-
ГАЗЕТА СУМСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Днями СумДУ – в рамках міжнародного семінару щодо розбудови
системи e-Learning у вищих навчальних закладах України – вітав
Олександра Сука,директора центру дистанційного навчання
Національного технічного університету(Харківський політехнічний
інститут), гостей з Австрії (професор Каринтіанськогоуніверситету
прикладних наук Роберт Звішенбергер) та Литви (науковіспівробітники
Каунаського університету Технологій Рамунас Кубіліунас таГіедріус
Балтієріс). Мова йшла про запровадження програми інтеграції від
e-Learning у звичайних навчальних програмах, дистанційну освіту
тощо.Проведення такого семінару на базі СумДУ не випадковий, адже
наш навчальнийзаклад входить до консорціуму проекту «Практикум із
вдосконалення українськоїсистеми e-Learning».
№ 6-7 (263-264)Квітень 2008 р. * Розповсюджується
безкоштовно
22-24 квітня 2008 року (в рамкахвідзначення 60-річчя СумДУ)
працю-вала VII Міжнародна науково-мето-дична конференція «Сучасний
ук-раїнський університет: теорія і прак-тика впровадження
інноваційнихтехнологій», зорганізована Сумсь-ким держуніверситетом
спільно зМіністерством освіти і науки Українита Інститутом
інноваційних техно-логій і змісту освіти МОН України.
НОВИННИМРЯДКОМ
ІІ етап Всеукраїнської студент-ської олімпіади й цього року
дляСумДУ вимальовується як виг-рашний. Так, перше місце
посівОлександр Бережний (ХК-41),студент кафедри
прикладноїгідроаеромеханіки, наукові ке-рівники О. Г. Гусак та М.
М. Ола-да. Чотири других місця вибо-роли Олексій Семенов
(ГМ-41),Ольга Лохоня (МТ-41), Людми-ла Захаркіна (Ф-34),
ОлександрДаниленко (ЛС-303). Ці студен-ти представляли кафедри
фі-нансів, внутрішньої медицини,прикладного матеріалознавст-ва та
ТКМ. Шість студентів на-шого університету посіли третімісця:
Анастасія Остапенко(ГМ-41), Людмила Захаркіна(Ф-34), Віктор Третяк
(ЛС-303),Андрій Салогуб (ТМ-52), АндрійДейнека (ДМ-61). Троє
студен-тів заохочені оргкомітетамиолімпіад. Загальнокоманднітреті
місця вибороли студентипід керівництвом О. Г. Гусака(кафедра
прикладної гідроае-ромеханіки) та спеціальності«Технологія
машинобудуван-ня», керівник – О. У. Захаркін. *Триває
Всеукраїнський кон-курс студентських науковихробіт. Як і в
попередні роки непасуть тут задніх і вихованціСумДУ: вже маємо
низку при-зових місць. Отже, ІІ місця ви-бороли: студентка 3 курсу
гу-манітарного факультету ІннаБитюк - з видавничої справи
таредагування, а також з теорії таісторії культури; Любов Бойко -з
теорії та історії культури, Во-лодимир Сидоренко -
«Обробкаматеріалів у машинобудуванні»за напрямком
«Металорізальніверстати та інструменти», Вік-торія Онда й Олена
Щебедько(студентки Шосткинського інс-титуту СумДУ) - за роботу
«Роз-робка комплексної переробкиманганвмісних шламів вироб-ництва
гідрохінону» за галуззюнауки «Екологія та охорона на-вколишнього
середовища». По-повнилася скарбничка й «брон-зовими» перемогами. Їх
здобу-ли Олексій Осокін, Ярослав Ні-колаєв, Іван Барсук. Також
здо-буті й заохочувальні грамоти занауковий пошук та бажаннязробити
свої внески в розвитоктеми «Енергозбереження велектромеханічних
системах таелектротехнологіях», а ще гра-моти за активну участь у
науко-во-практичних конференціях.
З ініціативи профкому СумДУ змінено ре-жим руху тролейбусів на
зупинці «Універси-тет». Якщо раніше транспорт зупинявся тут з8.00
до 14.00, то відтепер – протягом усьогочасу руху тролейбусів.*У
рамках акції «Подаруй надію на життя ма-ленькій сумчанці» (збір
коштів на складнуоперацію для дівчинки Олі,
організованийстудентським профкомом) благодійний вне-сок
університетівців склав 6 350 грн.
«Ìû ðàçâèâàåìñÿ. Çà âðåìÿ ñóùåñòâîâàíèÿ êàôåäðû ñôîðìèðîâàíû
÷åòûðå ìàãèñòåðñêèå ñïåöèàëü-íîñòè: ýêîíîìèêà ïðåäïðèÿòèÿ,
ýêîíîìèêà ïðèðîäîïîëüçîâàíèÿ, ìàðêåòèíã è áèçíåñ-àäìèíèñòðèðî-âàíèå
(îòêðûëè ñîâìåñòíî ñ ñåêöèåé ìàðêåòèíãà, âûäåëèâøåéñÿ â îòäåëüíóþ
êàôåäðó). Ñòàðàåìñÿ íåïðîñïàòü è íàóêó. Íà äâå êàôåäðû ìû ñîçäàëè
íàó÷íî-èññëåäîâàòåëüñêèé «Èíñòèòóò ýêîíîìè÷åñêîãîðàçâèòèÿ» äâîéíîãî
ïîä÷èíåíèÿ – Ìèíèñòåðñòâà íàóêè è îáðàçîâàíèÿ Óêðàèíû è
Íàöèîíàëüíîé àêàäå-ìèè íàóê Óêðàèíû. Îí âõîäèò â ñîñòàâ ÑóìÃÓ, íî
ìåòîäè÷åñêîå íàïðàâëåíèå ðàáîòû êîîðäèíèðóåò òàê-æå èíñòèòóò
ýêîíîìèêè è ïðîãíîçèðîâàíèÿ ÍÀÍ Óêðàèíû...».
²íòåðâ’þ ç ïðîôåñîðîì Ë. Ã. Ìåëüíèêîì ÷èòàéòå íà ñòîð³íö³ 6.
-
Газета Сумського державного університету * Квітень 2008 р. * №
6-7 (263-264)
2 Університетський калейдоскоп
В европейских странах эконо-мить учат со школьной скамьи:
вво-дятся специальные предметы, по-всюду развешены плакаты,
призыва-ющие экономить электроэнергию.Почему же в Украине
ситуацияскладывается иначе? Почему народ,которому постоянно не
хватаетсредств на нормальную жизнь, неумеет экономить свои же
деньги! Постатистике из всего количества эле-ктроэнергии, которая
потребляетсянаселением, 40% тратится на элект-робытовые приборы,
30% – на осве-щение и более 12% – на приготовле-ние пищи. Доказано,
что 15-20% по-требляемой в быту электроэнергиирасходится из-за
невнимательностинаселения.
Интересен факт, что в СумГУ,где готовят молодых специалистовдля
сферы энергетики, потери энер-гии тоже очень велики. Взять
сту-денческое общежитие: воду в кра-нах, которая бежит на всю
мощ-ность, приходится закрывать дежур-ным, а электрические плиты
вклю-чены, когда на кухне никого нет. «Умногих в нашей стране, увы,
такоесознание: не моё – не жалко», – го-ворит проректор по
административ-но-хозяйственной части А.М. Поло-жий. Что уж говорить
о студентах вобщежитии, которых можно назвать«гостями» на 5 лет (в
лучшем слу-чае), если большинство из окружаю-щих не учатся
экономить и «свое».
