особистісному розвитку А. Бандура обґрунтовуєкогнітивним механізмом самоефективності, якийнабувається людиною шляхом:

- підсилення низької самоефективності людинистимулюванням тих дій, в успішності виконанніяких вона невпевнена, що сприяє формуваннюздатності вибудовувати свою поведінку;

- спостереження за іншими людьми, якіуспішно вибудовують поведінку, формуєвпевненість і покращує прогнозування, що заналогічною діяльністю цілком можна впоратися;

- вербального переконання людини в реальностідосягнення цілей діяльності в межах наявних у неїздібностей і можливостей, а також статусу іавторитету того, хто переконує;

- підвищення прогнозу ефективності зниженнямемоційного збудження в передчутті ситуацій, щоможуть бути загрозливими або стресовими [4, 391– 392].Ефективність коригування відхилень

особистісного розвитку А. Бандура визначаєпідвищенням усвідомленої самоефективностілюдини, оскільки спрямованість людини наподолання невдач і перешкод регулюєтьсяочікуванням ефективності [4, 402]. Змінасприйняття самоефективності передбачаєзастосування когнітивних стратегій терапевтичноїзміни поведінки уникнення ситуацій, яківикликають тривогу і жах. Відомо, наприклад, щоекзамен часто викликає у студентів стани тривогиі стресу. Впровадження кредитно-модульноїсистеми навчання робить очікувано ефективнимотримання екзаменаційної оцінки кращимистудентами без складання іспиту на підставіпоточних оцінок та оцінок модульного контролю.У дослідженнях А. Бандури подібні зміни вочікуваннях ефективності обґрунтовуютьможливість зміни стилю життя людини [4, 402 –405].Для модифікації проблемної поведінки

соціально-когнітивною теорією А. Бандуризапропонована стратегія самоконтролю якемпірично обґрунтований засіб стійкогодосягнення бажаних результатів поведінки, щоскладається з таких основних ступеней:

- визначення форми поведінки, яку необхіднозмінити за програмою самоконтролю, у виглядіточного опису специфічних реакцій, щоілюструють особливості особистості;

- збір даних про фактори впливу на поведінку,яку необхідно змінити, шляхом реєстрації власнихреакцій специфічної поведінки, частоти їх прояву;

- розробка програми самоконтролю ефективнихзмін повторюваності специфічної поведінкишляхом:а) самопідкріплення бажаної поведінки,

організуючи і контролюючи її наслідки, вибираючиреально доступні людині підкріплюючі стимули;б) саморегульоване самопокарання зменшує

повторюваність небажаної поведінки, якщо вонозастосовується у поєднанні з позитивнимсамопідкріпленням і є відносно м’яким;в) планування оточення, в якому небажані

реакції зустрічаються рідше, внаслідок змінистимулів, які викликають небажані реакції, абозміни наслідків цих реакцій, ухиляючись відспокусливих ситуацій або караючи себе засприяння ним;

- виконання і оцінка програми самоконтролюна підставі угоди з самим собою, щодо реального






42

дотримування бажаної поведінки з використаннямдієвих заохочень і покарань;

- завершення програми самоконтролюпередбачає уточнення умов її завершення увигляді сформованості нових покращених формповедінки, які зберігаються назавжди, поступовознижуючи частоту заохочень бажаної поведінки[4, 405 – 409].

Когнітивна теорія особистості Дж. Келлівизначає шлях подолання тривоги як переживанняподій, що людина не може зрозуміти іпрогнозувати внаслідок відсутності в неїадекватних конструктів інтерпретації і розв’язанняпроблеми, через набуття нових конструктів, які бкраще прогнозували тривожні події або череззбільшення проникненості наявних у людиниконструктів, розширивши діапазон їх застосуванняновим досвідом особистості [4, 467].Дж. Келлі запропонований специфічний спосіб

коригування відхилень від ефективногоособистісного розвитку шляхом реконструкціїконструктної системи людини методомфіксованої ролі, який передбачає:

- самооцінку у вигляді нарису самохарактеристикидля виявлення конструктів інтерпретації себе івідносин з іншими;

- перегляд людиною своєї системиособистісних конструктів в напрямку збільшенняїї дієвості з допомогою складеного експертомнарису фіксованої ролі, який містить потенційнокорисну для цієї людини конструктну систему,спрямовану на оновлення оцінювання себе іжиттєвої ситуації під час виконання ролі людини,наділеної іншою , у порівнянні з власною ,конструктною системою;

- відкриття людиною нових граней своєїособистості шляхом програвання впродовжпевного часу ролі відповідно до нарису фіксованоїролі, прагнучи приміряти до себе іншуконструктну систему і сприймати її як природнучастину самого себе [4, 470 – 473].Кризи професійного становлення обумовлені

активним входженням студентів у різні видипрофесійно-педагогічної діяльності, необхідністюадаптації до них і до нових вимог. Кризипрофесійної адаптації, на думку В.І. Слободчикова,відбуваються всередині і на фоні вікових криз іпотребують попереджувальної адаптаціїстудентів шляхом педагогічного супроводу,проектування кризи навчально-професійногорозвитку і запобігання негативних проявівадаптаційних криз [3].У феноменологічній теорії особистості

К. Роджерса коригування відхилень відефективного особистісного розвитку

визначається як захисна поведінкова реакціяорганізму на загрозу цілісності Я-структуриособистості, спричиненої підсвідомим відчуттямневідповідності неприйнятних для людинипочуттів з теперішньою Я-концепцією особистості[4, 547]. К. Роджерсом запропоновані такі захиснімеханізми мінімізації усвідомлення невідповідностітеперішнього “Я” і несумісних для ньогоособистісних переживань , які дозволяютьзберегти людині самоповагу:

- викривлення сприйняття передбачаєусвідомлення неприйнятних переживань усумісній з певним аспектом Я-образу людиниформі, яка може проявлятися у виглядіраціоналізації, коли переживання сприймаєтьсясвідомістю, але його справжній смислзалишається для людини незрозумілим;

- відхилення зберігає цілісність своєї Я-структури, повністю уникаючи усвідомленнязагрозливих переживань і відкидаючи фактіснування негативного переживання [4, 547].Ефективність захисту “Я” залежить від

ступеня невідповідності між ним і загрозливимипереживаннями. Захист людини працюєоднозначно і відповідно до одержання позитивногорезультату лише за умови помірного рівня тривогиі невідповідності між “Я” і неприйнятнимипереживаннями [4, 548]. Усунення невідповідностіміж переживанням і самотністю стає можливимза умови застосування педагогічних дій ,центрованих на особистості. Діяльність людини,організована відповідно до організмічнихоціночних процесів, а не за умовами цінності,відкидає необхідність захисту у формівикривлення або відхилення і забезпечуєповноцінне функціонування людини, яка прагнестати тим, ким вона прагне стати упродовжжиття [4, 567].Висновок. Отже актуальним практичним

аспектом подальшого формального вивченняособистості майбутнього вчителя технологій будеперсонологічне вивчення шляхів надання йомуефективної допомоги у вільному виборіособистісно-професійних смислів, у становленнісаморегуляції і індивідуального стилю, у спробахзробити свою професійну підготовку і майбутнюпрофесійну діяльність плідною і повною смислу.

1. Братусь Б.С. Опыт обоснованиягуманитарной психологии / Б.С. Братусь //Вопросы психологии. – 1990. – № 6. – С. 9 – 17.

2. Максименко С.Д. Психологія особистості./ Максименко С.Д., Максименко К.С., Папуча М.В.– К.: Тов. “КММ”, 2007. – 296 с.

3. Слободчиков В.И. Упреждающая адаптация








как особая образовательная деятельностьпреподавателей вуза / В.И . Слободчиков ,Мирзаянова Л.Ф. // Педагогика. – 2008. – № 6.– С. 68 – 73.

4. Хьелл Л. Теории личности. / Хьелл Л.,Зиглер Д. – СПб.: Питер, 2007. – 607 с.

5. Шулікін Д. Іван Вакарчук: масова

профільна школа стає реальністю / ДмитроШулікін // Освіта України. – 28 серпня 2009.– №63 – 64. – С. 1 – 3.

6. Greenley J.R. Trends in urban Americanpsychiatry: Praktice in Chicago in 1962 and 1973/ J.R. Greenley, J.G. Kepecs, W.E. Henry // SocialPsychiatry. – 1981. – №16. – Р. 123 – 128.


Постановка проблеми. Процесінформатизації є закономірним таоб’єктивним процесом, характерним

для усього світового суспільства, де знання,інформація з головними стратегічнимиресурсами. Зберегти статус цивілізованоїдержави і упевнено увійти в майбутнє Українаможе тільки розвиваючи освіту і науку.Сучасні інформаційні технології відкривають

нові перспективи для підвищення ефективностіосвітнього процесу. Забезпечити реалізацію даноїмети на сучасному етапі розвитку суспільстванеможливо без застосування методів активногопізнання, самоосвіти, дистанційних освітніхпрограм, що дозволить оптимізувати самостійнуроботу студентів при вивченні графічних дисциплінна високому рівні.С. Подолянчук, Р. Гуревич [8] констатують,

що в умовах інформатизації освіти змінюєтьсяпарадигма педагогічної науки, коригуєтьсяструктура і зміст освіти. Сучасні методинавчання, які ґрунтуються на активних тасамостійних формах здобуття знань і роботи зінформацією, поволі витісняють демонстраційні іілюстративно-пояснювальні методи, які широковикористовуються традиційною методикоюнавчання . Паралельно цьому відбуваєтьсявпровадження в навчальний процес новітніх

інформаційних технологій, що дає змогу значнопідвищити його якість, зробити навчальний процесбільш гнучким, стимулювати студентів досамостійної роботи.Реальним втіленням сучасних інформаційних

технологій при самостійній роботі студентів упроцесі вивчення графічних дисциплін виступаєсистема розвивальних засобів навчання ,побудована на базі дистанційного навчання.Аналіз основних досліджень і публікацій.

У вітчизняній та зарубіжній педагогічній науціпроблематика дистанційної освіти знаходитьшироке відображення. Так, у роботах О.О. Боскіна,В.В. Евсєева, А.Е. Безуглої, С.В. Альохіна,А .В. Журавльова, В.С. Полата та ін.,розглядаються загальні проблеми тааналізуються технології і конкретнийінструментарій дистанційного навчання. Досвідзастосування дистанційного навчання у вузахУкраїни і за кордоном узагальнений авторамиВ.А. Гребенюк, В.Я. Терзін, А.А. Логвиновський,В.В. Семенець, М.Ф. Максимов, О.Б. Левченкова,О.М. Литвинов та ін.Дистанційні технології навчання можна

розглядати як природний етап еволюції традиційноїсистеми освіти від дошки з крейдою доелектронної дошки й комп’ютерних навчальнихсистем, від книжкової бібліотеки до електронної,

УДК 378.147.157.094.001.26-057.875 “71”

Павло Кузьменко, старший викладач кафедри технологій та інтелектуальної власностіПолтавського державного педагогічного університету


ЗАСТОСУВАННЯ КОП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ВПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ

ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВСтаття досліджує застосування новітніх інформаційно-комп’ютерних технологій

при самостійній роботі студентів у процесі вивчення графічних дисциплін.Ключові слова: інформаційні технології, самостійна робота, дистанційне навчання,

електронний підручник, модуль.

ЗАСТОСУВАННЯ КОП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ

© П. Кузьменко, 2009





від звичайної аудиторії до віртуальної [6]. Тобто,дистанційне навчання – це гуманістична форманавчання, побудована на використанні широкогоспектра традиційних та нових педагогічно-інформаційних технологій на основі апаратних іпрограмних засобів (комп’ютерів, комутаційногообладнання, мережі Інтернет та її наповнення), щовикористовуються для самостійного вивченнянавчального матеріалу та організації діалоговогообміну зі студентом.Постановка завдання. У положенні про

дистанційне навчання (Наказ Міністерства освітиі науки України 21.01.2004 № 40), розробленомуна виконання постанови Кабінету МіністрівУкраїни від 23.09.2003 № 1494 “Про затвердженняпрограми розвитку системи дистанційногонавчання”, під дистанційним навчаннямрозуміється індивідуалізований процес переданняі засвоєння знань, умінь, навичок та способівпізнавальної діяльності людини, який відбуваєтьсяза опосередкованої взаємодії віддалених один відодного учасників навчання у спеціалізованомусередовищі, створеному на основі сучаснихпсихолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій [5]. Успішна реалізаціяцього завдання можлива лише за умовиправильного використання в процесі самостійноїроботи студентів комп’ютерних технологій, щосприяє впровадженню в навчальний процесактивних методів навчання, головний компонентяких полягає в пошуковій діяльності студентів, якапочинається з постановки питань (створенняпроблемної ситуації), продовжуючись урозв’язанні проблемних завдань та у різноманітнійсамосійній роботі студентів.Виклад основного матеріалу

дослідження. Однією з особливостей графічноїосвіти є те, що студенти протягом всього процесунавчання працюють з графічною інформацією. Утрадиційному навчанні набутий великий досвіднавчання студентів роботи з графікою, але цейдосвід не завжди застосовується в умовахкомп’ютеризованого дистанційного навчання, якеспецифічне ще й тим, що у ньому задіяні сітьовітехнології.Робота з електронними навчально-

методичними матеріалами, які включають увеликих об’ємах графічну інформацію, мас щеодну характерну особливість дистанційногонавчання під час самостійної роботи з графічнихдисциплін, пов’язану з вибором методів і засобівотримання інформації.Одним з важливих аспектів дистанційного

навчання є мотивація, як зовнішня так і внутрішня.В окремих випадках, комунікативний бар’єр

виступає захистом від психологічного впливу іншоїлюдини, що виникає в процесі обміну інформацієюміж учасниками спілкування. Отже, необхідновраховувати, що будь-яка інформація , щонадходить до реципієнта, впливає на йогоповодження, мислення, установку. А оскільки,самостійна робота в системі дистанційногонавчання є основним елементом навчальноїдіяльності, то необхідно акцентувати увагу нарозвитку здібностей студента самостійнопрацювати з інформацією в процесі вивченняграфічних дисциплін.Визначальними мотивами самостійної

діяльності можуть виступати навчально-пізнавальні й професійні мотиви, а стимуламиможуть бути інтереси, відповідальність, страхвідрахування тощо. Різні по змісту мотиви по-різному впливають на якість навчальноїдіяльності.Ефективність самостійної роботи в системі

дистанційного навчання багато в чому залежитьвід самих студентів, які повинні дотримуватисятаких правил: вміло використовувати сучасніінформаційні технології, володіти технічниминавичками; систематично виконувати завдання;раціонально розподіляти свій час; працювати надспільними проектами; стисло, чітко і грамотіювисловлювати свої думки; звертатися задопомогою до викладача.Говорячи про останні, слід мати на увазі, що

мова йде про дистанційну форму освіти, тобтостворення єдиного інформаційно-освітньогопростору для навчального процесу, до якого, порядз електронними навчальними посібниками,відносяться інші різноманітні джерела інформації:віртуальні бібліотеки, бази даних, консультаційніслужби, тощо. Розробка, складання тавпровадження різноманітних пакетів (електроннихпідручників, посібників, тренажерів тощо)забезпечить наявність одного, й того жкомп’ютерного середовища у спеціалізованійаудиторії на заняттях; у комп’ютерному класі длясамостійної роботи студентів навчального закладучи гуртожитку або вдома на персональномукомп’ютері, а це, в свою чергу, стане підставоюдля підвищення ефективності навчальногопроцесу, модернізації сучасної освіти [6].Основною проблемою дистанційної освіти

залишається нестача якісного методичногозабезпечення. На нашу думку, електроннийпідручник у сучасних умовах є основоюметодичного забезпечення дистанційної освіти.Електронний підручник необхідний студенту

під час очного, заочного та, особливо,дистанційного навчання, оскільки він дозволяє






отримати всебічні знання та вміння за певнимпредметом; полегшує розуміння матеріалу, щовивчається за допомогою засобів, відсутніх удрукованій навчальній літературі; передбачаєадаптацію студента відповідно до рівня йогопідготовки, інтелектуальних здібностей; надаєможливості до самоперевірки на всіх етапахроботи; виконує роль терплячого наставника, якийнадає необмежену кількість пояснень, повторень,підказок та т. ін.: дає можливість красиво іакуратно оформити графічні або розрахунково-графічні роботи і здати їх викладачеві велектронному вигляді чи на паперових носіях [2].Дистанційованість студента, відсутність

щоденного контакту з викладачем, велика долясамостійності особливо гостро ставлять передрозробниками електронних підручників питанняпро необхідність проведення цілеспрямованогокомплексу робіт по їх вдосконаленню. У зв’язкуз цим здійснено спробу об’єднати результативідомих досліджень в області методикипроектування електронних підручників [1] здосягненнями в комп’ютерній графіці [7] і на ційоснові враховано в електронному підручникуспецифіку навчально-методичного забезпеченняграфічних дисциплін.Навчально-методичні вимоги до електронних

підручників базуються на вимогах до традиційнихпідручників, що визначені Міністерством освіти інауки України [5], але мають свої особливості.При розробці електронного підручника з курсу

“Нарисна геометрія та креслення” для студентівтехнічних спеціальностей ми керувалися такимидодатковими вимогами:

1. Науковість змісту підручника. Змістматеріалу має доповнювати традиційнийпідручник, не дублювати матеріал, поданий вдрукованих виданнях. Текстовий навчальнийматеріал має подаватися з використаннямгіпертекстової розмітки. Електронний підручникповинен містити стислий виклад матеріалу, якийподається з урахуванням профілю навчання.Електронний підручник не повинен містити

інформації, ефектів, які не призначені длядосягнення навчальної мети та відволікаютьувагу учня. Електронний підручник має міститиорієнтовний перелік творчих завдань ,студентських проектів із застосуваннямдосягнень сучасних інформаційних технологій таапаратних засобів.

2. Структура змісту. Традиційний таелектронний підручники повинні матинесуперечливу структуру. Зміст та структурніелементи в електронному підручнику доцільноподати у вигляді гіперпосилань , а також

передбачити використання посилань на глосарій,тлумачний словник чи довідник. Списокдодаткової літератури мас містити посилання наелектронні ресурси, розміщені в мережі Інтернетта наявні в інших доступних програмнихпродуктах. Алфавітний покажчик доповнюєтьсясписками мультимедійних ілюстрацій. Електроннийпідручник повинен надавати можливість розглядуосновних теоретичних положень, застосування їхна практиці, виконання завдань в інтерактивнійформі, має містити різнорівневі завдання, вправи,тести, презентації, шаблони та заготовки допрактичних та лабораторних робіт. По завершеннірозділу мають бути запропоновані комплекснізавдання чи творчі проекти, орієнтовані наіндивідуальне чи групове виконання.

3. Доступність змісту. В електронномупідручнику мають бути передбачені різні заскладністю рівні подання матеріалу та різнорівневізавдання для учнів, що забезпечить можливістьвпровадження особистісно-орієнтованих технологій.Електронний підручник має оптимально, найбільшраціонально застосовувати мультимедійні формиподання матеріалу. При виконанні завдань маєбути забезпечено інтерактивність та зворотнійзв’язок, що сприяє розвитку самостійності.

4. Навчально-методичний апарат підручника.В електронному підручнику має бути передбаченоподання методичних рекомендацій користувачу.Бажано, щоб електронний підручник містиврозвивальні завдання , завдання , щовикористовують знання і вміння з інших предметів,для реалізації міжпредметних зв’язків. Найбільшдоцільними є дослідницькі та проблемні методи,навчання у співробітництві, що передбачаютьпошук інформації в мережі Інтернету тавикористання можливостей електронної пошти тафорумів для обміну інформацією між студентами.Різнорівневі завдання, вправи та тести маютьзабезпечувати автоматизацію самоконтролю зізворотним зв’язком, а також інтерактивногоконтролю з відображенням динаміки процесу.Доцільно, щоб у традиційному підручнику буласпеціальна рубрика з посиланнями на матеріалелектронного підручника. Електронний підручникмає містити розвинену багаторівневу системудопомоги, бажано передбачити наявністьпошукової системи. Електронний підручник маєоптимально доповнювати традиційнийдодатковим ілюстративним матеріалом. Анімаціїта відеофільми мають підключатися в контекстізмісту за бажанням студента.Бажано, щоб була надана можливість

збільшення розміру шрифту для студентів зпослабленим зором.





46

5. Завершеність продукту. Незмінністьінформації протягом визначеного терміну часу, атакож відповідальності і прав автора, укладачів,видавців ат ін. осіб.

6. Функціональність. Підручник не повиненмістити інформацію, що передбачає суперечливуінтерпретацію, та явні помилки, його структураповинна бути орієнтована на підтримкунавчального процесу в вищому навчальномузакладі та враховувати можливості наявнихпрограмно-апаратних засобів.

7. Зрозумілість інтерфейсу. Інтуїтивнозрозумілий дружній інтерфейс. Підручник повиненбудуватися з урахуванням фізіологічнихособливостей, знань, вмінь, якими на даниймомент володіє студент, не вимагати додатковихконсультацій за правилами експлуатації таінсталяції підручника, передбачати можливістьналаштування параметрів інтерфейсунекваліфікованими користувачами.

8. Інтерактивність. Студент самостійно обираєпорядок та обсяг матеріалу для вивчення.

9. Модифікованість. Можливість модифікувати,адаптувати до стрімких змін програмно-апаратних та операційних засобів [10].Електронний підручник забезпечує проведення

занять різного типу, а також самостійне вивченнякурсу. Навчання студентів, засноване насамостійному вивчені навчально-методичногокомплексу певної дисципліни, до якого входитьелектронний підручник, передбачає систематичнуроботу з підручником самостійно, без допомоги.Аналіз різноманітних підходів до розробки і

видання електронних підручників довів, що насучасному етапі розвитку освіти в Українідоцільно на базі вищих навчальних закладіврозпочинати самостійну роботу з їх розробки тавпровадження у навчальний процес. За останнійчас кількість викладачів, які займаютьсяпідготовкою електронних видань, зростає. Длятакої роботи необхідні різноманітні знання танавички, в тому числі і психолого-педагогічні [9,10].Підготовка навчально-методичних матеріалів

для створення електронного підручника значновідрізняється від традиційної. По-перше готуєтьсясценарій підручника, де передбачаєтьсявикористання тексту, гіпертексту з посиланням наінший матеріал та навігації. По-друге, електроннийпідручник має інтерактивний характер, коли йогосценарій може бути змінено залежно від попитукористувача та змін програмного матеріалу.Структура електронного підручника з курсу

“Інженерна та комп’ютерна графіка” включає такіелементи [3]: Вступ до дисципліни (історія.

актуальність, мета, завдання, міжпредметнізв’язки): Тематичний план курсу; Програмакурсу; Опорний конспект лекцій; Навчальні тестиз обґрунтуванням правильної відповіді; Графічнізадачі з алгоритмом розв’язку; Питання длясамоконтролю з посиланням на правильнувідповідь; Завдання для самостійної роботи;Тематика розрахунково-графічних завдань;Глосарій термінів та графічних понять; Перелікосновної та додаткової літератури.Для електронних підручників найперспективнішою

методикою є проблемно-модульне навчання,спрямоване на розвиток професійноїкомпетентності фахівця, майбутнього вчителятрудового навчання та креслення, розвиток йогокритичного, просторового та логічного мислення.Тому матеріал структуровано у шість модулів.Модулі у курсі будуються ієрархічно. Длярозуміння одного модуля необхідне розумінняінших модулів. Обрана структура курсу залежитьвід особливостей матеріалу. Навчальнийфрагмент дидактичного модуля має стислийвиклад з образним, графічним відображеннямелементарних дидактичних модулів і вертикальнонаскрізною і горизонтальною міжмодульноюнавігацією. Образне сприйняття матеріалу сприяєлегкому сприйняттю і засвоєнню, тобтозабезпечує знаходження загальної мови міжпрограмою, що навчає, і студентом, щонавчається. Навчальний фрагмент фактичноявляє собою пов’язаний набір модулів. Студентза допомогою гіперпосилання за особистоюініціативою або за адаптивною підказкоюзвертається до додаткового теоретичногоматеріалу, переліку основної та додатковоїлітератури, блоку тренінгового контролю.Кожний модуль підсистеми “студент”

електронного підручника, який працює у режимітільки відображення даних, складається із вступу,ключових моментів, переліку тем, через внутрішнізв’язки можна увійти у кожну тему, дерозташовано глосарій, який дозволяє студентузнайти певне поняття.Підсистема “викладач” складається з

підмодулів-тестів, створення глосарію, додатковихелектронних посилань, додаткових питань тощо,тобто викладач може поповнювати абовиправляти як теоретичні викладки матеріалу, такі тренінгові підмодулі.Загальне меню розділів може бути викликано

з головної сторінки. Вхід до структурних частинрозділів можливий тільки з цього меню. Розділив свою чергу мають власні меню для тем, які доних включено. Переміщення між сторінкамиздійснюється в межах теми. Після кожної теми







наведено контрольні питання, якісупроводжуються гіперпосиланнями до текстовоїчастини, що дозволяє скоротити час пошукувільної відповіді. Електронний посібник має такожконтрольну частину – сукупність комп’ютернихтестів, правильна відповідь на які передбачаєнабір певної кількості балів.Зараз даний електронний підручник проходить

етап апробації і поповнення інформаційної бази.Перевагою нашого проекту є те, що він

функціонує під керуванням умовно-безкоштовногопрограмного забезпечення, невибагливий доапаратного забезпечення і дозволяє досить легкорозробляти електронні навчальні матеріали бездодаткової комп’ютерної підготовки ікористуватися ними.Висновки. Таким чином, використання

комп’ютерних технологій дає змогу забезпечитиефективний процес діалогово-проблемно-розвиваючого навчання. Завдяки цьому студентуспішно реалізовує поставлені завдання, має змогуактивніше працювати самостійно. Тому, з метоюефективного впровадження в навчальний процесновітніх інформаційно-комп’ютерних технологій,перспективними є дослідження в напрямкупроектування інтелектуальних навчаючих систем.Описаний у цій статі підхід дозволяє

створювати та ефективно використовуватиелектронні навчальні матеріали з графічнихдисциплін за умови збереження традиційної форминавчання на основі використання комп’ютера,Інтернет або дистанційного навчання ,орієнтованого на самостійну роботу студентів впроцесі оволодіння ними основ графічноїдіяльності.

1. Аветисян Д.Д. Программно-технологическийкомплекс ТеасhРrо для создания электронных

учебников // Открытое образование. – 2001.– №4. – С. 26 – 29.

2. Аленичева Е., Монастырей Н. Электронныйучебник. Проблемы создания и оценки качества// Высшее образование в России. – 2001. – №1.– С. 121 – 123.

3. Баранова Ю.Ю., Перевалова Е.А., Тюрина Е.А.,Чадин Л.А. Методика использования электронныхучебников в образоватсльном процессе //Информатика и образование. – 2000. – №8. –С. 43 – 47.

4. Информационные технологии и ередствадистанционного обучения: Учеб. пособие длястудентов высших учебных заведений / И.М.Ибрагимов; Мод ред . А.Н . Ковиюва . – М.:Академия, 2005.

5. Інформаційний збірник Міністерстваосвіти і науки України. – 2004. – №3.

6. Кухаренко В.М., Рыбалко О.В., Сиротенко Н.Г.Дистанционное обучение: Условия применения.Дистанционный курс: Учебное пособие. 3-еизд./Под ред. В.М. Кухаренко. – X.: НТУ “ХПИ”,“Тирсинг”, 2002.

7. Рейтинг систем 3D-моделирования вмашиностроении // САD/САМ/САЕ OBSERVER/ –2000. – №1. – Р. 15 – 22.

8. Подолянчук С., Гуревич Р. Інформаційно-комунікаційні технології під час вивченнякурсу “Опір матеріалів” // Трудовапідготовка в закладах освіти. – 2002. – №4.– С. 47 – 52.

9. Тищенко О .Б. Новое средствокомпьютерного обучения – электронныйучебник // Компьютеры в учебном процессе. –1999. – №10. – С. 89 – 92.

10. Черных В.П., Георгиянц В.А., Соколова Е.Г.Методологические аспекты дистанционногообразования. – X., 2002. – 254 с.





“... áåçòàëàííèõ ïåäàãîã³â íåìàº. Íå ïîäîáàºòüñÿ ïåäàãîã çà ïåâíèìè ÿêîñòÿìè –â÷èñü ó íüîãî íå ïîâòîðþâàòè éîãî ïîìèëêè. Ïðàöþé ïîñò³éíî íàä ñîáîþ – öå ÷è íåâàæëèâ³øà îçíàêà òàëàíòó, à îòæå, é ïåäàãîã³÷íèõ äîñÿãíåíü. Ïîñåðåäí³é âèêëàäà÷ ÷èíèæ÷å â³ä ïîñåðåäíüîãî ð³âíÿ çàâæäè íåäîïðàöüîâóº ³ ÷åðåç öå íå äîñÿãàº âåðøèíìàéñòåðíîñò³, à îòæå, é âïëèâó íà ïñèõîëîã³þ ñóá’ºêò³â íàâ÷àííÿ”.

²âàí Àíäð³éîâè÷ Çÿçþíäèðåêòîð, äîêòîð ô³ëîñîôñüêèõ íàóê, ïðîôåñîð, àêàäåì³ê

ÀÏÍ Óêðà¿íè




48

Постановка проблеми . Існуючепротиріччя між вимогами сучасноїшколи до вчителів трудового

навчання як до організаторів навчально-трудовоїдіяльності учнів та рівнем організаційних умінь, авідтак рівнем ергономічної підготовки, сталопоштовхом до конкретизації елементів готовностімайбутнього вчителя трудового навчання доорганізаційно-педагогічної діяльності на засадахергономіки. На сучасного вчителя покладаєтьсявідповідальність за якісний рівень знань та умінь,що формуються в учнів загальноосвітніхнавчальних закладів; організаційно-педагогічніумови здійснення процесу формування знань тавмінь; збереження здоров’я та розвитокпсихофізичний якостей школярів тощо. Реалізаціюостанньої відповідальності вчителя передпідростаючим поколінням на більш високомупрофесійному рівні забезпечує ергономічнаготовність як невід’ємний та важливий факторпрофесійного становлення вчителя, а особливовчителя трудового навчання. Адже, процеструдового навчання характеризується зміноюбагатьох видів навчально-трудової діяльностіучнів. Учитель повинен забезпечити організаціювідповідних видів діяльності учнів в умовах одногонавчального приміщення, облаштування якого маєорганічно задовольняти всі види навчальних робітучнів на належному рівні.Отже, професійна діяльність вчителя

трудового навчання пов’язана не лише зготовністю формувати в учнів знання та вміння,а й з готовністю забезпечувати належні умовиздійснення навчально-виховного процесу, і неменш важливою, готовністю до формування вучнів навичок правильної раціональної організаціїсвоєї навчально-трудової діяльності.

Метою нашого дослідження є визначенняскладових компонентів ергономічної готовностівчителів освітньої галузі “Технологія” якважливого фактору їх професійного становлення.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Вивченню проблеми формування готовності дотрудової діяльності присвячені філософські,соціологічні та психолого-педагогічні праці. Унаукових публікаціях С. Рубінштейн визначаєготовність як наявність здібностей особистості,Т. Рудик – як тимчасовий, ситуативний станособистості.Варто зазначити, що А. Лиcенко розглядає

готовність, як прояв позитивного ставлення домайбутньої праці спеціаліста-вчителя, якевиявляється у відповідному рівні оволодінняпрофесійними знаннями, уміннями та навичками,моральними якостями особистості; розвиткупедагогічних здібностей, професійно-педагогічноїспрямованості особистості [5].Достатньо переконливим , вважаємо, є

твердження С. Ніколенка, який розглянувпроблему готовності до діяльності як ціліснусистему якостей, властивостей та станівособистості. На думку автора, готовність додіяльності є багатоплановою і багаторівневоюсистемою якостей, властивостей і станівособистості. Системоутворюючою якістюцілісної системи готовності до діяльності виступаєпедагогічна спрямованість особистості наподальшу діяльність” [9, 11].Ми погоджуємося з твердженням В. Бондар, що

готовність – це здатність людини ставити мету івибирати способи її досягнення, здійснюватисамоконтроль. Сутність поняття “готовність” додіяльності пов’язується зі становленням особистості,вважаючи її результатом поведінки людини [2].

Тетяна Борисова, старший викладач кафедри професійної освітиПолтавського державного педагогічного університету


КРИТЕРІЇ СФОРМОВАНОСТІ ЕРГОНОМІЧНОЇГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ “ТЕХНОЛОГІЯ”

Процес ергономічної підготовки майбутніх учителів освітньої галузі “Технологія”передбачає формування ціннісного, когнітивного, діяльнісного та креативного компонентівготовності до професійної діяльності на засадах педагогічної ергономіки.

Ключові слова: готовність до діяльності, формування ергономічних знань та умінь,критерії ергономічної готовності (ціннісний, когнітивний, діяльнісний, креативний).

УДК 378:331.101.1

КРИТЕРІЇ СФОРМОВАНОСТІ ЕРГОНОМІЧНОЇ ГОТОВНОСТІМАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ “ТЕХНОЛОГІЯ”

© Т. Борисова, 2009





Отже, поняття “готовність” не маєоднозначного тлумачення. Одні дослідникиготовність визначають як умову успішноговиконання діяльності, як виборчу активність, яканалаштовує особистість на майбутню діяльність.Інші дослідники під готовністю до того чи іншоговиду діяльності розуміють цілеспрямованевираження особистості, яке включає в себе їїпереконання, погляди, відносини, мотиви, почуття,вольові та інтелектуальні якості, знання, трудовінавики та вміння.Нам імпонує такий підхід, адже під готовністю

майбутнього вчителя трудового навчання доорганізаційно-педагогічної діяльності на засадахпедагогічної ергономіки ми розуміємо інтегральнеособистісне утворення, яке включає в себеінтереси, потреби, прагнення, що спрямовані наудосконалення процесу трудового навчання учнів,а відтак наявність системи ергономічних знань,умінь і навичок.Проблемі формування ергономічних знань

умінь та навичок присвячені наукові дослідженняО. Зімниці, Н. Манойленко, Г. Сажко, Г. Штонь таін. Г. Сажко визначає ергономічну готовність якрезультат формування ергономічних знань і уміньу майбутніх інженерів-педагогів в галузіергономічної оцінки, ергономічного проектуваннята ергономічної експертизи комп’ютернихтехнологій і систем, що виникають у практичнійдіяльності інженерів-педагогів інформаційнихтехнологій на майбутніх первинних посадах.О. Зімниця розглядає необхідність формуванняергономічної готовності вчителів молодших класівяк важливого елементу їх професійної діяльності,яка повинна забезпечувати безпеку, комфорт,стимулювати інтерес до навчання та забезпечуватиособистий розвиток молодших школярів в системінової різноманітної пізнавальної діяльності.Під готовністю вчителя трудового навчання до

організаційно-педагогічної діяльності на засадахпедагогічної ергономіки ми розуміємо сукупністьзнань та умінь, необхідних для ефективноїорганізації навчально-виробничого процесу умайстернях; здатність та готовність аналізуватита проектувати виробничі процеси, обладнання,робочі місця, навчальне середовище згідноергономічних вимог. Відповідно до означенняформування готовності вчителя трудовогонавчання до ергономічної діяльності маєвраховувати єдність теоретичної і практичноїпідготовки, що передбачає:

- усвідомлене сприйняття сутності освітньоїмети трудової підготовки учнівської молоді;

- володіння сучасними педагогічними тавиробничими технологіями;

- знання основних закономірностей психологічногота фізичного розвитку дитини на різних віковихетапах;

- знання ергономічних вимог до облаштуваннянавчально-виробничих приміщень;

- знання ергономічних вимог до безпечного іраціонального виконання технологічних операцій;

- уміння аналізувати і проектувати обладнаннята інтер’єр навчальних майстерень;

- уміння планувати навчально-виробничудіяльність з розробкою науково обґрунтованихформ і методів організації навчального процесувідповідно до санітарно-гігієнічних вимог табезпеки праці;

- уміння проектувати дидактичні матеріалищодо забезпечення теоретичного та практичногонавчання, самостійної роботи учнів;

- уміння проектувати виробничі процеси,виявляти множину дій перебігу процесу праці, прияких проявляються небажані результати (брак,травми, зайві витрати часу, тощо);

- притаманність критичного ергономічногоставлення до елементів та засобів навчально-виробничого процесу;

- креативність професійної діяльності вчителяергономічного характеру.Вищезазначені елементи засвідчують, що

готовність до ергономічної діяльності є важливимкомпонентом професійної підготовки вчителятрудового навчання , в результаті якогоформується система узгоджених між собоювзаємопов’язаних особистісно-зорієнтованих(творчі, організаційні здібності, ергономічнемислення , здатність до самоосвіти тасамовдосконалення, принциповість, вимогливість,охайність в усьому, любов до праці) та професійно-необхідних якостей (креативність, гуманістичнаспрямованість професійної діяльності,ергономічна критичність до організаціїнавчального процесу, володіння предметомвикладання та методикою викладання предмету,організаційні вміння та навички).У педагогічній літературі проблема готовності

розглядається, як правило, у зв’язку іздослідженням різних аспектів навчальної тапедагогічної діяльності, або у зв’язку з аналізомїї структурних компонентів, що для нашогодослідження є принципово важливим.Безпосередньо питання формування готовності дорізних видів навчальної та педагогічної діяльностіза останні роки досліджувались у працяхА. Каташинської, З. Левчук, А. Лисенко,Н. Лисенко, Д. Мазохи, С. Ніколенко, В. Чайки таінших. При цьому автори розкривали сутністьготовності до певних видів діяльності та






показували її компоненти, якісні характеристикичи критерії.Таким чином, при спробах виділити структурні

компоненти готовності до певних видів трудовоїдіяльності серед досліджень вченихспостерігаються значні розбіжності. Так,Н. Левітов [4] розглядає готовність як комплексзмінних, об’єднаних у три групи компонентів:мотиваційні (відображення оцінки професії, їїсуспільного значення); компоненти підготовки дотрудової діяльності (знання, уміння, навички);індивідуально-психологічні особливостіособистості. М. Д’яченко та Л. Кандибович уструктурі готовності визначають: позитивнеставлення до того чи іншого виду діяльності; рисихарактеру, здібності, темперамент, мотиви, щоадекватні вимогам діяльності; необхідні знання,уміння, навички, стійкі професійно важливіособливості сприймання , уваги, мислення ,емоційних та вольових процесів [3].В. Моляко в структурі готовності виділяє

наступні компоненти: моральний (морально-етичний), психологічний та практичний [8]. Уконтексті нашого дослідження найбільш ємним іконкретним є визначення готовності данеН. Матяш та Н. Семеновою, які вважають, щоце інтегральне особистісне утворення , якевключає мотиваційну, когнітивну та практичніскладові [7].У наукових працях В. Білоусової з питань

сформованості певних сторін культури особистостівиділяються чотири складові критерії:інтелектуальний, потребо-мотиваційний, емоційний,поведінковий [1, 130]. У підґрунтя розробкикритеріїв сформованості культури харчуванняГ. Лук’яненко покладено уявлення щодо складовихкомпонентів культури харчування: когнітивного,поведінково-діяльнісного, мотиваційно-ційнісного такреативного [6, 39].Спираючись на основні підходи науковців до

визначення складових критерію сформованостіпевної системи знань та вмінь, що відображенніу наукових публікаціях, ми виділяємо чотири групикомпонентів ергономічної готовності вчителятрудового навчання:

1 група – відображає особисте ставлення доергономічної підготовки вчителя (наявність чивідсутність позитивної мотивації стосовнозначення результатів ергономічних досліджень дляорганізації продуктивної трудової діяльності учнівта збереження їх здоров’я);

2 група – визначає рівень реалізації пізнавальноїдіяльності (ступінь оволодіння спеціальнимизнаннями, уміннями і навичками з основпедагогічної ергономіки);

3 група – формує ергономічні аспектипрактичної діяльності вчителя (ступіньреалізації результатів ергономічнихдосліджень під час професійної педагогічноїдіяльності);

4 група – розкриває сутність творчого підходудо ергономічної діяльності (здійснення тією чиіншою мірою креативного підходу до організаціїергономічно досконалого навчально-виробничогопроцесу).Характеристика сутності компонентів кожної

групи дає підставу йменувати їх як: ціннісний,когнітивний, діяльнісний, креативний. Визнаючисукупність компонентів як мірило критеріюсформованості ергономічної готовності вчителятрудового навчання , доцільною є розробкаструктурної моделі ергономічної готовностімайбутнього вчителя трудового навчання доорганізаційно-педагогічної діяльності (рис. 1).Структурними компонентами ергономічноїготовності виступають критерії їїсформованості. Розглянемо зміст кожногокомпоненту.Враховуючи основні підходи та результати

досліджень в педагогічній науці до визначеннямотивації навчально-трудової діяльності, а такожпредмет та завдання нашого дослідження, доціннісного компоненту ергономічноїготовності, в першу чергу, відносимо інтересита прагнення, що підкріплені усвідомленнямзначення результатів ергономічних досліджень дляполіпшення умов та засобів діяльності людини урізних сферах. При цьому провідну роль мивідводимо професійно-ціннісним інтересам, яківідображають усвідомлення важливостіврахування та дотримання ергономічних вимогпри організації навчально-трудової діяльності учнівз метою збереження їх здоров’я та досягненняякісних результатів навчально-виховногопроцесу.Когнітивний компонент ергономічної

готовності включає знання студентів –майбутніх учителів трудового навчання – з основергономіки. У контексті нашого дослідження,когнітивна складова ергономічної готовностівключає в себе знання основної термінологіїергономічної науки та її сутності; знання тарозуміння ергономічних вимог до організаціїнавчально-виробничого процесу, до оснащеннянавчально-виробничих майстерень , доорганізації робочих місць учнів; знання про віковіособливості розвитку учнів при формуваннятрудових вмінь та навиків; знання про естетичніта санітарно-гігієнічні норми праці учнів умайстернях тощо.






При визначенні діяльнісного компонентуергономічної готовності ми спиралися на думкувчених – Н. Шевченко та О. Кучерявого, яківиділили виробничо-діагностичний, виробничо-виконавський, виробничо-прогностичний таорганізаційно-діяльнісний структурні компонентипрактичної складової готовності до виробничоїдіяльності.До діяльнісного компоненту ергономічної

готовності ми відносимо володіння методикоюергономічної оцінки об’єктів, процесів, засобів таумов праці учнів; вміння практичногозастосування результатів ергономічної оцінки приорганізації виробничого навчання; умінняпідбирати оснащення та інтер’єр майстерні,визначати і підтримувати належні умови праціучнів, організовувати робочі місця учнів, добиратираціональні трудові дії, прийоми обробкиматеріалів та етапи технологічного процесу.Креативний компонент ергономічної

готовності майбутніх учителів трудовогонавчання до організаційно-педагогічної діяльностівиступає показником високого рівня ергономічноїпідготовки і характеризується використаннямприйомів ергономічного проектування длярозробки проекту сучасної шкільної майстерні таудосконалення оснащення існуючих навчальнихмайстерень вузу і школи під час педагогічної

практики; використанням прийомів комбінуванняпри проектуванні робочого місця вчителя;використанням прийомів ергономізації новітніхтехнологій навчання з метою раціональноїтехнологічної підготовки підростаючого покоління.Аналіз компонентів структурної моделі

дозволив виділити критерії рівня сформованостіергономічної готовності. Під критеріями логічновиступають структурні компоненти: ціннісний,когнітивний, діяльнісний та креативний. Рівеньсформованості ергономічної готовностівизначається за сукупністю знань та вмінь, щонаповнюють відповідний компонент.Про низький рівень ергономічної готовності

вказує прояв лише когнітивного та діяльнісногокомпонентів. На середньому рівні ергономічноїготовності крім когнітивного та діяльнісногоможуть простежуватися показники ціннісногокомпоненту. Креативний компонент є показникомвищих рівнів ергономічної готовності. Рівеньергономічної готовності високий та вищесереднього характеризується проявом всіхструктурних компонентів.Висновки. На основі викладено можна

зробити висновок, що прийнявши категорію“ергономічна готовність” як вагомий елементпрофесійного становлення майбутніх учителівосвітньої галузі “Технологія”, неодмінним стає

Рис. 1. Структурна модель ергономічної готовності

майбутніх учителів трудового навчання

Ергономічна готовність майбутніх учителів трудового навчання

Когнітивний Діяльнісний Ціннісний Креативний

Компоненти

- морально-етичні та громадсько-значущі цінності; - особистісно-значущі цінності; - мотиваційна спрямованість.

- знання основ ер-гономічної теорії; - знання ергоно-мічних вимог до оснащення навча-льних майстерень, робочих місць учнів та вчителя; - знання про вікові особливості розвитку учнів при формуванні трудових прийомів; - знання естетичних та санітарно-гігієнічних норм праці учнів у майстернях.

- уміння підбирати оснащення та інтер’єр майстерні; - уміння визначати і підтримувати належні умови праці учнів; - уміння органі-зовувати робочі місця учнів; - уміння добирати раціональні трудові дії, прийоми обробки матеріалів та етапи технологічного процесу.

- уміння творчого використання прийомів ергоно-мічного проекту-вання; - виробничо-прогностичні уміння творчого характеру; - організаційні уміння; - професійно творчі уміння; - комунікативно-управлінські уміння.





52

проектування процесу ергономічної підготовки, авідтак, розробка змістовного та методичногозабезпечення даного процесу, а також визначеннякритеріїв сформованості ергономічної готовності.Характеристика критеріїв ергономічної

готовності майбутніх учителів є першимважливим етапом розробки системи оцінюваннянавчальних досягнень студентів – майбутніхучителів трудового навчання – з основпедагогічної ергономіки. Визначення критеріївергономічної готовності створює можливість дляприведення емпіричних показників про рівнісформованості ергономічної готовності достатистичних виразів про якість навчальнихдосягнень студентів, адже числові значення легшепорівнювати та аналізувати.

1. Білоусова В.О. Теорія і методика гуманізаціївідносин старшокласників в позаурочній діяльностізагальноосвітньої середньої школи: монографія. – К.:ІЗМН, 1997. – 192 с.

2. Бондар В.І. Дидактика: ефективні технологіїнавчання студентів. – К.: Вересень, 1996. – 129 с.

3. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологическиепроблемы готовности к деятельности. – Минск: Изд-во БГУ, 1976. – 132 с.

4. Левитов Н.Д. Психология труда. – М.: Учпедгиз,1963. – 340 с.

5. Лисенко А.Ф. Готовність майбутніх учителів допедагогічної діяльності // Педагогіка і психологія. –1995. – № 1. – С. 125 – 132.

6. Лук’яненко Г.І. Критерій сформованостікультури харчування // Трудова підготовка в закладахосвіти. – 2006. – № 5. – С. 39 – 41.

7. Матяш Н.В., Семенова Н.В. Подготовка учителятехнологии к обучению школьников проектнойдеятельности. – Брянск: Изд-тво Брянского гос. пед.ун-та им. академика И.Г. Петровского, 2000. –120 с.

8. Моляко В.О. Психологія готовності до творчої праці.– К.: Знання, Сер. “Педагогічна наука”. – 1988. –№ 9. – 43 с.

9 . Никол енко С .А . Системный анали зпрофессиональной г отовности будущегоучителя к педагогической деятел ьности :автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.пед. наук. – Киевский госуд. ун-т им. Т. Шевченко.– К., 1985. – 22 с.


Постановка проблеми . Освітнєсередовище нове поняття, якеприйшло у педагогіку нещодавно.

Воно визначається як взаємозв’язок структурнихі функціональних елементів, що націлені надосягнення кінцевого результату – формування

професійної компетенції майбутнього фахівця,підготовка його до професійної діяльності, щодопоможе молодій людині соціально визначитись,усвідомити особисте своє “Я”, активізуватись насаморозвиток, в тому числі, за рахуноквикористання сучасних інформаційних технологій.

УДК 378.147:317Роман Чепок, старший викладач кафедри загальної інженерної підготовки

Херсонського державного університету

МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВИКОНАННІ КУРСОВОГОПРОЕКТУ З КУРСУ “ДЕТАЛІ МАШИН”

У статті наведені науково-методичні рекомендації щодо втілення в навчально-виховнийпроцес вищої школи новітніх інформаційних технологій на прикладі виконання курсовогопроекту (проектування одноступінчастого редуктора) з курсу “Деталі машин”. Авторвисвітлює питання реалізації розробленої ним навчально-контролюючої програми“CalcEngineering” як навчального засобу, що суттєво змінює якість навчання та підвищуєйого ефективність. Наводяться конкретні приклади розрахунку, звертається увага нанедопускання типових помилок, які притаманні студентам при виконані інженерно-технічних робіт. Розроблена методика експериментально перевірена і має певну науково-методичну цінність.

Ключові слова: комп’ютерні технології, програми, методичні засоби, проектнийрозрахунок, конструкторсько-технологічний зміст, графічні зображення, математичнийрозрахунок.

© Р. Чепок, 2009

МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙПРИ ВИКОНАННІ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ З КУРСУ “ДЕТАЛІ МАШИН”





Головним суб’єктом в освітньому середовищізалишається викладач, який узгоджує структурніелементи з вимогами до своїх випускників тихпрофесійних сфер, до яких вони готуються війти;створює новий зміст і засоби освітньої інформації;накопичує психологічні знання про студентів,рівень розвитку здібностей і ступінь готовності їхдо майбутньої діяльності. Отже, підвищення рівняякості підготовки фахівців безпосередньозалежить від підвищення продуктивностіпедагогічної діяльності викладачів ВНЗ. Викладачможе розвинути творчу готовність студента домайбутньої професійної діяльності тільки увзаємодії з самим студентом, з його вихованням,навчанням та саморозвитком. Саме такаорганізація навчального процесу відповідаєпарадигмі сучасної освіти початку XXI ст., щоорієнтується на особистість студента у світівимог Болонського процесу.Методична робота є важливою складовою

навчально-виховного процесу й спрямована навирішення завдань з підвищення якості підготовкифахівців на основі комплексного підходу довдосконалення змісту, організації й методівнавчання.Розрізняють дві форми методичної роботи:

науково-методичну та навчально-методичну.Науково-методична робота орієнтована настворення нових принципів і методів ефективногоуправління процесом навчання студентів.Навчально-методична робота спрямована наметодичне забезпечення й удосконаленняіснуючих форм і видів занять із студентами [1].Наша науково-методична робота мала за

мету саме покращення методів ефективногоуправління процесом навчання студентів прививченні курсу “Деталі машин”. А ще точніше –при виконанні курсового проекту з названоїдисципліни за допомогою розробленої намикомп’ютерної програми “CalcEngineering”.Практика навчання студентів свідчить, що

вони витрачають багато часу на виконаннякурсових робіт з розрахунку редукторів. Цяробота дуже складна і потребує значної уваги, щобне припуститися помилок. Тому постало питанняавтоматизувати зазначену роботу за допомогоюкомп’ютерної техніки, що дасть змогу зберегтичас, оскільки розрахунок буде проведено за ліченісекунди. Комп’ютер може робити розрахунки здуже великою точністю , а також обиратиоптимальний варіант вирішення задачі з виборупараметрів основних складальних одиницьредуктора.Виклад основного матеріалу. Перед тим,

як розпочати роботу над складанням програми,

слід уважно вивчити теорію розрахунку різнихтипів редукторів. Це потрібно для того, щобвиділити спільні ознаки та відмінності. Затраченийна це час виправдає себе пізніше. Наприклад, длявсіх типів редукторів розраховується приводредуктора – пасова передача, причому для всіходнаково. Тому, відмітивши цю особливість,розрахунок пасової передачі можна зробити тількиодин раз, але в окремому блоці. Тоді прирозрахунку різних типів редукторів можнавикористовувати цей блок не повторюючирозрахунку. Якщо цього не зробити, то длякожного типу редуктора потрібно буде окреморозраховувати пасову передачу, або перероблятипрограму. Обидва випадки – марне гаяння часу,який можна заощадити, уважно вивчившиметодику розрахунку. Розрахунки кожного типуредуктора також рекомендується виносити вокремий модуль. Тоді при виникненні якоїсьпомилки не треба для її знаходження переглядативсю програму, а можна зосередитись тільки напотрібній частині, що спростить налагодження. Єще один проблемний аспект: за досить великогопроекту спостерігається таке явище як “вихідпроекту з-під контролю”. Це буває, коли проектрозростається настільки, що розробник не здатенутримати його в голові у повному обсязі і в якийсьмомент забуває про те, що вже зроблено. Утакому випадку приходиться використовуватибагато часу на оновлення в пам’яті всьогопроекту. Тому ми рекомендуємо для різних зазмістом розрахунків використовувати окремімодулі, а також ставити в програмі побільшекоментарів з поясненнями.Також слід звернути увагу на вибір табличних

даних. Для багатьох деталей редуктора розміриберуться з одних і тих самих таблиць. Тому,робити вибір розміру для кожної деталі зайва інепотрібна робота. Цю операцію так само як ірозрахунок пасової передачі можна зробитиокремим блоком і використовувати його длявибору табличних розмірів різних деталей для всіхтипів редукторів. Для цього потрібнододержуватись тільки двох умов: 1) вибір розмірівдеталей робиться з однієї таблиці; 2) вибіррозмірів ведеться за одним методом.Наприклад, розміри обох валів обираються з

однієї таблиці в сторону найближчого більшого –обидві умови виконуються. А якщо б один з валіввибирався в сторону найближчого меншого, тодруга умова не виконується. В цьому випадкуприйшлося б робити два різних блоки для обохвипадків, або один більш складний, з урахуваннямцієї відмінності.Ще один важливий момент – використання






змінних, в які заносяться результати розрахунку.В різних типах редукторів деякі параметрипозначаються по-різному, але мають однаковийзміст. Тому не слід створювати свій набір зміннихдля кожного типу редуктора, а використовуватиодин, пам’ятаючи про різницю в позначенні.Використання спільних блоків та зміннихдозволить зменшити розмір програми тазаощадити ресурси комп’ютера. До того ж, якщов якомусь блоці трапиться помилка, то її требабуде виправити тільки один раз в одному місці,бо він спільний для всіх розрахунків. Якщо ж длякожного типу редуктора такий розрахунок робитиокремо, то помилку потрібно буде виправляти вкожному розрахунку, тобто марно гаяти час.Дуже важливим аспектом роботи програми є

помилки, котрі трапляються під час роботи з неюкористувачів. Такі помилки, які не є помилками врозрахунках, можуть бути небезпечними іпризвести до руйнування, або непрацездатностісистеми. Тому дуже важливо зробити аналіз усіхможливих помилок, тобто передбачити їх,перехопити, якщо вони стануться, та сповіститикористувача про те, що відбулося не так.Операційна система в більшості випадків самареагує на всякого роду помилки і сповіщає про цекористувача, але рядовий користувач у більшостівипадків не зрозуміє цього повідомлення, аз’ясувати чому так сталося не зможе навітьпрограміст. Тому питання передбачення такихпомилок і сповіщення користувача про те, в чомуполягає проблема є дуже важливим.У програмах такого типу можна виділити дві

групи помилок, що є наслідком дій користувача:1) Обмеженість даних. Таке буває, коли для

заданих параметрів для розрахунку немаєпотрібних табличних значень. У такому випадку,розрахунок заходить у глухий кут, у результаті чогоз’являється помилка. Подібна проблемарозв’язується тільки одним способом – потрібнозвернутися до розробника програми з проханнямзбільшити діапазон табличних даних.

2) Некоректно задані дані. Окремі частинирозрахунків для одного типу редуктора можутьвідрізнятися. Наприклад, розрахунок вертикальнихі горизонтальних реакцій опор для вхідного тавихідного валів за різними схемами ведуться зарізними формулами. Але це проблема, про якукористувач може навіть не знати. Вирішенняцього питання лежить на розробнику програми.Користувач же може вказати схему редуктора,яка не відповідає вказаному типу.Наприклад, ведеться розрахунок циліндричної

передачі, а схема вказана для конічної. У такомувипадку, буде виконано розрахунок циліндричної

передачі, якщо він проводиться за вибраним типомредуктора, або конічної передачі, якщо розрахунокпроводиться за вибраною схемою. В обохвипадках розрахунок буде неповним, бо як булосказано вище, для різних схем реакції опор валіврозраховуються за різними формулами. Якнаслідок, будуть нерозраховані реакції опор валівта вибір підшипників. Тому перед початкомрозрахунку слід перевірити чи відповідає вказанийтип редуктора обраній схемі. У випадкуневідповідності слід повідомити користувача проневідповідність у даних.Після виконання розрахунків треба розв’язати

ще одну проблему: яким чином представитикористувачу результати. Шляхи вирішення цьогопитання можуть бути різними, але найприйнятнимвиглядає можливість згенерувати звіт заприкладом виконання курсової роботи з даноїтеми. Для вирішення цього питання обираємотакий програмний продукт як MS Word компаніїMicrosoft, бо він має ряд необхідних намвластивостей. По перше, він є COM-сервером,який можна примусити робити необхідні дії задопомогою іншої програми – COM-клієнта. Такеможливе завдяки COM-технології. По друге, внього дуже розвинутий COM-інтерфейс, щоробить керування ним майже безмежним ігнучким.Генерувати пояснювальну записку повністю –

дуже складна і невиправдана операція. Крімцього, MS Word для використання формул тежвикористовує COM-технологію для запуску іншоїпрограми, а ця програма хоча і представляє собоюCOM-сервер, але не має інтерфейсу для обмінуданими з користувачем, а отже і керування неюнеможливе. Тому автоматизувати процес наборуформул немає можливості, тобто користувачповинен робити це власноруч. З огляду на описаніпричини, ми відкидаємо можливість генеруванняпояснювальної записки “з нуля”.Найраціональніше буде зробити заготовкидокументів, у яких уже буде набранапояснювальна записка, а в тих місцях, де повиннібути результати розрахунку, треба поставитипозначки, наприклад, якийсь набір букв та цифр,оскільки для розрахунків різних типів редукторіввикористовують різні формули, то виникаєнеобхідність для кожного типу редукторапідготувати свою пояснювальну записку.Після виконання цього етапу використовуємо

технологію COM для того, щоб запустити MSWord і відкрити необхідний документ. Далі робимопошук в документі розставлених нами позначок ізамінюємо їх на відповідні результати розрахунку.При цьому виникає проблема цілісності






документа. Тобто, якщо хтось внесе в ньогозміни, особливо це стосується розставленихпозначок, то результати розрахунку будутьвиведені неправильно, або не виведуться зовсім(у разі відсутності позначок). Тому доходимо довисновку, що заготовки пояснювальних записоктреба захистити від зовнішнього втручання.Рекомендується документи позначити як “тількидля читання”, або ще й додати пароль навідкриття. Це гарантує, що ніхто помилково незможе внести в нього якісь зміни.Для користування програмою потрібно мати

початкові навички роботи на комп’ютері.Програма має дружній до користувача інтерфейс,який не викликає сумнівів щодо використання. Впрограмі є дві таблиці (Табл. 1), у вічках якихуказано варіанти частоти обертання вихідноговалу, в хвил-1 та потужності на вихідному валуредуктора, в кВт. Для вибору потрібних значеньтреба клацнути лівою кнопкою “миші” у таблиціна потрібному значенні. При цьому обранезначення буде виділене синім кольором. Післяцього слід вказати тип передачі, вибір якогозроблений у вигляді розгортального списку. Тодістане доступним другий список, в якомуобирається частота обертання електродвигуна.І остання операція введення даних – це вибірсхеми редуктора. Його роблять за допомогоюелемента з цифрою, яка вказує номер схеми, тастрілками вгору і вниз, за допомогою якихвідповідно змінюється номер схеми. Нижчерозташована кнопка “Прийняти дані”.Натиснувши її робимо розрахунок. Якщо

розрахунок проведено успішно, стаєдоступною кнопка “Сгенерувати” іззображенням документа.Натискання на неї призводить догенерації пояснювальної записки.Коли генерація пояснювальноїзаписки буде закінчена, з’явитьсядіалогове вікно збереження файлу,в якому слід указати ім’я файлу імісце, куди його слід записати.Якщо цього не зробити, торезультати розрахунків будеанульовано.У згаданих вище таблицях

наведено табличні значенняпараметрів, що звужує колоредукторів, які можна розрахувати.Тому передбачена можливістьзадати дані для розрахунку, якихнемає у таблицях. В цьому випадкуслід у меню “Спосіб розрахунку”обрати пункт “Будь-які дані”.

З’явиться маленьке віконце, в якому слід задопомогою клавіатури задати потрібні значеннята натиснути кнопку “Розрахувати”. Усе іншеробиться так, як описано вище.Описана програма є корисним інструментом

для застосування в технічній механіці, якийдозволяє зберегти час і зусилля на виконаннярозрахунків одноступінчастих редукторів.Використовувати програму рекомендується на

комп’ютерах, де встановлено пакет MSOffice2000, оскільки пояснювальні запискизроблено в його форматі. Тому при використанніMS Office97 можливе, але не обов’язкове,неправильне відображення шрифтів та порушенняформатування документу. У результатітестування було помічено, що неможливовставити в документ малюнок потрібної схемипри використанні MS Office97.Програма розрахунку одноступінчастого

редуктора була випробувана і застосована накафедрі “Загальної інженерної підготовки”інженерно-технологічного факультету Херсонськогодержавного університету. Вона показала якіснірезультати у вигляді готової пояснювальної запискита значну економію часу на проектування – увесьпроцес займає декілька хвилин.Приклад розрахунків, виконаних за допомогою

розробленої нами комп’ютерної програми,використовувався як контрольний засіб перевіркиякості виконаної роботи.Графічна частина курсового проекту виконана

за допомогою комп’ютерної програми Компас-графік.

Таблиця 1. Таблиця вхідних параметрів для розрахунку редуктора






Одне з головних завдань нашого дослідженняпередбачало навчання студентів умінням танавичкам практичного використаннякомп’ютерних програм з креслення, призначенихдля вирішення конкретного специфічного завданняв конкретній галузі. Стосовно цього блоку мирозглядали типи уроків в умовах використаннякомп’ютерної програми КОМПАС-3DV9,користуючись розробками П.Я. Пантюхіна,А.В. Бикова, А.В. Репінської, Н.Б. Ганіна [2, 5].Було розроблено і проведено 2 лабораторно-

практичних заняття, які підвищили ефективністьзасвоєння навчального матеріалу з курсу “Деталімашин” і зменшили час на його опанування.Наводимо стислі методичні вказівки щодо

використання названих лабораторних робіт.Лабораторна робота №1. Тема: Використання

команд конструювання об’єктів.Під час лабораторної роботи необхідно:

1. Відкрити програму КОМПАС-3DV9., 2. Розглянутикоманди конструювання об’єктів, які знаходятьсяна інструментальній панелігеометрії., 3. Виконати побудовивідповідно до завдання: відкритифайл креслення, створити новийвид під ім’ям “Вал” у масштабі2:1., виконати креслення валу (безнанесення розмірів)., побудуватифаски і скруглення в позначених накресленні місцях., нанестиштрихування на місці обриву.,зберегти і закрити креслення.,вийти з програми КОМПАС-3DV9.Контрольні запитання, які

викладач повинен поставити в кінцізаняття: 1. Призначення командконструювання об’єктів. 2. Що такефаска і як викликати цю команду?3. Для чого призначено команду скруглення і як їївикликати? 4. Призначення геометричногокалькулятора? 5. Для чого призначена командаштриховка і коли застосовують автоматичнештрихування, а коли ручне?Виконання лабораторної роботи №2. Тема:

Редагування креслення. Викладач повідомляє хідроботи: відкрити програму КОМПАС-3DV9,розглянути команди редагування об’єктів,накреслити фланець з одним отвором, а потімрозмножити отвори до шести.У процесі розробки нового документа для

внесення змін в готове креслення часто виникаєнеобхідність вносити корективи, які інколи суттєвозмінюють зовнішній вигляд деталі. Для такихвипадків КОМПАС-3DV9 надає конструктору

засоби редагування креслення. До цих командвідносяться: відміна та повторювання дій – упроцесі розробки креслень, особливо на етапізасвоєння системи, виникає необхідність відмінивиконання останньої дії (однієї або декількох),система дозволяє легко виправити помилку,відновивши результати попередніх дій; виділенняоб’єктів у процесі роботи над кресленнямконструктору (студенту) необхідно виконувати різніоперації над об’єктами: видаляти, переміщувати,копіювати і т. ін. Такі команди можуть бутивикликані кнопками на інструментальній панелі тазначно скорочують час на виконання креслення.При проведенні лабораторних робіт слід

пам’ятати, що пояснення нового матеріалу требазакінчувати виконанням графічних вправ. Длястудентів було розроблено спеціальні графічнізадачі з насиченим конструкторсько-технологічнимзмістом. Наприклад, за незакінченим кресленнямкорпусу одноступінчастого редуктора, добудуватийого головний вигляд (Рис.1).

