№3-4 (7 7-78) '18www.lisvisnyk.сom.ua

ЛІС

ОВИ

Й В

ІСН

ИК

ГАРНА СПРАВА(СТОР. 36)

№3-4 20182

Всеукраїнський журнал

Головний редактор:ЧУРИЛО Оксана Андріївнаe-mail: lv.oksana0007@gmail.comмоб. тел.: +380951450135;+380673326460Юридична адреса: пр-т Волі, 30, м. Луцьк, Волинська обл., Україна, 43000Е-mail: lis.gurnal@gmail.comВеб-сайт: www.lisvisnyk.сom.uaБухгалтер: Тетяна РЕДЬКОВИЯЧ, тел: 066 0889493Верстка та дизайн: Микола ВОЛОШИН

Редакція не несе відповідаль-ності за достовірність даних, наданих респондентами, та зміст рекламних матеріалів.

Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Надіслані на адресу фото та рукописи редакція не повертає.

Передрук та інше вико рис тан-ня стилю, дизайну, фото та змісту без доз волу редакції та посилання на «ЛВ» не допускається.

Усі права захищені ©ТзОВ «Лісовий вісник»

Cвідоцтво Міністерства юс-тиції України про державну реєстрацію друкованого ЗМІ КВ №18041-6891Р від 16.08.2011 р. Редколегія: Колісник Б.І., Туниця Ю.Ю.Віддруковано у ТзОВ «Друкмаркет» Луцьк. 2018р.Фото на 1-й стор.: автор – Павло БЕРЕЗЮК

Журнал можна передплатити у від діленнях Укрпош ти або придбати та замовити у редакції «ЛВ». Передплатний індекс:

89631

4 Доведеться мігрувати?

5 До 2100 року в Африці вимре половина видів тварин

6 Березень із кольоровим снігом

7 «Останній крок» «кілера» в Карпатах

9 Штрафи за підпал трави збільшать

10 Битва за ліс

14 Чи можливо сприяти поширенню у насадженнях дерев, стійких до шкідників і хвороб?

18 Нові технології у лісі

21 Дрони у шведському лісовому господарстві

23 На Волині ростиме фундук

24 Над проблемою бездоріжжя працюємо

28 Четвертий рік... самі

29 Традиції любохинівського шкільного лісництва

32 Буковель – на всяк вік і смак 34 Термальні води Карпат

36 Діти з Донбасу та Криму – у Воротневі

40 Нова «прописка» фазанів

42 Діяльність міського мисливського товариства у Львові (ХІХ ст.)

44 Квітка – кохання Лесі

47 Ідемо птахів зустрічати

50 Увага – сонце! Стежимо за шкірою

52 Сонячна трава

54 Соціальний лісовий кейтеринг по-волинськи

56 Лісова кухня

58 Весна-2018. Із зими – у спеку

60 В гостях у казки

61 Філософія у притчах

62 Розмальовка-релакс

ЗМІСТ

увага! Розпочинається передплата «ЛВ»

на друге півріччя 2018 рокуш у к а й н а ш і н д е к с : 89631

№3-4 2017 3

зі святом!

У маленькому кошику, з яким ми йдемо до церкви на Великдень, – ков-баса, м’ясо, яйця, сир, хліб і сіль. Все те, чого так хотілося у піст, але чим себе обмежували, за можливості. Ми йдемо святити їжу, але не маємо забу-вати про дуже важливе, – покласти до кошика гарних усмішок, щирих спо-дівань, любові та віри, відкрити душу для очищення та радості.

Дуже важливо, аби ми щоденно пам’ятали про те, що життя одне і проживаємо його чи живемо, зале-жить від нас самих. Чи лукавимо, чи говоримо і діємо правдиво… Чи

ставимося до когось так, як би хоті-лося, щоб і до нас ставилися… Чи віримо у світле і чисте, чи робимо все для того, щоб день не минув марно…

Великдень – це свого роду поча-ток. Черговий шанс зрозуміти голо-вне, зрадіти весні та іти далі. Життя – неповторне!

Зі святом усіх! Здоров’я вам, ра-дості, добра і Божого благословен-ня!

Христос Воскрес! Головний редактор «ЛВ»

Оксана ЧУРИЛО

Шановні працівники лісової галузі України!Прийміть найщиріші вітання з Величним Днем Світлого Христового

Воскресіння – святом життєдайної та вічної любові, торжества правди та милосердя, надії та духовного відродження.

В усі часи український народ виявляв виваженість та мудрість, до-броту і толерантність, високу духовність та любов до ближнього. Тож нехай Великдень додасть нам натхнення, віри у власні сили, впевне-ності у завтрашньому дні та благословення на нові звершення заради гідного майбутнього України.

Лісівники України у ці Великодні світлі дні висаджують новий ліс. Ма-ленькі саджанці є вісниками оновлення та впевненості в екологічній ста-більності нашої держави. Тому ми робимо надзвичайно важливу справу!

Бажаю, щоб ваша оселя повнилась гараздами, а доля була прихиль-ною і щедрою до вас, даруючи здоров’я і радість, благополуччя та злагоду, щастя та родинний за-тишок. Нехай у кожну українську родину Свято Великодня зайде світлим гостем та зміцнить Вірою, Надією та Любов’ю, а Благодатний Вогонь очистить наші душі.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!Заступник Голови Державного агентства лісових ресурсів України Володимир БОНДАР

Вітаю зі світлим святом Воскресіння Христового!У Пасхальні дні ми задумуємося над вічними цінностями

життя. Переосмислюємо вчинки. І розуміємо, які важливі лю-бов та людяність.

Ми просимо у ці дні у Бога здоров’я та щастя для найрід-ніших. Проявляємо милосердя до ближніх. Молимося і згаду-ємо про тих, кого любимо і кого з нами вже немає... Усі на-магаємося зібратися у родинному колі, розуміючи, як важливо підтримувати один одного, знаходити прості слова вдячності і любові.

Бажаю усім душевної рівноваги, затишку, добробуту, світ-лих надій і злагоди. Вірю, що у нашій країні обов’язково наста-не мир! Нехай Господь береже Вас від лукавства і жорстокості, а світлі Великодні свята наповнять серця теплом і радістю.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!Олександр КВАТИРКО,

начальник Волинського ОУЛМГ

Веселих свят!

№3-4 20184

Більш як 140 млн людей у трьох регіонах світу, швидше за все, мі-грують у межах своїх країн, почи-наючи з 2050 року, – інформує ви-дання The Guardian.

Світовий банк дослідив три ре-гіони світу та виявив, що в Африці, на південь від Сахари, очікується, що 86 млн людей перемістяться всередину країни; у Південній Азії – близько 40 млн; а в Латинській Америці – 17 млн.

Така кількість людей може за-грожувати управлінню країнами, їх економічному та соціальному розвитку. Проте Світовий банк за-стеріг, що все ще можна уникнути найгірших наслідків зміни клімату.

«Міграція, спричинена змінами клімату, стане реальністю, проте

не перетвориться у кризу, за умо-ви, якщо ми зараз вживатимемо по-трібних заходів та не баритимемо-ся», – сказав Джон Рум, головний директор зі зміни клімату у групі Світового банку.

Він назвав три основні захо-ди, яких уряди повинні вжити: по-перше, прискорити скорочення ви-кидів парникових газів; по-друге, національні уряди повинні вклю-чити міграцію, спричинену зміною клімату у їх національне плануван-ня розвитку; по-третє, інвестувати у подальший аналіз даних для вико-ристання їх у плануванні розвитку.

Раніше основна увага була зосе-реджена на міграції між країнами та проблемах, пов’язаних із тран-скордонними конфліктами. Проте

проблемами внутрішньої міграції також не слід нехтувати, адже вони можуть спричинити так само ба-гато труднощів, таких, як тиск на інфраструктуру, робочі місця, про-довольство та водні ресурси.

Показник у 140 млн може бути зменшений, якщо будуть вжиті по-трібні заходи. Якщо економічний розвиток стане більш всеохоплюю-чим, наприклад, за рахунок кращої освіти та інфраструктури, внутрішня міграція у трьох регіонах світу може зменшитися до 65-105 млн осіб, від-повідно до доповіді Світового банку. Якщо ж будуть запроваджені жор-сткі обмеження щодо викидів парни-кових газів, міграція може становити лише 30-70 млн осіб.

Наш кор.

ДОВЕДЕТЬСЯ... МІГРУВАТИ?

світ

ДЕЛЬФІНИ – НА БЕРЕЗІ

В Аргентині відразу 68 дельфінів викинулися на пляж у районі порту Пуерто-Мадрин, розташо-ваного в північно-східній частині провінції Чубут.

Прибулим на місце по-дії співробітникам Націо-нального центру Патагонії (CENPAT) вдалося вряту-вати і випустити в море всього 19 ссавців, – пові-домило агентство EFE.

«На берег викинули-ся амазонські дельфіни,

які вважаються найбільшими річковими дельфінами», – повідомили представни-ки CENPAT.

Вчені висловили подив з приводу того, що відразу стільки ссавців цього виду ви-явилися дуже близько від пляжу, через що

Зазвичай подібні випадки вкрай рідко трапляються з амазонськими дельфінами.

Зміна клімату призведе до масових міграцій людей, попереджає Світовий банк.

були викинуті хвилями на берег. Зазвичай подібні випадки вкрай рідко трапляються з амазонськими дельфінами, і практично не траплялося їх масової загибелі в ре-зультаті подібних подій. Співробітники CENPAT видалили з пляжу тіла загиблих ссавців і почали розслідування, щоб вста-новити причини події. Амазонські дельфі-ни, яких також називають боуто, вироста-ють до 3 метрів в довжину і їх вага може досягати 200 кг.

В каламутній воді вони добре орієнту-ються за допомогою ехолокації, а також чудового слуху і дотику. Порівняно з ін-шими дельфінами, Inia geoffrensis плава-ють з меншою швидкістю – до 3 км/год в середньому. Максимальна швидкість амазонського дельфіна – 22 км/год. Як відзначають експерти, причини масових викидів дельфінів на сушу бувають різні. Наприклад, дезорієнтація ватажка зграї або інфекція. Опинившись на березі, мор-ські ссавці вже не можуть повернутися в океан без сторонньої допомоги і гинуть протягом декількох годин.

Наш кор.

№3-4 2018 5

світ

ДО 2100 РОКУ В АФРИЦІ ВИМРЕ ПОЛОВИНА ВИДІВ ТВАРИН

Експерти ООН опублікували доповідь, згідно з якою біорізно-маніття у світі істотно скоротиться вже до 2050 року.

Про це повідомляється на сайті IPBES, Міжурядової плат-форми з біорізноманіття, пише Zaxid.net. Головна проблема для біорізноманіття – зміна клімату. У Південно-Східній Азії до 2050 року зникне до 90% коралів, на-віть якщо вдасться уповільнити глобальне потепління.

До 2048 року в регіоні не за-лишиться рибних ресурсів, якщо промисловий вилов триватиме в такому ж темпі. До 2100 року, на думку експертів, в Африці можуть зникнути більше половини видів птахів і тварин. Висихання афри-канських озер призведе також до зникнення багатьох видів рослин.

Ситуація погіршиться через ріст населення континенту, яке до 2050 року збільшиться з 1,25 мільярдів до 2,5 мільярдів осіб. Науковці за-

значають, що з часу відкриття Аме-рики різноманітність видів у регіоні скоротилася на 31%. До 2050 року ця цифра сягне 40%. Зникнення ба-гатьох біологічних видів відіб’ється

на корінних народах. Більше 60-ти відсоткам мов і культур Америки загрожує вимирання. Нагадаємо: 19 березня у заповіднику Ол Педжета

у Кенії помер останній у світі самець рідкісного північного білого носорога на ім’я Судан. Як повідомили на офіційній сторінці заповідника у Twitter, Судану було 45 років.

Як повідомляв УНІАН, щоб врятувати поголів’я виду, акти-вісти та зоологи ініціювали збір коштів на процедуру штучного запліднення для північних но-сорогів, які знаходяться на межі вимирання. У своєму поваж-

ному віці судан не міг запліднити самок самостійно. Тепер на планеті залишилося всього дві представни-ці цього виду носорогів.

Наш кор.

Найбільша загроза нависла над екосистемами таких ре-гіонів: Європа, Північна і Південна Америки, Африка, Цен-тральна Азія й Азіатсько-Тихоокеанський регіон.

Вчені виявили цей вид рослин не так давно. Рослина веде пара-зитичний спосіб життя, висмок-туючи поживні речовини з під-земних грибниць і з’являючись над землею лише для цвітіння.

Зазначається, що Sciaphila yaku shimensis сонячне світло абсо-лютно не потрібне: стебло довжи-ною від 3 до 9 см не з’являється на поверхні землі, показуючи назовні лише численні (від 9 до 15) дрібні пурпурні квітки.

Як і слід було очікувати, до фотосинтезу вона не здатна і по-вністю покладається на органічні речовини, що поглинає з мікори-зи, проростаючи в неї великою кількістю кореневих волосків.

«Мікогетеротрофи – вкрай рідкісний випадок. Вони не здат-ні вижити, якщо над ними не буде квітучого лісу, життя якого під-тримує розвинена грибна мережа в ґрунті», – говорить один із авто-рів знахідки.

З'ЯВЛЯЄТЬСЯ НАД ЗЕМЛЕЮ ЛИШЕ ДЛЯ ЦВІТІННЯ

Наш кор.

№3-4 20186

Живучи в XXI столітті і корис-туючись такими благами цивіліза-ції, про які ще 100 років тому ніхто навіть і не мріяв, ми тим не менше все частіше звертаємо увагу на те, що нашим предкам здавалося звич-ним і природним: чистоту води і повітря, лісову прохолоду, раптом поміченого десь біля дачі дикого звіра... Що там говорити – звичай-ний чистий сніг взимку стає рід-кістю в наших містах! Усе більше людей усвідомлюють, що ми, ймо-вірно, якось неправильно поводи-мося з довкіллям, якщо такі прості радощі спілкування з ним стають дефіцитом.

Кольоровий сніг, який випав у березні в кількох населених пунк-тах на півдні Одеської області, за попередніми висновками фахівців Дунайської гідрометеорологічної обсерваторії, не є небезпечним. Про це свого часу повідомив мер Ізмаїлу Андрій Абрамченко.

У цьому місті в Одеській об-ласті сніг був жовтого кольору. В інших населених пунктах на півдні регіону – рожевий, – свідчать ко-ристувачі соціальних мереж.

За словами Абрамченка, тери-торіально площа покриття кольо-ровим снігом велика: Ренійський, Кілійський, Ізмаїльский райони. «Аж до Татарбунар (райцентр на Одещині – ред.)», – зауважив він.

Також він повідомив, що екс-перти Дунайської гідрометобсер-ваторії характеризують опади, що

випали, як «нормальні за кислот-ністю» (pH = 6,7), тобто не кислот-ні і не лужні, з додатком піску та глини.

Проте, як зазначив Андрій Абрамченко, зразки снігу додатково доправили в лабораторію в Одесу.

Після Одещини кольоровий сніг випав у деяких частинах окупова-ної території Донбасу, що також ак-тивно обговорювали в соцмережах.

Жителі Одещини, яких наляка-ли опади незвичного забарвлення, запідозрили можливість техно-генної катастрофи. Однак, як по-відомила Нiна Ротач, начальник лабораторiї спостережень за за-брудненням атмосферного повiтря Центральної геофізичної обсерва-торії, небезпеки цей кольоровий сніг не становить. «Показник РН снігу виявився в нормі, на рівні 6,8, – розповіла Ніна Петрівна. – Окрім того, талу воду процідили й виявили пісчано-глинистий суб-страт. Причиною його появи стала пилова хмара, яка надійшла з Аф-рики».

аномалії

БЕРЕЗЕНЬ ІЗ КОЛЬОРОВИМ СНІГОМ

Україні пора почати застосовувати системний підхід до вирішення назрілих екологічних проблем. Інакше разом із навколишньою природою зникнемо і ми самі, переконаний народний депутат України Олександр Фельдман. Чи так це?

«У появі кольорового снігу ви-нен потужний водний циклон, що сформувався над Атлантикою, і з Північної Африки приніс величез-ну кількість пилу й піску», – по-яснив кліматолог Василь Троцюк. Загалом вітчизняні спеціалісти кажуть, що час від часу у нас тра-пляються дивні опади. Наприклад, навесні 1987 року в південно-за-хідних областях випав рожевий сніг. Тоді хмара з дрібним черво-ними піщинками також «прибула» з північної Африки. А якось навес-ні, за словами Ніни Ротач, жителі столиці принесли на дослідження воду з калюж жовтуватого кольо-ру. З’ясувалось, що таку аномалію спричинила висока концентрація пилку рослин у повітрі. У 2011 році у Києві випав білий дощ, кра-плі якого не були прозорими. Це сталось після періоду засухи, по-вітря було забруднене різними ре-човинами, які потрапили в дощову хмару й забарвили дощ. До слова, трапляються і геть несподівані ви-падки. Борис Лєсков, старший на-уковий спiвробiтник вiддiлу фiзики атмосфери Українського науково-дослiдного гiдрометеорологiчного iнституту, пригадав, що якось на-віть випав дощ із жабами й риби-нами. Виявилось, що за кілька кі-лометрів від цього явища пройшов смерч, висмоктав зі ставків воду разом з усіма їх «мешканцями» і підняв угору.

Наш кор.

№3-4 2018 7

цікаві зустрічі

69-річний Жан Рено не над-то любить, коли його асоціюють саме з цією роллю, проте саме Леон-кілер став тим перевтілен-ням, яке переслідує його вже довгі роки. Нещодавно знаний актор працював в Україні біль-ше місяця і зізнався, що готовий повернутися сюди ще і ще. Його вразили наші Карпати.

– Я був шокований. Вони – величні та неймовірні, – зізна-вся журналістам Рено. – Правда, було дуже холодно. 24 градуси морозу! Але все компенсував ви-гляд із вікна. Я прокидався, наче у казці. У чарівному лісі. І щодня відчував тепло та гостинність українських людей. Вони – чу-дові.

Щоправда, актор зізнався, що майже нічого не бачив, не було на це часу.

– У 1988-му я знімався у «Голу-бій безодні». Це була майже навко-лосвітня подорож. Але коли мене запитали: «Що я бачив?», я просто розвів руками. Що бачив? Камеру

оператора… Така вже доля актора. Коли я працюю, я не можу бути туристом. Ось і у вас ми знімали фільм «Останній крок» – і все кру-тилося навколо цього. Тож Києва я майже не бачив. А от лісом та при-родою насолодився. Її не можна було не побачити.

Актор прилетів до столиці України після зйомок у Карпа-тах, де вже відзняли 70% фільму.

Жан Рено грає у фільмі голо-вну роль. Французька та україн-ська знімальні групи працюють спільно. Фільм має вийти на екран наступного року.

До слова, 30 червня, зірка від святкує 70-річний ювілей. На запитання журналістів, як акторові вдається так добре ви-глядати у свій поважний вік, він відповів із посмішкою: «Думаю, від моїх батьків передалися гар-ні гени. Але головне – я люблю життя, мені подобається те, що я роблю, я люблю людей, з якими працюю».

Олександра БІЛЕВИЧ

«ОСТАННІЙ КРОК» «КІЛЕРА» В КАРПАТАХ

Відомий на весь світ «кілер» попрацював

і в українських лісах.

№3-4 20188

закон і право

Зокрема, чотири законопроекти (реєстр. № 8246, 8238, 8239, 8240) розроблено та зареєстровано з ме-тою створення Державного фонду розвитку лісового господарства.

Зазначений Фонд утворювати-меться у складі спеціального фон-ду Державного бюджету України. Джерелами формування Держав-ного фонду розвитку лісового гос-подарства є: частина рентної плати за спеціальне використання лісо-вих ресурсів у частині деревини, заготовленої від рубок головного користування; добровільні внески юридичних та фізичних осіб; інші надходження, визначені законом про Державний бюджет України.

Кошти Державного фонду роз-витку лісового господарства спря-мовуватимуться на фінансове за-безпечення заходів із: відтворення лісів, створення полезахисних лі-сових смуг та інших захисних на-саджень, в тому числі в південно-східному регіоні України; охорони (у тому числі від пожеж) і захисту лісів, придбання протипожежної техніки і обладнання; поліпшення якісного складу лісів та збережен-ня біорізноманіття в лісах; лісо-впорядкування (базове, безперерв-не) та інші проектно-вишукувальні роботи, ведення державного лісо-вого кадастру, обліку та моніто-рингу лісів; створення лісових роз-

садників, придбання обладнання та вирощування в лісорозсадниках лісового і декоративного садивно-го матеріалу із закритою корене-вою системою.

