ЗМІСТ

Еколого-просвітницька робота з дітьми та молоддю з питань збере-

ження водних об’єктів на Черкащині

Люлько С. В., Фоміна Н. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2

Вода – це життя

Ковальова А. Ю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

5

Виховання екологічно доцільної поведінки школярів

Новикова І. А. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

8

Вода – життя краса

Тесленко Г. О. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

9

Работа вартовцев г. Донецка на прибрежных территориях

Толмачева Л. П., Костина Г. Е. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

11

Екологічне виховання учнівської молоді засобами засобами натураліс-

тичного краєзнавства

Лавренюк П. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

14

Сіверський Донець – річка мого дитинства

Рябова Т. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

16

Малим річкам Слов’яносербщини – нове життя

Шеремет Л. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

18

Досліджуємо і вивчаємо водні об’єкти Валківщини

Полякова Н. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

21

Застосування ейхорнії – один з ефективних методів біологічного очи-

щення води

Систук Т. О. Данилюк А. П. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

25

Срібні ключі землі моєї (джерела Василькова)

Вєтрова К. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

29

Тільки той народ має майбутнє, в якого є чиста вода

Наконечна С. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

31

Антропогенний вплив на стан річки Стугни

Вєтрова О. А. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

34

Роль керівника екологічної експедиції (на прикладі реалізації дослід-

ницького проекту «Екологічні проблеми Білого озера»)

Макарчук О. П. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

36

2

УДК 504.03

ЕКОЛОГО-ПРОСВІТНИЦЬКА РОБОТА З ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ

З ПИТАНЬ ЗБЕРЕЖЕННЯ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ НА ЧЕРКАЩИНІ

Люлько С. В., методист міського

методичного кабінету установ освіти,

координатор Черкаської обласної

організації ВДС «Екологічна варта»

Фоміна Н. М., старший викладач

Черкаського державного

технологічного університету,

голова Черкаської

обласної організації ВЕЛ

Вода – джерело життя. Без неї неможливе існування жодної істоти на

нашій планеті. Прісна вода – це велика цінність, якої ми маємо обмаль, тому

необхідно берегти її. У тих регіонах, де води було багато, людина протягом

століть не надавала їй великого значення, надмірно експлуатувала підземні

водоносні горизонти й забруднювала річки, не замислюючись над тим, що

коли-небудь вода може зникнути. Сьогодні наша вода, яка умовно вважаєть-

ся питною, насправді є непридатною для споживання. Весняні паводки не-

суть у наш водопровід хімікати, солі та інші шкідливі речовини. Нестача во-

доочисних споруд, їх недосконалість та зношеність призвели до значного по-

гіршення якості питної води. Стан малих річок України сьогодні викликає

велику тривогу. Понад 20 тисяч їх уже зникло, тому проблема збереження та

оздоровлення – одна з найгостріших для нашої держави [1].

У Радянському Союзі, до складу якого входила Україна, екологічні

дослідження були під політичним контролем, більшість результатів – засек-

речена. Країна була втягнута у малоперспективне для неї економічне змаган-

ня із західним світом, гонку озброєнь, що спонукало до розширення вироб-

ництв, освоєння нових територій. Екологічні, природоохоронні чинники при

цьому майже не враховували, екологічної освіти практично не було, що

спричинило порушення екологічної рівноваги в багатьох регіонах [2].

Нині ситуація змінюється. Формування екологічної свідомості людини

є основним завданням розвитку суспільства. Саме тому серед найголовніших

завдань Черкаської організації Всеукраїнської Екологічної Ліги – формуван-

ня екологічної свідомості шляхом пропаганди знань про стан навколишнього

природного середовища та підвищення рівня екологічної освіти й культури

громадян.

Активне залучення студентів і школярів до практичної та дослідниць-

кої діяльності – найефективніший спосіб екологічного виховання молоді.

Протягом останніх трьох років було проведено багато заходів, спрямованих

на збереження води.

3

В жовтні 2008 року на базі Черкаського державного технологічного

університету відбулася ІV обласна молодіжна науково-практична конферен-

ція «Еколого-безпечне використання водних ресурсів Черкащини – шлях до

поліпшення якості питної води». У ній взяли участь 82 доповідачі, серед них

– учні, студенти, учителі, викладачі навчальних закладів області. За резуль-

татами конференції була видана збірка доповідей. У 2008 році з ініціативи

комунального підприємства (КП) «Черкасиводоканал» школярі Черкас про-

вели аудит споживання питної води, у ході якого виявили «вузькі місця» не-

раціонального використання питної води.

За участю правління та наукової ради ЧеркОО ВЕЛ у співпраці з облас-

ним товариством охорони природи та КП «Черкасиводоканал» 20–21 березня

2006 року на базі Черкаського державного технологічного університету від-

бувся перший Всеукраїнський конкурс-захист студентських екологічних

проектів «Енерго- та ресурсозберігаючі технології в Україні», в якому взяли

участь студенти з усіх куточків України.

Черкаська обласна організація ВЕЛ співпрацює з обласною бібліоте-

кою юнацтва імені Василя Симоненка, де щоквартально проводять екологіч-

ні студії. У 2008 році в бібліотеці до Всесвітнього дня водних ресурсів від-

значали свято галузевої книги – «Вода – цілющий мінерал життя». Його

учасники виготовили листівки, присвячені ощадливому використанню пит-

ної води.

У лютому 2006 року в Черкасах був проведений конкурс «В кожній

краплині – життя», у березні 2007 року – конкурс екологічних агітбригад

«Шануйте водицю – природи царицю». У місті Корсунь-Шевченківському

постійно діє і дуже ефективно працює екологічна агітбригада «Н2О». У бе-

резні 2008 року в Черкасах проходив конкурс міні-газет «Вода та здоров’я

людини», присвячений Всесвітньому дню водних ресурсів. За сприяння

управління у справах сім’ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної

адміністрації переможці конкурсу були нагороджені поїздкою в Київ для від-

відання музею води. 31 жовтня 2007 року в Черкасах був проведений науко-

во-практичний семінар для вчителів біології та хімії «Водокористування та

якість питної води в м. Черкаси».