Закінчить побудову головного виглядуредуктора одноступінчастого.У процесі пояснення нового матеріалу треба

сказати, що під час розробки креслень виникаєнеобхідність виміряти відстані та кути міжпобудованими елементами креслень, довжинуелемента, його площу, а також масоцентровочніхарактеристики розроблених деталей. КОМПАС-3DV9 дозволяє легко вирахувати всі ціхарактеристики за допомогою спеціальнихкоманд, кнопки для виклику яких розташовані наінструментальній панелі вимірювань . Дляприкладу розглянемо одну з таких команд.Команда “Виміряти відстань між двоматочками” дозволяє виміряти відстань між двомабудь-якими точками на кресленні.

Рис. 1. Креслення корпусу редуктора одноступінчастого






Після виклику команди на екрані з’явитьсядіалогове вікно, в якому будуть відображатисярезультати вимірювань із заданою точністю; длявимірювань достатньо вказати курсором на паруточок, відстань між якими необхідно виміряти.Компас-графік дозволяє також здійснювати

розрахунки маси та об’єму деталі, координатицентру мас, площинних, осьових та відцентровихмоментів інерції. Можливий розрахунок площиннихфігур, тіл обертання (або секторів тіл обертання)та тіл видавлення. У процесі розрахунку об’ємнихтіл можливо обирати значення щільності матеріалуіз довідкової бази або вводити з клавіатури. Всікоманди для розрахунку масоцентровиххарактеристик (МЦХ) об’єктів схожі між собою.Розглянемо для прикладу одну з них.Відомо, що на площинному кресленні

неможливо задати об’ємне тіло, тоді для заданнятіла видавлення вказують переріз тіла площиною,перпендикулярного до напрямку видавлення татовщину тіла [4].Після виклику команди на екрані з’явиться

діалогове вікно розрахунку МЦХ . Укажітькурсором замкнений контур, який обмежує фігуру(якщо фігура задана набором відрізків дуг і т. ін.,використайте кнопку “Обхід границі застрілкою”). Після обходу кожного контуру наекрані з’явиться діалогове вікно, в якомунеобхідно задати тип тіла обертання, йоготовщину та задати щільність матеріалу.Розрахунок МЦХ починається після вказування

першого тіла та при вказуванні кожного наступного,результати змінюються відповідно до параметрівнового тіла, а вибрані контури підсвічуються.КОМПАС-3DV9 – це система, створена не просто

для креслення геометричних об’єктів, їївикористовують для швидкого випускуконструкторської документації за вимогами до ЄСКД[3]. Тому в системі є великий набір конструкторсько-технологічних команд – нанесення розмірів, допускиформи і розташування поверхонь, позначення баз, лінійвиносок і т.ін., а відтак такий об’єкт утворений як єдинеціле, а не як окремий набір відрізків та символів.КОМПАС-3DV9 дозволяє наносити всі типи

розмірів, які передбачає конструкторсько-технологічний підхід в курсі “Деталі машин” тавимоги стандартів. Принципи вводження таоформлення єдині для всіх типів, тому розглянемонанесення лише лінійного розміру. Наінструментальній панелі розмірів розташованітакож кнопки для виклику команд, якізабезпечують нанесення наступнихконструкторсько-технологічних позначень накресленні: шорсткості, бази, лінії виноски,клеймування, маркування, позначення позицій,

допуску форми, лінії розрізу, стрілки напряму зору.Для точного нанесення розмірів мають бути

увімкнені глобальні прив’язки (як правило Ближчаточка та Перетин.)Для нанесення лінійного розміру слугує команда

“Лінійний розмір”, яка знаходиться наінструментальній панелі розмірів.Натиснувши кнопку, вкажіть послідовно дві базові

точки (точки початку виносних ліній), а слідом –точку положення розмірної лінії, яка теж з’ясовуєположення розмірного напису. Після вводу першихдвох точок на екрані буде відображено фантомрозміру, а в рядку параметрів об’єкта координатизаданих та три кнопки. За допомогою цих точокможна керувати положенням розмірної лінії:Для редагування розмірного напису необхідно

натиснути мишею в полі розмірного напису, і на екраніз’явиться діалогове вікно редагування розмірного напису.За допомогою даного діалогу можливо доповнитизапропонований системою текст (як правило це значеннялінійного розміру). Наприклад, поставити до тексту знакдіаметра, радіуса або позначення різьби, або, взагалі,сформувати текст розмірного напису.Крім цього, натиснувши кнопку “Квалітет”,

можна обрати на екрані (діалогове вікно)необхідний квалітет; далі система автоматичнозадаватиме величину відхилень залежно відзначення розміру.Знак невказаної шорсткості поверхні

конструкторсько-технологічна невід’ємна вмашинобудівельних кресленнях виконується накресленні командою з меню Компановка %Невказана шорсткість. В діалоговому вікнінеобхідно обрати тип знаку, призначити (в полі“Текст”) або вибрати із списку значенняшорсткості, увімкнути параметр “Додати” знакв дужках. Натиснути кнопку “Ок” – і обранийзнак шорсткості з’явиться в верхньому кутукреслення.Висновки. Таким чином, на основі позитивних

результатів науково-навчального експерименту,пов’язаного з використанням комп’ютернихтехнологій при виконанні курсового проекту зкурсу “Деталі машин”, в якому брали участьстуденти інженерно-технологічного факультетуХерсонського державного університету напрямівпідготовки “Технологічна освіта” та “Педагогічнаосвіта”, можна зробити наступні висновки:

- використання сучасних комп’ютернихпрограм як стандартних, так і авторських насучасному етапі навчально-виховного процесу увищий школі є нагальною необхідністю. Оскількиспостерігається суттєве скорочення часу навиконання проектних розрахунково-графічнихробіт; виключається можливість припуститися





58

суттєвих помилок, що призводить до невірногокінцевого результату. Крім цього, студенти маютьможливість самостійно перевірити оптимальністьвибраного ним конструкторсько-технологічногорішення, і в разі невідповідності результатів, своєчасновиправити допущені помилки як у розрахунковій, такі у графічній частині курсового проекту.

- Використання комп’ютерної техніки під часзасвоєння студентами знань та вмінь з інженерно-графічних дисциплін є обов’язковою складовоютехнічних засобів навчання, що традиційновикористовується викладачами (показ натуральнихоб’єктів або їх моделей, використання друкованогодидактичного матеріалу, використання відеоплакатів та ін.) , але з набагато більшоюінтелектуальною можливістю.

- Для досягнення максимального навчально-виховного ефекту при використанні авторськихкомп’ютерних програм, які за змістом фактичноє контролюючими, необхідно для студентівстворити умови самостійного використанняназваних програм з метою виявлення можливихпомилок. В такому разі комп’ютерні програми

змінюють змістовний характер і перетворюютьсяфактично в навчально-контролюючі, що значнопідвищує їх науково-методичну цінність.

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України.Історія. Теорія / Алексюк А.М. – К.: Либідь, 1998. – 560 с. –(Підручник).

2. Ганин Н.Б. Создаем чертежи на компьютере вКомпас – 3D LT [Электронный ресурс]: учеб. пособ.для студ. / Н.Б. Ганин. – 80 Min/700МB. – М: ДМКПресс, 2005. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM); 12 см– Систем. треб: Pentium; 32 Mb RAM; Windows 98/2000/NT/XP. – Название из контейнера.

3. ГОСТ 2.301-2.320 – 68. Единая системаконструкторской документации, общие правила выполнениячертежей. – М.: Изд-во стандартов, 1984. – 210 с.

4. Инженерная графика. Конструкторскаяинформатика в машиностроении / [научн. ред.А.К. Болтухин, С.А. Васин, Г.П. Вяткин, А.В. Пуш,А.К. Болтухин]. – М.: Издательство МГТУ им.Баумана, 2001. – 2-е изд. перераб. и доп. – 519 с. –(Учеб. для студ. Вузов).

5. Пантюхин П.Я. Компьютерная графика /П.Я.Пантюхин, А.В. Быков, А.В. Репинская – М.: ИД“Форум ” – ИНФРА-М, 2006. – ІІ, 49 с.


Постановка проблеми. 14 січня 2004року своєю постановою №24 КабінетМіністрів України затвердив

Державний стандарт базової і середньої освіти,який визначає вимоги до підготовки учнів та рівняосвіченості випускників основної та старшоїшколи, охоплює базовий 1 навчальний план, дає

завдання для базової і повної середньої освіти такардинально змінює завдання Вищої школи зпідготовки вчителя освітньої галузі “Технології”[16].У зв’язку із впровадженням нового стандарту

освіти [4] та нової програми з трудового навчання[8] виникає потреба у вивченні різнобічних

Андрій Хлопов, старший викладач кафедри технологій та інтелектуальної власностіПолтавського державного педагогічного університету


РОЛЬ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В КУРСАХ“ТЕОРЕТИЧНА МЕХАНІКА” ТА “ВИЩА МАТЕМАТИКА”У ПІДГОТОВЦІ ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА ТА МАЙБУТНЬОГОВЧИТЕЛЯ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ “ТЕХНОЛОГІЇ” У СВІТІКРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ

У роботі описується роль інноваційних технологій, також технічних дисциплін вцілому, в підготовці вчителя освітньої галузі “Технології” і фахівця професійної освіти. Перелікцих дисциплін досить довгий, але автор акцентує увагу на розгляді поставленого питанняна прикладі теоретичної механіки, яка вивчається на відповідних спеціальностях факультетутехнологій і дизайну Полтавського державного педагогічного університету іменіВ.Г. Короленко.

Ключові слова: інноваційні технології, кредитово-модульна система навчання, освітнягалузь “Технології”, інженер-педагог.

УДК 514.85

РОЛЬ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В КУРСАХ “ТЕОРЕТИЧНА МЕХАНІКА” ТА“ВИЩА МАТЕМАТИКА” У ПІДГОТОВЦІ ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА ТА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ “ТЕХНОЛОГІЇ” У СВІТІ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ

© А. Хлопов, 2009





технологій, що використовує людство [4]. Сучаснапідготовка вчителя освітньої галузі “Технології”та інженера-педагога ставить зовсім нові вимогидо змісту, методів, засобів і форм, а такожорганізації та керування [1].Мета роботи. Проблеми наукової організації

праці (НОП) завжди привертали увагу вчених,науковців, управлінців, керівників господарств івідомств, інженерно-технічних працівників [1]. Напочатку XX століття проблема НОП вважалась“чарівною паличкою” для вирішення проблемпідвищення продуктивності праці та зростанняякості продукції.Виклад основного матеріалу. Згідно з

“Державним стандартом” основна мета освітньоїгалузі в школі – це формування всебічнорозвиненої, технічно і технологічно освіченоїособистості, яка буде підготовлена до активноїтрудової діяльності в умовах конкуренції тасучасного високотехнологічного інформаційногосуспільства.Ці вимоги також зазначені в “Державному

стандарті базової і повної середньої освіти” [11],де визначені основні вимоги до освітнього рівняучнів та випускників основної і старшої школи [7].Документ охоплює базовий навчальний план,ставлячи нову мету для базової і повної середньоїосвіти, змінюючи тим самим завдання Вищоїшколи з підготовки вчителя освітньої галузі“Технології” [1, 6].Основною метою викладання освітньої галузі

“Технології” є формування широко розвиненої,освіченої особистості, готової до роботи в умовахсучасного високотехнологічного інформаційногосуспільства, яке живе законами здоровоїконкуренції. Основні змістові лінії галузі“Технології” є такі:

- людина в технічному середовищі;- технологічна діяльність людини;- соціально-професійне орієнтування людини на

ринку праці;- графічна культура людини;- людна та інформаційна діяльність.Всі змістові лінії є наскрізними [11] для

“реалізації змісту галузі в основній і старшійшколі”. Але ж основою реалізації є проектно-технологічна та інформаційна діяльність [9].Головним завданням реформування системи

освіти в Україні є створення якісно нової системипідготовки майбутнього педагога або інженера-педагога з урахуванням економічних аспектівжиття суспільства. Розробці нових підходів допідготовки майбутніх педагогів, моделюваннюрізних аспектів педагогічної діяльності таособистості вчителя присвячені дослідження

А. Вербицького, І . Зязюна, О . Коберника таінших [12]. Тому в трудовій підготовці учнівськоїмолоді відповідно до державного стандарту [8]освітньої галузі “Технологія” акцент повинен бутипоставлений на формування і розвиток творчоїініціативи, творчого пошуку, інтелектуальногонаповнення всього змісту трудового навчання,створення реальних умов і можливостей длярозвитку особистості кожного учня. Вчительосвітньої галузі “Технології” повинен, прийшовшина роботу, формувати з учня технічно освіченуособистість, здатну адаптуватись до стрімкихзмін в сучасному техногенному середовищі[2].У процесі навчання студент отримує знання,

вміння і виробляє навички, необхідні длямайбутнього самовизначення в суспільстві. Адопомогти йому в цьому покликані технічні(спеціальні) та психолого-педагогічні дисципліни,які читаються на факультеті технологій та дизайнуПолтавського державного педагогічногоуніверситету імені В.Г. Короленка. Фаховапідготовка студента якраз і складається ізгармонійно пов’язаних між собою названих вищециклів. Звичайно, що більшу частину часувиділено на цикл спеціальних дисциплін, до якоговходять виробниче навчання , теоретичнамеханіка, прикладна механіка, гідравліка татеплотехніка, технічна творчість .Матеріалознавство виробів з деревини,конструювання виробів з деревини та інші.Основою побудови оновленого змісту

трудового навчання повинна стати проектно-технологічна діяльність, яка інтегрує всі видисучасної діяльності від появи творчого задуму доотримання виробу. Підвищується значеннявивчення циклу “Основи виробництва” і, зокрема,курсу “Теоретична механіка”, який розпочинає цейцикл.Загальний обсяг навчального часу в годинах

для вивчення курсів “Вища математика” та“Теоретична механіка” визначається освітньо-професійними програмами підготовки і складає звищої математики 288 годин на два семестри, аз теоретичної механіки 108 годин (відповідно 8кредитів та 1,5 кредити).Зважаючи на об’єми курсів, “Вища

математика” поділяється на 4 модулі, а“Теоретична механіка” – на 2 модулі.Вивчення курсів складається з опрацювання

лекцій, виконання практичних занять ,індивідуальних завдань та самостійної роботи повивченню окремих тем і підготовці до теоретичнихзаліків. Загальна кількість балів за семестр рівна100, з них на екзамен винесено 40 балів (а з






теоретичної механіки – на залік), на індивідуальнуроботу 20 балів, а на змістові модулі – по 40 балів.Процес вивчення цих дисциплін складається з

аудиторних занять (лекції, практичні заняття),самостійної та індивідуальної роботи.До самостійної роботи входить вивчення

питань, винесених на самостійне опрацювання, тапідготовка до теоретичних заліків.Усі види діяльності оцінюються в балах. Після

виконання робіт, передбачених програмою,студент допускається до складання екзамену абозаліку. За сумою отриманих балів визначаєтьсяпідсумкова оцінка студента за семестр.При вивченні змістової лінії “Людина в

технічному середовищі” формується уявленняпро техніку як засіб пізнання. Ці знання отримуєстудент під час опанування курсів “Теорія машині механізмів”, “Теоретична механіка”.Важливим у плані підготовки вчителя галузі

“Технології” та інженера-педагога є використанняметодів диференціації навчання, постановкиальтернативних проблемних завдань. Технологіянавчання уявно залучається при виконанні всіхвидів навчальної роботи шляхом знаходженняпричинно-наслідкових зв’язків.Елементи проблемного (евристичного)

навчання використовуються фрагментарно в усіхвидах навчальної діяльності шляхом постановкипроблемних завдань у процесі встановленнязворотнього зв’язку з аудиторією. А в повномуоб’ємі це робиться під час виконання самостійнихзавдань.На заняттях з цих дисциплін відбувається

формування студента як майбутнього фахівця,інженера-педагога професійної освіти, якийповинен вміти за сучасними вимогами оперуватисвоїми знаннями за фахом, комплексно їхзастосовуючи, а також вміти провестипорівняльний аналіз та узагальнення. А в цьомунеоціненну роль відіграють міжпредметні зв’язки,суть яких полягає у тому, що при вивченніпредметів одного циклу потрібні знання з іншихпредметів. Усі предмети технічного циклуцілеспрямовані на формування особистостіфахівця професійної освіти.Курс технічної механіки є основою для

наступних технічних предметів, а знання з цьогопредмету є базою для успішного подальшоговивчення технічних предметів.Тому важливою частиною підготовки

майбутнього вчителя трудового навчання сотримання ґрунтовних знань, які потім повиннізастосовуватись на практиці. Студентифакультету технологій та дизайну опановуютьспеціальний цикл “Машинознавство та основи

виробництва”, який є центральним у підготовціфахівця професійної освіти [1].На перших курсах студенти факультету досить

ґрунтовно вивчають курси вищої математики,інженерної графіки, загальної фізики. Тому прививченні курсу теоретичної механіки з метоюцілеспрямованого впливу на розвиток творчогопотенціалу майбутнього фахівця потрібновстановлювати міжпредметні зв’язки,розширюючи, тим самим, уявлення студентів пронавчальний процес.Наведемо приклад застосування

міжпредметних зв’язків для покращеннязасвоєння студентами курсу “Прикладнамеханіка”. На факультеті на першому і другомукурсах вивчають предмети: інженерна графіка,вища математика, фізика. Потім отримані прививченні цих курсів знання використовують увивченні властивостей матеріалів в курсі“Прикладна механіка”. Набуті навички з основграфічної грамотності [6] і розвинуте просторовемислення стає в нагоді, також при вивченні курсу“Прикладна механіка” розділу “Теорія машин імеханізмів”. Курс “Основи взаємозамінності істандартизація” теж тісно пов’язаний з курсами“Теоретична механіка” та “Прикладна механіка”.У зв’язку із цим необхідним є формування цілісноїкартини світосприйняття у студентів. А основоюякраз і є курс “Теоретична механіка”.Аналіз всього вищесказаного наводить на

думку про те, що потрібно з самого початкунавчання студентів на факультеті цілеспрямовановказувати їм шляхи використання отриманихзнань при вивченні дисциплін, які вивчаються занавчальним планом на старших курсах. Такаорганізація навчально-виховного процесумайбутніх фахівців професійної освіти будесприяти формуванню загальної та спеціальноїкультури стосовно їх фаху і навчить студента вмайбутній його трудовій діяльності знаходити,встановлювати та осмислювати знання з різнихгалузей, утворюючи з них цілісну систему. А цепри роботі з дітьми, іншими людьми дасть змогупрацювати натхненно і творчо на процвітаннянашої великої держави.Організації самостійної роботи приділяється

особлива увага. Існує багато форм самостійноїроботи студентів, а саме:

- підготовка теоретичного матеріалу;- його актуалізація;- підготовка до практичних занять з предмету;- підготовка до контрольних робіт;- виконання домашніх завдань;- підготовка до теоретичних заліків.Але роль самостійної роботи значно






підвищується у зв’язку із переходом Вищої школина навчання за кредитно-модульною системою івходженням в Болонський процес. У поточномунавчальному році за цією системою працюють всікурси, крім п’ятого. Тому теоретична механікавже повністю вивчається за цією системою. Упопередній навчальний рік при вивченні курсу“Теоретична механіка” використовувалась якексперимент модульно-рейтингова система.Технологія кредитно-модульної системи

навчання впроваджується з метою стимулюваннясистематичної самостійної роботи студентів [2].У зв’язку із переходом на цю систему навчаннязначна частина матеріалу винесена на самостійнеопрацювання, тому значно підвищуються вимогидо методичного забезпечення навчальнихдисциплін.На даний час вже є навчальний комплект з

курсу “Теоретична механіка” та аналогічнийоновлений комплект з курсу “Вища математика”,в якій також викладає автор статті разом ізасистентом. Курс “Вища математика” єтеоретичною основою для вивчення предмету“Теоретична механіка”. Технологія кредитно-модульної системи навчання сприяє підвищеннюоб’єктивності оцінки знань, виявлення та розвиткутворчих здібностей студентів, індивідуалізації тадиференціації навчання, впровадженню діловихвідносин викладачів та студентів на рівніспівробітництва та співтворчості, розвитку умайбутніх вчителів освітньої галузі “Технології”,а також у майбутніх інженерів-педагогівініціативності; творчості, активності, самостійності,прагнення до постійного самовдосконалення.Звичайно, що самостійна робота ґрунтується назастосуванні особистісно орієнтованих технологій,основою для яких є активізація пізнавальноїдіяльності студентів [7, 2]. Хоча курс “Теоретичнамеханіка” є початком циклу дисциплін “Основивиробництва” та “Основи машинознавства”, алевін є підґрунтям для вивчення наступних предметівциклу, таких як: основи взаємозамінюваності;деталі машин, гідравліка та теплотехніка, різанняматеріалів, верстати та інструменти, а головне длянаписання курсових проектів з різання матеріалівта деталей машин.Кінець ХХ – початок XXI століття показав,

що прийшов час новітніх технологій, які суттєвовплинули на умови і характер праці, а також вцілому – трудової діяльності, Це найбільшвідчутно в технічних галузях. Сучасна теоріянавчання та виховання все більш звертається долюдини та процесів, що викликаються в неїдіяльністю , спілкуванням та спеціальнимипедагогічними впливами [3, 9].

Висновки. Весь описаний цикл дисциплін,спрямованих на формування цілісної особистостівчителя освітньої галузі “Технології”, інженера-педагога вивчається на факультеті технологій тадизайну Полтавського державного педагогічногоуніверситету імені В.Г. Короленка.Життя сучасної людини неможливе без

технологічних знань в зв’язку із тим, що їївідносини із світом завжди технологічні. Останнімчасом людство стрімко просувається до освоєннявисоко економічних технологій по створеннюнових біологічних та хімічних систем і машинрізного виду та призначення. Розвиток творчихздібностей та ділових якостей при освоєннітехнологічного світу приходить до людини під часцілеспрямованих занять. ВасилюСухомлинському належать “золоті слова” про те,що “...творчості треба вчити”.Вчені стверджують, що при ознайомленні учнів

із світом нових професій, технологій повинні бутитеорія і практика. Учні повинні самі правильнообирати професійну діяльність, в чому великароль належить урокам трудового навчання [9].

1. Гладка Л.П. Між предметні зв’язки якфактор формування педагогічної майстерностівчителя трудового навчання / Педагогічнамайстерність як сучасна технологія розвиткуособистості вчителя: матеріали Всеукраїнськоїнауково-практичної конференції 4 – 6 березня2002 р. – Полтава: ПДПУ, 2002. – С. 85 – 88.

2. Гладка Л.П. Роль сучасних педагогічнихтехнологій в підготовці вчителя освітньоїгалузі “Технології” / Інноваційні технології впрофесійній підготовці вчителя трудовогонавчання проблеми теорії і практики: зб. наук.праць. Вип. 2 / Полтавський держ. пед. ун-тім. В.Г. Короленка. Полтава: ПДПУ, 2007. –С. 252 – 254.

3. Горчинський С.В. Розвиток інтересу догурткових занять з декоративно-прикладногомистецтва / Психолого-педагогічні проблемисільської школи: науковий збірник Уманськогодержавного педагогічного університету іменіПавла Тичини. Вип. XVIII. Умань, 2006. – 190 с.

4. Калязін Ю. Формування понять проенергетичну стратегію України при вивченніоснов технологій / Інноваційні технології впрофесійній підготовці вчителя трудовогонавчання проблеми теорії і практики: зб. наук.праць. Вип. 2 / Полтавський держ. пед. ун-тім. В.Г. Короленка. Плотава: ПДПУ, 2007. –С. 217 – 221.

5. Лихолат О. Наукова організація праці впобуті як предмет вивчення в навчальному





62

курсі “Домознавство” / Інноваційні технологіїу професійній підготовці вчителя трудовогонавчання: проблеми теорії і практики: зб.матеріалів ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (присвячена пам’ятіакадеміка Д.О. Тхоржевського і 30-річчюфакультету технологій та дизайну Полт.держ. пед. ун-ту ім. В.Г. Короленка). 9 – 10жовтня 2008 року. – Полтава: ПДПУ, 2008. –С. 311 – 313.

6. Педагогічна майстерність: підручник /І.А. Зазюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін./ За ред. І.А. Зазюна. – К.: Вища школа, 1997. – 349 с.

7. Положення про модульно-рейтинговусистему навчання. – Полтава: ПДПУ, 2005. –30 с.

8. Програма для 5 – 9 класів загальноосвітніхнавчальних закладів / Трудова підготовка. –2005. – №3. – С. 23 – 34.

9. Хлопов А.М. Роль новітніх технологій упідготовці майбутнього вчителя освітньоїгалузі “Технологія” / Психолого-педагогічні

проблеми сільської школи: науковий збірникУманського державного педагогічногоуніверситету імені Павла Тичини. Вип. XVIII.Умань, 2006. – С. 132 – 136.

10. Хлопов А.М. Роль технічної механіки припідготовці вчителя до викладання освітньоїгалузі “Технології” в школі / Зміст освітньоїгалузі “Технології” та профільне навчання в12-річній школі: матеріали Всеукраїнськоїнауково-практичної конференції 14 – 15жовтня 2004 року. – Полтава: ПДПУ, 2004. –С. 53 – 54.

11. Державний стандарт базової і повноїсередньої освіти. Затверджено Постановою№24 КМУ від 14.01.2004. – 68 с.

12. Титаренко В.П. Підготовка майбутніхвчителів трудового навчання в проектно-технологічній діяльності / Психолого-педагогічні проблеми сільської школи:науковий збірник Уманського державногопедагогічного університету імені ПавлаТичини. Вип. XVIII. Умань, 2006. – 190 с.


Постановка проблеми. Сучасний станшколи і педагогіки, їх стратегічні цілі(впровадження особистісно-орієнтованого

навчання, державних стандартів освіти) висувають напорядок денний проблему розробки та впровадженняв практику школи змісту та методики навчання учнів,орієнтованої на особистість дитини. Актуальним уцьому контексті є формування художньо-графічнихзнань та вмінь учнів старших класів загальноосвітніхнавчальних закладів, котрі відповідали б вимогам доякості підготовки майбутніх фахівців. Окрім того,

вченими визначено, що на переломі столітьзагострилися такі проблеми, як економічна,екологічна, енергетична, інформаційна длявирішення яких, людству вже недостатньонакопичених знань , диференційованих забагаточисельними розділами класичних наук. Цеспричиняє до тенденції інтеграції таміждисциплінарних досліджень, які передбачаютьнаявність фундаментальних знань, що дозволяєна високому рівні підготувати учня до практичноїдіяльності, навчити його розумінню сучасних

Ігор Савенко, старший викладач кафедри професійної освітиПолтавського державного педагогічного університету


ОСОБЛИВОСТІ ВІДБОРУ НАВЧАЛЬНОГОМАТЕРІАЛУ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ

ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ“ОСНОВИ ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ”

У статті досліджується здійснення відбору навчального матеріалу для формуваннязмісту інтегрованого курсу “Основи графічного дизайну”, що відповідає сучасним тенденціямрозвитку суспільства та вимогам щодо підготовки майбутніх фахівців у старших класахзагальноосвітніх навчальних закладах.

Ключові слова: інтеграція, навчальна дисципліна “Основи графічного дизайну”, відбір,експерт.

УДК 061.65

ОСОБЛИВОСТІ ВІДБОРУ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ

“ОСНОВИ ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ”

© І. Савенко, 2009





проблем, сприяє формуванню вмінняадаптовувати знання до нових умов таоволодівати новими знаннями на базі сформованоїцілісної системи знань.Упровадження інтегративних курсів, яке стає

все більш інтенсивним в останні роки, вимагаєґрунтовного дослідження. Це пояснюється першза все виникненням закономірного протиріччя:обсяг навчального навантаження не може бутинадмірним, і разом з тим зростає потік навчальноїінформації, необхідної для засвоєння. Томувиникає потреба в дидактичному обґрунтуванніструктурних елементів змісту освіти навчальнихкурсів, що створюються на основі інтеграції.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Дослідження аспектів інтеграції в навчальномупроцесі проводилось багатьма науковцями,зокрема: сутність інтеграції (C. Архангельський,B. Безрукова, М. Берулава, С. Васильєва, І. Звєрєв,К. Журусова, М. Махмутов), форми і видиінтеграції, шляхи її реалізації (С. Ахапкін,Г. Батуріна, Ю. Дак, В. Загвязинський,В. Ільченко, І. Лернер , В. Розумовський),інтеграційні процеси в професійній освіті(А . Бєля єва , Ю . Ган ін , М . Баранович ,О. Гребенюк, В. Курок, Ю. Тюнніков, І. Яковлев).Вагомий вклад у визначення проблеми інтеграціїнавчальних предметів внесли дослідженняА. Барбариси, Ч. Джеймеа, Л. Уорвіка (Англія),Х. Дизеля (Німеччина), Й. Вальчиди (Польща)А. Беплака, Ч. Кедлера (США) та інших.Питанням інтеграції в трудовому навчанні

присвячені роботи В. Андріяшина, П. Дмитренка,В. Сидоренка, Д. Тхоржевського [1, 4, 5].Науковці визначають, що основою інтеграції є

наявність так званих “інтеграторів” – об’єктівпізнання, навколо яких можуть об’єднуватисяокремі знання. Такими “інтеграторами” буваютьнаукові ідеї, теорії (теорія систем, теоріяінформації), наукові і міжнаукові принципи(мінімізації, інваріантності, простоти), спільніметоди дослідження (математичні, методимоделювання тощо), а також наукові картинисвіту.Метою нашого дослідження є створення

моделі навчального курсу “Основи графічногодизайну” та впровадження розробленогоінтегрованого курсу в реальний процес підготовкимайбутнього дизайнера-графіка.Виклад основного дослідження. Проведені

науковцями дослідження свідчать про те, що наоснові реалізації інтеграційних зв’язків не тількина якісно новому рівні вирішуються питаннянавчання і виховання , оптимальногоконструювання змісту освіти, але також

закладається фундамент для комплексногобачення тими, хто навчається, складних проблемдійсності. Інтегративні курси сприяють видаленнюдругорядного матеріалу, зайвої деталізації іконкретизації, виділення головного, яке працює наосвіченість, на формування світоглядної картинибуття і діяльності людей. Разом з тим, вони маютьвластивість вкладеності (ієрархічності) більшпростих понять в більш загальні, що дозволяє їхдосить легко добувати. Наприклад, від базовихкурсів при профільному навчанні до профільнихчи курсів за вибором (поглиблення, задоволенняіндивідуальних пізнавальних потреб). Ось чомуінтеграційні зв’язки і тенденції слід вважативажливою умовою і результатом комплексногопідходу до навчання і виховання. До того жукрупнення предметів, як це переконливо показалидеякі дослідники, значно сприяє підвищеннюінтенсивності процесу навчання. Запровадженняінтегрованих курсів відкриває можливостіоволодіння узагальненими, сукупними знаннями,спроможними звільнити учнів від однобічногорозвитку і прискорити розширення їхньогосвітовідчуття , що поліпшить умови дляповноцінного формування кожної особистості.Аналіз літературних джерел показав, що

інтеграція відбувається переважно наприкладному рівні. У цьому випадку інтеграціяяк педагогічна категорія являє собоюцілеспрямоване об’єднання , синтез певнихнавчальних дисциплін у самостійні педагогічнісистеми цільового призначення, спрямовані назабезпечення цілісності знань і умінь учнів і, далі– розвиток особистості.Процес інтеграції потребує суттєвої переробки

структури і змісту тих навчальних предметів, щоувійдуть до складу нової інтегрованої дисципліни,посилення в них спільних ідей і теоретичнихконцепцій. Це можливо при дотриманні певнихдидактичних умов інтеграції, які визначаютьреальні можливості забезпечення синтезунаукових знань при об’єднанні навчальнихпредметів.Слід зазначити, що і зміст предметів, які

підлягають інтеграції, повинен перебувати наоднаковому інформаційному рівні.Відомий дослідник у цій галузі наукового

знання В. Сидоренко [5] визначив здатність тих,хто навчається, до сприйняття синтезованих знаньяк психологічну умову інтеграції.При створенні інтегрованих навчальних

дисциплін використовують три варіанти інтеграції:1) практично повне злиття навчального

матеріалу інтегрованих предметів у єдиномукурсі;







2) об’єднання більшої частини матеріалуінтегрованих предметів з виділенням специфічнихрозділів;

3) побудова нового навчального предмету завтономних блоків.При створенні навчальної дисципліни “Основи

графічного дизайну” насамперед булипроаналізовані ті відомості з наук про художньо-графічну діяльність, що відображені у шкільнихпредметах: образотворче мистецтво; мистецтво,художня культура, основи інформатики, трудовенавчання, всесвітня історія, історія України,математика, фізика, етика, які ми визначилибазовими згідно розробленої структури дизайн-графіки. Аналіз цих матеріалів показав, що вонизадовольняють дидактичні умови інтеграції, тобтона їхній основі цілком можна створити інтегрованунавчальну дисципліну на основі синхроністичноговивчення і узгодження навчального матеріалу тавиходячи із принципу міжпредметних зв’язків длястворення інтегрованої навчальної дисципліни.Враховуючи те, що до складу “Основ

графічного дизайну” входитимуть матеріалирізних галузей науки про створення візуальнихоб’єктів, які мають загальну мету, спільні поняттяі терміни, оптимальною формою інтеграції будевертикальна інтеграція, що становитиме основузмісту експериментального курсу.Наступним етапом педагогічного

проектування інтегрованого курсу “Основиграфічного дизайну” є відбір навчальногоматеріалу що відповідав би рівню розвитку науки,техніки та культури; віковим особливостям тапізнавальним можливостям осіб, які навчаються;головним ідеям і структурним поняттям науки,що є базовою для відповідного курсу (предмету);тісним міжпредметним та внутрішньопредметнимзв’язкам; можливостям ознайомлення зметодами науки; розвитку творчого мислення;забезпеченню зв’язку теорії з практикою.Навчальний матеріал курсу “Основи

графічного дизайну” разом із відображенням вньому в найсучаснішому і найкращомусистематизованому вигляді наукового знання продизайн повинен бути доцільним з точки зоруподальшої професійної діяльності майбутньогодизайнера-графіка, а також бути доступним зточки зору можливостей його засвоєння. Зміст“Основ графічного дизайну” повинен сприятиреалізації триєдиного процесу творенняособистості: засвоєння соціального досвіду,виховання та розвиток.Відбір навчального матеріалу для формування

змісту курсу “Основи графічного дизайну”,безумовно, підпорядковуватиметься певним

принципам і критеріям. Згідно загальноприйнятоїдумки педагогів, до програми навчальногопредмету необхідно обирати факти, провідні ідеї,закони, теорії, які лежать в основі науки, що єбазою для навчальної дисципліни, тобто єджерелом змісту. Причому слід включати тількибеззаперечний, обґрунтований в науці матеріал зурахуванням принципу історизму, згідно якогоознайомлення з історією виникнення і розвиткупевних наукових теорій, законів тощо допомагаєкращому розумінню цих положень.При використанні загальної схеми процесу

формування змісту навчального предмету,навчальний матеріал для інтегрованого курсу“Основи графічного дизайну” був відібраний зурахуванням загальнометодичних та специфічнихумов відбору навчального матеріалу, а такожпедагогічних умов предметно-дидактичноїпідготовки майбутніх фахівців в галузі графічногодизайну до створення візуальних носіїв інформації.Таким чином, визначаються наступні загальні

принципи відбору навчального матеріалу дляформування програми навчальної дисципліни:врахування соціального досвіду; науковість;системність – врахування логіки системи знань ізакономірностей розвитку наукових понять; принциппосильності – врахування рівня підготовки учнів;єдність навчання і виховання, з метою формуванняі розвитку особистості учня історизм; принципфункціональної повноти компонентів курсу; принципврахування моделі спеціаліста.Спроби класифікувати принципи та критерії

відбору матеріалів для навчальної дисципліниробилися багатьма науковцями. Однак, аналізлітератури з науково-педагогічних проблемформування змісту показав, що цей процес маєрізні проективні рівні (етапи): І етап –загальнотеоретичного уявлення; II етап –визначення цілей навчального предмету, ІІІ етап– визначення змісту навчального предмету іоптимізації навчального матеріалу. Кожнийпроективний рівень передбачає наявністьспецифічних критеріїв. При цьому критерій більшвисокого рівня (більш загальний) виступає у роліорієнтира (принципу) для вироблення критеріїв нанаступних рівнях (етапах).Особливістю відбору матеріалу для

створюваного курсу “Основи графічногодизайну” є те, що виховання будь-якого видукультури людини потребує, перш за все, широкийспектр застосування знань у практичнійдіяльності [3].Підсумовуючи сказане, можна виокремити

такі групи принципів, на які будемо спиратися привідборі матеріалу для навчального курсу:







1) загальнодидактичні: науковості і історизму;функціональної повноти компонентів курсу;

2) загальнометодичні: формування всебічнорозвиненої особистості;системності; єдності навчання і виховання;3) спеціальні (специфічні для підготовки дизайн-

графіків): фундаментальності в галузевомурозумінні; врахування моделі предметно-дидактичної підготовки майбутніх фахівців в галузідизайну до створення візуальних об’єктів.Відбір матеріалу для дисципліни “Основи

графічного дизайну” проводився у наступні етапи:1) формалізація поняття “графічне дизайнерське

мистецтво”, визначення його основної мети;2) проведення опитування з метою визначення

ставлення до виховання дизайнерської культурита доцільності введення подібного курсу взагальноосвітніх школах;

3) вивчення думки вчителів загальноосвітніхшкіл про характер , зміст і спрямованістьдисципліни;

4) аналіз власного досвіду викладання курсівдизайнерської спрямованості при підготовцівчителів трудового навчання;

5) розробка компетенцій старшокласників вгалузі художньо-графічної діяльності;

6) аналіз літератури як спеціальної фахової, щовикористовується для підготовки фахівців у галузіпроектування, так і методичної літератури дляпідготовки майбутніх дизайнерів.На підставі формалізації поняття “графічне

дизайнерське мистецтво” і його педагогічногорозуміння була визначена мета курсу – підготовкамайбутнього дизайнера-графіка до створеннявізуальних об’єктів, отже, зміст навчальногокурсу повинен сприяти формуванню усіхкомпонентів дизайн-проектування у галузі графіки.Згідно визначеного змісту компонентів, до

складу навчальних матеріалів курсу входитимутьматеріали, що будуть розкривати взаємозв’язокприроди і людини, базові відомості з наук ідисциплін, пов’язаних з дизайн проектуванням;формуватимуть цінності і мотиви у поведінці щодоздійснення свідомого вибору об’єктівпроектування, способів їхнього виготовлення взалежності від особливостей і призначення носіяінформації; сприятимуть набуттю досвідутворчості в процесі проектування і виготовлення.Вирішальну роль у відборі навчальних

матеріалів для створюваного курсу відіграв аналізлітературних джерел, який і дозволив відібранийматеріал згрупувати за змістом в окремі теми. Урезультаті цієї роботи був відібраний певнийматеріал, який склав підґрунтя теоретичноїчастини “Основ графічного дизайну”.

У межах відібраного матеріалу, можливо, невсі відомості є важливими для розв’язання завданьнавчального курсу, який формується. Для більшоїоб’єктивності у відборі матеріалу ми використалиметод експертної оцінки значущості окремихвідомостей. Цей метод широко і успішновикористовувався в дослідженнях A. Верхоли, Б.Гершунського при розробці певних навчальнихкурсів.Методом передбачається залучення

експертів, які умовно поділяються на “внутрішніх”та “зовнішніх”. У дослідженні А. Верхоли до“внутрішніх” експертів відносили викладачівспоріднених предметів (курсів) у середині одноговищого навчального закладу, а до “зовнішніх” –фахівців-практиків, інженерів-конструкторівпевних виробництв.У нашому випадку “внутрішніми” експертами

були вчителі споріднених предметів в серединіодного загальноосвітнього навчального закладу,а “зовнішніми” – дизайнери-практики та інженерів-конструкторів певних виробництв.Рівень компетентності експерта оцінювався

відповідним числовим коефіцієнтом. Орієнтовнозначення компетентності експерта за окремимипоказниками визначались наступними числовимикоефіцієнтами: стаж роботи в галузі проблеми, щообговорюється: до 5 років – 0,4; до 10 років – 0,7;більше 10 років – 0,8; наявність кваліфікації:вчитель-методист, вчитель вищої категорії – 0,8;вчитель І категорії, вчитель ІІ категорії, спеціаліст– 0,6; обґрунтування думки з проблеми, щообговорюється: на підставі педагогічного досвіду– 0,6; інтуїтивно – 0,2 [2]. У результаті складаннячислових коефіцієнтів за кожним показникомвиходив сумарний бал А, що характеризувавексперта. Аналіз рівнів компетентності експертівдовів, що експерти є достатньо кваліфікованими ірезультати ранжування є достовірними.У результаті проведеного експертного аналізу

відібраного матеріалу були сформовані окремітеми, що склали основу навчального курсу“Основи графічного дизайну”: вступне заняття;історія розвитку графічного дизайну; основикомпозиції; основи кольорографічноговідображення інформації; знакові системи уграфічному дизайні; візуальні комунікації і поняттяфірмового стилю; графічний дизайн і реклама;графічний дизайн і упаковка; основи виробничоїграфіки; графічний дизайн та сучасні комп’ютернітехнології.Висновки. Таким чином, нами був здійснений

відбір навчального матеріалу для формуваннязмісту інтегрованого курсу “Основи графічногодизайну”, що відповідає сучасним тенденціям






66

розвитку суспільства та вимогам щодо підготовкимайбутніх фахівців в старших класахзагальноосвітніх навчальних закладах.Запропонований підхід стосовно відборунавчального матеріалу в структуру змістуінтегрованого курсу “Основи графічного дизайну”є перспективним, адже інтегровані знання з основнаук відображають перспективні узагальненіпоняття про сучасні технологічні процеси та їхприродничо-наукові основи у рамках предмету щовивчається.

1. Андріяшин В.І. Удосконалення підготовкивчителя загальнотехнічних дисциплін /Андріяшин В.І., Антонів П.М., Вихрущ А.П.;під. ред. Д.О. Тхоржевського – К.: КДПІ, 1992.– 72 с.

2. Герщунский Б.С. Прогностическиеметоды в педагогике / Б.С. Герщунский. – К.:Высшая школа, 1974. – 208 с.

3. Дидактика средней школы: некоторые

проблемы современной дидактики. / [учеб.пособие для слушателей ФГОС] ; под ред.М.Н. Скатки на. – [2-е изд., перераб. и доп.].– М.: Просвещение, 1982. – 319 с.

4. Дмитренко П .В. Дидактичні умовиформування графічних знань і вмінь в учнів IV– VIII класів загальноосвітньої школи: /наматеріалах трудового навчання і креслення/:автореф. дис. на здобуття наук. степенюканд. пед. наук: 13.00.01 “Загальна педагогіката історія педагогіки” / П.В. Дмитренко. – К.,1986. – 25 с.

5. Сидоренко В.К. Інтеграція трудовогонавчання і креслення як засіб розвитку технічнихздібностей школярів (дидактичний аспект): дис....доктора пед. наук: 13.00.02 / СидоренкоВіктор Костянтинович. – К., 1995. – 376 с.

6. Secondary education in Europe: problemsand prospects. CE publishing. Strasbourg, 1997.

7. Coolahan J. Competencies and knowledge.Materials CE. CDCC, 1996.


Постановка проблеми. У сучаснихумовах розвивається новий підхід допідвищення кваліфікації учителя. Деякі

фахівці в цьому зв’язку говорять про змінуосвітньої парадигми з когнітивно-орієнтованої наособистісно-орієнтовану, що потребує від учителяфасилітаційних функцій і, відповідно, здатностібути суб’єктом професійної діяльності,самореалізуватися в ній, розвивати професійнозначимі властивості. Тому підвищення кваліфікаціїпедагога можна тлумачити як факторособистісного і професійного зростання і, зокрема,

як засіб переборення професійно обумовленихкриз.За останні десять років навчання із

застуванням інформаційних та комунікаційнихтехнологій стало звичними для більшості вищихта загальноосвітніх навчальних закладів усьогосвіту. Актуальним також є використаннямультимедійних засобів при викладанні мов,оскільки політика освітніх систем у галузівивчення мов спрямовується не тільки на те, щобмолодь вивчала якомога більше мов, а й нарозвиток тих вмінь , що дозволяють бути

Роман Павлюк, асистент кафедри філологічних дисциплінПолтавського державного педагогічного університету


ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ПІДГОТОВЦІМАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ

У статті розглядаються можливості використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в професійно-педагогічній підготовці майбутніх учителівіноземних мов. Проаналізовані можливості комп’ютерного навчання з використанняммультимедійних технологій і позначена їх перевага перед традиційними методами.

Ключові слова: професійно-педагогічна підготовка, інформаційно-комунікаційнітехнології, комп’ютерне навчання, мультимедійні технології, майбутній учитель іноземнихмов.

УДК 81’243

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ

© Р. Павлюк, 2009





мобільними, поінформованими, де мова виступаєзасобом донесення інформації, перш за все черезмультимедійні канали [2].Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Серед українських та зарубіжних дослідників, хтоторкається питання застосування інформаційно-комунікаційних технологій при навчанні, вартовиокремити таких: В.Ю Биков, Ю.О . Жук,М.І. Жалдак, Р.С. Гуревич, В.Ф. Шолохович,В.Г. Афанас’єв, Ю.М. Батурін, Д. Белл, Н. Вінер,Л .М. Землянова, М.М. Мазур, А.Д. Урсул,Р.О. Бріен, П. Росс (Р. Ross), А. Девід (А. David)та ін. Однак питання застосування сучаснихзасобів мультимедіа при вивченні мовнедостатньо представлено у науковихпедагогічних матеріалах.Виклад основного матеріалу. Разом з тим,

однією з найважливіших особливостей розвиткусучасного суспільства є накопичення івикористання великої кількості інформації – новихзнань у різних сферах життєдіяльності людини.Інформація стає головним ресурсом розвиткусуспільства, оскільки сприяє не тількипереведенню економіки на наукомісткі,ресурсозберігаючі технології виробництва тастворення умов наукової організації управлінняусіма суспільними процесами, але і формуванняшироких можливостей для творчої самореалізаціїкожної окремої людини. Не випадковим є те, що зкінця ХХ століття почали говорити про сучаснесуспільство як про інформаційне.На думку вчених інформаційність суспільства

визначає два основних процеси: 1) інтенсивнихтехнічних прогрес – широке впровадженнякомп’ютерних технологій у всі сфери життєдіяльностілюдини та 2) потужний потік інформації – стрімкийріст об’єму нових знань [1, 88].Значний вплив на інформатизацію навчального

процесу справляє удосконалення та розвитокметодичних систем навчання іноземних мов, зарахунок включення до засобів навчання новогопокоління – комп’ютерних електронних словників,довідників, тезаурусів і та ін., які надаютьможливість значно підвищити продуктивністьпраці при перекладі текстів з однієї мови на іншу,вивчення правильної вимови іноземних слів,написанні творів.У процесі вирішення цих проблем вчителі

змушені шукати нові ефективні методи та форминавчання ІМ. У пошуках ефективних шляхівформування та вироблення стратегії мовної освітипедагогічна наука звертається до різних джерелта залучає сучасні інноваційні засоби, яківключають в себе засоби інформаційнихтехнологій.

Використання засобів ІКТ в навчанні даєможливість вивчати на якісно новому рівні нетільки навчальні дисципліни природничо-науковогоциклу, але і гуманітарні. Для студентів мовнихспеціальностей лінгвістичних вишів комп’ютерстає , насамперед , засобом навчально-пізнавальної та науково-дослідної діяльності,ефективним інструментом інтенсифікації процесунавчання, що дозволяє вирішувати не тількистандартні задачі, але і задачі, що вимагаютьтворчого підходу.На сучасному етапі інформатизації освіти

спостерігається прогрес у появі частинно-методичних підходів до методів навчання зметою вдосконалення загальнодидактичнихметодів викладання окремих навчальнихдисциплін, у тому числі іноземних мов. Сьогоднізначна увага приділяється таким методамнавчання, які здійснюються із застосуваннямнавчальних комп’ютерних програм, які реалізуютьдіяльнісний підхід до навчання. Засобамиреалізації зазначеного підходу слугуютькомплекси програмно-апаратних засобів(комп’ютер, мультимедійний проектор тасенсорна дошка), які забезпечують можливістьорганізації навчально-пізнавальної діяльностішляхом інтерактивного навчання.Отже, розвиток засобів навчання спричинює і

розвиток нових методів навчання, відродженнятих методів, які не могли бути реалізовані беззастосування комп’ютеризованих засобівнавчання. До таких методів, яким дали новежиття засоби навчання нового покоління, можнавіднести методи “інтерактивного навчання”, якіє суттєвою відмінністю від методів навчання, якізазвичай застосовуються за класно-урочноїорганізаційної форми навчання; є оперативна змінатемпу подання навчального матеріалу; формиподання; модифікації його змісту тощо взалежності від результатів навчання. Можливістьздійснення оперативного моніторингу навчаннякожного учня і класу в цілому, яку не можнареалізувати без застосування системикомп’ютеризованих засобів навчання, забезпечуєстирання відмінностей між індивідуальнимнавчанням і навчання у складі групи, тобто єдодатковим чинником забезпечення гуманізаціїосвіти.Інтерактивність передбачає, перш за все,

діалог, у ході якого здійснюється взаємодія учняй учителя, можливо, опосередкована черезпрограмно-апаратні засоби (комп’ютер)взаємодія учня і автора (авторів) навчальноїкомп’ютерної програми. Іншою визначальноюхарактеристикою інтерактивності процесу





68

навчання є забезпечення можливості коригуваннязмісту діяльності, або її результатів, як наслідоканалізу діалогу з учнем.Інтерактивне навчання – це такий вид

навчально-пізнавальної діяльності, якийреалізується у формі діалогу, з неперервнимкоригуванням змісту навчання за результатамианалізу діяльності суб’єкту навчання.За умов застосування інтерактивних методів

навчання навчальний процес організується так, щопрактично всі учні заохочені до процесу пізнання,мають можливість розуміти, про що йдетьсямова, здійснювати рефлексію власної навчально-пізнавальної діяльності через оперативневизначення її результатів.Інтерактивні методи навчання можуть бути

реалізовані без використання сучасних засобівнавчання, наприклад, у формі евристичної бесіди,фронтального або демонстраційногоексперименту, спостереження за явищем природиз їх безпосереднім обговоренням, фронтальногорозв’язування навчальних задач тощо, але їхефективне застосування вимагає від учителядуже високого рівня професійної майстерності інадто складне для впровадження занаповнюваності навчальних груп (класів),прийнятної на сьогодні для більшостізагальноосвітніх навчальних закладів.Додатковими цілями навчання і виховання, які

можуть досягатись із використаннямінтерактивних методів навчання і відповіднихзасобів навчання , можуть бути: розвитоккомунікативних умінь і навичок, умінняналагоджувати емоційний контакт між учнями,працювати в команді, прислухатися до думкисвого товариша; знімати нервове навантаженняшколярів, давати можливість змінювати формиїх діяльності, переключати увагу на вузловіпитання теми. Школи нового типу є осередкомдля розкриття творчих можливостей учнів,задоволення їх особистих та суспільних інтересів.Досягнення цієї мети можливе, якщозастосовувати методи, які стимулюютьконструктивно-критичне мислення, активніметоди та технології навчання.Останнім часом широке розповсюдження

одержали “інтерактивні мультимедіа системи”, якіє програмно-методичними комплексами, якізберігають і відтворюють: тексти, звук, статичнізображення, анімаційні зображення, відеофрагменти, відповідні засоби відтворення; даютьможливість користувачеві (вчителю, учню) вестифактичний діалог (псевдодіалог, діалог, якийімітується програмним засобом) з програмою задопомогою комп’ютера і мультимедійних

апаратних засобів – мультимедійного проектораі сенсорної (інтерактивної) дошки.Оснащення шкіл найсучаснішою технікою є

позитивним фактором, але й одночасно“висвічує” певні недоліки підготовки вчителя іуправлінського персоналу системи освіти.Оснащення навчального закладу найсучаснішимнавчальним обладнанням не означаєавтоматичного створення сучасного навчальногосередовища. Парадоксальним є навіть зниженняякості навчання , яке може спостерігатисьвнаслідок неправильного застосування сучаснихзасобів навчання, перевищення їх ролі в управліннінавчально-виховним процесом.Суттєвою відмінністю інтерактивного

навчання від методів навчання, які традиційнозастосовуються за класно-урочної організаційноїформи навчання, є:

- оперативна зміна темпу подання навчальногоматеріалу;

- форми його подання;- модифікації змісту навчання;- в залежності від проміжних результатів

навчання.На думку багатьох авторів, методика

використання комп’ютерів у навчанні ІМ єперспективним напрямком [5; 4; 6]. Традиційніформи контролю навчальної діяльності – письмоваконтрольна робота, усне опитування, диктант, твір,переказ та іспит – недостатньо об’єктивні, точніта оперативні. Комп’ютеризоване навчання ІМдозволяє контролювати навчальну діяльністьстудента з високою точністю і об’єктивністю,здійснюючи постійний зворотний зв’язок.Нові мультимедійні засоби, в яких

використовується аудіовізуальний формат,надають такі можливості, яких традиційніпідручники надати не можуть. Наявність такихзасобів дає викладачам можливість плануватитакі види діяльності, які вносять елементзацікавленості в навчальний процес. Вонидозволяють створити активне керованекомунікативне середовище, у якому здійснюєтьсянавчання. Взаємодія студента з комп’ютером,таким чином, із простого обміну інформацією абовиконання команд перетворюється набагатогранну діяльність у цьому середовищі,завдяки чому перед студентом відкриваютьсядійсно необмежені можливості [6].Комп’ютеризоване навчання іноземних мов

(КНІМ) має цілий ряд переваг [3]:- варіативність застосування на різних етапах

навчання;- можливість застосування на будь-якому етапі

роботи на практичному занятті;







- навчальний матеріал краще сприймається ілегше запам’ятовується студентами;

- економне використання навчального часу;- індивідуалізація навчання, визначення глибини

і послідовності засвоєння, темпу роботи;- реєстрація даних про студента;- збір та обробка статистичних даних про

індивідуальну навчальну діяльність студентів;- скорочення видів роботи, що викликають

втомлюваність студента;- використання різних аудіовізуальних засобів

навчання (графіки, звуку) для збагачення імотивації навчання, наочного та динамічногоподання матеріалу;

- розгалуження послідовності навчання наоснові аналізу помилок студента;

- адаптація існуючих навчальних матеріалів докомп’ютеризованих умов навчання;

- створення комфортного середовищанавчання;

- впровадження експериментальних досліджень;- активізація навчальної діяльності студента;- інтенсифікація навчання та підвищення рівня

мотивації;- формування самооцінки студентів та

створення умов для самостійної роботи.Усі перелічені переваги комп’ютерної форми

навчання допомагають вирішити основнезавдання мовної освіти – формування у студентівмовної компетенції.Однак варто мати на увазі, що необґрунтоване

використання засобів КНІМ у навчальномупроцесі може виявитися не лише неефективним,а навіть шкідливим і згубним. Досить важливозрозуміти, що використання комп’ютерів має певнінедоліки [7, 30]:

- комп’ютери не забезпечують певнихважливих рис реальної комунікації;

- деяким студентам важко призвичаїтися донезалежної (від викладача) праці;

- комп’ютери не дають відчуття співпраці, яку випадку роботи з викладачем;

- недисципліновані студенти мають труднощіпід час роботи з комп’ютерами;

- деякі студенти/викладачі не сприймаютьвідходу від традиційних методів навчання;

- комп’ютери – це машини, що потребуютьтехнічного обслуговування і можуть перестатифункціонувати в будь-який момент;

- читання тексту з екрану більше втомлює, ніжчитання друкованого тексту.Сучасні АНК ІМ можуть широко

використовуватися для ознайомлення студентівз новим мовним матеріалом, новими зразками,на етапі тренування та застосування знань,навичок і вмінь.Висновки. Отже, комп’ютерне навчання

іноземних мов з використанням мультимедійнихпрограм значно розширює та урізноманітнюєпрограму вивчення іноземних мов у виші, надаєдоступ до різноманітних автентичних матеріалів(комп’ютерне подання мовного матеріалу наоснові художньої літератури, статей, матеріалівінформаційних сайтів; робота зі словником, ін.),спонукає студентів до вивчення іноземних мов,розширює мотивацію студентів до навчання,надаючи їм можливість працювати над мовою узручному для них темпі, сприяючи, таким чином,індивідуалізації навчання та ефективномуоволодінню іноземною мовою.

1. Грехнев В.С. Информационное обществои образование // В.С. Грехнев / ВестникМосковского университета . – Серия 7.Философия. – №6. – 2006. – С. 88 – 106.

2. Інформаційні технології і засобинавчання: електронне наукове фахове видання[Електронний ресурс] / Гол. ред.: В.Ю. Биков;Ін-т інформ. технологій і засобів навчанняАПН України, Ун-т менеджменту освіти АПНУкраїни. – 2008. – №3(7). – Режим доступуhttp://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em7/emg.html. – Заголовок з екрана.

3. Кужель О.М., Коваль Т.І. Використанняперсонального комп’ютера у вивченнііноземних мов // Нові інформаційні технологіїнавчання в навчальних закладах України:науково-методичний збірник: – Вип. 8:Педагогіка / Редкол.: І.І. Мархель (гол. ред.) таін. – Одеса: Друк, 2001. – 242 с.

4. Нилов О. Английский без репетитора //Компьютерное обозрение. – 1997. – № 27 –С. 35 – 38.

5. Основи методики створення тазастосування комп’ютерних програм у навчаннііноземних мов [П.Г. Аскоянц, Г.С. Чекаль,П. І. Сердюков]. – К.: КДПІІМ. – 108 с.

6. Сердюков П.І. Технологія розробкикомп’ютерних програм з іноземних мов. – К.:Ленвіт, 2006. – 111 с.

7. Gavalis B. Computers and the EFL Class:Their Advantages and Possible Outcome.English Teaching Forum, Vol. 35, № 4, 1998. –64 c.





http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em7/



70

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Останнім часом відбуваються суттєві

зміни в усіх сферах життя сучасного суспільства.Вони зумовлені такими факторами як, інтеграціяУкраїни в світове економічне співтовариство тавведення Болонської системи навчання. Саме цічинники зумовлюють зміну традиційних підходівдо процесу навчання. Процес навчання не повиненбути процесом передачі знань від викладача достудента. Знання мають бути отримані в процесіактивної особисто-значущої діяльності студента.Так, з позицій підвищення якості підготовкифахівців різної професійної орієнтації,активізуються процеси отримання і засвоєннязнань студентами під час самостійної роботи.Самостійна робота – одна з організаційних

форм навчання, яка регламентується робочимнавчальним планом. Зміст самостійної роботивизначається в робочій програмі кожноїдисципліни. Навчальний матеріал, передбаченийдля самостійного опрацювання, підлягаєпідсумковому контролю нарівні з матеріалом, якийопрацьовується під час навчальних занять. Метасамостійної роботи студентів двоєдина:формування самостійності як риси особистості йзасвоєння знань, умінь, навичок [4, 101 – 112]. Як фактор освоєння спецiальностi самостiйна

робота може бути представлена з рiзних бокiв, асаме:

1. Самостiйна робота як засiб педагогічноїдiяльностi, що використовується педагогами зметою перебудови психологiчних механiзмiв тих,кого навчають, їхнього досвiдy, внутрiшньогоcвiтy, що повинен бути результатом навчання.

2. Самостiйна робота як навчальна дiяльніcть,що припускає певнi процедури, якi виконуютьстуденти в процесi навчально-пiзнавальної,навчально-практичної й навчaльно-професiйноїдiяльностi.

3. Самостiйна робота як вид студентськоїпродукцiї.

4. Самостiйна робота як умова навчаннястудентiв у вищому навчальному закладі, щоприпускає самостiйне засвоєння змicту навчанняз дисципліни.

5. Самостiйна робота як форма організаціїнавчання.

6. Самостіна робота як провідний виддіяльності в процесі дослідницької роботистудентів.

7. Самостiйна робота як високий piвeньпiдготовленостi студентiв, виступає метою йрезультaтoм їхнього навчання й виховання.Як обов’язкова складова навчальної діяльності

студентів самостійна робота виконує різні функції,серед яких важливе місце займають навчальна,яка полягає в опрацюванні першоджерел, щосприяє більш глибокому осмисленню ужезасвоєної суми знань, розширення меж світогляду;коригуюча, що передбачає осмислення новітніхтеорій, концепцій, категорій, підходів до вивченнясутності відомих понять, напрямів розвитку науки;стимулююча, сутність якої полягає у такійорганізації самостійної роботи, коли студентотримує задоволення від результатів пізнавальноїдіяльності; керуюча функцiя проявляється утекстовому видiленнi основних пропозицiйнавчального матеріалу, у наявностi структурно-логiчних схем, що виявляють взаємозв’язокнавчальних матеріалів в узагальнюючихвисновках; виховна, спрямована на формуваннятаких якостей, як воля, цілеспрямованість,відповідальність, дисциплінованість; розвиваюча,спрямована на розвиток самостійності, творчості,дослідницьких умінь особистості.Самостійна робота може здійснюватись

різними шляхами. При здiйсненнi будь-якихiнформацiйних процесiв (пошуки iнформацiї, їїзберiганнi, переробцi, поширеннi) студенти мають

Аліна Марченко, асистент кафедри технологій та інтелектуальної власностіПолтавського державного педагогічного університету


ВИКОРИСТАННЯ НАВЧАЛЬНИХ КОМП’ЮТЕРНИХПРОГРАМ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Стаття досліджує особливості використання комп’ютерних програм для самостійноїроботи студентів, які дозволять студентові оцінити самостійно набуті знання таполегшити процес їх отримання та засвоєння.

Ключові слова: самостійна робота, комп’ютерна програма, тест.

УДК 004.42

© А. Марченко, 2009

ВИКОРИСТАННЯ НАВЧАЛЬНИХ КОМП’ЮТЕРНИХ ПРОГРАМДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ





справу з науковими документами-довiдниками,статтями, iнструкцiями, методичними вказiвками,навчальними посiбниками й т.д ., постiйновикористовуючи їх як джерела iнформацiї. Студентодержує суб’єктивне знання, вiдбираючи,аналiзуючи, синтезуючи, класифiкуючи увiдповiдності до своїx iндивiдуальних потреб(завдань) iнформацiю, що є в пiдручниках йнавчально-методичних матеріалах. Органiзацiясамостiйної роботи в контексті iнформацiйноїдiяльностi – створення бiблiографiчного списку,анотацiї, реферату, огляду, таблицi, аналiтичноїдовiдки, дiаграми, рецензiї й т.д. Все це дозволяєстудентовi не тiльки пройти весь шлях вирiшеннятворчого завдання – вiд моменту зародженнятворчого задуму до його втiлення в матepiaльнoмупродуктi, але й багаторазово вiдтворити творчийпроцес, обробляючи необхiднi вмiння в умовах,що змiнюються. В остаточному пiдсумку цеповинно призвести до розвитку здатностi швидкой точно спрогнозувати, спланувати й скорегуватипiзнавальнi дiї на будь-якому етапi iнформацiйнихпроцесів [3, 54 – 59].Помiтно, що активна переробка iнформацiї

необхiдна (i можлива) у змicтi практично будь-якого навчального предмета. Це означає, щосамостiйна науково-iнформацiйна дiяльнiстьорганiчно “вбудовується” у навчальний процес набудь-якому етапi й при будь-якiй формi органiзацiї(лекцiї, ceмiнapcькoму й практичному заняттi,позааудиторнiй роботi).Розумовий розвиток студента, його

затребуванicть, як нiколи, залежать вiд умiннявиявити iнiцiативу, вирiшити нестандартнезавдання , вiд здатностi до планування йаналiзування результaтiв своїх самостiйних дiй.Змiнюється роль викладача в органiзацiї

самостiйної роботи студентiв. Iз традицiйної-контролюючої функцiї акцент у його дiяльностiпереноситься на функцiю керування зовнiшнiмифакторами: формування установок, визначенняхарактеру iнформацiйного середовища,включення самостiйного завдання в структурузаняття (лекцiйної, ceмiнapcької, самостiйної,контрольної роботи й т.д.), вибiр методiв роботивiдповiдно до намiчених цiлей i т.п. Управляючизовнiшнiми факторами, викладач створює умовидля розвитку внутрiшньої самодiяльностi –цiльових i вольових установок, проясненняцiнностей. У мipy розвитку готовності досамостiйної роботи (розвитку мотивацiї) функцiяконторолю з боку викладача замiняється рiзнимиформами самоконтролю . Вiд первинногобезпосереднього керiвництва викладача через“керiвництво” опосередковане студент переходить

до самоврядування власною діяльністю. Длярозвитку в студентiв мотивацiї до самостiйноїроботи потрiбнi сучасна, науково обгрунтовананавчальна й методична допомога як засiб, задопомогою якого студент може вибудуватиiндивiдуальну траекторiю до самонавчання впроцесi самостiйної дiяльностi. Тiльки володiючиподiбною iнформацiєю, студент одержуєможливicть cвiдoмо й цiлеспрямовано вiдiбратидоступнi засоби, “вибудувати” ix у тiйпослiдовностi, що буде сприяти найбiльшефективному виконанню завдання.Ефективність самостійної роботи студента

суттєво залежить і від організації контролю за їївиконанням з боку педагога. Тому удосконаленняметодів самостійної роботи та контролю за неюстає актуальною роботою викладача в сучаснійвищій школі.Саме тому широкого застосування у навчанні

набувають глобальні комп’ютерні мережі, зокремаІнтернет, які дозволяють миттєво отримуватиінформацію майже з будь-яких куточків світу.Доступ до засобів зв’язку спростився і полегшивсятакою мірою, що зараз опанування засобамителекомунікацій стає складовою загальної ерудиціїта належного рівня підготовки студента вищогонавчального закладу [1, 43 – 51].Крім вищезазначеного, з цією метою були

розроблені спеціальні навчальні комп’ютерніпрограми. З’явилися технології, завдяки якимможливості комп’ютера перейшли на якісно новийрівень. Але звертаючись до історії питання, можнапобачити, що застосування комп’ютернихпрограм в навчальному процесі започаткувалосяще в 60-х роках XX століття. В 70-х роках цієюпроблемою зацікавилися у більшості країн світу.Вже у 1990-х роках на ринку з’явилися навчальнікомп’ютерні програми [5, 35 – 37].Комп’ютерна програма має низку переваг у

порівнянні зі звичайними методами перевіркипідготовки студентів до занять, а також поточнимиі підсумковими перевірками їх знань.До них відносяться:1. Комп’ютерна програма підвищує активність

роботи студента, збуджує інтерес до навчання.2. Індивідуальна робота з комп’ютером сприяє

розвитку самостійності.3. Спілкування з комп’ютером привчає до

точності, акуратності, послідовності дій.4. Робота з комп’ютерною програмою сприяє

розвитку здатності до аналізу й узагальнення.5. Комп’ютерна програма полегшує засвоєння

абстракцій, дозволяє представити їх конкретними.Існує 3 основних види комп’ютерних

навчальних програм:





72

1. Програми, присвячені вивченю тих чи іншихрозділів теми.

