Молодь і ринок - mr.dspu.edu.uamr.dspu.edu.ua/publications/2013/12_107_2013.pdf · Published since February 2002 Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 12 (107) грудень 2013

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 10.12.2013 р. Ум. друк. арк. 17,85.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”Свідоцтво АО № 450488 від 06.08. 1999 р.

82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8тел.: (03244) 2-90-60

УДК 051

© Молодь і ринок, 2013

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №1- 05/5 від 06. 07. 2010 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниЗаст. головного редактора

Наталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академік НАПН України,

член Національної спілки журналістів УкраїниАнджей КРИНЬСЬКІ, кс.-прелат, проф. др. (Польща), академік АН ВО УкраїниСтаніслав ЛУПІНСЬКІ, кс., проф. др. (Польща), академік АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорМирослав САВЧИН, д.психол.н., професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВОЛОЩУК, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; E-mail: [email protected]

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №13 від 21.11.2013 р.)

ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань(ISSN International Centre, м. Париж).

З червня 2013 року журнал співпрацює з Академією Полонійною у Ченстохові, Польща.

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№12 (107) грудень 2013

Надія СкотнаСамовизначення особистості в цивілізаційному вимірі……….......................................................…..6

Василь Мадзігон, Мирон ВачевськийНауково-методичне забезпечення економічної ефективності підготовки робітниківв закладах професійно-технічної освіти……………..........................................................................12

Станіслав ПономаревськийОсобливості сучасного розвитку української освіти і шкільництва в Російській Федерації………….18

Олег ФігураФізична готовність як елемент загальної професійної готовності фахівців….....................................23

Маргарита СуровицькаФормування пізнавальних інтересів молодших школярів………..................................................….27

Вячеслав ОсадчийВикористання засобів Інтернет у професійній підготовці вчителя…...................................................32

Віктор МадзігонРезультати та наслідки приватизації на підприємствах підприємницької діяльності………………….38

Ярослав Кепша, Віктор ЧорноусНетрадиційні та поновлювальні джерела енергії в Західному регіоні України, їх стан та перспективи...43

Віталій ХоменкоРозробка дуального змісту професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогівна засадах філософських категорій…………....................................................................................48

Лілія ПетльованаМотивація оволодіння іноземною мовою як один із чинниківпрофесійної підготовки фахівців економічного напряму………………..............................................53

Ольга ПоляновськаПравове виховання дітей-сиріт молодшого шкільного віку, що перебуваютьу школах-інтернатах, через використання інтерактивних технологій….............................................58

Сергій Немченко, Ольга ЛебідьСтворення рефлексивного середовища магістратурияк умова ефективної підготовки майбутнього керівника навчального закладу……….......................63

Ольга Гарбич-МошораПереваги та недоліки використання інформаційних технологій в навчальному процесі………………67

Іван ПетрицинЕлектротехнічна підготовка майбутнього вчителя технологійіз використанням віртуального лабораторного практикуму……................................................…..70

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Наталя ЧередніченкоТеоретико-методологічні основи порівняльно-педагогічного дослідження……………......................75

Юрій Вовк, Дмитро ДосинЗнання підприємства як об’єкт управління………...............................................................………..78

Любов КалашникДисбаланс соціально-економічного розвитку міста та селаяк передумова нерівності в системі соціальної опіки дітей-сиріт в КНР………............................…83

Лілія ПавленкоМетодика навчання майбутніх інженерів-педагогів обґрунтованому вибору методу кореляційного аналізу….88

Наталія КалитаВиховний ідеал К. Ушинського у традиції українського національного виховання:порівняльний історико-педагогічний аспект………….......................................................................93

В’ячеслав БабичВизначення основних проблем формування соціального здоров’я підлітківв загальноосвітніх навчальних закладах……………........................................................................99

Юрій Найда, Віра НайдаПредметно-циклова комісія диригентсько-хорових дисциплін та вокалуХмельницької гуманітарно-педагогічної академії: минуле і сучасне….............................................103

Петро Турянський, Юрій ДобушМедіатизація українського музичного обрядового фольклоруяк спосіб продукування, естетизації і транслювання соціального досвіду…................................…107

Олександр Євсюков, Світлана ТелегінаВизначення значущості інновації в освіті (теоретичний аспект)…...............................................…111

Наталія ТичинськаФормування особистості студента як психолого-педагогічна проблема……………..........………..114

Світлана ЧерноваМетодичні рекомендації науково-педагогічного складу щодо розвитку професійної комунікативноїкомпетентності офіцерів-прикордонників у процесі підвищення кваліфікації……………..........……120

Владислав ГжещукНауково-методичне забезпечення ефективного використання інноваційних технологійу професійній підготовці менеджерів…………...........................................................................…126

Даріуш СенкевичФормування загальної культури майбутніх менеджерівсучасних технологій виробництва і сфери послуг…………………..................................................131

Марта СкотнаМатематична освіта дошкільників у Польщі…………...............................................................…..137

Ірина СавкаТеоретико-педагогічні аспекти національного виховання учнівської молоді в закладах освіти………142

Валерій БовсунівськийФормування сучасних понять з проектних технологій у вчителів загальноосвітніх навчальних закладів…147

Ірина ПерішкоЕкспериментальна перевірка професійної підготовки маркетологів у сфері туристичних послуг….153

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№ 12 (107) December 2013

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition considers manuscripts submitted in the original type.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by authorexpress their own point of view. Manuscripts are not returned to authors.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to press 10.12.2013Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed by Printing Firm “KOLO”License AO № 45048, 06. 08. 1999

Ukraine 82100, Lviv reg., Drohobych, Boryslavska 8 Str. Tel. (03244) 2-90-60

УДК 051

YOUTH & MARKET, 2013

The journal is licensed as academic, professional journal in all Pedagogical sciences(Decision of Higher Accreditation of Ukraine № 1-05/5 issued 06. 07. 2010 )

Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. FrankoIvan Franko , 24 Str., Drohobych, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license :Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05. 02. 2007

Chief editor:Myron VACHEVSKY, Dr. Sc (Pedagogic), Prof. Academic of Academy of Science for Higher

Education of Ukraine, Member of national Union of JournalistsChief editor deputy:

Natalia PRYMACHENKO, Ph. D (Pedagogic), Member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Vasyl MADZIHON, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic NAPS of Ukraine,

Member of Ukraine NUJAndrzej KRYNSKI, PhD. Msgr. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHEStanislav LUPINSKI, PhD. Rev. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHE

Member of National Union of JournalistsMykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEOleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSMykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJMaria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMyroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola ZYMOMRYA, Dr. Sc. (Philology), Prof.Ivan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicOleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJIvan VOLOSHCHUK, Dr. Sc (Pedagogic), Prof., Member of Ukrainian NUJIvan VASYLYKIV, Member of Ukrainian National Union of Journalists

Editorial office: Ukraine 82100, Drohobych, Ivan Franko, 24 str, Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111 ; E-mail: [email protected]

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 13, 21.11.2013)

ISSN 2308-4634 (Since June 2013).Since June 2013 Journal is cooperating with Academy Poloniyna in Chenstokhov Poland

CONTENTS№12 (107) December 2013

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Nadiya SkotnaSelf-identity in terms of civilization………………........................................................................……..6

Vasyl Madzihon, Myron VachevskyMethodological support of economic effectiveness in training workers at vocational and technical schools…12

Stanislav PonomarevskyFeatures of present development of Ukrainian Education and schooling In Russia…….....………………18

Оleh FihuraPhysical readiness as element of specialists’ general professional readiness…….............……………….23

Margarita SurovytskaFormation of cognitive interests in of primary school pupils……................................................………27

Vyacheslav OsadchyiUse of in the professional preparation of teachers……….........................................................……….32

Victor MadzihonResults and implications of privatization for entrepreneurship companies….......................................….38

Yaroslav Kepsha, Victor ChernousUntraditional and renewal energy sources in the Western region of Ukraine their state and prospects……43

Vitaly KhomenkoThe working out of dual content of professional trainingof future engineers – teachers on the basis of philosophical categories………............................………48

Lilia PetliovanaThe motivation of learning a foreign language as one of the factors of professional training in economic direction….53

Olga PolyanovskaLegal education of orphaned children of primary school agewho are in boarding schools with the use of interactive technologies…………....................................…58

Serhiy Nemchenko, Olga LebidCreation reflective environment in magistracy as conditions of effective training of future school leaders…63

Olga Harbych-MoshoraAdvantages and disadvantages of using Information Technology in educational process……………………67

Ivan PetrytsynElectrical engineering preparation of future teachers of technologies is with the use of virtual laboratory practical…70

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Natalia CherednichenkoTheoretical and methodological foundations of comparative pedagogical research……............…………75

Yury Vovk, Dmytro DosynEnterprise Knowledge Management as an object……….........................................................………..78

Lubov KalashnykImbalance of socio-economic development of cities and villagesas background of social inequality in the orphans care system in China…………...............................…83

Liliya PavlenkoMethods of teaching of future engineers-teachers’ to reasonable choice of the method of correlation analysis....88

Natalia KalitaEducational Ideal of К. Ushinsky in Traditions of Ukrainian National Education:Comparative Historical and Pedagogical Aspects……………..............................................................93

Vyacheslav BabychAn exposure of basic problems of forming of social health of teenagers is in general educational establishments...99

Yurу Naida, Vera NaidaSubject-cycle commission of conductor-choral disciplines and vocal ofKhmelnytskyi humanitarian-pedagogical academy: past and present-day……......................................103

Petro Turyansky, Yury DobushMediatization of Ukrainian musical ritual folklore as a means of production,and aestheticization broadcast of social experience……………...........................................................107

Alexander Еvsyukov, Svetlana TelegіnaDetermining the significance of innovation in education (theoretical aspect)….......................................111

Natalia TychynskaFormation of personality of the student as psychological and pedagogical problem………………………..115

Switlana ChernovaGuidelines to research and teaching staff on the development of professionalcommunicative competence of border guard officers during training…............................................…120

Vladuslav HryshchukScientific and methodological support the effective useof innovative technologies in the training of managers…………………..............................................126

Dariush SenkevychFormation of the general culture of future managers of modern technologies and service……………....131

Martha SkotnaMathematical education of pre-school children in Poland…...................................................…………137

Iryna SavkaTheoretical and pedagogical aspects of national education of youth in educational institutions…………142

Valeriy BovsunivskyFormation of modern concepts of design technology teachers in secondary schools……………………147

Iryna PerishkoExperimental verification of training marketers in the field of tourism services....................................…153

6© Н. Скотна, 2013

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Глобалізований світ має великий

рівень динамізму у різних сферах суспільногожиття, тому процес самовизначення особистостізначно ускладнюється. Людині достатньо важкоадекватно сприймати поліфонію цінностей,світоглядних концепцій, вчинків, потік інформаціїшвидко зростає. Реаліями нашого життя сталишвидкі зміни людиною соціальних ніш, різнихстатусів у суспільстві, набуття нових професій таіншого громадянства. Влучно висловився з цьогоприводу індійський мислитель Ауробіндо Гхош:“Людина нашого часу – перехідна істота” [14].

Проблема самовизначення особистостіособливо гостро постала у перехіднихсуспільствах посттоталітарного ґатунку, коливиникла можливість і необхідність обирати першза все шлях суспільства, шлях особи: світоглядніорієнтири, форми освіти, ідеологічні уподобання,філософію і стиль життя. Цікавим є те, що уфілософських словниках радянської доби термін“самовизначення” вживається перш за всестосовно окремих народів, а не до людини як такої.Аналізуючи довідкову та наукову літературу, мифіксуємо низку понять, що у широкому значенні єсинонімічними: “самовизначення”, “самоідентифікація”,

“самоствердження”, “самототожність”, щостосуються особистісного вибору та становленнялюдини в аксіологічному вимірі. Найбільшґрунтовне тлумачення поняття “самовизначення”,з нашої точки зору, подається у “Всесвітнійенциклопедії: Філософія”, у якій, зокрема,зазначається, що самовизначення – це процес ірезультат вибору особистістю своєї позиції, цілейі засобів самореалізації у конкретних життєвихобставинах; основний механізм набуття і проявулюдиною свободи [4]. Інший відтіноксамовизначення особистості пропонуютьпсихологи: “Самовизначення особистості – цевибір і утвердження власної позиції у проблемнихі критичних соціально значущих ситуаціях” [8]. Увітчизняному філософському енциклопедичномусловнику поняття “самовизначення” відсутнє, алерозкривається значення терміна “самоідентичність” як збереження самості явища упроцесі змін форм його існування, самототожністьпроцесу, що розвивається. При цьому процессамоідентифікації розглядається у двох аспектах.Перший полягає у тому, що людина відчуваєпотребу в уподібненні себе до “всіх” шляхомрозчинення своєї індивідуальності у ширшомузагалі й ототожнення себе з ним (“Я людина”, “Япротестант”, “Я бізнесмен”). В іншому аспекті

Надія Скотна, доктор філософських наук, ректорДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

САМОВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ В ЦИВІЛІЗАЦІЙНОМУ ВИМІРІУ статті висвітлюється питання самовизначення особистості, у різних визначеннях, а також культурна

політика, динамічна освітянська реформа на нових світоглядних і філософських засадах.Ключові слова: “самовизначення”, соціальний простір, особистість, глобалізація, освіта, наука.

Літ. 23.

Надежда Скотная, доктор философских наук, ректорДрогобычского государственного педагогического университета имени Иван Франко

САМООПРЕДЕЛЕНИЕ ЛИЧНОСТИ В ЦИВИЛИЗАЦИОННОМ ИЗМЕРЕНИИВ статье освещается вопрос самоопределения личности, в различных определениях, а также

культурная политика, динамическая образовательная реформа на новых мировоззренческих и философскихосновах.

Ключевые слова: “самоопределение”, социальное пространство, личность, глобализация, образование,

наука.

Nadiya Skotna, Ph.D.(Philosophy) Rector ofDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

SELF-IDENTITY IN TERMS OF CIVILIZATIONThe article deals with the self-determination of the individual in different definitions, and cultural policy,

dynamic educational reforms in the new ideological and philosophical basis.Keywords: “self-determination”, social space, personality, globalization, education and science.

УДК 141.7

САМОВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ В ЦИВІЛІЗАЦІЙНОМУ ВИМІРІ

7 Молодь і ринок №12 (107), 2013

ідентичність “Я” виступає як незалежністьіндивідів від ідентифікуючого тиску рольовихалгоритмів і репресивних впливів, які виснажуютьцю ідентичність. Це ідентичність емансипованоїсуб’єктивності, що означає постійну можливістьвільного вибору (Сартр) і функціонує якіндивідуальне самовизначення себе як унікальноїістоти, що протистоїть іншому світові [19]. Тобтодругий аспект самоідентичності є практичнототожним тлумаченню самовизначенняособистості у попередніх джерелах.

Проблема самовизначення особистостіскладає стрижневу компоненту становленнялюдини у сучасному суспільстві. В різнихінтерпретаціях самовизначення особистості якпроцес і результат аналізували такі відомі вчені:Е. Фромм, К. Юнг, А. Камю, Ж.П. Сартр, Ю. Габермас,П. Рікер, Е. Дюркгейм, Т. Парсонс. Уцивілізаційному контексті цю проблему плідновивчали: П. Сорокін, А. Тойнбі, С. Хантінгтон, ХосеОртегаіГассет. На сучасному етапі самовизначенняособистості у цивілізаційному вимірі розробляєтьсятакими дослідниками, як Б. Єрасов, І. Калайков,Б. Коваль, В. Тертична, Ю. Яковець, М. Колінько,В. Ларцева, О. Арсен’єв, К. Чернова, В. Лавриненко.

Самовизначення особистості базується першза все на виборі системи цінностей, з якими вонасебе ідентифікує і які намагається втілити уповсякденному житті. Людина, маючи певнуаксіологічну основу, реалізує себе в актіпостійного вибору, де екзистенційне і прагматичнерішення можуть не збігатися. Фахівці пропонуютьконцептуальну схему самовизначенняособистості, що описана як рух у чотирьохзначеннєвих просторах: як ситуативну поведінку,що спрямовується обставинами (ситуативнийпростір); як соціальну дію, що детермінованалокальною метою (соціальний простір), якрефлексію власної діяльності та надання їйстатусу “справи”, що вписується у деякукультурну традицію (культурний простір); якрефлексію буття і, відповідно, рух у вічнихцінностях і питаннях (екзистенційний простір).Послідовна рефлексія дій, діяльності, буттявиступає у схемі як засіб самовизначення,спонуканням до якого слугує оцінюваннярезультатів ситуативної поведінки, аналізрезультатів і наслідків самостійної діяльності,встановлення обмежень на власні задуми впроцесі рефлексії їх реалізації [3].

Зіставляючи вище означені просторові чинникисамовизначення особистості, необхіднозазначити, що дуже часто виникає конфлікт міжними на рівні окремої людини і особливо цісуперечності загострюються у перехідних

суспільствах. Скажімо, наявний соціальнийпростір для самовизначення особистості може незадовольняти екзистенційні або культурні вимогилюдини. Аналізуючи процес самовизначенняособистості у соціальних координатах, слідпідкреслити, що низку синонімічних понять цьогозмістовного ряду ввів у науковий обіг П. Сорокін,а саме, такі категорії, як “соціальний простір”,“соціальна стратифікація”, “соціальна і культурнамобільність”. Вчений акцентував увагу на тому,що визначення “соціальних координат”особистості або групи передбачає: 1) зазначеннявідношення людини до певних груп; 2) відношенняцих груп одна до одної всередині популяції;3) відношення даної популяції до інших популяцій,що входять у людство [16].

Процес самовизначення особистості усуспільному просторі конкретизується набуттямлюдиною певного соціального статусу.Соціальний статус є своєрідним поєднаннямоб’єктивних факторів (що даються віднародження), які не залежать від людини, ісуб’єктивних чинників (що особа набуває упроцесі життя), які особистість, так би мовити,обирає за власною волею, таким чиномсамовизначаючись. Тобто особистість черезпроцедуру вибору намагається знайти своє місцеу системі соціальних координат, спираючись насвої внутрішні ціннісні уподобання і можливостідля самореалізації, що створені у тому або іншомусуспільстві. Досить чітка теоретичнаінтерпретація поняття “соціальний статус”розроблена такими відомими вченими, якМ. Вебер, Р. Мертон, П. Сорокін, Т. Парсонс,Дж. Ленські, Дж. Хоманс, Н. Смелзер, Ф. Паркін,Е. Гідденс. З нашої точки зору, найбільшґрунтовно це питання проаналізував М. Вебер,який розробив наукову теорію статусів. Поняттю“соціальний статус” М. Вебер дає такевизначення: статус означає реальні права напозитивні чи негативні привілеї щодо соціальногопрестижу, якщо він засновується на одному чикількох наступних критеріях: а) спосіб життя;б) формальна освіта, що включає практичне аботеоретичне навчання і засвоєння відповідногоспособу життя; в) престиж народження абопрофесії [2]. Тобто через вибір способу життя,освіти, професії відбувається самовизначенняособистості, реалізація (певною мірою) їїаксіологічноекзистенційних настанов. М. Вебертакож підкреслює, що основними проявамисоціального статусу на практичному рівні можутьвиступати: а) статус одруженої особи; б) статусосіб найближчого оточення; в) монопольнеприсвоєння привілейованих економічних


8

можливостей або заборона на конкретні способинадбання; г) будьякі інші умови або різні традиції[9].

На жаль, у сучасних умовах, коли основніхарактеристики “соціального простору”набувають системних змін, особистість певнимчином втрачає культурні і ціннісні основи длясамовизначення, не встигаючи переосмислюватина індивідуальному рівні нові реалії та своє місцев них. Така характеристика є актуальною першза все для пострадянських країн, де держававідмовилась від політики патерналізму, алепатерналістська свідомість залишається широкорозповсюдженою серед громадян.

Як зазначає М. Колінько, різке збільшенняшвидкості руйнування старих цінностей, звуженнячасових рамок цього процесу не дозволяєсимволам і знакам нової культури адаптуватисядо традиційної знакової системи цінностей [20]. Вукраїнських реаліях мова йде не тільки промасовий вплив західної культури, але й пропоступову відмову від негативних аспектіврадянської культури при необхідності відродженнявласних національнокультурних традицій. Такимчином, “культурний простір” для самовизначенняособистості перехідної доби містить у собідекілька ціннісних систем, які частогустовступають у суперечність як на індивідуальному,так і на суспільному рівнях.

Особливе місце у самовизначенні особистостізаймають вищі цінності, які американський вченийА. Маслоу називає “цінностями буття”(скорочено “Б” цінностями), до яких він відносить:істину, красу, досконалість, простоту, всебічність.Ці цінності буття є найважливішими потребами(метапотребами) і вони настільки значущі дляособистості, що їх придушення породжує певнийтип патологій душі, котрі утворюються, наприклад,від постійного проживання серед брехунів і відвтрати довіри людей. Цінності буття, на думкуА. Маслоу, є сенсом життя для більшості людей[15].

Обираючи свій шлях, самовизначаючись,особистість перш за все стає носієм певноїсистеми цінностей, певного типу свідомості. Підчас акту самовизначення людина не є вільною вабсолютному вимірі, її свобода є відносною.Важко погодитись з деякими точками зору накшталт такої: “На сьогоднішній день розв’язаненайважливіше завдання – подолана кризасвідомості, расові, націоналістичні і класовізабобони (хоча ще й не до кінця). Сьогоднілюдство входить в епоху нового Просвітництва,для якого мірилом всіх цінностей стає людина”[22]. На нашу думку, зміна свідомості, подолання

її кризи – це довготривалий процес, який єнайскладнішим завданням будьякої реформи.Політична та економічна стабілізація є лишенеобхідними умовами для поступової змінипатерналістської свідомості активістської, колилюдина сприймає плюралістичну модельсамовизначення не як соціальнопсихологічнукризу, а як необхідну умову для самореалізації.Навіть реформа освіти на базі нової філософіїосвіти ще не говорить про епоху “НовогоПросвітництва”.

Аналізуючи проблему самовизначенняособистості, слід уникати прямого ототожненняцього поняття з адаптацією, яка, на нашу думку,є поверховий (“вимушений”) рівень самоствердженнялюдини. Разом з тим, розглядаючи проблемупозитивної ролі адаптації, деякі дослідники,зокрема Л. Брум, застерігають від вірогідноїоцінки високого ступеня стійкості як “доброї”, анизького ступеня – як “поганої”. Це не знімаєцілком реальної і цікавої проблеми виникненняпереломних моментів, коли негативнапристосованість (адаптація) набуває зворотноїфункції. Так, особа з досить високою стійкістюстатусів, потрапивши до розмаїтого за складомсуспільства, яке надає широкі можливості длявертикальної мобільності, може виявитисянездатною до ефективної взаємодії з особамирізного соціального походження. Аналогічноцьому особа з низькою стійкістю можезіштовхнутися з напругою відносин у ситуації, деїї взаємодія обмежена групами, які складаютьсяз осіб однакового походження. Проте усуспільстві з широкими можливостями длявертикальної мобільності нестійкість статусівможе дати особі свободу для відносноефективного пристосування [6]. Звісно, сампроцес адаптації людини до соціальних реалійбуття не повинен порушувати внутрішнюцілісність особистості, призводити до утвореннятак званого “екзистенційного вакууму”.Дослідники констатують, що в наш час проблемаекзистенційної кризи є дуже поширеною. Вонавиявляється в тому, що людина не можевизначитися з прийнятною для себе системоюцінностей або взагалі “заблукала” серед різнихаксіологічних систем. Найбільш гостро проблемусамовизначення людини у внутрішньому вимірісформулювали представники екзистенціалізму,зокрема С. Кіркегор підкреслював, що вибірвисоко піднімає душу людини, надає їй тихоговнутрішнього задоволення, усвідомлення власноїгідності, яке ніколи не залишить її повністю. Вінпрагнув до того, щоб не зовнішня дійсністьвизначала людське життя, а навпаки, щоб


Молодь і ринок №12 (107), 2013

9 Молодь і ринок №12 (107), 2013

внутрішнє духовне життя та інтенсивна душевнаробота визначали життя людини і людськогосуспільства [21]. Тобто екзистенційна філософіята її представники намагалися висвітлитипроблему співвідношення внутрішньогосамовизначення людини та зовнішньоїсамореалізації, вбачаючи постійний конфлікт міжцими рівнями самоствердження особистості. Так,Е. Фромм, по суті, постулює постійністьекзистенційного пошуку, що реалізується у виборілюдиною самої себе. Зміст історії людства, заЕ. Фроммом, є ніщо інше, як бажання людейзнайти самих себе, реалізувати потреби, щовиникли в результаті розпаду попередніх ціліснихзв’язків. Фромм пояснює: стосовно індивідасуспільство може виконувати різні функції –сприяти розкриттю потенційних здібностейлюдини, її потреб або деформувати ці внутрішніімпульси, надаючи їм викривленої форми. Цепризводить до того, що людина втрачає контактсама з собою, тобто виникає феномендеперсоналізації. При цьому відносини особи зіншими людьми набувають функціональногоуречевленого характеру. Тобто людина стаєвідчуженою від суспільства [18]. Процессамовизначення особистості у Е. Фромма прямопов’язаний із соціалізацією та адаптацією людини.На його думку, процес соціалізації особипочинається уже з тієї миті, коли індивід виявляєсебе і своє ставлення до людей через різні формилюдських відносин. Розвиток тієї або іншої формиспілкування приводить до формуваннясуспільного характеру (ця категорія введенаЕ. Фроммом), тобто до стабільної і чітковираженої системи орієнтації. У його теорії п’ятизасобам соціалізації (мазохізм, садизм,деструктивізм, конформізм і любов) відповідаютьпевні способи адаптації до соціуму – рецептивний,експлуатуючий, накопичуючий, ринковий,продуктивний. Таке зіставлення дозволяєпрослідкувати етапи самовизначення особистості– від внутрішнього вибору до зовнішньої реалізації,і в кінцевому підсумку вийти на причини складнихсоціальних явищ, визначаючи первинні психічніпотреби людини та типи спілкування, типиорієнтації і різноманітні патологічні зміщення, щовиникають на цій основі [7].

Під час самовизначення особистості можутьвиникати певні суперечності не тільки між“екзистенційним простором” і “соціальнимпростором”, а також і між “екзистенційнимпростором” і “культурним простором”. Людина,що опинилася на межі культур, статусів,цивілізацій, об’єктивно може стати маргіналом.У цьому випадку мова не йде про соціальну

маргіналізацію (як, скажімо, люмпенізацію).Процес самовизначення особистості можепризвести до того, що людина не обрала якунебудь одну культуру чи мову, а однаково вважає“своїми” дві (чи більше) культурнолінгвістичнісистеми. Такий тип особистості, щосамовизначалась у декількох культурнихпросторах, американський соціолог Р.Е. Парквизначив як маргінальний (хоча саме означенняпроблеми належить скоріше Г. Зіммелю, якийрозглянув соціальний тип “чужака” як соціальнууніверсалію) [13]. За визначенням Парка,маргінальна людина – це така людина, яку доляспонукала жити у двох суспільствах зантагоністичною культурою. Маргінальна людинає провісником виникнення нових суспільств, деформуються нові народи і культури. Таким чином,Парк робить висновок, що маргінальнаособистість – це завжди людина більшцивілізована, оскільки повинна знаходитиприйнятний компроміс як на індивідуальному, такі на суспільному рівнях [23]. На нашу думку, цейвисновок має сенс, якщо мова йде провисокоосвічену, інтелектуальну людину, для якоїпроцес маргіналізації не став поштовхом доморальної та соціальної деградації (скажімо,люмпенізації). Тут гуманістична філософія життяяк реалізація потреби гармонійно розвиватисябагатонаціональним суспільством поєднується згуманістичною філософією освіти – надання рівнихможливостей освіти незалежно від національностіі віросповідання.

Звісно, процес самовизначення людини значноускладнюється, якщо особа на різних етапахсоціалізації опинилась у маргінальному становищі(скажімо, еміграція в інокультурне, іномовнесередовище). Якщо ж людина поступово на ранніхетапах соціалізації сприймає різні культурноісторичні коди, то процес самовизначення “намежі” може сприйматися на рівні самосвідомостіяк природний. Отже, маргінальне самовизначенняне слід сприймати негативно, оскільки в наш часприскореної динаміки соціальних змін це сталопоширеним явищем.

Розглядаючи сутність маргінальності у різнихвимірах, ми стикаємось з широким спектромзначень та відтінків цього явища, приходячи довисновку, що самовизначення “на межі” існувалопротягом усього існування людства. Вчений В. Дергачовзапропонував декілька функціональних типівмаргінальних субкультур: конфесійні (баптисти,мормони, старовіри та ін.), етногосподарчі(етнічне підприємництво), геоетнічні (поморці,конкістадори, сибіряки, козаки), соціокультурні(діаспора, бікультурали), станові (купцімаргінали


10

Середньовіччя), родинні (родові клани) [7]. Алеуже в наш час кількість і якість маргінальнихстанів суттєво відрізняється від попередніх, щопов’язано з процесами глобалізації іможливостями для комбінації різних аспектівсамовизначення особистості. В умовах сучасногоукраїнського суспільства небачено розширивсяспектр особистісного вибору. Особистістьотримала можливість створення більш гнучких,більш різноманітних і “приватних” (на відміну від“замовлених державою”) життєвих проектів.Зростає значення особистісних якостей,наприклад, критичного мислення, усього, щоутворює особистісну і професійну компетентність,відповідно зменшується простір “гарантованості”.Небачено розширилися можливості вільного,неупередженого духовного самовизначення ісвободи совісті [10].

У сучасному світі самовизначенняособистості набуло яскравого цивілізаційногозабарвлення; цьому сприяли як глобалізація, так ізниження актуальності класової теорії розподілулюдства. Звісно, особистість може не мати нарівні самосвідомості прямої ідентифікації з певноюцивілізаційною системою. Але ж такасамоідентифікація опосередковано здійснюєтьсячерез самовизначення особистості щодо релігії,етнонаціонального утворення, культурномовноїприналежності. Глобалізація у сьогоднішньомувигляді сприяє загостренню між цивілізаційнихсуперечностей, утруднює утвердження усвідомості особистості складних взаємодійнаціональних і загальнолюдських,загальнопланетарних цінностей.

І тут не треба сприймати глобалізацію як сутонегативне явище. Вона несе у собі багатопозитивного: інтеграцію економік і банківськихсистем, глобальну інформатизацію, створеннясвітового ринку праці, світового освітнього інаукового простору. У дію вступає нова філософіяосвіти і науки як світових синтезних феноменів,породжених і сформованих усіма націями ідержавами, хоча вони і неоднаково користуютьсясвітовими надбаннями освіти і науки [12].

Кожна з цивілізацій, виробляючи власнусистему культурних символів, впливає насамовизначення особистості не тільки в межахсвоєї спільноти, але й на носіїв іноцивілізаційнихцінностей (звісно, меншою мірою). Діалог культурі цивілізацій є запорукою гармонії на рівніпланетарної свідомості, хоча в той же час іджерелом постійних конфліктів. Різні дослідникипропонують свої класифікації цивілізацій, що

існували та існують, визначаючи при цьомупритаманні їм системи цінностей, що є й частиноюіндивідуального світогляду. І про це ми говорилив попередніх главах.

Зараз же нас цікавить, наскільки в українськійрегіональній або локальній цивілізації1

відбувається цивілізаційний перехід від утопічної“комуністичної” цивілізації до загальнолюдської(або хоча б європейської) цивілізації. І як здопомогою освіти, виховання, включення усвітовий інформаційний простір, самореалізуєтьсяукраїнська людина.

Безумовно, ті трансформаційні абомодернізаційні зміни в українській економіці,політиці, в духовному житті [11] комплексновпливали на самовизначення і самоідентифікаціюособи. Але, одночасно, вони розколювалисуспільство, розмежовували його на правих і лівих,націоналпатріотів і сепаратистів, багатих і бідних.Тому самовизначення і самоідентифікація“української людини” проходили суперечливо ісупроводжувалися соціальними конфліктами,ідеологічним протистоянням, сепаратизмом удеяких регіонах.

У цих умовах виважена культурна політика,динамічна освітянська реформа на новихсвітоглядних і філософських засадах(мультикультуралізм, підтримка національноїтрадиції, орієнтація на інтеграцію в об’єднануЄвропу і т. д.), підтримка вітчизняної науки повиннібули відіграти в Україні роль стабілізуючого таінтегруючого факторів. Але, на жаль, і культурна,і освітянська політика, і підтримка вітчизняноїнауки виявилися більше гаслами, ніж ефективнимизасобами. Це досить аргументовано показуютьу своїй монографії Л. Губерський, В. Андрущенко,М. Михальченко [5].

Навіть на теренах Західної України, деідеологічна розколотість значно менша, ніж наСхідній Україні, реформи в культурній, освітній інауковій сферах відбувалися повільно,суперечливо, без суттєвої підтримки регіональноїеліти. А у певних моментах є деяка втрата темпіврозвитку процесів детоталітаризації ідемократизації культури, освіти, науки [17].

Продовжуючи порівняльну характеристикупроцесу самовизначення особистості у світовомуцивілізаційному вимірі, необхідно зазначити, що наСході людина у соціальному плані ніколи не буладостатньо проявлена, і взагалі соціальний планжиття так не еволюціонував, як на Заході.Зберігалися значною мірою родові, патріархальніі громадські відносини, а держава прагнула до їхнезмінності, по суті консервувала їх протягом

1 Михальченко М. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи. – Дрогобич – Київ, 2004. – 488 с.



11 Молодь і ринок №12 (107), 2013

століть, що сприяло стабільності у такихсуспільствах. У соціальному плані людиназалишалась пов’язаною груповими іпатріархальними відносинами з домінацієювідповідних форм свідомості та уявленням прошляхи самореалізації. Східні структури соціальнокультурного простору дослідники характеризуютьяк антиособистісні (наприклад, так званийяпонський групізм), які роблять з людини гарнопристосовану робочу силу, в тому числі і длясучасного виробництва. Цим пояснюєтьсяпорівняно легке проникнення у східні країнисучасної технічної цивілізації, яка несе високийрівень життя, а разом з ним і масову культуруЗаходу [1].

1. Арсеньев А.С. Философские основанияпонимания личности: цикл популярних лекций-очерков с приложениями: Учеб. пособие длястуд. высш. учеб. заведений. – М.: Издательскийцентр “Академия”, 2001. – С. 560.

2. Вебер М. Основные понятия стратификации// Социологический журнал. – 1994. – № 5. –С. 148.

3. Всемирная знциклопедия: Философия /Глав. науч. ред. и сост. А.А. Грицанов. – М.:ACT, Мн.: Харвест, Современный литератор,2001. – С. 893.

4. Всемирная знциклопедия: Философия /Глав.науч.ред. и сост. А.А. Грицанов. – М.:ACT, Мн.: Харвест, Современный литератор,2001. – С. 893.

5. Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М.Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз. – К.: Знання України, 2002.– 580 с.

6. Долгов К.М. От Киркегора до Камю:Очерки европейской философско-эстетической мысли XX века. – М.: Искусство,1990. – С. 30 – 31.

7. Дергачев В.А. Раскаленные рубежи:очерки маргинальной коммуникации / Под ред.А.И. Уемова. – Одесса: Астропринт, 1998. –С. 18.

8. Энциклопедия. Общая и социальнаяпсихология. – М.: “Издательство ПРИОР”,2002. – С. 403.

9. Колинько М.В. Аксиологические основаниябытия личности // Інтелект. Особистість.Цивілізація. Тематичний збірник наук, працьіз соціально-філос. проблем. – Випуск 1. – Том1 / Голов. Ред. О.О. Шубін. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2003.– С. 29.

10. Ларцева В. Формування особистості всучасному українському суспільстві:

об’єктивні і суб’єктивні фактори // Інтелект.Особистість. Цивілізація. Тематичний збірникнаук, праць із соціально-філос. проблем. – Вип.1. – Том 1 / Голов. ред. О.О. Шубін. – Донецьк:ДОН ДУЕТ, 2003. – С. 16 – 17.

11. Михальченко М. Украинское общество:трансформация, модернизация илиЛимитроф Европы? – К.: Інститут соціологіїНАНУ, 2001. – 440 с.

12. Михальченко М. Україна як новаісторична реальність: запасний гравецьЄвропи. – Дрогобич – Київ, 2004. – 488 с.

13. Николаев В.Г. Проблема маргинальности:ее структурний контекст и со циально-психологические импликации // РЖ“соціологія”, серия 11. – 1998. – №2. – С. 157.

14. Открытие Индии: Философские изстетические воззрения в Индии в ХХ в. – М.:Худ. лит., 1987. – С. 10.

15. Сахань Е.Н. Взаимодействие личностии государства как одна из проблем развитияобщества // Соціально-політичні тасоціально-правові проблеми сучасності:Збірник наук, тез (за матеріалами XVХарківських політологічних читань). – Харків:НЮАУ, 2004. – С. 205.

16. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация.Общество. – М.: Политиздат, 1992. – С. 298 –299.

17. Скотний В. Раціоналістичність якоснова класичної освіти (стаття друга) //Проблеми гуманітарних наук. – Дрогобич,2003. – С. 4 – 13.

18. Там само. – С. 148.19. Філософський енциклопедичний словник

/ Національна Академія наук України.Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди. – К.,Абрис, 2002. – С. 562 – 563.

20. Философия: Учебник / Под ред. проф. В.Н.Лавриненко. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Юристь,2002. – С. 498 – 499.

21. Фромм Э. Душа человека: Перевод. –М.: Республика, 1992. – С. 11.

22. Чернова К. Теоретичні засади соціальногостатусу особи // Соціальні виміри суспільства.Збірка наук, робіт молодих науковців. – Київ,1999. – С. 64.

23. Park R.E. Cultural conflict and the Mar-ginal Man // Park R.E. Race and Culture. –Glencoe, 111: The Free Press, 1950. – P. 372 –376.

Продовження статті див. у наступномучислі журналу №1 (108) 2014 року


Стаття надійшла до редакції 28.11.2013

12

Актуальність проблеми. Важливимелементом продуктивних сил є люди зїхнім рівнем освіти, досвіду й

майстерності. В теорії менеджментувикористовується значна кількість термініввідносно людей, які закінчили професійно технічнінавчальні заклади і отримали відповідну професіюдля ринку праці і зайнятих у виробництві: трудовіресурси, людський фактор, кадри, персонал [2].

Термін “трудові ресурси” було введено в наукув 20ті роки XX століття академіком С. Струмиліним.

Цей термін використовували його як плановоекономічний показник вимірювання робочої сили.Сучасне розуміння трудових ресурсів трактуєтьсяяк людські ресурси, що є значно ширшим і включаєв себе такі поняття, як трудовий потенціал, станздоров’я, рівень освіти, здібностей і культури,професійні знання для роботи в сфері суспільнокорисної діяльності випускників професійнотехнічної освіти, зазначено С. Гончаренко [4].

Кардинальні зміни в соціальноекономічномурозвитку суспільства за 20 років незалежності

Василь Мадзігон, доктор педагогічних наук, професор, академікНаціональної академії педагогічних наук України

Мирон Вачевський, доктор педагогічних наук, професор,академік Академії наук вищої освіти України

НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІПІДГОТОВКИ РОБІТНИКІВ В ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ

У статті висвітлено педагогічні проблеми підготовки робітничих кадрів в сучасних умовах ринковоїекономіки в закладах професійно-технічної освіти відповідно державної програми створення сприятливихумов розвитку професійно-технічної освіти та підготовки конкурентоспроможних працівників для ринкупраці.

Ключові слова: навчання, освіта, підготовка робітників, професійно-технічна освіта, ринок праці,професія, професійна конкурентоспроможність.

Літ. 14.

Василий Мадзигон, доктор педагогических наук, профессор, академикАкадемии педагогических наук Украины

Мирон Вачевський, доктор педагогических наук, профессор,академик Академии наук высшего образования Украины

НАУЧНО-МЕТОДИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ЭКОНОМИЧЕСКОЙЭФФЕКТИВНОСТИ ПОДГОТОВКИ РАБОЧИХ В ЗАВЕДЕНИЯХ

ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ТЕХНИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯВ статье освещены педагогические проблемы подготовки рабочих кадров в современных условиях

рыночной экономики в учреждениях профессионально-технического образования в соответствиигосударственной программы создания благоприятных условий развития профессионально-техническогообразования и подготовки конкурентоспособных работников для рынка труда.

Ключевые слова: обучение, подготовка рабочих, профессионально-техническое образование, рынок

труда, профессия, профессиональная конкурентоспроможность.

Vasyl Madzihon, Ph.D. (Pedagogic) Prof. Academician ofNational Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine

Myron Vachevsky, Ph.D. (Pedagogic) Prof. Academician ofAcademy of Sciences of Higher Education of Ukraine

METHODOLOGICAL SUPPORT OF ECONOMIC EFFECTIVENESS IN TRAININGWORKERS AT VOCATIONAL AND TECHNICAL SCHOOLS

The article deals with pedagogical issues of training of personnel in the modern market economy in voca-tional education under the state program to create favorable conditions for the development of vocational educa-tion and training workers for the competitive job market.

Keywords: training, education, training workers, vocational education, labor market, profession, profes-sional competitiveness.

УДК 377.015.6

НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДГОТОВКИРОБІТНИКІВ В ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ

© В. Мадзігон, М. Вачевський, 2013

13 Молодь і ринок №12 (107), 2013

України ставлять на порядок денний питання проадекватність реформ у професійнотехнічнійосвіті з огляду на забезпеченняконкурентоспроможності та затребуваностікваліфікованої робочої сили. Стратегіямодернізації цієї освіти в умовах формуванняінноваційної.

Аналіз останніх публікацій. Слід зазначити,що економічній ефективності професійноїпідготовки робітників підготовлено та випущенодля навчання учнів професійнотехнічнихнавчальних закладів значну кількість навчальнометодичної та довідкової літератури якавідноситься до науковометодичного забезпеченняосвіти авторів: В.М. Андрушків, О.Є. Кузьмін [1],М.В. Вачевський, О.С. Падалка, В.В. Кулішов [2],В.І. Жигірь, О.А. Чернєга [6], І.М. Козловська [8],В.В. Мадзігон [9], О.В. Нагайчук [10], С.М. Ніколаєнко[11], Н.М. Примаченко [12], Л.В. Сліпчишин [13],О.Т. Шпак [14] та інші.

Мета статті – дослідження і наведеннярекомендацій науковометодичного забезпеченняекономічної ефективності професійної підготовкиробітників в професійнотехнічних навчальнихзакладах освіти та підготовки професійних кадрівдо ринку праці.

Виклад основного матеріалу. Кадри – цештатні кваліфіковані працівники з певноюпрофесійною підготовкою в системі безперервноїосвіти – професійнотехнічне училище, коледж,інститут, університет, які мають спеціальнітеоретичні знання, практичні трудові навички чидосвід роботи у вибраній чи управлінській сферахдіяльності. Термін “кадри” в зарубіжних івітчизняних джерелах часто ототожнюється лишеіз частиною працюючих – спеціалістами аборобітниками високої кваліфікації і стажем роботина даному підприємстві, зазначає В.І. Жигірь [6].

Термін “персонал” є найбільш доцільним нарівні організації, так як визначає особовий складорганізації, який працює за наймом іхарактеризується певними ознаками. Основнимиз яких є:

трудові взаємовідносини з роботодавцем, якправило, оформляються трудовими договорами;

володіння певними якісними характеристиками,поєднання особистих та організаційних цілей.

Отже, персонал – основний, постійнийштатний склад кваліфікованих працівників, якийформується і змінюється під впливом яквнутрішніх, так і зовнішніх факторів. Впливзовнішніх факторів конкретизується у такихпараметрах макроекономічного розвитку, яккількість активного населення, загальноосвітніййого рівень та кон’юнктура ринку праці. В теорії

управління персоналом існують різні підходи докваліфікації персоналу залежно від виконуванихфункцій. Ця класифікація передбачає дві основнікатегорії персоналу за участю в процесівиробництва: управлінський та виробничий.

Управлінський персонал – це працівники,трудова діяльність яких спрямована на виконанняконкретних управлінських функцій. До нихвідносяться лінійні і функціональні керівники іспеціалісти – менеджери та маркетологивиробництва, підприємництва, зазнач аєН.М. Примаченко [12].

Керівникименеджери, які спрямовують,координують і стимулюють діяльністьвиробництва, розпоряджуються ресурсамиорганізації, приймають рішення, несуть повнувідповідальність за досягнення цілей організації імають право приймати рішення, відносяться долінійних. Керівники підрозділів, основне завданняяких полягає у сприянні ефективній роботі лінійнихкерівників відносяться до функціональних.Керівники і головні спеціалісти в сукупностістворюють адміністрацію.

Спеціалісти (інженери, економісти, техніки,технологи, психологи), зайняті створенням івпровадженням у виробництво нових знань,технологій та розробкою варіантів рішень окремихвиробничих і управлінських проблем.

Технічні спеціалісти (службовці), якінадають технічну та інформаційну допомогуапарату управління (збір, обробка, збереження іпередача інформації). Специфіка їх діяльностіполягає у виконанні стандартних процедур іоперацій, які переважно піддаються нормуванню.

Управлінський персонал зайнятийпереважно розумовою і інтелектуальною працею.За рівнем управління керівники розподіляютьсяна керівників нижчої (майстер, начальникдільниці, бюро груп), середньої (керівники цехів,відділів, їх заступники) і вищої ланки (керівникипідприємств, їх заступники) [10].

Виробничий персонал – це виконавці, якізапроваджують у життя рішення керівників,безпосередньо реалізують плани організації,зайняті створенням матеріальних цінностей абонаданням виробничих послуг і переміщеннямвантажів. Сюди ще відносять прибиральниць,охоронців, кур’єрів, гардеробників. Ваналітичних цілях виробничий потенціал ділятьна:

основних робітників, які безпосередньоберуть участь у виробничому процесі зістворенням матеріальних цінностей;

допоміжних, які виконують функціїобслуговування основного виробництва.


14

Важливим напрямком класифікації персоналує його розподіл за професіями та спеціальностями,які отримують випускники професійнотехнічнихнавчальних закладів.

Історичний аналіз свідчить, що Українауспадкувала розвинену систему професійнотехнічної освіти (ПТО). У колишньому Союзі Росіївходило майже 1,3 тис. професійнотехнічнихнавчальних закладів, де реально здобувалипрофесійнотехнічну освіту понад 600 тис.випускників загальноосвітніх навчальних закладівбільш як за 800 робітничими професіями.Навчальний процес здійснювали 60 тис.педагогічних працівників ПТОЗ провадили якпервинну професійну підготовку молоді, так іпідготовку, перепідготовку та підвищеннякваліфікації зайнятого населення. Водночасфункціонувала розгалужена мережа навчальнихкомбінатів, що забезпечувала професійнотехнічненавчання робітників, а також система навчанняна виробництві різних професій, зазначаєІ.М. Козловська [8].

Професія – це вид трудової діяльності,здійснення якої потребує відповідного комплексуспеціальних знань та практичних навичок.Сукупність знань, умінь і навиків, особистихздібностей, потрібних людині для успішноговиконання професійних обов’язків, називаєтьсяпрофесійною придатністю, яка може бутипотенційною і реальною. Перша ґрунтується назадатках, здібностях, фізичних і психологічнихвластивостях людини. Друга формуєтьсяпоступово в результаті оволодіння людиною новихзнань і умінь [9].

У межах кожної професії внаслідок поділу працівиділяються спеціальності, пов’язані на основізв’язків. Наприклад, спеціальність у межахпрофесії юриста – це кримінальне право,громадянське право тощо. Досвід і практикапоєднують навики, знання й уміння в одне ціле,формуючи кваліфікацію, тобто міру професійноїпідготовки, яка потрібна для виконання певнихтрудових функцій. Існує поняття кваліфікаціяпрацівників і кваліфікація робіт. Першахарактеризується сукупністю вимог до того, хтомає виконувати роботу, а друга – сукупністюнабутих людиною професійних якостей.Кваліфікація працівника визначається системоюфакторів, а саме: рівнем загальних і професійнихзнань, стажем роботи на цій чи аналогічній посаді,що сприяє освоєнню професії. Кваліфікаціяприсвоюється спеціальною комісією на основівсебічної перевірки знань, досвіду людини іюридично закріплюється документально,зазначає В.І. Жигірь, О. Чернєга [6].

За рівнем кваліфікації працівників прийнятоподіляти на такі групи:

висококваліфіковані працівники, які закінчилиПТУ і середні спеціальні навчальні заклади зтерміном навчання 2 – 4 роки;

кваліфіковані працівники, які закінчилисереднє ПТУ, технічні училища або навиробництві навчались 6 – 24 місяці;

низько кваліфіковані працівники, які пройшлипідготовку на виробництві протягом 2 – 5 місяців;

некваліфіковані працівники, які пройшлипрактичне навчання або інструктаж на робочихмісцях протягом кількох тижнів.

Рівень кваліфікації працівника характеризуєйого професійну придатність, тобто визначаєтьсяздатність працівника якісно виконувати своїфункції як у звичайних, так і в екстремальнихумовах, успішно оволодівати новими знаннями івміннями, швидко адаптуватись до умов, щозмінюються.

Рівень кваліфікації працівникаробітника, щозакінчив професійнотехнічний навчальний заклад,який дозволяє успішно вирішувати поставленізавдання, називається компетенцією. Розрізняютьтакі її види:

функціональна компетенція характеризуєтьсяпрофесійними знаннями і уміннями їхзастосовувати;

інтелектуальна компетенція виражається вздібностях до аналітичного мислення ікомплексного підходу до виконання своїхобов’язків;

ситуаційна компетенція вбачає уміння діятив певних ситуаціях;

соціальна компетенція – це комунікаційні таінтеграційні здібності, уміння підтримуватизв’язки, впливати, досягати своєї цілі, правильносприймати і передавати чужі погляди, вестирозмову тощо [3].

Якісний склад персоналу характеризуєтьсяпрофесійною віковою структурою та стажемроботи.

Структуру персоналу за стажем можнарозглядати як в плані загального стажу, так істажу роботи в даній організації. Загальнийстаж групується за такими періодами: до 16років, 16 – 20, 21 – 25, 26 – 30, 31, 32, 33, 34, 35,36, 37, 38, 39,40 років і більше. Стаж роботи вданій організації характеризує закріпленняперсоналу. Статистика виділяє такі періоди длярозрахунку цього показника: до 1 року, 1 – 4, 5– 9, 10 – 14, 15 – 19, 20 – 24, 25, 30 і більшероків.

На формування різних видів структурперсоналу як на макро, так і мікрорівнях у



15 Молодь і ринок №12 (107), 2013

найближчі роки будуть впливати ряд факторів назагальні тенденції:

інтенсивний перерозподіл працюючих зматеріальних сфер виробництва в інформаційнусферу та сферу послуг населення;

заміна вибуваючого персоналу на персонал звищим загальним і професійним рівнем;

зростання частки розумової праці, щозбільшить попит на кваліфіковану робочу силу(програмістів, операторів, наладчиків).

Наш час характеризується активним процесомстановлення керівників нового типу, людейзнаючих, ділових, відповідальних, із незвичайнимиуміннями і навичками, людей, які дбають провиробництво і персонал, про самовдосконалення іпрофесійне вдосконалення працівників.

Важливим принципом діяльності такихкерівників стає принцип професіоналізму впоєднанні з актуалізацією постаті людини, їїпсихофізіологічного, соціальноморальногопотенціалу, культури ділових взаємовідносин.

Слід зазначити, що процеси, пов’язані ізринковими умовами не сприяли становленню тарозвитку професійно технічних навчальнихзакладів не зумовили позитивні результати.Свідченням цього є не завжди виправдана втратаз 1991 р. по 2009 р. понад 300 (майже чверті)навчальних закладів та скорочення на 235 тис.(36%) учнівського складу. Кадровий корпус такожнеефективно скоротився більше як на 10 тис.висококваліфікованих педагогічних працівників.Причина такого стану полягала в недосконалій,несистемній і непослідовній державній освітнійполітиці щодо структурних та змістових змін упрофесійно технічній освіті. Не обґрунтовуваласядоцільність ліквідації ПТОЗ з урахуваннямгеографічної, демографічної та економічноїситуації того чи іншого регіону, а також ролінавчального закладу в забезпечені соціальнокультурного розвитку учнівської молоді конкретноїмісцевості, зазначає В.Г. Кремень [7].

Важливим на той час чинником у 1996 році булорозпочато роботу з удосконалення, зокрема щододемократизації та децентралізації, формуправління ПТО. Це сприяло розширеннюавтономії ПТОЗ та повноважень місцевих органівуправління освітою в частині розроблення робочоїнавчальнопрограмної документації, підготовкимолоді та дорослого населення за новимипрофесіями, що з’являються на регіональномуринку праці, формування пропозицій щододержавного замовлення на підготовку робітничихкадрів, та вироблення сучасних науковометодичних засад управління розвиткомпрофесійнотехнічної освіти, та економічної

ефективності професійної підготовки робітників.До цього слід зазначити, що виникла потреба упідготовці управлінських кадрі ПТО – керівниківменеджерів в умовах ринкової економіки.Особистість керівника розглядається сьогодні зрізних позицій.

Так, з точки зору інженерної психологіїіснує відсутність принципових відмінностей міждіяльністю оператора і діяльністю керівника.

В структурі інженерної психології аналізуютьсязміни психічних функцій керівника ПТНЗ, стійкістьуваги, зміна психологічної мобільності, швидкостіпереробки інформації. Прийняття рішень єкінцевим актом розгалуженого процесуінформаційної підготовки. Встановлено, що укерівників різняться здібності до прийняттярішень. В системі “проблемна ситуація –особистість, що приймає рішення”, важливими єособливості творчого мислення керівників,здатність до систематизації, ранжирування,узагальнення, єдність і рівновага аналізу і синтезу[5].

Наукою також доведено, що на процес ірезультат підготовки робітничих кадрів тазабезпечення економічної ефективностіпрофесійної підготовки робітників, прийняттярішення керівником у процесі навчання, вихованняі розвитку учнівської молоді ПТНЗ здійснює впливспіввідношення раціонального та емоційновольової стійкості, мотиваційна сфера, минулийдосвід, настанови, стереотипи, певніхар актер ологічн і о собливо ст і , зазначаєВ.В. Мадзігон [9].

Дослідження особистості керівника ПТОЗщодо забезпечення економічної ефективностіпрофесійної підготовки робітників з позиційсоціальної психології також орієнтовані напошук сукупності стійких рис керівників. У зв’язкуз цим вивчається сутність стилю керівника,котрий за своїм змістом є соціальнопсихологічною категорією.

Вивчення особистості керівника в рамкахуправлінської кар’єри, щодо підготовкиробітничих кадрів у системі ПТНЗ передбачаєаналіз його просування в організаційній ієрархії,набуття керівником послідовного рольовогодосвіду, досягнення ним організаційних абоособистісних цілей на кожному із займаних рівнів,щоб отримати найвищий рівень професійнихкомпетентностей підготовки та забезпеченняекономічної ефективності підготовки робітників тапедагогічних кадрів безперервної освіти [14].

Керівник – майстер навчальної групи ПТОвідіграє певні ролі в організації навчальногопроцесу – практичних навичок. Він наділений


16

правом приймати рішення, впливати на підлеглих.Його діяльність передбачає також певний типвідносин у взаємостосунках з іншими людьми.Особистісний авторитет майстра навчальноїгрупи і офіційні повноваження є тим підґрунтям,на якому формується його реальний вплив нанавчальну в засвоєні практичних навичок.Майстер навчальної групи повинен не тільки знатипро характер взаємовідносин в групі, але й прочинники, що сприяють формуванню позитивногоморальнопсихологічного клімату, щодозабезпечення економічної ефективностіпрофесійної підготовки робітників відповідноїпрофесії та кваліфікації, С.М. Ніколаєнко [11].

Отже, майстер навчальної групи в системіПТО виступає в декількох чинниках, виконує різніролі: організатора, критика, який ставить підсумнів ідеї групи, експерта, який оцінює результатироботи, комунікатора, який забезпечуєефективний обмін інформацією всередині групита поза нею, виконавця, який забезпечуєтехнічні аспекти реалізації намічених завдань.

Для розуміння психологічної природиуправлінських ролей керівника варто скористатисякласифікаціє ю ролей, яку запропонувавС.У. Гончаренко [4]. Прокоментуємо деякі з них.

Майстер групи як лідер навчальної групиПТО. В професійно технічній освіті (напрактичних заняттях, в навчальному закладі, напідприємстві де проходять виробничу практикуучні ПТО тощо) існує чіткий розподілуправлінських відносин: одні керують, іншівиконують і підпорядковуються керівнику –майстру навчальної групи. Частіше за всесуб’єктом управління виступає майстернавчальної групи. Одночасно майстер групи можебути і лідером в навчальному закладі ПТО. Інодіфункції управління переймає на себе і рядовийчлен групи – переважно староста навчальноїгрупи, який є в ній неформальним лідером.

Майстер навчальної групи ПТО якноватор. Це надзвичайно важлива управлінськароль майстра навчальної групи ПТО, особливо внаш час, який називають часом прогресу, змін інововведень. Саме майстер навчальної групи, впершу чергу, повинен дбати про впровадженняновітніх педагогічних технологій, дати учнямзнання про раціоналізацію виробництва атвинахідництво. Майстер навчальної групи в данійситуації має проявити свої організаторські(залучати до участі у реалізації нововведеньпідлеглих), професійні, комунікативні (широкоінформувати підлеглих про переваги змін),лідерські (допомагати переборювати вузьковласницькі інтереси) якості щодо науково

методичного забезпечення економічноїеф е ктив ност і пр о ф ес і йної п ідг отов ки ,О.В. Нагайчук [10].

Висновки. Виявлення професійно таінтелектуально важливих, психологічно і соціальненеобхідних якостей майстра навчальної групипрофесійно технічного навчального закладу єсерйозною проблемою психології управління.Якості особистості майстра навчальної групипідготовки робітничих кадрів, зазвичайтрактуються як узагальнення, найбільш стійкіхарактеристики, що мають вирішальний вплив нау правлінську діяльність. В психологічному плані– це досить стійкі особливості, що залежать відбагатьох чинників: характеру, структуриособистості, її спрямованості, досвіду людини,здібностей, умов праці. Через свою складністьякості можуть розумітися неоднаково. Дляприкладу, дисциплінованість майстра навчальноїгрупи ПТО може залежати від властивого йомусамоконтролю, внутрішньої організації,усвідомлення своєї соціальної ролі. Натомість цяякість може залежати і від боязні несподіваногоконтролю з боку вищих управлінських структур.

Політика навчального закладу щодо науковометодичного забезпечення економічноїефективності професійної підготовки тапрофесійного навчання майбутніх робітниківвизначається стратегією управління навчальнимзакладом ПТО, стратегією розвитку персоналу.Залежно від стратегії управління навчальнимзакладом ПТО первинна професійна підготовкаробітників може мати різну спрямованість – відорієнтації на поточні інтереси, на підготовкувузькоспеціалізованих робітників, які здатнівиконувати однудві конкретні операції, доорієнтації на довгострокові інтереси виробництва(підготовка робітників широкого профілю на базіналежної теоретичної та практичної підготовки).Направленість первинної підготовки робітниківзалежить як від об’єктивних, так і від суб’єктивнихчинників. Це, насамперед, напрям стратегіїуправління організацією, рівень наукоємностівиробництва, тип виробництва, глибинаопераційного поділу праці, фінансовий стан, рівеньпрофесійної компетентності майстра навчальноїгрупи, організації та служби управліннянавчальним персоналом професійно технічногонавчального закладу.

1. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основименеджменту. – Світ, 1995. – 296 с.

2. Вачевський М.В., Падалка О.С., Кулішов В.В.“Педагогічні технології економічної тамаркетингової освіти у початковій і основній



17 Молодь і ринок №12 (107), 2013

школі”, Монографія.// М. Вачевський, О. Падалка,В. Кулішов, В. Мадзігон, Н. Примаченко. – К.:Каравела, 2013. – 344 с.

3. Вачевський М.В. Підготовка учнівпрофесійно-технічної освіти до сучасних умовмаркетингової діяльності та підприємства.Молодь і ринок. – 2013. – №1(96). – С. 13 – 18.

4. Гончарекно С.У. Український педагогічнийсловник. //С. Гончаренко. – К.: Либідь, 1977. –376 с.

5. Економіка підприємства. Підручник. /Зазаг. ред. С.Ф. Покропивного. Вид. 2. Переробкадопов. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

6. Жигірь В.І., Чернєга O.A. Професійнапедагогіка. Навчальний посібник.// В. Жигірь,О. Чернєга. – К.: Кондор. 2011. – 336 с.

7. Кремень В.Г. Національна доповідь простан і перспективи розвитку освіти в Україні.– К.: Педагогічна думка, 2011. – 304 с.

8. Козловська І.М. Проблеми інтеграції усучасній професійній освіті: методологія,теорія, практика.//І. Козловська. – Львів,Сполом, 2004. – 244 с.

9. Мадзігон В.В., Макарчук В.В. Продуктивна

праця в Українській школі: історія, перспективирозвитку.// В. Мадзігон, В. Макарчук. – К.:Генеза, 2005. – 169 с.

10. Нагайчук О.В. Теорія і методикаінтелектуального розвитку підлітків у процесіпроектно-технологічної діяльності. Навчальнийпосібник.// О. Нагайчук. – Умань. СПД Жовтий,2011. – 224 с.

11. Ніколаєнко С.М. Освіта в інноваційномупоступі суспільства.// С. Ніколаєнко. – К.:Знання, 2006. – 207 с.

12. Примаченко Н.М. Формування маркетинговоїкультури у майбутніх вчителів технологій у процесінавчання основ підприємництва. Монографія.//Н. Примаченко. – Дрогобич, ДДПУ, 2011. – 218 с.

13. Сліпчишин Л.В. Психолого-педагогічніоснови впровадження сучасних підходів донавчання у ПТОЗ. Навчально-методичнийпосібник.// Л. Сліпчишин. – Львів СПОЛОМ,2008. – 148 с.

14. Шпак О.Т. Економічна підготовкапедагогічних кадрів в системі безперервноїосвіти. Монографія. О. Шпак. – К.: Четвертахвиля. 2000. – 352 с.



4 грудн я – В ведення , або “Т ретя П речи ста”

У Святому Євангелії нічого не згадується про подію Введення в храм Пресвятої Богородиці. Це свято, як і свято Різдва (Друга Пречиста) й Успіння Божої Матері (Перша Пречиста), засноване на традиціях Церкви та на апокрифах. Ці джерела подають, що батьки Пресвятої Богородиці св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть її на службу Богові у Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли Марії виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св. Івана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин зі св. Йосифом.

У календарному циклі українського народу це свято завершує осінній сезон і починає зимовий. Головною метою святкувань цього дня було накликати багатство та добробут на майбутній рік.

18

Актуальність проблеми та аналізпублікацій. Сучасний досвід та аналіздіяльності осередків українського

закордоння, які з різних причин і в різний чассформувалися за межами етнічної батьківщини,свідчить, що українці, перебуваючи вчужинському середовищі, не лише зумілизберегти надбання і традиції свого народу у царинінавчання та виховання дітей, але і збагатили начужині педагогіку цінними теоретичними іпрактичними досягненнями. Справжнімиздобутками стали праці відомих українськихвчених і педагогів ХХ століття – ГригоріяВащенка, Августина Волошина, Івана Огієнка,Софії Русової, Миколи Різуна, Степана Сірополка,Юліана Стечишина, Володимира Яніва та ін.Провідною ідеєю їх пошуків стало прагненнярозбудови національної освіти і школи закордоном. На їх переконання, “найкраща школа –це національна, побудованана на звичаях ітрадиціях етнопедагогіки з урахуванням здобутків

світової та вітчизняної педагогічної науки, школа,де діти навчаються рідною мовою, якнайбільшедізнаються про свій народ, опановуючи досвідпопередніх поколінь, свято бережуть іпримножують як національні, так ізагальнолюдські духовні цінності” [1, 14].

Уже понад століття закордонне українство,попри потужні асиміляційні тенденції, зберігаєсвою етнічну ідентичність (у тому числі і мовну),розвиваючи українську школу в країнах мешканняяк найважливішу гарантію самозбереження.Заслуговує на увагу думка відомогоамериканськоканадського історика Павла (Пола)Магочого, висловлена саме з цього приводу:“Оглядаючи цікаву та різноманітну історію, неможна не помітити лейтмотивів, які частоповторюються. Поперше, як народ, який не мавсвоєї незалежності протягом сучасної історії,українці виявили неабияку впертість і хист,скеровуючи свої зусилля й енергію на освіту – іщоб зберегти історичні традиції народу, і щоб

Станіслав Пономаревський, доктор педагогічних наук,старший науковий співробітник відділу теорії та історії педагогічної майстерності

Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ ІШКІЛЬНИЦТВА В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ

У статті проаналізовано розвиток української освіти та шкільництва в Росії. Визначено роль і місцеостанніх у процесах збереження української ідентичності в умовах чужини, а також окреслено особливостістановлення української шкільної та вищої освіти у Башкортостані та Москві.

Ключові слова: освіта, шкільництво, мовний, ідентичність, національний.

Літ. 5.

Станислав Пономаревский, доктор педагогических наук,старший научный сотрудник отдела теории и истории педагогического мастерства

Института педагогического образования и образования взрослых НАПН Украины

ОСОБЕННОСТИ СОВРЕМЕННОГО РАЗВИТИЯ УКРАИНСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ ИШКОЛЫ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ

В статье проанализировано развитие украинского образования и школы в России. Определено роль иместо последних в процессах сохранения украинской идентичности в условиях чужбины, а также обрисованоособенности становления украинского школьного и высшего образования в Башкортостане и Москве.

Ключевые слова: образование, школа, языковой, идентичность, национальный.

Stanislav Ponomarevsky, PhD (Pedagogic)Senior Researcher of Theory and History of Pedagogical Mastership Department

Institute of Pedagogical Education and Adult Education NAPS of Ukraine

FEATURES OF PRESENT DEVELOPMENTOF UKRAINIAN EDUCATION AND SCHOOLING IN RUSSIA

The development of Ukrainian education and schooling in Russia is analyzed in this article. Their role andplace are determined in the process of saving the Ukrainian identity under the conditions of being abroad. More-over, the foundation of Ukrainian schooling and high education in Bashkortostan and Moskow are also described.

Keywords: Education, schooling, linguistic, identity, national.

УДК 371:351.851

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ І ШКІЛЬНИЦТВА В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ

© С. Пономаревський, 2013

19 Молодь і ринок №12 (107), 2013

забезпечити його життя в майбутньому. Раз у разми бачили, яку активну і вирішальну ролювідігравали [вони] і в Європі, і у Новому світі...”[3, 59].

Українське шкільництво в кожній країнімешкання має свою специфіку, проте спільноювиявляється загальна мета шкіл – вихованнямолоді, здатної плекати національні інтереси таоберігати їх. Отже, головною ціллю українськихзакладів освіти за кордоном є забезпеченнясистематичного національного навчання і вихованнямолоді, щоб навчити її бути українцями на чужині(уже кілька років, наприклад, серед українськихшколярів Британії популярний одяг з написом: “Я –українець Британії”, що свідчить про ті ж намаганняетнозбереження, хоча й у формі кітчу).

Необхідно підкреслити, що завданняукраїнського шкільництва за кордоном не можеобмежуватися виключно навчанням. “В українськійшколі в умовах чужини українська молодь,–наголошував Мирослав Самчишин, – не тількимає засвоїти собі найважливіші інформації з різнихділянок українознавства, але мусить тежвключитися у глибоке розуміння українськихкультурних вартостей, відповідно їх сприйняти,перейнятися ними та формувати на них свійнаціональний український світогляд. Цеабсолютна передумова участі молоді в нашомудальшому культурному процесі в усіх йоговідгалуженнях. А в цьому процесі релігійні,моральні, пізнавальні, естетичні та інші ідеалистають тими завданнями, які спонукають добезупинної праці на національнокультурномугрунті... Школа має виховати її і вчинитиповноцінним членом національної спільноти, маєне тільки вишколити ум, але і виховати серце таробити молодь здібною діяти в інтересахукраїнської спільноти” [4, 90 – 91].

Процеси розвитку української освіти ташкільництва на теренах Російської Федераціїнамагалися з’ясувати сучасні російські дослідникиВ. Бабенко, В. Чорномаз, В. Чумаченко, Л. Найденко,Ю. Сіренко, О. Алдакімова, В. Дроздов та інші.Однак їх зацікавлення обмежувалися сутоісторичними ретроспективами або ж вивченнямдіяльності окремих особистостей та їх ролі у тихчи інших аспектах становлення національноїшколи. У результаті освітній компонент усучасному висвітленні, його місце у різних сферахбуття закордонного українця залишаєтьсямаловивченим. Саме тому метою цієї статті єдослідження особливостей розвитку українськоїосвіти та шкільництва в Росії.

Виклад основного матеріалу. Ідеянаціональної школи розвивалася західною гілкоюзакордонного українства з початків заснування

його поселень на землях інших держав. У східнійчастині української діаспори опікуватисявідкриттям шкіл внаслідок цілого ряду офіційнихімперських заборон стали пізніше, але відразу, яктільки з’явилися перші можливості. Після падінняцаризму, вже у 1917 році, ідеї розбудовинаціональних народних шкіл почалипоширюватися, наприклад, на Кубані. Ось якобґрунтував необхідність започаткуванняукраїнських шкіл на І Всеросійському з’їзді діячівнародних університетів від імені земляківвидатний кубанський бібліограф БорисГородецький, що просив з’їзд “поставити наобговорення і санкціонувати своїми авторитетнимивисновками” тези:

1. “Викладання у нижчій школі на території,заселеній українським народом, зокрема вКубанській області, повинне проводитисяукраїнською мовою.

2. Українська мова повинна бути введена довжитку в усіх просвітницьких установах, якіфункціонують у місцевостях з українськимнаселенням і організовані для освіти мас.

3. У середній і вищій школах необхідневведення українознавства у вигляді вивченняукраїнської мови, літератури, історії, географії таекономічних особливостей України.

4. Рекомендувати громадам народнихуніверситетів й іншим просвітницьким організаціям,що діють на територіях, населених більшістюукраїнців, щоб уникнути докорів у мимовільнійпідтримці русифікаторської політики і з метоюнайбільш успішного розвитку справи освіти, широкевпровадження як вживання української мови, так ідисциплін з українознавства” [2, 210 – 211].

Б. Городецький не випадково говорив проКубань як про територію, населену переважноукраїнцями. Саме тоді в Катеринодарі булиопубліковані більш ніж красномовні дані переписунаселення, які підтверджували, що 48,2% родинстаничного і сільського населення області вважаєсвоєю рідною мовою українську і лише 42,7%такою визнають російську мову.

Сучасна українознавча освіта в Росії хоча й єрізною за якістю та освітніми формами, алеставить за мету охопити усі вікові групи та рівнінавчання – від дитячих садків до університетів.Починаючи з 90х років ХХ століття вивченняукраїнської мови, літератури, культури та історіїбуло запроваджене в десятках шкіл різних типів,численних мовних курсах, у гуртках іфакультативах, у деяких вищих навчальнихзакладах – філіалі Московського відкритогогуманітарного університету в Уфі, Тюменському,Воронезькому, Саратовському, Томському,Іванівському та інших університетах.


20

Особливості процесів розвитку українськогошкільництва в Росії у значній мірі пов’язані зцілеспрямованою активністю дій з бокуукраїнських громад (національнокультурнихавтономій, спілок, товариств) у місцяхпроживання. Вдалим прикладом вияву такихініціатив є діяльність національнокультурноїавтономії українців Башкортостану “Кобзар”.Організація українського шкільництва у ційреспубліці Російської Федерації розпочалася в 90хроках XX століття разом із процесом національнокультурного відродження традицій українцівРеспубліки Башкортостан. Один із розділів“Програми національного відродження”, прийнятоїна I з’їзді українців республіки 14 березня 1992року і доповненої на II з’їзді українців РБ 21 січня1995 року, мав назву “Мова і народна освіта” [5,101 – 102]. Аналізуючи ситуацію зі станомукраїнського слова в Башкортостані, делегативідзначали, що рідна мова функціонує лише напобутовому рівні в місцях компактного мешканняукраїнців, зокрема в тих українських поселеннях,які заснували ще в кінці ХІХ – на початку XXстоліття вихідці з українських регіонів, щопотрапили до Башкирії в пошуках вільнихсільськогосподарських угідь. Та старша генераціяукраїнців, яка разом з мовою принесла набашкирську землю свої традиції та звичаї,фольклор, мову та систему родинного вихованнядітей поступово з плином часу відходить. Томупершочерговим завданням, відзначили делегати,необхідно вбачати створення чіткої системиукраїнознавчої освіти, яка могла б охопити усіланки життя місцевих українців. Було наміченовирішення ряду проблем з відродження тарозвитку української мови в Башкортостані, утому числі: створення безперервної системиукраїнської освіти, в місцях компактногопроживання українців відкриття українськихдитячих садків та шкіл, уведення до навчальнихшкільних програм за підтримки місцевихадміністрацій та ініціатив українських громадукраїнської мови і літератури, історії та вивченнякультури українського народу, давньої і сучасної.

На сьогодні це завдання в цілому виконане.Створена унікальна для сучасного російськогокультурноосвітнього простору системабезперервної української освіти, функціонує цілий рядзакладів, де згадані завдання втілюються в життя.Так, українознавчий навчальний цикл здійснюєтьсятут у кількох навчальновиховних інституціях:

села Золотоношки Стерлітамакського району– у дитячому садку та Золотоноськіймуніципальній середній загальноосвітній школі;

села Санжарівки Чишминського району – уСанжарівській неповній загальноосвітній школі;

села Троїцьке Благоварського району – умуніципальній середній загальноосвітній школі;

села Степанівки Аургазинського району – умуніципальній середній загальноосвітній школі;

міста Салавата – у недільній українськійшколі;

міста Уфи – у муніципальній середнійзагальноосвітній школі № 9 та недільних:національній школі ім. Т.Г. Шевченка, національнійшколі “Злагода – Согласие”, в українськомудошкільному центрі “Дзвіночок”.

З 1997 по 2004 рік окремі українознавчінавчальні компоненти (українська мова,українська художня культура, етнопедагогіка)викладалися в Уфимському педагогічномуколеджі № 1, де студенти відділення “навчання впочаткових класах” оволодівали такождодатковою спеціалізацією “вчителя українськоїмови”. Як правило, сюди вступали учні з місцькомпактного проживання українців уБашкортостані, зокрема, з сіл Золотоношки,Степанівки, с. Іваненкове, Санжарівки. Середстудентів перебували також і ті, чиї навчальніпріоритети були пов’язані з бажанням вивчитиіншу мову, пізнати іншу культуру, дехто мав середродичів вихідців з України. Етнічний складстудентів цієї навчальної спеціалізації, такимчином, був досить розмаїтим: українці, татари,башкири, росіяни, чуваші, мордва, білоруси.Початковий рівень сприйняття та володінняукраїнською мовою у більшості студентів бувмінімальним, лише вихідці з українських сілкористувалися на побутовому рівні розмовноюмовою та розуміли україномовного викладача.Тому вчителям довелося розпочинати навчанняз етапів слухання, сприймання на слух таелементарного розуміння лексики. Разом з тим,завдяки мотивації до навчання та цікавостістудентів до вивчення предметів українознавчогоциклу випуски спеціалізації “українська мова”стали можливими (їх було здійснено тут сім). Прозацікавлення студентів коледжу до україністикисвідчать і започаткування українськогофольклорного колективу “Червона рута”, який зумівзаявити про себе на республіканському рівні,студентські ініціативи проведення Шевченківськихднів, розробки та втілення фольклорнихкомпозицій, днів української та слов’янськоїписемності та мови. У цілому за період 1997 –2004 рр. близько тридцяти випускників коледжуздобули додаткову спеціалізацію. Частина з нихповернулася працювати до рідних сіл самевчителями дисциплін українознавчого циклу.Проте після 2000 року кількість абітурієнтів допедагогічного коледжу значно зменшилася, томунабір на українське відділення адміністрацією було



21 Молодь і ринок №12 (107), 2013

поступово призупинено. З іншого боку, цікороткотривалі спроби навчання на рівні здобуттясередньої спеціальної української освіти виявилисявдалими, що і дозволило на початковому етапіпідготувати власні місцеві педагогічні кадри длязабезпечення викладання ряду навчальнихдисциплін у сільських школах республіки зкомпактним проживання українського населення.

Наступний етап становлення української освітиу Башкортостані було реалізовано у 1998 році звідкриттям філії Московського державноговідкритого педагогічного університету ім. М.О. Шолоховав Уфі (нині Уфимська філія ДОЗ ВПО “Московськийд е р ж а в н и й г ум а н і та р н и й ун і в е р с и т е ті м . М . О . Шолохова”), де на філологічномуфакультеті університету студенти спеціальності“Російська мова і література” почали вивчатидодаткову спеціальність “Українська мова ілітература”. Українська мова вивчається якіноземна (друга слов’янська мова) з 1 по 5 курс.Також студенти опановують “Історію українськоїлітератури” від найдавніших часів до сучасності.Значна увага при цьому надається читанню воригіналі творів класичної та сучасної літературноїспадщини, що, на думку викладачів університету,не тільки збагачує словниковий запас, але і формуєсвітогляд.

Важливою ланкою опрацювання текстів єуніверситетська бібліотека української літератури,яка налічує більше 5 тисяч україномовнихпримірників. Навчальним планом передбаченаобов’язковість виробничої педагогічної практики,яку студенти проходять на базі ЗОШ № 9 м. Уфи– базової республіканської української школи. Цевимагає і теоретичного опановування дисциплін зметодик викладання української мови талітератури. Крім того, у процесі навчаннястуденти вивчають основні принципи та методи з“Теорії та практики перекладу”, що дозволяє їмпрактично використовувати свої знання якфахівцівперекладачів з української мови. Потребав українськоросійських перекладах сьогодні стаєвідчутною в Російській Федерації, особливо зпожвавленням міграційних процесів з України доРосії у зв’язку з економічними та соціальнимиміграціями т. зв. “четвертої хвилі”.

Кардинально інша ситуація з поширенняукраїнської освіти спостерігається у Москві. Заданими останнього перепису населення, в столиціРосійської Федерації та Московській областіпроживає близько 500 тис. українців, що формуютьзначну кількість етнічної присутності. Занеофіційними даними, лише у Москві сьогодніможе перебувати довготривало, але безвідповідної державної реєстрації близько 1,5 – 2млн. українців (трудові мігранти, деякі з них – з

родинами). Діяльність московської українськоїдіаспори за оцінками офіційної влади Москви єрізноманітною. Тут активно працюютьУкраїнський культурний центр та Бібліотекаукраїнської літератури, створено кільканаціональнокультурних організацій. Незважаючина велику кількість українців у Москві, ситуація зпоширенням української освіти складна.Навчальних закладів, в яких у будьякій формівикладається, наприклад, українська мованебагато. Хоча подекуди таке навчанняпропонується на базі відомих, провіднихнавчальних закладів: у Московськомудержавному університеті імені М.В. Ломоносова(МГУ), у Московському державному інститутіміжнародних відносин (МГИМО), у Московськомудержавному лінгвістичному університеті (МГЛУ).Також діють курси української мови приПосольстві України в Москві та Вищі мовні курсипри Міністерстві закордонних справ Росії.Фактично усі викладачі української мови євихідцями з України, які постійно і давномешкають у Москві й є російськимигромадянами.

У російській столиці до сьогодні немає жодноїмуніципальної середньої загальноосвітньої школиз українознавчим компонентом. Єдиний закладцього типу, який частково практикує з 2000 рокуукраїномовне навчання – спеціалізований ліцей приМосковському державному лінгвістичномууніверситеті. Один раз на два роки серед учнів 9класу здійснюється набір до “української” групи.Згідно з навчальним планом, школярі вивчаютьукраїнську як першу іноземну мову протягомчотирьох років. Як правило, до цієї групивключають українських дітей з Москви, якібажають знати мову своїх батьків.

Відсутність середньої ланки української освітиформує ту особливість, коли сьогодні україністикув Москві опановують переважно дорослі. Потребау вивченні української мови зумовлена в нихнасамперед особливостями професійноїдіяльності. Відповідно існує чітка зовнішнямотивація оволодіння мовою. Це, наприклад,представники дипломатичного корпусу, щовивчають українську мову згідно з вимогамиетикету, підприємці, що мають економічні інтересив Україні, частина науковців (переважно історики,мовознавці, літературознавці, культурологи), якимукраїнська мова необхідна для науковогоознайомлення з текстами в оригіналі таспілкування з колегами.

У Московському державному інститутіміжнародних відносин викладання українськоїмови розпочалось у вересні 1999 року, а курси приПосольстві стали діяти з жовтня 2004 року. 18


22

березня 2004 року відкрито Центр україністикина базі лінгвістичного університету (МГЛУ).Створенню Центру сприяли Посольство Українив Росії та Культурний центр України в Москві.Сьогодні в Центрі навчаються близько десятистудентів факультету перекладачів, які не тількививчають як мову, так і культуру та історіюУкраїни.

У згаданих установах українську опановуютьіз суто практичною метою – для спілкування вофіційному та повсякденному житті. Донедавнав Москві було дуже мало досліджень у галузіукраїнського мовознавства, загалом науковогодослідження української мови. Але протягомостанніх років ця прогалина почалазаповнюватися, передусім завдяки дослідженнямна базі Московського державного університетуімені М.В. Ломоносова.

Московський державний університеттрадиційно вважається лідером русистики.Починаючи з 30х рр. XX ст., коли славістику буловизнано навчальною дисципліною університетськоїосвіти, до програми викладання в МДУ буливведені історія слов’янських народів, слов’янськімови та літератури. Під час Другої світової війнина філологічному факультеті створені груписербокроатистів, болгаристів, полоністів,богемістів. У 1948 р. почали готувати словакознавців.З 1964 р. набір мов, що їх вивчають на факультеті,поповнився македонською, а 1970 р. – словенськоюмовами. І тільки у 1999 р. на слов’янськомувідділенні філологічного факультету виниклаперша в історії МДУ група студентівукраїністів.Правда, варто зазначити, що україністика в МДУіснувала ще до створення окремої групи, – прикафедрі загального мовознавства та російськомувідділенні. Ще О. Бодянський, один із засновниківросійської славістики, у свій час наголошував нанеобхідності вивчення української мови. У різніроки читалися спецкурси з певних розділівукраїнської мови (наприклад, подібний курсвикладав відомий російський вчениймовознавецьО. Широков). З лютого 1993 року вивченняукраїнської мови включено у навчальні планистудентіврусистів. Цей курс розрахований на 1навчальний рік (2 семестри), читають йогонауковці – етнічні українці у Москві, оскількивеликого значення в процесі мовного викладанняв МДУ надається саме орфоепічним нормам. Усередньому щорічна група русистівмовників, яківивчають українську мову, налічує близько десятиосіб. По закінченні річного мовного курсу,студенти мають змогу факультативно продовжитиїї вивчення і нерідко користуються цієюпропозицією. З вересня 1995 р. на слов’янськомувідділенні викладається також курс “Українська

мова у порівняльноісторичному аспекті” (Г. Тиртова).З 1998 р. при кафедрі слов’янської філології почализдійснюватися перші захисти кандидатськихдисертацій з мовної україністики (О. Остапчук,Б. Борис, Н. Сотнік). Але до цього часу захистинаукових праць не стали явищем постійним, амають, швидше, винятковий характер. З 1999року сім студентів слов’янського відділення МДУпочали вивчати українську мову як першуспеціальність. Крім практичної мови, донавчальної програми входять курси теоретичноїграматики, діалектології, історії мови. Такожобов’язковими є курси історії України, історіїкультури та літератури (вони також викладаютьсяетнічними українцями). Пропагуються такожлітературознавчі, лінгвістичні, перекладацькіспецкурси та спецсемінари під керівництвомвикладачів інших вищих навчальних закладів, утому числі українських.

Московський державний університет співпрацюєу галузі розвитку україністики з окремимиукраїнськими університетами. Контакти побудованіна прямих двосторонніх угодах про співробітництво.Такі угоди підписані і діють з факультетамиКиївського, Львівського і Донецького національнихуніверситетів. Документи передбачають обміннауковою інформацією, новими навчальними іметодичними посібниками, методиками, виданняспільних підручників, науковий обмін фахівцями,студентами й аспірантами. СтудентиукраїністиМосковського університету регулярно відвідуютьзгадані навчальні заклади в Україні з метоюпроходження мовної, фольклорної, діалектологічноїпрактик, з’явився і перший досвід стажуванняросійських студентів в українських вищихнавчальних закладах.

На початку третього тисячоліття Московськийуніверситет започаткував співпрацю з науковимиколами західної української діаспори, зокрема уСША, Великій Британії та Канаді, особливо зГарвардським українським дослідницькимінститутом. Завдяки розвитку цієї співпраці кафедраслов’янської філології отримала потужну бібліотекуяк художньої української літератури, так і науковихпраць із закордонної україністики; студентиМосковського університету, що вивчаютьукраїнську, отримали змогу навчатися угарвардській літній українській школі, де вивчаютьстудії з української мови та художньої культури, атакож спілкуються з українцями різних країн світу,що мають подібну практику у Гарварді.

Висновок. Забезпечення розвитку україномовноїосвіти і школи, етнокультурних прав українців усучасній Росії задля збереження їх національноїідентичності потребує цілеспрямованих зусиль укількох напрямах. Поперше, – підвищення



23 Молодь і ринок №12 (107), 2013

самоорганізації українців у Росії та ефективностівикористання існуючої міжнародної танаціональної правової бази. Подруге, – реалізаціїдержавної підтримки української діаспори,спрямованої на задоволення національнокультурних і мовних потреб українців, щопроживають за межами України. Потретє, –запровадження надійних механізмів длязабезпечення зв’язків закордонного українства зУкраїнською державою та суспільством,об’єднання їхніх зусиль для розвитку українськоїосвіти. Перед українськими освітянами РосійськоїФедерації сьогодні стоїть важливе завдання –використати увесь набутий досвід для розвиткушкільництва на чужині, примножити його,виробити оптимальну структуру навчальнихзакладів рідною мовою та забезпечити їх активнеефункціонування.

1. Баленко О.М. Про підвищення ролі вчителя вукраїнських школах США / О.М. Баленко. – Львів: УМ,2011. – 74 с.

2. Городецкий Б.М. Доклад Кубанского ПросвитногоТовариства. Читан на 2-м заседании 1 секции 4 января/Б.М. Городецкий // Труды первого Всероссийскогосъезда деятелей обществ народныхуниверситетов и других просветительныхучреждений частной инициативы. – 1908. – № 2.– С. 210 – 215.

3. Магочий Пол Роберт Энциклопедия народовКанады. Encyclopedia of Canada’s Peoples /P.R. Magochi/ – Торонто, 1999. – 456 с.

4. Самчишин М. Напрямки української виховноїсистеми / Мирослав Самчишин // Другий СвітовийКонгрес Україців. Матеріали. – Торонто-Нью-Йорк-Лондон, 1986. – С. 86 – 104.

5. Сулима М.В. Українська діаспора в Росії /М. Сулима // Український вимір. – Ніжин, 2004. – №2.– С. 101 – 102.


Вступ. Фізичне виховання, фізичнапідготовка є одними з найпоширенішихзасобів розвитку трудової й фізичної

активності людини, що дає можливістьадаптуватися до змінного соціального

середовища. Фізична підготовка як педагогічнийпроцес – це діяльність, спрямована на вирішенняпроблем навчання й виховання за допомогоюсистеми фізичних вправ. Головними завданнямифізичної підготовки фахівців, виходячи із цього, є

УДК 355.457(477)

Олег Фігура, кандидат педагогічних наук,начальник кафедри особистої безпеки факультету охорони та захисту державного кордону

Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

ФІЗИЧНА ГОТОВНІСТЬ ЯК ЕЛЕМЕНТЗАГАЛЬНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ ФАХІВЦІВ

Статтю присвячено уточненню поняття “фізична готовність” як елемента загальної професійної готовності фахівців.Ключові слова: фізична готовність, професійна готовність, фахівець.

Літ. 9.

Олег Фигура, кандидат педагогических наук,начальник кафедры личной безопасности факультета охраны и защиты государственной границыНациональной академии Государственной пограничной службы Украины имени Богдана Хмельницкого

ФИЗИЧЕСКАЯ ГОТОВНОСТЬ КАК ЭЛЕМЕНТОБЩЕЙ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ГОТОВНОСТИ СПЕЦИАЛИСТОВ

Статья посвящена уточнению понятия “физическая готовность” как элемента общейпрофессиональной готовности специалистов.

Ключевые слова: физическая готовность, профессиональная готовность, специалист.

Оleh Fihura, Ph.D. (Pedagogic) Head ofPersonal Safety Department of Protection of State Border Faculty

National Academy of State Border Service of Ukraine by B. Khmelnytsky

PHYSICAL READINESS AS ELEMENTOF SPECIALISTS’ GENERAL PROFESSIONAL READINESS

The article is devoted to clarification of concept “physical readiness” as an element of specialists’ generalprofessional readiness.

Keywords: physical readiness, professional readiness, specialist.