«Завдяки народним депутатам з аграрного комітету та іншим де-путатам ми напрацювали та зареє-стрували законопроекти, які допо-можуть забезпечити фінансування галузі. Це вкрай необхідно для по-дальшого реформування», – повідо-мив Володимир Бондар.

Окрім того, метою проекту За-кону №8242 є врегулювання місця дії заборон, встановлених частиною четвертою статті 39 Закону України «Про тваринний світ», відновлення балансу між господарською діяль-ністю та природоохоронними за-ходами, зокрема, створення сприят-ливих умов для розмноження диких тварин.

Завданнями законопроекту є встановлення заборони проведен-ня робіт та заходів, які є джерелом підвищеного шуму та неспокою не тільки у конкретно визначений пе-ріод часу (з 1 квітня до 15 червня), а й у визначених місцях розмножен-ня диких тварин, згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про тваринний світ».

Ще одним законопроектом №8241 пропонується внести зміни до законодавства щодо забезпечен-

ня ефективного ведення лісового господарства та посилення охорони лісів.

Зокрема, передбачено розмеж-ування функції державної лісової охорони від господарської діяль-ності, а також визначення основних функцій та повноважень лісової охорони власників лісів і постійних лісокористувачів.

Також законопроектом передба-чається внесення змін до Лісового кодексу України, якими забезпечу-ватиметься здійснення національ-ної інвентаризації лісів. Це, у свою чергу, дозволить забезпечити орга-ни державної влади та суспільства в отриманні статистично обґрунтова-ної інформації про кількісні та якіс-ні показники стану та динаміки лісів у державі, їх ресурсного потенціалу для потреб державного управління, стратегічного планування ведення лісового господарства, державно-го лісового кадастру, моніторингу довкілля, міжнародної звітності про ліси за допомогою вибіркової інвентаризації математико-статис-тичним методом.

«Прийняття цих законопроектів – це перші кроки до реформування галузі», – наголосив заступник Го-лови Держлісагентства Володимир Бондар.

Прес-служба Держлісагентства України

«ЦЕ ПЕРШІ КРОКИ ДО РЕФОРМУВАННЯ ГАЛУЗІ»

Днями за авторства народних депутатів України – членів Комітету з питань аграрної політики та земель-них відносин – у Парламенті зареєстровано низку зако-нопроектів, спрямованих на забезпечення фінансуван-ня лісового господарства, ефективного його ведення та посилення охорони лісів.

№3-4 2018 9

покарання

Міністерство екології та природних ресурсів України пропонує збільшити штрафи за випалювання рослинності. Про це повідомив глава відомства Остап Семерак на своїй сторінці в Facebook.

«Зараз розмір штрафу за такий зло-чин перед природою становить від 170 до 340 грн. Навряд чи це серйозно може лякати паліїв. Мінприроди висту-пає за суттєве підвищення штрафів за випалювання рослинності. Законопро-ект щодо посилення відповідальності за випалювання рослинності вже пе-редано на погодження до Мін’юсту», – написав він.

Зокрема пропонуються штрафи за самовільне випалювання рослиннос-ті або її залишків у розмірі від 3060 до 6120 грн (від 180 до 360 неоподатко-вуваних мінімумів доходів громадян). За ці ж дії, тільки в межах території та об’єктів Природно-заповідного фонду (ПЗФ), у зоні відчуження розмір штра-фів може досягати понад 12 тис. грн (від 360 до 720 неоподатковуваних мініму-мів доходів громадян), а для юридичних і посадових осіб – понад 20 тис. грн (від

1200 до 1800 неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян).

«Маю надію, що наші пропозиції будуть підтримані і трохи приведуть до тями нерадивих господарників, які переконані, що спалюючи суху траву, вони допомагають довкіллю швидше очиститися. Мовчу вже про інші мож-ливі катастрофічні наслідки від цих під-палів», – підкреслив міністр.

Нагадаємо, восени міністр еколо-гії та природних ресурсів Остап Семе-рак закликав громадян компостувати, а не спалювати опале листя і стерню. У прес-службі Мінекології нагадали, що відповідальність за випалювання стерні, пасовищ, рослинності або її залишків та опалого листя передбачена статтею 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За таке правопорушен-ня передбачено від 170 до 340 грн штра-фу для громадян і від 850 до 1190 грн для посадових осіб, а в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду – від 340 до 680 грн для громадян і від 1190 до 1700 грн – для посадових осіб.

Наш кор.

ШТРАФИ ЗА ПІДПАЛ ТРАВИ ЗБІЛЬШАТЬ

Пропонується збільши-ти штрафи за самовільне

випалювання рослинності або її залишків у розмірі

від 3060 до 6120 грн.

Лісові питання – чи не найактуаль-ніші на Волині – у краї лісів та озер. Ось і чергова сесія облради не обійшла-ся без скандалу. Депутати Волинської обласної ради (ініціатива депутата від Радикальної Партії Олега Ляшка Юрія Ройка) вирішили звернутися до Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана та Міністерства екології та природних ресурсів, аби повернути державний ліс у комунальну власність. Звісно, не обійшлося без взаємних зви-нувачень та образ.

актуально

№3-4 201810

…Свого часу, а це вже сьогодні далекого 2011-го, комунальні ліси за згодою сторін (депутати районних, об-ласної ради, облдержадміністрація) передали у підпорядкування Держліса-гентства України. Майно розподілили між пайовиками. Працівники перейшли на роботу у підприємства державного лісового господарства. Ліси, які виса-джували гуртом цілі громади, а згодом були передані КП «Волиньоблагроліс» – поставили на облік у Волинському ОУЛМГ, надавши дозвіл на розроблен-ня проектів землеустрою щодо відве-дення площ лісового фонду в постійне користування.

Минуло сім років. І от Волинською обласною радою разом із КП «Волинь-облагроліс» та «Волиньприродресурс» подано адмінпозов про скасування роз-поряджень голови Волинської ОДА щодо передачі комунальних лісів «Во-линьлісу».

На захист тепер уже лісів держав-ного підпорядкування став заступник

голови Держлісагентства України, де-путат Волинської обласної ради Воло-димир Бондар. Він зауважив, що ліси завжди були, є і залишаться власністю громади, незалежно від того, хто вести-ме там господарювання. І працюють у державних лісогосподарських підпри-ємствах лісівники-волиняни, які є пред-ставниками тієї ж громади, які отриму-ють заробітну плату та платять податки. У тому числі – до місцевого бюджету. А постійні спекуляції довкола цього питання виділяють лісівників у якусь окрему групу людей, нібито не прина-лежних до громади.

«У 2011 році обласною державною адміністрацією на доручення Кабінету Міністрів України було проаналізова-но роботу комунальних підприємств, у результаті чого були видані розпоря-дження голови обласної ради «Про вдо-сконалення управління лісовим госпо-дарством» та «Про утворення комісії для передачі лісів дочірніх підприємств ко-мунального спеціалізованого підприєм-

БИТВИ ЗА ЛІС

актуально

11№3-4 2018

ства «Волиньоблагроліс» до сфери управління обласного УЛМГ Держ-лісагентства України, – нагадав істо-рію передачі лісів Володимир Наль-кович. – Ініціювання питання щодо повернення лісів у підпорядкування Держлісагентства відбулося внаслі-док кількох причин, встановлених результатами перевірок. Основна з таких претензій – волинське обласне комунальне спеціалізоване лісопід-приємство та його дочірні підпри-ємства не забезпечили ефективного ведення лісового господарства та охорону лісів від незаконних рубок, що підтвердили перевірки між-районної природоохоронної прокуратури. Позицію голови ОДА підтримав депутатський корпус та 26 травня 2011 року сесією обласної ради прийнято рішення про ліквідацію відпо-відного комунального підпри-ємства. Варто наголосити: на момент ліквідації по обласному підприємству «Волинь-обла-гроліс» та його дочірніх підпри-ємствах накопичилося боргів у сумі 3,2 млн грн, в тому числі заробітна плата – 834 тис. грн, кре-диторська заборгованість – 1 млн 805 тис. грн. Тож чи є у такому ви-падку підстави звинувачувати лі-сівників у протиправному викорис-танні лісових ресурсів та діях не на користь громади? А міфи про те, що облагроліси приносили громаді значні прибутки, нічим не обґрун-товані. І це твердження базується на реальних економічних показниках роботи підприємств протягом остан-ніх 7 років».

...Вислухавши аргументи свого колеги-депутата, народні обранці не зреагували і таки знайшли кво-рум та проголосували за звернення до вищого керівництва держави та Мінекології, яке назвали: «Щодо протиправного використання лісо-вих ресурсів в окремих районах Во-линської області».

Ми попросили заступника Голо-ви Державного агентства лісових ресурсів України Володимира Бон-даря відповісти на кілька запитань, першим із яких, звісно, було про си-туацію, що склалася із так званими комунальними лісами на Волині.

– Сьогодні Волинська обласна рада хоче забрати ті лісові масиви і майно, яке було колись у лісах міжгосподарського підпорядку-вання і яке свого часу було переда-но рішенням попереднього голови облдержадміністрації в державну власність, – прокоментував Воло-

димир Налькович. – Майно було частково розподілено між власни-ками і його вже на даний момент немає. Є лісовий масив, яким хо-чуть користуватися. Зробити зно-ву обласне комунальне підприєм-стсво і знову розпоряджатися цим лісом. Жодної здорової логіки в цьому я не бачу. По-перше, пра-цівники, які перейшли у державні підприємства, задоволені, працю-ють, отримують достатньо високу заробітну плату і під великим пи-танням, чи хтось захоче кудись по-вертатися. Друге питання – майно, яке вже розподілено між тодішні-ми власниками. Це були пайови-ки. Комусь на пай дали те, комусь інше. Власне, цього майна вже по-вернути не можна. Тому ці підпри-ємства не мають ні контор, ні тех-ніки, ні обладнання – нічого того,

що можна було б використовувати для ведення діяльності та лісового господарства. По-третє, сьогодні державні підприємства працюють досить ефективно і мають прибут-ки, досить високий рівень сплат до бюджету, достатньо високий рівень зарплат. Тому економічної логіки їх перепідпорядковувати та-кож нема. Просто в цьому випадку в деяких депутатів, у яких роди-ни працюють із лісом і які хочуть отримувати продукцію за дешевою ціною, виник конкретний інтерес. Тому що, безперечно, ведення лі-

сового господарства у таких підприємствах є на достат-ньо низькому рівні. Ніякого електронного обліку там не ведеться. Та й все інше… Ми знаємо, як проводиться робота в такого роду госпо-дарствах. І ціна реалізації си-ровини там суттєво дешевша. Сьогодні замість того, аби державі сплачувати відповід-ні високі податки, деякі депу-тати пропонують повернути-ся до неефективних для дер-

жави форм господарювання. Але їхні підприємства чи підприємства їхніх родичів виграли б від такого рішення. Отримавши ресурс за де-шевшою ціною.

– Як думаєте, це звернення ма-тиме результат?

– Воно буде розглядатися Кабі-нетом Міністрів. А процедура така, що Кабінет Міністрів перед тим, як приймати якесь рішення, безпере-чно, буде доручати це питання на розгляд Державному агентству лі-сових ресурсів. А у нас думка сфор-мована і незмінна. Ми будемо кате-горично проти і, сподіваюся, наші аргументи, наші доводи будуть почуті у Кабміні та Міністерстві аграрної політики.

– Ще одне питання місцево-го рівня, але воно характерне для всієї України. У заказнику

12 №3-4 2018

«Зубр», що на Волині, демонту-вали вишки, які фактично, як стверджують в управлінні лісо-вого господарства, використову-валися для обліку тварин. Така ж ситуація на багатьох інших те-риторіях ПЗФ. Як вважаєте, чи дійсно є потреба у руйнуванні ви-шок і чи є така діяльність право-мірною?

– Будь-яка діяльність у лісі, яка проводиться невідомо ким, невідомо чим і не відомо, з якою метою, – не правова. Сьогодні всі «фахівці» у лісовому господар-стві. Кожен вважає, що розуміє, знає і намагається вплинути у той чи інший спосіб на щось. Але що дійсно правильно зробити і як, ніхто з них, за великим рахунком, не знає. Одна думка: ріжуть ліс, б’ють звіра і з цим треба бороти-ся. А головне – не відомо хто за-ймається такого роду діяльністю. Вважаю, що у кожному підприєм-стві, не залежно від форми влас-ності, має бути відповідний по-рядок. І здійснюватися ті чи інші заходи мають, аби щось вдоскона-лити, а не зруйнувати.

– Чи вам не здається, що зараз знову починають на темі лісу ро-бити політику?

– Очевидно. Але такі речі бу-дуть мати місце. І політика в цій діяльності буде присутня. Така вже логіка політичного процесу. Вважаю, що є достатньо розумних людей, які бачать і розуміють, що відбувається. Вміють слухати аргу-менти і робити висновки.

– 3 квітня Верховною Радою України у першому читанні (за основу) прийнято проект Закону України «Про концесії». Законо-проект містить зміни до Лісового кодексу України, які унеможлив-люють передачу лісів у конце-сію…

– Так. Хочу подякувати всім, хто долучився до боротьби, аби

це відбулося. Починаючи від лі-сівників, завершуючи депутатами Верховної Ради, головами адмі-ністрацій. Із Закону про концесії, який прийнятий у першому читан-ні, таки вилучили лісогосподарські підприємства, більше того – про-понується доповнити статтю 16 Лісового кодексу України «Право користування лісами» наступним змістом: «Ліси на землях держав-ної та комунальної власності, спе-ціалізовані лісогосподарські під-приємства не є об’єктами концесії, згідно з Законом України «Про концесії». Це дуже правильна, сер-йозна і сильна теза щодо лісового господарства. Це наша спільна пе-ремога!

– Володимире Нальковичу, також Верховна Рада ухвали-ла в першому читанні законо-проект про заборону суцільних рубок ялицево-букових лісів на стрімких схилах Карпатського регіону. У пояснювальній за-писці до законопроекту йдеться, що відтепер «стане можливим проводити лише вибіркові руб-ки головного користування та вибіркові рубки формування і оздоровлення лісів у ялицево-бу-кових деревостанах на стрімких схилах у лісах Івано-Франків-ської, Закарпатської, Львівської та Чернівецької областей». В Україні з 2000 до 2011 року діяв мораторій на проведення суціль-них рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпат-ського регіону. Коли мораторій було знято, – зазначають автори, – це погіршило охорону важли-вих в екологічному, санітарно-гігієнічному, ґрунтозахисному та рекреаційному значенні катего-рій лісів. Що скажете з приводу такого рішення?

– І один, і другий – дуже хоро-ші законопроекти. Щодо правил рубок на схилах Карпат, – це теж

важливо. Ми повинні діяти відпо-відно до світових стандартів і там, де це можливо, маємо проводити лише вибіркові, поступові рубки. Але треба зрозуміти, що не у всіх випадках це можливо в силу певних ознак та правил ведення лісового господарства. Там, де це потрібно, безперечно, будуть використову-ватися різні форми рубок, у тому числі і суцільні. Але ми хочемо їх мінімізувати. Тобто впроваджувати тільки там, де це необхідно.

Оксана ЧУРИЛО

на продовження темиНачальник Волинського облас-

ного управління лісового та мис-ливського господарства Олександр КВАТИРКО також прокоментував ситуацію із «комунальними ліса-ми»: «Зараз йдеться про трохи біль-ше 50 тис. га лісів.

Користь для волинян від пере-бування вищеназваних лісів у кому-нальній власності, чим найбільше аргументують свою позицію депу-тати, є ефемерною і нічого, крім по-літичних дивідендів окремим лю-дям, не несе.

Нашими спеціалістами були проаналізовані основні показники фінансово-господарської діяльнос-ті підприємств, які перебували у ко-мунальній власності. На прикладі двох із них – ДП «Прибузьке ЛГ» та ДП «Поліське ЛГ» – ми показа-ли все у динаміці.

База оподаткування виросла. Суми сплачених до місцевих бю-джетів податків збільшуються із кожним роком, чого цілком достат-ньо, щоб зруйнувати міф про те, що коли ліси перебувають у кому-нальній власності, громада отримує більше податків.

Хочу наголосити, що податко-ве навантаження на державні під-приємства у вигляді дивідендів становить сьогодні 75%. Отрима-ний прибуток державні лісогоспо-

актуально

№3-4 2018 13

дарські підприємства витрачають на модернізацію виробництва та ведення лісогосподарської діяль-ності.

Тому для громади від зміни форми управління фактично може змінитись лише маркування тран-спортних засобів та техніки, яка буде задіяна у виробничому циклі.

Окремої уваги потребує питання якості ведення лісогосподарюван-ня. Для прикладу, капітальні видат-ки (а це придбання техніки, облад-нання, спецзасобів та будівництво) за 2016-2017 роки по двох вищев-казаних лісгоспах склали майже шість із половиною млн гривень! Сподіваюсь, депутати володіють інформацією про розміри капіталь-них видатків, які здійснювало у свій час КП «Волиньоблагроліс».

Політизація питання навколо бувших лісів КП «Волиньоблагро-ліс» призвела до того, що громаді нав’язується думка про наддоходи від отримання лісів у комунальній власності. А лісогосподарюван-ня – це ще і витрати! Немаленькі витрати! До відома: за 2016 рік на проведення всього комплексу лісо-господарських робіт ДП «Прибузь-ке ЛГ» та ДП «Поліське ЛГ» поне-сено 49,2 млн гривень витрат, за 2017 рік ці витрати склали 50 млн гривень. Тобто, перш ніж отрима-ти доходи, громада повинна нести великі витрати, починаючи із до-кументального оформлення діяль-ності, закінчуючи створенням і модернізацією виробничої бази та забезпеченням належного рівня оплати праці людей.

Це про те, що кожен із учасни-ків предмету дискусії навколо змі-ни форми власності лісів повинен відповідально ставитись до заяв і обіцянок, які роздаються грома-дам. Управління лісами – це значні витрати та відповідальність, а не клондайк на рівному місці».

Оксана ЧУРИЛО

актуально

14 №3-4 2018

Класичний приклад природного відбору наводять у школі: сиділи на дереві гусениці сині, червоні, жовті, зелені. Хижаки поїдали найбільш по-мітних на зеленому листі, а гусениці різних відтінків зеленого кольору за-лишалися. Їхнє потомство було різ-номанітним, але і в новому поколінні виживали особини, які були малопо-мітними на листі. Звичайно, природ-ний відбір мав і інші напрями – одні комахи залишали яскраве забарвлен-ня, але виділяли отруйні для хижаків речовини, інші мали неприємний за-пах, треті набували вигляду страш-них звірів, листочка або гілочки.

Природний відбір був спрямо-ваний на виживання виду – щоб не з’їли, щоб сховатися чи втекти, щоб забезпечити максимальне виживання потомства. А потім втрутилася лю-дина, яка виводила породи тварин і сорти рослин, зручні для себе. На-самперед – щоб одержувати їжу, не бігати до лісу й не шукати дичину, а заходити в огороджене місце та ви-бирати вівцю до вподоби. Тобто щоб було що їсти і щоб тварини не роз-бігалися, відбирали на розмножен-

ня коротконогих і жирних, тоді як у природі такі не виживали. Рослини людина також вибирала з плодами чи корінцями найбільшого розміру, з найвищим вмістом цукру чи білку, чи жиру.

Якщо перші дії щодо штучного відбору були виправдані необхідніс-тю нагодувати населення, що збіль-шувало чисельність, або з урахуван-ням різних потреб (корови м’ясні чи молочні), то пізніше людина по-чала «бавитися» – виводити півнів із п’ятиметровими хвостами, голих собак чи кішок із кучерявою шерстю або вислими вухами. Такі тварини не виживуть без допомоги людини. Загалом відомі сотні сортів троянди й винограду, десятки сортів великої рогатої худоби, собак, курей і голу-бів. Предки таджиків (согди) виро-щували плоди абрикоса із вмістом цукру до 70%, які висихали на дере-вах і не опадали.

Водночас такі рослини були до смаку й іншим організмам, зокре-ма комахам і гризунам, а на такому смачному середовищі охоче розви-валися патогенні гриби чи бактерії.

наука

Поширенню чуми сприяли люди-носії інфекції

Землеробство створило умови для концентрації шкідників

ЧИ МОЖЛИВО СПРИЯТИ ПОШИРЕННЮ В НАСАДЖЕННЯХ ДЕРЕВ, СТІЙКИХ ДО ШКІДНИКІВ І ХВОРОБ?

Природний відбір тривав тисячо-літтями. Дерева пристосовувалися до певних властивостей ґрунту, коливань рівня ґрунтових вод, періодичних втрат листя внаслідок приморозків, пошко-дження комахами чи копитними твари-нами, ураження певними збудниками хвороб.