2. Програми, спрямовані на виконанняпрактичних завдань.

3. Контролюючі програми.В сучасних умовах організації навчального

процесу, коли 30 – 40% навчального часувідводиться на самостійне опрацюванняматеріалу, студентам стають у нагоді різного родупрограми для самоконтролю [6, 15 – 21].Саме цей фактор спонукає студентів до

пошуку підвищення ефективності методикконтролю знань . До таких методик можнавіднести тести, зокрема тести досягнень. Тестидосягнень на відміну від широко відомихпсихологічних тестів відображають не стількивплив набутого досвіду і загальних здібностей наповедінку та розв’язання тих чи інших завдань,скільки вимірюють вплив спеціальних освітніхпрограм, професійної та іншої підготовки наефективність здобуття того чи іншого комплексузнань та формування відповідних спеціальнихумінь. Тести досягнень орієнтовані на оцінкудосягнень суб’єкта навчання після завершеннянавчання. Крім того, особливістю останніх є їхспрямованість на вимірювання досягненьсуб’єктів у досліджуваній галузі на моменттестування, в той час як дослідження загальнихздібностей передбачає певною мірою іпрогнозування наступної критеріальної діяльностіта майбутнього розвитку.Тести досягнень належать до найбільш

численної, з огляду на кількість конкретних тестівта їх різноманітність, групи психодіагностичнихметодик. До них належать і найбільш коректнийзасіб педагогічних вимірювань – педагогічнийтест, що є досить досконалим засобомкомплексної оцінки якості підготовки.Зараз існує безліч комп’ютерних навчальних

програм, в яких можна знайти достатню кількістьвправ різної складності.Одним з найбільш вдалих програмних

продуктів для проведення самоконтролю знаньможна вважати SunRavTestOffice, розроблений іпоширений компанією SunRav [7, 20 – 27].Програмний засіб проведення самоконтролю

SunRavTestOffice складається з трьох частин:1. test Maker – уведення та редагування

тестових завдань , налагодження основнихпараметрів тестового контролю,

2. tTester – проведення тестового контролю,3. tAdmin – контроль виконання тестових

завдань учнями , друкування відомостей,отримання матриці відповідей для аналізівтестових завдань.

SunRavTestOffice дозволяє використовуватидля проведення тестового контролю кілька типівзавдань:

1. На вибір однієї правильної відповіді.2. На вибір кількох правильних відповідей.3. На встановлення відповідності.4. На впорядкування.5. Відкритого типу, введення пропущеного

слова.Запитання та відповіді можуть містити

малюнки, формули, таблиці, діаграми. Також упитаннях є можливість використовувати аудіо- тавідео фрагменти. Тестові завдання можутьоб’єднуватися у розділи за обраною темою.Значний набір налагодження властивостей

тесту дозволяє використовувати програму дляпроведення підсумкового поточного контролю абосамоконтролю. Об’єктивне оцінюваннярезультатів тестового контролю учнів можливелише за умов відповідності тестових завданькритеріям теорії вимірювань . Більшістьпрограмних засобів, що використовуються дляпідготовки та проведення тестового контролю, немістять необхідних можливостей аналізурезультатів, у кращому випадку можна отриматиматрицю результатів для подальшого обчисленнянеобхідних критеріїв іншими засобами.Використання програмного засобу

SunRavTestOffice, на відміну від інших, дозволяєпровести підготовку та тестовий контроль. Післязавершення тестового контролю отримуємоматрицю результатів для подальшого обчисленнята аналізу якості тестових завдань.Не менш досконалою тестовою програмою є

програма MyTest. Вона являє собою системупрограм для створення та проведеннякомп’ютерного тестування, збору та аналізурезультатів [2, 49 – 55].Програма легка та зручна в користуванні. Для

створення тестів є спеціальний редактор .Програма складається з трьох модулів:

1. Модуль тестування (My Test Student).2. Редактор тестів (My Test Editor).3. Журнал тестів (My Test Server).Програма працює з такими типами завдань:1. На вибір однієї відповіді.2. Множинний вибір варіантів відповіді.3. Встановлення відповідності.4. Самостійне введення тексту.Кожен тест має оптимальний час для

виконання того чи іншого завдання, саме томупередбачено часовий ліміт як для всього тесту,так і для певних запитань (для різних заскладністю питань можна виставляти різні часовіобмеження).







Програма підтримує три режими:1. Навчальний (система виводить

повідомлення про помилки, може подаватисяпояснення до завдання).

2. Штрафний (автоматично віднімаютьсябали за подання невірної відповіді, в цьому режиміможна пропускати завдання).

3. Вільний (є можливість подання відповіді назапитання в довільній послідовності).Всі параметри тестування , завдання та

зображення зберігаються в одному файлі тесту.При наявності комп’ютерної мережі є

можливість організації централізованого зборурезультатів тестування . Результати тестувиводяться на екран комп’ютера.При правильному підборі матеріалу зміст тесту

можна використовувати не тільки для контролю,але й для самостійного опрацювання матеріалу.Використання тестових завдань вавтоматизованих навчаючих програмах дозволяєстуденту самостійно виявити прогалини вструктурі своїх знань та докласти зусиль для їхліквідації.В таких випадках можна говорити про значний

навчальний потенціал тестових завдань ,використання яких стане одним з ефективних

напрямків практичної реалізації самостійноїдіяльності студентів.Висновки . Отже, розвиток сучасних

технологій значно спростив процес самостійноїроботи студентів, використовуючи ту чи іншукомп’ютерну програму студент може оцінитисамостійно набуті знання та полегшити процес їхотримання та засвоєння.

1. Бекреньова І.Л. Використання сучасних підходіву викладенні інформатики. – Харків, 2007. – 96 с.

2. Габруєв А.Л. Контроль знань. Тематичніатестації та тести / А.Л. Габруєв // Інформатика. –2005. – №3.

3. Гуревич Р.С. Сучасні технології навчання /Р.С. Гуревич // Освіта України. – 2000. – №24.

4. Матеріали всеукраїнської науково-практичноїконференції, Полтавський державний педагогічнийуніверситет ім. В.Г. Короленка. – Полтава: АСМІ,2004. – 174 с.

5. Овчаров С.М. Навчальні програмні засоби,методика їх створення та застосування / С.М. Овчаров.– Київ, 2000. – 114 с.

6. Подкова Р.С. Тести з інформатики / Р.С. Подкова.– Знання. – Київ, 2006. – 158 с.

7. Філоненко В.М. Використання тестових програмв навчальному процесі / В.М . Філоненко / /Інформатика. – 2007. – №16. – 86 c.


Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Аналіз сучасної парадигми освіти

свідчить, що ефективність навчального процесустудентів, який спрямований на розвиток творчогопотенціалу особистості майбутнього вчителя,цілком залежить від участі студента у різних

напрямках навчальної діяльності, зокрема унауково-дослідній роботі, яка створює необхідніумови для прояву і розвитку його (студента)пізнавальної і творчої активності. Мета цього видудіяльності, обов’язкової на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях, – формувати науковийсвітогляд, сприяти молодим дослідникам в

Наталія Грона, викладач Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу імені І.Я. Франка

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІМАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

У статті автор аналізує науково-дослідну діяльність студентів під час вивчення теми“Навчання грамоти” у курсі викладання методики української мови в початковій школі.Доводить думку, що завдяки скоординованості всіх компонентів системи професійноїпідготовки майбутнього вчителя можна глибоко дослідити будь-яку проблему, зокрема, шляхиреалізації змістових ліній навчання грамоти згідно з Державним стандартом початковоїзагальної освіти у сучасному Букварі, авторами якого є М.С. Вашуленко та Н.Ф. Скрипченко.

Ключові слова: навчально-дослідницька діяльність, методичні задачі, навчанняграмоти, змістові лінії Державного стандарту початкової загальної освіти, словникові слова,ейдетика, фонетичні асоціації.

УДК 372.4


© Н. Грона, 2009





опануванні методології і методів науковогопошуку. Виконання науково-навчальної роботи упроцесі навчальних дисциплін відбувається приоптимальному співвідношенні репродуктивних ітворчих завдань, індивідуальних і колективнихформ організації процесу навчання ,максимальному насиченні занять ситуаціямиспільної творчої діяльності. Крім того, студенти здопомогою викладачів повинні набути умінькористуватися науковою , довідковою ,методичною літературою. Отже, науково-дослідна робота студентів виступає ефективнимзасобом підвищення якості підготовки фахівців вумовах сучасності; є одним із засобів розвиткупізнавальної активності студента та виробленняу нього дослідницької поведінки. Виконаннянауково-навчальної роботи у процесі навчальнихдисциплін відбувається при оптимальномуспіввідношенні репродуктивних і творчих завдань,індивідуальних і колективних форм організаціїпроцесу навчання, максимальному насиченнізанять ситуаціями спільної творчої діяльності.Особливо важливо, коли майбутній учитель черезпрактичну діяльність усвідомлює змістнавчального процесу у школі. Таким чином,система професійної підготовки повинна бутиспрямована на підготовку вчителя-дослідниканового типу мислення, якому притаманний високийдинамізм, для якого головним є культ пошукупізнання, а не лише культ знань. Серед факторів,що сприяють формуванню відповідних якостейдослідника у процесі навчально-дослідницькоїдіяльності студентів, виділяємо особистісно-діяльнісний підхід до навчання, проблемненавчання, діалогізацію навчального процесу,оптимальне співвідношення індивідуальних іколективних форм організації процесу навчання.У єдиній системі навчання і виховання, що

склалася у нашій країні, важливе місце належитьпочатковій ланці загальноосвітньої школи. Аджевсе, що закладається у цей період навчання,визначає в подальшому успішність формуванняособистості, її світогляду і загального розвитку.Серед предметів початкового шкільного курсу

вирішальна роль у навчанні, вихованні і розвиткуособистості належить рідній мові. Адже саме, відумінь і навичок з рідної мови (читати, запитуватиі відповідати, розповідати, переказувати почуте йпрочитане, висловлювати свої думки усно йписьмово) залежатимуть успіхи школяра воволодінні знаннями з усіх інших предметів,зростання його загального розвитку, підвищеннякультурного рівня, розширення кругозору. Такимчином, за висловленням відомого російськогопсихолога Миколи Жинкіна, мова є “каналом розвитку

інтелекту”. Підвалини всього цього закладаються упершому класі під час “першого періоду науки”(К.Д. Ушинський) – навчання грамоти.У час, коли паралельно зі школами державного

типу з’явилася значна кількість приватних,авторських, Державний стандарт визначаєнеобхідність засвоєння обов’язкового мінімумузмісту програми з навчального предмета.Наявність освітнього стандарту дає змогустворити на його основі ряд навчальних програм,які повинні обов’язково забезпечити досягненнякожним учнем того навчального змісту зпредмета, який зазначений в освітньомустандарті. Процес навчання грамоти відповіднодо Державного стандарту початкової загальноїосвіти має будуватися за визначеними в ньомуосновними змістовими лініями: лінгвістичною,к ом ун і к а т и в н ою , с о ц і о к ул ьт ур н ою(етнокультурологічною), діяльнісною.Мета статті – показати, що ефективність

науково-дослідної діяльності залежить відскоординованості всіх компонентів системипрофесійної підготовки студента, а це в своючергу дозволяє глибоко дослідити будь-якупроблему, зокрема, шляхи реалізації вказанихвище змістових ліній у сучасному Букварі,авторами якого є М.С. Вашуленко та Н.Ф. Скрипченко.Виклад основного матеріалу. Лінгвістична

(мовно-теоретична) змістова лінія спрямована назасвоєння школярами елементарних, але при цьомунауково правильних знань про мову, про елементи їїсистеми, набуття на основі цих знань практичнихумінь, які на наступних етапах мовної освіти неповинні вступати в суперечність з новими, ширшимиі глибшими, відомостями про мову. Мовні знання івміння повинні бути підпорядковані основній,комунікативно-мовленнєвій лінії – розвитку в учніворфоепічних, лексичних, граматичних і правописнихумінь, що виявлятимуться в процесі говоріння,читання й письма. Сама природа опануванняграмоти пов’язана насамперед з такими розділаминауки про мову, як фонетика і графіка. Усвідомленезасвоєння учнями фонетичної і графічної мовноїсистеми у їх взаємозв’язку є науковою,лінгвістичною основою цього процесу. Паралельноучні здобувають елементарні відомості і практичнівміння, пов’язані зі словом і реченням – наступнимирівневими одиницями мови.Комунікативна лінія, яка є основною в шкільній

мовній освіті, передбачає розвиток усного іписемного мовлення учнів, їхнє вміннякористуватися мовою як засобом спілкування,пізнання і впливу. З цією метою уроки навчанняграмоти слід підпорядкувати розвитку йудосконаленню у школярів насамперед усних






видів мовленнєвої діяльності, якими вони вжечастково оволоділи в дошкільному віці, а саме:слухання і розуміння почутого, діалогічного імонологічного мовлення. Паралельно першокласникинабувають початкових умінь, пов’язаних з усним іписемним мовленням, – читанням уголос і мовчки таписьмом – початковими графічними навичками письма.Лінгвоукраїнознавча змістова лінія передбачає

формування і розширення уявлень учнів прокультуру українського народу, її особливості в різнихрегіонах України. Ця робота ґрунтується навідповідно дібраних текстах, малих фольклорнихжанрах (приказках, прислів’ях, загадках, дитячихпотішках, колискових, промовлянках, закликанках,скоромовках тощо), на спеціально дібраних групахслів, стійких виразах, притаманних українській мові,які використовуються насамперед у побутовомународному мовленні, пов’язаному зі спілкуваннямз дітьми. Слід узяти до уваги, що треба приділитиособливу увагу саме мовним аспектам проблеми,а не суто етнологічним. Йдеться про тлумаченнязначень слів і окремих стійких сполучень(фразеологізмів), поданих у букварі та навчальнихпосібниках з грамоти, доречне і використання їхдітьми в мовленні, у спілкуванні, в іграх та іншихформах дитячої життєдіяльності.Студенти детально проаналізували, як

реалізується лігвоукраїнознавча змістова лінія удобукварній частині Букваря. Цікаво і змістовнопроілюстрована тема “Українські народні казки”.Адже практика доводить, що наші діти не зовсімобізнані з цим видом усної народної творчості.Діти мають змогу побачити на сторінці Букваря8 українських народних казок, дати характеристикуказковим персонажам, озвучити мову казковихгероїв, передати їх звуконаслідувальні слова, емоції,почуття, звуковимову пов’язати з рухами, а це вже

розвиток кінестетичних відчуттів в учнів, що дужеважливо для формування навичок правильного,грамотного письма. Отже, казковий світ українськоїнародної казки у добукварній частині Букваряпоказано багатогранно і він сприяє реалізації різнихвидів мовленнєвої діяльності.Студенти дослідили, як учні на сторінках Букваря

вчаться використовувати імена та по батькові уформі звертання (Віталику, Євгенку, Михайлику),зменшено-пестливі імена дітей: Полінка,Павлик, Семенко, Гнатик, Христинка, Андрійко,Михайлик. Поповнюється значною мірою словникдітей антропонімами (іменами та прізвищами),топонімами (назви населених пунктів, гір, річок).Слід зазначити, що у Букварі представлені усістилістичні групи лексики: загальновживана,суспільно-політична, виробничо-професійна,специфічно-побутова, науково-термінологічна.Як уже зазначалося, діяльнісна лінія має

пронизувати всі три попередні змістові лінії. Надоступному першокласникам мовному(фонетичному, графічному, лексичному,граматичному, словотвірному) матеріалі у процесівсіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності в учнівформуються й удосконалюються такі важливірозумові дії, як аналіз і синтез, порівняння(зіставлення схожих і відмінних мовних одиниць,предметів і явищ навколишньої дійсності),класифікація , групування , формулюванняпосильних висновків тощо. Свої дослідженнястуденти представили у вигляді презентацій, яківідображали реалізацію основних змістових лінійДержавного стандарту початкової загальноїосвіти. Студенти дослідили, де найбільш яскравовони виражені у добукварний , букварний,післябукварний період навчання грамоти.Проілюструємо деякі з них.

Лінгвістична змістова лінія(букварний період навчання грамоти)

Комунікативна змістова лінія





76

Реалізується лінгвістична змістова лінія,зокрема, орфографічний аспект слова і під часзасвоєння списку слів, вимову і написання якихшколярі відповідно до програмних вимог повиннізапам’ятати.

- 1 клас: бабуся, бджола, виразно, влітку,ворота, гумка, ґанок, ґрунт, ґудзик, джміль,дзиґа, дзьоб, дідусь, загаМдка (і заугадка),зозуля,ім’я, їжак, кватирка, Київ, лелека, лінійка,лялька , новий , олень, олівець , папір ,парасолька, подруга , посередині, Україна ,українська, фартух, цукерка, цукор, якір [6, 31].Написання таких слів переважно не можна

пояснити правилами сучасного правопису, оскількивоно склалося історично. Вправи і завдання маютьносити різносторонній характер і звертаєтьсяувага передусім до лексичного значення слова.Якщо учень зустрічає слово вперше, не знає йогозначення, не вміє його правильно вимовляти, то іна письмі не передасть його правильно. Тому воснові роботи над правописом таких слів, крімтрадиційних вправ, належне місцеповинні займати вправи творчогохарактеру, які б активізували роботуучнів на уроці. Основою вивченнятаких слів є запам’ятовування, томунеобхідно розвивати в учнів всі видипам’яті: слухову, зорову, емоційну,тактильну. Разом з цими актуальнимизалишається завдання, як зробити цей процесцікавим, пізнавальним.Кожен студент працював над створенням

“енциклопедії” словникового слова, зокрема,тлумачив лексичне значення слова, звертався доджерел походження слова; його поєднання зіншими словами; підбирав спільнокореневі слова;синоніми, антоніми, омоніми; відшукував речення,тексти, фразеологізми, прислів’я, приказки,скоромовки, у яких зустрічалося слово, а значеннядеяких слів пояснювали, застосовуючи технологіюейдетики. Ейдетика – наука, яка вчитьзапам’ятовувати інформацію через світ образів.Учні завдяки своїй яскравій дитячій уяві можутьшвидко і надовго запам’ятовувати потрібнуінформацію. А головне – таке навчання, яке

ґрунтується на грі та фантазії, зовсім не обтяжуєдитину, навпаки – переключає її на діяльність іншоїпівкулі, а отже – дитина відпочиває. До того ж,застосовуючи методи ейдетики, ми підключаємоінші відчуття: слухові, тактильні, рухові, нюхові інавіть смакові! Таким чином, відбуваєтьсярозвиток усіх видів пам’яті і, як наслідок,ефективність навчання покращується.Презентація словникового слова гумка.

Пропонуємо ейдетичні образи інших

словникових слів, які створили студенти.

Для того, щоб орфографічний образсловникових слів міцно закріпився в пам’яті,студенти працювали над створенням фонетичнихасоціацій, в основу яких покладено вдалий підбірспівзвучних асоціацій для запам’ятовуваннясловникового слова.Бабуся – бабця рве кульбабку.Бджола – родичка джмеля.Джміль – бджоли пригощали джемом.Лелека – ледь полетів лелека.Україна – наша країна.Розв’язання методичних задач у малих групах

розвивало здібність до практичного аналізу,надавало навичок аргументації своєї точки зору.Наприклад:

1) Учитель на початку уроку навчанняграмоти (читання) повідомив першокласникам,

Мал. 1 Мал. 2 Мал. 3







що вони сьогодні познайомляться з новоюбуквою “пе” і показав її. Як би ви організувалипочаток уроку?

2) На уроці вивчення букви “ем” (Мм) учительвикористав для ознайомлення з її звуковимзначенням слово “мама”. Як ви оцінюєте добіручителем мовного матеріалу? Відповідьобґрунтуйте. Наведіть приклади слів длявиділення звука [м].

3) Працюючи за букварем, першокласникичасто змішують звуки й букви. На уроках можнапочути такі висловлювання дітей: “Надрукуюзвук [т]. У слові чую букву “ес”. “Зе” – це дзвінкаприголосна буква та ін. Яку роботу необхіднопроводити вчителеві, щоб з самого початкунавчання грамоти попередити змішування учнямипонять “звук” і “буква”?

4) При виконанні звуко-буквеного аналізу слова“маяк” учень висловив таку думку: “Буква я дає2 звуки [й] і[а]. Звук [й] м’який, тому що …ізупинився. Продовжіть міркування учня.

5) При поясненні звукового значення букви юучитель спочатку пояснив, у якій позиції буква ю даєодин звук, а потім два. Чи в правильному порядкупояснив учитель звукове значення букви ю?

6) При виконанні звуко-буквеного аналізу слова“віз” учень висловив таку думку: “Буква в даєзвук [в2], він м’який”. Учитель виправляє: “Цейзвук пом’якшений”. Чи доречне виправленнявчителя?

7) Які з наведених нижче слів можуть бутизапропоновані для звуко-буквеного розбору в кінці1 класу, а які ні? Чому? Пальто, пальці, виходити,прийшла, життя, колосся, квітень, зайчик, буря,в’юн, ягода.

8) Урок навчання грамоти (письмо) учительрозпочав із демонстрації зразка виучуваної букви.Як би ви організували початок уроку?Звертали увагу студентів на те, що початковий

курс рідної мови, а період навчання грамотиособливо, є в повному розумінні початковим. І туту вимогах до першокласників треба знайтирозумну міру, яка співвідносилася б з віковимиможливостями дітей. Адже такий складний умовознавстві розділ, як “Фонетика і графіка”, незакінчується одночасно з періодом навчанняграмоти, а тільки розпочинається. Практичнамовленнєва спрямованість початкового навчанняполягає і в тому, що контролюватися мають нестільки знання про мову, скільки мовні і

мовленнєві вміння. Наголошували на тому, щонова програма з рідної мови для 1 класувисокотехнологізована: її зміст, власне, йскладається з детального переліку тих мовних імовленнєвих умінь, які учні мають опанувати вперіод навчання грамоти. В узагальненій форміці вміння сформульовані в основних підрозділахпрограми, а в конкретній, на що вчитель маєорієнтуватися в повсякденній навчальнійпрофесійній діяльності, вони подані в томупереліку, який вимагається від учнів на кінецьпершого року навчання.Висновки. Освітні технології, запроваджені

у процесі викладання методики української мовиу початковій школі, повинні забезпечувати нелише отримання майбутніми вчителямипочаткових класів повноцінної якісної освіти, алей професійної компетентності в галузі філології,методики, оволодіння культурою мислення,потребу в постійному оволодінні новими знаннями,використовуючи бібліотечні фонди, комп’ютернуй аудіовізуальну техніку. Майбутній учительповинен вміти озброїти учнів системоюґрунтовних знань. Бо ще К.Д. Ушинськийзастерігав, що робота вчителя полягає у тому, щобзапобігати помилкам, а не виправляти їх.

1. Вашуленко М.С. Підручник для 1 класу /М.С. Вашуленко , Н .Ф. Скрипченко . – К.:Освіта, 2007. – 143 с.

2. Вашуленко М.С. Післябукварик: [навчальнийпосібник з рідної мови для 1 кл.] / М.С. Вашуленко,В.О. Науменко, М.Д. Захарійчук. – К.: ЛітераЛТД, 2006. – 112 с.

3. Вашуленко М.С. Українська мова імовлення в початковій школі / Вашуленко М.С.– Київ: Освіта, 2006. – С. 45 – 95.

4. Державний стандарт початковоїзагальної освіти // Початкова школа. – 2001. –№ 1. – С. 28 – 41.

5. Мовчун Ф.І . Етимологізація слова якзасіб формування інтересу молодшихшколярів до української мови: дис… кандидатапед . наук: 13.00.02. / Мовчун ФеодосіяІванівна. – К., 2000. – 249 с.

6. Програми для середньої загальноосвітньоїшколи. 1 – 4 класи. – К.: Початкова школа. –2006. – С. 7 – 59.

7. Ушинський К.Д. Собр. соч. М.-Л., Изд-ство АПН РСФСР,1949,т.6.






78

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.На сучасному етапі розвитку

держави ми прагнемо побудувати рівноправнуєвропейську країну. Зосередження уваги навихованні компетентної особистості, яка займаєактивну позицію у використанні своїх знань, умінь,досвіду, ставлень сприяє поступу ідеїєвропейського партнерського співробітництва.Завдання української системи освіти спрямованіна підготовку освічених, моральних,конструктивних людей, які здатні до співпраці,міжкультурної взаємодії, зумовлюютьактуальність розвитку пізнавальних інтересівучнів [1].Основні аспекти формування пізнавального

інтересу завжди були у центрі уваги багатьохпедагогів, методистів, психологів. Вчених цікавилипитання формування мотивації (О. Вишневський,І.Я. Лернер), педагогічної майстерності вчителяу пізнанні (С.У. Гончаренко), самостійногопізнання (С.Ф. Русова), практичних методівпізнання (В.О. Сухомлинський), формування уміньта навичок пізнання (П.К. Гора, Н.І. Запорожець),інтерактивних методів навчання (О.І. Пометун),ролі емоцій у пізнанні (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк).Базовою ланкою системи освіти у підготовці

всебічно розвиненої особистості, яка маєкомплекс знань , умінь, навичок пізнання ,положення яких вміщені у шкільних навчальнихпрограмах і активно впроваджуються на уроках,залишається школа. Крім теоретичної підготовкина уроках, діти повинні навчитися жити удемократичному суспільстві, бути готовими до

освоєння нових технологій, володіти навичкамипізнання у їх практичному використанні. Виконатидане завдання можливо шляхом організаціїшкільних євроклубів, які у співпрацівикористовують різноманітні інноваційні форми увивченні європейських країн.Шкільні євроклуби є неформальною

громадською організацією молоді, створені зметою вивчення та поширення національних таєвропейських цінностей. Ці інноваційні площадкивідповідають прагненню молоді пізнатиєвропейську культуру і набувають популярності вУкраїні.Метою даної статті є показати ефективність

діяльності євроклубу як інструменту розвиткупізнавальних інтересів дитини. У запропонованійроботі це проілюстровано досвідом діяльностієвроклубів “Єдність”, м. Чернігів, ліцей №22 та“Друзі”, м. Мена, Чернігівської області.Для досягнення визначеної мети статті

використовувались методи – теоретичні: аналізпсихологічної, педагогічної та методичноїлітератури; емпіричні: вивчення та узагальненнядосвіду учасників євроклубів, педагогічнеспостереження.Виклад основного матеріалу. Процес

пізнання є складним процесом і здійснюється якшляхом безпосереднього сприйняття світу, черезсинтез і аналіз одержаних даних і до їхсистематизації у свідомості, так і у виглядізапозичення чужого досвіду [4, 70]. У процесізасвоєння інформації людина завжди вибирає те,що їй цікаво. Особливий інтерес в учасниківєвроклубу викликає можливість спостерігати та

УДК 371.315.6

Наталія Жидкова, вчитель історії та правознавстваМенецької районної гімназії,

Чернігівська область Реґіна Гусак, викладач Чернігівського ліцею №22

АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАННЯ В УЧНІВ ШКІЛЬНОГОЄВРОКЛУБУ ПРИ ПОРІВНЯЛЬНОМУ ВИВЧЕННІ

КУЛЬТУР НАРОДІВ ЄВРОПИУ статті висвітлюється думка, що шкільні євроклуби є ефективним інструментом

формування пізнавального інтересу, визначивши необхідні умови формування пізнавальногоінтересу в учнів, роль куратора у залученні дітей до самопізнання на емпіричному татеоретичному рівні, звернувши увагу на ціннісний підхід у практичному порівняльному вивченнікультури та методи діяльності євроклубу.

Ключові слова: євроклуб, пізнання, пізнавальний інтерес, порівняння культурєвропейських народів, ціннісні орієнтації, методи активізації пізнавальної діяльності.

АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАННЯ В УЧНІВ ШКІЛЬНОГО ЄВРОКЛУБУПРИ ПОРІВНЯЛЬНОМУ ВИВЧЕННІ КУЛЬТУР НАРОДІВ ЄВРОПИ

© Н. Жидкова, Р. Гусак, 2009





вивчати культуру, традиції європейських народіву практичній діяльності, бути всебічно розвиненоюособистістю.Важливою ознакою роботи євроклубу є

практична діяльність: організація заходів, в якихучні вивчають європейські країни. Популярністюсеред молоді користується проведенняфестивалю євроклубів. Кожний євроклубпредставляє модель культури європейськогонароду. На прикладі даного заходу можнапрослідкувати етапи формування пізнавальногоінтересу в учнів. У методичній літературівизначають три стадії формування інтересу:1 ) епізодичне переживання (зацікавленістьяскравим фактом); 2) стійке емоційно-пізнавальневідношення до предмету; 3) особистісний стійкийінтерес, який не залежить від зовнішніх обставин[9, 91]. Початковим етапом у формуваннізацікавленості учнів є переживання яскравогосюжету. Це можуть бути цікаві історії протрадиції, звичаї, одяг, кухню та інші елементикультури європейських народів. У підготовці доорганізації заходу учні здійснюють вибір країни,культуру якої будуть представляти, вивчають їїхарактеристики, що впливає на розвиток емоційно-пізнавального відношення до предмету діяльності,в основі якого інтелектуальна привабливість.Емоційна та інтелектуальна привабливість сприяєрозвитку особистісно-стійкого інтересу: учніпорівнюють традиції країн, аналізують упорівняльній характеристиці, виявляють власніуподобання. Отже, робота євроклубуздійснюється на засадах розвитку особистісно-стійкого пізнавального інтересу, в основі якогоемоційно-пізнавальне ставлення учнів до культуриєвропейських народів, визначення їх характернихознак, всебічне вивчення у порівнянні, а такожоволодіння вміннями емпіричного татеоретичного пізнання, формування цінніснихорієнтацій.Існує думка, що найважливішим у

пізнавальному процесі є сприйняття, що виступаєу вигляді образу предмета, явища чи процесу, якийскладається у процесі його відображення [9, 86].Євроклуб як освітній інструмент може бутивикористаний для створення ситуації постійногоспостереження, в якому активізується пам’ять,розвивається уява, формується мислення ,засвоюються знання.Розвиток пізнання зумовлює якісні зміни

пізнавальних властивостей дитини. Ефективністьпізнання залежить від середовища, в якомузнаходиться дитина. Це підтверджується думкоюВ. Сухомлинського: “…ум, способный ковладению знаниями, сообразительность-это

свойство, не раз и навсегда данное природой, аизменяющееся, зависящее от среды, в которойнаходится ребенок, от характера обучения, отпроцеса умственого труда” [10, 179]. Учні, якіспостерігають культуру окремого європейськогонароду, зберігаючи здобуту інформацію у вивченнікультури інших народів, вчаться визначатиособливості культур . Ситуація, в якій учніпорівнюють елементи культури, активізуємислення , а сформовані навички пізнаннясприяють розвитку пізнавальних здібностей.Узагальнення досвіду діяльності євроклубів

дає можливість стверджувати, що розвитокпізнавального інтересу можливий, якщо учні вєвроклубі:

1. Використовують ефективні способиактивізації пізнання та самостійного пізнання;

2. Створюють ситуації спостереження дляпорівняльного вивчення культур європейськихнародів;

3. Формують ціннісне ставлення добагатоманітності культур;

4. Застосовують різноманітні формидіяльності.Останнім часом у наукових дослідженнях

значна увага приділяється навчанню мистецтвапізнання, які активізують дитину до реалізації їїінтересів [8, 25]. Суб’єктами євроклубу є кураторклубу, молоді лідери та учні. Ключова роль уформуванні вмінь пізнання відводиться учителю-куратору групи, який виконує функції консультанта,помічника, порадника, модератора, сприяєформуванню вмінь самостійного пізнання учнів.У спостереженні елементів культури діти по-

різному сприймають джерело інформації наемпіричному та теоретичному рівні: розповідаютьпро предмет спостереження, виокремлюють риси,аналізують, формують висновки. Але практичнийдосвід свідчить, що педагогічний та методичнийпідхід куратора клубу в організації тасамоорганізації учнів у спостережені культурирізних народів, впливає на формування вмінняпорівнювати інформацію та розвиток критичногомислення.Куратор євроклубу знаходиться у постійному

пошуку таких форм, методів, прийомів навчання,які дозволяють збільшити ефективність засвоєннязнань, допомагають побачити у кожному учнюіндивідуальні здібності та на цих засадах виховатив нього жагу до пізнання та творчості. А отже,активізувати євроклубівців до пізнання можливошляхом поступового залучення до самостійноїдіяльності, розвитку вмінь теоретичного пізнання.Від сформованості пізнавальних вмінь залежитьефективність знань.






Активізувати учнів до пізнання означаєпостійно підтримувати та розвивати мислення,вміти змінюватися, діяти під впливом зовнішніхабо внутрішніх подразників.

- Зовнішні подразники: куратор євроклубу, йогопізнавальна активність та професіоналізм та іншіучні, які володіють вміннями та навичкамипізнання.

- Внутрішні подразники: самостійність ,відповідальність, здатність до самовиховання,сила волі.Розвитку інтересу відповідає певний

психологічний стан. Інтерес визначається якособливе емоційне забарвлення думок воволодінні знаннями [10, 181]. Необхіднийемоційний поштовх у формуванні пізнавальногоінтересу, який активізує творчу уяву учнів, як однуз найважливіших психологічних здібностей дитини,впливає на сприйняття інформації. Тому кожнезаняття в шкільному євроклубі повиннобазуватися на творчому підході у вирішеннізавдань у співпраці та співтворчості між учнями,між учнями та куратором, організації самостійногопізнання.Емоційним поштовхом до вивчення для учнів

може бути сам предмет спостереження .Психологічні дослідження розвитку мислення упідлітків свідчать, що сприйняття предметупов’язано з ейдетичним образом, в якомувідбувається безпосереднє з’єднання двохпроцесів наглядного мислення та сприйняття так,що одна функція невід’ємна від іншої [3, 375].Усвідомлення багатоманітності культур успостереженні викликає в учнів подив та бажаннядізнатися більше про предмет спостереження.Для активізації уваги на властивостях культурикуратор клубу або самі дітьми можуть здійснитидобір випереджаючих завдань. Безпосереднєвивчення культури впливає на формуванняемоційної пам’яті, а випереджаючі завданнядопомагають активізувати мислення.Практичне застосування знань, одержаних на

емпіричному рівні, є вихідним для більш глибокогозасвоєння знань на теоретичному рівні [5, 251]. Упроцесі обробки знань , одержаних наемпіричному рівні, формуються нові якісні знаннятеоретичного рівня.На практичному досвіді ми визначили, що

організація процесу теоретичного пізнання припідтримці куратора може бути у виглядіпослідовного ланцюга дій: формулюваннявипереджаючого завдання – спостереженняпредмету (організація заходу) – здійснення аналізута узагальнення інформації. Дана схема непретендує на сталий алгоритм дій, оскільки

можливі й інші комбінації у організації пізнавальноїдіяльності учнів. Але використання поетапногопідходу, прийомів пізнання впливає на формуваннявмінь та навичок самостійного пізнання. Узасвоєному алгоритмі дій учні вчаться самостійновибирати предмет вивчення, здійснювати добірдо нього завдань та здобувати знання уже в новихситуаціях.Робота в євроклубі, яка заснована на

інтерактивних технологіях та самостійності упізнанні впливає на формування особистіснихіндивідуальних характеристик: гнучкістьмислення , воля до пізнання , креативність ,активність.Важливою властивістю пізнавального інтересу

є когнітивно-діяльнісна сторона, що пов’язана зформуванням та застосуванням знань, вмінь,навичок. В. Сухомлинський визначив, що уміння– це інструмент в оволодінні знаннями [10, 188].Практичне вивчення культури європейськихнародів сприяє розвитку образних, логічних,оціночних вмінь. Більшість учнів із задоволеннямрозповідають про традиції та звичаї країн,наводять яскраві приклади, що свідчить просформованість образних навичок. Можливістьспостерігати власну культуру та європейськурозвивають логічні навички: порівнювати,аналізувати. Чим більше учні знаходять спільніта відмінні ознаки, тим стійкішими та глибшимиє їх знання. У вмінні давати оцінку, виявлятисамобутність, своєрідність культур формуютьсяоціночні вміння.Отже, у використанні порівняння культур у

ситуації спостереження, виконанні пізнавальнихзавдань, залученні до самопізнання наемпіричному та теоретичному рівні, формуванніпізнавальних вмінь активізується пізнавальнадіяльність учнів.Вчені визначають, що метод порівняння є

засобом вивчення етнокультури в контекстірозвитку світової культури [5, 255]. У порівняннікультур учні вчаться знаходити аналогії, виявлятиунікальність, визначати ціннісні характеристики,що має аксіологічне значення і впливає наформування ціннісних орієнтацій.У підлітковому віці дитина здатна

осмислювати моральні та правові аспектикультури. Усвідомлення та цінування духовноїкультури збагачують особистістьзагальнолюдськими цінностями, впливають насприйняття культури інших народів та формуютьїї духовний світ. Порівняння традиційєвропейських народів сприяє збагаченнюкультурним надбанням цивілізації, а такожусвідомленню власної ідентичності в широкому






культурному контексті, формуванню почуттяпатріотизму та бажання розвивати національнітрадиції [7, 72 – 73].Духовно багата людина вміє давати оцінку

явищам, подіям з позиції загальнолюдськихцінностей і здатна до конструктивної співпраці.Тому важливим напрямком у роботі євроклубів євиховання загальнолюдських цінностей у пізнаннікультури. Це можливо здійснити шляхоморганізації пізнавальних екскурсій, зустрічей здуховно багатими людьми, залученням додослідницької роботи.У сучасній філософській думці пропонується

розширювати розгляд практично-пізнавальногоосвоєння дійсності, включивши до ньогоінтелектуально-почуттєве та естетико-почуттєвеосвоєння [6, 147]. Естетичне сприйняттябагатоманітності культур, вивчення та засвоєннядуховних цінностей впливає на розвитокгармонійної особистості.У європейській та українській педагогіці

традиційний виховний ідеал заснований на засадахгармонійного розвитку особистості, агармонійність розуміється як домінування однієїз психологічний рис людини, навколо якої органічнопоєднуються інші [2, 183]. Спільний напрямок увихованні гармонійної особистості, сприяєрозвитку тісної співпраці між євроклубами.Як відомо, стійкий зв’язок суспільних відносин

засновується на духовних цінностях, а томувиховання загальнолюдських цінностей сприяютьформуванню толерантної особистості, що єосновою партнерських взаємовідносин. Ворганізації заходів з вивчення культуриєвропейських народів учасники усвідомлюютьнаціональні особливості, вчаться культуриповедінки людських стосунків, долати стереотипи,знаходити компроміси.Діяльність членів євроклубу спрямована на

поширення знань про європейську культуру, а отжеі формування пізнавального інтересу серед іншихучнів. На міждержавному рівні діють програмиучнівських обмінів у вивченні культурної спадщиниЄвропи. Євроклуб “Єдність” ліцею №22Чернігова здійснив 5 обмінних візитів ззагальноосвітніми навчальними закладамиПольщі. Можливість розширення світогляду,вивчення життєдіяльності європейського народувпливають на популярність євроклубу середучнівської молоді. Істотним способом зацікавитиучнів до вивчення культури Європи є можливістьдемонстрації членами клубу іншим учням своїхздібностей, знань та досвіду.Популяризація діяльності учнів у євроклубі

впливає на створення нових шкільних євроклубів.

У Чернігівський області діє мережа шкільнихєвроклубів, розвивається їх співпраця зєвроклубами інших областей України, а також зєвроклубами Польщі. Взаємні візити дозакордонних партнерів в рамках проектівміжнародних молодіжних обмінів за програмою“Разом” сприяють обміну досвідом, постійномувпровадженню нових форм пізнавальноїдіяльності. Організація спільних заходівєвроклубами (“Дні Європи”, літературні свята,тижні європейських культур, конкурси“Європейські стіннівки”, “Міс Європа”, екскурсії,семінари, конференції, круглі столи, реалізаціяспільних проектів з недержавними громадськимиорганізаціями міста та області), які засновані наінтерактивних методиках, допомагає залучитизначну кількість дітей до вивчення культуриєвропейських народів.Конструктивна співпраця між євроклубами

базується на цінуванні взаємного спілкування.Використання таких методів як діалог, дискусія,круглий стіл, проект є однією з можливостейотримати інформацію, висловити власні думки, щовпливає на взаємне навчання. В обговоренніважливих питань учні не тільки знайомляться зпроблемами, які турбують молодь інших країн,визначають спільні питання, але і вчатьсязнаходити рішення, наприклад, шляхом створенняспільного проекту. А отже, обмін досвідомактивізує діяльність дітей.Останнім часом успіхом та популярністю

користується проектна діяльність , яка маєпереваги з поміж інших форм роботи.Реалізований проект являє собою колективнийкінцевий результат цілеспрямованого заходу.Успішно виконаний проект формує впевненість удіяльності. Відомо, що переживання успіху чипоразки впливає на подальшу діяльність.Проектна діяльність , заснована на

колективному підході сприяє розвиткупізнавального інтересу до різних cфер знань,формує навички співпраці. Одним з прикладівуспішної проектної діяльності є реалізація у 2008році проекту “Збережемо урочище “Святе”,здійсненого Чернігівським євроклубом “Єдність”,в рамках проекту “Україна запрошує”,всеукраїнської акції школярів “Громадянин”,організованого всеукраїнською асоціацієювчителів історії та суспільствознавчих дисциплін“Нова Доба”. Проект спрямований напривернення уваги громади до занедбаного стануозера “Святе” Чернігова. Протягом усіх етапівпроекту від побудови проблеми, написанняпроектної заявки до проведення екологічної таінформаційної акцій спостерігалась активність





82

учнів. Результатом реалізації проекту було нетільки усвідомлення самими учасникамиважливості розв’язання екологічної проблеми, якаспіткала урочище “Святе”, в якому в 989 роцівідбулося хрещення чернігівців, а й збагаченнязнаннями про історичну та культурну пам’ятку.У здійсненому проекті учні проілюструвалипрактичну спрямованість власної діяльності-сприяння розвитку національної культури.Реалізація проекту “Молодь відкриває

фоліанти” 2006 року євро клубом “Єдність” зметою відродження літературознавчої традиції тапоширення принципів європейської освіти середчернігівської учнівської молоді є прикладомстимулювання учнів до пізнавальної діяльності увикористанні різних форм пізнання в одномузаході: дослідницько-пошукова робота (пошук“невідомих імен” представників українськоїлітератури з Чернігівщини), пізнавальні ігри(створення інсценізацій до байок Леоніда Глібова),робота в групах (проведення анкетування середоднолітків, обробка та аналіз отриманихрезультатів щодо знань про творчістьчернігівських письменників та поетів). У ходіпроектної діяльності в учнів не тільки формуютьсяпізнавальні уміння здобувати знання, що сприяєзбагаченню світогляду, але і розвиваєтьсявідчуття самовпевненості. В. Сухомлинськийзазначав, що відчуття “господаря” знань єнайяскравішим стимулом інтересу до знань, якийактивізується у дослідженні [10, 192].Педагогічні методи, такі як змагання ,

пізнавальні ігри, які використовуються в заходах,мають соціально-психологічне значення іспрямовані на розвиток творчої ініціативи,самоствердження особистості. В організаціїінтелектуальних змагань “брейн-ринг”, вікторини,конкурси, проведення модельних засіданьпарламенту, які засновані на здоровій конкуренціїта першості, виникає потреба в розширенні тавикористанні знань. Організація пізнавальних ігорпередбачає ситуацію переживання успіху, яківикликають яскраві емоції та є зручним способомдо активізації пізнавальної діяльності.Важливим моментом у пізнанні є формування

вмінь самооцінки. На спільних конкурсах, заходах,організованих євроклубами, можна спостерігатиактивізацію учнів, розвиток пізнавальногоінтересу, оскільки проведений захід спонукає допокращення своїх результатів. Участь упроведенні фестивалю євроклубів дає можливістьперевірити інтелектуальний рівень учасниківєвроклубу та зосередити зусилля у наступномузмаганні на поглибленні знань, ефективнійтеоретичній та практичній підготовці.

Кожний окремий захід це можливість не тількибільше дізнатись про окрему країну, але і побачитиу цілому, яким є розмаїтим світ, що впливає нарозширення культурного світогляду. Учасникамишкільного євроклубу “Друзі” Менської районноїгімназії у 2008 р. був організований конкурсшкільна “Євростіннівка” з метою зацікавленняучнів до поглибленого вивчення знань з історії,географії, етнографії Європи. Після проведеногозаходу було здійснено опитування учасникамиєвроклубу учнів школи для оцінювання роботи. З360 опитаних учнів 47% виявили бажання взятиучасть у конкурсі, 75% ознайомились зінформацією газет. В опитуванні учнівисловлювали думку, що кожен народ маєнеповторну країну з її віковими традиціями тазвичаями, усвідомлюючи власну національнуунікальність культури.Висновки. Отже, у різноманітній самостійній

творчій діяльності євроклубу розвиваютьсяінтелектуальні здібності, а пізнавальний інтерес єзасобом становлення інтелектуальної, духовноїсфери та впливає на розвиток розумових,морально-етичних, комунікативних здібностей.Під впливом інтересів відбувається становленнявсебічно розвиненої особистості, розвиваєтьсяпізнавальна активність.Активна діяльність учнів у євроклубі є

джерелом пізнавального інтересу учнів.Використання ефективних методів, способів,прийомів пізнання та самопізнання при ефективнійпідтримці куратора впливають на формуванняемпіричного та теоретичного рівнів пізнання.Можливість постійно спостерігати та порівнюватирізноманітність культур європейських народів,допомагає усвідомити власну унікальність,викликає бажання теоретичного узагальнення.Розширення мережі євроклубів, урізноманітненняїх форм діяльності активізує учасників та іншихучнів до пізнання. Формування ціннісних орієнтаційу творчій діяльності сприяє конструктивнійспівпраці між євроклубами.

1. Указ Президента України “Про національнудоктрину розвитку освіти” // Освіта України.– 2002. – 23 квітня.

2. Ващенко Г. Виховний ідеал . – П:“Полтавський вісник”, 1994. – 190 с.

3. Выготский Л.С. Собрание соченений: В6-ти т. Проблемы общей психологи / Под ред.В.В. Давидова. – М.: Педагогіка, 1982. – Т. 2.– 504 с.

4. Вишневський О. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки: Навч. посіб. – 3-тє вид.,доопрац. і доп. – К.: Знання, 2008. – 566 с.







5. Горенко Л. Українознавча методологіята проблеми дослідження етнокультурознавства//Українознавство. – 2007. – №4. – С. 251 – 256.

6. Довбня В. Теоретичний “портрет”української філософії//Сіверянський літопис.– 2008. – №2. – С. 144 – 150.

7. Жидкова Н .М. Виховання молоді усистемі національних та загальнолюдськихцінностей у процесі діяльності євроклубу //Вісник Чернігівського педагогічногоуніверситету імені Т.Г.Шевченка. Випуск 61.

Серія: “педагогічні науки”: збірник. – Чернігів,2009. – №61. – 199 с.

8. Життєва компетентність особистості:від теорії до практики: науково-методичнийпосібник/За ред. І.Г. Єрмакова-Запоріжжя:Центріон, 2006. – 640 с.

9. Методика навчання історії в школі /О.І. Пометун, Г.О. Фрейман. – К.: Ґенеза, 2006. – 328 с.

10. Сухомлинский В.А. Об умственномвоспитании / Сост. и авт. вступ. ст. М.И. Мухин.– К.: Рад. школа, 1983. – 224 с.


УДК 37.035.3

Актуальність. Основною метоютрудового навчання є формуваннятехнічно, технологічно освіченої

особистості, підготовленої до життя і активноїтрудової діяльності в умовах сучасноговисокотехнологічного, інформаційного суспільства,життєво необхідних знань, умінь і навичок. В цихумовах успішна реалізація педагогічнихзакономірностей при побудові і вдосконаленнінавчально-виховного процесу передбачаєврахування досить складного взаємозв’язку цілоїнизки факторів, що відображають співвідношенняв системі “учитель – учень”. У цій системівзаємозв’язку учитель є ланкою, яка спрямовуєта стимулює навчально-пізнавальну діяльністьучня. Важливим фактором успішної взаємодії міжучителем і учнем виступає активна пізнавальнадіяльність учнів. Саме в ній і є головний сенсорганізації навчального процесу в загальноосвітнійшколі, оскільки становлення учня в процесі учіння,як суб’єкта діяльності, забезпечує його активнужиттєву позицію не тільки в роки навчання, але ів майбутньому самостійному житті.

Метою нашого дослідження єекспериментальна перевірка ефективностіпедагогічних умов, що забезпечують активізаціюпізнавальної діяльності учнів на уроках трудовогонавчання.Основна частина. В силу специфічності і

складності предмету дослідження танеможливості точного вираження йогорезультатів у формі кількісних показників,критеріальними характеристиками ми визначилизміни у факторах, які обумовлюють активністьпізнавальної діяльності учнів.На етапі констатувального експерименту

ставилися наступні завдання: дослідити проблемуактивізації пізнавальної діяльності в психолого-педагогічній теорії та практиці; розкрити засобиактивізації пізнавальної діяльності учнівзагальноосвітньої школи; визначити і теоретичнообгрунтувати педагогічні умови, що сприяютьактивізації пізнавальної діяльності учнів на урокахтрудового навчання; визначити критеріїефективності запропонованої технології активізаціїпізнавальної діяльність учнів; провести

Олександр Сушенцев, науковий співробітниклабораторії змісту професійної освіти і навчання

Інституту професійно-технічної освіти АПН України,м. Київ

ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИЗ ПЕРЕВІРКИ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ АКТИВІЗАЦІЇ

ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИНА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

У статті автор розкриває хід дослідно-експериментальної роботи з перевіркивизначених теоретичним шляхом педагогічних умов активізації пізнавальної діяльності учнівосновної школи на уроках трудового навчання.

Ключові слова: активізація пізнавальної діяльності, пізнавальна активність,

ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ З ПЕРЕВІРКИПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

ОСНОВНОЇ ШКОЛИ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

© О. Сушенцев, 2009





констатувальну діагностику та узагальнити їїрезультати.На етапі констатувального експерименту для

формування експериментальної та контрольноїгруп нами було проведене на уроках трудовогонавчання (технічна праця) вхідне тестування учнів5 – 9 класів з метою виявлення залишкових знаньі умінь, а також проведено спостереження за їхпізнавальною діяльністю. Практичне вирішеннязавдань дослідження потребувало вивченняготовності вчителів трудового навчання доактивізації пізнавальної діяльності учнів. Мивважали за необхідне вияснити: усвідомленнявчителями сутності пізнавальної діяльності;особистісне ставлення вчителів до необхідностіактивізувати процес учіння; знання засобів, щоактивізують пізнавальну діяльність учнів науроках трудового навчання. Для фіксації таоб’єктивної інтерпретації і оцінки визначенихпараметрів, нами було виділено ряд ознак, якіхарактеризували ступінь прояву кожного з них. Зцією метою було відвідано і обговорено урокитрудового навчання , проведено бесіди,анкетування, ранжування.Як свідчить теоретичний аналіз науково-

педагогічної літератури і практика, на активізаціюпізнавальної діяльності учнів впливають багатофакторів, роль яких неоднозначна, що й поставилонас перед необхідністю проведення дослідженнянайважливіших із них. Для розв’язання даноїзадачі вчителям трудового навчання булозапропоновано анкету, в якій ставилось завданняпроранжувати 15 факторів. Аналіз ранжуваннявиявив наступне. Переважна більшість учителівсеред факторів, що активізують пізнавальнудіяльність учнів, надала перевагу матеріально-технічній базі, відвівши їй перший ранг (238 балів).На другому місці знаходиться фактор “проблемненавчання” (236 балів), на третьому місцізнаходиться фактор “педагогічне стимулюванняпізнавальної діяльності учнів” (221 бал), четвертемісце зайняв фактор “активні методи навчання”(212 балів), на п’ятому місці знаходиться фактор“мотивація навчально-трудової діяльності” (206балів). Найменш вагомим фактором (15 ранг), щовпливає на пізнавальну активність учнів, на думкувчителів трудового навчання, виявився фактор“система дидактичних принципів” (106 балів).Таким чином, було встановлено, що вчителі

трудового навчання по-різному ставляться допроблеми активізації пізнавальної діяльності учніві по-різному визначають фактори, що на неївпливають. Це, на нашу думку, дало можливістьстверджувати, що для того, щоб учителі більшефективно могли оцінити запропоновану

технологію активізації пізнавальної діяльності,вони повинні мати певний рівень знань щодозасобів активізації пізнавальної діяльності таумінь визначати і створювати відповідніпедагогічні умови для підвищення активностіучнів на уроці трудового навчання.З огляду на це, ми вважали доцільним

закцентувати увагу на необхідності наданняметодичної допомоги вчителям трудовогонавчання, які будуть залучені до дослідно-експериментальної роботи (проведення семінарів,відвідування і обговорення уроків тощо).Для практичного вирішення завдань

дослідження постала необхідність визначеннякритеріїв, які б давали можливість виявити рівеньсформованості пізнавальної активності учнів наетапі констатувальної діагностики, прослідкуватиїї динаміку в ході формувального експерименту іздійснити порівняльний аналіз.У педагогічній теорії є кілька підходів до

рокриття поняття “критерій”. Так, Є.С. Рапацевичвважає, що критерій – “це, ознака, на основі якоїздійснюється оцінка чого-небудь; мірило; умовнаприйнята міра, що дозволяє здійснитивимірювання об’єкту і на підставі цього дати йомуоцінку [2, 271]”. Проте для оцінки результатівбудь-якого педагогічного процесу требавикористовувати критерії, що відповідаютьдосягненню поставленої мети.В. Ягупов під критеріями розуміє ті якості

явища, що відбивають його істотніхарактеристики, і саме тому вони підлягаютьоцінці. Автор підкреслює, що “критерії практичновизначають зміст і перебіг навчально-пізнавальноїдіяльності учнів та безпосередньо встановлюютьїї результативність [5, 411]”.До кожного критерію нами були розроблені

показники, за якими ми оцінювали стан проблеми.Виходячи з вищезазначеного, в якості критеріюактивізації пізнавальної діяльності учнів, мивизначили готовність учня до пізнавальноїдіяльності. При цьому ми виходили з того, щоготовність, як складне психологічне утворення,включає в себе наступні компоненти:мотиваційний, орієнтаційний, операційний,емоційно-вольовий, оціночний.Визначення готовності виконувалось на основі

модифікованої нами методики, розробленоїО .М. Новіковим . Згідно цієї методикиздійснювалась оцінка за такими показниками:позитивне ставлення до пізнавальної діяльності,інтерес до неї; знання сутності і зміступізнавальної діяльності; володіння способами іприйомами пізнавальної діяльності; емоційнийстан в процесі діяльності та самоконтроль,







саморегуляція; самооцінка власної пізнавальноїдіяльності.Оцінка здійснювалась за 10-бальною шкалою.

Найвищий рівень сформованості певногопоказника оцінювався в 10 балів, найнижчий – 1бал. Учень, який має високий рівень готовності,може отримати максимальну кількість балів – 60,учень, який не виявляє готовності – 6 балів. Міжцими межами розміщені рівні готовності: низькийрівень – від 6 до 18 балів; середній – від 19 до 35балів; високий – від 36 до 60 балів. Оцінкаготовності учнів до пізнавальної діяльності булапіддана ретельному аналізу з використаннямякісних і кількісних харакетристик в сукупності ідала можливість отримати дані, як в цілому поконтингенту досліджуваних, так і визначитиособливості індивідуального рівня готовностікожного учня.Аналіз отриманих результатів готовності учнів

до пізнавальної діяльності дозволив встановити,що на початковому етапі учні контрольних іекспериментальних класів не мають суттєвихвідмінностей. Так, високий рівень готовностіпроявили 19,0 % учнів контрольних класів (група“А”) і 22,8% експериментальних (група “Б”).Середній рівень виявили відповідно 38,0% та31,7% респондентів. Низький рівень готовностіхарактерний для 43,0% учнів контрольних та45,5% експериментальних класів.Стан готовності показав, що у більшості з

учнів відсутній інтерес до пізнавальної діяльності,який, на нашу думку, пов’язаний з низьким рівнемволодіння знаннями сутності і змісту пізнавальноїдіяльності та способами і прийомами їїздійснення.Слід зазначити, що у значної частини учнів

процес пізнавальної діяльності супроводжуєтьсянегативними емоційними станами: розгубленість,тривожність, знервованість, песимізм, а інколинавіть роздратованість і нетерпимість, з якимиучні не спроможні справитись в силунесформованості умінь саморегуляції.Визначаючи пізнавальну самостійність як

критерій, ми опиралися на думку, вираженуТ.І. Шамовою [3], Г.І. Щукіною [4], І.Я. Лернером[1] з приводу того, що активність (вираженняставлення до змісту і процесу пізнання) єскладовою самостійності як способу реалізаціїцього ставлення в дії. Тому в якості одного ізкритеріїв ефективності запропонованої технологіїактивізації пізнавальної діяльності учнів буловизначено пізнавальну самостійність.При визначенні рівня пізнавальної

самостійності учнів нами було проведеноспостереження за практичною діяльністю учнів,

бесіди, аналіз продуктів їх діяльності. Для фіксаціїта інтерпретації результатів дослідження накожного учасника експерименту був оформленийоціночний лист, куди вносились отримані наконстатувальному етапі дані і наступні зміни.Аналіз результатів свідчить, що в реальній

практиці трудового навчання, що склалася в школі,не спостерігається бажаного рівня пізнавальноїсамостійності учнів: тільки 24% учнів контрольнихкласів та 22% експериментальних проявляютьвисокий рівень пізнавальної самостійності. В тойже час, практично кожен третій учень в обохгрупах демонструє низький рівень пізнавальноїсамостійності. Учні із середнім рівнемсамостійності склали 41,3% в контрольних класахі 43,0% в експериментальних. Отже,прослідковується певна невідповідність міжвимогами пізнавальної діяльності до рівняпізнавальної самостійності учнів (на основі якоїбудується процес учіння) і фактичним рівнем їїсформованості.Виходячи з того, що пізнавальна активність

багатьма вченими розглядається як метадіяльності, як засіб її досягнення і як результат,активізацію пізнавальної діяльності учнів слідрозуміти як мобілізацію вчителемінтелектуальних, вольових і фізичиних сил учнівдля досягнення конкретних навчальних цілей.Тобто, активізацію процесу учіння можнарозглядати як процес і результат стимулюванняактивності учнів у пізнавальній діяльності. Апізнавальна активність в такому разі будевиступати результатом активної пізнавальноїдіяльності, в якій відбувається не тільки засвоєннязнань , умінь та навичок, але й формуєтьсяемоційно-оціночне ставлення до процесу ірезультату пізнання. Виходячи з цього, в нашомудослідженні пізнавальна активність виступаєкритерієм активної пізнавальної діяльності. А їїінтегрованим показником будуть виступатизасвоєнні знання та сформовані уміння і навички.При визначенні рівнів і показників миорієнтувалися загально прийнятими “Критеріямиоцінювання навчальних досягнень учнів зтрудового навчання”.Аналіз рівня сформованості трудових умінь дав

підстави для висновку про те, що існуюча систематрудового навчання учнів мало ефективна в планідосліджуваної нами проблеми. Самубагаточисленну групу складають учні з низькимрівнем сформованості трудових умінь як вконтрольних, так і експериментальних групах(відповідно 47,1% і 48,8%). Достатнім рівнемхарактеризується тільки кожен сьомий учень.Учнів, у яких практично не розвинуті трудові







уміння не виявлено. Аналіз рівня розвиткуокремих трудових умінь свідчить про їхсформованість в різній мірі.Порівнюючи результати засвоєння знань і

виконання практичного завдання, ми виявили, щотеоретичні знання деяких учнів вищі, ніж їхнітрудові уміння та навички, і навпаки. Цепояснюється тим, що під час навчального процесувчитель частіше орієнтується на середнього учня,не виділяючи сильніших чи слабших. Так,наприклад, учні, які мають високий рівень знаньтеоретичного матеріалу, отримують достатній, аіноді й середній рівень при виконанні практичнихзавдань тому, що одержують трудові завдання,які не відповідають їхнім можливостям. Часто,на жаль, ці учні стають пасивними, інертними,втрачають інтерес до виконання практичногозавдання. А слабші учні, навпаки, за бракомнеобхідних теоретичних знань , не можутьвиконати практичне завдання, яке не відповідаєїхнім можливостям. Такі учні частозакомплексовані, невпевнені в собі. Тому, щобуникнути небажаної шаблонності необхідно длякожної динамічної мікрогрупи розроблятипосильні, цікаві трудові завдання, що й булозроблено в процесі експерименту.При визначенні рівня активності

використовувались різнорівневі тестові завдання;залучення учнів до: визначення мети і завдань,проектування наступної діяльності, постановкизапитань, обговорення результатів виконаннязавдань, спостереження.Як свідчать узагальнені результати, найбільш

чисельну групу складають учні з репродуктивнимрівнем (низьким) пізнавальної активності як векспериментальному, так і в контрольному класах,в той час як творчий рівень (високий) характеризуєтільки 10,6% учнів експериментальної та 11,6%контрольної групи.Отже, при всій відносності отриманих

результатів все ж таки вони відображаютьоб’єктивні тенденції і дозволяють констатувати,з одного боку, задовільний рівень розумінняучнями значимості пізнавальної діяльності, а зіншого – низький рівень активності, яку вонипроявляють в пізнавальній діяльності.Вивчення досліджуваної проблеми в

педагогічній теорії та практиці, результатиконстатувального експерименту дозволили намзробити висновок щодо необхідності пошукунових підходів до підвищення активності учнівосновної школи на уроках трудового навчання.З метою перевірки гіпотези дослідження був

організований і проведений формувальнийексперимент, спрямований на активізацію

пізнавальної діяльності учнів шляхом організаціїцілеспрямованого формування пізнавальноїактивності. Для проведення дослідно-експериментальної роботи була створена модельактивізації пізнавальної діяльності учнів тарозроблена технологія формування пізнавальноїактивності учнів на уроках трудового навчання.На етапі формувального експерименту з

учителями трудового навчання, які залучались допроведення експерименту, були проведенітематичні семінари “Сутність активізаціїпізнавальної діяльності учнів на уроках трудовогонавчання” та “Фактори, що впливають на рівеньактивності учнів на уроці трудового навчання”.Експертам було запропоновано проранжувати позначимості визначені нами теоретичним шляхомпедагогічні умови, які будуть сприяти підвищеннюпізнавальної активності учнів на уроках трудовогонавчання. Таким чином було усунено випадковістьу визначенні педагогічних умов, що будутьсприяти активізації пізнавальної діяльності учнівна уроках трудового навчання.Отже, педагогічними умовами активізації

пізнавальної діяльності учнів ми визначили:систематичний, цілеспрямований розвитокмотивації навчально-трудової діяльності учнів;створення “ситуації успіху” в пізнавальнійдіяльності; диференціація процесу навчання;організація проблемного навчання; використанняметодичної комп’ютерно-орієнтованої системинавчання.Виходячи з даних, отриманих в результаті

діагностування початкового рівня сформованостіпізнавальної активності в учнівекспериментальних класів, була проведена їхдиференціація в залежності від рівнясформованості пізнавальної активності. Так, прироботі з учнями з низьким рівнем основна увагазверталася на оволодіння знаннями, уміннями,навичками, формування позитивного ставлення допізнавальної діяльності. З учнями, які виявилисередній рівень , головна увага в процесіформувального експерименту приділяласьформуванню умінь використовувати знання напрактиці, здійснювати самоаналіз і самоконтроль.В роботі з учнями з високим рівнемсформованості пізнавальної активності основнаувага зосереджувалася на формуванні творчихздібностей.Виявлення змін за критеріями, що були

визначені на етапі констатувального експерименту,передбачало порівняльне співвідношення їх рівнівв учнів експериментального і контрольного класівдо початку формувального експерименту і післянього.







