X X I I - и й Р І к Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 9 - 1 0 / т р а в е н ь 2 0 11 р . / ГА З Е ТА З Ас Н О ВА Н А 1 9 4 9 р .X X I I - и й Р І к Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 9 - 1 0 / т р а в е н ь 2 0 11 р . / ГА З Е ТА З Ас Н О ВА Н А 1 9 4 9 р .

Kультурно-просвітницький часопис союзу українців Румунії

• Оксана Бризґун-Соколик

• Воскресні пісні

• Рід український

• «У що віриш? – В Україну!»

• На Юря закує зозуля

• Великдень в Бухаресті

• Перипетії, світи, моделі

• Гуцульський діалект

• Копашильські вечорниці

• На сімейний оберіг

• З днем народження!

• Історія й традиції

• 95-річчя кончини І. Франка

• «Шевченко і діти»

• До співробітництва

U nomeri:U nomeri:

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

stor. 2

stor. 3

stor. 4

stor. 5

stor. 6

stor. 7

stor. 12

stor. 8

stor. 9

stor. 10

stor. 11

stor. 13

stor. 14

stor. 15

stor. 16

Стоголосить Чуга рідна у вечірнім небокраї,де отари,де черéдиу травневомурозмаї.

Вона скинесвою втомутам, де дідові черешні,й світ покине,і полине,де земля в житах небесних.

Там, де пісня,де сопілкаплаче, стогне,розквітає,там моярідненька Чугато радіє,то ридає...

Іван кОВАЧ

ТАм мОЯ РІДНЕНЬкА ЧУГА ТО РАДІЄ, ТО РИДАЄ...

копашельський пастух мигаль свистак

TRAVENY 2011 r.2

8грудня 1989 р. резолюцією 44/82Генеральна асамблея ООНпроголосила 1994 р. Міжна -родним Роком Родини під

гаслом: «Будувати найменшу демокра -тичну клітину в серці суспільства». І зтого часу 15 травня відзначаєтьсяМіжна родний день сім'ї для того, щобзаставити суспільства приділяти більшеуваги численним проблемам сім'ї у різнихкраїнах світу, її правам. Адже, колизневажаються права однієї сім'ї, всесуспільство знаходиться під загрозою.

ООН розглядає сім'ю як основнуклітину суспільства, яка зберігає людськіцінності, культуру, завдяки якої міцніє ірозвивається держава, звертає увагу насправедливий розподіл як заробіткової,так і домашньої праці між чоловіком іжінкою.

Ще 1980 р., коли Україна не булавільною, СКУ і СФУЖО були єдинимизахисниками українських прав, говорилисвітові про її поневолення, боролись за їїіснування як вільної держави з їївіковічною історією, проголосивши«Світову декаду української родини», яка

закінчилась в 1990 році, в той час, колиООН проголошувало 1994 рік «Між -

народним Роком Родини». Комісію ДекадиУкраїнської Родини очолила пані Оксана

Бризгун-Соколик, представниця СФУЖОі майбутня її голова з 1992 по 2002 рр.

СФУЖО завжди звертала увагу наморальні цінності християнської ро дини,вона розуміла, що лише таким чиномможна затримати укра їнський дух,боротися з асиміляцією в далекому відУкраїни англомовному світі, адже «сильніродини творять сильне суспільство, якебудує сильні народи».

В сьгоднішньому світі родинитерплять через різні причини –економічну кризу, розпорошення членівсім'ї по світу в пошуках праці, війни.Занепад хрис тиянської моралі доводитьдо занепаду людської гідності і веде дорозпаду родин, де діти терплятьнайбільше.

Тому якраз сьогодні, більше ніж будь-коли, треба стати на захист родини, наїї зміцнення і, таким чином, будезабезпечений і добробут, і мир у світі.

Шануймо і оцінюймо свої родини,захищаймо їх права і гідність їх членів!

І.П.-к.

15 травня: Міжнародний День Родини (Міжнародний День Сім'ї)

СИЛЬНІ РОДИНИ БУДУЮТЬ СИЛЬНІ НАРОДИ

Ядавнобажала по -д а т и

хоча б маленькуінформацію проособливу Людину,Людину доброго,

щирого серця, яка приділила так багатоуваги і так постаралась нам, українцямРумунії, яких не знала, не знала чим вонидишуть, допомогти в ті початковіпісляре волюційні '90-і роки проявитися,утвер дитися, добитися своїх втраченихправ у Румунії після довгих роківдиктатури, українцям, які старались і невтратили своє українське надбання зачаси тота літаризму, за часи браку шкіл,церкви у майже всіх регіонах Румунії, депроживає українська громада, безжодного зв'язку з Праматір'ю Україною.

Пані Оксана Бризгун-Соколик поста -ралась офіційного запрошення на спеціа -лізацію до Торонто, Канади, нашоготалановитого сігетського математикаОреста Бучковського, який у '80-ті роки,разом зі своїм старшим, не меншталановитим братом Богданом (теперпокійним, хай земля буде йому пухом!),брали участь у світовій Олімпіаді вАмериці. Мені здається, що ми ніколитак і не віддячились за такий великийпоступок щодо нас.

Народилась п. Оксана у Гуменному,

Словаччині, де закінчила початковушколу. Після війни родина змушенапокинути Словаччину, але, як сама паніОксана каже, «я народилася в Україні,адже це тепер землі України», подалась увільний світ. Спочатку була Німеччина,де закінчила середню школу. Тут же влагері включилася в діяльність Пласту, ідоходить аж до ступеня ПластовоїБулави. Захоплювалася українськоюпіснею, вишивкою.

Після чого слідувала Канада, дезакінчила Консерваторію та Музичнийфакультет Торонтського університету.Голова Асоціації Онтарійських реєстро -ваних учителів музики в Торонто.

Високе оцінення українки в англомов -ному світі Торонто (Канада) як своїмипобратимами, так і чужими, неукра -їнцями, давало честь її уму і таланту:отримала Літературну нагороду наконкурсі жіночого пера СФУЖО ім.Марусі Бек за репортаж про «СтрастіХристові» в Оберамбергу (Німеччина),очолювала Комісію Декади УкраїнськоїРодини, 1992 р. стала голово СвітовоїФедерації Українських Жіночих Орга -нізацій (переобрана 1997 р.), організувала,разом із Атеною Пашко (дружиною В.Чорновола), 1993 р. Першу Спільнуміжнародну конференцію «Українка йДемократія»; друга заступ ницяпрезидента СКУ, заступниця головиУкраїнської Всесвітньої Координаційної

Ради, член Організаційного комітету ІІта ІІІ Всесвітніх форумів українців, членКомітету з відзначення Великого Голо -домору 1932-1933 рр.

Під час перебування в Києві малазустріч із Президентом України.

Одружена з Ярославом Соколиком,колишнім Генеральним секретаремСКВУ, мати двох синів, бабуся 3-х онуків,нагороджена званням «Почесна членкиняОрганізації Українських Жінок у ВеликійБританії та «Союзу Українок Америки»,почесний голова СФУЖО.

Оксана Бризгун-Соколик – єдинаукраїнка, котра одержала нагороду«Person's Day Award» Канадської ЖіночоїОрганізації Women's Intercultural Networkза працю в суспільстві Канади.

За свою багатогранну працю булаудостоєна численними нагородами –Медаль Св. Володимира від СКУ, МедальВерховної Ради України, Golden JubileeMedal від Королеви Єлизавети ІІ-ї; медальНаціонального Університету «ОстрозькаАкадемія», орден «За заслуги» ІІІ ступеня(Указ Президента України В. Ющенка від18 серпня 2009) та інші.

Ім'я Оксани Бризгун-Соколик вміщенов книгах «Wo is Who of Canadian Women»за 1997 р. та «Canadian Who is Who» за2001 рік.

Це і є Оксана Бризгун-Соколик!

Ірина ПЕТРЕЦЬкА-кОВАЧ

Про славетних постатей Українського жіночого руху в світі

ЦЕ І Є ОКСАНАБРИЗГУН-СОКОЛИК!

TRAVENY 2011 r. 3

Зсамого початку щиро приносимо зглибини серця і безсмертної душіблагодареніє Господу-Богу, оскільки йцього року мали можливість відзначити

одне з найбільших наших християнських свят:Воскресеніє Ісуса Христа із Мертвих.

Якщо станемо на бесіду з нашимихристиянами православного віроісповіданія, токожний із них дуже оцінює великодні абовоскресні церковні пісні, тому що вонинаповнюють наші серця невимовною радістю.

Адже з усіх великих празників на протязіцілого церковного року найурочистіший інайрадісніший є Світлий Празник ХристовогоВоскресіння, або, як ще кажуть у народі, Пасха,або Великдень. Якщо думати про події, яківідбулися на Різдво Христове на той час, коли ІсусХристос родився в яслах Вифлеємських, а такожпро події, які відбулися, коли Ісус Христос воскресіз мертвих, маємо можливість зрозуміти те, щосвяті небесні – безплотні сили; а саме ангеливисловили свою невимовну радість піснями тоді,коли Христос народився, або коли Христосвоскрес із мертвих. Хоча описую, зокремавеликодні пісні, обов'язково мушу спогадатипрекрасний гімн ангельського хору довкола яселВифлеємських, де було чути ангельську піснютакими словами: «Слава во вишних Богу і наземлі мир!..».

Будучи присутні ангели небесні біля гробу, дебув похований Ісус Христос, вони мали честь відБога бути першими свідками Його воскресіння,вони ж прибігають до Пресвятої Діви Маріївозвістити їй велику радість про те, що її син іБог наш воскрес із мертвих. Цю радість вонивисловлюють піснею, яка містить такі слова:«Ангел вопіяте благодатній, чистая Діво радуйся,і знову говорить тобі радуйся, твій син воскрес ізмертвих, тридневий от гроба...».

Якщо ангели небесні висловили свою радістьВоскресіння Ісуса Христа прекрасними піснями,тим більше і ми, християни, покликані з любовідо Нього величати і прославляти ЙогоВоскресеніє Великодніми піснями.

Великодні церковні пісні виражають6,висловлюють глибоку любов Господа Бога ІсусаХриста до людини взагалі: «Бог є любов, а хтоперебуває в любові, той перебуває в Богові, і Богперебуває в ньому (І. Іоанн, 4,16).

Всі Великодні пісні сповнені незрівнянноювтіхою і радістію: почути вістку, що ІсусХристос вже не в гробі, Він воскрес! Він перемігсмерть! Новина полягає у тому, що ВоскресенієІсуса Христа становиться найкращою новиною,яку колись мали можливість почути люди. Якразцерковні великодні пісні розповсюджують цюновину, а християни цими урочистими піснямипрославляють духовну красоту цього найбільшогоі найрадіснішого свята.

Християни, сповнені віри і благодаті Божої,переконані, що в «Цей день, що його створивГосподь, возрадуємся і возвеселимся в нім»(Пс.118,24), приводить нас забути злобу, гнів,ненависть, а християнська совість вже непозволяє ні над ким помститися, прикликаючипомиритися навіть і з найбільшими ворогами.

У стихарі Пасхи співається: «Воскресіннядень і просвітимся торжеством, і друг другаобіймем. Промовмо, браття, і тим, щоненавидять нас, простім усе з Воскресінням».Якраз почувши ці пісні, стихарі, вповні глибокогодуховного душевного почуття, зворушують нашібезсмертні душі і не позволяють тримати гнів,зависть, ненависть до ближнього, а, само собою,прикликають нашу християнську совістьпрощати ближньому ради Воскресіння ІсусаХриста: «Нову заповідь даю вам: щоб любили

один одного, як Я любив вас» (Іоанн 15,12).Крім цього, Великодні пісні – оптимізм й

ентузіазм, вони закликають із правдою, миром ірадістю в серці у Дусі Святім пройтиБожественне вдосконалення і весь час шукати вдуші прекрасний образ Ісуса Христа, стараючисьсповнити всі заповіді Його.

