КСЕНІЯ ЛІАРДО:УНІВЕРСАЛЬНА ЖІНКА

№ 41 (140) грудень 2013

8 У ГОСТІ

САНТАКЛАУСА

АКТОРСЬКЕПОДРУЖЖЯСТРИГУН-ЛИТВИНЕНКО

ТЕНДЕНЦІЙ

ЗИМИДО

ЛЮДИ ТА ЕМОЦІЇЄВРОМАЙДАН:

40

36

20

26

26

Журнал «RIA. Розваги. Інформація. Афіша» № 41/2013Свідоцтво про реєстрацію КВ №16187-4659ПР від 02.11.2009

Головний редактор – Ірина ПавлюкШеф-редактор – Віталій НовосадЛітературний редактор – Ольга КліноваДизайнер – Христина Кучик-КовальPR- менеджер – Тетяна ОнишкевичЖурналісти: Ірина Запотічна-Ванчосович, Олена Осипова, Віталій Пересада, Юлія Батіг, Юстина Дусан, Наталя ПристанськаФотожурналісти: Андрій Луковський, Олексій СамойловАвтор рубрики «Економіка» – Андріан Фітьо

Рекламний відділ: Максим Степанов, Роман Бучко, Лілія Дзьоба, Ірина Кушнір, Ірина Запотічна-Ванчосович, Соломія Григор’єва, Наталя Пристанська

Видавець: ТзОВ «2К Медіа»Директор – Віталій НовосадЗаступник директора – Максим Степанов

Банківські реквізити: р/р 26000000047307у ПАТ «ФІДО БАНК» м. КиєваМФО 300175ЄДРПОУ 36545129

Адреса редакції:м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3оф. 187-188тел./факс: (032) 255-51-60www.ria.lviv.uaРозміщення реклами:(067) 671-49-45, (093) 720-10-32ria.lviv.reklama@gmail.comАдреса для листування:79000, м. Львів, а/с 34

На обкладинці: Ксенія ЛіардоФотограф: Ірма ПетроваДрук:ТзОВ «Вольф»04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2тел.: (044) 464-40-09

Наклад – 5 000 прим.Передплатний індекс – 91898

Редакція не завжди поділяє думки авторів публікацій.

За зміст рекламної інформації відповідальність несе

рекламодавець.

ПЕРЕВТІЛЕННЯУ Попелюшку

МОДНИЙ ОГЛЯД:Вісім тенденцій зими

ТРЕНДИ:Чоловічий дрес-код

АКСЕСУАРИ:Час подарунків

РЕПОРТАЖЗі львівських вулиць

4

38

40

42

44

46

14

48

52

54

56

20

26

24

30

36

СУСПІЛЬСТВО

СТИЛЬ

СТОСУНКИ

КУЛЬТУРА

ТЕМА НОМЕРА:Євромайдан

ІНТЕРВ’Ю:Акторське подружжя Стригун-Литвиненко

ПОДОРОЖ:Гостинна Лапландія

ЛЮДИНА З ОБКЛАДИНКИ:Ксенія Ліардо

НОВИНИ:Львів і мистецтво

АФІША:Події, які рекомендуємо

ГІСТЬ НОМЕРА:Роман Голубовський

ПСИХОЛОГІЯ:Знімаємо вроки

ДІАЛОГ:Секс-пригоди

ГОРОСКОП:Прогноз на місяць

РОМАНТИЧНІ ІСТОРІЇ:«Епізоди»

58

60

КЛУБКЛУБНІ РОЗМОВИ:Микола Повод

РЕЦЕПТ:Нут з ребрами

ПРЕЗЕНТАЦІЯРіздвяних казок

НІЧНЕ ЖИТТЯ:«Metro Club»

62

64

4

36

26

ЄВРОМАЙДАН:

6 41 (140) грудень 2013

АКЦЕНТИ

люди та емоції

7

АКЦЕНТИ

Віктор Винник, музикант Я почав «революціювати» після зникнення Гонгадзе. Їздив до Києва зі Львова понад 10 разів... Потім була Пома-ранчева революція. Тепер – Євромайдан. Порівнюючи усі мітинги у цьому відрізку часу, скажу, що це абсолютно різні країни, абсолютно різний народ – ми виросли, визріли, почали функціонувати як єдиний організм, який чітко знає, чого хоче.

Я відчуваю гордість і неймовірне щастя від того, що люди пробуджуються. Разом з тим, є емоції болю та від-чаю за побиття людей, за зникнення, а, можливо, що найстрашніше, за загибель.

Я вже роками не вмикаю телевізор, але не можу відтягнути себе навіть після третьої години ночі від тран-сляцій «Громадського TV», «Радіо Свободи», соціальних

мереж ВК і Facebook. Тут чітко видно єдність народу і що людям нарешті не байдуже те, що відбувається.

Щось повинно змінитися. Можливо, саме зараз під-ростає новий лідер. А може, новий кілер для старих лідерів. Хтозна…

Коли говорять про вступ до ЄС, згадую свою подорож до Німеччини у 1999 році. Того контрасту, тих вражень я не забуду ніколи. З кожного квадратного сантиметру їхнього асфальту можна було зрозуміти, що це високо-культурна нація, яка, у першу чергу, глибоко поважає сама себе: ні сміття, ні жуйок. Ще тоді я почав мріяти про те, аби наш народ коли-небудь став частиною Європи. І не лише територіально, а психологічно, насамперед.

У мене немає можливості брати участі у мітингах. Так склалося. Але це не заважає мені дещо фінансувати.

Зараз, перш за все, потрібно відшукати усіх зниклих. Усіх до останнього. Якщо ми вкотре заплющимо очі на цей жах, то про яку Європу може йти мова? Азія... Мені здається, що саме тоді, коли кожен майданівець зрозу-міє, що за нього конкретно повстане увесь народ, от тоді людина не боятиметься. Мене нудить, коли політики «трі-щать» про важливість кожного голосу на виборах, але з легкістю забувають про тих, хто сів за ґрати, виборюючи для них цю владу.

Я пригадую, як майже два десятки хлопців з УНА-УНСО загриміли 9 березня 2002 року у тюрми... Вони вимагали імпічменту Кучми, вони були за Ющенка. А той, прий-шовши на пост Президента, про них згадав? Ні фіга! Кілька у тих СІЗО загинули, деякі досі сидять. Ющенку, поміж проблемами бджільництва, на жаль, було не до них.... І це справді нестерпно. За таких умов народ або зневірюється, або «вирощує» кілерів. І перше, як і друге, жахливо.

Бажаний розвиток подій я бачу таким: пошук зник-лих – оприлюднення результатів пошуку як українській, так і світовій спільноті – імпічмент Януковича – відставка уряду – нові вибори…

8 41 (140) грудень 2013

АКЦЕНТИ

Іван Пикус, аспірант ЛНУ ім. Івана Франка Студентство було, є і буде рушійною силою історич-них процесів в Україні. Університети ростять інтелігенцію. Ці люди вже не є безтурботними дітьми і водночас ще не стали втомленими «дорослими» з різними, часто дріб’язковими проблемами. Студент знає, яким хоче бачити своє майбутнє, і готовий за нього боротися.

Те, що зараз відбувається в країні, сміливо можна назвати революцією. Але ї ї почав не народ. За визна-ченням, «революція» передбачає збройну боротьбу. Українці вийшли з мирним протестом, проти якого «Бер-кут» вчинив жорстоку фізичну розправу. Влада сама дала зрозуміти, що це дійсно революція. Найсильнішим каталі-затором стала кров студентів під київською ялинкою, яка залила усю Україну, розплющила очі на бандитську дик-татуру. Схід України не підтримує Євромайдан? Скажіть про це дідусеві з Донецька, який віддав усю пенсію на підтримку молодих мітингувальників у столиці. Якщо цю революцію осмислить уся країна, і до Києва з’їдеться у декілька разів більше людей, то існуюча влада не матиме шансів.

Євромайдан значно сильніший за Помаранчеву рево-люцію. Тоді боролися за політичну партію, за Віктора Ющенка. А нинішня мета набагато глобальніша і водно-час стосується кожного. Стався дуже сильний сплеск однодумців, братів по духу, яких давно тривожить спільна проблема – українська влада. Люди, які вийшли на Майдані – це не натовп. Це реальна, самоідентифіко-вана українська нація. Наш народ направду особливий. Ми знаємо досвід Греції і Тайланду, де повсталі засто-совували жорсткі методи. Прості українці мирно, але дуже впевнено виявляють свою волю. Вони хочуть нової країни, воістину незалежної, як це мало бути ще 22 роки тому.

Євромайдану нічого не бракує. Є дуже сильна ідея. Правда, не вистачає тільки лідера. Опозицію вже нази-вають триголовим драконом. Вони просто набирають політичні бонуси для майбутніх виборів, але вже не можуть координувати Єврореволюцію. Хвилю запускає народ. Опозиція її лише підхоплює.

В усьому, що стосується Євромайдану, є роман-тика. Романтика – в єднанні. Романтика – у фотографіях. Романтика у тому, що кримчанин готує плов на Майдані Незалежності. Романтика у тому, що під прапорами Євромайдану одружилася закохана пара. Романтика – у ялинці, прикрашеній плакатами із гаслами. Романтика – у канапках, якими пригощають один одного. Романтика у тому, що Львів і Луганськ передають один одному вітання… Євромайдан – це гармонія. Між нами усіма налагоджується сильний духовний зв'язок.

Фото

: Анд

рій Л

уков

ськи

й

9

АКЦЕНТИ

10 41 (140) грудень 2013

АКЦЕНТИ

11

АКЦЕНТИ

Світлана Процишак, юристПравління Асоціації правників України зробило публічну заяву, в якій гостро засудило невиправдано жорстоке застосування сили працівниками право-охоронних органів щодо мітингувальників на Майдані Незалежності у Києві у ніч з 29 на 30 листопада. Ми закликали розпочати перевірку щодо очевидного пере-вищення працівниками правоохоронних органів своїх службових повноважень.

На базі Асоціації правників України 2 грудня було створено Центр правової допомоги для учасників мирних протестів, до якого увійшли провідні юристи та адвокати країни задля надання оперативної фахової допомоги усім постраждалим під час акцій протесту по всій країні.

Правоохоронні органи посягнули на конституційні права та свободи громадян, а також на їхнє здоров’я, честь та гідність, тож рано чи пізно вони будуть покарані.

Якщо вас затримали, потрібно зателефонувати на гарячу лінію Євромайдану. Якщо є травми, то необхідно телефонувати на «103».

За лікарськими інструкціями довідку про побиття видають, якщо це зафіксовано до 6 годин після інциденту. Про травми також необхідно повідомити Євромайдан.

12 41 (140) грудень 2013

АКЦЕНТИ

Богдан Тихолоз, доцент ЛНУ ім. Івана Франка Люди з квадратними головами фізіологічно неспро-можні до круглих столів – голова не влазить. Люди з ампутованим сумлінням не вміють домовлятися. Люди з ослабленим вірусом зажерливості інтелектом, люди, які в дитинстві не любили читати книжок, а гуртувалися у дворах, аби комусь набити писка – нездатні до діалогу. А люди, які зараз – уже вкотре! – йдуть, їдуть, летять звідусіль на тепер уже єдиний – київський – історично важливий Майдан – НЕ ВІРЯТЬ в жодні компроміси. Ви хочете почути ще якесь запевнення від влади? Вас цікавить думка Януковича з приводу врегулювання ситуації в країні? Дивіться телевізор. А ні – то вперед, на Майдан!

Уявіть, що буде, якщо – не дай Боже! – наша справа зазнає поразки. Довічна (спадкова) влада національно індиферентних примітивів без сумління, з ампутованою гідністю та інтелектом горили? Репресії серед інакомис-лячих? Цензура? Підконтрольна, ручна журналістика «ланцюгових псів»? Тисячолітній застій? Перманентне невиліковне «пакращення»?! Ні, браття, це вже буде не Білорусь і навіть не «назад в СРСР». Це щось набагато гірше й огидніше. Як казав один літературний персонаж, «краще смерть, ніж така потеря».

Не маю жодного сумніву у перемозі української Єврореволюції. Її тривалість може вимірюватися днями, місяцями чи (не дай Боже!) роками, але для мене абсолютно очевидно, що молоді, здорові й розумні люди – нові люди нової України – неодмінно здолають (чи принаймні просто – переживуть) підстаркуватих, кволих тілом і розумом адептів світлого минулого. Це лише питання часу. Водночас хотів би застерегти над-міру екзальтованих борців за Європейську Україну від рожево-оптимістичних ілюзій: перемога полягатиме не в зішесті на наші землі Царства Божого, а в оновленні еліт та утвердженні активної ролі громадянського сус-пільства в Україні як суб’єкта історичного процесу.

Андрій Породко, співкоординатор львівського ЄвромайдануЗараз ми дуже чекаємо, що в Європі нарешті забло-кують рахунки українських посадовців та їхніх родин. Результат буде тільки через економічний тиск. Бо зараз ніхто нічого не боїться.

Радикальні способи революції підняли більшу кількість людей. Всіх гуртує насильство проти безневинних. Це сумно, але, тим не менше, найбільш дієво.

Раніше ми відправляли до Києва усіх бажаючих, але, через сутички з «Беркутом», отримали чіткі вимоги: на Євромайдані потрібні чоловіки старші 21 року, тверезі і адекватні. А головне – не такі, які їдуть на один день, щоб потрусити прапорцями і зробити фото для Facebook. Ми організовуємо спеціальні штаби самооборони, а це дуже серйозно.

Мене запросили на допит у прокуратуру стосовно подій однієї ночі, коли була заблокована дорога у селі Гамаліївка. Там взагалі була незрозуміла ситуація, як стверджу ють пасажири автобуса: інспектори ДАІ викрали їхні номерні знаки, тому люди і перекрили дорогу. Най-цікавіше те, що інші водії теж виходили підтримувати людей з автобуса, ніхто не скаржився на затримку руху. Втім, прокуратура зараз формує якесь загальне бачення ситуації, долучаючи активних людей з Євромайдану.

Львівська влада всіляко підтримувала Євромайдан, міліція також. Ми тісно співпрацювали з обласним управ-лінням міліції. Єдине, що незрозуміло: чому львівський «Беркут» таки погодився поїхати на Майдан до Києва.

АКЦЕНТИ

АКЦЕНТИ

Дмитро Левіцький, співкоординатор львівського ЄвромайдануЩоденно ми відправляємо на Київ 8-10 автобусів з активістами. Розуміємо, що столиці потрібна допомога, тож робимо все можливе. Охочих їхати багато, щодня приходять десятки львів’ян, які запитують, де можна записатися на виїзд. Вони не хочуть, щоб зміни відбулися без їхньої участі.

Щодня ми ходимо колонами під різні адміністративні будівлі з надією бути почутими. У нас тут теж були про-вокації: нещодавно хтось вирвав усі дроти з генератора, підключеного до сцени. Наше наметове містечко було знеструмлене приблизно на півгодини. Що б не відбу-валося, ми віримо у перемогу. Справедливість повинна брати гору.