Міська організація ВЕЛ та студенти-екологи ЧДТУ постійно читають

просвітницько-виховні лекції на екологічну тематику серед студентів універ-

ситетів, коледжів, ліцеїв, учнів загальноосвітніх навчальних закладів міста, а

також Корсунь-Шевченківського, Черкаського, Золотоніського, Смілянсько-

го, Чигиринського районів. За підтримки КП «Черкасиводоканал» учні, сту-

денти та вчителі мають змогу відвідати Дніпровську водоочисну станцію в

с. Сокирне і ознайомитися з усіма стадіями процесу відстоювання та очи-

щення питної води. Екскурсії проводять щороку.

З метою об’єднання зусиль, спрямованих на поліпшення стану джерел,

водойм і річок, раціональне використання водних ресурсів, формування у на-

селення бережливого ставлення до них, їхню охорону і відтворення, було

двічі проведено акцію «Нове життя джерел» – 29 березня та 18 квітня

2008 року, у ході якої було прибрано територію природного джерела питної

4

води «Дзюркало» в с. Мельники Чигиринського району Черкаської області.

Акція проходила за сприяння Державного управління охорони навколишньо-

го природного середовища в Черкаській області та КП «Черкасиводоканал»,

які забезпечили учасників автотранспортом та інвентарем. В акціях взяли

участь члени Черкаської обласної та міської організацій ВЕЛ, Черкаського

обласного товариства охорони природи, студенти Черкаського національного

університету імені Богдана Хмельницького та Черкаського державного тех-

нологічного університету – члени обласної організації НМЦ «Екологічні іні-

ціативи».

У 2009 році для виховання у молоді мотивацій і звичок екологічної по-

ведінки і дій стосовно природи в області було проведено конкурс світлин «В

об’єктиві – рідний край». Одна з номінацій конкурсу – «Збережімо чисту во-

ду». За результатами конкурсу буде видано каталог робіт та створено мобі-

льну виставку.

25 травня 2006 року був проведений круглий стіл «Чи бути чистими

пляжам у місті Черкаси?». З того часу регулярними стали екологічні рейди

по пляжах Черкас, зокрема, у районі площі 700-річчя, Митниці та Долини

троянд. Проводять просвітницьку роботу і серед найменших – у дошкільних

закладах. У 2008 році було видано книжку для дошкільнят «Веселі пригоди

Кап-капа». У ній у доступній, яскравій формі пояснюється те, як одержують

питну воду та чому її треба берегти. З 27 по 31 серпня 2009 року Черкаський

обласний осередок НМЦ «Екологічні ініціативи» за участю студентів і шко-

лярів організував волонтерський трудовий десант «Чисті схили Дніпра» в

с. Сокирне. Було зібрано і вивезено понад 2 тонни сміття.

Члени експедиції, організованої Черкаським обласним осередком

НМЦ «Екологічні ініціативи» влітку 2009 року до урочища Холодний Яр,

знайшли нові природні джерела. Зараз за допомогою КП «Черкасиводока-

нал» проводять аналіз води з цих джерел. У разі придатності її для спожи-

вання в цих місцях будуть організовані екологічні стежки.

Особливо важливим у процесі формування екологічної свідомості мо-

лодого покоління є висвітлення результатів екологічної роботи у засобах ма-

сової інформації. Черкаська обласна організація ВЕЛ співпрацює з журналіс-

тами газет «Акцент», «Місто», «Нова доба», «Надросся», черкаською телера-

діокомпанією «Рось». Результатом співпраці стали публікації в періодичній

пресі та проведення прямих ефірів на актуальні теми сьогодення, зокрема

«Забруднення річки Рось – погляд громадськості», «Регіональні екологічні

проблеми в контексті переходу до збалансованого розвитку в Україні» та ін.,

створення відеофільму про святкування 10-ї річниці ВДС «Екологічна варта»

у квітні 2009 року.

Таким чином, робота Черкаської організації ВЕЛ, ВДС «Екологічна

варта» та осередку НМЦ «Екологічні ініціативи» сприяє формуванню й роз-

витку екологічної свідомості у молодого покоління та привертає увагу гро-

мадськості до екологічних проблем сучасності.

5

Література:

1. Білявський Г. О. Основи екологічних знань / Г. О. Білявський, Р. С.

Фурдуй, І. Ю. Костіков. – К. : Либідь, 2000. – 334 с.

2. Залеський І. І. Екологія людини / І. І. Залеський, М. О. Клименко –

К. : Академія, 2005. – 287 с.

ВОДА – ЦЕ ЖИТТЯ…

Ковальова А. Ю., учитель історії,

учитель-методист

Веселогірська ЗОШ І–ІІІ ступенів,

координатор Веселогірського

селищного осередку

ВДС «Екологічна варта»

(Луганська область)

На планеті, зокрема й в Україні, накопичилося багато різних екологіч-

них проблем, які становлять загрозу здоров’ю і навіть життю людини. Серед

них однією з найболючіших є проблема забезпечення якісною питною во-

дою.

Вода – важлива складова усіх живих організмів. Вона лежить в основі

біохімічних і фізіологічних процесів, що відбуваються в організмах, розчи-

няє та переносить речовини, які беруть участь у процесі життєдіяльності,

становить більшу частину маси тіла будь-якого живого організму. Організм

дорослої людини на 70 % складається з води, а в ембріоні кількість її досягає

97 %. З втратою 25 % води організм людини гине. За своє життя людина

споживає 50–60 тонн води.

Усвідомлюючи цю істину, педагоги нашої школи в минулому навчаль-

ному році посилили увагу до виховання в учнів шанобливого ставлення до

води, формування у них навичок ощадливого водокористування. З цією ме-

тою в листопаді відбулося засідання круглого столу на тему «Проблема води

і водопостачання в нашому краї», у ході якого учні, вчителі, батьки, пред-

ставники громадськості, учасники районного семінару-практикуму заступ-

ників директорів шкіл з виховної роботи з великою тривогою та занепокоєн-

ням обговорювали названу тему. До цього діти багато дізналися про воду,

подивилися відеофільми «Водний закон», «Водные войны», «Доля Дніпра»,

побували з екскурсією на р. Сіверський Донець, в іхтіологічному заказнику,

обговорили друковані статті на цю тему, підготували виступ екологічного

театру «Чиста вода» та ін.