№3-4 2018 15

Коли людина почала вирощувати рослини для свого харчування або для годівлі свійських тварин на спе-ціально доглянутих ділянках, усі організми, які ми називаємо шкід-ливими, сконцентрувалися саме в таких місцях та інтенсивно розмно-жувалися. Саме тоді й постала про-блема захисту рослин.

У природних лісах завжди існу-вали організми, які живилися й роз-множувалися у різних тканинах і органах дерев, переважно загиблих, сильно ослаблених, а в останню чергу – дещо ослаблених чи здо-рових. Лише після стихійних лих (ураганів, повеней) шкідники після розмноження на сильно ослаблених деревах могли заселяти й здорові екземпляри.

Згодом природних лісів ставало все менше, а людина «вела госпо-дарство» все інтенсивніше. Колись господар приходив у ліс і вибирав декілька дерев для побудови чи ре-монту будинку, спорудження ого-рожі, вироблення певних предметів побуту або для опалення взимку.

Вибирав таким чином, щоб сусідні дерева поступово розрослися й за-повнили простір, який залишився після рубки. Коли попит на дере-вину збільшився, господарям стало вигідніше вирубувати не окремі де-рева, а суцільні ділянки. У деяких регіонах такі ділянки самі зароста-ють лісовими породами, але не за-вжди цінними з погляду господаря, і він починає створювати штучні насадження з порід, які можуть дати найбільший прибуток. Та ще й сіянці вирощує у теплицях дуже часто з насіння, зібраного в одній популяції. У міру збільшення пло-щі лісового фонду, зайнятої наса-дженнями з однієї породи, одного віку та майже однакової висоти, ви-никають проблеми організації вчас-ного догляду за ними. Звісно, що якість ручного догляду вища, він дає змогу сформувати мішане на-садження бажаного складу з вико-ристанням природного поновлення і за необхідності штучно підсіяних чи досаджених рослин. Але ділянки великої площі можливо вчасно об-робити лише механізовано (швидко й дешево!). Для зручності роботи механізмів вилучають пні, під ко-рою яких розмножуються корисні організми. При цьому не до інди-відуального відбору, не до збере-ження різноманіття, десь і верхівки зрізують, і механічні травми тра-пляються. І чим більші такі площі, тим меншою є стійкість насаджень.

Сосна звичайна має багато пе-реваг перед іншими породами як мало вибаглива до лісорослинних і кліматичних умов, як джерело цінної деревини та завдяки можли-вості порівняно легкого масового вирощування садивного матеріалу, його висаджування на лісокультур-ну площу та догляду.

За великих площ зрубів, що утворилися згідно з обґрунтова-ною розрахунковою лісосікою та внаслідок масового всихання лісів,

яке відбувається останнім часом, їх можливо якнайшвидше заліснити лише цією породою. От ми й маємо – 33% лісового фонду становлять насадження сосни звичайної, при-чому в окремих лісгоспах ця частка становить понад 80%.

Якнайшвидше – насамперед,

щоб виконати план, а до того ж, щоб нібито зменшити загрозу за-селення ділянки хрущами та зарос-тання бур’янами. Водночас у перші роки після утворення зрубу існує високий ризик пошкодження лісо-вих культур коренежилами та ве-ликим сосновим довгоносиком (ЛВ №3, 2016). У будь-якому разі само нічого не станеться – треба щось робити: «Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися». Стосовно важливості підтримання біорізно-маніття я вже писала (ЛВ №11–12, 2016), як і про заходи щодо підви-

наука

Сарана суцільно знищує посіви

Листя дерев суцільно об’їдене не-парним шовкопрядом

Селекція декоративних собак не мала практичного сенсу, на відміну від селекції м’ясних порід худоби

16 №3-4 2018

щення стійкості лісів (ЛВ №4 2016).Поняттю «стійкість» в україн-

ській мові відповідають англійські терміни стабільність (stability) і резистентність (resistance). Коли йдеться про стабільність, мається на увазі спроможність насаджен-ня зберігати життєздатність, влас-тивості та функції після дії різних чинників збурення, протистояти несприятливим умовам росту й розвитку. Ознаками, що є проявом стійкості, є достатні інтенсивність росту, щільність крон, забарвлення листя чи хвої. Опосередковано про стійкість свідчать частка пошко-джених, заселених і всохлих дерев, ступінь порушення структури та щільності ґрунту, розвиток підрос-ту, підліску та трав’яного покриву.

Під резистентністю мають на увазі стійкість організмів до дії ін-ших організмів, речовин чи інших чинників. Так, рослини можуть бути стійкими до посух, морозів, ураження певними патогенами, по-шкодження комахами чи кліщами, обробки гербіцидами, а комахи, своєю чергою, – до ураження енто-мопатогенними мікроорганізмами та обробки інсектицидами, фітопа-тогенні гриби – до дії конкурентних організмів та обробки фунгіцидами. Саме у зв’язку зі швидкою зміною поколінь шкідливі організми ви-робляють стійкість до пестицидів, і їхній асортимент слід постійно поповнювати, що дуже добре усві-домлюють працівники сільського господарства, на відміну від лісово-го, де список дозволених до вико-ристання препаратів не перевищує 10 найменувань.

Питання стійкості сільськогос-подарських рослин до комах-фіто-фагів дуже добре вивчено. Так, ви-діляють чотири основні типи стій-кості: антиксеноз (непривабність), антибіоз (пригнічення розвитку ли-чинок), толерантність (підвищення спроможності рослин до відновлен-

ня) і «уникання» (псевдорезистент-ність, або фенологічна резистент-ність).

Мірою антиксенотичної стій-кості сортів є чисельність певного виду шкідливих організмів (зокре-ма комах) на сорті, який оцінюють, порівняно зі стандартом (сприйнят-ливим сортом). Тобто певні росли-ни просто не заселяються, оскільки вони несмачні, погано пахнуть, ма-ють колючки чи тверду кутикулу. Антибіоз оцінюють шляхом порів-няння чисельності окремих стадій комахи під час живлення на росли-ні. Так, на каштані м’ясо-червоному гусениці каштанового мінера роз-виваються у Харкові лише до ІІ віку, у Придністров’ї – до IV віку.

Толерантність сорту визнача-ють порівнянням показників, що характеризують продуктивність пошкоджених (заселених) і непо-шкоджених рослин. Це може бути приріст, маса врожаю, маса 100 на-сінин тощо. Відбір на основі толе-рантності є найбільш підступним. Так, збудник виразкового раку (Fusarium circinatum) спричиняє утворення некрозів у деяких дерев сосни приморської (Pinus pinaster), які зберігають життєздатність. Вод-ночас такі дерева підтримують існу-вання патогена, що створює небез-пеку для сусідніх сприйнятливих дерев, так само як люди-вірусоносії можуть самі не хворіти, але під час контакту заражати інших людей.

Останній тип стійкості пов’язаний із тим, що терміни й темпи розвитку певних органів рослини та шкідника чи збудника

хвороб відрізняються. Класичним прикладом фенологічної стійкос-ті є більша сприйнятливість дуба ранньої форми до пошкодження комахами-листогризами весняного комплексу та стійкість дерев піз-ньої форми. Водночас прояв такого типу стійкості залежить не тіль-ки від властивостей дерева, але й від умов середовища. Так, згідно з фенологічною теорією динаміки чисельності комах, у регіонах із більш континентальним кліматом, а у межах лісового масиву – на ді-лянках із більшим промерзанням ґрунту розвиток яєць зеленої дубо-вої листовійки починається рані-ше, ніж розвиток бруньок, тому що останній може початися лише після того, як корені почнуть всмокту-вати воду, тобто після розмерзан-ня ґрунту на відповідній глибині. Тому на момент вилуплення гу-сениць бруньки щойно починають розкриватися, і тому ті самі гусе-ниці знищують пагін і листочки на початку їхнього росту. До того ж, живлення молодими тканинами, багатими на азот і позбавленими за-хисних речовин (танінів), є сприят-ливим для розвитку та розмноження комах, а за швидкого розвитку вони уникають зараження хворобами, за-селення паразитоїдами та поїдання хижаками. Своєю чергою парази-тоїди здебільшого зимують у лісо-вій підстилці й активізуються лише після її прогрівання, яке настає піз-ніше, ніж прогрівання крони, а ще мають пройти додаткове живлення на квітучій рослинності перед тим, як відкласти яйця на гусениць чи на листя поряд із ними. Ось і виходить, що дерево не уникає пошкодження гусеницями, а гусениці уникають дії природних ворогів.

Тому й осередки масового роз-множення комах найчастіше фор-муються на сході України, у низь-коповнотних насадженнях і біля зрубів. Водночас на заході країни, а

Природний відбір – хижаки поїда-ли жовтих комах, яких видно на зеленому листі

наука

№3-4 2018 17

також у густих лісах із підростом і підліском на сході співвідношення термінів і темпів розмерзання ґрунту та прогрівання повітря і ґрунту таке, що вилуплення гусениць припадає на період, коли пагін підріс, а лис-тя стає жорсткішим. Гусениці тоді завдають меншої шкоди, тому що з’їдають таку саму кількість листя, як і в попередньому прикладі, але маса самого листя вже біль-ша. До того ж, листя жорстке, погано засвоюється, гусениці повільно розвиваються та ураз-ливі до ентомофагів, які в більш ранні терміни, ніж на сході, ви-летіли з місць зимівлі.

За іншою класифікацією типів стійкості рослин виді-ляють, крім толерантності, ще якісну та кількісну стійкість. Якісну стійкість контролює один ген, тому шкідники й патогени швидко її долають. Кількісну стійкість визначають ба-гато генів, які взаємодіють. Її важко використати у програмах селекції, але і шкідникам важче пристосува-тися.

У будь-якому осередку масового розмноження шкідника або поши-рення хвороби лісу можна виявити несприйнятливі дерева під час на-земного обстеження або на знімках з дрона чи камери. Так само під час епідемій холери та чуми уражувало-ся не все населення, певна частина не уражувалася взагалі, а інші хво-ріли в легкій формі. Дерева, які ви-явилися несприйнятливими, можуть бути такими завдяки кращим умо-вам виростання або певним успадко-ваним рисам. Це виявляється під час випробування потомства. Збирають насіння та висівають або щеплять живці і створюють випробні куль-тури. Такі культури створені для відбору рослин ясена, стійких до халарового некрозу, у Великій Бри-танії, Данії та Литві, до шишкового смолюха на ялині ситхінській, до до-

тистроми на сосні променистій. Іно-ді рослини штучно заселяють шкід-никами або інокулюють патогеном (часто у теплиці для запобігання по-ширенню інфекції).

Іноді здійснюють гібридизацію з використанням сприйнятливих і несприйнятливих до патогена ви-дів одного роду. Водночас гібриди

можуть одержати небажані риси від стійкого батька (як жартують гене-тики: під час схрещування гарбуза та апельсина плоди мають розмір апельсина і смак гарбуза). У таких випадках здійснюють зворотне схрещування (беккросс), щоб по-вернути риси чутливого виду. Так, каштан американський (Castanea dentata), колись поширений у Пів-нічній Америці, наприкінці ХІХ століття був сильно уражений гри-бом Cryphonectria parasitica, зане-сеним із Китаю разом із каштаном китайським (Castanea mollissima), що є стійким до цього патогена. Нині відновленню каштана амери-канського, який зберігся в невели-кій кількості рослин переважно по-рослевого походження, присвячена діяльність спеціальної програми: спочатку створили гібриди амери-канського та китайського каштанів, а потім їх схрестили з каштаном американським.

Одним із підходів одержання резистентних дерев є генна інжене-

рія. Подібні дослідження проведені також із кормовими та харчовими культурами, але питання безпеки для людини залишається дискусій-ним.

Програми резистентних дерев доволі дорогі. Так, у період 2003-2013 рр. лісова служба США ви-тратила $6,9 млн на дослідження та

відновлення стійкого амери-канського каштана.

Немає гарантії, що дерево, стійке щодо певного шкід-ника або збудника хвороби, виявиться стійким щодо дії інших шкідливих організмів, природних або антропогенних чинників.

Стійкість деяких дерев до шкідливих організмів забезпе-чується завдяки продукуван-ню ними речовин інсектицид-ної або фунгіцидної дії. Такі речовини, накопичуючись у

лісовій екосистемі, можуть нега-тивно впливати на нецільові види членистоногих, грибів або мікро-організмів.

На відміну від лісового госпо-дарства, селекції рослин на стій-кість у сільському господарстві приділяють велику увагу, а насіння стійких форм і різновидів, яке зна-чно дорожче від звичайного, охоче купують і підприємства, і приватні особи, тому що бачать переваги в якості та обсягу врожаю. Працівни-ки лісового господарства не дуже поспішають купувати насіння на-віть з гарантією кращого росту та інших селекційних показників. Тим більше зростання попиту на насін-ня чи садивний матеріал деревних порід, стійких до певного шкідли-вого організму, не варто очікувати. Адже дохід від кращого росту дерев можна одержати через десятиліття, а нападу шкідника чи поширення збудника хвороби можна й не до-чекатися.

Валентина МЄШКОВА

наука

Розподіл загальної площі земель лісового фонду України за породами

№3-4 201818

на часі

НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ У ЛІСІ

Сьогодні використання технологій мультиспек-тральної зйомки із застосу-ванням безпілотників для моніторингу територій – не дивина.

Безпілотні літальні апарати (БПЛА) почали твердо займати свою нішу в різних сферах діяльності людини. Не стало винят-ком і лісове господарство.

У практиці лісових господарств сві-ту БПЛА застосовуються переважно в двох напрямках:

– візуальний моніторинг лісових ма-сивів із отриманням даних у реальному часі або після обстеження й обробки фото- чи відеоматеріалу.

– мультиспектральна зйомка як один із різновидів дистанційного зондування землі (ДЗЗ).

Якщо із застосуванням БПЛА для візуального моніторингу ще більш-менш ясно – у керівників підприємств лісової галузі нашої країни сьогодні є розуміння, які дані вони можуть отри-мувати у разі проведення фото- чи відеозйомки з повітря за допомогою БПЛА, то із застосуванням мульти-спектральної зйомки ситуація абсо-лютно протилежна. Хоча розуміння цієї технології та використання її ре-зультатів відкривають значно більше можливостей, порівняно зі звичайною фото- та відеозйомкою. Це стосується як комерційної складової діяльності підприємства, так і напрямків збере-ження та дослідження загальних тен-денцій у лісовій галузі.

Отже, що це за технологія, як її вико-ристовують у світі і яку корисну інфор-мацію вона спроможна надавати, спро-буємо розглянути у цій статті. Відразу варто зазначити: питання, пов’язані із

державним врегулюванням діяльності підприємств лісової галузі в Україні, які можуть стосуватися використання цієї технології, у цій статті ми розглядати не будемо.

Технологія використання мульти-спектральної зйомки поверхні землі як одного із різновидів ДЗЗ не є новою.

Із розвитком космічної техніки, по-чинаючи із 70-х років минулого століт-тя, технологію почали використовувати для дистанційного зондування сільсько-господарських полів. Але лише серед вузького загалу науковців – за допомо-гою супутникової зйомки.

Для оцінки різноманітних пара-метрів рослинності використовують геоприв’язані (GPS-прив’язка) знімки, зроблені у різних спектральних діапа-зонах (використовуються канали види-мого спектру та ближньої інфрачерво-ної області). Для кожного пікселя тако-го знімку математично розраховується так званий вегетаційний індекс, який, залежно від його формули, може нада-вати різну кількісну оцінку фотосин-тетично-активній біомасі рослинності у пікселі знімку. Тобто надавати ту чи іншу інформацію стосовно біологічних процесів, які відбуваються у рослині, а значить – надавати інформацію про її стан.

Із таких знімків складається так зва-

№3-4 2018 19

актуально

на індексна карта місцевості. Якщо говорити простими словами: для оцінки стану здоров’я рослин, у рамках технології, використовують дані за кількістю світла, яке падає на рослину, та кількістю світла, що відображається від неї у різних спектральних діапазонах.

Особливістю природи всіх рос-лин, як ми знаємо, є процес фото-синтезу. Якщо цей процес протікає нормально – рослина здорова, має насичений зелений колір. Але якщо з будь-якої причини цей процес по-рушується – рослина починає його втрачати. Науковці з’ясували, що початкові зміни у кольорі рослин відбуваються у ближньої інфрачер-воної частини спектру (малюнок 1). А це означає, що за умови, якщо ці зміни вдасться виявити, буде мож-ливо ідентифікувати початок хво-роби у рослини ще на ранній стадії (коли візуально ще не видно зміни

кольору), та вжити заходів щодо її усунення. Це і стало основною задачею, яку вирішує технологія мультиспектральної зйомки: вияви-ти проблему у здоров’ї рослини на ранній стадії.

З часом застосування техно-логії мультиспектральної зйомки було поширено на весь рослин-ний шар Землі, у тому числі й на лісові ресурси. Для оцінки стану лісу почали використовувати ті ж

самі вегетаційні індекси, що і для сільськогосподарських культур, а з часом були розраховані й спеці-альні.

Із розвитком комп’ютерної тех-ніки стали доступними безпілотні технології, у тому числі й повітряні безпілотні літальні апарати, засто-сування яких зробило технологію мультиспектральної зйомки загаль-нодоступною. Багаторічний досвід використання даних ДЗЗ дозволив БПЛА швидко знайти своє застосу-вання й у лісовій галузі. Сьогодні у світі й в Україні, зокрема, доступ-ні мульти-спектральні с и с т е м и , адаптовані для вста-н о в л е н н я на БПЛА, здатні роби-ти зйомку з

повітря та отримува-ти індек-сні карти відразу на місці, у польових умовах, на-

даючи точну й оперативну інфор-мацію про стан лісового масиву на визначеній території.

Розглянемо на прикладах, яку саме інформацію можна отриму-вати за результатами мультиспек-тральної зйомки з повітря за допо-могою БПЛА (зазначимо основну інформацію, яку можливо отриму-вати. Повний перелік залежить від марки обладнання – мультиспек-тральної системи).

ВИЯВЛЕННЯ СТРЕСОВИХ ЗОН (ОСЕРЕДКІВ) ДЕРЕВ Технологія дозволяє ідентифі-

кувати наявність проблем у дерева на ранній стадії, коли візуально, за зміною кольору, її ще не можна ідентифікувати.

Для хвойних дерев система ідентифікує уражене короїдом де-рево на ранніх стадіях (це також дерева третьої категорії), на відмі-ну від зйомки звичайною камерою, яка не спроможна виявити такі зміни. На малюнку наведено при-клад індексної карти ділянки лісу

із визначеною проблемною зоною. За допомогою кольору, від зелено-го до червоного, на індексній карті позначаються ділянки із проблема-ми. Завдяки тому, що кожен знімок прив’язаний до GPS-координат, можливо визначати координати окремих дерев із точністю самого GPS.

Спроможність ідентифікації дерев третьої категорії – для під-приємств має важливе значення з економічної точки зору. Оскільки дерева третьої категорії ще можуть бути реалізовані як ділова дереви-на.

СУХОСТІЙ Сухостій на індексній карті іден-

тифікується за допомогою чорного або червоного кольору – чорний

на часі

№3-4 201820

колір означає, що на цьому місті немає рослинності, червоний – що рослинність є, але вона пригнічена, тобто засихає.

ОЦІНКА НАСЛІДКІВ ПОЖЕЖ

Територія після пожежі, як пра-вило, втрачає майже всю рослин-ність. Тому на індексній карті ця зона відображається чорним або червоним кольором. Оскільки ін-дексні карти є геоприв’язаними, то завжди можна точно визна-чити площу будь-якої виділе-ної ділянки карти, завдяки чому складається оцінка масштабу вигорання.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА СТАНОМ РОЗВИТКУ

МОЛОДИХ НАСАДЖЕНЬ За допомогою вегетаційної

карти можна робити аналіз ста-ну здоров’я насаджень. У разі виникнення проблем вегетації – оперативно вживати заходи для запобігання загибелі саджанців. Можливо також робити підрахунок кількості саджанців. Це може бути актуально, коли потрібно визначи-ти кількість саджанців, які прийня-лися.

ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ЛІСУ Система дозволяє отримувати

ряд кількісних та якісних характе-ристик, які використовуються при інвентаризації лісу.

СТВОРЕННЯ ДОВГОСТРОКОВИХ

ПРОГНОЗІВ Проведення системного моніто-

рингу дозволяє накопичувати ма-сив даних.

Його використання дає можли-вість робити аналізи, прогнози, ви-являти тенденції у стані конкретно-го лісового масиву.