ФІЗИЧНА ГОТОВНІСТЬ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЗАГАЛЬНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ ФАХІВЦІВ

© О. Фігура, 2013

24

зміцнення здоров’я, поліпшення фізичногорозвитку, набуття рухової активності й спеціальнихзнань з фізичної підготовки, формуванняособистості загалом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Категорія готовності у психологопедагогічнихнаукових розробках з’явилася відносно давно іпов’язана з науковим доробком, насамперед,К. ДурайНовакової, О. Мороза, Ф. Тугуза. Укласичних психологопедагогічних теоріяхготовність розглядається досить різноаспектно:як певного роду здатність (С. Рубінштейн); яктимчасовий ситуативний стан людини (А. Пуні,П. Рудик); як складна інтегративна якістьособистості (К. Платонов, В. Ширинський); якстан, властивість чи ставлення людини(М. Левітов, А. Ведєнов, Г. Кравцов, С. Сінкевич).

При цьому вчені С. Кубіцький, А. Межуєв,О. Ярещенко та ін. виділяють різні види готовностілюдини до діяльності: психологічну, моральнопсихологічну, професійну, професійнопедагогічну,готовність особистісного самовизначення,особистісну тощо.

У науковій літературі досліджуються питаннямобілізаційної готовності у спортивнооздоровчійдіяльності Ф. Генов; моральнопсихологічноїготовності до діяльності в різноманітнихекстремальних ситуаціях І. Павловський;готовності як об’єкта оцінювання С. Кубіцький таін. Науковці наголошують на тому, що готовністьдо професійної діяльності формується задопомогою акумуляційних процесів у контекстіосягнення життєвого досвіду і виявляється увигляді установок, мотивів діяльності, знань пропредмет діяльності, вмінь і навичок реалізуватипрофесійні знання, професійної самосвідомостітощо.

Так, М. Дяченко визначає готовність якактивність особистості у процесі професійноїпідготовки до різних видів діяльності. За умовидоцільного планування й моделювання майбутньоїпрофесійної діяльності готовність продовжуєформуватися й реалізується у відповідніймайбутній професійній діяльності [1].

Професійна підготовка як об’єкт науковогодослідження представлена у наукових працяхпедагогів, психологів, соціологів С. Вітвицька [2],О. Дубасенюк [3], І. Калініна [4], С. Сисоєва [5]та ін. Основою для категорійного аналізу поняттяпрофесійної готовності став професіографічнийпідхід, який розвивається разом із появою новихпраць у галузі професійної педагогіки.

Як наукова категорія, готовність у контекстідіяльності системи вищої освіти безпосередньопов’язана з категорією професійної готовності якрезультату процесу професійної підготовки, що

наступає за умови ефективної організації всієїсистеми професійної освіти. У словниководовідниковійлітературі готовність до професійної діяльностіокреслюється як психічний стан, передстартоваактивізація людини, яка вміщує усвідомлення людиноюсвоїх цілей, оцінювання наявних умов, визначеннянайбільш ймовірних способів діяльності.

У загальному відношенні готовність допрофесійної діяльності майбутнього фахівцявключає: позитивне ставлення до професійноїдіяльності; відповідні до вимог професійноїдіяльності особистісні характеристики, здібності,мотивацію; професійно важливі особливостісприйняття, уваги, мислення, емоційновольовихпроцесів; необхідні для професійної діяльностізнання, уміння й навички [6].

Метою статті є уточнення поняття “фізичнаготовність” як елементу загальної професійноїготовності фахівців.

Виклад основного матеріалу. На нашудумку, професійна готовність майбутнього фахівця– це показник сформованості його спеціальнихзнань, умінь та навичок, які разом із сукупністюсформованих особистісних якостей даютьможливість ефективно здійснювати професійнудіяльність у сучасних умовах.

Розглядаючи фізичну готовність як елементзагальної професійної готовності, назагальнотеоретичному рівні ми аналізуємо такожкатегорії “фізична культура” та “фізичнапідготовка” як просторове поле для реалізаціїзавдань фізичної підготовки майбутніх військовихфахівців та “здоровий спосіб життя” – як поняття,що окреслює індивідуалізоване уявлення кожногомайбутнього фахівця про можливості використанняфізичної культури в самоусвідомленому ставленнідо життя під час професійного становлення йпрофесійної самореалізації. Аналізуючи вказанікатегорії, ми окреслюємо фізичну підготовку якпедагогічно спрямований процес забезпеченнявисокого рівня сформованості фізичної готовностімайбутнього офіцера до військовопрофесійноїдіяльності.

У свою чергу, фізична культура тлумачитьсянами як частина загальної людської культури, щозабезпечує загальний розвиток особистості наоснові розвитку фізичної рухової активності йформування комплексу фізичних якостей.

Здоровий спосіб життя натомість можевизначатися як засіб і результат формуванняфізичної готовності майбутніх офіцерів у військовопрофесійній підготовці. Тому в структурі фізичноїготовності поняття здорового способу життяможе долучатися до змісту фактично всіх їїкомпонентів: особистісномотиваційного,змістоводіяльнісного й оціннорефлексивного.



25 Молодь і ринок №12 (107), 2013

На рівні спеціального категорійнопонятійногоаналізу ми вивчали, насамперед, поняття “фізичнаготовність” як центральну категорію нашогодослідження. У категорійному відношенні фізичнаготовність тісно пов’язується з іншими поняттями:фізичною культурою (частина загальнолюдськоїкультури, сукупність досягнень людськогосуспільства в створенні й раціональномувикористанні спеціальних засобів, форм і методівфізичного вдосконалення особистості), фізичнимвихованням (педагогічно організований процесрозвитку фізичних якостей особистості), фізичнимрозвитком (процес зміни природнихморфологічних властивостей людськогоорганізму), руховою активністю (природна або жспеціально організована рухова діяльністьлюдини), а також функціональнофізичноюпідготовленістю (результат фізичної підготовки,досягнутий за умови застосування спеціальноорганізованого процесу розвитку фізичнихякостей).

Науковий аналіз поняття фізичної готовностіобґрунтований в останнє десятиліття зацікавленістювійськових педагогів і психологів у вивченніпридатності до військової служби, готовності добойових дій, спортивної форми офіцерів,мобілізаційної готовності до військовоспортивноїдіяльності, готовності до праці тощо. З іншогобоку, фахівці в галузі фізкультури і спорту як галузінаукового знання звернули увагу на вивченнякатегорій “фізичні якості”, “фізичні здібності”,“фізична підготовленість”, “фізична працездатність”,“фізична культура особистості” і т.д. На межівказаних досліджень і знайшло своє місцевивчення поняття фізичної готовності у різнихвидах професійної діяльності, в тому числі й увійськовопрофесійній. Це поняття з часом сталовводитися в нормативноправові документи йзакріпилося в науковометодичній літературі зпроблем формування професійної готовності йфізичної готовності.

Поняття “фізична готовність” має стійкіфункціональні зв’язки з іншими, а саме з поняттям:

здорового способу життя – як інструментйого формування у процесі військовопрофесійноїпідготовки офіцера;

працездатності – як підґрунтя стійкості йвисокого рівня розвитку працездатностімайбутнього військового фахівця на основісформованого рівня фізичної готовності;

“ситуація успіху” – як засіб її створення упроцесі занять фізичною підготовкою у вищомувійськовому навчальному закладі (ВВНЗ);

професійної готовності – як його компонент.Похідною від категорії “фізична готовність” ми

визначили категорію “фізична готовність

майбутнього офіцера”, яку розглядаємо якпрофесійноособистісне новоутворення майбутньоговійськового фахівця, що формується у процесівійськовопрофесійної підготовки.

Загальні структурнофункціональні складовіфізичної підготовки майбутніх офіцерів можутьбути подані в єдності розвитку фізичних якостей(сили, витривалості, швидкості, спритності),валеологічної культури особистості, орієнтаціїмайбутніх військових фахівців на здоровий спосібжиття, а також здатності протистояти шкідливимзвичкам.

Процес формування фізичної готовностімайбутніх офіцерів має значний виховнийпотенціал, що дозволяє говорити про виховнускладову структури фізичної готовностімайбутнього фахівця. В такому разі фізичнаготовність постає не лише загальним соціальнимфеноменом, але й особистісною характеристикою.

Виховне значення процесу формуванняфізичної готовності в умовах ВВНЗ покладаєтьсяна відому тріаду “духовне багатство” – “моральнасформованість” – “фізична досконалість” якатрибутів гармонійно розвиненої й суспільноактивної особистості фахівця [7, 27]. При цьомуфізична готовність фахівця характеризується здвох сторін:

суспільної (сформовані фізичні якості яксуспільна цінність);

особистісної (фізична готовність офіцера якпідґрунтя для успішної військової кар’єри,особистісного зростання, саморозвитку йсамоменеджменту).

Фізична готовність розглядається нами яккомпонент загальної структури професійноїготовності і може бути проаналізована на трьохосновних етапах навчальновиховного процесу уВВНЗ, а саме:

на початковому етапі навчання (1 курс) –оволодіння курсантами професійними вміннями йнавичками шляхом випереджувального розвиткуфізичних якостей і рухових навичок, що станутьпрофесійно важливими у військовопрофесійнійдіяльності офіцера;

на етапі закріплення військовопрофесійнихнавичок та вмінь (2 – 3 курси) – створення умовдля здійснення навчальної діяльності приоптимальному фізичному навантаженні; фізичнапідготовка при цьому сприяє забезпеченнюпсихофізіологічного підґрунтя військовопрофесійної працездатності; велике значення прицьому має створення ситуації успіху в процесіфізичної підготовки;

на етапі вдосконалення професійноїмайстерності (4 – 5 курси) відбуваєтьсяостаточне формування фізичної готовності


26

майбутніх офіцерів до військовопрофесійноїдіяльності в реальних умовах та вихід на процеси“самості” у розвитку свого ставлення до фізичноїкультури особистості: самоусвідомлення,саморозвиток, самовиховання тощо.

Виходячи із мети нашого дослідження,вважаємо доцільним уведення до категорійногоапарату понять “працездатність” та “ситуаціяуспіху”.

Проблема працездатності майбутнього офіцерарозглядається нами з тієї точки зору, що і рівеньфізичної культури, і формування здорового способужиття як бажаних прогностичних результатівфізичної підготовки майбутнього офіцеразабезпечують йому достатню працездатність яквимір обсягу, наповнення реалізації військовопрофесійних обов’язків під час військовопрофесійної діяльності. Крім цього, категоріяпрацездатності тісно пов’язана з рівнемсформованості здорового способу життя; рівеньпрацездатності, отже, цілком залежить відрозвиненості в майбутнього офіцера фізичного йсоціального здоров’я, психічного й емоційногоздоров’я, а також здорового оточуючогосередовища.

Поняття працездатності у вітчизнянихнормативноправових документах тлумачитьсяяк здатність людини виконувати певну роботу, якавизначається рівнем її фізичних іпсихофізіологічних можливостей, а також станомздоров’я й професійною підготовкою. В. Кальнишвважають, що працездатність – це поєднанняможливостей людини, наділеної спеціальнимизнаннями, навичками, якостями (в тому числі йфізичними) здійснювати цілеспрямовані дії,формувати процеси мислительної діяльності [8].

Як бачимо, у самому визначені закладеновзаємозумовлюючі зв’язки між працездатністюй фізичною підготовленістю. Важливим вважаємотакож те, що у визначення цього термінузакладено поняття професійної підготовки, щоспрямовує проблему працездатності в руслопрофесійної педагогіки й формування професійноїготовності. В. Кальниш пропонує власневизначення працездатності як максимальногопрояву функціональних можливостей організмулюдини, який формується під впливом комплексусиситемотворчих чинників (професійно важливихякостей, здоров’я, віку, функціонального стану та ін.),взаємодія компонентів яких спрямована на досягненнякорисного результату діяльності при компроміснійзбалансованості дії цих компонентів [8, 19].

Проблема працездатності тісно пов’язана звіковими й індивідуальнопсихологічнимихарактеристиками особистості; зауважимо, щофізична готовність також детермінується

вказаними характеристиками. Тому фізичнаготовність і працездатність мають переважнопрямий кореляційний зв’язок, особливо якщойдеться про військовопрофесійну діяльність. Зіншого боку, з рівнем працездатності пов’язуютьпоняття витривалості, втомлюваності, руховоїактивності тощо. Так, недостатня руховаактивність спричинює негативні зміни уфункціональних здатностях організму; згіпокінезією пов’язують відхилення в станісерцевосудинної системи, гармонійних нервовихпроцесах і т. і. Науковці відзначають, щооптимальні фізичні навантаження під час занятьз фізичної підготовки сприяють збільшеннюрезервів організму людини, а тому зростає їїпрофесійна працездатність [9].

Отже, виходячи зі вищевикладеного, мивизначаємо фізичну працездатність майбутньогофахівця як стан його потенційної готовності доздійснення професійної діяльності, що формуєтьсяпід впливом системотворчих чинників – стануздоров’я, сформованості фізичної готовності,спрямованості на професійну діяльність тощо.

Висновки. Таким чином, здійснений намианаліз категорійнопонятійного поля досліджуваноїпроблеми дає можливість сформулюватиостаточне визначення категорії дослідження,окресленої його темою. Формування фізичноїготовності майбутнього фахівця ми визначаємояк комплексний, системний, поетапний,детермінований певними педагогічними умовамипроцес розвитку його фізичних знань, умінь,навичок та особистісних якостей, які за своєюспрямованістю мають завершений характер іспрямовані на формування особистості фізичнопідготовленого фахівця.

Доцільні напрями подальших розвідок.Перспективами подальших розвідок за обранимнапрямом є уточнення мотиваційних підходів дооптимізації навчальновиховного процесу увищому військовому навчальному закладі уконтексті фізичної підготовки майбутніх фахівців.

1. Дьяченко М.И. Психологические проблемыготовности к деятельности / М.И. Дьяченко, Л.А. Кандыбович.– Мн.: Изд-во БГУ, 1976. – 176 с.

2. Вітвицька С. С. Практикум з педагогіки вищоїшколи: Навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентівмагістратури / Вітвицька С.С. – К.: Центр навчальноїлітератури, 2005. – 396 с.

3. Дубасенюк О.А. Теорія і практика професійноївиховної діяльності педагога: [монографія] /О.А. Дубасенюк. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. ІванаФранка, 2005. – 367 с.

4. Калинина И.А. Психологическая готовностьстудентов к профессиональной деятельности и ее



27 Молодь і ринок №12 (107), 2013

взаимосвязь с успешностью обучения (на примереэкономического вуза): автореф. дисс. на соисканиенауч. степени канд. психол. наук: спец. 19.00.07“Педагогическая психология” / И.А. Калинина. –Москва, 2007. – 24 с.

5. Сисоєва С.О. Педагогічна творчість:[монографія] / С.О. Сисоєва. – К.: Книжкове видавн.“Каравела”, 1998. – 150 с.

6. Сінкевич С.В. Формування ціннісного ставленнякурсантів вищих військових закладів освіти довивчення іноземної мови: дис. … канд. пед. наук:20.02.02 / Сінкевич Сергій Валентинович; Національнаакадемія Прикордонних військ України імені БогданаХмельницького. – Хмельницький, 2002. – 190 с.

7. Карпов В.Ю. Социально-личностное воспитаниестудентов в процессе физкультурно-спортивнойдеятельности: учебное пособие / Карпов В.Ю.,Щеголев В.А., Щедрин Ю.Н. – Санкт-Петербург:ИТМО, 2006. – 250 с.

8. Кальниш В.В. К вопросу об определении понятийработоспособность и трудоспособность /В.В. Кальниш // Український журнал з проблеммедицини праці. – 2009. – № 1(17). – С. 13 – 23.

9. Шайхуллин Т.Д. Методика комплексногоприменения средств физической подготовки дляповышения уровня работоспособности летчиков-инструкторов армейской авиации / Т.Д. Шайхуллин // Ученые записки. – 2009. – №6(52). – С. 93 – 98.


Постановка завдання. Нові завданняшкільної освіти в Україні, якіспрямовані на гуманізацію та

демократизацію всього навчальновиховногопроцесу в школі, визначають нові пріоритетинавчання і виховання, потребують формуванняініціативної особистості, здатної до раціональноїтворчої праці.

На формування й розвиток особистості

впливає ряд факторів: рідна (материнська) мова,фольклор, спадковість, родина, громада, дитячийсадок, школа, природа, праця, гра й творчістьдітей, дитячі та молодіжні об’єднання, навколишнєсередовище, преса, книги, кіно, радіо, телебачення,театр, мистецтво, побут, державний устрій, церквасеред яких на чільному місці є навчання тавиховання.

Актуальним сьогодні є впровадження у

Маргарита Суровицька, вчитель початкових класів, м. Глухів

ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВСтаття присвячена проблемам формування пізнавальних інтересів молодших школярів у навчальному

процесі, критичного відбору навчального матеріалу, змісту завдань та вправ для занять. У статтіобґрунтована необхідність вдумливого ставлення до проблеми формування пізнавальних інтересів учнівпочаткових класів.

Ключові слова: пізнавальні інтереси, навчальний процес, навчальний матеріал, науковий підхід, мета,навчання, проблема, педагогічний процес.

Літ. 8.

Маргарита Суровицкая, учитель начальных классов, г. Глухов

ФОРМИРОВАНИЕ ПОЗНАВАТЕЛЬНОГО ИНТЕРЕСА МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВСтатья посвящена проблемам формирования познавательных интересов младших школьников в

процессе обучения, критического подбора учебного материала, содержания заданий и упражнений длязанятий. В статье аргументирована необходимость вдумчивого отношения к проблеме формированияпознавательных интересов учеников начальных классов.

Ключевые слова: познавательные интересы, учебный процесс, учебный материал, научный подход,

цель, обучение, проблема, педагогический процесс.

Margarita Surovytska, Primary School Teacher,Hlukhiv

FORMATION OF COGNITIVE INTERESTS IN OF PRIMARY SCHOOL PUPILSThe article deals with the formation of cognitive interest of younger pupils in the learning process, a critical

selection of educational material, content and objectives for training exercises. This paper substantiates the neces-sity of thoughtful attitude to the problem of formation of cognitive interests of primary school pupils.

Keywords: educational interests, learning process, learning material, scientific approach, objectives, teach-ing problem teaching process.

УДК 159.922.73 – 057.874:159.928

ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

© М. Суровицька, 2013

28

навчальний процес таких засобів активізації, яксистеми пізнавальних і творчих завдань,застосування різних прийомів співробітництва інавчального діалогу, групової та індивідуальноїроботи, що сприяє формуванню пізнавальнихінтересів учнів початкової школи.

Аналіз наукових джерел. На сучасному етапіреформування освіти одне з головних завдань –створення необхідних умов для повноцінногорозвитку і самореалізації кожного громадянинаУкраїни. Це можливо здійснити, розробивши новіпедагогічні технології, які б передбачалиособливості психічного розвитку підростаючоїособистості з урахуванням її індивідуальнихвідмінностей. У цьому ключі розгляду проблемиінноваційних підходів і оцінок потребують не лишезагальні засади навчального процесу, а і йогоструктурні компоненти, зокрема, процес учіння таформи і методи організації навчальної діяльностідитини. Відтак, запорукою ефективностінавчальної діяльності й процесу учіння молодшихшколярів є результативність пізнавальноїдіяльності, від якої залежить цілеспрямованістьрозумової активності, розвиток інтелектуальноїрефлексії та природжених задатків учнів тощо.Особливого значення надавали ми впровадженнюв навчальний процес системи пізнавальнихзавдань, побудованої з урахуванням прийоміврозумової діяльності, цілеспрямованомуформуванню пошукових умінь. У своїй практиціна різних етапах дослідження проблемиформування пізнавальної діяльності молодшихшколярів використовували досвід таких вчителівН.І. Дяченко, В.П. Соколенко ( м. Київ, середняшкола № 204), Н.П. Самарська (м. Кривий Ріг,сер едня ш кола № 250, В.А. Прудникова(м. Кривий Ріг, середня школа № 9), Г.О. Гирич(м. Вінниця, середня школа № 3), А.А. Овчаренко(м. Керч, середня школа № 4).

Л.В. Артемова справедливо зазначає: “Щобнавчання було легким і бажаним, важливопропонувати такий зміст знань, який дитина наданому етапі розвитку своєї психіки можесприйняти найбільш оптимальнозацікавлено, знайменшими труднощами” [1]. Тобто важливимє вплив пізнавального інтересу на результативністьнавчання в початкових класах.

У психологічній і педагогічній літературівисвітлені результати спеціальних досліджень, вяких розкривається роль інтересу в навчальновиховному процесі (Н.М. Бібік [2], І.М. Дичківська[3], О.І. Киричук [4], Г.С. Костюк [5], О.Я. Савченко[6], О.В. Скрипниченко [7], О.М. Пєхота [8] та інші).Науковці надають винятково важливого значенняінтересу до пізнання в процесі шкільного навчання.

Аналіз наукових джерел свідчить про необхідністьперегляду, уточнення та розширення науковихуявлень про визначальні фактори навчальноїуспішності учнів початкових класів. Вихованняактивного ставлення до знань, науки взагалі й донавчальної діяльності зокрема неможливе безрозвитку допитливості, потягу до знань, інтересудо пізнання.

Викладення основного матеріалу. Яксвідчить тривалий досвід, суворі, категоричнівимоги, покарання, адміністративні заходи безсилі,якщо в дитини немає потреби навчатися, якщопізнавальна діяльність для неї позбавленажиттєвого змісту. Оскільки інтерес зумовлюєзагальну тенденцію звертати увагу на певніоб’єкти і явища навколишнього світу з метою їхпізнання або на виконання певного виду діяльності,то він впливає на всі без винятку психічні процеси,спрямовуючи їх у потрібне русло. Йдеться,насамперед, про увагу до об’єкта, яка зфізіологічного погляду пояснюється виникненняму корі великих півкуль головного мозку осередкуоптимального збудження. Відомо, що в станізацікавленості дитина все засвоює швидко йґрунтовно. Розумова діяльність під впливомінтересу стає дедалі зосередженішою,з’являються роздуми, що спонукають певні дії [3].Особливого значення це питання набуває в роботізі старшими дошкільниками, оскільки в дитинина шостому році життя формуютьсяпідпорядкованість мотивів та навички навчальноїдіяльності. Окрім того, старший дошкільний віквважається перехідним, тому необхідне вивченняйого специфічних ознак, зокрема, особливостейформування пізнавальної активності в дітейшостого року життя. Характеризуючи цей період,слід зазначити, що до шести років дитина досягаєвисокого рівня розвитку самостійної діяльності,коло її пізнавальних інтересів розширюється.Поступово розвивається здатність аналізувати йузагальнювати предмети та явища. Упізнавальній діяльності особливого значеннянабувають наочнообразне й образне мислення,а також творча уява. Передумовою цьому слугуєрозвиток сприймання, який здійснюється затрьома основними напрямами: уявлення дітей пропредмети, явища та їх властивості розширюютьсяй поглиблюються відповідно до загальноприйнятихеталонів; способи використання предметів стаютьзначно точнішими й доцільнішими; ознайомленняз предметами набуває систематизованості йпослідовності. Таким чином, на кінецьдошкільного дитинства зростає осмисленістьсприймання. Розвиток сприймання та наочнообразного мислення забезпечує дитині розуміння



29 Молодь і ринок №12 (107), 2013

властивостей предметів і різних зв’язків міжними. Досліджуючи розвиток дітей старшогодошкільного віку, необхідно зазначити, що вшестилітньому віці найсуттєвіші зміни охоплюютьрізні психічні сфери. Новоутворення у сферіособистості за правильних умов вихованнязакономірно ведуть до позитивних зрушень урозвитку всіх психічних процесів: сприймання,пам’яті, уяви, мислення тощо. Ці процеси встарших дошкільників набирають довільногохарактеру, збагачуються за змістом тавдосконалюються за своїми регулятивнимифункціями. Завдяки залученню старшихдошкільників до різних видів діяльності згідно зїх схильностями та інтересами, в них формуєтьсявибіркове оцінне ставлення до тих видів, у якихвони найшвидше досягнуть успіху, тобто досуб’єктивно значущих.

Якісна перебудова інтересів найінтенсивнішевідбувається в періоди переходу дитини з одногоетапу онтогенезу на інший. Зміна інтересів, їхякостей не нівелює певної стійкості найбільшзначущих у кожному віковому періоді ознак, якіпродовжують розвиватися, інтегруватись в іншіна вищому рівні. При цьому, за дослідженнямиН.М. Бібік [2], відбувається не тільки розширенняі поглиблення інтересів, а й їх диференціація, якавиражається в появі комплексу домінуючих ознак.Встановлено, що інтерес обумовлює навчальнудіяльність в цілому, сприяє самовдосконаленнюучнів [2].

На нашу думку, в процесі підвищенняефективності навчальної діяльності молодшихшколярів, важливим є виявлення в них динамікивнутрішньо функціональної структури пізнавальноїсфери та зміни в ній співвідношень домінуючихфакторів, які зумовлюють успішність з навчальнихпредметів. Детального вивчення потребуєпізнавальний аспект структури пізнавальноїдіяльності молодших школярів.

Для вивчення формування внутрішньофункціональної структури психологічних чинниківнавчальної успішності молодших школярів бувздійснений аналіз пізнавальної сфери молодшихшколярів. Як результат, ми отримали дані, щосвідчать про наявність процесу переструктуруванняпсихологічних чинників учнів від першого дотретього класу, чим пояснюється деяке зниженняінформативної ваги функцій і явищ у структурі цієїсфери дитини.

Водночас слід зазначити, що властивості увагине втрачають значущості, зберігаючи своюрівновагу упродовж навчання учня в початковихкласах. Фактор обсягу слухової пам’яті набуваєвагомості в другому класі і зберігається надалі,

а зорової – лише в третьому. Такі фактори яклогічне мислення, моторна активність,сприймання інформаційних сигналів майже незмінюються в структурі пізнавальних чинниківнавчальної успішності упродовж трьох роківперіоду початкової освіти. Виявлені внутрішньофункціональні зміни в структурі пізнавальної сферимолодшого школяра є основою динамічних зміну навчальній успішності учнів, перебудовуючи мініструктури процесу засвоєння предмета протягомвсієї навчальної діяльності.

Таким чином, результати проведеногопсихологопедагогічного аналізу вказують на те,що у формуванні успішності молодших школярівголовну роль відіграє розвиток обсягу уваги.Другу позицію за значущістю займають фактористійкості та продуктивності уваги. Потужністьвпливу рівнів розвитку обсягів короткочасноїслухової і зорової пам’яті помітні в першому ідругому класах. А саме: в першому класі суттєвезначення має рівень розвитку обсягу зоровоїпам’яті, а в другому – обсяг слухової пам’яті.

Також успішність молодших школярівзумовлюється впливом різних факторів. Упершому класі помітний вплив розвитку обсягууваги, в другому – стійкість уваги, а в третьомукласі підвищується активність розвитку слуховоїпам’яті.

Отже, можна зробити такі висновки:1. Розвиток психологічних чинників навчальної

успішності, внутрішні функціональні зміни вструктурі пізнавальної сфери учня, динамікаінформаційної ваги психічних функцій навчальноїуспішності молодших школярів залежать відефективності розвитку їх пізнавальних інтересів.

2. Стійкий пізнавальний інтерес – ознакаготовності дитини до навчання в школі. Він єосновою всієї навчальновиховної роботи з дітьмив період їх підготовки до школи. Знання сприяютьвиникненню, розширенню і поглибленнюзацікавленості до дійсності. Важливо збуджуватипізнавальну активність учня, що виявляється взапитаннях, діях.

3. Маючи сформовані пізнавальні інтереси,дитина успішно навчатиметься, в неї з’явитьсязацікавленість до навчальної діяльності.

4. У школі дитина поглиблює і розширює своїпізнавальні інтереси. У неї виникає бажаннязмістовного і досконалого вивчення певнихнавчальних предметів.

Таким чином, результати аналізу науковихджерел вказують на те, що у формуванніуспішності молодших школярів головну рольвідіграє розвиток обсягу уваги. Другу позицію зазначущістю займають фактори стійкості та


30

продуктивності уваги. Потужність впливу рівніврозвитку обсягів короткочасної слухової і зоровоїпам’яті помітні в першому і другому класах. Асаме: в першому класі суттєве значення маєрівень розвитку обсягу зорової пам’яті, а вдругому – обсяг слухової пам’яті.

Також успішність молодших школярівзумовлюється впливом різних факторів. Для учнівпершого класу є характерним помітний впливрозвитку обсягу уваги, для другого – стійкістьуваги, а для третього класу – підвищуєтьсяактивність розвитку слухової пам’яті.

Розвиток психологічних чинників навчальноїуспішності, внутрішні функціональні зміни вструктурі пізнавальної сфери учня, динамікаінформаційної ваги психічних функцій навчальноїуспішності молодших школярів залежать відефективності розвитку їх пізнавальних інтересів.

Стійкий пізнавальний інтерес – ознакаготовності дитини до навчання в школі. Він єосновою всієї навчальновиховної роботи з дітьмив період їх підготовки до школи. Знання сприяютьвиникненню, розширенню і поглибленнюзацікавленості до дійсності. Важливо збуджуватипізнавальну активність учня, що виявляється взапитаннях, діях.

Пізнавальна активність учня початковихкласів виявляється в навчальній діяльності.Молодший школяр застосовує набуті вдошкільному дитинстві знання й активно діє,робить відповідні висновки, здатний виконуватискладні розумові операції.

Практичне використання вчителем встановленихзакономірностей формування пізнавальноїактивності звузить коло пошуків психологічнихпричин невстигання школярів з навчальнихпредметів у початкових класах та зменшитьпсихологічне навантаження на дитину молодшогошкільного віку.

Одним із дієвих методів формуванняпізнавальної діяльності молодших школярів єстимулювання та мотивація навчальнопізнавальної діяльності під час уроку. Томупланування уроку є надзвичайно важливимелементом педагогічної діяльності.

На підставі наукових знань та практичногодосвіду наведемо зразок структури особистісноорієнтованого уроку у початковій школі. Напершому етапі уроку вчитель вмотивовуєучнівську діяльність, зацікавлює, спрямовує наактивну навчальну працю. Тут важливо врахуватиособистий досвід учнів щодо проблеми чипитання, яке вивчається на уроці. Визначення метиі завдань уроку вимагає тісної співпраці з учнями.

Досвідчений вчитель усвідомлює необхідність

залучення дітей до планування наступноїдіяльності через попередню роботу (випереджувальнізавдання, повідомлення, підготовка унаочнення).Разом з учителем учні складають план роботи,обговорюючи його, визначають показникидосягнення визначеної мети (які знання, уявлення,засоби діяльності свідчитимуть про це).

Таким чином, на початку уроку учнівознайомлюють з метою та планом уроку. Вчительпереконливо інформує учнів про завдання (мету)уроку, визначає проблемні питання разом ізучнями.

Вивчення нового матеріалу вимагаєзастосування певних прийомів:

Актуальність мети. Наприклад, під часвивчення байки “Зозуля і півень” Л. Глібова.Проблематизація. Постає проблема, яку требавирішити. Наприклад: Л. Глібов український чиросійський письменник? Який за жанром твір?

Фантастична ситуація. Вчитель доповнюєреальну ситуацію фантастичними елементами(перенесення навчальної ситуації на фантастичнупланету та інше).

Впіймай помилку. Пояснюючи матеріал,учитель зумисне припускається помилки.

Пресконференція. Цей прийомвикористовується, починаючи з 3 – 4 класів.Учитель частково розкриває тему, пропонуючиучням завершити її розкриття самостійно,використовуючи підручники, посібники, довідковулітературу тощо.

Запитання до тексту. Перед вивченням творупропонується продумати запитання до твору, щовивчається.

Етап засвоєння знань, формування вмінь інавичок вимагає завдань на вибір:

засобів навчальної діяльності (індивідуально,фронтально чи у групі; письмово або усно);

засобів фіксації нового матеріалу (схема, план,таблиця, висновки тощо);

презентація (доведення до учнів) завданьозвучення способів їх виконання, вибір найбільшефективних із них.

Діти обирають той вид роботи, який їм найбільшедо вподоби і одночасно є найбільш вдалим.

Досвідчений вчитель активно використовуєваріативність (диференційований підхід) доформулювання домашнього завдання(диференціація за рівнем складності; завдання навибір тощо).

На цьому етапі уроку доцільно використовуватиметоди заохочення, навчальнопізнавальної гри,створення ситуації успіху, проблемної ситуації,взаємодопомоги, виконання творчих завдань угрупах тощо.



31 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Етап контролю, корекції та оцінювання знаньзабезпечується за допомогою: групових і парнихформ, взаємоконтролю і взаємоаналізу;самоаналізу і самоконтролю (виправлення учнямипомилок, осмислення їх причин); взаємо ісамооцінювання (словесне, рейтингове тощо).

Підсумковий етап уроку – це усвідомленнянеобхідності досягнення мети, переживанняситуації успіху, вираження педагогом свогопозитивного ставлення до школярів, задоволеннядіяльністю учнів та їх результатами.

Отже, наведена структура й особливостіпроведення особистісно орієнтованого урокузначно складніші від технології проведеннятрадиційного уроку. За такого підходу на вчителяпокладається більш інтенсивне навантаження,тому що він має створити оптимальні умови длясприйняття учнями нового матеріалу тазабезпечити його успішне засвоєння учнями.

Готуючись до проведення особистісноорієнтованого уроку, вчитель аналізує змістнавчального матеріалу, визначає види діяльностіучнів, готує завдання на вибір або завдання длягрупової роботи, враховуючи обсяг навчальногоматеріалу, рівень складності відповідно донавчальних досягнення учнів, обсяг можливоїіндивідуальної допомоги.

Для досягнення позитивного результатуособистісно орієнтованого уроку вчитель маєдотримуватися певних вимог:

чітко формулювати пізнавальні завдання, якіможуть бути проблемними, творчого мислення,пошуку нових знань і нових способів дій;

зосередити увагу на діяльності слабких,невстигаючих учнів;

не створювати змагань на швидкістьвиконання завдань;

навчати учнів здійснювати самоконтроль,самоаналіз і самооцінювання.

Ефективність навчання під час здійсненняособистісно орієнтованого підходу визначаєтьсяне обсягом знань, умінь і навичок, яких набуладитина, а рівнем самостійності дитини у процесіздобуття нових знань та його особистіснимиуспіхами на шляху до здобуття ґрунтовних знань,умінь і навичок.

Висновок. Отже, навчання у початковій школімає будуватися на ідеях його розвивальної функції.Розвиток дитини, її пам’яті, мислення, волі та іншихпсихічних процесів залежить від того, якою єдидактична мета уроку, які відібрано навчальнізавдання, як методи навчання забезпечуютьактивність, самостійність та творчість учня внавчальній діяльності.

Сучасна дидактика рекомендує надаватиперевагу тим методам, які передбачаютьзалучення учнів до активного здобування знань.Тільки вміле поєднання оптимальних методівнавчання дає можливість підвищити йогоефективність та результативність, забезпечуєрозвиток пізнавальних можливостей і потребособистості учня початкової школи.

1. Артемова Л. Щоб дитина хотіла і вмілавчитися. /Л. Артемова //Дошкільне виховання.– 2000. – №5. – С. 6 – 7.

2. Бібік Н.М. Формування пізнавальнихінтересів молодших школярів. / Н.М. Бібік. К.:Віпол, 1987. – 96 с.

3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічнітехнології: [Навчальний посібник] / І.М. Дичківська.– К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

4. Киричук О.І. Навчальні інтереси молодшихшколярів / О.І. Киричук. – К.: Рад. школа, 1982.– 128 с.

5. Костюк Г.С. Навчально-виховний процесі психічний розвиток особистості / За ред.Л.М. Проколієнко. – К.: Рад. школа, 1989. –608 с.

6. Савченко О.Я. Розвиток пізнавальноїактивності молодших школярів / О.Я. Савченко.– К.: Рад. школа, 1982. – 176 с.

7. Скрипниченко О.В. Зміна динамікирозумового розвитку учнів 1 – 2 класівзалежно від змісту навчання / О.В. Скрипниченко// Психологія: Респ. наук. мет. зб. – К.: Рад.шк., 1967. Вип. А – С. 3.

8. Пєхота О.М. Особистісно орієнтованітехнології в підготовці вчителя. Неперервнапрофесійна освіта: теорія і практика / За ред.І.А. Зязюна та Н.Г. Ничкало: У 2-х ч. – К., 2001.– Ч. 1. – С. 81 – 89.



32

Аналіз публікацій ([1], [2], [3], [4], [5],[6], [7]) засвідчив, що на сьогодні немаєзагальноприйнятої класифікації засобів

Інтернет, призначених для використання восвітньому процесі. Це призводить до того, щовикладачам, які прагнуть запровадити Інтернеттехнології у процес викладання дисциплін, складнообрати програмні засоби, відповідно до цілейосвітнього процесу, навчального курсу чи заняття.Тому актуалізується проблема класифікаціїзасобів (сервіси, служби, послуги) Інтернет зосвітньою метою.

Мета роботи полягає в обґрунтуванніособливостей використання засобів Інтернет упрофесійній підготовці майбутніх учителів.

Виклад основного матеріалу. Виходячи звищезазначеного, пропонуємо власну класифікаціюзасобів Інтернет, призначених для використання упроцесі професійної підготовки майбутніх учителів,розділену за відповідними групами:

1. За функціональним призначенням: 1) дляпошуку відомостей, літератури, мультимедійноїінформації (пошукові системи, пошуковикиспеціального призначення, бібліотечні каталоги);2) для передачі, зберігання та розповсюдженняінформації (електронна пошта, файлосховища,файлообмінні сервіси); 3) для спілкування (чати,

форуми, меседжери, соціальні мережі, віртуальнісередовища); 4) для роботи з текстовою,презентаційною, табличною, графічною тавідеоінформацією (офісні онлайн пакети, веборієнтовані графічні редактори, онлайнвідеоредактори); 5) для автоматичного перекладутексту (наприклад, перекладач Google тощо);6) для агрегації інформаційних потоків (агрегаториRSSновин); 8) для створення інформаційнихресурсів (блогплатформи, онлайн конструкторисайтів; системи управління контентом, навчанням,навчальним контентом; програмні засоби длягенерації електронних підручників та для створеннятестів); 9) для спільної роботи (мапи розуму, онлайндошки, засоби управління розкладом, засобикомандної роботи); 10) для створення і роботи збазами даних (хмарні сервіси).

2. За широтою охоплення: 1) часткова –застосування Інтернет технологій здійснюєтьсяпід час вивчення окремих тем, розділів, модулівкурсу, для окремих дидактичних завдань;2) основна – провідне місце у процесі вивченнядисципліни відводиться однійдвом Інтернеттехнологіям; 3) загальна – навчання, управліннямосвітнім процесом, включаючи всі види контролюта моніторинг навчальної діяльності студентівспираються на застосування засобів Інтернет.

УДК 378.091.3:004.77

Вячеслав Осадчий, доктор педагогічних наук, професор кафедри інформатики і кібернетикиМелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ІНТЕРНЕТ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛЯУ статті висвітленні загальні дидактичні особливості використання засобів Інтернет у професійній

підготовці майбутніх учителів. Наведена класифікація засобів Інтернет.Ключові слова: засоби Інтернет, електронна пошта, онлайн щоденники, вікі проекти, соціальні мережі,

відео конференції.

Літ. 14.

Вячеслав Осадчий, доктор педагогических наук, профессор кафедры информатики и кибернетикиМелитопольского государственного педагогического университета имени Богдана Хмельницкого

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ СРЕДСТВ ИНТЕРНЕТВ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКЕ УЧИТЕЛЯ

В статье освещены общие дидактические особенности использования средств Интернет впрофессиональной подготовке будущих учителей. Приведенная классификация средств Интернет.

Ключевые слова: средства Интернет, электронная почта, онлайн дневники, вики проекты, социальные

сети, видеоконференции.

.Vyacheslav Osadchyi, Dr. Sc. (Pedagogic), Professor, Department of Informatics and Cybernetics

Melitopol State Pedagogical University named after Bogdan Khmelnitsky

USE OF INTERNET IN THE PROFESSIONAL PREPARATION OF TEACHERSThe article covering the general features of didactic use of the Internet in the training of future teachers. The

classification of the Internet.Keywords: means the Internet, email, online blogs, wiki projects, social networking, video conferencing.

ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ІНТЕРНЕТ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛЯ

© В. Осадчий, 2013

33 Молодь і ринок №12 (107), 2013

3. За педагогічними задачами: 1) засоби, щозабезпечують базову професійну підготовку(системи контролю знань, гіпертекстові чигіпермедійні електронні підручники); 2) засоби дляпрактичної підготовки (мультимедійні тренажери,віртуальні лабораторії, програми імітаційногомоделювання); 3) допоміжні засоби (енциклопедії,словники, довідники, ігри, мультимедійні навчальніпрограми); 4) комплексні засоби (освітнєінформаційне середовище, віртуальне навчальнесередовище, дистанційні навчальні курси, системидистанційного навчання).

4. За типом інформації: 1) засоби для роботи зтекстовою інформацією (засоби спільної роботиз текстом, засоби віддаленої роботи з текстом,хмарні текстові редактори); 2) засоби для роботиз візуальною інформацією (фотоколекції, відеоканали, відеоекскурсії, демонстрації таілюстрації, статичні, динамічні та інтерактивнімоделі, схеми, діаграми, онлайн відеоредактори,системи віртуальної реальності); 3) засоби дляроботи з аудіо інформацією (підкастинг,аудіокастинг, онлайн аудіоредактори, засобиспільної роботи зі звуком); 4) засоби роботи зкомбінованою інформацією (соціальні мережі,мультимедійні ресурси, вікі).

Нині всі ці засоби Інтернет широковикористовують в освітніх цілях. Розглянемодидактичні особливості деяких засобів ІКТ, щознаходять застосування під час використаннякомп’ютерних мереж у процесі професійноїпідготовки майбутніх учителів.

Найбільш універсальною і популярноюпослугою для користувачів Інтернет у всіх сферахдіяльності є електронна пошта. Вона є зручноюпри використанні в освітніх проектах завдяки своїйвластивості асинхронної реалізації (тобто взручний для користувача час), на відміну віддодатків, які вимагають синхронного режиму.Дуже зручним, наприклад, для студента задопомогою електронної пошти є поділ часу дляотримання й осмислення навчальної інформації тадля реалізації зворотної реакції, яка може бути якзапитом на уточнення навчальних завдань, так івідповідями на контрольні питання й задачі, щомістяться в отриманому матеріалі. За допомогоюелектронної пошти можна передавати інформаціюбудьякого типу (текст, графіка, відео). Вонадозволяє викладачам і студентам обмінюватисянавчальною інформацією позааудиторнимспілкуванням (денне навчання) і віддалено(дистанційне навчання), забезпечуючи регулярнеспілкування суб’єктів навчального процесу.

За допомогою електронної пошти можнадидактично організовувати не лише вивчення

теоретичних матеріалів, надання консультаційвикладачем та надсилання контрольних робіт івиконаних навчальних завдань, а й проведеннясемінарів на основі режиму “список розсилання”,за якого встановлене на сервері програмнезабезпечення надає можливість для спільногоспілкування групі користувачів. Для створеноїнавчальної групи роз’яснюються правила іспособи підписки, а потім вона стає до роботи.Кожне повідомлення, надіслане в дискусійну групубудьяким її учасником, автоматичнорозсилається листсервером усім учасникамнавчального процесу, основним із яких, звісно, євикладач [8, 107].

Зручним засобом для роботи з навчальноюінформацією нині є така технологія Інтернет як“World Wide Web” (WWW) – інформаційнаслужба (сервіс) глобальної мережі, побудована нагіпертексті та засобах його передачі (протоколах).WWW є середовищем для обміну інформацієюміж людьми в усьому світі [9, 214], створеним наоснові безлічі гіпертекстових документів, щоскладаються з частин із різноманітним поданнямінформації (текст, звук, графіка, тривимірні об’єктитощо), при цьому кожен елемент може бутипосиланням на інший документ або його частину.

Переваги доступу до обсягу знань,розміщеного у WWW є очевидними: у жодній ізбібліотек світу не можна за короткий часотримати інформацію, що цікавить, знайти якнайактуальнішу так і специфічну інформацію. Іцією світовою скарбницею знань, накопичених завесь період існування людства, можна і доцільношироко користуватися при професійній підготовцімайбутніх учителів: студенти матимуть змогу якпоповнювати свої знання, так і за умовконсультування і коригування викладачемпродукувати власні інформаційні ресурси.

Останнє стало можливим завдяки розвиткуWebтехнології другого покоління, які сталикаталізатором змін способів взаємодії людей зІнтернет. Якщо раніше користувач був пасивнимспоживачем Інтернетресурсів, то сьогодні він єтворцем, письменником, науковцем, дослідникомтощо. Зміна парадигми Інтернет зі споживацької“Web 1.0” на творчу “Web 2.0” стрімкопоширилася зі сфери загальнодоступнихсоціальних мереж на навчальний процес.Технологія “Web 2.0” відкриває широкіможливості для свободи дій суб’єктів навчання,а головне – для самостійного засвоєння,накопичення, перетворення знань і дослідженнястудентом явищ та процесів у тісній взаємодії зіспівдружністю експерта (або експертів) і своїходнокурсників (колег).


34

На основі аналізу літератури [10] та мережнихджерел [11] ми виокремили такі групи сервісів“Web 2.0”:

1) соціальні пошукові системи – системи, якідозволяють користувачам самим визначати, вякому напрямі вести пошук, які сайти переглядатинасамперед, на які слова звертати першочерговуувагу, і яким чином представляти знайденірезультати (наприклад, http://company.quintura.com/ru/);

2) засоби для збереження закладок – онлайнзасоби для збереження посилань на вебсторінки,що дозволяє додавати посилання з будьякогокомп’ютера, підключеного до мережі Інтернет;отримувати доступ до них із будьякогокомп’ютера, підключеного до мережі Інтернет;позначати закладкам теги (міткикатегорії), щозгодом полегшує їх пошук (наприклад, http://www.google.com/bookmarks/);

3) соціальні сервіси Інтернет збереженнямультимедійних ресурсів

дозволяють безкоштовно

зберігати, класифікувати, обмінюватися цифровимифотографіями (http://picasaweb.google.com), аудіо(http://www.podcaster.org.ua, http://rpod.ru) івідеозаписами (http://youtube.com), текстовимифайлами (http://docs.google.com), презентаціями(http://www.slideshare.net, http://docs.google.com),книгами (http://www.google.com/books, http://www.scribd.com), а також організовуватиобговорення контенту;

4) мережеві щоденники (блоги) – сервісІнтернет, що дозволяє будьякому користувачевівести записи з довільної тематики (наприклад,blogger.com, wordpress.com, освітня блогосфера– http://blog.classroomteacher.ca, http://www.openclass.ru,http://edublogs.org);

5) ВікіВікі (WikiWiki) – соціальний сервіс, щодозволяє будьякому користувачеві редагуватитекст сайту (писати, вносити зміни, видаляти,створювати посилання на нові статті); різніваріанти програмного забезпечення Вікідозволяють завантажувати на сайти зображення,файли, що містять текстову інформацію,відеофрагменти, звукові файли тощо (наприклад,вікідвигуни – www.mediawiki.org, вікіпроекти –http://uk.wikipedia.org, http://www.letopisi.ru/);

6) карти знань (англ. Mind map – карти розуму,карти пам’яті, інтелекткарти, майндмепи) –спосіб зображення процесу загального мисленняза допомогою схем (наприклад, http://bubbl.us,http://freemind.sourceforge.net, https://www.mindmeister.com);

7) соціальні геосервіси – сервіси мережіІнтернет, які дозволяють з досить високоюточністю знаходити, позначати, коментувати,доповнювати фотографіями різні об’єкти на карті

Землі. За цих умов використовуються реальні дані,отримані навколоземними супутниками(наприклад, http://maps.google.com, http://wikimapia.org).

8) соціальні мережі – спільноти людей,пов’язаних спільними інтересами або потребоюу спілкуванні;

9) рекомендаційні сервіси – системи, щоспеціалізуються на одному типі контенту (книги,кінофільми, музика тощо), а їх користувачівиконують експертну роботу з визначеннянайбільш цікавих позицій;

10) мешапи – вебдодатки, що об’єднуютьдані з декількох джерел в один інтегрованийінструмент;

11) віртуальні світи – становлять 3Dпросториз певними властивостями (наприкладбагатокористувацька гра), що дозволяютьстворити середовище своєї віртуальноїреальності.

Для організації роботи з кожною із цих групсервісів у ВПНЗ доцільно, як наголошувалосявище, створити стабільну систему доступустудентів до Інтернет як у аудиторіях, так і позаними (у гуртожитку, у бібліотеці). Це ефективнореалізується за допомогою встановлення кількохсерверів різних провайдерів (у разі збоїв на одному– залишається резервний канал) та налаштуваннюпокриття WiFi. Також у сервісах мають бутистворені офіційні акаунти ВПНЗ, для того, щобгрупувати студентів навколо нього. Навчаннянавичкам роботи з сервісами Web 2.0 та їхвикористання у навчальній діяльності таподальшій професійній діяльності майбутніхучителів має здійснюватися у межах вивченняінформатичних дисциплін. Обов’язковою, як длястудентів, так і для викладачів має бути розробкаметодичних рекомендацій і посібників для роботиз сервісами Web 2.0. Доречним є подання цихпідручників у вигляді електронних видань, якіможна швидко відредагувати та додати новийматеріал або видалити застарілий.

Особливий інтерес сьогодні викликаютьонлайнщоденники (блоги). Такі щоденникиД. Вінер (D. Winer) називає ієрархією тексту,зображень, мультимедійних об’єктів і даних,упорядкованих хронологічно, які можнапереглядати за допомогою веббраузера.Похідними від терміна “блог” є слова: “блогер”– той, хто веде інтернетщоденник, і “блогосфера”– “інтелектуальний кіберпростір”, який займаютьблогери [12].

Педагогічний потенціал блогів, у першу чергу,полягає в тому, що студенти в процесі отримання,трансформації знань і подальшому публікуванні



35 Молодь і ринок №12 (107), 2013

своїх робіт учаться конструювати знання,засновані на відносинах і спілкуванні. Длявикладачів опубліковані праці студентів – цеможливість зробити висновки про те, як учнітрансформують та відтворюють зміст і стратегії,освоєні в межах соціального досвіду. Длястудентів подібна публікація – це матеріал дляподальшої рефлексії і аналізу, який дозволяє їм щераз звернутися до своїх робіт і переосмислити їх,збагативши у такий спосіб свій навчальний досвід.Можливість розміщення коментарів доповідомлень в блогах сприяє отриманнюзворотнього зв’язку і потенційній підтримці новихідей, а включення в текст гіперпосилань на іншіресурси – допомагає студентам усвідомлювативзаємозв’язки і контекст знань, їх конструюваннята освоєння. Гіперпосилання використовуються вякості додаткових аргументів для будьяких заявчи коментарів, які публікує автор блогу. Посиланняна джерела можуть допомогти читачеві вирішити,наскільки відповідає його переконанням те, щопише автор блогу. Блоги мають значний потенціалдля активного та інтерактивного навчання,інтенсивної взаємодії між учнями та викладачами,розвитку навичок мислення вищого порядку ібільшої гнучкості навчального процесу. Вонидозволяють студентам використовувати різніспособи особистісного та інтелектуальногоосвоєння нових понять у процесі візуалізаціїабстрактних ідей та інтерактивної взаємодії.

На нашу думку, для того, щоб ефективновикористовувати блоги у процесі професійноїпідготовки майбутніх учителів, слід дотримуватисятаких рекомендацій: поперше, викладач повиненвідвідувати блоги, створені іншими викладачами зметою формування уявлення про те, як вониможуть використовуватися у навчальномупроцесі; подруге, викладач повинен створитивласний блог, для уявлення про його функції іможливості на практиці; потретє, перед тим, якзапропонувати такий засіб навчання студентам,необхідно змоделювати для них свій блог(розробка правил, обговорення тематики,попередня підготовка матеріалів); почетверте,блоги необхідно популяризувати, щоб відбувавсяпроцес обговорення та спілкування з експертами.

Науковці Р.Е. Фердіг та Д. Кайе (R. Ferdig, D. Kaye)[12] слушно акцентують увагу на перевагахблогів для підготовки студентів:

1. Використання блогів допомагає студентамстати експертами в галузі їх підготовки.

2. Використання блогів посилює інтерес допроцесу навчання.

3. Використання блогів дає студентам правобрати участь у соціальних процесах.

4. Використання блогів відкриває новіможливості для роботи в класі і за його межами.

Нині набули популярності такі сервіси як “картизнань” (ментальні карти, карти розуму), щостановлять собою ефективний інструментструктурування й аналізу інформації. У процесіпрофесійної підготовки майбутніх учителів вонидозволяють прискорити процес вивченняматеріалів, підвищити ступінь запам’ятовуванняінформації студентами, прискорити розробкуособистих і навчальних проектів. В основіконцепції ментальних карт лежить уявлення пропринципи роботи людського мозку: асоціативне(нелінійне) мислення, візуалізація мисленнєвихобразів, цілісне сприйняття (гештальт). Длястимулювання асоціативного мисленнязастосовуються особливі, “зручні” для мозку,“радіантні” діаграми (ментальні карти), щоявляють собою “дерево ідей”. Побудова картипочинається з центрального образу – задачі, якунеобхідно вирішити; ідеї, що вимагає розвитку;проекту, планування якого необхідно виконати;інформації, що необхідно запам’ятати.Центральний образ – це “стовбур” дерева, відякого розходяться “гілки рішень”. Кілька товстихгілок цього дерева відповідають основним,базовим ідеям, асоціативно пов’язаних ізцентральним образом. Від них відгалужуютьсядругорядні “ідеїасоціації”. Від другорядних ідей“виростають” асоціації більш низького рівня тощо.Таким чином, у ментальних картах реалізуєтьсяасоціативність та ієрархічність мислення – відзагального до часткового. Важливою особливістюментальних карт є їх насиченість візуальнимиобразами й ефектами [13, 5 – 6].

Карти знань можуть застосовуватися за будьяких видів навчальної діяльності, наприклад, прискладанні словника термінів і понять, створеннігалереї графічних образів, проектній діяльності,створенні стрічки часу, когнітивних схем тощо.

Такий соціальний сервіс, як Вікі, в процесіпрофесійної підготовки майбутніх учителів можнавикористовувати як: базу даних чи знань із будьякої тематики; особистий блокноторганайзер;сайт для публікації особистих чи групових статей,із використанням змін та доповнень; засібподання, розширення та анотування навчальнихматеріалів; інструмент для створення тапідтримки будьякого проекту (віртуальніекскурсії, колективні творчі роботи, енциклопедії).Можливості використання Вікі в освітінеобмежені, однак найбільш ефективним євикористання цього сервісу в аудиторній тапозааудиторній діяльності як засобу створеннястудентських колективних творчих проектів


36

усередині групи, а також міжнародних проектів зістудентами з інших країн. Під час створенняспільних навчальних проектів, студенти не лишеобмінюються інформацією з партнерами з різнихкуточків земної кулі, а й спільно працюють надбудьяким проектом і досягають певноїпоставленої мети.

Широкої популярності у сучасному суспільствінабули соціальні мережі, що становлятьконсолідацію соціальних сервісів Інтернет. Вонивикористовують спеціалізовані програмні сервіси,інтернетсайти та портали для забезпеченнявзаємодії людей у групі або групах. Стрімкомурозвитку соціальних мереж сприяла появабезкоштовного, вільнорозповсюджуваногопрограмного забезпечення, що дозволяє кожномубажаючому створити власну інтернетспільноту,прості й зрозумілі правила вступу до існуючихспівтовариств, а також значне збільшеннякількості Інтернеткористувачів і початокрозповсюдження широкосмугових мереж як вофіційних установах, так і вдома.

Викладачі також звернули увагу на цюпрогресивну технологію і почали її використовуватияк у спілкуванні зі студентами і колегами, так ідля підтримки навчального процесу. Педагогічноорієнтовані спільноти у соціальних мережахстимулюють створення банку джерел навчальнихматеріалів із різних дисциплін, допомагають вотриманні консультаційної підтримки таметодичної допомоги молодим викладачам,сприяють підтримці обміну досвідом міжколегами.

Недоліками більшості соціальних мереж (назразок, Facebook, MySpace, Friends.ua, vkontakte.ru)для використання їх у освітніх цілях є те, що вониорієнтовані на дорослу аудиторію і можутьмістити заборонений зміст, або матеріали неосвітньої тематики. Тому і з’явилися соціальніосвітні мережі (http://www.openclass.ru, http://skillopedia.ru, http://sclipo.com, http://www.xangospace.ru), метою яких став обміндосвідом між педагогами, створення банкуелектронних навчальних матеріалів і обмін ними.Також почали розвиватися соціальні мережі, якіпередбачають не лише спілкування, ігри та обмінфайлами, а й надають ресурси для навчання ірозвитку. Арсеналу цих мереж цілком вистачаєдля проведення навчальних проектів будьякоїскладності та масштабності.

Одним із часто використовуваних засобівІнтернет, який можна застосовувати і в процесіпрофесійної підготовки майбутніх учителів є вебконференції, серед яких – гостьові книги,телеконференції, форуми. Вебконференція –

служба Інтернету, яка дозволяє користувачурозміщувати свої повідомлення з певної тематикидля перегляду і відповіді іншим користувачамІнтернет [14, 147]. Конференція розпочинаєтьсятекстом, який задає її тему. Далі кожен із учасниківмає можливість додати до цього тексту своюрепліку. Всі репліки розташовуються послідовнопо мірі надходження і є доступними, разом ізвихідним текстом, усім учасникам телеконференції.При подальших зверненнях можна отримувати абовесь текст, або тільки нові фрагменти тексту. Коженучасник телеконференції має можливістьпрацювати в зручний для нього час. Учасникителеконференції можуть бути розбиті на групи длярозробки окремих тем, їх доступ до цих тем можебути обмеженим. Викладач може ставитипитання, створювати нові проблеми, звертатисядо окремих учасників індивідуально. Робота втелеконференції є колективною діяльністюособливого роду: розтягнута у часі тавідбувається, як правило, на тлі основноїдіяльності, що можливо, не має відношення доматеріалу, який вивчається.

Відеоконференції становлять собою сучаснутехнологію спілкування, яка дозволяє у режиміреального часу передавати усім її учасникам звукі зображення, а також різноманітні електроннідокументи, що містять текст, таблиці, графіки,комп’ютерну анімацію, відеоматеріали. Звісно,відеоконференції не можуть повністю замінитиособистісного спілкування, проте вонидозволяють домогтися принципово нового рівняспілкування людей, під час розділених тисячамикілометрів. Можливість слідкувати за жестами імімікою співбесідника підвищує ККД сприйняттяінформації до 60%. Під час використаннявідеоконференцій у процесі підготовки майбутніхучителів слід ретельно продумувати їх зміст,сценарій і періодичність, чітко визначати, якаробота повинна бути проведена студентами вінтервалі між конференціями. У процесі груповихзанять у великій аудиторії можна проектуватизображення монітора комп’ютера на великийекран. Дидактичні властивості цього засобуІнтернет забезпечують можливість передачі вреальному часу зображення, звуку, графіки та їхподання студентам для навчальних цілей. Цівластивості дозволяють повною міроюзастосувати у навчальному процесі такі форми,як лекції, семінари та контрольні заходи [5, 109 –110].

Висновки. Таким чином, засоби Інтернетдозволяють швидко отримувати потрібнуінформацію будьякого типу, сприяютьосмисленню навчальної інформації, забезпечують



37 Молодь і ринок №12 (107), 2013

регулярне спілкування, освоєння нових понять,структурування й аналізу інформації, прискорюютьпроцес вивчення матеріалів, підвищують ступіньзапам’ятовування інформації. За допомогоюрізноманітних засобів є можливість зробитипроцес професійної підготовки майбутніх учителівбільш гнучким, випереджаючим, варіативним,сприяти тому, що він буде публічним за допомогоюінтерактивного його обговорення.

1. Ганеева А.Р. Информационные технологиив педагогическом вузе: Организациясамостоятельной работы студентов погеометрии: дис. … канд. пед. наук: 13.00.08“Теория и методика профессиональногообразования”, 13.00.02 / Ганеева АйгульРифовна. – Елабуга, 2005. – 249 с.

2. Гуревич Р.С. Можливості телекомунікацій унавчальному процесі / Р.С. Гуревич, М.Ю. Кадемія// Технології неперервної освіти: проблеми,досвід, перспективи розвитку: зб. ст. дотрадиційної IV Всеукр. наук.-практ. конф. –Миколаїв, 2002. – С. 167 – 173.

3. Жалдак М.І. Проблема інформатизаціїнавчального процесу в школі і в вузі /М.І. Жалдак // Сучасна інформаційнатехнологія в навчальному процесі: зб. наук. пр.– К., 1991. – С. 3 – 16.

4. Клочко В.І. Нові інформаційні технологіїнавчання математики в технічній вищійшколі: дис. … доктора пед. наук: 13.00.02 /Клочко Віталій Іванович. – Вінниця, 1998. –396 с.

5. Межведилова Л.Б. Инфокоммуникационныетехнологии в профессиональной подготовкестудентов медицинских вузов: дис. … канд.пед. наук: 13.00.08 / Межведилова ЛуизаБремовна. – Ставрополь, 2005. – 154 с.

6. Петришин Л.Б. Практика застосуванняновітніх інфортехнологій як засади

вдосконалення якості навчального процесу /Л.Б. Петришин, О.Г. Малько // Інтернет –освіта – наука – 2002: третя Міжнар. конф.ІОН – 200; 8 – 12 жовт. 2002 р.: зб. матеріалівконф. Т. 1. – Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця,2002. – С. 16 – 17.

7. Співаковський О.В. Інформаційні технологіїв управлінні вищими навчальними закладами(прикладний аспект): метод. посіб. – 2-ге вид. /О.В. Співаковський, Д.Є. Щедролосьєв, Н.М. Чаловськата ін. – Херсон: Айлант, 2005. – 208 с.

8. Преподавание в сети Интернет: учеб.пособ. / отв. ред. В.И. Солдаткин. – М: Высш.школа, 2003. – 792 с.

9. Кадемія М.Ю. Інформаційно-комунікаційнітехнології навчання: термінологічний словник/ М.Ю. Кадемія. – Л.: Вид-во “СПОЛОМ”,2009. – 260 с.

10. Патаракін Є.Д. Створення учнівських,студентських і викладацьких спільнот на базімережевих сервісів Веб 2.0 / Є.Д. Патаракін.– К.: Навч.-метод. центр “Консорціум ізудосконалення менеджмент-освіти в Україні”,2007. – 88 с.

11. Типологія Веб 2.0 [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.eduwiki.uran.net.ua/wiki/index.php/Типологія_Веб_2.0. – Заголовок зекрану.

12. Richard E. Ferdig, Kaye D. Trammell. Con-tent Delivery in the ‘Blogosphere’ [Електроннийресурс] / Richard E. Ferdig, Kaye D. Trammell //“T.H.E. Journal”, February 2004. – Режимдоступу: http://defiant.corban.edu/jjohnson/Pages/Teaching/ BloggingBlogosphere.pdf.

13. Карты ума. MindManager / авт.-сост.В.И. Копыл. – Минск: Харвест, 2007. – 64 с.

14. Кудрявцева С.П. Міжнародна інформація:навч. посіб. для студ-тів вищ. навч. закл. /С.П. Кудрявцева, В.В. Колос.- 2-ге вид. – К.:Вид. Дім “Слово”, 2008. – 400 с.



“Не бійся робити помилки, не бійся експериментувати, не бійся багато працювати. Можливо, у тебе нічого не вийде, можливо, обставини будуть сильніші за тебе, але потім, якщо ти не станеш пробувати, тобі буде гірко і прикро за те, що ти не спробував. Тому що якщо ти спробуєш, у тебе є два варіанти: або вийде, або ні. А якщо ти нічого не будеш робити, то варіант тільки один. Так що не бійся. Роби! Пробуй! Працюй! Вчись! Шукай правильних людей, які будуть тобі допомагати. І ще раз працюй!”

Євген Касперський програміст

38

Актуальність проблеми. Підрезультатами приватизації розуміємокінцевий підсумок заради якого

здійснюється приватизація. Під наслідками – цете, що виникло в результаті проведенняприватизації. Отримані наслідки приватизації є тимновим для суспільства внаслідок чого проводитьсяпроцес приватизації, який повинен базуватися напевних вихідних, які зводяться до наступного:

роздержавлення, комерціалізація іприватизація є складовими взаємопов’язанимичастинами ринкової реформи в Україні;

приватизація є глибинним процесом, щоохоплює різні види економічних відносин:власності, трудових, фінансових, виробництва;

методи приватизації впливають на їїрезультати і наслідки;

приватизація має вплив на оточуючесередовище і вимагає постійних змін відповіднодо цілей і завдань приватизації;

приватизація має часові, просторові, якісні такількісні характеристики на виробничу діяльністьпідприємств;

приватизація за різними формами власностівпливає на діяльність підприємств за принципомкращого забезпечення ефективногофункціонування виробництва.

Варто відзначити, що значний вплив наприватизацію мають недоліки в проведеніреформ. До цього слід віднести неузгодженість вчасі і необґрунтоване формування досягненняокремих цілей реформи в якості пріоритетногонапряму розвитку економіки, а також постійногоперегляду змін, які відбуваються в податковій,інвестиційній, митній політиці країни.

Щоб отримати відповіді на відзначене вище,слід розуміти принципове значення дляформування державної політики і стратегії виходуУкраїни з економічної кризи. Головне в цьомувиробити такі механізми подальшої приватизації,щоб уникнути попередніх помилок, а головне незупинити процес виробництва, піднести його нацю потужність яка планувалась під час плановоїекономіки [1].

З цією метою для ефективного проведенняаналізу показників стану та ефективності

УДК 332.025.28:334.722

Віктор Мадзігон, докторант лабораторії трудової підготовки і політехнічної творчостіНАПН України, м. Київ

РЕЗУЛЬТАТИ ТА НАСЛІДКИ ПРИВАТИЗАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВАХПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті висвітлюється актуальна проблема необхідності на сучасному етапі підготовки підприємцівв системі неперервної економічної освіти, розкрито питання приватної власності та її вплив на розвитокпідприємництва в Україні.

Ключові слова: підприємництво, підприємець, виробництво, прибуток, ризик, ринок, бізнес.

Табл. 3. Літ. 7.

Виктор Мадзигон, докторант лаборатории трудовой подготовки и политехнического творчестваНАПН Украины, г. Киев

РЕЗУЛЬТАТЫ И ПОСЛЕДСТВИЯ ПРИВАТИЗАЦИИ НА ПРЕДПРИЯТИЯХПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

В статье освещается актуальная проблема необходимости на современном этапе подготовкипредпринимателей в системе непрерывного экономического образования, раскрыты вопросы частнойсобственности и ее влияние на развитие предпринимательства в Украине.

Ключевые слова: предпринимательство, предприниматель, производство, прибыль, риск, рынок,

бизнес.

Victor Madzihon, Doctoral of Laboratory ofLabor Training and Polytechnic Creativity NAPS of Ukraine,

Kyiv

RESULTS AND IMPLICATIONS OF PRIVATIZATION FOR ENTREPRENEURSHIP COMPANIESThe article highlights the urgent problem in need at this stage of training entrepreneurs in the economic

system of continuous education series issue of private property and its impact on the business development inUkraine.

Keywords: enterepreneurship, businessman, production, profit, risk, market business.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА НАСЛІДКИ ПРИВАТИЗАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

© В. Мадзігон, 2013

39 Молодь і ринок №12 (107), 2013

діяльності малих підприємств після їх приватизації,перш за все порівняти їх із роботою державнихпідприємств, встановити негативні наслідки цієїакції, а саме слід вважати:

оцінка поточного стану і перспектив розвиткуприватизованих підприємств;

порівняння діяльності підприємств,приватизованих конкурентними і неконкурентнимиспособами;

визначення складу та змін поточних проблемприватизованих підприємств у часі;

визначення макроі мікрофакторів, якістримують розвиток приватизованих підприємства.

Аналіз останніх публікацій. Данійпроблеміа присвячено і випущено друком у світзначну кількість науковометодичної літератури,яка висвітлює питання підприємництво як напрямлюдської діяльності, до них слід віднести роботиН.О. Акімова, М.В. Вачевський, Д. Богиня,Г. Волинський, О.Ф. Бичкова, Ю.В. Мушинський,С. Давимука, М. Єрмошенко, Я. Плоткін, С. Савчук,А. Чухно, К. Шаблій та інші автори, роботи якихвикористовуються в навчальному процесі.

Мета статті. Дослідити наслідки танеобхідність приватизації, розвиток підприємницькоїдіяльності у процесі приватизації, та підготовкиучнівської і студентської молоді в системібезперервної освіти, відповідний рівень знань ізпідприємництва, менеджменту, маркетингу якцього вимагають умови ринкової економіки.

Виклад основного матеріалу. Вартовідзначити, що основним методом дослідженнястану приватизованих об’єктів є економікостатистичний аналіз та соціологічне опитування,яке допомагає скласти загальне уявлення про станприватизованих підприємств, вивчити стан іперспективи розвитку підприємств запоказниками, які не мають кількісної оцінки.

Економікостатистичний аналіз проводиться за

допомогою комплексу показників. Головнимивимогами до показників є:

комплексність оцінки ефективності роботиприватизованих підприємств;

ринкова орієнтація показників, їх достатністьза кількістю;

можливість порівняння за їх допомогоюроботи підприємств різних форм власності упісляприватизаційний період;

інформаційне забезпечення та надійністьджерел інформації [2].

Показники ефективності роботи тафінансового стану підприємства на сучасномуетапі, як показано в табл. 1.

Для визначення ефективності функціонуванняприватизованих підприємств існують відповідніметодики, які дають більш точніший розрахунокпоказників, виходячи з вимог до їх використання.

Для характеристики платоспроможності підприємствдоцільно використовувати коефіцієнт покриття (КП):

КП = АП: Фзп,де АП – поточні активи (мобільні кошти),

тис.грн.;Фзп – поточні фінансові зобов’язання,

тис.грн.;Цей показник встановлює, в якій кратності

сума мобільних коштів покриває суму поточнихзобов’язань підприємства, підтверджує стійкістьбалансу, здатність підприємства швидкорозраховуватись за короткострокові борги.

Для визначення залежності підприємства відпозичкового капіталу доцільно використовуватикоефіцієнт автономії (Ка):

Ка = А : БП,де А – активи (власний капітал) підприємства,

тис. грн.;БП – підсумок балансу підприємства

(підсумок всіх коштів, що авансованіпідприємству, тис. грн).


Таблиця 1. Економічні показники стану і ефективності роботи приватизованих малих підприємств

Економічні показники стану ефективності роботи приватизованих малих підприємств

Показники стану і розвитку підприємств

Витрати підприємства Показники ефективності роботи підприємств

Показники фінансового стану підприємств

Чисельність працюючих

Матеріальні витрати Чистий прибуток на одного працівника

Платеспроможність

Обсяги кредитів Фонд оплати праці Фондомісткість, продукції

Залежність від позичкового капіталу

Балансовий прибуток Витрати на виробництво продукції

Чистий прибуток на одного працівника

Ринковий успіх підприємства

Річна вартість основних фондів

Витрати на реалізацію продукції

Рентабельність та використання прибутку

Інтенсивність використання капіталу в обігу

40

За величиною показника автономії робитьсявисновок щодо незалежності підприємства відпозичкового капіталу.

Для визначення ринкового успіху підприємствадоцільно використовувати показник чистоїрентабельності продажу (Прп):

Прп = П : Ас,де П – чистий прибуток підприємства,

тис.грн.;Ас – середньорічна вартість показників, що

найбільше використовуються у ринковій практицігосподарювання, дає уявлення про успішністькінцевих результатів роботи малих підприємств всучасних умовах.

Наступним етапом визначення ефективностіприватизованих малих підприємств, є збірінформації і безпосередній розрахунок вибранихпоказників виробничогосподарської діяльності [3].

На остатньому етапі дослідження діяльностіроботи приватизованих підприємств аналізуєтьсяробота у залежності від часу їх приватизації задвома напрямками:

визначення проблем підприємств; визначення факторів, що стримують розвиток

підприємства та їх розвиток у часі.Збір показників слід звести в єдине ціле, як

показано в табл. 2.Доцільно провести порівняльний аналіз

важливості проблеми приватизованогопідприємства:

порівняння оцінок стану підприємств,приватизованих конкурентними і неконкурентнимиспособами;

порівняння оцінок стану підприємств,приватизованих у різні часи, на основі чого можназробити висновки щодо збільшення абозменшення серйозності проблем з часом.

Слід відзначити, що отримані всі результатинеобхідно звести в єдину таблицю і зробитивисновки на подальшу діяльність. Запропоновануметодику покладено в основу аналізу і оцінкиефективності розвитку малої приватизації тадослідження тенденцій розвитку приватизаційнихпроцесів великих і середніх виробничогосподарських структур [4]

Варто відзначити, що за роки приватизаціїформу власності змінили більше як 63,5 тис.об’єктів, у тому числі 17,7 тис. об’єктів державноїі 47,6 тис. комунальної власності. З нихприватизовано з глибиною продажу акцій не меншяк 70% від статутного фонду 11 037 підприємств,у тому числі 7 877 середніх та великихпідприємств з глибиною продажу 100% акційвідкритих акціонерних товариств.

На приватизованих підприємствах нині працюєпонад 3,5 млн. чоловік, що становить четвертучастину від загальної кількості працюючих.Приватизовані підприємства виробляють більшеполовини загального обсягу промислової продукціїУкраїни. Бюджет України майже на 3/4

Таблиця 2. Показники, що надають загальну інформацію про приватизоване підприємство

Група показників Склад показників

Розмір і вік підприємства Чисельність працюючих, наявність тенденції до зміни кількості працююч их, час приватизації

Вид діяльності Роздрібна то ргівля, побутові послуги, гр омадське харчування, багатопрофільні, виробнича діяльність, гур това торгівля.

Спосіб приватизації Ко нкурентний аукціон, конкурс, неконкурентний – викуп підприємства трудовим колективом, оренда за викупом

Мотиви приватизації Прагнення працювати на себе, прагнення зберегти роботу, прагнення стати власником

Умови, які були поставлені при приватизації Умови, дотримання яких є обов’язко вим для подальшій діяльності підприємства: збереження профілю підприємства на протязі певного терміну; збереження профілю та кількості робочих місць.

Приміщення підприємства Підприємство має право володіння приміщенням, патент на користування приміщенням, орендує приміщення

Джерела коштів, використаних для приватизації Приватні заощадження тих, хто приватизував підприємство; приватизаційні сертифікати співробітників підприємства, кредити

Організаційна стр уктура ТзОВ, Акціонерні товариства відкритого типу, приватні малі підприємства



41 Молодь і ринок №12 (107), 2013

формується за рахунок діяльності недержавногосектора економіки.

Малий вид підприємництва в перехідний періоднайбільш розширений, він зацікавлює населеннядо створення власної справи, залучає до різнихвидів діяльності, зменшує напруженістьбезробіття. Мале підприємництво сприяєполітичній стабільності через формування іутвердження середнього класу власників,загальному оздоровленню суспільства черезрозвиток господарської і ділової культури. Сектормалого і середнього бізнесу формується на базіздійснення малої приватизації і формування новихнедержавних підприємницьких структур. Малаприватизація в Україні набула масового характеру,охопила всі галузі народного господарства [5].

У перехідний період від командноадміністративної до ринкової економіки, малийбізнес має два джерела формування та розвитку,а саме:

самоініціативу і самоорганізацію підприємціву межах діючих законів і нормативів;

комерціалізацію і приватизацію існуючихдержавних підприємств.

У першому випадку малий бізнес пройшов дваетапи:

перший здійснювався в умовах російськоїімперії в кінці 80х років, коли сприяння державифактично перетворило малий бізнес у каналперекачування матеріальних та фінансовихресурсів державних підприємств у тіньовуекономіку;

другий етап був пов’язаний із надприбутковою торговельнопосередницькоюдіяльністю в 1990 – 1995 роки.

третій етап намітився в теперішній час, приякісних змінах розвитку малих формгосподарювання у всіх сферах діяльності. Цесвідчить деякою мірою про оздоровлення малогобізнесу і є важливим позитивним факторомприскорення формування малих підприємницькихструктур.

Одним із показників, що характеризуютьнасиченість ринкового середовища структурамималого бізнесу, є кількість малих підприємств на1000 осіб населення [6].

Відзначимо, що внесок малого бізнесу вприбуток України набагато менший, ніж у країнах,в яких відбуваються аналогічні реформи:розбіжність з ними є чотирикратною. Оцінитиефективність роботи сектора малогопідприємництва за цим показником доситьскладно, тому що величина прибутку підприємствзнаходиться під впливом певних зовнішніхфакторів:

інфляції, яка охопила всі ланки народногогосподарства;

ціноутворення, особливо лібералізація цін,підвищення цін на паливномастильні речовини;

нестабільність податкової політики; низька привабливість іноземних інвестицій; нестабільність розвитку економіки в

загальному.Можна стверджувати, що відзначені фактори

є неповними, але зміна форми власності, безвідповідних ринкових перетворень навнутрішньовиробничому рівні, не зможезабезпечити високих результатів господарськоїдіяльності.

Необхідно вести пошук шляхів виходу з

Таблиця 3. Перелік можливих проблем, з якими стикаються приватизовані підприємства

Група проблем Перелік проблем

Сьогоденні проблеми підприємства

Високі податки, велика кількість р ізних податків, часті зміни податкової звітності, низький споживчий попит, часті зміни законодавства, велика кількість законодавчих актів, неможливість отримати кредити, отримання ліцензій (час і гроші), недостатність інформації про постачальників, недостатність управлінських знань, тиск з боку місцевої влади, погано розвинутий ринок нерухомості, тіньова економіка, неплатежі клієнтів.

Сьогоденні проблеми підприємства

Високі податки, велика кількість р ізних податків, часті зміни податкової звітності, низький споживчий попит, часті зміни законодавства, велика кількість законодавчих актів, неможливість отримати кредити, отримання ліцензій (час і гроші), недостатність інформації про постачальників, недостатність управлінських знань, тиск з боку місцевої влади, погано розвинутий ринок нерухомості, тіньова економіка, неплатежі клієнтів.

Проблеми, які заважають розвитку підприємства

Високі податки, велика кількість податків, часті зміни податкової звітності, нестабільність законодавства, звуження ринку реалізації товарів і послуг, непередбачуваність політики, інформація і нестабільність цін, вартість позики, доступ до фінансування, неможливість отримання кредитів, складність інфраструктури, проблеми виробництва і технологій, купівлі нерухомості і т.інше.


42

кризового стану економіки у всіх напрямках, а, впершу чергу, в напрямках удосконаленняуправління різними сферами економічноїдіяльності.

Наявність значної кількості малих підприємств,які успішно працюють у післяприватизаційнийперіод, дає підставу стверджувати, що вониможуть працювати прибутково, незважаючи наекономічну нестабільність, значні податки, високувартість енергоносіїв.

Різний стан сектора малого підприємництва вУкраїні у порівнянні із країнами Європи, країнамиБалтії та розвинутими країнами світу пояснюєтьсябагатьма причинами, серед яких вагоме місцезаймають методи приватизації та державнаполітика яка провадилась на початку цьогопроцесу.

Вибір неконкурентних методів приватизаціїзробив колективну форму власності на малихпідприємствах найбільше поширеною тавпливовою на економіку країни та розвитокпідприємницьких структур.

Проблеми, які виникають і заважають розвиткупідприємництва в основному зводяться доневдосконаленого законодавства, нормативноїбази, складності процедури реєстрації іліцензування діяльності суб’єктів підприємництва,обмежень з боку місцевих органів влади,проблеми доступу до ресурсів, фінансових імайнових, відсутність чіткої державної підтримкипідприємницьких структур і інших факторів, що всукупності негативно впливають на розвитокмалого підприємництва.

Аналізуючи становлення ринкових відносин вУкраїні у цих аспектах, слід зазначити, що процесиприватизації державної власності є важливим, алене єдиним джерелом, на базі якого формуєтьсянедержавний сектор економіки, а, значить, і новийсуб’єкт ринкових відносин. Таким джерелом єформування нових недержавних виробничогосподарських структур на принципахпідприємництва. Цей напрям набув доситьвисоких темпів розвитку в сфері малого бізнесу.Разом із приватними об’єктами новостворенінедержавні структури формують доситьпотужний недержавний сектор економіки,підвищення ефективності функціонування якогопотребує не тільки чіткого визначення його ролі іфункцій у забезпеченні розвитку національноїекономіки, але й формування відповідноїюридичної бази, на основі якої мають будуватисьцивілізовані відносини приватного бізнесу [7].

Узагальнюючи вищевикладені позиції щодоконцептуальних підходів до приватизації. ролі і функційцих процесів у реформуванні оновленої українськоїекономіки, вважаємо відзначити наступне:

1. Приватизація в Україні є важливоюскладовою у здійсненні переходу від одержавленоїадміністративнокомандної до ринкової економіки.На здійснення процесів приватизації покладаєтьсядосягнення відповідних цілей, які носятьполітичний, соціальний і економічний характер. Напершому етапі здійснення економічних реформ набазі приватизації більша увага з боку урядовихструктур надавалась досягненню політичнихцілей, у той час як економічні проблемизалишались в тіні, а необхідність їх розв’язаннянабувала все більшого загострення.

2. На приватизацію в Україні негативновплинули такі фактори: непідготовленістьнаселення, в тому числі і працівниківприватизованих підприємств, до того, щоб жити іпрацювати в новій економічній ситуації; зниженнядержавної і в першу чергу фінансової дисципліниміж суб’єктами вітчизняної економіки; відсталістьвітчизняних технологій у тих галузях економіки,що спрямовані на задоволення потреб населення.Відсутність досвіду урядових структур уздійсненні глобальних економічних перетвореньв складній і несприятливій ситуації.

Висновки. Отже, перспективним напрямкамиформування і поглиблення майнових відносин набазі приватизації мають стати такі:

перехід від масової приватизації малих ісередніх об’єктів до індивідуальногообґрунтування необхідності і можливостіприватизації кожного великого об’єкта;

перехід від переважно сертифікатної догрошової приватизації об’єктів державноївласності;

посилення уваги до визначення стратегіїрозвитку приватизованих об’єктів і механізмів їїреалізації у приватизаційний період;

формування маркетингової політики впитаннях приватизації привабливих длявітчизняних і зарубіжних інвесторів об’єктів, щоможуть бути продані державою на конкурснихзасадах;

обґрунтування форм і методів санаціїдержавних збиткових підприємств як складовоїзагальної стратегії їх подальшої приватизації ізабезпечення ефективного функціонування внових умовах;

удосконалення законодавчої бази щодоконкретизації відповідальності нових власників заефективне використання ресурсного потенціалудержави, дотримання приватизованими об’єктамиумов праці найманих працівників відповідно дочинного законодавства;

підготовка фахівців вищими навчальнимизакладами до процесів приватизації, маркетологіві менеджерів для кожного регіону.



43 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Реалізація таких заходів має забезпечитиперехід від приватизованих об’єктів іззнеособленою колективною власністю до об’єктівз приватною власністю. Це не означає, що всіпідприємства з колективною формою власностімають трансформуватись в структуриодноосібного володіння, але лише те, що маютьвідбуватись кардинальні зміни у відносинахвласності відповідно до вимог ринковоїекономіки.

1. Акімова Н.О., Вачевський М.В. Розвиток формвласності в ринковій системі господарювання.

Навчальний посібник. – Дрогобич, Дрогобицькийдержавний педагогічний інституту, 1997. – 93 с.

2. Давимука С.А. Теоретико-методологічніаспекти приватизації і механізми її реалізації вУкраїні. – Львів. Інституту регіональних дослідженьНАН України, 1998. – 399 с.

3. Мочерний С.В. Основи економічної теорії.Тернопіль АТ “ТАРНАКС”, 1993. – 688 с.

4. Оцінка ефективності функціонування приватизованихоб’єктів (С. Давимука), – Львів, 1996. – 61 с.

5. Плоткін Я.Д. Підприємцю про підприємництво.Зарубіжний досвід. – Львів “Вільна Україна”, 1993. – 142 с.

6. Павловський М.Шлях України. – К.: Техніка, 1996. – 152 с.7. Чухно А.А. Ринок. – К.: Товариство “Знання

України”, 1991. – 48 с.


Постановка проблеми. Проблемаальтернативних джерел енергії нині єнадзвичайно актуальною не тільки

для України, а й для провідних держав світу. Окрім

сонячної, яка може перетворюватиелектромагнітне випромінювання сонця велектричну енергію на основі активних елементів,є величезна кількість невикористаної теплової

Ярослав Кепша, доктор педагогічних наук, професорВіктор Чорноус, кандидат технічних наук,доцент

Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу

НЕТРАДИЦІЙНІ ТА ПОНОВЛЮВАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇВ ЗАХІДНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ, ЇХ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Розглянуто комплексні проблеми нетрадиційних та поновлювальних джерел енергії в Західному регіоніУкраїні, а також по країні, шляхи їх вирішення та перспективи. Проаналізовано їх стан, розвиток, тазабезпечення обслуговуючим персоналом станцій.

Ключові слова: нетрадиційні, біогаз, енергія, природні ресурси, інновація.

Рис. 2. Табл. 4. Літ. 5.

Ярослав Кепша, доктор педагогических наук, професорВиктор Чорноус, кандидат технических наук,доцент

Ивано-Франковского национального технического университета нефти и газа

НЕТРАДИЦИОННЫЕ ИСТОЧНИКИ ОБНОВЛЕНИЯ ЕНЕРГИИВ ЗАПАДНОМ РЕГИОНЕ УКРАИНЫ ИХ СОСТОЯНИЕ ТА РАЗВИТИЕ

Рассмотрены комплексные проблемы, пути их решения и перспективы нетрадиционных источниковобновления енергии в Западном регионе Украины и вцелом по стране. Проанализировано их состояние,развитие и обеспечение обслуживающим персоналом станций.

Ключевые слова: нетрадиционные, биогаз, енергия, ресурс, инновация.

Yaroslav Kepsha, Doctor of Education, ProfessorVictor Chernous, Ph.D., Associate Professor of the Ivano-Frankivsk National

Technical University of Oil and Gas

UNTRADITIONAL AND RENEWAL ENERGY SOURCESIN THE WESTERN REGION OF UKRAINE THEIR STATE AND PROSPECTSComplex problems, ways of their decision and prospects of untraditional and renewal energy sources in the

western region of Ukraine are considered. The state of untraditional and renewal energy in the region and provid-ing of the stations with an attendant personnel sources with alternative energy sources are analysed

Keywords: untraditional, renewal, biogas, energy, natural resources,

УДК 330.341.1:[620.9:338.4.025.2] (477)


© Я. Кепша, В. Чорноус, 2013

44

енергії, можна сказати, дармової, яку виділяютьу простір різні агрегати, які працюють і так чиінакше нагріваються та охолоджуються. Ценадзвичайно важлива і захоплююча ідея, яка маєфізичні принципи розв’язання. Умовно кажучи,маємо навчитися брати дармову енергію зповітря. Тут мова йде про пошук, реалізацію івикористання екологічно й економічновиправданих джерел енергії, бо ноосфера Землідавно вже страждає в судомах від нашогоспоживацького використання природних ресурсів.Альтернативні джерела енергії – єдиний вихід.Одним із важливих напрямів вирішення цієїпроблеми є розробка таких економічних важеліві механізмів,які б активізували цю діяльність.

Методологічною основою для виборуактивізації цієї діяльності в Західному регіоніУкраїни на нашу думку повинна стати оцінка йогопотенціалу. Світова практика засвідчує,що існуєактивна та реконструктивна форма розвиткурегіонів по даному питанні. Активна формапередбачає державну підтримку, ареконструктивна – залучення інших джерелфінансування. Виходячи з цього можна вважати,

що для Західного регіону України може бутиприйнятним поєднання цих форм. Державнаінноваційна політика повинна бути однією знайважливіших передумов розвиткунетрадиційних та поновлювальних джерел енергії.Створення і використання нових технологій,техніки, забезпечення правових організаційнихумов для ефективного використання науковотехнічних можливостей усіх суб’єктів в Західномурегіоні України,можливе за умов визначеннястратегічної орієнтації розвитку.

Мета статті: проаналізувати внесокнетрадиційних та поновлювальних джерел енергіїв сталий енергетичний та галузевий розвиток

регіону та вивчити проблеми і перспективирозвитку цих джерел енергії в контексті їхкадрового та фахового забезпечення

Аналіз останніх досліджень. Проблемунетрадиційних та поновлювальних джерел енергіїзнайшли своє відображення у науковихдослідженнях таких вітчизняних і зарубіжнихучених: Є.І. Крижанівського, Є.І. Адаменка,М.І. Михайліва, Ю.І. Ніколаєва, Р.З. Берлінга,Г. Дейлі, Р. Лекстра, А. Гора, Л.М. Стронського,Д.І. Фреїка.