Аналіз експериментальних даних за першимкритерієм показав, що при відносно однаковомурівні готовності до пізнавальної діяльностізафіксованому на констатувальному етапі, назаключному мали суттєві розходження в учнівекспериментального і контрольного класів.Результати контрольної діагностики рівня

готовності учнів до пізнавальної діяльностізасвідчили, що кількість учнів експериментальнихкласів (гр .Б), які проявили високий рівеньготовності до пізнавальної діяльності складає31,7%, проти 22,8% на етапі констатувальногоексперименту. Відбулися значні зміни в групі знизьким рівнем сформованості готовності допізнавальної діяльності, про що свідчитьзменшення кількості учнів на 27,6%.Зміни в параметрах готовності до пізнавальної

діяльності суттєво позначились на рівнісформованості пізнавальної самостійності учнів.Кількість учнів у експериментальних класах звисоким рівнем збільшилась з 22,0% до 27,6%; знизьким рівнем зменшилась з 35,0% до 17,9% зарахунок збільшення кількості учнів з середнімрівнем сформованості пізнавальної самостійності.В той же час в контрольній групі ці показникизмінилася несуттєво. Так, кількість учнівконтрольної групи з середнім рівнемсформованості пізнавальної самостійності зрослана 4,2% за рахунок зменшення кількості учнів знизьким рівнем і частково з високим (3,3% та0,9% відповідно).Впровадження розробленої нами моделі та

технології активізації пізнавальної діяльності учнівсуттєво вплинуло на інтенсифікацію засвоєннязнань, формування умінь і навичок учнів на урокахтрудового навчання. Після відповідної роботи векспериментальних класах кількість учнів звисоким рівнем знань збільшилася на 9,8%,відповідно кількість учнів з низьким рівнемзменшилась майже в два рази.Приблизно така ж ситуація спостерігається

при порівняльному аналізі рівня сформованихумінь та навичок. Кількість учнів з високим рівнемсформованості умінь та навичок наформувальному етапі експерименту уекспериментальній групі зросла на 7,3%, тобтопрактично у півтора рази, тоді як у контрольнійгрупі цей показник залишився без змін. Середнійі достатній рівень в експериментальних класахзбільшився (відповідно на 11,4% та 7,4%) зарахунок зменшення низького рівня на 26,1% векспериментальних класах.Інтегральним критерієм результативності

дослідно-експериментальної роботи виступаєпізнавальна активність, зміни в рівнях якої свідчатьпро ефективність запропонованої системиактивізації пізнавальної діяльності учнів.Порівняння даних, отриманих у

формувальному експерименті, з показникамиконстатувального етапу експериментальної іконтрольної груп дозволило зробити висновок пропідвищення активності учнів у пізнавальнійдіяльності. Підтвердженням цьому є зростанняна 16,2% кількості учнів експериментальної групиз творчим рівнем при відповідному зменшенніна 8,9 % кількості учнів з репродуктивним рівнемпізнавальної активності. При збереженні уконтрольній групі значної частини учнів зрепродуктивним рівнем (зменшення на 2,4%),кількість учнів з творчим рівнем зросла всьогона 0,8%, а з продуктивним – на 1,6 %.Порівняльний аналіз сформованості

пізнавальної активності учнів свідчить проефективність розробленої методики та доцільністьїї впровадження в навчально-виховний процесосновної школи.Висновки . Результати проведеного

дослідження педагогічних умов активізаціїпізнавальної діяльності учнів засвідчили, що вонизабезпечують суттєві зміни в рівні готовності учнівдо пізнавальної діяльності, в сформованостіпізнавальної самостійності та сприяють суттєвомупідвищенню якості знань, умінь та навичок учнів.Проте слід зауважити, що не на всіх учнівпроведена експериментальна робота здійснилабажаний вплив. Це, як показало дослідження, учні,у яких відсутня спрямованість на навчальнудіяльність. Тому назрілим є питання проорганізацію більш тривалих занять, спрямованихна активізацію пізнавальної діяльності.

1. Лернер И.Я. Изучение истории СССР в 9классе / И. Я. Лернер // Вопросы активизациипознавательной деятельности учащихся. –М.: АПН РСФСР, 1963. – С. 50

2. Педагогика: Большая современнаяэнциклопедия / [авт.-сост. Рапацевич Е.С.]. –Мн. : Современное слово, 2005. – 720 с.

3. Шамова Т.И . Активизация ученияшкольников / Т.И. Шамова. – М.: Педагогика,1982. – 208 с.

4. Щукина Г.И. Познавательный интересв учебной деятельности школьника /Г.И. Щукина. – М.: Знание. – 1972. – 32 с.

5. Ягупов В.В. Педагогіка: навч. посібник /В.В. Ягупов. – К.: Либідь, 2002. – 550 с.







88

Актуальність. Освіта, як гарант“кращого майбутнього”, в усі часизаймала одне з провідних місць в

наукових дослідженнях. Проте питання її розвиткузагострилося в період перетворення суспільстваз індустріального на інформаційне. Становленняінформаційного суспільства продиктувалонеобхідність модернізації класичної, традиційноїосвіти, принципи якої сформулювали педагогічнікласики і яка успішно функціонувала до серединиХХ ст., але на сьогодні вже вичерпала себе.Науковці зійшлись на думці, що необхідним є їїперетворення на глобальну систему відкритої,гнучкої, індивідуалізованої, безперервної освіти.Тому актуальним питанням постала проблемарозробки нового методичного забезпеченнядисциплін з урахуванням сучасного стану розвиткунауки і техніки в навчально-виховному процесі.Постановка проблеми . Перехід до

підготовки фахівців відповідно до сучаснихстандартів, на відміну від традиційних підходів,потребує нового стилю організації навчально-виробничого процесу та його науково-методичного забезпечення.Метою статті є висвітлення проблеми

створення методичного комплексу дисципліни назасадах використання інформаційних технологій.Основна частина. Будь-який навчально-

виробничий процес не може бути реалізований якбез програмного, так і без методичногозабезпечення. На відміну від програмного, якезабезпечує реалізацію потреб в самомуузагальненому вигляді, методичне забезпеченняпроектується з урахуванням можливостейзадоволення тих же потреб . Методичнезабезпечення навчально-виробничого процесу

складається з незмінної (інваріантної) і варіативноїчастин. “Інваріантна частина проектується напідставі тієї інформації, що відома до початкуреалізації навчального процесу…” [4, 3], ізалишається незмінною до його закінчення.Варіативна частина методичного забезпеченняпроектується “… на підставі оперативної,поточної інформації, що міняється, варіює в ходіреалізації навчального процесу…” [4, 3] й томуне може бути врахована в деталізованому виді.Варіативна частина методичного забезпечення,як правило, розробляється викладачем, оскількисаме він і тільки він одержує , обробляє йвикористає поточну інформацію про хід навчально-виробничого процесу. Завдяки такій структуріметодичне забезпечення набуває необхідні рівністабільності, з одного боку, і гнучкості – з іншого.Стабільність і гнучкість є передумовамираціонального використання всіх залучених дляцього видів ресурсів, у тому числі йінтелектуальних ресурсів викладачів та учнів, атакож системної, спрямованої на кінцеву мету,організації навчально-виробничого процесу.Проектування й конструювання методичного

комплексу навчальної дисципліни як дидактичноїсистеми, що дозволяє педагогу черезінформаційну складову процесу навчання ,представлену в педагогічних програмнихпродуктах і навчальних матеріалах, здійснюватицілісну технологію навчання. Цим вирішуєтьсязавдання гарантованого досягнення метипідготовки професійно мобільних кваліфікованихробітників.Серед переваг використання подібних

комплексів доцільно виділити наступні. По-перше,дидактичні комплекси проектуються й

Лілія Сушенцева, кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач лабораторіїзмісту професійної освіти і навчання

Інституту професійно-технічної освіти АПН України,м. Київ

СТВОРЕННЯ МЕТОДИЧНОГО КОМПЛЕКСУІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ

ДИСЦИПЛІНИ ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇМОБІЛЬНОСТІ УЧНІВ ПТНЗ

У статті автор розкриває проблему розробки методичного забезпечення дисциплін,створення методичного комплексу з використанням інформаційних технологій. Проблемаактуальна і вимагає більш широкого вивчення.

Ключові слова: методичне забезпечення, методичний комплекс, інформаційнезабезпечення, професійна мобільність.

УДК 377(07)

СТВОРЕННЯ МЕТОДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ ІНФОРМАЦІЙНОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ЯК УМОВАФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ УЧНІВ ПТНЗ

© Л. Сушенцева, 2009





створюються як цілісні системи педагогічнихпрограмних засобів, інтегрованих з метою збору,організації, зберігання, обробки, передачі йподання навчальної інформації їхнім користувачам.По-друге, всі елементи дидактичних комплексіввзаємозалежні між собою, мають єдинуінформаційну основу й програмно-апаратнесередовище.Склад і структура комплексу можуть бути

досить гнучкими й залежать від зміступредметної області, для якої він розробляється.Так, наприклад , у методичний комплексінформаційного забезпечення навчальноїдисципліни “Технологія малярних робіт” можебути включена: робоча програма дисципліни;комп’ютеризований підручник, що включає в себеелектронні варіанти змісту теоретичногоматеріалу за темами занять (реалізовані на основіінтерфейсу Wіndows і пакета Mіcrosoft Offіce –графічний редактор PowerPoіnt або ж задопомогою програми SunRav BookEditor);інформаційно-довідкова система (розроблені наоснові графічного інтерфейсу Wіndows абовіртуальних бібліотек Borland Database Engіne);електронний лабораторний практикум здисципліни (гіпертекстовий варіант);автоматизована система оцінки й контролю знаньучнів.В якості складової, що забезпечує

процесуальну сторону підготовки майбутньогопрофесійно мобільного кваліфікованого робітникау ПТНЗ, розглядається технологічне забезпечення,що реалізується на основі застосування внавчально-виробничому процесі сучаснихтехнологій навчання. Серед особливостей їхньогопроектування й розробки в рамках інформаційно-технологічного забезпечення навчально-виробничого процесу можна вказати наступні: по-перше, у цьому випадку технологія навчаннявиконує сполучну функцію, тобто є ніби – тострижнем, навколо якого формується необхіднеінформаційне середовище, що сприяє активнійпедагогічній взаємодії викладача й учнів; по-друге, при проектуванні технології навчанняпедагогом традиційно, відповідно до мети і змістунавчання , розв’язуваних завдань йвикористовуваних методів, визначаютьсяструктура й зміст дидактичного комплексу. Уцьому випадку останній виступає як ключовийелемент технології навчання й служить, власнекажучи, її основою.Відомо, що комплект навчально-методичних

матеріалів включає програми курсів, підручникиі навчальні посібники в друкованому таелектронному вигляді (підручник, задачник,

посібник з виконання лабораторних робіт тощо),а також методичні посібники для організаціїсамостійної роботи з кожного виду занять. Коженскладовий комплексу має свої особливості.Навчальна програма дисципліни повинна

містити чітко сформульовану мету її вивчення,мотивацію через роз’яснення місця і значення цієїдисципліни для майбутньої професійної діяльності.Перелік тем і розділів дисципліни доцільносупроводити вказівкою необхідних рівнів їхньогозасвоєння.Навчальні посібники повинні задовольняти

вимоги коректного й однозначного використаннятермінів й умовних позначень . Необхідновитримувати стандартизовані позначення длявеличин, що були введені в дисциплінах тапередують даному чи будуть використані прививченні інших дисциплін.Навчальні матеріали в електронній формі

повинні, по можливості, створюватися в томупрограмному середовищі, яке учень опанував увідповідних розділах курсу інформатики. Привикористанні авторських програмних продуктівїхнє освоєння не повинне створювати додатковенавантаження для учнів і відволікати його відзмісту дисципліни.Електронні навчальні матеріали з

використанням гіперсередовища повиннізадовольняти вимогам простоти орієнтації учнівпри оперуванні посиланнями. У передмові донавчальних матеріалів необхідно пояснити умовніпозначення, що застосовуються для посилань, атакож дати поради щодо раціональних прийомівнавігації з використанням гіперпосилань .Посилання повинні передбачати можливістьшвидкого й цілеспрямованого пересування понавчальному матеріалу.При використанні в навчальних матеріалах

гіперпосилань на ресурси мережі Інтернетнеобхідно уникати посилань на Web-сторінки, щовимагають порівняно великого часузавантаження.Методичні посібники повинні бути побудовані

таким чином, щоб учень міг перейти віддіяльності, здійснюваної під керівництвомвикладача, до самостійної, до максимальноїзаміни викладацького контролю самоконтролем.Тому вони повинні містити докладний описраціональних прийомів описаних видів діяльності,критеріїв правильності рішень, рекомендації зефективного використання консультацій.Працюючи над проблемою створення

електронного підручника, Д.А. Власов визначиводну з найбільш розповсюджених помилок пристворенні електронних джерел інформації, що






полягає у виконанні їх “… у вигляді електронноїкопії стандартних друкованих підручників” [1, 56].Інформаційні технології надають у розпорядженнявикладача могутній набір інструментів, що повинніефективно використовуватися для досягненняцілей навчального процесу.Існує велика кількість вимог до структури,

змісту та обсягів підручників та навчальнихпосібників. Так, при їх створенні необхідновраховувати те, що навчальні книги повинні мативисокий науково-методичний рівень, міститинеобхідний довідковий апарат; підручники танавчальні посібники мають бути написані в доступнійформі, навчальний матеріал має бути пов’язаний зпрактичними завданнями, в книзі маютьпростежуватися тісні міжпредметні зв’язки [2].Структура підручників та навчальних

посібників є наступною: зміст (перелік розділів),вступ (передмова), основний текст, питання, тестидля самоконтролю, обов’язкові та додатковізадачі, приклади, довідково-інформаційні дані длярозв’язання задач (таблиці, схеми тощо), апаратдля орієнтації в матеріалах книги (предметний,іменний покажчик) [2, 4].Звернемо увагу на найбільш об’ємну частину

книги – основний текст. “Основний текстпідручника – це дидактично та методичнооброблений і систематизований авторомнавчальний матеріал” [2, 5]. Викладанняматеріалу в навчальній книзі маєхарактеризуватися об’єктивністю, науковістю тачіткою логічною послідовністю. Композиціяпідручника, подання термінів, прийоми введеннятексту нових понять , використання засобівнаочності повинні бути направлені на те, щобпередати студенту певну інформацію, навчити йогосамостійно користуватися книгою, викликатиінтерес до предмета, що вивчається.Протягом останніх років одним з ключових

стало питання про застосування новихінформаційних технологій у професійно-технічнихнавчальних закладах. Кожного дня з’являєтьсявелика кількість інформаційних ресурсівосвітнього характеру, проте особлива увагаприділяється електронним підручникам. Вони,зберігаючи всі переваги звичайних підручників,повинні мати принципово нові якості, щовключають елементи гіпермедіа і віртуальноїреальності та забезпечують високий рівеньнаочності, ілюстративності й інтерактивності.Електронні підручники також повиннізабезпечувати нові форми структурованогонадання великих обсягів інформації і знань таможливості ефективного пошуку необхідноїінформації [1, 25].

Автори Д.А. Власов, Л.С. Кузіна таВ.М. Монахов стверджують, що електроннийпідручник може бути більш ефективним, ніжзвичайний, адже в такому підручнику, наприклад,можна використовувати набагато більшеілюстрацій, ніж у звичайному підручнику [1]. “Вньому також можна використовувати фрагментивідеофільмів та панорами віртуальної реальності”– додає С.А. Христочевський [5, 76]. За їхдопомогою учні можуть докладніше розглянутипевні матеріали, технології та прочитати іпрослухати, як вони описуються. У цьому випадкуми говоримо про надання наочно-образноїінформації, замість вербального (текстового)відображення.Таким чином, створення електронних

підручників є суттєвим питанням сьогодення,оскільки такі підручники сприяють розвиткупізнавальної і дослідної діяльності учнів. Вартозазначити, що якість навчання не покращитьсятільки завдяки електронним підручникам. Багаточого залежить від наявності відповідноїінфраструктури, а також від якості підготовки іперепідготовки викладачів.На відміну від підручників та навчальних

посібників, які здебільшого використовують дляотримання нових знань, практичні роботипризначені для вироблення вмінь і навичокзастосування теоретичних знань із прикладамивиконання завдань й аналізом помилок, щозустрічаються найбільш часто. Рекомендуєтьсяпредставляти покрокові рішення типових завданьі вправ з видачею пояснень і посиланнями навідповідні розділи теоретичного курсу. Реалізаціяпрактичного навчання може варіюватися залежновід предметної області.Лабораторний практикум повинен містити в

собі: тексти завдань (практичних ситуацій) длясамостійного рішення при підготовці допідсумкової атестації; приклади рішення завдань(практичних ситуацій) по темах, на якізапропоновані аналогічні екзаменаційні чи заліковізавдання.Лабораторний практикум може містити:

електронний семінар (форум або чат) здокладним планом і списком рекомендованоїлітератури; лабораторні роботи; практичнізавдання й вправи (із прикладами виконання).Обсяг матеріалів повинен співвідноситися знавчальним планом.Тестування також має особливості розробки.

У тестових матеріалах рекомендується вказуватиправила формування відповідей на завданнязалежно від форми тесту. Тому, на початкузавдання, повинна бути розміщена інструкція з






варіантами форми відповіді. Якщо завдання втесті дані все в одній формі, то інструкціяподається один раз, при зміні форми тестовогозавдання наводиться нова інструкція.Ключі (правильні відповіді) до тестових

завдань варто поміщати після кожного питаннятесту. Після конвертування тестової системи велектронну форму, ключі для учнів будутьнедоступні. Зауважимо, що у паперовому варіантіметодичного забезпечення (формат текстовогоредактора MS Word) ключі не приводяться.Існує кілька підходів до валідізації тестів, що

розрізняються залежно від використовуванихкритеріїв.Дослідивши дану проблему, науковці

П.С. Самородський та В.Д. Симоненко говорятьпро те, що “в педагогічній практиці найбільшепоширення одержали такі тести, валідність якихне потрібно доводити емпірично…” [3, 36]. Утаких тестах, зауважують автори, критерієм їхньоїпридатності є сам зміст тестів, схваленийдосвідченими викладачами-експертами. Прицьому у викладачів повинна бути впевненість утім, що питання тесту відповідають програмі;питання тесту охоплюють не один який-небудьрозділ, а всю програму дисципліни; високаймовірність того, що учень, який успішно відповівна питання тесту, знає предмет відповідно доотриманої оцінки.При створенні тесту за критерій звичайно

беруться оцінки, виставлені учням групоювикладачів-експертів без тестів. Результатиоцінки учнів з питань тесту й за оцінкамиекспертів корелюються. Висока погодженість(конкордація) в експертів указує й на високувалідність тесту.Методичні рекомендації з вивчення навчальної

дисципліни являють собою комплекс роз’ясненьі вказівок, що дозволяють учневі якнайкращеорганізувати процес вивчення навчальноїдисципліни. При розробці рекомендацій необхідновиходити з того, що частина матеріалу навчальноїдисципліни буде вивчатися учнем самостійно.Зазвичай методичні рекомендації діляться на

три блоки. До першого відносять вказівки повивченню теоретичної частини дисципліни (потемах): перелік основних понять для засвоєння врамках теми; перерахування ключових моментів,на які необхідно звернути увагу при вивченні теми;вказівка на практичні й контрольні роботи, якінеобхідно виконати в рамках теми; рекомендаціїіз взаємодії з викладачем при вивченні теми.Другий блок містить вказівки по підготовці до

різних видів лабораторно-практичних робіт;умови, устаткування, вимоги до виконання робіт;

технологія підготовки й проведення роботи;вимоги до оформлення результатів роботи,стандартні форми звітів (при необхідності);критерії й система оцінки робіт; рекомендації ізвзаємодії з викладачем при виконанні роботи.Останній блок включає вказівки по підготовці

до поточного й підсумкового контролю знань:форми контролю; вимоги до змісту, обсягу,оформленню й поданню контрольних завдань;умови прийому контрольних завдань викладачем;критерії й система оцінювання контрольнихзаходів; порядок підготовки й проведенняатестації (проміжної й підсумкової).Зміст методичних рекомендацій може містити

в собі рекомендації з використання матеріалівметодичного комплексу; побажання до вивченняокремих тем дисципліни; рекомендації щодороботи з літературою; роз’яснення з приводуроботи з навчальними текстами; поради попідготовці до іспиту (заліку).Методичні рекомендації можуть містити

огляд-путівник по літературі, у якому викладачорієнтує учнів на доцільну послідовність роботи зпозицій змісту й методики викладу навчальногоматеріалу, оговорює суперечливі відомості, щомаються в різних джерелах інформації.Незважаючи на те, що основні компоненти

навчально-методичного комплексу повинніувібрати в себе базовий обсяг матеріалу дляосвоєння дисципліни, учням буде вкрай кориснимзвернення до додаткових джерел інформації, якірозміщені у мережі Інтернет. Пошук таких джерелможе бути доручений і самим учням, однакбажано, щоб викладач і особисто відбиравпосилання на відповідні ресурси й включав їх доскладу навчально-методичного комплексу якокремий компонент.Оскільки сьогодні вищі навчальні заклади

поступово переходять на кредитно-модульнусистему навчання, то при створенні комплексуметодичного забезпечення в навчально-виробничому процесі ПТНЗ необхідно такожвраховувати поступовий перехід до кредитно-модульної системи. Розглянемо особливостіструктури та змісту методичного забезпеченнянавчального процесу при запровадженні кредитно-модульної системи. Методичне забезпеченнянавчальних дисциплін за кредитно-модульноюсистемою включає: робочу програму предмета;конспект теоретичного матеріалу (опорний,базовий чи розширений); методичні вказівки довсіх видів навчальних занять, що заплановані(практичні, лабораторні роботи, індивідуальна йсамостійна робота, дипломні роботи тощо);перелік інформативних джерел (адрес), де можна





92

ознайомитися з нормативною чи (та)довідниковою літературою , передбаченоювивченням дисципліни (ДСТУ, ГОСТи, закони,укази, постанови тощо); дидактичні роздатковіматеріали – схеми, діаграми, географічні мапитощо; систему контролю навчально-пізнавальноїдіяльності учнів при опануванні предмета; пакетитестів для поточного та підсумкового контролюзнань , якщо вони передбачені навчальноюпрограмою; опис дисципліни.Робоча навчальна програма дисципліни

вимагає особливої уваги при її розробці. Вона єнормативним документом, що закладає“ідеологію” змісту освіти та організації навчально-виробничого процесу.Особливістю розроблення робочої програми є

структурування дисципліни за модульнимпринципом, який передбачає поділ навчальногоматеріалу на змістові модулі, кожний з яких єлогічно завершеною частиною теоретичного іпрактичного матеріалу. Структуруваннянавчального матеріалу дає змогу уникати йогодублювання в різних темах та порушень логічноїцілісності подачі матеріалу предмета.Обов’язкові компоненти методичного

комплексу (крім навчальних планів і програми)поєднуються за модульним принципом.Працюючи над проблемою проектування

навчально-методичного забезпечення модульноїтехнології, Т.В. Яковенко виділяє декілька етапів[6].Перший етап, запропонований автором,

полягає у розробці структури професійноїкомпетентності. На цьому етапі виконуютьсянаступні задачі: визначення складових роботи(діяльності), того, що робітник повинен умітиробити, з обов’язковою вказівкоюперспективних вимог до змісту професійноїпідготовки.Далі здійснюється розподіл роботи в рамках

модуля професійної компетентності на окремікомпоненти (модульні блоки), дотримуючисьтаких вимог: кожен модульний блок повинен матичітко визначені початок та кінець роботи, бутизавершеною частиною загальної роботи,технологічно пов’язаною з іншими модульнимиблоками, і спрямованим на отримання результату,що підлягає оцінці, а його засвоєння слухачем маєбути пов’язане з кваліфікаційним і професійнимростом, бути кроком до реального робочогомісця.Після розподілу роботи Т.В. Яковенко вважає

доречним зробити аналіз модульних блоків, підчас якого в рамках кожного блоку виконуєтьсяще більша деталізація роботи шляхом розподілу

її на операції (кроки) та визначення навичок, якіотримуються при виконанні певної операції, ізвказівкою відповідних вимог і стандартів доконкретних дій, а також галузі (сфери), до якоївідносяться навички.Наступним етапом виступає проектування

дидактичного апарату модульної технології –навчальних елементів, дотримуючись такихвимог: вибір кількості та змісту навчальнихелементів повинен відповідати меті навчання зпозиції моделі робітника; зміст навчальногоматеріалу повинен повністю охоплювативідповідні навички на рівні сучасного розвиткутехнічного прогресуОстанній етап розробки структури

діяльності щодо проектування навчально-методичного забезпечення модульноїтехнології полягає в об ’єднанні окремостворених елементів модуля професійноїкомпетентності в єдину структуру (модульнунавчальну програму) і перевірці “деталей”структури на дублювання й забезпеченнявідповідності обсягів роботи в рамках модулящодо часового регламенту, встановленого внормативних документах (навчальних планах).На цьому етапі робиться висновок продоцільність включення тієї або іншої інформаціїу зміст навчальних елементів при розробцімодульної навчальної програми.Запропонований підхід до розробки

методичного забезпечення , на нашу думку,найбільш повно висвітлює його особливості. Цепояснюється тим, що етапи, запропонованінауковцем, включають в себе здебільшого всіаспекти, запропоновані іншими дослідникамиданої проблеми.Висновки . Отже, методичний комплекс

інформаційного забезпечення навчальноїдисципліни можна розглядати як ціліснудидактичну систему, що представляє собою базузнань в одній із предметних областей, якапостійно розвивається. При розробці методичногозабезпечення, як дидактичної системи елементів,потрібно враховувати як вимоги до загальноїструктури комплексу, так і специфічні вимоги доокремих його елементів. На загальному рівніметодичне забезпечення має враховувати впливкредитно-модульної системи, тенденціїкомп’ютеризації навчання тощо. Але окремуувагу при розробці методичного забезпеченнямаємо приділяти вимогам до кожного елементу.Це сприятиме ефективному формуваннюпрофесійної мобільності учнів в навчально-виробничому процесі професійно-технічногонавчального закладу.







1. Власов Д.А. Технологические процедурысоздания электронного ученика / Д.А. Власов,Л.С. Кузина, В.М. Монахов. – М.: МЭСИ, 2001. – 118 с.

2. Методичні рекомендації щодо структури, змістута обсягів підручників і навчальних посібників длявищих навчальних закладів. – К.: Знання, 2005. – 8 с.

3. Самородский П.С. Методика профессиональногообучения: Учебно-методическое пособие дляпреподавателя специальности “Профессиональноеобучение” / Под ред. В.Д. Симоненко. – Брянск: Изд-воБГУ, 2002. – 90 с.

4. Федосова Л. П. Комплексное методическоеобеспечение предметов и профессий / Л.П. Федосова.– М.: Владос, 2006. – 253 с.

5. Христочевский С.А. Электронные мультимедийныеучебники и энциклопедии С.А. Христочевский //Информатика и образование. – 2000. – №2. – С. 70 –77.

6. Яковенко Т.В. Методика структуруваннянавчального матеріалу за модулями в професійномунавчанні / Т.В. Яковенко // Освіта Донбасу. – 2004. –№2. – С. 93 – 96.


Постановка проблеми . Змінисуспільних цінностей та ідеалів, щонівелювали духовність і мораль,

особливо активізувалися ще за часів Петра І,реформаторська діяльність якого, у тому числій в освіті, мала не лише позитивні здобутки. Самеза царювання Петра розпочалася руйнаціяосередків народної духовності, витіснення тієїбезцінної мудрості, що забезпечувала моральне ідуховне формування людини. Скасуванняпатріаршества, створення синодальної системи,повне підпорядкування державним чиновникамцеркви, яка до того часу існувала якфінансовонезалежна одиниця і витрачала значнікошти на благочинність: утримання шкіл, лікарень,книгодрукування , створення запасівпродовольства для підтримання усіх нужденнихтощо. Державницька машина вже тодіпотребувала нових завоювань, коштів іпрофесійної освіти, яка б готувала кадри для їїзміцнення . Духовність, моральність ідоброчинність були не на часі.Перша половина ХХ століття, “уславлена” на

території Російської імперії жовтневимпереворотом, привела до принциповогозаперечення релігійних, духовних і національних

цінностей, що проявилося у відокремленні церквивід держави та школи, але не від суспільства.Упродовж століття душа вважалася сфероюрелігії. Вона, як ідеальна субстанція , незаслуговувала на увагу, і тому в радянський періоднауково-педагогічною спільнотою ігнорувалася.Поняття “духовність”, “дух”, “душа” невідображали тогочасної ідеології і були викресленіз виховного процесу радянської школи, що привелодо поширення авторитарної педагогіки, насиченоїтехнократичним змістом і пристосованої длявирішення завдань економіки.Політичні зміни, що відбулися після розпаду

Радянського Союзу, призвели до соціально-економічних реформацій і подальшого ігноруваннясуспільством духовного начала. Домінуванняматеріальних цінностей над духовними привелодо вкрай збіднілого уявлення дітей, молоді йнавіть дорослого населення про такі чесноти яклюбов, віра, благочестя, совість, відповідальність,шанування старших, прояв співчуття. Утратідуховних орієнтирів української спільноти сприялаі відсутність національної ідеї. Вакуум у той жечас заповнили жорстокість, насилля, нетерпимість,ненависть, моральна розбещеність, марнотратствота цинічне ставлення до повсякденного.

УДК 378.036:78

Валентина Бондаренко, аспірантка кафедри педагогікиПолтавського державного педагогічного університету


ПЕДАГОГІКА СЕРЦЯ У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІДАНИЛА ТУПТАЛА (ДИМИТРІЯ РОСТОВСЬКОГО)

У статті проаналізовано просвітницько-педагогічний аспект діяльності ДимитріяРостовського, що базувався на засадах християнського гуманізму та розкривається творчийвклад мислителя у розробку теорії та практики педагогіки любові.

Ключові слова: духовність, мораль, педагогіка, просвітництво, виховний простір,християнська любов.


© В. Бондаренко, 2009




94

Аналіз останніх досліджень. На нашудумку, виправити ситуацію зможе лише визнаннядуховних орієнтирів провідними характеристикамипроцесу формування особистості. Неоціненним нацьому шляху буде звернення до православнихвиховних традицій, що спрямовувалися навдосконалення внутрішнього світу людинишляхом уподоблення Творцю. Саме внутрішнійсвіт людини став у центрі уваги багатьохвидатних мислителів минулого. Ідеї вихованняхристиянських чеснот ми знаходимо у працяхЯ.А. Коменського, І.Г. Песталоцці, Ж-Ж. Руссо,Г.С. Сковороди, К.Д. Ушинського, А.С. Макаренка,В.О. Сухомлинського. Зацікавленість діяльністюрелігійних діячів минулого, які зверталися довнутрішнього, особистісного світу кожної людини,не перестає бути актуальною і на сьогодні.Формулювання цілей статті (постановка

завдань). У статті ми маємо на метіпроаналізувати просвітницько-педагогічнудіяльність нашого співвітчизника – ДанилаТуптала (Димитрія Ростовського), відомогоагіографа, літописця, педагога, перекладача,поета, драматурга, релігійного мислителя ,проповідника та доброго пастиря середини XVII– початку XVIIІ століття та прагнемо привернутиувагу до християнської любові, якнайпріорітетнішої складової, на яку спиравсясвятитель у процесі вдосконалення особистості.Виклад основного матеріалу. Інтерес до

духовного доробку мислителя не згасає понадпівтора століття. Різні аспекти життя ДимитріяРостовського, його проповідницької, літературноїта пастирської діяльності, а також етичне вченнядосліджували: М. Боянівська, В. Величковський,І. Жиленко, С. Йосипенко, М. Маккавейський,В. Недосєкін, В. Нечаєв, В. Нічик, М. Попов,А. Преображенський, І. Огієнко, Б. Яценко та інші,але його педагогічна та просвітницька діяльністьдосліджена лише фрагментарно (арх. Антоній(Фіалко), Б. Год, Е. Днєпров, В. Калугін, А. Марушкевич,О. Сухомлинська).Данило Туптало – син уславлених батьків-

достойників, вихований у кращих традиціяхкозацької педагогіки, яка утверджувала високийстатус батьківського і материнського авторитету,духовні та релігійно-моральні цінності. З одногобоку, козацьке оточення звитяжного сотника такнитора Кирилівського монастиря СавиГригоровича Туптала сприяло формуванню умалого Данила честі, гідності, підготовки доподолання життєвих труднощів. З іншого –благочестива мати Марія Михайлівна оповилатурботою, любов’ю , добросердечністю тамилосердям. Потужна опіка духовних ієрархів,

зокрема Йосипа Нелюбовича-Тукальського,Варлама Ясинського, Лазаря Барановича,Мелетія Дзика, а також гетьманів ІванаСамойловича, Івана Мазепи та інших, сприяливизначенню життєвого шляху майбутньогосвятителя – морально-духовне просвітництво назасадах християнського гуманізму. Про високепризначення наставленого в монастир Димитріядосить влучно писав у своєму листі його друг,учитель і наставник з малих років – Мелетій Дзик“…для посіяння слова Божого в серця ваші” [10,75].

“Любов над усе!” – це проникновенне гаслосупроводжує Димитрія Ростовського протягомусього життя. Тема любові має свій відбитокнавіть у архієрейському гербі святителя. Його“Полум’яне серце” якнайкраще відображаложиттєве призначення Димитрія . У світовійкультурі поняття “вогонь” і “серце” вживаютьсяяк глибокозмістовні світоглядні символи. Вогоньчасто тлумачиться як символ світла, активності,очищення, любові, а символічне значення серцяполягає у наданні йому ознак життєвої сили тадуховного центру людини [11, 372].Димитрій Ростовський визнавав об’єктом

духовно-морального виховання – серце; метацього виховного процесу полягала у навчаннісерця любові, а завдання – у спрямуванніпроцесу наповнення серця відповідним змістом(розвивати любов до усього Божественного), апри його ,,затемненні” (ураженні гріхом) –очищенні. Православний мислитель був твердопереконаний, що тільки за умови єдності з Богом“…ми просвітлили б нашу душевну сліпоту,виправили б нашу сердешну кульгавість ,…воскресили б до доброчинного життя” [5, 251].Димитрій Ростовський був переконаний, що усе,що проходить через серце людини, набуваєвідповідного забарвлення . Чисте серцезабезпечує світлість думок, настроїв, почуттів,переживань, і навпаки, їх затемнення, якщо воноуражене гріхом. Серцем людина говорить ізБогом, і саме на нього впливає Господь, колибажає виправити людину. “Достукатися” досердець своїх вихованців, запалити в їх серцяхвогонь любові й постійно підтримувати цевнутрішнє джерело світла – саме у цьомумислитель вбачав своє духовне призначення.Любов’ю і терпимістю він оточив свою паствута спонукав її до духовних і тілесних змін, духомлюбові наповнив створену ним монастирськушколу, з любов’ю та вірою проголошувавпроповіді, любов’ю дихали та мироточили усідуховні тексти святителя.Процес “дітородіння”, пройшовши тривалий







шлях становлення , зусиллями чеськогомислителя Я.А. Коменського сформувався уцілісну теорію виховання людини, науку педагогіку,що має свої закономірності, практичнезастосування та вимагає творчого, натхненногота мистецького впливу з боку педагога. Так самоі український мислитель Данило Тупталопорівнював процес водіння по життю змистецтвом, проповідуючи його як духовне ітілесне удосконалення особистості(“богоуподоблення”). Цієї довершеності, на думкумислителя, можна досягти, спираючись наосновоположні християнські цінності – Віру, Надіюта Любов. Проповідник з України, як представниккиївської філософської школи , традиційнорозглядав Віру та Надію, як шляхи пізнання іповедінки людей, а Любов – як провідникаінтелектуальних пошуків для осягнення величіТворця [12, 68 – 76].Димитрій Ростовський сповідував ідею

єдиного виховного простору. Чи сповняться серцявихованців любов’ю, буде залежати від того, хтоі що оточує їх на шляху їх морально-духовногоперетворення та просвічення. Так, на думкумислителя, у цьому процесі участь беруть ібезпосередньо впливають на формування звичок,поведінки, способу життя вірян, як небесніпредставники (Всевишній, Матір Божа, АнгелОхоронець , Церква), так і земні (батьки,оточення , духовні наставники, школа). Безвзаємної любові усіх учасників цього процесу, надумку святителя Димитрія , неможливийдушевний контакт, взаєморозуміння та результат(“добрі плоди”).У духовно-моральному перетворенні християн

первинна роль, на думку святителя Димитрія,належить Всевишньому, який спостерігає за усімаз висоти “ …як батько на чад, як пастир на овець,…щоб знати нужди і потреби та надати кожномудопомогу” [5, 272]. Сподіватись на Божупідтримку, допомогу та милосердя може тількитой, чиє серце підігріває віра та любов доСпасителя. Підтверджують цю думку наступніслова Димитрія: “ …чи може теплий віскприліпитися до льоду? Ніяк не може! Так імилосердя Моє…, не може допомогти тобі, якщосерце твоє холодне” [5, 150]. ДимитрійРостовський виділив два способи пізнання Бога– вірою і любов’ю – та зазначав: “ …пізнавши іувірувавши, …возлюбили. Хто може полюбитиріч не пізнавши?” [5, 396]. Усі, хто йдутьжиттєвим шляхом з вірою, любов’ю й істиннимпокаянням – заслуговують на Божу любов,благодать та опіку.Визнає мислитель за небесного покровителя

чад і Матір Божу, бо “ …вона (Діва Марія – В.Б.)має три золоті вінці: дівства, мученичества іучительства…, бо і безумних навчає розуму” [5,116]. Саме Пресвята Діва своєю чистотоюперевершує навіть ангелів і є тією останньоюінстанцією, котрій Святий Дух велів “пастигрішників”, навчати “безумних розуму”,захищати, наставляти їх на шлях спасіння, слухатита приймати їх молитви.Димитрій був переконаний, що відповідальність

за вчинки християн несуть і Ангели небесні, бо “…Кого стороняться ангели, того оточують біси”[5, 124]. Між ангелом і людиною є родиннийзв’язок, вони є синами Божими; і Ангел, зазадумом Творця, як старший брат приставленийоберігати та захищати молодшого.Православний мислитель уважав, що до

переліку вихователів цілісної особистості разоміз Всевишнім долучається і Церква. ХристовоюЦерквою Димитрій Ростовський називав нерукотворний храм, а зібрання усіх віруючих, якихвозлюбив Господь і за яких положив душу Свою.Святу Церкву мислитель порівнював з матір’ю,що усіх своїх дітей, без винятку, зігріває та годує,при цьому “ …добрих любить, а злих терпить імилосердствує про них” [5, 221]. Нести спільнувідповідальність за душі “овець Господніх”,опікуватися чистотою їх сердець, подаватиприклад праведного життя та істинної любові –саме такі напрямки визначив ДимитрійРостовський у діяльності цього осередку.Великого значення у вихованні дитини

Димитрій Ростовський надавав сім’ї. Він уважавбатьків першими земними наставниками, яківестимуть дітей у складний світ буття ,закладатимуть традиції виховання духовнихцінностей і з цього приводу слушно зауважив, що“ …свята гілка росте від святого кореня, добрийплід указує на добре дерево…” [8, 313]. На йогодумку, саме родина є тією домашньою Церквою,її першоосередком , взаємовідносини якоїбудуються на любові. Саме у сім’ї бережуть ірозкривають образ Божий, вчать жити занебесними законами. Батьківське вихованнясвятитель порівнював з митцем, а малу дитину –з чистою дошкою; і від того “ …який образнамалює на ній митець, добрий чи поганий, святийчи грішний, янгола чи біса, – такий назавжди ізалишиться” [9, 116].Вибудовуючи свою духовну педагогіку,

Димитрій, на сторінках повчальних творівнеодноразово привертав увагу до важливостіпроцесу виховання дітей . Дитина повиннаствердитися у доброті, милосерді, любові, і томуна цьому шляху вона потребує допомоги






дорослого. Християнський обов’язокправославного оточення, ознаку його істинноїлюбові до ближнього Димитрій Ростовськийвбачав у навчанні невігласів, наставляннігрішників, у прояві турботи за дотриманнямХристових заповідей. До виховного оточенняпросвітник відносив “добрих друзів”,“начальствующих” і схвалював їх прагненнядопомогти подолати гріховне, а при потребі “…навчити, …усовістити, викрити, бо від викриттяу людині часто відбувається велике виправлення”[5, 240]. Святитель наводить неспростовнийаргумент зі Святого Письма: “Немає більшоїлюбові, як положити душу за друзів своїх”(Ін. 15, 12 – 13), бо твердо переконаний, хто нелюбить ближнього свого, як самого себе, той немає щирої любові і до Бога.Турбота про майбутнє та любов до вихованців

спонукала Димитрія Ростовського долучитися довибудовування образу ідеального учителя .Святитель Димитрій наголошував, що відтворенняобразу Божого в людині залежатиме від рівнядуховності, моральності й чесності духовнихнаставників, яким Господь довірив турбуватисяпро душі “овець своїх”, любити праведних,проявляти терпимість і не втрачати надії,очікуючи виправлення грішників. СвятительДимитрій уважав, що дітям потрібний наставник,щоб злі люди не зіпсували їх душі та не збили їх ізправедного шляху. Навіть віслюки мають свогопастуха, дорікав пастир тим батькам, які не дбалипро те, щоб знайти своїй дитині духовногонаставника. На його думку, невід’ємною ознакоюучительного дару є любов до вихованців. Узверненнях до пастирів мислитель стверджував, щобез любові буде складно досягти поваги і довіривихованців, навчити їх любити Бога та ближніх.Архіпастир запевняв, що відчуття вихованцяминаставницької любові сприятиме тому, що усіповчання духовного отця вони сприйматимуть, якблагодатні настанови, що формуватимуть у нихбажання змінитися як зовні, так і зсередини.Усвідомлюючи важливу роль педагога (наставника,пастиря) у духовно-моральному просвітленні,удосконаленні, “богоуподобленні” пастви, ДимитрійРостовський співзвучно з вищезазначенимнаголошував, що “…не лише праці, але й великогомистецтва вимагає пастирська справа” [7].Український просвітник Данило Туптало, як

високоосвічена людина, надавав великогозначення не тільки вихованню, а й навчанню іпропагував “любомудріє”: “О, любомудріє! О,дивна філософія…”, “ …навчишся у них (мудрецівминулого – зазначено В. Б.) розуму, звикнеш домудрості”, “Ми вважаємо мудрість найзначнішою

і найяснішою, коли вона … і других урозумляє,просвічує і робить мудрішими” [5, 97, 98, 105].Відповіддю на своє риторичне запитання: “Щобільше надає розуму, як не навчання?” – сталаархієрейська школа, яку Димитрій відкрив,турбуючись про необхідність “просвітлення”ростовської пастви, та наповнив її духомтрадиційної дисципліни, гри та свободи. Маючивід природи м’яке серце і лагідний характер,святитель запропонував поєднати учнів таучителів теплими сімейним стосунками, аруйнівному духу схоластики протиставив духхристиянської любові. Школу, яку відвідувало 200учнів, Димитрій утримував власним коштом,кращі учні отримували стипендію, учителі –належну платню. Для забезпечення навчальногопроцесу він придбав два глобуси (земний танебесний), карти, підручники, слов’яно-грецькіта греко-латинські лексикони, зошити дляучнівських письмових робіт. Турбувавсянаставник і про випускників, а тим, хто закінчив їїкурс, давав місця при церквах та наказувавклірикам з повагою ставитися до їх посади.Займався цим митрополит з великою любов’ю ісам перевіряв успіхи учнів, спостерігав за їхморальністю та благочестям. Релігійно-моральневиховання учнів – предмет особливої турботисвятителя. Він сам наставляв учнів на добруповедінку, наказував вихованцям відвідуватибогослужіння і ревносно слідкував за йоговиконанням. Печаллю у серці архіпастирявідгукнулася негарна поведінка учнів, прогнівилаі змусила видати наказ з погрозою поставити“сеньора” слідкувати за порушниками [3, 79].Тогочасні шкільні правила були досить

суворими і навіть забороняли учням відлучатисязі школи , збиратися по двоє-троє і навітьперешіптуватися. “Добрий пастир” надав своїмучням широких преференцій: канікули тритижневі,відпочинок у дні великих церковних свят і насвятки. Серед розумних задоволень ростовськоїшколи особливе місце займали театральні діалоги.“Батюшка наш пресвятійший”, а саме такназивали святителя учні, ніколи не карав завідставання у навчанні, хоча перед очима учнівзавжди були різки, але більш надійним засобомвін уважав запис у журнал помилок і визнанняучнями своєї провини, пропонувалося учням іпомолитися святим. Більш дієвим виховнимзасобом Димитрій уважав заохочення школярівза успіхи. Так, за визначні досягнення учнівнагороджували позачерговими канікулами,запрошували на вакації до батюшки (індивідуальнізаняття) для читання та тлумачення Старогозаповіту – узимку і Нового – улітку.






Сподвижник віри та благочестя проголошувавпохвалу слову, бо, на його переконання, добреслово здатне “ …і злих робити добрими” [1, 112].Він говорив про користь читання Святого Письма,підкріплюючи це словами Івана Золотовустого: “…язик через читання привчається додобромовлення, а душа приймає духовні крила,просвічуючись сяйвом Сонця правди, … читаннянадає душі сили, …робить душу любомудрою тане допускає захопити її гріховним пристрастям…”[6]. Як вправний літератор та умілий проповідник,Димитрій Ростовський блискуче засвоїв прийомита звороти мови, умів переконливо, аргументованодонести до слухачів слова, які вражали своєюемоційністю, силою доказів та, водночас, ясністю,легкістю та сердечністю. Його любов до людей ігаряче бажання допомогти їм у добрі змушувалийого пристосувати своє вчене слово до розуміннявсією паствою. Саме у ростовський період йогопроповіді звільняються від схоластики, а словостає “живим”. Слід нагадати, що святителяприжиттєво визнавали одним із найкращих“казнодіїв” і пієтистів, тож у своїй учительськійдіяльності він намагався прищепити любов дословотворення і своїм учням Так, мовивикладалися у школі не як мертві, а як живі, учнідебатували з питання “Хто вище до Бога: ІоанБогослов чи Іоан Предтеча?”, але диспутзакінчувався примиренням, і кожен з них хваливтого, кого перед цим захищав суперник. Досконалоучні володіли латиною і навіть писали нею віршіта композиції [3, 48].Педагогічного керівництва (водіння ,

спрямовування, наставляння) потребували нетільки діти, але й дорослі. Для православноїпедагогіки важливим є не стільки фізіологічнийвік, скільки “духовний”. Ще Ісус Христос та йогопослідовники-апостоли порівнювали своїх вірян іздітьми й зверталися до своїх слухачів, як до дітей,бо їх з’єднували узи духовного народження.Узагалі, у православній педагогіці звернення назразок “діти, чада” використовувалися , якдидактичний прийом і спрямовувалися на людей,які тільки стали на шлях пізнання премудрості.Відповідно до новозавітної традиції вибудовувавсвою педагогічну систему (педагогіку любові) іДимитрій Ростовський. Святитель Димитрійуважав, що і духовним наставникам слідставитися до своєї пастви, наслідуючи роліВсевишнього та Матері Божої, як батькам додітей – із любов’ю у серці та співчуттям. Вінзакликав наслідувати роль Ангела Небесного, якстаршого брата, який завжди готовий захиститиі допомогти, та як доброго друга, який завждипоруч і може застерегти від неправильних вчинків,

а при потребі – вказати на певні вади. Свою першупастирську промову на ростовській земліДимитрій саме так і розпочав: “Господь пославмене, і я прийшов з любов’ю до вас, як батько додітей, …як брат до братів, як друг до любих друзівсвоїх” [4, 143]. Проповіді та Слова просвітителяу більшій мірі були розраховані на дорослуаудиторію, а літургійні, духовні діалоги – надитячу. В основі цих звернень – любов до пастви,турбота про спасіння душі кожної людини.Святитель Димитрій свої благодатні поради нанеокріпшу, непросвітлену ростовську паствуспрямовував, прагнучи зцілити їх “дитячі душі”,наситити духовним, посіяти зерна любові.Звертаючись до пастви, Димитрій говорив, що усезло від того, що люди мало люблять одне одного,що все спасіння у любові, яка євзаємоперетворюючою, і “…кожен може статичудотворцем, якщо полюбить ворога свого” [5, 645].Митрополит Ростовський постійно шукав різні

форми і засоби впливу на розум і серця своєїпастви. Для цього він змодернізував Катехізис(деякі дослідники заперечують авторствоДимитрія Ростовського і вважають його авторомІсаю Косинського), і саме ця діалогова формапро віру проіснувала аж до часів Катерини ІІ [10,63)]. Своїми пастирськими турботами пророзширення християнських виховних засобівДимитрій задумав скласти коротку, зрозумілу тадоступну за коштами для простого народубіблійну історію. Про цю подію святитель писавв одному із своїх листів: “ …книжицю не дужевелику…, щоб всякий міг недорого купити” [10,76)]. Широкий зміст біблійної історії бувдоповнений літописом світської, але за характеромце була морально-виховна праця, у якій ДимитрійРостовський спирався на повчальні(“нравоучительні”) біблійні історії. І після закриттяростовської школи Димитрій продовжувавпросвічувати паству і тому не припинявнагадувати пастирям, що їх основний обов’язок– турбуватися про спасіння душ людських. Дляцього Димитрій усіх священиків увіреноїмитрополії зобов’язав “повчати народ” у днінедільних та святкових служб , коли у храмприходило багато православних сім’ями – читатисвяті книги та супроводжувати їх власнимитлумаченнями. Пастирі повинні вчити вірянмолитвам, але підходити до цьогодиференційовано. Так, “малоспособним”пропонувалося для початку засвоїти три молитви(Ісусову, Отче наш та Богородице Діво), для усіхінших кількість не обмежувалася, алевизначалися, як обов’язкові, Ісусова молитва,Царю Небесний, Трисвяте, Отче наш, Вірую в





98

єдиного Бога, Богородице Діво, Достойно. Якнайбільш простий, але найдієвіший спосібвивчення молитов Димитрій обрав спільне,“хорове” їх промовляння у храмі [3, 95].Висновки з даного дослідження.

Узагальнення результатів досліджуваногопитання дає нам підставу констатувати, щоДанило Туптало (Димитрій Ростовський),поставивши перед собою завдання зробити людейкращими і добрішими, керувався у своїйдіяльності євангельським гаслом “Любов надусе!”. Усі педагогічно спрямовані дії святителямали на меті лікувати недуги суспільства, йшливід його щирого серця та несли у собі полум’янийвогонь любові в серця кожної людини.Православний мислитель сповідував ідею єдиноговиховного простору, що формувався на засадахлюбові, чистого серця , світлих помислів імилосердя. Процес водіння по життю (педагогіку)сприймав як мистецтво, дійовими особами якогоповинні стати, як небесні (Всевишній, Матір Божа,Ангел Охоронець, Церква), так і земніпредставники (батьки, оточення , духовнінаставники, школа). У справі вдосконаленняособистості просвітник великого значеннянадавав не тільки вихованню, а й навчанню тапропагував любов до знань. Димитрій Ростовськийдоклав зусиль до формування образу ідеальногонаставника, основною професійно-особистісноюрисою якого повинна стати любов, бо тількипастирська любов може посіяти у серцяхвихованців Любов, Віру та Надію. Руйнівномудухові схоластики тогочасних шкіл архіпастирпротиставив дух християнської любові, щооб’єднав учителів та учнів ростовської школи.Отже, упровадження форм західних шкіл за

умов наповнення їх вітчизняним змістом і духом,гуманність і вимогливість відносин “Учитель-Учень”, зв’язок навчання з вихованням,диференціація навчання , зародження ідейсамоврядування, осмислення напрямів освіти нетільки дітей, а й дорослих (андрагогіки),

збагачення змісту естетичного виховання – усеце є підтвердженням прогресивних поглядівсвятителя Димитрія, що базувалися на засадаххристиянського гуманізму, стержнем якого сталавзаємоперетворююча Любов.

1. Димитрий (Туптало), митрополит. Келейныйлетописец святителя Димитрия Ростовского сприбавлением его жития, чудес, избранных творенийи Киевского синопсиса архимандрита ИннокентияГизеля / общ. ред. Е.А. Лукьянова; ввод. ст. примеч.,указ. О.В. Кириченко. – М.: Паломник, 2000. – 703 с.

2. Києво-Могилянська академія в іменах, XVII –XVIIІ ст. / В.С. Брюховецький (ред.), З.І. Хижняк(упоряд.): Енциклопедичне вид. – К.: Видавничий дім“Академія”. – 736 с.

3. Маккавейський Н.К. Святой Димитрий,митрополит Ростовський, как пастырь и пасторолог/Миколай Корнильевич. – К., 1910. – 179 с.

4. Опыт православной педагогики / Сост. А. Стрижаева,С. Фомин. – М.: Педагогика, 1995. – 256 с.

5. Проповеди и поучения святителя ДимитрияРостовского. – Киев: Изд-во имени святителя Льва,папы Римского, 2007. – 725 с.

6. Святитель Димитрий Ростовский. Летопись,повествующая о деяниях начала миробытия доРождества Христова. – Режим доступу: http// ni-ka.com.ua/index.php Lev=keleyniylet.

7. Святитель Димитрий Ростовський. ПоучениеО пастырстве духовних пастырей”. – Режимдоступу: http://www.omolenko.net/otechnic/SVDimitry_.

8. Св. Димитрий Ростовский. Сочинения в 12-титомах. Т.2, М., 1904. – 564 с.

9. Сірополко С. Історія освіти в Україні / СтепанСірополко. – К.: Наукова думка. – 912 с.

10. Соболь Валентина. Пам’ятна книга ДмитраТуптала. – Варшава: Тирса, 2004. – 216 с.

11. Тарасов О.Ю. Икона и благочестиве: Очеркииконного дела в императорской России / ОлегЮрьевич Тарасов. – М.: Прогресс, Традиция, 1995. –496 с.

12. Універсальні виміри української культури:[монографія / гол. ред. Рижко В.А та ін.]. – Одеса:Друк, 2000. – 216 с.





“Óñï³õ – öå ñâÿòî â÷îðàøíüîãî äíÿ. Ùî äîñÿãíóòî, òî âæå º ðåàëüíî”.

Íåëëÿ Íè÷êàëîàêàäåì³ê, äîêòîð ïåäàãîã³÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð




http://www.omolenko.net/otechnic/SV




Студентство – своєрідний соціальнийінститут, що у всі часи існування вищоїшколи був “барометром” тієї частини

суспільства, що навчалася у вищих навчальнихзакладах. Студенти були і є носіями прогресивнихідей. І як правило, під їх керівництвомутворювалися різні студентські об’єднання,гуртки, спілки, організації.Деякі вчені досліджували певні аспекти життя

студентства. Так, у дисертаційному дослідженні“Просвітницько-педагогічна діяльністьстудентських громадських організаційуніверситетів України (друга половина ХІХ –початок ХХ ст.)” (автор С.О . Черкасова)теоретично узагальнено та подано нові підходидо висвітлення просвітницько-педагогічноїдіяльності студентських громадських організаційуніверситетів України вказаного періоду. Удисертації “Студентство України в кінці ХІХ – напочатку ХХ століть” (автор Н.М. Левицька)описано соціальний склад і матеріально-правовестановище студентської молоді, показано участьдемократичного студентства в громадсько-політичному і національному русі.Актуальність даного дослідження полягає у

тому, що студентські організації найкращепредставляють інтереси молоді, оскільки єпевними посередниками між основною частиноюстудентства і керівництвом вишу.Тому метою даної статті є аналіз діяльності

перших студентських організацій вІмператорському Університеті Св. Володимира вХІХ – на початку ХХ ст. Об’єктом дослідженняє студентське самоврядування в Київськомууніверситеті. Предмет розвідки становлятьстудентські організації у названому навчальномузакладі досліджуваного періоду.Виклад основного матеріалу. Одним із

перших університетів на теренах України бувІмператорський Університет Св. Володимира,

заснований у 1834 р. на базі закритогоКрем’янецького ліцею (вказаний вуз був відкритийдругим в Україні після Харківського університетуімені В. Каразіна). І в ньому з перших роківіснування студенти брали активну участь у життівишу та проявляли ініціативу у створенніорганізацій. Недарма сучасники перших поколіньстудентських об’єднань наголошували:“…Вопрос о студенческих организацияхзанимает важное место во всемУниверситетском вопросе. Присущийстуденческой массе демократический дух(выборное начало организаций) всегда толкалстуденчество к обществам, кружкам,представительным органам, органамвзаимопомощи и т.д.” [5].Однією з перших студентських організацій в

Університеті Св. Володимира були так звані“суди честі”. В архівній справі “Дело поотношению Главного начальника над IIIотделением Е. И. В. Канцелярии о неприличныхбудто поступках Студентов УниверситетаСв. Владимира” [1] говориться: “…что междустудентами учреждено, из них же, судилище,на котором, по распоряжению Г. Попечителяучебного округа, должен присутствоватьинспектор университета . На этом судекаждый студент может вызвать своеготоварища на средину залы, обвинить его визвестном ему проступке и дело оканчивается… или общим приговором к аресту и дажеисключению из университета”. Також єінформація про те, що студенти, котрі вважалинесправедливим вирок своїх товаришів і непідкорялися, були виключені з університетусамим попечителем [1].Засновником вищевказаних судів честі був

керівник Київського учбового округу Ребіндер.Основою їх були загальні збори студентів, на якихзасуджували товаришів, які порушували

Володимир Мокляк, аспірант кафедри педагогікиПолтавського державного педагогічного університету


СТУДЕНТСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІМПЕРАТОРСЬКОГОУНІВЕРСИТЕТУ СВ. ВОЛОДИМИРА

У статті описано діяльність перших студентських організацій ІмператорськогоУніверситету Св. Володимира: судів честі, студентських бібліотек, “гмін”, гуртків.

Ключові слова: студентське самоврядування, суд честі, студентська бібліотека,гурток, “гміни”.

УДК 378:4

СТУДЕНТСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІМПЕРАТОРСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУСВ. ВОЛОДИМИРА

© В. Мокляк, 2009





загальноприйняті норми суспільства.М.І. Пирогов, який був наступником Ребіндера,вважав своїм обов’язком привчати студентів доавтономії. Тому в стінах університету з йогодозволу дуже часто збиралося студентськетовариство, яке активно обговорювало актуальніпроблеми навчальної, просвітницької таблагодійної діяльності та виносило відповіднірішення [6].Отже, ми бачимо, що суди честі в першу чергу

дбали про моральне виховання студентства, а яквідомо, зміст морального виховання зумовленийпотребами і вимогами суспільства до формуваннявсебічно розвиненої особистості [9].Виокремимо наступну студентську

організацію – студентську бібліотеку, що булавтіленням автономії, прихильником котроївиступав М.І. Пирогов [6]. Спочатку бібліотекаперебувала під керівництвом одного з помічниківінспектора студентів; але Микола Івановичприйшов до висновку віддати її в повне управліннята розпорядження студентів. Це було зроблено зметою, щоб вони мали загальні збори, на якихобирали бібліотекарів, збирали гроші для купівлікниг та затверджували правила користуваннякнигами.Ще одним студентським об’єднанням були

“гміни” – спілки, на які поділялися студенти вІмператорському Університеті Св. Володимира напочатку 70-х рр. XIX ст. “Из данных канцелярииУниверситета и из собранныхГ. Проректором показаний студентовоказывается следующее: в 1860 году бывшийГенерал-Губернатор князь Васильчиковуведомлял Г. Попечителя Киевского Учебногоокруга , что студенты УниверситетаСв. Владимира делятся на гмины, кажется,по гимназиям – что польские гминыусиливаются действовать в духеподдержания в здешнем храме польскойнациональности и что каждая гмина имеетсвоего особого начальника” [3].Існують дані, що на 1863 р. функціонувала

“гміна”, яка отримувала грошову допомогу відКиївського Губернського ПредводителяДворянства та розподіляла її серед біднихстудентів. Кошти жертвували дворяни західнихгуберній, ректор Університету повністюсхвалював такий стан речей. Але існували певнінедоліки при розподілі грошової допомоги:

- предводитель Дворянства, видаючи грошіначальникам “гмін” для передачі їх студентам,цим самим підтримував існування “гмін”, зборівта процес виборів керівників цих організацій;

- дворянство західних губерній, виділяючи свої

пожертвування переважно полякам, акцентувалоувагу на національній приналежності і, такимчином, викликало ворожнечу між ними;

- до Університету Св. Володимира частовступали молоді люди, які не мали ні матеріальнихзасобів, ні здібностей до вищої освіти, але малинадію отримати від “гмін” допомогу;

- “гміни” засновувалися з благодійною метою,проте, незважаючи на це, їх діяльність буланезручна, тому це давало поштовх длярозповсюдження слухів про протизаконнінаціональні та революційні збори та нарадистудентів. Ця інформація друкувалася в іноземнихгазетах та підривала довіру до університетськоїосвіти.Враховуючи вищеназвані недоліки, ректор

рекомендував дворянам надсилати кошти наадресу університетського керівництва з метоюрозподілу між найбіднішими та найбільш здібнимистудентами, як це робили люди, що надавалидопомогу грошима з російських та українськихгуберній [3].Нами розглянуто студентські суди честі,

студентські бібліотеки та студентські “гміни”, щобули не єдиними організаціями, діяльність яких уXIX ст. була тим чи іншим чином пов’язана зініціативою молодих людей, що навчалися у вузах,тобто з студентським самоврядуванням. Середних можна виділити гуртки, земляцтва, комітетистарост, факультетські збори, органи просвіти,наукові товариства. Університет було заснованоу 1834 р., але до кінця століття і на початкунаступного потрібно було вже якось упорядкуватидіяльність цих стихійних організацій. РадаМіністрів 4 липня 1907 р. видала Положення простудентські організації та про проведення зборіву стінах вищих навчальних закладів, що посприялоїх легалізації. Коротко проаналізуємо вказанеположення [4].Воно містило 12 пунктів. Перший із них

стверджував: “Студентам высших учебныхзаведений разрешается образовыватьорганизации , преследующие цели , непротивные существующим законам иправилам. Уставы таких организацийутверждаются советом университета илисоответствующей Ему в других учебныхзаведениях коллегиальной или единоличнойвластью”. У наступних пунктах говорилося проте, що організації, які не мають затвердженогостатуту, визнаються незаконними, а на їхпостанови не повинні звертати увагу керівні органивищих навчальних закладів.Цікавим є четвертий пункт даного положення:

“Никакие отдельные студенческие кружки и






организации не могут быть призываемы вкачестве представительных органовстудентов данного учебного заведения, иучебное начальство (советы, ректоры ,директора, деканы, профессора и др.) ни вкаких отношениях с такими организациямипо вопросам, заявляемым от лица всегостуденчества, не вступают”. І хоча втимчасових правилах для університетів, деосновною ідеєю є автономія вузів, пропагуєтьсяспільна турбота професорського-викладацькогоскладу вузу та студентів про їх навчальне життя[2], але все ж у четвертому пункті спостерігаємовстановлення бар’єру між учасниками навчально-виховного процесу.Дозволені форми зборів описувалися у 5, 6, 7

та 8-ому пунктах положення – це публічні зборита приватні збори студентів даного навчальногозакладу, робота яких повинна носити тількинавчальний характер, що дозволялася статутаминавчальних закладів. На приватних зборах моглибути присутніми тільки ті, що навчалися в даномувузі, проводилися вони з дозволу ректора або йогозаступників. Про дозволені приватні зборивносився обов’язковий запис в особливу книгу, щозберігалася в канцелярії, для пред’явленняпредставникам поліції за їх вимогою.У 9-12 пунктах описувалися:- права поліції вживати необхідних заходів для

відновлення порядку;- судова відповідальність студентів за

кримінальні правопорушення;- відповідальність керівників вузу, що дозволили

збори, за їх законність;- проступки студентів, що розглядалися

професорським дисциплінарним судом, який буврегламентований інструкціями навчальногозакладу.Проаналізувавши положення, приходимо до

висновку, що воно сприяло легалізації студентськихорганізацій, при цьому ставлячи їх у жорсткі рамки.Але, незважаючи на це, можна вважати описані устатті студентські суди честі, бібліотеки, “гміни”одними із перших утворень, що виконували функціїстудентського самоврядування.Через три роки (1912 р.) після затвердженого

положення вже функціонував ряд легалізованихстудентських гуртків та організацій УніверситетуСв. Володимира [7]:

1) гурток історико-етнографічний;2) гурток для занять слов’янознавством;3) гурток природничо-історичний;4) гурток дослідників природи;5) гурток взаємодопомоги “Кавказьке

земляцтво”;

6) гурток взаємодопомоги “Холмська Русь”;7) гурток партії студентів академічного

порядку;8) студентський спортивний гурток;9) клінічна спілка студентів-медиків;10) економіко-статистичний гурток;11)цивілістичний студентський гурток.Гуртки сприяли задоволенню молодіжних

потреб, реалізації студентських захоплень, булисередовищем спілкування і взаємодії молоді,допомагали самовираженню особистості. Назвигуртків вказують на те, що їх діяльністьвраховувала не лише наукові інтереси студентів,а й сприяла розвитку гуманності. Яскравимприкладом цього були гуртки взаємодопомоги.Висновки . Таким чином, студентські

організації були посередниками міжадміністрацією вищих навчальних закладів тастудентськими колективами . При цьомувраховувалося, що студенти виявляють більшудовіру до органів студентського самоврядування.Але неформальна ініціатива студентства малазначний вплив на молодь, сприяла розвитку їхздібностей, вирішенню різноманітних проблем унавчанні та проведенні дозвілля тощо.Діяльність студентських організацій в

Імператорському Університеті Св. Володимираважко висвітлити в межах однієї статті. Тому данапроблема може бути предметом подальшихдосліджень.