Маючи на увазі, що наші вірники примушенівіддалятись від своєї християнської родини,заробляти за межами нашої країни «хлібщоденного життя» в різних європейських

державах, багато з них не завжди маютьможливість бути присутніми на Великоднісвята, щоб наповнити свої серця і душіпрекрасними церковними духовними піснями знагоди найбільшого християнського свята.

Так що зараз, без їх волі, примушенінаповнятися європейським духом, іноді чужимправославній вірі.

АВоскресіння Ісуса Христа нам потрібнетому, щоб ніколи не забули, що це основанашої віри і надія вічного життя, тому

що у майбутньому – не смерть, не загибель, незнищення, а інше існування, можна сказати, –вічного життя початок.

Тому що Великдень настільки важлива подія вісторії людства, що сам Св. Павло визначив ним

істинність усього хрис тиянського вчення та -кими словами: «Якщо Христос не воскрес, – то йпроповідь наша марна, марна і віра наша» (1Кор.15,14). Навіть безжалісна смерть втрачаєсвоє значення. Взагалі, людина помирала безжодної надії у воскресеніє, поки сам Ісус Христоссвоїм Воскресенієм не подолав смерть. ВідВоскресіння Ісуса Христа хоч й не «скасувалася»зовсім смерть, що неможливе, ми повинніперейти через смерть, навіть і помремо, але звеликою надією у Воскресеніє.

Так і пояснюється, чому в ці Пасхальні днісвята в церкві християни прекрасноспівають: «Смерті святкуємо умер -

твінням!». Смерте, де твоє жало? Пекло! Детвоя перемога?». Стається, коли ми плачемо іридаємо, то страшенно переживаємо черезсмерть наших родичів, батьків, братів і сестер, анавіть і рідних дітей, як сталося у моємувипадку; то хочай я зайшов у трагедію моєгожиття через втрату єдинородного сина моєго,будучи переконаний у Воскресінні Христовому, цедає мені бадьорість, силу перемагати тугу, сум,тому що переконаний і маю надію у воскресеніє.

Маємо живий доказ того, що Воскресеніє ІсусаХриста єднає живих і померлих в одну великусім'ю, в якій одна частина з цієї сім'ї живе щедочасно на землі, а інша частина (предки)повернулися від земного життя до вічногожиття, до Отця Небесного.

Крім цього, у дні Великодніх свят встановленісвятими отцями і пісні за мир і благодать у сім'ї,у світі, за виздоровлення болящих, за зціленнялюдських душ, за повернення їх до Бога. Думаючище глибше про прекрасні пісні з нагоди празникаВеликоднього, вони висловлюють і муки Його,прийняті за нас, радість Воскресіння Його, ірадість того, що і ми досягнемо (надіємось)воскресіння нашого.

Христос воскрес якраз задля того, щобстояти на сторожі нашої долі, щоб боронитинас від усяких бід і нещасть, щоб просвітлюватидуші наші, щоб зміцнювати їх вірою, добром,ласкою. Ми всі признаємо, що Великдень – ценайголовніше, найрадісніше свято в ціломуцерковному році, це «празник над празниками,торжество над торжествами».

Воскресні пісні не кінчаються третьої днинипразника, а продовжуються на тому самому рівнівесь світлий тиждень, і так продовжуєтьсяпрославлення і величання Ісуса Христацерковними піснями аж до середи передпразником Вознесенія Ісуса Христа, коливідбувається Божественна свята Літургія знагоди отданія празника, так само, як і наВеликодні свята.

Наприкінці Божественної Літургії даємохристиянам, присутнім в церкві, цілуватиПлащеницю, – як доказ того, що Христосготується возноситися на Небеса.

Хоч і в меншій мірі, Східна церква нацерковних богослужіннях продовжує прослав -ляти Христове Воскресіння далі, в продовженніцілого року.

Як висновок, хочу уточнити, що церковніпісні, взагалі, а головно про Його Воскресеніє,закликають нас відчувати, думати, хотіти,бажати, говорити та діяти так, як Христос. ВідНього – позичати сили та благословення. Будемостаратися бути з Христом, жити з Христом,тому що це ідеал нашого християнськогожиття.

Юрій АЛБІЧУк,священик с. Верхня Рівна,

Мараморощина

ПРО ПРАВОСЛАВНІ ВЕЛИКОДНІ, ВОСКРЕСНІ ПІСНІ

TRAVENY 2011 r.4

Mинає 12-й рік (з 2 жовтня1999р.), відколи в Негостинівисочить білий-пребілийпам'ятник із погруддям генія

українського народу Т. Г. Шевченка,піднятий Чернівецькою держадміністрацієюта Сторожинецьким будівельним заводом,саме тут, на Буковині, де й зараз відчуваємосліди дитинства і молодості румунськогогенія Міхая Емінеску, дідусь якого побатькові жив недалеко, в Калинештах-Енаке,а він сам навчався в Чернівецькій німецькійгімназії.

На слідуючий рік (2000 р., в березні)чернівчанин Тарас Кияк, письменник ітодішній депутат Верховної Ради України,перерізав стрічку відкриття пам'ятника,засіваючи кругом грудки землі з Канівськоїмогили (Чернечої гори) Великого синаУкраїни Т. Г. Шевченка. Він їх змішав навікиз буковинською землею Негостини, щобгорнувся рід наш увесь до своєї праматеріУкраїни, до рідного слова.

В Негостині проводяться щорічні берез -неві «Свята Шевченка», сходяться тутмайже всі буковинці та гості з України іпокладають квіти перед Великим Кобзарем,співають та братаються в любові так, як самБатько Тарас заповідав:

«Обніміться ж, брати мої,молю вас, благаю!

(І мертвим, і живим,і ненародженим землякам моїм...)

З того часу Негостина належить світо -вому кругу Шевченківських свят.

Цього року, на 197-у річницю народжен -ня великого романтика світу (9 березня1814) та 150 років від смерті поета (10березня 1861) до погруддя Шевченказійшлася майже вся громада Негостини,люди із сусідніх сіл, із Серета та навіть ізстолиці України: Київська делегація на чоліз головою Товариства «Україна-Світ»,Героєм України та видатним поетом ІваномДрачем, разом із давнім другомбуковинських українців Аллою Кендзероюта ансамблем «Вишиванка».

ПАНАХИДА

священики Данієль Петрашук таМихайло Маріч відправилипанахиду великому покійникуУкраїни та його родині. Після

панахиди гості направились до ДомуКультури ім. Назарія Яремчука, де передпам'ятником Тараса Шевченка члени гуртка«Негостинка» ждали гостей з України зхлібом та сіллю, побажали їм щасливогоприїзду на буковинську землю в Негостину.

Свято Шевченка відкрив інж. ВасильУрсакі, примар комуни Балківці, в складіякої с. Негостина. У своїм слові він привітавусіх гостей і представив велич постатіукраїнського Кобзаря у світовій культурі.

Голова Сучавської філії Союзу українцівРумунії Іван Боднар запросив гостейпокласти квіти до пам'ятника Шевченка.Під звуки національних гімнів України таРумунії покладали квіти делегація України,Генеральний консул України в СучавіВасиль Боєчко та віцеконсул ВасильНеровний, Сучавська повітова рада Сучави,представлена заступником голови Васіле

Іліє, делегація СДП через депутата ЄвгенаБеженаріу та колишнього депутата ПетраБеженаріу, мерія Муніципію м. Сучавичерез заступника Віорела Серединчука,мерія м. Серет через мера Аді Попою тадиректора Серетського дому культуриМихайла Міхаєску, місцева примарія черезпримаря Васіле Урсакі та його заступникаІвана Федюка, СУР через заступника головиМірка Петрецького, Сучавська філія СУР –

головою Іваном Боднарем, делегаціяукраїнських письменників Румунії в складіМ. Михайлюка, М. Корсюка і М. Трайсти,восьмирічка Негостини – координаторомЮліаном Кідешою та місцева організаціяСУР через підписувача цих рядків.

Вельмишановний гість Іван Драчпривітав учасників Свята Шевченка і,

зачарований, сказав, що Негостина дужегостинна, а відколи тут, у Негостині, піднятопам'ятник Т. Шевченку, вона увічнюєтьсяразом із вічним вшановуванням ВеликогоКобзаря Т. Шевченка.

Василь Боєчко, привітавши усіх при -сутніх, та організаторів великої культурноїподії, підкреслив, що Шевченко єднає насусіх «в дусі братолюбія, в любові до рідногота рідної мови. М. Емінеску теж, бо це дватитани світової культури».

На завершенні вітальних слів Київськийфольклорний ансамбль «Вишиванка» таприсутні гуртки проспівали пісню «Реве тастогне Дніпр широкий...», а члени гуртка«Негостинка», вітаючи гостей, співали тачитали вірші Шевченка.

БАТЬкОВІ ТАРАсУ

Виступи перед погруддям Т.Шевченка закінчилися віршем«Батьку Тарасе» І. Воронь ковсь -кого та «Заповітом» Шевченка

українською та румунською мовами.На святковому концерті виступали на

сцені самодіяльні гуртки Негостини:«Негостинські струни» під керівництвомМиколи Майданюка, «Негостинка» змісцевими піснями і танцями двох поколінь– дитячого садка та наших гімназистів іліцеїстів – під проводом викладача ФелічіїГригораш та Михаєли Піцук, нарешті,столичні гості Києва, фольклорнийансамбль «Вишиванка» під художнімкерівництвом Віри Маснюк, та майстер навсі руки, інструментист Петро Красуцький.

Нарчіса Григораш та Мадаліна Григорчукталановито прочитали «Думи мої, думимої...». Прочитав свій вірш «Шевченковавічність» місцевий поет Михайло Волощук,а вірш «Доля» – Данієль Петрашук.Учасниця конкурсу з читання українськоїпоезії Андрея Григораш, яка талановитопрочитала драматичну поему Т. Шевченка«Лілея».

Виступ на сцену «Вишиванки», учнів ізДому творчості київських дітей та молоді,зачарував своїм монтажем на віршіШевченка та народними піснями, які вонивиконували, немовби небесні співці, несучиу своєму злеті київських ластівок красунезгасну поезії Шевченка та багатствоукраїнського народного мелосу.

Концерт закінчився нагородженнямучасників грамотами та нагородженнямІвана Боднаря, голови Сучавської філії СУР,відзнакою зі сторони Товариства «Україна-Світ» – зіркою «У єднанні та співпраці», якузаслужив не лише він особисто, як самвисловився нагороджений, а всі йогосурівські співпрацівники та близькі йомупартнери із Генконсульства України в Сучавіта інших організацій, установ і шкіл, щодопомагають йому.

В оплесках нестримних учасниківконцерту всім глядачам, зокрема товариству«Україна-Світ», його ментору Івану Драчута генсекретарю Аллі Кендзері,Генеральному консульству України в Сучавіта місцевим організаторам подякував ІванБоднар.

проф. Іван кІДЕЩУк

Щороку Шевченко скликає до себе рід український

TRAVENY 2011 r. 5

Навесні ц.р. на 99році життя ві дій -шла у вічністьпрофесор Наталія

Оленчук – найстар ший вик -ла дач першого укра їнськоголіцею Румунії, зас нованого повійні в сігеті, на мара -морощині.

Народилася покійна 14жовтня 1912 року в селімамаївці над Прутом в родинісвященика. Після закінчення

ліцею поступила в Черні -вецький університет на фа -культет німецької і фран -цузької мов, який закінчила в1935-ому році.

З 1948-ого року викладаласпочатку географію (німець -кої мови не було в повоєннійнавчальній програмі), а колистало можливо, викладаланімецьку мову. В 1961-омуроці, після об'єднання ліцеїв:румунського, угорського та

українського, викладала та -кож і французьку мову довиходу на пенсію в 1969-омуроці. (Була також і моїмлюбимим викладачем, – І.к.).

По Революції переїхалажити разом із сином та йогородиною до Німеччини, ні -коли не забуваючи сігету –міста своєї молодості, своєїпраці і своїх старанних учнів.