Але проблема внеску нетрадиційних тапоновлювальних джерел енергії як однієї ізскладових розвитку регіону з енергозабезпеченняє недостатньо досліджена, а в контексті кадровогота фахового забезпечення дискусійною

Виклад основного матеріалу дослідження.Усі енергетичні ресурси на Землі, що є продуктамибезперервної діяльності Сонця, можуть бутиподілені на дві основні групи: на акумульованіприродою (у більшості випадків не поновлювані)та на не акумульовані, але постійно поновлювані(табл. 1) [1]. До першої групи належать запасипаливних копалин: нафта, кам’яне та буре вугілля,

сланці, торф і підземні гази, а також термоядернаі ядерна енергія. До другої групи належатьсонячне випромінювання, вітер, потоки рік,морські хвилі та припливи, внутрішнє тепло Землі.

Променева енергії Сонця розподіляється іперетворюється на енергію вітру (2,5%); наенергію морських течій (0,04%); попадає наповерхню океану (33%); на сушу (15%);засвоюється рослинами (0,12%).

Поновлюваними джерелами енергії називаютьресурси енергії, що постійно циклічно поновлюютьенергетичну цінність і можуть бути перетвореніна корисну роботу. Іншими словами, ці джерелаенергії поновлюються постійно, без часових


Таблиця 1. Потенційні запаси джерел енергії на Землі

Види енергії Запаси енергії

Не поновлювані (кВт-год)

1. Термоядерна енергія 1000000001012

2. Ядерна енергія 5 740001012

3. Енергія паливних копалин 553641012

Поновлювані (кВт-год/рік)

1. Енергія сонячних променів 6678001012

2. Енергія морів і океанів 700001012

3. Енергія вітру 173601012

4. Енергія внутрішнього тепла Землі 1341012

5. Енергія річок 181012


45 Молодь і ринок №12 (107), 2013

обмежень, тоді як використання традиційнихпалив обмежене наявними запасами.

Сонячна діяльність характеризуєтьсяприблизними показниками, наведеними на рис. 1,які загалом утворюють схему теплового балансуЗемлі [2].

Результатами прямої сонячної діяльності єтепловий ефект і фотоефект, внаслідок чогоЗемля отримує теплову енергію та світло.Результатом побічної дії Сонця є відповідні ефектив атмосфері, гідросфері та геосфері, щовикликають появлення вітру, хвиль, зумовлюютьтечію річок, створюють умови для збереженнявнутрішнього тепла Землі, що відображено на рис. 2.

Перевагами поновлюваних джерел енергіїпорівняно з традиційними є:

вони практично невичерпні; не забруднюється навколишнє середовище; відпадає необхідність у добуванні, переробці

та транспортуванні палива; немає потреби використовувати воду для

охолодження, вилучати золові відходи абопродукти розпаду;

немає необхідності у дефіцитнихвисокотемпературних матеріалах ;

можуть працювати без обслуговування; немає потреби в транспортуванні енергії.Основним недоліком більшості

поновлюваних джерел енергії є непостійністьїхнього енергетичного потенціалу.

Необхідність використання поновлюванихджерел енергії визначається такими факторами:

швидким зростанням потреби в електричнійенергії, споживання якої через 50 років, за деякимиоцінками, зросте в середньому в 3 – 4 рази, а врозвинутих країнах – у 5 – 6 разів;

зменшенням у найближчому майбутньомурозвіданих запасів органічного палива;

забрудненням навколишнього середовищаоксидами азоту та сірки, вуглекислим газом,пилоподібними частинками від згораннявидобувного палива, радіоактивним забрудненнямі тепловим перегрівом при використанні ядерногопалива.

Необхідність і можливість розвиткуенергетики України на базі поновлюваних джерелзумовлені такими причинами:

дефіцитом традиційних для України паливноенергетичних ресурсів;

дисбалансом у розвитку енергетичногокомплексу України, орієнтованого на значневиробництво електроенергії на атомнихелектростанціях (до 35 – 40%) за фактичноївідсутності виробництв з отримання ядерногопалива, утилізації та переробки відходів, а такожвиробництв з модернізації обладнання діючихАЕС (ядерних реакторів, котельного обладнаннятощо);

сприятливими кліматометеорологічнимиумовами для використання основних видівпоновлюваних джерел енергії;

наявністю промислової бази, придатної длявиробництва практично всіх видів обладнання дляпоновлюваної енергетики.

Ресурси поновлюваних джерел енергії в

Рисунок 1. Розподіл променевої енергії

Сонця

Рисунок 2. Класифікація поновлюваних джерел енергії


46

Україні, їхній енергетичний потенціал, обсягивикористання наведені в табл. 2 [2].

Комплексне використання енергетичнихресурсів будьякого регіону є умовораціональногоприродокористування, яке забезпечує вперспективі перехід цього регіону на модельсталого розвитку.

У зв’язку з цим, пропонується моделькомплексного використання; енергетичнихресурсів Західного регіону, яка складається знаступних трьох блоків.

Перший блок – комплексний аналізенергокористування – полягає в об’єктивній оцінціможливостей використання енергетичнихресурсів регіону та захисту навколишньогоприродного середовища. Вихідною передумовоюкомплексного аналізу процесів енергокористуваннярегіону є облік (або інвентаризація) природнихресурсів, що являє собою виявлення кількості іякості природних ресурсів в тому чи іншомурегіоні. Комплексність при аналізі напрямківвикористання природних ресурсів досягається зарахунок: визначення способів і шляхів їхекономічного використання; заміни одногодефіцитного енергетичного ресурсу іншим, меншдефіцитним; розвитку безвідходних таенергозбережуючих виробництв і технологій;застосування вторинної сировини.

Другий блок – комплексне управлінняенергокористуванням – полягає в розробцікомплексного механізму управління якенергетичними ресурсами регіону, так і захистінавколишнього середовища, який складається зтаких взаємопов’язаних підсистем: правового;економічного; організаційноконтрольного.Комплексний механізм управління енергетичнимиресурсами базується на аналізі кількісних іякісних характеристик цих ресурсів, умов їхвикористання, відтворення, охорони і передбачаєрозробку та прийняття управлінських рішень щодо

раціонального енергокористування в регіоні.Керована енергетична система регіону маєвключати низку визначальних та результуючихекологоекономічних показників, які потребуютьвиявлення, описання, прогнозованого дослідження,ефективного і планомірного залучення до аналізу.

Третій блок – планування і прогнозуванняенергокористування – яке здійснюється на основіаналізу шляхом комплексного управління іполягає: у розрахунках і розробках встановленняформ, методів, механізмів використанняенергетичних ресурсів та захисту навколишньогосередовища; у попередньому комплексномувизначенні обсягів природних ресурсів, які можутьбути залучені до господарського обороту зурахуванням економічних, соціальних, технічнихта екологічних обмежень і можливостей.

Виходячи з вище наведених блоківвикористання енергії, Національноюенергетичною програмою України наміченошироке використання поновлювальних джереленергії та спорудження відповідних енергетичнихоб’єктів: малих ГЕС; системи теплопостачання звикористанням сонячної енергії; теплових насосів;альтернативних видів палива; біоенергетики тощо.Зокрема з 2001 року в Західних регіонах Українипочалось будівництво станцій з поновлювальнихджерел енергії (табл. 3).

З таблиці видно що нетрадиційні тапоновлювальні джерела енергії в областяхЗахідного регіону відіграють певну роль на ринкуенергетичної ефективності і мають неабиякийвплив при підготовці державних і місцевихекономічних планів їх розвитку. Поряд з цимпотрібно вирішувати кадрові завдання, які насьогодні стають все більш актуальними. В табл.4 наведений прогнозований обсяг потреб уфахівцях для обслуговування станцій знетрадиційними та поновлювальними джереламиенергії в західному регіоні України.

Таблиця 2. Ресурси поновлюваних джерел енергії України

Джерела енергії

Теоретичний потенціал,

МВтгод/рік

Використання нині,

МВтгод/рік

Технічний потенціал,

МВтгод/рік

Геліоенергетика 720,0109

81,0103

0,13109

Вітроенергетика 965.0109 0,8103 0,36109

Геотермальна енергетика

5128,0109 0,4103 14,0109

Біоенергетика 12,5106 0.014103 6,1106

Мала гідроенергетика 17,4106 0,5106 6,4106



47 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Постає питання підготовки фахівців відповідноїспеціальності. На даний час цим займаєтьсяІваноФранківський національний технічнийуніверситет нафти та газу, який має відповіднунавчальнолабораторну базу, кваліфікованопрофесорськовикладацький склад длязабезпечення даної галузі відповіднимифахівцями.

Висновки. За інформацією ЄвропейськогоСоюзу використання нетрадиційних тапоновлювальних джерел енергії дозволилобільшості країнам в останні десять років значноскоротити споживання органічного палива,створити умови для покращення і зберіганнянавколишнього середовища. Враховуючи тойфакт, що в сучасних умовах активноопрацьовується комплекс заходів, у тому числі йу сфері відновлювальних джерел енергії, заПланом дій “Щодо реалізації пріоритетнихпропозицій Програми інтеграції України в ЄС” мибачимо однозначну перспективу і відповіднореальну віддачу в подальшому розвитку в

Таблиця 3. Кількісний показник станцій станом на 2012 рік

№п/п Області Назва електричних станцій (кількісний показник)

Міні ГЕС Сонячні Біогаз

1. Тернопільська 15 1 2

2. Львівська 8 3 3

3. ІваноФранківська 5 2 2

4. Закарпатська 6 5 1

Таблиця 4. Потреба в кадрах

Роки

2015 2016 2017 2018 2019

кількість фахівців

80 125 150 180 250

нашому регіоні відновлювальних джереленергії.

1. Михайлів М.І., Крижанівський Є.І.,Адаменко О.М. Проблема енергозабезпеченняКарпатського регіону та шляхи вдосконаленняпідготовки спеціалістів // Збірник науковихпраць. ІФДТУНГ, 1996. – С. 4.

2. Михайлів М.І., Депутат Б.Ю. Аналізвикидів Бурштинської теплової електричноїстанції в атмосферу // Методи та приладиконтролю якості. ІФДТУНГ, №4. – 1999, С. 2.

3. Стронський Л.М. Енергія сонячноїрадіації – альтернатива природномуорганічному та ядерному паливу //“ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА ЄВРОПИ. ПОГЛЯДу ХХІ століття”: Зб. наукових докладів наміжнародній науковій конференції, – К.: УЕЗ,2000 (3 – 6 травня). – С. 194 – 198.

4. Стронський Л.М. Сонячне випромінювання– альтернатива енергозабезпечення України вконтексті глобальної ситуації // Ринокінсталяцій, – 2000. – №6.

5. Стронський Л.М. Таплонасосна установка(ТНУ) нового покоління для комунального теплозабезпечення // Нетрадиційні і поновлювальніджерела енергії як альтернативні первиннимджерелам енергії в регіоні.: Зб. науковихдоповідей на ІІ-ій міжнародній науково-практичній конференції. – Львів. Центр НmEI,– 2003. – С. 141 – 150.



“Праця – це одне з найчистіших і найшляхетніших джерел емоційного стану, радості діяння, творення. Думка, що народжена, збуджена, витончена в праці, стає радісною, оптимістичною”.

Василь Сухомлинський український педагог, письменник

48

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок з важливиминауковими та практичними

завданнями. Потреби системи професійноїосвіти, логіка суспільного розвитку, сучаснийрівень педагогіки і психології викликалинеобхідність систематичного дослідженняпроблеми розробки теорії дуального зміступрофесійної підготовки майбутніх інженерівпедагогів, обґрунтування підходів до об’єктивногоїї вирішення з урахуванням сучасного станусистеми освіти України.

Аналіз останніх досліджень та публікацій,в яких започатковано розв’язання даної

проблеми і на які спирається автор.Філософські концепції та принципи розробкизмісту професійної підготовки навчання доситьповно розроблені О. Коваленко, В. Краєвським,В. Ледньовим, О. Романовським, М. Скаткінимта ін. Однак практично не розробленоюзалишається теорія дуального змісту професійноїпідготовки інженерівпедагогів, як фахівцівподвійної кваліфікації.

Аналіз праць, присвячених питанням розробкиконцептуальних філософських засад зміступрофесійної підготовки за подвійноюкваліфікацією, показав наявність фрагментарнихемпіричних підходів та відсутність комплексного

УДК 378.14

Віталій Хоменко, кандидат технічних наук, доцент,завідувач кафедри комп’ютерних технологій в управлінні та навчанні

Бердянського державного педагогічного університету

РОЗРОБКА ДУАЛЬНОГО ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ НА ЗАСАДАХ ФІЛОСОФСЬКИХ КАТЕГОРІЙ

У статті обґрунтовані елементи філософського концепту розробки теорії дуального зміступрофесійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів. Автор акцентує на важливій ролі філософськихкатегорій, та підводить до висновку, що теорія дуального змісту повинна враховувати такі категорії, як:зміст та форма, простір та час, матеріальне та ідеальне, загальне та конкретне.

Ключові слова: філософські категорії, інженери-педагоги, дуальний зміст професійної підготовки,дуальні професійні компетентності.

Рис. 2. Літ. 11.

Виталий Хоменко, кандидат технических наук, доцент,заведующий кафедрой компьютерных технологий в управлении и обучении

Бердянского государственного педагогического университета

РАЗРАБОТКА ДУАЛЬНОГО СОДЕРЖАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙПОДГОТОВКИ БУДУЩИХ ИНЖЕНЕРОВ-ПЕДАГОГОВ НА ОСНОВАНИИ

ФИЛОСОФСКИХ КАТЕГОРИЙВ статье обоснованы элементы философского концепта разработки теории дуального содержания

профессиональной подготовки будущих инженеров-педагогов. Автор делает акцент на важной ролефилософских категорий, и подводит к выводу, что теория дуального содержания должна учитывать такиекатегории, как: содержание и форма, пространство и время, материальное и идеальное, общее и конкретное.

Ключевые слова: философские категории, инженеры-педагоги, дуальное содержаниепрофессиональной подготовки, дуальные профессиональные компетентности.

Vitaly Khomenko, candidate of technical sciences, associate professor,the chair of computer technologies in management and education

of Berdyansk State Pedagogical University

THE WORKING OUT OF DUAL CONTENT OF PROFESSIONAL TRAINING OF FUTUREENGINEERS – TEACHERS ON THE BASIS OF PHILOSOPHICAL CATEGORIESIn the article the elements of the philosophical concept of development the theory of dual content of future

engineers-teachers’ professional training have been grounded. The article focuses on the important role of philo-sophical categories and leads to the conclusion that the theory should take into account the content of the dualcategories such as: content and form, space and time, material and ideal, general and specific.

Keywords: philosophical categories, engineers-teachers, dual content of future engineers-teachers’ profes-

sional training, dual professional competence.

РОЗРОБКА ДУАЛЬНОГО ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ НА ЗАСАДАХ ФІЛОСОФСЬКИХ КАТЕГОРІЙ

© В. Хоменко, 2013

49 Молодь і ринок №12 (107), 2013

системного підходу на основі якого можливорозробити науковообґрунтований дуальний змістпрофесійної підготовки майбутніх інженерівпедагогів.

Формулювання цілей статті. Метою статтіє визначення, обґрунтування та розробкафілософських основ розробки дуального зміступрофесійної підготовки майбутніх інженерівпедагогів.

Виклад основного матеріалу дослідження.Розвиток мислення й ставлення людини до світувідбувається за допомогою й на основіформування гранично загальних понять(категорій) – форм відбиття універсальних законівоб’єктивного світу і їх інтерпретації.

Під категорією розуміють форми усвідомленняв поняттях загальних способів ставлення людинидо світу, які відбивають найбільш загальні, істотнівластивості й закони природи, суспільства ймислення [11, 193].

Відмінною рисою філософських категорій є їхгранична широта – вони не можуть бутискорочені до понять природньої мови, що маєобмежений обсяг. Особлива цінністьфілософських категорій полягає в тому, що вонивідіграють методологічну роль у науці, оскількивідбивають закони й закономірності, загальнийзв’язок і принципи розвитку речей, охоплюючи світяк ціле.

Філософські категорії виконують інструментальніфункції, будучи способом пізнання й освоєння різнихявищ, формуючи певну методологію науковогопізнання.

Основними діалектичними категоріями є“загальне – особливе – конкретне”, розглянемоїх використання у розробці теорії дуального змісту.Ці категорії широко використовуються, передусім,як загальні та універсальні формимислення та наукового пізнання.

У теорії дуального змісту професійноїпідготовки майбутні інженерівпедагогів цікатегорії можливо застосувати прививченні відношень між концептами теоріїдульного змісту професійної підготовки тазакономірних зв’язків і взаємодією міжпрофесійною діяльністю інженерівпедагогів, дуальними професійнимикомпетентностями, самим дуальнимзмістом професійної підготовки та змістомконкретних дисциплін.

При розробці теорії дуального змістувзаємодія концептуальних теоретичнихоснов відбувається саме за структуроювідношень “загальне – особливе –конкретне”. Тобто філософські закони,

методи, категорії належать до “загального”, аотже визначають ті базові універсальнікомпоненти для розробки теорії.

Категорія “особливе” визначає ті загальнонаукові(системні, математичні) та психологопедагогічнізасади, які виступають у якості діалектичногозв’язку між “загальним” і “конкретним”.Концепти, які визначаються категорію “особливе”мають відносний характер і дозволяютьвизначити різні сторони і форми прояву загальнихзакономірностей у теорії дуального змісту.

Закони, методи та категорії теорії дуальногозмісту виступають тим “конкретним”, що єнеобхідним для об’єктивного існування дуальнихкомпетентностей та змісту професійної підготовкимайбутніх інженерівпедагогів.

Розглянемо зв’язки і взаємодію елементівзмісту професійної підготовки враховуючидіалектичні філософські категорії “загальне –особливе – конкретне”.

З точки зору матеріалістичної діалектикизміст професійної освіти існує об’єктивно, якявище суспільного життя. Очевидно, що в ньомує елементи, котрі необхідно віднести до загальнихрис, а є особливі і конкретні. З теорії змісту відомо[1; 2], що загальний характер будьякоготеоретичного положення визначається йогоспрямованістю не на конкретні дисципліни, а напевну теорію змісту, і що в силу саме цієї якостівідповідна теорія змісту (теорія дуального змісту)є регулятором та визначником “особливого”:професійної діяльності, дуальних компетентностейта дуального змісту професійної підготовкимайбутніх інженерівпедагогів. У якості“конкретного” виступає дуальний змістпрофесійноспрямованих дисциплін (рис. 1).

Розглянемо співвідношення філософських

Загальне

Особливе

Теорія дуального змісту професійної підготовки

Конкретне

1. Професійна діяльність

2. Дуальні компетентності3. Дуальний зміст

професійної підготовки

Дуальний зміст професійноспрямованих

дисциплін

Рис. 1. Взаємодія теорії дуального змісту з дуальним змістом професійної підготовки та змістом дисциплін


50

категорій “матеріальне” та “ідеальне” в контекстірозробки теорії дуального змісту професійноїпідготовки майбутніх інженерівпедагогів.

Процес людського пізнання можливий тількитому, що первинна інформація, яка утворюєматеріальний світ, відтворюється у якостівторинної інформації у людини (теоріявідображення). Ця інформаційна двоїстістьпрослідковується та забезпечуєтьсянайважливішим дуалізмом людського пізнання –“матеріальне – ідеальне”.

У професійній підготовці майбутніх інженерівпедагогів об’єктами навчання технічних дисциплінвиступають об’єкти, процеси та явищаматеріального світу, що представляють категоріюматеріального. Об’єктами навчання дисциплінпсихологопедагогічного та методичногоспрямування є процес навчання технічноїдисципліни в навчальному закладі професійноїосвіти засобами науки, яка вивчається, тапредставляє категорію “ідеального”.

Предмет навчання технічних дисциплін – цезнання про технічні матеріальні об’єкти, процесита явища, що представляють категоріюідеального. Предметом навчання методичнихдисципліни у професійній підготовці майбутніхінженерівпедагогів виступають закономірностіметодичної діяльності викладача і майстравиробничого навчання з конструювання,використання і розвитку спеціальних засобівнавчання (засобів навчання професії), задопомогою яких здійснюється регуляціянавчальної діяльності викладача, майстра такогнітивної діяльності учнів з формуванняпрофесійних знань і вмінь та розвитку професійноважливих якостей особистості. Предмет навчанняметодичних дисциплін представляють категоріюідеального.

Отже, можна зробити висновок про первісністьзмісту технічних дисциплін по відношенню дозмісту методичних дисциплін і можливістьвикористання технічних дисциплін для реалізаціїдуальності на основі надбудови методичногошару змісту.

Відповідно до сучасних філософських підходівдо проблеми взаємозв’язку ідеального таматеріального, ідеальним вважається такий образматеріального, який співвідноситься з майбутнімрезультатом діяльності людини [3]. Такий підхіддо визначення ідеального по відношенню доматеріального дозволяє реалізувати ціліпрофесійного розвитку особистості студента, якіодночасно відбиваються у дуальному змістіпрофесійної підготовки майбутніх інженерівпедагогів.

Розглядаючи співвідношення матеріального таідеального у професійній підготовці майбутніхінженерівпедагогів комп’ютерного профілюможна зробити висновок про існування дуальноїсистеми подання матеріальних та ідеальнихоб’єктів навчання у ідеальних методичнихпродуктах творчого мислення студентів. Ціпродукти є результатом не пасивного відтвореннядійсності студентами, а результатом творчогоінтелектуального процесу.

Подібний підхід дозволяє досягтидвуполюсності ідеального, що відбивається удіалектичному законі переходу кількості у якість:перехід двоїстої системи, яка складається зматеріальних об’єктів технічної та ідеальнихоб’єктів психологопедагогічної підготовки у їхідеальні образи та подальше створення ідеальногодуального образу нового методичного об’єкту наоснові творчого інтелектуального процесу. Наоснові цього відбувається виокремлення новогоідеального образу методичного об’єкту, якийраніше не існував, але який можливо створити.

Перехід у стан ідеального методичногооб’єкта відбувається у відповідності з йогоідеальним образом (рис. 2). Такий ідеальнийметодичний об’єкт є дуальною системою, якавідповідно до визначення “дуальності”складається з двох первісно не збіжних один водного компонентів (інженерного та психологопедагогічного) професійної підготовки.

Використання моделі дуальної взаємодіїматеріального та ідеального в системі зміступрофесійної підготовки майбутніх інженерівпедагогів дозволяє однозначно вирішити проблемувзаємодії розділеного змісту інженерної тапсихологопедагогічної підготовки. Що, в своючергу, дозволяє змоделювати дуальний змістпрофесійної підготовки та забезпечити йогозасвоєння на понятійноаналітичному тапонятійносинтетичному рівнях.

В системах дуальних професійнихкомпетентностей і дуального змісту професійноїпідготовки майбутні інженерівпедагогів повиннобути відображено ряд діалектично пов’язанихкомпонентів: матеріальний об’єкт інженерноїпідготовки, ідеальний об’єкт психологопедагогічної підготовки та відповідний їмідеальний образ методичного об’єкту. Обидвідуальні системі в теорії дуального зміступокликані забезпечити діалектичну єдністьматеріального та ідеального об’єктів тавідповідного їм ідеального дуального образу.

Взаємодія об’єктів інженерної та психологопедагогічної професійної підготовки інженерівпедагогів повинна ґрунтуватися на забезпеченні



51 Молодь і ринок №12 (107), 2013

їх діалектичної єдності. Одним із засобів реалізаціїцього, є використання теорії дуального зміступрофесійної підготовки майбутніх інженерівпедагогів, побудованої на моделях представленняоб’єктів інженерної та психологопедагогічноїпідготовки.

Впровадження цих моделей дозволить досягтивисокого рівня взаємодії двох множин об’єктів таїх перехід у загальний ідеальний методичнийоб’єкт.

Розглядаючи множини об’єктів методичної татехнічної підготовки можна зробити висновок проїх структурну спорідненість, яка прослідковуєтьсяу змісті та загальних процесах діяльностімайбутніх інженерівпедагогів. Так, змістінженерної та методичної підготовки подібні, цепояснюється тим, що методичні дисциплінимають побідні структури в основі побудови змісту.Тобто структури зміст інженерної дисципліниодночасно і є структурами змісту навчання дляметодичної дисципліни.

Інтеграція моделі дуального зміступрофесійної підготовки майбутні інженерівпедагогів у взаємодію об’єктів інженерної тапсихологопедагогічної підготовки й ідеальногообразу методичного об’єкту у свідомості

інженерапедагога повинного ґрунтуватися наадекватних процесах, та механізмахвідображення психікою людини матеріальних таідеальних об’єктів. У свою чергу використаннясистеми дуального змісту професійної підготовкизобов’язано значно скоротити обсяги когнітивногонавантаження на майбутніх інженерівпедагогівта покращити рівень, як інженерної так іметодичної підготовки.

Отже можна зробити припущення, щовикористання зазначених моделей дозволитьпідвищити якість навчальної діяльності та рівеньзасвоєння знань, як з інженерних дисципліни, такі з психологопедагогічних.

Розглянемо філософські категорії простору,часу та матерії з метою визначення їх місця таролі у розробці дуального змісту професійноїпідготовки майбутніх інженерівпедагогівкомп’ютерного профілю.

У працях науковців А. Мостепаненко [5],Е. Чудинова, А. Грюнбаума [9] визначаєтьсяголовними формами існування матерії є простір ічас. Ці форми зумовлюють засоби та методирозташування та розпізнавання матеріальнихоб’єктів у просторі та часі. Ці матеріальні об’єктиє предметом вивчення інженерних та психолого

Матеріальний об’єкт інженерної підготовки

Ідеальний об’єкт психологопедагогічної підготовки

Ідеальний образ об’єкту інженерної підготовки

Ідеальний образ об’єкту психологопедагогічної підготовки

Творчий інтелектуальний процес створення нового ідеального образу нового ідеального

об’єкту на основі дуальної взаємодії елементів технічної та психологопедагогічної підготовки

Ідеальний образ нового методичного об ’єкту, якого раніше не було, але який можливо створити

Методичний об’єкт, який може бути створений у відповідності з його ідеальним образом

Дуальна взаємодія

Дуальна взаємодія

Рис. 2. Дуальна взаємодія матеріального та ідеального

в системі змісту професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів


52

педагогічних дисциплін у професійній підготовцімайбутніх інженерівпедагогів.

Відповідно до праць М. Парнюка, Є. Причепий,І. Огородника [6], І. Кузнєцова [7] під цимикатегоріями розуміють рухому матерію.Інженерні, психологопедагогічні та методичнідисципліни у форматі професійної підготовкипредставлені комплексами об’єктів та зміннихпроцесів, які характеризуються просторовимикоординатами та часом. Отже використанняособливостей цих філософських категорій урозробку моделі дуального змісту є одним іззавдань дослідження.

Розглянемо зв’язок філософських категорійпростору та часу з ідеальними образамиматеріальних об’єктів, які представленіпсихічними механізмами та процесамивідображення у свідомості людини навчальноїінформації.

Спираючись на первісну незвідність один доодного компонентів змісту професійної підготовкимайбутніх інженерівпедагогів та використовуючидіалектичну єдність цих компонентів можнастверджувати, що їх дуальна єдність досягаєтьсяза допомогою часового (процедурного) тапросторового (змістового) упорядкуванняструктур та елементів змісту інженерних тапсихологопедагогічних дисципліни на макро тамікрорівнях декомпозиції структурних елементівпрофесійної підготовки для досягнення інтеграціїзмісту інженерної та психологопедагогічноїпрофесійної підготовки.

Структурна єдність дуальних компонентівпрофесійної підготовки на макрорівні досягаєтьсяна основі використання просторових властивостейупорядкування елементів змісту. Функціональнаєдність на мікрорівні досягається за рахунокпорядкування елементів змісту на основі часовиххарактеристик та відповідних моделей.

Необхідно відзначити, що при розробці системидуального змісту професійної підготовкимайбутніх інженерівпедагогів є питанняструктурування форми відповідно до часу. Цеможливо за умови використання рівнозначнихструктур для одночасного подання різнихкомпонентів дуального змісту в один і той жеінтервал часу.

Розглянемо проблему розробки теоріїдуального змісту професійної підготовки зврахуванням діалектичного впливу на неїфілософських категорій змісту і форми.

У психологопедагогічній літературі зазвичайдля представлення системи знань та вмінь зпредметних галузей та окремих дисциплінивикористовують структурнологічні схеми [8; 11].

Процес розробки системи знань та вмінь

подвійних спеціальностей [4] призводить дозбільшення кількості навчальних елементів тазв’язків між ними у декілька раз, як наслідоквідбувається значне ускладнення та збільшенняобсягів структурнологічних схем. Відшукання тарозпізнання об’єктів, зв’язків, явищ, процесівінженерних та психологопедагогічних дисципліниз використанням таких структурнологічних схемстає майже неможливим та займає багато часу.

Отже існуюча традиційна форма унеможливлюєподальший розвиток структури змісту подвійнихспеціальностей, тобто утворюється конфліктформи і змісту. Головною проблемоювикористання структурнологічних схем, яктрадиційної форми представлення зміступрофесійної підготовки є специфіка подвійнихспеціальностей. Вона передбачає наявністьвеликої кількості елементів дидактичного процесу,які мають схожу структуру та подібні логічніоб’єкти, зв’язки, процеси тощо. Це перетворюєтрадиційну структурнологічну схему уневпорядковану мішанину з об’єктів та зв’язківміж ними. Одним з напрямків розв’язання цієїпроблеми у відмові від традиційної форми поданняструктурнологічних схем та переходу на круговусистему з виділення дуальних елементів системи.В загальному випадку можна говорити повикористання nшарової кругової формиструктурнологічних моделей з об’єднаннямподвійних елементів на основі їх дуальнихвідношень.

Діалектичний зв’язок та взаємодія двох формпредставлення дуальної системи зміступрофесійної підготовки полягає в тому, що приконкретному розгляді об’єктів процесів та явищпрофесійної підготовки доцільно використовуватитрадиційні форми структурнологічних схем, а призагальному кругові.

Висновки за результатами дослідження,перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Однозначні, цілісні, істотні відносини буттядозволяють філософським категоріям виступатив якості інструмента пізнання для розробки теоріїдуального змісту професійної підготовки.Філософська концепція теорії дуального зміступрофесійної підготовки майбутніх інженерівпедагогів має свій поняттєвокатегоріальнийапарат, що утворює єдину термінологічну системуконцепції, що включає ключові й допоміжнікатегорії й уточнюючі поняття.

Філософські категорії лежать в основі аналізуй узагальнення інформації чуттєвого сприйняттяі уявлення про реальну дійсність при розробцітеорії дуального змісту професійної підготовки.

Подальше дослідження передбачає обґрунтування



53 Молодь і ринок №12 (107), 2013

та розробку загальнонаукових засад теорії дуальногозмісту професійно підготовки майбутніх інженерівпедагогів.

1. Бабанский Ю.К. Оптимизация педагогическогопроцесса: (В вопр. и ответах): Пер. со 2-го перераб.и доп. рус. изд. / Ю.К. Бабанский, М.М. Поташник. –Душанбе: Маориф, 1987. – 191, [1] с.

2. Краевский В.В. Проблемы научного обоснованияобучения (Методологический анализ) / В.В. Краевский– М.: Педагогіка, 1977. – 255 с.

3. Купцов В.И. Роль философии в научном познании/ В.И. Купцов. – М.: Знание, 1976. – 64 с.

4. Лазарєв М. І. Полісистемне моделювання змістутехнологій навчання загальноінженерних дисциплін:монографія / М.І. Лазарєв. – Х.: Вид-во НФаУ, 2003. –356 с.

5. Мостепаненко А.М. Проблема универсальностиосновных свойств пространства и времени /А.М. Мостепаненко. – Л.: Наука, 1969. – 229 с.

6. Пространство и время / М.А. Парнюк, Е.Н. Причепий,И.В. Огородник и др. – К.: Наукова думка, 1984. – 294 с.

7. Пространство, время и движение / Под ред.И.В. Кузнецова. – М.: Наука, 1971. – 624 с.

8. Сохор А.М. Логическая структура учебногоматериала. Вопросы дидактического анали за /А.М. Сохор. – М.: Педагогика, 1974. – 192 с.

9. Чудинов Э.М. Философские проблемыпространства и времени / Э.М. Чудинов, А. Грюнбаум.– М.: Прогресс, 1969. – 590 с.

10. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова.– 5-е изд. – М.: Политиздат, 1986. – 590 с.

11. Халперн Д. Психология критического мышления

/ Д. Халперн. – СПб.: Питер, 2000. – 512 с.


Постановка проблеми. Проблемаформування мотивації до вивченняіноземної мови у вищих навчальних

закладах економічного напряму обумовленастворенням європейського простору вищої освіти,

який висуває складні завдання щодо більшефективного міжнародного спілкування. Зрозвитком економічних, політичних і культурнихвзаємовідносин між Україною та іншими країнамиЄвропи виникають сприятливі умови для обміну

УДК 002.8(001.378):37

Лілія Петльована, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мовХмельницького національного університету

МОТИВАЦІЯ ОВОЛОДІННЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ ЯК ОДИН ІЗ ЧИННИКІВПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНОГО НАПРЯМУУ статті визначено мотиваційну сферу людини і охарактеризовано види навчальної мотивації:

зовнішня та внутрішня; позитивна та негативна. Виділено ефективні форми та методи навчання іноземніймові та прийоми розвитку мотивації до її вивчення.

Ключові слова: мотивація, методи навчання, проектна технологія, рольові ігри, професійна підготовка.Літ. 7.

Лилия Петлеваная, кандидат педагогических наук, доцент кафедры иностранных языковХмельницкого национального университета

МОТИВАЦИЯ ОВЛАДЕНИЯ ИНОСТРАННЫМ ЯЗЫКОМ КАК ОДИН ИЗФАКТОРОВ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ СПЕЦИАЛИСТОВ

ЭКОНОМИЧЕСКОГО НАПРАВЛЕНИЯВ статье определено мотивационную сферу человека и охарактеризованы виды учебной мотивации:

внешняя и внутренняя; положительная и отрицательная. Выделены эффективные формы и методы обученияиностранному языку и приемы развития мотивации к ее изучению.

Ключевые слова: мотивация, методы обучения, проектная технология, ролевые игры,профессиональная подготовка.

Lilia Petliovana, Ph.D. (Pedagogic), Docent of Foreign Languages DepartmentKhmelnytsk National University

THE MOTIVATION OF LEARNING A FOREIGN LANGUAGE AS ONE OF THE FAC-TORS OF PROFESSIONAL TRAINING IN ECONOMIC DIRECTION

The article defines the area of human motivation and describes the types of training motivation: external andinternal, positive and negative. It highlighted effective methods of teaching foreign language and techniques ofmotivation to study it.

Keywords: motivation, teaching methods, design technology, role-playing games, professional training.

МОТИВАЦІЯ ОВОЛОДІННЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ ЯК ОДИН ІЗ ЧИННИКІВПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНОГО НАПРЯМУ

© Л. Петльована, 2013

54

студентів, організації спільних науковихдосліджень у різних галузях, поглибленняміжнародного співробітництва, розширення участінавчальних закладів, науковців, педагогів істудентів у міжнародних проектах, а такожзабезпечення спільних підприємств фахівцямивищого рівня. Тому цілком зрозуміло, що саме внаш час соціальне замовлення висуває новівимоги до навчальнопізнавального процесувищих економічних навчальних закладів, метоюяких є формування та розвиток творчої, соціальноадаптованої, готової до продуктивної діяльностів умовах ринкового економічного суспільстваособистості, яка вільно володіє однією іноземноюмовою або кількома мовами і здатна на взаємодіїз носіями різних мов.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проведений аналіз вітчизняної та зарубіжноїнауковометодичної літератури показав, щоспеціальним дослідженням, присвяченимформуванню мотивації вивчення іноземної мовиу студентів вищих економічних навчальнихзакладів, у педагогічній теорії не приділялосядостатньої уваги, оскільки в контексті дослідженнямотиваційної діяльності особлива увагаприділялася вивченню мотиваційної сфери та їїформування у суб’єктів навчання шкільного віку(Л.І. Божович, О.В. Осипов, Г.І. Щукіна та ін.).

Ряд наукових досліджень вітчизняних науковцівбув присвячений проблемам формуваннямотивації до вивчення іноземних мов, зокремастудентів економічних спеціальностей (О.М. Яцишин),пізнавальних інтересів студентів немовнихспеціальностей ВНЗ на матеріалі вивченняіноземних мов (І.В. Некоз), психологічнихособливостей мотивації навчальної діяльностімайбутніх інженерівпедагогів (Т.В. Чаусова). Нанеобхідності професійного спрямування вивченняіноземних мов у немовних вищих навчальнихзакладах наголошують науковці у дослідженнях,присвячених формуванню професійних якостеймайбутніх менеджерів зовнішньоекономічноїдіяльності (Н.Л. Замкова), активізації навчальнопрофесійної діяльності студентів у процесівивчення іноземної мови (Ж.П. Таланова),особливостям професійно спрямованого навчанняіноземної мови в аграрному ВНЗ (Н.М. Тимощук).

Формулювання цілей статті та постановказавдання. Впливаючи на особистість, вивченняіноземної мови збагачує практичний досвідфахівця, формує його інтелектуальний потенціал,розвиває увесь спектр пізнавальних здібностей,сприяє становленню критичного самоусвідомленнята вмінню спілкуватися. Все це є ефективнимзасобом комплексного формування особистості,розвитку її творчого потенціалу.

Разом з тим, аналіз практичної діяльностівикладачів вищих економічних навчальнихзакладів свідчить, що у більшості студентівнедостатньо сформоване позитивне ставлення довивчення іноземної мови, відсутнє розуміннязв’язку між знаннями іноземної мови тамайбутньою професійною діяльністю, щонегативно позначається на результатах навчання.Отже, існує суперечність між суспільнопрофесійною потребою в оволодінні іноземноюмовою та недостатньо сформованимособистісним ставленням студентів до її вивчення.Недостатньо сформоване позитивне ставленнядо вивчення іноземної мови у поєднанні з неповноютеоретичною розробкою й методичнимдослідженням проблеми формування мотиваціївивчення іноземної мови у студентів вищихекономічних навчальних закладів.

Отже, метою дослідження є визначеннячинників, що впливають на розвиток мотивації дооволодіння іноземною мовою студентівекономічного вузу та прийомів її розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження.Проблема мотивованості у навчанні виникає зкожного предмета, але особливо гострою вонавиявляється у вивченні іноземної мови. Всясправа в особливій специфіці предмету, що вимагаєвід студента наявності певної бази ікомунікативних здібностей. Нерідко це викликаєу студентів певні складнощі і мотивованістьзникає. Тому, розглядаючи мотивацію як основнурушійну силу у вивченні іноземної мови,відзначимо, що мотиви відносяться досуб’єктивного світу людини, визначаються йоговнутрішніми спонуканнями. Людина зможевивчити іноземну мову, якщо лише сама відчуєнеобхідність в цьому, тобто буде замотивована.

Спробуємо розібратися, що ж представляєсобою мотиваційна сфера людини і чим вонахарактеризується при навчальній діяльності.Поняття “мотив” науковці трактують порізному:К. Вілюнас розуміє під мотивом умови існування[2, 35], Г.А. Ковальов – моральнополітичніустановки [3, 23]. Так або інакше, більшістьпогоджується на думці, що мотив – це абоспонукання, або намір, або мета.Тому до цьогопоняття потрібно підходити комплексно,враховуючи всі можливі аспекти.

Тепер охарактеризуємо ті види мотивації, якімають місце при навчанні, зокрема, іноземніймові. Всі разом вони складають так званунавчальну мотивацію [6, 156 – 159]. Навчальнамотивація визначається рядом специфічнихчинників:

особливостями студента (стать, самооцінка,рівень інтелектуального розвитку);



55 Молодь і ринок №12 (107), 2013

особливостями викладача і його відношеннядо педагогічної діяльності;

організацією педагогічного процесу; специфікою навчального предмету (в даному

випадку іноземної мови).На підставі вищеперелічених чинників

навчальну мотивацію можна розділити назовнішню і внутрішню. Зовнішня мотивація непов’язана безпосередньо зі змістом предмету, аобумовлена зовнішніми обставинами. Прикладамиможуть служити:

мотив досягнення – викликаний прагненнямлюдини досягати успіхів і високих результатів вбудьякій діяльності, у тому числі і у вивченнііноземної мови. Наприклад, для відмінних оцінок,здобуття диплома і т. п.;

мотив самоствердження – прагненнязатвердити себе, дістати схвалення інших людей.Людина вивчає іноземну мову, щоб отриматипевний статус в суспільстві;

мотив ідентифікації – прагнення людини бутисхожим на іншу людину, а також бути ближче досвоїх кумирів і героїв (наприклад, щоб розумітитексти пісень улюбленої групи);

мотив афіліації – прагнення до спілкування зіншими людьми. Людина може вивчати іноземнумову, щоб спілкуватися з друзями–іноземцями;

мотив саморозвитку – прагнення досамовдосконалення. Іноземна мова служитьзасобом для духовного збагачення і загальногорозвитку людини;

просоціальний мотив – пов’язаний зусвідомленням суспільного значення діяльності.Людина вивчає іноземну мову, тому щоусвідомлює соціальну значущість навчання.

Внутрішня ж мотивація пов’язана не іззовнішніми обставинами, а безпосередньо зсамим предметом. Її ще часто називаютьпроцесуальною мотивацією. Людині подобаєтьсябезпосередньо іноземна мова, подобаєтьсяпроявляти свою інтелектуальну активність. Діязовнішніх мотивів (престижу, самоствердження, іт. п.) може підсилювати внутрішню мотивацію,але вони не мають безпосереднього відношеннядо змісту і процесу діяльності.

Крім того, навчальну мотивацію можнарозділити на позитивну і негативну. Наприклад,думка “якщо, я вивчатиму англійську, то отримаюна іспиті відмінно” – це позитивна мотивація.Думка “якщо я вивчатиму англійську, то складуіспит і мене не відрахують” – негативна.

А тепер звернемося до результатів опитування,проведеного в нашому вузі серед студентівекономічних спеціальностей, з метою встановити,які ж мотиви рухають ними у вивченні іноземноїмови. Всього було опитано 150 студентів,

застосовувався метод стихійної вибірки. Відповідіреспондентів розподілилися таким чином:

“Вивчаю, лише тому, що це потрібно занавчальною програмою” – 60%;

“Щоб не відрахували” – 19%; “Хочу влаштуватися на хорошу роботу,

побудувати успішну кар’єру” – 10%; “Щоб подорожувати за кордоном, спілкуватися

з іноземцями” – 6%; “Вивчаю, тому що цікаво” – 5%;Звичайно, метод усного опитування не

претендує на всеосяжний обхват ситуації ірозкриття прихованих суб’єктивних значень, аледеякі висновки ясно можна зробити: переважначастина студентів при вивченні іноземної мови увузі рухома просоціальним мотивом (“потрібно занавчальною програмою”, “щоб не відрахували”).Тобто можна сказати, що процес навчання дляних – це або звичне функціонування, або вимушенаповедінка.Невелика частина студентів вказала намотив самоствердження (“побудувати успішнукар’єру”) і мотив афіліації (“щоб подорожувати”,“спілкуватися з іноземцями”). І при цьому лише5% студентів мають внутрішню мотивацію –вивчають іноземну мову, тому що це їмподобається.

Головним висновком служить те, щостудентами в основному рухають зовнішнімотиви, при цьому присутня значна долянегативної мотивації (“щоб не відрахували”, “непоставили двійку”). Це представляє якесьпротиріччя, оскільки престиж володіння іноземноюмовою і його важливість в суспільному життівиросли і, здавалося б, має бути більше позитивноїмотивації. Крім того, абсолютно ясно, що потрібноприймати дії направлені на виклик в студентіввнутрішньої мотивації.Тобто, необхідностворювати такі умови, за яких у студентіввиникає особиста зацікавленість і потреба увивченні іноземної мови. Потреба у вивченніповинна відповідати таким різновидамвнутрішньої мотивації, як комунікативна(безпосереднє спілкування на мові),лінгвопізнавальна (позитивне відношення до мови)та інструментальна (позитивне відношення дорізних видів роботи).

Всі вищеперелічені види і підвиди мотивації єголовними силами спонукання людини довивчення іноземної мови. Проте слід пам’ятати,що якщо мотивація дуже сильна, збільшуєтьсярівень активності і напруги, внаслідок чогоефективність роботи погіршується. У такому разівисокий рівень мотивації викликає небажаніемоційні реакції. Необхідно знайти той оптимум,при якому висока ефективність є поряд ізздобуттям радості від вивчення іноземної мови.


56

Широкі можливості для активізаціїнавчального процесу представляє використаннярольових ігор. О.А. Колесникова відзначає, що“рольова гра є умовним відтворенням їїучасниками реальної практичної діяльності людей,створює умови реального спілкування, томуефективність навчання тут обумовлена в першучергу вибухом мотивації, підвищенням інтересудо предмету” [4, 14].

На відміну від діалогу або п’єси, яківивчаються щоб висловитись, рольова гравідповідає на питання чому (мотив) і навіщо (мета)потрібне щось сказати [4, 14]. Таким чином,центром уваги студентів стає зміст бесіди, щодопомагає їм наочно переконатися в тому, щомову можна використовувати як засіб спілкуванняі, в результаті, рольова гра сприяє формуваннюкомунікативної компетенції навиків спілкування,необхідних при вивченні іноземної мови. Крім того,автор відзначає, що “гра активізує прагненнястудентів до контакту один з одним і викладачем,створює умови рівності в мовному партнерстві,руйнує традиційний бар’єр між викладачем істудентом; гра дає можливість боязким,невпевненим в собі студентам говорити і тимсамим долати бар’єр невпевненості” [4, 15], тимсамим вносячи певний вклад до формуваннянавчальної співпраці і партнерства на занятті.

Т.В. Семенова також відзначає значнінавчальні можливості рольових ігор: “Рольову груможна розцінювати як найточнішу модельспілкування, оскільки вона наслідує дійсності внайістотніших межах і в ній, як і в життіпереплітається мовна і немовна поведінкапартнерів” [7, 16]. Автор виділяє наступніпереваги використання рольових ігор на занятті:

рольова гра сприяє розширенню асоціативноїбази при засвоєнні мовного матеріалу, оскількиучбова ситуація будується за типом театральнихп’єс, що передбачає опис обстановки, характерудійових осіб і стосунків між ними. За кожноюреплікою мислиться відрізок змодельованоїдійсності:

рольова гра володіє великими можливостямимотиваційноспонукального плану;

рольова гра має освітнє значення, оскількисамо перевтілення в ході гри сприяє розширеннюпсихологічного діапазону, розумінню інших людей;

рольова гра передбачає посилення особистоїпричетності до всього, що відбувається. Студентвходить в ситуацію хоча і не через своє власне“я”, але через “я” відповідної ролі і виявляє великузацікавленість до неї [7, 16 – 17].

Отже, можна зробити висновок про те, щорольова гра є перспективною формою навчанняіноземній мові, оскільки вона сприяє створенню

сприятливого клімату на занятті, підсилюємотивацію і активізує діяльність студентів, надаєможливість використовувати наявні знання, досвід,навики спілкування в різних ситуаціях, томувикористання рольових ігор на заняттях підвищуєефективність навчального процесу і дозволяєзберегти інтерес студентів.

Ще одним ефективним прийомом розвиткумотивації до вивчення іноземної мови є проектнатехнологія в області іноземної мови. Методпроектів в даний час знайшов широке вживанняв багатьох країнах світу головним чином тому,що він дозволяє органічно інтегрувати знаннястудентів з різних областей при вирішенні однієїпроблеми, дає можливість застосовувати отриманізнання з практики, генеруючи при цьому нові ідеї.Так, Н.Ф. Коряковцева розглядає метод проектів(технологію проектів) як “одну з технологій унавчанні, у тому числі і іноземній мові, засновануна моделюванні соціальної взаємодії в малій групів ході навчального процесу; взаємодія в ходінавчання і навчання в системі соціальної взаємодії,при якій студенти приймають і виконують різнісоціальні ролі і привчаються, готуються до їхвиконання в процесі вирішення проблемнихзавдань в ситуаціях реальної взаємодії” [5, 125].Проектна технологія забезпечує в самостійнійроботі студентів ситуацію розвитку і створюєоптимальні умови для продуктивної навчальноїдіяльності за рахунок:

спрямованості на створення особовогоосвітнього продукту;

актуалізації конструктивнотворчої самостійноїнавчальної діяльності студента;

реалізації творчого потенціалу студента яксуб’єкта самостійної навчальної діяльності;

актуалізації особистісно значимих мотивівнавчальної діяльності;

актуалізаціїі взаємодії різних суб’єктівнавчальної діяльності;

інтеграції міжнаочного знання; включення процесу оволодіння мовою

студентами і культури в реальну інформаційноосвітню, проектнодослідницьку і соціальнокультурну діяльність;

створення умов для формування навчальноїкомпетенції студента в області іноземної мови ійого розвитку як мовної особи [5, 123].

Таким чином, проектна технологія дозволяєактуалізувати власне навчальнопізнавальнудіяльність і, відповідно, активізувати студента яксуб’єкта даної діяльності, реалізувати йогоособистий потенціал. Це створює умови длярозвитку мотивації, забезпечує посправжньомупродуктивний характер навчальної діяльності іпродуктивність освітнього процесу в цілому.



57 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Використання відеофільмів, діафільмів,відеороликів може також виступати як засібпідвищення мотивації студентів при вивченнііноземної мови. Робота над фільмом, на думкуЮ.І. Верісокина, є “ефективною формоюнавчальної діяльності, яка не лише активізує увагустудентів, але й сприяє вдосконаленню їх навиківаудіювання і говоріння, оскільки зорова опоразвукового ряду, що звучить з екрану допомагаєповнішому і точнішому розумінню його змісту”[1, 35]. При цьому автор вважає, що фільм, знятийсамими студентами під керівництвом викладача,допомагає задіювати особистий чинник участістудентів в навчальному процесі, підвищитимотивацію до вивчення іноземної мови не простояк навчального предмету, але як нового для нихзасобу спілкування, адже героями фільму стаютьсамі студенти: “Ця робота цікава тим,щостуденти, після перегляду, розмовляютьбезпосередньо з самим “героєм фільму”.Томуперегляд фільму і вся подальша робота над ним– не самоціль, а дієвий засіб активізації увагистудентів для підтримки їх інтересу до предмету”[1, 35].

Також пропонується самостійне виготовленнястудентами діафільмів або коротких відеороликівяк одну з форм проектної роботи, що сприяєпідвищенню мотивації. Робота в групах пристворенні подібних проектів є сприятливимчинником, який сприяє залученню всіх студентівдо пізнавального процесу. Зрештою, комп’ютернімультимедійні презентації створені студентаминадають сильну дію на них в мотиваційному плані.

Висновки.Таким чином, проблема мотиваціїє одним з найважливіших факторів, що впливаютьна навчальний процес у системі вищої школи; ідля досягнення кращих результатів цей факторслід неодмінно враховувати, як один із складовихвирішення проблеми оптимізації процесу навчаннята забезпечення якості освіти.

1. Верисокин Ю.И. Видеофильм как средствоповышения мотивации школьников приобучении иностранному языку./ИностранныеЯзыки в Школе. – 2003. – №5. – С. 31.

2. Вилюнас В.К. Психологические механизмымотивации человека “МГУ” 1990. – 283 с.

3. Ковалев Г.А. Психологическое воздействие:теория, методология, практика: Автореф. дис.... д-ра психол. наук: 19.00.07/АПН СССР. – М.,1991. – 50 с.

4. Колесникова О.А. Ролевыеигры в обучениииностранным языкам. /Иностранные Языки вШколе. – 1989. – №4. – С. 15.

5. Коряковцева Н.Ф. Современная методикаорганизации самостоятельной работыизучащих иностранный язык. – М.: Аркти,2002. – 176 с.

6. Левченко Т.І. Мотивація суб’єкта врізних видах діяльності; Монографія / ТетянаЛевченко. – Вінниця: Нова Книга, 2011. –448 с.

7. Семёнова Т.В., Семёнова М.В. Ролевыеигры в обучении иностранным языкам. /Иностранные Языки в Школе. – 2005. – №1. –С. 16.



4 грудн я – Введення , або “Т ретя Пречи ста”

58

Постановка проблеми. Формуваннярис особистості молодшого школярав навчальновиховних закладах

інтернатного типу залежить від якості роботипедагогічного персоналу, організації навчальновиховного процесу та дозвілля. Правове вихованнядітейсиріт – важливий напрям роботи школи, якийбезпосередньо впливає на формування правовоїсвідомості, правових знань та відповідальності зарезультати діяльності. Результат сформованостіцих складників особистості учнів обумовлюєтьсяефективністю здійснення правовиховної роботизакладу. У світі, що постійно змінюється, важливовчити дітей набувати нові, необхідні для вирішеннябудьякої ситуації знання протягом усього життя.Школаінтернат не може раз і назавжди надатидітям способи розв’язання життєвих проблем,

оскільки вони досить швидко втрачають своюактуальність та дієвість, тому вона має шукатишляхи стимулювання учнів до розвитку протягомусього їх життя. Саме використанняінтерактивних технологій у правовому вихованнідітейсиріт молодшого шкільного віку сприяєформуванню критичного мислення, активноїгромадянської позиції, адекватної самооцінки,творчості та свідомості, оскільки вонипередбачають застосування діалогічного підходу,що визначає суб’єктсуб’єктну взаємодію ізбільшення міри свободи учасників навчальновиховного процесу, самоактуалізацію ісамопрезентацію особистості учня. Лишенаявність вищезазначених рис допоможе знайтиправомірний вихід дитинісироті із будьякоїнепростої життєвої ситуації.

УДК 373.31.035 – 058.862 + 371.33 (045)

Ольга Поляновська, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та психологіїХмельницької гуманітарно-педагогічної академії

ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ,ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ У ШКОЛАХ-ІНТЕРНАТАХ, ЧЕРЕЗ ВИКОРИСТАННЯ

ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙУ статті розкрито сутність поняття “правове виховання молодших школярів”, визначено мету та

завдання правового виховання, названо його компоненти, описано особливості використання інтерактивнихтехнологій з метою реалізації завдань правового виховання при роботі з дітьми-сиротами молодшогошкільного віку, що перебувають в школах-інтернатах.

Ключові слова: правове виховання, діти-сироти молодшого шкільного віку, інтерактивні технології,школи-інтернати.

Літ. 4.

Ольга Поляновская, кандидат педагогических наук, доцент кафедры педагогики и психологииХмельницкой гуманитарно-педагогической академии

ПРАВОВОЕ ВОСПИТАНИЕ ДЕТЕЙ-СИРОТ МЛАДШЕГОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА, КОТОРЫЕ НАХОДЯТСЯ В ШКОЛАХ-ИНТЕРНАТАХ,

ЧЕРЕЗ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ИНТЕРАКТИВНЫХ ТЕХНОЛОГИЙВ статье описана сущность понятия “правовое воспитание младших школьников”, определены цель

и задания правового воспитания, названы его компоненты, описаны особенности использованияинтерактивных технологий с целью реализации заданий правового воспитания при работе с детьми-сиротами младшего школьного возраста, которые находятся в школах-интернатах.

Ключевые слова: правовое воспитание, дети-сироты младшего школьного возраста, интерактивныетехнологии, школы-интернаты.

Olga Polyanovska, Ph.D., associate professor of Education and Psychology DepartmentKhmelnitsky Humanitarian-Pedagogical Academy

LEGAL EDUCATION OF ORPHANED CHILDREN OF PRIMARY SCHOOL AGE WHOARE IN BOARDING SCHOOLS WITH THE USE OF INTERACTIVE TECHNOLOGIES

This article deals with the essence of the concept “legal education of primary school children”, defines goalsand tasks of legal education, calls its components, describes features of interactive technologies in order to achievethe tasks of legal education while working with orphaned children of primary school age who are in boardingschools.

Keywords: legal education, orphans of primary school age, interactive technologies, boarding schools.

ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬУ ШКОЛАХ-ІНТЕРНАТАХ, ЧЕРЕЗ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

© О. Поляновська, 2013

59 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Аналіз останніх досліджень і публікацій.У працях М. Володько, О. Карпова, З. Вороновадосліджено комплексний характер правовоговиховання та наголошено на необхідності йогоздійснення у ранньому віці. Науковий інтересІ. Запорожана привернула проблема педагогічнихоснов правовиховної роботи з молодшимишколярами. Різним аспектам теорії правовоговиховання та організації навчальновиховногопроцесу в школахінтернатах присвятили своїдослідження П. Вербицька (правове виховання усистемі громадянської освіти), В. Загрева(правове виховання старшокласників у школахінтерантах), Л. Канішевська (нові підходи щодореалізації виховної діяльності в школахінтернатах), О. Колосова (формування умолодших школярів основ правової культури впозаурочній діяльності), Л. Кузьменко (правовавихованість як компонент соціальної зрілостіособистості), М. Подберезський (структура іпоетапність реалізації правового виховання).

Проте на сучасному етапі розвитку початковоїосвіти в Україні залишається недостатньодослідженою проблема правового вихованнядітейсиріт молодшого шкільного віку черезвикористання інтерактивних технологій у школахінтернатах.

Мета статті – проаналізувати можливостівикористання інтерактивних технологій уздійсненні правового виховання дітейсирітмолодшого шкільного віку в навчальновиховнихзакладах інтернатного типу.

Виклад основного матеріалу. Навчальновиховний заклад інтернатного типу забезпечуєрозвиток та навчання дітейсиріт, проте слабкимаспектом його діяльності є здійснення педагогічноїсоціалізації дітей, формування у них активноїжиттєвої позиції, вміння вберегти себе від зазіханьна свої права та дотримуватися обов’язків,досягати бажаного законним шляхом. Томуправове виховання беззаперечно потрібнорозпочинати вже у молодшому шкільному віці.

Головне завдання правового виховання полягаєу формуванні в учнів уміння самостійноаналізувати інформацію, факти і явищасуспільного життя, поєднувати знання прав зумінням їх дотримуватись, робити правильнийвибір у складних життєвих ситуаціях, розумітинаслідки проступків та їх значимість длясуспільства, держави, окремих громадян,усвідомлювати зв’язки між інтересами особи танаслідками її діяльності.

Знання законів, своїх прав і обов’язківдопоможе дітямсиротам подолати негативнітенденції сьогодення, що позитивно вплине на

реалізацію завдань ранньої профілактики,ефективне використання чинного законодавствау боротьбі з протиправними проявами серед дітейу школахінтернатах.

Велике виховне і профілактичне значення маєсам факт знання дитиною певного закону, нормповедінки, своїх обов’язків, розуміння нею шкодивід порушення закону, невідворотностівідповідальності за скоєне. Людина невиконуватиме припису правової норми, якщо вонане поважатиме її, не матиме відповідногопереконання в її правильності [2]. Йогоформування дуже важливе у житті дитинисироти,адже у дорослому віці вони знатимуть, якправильно себе поводити, як захищати свої права,а також, які обов’язки виконувати.

Головна мета правового виховання учнів, якізнаходяться в інтернатних закладах, полягає втому, щоб, спираючись на наявні в них знання,вплинути на інтелектуальну, емоційну і вольовусфери свідомості. Такий вплив надастьможливість сформувати правильну правовуорієнтацію, поважне ставлення до законів іморальних норм суспільства, усвідомлений вибірправомірних варіантів поведінки, почуттяособистої відповідальності й розумінняневідворотності покарання за правопорушення,переконаність у необхідності знання законів длянормальної життєдіяльності суспільства і йогочленів, звичку дотримуватись чинногозаконодавства, брати участь у боротьбі зправопорушеннями. Важливим завданнямправового виховання є формування у дітейсирітзвички виконувати вимоги закону. Людина,вихована у рамках закону, має завжди зіставлятисвої дії з вимогами права [1].

Аналіз наукової літератури засвідчує, щоправове виховання молодших школярів єскладним процесом вивчення і засвоєння нимитеоретичних основ права, формування правовихуявлень і понять, розвиток на цій основіправосвідомості та правової вихованості, мотивівдіяльності та культури правового мислення,організації досвіду правомірної поведінки ідіяльності, що складає правову культуруособистості.

На думку В. Загреви, правове виховання учніввключає такі компоненти: формуванняправосвідомості учнів (опанування правовимизнаннями; вироблення позитивного ставлення доправових норм; переконаність у них як в основісоціальної справедливості й захищеності кожноїособистості) та вироблення досвіду правовоїповедінки, демократичних стосунків, правомірнихдій. Правова вихованість учня розглядається ж


60

інтегративна якість особистості, в основі якоїлежить єдність свідомості (усвідомленнясправедливості права й закону, сприйняттяправової поведінки) й правомірної діяльності якприродної основи життя [3].

Найбільший потенціал для формуванняусвідомлених правових знань, правомірноїповедінки у дітейсиріт молодшого шкільного віку,що перебувають у школахінтернатах, на нашудумку, мають інтерактивні технології. Вонимають цілком конкретні та прогнозовані цілі, одназ яких – створення комфортних умов навчання тавиховання, за яких той, хто навчається чивиховується, відчуває свою успішність,інтелектуальну самостійність, що робитьпродуктивним сам процес здобуття знань.

Одна з особливостей інтерактивного навчання– залучення всіх учасників виховного процесу доактивного пізнавального пошуку. Застосуванняінтерактивних технологій у правовиховнійдіяльності з молодшими школярами сприяєформуванню критичності мислення особистості,що не дозволяє піддаватися впливу чужих думок,а, правильно оцінюючи їх, бачити сильні та слабкісторони, виявляти цінні моменти та допущеніпомилки.

Особлива цінність інтерактивних технологій утому, що дітисироти вчаться ефективноспівпрацювати в групі. І саме ці навички будутьїм необхідні в дорослому житті. Окрім того,інтерактивні технології сприяють соціалізаціїособистості, усвідомленню себе як частиниколективу, визначенню своєї ролі у ньому тарозкриттю особистісного потенціалу і безперечноформуванню правової культури. До них належать(за О.І. Пометун та Л.В. Пироженко) [4]: роботав парах, ротаційні (змінні трійки), двачотиривсіразом, карусель, робота в малих групах,“акваріум”, мозковий штурм, “незакінченіречення”, “дерево вирішень”, “метод прес”,дебати, технології ситуативного моделювання(ігриімітації, драматизації, рольові ігри) та ін.

Молодшим школярам доцільно пропонуватироботу в парах. Такий вид діяльності спонукаєдо розвитку у них уміння спільно виконуватизавдання, вчить поважати думку іншого, самомувисловлювати ідеї, приймати спільне рішення.Отож, з метою закріплення знань прав дітей учні3 – 4х класів шкілінтернатів для дітейсирітможуть отримати завдання прочитати тапроаналізувати такі казки: Г.Х. Андерсен “Сніговакоролева”; брати Грімм “Білосніжка та семерогномів”; С.Я. Маршак “Дванадцять місяців”;Ш. Перро “Попелюшка”; англійська народнаказка “Троє поросят”; українські народні казки

“Колобок”, “ІвасикТелесик” та ін. Після того, якучні визначать, які саме права героївпорушувались, доцільно запропонувати дітямвідшукати, в якому із документів і де прописані ціправа. Наприклад, аналізуючи казку Ш. Перро“Попелюшка”, молодші школярі виявили права іпригадали документи, у яких вони зазначені,зокрема, до них зарахували такі: дитина має правона відпочинок (Конвенція ООН про права дитини,ст. 31; Загальна декларація прав людини, ст. 24;Конституція України, ст. 45); право на захист відусіх форм недбалого ставлення, жорстокості таексплуатації та насильства (Конвенція ООН проправа дитини, ст. 16, 19; Загальна декларація правлюдини, ст. 4 – 5; Декларація прав дитини, пр. 9;Конституція України, ст. 48; Закон України “Проохорону дитинства”, ст. 10); право на повноціннехарчування (Конвенція ООН про права дитини,ст. 24; Декларація прав дитини, пр. 4; КонституціяУкраїни, ст. 48; Закон України “Про охоронудитинства”, ст. 8); право на здорове зростання ірозвиток (Декларація прав дитини, пр. 2, 4); дітине повинні залучатись до примусової праці(Конвенція ООН про права дитини, ст. 32, 36).

Використання інтерактивної технології“Обговорення ситуацій” передбачає підготовкузаздалегідь виховних ситуацій. Наведемо прикладтакої ситуації для обговорення з молодшимишколярами:

На перервіПродзвенів дзвінок. Ірина Петрівна

звернулася до класу:- Урок закінчено. Можете відпочивати.- Ура! Перерва! – закричали діти.Петрик миттю вибіг з класу і з розбігу

застрибнув на сходи та стрімголов з’їхаввниз. Він навіть не встиг помітити, щохлопчик з першого класу стояв унизу, а колипомітив, то вже не встиг зупинитись. Хлопчиквпав та розплакався.

Така робота сприяє формуванню в учнівтерпіння один до одного, поваги, розумінню своїходнокласників, налагодженню продуктивногоспілкування з різними людьми. Соціальновиховніситуації, які доцільно пропонувати дітямсиротамдля обговорення мають бути безпосередньоспрямовуванні на реалізацію завдань правовоговиховання, їх змістове наповнення маєпередбачати опис випадків у поведінці дітей, щоне відповідають закону, загальнолюдськимцінностям, та потребувати ґрунтовного аналізумолодшими школярами хибності такихповедінкових проявів.

Робота за технологією двачотиривсі разомповинна спрямовуватись на обговорення



61 Молодь і ринок №12 (107), 2013

дискусійних питань. Такими питаннями можутьбути наступні: “Що треба зробити, щоб уникнутисварки?”, “Чому треба виконувати дорученнявчителів та вихователів?”, “Чому себе змінитинайважче?”. Наприклад, обговорюючи питання,що потрібно зробити, щоб уникнути сварки, дітиможуть називати такі аргументи: не реагувати напровокації, стримувати свої емоції, пояснити іншійдитині, що можна просто обговорити проблему,запитати поради у вчителя. Обговорюючипитання, чому себе змінити найважче, дітивисловили такі припущення: тому що самому непомітно, що саме треба у собі змінити; для тогощоб міняти інших, треба їм про це лише сказати,а щоб змінити себе – треба багато працювати;тому що свої недоліки важко помітити тазрозуміти; легше, – коли твої проблеми вирішуютьінші, але, крім самого себе, ніхто не зможе менезмінити. Отже, пошук відповіді на ці проблемнізапитання сприяв кращому розумінню своїхособливостей характеру учнями, зниженнюагресивності.

Робота в малих групах може проводитись наоснові попередньо прочитаних українськихнародних казок. Кожній групі (не більше 4х – 5тиучнів) доцільно запропонувати охарактеризуватиодного з героїв: КозуДерезу (казка “КозаДереза”), Лисичку, Журавля (казка “Лисичка таЖуравель”), братів (казка “Закопане золото”),Юрка (казка “Про неробу Юрка, маминогосинка”) та ін. Зокрема, характеризуючи Козу зказки “Козадереза” діти, зазвичай, роблятьвисновок, що вона дуже брехлива, невихована, аще й нахабна і зла, також вони відзначають, щовона порушила право Зайчика на житло, вигнавшийого та незаконно оселившись в його оселі. Окрімтого, героїня казки погрожувала всім, хтонамагався її звідти вигнати, а ще зруйнувала сім’юдіда. Описуючи образи дідової та бабиної дочкиіз казки “Дідова дочка й бабина дочка”, дітисироти зробили важливий висновок – якщо тичиниш зло, то обов’язково маєш за ньоговідповісти. Тобто такий підсумок дозволить дітямзрозуміти сутність понять “вчинок” та “наслідок”,а, отже, й збагнути, що за злочинні дії чекатимепокарання. Отже, такий аналітикосинтетичнийпідхід до роботи над казками сприяє формуваннювміння розрізняти добре та погане, закріпленнюзнань дітей з права, вміння аналізувати вчинки таробити соціальнопозитивний вибір.

Технологія “Акваріум” сприяє формуваннювміння у дітейсиріт молодшого шкільного віку,що перебувають у навчальновиховних закладахінтернатного типу, спільно вирішувати завдання,дискутувати аргументовано та вміти доводити

свої думки. Для застосування цієї технологіїпопередньо з дітьми доцільно розглянути виховніситуації з прикладами порушень поведінки, зазмістом яких потім і поставити проблемнізапитання та організовувати роботу. Наведемоприклад однієї з таких ситуацій.

Наталина лялькаНаталя поверталася зі школи із дуже

гарним настроєм. Сьогодні мама подарувалаїй нову ляльку, та ще й гарні оцінки отримала.

Вона показувала однокласницям новуіграшку, і всі дівчатка сказали, що лялькадійсно дуже гарна. Дівчинка поспішаладодому, наче на крилах... І от раптом їйдорогу перегородили Настя та Іра – учениціз іншого класу.

- Віддай ляльку! – сказала Настя.- Не віддам, вона моя!- Віддай, а то гірше буде!- Ні!- Ну що ж, сама напросилась...Іра штовхнула дівчинку, та спіткнулась і

впала, а Настя тим часом взяла портфель ізабрала ляльку.

Поки Наталя підвелася, дівчат вже й слідуне було. Вона заплакала та засмучена пішладодому.

Поділивши дітей на групи, які по черзізайматимуть місце в “акваріумі” (центр класу абоперша парта середнього ряду), рекомендуємопоставити кожній з них по одному проблемномузапитанню для колективного обговорення: Якможна охарактеризувати вчинок дівчат?; Чомуне можна брати чужі речі, якщо навіть дужехочеться їх мати?; Яке покарання може спіткатидівчат?; Що треба було б зробити школяркам,щоб виправити ситуацію?

Інтерактивна технологія “Незакінченіречення” сприяє формуванню вміння у дітейміркувати та висловлювати власну думку,отримувати знання про правомірні способизадоволення потреб. У підсумковій частинівиховних заходів можна її ефективновикористовувати з метою забезпечення рефлексії.Дітям можна запропонувати продовжити такіречення: Сьогодні я зрозумів, що..., Я маюподякувати..., Я маю виконувати такі обов’язки...,Я поважаю..., Я не можу..., Я не маю права...,Від сьогодні я.... Продовжуючи речення “Я немаю права...”, діти, зазвичай, називають такізакінчення: бити когось, кривдити, обзивати,обманювати, красти, не слухатись вчителя чивихователя, кривдити менших, псувати комусьнастрій. Наприклад, продовжуючи речення “Язмінив би у собі...”, молодші школярі пропонують


62

такі варіанти відповіді: став би меншеобманювати; хочу стати більш добрим таслухняним; хотів би краще одягатися; хотілосьби, щоб мене поважали; хотілося б статиспокійнішим; мати більше іграшок, більше друзів,кращі оцінки та ін. Давати відповідь на цезапитання дітямсиротам досить важко, протеотримані результати дозволили зробити висновок,що діти більше бажають зовнішніх змін, ніжвнутрішніх. У процесі роботи вони дізналися новіспособи боротьби з негативними навичками,звичками, подолання недоліків у поведінці.

Метою використання технології “Деревовирішень” є вчити дітей аналізувати ситуації,визначати кілька варіантів їх розв’язання таформувати вміння робити правильний вибір іприймати рішення, які відповідають нормамзакону. Наприклад, після перегляду казки“Попелюшка” молодші школярі отримализавдання знайти кілька варіантів того, як можнабуло б змінити життя головної героїні. Вонивирішили, що дівчинка могла б поводитись поіншому: втекти з дому; нічого не робити;розказати про все батькові. Наступним етапомбуло обговорення позитивних та негативнихнаслідків кожного варіанту поведінки,запропонованого молодшими школярами.

“Метод прес” сприяє не лише констатуваннюфакту якоїсь проблеми, але й чіткій аргументаціїсвоєї позиції. Робота має виконуватись за певнимшаблоном. Кожна дитинасирота повиннаотримати картку, на якій було б написано прислів’ята зазначалася схема роботи над ним. Дітямтреба запропонувати висловити свою думку,пояснити, у чому полягає їх точка зору. Для цьогоїм потрібно продовжити речення, щорозпочиналося б такими словами: “Я вважаю,що....” Другий етап полягав би у поясненніпричини, чому саме дитина має таку думку, тобтотреба було б навести аргументи. Реченняпропонується розпочати такими словами: “Томущо...”. Далі потрібно навести приклад, додатковіаргументи на підтримку їхньої думки (...,наприклад, ...). Останнім етапом роботи надприслів’ям є узагальнення думки таформулювання висновку (Отже, ... такимчином...). Наведемо приклад роботи надприслів’ям “Чужим добром не розбагатієш”. Накартці учня 2го класу був зроблений такий запис:“Я вважаю, що чужим добром не розбагатієш,бо це – погано. Тому що якщо річ не твоя, то тине маєш права її брати, оскільки це протизаконно.

Наприклад, якби у мене хтось щось вкрав, то я бдуже засмутився і хотів би, щоб крадія покарали.Отже, красти не потрібно”.

Молодшими школярами доцільнозапропонувати такі прислів’я для аналізу: чужимдобром не розбагатієш; не бери, де не поклав; некопай іншому ями, бо сам упадеш; не сунь носа дочужого проса; не одежа красить людину, а добріділа та ін. Після завершення цієї роботи дітисиротимають здати свої картки педагогу, далі доцільнопровести колективне обговорення з орієнтацією натлумачення, зроблені дітьми у письмовій формі.Зміст прислів’їв добирався з орієнтацією наформування у дітей правової свідомості, бажанняправомірно задовольняти свої потреби.

Висновки. Використання інтерактивнихтехнологій у правовому вихованні сприяє не лишенабуттю знань про право, формуванню правовоїсвідомості, культури загалом, а й виробленнюуміння у дітейсиріт молодшого шкільного вікупрацювати в колективі, узгоджувати з ним власніінтереси, йти на компроміс, робити правильнийвибір у проблемних ситуаціях, що не суперечитьнормам закону, засвоєнню норм правомірноїповедінки, способів продуктивного спілкування,розв’язання конфліктних ситуацій, аналізунедоліків власного характеру. Подальшихнаукових досліджень потребує проблема адаптаціїзмісту правого виховання у школахінтернатахвідповідно до психологічних особливостей тасоціальних потреб дітейсиріт молодшогошкільного віку.

1. Гільбух Ю.З. Шкільний клас: як пізнаватий виховувати його душу / Ю.З. Гільбух, О.В. Киричук;АПН, Ін-т психології. – К, 1994. – 208 с.

2. Головченко В.В. Завдання, структура тазміст правового виховання учнівської молоді/ В.В. Головченко // Педагогічно-правовапрофілактика правопорушень серед учнівськоїмолоді: наук.-метод. зб. ст. / за заг. ред.В.П. Пастухова. – К.: ІЗМН, 1997. – С. 36 – 60.

3. Загрева В.Я. Правове виховання старшокласниківу навчально-виховному процесі загальноосвітніхшкіл-інтернатів: Автореф. дис... канд. пед.наук: 13.00.07/В.Я. Загрева; АПН України. Ін-т пробл. виховання. – К., 2002. – 19 с.

4. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивнітехнології навчання [Текст]: наук.-метод.посібник / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко; заг.ред. Пометун: Олена Іванівна. – К.: A.C.K.,2006. – 192 с.




63 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Постановка проблеми. Трансформаціяукраїнської системи вищої освіти насучасному етапі розвитку суспільства

вимагає перегляду поглядів на управліннядіяльністю навчальних закладів, шляхи їхрозвитку, організацію в них освітнього процесу. Якнаслідок, в ході трансформації відбувається змінатрадиційної парадигми процесу підготовкимайбутніх керівників навчальних закладів, у межахякої основний акцент робився на когнітивномуаспекті. Сучасна педагогічна наука дійшлависновку, що когнітивна освіта необхідна длятренування розумових навичок, необхідних длявиконання навчальних дій, але це недостатньо длярозвитку навичок обґрунтованого,

аргументованого, логічного, коректного вміннямислити самостійно і критично, тобторефлексивно і творчо. В результаті магістрантине в змозі ефективно користуватися отриманимизнаннями на практиці.

Метою статті є: розгляд особливостейсистеми підготовки майбутнього керівниканавчального закладу в магістратурі педагогічногоуніверситету в світлі зміни освітньої парадигми зкогнітивної на рефлексивну.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Ця проблема знайшла своє відображення вдослідженнях провідних вчених і практиківминулого і сучасності: Ю. Бабанского, В. Беспалька,В. Бондаря, Л. Даниленко, Г. Єльникової, Б. Коротяєва,

Сергій Немченко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки вищої школи,управління навчальним закладом та методики викладання всесвітньої історії

Ольга Лебідь, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри педагогікиБердянського державного педагогічного університету

СТВОРЕННЯ РЕФЛЕКСИВНОГО СЕРЕДОВИЩА МАГІСТРАТУРИ ЯК УМОВАЕФЕКТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО КЕРІВНИКА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

У статті “Створення рефлексивного середовища магістратури як умова ефективної підготовки майбутньогокерівника навчального закладу” розглядаються проблеми переходу системи підготовки майбутнього керівниканавчального закладу в магістратурі педагогічного університету з когнітивної на рефлексивну парадигму.

Ключові слова: магістратура, рефлексивна парадигма, рефлексивна середа магістратури, умовиефективної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів.

Літ. 5.

Сергей Немченко, кандидат педагогических наук, доцент кафедры педагогики высшей школы,управления учебным заведением и методики преподавания всемирной истории

Ольга Лебедь, кандидат педагогических наук, старший преподаватель кафедры педагогикиБердянского государственного педагогического университета

СОЗДАНИЕ РЕФЛЕКСИВНОЙ СРЕДЫ МАГИСТРАТУРЫ КАК УСЛОВИЕ ЭФФЕКТИВНОЙПОДГОТОВКИ БУДУЩЕГО РУКОВОДИТЕЛЯ УЧЕБНОГО ЗАВЕДЕНИЯ

В статье “Создание рефлексивной среды магистратуры как условие эффективной подготовки будущегоруководителя учебного заведения” рассматриваются проблемы перехода системы подготовки будущего руководителяучебного заведения в магистратуре педагогического университета с когнитивной на рефлексивную парадигму.

Ключевые слова: магистратура, рефлексивная парадигма, рефлексивная среда магистратуры, условия

эффективной подготовки будущих руководителей учебных заведений.

Serhiy Nemchenko, Ph.D. (Pedagogic) Docent of Pedagogic of Higher Education DepartmentOlga Lebid, Ph.D. (Pedagogic) Senior Lecturer of Pedagogic Department

Berdyansk State Pedagogical University

CREATION REFLECTIVE ENVIRONMENT IN MAGISTRACY AS CONDITIONS OFEFFECTIVE TRAINING OF FUTURE SCHOOL LEADERS

The article “Creating a reflexive environment of master course as a condition of effective training of a future headof an educational institution” deals with the problems of transition of the training system of a future head of an institutionin the master’s course of Pedagogical University with a master’s degree from the reflexive paradigm to the cognitive one.

Keywords: Master course, reflexive paradigm, reflexive master course environment, conditions for effectivetraining of future educational institution leaders.

УДК 378.12

СТВОРЕННЯ РЕФЛЕКСИВНОГО СЕРЕДОВИЩА МАГІСТРАТУРИЯК УМОВА ЕФЕКТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО КЕРІВНИКА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

© С. Немченко, О. Лебідь, 2013

64

В. Лугового, В. Маслова, В.Олійника, В. Пікельноїта ін. Технології освітнього процесу вивчалисятакими провідними вченими як В. Беспалько,Л. Даниленко, Г. Єльникова, В. Євдокимов, Т. Ільїна,І. Лернер, В. Монахов, Г. Селевко, Т. Назарова та ін.

У наукових працях В. Бондаря, В. Григораш,Г. Єльникової, Б. Кобзаря, Ю. Конаржевского,М. Кондакова, В. Маслова, Е. Павлютенкова,П. Худомінского та інших вчених актуалізуютьсяпроблеми теорії та практики шкільного управління.Але, не дивлячись, на фундаментальність цихпраць, питання переходу з когнітивної парадигмина рефлексивну парадигму і успішності їївпровадження у процес підготовки майбутніхкерівників навчальних закладів залишилисянедостатньо вивчені. Тому розгляд проблемивпровадження рефлексивної парадигми в цейпроцес є актуальною та своєчасною проблемою.

Виклад основного матеріалу. Парадигмарозуміється як “вихідна концептуальна схема,модель постановки проблем у галузі освіти ташляхів їх вирішення, методів дослідження” [3,323].

Рефлексивну парадигму можна визначити яктаку, що спрямована на процес дослідження, нарозвиток навичок розумного мислення і поведінки,а не накопичення знань, як це властиво когнітивнійпарадигмі. Згідно з цим у процесі підготовкимайбутніх керівників повинно постійно виникатипроблемне середовище, що стимулює і організовуєнауковий пошук [1, 12]. Тому перед магістрантамиповинні ставитися питання, відповідей на які покинемає, або вони неоднозначні, тільки в такомувипадку включаються, пошукові досліднімеханізми.

Рефлексивна парадигма, супроводжує освітнійпроцес рефлексивним усвідомленням суб’єктамиспособів діяльності, показує її смисловіособливості. Рефлексія стає джереломвнутрішнього досвіду, способом самосвідомостіі необхідного інструменту мислення, дозволяєвідобразити систему ідеалів, цінностей, еталонівв суспільногуманітарних науках [5, 23].

Вона ґрунтується на принципах: пріоритету індивідуальності, самоцінності

магістранта, як суб’єкту професійногостановлення та розвитку;

контекстності професійної освіти –співвідношення з закономірностями професійноїдіяльності та професіогенезу;

адекватності рівню розвитку сучаснихсоціальних, інформаційних, виробничих технологійі конгруентності професійної діяльності;

спрямованості на самоорганізацію,самовизначення і саморозвиток особистості;

дієвості навчальнопрофесійного середовища; випереджаючого характеру – формуванням

соціальнопрофесійної компетентності і розвиткомекстра функціональних, надситуативних якостейфахівця.

Рефлексивна парадигма найбільшою міроювідповідає філософії відкритої освіти, передбачаєне тільки професійну освіту, а й самоосвіту, нетільки розвиток, але і саморозвиток,самоактуалізацію магістранта, а отже, –забезпечує умови для безперервного розвиткукомпетентного керівника, здатного вирішуватискладні завдання професійної діяльності тапрофесійного та особистісного саморозвитку.Одним з важливих термінів рефлексивноїпарадигми освіти є термін “рефлексивнесередовище”, який характеризує особливі умовиуспішного професійного розвитку особистості [2].Під рефлексивним середовищем дослідникирозуміють систему умов розвитку особистості,яка відкриває для магістрантів можливістьсамодослідження і самокорекції професійнихресурсів, основною функцією якої є сприяннявиникненню потреби особистості в рефлексії –базового механізму саморозвитку. Рефлексивнесередовище характеризується системоювідносин , які розвиваються і розвивають. Вона єбагаторівневою і складною, особливо щодовнутрішнього світу суб’єкта, це система,некерована ззовні, її функціонування проходитьчерез саморегуляцію, рефлексивні механізми. Їїрозвиток не може забезпечуватися безпосередньозовнішніми засобами, а може відбуватися тількичерез “посилення – послаблення” рефлексивнихфункцій і за допомогою створення умов для їхактуалізації. Всі компоненти структури такоїсистеми, їх зв’язки і взаємодії знаходяться впроцесі постійного розвитку, самі відносини є якпричиною, так і наслідком розвитку суб’єктів таїх зв’язків.

Рефлексивне середовище відкриває простірдля вільного, свідомого вибору власних цінностей,форм і засобів самореалізації і саморозвитку,дозволяє встановити індивідуальний спосібпрофесійного буття, випробувати його і перенестиз навчальної ситуації у сферу реальної професійноїуправлінської діяльності.

Принципами створення рефлексивногосередовища є:

1) принцип унікальності, який дозволяє кожнуситуацію, особистість магістранта, просторовочасові умови, процес і структуру розглядати якунікальні, що виходять за межі традиційногопояснення, розуміння, осмислення, визначення;

2) принцип парадоксальності, відповідно якому



65 Молодь і ринок №12 (107), 2013

парадоксальність є не тільки сутнісноюхарактеристикою буття в цілому, але й способоміндивідуального буття кожної людини в культурі.

3) принцип відкритості – припускає осмисленунезавершеність професійної підготовки в просторіта часі: від минулого через сьогодення домайбутнього і навпаки.

4) принцип надмірності, згідно з яким людинамає можливість розширювати власні професійнікордони;

5) варіативності: магістрант і викладач можутьбудувати освітнє середовище на основі власнихпотреб і відповідно до напрямку свого розвитку,тому для рефлексивного середовища нехарактерна наявність жорстко регламентованих,нав’язаних зверху методів роботи і програм.

Рефлексивне середовище створюється впроцесі спільного вирішення професійних завдань.Цей процес може бути розглянутий у двох вимірах:перший – простір взаємодії інтелектуальнихзусиль магістранта і викладача, другий – їхвзаємодію як партнерів, які безпосередньоспілкуються один з одним у ситуації вирішеннязавдання.

Таким чином, базовою умовою існуваннярефлексивної середовища в процесі підготовкимагістрантів – майбутніх керівників навчальнихзакладів, є спільне з викладачами вирішенняпрофесійних завдань у ситуації постійногоспілкування.

Основними факторами створення та розвиткурефлексивного середовища є: ситуаціярозвиваючої співтворчості, коли всі учасникинезалежно від вихідного рівня професійноїкомпетентності є суб’єктами взаємногостворення інноваційної та відкритої взаємодії нетільки один з одним, але і з різнимисоціокультурними спільнотами; суб’єктнапаритетності, що досягається не завдякизрівнювання учасників освітньої взаємодії, азавдяки визнання унікальності та творчоїсамоцінності кожного з учасників; полілогічністьсамовизначення, що забезпечує усвідомленусамоактуалізацію і самореалізацію кожногомагістранта, з урахуванням не тільки зони йоговласного найближчого розвитку, а й розвитку іншоїособистості та перспектив розвитку партнерів урефлексивному процесі; поліфонічність іпарадоксальність багатоаспектного сприйняттяі цілісного перетворення магістрантом самогосебе і навколишнього світу, що дозволяє більшкомплексно бачити і системно аналізуватиактуальні проблеми та можливі шляхиособистісного і професійного розвитку.

Ситуація творчого пошуку, невизначеності

результату рефлексивного процесу, позаплановістьшляхів його досягнення, призводять до активізаціїмагістранта, стимулює до його самозмін і в цейже час призводить до змін в особистостівикладача.

Таким чином, створення рефлексивногосередовища у процесі підготовки майбутньогокерівника навчального закладу можливе за такихумов. Поперше, співвіднесеність з реальноюпрофесійної практикою, що передбачаєкультивування спеціальним чином організованоїрефлексії професійної діяльності і дозволяємаксимально ефективно здійснювати перенесенняотриманого рефлексивного досвіду в професійнусферу.

Подруге, – нівелювання статусних бар’єрів,що дозволяє вийти за межі формальноголекційного викладу матеріалу і надає можливістьгенерування нових, інноваційних ідей без страхукритики і покарання за помилку.

Потретє, взаємне доповнення, розвитокінтересів і можливостей як магістрантів, так івикладачів, що забезпечує поглибленеусвідомлення ідей один одного, розвитокздатності акумулювати не тільки свій власнийдосвід, а й досягнення групи в цілому, що створюєпростір для саморозвитку як в особистісному, такі професійному планах.

Почетверте, – цілісність і інноваційність побудовирефлексивного середовища створює позитивниймікроклімат, який дозволяє кожному суб’єктурозкрити власний потенціал і успішно розвивати його.

Поп’яте, активізація та розвиток різних типіві видів рефлексії. Так, засобом розвиткуінтелектуальної та особистісної рефлексії єформування продуктивної особистісної позиції увідношенні до себе, пошуку вирішення навчальнопрофесійних завдань в проблемних ситуаціях, коливихід з такої ситуацій можливий тільки завдякиактивній рефлексії протиріч між наявним досвідомі сформованою ситуацією. Таким чином умагістранта формуються знання про можливістьдосягнення особистісної позиції, актуалізуєтьсяготовність вирішувати професійні завдання.

Перспективний вид особистісної рефлексіїактивізується в процесі діалогічного і полілогічногорозвитку еталонних схем, тобто в ситуаціїспіввідношення власного досвіду інноваційноїдіяльності, отриманий “тут і зараз” з науковимиуявленнями про специфіку творчих рішень,продуктивної взаємодії в групі.

Ретроспективний вид особистісної рефлексіїактивізується під час самозвіту та аналізупроцесу пошуку і прийняття рішення, аситуативний вид разом з видами інтелектуальної


66

рефлексії розвивається у процесі вирішення самоїпроблемної ситуації.

Для активізації та розвитку інтелектуальної тарегулятивної рефлексії необхідні знання про різніпідходи до професійної діяльності, про засоби їїорганізації, робота над створенням цілісної картинивласної професійної діяльності і зіставлення тихвимог, які пред’являє соціальна ситуація інормативна діяльність.

Комунікативний вид рефлексії активізуєтьсяпри спеціально організованих процедурахприйняття групового рішення та аналізу цьогопроцесу.

Все це передбачає впровадження у процеспідготовки майбутнього керівника навчальногозакладу спеціальних рефлексивних методів. Доних відносяться ігрові методи – такі, якіґрунтуються на потенціалі рефлексії: інноваційніігри, організаційно – діяльні ігри, організаційнорозумові ігри, організаційнонавчальні ігри татренінги [5].