1. Дело о собраниях студентов Киевскогоуниверситета для обсуждения неприличныхпоступков своих товарищей. – 1857 р. – ЦДІАКУкраїни. – Ф. 442, оп. 807, спр. 262, арк. 1 – 3.

2. Дело об автономии высших учебныхзаведений и об беспорядках в них. – 1905 р. –ЦДІАК України. – Ф. 442, оп. 855, спр. 322,арк. 12.

3. Показания бывшего студентамедицинского факультета Киевскогоуниверситета Лозовского С. о студенческихгминах (обществах), существовавших вКиевском университете с 1857 г. – 1862 р. –ЦДІАК України. – Ф. 442, оп. 807, спр. 155,арк. 111 – 114, 117.

4. Положение Совета Министров остуденческих организациях и об устройствесобраний в стенах высших учебных заведенийот 4 июля 1907 г. – 1907 р. – ЦДІАК України.– Ф. 275, оп. 1, спр. 1539, арк. 3 – 6.

5. Проект устава “Общества взаимопомощи”студентам Киевского университета. – 1910 р.– ЦДІАК України. – Ф. 275, оп. 1, спр. 2044,арк. 49 – 52.





102

6. Сведения о создании в Киевскомуниверситете суда чести для студентов. – 1863 р.– ЦДІАК України. – Ф. 707, оп. 261, спр. 1, арк. 2.

7. Список легализованных кружков иорганизаций при Киевском университете. –1912 р. – ЦДІАК України. – Ф. 275, оп. 1, спр.2613, арк. 63.

8. Студентське самоврядування якневід’ємна складова демократизації вищої

школи: Рекомендації щодо проведення у вищихнавчальних закладах першої лекції / Уклад.:М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук,К.М. Левківський, В.І. Даниленко / Відп. ред.М.Ф. Степко. – К.: Знання, 2005. – 55 с.

9. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальнийпосібник. Видання 2-ге, виправлене, доповнене/ М. М. Фіцула. – К.: “Академвидав”, 2006. –560 с. – Серія: Альма-матер.


Постановка проблеми. У даний чассистема соціального забезпечення вСША – це сукупність законодавчих

норм, програм і видів послуг, спрямованих на те,щоб забезпечити умови для задоволення базовихсоціальних потреб людей і сприяти збереженнюсоціального порядку і суспільного добробуту,включаючи всі форми соціального втручання, щосприяє благополуччю як індивіда, так ісуспільства в цілому [1].У структурі професійної діяльності зарубіжні

автори зазвичай виділяють професійні цілі,цінності, знання і уміння, як основні компоненти,що реалізовуються в єдності в контексті одного зосновних методів соціальної роботи. При цьомуметод розуміється швидше не як операційнийспосіб досягнення конкретної мети, а якцілеспрямована, організована взаємодія міжсоціальним працівником і клієнтом, щовизначається кількісними характеристикамисистеми, з якою має справу соціальний працівник.Метою даної статті є аналіз системи знань і

умінь які функціонують в освітній системі США.Виклад основного матеріалу. Для розгляду

нашої проблеми ми виходимо з того, що, власне,процес соціальної роботи в СШАпредставляється як “процес надання допомоги” ітрактується як система взаємодії соціальногопрацівника з клієнтом або із значущим соціальнимоточенням клієнта. В цих, цілеспрямованоорганізовуваних соціальним працівником

взаємодіях, соціальна робота реалізується якдинамічна єдність професійних цілей, цінностейзнань і умінь. Тому аналіз реального стануфункціонування соціальної роботи як професійноїдіяльності повинен включати вивчення феноменунеобхідних знань та умінь соціальних працівників,як головного для процесу соціальної роботи.Соціальні працівники достатньо довго намагалисявизначити, які знання потрібні соціальномупрацівнику для ефективної практичної діяльності.Інтенсивні дискусії на цю тему тривали під часвиникнення системи професійного навчання всоціальній роботі на базі університетів [2]. У 1956році Національна асоціація соціальних працівниківСША сформулювала, що “...професіональнадіяльність соціального працівника вимагає знаньв наступних областях [цит. по 3, з. 137]:

1) розвиток людини та її поведінка особливо вконтексті впливу на індивіда соціального,культурного та економічного середовища;

2) психологія надання та отримання допомоги;3) способи комунікації людей вербальної і

невербальної поведінки;4) групові процеси і взаємодія індивіда з

групою;5) соціокультурні чинники та їх вплив на

індивіда, групу, общину (роль релігії, духовнихцінностей, законів, соціальних інститутів);

6) психології міжособових і міжгрупових стосунків;7) громада, її внутрішні процеси, способи її

розвитку та зміни, її соціальні функції і ресурси;

Олена Дуб, аспірантка Національного університету “Львівська політехніка”

СИСТЕМА ЗНАНЬ І УМІНЬ СОЦІАЛЬНИХПРАЦІВНИКІВ В США

У статті висвітлюється те, що аналіз реального стану функціонування соціальноїроботи, як професійній діяльності, повинен включати вивчення феномену необхідних знаньта умінь соціальних працівників як головного для процесу соціальної роботи.

Ключові слова: соціальний працівник, соціальна робота, зання, уміння, модель, метод.

УДК 373.66(73)

СИСТЕМА ЗНАНЬ І УМІНЬ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ В США

© О. Дуб, 2009





8) соціальні служби, їх структура, організації,методи роботи;

9) особистість , тобто усвідомлення тихособових особливостей, які можуть робити впливна професійну діяльність”.Крім цієї системи, є ще подібні систематизації,

які можуть відрізнятися в деталях, але зберігаютьзагальний контур дисциплін про суспільство ілюдину. Мабуть , будь-яка номенклатурапрофесійного знання не може бути вичерпною,тому ґрунтується швидше на згоді експертногоспівтовариства, а не на детальному аналізіпрактики соціальної роботи. Дещо осібно стоїтьтипологічна модель бази професійних знань А.Кадущина [4]. Він виділяє п’ять рівнів знань, якіможуть бути використані соціальним працівникомв процесі надання допомоги.

1. Загальні знання в області соціальної роботи:а) політика в області соціальної допомоги,система соціальних послуг, соціальні проблеми,соціальні інститути; б) людська поведінка іструктура соціального середовища: розвитокособистості (в нормі і патології), соціокультурнінорми і цінності, процеси життєдіяльності всуспільстві; в) методи практичної діяльності всоціальній роботі: індивідуальна і груповасоціальна робота, соціальна робота в общині.Знання про спеціальні напрями соціальної

роботи (наприклад, соціальна робота у виправнихустановах, в психіатричній практиці): їх функції,цілі, методи професійної діяльності.Знання про конкретне агентство (організації,

установі): його функції, структура, нормативно-правова база. Знання про типові особливостіклієнтів, з якими працює агентство. Знання проособливості і способи встановлення контакту зклієнтом.Таким чином, ця модель намагається

перекрити весь масив фундаментальних длясоціальної роботи знань і звертається до аспектівреального функціонування професії.Як відзначає Д. Майер , на відміну від

класичних наукових дисциплін, соціальна робота– це, перш за все, професія, і тому соціальнийпрацівник прагне використовування знань, а незнань в ім’я знань [цит. по 5, з. 132]. Позиціясоціального працівника так само диктує і визначаємежі релевантних знань, які стимулюють пошукнових знань. Основна маса знань в соціальнійроботі запозичена з різних галузейфундаментальної і прикладної науки. Але те, щоробить дану професію відмінної від інших, – цеособливий характер дій, або практичної діяльності,зв’язаний з тим, що знання поміщаються вособливу систему координат. Ця система

координат задається цілями і цінніснимиустановками професії, іншим словами, соціальнийпрацівник не прагне розширювати наукове знаннязовні, крім своїх професійних цілей. В соціальнійроботі знання і мета – взаємозалежні, якщозмінюється мета діяльності, то потрібні новізнання, відповідні цій меті. Але і розширеннязнання в рамках певного досягнення професійноїмети може змінити уявлення про неї і примуситипо-новому формулювати пріоритети.Такий підхід дозволяє розглядати професійні

знання не як якусь статичну конструкцію іззасвоєних теоретичних положень і принципів, алеі як динамічний процес постійного активногопізнання. Область професійних знань соціальноїроботи в цьому випадку є, свого роду, пірамідою,в основі якої лежать фундаментальні і професійно-теоретичні знання. Над цією основоюнадбудовуються спеціалізовані, конкретизовані таіндивідуальні знання, що здобулися соціальнимпрацівником під час професійної практики.Соціальна робота, як і будь-яка професійна

діяльність, вимагає володіння певноюспеціалізованою базою знань та вмінь. Саме цеконституює “професійність” діяльності та рівеньпрофесійної компетенції.В. Боуем допускає, що компетентна професійна

діяльність в соціальній роботі може спиратися на:1) усвідомлений вибір знань, необхідних длявирішення професійної задачі; 2) цілісністьпрофесійних знань і цінностей; 3) віддзеркаленняцього синтезу в професіонально-релевантнійдіяльності [6], Таким чином, в основі професійнихумінь лежить організована система знань.Очевидно, що великий запас теоретичних

знань не може забезпечити успіх в практицінадання допомоги. Для ефективного проведеннясоціального втручання потрібні відповідніпрофесійні навички. Далеко неповний переліктаких навичок може включати десятки умінь.Проведений аналіз літератури показує, щосоціальний працівник повинен уміти [3 – 6 та ін.]:

- цілеспрямовано слухати інших, прагнучиточності розуміння партнера по спілкуванню;

- збирати інформацію, необхідну для оцінкипроблеми клієнта, документування йогосоціальної історії, проведення соціальноїдіагностики та оформлення звіту;

- формувати і підтримувати професійнівідносини, скеровані щодо надання соціальноїдопомоги;

- спостерігати та інтерпретувати вербальну іневербальну поведінку клієнта, використовуючизнання в області теорії особистості тапсиходіагностичні методи;






- активізувати зусилля клієнтів, направлені наподолання проблемної ситуації;

- встановлювати довірливі відносини з клієнтомта його оточенням і дотримувати такт приобговоренні фактів їх особистої історії;

- знаходити творчі вирішення проблем клієнта;- визначати межі терапевтичної допомоги

клієнтові;- проводити науково обґрунтовані дослідження

практики, що стосуються соціальної роботи таінтерпретувати їх результати;

- діяти, як посередник і вести переговори міжконфліктуючими сторонами;

- забезпечувати зв’язок між різнимиорганізаціями, установами, суспільнимиоб’єднаннями та інститутами;

- представляти інтереси клієнтів в державнихорганізаціях, приватних компаніях, суспільнихоб’єднаннях і фундаціях або законодавчих органахта інших соціальних структурах, від яких можезалежати організація допомоги та підтримки.Соціальний працівник повинен вміти грамотно

будувати письмову і усну мову, навчатирізноманітним соціальним навичкам, уважно ідоброзичливо реагувати на емоційні і кризовіситуації, інтерпретувати складні психосоціальніявища, ефективно організовувати власнудіяльність, знаходити джерела фінансових іматеріальних коштів для надання допомогипотребуючим, рефлексувати власну поведінку тавідчуття, вдаючись для цього до необхіднихконсультацій, організовувати роботу в групі,застосовувати соціально-психологічні знання зпрактики і т.д. [7].Різні напрямки соціальної роботи охоплюють

широкий набір соціальних феноменів та видівдіяльності, кожний з яких вимагає особливих вмінь.Багато аспектів професійної діяльності вимагаютьвузької спеціалізації. Фактично оволодіти всієюноменклатурою навичок, необхідною длявисокомпетентної практики, – неможливо. Алепрофесійна підготовка соціальних працівниківповинна обов’язково передбачати оволодіннябазовими вміннями, що становлять фундаментпрофесійної компетентності в соціальній роботі.Вони пов’язані з реалізацією основних методівнадання соціальної допомоги.У сучасній зарубіжній літературі поняття

“метод соціальної роботи” не одержало дотеперішнього часу чіткого і однозначноготрактування . Традиційно воно охоплюєіндивідуальну соціальну роботу (casework),групову соціальну роботу і соціальну роботи втериторіальному співтоваристві (общині)(community organization). Вже з назви методів

можна визначити, що згідно своїх характеристик– це швидше поверхневе визначення області, вякій прикладають зусилля, напрямки роботи, аніжметоди, в строгому розумінні слова.Зіставляючи різні теоретичні підходи, що

використовуються соціальними працівниками вСША, можна відзначити, що соціальна роботарозглядається там, перш за все, як практичнадіяльність, яка використовує знання, накопичені вінших науках. Теорія соціальної роботи нерозглядається в цьому випадку як самостійнанаукова дисципліна, орієнтована на отриманнянаукового знання в чистому вигляді. Цінність будь-яких теоретичних побудов в соціальній роботівизначається тільки тим, наскільки ефективновони дають можливість соціальним працівникамздійснювати свої функції. Це не класичнаакадемічна теорія “про деякий об’єкт”. Це теоріяпрофесійної діяльності, тобто теорія “праці-з-клієнтом”.Соціальна робота в багатьох зарубіжних

країнах починалася у вигляді цілого перелікуфункціонально спеціалізованих видів діяльності(медична і психіатрична соціальна робота, роботаз маргінальними і депрівірованими групаминаселення і т. д.). Але в 1940 – 1950-х рр. підвпливом інтенсивного розвитку психологічних ісоціологічних теорій , остаточно склаласяметодична спеціалізація соціальних працівників –індивідуальна соціальна робота, групова робота іробота з общиною. Представники кожної з трьохспеціалізацій дістали можливість “прив’язати”власні способи надання допомоги і професійніуміння до відповідних теорій: “індивідуальні”працівники спиралися на різні теорії свідомості іособи; “групові” – на соціально-психологічнерозуміння взаємодії людей; фахівці в областіорганізації общини орієнтувалися на соціологічніконцепції. В результаті представники тієї або іншоїметодичної орієнтації осмислювали своюдіяльність в різних системах координат,використовуючи важкі поняття і категорії, щоспіввідносяться між собою.Аналіз літературних джерел [4 – 6] показав,

що головна змінна, яка розрізняє ці три методи,зв’язана не з тим, що робить соціальний працівник,а з кількістю людей, з якими він взаємодіє, тобтохарактеризує не діяльність, а форму роботи абонапрям діяльності. Однак, таке розділенняпіддається критиці професійним співтовариствомза те, що воно не розкриває змісту і спрямованостідіяльності, і довільно обмежує взаємодіїсоціального працівника без урахування єствапроблеми клієнта і відповідної технології їївирішення . Його недоцільність зумовлена






декількома причинам. По-перше, кількісніатрибути потенційної взаємодії і визначенняметоду не повинні бути логічно зв’язані, оскількидовільне обмеження взаємодії, без урахуванняєства проблеми і відповідної їй технології рішення,знижує ефективність діяльності соціальногопрацівника. По-друге, традиційний розподілзаохочує дихотомію професійного мислення,акцентуючи увагу або на індивідуальних змінах,або на зміні соціального середовища, в той час,як згідно загального визнанням, доцільнішерозглядати особистість в комплексі з її життєвоюситуацією, оптимізувати взаємодію в ціліснійсистемі “особистість – соціальне середовище”.Часто моделі індивідуальної соціальної роботимають на увазі як результат соціальноговтручання зміну особистих якостей і способівповедінки індивіда (тобто адаптацію індивіда досоціальної реальності), моделі роботи з общиноюскеровані на стимулювання змін в соціальнійінфраструктурі. Соціальні працівники, пов’язані згруповою соціальною допомогою, розділилися надва табори, залежно від типів групи, що є об’єктомїх діяльності. Деякі групи орієнтуються на особовізміни (терапевтичні групи, групи соціалізації) абож на забезпечення можливостей для задоволеннянормальних потреб розвитку особи (клуби, групидозвілля і т.д.), інші – на зовнішні соціальні зміни(групи соціальних акцій, ініціативні групи громадяні т. п.).Третя проблема існуючого розподілу полягає

в тому, що підготовка фахівців в рамках кожногоз методів передбачає оволодіння цілком певнимнабором умінь і способів визначення, аналізу тавирішення проблем. І соціальні працівникирозглядають професійні проблеми таким чином,щоб для їх вирішення необхідно буловикористовувати саме ті форми професійноїдіяльності, якими вони краще всього володіють.Наприклад, проблема девіантної поведінки можерозглядатися як наслідок індивідуального досвідурозвитку і, відповідно, вимагати вмінь в областіпсихологічної корекції і реабілітації або яксоціальне явище, що вимагає превентивнихорганізаційних дій і рішень [5, 44].Але, недивлячись на вето, справедливість

аргументів, скерованих проти традиційногорозподілу, слід зазначити, що акценти в цій критицірозставляються таким чином, що ставиться підсумнів не коректність використовування поняття“метод” для позначення індивідуальної, груповоїта громадської соціальної роботи, а доцільністьдиференціювання професійної діяльності щодокількісних критеріїв потенційної взаємодії.Зв’язано це, на наш погляд, з тим, що у зв’язку

з відсутністю тривалої наукової традиції строгопонятійно-логічного аналізу теоретичнихконструкцій в соціальній роботі, такі поняття, якметод, модель, підхід , процедуравикористовуються в дослідженнях украйнепослідовно і дифузно.Наприклад, Р. Смоллі визначає метод як

загальний або сталий спосіб чи порядокдосягнення чого-небудь. Стосовно соціальноїроботи – це те, що як і коли робить соціальнийпрацівник, щоб виконати свою функціональну рольв конкретній ситуації [8].На її думку, використовування соціальним

працівником методу у взаємостосунках з клієнтомведе до характерного процесу, відзначеногозалученням клієнта в поступальне просування доспільно вироблених цілей.Схожим чином визначає метод і Б. Шварц:

метод – це систематичний порядок організаціїчиїх-небудь дій щодо реалізації якої-небудь функції.Метод – це функція у дії [9].М. Сіпорін визначає метод, як орієнтацію

діяльності відповідно до вимог, що визначаютьсяцілями та завданнями соціального працівника [10,43]. У зв’язку з цим поняття методу можнарозглядати як цілеспрямовану, інструментальнудіяльність, за допомогою якої досягаютьсяпоставлені цілі задачі. До методів соціальноїроботи М. Сіпорін відносить різні способиорганізації соціального втручання: соціальнелікування (social therapy) як загальний спосібнадання допомоги індивідам та сім’ям, якийвключає психотерапію і консультування (якіндивідуальне, так і групове); групову роботу (утому числі групи тренінгу), “терапіюсередовищем” (milieu therapy), яке визначаєспеціальну організацію соціального оточення длялюдей, які знаходяться в лікарнях, різнихстаціонарах і центрах реабілітації або виправнихустановах; розвиток общини (communitydevelopment); соціальне планування; соціальніакції.Інший підхід (і більш ранній) до визначення

методів соціальної роботи базується на ідеяхМ. Річмонд. Вона вважала, що головним методомсоціальної роботи повинно стати відповідальне,усвідомлене і обґрунтоване використаннясоціальним працівником своєї особистості увзаємостосунках з індивідом або групою. Один зкласиків в теорії соціальної роботи ГордонХамільтон вважав, що за допомогою цихвзаємостосунків соціальний працівник сприяє іполегшує взаємодію між індивідами та їхсоціальним середовищем. Метод соціальноїроботи передбачає систематичний нагляд, оцінку





106

клієнта і вироблення відповідного плану дій. Наоснові цього визначення були виділені прямі інепрямі методи надання допомоги.Висновки. Проблема методів соціальної роботи

є в даний час дискусійною і не знайшла дотеперякого-небудь адекватного вирішення. В основі їїлежить уявлення про те, що стосовно соціальноїроботи, поняття “метод” повинно передбачативідповідь на питання: як соціальний працівник можедосягти бажаної мети, тобто досягнути змін вкращу сторону щодо вирішення проблем.

1. Нandbook of Social Services // Ed. by N. Gilbertand R. Specht. N.Y., 1980. – 613 p.

2. Morales A., Sheafor B. Social Work: Aprofession of many faces. Boston, 1980. – 325 p.

3. Kadushin A. The Knowledge Base of SocialWork // Kahn A. Issues in American Social Work.– N,Y.: Columbia University Press, 1959. – P. 39– 79.

4. Goldstein H. Social Learning and Change:A cognitive approach to human services. – N.Y. –L.: Tavistok Publication, 1981. – 497 p.

5. Gilbert N., Specht H. Social Planning andCommunity Organization: Approaches //Encyclopedia of Social Work. – Washington:NASW, 1977. – 17ed. – P. 1412 – 1424.

6. Brieland D., Costin L., Atherton Ch.Contemporary Social Work: An Inroduction toSocial Work and Social Welfare. – N.Y.:McGrow-Hill Book Company, 1980. – 2 ed. –653 p.

7. Skidmore R., Thackeray M, Farley W.Introduction to Social Work. –Englewood Cliffs,N.J.: Prentice Hall, 1991. – 5 ed. – 384 p.

8. Shreiber P. Social work // EncyclopediaAmericana. – N.Y., 1972. – V.25, P. 131.

9. Shwarz W. The Social Worker in the Group// Social Welfare Forum. – N.Y.: ColumbiaUniversity Press, 1961. – P. 146 – 171.


Постановка проблеми. Інтенсивнарозробка теоретичного ітехнологічного змісту методів

індивідуального менеджменту і утворення мережіпідтримки складає одну із сучасних світовихтенденцій в області соціальної роботи і дозволяєнадіятися, що в майбутньому будуть усунутітеоретичні протиріччя, які стосуються її методів,і, тим самим, появиться реальна основа дляінтеграції різних видів практики соціальної роботи.Це дозволить більш чітко встановити професійнікомпетенції соціальних працівників та розробитисучасну науково-методичну базу їх підготовки.Метою даної статті є аналіз теоретичних

основ індивідуального менеджменту як методусоціальної роботи в США.

Виклад основного матеріалу. Практикасоціальної роботи в США здійснюється на різнихрівнях професіональної компетенції. І недивлячись на те, що доступ до самостійноїпрактики зумовлюється наявністю степенімагістра соціальної роботи в теперішній чассоціальна робота градуює, по якій нижній рівеньне потребує ніякого спеціального вчення, а верхній– передбачає академічну підготовку і ступіньдоктора соціальної роботи.Одним з видів соціальної роботи є

індивідуальний менеджмент (англ. саsеmаnаgement), який, в США, науковцямирозглядається як метод соціальної роботи, якийреалізується в організації і координації допомогичерез систему надання клієнта на індивідуальній

Ульяна Берегуляк, аспірантка Національного університету “Львівська політехніка”

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНДИВІДУАЛЬНОГОМЕНЕДЖМЕНТУ ЯК МЕТОДУСОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В США

Стаття досліджує індивідуальний менеджмент , який, в США, науковцямирозглядається як метод соціальної роботи, реалізується в організації і координації допомогичерез систему надання клієнта на індивідуальній основі шляхом збору даних про клієнта, їханалізу, визначення стратегії і супроводження процесу соціальної допомоги.

Ключові слова: індивідуальний менеджмент, соціальна робота, менеджер, клієнт,соціальна мережа.

УДК 373.66(73)

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУЯК МЕТОДУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В США

© У. Берегуляк, 2009





основі шляхом збору даних про клієнта, їх аналізу,визначення стратегії і супроводження процесусоціальної допомоги.З цієї позиції індивідуальний менеджмент

розглядається як стратегія організації і координаціїіндивідуальної допомоги і послуги. Це дозволяєсоціальним працівникам розробляти системузаходів, планувати результати, організовуватисплановані дії шляхом вирішення основних задачсоціального втручання. Пріоритетними задачамивизначені задачі збору даних їх аналізу іінтерпретації. В останні роки появилась тенденціяназивати майже всіх соціальних працівниківменеджерами (саsе mаnаgement), що відображаєрозповсюдження цього методу в сферііндивідуальних соціальних послуг.Соціальний працівник, виступаючи в ролі

індивідуального менеджера, допомагає людямотримати саме ті види допомоги і підтримки, якіїм необхідні з економічної точки зору і є бажанимиз соціальної. В свою чергу, державна підтримка єменш персоніфікована і тому, звичайно, не такоюякісною.Аналіз практики соціальної допомоги в США

показує що існують різні рівні надання послуг.Необхідну послугу може надавати не лишеформально уповноважена офіціальна установа, алеі інший компетентний професіонал, агентство чиорганізація, в послугах якої є потреба клієнта пойого вибору.Моделі індивідуального менеджера значно

відрізняються по своїй ідеології, напрямку і змістудіяльності від державних моделей соціальноїдопомоги. Вони можуть орієнтуватися на потребикожного клієнта чи на проблему в цілому, можутьвідводити велику чи малу роль клієнту вуправління програмою запропонованих послуг. Вдеяких моделях практики програміндивідуального менеджменту зв’язані лише зкоординацією послуг, в інших – включаютькризове втручання, реабілітацію чи лікування.Аналіз літературних джерел показує, що до

цього часу не існує загальноприйнятоїуніверсальної характеристики методуіндивідуального менеджменту. Але у відношенніосновних функцій соціального працівника при йогореалізації серед спеціалістів досягнута практичноповна згода. Ці функції включають: виявленняпроблеми (випадку); визначення пакету послуг;координацію процедур, направлених на рішенняпроблеми; моніторинг процесу, оцінкуефективності послуг, які надаються , вспіввідношенні з цілями втручання.В процесі індивідуального менеджменту

соціальний працівник вирішує наступні задачі:

1) виявлення проблеми і встановлення контактуз клієнтом; 2) оцінка запитів клієнта; 3) плануванняспільних дій; 4) установлення і координація зв’язкуклієнта з соціальними ресурсами; 5) моніторингвиконання послуг; 6) захист інтересів клієнта.Спеціаліст, супроводжуючий клієнта,

проводить від його імені переговори з установами,включеними в план реалізації послуг. Крім того,по мірі необхідності він організовує консультації вдругих спеціалістів, веде історію хвороби чипроблеми, спостерігає за динамікою процесунадання послуг. При такій моделі супроводженняспеціалісти мають достатньо великенавантаження і виконують обов’язки, нагадуючиобов’язки агента бюро подорожі в країні послуг.В процесі індивідуальної роботи виникає

проблема організації соціальних сіток підтримки(англ. networking), який в США розглядають якметод соціальної роботи, який є підсумком врозвитку контактів клієнта з місцевими групами ісоціумом, з метою використання ресурсівнеформальної взаємодопомоги і підтримки зісторони близького оточення, що дозволяєдоповнити і підтримати формальні аспектисоціальної допомоги.Цей метод виник, значною мірою, під впливом

теорії систем, яка виявила серйозні впливи нарозвиток теорії і методології соціальної роботи вСША. З точки зору теорії соціальних систем,мережа може бути визначена як “певний набірвзаємовідносин між людьми, володіючиадитивними якостями, які дають можливістьвикористовувати ці взаємовідносини як ціле ідозволяють використовувати соціальну поведінкузалучених людей” [1].В більш традиційних термінах, мережу можна

визначити як систему або модель зв’язку міжточками, які мають специфічні значення. Усоціальних мережах, точками є:

- конкретні люди;- місця, це люди зустрічаються;- дії, які люди виконують.Зв’язки в мережі представляють перехід від

точки до точки, коли люди прямують для того,щоб зустрічатися один з одним, відвідуютьзацікавлені їх місця або входять в загальну дію.Таким чином, соціальна мережа дає можливістькраще зрозуміти життя і поведінку клієнта і маєвелике значення як для планування соціальноїроботи, так і для практики соціальної роботи,оскільки пропонує інструмент використаннясистем неформальної підтримки, будь-якихзв’язків для цілей соціальної допомоги.Натуральні соціальні мережі можна успішно

використовувати для того, щоб доповнити і





108

підтримати формальну соціальну допомогу.Кінцева техніка в цьому процесі – це визначенняі “вербовка” соціальними робітниками такназваних “центральних фігур” з безпосередньогооточення клієнта або внутрішнього соціуму. Цілюди повинні володіти достатніми психічними іемоційними ресурсами, котрі дозволили б їмнадавати моральну підтримку, тим хто її потребує.“Центральними фігурами” можуть бути,наприклад, сусіди клієнта, продавці магазину абоспівпрацівники якої-небудь іншої організації, яказнаходиться недалеко, і маючи можливістьнадавати клієнту частину свого часу і уваги.“Центральні фігури” можуть допомогтисоціальному працівнику краще зрозуміти мережувідношень клієнта і через цей процес сприятирозширенню його соціальних контактів і сферсоціального функціонування . Ключова рольсоціального працівника полягає в тому, щобпідтримати зусилля “центральних фігур” і їхпрагнення співпрацювати з клієнтом,попереджуючи можливу небезпеку виснаження їхособливих емоціональних чи фізичних ресурсів.Проведений нами аналіз показав, що можна

виділити три основні правила, на основі якихсоціальні працівники можуть структуризуватисоціальні мережі клієнта.По-перше, вони повинні виявити ті контакти,

через які будуються відносини клієнта зсоціальним середовищем і його значнимиелементами, незалежно від того, один це чоловікчи десять, чи являються ці люди місцевимимешканцями, чи живуть в другому місці, зв’язанівони з клієнтом робочими відносинами чиспільним дозвіллям.По-друге, центр уваги повинен бути

опосередкований на фактичних чи потенційнихзв’язках між людьми, які живуть на однійгеографічно граничній території, в одному жиломудомі (або, наприклад, інтернаті), відвідують одніі ті ж соціальні служби або лікувальні заклади.Це також може сприяти розумінню соціальнихзв’язків клієнта і сприяти розвитку міжособовихвідносин між людьми, які багато часу знаходятьсяпоряд, але не мають інтенсивних контактів і неможуть виявляти взаємодопомогу.По-третє, соціальні працівники повинні

розглянути можливість утворення мережіпідтримки серед людей, які мають подібніінтереси і проблеми. Наприклад, це може бути

асоціація батьків дітей з обмеженимиможливостями, яка може стати джереломвзаємодопомоги і підтримки для дітей-інвалідів іїх батьків при рішенні багаточисельних проблем.В літературі наводиться загальноприйнятакласифікація рівнів професійної компетенції всоціальній роботі [1].Висновки. Роблячи резюме, можна

стверджувати, що в сучасній зарубіжній літературісоціальна робота розуміється як професіональнадіяльність, направлена на покращення чиустановлення здібностей індивіда, групи досоціального функціонування . Соціальнефункціонування – це засіб, яким індивіди ісоціальні групи (сім’я, різні асоціації індивідів,групи) організують свою повсякденнужиттєдіяльність і виконують свої соціальні ролі.В структурі професійної діяльності зарубіжні

автори в якості основних компонентів виділяютьпрофесійні цілі, цінності, знання і розуміння, якереалізується в контексті одного з основнихметодів соціальної роботи – індивідуальної,групової допомоги. При цьому метод розумієтьсяшвидше не як операційний спосіб досягненняконкретної цілі, а як цілеспрямована ,організована взаємодія між соціальнимпрацівником і клієнтом , яка визначаєтьсякількісними характеристиками систем, з якоюмає справу соціальний працівник.Власний процес соціальної роботи, який

представляється як “процес надання допомоги”,розуміється як система взаємодії соціальногопрацівника з клієнтом або із значущим соціальнимколом клієнта. В цих цілеспрямованоорганізованих соціальним працівником взаємодіяхсоціальна праця реалізується як динамічне цілепрофесійних цілей, цінностей знання і розуміння.Тому можна стверджувати, що аналіз реальногофункціонування соціальної праці як професійноїдіяльності повинен включати вивчення феноменавзаємодії як центрального для процесу соціальноїпраці. При цій увазі, на наш погляд, потрібнозвернути увагу, по-перше, на проблему взаємодії,її стадіях і характеристиках; по-друге, напроблемі організації взаємодії в процесі соціальноїпраці. На цих питаннях ми зосередимо нашу увагув подальших дослідженнях.

1. Моrаles А., Sheafor В. Social Work: Aprofession of many faces. – Boston, 1980. – 325 p.








Постановка проблеми. Кінець XXстоліття – початок XXIознаменований перехідним періодом у

системі професійно-технічної освіти: відвикористання уніфікованої освітньої програми – доорганізації навчально-виробничої діяльності учнівза варіативними програмами у контекстіметодології розвиваючого закладу, відпрофесійних училищ одного виду – до різних видівпрофесійно-технічних навчальних закладів, відроботи професійно-технічного навчальногозакладу в режимі функціонування – до діяльностів режимі розвитку.У Концепції Державного стандарту

професійно-технічної освіти України говориться,що “основним напрямом у розв’язанні завданьпрофесійно-технічного навчання є формуванняякісного нового типу педагога з професійноїпідготовки, який органічно поєднує функціївикладача й майстра виробничого навчання, щосприяє подоланню розриву в формах і методахміж теоретичним і практичним навчанням. Такийпедагог має достатню інженерну підготовку,володіє знаннями з основ педагогіки, психології, атакож має високий рівень робітничої кваліфікаціїз відповідної професії” [4, 4]. Безумовно, майстервиробничого навчання “…має бути справжніммайстром з професії, якої він навчає юнаків і дівчат.Та поряд з цим, він повинен мати певну психолого-педагогічну підготовку. Без знань психології тапедагогіки, зокрема дидактики і теорії виховання,без володіння педагогічними технологіяминеможливо здійснити навчально-виховний процесу сучасних професійно-технічних навчальнихзакладах” [6, 11].У зв’язку з цим проблема кадрового

забезпечення професійно-технічних навчальнихзакладів фахівцями високої кваліфікації постаєособливо гостро. Зростає значимість підвищення

кваліфікації педагогічних кадрів як складовоїчастини системи безперервної освіти,збільшуються запити науки й практики в розкриттіособливостей підвищення кваліфікаціїпедагогічних працівників у самих установахосвіти.Зокрема, у сучасних умовах передбачається

володіння майстром виробничого навчаннятакими вміннями, як вибір програми з комплексуваріативних, розробка власних (авторських)програм відповідно до вимог державногоосвітнього стандарту, пошук і апробація активнихметодів навчання учнів, робота зі створеннямоделі організації навчально-виробничого процесув професійно-технічному навчальному закладі,робота в експериментальному режимі тощо.У зв’язку з вищевикладеним актуальним у

справі професійної підготовки майстріввиробничого навчання є розвиток йогометодичної компетентності як основногоскладника професійної компетентності даноїкатегорії педагогічних працівників.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

У сучасній, вітчизняній науці проблема професійноїкомпетентності спеціаліста розглядалася вдослідженнях Н.С. Розова, О.М. Герасименко,Ю.А. Якуби, Н.І. Лісової, В.Т. Лозовецької та ін.Сутність і зміст педагогічної компетентностіскладає предмет наукових досліджень І.А. Зязюна,С.І. Кари, Л.М. Мітіної, В.О . Сластьоніна;формування професійно-педагогічної компетентностіінженерів-педагогів є предметом наукових працьІ.В. Васильєва, Є.Ф. Зеєра, Н.В. Кузьміної,Л.З. Тархан, І.А. Зимової, Г.С. Сухобської,О.Н. Шахматової та інших.Виклад основного матеріалу. У

педагогічній науці поняття “професійнакомпетентність” розглядається з позиції різнихпідходів (особистісно-діяльнісного, системно-

Наталія Самойленко, аспірантка Інституту професійно-технічної освіти АПН України,м. Київ

РОЗВИТОК МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙСТРІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ

ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВАналізується проблема розвитку методичної компетентності майстрів виробничого

навчання професійно-технічних навчальних закладів. Охарактеризовані основні складовіметодичної компетентності майстра виробничого навчання та визначені рівні її розвитку.

Ключові слова: професійна компетентність, методична компетентність, майстервиробничого навчання.

УДК 377(07)

РОЗВИТОК МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙСТРІВ ВИРОБНИЧОГОНАВЧАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

© Н. Самойленко, 2009





структурного, знанієвого й інших) і трактуєтьсяяк така, що ґрунтується на знаннях інтелектуальной особистісно обумовленого досвіду соціально-пр офе с ійної жит т єд і я ль нос т і людини( І .А . Зимова); система знань і вмінь педагога,що проявляється при вирішенні виникаючих напрактиці професійно-педагогічних завдань(Г.С. Сухобська); сукупність професійних знаньі вмінь, а також способи виконання професійноїдіяльності (О.Н. Шахматова) [2].У словнику по соціальній педагогіці

“компетентність” (від лат. сompetentio –приналежний по праву) визначається як володіннякомпетенцією: володіння знаннями, що дозволяютьсудити про що-небудь . У концептуальномусловнику-довіднику з педагогічної акмеологіїпрофесійно-педагогічна компетентністьтрактується як інтегрована професійно-особистісна характеристика, що включаєдостоїнства й досягнення педагога, визначаєготовність і здатність виконувати педагогічніфункції відповідно до прийнятого в соціумі вконкретно-історичний момент нормами,стандартами, вимогами.На думку А.А. Майєра, модель професійної

компетентності педагога повинна містити знанняпро структуру процесу навчання (цілі, зміст, об’єкт,засоби діяльності тощо), про себе як суб’єктапрофесійної діяльності. Вона також повиннавключати творчий компонент та досвідзастосування прийомів професійної діяльності [7].Професійно-педагогічна компетентність, на

думку Н.В. Кузьміної, включає п’ять елементівабо видів компетентності: спеціально-педагогічну,методичну, соціально-психологічну, диференційно-психологічну, аутопсихологічну (співвідноситься зпоняттям професійної самосвідомості,самопізнання і саморозвитку) [5, 90].Н.В. Іпполітова, розглядаючи змістовний

аспект професійно-педагогічної підготовкимайбутніх учителів, указує на те, що він включаєтакі компоненти, як: морально-психологічний,методологічний, теоретичний, методичний ітехнологічний, які, перебуваючи у взаємозв’язкуй взаємозалежності, забезпечують ефективністьздійснюваного педагогічного процесу. При цьому,“методична підготовка припускає забезпеченнястудентів знаннями принципів, змісту, правил,фактів, форм і методів конкретних напрямківвиховання й навчання. Методична діяльністьздійснюється як спеціально-наукова діяльність,спрямована на одержання нових продуктів – новихметодів і засобів наукового дослідження” [7].Дані положення послужили передумовою до

виділення методичної сфери в професійній

діяльності майстрів виробничого навчанняпрофесійно-технічних навчальних закладів. І, якнаслідок, розвиток методичної компетентностімайстра виробничого навчання в процесіпрофесійно-педагогічної діяльності.Сучасна ситуація в професійній освіті ставить

педагога в принципово нові умови, для якиххарактерні відсутність твердої регламентаціїпедагогічної діяльності, значне розширенняінформаційного поля, модернізація соціальнихфункцій педагога, розвиток індивідуальності,готовність до прийняття рішень, мобільністьзастосування професійних якостей.А.М. Столяренко, розглядаючи методичну

сторону роботи педагога, указує на те, що застарою традицією вона зводилася до методів,причому найчастіше до методів навчання .“Пізніше стали говорити про методику роботи,методичну роботу, а останнім часом – усе більшей про педагогічну техніку, педагогічні технології,методичні системи” [7].Методична система навчально-виховного

процесу покликана привести в дію можливостісуб’єктів, засобів і умов цього процесу, направитив потрібне русло й ефективно реалізувати їх.Вивченням проблеми формування методичної

(науково-методичної) компетентності, методичноїпідготовки педагогів займалися дослідникиТ.І. Шамова, Т.А. Загривна, І.Ю. Ковальова,Т.Н. Гущина, А.А. Майєр, І.С. Сілаєва та інші.Т.Н. Гущина визначає методичну компетентністьяк інтегральну багаторівневу професійно значимухарактеристику особистості й діяльностіпедагогічного працівника, що опосередковуєрезультативний професійний досвід, як системнеутворення знань, умінь, навичок педагога вобласті методики й оптимальне співвідношенняметодів професійної педагогічної діяльності.І.В. Ковальова розглядає науково-методичнукомпетентність як інтегральну характеристикуділових, особистісних і моральних якостейпедагога, що відбиває системний рівеньфункціонування методологічних, методичних ідослідницьких знань, умінь, досвіду, мотивації,здатностей і готовності до творчої самореалізаціїв науково-методичній і педагогічній діяльності вцілому [2]. Н.В. Кузьміна виводить методичнукомпетентність як елемент професійно-педагогічної компетентності, розглядаючи її лишев аспекті методів навчання для продуктивногосаморозвитку учнів [5, 94]. І.Є. Силаєва не даєвизначення методичної компетентності, алевиділяє компоненти, які входять до її складу:концептуальний, інструментальний, технологічний,інформаційний і адаптивний [8, 52]. Інші вчені до






структури методичної компетентності відносятьособистісний, діяльнісний і пізнавальнийскладники [1].На підставі аналізу психолого-педагогічної

літератури, досліджень в області освітньої теоріїй практики можна зробити висновок про те, щоєдиного погляду на визначення поняття йструктури як професійно-педагогічної, так іметодичної компетентності, немає.Беручи до уваги дослідження з даного питання,

в структурі методичної компетентності майстравиробничого навчання ми виділяємо наступнікомпоненти: мотиваційний, діяльнісний,когнітивний (пізнавальний).Мотиваційний компонент методичної

компетентності майстра виробничого навчаннями співвідносимо з уміннями, пов’язаними зпсихологічною стороною особистості майстра:комунікативні, перцептивні, рефлексивні.Діяльнісний компонент містить у собі

накопичені професійні знання й уміння, умінняактуалізувати їх у потрібний момент і використатив процесі реалізації своїх професійних функцій.Також він припускає оволодіння майстромвиробничого навчання дослідницькими йтворчими вміннями.Когнітивний компонент ґрунтується на вміннях,

що становлять теоретичну підготовку майстравиробничого навчання: аналітико-синтетичні(уміння аналізувати програмно-методичнідокументи, виявляти методичні проблеми йвизначати шляхи їх рішення, уміння класифікувати,систематизувати методичні знання); прогностичні(уміння прогнозувати ефективність обранихзасобів, форм , методів і прийомів, уміннязастосовувати методичні знання, уміння, навичкив нових умовах); конструктивно-проектувальні(уміння структурувати і будувати процеснавчання, відбирати зміст і форми проведеннязанять, підбирати методики, методи й прийоми,уміння планувати методичну діяльність).Зважаючи на те, що майстри виробничого

навчання – це в основному люди, які не маютьбазової педагогічної підготовки, яка включає всебе, в першу чергу, методичну освіту, питаннярозвитку методичної компетентності майстравиробничого навчання набуває все більшоїактуальності та потребує науковогообґрунтування змісту, форм, методів даноїпроблеми. Враховуючи те, що процес розвиткуметодичної компетентності триває всюпрофесійно-педагогічну діяльність майстравиробничого навчання, визначити тимчасовірамки етапів формування методичноїкомпетентності не представляється можливим.

Разом з тим, виходячи із завдань методичноїроботи і співставляючи етапи з рівнямисформованості методичної компетентності, мивиділяємо три рівні розвитку методичноїкомпетентності майстра виробничого навчання:

- початковий або базовий (розвитоквідбувається на наявному рівні методичноїкомпетентності в індивідуальному режиміметодичного супроводу);

- основний або продуктивний (майстервиробничого навчання – діяльнісний учасникметодичної системи професійно-технічногонавчального закладу);

- креативний (процес розвитку відбуваєтьсясамостійно на основі самореалізації, носитьдослідницький і творчий характер); при цьомупроцес розвитку методичної компетентностірозглядається як багаторівневий.Висновки. Таким чином, у світлі сучасних

вимог, розвиток методичної компетентностімайстра виробничого навчання, пройшовши шляхвід навчання найпростішим діям щодо підборуметодів і прийомів до роботи в рамках цілоїметодичної системи, є необхідною умовою длярозвитку професійної компетентності педагога вцілому.

1 . Адо л ьф В .А . Пр офес си о н а л ь н а якомпетентность современного учителя:монография / В.А. Адольф. – Красноярск: КГУ,1998. – 310 с.

2. Загривная Т.А. Становление научно-методической компетентности педагогов впроцессе профессиональной деятельности[Электронный ресурс]: дисс. кандидата пед.наук. – СПб: РГБ, 2006. – 178 с.

3. Зимняя И.А. Педагогическая психология:учебник для вузов . – 2 изд . доп . испр . иперераб. – М.: Логос, 2004. – 384 с.

4. Концепція Державного стандартупрофесійно-технічної освіти України //Професійно-технічна освіта. – 1998. – №2. –С. 2 – 4.

5. Кузьмина Н.В. Профессионализм личностипреподавателя и мастера производственногообучения. – М.: Высшая школа, 1990. – 119 с.

6. Педагогічна книга майстра виробничогонавчання. Навчально-методичний посібник /Н.Г. Ничкало, В.О. Зайчук, Н.М. Розенберг таін.; за ред. Н.Г. Ничкало. – 2-е вид., допов. –К.: Вища школа, 1994. – 383 с.

7. Притула А.В. Развитие методическойкомпетентности преподавателя дошкольногоучебного учреждения / Материалы научно-практической конференции VII Знаменские





112

чтения “Актуальные проблемы образованияи науки”. – СурГПУ, 2008 // www.eduhmao.ru

8. Силаєва І .Є. Модель інноваційноїнауково-методичної діяльності педагогічнихпрацівників професійно-технічних навчальнихзакладів / Шляхи впровадження інноваційних

технологій у підготовку, перепідготовку тапідвищення кваліфікації фахівців ПТО .Матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції 27 – 28 листопада2007 р. Зб. 1. – Донецьк: ДІПО ІПП, 2007. –С. 51 – 56.


Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Здобуття робітничої професії в

навчальних закладах професійно-технічної освітивідкриває перед молоддю шлях у самостійнежиття. А ми знаємо, що на сучасному етапірозвитку економіки України якість робочої силимає першорядне значення [2]. Сьогодні вже чіткопоставлене завдання щодо підготовкикваліфікованого робітника, який зміг би працюватив реальних умовах сучасного виробництва і зановітніми технологіями. Учні ПТНЗ оволодіваютьзагальними і трудовими навичками, що дає їмзмогу працевлаштуватися або відкрити власнусправу, підвищувати продуктивність праці,вирішувати виробничі завдання з урахуваннямзмін на ринку праці.Відповідно, основне призначення професійно-

технічних навчальних закладів – це забезпеченнягалузей економіки висококваліфікованими імобільними на ринку праці робітниками, які бмогли працювати на новій техніці, досконаловолодіти сучасними технологіями виробництва,самостійно діяти і приймати рішення удинамічних, нестандартних умовах.

Процес підготовки повинен бути більшпрофесійно спрямований для формуваннянеобхідних професійних властивостей особистостіі забезпечувати відтворення якісного робітничогопотенціалу для економіки нашої держави.Випускники професійно-технічних навчальнихзакладів повинні бути готові працювати в умовахпостійного оновлення техніки і технологій зурахуванням світових тенденцій. Це, як ужезазначалося , мають бути підприємливіконкурентоспроможні робітники з високим рівнемпрофесійної компетентності, мобільності,готовності до впровадження нових технологій.Разом з тим, проблеми сьогодення диктують

необхідність в процесі навчання не простомеханічно передавати учням певну суму знань, авчити їх добувати інформацію, набувати знання і,головне, – виробляти вміння і потребузастосовувати їх у виробничому режимі,погоджувати ці знання із своїми життєвиминамірами, своїми нахилами, покликанням. Цьомупризначенню має підлягати увесь навчально-виховний процес, що позначений пошуком новихформ реалізації професійної підготовки, якийпов’язаний зі зміною стереотипів і застарілих

Володимир Динько, аспірант Інституту професійно-технічної освіти АПН України,директор ДПТНЗ “Бориспільський професійний ліцей”

НОВІ ПІДХОДИ ДО ПІДГОТОВКИ ЯКІСНОГОРОБІТНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДЛЯ СФЕРИ

АВТОМОБІЛЬНОГО СЕРВІСУУ статті розглядаються нові підходи до підготовки слюсара по ремонту автомобілів,

який має бути готовий працювати в умовах постійного оновлення техніки і технологій зурахуванням світових тенденцій. Вирішення цієї проблеми неможливе без оновлення змісту,форм і методів професійного навчання, розробки стандартів профтехосвіти.

Обгрунтовується необхідність постановки вимог учнів і педагогів в основу навчально-виховного процесу.

Ключові слова: якість робочого потенціалу, зміст професійної освіти, інноваційніпедагогічні технології, педагогічна майстерність, професійна компетенція, сучасні виробничітехнології і обладнання.

УДК 629.33

НОВІ ПІДХОДИ ДО ПІДГОТОВКИ ЯКІСНОГО РОБІТНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУДЛЯ СФЕРИ АВТОМОБІЛЬНОГО СЕРВІСУ

© В. Динько, 2009


http://www.eduhmao.ru




поглядів на ту чи іншу професію. А також навирішення цього завдання повиненспрямовуватися відповідно увесь мотиваційно-цільовий механізм управління професійно-технічним навчальним закладом.Здатність самостійно добувати знання (бо

знання – це скарб), уміти вчитися (бо це ключ донього) і є тими навичками, які, в першу чергу, слідформувати в навчальному процесі професійно-технічних навчальних закладів [3].Отже, не просто озброювати учнів знаннями

самих фактів, подій, законів, теорем, понять, аформувати в учнів такі інтелектуальні цінності,як здатність мислити критично і самокритично,об’єктивно оцінювати реальність, вміння робитиправильний вибір, стимулювати прагненнякожного учня до самопізнання, самовизначення,самореалізації і самовдосконалення у навчальнійдіяльності. Ось, саме такі завданняінтелектуального розвитку учнів повинна ставитиперед собою профтехосвіта, яка дійсно стоїть напозиціях особистісно зорієнтованого навчання івиховання.Реалізація таких сучасних освітньо-виховних

завдань пов’язана з пошуками ефективних шляхівреформування професійно-технічної освіти. Цевимагає оновлення змісту професійного навчання,розробки стандартів профтехосвіти з урахуваннямсучасних досягнень науки, техніки та технологій,створення навчальних закладів нового типу.Створення таких навчальних закладів є однією ізспроб держави вдихнути життя в системупрофесійної освіти. Такі навчальні заклади маютьзабезпечити професійну освіту в умовахінтенсивного економічного розвитку держави.Особливо, це стосується професійної підготовкислюсарів з ремонту автомобілів. Адже технічнийпрогрес у наш час істотно змінює не тількипрофесійні вимоги, а й риси професії слюсаря. Це,в свою чергу, вимагає заходів “наближення”кваліфікації слюсаря з ремонту автомобілів донових технологій, а методику навчання – дорозширення мережі предметів і тем, щопідлягають засвоєнню. Крім того, хочетьсязазначити, що удосконалення підготовки слюсарівз ремонту автомобілів – одна з найважливішихумов підвищення ефективності автомобільногосервісу на основі застосування прогресивнихтехнологій і сучасного діагностичногообладнання.Зміст і форми організації професійного навчання

кваліфікованих робітників для сфери автосервісуповинні забезпечувати випереджувальнезростання рівня їх кваліфікації, неперервність інаступність у здобутті кваліфікаційних рівнів.

Надзвичайно актуальним є продуманий, якісноновий підхід до підвищення професійного рівняпідготовки фахівців на основі комплексногозабезпечення навчального процесу необхіднимобсягом механізованих, технологічних,ремонтних робіт як важливої умови формуванняпрактичних навичок учнів під час навчання.Така постановка питання мотивує педагогічний

колектив до творчої активності, до впровадженняу щоденну практику інноваційних педагогічнихтехнологій, максимальної організації своїхпрофесійних інтересів і можливостей. Викладачі імайстри виробничого навчання мають бутивисококваліфікованими фахівцями, володіти нелише педагогічними знаннями, а й знаннями вгалузі психології, філософії, логіки, етики, соціології,естетики тощо [3].Особливо, коли взяти до уваги, що контингент

учнів професійно-технічних навчальних закладівмає цілий ряд проблем, на які ми не можемо незважати під час впровадження інноваційнихпедагогічних технологій, а саме:

- низький рівень знань і вмінь;- відчуження від навчальних цінностей і

завдань;- відсутність у значної частини учнів бажання

вчитися тощо.Всі ці проблеми не сприяють впровадженню в

навчальний процес інноваційних педагогічнихтехнологій. Але в кожному педагогічномуколективі знайдеться частина педагогів зрозвинутою професійною свідомістю тапрофесійними здібностями, які проявляютьінтерес до творчості у процесі викладання тапрацюють над реалізацією поставлених завдань,залучаючи до цієї роботи інших членівпедагогічного колективу, щоб вирішити дужеважливу проблему: вирівняти навчальнідосягнення новоприйнятого контингенту, а згодомпідготувати кваліфікованого робітника.Крім того, що учні приходять до професійно-

технічних навчальних закладів з різним рівнемпідготовки, то ще й по-різному ставляться донавчальної праці. Одні працюють систематично,наполегливо і досягають хороших результатів. Іншівчаться без належного бажання, не в повну мірусвоїх сил та можливостей. У них не сформованапотреба в знаннях, нема інтересу до навчання.Це пояснюється рядом причин: невдачами внавчанні, невпевненістю в своїх силах, невірою всвої здібності, слабкими мотивами учіння,сторонніми інтересами. Не всі учні добреусвідомлюють необхідність знань в оволодіннімайбутньою професією.І перед викладачами та майстрами






виробничого навчання постають питання: якдопомогти дитині, як зацікавити і заохотити доактивної творчої діяльності, які педагогічні засобиможна використовувати для формування в учнівсвідомого бажання вчитися, інтересу до знань, домайбутньої професії, навиків соціальної взаємодії,індивідуального та колективного ухваленнярішень? Як допомогти вихованцям переборотилінощі та байдужість?Вирішити ці завдання можна при добре

продуманій активізації пізнавальної і трудовоїдіяльності учнів шляхом впровадження системиефективних засобів заохочення учнів до активноїспівпраці і навчання. Бо ми знаємо, що стильнавчальної діяльності практично переростає встиль трудової діяльності. Навчальна діяльність,як і кожна діяльність, неможлива без урахуванняй осмислення внутрішнього світу особистості, їїіндивідуальних особливостей. Тому принципдиференціації та індивідуалізації навчаннямайбутніх автослюсарів відіграє важливу роль ворганізації навчально-виробничого процесу,оскільки він забезпечує творчий розвиток кожногоучня та допомагає визначити специфіку йогообдарованості.А модернізація змісту, форм і методів

навчання та професійної підготовки можездійснюватися лише за наявності в навчальномузакладі талановитих педагогів, справжніхмайстрів своєї справи, людей, які мислятьадекватно потребам сьогоднішнього дня ,розуміють, наскільки важливо для будь-якоїлюдини бути підготовленою до життя і впрофесійному, і в побутовому плані.Прописною істиною є твердження , що

справжній педагог не той, хто вчить, а в якогодіти вчаться самі. Викладач чи майстервиробничого навчання сам має бути таким, якимвін хоче виховати кожного учня. Причини невдачу навчанні учнів слід шукати в собі, своїх методах,а не в дітях. Тому, щоб досягти бажаного, слідставити перед собою триєдине завдання:

- Відкрити учня – це означає, спираючись нафактичний рівень знань, життєвий досвід дитини,показати їй саму себе, закономірності її сил,якостей і здібностей, практичних умінь і навичок.

- Захопити учнів – викликати в нього потребуорганізувати себе для досягнення суспільно іособисто значущих цілей. Для цього перед нимтреба поставити важливі і водночас посильнізавдання, за успішне виконання яких можна булоб похвалити. Навіть невелика перемога надсобою робить людину сильнішою.

- Направити учня – насамперед дати йомудостовірні і правдиві знання про зміст життя, його

труднощі, суперечності. Учень повинен зрозуміти,що сильною особистістю він стане лише тоді,коли оволодіє вмінням керувати самим собою,панувати над своїми думками і вчинками.Як бачимо, в центрі процесу навчання має

стояти особа, яка навчається. При цьому рольпедагога зводиться до розвитку закладених вучневі здібностей, тобто його потенціалу, в томучислі, й оволодіння умінням навчатися.Відомо, що практично немає жодної

нормальної дитини, якої природа не наділила бприхованим творчим потенціалом. Який же чинникістотно впливає на його виявлення, розвиток?Досвід дає однозначну відповідь – творчийпедагог. Дуже тонко це підмітив В. Сухомлинський:“Якщо в педагогічному колективі є талановитий,закоханий у свою справу викладач математики,серед учнів обов’язково знайдуться здібні італановиті математики.Немає хорошого вчителя математики – нема

і талановитих учнів. У цьому випадку той, хтомає математичні здібності, ніколи їх не виявить.Учитель – це “перший світоч інтелектуальногожиття”.Відповідно, і професійна підготовка

конкурентоспроможного робітника значноюмірою залежить від професійної і педагогічноїмайстерності викладача спецдисциплін тамайстра виробничого навчання.Сьогодні педагог професійно-технічного

навчального закладу повинен дбати про цікавийурок, сприймати кожного учня, як особистість, небоятися експериментувати з учнями, шукати новіформи проведення уроків, пов’язуючи вивченняоснов наук з життям, навчити учнів практичнозастосовувати набуті знання у повсякденному житті.А уроки як теоретичного, так і виробничогонавчання, насичувати інформацією про стрімкийрозвиток сучасного виробництва, слід спонукатиучнів до розв’язання виробничих завдань, пов’язанихз освоєнням нового устаткування, технологій.Сучасний урок передбачає роль учня на уроці

не як пасивного, а активного суб’єкта навчальноїдіяльності. Педагог має бути на уроці психологом,актором і режисером одночасно. Важливовідчути, коли необхідно зняти в навчальній групінапруження цікавою розминкою або грою, а коливід цікавого, розважального перейти до серйозноїроботи. Для кожного викладача чи майстравиробничого навчання дуже важливо, щоб учні,перш за все, сприйняли його як педагога – людину,яка здатна співпрацювати. З цієї точки зоруінтерактивні методи навчання захоплюють учнів,пробуджують в них інтерес та мотивацію ,навчають самостійно мислити [1].






Принципово новий підхід до професійноїпідготовки майбутніх слюсарів з ремонтуавтомобілів потребує створення умов длязабезпечення поетапного вивчення спеціальногокурсу, здійснення виробничого навчання учнів, атакож атестації знань, умінь і навичок учнів в кінцівизначених етапів (ступенів). Під час плануваннявиробничого навчання слід передбачитимінімальний час на формування професійнихнавичок у цілісному навчально-виробничомупроцесі ліцею.Має бути розроблена та експериментально

перевірена програма виробничого навчання тавиробничої практики, яка б враховувала конкретніумови автомобільного сервісу, для якогоздійснюється підготовка кадрів, оволодінняучнями сучасною технікою і технологією ,діагностичним обладнанням, ефективнимиприйомами і способами роботи.Ми є свідками того, як щодень все більше і

більше автомобілів різних марок і модифікаціїз’являється на наших вулицях. Усі вони маютьбути безпечними під час руху, а також незавдавати шкоди навколишньому середовищунадмірними викидами відпрацьованих газів. Цеще раз доводить, яке важливе значення має рівеньпідготовки висококваліфікованих слюсарів зремонту автомобілів.Методика викладання предметів “Ремонт

автомобіля”, “Будова та експлуатаціяавтомобіля” має будуватися на основі принципівдиференціації, індивідуалізації, інтегрованогопідходу, наступності, а також з урахуваннямсезонності, кліматичних умов, традицій вконкретному регіоні. Разом з тим, теоретичнапідготовка повинна забезпечити відміннупрофесійну підготовку майбутнього слюсаря.Освоєння предметів профтехциклу вимагаєконкретизації матеріалу, що викладається ,прив’язки його до відповідних технологій іобладнання, а тому викладач повинен вводити увикладання кожного розділу реальні виробничіприклади, конкретні технологічні завдання. Слідготувати молодого робітника не дорепродуктивної праці з деякими елементамитворчої діяльності, а навчати і виховуватимайбутніх фахівців, спроможних до праці в умовахвиконання творчих завдань, які з часомускладнюються, що, в свою чергу, зумовленовпровадженням до виробничого процесу не простосучасних, а революційних технологій. Ще разхочеться наголосити, що одним з найважливішихелементів навчання є інформованість учнів проновітні виробничі технології, сучаснеустаткування.