Похована небіжчиця в містісігеті на цвинтарі Укра -їнської парафії в сімейнійгробниці.

Хай буде земля їй легкою!Хай буде вона їй пером-пухом!

ВІДІЙШЛА У ВІЧНІсТЬ НАШ ЗНАмЕНИТИЙ ПРОФЕсОР НІмЕЦЬкОЇ мОВИ

НАТАЛІЯ ОЛЕНЧУк (1912-2011)

13січня 1934 року в пів ніч -нобуковинській сім’ї Они -щуків наро дилася дівчинкаЛюбо мира, і хоча й похо -

дила вона з мішаної сім’ї, де мати буланімкенею, а батько українцем, і майже всесвоє життя прожила в Румунії, вона і заразвважає себе українкою, як і її батько, якийбув свідомим націоналістом. І дотепер у їїпам’яті не стерлися слова батька, якізакарбувалися їй у душі глибоко і назавжди:«Хоч я і не говорю по-українському дужедобре, але в моїй душі я українка. Япам’ятаю, як мене вчив татко, запитуючи:«Хто ти є? – Українка з роду! Для когоживеш? – Для народу. Який твій герб? – Левблакитний. Любиш нарід? – На усе в світі. –Не покинеш? – Ліпше згину! У що віриш? –В Україну!» Він був великий націоналіст-українець, – я це мушу признати».

В 1940 році в Північну Буковинувступили радянські війська і почалисяарешти української інтелігенції. Так булозаарештовано і її батька. Її мати, будучинімецького походження, втікає з п’яти -річною донечкою до Німеччини. Черездеякий час і її батькові вдається вийти зув’язнення і приєднатися до сім’ї, але муки,які він пережив, наклали на нього глибокийвідбиток, – він так ніколи і не повернеться врідні місця, боячись перейти ще раз черезте пекло, яке скалічило його душу, і такивсю його сім’ю, назавжди. Так проходятьтри важкі роки скитань, голоду і душевногохолоду, – де б вони не були, на нихдивилися, як на чужаків, з недовірою танеприязню. І туга за рідною домівкою,родичами, які залишилися в селі КліводинЧернівецької області, стає нестерпною.Любомира росте, відвідує початкову школуу Німеччині, але мати прагне кращогожиття для своєї дитини і вирішує повер -нутися додому. І так для них двохпочинається нова, набагато довша серіяскитань, боротьби за виживання, яке робитьЛюбомиру недовірливою в людей, со -ром’язливою, замкненою…

Пройшли десятки років, і зараз Любо -

мира Онищук-Марущак є впевненоюв собі івеселою літньою жінкою, яка можевикласти свої спогади і переживання як у

письмовій формі, так і на полотні, і яку вжене може спинити політичний режим, лихілюди чи труднощі життя. Немилостивадоля, все ж таки, була на її стороні, інакше,як пояснити, що в тому хаосі окупаціїрадянськими військами і втечі її сім’ї доНімеччини, перебуванні в таборах бі -женців, переслідуванні і скитаннях у по -шуку безпеки та кращого життя їй та їїматері, двом безпорадним істотам, вдалосявижити і якось налагодити своє життя,навіть якщо воно було зовсім не таким, яктак палко мріяла в дитинстві маленькаЛюбомира?..

Те, що пережила її сім’я, родичіта знайомі, знайшло відоб -раження у її книзі спогадів. Якже народилася її перша книжка

«Козеня з позолоченими копитцями»?«Минули pроки, моя дочка вже мала

діточок, я з ними сиділа і оповідала їмвсілякі байки, а один з моїх внуків каже: «А

ти ліпше оповідай нам про своє дитинство».І я почала оповідати, як була в Німеччині,як вернулася…», – розповідає п. Любомира.

Ось так вона почала говоритивнукам про випадки із свогожиття. Теж внуки порадили їйі писати. І вона продовжувала

писати про її досвід у таборах біженців, прожиття молодої дівчини, а потім вжедорослої жінки та бабусі, і ніколи недумала, що з того вийде книжка. Алеодного дня історик Георге Бодя побачив утих рукописах великий потенціал. Ось таквидавництво «Дім наукової книги»надрукувало її першу книгу спогадів«Козеня з позолоченими копитцями». Усвоїй післямові історик Георге Бодянаписав так: «Рядки цієї книги мають дарзапропонувати душі та розуму читачаісторію років нещастя в тій частині Європи.Це правда, що кут бачення цієї теми дещонезвичайний, як і усвідомлення, аналіз таопис пережитого, побаченого, продуманого.Тому що вся трагедія, збудження, запитаннябез відповідей сприймаються і обду -муються розумом дитини. Дівчинка у віцівеликих запитань: чому? Відповіді на нихне було знайдено і до сьогодні. (…) Може,звідси і її невтомне бажання викласти напапері пережите і незрозуміле нею вдитинстві».

Роки минали, вона, будучи вже на пенсії,поїхала на деякий час до дочки в Канаду,проте не перестала писати, і той новийдосвід знайшов відображення в її другійкнизі короткої прози «Повідомлення з-заокеану». У 2008 році було перевидано їїпершу книгу, а через два роки побачила світі четверта книга письменниці – роман«Дора», тісно пов’язаний з першоюкнижкою. Тут йдеться про життя українцівз півночі Буковини. Дія бере початок з 1876року, коли народився дідусь письменниці, іхоча у книзі є й багато фікції, вонаосновується на реальних фактах...

«Хто ти є? – Українка з роду! У що віриш? – В Україну!»Про клузьку письменницю й художницю Любомиру Онищук-марущак

(Далі буде)

Людмила ДОРОШ

TRAVENY 2011 r.6

святого великомученика Юрія(Георгія) Побідоносця, котрийзагинув у Нікомедії (Мала Азія)току 303 по Христові, вва -

жають покровителем хліборобства йскотарства у багатьох християнськихнародів, а зокрема в гуцулів.

Кожний з нас знає, що святий Юрій ухристиянському іконостасі зображенийлицарем на білому коні зі списом у руках,що ним він забиває змія (дракона). Дракону християнській символіці – цепереможене поганство, на руїнах якоговідродилася християнська церква.

День Святого Юрія святкують нашіземляки в сімнадцятому тижні післяРіздва Христового (за старим стилем),що припадає на 6 травня. Це свято вукраїнського хлібороба завжди було і є увеликій пошані. Чи не тому й ім'я святоголицаря Юрія оспівано в багатьохнародних піснях, приказках та легендах.

Також хочу підкреслити, що румунивважають Святого Юрія покровителем(протектором) румунського війська.

Здавна святого Юрія вважаютьпокровителем Гуцульщини. У гуцульсь -кому календарі день 6 травня позначенийжирним шрифтом – як храмовий празникгуцулів – жителів екзотичногокарпатського краю. Чи не тому й

зустрічаються по всій Гуцульщині церквий каплички з іменням святого Юрія.Пам'ятаю, як 50-60 років тому в нашихгуцулів висів на стіні прикрашенийвишивками образ святого Юрія на коні...

Шанують святого Юрія і в моємугірському селі Лупчина, в місцині, дегуцули на висоті 1100 м над рівнем моря,збудували досить простору дерев'януцеркву і освятили її якраз на святого Юріяодинадцять років тому.

Це наш святий дім із храмом СвятогоЮрія. Мої односельчани стверджують,що вони належать таки до матірноїГуцульщини, а не до якихось іншихплемен. Що не кажіть, в нас такигуцульські звичаї, обряди, традиції, ноша,а також і український мовний діалект таремесло. Правда, з плином часу – століть– у кожному селі ці реліквії по-моємуприживалися. Тому в одному населеномупункті воно так, а в іншому дещовирізняється. Наприклад, села гуцульські,як Молдовиця, Арджел, Палтин, зСучавщини, котрі знаходяться недалекодо монастиря Ватра Молдовіцей, підвпливом цього монахського закладу почалисвяткувати церковні свята за новимстилем. Але це невелика різниця, невідокремлює вона горян, а, навпаки,зближує і збагачує їх культуру. Тому всі,напевно, знають такі народні прикмети:

Коли на Юря закує зозуля на (голе)дерево, то буде холодне літо, а як налистя, то на поліття. У нас, в горах,починає кувати зозуля на початку травня,на Юрія по-старому стилю, а не до 23квітня – Юрія по-новому стилі. Нераз ячув від людей старшого віку: «То всяприрода і погода йде по-старому».

ЮРІЇВсЬкА НІЧ

Вбагатьох гуцульських селах єзвичай на Юрія обливативодою. Звичай обливатисяводою, – значить, накликати

дощ, який на вагу золота у травні. Буде

волога в травні, значить, буде врожай нагородину і траву. За народним віруванням,ранкова роса в цей день має цілющу силу.Виганяючи худобу на пасовисько, господаркропить тварин свяченою водою. До Юріяхудоба пасе на кішиницях, а опісля – наполонинах, толоках.

Кажуть гуцули, що в Юрія ключі відвесни, що Юрій на поріг весну приволік.Веснування в горах триває до двох тижнівдо Юрія й двох – після. Наші гуцулипереконалися: якщо корова може напас -тися досхочу на Юрія, то буде добрийсінокіс, врожайне літо.

Розкішні забави в гуцулів відбуваютьсяв Юріївську ніч. Ворота біля кожної хатизакосичені букетом бузьку, черемхи абоборозною із так званими квітами жов -того кольору – «Юрівки». На городах таподвір'ях хат розпалюють ватри. Біляних веселяться батьки з дітьми. Тут урозпалі вояцькі ігри. Наслухаєшся різнихказок. Вогонь розкладають на знак праг -нення злих духів.

«ЧОРТОВІ» РОЗЖАРЕНІкОЛЕсА

Знаю, що в деяких гуцульськихселах Галичини існує з давніх-давен звичай «завивати» колеса.Хлопці брали дерев'яні колеса від

возів, обмотували житньою чиконопляною соломою і підпалювали їх. Нафоні темної ночіо таке «чортове»розжарене колесо, що котиться вниз,створює своєрідне видовище, своєріднийсільський святковий феєрверк...

Лине з тих гір своєрідне вітання научасть святого Юрія. Це хлопці-сміль -чаки кидають у вогонь саморобні петарди.Де-не-де дівчата того вечора заспівають:

Юрію, Юрію, не пий воду студененьку,Я тобі нагрію...Ось з якими звичаями й обрядами

гуцули зайшли в третє тисячоліття...

Юрій ЧИГА,учитель

«НА ЮРЯ ЗАКУЄ ЗОЗУЛЯ...»

кожного року мі -сяць березень при -но сить багатопри єм них мо мен -

тів. В першу чергу місяцьберезень, таки з першогочисла, приносить подарункидівчатам і молодим жінкам.8-го березня жінки-матерізаслуговують особливої уваги.

Для українців місяцьберезень означає: гарні поезії,гарні художні твори, якимиможна милуватися вічно. Цеозначає Шевченко, якого укра -їнський народ цілого світусвяткує березня місяця. Такимшляхом іде і Карашсеверінськафілія СУР, де кожного рокувесною відмічається життя і

творчість генія українськоїпоезії.

В цьому році, тобто 27-гоберезня, черга прийшла укра -їнському селу Зоріле Караш -северінського повіту відмі -тити Тараса ГригоровичаШев ченка та його літера -турну творчість. Для цьогозавчасно були приготовленізорільські школярі та дош -кільнята під керівництвомучительки Марії Клемпушакта виховательки Марії Ярем -чук.

Окремо треба сказати, щообидві Марії – викладачі звищою освітою, обидві – мара -мороські, обидві – українки і

обидві – добрі господині як нароботі, так і вдома.

У неділю 27-го березня досела Зоріле прибули художньо-артистичні колективи. ЦеКарансебеський змішаний хор«Червона калина» та Копа -шильська «Зелена ліщина», якіразом із діточками повиннібули відтримати двох годин -ний концерт. Концерт маввідбутися в Будинку культури,але через деякі адмініс тра -тивні причини потрібно булойого провести в одному зшкільних залів. Так воно йсталося: зійшлися батькидітей та інші глядачі поба -чити рідкісний в селі концерт,тому що в селі Зоріле зрідка

бувають художні колек тиви,хоча тут школа завжди булаповна учнями, а учительськийзал повний учителями.

