Зміст

1. Вступ

2. Довідкові відомості про подорож

2.1. Паспорт маршруту

2.2. Графік походу

2.3. Список групи

3. Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті

3.1. Село Нова Руда Маневицького району

3.2. Село Малий Обзир Камінь-Каширського району

3.3. Село Великий Обзир Камінь-Каширського району

3.4. Село Стобіхва Камінь-Каширського району

3.5. Село Піщане Камінь-Каширського району

4. Довідкова інформація

4.1. Медичні заклади

4.2. Заклади харчування

5. Висновки

6. Використана література

7. Додатки

1

Вступ

Туризм і краєзнавство, які виникли і розвивались як об’єктивна суспільна

потреба у давнину, поступово затвердились у ролі одного із важливих засобів

виховання. У їх розвитку можна виокремити такі етапи: створення передумов для

організованих групових (колективних) походів і подорожей; утвердження походів і

подорожей як засобів виховання; становлення і розвиток туристсько-краєзнавчої

діяльності як суспільного явища, яке сприяє комплексному розв’язанню виховних,

освітніх і оздоровчих завдань.

Туристсько-краєзнавчі подорожі відновлюють і розвивають сили, волю людини,

збагачують її знання про себе, свій край і світ. При їх підготовці однаково

відповідально продумують маршрут, програму, організаційне забезпечення, дбають

про спорядження, фізичну, технічну, психологічну придатність, мотивацію

учасників.

2

2. Довідкові відомості про подорож

2.1. Паспорт маршруту

- с. Нова Руда

- с. Малий Обзир

- с. Великий Обзир

- с. Стобіхва

- с. Піщане

Довжина маршруту: 52 км

3

2.2 Графік походу

- с. Нова Руда - с. Малий Обзир – 8 км

- с. Малий Обзир - с. Великий Обзир – 3 км

- с. Великий Обзир - с. Стобіхва – 7 км

- с. Стобіхва - с. Великий Обзир – 7 км

- с. Великий Обзир – с. Піщане – 8км

- с. Піщане - с. Великий Обзир – 8 км

- с. Великий Обзир - с. Малий Обзир – 3 км

- с. Малий Обзир - с. Нова Руда – 8 км

Довжина маршруту: 52 км

Протяжність в днях:

4

2.3.Список групи

1. Більчик Максим Миколайович – 2000 р. н.

2. Бондарчук Наталія Сергіївна – 2000 р. н.

3. Луць Владислав Ростиславович – 2000 р. н.

4. Остапчук Ірина Леонідівна – 2000 р. н.

5. Левчик Марія Віталіївна – 2000 р. н.

6. Цьпух Вікторія Михайлівна – 2000 р. н.

7. Остапчук Богдан Анатолійович – 2000 р.н.

8. Більчик Яна Миколаївна – 1998 р.н.

9. Більчик Владислав Анатолійович – 1998 р.н.

10. Сачук Ірина Сергіївна – 1998 р.н.

Керівник групи: Луць Людмила Іванівна – вчитель географії

Заступник керівника групи: Левчук Наталія Миколаївна – педагог-організатор

5

3. Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті

3.1. с. Нова Руда Маневицького району

(Біля ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Нова Руда)

Село Нова Руда виникло десь приблизно у другій половині 18 століття.

Розповіді найстаріших людей кажуть, що село (тоді Деревня) Нова Руда писалось

Волинської губернії Ковельського повіту Городоцької волості.

Розповідають, що село назвали так тому, що землеміри з Петербурга знайшли на

території нашого села нові поклади залізної руди. Для її видобування привезли

людей з Росії. І ось цей населений пункт став називатись Нова Руда.

В книзі «Прожите в спогадах», які записав у 2005–2006 роках Володимир

Антонович Більчик, говориться так: «Село наше, Нова Руда, давнє, років з

триста, а може й більше буде. Бо колись, люди переказують, шведи йшли через

нього, чи, може, битва була, то село вже було. А назва походить від рудні, яку

тут зробили і виплавляли залізо. Люди були біглі: хто від пана втік, хто через 6

щось інше». Це спогади Більчика Антона Трохимовича, 1922 року народження,

жителя села.

Мешканці села ще й зараз біля мосту річки Черевахи, що розташований в

центрі, коло дороги знаходять чимало «жужелю», як в нас кажуть. Це відходи від

того давнього виробництва.