Крім того, майбутній автослюсар повинен бутине тільки грамотним, а й компетентним, тобтовміло використовувати здобуті знання в умовахсучасного автосервісу, чітко орієнтуватися у будь-якій виробничій ситуації, вирішувати виробничіпроблеми, швидко перебудовуватися на виконаннязавдань різної складності, правильноорієнтуватися в умовах ринкової економіки.Компетентність такого фахівця все більшеспрямовується на самостійну і творчу роботу.Адже наші учні з часом стають членамитрудового суспільства, і їхній авторитет у цьомусуспільстві, їх особистісні цінності залежать відтого, наскільки вони спроможні брати участь усуспільній праці та від рівня їх трудової підготовки.Від цього залежить благополуччя та матеріальнийрівень життя.Оволодівши теоретичними знаннями з

матеріалознавства, спецтехнології, учні маютьїх закріпити під час уроків виробничого навчання.Бо саме на практичних заняттях ученьпоглиблює, перевіряє свої знання , вчитьсяприймати рішення в нестандартних виробничихситуаціях, швидко знаходити потрібнуінформацію. А майстер виробничого навчання маєстворити такі умови, щоб кожен учень вчивсяприймати самостійні рішення і відповідати за їхнаслідки, аналізувати можливі варіанти. Це непросто етап підготовки до самостійної творчоїроботи на виробництві, але й крок дозацікавленості у подальшому безперервномуудосконаленні своїх знань , до формуваннясвідомого прагнення навчатися [1].Слід ретельно продумувати структуру уроку

виробничого навчання і добирати такі форми іметоди навчання, щоб вчити дітей не відступатиперед труднощами, а самостійно знаходитиспособи їх вирішення, переконувати, що відфахівця все більше вимагається високий рівеньякісних знань, умінь і навичок.Під час проведення уроків відбувається

поєднання розумової та практичної діяльності,формуються вміння використовувати теоретичнізнання на практиці. Адже теоретичні знання єосновою практичних умінь. Оскільки між теорієюі практикою має існувати тісний зв’язок, то сучаснітехнології професійної підготовки слюсаря зремонту автомобілів потребують творчоговикористання професійних знань та освоєнняпрофесійних дій. Навчання майбутніхкваліфікованих робітників має організовуватися вреальних умовах виробництва та автомобільногосервісу, що, в свою чергу, зумовлює необхідністьнетрадиційних підходів до побудови графіківвиробничого навчання, зокрема: забезпечення





116

вивчення тем, передбачених і скорегованих всезонному плані проведення технічногообслуговування автомобілів в реальних умовахвиробництва; бригадне навчання під часлабораторно-практичних занять здійснюється наоснові індивідуального навчання в системі:“майстер виробничого навчання – учень”,“механік-наставник – учень”.Разом з тим, освітньо-професійна програма

підготовки слюсарів з ремонту автомобілів маєбути спрямована на всебічний розвиток учня якособистості та найвищої цінності суспільства. Вцентрі цієї програми повинен бути пріоритетлюдської особистості, формування саме творчоїособистості фахівців. За цих умов набуваєособливої актуальності визначення шляхів їїформування. Цей процес ґрунтується на інтеграціїзмісту, розвивальному та проблемному навчанні,саморозвитку, самопізнанні, що відбувається упевній системі організації навчання, форм і методівна основі оновлення змісту навчання . Донеобхідності оновлення змісту професійної освітиспонукають стрімкі зміни у науці, техніці,технологіях, зміни змісту праці на виробництві тау сфері послуг. В першу чергу, слід відпрацюватимеханізм оновлення змісту навчання відповіднодо розвитку науки та набуття людством новихзнань. А оновлюватися зміст професійно-технічноїосвіти повинен систематично шляхом внесеннявідповідних змін до робочих навчальних планів іпрограм. Внесені відповідні зміни мають сприятиосвоєнню компетенцій, що вимагаються відробітника на ринку праці. На сьогодні питання пропереорієнтацію професійно-технічної освіти накомпетенції є дуже актуальним. Адже професійнакомпетенція визначає ефективне використанняздібностей, що дозволяє знаходити рішення у будь-яких виробничих ситуаціях та успішноздійснювати професійну діяльність відповідно довимог робочого місця. Професійна компетенціявиходить за рамки технічних знань і стосуєтьсятакож неформальних знань і ноу-хау. Разом з тиммає бути встановлене співвідношення теоретичноїі практичної підготовки з кожної навчальноїдисципліни а також її обсяги.Якщо говорити про зміст професійної

підготовки слюсарів з ремонту автомобілів, тосьогодні він не повністю відповідаєкваліфікаційним вимогам, не в повній мірі враховуєнові тенденції у виробничій та сервісній сферах.А якісною професійна підготовка вважається приумові, коли кожен випускник професійно-технічного навчального закладу зможе отриматитой обсяг професійних знань та вмінь, які необхіднідля майбутньої роботи за професією. На жаль,

сьогодні обсяг знань, які дають учням в закладахпрофтехосвіти, не завжди відповідає вимогам ,продиктованим сьогоденням. І відповідно однієюз болючих проблем професійно-технічної освітисучасної України є її відірваність від реальних умовпраці, у які потрапляють випускники професійно-технічних навчальних закладів. Адже заразінтенсивно розвивається автомобілебудування, аце стає причиною збільшення відриву міжрозвитком даної галузі й освітою . Широкевпровадження у виробництво нових технологій,діагностичного обладнання призводить додокорінної зміни змісту праці сучасногоавтослюсаря та збільшення обсягу необхіднихйому практичних і теоретичних умінь та знань.Як не парадоксально, та в державі, де бракуєсаме кваліфікованих фахівців робочих професій,заклади профтехосвіти ще й зараз частково вчатьсвоїх учнів працювати за давно застарілимитехнологіями та із “відмерлими” матеріалами.Причина всім зрозуміла – незадовільнаматеріально-технічна база цих навчальнихзакладів з одного боку та велика вартістьсучасного обладнання та інструментів – з іншого.І без державної підтримки вирішити цю проблемупрофесійно-технічні навчальні заклади не зможуть[4].Висновки. Підсумовуючи сказане про

методи навчання, слід зазначити, що в основібудь-якого з них має лежати принцип активності,спрямований на розроблення та втілення в життяідеї. Діяльність має бути пов’язана з мотивацієюй набутими раніше знаннями , а в кінціматеріалізуватись у певний виріб , макет,інструкцію тощо. І підбирати необхідно такіметоди, що дають можливість педагогуспонукати учнів до таких способів засвоєннянавчального матеріалу, які викликаютьпізнавальну активність, стимулюють потребу увивченні матеріалу, в оволодінні способами дій,доводять значимість змісту матеріалу іпізнавальної діяльності для професії, яказдобувається. Саме удосконалення навчальнихпрограм, методик викладання спеціальнихдисциплін має сприяти підвищенню ефективностінавчального процесу, а також впливати наформування цілеспрямованого розвиткурозумових здібностей учнів, розвитку в нихінтересу до майбутньої професійної діяльності.Професійно-технічна освіта сьогодні має бути

динамічною системою, яка б забезпечувалавідтворення якісного робітничого потенціалу дляекономіки нашої держави. Адже саме професійно-технічна освіта щільно інтегрована в економіку інайбільше пов’язана з матеріальним







виробництвом, а випускники професійно-технічнихнавчальних закладів одразу беруть участь увиробничих відносинах. Зрозуміло, що чим більшевисококваліфікованих робітників у країні, тимшвидше розвивається її економіка.І, взагалі, основні функції сьогоднішньої

професійної освіти набувають нового змісту: наперший план виходить оволодіння здатністюпостійно вчитися і самостійно осмислювати новийдосвід. Формування умінь самостійно вчитисяпротягом усього життя з метою удосконаленнядуховних професійно-значущих якостей стаєпріоритетним у підготовці фахівця ХХІ століття[3]. Згідно з новою парадигмою професійної освітиосновою освітнього процесу стає потреба учня всаморозвитку, педагога – у створенні навчальногосередовища. Це непрості завдання, але бажанняїх виконати, досягти певної висоти муситьпідкріплюватися бажанням іти до тої висоти, йтинаполегливо, не відступаючи перед труднощами,долаючи перешкоди.

1. Бондарева К.І., Козлова О.Г. Педагогічнийаналіз інноваційної діяльності вчителя:науково-методичний посібник. – Суми, 2001.

2. Гуревич Р.С. Теоретичні та методичніоснови організації навчання у професійно-технічних закладах: монографія / за ред .С.У. Гончаренко. – К.: Вища школа, 1998. –229 с.

3. Домінський О.С. Практико-орієнтованаосвіта / Сучасні інформаційні технології таінноваційні методи навчання в підготовціфахівців: методологія, теорія, досвід ,проблеми: збірник наукових праць. – Вінниця:ДОВ Вінниця, 2000. – С. 197.

4. Ткачук Л .А. Ринок праці: кого вінпотребує? / Л.А. Ткачук / Актуальні проблемипрофесійної орієнтації та професійногонавчання безробітних: матеріали Всеукр .науково-практичної конференції / упоряд .В.Є. Скульська . – К.: ІПК ДСЗУ, 2006. –С. 130 – 138.


Постановка проблеми. Останнімчасом в Україні склалися суперечливіпогляди на реалізацію у школах

принципу поєднання навчання з продуктивноюпрацею (ПНПП), який був одним із основних усистемі освіти і набув наукового обґрунтування удругій половині ХХ ст. Це було пов’язано з тим,що теоретики такого аспекту шкільної освітибагато в чому керувалися потребами побудовиіндустріального суспільства, в якому булинеобмежені потреби в масових професіяхпромислового виробництва [1]. Однак, реаліїсоціально-економічного життя, які охопили країну

наприкінці ХХ ст., зумовили і зміну освітніхпарадигм. Поряд з цим, досвід накопиченийпредставниками філософської і педагогічноїдумки безперечно доводить той факт, що самепраця є великою перетворювальною силою, яказабезпечує прогресивний розвиток суспільства вцілому й кожної людини зокрема [2].Саме тому, організація освіти в школі вимагає

застосування нових педагогічних підходів, які бвраховували здібності й потреби кожноїособистості, забезпечували підготовку домайбутньої суспільної діяльності та відповідаливимогам трудового виховання. Сьогодні одним із

УДК 373.62Ольга Кітова, аспірантка Слов’янського державного педагогічного університету,

м. Донецьк

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ ПОЄДНАННЯ НАВЧАННЯ ЗПРОДУКТИВНОЮ ПРАЦЕЮ НА БАЗІ МІЖШКІЛЬНИХНАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧИХ КОМБІНАТІВ (МНВК)

ВПРОДОВЖ 70 РОКІВ ХХ ст.(на досвіді роботи МНВК Донецької області)

У статті узагальнено досвід реалізації принципу поєднання навчання з продуктивноюпрацею на базі МНВК Донеччини та визначено зовнішні та внутрішні організаційно-педагогічні умови його застосування в сучасних умовах.

Ключові слова: міжшкільний навчально-виробничий комбінат, базове підприємство,договір на виготовлення продукції, планування праці учнів, організація робочого місця.

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ ПОЄДНАННЯ НАВЧАННЯ З ПРОДУКТИВНОЮ ПРАЦЕЮ НА БАЗІМІЖШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧИХ КОМБІНАТІВ (МНВК) ВПРОДОВЖ 70 РОКІВ ХХ ст.

(на досвіді роботи МНВК Донецької області)

© О. Кітова, 2009





таких підходів організації освіти в старшій школіє запровадження профільного навчання . Цестворюватиме сприятливі умови для врахуванняіндивідуальних особливостей, інтересів і потребучнів, для формування у школярів орієнтації на тойчи інший вид майбутньої професійної діяльності[3]. Вирішення цих питань вимагає необхідностізастосування внутрішньо шкільних і зовнішніхформ організації профільного навчання. Зокрема,значна надія покладається на навчально-виробничі комбінати (НВК) та міжшкільнінавчально-виробничі комбінати (МНВК). Саметому сьогодні ретельної уваги вимагаєдослідження досвіду організації навчально-виробничої діяльності, який було накопичено уперіод появи МНВК – 70-х роках ХХ ст.Аналіз останніх досліджень. Сьогодні

питання можливостей МНВК у здійсненніпрофільного навчання непокоять педагогів-практиків – директорів, заступників директорів іметодистів з профорієнтації та профільногонавчання МНВК, методистів з трудовогонавчання облуно (Л. Шестаковського, М. Голодову,В. Чимшит, М. Домашенко, Г. Богословець та ін.).Однак, у публікаціях останнього періоду, щостосуються роботи МНВК, не приділяєтьсядостатньої уваги питанням організації навчально-виробничої діяльності учнів. Поряд з цим, досвідзастосування і дотримання організаційно-педагогічних умов при реалізації принципу ПНППна базі МНВК Донеччини висвітлювалиА.Т. Сайко, В.М. Магдєєв, В.Ф. Кілессо,Т.В. Хілько, Л.Б . Сліпенько, В.І. Овсянік,В.М. Аридін та ін.Мета статті: визначити організаційно-

педагогічні умови реалізації принципу ПНПП набазі МНВК на основі узагальнення досвіду,накопиченого попередніми роками.Основний матеріал. Отже, новим засобом

реалізації принципу ПНПП у 70-х роках ХХ ст.стали міжшкільні центри трудового навчання тапрофорієнтації (з 1977 р. – міжшкільні навчально-виробничі комбінати – МНВК) [4]. Ці установиналежали до закладів системи народної освіти. Ворганізаційному, адміністративному таметодичному відношенні комбінатипідпорядковувалися райвно (міськвно). Уфінансовому, економічному та виробничомувідношенні вони були структурними підрозділамибазових підприємств. Тому ефективністьорганізації навчально-виробничої діяльностізначно залежала від рішень органів місцевої владита підприємств-шефів.МНВК мали ряд переваг перед іншими

навчально-виробничими закладами. А саме: в

умовах комбінату існувала можливість створенняцілком достатньої навчально-матеріальної бази;існували умови комплексно розв’язувати питанняполітехнічної освіти, трудового виховання,профорієнтації та початкової професійноїпідготовки; створювалися умови для вільноговибору професії учнями та створенняпедагогічного колективу з досвідчених вчителів іспеціалістів виробництва; організовуваласясистематична методична робота з підвищенняякості підготовки випускників до життя, до праціна сучасному виробництві; створювалися умовидля здійснення зв’язку школи з життям і звиробництвом; відкривалися можливості більшраціонально використовувати обладнання;скорочувалися витрати промислових підприємствна підготовку кадрів [6, 42].На організацію урочної продуктивної праці

старшокласників у комбінатах, як правило,виділяли один день на тиждень за рахунок часуна трудове навчання й факультативні заняття понавчальному плану. Технічні умови для організаціїпродуктивної праці у МНВК були забезпеченізавдяки співпраці з базовими підприємствамиміста. Взірцем у вирішенні цих питань у Донецькійобласті була навчально-матеріальна база МНВКм. Сніжне, яку було обладнано за допомогоюпідприємств міста (табл. 1) [5; 4; 6, 39].Обладнання й оснащення робочих місць вкожному із приміщень комбінату мало своїособливості, але відповідало єдиним вимогам.Так, на деревообробній дільниці набірінструментів для кожного учня зручно розміщавсяв спеціальний шафі та відповідав номеру йогоробочого місця. Завдяки цьому під час роботиучні самостійно обирали потрібні інструменти.На дільницях металообробки, в

шкіргалантерейному та швейному цехах комплектінструментів знаходився біля кожного робочогомісця на відстані протягнутої руки. Заготовки,необхідні матеріали, технічна документаціярозміщалися у спеціальній стелажно-господарській стінці. Всі вимоги промисловоїсанітарії та гігієни праці підлітків додержувалися.На кожному робочому місці була типоваінструкція з техніки безпеки, в якій вказувалося,що саме учень повинен виконувати до початку, вході роботи та після її завершення. Скупченнявідходів, тирси, стружок, непотрібних предметівна робочих місцях не допускалося [7, 78].Умовою дотримання методичних вимог до

організації праці учнів у МНВК було доцільневизначення видів робіт, об’єктів праці, врахуванняперспектив подальшого працевлаштування учнів.Воно залежало не від специфіки діяльності







кожного окремого базового підприємства, авизначалося відділом народної освіти поузгодженню з керівництвом підприємств міста йвраховувало вікові та індивідуальні особливостірозвитку учнів. Зокрема, при доборі навчально-виробничих завдань викладачами та майстрамиМНВК враховувалися наступні вимоги:відповідність навчальних завдань та об’єктівпродуктивної праці вимогам програм та їхнаростаюче ускладнення; відповідністьвиробничо-технічним можливостям навчальнихцехів, лабораторій і кабінетів; практична виховнацінність; різноманітність трудових операцій таможливість застосування набутих знань у різнихвиробничих умовах; використання всіх вивченихраніше трудових операцій; можливість опануванняпередових методів трудової діяльності. Саме томудіяльність педагогічного колективу спрямовувалапрацю учнів на виготовлення складнихбагатодетальних виробів. Так, дівчата з швейногоцеху шили спецхалати, в шкіргалантерейному цехувиконували замовлення на пошиття дитячихсумок, учні групи металообробки виготовлялимеханізм зашторювання на замовленняремонтного заводу. Елементи кооперування праці

були використані при виготовленні робочих місцьдля шкільних кабінетів креслення. Конструкціябільше ніж з п’ятдесяти різних вузлів і деталейтакого робочого місця відповідала потребампрограмних тем з різних профілів навчання. У їхвиготовлення брали участь учні, які володілитехнічним кресленням, деревообробною ,слюсарною справою і металообробкою [7, 77].Поряд з цим організація праці учнів у МНВК

будувалася на договірних відносинах з базовимипідприємствами. Згідно з договорамипідприємства виділяли інструкторсько-викладацький склад і обслуговуючий персонал,забезпечували виробничими завданнями,постачали матеріали та технічну документацію,оплачували комунальні послуги й витрати наремонт приміщення тощо. Центр же забезпечувавметодичне керівництво спеціалістами, організаціюучбово-виховного процесу, в тому числі йпродуктивної праці учнів, забезпеченнянавчальних цехів і ділянок комунальнимипослугами [6, 12].Саме після укладання договорів між

комбінатом Ленінського району м. Донецька табазовими підприємствами спеціальні комісії

Таблиця 1. Відповідність підприємств міста за обладнання учбових приміщень МНВК м. Сніжне

№ п/п

Призначення учбового приміщення

Підприємство, відповідальне за обладнання та комплектування

1. 2. 3. 4. 5. 1. 2. 3. 4. 1. 2. 3. 4. 1. 2. 3. 4.

ЦЕХИ Цех токарної обробки металу Цех машинної обробки металу Швейний цех Шкіргалантерейний цех Цех деревообробки

ЛАБОРАТОРІЇ Радіотелевізійна Шахтної автоматики Обчислювальної техніки Електроніки

НАВЧАЛЬНІ КЛАСИ Технічного креслення Правил дорожнього руху Матеріальної частини автомобіля Слюсарної справи

ВІДДІЛЕННЯ Інструментальне Ковальське Готової продукції Гаражі для автомобілів – 5

Завод “Ремверстат”, ЦЕММ (центральні електромеханічні майстерні) Завод “хіммаш” Швейна фабрика Шкіргалантерейна фабрика РБУ (ремонтно-будівельне управління) ШБУ (шахтобудівельне управління) №7 комбінату “Торезантроцит” Вузол зв’язку, радіотелевізійне ательє Шахта №21 Обчислювальний центр ЦЕММ Завод “хіммаш”, міськвно Автотранспортне підприємство №04117 АТП №04866 Шахтоуправління №18 Шахта №9 Шахта №10 Цегляний завод ШБУ №7 “Донецькшахтобуд”







дослідили специфіку навчання учнів, визначилистан технічної бази, технологічні можливостікомбінату. Після цього відділом головноготехнолога заводу ім. Ленінського комсомолу булорозроблено технологічну документацію таскладено перелік деталей, що створило сприятливіумови для організації праці учнів відповіднопромислових вимог і на достатньому науково-технологічному рівні [8]. Праця дівчат-старшокласниць у швацькому цеху НВККалінінського району м. Донецька повиготовленню 670 халатів і 600 ковпаківорганізовувалася на договірній основі зм’ясокомбінатом. На основі договорів зсудоремзаводом і заводом “Сантехдеталь” булаорганізована й праця учнів у токарній майстерніцього комбінату [9].Вагому роль у організації нормального

навчально-виховного процесу у МНВК малопланування, зокрема складання річного плану.Основні завдання та специфіку діяльностікомбінату відображав річний план МНВККиївського району м. Донецька, який складавсяз шести розділів:І. Короткі підсумки минулого навчального року.

Визначення найбільш ефективних форм і методівроботи, які доцільно закріпити і удосконалювати.Перелік основних недоліків, які мають бутиусунені в новому навчальному плані.ІІ. Виконання плану підготовки комбінату до

навчальних занять у новому навчальному році:профілі трудового навчання; кількість навчальнихгруп і учнів; стан навчальних класів і навчально-виробничих майстерень; наявність засобівнавчання; склад учителів, майстрів виробничогонавчання; розподіл навчального навантаження.ІІІ. Заходи по виконанню основних завдань

комбінату: ознайомлення учнів з трудовимипроцесами та змістом праці робітників напідприємствах; здійснення професійної орієнтаціїучнів з метою підготовки їх до свідомого виборупрофесії; вироблення в учнів початкових умінь інавичок праці за обраною професією.ІV. Заходи по підвищенню ідейно-теоретичного

рівня та педагогічної кваліфікації учителів імайстрів виробничого навчання. Єдиний планметодичної роботи.

V. Основні заходи по розширенню йудосконаленню навчально-матеріальної базикомбінату.

VІ Основні заходи щодо поліпшеннякерівництва комбінатом. План роботи педагогічноїради.Крім того, до річного плану продуктивної праці

учнів, пов’язаної з виконанням замовлень

підприємств, додавали відповідні заявки тапогодження з підприємствами, графіки роботи вцехах і на дільницях.Успішну реалізацію розділів плану

забезпечували певні заходи. А саме: перевіркипочаткових знань учнів ІХ класу про працю (щотаке праця, процес праці, основні моменти процесупраці); забезпечення учнів ІХ класу основнимизнаннями про виробничий процес, методи праціта організацію праці в тісному зв’язку з профілямитрудового навчання; проведення навчальнихзанять на підприємствах з учнями ІХ класу натему: “Робоче місце, його організація”, з учнямиХ класу – “Основні операції при виготовленнівиробу”, “Нормування праці, заробітна плата іпідвищення кваліфікації робітників напідприємстві” [10].Робота МНВК області здійснювалася на

основі наступних видів планування: перспективно-тематичного, поурочного і плануваннявнутрікомбінатівського контролю. Найкращийдосвід такої роботи було накопичено вСніжнянському МНВК. Так, перспективно-тематичне планування передбачало вивченнявикладачем, майстром змісту навчальноїпрограми, визначення вимог кваліфікаційноїхарактеристики, встановлення взаємозв’язкукурсу з викладанням загальноосвітніх предметів.Поурочне планування було пов’язано з особистоюпідготовкою викладача до чергового заняття.Спираючись на перспективно-тематичнепланування, викладач визначав освітню й виховнумету уроку; обсяг навчально-технічної інформації;співвідношення даного уроку з наступнимиуроками; методи та прийоми повідомленнянавчальної інформації; засоби унаочнення йпорядок використання ТЗН; види самостійноїтворчої роботи учнів; методи та засоби перевіркизнань, умінь і навичок учнів; розрахунок часу накожний вид роботи на уроці. Проведеннявнутрікомбінатівського контролю , якийздійснювали директор і його заступник,забезпечувало чітке виконання викладачами тамайстрами навчальних планів і програм;дотримання високої якості й методичного рівняпроведення занять; додержання єдинихпедагогічних вимог до вихованців [7].Вилучення проведення поганих низькоякісних

занять у МНВК області забезпечувалося завдякипопередньому контролю. Так, адміністраціякомбінату, керівники методичних секцій МНВККиївського району м. Донецька брали активнуучасть у підготовці занять: обговорювали зучителем або майстром план уроку, йогооснащеність, перевіряли теоретичну і практичну







готовність учителя до уроку, переглядалинавчальну документацію [10].Ефективність продуктивної праці учнів у

комбінатах значно залежала від її правильногонормування . Саме тому старшокласники ,наприклад, Сніжнянського МНВК вивчали тему“Технічне нормування”. Після цього самостійнорозраховували норми часу на окремі операції,користуючись технологічними картками зпропущеними даними, визначали часвиготовлення всього виробу з урахуваннямпоправочних коефіцієнтів. Поряд з цим, з метоюудосконалення планування , використаннянавчального часу, вчителі застосовували методхронометражу з наступним складаннямхронокарт, в яких вказували методи і види роботина занятті та дозування навчального часу [7].З метою підвищення відповідальності учнів за

виконану роботу та її наближення до реальнихвиробничих взаємовідносин у МНВК діялоучнівське самоврядування. Завдяки йому уМНВК м. Сніжне учні залучалися до розробкиправил внутрішнього розпорядку, впорядкуванняприміщень комбінату, контролювали виконаннявиробничих замовлень, залучалися до організаціїмісячників професій, виставок технічноїтворчості, конкурсів “Кращий за професією” таін. [6, 26].Саме дотримання перелічених вимог при

організації продуктивної праці сприяловиготовленню продукції на замовлення нагоспрозрахунковій основі. Так, лише учнямиМНВК Ворошиловського району м. Донецькапротягом 1981/82 н. р. було виготовлено продукціїна суму 479000 крб. На замовлення Донецькогополітехнічного інституту та дитячих установміста швацьким цехом було перероблено 15396м білизняної бязі на виготовлення наволочок,підодіяльників, простирадл та ін. продукції.Виготовлення шпильок, перехідних втулок, гайок,гвинтів, плашкотримачів учнями токарному цехудало можливість заробити 78000 крб. Електрикизаробили 12900 крб., ремонтуючи та збираючимагнітні пускачі, заправляючи патрони дляілюмінації. Крім того, під керівництвом майстріввиробничого навчання МНВК учнями булостворено багато приладів, наочності, роздатковогоматеріалу [11].Однак, у деяких комбінатах області їх

діяльність мала ряд ускладнень, які були пов’язаніз недостатньою увагою забезпеченнюмайстерень навчально-методичною літературоюпо обробці матеріалів; невідповідністю замовленьвимогам навчальних програм; випадкаминезабезпечення майстерень матеріалами;

забезпеченням майстерень комбінату застарілимобладнанням; відсутністю замовлень навиготовлення продукції з боку підприємств;відсутністю науково обґрунтованих нормвиробітку для старшокласників; відсутністюнормативних документів, які регламентувалиекономічні відносини МНВК з підприємствами [8;9; 12].Але кількість МНВК весь час збільшувалася,

що призвело до переведення трудового навчанняна їх навчально-виробничу базу. Так, у 1982 році61% учнів ІХ, Х класів шкіл області проходилитрудове навчання саме на їх навчально-виробничій базі (33402 учня із 55123). Поряд зцим, увагу слід звернути на те, що особливістюрегіональної освіти області була значна різницяміж кількістю міських і сільських шкіл – 77% і23% відповідно. При цьому, лише 12% сільськихшкіл мали можливість організувати трудовенавчання на базі МНВК [13]. Тобто, організаціятрудового навчання і відповідно продуктивної праціна базі МНВК в області залишалася приорітетомміських шкіл, які були оточені значною кількістюрізнопрофільних промислових підприємств і малиможливість встановлювати з ними відповіднідоговірні відносини.Висновки. Таким чином, організаційно-

педагогічні умови реалізації принципу ПНПП набазі МНВК можливо розділити на зовнішні івнутрішні. До зовнішніх умов слід віднести увагуз боку держави до вирішення питань своєчасноїдопрофесійної (професійної) підготовки учнів, зурахуванням того, що вони будуть повнолітнімина час закінчення старшої школи; вирішенняпитань формування необхідних початковихтрудових вмінь і навиків в учнів неповної школипід час їх обов’язкової трудової підготовки;розробку багатоваріантних навчальних планів іпрограм з профільної і професійної підготовки;координованість дій органів місцевої влади,підприємств міста і загальноосвітніх навчальнихзакладів у вирішенні питань підготовкистаршокласників до трудової діяльності; розробкунауково-обгрунтованих норм виробітку длястаршокласників; встановлення пільгових ставокподатків на продукцію, виготовлену учнівськиминавчально-виробничими об’єднаннями; дотриманнябазовими підприємствами умов договорівстосовно забезпечення МНВК замовленнями таматеріалами, здійснення контролю технологіївиробництва і якості готової продукції.При цьому, організація навчально-виробничого

процесу має підпорядковуватися наступнимвнутрішнім організаційно-педагогічнимвимогам:






122

- удосконалення керівництва за організацієюнавчально-виробничого процесу виробничимимайстрами і адміністрацією МНВК;

- використання передових методів праці ідоцільних форм її організації;

- послідовне ускладнення трудових операцій увзаємозв’язку з викладанням основ наук;

- організація роботи учнів відповіднозатвердженого плану виготовлення продукції назамовлення;

- ознайомлення учнів з економічнимипоказниками навчальної праці;

- створення навчально-матеріальної бази іобладнання робочих місць учнів відповідно їхвіковим особливостям;

- дія органів учнівського самоврядування ізалучення учнів до нормування праці і оцінкиякості виробів;

- відповідність об’єктів праці вимогамнавчальних програм і виробничо-технічнимможливостям цехів, застосування елементівтехнічної творчості при їх виготовленні.

1. Сидоренко В. Нове бачення освітньоїгалузі “Технологія” в державному стандартізагальної середньої освіти / В. Сидоренко //Освіта. – 2003. – 26 березня.

2. Вербицький В. Трудове виховання шляхдо формування особистості / В Вербицький //Рідна школа. – 2008. – липень-серпень. – С. 8– 9.

3. Концепція профільного навчання встаршій школі // Освіта України. – 2003. – 10червня. – №42 – 43.

4. Про досвід організації і роботиміжшкільного центру трудового навчання іпрофорієнтації старшокласників середніхшкіл у м. Сніжному Донецької області // Зб.

наказів та інструкцій Міністерства освітиУРСР. – 1973. – № 23. – С. 3 – 7.

5. Документы по улучшения трудового ипроизводственного обучения, укрепленияматериальной базы ученическихпроизводственных бригад и школьныхлесничеств по области. – ГАДО, ф. 2852, оп.2, дело 950, 25 листов.

6. Кілессо В.Ф. Комбінат трудовогонавчання / Кілессо В.Ф., Хілько Т.В., Сліпенько Л.Б.– К.: Радянська школа, 1976. – 57 с.

7. Магдєєв В.М. З досвіду впровадженняНОП у навчально-виховних процес / В.М.Магдєєв // Радянська школа. – 1978. – № 1. –С. 75 – 81.

8. Кузьменко Е. Рабочие профессиистаршеклассников / Е. Кузьменко //Социалистический Донбасс – 1979. – 11 мая.

9. Столяров Н. Школа профессий: день заднем / Н. Столяров // Комсомолец Донбасса –1979. – 28 января.

10. Сайко А.Т. Річний план роботиміжшкільного навчально-виробничогокомбінату / А.Т. Сайко // Радянська школа. –1976. – № 9. – С. 86 – 88.

11. Документы облоно о работе учрежденийнародного образования г. Донецка (приказы,акты, справки, предложения и др.). – ГАДО,ф. 2852, оп. 2, дело 1823, 114 листов.

12. Воловненко В. Урок труда / В. Воловненко// Комсомолец Донбасса – 1979. – 12 октября.

13. Сведения облоно и горрайоно опреподавании иностранного языка, школах иклассах продленного дня, школьныхбиблиотеках, трудовом обучении учащихся вобщеобразовательных школах на начало1982/83 учебного года. – ГАДО, ф. 2852, оп. 2,дело 1801, 158 листов.






“Ìîâ ïåðëèíà, ñîíÿ÷íà Ïîëòàâà,×àñòî÷êà Âêðà¿íè, ð³äíèé êðàé.Õàé ëóíà ïðî òåáå âñþäè ñëàâà,Â³÷íî áóäü, êðàñóéñÿ ³ çðîñòàé”.

â³ðø³ Àíàòîë³é Ëèõîøâàéìóçèêà Ìèõàéëà Ñàâ÷åíêà

“Â³÷íî áóäü, êðàñóéñü, Ïîëòàâî…”






Інна Шоробура, доктор педагогічних наук, професор,ректор Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії

АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУШКІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІУ статті проаналізовано перспективи розвитку шкільної географічної освіти в Україні.

Сьогодні триває процес розробки концептуальних засад національної системи шкільноїгеографічної освіти.

Ключові слова: географія, освітня галузь “Природознавство”, профільне навчання.

УДК 91(477)

АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУШКІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

© І. Шоробура, 2009

Постановка проблеми . Проблемигеографічної освіти, її зміст, значеннядля формування географічної і

загальної культури особистості, сучасні тенденціїв географічній освіті в Україні розглядались уперіодичних виданнях, засобах масової інформації,на географічних форумах різних рівнів. Результатицієї роботи знайшли відображення в новихнавчальних планах і програмах підготовкифахівців на географічних факультетахуніверситетів, у Стандарті вищої базовоїгеографічної освіти, проектах Концепції шкільноїгеографічної освіти, Концепції загальної середньоїосвіти, Концепції профільного навчання.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Праці С. Коберника, В. Корнєєва, П. Масляка,В. Пестушка, М. Пістуна, М. Паламарчука,Л . Паламарчук, С. Пальчевського, Г. Пустовіта,Л. Тименко, О. Топузова, В. Сасихова, Б. Чернова,О. Шаблія та ін. висвітлюють нові методологічніта методичні підходи до навчання географії інавчально-виховного процесу. В працях В. Корнєєва,Л. Круглик, О. Плахотнік, А. Сиротенка, П. Тронька,та ін. розкриваються сучасні науково-методичніпитання розвитку шкільної географії.Мета нашої статті – проаналізувати

перспективи розвитку шкільної географічноїосвіти в Україні.Виклад основного матеріалу. В останні

десятиліття у процесі дискусій вчені, педагоги по-різному визначали мету, роль і місце шкільноїгеографічної освіти. Дехто з них, як і раніше,дивився на географію як на збірник фактичнихповідомлень, на фоні яких підростаюче поколіннямає сприймати події, котрі відбуваються у світі[4]. Зрозуміло, що такий погляд не враховує власнепедагогічного аспекту навчання географії –значних виховних можливостей цього предмета.Інші дослідники, дотримуючись точки зору,

висунутої деякими зарубіжними педагогами,навпаки, гіперболізували роль географії,намагаючись через цю науку пояснити всі

природні явища, дати вичерпні знання про людськесуспільство і середовище, в якому людина живе.Типовим представником таких поглядів єамериканський вчений Ф. Пінчмел, який,наголошуючи на значенні географічної освіти,підкреслює, що її можна розглядати як освіту,котра має абсолютну цінність, притаманнугеографії як предмету, який розвиває розумовіздібності, і відносну цінність, тобто цінність, яказумовлює зв’язок географії з іншими предметаминезалежно від того, чи викладаються вони окремо,чи входять до загального курсу природничих тасуспільних наук [8, 45].Прихильники цієї точки зору стверджують, що

через географію учні усвідомлюють, наскількискладні причини, які викликають ті чи інші явища.Тому, щоб знайти пояснення цим явищам ,доводиться розглядати взаємодію різних чинників,використовуючи інші науки. Вивчення географіїдопомагає учням пізнати довкілля, де вони живуть,а також дізнатися про близькі та віддаленітериторії. Діти усвідомлюють роль людини, їїможливості у вирішенні проблем, які виникаютьу процесі освоєння нею оточуючого простору, агеографічний матеріал дозволяє відкрити, зодного боку, творчі, суспільно значущі можливостілюдини, з другого – її безвідповідальне ставленнядо природи.Особливу увагу педагоги і вчені зосередили

на визначенні мети і завдань шкільної географічноїосвіти для розбудови змісту і методики курсів зурахуванням нових підходів. Вчені В. Пархоменкота А. Сиротенко започаткували спробу розробкитехнології цілепокладання, яка містила такі основніположення:

- цілеформування передбачає взаємозв’язоктрьох головних чинників: замовлення суспільствана особистість певного типу, педагогічногопотенціалу і рівня розвитку самої освітньоїсистеми та універсальної природи людини, котрапотребує творчої самореалізації. Формулюваннямети залежить від конкретних об’єктивних умов,





тому що мета не може бути стандартною у всіхосвітніх системах і в усі часи.

- Формулюючи мету, ми здійснюємоспеціалізацію загальних цілей відповідно до рівнята виду освіти, типу навчально-виховного,культурно-просвітницького закладу з урахуваннямвіку і статі, стану здоров’я та індивідуальнихособливостей школярів. Ця ієрархія цілей повинназнімати протиріччя між цілями суспільства,держави і конкретної особи, максимальногармонізуючи їх. Але для цього необхіднодостатньо чітке і сутнісне розкриття мети.

- Цілі завжди повинні розглядатися увзаємозв’язку із засобами. Мета, не забезпеченазасобами її досягнення, формальна, нежиттєздатна.На цій основі мету шкільної географічної освіти

було запропоновано розглядати як сукупністьгуманітарних, соціальних і природничих знань,необхідних для формування на їх основі такихумінь і навичок, які слугували б людині протягомусього життя. Але вчені зауважували, що певнівміння і навички без високих моральних якостейособистості, вирішення проблеми розумноїорганізації життя в оточуючому світі мало чоговарті. Тому в шкільній географії було виділено щеодну важливу функцію – виховну. Отже, сучаснашкільна географічна освіта повинна ставити замету підготувати і виховати географічнограмотного громадянина Землі з такимиособистісними якостями, які б забезпечили йомуможливість нормальної життєдіяльності в природі[9, 3].Такий підхід повністю співпадав з суспільними

орієнтирами, оскільки сьогодні освіченоювважається людина компетентна, практична,підготовлена до життя, яка вільно орієнтується ускладних проблемах реальності, здатнаусвідомлювати свою відповідальність і роль усуспільстві.Останнім часом в інших дослідженнях

ставились питання реалізації загальної метинавчання географії, її співвідношення іззавданнями, що виконуються, розв’язуються нарізних етапах навчання. Дослідники цього питаннявиходили з того, що загальна мета навчання – цеідеальне мисленнєве передбачення кінцевогорезультату процесу навчання, це те, до чогопрагнуть педагог та учень. При проведеннікожного навчального заняття вона зумовлюєпостановку трьох основних груп взаємопов’язанихконкретних цілей. До першої групи належатьнавчальні цілі: оволодіння знаннями, уміннями,навичками; до другої – розвивальні: розвитокінтелектуальної, емоційно-вольової, діяльнісно-поведінкової сфери особистості; до третьої –

виховні: формування наукового світогляду,моральної, художньо-естетичної, правової,трудової, екологічної культури та ін. Це означає,що, проектуючи проведення навчального заняття,вчитель географії повинен чітко визначити, якірезультати при цьому будуть досягнуті. Вінконкретизує рівень , на якому будутьздійснюватися цільові установки: загальнеознайомлення з новою темою , засвоєннятеоретичного аспекту матеріалу, що вивчається,формування практичних умінь і навичок, перевіркарівня отриманих знань. Доведення до свідомостіучня завдань навчального заняття збільшуєможливість активізації пізнавальної діяльностішколярів, їх свідомої послідовної праці протягомусього уроку географії [5].Коментуючи точку зору авторів, слід

відмітити, що кінцева мета шкільної географічноїосвіти – це довгострокова перспектива, і було бпомилкою опиратися винятково на неї. Кожен урок,кожна навчальна чверть, кожен навчальний рікповинні мати свої цілі. Вчитель географії маєвизначити коло знань, умінь, ціннісних навчальнихнавичок, котрі необхідно формувати у школярівна конкретному періоді навчання. Бажано, щоб вінобрав оптимальні способи, методи, прийоми,завдяки яким навчальні навички будуть добрерозвинуті; розробив варіанти проведення уроку зурахуванням рівня підготовки різних класів і,звичайно, визначив взаємозв’язок навичок звимогами до учнів. Крім того, все, що вивчаєтьсяна конкретному уроці або протягом усьогонавчального року, має стати логічнимрезультатом і продовженням засвоєного раніше.Шкільна географічна освіта сьогодні – це

складна освітня система, що реалізується узагальноосвітній школі. На сучасному етапіпочаткові знання з географії учні одержують прививченні природи свого краю (2 – 3 клас) та науроках природознавства (4 клас). Більш ґрунтовнігеографічні знання вони здобувають у 5 – 10класах. У 5 класі школярі вивчають курс“Природознавство”, метою якого є дати уявленняпро природу Землі та її населення. У 6 класівикладається курс “Загальна географія”, в якомуокреслюються уявлення про оболонки Землі, їхособливості. Сьогодні в багатьох школахвивчається курс “Природознавство” і в 6 класі,де подаються інтегровані природничі знання. У 7класі викладається “Географія материків іокеанів”, яка, крім відомостей про природу,населення планети і його господарську діяльністьв окремих регіонах, дає учням знання процілісність та диференціацію природи Землі,уявлення про природні комплекси. У 8 та 9 класах






вивчаються курси “Фізична географія України”та “Економічна географія України”, спрямовані наформування в учнів уявлень про природу,населення , господарство України, зокремаобластей як його складових. У 10 класі вивчають“Економічну і соціальну географію світу”, щопоєднує економіко-географічне краєзнавство іззагальною економічною географією [2, 5].Ще не так давно географія була одним із

найулюбленіших шкільних предметів. У цьомупереконані люди, яким сьогодні за сорок-п’ятдесят. Діти любили географію за надзвичайноцікаву інформацію про Землю, про особливостіжиття людей, що населяють її, про захоплюючіподорожі мандрівників у найвіддаленіші куточкипланети. Важливу роль відіграло й те, що змістцієї науки був доступний, зрозумілий і цікавийшколярам . Почуте у школі учні поспішалирозповісти своїм батькам, з великим бажаннямзачитувались сторінками підручника, щобдізнатись, “а що ж там далі”. Що ж сталося зішкільною географією сьогодні? Чому в дітейзменшився інтерес до неї? Чому така низькаякість знань у більшості з них? У цьому неважкопереконатись: дайте випускникам шкілнайпростіше завдання – назвати й показати накарті столиці п’яти-шести найбільших країн світу– і ви переконаєтесь, що далеко не всі з нихвпораються з цією роботою . Звичайно,однозначних відповідей, чому так сталося, неіснує, їх потрібно шукати серед значної кількостіобставин соціально-економічного, організаційного,кадрового та методичного характеру.Головна функція середньої освіти орієнтована

не стільки на спеціальну підготовку, скільки наформування визначених соціально значущихякостей школяра на основі оволодіння нимосновними видами людської діяльності яксукупністю знань, умінь і ціннісних орієнтацій. Цесоціальне замовлення дане всій школі, кожномунавчальному предмету з урахуванням йогоспецифіки й можливостей.На межі ХХ і ХХІ століть в українській освіті

розпочалися активні процеси її стандартизації,спричинені необхідністю створення в країнієдиного освітнього простору, чимзабезпечуватиметься єдиний рівень загальноїосвіти, яку одержує підростаюче покоління урізних типах освітніх закладів. Розробкадержавного стандарту освіти виходила з того, щопід стандартом освіти розуміють системуосновних показників, які є складовими державноїнорми освіченості. На думку вчених, державнийстандарт мав, з одного боку, відображатисуспільний ідеал, з другого, – враховувати

можливості реальної особистості і системи освітищодо досягнення цього ідеалу [5].Постановою Кабінету Міністрів України від 14

січня 2004 року № 24 Державний стандарт базовоїі повної загальної середньої освіти булозатверджено. За Стандартом географія сталаскладовою освітньої галузі “Природознавство”,що вивчатиметься в основній і старшій школі.Таке інтегрування потребувало визначенняспільних для всієї галузі цілей навчання і основнихзмістових ліній. Основною метою освітньої галузібуло проголошено “розвиток учнів за допомогоюзасобів навчальних предметів, що складаютьприродознавство як наукову галузь, формуваннянаукового світогляду і критичного мислення учнівзавдяки засвоєнню ними основних понять і законівприродничих наук та методів наукового пізнання,вироблення вмінь застосовувати набуті знання іприймати виважені рішення в природокористуванні”.У вступній частині до змісту галузевої освітитакож наголошувалось, що відповідно до цієї метив учнів формується система знань з основприродничих наук, необхідна для адекватногосвітосприймання та уявлення про сучасну науковукартину світу. Вони опановують науковий стильмислення, усвідомлюють способи діяльності іціннісні орієнтації, які дають змогу зрозумітинаукові основи сучасного виробництва, техніки ітехнологій [2].У Стандарті були визначені загальні змістові

лінії освітньої галузі “Природознавство”: рівні іформи організації живої і неживої природи, якіструктурно представлені в кожній компонентіосвітньої галузі специфічними для неї об’єктами імоделями; закони і закономірності природи;методи наукового пізнання, специфічні для кожноїз природничих наук; значення природничо-наукових знань у житті людини та їх роль усуспільному розвитку.Реалізація змісту освітньої галузі в основній

школі визначена такими завданнями:ознайомлення учнів з науковими фактамиприродознавства та усвідомлення нимифундаментальних ідей природничих наук;оволодіння учнями понятійно-термінологічнимапаратом природничих наук, засвоєнняпредметних знань та усвідомлення суті основнихзаконів і закономірностей, що дають змогуописати і зрозуміти перебіг природних явищ іпроцесів; набуття учнями досвіду практичної таекспериментальної діяльності, застосуваннязнань у пізнанні світу; формування в учнівціннісних орієнтацій на збереження природи,гармонійної взаємодії людини і природи, умінняекологічно виважено взаємодіяти з довкіллям.





126

Як бачимо, включення географії до освітньоїгалузі “Природознавство” певною мірою звузилогуманітарний і суспільствознавчий потенціалпредмета. Це безпосередньо відбилося назавданнях географічної компоненти галузі. Восновній школі ці завдання передбачаютьвивчення: географічного простору (загальнізакономірності географічної оболонки,особливості їх прояву і наслідки в різних оболонкахлітосфері, атмосфері, гідросфері, біосфері. Впливприродних факторів та закономірностей на життяі діяльність людей); регіональних географічнихсистем (материки і океани як складовігеографічної оболонки, їх найбільші азональнікомплекси. Основні особливості та взаємозв’язкикомпонентів природи в межах окремих материківта океанів, загальні природні закономірності наматериках і океанах. Просторова організаціягеографічної оболонки в межах території Україниі своєї місцевості та її природно-ресурснийпотенціал); просторової організації життя ідіяльності людства (материки як заселені частиниземної кулі. Населення України та своєїмісцевості. Господарська діяльність людини та їїнаслідки); методів географії і джерел географічноїінформації (об’єкт, предмет та завдання географії.Історія пізнання Землі. Джерела географічнихзнань та методи географічних досліджень.Геоінформаційні системи. План і карта.Картографічні проекції. Значення географічнихзнань); географічних аспектів взаємодії людини іприроди (взаємодія людини і природи, її наслідки.Основні планетарні проблеми, їх глобальність іпрояв на окремих материках, на території України.Екологічні проблеми, їх регіональний прояв, шляхирозв’язання. Міжнародна співпраця у вирішенніглобальних проблем).У старшій школі у змісті географічної

компоненти стандартом передбачено вивчення:географічного простору (сучасний етап розвиткугеографічної оболонки, прояв її закономірностей.Виникнення географічного середовища та йогопросторово-часова диференціація. Географіясвітових природних ресурсів, забезпеченість,проблеми і перспективи використання);регіональних географічних систем (закономірностіприродних умов і ресурсів регіонів та країн світу.Природокористування в епоху науково-технічноїреволюції, виникнення і розвиток світової системигосподарства, його регіоналізація. Закономірностітериторіальної організації господарства в окремихрегіонах і країнах світу); просторової організаціїжиття і діяльності людей (населення світу, йогогосподарська діяльність, особливості та проблемитериторіальної організації); методів географії і

джерел географічної інформації (географічнакартина світу). Антропосфера як об’єкт вивченнягеографії. Традиційні і нові методи географічнихдосліджень. Види географічної та картографічноїінформації, їх роль у житті людини); географічнихаспектів взаємодії людини і природи(антропосфера, сучасний стан географічноїоболонки, геоекологічні проблеми та шляхи їхрозв’язання) [2, 4 – 6].У 2010 р. заплановано перейти на профільне

навчання, впровадження якого врегульованоЗаконом України “Про загальну середню освіту”,Постановою Кабінету Міністрів від 16.11.2000 р.№1717 “Про перехід загальноосвітніх навчальнихзакладів на новий зміст, структуру і 12-річнийтермін навчання” зі змінами, внесенимипостановою від 13.04.2007 р. №620, Концепцієюзагальної середньої освіти та Концепцієюпрофільного навчання [10]. Профільне навчаннязабезпечить загальноосвітню підготовку учнів тапідготовку до професійної діяльності [7].Географічний профіль навчання передбачає

поглиблене вивчення географії та орієнтацію їїзмісту на майбутню професію. На вивченнягеографії в 10 – 12-х класах у географічномупрофілі відводиться 4 години на тиждень .Географічний профіль формує загальнооствітнійзаклад з урахуванням рівня його кадрового танавчально-методичного забезпечення. Навчальнийзаклад самостійно визначає перелік курсів завибором:

- предметні курси, завдання яких – поглибитиі розширити знання з географії, що входить добазового навчального плану загальноосвітньогонавчального закладу: курси за виборомпідвищеного рівня, які спрямовані на поглибленнязнань з географії як навчального предмета татематично і тимчасово узгоджуються з нею;курси за вибором, у яких поглиблено вивчаютьсяокремі розділи географії, що входять дообов’язкової програми; курси за вибором, у якихпоглиблено вивчаються окремі розділи географії,що не входять до обов’язкової програми; курсиза вибором, мета яких – ознайомити учнів знайважливішими методами застосування знаньна практиці; курси за вибором, зміст якихприсвячений історичним дослідженням у галузігеографії; курси за вибором, що вчать розв’язуватигеографічні задачі, складати і розв’язувати задачіна основі географічного експерименту тамоделювати географічні ситуації;

- міжпредметні курси за вибором, мета яких– інтеграція знань учнів про природу і суспільство;

- курси за вибором, які не входять до базовогонавчального плану.







Ці курси визначаються у межах граничнодопустимого навчального навантаження зурахуванням інтересів та потреб учнів, а такожрівня навчально-методичного та кадровогозабезпечення закладу [6]. Вони спрямовані напоглиблення й розширення знань з профільнихпредметів відповідно до певної спеціалізації.Висновки. Очевидним сьогодні є ,

насамперед, удосконалення розвивальної і виховноїскладових змісту шкільних курсів географії,підвищення його ефективності у формуваннігеографічної компетентності учнів.Сьогодні в Україні ще триває процес розробки

концептуальних засад національної системишкільної географічної освіти. У цьому контекстінадзвичайно важливим є конструктивно-критичний аналіз всього досвіду, нагромадженогоцією галуззю у попередні роки. Профільненавчання забезпечить підготовку учнів допрофесійної діяльності.Вже сьогодні поступово формуються

перспективні завдання розвитку шкільноїгеографічної освіти у ХХІ ст., серед яких:термінове освоєння ринку геоінформаційнихсистем, технологій та послуг; використанняможливостей поєднання зусиль шкільної загальноїосвіти щодо оновлення й актуалізації географії наоснові комп’ютеризації та економізації у виглядіузгодженого блоку інвайронментальної економіки(економіки довкілля), для чого потрібно залучитидо співпраці відповідні фахові комісії та ради.

1. Бєскова Н.В. Завдання шкільної географіїна новому етапі розвитку освіти // географія таоснови економіки в шк. – 2000. – № 4. – С. 2 – 3.

2. Бєскова Н.В. Шкільна географія –складова освітньої галузі “Природознавство”// Географія та основи економіки в школі. –2002. – №6. – С. 4 – 6.

3. Вульфсон Б.Л. Западноевропейскоеобразовательное пространство XXI века:прогностические модели // Педагогика . –1994. – №2. – С. 14 – 16.

4. Гілецький Й. Теоретичні засади формуваннязмісту загальної географічної освіти //Географія та основи економіки в шк. – 2002.– №2. – С. 12 – 14.

5. Громовий В. Глобальна освіта й українськашкола // Шлях освіти. – 1998. – №1. – С. 13 – 20.

6. Інформаційно-методичний лист провивчення географії у загальноосвітніхнавчальних закладах у 2004 – 2005навчальному році.

7. Концепція профільного навчання встаршій школі // Інформаційний збірникМіністерства освіти і науки України. – 2003.– №24. – С. 3 – 15.

8. Максаковский В.П. Географическаякультура: Учебн. пособие для студентов вузов,обуч. по геогр.спец. – М.: Гуманит.изд.центрВЛАДОС, 1998. – 414 с.

9. Максаковский В.П. Новые взгляды нагеографическое образование. – М., 1986. – 96 с.

10. Про підсумки розвитку загальноїсередньої та дошкільної освіти у 2007/2008навчальному році та завдання на 2008/2009навчальний рік // Інформаційно-аналітичніматеріали до підсумкової колегії МОНУкраїни 22 серпня 2008 року. – К., 2008. –156 с.





“Ñëîâî – íàéòîíøå äîòîðêàííÿ äî ñåðöÿ, âîíî ìîæå ñòàòè ³ í³æíîþ çàïàøíîþêâ³òêîþ, ³ æèâîþ âîäîþ, ùî ïîâåðòàº â³ðó â äîáðî, ³ ãîñòðèì íîæåì, ³ ðîçæàðåíèì çàë³çîì,³ áðóäîì. Ìóäðå ³ äîáðå ñëîâî äàº ðàä³ñòü, íåðîçóìíå ³ çëå, íåîáäóìàíå ³ íåòàêòîâíå –ïðèíîñèòü á³äó... Çëå, íåâäàëå, íåòàêòîâíå, ïðîñòî êàæó÷è íåðîçóìíå ñëîâî ìîæåîáðàçèòè, ïðèãîëîìøèòè ëþäèíó”.

Âàñèëü Ñóõîìëèíñüêèéâèäàòíèé óêðà¿íñüêèé ïåäàãîã

Джерела мудрості ?




128

Олександр Романовський, доктор педагогічних наук,Україноамериканського Вінсконського університету,

м. Київ

ПІДГОТОВКА ВИКЛАДАЧІВ ІНЖЕНЕРНИХПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИХ ДИСЦИПЛІН У

ВИЩИХ АГРАРНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ КРАЇНЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА США

У статті розглядається підготовка викладачів інженерних професійно-орієнтованихдисциплін у вищих аграрних навчальних закладах англомовних країн. Окреслено правилаоцінювання у вищих аграрних навчальних закладах англомовних країн.

Ключові слова: інженер, бакалавр, коледж, сільське господарство.

ПІДГОТОВКА ВИКЛАДАЧІВ ІНЖЕНЕРНИХ ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИХДИСЦИПЛІН У ВИЩИХ АГРАРНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ КРАЇН

ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА США

УДК 378(4+73)

© О. Романовський, 2009

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.У перебігу оволодіння навчальним

предметом в ВНЗ англомовних країн студент“набирає” відсотки, за результатами яких йомубуде виставлено в електронну залікову книжкуоцінку – облік успішності здійснюється задопомогою комп’ютера. Зазначимо, що якщостудент набирає 90% і більше – він отримує оцінку“А”; якщо його навчальні досягнення в межах між80% і 90% – “В”; між 70% і 80% – “С”; між 60%і 70% – “D”.Якщо за результатами оволодіння курсом

студент набрав менше 60% він отримує“незадовільно” – “F”. У нашому прикладі зоволодіння курсом “Вища математика(диференціальні рівняння” (нагадаємо, що цейнавчальний предмет оцінено у 3 кредити), якщоза результатами контрольних заходів студентотримує оцінку “відмінно”, то до залікової книжкийому буде занесено 4х3=12 балів [3]. Післязасвоєння необхідної кількості навчальнихдисциплін із необхідним терміном навчання,отримавши при цьому позитивні оцінки зарезультатами фінальних тестів, студентиотримують градації: Freshmen (що приблизновідповідає поняттю” першокурсники”);Sophomores (“другокурсники”); Juniors(”третьокурсники”); Senior (“студенти четвертогокурсу”); Graduate Students (“п’ятикурсники”) [2].Слід наголосити на тому, що кожна оцінка має

певне значення для визначення інтегральноїхарактеристики якості навчання студента – GPA(Grade Point Average). Фактично, це середній балуспішності студента, який може бути у межах від0 до 4 і є показником його рейтингу. Длязакінчення вищого навчального закладу США,

зокрема одержання диплома бакалавра інженерії,достатньо мати GPA не нижче 2,00.Відмітимо, що в різних вищих навчальних

закладах англомовних країн правила оцінюваннявизначаються виключно викладачем (наприклад вколеджі інженерії Католицького УніверситетуАмерики майбутній інженер-викладач отримаєоцінку “А”, якщо в перебігу навчання він набере 86– 100% балів). У даному випадку важливим є те,щоб студент заздалегідь знав про умови, критерії,вимоги щодо оцінювання його навчальнихдосягнень. Це враховано в інформаційних матеріалахдо курсу (Syllabus), які отримує майбутній інженерна початку навчання, зокрема [2]:

1. Семестровий розклад курсу із зазначеннямдат навчальних занять, місця їх проведення,розділів рекомендованого підручника, за змістомяких будуть проводитися ці заняття, розкладомконтрольних заходів – самостійних робіт таекзаменів.

2. Список обов’язкових і рекомендованихдомашніх завдань. При цьому зазначається датаподання завдань викладачеві – день і час. Всізавдання перевіряються викладачем, але не всіоцінюються: лише ті, які відмічено у списку.

3. Загальна інформація про курс. Тут вказанопрізвища викладачів, які викладають данийнавчальний предмет, номери їх офісів і телефонів,e-mail адреси та час консультацій. Крім того,вказано WEB-адресу сторінки, на якій студентможе знайти всю поточну інформацію про курс.Переважно на ній наведено зразкиекзаменаційних матеріалів минулих семестрів.

5. Правила оцінювання результатів оволодіннязмістом навчального матеріалу курсу. Зазвичай,тут зазначаються бали, які отримає студент завиконання домашніх завдань.





На нашу думку, детальне попереднєознайомлення студентів з методичнимиаспектами вивчення курсу є важливоюорганізаційно-педагогічною умовою підготовкивикладачів-аграрників в університетах і коледжахСША та Європи.Зазначимо, що студенти, які мають

незадовільні бали з певних дисциплін не маютьправа повторно складати залік чи іспит. Їм слідзнову з самого початку прослухати весь курс [3].Звичайно, є виключення з цих правил. Наприклад,на додаток до семестрових занять вамериканських і англійських університетах дієпрограма навчання влітку. Вона триває 11 тижнів(3 тижні до сесії та 8 тижнів безпосередньо сесії)і призначена для додаткового навчання студентів.Найчастіше цю програму студентивикористовують для оволодіння курсами, які вонине засвоїли в перебігу семестру. Крім цього,програма літньої сесії допомагає студентамнабрати необхідну кількість кредитних годин, аінколи – скоротити терміни навчання.На нашу думку, цей досвід принципового

ставлення до студентів, які під час сесії отрималинайнижчу оцінку знань, потребує детальноговивчення. Зазначимо, що під час іспитів вітчизняністуденти-механіки інколи ліквідовуютьзаборгованість під час сесії і продовжуютьнавчання. Але в даному випадку ми виходимона проблему об’єктивного оцінювання навчальнихдосягнень студентів, яка ще чекає своговирішення та практичної реалізації кожним, хтозадіяний у проведенні контрольних заходів. Іспитиу ВНЗ англомовних країн складають два разивпродовж семестру (триместру): один у середині(Mid-term), другий наприкінці (Final). Усні іспитив Америці відсутні. Більшість іспитів проходитьу вигляді тестів з різними типами питань: MultipleChoice – треба вибрати правильний варіантвідповіді на питання з 4 – 5 запропонованих; Essay– відкриті питання, коли треба висловити своюдумку з якоїсь проблеми. Крім цього, є обов’язковідомашні завдання, які або здають на парівикладачу, або надсилають йому електронноюпоштою. При цьому, підготовка до іспитів майжене потрібна: достатньо “освіжити” за декількагодин пройдений матеріал. Оцінку з курсувиставляють на підставі роботи студентапротягом семестру”.Навчальні предмети всіх спеціальностей

коледжу інженерії у Європі та США можнаподілити на дві фази: основну та професійну. Доосновної фази входять предмети, які є загальнимидля всіх галузей інженерії: хімія, математика,фізика, комп’ютерні технології, англійська мова.

Професійна частина програми здійснює акцент напоглиблене вивчення предметів з обраної галузі.Доречно додати, що вступ до професійної

програми вимагає закінчення основної програмиз середнім балом не нижчим за C (2) і загальноюкількістю балів не менше 200.Частка сільськогосподарських навчальних

предметів найбільша – 49% (основи інженерії;практикум зі спеціальності; основи інженеріїбіосистем; конструювання машин;сільськогосподарські машини тощо). У структуріпрограми підготовки бакалаврів 26% складаютьматематичні, біологічні та хімічні навчальнідисципліни. Додамо, що за прийнятою у США іВеликобританії класифікацією [1] у цю групувіднесено і ґрунтознавство, що є нетиповим дляприйнятого групування навчальних предметів увітчизняній практиці. Крім того, програмоюпередбачено 17% вибіркових навчальнихпредметів (технічних і соціально-гуманітарних) та7% дисциплін, що спрямовані на формуваннякомунікативних умінь та навичок.Таким чином, навчальне навантаження

дисциплін гуманітарної і соціально-економічноїпідготовки складає 21,4% всього обсягу програмипідготовки бакалавра з механізації сільськогогосподарства. Для порівняння вкажемо, щочастка означених дисциплін при підготовцібакалавра в коледжі університету штату Айоваскладає біля 14%.Доречно нагадати, що навчальним планом,

затвердженим департаментом вищої освітиМіністерства освіти і науки України, передбачено:30% (40 кредитів) – це вибіркові навчальнідисципліни. Зокрема, 26 кредитів відведенодисциплінам за вибором навчального закладу, 14кредитів – дисциплінам самостійного виборустудента. Аналіз практики підготовки майбутніхфахівців з механізації сільського господарствасвідчить, що, переважно, студенти самостійно невибирають навчальні дисципліни. Вибірковістьнавчання забезпечується лише вибором дисципліннавчальним закладом. Означена проблема щечекає свого рішення, насамперед, на державномурівні.Варто підкреслити, що зміст програм

підготовки бакалаврів у різних університетахСША і Великобританії може включати різні курси.У бакалаврських програмах акценти роблятьсяна фізику, математику, хімію, інженерні науки(статика, динаміка, гідромеханіка, електротехнікатощо). Але за будь-яких умов бакалавриінженерно-технічних спеціальностей маютьволодіти ґрунтовними технічними знаннями,демонструвати сформовані практичні уміння






130

розв’язувати інженерні задачі, вміловикористовувати інженерне обладнання такомп’ютерну техніку. Значна увага педагогічноїгромадськості приділяється вихованню умайбутніх аграрників комунікативних умінь танавичок, професійної відповідальності, екологічноїкультури, установки на навчання впродовж всьогожиття.Якість підготовки фахівців інженерно-технічної

галузі контролюється комісіями МіністерстваІнженерії та Техніки США, до яких входятьпредставники різноманітних спілок, включаючиАмериканську Спілку Аграрних Інженерів. Зарезультатами оцінювання рівня підготовкивипускників зазначене Міністерство приймаєрішення щодо акредитації програм, що є важливимстимулом якісної організації навчально-виховногопроцесу в коледжі чи іншому навчальномузакладі. Кожний коледж, який здійснює підготовкуінженерів, може працювати за своєю програмою:в умовах децентралізованої вищої освіти СШАвідсутній єдиний стандарт зі змісту навчання, “...неіснує стандартних програм підготовки спеціалістів.На рівні штатів відповідальність за розробкупрограм несуть навчальні відділи ВНЗ” [2].Але самостійність вищого навчального закладу

щодо встановлення змістових вимог, кількості тапослідовності проходження навчальних курсівпідпорядковується головній меті: підготуватиконкурентоспроможного фахівця. Якістьпідготовки професіонала лежить в основі діяльностіуніверситету чи коледжу, і цей факт має засвідчити(або не визнати) Акредитаційна комісія з техніки ітехнології (АВЕТ) [1]. Зупинимося докладніше нацьому питанні.АВЕТ була створена ще у 1932 р .

Засновниками цієї асоціації є добре відомі у світіорганізації і установи (всього 31): ІЕЕЕ – Інститутінженерів з електротехніки та електроніки; ISA –Міжнародне товариство з вимірювань і контролю;ASME – Американське товариство інженерів-механіків; ASEE – Американське товариство вгалузі інженерної освіти; SATЕ – Товариствоавтомобільних інженерів та інші авторитетніпрофесійні об’єднання інженерів. Департаментосвіти уряду США визнає її єдиним агентством,відповідальним за акредитацію навчальнихпрограм, спрямованих на отриманнякваліфікаційних і наукових ступенів у техніці,технічних технологіях і пов’язаних з технікоюгалузях. Акредитовані програми зсільськогосподарської інженерії, які пройшлисхвалення Акредитаційної Комісії Інженерії таТехнологій пропонуються вступникам у такихуніверситетах: Університет штату Арізона;

Державний університет штату Юта; Університетштату Айова; Університет штату Арканзас;Вірджинський політехнічний інститут тадержавний університет; Університет штату Мен;Тенесійський державний університет; Державнийуніверситет штату Канзас; Університет штатуМіннесота; Університет штату Іллінойс;Вашингтонський державний університет;Колумбійський державний університет;Університет штату Кентуккі; Вісконськийуніверситет; Державний університет штатуЛуізіана; Університет штату Меріленд;Університет штату Алабама; Корнельськийуніверситет; Університет штату Мічиган;Каліфорнійський державний політехнічнийуніверситет; Клемзонський університет;Університет штату Міссісіпі; Державнийуніверситет штату Кароліна (Religh); Університетштату Оклахома; Університет штату Небраска;Державний університет штату Колорадо;Державний сільськогосподарський та технічнийуніверситет Північної Кароліни; Університетштату Флорида; Державний університет штатуНью Джерсі; Державний університет ПівнічноїДакоти; Університет штату Джорджія;Університет Пурдю; Державний університетштату Огайо; Техаський університет; Державнийуніверситет штату Кароліна; Пенсільванськийдержавний університет; Університет штатуКаліфорнія (Девіс); Державний університетПівденної Дакоти (всього 38 університетів) [1].Висновок. АВЕТ оцінює інженерну, зокрема

аграрну освіту, яку надають англомовні вищінавчальні заклади (а також іноземні вищінавчальні заклади, що знаходяться на територіїСША) за такими критеріями акредитації: 1) студенти;2) освітні цілі програми; 3) основні завданняпрограми і оцінювання ступеня їх виконання;4) професійна підготовка; 5) викладацький склад;6) матеріальна база; 7) підтримка з боку вищогонавчального закладу і фінансові ресурси; 8) спеціальнівимоги до програми.