Точно о третій годиніглядачі почули повідомленняпро цікаву подію. Це сталосяпісля того, як усі присутнівідтримали й хвилину мовчан -ня» на пам'ять Анці Савчур,яка народилася в селі Зоріле,була активною спі вачкою хору«Червона калина», а недавнопомерла.

Потім зазвучала відома всвіті пісня-гімн «Реве тастогне Дніпр широкий».

За цією піснею учителькаМарія Клемпушак розказалаприсутнім про життя ітворчість Т. Г. Шевченка.

Шевченківське свято в (забутому?) карашсеверінському селі Зоріле

ЯК РІДКО РАДІЄ ДУША ЗОРІЛЬЧАН...

(Продовження на 11 стор.)симона ЛІБЕР-ЛАНкРАНЖАН

TRAVENY 2011 r. 7

кожного року весняної пори всеХристиянство відзначає ве -ликий празник ХристовогоВоскресіння, старовинне свя -

то з глибокою основою ще з часів СтарогоЗавіту.

Це момент, коли людство усвідомлюєсутність свого існування, очищення своєїдуші і тіла, момент, коли людина стаєпричасником до такої величної події, якВоскресіння.

Люди всього світу, де б вони не були, аособливо християни, відмічають цесвято з радістю, з відкритими один доодних серцями та віддають пошану Тому,який потерпів за все людство, помер ісмерть подолав, воскресши третього дня,і величають Його піднесення з мертвихвітанням «Христос воскрес!», за чимвідповідь радісна лунає – «Воістинувоскрес!».

У старословянській мові зберігаєтьсяваріант вітання «Христос Воскресе!»,яка має значення того, що Він «воскресе»і нас, тих людей, які проповідують ЙогоВоскресіння і вірують у Нього.

Святкування Великодня розпов -сюдилося між усіма народами світу,незалежно від мови, якою вонирозмовляють або до якої раси належать.

Гарно відмічають це свято українцівсього світу, де б вони не знаходились.

Маючи можливість побувати вБухаресті під час цього свята, я побачив,як українці з Бухаресту празнують його.

За допомогою Союзу українців Румунії іпані Ярослави Колотило, головиБухарестської філії, святкування Вели -кодня було зорганізовано у приміщенніСУР.

На це свято були запрошені члени філіїБухареста, однак, маючи на увазі, що воно

відбулося на другий день Великодня, не всізмогли бути присутні на ньому.

Важливим гостем цього свята бувРадник-посланник Посольства України вРумунії пан Юрій Вербицький, який

підкреслив значення святкування Вели -кодня у колі великої української сімї.

На цьому святі серед інших булаприсутня активний член філії паніІванна Кузьмич, письменниця СільвіяЗабарченко, яка радо привітала всіх зпобажанням зустрічатися частіше тане забувати свого коріння і свогопоходження.

Радник Міністерства культури і

голова Бухарестської філії СУР ЯрославаКолотило назвала свято традиційним йособливо радісним у широкому укра -їнському сімейному колі.

Прозвучали великодні пісні у виконаннічастиною гуртка «Зоря». На словаЛеоніда Глібова прозвучала пісня «Хрис -тос Воскрес, радійте діти», пісня, в якійописується радість Воскресіння очимадітей, нагадуючи кожному про дитин -ство, про принесення вінків квітів Тому,Котрий воскрес.

Великодні пісні мають свою специфікуу виконанні, вони звучать у мінорнійтональності, підносячи серце і душу дороздумів про існування нашого єства.

Програма цього святкування продов -жилась виконанням Воскресного тропарурізними варіантами, маючи на увазі, щона цьому святі були присутні українці, якіпоходять з різних етнічних груп, депроживають українці: з Мараморощини,Буковини, Банату, Добруджі.

І на завершенні свята присутні звер -тались один до одного з вітанням«Христос воскрес!», відповідаючи «Воіс -тину воскрес!», та чокаючи червонимикрашанками – символом Христового гро -бу, який відкрився чудом-дивом.

Організатори свята подякувалиучасникам, запросили їх до Великодньогофуршету, наголошуючи, що такі зустрічіміж українцями повинні відбуватисячастіше з відкритим один до одногосерцем-душею, пам'ятати своє похо -дження та поглиблюючи знання своєїкультури і побуту, незабуваючи своїхзвичаїв та обрядів.

Штефан ЛШтефан ЛУПШАк,УПШАк,викладач української мови

в с. Муругіль Тульчанського повіту

Великдень в Бухаресті

ПРАЗНИК ХРИСТОВОГО ВОСКРЕСІННЯ З УЧАСТЮ РАДНИКА-ПОСЛАННИКА ПОСОЛЬСТВА

УКРАЇНИ В РУМУНІЇ п. ЮРІЯ ВЕРБИЦЬКОГО

На 87-ому ро ціжиття ві дій -шов у ві ч -ність вели кий

українець-буковинець Юрій Горба шев сь кий,якого не забути принаймні лише як авторакниги «Битва за Буковину», а зокрема, якдіяча «Буковинського куреня» воєнного часу,колишньої організації, в якій він займавсявихованням молоді і технічним його відділом:друкуванням маніфестів тощо, та співро -бітника часопису «Вільне слово».

Народився покійний 1924 р. в с. Борівцікіцьманського району Чернівецької області,де прожив 10 років в багатодітній сім'ї.

Вчився покійний в кіцьманській (не) укра -їнській гімназії, де, все ж, переважаючачастина учнів складалася з українців, звикладачами українцями, поляками, німцями.

Дожив свого віку, та, навряд, чи можна булоб повірити, що він його дожив, коли врахуватичисленні катування сигуранцою в тодішніхрумунських в'язницях? Бабусю, матір, трьохбратів і двох сестер, крім батька, який вибравпідпілля, було вислано в сибір. З матір'юзустрівся аж через 18 років, у 1959 р.

Про все це та навчання в Бурсі ім. ЮріяФедьковича в Чернівцях Ю. Горбашевськийнаписав у книзі спогадів двох видань «Битва заБуковину», видану у Чернівцях 2003рнакладом друга молодих років миколиТопольницького з кальгарі (канада).

Після арешту 25 жовтня 1943 р., за неповнідва місяці процесу Чернівецький військо -вопольовий суд дав вирок: за фальшивийпаспорт – два роки ув'язнення, за незаконнийперехід кордону – 12 років каторги, занезаконну політичну діяльність – 25 років

тюрми, за носіння зброї і збройний напад надержавні органи – смертна кара черезрозстріл...

Та надходить 25 серпня 1944 р., коли корольміхай І-й підписав декрет про амністіюполітв'язнів. В той час Горба шевський бувув'язнений в Аюді.

В період комуністичної диктатури,переховуючись, працював залізничником,будівельником в різних регіонах Румунії.

книгу спогадів дописав Горбашевський на80-у році життя, закінчивши її словами:«Нездійснені мрії, недовершені справи,даремно проведені без успіху роки. малопідстав для радості...».

Ю. Горбашевський – батько двох синів. Вінбув членом Бухарестської філії сУР таучасником її заходів.

Хай буде покійному земля легкою!Хай не покине нас згадка про його славу!

І.П.-к.

ЮРІЙ ГОРБАШЕВсЬкИЙ(1924-2011)

ХАЙ НЕ ПОКИНЕ НАС ЗГАДКА ПРО ЙОГО ДОЛЮ І СЛАВУ...

TRAVENY 2011 r.8

Дитяча література – це органічначас тина всієї літе ратури, але вонаспецифічна, бо є засобом вихо ванняй формування осо бистості

дитини. Тому поява двох невеличких кни -жечок для дітей в минулому році повиннапорадувати кожного учителя й батьків. Йдемова про збірочку «Дивовижні пригодиПір'їнки» Людмили Дорош і «Глиняна мисочка»Марти Боти.

Твори написані з метою розвивати духовніможли вості дітей та формувати у нихморальні почуття, вра ховуючи їх віковіособливості.

Перипетії й мова розмаїта

Воповіданнях і ка зочках, що входять дозбірки «Диво вижні пригоди Пі р'ї нки»

Людмила Дорош при діляє увагу розвит ковімови дітей. На основі цих творів можнапроводити добру слов никову роботу, бо мовапись менниці багата на різні ху дожніособливості, на си ноніми і на гарні вирази:«Вечір узяв у свої обійми за тихле післянатрудженого дня село...»; «черешні ніби пос -міхалися дівчині...»; «Сні жинки заглядали долюдських осель...»; «хлопець чемний,слухнянний»; «зморений, голодний, замур заний»;

«сумні-пресумні»; «ди ва-чудеса»; «охайні-чисті»; «хутенько - скоренько»; «Вітерспинився пере по чити»; «Дні летіли, мовморська течія»...

Супроводжуючи Пір'їнку в її перипетіях(«В подушці», «Пір'їнка й хлопчик», «Пір'їн карятує Діда Мороза», «Пір'їнка на карнавалі»,«Пір'їнка в музеї масок») діти відкриваютьнавколишній світ, різні прикмети природи,слідять за тим, що діється навколо нас: «Осьмурашка, яка тягне соломинку до мурашника,тому що разом зі своїми братами будує новийбудиночок для нової мурашиної сім'ї, ластівкависиджує яєчка і зовсім не нудьгує при цьому...»;«...ялинка вічнозелена з тоне сенькимиголочками, які ніколи не опадають...»;«...щодень бджілка прилітала на галяву іповерталася до вулика з повними відерцями». Іт.д.

Письменниця вміло фор мулює речення здієсловами, що означають послідовність дій:«посідали... стукнули кра шанки, з'їли, а по -поївши, повеселились...»; «Сідають, дивляться,помічають, поспі шають». І т.п.

Коротенькі пейзажі нав чають маленькихшколярів спостерігати прикмети різних пірроку, чи поступові етапи дня: «Лісова галявинапрокидалася зі сну. Вона вже скинула сніговуковдру, вмилася десятками швидких малихструмочків, а тепер вигрівалася на ласкавомувесняному сонечку, вкрилася молодимипаростками весняних квітів: підсніжників,пролісків, кульбаби, дзвіночків, конвалії і дикоїконюшини».

Діалог, який використовує письменниця,пожвавлює розповідь, теж динамізуютьрозгортання подій коротенькі вірші-пісеньки:

«Я – літаюча пір'їнка,Я співаю дзвінко-дзвінко,Усіх бачу під собою:Каченят, діда з косою...».Невимушено вплітаються повчальні

елементи в роз гортанні подій. Мова творівдля дітей Л. Дорош легка, грайлива, розмаїта.

Світи, образита моделі

Узбірці Марти Бота «Глиняна мисочка»пере ва жають твори, в яких пись -

менниця описує зразкові фор ми поведінкидітей. Це не дивно, бо письменниця багатороків працювала учителькою і в своїй роботіспостерігала поведінку дітей. Вона ство рилакілька позитивних обра зів дітей, але й нега -тивних, які з часом виправ ляються («Хваль -

куватий Си дорко», «Дружба», «Нові рука виці»тощо). Над усе пись менниця стараєтьсявихо вувати в дітей працьо витість, дружбу,повагу до старих, до природи, до ма ленькихтварин.

Твори Марти Боти на сичені теплотоюпочуттів, впливають на інтелек туаль ний іестетичний роз виток дітей і підлітків та

стають їхньою духовною поживою.Як і в творах Л. Дорош, і тут майстерно

викорис товується діалог, описи при роди:«Враз із-за хмарки виглянуло яскраве сонечко,засвітило, золотими промін цями зігріло,приголубило всіх, висушило пір'ячко...» і т.д.

Добре написані твори для дітей живлятьрозум та увагу дитини, відкриваючи їй новісвіти, образи та моделі поведінки, будучимогутнім засобом духовного розвиткуособистості.