На засіданні круглого столу вчителі хімії Качан О. В. та біології Фоме-

нко В. Г. переконливо пояснили, що таке вода, розповіли про проблеми з

питною водою в планетному масштабі, в Україні, у нашому краї, про те, що

саме неякісна вода є причиною 80 % захворювань людей. Учні 5-го класу

6

Байрамов С. та Абрамян Д. поділилися досвідом домашнього фільтрування

води, їхні спостереження свідчать, що у воді, яку ми отримуємо з кранів, міс-

титься багато сторонніх речовин. Хорошевська Х., учениця 6-го класу, підт-

вердила думку про те, що пити нашу воду часом просто неможливо, але до-

волі часто води й зовсім немає. Депутат Веселогірської сільської Ради Паще-

нко О. М. поінформувала про те, які заходи здійснює влада, щоб забезпечити

населення водою, але успіхи тут невеликі; вся система водопостачання за-

старіла, дуже великими є втрати води. Тоді учениці 7-го класу Богиня М. та

Бондаренко М. внесли пропозицію відновити в селі ті криниці, які раніше за-

безпечували всіх якісною питною водою. Одна з дівчаток навіть вірші про-

читала про силу води, про те, як бережливо треба до неї ставитися, тому що

вода – наша святиня. Гості з різних куточків району розповіли, як їхні насе-

лені пункти забезпечуються водою, і виявилося, що схожа картина спостері-

гається у багатьох з них.

Потім присутні подивилися фрагмент відеофільму «Доля Дніпра», і

розмова зайшла про нашу річку Сіверський Донець. Лідер осередку

ВДС «Екологічна варта» Рябова Т. ознайомила із зібраною інформацією про

річку свого дитинства, нагадала, що колись для мешканців села Весела Гора

вона була річкою життя, а тепер в ній навіть купатися літом небезпечно, не в

кращому стані іхтіологічний заказник, що знаходиться неподалік від села,

запропонувала всім школам району, які розташовані на найбільшій водній

артерії Донбасу, разом взятися за охорону Дінця і прилеглої водоохоронної

зони. Цю пропозицію підтримали і дорослі, і діти, особливо цікавим був

виступ працівника Веселогірського лісництва Назаренка Л. Учасники прий-

няли резолюцію, в якій запропоновано створити в школах спеціальні учнів-

ські об’єднання, які будуть здійснювати еколого-освітню і виховну діяль-

ність, спрямовану на формування бережливого ставлення до питної води:

закликали об’єднати зусилля шкіл району на вивчення стану малих річок,

зокрема й річки Сіверський Донець; звернулися з проханням до учнів шкіл,

що поблизу р. Сіверський Донець, взяти шефство над водоохоронною зоною,

іхтіологічним заказником. Резолюція-звернення була надрукована в районній

газеті «Славяносербские вести», її підтримали деякі школи, особливо Крим-

ський сільський осередок, у якого один з напрямів роботи – охорона води в

р. Сіверський Донець.

У школах району, і в нашій також, 22 березня широко відзначали Між-

народний день води. До цього Дня учні 5–9-х класів підготували тематичні

стіннівки, провели класні години. Наприклад, у 9-му класі газета називалася

«Де є вода, там є життя», а в ній стаття «Цікаве про воду з глибин і віків»

містила надзвичайно цікавий матеріал. Десятикласники разом з класним ке-

рівником Фоменко В. Г. організували усний журнал на тему «Вода – це жит-

тя…» з такими сторінками: «Вода та її таємниці», «Вода – необхідна умова

для життя живих організмів», «Питна вода – основа здоров’я», «Збереження

запасів води – наш священний обов’язок», обговорили визначені питання,

ніхто не залишився байдужим. Не було байдужих і в місці зібрання учнів

5–8-х класів, де відбувся захист тематичних стіннівок. Справжнє захоплення

7

викликали виступи учнів 5 і 7-х класів, які провели заочну подорож по р. Сі-

верський Донець. Присутні дізналися, що річка живить досить великий ре-

гіон України, має велике промислове та сільськогосподарське значення, пот-

ребує до себе уваги і піклування, має глибокі історичні корені, а також, на-

шими турботами, – гарну перспективу.

Таким чином, дорослі й діти включилися у серйозну розмову про воду,

її значення для кожного з нас, бережливе до неї ставлення. Підвели підсумок

– у школі зекономлено за опалювальний сезон сотні кубічних метрів води,

завдячуючи малій котельні, втрат практично не було та й діти стали прискіп-

ливіше ставитися до води.

Про долю р. Сіверський Донець дедалі більше піклуються представни-

ки різних верств населення. Мені приємно повідомити, що наша учениця

Фоменко Т., яка є нині студенткою 3-го курсу агрономічного факультету Лу-

ганського національного аграрного університету (свого часу вона виборола

друге місце в обласному конкурсі «Знавці природи»), була запрошена для

участі в Міжнародній науково-практичній конференції на тему «Екологія.

Економіка. Право», яку проводили в Луганському державному університеті

внутрішніх справ імені Є. О. Дідоренка у травні 2009 року. На одній із секцій

вона виступила з доповіддю «Деякі проблеми поліпшення стану річки Сівер-

ський Донець та прилеглих до нього територій», в якій використала частину

тієї інформації, яку зібрали учні нашої школи. «Донець – приймач стічних

вод підприємств промислового, комунального та сільського господарства,

шахтних вод. Довжина ділянки річки у межах Луганської області становить

265 км, площа водозбору 24 900 км2. Протікаючи по Луганській області, річ-

ка Сіверський Донець додатково забруднюється: хлоридами – в 1,3 раза, азо-

том амонієвим – в 1,3, марганцем – в 2,1, нафтопродуктами – в 2,6 раза. За

рештою показників, незважаючи на збільшення концентрацій на деяких ді-

лянках річки в прикордонному створі, додаткового забруднення не спостері-

гається.

В цілому ж гідрохімічний стан Дінця залишається практично на одно-

му рівні без тенденції до погіршення. Клас його забруднення – «4» (забруд-

нена). А звідси і висновки: «Посилити роботу з водокористувачами, контроль

за якістю води у створі та в період скидів промислової рідини» (з доповіді).

Влітку учні, які відпочивали у пришкільному таборі екологічного

спрямування, 8 червня відзначили Міжнародний день океанів. І знову – увага

до проблем води р. Сіверський Донець. Було створено три експедиційні гру-

пи, до завдання яких входило: вивчити флору і фауну р. Сіверський Донець,

здійснити дослідження в іхтіологічному заказнику, визначити стан зрошува-

льної системи. Всі групи успішно виконали свої завдання.