Може виникнути питання щодо використання супутникових знімків

та індексних карт. Адже сьогодні існують дані супутникової зйомки, доступні для загалу. Тут слід зазна-чити наступне. Перевага зйомки з повітря за допомогою БПЛА перед супутниковою – це оперативність отримання інформації, висока точ-ність та роздільна здатність знімків. Крім того, всі результати доступні через декілька хвилин після зйомки. Вартість отриманого, порівняно із

супутниковими знімками, значно дешевша. Застосування безпілот-ного літального апарату такого типу дозволяє здійснювати зйомку великої площі. У зв’язку з цим за-стосування безпілотних літальних апаратів є найбільш ефективним засобом для спостереження і дис-танційного збору даних про стан лісового фонду із використанням мультиспектральної зйомки.

Незважаючи на свій великий потенціал, застосування цієї тех-нології у лісовому господарстві

України сьогодні істотно відстає від аналогічного за кордоном. Тому по-шук нових можливостей є досить ці-кавою та актуальною темою в нашій країні.

Каміл АЛІЄВна правах реклами

КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД ДП СЛАП «Любешівагроліс»

Реалізовуємо консервований березовий сік

із цукром та м’ятою.

44200, Волинська обл., Любешівський р-н, смт Любешів, вул. Незалежності, 1А.

Тел./факс: (03362) 2-13-95, е-mail: lbdpagrolis@ukr.net

Березовий сiк –на будь-який смак!

на часі

21№1-2 2018

на продовження теми

А ЯК У НИХ?Використовуватиме їх Skogsstyrelsen

(Лісове агентство), у володінні якого пе-ребуває 50 безпілотних літальних апара-тів (у Швеції – UAV, що англійською: U – unmanned; A – aerial; V – vehicle.) Це дуже багато, хоча кількість дронів в цілому у Швеції ще більш вражаюча – близько 400 тисяч.

ДРОНИ НАД ЛІСАМИЯке майбутнє використання без-

пілотників у шведському лісівництві? Відмінне. Антон Голмстром – спеціаліст із дронів у Skogsstyrelsen – має тверду думку з цього приводу: «Я переконаний, що ми іще не можемо уявити собі спо-собу використання цих пристроїв у най-ближчому майбутньому. На мою думку, наступні кілька років передбачають ви-бухову присутність дронів у шведських лісництвах».

Шведи відомі своєю готовністю експериментувати в лісі, що вони й не приховують. Урбан Вальберг із Центру Дронів Швеції підтверджує заяву Холм-стромса: «Лісове господарство є однією з галузей, що демонструють найбільшу зацікавленість у використанні безпілот-ників. На ярмарку Elmia Wood в 2017 році зацікавленість дронами була на ви-сокому рівні. Багато приватних лісівни-ків уже користуються безпілотниками на своїх територіях, а їхні знання на цю тему є дуже великими. Я впевнений, що урядовці, лісові асоціації чи організації, що діють у галузі лісу, хотіли б бути на передовій у застосуванні нової техніки».

Він додав, що в 2017 році кіль-кість безпілотних літаків у володінні Skogsstyrelsen збільшилася з 20 до 50, а в цьому році 15% штатних працівників будуть укомплектовані дронами. Нині кількість лісівників, які використову-ють нову технологію в роботі, стано-вить близько 3 тисяч осіб, а через два роки їх буде в десять разів більше. І це ще дуже занижена оцінка.

– Сьогодні дрон, оснащений якісни-ми камерами, ми можемо придбати за 10-15 тисяч крон (1 крона – 0,42 злотих або 3,1 грн), – продовжує Вальберг. – Така ціна сприяє їх популяризації на ринку. А далі вже поділяються на «хобі дрони» і спеціалізовані моделі. Напри-клад, для лісового господарства.

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ АБО ПОСІВАнтон Холмстром вважає, що нині

безпілотники найкраще підходять для інвентаризації лісу: «Розвиток техно-логії дозволяє обладнати дрони з таки-ми пристроями, як радіолокація, тер-мічні камери, системи, що дозволяють оцінити лісовий ґрунт без урахування деревних коронок, і це лише кілька прикладів. Він також згадує різні про-грами аналізу даних. У сільському гос-подарстві безпілотні літальні апарати використовуються для регулювання зрошувальних систем із використан-ням датчиків, що повідомляють про вологість ґрунту, та програму, яка пе-редбачає майбутні опади. Часто вико-ристовуються дрони для розпилювання

ДРОНИ У ШВЕДСЬКОМУ ЛІСОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Продовжуючи тему використання безпілотників, зауважимо, що цього року у Швеції будуть завершені перші проекти, присвячені використанню дронів у лісовому господарстві.

22 №1-2 2018

на продовження темидобрив. Може бути, що у майбут-ньому і землі будуть засіватися з їхньою допомогою».

– У лісовому господарстві, на-приклад, ми можемо використо-вувати їх для боротьби з лісовими шкідниками або комахами, – наво-дить приклад Голмстромом і підсу-мовує, що дрони з іграшок та хобі перетворюються на необхідне об-ладнання кожного, хто бере участь у плануванні або проведенні лісо-вих робіт.

СПРОЩЕНИЙ РОБОЧИЙ КОНТРОЛЬ

Андерс Еренстрем, консультант лісового господарства Сідсведа, на підставі практики заявляє, що використання безпілот-них літаків дозволяє проводити інвентариза-цію, спостереження та контроль над більшими територіями.

– Ви можете швидко перевірити продуктив-ність роботи, наприклад, підготовку ґрунту, по-садку, чистку або про-ведення лісозаготівельних робіт. Кожен, хто відповідає за подібний контроль, повинен мати дрон, як свій робочий інструмент, – каже Еренстрем і додає: – Але з застере-женням – дрон повинен бути лише доповненням до ніг та контролю на місцях. Деякі речі, видимі з повітря, виглядають інакше на землі, і на-впаки. Тим не менше, використання дронів для всіх лісівників дуже акту-альне, оскільки це полегшує роботу та економить час.

Також найбільша шведська лісо-ва асоціація Södra, яка об’єднує по-над 50 тисяч власників приватних лісів, робить ставки на безпілотні літальні апарати. Робочий дизайнер Йохан Мальмквіст каже: «Ми ба-чимо багато областей лісового гос-

подарства, де безпілотники можуть виконувати ефективніше лісові ро-боти, ніж люди. Прикладом може бути інвентаризація лісових ушко-джень, до якої ми використовуємо дрони з 2015 року. Södra закупила дрони та обладнання для всіх своїх бізнес-секторів в асоціації та про-йшла навчання на першому етапі з 51-м оператором.

– Для наших штатних працівни-ків ця нова техніка є дуже корис-ною. Це дозволяє швидко переві-рити великі площі. Я бачу відразу, чи я повинен йти на поле, щоб пере-вірити роботу особисто, – підкрес-лює Мальмквіст. Наприклад, при

оцінці пошкодження ураганом дрон є дуже точним і, що найголовніше, безпечним способом обстеження території.

Зрозуміло, що використання безпілотників збільшиться у небез-печних ситуаціях, де треба знімати з відстані.

Чи сприяє просування дронів на результат роботи лісівника і профе-сії загалом? Це важко передбачити. Це схоже до того, що комп’ютери мали зменшити використання па-перу... Але дрон, безумовно, стане корисним інструментом роботи.

ПРОСТІ ПРАВИЛАВикористанню безпілотників у

Швеції сприяє не тільки вроджене бажання експериментувати, але і нещодавно проголошений закон.

З 1 лютого 2018 року в Швеції ді-ють нові правила щодо польотів дронів. Більшість із них – легкі ма-шини, вага яких менше 7 кг. Отже, на їхнє використання не потрібен дозвіл. Однак не обійшлося без правових обмежень, які й регулює закон: дрон повинен бути позначе-ний ім’ям, прізвищем та телефоном власника; може літати тільки в діа-пазоні очей користувача, без допо-моги біноклів; повинен рухатися вище 120 м і не заважати людям або непокоїти тварин; не може підле-тіти до аеропорту чи злітно-посад-кової смуги ближче, ніж на 5 км; у зонах поблизу аеропортів (польоти

з дозволу) не може підні-матися вище 50 м; не може підлітати ближче 1 км від зони приземлення верто-льотів; не може підніма-тися над місцями аварій, атомними електростанці-ями, в’язницями, військо-вими майданчиками, при-родними заповідниками (у цих випадках необхідні спеціальні дозволи).

А от безпілотники ва-гою понад 7 кг у Швеції

повинні бути ще й зареєстровані, як автомобілі. Діяльність, пов’язана з їх використанням, підпорядкову-ється органам державної влади, що приймають рішення щодо безпеки пасажирських рейсів або розподі-лу ліцензій на радіозв’язок (у цьо-му випадку не потрібна частотна ліцензія від 2,4 до 5,8 ГГц). Закон про розповсюдження фотографій та фільмів, зроблених із викорис-танням безпілотних літальних апа-ратів, визначається геодезичними службами, а у випадку польотів над резерватами – Шведським агентством з охорони довкілля.

Тадеуш ЦЮРАПереклала з польської

та підготувала до друку Уляна ЧУРИЛО

№3-4 2018 23

лісорозведення

Молоді саджанці розмістили за схемою 4,5 на 3 м. Для про-філактики від личинок хруща кореневу систему було обробле-но інсектицидом «Престиж». Висаджені саджанці були обріза-ні секатором.

Фундук – окультурена форма ліщини. Виростає він у висо-ту 3-6 м. Його горіхи дуже поживні і користуються великим попитом. У середньому із одного куща можна отримати 5-7 кг горіхів. Плодоносити він розпочинає у віці 3-5 років.

Фундук є джерелом енергії для людини: у 100 г горіхів – 639 ккал. До його складу входить високий відсоток білків 16-19%, а також вітаміни В1, В2, С, Е, мінеральні речовин: калій, залізо, кобальт, фосфор, кальцій, цинк. Вітамін Е має здатність протидіяти концерогенним речовинам, а також є профілактич-ним засобом проти раку та хвороб серця. Високий вміст калію, кальцію, у поєднанні із залізом, сприяє зміцненню кісток та нормалізує тиск. Через низький вміст вуглеводів горіхи можна вживати при дуже суворій дієті і не набрати зайвої ваги. До складу фундука входять речовини, які виводять з організму шлаки. Він сприяє очищенню організму і зміцненню імунної системи людини.

Прес-служба Волинського ОУЛМГ

В рамках Всеукраїн-ської акції «Майбутнє

лісу у твоїх руках» пра-цівниками ДП «Володи-

мир-Волинське ЛМГ» спільно з вихованцями

Березовичівського шкільного лісництва

висадили промислову плантацію фундука.

Експериментальна ви-садка відбулася у Гу-

бинському лісництві на площі 2 га.

НА ВОЛИНІ РОСТИМЕ

ФУНДУК

24 №1-2 2018

Останнім часом на Волині гостро постала проблема доріг загально-го користування місце-вого значення. Точніше – проблема їх відсут-ності або перебування у вкрай незадовільному стані. При цьому, окре-мі ЗМІ просто рясніють повідомленнями про те, що основними вину-ватцями у цій ситуації є транспорт, який перево-зить лісопродукцію.

актуальне інтерв'ю

Заперечити проблему поганих доріг важко. В тому числі на Волині. Наші дороги дійсно потребують ремонту або взагалі будівництва. Якою ж у цій ситу-ації є участь та позиція самих лісівників, запитуємо у профільного заступника на-чальника Волинського обласного управ-ління лісового та мисливського госпо-дарства Олександра Рибчинського.

– Нас усіх хвилює якість доріг. Ми всі безпосередньо є учасниками дорожньо-го руху. Але ж ми також розуміємо, що проблема виникла не сьогодні і не вчора. І її точно створили не лише лісовози.

Але це не означає, що ми не будемо над цим працювати.

Нещодавно з ініціативи начальника управління Олександра Кватирка відбу-лася нарада за участі керівництва обл-держадміністрації, профільних струк-тур, органів місцевого самоврядування.

Ми запросили підприємців-перевізни-ків лісопродукції, учасників аукціонів. Були також директори всіх лісогоспо-дарських підприємств. Вийшла справ-жня дискусія. Адже питань справді ба-гато.

Підприємці логічно цікавилися, куди витрачаються відсотки з коштів, сплаче-них за паливно-мастильні матеріали, які надходять у місцеві бюджети. Зі свого боку представники контролюючих до-рожніх структур зверталися із прохан-ням дотримуватися вимог при наванта-женні та перевезенні лісопродукції.

Діалог вийшов результативним. Ми маємо чітку позицію керівництва обл-держадміністрації. Будемо напрацьову-вати подальший алгоритм спільних дій.

– Все це добре. Але хотілося б по-чути саме позицію лісівників. Адже дійсно не можна заперечити, що лісо-

НАД ПРОБЛЕМОЮ БЕЗДОРІЖЖЯПРАЦЮЄМО

№1-2 2018 25

вози руйнують і без того зруйновані сільські дороги. Потім у село не може доїхати пожежний автомобіль, швид-ка…

– Одразу зазначу таке: управління лісового та мисливського господарства, як і безпосередньо лісогосподарські під-приємства, в жодному випадку не зніма-ють із себе відповідальності за стан до-ріг загального користування. Особливо місцевого значення.

Ми заявляємо про готовність взя-ти на себе частину витрат та робіт, які потрібні для відновлення таких доріг. Звісно, за умови, якщо будемо мати для цього законні інструменти.

Водночас ми не можемо погодитися, що до такого критичного стану сіль-ських доріг призвела діяльність винят-ково лісогосподарських підприємств. Усі добре розуміємо: проблема лежить значно глибше. І її вирішення залежить від багатьох факторів. Стан доріг відо-бражає цілий комплекс проблем, в пер-шу чергу – економічних.

Повторю: лісівники не стоять осто-ронь. Щоб не бути голослівним, назву цифри.

Так, за 2017 рік до місцевих бюдже-тів державними лісогосподарськими підприємствами сплачено податків у сумі майже 78 млн грн. З них у вигляді попневої плати за використання лісових ресурсів за 2017 рік у місцеві бюджети направлено 20 млн грн.

За І квартал 2018 року попневої пла-ти було внесено більше 13 млн грн.

Під час наради сільські та селищні голови самі розповідали, що це – майже половина їх місцевих бюджетів! Пред-ставники органів місцевого самовряду-вання дякують лісівникам. Погодьтеся: крім лісу і сільського господарства, у селах немає більше ніяких заробітків… На жаль. Саме тому така пильна увага до праці лісівників. Ми це розуміємо.

– Зокрема кожна селищна рада та ОТГ чітко знають суму, яку вносить держлісгосп. У свою чергу зобов’язані частину цих коштів витрачати на утримання доріг місцевого значення

загального користування у належно-му стані. Я правильно розумію? Хто може зобов’язати їх це зробити?

– Так. Крім того, частина коштів лі-согосподарських підприємств вносить-ся у вигляді податку за придбані па-ливно-мастильні матеріали. Зокрема за 2017 рік ця сума становить 88 млн грн, а за І квартал 2018 року – 27,1 млн грн.

Хто має проконтролювати, куди на-правляються ці кошти? Думаю, вам, журналістам, видніше. Скажу лише, що ми теж хотіли б це знати.

– Та все ж: лісівники якось реагу-ють на проблеми людей?

– Не лише реагуємо. Працюємо над їх вирішенням. Безпосередньо на міс-цях.

З ініціативи управління протягом лютого-березня керівниками лісогоспо-дарських підприємств проведено понад 300 зустрічей із громадами селищних рад, складено відповідні протоколи, де визначено строки, обсяги робіт, які необхідно провести на ділянках доріг, якими проводиться вивезення лісопро-дукції та інших вантажів.

Вважаю, що така практика узгоджен-

актуальне інтерв'ю

№3-4 201826

ня є продуктивною та необхідною. Це обов’язково дасть результат.

Вже найближчим часом лісів-никами заплановано проведення грейдерування понад 400 км доріг. На окремих ділянках планується підсипка щебенем або баластом – з місцевих кар’єрів. І цю роботу лі-сівники проводять щорічно. Триває вона і зараз.

Інше питання, що не завжди маємо документальні підстави і по-яснення для контролюючих органів про доцільність проведення таких робіт.

Зважаючи на всі ці обстави-ни, ми звернулися до керівництва облдержадміністрації з пропо-зицією порушити питання перед Кабінетом Міністрів про вклю-чення до переліку цільових ви-трат лісогосподарських підпри-ємств, передбачених на ремонт та утримання в належному стані доріг загального користування місцевого значення, які не пере-бувають на балансі лісогосподар-ських підприємств.

Щодо дотримання нормативів із навантаження, то можу запевнити: структура автотранспортного пар-ку лісогосподарських підприємств та їх технічні параметри по-вністю відповідають норма-тивам відповідної постано-ви Кабміну, якою ці вимоги встановлені.

– Під час тієї наради, про яку ви згадували, Ма-невицький селищний го-лова Олександр Гаврилюк зазначив, що дороги Мане-виччини перебувають у жахливо-му стані. Це вже знають усі, хто їхав хоча б напрямком Луцьк-Маневичі… А от про якість лісо-вих доріг навпаки – говорив по-зитивно.

– Добре, що нашій роботі дають високу оцінку. На Волині питанню лісових доріг дійсно приділяється

багато уваги. Вони завжди були у пріоритеті. Відповідно – колегія управління тримає ситуацію на по-стійному контролі. Питання будів-ництва та утримання лісових доріг піднімається на кожній виробничій нараді.

На чому наголошу: розвиток ме-режі лісових доріг давно вийшов за рамки лише лісівничої, екологічної чи економічної функціональності. Лісові дороги мають важливе со-ціальне значення. Їх будівництво планується так, що це позитивно впливає на розвиток інфраструкту-ри населених пунктів, сприяє жит-тєдіяльності місцевих громад, що проживають на лісових територіях, скорочує віддалі між містами та се-лами, забезпечує цілорічний надій-ний транспортний зв’язок, значно понижує навантаження на основні магістралі області.

Зокрема за період 2007-2017 ро-ків силами державних лісогосподар-ських підприємств збудовано 520 км нових доріг. 40% із них носять со-ціальний характер. Вони протягом усіх цих років утримуються в на-лежному стані саме державними лі-согосподарськими підприємствами.

Силами державних лісогос-подарських підприємств створено інтерактивну карту лісових доріг. Це дає змогу оперативно здійснюва-ти контроль за їх станом та миттєво приймати рішення їх ремонту та ре-конструкції у випадку погіршення експлуатаційних характеристик.

Щорічно на розвиток і покра-щення лісотранспортної мережі

державними лісогосподарськими під приємствами витрачається по-над 15 млн грн.

Хочу підкреслити, що вибір об’єктів, узгодження обсягів ро-біт, пов’язаних із фінансуванням, ремонтом, реконструкцією та бу-дівництвом лісових доріг, узгоджу-ється з органами місцевого само-врядування.

– Не можу оминути увагою ще одного питання. Зараз із повідо-млень у ЗМІ видно, що волинські лісівники активно реалізовують проекти із будівництва зупинок громадського транспорту. Звідки взялася така ідея?

– Це ініціатива начальника управління Олександра Кватирка. А звідки взялася ідея? Звісно, з по-треб людей. Такі зупинки будуть побудовані та встановлені у кожно-му районі. Саме там, де місцеві гро-мади найбільше цього потребують.

Не буду деталізувати, але во-линські лісівники останнім часом реалізовують чимало соціальних проектів.

І ми завжди говоримо: єдине, чого просимо, так це простої вдяч-ності у вигляді бережливого став-

лення людей до зробленого лісівниками.

А повертаючись до теми нашої розмови, на завершен-ня додам, що лісівники нашої області ніколи не стоятимуть осторонь проблем, які вини-кають при експлуатації доріг місцевого значення.

І якщо буде тверда пози-ція всіх сторін, тісна взаємодія та порозуміння з місцевими громада-ми, у питанні вирішення проблеми утримання та експлуатації доріг буде позитивний результат.

– Дякую! Успіхів вам! Усі бу-демо сподіватися на результат.

Спілкувалася Світлана ГАВРИЛЮК

Фото автора

актуальне інтерв'ю

Тільки за останній – 2017 рік – вже за но-

вими стандартами збудовано 102 км сучас-

них лісових доріг. У планах 2018 року перед-

бачено сформувати ще 103 км земельного

полотна, 54 км – із твердим покриттям. За-

плановано також провести експлуатаційне

утримання 219 км діючих лісових доріг.