Сподіваюсь, що обидві ви дані збіркизнаходяться в наших школах, тобто вшколах, де вивчається укра їнська мова, деучителі чита тимуть їх дітям і зареко -мендують їх батькам. Таким чиномспричиняться до того, щоб діти вивчали іззахоп ленням рідну мову, на основі художньоїлітератури і масо вої інформації.

Письменницям, які пора дували нашихмалят своїми творами і внесли свій вклад врозвиток української дитячої літератури вРумунії, поба жаймо нових успіхів і міцногоздоров'я!

проф. Юлія ГРІНЬ-АРДЕЛЯН

Рецензуємо:

«ДИВОВИЖНІ ПРИГОДИ ПІР'ЇНКИ» Л. ДОРОШТА «ГЛИНЯНА МИСОЧКА» М. БОТИ

Національний та місцевітелеканали, газети пові -домили про етапи про -ведення загального перепису

худоби в країні.В Марамороському повіті цензори були

встановлені місцевими органами, якимбули представлені норми та методологіявиконання перепису в території повіту,специфіка кожного села і терміни їхкінцевої передачі до повітової комісії.

Після двохмісячної роботи не булонеприємних випадків, а коли з'являлась

неясність, то, за консультації комісії, всіпитання були вияснені на основі закону.

Про закінчення повітового переписухудоби повідомив голова повітового ко -мітету з статистики Васіле Поп як потелебаченню, так і в газетах.

Для кращої перевірки реальностіперепису обласна комісія повторно пе -реглянула стан 87% із господарств по -віту.

Були вибрані 4 поселення: місто БаяМаре, Гроші Ціблеша-Липуша, Стрим -тура, що по долині річки Ізи, та НижньоїВишави – на основі взірця.

Я особисто по телефону поговорив ізкількома примарями та секретарямисільських рад українських сіл Мара -морощини і вони підтвердили ситуацію,заявивши, що, однак, кількість худоби(домашніх тварин) в селян поступовоспадала майже кожних останніх 6-10років дотепер.

Кінцевий звіт цього перепису вста -новить і покаже реальну картину якостіта кількості домашніх тварин з тим,щоб вжити відповідні заходи для пок -ращення розвитку поголів'я в госпо -дарствах наших жителів.

проф. Василь мІГНЯ,голова Баямарської

організації СУР (Мараморощина)

КОРОТКО ПРО ПЕРЕПИС ХУДОБИ В МАРАМОРОЩИНІ

TRAVENY 2011 r. 9

Гуцульський говір належить до найс -таріших, найдавніших говорів укра їнськоїнаціональної мови, і це під тверджуєтьсятим, що він відбиває в своїй структурі

фонетичні та граматичні риси, які були властивіукраїнській мові ще з ста роукраїнської доби, тобто зперіоду Київської Русі. Такі говори називають«архаїчними», і саме завдяки їм є можливістьустановити, якою була та чи інша фонетична чиграматична форма кілька століть тому. У зв'язку зцим збереження цілості і недоторканостідіалекту для мовоз навчої науки єнадзвичайно важливою справою.

Більша частина Гуцульщинирозташована на Галичині, ПівнічнійБуковині та Закарпатті. Якщо Румунії вгуцульських селах було заборонене мовленняна українській мові, то в колишнійрадянській Гуцульщині вся системашкільної освіти була спрямована нанещадну боротьбу з діалектизмами, змісцевими говірками. Усе підпорядкувалосягенеральній ідеологічній лінії комуністичноїсистеми – витравити із свідомості людейусе національне, вирвати з душі корені, якізв'язують людину із своїм народом, з йогоісторією і традиціями. Дитину в школіпіднімали на сміх, глузували з неї іперекривляли, коли вона, замістьлітературної, вживала рідну, всмоктану з молокомматері місцеву форму слова чи виразу. У результаті,діти починали соромитися своєї говірки, цуралися її,«зами калися» в собі, або переходили на мову, змішануз діалектних, літературних та ще й російських слів.Тому таку мішану бесіду можна, на жаль, почути накожному кроці й тепер.

Немає, очевидно, потреби наголошувати натому, наскільки важливо тепер змінити такеставлення людей до історії, культури, до своєї рідноїмови і материнської говірки.

Волею долі сталося так, що саме східні говориукраїнської мови лягли в основу українськоїлітературної мови, і тому східними варіантами булинаписані геніальні твори Тараса Шевченка, ЛесіУкраїнки, Михайла Коцюбинського та інших великихтворців.

Немає сумніву в тому, що саме завдякикультурно-політичній ситуації в Україні ігеніальним творам східноукраїнських пись менників,східний, наддніпрянський говір вийшов на рівеньнаціональної мови України.

Разом із тим і західним варіантом українськоїмови – немало високохудожніх творів. Це твори

Івана Франка, Василя Стефаника, Леся Мар товича,Марка Черемшини, праці Михайла Грушевського.Тому глибоко помилялися ті, хто називав цю мовудіалектною. Той факт, що окремі фонетичні чиграматичні форми галицького варіанта українськоїмови не завжди збігаються з формами східними, яківизнані як норма, ще не говорить про те, що вонидіалектні, вузькорегіональні, що вони не маютьправа на життя. Думаємо, що в майбутньомуприйдеться демократизувати нашу мову, її

нормативність, допустивши в ній вживання,паралельно зі східними, і західні формистароукраїнської мови.

Усе стосується, як було зазначено, й гуцульськогоговору. Він зберіг такі архаїчні мовні явища, які давновже втрачені іншими говорами та діалектами.Разом із мовою гуцульський етнос зберіг й стародавнізвичаї та обряди, і цей факт можна пояснити яквнутрішніми психо ло гічними засадами гуцулів, так іпевними со ціальними та культурно-політичнимипри чинами: по-перше, добре розвинене почуттясвоєї етнічної приналежності, по-друге, соціальнота історично зумовлена ізольованість гуцульськогоетносу і говірки від інших етнографічних регіонів.

Отже, західні говори, в тому числі і гуцульський –це не «підмова чи говірка, перехідна до польськоїмови, з безліччю польських слів», як писав ІванНечуй-Левицький.

Архаїчні, староукраїнські явища і форми, щопідтверджують автен тичність та

історичність гуцульського говору, збережені нарізних мовних рівнях: у фонетиці, граматиці,лексиці.

Розглянемо деякі фонетичні та граматичні

явища, які відрізняють гуцульський говір відукраїнської літературної мови.

Так, гуцульський говір, на відміну від літературноїмови, послідовно передає, в тому числі і на початкуслова, давньоукраїнське (і) через фонем (и).Наприклад: Иван, пишов, ити, имнє.

– Звук (і) вимовляється (и): ворих, пив (пів), пид(під), пишов (пішов).

– Ствердіння м'якого (с) у кінці слів та в кінціскладів: хтос, шос, дес, хлописко.

– Ствердіння (ц) у кінці слів, складів, атакож перед (а) та (у): хлопец, столец,любив молодицу.

– Збереження твердості (р) ваналогічних фонетичних умовах: косар,вивчир, кіптар та інші.

– Відсутність м'якого (л) після губних ідієслівних першої і третьої особи однини і,відповідно, множини: ловйу, любйю, ломйю,вони ловйі, любйі, ломйі та інші.

– Відсутність м'якого знака в дієсловах:грают, співают, пишут, малюют та інші.

специфічною рисою гуцульськогоговору є вживання частки (саме

частки, оскільки вона має вживатися і вприйменнику) «си» на місці літературноїформи «ся»: смієтси, називаєтси, купаєтси.

Гуцульські говори активно викорис -товують релігійні форми колишньої двоїни:

дві жінці, дві мінуті, дві годині.Збереглися в гуцульському говорі також давньо-

українські форми аналітичного май бутнього часу зпрепозицією допоміжного дієслова «мати»: мешходити, мемо ходити, мете ходити.

Вищий ступінь прикметників та прислівників угуцульському говорі творяться аналітично задопомогою частки «май»: май ліпший, май довгий,май гірше.

Сьогодні, коли і мова українська далі відро -джується, може виникнути цілком закономірнепитання: чому така турбота про діалекти, в томучасі і гуцульського, в час, коли всіма повинніборотися за розвиток, збагачення, чистотуукраїнської мови?

Відповідь однозначна: Ні!, бо в європейськомумовознавстві є думка, що мова кожного народу можебути повністю висвітлена і вивчена тільки зурахуванням трьох її складових компонентів –історії, сучасної літературної мови і діалектичнихсловників – складають органічне ціле.

Підготував Юрій ЧИГА,учитель

ГГУУЦЦУУЛЛЬЬССЬЬККИИЙЙ ДДІІААЛЛЕЕККТТ –– ЯЯКК ССККЛЛАА ДДООВВААУУККРРААЇЇННССЬЬККООЇЇ ННААЦЦІІООННААЛЛЬЬННООЇЇ ММООВВИИ

Вельмишановна Редакціє!

Я– Василь Албічук, член церковногоправославного хору с. Верхня РівнаМарамо роського повіту, пенсіонер.

Горджусь моїм селом!.. Тому напишу пару стихів Пресвятій Діві

Марії Богородиці, яка прийняла ЧестьПревелику через Духа Святого від АнгелаГавриїла народити Ісуса, про що нам звісно відСвятого Євангелиста Луки, це будучинайсвятішим і найцікавішим святом в ціломуроці, бо, не сталося б це, не було би ніРожденства Ісуса Христа, ні Його Воскресіння.Про цей самий документ можна удостовіритисьу Патріарха Румунії Даниєля.

Тому я і передаю вам допис на честь ДівиМарії, на Благовіщення, на призначене і

прецікаве свято, щоб, по можливості, йогонадрукувати на сторінках вашого дорогого внашій українській родині часопису «Вільнеслово», якого зміст читаю щомісяця, передаючийого, бо далеко не вистачає для всіх, і моїмпобратимам.

Зате всі християни повинні давати честь ДівіМарії, щоб вона неперестанно молилася за нас,щоб не сталось і з нами, у нашій країні, щосталося у Японії в березні 2011 року.

Адже був землетрус у Китаї 1600 р. Померлоп'ять мільйонів людей. Були землетруси вРумунії 1940 р. і 1977 р., й минає 25 років відвеличезної Чорнобильської трагедії з 1986 р. Іт.д. Це були страшні моменти.

А тепер прошу дуже гарно вас, якщо маєтеможливість, надрукувати мій найголовніший інайцікавіший листок:

Наподвір'ї сонце світить,квіти зацвітають,8 Березня й 7:20 квітняжіноцтво дарунків чекає.

Ангел всім дарує квітку,білу лелію, –молім щиро, християни,Діву Марію!..

Вона щиро, дуже щиромолиться за нас,а як будуть землетруси,не залишить нас.

З глибокою повагою,Василь АЛБІЧУк,

с. Верхня Рівна, н-р 87,повіт Марамуреш

ЛЛ ИИ СС ТТ ДД ОО РР ЕЕ ДД АА КК ЦЦ ІІ ЇЇ «« ВВ ІІ ЛЛ ЬЬ НН ЕЕ СС ЛЛ ОО ВВ ОО »»

Гуцули-старожили с. Нісипіт: сергій-Єремій марочко, Філипкобилиця, Ісидор Філіпович та Іван москаль

TRAVENY 2011 r.10

Нещодавно в приміщенні орга -нізації СУР села Копа шильКараш северінсь кого повітувідбувся захід, по в'язаний із

походженням села та його жителів,освітою і культурою, традиціями місцевихукраїнців тощо.

В заході взяли участь сільські власті,мужчини і жінки, селяни та сільська інте -лігенція.

Після того, як голова сільськоїорганізації СУР Дмитро Попович (Ва -рахоба) виголосив тему події, почалисязапитання і відповіді: коли і звідкипереселилися українці в селоКопашиль, скільки їх було, назвапоселень, з яких вони переселилися,перші заняття копашилян, освіта ікуль тура та багато інших питань?