С каждым годом на бытовыенужды расходуется всё больше
элек-троэнергии, газа, тепла, воды. Меж-ду тем, многие
месторождения ужеисчерпаны, а новые приходится ис-кать и
обустраивать в труднодоступ-ных районах Сибири и ДальнегоВостока.
Обходится всё это оченьнедёшево. Поэтому именно эконо-мия
становится важнейшим источ-ником роста производства.
Расчётыпоказали, а практика подтвердила,что каждая единица
денежныхсредств, истраченных на мероприя-тия, связанные с экономией
элект-роэнергии, даёт такой же эффект,как в два раза большая сумма,
израс-ходованная на увеличение её произ-водства. На фоне
экономического (иэнергетического) кризиса в нашейстране этот факт,
как мне кажется,стоит принять во внимание.
В вечернее время резко возрас-тает потребление энергии –
включе-ны почти все бытовые приборы.Именно тогда электросистемы
пере-гружены, особенно в зимнее время,а также во время так
называемых ут-реннего и вечернего максимумов.Если взять 20 млн
телевизоров, ра-ботающих 3-4 часа в сутки, толькоони потребляют 4
млрд кВт/часэлектроэнергии в год. Снизив времяработы каждого
телевизора на 8 ми-нут в сутки, экономим около 200млн кВт/час
электроэнергии.
Итак, потребность в энергии по-стоянно увеличивается.
Электро-станции работают с полной нагруз-кой, особенно напряжённо –
в осен-не-зимний период года с 8.00 до10.00 и с 17.00 до 21.00. И в
это на-пряжённое время столь необходи-
мые для производства киловатт-ча-сы тратятся напрасно. В
пустующихпомещениях горят лампочки, бес-цельно работают конфорки
электро-плит, светятся экраны телевизоров.Установлено, что 15-20%
потребля-емой в быту электроэнергии пропа-дает из-за небережливости
потреби-телей. Между тем она дорожает. По-этому старый призыв
«Экономьтеэлектроэнергию!» стал ещё болееактуальным.
Знаешь ли, что такое 1 кВт/часэнергии? Он необходим для
того,чтобы: 50 часов слушать радио, 110часов бриться
электробритвой, на17 часов оставить гореть лампу мощ-ностью 60 Вт,
12 часов смотретьцветной телевизор, 2 часа пылесо-сить, принимать
5-минутный душили нагреть на 6 градусов полнуюванну воды (150
л).
Мы не можем повлиять на пого-ду, дождь, снег, холод. Но все
жеесть возможность значительноуменьшить расходы на
отопление.Изменение привычек, сознательноеотношение к потреблению
энергии,улучшение изоляции и реконструк-ция отопительной системы,
регули-ровка температуры позволят сэконо-мить до 50% необходимой
для обо-грева помещений энергии.
С точки зрения медицины, наи-более благоприятная для
здоровьятемпература в помещениях – от180C до 200С. Поэтому, следует
избе-гать по возможности перегрева по-мещений. При температуре
200Срасход энергии на обогрев на 20 %ниже, чем при 240С. Чем
холоднеестены, окна, двери, тем теплее дол-жен быть воздух в
помещении длятого, чтобы Вы не испытывали чув-ства дискомфорта.
Если внутренняятемпература стен только 130С, то да-же при
температуре в помещении220С, Вам будет холодно и Вы
будетежаловаться на сквозняк. А что гово-рить о температурах плохо
изолиро-ванных стен давно построенных жи-лых домов?
Сквозняки ведут к тому, что по-мещение быстро охлаждается и
тре-буется еще больше энергии чтобыего нагреть. Через щели
дверей,окон проникает снаружи больше хо-лодного воздуха, чем нам
необходи-мо. В то же время быстро теряетсятеплый воздух. Необходимо
уплот-нить двери, окна. Проветривать луч-ше чаще и открывать окна
ненадол-го. Открывая надолго, теряем доро-гую тепловую энергию и
сильно ох-лаждаем стены и потолки.
Проветривая часто помещениезимой, мы попросту обогреваем ули-цу
и выбрасываем деньги в окно. Та-кой метод не пригоден для
уменьше-ния «сухости» воздуха в помещении.Повесить на батарею
испаритель сводой – куда лучший метод.
А знаете ли вы, что через кран,из которого капает вода (10
капель вминуту) вытекает до 2000 л воды вгод. И если каждый из
четырех чле-нов семьи, оставляет открытым водя-ной кран только на 5
минут в день –теряется 7 кВт/час энергии, тоесть200грн. Принимать
душ – намного
дешевле, чем принимать ванну (140-180 л): расход энергии в три
разабольший, чем на пятиминутный душ.Эффективнее использовать воду
по-могают и распылители на кранах.
Неправильно выбираем зачас-тую и посуду: готовим в
незакрытой;наливаем слишком много воды иливыбираем посуду, которая
не соот-ветствуют размерам плиты. Многиене знают, что стальная
посуда с тол-
стым ровным дном обеспечивает хо-роший контакт с плитой и
позволяетэкономить энергию; неровное иливогнутое дно удлиняет на
40% вре-мя приготовления пищи; размерыпосуды должны
соответствоватьразмерам плиты. Если она мала –потребуется больше
времени на при-готовление, а если велика – теряет-ся до 30%
энергии. Приготавливаяпищу в открытой посуде, увеличи-ваем расход
энергии в 2,5 раза. Тог-да как, выключая электрическуюплиту за 5
минут до конца приготов-ления пищи, рационально использу-ем
остаточное тепло. Использованиеспециальной посуды –
скороварок,кипятильников, кофеварок – позво-ляет экономить до
30%–40% энер-гии и до 60% времени.
На электроэнергию в быту при-ходится 9-10% всей
необходимойэнергии. При покупке бытовой элек-тротехники стоит
обратить внима-ние нa энергопотребление, сравнитьразличные модели и
производите-лей. В семье из 4-х человек 1/5 эле-ктроэнергии идет на
уход за вещами,одеждой. Использование современ-ной техники и
изменение привычекпозволит экономить до 40% элект-роэнергии.
Загружать стиральную машинунадо полностью. В cемье из 4-х
чело-век средняя месячная потребностьстирки – 22 кг. При полной
загрузке5 машин (по 4,5 кг) вместо стиркипри неполной загрузке (по
2 кг) 11машин приведет к экономии 15-20кВт час энергии в месяц.
Проверьте,нужно ли стирать при 900С или до-статочно 70-800С.
Следует выбиратьпрограмму при стирке не только взависимости от
материала, но и сучетом загрязнения, что позволяетэкономить до 30%
электроэнергии,15 л воды, до 20% стирального по-рошка и 25%
времени, а также бе-речь вещи. Наиболее экономным ме-тодом сушки
остается натянутая наулице или в помещении веревка.Электросушилка
не экономична.