У 1861 році почали будувати церкву, про це свідчать залишки, які були

викарбувані на її дверях.

(Церква у селі Нова Руда)

У війну селом часто проходили партизани. Односельчани згадують, що війни, як

такої на території села не було. Багато людей забрали в партизани, ніби й

добровільно, але якщо не підеш, то погрожували і сім’єю. На той час жили не в

селі, а в лісі, ховалися від німця, – згадують ветерани.

В селі Нова Руда народився волинський поет, прозаїк, гуморист і сатирик,

композитор Василь Борисович Більчик. Багато було цікавого в його житті.

Спочатку навчався в Новорудській школі, потім, закінчивши Троянівську школу,

7

вчився на музичному відділі Луцького педучилища. Військова служба проходила

на легендарному острові Свободи, тож не раз доводилося бачити лідера Кубинської

революції Фіделя Кастро. Після армії навчався на факультеті журналістики

Львівського державного університету ім. І. Франка. Нині живе і творить Василь

Більчик у селі Красноволя Маневицького району. Багато пісень з’явилося завдяки

співпраці композитора з місцевими поетесами.

Чимало збірок написав поет. Серед них збірки поезій «Моя Волинь», «Тобі,

Україно!», новели «Чорний берег», п’єса «Жива вода», збірки гумору та сатири

«Василеві усмішки», «Про бабу і діда, ще й кума, сусіда», збірники пісень «Дзвени,

моя пісне», «Медове літечко» (2010). У барвистий вінок своїх творчих доробок

поет, композитор, прозаїк Василь Більчик додав ще одне вагоме напрацювання –

збірник пісень «Волинська моя сторона» (2010). Видання побачило світ у місті

Луганськ, видавництво «Глобус».

Одну з пісень, яку назвав «Нова Руда», він присвятив своєму рідному селу :

Де б не поїхав, де б не блукав –

Рідну домівку не забував.

Плинуть літа, як бистра вода,

Лиш не старіє Нова Руда.

Нова Руда, Нова Руда,

Рідне село поліське.

Нова Руда, Нова Руда,

Ти так далеко і близько.

А ще в селі Нова Руда народився і працював у школі вчителем відомий нині

журналіст Петро Іванович Сачук, який зараз проживає з сім’єю у Старій Вижві.

Петро Іванович народився 14 квітня 1942 року в селі Нова Руда Маневицького

району на Волині. Спеціальну освіту здобув у Луцькому музично-педагогічному

училищі з класу баяна. Згодом навчався на факультеті журналістики Львівського

держуніверситету імені І. Франка. Працював вчителем, на різних посадах – у

райдержадміністрації, завідуючим відділом культури Старовижівського району.

8

Однією з найбільших радостей свого життя він завжди вважав музику. Милозвучні

мелодії, які торкались найчутливіших струн його душі, вплелися в барвистий

пісенний букет, що розцвів на сторінках його творчого доробку – збірки пісень

«Торкну струну душі» (Луцьк «Надстир’я», 2005).

Він є також автором окремих матеріалів книги «На берегах Вижівки – 2» (Луцьк,

ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011). Свою пісню «Доріжка-доріженька»

Петро Іванович присвятив рідному селу:

Завітайте влітку ви у сільський цей рай,

Де наповнивсь щебетом сад, неначе гай,

Де хати білесенькі, рідний оберіг,

Не забуть ніколи нам батьківський поріг.

Доріжка-доріженька до мого села,

Щоб для всіх щасливою ти завжди була.

Куди б ти, доріженько, нас не завела –

Завжди поспішатимем до свого села.

У книжці Петра Сачука «Є квас і для вас» (Луцьк «Надстир’я», 2006) вміщені

дотепні оповідки, анекдоти, гумористичні мініатюри, написані в різні роки творчої

діяльності автора.

9

3.2. с. Малий Обзир Камінь-Каширського району

(В центрі села Малий Обзир)

Ще у 16 столітті жителі Великого Обзира на протилежному березі річки Стохід

заснували присілок Новосельці, який у 1825 році, щоб підкреслити давню

спільність поселень, перейменували в Малий Обзир. Тоді ж давніше село назвали

Обзиром Великим. Малий Обзир і дійсно малий, бо мешкає там сім десятків

жителів.