Першу відповідь на такі запи -тання подала перша моног рафіяукраїнців Банату під назвою «Звисокої полонини – до зеленої ліщи -ни» авторів проф. Петра та ІванаКімпанів.

І так, наприкінці ХІХ-гостоліття на Закарпатті життясильно погір шилось, особливо длябідного селян ства української нації,про що й говорить монографія, атакож й Іван Хланта, кандидатфіло логі чних наук на Закарпатті,як про явище, що спричинилось дошу кання кра щої долі. Таким чином частиназакарпатців переплинула Океан, а частинашукала кращої долі у сусідніх країнах:Угорщині, Югос лавії, Польщі, Чехосло вач -чині, Ру мунії. Українці, які подумалипроживати в Румунії, обрали собі кількамісць у Банаті, а саме ті, де сьогоднізнаходяться села Ко пашиль, Зоріле,Корнуцел Караш северінського повіту іКричово та Гусарка Тіміського повіту.

Один із присутніх на вечорницяхподумав, що таке переселення по дібне дотеперішніх переселень до Італії, Бельгії,Греції чи в інші країни, де після Грудневихподій громадяни Румунії шукають собікращої долі.

Після переселення до Банату, на новомупорожньому місці, громадяни розпочалисвоє нове життя, яке було зовсім нелегким.Вся база їхнього життя полягала вземлеробстві, вирощуванні худоби талісорубстві. Земле робство відбувалосядуже важко на теренах вирубаних лісів, девся праця велася з допомогою сапи, навіть іне плуга. Багатодітність, важка праця,слабкі урожаї спричинили деякихпереселенців повернутися до рідних країв.

Ті, які осталися, продовжували своюпрацю на закуплених землях від графаВереші Генріха, які і на сьогодні належатькопашилянам. На цих землях вони побу -дували собі хати і розвинули гос подарства,продовжуючи тут своє життя.

Початки були дуже гіркими, тому щоз'явилися значні нестатки, які полягали втому, що вони не мали аж до другогодесятиліття ХХ-го віку ні церкви, ні школи

(до третього десятиліття), що спричи -нилось зростанню числа неписьменних. Іпісля побудови школи неписьменністьзростала аж до кінця першої половини ХХ-го століття, коли були прийняті заходи дляїї ліквідації.

Життя йшло вперед: жінки займалисяземлеробством, догляданням дітей, виро -щуванням худоби, а чоловіки працювалилісорубами у близьких чи подальших лісах.Становище копашилян почало поліп -шуватись після Другої світової війни, колимужчини знайшли роботу поближче досвоїх домів, маючи можливість таким

чином допомагати жінкам у господарстві.Нова орієнтація, нові ідеї привели

копашилян до різних змін у житті. В першучергу відновилось ставлення села і людей дошкільної підготівки. Для цього всього булипобудовані нові школи, у яких лабораторіїта класні кабінети відіграли важливу рольщодо шкільної підготівки дітей і молоді.Село було відновлене з усіх точок зору, бозамість тернових плотів виникли тро -туари, мости і асфальтова дорога. Булипобудовані нові будинки культури, девідбувалися репетиції та концерти худож -ніх колективів.

Треба зазначити, що всі згадані резуль -тати були отримані завдяки добрій орієн -тації сільської адміністрації, завдяки їїспівпраці із учительським колективом та ізселянами. Часто сільська адміністраціязустрічалася із жителями села на різніпоради. Така праця привела до того, що всікопашиляни своїми силами і грошовимивкладами побудували собі все необхідне дляспільноти.

Таким шляхом навчання і куль -тура здобули сильного розмаху.Випускники Копа шильськоїшколи направилися до різних

шкіл вищого ступеня, а потім до вищоїосвіти. Завдяки такому ставленню докнижки, учительський колектив в особіучителів, як покійного Івана Фурдя,учительки Анни Фурді, учительки МаріїЛібер, покійної Олени Сідий, проф. ПетраКимпяну та його дружини учителькиСільвії Ким пяну, проф. Анни Дорки, проф.Івана та Фелічії Губаль, радіє таким

результатам. Їхня праця повела доочевидних результатів: до кваліфікаціїробітників, техніків, учителів, лікарів таінших професій.

Зморального боку треба виз -начити надзвичайну роль зга -даного вище учительського ко -лек тиву, який, разом із пра -

цівниками сільської ради, представленоїсекретарем Михайлом Пилипцем та йогодружиною Марікою Пилипець, МарікоюРосоха та іншими, підніс рівень культурисела завдяки художній самодіяльності на

незус трічний до цих пір рівень.Конкретним прикладом був зміша -ний хор в складі 75 осіб, який ісьогодні діє під назвою «Зеленаліщина», – один із кращих колек -тивів з українським та румунськимпісен ним репертуаром, танцю -вальний колектив «Дружба», якийколись діяв в складі 24 осіб, теат -раль ний колектив, який виставлявп'єсу «Наталка Полтавка», «Поши -лися в дурні», «Зелена ракета» табагато, багато інших українськоюта румунською мовами.

Такі результати стали накористь усім мешканцям села, якеміцніло як морально, так і ма -теріально і тому, що примарем

стала учителька М. Лібер. Селом частішепочала цікавитися преса, частіше при -бували гості від всіх-усюд, як із повіту іцентра, так і з-за кордону. Після грудневихподій розпочалися гарні стосунки зукраїнцями із Сербії, Чехословаччини, анайбільше з Укра їною/Закарпатська йЧернівецька області.

Важливо й те, що був заснований Союзукраїнців, коли вже можна було обго -ворювати деякі наболіли питання, внас -лідок чого закріпилася відповідна струк -тура, що триває і досі. Сле село Копашильіз матеріального погляду стало за -непадати... Тож як повернути з гарногоасфальту європейської дороги з селаКонстантін Дайковічу до Копашиля, топісля недовгої вістані приходитьсяповернутися. Це тому, що асфальтовадорога до села так розбита, щоприходящому хочеться вернутися, звідкиприїхав. Дорога прямує до Копашилі, досела, яке зустрічає своїх гостей як ліворуч,так і праворуч, високими й густимикущами терня, а на дорозі такі ями, щопроїжджаючому не відомо чи йомувдасться вийти, чи ні. Такі ж ями всімселом. Потім асфальтова дорога повертаєдо с. Зоріле, та на берегах Чуги при -ходиться не спускатися в село, бо він незнає, що там знайде. Потім приї -жджаючий переходить від думки пропогану дорогу до думки про людей тавигляд села...

Н.Р.: Ще один цікавий захід, та, на жаль, як правило у нас, без... журналістів і письменників!

КОПАШИЛЬСЬКІ ВЕЧОРНИЦІКОПАШИЛЬСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ

(Далі буде)Іван ЛІБЕР

TRAVENY 2011 r. 11

Учні і дошкільнятапродекламувалипо одному і по двохвіршах після кож -

ної пісні, виконаної то «Чер -воною калиною», то «Зеленоюліщиною».

На святі був присутнійзаступник голови Тіміськоїфілії СУР, голова Лугозькоїорганізації СУР, зорільчанинІван Ковач.

Гарний весняний день зао -хотив зорільчан вийти навулицю і зустрітись із одно -сельчанами, чи прихо дящими,і дійсно, після довгої і холодноїзими уже всім схотілось на

якийсь час покинути і хату, ітелевізор, і задихнути свіжогоповітря, побачити, як пташ -ки готу ються до теплої весни.

Під час концерту обидваколективи постаралися ви -конати якнайкраще пісні зісвоїх репертуарів. У реперту -арах були одні з найкращихукраїнських пісень. Крім спе -цифічних пісень на Шев -ченкові слова, прозвучали йінші пісні: «Чого, козаче,сумний ходиш?», «Верховина»,«У неділю рано», «Повіяв вітерстеповий», «Ой зацвіла ліщи -нонька», «Над Тисою» та ба -гато інших.

Під час виконання пісенногорепертуару можна було про -

читати на обличчях глядачівлюбов до української пісні.Одні глядачі до самих слізпережи вали ці моменти.

З іншого боку, можна су -мувати за цим селом, за йогогірку долю. Якщо повернутисьна 30-40 літ тому, тут можнабуло знайти переповнену шко -лу учнями, яких іноді начис -лювалось до 250, а в дитячомусадку діти не поміщались впросторому залі; в учитель -ському залі завжди були за -няті 13 стільців.

Сьогодні кілька учнів 5-их–8-их класів учаться в Копа -шильській школі, з гіркоюбідою знайдено відповіднечисло учнів перших-четвер -

тих класів місцевої учителькита кількох дош кільнят длявихова тельки.

Колись місцевий величезнийбудинок культури практичностогнав від переповненого підчас різних подій залу. Тоді вцьому залі були діти, молодь йпохилого віку люди. Стількинароду в нинішній час селозбирає тільки першої неділіпісля Великодня, коли всізорільські сини і дочки ідутьна сільський цвинтар.

Потім село лишається далів «темряві», сумує-нудьгує,ледь-ледь животіє.

От і годиться хочби ви -падково зорганізувати тутякусь цікаву подію, якою і буланещодавнє відмічення річ ницьнародження і смерті ТарасаШевченка...

П.С.: Пишіть, будь ласка,частіше про мальовниче селоЗоріле («В.С»).

ЯК�РІДКО�РАДІЄ�ДУША�ЗОРІЛЬЧАН...(Zakin™ennx. Po™. na 6 stor.)

можливо, хтось запитає,чому я пишу про рушник.Адже я не етнограф і неспеціаліст з вишивання

або ткання. Пишу про рушник, бо яколекціонер рушників.

Як звичайно буває перед Великоднем,моя дружина вибирає з шафи моїрушники (а їх біля 200 штук), щоб їх«провітрити», і з такої нагоди я знову їхрозглядаю, пригадуючи, коли і де їх купив.Закупив рушники у різних околицяхРумунії і на Закарпатті, – тому вонидуже різноманітні, й тому, що їх ткалиабо вишивали умілі руки талановитихнаших і румунських жінок.

Рушники я полюбив ще малим, бо вмоєї бабусі з Апші (Верхнє Водяне) булагрядка з вишитими скатерками, руш -никами і килимками. Були вони ткані івишивані яскравими кольо ровими нит -ками. Тому, що їх люблю, про них і багаточитав.

Вишивка один з найдавніших інайбільш поширених видів народногодекоративно-приклад ного мистецтва,яке передається з покоління в покоління.

У всі часи вишитий чи витканийрушник служив і служить ще й теперсимволам злагоди, чистих почуттів,вірності, щасливої долі й прощання.

Рушники в давні часи були своєріднимобличчям оселі української родини. За їхкількістю і майстерністю роботи су -дили господиню та її дочок. Рушникискладали в скриню або на грядку. Заможнідавали ткати і вишивати рушникикращим майстриням.

На свята, або з іншої нагоди, кращірушники дарували в церкву. Так минулоголіта в Лузі над Тисою я бачив в церквідуже гарні рушники.

Прадавня орнаментика, сакральнізнаки та символи вишивок є визначнимхудожнім явищем національної куль -тури. Кожна місцевість і навіть кожна

вишивaльниця має свої особливостіорнаментики і техніки вишивання іткання, й тому рушники такірізноманітні.

Рушник служив, і ще в деякій міріслужить, основою всіх обрядів, звичаїв ісвят. Він супроводжував людей на всіхважливих моментах життя. Рушникидля весілля і посагу молодої підго -товлялися заздалегідь на щастя, на долю,для сімейного оберегу. Подавали рушникистаростам при сватанні, що булорівнозначне згоді на одруження. Руш -ником перев'язували хрест і прапори заусопшим, які роздавали тим, що неслипрапори і труну.

Рушник дарували синові в дорогу, щобне забував рідної оселі. Про це так чудовонаписав поет Андрій Малишко у вірші

«Пісня про рушник», що був поставленийна музику Платоном Майбородою і ставвідомою українською піснею:

«Рідна мати моя,Ти ночей недоспала.І водила мене у гаю, край села,І рушник вишиваний на щастя, на долю дала».