Ксенія Гащак, кухар львівського ЄвромайдануУ мене невеликий стаж роботи на польовій кухні, але, тим не менше, він є. Я готувала у різних таборах, і всі були задоволені. У мене дві помічниці Дарини, які повністю зі всім можуть впоратись. Голодних у нас немає. Буває, що працюємо по 24 години на добу, готуємо і перше, і гарнір, і м'ясо. Стараємося, щоб було смачно.

Приходять і безхатченки, і звичайні люди, і наші охо-ронці, волонтери, студенти. Їжі у нас досить багато, добрі львівяни не дають лишитися голодними, постійно прино-сять закрутки, паштети, крупи. Бувало, що вночі готували на ранок.

Канапки вимірюємо не тарілками, а ящиками. Те, що може швидко зіпсуватися чи нам у цей момент не потрібне, не пропадає – ми відвозимо в сиротинці. Тому можна вважати, що люди допомагають не лише мітингу-вальникам, а й дитячим будинкам.

Є люди, які так і не розуміють, що це революція, а є такі, які усвідомлюють що, те що відбувається, може пере-рости у громадянську війну. Після «чорної суботи» люди напружені, вони відчувають страх. Хлопці-волонтери бояться за себе, нема впевненості, що нас так само не розженуть. Але ми не відступимо, щоб не сталося.

Фото

: Анд

рій Л

уков

ськи

й

14 41 (140) грудень 2013

АКТОРСЬКИЙ ТАНДЕМ щасливе подружжя«Щодо секрету такого довгого подружнього життя, відповім словами з однієї п’єси: “Мабуть, це любов”»

16 41 (140) грудень 2013

ІНТЕРВ’Ю

Своїми роздумами про Львів, тра-диції, кохання, секрети щасливого подружжя та про сучасне життя з його реаліями ми запросили по-ділитися відому подружню пару – акторів Федора Стригуна та Таїсію Литвиненко

– Пане Федоре, пані Таїсіє, яким для вас був цей рік? – Федір: Рік був підсумковим, адже наступний, 2014- й,

для Театру імені Марії Заньковецької є ювілейним. Ми відзначатимемо його 160-річчя. Було кілька нових моїх постановок у Тернополі, а напередодні Нового року вже у Львові готується прем’єра – ставлю «Назара Стодолю». Для нас із Таїсією цей твір є дуже знаменним. Якби не фільм Івченка «Назар Стодоля» 1954 року, де я вперше побачив свою Таїсію у ролі Галі, то я, мабуть, не став би актором, не закохався б. І зараз ось ставлю п’єсу, і це знову ніби моя молодість. Та й сина ми назвали на честь цієї вистави Назаром, а невістка – Галя. Ще у нас є син Юрій. Тому цей твір завжди викликає у мене такий тре-пет. Пам’ятаю, навіть казав хлопцям у сільському клубі під час перегляду фільму: «Ось побачите – я стану актором, а це буде моя дружина». Так згодом і сталося.

– Ви разом вже майже 50 років. За цей час склали міцний тандем – і творчий, і сімейний. У чому секрет щасливого шлюбу?

– Ф.: Саме так, у новорічну ніч ми святкуватимемо наше 50-річчя. Пригадую, ми тоді до ранку танцювали – ось і дотанцювалися (сміється). А сталося це у Запоріжжі, у театрі, де ми тоді обидва пропрацювали п’ять сезонів. Гарно працювали, і нас там любили. Там, над Дніпром, цей Славутич і поєднав наші долі.

– Таїсія: Щодо секрету такого довгого подружнього життя, відповім словами з однієї п’єси: «Мабуть, це любов». Ось і я так кажу. Бо будучи щодня, багато років поспіль, усі 24 години разом, і щоб не набриднути один одному,щоб людина тебе не дратувала – це, мабуть, справді любов. Я з раннього дитинства увесь час була оточена любов’ю, а потім на довгі роки і понині ото-чив мене любов’ю Федір. Я щаслива жінка, бо обрала собі такого чоловіка, який вміє дарувати любов. Але, я завжди це кажу своїм студенткам, щоб бути щасливою кожна жінка свого чоловіка мусить спершу виховати для себе, а не поспішати заміж. Та сучасна молодь нині мало до цього дослухається – усі кудись поспішають, а потім жалкують…

– Ф.: Я скажу інакше. Насправді людині багато не треба – роботу, яку ти любиш та яка приносила б задо-волення все життя, а ще, щоб оженитися на жінці, яку ти кохаєш усе життя. І тоді ти щасливий: коли вдень йдеш на улюблену роботу і коли ввечері повертаєшся до коха-ної. Потрібна гармонія стосунків – треба вміти прощати, делікатно збагнути, деколи чогось не помічати, а деколи навпаки на щось приємне звертати увагу. Це має бути не лише розумове порозуміння, але й душевне. Зараз, на

АКТОРСЬКИЙ ТАНДЕМ

Фото

: Анд

рій Лу

ковс

ький

17

ІНТЕРВ’Ю

жаль, сучасні чоловіки не вміють брати на себе відпові-дальність за чуже життя, за ту жінку, з якою одружуються. Так само і жінки мають усвідомити відповідальність за свого обранця. Бо коли вдається злагоджено співати дуетом – то велика сила. Але тоді вже треба співати одну пісню…

– Яким видався вам Львів, коли приїхали сюди у 1965 році?

– Ф.: Ми закохані у це місто. Львів нам тоді настільки сподобався! Пригадую, коли вперше я їхав львівським трамваєм, дивувався, що навіть зупинки тут оголошують українською мовою – ніде такого тоді не було в Укра-їні. З того часу ми приросли всією душею до Львова, до Театру імені Марії Заньковецької, де нас дуже добре та привітно прийняли. Бо Львів – це місто, побудоване, у першу чергу, для людей, для культури, для різних наці-ональностей. Всім тут добре. Це настільки гуманне, демократичне, багатонаціональне європейське місто! Мабуть, ще Данило Галицький заснував його з такими добрими намірами. Тут панує особлива атмосфера – ці церкви, храми, кам’яниці! І душа радіє, коли подумаєш, що у цій красі здавна люди тут жили, тепер ми живемо, а колись інші будуть жити. І це вже традиції…

– Про традиції: Новий рік та Різдво важливі для вас свята?

– Ф.: Новий рік – це початок календарного року, а ось Різдво – завжди особливі відчуття. Це певна атмосфера, яку я пам’ятаю ще з дитинства. У нас ніколи не було прі-оритету в їжі. Це зараз, де не глянь, панує культ шлунку, та свята асоціюють з багатством їжі. Колись такої їжі не було. Зате було особливе відчуття щастя, свята, чистоти, дива. Була коляда, і коли тобі давали ті горішки, ті пря-ники – було особливе відчуття свята. На столі була кутя, вареники з вишнями, можливо, холодчик з півника, який дивом лишився живим до свят. Але ми були такі чисті та раді тим святкам, так раділи тому снігу, морозам… А коли приходили після коляди до хати, то просто грі-лися коло мами і тата і раділи тому всьому. І так було усюди – від Карпат аж до Кубані – оте особливе радісне відчуття свята, а ще панували повага та любов до стар-ших. І це завжди було притаманне українському народу. Бо скільки б хто то не вбивав – знищити народні тради-ції неможливо!

– Т.: Стригун правий. Оті традиції особливо відчутні у різдвяні свята. Змалку, пам’ятаю, передусім панувала осо-блива атмосфера родинного тепла, коли всі збиралися разом. Так було і на Різдво, і на храмове свято – коли двері усіх осель на декілька днів були відчинені навстіж – усіх приймали, усіх пригощали, могли і заночувати в гостях. Люди в селах тоді важко працювали цілий рік і лише на свята могли відпочити. Дійсно, українці гуляють щиро та дуже широко, як ніде у світі. Але головне – те незабутнє відчуття радості від свят, що збереглося на усе життя.

– Розкажіть про традиції у вашій сім’ї.– Т.: Коли ми приїхали до Львова, то подружилися

з відомим творчим подружжям художника Євгена Безніска – у їхньому родинному колі і святкували кожне Різдво. Досі пам’ятаю ті смачні, із начинкою та майже невагомі пиріжки, які пекла їхня мама. Пам’ятаю також, як кожного року 6 січня ми так поспішали зіграти виставу,

Федір СтригунРік і місце народження: 1939, Черкаська областьОсвіта: Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка Карого, акторський факультет (закінчив у 1961 році)Діяльність: Художній керівник, режисер-постановник і актор Львівського національного академічного україн-ського драматичного театру ім. Марії Заньковецької. Почесне звання: Народний артист України (1979)Ролі у театрі: понад 100 ролей, серед яких – «Украдене щастя» (Михайло), «Тил» (Ростоскуєв), «Богдан Хмель-ницький» (Богдан Хмельницький), «Андрей» (Андрей Шептицький), «Візит літньої пані» (Іль), «Наталка» (вибор-ний), «Суботня вечеря» (Тев'є-молочник), «У. Б. Н.» (Зенон), «Дама з камеліями» (Жермон Дюваль)Поставлені спектаклі: «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море» Івана Карпенка-Карого, «Гайдамаки» Тараса Шевченка, «Маруся Чурай» Ліни Костенко, «Народний Малахій» та «Маклена Ґраса» Миколи Куліша, «Мазепа» (трилогія) Богдяна Лепкого, «Ромео і Джульєтта», «Гамлет» Вільяма Шекспіра, «УБН» Галини Тельнюк та іншіРолі у кіно: «Пропала грамота», «І в звуках пам'ять від-гукнеться…», «Запорожець за Дунаєм», «Дударики», «Камінна душа» та інші.

Фото

: Анд

рій Л

уков

ськи

й

18 41 (140) грудень 2013

ІНТЕРВ’Ю

щоб до першої зорі на небі встигнути добратися до них на Святвечір. А назад вже йшли пішки та раділи, милува-лися снігом, що падав, і такі ми були молоді та щасливі.

– А як заньківчани святкують Новий рік?– Т.: Щороку, 31 грудня заньківчани влаштовують

святкування. Колись це було прямо у театрі, весело і під оркестр з танцями аж до ранку – потрапити на ці забави було за велику честь та доволі важко. Адже заньківчани завжди збирали навколо себе вишукане творче, інтелі-гентне товариство. А ще пам’ятаю чудові вечорниці, які влаштовували щороку у Спілці художників, де теж зби-ралися художники, скульптори, письменники, актори, лікарі – уся справжня еліта Львова. Там панувала осо-блива творча атмосфера, а ще почуття колективізму – ми щиро раділи успіхам один одного. Тоді якраз зароджува-лися перші українські естрадні пісні авторства Стельмаха, Івасюка, Білозіра на музику Янівського. Я навіть стала першою виконавицею тодішнього шлягера, написаного для вистави «Голубі олені». Творче життя у Львові тоді вирувало, а меценати його підтримували, не те, що зараз.

– Ви чимало гастролювали. Розкажіть, де в Україні найцікавіше святкують зимові свята?

– Т.: Традиції збереглися по всій Україні. Я з дитинства пам’ятаю, як на свята встеляли долівку соломою, варили та ставили узвар на покутті. А я, маленька, качалася по тій соломі, а брати-сестри (у нас була заможна, багатодітна сім’я) пригощали мене усім…

– Ф.: А хіба є сумніви з того приводу, де найкраще збереглися традиції? Безумовно, на Галичині, у Львові. Мабуть тому, що так історично склалося, що в Галичині менше часу була радянська влада, було менше руйнацій, тут збереглися церкви. А на інших територіях України ще у 20-30-х були зруйновані усі храми, а еліта та священики були розстріляні чи вивезені у Сибір, була зруйнована віра. А відновити ї ї дуже важко – для цього потрібно чимало часу. Я та мої ровесники ще були хрещені та ще застали відкриті церкви. А далі усі храми уже були надовго закриті – покоління після нас було нехрещеним. Тому таке й маємо тепер.

– Маєте якісь бажання до Різдва?– Ф.: Знаєте, я ніколи нічого не прошу в Бога, лише

дякую Йому за все. У різдвяних святах справді є щось магічне – ніби небеса відкриваються перед людьми, сні-гом, морозом, природою, тваринами. І ніби перегортаєш нову сторінку свого життя – і знову вона про любов, про добро, про життя прекрасне. А наша акторська робота прекрасна тим, що ми даруємо людям світло, тепло, надію, добро. Та й люди люблять та потребують репер-туару з добрим щасливим кінцем. І навіть у ситуації, в якій зараз опинилася наша держава, все одно треба вірити у краще – у те, що у людей вистачить здорового глузду, і все скінчиться добре, щасливо. Ментально ми уже там давно, в Європі. Адже ми хочемо жити по-людськи на своїй рідній землі – і це природно! І де би ми не були, де б ми не гастролювали в Україні – усюди наш україномов-ний театр зустрічали щиро, гостинно і з любов’ю.

– Багато переваг побачили в Європі? – Т.: Коли перетинаєш кордон, одразу помічаєш зміни

на краще: дороги рівнесенькі, асфальт чорний, усюди розмітка і порядок, дерева акуратно підстрижені, поля

Таїсія ЛитвиненкоРік і місце народження: 1935, Київська областьОсвіта: Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка Карого, акторський факультет, акторський факультет (закінчила у 1957 році)Діяльність: артистка Львівського Національного ака-демічного українського драматичного театру ім. Марії ЗаньковецькоїПочесне звання: Народна артистка України (1988 рік)Ролі у театрі: «Украдене щастя» (Анна), «Тріумфальна жінка» (пані Ірина), «Мріє, не зрадь» (читець), «Неа-поль» (Люція), «Державна зрада» (Імператриця), «Оргія» (Герміона), «Візит літньої пані» (Клер Цаханасян), «Суботня вечеря» (Голда, Ента), «Дама з камеліями» (Прюданс) та іншіРоль у театрі: «Суботня вечеря» Шолом-Алейхема, «Варшавська мелодія» Леоніда Зорін, «Любов і сльози» Олександра Мардань, «Завчасна паморозь» Райне Марія Рільке та інші.Ролі у кіно: «Назар Стодоля», « За двома зайцями», «Війна на західному напрямку», «Далі польоту стріли», «Мелан-холійний вальс», «Павло Полуботок», «Небилиці про Івана», «Для домашнього огнища», «Гетьманські клей-ноди» та інші.