1. Попов В.П. Аккредитация и признаниепрограмм инженерного образования в США // Высшее образование сегодня. – М., 2003. –С. 115 – 123.

2. Романовський О.О. Теорія і практиказарубіжного досвіду в підприємницькій освітіУкраїни: монографія. – К.: Деміур, 2002. – 400 с.

3. Iowa State University Bulletin. GeneralCatalog 1995 – 1997, Vol.19, №4, April 1995. –280 р.









Лариса Зданевич, кандидат педагогічних наук, доцент,завідувач кафедри дошкільної педагогіки, психології та фахових методик

Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ:

КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІДУ статті представлена і описана модель системного дослідження процесу адаптації

студентів нового прийому до умов життєдіяльності, експериментально доведеноефективність її використання з метою діагностики особливостей перебігу адаптаційногоперіоду.

Ключові слова: адаптація, діагностика, педагогічна методика, соціалізація, навчальнийпроцес, педагогічні умови, дезадаптація, системний підхід, модель, багаторівнева адаптація.

УДК 378 – 057.87

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ: КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД

© Л. Зданевич, 2009

Постановка проблеми. Адаптація єбагаторівневим і багатоплановимявищем, яке базується на багатьох

механізмах: звикання , пристосування ,відтворення , взаємодоповнення , творення ,управління і самоуправління [5].Особливого значення набувають адаптаційні

процеси в педагогічних системах. Це зумовленонизкою обставин. Сам процес навчання єдинамічним, адже йде постійне оновленнянавчального матеріалу. У процесі навчаннявідбувається не тільки засвоєння певноїінформації, а й розвиток всіх механізмів взаємодіїлюдини з оточуючим світом. Порушенняадаптаційних процесів можуть призводити досуттєвих викривлень, деформацій у особистісномурозвиткові учнів, студентів, зниженню їх творчогопотенціалу, блокуванню механізмів активності.Процес адаптації, як відомо, є одним з

найбільш досліджуваних наукових об’єктів. Цеобумовлюється, перш за все, універсальністюцього явища. Адже адаптаційні процесиоб’єктивно зумовлені будь-якими динамічнимизмінами, що відбуваються у різноманітнихсистемах.Мета статті – вивчення та обґрунтування

комплексного дослідження процесу адаптаціїстудентів вищих навчальних закладів до новихумов життєдіяльності.Виклад основного матеріалу. Значна

кількість робіт із проблем адаптації виконана впсихолого-педагогічній галузі. Це викликанонеобхідністю практичного вирішення цьогопитання, адже ефективність діяльності суб’єктівпедагогічного процесу, їх особистісний розвитокпринципово залежать від адаптування людини доумов тієї системи, до складу якої він входить. Є

значна кількість фактів, що свідчать провирішальний вплив адаптації суб’єктів діяльностіна стан, функціонування, результативністьпедагогічних систем [1; 2].Проте варто зауважити, що поза увагою

дослідників залишається ще багато нерозв’язанихпроблем. На наш погляд, найбільш актуальноюна сьогодні є проблема системного розглядупроцесів адаптації, її результатів. Адаптування йдеводночас на декількох ієрархічних рівнях, кожнийз яких може мати власну тенденцію і темпи змін,що відбуваються. Процес адаптації є інтеграцієювпливів різноманітних факторів зовнішнього івнутрішнього середовища, дія яких може бути абовзаємоузгодженою, або суперечливою. Результатпроцесу адаптації – адаптованість людини допевної системи – також є інтегрованимсистемним утворенням, що має різні складові ізасоби зв’язку між ними.Підхід до адаптації як системного утворення

зумовив перегляд з відповідних позиційнакопиченого дослідницького досвіду. Виявилось,що на сьогодні є ґрунтовні напрацювання зрізноманітних аспектів, що в цілому дозволяютьстворити повну картину тих структурнихкомпонентів, з яких складається процес адаптації.Отже, є всі вихідні передумови для переходу нановий, системний рівень розгляду адаптації. Цібазові структурні компоненти досить повновивчені багатьма дослідниками. Але питаннявзаємодії та взаємоузгодження цих структурнихкомпонентів поки що залишаються відкритими.В той же час можна допустити, що саме насистемному рівні виникають найбільш актуальніпроблеми, які вимагають свого дослідження.В основі запропонованої В.А.Семиченко

концепції системного розгляду процесу адаптації




132

покладено ідею про те, що загальна ефективністьпроцесу адаптації людини до умов новоїпедагогічної системи (навчання або діяльності)суттєво залежить від інтеграційних тенденцій [3;4]. Отже, загальний процес адаптації – це складнеявище, яке має визначену структуру (складаєтьсяз певної сукупності відносно незалежнихпідпроцесів). Кожен з них обслуговує певнучастину відносин, які виникають у людини звідповідною системою, і в сукупності з ними тавідповідними зв’язками складає певнийструктурний компонент. Таким чином, кожнийструктурний компонент процесу адаптації є в своючергу системою, яка включає об’єктивне явищеі його вимоги (що разом складає зовнішні умови),відносини, що виникають у людини, якаадаптується, з відповідним явищем (ставлення,стосунки, зв’язки), індивідуальні особливостісамої людини, що відповідають або невідповідають вимогам (внутрішні умови абовласні ресурси людини).Наведемо найбільш узагальнений перелік цих

підсистем.1. Підсистема енергетична, яка відображає

ресурсні можливості організму, їх спроможністьзабезпечити функціонування основних системорганізму в умовах підвищення енерговитрат.

2. Підсистема середовищна, яка відображаєвідносини людини та тих зовнішньо-предметнихумов, що її оточують.

3. Підсистема діяльнісна відображаєздатність людини виконувати дії, що складаютьзміст відповідної діяльності. По-перше, цепередбачає засвоєння нових дій, по друге –подолання вже напрацьованих навичок, які в новихумовах є недоцільними, по-третє – часові витратина виконання цих дій.

4. Підсистема соціальна відображає входженнялюдини в нове соціальне середовище.

5. Підсистема особистісна відображає тойзагальний результат адаптації, коли людинавідчуває психологічний комфорт від ситуації свогожиття, приймає її як конструктивно значущу, щовідкриває подальші перспективи розвитку.В цілому, під процесом адаптації будемо

розуміти складну систему перетворень, щовідбуваються з людиною відповідно до змін вумовах її життя, внаслідок яких виникають певніякості:а) адаптованість як безпосередній результат

цих перетворень, тобто стан узгодження наявнихякостей і вимог середовища, абоб) адаптивність як інтегрована особистісна

якість, що забезпечує здатність людини доподальших перетворень.

Для дослідження адаптації студентів до новихумов життєдіяльності, що базується на системнихзасадах, на базі Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії функціонує регіональналабораторія соціально-педагогічних проблемадаптації студентів до навчання в умовах ВНЗУніверситету менеджменту освіти АПН України.Основною метою лабораторії є розробка та

апробація теоретичної моделі процесу адаптаціїяк багатокомпонентного системного явища, наоснові якої можна вести оперативну діагностикута корекцію негативних тенденцій, що виникаютьна структурно-функціональних рівнях.Завдання роботи регіональної лабораторії:1. Аналіз традиційних поглядів на процес

адаптації.2. Розробка структури процесу адаптації,

визначення методичної бази психолого-педагогічної діагностики.

3. Дослідження реальних структурнихособливостей адаптаційних процесів, щовідбуваються на рівні індивідуальних таколективних суб’єктів навчання.

4. Розробка, організація і проведеннякорекційних засобів з надання адресної допомогив адаптаційних процесах індивідуальним іколективним суб’єктам навчання.

5. Створення пролонгованої системисупроводження адаптаційних тенденцій, щосприятиме постійному удосконаленню навчально-виховного процесу.Принципи роботи:- Актуальність – з’ясування найбільш

актуальних проблем адаптації для кожної особи.- Випереджаючий характер, прогностичність

– можливість передбачати деструктивнітенденції, здійснювати своєчасний профілактичнийвплив.

- Цілісність – забезпечення узгодженості всіхпідструктур адаптаційного процесу та факторів,що впливають на людину в процесі їїжиттєдіяльності.

- Неперервність – лонгітюдний характердосліджень (моніторинги), психолого-педагогічнесупроводження людини на протязі перебування увідповідній системі.

- Наступність і послідовність – простеженнязмін, що відбуваються, на різних етапах,виявлення загальних тенденцій розвитку.

- Доцільність – надання допомоги саме внайбільш актуальних проблемах.

- Оперативність – своєчасне виявленнявідхилень від оптимуму та надання допомоги.Новизна підходу, що буде реалізована у

відповідних дослідженнях, полягає в опорі на нову







модель адаптації – системну, яка розглядає окреміскладові адаптування як рівні реалізаціїадаптаційних можливостей людини. Розглядпроцесу адаптації як системи зумовлює пошуктих системоутворюючих чинників, що здатніупорядковувати і зміцнювати всю структуру вцілому. До того ж, виникає можливість дослідитине лише окремі напрямки адаптування, а й зв’язкиміж ними, що є передумовою ефективногорозвитку особистості, виникнення та закріпленняпозитивних змін (інтегративних станів та якостей).У запропонованій моделі застосовано

системний підхід (компонентно-структурний іфункціональний аспекти) до розгляду феноменаадаптації. Передбачається запропонуватикомплекс методичних засобів з діагностуванняадаптаційних процесів, що відбуваються в процесіжиттєдіяльності людини. Буде розробленоконкретні психолого-педагогічні технології(форми, методи, прийоми) покращення процесуадаптації. Буде уточнено залежність розвиткукожного компоненту адаптаційного процесу відінших, поповнено відомості про процесиособистісного та професійного розвитку.Таке системне подання основних подій процесу

адаптації у вигляді певної структури дозволяєвирішити важливу методологічну проблему. Аджепереважна більшість досліджень , щовиконувались з питань адаптації, базуються наномотетичному (узагальненому) підході. Тобтотрадиційно визначались усереднені показники законтингентом досліджуваних в цілому, тоді якіндивідуальні особливості залишались поза увагоюдослідників.При запропонованому підході основну увагу

привертають саме структурно-генетичніособливості індивідуального рівня, визначенняяких дозволить знайти відповіді і на ряд більшзагальних питань: в якому співвідношеннізнаходяться між собою окремі складові, чи єкореляція між успішністю адаптації на різнихрівнях, які тенденції (загальні або індивідуальні)переважають у процесі адаптації та багато інших.Визначення основної концептуальної ідеї –

необхідності системно-структурного підходу допроцесу адаптації – вимагає і дає можливість дативідповіді на ряд актуальних питань:

- особливості адаптації суб’єктів в різнихсистемах (адаптація студентів-першокурсників;особливості адаптації в умовах багаторівневогонавчання; адаптація педагогічних працівників,адаптація до різних типів професійної діяльності);

- педагогічне супроводження процесівадаптації з визначенням пріоритетних напряміввпливу;

- взаємозв’язок успішності адаптації з віковимита індивідуальними особливостями суб’єктівадаптації тощо.Прийняття такої концептуальної схеми

стосовно підготовки майбутніх фахівців відкриваєнові перспективи. При такому підході адаптаційніможливості студента розглядаються у сукупностінайбільш актуальних складових. Простежуючидинаміку процесу адаптації студента-першокурсника до умов навчання, можнапрогнозувати особливості його професійноїадаптації у майбутньому, а структурний аналізйого адаптаційних можливостей дозволяєвизначити найбільш актуальні індивідуальніпроблеми (напруження на рівні енергозабезпеченняактивності в нових умовах, прив’язаність достійкого середовища, труднощі зміни та засвоєннянового виду діяльності, здатність налагодити своїзв’язки з соціальним середовищем). Таким чином,сам процес адаптації, перебіг подій на протязіпроцесу навчання стають специфічною моделлювизначення професійної відповідності студента, асвоєчасність виявлення тих факторів, що умайбутньому можуть негативно вплинути напрофесійну діяльність, сприяє реальній можливостісвоєчасної психологічної корекції, розширенняадаптаційних можливостей студента як професійнонеобхідної якості.Саме на вивчення того, що відбувається з

людиною при змінах умов життя на всіх рівнях тав їх взаємо-зумовленості, спрямована програмадослідження.Методологічною основою дослідження є

системний підхід у його функціональному таструктурно-компонентному аспектах, щодозволяє розглянути адаптацію як: а) багатомірне,б ) б а г а т оск ла д ове , в ) б а г а т о р і вн е в е ,г ) багатофункціональне явище, яке водночасвиступає і як процес інтегрування , і якінтегративний результат. Системний аналізвключає відповідні процедури розгляду складнихоб’єктів та процесів, орієнтацію на виявлення яквнутрішньоструктурних перетворень , так іінтегративних явищ, що виникають.Етапи роботи регіональної лабораторії:1 етап – діагностико-аналітичний. Розробка

комплексної програми дослідження. Визначенняокремих напрямків дослідження.Організація і проведення комплексного

моніторингу адаптованості студентів до умовнавчання . Визначення тенденцій перебігуадаптаційних процесів, що відбуваються всистемах навчання та професійної діяльності.Складання та перевірка теоретичної моделі,

методики дослідження.





134

2 етап – пошуково-констатуючий.Ознайомлення педагогічних працівників зрезультатами дослідження. Розширення знань пропроцес адаптації, окремі рівні, доказ актуальностіпсихолого-педагогічної роботи на відповіднихрівнях. Запровадження та засвоєння викладачамиприйомів оптимізації навчання, міжособистісноївзаємодії, виховання та професійного розвиткушляхом створення умов для покращенняадаптаційних тенденцій.

3 етап – розвивально-формуючий .Формування цілісної системи роботи навчальногозакладу з питань поліпшення адаптації студентів.Включення відповідних напрямків роботи якнормативних у виховну систему вузу. Створенняпостійно діючого центру з проблем адаптації.

4 етап – концептуально-узагальнюючий.Статистично-кількісний аналіз результатівдосліджень . Порівняння традиційної таекспериментальної систем роботи. Визначеннянових, перспективних напрямків роботи. Підбиттяпідсумків роботи творчих груп на науковійконференції.Висновки. Отже, проведена робота

засвідчила правильність загальної та частковоїгіпотез. Вона також дозволила визначитиперспективні напрями досліджень:

1. Виявлення особливостей адаптації, щовідбувається в навчальному процесі, як на рівніокремих компонентів, так і на рівні структурнихзв’язків. Встановлення тенденцій структурнихтрансформацій в залежності від: а) успішностінавчання; б) індивідуально-типологічнихособливостей студентів; в) року навчання;г ) соц іа льно - демог раф іч них фактор ів ;д ) професійної спрямованості; е) цінніснихорієнтацій та ін.

2. Виявлення впливу на структурно-функціональні трансформації якісно-організаційнихособливостей навчально-виховного процесу:а) навчального навантаження; б) складувикладачів; в) профілю підготовки; г)методичноїбази навчання; д) рівнів навчання та ін.

3. Концептуальне узагальнення отриманихза окр емими напр ямками р е зульт ат ів :а ) теоретичне : поглиблення знань проадаптаційні процеси, розвиток особистості впроцесі навчання та професійної підготовки;б) методичне: засоби побудови моделей тадіагностування складних інтегрованих явищ;в)технологічне: технології оптимізації процесівнавчання , особистісного та професійногорозвитку.

1. Бойко І.І . Соціально-психологічнаадаптація підлітка до нових умов навчання:автореф. дис. на здобуття наукового ступеняк а н д . п с и х о л . н а у к : 1 3 . 0 0 . 0 7 . НПУім . М . Драгоманова. – К., 2002. – 22 с.

2. Ничкало Н.Г. Адаптація професійна //Енциклопедія сучасної України. – К., 2001. –T. 1. – С. 179 – 180.

3. Семиченко В.А. Психологія особистості.– К.: Видавець Ешке О.М., 2001. – 427 с.

4. Семиченко В.А. Психологія соціальнихвідносин. – К.: Магістр – S, 1999. – 168 с.

5. Солодухова О.Г. Становлення особистостівчителя в процесі професійної адаптації:монографія. – Донецьк: ТОВ “Либідь”. – 1996.– 175 с.

6. Яценко Т.С. Теорія і практика груповоїпсихотерапії. Активне соціально-психологічненавчання: навчальний посібник. – К: Вища шк.,2003. – 300 с.





“Ê îæíà ïðàöÿ âèìàãàº ³íäèâ³äóàëüíèõ çä³áíîñòåé, òàëàíòó, îáäàðóâàííÿ, äîêëàäàííÿô³çè÷íèõ ³ äóõîâíèõ çóñèëü”.

Âàñèëü Ñóõîìëèíñüêèéâèäàòíèé óêðà¿íñüêèé ïåäàãîã

“Ïðîäóêòèâíà ïðàöÿ – öå îðãàí³çîâàíà ïðàöÿ, ñïðÿìîâàíà íà ñòâîðåííÿ ìàòåð³àëüíèõàáî äóõîâíèõ áëàã òà âñåá³÷íèé ðîçâèòîê îñîáèñòîñò³”.

Äìèòðî Òõîðæåâñüêèéâ÷åíèé






Ірина Бермес, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри методики музичноговиховання і диригування

Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

“ПРЯЛА Б ЖЕ Я КУДЕЛИЦЮ” МИКОЛИ ЛАСТОВЕЦЬКОГО:ОСОБЛИВОСТІ ОПРАЦЮВАННЯ НАРОДНОЇ ПІСНІ

У статті досліджується творча обробка народної пісні “Пряла б же я куделицю”М. Ластовецьким.

Ключові слова: Микола Ластовецький, композитор, пісня, хор, обробка.

УДК 784.4(477)


© І. Бермес, 2009

Актуальність проблеми. Своєріднимтворчим феноменом, що поєднує в собірівень цивілізації суспільства,

композиторську й виконавську творчість, широкопредставленим у музичному тезаурусі України, єхорова обробка. Вона виконує функціюдинамічного чинника збереження й розвиткунаціональних традицій, засвоєння творчогодосвіду. Хорова обробка, як одна з найбільшузвичаєних у музиці форм, сприяє розширенню“культурного контексту художніх ідей” [1, 8].Майже кожен професійний композитор у своїй

творчості апелює до народної пісні – невичерпногоджерела духовності українців. Адже українськапісня – поезія життя народу, гама почуттєвихінтонацій людської душі. “Саме в обробкахнародної пісні – у відношенні до першоджерела,вмінні “прочитати” його і по-своємуінтерпретувати – проявляється мистецька зрілістькомпозитора, його рівень професійності, зрештою,зрілість світогляду”, – слушно зауважує кандидатмистецтвознавства К. Цірікус [10, 76]. Зверненнядо “голосу душі народної” залишаєтьсядомінуючим для кожної мистецької епохи, таксамо і для сучасного митця. Значний досвідкомпозиторів у галузі її опрацювання, починаючивід М. Лисенка та його послідовників К. Стеценка,Я. Степового, М. Леонтовича, живить енергієюестетичних уроків усі наступні творчі покоління.Мистецька значущість та життєздатність

хорової обробки спричинена “генетичнимзв’язком з семантичним полем” [8, 65]фольклорної співочої традиції України.Мета статті полягає в окресленні прийомів

опрацювання народної пісні “Пряла б же якуделицю”.Виклад основного матеріалу. Микола

Ластовецький – заслужений діяч мистецтвУкраїни, професійний композитор (закінчивЛьвівську державну консерваторію ім. М. Лисенка,клас Р. Сімовича), педагог, член національної

спілки композиторів, спілки театральних діячівУкраїни, голова науково-культурологічноготовариства ім. В. Барвінського, директорДрогобицького державного музичного училищаім. В. Барвінського – з благоговінням відноситьсядо народної пісні. Митець вимогливо відбираєфольклорний матеріал, за його зверненням домелодії “стоїть… строга система художніхуподобань” [9, 119]. Народна пісня длякомпозитора – не тільки сприйняття прекрасногочи естетична насолода, це ще й колосальнедуховне збагачення та вдосконалення. В цьому єпевна закономірність, бо М. Ластовецькийсформувався у природному середовищі з “мовоюпочуттів” (термін Б . Асаф’єва), “яканароджується в серці людини, і є тим живимкоренем етносу, через який віками струмуєгенетичний код його духовності” [2, 88].У творчому доробку М. Ластовецького понад

20 обробок народних пісень для різних типів хорів:мішаного без супроводу (колядка “Зажурили сібуйнії гори”; “Пряла б же я куделицю”; трилемківські пісні – “Кед єм так пасала”, “Над водовкряк”, “Била любов”; із записів І. Франка – “Гей,а ворле, ворле, сивий соколе”, “Ой пігналадівчинонька ягнятонько в поле”); для чоловічогохору (“Ой по горі, горі”, “Ой світи, місяченьку”)та ін.Апелювання митця до цього культурного

пласта не має систематичного характеру, втім,якщо пісня “запала в душу”, М. Ластовецький умієвинятково тонко впізнати її “таємниці” та надатиїй художньої вартості.Зважаючи на масштабність мислення

композитора, його тяжіння до великих форм,передовсім у жанрі симфонічному, звернення дохорових обробок указує на неухильний пошук“нових берегів” у творчості.Композитор углиблюється в образну сферу і

музичні особливості кожної з пісень, їхню жанровуприроду і саме з таких позицій підходить до





мистецького опрацювання фольклорних зразків.Він непохитно дотримується принципуМ . Леонтовича: “…Завдання художника(композитора – І.Б.)… – шукати нових форм, якіб найкраще виявляли ідею пісні” [7, 10].Маючи самобутню творчу натуру та

необхідний арсенал композиторських засобів,М. Ластовецький утілює експресію фольклорногопервіня в реальний мистецький задум.

“Пряла б же я куделицю” – лірико-побутовапісня, записана Л. Созонік і О. Мурзіною в с. Обарівна Рівненщині. Доктор мистецтвознавстваА. Іваницький констатує, що в піснях цього жанруокреслюються “родинні стосунки (в усій їхскладності)… центральним образом більшостіпісень про родинний побут є жінка, а основноюхудожньою метою – зображення жіночої долі” [6,218, 220]. “Пряла б же я куделицю” і є взірцемвельми поширених пісень про жіночу долю(згадаймо, бодай, обробки М. Леонтовича наулюблену для композитора тему: “Піють півні”,“Мала мати одну дочку”, “Ой з-за гори кам’яної”,“Зашуміла ліщинонька”, “Пряля” та ін. – І.Б.)Поетичний текст і мелодія пісні сповнені

простоти і природності почуттів. Очевидно, самецим і продиктований вибір формотворчих засобів,які спрямовані на глибоке “проникнення” всутність фольклорного взірця. У цьому підходіМ. Ластовецький суголосний з художнімипринципами М. Леонтовича, в якого особливостіпоетики і музичного стилю пісні визначають“…весь комплекс виразових засобів, необхіднихдля всебічного розкриття і збагачення її образів,настроїв, найтонших емоційних відтінків” [4, 58].

“Пряла б же я куделицю” опрацьованакомпозитором у куплетно-варіаційній формі:А (10+12) + А1 (8+16). Вперше застосована ухоровій творчості М. Леонтовича, відтак –П. Козицького і Є. Козака, куплетно-варіаційністьстала суттєвим засобом прочитання“характеристичного” (дефініція чеськогомузикознавця З. Неєдли – І.Б.) у народній пісні.Особливості побудови пісенного взірця, його

сюжетної драматургії, ймовірно, й визначилиархітектоніку твору та її “метод характеристики”(З. Неєдли). Мелодія пісні вкладається у простудвочастинну побудову, де перший квадратний 8-тактовий період слугує свого роду заспівом, адругий – 12-тактовий – приспівом. У початковомуреченні М. Ластовецький уживає рівнобіжний рухголосів у жіночому хорі. Початок побудовивідтінено антифоном: остинатною мелодичноюлінією альта (тонічний органний пункт) і рухливимдвоголоссям (терцова втора) сопрано. На думкуА. Іваницького, “втора… є різновидом більш

широкого поняття , а саме – паралельногоголосоведення” [6, 47]. Розмірена будова фраз подвотактах у парному метрі порушуєтьсявставного характеру такту на 3/4 – як природнавластивість самої мелодії. Тобто, переміна метрузакладена в “характері” народної пісні.Два речення періоду різняться тільки

насиченням гармонічних засобів у кінці другоїпобудови: YII – YI – дисонуюче тризвуччядомінанто-субдомінантової групи, якерозв’язується в повну тоніку в другому періоді(приспіві). Така функціональна логіка рухугармонії, думається, пов’язується з глибокимрозумінням художнього завдання та прагненнямповно розкрити образ народної пісні. Водночас,метод гармонічного варіювання свідчить просуб’єктивно-авторське підкреслення психологічнихнюансів: “Пряла б же я куделицю, так голівкаболить”. Використання ж суміжнощабельності (вдво та триголоссі) в розв’язці речень вказує наврахування композитором особливостейсекундової організації народної гармонії, як однієїз найістотніших рис української музики. Секундовісполучення надають звучанню характерногозабарвлення та посилюють динаміку розвитку.Для розкриття музично-поетичної сутності

фольклорного взірця, композитор у наступнійпобудові збагачує темброву палітру хору, вводячинову групу виконавців – чоловічий хор. “Зміннебагатоголосся – гнучкий, найуживаніший різновидгомофонно-гармонічної фактури, коли акордикаспирається на функціональну логіку, але голосивільно сходяться в унісон або розходяться на дві-три партії, іноді й на чотири…”, – підкреслюєА. Іваницький [6, 47]. У цілому, М. Ластовецький,таким чином, застосовує типово народний прийомзгущення хорової тканини та відтворює колоритнароднопісенної творчості.Другий період обробки – новий тематичний

матеріал, виразніший в емоційному плані,розширений структурно (12 тактів). Тут наявніелементи танцювальності, які, ймовірно,відповідають характерові неспокійної молодоїдівчини. Суттєві зміни в прочитанні і тлумаченніобразу пов’язані з підкресленням психологічнихнюансів. Адекватно до цього, композитор змінюєлогіку руху: “Moderato e rubato”, відтак –“Alegretto”.Приспів викладено в народному стилі: два

речення “домальовують” образ молодої жінки-прялі, котра не всидить “вдома тихо, бо щемолода”. З приєднанням чоловічого хору функціюальтів упродовж двох тактів перебираютьчоловіки (ч.5 у вертикалі), а жіночий – зберігаєпочаткову інтерваліку, з незначним її розширенням






на початку другого речення (ч.8, м.6, зм.5).Квінта тенора й баса, вслід чергування квінти йоктави в чоловічому хорі є елементами“інструментального” голосового супроводу,нагадують підголоски волинки (короткі вісімковіінтервали ч .5 і ч .8 посилюють смисловенавантаження того чи іншого слова в тексті –І .Б . ) . Цей виражаль ний зас іб , ужитийМ . Ластовецьким, виникає з підоснови пісні йпочерпнутий автором із народної творчості.У зав’язку другого речення несподівано,

водночас якось вельми природно, після тризвукуYI щабля, з’являється натуральна домінантамінорного ладу (такий же прийом уживаєМ. Леонтович в обробці “Наступає чорна хмара”– І.Б.). Вона звучить дуже колоритно і свіжо.Виражальне значення натуральної домінантикриється в українській народній пісенності, таксамо в органічному синтезі народних і класичнихнорм голосоведіння. Ощадливими, простимигармонічними засобами відзначається цяпобудова: d, YI, III6/4, YII7, t, D, t, II6, t6/4, D, t.Діатонікою функціонально ясних акордів,традиційним кадансом у кінці завершуєтьсяперший варіант хору “Пряла б же я куделицю”.Уживання ж секундовової інтерваліки в кінці двохречень свідчить про врахування композиторомтипових особливостей народної гармонії.Гармонічні засоби цієї конструкції демонструютьпсихологічну забарвленість змісту.Закінчується перший варіант пісні в октавному

унісоні. Це властивий прийом для українськихпісень, вельми поширений у народній творчості.На думку Н. Герасимової-Персидської унісони таоктави – “це своєрідні мелодичні “вузли”, до якихстягуються голоси при завершенні музичноїдумки” [3, 103].У другому варіанті посилюється образне

навантаження, радше змістовно виразні деталітексту пісенного первіня. В опрацюванні народноїпісні з’являються нові штрихи. Мелодіязалишається в центрі і ведеться сопрано втерцовому супроводі – дуже типовим дляукраїнської пісенності засобом. Мелодична лініямецо-сопрано вирізняється введенням найбільшважливих устоїв тексту та змінним ритмічниммалюнком з використанням четвертних іполовинних тривалостей. Вона плавна, невеликогодіапазону (ч .5), має власну закономірністьрозвитку. Побудована на основі висхідно-низхідного секундового руху, помітно напружуєзвучання . Нагромадження хроматизмів,альтерація YI та YII щаблів підсилюють найтоншінюанси душевного стану жінки: “Пила б же ягорілочку, мені муж не велить”.

Характер мелодії партії альта відчутнозмінюється, відповідно й загострюєтьсягармонічна вертикаль триголосся і зростає рольсубдомінантових співзвуч. Так, ІІ4/3 (без терції)спочатку виникає з високим квінтовим тоном(ознаки дорійського мінору), відтак –натуральним. Цей каданс виражає найбільшузв’язаність голосоведіння , терпкість йогодисонансу пластично переходить в консонуючийосновний звук тонічного тризвуку. В другомуреченні початкового періоду накреслюєтьсяхарактерна для триголосся активна взаємодіяпартій, з’являються познаки мелодичного ре-мінору. Показово, що музична мова М. Ластовецькоговиникає з інтонаційних і ритмічних особливостейнародної пісні.Переходячи до другого речення, композитор

уживає прийом “досказування”, коли в басовійпартії низхідний тетрахордовий мотив (“муж невелить”) мовби зміцнює провідну думкупобудови. Це зумовлено логічністю розповіді,природністю розвитку драматургійної лінії хору.Засіб “досказування” використовував у своїхобробках М. Леонтович (“Мала мати одну дочку”,“Дударик”, “Ой піду я в ліс по дрова”, “Ой послаламене мати”, “Зашуміла ліщинонька”, “Ой сів-поїхав” та ін.). Застосовування цього прийомуМ. Ластовецьким указує на тяглість традицій вопрацюванні взірців народнопісенної творчості.Друге речення другого варіанту – розширене,

воно вирізняється певними ритмічними татембровими контрастами, які оживляють тазбагачують хорову фактуру. Композитор надаєбільшої мелодичної виразності та індивідуалізаціїчоловічим голосам хору, що живо доповнюютьздебільшого терцову втору однорідного жіночого.Щирість музичного викладу і надзвичайналогічність розвитку матеріалу – характеризуютьцю побудову.Щоразу в приспіві М. Ластовецький надає

свіжих барв мелодичним лініям чоловічого хору,знаходить засоби більш активного вираженнятексту. Виклад набуває елементівінструментального голосового супроводу, він єневід’ємною частиною “смислового звуковияву”(дефініція Б. Асаф’єва – І.Б.), за допомогою якихпоглиблюється зміст музичного образу пісні. Цесвідчить про те, що композитор використовуєголоси хору як низку самостійних виражальнихзасобів, кожен із яких розвиває головну музичнудумку. Загалом треба відмітити, що М. Ластовецькийне перевантажує хорові голоси, а використовує їху тих регістрах, де вони найкраще звучать.Внутрішня композиція другого періоду

розгорнута: вона доповнюється гармонічною





138

вертикаллю всього хору і вкладається в 10-тактову побудову. Це вузловий кульмінаційнийепізод, який вносить конструктивний елемент.Далі “розповідь” логічно переривається паузою.Заключна композиційна частина (невелика 6-тактова кода) протистоїть попереднім. Її музичнадумка концентрує різноплановий зміст, змальовуєсвоєрідний конфлікт стану душі героїні:

1) молода дівчина не всидить вдома, “бо щемолода”;

2) “пряла б же я куделицю, так голівка болить”.Контрастні емоційні рівні, певна річ ,

прочитуються композитором неоднаково: першийу акордовій фактурі, другий – безпосередньопов’язаний із контекстом народної пісні. На фоніп’ятиголосся хору одне сопрано виконує відправнумелодію (її чотири такти). Цим прийомомкомпозитор підсилює формотворчу і смисловузначущість початкової фрази та музичного образупісні. Це завершення спонукає до роздумів надсенсом життя, а терпкість кінцевого акордусприймається як життєве одкровеннястраждаючої душі.Використання нонакордової гармонії випливає

з самостійності руху кожного голосу та йоговагомості. Воно сприяє психологічномурозкриттю характеру героїні народного взірця.Так, субдомінантовий нонакорд і ІІ6/5 із високимYI щаблем указують на дорійську барву, відтакнатуральний YI6 і d6/5, неповні акорди тонічноїгрупи з прохідними звуками і кінцевий тонічнийнонакорд – прикмети впливу народних формбагатоголосся на гармонію М. Ластовецького.У другому варіанті композитор, точно слідуючи

за текстом, змінює темпові позначення: Sostenutoserrando rit. (перше речення), A tempo serrando(друге речення) та Sostenuto, moderato (кода).Упродовж твору мелодія ведеться жіночим

хором. Світлий, лірично-ніжний тембр сопрано імецо-сопрано правдиво передає почуття жінки.З уведенням чоловічого хору майстернеколористичне протиставлення голосових тембрівнабуває яскравих рис.У хорі вишукано використана мінливість

різновидів ладу (d-moll постає в усіх трьох видах:натуральному, гармонічному та мелодичному).Вибір мінорних барв, на думку докторамистецтвознавства С. Грици, є характерним саме“…для сімейної, побутової, соціальної лірики” [5,57]. Ладовість насичується колоритноюгармонією – альтерованими акордамисубдомінанти (нонакорд у коді), перерванимикадансовими зворотами. Погідні барви і тяжіннядо натурального мінору помітно домінують надіншими ладовими нюансами.

Гармонійність фольклорного першоджерела тахорового викладу, доречне застосовуванняхудожніх засобів сприяють виявленнюпсихологічного стану героїні (“Пила б же ягорілочку, мені муж не велить”). Невеликі змінимелодії в повторному другому реченнізумовлюються частковим розширення віршовогорядка. Природно, що таке варіювання заторкуєнайперше ритмічний малюнок мелодії – вонарозширюється, а в кінцевому чотиритакті (якийсприймається як кода) гармонічна структурацілком випливає з особливостей народної пісні.Колорит акапельного хорового звучання

досягається дивовижною органічністю синтезумузично-поетичного образу та композиторськогопрочитання. Семантика музичних засобів,застосованих композитором, пояснюєтьсяорієнтацією на фольклорний взірець.В опрацювання пісні “Пряла б же я куделицю”

М. Ластовецький використав активнийдинамічний принцип (термін ужитий В. Дяченком– І.Б.), суть якого зводиться до правдивогорозкриття її внутрішніх виражальнихможливостей.Висновки. Кандидат мистецтвознавства

О. Коновалова слушно зауважує, що обробканародної пісні здійснюється композиторомвідповідно до художніх норм “певної культурно-історичної доби, естетичного рівня розуміннямузично-художніх явищ, професійної майстерностіта специфіки хорової творчості” [8, 64]. Ці приписивиявляємо в процесі аналізу опрацьованоїМ. Ластовецьким народної пісні.Обробка “Пряла б же я куделицю” вказує на

специфічно українську природу художньогомислення М. Ластовецького. Цей взірецьнароднопісенної творчості засвідчив якоригінальність творчого підходу, так ісамобутність митця.

1. Арановский М. Структура музыкальногожанра и современная ситуация в музыке //Музыкальный современник: сборник статей.– Вып. 6. – М.: Советский композитор, 1987.– С. 5 – 44.

2. Бенч О . Український хоровий спів .Актуалізація звичаєвої традиції. – К.:Український світ, 2002. – 440 с.

3. Герасимова-Персидська Н. Характерніриси поліфонії М. Леонтовича //ТворчістьМ. Леонтовича : збірка статей /Упоряд .В. Золочевський. – К.: Музична Україна, 1977.– С. 99 – 124.

4. Гордийчук М. Николай Леонтович. – К.:Музична Україна, 1977. – 136 с.







5. Грица С. Українська фольклористика ХІХ– початку ХХ століття і музичний фольклор:нарис. – Київ-Тернопіль: Астон, 2007. – 152 с.

6. Іваницький А. Українська народнамузична творчість. – К.: Музична Україна,1990. – 334 с.

7. Козицький П . Творчість МиколиЛеонтовича //Творчість М. Леонтовича:збірка статей /Упоряд. В. Золочевський. – К.:Музична Україна, 1977. – С. 7 – 15.

8. Коновалова О. Жанрова система

музичної обробки в хоровому мистецтві //Вісник ХДАДМ. – 2008. – №12. – С. 61 – 69.

9. Мурзіна О. Напрями відбору і трансформаціїфольклорного матеріалу в обробках народнихпісень С. Людкевича //Творчість С. Людкевича:збірка статей /Упоряд. М. Загайкевич. – К.:Музична Україна, 1979. – С. 117 – 144.

10. Цірікус К. Обробки народних пісень //Микола Колесса – композитор , диригент ,педагог: збірка статей /Упоряд. Я. Якуб’як. –Львів, 1997. – С. 76 – 86.


Валентина Барановська, викладач кафедри фізико-математичних дисциплінХмельницької гуманітарно-педагогічної академії

МЕТОД ПРОЕКТІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІМАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

У статті розкриваються питання доцільності використання проектних методівнавчання, що надає практично необмежені можливості для самостійної та спільної творчоїдіяльності викладача та студентів в умовах кредитно-модульної організації навчальногопроцесу.

З урахуванням специфіки майбутньої педагогічної діяльності студентів та на основіаналізу організації навчального процесу розглядаються загальні принципи побудовинавчального модуля “Методика застосування комп’ютерної техніки при викладанніпредметів шкільного циклу”. Системний підхід до проектування суттєво підвищуєпродуктивність навчання, формує інформаційну культуру сучасного педагога.

Ключові слова: інформаційна компетентність, інформаційні технології, методпроектів.

УДК 378.001.13

МЕТОД ПРОЕКТІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

© В. Барановська, 2009

Постановка проблеми. Інформатизаціяосвіти як невід’ємна складова загальноїінформатизації суспільства має вирішити

завдання підготовки нового покоління до йогопродуктивної діяльності в умовах інформаційногосуспільства. Запровадження в навчальний процессучасних інформаційних, зокрема, комп’ютерно-орієнтованих і телекомунікаційних технологій,відкриває нові шляхи й надає широкі можливостідля подальшої диференціації загального навчання,всебічної активізації творчих, пошукових,особистісно орієнтованих комунікативних формнавчання , підвищення його ефективності,мобільності й відповідності запитам практики. На думку академіка М.І. Жалдака, вивчення

предмету інформатики та використання новихінформаційних технологій в практиці навчання вучнів повинні сформуватися головні компонентиоснов інформаційної культури. Майбутній розвитокінфоноосфери, усіх її складових, узгодження

процесів, що в ній відбуваються, з гуманістичнимиідеалами всебічного розвитку особистостізначною мірою залежать від рівня і розвиткуінформаційної культури як суспільства в цілому,так і кожної людини зокремаГоловна мета предмету “Основи інформатики”

– сформувати знання, вміння і навички, необхіднідля раціонального використання сучаснихінформаційних технологій при розв’язанні задач,пов’язаних з опрацюванням інформації, її пошуком,систематизацією, зберіганням, подаванням тапередаванням; ознайомити учнів з роллю новихінформаційних технологій у сучасному виробництві,науці, освіті, повсякденній праці, із перспективамирозвитку обчислювальної техніки; започаткуватиоснови інформаційної культури учнів [1].На заняттях з інформатики учні та студенти

одержують лише знання з галузі самихінформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ),навички роботи з комп’ютером і програмним





забезпеченням, а питання “Як можна використатиу випадку необхідності надбані знання і вміння?”залишається відкритим. Виникає наступнапроблема – відсутність методики застосуванняІКТ на уроках з будь-яких предметів [5]. Цепотребує впровадження відповідних змін у змістпрофесійної підготовки майбутніх фахівців і, впершу чергу, майбутніх педагогів.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Через це актуальною на сьогодні є проблемаформування і розвитку інформаційноїкомпетентності вчителів середніх загальноосвітніхнавчальних закладів. Питання , присвяченікомпетентністному підходу в навчанні,розглядаються у працях В.І. Байденка, Е.В. Зеєр,І.А. Зязюна, О.І. Пометун та ін. Над вирішеннямпроблеми формування й розвитку інформаційноїкомпетентності вчителя працюють науковціМ.І. Жалдак, Н.В. Морзе, А.Ю. Кравцова,С.В. Сисоєва, О.М. Спірін, О.І. Шиман та ін.Серед учених, які досліджують питання фаховоїпідготовки вчителя, переважає розуміння, щоінформаційна компетентність вчителя є однією знайголовніших складових його професійноїкомпетентності.Мета статті – вивчення актуальних питань

використання комп’ютерно орієнтованих засобівнавчання у процесі підготовки вчителя івизначення загальних принципів побудовинавчального модуля “Методика застосуваннякомп’ютерної техніки при викладанні предметівшкільного циклу”.Виклад основного матеріалу. Сучасна

педагогічна наука визначає інформаційнукомпетентність як інтегративне утворенняособистості, яке віддзеркалює її здатність довизначення інформаційної потреби, пошукуінформації та ефективної роботи з нею у всіх їїформах та представленнях – як в традиційній,друкованій формі, так і в електронній формі;здатності щодо роботи з комп’ютерною технікоюта телекомунікаційними технологіями , таздатності щодо застосування їх у професійнійдіяльності та повсякденному житті. Таким чином,інформаційна компетентність є сукупністю трьохкомпонент: інформаційна компонента (ефективнаробота з інформацією у всіх формах їїпредставлення); комп’ютерна або комп’ютерно-технологічна компонента (уміння та навичкищодо роботи з сучасними комп’ютернимизасобами та програмним забезпеченням);компонента застосовності (сучасні засобиінформаційних та комп’ютерних технологій дляроботи з інформацією та розв’язання різноманітнихзадач) [6].

На практиці в педагогічній освіті домінуєфункціональний підхід , який відрізняєтьсяслабкими зв’язками між навчальнимидисциплінами, підготовкою до окремих видівнавчальної педагогічної діяльності, внаслідок чогоне забезпечується цілісність педагогічної освіти.Подолання цих недоліків у підготовці майбутніхвчителів вбачається в озброєнні їх не тількинавчальними, а й дійсно науковими знаннями зрізних дисциплін і дослідницькими вміннями –здобувати, аналізувати, класифікувати,систематизувати, узагальнювати тазастосовувати нові знання у практичній роботі.Будуючи свою освітню систему знань, умінь і

навичок, майбутні вчителі повинні вміти широковикористовувати в навчанні комп’ютернітехнології, в яких комп’ютер виступаєінструментом пізнання і ефективним засобомнавчання, що дозволяє підняти навчальний процесна якісно новий рівень, який спирається на ідеїінтеграції та наукової значущості освіти [3].Широке використання комп’ютерних

технологій навчання в педагогічній освіті формуєу майбутнього вчителя перспективну орієнтаціюв умовах інформатизації суспільства, надає йомуширокий арсенал сучасних методологічнихпідходів і технологій оволодіння знаннями в процесіпобудови цілісної картини світу, серед якихсистемний підхід, методологія комп’ютерногомоделювання та комп’ютерних експериментів,навчальних та наукових досліджень тощо.Результативність проведення таких дослідженьзначно підвищується, коли студенти розв’язуютьреальні наукові задачі, що потребує залученняними інтегрованих знань, умінь і навичок, якістосуються різних галузей науки, техніки,технологій, і застосування відповідних методів,підходів і засобів навчання [3].Досвід інтеграції сучасних інформаційних

технологій у навчальний процес показав, щоорганізація професійно орієнтованого середовища маєздійснюватися відповідно до наступних принципів:

- інформаційне середовище має бути насиченимнеобхідними базами даних і відповіднимиметодичними розробками, навчальнимиконтролюючими програмами, мультимедійнимизасобами і матеріалами, що моделюютьпрофесійну діяльність фахівця;

- вивчення дисциплін, у викладанні якихреалізуються комп’ютерні технології, маєздійснюватися безперервно і рівномірно протягомвсього періоду навчання учнів з метоюформування в них стійких практичних навичоквикористання обчислювальної техніки длявирішення практичних завдань;






- в програми професійно орієнтованих дисциплінтреба вводити спеціальні розділи, що активізуютькогнітивну мотивацію учнів за рахунок практичноїспрямованості інформації, можливості їїзастосування в реальному професійномусередовищі;

- під час проектування елементів інформаційногосередовища має змінюватися не лише змістовначастина загальноосвітніх і спеціальних дисциплін,а й технологія передавання нових знань за рахуноквикористання специфічних дидактичних прийоміворганізації інформаційного поля;

- в освітньому процесі мають застосовуватисяне лише комп’ютерні програми навчальногопризначення, а й професійно орієнтовані програмнізасоби, що формують професійну готовністьфахівця і скорочують період адаптації випускникав реальних виробничих умовах;

- створювані програмні продукти маютьраціонально поєднуватися з традиційнимиформами навчання та підтримуватися сучаснимитехнічними засобами.Додержання цих принципів є трудомісткою

операцією і висуває значні вимоги до розробкиметодичного забезпечення для організаціїнавчально-пізнавальної діяльності студентів вумовах професійно орієнтованого інформаційногосередовища [2].Сьогодні, коли освіта ставить за мету не

трансляцію студентами суми стандартизованих,академічних знань, умінь і навичок, а формуванняв кожного випускника життєвих компетентностей,метод проектів, як складова низки технологій іметодик інтерактивного навчання, набуває всебільшої популярності. Робота над проектаминадає можливість познайомитися з принципамизастосування нових технологій і використовуватиодержанні знання відразу, що у свою чергупідвищує мотивацію самого навчання [5].Метод проектів – це шлях пізнання, спосіб

організації процесу пізнання. Тому, якщо миговоримо про метод проектів, то маємо на увазіспосіб досягнення мети через детальну розробкупроблеми (технологію), яка повинна завершитисяцілком реальним, відчутним практичнимрезультатом, оформленим тим або іншим чином.Технологія проектування передбачає

розв’язання студентом або групою певноїпроблеми: з одного боку – використаннярізноманітних методів, засобів навчання, з іншогобоку – інтегрування знань, умінь з різних галузейнауки, техніки, творчості, а також використанняпедагогом сукупності дослідницьких, пошукових,творчих за своєю суттю методів, прийомів,засобів. Навчальне проектування орієнтоване,

перш за все, на самостійну діяльність студента –індивідуальну, парну або групову, яку студентивиконують протягом певного проміжку часу. Крімтого, метод проектів передбачає обов’язковупрезентацію результатів [5].Керівництво проектною діяльністю студентів

із застосуванням інформаційних технологій – цеокремий вид роботи, що не завжди співпадає звимогами методичної підтримки заняття.Основним завданням методу проектів, як відомо,є підвищення мотивації студентів, їхнього інтересудо предмета, що вивчається, розвитокпродуктивного мислення й практичногозастосування отриманих знань і навичок – іншимисловами, це та сторона методу проектів, яка восновному “працює” на студентів. Прикладомпрактичного застосування результатів проектноїдіяльності студентів може бути використання цихпрограмних продуктів у навчальному процесі. Зтакої точки зору, проект як демонстраційнийматеріал заняття, що використовуєтьсявикладачем або подається проектною групоюстудентів, – це той позитивний аспект проектноїдіяльності, який може “працювати” і на викладача[4].В даному аспекті перспективним є

використання методу проектів У. Килпатрика(США), згідно з яким студенти проектують всівиди роботи, які необхідно виконати.Першочергова увага приділяється виборудіяльності, за допомогою якої набуваютьсязнання . Вся робота при цьому виглядає яксукупність взаємопов’язаних досліджень .Виконання проектів здійснюється студентамипротягом деякого часу індивідуально чи в парахабо групах. Координатором таких проектів можевиступати як викладач , так і студент. Привиконанні проектів широко використовуютьсядослідницькі методи, в тому числі методи“мозкової атаки”, “методи діалогу культур”,“методи занурювання”, “круглого столу”,“дебати”, статистичні методи, методи роботи вглобальній мережі Internet тощо. Використанняметоду проектів допомагає не тільки сформуватипевний набір знань, але і викликати інтерес устудентів до самоосвіти, реалізації своїхздібностей [3].Саме на принципах залучення студентів до

проектної діяльності у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії базується викладанняпредмету “Методика застосування комп’ютерноїтехніки при викладанні предметів шкільногоциклу”. Модульний курс вивчається на ІІІ курсіфакультету мистецтв. Викладання дисциплінирозрахований на один семестр – 32 аудиторні





142

години (18 лекційних годин, 14 лабораторнихгодин) і відповідає підготовці вчителя як експертаі користувача готових програмних продуктів, атакож розробника власних програмних засобів длямультимедійної підтримки і супроводу уроків.Зміст дисципліни полягає в наступному:- освоєнні студентом інформаційних технологій

на рівні активного користувача (робота з різнимипрограмними середовищами – Word, Excel,Access, PowerPoint, MS Publisher);

- застосуванні інформаційних та дидактичнихможливостей мережі Internet (ресурси та служби,адресація, служба Web, браузер Internet Explorer,пошук інформації, електронна пошта), яка виконуєряд нових функцій, серед яких велике значеннямає формування структури єдиногоінформаційного простору навчального закладу;

- використанні мультимедійних програм внавчальному процесі, що є необхідною умовоюпрактичної реалізації особистісно орієнтованогонавчання (робота зі звуком, відеокліпами і т. п.);

- постановці та розв’язуванні завданняпідготовки майбутнього вчителя як експерта ікористувача готових програмних продуктів, що єна освітньому ринку, при викладанні того чи іншогопредмету;

- врахуванні психофізіологічних закономірностейнавчально-пізнавальної діяльності студента таучня при використанні сучасних інформаційнихтехнологій;

- демонстрації і обговоренні проектів,підготовлених студентами за заліковимизавданнями.Необхідними умовами для впровадження

структури курсу “Методика застосуваннякомп’ютерної техніки при викладанні предметівшкільного циклу” були: базова комп’ютернаграмотність викладачів та студентів; достатнякількість програмних засобів навчальногопризначення; наявність предметно орієнтованихметодик застосування новітніх комп’ютерноорієнтованих засобів навчання. Успішне поєднанняі раціональне співвідношення цих компонентів танапрацювань викладача надає можливістьстудентам ефективно застосовувати отриманізнання на практиці. Добір курсу здійснюється зможливим корегуванням змісту та окремихчастин з урахуванням об’єктивних вимог часута перспектив подальшого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.Висновок. Використання методу проектів

надає практично необмежені можливості длясамостійної та спільної творчої діяльностівикладача та студентів, дозволяє істотнопідвищити ефективність навчального процесу. З

авторитарного носія істини викладачперетворюється на учасника продуктивноїдіяльності своїх вихованців та за допомогоюкомп’ютерно орієнтованих засобів навчаннястворює сприятливе середовище для формуваннявласного інтелекту. Від рівня використаннявикладачем інформаційних технологій багато вчому залежить рівень підготовки студента якмайбутнього фахівця освітньої галузіінформаційного суспільства. До того ж системнийпідхід до проектування суттєво підвищуєпродуктивність навчання, формує інформаційнукультуру сучасного педагога [7].

1. Жалдак М.І. Яким бути шкільному курсу“Основи інформатики” /М.І. Жалдак // Комп’ютеру школі та сім’ї. – 1998. – № 1. – С. 3 – 8.

2. Гуревич Р.С. Інформаційно-телекомунікаційнітехнології в навчальному процесі професійнихнавчальних закладів: досвід, проблеми,перспективи // Сучасні інформаційні технології таінноваційні методики навчання в підготовціфахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми:зб. наук. праць. – К.; Вінниця: видавництво ДОВ“Вінниця”, 2008. – Вип. 16. – С. 58 – 63.

3. Каневська М.В. Особливості сучасної системипідготовки майбутніх вчителів математики[Електронний ресурс] / М.В. Каневська. – Режимдоступу: http://users.kpi.kharkov.ua.

4. Науменко О. М. Особливості інтеграціїкомп’ютерно орієнтованих засобів навчанняв процес підготовки вчителя у педагогічномуколеджі / Ольга Михайлівна Науменко //Інформаційні технології і засоби навчання[Електронний ресурс] / Ін-т ін форм.технологій і засобів навчання АПН України,Ун-т менеджменту освіти АПН України; гол.ред.: В.Ю. Биков. – 2009. – №3 (11). – Режимдоступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals.

5. Сальникова І.І. Інформатика: практ. татематичні роботи і проекти. 10 – 11 класи /І .І . Сальникова, Є.А. Шестопалов . –Шепетівка: Аспект, 2007. – 160 с.

6. Старих О. Метод проектів на урокахінформатики – спосіб розвитку інформаційноїкомпетенції учнів / О. Старих. // Інформаційнітехнології в освіті : зб. наук. праць. – Херсон,2008. – Вип. 1. – С. 155 – 160.

7. Шиман О .І . Використання сучаснихінформаційних технологій: практичний курсдля студентів гуманітарних спеціальностейпедагогічних ВНЗ / О.І. Шиман. – Бердянськ,БДПУ, 2007. – 155 с.





http://users.kpi.kharkov.ua

http://www.nbuv.gov.ua/e-journals




Уляна Паньків, викладач кафедри романської філології та компаративістикиДрогобицького державного педагогічного університету

імені Івана Франка

ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ТАФРАНЦУЗЬКОЇ ПАРЕМІЙ

У статті розглядається проблема особливостей української та французької паремій,їх відмінності та подібності.

Ключові слова: паремія, прислів’я, приказки.

УДК 811.161.2

ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ФРАНЦУЗЬКОЇ ПАРЕМІЙ

© У. Паньків, 2009

Постановка проблеми . Інтересдослідників до вивчення проблемиособливостей французької та

української паремій ставить дану темудослідження в один ряд актуальних проблемлітературознавчої науки.Пареміологія – один з найдавніших способів

вираження усної народної творчості. Протягомбагатьох століть вона виявляла здатність будь-якого народу відбирати й осмислюватинайхарактерніші, найтиповіші сторони явищприроди, праці, побуту, взаємини людей між собою,між класами, між людиною та навколишньоюдійсністю.Нагромаджуваний людською спільністю

досвід передавався з покоління в покоління. Упроцесі розвитку людства встановлювалися певнінорми суспільної поведінки людини, етичніправила, своєрідні закони, сформовані вафористичні висновки.Так, прислів’я та приказки стали невід’ємною

частиною народного побуту, його словесності.Оскільки кожен народ має свою історію

культурного розвитку, свою специфіку створенняусної народної творчості, зокрема, паремій, томуіснують певні відмінності їх створення, значення,форми, ритміки.Ось чому дане дослідження передбачає

розв’язання таких завдань:- уточнити визначення поняття “паремія”,

узагальнити особливості французьких таукраїнських паремій;

- вивчити динаміку проникнення паремій уфранцузьку, так в українську мови.Аналіз останніх публікацій. Огляд наукової

літератури показує, що існує достатньо джерелщодо вивчення особливостей як французької, такі української паремій окремо взятих, проте, не таквже їх багато, коли йдеться про їх дослідження впорівняльному аналізі. Так, цією проблемоюзаймаються такі лінгвісти, як В.Б. Бурбело,

М.А. Венгренівська, А.Г. Назарян, Я.І. Рецкер,…… Такий стан справ дозволяє стверджувати,що на сьогодні питання історії вивченняфранцузьких та українських паремій, визначенняїх відмінності та подібності залишається щенедостатньо комплексно опрацьованим.Мета статті полягає в аналізі смислового

навантаження французьких та українськихпаремій (їх подібність та розбіжність), удослідженні особливостей їх відтворення як наслов’янському, так і на романському ґрунті.Виклад основного матеріалу. Найстародавніші

європейські прислів’я і приказки виникли вантичній Греції, де вони дістали найменуваннярбспймЯб, звідки походить і сучасний термінпаремія (прислів’я, приказка). За визначеннямантичних філологів (Доната, Діодема, Квінтіліаната ін.), паремія – це вислів, який має переважнометафоричну форму і містить у собі повчання йнастанови, корисні для життя.Прислів’я та приказки – різновид жанру

паремій. Вони мають багато спільного і, якправило, у виданнях не розмежовуються на окремігрупи. Залежно від контексту власне прислів’яможуть вживатися у повній формі, узагальнюючивідповідні події або явища, а також в усіченій,наближаючись за смислом та будовою доприказок.У науці вироблено ряд дефініцій на позначення

цих різновидів народної творчості. Найбільшавторитетними серед них є ті, які розглядають їхз точки зору логіки – як судження, естетики – якхудожнього твору, граматики – як речення абойого частини. Більшість пареміографівприслів’ями вважає самостійні судження іззамкнутою формою кліше, що являють собоюхудожні твори з прямими або переноснимизначеннями, інтонаційно й граматично оформленіяк прості або складні речення. Вони в стиснутій іточній формі підводять підсумки спостереженьнад групами подій або явищ, відзначаючи в них





характерне й особливе, даючи узагальненийвисновок, який може бути застосований прихарактеристиці аналогічних подій чи явищ.Прислів’я можуть характеризувати світ

природи, родинне та суспільне життя та ін. Навідміну ж від прислів’я приказка висловлює думкунеповно, становить собою вид незамкнутогокліше, частину речення, до якого приєднуєтьсяавторський контекст [6, 37].Прислів’я та приказки, виникаючи в усній

народній творчості, широко вливаються в мовухудожньої літератури. З часу появи першихпам’яток література вбирала в себе народнумудрість. Спочатку це засвоєння є стихійним, азгодом народні афоризми вже вводяться в текстз відповідною метою. З допомогою прислів’їв, які інших фольклорних елементів, письменникипрагнули ввести в літературу дух народноїмудрості, її красу та афористичність, влучнісоціальні характеристики.Кожна етнічна спільнота протягом століть

створювала властиві собі прислів’я та приказки,образи яких можуть бути ідентичними, дезберігаються не лише форма та зміст, але йритміка самого афоризму, але в більшостівипадків вони відмінні одне від одного абочастково, або повністю . На відмінність чиподібність впливають факти з історії розвиткупареміології тої чи іншої мови.Отже, ми й поставили собі за мету

проаналізувати в компаративному плані історіюрозвитку українських та французьких паремій,відшукуючи як їх аналогічні явища у двох мовах,так і розбіжності, які їм властиві.Вивчення даної проблеми дає підставу

говорити про те, що прислів’я французької мовидосліджені значно ширше, ніж в українськійлінгвістиці.У своєму твердженні ми виходимо з

наступного:- вивчення французького прислів’я почалося

вже в ХІІ столітті, а українського – у ХVІІ столітті;- класифікація французького прислів’я

проаналізована з більш широкою гамою відтінків(сентенції, максими, поговірки, прислівні вирази,приказки, заклинання), ніж класифікаціяукраїнського прислів’я (прислів’я і приказки).Образність українського та французького

прислів’їв часто співпадають. Це стосується восновному явищ природи, тварин тощо.Іноді ми знаходимо в прислів’ях відголоси

язичництва. Так, у міфології українського народуцентральне місце займає тема Богів, таких, якДажбог, Ярило. Сила їх божественної силипідкреслюється у наступних висловах: “Щоб ти

не діждав сонечка праведного побачити!”, “Сонцеб тебе спалило”. Надія на краще життя пов’язаназі словом “Сонце” (Ярило, слов’янський богсонця). Наприклад, “Загляне сонце і в нашевіконце”. Звичайно, що сучасній українськійпареміології важко віднайти прислів’я з опорнимсловом “сонце” в первинному значенні (“Сонце-батько, Місяць – вітчим”, “Сонечко в дорозі неспіткнеться”). Більшість таких приказоксформувались на основі реальних фактів, або жпов’язані з роботою та життям людей: “Сонце гріє,сонце сяє – вся природа воскресає”, “Сонечкоблисне – сорочечка висхне”, “Коли сонечкопригріє, то й трава зазеленіє”. Сонце уособлюєтакож тепло людських сердець: “Весняне сонцеяк дівчини серце”.Зі сходом сонця починався день селян: “Сонце

встане, то й ранок настане”, захід сонця означавзакінчення роботи: “Сонце низько – вечір близько,додому далеко”.У французькій пареміології та ж сама ідея

представлена в прислів’ї: “Celui qui ne se lève pasavec le soleil, ne jouit pas de la journée”. Такимчином, зображення сонця у французькійпареміології так само пов’язано з працею людей.Слов’яни завжди обожнювали землю. У

старослов’янських поговірках земля була названа“матір’ю” прославлялася її сила, великодушність:“Земля – наша мати, всіх годує”, “Земля –найбагатша, вода – найсильніша”.Деякі прислів’я втратили своє первинне

значення і вживаються тепер в переносномузначенні. Наприклад, прислів’я “Земля не можеутримати два сонця” тепер вживається тоді, колиговорять про ліниву людину “На ледачій землі ітрава не росте”.Еквівалентом до французького прислів’я “En

terre noire pousse le meilleure blé” є прислів’я “Начорній землі білий хліб росте”.Окрім того, такі опорні слова, як “земля, вода”

дуже часто вживають в народних побажаннях“Будь здоровий(а) як вода, а багатий(а) якземля”.Французьке прислів’я “Tout vient de la terre et

tout y retourne” виражає думки людей про смерть.Ця ж ідея виражена і в українській мові “Звідкиприйшов, туди й пішов” [10, 160].Проте, не лише народ оспівує землю ,

письменники також звертаються до зображенняобразу землі та сонця. Так, Віктор Гюго пише:“La terre est au soleil ce que l’homme est l’ange”[13, 264], а також Жак Превер: “Il faut être poliavec la terre et le soleil” [13, 459].Окрім образів “землі, сонця, неба, зірок” в

прислів’ях та приказках як українського, так і






французького народів з’являються явища вогню,води. Образи вогню та води – це одне знайяскравіших протиставлень, яке знайшло своєвідображення в українських прислів’ях. Вминулому люди вірили, що колись “вогонь”,“земля”, “вода” мали магічну силу. Протягомтисячі років існував культ вогню, який з часомстав символом початку життя. Ці віруваннязбереглись в наступних прислів’ях: “Вода – мати,Вогонь – то брат води”.Існує багато українських та французьких

прислів’їв, які виражають одну і ту ж ідею, алеопорні слова яких відмінні одне від одного. Так, уфранцузькій мові існує таке прислів’я: “Le feu leplus couvert est le plus ardent” (де головний образ– вогонь), в українській мові маємо наступнийвідповідник: “Тиха вода береги рве” або “Маларіка береги ломить” (основний образ – вода).Вогонь займає важливе місце як у французькій,

так і в українській пареміології. Але ставленняукраїнців до явища вогню дещо відрізняється відсприйняття французів. Так, українські прислів’язасвідчують страх, пошану до вогню.Наприклад, прислів’я “Вогонь – Цар, а Водиця

– Цариця”, “Вогонь мстить, як його не шануєш”виражає повагу, “Вогонь – гірший ворог, як вода”– страх, “Як випустиш вогонь з рук, не погасиш”,“Проти вогню і камінь лютує” – силу, “Вогонь –добрий слуга, але поганий хазяїн” – необхідність[6, 58].У французьких же прислів’ях вогонь

відображено у більш образному значенні.Наприклад , вогонь може уособлювати злулюдину: “Le feu qui semble éteint, souvent dort sousla cendre”, “Qui porte le feu dans son coeur, sa têtes’enfume”.Проте, існує ряд прислів’їв в українській та

французькій мовах, які використовують ті ж саміобрази: “Le feu n’éteint pas le feu” – “Вогоньвогнем не погасиш”, “Claire comme de l’eau deroche” – “Чистий, як джерельна вода”, “Une goutted’eau dans la mer” – “Капля в морі”, “Pêcher eneau trouble” – “В мутній воді рибу ловити”.Прислів’я “Почуватись, як риба у воді” має такийфранцузький еквівалент “Se sentir comme poissondans l’eau”.Слід відмітити, що в прислів’ях відображено

таке явище природи, як вітер, який представляєживу істоту. Прислів’я про вітер відображаютьсилу, яка може пригнічувати найслабших: “Кудивітер хилить, туди й гілля гнеться”, “Aller selon levent” йдеться про пристосування до обставин.Французьке прислів’я “Contre vent et marée”відображає людину, яка досягає своєї мети навітьсупроти найбільших перешкод. В українській ж

мові для зображення цієї риси характерувикористано зовсім інший образ – “гори”:“Звернути гори”.Людям, які неочікувано прийшли, кажуть:

“Яким вітром тебе принесло?” – “Quel bon ventvous ammène?”, що означає здивування ізахоплення побачити когось.Час як явище дивував багатьох людей. Часто

говорили: “Le temps n’est pas loup, il ne fuira pasdans les bois”, український аналог – “Час не кінь,не підженеш, та й не зупиниш”. Народна мудрістьтвердить: “Il est un temps pour aller à la pèche et untemps pour faire sécher les filets” – “Прийдеврем’ячко – достигне яблучко, само відпаде”; “Letemps c’est l’argent” – “Погода робить сіно, а час– гроші”.Образ часу використовується також, щоб

виразити ставлення до людей лінивих: “Tuer letemps”, “Pousser le temps à enfiler des perles” –“Байдики бити”, “Ховатися від роботи, як собакавід мух”. Коли говорять про минулі часи, французикажуть: “Au bon vieux temps”, “Au temps que lareine Berthe filait”. В українській мові є своїреалії: “Де ся ті часи діли, коли самі ковбасидо губи липли”, “Колись було добро, та давно”,“Як то було давно славно: стояло сади попідстоли”.Прислів’я, які стосуються пір року, досить

багаточисельні.Весна приходить після холодної землі, ось

чому казали: “Même le plus dur hiver a peur duprintemps”. Народна мудрість закликала веснутакими словами: “гарна”, “красна”. Проте веснадля селян була суворою порою року, оскільки самев цей час не вистачало хліба: “Весна днем красна,а на хліб пісна”. “Весна багата на квіти, а хліба восені позичає”. Щоб не залишитися без засобівпроживання, наступна приказка радить засіюватиполе вчасно: “La récolte de toute l’année dépenddu printemps où se font les semailles”, “Celui qui esten ville au printemps perd son printemps” (“Весна –наші батько і мати, хто не посіє – не будезбирати”, “Весняний день рік годує”).Античне прислів’я “Una hirundo non facit ver”

перейшло у французьку мову “Une hirondelle nefait pas le printemps”, аналог цього прислів’я існуєтакож і в українській мові: “Одна ластівка неробить весни”.Більша половина прислів’їв про літо

концентрується на праці людей у полі, а приказкидають поради і попередження: “Два рази в роціліта не буває”, “Хто влітку дармує, той взимкубідує”.Окрім того, в прислів’ях ми часто любуємося

красою літньої пори. Так, Марсель Пруст пише:





146

“L’été se marque non moins par ses mouches etmoustiques que par ses roses et ses nuits d’étoiles”,Гюстав Флобер ще лаконічніший: “L’été: toujoursexceptionnel!” [12, 50]. Шарль Бодлер порівнюєліто з життям:

“Bientôt nous prolongerons dans les froidesténèbres,

Adieu, vive clarté de nos étés trop courts !” [12,208]Осінь вважається найбагатшою порою року.