Хочеться зазначити, що в літній період значно поліпшилося водопос-

тачання нашого села завдяки тому, що громада вулиць власним коштом за-

мінили труби в мережі водопроводу, чим запобігли зайвим втратам води. А

наша робота з виховання у дітей бережливого ставлення до води – найцінні-

шого нашого багатства – триває.

8

ВИХОВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ДОЦІЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ШКОЛЯРІВ

Новикова І. А., вчитель-методист

Київської медичної гімназії № 33,

координатор шкільного осередку

ВДС «Екологічна варта»

Основний закон держави – Конституція України – проголошує, що

охорона довкілля, раціональне використання природних ресурсів, гаранту-

вання екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід’ємна умова зба-

лансованого (сталого) економічного і соціального розвитку України. У статті

66 Конституції України визначено обов’язки громадян щодо збереження

природи та раціонального використання її багатств.

На жаль, у повсякденному житті ми спостерігаємо неощадливе викори-

стання природних ресурсів, зокрема води.

Вода – невід’ємна складова життя. Більша частина землі вкрита водою,

але тільки 2,5 % її є прісною, 75 % якої – крига поблизу полюсів.

Лише 0,5 % водних ресурсів люди можуть використовувати для своїх

потреб.

Нині розв’язання проблеми забезпечення якісною питною водою ви-

значено глобальним пріоритетом.

Очищення питної води здійснюють на водозабірних станціях, очисних

спорудах, що потребує значних матеріальних витрат і людської праці. Для

70 % населення України джерелом питної води є поверхневі води.

Майже 1200 населених пунктів частково або повністю забезпечуються

привізною водою. Разом з цим, середньодобове споживання води на одного

мешканця України становить 325 літрів, тоді як у великих містах Європи цей

показник становить 100–200 літрів.

Отже, формування екологічної культури і свідомості громадян, вихо-

вання ощадливого ставлення до природних ресурсів слід починати з наймо-

лодшого віку. Це є одним з пріоритетних завдань освітян.

Осередок ВДС «Екологічна варта» медичної гімназії № 33 приділяє

цьому питанню значну увагу. Зокрема, проводить постійну агітаційно-

просвітницьку роботу, спрямовану на формування у школярів екологічно до-

цільної поведінки.

Неодноразово спостерігаючи випадки неощадливого, недбалого став-

лення до води, незакручені або зіпсовані учнями крани в їдальні, в туалетних

кімнатах, юні екологи провели ряд експериментів. Озброївшись мензурками і

секундомірами, обчислили, скільки питної води виливається прямо в каналі-

зацію через недбале ставлення. Результати цих спостережень виявилися та-

кими:

якщо з крана повільно стікають краплі, втрати чистої питної води

становитимуть: за добу – 7 літрів, за місяць – 240, за рік – 2520 літрів;

якщо з крана інтенсивно капає вода, то втрачатиметься чистої пит-

ної води: за добу – 86 літрів, за місяць – 2580, за рік – 30 960 літрів;

9

якщо з крана витікає вода середнім струменем, втрати чистої питної

води досягатимуть: за добу – 7710 літрів, за місяць – 23 300, за рік – 27 9600

літрів, тобто 279 тонн.

На жаль, оперувати кошторисом очищення цієї кількості води немає

сенсу, оскільки очищення 1 м3 води обходиться державі близько 3 гривень

(у Луганський області – 6,5), у той же час у деяких країнах очищення 1 м3 во-

ди коштує 3 євро.

Потрібно усвідомити, що недбале ставлення до витрачання води і не-

справності побутових приладів, а також очисних споруд призводить до іс-

тотного зменшення запасів питної води, перевантаження очисних споруд,

неналежного ступеня очищення стічних вод, що не відповідає санітарним

нормам, збільшення частоти проходження води через технологічні процеси

очищення (коагуляція, знезараження хімічними речовинами).

З огляду на те, що вода несе інформацію про всі зміни, яких вона

зазнає, що рослини складаються з води на 90 %, а тварини і люди на – 70 %,

наслідками неощадливої поведінки може бути погіршення якості життя і

здоров’я людей.

Цими аргументами і оперують юні вартівці, проводячи бесіди, тренін-

ги, дискусії, круглі столи з учнями, їхніми батьками, працівниками школи.

Крім цього, постійно працюють екологічні пости, які виявляють факти

неощадливого ставлення до води, що висвітлюється в шкільній пресі, листів-

ках. Тему збереження води розглядають на уроках історії, фізики, хімії, біо-

логії, математики, твори про це пишуть діти на уроках української, англійсь-

кої мови.

Закладати підвалини екологічної культури у школярів – мати надію в

майбутньому на екологічно свідоме суспільство.

Література:

1. Бондар О. І. Екологічний стан м. Києва. – К., 2008.

2. Екологічне виховання школярів в інтересах сталого розвитку суспі-

льства : методичні рекомендації. – К., 2007.

ВОДА – ЖИТТЯ КРАСА

Тесленко Г. О., вчитель хімії та

біології ЗОШ № 21 м. Макіївки

(Донецька область)

Усім відомо, що життя на нашій планеті виникло у воді. І все було доб-

ре, доки не з’явилася людина. Спочатку вона жила в печерах і не завдавала

шкоди природі. А природа їй за це відкривала свої таємниці й допомагала

вижити у боротьбі зі стихіями. Людина стала розумною і сильною. І відчула

себе володарем Землі: сконструювала багато різних машин, побудувала ти-

10

сячі фабрик і заводів, що чорною хмарою диму оповили планету, обплутала

її павутинням залізниць і автомобільних магістралей. А щоб утвердитись у

своїй силі, винайшла багато грізної зброї.

Воду нині розглядають не тільки як природний ресурс, вона має ще й

соціальну значущість, оскільки наявність достатньої кількості води належної

якості є одним з основних чинників безпечних умов життя та розвитку дер-

жави. Сьогодні, за даними ВООЗ, понад 100 млн людей лише в Європі не

мають доступу до якісних водних ресурсів, 3 млн людей на Землі щороку

вмирають від хвороб, які пов’язані з якістю води. Серед країн Європи Украї-

на є однією з найменш забезпечених водними ресурсами. Забезпеченість во-

дою становить 1700 м3 на одну особу за рік (у Франції – 4570 м

3, в Австрії –

7700, у Швеції – 24 000 м3) [1].