Использование передовой осве-тительной техники
(энергосберегаю-щие лампы, осветительные системы)позволяет
экономить до 60% элект-роэнергии. Многоламповая люстрана потолке
обеспечивает освещениевсего помещения, но ведет к нежела-тельному
образованию тени при ра-боте за письменным столом, швей-ной
машиной, в уголке с игрушками.Целенаправленное освещение, не-смотря
на меньшую мощность ламп,обеспечит лучшую освещенность
безнежелательной тени.
Разумеется, каждый выбираетцвет стен жилого помещения по сво-ему
вкусу. Но, чем больше света от-ражают стены помещений, тем мень-ше
световой мощности требуетсядля освещения.
Экономить или нет – дело каж-дого! Но зачем экономить на
своёмздоровье, если можно сэкономить нарациональном использовании
элект-рической энергии?
Світлана ПОЛОЖІЙ,група ЕМ-41.
Для многих из нас экономить – значит, лишить себя дорогих
развлечений, путе-шествий, новинок бытовой техники, не шагать нога
в ногу с модой и просто непокупать необходимые для жизни продукты
питания. Однако не в этом сущ-ность экономии! Знаешь ли ты, сколько
платят твои родители за коммунальныеуслуги и какой процент это
составляет от общего семейного бюджета?
«ТЫ УМЕЕШЬЭКОНОМИТЬ?»
n ЧТО ГОВОРЯТ БУДУЩИЕ ЭНЕРГОАУДИТОРЫ
«ЧАРІВНИЙ СВІТ»
IJײ ÐÅÊÒÎÐЩе ніколи актова зала СумДУ не
збирала такої кількості людей на сту-дентську конференцію. 11
квітня об11.30 дійсно зібрали кворум. Чим цевикликано – можна лише
здогадува-тися. Можливо, причиною сталазацікавленість адміністрації
у вибо-рах студентського ректора, а можли-во, зростання інтересу
студентів достудентського самоврядування. Ос-таннє, до речі,
обумовлюється не ли-ше здогадами, оскільки за тиждень довиборів у
Києві президент Ук-раїнської асоціації студентського са-
моврядування Анатолій Ігнатович на-звав СумДУ навчальним
закладом зрозвиненими й доволі перспективни-ми органами
студентського самовря-дування.
Але повернемося до виборів. Уцьому році, згідно зі змінами до
Поло-ження про студентське самовряду-вання в Сумському
державномууніверситеті, студентський ректоробирався не прямим
голосуванням, анайвищим органом самоврядування внашому університеті
– студентськоюконференцією. Хоча до виборів не мігприєднатися кожен
бажаючий, пози-тивним стало те, що на вибори деле-гується по 2
людини від кожної ака-демічної групи денної форми навчан-ня, що
забезпечує на виборах пред-ставництво усіх груп. Крім того,
еко-номія часу, поліграфії, врешті-рештнервів тощо.
Першим на порядку денному бувзвіт студентського ректора
АндріяСавочки за пророблену в 2007-2008навчальному році роботу
Потім відбулися дебати між кан-дидатами на посаду
студентськогоректора. Усього кандидатів булодвоє: Андрій Савочка,
який щойносклав повноваження студентськогоректора, та Іван Корчан,
першокурс-ник фізико-технічного факультету.Спершу кожен з них
представив своюпрограму та команду помічників,потім відбулися
дебати, на яких пер-ший кандидат виглядав набагатоспокійніше та
впевненіше, натомістьдругий – дуже хвилювався й був не-
багатослівний. Більше того, на запи-тання, поставлені Іванові,
кількаразів відповідав його заступник, кан-дидат на посаду
проректора з науко-вої роботи Олександр Сумцов, що й«доповнило»
образ молодшого канди-дата.
І останній пункт на порядку ден-ному – вибори студентського
ректо-ра. Розрив у кількості «за» був дужевеликий і, мабуть, досить
логічно, щопереможцем став старший та більшдосвідчений у справах
самоврядуван-ня – Андрій Савочка. Це вдруге
(після засновника студентського са-моврядування в СумДУ та
першогостудентського ректора – Ігоря Тере-щенка) в історії
студентського само-врядування Сумського державногоуніверситету два
роки поспіль сту-дентським ректором обирається однай та сама
людина!
Вікторія ЄВТУШЕНКО,група ЖТ–72.
НА ФОТО: робочі моментиконференції.
Вокальний конкурс «Чарівнийсвіт» у Сумах проводиться вже
невперше. Цього року його організато-рами стали Методичний центр
уп-равління освіти й науки Сумськоїміської ради та Сумський
державнийуніверситет.
За почесне перше місце в актовійзалі СумДУ змагалися 30
вокальнихколективів. Талановитість і здібностіучасників конкурсу
оцінювало ком-петентне журі: І. Заболотний – за-служений діяч
культури й мистецтвУкраїни, завідувач кафедри хоровогодиригування
СумДПУ ім. А. Мака-ренка; В. Прихожай – відомий сумсь-кий
композитор; Є. Радченко –керівник вокальної студії «Зоряний
шлях»; Л.Рубан – викладач вокалумузичної школи № 2.
Репертуар був різноманітним: віднародних і класичних композицій
досучасних, авторських (Є. Бистриць-кої, Є. Карпенка, В. Прихожая).
Цесвідчить про широкий спектр інте-ресів та вподобань
учасників.
На мою думку, такі змагання нетільки заохочують талановиту
мо-лодь до розвитку творчих здібностей,а й навчають перемагати та
програ-вати достойно. Адже це так важливодля творчого й особистого
життя лю-дини.
Тетяна БОБРОВИЦЬКА,група ЖТ–72.
-
Газета Сумського державного університету * Квітень 2008 р. * №
6-7 (263-264)
3Університетський калейдоскоп
– По-перше, хотів би історію на-шого ювіляра розбити на
кількачітких періодів. 1948–1966 роки –свого роду підготовчий
період: на-вчально-консультаційний пункт длястудентів-заочників
ВЗПІ, потімВТФ, знову ж таки лише для заоч-ників. Другий період –
це поява в1966 році денного відділу з двомаспеціальностями й
отримання стату-су Сумської філії Харківськогополітехнічного
інституту. Тривав віндо 1990-го, тобто 25 років. І нарештітретій
період – функціонування вжев статусі самостійного вузу. Спочат-ку –
Сумського фізико-техно-логічного інституту з направленістюна
підготовку інженерів, а з 1993 ро-ку – класичного університету з
на-правленістю на підготовку спеці-алістів найрізноманітнішого
профі-лю, причому на хорошому фунда-ментальному рівні.
Мені довелося працювати ректо-ром у найцікавіший період – з
берез-ня 1972-го до червня 2004 року, якийстав часом
найдинамічнішого розвит-ку нашого «Політеху», як любовнопродовжують
називати наш універси-тет сумчани. Спочатку підготовкастудентів
велася тільки за трьомаінженерними спеціальностями, небуло власної
навчально-матеріальноїбази, навчальний процес здійснював-ся в
орендованому чужому корпусі повулиці Привокзальній.
Викладацькийколектив лише починав формувати-ся, був лише один
доктор наук ікілька десятків кандидатів.