19

ІНТЕРВ’Ю

впорядковані, усюди працюють люди. Всі привітні, усміх-нені. І чим далі їдемо Європою, аж до Англії – тим кращим є благоустрій та європейський добробут. Там усе для людей, для їхнього добробуту робиться. А у нас для кого – лише для обраних? А ще приємно вражає готовність європейців безкорисливо допомогти, зустріти, зігріти, нагодувати – не одноразово наш колектив перекону-вався у цьому. Європейці та американці – це люди, які живуть у любові, у доброті один до одного. Наш молод-ш и й с и н Н а з а р одружений на Га лині Т е л ь н ю к . Він продю-сує «Сестер Тельнюк». Одного разу на гастролях в Канаді до нього несподівано підійшов темношкірий чоловік та, предста-вившись власником великої звукозаписувальної студії, запропонував Назару цілком безкоштовно записати їхні пісні та зняти відеоролик. І це на студії, де поважні артисти стоять у черзі на запис. Зважте, ця щедра пропозиція прозвучала з вуст незнайомця, а не від пред-ставників місцевої української діаспори. А все тому, що йому дуже сподобався спів сестер Тельнюк – він йому дещо нагадав його рідні народні наспіви. Ось вам і їхня доброта. І чи здатні на таке українці?

– Ф.: Зате коли ми повертаємося назад до України, то чим ближче, тим частіше зустрічаємо вродливих слов’янок, і вони здаються вже такими рідними, сво-їми, що й душа радіє. Найбільше вродливих жінок, безумовно, живе в Україні. І це вже доведений факт (смі-ється). Це я серйозно, повірте мені. Існує навіть наукова теорія, що сильні та вродливі жінки з їхнім потужним ДНК пішли заселяти Європу саме з берегів Дніпра, і я в це вірю щоразу, коли бачу здорових, рум’яних українок.

– Т.: Наші жінки – справді вродливі, а на додачу ще й роботящі. Пригадую, коли одного ранку нашим заньківчанкам довелося у Франції спостерігати, як у чоловіків-французів поламався автомобіль. Тоді наші небайдужі до чужого горя красуні-заньківчанки змог ли допомогти їм завести машину, чим дуже приємно зди-вували тих чоловіків. Ті їм потім цілували руки та все ніяк не могли отямитися від побаченого.

– Чим би Україна змогла приємно вразити Європу?– Ф.: При-

гадую, коли м и г у р т о м заколядували у С о б о р і П а р и з ь к о ї Богоматері –

усі присутні там спершу завмерли, а потім почали наввипередки питати: «Хто ви? Звідки такі?». А потім гучно заплескали і ще довго дивувалися красі нашої української колядки.

– Т.: А я пригадую ще одну теплу зустріч, уже з пред-ставниками їхньої соціалістичної партії. У них ця партія, виявляється, справді дієво переймається потребами народу, соціальним забезпеченням. А коли наші заньків-чанки у своїх багатих вишиванках заспівали їм українських колядок, французи були дуже приємно вражені. А один навіть сказав: «Народ, у якого такі красиві жінки, з такою чудовою поставою, з такими чудовими тембрами голосів, у таких чудових вишиваних вбраннях та ще й так чудово співають, буде жити вічно!».

– Отже, ваш особистий вибір – ЄС?– Ф.: Усюди, де б ми не були в Європі, нас при зустрічі

завжди спершу питали, чи ми нагодовані, чи ми маємо, де ночувати, чи не потрібна нам якась допомога. Там почуваєш себе захищеною людиною. Тому, коли зараз чую сумніви щодо того, чи йти Україні в Євросоюз, щиро

«Все одно треба вірити у краще – в те, що у людей вистачить здорового глузду, і все скінчиться добре, щасливо. Ментально ми уже давно там, у Європі»

20 41 (140) грудень 2013

ІНТЕРВ’Ю

– Т.: А ще дивує нинішнє тотальне засилля російських артистів на українських телеканалах. Чому ми, талановиті українці, знову схиляємося перед чужими кумирами? Чому не плекаємо свою, справжню творчу еліту? Чому нині називаємо елітою товстосумів, які, окрім казино та грошей, нічого не знають? Чому громадяни Росії масово скуповують ресторани в українській столиці? Чому полі-тика держави така? Невже українці так швидко забули усе, що було за період радянської влади?

– Ф.: Та вороття назад, вірю, вже не буде. Молодь нинішня настільки стала мудра, що її вже ніякими ідеоло-гічними гаслами не купити. Є сумління в наших людей, є! А людство завжди ділилося на людей і нелюдів. Є божі люди, які сповідують і живуть за Заповідями Божими, а є нелюди. Так було завжди… Я зараз не ділю віруючих людей окремо на християн, буддистів чи представників інших релігій, бо усі несуть добро. А воно завжди переможе. «Бо раз добром нагріте серце, ввік не охолоне». Головне: не втрачати віри, мати людяність. Навіть у найскладніших обставинах – чи то війна, чи то голодомор – залишатися людиною. Цей код в нас живе завжди. Думаєте, я не знаю, що таке голодомор? Знаю, хоч і народився вже пізніше. Але мати мені зі слізьми на очах не раз розповідала про це лихо. Батько ж здебільшого хмурився. Але пам’ять живе і житиме в нас, у наших поколіннях. А ще – віра у краще майбутнє своїх дітей! Віра має бути обов’язково! Адже не даремно колись цілеспрямовано «засмічували» мозки людей. Людьми без віри легко керувати.

– Т.: Наше зі Стригуном щастя – цей наш театр, де ми перебуваємо зранку до вечора. Це наша домівка, це наше життя! І слава Богу, що ми відокремлені від того усього не лише товстими стінами нашого театру, але й творчістю нашою. Ми тут живемо ніби у зовсім іншому світі – осе-редку культури, де навчаємо дітей на кращих зразках української та світової літератури і цьому радіємо.

дивуюся: «А куди ж іще нам йти?». Бо той, хто хоч раз був у Європі, розуміє, що вже не можна нам жити так, як раніше. Скажімо, французи кажуть, що вони живуть для того, щоб любити життя, людей. Задумаймося, а для чого ми, укра-їнці, живемо своє коротке та дуже нелегке життя?

– Т.: Там цивілізоване суспільство – усе всюди добре продумано. Одного разу нам довелося спостерігати, як працюють на прибиранні доріг їхні засуджені. Їх щодня привозить комфортабельний автобус. Усі працюють без наручників, ніхто не втікає. Тобто, усі, навіть засуджені, працюють на користь суспільства. В Україні ж дивує наяв-ність цілої «армії» здорових, безробітних чоловіків, які, не маючи роботи, потроху спиваються. А ще доводиться спостерігати купу жебраків на наших вокзалах. Ми, укра-їнці, ніби у якомусь мішку перебуваємо, з якого ніяк не можемо вибратися. Тому Євросоюз – наша єдина надія, якщо не для нас, то хоча б для наших дітей чи внуків на краще життя. І нехай важко нам буде деякий час, але вписуватися у нові європейські стандарти нам все одно треба. І сучасна молодь, як бачимо, це чітко усвідомлює. Я вірю, що добро переможе. А зло рано чи пізно буде пока-ране, бо усе в житті повертається бумерангом.

– Ф.: І не потрібно весь час придумувати собі якісь перепони та штучно ділити на «Схід» і «Захід». Люди усюди живуть, просто треба роз’яснити та показати реа-лії тим, хто ще не був у Європі. І жити потрібно в любові.

– Т.: Бо любов – це любов і до мами, і до жінки, і до людей, і до природи, і до Батьківщини. Бо одні працю-ють, щоб жити, а інші працюють, щоб виживати. Оце вам і порівняння наших традицій з їхніми, європейськими. Пора їхати у світ та навчатися мудрості. Це колись давно усвідомили навіть наші класики, які ще тоді самі вчи-лися у Європі і вчили там своїх дітей. Ольга Кобилянська у своєму творі якось мудро підмітила, які ми, укра-їнці, «ховрахи», як ми прив’язані до своєї землі, тому й радить: «У Відень відсилайте своїх дітей, у Відень». Тобто у Європу, до якої і ми прагнемо тепер.

– Чого, на вашу думку, бракує Україні?– Т.: Україні, найперше, що потрібно – стати нацією, а

друге – мати сумління. – Ф.: А ще потрібно частіше запрошувати донеччан

до Львова, показати їм наше життя та розповісти про Європу. Тоді вони інакше подивляться на своє життя та захочуть самі тієї Європи. Адже насправді добре живуть донеччани лише на центральних вулицях, а решта важко працюють, хворіють та живуть майже у бараках. І таке життя характерне для багатьох міст Сходу України. Люди повинні бачити, як можна жити. Наші теж повинні мати гідну зарплату та можливість відпочивати та вільно подорожувати світом. Тоді і люди, і сім’ї стануть щасли-вішими.

– То чим насправді відрізняється Україна від Європи?

– Ф.: Колись нам це саме питання задав водій авто-бусу, коли ми поверталися з гастролей до Львова. І сам відповів: «Тьма!».І справді, як тільки ми перетнули український кордон, вогні європейської траси згасли, рівненька дорога змінилася на неперервні ями – тьма і сум огорнули усіх нас… Дивує свавілля українських чиновників, їхнє тотальне казнокрадство. Спілкувалася Ірина Запотічна-Ванчосович

Фото

з ар

хіву а

ктор

ів

21

ІНТЕРВ’Ю

НА ГОСТИНУ ДО Санта Клауса

До України завітала справжня зима. Сірі холодні ранки, чорне гайвороння на вулицях міст, непривітні індустріальні краєвиди. Невже у таких похму-рих умовах буде місце для піднесеного радісного настрою, який створю-ють різдвяні свята? На сторінках рубрики «Подорожі» ми розповімо вам про найчарівніше місце на планеті – казкову Лапландію, де народилися Санта Клаус, Дід Мороз і Йоулупуккі. Подорожуймо разом до місцини, де твориться новорічне чудо

22 41 (140) грудень 2013

ПОДОРОЖ

23

ПОДОРОЖ

Як знайти Санту?Перш за все, варто зазначити, що Лапландія – це

зовсім не країна, а історико-географічна область у Європі за Північним полярним колом. Тим паче, що вона ніколи не була єдиним державним утворенням, адже поділена між чотирма країнами: Норвегією, Швецією, Фінляндією та Росією (Кольський півострів). У цьому культурному регіоні переважає корінне населення саа-мів – їх ще називають просто лапландцями.

Однак, як відшукати Санта Клауса на такій розлогій території? Зазвичай батьківщиною бородатого добродія вважають фінську частину Лапландії, а саме маленьке селище неподалік від міста Рованіємі. Це поселення називають робочою резиденцією Санти, адже тут працює основне поштове відділення, на адресу якого щороку надходять близько 700 тисяч листів із майже 200 країн світу. Самі ж фіни вважають, що святий Клаус тут працює лише у новорічно-різдвяний період, а основне його помешкання розташоване на сопці Кор-ватунтурі на кордоні з Росією. До слова, фіни називають

Санту не так, як ми звикли. У їхньому фольклорі він зветься Йоулупуккі.

Для туристів чи не найголовнішим приводом від-відати Лапландію взимку є особиста зустріч із Санта Клаусом. І справді, селище фінського Діда Мороза пра-цює щоденно цілий рік. З ранку і до 17 години вечора сюди можна потрапити безкоштовно. Заплатити дове-деться лише за спільне фото з дідусем. До речі, за кілометр від села є підземний Санта-парк, у якому живуть його помічники-ельфи.

Відвідувати селище можна у будь-яку пору року. Тут завжди знайдеться надзвичайно цікава програма роз-ваг для найвибагливішого туриста. У теплий період року відвідувачів розважають катаннями на оленях та міні-сні-гоходах. Проте саме взимку на батьківщині Йоулупуккі панує неймовірна різдвяно-новорічна атмосфера. Цілю-щий вплив казкової терапії змусить повірити у чудо навіть переконаного скептика. До Лапландії зазвичай їдуть для того, аби загадати своє найзаповітніше бажання і повірити у те, що воно таки збудеться.

24 41 (140) грудень 2013

ПОДОРОЖ

Під час гарячого сезону у чергу до Санти щодня виши-ковуються сотні охочих поспілкуватися. А сам господар казкової резиденції вміє розмовляти багатьма мовами. Можливо, одного дня хтось з українських туристів буде приємно здивований почути із уст доброго Йоулупуккі кілька фраз рідною українською.

Лапландія різних країнЛапландія – це культурний регіон, що частково охоплює

території чотирьох країн. Відповідно, уся площа батьків-щини Санта Клауса неоднорідна і кожен її куточок має свої особливості. До прикладу, російська Лапландія охоплює Кольський півострів. Тут розташована заповідна зона. Це величезна територія, яка стала прихистком для сотень рід-кісних видів тварин та птахів. Лапландська тундра, де панує вічна мерзлота, восени змінює свої барви на золотисті. А вже у жовтні тут починається північне сяйво, яке засвідчує, що довга арктична зима настане зовсім незабаром.

У норвезькій частині Лапландії найбільш північною губернією країни є Фіннмарк, де зосереджені корінні

поселення саамів. У цих місцинах надзвичайно трепетно ставляться до історії та культури титульного народу. Тут працює Саамський інститут, Школа оленярства, саамський театр, Центр корінних народів півночі та ін. Кожен турист, який потрапить сюди на екскурсію, обов’язково ознайо-миться з побутом та звичаями саамів. Один із найдревніших народів Європи поважає та любить своє коріння.

Найдивовижнішим явищем у Лапландії є північне сяйво, яким можна милуватися безперестанку. До речі, у Національному парку Абіску у Швеції побудована станція «Аврора Скай», до якої потрібно добиратися за допомогою канатної дороги. Із цієї станції можна спостерігати за неймо-вірним світловим шоу у безхмарному небі.

Полярна краса Лапландії щороку притягує сотні тисяч туристів. Батьківщина Санти, автентичний побут саамів, пів-нічні олені та Полярне сяйво – все це створює дивовижну мозаїку цього культурного регіону. І якщо ви через певні життєві обставини перестали вірити у чудо, то найкращими ліками від такої зневіри стане Лапландія. Дива чекають на вас!

Автор: Юстина Дусан

25

ПОДОРОЖ

ЛЮДИНА З ОБКЛАДИНКИ

КСЕНІЯ ЛІАРДО:універсальна жінка

На плечі жінки іноді лягає дуже багато. Мабуть, голов-не – не розгубитися і відріз-няти важливе від менш суттє-вого. Львів’янка Ксенія Ліардо живе за власними правилами, які не планує змінюватиКорені характеруМій тато був військовим, тому деякий час ми жили у Польщі. Мені було 5 років. Я стояла перед дзеркалом і зав’язувала волосся у «хвіст». Мені не вдавалося, тато вирішив допомогти. Я ще тоді дуже злилася, що він тор-кається мого волосся. Він сказав: «Ти зав’язала не гарно, але якщо тобі подобається, то іди так». Я тоді розуміла, що у мене зачіска – «не фонтан», але я зробила її сама. Вже тоді доводила свою самостійність.

У 13 років підійшла до тата і сказала, що хочу мати сім дірок у вусі. Він категорично був проти, сказав, що гро-шей на послуги салону не дасть. Тоді я зачинилася у ванній, взяла «циганську» голку і проколола собі сама усі сім дірок. Вийшла до тата, а у мене футболка уся в крові. Він сказав: «У такому випадку дозволяю».