№3-4 2018 27

надійна зміна

Кримнівська ЗОШ І-ІІ ст.,що у Старовижівському

районі Волинської обл., – унікальна. Хоча б рушни-

ками. На першому поверсі у коридорному просторі увагу привертає незвич-на колекція вишиваних

рушників. На них дівчата «записали» прізвища всіх

учнів випускних класів. Це вражає. Такого, ма-

буть, ніде нема. Але сла-виться школа ще й своїм учнівським лісництвом. Вже покидаючи школу,

подумалось: «Можливо, з часом тут з’явиться тради-ція – вишивати рушники з прізвищами членів учнів-

ського лісництва».

Заступник директора з виховної ро-боти Кримненської ЗОШ І-ІІІ ст. Галина Вінник проводить нас до класу, де зібра-лися юні лісівники.

– Учнівське лісництво – гордість школи, – каже Галина Павлівна. – Ним опікується молода перспективна вчи-телька біології Ірина Сулявук.

Помічник лісничого Любохинсько-го лісництва Вадим Нікітюк зі своїми підопічними зустрічається і в школі, і в лісництві, де є спеціалізований клас для занять юних колег. Тож, ніби продо-вжуючи давно розпочату розмову, роз-повідає про найближчі плани лісництва, дякує дітям за їх природоохоронну ді-яльність, участь в усіх лісівничих акці-ях, плекання лісів, їх догляд і охорону, зокрема, й упорядкування дендропарку біля будівлі лісництва, порядкування на пришкільних дослідних ділянках.

– У нашій школі воно діє четвертий рік, – мовить Галина Павлівна. Ірина

Юріївна – дуже креативний і сучасний педагог. Ми дуже задоволені співпра-цею з лісівниками.

– Попри навчання, маємо й практич-ні заняття, – тим часом долучається до розмови Ірина Юріївна. – Проводимо їх у Любохинівському лісництві або ж на природі. Садимо ліс, в основному сосну, виготовили 25 шпаківень, доглядаємо за лісовими угіддями, заготовляємо насін-ня. Свого часу з нашої школи вийшло чимало лісівників. Тож ми сподіваємо-ся, що заняття в учнівському лісництві допоможе його вихованцям у майбут-ньому обрати професію.

Зараз у працівників Любохинів-ського лісництва – найгарячіша пора: допоки піщані ґрунти не втратили во-логи, потрібно посадити ліси. І в цьому їм допомагають і вчителі, і учні під-шефної Кримненської загальноосвіт-ньої школи.

Сергій ЦЮРИЦЬ

ТРАДИЦІЇ ЛЮБОХИНІВСЬКОГО ШКІЛЬНОГО ЛІСНИЦТВА

№3-4 201828

Життя іде, міниться, струменить… Весна, як ніяка інша пора, змі-нюючи зиму, дає новий поштовх, свіжий подих, оживляє, наповнює кожен день особливими надіями і відчуттями…

людина

Сповнені своїми клопотами, пережи-ваннями, втіхами і сподіваннями, свята і будні 32-річної Галини Федчишиної та її двох доньок-красунечок – 10-річної Вікторії і 8-літньої Даринки. Уже чет-вертий рік йде відтоді, як, відстоюючи цілісність України, самовіддано і патріо-тично воюючи в зоні АТО, поліг від кулі

снайпера їхній господар – чоловік, бать-ко – Анатолій Федчишин. Анатолій після закінчення Шацького лісового коледжу 10 років пропрацював у ДП «Любомль-ський лісгосп», що на Волині. У 2013 році був кранівником нижнього складу. Саме тоді восени почалися революційні події на Майдані. Чоловік тривожився за долю України. Тоді навесні, у 2014-му, рішуче пішов у зону АТО добровольцем. Загинув у серпні 2014 року одним із пер-ших серед відважних бійців у неоголо-шеній війні. З того непоправного дня для сім’ї Федчишиних почався новий відлік часу, інші погляди, дії, інший шлях: тре-ба вчитися бути сильними, самим справ-лятися із турботами та жити із вірою. Про це розмовляємо із Галиною. Її світлі погляди та віра у все хороше вчувається у кожному слові.

Нелегкий і довгий шлях був до при-своєння Анатолію Федчишину статусу учасника АТО, оскільки чоловік пішов на фронт добровольцем від «Право-го Сектора». Статус отримали у лис-топаді 2015 року, а виплату – у грудні 2016-го. Як розповідає жінка, тоді сім’ї воїна допомагала практично вся Украї-на – волонтери із Києва, Дніпропетров-ська, місцеві. «Першою на допомогу кинулась волонтер із Дніпропетровська – Катя, – згадує Галина, – вона познайо-милася з Толиком, коли він, поранений, лежав там у госпіталі. Після його заги-белі знайшла нас, допомагає до сьогод-нішнього дня, уже стала другом сім’ї, приїжджає в гості, підтримує – просто дуже хороша людина. Вона й знайшла адвоката, який допоміг на першому суді. Ми чекали, писали багато листів, уся затримка була через відсутність від-

ЧЕТВЕРТИЙ РІК... САМІ

№3-4 2018 29

людинаповідних законів. Але дочекались».

Галина – позитивна і відкри-та душею. Тішиться доньками, ні на що не скаржиться, не нарікає, сприймає і мириться із усім, як є. Але нелегкість протиприродного буття, коли тягарем лягає на жіно-чі плечі заробіток для сім’ї, щоб ростити, вчити, підіймати дітей, відповідати за дім та влаштовува-ти побут без чоловічих рук у хаті, спілкуючись, мимоволі розумієш… «Зараз самі по собі, пливемо по те-чії. Я працюю на двох роботах – у лікарні в Любомльському ТМО та у селі Гуща. Раніше була на трьох – у нічну зміну чергувала, але не всти-гала фізично, діти ще малі, часто не було на кого залишити, втомлюва-лась дуже. Звичайно, і зараз маю мало часу, все у русі».

А тут ще й додало турбот і пе-реживань неочікувана травма ноги старшої Вікторії. Дівчинка нена-роком впала взимку на льоду, коли їздила на ковзанах. «Спочатку думали, ніби усе пройде, казали – сильний забій, тоді помітили роз-рив зв’язки, зрушення. У лікарні все направили, наклали гіпс. Уже два місяці Віка не ходить у школу,

займається індивідуально. Ще тіль-ки зняли гіпс, почали пробувати ступати на ніжку, та виникла нова проблема – усе це пошкодило на хребет, почав розвиватись сколіоз. Потрібна термінова реабілітація, дитина росте, треба розробляти ногу, розслабити затиснуті м’язи. Найкраще, порадили нам, відвід-увати басейн. Поки що у пошуку виходу, але треба діяти швидко. До-бре було б у санаторій поїхати, але так терміново путівки нам видати не можуть, адже є черги».

Розквітає співрозмовниця ус-міш кою, коли мова йде про її ді-вчаток. «Доньками я дуже тішуся, дівчатка у мене – хороші. Обоє ходять у музичну школу, Віка грає на скрипці, Даша – на бандурі. Віка гарно малює, зараз, поки вдома – по-чала писати вірші. Вікторія – більш темпераментна, рухлива, емоційна. Даша – спокійна, розважлива, тато-ва доця, вона дуже схожа на нього і зовнішністю, і характером».

Теплі та трепетні спогади про Анатолія тріпочуть сльозами на очах. «Тема для нас дуже болюча… Тата діти згадують часто. Спочатку не могли зрозуміти, як так? Довго

до цього не могла прийти та пові-рити і я. Тепер пройшов час, але нам дуже бракує тієї підтримки, тієї татової уваги. Дівчатка яскраво пригадують різні моменти із життя, як разом гралися, як би тато зробив чи не зробив. Дуже була прив’язана молодша Даринка, вона з ним заси-нала і прокидалася, чекала із робо-ти, адже приходив Толик пізно».

Багато хто бачив Анатолія Фед-чишина саме перед тими грозовими подіями в Україні, як він клопотався біля щойно купленої квартири, впо-рядковував її, адже для проживання у ній треба було все привести до ладу. Проте усіх ремонтних робіт так і не встиг закінчити. Із облаштуванням уже допомагали Галині рідні, не-байдужі люди, волонтери. Любомль-ський держлісгосп фінансово підтри-мав у придбанні та перекритті даху. Такі нелегкі життєві ситуації усіх вчать небайдужості, співпереживан-ню, творінню добра. Віриться, що ді-вчатка – Вікторія та Даринка, будуть жити у мирі, щасті та любові на своїй землі, про що так мріяв їх татко.

Люба ХВАСФото із сімейного архіву

Галини Федчишиної

на правах реклами

РЕАЛІЗОВУЄМО ПАЛЕТНУ ДОШКУ

ТА ДРОВА ПАЛИВНІ ЗА ДОСТУПНИМИ ЦІНАМИ

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ЛІСОГОСПОДАРСЬКЕ

АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «РАТНЕАГРОЛІС»

44100, смт Ратне, вул. Заболоттівська, 26а, факс: (03366) 2-11-06, E-mail: ratneagrolis@ukr.net

Контактний телефон відповідального за реалізацію дров паливних: 096 241 81 67.

30 №3-4 2018

акція – Волинь

31№3-4 2018

акці

я –

Жит

омир

щин

а

32 №3-4 2018

БУКОВЕЛЬ –

– Мамусю, ти ж ніколи не була у Буковелі? А поїха-ли з нами!

«З нами» – це з донькою, її чоловіком та їхнім синоч-ком, а моїм онуком, якому нещодавно виповнився один рік. Думала я недовго. Хви-лину. А може, й того менше – секунд тридцять. Тому що з онуком, аби поняньчитися з ним, я згодна їхати куди завгодно. А тут – Буковель!

«КРАЩЕ ГІР МОЖУТЬ БУТИ ТІЛЬКИ ГОРИ…»

Я ніколи не ставила під сумнів ці слова з відомої пісні Володими-ра Висоцького, але погоджувалася з ними лише теоретично, бо ніколи, борони Боже, не займалася альпініз-мом. І ніколи не була в горах «по-справжньому», не підкоряла гірські вершини. А з точки зору відпочинку моє серце було віддане морю, його безкрайньому простору. Звичайно, мене не залишала байдужою краса Кримських, Карпатських гір, якими я милувалася, так би мовити, на відста-ні. Красиво, але не так, щоб душа зой-кнула і почала тремтіти. Проте чарів-ність гір все ж таки мене наздогнала. Це відбулося у зимовому Буковелі, де я відчула справжній захват.

На жаль, ніякими словами немож-ливо передати емоційний стан, коли ти стоїш в оточенні гірських схилів,

вкритих снігом. Перше слово, яке спадає на думку, – велич. Вона в мо-нументальному спокої гір, у відчутті їхньої таємничої сили, яка просто за-ворожує. Мені дуже пощастило, що перше знайомство з горами відбу-лося сонячним днем. Яскраве світло від снігу, який блищав, переливався на сонці, додавало відчуття свята. І небо… Мені здавалось, я вперше бачу таке пронизливо синє небо. І не про-сто бачу, а начебто відчуваю його. Воно високе і близьке одночасно, не безкрає, а начебто спирається на вер-шини гір, вигинається куполом. В душі вирували чарівні відчуття, від чого важко було встояти на одному місці. Чи то гори вабили, чи повітря так діяло?

До речі, про повітря. Мешканці великих і малих міст відразу відчува-ють різницю між міським і гірським повітрям. У Буковелі воно чисте, свіже, смачне, хоч їж його. Ним, зда-

НА ВСЯК ВІК І СМАК

цікава країна

Відстань від Буковелю до Івано-Франківська – 100 км, від Львова – 230 км, Тернополя – 250 км, Чернівців - 170 км, Києва – 640 км.

33№3-4 2018

ється, неможливо надихатися. Річ не тільки у відсутності практично усіх шкідливих домішок. Головна цінність гірського повітря полягає в оптимальному для людського ор-ганізму вмісту кисню – приблизно 10%, що й робить його корисним та смачним. До речі, мій онук у Бу-ковелі бив рекорди денного сну на свіжому повітрі!

КУРОРТ НА П’ЯТИ ГОРАХНайбільший гірськолижний ку-

рорт України Буковель розкинувся на висоті 920 м над рівнем моря біля підніжжя однойменної гори, яка й дала йому назву, неподалік від села Поляниця Івано-Франків-ської області.

Буковель розташований на п’яти горах: Буковель висотою 1127 м, Бульчиньоха – 1455 м (освоєно 1150 м), Довга – 1373 м, Бабин По-гар – 1180 м, Чорна Клева – 1241 м.

Навколишні гори, як надійні стражі, захищають курорт від хо-лодних вітрів, тому взимку серед-ня денна температура становить комфортні мінус 5°С. Старожили кажуть, що ясних сонячних днів тут набагато більше, ніж похмурих. До-дайте до цього часті снігопади – і отримаєте чудову кліматичну кар-тинку гірськолижного курорту.

Численні гості із задоволенням відзначають, що попри активний розвиток, в Буковелі зберігається первозданна природа, що радує око і тішить серце.

ОКРЕМА СПІЛЬНІСТЬ ЛЮДЕЙ – ЛИЖНИКИ

Сезон катання на лижах в Буко-велі починається в кінці листопада, а закінчується в кінці квітня. Сюди приїжджають у відпустку чи на ви-хідні, родиною або з друзями. Се-ред туристів переважна більшість, звичайно, українців, але з кожним роком усе більше навідується й іно-земних гостей. Гостей приваблю-ють, в першу чергу, якісні траси, а

також добра організація роботи усіх складових курорту, комфортабель-не проживання (на різні фінансові можливості), смачна кухня...

Серед лижників трапляються люди різного віку. Інколи зустріча-лись родини, в яких на лижі встало вже третє покоління. І в імпровізо-ваних сімейних змаганнях бабусь-дідусів з онуками передбачити пе-реможця доволі складно.

Діти і гірські лижі – це окрема тема. Спостерігаючи, як дехто з них у 4-7 років хвацько мчить по трасі, складається враження, що кататися на лижах і ходити вони почали одно-часно. Деякі батьки самостійно став-лять своїх чад на лижі, але більшість звертаються до інструкторів.

Зворушлива картинка, коли діти, тільки-но ставши на лижі, безстрашно долають перші схили. До речі, досвідчені інструктори ка-

жуть, що діти доволі швидко опано-вують цей вид спорту й практично не бояться крутих трас. А яка гама почуттів на їхніх обличчях – від ра-дості до гордості, коли вони розпо-відають про свої успіхи рідним!

Окрім лижників, схили гір упо-добали сноубордисти. Дух захо-плює, які трюки вони виконують на своїй дошці!

За п’ять днів у Буковелі я не зустріла жодного похмурого чи нудьгуючого обличчя. Здається, там навіть повітря заряджене по-зитивними емоціями, адреналіном, святковим настроєм. Це неперевер-шене відчуття і атмосфера, до якої хочеться бути причетним.

НЕ ЛИЖАМИ ЄДИНИМИ Життя у Буковелі кипить не

тільки на лижних трасах. Курорт пропонує й багато інших розваг. Наприклад, спуск на санках або льодовий каток. Дітям подобається траса для сноутюбінгу, де можна з’їжджати на надувних сноутюбах, а молоді та дорослим – прогулянка у горах на снігоходах або квадро-циклах.

І головне – піднятися на вер-шину гори може кожен, хто бажає. Для цього виділили окремий під-йомник. Звичайно, я теж скориста-лася можливістю побувати на вер-

цікава країна

№3-4 201834

шині, звідки відкри-вається чудовий пано-

рамний вид на Буковель. Краєвид просто заворожує!

Ну, і який же сучасний курорт без SPA-центрів? Туристів запро-шують у лазні з дубовими віника-ми, у чани для купань із фіто-во-дою, пропонують процедури ма-сажу, таласотерапії і багато інших цікавинок.

КУРОРТ РОЗВИВАЄТЬСЯБуковель – порівняно молодий

гірськолижний курорт, який по-чали проектувати й розбудовувати

лише у 2000 році. Його розвиток відбувався такими швидкими тем-пами, що кількість відпочиваючих зрос тала у геометричній прогресії. У сезон 2003-2004 рр. тут відпочи-вало 48 тис. чоловік, наразі ця циф-ра перевершує 1,5 млн.

У 2012 році гірськолижний ку-рорт Буковель було визнано най-більш швидкозростаючим гірським курортом світу.

Розбудова курорту триває й досі. Практично кожного року з’являється щось нове, цікаве.

Багато туристів вже скориста-

лися послугами Буковеля і з за-доволенням повертаються в цей чудовий, цілющий край, аби знову підкорити гірські вершини та заря-дитися природою.

Валентина КОНОВАЛОВА

цікава країна

Берегове. На території курорту є багато джерел і басейнів із тер-мальними водами, купатися в яких можна як влітку, так і взимку. За-карпатська сірководнева термальна вода – надзвичайно цілюща. Вона багата на залізо, натрій, калій, йод і фтор. Таке поєднання елементів є лише в чотирьох куточках світу.

Косино. У селі Косині Берегів-ського р-ну розташований оздо-ровчо-рекреаційний комплекс. Тутешні термальні джерела за складом є унікальними не тільки в Україні, а й у всій Європі. За хі-мічним складом вода хлоридно-на-трієва середньої мінералізації. Має жовто-коричневий колір, її темпе-ратура 60-80°С. Вона корисна для лікування захворювань опорно-рухового апарату, наслідків травм кісток і м’язів, серцево-судинних, нервових і шкірних захворювань, а також є ефективною у виведенні солей із нирок.

Велятино. У с. Велятині Хуст-ського р-ну розташований про-філакторій «Теплі води». Його

термальні джерела привертають увагу підвищеним вмістом брому і йоду. Вода надходить зі сверд-ловини глибиною понад кілометр, при температурі 40°С. Перед вико-ристанням її охолоджують до при-йнятної для людського тіла темпе-ратури (30°С). Тут лікують захво-рювання опорно-рухового апарату, органів дихання, серцево-судинної і нервової системи.

Довге. В Іршавському р-ні За-карпатської обл. розташоване одне з найбільших родовищ термальних метанових йодо-бромнієвих вод типу Хайдусобосло, що в Угорщи-ні. Прямих аналогів термальних ме-

танових йодо-бромнієвих вод цього родовища в Україні немає.

Мукачево. Мукачівський р-н багатий на сульфідні термальні води – азотно-метанові, крем’янисті та хлоридно-натрієві. У місті у лі-кувально-оздоровчому комплексі «Латориця» є відкритий басейн із термальною водою. Поруч із комп-лексом розташована свердловина із термальною водою, яка безпосе-редньо з джерела поступає у ван-не відділення. Температура води у ньому – 35°С. Її рекомендують для лікування захворювань шкіри та серцево-судинної системи.

Наш кор.

ТЕРМАЛЬНІ ВОДИ КАРПАТ

35№3-4 2018

КУЛЬТИВАТОР ЛІСОВИЙ БОРОЗНИЙ КЛБ-1,7Призначений для догляду за лісовими культурами,

створення на нерозкорчованих вирубках посівом або садінням в борознах, підготовлених лісовим плугом

ПЛ-75-15М. Створює сприятливі умови для зростання і розвитку лісових культур.

ПрАТ «СПЕЦЛІСМАШ» ТЕХНІКА ВІД ВИРОБНИКА

БОКОВА ВИКОПОЧНА СКОБА БВС-1Призначена для викопуван-ня плодово-ягідних саджанців у розсадниках, лісорозсадниках на глибину до 400 мм. Плуг агрегатується з тракторами ти-пового тягового класу 1,4Т і вище та тракторами МТЗ 80/82, МТЗ 890/892, МТЗ-1221.

СКОБА ДЛЯ ВИКОПКИ САДЖАНЦІВ «ВІБРАЦІЙНА» СВС -1 Призначена для викопування плодово-ягідних саджанців у розсадниках, лісорозсадниках на глибину до 500 мм. Плуг агрегатується з тракторами типового тягового класу 1.4Т і вище.

МЕЧ КОЛЕСОВА Призначений для руч-

ного садіння сіянців та саджанців деревних порід

та чагарників.

МАШИНА ДЛЯ САДІННЯ САДЖАНЦІВ МПС-1Призначена для садіння саджанців плодових і ягідних культур після попередньої оранки або глибокого дискування. Садіння може проводитися від великих дерев до найменших кустарних дерев. Процес садіння: підготовка посадкового місця, по-дача садивного матеріалу до сошника, переміщення його в борозні і загортання кореневої системи з її ущільнення за допомогою підгортачів.

МУЛЬЧУВАЧ ЛІСОВИЙ МЛ-1,5Універсальний подрібнювач, який при-значений для знищення деревної порослі при освітленні лісових культур, для мульчування рослин, зрізання гілок дерев і чагарників.