Рефлексивне середовище існує завдякисистемоутворюючим факторам, в якості якихвиступають каталізатори організованої ісистематичної рефлексивності, тобто носіїрефлексивної культури – викладачі, які маютьнавички створення і реалізації різних розвиваючихситуацій, побудованих на основі рефлексивногопроживання особистісного та професійногодосвіду.

Висновки. На підставі всього сказаноговище, можна зробити висновок, що для створеннярефлексивного середовища магістратуриуправління необхідний викладач, який здатнийвиходити за межі власного досвіду, бути відкритимновому досвіду, розуміти ідеї магістрантів і зміни,що відбуваються в ньому в процесі навчання.Здатним активізувати рефлексивні процеси в

мисленні, спілкуванні, діяльності магістрів черезактивізацію власних рефлексивних позицій. Дляцього потрібне створення рефлексивноїсередовища: у мисленні – проблемних ситуацій,в діяльності – установки на здатність доконкуренції в сучасних умовах і здібності доколективної праці, в комунікації – відносин, щопередбачають можливість передачі власногодосвіду іншим і здатність прийняти і об’єктивнооцінити досвід інших.

Таким чином, створення рефлексивногосередовища є важливою умовою ефективноїпідготовки майбутнього керівника навчальногозакладу, чинником їх успішної професійної діяльностіта професійного становлення. Організаціярефлексивної середовища в освітньому процесі маєсвої принципи, закономірності, умови, а йогосистемоутворюючим компонентом є викладач,здатний до ефективної професійної рефлексії, довпровадження різних рефлектопрактик.

1. Lipman M. Thinking in Eduation. Cambridge// The reflective model of educational practice. N.Y.,1991. – P. 7 – 25.

2. Деркач А.А. Акмеологические основы развитияпрофессионала / А.А. Деркач. – М.: Изд-воМосковского психолого-социального института;Воронеж: НПО “МОДЭК”, 2004. – 752 с.

3. Профессионально-педагогические понятия.Словарь / под. ред. Г.М. Романцева.Екатеринбург. РГПУ, 2005. – 456 с.

4. Рефлексивная психология и педагогикатворческого мышления / И.Н. Семенов, С.Ю. Степанов.– Запорожье: ЗГУ, 1992. – 224 с

5 . Семенов И.Н. Развитие конц епцииН .Г. Алексеева на фоне становлениярефлексивно-методологического подхода //Кентавр, 2004. – № 34. – С. 22 – 25.



“Найважливіше – зробити хоч щось для досягнення успіху, і зробити це прямо зараз. Це і є найголовніший секрет – незважаючи на всю свою простоту. Приголомшливі ідеї є в кожного, але рідко хто робить хоч щось, щоб втілити їх на практиці, причому прямо зараз. Не завтра. Не через тиждень. Зараз. Підприємець, який досягає успіху – це той, хто діє, а не гальмує, причому діє саме зараз.”

Нолан Бушнелл винахідник


67 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Постановка проблеми . Світовийпроцес переходу до інформаційногосуспільства, а також соціально

економічні зміни, які відбуваються в Україні,вимагають істотних змін у багатьох сферахдіяльності держави. У першу чергу це стосуєтьсяреформування освіти. Національною програмою“Україна ХХІ вік” передбачено забезпеченнярозвитку освіти на основі нових прогресивнихконцепцій, створення нової системи інформаційногозабезпечення освіти. Використання сучаснихінформаційно технологій в навчальному процесісприяє його інтенсифікації, підвищеннюефективності, наданню практичної значимостірезультатам навчання, гуманізації навчальногопроцесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.В.М. Монахов визначає інформаційні технологіїнавчання як сукупність залучених до системиосвіти принципово нових методів і засобівопрацювання даних, які забезпечуютьцілеспрямоване створення, передавання,зберігання і відтворення різноманітнихповідомлень і даних з найменшими втратами [4].

А. Шатров та Ю. Цевенков оцінюютьінформаційні технології навчання в освіті як

комплекс учбових і учбовометодичнихматеріалів, технічних і інструментальних засобівобчислювальної техніки навчального призначення,а також систему наукових знань про роль і місцезасобів обчислювальної техніки в учбовомупроцесі, про форми і методи їх використання длявдосконалення праці викладачів і учнів [6].

В.І. Гриценко та Б.М. Паньшин розглядаютьінформаційні технології як сукупність принциповонових засобів і методів опрацювання даних, якізабезпечують цілеспрямоване створення,передавання, зберігання і відображенняінформаційного продукту (даних, ідей, знань) знайменшими витратами і у відповідності ззакономірностями того соціального оточення, дерозвивається ІТ [3].

О.В. Вітюк пропонує тлумачити цей термін як“систему сучасних інформаційних методів ізасобів цілеспрямованого створення, збирання,зберігання, опрацювання, подання і використанняданих і знань в навчанні і систему наукових знаньпро її функціонування, спрямовану наудосконалення навчального процесу знайменшими затратами” [1].

Виклад основного матеріалу. Важливість інеобхідність впровадження ІТ у навчання

Ольга Гарбич-Мошора, кандидат педагогічних наук, старший викладачДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙВ НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

У статті підіймається актуальне питання використання інформаційних технологій в навчальномупроцесі, аналізуються їх переваги та недоліки.

Ключові слова: інформація, інформаційні технології, навчальний процес.

Літ. 6.

Ольга Гарбич-Мошора, кандидат педагогических наук, старший преподавательДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПРЕИМУЩЕСТВА И НЕДОСТАТКИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ИНФОРМАЦИОННЫХТЕХНОЛОГИЙ В УЧЕБНОМ ПРОЦЕССЕ

В статье поднимается актуальный вопрос использования информационных технологий в учебномпроцессе, анализируются их преимущества и недостатки.

Ключевые слова: информация, информационные технологии, учебный процесс.

Olga Harbych-Moshora, Ph.D. (Pedagogic) Senior LecturerDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

ADVANTAGES AND DISADVANTAGES OF USING INFORMATION TECHNOLOGYIN EDUCATIONAL PROCESS

The article went up the urgent issue of information technology in the learning process, analyzes their advan-tages and disadvantages.

Keywords: information, information technologies, the educational process.

УДК 371.3:004


© О. ГарбичМошора, 2013

68

обґрунтовується міжнародними експертами івченими. ІТ торкаються всіх сфер діяльностілюдини, але, мабуть, найбільш сильний позитивнийвплив вони мають на освіту, оскільки відкриваютьможливості впровадження абсолютно новихметодів викладання і навчання. Використанняінформаційних технологій в освіті дозволяєздійснити якісні зміни в системі загальноосвітньогоі професійноорієнтованого навчання. Слідзазначити, що використання комп’ютера в освітіне повинно стати самоціллю, воно має бутипедагогічно доцільним і виправданим. Тим більше,що елементи інформаційних технологій навчанняможуть мати і якісні переваги, і певні недоліки.

На нашу думку, до беззаперечних перевагвикористання інформаційних технологій внавчальній діяльності можна віднести:

збільшення мотивації навчання – новизнароботи з комп’ютером та регулювання складностіпоставлених завдань сприяє підвищенню інтересудо навчання;

розширення можливостей поданнянавчального матеріалу – використання графіки,звуку, музики, мультиплікації, мови, засобіввідеотехніки, що дає суттєві демонстраційні таімітаційні ефекти;

активне залучення учнів (студентів) допроцесу навчання – кожний з них має змогу самрегулювати форму та глибину допомоги, спосібподання учбового матеріалу;

розширення набору учбових задач –включає не тільки збільшення кількості задач, а івведення нових типів задач та регулюванняпроцесом їх розв’язування;

якісні зміни контролю за учбовоюдіяльністю, які забезпечують гнучкість вуправлінні навчальним процесом – використаннякомп’ютера забезпечує перевірку правильностівиконання дій або результатів розв’язування задачіучнем (студентом) а також визначення характерупомилки і шляхів її усунення;

формування в учнів (студентів) рефлексіїсвоєї діяльності – можуть наочно представитирезультати своєї діяльності;

індивідуалізація навчання – врахуванняісторії навчання учня (студента), особливостейпам’яті, мислення, сприймання, надання їмвідповідних індивідуальних завдань, забезпеченняможливості вибирати той шлях навчання, якийздається найкращим, і надання тієї допомоги, якайому потрібна під час роботи з комп’ютером;

використання ігрових прийомів – поданняокремих елементів процесу навчання у виглядікомп’ютерної гри;

залучення до дослідницької роботи – за

допомогою комп’ютера можна здійснитинавчальний експеримент, досліджуючи змінирезультату в залежності від умов задачі,перевірити правильність висунутої гіпотези;

звільнення від рутинної роботи – накомп’ютер перекладаються всі технічні операціїщодо обчислення значень виразів, побудовиграфіків та діаграм тощо, за рахунок чогозвільняється час для творчої роботи.

Основні недоліки комп’ютерних навчальнихсистем найчастіше пов’язані з недолікамипрограмного забезпечення навчальногопризначення, побудованого без врахуваннядидактичних принципів, неповнотою реалізаціїпотенційних можливостей використаннякомп’ютера, власне недоліками комп’ютера яктехнічної системи.

В ході нашого дослідження, ми прийшли довисновку, що деякі недоліки інформаційнихтехнологій навчання зумовлені недостатнімстаном розробки відповідних психологопедагогічних проблем або рівнем розвиткутехнічних чи програмних засобів. До них можнавіднести:

надмірна або недостатня допомога –допоміжні вказівки подаються досить детально,при виникненні найменшої помилки, що звужуєсамостійність в розв’язуванні задачі;

недостатня вмотивованість допомоги –замість зазначення напрямку, прийомів, основнихпринципів розв’язування задачі, за допомогоюкомп’ютера пропонується виконати певний крокв розв’язуванні, що не дає стратегічного уявленняпро шляхи розв’язування задачі;

надмірна категоричність – виникає увипадках, коли комп’ютером не сприймаєтьсяоригінальний, творчий розв’язок задачі, непередбачений у програмі;

нестійкість до неправильних дій –неправильно введені дані або невідповідністьвведених даних умовам задачі можуть викликатививедення неправильної відповіді або збої в роботіпрограми;

неадекватність оцінкових суджень –виникає у випадках, коли за програмоюоцінюються відповіді без врахування історіїнавчання.

Але потрібно мати на увазі, що недолікинеобхідно оцінювати, розглядаючи кожнийпрограмний продукт окремо, а не інформаційнітехнології в цілому. Недоліки, що зустрічаютьсяв одних системах навчального призначення,можуть бути відсутні в інших. До того ж різні типинавчальних систем можуть мати власні обмеження,які не можна віднести до їх недоліків [2].



69 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Важливим є те, що “переваги однієї системиважать більше, ніж аналогічні недоліки рядусистем, бо ці переваги завжди є реальними, авказані недоліки можна подолати” [5].

На нашу думку, навчальне середовище, уякому можливе повноцінне використанняінформаційних технологій, створюється внаслідокпоєднання декількох передумов, а саме:

спільного бачення процесу інтеграціїінформаційних технологій у всіх учасниківнавчального процесу і за умови сприяння йпідтримки з боку керівництва системою освіти;

наявності певного досвіду педагогів у галузівикористання освітніх інформаційних технологій;

знання освітніх стандартів і наявності ресурсівдля навчальних курсів;

володіння особистісно орієнтованоюметодикою навчання;

оцінювання ефективності застосуванняінформаційних технологій у навчальному процесі;

наявності технічної допомоги під часвикористання й обслуговування технологічнихресурсів;

належної фінансової підтримки тривалоговикористання інформаційних технологій;

наявності відповідної політики і стандартів,що підтримують новітні навчальні середовища;

доступу до сучасних інформаційнихтехнологій, зокрема до програмного забезпеченняі телекомунікаційних мереж.

Висновок. Інформаційні технології відкриваютьучням доступ до нетрадиційних джерел інформації,

підвищують ефективність самостійної роботи,відкривають нові можливості для творчості,дозволяють реалізувати принципово нові формий методи навчання.

1. Вітюк О.В. Розвиток образного мисленняучнів при вивченні стереометрії звикористанням комп’ютера: Дис….канд. пед.наук. (13.00.02). – К., 2001. – 181 с.

2. Гарбич-Мошора О.Р. Загальні засадивикористання інформаційних технологій внавчальному процесі. Розвиток науковихдосліджень, 2010: Матеріали 6 міжнародноїнауково-практичної конференції, м.Полтава, 22 – 24 листопада 2010 р .: –Полтава: Вид-во ІнтерГрафіка, 2010. – Т.9.– С. 12 – 14.

3. Гриценко В.И., Паньшин Б.Н. Информационнаятехнология: Вопросы развития и применения. – К.:Наукова думка. – 1988. – 272 с.

4. Монахов В.М. Что такое новая информационнаятехнология образования // Математика в школе, 1990.– №2. – С. 47 – 52.

5. Основи нових інформаційних технологійнавчання: Посібник для вчителів / МашбицьЮ.І., Гокунь О.О, Жалдак М.І. та ін. / За ред.М а ш б и ц я Ю. І . / І н ст и т у т п с и хо ло г і їім . Г.С. Костюка АПН України. – К.: ІЗМН,1997. – 264 с.

6. Шатров А., Цевенков Ю. Проблемыинформатизации образования. // Информатикаи образование, 1989. – №5. – С. 3 – 9.



13 грудня 2013 року День Апостола Андрія Первозванного

До прийняття християнства це свято називалося Калитою. Дехто вважає, що воно походить від слова “календи”. Очевидно, ми маємо справу з молодіжними вечорницькими зібраннями, які започаткувавшись 1 грудня, носили спільну назву Калити й тривали до Різдва – періоду повороту сонця на весну. В цей час найбільше вдавались до заклинань, завбачення майбутньої долі й ритуального кусання “калети”.

Натомість первісну назву християнство замінило на святого апостола Андрія Первозванного.

На Андрія жінки не пекли хліба, не шили і не пряли.

70

Актуальність теми та постановкапроблеми. Якість професійноїпідготовки фахівця будьякого профілю

залежить, як відомо, від міри обґрунтованостітрьох основних ланок: цілі навчання (для чогоучити), зміст навчання (чому учити) і принципіворганізації навчального процесу (як учити). Цілінавчання – це першочергове питання, що постаєпри рішенні завдань, пов’язаних з підготовкоюфахівців. Проте практика навчання досі не має врозпорядженні науково обґрунтованої відповіді нанього. До останнього часу цілі підготовкивказувалися в дуже загальній формі: дати міцнізнання, навчити творчо застосовувати їх напрактиці тощо. Такі цілі навчання не можуть бутивизнані конструктивними, вони не дозволяютьвстановлювати відповідність фахівця вимогамжиття.

Використання інформаційнокомунікаційних

технологій навчання (ІКТН) знижує трудомісткістьпроцесу контролю і консультування, розвиває пліднуспівпрацю викладачів (вчителів) з студентами(учнями), підвищує рівень управління навчальнимпроцесом, якістю самореалізації, самоствердження,самопідготовки учасників навчального процесу [3].

Звичайно, ІКТН дещо змінює форми і стильвзаємодії студента і викладача, студента інавчального матеріалу. Підлягає коригуванняформа проведення занять [1].

У цих умовах якість та рівеньелектротехнічної підготовки майбутнього вчителятехнологій можна підвищити при використаннівіртуального лабораторного практикуму.

Використання віртуального лабораторногопрактикуму надає можливість провести рядлабораторних робіт на віртуальному лабораторномустенді, що виконує ті ж функції, що і реальний, атакож здійснювати контроль знань в ході

УДК 378.011.32:004

Іван Петрицин, кандидат педагогічних наук,доцент кафедра машинознавства та основ технологій

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГІЙ ІЗВИКОРИСТАННЯМ ВІРТУАЛЬНОГО ЛАБОРАТОРНОГО ПРАКТИКУМУУ статті викладені актуальні підходи щодо організації навчального процесу та електротехнічної

підготовки майбутніх вчителів технологій в умовах застосування навчальних віртуальних середовищ (засобівінформаційно-комунікаційних технологій навчання).

Ключові слова: віртуальний лабораторний практикум, віртуальні навчальні середовища, методичнезабезпечення навчального процесу, віртуальний лабораторний стенд, моделювання електронних схем.

Табл. 1. Рис. 2. Літ. 6.

Иван Петрыцын, кандидат педагогических наук,доцент кафедры машиноведения та основ технологий

Дрогобычского государственного педагогического университету имени Ивана Франко

ЭЛЕКТРОТЕХНИЧЕСКАЯ ПОДГОТОВКА БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГИЙС ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ВИРТУАЛЬНОГО ЛАБОРАТОРНОГО ПРАКТИКУМА

В статьи изложенные актуальные подходы относительно организации учебного процесса иэлектротехнической подготовки будущих учителей технологий в условиях применения учебных виртуальныхсред (средств информационно-коммуникационных технологий учебы).

Ключевые слова: виртуальный лабораторный практикум, виртуальные учебные среды, методическоеобеспечение учебного процесса, виртуальный лабораторный стенд, моделирование электронных схем.

Ivan Petrytsyn, Ph.D (Pedagogic) Docent of Bases of Technologies DepartmentDrohobych state pedagogical university of the name of Ivan Franco

ELECTRICAL ENGINEERING PREPARATION OF FUTURE TEACHER OF TECH-NOLOGIES IS WITH THE USE OF VIRTUAL LABORATORY PRACTICAL

In the articles expounded actual approaches are in relation to organization of educational process andelectrical engineering preparation of future teachers of technologies in the conditions of application of educa-tional virtual environments (facilities of informatively-communication technologies of studies).

Keywords: virtual laboratory practical work, virtual educational environments, methodical providing ofeducational process, virtual laboratory stand, design of electronic charts.

ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГІЙІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ВІРТУАЛЬНОГО ЛАБОРАТОРНОГО ПРАКТИКУМУ

© І. Петрицин, 2013

71 Молодь і ринок №12 (107), 2013

виконання лабораторної роботи і, таким чином,покращує отримані результати.

Мета статті – обґрунтування дидактичнихфункцій віртуального лабораторного практикумуяк засобу підвищення рівня електротехнічноїпідготовки студентів, визначити шляхиефективного його використання в навчальновиховному процесі.

Аналіз останніх публікацій і дослідженьта виклад основного матеріалу. Проблемивикористання інформаційнокомунікаційнихтехнологій у навчальному процесі знайшли своєвідображення в роботах Р. Гуревича [2], С. Григор’єва,Б. Гершунського, Ю.Дорошенка, М.Жалдака [4],М. Кадемії, А.Коломійця [5], В. Ковалевського,В. Красильникова, С. Сисоєвої та ін. Їхзастосування у формуванні професійних якостеймайбутнього вчителяпредметника досліджувалосяІ. Підласим, Р. Нортон, Б. Скіннер, Н. Тверезовською,О.Чайковською та іншими, технологія використаннякомп’ютерних віртуальних середовищ навчаннярозглядалися Ю. Машбицем, І. Роберт та ін.

Одним з основних компонентів електротехнічноїпідготовки сучасного фахівця є можливістьформування знань та набуття практичних навичокі вмінь в дослідженні кіл постійного і змінногоструму, перетворювачів електричної енергії,електричних машин, електроприводів таелектропостачання. Реальне експериментальнеобладнання лабораторних робіт потребує значніматеріальні вкладення на їх придбання.Актуальним є використання для цієї метиінформаційних технологій навчання, зокрема,віртуального лабораторного практикуму.

Важливим завданням застосування віртуальноголабораторного практикуму – не відміна виконаннялабораторних робіт на реальному устаткуванні,а підготовка до них за допомогою інформаційнокомунікаційних засобів, поглиблення теоретичнихелектротехнічних знань, прибуття навичокмоделювання та розрахунку електричних кіл різноїскладності.

Виконання реальної лабораторної роботи (ЛР)припускає проведення експерименту і зняттяданих вимірювальних приладів на реальномуобладнанні лабораторного стенду. Для створеннявіртуальної лабораторної роботи важливий моментзабезпечення достовірними експериментальнимиданими при моделюванні виконання ЛР. Придослідженні кіл постійного та змінного струму нарезультат впливають багато фізичних чинників,наприклад, похибки при виготовленні резисторів,втрати на дротах, втрати при нагріві елементів ітак далі. Тому теоретичні і експериментальнізначення, як правило, не співпадають за своїмизначеннями.

Найкращими та загальнодоступнимипрограмними пакетами для моделюванняелектронних схем є Multisim та Microcap версій12. Розробником Multisim є компанія National Instruments, Microcap розроблявся компанієюSpectrumsoftware. National Instruments – лідерміжнародного ринку з розробки програмногозабезпечення для проектування електричних таелектронних схем.

Аналіз доступних на цей час засобів програмногомоделювання виявив значні можливості в наступнихпрограмних пакетах: Electronic Workbench 5.12(EWВ), Multisim 12, MicroCap 12.

Multisim, значно відрізняється інструментамиручної та автоматичної зміни точностімоделювання. Алгоритм автоматичногоперемикання вступає в дію за виявлення помилоку моделюванні, причиною виникнення яких єзбитковість або недостатність данихмоделювання. Під час роздрукування електронноїсхеми можливе використання різних форматів таформ представлення, таких як: електрична схема,список використаних компонентів, показникивимірювальних приладів, осцилограми.

Існує можливість модульного складанняпристроїв за допомогою реалізації підсхем.Прикладами таких підсхем можуть бути блокиживлення або певна апаратна платформа.

У програмному середовищі Multisim 12 булирозроблені віртуальні лабораторні роботи длявивчення та дослідження різноманітних схемнихрішень з курсів “Основи слектртехніки”,“Електртехніка та електроніка”. Використаннявіртуального середовища надає значні можливостістудентам при виконанні лабораторних робіт.З’являється можливість дослідження складнихелектротехнічних процесів, проводити науковоекспериментальну роботу. У цьому середовищіпростіше навчати студентів роботам з пошукунесправностей та їх усунення, моделювати роботуелектричних пристроїв та окремих елементів убудьяких режимах.

Усі кроки віртуальної ЛР відповідають порядкувиконання ЛР на реальному устаткуванні (табл. 1).

Загальну структуру віртуального лабораторногопрактикуму з проведення ЛР з основелектротехніки можна розділити на чотири основнімодулі:

1. Модуль вхідного тестування (допуск довиконання роботи).

2. Модуль проведення лабораторної роботи(містить в собі основні функції проведення ЛР –збирання схеми у віртуальному навчальномусередовищі, моделювання електричних тафізичних процесів, експериментальневимірювання та розрахунок даних.


72

3. Модуль проведення вихідного тестування.4. Модуль перегляду результатів тестування.Практична частина модуля призначена для

збирання і перевірки електричної схеми навіртуальному набірному полі. Вона стаєдоступною для виконання у разі, якщо успішнопройдено вхідне тестування. У цій частиніможливі наступні дії: додавання і видаленняелементів, перевірка схеми на помилки йочищення набірного поля. Набірне поле повторюєструктуру контактів набірного поля реальноголабораторного стенду.

У можливості універсальної віртуальноїлабораторії закладено використання в одномуексперименті явищ різних видів. Універсальністьтаких систем забезпечується системнимпідходом до моделювання і розробки моделей.Прикладами лабораторій цього виду є:

програмарадіоконструктор – емуляторелектричних схем і кіл;

середовище Electronics Workbench; програмна система Multisim 12.0.Універсальні віртуальні лабораторії

(середовища) представляють найбільший інтересдля проведення лабораторного практикуму зелектротехнічних дисциплін.

Комп’ютерноорієнтоване навчальнесередовище – це штучно побудована система,складові якої створюють необхідні умови длядосягнення цілей навчальновиховного процесу.Такі середовища можуть бути хорошим засобомдля володіння практичними навичками роботи зтехнічними об’єктами, який здатний якіснопідвищити розвиток технічного мисленнямайбутнього вчителя. Вони відкривають доступдо нетрадиційних джерел інформації, підвищуютьефективність самостійної роботи студентів,надають можливість для творчості, набуття тазакріплення професійних навичок, дозволяютьреалізувати принципово нові форми та методинавчання.

Проведений аналіз великої кількостіпрограмних середовищ моделюванняелектричних систем, схем і електронних пристроївпоказав, що найбільш прийнятними для цього єсередовища програм: Програмарадіоконструктор(емулятор електричних схем і кіл), ElectronicsWorkbench, Multisim12 тощо.

Розглянемо більш детально ці комп’ютерніпрограми для підготовки студентів зелектротехнічних дисциплін.

Програмарадіоконструктор (емуляторелектричних схем і кіл) є електроннимконструктором, що дозволяє імітувати на екранімонітора процеси збирання електричних схем,досліджувати особливості їх роботи, проводитивимірювання електричних величин так, як церобиться в реальному фізичному експерименті.

За допомогою конструктора можна: вивчати залежність опору провідників від

питомого опору його матеріалу, довжини іпоперечного перетину;

вивчати закони постійного струму законОма для ділянки ланцюга і закон Ома для повноголанцюга;

вивчати закони послідовного і паралельногоз’єднання провідників, конденсаторів і котушок;

вивчати принципи використання запобіжниківв електронних схемах;

вивчати закони виділення теплової енергії велектронагрівальних і освітлювальних приладах,принципи узгодження джерел струму знавантаженням;

ознайомитися з принципами проведеннявимірювань струму і напруги в електроннихсхемах за допомогою сучасних вимірювальнихприладів (мультиметр, двохканальнийосцилограф), спостерігати вигляд змінного струмуна окремих елементах, зсув фаз між струмом інапругою в колах змінного струму;

вивчати вплив ємнісного й індуктивногоопорів в колах змінного струму, їх залежність від

Таблиця 1. Порівняльна характеристика порядку виконання реальної і віртуальної ЛР

Порядок виконання реальної ЛР Порядок виконання віртуальної ЛР

Отримати допуск у викладача Реєструватися і пройти вхідне тестування

Зібрати схему на реальному лабораторному стенді

Зібрати схему на віртуальному лабораторному стенді

Перевірка зібраної схеми викладачем Програмна перевірка зібраної схеми

Отримати експериментальні дані і занести їх в таблицю

Отримати змодельовані експериментальні дані

Провести розрахунок і занести отримані дані в таблицю

Провести розрахунок і занести отримані дані в комірки електронної таблиці

Перевірка набутих значень викладачем Програмна перевірка отриманих значень

Здати лабораторну роботу викладачу Пройти вихідне тестування



73 Молодь і ринок №12 (107), 2013

частоти генератора змінного струму і номіналівдеталей;

вивчати виділення потужності в колахзмінного струму;

досліджувати явище резонансу в колах зпослідовним і паралельним коливальнимконтуром;

досліджувати принципи побудови електричнихфільтрів для кіл змінного струму.

Віртуальна лабораторія Electronics Workbench(рис. 1) надає можливість для проведенняекспериментальних досліджень широкого класуелектричних (електронних) схем, включає значнубібліотеку елементів і різноманітнихелектровимірювальних приладів. Вона сприяєудосконаленню навчального процесу, розвиткусамостійного чи дистанційного навчання і новихметодів експериментального дослідження унавчальних закладах.

Наявність у програмі Electronics Workbenchсучасних елементів електротехніки, які надаютькористувачу унікальні можливості для плануванняі проведення широкого спектру експериментів: відпростих дослідів до дослідження реальнихпристроїв. Такий інструмент є ідеальним засобомдля навчання, оскільки дозволяє зняти практично

всі обмеження, що стосуються елементної базита електровимірювальних приладів. Усуваються,крім того, і всі проблеми, пов’язані з можливістюнекоректних дій експериментатора.

Комп’ютерна версія електричної лабораторії(програма Electronics Workbench) дає можливістьрозробляти та налагоджувати електричні схеми,аналізувати роботу сконструйованого приладу,вставляти та виводити елементи схеми,змінюючи їх номінали (маркування), проводитидослідження та діагностику розробленогоелектричного пристрою (приладу).

Система схемотехнічного моделювання Electronics Workbench призначена для моделюваннябудьяких електричних та складних електроннихсхем з подальшим проведенням їх аналізу.

Електротехнічний комплекс Multisim 12.0 (рис. 2)є потужною програмою у сфері моделювання ірозрахунку електричних (електронних) схемпристроїв на аналогових та цифровихкомпонентах. У ній знаходиться великий набірінструментарію і бібліотек елементів для роботи.Це віртуальні тестери, генератори, осцилографи,готові моделі електротехнічних деталей тощо.

Основними особливостями цієї програми єможливість використання контрольно


Рис. 1.

74

вимірювальних приладів, які за своїм виглядом івнутрішніми характеристиками наближені до їхреально існуючих аналогів.

До переваг Multisim 12.0 можна віднести: використання комп’ютерних методів

розробки; швидке виконання складних та об’ємних

робіт; висока точність і глибокий аналіз; може застосовуватися у школах, ВНЗ, у

домашніх умовах (побуті), на підприємствах тощо; використовуватися як заміна дорогого

устаткування; містить в собі велику кількість моделей

електронних пристроїв; програма проста у користуванні і не вимагає

фахових знань у галузі інформаційнокомунікаційних технологій (ІКТ);

має інтуїтивно зрозумілий інтерфейс; може працювати з великим числом

комп’ютерної периферії й імітувати її роботу; на даний момент часу програма є кращою з

існуючих в цій сфері [6].Ефективність використання віртуальних

навчальних середовищ при підготовці майбутніхвчителів технологій була перевірена вДрогобицькому державному педагогічномууніверситеті на інженернопедагогічномуфакультеті.

Проаналізувавши результати експерименту,можна зробити висновки, що застосуваннявіртуального лабораторного практикуму зелектротехнічної підготовки студентів єефективним та актуальним засобом навчання,який викликає зацікавленість студентів, спонукаєїх до якісного вивчення матеріалу, набуттяфахових умінь та навичок. Підвищується якість

та рівень підготовки студентів, значною міроюзростає їх активність та організованість під часпрактичної та самостійної експериментальнодослідної роботи студентів.

Висновки. Таким чином, віртуальнілабораторні роботи не є заміною “реальним”лабораторним практикумам, але їх використанняважливе при відсутності сучасного складногообладнання в навчальному закладі, проведенніекспериментальнодослідних робіт з небезпечнимидля життя чи здоров’я експериментатора,керування процесом, який проходять миттєво зможливістю зупинити та вивчити на кожномуетапі.

1. Бирген Стен От глобального понимания кконкретным действиям // Информационное общество.– 2008. – Вып. 1 – 2. – С. 127 – 133.

2. Гуревич Р.С. Інформаційно-телекомунікаційнітехнології в навчальному процесі та науковихдослідженнях: навчальний посібник для студентівпедагогічних ВНЗ./Р.С. Гуревич, М.Ю. Кадемія. –Вінниця: ООО “Планер”, 2005. – 366 с.

3. Ершова Т.В. Информационное общество – этомы! – М.: Институт развития информационногообщества, 2008. – 512 с.

4. Жалдак М.І. Комп’ютерно-орієнтовані засобинавчання математики, фізики, інформатики: посібникдля вчителів./М.І. Жалдак, В.В. Лапінський, М.І. Шут.– К.: НПУ імені М.П. Драгоманова. 2004. – 182 с.

5. Коломієць А.М. Основи інформаційної культуримайбутнього вчителя. навчально-методичнийпосібник./А.М. Коломієць, І.М. Лапшина, В.С. Білоус– Вінниця: ВДПУ, 2006. – 88 с.

6. Хернитер М.Е. Электронное моделирование вMultisim / М.Е. Хернитер. – М.: ДМК, 2010. – 488 с.



Рис. 2.


75 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Постановка й обґрунтуванняактуальності проблеми. За періоднезалежності відбувається інтеграція

України в світову спільноту на різних рівнях –політичному, економічному, культурному. Цепривело до кардинальних змін усіх сторін життяукраїнського суспільства, в тому числі й системиосвіти. Відмінною рисою сучасності є те, що вгалузі освіти з’являються нові проблеми,вирішення яких безпосередньо пов’язане звикористанням наявного та подальшимпоповненням методологічного ресурсупедагогічної науки.

Актуальною проблемою сьогодення єпрофесійна підготовка вчителів середньої школи,яка допоки не відповідає оновленим вимогамсуспільства та не забезпечує достатній рівеньпедагогічної компетентності. Важливоюпроблемою залишається пошук ефективнихшляхів, забезпечення необхідних і достатніх умов

для вдосконалення процесу професійноїпідготовки вчителів – професіоналів, здатних дотворчої організації всіх ланок особистіснозорієнтованого педагогічного процесу, досамореалізації, до виконання нового соціальногозамовлення.

Метою статті є вивчення проблемизастосування системного аналізу як методологіїкомпаративістського дослідження національнихсистем професійної підготовки вчителів.

Наукові дослідження розглядуваногопитання. Розбудова України як незалежної,демократичної, правової європейської державивимагає створення відповідної системипрофесійної підготовки вчителів, спрямованої назабезпечення фундаментальної наукової,загальнокультурної, практичної підготовкифахівців, які визначають темпи й рівень науковотехнічного, економічного, соціального, культурногопрогресу та здатні до постійного оновлення

Наталя Чередніченко, директор комунального закладу “Педагогічний ліцей Кіровоградськоїміської ради Кіровоградської області”

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИПОРІВНЯЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У статті робиться спроба розглянути системний аналіз як поєднання методології загальної теоріїсистем, системного підходу та системних методів обґрунтування й прийняття рішень; визначити підходидо аналізу національних систем професійної підготовки вчителів з метою обґрунтованої оцінки доцільностіперенесення накопиченого позитивного досвіду в систему освіти України.

Ключові слова: система професійної підготовки вчителів, системний аналіз, компаративнедослідження.

Літ. 8.

Наталья Чередниченко, директор комунального учреждения “Педагогический лицей Кіровоградскогогородского совета Кировоградской области”

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫСРАВНИТЕЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ИССЛЕДОВАНИЯ

В статье делается попытка рассмотреть системный анализ как сочетание методологии общей теориисистем, системного подхода и системных методов обоснования и принятия решений; определить подходык анализу национальных систем профессиональной подготовки учителей с целью обоснованной оценкицелесообразности перенесения накопленного позитивного опыта в систему образования Украины.

Ключевые слова: система профессиональной подготовки учителей, системный анализ, компаративное

исследование.

Natalia Cherednichenko, principal of Educational establishment “Pedagogical Lyceumof Kirovohrad City Council of Kirovograd region”

THEORETICAL AND METHODOLOGICAL FOUNDATIONS OF COMPARATIVEPEDAGOGICAL RESEARCH

An attempt to consider systemic analysis as combination of methodology of general theory of systems, sys-temic approach and system methods of substantiation and decision making; to define approaches for the analysis ofthe national systems of professional preparation of teachers is made in the article for the grounded assessment fortransference of the accumulated positive experience into the system of education of Ukraine.

Keywords: system of professional preparation of teachers, systemic analysis, comparative research.

УДК 378.091.2(492)

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРІВНЯЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

© Н. Чередніченко, 2013

76

наукових знань, професійної мобільності, швидкоїадаптації до змін у соціальноекономічній сфері, вгалузі науки, техніки та технології.

Система професійної підготовки вчителівкожної країни є складовою світової системи освіти,могутнім фактором розвитку продуктивних силсуспільства й духовної культури народу. Тому їїнаукове пізнання вимагає системного підходу, авдосконалення неможливе без порівняльногоаналізу з іншими країнами світу. Це зумовилонеобхідність проведення аналітичних дослідженьз проблеми підготовки компетентних вчителів увисокорозвинених державах світу та оцінюваннядіяльності навчальних закладів у системі вищоїпедагогічної освіти та в системі післядипломноїосвіти.

Аналіз наукових праць українських дослідників(В. Андрущенка, Н. Абашкіної, Т. Десятова,В. Жуковського, Т. Кошманової, В. Кеміня,О. Кузнецової, Н. Лавриченко, М. Лещенко,О. Лещинського, А. Максименко, О. Матвієнко,Л. Пуховської, А. Сбруєвої, В. Червонецького,Б. Шуневича) та зарубіжних учених (Р. Арноува,С. Ароновіца, С. Бадьорої, Д. Бейкера, Е. Бражнік,М. Брея, Г. Джайро, П. Джонса, Г. Кєдровіча,Дж. ЛеТендра, К. Моррісона, Я. Морітза, К. Торрес,Г. Феєбразера, К. Халас) дозволив визначитирозмаїття національних освітніх систем тавиявити їх головні спільні риси.

Аналіз проблеми та напряму дослідження.Сьогодні широко використовуються такі поняттяяк “системний аналіз”, “системний підхід”, “теоріясистем”, “принцип системності” тощо. Найбільшзагальним поняттям, яке характеризує всі можливіпрояви систем, є “системність”. Ю.П. Сурмінпропонує розглядати структуру системності втрьох аспектах: системна теорія, системнийпідхід і системний метод. Системна теорія (теоріясистем) реалізує пояснюючу й систематизуючуфункції: дає чітке наукове знання про світ систем;пояснює походження, організацію, функціонуванняй розвиток систем різного роду [6].

С. Сисоєва визначає систему освіти як “безлічосвітніх (як державних, так і недержавних,неформальних, альтернативних) закладів, щовідрізняються рівнем здобуття освіти іпрофесійним напрямом” [5, 18].

Система освіти є структурою, розвиток якоївизначається, перш за все, освітньою політикою,що проводиться в державі. Освітня політика впедагогічній освіті націлена на вдосконаленняокремих сторін процесу підготовки вчителів, томуякісні зміни професійної підготовки повиннірозглядатися в рамках системного підходу.

В даний час в педагогічній науці широковикористовується системний підхід для

дослідження систем освіти й процесів, які в нихвідбуваються. Ця методологія педагогічногоаналізу правомірна й при дослідженні зарубіжнихсистем освіти, зокрема системи професійноїпідготовки вчителів інформатики у Нідерландах.

Системний підхід – це загальний метод(сучасна загальнонаукова методологія)дослідження та пізнання складних об’єктів(систем), який використовується в усіх сферахнауки, техніки, управління та ін. Сутністьсистемного підходу міститься в розгляді об’єктівяк систем. Загальна теорія систем – це теорія,яка узагальнено описує системи різних класів ітипів та розробляє специфічні методи їх аналізу.Системний аналіз – це прикладна дисципліна, одназ форм конкретної реалізації системного підходуй теорії систем, яка застосовується при аналізісоціальних систем та проблем управління [4, 51].

Системний аналіз реалізує пізнавальну йметодологічну функції. Він виступає якінтегральна сукупність відносно простих методіві прийомів пізнання та перетворення дійсності.Кінцева мета будьякої системної діяльностіполягає у виробленні рішень як на стадіїпроектування систем, так і при управлінні ними.У цьому контексті системний аналіз можнавважати сплавом методології загальної теоріїсистем, системного підходу і системних методівобґрунтування й прийняття рішень [4].

Методологія системного аналізу є доситьскладною сукупністю принципів, підходів,концепцій, конкретних методів і методик. Наявніметодики системного аналізу С. Оптнера,Е. Квейда, С. Янга, Е. Голубкова, Ю. Черняка щене отримали досить переконливої класифікації, якабула б прийнята одностайно всіма фахівцями. Якпростий варіант методики системного аналізуможна розглядати таку послідовність:

постановка завдання; структуризація системи; побудова моделі; дослідження моделі.З аналізу й зіставлення методик С. Оптнера,

Е. Квейда, С. Янга, Е. Голубкова, Ю. Черняка єочевидним, що в них в тій або іншій форміпредставлені такі етапи:

виявлення проблем і постановка цілей; розробка варіантів і моделі ухвалення

рішення; оцінка альтернатив і пошуку рішення; реалізація рішення.Процедурною основою системного аналізу є

математичне моделювання, а технічною основою– інформаційні системи. Процедуру системногоаналізу можна визначити таким чином: визначеннята обґрунтування мети або ряду цілей; вибір



77 Молодь і ринок №12 (107), 2013

альтернативних засобів, тобто курсів дій, напідставі яких може бути досягнута мета;визначення витрат потрібних ресурсів(матеріальних, фінансових, трудових, часовихтощо); розробка логікоматематичної моделі абомоделей, кожна з яких відображає зв’язки міжцілями, альтернативними курсами дій, засобамиїх досягнення, навколишнім середовищем тапотребами в ресурсах; визначення критеріїв тапоказників, за допомогою яких зіставляються вкожному конкретному випадку цілі та витратитощо.

Системний аналіз передбачає наявністьдостатнього обсягу необхідної інформації просутність проблеми, її логічну структуру, зв’язки зіншими (зовнішніми щодо даної) проблемами, пропотрібні ресурси, про різного роду фактори, щовпливають на розв’язання проблеми тощо. Багатоз таких факторів не піддаються кількісній оцінці йурахувати їх можна, лише використовуючи знання,досвід та інтуїцію експертів, фахівців щододосліджуваної та суміжної із нею проблем [1, 159].

При системному аналізі використовуєтьсяспецифічний науковий інструментарій. Вінскладається з таких методів: неформальніевристичні (методи сценаріїв, експертних оцінок,діагностика, “перехресні” порівняння); графічні(“дерево цілей”, сітьові, матричні методи);кількісні (економічний аналіз, аналіз витрат таефективності, статистичні методи, морфологічнийаналіз, метод агрегування перемінних укомплексні фактори). По суті, на всіх етапахсистемного аналізу використовується такийуніверсальний метод пізнання, як моделювання[7, 127 – 136].

Кінцевою метою системного аналізу є наданнядопомоги в розумінні й вирішенні наявноїпроблеми, яка зводиться до пошуку й виборуваріанту вирішення проблеми. Результатом будевибрана альтернатива або у виглядіуправлінського рішення, або у вигляді створеннянової системи (зокрема, системи управління) абореорганізації старої, що знову ж таки єуправлінським рішенням. Практики вбачають уметодиках проведення системного аналізуважливий інструмент для вирішення проблем своєїпредметної галузі. В кожній предметній галузі длярізних типів вирішуваних проблем системномуаналітикові доводиться розробляти своюметодику системного аналізу на базі великоїкількості принципів, ідей, гіпотез, методів іметодик, накопичених в галузі теорії систем ісистемного аналізу. Системний аналіз має багатоконкретних різновидів, що робить цей вид аналізудосить перспективним [5, 224].

Системний підхід до оцінки зарубіжного

педагогічного досвіду передбачає розгляд якокремих інваріантноінтеграційних сторіносвітнього процесу, так і цілісного охопленнясистем освіти різних країн або регіонів в їх єдностій внутрішніх зв’язках. Системний аналіз дозволяєвиявляти тенденції й протиріччя розвитку освіти,чинники впливу й дії на даний розвиток, відбиратинайбільш успішний досвід, засвоювати його йтрансформувати в практику. При цьому важливоне просто зафіксувати позитивність досвіду, авиявити зміст і тенденції дидактичних пошуків;осмислити принципові положення побудовинавчального процесу, які вироблені в світовій теоріїй практиці освіти [2].

В рамках системного підходу в компаративістицідосліджується структура процесу розвитку об’єкту,що вивчається, і його субстрат, а також критерії(характеристики), які визначають рівні розвиткусистеми. В якості субстрату виступає сферапроблематики досліджень [3, 25]. Оцінюютьсявсілякі зміни: великі або незначні; стійкі абооборотні; універсальні або спеціальні; ті, щозберігають здібність до подальшого розвитку аботі, що ведуть у тупик; ті, що підвищують або ті,що знижують рівень організації тощо.

Висновки. Системний підхід означає, щокожна система є інтегрованою цільністю навітьтоді, коли вона складається з окремихроз’єднаних підсистем. Наприклад, до системипрофесійної підготовки вчителів входить системавищої педагогічної освіти та системапіслядипломної освіти.

Системний підхід і системний метод аналізухарактеризуються цілісністю й комплексністю.Системний аналіз нашого дослідження – цеметодологія з’ясування або структуризаціїпроблеми, яка полягає у вивченні та аналізізарубіжного досвіду підготовки вчителів.Системний підхід (метод системного аналізу)вимагає розгляду всіх явищ і процесів у їхвзаємному зв’язку. Він орієнтує на розглядпедагогічних явищ з точки зору таких категорій,як система, відношення, зв’язок, взаємодія.Вживання даного підходу дозволяє дослідниковівичленувати елементи й визначити складсистеми; знайти спосіб, за допомогою якогоелементи зв’язані між собою; виділитисистемотворчі, домінуючі чинники; встановитирівень цілісності системи; вивчити її взаємодію іззовнішнім середовищем; виявити її функції.

Висновки. Таким чином, використаннясистемного підходу в порівняльних педагогічнихдослідженнях допускає аналіз досліджуваногоявища у взаємозв’язку з тенденціями розвиткунаціональної системи.


78

1. Афанасьєв В.Г. Общество: системность,познание и управление. – М., 1981. – 432 с.

2. Бражник Е.И. Особенности методологиисравнительных педагогических исследований. – Режимдоступу: http://www.emissia.org/offline/2005/975.htm].

3. Зингер В. Аттестация учащихся в школьномобразовании США: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01:СПб., 2003. – 191c.

4. Садовский В.Н., Юдин Б.Г. Философскийпринцип системносте й системный подход // Вопросыфилософии. – 1978. – № 8. – С. 51 – 63.

5. Сисоєва С.О. Інтерактивні технології навчання

дорослих: навчально-методичний посібник / Сисоєва С.О.;НАПН України, Ін-т педагогічної освіти і освітидорослих. – К.: ВД “ЕКМО”, 2011. – 320 с.

6. Сурмин Ю.П. Теория систем и системный анализ.– Електронний ресурс: http://www.mmirl.edu.ua/bibl/lib/ebooks/.../2003.pdf.

7. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник/ За ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка. – К.: Національнаакадемія внутрішніх справ України, 1999. – 702 с.

8. R. Even, D.I. Ball, The Professional Education andDevelopment of Teachers of Mathematics. – SpringerScience+Business Media, LLC., 2009. – 280 p.


Постановка проблеми. В останнєдесятиріччя знання і компетенція всечастіше розглядаються як один з

основних економічних ресурсів промислових

організацій і економіки в цілому. Уявлення про сутькатегорії знань змінювалися впродовж багатьохстоліть, відображаючи різну глибину пізнаннясвіту і роль знань в житті суспільства. Звідси

УДК 65.014.134Юрій Вовк, кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджменту та адміністрування

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана ФранкаДмитро Досин, викладач кафедри фізичного виховання

Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника

ЗНАННЯ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯУ статті розглядається проблема управління сучасним підприємством з урахуванням вимог економіки знань.

Досліджено основні проблеми ефективного управління вітчизняними організаціями. Проаналізовано системууправління знаннями підприємства. Виділено основні особливості знань як основної конкурентної переваги за сучаснихумов господарювання. Розглянуто взаємозв’язок даних, інформації і знань в процесі управління підприємством.

Ключові слова: знання підприємства, ресурси, структурований досвід, контекстна інформація,експертне бачення, дані, інформація, інновації, інформаційні технології, професійні компетенції.

Рис. 1. Літ. 8.

Юрий Вовк, кандидат экономических наук, доцент кафедры менеджмента и администрированияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

Дмитрий Досин, преподаватель кафедры физического воспитания

Прикарпатского национального университета имени В. Стефаника

ЗНАНИЕ ПРЕДПРИЯТИЯ КАК ОБЪЕКТ УПРАВЛЕНИЯВ статье рассматривается проблема управления современным предприятием с учетом требований

экономики знаний. Исследованы основные проблемы эффективного управления отечественнымиорганизациями. Проанализирована система управления знаниями предприятия. Выделены основныеособенности знаний как основного конкурентного преимущества в современных условиях хозяйствования.Рассмотрена взаимосвязь данных, информации и знаний в процессе управления предприятием.

Ключевые слова: знания предприятия, ресурсы, структурированный опыт, контекстная информация,

экспертное видение, данные, информация, инновации, информационные технологии, профессиональные компетенци.

Yury Vovk, Ph.D. (Economic)Docent of Management and Administration DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

Dmytro Dosyn, Lecturer of Physical Training Department

Pre-Carpathian National University by V. Stefanyk

ENTERPRISE KNOWLEDGE MANAGEMENT AS AN OBJECTThe paper addresses the problem of managing a modern enterprise with the requirements of the knowledge

economy. The basic problem of effective management of national organizations. The system of knowledge manage-ment of enterprise. The basic characteristics of knowledge as a key competitive advantage in the current economicconditions. We consider the relationship of data, information and knowledge in the management company.

Keywords: knowledge of enterprise resources, structured experience, contextual information, expert vision,data, information, innovation, information technology, professional competence.

ЗНАННЯ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ

© Ю. Вовк, Д. Досин, 2013

79 Молодь і ринок №12 (107), 2013

безліч різних підходів до визначення поняття тасутності знань, характерних для представниківрізних економічних і управлінських теорій.Істотним є той факт, що наприкінці XX – початкуХХІ ст. знання почали розглядатися якнайважливіший економічний чинник розвитку.Тому проблеми управління знаннями набулиособливого значення на рівні як організацій тапідприємств, так і суспільства в цілому.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Сьогодні для забезпечення лідерствапідприємства на ринку в умовах суттєвогозростання глобальної конкуренції, швидких темпівструктурних змін, розвитку науки й технологій,зростання ролі знань як основного фактораекономічного розвитку, виходу на передові позиціїнаукоємних галузей вже не достатньо лишенаявності значних матеріальних та фінансовихактивів. Найважливішою конкурентноюперевагою стає здатність підприємства швидкорозвиватися з метою підвищення продуктивностійого функціонування і забезпеченняконкурентоспроможності. На сьогоднішній деньпроблемою управління знаннями займаєтьсядостатньо велике число вітчизняних тазарубіжних вчених, зокрема, А.Е. Воронкова,О.В. Кендюхов, О.В. Корнєва, Б.З. Мільнер,А.П. Дресвянников, Н. Нонака, В. Альберт,Н. Хедоурі та ін. У кожного із них своє бачення ролізнань у контексті управління підприємства. Нимирозроблено ряд моделей менеджменту знань тазапропоновано різні шляхи впровадження системиуправління знаннями. Проте, єдиної точки зору відноснокатегорії знань підприємства, її складових та функційпокищо не існує. Тому питання, що стосуються знаньпідприємства, як категорії менеджменту залишаютьсявідкритими та потребують подальшого вивчення.

Метою дослідження є аналіз основнихкомпонентів категорії знань підприємства, їхвзаємозв’язок та особливості.

Виклад основного матеріалу дослідження.Основним чинником, що визначає успіхпідприємства на ринку, стає його здатністьсприймати нововведення, чітко виконувати взятіна себе зобов’язання та оперативно діяти. Прицьому, як слушно відзначається в роботі [3],головною проблемою, що постає передтрадиційними ієрархічними підприємствами зусталеними функціями й кваліфікаційнимивимогами до працівників, є досягнення цих цілейі, як наслідок, забезпечення стійких конкурентнихпереваг. Саме тому сьогодні компанії всього світузосередили увагу на пошуку важелів, вплив на якідавав би можливість досягати переваг на новомуетапі конкурентної боротьби.

Як окреме найбільш важливе джереловідмітних здібностей і конкурентних перевагпідприємства можуть розглядатися його знання.Стимулювання інтересу до управління знаннямиобумовлено наступними змінами в економіці табізнесі [6]:

на сучасному етапі знання стають основнимресурсом економічного розвитку і зростання;

галузі, що базуються на знаннях, стаютьпровідними галузями;

знання займають все більшу питому вагу вструктурі вартості продуктів і послуг.

Для побудови ефективної системи управліннязнаннями підприємства необхідно розглянутипоняття і зміст знань як об’єкту управління.

Як зазначає Б.З. Мільнер, головнимиособливостями знань як об’єкту управління ворганізації є [5]:

1. Подвійна роль в організаційних процесах:знання є одночасно і ресурсом і результатомдіяльності, проявляють себе і на “вході” і на“виході” системи, виступають сировиною таготовим продуктом одночасно.

2. Знання є невід’ємною частиною людськоїсуті, їх носіями є люди, які в ринковій економіцівиступають одночасно як власники знань, якіпрагнуть вигідно продати свою власність, та якпокупці, що набувають знання в різних формах (увигляді ресурсів і продуктів).

Особливості знань як об’єкту управліннязнаходять віддзеркалення у визначеннях цьогопоняття.

Так, в роботі [6] знання визначаються якрухоме з’єднання структурованого досвіду,контекстної інформації і експертного бачення, якестворює рамки для оцінки і інкорпорації новогодосвіду і інформації. Автори називають цевизначення робочим, оскільки воно орієнтованена практичне використання в організації.

Американський центр продуктивності і якостівизначає організаційне знання як “кориснуінформацію у дії”.

В.А. Дресв’янніков визначає знання як фактор,який забезпечує ефективність використанняресурсів підприємства, створення та розвитокйого відмінних особливостей, необхідних дляперемоги у конкурентній боротьбі [2].

Знання визначаються як продукт переробкидеяких ресурсів, що має самостійне значення, і,разом з тим, є можливою основою для створеннянових виробництв.

В цілому слід зазначити, що найбільш поширенівизначення поняття знань базуються на двохосновних підходах, що обумовлюють різнупостановку завдань управління знаннями.


80

Так, два трактування знань з різнимизначеннями для управління ними в організаціяхнаводяться Б.З. Мільнером [5|]:

1. Знаннями є слова, чинники, приклади, події,гіпотези або моделі, які розширюють розумінняпроцесів і явищ і можливості їх практичноговикористання в певній області діяльності.

Перше визначення представляє управліннязнаннями як діяльність по формалізації ізабезпеченню доступу до практичного досвіду,знань і експертних даних, які створюють новіможливості, сприяють вдосконаленню роботи,стимулюють інновації та збільшують споживнувартість товарів і послуг.

2. Знання є практичною інформацією, якаактивно управляє процесами виконання завдань,вирішенням проблем і ухваленням рішень.

Відповідно до другого визначення, завданняуправління знаннями визначається яксистематичне формування, оновлення ізастосування знань з метою максимізаціїефективності підприємства та прибутку відактивів, заснованих на знаннях.

Таким чином, перший з підходів дотрактування поняття знань інтерпретує знання яксукупність певних даних, що представляютьпрактичний інтерес для використання в процесіуправління підприємством. Зокрема, К. Джанетоі Е. Уїлер відносять до знань переконання іморальні цінності, ідеї і винаходи, думки, навики іпрофесійні пізнання, теорії, правила, стосунки,думки, поняття, минулий досвід [4]. У. Буковіч іР. Уїлльямс трактують знання як все, що маєвартість для організації і знаходиться в людях, щопрацюють в ній, або виникає з виробничихпроцесів, систем або організаційної культури,включаючи знання і навики конкретних людей,норми і системи цінностей, бази даних, методології,програмне забезпечення, виробничий досвід (ноухау), ліцензії, бренди, торгові секрети і так далі [2].Т. Давенпорт і Л. Прусак відносять до елементівзнань отриманий досвід, оцінки, інформацію,експертну проникливість і природну інтуїцію.

Очевидно, що при спробі визначити знанняшляхом перерахування компонентів (елементів,підсистем і так далі), в яких вони можутьміститися, практично неможливо гарантуватиповноту їх набору. В той же час, неочевидним є,якими особливими властивостями повинніволодіти елементи цього набору (навики,переконання, думки і так далі), щоб бутизарахованими до категорії знань.

Тому більш інформативним і раціональним зпогляду використання в практиці управлінняпредставляється другий підхід до трактування

поняття знань. У всіх визначеннях цієї групипідкреслюється, поперше, зв’язок знань з данимиі інформацією і, подруге, роль знань в роботіорганізації з погляду їх використання, вирішенняорганізаційних проблем і ефективності управління.Слід зазначити, що взаємозв’язок даних,інформації і знань наголошується і авторами, чиївизначення відповідають першому підходу.Зокрема, К. Джането і Е. Уїлер підкреслюють,що знання – це щось більше, ніж і дані, і інформація[5]. Б.З. Мільнер указує на те, що знання – це недані і не інформація, і не дивлячись на те, що ціпоняття тісно зв’язані, вони не взаємозамінні [5].

Саме встановлення різниці між трьома цимиблизькими поняттями і представляє, на нашпогляд, істотний теоретичний і практичний інтереспри визначенні поняття знань підприємства.

Знанню властиві наступні характеристики [3]:1) знання, на відміну від інформації, припускає

наявність думки і переконання. Знання – функціяпевної позиції, точки зору або наміру;

2) знання має на увазі дію. Це завжди знання“ради мети”.

3) знання існує в невідчужуваній від людськоїсвідомості формі. Саме люди є носіями,розповсюджувачами і творцями знань.Невипадково з приводу відмінності знання іінформації існує така формула “інформація – цезнання мінус людина”.

4) знання відображають суб’єктивний контекстлюдських дій, що базуються на певній інформації.Тісний взаємозв’язок знань з людським чинникомобумовлює їх певну суб’єктивність, оскільки однаі та ж інформація може бути різним чиномінтерпретована і включена в систему знаньконкретним користувачем;

5) знання неодмінно є змістовним, тоді якінформаційний потік може не нести нового знання,а забезпечувати лише повідомлення, звістку провже існуюче знання.

У загальному випадку, якісна відмінність міжзнанням і інформацією полягає в тому, що знанняконструктивне, є основою для успішної дії, тодіяк інформація може і не містити в собі знання.

Велике значення в процесі перетворенняінформації на знання набуває зміст і послідовністьвідповідних операцій. Так, В. Lehaney виділяє 10кроків цього процесу [6]: пошук інформації,отримання, оцінка, збір, розуміння (інтерпретація),аналіз, синтез, розподіл і розповсюдження, діявідповідно до інформації, компоновка і збереженняінформації. Із запропонованих етапів даногопроцесу перші 5 представляються зайвими,оскільки передбачається, що інформація отриманаз масиву даних, над якими вже були проведені



81 Молодь і ринок №12 (107), 2013

відповідні операції (від збору до інтерпретації). Втой же час, розподіл і розповсюдження інформаціїє окремі управлінські операції.

Взаємозв’язок даних, інформації і знань і процесїх перетворення представлений на рис. 1.

З урахуванням вказаних особливостей можемовизначити поняття знань підприємства,керуючись наступними міркуваннями:

1. Поняття знань не є тотожним поняттямданих і інформації, проте може бути визначено як

Рис. 1. Взаємозв’язок даних, інформації і знань в процесі управління підприємством

Отримання інформації

Контекстуалізация

Категоризація

Калькуляція

Коректування

Стискування

Аналіз масиву даних з погляду необхідності і достатності

Надмірні дані Дані, що мають практичну цінність

Недостатні дані

Формування масиву даних

Виключення з процесу

формування системи знань підприємства

Перетворення масиву інформації

Порівняння

Визначення сфери

застосування

Визначення взаємозв'язків

Оцінка

Формування системи знань підприємства

Коммунікації

Аналіз

Синтез

Розподіл

Розповсюдження

Компоновка

Обробка масиву інформації


82

їх синтез при вказівці на певні додаткові вимоги.А саме, у визначенні знань має бути відбитий тойфакт, що формуючі його дані і інформація повинніпредставляти практичну цінність з поглядувикористання в процесі управління підприємством.

2. Основним джерелом формування знаньпідприємства є професійний досвід йогоспівробітників, який акумулюється в навиках,переконаннях, інтуїції, експертних оцінках, ноухау,системах цінностей і тому подібне.

3. Знання як ресурс характеризується високимступенем застарівання і постійно потребуєоновлення, тому знання підприємства маютьрозглядатися як постійно поновлюване, рухоме(динамічне) сполучення.

Таким чином, знання підприємства можутьбути визначені як динамічна сукупність даних іінформації, отримана в результаті практичноїдіяльності і на основі професійного досвіду, щопредставляє цінність з погляду використання впроцесі управління підприємством.

Найважливішою умовою для ефективногоуправління знаннями підприємства є їхструктуризація, яка перш за все передбачає вибіркритеріїв, відповідно до яких здійснюватиметьсяуправління знаннями і їх використання.

Висновки. Отже, за сучасних умовфункціонування вітчизняних підприємств їхнайважливішою конкурентною перевагою стаєздатність швидко розвиватися з метоюзабезпечення конкурентоспроможності, щобазується на довгострокових конкурентнихперевагах. Тому головною проблемою, що постаєперед традиційними ієрархічними підприємствамиз усталеними функціями й кваліфікаційнимивимогами до працівників, є забезпечення стійкихконкурентних переваг. Як окреме, найбільшважливе джерело відмітних здібностей іконкурентних переваг підприємства, можутьрозглядатися його знання, які в сучаснійекономічній системі є важелем, що здатний

забезпечити довгостроковий успіх на новомуетапі конкурентної боротьби.

За умов стрімкого набуття знаннями роліключового сучасного чинника конкурентоспроможностіпідприємство повинне прагнути до кращогорозуміння джерел своїх власних компетенцій.Необхідно належним чином організувати процесуправління знаннями підприємства з тим, щобзбільшити швидкість розвитку, підвищити якістьі об’єм його знання. Сприятливим підґрунтям длястворення дієвих систем управління знаннями єтрадиційно високий рівень базової освітиукраїнських фахівців та здібність до нетривіальнихрішень в складних ситуаціях.

1. Букович У., Уиллямс Р. Управлениезнаниями: руководство к действию: Пер. сангл. – М.: ИНФРА-М, 2002. – XVI, 504 c.

2. Дресвянников В.А. Построение системыуправления знаниями на предприятии:учебное пособие. – М.: КНОРУС, 2006. – 344 с.

3. Как превратить знания в стоимость:Решения от IBM Institute for Business Value /Составители: Эрик Лессер, Лоренс Прусак; Пер.с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. – 248 с.

4. Крис Коллинсон и Джеф Парселл. Учитесьлетать. Практические уроки по управлениюзнаниями от лучших научающихся организаций./ пер. с. англ. – М.: Институт комплексныхстратегических исследований, 2006. – 296 с.

5. Мильнер Б.З. Управление знаниями. – М.:ИНФРА-М, 2003. – 178 с

6. Питер Сенге “Пятая дисципліна. Искусствои практика самообучающейся организации”.Москва. ЗАО “Олімп-Бизнес”, 1999.

7. Попов Э.В., Фоминых И.Б., Харин Н.П.,Виньков М.М. Управление знаниями. //Аналитические обзоры. – №5. – 2004. – 23 с

8. Управление знаниями / Пер. с англ. – М.:Альпина Бизнес Букс, 2006. – 208 с. – (Серия“Классика Harvard business Review”).



“Помилок не буває. Події, які ми притягуємо в наше життя, якими б неприємними для нас вони не були, необхідні для того, щоб ми навчилися тому, чому повинні навчитися. Яким би не був наш наступний крок, він потрібен для того, щоб досягти того місця, куди ми вибрали йти”.

Річард Бах американський письменник


83 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Вступ. Сучасний етап розвиткуукраїнського суспільства відрізняєвисокий відсоток дітей, які залишилися

без піклування батьків. Цей показник є ознакоюнеблагополуччя країни. У складних умовахмодернізації українського суспільства, йогоекономіки і політичного устрою, село переживаєнелегкі часи. Відсутність єдиної національноїполітики щодо розвитку й удосконаленнясоціальної інфраструктури села призводить дотого, що це коло проблем у кожному регіоні країнивирішується самостійно, залежно від наявнихможливостей. Все вищезазначене знаходить своє

вираження в різкому скороченні послуг соціальнопобутової сфери, сільськогосподарськоговиробництва, зростанні безробіття, порушеннігендерного балансу в сільському середовищі,руйнуванні традиційного укладу життя.

При переході українського агропромисловогокомплексу на ринкові відносини, до традиційнихпроблем села додалися нові, пов’язані не тільки звідсутністю матеріальнотехнічної бази розвитку,а й з відходом великої частини кадрів фахівцівсільського господарства з високою кваліфікацієюв інші сфери економіки, міста. У результаті відцього страждає населення областей і районів, сіл,

УДК 37.018.1(510)

Любов Калашник, кандидат педагогічних наук, доцент, докторантІнституту Вищої освіти Національної Академії педагогічних наук України

ДИСБАЛАНС СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ МІСТА ТА СЕЛА ЯКПЕРЕДУМОВА НЕРІВНОСТІ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОЇ ОПІКИ ДІТЕЙ-СИРІТ В КНР

Дана стаття присвячена питанням функціонування системи соціальної опіки дітей-сиріт в КНР.Інформація, подана в статті, висвітлює питання залежності стану системи соціального піклування проособливі категорії населення від соціально-економічного розвитку країни та певної території. Також встатті приділено увагу заходам Уряду КНР щодо поліпшення умов функціонування системи закладівсоціального піклування про дітей-сиріт в сільських місцевостях КНР.

Ключові слова: соціально-економічний розвиток, система соціального піклування про дітей-сиріт,дисбаланс соціально-економічного розвитку, діти-сироти.

Літ. 9.

Любовь Калашник, кандидат педагогических наук, доцент, докторантИнститута Высшего образования Национальной Академии педагогических наук Украины

ДИСБАЛАНС СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ ГОРОДАИ СЕЛА КАК ПРЕДПОСЫЛКА НЕРАВЕНСТВА В СИСТЕМЕ СОЦИАЛЬНОЙ

ОПЕКИ ДЕТЕЙ-СИРОТ В КНРДанная статья посвящена вопросам функционирования системы социальной опеки детей-сирот в

КНР. Информация, представленная в статье, освещает вопросы зависимости состояния системы социальногопопечительства об особых категориях населения от социально-экономического развития страны иопределенной территории. Также в статье уделено внимание мерам, предпринимаемым ПравительстваКНР по улучшению условий функционирования системы учреждений социальной заботы о детях-сиротах всельских местностях КНР.

Ключевые слова: социально-экономическое развитие, система социальной опеки детей-сирот,

дисбаланс социально-экономического развития, дети-сироты.

Lubov Kalashnyk, Ph.D. (Pedagogic)Docent Doctoral Higher Education Institute ofNational Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine

IMBALANCE OF SOCIO-ECONOMIC DEVELOPMENT OF CITIES AND VILLAGES ASBACKGROUND OF SOCIAL INEQUALITY IN THE ORPHANS CARE SYSTEM IN CHINA

This paper focuses on the sharp problems of social care for orphans system in China. The informationpresented in this article highlights aspects of the depending the system of social guardianship of the special catego-ries of the population from the socio-economic development of the country and a specific territory. Also the articleis devoted to measures undertaken by the Government of the PRC to improve the functioning of the institutions ofsocial care for orphaned children in rural areas of China.

Keywords: socio-economic development, system of social care, imbalance of social and economic develop-ment, orphans.

ДИСБАЛАНС СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ МІСТА ТА СЕЛАЯК ПЕРЕДУМОВА НЕРІВНОСТІ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОЇ ОПІКИ ДІТЕЙ-СИРІТ В КНР

© Л. Калашник, 2013

84

збільшується вантаж невирішених проблем ісоціальноекономічне відставання різних регіоніводин від одного. Усе вищезазначене природнимчином відбивається на системі соціальногопіклування про слабо захищенні верствинаселення, зокрема на системі соціальної опікидітейсиріт в сільській місцевості.

Метою даної статті є розглянути ті факторисоціального дисбалансу між містом та селом вКНР, які впливають на рівень розвитку системисоціального піклування про дітейсиріт в КНР.

Завданнями статті визнаються:1. Нарисово репрезентувати урбаністичні

процеси, що мали місце в Китаї в другій половиніХХ – на початку ХХІ ст.;

2. На основі даних відкритих джерел інформаціївизначити проблеми сучасного китайського села,які є підґрунтям для існування дисбалансу міжсистемою соціального піклування про незахищеніверстви населення, зокрема дітейсиріт, в КНР;

3. Окреслити заходи, що вживаються УрядомКНР заради подолання дисбалансу в галузісистеми соціальної опіки дітейсиріт між містомта селом.

Аналіз існуючих досліджень. Питанняорганізації роботи дитячих будинків, взаємодіяорганів влади та установ для дітейсиріт в КНР єпредметом дослідження таких китайськихнауковців та практиків, як Лі Цзегао, Пі Айчін,Мей Сінлін, Го Ліцзюнь тощо. Основна увага в їхроботах приділяється питанням розширенняповноважень та обов’язків органів місцевогосамоврядування (народних урядів) та залученнюіноземного досвіду організації освітньовиробничого процесу в сиротинцях. Окремостоять роботи проф. Ван Ітао, який розглядаєпитання дітейсоціальних сиріт та пов’язує їхмасовість з наявними проблемами бідності сілпівденних регіонів країни.

Нами не було знайдено педагогічнихдосліджень, присвячених питанням дисбалансу усистемі соціального піклування про окреміверстви населення в КНР у вітчизняній фаховійлітературі. Окремі данні містяться в роботахВ. Кузнєцова, В. Гельбраса, Д. Смірнова, якірозглядали, більшим чином, питання економічногота правового дисбалансу між селом та містом вКНР. Традиційний стан справ щодо окресленогопитання (дисбаланс між життям у місті та селі) євисвітленим у книгах відомих китаїстівВ. Малявіна, В. Сидіхменова, В. та Д. Єрофєєвих.Певним чином питання життя села та міста вКНР розглянуто у статтях сучасного українськогосинолога В. Кіктенко (геополітичний аспект).

Виклад основного матеріалу . Китай –

традиційно сільська країна, протягом тривалогоперіоду вирізнялася низьким рівнем розвиткуурбанізації. На момент проголошення КНР (1949 р.)у містах проживало лише 10,6% населення, однакза абсолютною чисельності городян країна вжетоді була світовим лідером. Для соціалістичногоКитаю було характерним зростання рівняурбанізації, у першу чергу, у відповідності зполітикою здійснювання індустріалізації в рокипершої п’ятирічки (1953 – 1957 роки) і масовимиміграціями селян в місто в роки “ВеликогоСтрибка” (1958 – 1960 роки), коли задлязабезпечення державних капіталовкладень уметалургію протягом трьох років понад 20 млн.селян були відправлені з сільської місцевості вміста. Однак в умовах важкого продовольчогоположення значна частина новоспечених робочихбула знову змушена повернутися в село, оскількиу них не було міської прописки і вони не мали правана отримання продовольчих карток [4, 25].

У роки Культурної Революції керівництво КНРтакож зробило чимало щодо скороченнячисельності міського населення. Активізуваласякампанія з відправки молоді в сільські та гірськірайони. Особливо великі були потоки згустонаселених провінцій і міст центральногопідпорядкування в економічно нерозвинуті регіоникраїни. Окрім суто ідеологічних гасел, яківикористовувалися Партією на той час, тастимулювали китайців до переїзду у село зарадисвітлого майбутнього усієї китайської нації,“висилка” в село вважалася невід’ємнимкомпонентом професійного та моральногостановлення молодого фахівця, перевихованняідеологічно “нестабільних” представниківкитайського населення.

Але потім чисельність міського населення ійого частка в загальному населенні країни зновупочали неухильно зростати. Особливо швидкокількість городян збільшувалася після початкуекономічної реформи: у 1978 р. городянами були17,9% всього населення. За даними 3огоЗагальнокитайського перепису населення (1982 р.),у містах проживало вже 210 млн. чол. або 20,6%населення. За даними Державної комісіїпланування і розвитку, в даний час жителі містстановлять трохи більше 30% загальноїчисельності населення Китаю. Але вже до 2015р. планується довести їх частку до 40%. Експерти,яких цитують державні ЗМІ Китаю, вважаютьвірогідним, що через 20 років у містах будепроживати 60% населення країни [3, 26].

Переважна більшість населення сучасногоКитаю – селяни. Тому головні проблеми країни –це проблеми китайського селянства або, як їх іноді



85 Молодь і ринок №12 (107), 2013

називають в Китаї, “три проблеми села”:проблеми селян, сільського господарства і села[7, 52]. Відкриті джерела інформації (як в КНР,так і за кордоном) визнають наступні суперечностірозвитку, які обґрунтовують наявність дисбалансуміж життям в селі та у місті в КНР:

розрив доходів городян і селян. Післяпочатку реалізації політики “Реформ і Зовнішньоївідкритості” різниця в доходах у міських ісільських жителів демонструє тенденцію допоперемінного скорочення, розширення, зновускорочення, знову розширенню тощо. В останніроки, незважаючи на вжиті центральною владоюзаходи, спрямовані на забезпечення інтересівселян, пропорція доходів у міських і сільськихжителів тримається на досить високому рівні –3,21:1. При включенні деяких невалютнихфакторів, таких як житло, освіта, медицина,соціальне забезпечення та інші соціальні блага,ця різниця буде ще більше. Також уряд субсидіюєспоживання городян через гарантовані ціни напродовольче зерно і рослинне масло і нормуванняспоживання інших продуктів харчування;

різниця у сфері освіти. Витрати на освіту вмістах фінансуються головним чином за рахуноккоштів центрального і місцевого бюджетів, дітямгородян гарантоване отримання обов’язковогодев’ятирічного навчання. У сільській місцевостіохоплення людей шкільною освітою значно меншеі набагато більше неписьменних і малограмотних.У містах людей, що володіють дипломамисередньої школи другого ступеня, технікуму,училища та інституту, бакалавра та магістравідповідно в 3,4 рази, 6,1 рази, 13,3 рази, 43,8 разиі 68,1 рази більше, ніж у селах. Зза низькогоосвітнього рівня у молодих селян обмеженіможливості працевлаштування поза сфероюземлеробства [5];

різниця в рівні медичного обслуговуванняу містах і селах. В даний час коефіцієнт охопленняселян системою сільського кооперативногомедичного забезпечення становить лише трішкибільше, ніж 10%; понад 80% селянзабезпечуються медичні послугами за свійрахунок. В останні роки на тлі дефіциту пропозиціїсанітарних і медичних послуг різко підвищилисятарифи на медичні послуги. Чинна нині системистрахування по старості, по безробіттю,тимчасової непрацездатності тощо, такожпоширюється, головним чином, на міськенаселення;

різниця в рівні споживання в містах іселах. У селах ціна виробничих матеріалів дужевисока, якість предметів споживання – низька,часто зустрічаються підробки. В цілому рівень

споживання в сільського населення в даний часприблизно дорівнює рівню споживання у міськогонаселення на початку 2000х рр. ХХ століття,тобто відстає приблизно на десять років;

різниця у сфері працевлаштування .Система обов’язкового реєстрування різкообмежує можливості селян щодо зайнятості. Зарозрахунками китайських демографів, в селісконцентровано від 80 до 250 мільйонів чоловікнадлишкової для землеробства робочої сили [1].В той же час в місті за рахунок державистворюються нові робочі місця, а для підвищеннякваліфікації працівників фінансуються курси зперепідготовки. Примітно, що, державнестатистичне управління КНР веде облікбезробітних тільки серед міського населення. Умістах коефіцієнт зареєстрованого безробіттястановить 5% працездатного населення;

різниця в обсягах державних інвестиційу соціальну сферу. Частка державних інвестицій,виділених на сільське господарство, відзагального розміру державних фінансів постійнознижується. Особисті доходи міського і волосногонаселення надходять на споживання ізаощадження, у селян – ще і на розширеннявиробництва. За вирахуванням витрат нарозширення виробництва різниця в доходахгородян і селян стає ще більшою [5].

Сьогодні також поглибилася диференціаціярегіонів країни за рівнем соціальноекономічногорозвитку, соціальна диференціація міського ісільського населення. Рівень життя найбільшрозвиненою провінції випереджає найменшрозвинену в 25 разів. Середні душові доходигородян перевищують такі у селян в 5 – 6 разів.Відомий економіст і соціолог Лу Сюеї відзначає,що за рівнем споживання сільське населеннявідстає від основної маси городян на 1015 років[6, 103].

Втрата балансу темпів розвитку міста й селав Китаї, безперервне збільшення різниці між ними– це одне з найгостріших протиріч в економічномута соціальному житті сьогоднішнього Китаю. Вданий час різниця проявляється в різних галузях– в доходах, в освіті, рівні медичногозабезпечення, соціального забезпечення тощо.

Соціальна незахищеність сільського населеннязмушує селян обмежувати поточне споживання іробити заощадження, а також вирішувати питання“про кращу долю для дітей” своїми силами(переважно, залишаючи їх у багатолюдних місцях.У випадках, коли не вдається знайти батьків,підкинута дитина передається у установидержавного соціального піклування та поповнюєкількість дітейсиріт в країні). Переважну


86

більшість дітей, які були залишені батьками булознайдено у великих містах. Етнічно вониздебільшого є представниками малихнародностей і коефіцієнт їх соціальної адаптаціїдуже низький, а рівень педагогічної занедбаності– вельми високим. Багато батьків (у тихвипадках, коли їх вдається знайти силами поліції ісоціальних служб) пояснюють, що вони прийнялирішення про залишення дитини в громадськомумісці в зв’язку з тяжким станом справ на селі ітим, що виховуючись в дитячому будинку вміській місцевості, їх дитина буде мати більшеможливостей і соціальних гарантій, ніжпроживаючи в родині на селі [2, 134 – 136].

Одним із пріоритетних напрямків соціальноїполітики китайського керівництва на сучасномуетапі є викорінення бідності в селі. У вересні 2001 р.китайські ЗМІ опублікували виступ Цзян Цземіняі прийняту тоді ж “Програму подолання бідностів селі на 2001 – 2021 рр.”. Здебільшого, пунктицієї Програми націлені на підвищення соціальногота економічного рівня життя на селі, ніжподоланню бар’єру між містом та селом. Згідноз цією програмою, сільські жителі, завдякипрописці у селі, мають знижки на купівлю певноїгрупи товарів – побутової техніки, комп’ютерів,ліків, меблів тощо – у центральних містах своєїпровінції. Інколи ця знижка може досягати 25 %від вартості цього ж товару для міського жителя.Також діє так званий “3місячний карантин”, колинові моделі вищезазначених предметів побутупродаються спершу протягом 3 місяців лише умагазинах для сільського населення, а вже потімі для вільного продажу в містах (зазвичай, усітовари можна купити у місцях відразу, але цінане буде контролюватися державою).

Існує різниця між умовами утримання дітей удитячих будинках в сільській місцевості та вмістах. Також фактична кількість грошей, щовитрачається на 1 дитину в рік, відрізняєтьсязалежно від економічної ситуації провінції(фіксовано держава виділяє на утримання дитинисироти 1017 юанів на рік (приблизно $ 160) [8, 12]).Інші відрахування робляться місцевимибюджетами. За даними відкритих джерелінформації, на 2010 р. фактичне грошовеутримання дитинисироти в дитячому будинкустановило:

Пекін, Шанхай і Тяньцзінь – 3572 – 4347 юанів($560 – $690);

Провінції Хенань, Хебей, іаньсу і Нінся – 1827юанів ($290);

Провінції Гуансі, Гуйчжоу, Хейлунцзян і Хунань– 1512 юанів ($240);

Провінції Гуандун, Аньхой, Ляонін, Сичуань,

Хайнань, Хубей, Шансі – 1260 – 1500 юанів ($200– $230);

Провінції Чжецзян і Цзянсі – 1165 юанів($185);

Цинхай (найбідніша провінція КНР) 1102 юаня($175) [9, 250].

З січня 2012 р. грошове утримання дітей удитячих будинках, яке отримується від держави,було збільшено до 300 юанів на місяць ($50) [8, 12].

Деякі дитячі селища (форма традиційного дляКитаю утримання дітейсиріт, яка представляєсобою варіант дитячого табору, де дітисиротивіком від 4 до 14 – 16 років проживають постійно),які виникли на місцях сільгоспкомун, отримуютьзамовлення від місцевої громади та від державина вирощування певних видів рослин (комуна“Фуцзян” (Північний Китай) спеціалізується навирощуванні гарбузів, в комуні “Янгуан” (провінціяХебей) вирощують тонколистовий рапс та кінзу).

Також в більшості дитячих селищ є виробничітериторії, де місцеві бізнесмени можуть офіційнорозміщувати замовлення на виготовленнясувенірів, біжутерії тощо. Але такі заказивикликають багато нарікань з боку міжнароднихкомісій з прав дитини, оскільки ними вонирозцінюються як використання дитячої праці. Сутокитайська точка зору вкрай відрізняється відточки зору комісій. Вважається, що такі випадкиспівпраці бізнес сектору та дитячих будинківнесуть багато користі останнім, оскільки, поперше, дають будинкам додаткові фінанси таполіпшують умови проживання дітей, подруге,дають дітям “професію у руки”. Тому державазаохочує подібну співпрацю, офіційнооформлюючи виробничі території як приватніпідприємства у власності дитячого будинку,відкриваючи трудові книжки дітям та дозволяючивихователям та викладачам, які знайшли длядитячого будинку прибуткові довгостроковіконтракти мати певний відсоток з заробіткудитячого будинку за знайденим контрактом.

Підвищена увага Пекіна до боротьби зсільською бідністю пояснюється низкою причин.Оголосивши наступ на сільську бідність, Пекінкерується і цілком практичними соціальноекономічними міркуваннями – інтересамизабезпечення соціальнополітичної стабільності вселі, прагненням стримати зростання поганоконтрольованої сільській міграції в міста,необхідністю реально підвищити купівельнуспроможність селян для стимулюваннявнутрішнього попиту, що в умовах погіршенняекономічної ситуації у світі вносить основнийвнесок у підтримання прийнятних темпівекономічного зростання, певним чином вирішити



87 Молодь і ринок №12 (107), 2013

проблему “підкидання державі” і прямогопродажу дітей в економічно більш розвиненірегіони країни.

Підсумовуючи вищевикладене, можнастверджувати, що в сучасному Китаї існуєдвохосновна соціальна структура (місто та село).Актуальні проблеми села в КНР не тількивеликим чином відображаються на стані системисоціального піклування про окремі групинаселення (зокрема, системі опіки дітейсиріт),але певним і створюють соціальну проблематикуу країну (проблема “підкинутих” та проданих дітей,проблема соціального сирітства в сільськіймісцевості). На сьогоднішній день Уряд КНРбачить вирішення проблеми соціальногодисбалансу між селом та містом у площинізбільшення державного фінансування тастворення умов для заробітку коштів власнимисилами установам соціального піклування продітейсиріт на селі при поступовому реформуваннячинного укладу життя в країні. Матеріал,викладений в статті, може бути використаним прирозробці питань удосконалення системидержавних закладів соціального піклування продітейсиріт в нашій країні.

1. Белая книга. Состояние и политика всфере социального обеспечения КНР //

[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://russian.china.org.cn/china /archive/China2006/txt/2006-12/05/content 2278962.htm

2. Ван І. Освіта у сільських районах тасоціальна мобільність населення: дослідженняу Інсьян / Ітао Ван. – Ханьчжоу, Social SciencesAcademic Press, 2008. – 288 с. (кит. мовою)

3. Гельбрас В. Принцы и нищие всегодняшнем Китае? / В. Гельбрас // Азия иАфрика сегодня. – 2006. – № 5. – С. 26 – 27.

4. Кузнецов В. Разрушится ли стена междугородом и селом? / В.Кузнецов // Азия и Африкасегодня. – 2005. – № 2. – 169 с.

5. Политика урбанизации в Китае //[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.archipe lag.ru/agenda/ povestka/ evolution/irkutsk/b3_china/]

6. Развитие производительных сил Китая/ Отв. ред. М.Л. Титаренко. – М.: Наука. гл.ред. вост. лит., – 1999. – 246 с.

7. Смирнов Д. 6-й пленум ЦК КПК 16-госозыва / Д. Смирнов // Проблемы ДальнегоВостока. – 2007. – № 5. – С. 45 – 61.

8. Han W. Why do we have orphans / Wen Han// China Today – 2012 – # 1 (January) – P. 12.

9. Yoxall J. W. Disparities among the Orphansof China // Southeast Review of Asian Studies –Volume 29 (2007), pp. 248 – 254.



19 грудня 2013 року

День святителя Миколая Чудотворця

За народними повір’ями саме в цей день Миколай Чудотворець спускався на землю з небес і обходив весь світ, допомагаючи знедоленим і відновлюючи справедливість.

З поміж великих святих угодників Божих святитель Миколай Чудотворець користується особливою любов’ю нашого народу. Усе життя св. Миколая – це нескінченні благодіяння і чудеса, подані стражденному людству. Він

покровитель землеробства і скотарства, господар земних вод, заступник від бід і напастей, помічник у найважчих справах і обставинах. Він швидко з’являється скрізь, де потрібна його допомога. І нині він приходить до тих, хто кличе його допомогти і заступити від біди. Чудес його не злічити. Усе життя Чудотворця було позначено любов’ю до ближнього. Навіть смерть не перервала його благодатних справ, його чудеса звершаються повсякчас.

88

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок з важливиминауковими та практичними

завданнями. На сучасному етапі розвиткутехнологій студентам інженерно-педагогічнихспеціальностей доводиться мати справу з данимита інформацією про них яка отримуються з різнихджерел їх майбутньої професійної діяльності,насамперед психолого-педагогічних, економічнихта технічних галузей [1]. Застосування тих чиінших статистичних методів до аналізустатистичних даних відповідних предметнихгалузей є глибокою проблемою, перш за все томущо існує дуже велике різноманіття статистичнихметодів і залишається не розробленою методика

адекватного вибору статистичного методувідповідно до тих даних з якими студент буде матисправу в своїй професійній діяльності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій,в яких започатковано розв’язання даноїпроблеми і на які спирається автор. Основиметодики навчання майбутніх інженерів-педагогівопрацювання експериментальних данихвикладено в працях В. Бикова, Ю. Богачкова,В. Боровікова, А. Бююля, В. Гриценка, В. Дюка,М. Жалдака, Ю. Жука, О. Томошевського,Ю. Триуса, С. Хоменко, П. Цьофеля та іншихвчених.

Особливості професійної підготовки інженера-педагога знайшли відображення в дослідженнях

УДК 378.147:303.71

Лілія Павленко, кандидат педагогічних наук,старший викладач кафедри комп’ютерних технологій в управлінні та навчанні

Бердянського державного педагогічного університету

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВОБҐРУНТОВАНОМУ ВИБОРУ МЕТОДУ КОРЕЛЯЦІЙНОГО АНАЛІЗУ

У статті розглянуто методику навчання вибору методу аналізу експериментальних даних та створенняознакової моделі експериментальних даних на основі узагальненого алгоритму аналізу експериментальнихданих та порівняння ознакової моделі експериментальних даних і ознакових моделей статистичних методівз метою вибору адекватного статистичного методу аналізу.

Ключові слова: інженери-педагоги, методика навчання, ознакові моделі опису даних, статистичніметоди аналізу, експериментальні дані, програмні засоби.

Табл. 2. Рис.1. Літ. 4.

Лилия Павленко, кандидат педагогических наук,старший преподаватель кафедры компьютерных технологий в управлении и обучении

Бердянского государственного педагогического университета

МЕТОДИКА ОБУЧЕНИЯ БУДУЩИХ ИНЖЕНЕРОВ-ПЕДАГОГОВОБОСНОВАННОМУ ВЫБОРУ МЕТОДА КОРРЕЛЯЦИОННОГО АНАЛИЗАВ статье рассмотрена методика обучения выбору метода анализа экспериментальных данных и

создание признаковых моделей экспериментальных данных на основе обобщенного алгоритма анализаэкспериментальных данных и сравнения признаковой модели экспериментальных данных и признаковыхмоделей статистических методов с целью выбора адекватного статистического метода анализа.

Ключевые слова: инженеры-педагоги, методика обучения, признаковые модели описания данных,

статистические методы анализа, экспериментальные данные, программные средства.

Liliya Pavlenko, candidate of pedagogical sciences,associate professor of the chair of computer technologies in management and education of

Berdyansk State Pedagogical University

METHODS OF TEACHING OF FUTURE ENGINEERS-TEACHERS’ TO REASONABLECHOICE OF THE METHOD OF CORRELATION ANALYSIS

The methods of teaching the choice of the method of analysis of experimental data and building the attribu-tive models of experimental data on the base of generalized algorithm of the analysis of experimental data andcomparison of the attributive model of experimental data and attributive models of ststistic methods with thepurpose of the choice of the adequate statistical methods of the analysis has been considered in the article.

Keywords: engineers-teachers, teaching methods, attributive models of described data, statistical methods ofanalysis, experimental data, software.

© Л. Павленко, 2013


89 Молодь і ринок №12 (107), 2013

С. Артюха, А. Ашерова, О. Бєлової, В. Безрукової,Е. Зеєра, О. Коваленко, М. Лазарєва, Н. Ничкалота інших учених.

Способи вибору адекватного статистичногометоду аналізу (пов’язані з великою кількістю

видів експериментальнихданих та статистичнихметодів аналізу) дляпсихолого-педагогічних,технічних та економічнихекспериментальних данихнедостатньо розроблені врозглянутих науковихпрацях.

Нами обґрунтована ірозроблена узагальненаознакова модель аналізуекспериментальних даних[3, 123]. Ця модельпередбачає визначеннятаких елементів: встановленняпричинно-наслід ковихзв’язків між даними, описуданих на основі шкалвиміру, закону розподілуданих та аналізупостановки умови задачі.

Для побудови ознакової моделіаналізу експериментальнихобґрунтовано і розробленоузагальнений алгоритм [4, 313],який дозволяє за визначенукількість кроків одержатиадекватну модельекспериментальних даних.