10

(Із Малого Обзира до Великого Обзира прокладені ось такі мости)

(На річці Стохід у Малому Обзирі)

11

3.3. с. Великий Обзир Камінь-Каширського району

(Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів с. Великий Обзир)

Село Великий Обзир відомий з 1545 року, - щоправда, як Обзир. Назва села

утворена від дієслова «обзирати». Колись у ньому було багато великої рогатої

худоби, волів і корів – їх розводили на продаж. Між численними рукавами Стоходу

простягаються сінокоси, трава з яких - прекрасний корм для худоби. За переписом

1909 року у Великому Обзирі було 187 дворів, 1287 мешканців. Працював водяний

млин, який щорічно перероблював понад 5 тис. пудів зерна. Також була водяна

лісопильня. В центрі села знаходилася державна горілчана

крамниця.                                  

12

3.4. с. Стобіхва: (забуте містечко Камінь-Каширського району)

(В центрі села Стобихва)

На місці сучасної Стобихви ще в 10 столітті існувало селище. Нині це село -

одне з найменших в Камінь-Каширському районі, тут мешкає майже півсотні

людей, більшість з яких - пенсіонери. Раніше Стобихва була невеликим містечком.

До сьогодні у центрі села збереглася незабудована площа - ще століття тому

чотири рази на рік сюди з'їзджалася на ярмарки вся округа. Площу оточували

крамниці, заїжджі двори, поштова станція, церква, синагога. А в сторони

розходилися вулиці, заставлені міщанськими садибами. Близькість Стоходу

дозволяла підвозити товари на ярмарок човнами. Існує версія, що назва

колишнього містечка пов'язана з річкою й утворена від числівника 100 та слова

«біг», тобто, потік.

13

(Дорога з Великого Обзира до Стобихви)

(Будинок У селі Стобихва)

14

3.5. с. Піщане Камінь-Каширського району

(Школа у селі Піщане)

Назва села Піщане з'явилася в 1964 році. Утворили її адміністративним методом -

як прикметник від слова «пісок». Давня назва села – Яйно, що буквально означає

«велике яйце». Дотепер тут збереглися приклади закритих дворів - замкнутих

комплексів із житлового будинку та господарських будівель. Такий тип забудови

двору раніше часто використовувався на Волині.

(На одній із вулиць у селі Піщане)

15

4. Довідкова інформація

4.1. Медичні заклади

Телефони медичних закладів смт. Маневичі і Камінь

Кширська

Маневицька центральна районна лікарня

44600, смт. Маневичі, вул. Незалежності, 1

Тел.: (3376) 2-12-00

Маневицька районна організація Товариства Червоного Хреста України

44600, смт. Маневичі, вул. Незалежності, 5

Тел.: (3376) 2-21-96

Маневицька райсанепідстанція

44600, смт. Маневичі, вул. Незалежності, 3

Тел.: (3376) 2-14-77

Камінь-Каширська центральна районна лікарня

44500, м. Камінь-Каширський, вул. Шевченка, 43

Тел.: (3357) 2-34-12, 2-36-78

16

4.2. Заклади харчування

(с. Нова Руда)

(с. Великий Обзир)

17

(с. Піщане)

5. Висновки18

Маршрут, який пропонує наша група, являється достатньо продуманим в

плані цікавості і технічної складності . Загальна відстань становить 52

кілометри.

Дана подорож є цікавою у пізнавально-оздоровчому відношенні. Маршрут

походу відповідає рівню підготовки юних туристів, які проявили себе при

доланні найскладніших природних перешкод. Саме цей етап подорожі став ще

однією можливістю глибше вивчити і пізнати характери, смаки, нахили та

інтереси своїх вихованців.

Підбиваючи підсумки даного маршруту, можна з впевненістю говорити

про те, що під час цієї подорожі діти зможуть побачити і дослідити багато

цікавого і нового для себе в загальному плані розвитку людини. Адже дуже

важливо вивчати і досліджувати природу й історію рідного краю.

19

5. Література

1. Топографічна карта Волинської області (Масштаб 1:200000) 2. Цинкаловський О.М. «Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий

словник — від найдавніших часів до 1914 року» Том 1, A — К, 1984, 601 с. Том 2,

Л — Я, 1986, 578 с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Голов. ред. В. Т.

Бусел — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с.

4. Атлас Волинської області (моя мала Батьківщина)

20