“Восени і горобець багатий”. Саме у цей часзбирають врожай: “L’automne est le père des fruits”,“Осінь – наша мати і жебрака нагодує”.Зима – це найсуворіша пора року для бідних:

“Іде зима, а кожуха нема”, “Питає лютий, чидобре взутий”. Карб’є Робер підкреслює цю ідею:“Voici venir l’hiver, tueur de pauvres gens” [12, 591].Слід додати, що багато поетів використовуютьметафору зими для зображення картини життя.Так, Франсуа Маньяр пише:

“On ne voit point tomber ni tes lys ni tes roses,Et l’hiver de ta vie est ton second printemps”.Теодор Агріппа погоджується з цією ідеєю:“Voici moins de peines:Le rossignol se tait, se taisent les Syrènes;Nous ne voyons cueillir ni les fruits ni les fleurs:L’espérance n’est plus bien souvent tromperesseL’hiver jouit de tout, bien heureuse vieillesse,La saison de l’usage, et non plus des labeurs”

[12, 28].Приказки та прислів’я – це найбільш

поширений жанр у фольклорі будь-якого народу,чи то українського, чи то французького. Немаєлюдей, які б у своєму житті не використовувалицих поетичних та образних шедеврів, створенихнародом.

1. Венгренвська М.А., Венгренівська Г.Ф.Українсько-французький і французько-український словник. – К.: “Генеза”, 2000. –276 с.

2. Гак В.Г. Сравнительная типологияфранцузского и русского языков. – М.:“Просвещение”, 1989. – 342 с.

3. Корж Н.Г, Луцька Ф.Й. Із скарбниці античноїмудрості. – К.: “Вища школа”, 1994. – 350 с.

4. Назарян А.Г. Фразеология современногофранцузского языка. – М.: “Высшая школа”,1976 – 288 с.

5. Назарян А.Г. Образные сравненияфранцузского языка (фразеологизмы). – М.:“Наука”, 1965. – 198 с.

6. Пазяк М.М. Прислів’я та приказки .Природа. Господарська діяльність людини. –К.: “Наукова думка”, 1989. – 478 с.

7. Рябчук В.П. Календар природи. – Львів:“Світ”, 1995. – 112 с.

8. Туган-Барановская Б. Русские ифранцузские пословицы и поговорки . – М.,1946. – 60 с.

9. Шигаревская Н.А. История французскогоязыка. – Ленинград, “Просвещение”. – 1974.– 345 с.

10. Шумада Н.А. Народ скаже як зав’яже.Українські народні прислів’я, приказки ,загадки, скоромовки. – К.: “Веселка”, 1985. –221 с.

11. Maloux M. Dictionnaire des proverbes,sentences et maximes. – Paris, 1987. – 378 р.

12. Kalma M. Trésor des proverbes et locutionsdu monde. – Paris, 1981. – 472 р.

13. Robert C. Dictionnaire des citationsfrançaises. – Paris: “Larousse”, 1979. – 632 p.





“Îáåð³ãàé ÷àñ ³ ñòåðåæèñÿ çëîãî ³ íå çàâñòèäàéñÿ çà òâîþ äóøó.Áî º âñòèä, ùî íàâîäèòü ãð³õ, ³ º ñòèä – ñëàâà ³ ëàñêà.Íå ïðèéìàé ëèöå çà òâîþ äóøó ³ íå ñîðîìèñÿ ñîá³ íà óïàäîê.Íå çàòðèìàé ñëîâî â ÷àñ³ ïîòðåáè, ³ íå ñõîâàé òâîº¿ ìóäðîñò³ äëÿ êðàñè.Áî â ñëîâ³ ï³çíàºòüñÿ ìóäð³ñòü ³ íàïîóìëåííÿ â ìîâ³ ÿçèêà”.

Êíèãà ïðåìóäðîñò³ ²ñóñà, ñèíà Ñèðàõà, ãëàâà 4, 20 – 24.







Марія Ярошко, аспірант кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботиДрогобицького державного педагогічного університету

імені Івана Франка

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОЇПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДОПРОФІЛАКТИЧНО-КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З ПЕДАГОГІЧНО

ЗАНЕДБАНИМИ ПІДЛІТКАМИУ статті висвітлюються особливості професійної підготовки майбутніх соціальних

педагогів до профілактично-корекційної роботи з педагогічно занедбаними підлітками.Основна увага акцентується на організаційно-педагогічних аспектах цієї проблеми.

Ключові слова: професійна підготовка, педагогічно занедбані підлітки, профілактично-корекційна робота, соціальний педагог, соціальний працівник.

УДК 376.56

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО ПРОФІЛАКТИЧНО-КОРЕКЦІЙНОЇ

РОБОТИ З ПЕДАГОГІЧНО ЗАНЕДБАНИМИ ПІДЛІТКАМИ

© М. Ярошко, 2009

Постановка проблеми . В Україніпроцес професійної підготовкимайбутніх соціальних педагогів до

профілактично-корекційної роботи з педагогічнозанедбаними підлітками зумовлюється сутністюсоціально-педагогічної діяльності, її цінностями іхарактеризується метою, завданнями, змістом,технологією здійснення навчально-виховногопроцесу, характером взаємодії викладачів істудентів, досягнутими результатами. Важливезавдання процесу професійної підготовкимайбутніх соціальних педагогів до профілактично-корекційної роботи з учнівською молоддю полягаєу єдності навчання, виховання та всебічногорозвитку студентів на основі цілісності таспільності в діяльності.Значущість професійної підготовки майбутніх

соціальних педагогів до профілактично-корекційноїроботи з педагогічно занедбаними підліткамизумовлена: потребою підвищення увагисуспільства до учнівської молоді як соціальногосуб’єкта; зростанням ролі учнівської молоді якоб’єкта навчально-виховного процесу;необхідністю профілактики та корекції негативнихявищ в учнівському середовищі; формуваннямздорового способу життя учнівської молоді,зокрема, педагогічно занедбаних підлітків;створенням сприятливих умов для їх навчання тавиховання , формування у них здатності досоціальної самореалізації та саморозвитку;невмінням педагогічно занедбаних підлітківдоцільно організовувати та раціональновикористовувати у вільний від занять час своєдозвілля тощо.Процес професійної підготовки майбутніх

соціальних педагогів до профілактично-корекційноїроботи з педагогічно занедбаними підлітками у

вищому навчальному закладі – це складнесоціально-педагогічне та психологічне явище. Цейпроцес повинен адекватно відповідати сучаснимсуспільним потребам і реаліям, враховуватикомплексність завдань професійної підготовкифахівців за спеціальністю, характеризуватисьпостійним вдосконаленням технологій навчально-виховного процесу та профілактично-корекційноїроботи на засадах творчих пошуків тощо.Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Професійна підготовка майбутніх фахівців допрофілактично-корекційної діяльності є предметомвивчення сучасних наукових досліджень тависвітлення в соціально-педагогічній літературі.Зокрема, означену проблему досліджують:В. Оржеховська, А. Капська, І. Трубавіна, В. Татенко,І. Богданова, А. Богуш, М. Євтух, І. Зимняя,Н. Кічук, З. Курлянд, А. Ліненко та інші.У її структурі професійну підготовку фахівців

до здійснення профілактично-корекційної роботиз педагогічно занедбаними підлітками вченірозглядають як цілісний процес засвоєння тазакріплення майбутніми соціальними педагогамизагальнопедагогічних, психологічних таспеціальних знань, умінь і навичок в обраній галузіпрофесійної діяльності.На сучасному етапі розбудови української

національної школи ,особливо актуальними єдослідження, які присвячені окремим напрямамудосконалення професійної підготовки майбутніхсоціальних педагогів до профілактично-корекційноїроботи з різними категоріями населення, в томучислі з педагогічно занедбаними підлітками(С. Архипова, С. Когут, Ю. Мацкевич, Л. Міщик,С. Пащенко, В. Поліщук , О . Пономаренко,З. Фалинська, Л. Штефан та інші).У контексті нашого дослідження важливими є





питання професійної підготовки, професійноїкомпетентності та професійного самовдосконаленнямайбутніх соціальних педагогів і соціальнихпрацівників для здійснення профілактично-корекційної роботи з педагогічно занедбанимипідлітками.Мета статті – розкрити теоретичні аспекти

особливостей професійної підготовки майбутніхсоціальних педагогів до профілактично-корекційноїроботи з педагогічно занедбаними підлітками.Виклад основного матеріалу. В останні

десятиріччя науковцями проведено низкудосліджень, присвячених проблемі підготовкифахівців до соціально-педагогічної профілактично-корекційної діяльності з педагогічно занедбанимипідлітками (В. Оржеховська І. Звєрєва,А. Капська, С. Литвиненко, О. Межирицький,Н. Романова, В. Тименко, С. Харченко та інші).За своїм змістом і спрямованістю вчені торкалисярізних аспектів означеної проблеми. Так, у роботіІ. Звєрєвої охарактеризовано теоретичні тапрактичні складові соціально-педагогічноїпрофілактично-корекційної роботи з педагогічнозанедбаними підлітками. Особливий інтерес длядослідження становить те, що автор розкриваєсутність соціально-педагогічної профілактично-корекційної діяльності як основи соціальної роботиз педагогічно занедбаними підлітками. Неюохарактеризовано соціальну профілактику такорекцію як важливі напрями в організаціїсоціальної роботи в учнівському середовищі;описано систему діяльності центрів соціальнихслужб щодо соціальної допомоги різнимкатегоріям дітей та підлітків; взаємодіюдержавних, громадських та благодійнихорганізацій з метою реалізації програм соціальноїреабілітації дітей та молоді в Україні. Авторвиокремлює та описує зміст основних напрямівсоціально-педагогічної та профілактично-корекційної діяльності, таких як: соціальнапрофілактика, соціальне обслуговування, соціальнадопомога, соціальна корекція відхилень у поведінцітощо [2].Поняття “професійна підготовка” в

“Енциклопедії професійної освіти” визначається як“сукупність спеціальних знань, навичок і умінь,якостей, трудового досвіду і норм поведінки, якізабезпечують можливість успішної роботи зпевної професії” [6; 8]. Таке трактуванняпрофесійної підготовки майбутніх фахівців допрофесійної діяльності носить інтегративнийхарактер і здійснюється у процесі всіх основнихвидів пізнавальної та творчої діяльності майбутніхсоціальних педагогів. Її мета – сприятиформуванню стійких орієнтацій на трудовий спосіб

життя, морально-психологічної та практичноїпідготовленості майбутніх соціальних педагогів допрофілактично-корекційної роботи з педагогічнозанедбаними підлітками вже в університеті.Важливі аспекти професійної підготовки

соціального педагога, які мають безпосереднєвідношення до нашого дослідження розкриваєЗ. Фалинська [9]. Вона наголошує, що професійнапідготовка майбутніх соціальних педагогів у ВНЗ– це процес формування фахівця нового типу,здатного швидко і адекватно реагувати на зміни,що відбуваються у суспільстві, компетентновирішувати соціально-педагогічні проблеми в усіхтипах та видах навчально-виховних установ ізакладах соціальної роботи, на всіх рівняхуправління.З. Фалинська досліджує практичну підготовку

майбутніх соціальних педагогів у ВНЗ. Авторомрозглянуто теоретико-методологічні положення таконцептуальні засади професійної підготовкимайбутніх соціальних педагогів до профілактично-корекційної роботи, акцентовано увагу напріоритетності освіти, що передбачаєвипереджувальний характер її розвитку,відкритість і безперервність; варіативність, якаполягає у створенні можливості вибору формосвіти. Дослідниця дійшла висновку пронеобхідність професійної підготовки майбутніхсоціальних педагогів до профілактично-корекційноїроботи з педагогічно занедбаними підлітками заумови оптимального поєднання вітчизняноїпрактики і світового досвіду, наявності неперервноїпрактичної підготовки цих фахівців за певнихорганізаційно-педагогічних умов, упровадженнянових технологій навчання та виховання ,вдосконалення методики практичної фаховоїпідготовки з обов’язковим урахуваннямрегіональних потреб, умов і можливостей [9].За нашим переконанням, підготовка майбутніх

соціальних педагогів до профілактично-корекційноїроботи з педагогічно занедбаними підлітками єсоціально-педагогічною проблемою тому, щопедагогіка є базовою дисципліною, яка дозволяєсоціальній педагогіці вивчати особливостівиховання, освіти та навчання підростаючоїособистості на різних етапах її розвитку тастановлення . Розкриваючи педагогічнізакономірності та принципи навчання і виховання,здійснюючи порівняльну характеристику форм,методів і прийомів педагогічної діяльності,педагогіка вказує майбутньому соціальномупедагогу дієві шляхи, засоби та способи організаціїта проведення профілактично-корекційної роботиз педагогічно занедбаними підлітками.Значущою для нас є наукова позиція проф.







А.Й. Капської щодо виокремлення групипрофесійних якостей особистості, які є найбільшнеобхідними. У нашому дослідженні ми такожвиходили з наукової позиції проф. А. Капської проте, що педагогічна система, в рамках якоїздійснюється професійна підготовка майбутніхсоціальних педагогів до організації та проведенняпрофілактично-корекційної роботи з педагогічнозанедбаними підлітками є цілеспрямованимпроцесом щодо оволодіння професійнимизнаннями, вміннями і навичками здійснюватипозитивні виховні впливи на педагогічнозанедбаних підлітків; розвитку соціально-педагогічної спрямованості та формуванняособистісно-професійних якостей майбутньогосоціального педагога, що інтегрує у собісоціальний та педагогічний аспекти проблемипрофілактики та корекції відхилень у їхнійповедінці [3].На первинному етапі для організації процесу

професійної підготовки майбутніх соціальнихпедагогів до профілактично-корекційної роботи зпедагогічно занедбаними підлітками уволонтерському клубі створюються відповіднісоціально-педагогічні умови. З цією метоювирішуються такі завдання: постановка мети,вибір засобів для досягнення поставленої мети,діагностика умов правильного визначеннязавдання процесу професійної підготовкимайбутніх соціальних педагогів до профілактично-корекційної роботи з педагогічно занедбанимипідлітками, що спрямована на з’ясування умов іобставин, за яких має відбуватися процес такоїпідготовки, прогнозування результатівпрофілактично корекційної роботи, сутність якогополягає у попередньому оцінюванні результатівпрофілактики та корекції відхилень у поведінціпедагогічно занедбаних підлітків та плануваннярозвитку пізнавальних психічних процесів, якіпевним чином сприяють активізації навчальноїдіяльності педагогічно занедбаних підлітків. Вибірпостановки мети полягає в обґрунтуванні іпостановці цілей, які необхідно трансформуватив конкретні завдання, які стоять перед майбутнімисоціальними педагогами. Вище згаданий етапзавершується скорегованим, на основі результатівдіагностики і прогнозування, проектом організаціїпроцесу професійної підготовки майбутніхсоціальних педагогів до профілактично-корекційноїроботи з педагогічно занедбаними підлітками уволонтерському клубі.Не менш важливим етапом волонтерської

роботи у клубі є процес здійснення професійноїпідготовки майбутніх соціальних педагогів допрофілактично-корекційної роботи з педагогічно

занедбаними підлітками , який передбачає:постановку і роз’яснення мети та завдань;взаємодію майбутніх соціальних педагогів іпедагогічно занедбаних підлітків; використаннявизначених методів, засобів і форм професійноїпідготовки; створення сприятливих умов для такоївзаємодії; стимулювання діяльності майбутніхсоціальних педагогів у волонтерському клубі.Результативність процесу професійної підготовкимайбутніх соціальних педагогів у волонтерськомуклубі до профілактично-корекційної роботи зпедагогічно занедбаними підлітками залежить віддоцільності поєднання зазначених елементів міжсобою, їх спрямованості, практичної реалізаціїмети; від наявності зворотних зв’язків, якідозволяють своєчасно здійснювати корекціювідхилень у поведінці педагогічно занедбанихпідлітків та педагогічну взаємодію.Завершальний етап процесу професійної

підготовки майбутніх соціальних педагогів допрофілактично-корекійної роботи з педагогічнозанедбаними підлітками у волонтерському клубіздійснюється через аналіз досягнутих результатів,що допомагає майбутньому соціальномупедагогу зрозуміти причини відхилень у їхнійповедінці, визначити: де, як і чому допущеніпомилки, або за рахунок створення яких умовдосягнуті позитивні результати їх профілактики такорекції. В процесі здійснення профілактично-корекційної роботи з педагогічно занедбанимипідлітками у волонтерському клубі важлива рольвідводиться саме майбутнім соціальнимпедагогам, тому що вони не тільки надаютьнеобхідну соціально-педагогічну допомогуучнівській молоді, але й здійснюютьпрофілактично-корекційну роботу з педагогічнозанедбаними підлітками, через залучення їх дорізноманітних інтерактивних форм роботи .Теоретичні та методичні засади професійної

підготовки майбутніх соціальних педагогів допрофілактично-корекційної роботи з педагогічнозанедбаними підлітками розробляються умонографії В. Поліщук [7]. У нашому дослідженні,опираючись на положення , обґрунтованіВ. Поліщук, розуміємо професійну підготовкумайбутніх соціальних педагогів до профілактично-корекційної роботи з педагогічно занедбанимипідлітками як процес і результат оволодінняцінностями соціально-педагогічної діяльності,професійно-важливими знаннями, вміннями інавичками здійснювати профілактику та корекціювідхилень у поведінці педагогічно занедбанихпідлітків , професійно необхідними особистіснимиякостями, які є основою формування готовностідо професійної соціально-педагогічної та







профілактично-корекційної діяльності з такимконтингентом дітей [7].Дослідницею обґрунтовано розроблену систему

неперервної професійної підготовки майбутніхсоціальних педагогів; визначено і охарактеризованоосновні компоненти цієї системи, виявленоособливості їх функціонування; науковообґрунтовано і розроблено моделі соціально-педагогічної профілактично-корекційної діяльностіта особистості майбутнього соціального педагогана основі історико-педагогічного аналізустановлення і розвитку соціально-педагогічноїдіяльності в Україні та підготовки майбутніхсоціальних педагогів, виявлено і охарактеризованоосновні етапи цього процесу.У контексті нашого дослідження привертає

увагу порівняльний аналіз систем професійноїпідготовки майбутнього соціального педагога уВНЗ України та Польщі, здійснений С. Когут [4].Автором досліджено вплив соціокультурнихчинників на розвиток систем професійноїпідготовки соціальних педагогів в Україні таПольщі; розглянуто місце змін у соціальнійполітиці держав у процесі соціально-економічнихперетворень; виявлено нормативну базу, якасприяє регулюванню соціально-педагогічноїпрофілактично-корекційної діяльності.Не можна не погодитися з висновками вище

згаданого автора про те, що в різні історичніперіоди вплив на організацію систем професійноїпідготовки майбутніх соціальних педагогів допрофілактично-корекційної роботи та діяльностісоціально-педагогічного характеру малигромадські організації. На засадах дослідженняемпіричних даних у сфері соціальної педагогікита соціально-педагогічної профілактично-корекційної діяльності України та Польщі зробленопорівняльний аналіз спрямованості і зміступосадових обов’язків соціальних педагогів,виявлено їх соціально-педагогічний характер.Зокрема, дослідницею виявлено причинно-наслідкові зв’язки, специфіку і тенденції соціальноїполітики обох країн, що є правовою, фінансово-економічною та орієнтаційною основою длярозвитку систем професійної підготовкимайбутнього соціального педагога в Україні таПольщі. Автором проведено компаративнийаналіз діяльності наукової школи соціальноїпедагогіки України та Польщі як суб’єкта-організатора систем професійної підготовкимайбутніх соціальних педагогів до профілактично-корекційної роботи з педагогічно занедбанимипідлітками, який довів, що у своєму становленнівони подібні за змістом і характернимитенденціями [4].

Предметом досліджень науковців О. Безпалькота Л. Міщик є особливості діяльності соціальногопедагога та соціального працівника. Вонистверджують, що функціонально діяльністьсоціального педагога наближена до професійноїдіяльності спеціаліста із соціальної роботи. Однак,розмежувати соціально-педагогічну сферу і сферусоціальної роботи надзвичайно складно через те,що вони знаходяться на стадії формування і немають чітко виписаних функцій [3; 5]. Можнавиокремити лише деякі відмінності: якщосоціальний педагог, у своїй професійній діяльностімає справу з людьми у процесі їх розвитку,виховання та соціального становлення , тооб’єктом професійної діяльності соціальногопрацівника є люди, які мають соціальні,психологічні, фізичні, побутові проблеми, обмеженіфункціональні можливості, девіантну поведінку,наркотичну залежність, незалежно від віку,обставин, причин тощо.У понятійно-термінологічному словнику

визначено, що соціальний педагог – це спеціаліст,зайнятий у сфері соціальної роботи або освітньо-виховної діяльності, який здійснює посередницькуроль між освітніми закладами, сім’єю, трудовимиколективами, громадськістю , організовує їхвзаємодію, об’єднує зусилля з метою створенняу соціальному середовищі умов для всебічногорозвитку дітей, підлітків, молоді як особистостейта їх благополуччя у соціумі [6; 8].Л. Міщик вважає, що соціальний педагог є

професійним працівником соціуму, фахівцем зпрофілактично-корекційної роботи з педагогічнозанедбаними дітьми та підлітками, їхнімибатьками, дорослим населенням у сімейно-побутовому мікросередовищі та його оточенні; змолодіжними групами та об’єднаннями, зорганізації культурно-дозвіллєвої, фізкультурно-оздоровчої, трудової, ігрової та інших видівдіяльності, групового спілкування, технічного,художнього та інших видів творчості, дітей тадорослого населення у соціумі [5].За визначенням О. Безпалько, соціальний

педагог – це спеціаліст, який зайнятий у сферісоціально-педагогічної профілактично-корекційноїроботи або освітньо-виховної діяльності [3].Особливістю діяльності соціального педагога

в порівнянні із соціальним працівником є те, щоакція встановлення соціального діагнозу єобов’язком саме для соціального педагога [3].Після проведення спеціальної діагностикисоціальний педагог диференціює отриманіматеріали та доручає обстежених клієнтівсоціальним працівникам відповідної кваліфікації.При цьому, соціальний педагог і соціальний







працівник, надаючи соціальну допомогу, діютьспільно, реалізуючи свої функціональніобов’язки.За нашим переконанням, специфіка діяльності

майбутнього соціального педагога полягає вуміннях розвивати взаємини, що сприяютьуспішній професійній діяльності, активізуватизусилля педагогічно занедбаних підлітків навирішення різних життєвих проблем, домагатисяїхньої довіри, бути посередником і налагоджувативідносини між конфліктуючими особами,забезпечувати міжінституційні зв’язки тощо.В аспекті започаткованого дослідження мета

профілактично-корекційної роботи з учнівськоюмолоддю у волонтерському клубі полягає устворенні таких соціально-педагогічних умов, заяких кожен педагогічно занедбаний підлітокзможе максимально проявити свої можливостічерез залучення їх до різноманітних інтерактивнихформ роботи, збільшити власний рівеньсамостійності, здатності ефективно розв’язуватисоціальні проблеми, що допоможе такому підліткуадаптуватися до умов навчання у школі, до змінирежиму праці і відпочинку; до входження у новийколектив, до самовиховання та корекції відхиленьу своїй поведінці.Конкретизація мети відбувається у змісті

профілактично-корекційної роботи майбутніхсоціальних педагогів з учнівською молоддю уволонтерському клубі, яка визначає колопрофесійних завдань стосовно суб’єкта таоб’єкта. Серед завдань виокремлюємо такі:сприяння соціалізації та адаптації педагогічнозанедбаних підлітків до соціального середовищау волонтерському клубі, у школі, у колективіровесників; формування адекватної системивідносин із соціальними об’єктами, інтеграціяпедагогічно занедбаних підлітків у соціальнігрупи; збереження і зміцнення фізичного,психічного, соціального здоров’я такої категоріїдітей; створення сприятливого середовища длярозвитку здібностей та інтелекту, реалізації їхможливостей через залучення педагогічнозанедбаних підлітків до різноманітних клубнихформ роботи; надання їм індивідуальних і груповихконсультацій з метою корекції відхилень у їхнійповедінці; профілактика негативних впливівзовнішнього соціального середовища напедагогічно занедбаних підлітків, в тому числі йвулиці; організація соціально-педагогічногосупроводу учнівської молоді, яка має у цьомупотребу тощо.Висновки. Резюмуючи вищезазначене, ми

дійшли висновку, що професійна підготовкамайбутніх соціальних педагогів до профілактично-

корекційної роботи з педагогічно занедбанимипідлітками – це багатогранний, інтегративний,соціально-педагогічний процес, що забезпечуєтьсястворенням необхідних соціально-педагогічних тапсихологічних умов для оволодіння майбутнімисоціальними педагогами професійними знаннями,вміннями, навичками, професійним досвідомчерез залучення їх до волонтерської роботи уклубі з метою формування у них особистісно-професійних якостей, які необхідні для успішногоздійснення майбутніми соціальними педагогамипрофілактично-корекційної роботи з педагогічнозанедбаними підлітками.

1. Архипова С.П. Соціально-педагогічніперспективи розвитку єдиної системинеперервної освіти на порозі ХНІ століття //Вісник Черкаського університету. – Вип. 8. –Черкаси, 1998.

2. Звєрєва І.Д. Соціально-педагогічнаробота з дітьми та молоддю в Україні: теоріяі практика.-К.,1998.

3. Капська А.Й., Безпалько О.В., Вайнола Р.Х.Актуальні проблеми соціальної педагогічноїроботи (модульний курс дистанційногонавчання). – К., 2002.

4. Когут С.Я. Системи професійноїпідготовки соціальних педагогів у ВНЗ освітиУкраїни і Польщі: автореф. дис. на здобуттянаукового ступеня канд. пед. наук: 13.00.01 /Львівський нац. ун-т. – Львів: 2004. – 21 с.

5. Міщик Л.І. Теоретико-методичні основипрофесійної підготовки соціального педагогау закладах вищої освіти: монографія. –Запоріжжя, 1997. – 370 с.

6. Профессиональная подготовка //Энциклопедия профессионального образования:В 3-х т. / Под ред. С.Я. Батышева. – М., АПО,1998. – Т. 2. – 390 с.

7. Поліщук В.А. Теорія і методика професійноїпідготовки соціальних педагогів в умовахнеперервної освіти: монографія / За ред .Н .Г. Ничкало . – Тернопіль: ТНПУ, 2006. –424 с.

8. Соціологія: короткий енциклопедичнийсловник. Уклад.: В.І. Волович, В.І. Тарасенко,М.В. Захарченко та ін. Під заг. ред .В.І. Воловича. – К., 1998. – С. 478 – 479.

9. Фалинська З.З. Практична підготовкамайбутніх соціальних педагогів у вищихнавчальних закладах: автореф. дис. наздобуття наукового ступеня канд. пед. наук:13.00.04. – Вінниця, 2006. – 22 с.







152

УДК 371.72.09 (477) “20”Олена Тищенко, аспірантка кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти

Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

ОСНОВНІ ВИМОГИ ШКІЛЬНОЇ ГІГІЄНИ ПРИФОРМУВАННІ НАВИЧОК ПИСЬМА

У статті висвітлюється проблема формування первинних навичок письма. Основнуувагу зосереджено на завданнях та вимогах шкільної гігієни у навчально-виховному процесіукраїнської школи, зокрема при підготовці учнів до письма, враховуючи вплив навантаженьна органи зору.

Ключові слова: шкільна гігієна, гігієна письма, навички письма, урок, учні, далекозорість,короткозорість.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ШКІЛЬНОЇ ГІГІЄНИ ПРИ ФОРМУВАННІНАВИЧОК ПИСЬМА

© О. Тищенко, 2009

Актуальність дослідження. В“Національній доктрині розвиткуосвіти України у ХХІ столітті” значне

місце посідають питання охорони здоров’я. Уцьому документі визначено особливо необхіднимдітей дошкільного віку забезпечити медичнимоглядом та безкоштовною підготовкою до школи,забезпечити своєчасну діагностику дітей зособливостями психофізичного розвитку.Проблема збереження здоров’я нації стає

особливо актуальною з огляду на те, що присоціальній стабільності та загалом достатньомуматеріальному статусі громадян стан здоров’ялюдей,особливо дітей значно погіршується. Ціпроблеми визначені актуальними не лишемедициною і суміжними з нею науками, але йпсихологією та педагогікою. Остання робитьспроби вирішити їх за допомогою, перш за все,шкільної гігієни.Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Сьогодні у педагогічній науці існує ціла низкадосліджень, що стосуються цієї проблеми: С. Болтівець[1], Е. Вільчковський [3], Т. Бойченко [2],О . Дубогай [5]. Цим дослідникам такожналежить ґрунтовне, масштабне осмисленняпроблем, які відносяться до шкільної гігієни, асаме: фізична активність та готовність учнів дошкільного навантаження , методологіяпсихогігієнічних норм, психічний і фізіологічнийрозвиток учнів, норми навантаження тапедагогічна гігієна тощо.Метою статті є аналіз, обґрунтування та

висвітлення основних вимог, чинників та критеріївшкільної гігієни які впливають на формуваннянавичок письма у дітей.Виклад основного матеріалу. Основні

вимоги до гігієни праці трансформувались повідношенню до вчителя й учнів як основнихсуб’єктів навчально-виховного процесу, тобто

їхньої розумової й психофізичної праці на уроці.Гігієна праці передбачає раціональне чергуваннярозумової та фізичної діяльності.Одним із видів праці у навчальному процесі є

письмо, яке, в свою чергу, розкриває переддитиною нові форми спілкування з людьми, що їїоточують, а також має великий вплив на їїпсихічний розвиток.Письмо само по собі не може бути ціллю

вивчення – істинна його ціль – це розбірливовиразити думку на папері, а тому раціональнимписьмом буде те, за допомогою якого можнаписьмово виразити думку в найбільш короткийпроміжок часу і з найменшими затратами сил [6, 1].Для викладу думки у письмовій формі задіяні

очі і руки, як складні механізми людського тіла.Основним завданням при початкових навичкахписьма є правильна взаємодія цих органів, урезультаті якої письмо має бути розбірливим,чітким та правильним за максимально короткийпроміжок часу при мінімальній затраті сил дляотримання позитивного результату роботи.Окремі питання шкільної гігієни, у тому числі

й гігієни письма, наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.досліджувалися ученими-гігієністами: докторомКоппе (Дерпт), професором Ерісманом,професором Горнером. Дослідження стосувалисяпрояву далекозорості та короткозорості у дітей,починаючи з дошкільного віку. Ці дослідженняносили комплексний науковий характер, у якихвикористовувалися наукові дані медицини,психології т педагогіки.Такі дані представлені роботами доктора

Коппе (Дерпт). Провівши обстеження зору у дітейв дитячих садках, тобто до приходу їх у школу,він виявив 98% дітей з далекозорістю та лише2% з нормальним зором, – короткозорих міждітьми не виявилось [6, 20].Результати обстеження зору, які проводив





професор Ф. Ф. Ерісман (серед учнів 1 – 8 класів)такі: 13% короткозорих дітей вже у 1 класі, тобтопідготовчі заняття з читання та письма сталипоштовхом до розвитку короткозорості. Такимчином, в учнів 8 класу при збільшенні навчальногонавантаження, а саме в період перебування ушколі, та періоду опрацьовування домашньогозавдання, стрімко зростає відсоток короткозорості– 60%, паралельно знижується далекозорість. Зметою уникнення наслідків короткозорості, якіможуть передаватися спадково, слід з’ясуватипричини, які підсилюють навантаження на организору під час шкільного періоду. Такі завданняставили перед собою вчені-гігієністи.З огляду на вимоги гігієни письма обов’язковим

було врахування якості матеріалів для письма упершій третині ХХ ст.: чорнила, паперу, олівців,грифеля, аспідної дошки, транспарантів, нерозграфлених зошитів, адлерівських зошитівтощо. З точки зору шкільної гігієни застосуваннядля записів на уроках ці шкільні приладдя,користування чорним чорнилом та білим паперомдає значно менше навантаження на органи зорузавдяки контрасту кольору, ніж при застосуваннітемно-сірої аспідної дошки та світло-сірогокольору грифеля. Внаслідок критичногоставлення до аспідних дошок на початку ХХ ст.випробовували першу білу дошку, яку виготовивфабрикант Тиббен із штучного каменя. Писалина такій дошці олівцем та чорнилом особливогоскладу. Дослідження професора Кона показали,що букви, які раніше читалися на відстані п’ятиметрів зпопередніх дошок – з тієї читаються навідстані шести метрів. Недоліками такої дошкибули крихкість та необхідність користуватисямилом і губкою, щоб стерти написане [6, 25].Пізніше були запропоновані дошки, виготовлені

вчителем Шмідтом: білі дошки з папки обтягнутіпергаментом, але вони були не стійкі та дорогокоштували [6, 25]. Дошка виготовлена, Венцелем,із листкового заліза облитого білою емаллю булабільш зручною в експлуатації, оскільки на ній легкописали олівцем, чорнилом і добре стиралосьнаписане. В зимовий період, коли світло меншепотрапляло у класні кімнати, з метою збереженнязору, особливу увагу приділяли роботі з чорнимчорнилом на білому папері.Отже, користування якіснішим шкільним

приладдям було передумовою уникненнянегативного впливу на здоров’я учнів під часпроцесу навчання. Вчені-гігієністи активнопрацювали над розробкою нових засобів дляписьма.Вимоги шкільної гігієни щодо каліграфічного

письма сьогодення також стосуються якості

письмового приладдя (ручка, зошит, крейда,класна дошка тощо). У початкових класах учнікористуються пластмасовими кульковимиручками. Особливістю таких ручок є наявність 6– 8 продовжніх граней, для зручності тримання,діаметр 7 мм, та поперечні насічки на нижнійчастині ручки (відстань близько 15 мм), якізапобігають сповзанню пальців.Особливі вимоги ставляться і до зошитів.

Папір має бути відповідної якості, а такожрозмітка (розліновка) яка відповідає методицінавчання у різних класах. Для кращого засвоєнняелементів письма та вироблення каліграфічногонахилу букв у початкових класах використовуютьзошити в косу лінійку, а старшокласникикористуються зошитами у лінійку. Математичнізаписи проводяться у зошитах в клітинку.Важливим засобом письма сьогодні

залишається крейда. Для вироблення правильногокаліграфічного письма на класній дошці великезначення має якісна крейда. Вона повинна бутим’якою, сухою, але не пересушеною, щоб некришилася у процесі письма, добре виструганоючотирикутною паличкою. Зазвичай на урокахвикористовують крейду білого кольору, але длявиділення окремих букв чи фраз застосовуютьтакож і кольорову. Саме тому на всіх етапахнавчання учнів письма, а особливо напочатковому, велике значення має якість крейди,якою вчитель пише на класній дошці.Класна дошка – необхідний атрибут сучасної

школи. На сьогоднішній день – це бездоганнорівна поверхня матового кольору на якій добретримається крейда. Її виготовляють із лінолеумуосновою якого є тканина: лінолеум наклеюють надерев’яну поверхню столярним клеєм, країоббивають рейками. Таку дошку не можнафарбувати, тому що поверхня стане блискучою,не придатною для письма, а сприйняттяінформації в такому випадку значно підсилюєнавантаження на органи зору. Класна дошкаділиться на три частини: бічні – розкреслені дляписьма та математики, а середня частина дошкизалишається чистою для малювання різнихпредметів.Отже, правильний добір якісного, за вимогами

шкільної гігієни, письмового приладдя та вмілекористування ним є основою виробленняправильного каліграфічного письма і при цьомусприяє збереженнюздоров’я дитини.На початковій стадії навчання письму з метою

зниження негативного впливу на очі в результатідовгих занять, невід’ємною складовою гігієниписьма є також урахування вікових особливостейшколярів. Готовність дитини до сприйняття





154

інформації в такій кількості та послідовності, якапередбачена шкільною програмою: важливапередумова нормального збереження тазміцнення усіх органів дитини , що берутьбезпосередню участь у цьому процесі.Багаторазове переписування окремих абзаців, вякості покарання за невдалий почерк призводитьлише до вироблення короткозорості, а некаліграфічного письма.Природовідповідний розвиток дитини є

запорукою її доброго здоров’я: – “Не старайтесьрозвивати розум дитини надто рано, чи надтошвидко. Досвід давно вже навчив, що розвиваючипередчасно розумові сили, в більшості випадківідуть хибним шляхом. Звичайно, нерідкозустрічаються діти ще прогресуючі деякий час,але пізніше з більшою чи меншою швидкістюнастає зупинка в розвитку, яка, нажаль, часто єтривалою, – рід паралічу, який залишає дитину встані, очевидно, більш низькому, а ніж загальнийсередній рівень.Дітям, розум яких був передчасно

напруженим, лише дуже рідко оправдовують надії,покладені на них батьками” (Уффельман) [4, 22].Передбачене шкільною програмою навчання

та розвиток дітей повинно бути послідовним тадинамічним. Навіть під час проведеннязвичайного уроку мають враховуватись всікритерії і завдання завдяки яким навчання маєпроходити легко, доступно, цікаво, уникаючинегативний вплив на здоров’я дітей.Висновки. Отже, для досягнення хороших

результатів у підготовці та навчанні дітей письму,в першу чергу, слід враховувати їхні вікові тафізичні особливості, готовність та активність упроцесі навчання. Другий етап – це якіснешкільне приладдя, яке має відповідати всімнормам, стандартам і вимогам шкільної гігієни, зметою збереження здоров’я дітей.

Історичний досвід свідчить, що ця проблемазавжди була актуальною для шкільної гігієни.Такою вона є сьогодні, проте ускладненоюстрімким розвитком науки і техніки, появоюінформаційних технологій. Усе це вимагає віддитини значного напруження усіх сил таможливостей організму. Через це перед сучасноюшкільною гігієною виникли нові, особливо складнізавдання, що мають в основі суперечність міжсильною наукою та слабким дитячим організмом.Розв’язати її – складна, проте необхідна справашкільної гігієни.

1. Болтівець С. І. Педагогічна психогігієна:теорія та методика / С.І. Болтівець; Київ.міжрегіон. ін-т удоскон. вчителів ім. Б. Грінченка.– К.: Ред. “Бюл. Вищ. атестат . коміс.України”, 2000. – 303 с. – Бібліогр.: 216 назв.– ISBN 966-7396-02-9. – укр.

2. Бойченко Т., Колотій Н ., Царенко А.,Жеребецький Ю. Як виростити дитинуздоровою / Т. Бойченко, Н. Колотій, А. Царенко,Ю. Жеребецький. – К.: Прем’єр-Медіа, 2001р.– 204 с.

3. Вільчковський Е.С. Навчальна програмаз фі зично ї культ ури в І – І І І класах /Е .С. Вільчковський, М.П. Козленко, С.Ф. Цвек.– К.: Радянська школа. – 1972. – 224 с.

4. Готрез Е. Значеніе гигіены въ развитіи ивоспитаніи детей / Е. Готрез // Вестниквоспитания. – 1890. – №7. – С. 1 – 33.

5. Дубогай О. Чи готова дитина донавчання? [Текст]: (Фізичний розвитокдитини) / Дубогай О. // Дошкільне виховання.– 2002. – №11. – С. 7 – 9.

6. Окороков В.П. Основныя требованіягигиены при первоначальномъ обученіиписьму / В.П. Окороков // Вестник воспитания.– 1891. – №8. – С. 1 – 32.





“... â÷èòåëü – îñíîâîïîëîæíà ñèëà ñîö³àëüíîãî â³äòâîðåííÿ – êóëüòóðíîãî,åêîíîì³÷íîãî, ïîë³òè÷íîãî. Áåç íüîãî óíåìîæëèâëþþòüñÿ ñîö³àëüíèé ïîñòóï, áóäü-ÿê³ äîñÿãíåííÿ äåðæàâè ³ íàðîäó. Â³í º áåçïîñåðåäíüîþ ïðîäóêòèâíîþ ñèëîþ.

²âàí Àíäð³éîâè÷ Çÿçþíäèðåêòîð, äîêòîð ô³ëîñîôñüêèõ íàóê, ïðîôåñîð, àêàäåì³ê


Джерела мудрості






Постановка проблеми. Найбільшболісним наслідком світовоїфінансової кризи є загострення

соціальних проблем, насамперед сплескбезробіття.Криза змушує підприємства знижувати

витрати, найчастіше за рахунок звільненняпрацівників, скорочення робочих місць, виплатпремій, затримки з виплатою заробітної плати,відправки працівників у неоплачувані відпустки.Такі процеси можуть стати масовими. Адже, заданими опитувань, близько 80% українськихкомпаній відчувають вплив економічної кризи.Аналіз останніх публікацій. Дослідженню

проблем зайнятості та безробіття присвяченобагато публікацій, але дослідженню впливуекономічної кризи 2008 – 2009 років на рівень цихмакроекономічних показників публікаційприсвячено дуже мало. Це зумовлено відсутністюзазначених передумов (тобто кризи), а, отже,робило неможливим розглядати взаємозв’язоккризового стану економіки в Україні та зайнятістюнаселення.Мета статті. Розглянути вплив економічної

кризи 2008 – 2009 років на макроекономічнурівновагу, а саме на показники зайнятості табезробіття.Виклад основного матеріалу. Втрата

мобільності, динамічності та гнучкостіекономічної системи, нездатність своєчасно іповною мірою пристосуватись до змін внутрішніхумов її функціонування, навколишньогосередовища означає макроекономічнунестабільність.Порушення макроекономічної рівноваги,

основою якої є врівноважена взаємодія сукупногопопиту і сукупної пропозиції, призводить до

дестабілізації економічної системи, руйнаціїгосподарських зв’язків, соціально-економічнихпотрясінь.Важливими проявами макроекономічної

нестабільності, найгострішим соціальним лихомсучасної економіки є високий рівень безробіття івисокі темпи інфляції [4].Деякі західні аналітики для оцінки стану

економіки або успішності економічної політикивикористовують так званий “індекс злиденності”,що являє собою суму рівнів безробіття і інфляції.Тому невипадково, що значні зусилля вчених-теоретиків, практиків господарювання, політиківта урядовців спрямовані на подолання негативнихсоціально-економічних наслідків безробіття іінфляції, знаходження і запровадження методіврегулювання економіки, спрямованих напідвищення зайнятості і стабілізацію цін.Розглянемо суть, форми, прояви, основні

чинники та важелі регулювання рівнів безробіття,а також принципи та тенденції взаємодії цьогоскладного соціально-економічного явища.Особливе місце в системі функціонування

сукупного працівника займає безробіття. Багатопредставників різних напрямів економічної думкивважають безробіття центральною проблемоюсучасного суспільства. Воно є невід’ємниматрибутом ринкової економіки. На сьогодні, заданими ООН, близько 800 млн. чол., тобтопрактично кожний третій працездатний у світі, немає роботи взагалі або має випадковий чисезонний заробіток. Чим нижчий рівень соціально-економічного розвитку країни, тим вищий рівеньбезробіття, і навпаки. На території колишньогоСРСР безробіття було приховане (абовнутрішньозаводське).Приховане безробіття має місце, якщо

Наталя Криворучко, аспірант Донецького національного університету,асистент кафедри менеджменту та правового забезпечення господарської діяльності

Олена Підгірна, студентка 4-го курсу економічного факультетуБердянського державного педагогічного університету

ВПЛИВ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИНА РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ

У статті розглядається проблема безробіття та зайнятості в Україні під часекономічної кризи 2008 – 2009 років. Висвітлена роль служб зайнятості в подоланні цієїпроблеми. Проаналізовано зарубіжний досвід подолання безробіття та негативні явища,що з цим пов’язані. Подано пропозиції щодо можливих шляхів збільшення зайнятостінаселення.

Ключові слова: безробіття, страхування, соціальна інфраструктура, переселення.

УДК 331.56(477)

ВПЛИВ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ НА РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ

© Н. Криворучко, О. Підгірна, 2009





кількість працівників на виробничих дільницяхперевищує об’єктивно потрібну. Наслідками йогоє депрофесіоналізація, низька якість продукції,падіння дисципліни праці, зрівнялівка в оплатіпраці, зниження реальної заробітної плати. Середпоширених форм прихованого безробіття –вимушені виробничі простої з технологічнихпричин, прогули і простої, пов’язані знедобросовісним відношенням робітників до праці[5].Для суспільства небезпечним є не саме

безробіття, а відсутність механізму йогорегулювання, надійного захисту безробітних.Загроза безробіття в умовах України пов’язана

не з кризою надвиробництва, вичерпанняммісткості ринку, як у західному світі, а з сучасноюкризою недовиробництва, неузгодженістюпроцесів вивільнення , перерозподілу тапрацевлаштування робітників, тобто з глибокимидеформаціями, що мали місце в попереднійекономічній системі, та наступною економічноюполітикою.Наслідки світових фінансово-економічних

процесів торкнулися економіки України.Позначилися вони й на сфері зайнятості населення.Хоч криза – це ще не колапс, а фінансово-економічна нестабільність. Звичайно, для частининаселення існує загроза потрапити під скорочення,бути відправленим у неоплачувану відпустку абоотримувати урізану заробітну платню. Длябагатьох ця загроза, за своєю сутністю, є вельмигіпотетичною, але люди переживають із цьогоприводу, зазнаючи психологічного дискомфорту.Призупинення та закриття підприємств в різнихгалузях економіки призвело до безробіття абопереведення на “сухий пайок” десятків, а то йсотень тисяч українців. Під тиском додатковоїробочої сили вітчизняний ринок праці почавістотно змінюватися.Донедавна рівень безробіття в Україні (6,2%)

був навіть нижчий, ніж в середньому по Європі(7,1%). Але в 2009 р. ситуація може різкозмінитися, рівень безробіття може збільшитисьдо 8 – 10%. Тенденції у цьому напрямі вжепочались [3].У вересні 2008 р . кількість офіційно

зареєстрованих безробітних збільшилась до 513тис. чол., а кількість вакансій скоротилась на 15%.У макропоказниках бюджету на 2009 рік

закладено рівень безробіття 8,5 – 9%. Сьогодні930 тисяч осіб стоять на обліку в центрахзайнятості. Але потрібно розуміти, що до службизайнятості звертаються не всі. Як засвідчуєстатистика, до центру зайнятості звертаютьсялише приблизно 60% тих людей, що мають

потребу в роботі. Отже, існує ще 372 тисячі, якішукають роботу самостійно. Додайте до них вперспективі тих працівників, які зараз перебуваютьу неоплачуваних відпусках або працюють заскороченим робочим днем (1 мільйон 700 тисячосіб). Разом отримуємо три мільйони безробітних,що становить 13%.В режимі неповного робочого дня сьогодні

працює близько 820 тис. чол. Крім того, у вимушенівідпустки відправлені 25 тис. працівників. Запрогнозами Федерації роботодавців, їхчисельність може зрости до 4 млн. чол.Пік масових звільнень випадає на І півріччя

2009 р. Скорочення прогнозуються, перш за все,у фінансовій, банківській сферах та промисловості.Близько 0,5 млн. чол. працює в галузях, якіпостраждають від кризи, 40% з них можуть бутизвільнені до кінця 2008 р.На початку лютого поточного року на обліку

в центрах зайнятості перебувало 930 тисячгромадян, необтяжених трудовою діяльністю, дляяких в наявності було лише 86,5 тисяч вільнихробочих місць, тобто на кожну вакансіюпретендувало 11 осіб (для порівняння: на початкулютого 2008 року – 4 людини). У ряді областейця цифра набагато вища: у Вінницькій області –39, в Івано-Франківській і Хмельницькій областях– 48, у Черкаській області – 77 осіб [2].Непроста ситуація склалася і на Сході України.

Найбільша кількість зареєстрованихспостерігається у Донецькій області. Зростаннязвернень до центрів зайнятості мало місце і вінших регіонах, найістотніше – в Полтавській,Вінницькій, Харківській і Дніпропетровськійобластях (на 15 – 20 тисяч осіб протягом місяця).Але, за останні кілька тижнів зафіксованезниження кількості звернень до центрів зайнятості.Незважаючи на кризу, служба зайнятості

продовжує виконувати свою основну функцію –працевлаштовувати людей.Загалом у січні 2009 року послугами служб

зайнятості скористалися близько мільйонагромадян. У тому числі 39,3 тисячі осіб булопрацевлаштовані, 40,3 тисячі безробітнихпроходили перенавчання, 10,1 тисячі брали участьу громадських роботах [2].Найбільш загрозлива ситуація із скороченням

очікується на промислових підприємствах,насамперед на будівельних, металургійних тахімічних, зокрема через падіння світового попитуна їх продукцію.Робочі місця є в наявності майже у всіх

галузях. Активний пошук працівників ведутьдержавні та комунальні підприємства, якіпропонують вакансії слюсарів, електромонтерів,






малярів, монтажників, електрогазозварювальників.Користуються попитом професії сфериобслуговування – продавці та офіціанти.Запитаними залишаються й водії та охоронники.Щодо вакансій службовців, то останнім часом

з’являється попит на менеджерів із реклами,менеджерів із продажу, користуються попитом ІТ-фахівці та працівники страхових компаній. Почалиповертатися на свої робочі місця працівникибанківської сфери – “антикризовики”, фахівці зроботи з клієнтами та агенти з продажубанківських послуг. Як і раніше, існує великийпопит на фахівців вищої ланки, топ-менеджерів.А фахівцями початкового рівня майже пересталицікавитися.У той же час на бухгалтерів попит за останні

тижні знизився майже втричі, а на економістів ікасирів (у банку, на підприємстві) – вдвічі.На нашу думку, грамотний, думаючий,

кваліфікований фахівець завжди знайдезастосування своїм силам і здібностям, навітьякщо йому доведеться змінити сферу діяльності.Адже криза не означає повний параліч усієїжиттєдіяльності суспільства – працюють школита лікарні, магазини та пошта, ЖКГ, громадськийтранспорт і т. ін. Тому професії в галузях, щозабезпечують функціонування житлових об’єктів,життєдіяльність суспільства загалом і окремовзяту людину, зокрема, завжди будутьзапитаними.На сьогодні немає сенсу говорити про масове

безробіття. Динаміка попиту на робочу силу ідинаміка пропозиції працівниками своїх послугзнаходяться в межах тенденцій останніх двохроків.Більш за все втрачали роботу спеціалісти

наступних професій:1. Банківські працівники.2. Будівельники.3. Наймані працівники.4. Агентства нерухомості.Щоб подолати безробіття, експерти радять

запроваджувати один і той самий райдужнийсценарій: розпочинати будівництво доріг,необхідних для Євро-2012, залучати до ньогобезробітних за схемою громадських робіт, і тимсамим – потроху виводити з застою іпромисловість, розвиваючи внутрішнє споживанняїї продукції.Але така схема не вирішує багатьох нагальних

питань: працевлаштування жінок, високооплачуванихпрацівників, а також соціального забезпеченнятих, кого відправлено до неоплачуваних відпусток.У світі є широкий досвід створення таких собі

пересувних міні-містечок. Коли будують автобан,

то в невеликих фургончиках значна частиналюдей рухається уздовж будівництва. За такоюсхемою мандрують уздовж дороги не лише самібудівельники, але і їх сім’ї.Так облаштовуються Фінляндія, Канада –

північні території, і частина людей одразузалишається, адже навколо дороги будуютьсяресторани, місця відпочинку, ремонтні майстерні,логістичні пункти – це вже більш дорогі ікваліфіковані робочі місця.Більше того, в разі масового переселення

перенасиченої робочої сили сходу могло бичастково вирішитись питання моногалузевих міст,життя яких залежить від міжнародного попиту нанеякісні товари.Переселення – це теж проблема, тому що люди

не мають сьогодні географічної мобільності. Унас не створено за роки незалежності нормальногоринку житла, і люди прив’язані до місцяпроживання, і навіть коли вони втрачають роботу.На нашу думку, громадські дорожні роботи

можливі тільки у вигляді нової хвилізаробітчанства. Тільки замість Києва, Москвиабо Європи, звідки наші земляки зараз масовоповертаються, їх залучатимуть у значно більшихкількостях пересувні дорожні містечка.Між тим заробітчанство, як відомо, не сприяє

міцності родини: чимало “гастарбайтерів”заводить собі другу сім’ю . І замістьвзаємопроникнення Сходу і Заходу Українаризикує отримати “шлюбну” кризу. Менше з тим:безробіття це не стосується.Працювати можна не лише в ім’я футбольних

чемпіонатів. Скажімо, село також потребуєсоціальної інфраструктури. Антикризова програмапрезидента Франції Ніколя Саркозі передбачаєбудівництво лікарень та державного житла.Водночас, найближчого часу ніякі подібні проекти

неможливі. І можна вести мову тільки про “подачки”звільненим громадянам у вигляді соцдопомоги.Експерти одноголосно заявляють , що

влаштувати за спеціальністю нинішню кількістьбезробітних фінансистів, журналістів тамаркетологів майже неможливо. А тим більше –забезпечити їм попередній рівень зарплатні.У разі відсутності підходящої роботи клієнту

може бути запропоновано пройти професійнеперенавчання або підвищення кваліфікації, якщопотрібно – то і послуги з профорієнтації,професіографічне тестування.Якщо таким співробітникам пощастило, і вони

мали “білу” зарплатню, то на них чекає непоганасоцдопомога. Її розмір не може перевищуватисередню зарплату в даному регіоні. У жовтні уКиєві середня зарплата становила 3 212 гривень.





158

Для порівняння, мінімальний розмір допомогипо безробіттю з 1 жовтня 2008 становить длянезастрахованих осіб – 360 гривень , а длязастрахованих – 500 гривень.Нагадаємо також, що з 13 січня 2009 р. набрав

чинності Закон України від 25.12.2008 р. №799-VI “Про внесення змін до деяких законів Українищодо зменшення впливу світової фінансової кризина сферу зайнятості населення” [1].Закон спрямований на збереження кадрового

потенціалу підприємств, недопущення зростаннярівня безробіття та забезпечення соціальнихгарантій громадян.Цим Законом передбачається внесення змін

до законів України “Про зайнятість населення”,“Про загальнообов’язкове державне соціальнестрахування на випадок безробіття”, “Про розмірвнесків на деякі види загальнообов’язковогодержавного соціального страхування”, “Прозагальнообов’язкове державне пенсійнестрахування”, “Про державну податкову службув Україні” та “Про особисте селянськегосподарство”.Новий Закон, зокрема, передбачає:- запровадження заходів з профілактики

настання страхових випадків:- фінансування витрат роботодавця на

професійну перепідготовку або підвищеннякваліфікації працівників, стосовно яких є загрозавивільнення у зв’язку з реорганізацією абоперепрофілюванням підприємства, тимчасовимприпиненням виробництва, за умови непереривання трудових відносин з цимипрацівниками;

- фінансування витрат роботодавця на оплатупраці працівників, яких з метою запобіганняприпиненню трудових відносин тимчасовопереведено за їхньою згодою на іншу роботу (до6 місяців протягом року) за умови збереження заними основного місця роботи.

- виплату допомоги по частковому безробіттю.- з б а л а н с ув а н н я б юд ж е т у Фо н д у

загальнообов’язкового державного соціальногострахування України на випадок безробіття.Законом передбачається як перерозподіл

страхових внесків між фондамизагальнообов’язкового державного соціальногострахування, так і додаткове збільшення розмірувнесків. Так, розмір внесків, що сплачуютьроботодавці до Фонду соціального страхуваннявід нещасних випадків на виробництві тапрофесійних захворювань України та Фондусоціального страхування з тимчасової втратипрацездатності, зменшується на 0,1% звідповідним збільшенням на 0,2% внесків до

Фонду загальнообов’язкового державногосоціального страхування України на випадокбезробіття.Додатково збільшується розмір страхових

внесків, що сплачуються до Фондузагальнообов’язкового державного соціальногострахування України на випадок безробіття, дляроботодавців – на 0,1% та для найманих осіб –на 0,1%.Таким чином, розмір внесків до Фонду

загальнообов’язкового державного соціальногострахування України на випадок безробіттязбільшується на 0,4%.

- Розширено критерії підходящої роботи.Так, визначено критерії підходящої роботи для

осіб, які до настання безробіття понад 6 місяцівбули зайняті в особистому селянськомугосподарстві; для інвалідів; для осіб, які впершешукають роботу і не мають професії(спеціальності); для осіб, які перебувають наобліку як безробітні понад 12 місяців.

- Розширено коло осіб , які підлягаютьстрахуванню на випадок безробіття.Страхуванню на випадок безробіття

підлягатимуть:- особи, які виконують роботи (надають

послуги) згідно з цивільно-правовими договорами;- особи, які проходять альтернативну службу;- особи, які працюють неповний робочий день

або неповний робочий тиждень, та на іншихпідставах, передбачених законодавством пропрацю;

- військовослужбовці (крім військовослужбовцівстрокової служби);

- працюючі особи, які отримують або маютьправо на призначення пенсії за віком, у тому числіна пільгових умовах, пенсії за вислугу років, атакож особи, які досягли встановленого закономпенсійного віку;

- іноземці та особи без громадянства, якітимчасово працюють за наймом в Україні, якщоінше не передбачено міжнародними договорамиУкраїни, згода на обов’язковість яких наданаВерховною Радою України.

- Допомога по безробіттю для окремихкатегорій громадян.Допомога по безробіттю особам, які

звільнилися з останнього місця роботи за угодоюсторін, призначається відповідно до частинпершої та другої статті ст. 23, і її виплатапочинається з 91-го календарного дня.

- Організація загальнодержавних оплачуванихробіт.Закон України “Про зайнятість населення”

доповнено ст. 23 щодо організації







загальнодержавних оплачуваних робіт, які маютьсуспільно корисну спрямованість, відповідаютьпотребам держави, виходячи з її соціально-економічних пріоритетів, на об’єктах, визначенихКабінетом Міністрів України, у сфері будівництвата реконструкції (модернізації) спортивної,транспортної, медичної, туристичної тателекомунікаційної інфраструктури, в тому числіоб’єктах, пов’язаних з підготовкою тапроведенням фінальної частини чемпіонатуЄвропи 2012 року з футболу.З метою підвищення у безробітних мотивації

до праці у Законі передбачено призначеннядопомоги по безробіттю за умови готовностіособи до участі в загальнодержавних оплачуванихгромадських роботах, якщо така робота є для неїпідходящою.

- Щодо членів особистого селянськогогосподарства.Законом передбачається віднесення до

зайнятого населення членів особистогоселянського господарства.

- Запровадження перевірки достовірностіданих безробітних.Обмін інформацією з Державною податковою

адміністрацією та Пенсійним фондом України зметою перевірки достовірності даних безробітних,які подаються до державної служби зайнятостідля призначення матеріального забезпечення навипадок безробіття та надання соціальних послуг.Висновки. Експерти прогнозують, що роботу

можуть втратити мінімум до 0,5 млн. працівників.На виплату їм допомоги з безробіття додатковопотрібно 1,1 млрд. грн. на рік. Наприклад,металурги на скороченні штатів зможутьзаощадити до 500 млн. грн., але держававитратить майже цю суму додатково на виплатудопомоги з безробіття.

У Фонді соціального страхування дляпотенційно звільнених є лише 250 млн. грн. Владазапевняє, що цих коштів має вистачити,розраховуючи, що рівень безробіття зросте лишена відсотковий пункт.Але така оцінка дуже сумнівна . Адже

лави безробітних можуть поповнити трудовім ігранти , як і повертаються череззагост рення безроб іття за кордоном .Найбільший потік заробітчан повернеться наЗахідну Україну, де рівень безробіття і безтого високий.Потрібний комплексний підхід до вирішення

проблеми безробіття , зокрема державнезамовлення на розвиток соціальноїінфраструктури: будівництво доріг, особливонавколо великих і середніх міст, будівництвомостів та об’єктів для Євро-2012 тощо. Такіпрограми традиційно дуже ефективні івикористовувались у США під час Великоїдепресії та в Європі під час криз, а зараз їхпланують застосувати в Китаї та Кореї.

1. Закон України від 25.12.2008 р. №799-VI “Про внесення змін до деяких законівУкраїни щодо зменшення впливу світовоїфінансової кризи на сферу зайнятостінаселення”.

2 . Де ржкомст ат Укр а ї н и h t t p : / /www. u k r s t a t . g o v.u a

3. Державна служба зайнятості http://www.dcz.gov.ua

4. Маконелл К., Брю С. Экономикс:принципы, проблемы и политика. М., 2000. –785 с.

5. Мочерний та ін. Політична економія:навчальний посібник. – Херсон: Дніпро, 2002.– 794 с.





“Ñó÷àñíèé ïåäàãîã âò³ëþº â ñîá³ òèïîâ³ ÿêîñò³ ð³äíîãî íàðîäó – ñïîñ³á ìèñëåííÿ,ñâ³òîãëÿä, õàðàêòåð”.

Îìåëÿí Âèøíåâñüêèéïðîôåñîð Äðîãîáèöüêîãî äåðæàâíîãî ïåäàãîã³÷íîãî óí³âåðñèòåòó

³ìåí³ ²âàíà Ôðàíêà



http://www.ukrstat.gov.ua

http://www.dcz.gov.ua



160



Полтавський державний педагогічний університетімені В.Г. Короленка

СВІТЛИНА УЧАСНИКІВМІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ:

ІННОВАЦІЇ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ОСВІТІЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ


27 – 28 ВЕРЕСНЯ 2009 РОКУ




ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙ У НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 6 – 10 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова;- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською мовою (у випадкуподання статті російською, польською чи іншими мовами, додається анотація на мовіоригіналу статті та українською мовою);

- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у текстів дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);

- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місцепраці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.

3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензіядоктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті (постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктуриринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організаціїнавчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молодіта студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української таромано-германської філології, тощо.

Головний редактор Мирон ВачевськийКомп’ютерний набір та верстка Іван Василиків

Технічний редактор Михайло ПримаченкоХудожнє оформлення Христина Стасик




Documents

Молодь ринок - mr.dspu.edu.uamr.dspu.edu.ua/publications/2009/specwupysk2009.pdf · Реалізація принципу поєднання навчання з продуктивною