Ф о р м у л ю в а н н яцілей статті. Метоюстатті є перевіркаметодики створенняознакової моделі даних наоснові узагальненогоалгоритму аналізуекспериментальних данихта порівняння ознаковоїмоделі досліджуванихданих і ознакових моделейстатистичних методів зметою виборуадекватного статистичногометоду аналізу на прикладізадачі аналізуекспериментальних данихз розділу “Кореляційнийаналіз” для подальшоговикористання у навчанніінженерів-педагогів.

Виклад основного матеріалу дослідження.З метою перевірки розробленої методикивикористаємо задачу [2], яка носитиме тестовийхарактер з точки зору створення ознакової моделіта коректності вибору статистичного методуаналізу експериментальних даних.

Перейдемо до розв’язання тестової практичноїзадачі: у групи учасників психологічногоексперименту було вивчено рівень конфліктностій агресивності. Дані занесені в табл. 1. Чи можнастверджувати, що рівень конфліктності залежитьвід рівня агресивності (за допомогою методівкореляційного аналізу)?

Відповідно до першого етапу методикирозглянемо створення ознакової моделі аналізуекспериментальних даних за допомогоюузагальненого алгоритму аналізу експериментальнихданих.

У праці [4, 313] була розроблена узагальненаознакова модель аналізу експериментальнихданих та узагальнений метод їх аналізу.

Проаналізуємо експериментальні данівідповідно до першого модулю алгоритму –визначення факторної та результативної ознак.

У результаті роботи з першим модулем,першим кроком (блок 1.1), алгоритму аналізубуде встановлено наявність факторної ознаки вумові задачі (z

1(X)). Факторна ознака – причина

зміни результативного показника. За умовоюзадачі такою ознакою є “рівень агресивності”, якавпливає на ознаку – “рівень конфліктності”: z

1(X)

= “Рівень агресивності”.Другом кроком (блок 1.2) є занесення

факторної ознаки до ознакової моделіекспериментальних даних: d = {z

1(X)}.

Третім кроком (блок 1.3) є перевірканаявності результативної ознаки в умові задачі(z

2(Y)). Результативна ознака – об’єкт

дослідження, який змінюється під впливом певнихфакторних показників. Відповідно до умови задачітакою змінною виступає “рівень конфліктності”,що перебуває під впливом ознаки “рівеньагресивності”: z

2(Y) = “Рівень конфліктності”.

Четвертим кроком (блок 1.4) є занесеннярезультативної ознаки до ознакової моделі даних:d = {z

1(X), z

2(Y)}.

П’ятим кроком (блок 1.5) є остаточнеформування моделі даних факторної тарезультативної ознак.

У результаті роботи з першим модулемалгоритму отримуємо таку ознакову модель:d = {z(X,Y) = {z

1(X), z

2(Y)}}.

Перейдемо до аналізу експериментальнихданих відповідно до другого модуля алгоритму– аналіз даних в залежності від ознак виміру (типушкали) для змінної X – “рівень агресивності”.


90

Під час роботи з другим модулем, першимкроком (блок 2.1) аналізу буде встановленовідповідність даних ознаки змінної X ознаці h

1,1,1(X)

(відсутність числових характеристик). Данізмінної X вимірюються в балах і мають числовухарактеристику з відношенням порядку (бал єумовною одиницею виміру). Отже дані змінної Хне відповідають цій ознаці.

Другим кроком (блок 2.15) є перевірка умови:чи відповідають дані ознаці h

1,2,1(X) (відсутність

числових характеристик, які мають одиницювиміру). “Рівень агресивності” виміряний звикористанням умовної одиниці (бал), яка не маєцілком визначеного фізичного смислу. Тому цяознака виконується й переходимо до блоку 2.16.

Третім кроком (блок 2.16) є внесення ознакиh

1,2,1(X) до ознакової моделі опису даних у задачах

на основі шкал виміру. h = {h1,2,1

(X)}.Четвертим кроком (блок 2.17) є перевірка

умови: чи відповідають дані ознаці h1,2,2

(X)(можливе здійснення порівняння та зіставленняоб’єктів за величиною ознаки (дорівнює “=”, не

дорівнює “ ≠ ”, більше “>”, менше “<”). Над даними, які

характеризують рівень агресивності, можливе здійснення

зіставлення (36 ≠ 41, 41 = 41,41 ≠ 35…), і порівняння

об’єктів за величиною ознаки (36 < 41,44 > 41, 39 > 35), томуця ознака виконується й переходимо до блоку 2.18.

П’ятим кроком (блок 2.18) є внесення ознакиh

1,2,2(X) до ознакової моделі опису даних у задачах

на основі шкал виміру: h = {h1,2,1

(X), h1,2,2

(X)}.Шостим кроком (блок 2.19) є перевірка


(Х)(можливе приписування об’єктам певних літерних,кодових або числових значень). У цій задачі числавиступають кодовими значеннями, з ниминеможливо виконувати математичні операціїчерез відсутність одиниці виміру, і томунеможливо зробити висновок про агресивністьпісля виконання арифметичних дій, тобто(36 + 41 = 77 балів – висновок не можливий) цяознака виконується й переходимо до блоку 2.20.

Сьомим кроком (блок 2.20) є внесення ознакиh

1,2,3 (Х) до ознакової моделі аналізу даних на

основі шкал виміру: h = {h1,2,1

(X), h1,2,2

(X), h1,2,3

(Х)}.Восьмим кроком (блок 2.21) є перевірка


(Х) (даніможна впорядкувати за збільшенням абозменшенням даних)). Ця умова виконується, томущо дані можливо впорядкувати у висхідному абоспадному порядку (у висхідному порядку 33, 35,38, 39, 40, 41, 42, 44…), переходимо до блоку 2.22.

Дев’ятим кроком (блок 2.22) є внесенняознаки h

1,2,4(Х) до ознакової моделі опису даних у

задачах на основі шкал виміру: h = {h1,2,1

(X),h

1,2,2(X), h

1,2,3 (Х), h

1,2,4(Х)}.

Десятим кроком (блок 2.23) є перевіркаумови чи відповідають дані ознаці h

1,2,5(Х). Їх

можна представити у вигляді рангів(проранжувати). Перевіримо виконання цієї ознакина досліджуваних даних (33 бали – 0 ранг, 35 бали– 1 ранг, 38 бали – 2 ранг, 39 балів – 3 ранг, 40балів – 4 ранг, 41 бал – 5 ранг, 42 бали – 6 ранг, 44бали – 7 ранг). Отже, виконання даної ознакиможливе переходимо до блоку 2.24.

Одинадцятим кроком (блок 2.24) є внесенняознаки h

1,2,5(Х) до ознакової моделі опису даних у

задачах на основі шкал виміру: h = {h1,2,1

(X),h

1,2,2(X), h

1,2,3 (Х), h

1,2,4(Х), h

1,2,5(Х)}.

Дванадцятим кроком (блок 2.25) єформування моделі ознак, що репрезентуютьпорядкову шкалу: h

1,2(X) = {h

1,2,1(X), h

1,2,2(X), h

1,2,3

(Х), h1,2,4

(Х), h1,2,5

(Х)}.Тринадцятим кроком (блок 2.26)

констатуємо, що тип даних змінної X має якіснийхарактер: h

1(X) = h

1,2(X).

У результаті роботи з другим модулемалгоритму отримали модель, що характеризуєзмінну X як таку, що відповідає всім ознакампорядкової шкали виміру та належить до якіснихданих.

Перейдемо до аналізу даних в умові задачівідповідно до третього модуля алгоритму –аналіз даних залежно від ознак виміру (типушкали) для змінної Y – “рівень конфліктності”.

Під час роботи з третім модулем першимкроком (блок 3.1) аналізу буде встановленнявідповідності даних ознаки змінної Y ознаці h

1,1,1(Y)

(відсутність числових характеристик). Данізмінної Y вимірюються в балах і мають числовухарактеристику з відношенням порядку (бал єумовною одиницею виміру). Отже, дані змінної Yне відповідають досліджуваній ознаці.Переходимо до аналізу умови блоку 3.15.

Другим кроком (блок 3.15) є перевірка умовипро відповідність даних ознаці h

1,2,1(Y) (відсутність

числових характеристик, які мають одиницювиміру). “Рівень конфліктності” вимірюється вумовних одиницях (балах). Бал не має цілкомвизначеного фізичного смислу, тому не є фізичноюодиницею виміру. Отже, вимога ознаки h

1,2,1(Y)

виконується, переходимо до блоку 3.16.На третьому кроці (блок 3.16) необхідно

внести ознаку h1,2,1

(Y) до ознакової моделі аналізуданих на основі шкал виміру: h = {h

1,2,1(Y)}.

Четвертим кроком (блок 3.17) є перевіркаумови про відповідність даних змінної Y ознаціh

1,2,2(Y) (можливе здійснення порівняння та

зіставлення об’єктів за величиною ознаки



91 Молодь і ринок №12 (107), 2013

(дорівнює “=”, не дорівнює “ ≠ ”, більше “>”, менше

“<”). Дані, які характеризують рівень конфліктності,

можна зіставляти (36 ≠ 41, 41 = 41, 41 ≠ 35…)

та порівнювати за величиною ознаки (36 < 41,44 > 41, 39 > 35). Отже, для змінної Y умова ознакиh

1,2,2(Y) виконується, переходимо до блоку 3.18.

П’ятим кроком (блок 3.18) є внесення ознакиh

1,2,2(Y) до ознакової моделі аналізу даних на основі

шкал виміру: h = {h1,2,1

(Y), h1,2,2

(Y)}.Шостим кроком (блок 3.19) є перевірка

умови про відповідність даних змінної Y ознаці h1,2,3

(Y) (можливе приписування об’єктам певнихлітерних, кодових або числових значень). У ційзадачі числа виступають кодовими значеннями,тому з ними не можливо виконуватиматематичних операцій, це пояснюєтьсявідсутністю одиниці виміру. Також неможливозробити висновок про рівень конфліктності післявиконання арифметичних дій з даними(36 + 41 = 77 балів – висновок не можливий).Отже, ця ознака виконується, переходимо доблоку 3.20.

Сьомим кроком (блок 3.20) є внесення ознакиh

1,2,3 (Y) до ознакової моделі аналізу даних на основі

шкал виміру: h = {h1,2,1

(Y), h1,2,2

(Y), h1,2,3

(Y)}.Восьмим кроком (блок 3.21) є перевірка

умови про відповідність даних ознаці h1,2,4

(Y) (даніможливо впорядкувати (за збільшенням абозменшенням значень)). Ця умова виконується,дані змінної Y можна впорядкувати у висхідномуабо спадному порядку (у висхідному порядку 27,29, 31, 34…). Отже, для змінної Y ознака h

1,2,4(Y)

виконується, переходимо до блоку 3.22.Дев’ятим кроком (блок 3.22) є внесення

ознаки h1,2,4

(Y) до ознакової моделі аналізу данихна основі шкал виміру: h = {h

1,2,1(Y), h

1,2,2(Y), h

1,2,3

(Y), h1,2,4

(Y)}.Десятим кроком (блок 3.23) є перевірка

умови про відповідність даних ознаці h1,2,5

(Y). Данізмінної Y можна представити у вигляді рангів(проранжувати). Перевіримо виконання цієї ознакина досліджуваних даних (27 балів – 0 ранг, 29балів – 1 ранг, 31бал – 2 ранг і т.д.). Умова ознакиh

1,2,5(Y) для даних змінної Y виконується.

Переходимо до блоку 3.24.Одинадцятим кроком (блок 3.24) є внесення

ознаки h1,2,5

(Y) до ознакової моделі аналізу данихна основі шкал виміру: h = {h

1,2,1(Y), h

1,2,2(Y), h

1,2,3

(Y), h1,2,4

(Y), h1,2,5

(Y)}.Дванадцятим кроком (блок 3.25) є

формування моделі ознак, що репрезентуютьпорядкову шкалу: h

1,2(Y) = {h

1,2,1(Y), h

1,2,2(Y), h

1,2,3

(Y), h1,2,4

(Y), h1,2,5

(Y)}.Переходимо до блоку 3.26.

Тринадцятим кроком (блок 3.26) виконанняалгоритму констатуємо, що тип даних змінної Yмає якісний характер: h

1(Y) = h

1,2(Y).

У результаті роботи з третім модулемалгоритму отримали модель, що характеризуєзмінну Y як таку, що відповідає всім ознакампорядкової шкали виміру та відноситься до якіснихданих.

Проаналізуємо дані в умові задачі відповіднодо четвертого модуля алгоритму визначеннязакону розподілу для змінних X та Y.

При роботі з четвертим модулем, першимкроком (блок 4.1) аналізу буде визначення того,до якої шкали відносяться досліджувані дані, чивиміряні данні змінної X у шкалі найменувань абопорядковій шкалі. Як було визначено у другомумодулі алгоритму, змінна X виміряна у порядковійшкалі. Отже, переходимо до блоку 4.8.

На другому кроці (блок 4.8) відзначаємо, щодані змінної X не підпорядковуються нормальномузакону розподілу. Модель ознак закону розподілуданих змінної X в умові задачі набуває такоговигляду: g(X) = g

2(X).

Третім кроком (блок 4.9) є перевірка умови,чи виміряні дані змінної Y у шкалі найменуваньабо порядковій шкалі. Як було визначено втретьому модулі алгоритму, змінна Y виміряна впорядковій шкалі. Отже, переходимо до блоку4.16.

На четвертому кроці (блок 4.16) зазначаємо,що дані змінної Y не підпорядковуютьсянормальному закону розподілу. Модель ознакзакону розподілу даних змінної Y набуває такоговигляду: g(Y) = g

2(Y).

У результаті роботи з четвертим модулемотримали моделі, що характеризують законрозподілу змінних X та Y. Отже, обидві змінні непідпорядковуються нормальному законурозподілу.

Перейдемо до аналізу даних в умові задачівідповідно до п’ятого модуля алгоритму –інтерпретація умови задачі.

Першим кроком (блок 5) роботи з п’ятиммодулем буде визначення мети аналізу:

v = “перевірити чи залежить рівеньконфліктності від рівня агресивності”.

Перейдемо до аналізу експериментальнихданих відповідно до шостого модуля алгоритму– конкретна модель аналізу експериментальнихданих. Відповідно до проведеного аналізу даниху попередніх модулях алгоритму узагальнимоодержані результати:

d = {z(X,Y)={z1(X), z

2(Y)}; h

1(X) = h

1,2(X) =

{h1,2,1

(X), h1,2,2

(X), h1,2,3

(Х), h1,2,4

(Х), h1,2,5

(Х)}; h1(Y) =

h1,2

(Y) = {h1,2,1

(Y), h1,2,2

(Y), h1,2,3

(Y), h1,2,4

(Y), h1,2,5

(Y)};g(X) = g

2(X); g(Y) = g

2(Y); v}.


92

У результаті роботи з кожним модулемрозробленого узагальненого методу аналізу данихпобудували конкретну ознакову модель аналізуекспериментальних даних тестової задачі.

Відповідно до другого етапу методики навчаннякомп’ютерних технологій статистичногоопрацювання експериментальних даних розглянемовикористання способу вибору адекватногостатистичного методу шляхом попарного логічногопорівняння ознак моделі експериментальних данихта ознак моделей статистичних методів.

Наведемо покрокове порівняння одержаноїмоделі експериментальних даних з методомкореляції Спірмана (табл. 2). У таблиці порівняннявикористаємо такі позначення:

- “=” – знак “дорівнює” свідчить про повнийзбіг ознак;

- “ ≠ ” – знак “не дорівнює” свідчить про

відмінність ознак;

- “ ≤ ” – знак “менше або дорівнює” свідчить

про неповне збіг ознак, але це є достатньоюумовою для прийняття рішення про збіг ознак.

Порівнявши ознакові моделі аналізу

експериментальних даних та статистичногометоду, можна зробити висновок, що ознакизбігаються і метод кореляції Спірмана єадекватним для розв’язання цієї задачі.

Отже, з порівняльної таблиці студенти можутьзробити висновок, що виділені ознакидосліджуваних експериментальних данихзбігаються з ознаками методу кореляційСпірмана. Необхідною умовою застосуваннястатистичного методу є збіг усіх виділених ознак.

Висновки за результатами дослідження,перспективи подальших розвідок у даномунапрямку. Проведений аналіз дозволяє зробитивисновок, що розроблена конкретна ознакова модельаналізу експериментальних даних, використанняузагальненого методу аналізу експериментальнихданих, ознакових моделей статистичних методіваналізу та способу навчання вибору адекватногостатистичного методу на основі попарного логічногопорівняння виділених ознак даних та ознакстатистичних методів дозволило підтвердитиадекватність вибору методів кореляційного аналізуСпірмана та Кендела.

Результати вибору статистичного методуаналізу збігаються з обраним методом у праці

d

z(X.Y) h(Х) g(X)

z1(X) z2(Y) h1(Х)

h1.2(Х)

h(Y)

h1(Y)

h1.2(Y)

g2(Х)

g(Y)

g2(Y)

h1.2.1(Х) h1.2.2(Х) h1.2.3(Х) h1.2.4(Х) h1.2.1(Y) h1.2.2(Y) h1.2.3(Y) h1.2.4(Y)

v

Рис. 1. Ознакова модель аналізу експериментальних даних тестової задачі

Таблиця 2 Покроковий порівняльний аналіз ознакової моделі експериментальних даних та

ознакової моделі методу кореляції Спірмана Номер етапу

Ознаки моделі аналізу експериментальних даних

Результати порівняння

ознак

Ознаки моделі статистичного методу кореляції Спірмана

1 z(X,Y)= {z1(X); z2 (Y)} = Z (X,Y)= {Z1(X); Z2 (Y)}

2 h(X)={h1(X)={h1,2(X)}} H(X)={H1(X)={H1,2(X)} або H2(X)={H2,1(X)}}

3 h(Y)={h1(Y)={h1,2(Y)}} H(Y)={H1(Y)={H1,2(Y)} або H2(Y)={H2,1(Y)}}

4 g(X)={g2(X)} = G(X)={G2(X)}

5 g(Y)={g2(Y)} = G(Y)={G2(Y)}

6 v = Iс

Висновок d = MKс

≤

≤



93 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Р. Немова [2], що підтверджує достовірністьрозробленого способу вибору адекватногостатистичного методу.

В подальших дослідженнях планується наоснові обраного адекватного статистичногометоду аналізу провести дослідження задопомогою програмного засобу Statistica, танавчити студентів проводити аналіз отриманихрезультатів.

1. Коваленко Е.Э. Методика профессиональногообучения: учеб. для инженеров-педагогов, преподавателейспецдисциплин системы профессионально-технического и высшего образования /Е.Э. Коваленко. – Х.: ЧП “Штрих”, 2003. – 480 с.

2. Немов Р.С. Психология: в трех книгах: учебник

для студентов высших педагогических учебныхзаведений / Р.С. Немов. – 4-е изд. – Москва: ВЛАДОС,2008. – 22 см. кн. 3: Психодиагностика: введение внаучное психологическое исследование с элементамиматематической статистики. – 2008. – 630, [1] с.: ил.

3. Павленко Л.В. Методика створення ознаковихмоделей аналізу психолого-педагогічних, економічнихта технічних даних в умовах задач / Л.В. Павленко //Комп’ютерно-інтегровані технології: освіта, наука,виробництво. – 2011. – № 4. – С. 123 – 129.

4. Павленко Л.В. Проектування узагальненоїпроцедурної моделі аналізу експериментальних данихв умовах задач для адекватного виборустатистичного методу / Л.В. Павленко // Теорія іметодика електронного навчання: збірник науковихпраць. Випуск ІІ. – Кривий Ріг: Видавничий відділНМетАУ, 2011. – 409 с.


УДК 37(09)(477)“20”Наталія Калита, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри педагогіки та методики початкового навчання

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ВИХОВНИЙ ІДЕАЛ К. УШИНСЬКОГО У ТРАДИЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГОВИХОВАННЯ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

У статті розглянуто проблему виховного ідеалу у традиції українського національного виховання;виявлено єдність розуміння досконалості у вихованні у системі педагогічного вчення: Г. Сковорода –К. Ушинський – П. Юркевич – Г. Ващенко – В. Сухомлинський, обґрунтовано значимість спадщиниК. Ушинського для української педагогіки.

Ключові слова: виховний ідеал, російськомовність, педагогічна спадщина, національне виховання.

Літ. 13.

Наталья Калита, кандидат педагогических наук, старший преподаватель кафедры педагогики и методики начального обучения

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ВОСПИТАТЕЛЬНЫЙ ИДЕАЛ УШИНСКОГО В ТРАДИЦИИУКРАИНСКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО ВОСПИТАНИЯ:

СРАВНИТЕЛЬНЫЙ ИСТОРИКО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТВ статье рассмотрена проблема воспитательного идеала в традиции украинского национального

воспитания; выявлено единство понимания совершенства в воспитании в системе педагогического учения:Г. Сковорода – К. Ушинский – П. Юркевич – Г. Ващенко – В. Сухомлинский, обоснованно значимость наследияК. Ушинского для Украинской педагогики.

Ключевые слова: воспитательный идеал, русскоязычие, педагогическое наследие, национальное воспитание.

Natalia Kalita, Ph.D., c. lecturer in pedagogy and methodology of primary education

Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

EDUCATIONAL IDEAL OF К. USHINSKY IN TRADITIONS OF UKRAINIAN NA-TIONAL EDUCATION: COMPARATIVE HISTORICAL AND PEDAGOGICAL ASPECTS

The problem of the educational ideal in the traditions of Ukrainian national education is regarded in the article. The unity ofthe interpretation of the perfect education in the system of K. Ushinsky’s, P. Yurkevych’s, H. Vashchenko’s andV. Sukhomlynsky’spedagogical beliefs is revealed as well as the importance of Ushinsky’s heritage for the Ukrainian Theory of Education is grounded.

Keywords: educational ideal, Russian speaking, pedagogical heritage, national education.

Постановка проблеми. СпадщинаК. Ушинського належить до скарбниціукраїнської та світової педагогіки, а

сучасні умови розвитку української педагогіки

визначають актуальність вивчення життя таспадщини К. Ушинського. Зокрема визначення місцяі значення спадщини українського російськомовногопедагога у контексті української культури.

ВИХОВНИЙ ІДЕАЛ К. УШИНСЬКОГО У ТРАДИЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ:ПОРІВНЯЛЬНИЙ ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

© Н. Калита, 2013

94

Значимість спадщини К. Ушинського дляукраїнської та російської педагогіки важкопереоцінити, однак упродовж колоніальноїзалежності України україно-російський простіріменувався як “вітчизняний”, оскільки це булоєдине культурне коло. Тож не дивно, щоК. Ушинський трактувався упродовж імперськогота радянського періодів як “великий вітчизнянийпедагог” і це розумілося як – “російський”. Тобто,місце і значення К. Ушинського у російськомуісторико-педагогічному просторі чітко визначенеі непохитне, що відображено у формулюванні –“основоположник російської професійноїпедагогіки”, “вчитель російських вчителів” [8].

Аргументом щодо цього є російськомовністьпедагогічної спадщини К.Ушинського та роботау Петербурзі та Москві. А в контексті сучасногоукраїнського культурного простору прикладка“вітчизняний” є невизначеною і спекулятивною.Оскільки беруться до уваги формальні показникижиття та спадщини К. Ушинського (мова праць,географічний простір діяльності), а не змістові(ідея народності, рідномовності як цінностінаціонального тощо). Таким чином, актуальнимсьогодні є уведення в український науково-педагогічний контекст висвітлення проблемижиття та спадщини всесвітньо відомогоукраїнського російськомовного педагога. Проставлення К. Ушинського до України як добатьківщини свідчить його лист до ЛеваМиколайовича Модзалевського, колегиУшинського по роботі у Смольному інституті, від4 вересня 1868 року, у якому КостянтинДмитрович розповідає про свої плани: “Ми покищо оселилися в Петербурзі, хоча в майбутньомудумаю переїхати до себе на батьківщину – в Київ”[10, Т. 11, 192]. У 1870 році К. Ушинський з сім’єюпереїхав на проживання до Києва, де проживостанній рік свого життя, де і був похований натериторії Видубицького монастиря.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Джерельною базою для досягнення мети статтіслугували педагогічні твори К. Ушинського.Педагогічні погляди українського педагога булипредметом розгляду у працях О.Вишневського[2], С. Кузьміної [3] та ряду інших. Саме на цихаспектах спадщини вченого закцентованадослідницька увага визначних педагогів минулогоі сьогодення: Г. Ващенка [1], О. Вишневського [2],І. Огієнка [4], О. Сухомлинської [8] та ін. Так,О. Сухомлинська наголошує на важливостівивчення спадщини Костянтина Ушинського длярозвитку сучасної української педагогіки уконтексті світової: “Ми, звісно, маємо пишатисятим, що українця – чернігівчанина було визнано“учителем російських учителів”, що його

підручник “Рідне слово” перевидавався 150, а“Дитячий світ” – 70 разів і ними користувалисяучні і вчителі не лише Росії та України, а й Болгарії,Чехії, Словаччини, Польщі” [8, 291].

Метою статті є реконструкція гуманістичної,особистісно зорієнтованої концепції виховання вукраїнській виховній традиції з другої половиниХVІІІ ст. – до кінця ХХ ст. у вимірі виховногоідеалу, визначення місця, ролі і значення виховногоідеалу К. Ушинського в традиції українськогонаціонального виховання.

Завдання статті полягають у виявленнієдності розуміння досконалості у вихованні усистемі педагогічного вчення Г. Сковороди –К. Ушинського – П. Юркевича – Г. Ващенка –В. Сухомлинського; у визначенні необхідностіпроаналізувати, виявити складові педагогічноїспадщини К.Ушинського, спроектувавши насучасну концепцію національного виховання;обґрунтувати значимість спадщини К. Ушинськогодля української педагогіки.

Виклад основного матеріалу. Длядосягнення поставленої мети нам необхідноздійснити історико-педагогічний порівняльнийаналіз концептуальної моделі виховного ідеалуК. Ушинського та Г. Сковороди, П. Юркевича,Г. Ващенка, В. Сухомлинського за параметрами:мета виховання, теоретико-методологічна основавиховання, сутність процесу виховання та йогозміст, людина як предмет виховання і суб’єктпроцесу виховання, шляхи і засоби досягненняідеалу досконалості у процесі виховання.

Історія розвитку теоретичних засад українськогонаціонального виховання коренями сягає вглиб віків.Його теорія формувалася на основі національнихвиховних традицій, поєднаних з досягненнямиукраїнської та європейської педагогічної думки.Вивчення історико-педагогічної літературизасвідчує, що уже з ХVІ ст. у свідомостіпередових мислителів України утверджуєтьсядумка про те, що вирішальну роль у відродженнінації має відіграти шкільництво. У сучаснійУкраїні сформовані умови для створеннянаціональної школи, але розбудова національноїсистеми освіти і виховання неможлива безвивчення історії їх розвитку, врахування тихдосягнень і недоліків, які були притаманні їхеволюції. Тому важливо зазирнути в історичнеминуле, проаналізувати його, творчо використатидля розвитку педагогічної теорії і практики насучасному етапі [7, 280].

В історичному минулому українськоїпедагогіки постаті тих, чия педагогічна спадщинавитворює традицію гуманістичного особистіснозорієнтованого виховання. Найяскравішимипредставниками цієї традиції у період з другої



95 Молодь і ринок №12 (107), 2013

половини ХVІІІ і до кінця ХХ ст. є Г. Сковорода,К. Ушинський, П. Юркевич, Г. Ващенко, В. Сухомлинський.Здійснимо спробу порівняльного аналізу педагогічнихпоглядів названих педагогів у проекції розуміннявиховного ідеалу як досконалих умов процесувиховання на засадах християнської тазагальнолюдської моралі.

Для досліджуваної традиції характерним єрозуміння виховання як самовиховання,самопізнання і саморозвитку особистостівихованця в процесі виховання, основою якого єпедагогічна взаємодія його суб’єктів (вихователь-вихованець). К. Ушинський називає виховання“мистецтвом”, таке ж розуміння виховання наявнеі в педагогічній спадщині В. Сухомлинського [9,Т. 3, 9 – 10]. Педагог вважає, що основоюдосконалості у мистецтві виховання є“людинознавство”, бо “без знання дитини – їїрозумового розвитку, мислення, інтересів,захоплень, здібностей, задатків, нахилів – немаєвиховання” [9, Т. 3, 13]. Предметомдосліджуваної виховної традиції є людина [9, Т. 3,93; Т. 4, 529 – 532; 13], яка означена поняттями“серце” [9, Т. 2, 359; 254] або ж “людська душа”[10, Т. 2, 21]. К. Ушинський застерігає відзахоплення “реальними і спеціальними цілями” увихованні, від нехтування “виховання перш за вселюдини у вихованцеві” [10, Т. 3, 30].Антропоцентричним є процес виховання і врозумінні Г. Ващенка, який основною проблемоювсякої педагогічної системи визначав виховнийідеал як мету виховання. Педагог зазначав, щовід того, як розв’язується ця проблема, залежитьвирішення таких проблем, як система освіти йвиховання, зміст і методи навчання тощо [1, 11].

Метою процесу виховання названої традиції єлюдина, людська душа, серце у вродженомупрагненні добра і досконалості. Таким чиномузагальненою метою процесу виховання єформування певної ціннісної орієнтації особи.Педагогічні погляди П. Юркевича беззаперечноналежать до української виховної традиції, хочана сьогодні є недостатньо вивчені і засвоєні нами.П. Юркевич визначає актуальність і перспективувирішення завдань виховання з точки зорубіблійного вчення про серце, обґрунтовує потребуподолати дисгармонію “віри з ділянкою науки” усвідомості людини. Виховувати людяність, заП. Юркевичем, можна різними засобами,головний серед яких – віра [11, 569]. Г. Сковороданазиває щастя “найвищою наукою”, “адже щастяпотрібне нам усім без винятку, чого, окрім нього,не можемо сказати про жодну науку” [6, Т. 1, 339].Розмірковуючи над проблемою щастя, якелюдина знаходить, за Г. Сковородою, у “сродній”праці, К. Ушинський уводить поняття “душевна

діяльність”, діяльність, яка споріднена з людиноюі яку допомагає віднайти досконале виховання.Віднайшовши працю, споріднену з собою, людина,за К. Ушинським, знаходить “спокій” – стандушевної рівноваги, гармонії і злагоди людини зсобою і світом [10, Т. 9, 561]. Ідея всебічногорозвитку задатків і здібностей дитини, гармонії,досягнення злагоди душі дитини з собою і світомзосереджена у практичній реалізації метидосконалого виховання у “Школі радості”, “школіпід блакитним небом”, “куточку мрії”, “подорожаху світ праці”, “слуханні музики природи”, “кімнатіказки”, “саду здоров’я”, “зелених класах”В. Сухомлинського [9].

В. Сухомлинський виокремлює “вдячність” якнорму моральності вихованця, називає при цьомуздатність вдячності дитини “рідною сестроюпочуття відповідальності, обов’язку, громадянськоїгідності” [9, Т. 3, 443].

К. Ушинський у визначенні мети і завданьвиховання стоїть на засадах гуманногоособистісно зорієнтованого виховання і визначаєморальний вплив на вихованця головнимзавданням виховання, набагато важливішим, аніжрозвиток розуму взагалі, накопичення в процесівиховання лише певної суми знань і з’ясуваннясвоїх особистих інтересів у житті [10, Т. 2, 431].Педагог визначає школу і процес вихованнядитини в ній не як підготовку до життя, а як самежиття. Обґрунтовуючи принцип християнськоїморалі у вихованні, К. Ушинський виступаєопонентом модному на той час матеріалізмові.

Мета і завдання виховання у П. Юркевичавизначена метою життя, а саме: пробудження іпідтримка духовних потягів дитини, зміцнення ірозширення досвіду її релігійного життя, щовідбувається в повсякденній виховній діяльності,отже дає розвиток усіх сил дитини, створює умовиводночас і для земного, і для вічного життя.На думку педагога, складовою мети євдосконалення людини (самовдосконалення),прагнення великодушності та самовідданості,покора перед законом та повага прав інших людей,вірність обов’язку, мужність при його виконанні,справедливість і безкорислива любов [12, 19 – 20].Завдання виховання полягає в самовихованні, утому, зазначає В.Сухомлинський, щоб розбудитий одухотворити в кожному велику людську силу– здатність, змінюючи обставини, змінювати ісамих себе [9, Т. 4, 529 – 530].

Г. Ващенко виокремлює в інтелектуальномувихованні дитини дві течії, одна з них на першемісце ставить фахову підготовку, тобто озброєннямолоді знаннями і навичками, потрібними впрактичній діяльності. Друга – загальне,загальнолюдське, гуманне виховання і вироблення


96

світогляду. Педагог зазначає, що українськевиховання “мусить приділяти багато увагизагальній освіті нашої молоді” [1, 184 – 185].

Процес навчання і виховання П. Юркевичрозглядає як педагогічну взаємодію, а школу якживий та одухотворений союз особистостей, а не“мертву” школу, в якій діти підпорядкованіавторитету вчителя, а одне про одного не відають,не пам’ятають і не турбуються [12, 243]. Ця ждумка присутня у роздумах В. Сухомлинськогопро “справжню” школу, тобто таку, що створюєдосконалі умови процесу виховання як педагогічноївзаємодії. Педагог зазначає, що “справжня школа– це багатогранне духовне життя дитячогоколективу, в якому вихователь і вихованецьоб’єднані багатьма інтересами і захопленнями”[9, Т. 3, 11].

У Г. Сковороди та П. Юркевича, шляхомдосягнення мети, як і в К. Ушинського, єсамопізнання та самореалізація здібностейта прагнень дитини. Досягнення цієї метивідбувається у діяльності душі і серця, щозаснована на співчутті, співучасті, співпереживанні,що є основою педагогічної взаємодії вихователята вихованця, дорослого та дитини. Саме томукритерієм досягнення мети виховання уГ. Сковороди є “жива душа”, “спокій серця” і“веселіє духа”, у К. Ушинського – “спокійнадуша”, у П. Юркевича – “світлий настрійдитячої душі”, у Г. Ващенка – “внутрішнягармонія”, “гармонійність психіки людини”, уВ. Сухомлинського – “душевна рівновага”.

К. Ушинський розглядає значимість ірезультативність будь-якої діяльності, педагогічноїзокрема, у вимірі внутрішньої свободи людини,для В. Сухомлинського справедливість єосновою довіри дитини до вихователя, оскільки,він зазначає, що немає якоїсь абстрактноїсправедливості – поза індивідуальністю, позаособистими інтересами, пристрастями йпориваннями. Щоб бути справедливим, треба дотонкощів знати духовний світ кожної дитини.

Дотримуючись принципу єдності прекрасногота корисного, Г. Сковорода розглядає навчання якєдність корисної праці і насолоди, причому серед“корисних наук” є “корисні як у цьому, так і вмайбутньому житті” [6,Т. 2, 227].

Аналізуючи традиційний європейськийвиховний ідеал, Г. Ващенко доходить висновку пройого основну засаду: гармонійний розвитоклюдини. Гармонійність, зазначає педагог, требарозуміти не як розвиток всіх властивостей людинидо однакового рівня, а як певну цілісність, при якійкожна здібність розвивається відповідно дозадатків і нахилів людини, її ціннісних орієнтацій.Погляд Г. Ващенка співзвучний з розумінням у

Г. Сковороди “неоднакової всім рівності”, сутьякої у відповідності своїй природі, задаткам ісхильностям, їх максимальному розвитку упроцесі виховання [6, Т. 1, 436]. Г. Ващенкозазначає, що “людину можна визнати загармонійно розвинену лише при тій умові, колиякась властивість її посідає центральне місце в їїпсихічному житті і відіграє роль стрижня, навколоякого органічно об’єднуються особистівластивості людини” [1, 183]. Педагог вважає, щотакою властивістю українця в сучасних умовахжиття українського народу є безмежна відданістьБогові й Батьківщині, і саме цій рисі маютьпідкорюватись всі інші властивості українця, якпсихічні, так і фізичні [1, 183]. “Служба Богові іБатьківщині” як основа виховного ідеалу, заГ. Ващенком, вимагає розвинених інтелектуальнихвластивостей (спостережливість, пам’ять, творчауява, логічне мислення), сповідуванняідеалістичного світогляду на релігійній основі,характерною ознакою якого є віра в Ісуса Христаі безсмертя душі, а також добру фаховупідготовку. Педагог зазначає, що “розвиток цихвластивостей і ставить перед собою як завданнявиховання української молоді” [1, 183 – 184].

Шляхом досягнення мети процесу вихованняпедагоги названої традиції визначаютьзорієнтованість процесу виховання навнутрішньому світі людини, на діяльності її душі ісерця. Головним засобом досягнення метивиховання для педагогів досліджуваної традиції(окрім В. Сухомлинського) є віра. Упедагогічному вченні В. Сухомлинського, яке булозумовлене реаліями радянської дійсності танастановами комуністичної ідеології (атеїстично-матеріалістичної в своїй основі), основихристиянської моралі присутні, хоча й не визначеніяк такі. У цьому справджується твердженняК. Ушинського про те, що “ідеал виховання,відкинувши будь-яку релігійну ідею, буде таким,що з ним може примиритися лише християнськаідея” [10, Т. 2, 361]. Надзвичайної ваги надавалипедагоги виховному значенню рідного слова, мовінароду, його культурі в цілому. Основоюпедагогічних поглядів Г. Сковороди є Біблія і вірав Христа, а також принцип калокагатії, коли“користь з красою, краса ж з користю нероздільні...Вона називається… життя, живе і вічно плиннеджерело” [6, Т. 2, 102]. К. Ушинський вважаєосновою процесу виховання принципприродовідповідності [10, Т. 2, 150], а також“вивчення людської природи у її вічних основах, вїї сучасному стані та в її історичному розвитку”[10, Т. 8, 634]. Г. Сковорода вказує на шлях і засібдосягнення мети виховання – пізнати себе і житиу злагоді з собою і світом: “…кожна людина не



97 Молодь і ринок №12 (107), 2013

лише добра, а й споріднена собі, розлита по всьомускладу діла, відправляє роботу. Це і є бутищасливим, пізнати себе чи свою природу, взятисяза своє споріднене діло і бути з ним у злагоді іззагальною потребою” [6, Т. 1, 418]. К. Ушинський,як і Г. Сковорода, обстоює ідею “сродності”,природовідповідності, врахування природнихнахилів і здібностей дитини у процесі виховання:“Які легкі для нас ті дії, в яких наші бажання інаші природні прагнення сходяться! Такі діївідзначаються незвичайною силою, наполегливістю.В них тіло допомагає душі, часто веде її за собою,розуміє її на першому слові і завжди відповідає їйохоче й швидко. Але коли ми йдемо проти нашихприродних нахилів, яким лінивим, неповоротким івпертим стає наш організм!” [10, Т. 2, 150].

П. Юркевич серед виховних заходів розглядаєпрохання, пораду, похвалу, обіцянку, дисциплінутощо. Однак навіть ті заходи, які маютьконтролюючий або каральний напрям (нагляд,погроза, покарання), вважає П. Юркевич, неповинні здійснювати тиск на вихованця,порушувати автономію його внутрішньогосвіту, можливість бути самим собою.Найголовніша умова, яку ставить П. Юркевичдля вихователя, – задіяти серце до усіх моментіввиховання, зробити цей процес емоційнонасиченим, уникати формальних заходів,пам’ятати, що вихователь “має справу не зрозумовим апаратом вихованця, а з його живоюособистістю”, з інтимністю людської душі [13,175]. Особистісну зорієнтованість процесувиховання виявляє як зміст, так і стиль творівВ. Сухомлинського, в якому головною є не тисквиховного впливу авторитету чи сили вихователяна вихованця, а “настанова на вихованняздатності … і потреби …” (курсив наш – прим.Н.К.) [9, Т. 3, 63]. Проблема виховання у межахтрадиції, окрім спадщини В. Сухомлинського,вирішується у вимірі Страху Божого, який, заГ. Сковородою, є “внутрішнє свідчення про синаЙого… коли хто вірує… має Страх Божийвсередині…” [6, Т. 2, 373], “духом Божим влюдині” і присутність якого “возвеселить серце”[6, Т. 1, 345]. Поняття Страху Божого присутнєтакож у педагогічній системі П. Юркевича (“БійсяБога і зберігай усі заповіді Його, адже у цьому євся людина” [11, 26]) і має виховне навантаження,передбачає любов і відповідальність людини щодосебе та навколишнього світу як творіння Божого.К. Ушинський називає “голосом Божим” совість,яка є основою моральності і людяності людини.Саме в такому сенсі він трактує педагогічнезначення біблійного вислову “Страх Божий єпочатком премудрості” [10, Т. 2, 359].

Найважливішою силою, покликаною

здійснювати виховання людини, є сама людина,вважає В. Сухомлинський. Педагог пов’язує метуі завдання виховання, визначення його шляхів ізасобів з досягненням ідеалу виховання, якийвизначає в людині, а не поза нею: “Усямайстерність виховання полягає в тому, щоб,знаючи, якою повинна бути людина, вмітиодухотворити її прагненням до свого власногоідеалу” [9, Т. 4, 532].

Засобами досягнення виховного ідеалу, воснові якого “служба Богові та Батьківщині”, надумку Г. Ващенка, є знання християнськоговіровчення, історії філософії, зокрема новітніхфілософських течій. Тому складовими процесувиховання в практичній реалізації його мети ізавдань є вивчення у старших класах школипропедевтичного курсу філософії, організаціяпозакласної роботи у формі філософськихдиспутів, семінарів; а також вивченняприродознавчих дисциплін з урахуваннямнайновіших наукових здобутків тощо. Г. Ващенкопереконаний, що гасло “Служба Богові іБатьківщині”, релігійні засади у вихованнізабезпечують міцну моральність людини, а колиморальність будується на засадах “користі, щастята інше, то вона кінець кінцем обертається вмораль егоїзму, себто перестає бути справжньоюмораллю. Педагог переконаний, що лише віра вБога і безсмертя людської душі можуть бутиосновою високої моралі, що не знає компромісів імає абсолютний характер” [1, 184 – 185].

Розмірковуючи про зв’язок між вихованнямокремої людини і вихованням народу, прищепленнямі утвердженням засад християнського (ідеалістичного)чи матеріалістичного світоглядів, Г. Ващенкопродовжує думку К. Ушинського про те, яквідбувається зміна світоглядно-ментального,морального рівня у вихованцеві і в народу.Г. Ващенко, а також К. Ушинський, П. Юркевич,застерігають від виховання дитини на засадахматеріалістичного (матеріалістично-атеїстично-комуністичного) світогляду, оскільки “матеріалізмпередусім знижує гідність людини”, “зводитьлюдину до стану матеріальної речі”, на відмінувід настанов релігійно-ідеалістичного світоглядуне визнає “абсолютної вартості людськоїособистості” [1, 246 – 247].

Теоретико-методологічною основою процесувиховання педагоги досліджуваної традиціївизначають принципи природовідповідності,культуровідповідності, народності, а такожпринцип калокагатії – поєднання естетичного іморального, тобто прекрасного і корисного,доброго. Принцип калокагатії, як прагненнядосконалості у формі і змісті процесу виховання,покладено в його основу. “Зло і справжня краса


98

несумісні”, – ці слова В. Сухомлинськогопередають суть цієї методологічної настановидосконалого виховання [9, Т. 3, 192]. Її дотриманнядопоможе вихованцеві пізнати в собі, заК. Ушинським, “вроджене прагнення досконалості”і, в переконанні В. Сухомлинського, “не допустити,щоб молоде покоління стало тільки споживачемкраси” [9, Т. 3, 193].

Процес виховання педагоги досліджуваноїтрадиції визначають як педагогічну взаємодію,взаємовідносини між суб’єктами виховання,вихованцем та суб’єктами виховного впливу,якими є, перш за все, сім’я, Церква, народ,культура, національна і світова, рідна мова. Процесвиховання супроводжується станами і ситуаціямивибору, страху, любові, відповідальності, свободи,турботи, творення добра, прагнення істини ідосконалості. І саме в процесі, який насиченийтакими станами і ситуаціями, вихованець пізнаєсебе і обирає в собі самому власний ідеалдосконалості, він є для вихователя предметомвиховання, суб’єктом і метою процесу виховання.

П. Юркевич визначає спрямованість процесувиховання на досягнення виховного ідеалу:“воно не тільки навчає вихованця, яким він повиненбути, але й робить його таким; воно є сила, яказдійснює злам, перебудову, влаштування йперевлаштування внутрішнього життя вихованця”[12, 199]. Вихованець у вченні П. Юркевича – цене людина з натовпу, “не одиниця в масі”, наяку можна діяти “загальними заходами” [12, 67],а тому запорукою досягнення мети виховання єврахування індивідуальних особливостейвихованця.

Заснована на “філософії серця” ідея гармоніїІстини, Краси і Добра передбачає уП. Юркевича взаємодію та узгодженість усіхнапрямів виховання, що сучасною теорієювизначено як всебічний розвиток особистостідитини. П. Юркевич визначає три здатності душілюдини: пізнавати, почувати, бажати-волевиявляти, які зумовлюють покликаннялюдини до Істини, до Краси, до Добра, і педагогназиває їх Розум, Серце, Воля. Розум безчутливого серця та твердого характеру, чи ніжнесерце та безхарактерність, чи твердий характер,але не освічений розум, – все це жалюгідні явища,– переконаний педагог [13, 44]. Г. Ващенко вказує,що виховний ідеал повинен розгортатися в межахідеалістично-християнського світогляду,зосередитись на таких цінностях, як віра в Бога,абсолютне Добро, Правда, Краса, віра вбезсмертність людської душі, тобто гармонійністьсвітогляду забезпечує гармонійність вдачівихованця [1, 249 – 251]. П. Юркевич розрізняє

ідею добра (розуміння морального вчинку),любов до добра (прагнення робити добро як вибірдобра) і людяність як наслідок взаємодії розуму,серця і волі людини.

Висновки. Ідеал довершеної людини, якзасвідчує педагогічне вчення досліджуваноїтрадиції, – це всебічно і гармонійно розвиненаособистість, яка отримала повноцінний розвитоку досконалих умовах процесу вихованнявідповідно до своєї природи і народності у єдностірозумового, морального, трудового, естетичногоі фізичного напрямів виховання.

1. Ващенко Г. Виховний ідеал [Підручник дляВиховників, учителів і Українських Родин] / Г. Ващенко. – Брюссель – Торонто – Нью-Йорк –Лондон – Мюнхен: В-во Центральної Управи СпілкиМолоді, 1976. – 208 с.

2. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки. [Посібник для студентіввищих навчальних закладів] . Видання друге,доопрацьоване / О.І. Вишневський. – Дрогобич: Коло,2006. – 608 с.

3. Кузьміна С. Філософсько-педагогічна концепціяП.Д. Юркевича: [Монографія] / С. Кузьміна. – К.:Центр практичної філософії, 2002. – 164 с.

4. Огієнко І. Українська культура / Упор., авт.передмови і коментарів М. Тимошик / І. Огієнко. – К.:Наша культура і наука, 2002. – 340 с.

5. Сіверянин В. Нестор вітчизняної педагогіки.Ювілей К.Д. Ушинського на Шосткинщині /В . Сіверянин//Освіта. – 1998. – 25 берез. –1 квіт.(№ 23/24). – С. 16.

6. Сковорода Г.С. Твори: У 2 т. / Г.С. Сковорода. –К.: АТ “Обереги”, 1994. – 640 с.

7. Ступарик Б. М. Національна школа: витоки,становлення: [Навчально-методичний посібник] /Б.М. Ступарик. – К.: ІЗМН, 1998. – 336 с.

8 . Су х о м л и н с ьк а О . Д о в т і л е н н я і д ейК . Д . Ушинського про педагогічну психологію:експериментальні дослідження І.О. Сікорського /О. Сухомлинська // Шлях освіти. – Науково-методичний журнал. – № 3 (49). – 2008. – С. 35 – 40.

9. Сухомлинський В. Вибрані твори: у 5-ти т. /В. Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1977.

10. Ушинский К. Собрание сочинений: В 11 т. –Москва – Ленинград: Изд. Аккад. пед. наук РСФСР,1948.

11. Юркевич П. Серце і його значення в духовномужитті людини за вченням Слова Божого // Хроніка –2000. Український культурологічний альманах. –Випуск 39 – 40. – К.: ЗАТ “ВІПОЛ”, 2000. – С. 563 – 573.

12. Юркевич П.Д. Курс общей педагогики сприложениями / П.Д. Юркевич. – М.: Б.И., 1869. –С. 19 – 20. – 404 с.

13. Юркевич П.Д. Чтения о воспитании /

П.Д. Юркевич. – М.: Б.И., 1865. – 272 с.




99 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Вступ. Одне з важливих завданьсучасної шкільної освіти полягає увихованні не тільки добре освіченої,

але й всебічно розвиненої та здорової молоді. Проце зазначається в ряді нормативних документів,серед яких Національна доктрина розвитку освіти[1]. Надзвичайно значущим в даному контексті єформування в учнів готовності до дорослогожиття у недалекому майбутньому з усіма йогоскладностями. У цьому зв’язку вкрай актуальноюпостає проблема виховання соціально здоровихучнів, здатних до повної реалізації себе усуспільстві, взаємодії з мікро, мезо тамакросередовищем, розкриття власногопотенціалу в усіх сферах соціального середовища.

Разом з тим, реалізація поставлених завдань,незважаючи на достатньо високий потенціалзагальноосвітніх навчальних закладів взагалі таокремих його предметів зокрема, залишаєтьсядосить складною справою в ряді сукупностей

існуючих на сьогодні проблем. Таким чином, нанаш погляд, важливо дослідити існуючі на сьогоднінайбільш суттєві проблеми формуваннясоціального здоров’я підростаючого покоління всфері функціонування соціальних інститутів, середяких важливе місце займають заальноосвітнінавчальні заклади.

Останнім часом збільшується увага переважнозарубіжних (Л. Булигіна, Л. Колпіна, Е. Піднебесна,Е. Приступа, О. Рагимова та інші) та вітчизняних(Л. Горяна, В. Шкуркіна та інші) вчених щодоформування соціального здоров’я особистості,зокрема школярів.

Робота виконана за планом НДР Луганськогонаціонального університету імені ТарасаШевченка.

Мета статті полягає у визначенні найбільшсуттєвих проблем загальноосвітніх навчальнихзакладів у контексті виховання соціально здоровихпідлітків.

В’ячеслав Бабич, кандидат педагогічних наук, доцент, докторантЛуганського національного університету імені Тараса Шевченка

ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПРОБЛЕМ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГОЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХУ статті розглядаються актуальні питання формування соціального здоров’я молоді в межах

загальноосвітніх навчальних закладів. Зауважується на наявності потенціалу загальноосвітніх навчальних закладіввзагалі та шкільних предметів зокрема у вихованні соціально здорових учнів. Основна увага зосереджується навизначенні найбільш суттєвіших проблем формування соціального здоров’я учнів основної школи.

Ключові слова: соціальне здоров’я, підлітки, загальноосвітні навчальні заклади, вчителі-практики.

Літ. 7.

Вячеслав Бабич, кандидат педагогических наук, доцент, докторантЛуганского национального университета имени Тараса Шевченко

ВЫЯВЛЕНИЕ ОСНОВНЫХ ПРОБЛЕМ ФОРМИРОВАНИЯ СОЦИАЛЬНОГОЗДОРОВЬЯ ПОДРОСТКОВ В ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ

В статье рассматриваются актуальные вопросы формирования социального здоровья молодежи в рамкахобщеобразовательных учебных заведений. Замечается на наявности потенциала общеобразовательных учебных заведенийвообще и школьных предметов вчастности в воспитании социально здоровых учеников. Основное внимание акцентируетсяна выявлении наиболее существенных проблем формирования социального здоровья учеников основной школы.

Ключевые слова: социальное здоровье, подростки, общеобразовательные учебные заведения, учителя-практики.

Vyacheslav Babych, Ph.D. (Pedagogic) Docent, DoctoralLuhansk National University by T. Shevchenko

AN EXPOSURE OF BASIC PROBLEMS OF FORMING OF SOCIAL HEALTH OF TEEN-AGERS IS IN GENERAL EDUCATIONAL ESTABLISHMENTS

The pressing questions of forming of social health of young people within the limits of general educationalestablishments are looking in the article. It is noticed on the presence of potential of general educational establish-ments in general and school objects in particular in education of socially healthy students. Basic attention is concen-trated on determination of the most more substantial problems of forming of social health of students of basic school.

Keywords: social health, teenagers, general educational establishments, teachers-practice.

УДК 373.5.015.31:34

ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПРОБЛЕМ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

© В. Бабич, 2013

100

У Державній програмі “Вчитель” чіткозазначено, що ключова роль у системі освітиналежить учителю. Саме через діяльністьпедагога реалізується державна політика,спрямована на зміцнення інтелектуального ідуховного потенціалу нації, розвиток вітчизняноїнауки і техніки, збереження і примноженнякультурної спадщини [2, 2]. Цілком погоджуємосьз думкою Е.І. Піднебесної, яка наголошує на тому,що на соціальне здоров’я підлітків впливаєсукупність факторів, серед яких важливе місцезаймає освіта і сукупність використовуючих впедагогічному процесі засобів [3, 219]. Між тим,до сьогодні в рамках загальноосвітніх навчальнихзакладів можна виділити комплекс проблем взазначеному напрямі. Однією з проблем вконтексті формування соціального здоров’яшколярів є недостатня зорієнтованість навчальнихпланів, й відповідно, змісту шкільних предметів.Й хоча, останнім часом до навчального планузагальноосвітніх навчальних закладіввпроваджено навчальні предмети (“Основиздоров’я” та “Етика”), в змісті якихпередбачається розгляд питань, що певним чиномстосуються окремих аспектів формуваннясоціального здоров’я учнів, сам процесформування виховання соціально здоровихпідлітків відбувається досить опосередковано йне передбачає комплексного підходу.

Достатньо значущою проблемою, на нашпогляд, є спрямованість учителів переважно наозброєння учнів знаннями зі значно меншимвпливом на формування особистості, розвитку їїтворчих здібностей, вироблення уміннявикористовувати набутті знання на практиці удорослому житті тощо. Цілком розділяємо думкуС.У. Гончаренко, який зазначає, що в освіті доситьчасто знання беруть гору над почуттями.Науковець наголошує на звиканні суспільства дотого, що зміст освіти, виражений у навчальнихпредметах і навчальному матеріалі, зводитьсялише до знань і умінь [4, 21].

Мі ж т им , я к с пр аведли во в і д зн ач аєС.Я. Харченко, лейтмотив сучасного життя …у порятунку духовності людини, естетичного світу,вивільнення її з духовного рабства й забезпеченняповної внутрішньої свободи, творчості, від чогозалежить загальне соціальне благополуччяособистості [5, 6].

В повній мірі переконані, що ігноруваннявнутрішнього світу дитини, навіть при правильнійорганізації і проведенні уроку (з точки зоруозброєння учнів певними знаннями та уміннями зконкретного предмету), не забезпечуватиме надостатньому рівні використання підлітком

життєво необхідних знань, отриманих на уроці, (вразі їх отримання), в реальній життєвій практиці.

Автор статті “Ціннісний дискурс в освіті”В.П. Андрущенко зауважує на тому, що дитинаперш за все прагне досягнення своєї “самості”,формування власної ідентичності, реалізаціїбажання бути собою. На думку науковця, школа,в свою чергу, на жаль, це прагнення не рідкопритамовує, підсовуючи дитині програмувнормованого знання (“залізобетонніконструкції”), яка обмежує пошуковість, відкидаєсумнів і дитина втрачає до неї інтерес. Як наслідок– дитині стає нецікаво, вона тікає від школи, реалізуєсвою допитливість і сумнів на вулиці [6, 7].

Незважаючи на те, що нині багато йдетьсярозмов про важливість гуманізації (олюднення)середньої освіти, прагнення встановлення восвітньому середовищі суб’єктсуб’єктнихвідносин між вчителем та учнем, на практиці цейпроцес й досі уповільнюється та формалізується.В цьому переконує як рівень освідченностісучасних учнів, так й загальний рівень їх культурита вихованості, що часто відбивається упревалюванні матеріальних цінностей наддуховними тощо.

Таким чином, вчителі, спрямовуючи зусилляпереважно на озброєння школярів сукупністюзнань в рамках програми конкретного предметумайже не використовують наявний потенціалпредмету, який викладається у контекстіпідготовки підлітка до дорослого життя. Між тим,наявність навіть самих глибоких знань у молодоїлюдини з різних наук без превалювання в неїдуховного начала може нанести нещадної шкодияк самій особистості, так і суспільству в цілому.

Але ігнорування внутрішнього світу дитини йпрагнення “нафарширувати” учня купою знань єне єдиною проблемою в межах загальноосвітніхнавчальних закладів, що тим чи іншим чиномнегативно позначаються на стані соціальногоздоров’я школярів. Не менш важливоюпроблемою у зазначеному контексті, якзазначалось вище, є недостатня спрямованістьпедагогів на використання існуючого потенціалупредмету, що викладається стосовно формуваннясоціального здоров’я учнів, а також використаннязастарілих методів навчання, які у теперішній часне спрацьовують, не зацікавлюють належнимчином учнів, відвертають від предмету.

Нині в системі загальної освіти у реальнійпрактиці переважної більшості педагогів присутнійконсерватизм. Більшість вчителів, що здобувалиосвіту та педагогічний досвід за Радянськихчасів, залишаються вірні колишнім підходам доорганізації навчальновиховного процесу та



101 Молодь і ринок №12 (107), 2013

встановленню взаємовідносин з учнем на основізастарілого правила “вчитель завжди правий!”.Вчителів, які отримали загартуваннякомуністичного устрою не завжди легкопереорієнтувати на інноваційні педагогічнітехнології, незважаючи на те, що у теперішній часвидається чимало наукової літератури у контекстівпровадження у загальноосвітні навчальні закладинайкращого досвіду зарубіжних країн стосовновиховання молоді, набутого за останнідесятиріччя. Однак, цей досвід більшість вчителівнавіть не намагаються впроваджувати у власнійпедагогічній практиці.

Серед причин такого становища, на нашудумку, також можна вважати невиправданонизький рівень положення у суспільстві сучасногопедагога, що також можна вважати достатньозначущою проблемою у контексті формуваннясоціального здоров’я учнів, оскільки її наслідки,перш за все, позначаються на школяреві, в томучислі й на стані його соціального здоров’я. УДержавній програмі “Вчитель” зазначається, щосама професія вчителя дедалі втрачає престиж.Відмічається невідповідність між суспільноюроллю і соціальним статусом педагога [2, 2].

Це, у свою чергу, не сприяє популярностіпрофесії вчителя. Як наслідок, більшістьталановитої, в педагогічному контексті, молоді непрагне здобувати педагогічну спеціальність,незважаючи на наявні здібності до вихованнядітей. Низька зарплатня вчителя змушує такожбагатьох (часто кращих) випускників педагогічнихВНЗ шукати іншу професію, що особливостосується педагогівчоловіків, які повиннізабезпечувати власну сім’ю матеріальнимдостатком. Відсутність конкуренції середвипускників при влаштуванні до загальноосвітніхнавчальних закладів змушує директорів шкілбрати на роботу та утримувати будьякоговипускника, навіть якщо він у процесі проведенняуроків не демонструє жодної схильності до цієїпрофесії. Особливо погане становище в цьомуплані у селах, селищах міського типу та навітьмаленьких містах. Так, наприклад, в селах одинвчитель викладає окрім свого предмету щедекілька (вчитель української мови і літературивикладає фізичну культуру, працю та основиздоров’я). Таке положення є вкрай небезпечним,оскільки викладання, наприклад, фізичної культурибез відповідної підготовки може не тільки несприяти фізичному розвитку та зміцненнюздоров’я дитини, але й значно шкодити їй,призводити неправильними діями організаціїнавчального процесу до травматизму дітей,сприяти виробленню в учнів небажання займатись

фізичною культурою тощо. Це ж стосується йінших предметів, що викладаються, відповіднояких вчитель немає необхідної підготовленості.

Разом з тим, невідповідність викладаннявчителем предметів стосовно зазначеної в дипломікваліфікації не є найбільш головною проблемоюсередньої освіти. Серед проблем пов’язаних звихованням дітей, в тому числі формуваннямсоціального здоров’я учнів, можна вказати наневідповідність окремих вчителів самійпедагогічній спеціальності взагалі. Важко непогодитись з думкою Н.Г. Каньоса, яка зазначає,що нині молоді люди не завжди обирають вищийпедагогічний навчальний заклад за покликомсерця, а зарахування в навчальний заклад незавжди відбувається за успішністю абітурієнтівпри вступі: у ці процеси втручаються різні фактори.Тому перед освітою стоїть серйозна проблема:за відсутності або недостатньому розвитку устудента внутрішньої мотивації до обраного фахузабезпечити запити практики компетентнимифахівцямипрофесіоналами, здатними умайбутньому успішно вирішувати основнізавдання формування та розвитку наступнихпоколінь [7, 4]. Нажаль, проблемі невідповідностівчителя високому званню “педагог” майже неприділяється уваги у вітчизняному науковомусередовищі, незважаючи на те, що у зазначеномуконтексті існує безліч проблем й відповідно такихвчителів. Між тим, саме вчителі, які не мають допедагогічної діяльності будьякої схильності,наносять багато шкоди учням. Головне тутполягає навіть не в тому, що вчитель не моженавчити предмету, який викладає, а в тому, щосвоєю поведінкою він відвертає дітей від навчання,приниженням та образами в бік дітей,несправедливим оцінюванням, упередженимставленням до окремих учнів сприяє зародженнюв дитини комплексу неповноцінності, “завдяки”якому дитина часто протягом усього свого життяне може від них позбутися.

Викладене вище спонукає нас зробити наступнівисновки узагальнюючого характеру. Незважаючина те, що загальноосвітні навчальні заклади маютьвеличезний потенціал у контексті формуваннясоціального здоров’я дітей та підлітків, на сьогоднівін не використовується належним чином. Середосновних причин такого становища, на наш погляд,можна виділити такі як: спрямованість більшостіучителівпрактиків переважно на озброєння учнівзнаннями зі значно меншим впливом наформування особистості, розвитку її творчихздібностей, уміння використовувати набуттізнання на практиці у дорослому житті тощо;використання застарілих методів навчання, які у


102

теперішній час не завжди спрацьовують, незацікавлюють належним чином учнів, частовідвертають від предмету, що вивчається;низький рівень положення у суспільствісучасного педагога; невідповідність окремихвчителів самій педагогічній спеціальностівзагалі.

Перспективи подальшої роботи полягаютьу розробці та характеристиці моделі формуваннясоціального здоров’я учнів основної школи узагальноосвітніх навчальних закладах.

1. Національна доктрина розвитку освіти.Затверджена Указом Президента України від17 квітня 2002 р. № 347 // Освіта України. –2002. – № 33 (квіт.). – С. 4 – 6.

2. Державна програма “Вчитель”: Затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 28берез. 2002 р., № 379 // Освіта України. – 2002.– № 27 (323) (квітень). – С. 2 – 7.

3. Поднебасная Э.И. Педагогические аспектыразвития и укрепления социального здоровьяподростков средствами информационных и

коммуникативных технологий / Э.И. Поднебесная// Вестник Тамбовского университета. Серия:Гуманитарные науки. – 2007. – № 12 – С. 218– 221.

4. Гончаренко С. У. Проблеми гуманітаризаціїзмісту шкільної освіти / С.У. Гончаренко //Науково-теоретичний та інформаційнийжурнал академії педагогічних наук України“Педагогіка і психологія”. – 1999. – № 4. – С. 17– 25.

5. Харченко С.Я. Соціалізація дітей тамолоді в процесі соціально-педагогічноїдіяльності: теорія і практика: Монографія. –Луганськ: Альма-матер, 2006. – 320 с.

6. Андрущенко В.П. Ціннісний дискурс восвіті // Вища освіта України. – № 1 (28) –2008. – С. 5 – 8.

7. Каньоса Н.Г. Мотиви учбово-професійноїсамореалізації студентів вищих педагогічнихнавчальних закладів: автореф… канд. пед.наук: 19.00.07 – педагогічна та віковапсихологія / Каньоса Наталія Григорівна. – К.,– 2011. – 22 с.



“Світ прекрасний, коли просто його споглядаєш, нічого в ньому не шукаючи, – просто так, як його споглядають діти”.

Герман Гессе німецький письменник

“Школа – це майстерня, де формується думка підростаючого покоління, треба

міцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє”. Анрі Барбюс

французький письменник

“Перед людиною до розуму три шляхи: шлях роздумів – це найблагородніший; шлях наслідування – це найлегший; шлях особистого досвіду – це найважчий”.

Конфуцій давньокитайський філософ

Джерела мудрості


103 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Постановка проблеми. Сучаснамузичнопедагогічна освіта Українипереживає складні трансформаційні

процеси, які мають на меті посилити її внутрішнійпотенціал, зробити її самодостатньою щодо вирішеннянаукових, педагогічних, методичних та виховнихпитань. Впровадження європейських норм істандартів в освіту і науку – вимога часу. Болонськийпроцес, організація навчання у вищій школі закредитнотрансферною системою зумовлюютьякісно нові вимоги до професійної підготовки таконтролю знань у майбутніх вчителів музики. Все це

вимагає від професорськовикладацького складувищих навчальних закладів (ВНЗ) постійногофахового удосконалення, що є характерним длявикладачів Хмельницької гуманітарнопедагогічноїакадемії (ХГПА). У контексті становлення і розвиткумузичнопедагогічної освіти на Поділлі важливе місцезаймає кафедра теорії та методики музичногомистецтва ХГПА, до складу якої входить предметноциклова комісія (ПЦК) диригентськохоровихдисциплін та вокалу.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Питання регіонального дослідження музичної

УДК [784:378.096] ХПГА (477.43/44) (09) (045)

Юрій Найда, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії та методики музичного мистецтваХмельницької гуманітарно-педагогічної академії

Віра Найда, здобувач Інституту мистецтв Київського національного педагогічного університетуімені М.П. Драгоманова

ПРЕДМЕТНО-ЦИКЛОВА КОМІСІЯ ДИРИГЕНТСЬКО-ХОРОВИХ ДИСЦИПЛІН ТАВОКАЛУ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ГУМАНІТАРНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ АКАДЕМІЇ:

МИНУЛЕ І СУЧАСНЕУ статті розглядається історичний процес становлення та основні віхи розвитку циклової комісії

диригентсько-хорових дисциплін та вокалу Гуманітарно-педагогічної академії міста Хмельницького.Ключові слова: предметно-циклова комісія диригентсько-хорових дисциплін та вокалу, Хмельницька

гуманітарно-педагогічна академія, викладацький склад.

Літ. 8.

Юрий Найда, кандидат педагогических наук,доцент кафедры теории и методики музыкального искусства

Хмельницкой гуманитарно-педагогической академииВера Найда, соискатель Института искусств

Киевского национального педагогического университета имени М.П. Драгоманова

ПРЕДМЕТНО-ЦИКЛОВАЯ КОМИССИЯ ДНРИЖЁРСКО-ХОРОВЫХ ДИСЦИПЛИНИ ВОКАЛА ХМЕЛЬНИЦКОЙ ГУМАНИТАРНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ АКАДЕМИИ:

ПРОШЛОЕ И СОВРЕМЕННОЕВ статье рассматривается исторический процесс становления и основные вехи развития цикловой

комиссии дирижёрско-хоровых дисциплин и вокала Гуманитарно-педагогической академии городаХмельницкого.

Ключевые слова: предметно-цикловая комиссия дирижёрско-хоровых дисциплин и вокала, Хмельницкаягуманитарно-педагогическая академия, преподавательский состав.

Yurу Naida, Ph.D. (Pedagogic) Senior Lecturer of Theory and Methods of Arts DepartmentKhmelnytskyi Humanitarian-Pedagogical Academy

Vera Naida, Postgraduate Kyiv National Pedagogical University by M.P. Drahomanov

SUBJECT-CYCLE COMMISSION OF CONDUCTOR-CHORAL DISCIPLINES ANDVOCAL OF KHMELNYTSKYI HUMANITARIAN-PEDAGOGICAL ACADEMY:

PAST AND PRESENT-DAYHistorical aspect of formation and main milestones of development of subject-cycle commission of conductor-

choral disciplines and vocal of Humanitarian-Pedagogical Academy of the city Khmelnytskyi have been studied inthe article.

Keywords: subject-cycle commission of conductor-choral disciplines and vocal, Khmelnytskyi Humanitar-ian-Pedagogical Academy, magistral staff.

ПРЕДМЕТНО-ЦИКЛОВА КОМІСІЯ ДИРИГЕНТСЬКО-ХОРОВИХ ДИСЦИПЛІН ТА ВОКАЛУХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ГУМАНІТАРНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ АКАДЕМІЇ: МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ

© Ю. Найда, В. Найда, 2013

104

освіти, висвітлювалися в працях С. Бєдакової,Н. Бовсунівської, Ю. Грищенко, Е. Дагилайської,А. Желан, О. Кравчук, Н. Крижановської, С. Кириєнко,А. Литвиненко, Т. Ляшенко, В. МадярНовак,Т. Мартинюк, С. Матвієнко, Я. Мельничук,В. Мітлицької, Т. Молчанової, К. Новікової,О. Поясик, Р. Розенберг, О. Семиліт, Н. Філіпчук,О. Хобт, І. Цурканенко, О. Черкашиної та ін.

Дослідженню музичної освіти Поділляприсвячені публікації Є. Богдан (Бєлової), Р. Гуцал,М. Кульбовського, М. Ярової та авторів цієї статті.

Дослідженню музичнопедагогічної освітиХГПА приділено недостатньо уваги. Задляосягнення цієї місії, необхідне ретельне вивченнята узагальнення досвіду вищого навчальногозакладу і його структурних підрозділів,історичного шляху фундації та становлення,орієнтованості на вирішення освітніх цілей та їхдосягнень у вказаному напрямку. Цимзумовлюється актуальність обраної теми.

Мета статті полягає у висвітленні процесустановлення та розвитку циклової комісіїдиригентськохорових дисциплін та вокалу ХГПА,визначенні важливості внеску викладачів умузичнопедагогічну освіту Поділля.

Виклад основного матеріалу дослідження.Історія фахової діяльності ПЦК диригентськохорових дисциплін та вокалу починається з 1991 р.,коли в Хмельницькому педагогічному училищі(директор М.П. Мельник) відкрили музичнопедагогічне відділення (зав. відділом В.В. Костромицька,згодом – В.Г. Розгон). Тоді було створено п’ятькомісій, а саме: хорового диригування (зав. Л.Д. Ковтонюк),народних інструментів (зав. В.Л. Общанський),фортепіанних дисциплін (зав. В.О. Ніколенко),теоретичних дисциплін (зав. В.Ф. Баюн), вокалу(зав. Є.П. Чалий). В 1997 р., в результатіоб’єднання комісій хорового диригування тавокалу, почала існувати одна циклова комісіядиригентськохорових дисциплін та вокалу якуочолює дотепер старший викладач, магіструправління навчальним закладом Л.Д. Ковтонюк.

У 1996 р. директором Хмельницькогопедагогічного училища було призначеноМ.М. Дарманського. Його прихід відкрив новісторінки в історії навчального закладу. Так, в 1999 р.училищу присвоєно статус вищого навчальногозакладу II освітньокваліфікаційного рівня (ОКР)акредитації та визначено назву “Хмельницькийпедагогічний коледж”, а в 2000 р. коледжреорганізовано в гуманітарнопедагогічнийінститут. Така зміна статусу закладу призвела доутворення музичнопедагогічного факультету набазі відділення, і кафедри диригентськохоровихдисциплін та вокалу на базі циклової комісії.

Подальша фахова діяльність кафедривизначається різними історичними періодамифункціонування ВНЗ з його структурнимипідрозділами. Так, 2003 р. пройдено акредитаціюза IV ОКР – “магістр”; 2005 р. гуманітарнопедагогічний інститут реорганізовано вгуманітарнопедагогічний університет, музичнопедагогічний факультет у факультет мистецтв,відбулось утворення кафедри теорії та методикимистецтв; 2006 р. заклад реорганізовано вгуманітарнопедагогічну академію. У зв’язку зтакою професійною необхідністю новоутворенакафедра теорії та методики мистецтв (згодом –теорії та методики музичного мистецтва)об’єднала всі циклові комісії музичногоспрямування. До її складу увійшла ПІДКдиригентськохорових дисциплін та вокалу.

Навчальна діяльність циклової комісіїздійснюється в межах 8 предметів фаховогоспрямування: диригування (виноситься надержавну екзаменаційну атестацію), постановкаголосу, вокал, хоровий клас і практикум роботи зхором, хорознавство та хорове аранжування,зведений хор, методика викладання диригування,методика викладання вокалу.

Дієвою лабораторією підготовки майбутніхфахівців є хорові колективи. В комісії функціонуютьшість курсових хорів, жіночий хор музичнопедагогічного відділення, народна академічнахорова капела ім. В. Толстих, театр музики і пісні“Розмай”.

Готують студентів до роботи з хоровимиколективами на уроках диригування. Своїмнатхненням викладачі вміють залучити студентівдо активної діяльності та створити умови дляреалізації їх природних задатків та індивідуальнихздібностей.

Предмети хорознавство та хоровеаранжування допомагають оволодіти музичнотеоретичними знаннями, які вкрай необхіднімайбутнім керівникам професійних тааматорських колективів. Хорознавство надаєстудентам різнобічні знання з теоретичних основхорового мистецтва. Хорове аранжування –дисципліна творча, що вимагає винахідливості тафантазії. Знання цих предметів дають майбутнімфахівцям додаткові можливості для збагаченнярепертуаром, який підбирає (аранжує,перекладає) диригент, враховуючи професійніможливості даного колективу.

Викладачі постановки голосу та вокалу зперших кроків навчання займаються розвиткомвокальнотехнічних навичок. Творчий процес науроках зумовлений специфікою діяльності. Він маєдвосторонній характер, з одного боку творчість



105 Молодь і ринок №12 (107), 2013

викладача, з другого – студента. Створюючиатмосферу психологічної розкутості, вдалопідбираючи репертуар, а також форми і методироботи, викладачі забезпечують успішнийнавчальний процес.

Методики викладання диригування та вокалує одними із основних навчальних дисциплінмузичнопедагогічної освіти у вищій школі.Підготовка магістра, викладача диригування тавокалу у ВНЗ всіх рівнів акредитації, базуєтьсяна формуванні виконавських навичок, томувимагає певної поступовості в роботі.Застосування індивідуальних форм навчаннядозволяє постійно стежити за професійнимрозвитком студента, бачити його досягнення івади, вчасно коригувати рівень диригентської,вокальновиконавської та методичної підготовки.Викладачі цілеспрямовано готують слухачівмагістратури до майбутньої фахової педагогічноїдіяльності. Установка на взаємодію диригентського,вокального та методичного компонентів,передбачає орієнтацію на здобуття майбутнімифахівцями знань та практичного досвіду,пов’язаного із викладацькою діяльністю.

Викладачі циклової комісії значну увагуприділяють студійній та видавничій роботі. Так,у 2012 р. вийшов аудіоальбом творчого дуетуЮрія та Віри Найди “Я тебе люблю...”,присвячений 15ти річчю їх подружнього життя.Крім наукових статей, методичних рекомендаційвикладачі видали ряд навчальних посібників підгрифом МОН молоді та спорту України,репертуарних збірників, монографій – [1 – 8].Викладачі є учасниками чисельних науковопрактичних конференцій та семінарів.

Викладацький склад циклової комісії насьогодні такий:

Баранецька Юлія Миколаївна – викладачдиригування II категорії.

Гавран Ірина Анатоліївна – викладачдиригування. Викладачстажист.

Гут Людмила Сергіївна – співачка, викладачвокалу та методики музичного виховання вдитячому садку. Старший викладач.

Гуцал Росіна Сергіївна – кандидатмистецтвознавства, доцент, викладач диригування,хорового класу, хорознавства та хоровогоаранжування, керівник народної академічноїхорової капели ім. В. Толстих.

Добровольська Тамара Семенівна –співачка, викладач вокалу. Старший викладач.

Дубецька Людмила Станіславівна –співачка, викладач вокалу. Старший викладач.

Дубковецький Іван Васильович – викладачдиригування. Старший викладач.

Іванішина Людмила Трохимівна – викладачдиригування та хорового класу, керівник жіночогохору музичнопедагогічного відділу. Старшийвикладач.

Качуринець Лілія Валеріївна – викладачдиригування та хорового класу І категорії.Аспірант Київського національного педагогічногоуніверситету імені М.П. Драгоманова.

Ковальчук Тамара Дмитрівна – викладачвокалу. Старший викладач.

Ковтонюк Любов Дмитрівна – викладачдиригування та хорового класу, завідувачпредметноциклової комісії диригентськохоровихдисциплін та вокалу. Старший викладач.

Найда Віра Юріївна – викладач диригування,фортепіано, концертмейстер. Викладач вищоїкатегорії. Здобувач Київського національногопедагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Полянський Олександр Данилович –заслужений артист України, співак, викладачвокалу. Старший викладач.

Царук Світлана Миколаївна – викладачвокалу вищої категорії. Здобувач Львівськоїнаціональної музичної академії ім. МиколиЛисенка.

Цмур Ігор Іванович – заслужений діячмистецтв України, доцент, викладач диригування,керівник театру музики і пісні “Розмай”.

Ярова Марина Вікторівна – кандидатпедагогічних наук, доцент, викладач диригуваннята хорового класу.

На засадах внутрішнього сумісництва деякіпредмети фахового спрямування читаютьвикладачі з інших циклових комісій:

Баюн Володимир Федорович – викладачдиригування та хорового класу. Старший викладач,член циклової комісії музичнотеоретичнихдисциплін та фахових методик.

Будім Людмила Вікторівна – викладачвокалу. Старший викладач, член циклової комісіїпочаткової музичної підготовки.

Яківчук Галина Василівна – кандидатпедагогічних наук, доцент, викладач вокалу, членциклової комісії музичноінструментальнихдисциплін.

В різні часи в цикловій комісії працювалимайстри своєї справи: народний артист УкраїниМ.П. Балема, Н.Б. Беляєва, О.В. Грудський,Л.М. Деркач, А.Т. Дичок, С.І. Заверуха,В.Г. Розгон, О.М. Сердюков, Р.Т. Талашок,А.Ф. Толстих, С.П. Чалий, народний артистУкраїни В.В. Ярецький, В.Е. Ярецька.

Концертна творчість викладачів Л.С. Гут,Т.С. Добровольскої, О.Д. Полянського породжуєособливий потяг до виконавства у студентів.


106

Яскравим прикладом творчого самовдосконаленнядля майбутніх фахівців є виконавська діяльністьлауреата всеукраїнських конкурсів жіночогов о к ал ь н о г о т р і о “К а м е р т он ” у с кл а д іЛ .С. Дубецької, Н.С. Ілініцької, Г.В. Яківчук;лауреата всеукраїнських та дипломантаміжнародних конкурсів і фестивалів творчогодуету Юрія та Віри Найди.

Багато років поспіль циклова комісія проводитьтрадиційний тиждень вокальнохорової музики, вякому постійними є: свято хорової музики,вокальний конкурс, концерти класу викладачів,концерти вокальної та хорової музики, музичнілекторії, вечоризустрічі з випускниками. Під частаких заходів студенти показують високий рівеньдиригентськохорової та вокальної майстерності,що підтверджує ефективність роботивикладацького складу. Заходи тижня вокальнохорової музики знайомлять всіх з мистецькотворчим життям циклової комісії.

Циклова комісія диригентськохоровихдисциплін та вокалу творчо співпрацює збагатьма художніми колективами міста:муніципальним камерним хором, академічнимкозачим ансамблем пісні і танцю “КозакиПоділля” Хмельницької обласної філармонії,архієрейським хором СвятоПокровськогокафедрального собору та чисельними церковнимихорами. Це вказує на безпосередню участьстудентів та викладачів циклової комісії умистецькому житті Хмельницька. Така діяльністьсприяє реалізації актуальних завдань музичноїосвіти студентської молоді. Викладачі цикловоїкомісії прищеплюють своїм вихованцям любов доспіву, утверджують та зберігають традиціївокальнохорового мистецтва.

Висновки. Ми подали загальну інформаціюпро ПЦК диригентськохорових дисциплін тавокалу ХГПА. Подальшої розвідки потребуєдетальний опис її концертнофестивальної,науковоосвітньої та навчальнопедагогічної

діяльності, де сумлінна праця викладачівпідпорядкована єдиній меті підготовці майбутніхвчителів музики та музичних керівників допедагогічної роботи в навчальних закладахУкраїни.

1. Балема М.П. Ми будуємо Україну. Піснідля дітей та молоді / М.П. Балема. –Кам’янець-Подільський: ПП Буйницький O.A.,2008. – 140 с.

2. Вокально-педагогічний репертуар длявисоких та середніх жіночих голосів.Хрестоматія / упор. Е.Г. Колосова, С.М. Царук.– Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011.– 216 с.

3. Заверуха С.І. Співають “Подільськісолов’ї”: навч. метод, посіб. / С.І. Заверуха. –Хмельницький: ХГПА, Вища школа, 2009. – 124 с.

4. Музичний меридіан: навч. посіб. з історіїмузичної освіти ХГПА: творчий доробоквикладачів Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (1921 – 2011 pp.): /уклад.: Ю.М. Йовенко, В.Ю. Найда, Ю.М. Найда.Хмельницький: ПрАТ “Видавництво“Поділля”, 2012. – 206 с.

5. Ой ти, місяцю. Співає тріо “Камертон”(пісні з репертуару) / упор. С.С. Богдан(Белова). – Вінниця: ПП НОВА КНИГА 2006. –96 с.

6. Ярова М.В. Митці Подільського краю:минуле і сучасне. Монографія / М.В. Ярова. –Кам’янець-Подільський: ПП Зволейко Д.Г.,2012. – 384 с.

7. Хорова капела студентів Хмельницькоїгуманітарно-педагогічної академії: репертуарнийзб. І вип. / уклад.: В.Ф. Толстих, І.В. Каленик.Хмельницький: ХГПА, 2007. – 259 с.

8. Хорова капела студентів Хмельницькоїгуманітарно-педагогічної академії: репертуарнийзб. II вип. / уклад.: В.Ф. Толстих, І.В. Каленик. –Хмельницький: ХГПА, 2008. – 171 с.



“Вчитися і, коли прийде час, прикладати засвоєне до справи – хіба це не прекрасно! Розмовляти з одним, що приїхали здалеку, – хіба це не радісно! Не бути гідно оціненим світлом і не таїти образу – хіба це не піднесено!”

Конфуцій давньокитайський філософ


107 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Постановка проблеми . Розвитокмедіакультури як на рівніукраїнського суспільного життя, так і

особистісного формується у процесі медіаосвіти.Завданнями медіаосвіти є, зокрема: отриманняособистістю медіаімунітету, який робить їїздатною протистояти агресивному медіасередовищу, забезпечує психологічнеблагополуччя при споживанні медіапродукції,допомагає оминати інформаційне “сміття”;свідомо споживати медіапродукцію на основіефективного орієнтування в медіапросторі таосмислювати власні медіапотреби, адекватно тарізнобічно оцінювати зміст і форми інформації,повноцінно і критично її тлумачити з урахуваннямособливостей сприймання мови різних медіа;здобути здатність до медіатворчості з метоюкомпетентного і здорового особистісного

самовираження та реалізації власних життєвихзавдань, покращення якості міжособовоїкомунікації і приязності соціального середовища,мережі стосунків і якості життя в спільноті;розвивати естетичні смаки щодо форм мистецтва,опосередкованих масмедіа, та сучасних напрямівмедіаарту тощо.

Стан розробленості та теоретична основапроблеми виявляє такі її аспекти: медіа-культура та шляхи її формування у сучасномуукраїнському суспільстві: шляхи вирішення цієїпроблеми окреслено, перш за все, у Концепціївпровадження медіаосвіти в Україні (Схваленопостановою Президії Національної академіїпедагогічних наук України 20 травня 2010 року,протокол № 17/6150) [4]; а також у працяхН.І. Зражевської [3], Л.С. Черкашиної [10];медіатизація фольклору: цю проблему

Петро Турянський, доцент кафедри народних музичних інструментів та вокалу,заслужений працівник культури України

Юрій Добуш, доцент кафедри методики музичного виховання і диригуванняДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

МЕДІАТИЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО МУЗИЧНОГО ОБРЯДОВОГО ФОЛЬКЛОРУ ЯКСПОСІБ ПРОДУКУВАННЯ, ЕСТЕТИЗАЦІЇ І ТРАНСЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ДОСВІДУ

У статті обґрунтовано явище медіатизації українського музичного фольклору в медіа культурісучасного українського суспільства як способу продукування, естетизації і транслювання соціального досвіду.

Ключові слова: медіа культура, медіатизація, музичний обрядовий фольклор, соціальний досвід.

Літ. 10.

Петр Турянский, доцент кафедры народных музыкальных инструментов и вокала,заслуженный работник культуры Украины

Юрий Добуш, доцент кафедры методики музыкального воспитания и дирижированияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

МЕДИАТИЗАЦИЯ УКРАИНСКОГО МУЗЫКАЛЬНОГО ОБРЯДОВОГОФОЛЬКЛОРА КАК СПОСОБ ДЕЛАНИЯ, ЭСТЕТИЗАЦИИ И ТРАНСЛЯЦИИ

СОЦИАЛЬНОГО ОПЫТАВ статье обосновано явление медиатизации украинского музыкального фольклора в медиакультуре

современного украинского общества как способ продуцирования, эстетизации и трансляции социальногоопыта.

Ключевые слова: медиа культура, медиатизация, музыкальный обрядовый фольклор, социальный опыт.

Petro Turyansky, Docent of Folk Musical Instruments and SingingHonored Worker of Culture of Ukraine

Yury Dobush, Docent of Methods of Musical Education and ConductingDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

MEDIATIZATION OF UKRAINIAN MUSICAL RITUAL FOLKLORE AS A MEANS OFPRODUCTION, AND AESTHETICIZATION BROADCAST OF SOCIAL EXPERIENCE

In the article is justified the phenomen of mediatization of Ukrainian folk music in the media culture ofmodern Ukrainian society as a way of production, aestheticization and broadcasting of social experience.

Keywords: media culture, mediatization, musical ceremonial folklore, social experience.

УДК 784.4:7.097

МЕДІАТИЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО МУЗИЧНОГО ОБРЯДОВОГО ФОЛЬКЛОРУЯК СПОСІБ ПРОДУКУВАННЯ, ЕСТЕТИЗАЦІЇ І ТРАНСЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ДОСВІДУ

© П. Турянський, Ю. Добуш, 2013

108

розглядали як українські, так і зарубіжнікультурологи, зокрема: Герберт МаршаллМаклеун, який визначає сучасний фольклор якпродукт інтелектуальної діяльності величезноїармії професіоналів, розглядає різні форми масовоїкомунікації, яка має приховані форми впливу намасову свідомість [14]; М.І. Бондарь, Н.С. Петровавизначають як позитивні, так і негативніпсихологічні наслідки інформатизації культури,говорять про необхідність формування просторумедіаекології, розвиток вторинного фольклору(постфольклору) в культурі та його медіатизацію[1], [6]. Однак, невирішеною є проблемамедіатизації українського музичного фольклору,обрядового зокрема, що й обумовило вибір теминашого дослідження.

Мета статті полягає в обґрунтуванні явищамедіатизації українського музичного фольклору вмедіа культурі сучасного українськогосуспільства як способу продукування, естетизаціїі транслювання соціального досвіду.

Об’єктом дослідження є процес формуваннямедіакультури у сучасному українськомусуспільстві.

Предметом – медіатизація фольклору якспосіб продукування, естетизації і транслюваннясоціального досвіду в медіакультурі.

Виклад матеріалу . Сучасне українськесуспільство виявляє ознаки перехідного у процесімодернізації. Поняття “традиція”, як визначальнедля означення доіндустріального суспільства,включає в себе і поняття “фольклор”, “музичнанародна творчість” і протиставляється поняттю“сучасність”, “засоби масової інформації”, “медіакультура”, “медіатизація фольклору”.

Медіакультура – це сукупність інформаційнокомунікаційних засобів, що функціонують усуспільстві, знакових систем, елементів культурикомунікації, пошуку, збирання, виробництва іпередачі інформації, а також культури їїсприймання соціальними групами та соціумом уцілому. На особистісному рівні медіакультураозначає здатність людини ефективно взаємодіятиз масмедіа, адекватно поводитися вінформаційному середовищі [4]. Однієї із форммедіакультури, процесу інформатизаціїсуспільства є медіатизація.

Призначення медіатизації полягає у створенніі розповсюдженні новітніх систем колективного йособистісного зв’язку, що забезпечує доступ будьякого індивіда до всіх джерел інформації, до всіхрівнів спілкування [5]. Отримання сучасноюлюдиною інформації у такий специфічний спосібставить під контроль мислення індивіда, формуєвіртуальний світ, який замінює реальний. Однією

із найважливіших сфер реального світу ємистецтво (професійне, народне), а медіатізаціямузичного народного мистецтва (музичногофольклору) у сучасному українському суспільствіздійснюється різними технічними і жанровозмістовими засобами (супровід до реклами,телешоу, Інтернетресурс тощо).