Практично все, що маємо зараз:структуру університету, його
корпу-си й лабораторії, номенклатурунайрізноманітніших
спеціальностей іспеціалізацій, належний рівень на-укової і
методичної роботи, потуж-ний професорсько-викладацькийсклад,
найкращу не тільки в регіонібібліотеку, умови для художньої
са-модіяльності, спорту, харчування іпроживання студентів –
створено са-ме в зазначений період. Причому – вумовах, далеко не
кращих, а скорішенавпаки. Будучи філією, ми навітьюридично не мали
права на цент-ралізоване фінансування з міністер-ства. Гроші для
будівництва всіх на-ших корпусів доводилося добувати вМоскві, у
галузевих промисловихміністерствах. Ставши самостійнимінститутом,
ми навіть за доброзичли-вого ставлення до нас Міністерстваосвіти і
науки зіткнулися з надзви-
чайно гострим дефіцитом фінансу-вання: гіперінфляція, постійні
за-тримки зарплат і стипендій, повнавідсутність фінансування всіх
іншихстатей тощо. Тому почали вчитисязаробляти самі, без чиєїсь
допомоги.Створили й упровадили для цьогопевну систему. Але скільки
вона ста-ла відбирати сил і часу від основноїроботи! Та головне –
ми вистояли, і вцих неймовірних умовах наш«Політех» отримав
потужний і навітьунікальний шлях розвиток.
Звичайно, спогадів у мене бага-то, а розмір газетного матеріалу
об-межений. Тому на які саме питанняварто звернути увагу в
найпершучергу?
– Давайте почнемо з основ-них труднощів, які довелося
до-лати.
– О, вже чого-чого, а труднощіввистачало. На кожному
кроці.Навіть як епіграф у багатьох робо-чих щоденниках на
титульнійсторінці в мене написані слова звідомої тоді пісні: «И
вновь продол-жается бой…» Вони ставали нібидевізом усього
наступного року.
Проте серед численних ор-ганізаційних, господарських, кадро-вих
та інших труднощів я б виділивголовну, принципову –
небажанняМоскви, в особі Міністерства вищоїосвіти, і Харкова, в
особі нашого ба-зового інституту, створювати вмісті Суми
самостійний інститут (атим більше класичний універси-тет). Ситуація
ускладнювалася щей тим, що концептуально наші опо-ненти мали рацію
– не можна зай-матися профанацією вищої освіти,тобто здійснювати її
там, де немаєдля цього належних умов: науково-го потенціалу,
науково-педа-гогічних кадрів, навчально-ма-теріальної бази тощо.
Складно, та йнерозумно було їм заперечувати.Тому доводили нашу
спроможністьконкретними справами. Нелегко,але вдалося.
– Ви згадали про унікальнийшлях розвитку нашого універси-тету.
Що мали на увазі?
– Передусім шлях від невеликоїфілії технічного вишу (а це –
вузько-профільність, превалююча часткаприкладних
інженерно-технічнихдисциплін) до університету класич-ного типу зі
збереженням інженер-ної підготовки, причому з посилен-ням її
фундаментальності та з фун-кціонуючими поруч медичним,
еко-номічним, гуманітарним факультета-ми, де навчаються майбутні
медики,юристи, перекладачі, журналісти…Нагадаю, що ми першими з
усіхуніверситетів відкрили у нас медич-ний факультет – у 1992 році.
Тількичерез рік такі факультети відкрилиМосковський державний
універси-тет, а в Україні – Харківський іДніпропетровський
університети.Також першими запропонували і по-казали ми шлях
реформування вищоївоєнної освіти. Та й взагалі створен-ня в 1993
році нашого університетуне на базі педагогічного інституту, якце
зазвичай практикувалося, а набазі фізико-технологічного не
малоаналогів. Отже, і тут простежуєтьсяунікальність нашого
шляху.
– А як формувався профе-сорсько-викладацький
складуніверситету?
– Це завжди було першочерго-вим питанням, без
наявностівідповідних викладачів з науковимиступенями та вченими
званнями невирішили б ми жодної проблеми роз-витку вузу. Для
викладання загаль-нонаукових та гуманітарних дис-циплін у перші
роки запрошувалиспеціалістів з педагогічного інститу-ту, деякі з
них згодом переходили донас у штат. Фахові дисципліни ви-кладали
вже наші викладачі, які при-ходили з промислових підприємствміста
або ж після закінченняаспірантури в різних ВНЗ. Трохизгодом почали
залишати для викла-дацької роботи вже наших випуск-
ників, направляти їх до аспірантурив інші міста, створювали
умови длявсіх, хто висловлював бажання готу-вати дисертацію як
здобувач. У наспостійно існував план підготовкикадрів для власних
потреб, що дава-ло змогу відслідковувати персональ-но кожного. В
обґрунтованих випад-ках запрошували викладачів зрізних міст не лише
України, а всьо-го Радянського Союзу. У зв’язку зцим постійно
гостро стояла пробле-ма забезпечення їх житлом, яке миотримувати із
загального фондуміста, де й без нас тяглися величезнічерги. І все ж
таки вдавалося пере-конувати керівництво міста і об-ласті, хоча
завжди з неабиякою на-пругою.
Як тільки стали самостійнимінститутом, одразу ж відкриливласну
аспірантуру, пізніше докто-рантуру й декілька спеціалізованихрад по
захисту дисертацій, що даломожливість значно поліпшитипідготовку
науково-педагогічнихкадрів власними силами. Акту-альність такої
роботи не змен-шується й тепер, тож новекерівництво університету
постійноприділяє їй належну увагу.
– Ваша оцінка сьогоднішньо-го стану справ у житті
універси-тету?
– У цілому позитивна. З радістюбачу, як естетично
прикрашаютьсянаші внутрішні приміщення, як на-решті добудовується
науково-вироб-ничий корпус (раніше це було не-можливо з причини
відсутностіфінансування). Продовжується ком-п’ютеризація всіх
сторін діяльностіуніверситету, зміцнилася норматив-на база.
Звичайно ж, я розумію, що увсьому цьому безумовна заслуга мо-го
спадкоємця, теперішнього ректо-ра Анатолія Васильовича Васильєвай
команди його помічників.
Однак думаю про завтрашнійдень і деякі питання викликають умене
тривогу. Серед них такі, як
формування контингенту студентівуже через 2-3 роки і в більш
віддале-ний період. Маю на увазі й демо-графічну ситуацію в
Україні, і рівеньвипускників середньої школи, та йпринципи відбору
абітурієнтів, якізараз змінилися.
Упевнений, що потрібно ще біль-ше уваги приділяти
науково-дослід-ній роботі, її відповідності високомурівню й
сучасним тенденціям, а та-кож міжкафедральним, міжфакуль-тетським
та міжвузівським зв’язкамі науковим семінарам. Втім, попривсе, у
мене є впевненість, що універ-ситет рухається в правильному
на-прямку.
– Ігоре Олександровичу, Видовго працювали на посадікерівника
нашого університету,але одночасно були і виклада-чем, і завідувачем
кафедри «Гід-ромашин», і науковцем. Ким ба-чите себе більше –
педагогом,вченим чи адміністратором?
– Глибоко переконаний, щокерівник вищого навчального закла-ду
повинен бути і серйозним вченим,і прекрасним викладачем, і
успіш-ним адміністратором. Думаю, щопевною мірою вдавалося мені
цепоєднувати, хоча й відчував, як однезавжди заважало іншому. Сам
же янамагався бути в першу чергу вче-ним, потім – педагогом, а вже
в ос-танню чергу – адміністратором (цьо-го вже ніколи не любив). А
як вийш-ло в дійсності – судити не мені.