Труднощі у розв’язанні водних проблем можуть бути зумовлені знач-

ними, часом непримиренними інтересами водоспоживачів, що особливо різ-

ко проявляється саме в умовах гострої нестачі водних ресурсів. Зокрема, з

розвитком галузей водного господарства, а також внаслідок каскадного буді-

вництва водосховищ і міжбасейнових сполучень загострюються деякі міжре-

гіональні, міжгалузеві суперечності, наприклад, між енергетикою і водним

транспортом, з одного боку, і рибним і сільським господарством – з іншого, в

тому числі й внутрішньорегіональні, пов’язані з вимогами до режимів регу-

лювання стоку вище і нижче за течією. У зв’язку з територіальним перероз-

поділом стоку дедалі більше загострюються міжрегіональні.

Природні труднощі у розв’язанні водних проблем починають дола-

ти.До недавнього часу причини труднощів із забезпеченням прісною водою і

шляхи їх подолання носили чисто гідрологічний характер. Природні труд-

нощі із забезпеченням водою галузей економіки і населення зумовлені на-

самперед територіальною і тимчасовою нерівномірністю розподілу ресурсів

води на Землі. Одні населені райони потерпають від нестачі води (нині це

спостерігається на 60 % населеної території планети), інші мають її надли-

шок.

Наприклад, в Європі та Азії зосереджено 70 % населення Землі а мають

вони лише третину світових запасів річкових вод. Понад 80 % ресурсів пове-

рхневих вод припадає на басейни Північного Льодовитого і Тихого океанів,

тоді як на південні й південно-західні басейни Чорного і Азовського морів та

Арало-Каспійську низовину, де зосереджено 75 % населення і 80 % промис-

ловості та сільськогосподарського виробництва, – лише 16 % ресурсів повер-

хневих вод, до того ж більше половини річного стоку місцевих річок «прохо-

дить» всього за два весняні місяці.

Наші річки та озера перетворилися на сміттєзвалища. Основними дже-

релами забруднення водойм є недостатньо очищені стічні води промислових

і комунальних підприємств, великих тваринних комплексів. Згідно з розра-

хунками вчених, для розбавлення їх потрібно 25 тис. км3 прісної води.

Основним джерелом прісної води в Донбасі є річка Сіверський Донець,

басейн якої є найбільш урбанізованою та індустріалізованою зоною України.

11

Тут інтенсивно розвинений агропромисловий комплекс: землеробство, тва-

ринництво, переробка сільськогосподарських продуктів.

Населення басейну досягає 11 млн осіб, щільність його перевищує

200 осіб на 1 км2. На території басейну розташовано понад 500 великих підп-

риємств, включаючи підприємства металургійної, хімічної, вугільної промис-

ловості, енергетики та машинобудування, які є екологічно найнебезпечніши-

ми. У річках і водоймах наших міст ми бачимо пусті пляшки, обгортки від

їжі, поліетиленові пакети, банки від консервів. Це потрапило в річки з підп-

риємств? Ні! Це кожен з нас забруднює природу, не замислюючись про нас-

лідки. І починати охороняти природу необхідно з себе, адже потреба у воді є

основою життя всіх живих істот.

Вода, на відміну від будь-якого комерційного продукту, є надбанням,

яке належить усьому народові України, його необхідно охороняти й дбайли-

во з ним поводитися, розуміючи, що від її чистоти й достатності залежить

якість життя населення та здоров’я нації. Отже, не будьмо байдужими, ста-

ньмо на захист життя водних ресурсів і нашого життя!

Література:

1. Подосенова Е. В. Технические средства защиты окружающей среды.

– 1980.

2. Земля людей [Народный университет, естественнонаучный факуль-

тет]. – Вып. 5. – 1983.

3. Олдак П. Г. Колокол тревоги. – 1990.

4. Набока І. А. Всесвітній день моніторингу води. – Харків : «Тріада+»,

2007.

УДК 911.3

РАБОТА ВАРТОВЦЕВ ДОНЕЦКА НА ПРИБРЕЖНЫХ

ТЕРРИТОРИЯХ

Толмачева Л. П., координатор

Донецкой городской организации

ВДО «Екологічна варта»

Костина Г. Е., координатор

Калининской районной организации

ВДО «Екологічна варта» (г. Донецк)

На территории Донецка протекают 4 малые речки, насчитывается

108 водоемов с площадью водного зеркала более 1 га, в том числе 6 водохра-

нилищ и 72 пруда. Общая площадь водоемов составляет 640,8 га, объем вод-

ных ресурсов – 22 460,6 тыс. м3 [1].

12

Основной водной артерией, которая проходит через центр города, яв-

ляется река Кальмиус, которая берет свое начало на южном склоне Донецко-

го кряжа вблизи станции Ясиноватая в поселке Минеральное. Длина реки в

пределах Донецка – 35 км, средняя ширина русла – 5–6 м. Впадает Кальмиус

в Азовское море. Общая его протяженность – 209 км. Через 20 км от истока

река приходит в Донецк [1, 2]. Речная и балочная сеть Кальмиуса на терри-

тории Донецка зарегулирована водохранилищами и прудами, предназначен-

ными для технического водоснабжения и рекреации. Для города река имеет

важное историческое, хозяйственное и рекреационное значение, в связи с

чем проблема охраны бассейна реки и рационального водопользования тре-

бует особого внимания [1].

Нынешнее название реки встречается в письменных памятниках только

со второй половины XVII века, до этого она была известна под именем Кал-

ки, или Калы. Кроме этого, в ряде памятников XVI–XVII века современный

Кальмиус именуется Миусом. В дальнейшем оба названия сливаются в од-

ном топониме – Кальмиус.

Сегодня Кальмиус входит в число наиболее техногенно нагруженных

рек Украины. Основными факторами загрязнения реки являются интенсив-

ный сброс сточных вод, заиление, отсутствие во многих ее притоках пос-

тоянного водотока, антисанитарное состояние ряда балок и прибрежной за-

щитной полосы, утечки канализационных коллекторов, а также равнодушие

и безответственность людей. Наименьший уровень загрязнения Кальмиуса в

районе Донецка наблюдался в 1994–1995 годах, что было связано с резким

спадом промышленного производства в регионе. Самый высокий уровень

загрязнения поверхностных вод приходился на период активной промыш-

ленной деятельности в 1985–1988 годах.