До засобів формування соціального досвідусучасної особистості входить музичний фольклор– традиційна музична народна творчість, зокремаобрядові жанри: колядки, щедрівки, гаївки, весільніладканки, жниварські пісні, голосіння тощо.Фольклорна традиція українського музичногомистецтва є надзвичайно популярною, масовою,має специфічні змістові, виражальні тафункціональні особливості.

Комунікативність фольклорного тексту, якзазначає М. Бондарь, змінюється у результаті йогопереносу на будьякий носій. Контактний типкомунікації здійснюється за допомогоюприродних засобів (слів, жестів, міміки) в умовахбезпосереднього контакту оповідача і слухача, аінший – за допомогою технічного, штучноствореного засобу. Існує декілька способівмедіатизації фольклору: перший спосіб –писемність (фольклорний текст переходить з усноїтрадиції в книжну, а з книжної – в усну); другий –його екранізація. Екран як засіб медіа є каналомпередачі фольклорних явищ (“із фольклору наекран”), а також одним із джерел знайомства зтекстом (“з екрану у фольклор”) [1].

Таким чином можемо реконструювати, заМ. Бондарєм, узагальнену модель медіатизаціїфольклору. Первісна медіатизація –відбувається перехід від природно контактноїкомунікації до технічно опосередкованої.Здійснюється книжкова фіксація фольклору іподальше тиражування друкованих фольклорнихзбірників. Медіатизаційна переробка –первісний технічний посередник замінено новим.Створюється екранізація фольклорних текстів, якаадаптує первісний текст до потреб медіасередовища. Демедіатизація – інформація,отримана через технічний транслятор,передається далі природно контактним способомкомунікації. Медіатизований фольклор стаєджерелом для нових усних творів.Ремедіатизація – здійснюється черговий перехіддо медійної форми існування тексту. Відбуваєтьсямедіафіксація творів “нової усності”. Укультурологічному сенсі для дослідженняфольклорної медіатизації важливою є кожнастадія, оскільки без урахування усіх складовихважко оцінити повну картину складних взаємодійусної, писемної та екранної культури.



109 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Згідно із семіотичним підходом коженпродукт культурної діяльності розглядається яктекст, породжений однією або декількомасистемами: первинною (мова) і вторинними(вербальними і невербальними). Вонифункціонують за допомогою загальноприйнятихкодів (знаків, символів, сигналів), їх розуміння іможливість користування ними залежить від того,якою мірою індивід засвоїв їх у процесі свогорозвитку та освіти (виховання).

Згідно із інформаційносеміотичноюконцепцією культури кожне культурне явище єносієм особливого смислу, що зберігається увигляді знаків, які утворюють свого роду“матеріальну оболонку” смислу. Такими знакамиє слова людської мови, тобто природні вербальнімови спілкування людей, а також знаки штучних(вторинних) мов, зокрема виражальні засобирізних видів мистецтва (ноти, фарби, лінії, рухи),технічні засоби тощо. Їх конкретне сполученнястворює знакововідображальну систему, щокодує і передає певний зміст [7, 8 – 9].

Знання своєрідної унікальної мови культури єнеобхідним для усіх видів людської діяльності,однак особливого значення це набуває усеміотичному полі символів. Українськиймузичний фольклор (у жанровому його розмаїтті)є певним знаком, символом національної культуриу різні періоди її історичного розвитку.

Природна мова є єдиним засобом (кодом), задопомогою якого усі системи культури можуть бутиінтерпретовані, закріплені у пам’яті й уведені усвідомість індивіда й групи. Це основний код культуриі засіб її самоорганізації, продукування, естетизації ітранслювання соціального досвіду. І, перш за все,мова йде про соціальний досвід національної спільнотита носія її культури (етнофора).

Сукупність накопичених знань, навичок, умінь,отриманих людиною, спільністю, групою зреального життя, практичної діяльності, процесусоціальної взаємодії становить зміст соціальногодосвіду [8].

Український музичний обрядовий фольклор(колядки, щедрівки, веснянки, весільні ладканки,голосіння тощо) є елементом духовної культурисуспільства, відображає у собі думки і почуттянароду, його прагнення та моральні ідеали,культурні здобутки і прогресивні традиції. Уснеіснування, варіативність форм – головна ознакамузичного фольклорного твору. Однак, насьогодні медіатизований український музичнийобрядовий фольклор розміщено в Інтернетмережіу різноманітному інфомаційному контексті(політичному, науковому, розважальноінформаційному, побутовому тощо).

Наслідком медіатизації українськогомузичного фольклору як взаємодії слова ймузичного елементу можна вважати ефективнепродукування і широке транслювання соціальногодосвіду українського суспільства, який втіленотворцем/виконавцем у художньоестетичнуреальність його тексту.

Художній світ музичного твору – це створенауявою митця і втілена у тексті музичного творуобразна картина, яка складається з подій,постатей, їх емоційноціннісних відчуттів івиражених ними духовних феноменів (уявлень,думок, переживань тощо). Художній світспіввідносний з предметною, соціальною іпсихологічною реальністю. Це художньоестетична реальність, що має духовний характер,конкретизується насамперед у зв’язку з йогосуб’єктом і формою втілення. Єдність ісвоєрідність художнього світу забезпечуєтьсятемою (тематикою), ідейним пафосом,композицією і стилем твору [9, 717 – 718].Художній світ медіатизованого українськогомузичного фольклору задовольняє першу вимогужанру – відтворення предметносоціальноїдійсності на основі інтелектуального і чуттєвого.

Слід пам’ятати, що ефективність використаннянародних художніх надбань як засобу ідейноестетичного та морального виховання тапредмету науковопізнавальної діяльностіперебуває в прямій залежності від рівняознайомлення з цими надбаннями найширших кілгромадськості. І саме медіа засоби забезпечуютьмасову комунікацію найширшої аудиторії змузичним обрядовим фольклором українців.

Тексти музичного обрядового фольклору, якіпобутують у сьогоденні і які ми ретранслюємона міжпоколінневому рівні свідчать простабільність цього жанру фольклору серед інших,його зв’язок з конкретними культурноісторичними подіями життя народу, тенденцієюдо його реалістичнообразного осмислення.

Висновки. Український музичний обрядовий фольклор

у різні періоди постає як маркер культурного ісуспільного процесу, вияв суспільної свідомості,певний “знак” культури, символ духовності їїсуб’єкта, прагнення і утвердження засадсамовираження.

Присутність технічного посередника змінюємеханізм здійснення комунікації: інформаціяотримує невизначений напрям, зникають усіпозатекстові елементи (інтонація, міміка, контекствідтворення фольклорного музичного твору),співпадіння виконання і сприйняття заміненорозірваністю цих актів.


110

Явище медіатизації українського музичногообрядового фольклору є специфічним текстом,причому кодом, знаком такого медіатизованоготексту є як і технічний засіб його фіксації, так ійого ідейнотематичний зміст.

Практика функціонування телебачення, появаІнтернетмережі в Україні обумовлюємедіатизаційну переробку усної народної музичноїтворчості: первісний технічний посередник(паперові носії) замінено новим – створюєтьсяекранізація текстів, українського музичногообрядового фольклору зокрема.

Медіатизований український музичнийобрядовий фольклор зберігає традиційнівиражальні засоби, притаманні як вербальному,так і музичному тексту, що допомагаєвіртуальному суб’єктові реалізувати його ідейнотематичний та художній зміст.

Медіатизація українського музичногообрядового фольклору, поєднуючи фольклорнутрадицію та технічні інновації, водночас виконуєдекілька функцій: продукує, естетизує і транслюєсоціальний досвід, формує художню культуру назасадах етнічності. У цих рамках дія нареципієнта ведеться в пізнавальному таемоційному напрямах.

1. Бондарь Н.И. Вместо предисловия //Вторичные формы традиционной народнойкультуры: Материалы научно-практическойконференции (Краснодар, 26 – 27 ноября 2010 г.).– Краснодар, 2010. – С. 1 – 11 // Електроннийресурс: http://rudocs.exdat.com/docs/index-125937

2. Герберт Маршалл Маклеун // Електроннийресурс: http://uk.wikipedia.org/wiki

3. Зражевська Н.І. Ідеологічні та ціннісніконтексти медіа в теоріях комунікації //Електронна бібліотека Інституту журналістики// Електронницй ресурс: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2407

4. Концепція впровадження медіа-освіти вУкраїні (Схвалено постановою ПрезидіїНаціональної академії педагогічних наукУкраїни 20 травня 2010 року, протокол № 1-7/6-150) // Електронний ресурс: http://www.ispp.org.ua/news_44.htm

5. Медіатизація (медіа) // Електроннийресурс: http://uk.wikipedia.org/wiki]

6. Петрова Н.С. Традиционный фольклорв современных медиа: сетевые анекдоты оперсонажах сказок и былин // Актуальныепроблемы изучения медиа. Сб. материаловнаучной конференции студентов иаспирантов (Москва, 25 – 26 марта 2010 г.)М.: ГУ-ВШЭ, 2011. 124 с. – С. 78 – 86.

7. Рудницька О.П. Українське мистецтво уполікультурному просторі: Навчальний посібник/О.П. Рудницька. – К.: “ЕксОб”, 2000. – 208 с.

8. Соціальний досвід // Кизименко Л.Д.,Бєдна Л.М. Словник-довідник соціальногопрацівника // Електронний ресурс: http://ipp.lp.edu.ua/Library/004/004.html

9. Художній світ // Літературознавчийсловник-довідник / За ред. Р.Т. Гром’яка,Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка. – К.: ВЦ“Академія”, 2007. – 752 с. – С. 717 – 718.

10. Черкашина Л.С. Людина та мистецтвов техносфері: проблеми масової культури всвіті й в Україні// Українська художнякультура: Навч. посібник/ За ред. І.Ф. Ляшенка.– К.: Либідь, 1996. – 416 с.



“О Краю мій! Підгір’я ти прекрасне. Як я люблю, як я люблю Тебе. Мов зірка та, що світить і не гасне. Так та любов в душі моїй живе”.

Іван Франко доктор філософії, український письменник, поет, вчений,

перекладач, драматург, прозаїк, критик, етнограф, редактор, видавець громадськo-політичний діяч


111 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Постановка проблеми. Характерноюрисою сучасності є інтенсивнезростання інноваційної активності як

на міжнародному так і на державному рівні.Збільшуються державні витрати на науководосліднірозробки, змінюються системи освіти і професійноїпідготовки спеціалістів, створюються новінаукомісткі галузі виробництва, формуютьсянаціональні інноваційні системи; осягаються процесивведення і поширення інновацій – як вони працюютьі як змусити їх працювати краще. Проблемаінновацій як основного шляху й інструментаоновлення всіх сфер суспільного життя сьогоднінабуває все більшої актуальності. Отже, інноваційніпроцеси охоплюють усі зміни, що відбуваються напланеті внаслідок людської діяльності. В нашомудослідженні ми приділимо увагу інноваціям в освіті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Вперше термін “інновація” вживався лише повідношенню до соціальноекономічних ітехнологічних процесів, що було обумовленорозумінням інновації як однієї з форм проявленнянауковотехнічної революції. Дослідження основсучасної інноватики як складної розгалуженоїнауки дозволяють стверджувати, що інноваціяявляє собою складне інтегративне поняття,виражаючи цілісну методологічну, теоретичну ітехнологічну концепцію оновлення всіх сфержиттєдіяльності людини.

В науковій літературі існує велика кількістьдефініцій інновації, які часто відрізняються однавід іншої. Існує два підходи до розуміння інновації:широкий і вузький. Характерною межею вузькогорозуміння значення інновації є зведення її до

УДК 378.147

Олександр Євсюков, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри української та російської мов

Харківського національного аграрного університету імені В.В. ДокучаєваСвітлана Телегіна, аспірант Міжнародного економіко-гуманітарного університету

імені академіка Степана Дем’янчука

ВИЗНАЧЕННЯ ЗНАЧУЩОСТІ ІННОВАЦІЇ В ОСВІТІ (ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ)Стаття присвячена теоретичному аналізу інновації з філософської та педагогічної точок зору

науковців, та її значущості в освіті, визначенню ролі інновації в здійсненні педагогічного процесу на основііснуючих традицій.

Ключові слова: інновація, традиція, освіта, культура, система.

Літ. 8.

Александр Евсюков, кандидат педагогических наук, доцент кафедры украинского и русского языковХарьковского национального аграрного университета имени В.В. Докучаева

Светлана Телегина, аспирант Международного экономико-гуманитарного университетаимени академика Степана Демьянчука

ОПРЕДЕЛЕНИЕ ЗНАЧИМОСТИ ИННОВАЦИИ В ОБРАЗОВАНИИ(ТЕОРЕТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ)

Статья посвящена теоретическому анализу инновации с философской и педагогической точек зренияучёных, и её значимости в образовании, определению роли инновации в совершении педагогического процессана основе существующих традиций.

Ключевые слова: инновация, традиция, образование, культура, система.

Alexander Еvsyukov, Ph.D. (Pedagogic) Researcher,associate professor of department of the Ukrainian and Russian languages,

Kharkov National Agrarian University by V.V. DokuchaevSvetlana Telegіna, a graduate student in international University of economics and humanities

named after academician Stepan Demianchuk

DETERMINING THE SIGNIFICANCE OF INNOVATION IN EDUCATION(THEORETICAL ASPECT)

Article is devoted to theoretical analysis of innovation of the philosophical and pedagogical perspectives ofscholars, and its importance in education, definition of the role of innovation in the teaching process on the basis ofexisting traditions.

Keywords: innovation, tradition, education, culture, System.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗНАЧУЩОСТІ ІННОВАЦІЇ В ОСВІТІ (ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ)

© О. Євсюков, С. Телегіна, 2013

112

технічних проблем, частіше за все довпровадження нових виробів і нових технологій.До авторів, що трактують таким чином проблемуінновації відносяться Р.Е. Джонстон, Д. Дєссєн,Д.А. Аллє. При широкому підході інновації – цевсі можливі зміни впровадження нових абовдосконалення вже існуючих рішень в техніку,організацію, процес постачання і збуту, суспільнежиття і т.і. Основою будьяких міркувань відноснопоняття інновації являється класичне визначенняцього явища, запропоноване Й. Шумпетером,який інновацію визначає як “непостійне проведеннянових комбінацій”. Комплексність табогатоаспектність даного терміну призводить донеобхідності осмислення поняття нового,інноваційного з позицій як філософії, так іпедагогіки.

Метою даної статті є здійснення теоретичногоаналізу сутності інновації та визначення її місця восвіті з врахуванням існуючих традицій.

Виклад основного матеріалу. Спочаткуфілософське поняття інновацій було пов’язане зрозділенням суспільств на традиційне (сучасне)й техногенне (інноваційне), а також ідеєюпрогресу людського суспільства. Традиційнесуспільство характеризується сповільненимтемпом розвитку, стійкими стереотипамифункціонування, пріоритетом канонізованих ірегламентуючих форм мислення і взаємодії,нормами, традиціями, сталим зразком поведінки.Консерватизм способів діяльності й повільнітемпи еволюції відрізняють традиційнісуспільства від техногенних, інноваційних.Найважливішою характеристикою техногенногосуспільства є розвиток техніки й технології, якізабезпечують прискорення змін природногосередовища і постійне переосмислення традицій,в поєднані з трансформацією соціальних зв’язків.Активне використання нових можливостействорює внутрішні резерви росту і розвиткутехногенних суспільств. В техногенномусуспільстві основною цінністю є інновація, алюдина сприймається як активно – діюча істота,яка володіє технологією дії на будьякі об’єктиреальної дійсності.

Виникаючи як закономірний результатрозширення протиріч суспільного розвитку,інновації глибоко діалектично пов’язані зтрадиціями. Цей зв’язок носить динамічну,соціально детерміновану, адаптивну природу.Інновації – це еволюція, сходження до ідеальногочерез новаторське, базуючись на традиційному[6, 16]. Інновації і традиції – дві взаємопов’язаністорони розвитку культури, характеризуючинаявність у них як стійких, так і суперечливих

моментів. Так традиція є характеристикоюстабільності, стійкості, інерційності в культурі.Завдяки традиції людство засвоює культурнийдосвід поколінь шляхом відтворення ідей,цінностей, способів світосприйняття і т.і.

Слід окремо виділити взаємозв’язок івзаємообумовленість традиційного і інноваційногоне тільки в спадкоємності, розвитку і закріпленніінновації в традицію, але і в розуміння традиції якбазової основи інноваційної формотворчості. Саметрадиція виконує в достатньо структурованихгуманітарних системах функцію системообразуючої.

На сьогоднішній день, інновації є невід’ємноючастиною розвитку суспільств, які вступили напостіндустріальний і інформаційний етап розвитку,і актуальним є всебічне осмислення місця й роліінновації в ньому. Позитивна роль інновації єневід’ємною частиною людської культури іпроявляється в тому, що інновація, виступаючиспособом суспільного прогресу, забезпечуєрозвиток за рахунок оновлення і творчості,дозволяє пристосуватися до змін умов, вирішитиіснуючі проблеми новими більш ефективнимиспособами. Крім того, інновації виступають новимспособом і засобом функціонування й адаптаціїлюдини в високотехнологічному, постіндустріальному,інформаційному суспільстві. Позитивні проявленняінновацій описані філософами раціоналістами, якібачать в розумі, логіці, технології, інновації вихідіз сучасної екологоантропологічної кризи. На їхдумку, інновації в усіх сферах діяльності людини,в тому числі в освіті, здатні вирішитин а й с е р й о з н і ш і п р о б л е м и с уч а с н о с т і( Г.П. Щедровицький) [7].

Наука, інноваційний розвиток суспільствавиявляється вищою цінністю, домінантою всіхсфер людського життя. Тільки завдяки науці,життя може стати організованим, керованим тауспішним. Але треба визнати необхідністьобмежень інноваційних розробок в галузі освіти.В спробі обвести контури таких обмеженьроблять сучасні дослідники в рамках такихнапрямків як етика освіти екологія освіти.Зокрема, в основу етики педагогічних інноваційА.І. Субетто покладено принцип “Не нашкодь!”.

В нашому дослідженні ми солідарні із думкоювчених, які в якості основи інноваційних розробокв освіті вказують на необхідність гуманізаціїосвіти і орієнтації на збереження ідентичностілюдини. На першому місці повинна стояти особаі духовність, а потім знання та інтелект. Інноваційніпошуки повинні орієнтуватись на цілісну людину,якій служить і пристосовується вся економіка ітехнологія, науковотехнічний прогрес, щодозволить їй орієнтуватися у складному і



113 Молодь і ринок №12 (107), 2013

прискореному реальному житті. Інновації в освіті,на нашу думку, повинні бути направлені не тількина формування універсального й здатного домобільної адаптації в технічному прогресіспеціаліста, а на виховання цілісної особи людини– професіонала, прагнучого до постійногопрофесіонального і духовного розвитку ісаморозвитку.

Якісна відмінність педагогічних інновацій відінновацій в технічній та економічній сферахполягає в тому, що при їх розробці і реалізаціїнеприйнятна установка на відрив від традицій восвіті. Саме традиція забезпечує орієнтацію налюдину, акумулює цінності, необхідні для сучасноїосвіти і виховання. В цілому, інновації в освітіповинні спрощувати соціальну і професійнуадаптацію людини в сучасному світі і сприяти їїособистісному, духовному розвитку.

Педагогічний аспект інновацій проявляється вможливості задоволення особистісних, освітніх,професійних потреб людей (професійній підготовці,оволодінні загальною і професійною культурою,адаптації в професійній сфері, у розвиткупрофесійно – важливих якостей особи,особистіснопрофесійному розвитку, творчості іт.і.) за допомогою різноманітних новинок в галузіпрофесійної освіти, вихованні, виробництві.

Розглядаючи сутність інновацій, необхідновідмітити, що ключовим поняттям, що закладенов основу інновації, виявляється поняття новизни,яке найбільш часто виражається через нове,нововведення. Словник С.І. Ожегова дає такепояснення: “Нове – вперше створене або зроблене,що з’явилося або виникло недавно, на змінуколишньому, знову відкрите, що відноситься донайближчого минулого або до теперішнього часу,недостатньо знайоме, маловідоме” [5, 512].

Характеризуючи нове в соціальних системах,в тому числі педагогічних, необхідно відзначити,що воно відрізняється значною складністю.Педагогіка, як і всі гуманітарні науки, розвиваєідеї з числа вічних. Інновація в історичнопедагогічному аспекті розкривається якзакономірний “вид педагогічної діяльності”, щоприйшов на зміну раніш складеній і завдяки“глибокій традиції” у вітчизняній педагогіці [4, 34].Основна мета педагогіки, починаючи з часівАнтичності, є всебічній розвиток людини, недивлячись на те, що кожна епоха в поняття“всебічній розвиток” вкладала власний зміст.Дана мета конкретизувалась в різних педагогічнихсистемах, і педагогічна наука, по суті, всю історіюсвого існування шукала шляхи, способи і методидосягнення даної мети. Тому педагогіка в планівиховання людини і розвитку її як особи навряд

чи здатна знайти абсолютно нову, якісно відміннувід усього попередньо набутого досвіду мету.

Однак накопичений досвід дав розвиток теоріїі практики навчання і виховання, з’явились новіприйоми, методи, форми навчання і виховання,тобто розвивався концептуальний, методологічний,технологічний аспект педагогіки. Ці новинки танововведення, опираючись на накопичений досвід,забезпечили позитивний результат використаннянової ідеї на практиці в конкретних історичних,соціальних, політичних та інших умовах.

Педагогічна інновація являє собою, перш завсе, практикоорієнтоване явище, що дозволяєреалізовувати на практиці якісно нові, ефективніноухау в умовах орієнтації на ідеальні і доволі такирідко кардинально змінюючи цілі освіти. Длясоціальних систем справедливо визначенняГ.І. Герасимова і Л.В. Ілюхіної, які визначаютьнове в інновації як таке, що має попит в суспільствіта за обставинами (потребами розвитку) сутність,навколо якої формується зміст нового, принципововідмінного від усього, що раніше застосовувалосьв даній системі по ступеню дії на характерологічніпризнаки системи таким чином, що вонапереходить в задано очікуваний стан (гіпотетичнопрогнозований), фіксуючи, тим самим, результатінноваційної дії [2, 12].

Таке розуміння нового і інноваційного вказуєна те, що воно може бути виділене тільки відноснотрадиційного для визначення соціальної,педагогічної, організаційноуправлінської,економічної системи і її визначеного стану наконкретний момент. Новизна завжди носитьконкретноісторичний характер. Інноваціюнеобхідно розглядати в просторі сповна визначеноїсоціальної практики.

На підставі діалектики сходження педагогічногодосвіду від простого до складного, віделементарного до ідеального, від регресивного допрогресивного, від випадкового до оптимальноголежить принцип взаємопереходу і розвиткупедагогічних процесів і їх соціальноісторичнихскладових. В.Е. Гмурман відмічав, що “…впедагогічній діяльності нічого не повторюється забсолютною точністю; все знаходиться унепереривному зміненні. Але у зв’язкунеперервних змін є і збережені взаємозв’язки.Саме завдяки повторності педагогічних задач іситуацій педагог може звертатися до ранішнакопиченому досвіду” [1, 14].

Розробляючи і реалізуючи на практиціінноваційну ідею, людина прагне втілити в життяїї інноваційний потенціал, однак не можевичерпати його до кінця, так як обмежена, з однієїсторони, інструментами, що у неї є, досвідом,


114

особистісними особливостями, а з іншої – реальноіснуючими умовами. Тому єдина ідеальна сутністьінновації може проявлятися порізному, щообумовлює розмаїття можливої інноваційноїдіяльності. Інноваційний потенціал при цьому можебути охарактеризований як можливості даної ідеї– нововведення, успішна реалізація якої ставитьсявідправною крапкою зародження новихможливостей. Істотною характеристикоюпедагогічних інновацій виступає і те, що будьякінавіть самі розвинуті та ефективні інноваційнітеорії, методи, технології мають кордонизастосовності в педагогічній діяльності, а томуне можуть виступати універсальним засобомрішення педагогічних проблем.

При цьому і в психології, і в ряді сучаснихпедагогічних досліджень неодноразовопідкреслювався глибинний зв’язок між ідеальнимі інноваційним. Дійсно, важливо зрозуміти, щореальний інноваційний процес внутрішньоідеальний по своїй сутності. “Випереджаючидійсність, ідеальні категорії стимулюють проривдо нового, сприяють реальному оновленнюпедагогічної теорії і освітньої практики.Ідеальними по суті виступають всі психологічнікомпоненти творчої діяльності: фантазія, здогадка,інтуїція, передбачення, інсайт, що функціонуютьв єдності з логічною стороною аналізудосліджуваних процесів і об’єктів [3, 122].

Другою невід’ємною стороною інноваційвиступає їх глибокий взаємозв’язок з творчістю,яка долає традицію і стає джерелом розвиткусистеми. Дослідженням педагогічної творчості івзаємозв’язку творчої та інноваційної діяльностізаймались В.І. Андрєєв, А.В. Морозов, В.І. Загвязинський,В.А. КанКалик та ін. Розвиток творчихздібностей педагога, подолання стереотипівтрадиційного мислення, наявність установки натворче перетворення дійсності виступаєобов‘язковою умовою оволодіння інноваціями іджерелом інноваційної педагогічної діяльності.П.Г. Щедровицкий відзначає, що інновація –механізм відтворення інноваційності і розвитку;це творча миследіяльна форма, що забезпечуєрозвиток, а не перенос із однієї області в іншу тихчи інших елементів, блоків, структур, змісту.Складовими творчої миследіяльної формиінновацій виступають:

установка на розгортання творчої змістовноїпедагогічної миследіяльності і освітньої практики;

наявність дослідницького компонента; наявність управлінського компонента [8, 59].На думку В.І. Загвязинського, нове в педагогіці

– це не тільки ідеї, підходи, методи, технології, якіще не використовувались, але це і той комплекселементів і окремі елементи педагогічногопроцесу, які несуть в собі прогресивний початок,що дозволяє в змінених умовах і ситуаціяхдостатньо ефективно вирішувати задачівиховання і освіти [3, 27].

Висновки. Таким чином, інновація в освітівизначається як цілеспрямована зміна вфункціонуванні педагогічної системи, причому вширокому сенсі це можуть бути якісні чи (або)кількісні зміни в різних сферах і елементахсистеми. Виникнення інновацій в освіті носитьзакономірний, необхідний характер, визначенийстійкою сукупністю зовнішніх умов їх появу, тобтозакономірностями розвитку всієї освітньоїсистеми. Педагогічні інновації забезпечуютьбільш якісну і ефективну адаптацію і реалізаціюздібностей і потенціалу людини в усіх сферах їїжиттєдіяльності – суспільної, професійної,культурної, побутової і т.і., формують умови длясамоосвіти, самовиховання, саморозвитку особимайбутнього спеціаліста.

1. Внедрение достижений педагогики в практикушколы / Под ред. В.Е. Гмурмана; Научно-исслед.институт общей педагогики. – М.: Педагогика, 1981.– 144 с.

2. Герасимов Г.И., Илюхина Л.В. Инновации вобразовании: сущность и социальные механизмы(социологический аспект): [Электронный ресурс] /Г.И. Герасимов, Л.В. Илюхина. – Электрон. ст. –Режим доcтупа к ст.: http://www. kronus.ru/biblt/gerasimov.htm.

3. Загвязинский В.И. Инновационные процессы вобразовании и педагогическая наука./ В.И. Загвязинский// Инновационные процессы в образовании. – Тюмень:Изд-во Тюм. гос. ун-та, 1990. – 254 с.

4. Инновационное движение в российскомшкольном образовании / Под ред. Э. Днепрова, А. Каспржака,А. Пинского – М.: Парсифаль, 1997. – С. 34 – 35.

5. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка:72500 слов и 7500 фразеологических выражений /С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. – Российская АкадемияНаук; Институт русского языка; Российский фондкультуры; – М.: АЗЪ, 1993. – 960 с.

6. Фейгинов С.Р. Динамика традиционного иинновационного в педагогике постсоветскогопериода / Вестник высшей школы. – 2001. – № 2. –С. 14 – 18.

7. Щедровицкий П.Г. Педагогика и логика /П.Г. Щедровицкий. – М., 1993. – 245 с.

8. Щедровицкий П.Г. Система педагогическихисследований (методологический анализ) /П.Г. Щедровицкий // Педагогика и логика. – М., 1993– 235 с.




115 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Постановка проблеми у загальномувигляді. Розвиток освітньої системина початку ХХІ століття визначає нові

вимоги до теорії та практики навчання і вихованнямолодого покоління. Сучасні науковці вважаютьстудента головним суб’єктом навчання івиховання, а своїм основним завданням –розв’язання актуальних проблем демократизаціїй гуманізації стосунків між викладачами тастудентами, формування вільної, активної, творчоїта самостійної особистості. Успішневпровадження нових педагогічних концептуальнихпідходів можливе за умови неперервної гуманізаціїосвіти, що передбачає взаємну співпрацю тасистемний діалог учасників педагогічногопроцесу, забезпечення максимально сприятливихумов для виявлення і розвитку здібностейстудента, практичну реалізацію принципуіндивідуального підходу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.В останні роки помітно зріс інтерес вітчизнянихта зарубіжних науковців до проблем вихованнямолодого покоління, особливо до питань

формування особистості. Власне вони сталиоб’єктом дослідження психологів та педагогівБ. Ананьєва, І. Беха, В. Бехтерева, О. Бодальова,М. Боришевського, Л. Виготського, О. Ковальова,Г. Костюка, Б. Ломова, Ж. Піаже, С. Рубінштейна,М. Фіцули, Г. Щукіної та ін. Усі вони у своїхпсихологопедагогічних дослідженнях наголошуютьна актуальних завданнях формування і розвиткугармонійної особистості, вказують на основнічинники та сприятливі умови цього важливогопроцесу.

Мета статті – розкрити та проаналізуватипровідні психологопедагогічні ідеї щодо проблемиформування особистості студента.

Виклад основного матеріалу. Формуванняособистості – це складний багатогранний процес,який розпочинається з народження і триває аждо кінця життя людини, зазнаючи постійноговпливу численних зовнішніх та внутрішніхфакторів (виховний вплив сім’ї, школи, суспільства;здатність пристосовуватися до суспільного життя;активна участь у процесах соціалізації, а такожвміння направляти власний розвиток на

УДК 159.923:378.03 – 057.87

Наталія Тичинська, викладач кафедри методики викладання іноземних мовДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТАЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

У статті на основі праць видатних вчених в галузі педагогіки та психології проаналізовано поглядинауковців на проблему формування особистості та виокремлено основні фактори, які впливають на цейпроцес.

Ключові слова: формування особистості, студент, викладач, навчання, виховання, розвиток.

Літ. 11.

Наталья Тычинская, преподаватель кафедры методики преподавания иностранных языковДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ФОРМИРОВАНИЕ ЛИЧНОСТИ СТУДЕНТАКАК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ПРОБЛЕМА

В статье на основе трудов выдающихся ученых в области педагогики и психологии проанализированывзгляды ученых на проблему формирования личности и выделены основные факторы, влияющие на этотпроцес.

Ключевые слова: формирование личности, студент, преподаватель, обучение, воспитание, развитие.

Natalia Tychynska, Lecturer of Teaching Methods of Foreign Languages DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

FORMATION OF PERSONALITY OF THE STUDENTAS PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL PROBLEM

In the article the main views of prominent scholars in the field of pedagogy and psychology on the process offormation of personality on the bases of their works are analyzed and the main factors that influence this process aresingled out.

Keywords: formation of personality, a student, a teacher, education, development.

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

© Н. Тичинська, 2013

116

вироблення характеру). Власне тому проблемасутності людської природи та формуваннянеповторної й унікальної особистості постаєнайбільш складною та заплутаною з усіх тих, якідоводиться розв’язувати вченим.

Так, відомий український психолог Г. Костюк[6] стверджує, що формування особистостівідбувається під впливом процесів навчання,виховання і розвитку. Однак дослідженнядоводить, що вирішальну роль у процесістановлення особистості Г. Костюк відводитьнавчанню, запевняючи, що “людина стаєособистістю навчаючись, засвоюючи духовнінадбання людства. Вона вчиться не тільки під часспеціальних занять у навчальному закладі, а й упроцесі щоденного спілкування” [6, 374]. З оглядуна це зазначимо, що самого лише набуття новихзнань недостатньо, коли ми прагнемо сформуватирізнобічну особистість. Студент, аби статиповноцінним членом суспільства, жити іпрацювати на його благо, повинен продовжуватизбагачувати й накопичувати здобуті унавчальному закладі знання й поза його межами:“Навчання, – констатує Г. Костюк, – шляхпідготовки особистості до життя, до участі утворенні матеріальних і духовних цінностей,необхідних для суспільства та для неї самої…Готовність до життя не вичерпується набутою внавчальному закладі певною сумою знань, уміньі навичок, воно включає прагнення та бажаннявчитися далі, певний ступінь розвитку фізичнихта розумових сил особистості, її здібностей,моральних та інших якостей” [там же, 374].

На визначальній ролі навчання у становленні ірозвитку особистості наголошує й М. Савчин [8],котрий, так само як і Г. Костюк, визнає навчанняосновним чинником процесу формуванняособистості. Яскравим підтвердженнямнаведеної нами тези є положення вченого про те,що “в умовах навчання відбувається формуваннянаукового світогляду студентів, їх свідомості тасамосвідомості, переконань, моральних якостей,розвиток духовних здібностей. Від змісту, форм іметодів навчання залежать темпи переходулюдини від нижчих до вищих ступенів розумовогорозвитку” [8, 63]. А тому ефективність навчальноїдіяльності, на думку М. Савчина, залежитьповною мірою від бажання студента до неї.Зокрема з’ясовано, що важливу роль у здійсненніпедагогічного процесу відіграють індивідуальнівідмінності, урахування викладачем якихводночас із диференційованим навчанням сприяєуспішному формуванню особистості.

Аналіз досліджень І. Беха дає підставистверджувати, що різнобічний розвиток

особистості відбувається тоді, коли і навчання, йвиховання, окрім педагогічного впливу,опираються на самостійні зусилля студента.“Ефективність педагогічної діяльності викладача,– стверджує І. Бех, – визначається ефективністюформування власної діяльності студентів, бо самена основі процесу учіння відбувається їхнійрозвиток” [1, 37]. А тому педагогічний процес,згідно з поглядами дослідника, повиненпристосовуватися до розвитку вихованця,залучати його до самодіяльності, перетворюючийого тим самим у повноцінного суб’єкта цієїдіяльності. Однак “розвиток як саморозвитоквихованця, що відбувається в процесі його власноїдіяльності, не може бути спонтанним; він повиненкеруватися педагогом”, – наголошує І. Бех [1, 38].

Отже, враховуючи певну залежність міжпроцесами навчання, виховання та розвитку,психолог робить висновок, що “керівництвоформуванням особистості тільки тоді може датипозитивний ефект, коли воно буде впливати налюдину не прямо, а через максимальнерозгортання внутрішньої активності, черезорганізацію її внутрішніх мотиваційних сил, щовизначають її поведінку” [там же, 38 – 39], оскількиособистість – істота самостійна, яка сама себерозвиває, а втручання педагога у її розвитокобмежує її свободу, водночас перешкоджаючиефективному перебігу цього процесу.

У контексті такого підходу до проблемиформування особистості М. Фіцула [9] такожвважає виховання процесом цілеспрямованим,результати впливу якого передбачаютьсязаздалегідь. Він глибоко переконаний, щовиховання як вирішальний чинник розвиткулюдської особистості “організовує діяльність, уякій розвивається і формується особистість;впливає на вибір змісту навчання та виховання,який сприяє розвитку і формуванню особистості;усуває впливи, які можуть негативно позначитисяна розвитку та формуванні особистості, ізолює їївід несприятливих для її розвитку і формуванняумов, які неможливо усунути” [9, 56]. А тому мицілком підтримуємо погляди педагога, згідно зякими виховання не лише впливає на розвитокособистості, а й “само залежить від нього,постійно опирається на досягнутий ним рівеньрозвитку” [там же, 56]. Мало того, М. Фіцуланаголошує, що виховання повинне повсякчасвипереджати розвиток, “просувати його йзумовлювати в ньому новоутворення” [там же, 57].

Під час дослідження нами встановлено, щоформування та розвиток особистості М. Фіцулавважав ефективними за умови, коли індивід є нелише об’єктом, а й суб’єктом виховання: “Тільки



117 Молодь і ринок №12 (107), 2013

ті виховні впливи, які виражають потребу самогоіндивіда і спираються на його активність, цінні яквиховні й забезпечують його розвиток” [там же, 57].

Подібного переконання дотримувався іО. Бодальов [2], відстоюючи думку, щоповноцінне становлення особистості неможливебез діяльного виховного впливу. У його розуміннівиховання – це “психологічний результаторганізації спільної діяльності людей (уконкретному випадку – педагогічне спілкування),їх взаємовпливу, що проявляється у змініпсихологічних характеристик цих людей, а такожу перебудові поведінки” [2, 136]. Особливоважливого значення автор надавав похвалі, з якоюпедагог звертається до вихованця, оскільки воназазвичай виконує функцію мотивації чистимулювання студента, а отже чинитьрозвивальний вплив на особистість.

Аналіз досліджень О. Бодальова щодозначення виховного впливу на особистіснестановлення людини допоміг з’ясувати нам йогопозицію з цього питання: “Для повноцінноговиховного впливу однієї людини на іншу необхіднанаявність стану готовності психіки особистостізазнавати цього впливу, змінюватися, як цьогохотів би суб’єкт дії, а для досягненняпродуктивних контактів між учасниками цьогопроцесу – налагодження рівня довірливогоспілкування” [2, 141]. Звідси психолог вважаєосновним завданням педагога створеннясприятливих умов для формування довірливогоставлення вихованця до виховного впливу та досебе самого як суб’єкта цього впливу. Особливопідкреслимо таку думку автора: “Усі без виняткувиховні впливи об’єднуються тим, що всукупності вони мають забезпечуватиформування нової особистості з розвинутимнауковим світобаченням і належним ставленнямдо різних аспектів діяльності, до якої залученаособистість, і з такою ж поведінкою в ційдіяльності” [2, 142].

Дослідження Л. Виготського [4] та О. Вишневського[5] щодо проблеми формування особистостідоводять, що повноцінний перебіг цього процесувідбувається лише завдяки єдності виховання тарозвитку. Л. Виготський ще у 20х рр. ХХ століттявиокремив положення про те, що гармонійний тацілеспрямований розвиток особистості можливийлише за умови залучення людини до активноїсамостійної діяльності, котра, на його думку,максимально сприяє саморозвитку тасамовдосконаленню вихованця. Головну запорукууспіху у розв’язанні поставленого завданняЛ. Виготський вбачав у зміні організаціїнавчальновиховної діяльності, а саме у переході

педагогічного процесу від об’єктносуб’єктнихвідносин, де педагогові відводилася головна рольу здійсненні освітніх процесів, до суб’єктносуб’єктних стосунків, у центрі яких опиняєтьсяособистість студента з його поглядами,потребами і переживаннями. З приводу цьогоавтор пише: “Основою виховного процесу маєстати особиста діяльність студента, а мистецтвовикладача повинне зводитися до стимулювання,коригування та зокрема спрямування цієїдіяльності у правильне русло” [4, 82].

Значно більше інформації про взаємозв’язоквиховання і розвитку у формуванні особистостізнаходимо у працях О. Вишневського.Особливого значення набуває при цьомудіяльність педагога, якому О. Вишневськийвідводить функцію керівника, помічника йорганізатора зазначених процесів. Він закликає доплідної співпраці викладача і студента, до якоїобидві сторони повинні бути морально готовими.Він переконаний, що “педагогу необхіднопереосмислювати свою функцію: не “розвиватистудента”, а забезпечувати умови для йогосаморозвитку, найперше умови свободи” [5, 5].Студент, на думку О. Вишневського, повиненстати суб’єктом виховання, тобто самостійнокерувати своїм життям і власною поведінкою,розвивати в собі риси самодостатньої тасамовідповідальної особистості, яка б відчувалапотребу самовдосконалюватися в майбутньому,“підпорядковуватися власним потребам,власному сумлінню, діючи в межах власнихможливостей” [5, 4]. За таких умов змінюється ітрактування традиційного виховання, щорозглядається тепер як “процес формуванняособистістю досвіду ставлення до суспільства таприроди – з участю педагога або ж без неї” [тамже, 4 – 5].

Особливо імпонує нам переконанняО. Вишневського, згідно з яким розвиток людинивідбувається успішно в тому разі, коли воназдійснює самостійну напружену діяльність. Атому, як стверджує педагог, на відміну відвиховання, що “здійснюється постійно йоб’єктивно (в позитивний чи негативний спосіб),розвиток може бути сповільнений, пригальмований– у тому випадку, коли студент труднощів уникаєі не долає їх” [там же, 5]. Саме ж визначенняпроцесу розвитку професор О. Вишневськийподає так: “Розвиток – це удосконаленнядіяльнісних можливостей людини, її духовних,психічних, соціальних і фізичних функцій таможливостей – з участю наставника або й безнеї” [там же, 5].

Щоправда, педагог виокремлює й відмінності


118

між поняттями “розвиток” та “виховання”:“Вихована людина може бути слабко розвиненою– і навпаки: високорозвинена людина може діятивороже щодо них, бути руйнівником, зрадникомсвого народу тощо” [там же, 6]. Отже,оптимальним є варіант, коли, за О. Вишневським,вихованість та розвинутість між собою поєднані,узгоджені і в єдності формують людину із сильнимхарактером, здатну до саморегламентації.

Велику роль у становленні та розвиткуособистості людини відіграють її практичнеспілкування та активність, що найбільш яскравопроявляються у діяльності. Зазначену проблемупрактичного спілкування у рамках формуванняособистості досліджував І. Джидар’ян, якийстверджував: “Спілкування, як і діяльністьзагалом, – не лише спосіб буття особистості, якарозвивається, а й один із важливих способівосвоєння людиною життя” [10, 163]. Авторрозцінює спілкування як: а) матеріальнопрактичну взаємодію між людьми, якнеобхідність, без якої вони не можуть взаємодіятиодин з одним; б) атрибут діяльності, як специфічнуформу активності. Отже, упродовж залучення допевного виду діяльності індивід відчуває гострупотребу у спілкуванні, завдяки якому він зможеподілитися досвідом та передати знання іншійлюдині. Що більше – спілкування як незаміннийатрибут різних видів діяльності обов’язковосупроводжує процес особистісного становленнялюдини як суб’єкта цієї діяльності [10].

Водночас спілкування у психологічномуаспекті проявляється як потреба індивіда вособистості іншої людини. Взаємодіючи міжсобою і володіючи власною суб’єктністю,індивіди отримують можливість обмінятисядумками, ідеями, настроями. І. Джидар’ян ізцього приводу зазначає: “У міжособистіснійвзаємодії реалізується діалогічний зв’язокрівноправних партнерів. Це завжди двохстороннєвзаємне збагачення, оскільки, ділячись своїмипочуттями, думками, знаннями з іншими,віддаючи себе іншим, людина сама стає духовнобагатшою, досягає більш високого рівняморальної і психологічної зрілості” [10, 167].

Активність особистості, згідно з поглядамиГ. Щукіної, – це ще один із численних факторів,що впливає на її становлення, позаяк “будьякийвид діяльності, яку виконує людина, активізує їїфізичні і духовні сили. Діяльність – це активнийстан людини” [11, 27]. У контексті такого підходузазначимо, що, якою б діяльністю не займавсястудент (трудовою, пізнавальною, суспільною),вона завжди передбачатиме активність. Зокреманайбільш продуктивним для формування

гармонійної особистості є “прояв усіх формактивності в будьякому виді діяльності, так яккомплексне розв’язання цього завдання сприяєвсебічному розвитку особистості” [там же, 27].

Далі Г. Щукіна на основі численних дослідженьробить висновок, що “активність людинирозвивається, супроводжуючи увесь процесстановлення та формування її особистості.Найбільш вагомі зміни в активності індивідавідображаються на діяльності, а розвитокособистості виражається у стані її активності”[там же, 27]. Тобто активність сама собою є неспонтанним проявом людської особистості, а“цілеспрямованим соціальним утворенням, якечерпає свої ресурси в діяльності і спілкуванні”[там же, 28]. Зауважимо, що особливо важливогозначення ця активність набуває у співпраці.Завдяки спільній діяльності студенти не лишезбагачують свій досвід та накопичують необхіднізнання, а й, спостерігаючи один за одним, наче удзеркалі, порівнюють себе з іншими.

Проблема формування особистості посталаоб’єктом досліджень Л. Рубінштейна. Віннаголошує, що процес становлення людськоїособистості “включає як невід’ємний компонентформування її самосвідомості, котра постає не якпочаткова даність, а як продукт розвитку” [7, 640].Згідно з теорією Л. Рубінштейна, самосвідомістьє результатом розвитку особистості і формуєтьсяпоступово: скажімо, протягом перших років життядитина не усвідомлює себе як “Я”, не називаєсебе по імені, існує для самої себе, є об’єктомдля інших людей, а не самостійним суб’єктом.Власне тому, як зазначає автор, “справжнєджерело і рушійні сили розвитку самосвідомостінеобхідно шукати в реальній самостійностііндивіда” [7, 641]. А це означає, що лише розвитоксамої особистості творить її самосвідомість.Людина починає формуватися як суб’єкт тоді,коли навчиться володіти власним тілом таздійснювати самостійні рухи.

Поряд із цим дослідження Л. Рубінштейнадоводить, що людина усвідомлює себесамостійним суб’єктом і тоді, коли вступає увідносини з іншими. Пізнаючи їх, вона водночаспізнає і власне “Я”. Як констатує Л. Рубінштейн,“… не існує “Я” без ставлення до “Ти”, так як неіснує самосвідомості без пізнання іншої людинияк самостійного суб’єкта” [там же, 641]. Згодомпсихолог підсумовує: “Реальна особистість, котраусвідомлює себе як “Я”, як суб’єкта власноїдіяльності, є суспільною істотою, включеною всуспільні відносини, і виконує суспільні функції”[там же, 644].

Окрім цього, важливо у процесі становлення



119 Молодь і ринок №12 (107), 2013

та розвитку особистості, згідно з дослідженнямМ. Варія формувати у дитини “гуманістичнийвимір”, що його може забезпечити лишегуманістична освіта, “основним методом якої єсистемний діалог” [3, 572]. Під ним автор розумієдружні стосунки між викладачем та студентом,створення гармонійної атмосфери на уроці, де бстудент мав право висловлювати власні думки, атакож обирати навчальні дисципліни і темп їхвивчення. У центрі такого навчальновиховногопроцесу перебуває особистість студента з їїіндивідуальними потребами та інтересами,гармонійний розвиток якої здійснюватиметьсяупродовж здобуття нею знань, оскільки основнезавдання гуманістичної освіти – це вихованнягармонійно розвиненої особистості. “Гармонійнаособистість, – твердить М. Варій, – перебуває вєдності зі світом, людьми і сама із собою. Такалюдина є моральною особистістю” [там же, 568]і формується: “в результаті максимальногорозвитку тих її здібностей, які створюютьдомінуючу спрямованість її особистості, що додаєзмісту усій її життєдіяльності, коли свідоміпрагнення людини повною мірою відповідають їїбезпосереднім” [там же, 569].

Висновки. Здійснений нами аналіз психологопедагогічної літератури щодо окресленоїпроблеми дає підстави зробити висновок пророзмаїтість факторів впливу на процесформування особистості, які відрізняються укожного з перелічених науковців. А тому нашедослідження переконливо доводить, що лишеєдність усіх раніше вказаних (як зовнішніх, так івнутрішніх) чинників сприятиме повноцінномуособистісному становленню людини, а такожстворенню необхідних умов для реалізації її

здібностей та талантів шляхом залучення її досамостійної, активної і творчої діяльності.

1. Бех І.Д. Виховання особистості: у 2 кн. /Іван Бех. – Кн. 2. – К.: Либідь, 2003. – 344 с.

2. Бодалев А.А. Психология личности /Алексей Бодалев. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 187 с.

3. Варій М.Й. Психологія особистості /Мирон Варій. – К.: Центр учбової літератури,2008. – 592 с.

4. Выготский Л.С. Психология / Лев Выготский.– М.: ЭКСМО-Пресс, 2000. – 1008 с.

5. Вишневський О.І. Теоретичні основисучасної української педагогіки посіб. [длястуд. вищ. навч. закл.]; вид. друге, доопр. ідоповн. / Омелян Вишневський. – Дрогобич:Коло, 2006. – 608 с.

6. Костюк Г.С. Навчально-виховний процесі психічний розвиток особистості /Григорій Костюк. – К.: Радянська школа,1989. – 609 с.

7. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии/ Сергей Рубинштейн. – СПб.: Питер, 2002. –720 с.

8. Савчин М.В. Педагогічна психологія:навч. пос. / Мирослав Савчин. – К.:Академвидав, 2007. – 424 с.

9. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посіб. /Михайло Фіцула. – К.: Академія, 2002. – 527 с.

10. Шорохова Е.В. Проблемы психологииличности / Екатерина Шорохова. – М.: Наука,1982. – 246 с.

11. Щукина Г.И. Активизация познавательнойдеятельности учащихся в учебном процессе:учеб. пос. / Галина Щукина. – М.:Просвещение, 1979. – 160 с.



“Через психологічно-педагогічний вимір ми повинні формувати вчителя нового покоління – еліту духовності, високого професіонала активного творчого не байдужого, здатного виконувати високу громадську функцію організатора, управлінця виробничими процесами, вихователя колективу, поборника прогресивних змін”.

Віктор Петрович Андрущенко

ректор Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

120

Актуальність теми. Професійнакомунікативна компетентність якскладне, інтегративне поняття, що

охоплює мотиви й потреби офіцера в професійнійкомунікативній сфері, особистісні комунікативніздібності та якості, поінформованість впрофесійній сфері, професійні знання, уміння,навички та комунікативний досвід, є важливоюскладовою професіоналізму офіцераприкордонника та має важливе значення длязабезпечення результативності його професійноїкомунікативної діяльності. Професійнакомунікативна компетентність як цілісна системапсихічних і поведінкових характеристик фахівцясприяє успішній комунікації, тобто забезпечуєефективне виконання завдань з охоронидержавного кордону. Саме тому її розвиток упроцесі підвищення кваліфікації офіцерів

прикордонників є важливим завдання вищоївійськової освіти.

Метою статті є розкриття методичнихрекомендацій науковопедагогічному складущодо розвитку професійної комунікативноїкомпетентності офіцерівприкордонників у процесіпідвищення їхньої кваліфікації.

Стан розробленості проблеми дослідження.Методологічною основою роботи з розвиткукомунікативної компетентності слід вважатисистемний підхід (В. Беспалько, Б. Гершунський,В. Краєвський, А. Кузьмінський, Н. Нікандров,П. Підкасистий, В. Сластьонін, Е. Юдін та ін.),відповідно до якого розвиток комунікативноїкомпетентності слід розглядати як ціліснупедагогічну систему, що містить певну кількістьвзаємозалежних елементів. Для розвиткукомунікативної компетентності офіцерів

УДК 159.9.07:355.23

Світлана Чернова, викладач кафедри перекладуНаціональної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОМУ СКЛАДУ ЩОДОРОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОФІЦЕРІВ-

ПРИКОРДОННИКІВ У ПРОЦЕСІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇУ статті охарактеризовано методичні рекомендації науково-педагогічному складу щодо розвитку

професійної комунікативної компетентності офіцерів-прикордонників у процесі підвищення кваліфікації.Ключові слова: комунікативна компетентність, офіцер-прикордонник, методи, методичні

рекомендації.

Літ. 5.

Светлана Чернова, преподаватель кафедры переводаНациональной академии Государственной пограничной службы Украины им. Б. Хмельницкого

МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ НАУЧНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОМУ СЛОГУОТНОСИТЕЛЬНО РАЗВИТИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОММУНИКАТИВНОЙ

КОМПЕТЕНТНОСТИ ОФИЦЕРОВ-ПОГРАНИЧНИКОВ В ПРОЦЕССЕПОВЫШЕНИЯ КВАЛИФИКАЦИИ

В статье охарактеризованы методические рекомендации научно-педагогическому слогу относительноразвития профессиональной коммуникативной компетентности офицеров-пограничников в процессеповышения квалификации.

Ключевые слова: коммуникативная компетентность, офицер-пограничник, методы, методические

рекомендации.

Switlana Chernova, Lecturer of Translation DepartmentNational Academy of State Border Service of Ukraine

by B. Khmelnytsky

GUIDELINES TO RESEARCH AND TEACHING STAFF ON THE DEVELOPMENT OFPROFESSIONAL COMMUNICATIVE COMPETENCE OF BORDER GUARD OFFICERS

DURING TRAININGThis article describes the guidelines of scientific and teaching staff on the development of professional

communicative competence of border guard officers during training.Keywords: communicative competence, border guard officers, methods and guidelines.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОМУ СКЛАДУЩОДО РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОФІЦЕРІВ-

ПРИКОРДОННИКІВ У ПРОЦЕСІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

© С. Чернова, 2013

121 Молодь і ринок №12 (107), 2013

прикордонників має значення ще й діяльніснийпідхід (К. АбульхановаСлавська, Б. Ананьєв,Л. Виготський, П. Гальперін, В. Давидов,С. Каган, О. Леонтьєв, Л. Рубінштейн, Т. Шамова,Д. Ельконін та ін.), який передбачає, що організаціянавчального процесу, зміст навчальних матеріалівслід будувати через моделювання реальнихоперацій професійного спілкування офіцераприкордонника [4, 110]. У свою чергу особистісноорієнтований (І. Бех, О. Бондаревська, В. Давидов,В. Серіков, В. Сластьонін, І. Якиманська та ін.)підхід допомагає організовувати роботу з розвиткукомунікативної компетентності з урахуванняміндивідуальних особливостей і потреб кожногоофіцера. При цьому важливе значення маєгуманістична спрямованість формуваннякомунікативної компетентності офіцераприкордонника. Актуальним для організаціїсучасного процесу навчання є такожкомунікативний підхід (І. Зимня, Ф. Бацевич,О. Яшенкова та ін.), при якому акцент зміщенийна опанування “техніки” спілкування – умінняпідтримувати міжособистісні контакти йдомагатися поставлених цілей, використовуючиоптимальні комунікативні (поведінкові) стратегії.

Важливе значення для організаціїпедагогічного експерименту з розвиткупрофесійної комунікативної компетентностіофіцерівприкордонників мають також роботиН. Берестецької (підготовка майбутніх офіцерівприкордонників до професійного спілкування упроцесі навчання гуманітарних дисциплін),О. Бондаренко (психологічні особливостіпрофесійного спілкування військовослужбовців вособливих умовах), О. Волобуєвої (формуванняпрофесійнокомунікативної спрямованості услухачів мовної спеціальності військових вузів),О. Мисечко (педагогічна технологія формуваннявмінь службового спілкування у майбутніхофіцерівприкордонників), В. Назаренка (психологічніумови розвитку комунікативної компетентностікерівників ДПС України різного управлінського рівняу службоводіловому спілкуванні) та ін. Протепроблема розвитку професійної комунікативноїкомпетентності офіцерівприкордонників у процесіпідвищення кваліфікації загалом та педагогічнихумов зокрема залишилася поза увагою науковців.

Виклад основного матеріалу. Проведенийтеоретичний аналіз проблеми розвиткукомунікативної компетентності офіцерівприкордонників у процесі підвищення їхньоїкваліфікації та результати експериментальногодослідження дозволили обґрунтувати методичнірекомендації науковопедагогічному складу щодорозвитку цього особистісного феномену.

Для розвитку комунікативної компетентностіофіцерівприкордонників важливо дотримуватисьзагальних принципів роботи у цьому напрямку.Зокрема це принцип науковості, професійноїспрямованості, принцип індивідуальногопідходу, принцип проблемності, принципваріантності й різноманіття, принципоптимізації, принцип взаємозалежностівивчення мови й розвитку інтелектуальногорівня слухачів. Використання цих принципівактивізує формування комунікативноїкомпетентності офіцерів, формує у них внутрішнюустановку на її розвиток. Відповідно до цихпринципів слід розробляти зміст освіти загалом ікожного заняття, здійснювати відбір цілей таорганізаційних форм заняття з тієї чи іншої темита ін.

Важливо враховувати, що успішний розвитокпрофесійної комунікативної компетентностіможливий тільки в системі спеціального навчання.Дослідження з питань теорії мовної діяльності(Л. Виготський, О.М. Леонтьєв, О.О. Леонтьєв,С. Рубінштейн та ін.), з функціональної стилістики(Н. Бабич, В. Виноградов, Г. Винокур, Л. Щербата ін.), культури мови (Б. АнтоненкоДавидович,О. Пономарів, А. Коваль, Б. Головін та ін.), зпитань мовного етикету (М. Стахів, Н. Формановськата ін.) підтверджують, що першою ланкою у процесіформування комунікативної компетентності єзміст навчання. З огляду на це важливою умовоюрозвитку комунікативної компетентності є відбірнеобхідного за змістом навчального матеріалу,адекватного поставленим цілям розвитку усіхскладових професійної комунікативноїкомпетентності офіцерів-прикордонників. Цейматеріал повинен допомогти навчати фахівцівумінню ставити й вирішувати різні типикомунікативних завдань: визначати цілі комунікації,оцінювати ситуацію, наміри й комунікативнутактику партнерів, змінювати свою мовнукомунікацію залежно від ситуації, тобто навчатиповноцінної мовленнєвої діяльності. Для вирішенняцього завдання набуває актуальності розробкаспецкурсу – комунікативно спрямованогокурсу, що передбачає інтеграцію знань зпсихології спілкування, культури мовлення,культури мовного спілкування слухачів зпосиленою увагою до різних аспектівпрофесійного спілкування офіцерів-прикордонників. Зазначений спецкурс“Професійна комунікативна компетентністьофіцерів-прикордонників” повинен матипрофесійно орієнтований характер, йогозавдання має визначатися насампередкомунікативними й пізнавальними



122

потребами майбутніх фахівців, тобтопередбачати не тільки вивчення закономірностеймови й особливостей мовленнєвої діяльності,але й навчання на основі моделюванняконкретних ситуацій навичкам комунікативноївзаємодії. Комплексна мета навчання слухачів привикладанні факультативу має передбачатиформування навичок ефективної мовленнєвоїдіяльності в різних сферах професійної комунікації,а головною його метою має бути формуваннякомунікативної компетентності в аспекті здатностіспіввідносити мовні засоби із завданнями йумовами професійної комунікації. Змістом такихзанять має бути пізнання особливостейпрофесійного спілкування і його правил, розвитокнавичок ідентифікації й освоєння мовних моделейдля різноманітних ситуацій діловогоспівробітництва, навчання різним стратегіямпрофесійної комунікативної взаємодії. Важливезначення має також навчання спеціальних мовнихкліше (мовних моделей), реалізація стратегіїкомунікативної взаємодії в кожній ситуації привирішенні практичних завдань, корекціїпрофесійного дискурсу. При цьому приконструюванні змісту навчального матеріалуспецкурсу важливе значення має дотриманнякритеріїв оптимуму та послідовності.

Окрім факультативу, важливе значення маєпідбір відповідного матеріалу і при вивченніофіцерамиприкордонниками інших навчальнихдисциплін, зокрема таких як “Іноземна мова”,“Оперативне мистецтво ООДК”, “Оперативнослужбова діяльність органу охорони державногокордону”, “Оперативне мистецтво Державноїприкордонної служби України”, “Захистдержавного кордону” та “Управління оперативнослужбовою діяльністю”. При обговореннінавчальних питань з цих дисциплін офіцери повиннівчитися використовувати мовні засобів відповіднодо їхнього цільового призначення дляобслуговування того або іншого виду мовленнєвоїдіяльності в умовах професійного спілкування.

З урахуванням того, що офіцер управляєприкордонним підрозділом за допомогоюспілкування та вступає в комунікацію з певноюметою – довести щонебудь, переконати свогоспіврозмовника, пообіцяти щонебудь і т.п., тобтовирішує певні мовленнєвомисленнєві завдання,що не можливо зробити поза мовленнєвоюдіяльністю, навчання важливо організовувати якмодель процесу комунікації, що теж повиннапередбачати вирішення офіцером таких завдань.Іншими словами, офіцер повинен не завчати мовуз подальшим відтворенням інформації, а активновиконувати мовленнєвомисленнєву діяльність,

спрямовану на вирішення комунікативних завдань.Для цього потрібно застосовувати методи ізасобів навчання, які б забезпечували активнурозумову й комунікативну діяльність офіцерів-прикордонників у процесі навчання. Йдетьсяпро те, щоб вчити офіцерів усвідомлено йкваліфіковано діяти в різних ситуаціях спілкування,формувати у них комплекс комунікативнихякостей, які дозволили б успішно виконуватизавдання професійної діяльності. Відповідно доцього в професійному навчанні важливостворювати ситуації взаємодії, опосередкованізмістом управлінської діяльності, зокрема ситуаціїприйняття управлінських рішень; взаємодії зкерівництвом й підлеглими; а також ситуаціїрозподілу обов’язків при організації охоронидержавного кордону і т.д.

Ситуацію слід розглядати як інтегративнудинамічну систему соціальностатусних,рольових, діяльнісних і моральних взаєминсуб’єктів спілкування. Вона є універсальноюформою функціонування процесу навчання таспособом організації мовних засобів, способом їхпрезентації, мотивації мовної діяльності, головноюумовою формування навичок і розвиткумовленнєвих умінь, навчання стратегії й тактикиспілкування. Ситуацію слід розглядати як основудля побудови навчання, взаємодії викладача іофіцерів у всіх аспектах мовної культури. З оглядуна це використання службово-діловихситуацій має бути важливим методом роботи зрозвитку комунікативної компетентності офіцерівприкордонників. Використання службово-ділових ситуацій дозволяє максимальнонаблизити навчання офіцерів до реальнихумов їхньої професійної комунікації.

З урахуванням того, що офіцери повинні вмітиорієнтуватися в інформаційному просторі,аналізувати інформацію, знаходити оптимальнийваріант вирішення проблем, використовуватизнання із суміжних галузей науки, і бутикомунікативно компетентними – уміти вестидискусію, лаконічно викладати свої думки,аргументувати точку зору, слухати й чутиспіврозмовника, мати високий рівень мовноїкультури й культури спілкування, для розвитку цихякостей потрібно використовувати такі методинавчання, які дозволили б за досить короткийтермін забезпечити високий рівень оволодінняофіцерами комунікативними уміннями танавичками. Цим вимогам якнайкраще відповідаютьтренінги управлінського спілкування.

Тренінг як вид навчальної гри максимальносприяє формуванню комунікативних навичок тапередбачає напрацювання і засвоєння




123 Молодь і ринок №12 (107), 2013

поведінкових навичок, ідей, які необхідні длявиконання професійної діяльності [3, 127].Методичною особливістю комунікативноготренінгу є груповий характер, який потребуєінтенсивної взаємодії між усіма учасниками, атакож використання його не тільки як методунавчання (для вузько змістовної спрямованості),а як і комбінації активних методів. Методикапроведення навчального тренінгу має передбачативиконання таких завдань: мотивування слухачів допроведення навчального тренінгу; відпрацюванняна необхідному рівні потрібних практичних уміньі навичок; забезпечення контролю необхіднихтеоретичних знань і отриманих практичних вміньта навичок; спонукання слухачів до професійногорозвитку [3, 141]. При підготовці тренінговихматеріалів необхідно звертати увагу на мотивацію,забезпечення довіри, чітке визначення цілей,використання професійно спрямованих текстів,окреслення загальної картини, вдалерозташування тексту, відповідне відокремленнята групування навчального матеріалу,використання ілюстрацій, відповідність прикладів,забезпечення зворотного зв’язку, обов’язковістьогляду, розробку пам’ятки та ін. [3, 154 – 155].

Алгоритм тренінгового заняття маєскладатися з організаційної частини (вступнийінструктаж, тести для визначення рівня підготовкизнань учасників, мінілекція або інші методинавчання), основної частини (тренінгові вправи,поточний інструктаж) та завершальної частини(завершальний інструктаж, тести контролюзасвоєння навчального тренінгу, анкетування щодовиявлення зворотного зв’язку навчальноготренінгу). Серед основних тренінгових технікможна використовувати інформаційні (показнавчальних фільмів і застосування технічнихзасобів, що супроводжують лекції, інструктажі,конференції), стимуляційні (імітують робочу місце,організаційну ситуацію), вправи з практичноговиконання роботи (програми виробничого навчання,перенавчання) та груподинамічні вправи(призначені формувати й удосконалювати соціальнукомпетентність спеціалістів) [3, 143 – 144].

Найбільш ефективними для розвиткукомунікативної компетентності є також методиінтерактивного навчання (О. Барановська,Н. Березанська, О. Біляковська, С. Бондар,Л. Волкова, П. Горностай, О. Комар, В. Краєвський,Р. Осадчук, Л. Паращенко, О. Пометун, І. Родигіна,С. Трубачева, А. Хуторський, С. Шишов,Г. Щедровицький та ін.). Інтерактивне навчанняє одним із сучасних напрямків активногосоціальнопсихологічного навчання і найбільшоюмірою відповідає психологічним особливостям

навчання дорослих. Інтерактивне навчанняспрямоване на забезпечення спільного процесупізнання, отримання знань, умінь, навичок,здобуття необхідних компетенцій у спільнійдіяльності через діалог, полілог офіцерів міжсобою й викладачем, а також через прямувзаємодію з навчальним оточенням абонавчальним середовищем, що забезпечує високийрівень мотивації до навчання і моделює професійнуреальність [3, 37]. Викладач повинен такорганізовувати роботу, щоб через інтерактивненавчання забезпечити зворотній зв’язок, правовибору, двоспрямованість спілкування,оптимальне врахування життєвого й професійногодосвіду слухачів [3, 40 – 41]. У процесі такоїкомунікації офіцери повинні мати можливістьподілитися думками та почуттями в межах певноїтеми, розповісти про свої висновки, вислухатидумки не тільки викладача, а й одногрупників. Зарахунок цього офіцери мають набути досвідувстановлення контакту, взаємозалежних цінніснозмістовних відносин зі світом, людьми й самимсобою – досвід діалогічної пізнавальної діяльності,соціальноморальних комунікативних відносин ісамопізнання [3, 38].

Для розвитку професійної комунікативноїкомпетентності офіцерівприкордонників важливезначення має також така діалогова технологія, якдискусія (від. лат. discussion) – розгляддослідження). Проблемноорієнтована дискусія –це метод, при якому учасники здійснюють обмінінформацією та ідеями для того, щоб знайтиправильне рішення проблеми та прийти до єдиногопогодженого рішення [3, 131]. Дискусію слідорганізовувати як процес діалогічного спілкуванняучасників. Її мета – навчити офіцерів чітковиражати свої думки й відстоювати їх в ситуаціях,коли стикаються кілька точок зору; розумітипротилежну думку і враховувати її позитивністорони. Під час обговорення викладач маєстежити за культурою спілкування учасниківдискусії. Йдеться про збереження черговостівиступів, уважне слухання доповідача,вислуховування критики, самоаналіз і загальнаоцінка підгрупи за найкраще вирішення проблеми.При оцінці учасників дискусії важливо звертатиувагу на ступінь комунікабельності,аргументованість виступів, чіткість подання своєїпозиції, впевненість і сміливість, тактовність,ввічливість до опонентів, вміння слухати івідповідати на критичні зауваження [3, 175 – 177].

Важливим видом інтерактивного навчання єтакож ділова гра (М. Гарунов, Ю. Бабанський,Ю. Жуков, Т. Комарова, В. Лозниця, П. Підкасистий,Л. Фрідман, А. Фурман та ін.) Ділова гра сприяє



124

створенню більш близьких відносин міжучасниками, знімає з них напругу й тривогу,підвищує самооцінку, дозволяє кожному учасникувідчути ситуацію й обґрунтувати можливістратегії власних дій. В основу ділової гри слідпокласти пошук оптимального варіанта вирішенняпроблеми [3, 186 – 187]. Рольова гра на заняттяхіз спецкурсу “Професійна комунікативнакомпетентність офіцераприкордонника” маєпередбачати моделювання учасниками заданихкомунікативних ситуацій, причому ступіньпідготовки до цього виду занять варіюється відвивчених напам’ять реплік на початку навчаннядо імпровізації на завершальній стадії. При цьомукожен учасник повинен мати можливістьексплікувати власний комунікативний досвід. Усвою чергу рольова гра з навчальної дисципліни“Оперативне мистецтво ООДК” за способомнавчання прийомам зворотного зв’язкупередбачає групову дискусію на навчальну тему,що має форму аналізу конкретних комунікативнихситуацій і їх групового аналізу для виявленняоптимальних комунікативних тактик. У всіх цихвипадках викладач має бути партнером стосовноофіцерів, зокрема заохочувати здатність офіцеріввирішувати проблеми й ухвалювати рішення,покладати відповідальність на самих офіцерів,акцентувати довіру, використовувати взаємненавчання, орієнтувати офіцерів на вдосконаленнякомунікативної діяльності.

Для успішності вивчення офіцерами навчальнихпредметів загалом та розвитку їхньоїкомунікативної компетентності важливе значеннямає регулярна діагностика їхніх досягнень у цьомунапрямі. Оцінювання як складову педагогічноїдіагностики при роботі з розвитку комунікативноїкомпетентності офіцерів у процесі підвищенняїхньої кваліфікації слід використовувати дляконтролю, тобто визначення рівнів досягненьокремого офіцера, виявлення рівня його готовностідо засвоєння матеріалу щодо особливостейпрофесійного спілкування, відповідногопланування і викладання навчального матеріалу;організації навчання офіцерів, зокрема порядкуповторення, уточнення й систематизаціїнавчального матеріалу щодо особливостейпрофесійного спілкування; коригування, зокремаз’ясування причин труднощів, які виникають уофіцерів при вивченні особливостей професійногоспілкування, виявлення прогалин у їхніх знаннях івміннях та спрямування його діяльності наусунення недоліків; стимулювання навчальнихдосягнень офіцерів з питань особливостейпрофесійного спілкування, зокрема бажанняпокращити свої результати, розвитку

відповідальності, сприяння змагальності унавчанні та ін. [1, 160 – 161].

Для забезпечення ефективності педагогічногоконтролю при розвитку комунікативноїкомпетентності офіцерів слід дотримуватисьіндивідуального підходу до оцінки навчальнихуспіхів офіцерів, що передбачає виявлення рівнязнань, умінь і навичок кожного офіцера, вибірметодів контролю з урахуванням йогоіндивідуальних особливостей, зокрема типутемпераменту, здібностей, потенційнихможливостей тощо; об’єктивності, що означаєсправедливу оцінку рівня навчальних досягненьофіцерів на основі єдиних вимог до всіх відповіднодо критеріїв, визначених навчальними програмамита загальнодержавними стандартами; систематичностіта системності, тобто здійснення постійного,цілеспрямованого контролю протягом усьогоперіоду навчання з використанням поточнихрезультатів і підсумкового контролю; етичнихнорм, що виявляється в педагогічній тактовностіпри аргументації оцінки, а також вдоброзичливості й делікатності привисловлюванні критичних зауважень, почутті мірив заохоченні чи покаранні [5, 261].

Важливе значення при цьому має такожоптимізація контролю. Йдеться про адекватністьзмісту і методів контролю меті навчання, а такожвалідність контролю, який має охоплювати весьобсяг навчального матеріалу. Методика контролюмає потребувати мінімальних затрат часу і зусильвикладачів для отримання необхідної інформаціїщодо стану знань умінь та навичок слухачів.

При організації роботи з розвиткукомунікативної компетентності офіцерівприкордонників слід враховувати й впливоцінювання на розвиток їхньої особистості.Йдеться про те, що саме під впливом оцінки вофіцерів формуються такі важливі особистісніякості, як самооцінка й рівень домагань. Важливобрати до уваги, що усі ці оцінні й самооцінні впливиє сильним коригувальним фактором поведінки йдіяльності особистості фахівця.

Висновки. Основними методичнимирекомендаціями щодо формування у майбутніх офіцерівприкордонників громадянської компетентності слідназвати такі: 1) використання системного, діяльнісного,особистісно орієнтованого, компетентісного такомунікативного підходів як методологічноїоснови роботи з розвитку комунікативноїкомпетентності; 2) дотримання принципівнауковості, професійної спрямованості,індивідуального підходу, проблемності,варіантності й різноманіття, оптимізації,взаємозалежності вивчення мови й розвитку




125 Молодь і ринок №12 (107), 2013

інтелектуального рівня слухачів; 3) відповіднаорганізація спеціального навчання через відбірнеобхідного за змістом навчального матеріалу,який повинен допомогти навчати фахівців уміннюставити й вирішувати різні типи комунікативнихзавдань; 4) розробка спецкурсу “Професійнеспілкування офіцерівприкордонників”, що повиненмати професійно орієнтований характер тапередбачати інтеграцію знань з психологіїспілкування, культури мовлення, культури мовногоспілкування слухачів з посиленою увагою дорізних аспектів професійного спілкування офіцерівприкордонників; 5) організація вивченнянавчальних дисциплін, зокрема таких як “Іноземнамова”, “Оперативне мистецтво ООДК” та ін. якмоделі процесу комунікації, що повиннапередбачати вирішення офіцером професійноорієнтованих завдань; 6) створення впрофесійному навчанні ситуацій взаємодії,опосередкованих змістом управлінської діяльностіофіцераприкордонника; 7) використанняпотенціалу тренінгових занять для розвитку вофіцерів комунікативних умінь та навичок веденнядискусії, лаконічного викладу своїх думок,аргументації точки зору, слухання та ін.8) застосування методів інтерактивного навчаннядля забезпечення двоспрямованості спілкування,оптимального врахування життєвого йпрофесійного досвіду офіцерів; 9) використанняпотенціалу ділової гри для моделюванняучасниками заданих комунікативних ситуацій;10) регулярна діагностика комунікативноїкомпетентності офіцерів з відповідним виборомметодів та форм контролю, а також з урахуванняміндивідуальних особливостей офіцерів та ін.

Перспективами подальших науковихдосліджень слід назвати вивчення проблемиудосконалення змісту нормативного і варіативногоциклів спеціальних навчальних дисциплін уконтексті розвитку комунікативної компетентностіофіцерівприкордонників; розробку методикирозвитку комунікативної компетентності у слухачівВВНЗ у позанавчальній діяльності та дослідженнячинників, що впливають на розвитоккомунікативної компетентності магістрів у ВВНЗ.

1. Власова О.І. Педагогічна психологія: навч.посіб. / О.І. Власова. – К.: Либідь, 2005. – 400 с.

2. Кукушин В.С. Дидактика (теорияобучения): учеб. пособие / В.С. Кукушин. – М.:МарТ; Ростов на/Д.: МарТ, 2003. – 368 с. –(Серия: “Педагогическое образование”).

3. Сисоєва С.О. Інтерактивні технологіїнавчання дорослих: навчально-методичнийпосібник / Сисоєва С.О.; НАПН України, Ін-тпедагогічної освіти і освіти дорослих. – К.:ВД “ЕКМО”, 2011. – 320 с.

4. Сисоєва С.О. Професійна підготовкавикладача-тьютора: теорія і методика:навч.-метод. посібник. / С.О. Сисоєва,В.В. Осадчий, К.П. Осадча / Міністерствоосвіти і науки, молоді та спорту України,Київський університет імені БорисаГрінченка, Мелітопольський державнийпедагогічний університет імені БогданаХмельницького. – Київ; Мелітополь; ТОВ“Видавничий будинок ММД”, 2011. – 280 с.

5. Туркот Т.І. Педагогіка вищої школи: навч.посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Т.І. Туркот.– К.: Кондор, 2011. – 628 с.




“Важка праця – це скупчення легких справ, яких ви не зробили, коли мали зробити”.

Джон Максвелл

південно-африканський письменник

“Урок, що я виніс і якому слідую все життя, полягав у тому, що треба намагатися, і намагатися, і знову намагатися – але ніколи не здаватися!”

Річард Бренсон

англійський підприємець

126

Актуальність проблеми. Важливимелементом продуктивних сил є люди зїхнім рівнем освіти, досвіду й

майстерності. В теорії менеджменту використовуєтьсязначна кількість термінів відносно людей, які закінчиливищі навчальні заклади і отримали відповідну професіюдля ринку праці і зайнятих у виробництві: трудовіресурси, людський фактор, кадри, персонал [1].

Термін “менеджер виробництва” було введенов науку в 20ті роки XX століття академікомС. Струмиліним. Цей термін використовувалийого як плановоекономічний показниквимірювання трудових ресурсів. Сучаснерозуміння трудових ресурсів трактується яклюдські ресурси, що є значно ширшим і включаєв себе такі поняття, як трудовий потенціал, станздоров’я, рівень освіти, здібностей і культури,професійні знання для роботи в сфері суспільнокорисної діяльності [11], випускників менеджеріввищих навчальних закладів, які готують коледжі,інститути, університети.

Кардинальні зміни в соціальноекономічному

розвитку суспільства за 20 років незалежностіУкраїни ставлять на порядок денний питання проадекватність реформ у системі безперервноїосвіти з огляду на забезпеченняконкурентоспроможності та затребуваностівисоко кваліфікованих менеджерів виробництва.Особливої уваги заслуговує підсистемапедагогічної і науковопедагогічної освіти, щовідповідальна за підготовку освітнього персоналу,зазначає В.Г. Кремень [10, 8]. Стратегіямодернізації цієї освіти в умовах формуванняінноваційної, конкурентоспроможної економікизакладена в Державній програмі розвитку освітина 2011 – 2015 роки, що затверджена урядовоюпостановою у квітні 2011 р. Цілісній освітнійсистемі не вистачає розвинутого державногогромадського управління, ефективноговикористання коштів державного бюджету,активного залучення інвестицій у навчальнонаукову діяльність вищих навчальних закладів.Мета програми – створення сприятливих умовдля якісної підготовки менеджерів ринку праці,

Владислав Гжещук, здобувач Академії Полонійної в м. Ченстохові,Польща

НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МЕНЕДЖЕРІВ

У статті досліджується актуальна проблема використання новітніх педагогічних технологій вуправлінні навчальним процесом системи безперервної освіти та підготовки менеджерів до освітньоїдіяльності в сучасних умовах ринкової економіки.

Ключові слова: освіта, навчання, розвиток, виховання, управління, менеджмент, начальні заклади.

Літ. 17.

Владислав Гжещук, соискатель Академии Полонийной в г. Ченстохове,Польша

НАУЧНО-МЕТОДИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОГОИСПОЛЬЗОВАНИЯ ИННОВАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ ВПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКЕ МЕНЕДЖЕРОВ

В статье исследуется актуальная проблема использования новейших педагогических технологий вуправлении учебным процессом системы непрерывного образования и подготовки менеджеров кобразовательной деятельности в современных условиях рыночной экономики.

Ключевые слова: образование, обучение, развитие, воспитание, управление, менеджмент, учебные

заведения.

Vladuslav Hryshchuk, Applicant of Academy Poloniyna in Czestochowa,Poland

SCIENTIFIC AND METHODOLOGICAL SUPPORT THE EFFECTIVE USE OF INNOVA-TIVE TECHNOLOGIES IN THE TRAINING OF MANAGERS

The article examines the actual problem of the use of new educational technologies in learning managementsystem of continuous education and training of managers in educational activities in the modern market economy.

Keywords: education, training, development, education, administration, management, education institutions.

УДК 378.015.6:378.3

НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МЕНЕДЖЕРІВ

© В. Гжещук, 2013

127 Молодь і ринок №12 (107), 2013

кадрів згідно з пріоритетами державної соціальноекономічної політики, орієнтованої на задоволенняпотреб особистості, суспільства і держави, атакож забезпечення рівного доступу до системибезперервної освіти і підготовки менеджеріввідповідної професії із високими професійнимикомпетенціями для ринку праці [4].

Аналіз останніх публікацій. Аналіз науковометодичної та спеціальної педагогічної літературиіз педагогічних технологій, проведений в процесідослідження, дозволяє зробити висновок, щопроблеми економічної освіти і підготовки молодідо ринкової економіки обґрунтували в працях вченіпедагоги В.П. Андрущенко, В.І. Бондар, І. Бех,В. Биков, М. Вачевський, А. Василюк, О. Гаврилюк,Р. Гуревич, М. Гудзик. І. Дичківська, І. Зязюн,І. Підласий, В. Мадзігон, Н. Ничкало, О. Пометун,І. Прокопенко, О. Падалка, О.Г. Мор оз,В.К. Майборода, В. Кремень, В. Слюсаренко,Г.М. Сагач, Г. Терещук, В. Терес, М. Фіцула,І. Цимбалюк, М. Шкіль, О. Шпак, та інші.

Разом з тим, незважаючи на значні успіхивчених у галузі економічної освіти, навчання,виховання і розвитку учнівської та студентськоїмолоді, питання використання новітніхпедагогічних технологій і відносини, що виникаютьу процесі розвитку науковотехнічного прогресу іпідвищення ефективності виробництва в новихумовах господарювання ринкової економіки,особливо підготовки учнівської молоді доконкурентної ринкової економіки‚ належнимчином не розкриті, зазначає М.В. Вачевський [4].

Мета статті. Розкрити аспекти використанняновітніх педагогічних технологій у системіуправління навальним процесом системибезперервної освіти у процесі професійноїпідготовки менеджерів як основних кадрівпідприємства.

Виклад основного матеріалу. На шляхудержавотворення України особливе місце, роль ізначення належить освіті. Докорінна зміна підходівдо неї та соціокультурної політики в цілому, якупереживає сучасний світ, акцентує увагу нарозвитку людини, її особистих якостей. Людинавічний творець духовних і матеріальних благ, носійцивілізації, її політичного і освітнього поступу,стверджують О. Падалка, О. Шпак [16, 3].

Характеризуючи сучасний освітній процес,дослідники підкреслюють, що кризові явища, якінайбільш яскраво проявляються в останнєдесятиріччя, є наслідком його відставання віднауки, виробництва та суспільства. Освітаопинилася у двозначному становищі, з одного боку.Вона обумовлює науковотехнічний прогрес, а здругого – в надрах самого освітнього процесучітко виявляється тенденція до внутрішнього

опору інноваційним явищам у власній галузі освітищодо підготовки високо професійних кадрів дляринку праці.

Кадри – це штатні кваліфіковані працівники зпевною професійною підготовкою в системібезперервної освіти – професійнотехнічнеучилище, коледж, інституту, університет, якімають спеціальні теоретичні знання, практичнітрудові навички чи досвід роботи у вибраній чиуправлінській сферах діяльності. Термін “кадри”в зарубіжних і вітчизняних джерелах частоототожнюється лише із частиною працюючих –спеціалістами або робітниками високоїкваліфікації і стажем роботи на даномупідприємстві [8].

Термін “персонал” є найбільш доцільним нарівні організації, так як визначає особовий складорганізації, який працює за наймом іхарактеризується певними ознаками. Основнимиз яких є:

трудові взаємовідносини менеджера зроботодавцем, як правило, оформляютьсятрудовими договорами;

володіння певними якісними характеристикамименеджера, поєднання особистих та організаційнихцілей.

Отже, персонал – менеджери – основний,постійний штатний склад кваліфікованихпрацівників, який формується і змінюється підвпливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.Вплив зовнішніх факторів конкретизується у такихпараметрах макроекономічного розвитку, яккількість активного населення, загальноосвітніййого рівень та кон’юнктура ринку праці.

В теорії управління персоналом існують різніпідходи до кваліфікації персоналу менеджерів залежновід виконуваних функцій. Ця класифікація передбачаєдві основні категорії персоналу за участю в процесівиробництва: управлінський та виробничий [6].

Управлінський персонал менеджерів – цепрацівники, трудова діяльність яких спрямованана виконання конкретних управлінських функцій.До них відносяться лінійні і функціональнікерівники і спеціалісти – менеджери тамаркетологи виробництва.

Керівникименеджери, які спрямовують,координують і стимулюють діяльністьвиробництва, розпоряджуються ресурсамиорганізації, приймають рішення, несуть повнувідповідальність за досягнення цілей організації імають право приймати рішення, відносяться долінійних. Керівники підрозділів, основнезавдання яких полягає у сприянні ефективнійроботі лінійних керівників відносяться дофункціональних. Керівники і головні спеціалістив сукупності створюють адміністрацію.


128

Слід зазначити, що менеджмент – управління(планування, регулювання, контроль), керівництво,організація виробництва. Це також сукупністьметодів, форм, засобів управління виробництвомдля досягнення поставлених завдань абовизначеної мети (підвищення ефективностівиробництва, збільшення прибутку на основізниження собівартості виробництва матеріальнихблаг (товарів), підвищення продуктивності праціза рахунок використання новітніх методів татехнологій виробництва), стверджують Р. Пушкар,Н. Тарнавська [17, 13].

Спеціалісти (інженери, економісти, техніки,технологи, психологи), зайняті створенням івпровадженням у виробництво нових знань,технологій та розробкою варіантів рішень окремихвиробничих і управлінських проблем.

Технічні спеціалісти (службовці), якінадають технічну та інформаційну допомогуапарату управління (збір, обробка, збереження іпередача інформації). Специфіка їх діяльностіполягає у виконанні стандартних процедур іоперацій, які переважно піддаються нормуваннюпраці.

Управлінський персонал зайнятий переважнорозумовою і інтелектуальною працею. За рівнемуправління керівники розподіляються накерівників нижчої (майстер, начальник дільниці,бюро груп), середньої (керівники цехів, відділів,їх заступники) і вищої ланки (керівникипідприємств, їх заступники) [12].

Виробничий персонал – це виконавці, якізапроваджують у життя рішення керівників,безпосередньо реалізують плани організації,зайняті створенням матеріальних цінностей абонаданням виробничих послуг і переміщеннямвантажів. Сюди ще відносять прибиральниць,охоронців, кур’єрів, гардеробників. В аналітичнихцілях виробничий потенціал ділять на:

основних робітників, які безпосередньо берутьучасть у виробничому процесі зі створеннямматеріальних цінностей, конкретних товарів, якіпоступають в оптову і роздрібну торгівлю;

допоміжних, які виконують функціїобслуговування основного виробництва [7].

Важливим напрямком класифікації персоналує його розподіл за професіями та спеціальностями,які отримують випускники навчальних закладів,наприклад, професійнотехнічних закладів освіти– робітники із відповідною кваліфікацією іприсвоєним розрядом практичних вмінь, коледжівипускають працівників середньої ланкидіяльності – майстри, нормувальники, економісти,бухгалтери, статистичні працівники облікувиробництва і вищі навчальні заклади готуютькерівників управлінців, які відповідають за

виробництво та реалізацію виробленихматеріальних благ, товарів на ринок длязадоволення потреб споживачів.

Історичний аналіз свідчить, що Українауспадкувала розвинену систему безперервноїосвіти до якої входять:

Дошкільна освіта – функціонує 15,1 тис.дошкільних навчальних закладів різних типів іформ власності ( у місті – 6,7 тис., у селі 8,4 тис.).У цих закладах виховується 1032,0 тис. дітей. Іззагальної кількості дошкільних навчальнихзакладів у 84% виховання проводитьсяукраїнською мовою, у 7,4% – російською, решта– іншими мовами. У дошкільних навчальнихзакладах працює 123, 9 тис. педагогічнихпрацівників, серед яких 59,6% закінчили вищінавчальні заклади 1 і 11 рівнів акредитації, 39, 5– ІІІ – ІV рівнів акредитації.

- Загальна середня освіта – діюча мережазагальноосвітніх навчальних закладів гарантуєконституційне право для кожного громадянина надоступність якісної освіти. В даний час функціонуєпонад 20,44 тис. загальноосвітніх навчальнихзаклади, у тому числі 14,05 тис. у сільськіймісцевості, до яких прийшли і навчається понад4,93 млн учнів. З кожним роком зростає кількістьдітей 6річного віку, охоплених навчанням. Зростаєкількість учнів, котрі відвідують групиподовженого дня. Активно розвивається мережагімназій, ліцеїв. У навчальному році функціонує16 969 загальноосвітніх навчальних закладів знавчанням українською мовою, російською – 1305,румунською – 91, угорською – 71, кримськотатарською– 14, молдовською – 7, польською – 5.

Професійно-технічна освіта (ПТО). Уколишньому Союзі Росії входило майже 1,3 тис.професійнотехнічних навчальних закладів, дереально здобували професійнотехнічну освітупонад 600 тис. випускників загальноосвітніхнавчальних закладів більш як за 800 робітничимипрофесіями. Навчальний процес здійснювали 60тис. педагогічних працівників ПТОЗ провадили якпервинну професійну підготовку молоді, так іпідготовку, перепідготовку та підвищеннякваліфікації зайнятого населення. Водночасфункціонувала розгалужена мережа навчальнихкомбінатів, що забезпечувала професійнотехнічненавчання робітників, а також система навчанняна виробництві різних професій [15].

Професія – це вид трудової діяльності,здійснення якої потребує відповідного комплексуспеціальних знань та практичних навичок.Сукупність знань, умінь і навиків, особистихздібностей, потрібних людині для успішноговиконання професійних обов’язків, називаєтьсяпрофесійною придатністю, яка може бути



129 Молодь і ринок №12 (107), 2013

потенційною і реальною. Перша ґрунтується назадатках, здібностях, фізичних і психологічнихвластивостях людини. Друга формуєтьсяпоступово в результаті оволодіння людиною новихзнань і умінь.