ПРИЧІП САДОВИЙ ПОВОРОТНИЙ ПСП-1

Призначений для переміщення сипких та інших вантажів у вироб-

ничих зонах. Низька платформа, дві рухливі осі, компактні розміри і мала маса. Низька платформа дає можливість завантажувати вантаж

без додаткових навантажень.

НАВІСНА ВИКОПОЧНА СКОБА

НВС-1,2Призначена для викопки

саджанців деревних та кущових порід в

лісових та плодово-ягідних розсадниках.

ПІДСИЛЕНИЙ ГІДРОЗАХВАТ ПТБ-4,5 У-2Призначений для трелювання і складання

ділової деревини, хлистів, порубаних залишків деревини при проведенні рубок головного

користування та догляду, з прорубкою в насад-женнях технологічних коридорів і витягування по них зрубаних

дерев , а також рубки в умовах, що забезпечують прохід трактора з деревиною без пошкодження залишеної частини насаджень.

м. Лубни, вул. Садова, 9,Полтавська область, Україна, 37500Тел.:+38 (05361) 7-03-02, 6-11-78,+38 (066) 309 36 96+38 (096) 308-80-91 відділ збутуE-mail: lismash.byh@ukr.netwww.lismash.prom.ua

на правах реклами

36 №3-4 2018

гарна справаНа Волині діє громадська орга-

нізація «Переселенці Криму і Дон-басу». Її очолює Аза Голощакова. Ще із зими батьки мріяли показати своїм дітям Воротнівський бота-нічний заказник, де діє Лісівничий молодіжний центр, а взимку – рези-денція Санта Клауса.

На допомогу прийшов інститут волонтерства та громадської спів-праці, який очолює Юлія Євпак.

– Ми давно співпрацюємо з Во-линським ОУЛМГ та Лісівничим молодіжним центром, – розпові-дає менеджер соціальних проектів Юлія Порохнавець. – Завдяки цій співпраці тут побували сонячні діти, діти і дружини полеглих на Сході України наших героїв. Звіс-но, ми пам’ятаємо про ГО «Пересе-

ленці Криму і Донбасу» і у Велико-дній тиждень заповзялися виконати побажання матерів.

Цього разу до Воротнівсько-го ботанічного заказника, або ж у Малу Швейцарію, приїхало 17 ді-тей і 12 матерів.

Директор Лісівничого молодіж-ного центру Валентина Юхимчук провела гостей лісовими навчаль-ними класами, розповіла про бота-нічний заказник, сам Центр, турбо-ти лісівників. До розмови долучи-лися директор ДП «Ківерцівське ЛГ» Віталій Каращук, лісничий Воротнівського лісництва цього лісогосподарства Сергій Мацюк та його помічник Іван Демидюк. ...Нелегко живеться переселенцям. Матері розповідали свої історії. Мають, слава Богу, роботи, житло, діти навчаються у школах, але дер-жавної серйозної підтримки цим сім’ям нема. Переселенці люблять свій край, турбуються про покинуте житло.

ДІТИ З ДОНБАСУ ТА КРИМУ – У ВОРОТНЕВІ

№3-4 2018 37

гарна справа

на правах реклами

Цього дня діти і дорослі посади-ли близько двох десятків ялинок у рамках акції «Майбутнє лісу у твоїх руках». До речі, ці деревця в горщи-ках прикрашали воротнівську рези-денцію Санти.

Діти і їх матері почастувались на природі, а відтак побували біля во-льєра, де є олені благородні і козулі. На прощання повторювали, що знову хочуть сюди повернутися. І Лісівни-чий молодіжний центр завжди від-критий для усіх українців та гостей з-за кордону. Недарма ж місцину на-зивають Волинською Швейцарією.

Сергій ЦЮРИЦЬФото Павла БЕРЕЗЮКА

Державне підприємство «Старовижівське лісове господарство»Адреса: 44400, Волинська обл., Старовижівський район,

смт Стара Вижівка, вул. Незалежності, 66Тел./факс: (03346) 3-02-04, е-mail: stvlisgosp@ukr.net

Реалізовуємо палетну дошку Якість гарантовано.

№3-4 201838

акція – Вінниччина

№3-4 2018 39

акція – Тернопільщина

40 №3-4 2018

мисливство

Збагачувати місцеву фауну фазанами колектив ДП «Горохівське ЛМГ», що на Волині розпочав по-заторік, коли було придбано 80 чотиримісячних фа-занів. Торік головний мисливствознавець підприєм-ства Григорій Биховець привіз із Іллінецького дер-жавного фазанарію, що знаходиться у Вінницькій області, 150 голів молодняка. Дали йому «прописку» в мисливських угіддях Горохівського лісництва. Ка-жуть, що молодняк акліматизувався та прижився.

НОВА«ПРОПИСКА»ФАЗАНІВ

Фазан звичайний – красивий птах підродини Фазанових ряду куроподібних із яскравим різноко-льоровим пір’ям – золотавим, тем-но-зеленим, помаранчевим, фіоле-товим. Він вважається південним, мешкає в Азії до Китаю, корейсько-го півострова та Японських остро-вів. На північ розповсюджений до дельти Волги, водиться в Грузії, Азербайджані, Вірменії, на Північ-ному Кавказі.

Фазанів успішно розводять та-кож у Європі та Північній Амери-

ці. Для цього існують відповідні програми з акліматизації цих пта-хів. На території Укра-їни вони поширені у південних та півден-но-східних районах, а також на Закарпатській рівнині та в окремих районах Волині.

Тепер до цих адрес активно приєднується Горохівщина. Мину-лого тижня Григорій Биховець знову їздив в Іллінецький держав-ний фазанарій і привіз

звідти 60 дорослих птахів. Це стало подією в Горохівському лісомис-ливському господарстві, зокрема в Горохівському лісництві. Фазанів обережно діставали з ящиків і ви-пусками їх у нові домівки дирек-тор ДП «Горохівське ЛМГ» Воло-димир Супрун, головний мислив-ствознавець Григорій Биховець, інженер Олег Дахнюк, водій Роман Майко, депутат районної ради, жи-тель Квасова Юрій Обишук, акти-вісти шкільного лісництва Богдан Дохнюк і Христина Степанюк (на світлині). Юні помічники лісів-ників здивували всіх глибокими знаннями про флору й фауну. Чет-вертокласник Охлопівської ЗОШ І-ІІ ступеня Богдан Дохнюк безпо-милково вирізняв самців і самиць, розповів про цих птахів багато ці-кавого. Як з’ясувалося, готувався до зустрічі фазанів, бо перед цим розшукав інформацію про них в Інтернеті.

Тепер лишається сподіватися, що Горохівщина стане для фазанів новою комфортною для проживан-ня домівкою.

Прес-служба Волинського ОУЛМГ

41№3-4 2018

ТОВ «ОДЕК» Україна – сучасне, оснащене високо технологічним обладнанням підприємство із випуску водостійкої екологічно безпечної березової/вільхової фанери, у т. ч. – ламінованої, розмірами (1250х2500 мм, 1220х2440 мм). Система менеджменту якості сертифікована на відповідність вимогам міжна-родного стандарту ISO 9001 2008, сертифікована і відповідає вимогам стандартів: EN 13986:2002; FSC, CARB, вітчизняним стандартам (УкрСЕПРО).

ТОВ «ОДЕК» Україна зацікавлене

у розши ренні ринків збуту

своєї продукції

Консервний цех ДП «Ковельське ЛГ»

В асортименті – різні види березового соку, варення, консервовані овочі, гриби мариновані.

на правах реклами

Державне підприємство «Ковельське лісове господарство»45006 Волинська обл., м. Ковель, вул.Холмська,46

Тел/факс: (03352) 4-81-68, е-mail: kovlis@ukr.net

сторінками історії

Близькість лісів до Львова спри-яла великій кількості дичини. Так, у 40-х роках ХХ століття у Львові, на вул. Оссолінських, що в центрі міста, на дорозі поруч із машинами біг дикий заєць. За деякий час він перестрибнув в Оссолімський сад. У 70-х роках ХІХ ст. зайця у Львові бачили також на вулиці Галицькій. Глядачі могли спостерігати, як за ним гналися бродячі собаки. Було описано випадок, як у 1882 році бачили зайців у парку на Високому замку. Олександр Убиш описував випадок, коли він на вул. Личаків-ській 6 вересня 1887 року бачив лисицю. Біля Стрийської рогатки

у Львові у 1881 році жила колонія борсуків. У 1882 році тут бачили зайця, куріпок, борсуків. Також у Львові можна було бачити диких качок у районі болота. У Стрий-ському парку наприкінці ХІХ сто-ліття водились вальдшнепи.

У 1880 році товариство уклало новий контракт із міською владою про продовження оренди права по-лювання на десять років. Ці угіддя товариство орендувало протягом 40 років. Їх площа становила 4 тисячі гектарів. У мисливському сезоні 1893-1894 років тут було добуто на 16 колективних полюваннях 11 козуль, 227 зайців, 13 лисиць, 1 борсука, 20 вальдшнепів. З метою розведення дичини товариство в

1905 році організувало у Гаях біля Львова фазанарій.

У міській зоні товариство орен-дувало мисливські ревіри у Зубрі, Сихові, Котельниках, Білогорщі, Брюховичах, Стінках, Кугаєві, Кривулі, Деревачі. Загальна площа цих ревірів становила 40 тис. мор-гів, з яких лише половину станови-ли ліси. Великих збитків угіддям, які орендувало товариство, завда-ла Перша Світова війна. Тож для підвищення чисельності дичини товариство деякий час після війни не проводило полювань, а у 1921 році полювання проводилось лише один раз за сезон в одному ревірі, що, на думку тогочасних членів товариства, принесло результати.

ДІЯЛЬНІСТЬ МІСЬКОГО МИСЛИВСЬКОГО ТОВАРИСТВА У ЛЬВОВІ (ХІХ СТ.)

42 №3-4 2018

(Закінчення. Початок у попередньому номері)

сторінками історії

Так, в орендованих товариством мисливських угіддях у селі Зубра на полюванні, яке проводили 5 листопада 1921 р., добуто лише 16 зайців. Відзначалось, що цей ревір з усіх є найгіршим, так як у сусід-ніх ревірах проходить інтенсивне добування дичини, що негативно впливає на її чисельність. Кращі результати члени товариства отри-мали в інших мисливських ревірах. Зокрема, на полюванні 12 грудня 1921 року у Сихівському ревірі до-буто 30 зайців та 1 лисицю, у Со-лонці – 26 листопада 1921 р. 36 зайців, 1 козулю, 1 лисицю. Кращі результати мисливці товариства отримали у Голосці (ревір Дембня-ки) на полюванні, яке проходило 3 грудня 1921 р. 21 мисливець добув 76 зайців, 1 козулю. З публікацій у пресі відомо, що ці угіддя товари-ство орендувало і в подальшому. У грудні 1938 року на полюванні у Брюховицькому лісі взяло участь 14 членів товариства, які добули 26 зайців та 3 лисиці, а у січні 18 мисливців добули 29 зайців. У мис-ливському сезоні 1937/1938 рр. для членів товариства було організова-но 20 колективних полювань. У се-редньому в одному колективному полюванні брало участь 13 членів товариства. Всього на колектив-них полюваннях добуто 2 кабани, 4 козулі, 32 лисиці, 426 зайців, 19 куріпок. Крім цього, члени товари-ства та єгері добули й шкідників: 70 бродячих собак, 18 котів, 19 ястру-бів, 46 ворон, 16 сорок. Всього то-вариство у цей період орендувало право полювання на території 16 тис. га, хоча з метою примноження дичини на площі 5,5 тис. га не про-водились полювання. В середньому за один гектар товариство сплачу-вало 1,08 злотих орендної плати. З метою ефективного використання часу у 1938 році товариство при організації колективних полювань орендувало автобус, який зранку

відвозив мисливців на полювання і в той же день ввечері їх забирав. Для покращення популяції мислив-ських тварин товариство закупило для відсвіжування крові 4 козулі із гірських мисливських угідь. Також було випущено в угіддя 7 зайців з інших мисливських угідь.

(Детальніше про господарсько-фінансові результати див. у таблиці)

За зразкове ведення мислив-ського господарства, відповідно до рішення від 6 листопада 1932 року,

спілки мисливських товариств Польщі, Львівське міське мислив-ське товариства отримало золоту медаль. Найбільшу шкоду веденню мисливського господарства завда-вали сусідні мисливські господар-ства, які на своїх угіддях проводили масові полювання, та браконьєри. У боротьбі із браконьєрством ве-лику допомогу надавала поліція. У

свою чергу, товариство заохочувало їх премія-ми. Зокрема, за період з 1937 по 1939 рік воно сплатило премій поліції на загальну суму 105 злотих. За ці три роки поліція конфіскувала 4 рушниці, а мисливські охоронці – один карабін і одну рушницю, також щороку знімали по де-кілька сотень сілець. На жаль, стався й неприєм-ний випадок для товари-ства – було затримано мисливського охоронця, який займався брако-ньєрством.

Слід відмітити, що у періодичній пресі ке-рівництво Львова публі-кувало оголошення про оренду права полюван-ня у лісах, які належали до Львівської гміни. То ж для того, щоб орен-дувати угіддя, Міське

товариство мисливців у Львові по-винно було брати участь в аукціоні.

Олег ПРОЦІВ

43№3-4 2018

Доходи (у злотих) 1936/37 рр.

1937/38 рр.

1938/39 рр.

Членські внески, дохід із полювань

4260 4680 4176

ВидаткиОплата за оренду пра ва полювання (у злотих)

2575 3100 2665

Зарплата мисливської Охорони (у злотих)

520 500 600

Корми для дичини(у злотих)

300 250 100

Зброя для мисливських охоронців (у злотих)

100 150 100

Премії за добутих хи-жаків (у злотих)

150 200 100

Податок з полювань(у злотих)

60 60 175

Сплата позички(у злотих)

- 200 -

Сплата за збитки, спри­чинені кабанами(у злотих)

300 300 200

Витрати на адміністру­вання товариства (у злотих)

255 100 300

Всього 4260 4860 4240

Господарсько-фінансова діяльність Львівського міського мисливського

товариства за 1936-1939 рр.

Чисельність добутої дичини за 1936-1939 рр.Види дичини Мисливський сезон

1936/37Мисливський сезон

1937/38Мисливський сезон

1938/39Кабани 3 2 -Лисиці 11 32 21Самці козулі 13 17 10Зайці 511 426 434Вальдшнепи 7 5 5Качки 11 37 31Куріпки 139 172 169

№3-4 201844

стежками долі

Чоловік Лесі Українки так і не дозволив, щоб їхні стосунки стали предметом досліджень

В українській культурі є багато відомих нам людей. Проте є й такі, про життя і працю яких широкий загал знає мало. Таким є Климент Васильович Квітка – люди-на високоосвічена, етнограф, фольклорист, музикозна-вець. У колах науковців про Квітку найперше говорять як про чоловіка Лесі Укра-їнки. Але навіть те, що письменниця обрала з-поміж інших чоловіків зі свого оточення саме Климента Квітку, зайвий раз засвідчує вагомість і непересічність його особистості.

Народився він 4 лютого 1880 року в селі Хмелів теперішньої Сумської об-ласті. Батька втратив рано і мати від-дала його, п’ятирічного, на виховання в сім’ю київських міщан Карпових, оскільки не могла утримувати сина. Вони дали йому ґрунтовну освіту. Му-зики навчався з 7 років у приватних учителів.1897 року закінчив 5-ту Київ-ську гімназію із золотою медаллю. У гімназичні роки навчався й у Музич-ному училищі Київського відділення Російського музичного товариства по класу фортепіано. Уже в гімназії зби-рав народні пісні, з 1996 року співпра-цював із журналом «Київська старови-на». Продовжив освіту в Київському університеті Святого Володимира, де водночас був концертмейстером хору. 1902 року закінчив юридичний фа-культет Київського університету. Тоді ж підготував і видав першу збірку за-писаних ним народних пісень.

По закінченні університету пра-цював в окружних судах у Тифлісі (1902-1905 рр.) та Сімферополі (1905- 1907 рр.).

У листопаді 1898 року Леся Укра-їнка читала своє оповідання «Над морем» у літературно-артистичному гуртку Київського університету. На тих читаннях був і студент-першо-курсник Климент Квітка.

В одному з листів до матері Леся писала: «Можу сказати так: я не пере-їду з Кльонею з Тифліса в інше кав-казьке місто жити невінчана…»

1907 року Климент Квітка і Лари-са Косач одружилися. Повінчалися вони у Київському Вознесенському храмі на Деміївці. Разом перебували в Криму, на Кавказі, в Єгипті. Під-тримували одне одного. Леся нази-вала його любляче – «Кльоня». При-хильність до чоловіка видно з листа поетеси до своєї найближчої подруги

КВІТКА – КОХАННЯ ЛЕСІ

Ольги Кобилянської: «Мій хтосічок знає, – що хтось завжди тримався добре з «Квіточкою», але тепер три-мається ще ліпше, і тепер уже «Кві-точка» зовсім не може без когось жити та і хтось близько до того. Чи то зле, чи то добре, то кожний собі може думати як хоче, але вже воно так. Я не знаю, яка буде форма чи формула наших відносин, але одно певне, що будемо старатись якнай-менше бути нарізно один від од-ного і якнайбільше помагати один одному, – се головне в наших від-носинах, а все решта другорядне. Може, не кожний повірив би мені на такі слова, але хтось мені пові-рить, я знаю».

У 1908 році Климент Васи-льович разом з Лесею Українкою та О. Сластіоном записав мелодії українських народних дум. Записи з фоноваликів транскрибував Філа-

рет Колесса, який серед інших за-писів видав їх під назвою «Мелодії українських народних дум» (1910-1913 рр.).

Чимало народних мелодій Кли-мент Квітка записав з голосу Лесі Українки. Вона, будучи хворою, не маючи змоги писати, проспівала своєму чоловікові 225 народних пі-сень. Климент Васильович видав їх після смерті дружини збіркою «На-родні мелодії з голосу Лесі Україн-ки. Записав та упорядив Климент Квітка» (Ч.1. К., 1917 р.; Ч.2, 1918 р.)

Із Лесею Климент прожив 6 ро-ків. Після смерті дружини з голо-вою поринув у роботу.

З 3 листопада 1917 р. працює то-варишем (заступником) генераль-ного секретаря судових справ Укра-їнської Центральної Ради. 3 1 берез-ня 1918 р. – призначений на посаду товариша (заступника) міністра юс-

тиції УНР. В 1918 працює рахівни-ком у місті Юзівці (нині місто До-нецьк). В 1920-1933 рр. Климент Васильович працював в Академії наук Української РСР, де органі-зував Кабінет музичної етногра-фії (1922 р.). Одночасно викладав у Київському вищому музично-драматичному інституті ім. М. Ли-сенка. В 1933 р. Квітку звільнили з роботи за політичними звинува-ченнями (є версія, що він з однієї роботи перейшов на іншу прямим переводом) і на півтора місяці за-арештували. Залишившись без за-собів існування та побоюючись нового арешту, переїхав до Москви й розпочав роботу в Московській консерваторії, де читав курс музи-ки народів СРСР (з 1933 р. – профе-сор). 8 лютого 1934 року його знову заарештували в так званій «Справі славістів», сфабрикованій ОДПУ, й

№3-4 2018

Зліва направо 1-й ряд: Світозар Драгоманов, Олександра Шимановська; за ними: Климент Квітка, Ольга Драго-манова-Косач, Ізидора Косач, Марія Карташевська, Ольга Косач-Кривинюк, Лариса Косач. Зелений Гай, 1906 р.

45

стежками долі

№3-4 201846

ув’язнили на 3 роки. Відбував пока-рання у сумнозвісному концтаборі «Карлаг» та Алма-Аті у Казахстані. 13 квітня 1936 року був достроково звільнений і поновлений на роботі в Московській консерваторії. До кінця життя Квітка там працював на посаді професора, завідувача Ка-бінету народної музики. З 1936 р. Климент Квітка – керівник фоль-клорної секції Науково-дослідного інституту при Московській кон-серваторії, від 1937 р. до 1945 р. і від 1949 р. до кінця життя – науко-вий керівник заснованого ним же Кабінету вивчення музичної твор-чості народів СРСР (нині – Науко-вий центр народної музики ім. К. В. Квітки).

Він був етнографом, фолькло-ристом, музикознавцем, котрий зі-брав і записав, зберіг для нащадків шість тисяч народних пісень. Близь-ко двохсот із них використали укра-їнські композитори як теми для сим-фонічно-інструментальних творів. А ще він зумів за півстоліття активної наукової діяльності, – а це були не-прості часи царського, потім – біль-шовицького панування, – видати близько сотні наукових праць.

Вершиною етнографічного шля-ху Квітки є збірник «Українські народні мелодії» (К., 1922 р.), де вміщено 743 пісенних зразки укра-їнських пісень.

Не менш відомими є його пра-ці: «Ритмічні паралелі в піснях слов’янських народів» (1923 р.), «Професіональні народні співці і музиканти на Україні» (1924 р.), «Пісні українських зимових обря-дових свят» (початок 1940-х рр.)…

За життя Климент Квітка над-рукував 40 досліджень із музич-ного фольклору, рецензій, збір-ників народної музики. Наукова ерудиція дозволяла вченому пра-цювати в галузі порівняльно-го музикознавства не лише всіх слов’янських, а й тюркських та

угро-фінських народів, хоча го-ловний інтерес його досліджень зосереджувався на українській на-родній музиці.

Більшу частину наукової спад-щини Квітки становлять новатор-ські теоретичні розробки з мето-дології дослідження календарних пісень і народної інструментальної традиції. Розробив нову методику польової роботи, теоретичні основи етномузичної соціології та істори-ко-порівняльного вивчення музики етнічно родинних народів (слов’ян, тюрків та інших).

Климент Квітка у своїх працях висвітлював різні питання етно-музикознавства: історію народної музики, методи збирання й дослі-дження фольклорного матеріалу, ритміку та мелодику народних пі-сень, музичний побут професійних народних співців, народні музичні інструменти, історію музичної ет-нографії.

Квітка зробив ряд дуже важли-вих відкриттів щодо походження й поширення первісних звукоря-дів, хроматизмів, ритмічних ар-хетипів. Велике значення надавав критичному аналізу джерел. Най-

важливіша праця Квітки – музич-но-етнографічний і морфологічний опис системи обрядових жанрів східних слов’ян – залишилася неза-вершеною.

До кінця життя Климент Васи-льович не хотів робити предметом досліджень власні стосунки з Ле-сею Українкою, що говорить про його неабияку порядність. Ось як різко він писав тоді ще молодому, а згодом знаному літературознавцеві Дмитрові Косарику на його прохан-ня розповісти про стосунки з Лесею Українкою: «Дорогий Дмитре Ми-хайловичу! Коли Ви посилали мені запит щодо біографії Лесі Українки, Вам, певне, не спадало на думку, що Ви причиняєте мені психічну травму. Я не історик літератури, і Леся Українка для мене не предмет об’єктивного наукового досліду. Наперекір сентенції «час – найкра-щий лікар» – все тяжче, що зв’язане з біографією Лесі Українки, з бігом часу робиться ще тяжчим, і кожен запит щодо її біографії так на мене впливає, що на кілька днів гостро падає здатність до роботи... А потім надовго більшає загальна депресія. Як я жив в Києві, запити були часті, аж на вулиці спиняли не тільки «за довідками», а ще й ставили складні питання про генезу творів, і це було одною з причин, з яких я покинув Київ в такому настрої, щоб не вер-нутися ніколи, це – одна з причин, з яких я й тепер не можу перестроїти себе так, щоб поворіт до Києва був психічно можливий...»

Квітка прожив тривале життя – 73 роки. Помер він 19 вересня 1953 року, поза Україною, в Москві, куди закинула його доля. Його наукова спадщина залишається актуальною і на сьогоднішній день та, на жаль, і досі не повністю виданою.

Ольга БОЙКО, завідувач Колодяжненського

літературно-меморіального музею Лесі Українки

стежками долі

№3-4 2018 47

екоцентр

ІДЕМО ПТАХІВ ЗУСТРІЧАТИ!!!

Напередодні у Волинському обласному еколого-натуралістич-ному центрі відбувся орнітологіч-ний захід «Птахів викликаємо з те-плого краю», в якому взяли участь вихованці гуртків «Орнітологи», «Зоологи-науковці», «Природа крізь призму англійської мови» та інші гуртківці Центру.

Із приходом весни все оживає від зимової сплячки, з далеких кра-їв повертаються наші пернаті друзі – птахи. Зустріч із ними приносить нам велике задоволення. Кожного разу ми милуємось красою їхнього оперення, дивовижними польота-ми.

Для учасників заходу інженер відділу еколого-освітньої та рекре-аційної роботи природного парку «Цуманська пуща» Максим Рудік презентував відеофільм «Повер-нення птахів на Волинську землю – край лісів, озер і річок». Він заува-жив, що птахів чекає багато пере-шкод під час перельотів, але вони, долаючи їх, повертаються кожної весни додому. Пташки – наші вірні

1 квітня – Міжнародний день птахів (День зустрічі птахів). Його відзначають щорічно в рамках програми ЮНЕСКО

«Людина і біосфера».

друзі та помічники. Вони знищують силу силенну комах, цим рятують від знищення та пошкоджен-ня рослини та дерева.

Представник «Ко-зацького братства» Олександр Сокур роз-повів учасникам захо-ду про звичаї та обряди Волинського краю. Він відмітив, що саме на Во-лині день зустрічі птахів припадає на 22 березня. В цей день пекли жайво-ронки і промовляли:

Благослови матиВесну закликатиВесну закликатиЗиму проводжатиЗимоньку у візочкуЛітечко в човничкуПро перших вісників весни –

жайворонків – розповіла працівник бібліотеки-філії №11 Луцької місь-кої централізованої бібліотечної системи Вікторія Сушко.

Дитяча поетеса Наталія Гуркіна прочитала власні вірші та загадки про птахів.

Майстер-клас із виготовлення гнізд для птахів із вербових гілочок і ліплення жайворонків із солоного тіста провела майстриня, вчитель НВК №26 м. Луцька Леся Чайка.

Про свої орнітологічні спосте-реження за канюком звичайним («Птах року-2017») розповів меш-канець с. Любче Рожищенського району, що на Волині, Володимир Давидюк. Він зазначив, що цей хи-жак літає зовсім безшумно. Вигле-дівши здобич, канюк каменем па-дає вниз, щільно притискаючи свої крила до тіла. Щоб не розбитися, птах розправляє крила безпосеред-ньо перед приземленням.

Ще більше про канюка змогли побачити й на власні очі. Адже Юлія Давидюк ознайомила всіх із авторським фільмом «Життя канюка в урочищах «Залавки» та «Дубина». Присутні побачили ка-нюка як птаха ширяючого польо-ту та канюка-майстра, який перед кладкою яєць старанно відремон-товує гніздо. Цікавим для учнів було й те, що у свої пташині гніз-дівлі птахи вмонтовують гілочки листяних та хвойних дерев. Свіжі гілки із зеленим листям птахи при-носять до своїх осель і тоді, коли в ньому вже є кладка і навіть пта-шенята.

Також учасники заходу у «Пта-шиному гаї» Волинського обласно-го еколого-натуралістичного цен-тру розвісили на деревах дуплянки, синичники, шпаківні.

Юні природолюби закликали птахів швидше повертатися на рід-ну землю.

Підготувала вихованка гуртка «Орнітологи» ВОЕНЦ

Ангеліна ШОЛОМ

№1-2 201848

акці

я –

Зак

арпа

ття

№1-2 2018 49

акція – Чернівецька область

Нарешті – сонце! Річка чи море і довгоочікуваний відпо-чинок. Але мріючи про гарну засмагу, треба пам’ятати про засоби безпеки перебування на сонці. Адже, як не при-кро констатувати, з кожним роком зростає кількість фік-сованих новоутворень шкіри. Науковці стверджують, що ріст захворюваності можна пояснити збільшенням часу перебування населення на сонці, а також використан-ням штучних джерел ультра-фіолетового опромінення для засмаги. Ситуація загострю-ється ще й невчасною діа-гностикою злоякісних форм, від сутністю належної онко-настороженості у пе реважної частини лікарів і населення.

№1-2 201850

Так, меланома в структурі всіх зло-якісних ново утворень шкіри (ЗНШ) займає близько 10% серед інших он-коутворень, проте на неї при падає по-над 80% смертності в цій групі. Кіль-кість уперше зареєстрованих випадків меланоми, на жаль, підвищується. За даними ВООЗ, щорічно у всьому світі реєструється біль ше 200 тис. випадків меланоми шкіри і приблиз но 65 тис. смертей, пов’язаних із цією недугою.

Тільки на Волині злоякісні новоутворен ня шкіри займають друге місце серед інших.

Кількість сонячних днів останні-ми роками зросла, а інтенсивність сонячно го випромінювання переви-щує всі допустимі норми. Через це необхідно бути дуже уважними до новоутворень на шкірі, зокрема появи нових та зміну форми чи окрасу існу-ючих родимок.

Зазвичай родимки – це рівномірно пігмен товані округлі або овальні пля-

ми розміром до 5 мм із гладкою по-верхнею, колір яких може варіювати від світло-коричневого до чорного. З часом вони не тільки збільшують-ся, але і піднімаються над поверхнею шкіри, отримуючи вигляд округлого вузлика. Часто на поверхні родимки можуть рости короткі волосинки. Пе-реважно родимки – доброякіс ні утво-рення: вони ростуть пропорційно тілу людини і не створюють будь-яких не-зручностей. Медичним показанням до видалення ро димок є їх травма. Перед видаленням необ хідно провести дер-матоскопічне обстеження утворення. Видалену родимку лікар обов’язково (!) має направити на гістологічне до-слідження.

У кожної людини можуть з’яви-тися родимки з підвищеним ризиком переродження в зло якісну пухлину. Такі родимки називаються дисплас-тичними невусами, вони відрізняють-ся більшими розмірами (понад 5 мм),

УВАГА – СОНЦЕ!СТЕЖИМО ЗА ШКІРОЮ

будьмо здорові

№3-4 2018 51

асиметрі єю, нерівномірним забарв-ленням (два і біль ше відтінків), а та-кож мають нерівний контур.

У 30% диспластичні невуси мо-жуть пере даватися спадково. Особли-во уважно слід ставитися до родимок, що з’явилися після 20-річного віку.

ЯК РОЗПІЗНАТИ РОДИМКУ, ЯКА ПЕРЕРОДЖУЄТЬСЯ? Це досить просто. Треба

запам’ятати абре віатуру «АКОРД» ме-ланоми, в якій кожна лі тера має своє значення: А – асиметрія (якщо умов-ною лінією розділити здорову родимку на впіл, половинки повинні бути рівни-ми, поява асиметрії може бути однією із перших ознак переродження); К – край (у здорової родим ки він рівний); О – окрас повинен бути рівно мірним; Р – розмір (чим більша родимка, тим вищий ризик переродження (але роз-мір може бути і сумарним, тобто ба-гато маленьких роди мок збільшують ризик переродження однієї із них); Д – динаміка. Про переродження можуть свідчити будь-які зміни в динаміці: збільшення розміру, кровоточивість, поява кірочок.

ЯК ПОПЕРЕДИТИ ХВОРОБУМеланома загрожує швидким

метастазу ванням. На жаль, повністю попередити переродження родимки не може ніхто. А от зни зити ризик – цілком реально. Просто варто змен-шити ультрафіолетове навантаження на відкриті ділянки шкіри і не допус-кати травму вання родимки. А у ви-падку екстреної ситуа ції звернутися до лікаря.

Із переродженням родимки, спо-діваємося, зрозуміло. Але меланома може виникнути і на здоровій шкірі... Вона іноді з’являється як са мостійна пухлина, схожа на змінену родимку. При цьому її розмір часто дуже ма-ленький – буквально кілька міліме-трів.

Від раку шкіри меланома відрізня-ється ти пом клітин, з яких починаєть-ся ріст пухлини. При меланомі вихід-

ними є меланоцити (кліти ни, складо-вими яких є пігмент меланіну). А при раку шкіри – клітини епідермісу (не мають пігменту). Крім того, рак має значно сприят ливіше протікання, – як не дивно таке звучить, – розвивається роками і дуже рідко метастазує.

Щоб зменшити ризик виникнення злоякісних пухлин шкіри, необхідно повністю виключити пе-ребування на сонці в пе-ріод із 10 до 16 год., від-мовитися від відвідування соляріїв, категорично не допускати перебування на пляжі дітей у віці до 3-х ро-ків, використовувати сон-цезахисний одяг, спеціальні засоби, проводити само-стійний огляд шкіри з ме-тою виявлення підозрілих ново утворень. Категорич-но заборонено заклеювати родимки пластирем. При виявленні новоутворень на шкірі та травмі родимки не-обхідно негайно звернутися до лікаря-дерматолога.

Леся КАРПЮК, головний позаштатний

дермато венеролог управління охо-рони здоров’я Волинської облдерж-

адміністрації, головний лікар обласного шкірно-венеро логічного

диспансеру

будьмо здорові

№3-4 201852

Цикорій дикий – багаторічна трав’яниста рослина родини складно-цвітих-Compositae, з м’ясистим коре-нем і прямостоячим стеблом, заввишки 25-100 см. Листя прикореневе перисто-надрізане, зібране в розетку; листя сте-блове почергове, сидяче, ланцетовидне. Стебло розгалужене, голе, шорстке. Суц-віття – розкриті кошики, одиночні, роз-міщені на кінцях гілок і по 2-3 в пазухах листків. Квітки язичкові, з голубими, рідше рожевуватими або білими пелюст-ками. Цвіте з червня до вересня. Добрий медонос. Дає багато нектару та пилку.

Цикорій росте по всій Україні. Його також вирощують для подальшого добу-вання з його коріння так званої цикорної кави, яку застосовують у кондитерській та спиртово-горілчаній промисловості. Заготівля коріння проводиться восени, після дощів, коли ґрунт розм’якає, або

ж ранньою весною. У таку пору обкопа-ний корінь легко виймати з землі, тягну-чи за верхівку. Корінь легко витягується цілим та неушкодженим. Він довгий, як батіг. Через це в Україні рослина отри-мала назву Петрів батіг.

Культивується як харчова рослина. Використовуються коріння та суцвіття дикорослого цикорію. Культурні сорти

не придатні для споживання, тому що у них значно менше гірких речовин. Висушене коріння запаху не має, смак його гіркий.

У науковій медицині цикорій не за-стосовують.

У народній медицині препарати з цикорію застосовують досить широко, зокрема – для поліпшення функціональ-ної діяльності шлунку, особливо при диспепсії, та для підвищення апетиту. Заварюють цикорій як каву.

Відвар і настій цикорію успішно вжи-вають при розладах функціональної ді-яльності шлунку, при гастритах, хворобах печінки (цироз і її збільшення), при збіль-шенні селезінки, іпохондрії та істерії, при будь-якій ломоті й зубному болю – як за-спокійливий і зміцнювальний засоби та при різних хворобах нирок і селезінки – як очисний засіб.

цілюща аптека

Цикорій дикий (звичайний), петрові батоги, cichorium intybus L., бараняча трава, батіжки, батіжки святого Івана, батіжник, батіжник голубий, батіжок, батоги Тимофієві, волошка городня, голубій, голубий батіжок, гонько, дидорця, папав-ка, перерва, петрів батіг, Петрові батіжки, петрові батожки, петрові батоги, подорожник, придорожник, Петрів батіг, пуговник, серпів-ник, серпник, синявка, сонцегляд, старівник, терник, терпник, цвіт татарський, цикорій, цикорія дика, цихорій, цікорій.

СОНЯЧНА ТРАВА

№3-4 2018 53

цілюща аптекаПрепарати з цикорію особливо ефек-

тивні як зміцнювальний засіб при за-гальній слабкості й занепаді сил та при посиленому (хворобливому) потінні.

Як засіб, що поліпшує обмін речовин в організмі, цикорій корисний і при чи-ряках.

Внутрішнє вживання настою, від-вару або чаю з цієї рослини допомагає хворим на діабет, які страждають від се-човиснаження.

Зовнішньо препарати з цикорію за-стосовують при перевтомі (натирання спиртовою настоянкою), виразках або застарілих ранах (обмивання їх відва-ром), екземах, напуханні залоз (комп-реси) та при болях у животі, пов’язаних із захворюванням шлунку й кишечника (компрес на хворе місце зі свіжого листя або відвару).

Cпособи застосування.Відвар: 20 г лікарської сировини на

200 мл окропу; по столовій ложці 5-6 разів на день або не дозуючи – як чай.

Настоянка: на 100 г спирту беруть 20 г рослини (при домашньому при-готуванні настоянки замість спирту за-стосовують горілку, але беруть її вдвічі більше, ніж спирту); по 20-25 крапель 5 разів на день або як розтирання.

Таке застосування нам рекомендує О. П. Попов у книзі «Лікарські рослини в народній медицині».

У коренях цикорію знайдено інулін, легко розчинний у гарячій і важко – в холодній воді (вміст інуліну в коренях дикоростучих рослинах – до 40%, у культурних – до 61%); глікозид інти-бін гіркого смаку, дубильні речовини, аскорбінова кислота (15.8 мг%), цукор, вітамін В1, холін та інші. У квітках зна-йдено глікозид цикорін, у листі – інулін, аскорбінову і цикорієву кислоти; в на-сінні – інулін і протокатехиновий альде-гід. Рослина багата на молочний сік, у якому знайдені дві гіркі речовини – лак-туцін і лактукопікрін.

Дія цикорію дикого: заспокійлива, загальнозміцнювальна, протизапальна, холеретична.

Медицина Австрії використовує ко-

ріння як сечогінне. Також як засіб, що підвищує апетит, сприяє кращому трав-ленню їжі, при гастритах – у вигляді від-вару, екстракту і пресованих таблеток.

У Болгарії корінь цикорію засто-совують при захворюваннях печінки і жовтусі – як жовчогінний засіб, при ка-мінні у жовчному міхурі, для покращен-ня травлення, при збільшенні селезінки і як засіб, підсилюючий обмін речовин.

Абу Алі Ібн-Сіна застосовував ци-корій при лихорадці, розладах шлун-ково-кишкового тракту, нудоті, запа-ленні очей. Відварене коріння у вигляді пов’язки рекомендував прикладати на суглоби при подагрі і на місця укусів скорпіонів, ос, змій і ящірок.

У Німеччині настоєм трави лі-кують гастрити, гастроентерити, жовчнокам’яну хворобу. Застосову-ють при нефритах, нетриманні сечі, геморої.

Цикорій у Франції офіцій-но вважають лікарською рос-линою і застосовують як тоні-зуючий засіб.

Також треба знати, що коріння цикорію є хорошою сировиною для виробництва спирту. Прикореневе листя куль-турного цикорію у свіжому вигляді використовують для приготуванні са-лату. Цикорій дикий рекомендують при гіпертонічній хворобі як замінник кави.

У пору цвітіння цикорій дикий має особливо привабливий вигляд завдяки ніжному кольору його квіток на фоні зелені безлічі рослин. Навіть у полудень під надзвичайно палючими променями сонця, коли людина, яка спостерігає за рослинами, нестерпно втомлюється від спеки, на зовнішньому вигляді сонячної рослини це ніяк не позначається. Навпа-ки – сам вигляд цикорію дикого говорить про те, що природа наділила цю рослину особливими властивостями – повноцін-ного розвитку за рахунок землі, повітря, вологи і особливо – сонячної енергії.

На мій погляд, цій рослині відпові-дає назва – сонячна.

Валерій ПНЕВСЬКИЙ

№3-4 201854

Перш за все, з цією метою на підпри-ємстві ще раніше відбудували та відно-вили роботу їдальні «Ялинка». Тут в обідню перерву мають можливість хар-чуватись працівники підприємства.

Вартість обіду не висока. Крім того, за умовами колективного договору, профспілкова організація повертає 50% від його ціни. Тож сума загалом вихо-дить цілком прийнятна.

А з лютого в ДП «Маневицьке ЛГ» було відновлено колишній, ще в «радян-ські часи» добре напрацьований досвід виїзного гарячого харчування робітни-ків лісозаготівельних бригад.

Відтепер кожен штатний працівник лісгоспу, який безпосередньо працює в лісі, має можливість смачно та корисно пообідати. А це дуже важливо – особли-во в зимовий період, коли повноцінний харчовий раціон необхідний для ефек-тивного функціонування людського ор-ганізму.

Як це діє на практиці?У їдальні «Ялинка» готуються комп-

лексні гарячі обіди. Страви укладають-ся в термоси і везуться на ділянку. Для цього підприємством були закуплені харчові термоси, миски, ложки, кружки, також власноруч змайстрували термо-

СОЦІАЛЬНИЙ ЛІСОВИЙ

КЕЙТЕРИНГ ПО-ВОЛИНСЬКИ

У державних лісогосподарських підпри-ємствах нашої області добре розуміють: якісна та результативна робота людей значною мірою залежить не лише від за-робітної плати, а й достойних умов праці та соціальної захищеності. Так, зокрема у ДП «Маневицьке ЛГ» нещодавно відновили гаряче харчування для працівників і навіть надають послуги з кейтерингу – доставля-ють комплексні обіди безпосередньо у ліс.

гарна справа

№3-4 2018 55

гарна справа

бар’єр, який забезпечує триваліший тер-мін підігріву їжі на дальні маршрути.

Лісничі зі свого боку подбали, щоб робітники мали можливість пообідати в комфортних умовах – біля кожної ді-лянки, де працюють бригади, є пересув-ні дерев’яні будиночки, де можна відпо-чити та зігрітись.

«Повноцінні гарячі обіди дуже по-трібні для людей, які весь день тяжко працюють, особливо у холодну пору року. Тепер гарячими обідами забезпе-чені працівники лісництв. Людям обіди будуть доставлятися прямо на ділянку в термосах. Я бачу в цьому лише по-зитив: люди попрацювали, приходять у будиночок, а вже все готове, гаряче – на столі. Бо одне – принести з собою на обід бутерброди, а зовсім інше – з’їсти гарячий борщ», – зазначив директор ДП «Маневицьке ЛГ» Володимир Радіон.

Це лише початок справи, кажуть у ліс-госпі. З часом адміністрація та профком будуть вдосконалювати систему організа-ції гарячого харчування задля її покращен-ня та створення зручностей робітникам.

Що з цього приводу думають самі працівники?

Запитуємо у вальника лісу Мане-вицького лісництва, чи все влаштовує, чи дійсно вдалою була ідея відновлен-ня гарячого харчування: «На всі 100 відсотків подобається. Дівчата смачно готують, гарно обслуговують, вчасно доставляють», – каже Сергій Мефанік.

«Наші хлопці тепер з нетерпінням чекають обід, гарячим не часто себе побалуєш, особливо взимку, а тут ще й доставляють усе і порції великі, тепер можна не турбуватись про це, і жінкам легше – не потрібно готувати «тормо-зок», – жартуючи, ділиться враженнями Кушко Олександр, вальник лісу Вов-чецького лісництва.

«Задум дуже вдалий для нас – простих працівників. Ось зранку встаємо і не ду-маємо, що брати з собою в ліс, бо знаємо що привезуть смачний і ситний обід», – розповідає вальник лісу Оконського ліс-ництва Федір Дубровський.

Ірина ОСТАПЧУКФото автора

56 №3-4 2018

САЛАТ ЗІ СТРУЧКОВОЮ КВАСОЛЕЮ

Інгредієнти: квасоля стручкова – 400 г, бекон – 200 г, червона ци-буля – 150 г, оливкова олія – 2 ст. л., бальзамічний оцет – 2 ст. л. (можна використати яблучний чи винний), сіль, цукор, чорний мелений перець – за смаком.

Приготування: квасолю по-класти у підсолену киплячу воду, довести до кипіння і варити 5 хв. Бекон нарізати невеликими кубика-ми. Після цього викласти на сково-рідку і смажити без додавання олії приблизно 10 хв. до золотистого кольору. Цибулю нарізати тонкими півкружальцями.

Для заправки: в окрему посу-дину налити оливкову олію і баль-замічний оцет.

Додати сіль, перець і дрібку цукру. Все змішати. Стручкову квасолю, бекон і цибулю викласти в посудину, полити заправкою і все перемішати. Дати салату тро-хи настоятися і можна подавати до столу.

Інгредієнти: окунь – 2 шт., сіль і перець – за смаком.

Для маринаду: 1/2 пучка петрушки:, ци-буля – 1 шт.:., цедра 1 лимонна терта, олія оливкова – 2 ст. ложки, часник – 2 зубці, сіль – за смаком.

Усі інгредієнти для маринаду викласти у блендер і збити до утво-рення кашки.

Рибу почистити, промити, зро-бити повздовжні надрізи – щоб ма-ринад краще всмоктувався. З обох боків і в середині натерти рибу сіллю, потім маринадом. Викласти на тарілку, поперчити і полити за-лишками маринаду. Залишити рибу хоча б на 1 годину маринуватися.

Викласти рибу у форму і запек-ти до готовності (час запікання – приблизно півгодини).

Увага: у теплому приміщенні за-лишати рибу маринуватися довше, ніж на 1 годину, не можна. А у хо-лодильнику риба маринуватиметь-ся мінімум 3 години.

У весняний період саме час звернути увагу на їстівні дикорослі трави. Збирати їх варто подалі від міста, залізничних та проїжджих шляхів. У їжу можна вживати такі рослини: кульбабу, кропиву, лопух, подорожник, м’яту, дикий щавель, мокрицю, мелісу і багато інших. Збирати рекомендується тільки мо-лоді листочки. Соусу додасть кис-линку сушений щавель, а аромату чаю або компоту може додати ме-ліса чи м’ята. Сушені трави подріб-нюють і зберігають у герметично закритих банках.

лісова кухня

НАРЕШТІ ВЕСНА!Весна – пора року, яка заряджає справ-

жнім позитивом. Світловий день стає до-вшим, погода починає радувати, та й за-гальні відчуття все більше і більше приємні. Хочеться творити, прагнути до нових від-криттів і звершень. І, звичайно ж, хочеться смачно поїсти. І природа починає «підігра-вати» нам – починають поступово проби-ватися на поверхню перші весняні паростки, овочі... З’являються сезонні продукти.

Отож, перше, на що варто звернути увагу, коли на вулиці починають нарешті набухати бруньки, це різного роду молоді овочі. Починає з’являтися цибуля-порей, а

також зелена цибуля. Ще дуже цінною є листова капуста. Приділити увагу варто і довгій фіолетовій капусті, яку ми знаємо під назвою броколі – для неї це просто іде-альний сезон, вона найбільш оптимальна за якостями. Далі зверніть увагу на ранню моркву. Вона смачна, солодка, ніжна. Що салати, що гарячі страви лише виграють, якщо ви надасте перевагу додаванню в них саме такої моркви. Зверніть увагу і на боби. Бобові та зернові особливо корисні у весняний період. Вони багаті вітамінами групи В, а також залізом і цинком, які під-тримують захисні сили організму.

РИБА В МАРИНАДІ З ПЕТРУШКИ

Смачного!

57№3-4 2018

Зелень для салату не ре-комендується різати ножем, її краще розривати руками – так у ній краще зберігаються всі ві-таміни. Весняні салати, як пра-вило, готуються в основному зі свіжої зелені і овочів. Для того, щоб вони не розмокали у своє-му соку, заправляти і солити їх необхідно перед самою подачею на стіл. Щоб інгредієнти не втрачали форму і не випадали з салатниці при перемішуванні, рекомендується скористатися довгими виделками або спеці-альними ложками.

Салати, в принципі, можна го-тувати, з чого душа бажає. Голо-вне – не забувати про правильне поєднання продуктів.

Наприклад, огірки відмінно поєднуються з яйцями, салатом, помідорами, свіжою зеленню, редискою, вареною картоплею, яблуками, гострим і солодким перцем, сиром, йогуртом і круто-нами з житнього або білого хліба.

Помідори чудово виглядають із зеленою і ріпчастою цибулею, свіжою зеленню, маслинами, оливками, запеченим і свіжим перцем, макаронами, перловою крупою, рисом, сиром, сметаною, огірками.

Капуста білокачанна добре поєднується зі свіжим буряком і морквою, редискою, огірками, зеленою і ріпчастою цибулею, го-стрим і солодким перцем, коренем селери, свіжою зеленню, з цитру-совими і виноградом. І це лише основні сполучення, але можна підключити і фантазію.

САЛАТ ІЗ ЦИБУЛЕЮ, КРОПИВОЮ

І ПОДОРОЖНИКОМІнгредієнти для приготування:

листя подорожника – 100 г; листочки кропиви – 50 г; цибуля ріпчаста – одна шт.; хрін – 50 г; яйце – одне; сметана – 20 г; яблучний оцет, сіль – на смак.

Процес приготування: листя кропиви і подорожника ошпарити окропом і залишити на дві хвилини, потім відкинути на сито. Нарізати яйце, зелень, цибулю, натерти хрін і заправити салат сметаною, попе-редньо змішаною з сіллю і оцтом.

САЛАТ ІЗ КАРТОПЛІ ПО-ВЕСНЯНОМУ

Інгредієнти: картопля – 500 г; пучок редиски; ядра волоських го-ріхів – сім штук; нерафінована олія рослинна; лимонний сік – 30 мл; зелена цибуля – 4 пера; мед – 10 г; гірчиця – 5 грам; перець мелений чорний; сіль.

Приготування: відварюємо картоплю, чистимо. Гарячою нарі-заємо на дрібні шматочки і заливає-мо маринадом, який готуємо з рос-линного масла, гірчиці, лимонного соку, меду і залишаємо на оду го-дину. Редиску ріжемо кружечками, цибулю подрібнюємо. Замість ре-диски можна додати стебла селери або свіжий огірок. Горіхи підсма-жуємо на сухій сковороді і ретель-но подрібнюємо. Всі інгредієнти змішуємо з картоплею. Все ретель-но перемішуємо і подаємо на стіл.

САЛАТ ІЗ РЕДИСКОЮ І КУРЯЧОЮ ГРУДИНКОЮ

Інгредієнти: куряча грудинка – 100 г, редиска – 50 г, помідори чері – 20 г, червона цибуля – 0,5 шт., салат – декілька листків, сме-тана (20% жирності) – 50 г, соєвий

соус – 15 мл, оливкова олія – 15 мл, сушений базилік, сіль і чорний ме-лений перець – до смаку.

Спосіб приготування:Приготуйте маринад. Змішайте

з олією, соєвий соус і чорний пе-рець. Замаринуйте грудинку на 15-20 хвилин. Салат порвіть руками на невеликі шматочки. Додайте смета-ну, нарізану тонкими кружечками редиску, червону цибулю, порізану напівкружальцями, половинки по-мідорів чері, перемішайте руками з додаванням солі і перцю. Викладіть салат на тарілку.

На розпеченій сковороді об-смажте курячу грудинку з марина-дом. Одну сторону курки посипте сухим базиліком. Курку обсмажуй-те до готовності з кожного боку. Наріжте курку скибочками під ку-том і покладіть на салат.

ЗАПРАВКИ ДЛЯ ВЕСНЯНИХ САЛАТІВ1. Сіль, мелений чорний перець,

сік лимона.2. Масло рослинне, сіль, меле-

ний чорний перець, оцет бальзаміч-ний, винний або фруктовий.

3. Лимонний сік, масло рослин-не, гірчиця в зернах або звичайна, перець мелений чорний, сіль.

4. Розтертий часник, сіль, масло рослинне, перець мелений чорний.

5. Сметана або майонез, зелень подрібнена, розтертий часник, ли-монний сік.

6. Сметана, майонез, розтертий часник і помідори.

лісова кухня

ТОНКОЩІ ПРИГОТУВАННЯ ВЕСНЯНИХ САЛАТІВ

№3-4 201858

нотатки натураліста

Березень у давнину називали березілем, сокови-ком, капельником, бо вже капає зі стріх і береза по-чинає давати свій цілющий сік. Саме з оживленням берези після зимових холодів і пов’язана назва міся-ця, що означає наступ весни. Проте цьогорічний бе-резень не дуже виправдовував свою назву, а навпаки – дивував лютими морозами та снігами.

Квітень має таку назву, бо розквітає природа, звільнившись від холодних обіймів зими та післязи-мових приморозків. Усе одягається у зелені шати, на-повнюється незрівнянними ароматами. Також місяць нерідко називали дзюрчальник, снігогон, краснець, лукавець. Для християн – це видатний місяць, бо на нього, як правило, припадає свято Воскресіння Хрис-тового, Благовіщення, а отже – і Вербна Неділя, за-вершення Великого Посту, і Поминальний тиждень, Проводи. Сьогодні квітень переніс нас у тепле і со-нячне літо, а свіжа природа так і манить чимскоріш вибігти з домівки і насолоджуватись навколишньою красою.

Кожен місяць весни особливий. У давнину слов’яни казали: «Весняний день рік годує», тому було дуже

важливо зробити правильний прогноз погоди на весняні місяці. Весняні прикмети, тісно пов’язані із погодою, до-помагають господарювати і в наш час.

Березень холодний – рік хлібородний.Шорстка поверхня снігу в березні – до врожаю.Теплий і мокрий квітень – до хорошого урожаю.Була б квітнева водиця, а зелень народиться.

Весна в житті диких тварин – один із найважливі-ших періодів. Адже з першими теплими днями настає можливість заповнення жирових запасів, неабияк ви-трачених за довгу голодну зиму. Також навесні чима-ло поповнень новонародженими звірятами. Одними з перших виходять із зимової сплячки ведмедиці, адже наприкінці зими вони народжують кілька малюків,

ВЕСНА-2018. ІЗ ЗИМИ – У СПЕКУ

Кожен відчуває початок весни по-своєму: хтось помічає перші травинки, які пробиваються назовні, хтось зауважує, що день стає все довший, а комусь досить вийти на вулицю і вдихнути неповторний весняний запах. Цього року весна перетворилась у справжню казку під назвою «Дванадцять місяців». Сніг, сонце, дощ, град – і все це в один день.

№3-4 2018 59

нотатки натуралістапроте не поспішають їх виводити із барлогу до пер-ших теплих днів. Трохи пізніше вовки народжують дитинчат, облаштовують лігво і турбуються про своє потомство. А ось гризуни пробуджуються набагато пізніше – ближче до початку квітня, коли стає вже зо-всім тепло і з’являється перша рослинна їжа. Процес пробудження цікавий тим, що відбувається повільно, адже взимку кров і температура тіла гризунів під час сплячки опускається зі звичайних 36 С до 8-10С. Піс-ля пробудження і у них починається період спарюван-ня. Також на початку весни з’являється потомство і у лосів. Як правило, самка народжує тільки одне ди-тинча. На ноги лосенята можуть вставати вже через кілька хвилин після народження, а починають вільно пересуватися через три дні. Наприкінці березня або на початку квітня народжуються зайченята. Вони відра-зу зазнають чимало труднощів через пожежі або час-ті підпали. Втім, якщо виживають, швидко ростуть. Майже в цей же час з’являється потомство і у білки. Чотири тижні очі білченят закриті, але уже в півтора-місячному віці вони швидко бігають і добре трима-ються на гілках.

Уляна ЧУРИЛО

Фото Любомира БЕЗРУЧКА та Олександра ДУРМАНЕНКА

№3-4 201860

в гостях у казкиЯкось вранці на лис-

ток умостився крихіт-ний слимачок.

Почав смакувати листячком, аж бачить – з іншого боку теж хтось є.

Глянув – і наче в дзеркальце подивився: два ріжки, два очка і че-ревоніжа.

Та на спинці у двій-ника було щось тверде і велике. З блискучими крапельками води, які в сонячних промінцях іскрились крихітними веселками.

– Ти хто? – спитав Слимачок.

– Я равлик. А ти хто?

– Мабуть, теж рав-лик. Бо схожий на тебе.

– А де ж твоя хатка?– Немає!– Давай допоможу тобі її знайти.І товариші, поснідавши, поспі-

шили з листочка.Тільки зупинились подумати,

де ту хатку шукати, як тут прилетів метелик:

– Равлик без хатки! Равлик без хатки! Де ж ти хатку загубив?

– Я й не знаю, – похилив голову Слимачок. Весь час так жив.

– То, може, ти й не Равлик?– А хто тоді? Глянь, які ми схо-

жі.Він показав на Равлика.– Забирайтеся мені на крила. Я

вас до Жука Рогача віднесу – він старий і все знає. Та й зверху буде добре хатку шукати.

Малята залізли на спинку бар-вистого метелика і полетіли.

Яка гарна була земля зверху!Біля дерева, на якому вони були,

ріс виноград. Його сині грона ви-блискували на сонці. А ягідки так солодко пахнули.

Внизу цвіли ромашки та фіалки

серед лілій. Попереду височіла гор-да трояда.

Її запах був такий сильний, що Слимачок на мить забув про політ.

– Обережно, на ній дуже гострі колючки.

І трійця полетіла далі. Біля ого-рожі росла стара липа. Саме тут і жив собі Жук Рогач.

Він якраз заварив свіжого чаю і запросив гостей до столу:

– Ну, розповідайте, чи далеко зібрались?

– Вас шукали.Старий жук уважно

глянув на них:– Навіщо?– Щоб ви розка-

зали, звідки равлики хатки беруть, бо я сво-єї не маю, – Слимачок опустив голову низь-ко-низько.

– Ти ж не равлик. Ти слимачок, ще й ма-ленький, до того ж. І хатки в тебе такої ве-

ликої не буде. А ма-ленька ось.

І Рогач постукав легенько лапою ма-люка по спинці.

– Чуєш, як дзве-нить.

– І блистить на со-нечку, – додав збоку Метелик.

– Ура, я Слимачок! І в мене є хатка! – радів малий.

Тепер він не буде шукати нову хатинку на спинку.

Равлик і Метелик після чаю по-прощались із господарем і полетіли зі Слимачком додому. На вишню. Їсти смачне листячко.

Марія СОЛТИС-СМИРНОВА

СЛИМАЧОК

Розф

арбу

й

№3-4 2018 61

філософія у притчах

У фермера перестав працювати трактор.

Всі спроби його і су-сідів полагодити двигун були марними.

Нарешті він покли-кав фахівця. Той оглянув трактор. Спробував, як діє стартер, підняв капот і все ретельно перевірив.

Потім узяв молоток і один раз вдарив по мо-тору.

Мотор заторохтів, ніби він і не був зіпсо-ваний.

Коли майстер подав фермеру рахунок, той, здивовано глянувши на

нього, обурився:– Як, ти хочеш сто

доларів тільки за один удар молотком?

– Шановний, я за-раз все поясню, – сказав майстер. – За удар молот-ком я порахував тільки один долар. А дев’яносто дев’ять доларів я беру за мої знання, завдяки яким я міг зробити цей удар у потрібне місце.

Тут майстер витри-мав паузу, і продовжив:

– До того ж, я заоща-див твій час. Я впорався з несправ-ністю дуже швидко. І ти вже сьо-годні, прямо зараз, мо-жеш почати роботи на своєму трак-торі.

Фермер посміхнув-ся, та погодився з май-стром.

Якось чоловік заблукав у пус-телі й вже два дні бродив, ледве ступаючи по розпеченому піску. Останні сили покидали його. Не-

сподівано він побачив перед собою продавця, який нічого не мав, окрім краваток. Той хотів продати йому одну.

Але чоловік пересохлим від спраги язиком ледве прошепотів, що продавець дурний: чи ж прода-ється краватку тому, хто вмирає зі спраги і голоду? Продавець похи-тав головою і пішов собі далі.

Під вечір, коли спраглий і голо-

дний подорожній із зусиллям під-ніс голову, то отетерів: він зайшов на подвір’я розкішного ресторану. Величава будівля посеред пусте-лі! Це додало йому сили дійти до дверей. Чоловік упав на землю і за-стогнав:

– Пити... Будь ласка, пити... – Перепрошую, пане, – відповів

чемно швейцар, – сюди не можна входити без краватки.

ВАРТІСТЬ МАЙСТЕРНОСТІ

Одного разу сліпа лю-дина сиділа на сходинках однієї будівлі з капелюхом біля його ніг і табличкою з написом: «Я сліпий. Будь ласка, допоможіть».

Один чоловік зупинив-ся. Він побачив інваліда, у якого було всього лише декілька монет в капелюсі. Кинув пару монет і без його дозволу написав нові слова на табличці. Він залишив її сліпій людині і пішов.

До кінця дня він повер-

нувся і побачив, що капе-люх повний монет. Сліпий упізнав того чоловіка по кроках і запитав, чи то не він переписав табличку. Сліпий також хотів дізнати-ся, що саме він написав. Той відповів:

– Нічого такого, що було б неправдою. Я просто на-писав її трішки по-іншому.

Він посміхнувся і пішов.Новий напис на табличці

був такий: «Зараз весна, але я не можу її побачити».

НЕСПОДІВАНКА У ПУСТЕЛІ

СЛОВО ЗМІНЮЄ

№1-2 201862

РОЗ

МАЛ

ЬОВ

КА-

РЕЛ

АКС

№1-2 2018 63

www.bassum.com

Заснована у 1961році, і сьогодні займає позиції лідера на євро пейському ринку дерев’яної тари

Екологія в побуті

на правах реклами

НАТХНЕННЯ, ДАРОВАНЕ ПРИРОДОЮ

Державне підприємство «Володимир-Волинське лісомисливське господарство»Адреса: 44700, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 130.Тел.: (066) 361 50 30 е-mail: vol.vol.lmg@gmail.com

Реалізовуємо палетну заготовку, дрова колоті, щепу, тирсу

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

Живи, зберігаючи спокій. Прийде весна –

і квіти розцвітуть самі. Китайська приказка