На протяжении ряда лет основные характерные тенденции загрязнения

поверхностных вод на территории Донецка следующие:

доля сбросов неочищенных и недостаточно очищенных сточных вод

предприятий на территории города не уменьшается, а в 2007 году даже воз-

росла, что указывает на неэффективную работу очистных сооружений;

сохраняется высокий уровень загрязнения реки Кальмиус компоне-

нтами солевого состава, сульфатами, нитритами, взвешенными веществами и

нефтепродуктами;

в отдельные маловодные годы наблюдается увеличение содержания

в воде реки специфических веществ (фенолов, синтетических поверхностно-

активных веществ, железа, марганца и цинка) [1].

Берега Кальмиусского водохранилища в центре города облагоражи-

ваются: их одевают в бетон, создают красивые аллеи с лавочками для отды-

хающих, обустраивают детские площадки. Все это правильно и хорошо.

А вот состояние прибрежной защитной полосы от шлюза и далее –

плачевное.

Отряд вартовцев обследовал километровый отрезок от проспекта Дзе-

ржинского до улицы Магаданской, где Кальмиус уходит под территорию за-

вода ДМЗ. Были обнаружены сточные канавы, идущие от частного сектора и

13

небольших предприятий, кучи мусора, сваленные на берегу, размытые учас-

тки берега и завалы из поваленных деревьев в русле реки. Кроме того, на ле-

вом берегу реки на улице Ахтырской расположен ипподром МВД, забор его

доходит до берега, а за ним свалены не только мусор, но и конский навоз. На

нескольких участках были варварски сожжены деревья и кустарники. В рус-

ле течет мутная водная масса, в которой едва ли есть что-то живое.

Все эти места были сфотографированы и нанесены на карту, а также

оформлен альбом с названием «Кальмиус. Надругательство», который с пи-

сьмом-обращением был представлен в городском совете на круглом столе,

организованном экологической общественностью города, где рассматрива-

лись проблемы реки Кальмиуса.

Кроме того, отряд вартовцев обошел все предприятия, расположенные

вблизи Кальмиуса, и передал обращение их руководителям с просьбой

прекратить сваливать на берегу мусор и сбрасывать сточные воды в русло

реки. Осенью предстоит проверка того, как отреагировали на обращение го-

родские власти и руководители предприятий, появилась ли тенденция к улу-

чшению санитарного состояния прибрежной полосы.

Ежегодно весной и осенью городская организация «Екологічної варти»

организовывает среди школьников города проведение акций по очистке при-

брежных зон водоемов на территории дендрария Донецкого ботанического

сада и Путиловской рощи. Самое активное участие в них принимает наибо-

лее многочисленная организация Калининского района. Весной 2009 года

была проведена акция по очистке родника возле первого городского пруда.

Все эти прибрежные территории активно используют горожане для отдыха.

Некоторые из них представляют собой огромные мусорники. Немой укор в

адрес отдыхавших там людей: это сотни плавающих в воде и разбросанных

на берегу бутылок, стаканов и прочего мусора, который наши беспечные со-

граждане не удосужились унести с собой после отдыха на природе.

Акции по очистке от мусора таких рекреационных территорий имеют

не только природоохранное, но и огромное воспитательное значение. Они

заставляют подрастающее поколение задуматься о том, как следует вести се-

бя на природе, стоит ли оставлять после себя мусор, ведь его, оказывается (!),

убирать некому!

А мы – координаторы и учителя-руководители команд – понимаем, как

много нужно провести таких акций, какое большое количество подростков

следует приобщить к этому делу, чтобы наша природа не страдала от бро-

шенных среди трав пустых бутылок, пакетов и прочего мусора. Но есть еще

один способ наведения порядка в зеленых прибрежных зонах отдыха.

Всем здравомыслящим людям понятно, что на голом энтузиазме учи-

телей и школьников процесс загаживания природы остановить не удастся.

Поскольку все указанные территории жители Донецка эксплуатируют как

рекреационные зоны, мы требуем, чтобы городские власти приняли участие

в наведении порядка. Необходимо в весенне-летне-осенний период органи-

зовать там дежурство милиции для предотвращений действий граждан, нано-

сящих вред таким уникальным природным объектам, как дендрарий и Пути-

14

ловская роща; установить на входах постеры с призывами беречь природу и

предупреждениями о штрафных санкциях за нарушение порядка; также на

входах должны быть мусоросборники, из которых регулярно нужно выво-

зить мусор.

Литература:

1. Доклад о состоянии окружающей природной среды города Донецка

в 2006–2007 годах / под общей ред. Донецкого городского головы

А. Лукьянченко. – Донецк, 2008. – 112 с.

2. Слюсарев А. А. Природа Донбасса. – Донецк : Донбасс, 1998.

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

ЗАСОБАМИ НАТУРАЛІСТИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА

Лавренюк П. М., координатор

Гощанського районного осередку

ВДС «Екологічна варта

(Рівненська область)

Екологічна освіта та виховання набувають дедалі більшої популярності

серед громадськості. Завдання зберегти і примножити природні багатства для

прийдешніх поколінь та й нинішнього нормального існування стає першо-

черговим. З огляду на різке загострення екологічної ситуації внаслідок зрос-

таючого антропогенного тиску, до розв’язання цієї проблеми активно долу-

чаються державні, громадські та приватні структури на місцях.

Впроваджуються комплексні екологічні програми через систему зага-

льної середньої освіти. Діяльність екологічних гуртків, факультативів та

створення і функціонування дитячих екологічних організацій допомагають

формувати суспільну свідомість у напрямі раціонального природокористу-

вання. Розвиток масових інформаційних комунікацій сприятиме методично-

му забезпеченню керівників освітнього процесу. Співпраця з профільними

науковими інституціями дасть можливість поглибити знання та розв’язати

багато проблем з точки зору молодого еколога.