Рушники зберігали як святу реліквію іпередавали з покоління в покоління:

«Торкаюсь ніжної тканини,Пливу я серцем в забуття,Ці чудо-рушники, килимиСхилились у бабусине життя».

(Л. Маркович)

Багато зі звичаїв, пов'язаних зрушником, відійшли в минуле, але кілька зних збереглися й на сьогодні: дорогихгостей приймають з хлібом і сіллю навишитому рушникові, в деяких селянсь -ких хатах ще обгортають образи,тарілки, сімейні фото, портрет Т.Шевченка, чи вікна вишитим рушником,прикривають хліб на столі, а спеціальновишитим рушником накривають кошикна Великдень. На роботу хліб загор -тають в простий рушник. Такими руш -никами втиралися після миття. Кож -ний рушник мав своє призначення і длякожної потреби модель чи нитки, з якихткали рушники (конопляні, з льону чибабовника) та вишивки були відповідні доїх вживання.

Знаю серед наших українців й іншихколекціонерів тарілок чи різних домашніхприладів, тому можна би й нам, приякійсь нагоді зорганізувати відповіднівиставки. Правда ж?

проф. Василь АРДЕЛЯН

РУШНИК: НА ЩАСТЯ, НА ДОЛЮ, НА СІМЕЙНИЙ ОБЕРІГ

TRAVENY 2011 r.12

Урамках шкільної тап о з а ш к і л ь н о їосвітньої діяльностів Школі н-р 4, що в

присілку Горб громади Поляни, упартнерстві з Марамороськоюфілією СУР, примарією тамісцевою радою, Православноюцерквою н-р 1, школами сусідніхшкіл Бистрий та Красна, зприводу Великодніх святвідбувся особливо цікавийкультурно-релігійний захід натему одного з найбільших васпекті його значення таобичаїв християнського свята.Цей захід мав на меті залученняучнів у широку діяльність для

досягнення серед учнів творчого по -тенціалу у напрямку якнайповнішогозберігання місцевих традицій та обичаїв.

До ініціативи директора школи учи -теля Штефана Кіфи та освітньогорадника, викладача Марії Юрчі при -лучилися викладачі Анна Берфела, Ана -толь Фізеш, Рамона Цола, МихайлоБойко, Микола Дудка, Віоріка Лаврюк таучні з усіх шкіл села Поляни.

Тему обговорення – «Великодні тра -диції та обичаї. Диво Воскресіння» – булоподілено на такі частини: Пасхальнітрадиції села (представлення П. Поінт);жудожня виставка писанок та пред -метів, здійснених учнями з нагоди Пас -хальних свят, і конкурс «Великодні тра -диції».

Головна мета проекту – зберіганняукраїнських народних костюмів, тра -дицій та обичаїв якнайповнішим обсягом.

Після завершення цього заходу учас -ників було нагороджено грамотами та...подарунками.

марія ЮРЧА,Анна БЕРФЕЛА

У Школі н-р 4 с. Поляни повіту Марамуреш

ВІДБУВсЯ ДЕНЬ ВЕЛИкОДНІХТРАДИЦІЙ ТА ЗВИЧАЇВ

1. Штефанію ҐАНЧУ (3 травня1985 р.)– секретаря редакції часопису«Curierul ucra inean», випускницю укра -їнського відділення Бухарестського фа -куль тету. Народилась Штефанія вмісцевості Олтеніца Кала раськогоповіту. Бажаючи нав чатись слов'янсь -ких мов, запи салась на українськевідділення Бухарестського універ си тету,де мала змогу вперше почути і засвоїтиїї. Після закінчення фа куль тету і післягарних успіхів під час чотирирічнихкурсів, як студентка цього відділення,була запропонована працювати приредакції румуномовного часопису Союзуукраїнців Румунії. Ба жаємо Штефаніїбагато успіхів, звершень у своїй праціта домаганнях в майбутньому!

2. Василя МЕХНА (8 травня 1966р.) – колишнього першого заступникaСУР, члена Буковинської філії СУР, уро -дженця гарного українського гірськогосела Бродина Сучавського повіту. З 45-річчям!

3. Івана РЕБОШАПКУ (29 травня1935 р.) – доктора філо логічних наук,проф. Буха рестського університету,почес ного професора Чернівецькогонаціонального університету ім. ЮріяФедьковича, гостьового професора Уні -верситету Аль берти (Канада, 1992-1993), члена Наукового товариства ім.Тараса Шевченка (Париж), авторачисленних книг з фольклору, літера -турознавчих досліджень. Виховав п.Ребошапка цілу плеяду українськихстудентів, які стали талановитимивикладачами української мови талітератури.

4. Лідію СПІВАЛЮК (31 травня1954 р.) – випускницю українськоговідділення Сігетського ліцею ім.Драгоша Воде та Факультету іноземнихмов Бухарестського університету,викладача української мови. НародиласьЛідія Співалюк у мальовничому укра -їнському селі Вишавська Долина,Мараморощина, серед гарних людей,добрих українців; вона відданий і щирийвикладач української мови, колишнійдиректор Школи Вишавської Долини іголова місцевої організації СУР, яка дбає,щоб українська мова була на висоті,організовує багато шкільних заходів, якіпідносять українську національнусвідомість. Дописує часом і до г. «Вільнеслово». Багато успіхів на українськійвиховній ниві!

Хай Благословить Всевишній Вашіпоступки, дорогі ювіляри!

На многії літа!

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПРОВІД сУР

ВІТАЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

Воля Божа

У садулистя падає,танцюєй дивується...

У садулистя деколи плачє,крутиться,наче квітиза сонцем....

У садуми любимось,а потім схиляємось,поки не впадемо під хрест...

Ні,не хочеш вірити,

що прийде час,коли будемо стрибатив святий сад,де панує воля Божа...

Листя, щовмерло

Не хочеш знати,що зимазавжди смілаі зла...

Не хочеш знати,

що зимахолодна,що листя біднеродробляєтьсяпід снігом,наче під ногами,без помилування...

моє дитянавчилося лічитив зимі:одну сльозу,дві сльози,три,й листя,що вмерло...

Не турбуйся

Не турбуйся,що я самий,наче смерекасеред поля...

Не турбуйся,що мене болитьсерцевина,душа неначе, що б 'ється,мов риба на суші...

Я вміютерпіти

повільной підбурливо,так, щобпід ногамипалала земля...

Повільноплавитьсямозок,наче м'ясо,що на решітці...

Не турбуйся,що ковтає менеболото,наче моребідного моряка...

Іван�АРДЕЛЯН

«Душа неначе, що б'ється, мов риба на суші...»

За підтримку заходу голові сУР степану Бучуті була вручена грамота

TRAVENY 2011 r. 13

Давно уже банатці засвоїлипоняття «Гірський Банат», – церельєф якого охоплює пере -важно, Карашсеверінський

повіт.Тут чудова природа закликає до життя, до

надій, до мрій. Хто тут іще не був, нехайпопробує увійти хоч би раз у містечко Анінуі зміряти його своїми кроками. Йомунелегко буде покидати чудові краєвиди,широкі простори, покриті безкінечнимилісами смереки, бука, дуба та всілякихінших пород європейського дерева.

Невеличке містечко Аніна колисьгордилось шахтами, де переважномужчини заробляли немалі гроші, на якіутримували свої сім'ї. З такої причинипереселилося сюди певне число українцівз північних країв, а особливо з Мара -морощини. За ними – інші та інші. З гір тав гори. Переселення відбулося, але черезнедовгий час майже вся про мисловістьАніни пропала. Занепала промисловість,але люди залишилися. Їм потрібно жити,утримувати сім'ї. З часом мужчинизнайшли вихід: близький чи далекийЗахід. Сім'ї залишилися в Аніні, а чоловіки,часто чи ні, відвідують їх із далеких країв.Дуже важливо, що вони при усіх нагодахпризнають себе українцями, і не лише це,але вони й вимагають членські квитки, щобидоказати свою національну належність де-не-будь.

Одна з таких причин була підставоюорганізувати художньо-артистичну акцію всуботу, 30-го квітня, в Аніні. Тут головамісцевої організації СУР ВсеволодВершигора створив умови, необхідніпроведенню заходу.

Захід відбувся в місцевому будинкукультури з присутністю мера міста АніниГеорге Нейку, радника в Міністерствікультури і культів Ярослави Колотило таінших гостей.

Порядок денний охопив обговореннятеми відносно життя і творчості Івана

Хланти – відомого збирача українськоїдуховної і народної пісні, ознайомлення ізйого двома збірками: збірка духовних пісеньі збірка українських народних пісень Банату.

Захід почався виступом мера АніниГеорге Нейку, який визначив дружністосунки українців із місцевоюадміністрацією.

Потім Ярослава Колотило представилаприсутнім кілька даних з творчості і

досліджень Івана Хланти, а особливо щодовидання останніх двох книжок, які, післяпрезентації, передала глядачам, щоби всіпобачили їх конкретно.

«ЗА ГОРОЮ ВИсОкОЮ»Після цього почався концерт, у якому

художні колективи представили все, щопідготували з цієї нагоди. Музична програмапочалася піснями, виконаними змішанимхором міста Карансебеш «Червона калина».Як запримітили глядачі, колектив володіє«добрим музичним вухом». Хор виконавкілька пісень на два і чотири голоси. Пісня«За горою високою», однієї з перлинкомпозитора Мирославського, схвилюваласлухачів як із мелодійного, так і згармонійного боку. У той же час – «Бо когоя вірно люблю, той ми за плечима, а кого яненавижу, той перед очима». Гарно була

виконана пісня «Ой у лузі калина стояла», дедует у складі Олі Горчинської та Цилі Зузяксвоїми чудовими голосами сильно торкну -лись серцевих струн слухачів.

Копашильська «Зелена ліщина» завеласлух глядачів у безконечні простори, звідкиможна повернутися тільки «у неділю рано,поки іще сонце не сходить, а молодий воякпо касарні ходить», – і просить свогокомандира відпустити додому на урльоп.

Потім колектив успішно виконав пісню«Верховина» на слова й музику Машкіна,де мужчинські голоси закликають до летучерез Карпатські гори і долини та мріятипро щасливе майбуття.

Гарні і приємні голоси обох колективівпринесли слухачам приємне враження ілюбов до української мови взагалі, а доукраїнської пісні зокрема.

Цей виступ, покрашений найовимизвуками Николая Гріня, дав новогокольору концертові, більше того Николайїхав 200 км для того, щоб взяти участь вцьому заході. Приємні звуки привелиглядачів до цілковитої тишини. Миколаграв про рідний Марамориш, теж «Чорні

очка, як терен» та ін. Анна Берегі прочиталаперед публікою вірші.

У продовженні виступили щу канськітанцюристи. Вони, як один, постаралисявиконати всі фігури, за якими слідилаМаріанна Брашовяну, їх інструктор.Акробатика в танці привернула увагуглядачів. Це тим більше, що у них дужецікаві костюми, здійснені з класичногокостюма і укра їнсько-полянсь кого костюма.

Концерт закінчився виступом укра -їнського танцю, виконаного Лугозькимхореографічним колективом під керів -ництвом Анни Берегі. Танцюристи висту -пили сміливо, гарно, хоч вони знаходятьсялише на початку своєї діяльності.

Надіємось, що і в майбутньому такізаходи відбудуться хоча б на дотеперішнімрівні, якщо не на кращому.

Іван ЛІБЕР

УКРАЇНСЬКІ ПІСНІ В РУМУНСЬКОМУ ГІРСЬКОМУ БАНАТІ

«БО КОГО Я ВІРНО ЛЮБЛЮ, ТОЙ МИ ЗА ПЛЕЧИМА, А КОГО Я НЕНАВИЖУ, ТОЙ ПЕРЕД ОЧИМА»

28-30 квітня в місті Сібіувідбувся семінар на тему«Історія і традиції нац -меншин у Румунії», на

якому представники Комісії з освітимовами нацменшин довідались, як будеструктурований майбутній підручник,призначений для румунсь ких учнів деся -того класу.

На основі шкільної навчальноїпрограми, ухваленої міністром освіти у2008 р., виникла ідея скласти підручник длярумунських учнів колективом викладачів тапсихологів (Михай Стаматеску, АннаЗімбран, Фері Фаркаш, Паула Скалкау, ДораТанкалик, Саша Малімарков, Золі Мен -

гард), ідея, яка цього року наближається досвоєї конкретизації. Підручник передбаченовидати в місяці грудні, причому

презентація посібника відбудеться 18грудня з нагоди Дня нацменшин в Румунії.Посібник має, як основну мету, подати ін -формації про існування на територіїРумунії 19 нацменшин, про понуючиводночас відкрити комуні каційний канал знацменшинами. Зміст посібника будеобширний і ком плексний, зосереджений на19-20-ому століттях в історичнихконтекстах з метою вста новлення різнихіден тичних концептів.

Майбутній підруч ник складатиметься зтаких головних розділів: Вступ; По -ходження і поселення; Ідентичні еле менти;Структура; Взаємне сприйняття (пер -цепції); Чутливі і суперечливі проб леми;Держава і нацменшини в румунсь комусередовищі. Додатковим стане DVD,шляхом якого учням румунам нада -ватиметься можливість побачити нацмен -шини в різних аспектах діяльності.

Роман ПЕТРАШУк

Семінар на тему майбутнього підручника

«Історія і традиції нацменшин у Румунії»«Історія і традиції нацменшин у Румунії»

Німецький ліцей ім. самуєля Брукенталя в м. сібіу

TRAVENY 2011 r.14

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

ІВАН ФРАНКО БУВ ЗАПРОПОНОВАНИЙ НА ЗДОБУТТЯ НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ

В ГАЛУЗІ ЛІТЕРАТУРИ ЗА 1916 р.

«...Ми мусимо навчитися чути себе українцями– не галицькими, не буковинськими українцями,

а українцями без офіціальних кордонів»

Іван Франко – славний синукраїнського народу, поет,прозаїк, драматург, пуб ліцист,вчений, перекладач, філософ,

громадський діяч, на родився 27 серпня1856 р. в с. Нагуєвичі Львівськоїобласті (нині с. Івана Франка) в сім'їковаля. Закінчив Дрогобицькугімназію, Чернівецький університет.У Відні 1893 р. захистив докторськудисер тацію.

Найбільшої слави І. Франко заживяк поет, називаючи поезію «вогнем водежі слова». Найвідоміші збірки І.Франка – це: «З вершин і низин»(1887), «Зів'яле листя» (1896), «Мійізмарагд». Його доробок дорівнює 100томам не лише українською мовою, ай німецькою, польською, російською,чеською. Твори І. Франка друкувалися вба гатьох європейських газетах,енциклопедичних виданнях.

Іван Франко дуже любив дітей. Унього було три сини і одна дочка.

Про це Франко сказав:

«Життя мені мало посміхнулось, адіти були тим весняним сонячнимпромінням, яке зігрівало моє серце».

Видав Франко багато творів длядітей: «Коли ще звірі говорили»,українські народні казки, опо відання:«Малий Мирон», «Грицева шкільнанаука», «Олівець», «Під оборогом»,«Мій злочин», «У кузні» та багато,багато інших.

За його літературну творчість бувзапропонований 1916 р. на здобуттяНобелівської премії в галузілітератури за 1916 рік. докторомЙосипом Застирецьким із Відня, апідтримав його висунення докторГарольд Г'єрне з Упсали, Швеція.

Виступаючи перед Нобе лівськимкомітетом про надання

Франкові звання Нобелівськоголауреата, проф. і керівник Віденськоїці сарсько-королівської гімназії сказав:«Я також порушую при цьомувеличезної політичної ваги проблему прозначення такої нагороди длянаціональних устремлінь цього

древнього культурного народу,старожитній золотий період культуриякого розпочався ще в ХІ столітті...

Таке відзначення доктора ІванаФранка Нобелівською премією матимевелике значення не тільки для України, ай для всієї Східної і ЦентральноїЄвропи».

Але до ухвали Нобелівськогокомітету про присудження І.

Франко помер. А Нобелівська преміяприсуджується лише за життя.

28 травня ц.р. виповнюється 95 р.від кончини великого, гідного синаУкраїни. Схилімо голови перед йогосвітлою пам'яттю і, в міруможливості, в наших церквахзапалімо свічку! Франко був ВеликимКаменярем, що своїм полум'янимсловом ламав скелю неправди і гніту.

Не забуваймо відзначати ІванаФранка на рівні з Тарасом Шевченкомі Лесею Українкою в наших школах, девивчається українська мова і депроживають українці.

14-22 травня 1981року румунський кос -монавт Думітру Пру -наріу здійснив політ укосмос на борту кос -мічного корабля «Со -юз-40» та орбіталь -ної станції «Салют-6» разом із радянсь -ким космонавтом Ле -о нідом Поповим.

В Бухаресті прой -шло багато заходів

присвячених 30-тиріччю побування єдиного румунськогокосмонавта в космічному просторі Думітру Прунаріу. На подіїбули присутні Леонід Попов, командир польоту,американський космонавт, австрійський та болгарськийкосмонавти.

Нагороду у Канн-2011 за українськийко рот кометражнийфільм «Крос» булопри су джено моло до -му ре жисеру Ма риніВро ді. Таким чиномМа рина стала другиммолодим ре жи серомз України, який досягтакого успіху. Даль -ших успіхів!

У К РА Ї Н С Ь К И Й Ф І Л Ь М Н А Г О Р О Д Ж Е Н И Й

« З О Л О Т О Ю Г І Л К О Ю » Н А К І Н О Ф Е С Т И В А Л І

В К А Н Н - 2 0 1 1 р .

ДУМІТРУ ПРУНАРІУ

До 95-річчя від смерті поета

На фото зліва направо: Думітру Прунаріу,Русті Швайкарт і Леонід Попов

марина Вроді

TRAVENY 2011 r. 15

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ

Якщо дотепер сУР святкував – на рівніповіту - Генія українського народуТараса Шевченка у місяці березні, нацей раз свято відбулось у місяці травні.

свято почалося з Літературно-музичного сим -позіуму, приготовленого проф. першого ступенямар’яною Доброцькою в приміщенні сільськоїшколи Нр. 1.

Учасники мали нагоду побачити прекрасно

приготовлених учнів, чудове музичне оформленнята презентацію малюнків учнів на Шевченківськутему, учнів, які далі виступали з піснями і танцямиперед глядачами, присутніми у великій кількості вмодерно обладнаному Будинку культури. Пред -ставляємо до уваги малюнки дітей з виставкичудового свята....

Фото і текст: проф. Ліліана кЛіліана кУБАШУБАШ

У Рускові: Учнівський Симпозіум «Шевченко і діти»

Лорічі Іван – VI класПоп Ваня – IV клас

Онча Маріус – VIII класБотіз Ана-Марія – III клас

Онча Делія-Андрея – VII класЦюдик Лавінія – II клас

TRAVENY 2011 r.16

Z A S T E R E J E N N XZ A S T E R E J E N N X= Za dostovirnisty faktiv, þãtat, vlasnãh imen ta inºãh vidomostec

vidpovidaqty avtorã pidpãsanãh materialiv.

= Redakþix moje ne podilxtã to™kã zoru avtoriv.

= Nadislani do redakþiî materialã ne reþenzuqtysx i ne povertaqtysx.

= Redakþix zalãºaw za soboq pravo skoro™uvatã i redaguvatã nadislani

materialã, ne poruºuq™ã îhnyogo osnovnogo zmistu.

= Z qrãdã™noî to™kã zoru za zmist materialiv vidpovidaqty îh avtorã.

Культурно-просвітницький�часопис

Союзу�українців�Румунії

РЕДАКЦІЯ

Вик.�об.�гол.�ред.�–�Іван�КОВАЧ

Редактори�–�Ірина�ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Роман�ПЕТРАШУК

*Комп'ютерний�набір�–�Ірина�ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Техноредагування�–�Роман�ПЕТРАШУКДрукарня�«S.C.�SMART�ORGANIZATION�S.R.L.»

Бухарест,�РумуніяISSN�1223-8988

Adresa redacþiei: Uniunea Ucrainenilor din Româniastr. Radu Popescu nr. 15, Sector I, Bucureºti, ROMÂNIA

Tel. 0212220748, 0212220753Fax 0212220737

E-mail: uur.vilneslovo@gmail.com

Наклад�фінансований�Союзом�українців�Румунії

ВПЕРШЕ ЗА ОСТАННІ ШІСТЬРОКІВ

tЗа повідомленням по сайті По -со ль ства України в Румунії, 18травня ц.р. відбувся вперше заостанні шість років офіційнийвізит до Бухареста керівникаукраїнського зовнішньополітичноговідомства. Одноденний візит Мі -ністра закордонних справ УкраїниКостянтина Грищенка до Румуніїосновувався на бажанні румунськоїта української сторін досягтинормалізації політичного діалогу таспівробітництва всіх рівнів.

ПОДЯКА ЗА ПІДТРИМКУУКРАЇНИ

tМіністр Грищенко передавПрезиденту Румунії Траяну Бесескуна зустрічі з ним особистого листавід Президента України ВіктораЯнуковича, в якому охоплена подяказа підтримку Румунією київськихзаходів з нагоди 25-ої річниціЧорнобильської катастрофи та зафінансовий внесок Румунії в спору -дження об'єкту «Укриття» надчетвертим енергоблоком ЧАЕС,представив позицію України сто -совно розбудови партнерських, доб -ро сусідських стосунків з Ру мунією.

Президент Т. Бесеску запевнив,що офіційний Бухарест надаватимевсебічну підтримку європейськійінтеграції України, а, зокрема, про -цесу переговорів щодо Угоди проасоціацію між Україною та Євро -пейським Союзом.

НАМІР ВІДВІДАТИ УКРАЇНУtПід час розмови з Головою Румунського Сенату Мірчою Джоане

було обговорено можливість реалізації спільних транспортних таенергетичних проектів. Група членів верхньої палати Румунськогопарламенту підтвердила свій намір відвідати Україну з візитом назапрошення Голови Верховної Ради України Володимира Литвина.

ДЕПОЛІТИЗАЦІЯ ПИТАНЬtК. Грищенко і його румунський колега Теодор Баконскі

зосередилися над низкою двосторонніх питань: на особливійзацікaвленості України в підписанні угоди про малий прикордонний

18 травня: офіційний візит міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка до Румунії

ДО НОРМАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОГО ДІАЛОГУ ТА СПІВРОБІТНИЦТВА

рух, на згоді про необхідністьдеполітизації пи тань захистунаціональних мен шин в двохдержавах та на важливостівідновлення моні то рингу дотри -мання прав етнічних українців вРумунії та етнічних румунів вУкраїні. К. Грищенко зауважив,що офі ційний Київ розраховує нате, що румунська сторона звернеувагу на недостатню кількістьсе редніх навчальних закладів зукраїнською мовою викладаннята сприятиме відкриттю новихукраїнських шкіл в місцях ком -пактного проживання укра їнціву Румунії.

Керівник українського зов -нішньо політичного відомствазапросив румунського колегуближ чим часом відвідати Укра -їну з візитом.

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИПРАГНЕ ПІДТРИМУВАТИУКРАЇНСЬКУ ГРОМАДУ В

РУМУНІЇtВ рамках свого офіційного

візиту до Бухаресту К. Гри щенкозустрівся з пред став никамимісцевої укрaїнської гро мади.

На цій зустрічі Міністрзакордонних справ України К.Грищенко підкреслив, що Пре -зидент України В. Януковичпрагне посилити підтримку збоку держави закордонним укра -їнцям в цілому і українськоїгромади в Румунії зокрема.

ОГЛЯДАЧ