Гадаю, найбільший мій талант у тому, що не можу сидіти без діла. Мені ніколи не нудно, я постійно чимось займаюся. Знаєте, щойно жінка стає сама собі нецікавою, відразу вигадує проблеми, плаче, засмучується через дрібниці.

Скажу без зайвої скромності: я жінка-трансформер. От, наприклад, сьогодні я від злості відремонтувала усю сантехніку в клубі, бо ми ніяк не могли знайти вільного майстра.

Сім’я «з відхиленнями»Моїй мамі 56 років, але, повірте мені, вона виглядає набагато молодшою. Мама завжди чимось зайнята, їй часто ніколи піти до перукарні. У нас уся жіноча лінія в родині така, «з відхиленнями» (сміється, – «RIA-Львів»). Бабуся була провідним адвокатом, працювала до остан-нього дня. Та й донька моя теж ніколи не сидить на місці: ходить у дитячий садок, на танці, ввечері «ставить на вуха» увесь клуб, після чого ще встигає подивитися фільм і вичавити з мене усі соки.

Фото

: Ірм

а Пет

рова

26 41 (140) грудень 2013

універсальна жінкаДоньку я намагаюся не балувати. Часто молоді люди, які приходять до клубу, прикриваються власними бать-ками: «мій тато те, мій тато се». Головне, який ти сам. Головне, що ти зробив власними руками чи своїм розу-мом. Це я намагаюся довести своїй Ліорі.

Часу на рідних взагалі не вистачає. Раз у два-три тижні ми з мамою можемо вимкнути телефони, купити мішок солодощів, порушити усі на світі дієти і просто погово-рити. Чим далі, тим ближче. Коли постійно перебуваєш поряд, люди один від одного втомлюються. Приємно, що нам із мамою завжди є про що поговорити.

Уміти всеМені здається, що талановиті люди вміють все. На правах господині закладу я постійно показую приклад працівникам, щоб вони ніколи не казали, що не можуть чогось зробити – я ж можу.

Вокалом я займаюся з того часу, коли у 21 рік поїхала на шоу «Народний артист». Потім була перерва, наро-дження доньки. Тоді взагалі вирішила, що більше ніколи не буду співати, адже я вже серйозна дама. Тим паче зараз співають усі, в кого є рот. Ну, а потім зовсім випадково потрапила на «Х-фактор». У новому році буду продо-вжувати працювати над вокалом і серйозніше займуся сольною кар’єрою.

Три місяці тому почала знову писати пісні. Причина у закоханості, яка прийшла зовсім випадково. Не можу сказати, що у мене якісь далекоглядні плани щодо цих стосунків, але мене це окриляє. Я наспівувала нові пісні своїм сестрам, у них були мурашки по шкірі. Чесно скажу: не знаю, звідки це береться, просто інколи прокидаюся вночі і починаю писати.

Чоловік мріїЯкою б сильною не була жінка, їй потрібен чоловік. Любов надає якісь божевільні крила. Це єдине почуття, яке змушує людину рухатися вперед.

Я завжди обираю чоловіків, які нагадують мого батька, хоча це і підсвідомо. Узагальню: це має бути брюнет, невисокий на зріст, з триденною щетиною та широкими плечима. Таким був тато.

Чоловік має бути розумним. Наприклад, мій тато знав відповіді на всі питання. Тож зараз, коли я бачу, що чоло-вік тупий, навіть якщо це виключно дружнє спілкування, мене вистачає не більше як на 20 хвилин.

Важливо, щоб чоловік був врівноваженим. Я не істе-ричка, дуже рідко можна почути, що я кричу. Якщо я мовчу, то це означає, що вже психую так, що можна з’їхати з глузду. Якщо чоловік – істерик, його не можна терпіти. Він має мене поважати, бо я, в першу чергу, жінка.

Роблю, що хочуСеред моїх поганих звичок – те, що я веду себе так, як хочу. Є моменти, коли потрібно бути скромнішою, іноді

варто промовчати. Знаєте, живу за таким кредо: мені бай-дуже, що ви про мене думаєте, бо я про вас не думаю взагалі. Щодо фізичних звичок, то я курю, але це мені зовсім не заважає.

Веду такий спосіб життя, який мене влаштовує. Я рідко прислухаюся до думок оточуючих. Витримати таку, як я, дуже складно. Вірю, що людина, яка «надає крила», зможе бути поряд. Я не можу кардинально змінитися, мені вже 30 років.

Батьківщина Мене дуже болить за мою країну. Навіть не уявляєте, наскільки. Я корінна львів’янка. Я виросла серед інтелі-гентних людей, які зараз змушені ночувати на морозі. Образливо і соромно.

Я люблю свою країну і ніколи не емігрую. У Львові мені дуже комфортно. Як кажуть, де народився, там і знадо-бився. Більше того, скільки талановитих людей мистецтва є вихідцями зі Львова! Куди не глянеш – усюди львів’яни, які підкорюють не тільки Україну, а й увесь світ.

Я дуже багато подорожую. І кожного разу, коли повер-таюся і чую під колесами бруківку, у мене усе всередині аж стискається.

Ксенія Ліардо – власниця «Караоке-клубу 888», співачка, учасниця телевізійних шоу «Народний артист», «Х-фактор»Рік і місце народження: 1983 рік, ЛьвівОсвіта: Львівський національний університет імені Івана Франка, магістр міжнародного права. Улюблені музичні жанри: джаз, блюз, хіп-хоп, реп.

Ксенія Ліардо: «На прохання знайомих, я зустрічатиму Новий рік у своєму другому домі – “Караоке-клубі 888”. Ми з командою підготували розважальну програму, яка неодмінно змусить запам’ятати новорічну ніч на-довго. Шукайте нас тут: karaokeclub888.com.ua»

27

ЛЮДИНА З ОБКЛАДИНКИ

НОВАЛЕГЕНДАДО ЛЬВОВА

На вечірніх вулицях давнього міс та під музичний с упровід трапляються дива, наприк лад, магічні подорожі у часі. Львів’яни впевнилися у цьому, відвідавши пре-зентацію відеокліпу балету «Життя» зі символічною назвою «Опівночі у Львові».

На створення роботи команду надихнула кінострічка Вуді Алена «Опівночі в Парижі». Якщо в кіно-історії Аллена на екрані оживають Фіцджеральд , Хемінгуей, Далі, Пікассо, Гоген, то у версії балету – легендарні львів’яни та гості міста різних часів: Іван Франко, Іван Труш, Леопольд фон Захер-Мазох, Оноре де Бальзак, Фредерік Шопен, Жорж Санд та інші. Свого часу вони ходили вузенькими вуличками міста, смакували запашну львівську каву та шукали свою музу. Хоча, тут спрацювала іронічна стилістика постмодернізму, яка дозволила режисеру балету «Життя» поєдну-вати непоєднуване. До прикладу, Жорж Санд ніколи не була у Львові, але чому б їй тут не з’явитися в місті на концерті коханого Шопена?

ТІНІ НЕЗАБУТИХ

ПРЕДКІВВсі, хто сумнівався у можливостях

українського кінематографу, нещо-давно змогли переконатися, що він не лише існує, але й пропонує глядачам якісний продукт. Це – «Тіні незабутих предків», який в листопаді презенту-вали у Львові. Режисер – Любомир Левицький, відомий як режисер «Штольні», оператор – Марк Еберлі (Mark Eberle), який знімав усі швидкісні пересування вампірів у «Сутінках».

Отже, український режисер, укра-їнські актори, і навіть, як не дивно, українські гроші. Зйомки теж відбу-валися в Україні: у Верховинському районі Івано-Франківської області та у місті Яремче, а також в Чернівецькому університеті та у Києві.

Тепер про фільм. Двадцятирічний юнак Ваня живе звичайним сту-дентським життям, страждаючи від нерозділеного кохання. Одного разу, домагаючись уваги коханої, розбиває Згарду – цінний амулет, який дев'ять років тому знайшли у Карпатах та передали університету як цінний екс-понат. А далі – загадкові вбивства, древні мольфари, випробування на відданість і багато всього, чим ще можна зацікавити сучасника. І не тільки українського: іноземні дистриб’ютори хочуть перекласти стрічку російською та англійською мовами, аби показувати в інших країнах.

ПОТРІБНАреклама?

Сім годин на екрані одна реклама. Мурашки по шкірі від такої пропо-зиції? А, що як ми скажемо, що за таке «задоволення» потрібно ще й платити? Втім, будьте спокійні, бо це не просто реклама. Це креативні шедеври, які зачаровують, вражають і зворушують. «Ніч рекламожерів» відбулася у Національному україн-ському академічному театрі ім. Марії Заньковецької.

Як Джордж Клуні шукав скарби, наскільки пікантним може бути іта-лійський соус, про що розповість вам заплямована футболка, як іракці грають у нарди в холодильнику та чому сумують іспанські клоуни – про це і не тільки дізналися усі, хто вирішив не спати, адже дійство тривало аж до 04:30. Додайте ще популярні ролики, створені для Суперкубка США та зворушливу соціальну рекламу, аби зрозуміти, що втома та заспані і почервонілі очі були того варті.

Нагадаймо, що «Ніч рекламо-жерів» – проект з досвідом, адже існує він ще з 1981 року та щорічно демонструється у більш, ніж 40 кра-їнах світу.

28 41 (140) грудень 2013

НОВИНИ

Різдвяна виставкаМісце: мистецька галерея «Зелена канапа» (вул. Вірменська, 7)Час: 17 грудня 2013 року – 12 січня 2014 рокуДовідка: серед експонатів – графіка, живопис, кера-міка, вітраж, текстиль, іконопис від відомих майстрів та початківців, у різних стилях та жанрах. Це вже сьома традиційна групова виставка, присвячена новорічно-різдвяним святам, яка збирає не тільки художників зі Львова, Ужгорода, Києва, а й закордонних митців.

Виставка «Діти і дітлахи»Місце: Львівська галерея мистецтв (вул. Стефаника, 3)Час: 3 грудня 2013 року – 3 січня 2014 рокуДовідка: це виставка про образ дитини в образот-ворчому мистецтві XVII-XX століть. Тут представлено 130 експонатів живопису, графіки, скульптури зі збірок Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького та Національного музею у Львові імені Аандрія Шептицького. Стилістичний діапазон охоплює бароко, класицизм, романтизм, реалізм, бідермаєр, імпресіонізм та модернізм… А серед художників – пред-ставники голландської, фламандської, французької, італійської, австрійської, англійської, німецької, росій-ської, грузинської та української шкіл.

CКОРО

CКОРО

МУЗИКА і темрява

Якщо слухати музику у темряві, то відчуватимеш ї ї кожною клітин-кою тіла. Завдяки тому, що немає чинників відволікання, можна повністю зосередитися на звуках і, пропустивши музику крізь себе, від-крити у собі нові відчуття. У цьому переконалися ті, хто відвідав кон-церт-експеримент 22 листопада у львівському Будинку культури УТОС. Захід організували з благородною метою – допомогти незрячим. Для цього кожного відвідувача про-сили принести CD-диск, аби згодом перетворити його на аудіокни гу. З пов’язками на очах, львів’яни насолоджувалися співом талано-витих музикантів, дозволивши собі ненадовго залишитись наодинці з музикою. На сцену виходили «Один в каное», «Тарасова ніч» та капела бандуристів «Карпати», «СолоДо-щів», «Piano» та «Молодь у Радіо-Дії». За результатами заходу вдалося зібрати приблизно 500 дисків.

КІНОДЕБЮТКорнєєвої

Львівська співачка Лєна Корнє-єва написала саудтрек до сімейного фільму «Полярний рейс» вироб-ництва кінокомпанії Wise Vision. Виконала твір російська співачка Валерія: «Пісня “Я буду ж дать тєбя” –про любов, і з перших нот вона занурює у казковий світ цього казкового почуття». «Полярний рейс» – комедійний фільм, який знімали у Києві, Чернігові та Ніжині. Втім, головні ролі зіграли російські актори Єгор Бероєв, Юля Снігірь та Дмитро Нагієв. Вихід фільму в прокат запланований на грудень 2013 року.

Лєна Корнєєва – співачка, авторка пісень, учасниця талант-шоу «Шанс», «Народна зірка-2», «Шоу № 1».

ПОПОВНЕННЯ у «RIA-Львів»

ПОЛЯРНИЙ Директор журналу «RIA-Львів» і Відкритої телевізійної ліги КВН «Європа» Віталій Новосад вдруге став татом. 4 грудня в одному із львівських пологових будинків народився його молодший синочок, якого вирішили назвати Олександром. «В честь Маке-донського», – жартує щасливий тато.

Нагадаємо, у Віталія та його дру-жини Орисі вже є дворічний син Андрій.

30 41 (140) грудень 2013

НОВИНИ

ДЕРЕШІВ«Миротворець»

«Миротворець» – нова книга письменника Любка Дереша, яка складається з двох повістей та оповідань. І це не просто чергове видання – це презентація нового Дереша.

«…Сім, шість, п’ять…» – зво-ротний відлік. За якусь мить світ розколеться на "до" і "після". І тієї ж самої миті, після грандіозного спалаху, на який так довго чекала купка науковців і військових, роз-колеться навпіл світогляд Роберта Оппенгеймера – творця та руйнів-ника. Хто він – містер Оппенгеймер? Геніальний науковець? Філософ-спо-стерігач? Миротворець чи той, що несе смерть?». Так пишуть в анотації, наданій видавництвом. Сам письмен-ник каже, що його нова книга – про пошуки дому: «Вона писалася більше за кордоном (Синай, Польща) і пронизана відчуттям розлуки з Бать-ківщиною. Я намагався дослідити такі пошуки не з точки зору еміграції бук-вальної, фізичної, а з погляду розлуки з місцем, де добре, де почуваємо свій початок – з домом абсолютним. Гадаю, ця книга про внутрішню емі-грацію і про пошуки дороги назад. Ми всі колись втратили своє мета-фізичне місце, і з того часу шукаємо його в коханні, багатстві, владі та знаннях».

Концерт «Мелоді ї новорічного настрою»Місце: Львівська філармонія (вул. Чайковського, 7)Час: 29 грудня, 18:00Довідка: українські різдвяні колядки та романтичні пісні у виконанні солістки Львівської філармонії Ольги Фенюк та солістів Львівської Опери Романа Ковальчука та Петра Радейка у супроводі Академічного інструмен-тального ансамблю «Високий замок».

Шоу «Сніжність» – «Ніч у старому кіно»Місце: Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької (вул. Лесі Українки, 1)Час: 30 грудня, 17:00Довідка: це не просто концерт, а розповідь про історію старого кіно-залу, відкритого на початку 1920-х років, про теа-джаз-бенди, які в ньому грали, про музикантів, які здобули свою популярність на сцені театру, про безліч романтичних істо-рій, про музику та емоції.