Саме на таких базових стратегіях і будується наша робота з учнівською

молоддю. Відомий вислів «Мислити глобально, а діяти – локально!» підт-

верджується на місцевому рівні. Адже по-справжньому захопити школярів

природоохоронною роботою можна лише через докладне вивчення своєї міс-

цевості. Тому варто проводити краєзнавчі екскурсії, експедиції, акції, нату-

ралістичні подорожі, під час яких діти мають змогу ознайомитися з унікаль-

ними природними об’єктами та ландшафтами свого краю. Неповторні крає-

види малої батьківщини спонукають до проведення власних спостережень,

створення проектів, написання науково-дослідницьких робіт тощо.

15

Гощанський районний осередок ВДС «Екологічна варта» включає три

активно діючі сільські осередки: Бабинський, Бугринський та Уголецький.

Основні експедиційні дослідження вони проводять на гідрологічних

об’єктах, лісових масивах та заплавних луках.

Протягом ряду років, включаючи й нинішній, члени Бугринського

сільського осередку ВДС «Екологічна варта» Гощанського району досліджу-

вали, описували та допомогли створити на території своєї сільської ради три

нові природно-заповідні об’єкти (ПЗО) місцевого значення. Зокрема, спільно

з кафедрою водогосподарської екології, гідрології та природокористування

Національного університету водного господарства та природокористування,

а також завдяки безпосередній участі доцента цієї кафедри (на жаль, нині

уже покійного) Юрія Миколайовича Грищенка за результатами експедицій-

них досліджень ми підготували наукові характеристики на три ПЗО: «Ба-

шинська криничка», «Дуб Башинський» та «Уголецька тополя», а також рі-

шення й відповідні звернення до Бугринського сільського голови та сесії де-

путатів цієї ж сільської ради.

Нам дуже приємно, що сесія сільської ради одноголосно прийняла рі-

шення про створення нових об’єктів природно-заповідного фонду з наданням

їм статусу пам’яток природи місцевого значення. Адже до вже створених

ПЗО на території Бугринської сільської ради, серед яких – ландшафтний за-

казник «Агатівка» (рішення обласної ради № 322 від 5 березня 2004 р.), гід-

рологічні пам’ятки природи (балка «Гребельки», джерела «Безодня» і «Мед-

ведка») та заповідне урочище «Новоставське» (рішення обласної ради № 584

від 27 травня 2005 р.), було додано три нові.

Зокрема, на західній околиці села Башине на відстані 5 км є два об’єкти

природно-заповідного фонду (ПЗФ): гідрологічна пам’ятка природи місцево-

го значення «Башинська криничка» та ботанічна – «Дуб Башинський».

Третя і, мабуть, найцікавіша ботанічна пам’ятка природи – «Уголецька

тополя» (місцева назва «Осика») – розміщена на північно-західній околиці

села Угольці на відстані 2 км від села Бугрин.

Ми плануємо продовжити дослідження та відкрити нові цікаві ПЗО

нашого краю. Так, поблизу села Угольці на базі Агатівського ландшафтного

заказника вже найближчим часом має бути створений найбільший за розмі-

рами та найвищий за статусом ПЗО регіональний ландшафтний парк «Пого-

риння» площею 402 га.

У його відкритті нам також буде належати певна роль, адже ми разом з

науковцями вже понад 5 років проводимо тут дослідження, під час яких ви-

явили, що тут росте маточник болотний та трапляється видра річкова, зане-

сені до Європейського Червоного списку. Крім того, є рослини та тварини,

занесені до Червоної книги України: лілія лісова, гніздівка звичайна, коручка

темно-червона, метелик махаон, борсук звичайний.

Члени Гощанського осередку вивчали морфометричні характеристики

озер Гощанського Погориння у заплаві р. Горинь. Зокрема, досліджували те-

мпературний та газовий режим озер, гідрохімічні властивості та біологічні

ресурси, зміни, яких зазнають озера в умовах інтенсивної господарської дія-

16

льності людини. Описали близько 20 озер та з’ясували, що частина з них по-

ступово припиняє своє існування в основному через природний процес евт-

рофікації (збагачення водойм поживними речовинами) та зменшення видів і

кількості іхтіофауни.

Бабинський сільський осередок «Екологічної варти» досліджував міс-

цевий ботанічний заказник «Бабинський ліс». Було з’ясовано, що заказник

створено рішенням сесії Рівненської обласної ради у 2005 році та з ініціативи

доцента кафедри гідрології та природокористування Грищенка Юрія Мико-

лайовича.

Мета його створення – збереження ділянки мішаного лісу, де зрос-

тають рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України: лілія лісова,

гніздівка звичайна, коручка темно-червона, модрина польська, фіалка запаш-

на та ін. У цьому лісовому масиві проведено ряд природоохоронних заходів з

відновлення природних ландшафтів.

Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного

краю, до життя викликає спілкування з природою. Шепіт прозорої води, зе-

лених дібров, спів дзвінкоголосих птахів, запах і розмаїття квітів – усе доро-

ге серцю, це ні з чим незрівнянна природа рідного краю. Природа – зіграний

ансамбль, який так легко порушити бездумним втручанням людини.

СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ – РІЧКА МОГО ДИТИНСТВА

Рябова Т., лідер Веселогірського

селищного осередку

ВДС «Екологічна варта»

(Слов’яносербський район,

Луганська область)

З давніх-давен люди селилися біля річок. З перших кроків людина не

могла обійтися без води, бо вода – необхідна умова життя. На всіх етапах

свого розвитку людство пізнавало суть однієї з найнезвичайніших речовин

на світі – води – і усвідомлювало головну істину: вода є всюди і без неї не

може обійтися ніщо живе.

Наше село розташоване на мальовничому березі найбільшої річки Лі-

вобережної України – Сіверського Дінця. Її загальна протяжність – 1053 км,

площа басейну – 98 900 км2 (для порівняння: вона вдвічі перевищує площу

Швейцарії або Нідерландів, більша за площу Австрії та Угорщини). Річка

має багато приток, загальна кількість яких досягає 1011! Найбільші серед

них – Айдар, Лугань, Деркул, Бахмут, Велика Кам’янка та ін. На річці розта-

шовані міста Чугуїв, Ізюм, Лисичанськ, Щастя, Донецьк та ін.

Колись Сіверський Донець був повноводим від верхів’я до Дону. По

річці ходили судна аж до Азовського моря, тепер він повноводий лише в

нижній течії.