У межах кожної професії внаслідок поділу працівиділяються спеціальності, пов’язані на основізв’язків. Наприклад, спеціальність у межахпрофесії юриста – це кримінальне право,громадянське право тощо. Досвід і практикапоєднують навики, знання й уміння в одне ціле,формуючи кваліфікацію, тобто міру професійноїпідготовки, яка потрібна для виконання певнихтрудових функцій. Існує поняття кваліфікаціяпрацівників і кваліфікація робіт. Першахарактеризується сукупністю вимог до того, хтомає виконувати роботу, а друга – сукупністюнабутих людиною професійних якостей.Кваліфікація працівника визначається системоюфакторів, а саме: рівнем загальних і професійнихзнань, стажем роботи на цій чи аналогічній посаді,що сприяє освоєнню професії. Кваліфікаціяприсвоюється спеціальною комісією на основівсебічної перевірки знань, досвіду людини іюридичне закріплюється документально [5].

За рівнем кваліфікації працівників прийнятоподіляти на такі групи:

висококваліфіковані працівники, які закінчилиПТУ і середні спеціальні навчальні заклади зтерміном навчання 2 – 4 роки;

кваліфіковані працівники, які закінчилисереднє ПТУ, технічні училища або навиробництві навчались 6 – 24 місяці;

низько кваліфіковані працівники, які пройшлипідготовку на виробництві протягом 2 – 5 місяців;

некваліфіковані працівники, які пройшлипрактичне навчання або інструктаж на робочихмісцях протягом кількох тижнів.

Рівень кваліфікації працівника характеризуєйого професійну придатність, тобто визначаєтьсяздатність працівника якісно виконувати своїфункції як у звичайних, так і в екстремальнихумовах, успішно оволодівати новими знаннями івміннями, швидко адаптуватись до умов, щозмінюються.

Рівень кваліфікації працівникаробітника, щозакінчив професійнотехнічний навчальний заклад,який дозволяє успішно вирішувати поставленізавдання, називається компетенцією. Розрізняютьтакі її види:

функціональна компетенція характеризуєтьсяпрофесійними знаннями і уміннями їх застосовувати;

інтелектуальна компетенція виражаєтьсяв здібностях до аналітичного мислення ікомплексного підходу до виконання своїхобов’язків;

ситуаційна компетенція вбачає уміннядіяти в певних ситуаціях;

соціальна компетенція – це комунікаційніта інтеграційні здібності, уміння підтримуватизв’язки, впливати, досягати своєї цілі, правильносприймати і передавати чужі погляди, вестирозмову тощо.

Якісний склад персоналу характеризуєтьсяпрофесійною віковою структурою та стажемроботи.

Структуру персоналу за стажем можнарозглядати як в плані загального стажу, так і стажуроботи в даній організації. Загальний стажгрупується за такими періодами: до 16 років, 16 –20, 21 – 25, 26 – 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38,39,40 років і більше. Стаж роботи в данійорганізації характеризує закріплення персоналу.Статистика виділяє такі періоди для розрахункуцього показника: до 1 року, 1 – 4, 5 – 9, 10 – 14, 15– 19, 20 – 24, 25, 30 і більше років.

На формування різних видів структурперсоналу як на макро, так і мікрорівнях унайближчі роки будуть впливати ряд факторів назагальні тенденції:

інтенсивний перерозподіл працюючих зматеріальних сфер виробництва в інформаційнусферу та сферу послуг населення;

заміна вибуваючого персоналу на персонал звищим загальним і професійним рівнем;

зростання частки розумової праці, щозбільшить попит на кваліфіковану робочу силу(програмістів, операторів, наладчиків).

Наш час характеризується активним процесомстановлення керівників-менеджерів новоготипу, людей знаючих, ділових, відповідальних, ізнезвичайними уміннями і навичками, людей, якідбають про виробництво і персонал, просамовдосконалення і професійне вдосконаленняпрацівників, які мають диплом про вищу освіту івідповідний рівень професійних компетентностей.

- Вища освіта – за даними Державногокомітету статистики України в останні рокимережа вищих навчальних закладів налічує біля950 закладів усіх рівнів акредитації та формвласності, у тому числі 362 університети, академії,інститути та 589 коледжі, технікумів, училищ. Довищих навчальних закладів державної ікомунальної форм власності належать 232навчальних заклади ІІІ – ІV рівнів акредитації та517 навчальних закладів І – ІІ рівнів акредитації.Мережа вищих навчальних закладів, яким наданостатус національного, налічує 85 закладів.

Слід зазначити, що у 2006 році у системі вищоїосвіти України зроблено важливі кроки з реалізаціїположень Болонського процесу та підготовленоплан дій щодо їхнього впровадження в навчальний


130

процес, відповідних критерії підготовкипрофесійних керівниківменеджерів ринку праці,відзначено “Освіта України” [15, 35 – 58].

Важливим принципом діяльності такихкерівників стає принцип професіоналізму впоєднанні з актуалізацією постаті людини, їїпсихофізіологічного, соціальноморальногопотенціалу, культури ділових взаємовідносин.

Слід зазначити, що процеси, пов’язані ізринковими умовами не сприяли становленню тарозвитку системи безперервної освіти навчальнихзакладів не зумовили позитивні результати.Свідченням цього є не завжди виправдана втратаз 1991 р. по 2009 р. понад 300 (майже чверті)навчальних закладів та скорочення на 235 тис.(36%) учнівського складу. Кадровий корпус такожнеефективно скоротився більше як на 10 тис.висококваліфікованих педагогічних працівників.Причина такого стану полягала в недосконалій,несистемній і непослідовній державній освітнійполітиці щодо структурних та змістових змін усистемі освіти. Не обґрунтовувалася доцільністьліквідації деяких навчальних закладів зурахуванням географічної, демографічної таекономічної ситуації того чи іншого регіону, атакож ролі навчального закладу в забезпеченісоціальнокультурного розвитку учнівської молодіконкретної місцевості [14].

Важливим на той час чинником у 1996 році булорозпочато роботу з удосконалення, зокрема щододемократизації та децентралізації, формуправління навчальним процесом системибезперервної освіти. Це сприяло розширеннюавтономії навчальних закладів та повноваженьмісцевих органів управління освітою в частинірозроблення робочої навчальнопрограмноїдокументації, підготовки молоді та дорослогонаселення за новими професіями, що з’являютьсяна регіональному ринку праці, формуванняпропозицій щодо державного замовлення напідготовку робітничих кадрів, та виробленнясучасних науковометодичних засад управліннярозвитком системи освіти, та економічноїефективності професійної підготовки фахівців дляринку праці. До цього слід зазначити, що виниклапотреба у підготовці управлінських кадрів –керівників менеджерів в умовах ринковоїекономіки. Особистість керівника розглядаєтьсясьогодні з різних позицій.

Так, з точки зору інженерної психологіїіснує відсутність принципових відмінностей міждіяльністю оператора і діяльністю керівника.

В структурі інженерної психології аналізуютьсязміни психічних функцій керівника ПТНЗ, стійкістьуваги, зміна психологічної мобільності, швидкостіпереробки інформації. Прийняття рішень є

кінцевим актом розгалуженого процесуінформаційної підготовки. Встановлено, що укерівників різняться здібності до прийняттярішень:

В системі “проблемна ситуація” – особистість,що приймає рішення, важливими є особливостітворчого мислення керівників, здатність досистематизації, ранжирування, узагальнення,єдність і рівновага аналізу і синтезу. В умовахдефіциту інформації та часу вагомою є рольрозвинутої інтуїції [13].

Висновки. Отже, наукою доведено, що напроцес і результат ефективного використанняінноваційних технологій у професійній підготовціменеджерів та забезпечення економічноїефективності професійної підготовки майбутніхфахівців ринку праці, прийняття рішення у процесінавчання, виховання і розвитку учнівської тастудентської молоді, здійснює впливспіввідношення раціонального та емоційновольової стійкості, мотиваційна сфера, минулийдосвід, настанови, стереотипи, певніхарактерологічні особливості педагогічнихтехнологій, які поєднують в собі упорядкованусукупність дій, операцій та процедур, якізабезпечують діагнозований та гарантованийрезультат в умовах освітнього процесу, щозмінюється.

Технології навчання проектують механізмуправління перетворенням і розвиткомособистості спеціаліста менеджера (шляхомпізнавальноінструментальної сукупності дійвикладачів т а студентів). Усі відомі моделіуправління реалізуються в навчальних системахза допомогою ефективних стратегій вирішеньучбовопізнавальних завдань і тим самимбезпосередньо інтегруються в інтелектуальні йціннісні структури цілеспрямованої людськоїдіяльності.

1. Андрушків Б.М., Кузьмин О.Е. “Основименеджменту”. – Л.: Світ, 1995. – 296 с.

2. Балабанова Л. Управління персоналом:Навчальний посібник. – К.: Професіонал, 2006. – 511 с.

3. Біла книга національної освіти України. Зазаг.ред. академіка В.Г. Кременя. – К.: 2010. ТОВ“Інформаційні системи”. – 342 с.

4. Вачевський М.В.Підготовка учнів професійно-технічної освіти до сучасних умов маркетинговоїдіяльності на підприємствах// Молодь і ринок. – 2013.– №1(96). – С. 13 – 18.

5. Вачевський М.В. Використання інноваційнихпедагогічних технологій у системі освітипрофесійно-технічних навчальних закладів// Молодьі ринок. – 2013. – №6(101). – С. 19 – 23.

6. Гончаров В.В. В поисках совершенствауправления: руководство для высшего



131 Молодь і ринок №12 (107), 2013

управленческого персонала – М. МП “Сувенир”, 2005.– 325 с.

7. Гончаренко С.У. Український педагогічнийсловник. // С. Гончаренко. – К.: Либідь, 1977. – 376 с.

8. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред.С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.:КНЕУ, 2001. – 528 с.

9. Интегральная оценка работоспособности приумственном и физическом труде (Метод.рекомендации) / Е.А. Деревянко, В.К. Хухлаев и др. –М.: Экономика, 1976. – 76 с.

10. Кремень В.Г. Національна доповідь про стан іперспективи розвитку освіти в Україні. – К.:Педагаовагчна думка. 2011. – 304 с.

11. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А.Менеджмент для керівників. – К.: Т-во “Знання”, КОО,1999. – 456 с.

12. Крушельницька О. Управління персоналом:Навчальний посібник/ Ольга Крушельницька, Дмитро

Мельничук. – 2-е вид., перероб. й доп. – К.: Кондор,2005. – 304 с.

13. Мистецтво управління персоналом / Ред.Н. Черепухіна (гол.) та ін., Уклад.: Людмила Савицька,Віктор Тарнавський та ін. – К.: Вид-во ОлексіяКапусти. – 2002. Кн. 1: Таланти і лідери. – 2002. –299 с.

14. Мурашко М. Менеджмент персоналу:Навчально-практичний посібник. – 2-ге вид. ,стереотип. – К.: Знання, 2006. – 311 с.

15. Освіта України 2006. Інформаційно-аналітичніматеріали діяльності МОН України. 2006 р. – К.:2007. – 175 с.

16. Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічнітехнології. Навчальний посібник.// О. Падалка,О. Шпак. – К.: “Просвіта”, 2000. – 368 с.

17. Пушкар Р.М., Тарнавська Н.П. Менеджмент.Теорія і практика. Підручник. / / Р. Пушкар,Н. Тарнавська. – Тернопіль, 2003. – 490 с.


Актуальність та доцільністьдослідження. Щоб краще розібратисяв культурі майбутніх менеджерів

технологій у процесі навчання основпідприємництва, вартує зайнятися питанням їївиникнення. Однак такий складний процес у

кращому випадку може бути зображений грубо ісхематично, тобто сильно спрощено. При цьомуми можемо виходити з трьох передумов, які легкопрослідковуються:

там, де люди опиняються разом, виникає черезпевний проміжок часу культура чи субкультура;

УДК 371.(075.8)

Даріуш Сенкевич, здобувач Академії Полонійної в м.Ченстохові, Польща

ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ СУЧАСНИХТЕХНОЛОГІЙ ВИРОБНИЦТВА І СФЕРИ ПОСЛУГ

У статті досліджується актуальна проблема едукації навчання, виховання і розвитку менеджерів унавчальних закладах Польщі, в сучасних умовах ринкової економіки де діє конкуренція на ринку праці.

Ключові слова: освіта, навчання, розвиток, суспільний прогрес, компетенції підготовка менеджерів,пріоритет освіти, культура, мораль.

Рис. 2. Табл. 2. Літ. 10.

Дариуш Сенкевич, соискатель Академии Полонийной в г.Ченстохове, Польша

ФОРМИРОВАНИЕ ОБЩЕЙ КУЛЬТУРЫ БУДУЩИХ МЕНЕДЖЕРОВСОВРЕМЕННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ ПРОИЗВОДСТВА И СФЕРЫ УСЛУГ

В статье исследуется актуальная проблема едукации обучения, воспитания и развития менеджеровв учебных заведениях Польши, в современных условиях рыночной экономики где действует конкуренция нарынке труда.

Ключевые слова: образование, обучение, развитие, общественный прогресс, компетенции подготовкаменеджеров, приоритет образования, культура, мораль.

Dariush Senkevych, Applicant of Academy Poloniyna in Czestochowa, Poland

FORMATION OF THE GENERAL CULTURE OF FUTURE MANAGERS OFMODERN TECHNOLOGIES AND SERVICE

The article examines the actual problem of edukating training, education and development of managers inschools in Poland, in the modern market economy where there is competition in the labor market.

Keywords: education, training, development, social progress, competence, training managers, the priority ofeducation, culture and morality.

ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВСУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОБНИЦТВА І СФЕРИ ПОСЛУГ

© Д. Сенкевич, 2013

132

кожна культура розвиває неписані норми івзаємні очікування, які справляють сильний впливна поведінку колективу;

люди готові сьогодні швидше самі розвиватикультуру, членами якої вони є, ніж пасивносприймати і відображати задану культуру. Напрактиці у нових членів повинно відбуватисяпоєднання існуючих і власних процесівформування.

Успішне управління та підприємництво неможна здійснювати без врахування вікових,соціальних, статевих, певних національнихвідмінностей як об’єктів управління, так ісуб’єктів ділового підприємництва. Самесукупність цих особливостей об’єкта управлінняі суб’єкта підприємництва становить відповіднуїм своєрідну основу певної культури.

Аналіз останніх публікацій . Загальнопедагогічні підходи до удосконалення формуванняморальної культури майбутніх менеджерівекономічної освіти і виховання досліджувалися впедагогічних працях педагогічної освіти авторів:А. Алексюк [1], В. Бондар [2], Т. Білан, О. Петрів[4] , І.Д. Бех [5] , О.І. Вишневський [6] ,М.В. Вачевський, В.М. Мадзігон, Н.М. Примаченко[7], а також С. Гончаренко, М. Євтух, В. Мадзігон,П. Вербицька, І. Зязюн, І. Прокопенко, М. Корець,О. Шпак та інші автори.

Виклад основного матеріалу. Словосполучення“культура підприємництва” існує досить давно, бопідприємництво як вид справи взагалі не можеіснувати поза сферою культури, ринковогосередовища де діє конкуренція між виробникамиза сфери збуту.

Ще Аристотель робив спроби пояснитикатегоріями культури економічне життя. Однимз перших він обґрунтував моральноетичніпринципи управління господарською діяльністю.За словами Аристотеля, щоб займатисягосподарюванням, “потрібно вже бути добревихованим у моральному розумінні”, відзначаєЛ.П. Буева [3].

Адам Сміт у своїх дослідженнях прагнувпояснити, яким чином моральноетичні чинниквпливають на поведінку підприємця.

Необхідно виділити саме творчу складовупідприємництва, яке в умовах невизначеностіуможливлює підприємцю знаходити ефективнігосподарські рішення оптимально використовуватиобмежені ресурси та здійснювати плани і задумина практиці, відзначають М.В. Вачевський,В.М. Мадзігон, Н.М. Примаченко [7, 153 – 168].

Фундаментом, на якому будується цілісна природапідприємництва, є особливості характеру самоїлюдини, її ментальність. Його основи становлять:

раціоналізм – постійно вести діяльністьобдумано;

завзятість – бути наполегливим у своїх діях,доводити справу до завершення;

гострий розум – постійна творчість,винахідництво, раціоналізація самого процесувиробництва.

Аналіз підприємницької діяльності напринципах менеджменту, дозволив визначити такісуттєві фактори її успіху:

високу кваліфікацію. Підприємець або самповинен бути високопрофесійним спеціалістом абонайняття того, хто має професійні знання і досвід;

вдалу і обґрунтовану ідею виробництваконкретного товару чи послуг. Концепція повиннабути чітко сформована в бізнесплані іобґрунтована зі всіх сторін де діє гостраконкурентна боротьба;

широкі особисті контакти. Слід пам’ятати,що нова справа не починається в ізоляції від іншихпідприємців, менеджерів.

У зв’язку з модернізацією виробництва івпровадження передових технологій підприємцірозвинутих країн першочерговими називаютьнаступні завдання:

забезпечення кваліфікованої робочої сили,здібної до гнучкої взаємодії;

створення адаптивних організаційних таінноваційних структур;

об’єднання зусиль співробітників у досягненнімети;

забезпечення взаєморозуміння міжадміністрацією і профспілками.

Відомий японський бізнесмен Кадзума Татеісіназиває вісім передумов успіху підприємницькоїдіяльності, що діє на принципах маркетинговоїдіяльності:

чітке кредо; співвіднесення цілей компанії із звичайною

поведінкою людей; раціональний розподіл доходів; корпоративний дух; політика всезагальної зацікавленості; перспективний ринок збуту; оригінальна технологія; ефективне керівництво.Одним із основних факторів ринкової економіки

є культура підприємництва, яка включає двіосновні складові – ділову етику і маркетинг.

Ділова етика – це одночасно і моральна, іекономічна категорія. На заході ділова етика,ділова чесність – основа бізнесу, діловийавторитет – великий капітал, яким дорожитькожен підприємець.

На думку німецького підприємця Д. Гьодевера,



133 Молодь і ринок №12 (107), 2013

існують такі етичні норми бізнесу, яких необхіднодотримуватись:

найвищі продуктивність і прибуток не повиннідосягатися за рахунок нанесенню шкодинавколишньому середовищу;

конкуренція повинна здійснюватись чесно, заправилами;

створені працею блага повинні розподілятисятак, щоб не зумовлювати появу декласованихпрошарків населення;

необхідно забезпечити служіння технікилюдині, а не людини техніці;

слід використовувати такі форми участіслужбовців у справах підприємства, які сприяютьне тільки появі бажання працювати краще, але ірозвитку почуття відповідальності;

економіка на відміну від релігії орієнтованане на моральні норми, а на розподіл матеріальнихблаг, однак всюди, де це диктується суспільнимиінтересами, вона повинна підкорятися діючимморальним нормам, відзначає В.А. Малахів [8].

Важлива складова культури підприємництва –підтримка взаємного бажання сторінпродовжувати ділові відносини. При цьомуконфліктів майже не виникає: взаємне бажанняпродовжити ділові стосунки заставляє обидвісторони точно виконувати кожен контракт.

Західні дослідники вважають, що найбільшнесумісне з ринковою економікою почуттязаздрощів. Дана економіка ґрунтується на всепроникливому егоїзмі, однак зрівнялівка інетерпимість до досягнень інших їйпротипоказана, зазначено автором [10].

Очевидно, тому у всіх релігіях заздрість іжадність вважають смертними гріхами. Почуттязаздрощів пагубне не лише для людини, але й длясоціальної організації.

Зразкові компанії, як правило, формуютьширокий діапазон ціннісних установок. Чимало їхцінностей інтегрують поняття моральної культури,служіння споживачеві.

Якщо компанії проголошують лише фінансовіцілі – вони досягають небагато. Зразкові компаніївважають “прибуток – щось на зразок здоров’я.Ви потребуєте його, і чим більше, тим краще. Алене завдяки йому ви існуєте”.

Підприємство – це насамперед культура. Впроцесі формування культури головна рольвідводиться процесу управління. Керівникменеджер не тільки створює раціональні аспектиорганізації, такі як структура і технологія, але вінтакож творець символів, ідеологій, мови, віруваньтощо.

В тих же самих компаніях, в яких пануєкультура, досягається найвищий рівень істинної

автономії. Культура жорстко регулює декільканайважливіших змінних і наповнює їх змістом. Алев рамках цих якісних цінностей людей заохочуєпроявляти себе, пропонувати нововведення [7].

Дослідження показують, що у шведськійекономічній моделі пріоритет надається високомурівню життя і догляду за слабшими, що говоритьпро її “жіноче” начало. Носії такої культурихарактеризуються невисоким ступенеміндивідуалізму: вони тримаються поближче досвоїх лідерів.

Американці навпаки, хоча і є індивідуалістами,але перебувають на значній віддалі від своїхлідерів; вони не терплять невизначеності і єносіями “чоловічого” начала в організаційнійструктурі. Виходячи з наведеного, модельгосподарювання, що підходить для однієї країни,може стати неприйнятною для іншої.

Організаційна культура в моделях виробничогосподарських систем найбільше виявляється підчас створення в них відповідних системуправління. Якщо, наприклад, система маєорганізаційну структуру з “жіночим” началом, тостиль управління демократичний, щохарактеризується колегіальністю у прийняттірішень. Організаційна побудова такої системиможе бути лінійноштабною, матричною.

В умовах організаційної культури з “чоловічимначалом” стиль управління відрізняєтьсяавторитарністю та одноосібністю у прийняттіуправлінських рішень, що відображається і наорганізаційній побудові.

Організаційна культура, включаючиполітичну, адміністративнодержавну тауправлінську діяльність, повинна проектуватися наоснові відповідної моделі та відповідних принципів.

Організаційна культура кожної системи можеподілятися на ряд субкультур. Ступіньдиференціації культури визначається складністюзавдань, що вирішується специфікою організаційноїпідсистеми, територіальними особливостями.Головним завданням керівництва є погодженнясубкультур з організаційною структурою тазастосування відповідної до них культуриуправління.

До основних принципів організаційної моральноїкультури можна віднести культуру управління, якпоказано модель управління культурою на рис. 1.

Комплексність уявлень про призначеннясистеми. Організаційна культура повиннавідображати не тільки відношення між членамисоціальної системи, а й уявлення про призначенняданої системи в цілому і її окремих членів.Визначення цінностей і філософії системи, якібудуть бажані для неї.


134

Історичність. Культура не підлягає простомуманіпулюванню, вона розвивається протягом часуі сама певною мірю визначає характер соціальноїсистеми. Серед основних чинників, що впливаютьна організаційну культуру, можна виділити ідеальніцілі, панівні ідеї та цінності, ролеві моделі, якпоказано на рис. 1. модель методологічної основикультури управління.

Культура управління – важлива сферавпливу на свідомість, вчинки підлеглих, їхніпомисли і бажання. Водночас вона є одним звирішальних чинників успіху в управлінні тапідприємництві.

Отже, культура маркетингу існує як системазнань про процеси управління, структуриуправлінських систем, форми, методи, принципиуправлінської діяльності. Вона будується напідставі загальнометодичних принципіввизначення умов і можливостей формуваннянаукового знання, оскільки відомо, що правильнатеорія повинна бути розв’язана і розвиненастосовно конкретних умов і на підставі існуючихположень.

Сам термін “культура управління” від знедавназдобув широке розповсюдження. Нині дедалічастіше користуються як наукові співробітники,так і практики. Саме тому передусім визначимозміст цього терміну з урахуванням основнихтенденцій розвитку науковоуправлінського знання,вирішених та невирішених проблем у цій галузі.

Конкретні умови визначаються характером ірівнем суспільного розвитку, структуроюсуспільних відносин і зв’язків, рівнем духовноїкультури, знаннями, накопиченим досвідомтворення людства. Ці обставини маютьвирішальний вплив на наукове знання в галузіменеджменту, його культури. Воно, безумовно,

буде визначатися тими обставинами, щохарактеризують об’єкт управління, суспільство яку цілому, так і структуру об’єкту, яким управляютьзакономірності його функціонування і розвитку.Наведене включає в себе такі основні принципи,зазначено Н.М. Примаченко [9]:

вибір форми поведінки; стиль і тактика поведінки з погляду

моральних і естетичних цінностей; особиста поведінка, міра її такту і

відповідальності як показники вияву і розвиткудуховної культури особистості;

сфери і рівні поведінки за відповіднимиморальними нормами. Інакше кажучи, наскількинаші вчинки і поведінка не ображають інших,подобаються їм чи викликають заперечення,сприймаються схильно чи відкидаються;

нарешті, що можна, а чого не можнадозволяти собі в певній ситуації. Культура, втім,може стикатися з безкультур’ям, не приймаючийого як антипод. Щоб краще зрозумітиможливість подібного зіткнення, звернімо увагуна характеристику цих антиподів, що наведені втабл. 1.

Відзначимо також про культуру в менеджментіяка використовується у такій діяльності якторгівля – оптова та роздрібна де покупці постійновідчувають етикет ділового спілкування,сервісного обслуговування, розміщенняпідприємств торгівлі та їхнього асортиментутоварів, до продажний сервіс під час продажу іпісля продажний. Все це в загальних аспектахвідноситься до культури підприємств торгівлі.

Сюди ж можна віднести і певну системукерівництва залежно від культури керівника,засвоєної ним від того, що поступово формувалосявпродовж століть у суспільстві і сьогодні набуло

Рис. 1. Модель напрямів моральної культури

КУЛЬТУРА УПРАВЛІННЯ

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНА

КУЛЬТУРА


ПОБУДОВА СУБКУЛЬТУРИ



135 Молодь і ринок №12 (107), 2013

досить чітких форм свого вияву, як показано втабл. 2.

Культура менеджменту в торгівлі. Цякультура, яка характеризується швидкістюзворотного зв’язку і відносно малим ризиком,розвивається в першу чергу в торговихорганізаціях і організаціях по збуту. Частково увиробників комп’ютерів, у маклерів по продажунерухомості, торговцями автомобілями, а такожу дрібно роздрібній торгівлі.

Успіх залежить від кількості контактів зпокупцями і від наполегливості у пошуку угод.Оскільки окрема угода в принципі не призводитьдо банкрутства всього підприємства, тут існуєнезначний ризик. Ситуація полегшується ще й тим,що на протязі короткого часу можна побачити,що йде на ринку, а що ні.

Висновки. Встановлено, взаємовідносиниморальної культури – це доволі складне явищесуспільного життя. Моральна культураспілкування – це необхідна умова досягненнявзаєморозуміння і духовної єдності людей у всіхсферах життєдіяльності. Тому взаємовідносини у

підприємництві – це етика ціннісних структур, якіутворюють фундаментальну основу моральності,оскільки при передачі способів поведінки,соціального досвіду люди фізично і духовнотворять одне одного у спілкуванні. І в цьому планіспілкування збігається з моральною діяльністю.

Доведено, що моральною культуроюспілкування в підприємницькій діяльності є тойаспект, де в способах і результатах спілкуванняреалізується цінність добра і обов’язку, аспілкування є задоволенням духовних потреб абоконтактів з іншими людьми. Моральнеспілкування – це самостійність. Тутреалізуються потреби особистості на основідоброзичливості та уваги, на основ розуміння,довіри, співчуття і турботи, що пов’язують людей.

Кожна вихована система базується націнностях, які визначають напрям виховногопроцесу: на інтереси суспільства, держави чи наособистість (індивідуальноособистіснийрозвиток); на взаємини між учасниками процесу(авторитарні чи гуманістичні); на зміст виховногопроцесу – знанєвий чи розвивальний.

ПРИНЦИПИ І ЧИННИКИ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ

Рис. 2. Модель методологічної основи моральної культури управління


КУЛЬТУРА

НЕФОРМАЛЬНІ КАНАЛИ

КОМУНІКАЦІЇ

ПАНІВНІ ІДЕЇ ТА ЦІННОСТІ

РОЛЕВІ МОДЕЛІ

ВНУТРІШНІ СТАНДАРТИ ТА

ПРАВИЛА

ІДЕАЛЬНІ ЦІЛІ

ВИЗНАЧЕННЯ ЦІННОСТЕЙ І

ФІЛОСОФІЇ СИСТЕМИ

КОМПЛЕКСНІСТЬ УЯВЛЕНЬ ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ

СИСТЕМИ

ІСТОРИЧНІСТЬ СИСТЕМИ

ВІДСУТНІСТЬ СИЛОВОГО

ПОЛЯ

ЧИННИКИ

ПРИНЦИПИ


136

Моральна культура виховання передбачаєнадмірне управління виховним процесом, згідно зяким майбутні менеджери цілеспрямованозасвоюють соціальні завдання та ідеологічноорієнтовані якості; регламентацію, що приходитьдо ігнорування внутрішнього світу особистості.

Моральна культура як гуманістична системівиховання ставить в епіцентр особистістьмайбутнього менеджера як найвищу цінністьжиття. Формування моральної культури майбутніхменеджерів передбачає не тільки рівень розвиткусоціальних властивостей особистості, а й вихованняцінності, що виражає ідеал людини, який у будьяких умовах зберігає справжню людяність.

Висновки. Таким чином, висвітленапроблема є актуальною в навчальному процесіпри підготовці майбутніх вчителів технологій упроцесі навчання основ підприємницькоїдіяльності, маркетологів і вимагає постійноговдосконалення та вивчення як у загальноосвітніхнавчальних закладах, так і у вищих закладахосвіти, коли студенти вивчають основи економіки,маркетинг, менеджмент, підприємництво інабувають кваліфікації підприємця.

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України.Історія. Теорія. Підручник для студентів, аспірантівта молодих викладачів вищих навчальних закладів. //А. Алексюк. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.

Таблиця 2. Практичні стилі управління в підприємництві

Схематично це виглядає так, як показано в таблиці 1 Основні показники стилю керівництва

Система № 1 Система № 2 Система № 3 Система №4

Експлуататорськоавторитарна

Патерналістськоавторитарна

Консультативна Демократична

1 Впевненість і довіра до підлеглих.

Підлеглим не довіряють, в них не впевнені

До підлеглих проявляють певну довіру як до прислуги

Підлеглим значною мірою, але не повністю довіряють, контролюючи виконання рішень

Виявляють повну довіру підлеглим в усіх питаннях

2. Міра вивчення підлеглих у прийнятті рішень з управління підприємством, вирішення певних ділових підприємницьких справ.

Керівник рідко цікавиться думкою та ідеями своїх підлеглих у вирішенні проблем своєї організації.

Керівник інколи цікавиться ідеями і думкою підлеглих у вирішенні виробничих проблем.

Як правило, керівник цікавиться ідеями і думкою підлеглих і використовує їх у вирішенні виробничих проблем.

Керівник завжди використовує ідеї та думки підлеглих у вирішенні виробничих проблем.

Таблиця 1. Чинники моральної культури

Основні ознаки рівня культури менеджменту

Ознаки безкультур’я менеджменту

Глибина наукового розуміння життя людьми, які причетні до менеджменту і складають його основу. Широта мислення людей, які перебувають біля підприємницької діяльності. Притаманні їм доброзичливість і гуманне ставлення до інших. Щирість і природність у поведінці, вчинках, здатність залишатись самим собою. Правдивість і відвертість. Толерантність, чуйність і повага до інших. Скромність, почуття власної гідності. Чемність, відгукуватись на прохання інших. Розумне і природне дотримання прийнятих у суспільстві правил поведінки.

Поверховість, зазнайство, зверхність. Грубість і жорстокість. Словоблуддя і нечесність. Непорядність і аморальність. Брехливість і підступність. Зневага, зверхнє ставлення до інших. Байдужість, корисливе ставлення до інших. Зверхнє, формальне дотримання правил поведінки. Зрадливість, вандалізм. Підлабузництво, заздрощі.



137 Молодь і ринок №12 (107), 2013


2. Бондар В.І. Дидактика. Навчальний посібник. //В. Бондар./ – К.: Либідь, 2005. – 264 с.

3. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение.//Л. Буева – М.: 1979.

4. Білан Т., Петрів О. Культурологія.// Т. Білан,О. Петрів. Навчальний посібник. Дрогобич, Редак.видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2008. –176 с.

5. Бех І.Д. Особистісно орієнтоване виховання.Енциклопедія освіти. //І.Бех/ Академія пед. наук.України. – К.: Хрінком ІНТЕР, 2008. – 140 с.

6. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки. Посібник для студентіввищих навчальних закладів.// О. Вишневський. –Дрогобич, “Коло”, 2006. – С. 6 – 8.

7. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., Примаченко Н.М.Основи економічних знань 10 – 11 клас. Підручник.//М. Вачевський, В. Мадзігон, Н. Примаченко. – К.: ЦУЛ,2004. – 536 с.

8. Малахів В.А. Етика. Курс лекцій.// В. Малахів. –К.: 1996.

9. Примаченко Н.М. Формування маркетинговоїкультури у майбутніх вчителів технологій у процесінавчання основ підприємництва. Монографія. –Дрогобич, Редакційно-видавничий відділ Дрогобицькогодержавного педагогічного університету імені ІванаФранка. 2011. – 218 с.

10. Сенкевич Даріуш. Моральна культураменеджерів в глобальних економічних процесах.Монографія. – Дрогобич – Ченстохова, 2013. – 280 с.

Постановка проблеми. Перетвореннявсіх сфер діяльності в умовахдинамічного розвитку України

потребує переорієнтації, підвищення якості такардинальних перебудов у галузі освіти. Сьогодніоновлюється поняття “освіта” і дошкільна освітазокрема. Головним визнається формуванняцілісної особистості з інноваційним стилеммислення і життєвою компетентністю, здатноїсамостійно розв’язувати пізнавальні завдання,

розмірковувати, аналізувати явища, узагальнювати,логічно мислити. Ці положення є концептуальнимиу визначенні змісту і специфіки математичноїосвіти сучасних дошкільників. Математиказавжди була невід’ємною і суттєвою складовоючастиною людської культури, вона є провідникомна шляху пізнання оточуючого світу для дитини,базою для прогресу суспільства, важливоюкомпонентою розвитку особистості.

В умовах оновлення системи освіти в Україні,

Марта Скотна, аспірант Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

МАТЕМАТИЧНА ОСВІТА ДОШКІЛЬНИКІВ У ПОЛЬЩІСтаття присвячена питанням математичної освіти дошкільників у Польщі. Розкрито зміст і напрямки

математичної підготовки дошкільників в різноаспектному плані. Розглянуто інноваційну методику навчанняматематики.

Ключові слова: математика, освіта, математична освіта, передматематична підготовка.

Літ. 8.

Марта Скотная, аспирант Дрогобычского государственного педагогического университетаимени Ивана Франко

МАТЕМАТИЧЕСКОЕ ОБРАЗОВАНИЕ ДОШКОЛЬНИКОВ В ПОЛЬШЕСтатья посвящена вопросам математического образования дошкольников в Польше. Раскрыто

содержание и математическую подготовку дошкольников в разноаспектном плане. Рассмотреноинновационную методику обучения математике.

Ключевые слова: математика, образование, математическое образование, предматематическая

подготовка.

Martha Skotna, PostgraduateDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

MATHEMATICAL EDUCATION OF PRE-SCHOOL CHILDREN IN POLANDThe article is devoted to the problems of mathematical education of pre-school children in Poland. The

contents and the issues of mathematical teaching of pre-school children are studied in different aspects. The innova-tional method of mathematical education are analyzed.

Keywords: mathematics, education, mathematical education, pre-mathematical training.

УДК 372.47(438)

МАТЕМАТИЧНА ОСВІТА ДОШКІЛЬНИКІВ У ПОЛЬЩІ

© М. Скотна, 2013

138

активних пошуків шляхів і засобів її модернізаціїта вдосконалення, особливого значення набуваєвивчення й використання зарубіжної історикопедагогічної спадщини, накопиченої педагогічноюнаукою та аналіз сучасного стану функціонуваннязарубіжної системи освіти.

Незаперечний інтерес викликає досвід тихкраїн, які вже пройшли шлях реформуванняосвітньої галузі. До таких країн слід віднести іПольщу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Дослідження та впровадження підходів донавчання математики в Польщі зумовленіінтеграцією системи освітніх послуг в межахЄвропейського Союзу. Досвід польськихпедагогів та психологів увібрав найкращіметодології навчання країн Європи, що дозволяєстверджувати про високу якість початкової освітита її динамічний розвиток в рамках інтеграційнихпроцесів. Вагомий внесок у розвитокреформування освітніх послуг зробили І. Адамик,О. Буковська, У. Ечкерт, С. Квтяковська, А. КлімКлімашевська, Б. Мухачка, М. Сліва. Розвитокосвітніх реформ в Польщі досліджували Л. Гриневич,О. Ляшенко, Е. Лодзинська, Ф. Шльосек.

Безсумнівно питання математичної освіти булиі є у центрі наукових досліджень широкого колавчених, дослідників і педагогівпрактиків. Вченідосліджували різні аспекти формування в дітейматематичних уявлень, зокрема, логікоматематичних понять (Й. Козелецький, К. Котлярський,В. Крупа, Б. Хорновський), створено ефективніметодики формування в дошкільників операційлічби, особливостей сприйняття геометричнихфігур і форм, формування поняття величини(Е. ГрущикКольчинська, Е. Зелінська).

Мета статті – розкрити зміст і напрямкиматематичної підготовки дошкільників Польщі.

Виклад основного матеріалу. Всебічна таглибока реформа освіти в Польщі, якарозпочалася в 90х роках ХХ століття, охопиластруктуру системи освіти, її зміст, управління тафінансування, а також систему контролю таоцінювання. Реформування освіти в Польщівідбувались з метою розробити та впровадитинову концепцію змісту освіти, яка пропонувалапереглянути обсяг пропонованого учням змістуосвіти та роль окремих предметів у навчанні.Започаткована у 1999 р. реформа направлена наефективний та комплексний розвиток учнів [3].Досвід останніх реформ в системі освіти Польщідовів ефективність підходів до підготовки учнів упочатковій школі. Процес набуття математичнихзнань дітей розпочинається на рівні дошкільноїосвіти. Протягом перших трьох років початковоїшколи відбувається формування математичних

навичок без виокремлення дисциплін, звикористанням інтерактивних ігор, анімаційнихпрограм та презентацій.

Дошкільна освіта в Польщі є першим етапомсистеми навчання. Її основним завданням є нелише допомога батькам у вихованні дітей, а, першза все, стимулювання всебічного розвитку дитиниі підготовка її до школи. Тому дошкілля, якнавчальновиховний інститут відіграє все більшуроль в системі освіти Польщі. Адже дошкільнийвік є надзвичайно важливим етапом в життіособистості.

Основою навчальновиховної роботи є Базовапрограма дошкільного виховання для дошкільнихзакладів, дошкільних відділів початкових шкіл таінших форм дошкільного виховання (додатком 1до Розпорядження міністра народної освіти всправі базової програми дошкільного вихованнята загального розвитку в окремих типах шкіл від23.12.2008) [7, 67].

Базова програма окреслює цілі дошкільноговиховання, описує основні положення розвитку іосвіти дітей дошкільного віку, виокремлюєнавчальні компетенції, якими дитина має володітипід кінець дошкільного виховання [7, 74]. Вдокументі встановлено обсяг допомоги дітям урозвитку інтелектуальних здібностей необхіднихдля навчання в школі. На рівні дошкільноговиховання має бути реалізоване розвитокготовності до опанування вміннями читання іписання. Також окреслюються математичнівідомості та вміння, які необхідно розвинути надошкільному рівні, щоб діти були добрепідготованими до навчання в школі. Навчання вдошкільному віці, включене в процес виховання,реалізується за допомогою метолів та формприйнятих в дошкільній педагогіці [8].

Вивчення елементів математики дітьми зодного боку забезпечується засвоєнням певноїсистеми знань, вмінь та навичок, а з іншого –обумовлене необхідністю пристосування дітей дотворчої діяльності, оволодіння ними системоюзнань, вмінь і навичок, що дають уявлення проматематику, способи розмірковувань.

На думку вчених [5, 7, 8], зміст математичноїосвіти дошкільників, урахування віковихособливостей в опануванні дітьми практичних дій,математичних зв’язків і закономірностей,наступність у розвитку математичних здібностейє провідними принципами у формуванніматематичних уявлень.

Дошкільна математична освіта – це пізнанняякісних і кількісних зв’язків, а також навчанняматематичних понять. На перший план виходитьпізнання предметів, їх якісні риси/ознаки: величина(великий, малий, грубий, тонкий, більший,



139 Молодь і ринок №12 (107), 2013

найбільший, менший, найменший, грубший,тонший, такий самий); вага (визначення шляхомпорівняння, використовуючи такі терміни якважкий, легкий, важчий, легший, такий самий);об’єм (визначення шляхом переливання рідин абопересипання сипучих речовин за допомогоюдовільно обраної міри об’єму, наприклад чашки);форма – довжина (довгий, довший, найдовший,короткий, короткий, найкоротший, такий самий),ширина (широкий, ширший, найширший, вузький,вужчий, найвужчий, такий самий), висота(високий, вищий, найвищий, низький, нижчий,найнижчий, такий самий) [7, 135].

Важливим питанням є простір, який займаютьпредмети. Тут йдеться про положення предметувідносно інших предметів, а також про напрямокпереміщення предметів у просторі. Навчанняпонять положення предмету в просторі має наметі розвиток умінь оперувати такимивизначеннями, як: на, під, перед, за, біля, між, вище,нижче, далеко, близько, далі, ближче, на право,наліво, на право від, ліворуч від, навпроти,всередині, на краю, ззовні. Визначення напрямкувизначається із застосуванням наступнихтермінів: вперед, назад, догори, вниз, перед собою,за собою, в бік, праворуч, ліворуч, прямо.

В тісному зв’язку з просторовими поняттяминавчають поняттю часу. Для визначення часувикористовують вирази: довгодовше, швидкошвидше, зараз, до цього, потім, найперше,швидкоповільно, ранок, день, вечір, сьогодні,вчора, завтра. В ході занять та ігор дітитренуються вживати назви днів тижня, пір року,вивчають назви місяців. Визначення часутривалості різних дій вивчається шляхомспостереження пересування стрілок годинника нациферблаті (звідтитуди), наприклад, під часприйомів їжі, прибирання, одягання.

Вправи на орієнтацію є підготовкою до наукигеометрії. В дошкільній освіті наука геометріяполягає у ознайомленні з основнимигеометричними фігурами, плоскими тапросторовими, такими як коло, прямокутник,квадрат, трикутник, куля, куб; укладання з фігуррізних плоских та просторових композицій;розпізнавання їх за назвами і серед інших фігур.

В ході набуття досвіду діти вчатьсякласифікувати і групувати різні предмети ігеометричні фігури за величиною, формою,кольором, призначенням тощо.

Наступним етапом дошкільної математичноїосвіти є навчання поняття лічби елементівмножини. Це здійснюється шляхом оцінювання“на око” елементів множини (багато, мало, таксамо) [7, 136].

Оскільки дошкільник тільки починає

оволодівати математичними знаннями, доцільнойого математичну компетентність характеризуватияк елементарну, але розглядати її як складну,комплексну характеристику математичногорозвитку дитини, що включає формуванняелементарних математичних знань та вміннязастосовувати їх у різних життєвих ситуаціях,розвиток пізнавального інтересу, загальнонавчальнихумінь.

Навчання дітей у дошкільному закладі, першза все, спрямоване на виховання у них звички доповноцінної логічної аргументації. Адже, що самевивчення початків математики сприяє розвиткув дітей логічного мислення. Водночас якіснаперебудова процесів мислення дошкільниківможлива лише за умов особливої організаціїнавчання, у процесі якого у дітей розвиваєтьсяздібність точніше і повніше сприймати світ,виділяти ознаки предметів і явищ, розкривати їхзв’язки, інтерпретувати спостереження. Для того,щоб забезпечити математичний розвиток дітейна етапі дошкільного дитинства слід сформуватив них передумови математичного мислення,окремі логічні структури: сенсорні процеси,словник і зв’язне мовлення, системуматематичних уявлень, початкові форминавчальної діяльності тощо.

Для навчання математики необхідна психічназрілість. Психічна зрілість передбачає:

1. Відповідний рівень розумового розвитку(операційного мислення) та високий рівеньемоційної стійкості на складні ситуації. “Вкожному математичному завданні – якщозавдання має навчальний характер є певнаскладність, і розв’язання завдання є подоланнямцієї складності. А подолання складності завждисупроводжується напругою” [6, 325].

2. Наступним показником готовності донавчання є розуміння яким чином слід рахуватипредмети. Шестилітки перед початком навчанняв школі повинні оволодіти наступними правилами:

Під час лічби вказувати жестом наступніпредмети і називати відповідний числівник;

Під час лічби не можна пропускати предмети,або рахувати двічі один і той самий;

Числівники слід застосовувати в сталійпослідовності;

Останній з названих числівників має особливезначення, оскільки означає суму перелічуванихпредметів;

Результат лічби не залежить від послідовності.3. Наступний показник психічної зрілості до

навчання математики пов’язаний з розвиткоммоторики, зоровою і слуховою координацією.“Функціональне навчання математики вимагає віддітей виконання функцій, що базуються на


140

зоровому спостереженні, вправності рук і зоровослуховій координації” [6, 325].

Враховуючи це та виходячи із необхідностістворення підґрунтя для успішного навчанняматематики в 1му класі, спеціальна підготовказдійснюється за наступними напрямками:

1. Формування прийомів розумових дій:навчання виділенню ознак предметів (форма,розмір, колір, матеріал тощо); навчання виділеннюзагальних і відмінних ознак в предметах; навчаннявизначенню істотних ознак групи предметів;формування прийомів розумових дій: порівняння,аналізу, синтезу, узагальнення, класифікації.Формування прийомів розумових дій відбуваєтьсяна математичному матеріалі. Так, навчаннявизначення ознак предметів, спільних тавідмінних, а також істотних ознак, здійснюєтьсячерез співставлення геометричних фігур абогеометричних тіл. Діти на пропедевтичному рівнізнайомляться із геометричними поняттями: круг,трикутник, чотирикутник, в тому числі й квадратта прямокутник, п’ятикутник тощо; піраміда, куб,циліндр тощо.

Діти впевнюються, що ознаки предметів – цете, чим предмети схожі та відрізняються один відодного, – це, ніби, прикмети, за якими можнавпізнати предмет. На матеріалі роботи із певнимимножинами геометричних фігур діти вчаться:визначати ознаки; з’ясовувати закономірність,відповідно якої змінюються одна або кілька ознакв ряду геометричних фігур; об’єднувати фігури усукупність за спільною ознакою, розбиватисукупність на кілька частин за відміннимиознаками; добирати до групи фігур ту, що має зними спільну ознаку з певного переліку тощо.

2. Розвиток словеснологічного мислення:навчання вживанню логічних сполучників: і, або;розуміння понять: кожен, один з, хоч би один, все,деякі, і тому подібне; робота з умовиводами: істиніта хибні умовиводи. Поряд із наочнодієвиммисленням у старших дошкільників бурхливорозвивається наочнообразне мислення й починаєрозвиватися логічне мислення, яке виявляєтьсяпри встановленні дітьми різноманітних зв’язківміж предметами або явищами.

Розвиток мислення забезпечується збагаченнямй ускладненням його практики й засвоєннямспособів розумової діяльності.

Знання про навколишній світ поділяються набезпосередні і опосередковані. Безпосереднізнання – це результат прямої дії предметів на органичуття. Це так звані очевидні знання. Опосередковані,або вивідні знання, це знання здобуті за допомогоювиводу на основі готових, зафіксованих у судженнях,перевірених досвідом життя знань.

Логічною формою вираження опосередкованих

знань є судження, а формою здобуття – умовивід.Умовивід – це форма мислення, в якій з одногочи кількох суджень виводять нове судження. Вжев п’ятьшість років діти успішно засвоюютьбезпосередні умовиводи, наприклад: якщо Абільше В, то В менше А. Діти на конкретнихпредметах поступово знайомляться з поняттями“рівно”, “більше”, “менше”, “не рівно”.

3. Формування уміння слухати і виконуватиінструкцію дорослого. Накопичення словниковогозапасу, засвоєння досить складних граматичнихструктур, вміння слухати й розуміти інших йсамому побудувати потрібне речення – необхіднаумова розвитку логічного мислення вдошкільника.

4. Розвиток дрібної моторики, тактильного,слухового, зорового сприйняття. Практиканавчання свідчить, що найбільші труднощі упершокласників викликає виконання графічнихвправ (письмо цифр, продовження малюнку поклітинках тощо). Причини цього полягають у:нерозвиненості грон рук, відсутність досвідувиконання графічних рухів (не сформованістьграфічної навички);

Під час виконання зазначених типів завданьдіти працюють з наборами геометричних фігуррізного розміру (визначають їх ознаки,викладають рядок геометричних фігур,змінюючи одну чи кілька ознак, перелічуютькількість геометричних фігур тощо), такимчином відбувається влив на розвиток дрібноїмоторики і тактильного сприймання. Багатозавдань пропонуються дітям в усній формі, щопозитивно впливає на слухове сприймання [6].

Також для розвитку дрібної моторики,підготовки дітей до письма корисні завдання напродовження візерунку, в тому числі й піддиктовку. З метою розвитку сприймання та увагикорисні зорові диктанти, коли діти кілька хвилинспостерігають рядок геометричних фігур, а потімпо пам’яті викладають такі фігури на парті іздотриманням порядку їх розташування. Під часвиконання зазначених завдань діти вчатьсяорієнтуватися у просторі та на площині, в нихформуються поняття “праворуч”, “ліворуч”,“зверху”, “знизу”, “правий верхній кут” тощо.

Отже, це основні напрямки роботи зформування логікоматематичної компетентностів дітей п’ятирічного віку, які мають на метістворення спеціальної – математичної готовностідо навчання в 1му класі школи. Адже готовністьдо навчання математики визначається незнанням цифр, а тим, наскільки в дитини розвинутапізнавальна сфера, допитливість, вміння будуватиречення, порівняльні конструкції, виокремлювати,синтезувати, аналізувати, класифікувати.



141 Молодь і ринок №12 (107), 2013

На сьогодні найменш розроблені питанняінноваційних технологій у теорії і практиціматематичного розвитку дитинидошкільника. Вумовах варіативності і різноманіття сучасноїдошкільної освіти відбувається впровадження упрактику роботи ДНЗ альтернативних освітніхпрограм, які реалізують різні підходи щодо освітиі розвитку дитини, особливо це стосуєтьсяматематичної освіти дітей дошкільного віку.

Прикладом інноваційної методики навчанняматематики дошкільнят в Польщі є методикаЕдити ГрущикКольчинської [5].

В центрі досліджень Е. ГрущикКольчинськоїматематичні вміння дитини. Разом з Е. Зелінськоюзаймається концепцією допомоги розумовогорозвитку дитини з математичною освітою.Спостерігаючи за дітьми в ході занять та їхтруднощами в навчанні математики, дослідницядійшла висновку про необхідність розробкипрограми, реалізація якої дозволить кожній дитинісправлятися з математичними завданнями різноїскладності.

Програма “Дитяча математика” ЕдитиГрущикКольчинської слугує стимулюваннюматематичних вмінь дитини і її підготовки донавчання математики в школі.

В основі програми лежить переконання, щонайважливішим в дошкільному навчанніматематики є особистий досвід дитини, оскількина ньому базується утворення понять та набуттянових вмінь. Тому дошкільне навчання має бутипоєднане з діями спрямованими на розумовийрозвиток дітей. Інтелектуальні процеси, від якихзалежить успіх у навчанні математики, слугуютьдітям для класифікації і утворення понять,передбаченні результатів/наслідків і лічби не лишепри розв’язанні математичних завдань.

Для математичної підготовки дошкільниківГрущикКольчинська пропонує наступні тематичніблоки:

1. Просторова орієнтація, або навчання вмінь,які дозволять дитині добре орієнтуватися впросторі і вільно розмовляти про те, щознаходиться навколо неї.

2. Розвиток вміння зосереджувати увагу направилах і використання їх в різних ситуаціях. Цеважливо при набутті навичок лічби.

3. Навчання лічбі, а також додаванню івідніманню. Цей процес починається з лічбиконкретних предметів, через лічбу на пальцях аждо лічби в пам’яті.

4. Розвиток операційного мислення. Метою єпідготовка дитини до розуміння поняттянатуральної лічби, яку вивчають у першому класі.

5. Розвиток вміння вимірювання довжини в

обсязі доступному для дошкільника. Це будепотрібне в школі, а також в повсякденному житті.

6. Класифікація або підтримка розвиткурозумової діяльності необхідної дитині дляутворення уявлень/понять. Це добре ввести дозавдань про збір/суми та їх елементи.

7. Складання і розв’язок арифметичнихзавдань є подальшим вдосконаленням вміннярахувати і готують дитину до того, що вонаробитиме в школі на уроках математики.

8. Ознайомлення дітей з мірою ваги і сенсомзважування.

9. Вимірювання рідин допоможе дітямзрозуміти, що, наприклад, води є так само, хочапісля переливання здається, що її є менше абобільше. Такі досліди полегшать розуміння сенсуміри.

10. Розвиток геометричних понять.11. Складання дітьми ігор. Це розвиває

розумові здібності (Під час ігор діти виконуютьбезліч математичних і логічних операцій: лічатьпредмети, групують, порівнюють за величиною,формою).

12. Записування математичних дій відповіднодо можливостей дітей – є безпосереднімприготуванням дітей до уроків математики вшколі [5].

Інноваційність представленої методикиполягає в тому, що замість традиційного зміступрограми навчання математики дошкільників,пропонуються тематичні блоки. Їх необхіднореалізувати в даній послідовності, оскільки цепередбачає поступове ускладнення і правильністьрозвитку дитини. Реалізація програми вимагаєзастосування спеціально підібраних предметівтаким чином, щоб за їх допомогою можна буловиконати більшість вправ та ігор, описаних упрограмі. Особливістю методики є й те, що дітизнайомляться з цифрами, початковимиматематичними вміннями та поняттями через гру,забави та вправи, описаними авторами.

Така модель забезпечує математичну освітудошкільників через сферу особистісного розвиткуі робить математичну освіту пізнавальнимпроцесом.

Висновки. Дошкільний етап є відправноюточкою оновлення системи освіти та соціальновідповідальним за якість освіти в категоріяхрозвитку, модернізації, реформування, упровадженняновітніх технологій навчання тощо. Вважаємо, щосучасні дослідження польських вченихматематичної підготовки дітей, досвідвпровадження нових методик навчання може бутицінним для України, оскільки відкривають новішляхи формування математичної освіти.


142

1. Брежнєва О. Сучасні інноваційні підходи дозабезпечення математичної освіти дітейдошкільного віку / О. Брежнєва // Оновлення змісту,форм та методів навчання і виховання в закладахосвіти: Зб. наук. праць. Наукові записки Рівненськогодержавного гуманітарного університету – 2001. –Випуск 1(44). – С. 127 – 132.

2. Кнодель Л. Освітня система в Польщі: традиціїта сучасність / Л. Кнодель// Директор школи. Україна.– 2007. – № 5. – С. 60 – 68.

3. Польська система організації освіти: матералинавч. візиту в освітніх установах Польщі для фахівцівосвітніх установ України та Росії. – Ломжа: Освітнєтовариство прав людини, 20.09 – 03.10.2004 р.

4. Gruszczyk-Kolczynska E., Zielenska E. Dziecięcamatematyka. Ksiązka dla rodziców і nauczycieli /

E. Gruszczyk-Kolczynska, E. Zielenska. – Warszawa:WSiP, 1997.

5. Gruszczyk-Kolczynska E., Zielenska E. Dzieciecamatematyka. Program dla przedszkoli, klas zerowych іplacówek integracyjnych / E. Gruszczyk-Kolczynska,E. Zielenska. – Warszawa: WSiP, 2001.

6. Gruszczyk-Kolczynska E., Zielenska E. Płaczę іrozpaczam, gdy muszę iść do przedszkola. O kłopotachadaptacyjnych dzieci і o tym, w jaki sposób można jezmnięjszyć / E. Gruszczyk-Kolczynska, E. Zielenska //Wychowanie w przedszkolu. – 1998. – № 2.

7. Klim-Klimaszewska A. Pedagogika przedszkolna.Nowa podstawa programowa / A. Klim-Klimaszewska. –Warszawa: Instytut Wydawniczy ERICA, 2012. – 375 s.

8. Kwiatkowska M. Podstawy pedagogiki przedszkolnej/ M. Kwiatkowska. – Warszawa: WSiP, 1988.


Актуальність проблеми. Значенняшкільної економічної освіти таекономічного розвитку учнівської

молоді пов’язано із вивченням навчального курсу“Основи економіки” – це напрям до цікавого світуекономічних знань, необхідність яких у нинішніхумовах ринкової економіки необхідні кожній

людині, кожному випускнику школи, середніхнавчальних закладів професійної освіти,студентам, які формують свій високий рівеньпрофесійних компетенцій. Економічні знаннядають можливість знати про що вивчає економікаяк наука, яку роль вона відіграє в житті кожноїособистості працівника галузей народного

Ірина Савка, здобувач Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова,м. Київ

ТЕОРЕТИКО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯУЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

У статті висвітлюються актуальні питання про етапи процесу виховання, управління процесомвиховання, розкрито суть, етапи та прийоми виховання, приведено питання про духовність і мораль.

Ключові слова: виховання, суть, умови, прийоми, духовність, етика, виховання, проблеми виховання.Літ. 10.

Ирина Савка, соискатель Национального педагогического университета имени М.П. Драгоманова,г. Киев

ТЕОРЕТИКО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ НАЦИОНАЛЬНОГО ВОСПИТАНИЯУЧАЩЕЙСЯ МОЛОДЕЖИ В УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ

В статье освещаются актуальные вопросы об этапах процесса воспитания, управления процессомвоспитания, раскрыто суть, этапы и приемы воспитания, приведены вопросы о духовности и морали.

Ключевые слова: воспитание, суть, условия, приемы, духовность, этика, воспитание, проблемы

воспитания.

Iryna Savka, ApplicantNational Pedagogical University

by M. Drahomanov

THEORETICAL AND PEDAGOGICAL ASPECTS OF NATIONAL EDUCATION OFYOUTH IN EDUCATIONAL INSTITUTIONS

The article highlights the current issues of process steps in education, management of education, reveals thenature, stages and methods of education, brought the issue of spirituality and morality.

Keywords: education, nature, terms, techniques, spirituality, ethics, morality, education problems of education.

УДК 37.035.6


© І. Савка, 2013

143 Молодь і ринок №12 (107), 2013

господарства, яка необхідність у економічнихзнаннях випускників загальноосвітніх шкіл, ПТУ,ВНЗ:

що є предметом економіки як науки, як вонатісно пов’язана із іншими науками, історією,правом, математикою, управлінням, виробництвом,технологією, культурою, які її зв’язки і відносини,що вивчаються в економічній науці;

як економічна наука розглядає і вивчаєвиробництво, нагромадження і розподілматеріальних благ, які відносини власностісприяють розширеному відтворенню матеріальнихблаг, та регулювання пропозиції товарів на ринкупродавця;

які загальнонаукові методи, використовуєекономічна наука для дослідження розвиткусуспільства, накопичення матеріальних благ,кількості грошей в обігу, необхідності податків,інвестицій, інновацій виробництва тих благ, щозабезпечують високий добробут і багатствосуспільства;

яка суть бюджету, банківської системи,нормування праці, цінової політики, діяльностіпідприємства і підприємництва та необхідностірозвитку сільськогосподарського виробництва;

як здійснюються міжнародні економічнівідносини України в світовому господарстві таглобальні економічні проблеми у взаємозалежномусвіті.

Як стверджують І. Трухін, О. Шпак в останністоліття метою виховання став усебічнийрозвиток особистості. Це походить з уявлення,що така людина є більш корисним членомсуспільства, що, реалізуючи свої різнобічніможливості, вона здатна почувати себе більшзадоволеною життям. Таке розуміння зародилосяв ті часи, коли освіта і всебічний розвиток булирозкішшю, доступною тільки незначній частинінаселення. Всебічний розвиток, який здебільшогопоєднувався з матеріальним достатком, а томуразюче контрастував із вихованняммалозабезпечених, переконував у своїх перевагах[9, 7].

Аналіз останніх публікацій щодо проблеминавчання та виховання учнівської та студентськоїмолоді економічним знанням. Слід зазначити, щопедагогічній категорії навчання і вихованняучнівської молоді основам економічних знаньвипущено у світ значну кількість навчальнометодичної літератури авторів: О.І. Вишневський[1], А.В. Вихрущ [2], М.В. Вачевський, М.В. Мадзігон,Н.М. Примаченко [3], П.В. Вербицька [4],Н. Є . Мой сею к [ 5 ] , В .В. Ма дз і г он [ 6 ] ,О.С. Падалка [7], Н.М. Примаченко [8], І. Трухін,О.Т. Шпак [9], Т.Д. Тхоржевська [10], та інші.

Мета статті – розкрити у процесі дослідження

суть категорії економічного навчання учнівськоїмолоді та виховання як теоретикометодичніоснови державної політики в галузі економічноговиховання учнівської та студентської молоді дотрудової діяльності на ринку праці.

Виклад основного матеріалу. На всіх етапахрозвитку системи освіти важливим завданнямбуло й залишається розвиток особистості вчителя,забезпечення можливостей для його професійногозростання, удосконалення педагогічноїмайстерності й професійнопедагогічної культури.Сучасній школі сьогодні потрібен учитель, якийби не тільки міг оновлювати й удосконалюватизміст своєї діяльності, а й являв собою взірецьвисокої духовності, духовної культури. Успішневирішення цього завдання можливе при єдностірізних шляхів духовного розвитку вчителя, за умовкоординації діяльності всіх ланок освітньоїсистеми. Індивідуальна робота вчителя щодорозвитку своєї духовної культури доповнюєтьсясистематичною роботою педагогічного колективу,органів управління освітою, методичних службзакладів освіти щодо організації умов таспецифічних форм діяльності для вчителя, щобезпосередньо впливають на розвиток духовноїкультури, опосередковують складний процесдуховного зростання особистості педагога.

Цілеспрямованість виховання означаєобґрунтовану послідовність цілей виховання,постійне корегування виховних дій. Ціль визначаєхарактер не лише окремих виховних впливів, а йусього процесу виховання. Мета виховання, якзазначає Н.Є. Мойсеюк – це наперед визначенірезультати в розвитку й формуванні особистості,яких намагаються досягти в процесі виховноїроботи. Знання мети виховання дає педагогу чіткеуявлення про те, яку людину він повиненформувати і, природно, надає його роботінеобхідну спрямованість і осмисленість [5, 88].

Головну проблему виховання на високому рівнірозкриває відомий вітчизняний вчений в галузіпедагогіки О. Вишневський, автор стверджує, щоу сучасній педагогіці існує чимало пропозицій іпідходів до вирішення проблем виховання ірозвитку. Їх можна трактувати по різному. Прианалізі будь якого з них, мусимо найпершевраховувати, як кожен з них вирішує головнупроблему виховання: чому людина повиннаповодити себе морально? Чому вона повиннапрагнути до здійснення національних ідеалів?

Чому повинна бути самовідповідальною?Якщо відповіді на ці питання немає – пропонованасистема поглядів уваги варта, вона будується напіску. Автор стверджує, що в тоталітарнихсуспільствах так питання і не ставиться. Як ужейшлося, людина за комуністичного режиму собою


144

не керувала: система нагляду змушувала їїповодитись так, як їй пропонували. Тим часом,умови свободи проблему мотивації позитивноїповедінки оголюють і ставлять гостро. Що завідсутності нагляду спонукатиме людинурахуватися не лише зі своїми інтересами, але йчужими? Сьогодні виховник покликаний чіткознати, як “працює мораль в людині”, як і їїсвідомості діють національні та інші вартості. Боне треба доводити, що саме лише знанняморальних норм та інших вартостей – позитивноїповедінки людини ще не забезпечує.

Традиційнохристиянська стратегія вихованнядає на ці питання відповідь: головним джереломмотивації позитивної поведінки людини може бутилише “віра в Когось або в Щось”, що надає сенсунашому життю і що пояснює головну таємницю– Таїну Буття [1, 213].

За визначенням Н. Примаченко в умовахдержавотворення на перше місце правомірновисувається завдання виховання громадянина і,відповідно, цінностей, пов’язаних з приналежністюдо народу (спільність мови, спосіб мислення,географічні умови, традиції, звичаї, освіта,мистецтво, література, побутова культура тахристиянські засади культури у розумовомувихованні молоді в українському суспільстві).Автор стверджує, що культура – специфічнийспосіб організації розвитку життєдіяльностілюдини, виявлений в результаті матеріальної ідуховної праці, сукупності відносин людини зприродою, між собою і до самих себе.

Термін “культура” латинського походження(сulturа – обробка, розвиток, виховання) іпершопочатково означав “обробка ґрунту”.Спочатку під культурою розуміли всі зміни вприродному об’єкті, що проходили під впливомлюдини. Уперше термін “культура” виник в ДавнійГреції і перекладався як освічений. Весь світподілявся на освічений та неосвічений.

Все, що було в Греції, вважалося культурним,а за її межами – варвари. Надалі слово “культура”отримало узагальнене значення і ним почалиназивати все створене людиною. Культуравключає у себе результати матеріального ідуховного виробництва [8, 14].

Системний аналіз проблем розвитку духовноїкультури національної самосвідомості інаціонального виховання в школі передбачаєвивчення історикогенетичного аспекту різнихформ і напрямків залучення вчителя до духовноїкультури. У системі освіти царської Росії окремоїметодичної ланки не існувало. Питаннямиметодичної роботи займалися інспектори органівосвіти, педагогічні ради при гімназіях тауніверситетах, з’їзди вчителів. Так, у 1914 році

Всеросійський педагогічний з’їзд пропонує ввестив школах посади інструкторів з числа досвідченихучителів, які здійснювали б навчання практиків зметою підвищення їх майстерності тапропагували нові наукові відкриття та розробки.Багато в чому функції учителівінструкторівпереросли у функціональні обов’язки методистів.Організаційні форми роботи з учителями танадання їм практичної допомоги отримализагальну назву “методична робота”.

Становлення предметних методик якспецифічних наукових галузей педагогіки зумовилой формування науковометодичної діяльності. Утакому напрямку провідною була діяльністьучених, які здійснювали наукові дослідження вгалузі методики. Практичний напрямок булопов’язано з управлінською діяльністю, яканормувала та регулювала педагогічну працю, тадіяльністю, що забезпечувала розробку тавпровадження в практику нових методів навчаннята виховання. Практичною методичноюдіяльністю займалися не лише методисти, а йучителі, зазначає В. Мадзігон [6].

До причин, що зумовили становленняметодичної служби, слід віднести: необхідністьпідвищити рівень освіти, рівень професіоналізмувчителів; потреба в оновленні змісту навчання;стрімке зростання наукових досліджень упедагогіці та психології; необхідність організаціїпроцесу впровадження результатів науковоїроботи в практику школи; формуванняпредметних дидактик.

Як свідчить аналіз наукової літератури танормативних документів, розвиток методичноїслужби в Україні до 1991 року тісно пов’язаний зістановленням освіти й розвитком системипідвищення кваліфікації в колишньомуРадянському Союзі.

Методична служба – це складна педагогічнасистема, яка є невід’ємною частиною системипідвищення кваліфікації педагогічних кадрів безвідриву від основного місця роботи, тіснопов’язана з історією освіти, швидко реагує назміни у освітньому просторі, розвиває, узагальнюєта затверджує зміни в філософії освіти тощо.

На початковому етапі свого існуванняголовним завданням педкабінетів була організаціяперепідготовки педагогічних кадрів з урахуваннямпотреб розвитку країни та вимог до єдиноїтрудової школи, що були висунуті суспільством.Методична робота з кадрами зводилася доідейнотеоретичної підготовки, підвищенняпрофесійної майстерності та розширеннязагального культурного кругозору вчителів,зазначає О. Шпак [9].

20ті роки, не дивлячись на яскраво виражену



145 Молодь і ринок №12 (107), 2013

політизацію та класовопартійний підхід до сфериосвіти, характеризувалися широким творчимрухом, активізацією ініціативи педагогів, яка буласпрямована на пошуки таких методів та форморганізації навчальновиховного процесу, які бстворювали сприятливі умови для формуванняактивності та самодіяльності учнів у всіх формахшкільного життя.

Педагоги, які стояли на позиціяхстимулюючого впливу школи на формуваннямотиваційної сфери учнівської молоді, вважализдійснення принципу трудової школи в йогосоціалістичному розумінні. Вони розглядалиособистість тільки в системі колективнихстосунків та недостатньо підкреслювалинеобхідність уваги до індивідуалізації йдиференціації стимулів, до їх орієнтації наіндивідуальнопсихологічні особливостівихованців.

На початку 30х років комплексні плани та іншіновації засуджувалися, натомість наголошувалосяна систематичному контролі за навчанням,політехнізації школи, визначальній ролі вчителя. Зсередини 30х років школа поступово поверталасяв традиційне русло, наслідуючи багато в чомудореволюційні гімназії.

Наприкінці 30х рр. XX ст. були створеніінститути удосконалення учителів (ІУУ),відновлені методичні об’єднання вчителів ушколах та районах, які стали основною формоюорганізації та проведення масової роботи зпедагогами. Таким чином, державна системаметодичної служби бере початок з 1938 року, колибули прийняті Положення про методичну роботув школі, про районний педагогічний кабінетрайонного відділу освіти та наукове методичнеоб’єднання вчителів, які затвердили зміни в освіті,що відбулися в 1917 – 1937 роках.

Таким чином, методична робота з учителямивизнавалася необхідною ланкою педагогічноїдіяльності, зміст її був спрямований на підвищенняякості всієї навчальновиховної роботи в школі.Були визначені головні завдання методичноїроботи з учителями:

єдність усіх заходів з підвищення ідейнополітичного, теоретичного та методичного рівня;

диференційований підхід до різних групучителів;

дотримання наступності в змісті методичноїроботи, взаємозв’язок між її окремими ланками(районні, кущові, шкільні об’єднання).

Положення про методичну роботу 1938 р.визначало основні вимоги до роботи вчителів:єдність діяльності щодо підвищення ідейнополітичного, теоретичного й методичного рівня;взаємозв’язок колективних і індивідуальних форм

роботи; здійснення диференційованого підходу дорізних груп учителів; увага до вивчення йдиференційованого підходу до різних групучителів; увага до вивчення й розповсюдженняпередового досвіду; дотримання послідовності взмісті методичної роботи, взаємозв’язок усіх їїланок (районні, кущові, шкільні об’єднання).Необхідно відзначити, що спеціального завданнящодо розвитку гармонійної особистості вчителя,його національної самосвідомості і національноговиховання в школі не висувалося.

Зміст роботи шкільних і кущових методичнихоб’єднань зумовлювався головною метою –підвищення якості всієї навчальновиховної роботишколи. Так, наприклад, на засіданнях предметнихкомісій і об’єднань учителів 1 – 4 класівобговорювалися такі питання: вивчення йвиконання програм; планування й підготовка доуроку; організація й проведення виховної роботиз предмета; використання на уроці наочності;питання методики повторення й закріпленнянавчального матеріалу; облік знань учнів;виховання в школярів навичок самостійної роботи;вивчення методичної та спеціальної літератури;обмін досвідом і демонстрація роботи кращихучителів. Обговорення цих питань дозволялопідвищити рівень методичної роботи, зблизити їїз практичною діяльністю вчителів, націлити навирішення важливих питань, які стояли в ті рокиперед школою. Однак, поза увагою знову ж такизалишалися індивідуальні потреби педагогів,умови для їх творчого, особистісного зростання[6].

Поступово удосконалюється й методичнабаза, визначаються вимоги до навчальнихпрограм: методична витриманість, історизм,відповідність віковим особливостям учнів,забезпечення потрібного обсягу знань основ наук,умінь, навичок. З 1932 року основною формоюнавчальної роботи став урок із сталим складомучнів і стабільним розкладом занять (уроків); унавчанні застосовувалися різні методи й способи(систематичний усний виклад матеріалувчителями, бесіди, розповіді, практичнолабораторні роботи учнів, екскурсії,демонстрування дослідів і приладів, письмові йграфічні роботи учнів, самостійна їх робота зпідручниками й посібниками та інші;систематичний індивідуальний облік та оцінказнань, умінь і навичок учнів, перевірка їх знаньнаприкінці навчального року). Всі ці заходи суттєвопокращили методичне забезпечення навчальновиховного процесу.

Методична служба в цей час велику увагуприділяла систематичному викладу навчальногоматеріалу на уроках, застосуванню різних форм,


146

методів, способів і прийомів навчання;систематично перевірялися знання учнів; учителіпочаткових класів приділяли більше увагизасвоєнню учнями основ грамоти, письмової таусної мови, арифметики, природознавства, історіїтощо; у середніх і старших класах учителінамагалися покращити засвоєння учнямиматеріалу навчальних предметів фізикоматематичного й природничого циклу; булопокінчено з недооцінкою вивчення історії,географії, літератури. Однак, учитель розглядавсяпереважно як транслятор закладених унормативних документах ідей, положень.

Можна стверджувати, що основні напрямисистеми методичної роботи склалися впередвоєнні роки. Надалі вони вдосконалюютьсяй продовжують розвиватися, але педагогічніконцепції гуманістичної орієнтації не знайшлисвого місця в методичній роботі закладів освіти.Проблеми розвитку духовної культуриособистості вчителя не розглядалися якспецифічний напрямок діяльності методичнихслужб закладів освіти.

У перші роки другої світової війни місцевіоргани народної освіти, методичні служби і вчителішкіл проводили велику роботу для поліпшеннярівня знань учнів, організували суспільно кориснупрацю та посилювали ідейнополітичне виховання.Велику увагу вчителі приділяли повтореннюнавчального матеріалу за ті роки, коли учні невчилися в школах, проведенню додаткових занять,консультацій, допомагали виконувати домашнізавдання [7].

Соціальнопедагогічні зміни, які відбулися всуспільстві й у світі, були підґрунтям для розробкиположення про методичну роботу 1947 року.Основними завданнями методичної роботи зучителями в повоєнний час стає:

систематичне підвищення ідейнополітичногорівня вчителів;

удосконалення загально педагогічної йметодичної підготовки;

вивчення й пропагування досвіду роботикращих шкіл і вчителів;

самоосвіта.Колективні форми методичної роботи повинні

були поєднуватися з індивідуальними. Особливаувага приділялася виконанню вчителямиіндивідуальних завдань, поглибленому вивченнюметодичної проблеми, узагальненню педагогічногодосвіду, систематичному вивченню творів класиківта психологопедагогічної літератури.

Висновки. Відзначимо, що у 90х роках XXстоліття український народ свідомо обрав шляхрозбудови суверенної, незалежної, демократичної,правової, соціальної держави, метою якої є

піднесення української спільноти до найвищогодля сучасної епохи рівня цивілізації і культури таінтегрування України у європейське співтовариство.

Реалізація означених перспектив розвиткунашої Вітчизни актуалізує потребу у вихованнігромадянинапатріота, гуманіста і демократа.

На тлі глибокої економічної, соціальної,політичної та правової кризи в молодіжномусередовищі спостерігається наростання відчуженості,байдужості, відчуття незатребуваності, несправжньостіжиття, дисбалансу між персональноюконкурентоспроможністю і психологічнимблагополуччям особистості у спільноті.

Очевидно, що без таких універсальнихморальних і патріотичних цінностей як чесність,совість, відповідальність, гідність, толерантність,свобода, патріотизм не можна сподіватися наполіпшення ситуації у країні. Проблема моралі іпатріотизму це вже не просто сфери філософії чипедагогіки. Це прерогатива національної безпеки.

1. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки. Посібник для студентів.//О. Вишневський. – Дрогобич, “Коло”, 2006. – 608 с.

2. Вихрущ A.B. Інтеграція української освіти вЄвропейський освітній простір.// А. Вихрущ.Науковий вісник Чернівецького університету. – Вип.469. – Чернівці, 2009. – С. 32 – 42.

3. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., Примаченко Н.М.Основи економіки. Навчальний посібник для учнівліцеїв, коледжів, гімназій та загальноосвітніх шкіл10 – 11 – 12 класів.// М. Вачевський, В. Мадзігон,Н. Примаченко. – К.: Педагогічна думка, – 2007. – 612 с.

4. Вербицька П.В. Громадське виховання учнівськоїмолоді: сучасні аспекти розвитку. Монографія. //П. Вербицька. – К.: Ґенеза, 2009. – 384 с.

5. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка.. Навчальний посібник.//Н. Мойсеюк. – К.: ВАТ “К ДНК”, 2001. – 608 с.

6. Мадзігон В.В. Модернізація політехнічних основпоєднання навчання з продуктивною працею учнів вумовах перебудови загальноосвітньої школи.//В. Мадзігон./ Молодь і ринок. – 2009. – №10(57). –C. 63 – 66.

7. Падалка О.С., Педагогічні технології .Навчальний посібник. // О. Падалка, А. Насімчук,О. Шпак. – К.: Українська енциклопедія, 1995. – 253 с.

8. Примаченко Н. Формування маркетинговоїкультури у майбутніх вчителів технологій у процесінавчання основ підприємництва. Монографія.Н. Примаченко. – Дрогобич. ДДПУ імені Івана Франка,2011. – 218 с.

9. Трухін І., Шпак О. Психолого-педагогічні основишкільного виховання. Навчальний посібник длястудентів педагогічних навчальних закладів. //І. Трухін, О. Шпак. – Дрогобич, Вимір, 2003. – 406 с.

10. Тхоржевська Т.Д. Православне виховання вісторії педагогіки України. Монографія. // Т. Тхоржевська.– К.: Фенікс, 2008. – 432 с.




147 Молодь і ринок №12 (107), 2013

У процесі післядипломної освіти учителівтехнологій важливо використовуватинайсучасніші поняття з проектної

творчості, оскільки новими стандартамипередбачено формування в учнів загальноосвітніхнавчальних закладів проектнотехнологічноїкомпетентності. Значна кількість найсучаснішихтехнологічних понять об’єднується довколаключового терміну “ергономіка”. У поточниймомент розвитку технологічної галузі знань ізергономікою тісно пов’язується дизайн. Єнеобхідність розглянути перспективністьновоутворюваного терміну “ергодизайн” длянавчання технологій у загальноосвітній школі.

Офіційно термін “ергономіка” (греч. Ergon –робота і nomus – закон) був прийнятий в Англії в1949 році, коли група англійських учених поклалапочаток оргнизации ергономічних досліджень.Наукове вивчення трудової діяльності пов’язуютьз ім’ям американського інженера Ф. Тейлора і

його учнів. В результаті їх досліджень буластворена і упроваджена у виробництво концепціяінженерного проектування методів роботи іпокладений початок ергономіці. Тейлоризмрозглядав людину як частину машини або якдодаток до неї. Але сучасне інженернепроектування вимагає врахування також основхудожнього проектування. Тому важливо упіслядипломній дизайносвіті звернутися доосновних термінів з художньотехнічногопроектування.

Стан дослідження базових понять зтехнологій. Подальший розвиток виробництвавимагав врахування психологічної сторонипроцесу праці. Тому були досліджені психологічнівластивості людини в процесі праці: сприйняття,пам’ять, мислення, здатність концентрувати увагу,а також розроблені деякі психодіагностичніметоди відбору робітників для певних трудовихпроцесів. Виконані дослідження сприяли все

Валерій Бовсунівський, аспірант Інституту гуманітарно-технічної освіти НПУімені М.П. Драгоманова, м. Київ

ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ ПОНЯТЬ З ПРОЕКТНИХ ТЕХНОЛОГІЙУ ВЧИТЕЛІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У статті уточнено поняття “художнє конструювання”, “художнє проектування”, “дизайн”. Подано ретроспективурозвитку лексичного значення слова “ергономіка”. Запропоновано використання перспективного поняття “ергодизайн” унавчальних технологіях формотворення. Описується новий метод проектування і досліджується можливість еволюціїйого з підобласті ергономіки в окрему дисципліну. Досліджується гіпотеза про самостійний науковий зміст ергодизайну.

Ключові слова: художнє конструювання, художнє проектування, дизайн, ергономіка, ергодизайн.


Валерий Бовсуновский, аспирант Института гуманитарно-технической образования НПУимени М.П. Драгоманова, г. Киев

ФОРМИРОВАНИЕ СОВРЕМЕННЫХ ПОНЯТИЙ ИЗ ПРОЕКТНЫХ ТЕХНОЛОГИЙВ УЧИТЕЛЕЙ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ

В статье актуализировано понятия “художественное конструирование”, “художественноепроектирование”, “дизайн”. Дана ретроспектива развития лексического значения слова “эргономика”.Предложено использование перспективного понятия “эргодизайн” в учебных технологиях формообразования.Описан новый метод проектирования и исследуется возможность его эволюции с подобласти эргономики вотдельную дисциплину. Исследуется гипотеза о самостоятельном научном содержании эргодизайна.

Ключевые слова: художественное конструирование, художественное проектирование, дизайн, эргономика,

ергодизайн.

Valeriy Bovsunivsky, Postgraduate Institute of Humanitarian and Technical EducationNPU by M. Drahomanov, Kyiv

FORMATION OF MODERN CONCEPTS OF DESIGNTECHNOLOGY TEACHERS IN SECONDARY SCHOOLS

In article it is staticized the concepts “art designing”, “art design”, “design”. The retrospective of development of a lexicalmeaning of the word “ergonomics” is given. Use of the perspective concept “ergodizayn” of educational technologies of aformoobrazovaniye is offered. A new method of design is described in the article and explored possibility of evolution of him frompart of ergonomics in separate discipline. A hypothesis about independent scientific maintenance of ergodizaynou is explored.

Keywords: artistic designing, art design, design, ergonomics, design.

УДК 378.14:62


© В. Бовсунівський, 2013

148

більшому пристосуванню машини до людини.Стало цілком очевидно, що в ході проектування,впровадження і експлуатації систем “людинатехнікасередовище” (ЛТС) повинні враховуватисяреальні можливості людини, якій доведетьсяпрацювати в системі. Дослідження у зазначенихнапрямах проводили фахівці з різних галузейтехнічних наук [1], [2], [3], [4].

Стан дослідження проблеми. У кінці XIX іна початку XX століть в промислово розвиненихкраїнах світу (США, Англії, Німеччині, Японії і ін.)організовуються спеціальні лабораторії, кафедри йінститути, які вивчають вплив трудових процесів,виробничого середовища на організм людини.

Зокрема, виявлено, що негативний впливтехногенного довкілля компенсується мальовничимикуточками ландшафтного дизайну.

Російські учені сформулювали в 20 – 30і рокипринципово інший підхід до організації праці –проектування і створення технічних засобів ітехнологічних процесів, які забезпечують людинінормальні умови роботи, охорону праці і здоров’я тих,які працюють. Вони запропонували створити новунаукову дисципліну – эргологию (вчення про роботулюдини) або эргонологию (вчення про закони роботи).

Починаючи з 1950 року, ергономікарозвивається поетапно, через кожне десятиліттяохоплює все нові сфери:1950 – військоваергономіка; 1960 – промислова ергономіка; 1970 ергономіка товарів широкого споживання;1980–інтерфейс “людинакомп’ютер” і ергономікапрограмного забезпечення; 1990 – когнітивна таорганізаційна ергономіка.

Виокремлюється три найважливіші напрями умежах ергономічної науки: ергономіка фізичногосередовища, когнітивна ергономіка, організаційнаергономіка.

Ергономіка фізичного середовища вивчаєособливості робочої пози, прийоми обробкиматеріалів, проблеми опорнорухового апарату,компонування робочого місця, надійність іздоров’я оператора.

Когнітивна ергономіка включає розумовупрацю, здатність до прийняття рішення,кваліфікованість виконання роботи, взаємодіюлюдини і комп’ютера, підготовку до проектуваннясоціотехнічної системи.

Організаційна ергономіка спрямована наудосконалення соціотехнічних систем, їхорганізацію і управління ними. Сутність поняття“ергономіка” подана у таблиці 1.

Мета статті – виокремити сучасні поняття зпроектної технології, які є суміжними зергономікою.

Загальні питання ергономіки. Бізнесвийшов на якісно новий рівень конкурентної

боротьби за виробництво продуктів і збутпродукції. У сучасному інформаційномусуспільстві зростає роль людини як суб’єкта праціі управлінця виробництвом. Оригінальні задуми,сформульовані словами, образи уяви і фантазії узображеннях, пошукові макети або виробничізразки із матеріалів – це продукти творчості:наукової, художньої, технічної. Продукти всіхтрьох видів творчості поєднуються у новихперспективних проектах, які приймає виробництво.Проектне формотворення продовжуєтьсямашинним тиражуванням. Для реалізації проектіврозробляються новітні технології. Результатомтехнологій є масовий випуск продукції. Продуктитворчості “опредмечуються” у продукціїтехнологічних процесів.

Виникла потреба у об’єднанні всіх наук пролюдину та її трудову діяльність, з одного боку, ітехнічних дисциплін, з другого боку. Менеджерисучасних конкурентноспроможних підприємстввдаються до новітніх форм організації і дизайнуробочого простору з метою поліпшення впливуна кінцевий результат – на прибуток підприємств.Триєдина мета ергономіки подана на рис. 1.

У сучасній ергономічній науці з’явилися новізадачі досліджень:

1. Вивчення людини як компонентаавтоматизованої системи виробництва.

2. Проектування нових засобів виробничоїдіяльності.

3. Підготовки, тренування і відбору операторів.Досліджується ряд факторів, які спричиняють

вплив на людину, як компонента автоматизованоїсистеми виробництва: втома, монотонністьоперацій, перцептивне та інтелектуальненавантаження, умови роботи, фізичні факторидовкілля, біомеханічні та психофізіологічні фактори.

Проектування нових засобів виробничоїдіяльності спрямовується, переважним чином, назабезпечення взаємодії людини і машини. Дляцього проектуються візуальні і слухові індикатори,органи управління, спеціальні вхідні комп’ютернісистеми, нові інструменти і прилади.

Задачі системного характеру, пов’язані зрозподілом функцій між оператором і машиною,з організацією робочого процесу віднесено допідготовки, тренування і відбору операторів.Зазначені ергономічні заходи на сучаснихконкурентноспроможних підприємствах дають від2% до 5% підвищення продуктивності праціперсоналу.

Отже, трудова діяльність людей розглядаєтьсяергономікою у системі “людиназасіб праціпредмет працівиробниче середовище”.Ергономіка є наукою про системи: людину,предмет, середовище.



149 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Ергономічні показники системи “людинатехнікасередовище” подано у таблиці 2.

Ергономіка включає поняття антропометрії,біомеханіки, гігієни праці, дизайну, психології праці,інженерної психології.

Методи і засоби ергономічних досліджень. Вергономіці використовуються методи дослідження ізсоціології, психології, фізіології і гігієни праці,функціональної анатомії, кібернетики, системотехнікитощо. Важливо навчитися координувати різніметодичні прийоми вирішення ергономічних задач,поєднувати отримані результати.

Методи ергономіки поділяються умовно на двігрупи: аналітичні, описові і експериментальні. Удослідженнях ці методи поєднуються між собою,взаємодоповнюються. Докладніше зупинимося наособливостях найсучаснішого методу організаціївиробництва – коучінгу. Коучінг як особливий видінформаційноенергетичної підтримки працівникачи колективу з’явився у Великобританії на початку90х років. Його започаткував бізнесмен іконсультант фірми Джон Уїтмор. У “Короткомуоксфордському словнику” коучінг визначаєтьсяяк синонім до понять “наставляти, тренувати,

надихати”. Керівник підприємства виконуєфункцію персонального тренера (коучера), якийдопомагає мобілізувати кожного працівника навиконання плану підприємства. Коучер пробуджуєі стимулює розвиток творчого потенціалу персоналуспособами тренінгу, професійного консультування,наставництва. Коучінг – це метод мідіергономіки,яка досліджує системи: “людинаколектив”,“колективмашина”, “колективорганізація”,“колективмережа”. Є й інші види ергономіки:мікро ергономіка, система “людинамашина”.

Санітарно-гігієнічні й естетичні умовипраці. Ергономікою використовуються дані гігієнипраці. Вивчається вплив виробничого середовищана організм людини. Розробляються санітарногігієнічні заходи щодо створення сприятливихумов праці, зазначених у таблиці 1.

Одне із найважливіших понять ергономіки“анатомія людини”. Людина є мірою всіх речей(Протагор). Людина творить форми предметів завласною анатомічною матрицею.

Важливою є художня адаптація предметівоточуючого середовища до людини, щоб людинібуло зручно і приємно ними користуватися.

Таблиця 1. Формулювання сутності поняття “ергономіка”

Підходи до формулювання поняття “ергономіка” Сутність поняття “ергономіка”

Наука про предмети, із якими взаємодіє людина у процесі життєдіяльності.

Розробка форми предметів максимально зручних для користування.

Наука про функціональні можливості людей у процесі технічного виробництва і побуту

Синтез таких наук як гігієна, психологія, анатомія та інших наук про людину праці

Наукова дисципліна про вплив різних факторів на людину в ході трудової діяльності

Комплексне вивчення людини з урахування впливу р ізних факторів на її працю

Галузь науки про рухи людського тіла під час роботи Вправність рухів, затрати енергії і продуктивність праці з урахуванням наукової організації робочих місць.