Концерт Оксани Білозір «Новорічний вечір в Опері»Місце: Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької (просп. Свободи, 28)Час: 2 січня , 17:00, 20:30Довідка: концерт відбудеться у супроводі гурту «Фест» та балету «Версаль».

CКОРО

CКОРО

CКОРО

Новий Рік у стилі «WESTERN»Місце: клуб Picasso (вул. Зелена, 88)Час: 31 грудня, 22:00Довідка: організатори пропонують відчути себе ковбоєм і дозволити собі розважитися на повну. Розва-жатиме гостей запальний гурт SUB ROSA (cover band, який буде вико-нувати новорічні хіти, музику у стилі кантрі та сучасні поп-хіти), гарячий шоу-балет MADRIN, а також повіт-ряна гімнастка Світлана Бурчишин (Caramel Pole Dance).Деталі на сайті: www.picasso.lviv.ua.

Концер т « Львівське Різдво в Опері»Місце: Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької(просп. Свободи, 28)Час: 14 січня, 18:00Довідка: святковий концерт за участі вокальної формації «Піккар-дійська Терція», співачки Оксани Мухи та скрипаля Олександра Божика.

32 41 (140) грудень 2013

АФІША

Автор: Віталій Пересада

ПОЛ УОКЕР:«ЛЮДИНА-САМІТНИК»Голлівуд нав’язує нам стереотипи успішного чоловіка-суперзірки: завжди усміхнений, впевнений у собі, оточений сотнею друзів і мільйонами фана-тів. І хоч-не-хоч, а мусиш дотримуватися певних правил гри, аби «Фабрика мрій» прийняла тебе до коло обраних. Таким, на перший погляд, був і Пол Уокер, життя якого трагічно обірвалося 30 листопада 2013 року

Уокеру подобалася обрана професія, але він ніколи не бажав бути «актором однієї ролі». Найяскравішим прикладом може слугувати 2005 рік, коли Полу запропо-нували роль Супермена, а це багатомільйонний контракт на п'ять-шість фільмів, і, відтак, всесвітня популярність та забезпечена старість. Втім, стати Суперменом не входило у плани актора, тож він відмовився.

У Пола завжди були специфічні пріоритети у житті: сім'я – на першому місці. Якщо хтось із рідних важко хво-рів, то для актора не існувало справ важливіших, аніж провідати близьку людину. Причина, з якої Пол не знявся у камео для «Форсажу-3»? Хворів його дід.

Також Пола перманентно дратували традиці ї «Фабрики мрій», зокрема піар та промоушн. Він бажав залишатися непомітним, а разом із тим був закоханий у мистецтво. Одразу спадає на думку фільм «Біжи, не озираючись» (2006 рік). Пол Уокер настільки серйозно переймався його тематикою, що готовий був віддати увесь свій гонорар, аби тільки цю картину відзняли.

Пол Уокер так і не став повністю «своїм» у Голлівуді. Його завжди цікавили інші сфери людського життя. Зокрема, він купив величезну ділянку поблизу Санта-Барбари, де займався фермерством та вирощуванням дерев. Також Пол активно займався благодійністю, проте прагнув, аби це залишалося непоміченим. Його благодій-ний фонд «Reach Out World Wide» регулярно відправляв

приватні літаки із кваліфікованим персоналом та меди-каментами у «гарячі точки» Гаїті, Чилі, Філліпіни та інші.

Пол дуже скрупульозно обирав проекти для зйомок. Долучався тільки до тих, які направду його цікавили. Він був закоханий у природу і тварин. Саме тому пого-дився на зйомки у фільмі «Білий полон» (2006 рік), що розповідає про Антарктиду та собак породи хаскі, муж-ньо витримуючи неймовірний холод та морози під час роботи над картиною.

У далекому 2001 році після зустрічі із виконавчим про-дюсером «Universal» Скоттом Штубером та режисером Робом Коеном, молодий актор погодився зіграти роль «копа під прикритям» у фільмі «Форсаж». Хто ж тоді міг подумати, що ця картина стане «франшизою на віки», а Пол – неодмінним атрибутом та символом проекту?

Влітку 2013 року Полу запропонували зіграти роль «Хітмена» із однойменної мегапопулярної кіногри, і актор погодився. Також Метт Лубер, менеджер зірки, домігся проекту, про який вони вдвох давно мріяли – екранізація романтичної любовної історії всесвітньовідомого пись-менника Ніколаса Спаркса «Краще в мені». Пол давно мріяв спробувати себе в амплуа героя-коханця. Після зйомок у цих картинах актор планував взяти відпустку, аби провести час із єдиною донькою. Проте цим мріям так і не судилося втілитися у життя.

Справжньою любов'ю життя Пола була його донька Мідоу Рейн. Саме через неї Пол частенько ігнорував мож-ливість отримати ту чи іншу роль. Своє дитинство Мідоу провела із мамою на Гавайях, проте останні кілька років проживала із татом в Каліфорнії. Пародокс, але Уокер так і не був одружений. Особисте життя актора – таємниця навіть для найближчого оточення. Звісно, у нього було багато жінок, проте жодна із них не змогла підкорити серце нашого героя. Воно цілковито і повністю належало Мідоу Рейн. Останні роки життя актора були наповнені щастям, любов'ю і гармонією. Саме таким був Пол, коли залишався наодинці із своєю донькою і проводив із нею увесь вільний час.

Життя актора трагічно обірвалося 30 листопада 2013 року. Тоді у місті Санта Кларіта (округ Лос-Анжелес), він поспішав на благодійний вечір на свою честь. Авто Уокера врізалося в дерево та у ліхтарний стовп, потім вибухнуло і запалало.

Так не стало Пола Уокера. Гірка іронія долі, але саме фільм про швидку гонитву «Форсаж» зробив його популярним. І саме швидка гонитва стала для нього фатальною. Що тут скажеш, людина-самітник, людина парадоксів.

34 41 (140) грудень 2013

КІНО

«ЛЮДИНА-САМІТНИК»

35

ВІРЮ – не вірю

Два роки тому я почав працювати над сайтом UaReview.com, який публікує вигадані жартівливі чи сатиричні замітки у форматі новин. Основним завданням проекту було звертати увагу читачів на певні суспільні проблеми, а також просто піднімати настрій. А новинна форма подачі матеріалу була обрана просто тому, що так дуже легко подавати будь-яку інформацію і так само легко її читати. І ви навіть не уявляєте, скільки здивування викли-кали у мене перші публікації наших жартівливих заміток під виглядом справжніх новин у ЗМІ. Здається, це були «новини» про те, що «Табачник заборонив літеру Ї» та «В Україні заборонять місіонерську позицію в сексі». Тобто «новини», абсурдність яких перевищувала усі межі.

Саме тому я дуже здивувався: як можна у таке взагалі вірити? З того часу шукаю для себе відповідь на це питання, а однією зі своїх основних задач бачу донесення до людей простої істини: не можна вірити усьому підряд.

І хоча проекту UaReview.com вже два роки, у нього багато читачів, а студенти журналістики обговорюють його на парах, іноді досі трапляються поширення жартів-ливих новин у ЗМІ.

Зокрема, цього року найбільше шуму наробили такі «новини»:

- «Туалети у поїздах Укрзалізниці стануть платними»: сюжет на російському телеканалі РенТВ, депутатський

запит Бригинця із проханням перевірити законність дій «Укрзалізниці», спростування «Укрзалізницею» цієї новини.

- «Василь Вірастюк випадково розігнав мітинг геїв у Львові» – новину поширили не лише в українському та російському, але і в англомовному сегменті ЗМІ.

І окрім журналістської недбалості (адже журналісти повинні як перевіряти джерела інформації, так і брати коментарі у героїв інфоприводів), причинами сприйняття жартів за правду є і вже згадана легковірність, бо журна-лісти теж люди. Але зараз я все ж спробую пояснити її причини.

До того, як почати професійно займатись гумором і сатирою, я ніколи так жадібно не виловлював новинні тренди. Адже, як би це не звучало, гумор – це серйозно. І

для того, щоб бути справді смішним, жарт повинен бути актуальним у відпо-відний момент. Саме тому, слідкуючи за жартами певного періоду, можна згадати, чим жили українці

у цей час: що їх боліло, за що переживали, що обговорю-вали, чому тішились.

Давайте згадаємо, що найбільше обговорювали люди протягом цього року. Взимку усі говорили про те, як Владислав Каськів підписав мільярдну угоду про «LNG-термінал» із лижним інструктором; а новенькі дорогі корейські потяги «Hyundai» чомусь почали масово ламатися. Обговорювали те, що депутати блокували Вер-ховну Раду, французький актор Жерар Депардьє отримав

«Люди – дуже легковірні за своєю природою істоти. Ко-лись вони вірили, що їхньою долею керує висічений з ка-меню бог. Вірили, що дощ з неба падає через те, що його, цього бога, чимось розгнівили. Вірили, що земля пласка»

Минуло багато часу, і зараз ми з іронією сприймаємо написане вище. Але люди все одно продовжують ві-рити у забобони (ми часто бачимо червону нитку на зап'ястях), у потойбічні сили (а чим ще можна пояснити високі рейтинги програм на кшталт «Битви екстрасен-сів»?), обіцянкам політиків і неперевіреній інформації

Роман Голубовський, засновник сайту фейкових новин «UaReview»

Фото

з ар

хіву Р

оман

а Гол

убов

сько

го

36 41 (140) грудень 2013

ГІСТЬ НОМЕРА

російсь ке громадянство, усі танцюють незрозумілий танець Harlem Shake, а з-під пера УНІАН виходить новина, що за Власенком шпигують ведмеді.

Навесні в Україну приходять аномальні снігопади. Схо-дить сніг, а разом з ним і дороги, про успішний ремонт яких постійно звітує «Укравтодор». Янукович, отримавши 15,5 мільйонів за свою літературну діяльність, стає найдо-рожчим літератором в країні. Українці обурюються через жарт Івана Урганта, який порубав зелень, як червоний комісар жителів українського села. А спорсмен Тітушко стає відомим на всю країну зовсім не спортивними досяг-неннями.

Влітку обговорюють вундеркінда Сергія Курченка, який у 27 років купує «Український Медіа Холдинг» за кілька сотень мільйонів доларів. Опозиційні депутати раптово починають виходити зі своїх фракцій, і їх обзивають «туш-ками». Бас-гітарист американського гурту Bloodhound Gang на концерті в Одесі підтирається російським пра-пором, і пояснює, що у них просто такий імідж. Ректора Податкової академії Петра Мельника лапають на хабарі, але це не заважає йому втекти за кордон.

Восени обговорюють те, що Україна з подачі Януковича (хто б подумав!) бере євроінтеграційний курс, а росіянам раптом перестають подобатись українські товари, зокрема і цукерки «Roshen». Телеведучий Дмитро Кисельов щотижня розважає росіян апокаліптичними сюжетами про долю України в ЄС. Через надмірний націоналізм фут-больних фанів ФІФА дискваліфікують «Арену Львів». Місто Яремче повністю відмовляється від мобільного зв'язку. Стає відомо, що націоналістка Ірина Фаріон колись вхо-дила до лав КПРС. Президент під час футбольного матчу застрягає у кріслі. Шварценеггер фотографується на фоні плаката з Кличком, а Жан-Клод Ван Дам робить шпагат, стоячи на дзеркалах двох вантажівок, що їдуть назад.

Ну ось, ви почитали список резонансних повідомлень, а тепер скажіть: хіба вони своєю абсурдністю не схожі на описані вище вигадані жартівливі «новини»? Здається мені, що деякі навіть більш абсурдні та навіть смішніші. Тому треба усвідомити, що ми таки живемо у доволі абсурд-ному світі. І тим не менше, варто розуміти, що далеко не все, що ми чуємо від знайомих, бачимо у телевізійних сюжетах чи (особливо!) читаємо в Інтернеті, є правдою. Завжди до будь-якої інформації потрібно ставитись з пев-ним скептицизмом і недовірою.

А також – із гумором. Тоді і прийняті рішення будуть зваженими, і життя стане веселішим.

Роман ГолубовськийВік: 29 роківМісто: ЛьвівОсвіта: НУ «ЛП», факультет комп’ютерних технологій, автоматики і метрологіїУлюблені письменники: Лев Толстой, Федір Достоєвсь-кий, Ернест Хемінгуей, Френсіс Скотт Фіцджеральд, Генрик СенкевичУлюблені фільми: «Вбити Білла», «Темний лицар», «Початок», «Твін Пікс» (серіал)Улюблені телешоу: «The Colbert Report», «Вечірній Ургант», «Розбір польотів».

ISABEL GARCIA ISABEL GARCIA ANTONIO BERARDI

Магазини жіночого одягу «Bristol»: м. Львів, ТВК «Південний» , ТЦ «Європа», 8Є; вул. Ковжуна, 5

ISABEL GARCIA

ISABEL GARCIA

ULYANA SERGEENKO

фото: Олексій Самойловзачіски: Ігор Вільниймакіяж: Оля Токаренко

Салон краси і фотостудіяНад образом працювали:Колорист — Тетяна РойЗачіска, фото — Ірина КузівСтиль — Наталія ХтейМакіяж — Ірина Гришко, Настя Нікіфорова

«ЛАВАНДА ЛЕДІС»

модель (модельне агентство — OK`S models)

Соломія Мірчук

www.lavanda-ladies.com.ua

ПЕРЕВТІЛЕННЯ

«ЛАВАНДА ЛЕДІС»

www.lavanda-ladies.com.ua

ПЕРЕВТІЛЕННЯ

МОДНИЙ ОГЛЯД

ВІСІМ ТЕНДЕНЦІЙ ЗИМИ

42 41 (140) грудень 2013

м. Львів, вул. Городоцька, 47; вул. Кн. Романа, 11;Ринок «Південний», ТЦ «Калина», магазин №15

ТЦ «Привокзальний» магазин №273ТЦ «Шувар» магазин №15

www.dianora.ua

Для багатьох дизайне-рів цьогорічна зима – своєрідна спроба роз-коші і бажання довести, що модний і функціо-нальний одяг мають багато спільногоКлітинкаХітом сезону має всі шанси стати шотландська клітинка. Пальто-накидки, стильні брюки і елегантні жакети можна помітити у багатьох колекціях. Ну, і звісно, не забудьте про клітинку а-ля китайська сумка чи «сільська скатертина» – бліду, трохи протерту.Білий колірДизайнери також пропонують монотонність молочного чи білого кольору. Що важливо, такі вбрання мають бути максимально простими і без прикрас. АквамаринПісля того, як смарагдовий колір назвали кольором 2013 року, дизай-нери почали його експлуатувати з подвійною силою. ХутроНеможливо уявити холодну пору без хутра. У цьому сезоні хутряні деталі можна носити навіть з сук-нями. Найбільш модно – поєднувати чорний і білий. ТвідЦе вовняна тканина з невеликим ворсом, популярність якої нарешті повертається. Але тепер переважно чоловічий і грубий матеріал буде підкреслювати вигини і переваги жіночої фігури. Гусяча лапкаТакий принт використовують у поєднанні з іншими фактурами – клітинкою, пайєтками і хутром. А деякі дизайнери навіть пропонують незвичне поєднання з мереживом. БотфортиВже багато сезонів підряд йде мова про ці модні і в той же час універсальні чоботи. Цього разу – «зухвалі» ботфорти трохи вище коліна, на каблуку і без. Клатч з лямкою Іноді дизайнери думають не тільки про красу, а й про комфорт. Доказ – клатчі зі зручними лямками, які позволять сумці випасти з рук.

ЧОЛОВІЧИЙ ДРЕС-КОДСпонсор рубрики: мережа магазинів чоловічого одягу та аксесуарів «CEZARE»

44 41 (140) грудень 2013

ТРЕНДИ

Збираєтеся на корпоративну вечірку і не зна-єте, що одягнути? Головне, не хвилюйтеся. Ось список рекомендацій, які допоможуть відповідати основним вимогам святкового дрес-коду. Радимо прислухатися до порад «RIA-Львів», щоб виглядати стильно, модно і, головне, доречно

ДРЕС-КОД

9 пунктів корпоративної вечірки:

Модні коль ори чоловічи х костюмів: темний шоколад, темно-фіолетовий, темно-синій, сірий.

Тканина для чоловічих костю-мів може бути однотонною, у тонку смужку або стриману клітинку.

До костюма потрібно одягати краватку, а жилет додає підтягну-тості і респектабельності.

Один із актуальних трендів чоловічого ділового одягу 2014 року – пуловери, джемпери і в’язані жилети. Найчастіше дизайнери про-понують носити їх зверху на сорочку замість піджака або під нього.

Чудово доповнює образ «офіс-ного джентльмена» кашне або хустка, одягнута під піджак або жилет. Цей модний аксесуар може бути виготовлений з різних матеріа-лів, включаючи хутро.

Для офіційних святкувань не прийнятні жодні експерименти в одязі, нестандартні крої і «дико» яскраві кольори – радимо надати перевагу класичному елегантному стилю. Ваш образ завжди повинен відповідати іміджевому вибору ком-панії.

Якщо корпоративна вечірка відбуватиметься у невимушеній обстановці за містом або за грою у боулінг, то можна одягнути класичні джинси з джемпером або світлу сорочку з жилетом.

Не забудьте про аксесуари – цього року це модні годинники.

Віддайте перевагу класичним чорним черевикам зі шкіри, замші

або дуже модного у цьому сезоні коротко стриженого хутра.

Все частіше компанії влаштовують для своїх співробітників тематичні вечірки, маскаради або бали. Ось тут можете дати волю своїй фантазії… А допоможуть виглядати стильно у мережі чоловічого одягу «CEZARE».

РозКОДування для чоловіків:White tie, Ultra-formal – чорний фрак з білою краваткою-метели-ком і жилетом того ж кольору, лаковані туфлі і, якщо пощастить, кишеньковий годинник.Black Tie – костюм чи смокінг з чорною краваткою чи метеликом.Formal – фрак або темний уро-чистий костюм з краваткою.Black Tie Invited – смокінг і чорна краватка.Black Tie Optional – смокінг або костюм в темно-синіх, сірих чи інших неяскравих тонах, краватка чи метелик будь-якого стрима-ного кольору. Creative Black Tie – схвалюють експерименти з кольорами та аксесуарами. Cocktail Attire – темний костюм.S e mi -f or mal – с м ок інг не обов’язковий, можна обрати тем-ний костюм з краваткою.A5 (After Five) – костюм і кра-ватка будь-якого кольору. A5c (After 5 casual) – будь-який стильний одяг, але не повсякден-ний. Casual – вільний стиль одягу, який потрібно обирати відпо-відно до концепції заходу.Bb (Business Best) – найбільш строгий діловий костюм, най-краще синього кольору, з білою сорочкою. Із взуття – чорні оксфорди.

Автор: Юлія Батіг

1

2

3

4

5

6

7

8

9

45

Уявіть собі, що це колективний лист від усіх жінок. Тепер уявіть, що ви, дорогі чоловіки, – Діди Морози, святі Миколаї, Санта Кла-уси тощо. За гарну поведінку хтось «винагородив» вас можливіс-тю вибрати і купити подарунок для своєї єдиної. Страх і розгубле-ність – не аргумент, тому щосили акцентуйте увагу та активізуйте фантазію і гайда ощасливлювати кохану жінку. І ось вам напутнє слово від «RIA-Львів»: «Найкращими друзями дівчат залишаються діаманти, тоді як найлютішими – чоловіки з шоколадками»

ЧАС подарунків

Автор: Оксана Зінченко

Обережно з бажаннямиЩоб не помилитися із подарунками, краще попе-

редньо дізнатися про список, каталог чи довідник ї ї побажань. Пропонуємо, як один з методів, сказати коха-ній, що вже купили подарунок, і то такий, про який вона вже давно мріяла. Якщо пощастить, дівчина намагати-меться вгадати, перераховуючи усе, чого хоче найбільше. Тут щиро бажаємо успіху, адже хто знає, про скільки карат давно мріє ваша обраниця…

Щоб блищалоДля тих, хто не знає, ювелірні подарунки – це сережки,

персні, кулони, браслети та інше. Щодо каблучки, будьте дуже обережні, адже її дівчата автоматично розцінюють як освідчення. Стиль прикраси повинен точно відобра-жати смак і характер власниці. Якщо ваша дама мрійлива і романтична, то вона зрадіє від різних квіточок, метеликів, сердечок. Для жорсткіших характерів підійдуть стримані

форми. Для гламурних – щоб блищало, для неординарних і креативних – щоб прикраса підкреслювала індивідуальність.

Астрологи радятьГоловна порада: не сприймайте усе буквально і не

даруйте прикрасу з конем. Зірки кажуть, що основна умова – синьо-зелені камені, тобто смарагди, топази і сапфіри. Але від усіх жінок скажемо, що зорі не будуть категорично проти діамантів, адже на їхню актуальність не впливають жодні астрологічні прогнози.

Де знайтиПродавці ювелірних салонів чекають на вас, щоб допо-

могти у виборі подарунків для дами серця. Як варіант, пропонуємо мережу ювелірних магазинів «Клеопатра», де ви знайдете прикраси, які відповідатимуть і жіночим бажанням, і товщині гаманця. Бажаємо успіху!

46 41 (140) грудень 2013

АКСЕСУАРИ

РЕПОРТАЖ

Ми звикли спостерігати за яскравими та оригінальними трендами так званої вуличної моди Нью-Йорка, Парижу та Мілану. Проте, як виявилося, у культурній столиці України також достатньо тих, кого можна сміливо назвати представниками стильної молоді

Львівські модниці вирізняються не лише неабиякою вродою, а й особли-вою пристрастю до вуличної моди. Вони володіють особливим шармом, присутнім навіть у найпростіших буденних образах, які нам вдалося помітити на вулицях міста.

Розслабленість форм рутинного «casual» чи вишукана класика з чіт-кими геометричними лініями – все це найдивовижнішим чином поєднали в урбаністичних тенденціях гарде-робу цього сезону. З того, що нам вдалося прослідкувати і у світових віяннях цього сезону, це перевті-лення «смугастого» тренду у клітинку в будь-якому її прояві, домінування чорно-білої графіки у деталях верх-нього одягу з барвистими акцентами та шкіряними вставками, матова шкіра та завжди актуальні джинси у стилі «бойфренд». Найпопулярніші у минулому сезоні сукні-футляри та піджаки подовженого крою з чіткими геометричними формами теж продо-вжують переважати.

У верхньому одязі з-поміж одно-манітної чорно-сірої маси вигідно вирізняються кольорові пальта, плащі та куртки. Стриманий чорно-білий, насичені відтінки червоного, гірчич-ний та оливковий кольори, бургунді, хакі та морський синій – саме така гама у поєднанні з найрізноманіт-нішими принтами буде актуальною цього сезону.

Туфлі на високих підборах додають необхідної елегантності досі модному діловому образу з його строгими та чіткими лініями, зокрема у вигляді жіночих костюмів та брюк-міді. Трен-дові вуличні моделі сезону – закрите взуття з гострим або ж напівкруг-лим носом, або контрастними по кольору підборами. Повертається у моду взуття 40-х років – акуратні лофери, моделі з обрізаними носами, оксфорди.

МОДА львівських вулиць

Автор рубрики: Олександра Подзнякова

48 41 (140) грудень 2013

49

ВРОКИЗНІМАЄМО

50 41 (140) грудень 2013

ПСИХОЛОГІЯ

АНЖЕЛІКА ГНАТУСЬКОСПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ «RIA-ЛЬВІВ»

Сучасний французький філософ Роже Кайюа досліджував «ігри», які так полюбляє людство. Він дійшов висновку, що основних типів гри усього чотири: «бороть-ба» (різноманітні змаган-ня, конкурси, екзамени), «мімікрія» (ляльки, те-атр, шаради, ритуали), «жеребкування» (карти, кості, рулетка) і «запамо-рочення» (пророцтва, віщування, ворожіння). Поговоримо про остан-ній тип, побудований на підсвідомому бажанні кожної людини докопа-тися до сенсу власного життя

«Запаморочення» – переважно жіноча гра, яка стосується осіб із вкрай слабким «Я», невпевнених у собі і, зазвичай, нещасних. Наві-юваність жінки тим сильніша, чим більш нестабільний ї ї емоційний стан. Якщо вона не може сама собі вибудовати сенс життя, тоді прагне його вгадати або (що значно гірше) довідатись його в інших. Звідси – вірування у віщі сни та усілякі віщування.

Правді у вічіАле як же тоді пояснити, що

багато в іщув ань збув ає ть с я? Наведу два приклади з життя. Колись одну мою однокласницю, 16-річну дівчину, зупинила на вулиці циганка. Вона не вимагала від неї ні грошей, ні прикрас. Просто піді-йшла і сказала: «Твої чоловіки – на літеру "А", розвернулася та пішла геть. Однокласниця потім зустріча-лася з Артемом, з двома Андріями, Антоном і татарином Аміром. Руку і серце їй пропонували Артур та Антон. За останнього вона згодом вийшла заміж. І другий приклад:

одному чоловікові передбачили, що він зустріне на півдні свою дружину і ї ї зватимуть Віолета. Так і сталося. У Бердянську цей хлопець познайо-мився із москвичкою Віолетою. Вони одружені вже більше десяти років... Справа у тому, що ми пам’ятаємо ті віщування, які справдилися, та із завмиранням серця переказу-ємо їх один одному. Насправді ж «збувається» дуже малий відсоток прогнозів, який аж ніяк не впливає на загальну картину «правдивості» висновків ворожок. Випадки, наве-дені вище, не мають нічого спільного з яснобаченням. Це ніщо інше як самопідкріплюване пророцтво – є таке поняття у психологіі. Сама того не підозрюючи, моя однокласниця звертала увагу лише на чоловіків, чиї імена починалися з літери «А». І хлопець, випадково зустрівши свою Віолету, одразу ж закохався у неї, тому що він вже був готовий до цієї зустрічі. Насправді циганка або віщунка не бачить вашого майбут-нього – вона програмує на певні вчинки. Це дуже небезпечно, адже коли говорять: «Словом можна

51

ПСИХОЛОГІЯ

вбити», мають на увазі саме вер-бальні, словесні «кодування» на невдачу, хворобу, смерть. Той, у кого психологічний захист сильний, відмахнеться від неприємного про-роцтва і забуде про нього. А інший повірить. І часом дуже важко пере-конати людину у тому, що своє життя вона запрограмувала сама.

Напевно, усі пам’ятають оповіда-ння О’Генрі про важкохвору дівчину, яка, дивлячись на деревце за вікном, сказала: «Я помру, коли впаде остан-ній листочок». І ось вона лежала, прикута до ліжка й дивилася на опадаюче листя. Згодом на дереві залишився лише один листочок, який ніяк не хотів опадати, тримався усю зиму, і дівчина нарешті одужала. Виявляється, це ї ї друг-художник намалював листок і міцно прив’язав його до гілки щоб «розпрограму-вати» кохану і змусити її одужати.

Магія і тількиВишукуючи потаємний сенс і

вірячи у дивовижні збіги, ми хочемо створити ілюзію, що все невипад-ково. Люди не хочуть думати, що можна віднайти щастя з будь-ким. Значно приємніше усвідомлювати, що ми «створені один для одного». Хоча відомо, що і шлюби з розра-хунку, без особливих пристрастей і таємних знаків, бувають цілком міц-ними та щасливими.

Ще одна причина, чому ми так любимо усілякі віщування – вони допомагають прийняти рішення. Особливо, якщо це рішення вкрай важливе, доленосне, і ми не знаємо, як вчинити найкраще. Тоді виникає бажання перекласти відповідаль-ність зі своіх пліч на містичні сили. І, якщо знак «спрацював», переконати людину у тому, що це чиста випадко-вість, неможливо.

Вам поробленоНауковою мовою вроки мають

назву «психогенія», тобто трав-матичне переживання унаслідок будь-якого психологічного впливу. Кожна людина має свій ступінь захисту від «поганого» слова або погляду. Жінки мають дуже низький поріг вразливості, особливо, якщо жінка недовірлива, меланхолійна або переживає якусь психотрав-муючу ситуацію. Якщо ви вірите у

вроки, то вас обов’язково врічуть – ось таке правило. Якщо ви схильні до психогенії, то рано чи пізно почуватиметеся зле. Причому вам буде здаватися, що «пороблено» без вашого відома.

Кожна людина час від часу почувається погано. А в такому емо-ційному стані навіюваність зростає. Якщо жінка підсвідомо відчуває, що до неї хтось погано ставиться, потім захворює, тоді йде до ворожки,то підтверджується ї ї страшна здо-гадка про «порчу» – душевна рівновага порушується, тому що ще раніше, до усього цього, психологіч-ний захист дав тріщину. Професійні психологи стверджують: сильній, врівноваженій людині ніякі «вроки» не страшні! Коли ви прямуєте повз будинок, і з-за паркану на вас кида-ється собака, ви ж не сприймаєте його агресію на свою адресу? Ви поспішаєте відійти подалі від злого пса і через п’ять хвилин забуваєте про нього. Так само слід поводити себе і з тими, хто вас «проклинає», «заговорює» і «кодує». Відійдіть у бік і забудьте.

Грати з розумомДо слова, ворожки завжди під-

тверджують «діагноз» порчі, бо ї ї зняття – їхній бізнес. Вони казатимуть, що випадок важкий, занедбаний і потребує тривалого «лікування» (і чималих фінансових витрат, звісно). Якщо ж вам, як моїй однокласниці, «поворожать» безкоштовно, то тут відстоюється, так би мовити, корпо-ративний інтерес: щоб наступного разу призначити ціну.

Що ж до любительок ворожінь, то я зовсім не раджу їм відмовлятися від своєї розваги у різдвяні свята. Тільки ворожіть «безпечним» способом, не вдаючись до послуг ясновидців, які беруть за це гроші. Займайтеся цим удома, в сімейному колі або із подругами, не надаючи заняттю осо-бливого значення. Ігри прикрашають життя. Під час такої карколомної гри ми налаштовуємося на щось приємне. Так ми відпочиваємо від роботи, від проблем, прикрашаємо ялинку, купуємо подарунки, ходимо у гості. І ворожіння у цьому контексті набувають змісту установки на нове, краще життя. Звичайно, якщо ми самі налаштовані на позитив.

52 41 (140) грудень 2013

ПСИХОЛОГІЯ

Я – Скорпіон, а представники цього знаку наділені певною влас-тивістю до пророцтв, прогнозів, передбачень тощо. Прик ладів, коли збувається щось у форматі «Я ж попереджав!» можна наводити безліч. Проте, в мене бували інші ситуації. Скажімо, 10 років тому подзвонили по телефону, запросили на інтерв’ю як журналіста, обіцяли гроші, тобто платне замовлення. Матеріал газета готова була розміс-тити, але, вже доїхавши під будинок та підійшовши до дверей, щось як торкнуло «не можна!». Небезпечно! Я розвернувся, схопив перше ліпше таксі і втік подалі. Потім виявилося: там на мене чекала реальна засідка. Хотіли розібратися, звести рахунок за якусь публікацію, ось і заманю-вали в пастку.

Зараз у мене є, можна сказати, власний астролог. Це жінка, яка не афішує себе, не рекламує через пресу. В неї дуже вузьке коло зна-йомих, так званих клієнтів. Коли я випадково прийшов до неї вперше, вона тут же сказала мені про мене все, і це було правдою. Трохи згодом під час зустрічі поцікавилася: «Що ти робив тиждень тому п`яний на залізничному вокзалі опівночі?». На той час я вже кілька років не пив, але на вокзалі в згаданий час був: про-воджав куму, і ми пили чай у кафе, де в асортименті також був алкоголь. Отже, жінка сказала в принципі все вірно, лиш помилилася в деталях: я не пив алкоголь, але біля нього був. Загалом я людина забобонна і вірю в ворожіння та пророцтва. Проте цим також можна навчитися керувати, вірячи лише в хороші прогнози, а погані ігноруючи. Буде так, як віриш.

Андрій Кокотюха, письменник, місто Ніжин

53

ПСИХОЛОГІЯ

СЕКС - пригодиБудь-який секс поза вашою спальнею можна вважати екстремаль-ним або, як мінімум, неординарним. Отож, ми визначили 6 найпо-пулярніших незвичайних місць для заняття сексом

вул. Городоцька, 120, тел.:(032) 237-65-18

завітай у «ПОЛУНИЧКУ»!завітай у «ПОЛУНИЧКУ»!НАЙБІЛЬША МЕРЕЖА ІНТИМ-МАГАЗИНІВ В УКРАЇНІ

НАЙКРАЩІ ПОДАРУНКИ ДЛЯ ЗАКОХАНИХ

Львів, вул. Куліша, 40, тел.:(032) 255-51-62, вул. Галицька, 19, тел.:(032) 235-54-23,

Щоб була гаряча нічка,54 41 (140) грудень 2013

ДІАЛОГ

пригодиАвтор: Тетяна Онишкевич

вул. Городоцька, 120, тел.:(032) 237-65-18

завітай у «ПОЛУНИЧКУ»!завітай у «ПОЛУНИЧКУ»!НАЙБІЛЬША МЕРЕЖА ІНТИМ-МАГАЗИНІВ В УКРАЇНІ

НАЙКРАЩІ ПОДАРУНКИ ДЛЯ ЗАКОХАНИХ

Львів, вул. Куліша, 40, тел.:(032) 255-51-62, вул. Галицька, 19, тел.:(032) 235-54-23,

Щоб була гаряча нічка,

Між двох кріселСекс в автомобілі – 18 %Шум автомобілів, страх почути кроки перехожих, так звана «самотність у натовпі» трохи дратують. Але якщо дивитися на речі позитивніше, то саме це надає сексу в машині гостроти, якої не вистачає у ліжку. Щодо поз, то тут все залежить від гнучкості партнерів і, звісно, від габаритів авто. Поради від «RIA-Львів»: 1. перевірте, чи міцно зачинений бардачок, щоб його вміст не випав у найбільш невдалий момент;2. через близьку відстань до стелі є багато нагод вдаря-тися головою, тож радимо притискатися до партнера якнайтісніше;3. не забудьте поставити автомобіль на ручні гальма, щоб буквально не від’їхати під час оргазму.

Щось тут не чистоСекс на пляжі – 12 %Тут є два варіанти: у воді або на березі. У першому випадку з сексом можна експериментувати навіть вдень. Якщо увійдете у воду по шию, ніхто й не здогадається, чим ви там займаєтеся. Серед мінусів – планктон і медузи, які можуть запливати під плавки, що дуже неприємно. Багато хто переконаний, що такий секс навіть небезпеч-ний, бо у воді можна чимось заразитися. Втім, досвідчені практики впевнені, що вода, а особливо морська – пре-красна стихія для близькості.Тепер про секс на березі. Тут треба або дуже ретельно ховатися за парасолями і рушниками, або приходити на пляж вночі. Радимо бути дуже обережними, бо у різ-них куточках планети за таке порушення громадського порядку карають по-різному. Якщо в Болгарії, Канаді, Норвегії та Ямайці можна обмежитись попередженням, то секс на пляжі Іспанії може коштувати вам до 75000 доларів. До слова, у південно-західній Азії можна підхо-пити не лише штраф, а й пляжну блоху чігу, яка проникає у спітнілу шкіру, щоб відкласти яйця. І слідкуйте за піском, щоб раптом не потрапив куди не треба. Ще мінус – від оргазму під час спеки можна втратити свідомість.

Що тут показують?Секс у кінотеатрі – 5.3%Ну тут все неоднозначно. У кінотеатрі нема куди схова-тися, тож треба покладатися виключно на власне везіння. Головне – поводитися максимально тихо і постійно зали-

шатися напоготові, адже один необережний рух, і ви відразу опиняєтеся у центрі уваги. Порада від «RIA-Львів»: Оберіть для… сексу найбільш нудний фільм, який транслюють. І свідків вашої пригоди буде менше, і не пожалієте, що використали квиток, ска-жімо так, не за призначенням.

Ліфт у сексСекс у ліфті – 6%Тут мають бути дві умови: застрягнути і не користува-тися ліфтом з прозорого скла. Щоб кабіна не рухалася, достатньо натиснути «Стоп», хоча, як показує практика, ліфти мають особливість дуже часто виходити з ладу самостійно. Головне, намагайтеся завершити якомога швидше. І майте гонор, обирайте пристойні ліфти, як, зрештою, і пристойних партнерів…

Все як по рейсахСекс у потязі – 5 %Стукіт коліс прогнав сон? Зі всіх «екзотичних» видів сексу цей – найпростіший, найдоступніший, і, в принципі, най-комфортніший. У тому випадку, якщо це СВ. Інша справа – плацкарт. Тут головне – обрати правильних сусідів і організувати простір. Втім, у такому випадку найпро-стіше – заплатити провідниці і орендувати на деякий час її купе.

На робочому місціСекс на роботі – 4 %Ми не маємо на увазі ґвалтування вашого мозку керів-ництвом, бо для опису цього явища не вистачить усіх сторінок журналу. Більшість людей працюють понад-нормово та у вихідні, для них кар’єра – це основний пріоритет. Втім, сексуальні потреби нікуди не зникають, тому секс на робочому місці – це швидше не екстрим, а необхідність. Порада від «RIA-Львів»: будьте пильними, адже секс на роботі не передбачає кар’єрного росту.

Якщо метою зустрічей є тільки секс, то бажання його здешевити змушує імпровізувати на місці – у цьому і головна причина незвичного способу для утіх. Щоб не витрачатися на готельний номер і таксі в обидва боки, чоловік готовий на «великі» справи. Насамкінець, слід наголосити, що до будь-якого сексу потрібно підхо-дити з розумом.

1

4

5

6

2

3

ДІАЛОГ

СкорпіонТерези

Лев

Астрологічні прогнози від «RIA-Львів»

(

Початок місяця для Овнів може бути дещо неста-більним у фінансовому плані. Не треба завчасно засмучуватися – до кінця грудня все владнається. Не все вас влаштовуватиме і в особистих відносинах. Варто приділяти більше уваги партнерові та частіше робити йому приємні сюрпризи.

Цього місяця вам доведеться займатися монотонною роботою. Зможете дати волю своїм емоціям та почуттям. Не дивуйтеся, якщо почнете писати книжку чи малювати картини. Краще за все відволіктися від роботи – взяти відпустку та поїхати у подорож, а якщо такої можливості немає, тоді яскраво проводьте вихідні.

Спробуйте знайти цікаве заняття, яке приноситиме вам задоволення. Не варто займатися домашньою робо-тою, делегуйте хатні справи іншим членам сім’ї. У другій половині грудня варто попрацювати над своєю зовніш-ністю, змінити зачіску чи колір волосся. Самотні Леви можуть зустріти своє кохання. Будьте впевненими у собі та більше усміхайтеся.

Все,що відбуватиметься з вами цього місяця, ви зробили своїми руками та цілком заслужили. Можливо, ви когось образили, а тепер мучитеся від докорів сумління? Тоді краще зайвий раз попросити вибачення, аніж пере-бувати у неспокої. Будьте добрими – це та риса, яка зробить кращим. Відвідайте родичів та друзів, які живуть в інших містах.

Якщо ви думаєте, що добре замаскувалися і зможете приховати якусь таємницю, то це не так. Людина, яку ви намагаєтеся заплутати, все прекрасно розуміє. Що стосу-ється особистого життя, то будьте обережними, щоб не образити свого партнера та зайвий раз не сперечатися, навіть якщо ви абсолютно впевнені, що праві. Для вас гру-день – вдалий період для купівлі квартири чи автомобіля.

Цього місяця в особистих стосунках доведеться час-тіше йти на компроміс. Не сумнівайтеся у почуттях свого партнера та приділяйте йому більше уваги. У грудні слід очікувати добрих новин. Успіх чекає і в діяльності, пов’язаній з красою, живописом та музикою. Будь-який стрес може негативно вплинути на ваше здоров’я, тому залишайтеся спокійними і тримайте душевну рівновагу.

Одночасно може нагромадитися багато справ, але роз-судливі Раки зі всім впораються. У другій половині місяця намагайтеся уникати великих покупок і незапланованих витрат. Цей місяць ідеально підходить для благоустрою та господарських робіт. Не варто втручатися у проблеми, пов’язані зі старшим поколінням родини.

У грудні вам варто понизити свою соціальну актив-ність, побути наодинці з собою та підсумувати зроблену роботу. Можете сміливо будувати плати на найближче майбутнє. Щоб мати добре самопочуття, намагайтеся більше відпочивати, проводити час на свіжому повітрі та добре висипатися.

Овен Телець

Близнюки

Д

Р ак

іва

56 41 (140) грудень 2013

ГОРОСКОП

Козеріг

Р иби

Немає серйозних причин для хвилювань, не дивлячись на окремі дні. Загалом грудень – сприятливий місяць для Риб. Можлива зміна роботи, але не варто засмучуватися. Такі зміни дадуть вам можливість покращити фінансове становище та дозволити собі більше, ніж раніше. Нама-гайтеся частіше бачитися з друзями, ходіть у кінотеатри та більше читайте.

У роботі розраховуйте виключно на власні сили. Що стосу-ється допомоги від колег, то якщо вона і буде, то не у тому форматі і не у той час, коли вам потрібно. З’явиться можли-вість купити ті речі, про які ви до цього лише мріяли. Для багатьох Водоліїв саме цей період може бути пов'язаний з початком романтичних стосунків, які приведуть до щасли-вого союзу.

Якщо діяти швидко, то можна багато встигнути. Однак потрібно добре розпланувати час на весь грудень. Якраз варто планувати святкування Нового року та подумати про подарунки до свят. Приємно потішить покупка нової сукні чи сумочки. Цього місяця приділіть час особливому догляду за шкірою та волоссям. Станьте частим гостем у салонах краси.

Ви не даремно працювали не покладаючи рук останні місяці. Зараз сам час отримати винагороду. Навчіться економити, бо в іншому випадку не встигне озирнутися, як все витратите. Здоров’я буде на висоті, особливо якщо ви звикли слідкувати за фізичною формою. Це ідеальний місяць для тих, хто вирішив серйозно зайнятись спортом.

Стрілець

В одолій

ЕПІЗОДИУ чому суть епізодів? Вони вкладаються клап-тиками, виплітаючи собою життя. Ти пере-міщаєш їх на власний розсуд, створюєш кар-тинку, яка потрібна тобі, і думками вимірюєш відстань від одного до іншого, прагнучи збаг-нути, чому саме так побудовано твоє минуле, теперішнє та майбутнє

ОЛЕНА ОСИПОВАСПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ «RIA-ЛЬВІВ»

Максимові було байдуже – пого-дять його кандидатуру у новій компані ї чи ні. Він давно звик покладатися лише на випадок, адже багато разів у житті відмірю-вав, здавалося б, правильні кроки, планував певні події, та все одно зводилося до того, чому й судилося бути, на відміну від його бажань та потреб. Ось нещодавно, коли клі-єнти вже начебто погодилися на угоду, обговорили з партнерами все до найдрібніших деталей, раптово виникає форс-мажор, який розчав-лює спільну домовленість вщент, без краплі жалю та жодного компенса-ційно-посередницького моменту. У суботу теж стався схожий випадок! Собака Макса, видресируваний у найкращій кінологічній школі, бук-вально з’ їдає сусідського лисого кота, як дворовий Сірко кістку. І (о, жах!) Максові знову доводиться змі-нювати свої плани – замість поїздки до термальних водойм він «зализує» рани юної дівчини Ореадни, хазяйки заблукалого та згодом помпезно похованого у рожевій труні сфінкса.

Черешневий вар, приготований із заморожених ягід та залишений мамою на електроплиті, віддавав свій чудовий літній аромат. Максим нахилився з вікна та миттєво відчув кардинально інший запах – зими та прийдешнього Різдва. Такі епі-зоди любить кожен із нас – приємні, чаруючі та близькі усякому засту-дженому серцю. Кількість думок переповнювала Максимів мозок. Чоловік занурився у них, відволік-шись на мить від своїх потайних фантазій. Унизу по землі «плила» Ореадна – вся у білому, йдучи по

білому, з майже білосніжною шап-кою короткого волосся, вкритого крихкими вологими сніжинками. Дві пари очей зустрілися поглядами, у морозному повітрі немов зупини-лося сонце… Тепле і ясне. Ореадна злегка усміхнулася Максові та, нічого не промовивши, пішла стежкою далі.

Згадуючи минуле, вони спереча-лися, голосно сміялися та доїдали пухкий ягідний пиріг. Мама подавала на стіл олів’є та свою фірмову веле-тенську «шубу». Макс відкорковував рожеве шампанське, слідкуючи за циферблатом на екрані телевізора. На руках Ореадни спало, оповите блискучим дощиком, пухнасте сіре кошеня. Цього вечора у пазл, зда-ється, складалися усі попередньо пережиті епізоди… Ореадна нахи-лилася над столом, потягнувшись до бутерброду на підносі – свічка запалахкотіла синім вогнем, що немов вирвався з полону від необе-режного дівочого подиху, запалали скручені у «домівку» серветки… «З Новим роко-о-ом!», – заголосив Максим. Гучно вистрілило ігристе! З колін дівчини скотився маленький сірий клумок та голосно занявкав. Тієї ж миті над ним наче виросла заслинена чорна паща оскаженілого від феєрверків ротвейлера… Частки життя, немов блискітки салютів, хаотично розліталися у різні боки, осліплюючи спланований хід подій.

Ореадна тримала у руці келих з надпитим шампанським, роз-дивляючись святкову с укенк у вишуканої Ані Лорак. Новий рік уже розселився по домівках, розпакову-ючи свої валізи з незмінною надією. Боліла ліва долоня та підпікала

щока – Ореадні здавалося, що вона перегрілася під гарячим кіпрським сонцем. Але заметіль за вікном гула, сповіщаючи про те, що все інакше. Макс повернувся з передмістя, залишивши маму та вірного друга у старій хатинці, де завжди пахло хлі-бом і добром. Востаннє так радісно й сумно водночас було ще у дитин-стві, коли товариші облили Максову нову «Аляску» спершу сусідською фарбою, а потім саморобним плямо-вивідником. Тепер барви змиваються простіше – відвідинами найближчої хімчистки. Чоловік пригорнувся до білявки, пестячи загривок наляка-ного кошеняти та придивляючись до облич персонажів музичної казки на «1+1». Тут виступи складалися за сценарієм. І всі точно знали, чим за годину-дві закінчиться перероблена історія автора-класика.

Останній з епізодів запам’ятався найбільше – мама поховала улюбле-ного собаку, що «згорів» чи то від хвороби, чи то від туги, недалеко від дачного подвір’я. Сірий пухнастий монстрик на прізвисько «Гав» підрос-тав та частково заповнював утворену на полотні порожнечу. Але латочки, з яких складалася життєва дорога, змінювали малюнок в аж надто незбагненний бік. І цей сучасний авангардизм було не відмити ані роз-чинником, ані за допомогою якісного професійного чищення… Життя і далі складалося у велику картину-пазл.

58 41 (140) грудень 2013

РОМАНТИЧНІ ІСТОРІЇ

Спеціалізоване видання «Клуб»; Засновник і видавець: ТзОВ «2К Медіа»; Свідоцтво про реєстрацію: ЛВ 966/219р від 30.07.2010

Фото: Олексій Самойлов Зачіска: Ігор Вільний Макіяж: Оля ТокаренкоСтиль: Іра Сорочинська

БУВ БИ поводНедавно у Львові відбувся вечір класичного барду (відрізняйте від «блатняка»), гостем якого був співак із Закарпаття Микола Повод. Це тепер він вивчає ази шоу-бізнесу, а раніше очолював Федера-цію футболу у Закарпатській області і навіть був заступником мера міста Берегове. Представляємо українського музиканта, яким він є: закоханого у музику, щирого та непідкупного

60 41 (140) грудень 2013

КЛУБ

Автор: Наталя Пристанська

Шансон часто асоціюється з «блатним життям», а у бардівську тематику входять і релігія, і батьки, і друзі, і небо, і природа – все, що стосується земного існування. Я співаю вуличні міські романси, а це однозначно не той шансон, який нам одразу спадає на думку.

Коли виходжу на сцену, часто зізнаюся: «Все, що співаю і що кажу – моє особисте бачення людських про-блем і того, що навколо».

Бардівська пісня – це не попса. У ній є зміст і тема, є сюжетна лінія: початок, зав’язка, кульмінація, завер-шення, а також висновок. У 5-6 куплетах (це стандартна кількість, а бувають пісні і на 24 куплети) є розповідь про щось важливе. Повірте, якщо говориш щиро, то тебе обов’язково почують.

Раніше у нас на Закарпатті боксом ніхто не займався. Цей вид спорту просто зник десь на 16 років. Втім, мені вдалося об’єднати усіх тренерів, і тепер секції боксу є у кожному місті Закарпаття. Я пишаюся тим, що саме мені випала роль відроджувати бокс. Звісно, я це робив не сам, а з командою. Пішов і зробив. Як кажуть, посіяв зерно і не попросив нічого взамін.

Був заступником мера, бо відчував, що так треба. А потім зрозумів, що не можу залишатися на цій посаді. Адже два фактори гублять людину: манія величі і гор-дість. Не хотів зробити те, про що потім пошкодував би.

Я міг бути мером міста, але є речі, через які просто не міг переступити. Те, про що я співаю, як намагаюся жити, не могло суперечити моїм вчинкам. Не міг говорити одне, а робити інше.

Радий, що мені випала доля співати. Намагаюсь через пісню не бути байдужим.

Мої слухачі дуже різні. Окрім людей мого віку, на концерти приходить молодь 20-25 років. Якщо вони не слухають музику, то слухають вірші. Часто люди здивовано обертають до мене голову і думають: «Цей хлопець вже 7 хвилин читає монолог. Як це йому вдається?». Гадаю, так я привертаю увагу.

Треба багато працювати. Я працюю безперервно, не дозволяю собі ніякої поблажливості. До концерту завжди готовий на всі 100%, не залежно від того, що було вчора.

Кілька років працював у Києві. Там я утвердився і дав собі можливість вийти на новий рівень. Удосконалив свій вокал і набрався досвіду.

Я зараз тільки співаю, більше нічим не займаюся.

Сьогодні буває так, що сусід сусіда не знає, все захопив Інтернет. Хочеться бути подалі від комп’ютеризованого світу і поближче до людини. Я це роблю через музику.

Фото

з ар

хіву М

икол

и Пов

ода

61

КЛУБ

НА

ПРА

ВАХ

РЕК

ЛА

МИ

НУТ З РЕБРАМИСмачного!

Інгредієнти: 600-800 г свинячих ребер, 200 г нуту, 20 г каперсів, 2-3 цибулини, 2-3 зубці часнику, 30 г родзинок, 1 морквина, 100 г грецьких горіхів, сіль, перець, олія «Майола».

Спосіб приготування:Варіть нут протягом 30-40 хв. Поріжте ребра, смажте 3-4 хв. з кожного боку без додавання олії та солі. Відкладіть ребра і посмажте на олії «Майола» цибулю, дрібно порізаний часник, моркву кубиками, потім додайте каперси і горіхи Тушіть усе разом 5 хв. Покладіть у сковорідку смажені ребра і відварений нут. Тушіть на малому вогні близько 30 хв.

Порада від «RIA-Львів»: перед приготуванням замочіть нут у холодній воді на кілька годин.

62 41 (140) грудень 2013

НУТ З РЕБРАМИ

«КАЗКИ ПІД ПОДУШКУ»

64 41 (140) грудень 2013

КЛУБ

ПОДУШКУ» Уся країна зараз чекає на зміни заради європейського майбутньо-го наших дітей. Саме для них Радіо «Львівська хвиля» разом із «Ви-давництвом старого Лева» видали книжку «Казки під подушку»

Над реалізацією проекту працювали три роки і, наре-шті, сталося: вийшла у світ збірка сучасних українських казок, пов’язаних із Новим роком та Різдвом. До першого, як наголошують у «Львівській хвилі», видання увійшло лише сім історій, тому доведеться продовжувати проект.

До вже виданої книжки потрапили казки музикантів Віктора Винника, Павла Табакова, Кузьми «Скрябіна», Віктора Бронюка, радіоведучих Влодка Лучишина, Лесі Горошко і журналіста Володимира Бєглова.

У день презентації книжки, 13 грудня, відбувся закри-тий концерт за участі гуртів «ТІК», «Мері», «Піккардійська терція», «Патриція», який, у традиціях Андріївського анп-лаґту, транслювався у прямому ефірі «Львівської хвилі».

Уривок з казки «Мед для ведведиці» (Влодка Лучишина):«Лука спросоння махнув рукою – і затис у жмені щось

зимне і мокре, як ганчірка. Щоправда, воно верещало й пручалося... Хлопчик спробував увімкнути світиль-ник, але щось не менш холодне і вологе, проте не таке брик ливе, схопило його за іншу руку:

– Юначе, будьте ласкаві, відпустіть мого приятеля, хоч він і не надто чемний!

Лука таки ввімкнув світло і завмер. У руці він тримав дивного напівпрозорого і дуже клаповухого чоловічка з величезними зеленими очима і кирпатим носом. Завбільшки з кукурудзяний качан. Його довге біле волосся було мокрющим. А комбінезон і вбрана поверх нього куртка взагалі нагадували бабусине сирне желе, тільки була блакитного кольору. Інший чоловічок мав блакитні очі, біле вбрання і не такий кирпатий ніс, тому його обличчя (раз ці звірята гово-рять, то в них, мабуть, обличчя, а не морди) здавалося не таким набурмосеним...»

КЛУБ

«МІС МЕТРО»

«МІС МЕТРО»

У ЖОВТНІ

У ЛИСТОПАДІ

– Розкажи, які у тебе враження від конкурсу?– Мені все дуже сподобалось. Була дружня атмосфера,

всі намагались один одного підтримувати, допомагати. Незважаючи на те, що конкурс закінчився, ми всі на зв'язку – як з учасницями, так і з організаторами.

– Чим займаєшся у вільний час?– Вільного часу у мене майже немає. Я працюю промоу-

тером у дистриб’юторській компанії. З роботою намагаюсь поєднувати і навчання. Крім того, завжди знаходжу час і на друзів. Як мінімум, раз на тиждень ходимо в улюблений клуб «Метро».

– Як готувалася до конкурсу?Що змінилося після участі?

– У всьому допомагали подруги. Довелося вмикати фан-тазію, ми переглядали багато відео в Інтернеті. За декілька

– Звідки дізналася про конкурс «Міс Метро»?– У соціальній мережі мені написали, що відбувається

кастинг, і я, не вагаючись, туди пішла разом із подругою. Ми обидві пройшли відбір і опинилася у центрі того, про що могли тільки мріяти. Спочатку я не переживала, почу-валася впевнено, але, коли з-за сцени побачила, скільки людей у залі, почала страшенно хвилюватися. Боялася щось зробити не так, не сподобатись публіці.

– Які були виходи? Що сподобалось найбільше?– Був вихід у коктейльних сукнях, показовий вихід, де

я копіювала співачку Авріл Лавінь, також вихід у вечір-ніх сукнях і мій улюблений – де ми демонстрували свої таланти. Я шию одяг, тож організатори допомогли зробити невеличкий показ моїх суконь, за що дуже їм вдячна.

– Багато друзів прийшли тебе підтримувати?– Так, друзів було багато. Прийшли дівчата, з якими я

дуже давно знайома, одногрупники, та найбільше тішило

Аня ТесляВік: 18 роківЗнак зодіаку: ЛевОсвіта: Медичний коледж «Монада», фармацевт Улюблений напій: апельсиновий сік.

Наталя ХомічВік: 21рікОсвіта: Національний університет «Львівська Політехніка», хімічний факультетЗнак зодіаку: ДіваЖиттєве кредо: «Завжди дивись вперед».

те, що за мене вболівали зовсім незнайомі люди. Це мій перший конкурс, але я змогла проявити себе та сподо-батись публіці.

– Які подарунки ти отримала? Який найбільше припав до душі?

– Подарували парфуми, біжутерію, квіти, грошовий приз, корону та фотосесію. Найбільше зраділа останньому подарунку, оскільки дуже люблю фотографуватися

днів з усім впоралися. Те, як я виглядала на сцені – заслуга не моя. Це мій перший конкурс, після нього суттєво нічого не змінилося. Але я стала впевненішою, більш розкутою. Здобула нових друзів та надзвичайно приємно провела час.

66 41 (140) грудень 2013

КЛУБ

Business-lunch, disco, free wi-fi

м. Львів, вул. Сербська, 15тел.: (032) 235-88-99, моб.: (067) 313-06-26

Romantic-barм. Львів, вул. Бр. Рогатинців, 19

тел.: (032) 297-03-48Mате-клуб

м. Львів, вул. Краківська, 23тел.: (032) 235 41 77

www.1001.lviv.ua

info@bravo-models.com.uaтел.: (067) 900-94-00, (032) 247-94-00

РЕСТОРАН-КЛУБ «АТМОСФЕРА» 1000+1 НІЧ

www.salute.lviv.ua, www.saluteshop.com.ua

м. Львів, вул. Щирецька, 36 (ринок Південний)

тел.: (032) 295-17-67моб.: (067) 961-43-55

salute.lviv@mail.ru

МАГАЗИН ПІРОТЕХНІКИ «САЛЮТ»

МОДЕЛЬНЕ АГЕНТСТВО «BRAVO MODELS»

www.atmosphera.lviv.ua

www.formula-krasy.comСПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧИЙ ЦЕНТР «ФОРМУЛА КРАСИ»

м. Львів,вул. Стрийська, 202тел.: (032) 295-85-55

вул. К. Левицького, 4тел.: (032) 225-58-57

вул. Драгана, 13тел.: (032) 222-61-61

м. Львів, проспект Шевченка, 28тел.: (098) 676-46-00

години роботи: 09:00 - 02:00

www.cinemajazz.com.ua

РЕСТОРАН ІМПРОВІЗАЦІЙ «ГРУШЕВСЬКИЙ CINEMA JAZZ»

м. Львів, вул. Джерельна, 38/403тел.: (097) 924-30-30, info.white.studio@gmail.com

PHOTOSTUDIO, MAKE-UP, COSMETOLOGY

WE ROCK 24/7,м. Львів, вул. Бр. Рогатинців, 27, тел.: (032) 294-87-15

MUSIC LAB, www.musiclab.ua

м. Львів, вул. Чайковського, 37тел.: (032) 261-44-54, kupollviv@ukr.net

РЕСТОРАН «КУПОЛ», www.kupol.lviv.ua

Жіночий одяг: м. Львів, вул. Ковжуна, 5, тел.: (063) 228-84-40м. Львів, ТВК «Південний», ТЦ «Європа», 8Є, тел.: (063) 228-84-42

Alexander Terekhov, Isabel Garcia, Ulyana SergeenkoМАГАЗИН ЖІНОЧОГО ОДЯГУ: «BRISTOL»

КЛУБКЛУБ

visit www.marc-cain.com.ua

м. Львiв,вул. Вороного, 2 (площа Мiцкевича)тел.: (032) 261-08-99 (032) 253-01-99

м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 32

тел.: (044) 235-99-55, (044) 235-99-89