ПідготувалаВікторія МІРОШНИЧЕНКО,
група ЖТ–52.
... ЧАС НАЙДИНАМІЧНІШОГО РОЗВИТКУЮвілейна дата наближається.
Ко-жен з університетівців має чималоспогадів, так чи інакше
пов’язанихз історією нашого навчального за-кладу. Але більше за
всіх, безпе-речно, пам’ятає Ігор Олександро-вич КОВАЛЬОВ, який 32
роки про-працював ректором. Саме на його
очах (і за безпосередньої участі)виростав наш університет з
неве-ликої філії до велетня освіти й на-уки, одного з провідних
вишів Ук-раїни.Ігор Олександрович люб’язно по-годився поділитися з
читачами«Резонансу» своїми спогадами.
n СУМСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ УНІВЕРСИТЕТУ – 60
ЯК СТУДЕНТИ ВОЮВАЛИ ЗА ЗЕМЛЮ«Ох, земелько, свята земелько – Божа
ти
дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, водні руки…
Приобрітав би тебе без ліку... Гля-неш оком навколо – усе твоє …»
Ці слова зп’єси Карпенка-Карого, хоча й написані понад100 років
тому, не втрачають своєї актуаль-ності. І сьогодні живуть «пузирі»,
«калитки»,які скуповують наше місто по шматочку. Так,ділянку землі
на Замостянській вподобав депу-тат N-ої партії. І все б нічого,
якби не студенти,які багато вже років доглядають за тією
тери-торією, проводять «суботники». Це єдине місцене захоплене ще
котеджною зоною, яку молодьназиває «Санта-Барбара».
Не один рік активісти гуртожитку ведутьпереговори з керівництвом
СумДУ про ство-рення тут парку, такого собі оазису середкам’яних
джунглів. Але в плани вищезгаданогодепутата це явно не входить. А
студенти, всвою чергу, не в захваті від перспективи милу-ватися ще
однією кількаповерховою «хатин-кою» з високими парканами та
цілодобовоюохороною, яка перекриє їм найкоротшу дорогуна
Харківську. Саме це і змусило юнаків і
дівчат звернутися до міської ради з проханнямскасувати постанову
про передачу землі увласність N-ому депутату.
Ще наприкінці березня всі небайдужі допроблеми мешканці
гуртожитків (близько 50осіб) зібралися на площі Незалежності,
щобвідстояти свої інтереси на сесії міської ради.Політики були на
диво доброзичливі, навіть пу-стили студентів до сесійної зали, але
перед тимїх агітаційні плакати пройшли суворий кон-троль. Виглядали
ж вони досить войовничо (якв часи старої доброї Помаранчевої
революції):«Депутати, майте совість!», «Пам’ятайте – ви,слуги
народу!», «Створимо разом студентськийпарк», «Не відривайте нас від
світу» і навіть ко-муністичне «Землю студентам!»
Питання про землю на Замостянській про-понувалося розглянути
першим. Та депутатамцікавішим здалося обговорення пропозиції
продострокове звільнення голови міської ради.«Обсмоктували» його
понад чотири години.Студенти, мало обізнані в «підводних»
течіяхмісцевої політики, спостерігали за дійством узалі, як за
реаліті-шоу. А яка в принципі різни-
ця? Такі ж сварки, такі ж пристрасті, такі ж без-глузді розмови
на публіку й найголовніша диле-ма: кого б вигнати? Хоча юнаки й
дівчата незавжди вловлювали логіку в безкінечних тира-дах
депутатів, та розуміли, що йде боротьба завладу. Хіба ж тут до
студентів? Нарешті о 16:00інтрига дня вирішується: для звільнення
головиміськради не вистачає одного голосу. Щасли-вий мер
повертається в своє, ще не встигле охо-лонути крісло, дякує всім за
довіру і підтримкуй переводить погляд на студентів. А ті втомили-ся
вже тримати не тільки плакати, а й підпира-ти власними тілами стіни
зали засідань.
Чесно кажучи, депутати взялися за розглядстудентського питання
без особливого запалу.Але після сміливого виступу представниці
сту-дентства Аліси зал оживився. «Ми не хочемобути
законсервованими. Віддайте нам землю йми перетворимо її на парк», —
сказала вона.Але швидко казка говориться, та довго діло ро-биться.
Лише 10 депутатів проголосувало заскасування постанови про передачу
землі де-путату N. Один з політиків сказав, що взагаліне розуміє,
за що голосує, й запропонував ство-
рити комісію, яка б оглянула землю та зробилаекспертні висновки.
Пропозицію підтримали59 депутатів.
Так закінчився для студентів день уполітичному котлі. А буде на
Замостянськійпарк чи ще один котедж, над яким навіть го-робці
проситимуть дозволу літати, вирішитьсяна черговій сесії.
P.S. Усе закінчилося, так і не розпочав-шись. Другий
студентський похід до міськрадитак і не відбувся. Питання
вирішилося швидкой безболісно. 1 квітня (це не жарт) землю
огля-нула експертна комісія. А вже 2-го, на позачер-говому
засіданні, оголошено вердикт. На йогоозвучення запросили тільки
двох представ-ників студради гуртожитку. Щоб не підливатимасла у
вогонь, землю розділили по-братськи,тобто порівну. Для парку землі
вистачить, а отдля котеджу – навряд чи. І щось нам підказує,що це
ще не кінець.
О. Кононенко, О. Білоцерківець,Г. Яцина, П. Марченко,
студентки-журналістки.
-
Газета Сумського державного університету * Квітень 2008 р. * №
6-7 (263-264)
6 Особистості
– Леонид Григорьевич, юби-лей, да еще такой, всегда
значи-тельная веха в судьбе, этапныйпериод в жизни. Что значит
ондля Вас?
– Во-первых, слава Богу, что до-жил. Не каждому дано и потому
чув-ствую ответственность перед теми,кому не суждено. Во-вторых,
юбилей– время подводить итоги: свои лич-ные, кафедры, университета.
И, ко-нечно же, ставить новые задачи.
– И какие же на юбилейнойповестке дня?
– Прежде всего, внедрить в ре-альную практическую
деятельностьто, что уже наработано. В частности,сформировать в
области экополис,которому удалось бы связать разроз-ненные
хозяйственные звенья еди-ной целью. А именно –
использоватьприродный потенциал так, чтобы онтолько возрастал,
чтобы увеличива-лось плодородие почвы, а реки и воз-дух становились
чище, раститель-ный и животный мир – разнообраз-нее. Такой подход
возможен при вне-дрении «органического земледелия»(выращивание
лекарственных трав исельскохозяйственной продукции наоснове
природного оборота ве-ществ), рекреации населения (ку-рорты,
туризм), производстве про-дукции, основу которой составят
нематериальные затраты, а информа-ция и интеллектуальный труд. И,
ко-нечно же, одной из задач являетсяэкономическое развитие
региона.Однако эта тема требует отдельногоразговора.
–Вы недавно возвратилисьиз Новой Зеландии. Какие впе-чатления,
идеи оттуда привезли?
– Изучал там проблемы устойчи-вого развития. Среди них и
проблемубережного отношения ко всему, чтонас окружает. На последнем
советеректор затронул болезненную тему:
почему у нас небрежно относятся кимуществу университета, сорят
наего территории? В этом плане меняпоразила Новая Зеландия.
Проехалпочти весь Северный остров и нигдене увидел на улицах ни
пластиковыхстаканчиков, ни разбитых стеклян-ных бутылок. При этом
новозеланд-ские ученые считают, что у них недо-статочно внимания
уделяется изуче-нию экологической тематики. Я за-трудняюсь
ответить, каким образомновозеландцам удается поддержи-вать такую
чистоту ландшафтов.Ведь, в отличие от нас, у них дейст-вительно нет
экологического воспи-тания. Скорее, им присуще на подсо-знании: не
насорить!
– Хотите сказать, что все на-ши экологические проблемывозникают
из-за нашего мента-литета?
– Пожалуй. Нам надо очень мно-го сделать, чтобы начать его
ломать.Но я оптимист. Бережное отношениеновозеландцев к окружающей
среде– большое достижение нравственно-го потенциала. Взрослое
население внебольших городах ходит босиком, ачто уж говорить о
детях! В том числеи потому, что не боятся наступить набутылочные
осколки и пораниться.Настоящий ученый видит угрозу доее
возникновения. Не исключение иученые университета города
Гамиль-тон, которые озабочено говорят отом, что 80% рек в Новой
Зеландиизагрязнены. Однако следует сделатьоговорку: у них
загрязненной счита-ется река, из которой нельзя питьстаканом воду.
Если следовать такойлогике, то у нас загрязненными явля-ются не
менее 60% водопроводныхкранов. О реках я вообще не говорю.Для Новой
Зеландии исключаетсяопасность загрязнения химическимивеществами или
канализационнымистоками. Ученые ведут речь о таких
источниках загрязнения, как, напри-мер, коровы на лугах. Чтобы
они неподходили очень близко к рекам, су-ществуют специальные
ограды. Рыб-ная ловля разрешена только при ус-ловии приобретения
лицензии, кото-рая стоит 15-30 новозеландских дол-ларов (1
новозеландский дол-лар~0,75 американского). И еслипоймана рыбу
меньше 17 см, её сле-дует выпустить. Все неукоснительнособлюдают
эти экологические прави-ла, часто не ведая, что они являютсяименно
экологическими.
– Планируете ли как-то при-менить приобретенный там опытв своей
практической деятельно-сти?
– Довольно сложная задача. Та-кой опыт очень трудно применить
напрактике тут, в Украине. Скорее оннужен для постановки целей,
попринципу: все реки не очистишь, ностремиться к этому надо. Ведь у
насуникальный потенциал. Например,реки на Сумщине находятся в
состо-янии, более близком к естественно-му, чем в той же Германии.
И еслимы сохраним реки, почву, леса, тосможем развить экополис. Да,
прощепорубить лес на дрова и получить вы-году. Но получим её один
раз. Гораз-до сложнее организовать процесстак, чтобы лес успевал
воспроизво-диться. На пути из Боромли в Трос-тянец есть надпись:
«Лес учит лю-бить прекрасное». Я задумался: еслиубирать из этой
фразы по одномуслову, то её информационная ём-кость, как ни
странно, увеличивает-ся. Давайте уберем три последниеслова. Что мы
получим? Лес. И здесьнужно поставить восклицательныйзнак: лес!
Только та экономика, кото-рая научится так делать, и будет
от-ражением экополиса. А вообще опыти свой, и моих коллег постоянно
пы-таюсь сделать достоянием других.Предмет нашей гордости –
междуна-родный учебник «Социально-эконо-мический потенциал
устойчивогоразвития», над которым работалиученые 15 стран. Задача
заключа-лась в том, чтобы создать из них еди-ную команду. И
удалось. Сейчас раз-рабатываем основы энергетическойэкономики. Это
– первое направле-ние. И второе – хозяйственная эти-ка, то есть
этические основы и тради-ции православной философии во
вза-имоотношениях субъектов экономи-ческой деятельности.
– А как с планами на буду-щее?
– Прежде всего, популяризиро-вать то, что уже написано. На
сего-дня существует три уровня научнойлитературы: монография,
учебник ипопулярная книга. Мы затрагиваемвсе три, но я уверен, что
нужен чет-вертый уровень – публицистики. На-до перевести научные
идеи на языкпритчевый, художественных обра-зов. У меня уже есть
подобный опыт– книга «Мир, открытый заново»(1985), которая вышла
тиражом, ес-ли не ошибаюсь, 40 тысяч экземпля-ров, что сейчас для
научной литера-туры является фантастикой. Попыт-кой создания такого
рода литерату-ры является книга «Тайны разви-тия», которая
посвящена «студен-там, преподавателям и просто граж-данам г. Сумы,
отстоявшим летом2004 года свободу трех университе-тов». Создавалась
– «на баррикадах»
(можно и без кавычек), во время сту-денческой революции. Следует
при-знать, что она хоть и называется «неочень серьезная книга об
очень серь-езном», однако получилась немногосложнее, чем того
хотелось бы.
– У профессора Мельникаочень много замыслов, целей, за-дач, а
его кафедра угонится заними?
– Мы развиваемся. За время су-ществования кафедры сформирова-ны
четыре магистерские специально-сти: экономика предприятия,
эконо-мика природопользования, марке-тинг и
бизнес-администрирование(открыли совместно с секцией мар-кетинга,
выделившейся в отдельнуюкафедру). Стараемся не проспать инауку. На
две кафедры мы создалинаучно-исследовательский «Инсти-тут
экономического развития» двой-ного подчинения – Министерстванауки и
образования Украины и На-циональной академии наук Украины.Он входит
в состав СумГУ, но мето-дическое направление работы коор-динирует
также Институт экономи-ки и прогнозирования НАН Украиныво главе с
В. М. Геецом.
– Ваша кафедра имеет славуспортивной. Случайность
илизакономерность?
– Закономерность. Раньше мыотбирали только молодых людей.
Итолько тех, кто выполнил первыйспортивный разряд. Сегодня
запретдля девушек исчез, однако тяга кспорту осталась. Стараемся не
про-пускать снежных зим, чтобы побе-гать на лыжах. Несколько
нашихстудентов посещает баскетбольнуюсекцию. И я тоже. Со
студенчествомнадо общаться не только в аудито-рии. Мои экономисты
вообще самыезамечательные, революция это пока-зала – отстояли
университет и озероЧеха. Они «заработали» Майдан.
– А нет разочарования в Май-дане?
– Какое разочарование! Победи-ли не конкретные лидеры, а все
лю-ди. Победили на позитиве, потомучто боролись не с кем-то, а за
что-то.Воевали с драконом, который сидит вкаждом. Я очень ценю
завоеваниеправа говорить, что думаешь, и де-лать, что говоришь. Мы
наконец-топришли к этому. Вспомните, с чеговсе начиналось – с
объединения ву-зов, которое было тогда интеллекту-альным геноцидом,
попыткой убратьконкуренцию в образовании. А онаочень нужна.
Интегрироваться – незначит ломать лицо каждого субъек-та, как тогда
действовали «объедини-тели». Сейчас мы пытаемся найти об-щие формы
деятельности: наука,спорт, социальная защита. Совмест-но издаем
монографии, учебники,журналы, проводим студенческиеконференции.
Объединяться нужнотак, чтобы свобода от этого тольковозрастала.
È Å Ð Î Ã Ë È Ô Ó Ñ Ò Î É × È Â Î Ã ÎÐ À Ç Â È Ò È ß У давнего
друга и автора «Резонанса» заведующего кафедрой
экономики,профессора Леонида Григорьевича Мельника – юбилей. С
родным универси-тетом они – одногодки. Чем не повод для встречи?
Наш корреспондент не за-
медлил этим воспользоваться.
На стене в кабинете профессора Мельника – красное панно с
восточны-ми мотивами. «Это подарок аспиранта, – объясняет он. –
Большой иероглифв центре (по-китайски «фу») означает «удача, успех,
счастье, здоровье». А100 маленьких показывают эволюцию этого
символа. Очень позитивный ие-роглиф». Хочется пожелать Леониду
Григорьевичу, чтобы положительныеэмоции и позитив сопровождали его
всегда.
Олена ЄВТУШЕНКО, група ЖТ-71.
-
Газета Сумського державного університету * Квітень 2008 р. * №
6-7 (263-264)
7Проза і поезія життя
Що ж до півфінальної зустрічі на-ших хлопців з «TVD», то варто
де-тальніше. Перший поєдинок відбувсяще в березні на паркеті
рідного для«Автомара» манежу УАБС. Гра роз-почалася досить
спокійно, з так зва-ної розвідки, але контратака – і один,а згодом
і другий м’яч у воротахО.Хавренка. За рахунку 0:2 командий пішли на
перерву, після якої«Універ» почав злагодженіше діятияк в захисті,
так і нападі. І десь у се-
редині першої десятихвилинкипідопічні С. Пєсоцького зуміли
заби-ти кулястого у ворота суперника. Чу-довий стрімкий прохід по
лівій кромціполя здійснив М.Лебідь, виклавшим’яч Є. Петракову. Але
«Автомар»,захопившись атаками, знов «про-спав» контратаку львів’ян
– і паритету два м’ячі було відновлено. Та все жхлопці зуміли
відіграти один м’яч зу-силлями М. Білоцерківця. 2:3 на ко-ристь
гостей!
Матч-відповідь планувався на19 квітня, тож часу на
підготовкубуло вдосталь в обох команд.«Універ» за цей проміжок
часупровів дві досить різні гри як за ра-хунком, так і за рівнем
клубів, з яки-ми зустрічався. Перша – на своємумайданчику з
чемпіоном країнильвівською «Енергією». Так, саме зтією «Енергією»,
котру «Автомар»здолав у матчах Кубка, поступив-шись на виїзді та
вщент рознісшивдома. Рядовий матч першості, вякому чемпіон мав
набирати безнадзусиль планові три очки, пере-творився на ніщивну
поразку фаво-рита. «Універ», продемонструвавшипрактично 100%
реалізацію, вколо-тив чотири сухих цвяхи в домовинульвівського
гранда. Як сказав напісляматчевій прес-конференції за-
доволений результатом С.Пєсоць-кий: «Ви ж чудово знаєте, що
миспеціалісти по «Енергії»! Гадаю ко-ментарі зайві.
А в наступному турі наші хлопціганебно «здулися» у
виїзномупоєдинку проти луганського «ЛТК»0:6. Цікаво, що цього разу
сказав напрес-конференції Сергій Миколайо-вич? Може, щось на
кшталт: «Ко-роль переможений. Нехай живе но-вий король!»
Тому два абсолютно різні матчі,що розцінювалися як підготовка
доповторної півфінальної зустрічі, за-лишили значну кількість
запитань.
Матч-відповіді у Львові, що нес-кладно було передбачити,
господарірозпочали в глухій обороні, віддавшиініціативу сумчанам,
яким потрібнобуло всіма силами йти в атаку, адженад ними дамокловим
мечем тяжіврезультат першої зустрічі. Приблиз-но в такому ключі
команди й провеливесь перший тайм, обмінявшисьмізерною кількістю
гольових мо-ментів. А на початку другої половинизустрічі «Універ»
пропустив м’яч, щебільш ускладнивши собі завдання
виходу до фіналу – потрібно забива-ти вже як мінімум три м’ячі.
На щовони спромоглися, так це встановитистатус кво за хвилину до
закінченнязустрічі (м’яч на рахунку В.Саєнка).Варто зазначити, що в
черговий разне витримали нерви в, здавалося б,одного з
найдосвідченіших гравцівнашої команди С.Брацилова, котрийбуквально
за мить до забитогоСаєнком м’яча залишив майданчикза два
«гірчичники».
Отже, 1:1 (та 3:4 за підсумкамидвох матчів). Але й це неабияке
до-сягнення С.Пєсоцького та його ко-манди. Адже до цього року
«Авто-мар» не проходив далі 1/8 фіналу, аті команди, що склали
зброю переднашими хлопцями в цьому розіграшіКубка, далеко не
хлопчики для бит-тя. Тому цей ще не завершений сезонкоманда може
сміливо заносити собів актив. Бо за колосальною роботоюзавжди
приходить результат. І в цьо-му сезоні ми змогли в такому
тверд-женні пересвідчитися.
Анатолій КРАВЧЕНКО,група ЖТ-62.
Ç À Ê Ð Î Ê Â ² Ä Ò Ð ² Ó Ì Ô Ón СПОРТМАЙДАНЧИК
У півфінальній дуелі Кубка України наш
«Універ-Автомар»,поступившись львівському «TVD», припинив свої
виступи закрок до фіналу. Не трапилося! На жаль, не буде в Сумах
учет-верте проведено фінальний поєдинок Кубка України,
якийвідбудеться тепер на красені-стадіоні «Локомотив» у Харкові.У
фіналі, як і минулого року, зійдуться «Єнакієвець» зЄнакієвого та
львівський «TVD».
***Ніч у пляшках – то каверзи,
штуки змії...Я напитися хочу ущент.Не дивися із жалем на сльози
мої,Ти сьогодні лише диригент.
Як заграв саксофонмій улюблений блюз –
Відкоркую найліпшу з пляшок.Мене зовсім не тішить
наш довгий союз,Твій непізнаний хаос думок.
Другу пляшкудо ранку залиш при собі
І в зручний, без дружини, моментБутерброд з ковбасою охайний
зроби,Та й напийся тихенько ущент.
***Промовляючи голосно звуки,Довгим пальцем по колу хитаю.У
повітрі чотири гадюки,Наче пара від свіжого чаю.
Довге «о» лине гучно і швидкоТа трубою стає сегментово,
А над нею, як градусна сітка,Постинались гадюки хрестово.
Коли стрілки зіллються в екстазі,То зникатимуть трубні
сегменти...Я чекатиму в універмазі,Затуляючи два епіцентри.
***Я ніколи не плачу, – плачу...Геометрія бісових рук.Хай
пеклують собі досхочу,Мій найліпший товариш – пацюк.
Що в долоні писала – збулось(Чи здавалося так, бідоласі?),На
вогні очисному с-пекло-сь,Розчинилось у просторі-часі.
Сорок сьома година весни,Ціла вічність, рахуйте, позаду.Тіло
грішне, навіки засни!Серце репане – на променаду!
***Оскаженілими сніжинками,красою русої коси,напівсолодкими
родзинками,
теплом вишневої роси,малесеньким купальським
вогником,сирою хвоєю ялин,засмученим рибальським
човником,кудрявістю усіх чуприн,пухнастими від крапель
хмарами,бузковим цвітом навесніі конюшини диво- чарами,і
янголами уві сні,піщинками пустелі спраглої,морською піною на
пляж,у мушлі золото-засмаглоїкохатиметься дотик наш.
***Снег хрустел под ногами,А я в босоножках пошла.Обмотала
колени шарфами,Что в комоде недавно нашла.
Так бродила по улицам ночью,Пела песни, курила бамбук.Позвонила
директору срочно –Одолжила четырнадцать штук.
А под утро проснуласьв постели.
На ресницах снежинки – ура!!!Неужели морозы
в апреле?…Или, может, лечиться пора?
***Нельзя погибнуть, если небоКудрявым пеплом заслонило.Подай
бродяге ломтик хлеба,Пускай в тебе проснётся сила.
Когда сгорают континенты? Не плачь, а помни: меж небес-Всегда
четыре элемента,Творцы, виновники чудес.
Коснувшись радуги заветной,Невольно растворившись в ней,Навряд
ли станешь
неприметной,Храня во взгляде семь огней.
Не потеряй себя из виду,Не бойся собственной горы.Зажав в ладони
пирамиду,Прими небесные дары.
Анастасія КОТЛЯР
ДВАЕПІЦЕНТРИ
Ò Î Ð Ã ² Â Ë ß Ë Þ Ä Ü Ì È . Ó Ê Ð À ¯ Í Ñ Ü Ê È É Â À Ð ² À Í
ÒХоча кількість матеріалів про
торгівлю людьми в пресі, по радіо йТБ вимірюється тисячами,
висвітлен-ня проблеми ще залишається непро-стим завданням для
журналістів. Дезнайти достовірну інформацію проситуацію в
конкретному регіоні, чиможна взяти інтерв’ю в потерпілих, уякій
формі краще подати матеріал то-що? Відповісти допомагають
на-вчальні заходи – тренінги, семінари,конференції, які
організовують різніміжнародні та громадські організації.
Нещодавно в Києві відбулася кон-ференція «Поєднання зусиль
ЗМІ,держструктур, міжнародних та не-урядових організацій у процесі
про-тидії нелегальній трудовій міграції таторгівлі людьми». Ведучі
семінару –Наомі Голдсміт зі Всесвітньої службиБі-Бі-Сі та Лінда
Реган з Лондонсько-го Університету Метрополітан. Бралиучасть
представники Великої Бри-танії, Білорусі, Молдови та України, втому
числі й кафедри журналістикиСумДУ.
Про досвід боротьби з торгівлеюлюдьми в Україні розповіла
заступ-ник керівника Апарату міністравнутрішніх справ Катерина
Левчен-ко, яка наголосила, що саме жур-налісти формують думку
суспільства.Якщо громадяни неадекватно оціню-ють ситуацію навколо
торгівлі людь-ми й нелегальної міграції, то це пев-
ною мірою наслідок діяльності ЗМІ.Також навела вона дані, якими
опе-рує Міністерство внутрішніх справ:виявлено 735 злочинів, в
Україну по-вернули 759 потерпілих, з них 107 –неповнолітніх. Крім
того, за статтею33 Кримінального кодексу України(«Сутенерство або
втягнення особи взаняття проституцією») виявлено480 злочинів.
Загалом на 1 січня 2008року органами внутрішніх справ роз-крито
2022 злочини.
Проте дуже цікаво виглядає ста-тистика справ, які доходять до
суду.Наприклад, у 2005 році з 415 справ досуду дійшло 357, а
розглянули тільки96. Що це означає? Коли справи про-суваються від
міліції через прокура-туру до суду, їх кількість різко
змен-шується, бо представники судовоївлади не розглядають торгівлю
людь-ми як серйозний злочин. Зрозуміло,що існують причини й
корупційногохарактеру. Отже, такі справи частозакриваються. Тому
без формуваннягромадської думки про серйозність іважливість
проблеми, необхідність
покарання злочинців і його невідво-ротність не обійтися.
Основним координуючим мініс-терством, яке має узагальнити
дія-льність всіх органів центральної ви-конавчої влади проти
торгівлі людь-ми є Міністерство у справах сім’ї, мо-лоді та спорту,
а не міністерствовнутрішніх справ. Ситуація виглядаєтаким чином, що
більше працюютьправоохоронні органи, ніж ті струк-тури, на які ця
місія покладена. Про-сто Міністерство у справах сім’ї, мо-лоді та
спорту більше опікується про-блемами Євро-2012, аніж
торгівлілюдьми). Та незважаючи на це, мину-лоріч в Україні прийнята
вже третя«Державна програма протидіїторгівлі людьми на період до
2010».Це – документ, над реалізацією якогопрацюють державні
структури й гро-мадські організації. Але програма неє твердим
законодавчим актом, томуйде активне розроблення комплекс-ного
закону.
А віце-президент Міжнародногожіночого правозахисного центру
«Ла
Страда-Україна» Людмила Коваль-чук наголосила, що великою
пробле-мою є організація надання допомогипотерпілим унаслідок
торгівлі людь-ми, бо здійснюється в основномуміжнародними та
громадськими ор-ганізаціями. Державні структури нехочуть, не
розуміють, не бачать мож-ливості для цього. До речі, у держав-ний
бюджет як на 2007, так і на 2008рік гроші на реалізацію
державноїпрограми протидії торгівлі людьми невиділялися. Якщо
говорити про мож-ливості громадських організацій, товони залежать
від їх ресурсів. Лише«Ла Страдою» за період січень-лютий2007 року
допомогу надали 183 осо-бам, серед яких 72 дорослих та
111неповнолітніх. Спілкування з по-терпілими в центрі
показало:більшість думала, що таке з ними нетрапиться.
Оманливою є думка й про те, щобезробіття – головна причина
тор-гівлі людьми. Сьогодні в Україні є ве-лика кількість робочих
місць. Основ-на проблема економічного плану –
низький рівень заробітної плати. То-му медсестри, санітарки,
вчителі, ви-хователі, які могли б реалізувати се-бе в Україні,
їдуть за кордон.Виїжджають легально, але, перебу-ваючи поза
терміном дії візи, отриму-ють статус нелегального мігранта
йпотрапляють у групу ризику дляторгівців людьми. Тому
економічнічинники як були, так і залишаютьсядомінуючими, просто
змінюється їхнаповнення. Так само як й інфор-маційних (10 років
тому ще ніхто незнав, що така проблема існує).
Представники мас-медіа незавжди мають чітке уявлення провласну
роль у цьому процесі. Частоторгівля людьми сприймається як од-на з
нескладних соціальних тем, якане потребує додаткового вивчення
йаналізу. У результаті таке непростеявище висвітлюється
поверхово,публікації сповнені стереотипами,оцінки й думки
переважають над фак-тами. Це призв