Наука про удосконалення засобів, умов і процесу праці Системний підхід до вивчення взаємодії “людинимашини”

Науковопрактична дисципліна про взаємодію людини, засобів праці і оточуючого середовища

Забезпечення ефективності, безпечності і комфортності життєдіяльності

Дисципліна про психомоторику людину Анатомічні, фізіологічні і психічні зміни, які впливають на затрати енергії, продуктивність та інтенсивність праці

Комплексне вивчення і проектування трудової діяльності Система “людиназасіб праціпредмет працівиробниче середовище”

Міждисциплінарна галузь, яка синтезує інженерну психологію, психологію праці, теорію групової діяльності, когнітивну психологію, конструювання, гігієну і охорону праці, наукову організацію праці, антропологію, антропометрію, теорію проектування, теорію управління.

Система знань, методів дослідження і технологій проектування


Рис. 1. Триєдина мета ергономічної науки

Триєдина мета ергономіки

Підвищення ефективності діяльності

Збереження здоров’я людини Розвиток особистісних якостей

150

Естетичному формотворенню довкілля сприяютьрізні види дизайну: ландшафтний (екстер’єрів),промисловий (індустріальний), графічний (в т.ч.вебдизайн), дизайн костюма і дизайнсередовища (інтер’єрів). Зазначені види дизайнувідповідають найважливішим професійнимнапрямам діяльності людини, що видно із таблиці 3.

У дизайні враховується відповідність матеріалуформі. Правильно вибраний матеріал дозволяєвідчути тектоніку (пластичність форми). З оглядуна важливість поняття “пластика” подамо йогодетальніше. Матеріальна пластика виявляється урізних видах архітектонічної творчості.

Сутність архітектонічної творчості.Лексичне значення понять “архітектоніка”,

“пластична виразність” можна запозичити ізсловників з естетики і психології. Архітектоніка– це вираження у художній формі матеріальноїпластики предмета (у матеріальнохудожніхобразах архітектури, прикладного мистецтва ідизайну). Гармонійне сполучення частин у ціле вархітектурі. Розмірність, побудова художньоготвору в мистецтві, музиці, літературі. Загальнакартина геологічної будови земної кори або їїчастини в геології.

Тектоніка (архітектоніка) – гр. “будівельнемистецтво” – організація доцільної структуриархітектурного образу у відповідності зконструктивною системою споруди.

Тектоніка у різних архітектурних стиляхТектоніка класичного грецького ордера

виражена у художній розробці будівельнобалочноїконструкції за рахунок тонкого варіюванняпропорцій між всіма елементами композиціїархітектурної споруди.

Тектоніка архітектури готики – художняартикуляція каркаснозводної структури споруди(могутні опори наочно перетворені у ручки тонкихстержнів, ребра зводів утворюють “непідвішений” кружев ний рисунок).

Тектоніка Відродження – художня розробкаупорядкованості крупних, дрібних і найдрібнішихчленувань стіни, на яку, як правило, накладенозображення каркаса в ордерних формах. Ордер(ряд, порядок) – один із видів архітектурноїкомпозиції, що складається з вертикальнихнесучих частин – підпор у вигляді колон, стовпівабо пілястрів і горизонтальних частин –антаблемента.

Тектоніка барокко – одні і ті ж елементкомпозиції сприймаються як такі, що “ростуть”вгору або як такі, що “прагнуть” донизу.

Класицизм відроджує класичну тектоніку увиключно зображувальних формах (приставнідекоративні портики тощо). Портик – піддашок,що його підтримує колонада; відкрита галерея ,утворена з колон або стовпів перед входом убудинок.

Еклектика XIX ст. руйнує привила тектонікиметалічними конструкціями. У XX ст. у зв’язку зрозвитком каркасних і навісних конструкцій,розпадом єдності архітектурного стилю поняття“тектоніка” втрачає свій естетичний сенс івиходить із ужитку.

Універсальне поняття “пластика”Пластика – будова матеріального тіла:

природного (в т.ч. людського) або штучного, якедоступне безпосередньому живому спогляданню.Завдяки пластиці у формі предмета виявляютьсяйого змістові якості: могутність дуба у масивностійого стовбура; динаміка лані у конфігурації їїстрімкої, обтічної форми і рухах; втілення функціїлюдського витвору у його наочному образі(глиняному глеку, костюмі, автомобілі, споруді).Пластика має художню значущість для тілеснихі предметних творів, призначених дляспоглядання. “Так, живопис, скульптуру,архітектуру, прикладні мистецтва узагальнюютьпоняттям “пластичні мистецтва”. В акторськомумистецтві і в танці пластика є найважливішим


Таблиця 2. Ергономічні показники системи “людина-техніка-середовище”

Соціальні Психологічні Фізіологічні Антропометричні Гігієнічні

Відповідність конструкції машини і організації робочих місць характеру і ступеню групової взаємодії

Відповідність машини можливостям і особливостям: сприймання, пам’яті, мислення, навичкам праці

Відповідність машини: силовим, швидкісним, енергетичним, зоровим, слуховим, тактильним можливостям

Відповідність машини: розмірам і формі тіла, розподілу ваги працівника

Освітленість, вентиляція, температура, вологість, тиск, напруга електричного і магнітного полів, запиленість, радіація, токсичність, шум, вібрація, гравітаційне перевантаження, прискорення


151 Молодь і ринок №12 (107), 2013

засобом виразності. У мистецтві пластикавиявляється на двох рівнях:

як зображення пластики реального предмета(у скульптурі, живописі, акторських рухах);

як пластика форми самого твору (і вобразотворчому мистецтві; і в архітектурі,прикладних мистецтвах, дизайні, в хореографії; ів естрадноцирковій творчості).

Пластика динамічна і статичнаІ у природі, і у світі речей, і у мистецтві якість

пластики виявляється двояко: у предметахстатичних: пластика гори, глека, скульптури,будинку; у предмета динамічних: пластика рухутварини, людини, ляльки, зображень умультфільмах.

Двояке виявлення пластики (статичне ідинамічне) зумовлюється тим, що просторовіхарактеристики буття і його художнєвідображення можуть співвідноситися з йогоіснуванням та змінами у часі, а можуть бути стійконезмінними, позачасовими. Звідси два типипластичного ритму: у неорганічній і органічнійприроді, в архітектурі і танці”.

Цитоархітектоніка як поняттяпсихологічної науки

Цитоархітектоніка (клітина і будівельнемистецтво) – вчення про структурну тафункціональну різноякісність кори головного мозку.Існує три цитоархітектонічні концепції: теоріявузького локалізму; теорія еквіпотенціоналізму;теорія ядра та розсіяних елементів.

Важливо для вчителя технологій враховуватицитоархітектонічні теорії і вдаватися до поєднаннявнутрішнього і зовнішнього середовищ:інформаційно особистісного динамічногосередовища із пластикою, тектонікою таархітектонікою зовнішнього статичногосередовища (інформаційнопедагогічного).

Уявлення про поліструктурну єдність світуможна формувати в учнів завдяки синестезії –комплексному чуттєвому сприйманню. Про ньогойде мова у “золотому правилі” дидактики:найкраще, коли предмет сприймається відразувсіма відчуттями.

Психофізіологічна суть і структуратрудової діяльності

З позицій ергономіки трудова діяльністьрозглядається як процес перетворення інформаціїі енергії, яка відбувається в системі “людина знаряддя праці предмет праці навколишнєсередовище”. Отже, ергономічні дослідження,рекомендації повинні ґрунтуватися на з’ясуваннізакономірностей психічних і фізіологічнийпроцесів, лежачих в основі певних видів трудовоїдіяльності, з предметом праці і що оточує фізикохімічним і психологічним середовищем.

Діяльність – це реалізація особистіснихвластивостей людини, динамічна структура, яказдійснює перетворення інформації і енергії.Працююча людина має трудову мету, тобтосуб’єктивну модель стану предмету праці, в якенеобхідно перевести цей предмет з початковогостану за допомогою трудових – інформаційних іенергетичних дій. Ці дії людина можеспрямовувати безпосередньо на предмет праціабо через проміжний пристрій – знаряддя праці.

Сприйнята і актуалізована в пам’яті інформаціяможе бути: прямою (закріпленою асоціативнимзв’язком, автоматизованою дією); репродуктивномисленнєвою (поетапним перетвореннямінформації за відомими правилами), продуктивною(творчою). За допомогою цих перетвореньформується прогнозований результат трудової дії іпрограма (план, стратегія) дій для його досягнення.

Діяльність, спрямована на об’єкти зовнішньогосвіту, називають наочною, або екстериоризованою,а спрямована на перетворення і формуваннявласних енграм (уявлень, образів, понять, планів)– інтериоризованою.

Розрізняють два типи систем “людина –знаряддя праці – середовища”: з проміжнимипристроями у вигляді простих знарядь праці; увигляді машин. При роботі з простими знаряддямипраці весь потік інформації, необхідний дляуправління дією на предмет праці, перетворитьлюдина. Принципова особливість роботи людини змашиною полягає у неповному контролі з бокулюдини за перетворенням предметів праці.

Перший тип систем, які можна називатисистемами “людина – інструмент” ділиться начотири класи в залежності від того, яку функціюлюдини реалізує знаряддя праці:

Таблиця 3. Види дизайну і напрями професійної діяльності людини

Види дизайну Типи професій

Ландшафтний дизайн (екстер’єрів) Людина – природа (ЛП)

Дизайн середовища (інтер’єрів) Людинахудожні образи (ЛХ)

Промисловий (індустріальний) Людина – техніка (ЛТ)

Дизайн костюмів Людиналюдина (ЛЛ)

Графічний дизайн (вебдизайн) Людиназнакові системи (ЛЗ)


152

1. Ефективні знаряддя (інструменти).Психофізіологічна особливість цього класуполягає в зміні характеру дії на предмет праці впорівнянні з природними руховими реакціямилюдини.

2. Аферентні знаряддя. За допомогою такихзнарядь природний образ предмету праціперетворюється на змінений образ, який можнарозглядати як просту інформаційну модельпредмету. Зазначені знаряддя вимагають новогометоду їх використання – ергодизайну.

Ергономіка – науковопрактична дисципліна,яка вивчає діяльність людини, знаряддя і засобийого діяльності, навколишнє середовище в процесіїх взаємодії з метою забезпечення ефективності,безпеки і комфортності життєдіяльності людини[5]. Дизайн – комплексна науковопрактичнадіяльність з формування гармонійного, естетичноповноцінного середовища життєдіяльностілюдини, розробка, при цьому, об’єктівматеріальної культури.

За цілями і методами дії, з певним ступенемумовності, дизайн можна співставити з формоюпроектованого об’єкту, а ергономіку – з йогозмістом.

У такому контексті абсолютно очевидна їхвзаємна обумовленість і необхідність одночасноговикористовування, на відміну від традиційногопідходу. Ергодизайн є особливою підобластюергономіки. Традиційно дизайн спирається насуб’єктивне, ірраціональне, а ергономіка – навимірне, раціональне. Поряд з цим, ефективнепроектування виробів і процесів можливе лише втому випадку, якщо максимальним чиномвраховуються можливості людини з їхексплуатації, тобто якщо створюваний об’єкт маєзовнішній вигляд, заснований на експлуатаційниххарактеристиках, а ті, посвоєму, відповідаютьергономічним вимогам. Зв’язок ергономіки ідизайну тут є очевидним.

З початку 80х рр. кількість наукових публікаційз проблеми ергономічного дизайну постійно рослаі досягла максимуму в 1993 р., коли відбуласяміжнародна ергономічна конференція “Design forEveryone”. А з середини 90х рр. у країнах, щорозвиваються, спостерігається зростання числанаукових і проектних установ (інститутів) дизайну,в яких ергономічні підрозділи відіграють провіднуроль.

Підставою для гіпотези про самостійнийнауковий зміст ергодизайну можуть служити, зодного боку, базування на досягненняхпсихофізіології, наприклад, кольору (ергономікаколірного сприйняття і досягнення технічноїестетики в галузі проектування колірногосередовища) і запаху (ароматоергономіка і

фітодизайн), а з другого боку, сучасні (поки щоне визнані масово) досягнення фізики вакууму і,зокрема, розробки питань торсійних полів. Єтисячолітній досвід китайської наукимистецтвафэншуй, побудованої на врахуванніформоутворення середовища життєдіяльностілюдини. Феншуй феноменологічно описує впливпредметного середовища на безпеку іефективність праці людини і є предметомергономіки.

Накопичені наукою і практикою фактидозволяють припустити, що предметомергодизайну як наукового напряму може статидинамічна топологія і геометрія предметногосередовища життєдіяльності людини, а впедагогічній науці ергодизайн виявляється яксинтез технологій, художньої культури іобразотворчого мистецтва. Практичнимрезультатом, у такому разі, буде не простооб’єднання дизайну і ергономіки, а розробка новихпринципів і методів проектування з урахуваннямреального внутрішнього і зовнішнього світулюдини.

Висновок. Щоб досягти майстерності ухудожньому проектуванні, учителям трудовогонавчання важливо оволодіти сукупністю сучаснихпонять з цієї специфічної технології, особливолексичним значенням нового терміну“ергодизайн” – нового методу проектноїдіяльності, який утворюється завдяки синтезутехнологій художнього і технічного проектування.

1. Богоявленская Д.Б. “Субъект деятельности” впроблематике творчества//Вопросы психологии. –1999. – №2. – С. 35 – 41.

2. Прусак В.Ф. Організаційно-педагогічнізасади підготовки майбутніх дизайнерів у вищихнавчальних закладах України: дис... канд. пед. наук:13.00.04 / Володимир Федорович Прусак – Вінниця,2006. – 228 с.

3. Сисоєва С.О. Творчий розвиток особистостів процесі неперервної професійної освіти / С.О.Сисоєва // Неперервна професійна освіта: теорія іпрактика: зб. наук. праць; у 2 ч. / [за редакцією І.А.Зязюна та Н.Г. Ничкало]. – К.: Друкарня НТУ “ХПІ”,2001. Ч. 1. – С. 45 – 54.

4. Плуток О.В. Проектно-художня творчість втрудовому навчання учнів основної школи /Плуток О.В. / Вісник Чернігівського державногопедагогічного університету імені Т.Г. Шевченка:збірник. – Чернігів: ЧДПУ, 2006. – Вип. 37. – С. 43 –46. (Серія Педагогічні науки).

5. ДСТУ 3899-99. Дизайн та ергономіка.Терміни та визначення. – Київ: Держстандарт

України. – 1999. – 33 с.




153 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Актуальність проблеми. Підготовкафахівців для сфери туризму є важливоюскладовою вітчизняної системи освіти.

Концептуальні ідеї щодо змісту та організаціїпрофесійної підготовки майбутніх фахівців длясфери туризму базуються на положенняхКонституції України [1], Законів України “Протуризм” [2], а також Національної доктринирозвитку освіти та Державної програми розвиткутуризму на 2002 – 2015 роки, в яких визначенопріоритетну роль освіти в державній політиці,обґрунтовано стратегію та основні напрямирозвитку освіти в нашій державі.

Аналіз останніх публікацій. Аналізнаукових досліджень свідчить про наявністьґрунтовних науковопрактичних робіт, присвяченихвивченню даної проблеми, як у нас в країні, авторамиВ.Г. Кремінь, І.А. Зязюн, І.О. Зимняя, В.М. Мадзігон,О. Овчарук, В.А. Сластьонін. Проблеми управлінняосвітою та навчальним процесом у своїх науковихроботах розробляли В. Бондар, М. Згуровський,І. Зязюн, М. Вачевський, В. Мадзігон, В. Кремень,О. Ляшенко, І. Прокопенко, А. Павленко, В. Паламарчук,В. Луговий, В. Сидоренко.

Проблеми розвитку професійної компетентностіу системі професійної підготовки педагогів та освітідосліджували, Н. Бібік, В. Бондар, М. Вачевський,Н. Дічек, І. Прокопенко, А. Павленко, В. Пилипчук,В. Мадзігон, О. Пометун, О. Падалка, О. Шпакта інші.

Виклад основного матеріалу. Визнаючидоцільність і актуальність компетентністнодіяльнісного підходу до формування професійнихкомпетенцій майбутнього маркетолога сферитуризму ми провели структурний аналізпрофесійної діяльність маркетолога цьогопрофілю.

Доступність навчальнопрограмних матеріаліввизначалася на основі показників засвоєннянавчального матеріалу відповідних навчальнихкурсів: “Основи економічних знань” взагальноосвітніх навчальних школах, ліцеях,гімназіях та коледжах. Наукової інформації іпатентознавства, економіки виробництва, методикиекономічної освіти й виховання і т.ін. Показникизасвоєння навчального матеріалу встановлювалисяза результатами проведення контрольних зрізів, зарозробленими тестовими завданнями.

УДК 378.147:338.48

Ірина Перішко,здобувач Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИМАРКЕТОЛОГІВ У СФЕРІ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

Стаття присвячена проблемі розвитку туристичної галузі та перевірки результатів дослідженняфахових знань майбутніх маркетологів до діяльності в туристичній галузі.

Ключові слова: туристична галузь, система освіти, маркетологи, освіта, навчання, компетентність,управління.


Ирина Перишко,соискатель Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНАЯ ПРОВЕРКА ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИМАРКЕТОЛОГОВ В СФЕРЕ ТУРИСТИЧЕСКИХ УСЛУГ

Статья посвящена проблеме развития туристической отрасли и проверки результатов исследованияпрофессиональных знаний будущих маркетологов к деятельности в туристической отрасли.

Ключевые слова: туристическая отрасль, система образования, маркетологи, образование, обучение,

компетентность, управление.

Iryna Perishko, ApplicantDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

EXPERIMENTAL VERIFICATION OF TRAINING MARKETERSIN THE FIELD OF TOURISM SERVICES

The article deals with tourism development and validation of research expertise to future marketing activi-ties in the tourism industry.

Keywords: tourism industry, the education system, marketing, education, training and competence management.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАРКЕТОЛОГІВУ СФЕРІ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

© І. Перішко, 2013

154

Сформованість понять, умінь і навичок дляформування професійної компетенції у майбутніхмаркетологів визначалась на основі спеціальнорозроблених критеріїв. Для розробки критеріївбуло висунуто такі вимоги:

критерій повинен відповідати тому явищу,виміром якого його обрано, тобто будьяка змінадеякої характеристики явища повинна негайновідображатись пропорційною зміною величиникритерію;

критерій повинен виражатися однозначнимчислом. Це означає, що одні й ті ж самі фактичнізначення різних явищ чи об’єктів повинні призастосуванні до них критеріїв давати однаковічислові значення вимірюваних величин;

критерій повинен бути простим, тобтозабезпечувати умови для якнайпростішого вимірювання.

У нашому дослідженні рівні сформованостіпрофесійних компетенцій, економічних понять,умінь і навичок ми оцінювали за такимикомпонентами:

рівень узагальнення в процесі оперуваннянавчальним матеріалом;

ступінь виявлення суттєвих ознак векономічних поняттях, законах чизакономірностях майбутніх маркетологів;

усвідомлене оперування поняттями, уміннямиі навичками;

прояв професійно значущих особистіснихякостей в процесі оперування поняттями,уміннями і навичками майбутніх маркетологів;

прояв організаційних, технічних і технологічнихумінь і навичок.

Ключовим виміром оцінки результатівформування професійних компетенцій у майбутніхмаркетологів, системи економічних понять:інформації, патентознавства, маркетингу устудентів в нашому дослідженні став рівень їхзасвоєння з урахуванням особливостей кожногоконкретного поняття. Основним критеріємсформованості понять було обрано уміннястудентів застосовувати їх для розв’язуванняконкретних економічних та прикладних завдань,що відносяться до сучасних умов ринковоїекономіки.

З метою вивчення стану сформованостіпрофесійної компетенції нами було проведеноопитування студентів факультету менеджменту імаркетингу Дрогобицького державногопедагогічного університету із другого по п’ятийкурс, а також студентів Інституту політехнічноїтворчості Національного педагогічногоуніверситету імені М.П. Драгоманова і студентівДрогобицького коледжу статистики. Результатиопитування, перш за все, показали розумінняважливості і необхідності розвитку професійноїкомпетенції, залежність успішності діяльності відрівня її сформованості, усвідомлення рівня своєїкомпетентності, табл. 1.

Крім якісних показників рівнів сформованостіпонять, умінь і навичок професійної компетенції,в процесі експериментальної роботиздійснювалася їх кількісна оцінка. Для цьогозастосовувався компонентний аналізсформованих у студентів понять, умінь і навичокза результатами виконання контрольних робіт [7].

Аналіз відповідей показав, що 29% опитанихстудентів майбутніх маркетологів вважаютьрівень своєї професійної компетенції достатньовисоким; 64% не вважають його достатньовисоким, але він їх задовольняє; 7% не вважаютьйого достатньо високим і розуміють необхідністьу підвищенні його рівня. Як бачимо, незначнакількість студентів усвідомлює необхідністьподальшого самовдосконалення. Зазначимо, щоу 15% студентів є потреба в удосконаленнікомпетенції в процесі самоосвіти, а у 12% – упроцесі різних семінарів та науковихдослідженнях.

Нас цікавило, в яких напрямках студентимайбутні маркетологи хотіли б удосконалюватисвою професійну компетенцію, їм булозапропоновано виділити три характеристики, яківони вважають за потрібне вдосконалювати, таб. 2.

Як видно з таблиці, основними напрямамивдосконалення професійної компетенції майбутніхмаркетологів до діяльності у сфері туристичнихпослуг, обрані психологопедагогічний,маркетинговий та предметний. Для обґрунтуваннявибору технології розвитку професійної

Таблиця 1. Рівень сформованості професійної компетенції студентів 2 – 5 курсів (%)

Рівень сформованості професійних компетенцій

2й курс 3й курс 4й курс 5й курс Всього

Достатній 11 25 33 47 29

Середній 64 67 64 53 64

Недостатній 25 8 3 – 7



155 Молодь і ринок №12 (107), 2013

компетенції майбутніх маркетологів до діяльностіу сфері туристичних послуг на різних етапахїхнього навчання встановили спрямованістьінтересів і потреб з урахуванням особистихінтересів майбутньої діяльності [3].

Нас цікавило, які мовити спонукають студентівмайбутніх маркетологів до діяльності у сферітуристичних послуг та професійногосамовдосконалення, табл. 3.

У процесі опитування ми з’ясували, у розвиткуяких саме знань, умінь, і якостей мають потребумайбутні маркетологи з метою самовдосконалення,табл. 4.

На основі експерименту зазначимо, щонайбільше студентів майбутніх маркетологівцікавить бажання підвищити свій професіоналізм(88%), зробити навчання цікавим (77%), потребау самовираженні та саморозвитку (80%) [6].

Із даної таблиці ми визначали, що респондентирозуміють під соціальнотуристичними знанняминаступні чинники: основні джерела набуття

соціальнотуристичних знань (проведення турів,поселення туристів у готелях, та сферахарчування і відповідно до кожного видудіяльності високий рівень толерантності діловогоспілкування). Експеримент підтвердив, щобільшість студентів майбутніх маркетологівпроявляють позитивне ставлення до розвиткусвоєї професійної компетенції, табл. 5.

75% опитаних студентів майбутніхмаркетологів вважають, що удосконалюватипрофесійну компетенцію з метоюконкурентоспроможності на ринку праці необхіднопостійно, так як це вимагають сучасні умовиринкової економіки, конкуренція між працівниками;

35% майбутніх маркетологів вважають занеобхідне її підвищувати у випадках ситуації наринку праці;

10% майбутніх маркетологів дотримуютьсядумки, що необхідність підвищення професійноїкомпетенції виникає у випадках атестації.

Проведення анкетування (бесід) 438 студентів,

Таблиця 2. Основні напрямки вдосконалення професійної компетенції маркетологів до діяльності у сфері туристичних послуг (%)

Основні напрямки вдосконалення Кількість студентів

Загальнокультурна 27

Педагогічна 36

Психологічна 31

Предметна 31

Маркетингова 35

Економікоправова 25

Соціологічна 3

Інша 7

Таблиця 3.

Мотиви розвитку професійної підготовки майбутніх маркетологів до діяльності у сфері туристичних послуг, (%)

Мотиви Кількість студентів

Підвищення професіоналізму 88

Бажання зробити навчання цікавим 77

Бажання працювати творчо 69

Бажання використовувати нові технології 53

Інтерес до інтелектуальної власності 38

Зацікавленість результатами діяльності 7

Потреба в самовираженні та саморозвитку 80


156

24 викладачі, 12 працівників сфери туристичнихпослуг дало змогу наочно виявити сучасний станнеобхідності в молоді економічних знань. Анкетиза якими проводилося анкетування.

Майбутнім маркетологам, перш за все,необхідні додаткові знання з проблем інноваційнихтехнологій (інтелектуальної власності, вільногоіншомовного спілкування, наприклад,досліджуваний регіон майбутні маркетологиповинні володіти мовою сусідньої країни Польщі,із якою є добрі сусідські відносини і обмін міжвищих навчальними закладами студентами дляпроходження навчальних практик) економікоправових, між особистісних відносин. Виникаєбажання вдосконалення уміння як комунікативності,діагностичності та інформаційних технологій. Доякостей віднесли вдосконалення товариськість,толерантність.

Таким чином, опитування студентів нафакультеті менеджменту і маркетингуДрогобицького державного педагогічногоуніверситету дозволило встановити, щопереважаючими мотивами розвитку таформування високих професійних компетенцій єті, які виникають потребами в саморозвитку ісамо виражені, оскільки ніякі зовнішні оцінкиуспіхів і невдач не можуть забезпечити такогорезультату як особистісна впевненість унеобхідності саморозвитку.

Експеримент дав нам підставу стверджувати,що процес розвитку професійної компетенції

передбачає формування потреби у професійнихзнаннях і уміннях, якостях і здібностях у процесіспеціально організованого навчання та самоосвіти,тих компетенцій, які використовуються у процесітрудової діяльності. Основною метою навчанняє формування та розвиток таких професійнихчинників як здібність професійної діяльності,актуалізувати свою творчу індивідуальність назнаннях інтелектуальної власності, видахмаркетингу, такі дані ми отримали в результатіпроведених контрольних зрізів, відповіднорозроблених тестових завдань додаток [5].

При аналізі контрольних робіт ступінь засвоєннястудентами майбутніми маркетологамипрофесійних компетенцій, кожного компонентазнання чи уміння оцінювався умовною оцінкою.Це означало, що за правильну повну відповідьставили “1”, а при неповній або неправильнійвідповіді – “О”. На основі таких умовних оцінокрозраховувався коефіцієнт засвоєння навчальногоматеріалу Ку за формулою:

К у = – ,

100

n

Бу (1),

де Бу – сума умовних балів, виставлених завиконання конкретного завдання (чи всієїконтрольної роботи);

n – число компонентів.Співвідношення між умовними оцінками та

традиційними оцінками за п’ятибальноюсистемою має вигляд:

Таблиця 4. Удосконалення знань, умінь, якостей

Знання % Уміння % Якості %

Інноваційні туристичні технології 75 Комунікативні спілкування

26 Товариськість у взаємовідносинах

7

Економікоправові 63 Проективні 15 Толерантність 14

Міжособистісних відносин 54 Діагностичні 17 Об’єктивність 34

Загальнокультурні 17 Дидактичні 33 Емпатія 16

Методичні 32 Організаційні 28 Гуманність 32

Предметні 36 Інформаційні 9 Тактовність 27

Таблиця 5. Потреба постійного удосконалення професійних компетенцій (%)

Частота підвищення компетенції Кількість майбутніх маркетологів

Постійно 75

У разі потреби ринку праці 35

Один раз у відповідний термін часу 10



157 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Ку = 0% відповідає оцінці “1”;0% < Ку < 40% відповідає оцінці “2”;40% < Ку < 60% відповідає оцінці “3”;60% < Ку < 80% відповідає оцінці “4”;80% < Ку <100% відповідає оцінці “5”.Для компонентного аналізу контрольних

завдань нами було обрано такі компоненти, щохарактеризують уміння студентів застосовуватита оперувати економічними поняттям, уміннямита навичками.

знання визначень основних економічнихпонять, категорій і закономірностей;

уміння давати оцінку результатам економічноїдіяльності;

уміння прогнозувати маркетингову діяльністьна ринку;

уміння встановлювати зв’язки міжекономічними поняттями, категоріями тазакономірностями, та творчо мислити;

уміння здійснювати економічні розрахунки.Результативність засвоєння навчального

матеріалу оцінювалася на основі результатівпоточної успішності студентів з економічних курсівта виконання контрольних робіт студентамиекспериментальних груп. Узагальнені результатипоказників засвоєння навчального матеріалунаведено в табл. 6. У всіх експериментальнихгрупах рівень засвоєння навчального матеріалуперевищує 80%. Виходячи із загальноприйнятихкритеріїв, є підстави стверджувати про достатньовисокий рівень сформованих у студентів майбутніхмаркетологів рівень професійної компетенції,економічних знань та вмінь.

Статистична значущість показників засвоєннянавчального матеріалу студентами оцінюваласяза допомогою t-критерію Пірсона. В основу оцінкибуло покладено нульову гіпотезу, щоекспериментальні дані підпорядковуютьсянормальному закону розподілу. Ступенів вільності

f = 3. Надійність і достовірність оцінки результатівекспериментальних даних в цьому разі будестановити 95%. Виходячи з прийнятих обмеженьчислова величина теоретичного значення t –критерію буде становити 7,810. Результатирозрахунків tкритерію наведено в табл. 7.

З таблиці видно, що у всіх випадкахекспериментальні значення і-критерію значноменші від теоретичного значення tкритерію. Цеозначає, що розбіжності між дослідними (тобтоодержаними в експерименті) і теоретичнимирядами показників засвоєння навчальногоматеріалу несуттєві. Тому є всі підстави прийнятигіпотезу про достовірність результатівекспериментальної роботи. Для порівняння двохсукупностей результатів засвоєння навчальногоматеріалу (відповідно студентами майбутнімимаркетологами експериментальних і контрольнихгруп) у дослідженні було застосовано критерійФішера Р.

Визначення цього критерію відбувалося наоснові попереднього розрахунку tкритерію:

t= ,0

nS

XX (2)

де X – різниця порівнюваних значень, тобтоо

Хе – Хк (Хе і Хк – відповідно показникиекспериментальних і контрольних груп);

0X – середнє арифметичне цих різниць;

S – середнє квадратичне відхилення різниці;п – кількість спостережень (тобто кількість

виконаних контрольних робіт – 12).Перевіряємо отримане значення tкритерію за

таблицею розподілу Стьюдента з довірчимимежами для n1 = 11 ступенів свободи. Знаходимо,що в даному випадку і не буде перевищувати1,967. Звідси робимо висновок, що гіпотеза провипадкові результати, отримані в

Таблиця 6. Експериментальні дані показників засвоєння матеріалу

Вищі заклади освіти, у яких проводився експеримент

Показники засвоєння навчального матеріалу (у % за оцінками “5”, “4”, “3”)

економічні поняття

економічні знання

економічні уміння

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

92,51 95,20 91,54

Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова

96,30 93,11 94,38

Львівський національний університет 89,29 90,00 88,25

Рівненський державний гуманітарний університет 84,37 87,33 89,65

Дрогобицький коледж статистики 94,55 93,10 91,75


158

експериментальних групах не підтвердилася. Цеозначає, що рівень засвоєння навчальногоматеріалу в експериментальних групах значноперевищує відповідні показники в контрольнихгрупах. За результатами експерименту складаємотаблицю 9 для розрахунку tкритерію.

633,012

6,70 X ; (3.)

S=

456,0208,012

5,2

1

2

0

n

XX;

(4)

t=S: 495,2633,0

464,3456,00

n

X. (5)

Для оцінки статистичної значущості відмінностейміж порівнюваними показниками результатів

контрольних робіт експериментальних і контрольнихгруп розраховувався критерій Фішера (F).

де S1 – дисперсія кількісних показників

експериментальних груп, а S2 – відповідно

дисперсія кількісних показників контрольних груп.У свою чергу, для розрахунків S

1 і S

2 були

застосовані формули:

S1=

;

11

2!!

n

XXn

ii

(6)

S2=

.

11

2

n

XXn

i

nni

(7)

Тому остаточно показник критерію Фішерарозраховувався за формулою:

Таблиця 7. Експериментальні дані успішності майбутніх маркетологів

Компоненти економічних знань та вмінь

Успішність студентів експериментальних навчальних закладів за компонентами економічної діяльності

ДДПУ НПУ ЛНУ РДГУ ДКС

Знання визначень основних економічних понять, категорій і закономірностей

86,40 88,00 89,20 89,66 86,24

Уміння давати оцінку результатам економічної діяльності

93,00 86,43 82,64 88,60 87,40

Уміння прогнозувати економічну діяльність

94,00 87,40 87,20 91,00 84,80

Уміння встановлювати зв’язки між економічними поняттями, категоріями та закономірностями

87,20 84,70 79,02 87,48 82,26

Уміння здійснювати економічні розрахунки

87,00 89,40 81,20 81,00 84,00

Таблиця 8. Статистичні характеристики показників засвоєння навчального матеріалу студентами

Вищі заклади освіти, у яких проводився експеримент

Значення t критерію

економічні поняття

економічні знання

економічні уміння

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

3,361 1,566 1,657

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

4,954 2,786 0,666

Львівський національний університет імені Івана Франка

1,521 0,391 2,814

Рівненський державний гуманітарний університет

1,704 0,654 1,251

Дрогобицький коледж статистики 3,315 0,514 3,170



159 Молодь і ринок №12 (107), 2013

F=

n

i

nni

n

ii

XX

XX

1

2

1

2!!

(8)

тобто критерій Фішера дорівнює відношеннюквадратичних відхилень кількісних показниківекспериментальних і контрольних груп.

Розрахунки квадратичних відхилень наведені втаблиці 10 і 11. Використовуючи дані таблиць 8 і9, розраховуємо, що

F=3,0100/8,2548=0,365 (9)За таблицями граничних 5%х значень для F

розподілу знаходимо, що для n–1 = 11 на 5% –рівні F=2,627.

У нашому випадку значення tкритерію значнонижче. Це дає підстави зробити висновок, що

Таблиця 9.

Пари навчальних груп

Зміна показників рівнів

експериментальна група контрольна група 0XX 20XX

1 +0,6 +0,2 +0,4 0,2 0 ,04

2 +1,2 0,6 +1,8 +1,2 1 ,44

3 +1,8 +1,3 +0,5 0,1 0 ,01

4 +1,1 0,4 +0,7 +0,1 0 ,01

5 0,1 0,8 +0,7 +0,1 0 ,01

6 +0,9 +0,7 +0,2 0,4 0 ,16

7 +0,8 +0,3 +0,5 0,1 0 ,01

8 +0,7 +0,7 0,0 0,6 0 ,36

9 +0,6 0,6 +1,2 +0,6 0 ,36

10 0,1 0,4 +0,3 0,3 0 ,09

11 +0,5 0,2 +0,7 +0,1 0 ,01

12 +0,7 +0,1 +0,6 0,0 0 ,00

? +8,7 +0,3 +7,6 +1,58 2,5

X

Таблиця 10. Обчислювання квадратичних відхилень першого ряду

№

!

iX

!!XXi 2!! XXi

1 +0,6 0,15 0,0225

2 +1,2 +0,45 0,2025

3 +1,8 +1,05 1,1025

4 +1,1 +0,35 0,1225

5 0,1 0,85 0,7225

6 +0,9 +0,15 0,0225

7 +0,8 +0,05 0,0025

8 +0,7 0,05 0,0025

9 +0,6 0,15 0,0225

10 0,1 0,85 0,7225

11 +0,5 0,25 0,0625

12 +0.7 0,05 0,0025

? +8,7 3,0100


160

відмінність дисперсій кількісних показниківрезультатів виконання контрольних робітвчителями експериментальних і контрольних групнесуттєва. А тому випадкові відхиленняпроявляють приблизно однаково в результатахекспериментальних і контрольних груп.

Аналіз даних, одержаних наприкінціексперименту, дав змогу констатуватипідвищення рівнів сформованості маркетинговоїкультури у студентів як контрольних, так іекспериментальних груп, однак при приблизнорівних показниках на початку дослідження, булозафіксоване значне підвищення рівнясформованості досліджуваного феномену векспериментальних групах рис. 1 .

Узагальнені дані експериментального

дослідження засвідчили, що зростання рівняпрофесійної підготовки майбутніх маркетологів додіяльності у сфері туристичних послуг студентівконтрольних груп (у середньому на 7,4 %)відбулося внаслідок вивчення дисциплінекономічного спрямування за традиційноюметодикою викладання, а в експериментальних(у середньому на 18,9 %) – завдяки успішнійреалізації педагогічної моделі формуваннямаркетингової культури студентів, зокремаправильно поставленим цілям, відібраному змістунавчальних дисциплін, запровадженимтрадиційним та інноваційним формам організаціїнавчальновиховної діяльності, а головне –ефективному впровадженню педагогічних умов[4].

Таблиця 11. Обчислювання квадратичних відхилень другого ряду

№ n

iX !

nn

i XX 2nn

i XX

1 +0,2 +1,93 3,7249

2 0,6 0,67 0,4489

3 +1,3 +1,23 1,5129

4 0,4 0,47 0,2209

5 0,8 0,87 0,7569

6 +0,7 +0,63 0,3969

7 +0,3 +0,23 0,0529

8 +0,7 +0,63 0,3969

9 0,6 0,67 0,4489

10 0,4 0,47 0,2209

11 0,2 0,27 0,0729

12 +0,1 +0,03 0,0009

? +0,3 8,2548


Рис. 1. Порівняльні показники рівнів сформованості маркетингової культури вчителів

технологій наприкінці експерименту

0

10

20

30

40

50

60

70

низький середній високий

к-сть студентів, у %

Рівні сформованості маркетингової культури

Контрольні групи

Екс периментальні гру пи


161 Молодь і ринок №12 (107), 2013

Заключний третій етап (2010 – 2012 рр.)продовження експерименту з метоюефективності використання авторських розробоку навчальній та практичній діяльності. На цьомуетапі проаналізовано, оброблено і узагальненоосновні результати дослідження, сформульовановисновки, підготовлено до друку монографію. Всеце дає підстави вважати результатиекспериментальної роботи цілком достовірними ізадовільними з точки зору поставленої вдослідженні мети.

Висновки. Таким чином, результати якісногоаналізу ефективності професійної підготовкимайбутніх маркетологів до діяльності у сферітуристичних послуг підтвердили правильністьдослідження, а організація навчального процесуза нашою методикою отримала позитивну оцінкустудентів, викладачів, методичних працівниківтуристичної сфери послуг. Кількісний аналіз такожзасвідчив високу ефективність запропонованихзмін, пов’язаних з професійним спрямуванням таінтеграцією соціальнотуристичних знаньстудентів майбутніх маркетологів до діяльностіу сфері туристичних послуг. Узагальненнярезультатів дослідноекспериментальної роботипоказало переваги запропонованих підходів таефективність моделі формування соціальнотуристичних знань студентів майбутніхмаркетологів до діяльності у сфері послугтуристичнорекреаційної галузі, а реалізаціяпедагогічних умов позитивно впливає на рівеньсформованості цих знань.

Парадигма системи освіти та підготовкамайбутніх маркетологів до діяльності у сферітуристичних послуг із високим рівнем професійнихкомпетентностей в туристичній індустрії, повиннібути взаємозв’язненні, відповідати вимогамконкуренції ринкової економіки і в цілому світовимстандартам спеціаліста – маркетолога доміжнародної діяльності в галузі туристичнорекреаційної галузі. Саме це повинно лягти воснову вивчення фінансової, кредитної та

податкової політики і оцінити їх вплив на розвитоктуристичної галузі в міжнародних відносинах, адосягнення мети забезпечує інформаційні знанняпро ринок його конкуренцію та виробленняконкурентоспроможної стратегії туристичногопідприємства на ринку парці будь якого видудіяльності. До умов регіону та майбутньоїдіяльності маркетолога випускника ВНЗ у галузітуристичної галузі сфери послуг.

1. Конституція України.: Прийнята нап’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня1998 р., – К.: 1996.

2. Закон України “Про туризм”.// ВідомостіВерховної Ради України. 1995. – №31. – С. 241.

3. Виноградський М.Д., Виноградська А.М.,Шкапова О.М. Менеджмент організацій.Навчальний посібник. // М. Виноградський,А. Виноградська, О. Шкапова. – К.: Кондор,2002.

4. Вачевський М.В. Маркетинг формуванняпрофесійної компетенції. Підручник. // М. Вачевський.– К.: Професіонал. 2005. – 512 с.

5. Перішко І.В. Роль маркетолога, його завданнята ефективність в туристичній діяльностіринкової економіки.//І. Перішко. / Молодь і ринок.– 2013. – №7(102). – С. 168 – 173.

6. Перішко І.В. Професійна підготовкамайбутніх маркетологів до діяльності у сферітуристичних послуг, експериментальнаперевірка дослідження. // І. Перішко. / Молодьі ринок. – 2013. – №11(106). – С. 168 – 174.

7. Якимович О.Н. Критерії і рівнісформованості соціально-економічних знаньучнів професійно-технічних навчальнихзакладів сфери обслуговування.// О. Якимович.Сучасні інформаційні технології таінноваційні методи навчання в підготовціфахівців: методологія, теорія, досвід,проблеми: Зб. наукових праці. Вип. 26/ редкол.І.А. Зязюн та ін. – К.: Вінниця, Планер, 2010.– С. 100 – 106.



У даній публікації використано матеріали Наталія Матвєєва, Андрій Голобородько. Святі і свята України. – К.,1995; http://www.inpearls.ru/; http://www.inpearls.ru/; Олекса Воропай. “Звичаї нашого народу”.

“Перша прикмета освіти – знати минуле і сучасне свого народу”. Іван Франко

доктор філософії, український письменник, поет, вчений, перекладач, драматург, прозаїк, критик, етнограф, редактор, видавець громадськo-політичний діяч

162

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ОПУБЛІКОВАНИХУ ЖУРНАЛІ “МОЛОДЬ І РИНОК” У 2013 РОЦІ

№1 (96) 2013 Стр.

Від редакції…………………...............................…………............................................…………...............................…...........6Олександр Шпак, Володимир Терес, Наталія ПримаченкоОсобливості економічної компетенції учнів……………………………................................................................…............7Мирон ВачевськийПідготовка учнів професійнотехнічної освіти до сучасних умов маркетингової діяльності на підприємствах……13Галина ВаськівськаДидактичні умови реалізації інтерактивних технологій навчанняу процесі формування у старшокласників системи знань про людину…………….................................................…18Юрій ПавловЗдоров’я з позиції загальнолюдських цінностей особистості в сучасних соціальноекономічних умовах.................…23Любов МаликТуризм та його сегментація за видами проведення турів та за місцем призначення…………...........................……28Валентина Страхарчук, Анатолій СтрахарчукШляхи удосконалення кредитного процесу банку………………........................................................................................35Наталія ЗайченкоРозвиток теорії соціальної педагогіки в Іспанії в першій половині ХХ ст............…........................................................41Валентина ГладковаСлужба акмесинергетичного забезпечення професійного розвитку керівних кадрів у галузі освіти..................…45Ірина БарбашоваОсобливості навчання молодших школярів перцепції в епоху середньовіччя та відродження……......................…49Оксана МикитюкКомпетентнісний підхід до створення моделі підготовки старшокласників до самоорганізації здорового способу життя..53Світлана ЛисенкоЄпархіальні училища як шлях освіти та соціалізації жінок у XIX – на початку XX ст….........................................…57Іванна Лучаківська, Ігор ПавлівНормативноправові засади розвитку українського шкільництва у міжвоєнній Польщі (1918 – 1939 рр.)..................…62Орест ГукПрофесійна орієнтація молоді як складова діяльності соціального педагога.............................................................…67Світлана ДолецькаШкільний музей як засіб патріотичного виховання молодших школярів…...................................................................72Руслан КравецьТеоретичні аспекти формування полікультурної компетентностіяк складової професійної підготовки майбутніх аграрників………….........................................….............................…77Галина ШвидківВокальні традиції Бориса Гмирі як основа національної системи виховання співаків…………........................……82Ірина КлішСоломія Крушельницька і Станіслав Людкевич: творча співпраця митців….................................................................86Олександра ШаранОсобливості інтелектуального розвитку молодших школярівна уроках математики та шляхи формування їх зацікавленості до навчання…….....................................................…90Ганна КрасильниковаСучасні підходи до моніторингу якості результатів навчання у вищій школі..............................................................…93Володимир Ліхневський, Ігор МартинюкГромадське виховання як напрям всебічного розвитку особистості…......................................................................…99Любов ПетрицяОрганізація самостійної роботи студентів з іноземної мови з використанням інформаційних технологій..................103Вікторія МаркоОрганізаційнопедагогічні умови оптимізації процесу духовного виховання дітеймолодшого шкільного віку в недільних школах………..................................................................................................…108Володимир КулішовТеоретичні основи профільної економічної підготовки старшокласників..............................................................…113Юлія ГоменюкМоральнопобутові аспекти обрядовості в українському дитячому фольклору........................................................117Маркіян ЯркаПотенціали людини та її здоров’я……………………...........................................................….....................................……123Ірина ПерішкоФормування професійних навичок організації праці в майбутніх менеджерів туристичної індустрії...............…130Леся ГрицикУкраїнська етнопедагогіка – підґрунтя національного виховання дошкільнят….........................................................135Ірина ГаврилякМетодичні засади розробки та впровадження елективного курсу“Дидактика фундаментальної освіти з основами аксіології” у вищих навчальних закладах.................................…140Іван ВасиликівПедагогічні умови формування інформаційної культури майбутнього вчителя маркетингу…........................…145Леся КозловськаПедагогічні умови формування готовності майбутніх кухарівдо професійної діяльності в умовах курортнооздоровчого комплексу………….......................................................148


163 Молодь і ринок №12 (107), 2013


№2 (97) 2013 Стр.Інна ШоробураРозвиток української географічної науки в ХІХ столітті…………………............................…...............................………6Мирон ВачевськийНапрями формування професійних компетенцій у майбутніх маркетологіву процесі вивчення економічних дисциплін………………………………………………....................................................11Любов КияновськаQuo vadis, церковні хори?...........................................................................................................................................................16Леонід Оршанський, Алла ВалькоПроблема розвитку творчої особистості: філософський та психологопедагогічний аспекти….....….....................20Галина ВаськівськаМетодологічні підходи до створення концепції формування системи знань про людину в учнів старшої школи.............26Наталія ЗахарчукШляхи формування системи екологічних знань старшокласників у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу...31Наталія ПримаченкоСутність виховання і розвитку культури учнів початкової і основної школи в освітньовиховних напрямах...................35Олена ЗеленськаОрганізація експериментального дослідження особливостей культурологічної підготовки майбутніх фахівців МВС України...41Слово ПастиряПам’ятай день святий святкувати………………………...................................................……........................................……47Любов МаликСутність архітектури та культурної спадщини Києва для виховання учасниківтуристичних походів шкільним та спортивним туризмом у контексті відносин людини і природи…….................48Олена НевмержицькаВиховні цінності у педагогічній думці Західної України міжвоєнного періоду………...............……..........................53Оксана МикитюкСучасна стратегія екологоорієнтованого виховання як складової соціальнокультурної діяльності…....................58Ірина КарпаВикористання onlineресурсів при вивченні англійської мови студентами ВНЗ…….................….........................….62Олександр МалюгаКритерії встановлення рівня володіння майбутніми вчителями початкової школи іншомовним читанням..................66Наталія Куб’якРозвиток інституту усиновлення в Україні: питання національного рівня……...................……...........................……70Валентина СтрахарчукСучасні підходи до забезпечення якості підготовки випускників вищих навчальних закладів….................................75Валентина ГапоноваІноземна мова як навчальний предмет для створення спеціальних проблемних ситуацій…................................…82Галина ЗадільськаФормування усномовленнєвої англомовної граматичної компетенції у студентів мовної спеціальності ВНЗ......................87Світлана ГайдукМетодика використання story project у навчанні англійської мови дітей шкільного віку…..........….....................…92Ірина МатійчинПісенна творчість отця Володимира Стеха у контексті його релігійнопросвітницької діяльності….......................96Олександра ШаранОсобливості розвитку логічного мислення молодших школярів на позаурочних заняттях з математики.....................100В’ячеслав БабичСпрямованість на розкриття свого потенціалу як необхідна умова підвищення рівня соціального здоров’я підлітка....104Ірина ЧорнейІнноваційна виховна діяльність учителя: концептуальні засади…………........................………..............................….108Ірина КаленикРозвиток творчої самостійності в процесі формування навичок читання з листа у студентів мистецьких факультетів..113Оксана СенютаВторинна номінація як засіб втілення комунікативних стратегій автора у художньому творі…….........................118Олена Пікуш, Уляна ЖирикФонетична компетенція студентівфілологів: зміст та структура…………………........................................................122Валентина Мельник, Юрій МельникТеоретичні аспекти розвитку творчих якостей особистості засобами української духовної хорової музики......127Олеся ХудзейАктуалізація ідей навчання іноземних мов у спеціалізованих навчальних закладахз їх поглибленим вивченням (кінець ХХ – поч. ХХІ ст.) в умовах масової школи………………................................133Ірина ПерішкоРоль менеджера, його завдання та ефективність в туристичній діяльності ринкової економіки….........................138Роман КепшаПрофесійна компетентність інженерів нафтової промисловості: теоретичний аспект…...........…......................….143Світлана Кадубовська“Визначення стану викладання фахових понять з дизайну у НПУ імені М.П. Драгоманова на основі аналізу змістуОсвітньопрофесійного комплексу підготовки вчителя технологій Інституту гуманітарнотехнічної освітиНаціонального педагогічного університету імені М.П. Драгоманова”………....................................................……148Світлана ШепеленкоТеоретичні основи формування в учнів ПТНЗ умінь проектування власного професійного і кар’єрного шляху…152Тетяна ДемчукПоняття музикотерапії та особливості її використання у педагогічній роботі з учнями дитячої музичної школи…158Іван ВасиликівЕфективність застосування електронного підручника при вивченні дисципліни “Маркетинг”…...........................162Ервін МусаєвПерспективи інноваційного розвитку агропромислового комплексу регіону……....................…….........................165

164


№3 (98) 2013 Стр.Надія СкотнаГлобальні та регіональні, цілісні і розколоті цивілізації: проблеми визначення і аналізу…………………....................…6Єва ВишневськаОрганізація післядипломного навчання в сучасних умовах праці…….......................................................................…13Олег ТищенкоІз спостережень над етичними та емоційними концептосферами в українській, польській та чеській мовах....................17Леся КравченкоАвторська інтенція Василя Стуса як перекладача Р.М. Рільке…...................................................................................….24Ольга ЕльбрехтФормування наукової культури у майбутніх керівників галузі освіти у процесі магістерської підготовки.................…29Петро МацьківДериваційний потенціал релігійних назв….................................................................………………...................................34Мирон ВачевськийЕкономічна освіта молоді в національній школі з використанням новітніх педагогічних технологійдля формування професійних компотентностей…………..................................................................................................39Галина ВаськівськаФормування в старшокласників системи знань про людину у контексті фундаменталізації змісту освіти…………44Алла Смерчко, Антон СмерчкоСимволіка чисел та її реалізація у слов’янській фразеології (словникові матеріали)……………........................……49Любов МаликТеоретичні засади управління інвестиційними проектами в туристичній галузі та продаж туристичного продукту..55Тетяна БіленкоСлово на сторожі юних душ (до проблеми “Красне письменництво і сучасна школа”)…………..........................…61Оксана КушликКомпетентний склад субстативної зони словотвірної парадигми дієслівономатопів із семантикою звучання рідини..66Ірина СадоваПрофесійна підготовка майбутніх учителів до розв’язування складних педагогічних ситуацій….......................….70Ірина ДмитрівОбраз Богоматері в житті і творчості “логосівців”…….......................................................……....................................…75Василь ЗваричОбрази національної культури в творчій інтерпретації поетівнеокласиків…………...........…….........................……80Марія СтецикЕпітет Василя Стефаника крізь призму різночасових російськомовних перекладів……………..........................……84Тетяна Білан, Оксана ПетрівСимволічність людського буття в інтенціях фольклорного слова…….........................................................................…89Марія КолечкоПро деякі “підводні камені” перекладу усталених сполук………............................................……..................................94Наталія ІлініцькаЗасновники інструментального мистецтва на Поділлі…………................................................….....................................99Іван ПетрицинДидактичні функції мультимедійних лекцій у процесі підготовки майбутнього вчителя…………......................…103Анджей ПацанаКонцепція використання методів командної роботи на підприємствів реалізації системи управління безпекою та гігієною праці…………...........................................................................108Ірина ГоцинецьКомп’ютерні технології як засіб формування автономії студентафілологау процесі оволодіння німецькомовною комунікативною компетенцією у читанні…………………........................112Євген ДолинськийРоль методу навчання в системі комп’ютерноорієнтованої методикививчення іноземних мов студентамиперекладачами………….........................................................................................117Наталія ЗахарчукІноземна мова як засіб професійної підготовки майбутніх екологів…..........................................................................121Ганна Іваночко, Олександра ГрабинськаДіалогічний дискурс у польському казковому тексті………..................................................……..................................125Оксана Лось, Людмила СергеєваСамостійна робота студентівпіаністів при вивченні поліфонічних творів…................................................................129Анна Зелінська, Каміл АвгустинНематеріальні активи в конкурентоспроможності підприємств. Порівняльний аналіз рівнів інтелектуальногокапіталу у вибраних підприємствах Підкарпатського воєводства…………..…............................................................133Руслан ГаськевичФразеологічна одиниця як перекладознавча категорія питання перекладу фразеологічних одиниць..............…141Леся Баранська“Немов у сні не вишня – Україна вишнево так явилася йому” (флоролексеми в поетичній мові Івана Гнатюка)…...............146Михайло ПаночкоЛексичні особливості західноукраїнської юридичної термінології початку ХХ століття……………......................150Уляна НауменкоМодернізація системи вищої освіти України в умовах євроінтеграції: проблеми та перспективи….................…154Сергій КосянчукОсобливості формування ціннісносмислових орієнтацій старшокласниківу процесі засвоєння змісту предметів гуманітарного циклу……...............................................................................…159Ірина ПерішкоОсновні чинники праці менеджера до іншомовного спілкуванняв туристичній підприємницькій діяльності на сучасному етапі…………......................................................................164Марина СавченкоПроблема ґендерного виховання дітей старшого дошкільного віку................................................................................170


165 Молодь і ринок №12 (107), 2013


№4 (99) 2013 Стр.Надія АшитокОсвітня парадигма для осіб з обмеженими можливостями………............................................…................................…6Марія Федурко, Галина ФільСловоколоратив у структурі фразеологічних одиниць: етнолінгвокультурологічний аспект………...................…10Мирон ВачевськийТеоретичне обґрунтування педагогічних технологій у початковій і основній школіпід час трудового навчання для формування професійних компетенцій…………………............................................15Віолета СкульськаМетоди професійного навчання безробітних: особливості вибору….............................................................................20Олена Куцик, Віра РусецькаКонцепт “життя” крізь призму фразеології (на матеріалі російської та української мов)…………........................…25Йоанна Бріль, Катажина Шайовська, Домініка БрільДеякі методи оптимізації та оцінки транспортних систем…..............................................…………................................30Філіп Пауліна, Гжебик МаріолаІнтелектуальний капітал та стратегії розвитку підприємства…....................................................................................….35Любов МельникСемантикостилістичні особливості маркованої лексики Василя Стуса…......................................................................49Марія ЗубрицькаСимволіка фразеологічних одиниць та їхня авторська інтерпретація…..........................................................................53Віра КотовичОйконіми Самбірщини: відродинні, відлокальноетнічні назви…....................................................................................58Лілія ГулевичДидактичнорелігійне спрямування оповідань Миколи Устияновича “Допуст Божий” та “Толкущему отверзеться”..63Степан СеньківЗакономірності сполучуваності чотирьох приголосних фонем в інтервокальній позиції……………......................67Яна СтрельчукОрганізаційнопедагогічна функція професійної освіти у формуванні культуриморальноділових відносин у майбутніх менеджерів зовнішньоекономічної діяльності……………........................72Ольга МорозоваТеоретичні засади формування мотивації педагогічної діяльності у майбутніх вчителів музики…....................…77Лариса ПлаташНаукові підходи до вивчення проблеми синдрому дефіциту уваги та гіперактивності…………………...................82Лідія Прокопович“Біла симфонія снігу пливла над щоглами лісу” (генітивна метафора як елемент поетичних текстів Л. Костенко)…87Галина БілавичДіяльність “Просвіти” з розвитку господарської культури українців на Закарпатті у 1920 – 1939 рр…...................91Ольга Лазаревська, Надія ТерещукПсихологопедагогічні аспекти розвитку творчого самовираження студента в класі музичного інструменту……96Юрій Найда, Віра НайдаІсторія фахової діяльності кафедри музичноінструментальних дисциплінХмельницької гуманітарнопедагогічної академії….....................................................................................................…100Олександра Ванівська, Руслана ПреснерІноземна мова як засіб міжнародного спілкування: проблема освоєння................................................................…105Ігор ГриникПитання захисту прав дитини у сучасному міжнародному та вітчизняному законодавстві……........................…109Любов МаликОбґрунтування організаційнометодичних умов формування готовності менеджерів туризмудо туристичних походів та туристичної діяльності…..........................................................................................................114Леся ЛегкаФункціонування національних та іншомовних термінів у галузі фізичної культури і спорту………….................120Тетяна ІванюкОбразнономінативна й оцінна категоризація емотивних метафор (на матеріалі неблизькоспоріднених мов)……124Богдан ЩурикПро інтерпретацію вокальних творів Соломією Крушельницькою..............................................…..............................129Сергій СкиданчукМетодика навчання змістових модулей спеціальних дисциплінмайбутніх інженерівсудномеханіків з використанням навчальних тренажерів…......................................................133Марта ПроцРозвиток національної авторської школи за доби незалежності України….................................................................136Марина РогулінаМетодики формування проектувальних вмінь викладачів електроенергетичних дисциплін у процесі підвищення кваліфікації..140Лілія ЯвірСимволізація рослин у збірці Івана Франка “Зів’яле листя” (лінгвопоетичний аспект)……………….....................144Іван ВасиликівІнтернеттехнології у навчанні маркетингу………............................................................………..................................…148Ірина ПатенОбразсимвол як компонент фразеологічних одиниць зі значенням пересування в просторі……….....................151Олександр РоманчукТеоретичні засади економічної підготовки учнів 5 – 9 класів у процесі трудового навчання……….................…156Ірина ПерішкоОцінка ефективності діяльності менеджера в туристичні сфері, та характеристика видів підприємницької діяльності менеджера..160Оксана СможаникДослідження впливу народнопісенних традицій на хорову творчість Станіслава Людкевича………..................…166

166


№5 (100) 2013 Стр.Ігор Добрянський, Ольга Наумець, Леся ШагалаАдаптація іноземних студентів до навчання в українських ВНЗ в контексті європейського простору вищої освіти…7Мирон ВачевськийТеоретичні засади використання педагогічних технологій у контексті навчання професійних компетенцій економічної освіти..13Галина Васьківська, Сергій КосянчукОрганізаційнопедагогічні умови профільного навчання…………..................................................................................19Лариса КубськаІнформаційне забезпечення управління профорієнтаційною діяльністю у ПТНЗ: методичний аспект..............…25Лариса ФілатоваМузична публіцистична та просвітницька діяльність Петра Петровича Сокальського: особистість і час......................30Андрій ТерещукНауковотехнічний прогрес та проблеми формування змісту технологічної підготовки учнів старшої загальноосвітньої школи..34Любов МаликЕфективність управління туристичною діяльністю та шляхи розвитку туристичних послуг в контексті новітніх технологій…39Іван Маринін, Віктор ЛабунецьІсторикодемографічні процеси формування польського етносу ПівденноЗахідного Поділля та його вплив натрадиційну музичну культуру (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.)……………………...........................................................44Андрій ДушнийМистецькі стереотипи Львівщини як центру народноінструментального мистецтва Західної України: події тафакти періоду 2010 – 2012 років...........................................................................................................................................…48Наталія ЗахарчукВикористання комунікативних ситуацій у процесі підготовки майбутніх екологів до міжкультурної комунікації...60Валерій СоловйовСучасні концептуальні підходи до професійної підготовки викладачів фізичного виховання………........................65Вікторія ЛучкевичФормування лінгвокультурологічної компетенції учнів на уроках іноземної мови…………………....................…69Микола ДорошенкоВикористання можливостей інтегрованого середовища Word і Matlabдля вивчення теми “Розв’язування задач лінійного програмування”……......................................................................73Тетяна ФедірчикПрофесійно значущі якості викладача вищої школи як особистісна складова його педагогічного професіоналізму...77Володимир Салій, Вікторія СалійТеоретичне дослідження формування мотивації навчання гри на фортепіано…........................……........................83Ірина ЄременкоОб’єкт фразеології та критерії виокремлення фразеологічних одиниць як предмет рефлексії…......................……86Світлана ГригорукПоезії С. Єсеніна в українських перекладах Б. Чіпа: особливості відтворення семантики кольоропозначень.....................91Інна ГажеваМіфопоетична символіка дерев у ліриці Б.І. Антонича………………..............................................................................95Ольга МорозоваРозвиток музичних здібностей учнів як психологопедагогічна проблема……........................…….....................…100Людмила ЧугуйГра як метод формування мотивації запобігання поширенню ВІЛ/СНіДу при вивченні “Безпеки життєдіяльності”..104Віолета ГородиськаРоль діяльності позашкільних закладів в естетичному вихованні учнівна західноукраїнських землях (др. пол. XIX – поч. XX ст.)………....................................................................................108Наталія ТуровськаВасиль Барвінський: початок композиторського шляху….......................................................………............................113Любов ФіліпповаХмарні обчислення в освіті………………….........................................................................................................................118Юрій ДобушОбрядовокалендарний зимовий цикл в житті та побуті українського народу……….............……….......................121Людмила ТимчукПочатки вітчизняної дидактики дорослих (друга половина ХІХ століття).....................................…............................126Віра Кузьо, Леся ЧавваТворчий розвиток студентаінструменталіста в контексті музичного мистецтва та освіти України..................…131Олеся БіликМісце предметів естетичного циклу в освітній системі початкової школи Японії…………………..........................135Іван ГатричМузичне сприйняття як інтегральна властивість особистості……............................................................................…139Ольга БешкареваАктуалізація семантичної структури особових імен у мовленні…...........................................................................…144Михайло ГелетійІнноваційні форми та методи навчання автосправі в умовах середньої школи……..................……........................149Сергій ТомашівськийРоль і значення уяви в розвитку творчих здібностей учнів…..................................................…................................…153Ірина ПерішкоМаркетингові дослідження організації праці маркетолога в управлінні туристичною діяльністю Карпатського регіону..157Роман ЛевковичМетодичні аспекти навчання іншомовного спілкування майбутніх менеджерів підприємництва.....................…163Наталія СаланьРозвиток логікоматематичних здібностей старшокласників засобами позашкільних закладів(з досвіду роботи гуртка “Юний Ерудит” Трускавецького будинку учнівської творчості)……………..................166


167 Молодь і ринок №12 (107), 2013


№6 (101) 2013 Стр.Надія СкотнаПроблема особистості в цивілізаційному вимірі………...................................................…………................................…6Олександр Шпак, Ванда Вишківська, Наталія ПримаченкоЯкісний освітній простір учителя економіки……….................................................................……................................…13Мирон ВачевськийВикористання інноваційних педагогічних технологій у системі освіти професійнотехнічних навчальних закладів...19Надія АшитокСинергетичний підхід до осмислення проблем професійної підготовки соціальних педагогів…….....................…24Ігор Лазурчак, Любов ЛазурчакРеалізація оптимізаційних схем засобами комп’ютерної математики…....................................................................…29Віктор МадзігонПідприємництво та підприємство, вибір підприємницької ідеї та реєстрація підприємства…………......................33Інна РомащенкоСамоосвіта викладача як один із факторів модернізації освіти…................................................….................................39Любов МаликЕкономічні передумови розвитку туризму в Карпатському регіоні….......................................................................…44Анатолій ТарараТехнології розвитку творчих технічних здібностей учнів……..................................................……..................................49Наталія ПанасюкСтруктура моделі системи формування економічних знань майбутніх інженерівпедагогів………....................…54Олена ПроценкоРеалізація концепції неперервної педагогічної освіти в зарубіжних країнах: досвід Греції………….....................…59Любов СидоренкоСучасні технології навчання освітньої галузі “Основ здоров’я та ФК”….......................................................................63Ірина ГоцинецьФормування професійнометодичної компетентності студентіву шкільному курсі німецької мови та методики її викладання……..............................................................................…67Яна СтрельчукДо проблеми комунікативного навчання іноземної мови студентів вищих навчальних закладів………...................71Зоряна КовальчукПсихологічний супровід позашкільної освіти як чинник успішної педагогічної взаємодії………..…......................76Євген МарченкоДо питання розвитку музичного смаку шкільної молоді………....................................................…...............................81Іван ФрайтВнесок Дениса Січинського у розвиток музичної освіти і виховання Західної України (кінець XIX – початок XX століття)..85Тамара ТурчинРоль інформаційнопояснювального методу у підсиленні творчої складової початкової музичної освіти……...90Іван МаринінХарактеристика оркестрових сопілок Гулашевського та Цинкаловаз позиції еволюційних процесів народноінструментального виконавства…................................…........................…95Максим Броварник, Наталія МачинськаОсобливості організації виховного процесу у вищому навчальному закладі…............................….........................100Микола Галів“Професійне” шкільництво Стрийщини у період німецької окупації (1941 – 1944 рр.)………………......................104Ольга КобрійОсобливості визначення змісту професійнопедагогічної підготовки студентів непедагогічних спеціальностей.....110Микола ШвидківПсихологопедагогічні аспекти роботи співака над художнім образом згідно ідей К. Станіславського.........................113Наталія Кульчицька, Олександра НімиловичФортепіанна творчість для молоді Володимира Губи в системі музичнопедагогічної освіти……...................…118Петро Турянський, Дзвенислава ВасиликМузичний обрядовий фольклор українців у художньоестетичному вихованні молоді…………….......................125Оксана СкварокІменникилокативи як твірна база у системі українського словотвору….....................................................................129Мирослав ФрайтВокальнометодичні принципи як основа практичної діяльності П.В. Голубєва –одного із засновників української вокальної школи……...................................................................................................132Олена РєзнікДослідження зон темперації настройки у контексті аналізу історичної еволюції розвитку музичних звукорядів.....139Мирослава ОлексюкОсобливості аналітичного мислення майбутнього вчителя музики…......................................................................…144Христина ГолубінкаВиразність диригентського жесту як складова невербального спілкування…………................….............................147Ірина ПерішкоТеоретичні основи організації праці маркетолога в сфері туристичних послуг……...........………......................…150Тетяна ШандалюкШляхи активізації мислення підлітків у процесі слухання музики…..........................................….................................156Світлана ІсаєваРекомендації Томаса Гордона щодо гармонізації діяльності вчителя у школі……..................……...........................160Роман ЛевковичФілософське обґрунтування маркетингу в умовах підготовки майбутніх фахівців підприємництва................…165Марія Гурій, Наталія БіянІнформатизація суспільства в умовах глобалізації.............................................................................................................168

168


№7 (102) 2013 Стр.

Олександр Шпак, Ванда Вишківська, Наталія ПримаченкоСуспільні функції вчителя економіки……………….........................................................………............................…….......6Мирон ВачевськийВикористання інноваційних технологій у професійнотехнічних навчальних закладахдля формування професійних компетенцій…………….......................................................................................................12Станіслав ЛупінськіОсновні завдання та установи європейського союзу………..............................................…………................................18Анджей КриньськіСпадок євангелізації Камеруну……….................................................................…………………........................................21Микола Зимомря, Ігор ДобрянськийСмисл духовного життя особистості: Микола Євтух……..............................................……………...................................25Віктор МадзігонМісце і роль підприємництва в ринковій економіці, його завдання та ефективність……………………...................27Ірина ЗваричХарактеристика методів дослідження педагогічної компетентності викладачів у вищих навчальних закладах США..33Світлана КапранКатегорійний аналіз поняття “самоосвітня діяльність”………........................................……………...............................40Інна РомащенкоОсвітнє середовище як ключовий ресурс формування особистості….........................................…..............................45Оксана ЦаренкоНавчальноігрове проектування у формуванні готовності до професійної діяльності майбутніх офіцерівприкордонників..50Ольга КобрійРозвиток системи вищої освіти України як чинник формування змісту педагогічних дисциплін(історикометодологічний аспект)………...............................................................................................................................55Оксана МихайловаПсихологопедагогічні характеристики соціокультурного виховання майбутніх учителів………….....................…58Ольга ГуманковаТехнологія підготовки майбутніх учителів гуманітарних дисципліндо здійснення диференційованого підходу у навчанні учнів…….................................................................................…63Любов СидоренкоЗ досвіду формування готовності студентів до моральної підтримки особистості…………………...........................68Яна СтрельчукФормування потенційного англомовного словника студентів на основі багатозначності слів………….................73Оксана ХомишакУдосконалення процесу викладання практичного курсу англійської мови на основі “змішаної” методики..................78Вікторія ОсідакСтруктура тесту з граматики іноземної мови…….........................................................……………...................................82Ольга Петрушенко, Інна ДеликОсобливості перекладу та вживання абревіатур в сучасній англійській мові……........................…............................87Оксана БлашківФормування соціокультурної компетенції на заняттях іноземної мови та літератури………………….....................91Анна ПерміноваСучасні підходи до методики навчання майбутніх інженерівпедагогів швейного профілю………..........................95Светлана РоманюкУчебнометодическое содержание профессиональной иноязычной подготовки юристамеждународника...................98Наталія БожкоНормативноправові аспекти розробки ДСПТО на основі компетентнісного підходу……………......................…103Світлана Нечіпор, Людмила ШтефанЕкспериментальне дослідження ефективності методики формування предметної компетентностіз технології виготовлення одягу у майбутніх кравців………………….........................................…................................108Уляна МатоличЗдоров’я нації – важливий фактор наявного ринку праці……..................................................…..............................…113Василь Лужецький, Тарас ГородиськийМетодика оцінки інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства…….....................…….......................118Анжела ШвецьРегулювання рекламної діяльності в ринковій економіці……..................................................…................................…123Ірина ЛитньоваТестування як засіб моніторингу фахових знань майбутніх учителівфілологів…………………..........................…129Вікторія БіликОцінювання професійної компетентності майбутніх фахівців в умовах професійної підготовки у вищій школі…133Світлана СемчакевичПринципи визначення навчальних досягнень школярів на уроках музичного мистецтва………….......................138Зоряна БурковськаМоделювання процесу формування професійних цінностей майбутніх фахівціваграрного профілю на прикладі бджільництва………………...........................................................................................143Ярина АндрушкоРоль психологічних захистів у структурі професійної ідентичності майбутнього працівника органів внутрішніх справ..147Уляна ЛевковичФормування професійної компетенції іншомовного спілкування на заняттях іноземної мови………..............…152Мар’яна КостецькаОсвіта в координаті інформаційного суспільства…….........................................................………..............................…154Марина ИванниковаТрадиции трудового воспитания в крымскотатарской семье……............................................................................…159Ольга ХамулякРозвиток залізничного транспорту в Україні: проблеми державного регулювання та підготовки робітничих кадрів...164Ірина ПерішкоРоль маркетолога, його завдання та ефективність в туристичній діяльності ринкової економіки…....................…168


169 Молодь і ринок №12 (107), 2013


№8 (103) 2013 Стр.

Олександр Шпак, Ванда Вишківська, Наталія ПримаченкоПроектна ідеологія формування економічних суб’єктів…….....................................................……………….............…6Олена КвасІдеї дитиноцентризму в українському освітньому просторі у другій половині XIX – на початку XX ст…................13Andrzej KryńskiEdukacja a ewangelizacja w szkole XXI wieku………………..................................................…....................................……18Stanisław ŁupińskiEtyka i kryzys w ujźciu encykliki Benedykta XVI “Deus caritas est”…...........................................….................................23Оксана Микитюк, Олена ШиянФормування особистості вчителя в процесі ціннісного ставлення до здоров’я……......……………..........................25Надія АшитокОсоби з обмеженими можливостями на ринку освітніх послуг…...............................................…...............................29Віктор МадзігонДидактичні шляхи антикризової політики підприємницької діяльності….......................................................................33Микола Костяк, Світлана Шмалєй, Валентин Підвисоцький, Ірина Редька, Владислав ПідвисоцькийКонцепція регіонального розвитку індустрії здоров’я (на прикладі Херсонської області)……………......................41Анна ШиделкоПрофесійне самовизначення молодої особистості……........................................................……….................................46Володимир ТомашевськийРозвиток естетичної активності майбутніх дизайнерів у процесі професійної підготовки…………….....................51Оксана БродськаМовностилістичні особливості малої прози Артура Шніцлера……............................................................................…56Галина Кемінь, Ірина ВолошанськаОсобливості застосування комунікативного підходу у процесі вивчення іноземної мови молодшими школярами...60Любомир Колодійчук, Світлана ГайдукевичВрахування специфіки електротехнологічних методів обробкиу процесі проектування технічних дисциплін в аграрному навчальному закладі........................................................65Руслан КравецьМодернізація системи вищої аграрної освіти в умовах полікультуризації суспільства………….......................……69Оксана ХомишакТеоретичні аспекти змішаного навчання……………...........................................................………...................................74Іванна Лучаківська, Ігор ПавлівУкраїнське національне життя у Холмі в міжвоєнний період……….................................…………...............................77Оксана ХристукКар’єрний розвиток особистості як складова її професійного розвитку........................................…............................84Юрій ЧорнийРоль діяльності Богдана Каськіва в розвитку Львівської виконавськопедагогічної скрипкової школи...............…89Михайло МащакевичФормування готовності до організаційноекономічної діяльності в малому бізнесі як складова підготовки майбутніх менеджерів..93Наталія ЛямзінаРозробка вебквесту як засобу навчання майбутніх економістів професійно орієнтованогоусного виступу у супроводі комп’ютерної презентації…...............................................................................................100Тетяна СніцаПедагогічні умови розвитку полікультурної компетентності курсантів академії ДПСУ…………............................104Олександра Лужецька, Ольга ПетришинЛінгвістичні особливості коротких оповідань Джойс Керол Оутс (на прикладі оповідання “Плями крові” (“Bloodstains”)...109Лариса ГорбатюкТеоретикоісторичні аспекти інформаційноаналітичної діяльності фахівця………......................….........................114Даріуш СекевічФормування моральної культури майбутніх менеджерів у навчальних закладах Польщі…………........................120Ірина СавкаОсновні принципи і закономірності економічного виховання учнівської молоді…...................................................125Віра НавроцькаВажливість розпізнавання модифікації звуків у зв’язному мовленні для успішного вивчення англійської мов....131Ольга НазаренкоВикористання мультимедійної презентаціїдля формування іншомовної професійної комунікативності у студентів вищої технічної школи……...............…134Ілона МамедоваУправління освітньою діяльністю в системі безперервної освіти……......................................................................…138Ірина ПерішкоСуть та напрями розвитку стратегії маркетингу в основних видах складових туристичної діяльності.......................143Іван ВасиликівСучасний стан інформатизації освітньої галузі…….........................................................…………..................................149Ольга ОвчарОрганізація економічної допрофільної підготовки з математики в системі загальної середньої освіти…....................152Наталія МайорчакФеноменологія людської брехливості: віковий ракурс…………..............................................…................................…156Оксана ВолохЗначення хорового мистецтва в естетичному вихованні школярів…………………….............................................…160Тетяна ПетровськаМетоди і прийоми розвитку образного мовлення на уроках читання в 4 класі……….....………….........................165

170


№9 (104) 2013 Стр.Іван МихасюкОсвіта і праця……………………………….............................................................................…............................................…..6Олена КвасІдея дитиноцентризму у сучасному українському вихованні………..............................................................................10Олександр Шпак, Володимир ТересТвоє тіло – продукт здорового розуму…………………….........................................................…......................................16Andrzej KryńskiEwangelizacja a wychowanie………………...................................................................…………........................................…20Ірина Спанчак, Мирон ВачевськийСуть і принципи організації управління навчальним процесом з використанням менеджменту в системі освіти…25Станіслав ПономаревськийФормування загальнолюдських цінностей в універсамі сучасної освіти…...................................................................30Володимир ЧеркасовЄвропейські системи масового музичного виховання ХХ століття…............................................................................33Віктор МадзігонЕкономічна сутність розвитку малого підприємництва у процесі безперервної економічної освіти….............…38Олександра Німилович, Людомир ФілоненкоВиконавськопедагогічні традиції у творчості славетних співачок Соломії Крушельницької й Ірини Маланюк.........44Тамара БабенкоФормування гармонійної особистості в умовах глобалізації вищої освіти...............................................................…49Ірина БермесСекрети педагогічної майстерності Олени Сотничук………......................................................…....................................53Галина ДідичПроблема музичноестетичного досвіду в теорії та практиці естетичного виховання……………........................…58Валентина МатяшукГуманноособистісний підхід до виховання школярів як спосіб морального оздоровлення суспільства.......................62Наталія Мачинська, Ірина ПосисеньОсобливості організації та проведення нетрадиційних форм лекційних занять…...........…………….........................66Юлія ПетровськаФормування англомовної стратегічної компетентності майбутніх судноводіїву процесі навчання вести спостереження за курсом та позицією судна…....................................................................71Ірина Зубрицька-Макота, Марія СкочилісВплив подружніх ролей на позитивний клімат у сім’ї…………….....................................................................................76Даріуш СенкевичСуть і структура формування професійної культури майбутніх менеджеріву навчальних закладах безперервної освіти………………................................................................................................…81Наталія СинкевичОрганізація української хорової діяльності у Східній Галичині від витоків до 1939 року (соціокультурний вплив)…..86Вікторія ПолюгаМузика як екзистенційна творчість……………….....................................................................…....................................…91Наталія КазаковаМоральні вимоги до педагога у сучасній школі……..............................................................…….................................…95Зоряна ГнатівРелігійна стрижнева основа в українській культурі та освіті: духовний пошук, національний досвід, філософська традиція..99Ірина Шаклеіна, Надія ШихІнформаційні технології екологоекономічної оптимізації виробництва...................................................................…104Євгенія ШуневичОсобливості формування репертуару муніципального камерного хору “Легенда” (м. Дрогобич).................…110Любомира ЛастовецькаОбробки лемківських народних пісень у творчому доробку Миколи Колесси….............................................…….115Уляна МолчкоСтильові особливості хорових творів українських композиторів на вірш Віктора Романюка……….......................119Андрій СлавичХудожні інтерпретації творів Т. Шевченка у композиторській творчості….................................................................123Христина ГолубінкаМолодіжний хор “Осанна” храму св. Анни міста Борислава: до 20річчя творчої діяльності………...................…127Оксана ВолохХорове мистецтво в культурноісторичному контексті музичнохудожнього життя Галичини,другої половини ХІХ – початок ХХ століття……................................................................................................................131Наталія ОверкоОсобистісний і професійний аспекти у структурі педагогічної майстерності………............…….........................…135Наталія БеседаПсихологопедагогічні основи здоров’язбереження учнів загальноосвітнього навчального закладу...........................140Ілона МамедоваЕфективність безперервної освіти, освіта продовж усього життя….......................................……...............................144Галина СтецьОсобливості та зміст музичного навчання і виховання у вітчизняних загальноосвітніх закладах всередині ХХ ст......148Ірина СавкаЗначення шкільної економічної освіти у процесі професійної підготовки майбутніх підприємців………............153Мар’яна АйзенбартОсобливості компетентнісноорієнтованого підходу до навчання: теоретичний аспект……………......................159Владіслав ҐжещукУправління загальноосвітніми навчальними закладамиз використанням новітніх педагогічних технологій в управлінні освітою…………......................................................165


171 Молодь і ринок №12 (107), 2013


№10 (105) 2013 Стр.Олександр Шпак, Ванда Вишківська, Володимир ТересЕкономічне виховання учнівської молоді в контексті самоосвіти….......................................................................………7Тетяна МартинюкНаукові аспекти феномену Київської диригентськохорової школи….........................................................................…11Andrzej KryńskiEwangelia a edukacja szkolna.....................................................................................................................................................16Наталя СегедаДидактичні параметри методики формування культури професійної самореалізації майбутнього педагогамузиканта.....21Вікторія Ворожбіт, Аліна ІгнатьєваДуховноморальне виховання молоді у спадщині педагогівантропологів ХІХ століття…………….........................25Віктор МадзігонПриватна власність та її вплив на розвиток підприємництва в Україні…...................................................................…29Зоряна КовальчукВплив генетичнопсихологічного комунікативнорефлексивного тренінгуна формування емпатійних та інтелектуальних складових оптимізації педагогічної взаємодії……......................…34Вікторія ЖигірьУправлінська культура як складова професійної культури менеджера освіти...............................…...........................40Ольга ВанівськаФразові дієслова в англійській мові як засіб вираження аспектуального значення інхоативності (на матеріалі BNC)..46Мамедова Няргиз Шамсаддин гызыНаглядные пособия при преподавании курса “Отечество” в V классе….......................................................................51Соломія ІлляшПсихологопедагогічні аспекти впровадження інновацій у початковій школі…..................………….........................55Валентина МатяшукПроблема облагородження душі й серця Дитини в педагогічній творчості Ш.О. Амонашвілі……….....................59Ірина ХаркавцівОптимізація процесу викладання англійської мови у ВНЗ шляхом використаннянових інформаційнокомунікативних технологій…….........................................................................................................63Зоряна ЖигальРоль особистості вчителя музики в системі освіти на сучасному рівні….....................................................................69Ірина МатійчинВасиліянські піснетворці – зачинателі нового етапу розвитку української духовної пісні………….........................73Лариса Ороновська, Анатолій ОроновськийДитяча хорова освіта та проблеми її висвітлення в педагогічній періодиці кінця XIX – початку XX століття.........................77Валентина ВодянаВикористання виховного потенціалу українського хорового мистецтвау процесі реалізації культурномистецьких програм………………..................................................................................82Наталія СинкевичСоціокультурні функції хорового мистецтва української діаспори Заходу……….....................……..........................86Олег ЦигиликАнтків Михайло Михайлович у моїй вдячній пам’яті………….............................................……….................................91Тетяна МедвідьСтан загальної музичної освіти України в період відродження національної школи (90ті роки ХХ століття)………96Оксана СможаникХоровий клас: франкіана у навчальному процесі………........................................................…….............................…102Лаура АсрянОдеська диригентськохорова школа і традиції К.К. Пігрова…….............................................…...................................105Людмила ФесікВплив адаптованого управління на результативність діяльності ДВНЗ “Чернівецький політехнічний коледж”........110Іванна ШтурмакАналіз вокальних творів українських композиторів ХІХ століття на слова Кобзаря………………….......................118Галина МіськоІнтонації зимовообрядового дійства у хорових творах композиторів Тернопільщини…………....….....................121Василь ДовгошияНаціональнопатріотичне виховання молоді в традиціях вокальнохорової творчості композиторів стрілецької доби..125Вікторія РомашенкоСтруктура інформаційнокомунікаційної компетенції бакалаврів філології……….................……….......................128Юрій АнтківСпогад про мого стрийка Михайла Михайловича…….....................................................………................................…133Владислав ҐжещукСуть і принципи організації управління навчальним процесом з використанням менеджменту……..................138Тарас СавшакОсобливості навчання історії в українських гімназіях у Галичині (50 роки ХІХ ст. – 30 роки ХХ століття)...................144Уляна ЛевковичСучасний стан рекреаційних ресурсів України…….............................................................…….................................….150Зоя СтукаленкоТеоретичні основи формування професійної толерантності майбутнього вчителямузичного мистецтва в процесі фахової підготовки……….............................................................................................153Ірина СавкаФормування економічних знань учнів в системі неперервної освіти для майбутньої підготовки менеджерів освіти..............157Даріуш СенкевичТеоретичні засади формування майбутніх менеджерів до підприємницької діяльності………….........................…162

172


№11 (106) 2013 Стр.Мирон Вачевський, Василь МадзігонСутність компетенцій у навчальному процесі та компетентнісний підхід у професійній освіті……......................…6Олена Квас, Марія ЯрушакСтановище дитини в українській сім’ї (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)…..........................................................................13Stanisław ŁupińskiPolonijna działalność Akademii Polonijnej w Częstochowie w kontekśce nauchania Jana Pawla II.................................18Andrzej KryńskiEwangelia – kultura – edukacja……………………………...................................................………….....................................23Галина БойкоФормування валеологічної компетентності студентів………..................................................……...................................28Віктор МадзігонСуть та функції приватної власності в підприємницькій діяльності….........................................…..............................…32Ярослав КамінецькийМетодологічні основи аналізу потреб ринку праці у підготовці висококваліфікованого виробничого персоналу…38Лариса ПетренкоДіагностика педагогічної рефлекції керівників професійнотехнічних навчальних закладів………….......................42Марія ГерегаФортепіанні та ансамблеві композиції Руслана Панчука з позиції художньої та дидактичної спрямованості................47Антоніна КозакевичСоціальна відповідальність менеджменту освіти в умовах трансформаційних змін………………........................…52Ростислав ТарасенкоІнформаційнокомунікаційні технології у формуванні інформаційної компетентності майбутніх перекладачів..............…55Оксана ХомишакФормування міжкультурної компетенції студентів із використанням Інтернетресурсу…………….......................60Оксана ГутирякІнноваційні методи комунікативного навчання іноземних мов………........................................................................…64Зоряна Хало, Ірина ВолошанськаСпецифіка формування інтересу учнів до вивчення іноземної мовиу процесі комунікації у позаурочній та позашкільній роботі……………........................................................................69Світлана ШандрукСтруктурний підхід до кооперативного навчання у викладанні іноземної мови……….......…………........................74Ірина АндрощукФормування змісту підготовки майбутніх фахівців на засадах системного підходу…………………....................…78Соломія ІлляшФормування професійнозначущих якостей майбутнього учителя початкових класів під час навчання у ВНЗ...............…83Ігор АндрощукВикористання індикаторного підходу під час моніторингу результатів навчальних досягнень студентів........................…88Лариса ВолошкоКомпетентнісний підхід в системі вищої аграрної освіти………...................................................….................................93Тетяна ДовженкоСоціокультурні витоки ідеї організації педагогічної просвіти батьків….........................................….............................98Степан Салій, Володимир СалійПрофесійна діяльність вчителя музики на його образотворче мислення….................................................................102Зоряна ГнатівЕкзистанційнокордоцентрична традиція в українській та освітніх культурах….........................................................106Ольга Гарбич-МошораЗастосування інформаційних технологій під час вивчення дисциплін математичного циклу при підготовці програмістів....110Леніна Задорожна-КнягницькаМетодологічні засади розвитку комунікативної компетентності майбутніх керівників закладів освіти.................….114Юрій Добуш, Петро ТурянськийПісенні символи України: національнокультурний досвід поколінь..........................................................................…119Олександр ЄвсюковКонцепція формування професійнопедагогічної компетентності майбутніх викладачіввищих аграрних закладів в магістратурі за спеціальністю “Педагогіка вищої школи”…….........................…………124Людмила ПетришинКомпетентний склад і показники креативності майбутніх соціальних педагогів.........................….............................128Роман Михаць, Микола МихацьПередумови створення та сценічне життя першої української опери “Запорожець за Дунаєм” Семена ГулакаАртемовського (до 200літнього ювілею автора та 150річчя від першої постановки опери)...................................136Ірина ГордієнкоМетод аналогії у навчанні математики………….................................................................…….......................................…143Оксана Дем’янюкОсновні складові формування хорової звучності студентського вокального жіночого ансамблю……...................146Світлана ВолошинРівень духовноморальної вихованості учнів старших класіввихованців навчальних закладів інтернатного типу….....................150Валентина ШишенкоМотивація як предмет досліджень у різних галузях науки…………............................................................................…155Андрій Ковбасюк, Михайло КовбасюкЛьвівська вокальна школа та педагогічна діяльність її представників другої половини ХХ століття..................…158Даріуш СенкевичМіжнародні економічні відносини та міжнародна торгівля і платіжний баланс……………..................................…162Ірина ПерішкоПрофесійна підготовка майбутніх маркетологівдо діяльності у сфері туристичних послуг, експериментальна перевірка дослідження………..................................168Владислав ҐжещукФормування професійної компетенції майбутніх менеджерів ринку праці...........…………………..........................175Юлія ОлачТворчий внесок сучасних діячів хорової культури м. Самбора…..............................................................................…179Ірина СавкаПредмет і завдання економіки та розвиток економічної науки як основи життя людини і суспільства..................184Анатолій МартинюкМистецькопедагогічна діяльність професора Дмитра Радикав контексті функціонування сучасної диригентськохорової школи…......................................…….........................…190


ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 10 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензія

доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті (постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктуриринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організаціїнавчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молодіта студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української таромано-германської філології тощо.

Головний редактор Мирон ВачевськийКомп’ютерний набір та верстка Іван Василиків

Технічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

Documents

Молодь і ринок - mr.dspu.edu.uamr.dspu.edu.ua/publications/2013/12_107_2013.pdf · Published since February 2002 Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL