№5-6 (79-80) '18www.lisvisnyk.сom.ua

ЛІС

ОВИ

Й В

ІСН

ИК

РЕЛАКСУЄМО З КІНЬМИ(СТОР. 22)

№5-6 20182

Всеукраїнський журнал

Головний редактор:ЧУРИЛО Оксана Андріївнаe-mail: lv.oksana0007@gmail.comмоб. тел.: +380951450135;+380673326460Юридична адреса: пр-т Волі, 30, м. Луцьк, Волинська обл., Україна, 43000Е-mail: lis.gurnal@gmail.comВеб-сайт: www.lisvisnyk.сom.uaБухгалтер: Тетяна Редькович, тел: 066 0889493Верстка та дизайн: Микола Волошин

Редакція не несе відповідаль-ності за достовірність даних, наданих респондентами, та зміст рекламних матеріалів. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Надіслані на адресу фото та рукописи редакція не повертає.Передрук та інше вико рис тан-ня стилю, дизайну, фото та змісту без доз волу редакції та посилання на «ЛВ» не допускається.

Журнал можна передплатити у від діленнях Укрпош ти або замовити у редакції «ЛВ». Передплатний індекс:

89631

Фото на 1-й стор.: автор – Оксана ЧУРИЛО

Cвідоцтво Міністерства юс-тиції України про державну реєстрацію друкованого ЗМІ КВ №18041-6891Р від 16.08.2011 р. Редколегія: Волинське ОУЛМГ,Колісник Б.І.,Туниця Ю.Ю.Віддруковано у ТзОВ «Друкмаркет» Луцьк. 2018р.Усі права захищені ©ТзОВ «Лісовий вісник»

4 Українські лісівники в Словенії

5 Європейська практика в українському лісі

6 Деревинники – користь для лісу, шкода для заготовленої деревини

10 Арботаги для краківських дерев

12 Профспілковий прорив

15 В Україні будуть управляти відходами?

16 Горить радіаційний ліс 17 Розплата

18 Увага конкурс!

19 Лісівники Волині збудували майже півсотні зупинок

20 Якісний ліс

21 Унікальна скереда Жакена

22 Релаксуємо з кіньми

27 Сухих лісів меншає

28 Шумить столітній ліс родини Кушнеруків

30 Лісонасіннєва справа Хмельниччини

31 25 природоохоронних зон Рогатинщини

32 Фестиваль мисливства у «Великому лісі» 35 Екзотичні родзинки Волині

38 Вольєрне господарство графа Потоцького

40 Дерева майбутнього

42 Міжнародний науково- освітній проект GLOBE

45 З Європою на ти

46 Охоронець українських полів

48 Сосна – дерево Полісся

51 «Спекотне» меню

54 З весни у літо

57 Чого ти хочеш?

ЗМІСТ

увага! Передплата «ЛВ»

ТРИВАЄ,ш у к а й н а ш і н д е к с : 89631

№5-6 2017 3

колонка редактораНе так давно мені переслали фото, на якому їжак тягне

зачеплений на колючки пластиковий пакет. І я одразу при-гадала страшні та приголомшливі світлини із всесвітньо відомого видання National Geographic, що показують, як величезна кількість пластикового сміття заповнює океа-ни, узбережжя й річки. І таке можна сказати не тільки про воду. Але коли на поверхні людина може сміття принай-мні зібрати, то загроза для океану та водойм страшна. Вже сьогодні дно всіяне непотребом, який у більшості просто недосяжний для утилізації.

Здавалося б, який гарний винахід – пластик. Сьогодні він оточує нас скрізь. «Якщо я не помиляюся, то у майбут-ньому цей винахід ще покаже свою важливість», – написав Лео Бакеланд у своєму щоденнику 11 липня 1907 р. Саме цього дня він першим у світі винайшов повністю синтетич-ну пластмасу. Цей винахід перевернув весь світ і став чи не найпопулярнішим і, як виявилося через століття, – одним із найнебезпечніших для людства.

Якщо не вжити рішучих заходів, то, за підрахунками учених, протягом найближчого десятиліття кількість плас-тику в морях та океанах може збільшитися втричі. Скаже-те, вода навіть камінь точить. Так. Пластик може розмива-тися на малесенькі часточки, але майже невидимі, вони все одно будуть шкодити морському життю.

Коли ж говорити лише про Україну і наші проблеми, пов’язані зі сміттям, то скажу: щоразу під час шторму на берег викидає незліченну кількість пластикового непотре-бу. А що зі сміттям на поверхні? Сміттєві піраміди Укра-їни щороку зростають. Мішками чи машинами сміття ви-кидають у найближчі ліси, яри, канави чи під паркани. А переробляють лише 3%. У світі ж лише одна п’ята частина усього пластику потрапляє у переробку.

Природа вміє захищатися сама. Але вона вже не спро-можна справитися із безвідповідальністю людини. Німець-кий лісівник Петер Воллебен, який написав світовий бест-селер «Таємниче життя дерев», каже: «Рослини можуть пе-редавати інформацію. Вони попереджають одна одну про небезпеку. Уражене дерево за допомогою листя та коріння передає новину про загрозу іншим – і ті захищаються самі та підживлюють того, хто потрапив у біду. Так само ро-блять тварини». Скажете, фантастика. Та ні. Фантастикою таке все частіше, стає у людському середовищі. Треба пе-реходити від фантастики у реальність.

…Сьогодні маємо надію на природний ензим, який здат-ний перетравлювати деякі з видів пластику. Наприклад, по-ліетилентерефталат – міцний пластик, який зазвичай вико-ристовують для виготовлення пляшок, розкладається сотні років. Модифікований ензим може почати розщеплювати той самий матеріал вже за кілька днів. Саме такі винаходи дають людству надію вижити. Треба вміти захищатися. Бо винаходячи таке, як атомна бомба, отрута, пластик і т.д., треба думати і про те, як з цією інформацією жити. І як не знищити самих себе.

Головний редактор «ЛВ» Оксана ЧУРИЛО

National Geographic

№5-6 20184

Експозиція лісівників була представлена актуальною інформацією про лісову галузь України та діяльність Держлісагентства. У рамках експозиції відвідувачам пре-зентували власне екологічно чисте виробництво лісових дарів природи. Насамперед це – березовий сік, мед, гри-бочки, варення з Волині.

Смачний березовий сік скуштували і поважні гос-

ЛІС у «АГРО-2018»

офіційно

УКРАЇНСЬКІ ЛІСІВНИКИ В СЛОВЕНІЇ

Заступник Голови Держлісагентства України Воло-димир Бондар та керівник Лісової служби Словенії Да-мян Оражем обговорили вплив змін клімату на лісове господарство.

Вони оглянули лісові ділянки, які через зміну клі-мату за останні 5 років почали страждати від снігола-мів, нашестя короїда та вітровалів.

Як зазначив Дамян Оражем, ділянка лісу після ві-тровалу мала бути розроблена до травня, однак, вна-слідок довгої зими, вони не встигли це зробити і тепер є підвищена небезпека ураження короїдами.

«Дозвіл на проведення санітарних рубок надає Лі-сова служба. Якщо дерева більше 10 см діаметром, від-мітку дерев здійснює Лісова служба і в державних, і в приватних лісах», – зазначив він.

Окрім того, українська делегація ознайомилася з до-свідом лісовідновлення та заготівлі деревини у Словенії.

За словами словенських лісівників, 97% лісовід-новлення – це природне поновлення. При заготівлі деревини застосовують поступові та вибіркові рубки. Породний склад природного поновлення регулюєть-ся параметрами рубок – менше освітлення території – буде більше відновлюватись ялина та ялиця, більше освітлення – буде більше бука. Крім того, у подаль-шому лісівники можуть регулювати склад рубками догляду.

«Для України дуже цікавий досвід Словенії у веденні лісового господарства. У нас є спільні проблеми, такі, як поширення шкідників, що призводить до всихання. У Словенії досить швидко лісівники приймають рішення щодо санітарних рубок, тому масового всихання дерев вони не допускають. Також у Словенії дуже високий відсоток природного поновлення, а це значить, що ліси стійкіші до різних шкідників та хвороб. Вони викорис-товують вибіркові та поступові методи заготівлі дере-вини. Це гарний досвід для України, адже ми також ак-тивно переходимо на такі методи», – зазначив заступник Голови Держлісагентства Володимир Бондар.

Лісівники домовилися про подальшу спільну робо-ту у рамках Меморандуму про співпрацю у галузі лісо-вого господарства.

Наш кор.

Делегація українських лісівників під керівни-цтвом заступника Голови Державного агентства лісових ресурсів України Володимира Бондаря нещодавно повернулася із Республіки Словенія, де перебувала з метою обміну досвідом та налаго-дження співпраці.

Днями відбулася 30-та Міжнародна агропромислова виставка «Агро-2018».

№5-6 2018 5

офіційно

ЄВРОПЕЙСЬКА ПРАКТИКА В УКРАЇНСЬКОМУ ЛІСІни. Тому питання щодо її організації та методів дуже актуальне.

«В останні роки у Карпатському регіоні поступові та вибіркові сис-теми рубок більш широко застосо-вуються і становлять близько 60% за площею і 47% за запасом», – по-відомив він.

За словами заступника Голо-ви Держлісагентства Володимира Бондаря, застосування вибіркових систем рубок – це європейська практика, яку необхідно впрова-джувати в Україні.

«Впровадження у лісогоспо-

дарську практику вибіркових та поступових систем рубок із удо-сконаленими технологіями лісоза-готівель сприяє формуванню при-родних лісів, підвищенню їхньої стійкості та забезпечує постійне функціонування лісів, а також більш ефективне використання лі-сових ресурсів», – наголосив Воло-димир Бондар.

Також під час колегії обгово-рили переваги та недоліки пере-ходу від суцільних до поступових та вибіркових систем рубок. Серед недоліків є труднощі механізації лі-

сосічних робіт, збільшення витрат на заготівлю деревини, відсутність спеціальної техніки у зв’язку з її високою вартістю. До переваг від-носиться збереження природи лісо-вих насаджень, безперервне вико-нання лісом захисних, естетичних і рекреаційних функцій; успішність природного поновлення багатьох деревних порід, зниження витрат на відтворення лісів; посилення стій-кості дерев до шкідників і хвороб, зменшення небезпеки вітровалів і буреломів.

Наш кор.

Наш кор.

ті: заступник Міністра сільського господарства Естонії Іллар Лемет-ті, заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Олена Ковальова, на-родний депутат України – член аграрного Парла-ментського комітету Ва-лентин Дідич та інші, які завітали до експозиції Держлісагентства.

Прес-служба Держлісагентства

України

Як зазначив начальник Управ-ління лісового господарства та від-творення лісів Держлісагентства Во-лодимир Романовський, є тенденції до збільшення площі стиглих і пере-стійних насаджень. У зв’язку з чим, в майбутньому можливе об’єктивне збільшення норми заготівлі дереви-

Перехід від суцільних до по-ступових і вибіркових систем рубок для заготівлі деревини. Про це говорили під час колегії Державного агентства лісових ресурсів України.

№5-6 20186

Якщо відмерла деревина не буде перероблена комахами, грибами та іншими організмами, посилиться по-жежна небезпека, ускладниться роз-виток природного поновлення, а ор-ганічні речовини не надходитимуть у ґрунт. Тому якщо під час заготівлі деревини вилучають, а тим більше спалюють усі відмерлі дерева, пні та лісосічні залишки, велика кіль-кість лісових організмів позбувають-ся можливостей для розмноження. Тому у лісах, де ведеться господар-ство, лежать роками загиблі дерева, не розкладаючись – адже у лісі не ви-стачає організмів, які б їх перетвори-ли на порошок.

Першими деревину подрібнюють комахи. Деякі з них ще у живих дере-вах прокладають ходи, в які прони-кають гриби та інші організми. Під час розмноження у деревині комахи

збільшують чисельність і нарощу-ють багату на білок біомасу, яку по-їдають птахи та інші ентомофаги. За відсутності комах гриби також роз-кладають деревину, але значно по-вільніше, за таких умов склад орга-нізмів є менш різноманітним, а ґрунт – біднішим.

Стосовно різних груп комах, які розкладають деревину на різних ста-діях, ми поговоримо в окремій статті. Зараз ми приділимо увагу лише дере-винникам – першим поселенцям на деревині, представникам підродини короїдів, великої групи комах із різ-номанітними життєвими циклами та звичками.

Агресивні короїди спроможні на-падати на зовнішньо здорові дерева. Такі види називають фізіологічними шкідниками, оскільки вони спричи-няють ослаблення й відпад дерев. Де-

наука

Ходи хвойного деревинника

ДЕРЕВИННИКИ – КОРИСТЬ ДЛЯ ЛІСУ, ШКОДА ДЛЯ ЗАГОТОВЛЕНОЇ ДЕРЕВИНИ, А ІНОДІ І ДЛЯ ЖИВИХ ДЕРЕВ

Одним із провідних завдань веден-ня лісового господарства є отримання деревини високої якості. У погіршенні якості деревини помітну роль віді-грають комахи та гриби – так звані технічні шкідливі організми, від яких деревину слід захищати. Водночас ті самі комахи та гриби можуть бути шкідливими для заготовленої деревини й корисними для лісу. Загалом ліс росте не для того, щоб його рубали. У лісі всі рослини, тварини чи гриби виконують певні функції та зв’язані у ланцюгах живлення.

Непарний вільховий короїд (Xyleborinus attenuatus): А, В – ходи та забарвлена деревина в результаті дії деревозабарвлюючих грибів; С – різновікові личинки у ходах; D – імаго в ходах, скуп-чення перед зимівлею (фото Юрія Скрильника).

Яйце деревинника у ході

№5-6 2018 7

які короїди ослаблюють дерева та-кож під час додаткового живлення листям, хвоєю, корою гілок тощо, а також під час внесення спор або міцелію патогенних грибів чи спор бактерій. До таких короїдів нале-жать соснові лубоїди, верхівковий і шестизубчастий короїди на сосні, короїд-типограф (друкар) і коро-їд-двійник на ялині, дубовий забо-лонник на дубі, ясенові та в’язові лубоїди тощо. Відомі широкому загалу короїди живляться лубом де-рев і зрідка прокладають ходи у зо-внішніх шарах заболоні. Ослаблені агресивними короїдами дерева за-селяють інші, менш агресивні руй-нівники деревини.

Зараз я розповім про інших ко-роїдів, яких називають іще ксило-міцето фагами, амброзієвими жука-ми, або деревинниками. «Ксило-» – від слова ксилема (деревина), «мі-цето-» – тому що ці короїди неспро-можні розвиватися без участі так званих амброзієвих грибів – тобто ці короїди живляться (фаги!) дере-виною та грибами.

Живлення амброзієвими гри-бами є необхідним для успішного дозрівання статевих органів дере-винників, а личинки взагалі можуть живитися лише таким кормом. Тому розвиток наступного поколін-ня цих жуків залежить від наявнос-ті гриба. Завдяки грибам, які вно-сять у дерево жуки, деревина стає більш придатною для відкладання яєць, а інколи гриби беруть участь у синтезі феромонів жуків. Коли гри-би розвиваються у деревині, дерево не може одужати, і тому потомство жуків успішно завершує розвиток. Завдяки симбіозу із жуками гриби одержують змогу поширитися й заселити дерево, а також доміну-вати серед інших видів грибів, які можуть у нього проникнути. Спори гриба під час перенесення до ново-го дерева захищені від висихання та дії ультра фіолетових променів,

оскільки знаходяться в мікангіях або кишечнику жуків.

Ходи короїдів-лубоїдів і забо-лонників розташовані поверхнево. Тому за вчасного вивезення з лісу й переробки деревину можливо до-волі повно використати. На відміну від них, ходи деревинників розмі-щені у глибоких шарах деревини, що унеможливлює одержання бага-

тьох сортиментів. До того ж, у ходах і навколо них деревина знебарвлена внаслідок діяльності грибів, що від-чутно відбивається на можливості її реалізації та переробки.

Серед найбільш поширених у наших лісах представників амб-розієвих жуків листяні породи за-селяють деревинники дубовий (Trypodendron domesticum) і багато-їдний (Trypodendron signatum), ко-роїд непарний дубовий (Xyleborus monographus), а хвойні – дере-винник смугастий (Trypodendron lineatum). Короїд непарний зви-чайний, або західний (Xyleborus (Anisandrus) dispar) та короїд бага-тоїдний непарний, або родиннохід-ний (Xyleborinus saxeseni) заселя-

наука

Малий багатоїдний короїд (Anisandrus maiche): А – місце поселення на живо-му стовбурі берези з темно-рудим ексудатом, що висох; В – личинки короїда в ходах, укритих деревозабарвлювальними грибами, якими вони живлять-ся (фото Юрія Скрильника)

Поперечний зріз дерева, заселеного лавровим короїдом і грибом

Cмугастий деревинник заселяє хвойні породи

№5-6 20188

ють листяні породи та іноді хвойні.У класичних підручниках зазна-

чено, що деревинники заселяють всихаючі або загиблі дерева, пні та заготовлену деревину.

Водночас на початку 2000-х рр. з’явилися відомості про заселення деревинниками живих дерев у Єв-ропі та Північній Америці. Так у Бельгії, Німеччині, Франції, Люк-сембурзі деревинники пошкодили понад 1,8 млн м3 деревини бука. Перші поселення цих комах були виявлені навколо некротичних плям, які утворилися під час моро-зів, але потім жуки заселяли дере-ва без ознак пошкоджень. У ходах розвивалися офіостомові гриби, а пізніше – дереворуйнівні, зо-крема трутовик справжній (Fomes fomentarius), трутовик облямова-ний (Fomitopsis pinicola), стереум волосистий (Stereum hirsutum) та траметес різнобарвний (Trametes versicolor).

Після урагану Лотар, який по-шкодив багато дерев у грудні 1999 року, власники лісів країн Європи вирішили зберегти живий ліс і пев-ний час його не рубати. На цьому тлі поширення деревинників і де-реворуйнівних грибів завдало зна-чних збитків лісозаготівельникам. Через два роки багато дерев оду-жали, а ходи деревинників «запеча-талися» новими шарами деревини. Водночас сліди від ходів у деревині залишилися, що відбилося на її вар-тості.

Живлення деревинників на жи-вих деревах має перевагою відсут-ність конкурентів, а недоліком – ризик загибелі внаслідок заливання деревним соком чи живицею. Тому деревинники, які заселяють живі дерева, виявляють більшу вибірко-вість до породи дерев, ніж ті, що за-селяють зрубані дерева чи сухостій. Окремі види заселяють лише гілки, але за високої чисельності жуків це також спричиняє ослаблення дерев.

Дослідження виявили дві важ-ливі властивості амброзієвих жуків, завдяки яким зростає їхня роль в ослабленні дерев у лісах, парках і садах.

Перша властивість пов’язана із тим, що жуки-деревинники можуть переносити гриби у кишечнику або у спеціальних органах – мікангіях – щілинах або ямках на передньос-пинці або мандибулах (жувальцях, верхніх щелепах). Короїд багато-їдний непарний може переносити гриби і в кишечнику, і в мікангіях,

що дуже важливо у випадку за-селення паразитами одного із цих органів. Відомі також деревинни-ки, що крадуть гриби, вирощені жуками інших видів. Такі «крадії грибів» прокладають ходи поряд із ходами жуків-«провайдерів», а іно-ді входять у чужі ходи та руйнують їхню систему.

Завдяки вирощуванню грибів амброзієві жуки не дуже перебір-

ливі щодо виду дерев під час за-селення, тому що вони живляться грибами, а не тканинами дерева, які можуть містити захисні речовини.

Відомо три механізми заселення живих дерев амброзієвими жуками.

У першому випадку гриб осла-блює дерево, а жук заселяє. Такий приклад відомий лише стосов-но лаврового короїда (Xyleborus glabratus), який у Китаї, Індії, Япо-нії й Малайзії пошкоджує рослини родини лаврових. У 2002 році жук проник у США з пакувальним ма-теріалом і заселив червоний лавр (Persea borbonia) у Джорджії та Південній Кароліні. Далі він по-ступово завойовував східне узбе-режжя, вносячи в живі дерева гриб Raffaelea lauricola. Унаслідок роз-витку гриба перекривається надхо-дження води та живильних речовин від коренів у крону. Під загрозу по-трапили й інші дерева родини лав-рових, зокрема камфорне дерево та авокадо – основна плодова культу-ра регіону.

У другому випадку жуки до-лають опір дерева завдяки масовій атаці, тоді як гриби, які вони вно-сять, викликають лише місцеві не-крози деревини.

У третьому випадку деревин-ники заселяють живі дерева, осла-блені в результаті водного стресу. Так унаслідок затоплення коренів дерево продукує етанол (етиловий спирт), який масово приваблює цих комах. Таке явище часто виявляють у розсадниках із надмірним поли-вом. Відомості про приваблення деревинників етанолом викорис-товують, додаючи цю речовину у пастки.

Агресивні короїди часто пов’язані з більш вірулентними грибами, а неагресивні – з менш вірулентними. Асоціація з патоген-ними грибами є важливою для ко-роїдів, якщо їм необхідно заселити здорові дерева.

Короїд непарний звичайний, або західний

наука

Xоди короїда непарного південно-го (Xyleborus dryographus)

№5-6 2018 9

наука

Дерево лавра заселив деревинник, який вніс гриб

Неагресивним короїдам не потріб-ні патогенні гриби для заселення де-рев, тому що вони заселяють ослаблені дерева. Але іноді й неагресивні корої-ди вносять у дерева вірулентні гриби.

Багато короїдів вносять у дере-ва офіостомові гриби, деякі з яких є патогенними, а інші – непатогенни-ми (сапротрофними). Деякі офіос-томові гриби спричиняють синяву деревини, завдяки наявності бурих часток пігменту у гіфах грибів. Ін-тенсивність забарвлення деревини залежить від щільності гіфів і стадії їхнього розвитку.

Друга властивість деревинників полягає у спроможності до особли-вої форми розмноження – партено-генезу, який виявляється у чотирьох формах.

Згідно з першою, самки народжу-ють лише самок (телітокія). За дру-гою, самки паруються із самцями, але народжують лише самок, і лише гени матері передаються потомству (гіногенез). За третьою (аренотокія) самки діплоїдні, а самці виходять із незапліднених яєць і є гаплоїдни-ми. За четвертою формою (псевдо-аренотокія) самки діплоїдні, а самці виходять із незапліднених яєць, але мають лише гени матері.

Подібне явище відомо й у деяких інших комах, зокрема у бджіл.

До того ж амброзієві жуки схиль-ні до інбридингу (близькородинного схрещування), тобто самки можуть паруватися зі своїми братами у хо-дах. Тому їм не потрібно шукати партнерів, щоб заснувати нове по-селення. Таким чином ці види уника-ють вимирання у нових місцях пере-бування, де чисельність виду може бути малою.

Серед деревинників є види, які шукають пару на все життя, є самці з гаремом (мають декілька самок), а є види, де самці завжди паруються із двома самками.

Прогризати ходи в дереві найчас-тіше починають самки. Так кожен

хід смугастого деревинника складається із вхідного туне-лю та 2-3 радіальних маточних ходів, які косо перетинають річні кільця деревини. Про-гризання маточних ходів може тривати до трьох тижнів. Од-ночасно самки відкладають яйця в окремих камерах, роз-ташованих вище та нижче ма-точного ходу.

Личинки деревинників після вилуплення з яєць роз-ширюють яйцеві камери й формують личинкові камери паралельно волокнам дереви-ни, а потім лялькуються в тих самих камерах головою в бік маточного ходу. Розвиток від яйця до жуків нового поколін-ня триває 9-10 тижнів.

Самці одних видів деревин-ників вилітають із дерева після копуляції, в інших – залишаються до завершення відкладання яєць самка-ми. Жуки з роду Trypodendron догля-дають за потомством. Самка влашто-вує пробку з грибів на місці з’єднання маточного ходу та личинкових камер, а після поїдання личинками грибів додає нову порцію корму. Самка та-кож збирає екскременти личинок і просуває у напрямку вхідного отвору, де самець їх викидає. Самець охоро-няє вхід, закриває його своїм тілом. Імаго залишають хід лише після за-лялькування останньої личинки.

Таким чином, якщо треба одержа-ти деревину і при цьому забезпечити ведення господарства на засадах ста-лого розвитку, слід дотримуватися таких правил:

– заготовлену деревину відразу вивозити;

– неліквідну деревину та деревну ламань не чіпати.

Нехай її розкладають і розмножу-ються в ній сотні організмів, створю-ючи умови як для себе, так і для рос-ту майбутнього лісу.

Валентина МЄШКОВА

№5-6 201810

АРБОТАГИЗавдяки звіту NIK щодо управління деревами у міс-тах зацікавленість лісом із Кракова прийшла до гро-мадськості.

Йдеться про арботаги – таблички з виглядом, що нагадують відомі атрибути – штампи з роздрукованим номером і штрих-кодом, який означає краківський деревний зразок їхніх під-опічних. Виявляється, штрих-коди дозволяють краще стежити та дбати про зелені міські насадження.

ВЕЛИКЕ МАРКУВАННЯЗа оцінками, на адміністративних

кордонах польського Кракова (вклю-чаючи лісові угіддя та приватні ма-єтки) зростає близько 1,2 мільйона дерев, із яких близько 200-300 тисяч перебувають на утриманні міста. Такі цифри вимагають розробки комплек-сних методів управління, що дозволя-

ють покращувати роботу та скоротити час між виявленням проблеми, що трапилась із рослиною, та проведення відповідних процедур опіки або при-йняття важких рішень щодо викорчо-вування дерева з міркувань безпеки. Працівники Кракова хочуть, щоб усі дерева на їхніх територіях були підда-ні моніторингу. І насамперед – з точки зору хвороб і недоліків. Відтак Краків зацікавився в арботажі – технології, популярній на Заході. Пластини з осо-бливим арборичним штифтом монту-ються до стовбура дерева на висоті 2,5-2,8 м. Завдяки цьому пластина не вростає у стовбур навіть через 10 ро-ків. Від людської цікавості мітки захи-щені темним кольором, що зливається з відтінком кори дерева. Весь арботаг, що включає в себе табличку, номер, код та штифт, коштує близько 1 зло-того (7 грн). Місто вже використало понад 36 тисяч таких міток та планує вмонтувати ще 70 тисяч протягом 2-3 років. Маркування дерев, що охоплює всі 18 районів Кракова, здійснюють працівники комунального господар-ства, а також замовляють зовнішнім фірмам, які інвентаризують зелень. Встановлюють арботаги за допомо-гою спеціального пристрою. Проте

ДЛЯ КРАКІВСЬКИХ ДЕРЕВ

обмін інформацією

11№5-6 2018

значки – це не все. У місті використовується спеціальна ІТ-система, яка забезпечує комплексний догляд за наса-дженнями. Вона містить дані конкретних дерев і присво-ює їм арботаг-номери.

– Це значно полегшує роботу контролерів дерев, – розповідає Кшиштоф Вцісво, офіцер у Краківській міській зеленій раді, за освітою лісівник (Сільськогоспо-дарський університет Кракова). – Все, що вам потрібно зробити, це ввести номер, вказаний на табличці, в дода-ток, завантажений на телефон або планшет, щоб негайно отримати доступ до інформації, що міститься на дереві. Наприклад, види, параметри дендрометрії або візуаль-ний огляд дерева. У деяких випадках також є карта медо-гляду з томографії. Також включено сканування управ-лінських рішень щодо видалення дерева або рекоменда-ції щодо догляду після проведення інвентаризації. Тому – все під рукою. З минулого року вся робота, пов’язана з підтриманням високих зелених насаджень у місті, пере-дається через ІТ-систему. Оскільки кожне дерево має ін-дивідуальний номер, підрядник відразу ж знає, про який зразок йдеться.

ДАНІ ДЕРЕВТакож планується, що дані, які містяться у системі,

будуть доступними для перевірки резидентами. Нині ко-ристуватися системою можуть лише посадові особи та підрядники.

– Жителі також зможуть додавати сповіщення про стан дерев, наприклад, повідомляти про сухі, загрозливі насадження. Тоді місцевий інспектор зможе швидко діс-татися до місця і визначити, чи вимагає рослина термі-нового втручання, – каже Кшиштоф Вцісво.

У Кракові щорічно висаджують близько двох тисяч нових дерев. Як правило, вони вже добре вирощені, ма-ють окружність 15-16 см на висоті метра.

– Такі великі дерева фактично виконують свою функцію негайно, вам не доведеться чекати декілька років, поки вони стануть нести екологічну та ландшаф-тну цінності, – стверджує лісівник. – У їхньому випад-ку арботаги прикріплені пов’язкою до бічних пагонів. У момент посадки рослина таким чином відзначена, і оскільки її розмір збільшується, то й «етикетка» буде поступово розширюватися. Завдяки цьому в майбут-ньому офіційні особи та підрядники зможуть зрозуміти історію всього життя дерева. Крім того, будуть отри-мані дані про те, які види можуть краще впоратися з краківським мікрокліматом (і смогом), а також, від яких рослин слід відмовитися.

Якуб СВОВІКПереклала з польської

Уляна ЧУРИЛО

обмін інформацією

12 №5-6 2018

на часі

ПРОФСПІЛКОВИЙ ПРОРИВ

– Павле Миколайовичу, знаю, що особисто ви з представниками лісо-господарських підприємств Волин-ського ОУЛМГ були на протестних акціях у Києві і тут, у Луцьку? Що відстоювали?

– Тільки у лісогосподарських під-приємствах Волинського ОУЛМГ зараз працює понад 3000 людей. Усі вони – члени нашої профспілки. У кожного із них є родини, сім’ї, діти, батьки. Та ми захищали не тільки своє право на гідну працю, а й структурні підрозділи і, голо-вне ж, державні ліси. Їх планували від-давати у концесію, а згодом, можливо, і продавати заможним іноземцям чи сво-їм багатіям. Якби ми не вийшли на про-тестні акції, лісогосподарські підприєм-ства були б доведені до банкрутства, їх працівники розпущені, а ліси віддані на розграбування приватникам. Ми не мо-

гли цього допустити. Лісогосподарська галузь залишається державотворчою і прибутковою, стабільним платником податків до бюджетів усіх рівнів. Сьо-годні можна з певністю говорити, що ми вберегли галузь і свої підприємства, від-стояли головне багатство нашого наро-ду – ліси. Вони залишаться доступними для усіх людей – відпочинку, збирання ягід, грибів, трав.

– Чи правда, що охочих працюва-ти у лісгоспах більше, аніж робочих місць?

– А так завжди було. Тут стабіль-ність, соціальний захист, висока зарп-латня. Зараз середній заробіток по галузі – понад 8,5 тис грн, а в ДП «Маневицьке ЛГ» – понад 10 тис грн. Водій лісовоза може заробити 15-20 тис грн. Тому у нас майже відсутня плинність кадрів. Звіс-но, робота – не з легких, а подекуди ще

Лісова галузь Волині має найвищий рівень захисту своїх працівників. Він перед-бачає не тільки безпечні умо-ви праці, стабільну зарплат-ню і відпочинок, а й турботу про сім’ї. Як цього вдалося досягти та на які нововведен-ня слід чекати, говоримо з головою обласної організації профспілки працівників лісо-вого господарства Павлом Матіюком.

№5-6 2018 13

й пов’язана з підвищеною небез-пекою. Як от у вальників лісу. Та на відміну від інших державних і приватних структур, ми нама-гаємось забезпечити своїх пра-цівників засобами захисту, спец-одягом, а п’ять лісогосподарств довозить на лісорубні ділянки навіть гаряче харчування. Це пе-редбачено колективними догово-рами профспілкових організацій з адміністрацією підприємств. І в цьому питанні маємо підтрим-ку як Держлісагентства, так і ке-рівництва обласного управління лісового та мисливського госпо-дарства, особисто його начальни-ка Олександра Кватирка.

– Скільки зараз на Волині профспілкових організацій?

– Тридцять дві. Працівни-ки тридцяти із них охоплені ко-лективними договорами, якими встановлено мінімальну місячну тарифну ставку на рівні чи вище рівня, визначеного галузевою угодою.

– Що це означає на практи-ці?

– Гарантовану зарплатню, со-ціальні виплати лікарняних, до-помог, преміальних, доплат за вислугу літ і роботу у святкові та вихідні дні, організацію від-починку на відомчій базі у с. Сві-тязь та будинку відпочинку м. За-лізний Порт на Херсонщині.

– Як багато працівників, для прикладу, ви оздоровили?

– У 2016-му оздоровили 345 працівників та членів їхніх ро-дин, у тому числі й 98 дітей. Ми-нулого року ця кількість значно збільшилася за рахунок успішно проведеної реконструкції нашої відомчої бази на березі озера Сві-тязь. Тут відпочило 615 наших працівників та членів їхні родин, зокрема 208 дітей. До того ж, на березі моря на базах «Водник» та «Петрове подвір’я» побувало 299

чоловік, з яких – 92 дитини. При цьому 261 людина скористалася послугами перевізників.

– Наскільки вагому матері-альну підтримку, згідно з ко-лективними договорами, отри-мують профспілкові організа-ції лісопідприємств?

– Минулого року тільки на соціальний розвиток з розрахун-ку на одного працюючого під-приємствами галузі спрямовано 2765 грн, ще від 3 до 7 відсо-тків, відповідно до колдоговорів, було перераховано профкомам на культмасову, фізкультурну та оздоровчу роботу, 8 745 380 грн, 3,5 відсотки до фонду оплати праці спрямовувалось на охорону праці кожного працівника… На мій погляд, це серйозні кошти і їх профспілки використали на благо своїх членів.

– Павле Миколайовичу, у лісовій галузі завжди було чи-мало екстремальних професій. Кажу про лісорубів, трелю-вальників, водіїв лісовозів, верстатників, працівників лі-сової охорони. Наскільки від-повідальні ваші профспілкові організаціі та адміністрації лі-сопідприємств до питань їх без-пеки, охорони праці?

– Життя людей завжди ціну-валося понад усе. На жаль, в по-передні роки якось так виходило, що охорона праці фінансувалася за залишковим принципом. Те-пер ми докорінно змінили підхід до цього важливого напрямку роботи і соціального захисту. І цим завдячуємо чіткій позиції на-чальника Волинського ОУЛМГ Олександра Кватирка. Зараз при профспілкових організаціях на всіх підприємствах галузі створе-но комісії з охорони праці, їх 22. У нас є 113 громадських інспек-торів, які спеціалізуються ви-ключно на наших внутрішніх пи-

таннях охорони праці. Впродовж минулого року профспілковими організаціями розглянуто 93 без-пекових питання, а громадські інспектори здійснили перевірку усіх цехових підрозділів, вияви-ли 124 порушення вимог законо-давства з охорони праці й 115 із них було усунуто у встановлені терміни. А ще всі голови проф-спілкових комітетів пройшли від-повідне навчання, отримали по-свідчення, що дозволило їм про-водити навчання зі своїм активом та брати участь у комісіях із роз-слідування нещасних випадків.

– Знаю, що профспілки та-кож допомагають колегам із центральних областей Украї-ни, зокрема Дніпропетровсько-го ОУЛМГ, учасникам АТО та членам їхніх родин, ветеранам галузі.

– Що наша галузь – державот-ворча, а її працівники – патріоти України, знають усі волиняни, та й не тільки. Свого часу представ-ники наших лісогосподарств на підступах до Маріуполя збудува-ли 100 фортифікаційних споруд, передали на передову чимало транспортних одиниць, забезпе-чили сім’ї учасників АТО дрова-ми… І тепер, за можливості, на-даємо посильну допомогу бійцям ЗСУ, добровольцям, підтримуємо їхні сім’ї. Для прикладу, торік у нас на базі Воротнівського лісни-цтва ДП «Ківерцівське ЛГ» від-крився Лісівничий молодіжний центр, де окрім членів учнівських лісництв, малечі наших праців-ників, часто бувають вдови і діти загиблих атовців і самі бійці. У цій російсько-українській війні брали участь і наші працівники. Піклуємось і про них. А ще, у зв’язку з тим, що уряд припинив фінансування нашої галузі, допо-магаємо лісівникам Півдня.

– Знаю, що ви великий при-

на часі

14 №5-6 2018

хильник спорту, організатор дитячих і дорослих футбольних турнірів, спар-такіад, оздоровчих походів на Говер-лу. Що зараз проводите?

– Цього разу я запропонував провести «Кубок волинських лісівників із футбо-лу» для… дитячих команд. Такий досвід у нас уже був. Та начальник запропонував розіграти цей футбольний трофей серед футбольних команд державних лісогос-подарств. Сформовано команди, придба-но форми, м’ячі – і вже йдуть футбольні баталії. Цей футбольний турнір волин-ських лісівників перевершив усі наші сподівання. Хлопці грають з азартом, для багатьох – це можливість згадати дитячі літа і молодість, а для всіх – подружи-тися та підтягти власну фізичну форму, адже лісівникам додаткова витривалість, швидкість, маневреність ніколи не буває зайвою ні в особистому житті, ні в роботі.

– Чи є можливість заохочувати профактив?

– Це ми робимо постійно. У нас є можливість покривати господарські та відрядні витрати, виплачувати зарплати та премії профактиву, фінансувати про-ведення конференцій, навчань, тренін-гів, навіть для провідування хворих ми передбачили хоч невеличкі, але реальні кошти.

– У вашому підпорядкуванні пе-

ребувають Шацький лісовий ко-ледж імені Валентина Сулька та Маневицький профліцей. Наскільки профспілки зацікавлені у співпраці із ними?

– Там навчаються наші майбутні ка-дри, тож ми намагаємось всіляко спри-яти цим навчальним закладам, у тому числі підтримувати і фінансово, залуча-ти до великого лісівничого профспілко-вого руху України.

– Профспілкові комітети вашої ор-ганізації дбають і про добробут, побут, відпочинок усіх волинян.

– Це також правда, адже наші пра-цівники причетні до створення безпре-цедентного рекреаційного комплексу галузі: у нас збудовано 113 великих та 655 малих рекреаційних пунктів. Тако-го нема ніде. Зараз кожне з лісогоспо-дарств долучилося до будівництва еко-автозупинок на автошляхах державного значення. Всі діти наших працівників отримали новорічні подарунки, як і чле-ни учнівських лісництв, що побували у резиденції Санта Клауса у Лісівничому молодіжному центрі. Про дітей – наша особлива турбота, адже саме вони роз-будовуватимуть Україну вже у най-ближчому майбутньому.

– Дякую за інтерв’ю.Сергій ЦЮРИЦЬ

на правах реклами

на часі

БАЗА ВІДПОЧИНКУ «СВІТЯЗЬ»від волинських лісівників

КОМФОРТ ЗАТИШОК КРАСА

Волинська обл., с. Світязь, пр. Набережний, 8Тел. адміністратора: 0987357068 www.baza-svityaz.com.ua

Будемо дуже старатися, щоб у Вас залишилися найкращі спогади про час, проведений із нами.

№5-6 2018 15

актуально

ЯК В УКРАЇНІ БУДУТЬ УПРАВЛЯТИ ВІДХОДАМИ?99% українських сміттєзвалищ

не відповідають сучасним екологіч-ним вимогам. Про це заявив міністр

екології та природних ресурсів України Остап Семерак.

За словами міністра, в Україні до 2017 року взагалі була відсутня поді-бна система. «Непродумана політика управління відходами, яку ми успадку-вали від Радянського Союзу, призвела до появи тисяч сміттєзвалищ, 99% із яких не відповідають сучасним еколо-гічним вимогам. Весь цей час Украї-на жила без будь-якого розуміння, що робити з відходами. За винятками по-одиноких населених пунктів, де місце-ва влада намагалася хоча б спробувати запровадити якісь технології чи запо-зичити досвід інших країн», – сказав міністр екології.

Він зазначив, що загалом в Україні управління відходами було орієнтовано на захоронення і при цьому були відсут-ні економічні стимули для переробки вторинної сировини та механізми при-тягнення до відповідальності, напри-клад, за шкоду, завдану довкіллю.

«Торік Уряд ухвалив розроблену Мінприроди спільно з міжнародними експертами Стратегію управління від-ходами, яка стала першим документом незалежної України, що визначає век-тор розвитку цієї сфери. Стратегією ви-значена амбітна мета, щоб до 2030 року 70% таких відходів в Україні переро-блялося чи повторно використовувало-ся», – пояснив Остап Семерак.

Він зазначив, що для досягнення по-ставлених цілей потрібні, у першу чер-гу, політична воля та соціальна відпові-

дальність бізнесу для запровадження в Україні сучасних потужностей і систем для переробки всіх видів відходів, адже Стратегія охоплює також будівельні, промислові та інші види відходів.

Також Мінприроди розробило На-ціональний план дій, який дозволить реалізувати на практиці прописані цілі у Стратегії та допоможе зменшити об-сяги муніципальних відходів, налаго-дити систему збору, переробки відходів тощо. Документ зараз проходить екс-пертне обговорення.

Нагадаємо: в Україні почала діяти заборона на захоронення невідсортова-ного сміття.

Наш кор.

5 червня в Чорнобильській зоні відчуження сталося загорян-ня сухої трави з подальшим розповсюдженням пожежі на 7 квар-талів лісового масиву – на загальній площі близько 12 га. Горів ліс неподалік від захороненого в 1986 році села Копачі Іванків-ського району. Увечері 6 червня пожежу було локалізовано на площі близько 2 га.

16

Надворі довгий час утримується спекотна суха погода. А відповідно – ліс став особливо вразливим до вогняної стихії. У багатьох областях України за-фіксовано найвищий – 5-й клас пожежної небезпеки.

Кілька днів горіли ліси Херсонщини. На щастя, хоч і не без значних втрат та великими зусиллями цього року лісівникам та рятувальникам вдалося локалізувати лісо-ві пожежі в Луганській обл. Займання, які вчасно вда-лося виявити та загасити, не оминули багатьох регіонів.

До пожежної ситуації відповідально поставитися має кожен із нас. Бо пожежа в лісі – це біда не лише для лісівників. Це загибель рослин, комах і тварин. Це страшна загроза для людських осель, що поряд із лі-сом. У таку погоду вогонь розповсюджується на значні площі за лічені секунди.

Лісівники Волині, де також зафіксовано 5-й клас пожежної небезпеки, вкотре звертаються до громадян: будьте відповідальними. За можливості взагалі обмеж-те відвідування лісу аж до настання більш сприятливих погодних умов. Або ж відпочивайте у спеціально об-лаштованих для цього місцях – рекреаційних пунктах.

Нагадуємо також, що впродовж пожежонебезпечно-го періоду категорично забороняється розводити багаття в лісі, в’їжджати на територію лісового фонду автотран-спортом, палити, кидати в лісі непогашені сірники та недопалки, випалювати траву та інші рослинні рештки.

Не варто забувати, що суттєвими стали штрафи за порушення вимог пожежної безпеки та в результаті – спричинення вогню у лісі.

Прес-служба Волинського ОУЛМГ

обережно!

На сайті ДСНС України пові-домили, що до гасіння пожежі за-лучали 25 одиниць техніки та 138 осіб. З них від ДСНС – 15 одиниць техніки та 116 пожежників. Авіація ДСНС з початку робіт здійснила 69 скидів води (318 тонн). З них літака-ми АН-32П – 30 скидів (240 тонн),

а вертольотом Мі-8 – 39 скидів (78 тонн).

На 9 червня радіаційний фон у містах Київ, Чорнобиль та на про-мисловому майданчику ЧАЕС пере-бував у межах норми. Так, у Києві ра-діаційний фон становить 12 мкР/год (безпечний рівень – до 30 мкР/год).

ГОРИТЬ РАДІАЦІЙНИЙ ЛІС

ВІДПОЧИВАЙТЕ ВІДПОВІДАЛЬНО

За фактом виникнення пожежі відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 245 (Знищення або пошко-дження лісових масивів) Криміналь-ного кодексу України. Правоохорон-ці проводять усі необхідні заходи щодо встановлення причин пожежі, з’ясовують всі обставини задимлен-ня та загоряння. Санкція статті пе-редбачає обмеження або позбавлен-ня волі на строк від 2 до 5 років.

Раніше повідомлялося, що по-ліція на місці займання виявила 3 або 4 смолоскипи. Навмисний під-пал міг мати на меті приховування слідів інших злочинів – наприклад, незаконної вирубки лісу.

Наш кор.

№5-6 2018 17

резонанс

Спіймані на гарячому, четверо «чорних лісорубів», двоє з яких були неповнолітніми, зустріли лісівника агресивно. Не зупинило зловмисників, а це були меш-канці села Гути із сусідньої Славутчини, і те, що осо-ба, яка стала їм на заваді, була у лісівничій формі.

Зловмисники на вимогу лісівника віддати бензо-пили, зреагували вороже. А коли він взявся телефо-нувати лісничому, громадянин С. накинувся на ньо-го з кулаками. Відібравши рушницю, лісокрад почав бити лісівника.

Під прицілом відібраної зброї лісівник став за-ручником лиходіїв. І невідомо, що б йому загрожу-вало, якби не набраний на мобільному телефонний номер і зроблений виклик. Доки телефон не вибили з рук, колегам лісівника вдалося почули «гарячу» роз-мову й відразу поспішити на допомогу.

Бажаючи замести сліди, браконьєри посадили по-терпілого на сани з краденим лісом і кинулися на-втьоки. Наздоганяючи злодіїв за слідами, працівники Романівького лісництва помітили їх в урочищі Ко-совському. Злочинці, виявивши погоню, поспішно розвантажили деревину і, продовжуючи утримувати Василя Пойовського у полоні, дременули в ліс. Та коні порушників застрягли в лісових хащах і їх на-здогнали. Колеги зняли лісівника із саней у напівсві-домому стані. Злодіїв затримувати не стали, бо один із них направив на працівників лісу зброю. Цю мі-сію виконали поліцейські, які вже чекали порушників біля їхніх осель…

Після тих подій були проведені дізнання та слідчі

експерименти. Доки дійшло до суду, сталось непо-правне. Хворе серце лісівника не витримало знущань і зупинилося...

Лише цього року Шепетівський міськрайонний суд виніс вирок жителю Славутчини, громадянину С., визнавши його винним за ч. 2 ст. 342 КК Укра-їни (опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов’язків); за ч. 2 ст. 345 КК України (умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків); за ч. 2 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі із застосуванням зброї); за ч. 1 ст. 345 КК України (погроза вбивством щодо працівни-ка правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків); за ч. 1 ст. 129 КК України (погроза вбивством, якщо були ре-альні підстави побоюватися здійснення цієї погрози). За ці злочини та ще за невідбуте попереднє покаран-ня, яке частково склали з нинішнім, обвинуваченому присудили п’ять років за ґратами. Окрім відбування покарання, засуджений також повинен відшкодувати потерпілій стороні 13,8 тис. грн майнової та 23 тис. грн моральної шкоди.

Щодо його дорослого спільника, то слідчі подали до суду клопотання про застосування до нього при-мусових заходів медичного характеру.

Апеляційний суд Хмельницької області залишив незмінним рішення суду першої інстанції.

Прес-служба Шепетівського лісгоспу

Ця кримінальна іс-торія сталася ще в грудні

2016 року в п’ятнадцятому кварталі Романівського

лісництва (Хмельницька обл.). Виконуючи на діль-ниці обслуговування свої службові обов’язки, стар-ший майстер лісу Василь Пойовський на снігу по-

бачив свіжі сліди коней та саней. Запідозривши недо-

бре, поїхав у глиб лісу і вже за якихось півкілометра

виявив порушників, які ви-рубували дерева.

РОЗПЛАТА

№5-6 201818

Волинські лісівники підтримали загальноукраїнську ініціативу та одягнулися у вишиванки

фотофакт

Волинська обласна організація Товариства лісівників України, об -ласна організація профспілки пра-цівників лісового господарства Ук раїни та Волинське ОУЛМГ оголошують конкурс для ра йон-них центрів та об’єднаних терито-ріальних громад на кращий проект дендрологічного парку, скверу чи пам’ятної алеї.

Метою конкурсу є сприяння роз-витку туристичної привабливості Волині та стимулювання до ство-рення «зелених проектів». Призовий фонд конкурсу становить 50 тис. грн. І місце – 25 тис. грн, ІІ місце – 15 тис. грн, III місце – 10 тис. грн.

Та головним призом для пере-можців стане допомога від лісівни-ків у втіленні проекту в життя!

До участі у конкурсі запрошу-ються колективи підприємств та організацій усіх форм власності,

представники навчальних закладів Волині, фахівці із ландшафтного ди-зайну, в тому числі – дизайнери-по-чатківці з числа учнівської молоді.

На конкурс прийматимуться графічні та художні роботи, також макети з фігурними зображеннями та елементами інфраструктури май-бутніх скверів та парків. При цьому додається описова частина: коротка характеристика місцевості, обраної для створення майбутнього парку чи скверу, із окресленням його зна-чення для місцевої громади, симво-лів та атрибутики. Подається також опис поетапного створення скве-ру, парку чи алеї, видового складу деревних порід та декоративних кущів, проектування освітлення, встановлення лавочок, смітників, архітектурних споруд, також умов-ний кошторис прогнозованих за-трат, інформація про виконавців та

можливих партнерів, зацікавлених у створенні парку, дендрологічного скверу чи пам’ятної алеї.

Для участі у конкурсі учасники заповнюють анкету-заявку відпо-відно до встановленого зразка. Не-обхідно також провести аналіз існу-ючого стану насаджень, підібрати асортимент рослин з урахуванням їх еколого-біологічних та деко-ративних властивостей, відповід-но до ґрунтово-кліматичних умов місцевості. А ландшафтні проекти необхідно розробляти відповідно до плану-схеми територій та з ура-хуванням того, що проект повинен вписуватися у цілісний комплекс населеного пункту.

Матеріали надсилати до 1 серп-ня 2018 року за адресою: 43000, м. Луцьк, пр. Волі, 30, Волинське ОУЛМГ (тел.: (0332) 24-00-70, 24-00-69, е-mail: lis.volyn@gmail.com).

увага конкурс!

НА ВОЛИНІ ТРИВАЄ КОНКУРС НА КРАЩИЙ ПРОЕКТ ДЕНДРОЛОГІЧНОГО ПАРКУ, СКВЕРУ ЧИ ПАМ’ЯТНОЇ АЛЕЇ

№5-6 2018 19

гарна справа

ЛІСІВНИКИ ВОЛИНІ ЗБУДУВАЛИ МАЙЖЕ ПІВСОТНІ АВТОЗУПИНОК

Встановлені вони на трасах міжнародного, загальнодер-жавного та місцевого значення. У кожному районі Волині. Усі зроблені повністю з дерева та мають гарну архітектурну фор-му. Автозупинки в екостилі – ініціатива начальника ВОУЛМГ Олександра Кватирка, яку реалізували у кожному лісогосподар-

ському підприємстві.Спочатку лісівники

на місцях радилися із представниками влади та громади. Тож місце встановлення зупинки – фактично найбільша потреба людей.

Десь екозупинки встановлені замість старих, десь – на міс-цях, де їх узагалі ні-коли не було. Тож у дощову чи снігову по-

году чекати транспорту було вкрай некомфорт-но…

Своєрідний соціальний проект реалізовува-тиметься і надалі. І найкращою подякою для лі-сівників буде бережне ставлення до їхньої праці та хороший настрій від користування послугами зупинки.

Світлана ДУМСЬКА

№5-6 201820

ЯКІСНИЙ ЛІС

Головні лісничі та інженери лісових культур дер-жавних лісогосподарських підприємств нещодавно об’їхали усі довколишні ліси, що на території Луцько-го та Ківерцівського районів. Лісоводи Волині не тіль-ки ознайомилися з досвідом лісовідновлення своїх кі-верцівських колег, а й поділилися власними баченням відновлення лісів, зокрема й здобутками у цій царині.

– Краще раз побачити, аніж сто разів почути!», – зазначив начальник відділу лісового господарства Волинського ОУЛМГ Борис Бабеляс. – Тому наші лісівничі семінари й наради намагаємось перевести у практичну площину. Цьогорічна весняна кампанія, що через погодні умови виявилася однією з найкоротших, висвітлила як наші плюси, так і мінуси. Усі лісогос-подарства у цих екстремальних умовах лісокультурну кампанію провели бездоганно, та дехто заслуговує на особливу увагу. Серед таких і лісоводи Ківерцівського державного лісогосподарства. Ми вирішили показати учасникам наради лісові культури сосни звичайної та дуба звичайного різних років, ознайомити з досвідом ківерцівських лісоводів щодо сприяння природному відновленню та оглянути насадження, створені з дода-ванням інтродуцентів для підвищення стійкості проти впливу шкідників і кліматичних змін та підвести під-сумки технічного приймання лісокультурних робіт, проведених навесні 2018 року.

Головний спеціаліст цього відділу Володимир Не-воднічик наголосив, що загальні об’єми лісовідновлен-ня на Волині склали 6047 га (план 5850 га). З них по-саджено лісових культур 2505 га при плані 2445 га. За результатами технічного приймання лісових культур: 1-го класу якості – 1592 га (64%), 2-го класу якості – 912 га (36%), 3-го класу якості – 1,1 га.

Високий відсоток культур 1-го класу якості – в ДП «Городоцьке ЛГ» , ДП «Маневицьке ЛГ» , ДП «Ратнів-ське ЛМГ» , ДП «Шацьке УДЛГ» , ДП «СЛАП «Ло-качіагроліс» ДП «Волинський ЛСНЦ» – більше 90%.

Перевірка якості технічного приймання лісових культур встановила, що в більшості лісогосподарських підприємств створення лісових культур проведено з хорошою якістю.

Відновлено лісів природним шляхом на площі 3542 га, в тому числі зі сприянням – на площі 2135 га. По головних породах: сосна – 2340 га, ялина – 17 га, вільха – 998 га, береза – 168 га, дуб – 15 га.

У 2018 році висіяно лісового насіння в розсадниках на площі 15,6 га, в тому числі по головних породах со-сна звичайна – 7,8 га, дуб звичайний – 4,2 га. Очікува-ний вихід стандартних сіянців 20 млн. Така кількість садивного матеріалу повною мірою забезпечить по-треби лісогосподарських підприємств при проведенні лісовідновлювальних робіт та лісорозведення.

Крім того, висаджено 33 га плантацій новорічних ялинок, 2 га плантацій фундука та закладено 5,9 га шкі-лок деревних і декоративних порід.

Сергій ЦЮРИЦЬФото автора

результати

Ліс посадили якісно, – такі висновки зробила спеціальна комісія зі складу спеціалістів Волин-ського ОУЛМГ, головних лісничих та інженерів державних лісогосподарських підприємств.

21№5-6 2018

на правах реклами

У Національному при-родному парку «Черемось-кий» (Чернівецька обл.) вагому частину становлять рідкісні, ендемічні, червоно-книжні види. Одним із таких представників флори є рари-тетний червонокнижний вид – скереда Жакена (Crepisj acquinii Tausch), єдине міс-цезростання якого в Україні відоме тільки на території парку.

Вид із родини Айстрові (Складноцвіті) – Asteraceae (Compositae). Це багаторічна трав’яна рослина 5-30 см за-ввишки з коротким чорним кореневищем. Стебло пря-мостояче, у верхній частині розгалужене. Листки спи-соподібні, голі або зверху розсіяно опушені. Квітки світло-жовті. Плід сім’янка з брудно-білим чубком. Цвіте у червні-серпні. Плодоносить у серпні-вересні. Розмножу-ється насінням і вегетативно.

Зростають ці світло-жовті квіти у верхній частині лісо-

вого пояса на висоті майже 1500 м над рівнем моря у тріщинах затінених вапня-кових скель на вершині гори Великий Камінь, хребта Чорний Діл. Є компонентом флористичного складу угру-повань порядку Seslerietalia albicantis. Облігатний каль-цефіл (кальцефіли – це вимо-гливі до кальцію рослини, які добре розвиваються на ґрун-тах, багатих на вапно), ме-зофіт. Протягом усього літа можна спостерігати за цвітін-ням надзвичайно ніжних, ма-леньких сонячних квітів.

На території парку ця єди-на в Україні популяція виду перебуває під суворою охоро-ною. Заборонені несанкціоно-ване збирання, гербаризація і порушення умов місцезрос-тання виду. Основне наше завдання – збереження біоріз-номаніття, в тому числі й виду скереди Жакена, відтворення порушених популяцій і при-родних комплексів у цілому.

Наш кор.

світ рослин

УНІКАЛЬНА СКЕРЕДА ЖАКЕНА

Державне підприємство «Любомльське лісове господарство»Адреса: 44300, вул. Незалежності, 64, м. Любомль, Волинська обл., тел./факс (03377) 2-41-70, e-mail: lisgospluboml@ukr.net

Реалізовуємо щепу, дрова паливні, палетну дошку

22 №5-6 2018

спорт-хобі

…Благородність, сила, грація та кра-са. Коні завжди викликають емоції. У когось замилування і бажання підійти та прокататися, у когось – захоплення, але інколи і боязнь. Проте навіть ті, хто боїться сісти верхи, залюбки милуються виступами скакунів-красенів на змаган-нях або спостерігають за тим, як трену-ють коней. Це теж свого роду релакс.

Скачки, конкур, триборство, виїздка та багато іншого, – кінний спорт є над-звичайно популярним у світі.

Ось і я примостилася у затишній аль-танці відпочинкової зони «Кінний двір», що розташована на території «Майдану-мисливського», і спостерігаю.

Один за одним виїжджають неймо-вірні красені. Верхи – дівчата. Загалом, як я дізналася пізніше, саме дівчата за-раз найбільше цікавляться кінним спор-том.

Дві Поліни – Березюк і Надюк – та наставниця Катерина Бабій, а також їхні улюбленці залюбки позують перед фо-токамерою. А я не можу намилуватися. Усе гармонійно та елегантно. Коні слу-хають своїх вершниць і таке враження, що вони – одне ціле. Не даремно ж спо-конвіку кінний спорт вважався елітним.

До 16-го століття кінні перегони були спортом і забавою королів. Та й досі, приміром, у Великобританії кінні перегони і розвиток англійської чисто-кровної породи традиційно входять у

На кінному дворі постійний рух. У манежі тре-нуються скакуни. На конюшні чути гамір та іржан-ня тих коней, які відпочивають. Неподалік чистять приладдя, щось удосконалюють, добудовують. На «Майдані мисливському» вирує життя. Тут лю-блять коней – і тварини віддячують тим же.

РЕЛАКСУЄМО З КІНЬМИ

№5-6 2018 23

РЕЛАКСУЄМО З КІНЬМИсферу інтересів вищих верств суспіль-ства.

У більшості країн світу скачки і кон-кур належать до найпопулярніших ви-дів спорту. Однак незважаючи на таку популярність кінного спорту, все ж більшість коней сьогодні розводять для задоволення. Для власників коней вер-хова їзда є приємним хобі. Досить попу-лярними стали кінні паради і забави. А любителі кінних походів у мальовничих місцинах організовують спеціальні ту-ристичні маршрути та насолоджуються природою і спілкуванням з кіньми.

Про кінний спорт, спортивно-розва-жальний комплекс, який розташований поблизу Луцька, що на Волині, та про те, коли краще і як можна навчитися їздити верхи, говоримо із волинянкою, спортсменкою і просто фанаткою коней Катериною Бабій.

– Якщо чесно, то у моїй сім’ї ніхто не займався кінним спортом, просто якось з дитинства так склалося, що мені подобалися коні. У кінний спорт також потрапила випадково. Одного разу ви-рішила спробувати – і ось уже понад 10 років я з кіньми. Шість років – про-фесійно. Виступаю на змаганнях, готую коней. У «Майдані мисливському» вже майже 3 роки. До того займалася у різ-них кінних клубах Волині, але тут мені найкомфортніше.

– А вчитися кінному спорту коли почала?

– З дев’яти років. А вже у професій-ний спорт потрапила з 14. Тепер і висту-паю, і вчу інших.

– Як порадиш, зі скількох років треба діткам прививати любов до ко-ней, аби вони не боялися?

– Багато хто ставиться скептично до того, щоб маленька дитина була поруч із кіньми. Я ж вважаю, що навіть з ди-тиною п’яти років можна приїхати на конюшню, показати коней, погодувати

спорт-хобі

24 №5-6 2018

їх. І не обов’язково, щоб малеча їздила. Треба показати, що нічого страшного у спілкуванні з кіньми немає. А от займатися я б пореко-мендувала років з дванадцяти, коли дитина вже більша і може усвідом-лювати свої дії.

– Коли людина приїздить на конюшню, інструктор одразу має пояснити їй повадки коня? Що варто робити і чого робити не по-трібно… Як у тварини змінюєть-ся настрій. Бо ж треба розуміти коня, перш ніж сідати на нього? Чи ні? Чи все має відбуватися на рівні підсвідомості?

– Узагалі, у першу чергу, ін-структор має повідомити правила техніки безпеки. Як себе можна по-водити і як ні. Перш за все, сказати про те, що не потрібно до коня під-ходити ззаду, не потрібно кричати біля нього, стрибати і лякати його. Коні самі по собі дуже лякливі, тому треба з ними завжди поводитися спокійно. А діти дуже емоційні і не завжди свої емоції вони виявляють просто посмішкою. Зазвичай це про-являється голосним сміхом, криком, стрибанням. Тому у першу чергу треба, аби дитина знала, що ні в яко-му разі не можна лякати коня. А далі вже пояснювати безпосередньо на діях тварини. Як кінь реагує на те чи інше. Наприклад, він повертає вуха

назад до людини – зачить прислу-хається, що робить вершник. Якщо починає вуха класти – значить злиться, йому щось не подобається. І треба звернути увагу, який фактор на це може впливати.

Якщо дитина хоче займатися, то треба, аби насамперед батьки по-яснили, що це дуже відповідально. Кінний спорт – не іграшки. Та й батьки мають розуміти, що відпо-відальність лежить і на них самих, а не тільки на тренерах. Батьки ма-ють контролювати процес. Не про-сто завести на конюшню і забути про дитину на годину. Ні. Батьки мають цікавитися бажаннями і за-няттями своєї дитини.

– А які були емоції, коли сама вперше сіла на коня, пам’ятаєш?

– Неперевершені. Перші кілька днів я тільки про коней і говорила. Я не знаю, як саме це відбуваєть-ся, але спілкування з кіньми дуже піднімає настрій. Правду кажуть, що коні витягують усю негативну енергетику. Коли сідаєш на коня знервований або чимось пригніче-ний, настрій змінюється кардиналь-но. Але працюючи з конем, треба відсторонитися від усього. Якщо ти думаєш про щось інше, нервуєш, переживаєш, кінь це помічає.

– А коні відчувають, коли лю-дина боїться?

– Так. Дуже відчувають. Є коні, які від такого теж починають боя-тися, прислухаються, почуваються від страху вершника некомфортно. А є такі, що реагують інакше – ро-зуміючи страх вершника, ведуть себе більш спокійно, дають зрозу-міти, що боятися немає чого.

– Породисті коні – високі та стрункі. Ти починала навчання на високих конях, не боялася ви-соти у такому юному віці?

– Я якось ніколи не задумувала-ся над цим. Так, одразу сіла на ви-сокого коня. Та й, як на мене, висо-та тварини ролі не грає. Кінь є кінь. Може бути спокійний високий і аб-солютно неспокійний – маленький. Це залежить тільки від темперамен-ту тварини. У нас є кобила, вона до-волі висока, але на ній їздила навіть трирічна дівчинка. Вона абсолютно спокійна. Вона відчуває, що верхи дитина і ніколи не дозволить собі зробити зайвого кроку. А є коні, які невеличкі, добрі, хороші, але коли їх осідлаєш, їм треба кудись бігти, скакати, лякатись.

– А темперамент коня закла-дений від народження чи все ж формується залежно від людини, яка за ним доглядає, від тренера?

– Частково темперамент заклада-ється із народження. Але залежиться і від умов, у яких виросла тварина. Якщо кінь виріс у полі чи біля до-роги, де багато людей, машин, він звикає до цього і спокійно ставить-ся. Якщо ж виріс у закритій клітці, то лякатиметься всього. Дуже багато для коня дає робота. Якщо ти з ним працюєш планомірно, даєш інфор-мацію поступово, кінь із часом за-спокоюється і веде себе краще. Дуже багато залежиться від того, хто пра-цює з конем. Тварина відчуває, яка людина поруч: хороша чи погана. Інколи навіть переймає енергетику. Про це також не треба забувати.

– На конюшні зараз скільки коней?

спорт-хобі

№5-6 2018 25

– 13 наших і 8 інших власників.– Скільки людей вчаться кін-

ному спорту у вашій школі чи просто їздять для здоров’я?

– Є спортивна група: дві дівчин-ки, які займаються постійно і щодня приходять допома-гати купати коней, доглядати за ними і прибрати. Бо робота на конюшні завжди є. Вони займаються безкоштовно. Готу-ються на змагання. А так, дуже багато людей приходять час від часу. Хтось стабільно ходить раз на тиждень. Хтось приходить, бо їм по-дарували абонемент чи сертифікат у клуб. Хтось просто при-ходить спробувати. Але скажу чесно: ті, хто сіли на коня один раз, сядуть на нього ще раз. Бо це дуже хо-роші емоції і неймовірна енер-гетика.

– Складно навчитися ска-кати через бар’єр?

– Риссю ми вчимо їзди-ти одразу, як тільки людина більш-менш вільно себе почу-ває у сідлі. Далі вчимо їхати га-лопом. Це швидкість і незвич-ні відчуття, тому дехто навіть може проходити півроку, але на галоп не перейде, буде собі спо-кійно скакати риссю. Так само і стрибки через бар’єр. Є люди, яким не треба вчитися і галопом їздити, вони пробують стрибну-ти через бар’єр навіть на рисі. А є такі, які роками ходять, але не відчують себе доволі вільно, аби стрибнути. Починають із неве-ликих висот. Це все залежить від людини.

– Для занять кінним спор-

том є вікові категорії? До якого віку можна сідати на коня?

– Немає. Багато європейських спортсменів мають вік понад 60 років і це не обмежує їх в отри-

манні нагород на міжнародних, п’ятизіркових змаганнях, на олім-піадах. Вік не має значення, має значення підготовка і бажання.

– У вас є титуловані коні?– Є. Балет, Барс,

Аргон. Маємо куб-ки за перші місця у всеукраїнських зма-ганнях. Ще двоє по-казали дуже хороші результати на зма-ганнях і їх купили в Австрію. Зараз вони показують дуже хо-роші результати на міжнародних турні-рах.

– Цікаво, а скіль-ки часу треба трену-вати коня, аби мож-на було його везти на високі змагання?

– Залежить від коня та від вікової ка-

тегорії. У 4 роки ідуть міні-мальні висоти – до метра, в 5 – до 125 см, в 6 – до 135 см і в 7 років можна вже ви-ступати на вищих висотах. Залежить ще й від того, як і коли з конем почали пра-цювати. Бувають і в сім років коні незаїжджені. Ось до нас потрапив кінь у 6 років. До цього він не знав, що таке сідло. Але дуже швидко навчився і в кінці року вже висту-пав на змаганнях доволі успішно. А є коні, які самі собою дуже недові-рливі і їх слід вчити дуже поступово. Такі і в десять років не можуть стриб-нути вищий бар’єр. Він стрибає метр, а коли ти піднімаєш планку на 10 сантиметрів угору, кінь просто зупиняється. Він дуже відчуває висоту

цікавоКрос (стипль-чез) – скачок із перешкодами,

які були особливо популярні в Англії та Ірлан-

дії. Спортивні змагання такого роду виникли з

аристократичної англійської забави – кінного

полювання на лисиць.Крім британських чемпіонатів, найзнаме-

нитішими змаганнями зі стипль-чезу є фран-

цузький «гранд стипль-чез де Парі» і «Великий

пардубицький стипль-чез» у Чехії.

***Однин із перших конкурів був організова-

ний у 1865 році на Королівському Дублінсько-

му кінному шоу. У цих змаганнях оцінювалися

стрибки в висоту і в довжину. Крім чисто спор-

тивного інтересу, на них тестувалися стрибкові

якості найбільш перспективних мисливських

коней. На початку стрибки виконувалися та-

ким чином, щоб вершник нахилявся вперед

перед перешкодою і назад після його подолан-

ня, оскільки таку манеру подолання перешкод

у той час практикувала кавалерія. Сучасний

спосіб подолання перешкод ввів відомий іта-

лійський спортсмен Фредеріка Капріллі на ру-

бежі 19-го і 20-го століть. Він практикується і

сьогодні.

спорт-хобі

№5-6 201826

і боїться. У кожного коня свій рівень. І якщо він не тягне вище, не треба рвати коня, його м’язи, психіку. Треба зупини-тися і дати можливість робити те, що він може. Загалом для високих змагань най-кращий вік – від 8 до 17 років.

– А після17-ти?– Після 17 це вже старші коні і

їх варто віддавати для проїзду ді-тей і на менші висоти. Це вже про-фесори, їх уже не треба вчити. Вони

самі готові вчити наїзника. Такі коні прививають дітям упевненість у собі і допомагають їм виборювати перші нагороди.

– Кінний спорт – це ж дороге задо-волення…

– Так. Утримувати кінну школу за-доволення не з дешевих. Але раз чи два рази на тиждень проїхатися на коні може собі дозволити людина і з середнім до-статком.

Я б рекомендувала займатися кінним спортом. Якщо не стабільно, то хоча б спробувати. Це дуже релаксує. Навіть просто повільно виїхати в ліс на коні, коли тебе хтось веде – неймовірне задо-волення. Це найкращий вид активного відпочинку.

...Я ще й досі не вирішила, чи набе-руся сміливості займатися кінним спор-том. Боягузка, словом. А от те, що при-йду до «Майдану мисливського» ще раз, аби відпочити у рекреаційній зоні «Кін-ний двір» і за кавою чи смачним часту-ванням поспостерігати і полюбуватися кіньми, то це – неодмінно.

Оксана ЧУРИЛОФото автора та з архіву

«Майдану мисливського»

спорт-хобі

№5-6 2018 27

Станом на 1 червня цього року волинські лісівники зафіксували залишки осередків всихань соснових лісів на площі 6876 га. Ще півроку тому – 1 січня – результати моніторингу були гіршими: на Волині 7742 га лісу було вражено шкідниками.

Про це повідомив начальник Волинського ОУЛМГ Олександр Кватирко.

– Такого результату вдалося досягнути завдяки вчас-ним та в достатній кількості проведеним санітарним захо-дам. Ми ліквідували осередки всихання, чим, відповідно, призупинили поширення шкідників, – пояснив Олек-сандр Кватирко.

Проте, зважаючи на аномальні погодні умови, що сприяють масовому розмноженню шкідника, лісівники продовжують вести спостереження. Адже науковці про-гнозують, що уникнути масового ураження сосни цього року, на жаль, не вдасться.

Варто зазначити, що із грудня 2017 року волинські лісівники призупинили рубки головного користування по хвойному господарству, спрямувавши всі зусилля та засо-би на порятунок лісу від «зеленої пожежі». Так, вдалося ліквідувати 4467 га осередків всихань. Проте, як свідчать результати детального нагляду, за цей час проблема роз-повсюдилася на площу 3300 га.

З метою досконалого вивчення проблеми у волинсь-ких лісах було розвішено 1000 феромонних пасток, що дало змогу фахівцям галузі та науковцям визначити найпоширеніші види шкідників.

Завдяки широкій роз’яснювальній роботі серед насе-лення – а це 55 виїзних семінарів за рік, що відбулися у кожному районі, зустрічі з місцевими громадами, численні публікації та відеосюжети у ЗМІ, розповсюд-ження інформаційної літератури вдалося досягнути розуміння з боку місцевого населення, що також сприяє покращенню ситуації. У місцевих громадах люди пере-важно усвідомлюють проблему і самі нерідко звертають-ся до лісівників із повідомленнями про виявлені осеред-ки хворого лісу.

До речі, практика проведення виїзних семінарів на Волині продовжується. Нещодавно такий відбувся у Турійському районі. Місцеві лісівники залучили до семінару депутатів обласної та районної ради, пред-ставників райдержадміністрації, голів сільських рад. По-бачивши проблему на власні очі, посадовці вкотре пере-коналися у необхідності термінових дій.

І що головне: площі, де проведені санітарні заходи у зимовий період, уже були заліснені навесні цього року.

Прес-служба Волинського ОУЛМГ

Вперше за останні 3 роки динаміка площ осередків всихань соснових лісів на

Волині пішла на спад.

СУХИХ ЛІСІВ ПОМЕНШАЛОгарні новини

№5-6 201828

Ліс – це доля. Йому присвячене життя – такі слова неодмінно скаже кожен лісівник, пропра-цювавши роки і роки у лісовій галузі.

людина

Олександр Володимирович Куш-нерук, нині помічник лісничого Мо-сирського лісництва, трудиться у ДП «Любомльський лісгосп» Волинсько-го ОУЛМГ 35 років. Гідно продовжує справу батька та дідуся. Ліс – це його життя, життя його родини.

У далекому 1957-му році його мама приїхала із Черкаської області у с. Мо-сир на роботу в медпункт. Тут вийшла заміж. Віддалене село Мосир зусібіч оточене лісовими масивами. Тож, зрос-таючи серед краєвидів лісо-вої природи, спостерігаючи за роботою дідуся, а потім до-помагаючи батькові, у юного Олександра й іншої думки не виникало, як обирати та здо-бувати лісівничу професію. Став лісником у третьому по-колінні.

Олександр Кушнерук пригадує, як село тоді повнилося людьми, жило, розвивалося. Хата їх була близько коло лісу. Змалку й пізнавав його стежки, часто проводив багато часу, ще тоді до-бре вивчив усі його куточки й таємниці. У Мосирського лісу своя історія, а осо-бливість у тому, що тут знаходиться най-

більша частина природно-заповідного фонду від усієї території лісгоспу! Пло-ща тутешніх заповідних об’єктів, яких є 6, та сьомий, що поділяється між Мо-сирським та Замлинським лісництвами, займає 892,4 гектари, а це – 48 відсотків від загальної площі по підприємству. Тут ростуть ліси, де панує недоторка-не царство природи, захищене законом від будь-якої господарської діяльності. У заказниках є модрина, якій близько сотні років, цінне насадження ялини,

площі довголітніх дубів…

Уявляється, як ці ліси 30 років свого часу плекали руки дідуся Олександра Кушнерука, потім – батька і передались вірному наступникові – онукові, синові. Олександр Володимирович пам’ятає ці посадки лісу, малим хлопчаком він не-одноразово садив ліс із дідусем. І нині це результати праці лісівників – майже столітні могутні ліси ще плекають діти, також вкладаючи свій труд, бережуть та піклуються про навколишню красу.

Після школи Олександр Кушнерук пішов навчатись у Шацький технікум, вищу освіту здобув у Львівському лісо-технічному університеті. Відслужив в

ШУМИТЬ СТОЛІТНІЙ ЛІС РОДИНИ КУШНЕРУКІВ

№5-6 2018 29

людинаармії, одружився у рідному селі із однокласницею Ніною. Два роки працював у Петропавловську-Кам-чатському (там проходив армій-ську службу) у риблісгоспі, ходив у море. Згодом став майстром у там-тешньому Корякському лісгоспі. Але своя земля миліша, до неї кли-че душевний внутрішній порив. По-вернувся у рідне село, у 1982 році став на роботу лісником, а згодом – майстром лісу Мосирського лісни-цтва. Через три роки очолив його, пропрацювавши лісничим 16 років. Трудився, віддаючи усі сили, гос-подарював старанно, адже тут ви-ріс, тут жив, тут його земля. Роботи було багато. На той час у лісництві працювало 50 чоловік, лісова охо-рона, працівники місцевого цеху переробки. Село Мосир цілком за-лежало від лісу. Саме тому й у 2000 році виникла ідея створити музей лісу у школі, який був першим в області. Його ініціював колектив учителів і підтримала та сприяла в усьому директор – дружина Олек-сандра Володимировича – Ніна Григорівна. Музей став і його гор-дістю.

У віддалених лісових масивах Мосирського лісництва чимало ди-

кої звірини. Зустрічі із ними часті і захопливі. Але не зрівняти ні з чим приручені дикі тварини лісівника, про які розповідає: «Кілька разів бувало раніше приручав маленьку дику козу, годували її молоком. Але не тримали у загорожі. Вона під-ростала і була вільною. Побіжить на кілька днів у ліс, потім – знову повертається, гуляє біля дому, біля лісництва, ходить скрізь за мною, побуде пару днів, заночує – і знов у ліс. Останній раз був козлик, зна-йшли малого пораненого, вилікува-ли. Назвали його Кузя. Як підріс, то

краще, ніж собака, стеріг хату, не впускав чужих у двір. Було, розбі-житься і ріжками хоче вдарити. Пе-репало раз і мені. Козлик є козлик. Спілкуватись з тваринами дуже ці-каво».

Зараз Олександр Володимиро-вич – помічник лісничого. Робота не менш відповідальна. Щоднини, від ранку до смерканку – у лісових клопотах, організаційних моментах – посадки лісу, догляди, або ж заго-тівля. І хоча змінилося село Мосир та настрої у ньому, змаліло, молодь не затримується, минулоріч закри-ли школу, але лісівник так само віддано любить навколишній ліс та свою малу батьківщину. Він опти-містично з усмішкою каже, що нема на землі кращого краю. Здоров’я, сили та енергію черпає лише тут, де спілкування з природою, свіже повітря, цілющі дари, навколишня краса… Тому й переконуєшся, що саме тут, і завдяки таким людям, у тиші лісове царство торжествує та надихає. І хочеться вірити та нала-штовуватись на усе найкраще, коли є такі фахівці своє справи, патріоти і просто позитивні люди, як Олек-сандр Кушнерук.

Люба ХВАСна правах реклами

РЕАЛІЗОВУЄМО ПАЛЕТНУ ДОШКУ

ТА ДРОВА ПАЛИВНІ ЗА ДОСТУПНИМИ ЦІНАМИ

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ГОРОХІВСЬКЕ ЛІСОМИСЛИВСЬКЕ

ГОСПОДАРСТВО»

45700, Волинська обл., м. Горохів, вул. Берестецька, 2Код 03379, тел./факс: 2-21-78, е-mail: gorlis@ukr.net

30 №5-6 2018

Для забезпечення лісокультурного виробництва ви-сокоякісним посівним та садивним матеріалом з цінни-ми спадковими властивостями створюється лісонасін-нєва база. Це основа сучасного лісогосподарювання. Сьогодні її площа на Хмельниччині становить 1230 га. Це плюсові насадження, постійні лісонасіннєві ділян-ки, лісонасіннєві плантації, генетичні резервати, плю-сові дерева.

У 2017 році працівники лісогосподарських підпри-

ємств Хмельницького ОУЛМГ заготовили 45079 кг на-сіння деревних та чагарникових порід при плані 36549 кг, в тому числі 487 кг насіння сосни, 20 кг насіння ялини, 37960 кг насіння дуба звичайного, а також 6612 кг насіння інших порід. Асортимент заготовленого на-сіння склав 34 деревно-чагарникових породи.

Все насіння обов’язково перевіряється на посівні якості. І зберігається належним чином.

В області на базі Славутського та Хмельницького підприємств створено банк насіння із сучасними холо-дильними камерами.

У напрямках стратегічного розвитку Ізяславського держлісгоспу передбачалося створення дільниці з пе-реробки насіння шпилькових порід. На початку червня лісгосп придбав та встановив сучасну лінію для лісона-сіннєвого виробництва. І ось 5 червня начальник обл-

ЛІСОНАСІННЄВА СПРАВА ХМЕЛЬНИЧЧИНИ

лісовідновлення

Лісовідновлення та створення нових лісів – одне з пріоритетних завдань, яке виконуєть-ся комплексно.

управління Петро Пешко перевірив готовність лінії до роботи. Присутні на відкритті мали можливість поба-чити, як працює лінія на усіх етапах: очищення та сор-тування шишок, термічна обробка у сушильній шафі, обезкрилювання насіння, очищення насіння, а також знезараження від збудників грибкових захворювань ва-куумною установкою.

Учасники заходу ознайомилися з роботою із виро-щування посадкового матеріалу в закритій теплиці, у відкритому ґрунті, в коробах, побували на розсадни-ку лісоутворюючих порід та декоративного посадма-теріалу.

На завершення було продемонстровано роботу ниж-нього складу деревини та цеху первинної переробки де-ревини, де встановлено сучасне обладнання.

Прес-служба Хмельницького ОУЛМГ

Державне підприємство «Любешівське лісомисливське господарство»Адреса: вул. Незалежності, 88, смт Любешів, Волинська обл., 44200Телефон: (03362) 3-00-69, E-mail: dplmg1@gmail.com

Реалізовуємо щепу, дрова паливні, палетну дошку,

обрізні та необрізні пиломатеріали

на правах реклами

Волинська обл., Луцький р-н, смт Гаразджа. Тел. для замовлень: +38 067 334 87 87; +38 050 204 27 10

Волинська обл., Луцький р-н, смт Гаразджа. Тел. для замовлень: +38 067 334 87 87; +38 050 204 27 10

Волинська обл., Луцький р-н, смт Гаразджа. Тел. для замовлень: +38 067 334 87 87; +38 050 204 27 10

Волинська обл., Луцький р-н, смт Гаразджа. Тел. для замовлень: +38 067 334 87 87; +38 050 204 27 10

Реалізовуємо дрова для населення, установ та організацій за доступними цінами

31№5-6 2018

У Черкасах відбулося відкриття Науково-до-слідного інституту «Інститут здоров’я рослин». Функціонально установа поєднує фундамен-тальні та галузеві дослідження, агробіологічний сервіс та навчально-наукову роботу. «Інститут здоров’я рослин» працюватиме у форматі «Green Chemistry» («зелена хімія»). Такий підхід перед-бачає дбайливе ставлення до природи і макси-мальне зменшення використання шкідливих ком-понентів. Всі дослідження в «Інституті здоров’я

рослин» проводитимуться на основі лабораторної бази, оснащеної обладнанням виробництва Япо-нії, Швейцарії, Німеччини і США, а розробки тестуватимуться в демоцентрі, який являє собою комплекс підземних теплиць, фітотронних кім-нат та кліматичних камер і дозволяє вирощува-ти культури в реальних умовах упродовж всього року. Протестовані препарати запускатимуться у виробництво на «Фабриці агрохімікатів».

Наш кор.

На території державних підприємств Івано-Фран-ківського обласного управління лісового та мислив-ського господарства успішно реалізовується громад-ський проект «Збереження біологічного різноманіття в умовах ведення лісового господарства Прикарпаття».

Проект втілює громадська екологічна організація «Еко-Галич» за сприяння Фінського Фонду Місцевого Співробітництва Посольства Фінляндії в Україні. За-для збереження біологічного різноманіття та особли-во популяцій раритетних видів, на виконання наказу Державного агентства лісових ресурсів України (№17 від 20.01.2017) «Про додаткові заходи охорони видів тваринного та рослинного світу, занесених до Черво-ної книги України».

А відтак, прикарпатські лісівники, громадські акти-

вісти та науковці, за підтримки Міністерства екології та природних ресурсів України, Івано-Франківської облас-ної ради та Державного природознавчого музею НАН України (м. Львів) створюють охоронні зони в місцях репродукції червонокнижних тварин, рослин та грибів.

Під час експедиції до Рогатинського лісового гос-подарства створено 25 охоронних зон для 22-х «черво-нокнижних» видів: 9-ти видів рослин, 1-го виду гриба, 9-ти видів комах і 3-х видів птахів.

Наш кор.

еко

25 ПРИРОДООХОРОННИХ ЗОН РОГАТИНЩИНИ

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ЛІСОГОСПОДАРСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛОКАЧІАГРОЛІС»

45500, смт Локачі, вул. Героїв Майдану, 25 Тел.: (0276) 2-13-95. E-mail: lisgosp1@ukr.net

ІНСТИТУТ ЗДОРОВ'Я РОСЛИН

32 №5-6 2018

свято

Тільки-но почало світати, галя-вина, яку оточує навколо дубова діброва, ожила в очікуванні гостей. На середині галявини виник круг з ексклюзивних мисливських трофеїв та ватра, яку пізно ввечері запалили. Неподалік диміла кухня з мислив-ськими смаколиками, кухарі-єгері та лісівники з ентузіазмом почали готувати святковий обід. Команди винуватців свята згодом пригощали стравами з дичини всіх гостей.

Щоб свято відбулося, за ініці-ативи Закарпатського обласного управління лісового та мисливсько-го господарства співробітники дер-жавної лісової охорони та єгерської служби, представники мисливських господарств і просто добровольці-любителі давньої чоловічої профе-сії при Шаланківському лісництві обладнали майданчик для урочис-того дня, облаштували під’їзну до-

ФЕСТИВАЛЬ МИСЛИВСТВАУ «ВЕЛИКОМУ ЛІСІ»

Минулої суботи в урочищі «Ве-ликий ліс» у селі Шаланки, що на Закарпатті, відбувся Міжнародний День мисливця. Сюди з’їхалися мисливці та лісівники зі всієї кра-їни і навіть з-за кордону – Угор-щини, Словаччини, Чехії, Румунії та Польщі. Хтось похизуватися трофеями, хтось своїми собаками, а хтось показати, на що здатен як кухар мисливських страв. Місце-вість обрали не випадково, адже цей край славиться давньою іс-торією полювання. Загалом на Закарпатті налічується понад 15 тисяч мисливців.

№5-6 2018 33

гарна справарогу, зробили все, щоб свято відбу-лося на вищому рівні. Такий захід на Закарпатті проводиться вдруге. Організатори запросили найста-ріших мисливців краю та сімейні династії, мисливські товариства з сусідніх країн та областей.

У святковий день удача посміх-нулася мисливцям та лісівникам – на спільне свято завітало понад 2000 гостей. Серед них – заступник Голови Державного агентства лісо-вих ресурсів України Володимир Бондар, голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль, заступник голо-ви обласної ради Йосип Борто, го-лова Виноградівської РДА Михай-ло Русанюк та його перший заступ-ник Наталія Костелеба-Веремчук, заступник голови Виноградівської райради Адальберт Сверенко, пред-ставники дипломатичних установ, керівники відомств області, керів-ництво та співробітники Закарпат-ського обласного управління лісо-вого та мисливського господарства. Але головними діючими особами святкування стали мисливці. Приї-хала на величне свято до Закарпаття ціла лісівнича ескадрилья з Держлі-сагентства та інших областей Укра-їни – зі Львова, Рівного, Волині, Одеси, Житомира.

– Міжнародний день мислив-ця стає масовим заходом: подієвий туризм – це сучасний механізм за-лучення додаткових туристів до об-ласті, популяризація туристичних родзинок і народних промислів на лісову та мисливську тематику. Ми намагаємося розвивати зелений ту-ризм, з кожного такого заходу витя-гувати уроки і звичайно, планувати захід на наступний рік, – зазначив начальник Закарпатського ОУЛМГ Валерій Мурга.

Під час спілкування з представ-никами мас-медіа заступник Голови Державного агентства лісових ре-сурсів України Володимир Бондар відзначив високий рівень підготов-

ки свята та значення його в популя-ризації мисливської справи:

– Сьогодні на Закарпатті від-бувається масштабне відзначення свята всіх мисливців. Це визначна подія, адже подібні фестивалі від-роджують та розвивають традиції мисливства, які поки що розвинуті не настільки серйозно, як в країнах Європи. У всьому світі мисливська галузь приносить прибуток і актив-но розвивається. Ми повинні розу-міти, що мисливська галузь – це не просто вбивство тварин, а досить серйозна системна копітка справа, яка охоплює роботу працівників єгерських служб з підгодівлі та при-множення популяції диких тварин. З моєї точки зору, свято проведено на вищому рівні.

– Я закликаю всіх громадян при-єднатися до мисливців і лісівників в розумному використанні наших природних ресурсів і в забезпеченні їх належного врядування на благо майбутніх поколінь, – сказав на-чальник Закарпатського обласного управління лісового та мисливсько-го господарства Валерій Мурга.

Геннадій Москаль із нагоди свя-та приїхав у Шаланки в парадному мисливському костюмі. У своїй ві-тальній промові він наголосив:

– Побутують різні думки щодо полювання й мисливців. Однак, як це не парадоксально звучить, саме справжні мисливці найбільше за-цікавлені у збереженні фауни, саме вони регулюють популяцію диких звірів і підгодовують їх. Саме вони виступають за полювання за правила-ми і протистоять браконьєрам. Мета цього фестивалю – підтримати пра-цівників мисливських господарств і підняти культуру полювання.

Відтак, під час офіційного від-криття найкращих мисливців та лісівників Закарпаття нагородили вищими відзнаками. Так, заступник Голови Державного агентства лі-сових ресурсів Володимир Бондар

свято

№5-6 201834

за сумлінне виконання службових обов’язків, здійснення державного контролю за дотриманням законо-давства та з нагоди «Міжнародного свята День мисливця 2018» наго-родив Почесною грамотою Дер-жавного агентства лісових ресурсів провідного інженера з охорони лісу ДП «Воловецьке ЛГ» Василя Ан-дрійчака, лісничого Шаланківсько-го лісництва ДП «Виноградівське ЛГ» Адальберта Бундовича, голов-ного мисливствознавця ДП «Мокрянське ЛМГ» Володи-мира Куцина, старшого єгеря Лисичіського лісництва ДП «Довжанське ЛМГ» Василя Продана, єгеря Кедринського лісництва ДП «Брустурянське ЛМГ» Дмитра Фабриція.

Очільник області Геннадій Москаль нагрудним знаком за «Заслуги перед Закарпаттям» нагородив заступника началь-ника Закарпатського ОУЛМГ Василя Кия та директора ДП «Виноградіське ЛГ» Василя Агія.

Почесні Грамоти Закарпатської ОДА Геннадій Геннадійович вру-чив провідному інженеру з під-готовки кадрів ДП «Виноградів-ське ЛГ» Лідії Зейкан, головному мисливствознавцю ДП «Ясінян-ське ЛМГ» Андрію Климпотюку, директору ДП «Перечинське ЛГ» Ярославу Кополовцю, провідному районному мисливствознавцю ДП «В.Березнянське ЛГ» Юрію По-вханичу. Окремою Почесною гра-мотою департаменту освіти і науки Закарпатської ОДА Геннадій Мос-каль нагородив старшого науково-го співробітника, доцента кафедри лісівництва УжНУ, кандидата сіль-ськогосподарських наук, автора по-сібника першого в Україні «Лісово-го букваря» Фелікса Гербута.

Заступник голови Закарпатської облради Йосип Борто також вручив грамоти обласної ради голові Това-риства мисливців і рибалок «Соко-

лець» Мирославу Опаленику, провід-ному мисливствознавцю ДП «Сва-лявське ЛГ» Івану Орсагу, єгерю Верхньоводянського лісництва ДП «В.Бичківське ЛМГ» Олексію Ткачу та головному лісничому ДП «До-вжанське ЛМГ» Олексанру Шкарупі.

Не залишилися мисливці і без нагород Закарпатського обласного управління лісового та мисливсько-го господарства. Головний лісівник Закарпаття Валерій Мурга вручив

Грамоти єгерю ДП «Довжанське ЛМГ» Юрію Микитюку, єгерю За-тисянського лісництва ДП «Вино-градівське ЛГ» Леонтію Селлешій, районному мисливствознавцю ДП «Тячівське ЛГ», єгерю Щербілов-ського лісництва ДП «Великобич-ківське ЛМГ» Василю Тимчуку, провідному мисливствознавцю ДП «Рахівське ЛДГ» Юрію Тушеру.

У рамках свята на Закарпатті було підбито підсумки конкурсу малюнків «Ліс – наше життя» на мисливську та лісову тематику.

З метою привернення уваги гро-мадськості, дітей, підлітків та їх батьків до збереження національ-ного багатства українців – лісів та їх жителів, формування екологічної культури населення, громадянської відповідальності, дбайливого став-лення до природи рідного краю і розвиток творчого потенціалу ма-лечі з 27 березня до 15 травня За-карпатським обласним управлін-

ням лісового та мисливського гос-подарства проведено конкурс дитя-чих малюнків «Ліс – наше життя».

У конкурсі взяли участь учні за-гальноосвітніх установ загальної та середньої (повної) освіти за трьома віковими групами: молодша вікова група – 1-4 клас; середня вікова гру-па – 5-8 клас; старша вікова група – 9-11 клас. Всього на конкурс було надано майже 500 робіт. Хлопці та дівчатка проявили неабияку фанта-

зію і смак, намагаючись у своїх малюнках нагадати людям про те, скільки радості приносить нам ліс і як важливо дбати про збереження його флори і фауни.

Юні художники порадували активністю і рівнем майстер-ності, який відзначили експер-ти. Так, за підсумками конкур-су журі визнало переможцями наступних учасників: І місце отримав Петро Цьока, учень 7-А класу Тарасівської ЗОШ І-ІІІ ст.; ІІ – Максим Мигович,

учень Росошанської ЗОШ І-ІІ ст.; ІІІ розділили між собою Денис Ка-треняк, випускник Нересницької ЗОШ І-ІІІ ст. та Наталія Мателега, учениця Росошанської ЗОШ І-ІІ ст.

Кращі роботи також будуть роз-мішені як соціальна реклама на біл-бордах по всіх районах Закарпаття.

Гостей розважала насичена про-грама, яка включала виставку мис-ливських собак, експозицію зброї, майстер-клас зі стрільби з лука та пневматичної зброї, конкурс з імі-тації реву оленя, театралізовані сце-ни, а також дегустація страв зі здо-бичі, виступи фольклорних колек-тивів, продаж сувенірної продукції, запалення мисливської ватри тощо. А для маленьких гостей свята пред-ставники ГО «ФОРЗА» організува-ли цілу лісову школу з різними кон-курсами та подарунками на лісівни-чу та мисливську тематику.

Юлія ДАВИДОВАФото автора

свято

35

ЕКЗОТИЧНІ РОДЗИНКИ ВОЛИНІ

…Тут немає метушні, гамору та… комарів. Зате є ліс і затишок. Як і колись, «Волинська Швейца-рія» вражає своєю унікальною ат-мосферою. Сьогодні ж іще й тим, що саме тут, окрім чудової рекре-аційної зони, розмістився екологіч-ний осередок краю.

Від Луцька недалечко – 17 кіло-метрів. Але на перешкоді тим, хто хоче дістатися до Воротнівського ботанічного заказника автомобі-лем, як завжди, стоїть шлагбаум. Місце не любить гамору та й ви-сокий пожежонебезпечний період зобов’язує лісівників спонукати людей бути надобережними.

Напевно, немає такої людини, яка б, потрапивши до воротнівсько-го лісу, залишилася байдужою. Тут – неймовірно. Ботанічний заказник створений ще у 1970-х. Вже тоді зрозуміли, що таку місцину треба берегти. Дубово-грабовий ліс Во-ротнівського заказника унікальний

для України. А ту-тешні столітні дуби пам’ятають багато таємниць.

…Відійшла в лету епоха одіоз-них комуністичних босів. Декомуні-зація змінила й Воротнів. Замість дачі обкомівського начальника Волині Калити, яку підтри-мували у належно-му стані лісівники з 60-х років, тепер тут Європа. Не стало вже й того, хто беріг таємниці «літньої резиденції», – лісничого Віктора Романюка. «Волинська Швейцарія» стала ближчою до справжньої Швей-царії не тільки ландшафтом, а й дизайном. Часи змінюються. На місці «дачі Калити», де сво-го часу приймали еліту Радян-

Коли у місті від сонця аж плавиться асфальт, а на Світязі, кажуть, зграї мошки та комарів, куди податися, аби і від спеки втекти, і від надокучливих комах, і щоб вода, і ліс, і всілякі інші принади? Думає-те, таких куточків немає! Принаймні, на Волині знайдеться.

точка на карті

36 №5-5 2018

точка на карті

ського Союзу та поважних гостей з-за кордону, і ще двох старих бу-диночків, що колись були житлом для лісівників, – нові будівлі. За-мість асфальтованої доріжки, яку щедро орошувала трава, вимощені гравійкою стежки та дороги. Тепер можна і велосипедом прокататися, і навіть завітати на галявину під про-мовистою назвою «Школа лісової журналістики».

«У вас тут справжній рай», – кажу до координатора-керівника молодіжного лісівничого центру Валентини Юхимчук, людини, за-коханої у свою справу. І пані Ва-лентина погоджується. Вона готова годинами розповідати про свою ро-боту, про тих, хто сюди приїздить, про емоції і дорослих, і дітей. Ось недавно, каже, була група людей з «Університету третього віку».

– Люди досить старші, але дуже активні, – розповідає Валентина

Петрівна. – Хотіли побачити все і все розпитати. І слухали, і милува-лися, і тішилися усім. А для дітей тут справжня благодать. Взимку Санта був, весною – ельфи, а вліт-ку майстер-класи різноманітні для них влаштовуємо. І велоперегони, і лекції. Навіть студенти приїздять на практику. Тут усього вдосталь.

Окрім цього, на території діють школа лісового лікаря, садівника, мисливця.

Переходиш із зони у зону й іно-ді навіть забуваєш, що ти у справж-ньому лісі. Ідеш вимощеною граві-єм стежкою і якось навіть звернути вбік, ступити на траву не зручно, ніби порушиш якісь правила. Але ліс для того й ліс, щоб і на траву ступити, і красою квітки помилу-ватися, і прохолодою під розлогим листям дерев насолодитися.

А стави! Неймовірні, виблис-кують свіжістю на сонці. Тут зи-

мували птахи, тут оселилися дикі качки. Лісівники навіть будиночки для них поробили. То пернаті вже й пташенят висиділи. До неймовірної кількості лісового птаства додало-ся. Дивлюся, а на тому березі пара молодят фотосесію влаштувала. Дійсно, чим не місце для весільних фото на довгу і добру пам’ять.

Заходжу та територію пасічника. Тут господарює Іван Онищук, який знає про бджіл усе. Він у Воротне-ві щодня. Бачу, наливає чоловік у трилітрові банки рідину, щось там колотить, словом, чаклує. Питаю, що ж робить. І розповів нам пан Іван про те, що бджіл обов’язково потрібно напувати соленою водою.

– Бачили, що інколи у вбираль-нях є бджоли. Вони залітають туди за сіллю, – розповідає пан Іван. – Бджоли дуже люблять і потребують солену воду. Про це мало хто знає, але так є.

37№5-6 2018

Іван Онищук робить своєрідну екскурсію своєю пасікою, не забу-ває завести і у будиночок-апітера-пії. Тут можна полежати на лежан-ці, під якою стоїть три вулики. Ле-жиш – а все під тобою вібрує. Тіло розслабляється і лікується.

– А вони не покусають? – питаю. – Ні. Тут спокійно можна роз-

слабитися і насолоджуватися нови-ми відчуттями, – каже пасічник.

Почастувалася лісовим медом із полуницею та запашним трав’яним чаєм і подумалося, у наш вік стрім-кого руху і нестачі часу, добре, що лісівники створюють екостежки, підтримують такі місця. Бо ж дехто вже й до лісу поїхати боїться. Щоб не заблудитися, не втрапити куди. А тут і відпочивальникам, і лісівни-кам добре. Бо як би там не було, а культура нашого відпочинку хоч і покращується, але бажає більшого. І не кожен іще усвідомлює всю за-грозу неправильно загашеного ба-гаття чи сміття, залишеного у лісі. А так – все під контролем.

– Екостежки з’явилися не сьо-годні, їх почали робити ще у 80-х ро-ках, – розповідає начальник Волин-ського обласного управління лісо-вого та мисливського господарства Олександр Кватирко. – Зараз ми ще більше почали розвивати це. За останніх 3 роки відновлюємо те, що було раніше, і додаємо нове. За цей час на рекреацію в області виділили 5 мільйонів гривень, адже важливо не просто збудувати, але й підтри-мувати стежки в належному стані. За наступні 5 років маємо зробити так, аби у кожному державному під-приємстві була якісна екологічна стежка. Щоб подорожуючі могли приходити, гуляти по лісі і просто насолоджуватися природою. Багато людей зараз бачать ліс через призму зрубаного дерева, кубометра. Забу-ваючи про його екологічне значен-ня. Потрібно змінювати ставлення людей до лісу. Розвивати культуру

поводження у лісі. Вчити любити його змалечку. Та й лісівникам лег-ше слідкувати за порядком у лісі, якщо вони знають місця скупчення людей. Це також дуже важливо, осо-бливо у літній період, коли маємо високий клас пожежної небезпеки.

Загалом Волинь завжди слави-лася своїми рекреаційними зонами, але коли вже казати про Воротнів і екостежки, то тут є велика двокіло-метрова та кілька малих: на найви-щу гору Волині (192 м над рівнем моря), до вольєру, де мешкають лані та дикі кабани. На стадії завер-шення ще одна – 8-кілометрова.

...Ще одна цікава точка на кар-ті Волині. Екостежка «Лісова еко-зупинка» розташована у мальовни-чому місці одразу на національній автодорозі державного значення Устилуг-Луцьк-Рівне (Н22), – бага-то цікавої інформації, велодоріжки і чудова природа. А ще тут же онов-лений лісовий ресторан «Явір», де можна дичиною поласувати, лісо-вими напоями та фірмовими чая-ми посмакувати. Тут дійсно не со-ромно прийняти гостей, та й шоу знімати можна. Не дивно, що саме лісовий ресторан для зйомок обра-ла знімальна група телешоу «Хо-лостяк» каналу «СТБ». Бо чим іще

можна дивувати гостей у наш час? Екзотичними родзинками! А ліс – то родзинка волинського краю!

Оксана ЧУРИЛОФото автора

точка на карті

сторінками історії

Сьогодні на цьому місці розміщені Пилиповицьке та Піщівське лісництво. Вольєр «Пилявин» мав площу 5000 га. То-гочасні дослідники відзначали: щоб потрапити до во-льєру, потрібно було заїхати у село Пищів, яке знаходилося по дорозі з Києва до Варшави. На північ від дороги видні-лись темні ліси, де на площі 20 тис. га розміс-тилось мислив-ське господар-ство. Серед тих лісів сім верств від Пищіва направо від дороги, яка вела до Суховолі, знаходився мисливський палацик. Окрасою палацику була ко-лекція мисливських трофеїв. На відміну від інших дослідників, які вказували, що вольєр мав 5 тис. га, Р. Сокальський від-значав, що його площа становила лише 3600 гектарів. Обгороджений вольєр був стояками у 9 стоп (1 стопа = 30 см). Свою назву вольєр «Пилявин» отримав від гер-бу родини графів Потоцьких «Пилява». Сучасні дослідники вказують, що мис-ливський палац знаходиться у 104 квар-талі Піщівського лісництва. Ловчим (від-повідальним за ведення мисливського господарства у вольєрі) в 1905 році був п. Мікула.

З метою наповнення вольє-ру мисливськими видами

тварин Потоцький здій-снював закупівлю ди-чини у багатьох краї-

нах Європи. Перші тварини, яких тут випустили, були лосі з Литви з г о с п о д а р с т в а князя Антонія Радзивілла. Це був у Галичині перший випа-док розведення лосів у вольє-рі. У 1902 році

у Гамбурзі По-тоцький закупив

2 самці та 5 са-миць оленя амери-

канського (Cervus canadensis). У 1903

році у Єнісейській губернії було закупле-

но оленів маралів (Cervus maral, wapiti arialiens) – од-

ного самця та дві самиці й си-бірських козуль (Cervus pygargus). У зо-ологічному парку Берліна було закупле-но п’ятнистого маньчжурського оленя (Cervus Dybowski) – 2 самці і 3 самиці. У 1904 році Потоцький отримав у подару-нок від царя Миколи ІІ зубрів з Біловезь-кої пущі. У цьому ж році у Зоологічному парку Берліна було закуплено перських оленів (Cervus caucasicus vel persicus). У 1904 році з царського вольєру у Гатчині було отримано два зубри, за яких відда-ли два самці американського оленя. Крім того, були закуплені олені (марали). Для цього граф направляв свого працівника

ВОЛЬЄРНЕ ГОСПОДАРСТВОГРАФА ПОТОЦЬКОГО

38 №5-6 2018

Розведення дичини у вольєрах є одним із методів інтенсифікації організації мисливсько-го господарства. Вольєр-ний метод розведення дичини дає змогу прово-дити акліматизацію ін-ших видів мисливських тварин, вирощувати трофейні екземпляри дичини, полегшувати методи полювання, проводити наукові до-слідження та надавати рекреаційні послуги. Цінним досвідом з орга-нізації вольєрного гос-подарства слугує органі-зація у 1900 році графом Йозефом Потоцьким вольєрного господар-ства «Пилявин» біля міста Славути.

сторінками історії

Ромуальда Сокальського. У 1905 році його господарство поповнилось парою бізонів (Bos bison americanus), а в 1907 році Потоцький спеціально відрядив експедицію для закупівлі дичини під керівництвом ловчого Павловського до Іркутській губернії, де було закуплено 2 самці та 4 самиці благородного оленя (Cervus maral). Також було закуплено пару північних оленів, але невдовзі вони загинули. Як припускали спеціалісти, через кліматичні умови. У 1908 році князь Бедворд з Англії подарував графу бізона, а іншого було закуплено в Бер-ліні. Також проведено обмін тваринами з зоологічного парку Петербурга: три лосі було обмінено на одного бізона. У 1908 році з Семипалатинська було при-везено пару тяншанських оленів (Cervus songaricus) та дві пари кабаргів (Moschus moschiferus). Крім копитних тварин, до вольєру завозили багато зайців-біляків, бобрів, глухарів. На 1 липня 1910 року у вольєрі знаходились: олень американ-ський (Cervus canadensis) – 74 особини, сибірський (maral asiaticus) – 42, камчат-ський (Cervus Dybowski) –14, перський ( C. caucasiensis vel persicus) – 17, 8 зу-брів. У 1912 році у вольєрі «Пилявин» було 2 бобри, 8 зубрів, 1 бізон, 58 лосів, 98 оленів (вапіті), 46 оленів-маралів, 2 кашмірські олені, 4 тяншанські олені, 18 кавказьких оленів, 16 оленів Дубовсько-го, 3 антилопи, 2 перські газелі, 48 сибір-ських козуль, 24 зайці-біляки, 3 ведмеді, 2 чорні лебеді. Часопис Галицького това-риства охорони тварин – «Місячник» по-рівнював вольєр «Пилявин» з американ-ським Єллоустонським парком, бо сюди теж приїжджало багато науковців з Ан-глії, Франції, Німеччини, Росії. У 1908 році англієць Лідеккер видав книгу про вольєр, а полювання у вольєрі англійця Віннаса було знято на кінокамеру. До цього фільму також увійшли полюван-ня Йозефа Потоцького в Англії, коли він гостював у лорда Мардоналда.

Однак суспільні конфлікти не спри-яли розвитку вольєру. У 1907 році по-частішали селянські бунти і, як наслідок, збільшились випадки браконьєрства.

Тому Йозеф Потоцький отримав дозвіл влади і сам утримував приватну поліцію, яка складалась з 24 козаків. Під час Пер-шої світової війни вольєр був майже по-вністю знищений.

Крім розведення копитних, у вольєр-ному господарстві «Пилява» Потоцький займався розведенням фазанів. У селі Антоніни біля Шепетівки на площі 180 моргів він організував фазанове госпо-дарство «Воліцка». У 1902 році у госпо-дарстві було 700 фазанів. Для збільшення чисельності він в Англії закупив 2 тис. фазанячих яєць. Для зменшення негатив-ного значення хижаків в 1902 році було добуто 37 лисиць. На полюванні в Ан-тонінах у 1902 році були генерал Штем-пель, граф Юліан Тарновський, граф Ка-зимир Водзіцький. 23 жовтня 1905 року тут полювали князі Кароль Радзивілл і Губерт Любомирський, графи Томаш За-мойський і Ксавери Орливський, барон Густав Таубе, пан Тадеуш Даховський та власник Йозеф Потоцький. На полюванні було добуто одну козулю, 919 фазанів, 26 зайців, 25 кроликів. Найліпших результа-тів досяг Томаш Замойський, який добув 255 фазанів, 7 зайців і 5 кроликів.

Олег ПРОЦІВ

39№5-6 2018

Вілла Потоцьких,Польща, 1924 р.

ДЕРЕВА

№5-6 201840

лісорозведення

Які таємниці прихову-ють у собі ліси державного підприємства «Горохівське лісомисливське господар-ство»? Чим вони особливі?

Ми побували у затишних куточках волинського лісу, побачили, як тут бережуть рідкісні дерева, не бояться експериментувати та пере-ймають закордонний досвід. 17 ГЕКТАРІВ АМУРСЬКОГО

ЕКСПЕРИМЕНТУЛісничий Ново-Зборишівського

лісництва ДП «Горохівське ЛМГ» Микола Романюк із задоволенням показав та розповів про рідкісне для Волині дерево – бархат амурський. Росте воно на одній із чотирьох ді-лянок лісництва. Куди не поведеш очима – краса! А деякі лісові доріжки чимось нагадують рівненський Ту-нель кохання. Тільки тут затишніше та людей немає.

«Тут є ботанічна пам’ятка при-роди місцевого значення «Ділянка лісу. Її створили ще у 1972 році за рішення облвиконкому з метою збе-реження рідкісного на Волині дерева бархат амурський. Але крім цього де-рева, тут росте сосна звичайна, липа дрібнолиста, граб звичайний та клен гостролистий», – розповідає Микола Романюк.

Ділянка розміщена на 2 кварта-лах, її площа – близько 2 гектарів. Сам бархат амурський родом із Росії. Дерево висаджують у Кореї, Китаї та Японії. Лісничий пояснює, що в Україні його посадили в рамках екс-перименту: «Бархат амурський може виростати заввишки до 30 метрів, але на українських землях він таким ви-соким не виросте».

Цікаво, що цю породу дерева на-зивають корковим. Бархат амурський цінний для промисловості, з нього виходять хороші меблі. А з кори та відходів деревини роблять корки для пляшок. Також у дерева є судинки, які мають жовтий колір та добре пропус-кають крізь себе воду. Ця властивість робить бархат амурський придатним для фарбування технічних культур (наприклад, бавовни чи льону).

Дерево має антисептичні власти-вості, у східних країнах із нього на-віть виготовляють ліки. У молодому віці листя бархату амурсько-го є хорошим кормом для

МАЙБУТНЬОГО

диких тварин. «Кажуть, якщо ко-рова поїсть такого листя, то молоко ще тиждень не скисатиме», – каже лісничий.

Плодоносить дерево у віці 18-20 років. Зацвітає в червні, а збирати насіння можна в кінці вересня.

До речі, на цій території забо-ронені всі види рубок, також збір грибів та ягід.

ЧЕРВОНІ ДУБИ ПОЛЬСЬКОЇ ГРАФИНІ ТА ДЕРЕВА МАЙБУТНЬОГО

Є в місцевих лісах і дерева, по-саджені ще в 1928 році. Про 19 гек-тарів дубових насаджень розповів лісничий Горохівського лісництва Олег Галтман.

Кажуть, що ці дерева посадила польська графиня, у якої тут були

володіння. Росте у цих масивах два види дерева – дуб

черешчатий та дуб червоний.

«Дуб чер-воний був

завезений із Америки чи Канади. Росте він у 2-3 рази швидше, аніж дуб черешчатий. Насадження є ге-нетичним резерватом. Дерева про-нумеровані. Раз на 5 років їх пере-віряють київські науковці. Будь-які рубки тут заборонені. Якщо якісь дерева хворіють – на їх рубку не-обхідно отримати спеціальний до-звіл», – розповів Олег Святославо-вич.

Врожай із дуба черешчатого збирають щороку, а от червоний родить раз у 8-10 років. Жолудів під цими дубами не збирали вже 5 років.

«Загалом збираємо врожай восе-ни. Кожен дуб родить по-різному: можна назбирати відро або лише десяток жолудів. Після збору сади-мо їх у розсаднику та прикопуємо, а навесні починаємо висаджувати», – пояснив Олег Галтман.

Крім того, у волинських лі-сах уже кілька років діє програ-ма «Дерева майбутнього». Кожен стовбур такого дерева обмальова-ний жовтим кольором. Ці червоні дуби також занесені в спеціаль-ний реєстр. Ідею зі збереження дерев запозичили в польських ко-лег. Таким чином до списку дерев майбутнього занесли близько 300 дубів.

Що цікаво: горохівські наса-дження дубів черешчатого та чер-воного для Волині унікальні.

ГОРІХОВІ ПЛАНТАЦІЇ НА ВОЛИНІ

Цікаво було побачити і вели-чезну плантацію горіха на площі 20 гектарів. Про незвичні лісові насадження розповів лісничий Ко-

ритницького лісництва Петро За-вадський.

«Посадку дерев розпочали на-весні 2017 року. Горіх – це пів-денна культура, яка потребує те-пла, затишку та вологого ґрунту. Створили плантацію з ініціативи керівництва обласного управління. Ми підготували ґрунт та посадили саджанці різного віку – 2 і 4 роки. Дерева взяли в нашому та сусідніх лісництвах», – поділився досвідом лісничий.

Частина дерев не прижилася через посушливі весну та літо. Од-нак лісівники планують провести щеплення та досаджувати дерева восени та навесні наступного року. На ділянці ведуть механізований догляд, скошують траву, не зачіпа-ючи кореневої системи.

Петро Завадський розповів, що посадку горіха на Волині практи-кували ще в 60-х роках, зокрема і в Горохівському районі. Однак зараз ці насадження виконують рекреа-ційну функцію, а деякі рекультиво-вані.

«Про збір горіхових плодів го-ворити ще трохи рано, бо ж курчат рахують по осені. Вірю, що в най-більшої плантації грецького горіха на Волині є хороші перспективи», – каже лісничий.

Анастасія ТУМІКФото автора

№5-6 2018 41

лісорозведення

№5-6 201842

МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-

Із метою підвищення рівня екологічної освіти, знаходження нових дієвих шляхів вирішення певних екологічних проблем сьогодення, сприяння досягненню учнями більш високого, наукового рівня в галузі природничих дисциплін у закладах загальної середньої та позашкільної освіти області започат-ковано дослідження довкілля в рамках міжнародного науко-во-освітнього екологічного проекту Globe. Координатором програми в регіоні є Волинський обласний еколого-натураліс-тичний центр.

екоцентр

GLOBE (глобальне вивчення та спостереження з метою поліпшення довкілля) – це міжнародна науково-освітня програма, яка запровадже-на спільно з Національним управ-лінням аеронавтики і дослідження космічного простору (NASA), На-ціональним управлінням океанічних і атмосферних досліджень (NOAA) та Національним науковим фондом США (NFS).

В Україні програму Globe впрова-джено в 1999 році, а з 2001-го – коор-динатором програми є Національний еколого-натуралістичний центр. Про-грама підтримується Міністерством освіти і науки України, Міністер-ством екології і природних ресурсів, Українським метеорологічним цен-тром, Державним космічним агент-ством України.

Проект Globe передбачає створен-ня всесвітньої дослідницької групи, що складається з учнів та вчителів, які співпрацюють з ученими-еколога-ми з метою вивчення взаємозалежних процесів єдиної екологічної системи нашої планети. Водночас діяльність цієї групи націлена на підвищення рівня екологічної освіти школярів та екологічної свідомості населення в усьому світі.

У широкому розумінні, предме-том досліджень за програмою Globe є планета Земля. Збирання екологічних даних з усього світу дає можливість науковцям, учителям, учням краще розуміти процеси, які відбуваються на Землі, а також взаємопов’язані ци-кли, що складають єдину екологічну систему.

Учасники міжнародної програми Globe, використовуючи можливості останніх досягнень техніки, спілку-ються та обмінюються досвідом за різ-ними напрямами досліджень (атмос-фера, гідрологія, ґрунтовий і наземний

екоцентр

№5-6 2018 43

покрив, фенологічні спостережен-ня).

Програма розроблена для шко-лярів віком від 5 до 16 років. За-стосовуючи різні методики спо-стережень, діти збирають дані про навколишнє середовище, надси-лають їх у центр оброблення да-них через комп’ютерну мережу Internet, отримують яскраві наочні зображення, побудовані на основі інформації, переданої іншими шко-лами світу. Водночас це відкриває можливість використовувати дані з освітньою та науково-дослідниць-кою метою, а також співпрацювати з ученими, іншими учнями, які займаються програмою в усьому світі.

Роль учителя полягає в стимулюванні та підси-ленні природного інтере-су учнів до досліджень, співпраці з ученими різних країн, наданні можливості отримувати нову інформа-цію про нашу планету.

Питанням участі шко-лярів у програмі GLOBE, методикам проведення тематичних досліджень за розділами програми приділено значну увагу на районних семінарах, лекційних годинах. Розроблено план впрова-дження Міжнародного проекту в закладах середньої та позашкіль-ної освіти області, що передбачає підготовку вчителів-організаторів, проведення відповідних досліджень за цією програмою. Створено ме-тодичні матеріали із вказівками щодо кожного тематичного розді-лу атмосферного та гідрологічного досліджень, ґрунтознавства, ви-вчення земного покриву.

У сучасних умовах в екологіч-

ному вихованні важливе значення має дослідницько-експерименталь-на робота. Дослідження – це про-цес, у якому людина здобуває нові знання про навколишній світ. Учні отримують дані, аналізують їх та розглядають можливі варіанти за-стосування.

Чимало школярів області заці-кавилися Всеукраїнською кампані-єю «Вишнева Україна» у рамках на-уково-освітнього проекту GLOBE. Її мета – заохочення учнівської мо-лоді та вчителів до спостережень за сезонними змінами рослин і глиб-шого розуміння фенології як науки,

оволодіння навичками наукових досліджень, проведення вимірів, опису результатів, формулювання висновків.

Основним завданням кампа-нії стало дослідження початку ве-гетаційного сезону рослини виду «вишня звичайна», залежно від кліматичних показників, а також фотодокументація фенологічних досліджень. Кампанія передбачала інтенсивний період спостережень: березень-травень. Учні та виклада-чі повинні були зареєструватися на

міжнародному веб-сайті програми, працювати за стандартними методи-ками та протоколами Globe, вносити результати досліджень до міжнарод-ної бази даних, аналізувати і форму-лювати висновки, готувати науко-вий звіт. Одночасно учасники мали змогу обговорювати хід кампанії, ді-литися фотографіями через соціаль-ні мережі, брати участь у вебінарах. За результатами внесення даних на міжнародний веб-сайт сертифі-катом Globe нагородили кращих із кращих.

Золоту нагороду (понад 100 спостережень) отримали: вихован-

ці гуртка «Біологія люди-ни» КЗ «Міський центр еколого-натуралістичної творчості Луцької міської ради» (керівник Наталія Борсук, керівник гуртків); Нововолинський Центр дитячої та юнацької твор-чості (еколого-натураліс-тичний відділ) (керівник Оксана Нікіфорова Мико-лаївна, керівник гуртків).

Бронзову – ( понад 40 спостережень): учні за-гальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с. Яревище Ста-ровижівського району (ке-

рівник Євген Постригач, вчитель географії ).

Також до міжнародного проек-ту долучилися: учні 6 класу НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія ім. С.Є. Ткача смт Голоби Ковельсь кого району; учні 6 класу ЗОШ І-ІІІ ст. с. Тойкут Ковельського району; учні ЗОШ І-ІІІ ст. с. Губин Лока-чинського району; учні ЗОШ І-ІІІ ст. с. Гірка Полонка Луцького ра-йону; учні ЗОШ І-ІІІ ст. с. Олеськ Любомльського району.

Педагоги, найактивніші учас-

ОСВІТНІЙ ПРОЕКТ GLOBE

№5-6 201844

ники кампанії «Вишнева Украї-на», отримали сертифікат вчителя GLOBE.

Учнівська молодь області брала активну участь у Національному етапі щорічного міжнародного за-очного художнього конкурсу «Ка-лендар Globe, тема якого «GLOBE у моїй школі». Оскільки міжнарод-

ний проект передбачає спостере-ження за навколишнім середови-щем із метою його покращення, то на конкурс надходили фотографії, які фіксували роботу під час дослі-дження води, повітря, ґрунту, рос-линного чи тваринного світу. До участі також запрошено учнів за-кладів середньої та позашкільної освіти, які проводили фенологічні спостереження в рамках кампанії «Вишнева Україна».

Найкращі роботи оцінювалися членами колегії GLOBE Європи та Євразії. Серед переможців із Воли-ні відзначено Анну Гуменко, вихо-ванку гуртка «Біологія людини» КЗ «Міський центр еколого-натураліс-тичної творчості учнівської молоді Луцької міської ради». Фотороботи розміщено в Європейському кален-дарі GLOBE-2017, а за підсумками «Календар GLOBE-2018» перемо гу здобули – Софія Максимюк, учени-ця 11 класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Гірка Полонка Луць-кого району та Анастасія Хомич, учениця 6 класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Яревище Старовижівського району.

У 2016-2017 навчальному році в рамках міжнародної програми Globe відбувся конкурс-огляд «Ге-ографічний майданчик у дії», ме-тою якого було підвищення ефек-тивності та якості організаційної роботи в рамках моніторингових досліджень навколишнього середо-вища, поглиблення знань учнів сто-совно окремих компонентів приро-ди, зокрема атмосфери.

Грамоти Національного еко-лого-натуралістичного центру за змістовну роботу на географічному майданчику отримали: члени гурт-ка «Краєзнавець» НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія ім. В. Газіна» смт Ратне; учнівський колектив 5 класу Ківерцівської експериментальної школи та Надія Швирид, учениця 8 класу Залізницького НВК «ЗОШ

І-ІІІ ступенів-дитячий садок» Лю-бешівського району.

За створення умов для всебіч-ного розвитку особистості та за-безпечення навчально-виховного процесу екологічного спрямування в системі моніторингу довкілля гра-мотами та подяками НЕНЦу наго-роджено 6 вчителів області.

У 2016 та 2017 роках (червень) учні загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с. Яревище Старовижів-ського району, активні учасники програми, брали участь у Всеукра-їнських GLOBE іграх.

Всеукраїнські GLOBE ігри – це 4-денна зустріч для школярів, які цікавляться природознавством, на-укою, дослідництвом. Учні мають можливість обмінюватись досві-дом, відвідувати майстер-класи провідних вчених та здобувати но-вих друзів у програмі Globe. Мета Всеукраїнських GLOBE ігор – по-кращення розуміння стану навко-лишнього середовища, підвищення екологічної свідомості та заохочен-ня дітей до вивчення природничих дисциплін. Кожна команда від об-ласті представляла мультимедійну презентацію, доповідь, виступ на тему «GLOBE у моїй школі». У ко-мандних змаганнях школярі вибо-роли призові місця.

Отже, надалі плануємо роз-ширювати роботу щодо залучення педагогів та учнівської молоді до Міжнародного науково-освітнього проекту за допомогою проведення семінарів, участі у вебінарах, тре-нінгах для координаторів Globe та різноманітних конкурсах.

Пропонуємо усім охочим при-єднуватися до Міжнародної науко-во-освітньої програми. Інформація для довідок – за електронною адре-сою: globeukraine@gmail.com.

Наталія БУДАПРОСТА, методист Волинського обласного

еколого-натуралістичного центру

екоцентр

№5-6 2018 45

на правах реклами

ТОВ «ОДЕК» Україна – сучасне, оснащене високо технологічним обладнанням підприємство із випуску водостійкої екологічно безпечної березової/вільхової фанери, у т. ч. – ламінованої, розмірами (1250х2500 мм, 1220х2440 мм). Система менеджменту якості сертифікована на відповідність вимогам міжна-родного стандарту ISO 9001 2008, сертифікована і відповідає вимогам стандартів: EN 13986:2002; FSC, CARB, вітчизняним стандартам (УкрСЕПРО).

ТОВ «ОДЕК» Україна зацікавлене

у розши ренні ринків збуту

своєї продукції

НещодавноТовариством лісівників України разом з Державним агентством лісових ресурсів проведено на-ціональний відбір Міжнародного конкурсу «Молодь в лісах Європи».

Участь у конкурсі взяли команди з Волинської, Жи-томирської, Київської, Полтавської, Кіровоградської, Черкаської, Чернівецької областей, Шацького лісового та Малинського лісотехнічного коледжів.

Конкурс відбувся у три етапи: тестування на знання лісового господарства України англійською мовою, перевірка вміння розуміти текст лісівничої тематики, усний тест на вміння спілкуватись англійською.

Перше місце виборола команда Волинської облас-ті – Вікторія Мліонік, Ілля Піменов, Богдан Суходоль-ський (учні Луцької гімназії №18).

Друге місце розділили команда Чернівецької облас-ті – Вікторія Житарюк, Анна Заводя, Христина Мако-вій (учні ліцею №3 медичного профілю Чернівецької міської ради) та команда Полтавської області – Еліна Симоненко, Владислав Сапегін, Денис Пісоцький (учні Полтавського обласного ліцею-інтернату для обдаро-ваних дітей з сільської місцевості).

Третє місце розділили команда Київської області – Каріна Лісова, Євгенія Шуміна, Тетяна Сидорен-ко, Вікторія Веремеєнко (учні Богуславської спеці-алізованої школи № 1 та Малоснітинського ЗЗСО І-ІІІ ст.) та Кіровоградської області – Юлія Крижа-новська, Дар’я Журавська, Валерія Мандрійчук, Ан-тон Чайка (учні Голованівської, Компаніївської та Знам’янської СШЗ).

Всі діти показали дуже високі знання та навики!Наш кор.

З ЄВРОПОЮ НА ТИМолоді, розумні, талановиті! Саме такі діти з

Волинської області представлятимуть Україну на Міжнародному конкурсі «Молодь в лісах Європи», який відбудеться у Литві 19-21 вересня 2018 року.

знай наших

Канюк звичайний, або сарич (Buteo buteo) – найпо-ширеніший серед денних хи-жих птахів України. За свій характерний крик – жалібне «кьяяя, кьяяя, кьяяя» – він і отримав своє ім’я. Цей птах приблизно у півтора рази більший за ворону, довжина його тіла становить 51-57 см, а розмах крил – 110-130 см. Самки більші, ніж самці. Забарвлення варіюється від майже білого до темного. Тривалість життя канюка звичайного у природних умо-вах – 26 років, у неволі до 30 років. Поширений він прак-тично у всій Європі. Зазвичай веде осілий спосіб життя. І лише один підвид – канюк малий (Buteo buteo vulpinus), є перелітним птахом, на зиму мігрує на південь Азії або до Африки.

№5-6 201846

ОХОРОНЕЦЬУКРАЇНСЬКИХ ПОЛІВ

у світі пернатих

Серед гризунів улюблена здо-бич канюків – полівки. Полюючи на полях і лугах, птахам трапляються сірі полівки, а на лісових вирубках – руді. Незважаючи на очевидну пристрасть до них, харчовий спектр канюка доволі широкий. У ньому є представники всіх класів наземних хребетних тварин, комахи і навіть риби. Із ссавців канюки добувають мишей, молодих ховрахів, зайців і кроликів. Із птахів у лапи хижака потрапляють найчастіше дрозди, ящірки і змії. Також у раціоні цих птахів є і жаби.

Різноманіття кормів змушує бути універсалом, адже кожна здобич по-требує особливого підходу. Канюк – дуже вправний хижак, який воло-діє широким набором мисливських прийомів, але не досконало. Він да-леко не такий стрімкий, як сапсан, не настільки сильний, як орел, і не такий спритний, як яструб. Втім, така доля більшості універсалів у

природі. Тут доводиться обирати: або вмієш бездоганно робити щось одне, або багато всього, але не іде-ально.

Улюблена манера полювання ка-нюка – кружляння над полями, вигля-даючи з висоти 30-50 метрів неуваж-них полівок. Літаючи над полем, про-сторою поляною або вирубкою, він час від часу немов призупиняється і зависає у повітрі, тріпочучи крильми, як боривітри (тільки менш вишукано). Повисівши так секунду-другу, перна-тий складає крила і кидається на здо-бич. Без особливого, як правило, успі-ху – вдало завершується одна з 7 або навіть із 10 атак. Нічого не поробиш – не спеціаліст. Інший спосіб полюван-ня птаха – довгі очікування де-небудь на гілці або стовпі поблизу дороги або просто на узліссі. Тут він підсте-рігає вже не сірих, а частіше рудих полівок, крикливих дроздів, в’юнких землерийок і кротів. Іноді птахи ще й вишукують свою здобич, переліта-

№5-6 2018 47

цікаво

ючи по рідколіссю (чи вздовж узлісь). З таких «інспекцій» вони повер-таються з найрізноманіт-нішими, а іноді й несподі-ваними трофеями. Бували випадки, коли вони прино-сили невеликих, але хижих і дуже спритних ласок, колю-чих їжаків і навіть отруйних гадюк.

У кладці канюка зазви-чай 2-4 яйця. Насиджує і зі-гріває пухових пташенят са-миця. Завдання самця у цей момент – постачання їжі. Після появи пташенят ще де-який час мама знаходиться з ними у гнізді. Особливістю поведінки пташенят каню-ка є широке поширення ка-нібалізму. Старший, більш сильний, починає пересліду-вати більш слабкого брата. У решті-решт, або вбиває

його, або викидає з гнізда. І навіть якщо бої між пташенятами розгортаються у присутності батьків, вони залишаються абсолютно байдужими до того, що від-бувається, а потім холодно-кровно згодовують загиблих «переможцям». Такий ме-ханізм дозволяє регулювати чисельність, виживати і на-віть процвітати цілому виду.

Яна ТЕТ

у світі пернатих

Альпака – цінний завдяки своїй шерсті (24 натуральних відтінки!), яка має всі власти-вості овечої, але за вагою наба-гато легша. З однієї особини раз на рік зістригають по 5 кг вов-ни. Волокна альпаки більш пря-мі, ніж вовна вівці, шовковисті-ші і з тонким блиском. Схожих властивостей не побачиш у жодному іншому виді хутра.

Вовна альпаки втричі міц-ніша і в сім разів тепліша, ніж овеча. Живучи високо в горах, де перепад температур вдень і вночі сягає 30 градусів, альпа-ка має тепліше хутро, ніж інші види тварин. Волокна містять невеликі завитки, які надають хутру м’якість, ніжність, а та-

ТАКИЙ МИЛИЙ АЛЬПАКА...

Альпака (Vicugna pacos) – одомаш-нений південноамериканський ко-питний ссавець родини верблюдових. Розводять альпак у високогірному поясі Південної Америки (Анди). Ріст цих тварин не перевищує одного метра, важать вони близько 70 кг і мають м’яке довге руно.

кож забезпечують повітряні проміжки, що слугують для те-плоізоляції. Крім того, в хутрі альпаки повністю відсутні ла-нолін та інші органічні жири. Це означає, що пилові кліщі не живуть у шерсті. Тому хутро не викликає алергії, пов’язаної з пиловими кліщами. Ця уні-кальна гіпоалергенна власти-вість хутра дозволяє викорис-товувати вироби в дитячих кімнатах і спальнях. Оскільки хутро не має жиру, воно дуже стійке до забруднення. Відтак килими, ковдри і будь-який інший виріб із хутра альпаки будуть залишатися чистими протягом тривалого періоду.

Підготувала Яна ТЕТ

№5-6 201848

Сосна звичайна – до 20-40 м заввишки та до 1 м у діаметрі. Кора стовбура бура чи чер-вонувато-сіра з поздовжніми глибокими трі-щинами. Крона видовжена, конусоподібна, широка, у старому віці парасолько- подібна. Пагони сіро-бурі, голі. Бруньки яйцеподіб-ні, 6-12 мм (максимально 20 мм) завдовжки, гоструваті, буро-коричневі, смолисті. Хвоя – 4-8 см у довжину, щільна, сизо-зелена, легко скручена, на пагонах тримається 2-3 роки. Шишки видовжені яйцеподібні, сидячі, сі-ро-коричневі, завдовжки 3-7 см, діаметром 3 см, матові. Апофіз легко випуклий, ром-бічний, пупок світло-коричневий. Насінини продовгувато-яйцеподібні, 3-4 см завдовжки, з крилом, темно-бурі. Маса 1000 шт. – 4-9 г.

Дуже світлолюбива, швидкоросла, не ви-баглива до родючості ґрунту, морозостійка. Коренева система стержнева і змішана. Росте на дюнах, скелях, болотах – на сухих ґрун-тах. Поширена в Європі, Сибіру, в Україні, крім степу.

Науково охарактеризував та описав види роду Сосна, що росте на планеті Земля, на-уковець Василь Заячук.

Щодо походження української назви роду Сосна, то однозначної думки немає. Це пов’язано, ймовірно, з дуже древнім, можли-во, дослов’янським його походженням. Одні виводять назву від давньослов’янського сло-ва «sop», яке означає «сік», що пов’язане зі смолистістю дерева. Інші пов’язують назву зі словом «hasan», що означає «сірий», через колір кори дерева.

Сосни, з огляду на невибагливість до умов зростання, є досить цінним посівним та садивним матеріалом для лісорозведення та лісовідновлення.

СОСНА – ДЕРЕВО

ПОЛІССЯ

Сосна звичайна – pinus sylvestris L. – гадина, лутиця, смерека, сосна, сосна лісова, хвоя.

Рід Pinus (Сосна) ділять на два підроди: Pinus і Strobus. До підроду Pinus належать більше 5 секцій, основна з них – Eupitys Spax, до якої і нале-жить сосна звичайна.

цілюща аптека

№5-6 2018 49

цілюща аптекаОдна з перших згадок про їх

культивування сягає ще сьомого століття нашої ери. Вже тоді вест-готи, розширивши територію свого королівства захопленням Півден-ної Європи, були занепокоєні зни-щенням лісів, тому законодавчо зобов’язали висаджувати у них со-сни та дуби.

Сосну шанували нарівні з дубом у багатьох країнах. Її вважали сим-волом життя північні народи, сим-волом вірності присязі і принципо-вості в Китаї, вічності та довголіття в Японії, плодючості та безсмертя в Малій Азії. У Китаї та Індокитаї ці дерева вважають чарівними, таки-ми що приносять щастя і відверта-ють біду. У древньому В’єтнамі їх наділяли магічною силою і за тра-дицією висаджували біля палаців імператорів як символ довголіття та величі царюючої династії. Сосну використовували під час свят для різних обрядів. Слов’янські народи використовували її в обрядах під час весіль та для поховальних вог-нищ. Її живицю додавали до скла-ду курильних сумішей, які вико-ристовували в релігійних обрядах. Давні греки використовували її під час святкових танців, присвячених богу вина і виноробства Діонісу. Із її деревини вирізали скульптури бо-гів. У Європі також здавна існувала легенда про світлі сухі соснові ліси, які називали борами.

Деревину сосен використовують люди у повсякденному житті в рази більше, ніж інші матеріали при-родного походження. У будь-якому сільському обійсті присутні будів-лі, всі вироби широкого вжитку, інструмент, підручні матеріали, ме-блі і все інше наявне у господарстві виготовлено винятково з деревини сосни. Соснові бори є основними постачальниками на стіл для людей найцінніших ягід суниці, чорниці, малини, ожини, лохин, брусниці, багатьох видів грибів, безлічі лі-

карських рослин, чистого повітря зі складом кисню та фітонцидів. Це найкращі місця для відпочинку та прогулянок у будь-яку пору року.

Широко використовують де-ревину сосен у промисловому ви-робництві, в будівництві, судно-будуванні, вагонобудуванні, авто-мобілебудуванні, для виготовлення меблів, тари, упаковочних мате-ріалів, шпал, рудникових стійок і в багатьох інших цілях. З живиці виготовляють скипидар, каніфоль. Переробка відходів живиці і пнів дає дьоготь, деревне вугілля, а з хвої отримують вітамінне борошно й ефірну олію.

Живицю сосни додавали до складу бальзамічних сумішей у Давньому Єгипті, а її хвою – до складу примочок і компресів, що підтверджують письмові та архе-ологічні джерела віком 5000 ро-ків (клинописні глиняні таблички древніх міст).

У глибинах піщаних ґрунтів на Поліссі є великі поклади бурштину – «смоляні сльози» хвойних дерев – прародичів сосни, що пролежали в морських пісках близько 10 млн ро-ків. Вироби з бурштину в наш час ціняться дорого. Відтак, охочих до легкої наживи більшає. Несанкціо-новане добування бурштину нано-сить непоправну шкоду сосновим насадженям.

Складники сосни широко вико-ристовуються у наш час у науко-вій та народній медицині у всьому світі. З лікувальною метою засто-совують бруньки сосни звичайної. Їх збирають ранньої весни, коли на них ще не почали розходитися вер-хівкові лусочки. Сировину сушать у теплих, добре провітрюваних приміщеннях, розстилаючи тонким шаром. Зберігають висушені брунь-ки в щільній паперовій тарі.

У бруньках знайдено летку олію, дубильні речовини, смолу, пініпікрин, фітонциди. В глиці ви-

явлено дубильні речовини, каро-тин, летку олію, смоляні кислоти, фітонциди.

Препарати сосни звичайної ви-користовують насамперед як від-харкувальні, потогінні, сечогінні та дезинфікуючі засоби. Скипидар використовують зовнішньо в мазях і лініментах як подразний і відволі-кальний засіб при невралгії, ревма-тизмі, міозиті. Іноді його викорис-товують (обережно) для інгаляцій при затяжному бронхіті.

Використовують також сосно-вий дьоготь як дезинфікуючий та інсектицидний засіб, а також для лікування екзем, лишаїв, корости.

Відомий лікар Євген Товстуха у своїй книзі «Фітотерапія» рекомен-дує при лікуванні запальних проце-

№5-6 201850

сів у верхніх дихальних шляхах як дезинфікуючий та сечогінний засіб дуже ефективний відвар соснових бруньок. Беруть 1 чайну ложку по-дрібненої сировини, заливають 1 склянкою води, кип’ятять на мало-му вогні 10 хвилин. П’ють по 50 мл 4 рази протягом доби.

В болгарській медицині бруньки сосни є випробу-ваним засобом при застуд-них захворюваннях, катарах верхніх дихальних шля-хів, хронічних бронхітах, при подагрі, ревматизмі, нирковокам’яній хворобі, при шкіряних захворюван-нях. При бронхітах – у ви-гляді цукрового сиропу чи медового (особливо в дитя-чій практиці). Застосовують також у вигляді відвару з молоком. Зовнішньо – при ревматизмі та шкіряних за-хворюваннях у вигляді ванн.

У китайській медицині смоли вживають внутрішньо як відхаркувальний, болев-тамувальний і сечогінний за-сіб. Призначають при засту-ді. Крім цього, смола слугує основою для приготування мазі і пластирю, які застосо-вуються при деяких захво-рюваннях шкіри та нігтів.

В наш час стає популяр-ним лікування пилком суц-віть сосни звичайної.

Мало хто знає, як цвіте сосна, і взагалі про те, що вона цвіте. Бджо-ли збирають пилок із суцвіть сосни і тим самим привертають увагу лю-дей – це пора цвітіння дерева.

На соснах поруч розпускаються відразу два види квіток – чоловічі та жіночі. Сосновий пилок, застосу-вання якого з лікувальною ціллю ві-доме вже століттями, є тільки на чо-ловічих квітках, що мають наукову назву – мікростробіли. Як правило,

вони розташовуються по декілька штук (рідше – по одній) на кінчи-ках гілочок і нагадують світло-ко-ричневі, іноді жовтуваті шишечки завдовжки до 15 мм. У цих мікро-стробілах дозрівають зерна пилку.

Вони круглі, а з боків мають два по-вітряних мішечки, завдяки чому ві-тер та вода несуть їх на кілометри. Риба з задоволенням поїдає пилок на поверхні води.

Щоб зібрати пилок, треба сте-жити за періодом цвітіння сосни і за присутністю на них бджіл. Зби-рають пилок у суцвіттях у паперові пакети.

Термін збирання пилку – 2, мак-симум 5 днів. Час збирання пилку

показує колір чоловічих стробіл, який повинен стати яскраво-жов-тим. Суцвіття розкладають для про-сушки, витрушують із них пилок. Декілька разів просипають через дрібне сито – продукт повинен ви-

йти чисто жовтий. Зберігати його необхідно у герметичних скляних банках.

У кожній порошинці є бі-лин, жири, гліцин, органічні кислоти, пролін, рутин, тре-онін, вітаміни, флавоніди, екзими. Вітаміни А, В, Д3, С. Мікроелементи: калій, селен, марганець, залізо, цинк, каль-цій, магній, мідь, фосфор, – усього близько 30 мінералів.

Китайська медицина лікує століттями пилком сосни: ту-беркульоз, запальні процеси шлунка, запори, дизбактеріоз, депресію, простатит, гіперлей-коцитоз, старіння організму, клімакс, імпотенцію, цукро-вий діабет, артрит, знижений гемоглобін, анемію, захворю-вання шкіри.

При лікуванні пилком для дорослих доза становить поло-вину чайної ложки (або трохи менше) за півгодини до кожно-го прийому їжі. Запивати мож-на водою, чаєм або молоком. Курс лікування – один місяць, після чого роблять перерву.

Настоянка з пилку: запо-внюють цією сировиною бан-ку на 2/3, заливають до верху

горілкою. Настоянку п’ють 1 раз на добу по 1 чайній ложці за 30 хвилин до їжі. Курс – не більше місяця.

Історичні матеріали засвідчу-ють факти віковічного служіння соснових борів людству, але на-стали часи, коли людство по-справжньому повинне піклуватись про збереження соснових борів і зберегти їх для прийдешніх поко-лінь.

Валерій ПНЕВСЬКИЙ

цілюща аптека

№5-6 2018 51

Літнє меню повинне суттєво відрізнятися від раціону осіннього, зимового та весняного. Адже від нього залежить, наскільки легко ви переживете спеку.

У літньому меню не обійтися без холодних супів.

Якщо ви надаєте перевагу європейській кухні, то, можливо, вам буде до душі одна з найулюбленіших страв Пенелопи Круз – зеле-ний гаспачо. Це відмінний холодний суп, який не тільки освіжає, але і відновлює сили.

Спосіб приготування гаспачо: подрібніть у блендері або вручну до стану пюре заздалегідь очищені від шкіри огірки, помідори, солодкий перець, цибулю, часник. Заправте гаспачо олив-ковою олією, соусом табаско, лимонним соком і улюбленими спеціями. Цей холодний іспан-ський суп подають із сухариками з білого хліба.

Ще одна страва, яка виходить недорогою, але дуже корисною – салат літній.

Пропорцію продуктів обирайте, орієнтую-чись на свій смак та інтуїцію.

Отож, наріжте капусту. Також – невелики-ми шматочками помідори та огірки, додайте їх до капусти. Заправте салат невеликою кількіс-тю оливкової або соняшникової олії і дрібкою лимонного соку. Не забудьте посипати страву рубаною зеленню – цибулею, кропом і петруш-кою.

Цей салат дуже доступний і легкий для ор-ганізму, але в холодильнику його краще не збе-рігати, так як він втрачає свій гарний зовнішній вигляд. Готуйте його безпосередньо перед тра-пезою, багато часу це не забере!

лісова кухня

«С П Е К О Т Н Е» М Е Н Ю

52 №5-6 2018

лісова кухня

На десерт влітку вибирайте ягоди і лише ягоди. Навіть якщо вам дуже хочеться морози-ва, то візьміть його столову ложечку, зате ще-дро посипте його малиною, полуницею, чорни-цею або вишнями. Ягідні перекушування вліт-ку дуже корисні і для фігури, і для здоров’я.

А ось розвантажувальні дні найкраще про-водити кавуново-сливові. Для цього ділять на 6 прийомів їжі один кілограм кавуна і півкіло-грама слив, тільки не дуже солодких, а трошки кислуватих.

І не забувайте при цьому багато пити – не менше 2 літрів води на день! Адже у спекот-ні дні організм потребує додаткової рідини. Бо кров стає густішою, сповільнюється її цирку-ляція, а через сухість у роті їжа починає гірше перетравлюватися.

Але треба пам’ятати: газовані напої та кава тільки знизять працездатність. Якщо ви люби-те огірки, то для вас є ще одна ідея для роз-

вантажувального дня: почніть день із варених круто двох яєць, а потім, протягом дня, з’їжте більше кілограм огірків і 3 чайних ложки меду. Якщо зможете витримати подібне харчування більше, ніж один день, то дозволяється таким чином «розвантажувати» організм, але не біль-ше 3 днів.

Головні поради меню літнього дня: багато рідини, бажано води; зменшення калорійності раціону до вечора; мінімальна кількість тварин-них жирів у їжі; перекуси – фруктово-ягідні (ні-яких цукерок і булочок!); менше м’ясних страв, акцент на рослинну їжу; розвантажувальні дні влітку переносяться легше, тому їх кількість,

якщо дозволяє самопочуття, можна збільшити. «Чистити» організм можна всілякими ягодами, огірками та морквою. Але не перестарайтеся з останньою, інакше є шанс, що шкіра на деякий час стане жовтіше звичайного!

Прислухайтеся до цих порад – і спека стане не такою нестерпною!

КОРОЛЕВА ЛІТА – СУНИЦЯСУНИЧНЕ ВАРЕННЯ

Час приготування: 60 хв. Порцій: 4.Інгредієнти: цукор – 1,2 кг, суниця

– 1 кг.Спосіб приготування: суницю ви-

мити, покласти у велику миску, засипа-ти цукром і залишити в прохолодному місці на 8-10 годин.

Перекласти ягоди в таз або кастру-лю, поставити на вогонь і дати заки-піти. Зменшити вогонь і варити, пері-одично помішуючи і збираючи піну, приблизно 25 хв.

Гаряче варення розлити у сухі сте-рилізовані банки. Поставити на стери-лізацію – півлітрові банки на 10 хв., літрові – на 20 хв. Закрити кришками, дати охолонути до кімнатної темпера-тури і поставити на зберігання в темне прохолодне місце.

53№5-6 2018

лісова кухня

ЛИМОННІ МАФІНИ З СУНИЦЕЮ

- затишні бесідки- страви на мангалі- смачний бограч i рибна юшка- кінні прогулянки- навчання верхової їзди

Волинська обл., Луцький р-н, смт Гаразджа. Тел. для замовлень: +38 067 334 87 87; +38 050 204 27 10

Час приготування: 35 хв.Інгредієнти: борошно – 375

г, розпушувач – 1,5 ч. ложки, цу-кор – 200 г, лимон – 1 шт., яйця – 2 шт., вершкове масло – 90 г, молоко – трохи менше 1 склян-ки, суниця – за смаком.

Спосіб приготування: змі-шайте борошно, цукор, розпу-шувач і терту цедру лимона. У центрі зробіть заглиблення.

Розтопіть вершкове масло. З лимона видавіть сік, перелийте в мірну склянку і відміряйте його кількість. Це потрібно для того, щоб знати, скільки молока нам знадобиться. У цілому, рідини повинно вийти 250 мл. Змішайте масло, сік і яйця. Влийте потріб-ну кількість молока. Вилийте рі-дину в заглиблення і розмішайте ложкою до однорідної маси.

Засипте суницю і ще раз пе-ремішайте.

Викладіть тісто у форми і ви-пікайте при температурі 210°С приблизно 20 хв.

ГРАТЕН ІЗ ЯГІД З АНІСОВИМ

ЛІКЕРОМЧас приготування: 30 хв.Інгредієнти: полуниця – 500

г, малина – 125 г, суниця – 125 г, цукор – 1 ст. ложка, сік 1 лайму.

Для приготування гратену: вершки (33% жирності) – 80 мл, 8 яєчних жовтків, цукор – 75 г, анісовий лікер – 3-4 ст. ложки, аніс – для оздоблення.

Спосіб приготування: полуницю по-ріжте на 4 частини. Змішайте полуницю, малину і суницю, додайте цукор і сік лайму.

Приготуйте грабен: вершки збийте до щільної піни. Жовтки розітріть із цукром до білого кольору. До жовтків обережно до-дайте збиті вершки і лікер, перемішайте.

На дно жаростійких формочок викла-діть ягоди. Зверху викладіть гратен.

Випікайте в розігрітій до 150°С духо-вці 5-10 хв. до золотистого кольору.

Гратен подавайте гарячим, прикрасив-ши анісом. За бажання, анісовий лікер можна замінити будь-яким іншим лікером.

№5-6 201854

нотатки натураліста

Напевно, логічно буде здога-датися, що травень отримав свою назву завдяки травичці, яка запо-лонила усе довкола. Проте ця назва не була постійною, вона закріпи-лась за місяцем лише у 20 столітті, перед цим він урочисто носив ім’я грецької богині Майї. У деяких кра-

їнах ця назва збереглась і дотепер. Травневі холод і дощі вважаються сприятливими, так як прохолодна погода перешкоджає розмноженню шкідників сільськогосподарських культур і зберігає вологу. Не дарма в народі кажуть: «Май холодний – рік хлібородний».

Століттями люди, спостерігаю-чи за природою, складали повір’я, прикмети, приказки. Якщо 13 травня теплий вечір і зоряна, тиха ніч – до сухого літа. 15 травня – Солов’їне свято, адже починають

співати солов’ї. 18 травня – на гряд-ки висаджують капусту. Якщо 24 травня вдень мокро – все літо таке. 27 травня віє північний вітер – літо буде холодним.

…Ласкаве сонце піднімається все вище і вище, пригріваючи зем-лю і заливаючи блиском усе на-вколо. На полях зацвітають маки, перефарбовуючи природу у черво-ний колір. На календарях червень. Місяць квітів, пташенят і світлих ночей. У давнину червень називали ізок – назва коників, яких нерідко

З ВЕСНИ – У ЛІТО

Переддень літа, завершаль-ний місяць весни. Співи пташок, заквітчана природа, усе зелене-зелене, спекотні дні та теплі ве-чори… Ось і загуркотів перший грім – це травень володарює і зачаровує погляд барвистими відтінками. Куди не кинь по-глядом – скрізь відкриваються чудові пейзажі.

№5-6 2018 55

нотатки натуралістаможна зустріти в травичці, а ввечері насолодитись мелодіями їхньої му-зики.

Щодо свят та народних спосте-режень, то у народному календарі 2 червня – день-огірочник – садять огірки. 11 червня – хліб колосить-ся, після 12 червня садять боби. 22 червня – земля віддає сонечку всю свою силу. Пора запасатися сіном. 29 червня – сонце йде тихіше і пта-хи вщухають, адже у багатьох пта-шенята – не до пісень.

Розгорається літо. Ліс пишно за-зеленів. Велично цвітуть липи, гой-дають вітами берези, клени шумлять листочками, могутні дуби тішать око. Повний лист на велетнях-ду-бах з’являється тільки в червні. У лісі відцвітають конвалії – «лісові дзвіночки», цвіте суниця, а у ярах – полуниця. Цвітуть ромашки, дзві-ночки, деревій звичайний, волошки, чистотіл, зацвітає звіробій. Кульба-би уже відцвіли і їх пухові кульки видніються то тут, то там. Дмухне вітер – і полетять у повітрі численні парашутики-пушинки. У борах на початку червня цвіте сосна. Зацві-тає медоносна калина, на вирубках, узліссях і уздовж доріг – малина.

Кожен місяць по-своєму непо-вторний, тому важливо не впустити жодної краплинки чарівності при-роди.

Уляна ЧУРИЛОФото Любомира БЕЗРУЧКА

№5-6 201856

в гостях у казки

Весна, господарюючи на землі, добре працювала.

Молода господиня і лід на водо-ймах розтопила, і матінку-землю до-щами напоїла, щоб трава зазеленіла. Прикрасила дерева і кущі листочка-ми, одягла на них квіткові віночки...

Ну зовсім до приходу брата Літа підготувалась.

А щоб він поспішив, ще й Грім із Блискавкою за послів додому від-правила.

Почав наймолодший брат збира-тися в дорогу – одягнув на русяве волосся солом’яного бриля, переки-нув через плече легеньку торбину і вирушив у дорогу.

Де-не-де дорогою Літечку чу-лись маївки: то там, то тут діти зби-рали в полі квіти, щоб прикрасити рідну домівку. Всюди Літу зустріча-лись щасливі люди, веселі звірятка у лісі, над полями літали різнобарвні метелики і працьовиті бджілки.

Весна вийшла назустріч братові.Ні, вона не збиралась так швид-

ко покинути землю, просто хотіла показати Літу красу, що була до-вкола.

Вони разом пройшлися полями, де густо зеленіли зернові та овочі, прогулялись лісами, оглядаючи ягідники та грибні місця, заглядаю-чи до садів, де, мов наречені, стояли заквітчані дерева.

– Добра робота, сестронько. Те-пер і мені пора вже працювати.

Весна посміхнулась і поволі пішла геть. Її господарювання на землі завершилось.

Марія СОЛТИС-СМИРНОВА

ЯК ВЕСНА ЛІТО ЗУСТРІЧАЛА

Розфарбуй

№5-6 2018 57

філософія у притчах

До мудреця прийшов воїн і сказав:– Послухай! Я вже не молодий, багато

часу провів у боях і знаю, що смерть моя може бути будь-якого дня. Підкажи, як мені не помилитися в життєвому виборі? Підкажи мені, мудрецю, як відчиняються ворота в пекло, а як – ворота до раю?

Старий подивився на воїна, а потім розсміявся:

– Хіба ти боєць? Ні! Ти хвіст собачий!Злобою блиснули очі воїна. Він вихо-

пив меч – і замахнувся на старого.Але мудрець не злякався. Він спокійно

сказав:– Ось так відчиняються ворота пекла!Воїн зрозумів, що зробив дурість. Він

поклав меча і став вибачатися:– Прости, старий, я погарячкував, не

зрозумів я відразу твоєї мудрості.– А так ти відчиниш ворота раю, – ска-

зав мудрець.

– Що тобі від мене треба? – за-питав чарівник.

– Я хочу шикарну машину, – трохи подумавши, відповів чоловік.

– Добре, – сказав чарівник, по-ліз у мішок, дістав звідти ключі від новенького авто і подав їх хлопцеві.

Але наступного дня хлопець по-вернувся і було видно, що він дуже роздратований.

– Що трапилося? – запитав ча-рівник.

– А… Я цілий день їздив по міс-ту. І куди б не приїхав, всі люди ди-вилися на мене, адже я був у цій ма-шині. Але потім я почав помічати, що в цьому місті повно красивих машин і люди дивляться на них із тим же захопленням, що і на мою… Це не те, чого я хотів.

– А чого ж ти хочеш? – сказав чарівник.

– Я хочу… грошей!– Добре, – відповів чарівник, за-

совуючи руку в мішок. Він дістав чекову книжку і вручив її парубку.

Хлопець повернув-ся через тиждень. Він знову був засмучений.

– І що сталося те-пер?

– Я скупив усе, що хотів. Але дуже скоро мені стало все одно. Я ж можу купити все, так що яка різниця… Ти не дав мені того, що я хотів.

– Чого ж ти хочеш? – знову за-питав чарівник.

Цього разу парубок ретельно продумав свою відповідь і сказав:

– Я знаю, чого хочу. Я хочу шикарну… красиву жінку… з чу-довою фігурою і довгим волоссям. Можеш?

– Добре. Ось вона, – посміхнув-ся старий.

Але через два тижні хлопець по-вернувся. Він був пригнічений.

– А що зараз? Я ж дав тобі кра-сиву жінку!

ВОРОТА ПЕКЛА І РАЮ

ЧОГО ТИ ХОЧЕШ?

– Вона була така слухняна, що мені це швидко набридло. Їй потріб-ні були тільки мої гроші і, набравши, скільки їй було потрібно, вона про-сто пішла. Якийсь ти поганий чарів-ник. Я прошу і прошу тебе те, що я хочу, а воно все не те й не таке.

– Чи впевнений ти, що весь цей час просив саме те, чого хочеш на-справді? Ти хотів, щоб тобою за-хоплювалися, а прохав автомобіль. Хотів свободи, а просив гроші. Хо-тів кохання, а просив дівчину, якої ніколи не знав...

№5-6 201858

РОЗ

МАЛ

ЬОВ

КА-

РЕЛ

АКС

№5-6 2018 59

на правах реклами

www.bassum.com

Заснована у 1961році, і сьогодні займає позиції лідера на євро пейському ринку дерев’яної тари

Екологія в побуті

НАТХНЕННЯ, ДАРОВАНЕ ПРИРОДОЮ

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ЛІСОГОСПОДАРСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «РОЖИЩЕАГРОЛІС»

45100 м. Рожище, вул. Гранична, 86-а, тел. 2-22- 80, факс 03368 2-22-80e-mail: rolisgosp@gmail.com

Реалізовуємо дрова для населення, установ та організацій за доступними цінами

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

Відпочинок –це не спокій, а враження

А. Мінченков Фот

о Л

юбо

мир

а БЕ

ЗРУ

ЧК

А