17

Старі рибалки розповідають, що в нашій річці водиться різна риба: щу-

ка, в’юн, окунь, линь, карась, лящ, рідше трапляються сом, судак. Зараз в ній

стало менше риби. А от під час війни ріка допомагала людям вижити, вода в

ній була такою чистою, що її можна було пити. Що ж сталося з нашою річ-

кою?

Розвиток промисловості супроводжується більшою кількістю спожи-

вання води, а також утворення значної кількості стічних вод, що призводить

до забруднення і отруєння нашої річки.

У нашій місцевості основним забруднювачем є Лисичанський содовий

завод. Річку забруднюють також комунально-побутові стоки. Так, у нашому

селі люди виносять все сміття з дворів у яри. Дощ змиває його та добрива й

отрутохімікати з сільськогосподарських угідь у річку.

Влітку мені доводилося спостерігати, як по річці пливло багато загиб-

лої риби. Це браконьєри глушили рибу – так мені пояснили рибалки. Цього

літа взагалі склалася напружена екологічна ситуація.

За даними районної санітарно-епідеміологічної станції, мікробне за-

бруднення води перевищило в 50 разів допустиму норму. Члени нашого за-

гону з пришкільного табору «Веселий мурашник» розвішували попереджу-

вальні щити, щоб поінформувати мешканців села та відпочивальників про

стан нашої річки.

Скільки ж всього підступного підстерігає нашу рідну річку: і шкідливі

відходи з заводів, і стічні води, і відпочивальникі забруднюють її береги, і

браконьєри нищать все живе… Гине річка, вмирають її мешканці! Що зали-

шимо ми після себе? Чи будуть наші діти милуватися річкою, рідним краєм?

Ці проблеми хвилюють нас. І ми не можемо залишатися осторонь від

них. У листопаді 2008 року в нашій школі пройшло засідання круглого столу

на тему «Проблема води і водопостачання в нашому краї», в якому взяли

участь учні, вчителі, батьки, представники громадськості, учасники районно-

го семінару-практикуму заступників директорів шкіл з виховної роботи. Ми,

учні, відповідально готувалися до цього. Дуже сильне враження справив на

нас перегляд відеофільмів «Водные войны», «Водний закон», «Доля Дніпра».

Ми наочно побачили, що на планеті не вистачає питної води, як люди ціну-

ють кожну її краплю. Вразила доля Аральського моря і горе та страждання

людей, які жили біля нього.

Не залишила нікого байдужим екскурсія до річки Сіверський Донець,

ми ніби заново знайомилися з нею. У річці багата фауна: черепахи, бобри,

водяні пацюки, плазуни, багато щук і раків. Вартівці відвідали іхтіологічний

заказник, зібрали сміття на березі, вивісили плакати – попередження про за-

борону ловити рибу.

Коли готувалися до круглого столу, багато дізналися про воду, обгово-

рювали статті на цю тему, екологічний театр осередку підготував спектакль

«Чиста вода». Вивчили вірші, пісні. Все, про що ми дізналися, розповіли на

засіданні круглого столу. Я звернула увагу учасників засідання на те, як ми,

жителі села, ставимося до наших водойм. У нашій річці ми бачимо пусті

пляшки, обгортки від їжі, поліетиленові пакети, банки від консервів. Це пот-

18

рапляє з підприємств? Ні! Це кожен з нас забруднює природу, не замислюю-

чись про наслідки. І охороняти її потрібно всім нам, адже потреба у воді є

основою життя всіх живих істот. «Там, де вода, там і життя», – каже народна

мудрість, а тому всім учням шкіл, які розташовані на березі нашої річки, бу-

ло запропоновано разом взятися за її охорону, проводити роз’яснювальні бе-

сіди серед населення, випускати листівки про наслідки забруднення. Нашу

пропозицію підтримали і дорослі, і діти.

22 березня ми відзначили Міжнародний день води. Його запровадили

за рішенням Організації Об’єднаних Націй з 1993 року. Були оформлені

стіннівки, проведені класні години, на яких знову вели серйозну розмову про

значення води, про бережливе ставлення до неї. Десятикласники організува-

ли усний журнал «Вода – це життя», на сторінках якого вони розглядали пи-

тання «Вода та її таємниці», «Вода – необхідна умова для життя живих орга-

нізмів» та ін. Учні 5 і 7-х класів здійснили заочну подорож по р. Сіверський

Донець. Виявилося, що у цієї річки цікава історія, багатий рослинний та тва-

ринний світ. Ми любимо річку нашого дитинства і докладемо всіх сил, щоб

вона не втратила своєї краси й чарівності.

МАЛИМ РІЧКАМ СЛОВ’ЯНОСЕРБЩИНИ – НОВЕ ЖИТТЯ

Шеремет Л. М., учитель географії

Зимогір’ївської ЗОШ, координатор

Зимогір’ївського селищного осередку

ВДС «Екологічна варта»

(Луганська область)

Вода – життя. Прозора мов кришталь.

Вона завжди втамує спрагу люту.

Та люди не цінують це, на жаль,

А промисловість в воду ллє отруту.

Краю мій Слов’яносербський! Твої степові простори порізані малень-

кими річечками, струмочками, наповнені дзюрчанням джерелець. Вода – це

багатство твоєї природи. Маленькими річками називають голубі артерії, не-

великі за довжиною, шириною, глибиною. Але завдяки їм люди здавна засе-

лили наші землі, на їхніх берегах виникали перші поселення, які потім перет-

ворилися на великі промислові міста.

Історія донесла до нас відомості про багату природу степів і лісів, що

простяглися в басейні річки Сіверського Дінця і його приток: сила-силенна

дичини і звіра, ситі землі, табуни диких коней, вода в річках аж кипить від

грайливої риби, червоніють малиною гаї. Пройшли століття. Що сталося з

тобою, Луганщино, Слов’яносербщино? Чи приніс велике щастя твоїм лю-

дям розвиток промисловості і сільського господарства за будь-яку ціну: ро-

19

зорювання земель аж до русел річок, бездумне використання добрив і отру-

тохімікатів, знищення лісів, забруднення повітря і води? Природа просто не

встигає очищати воду від забруднення.

Основною є проблема збереження водних ресурсів. Луганщина вважа-

ється найменш забезпеченою водними ресурсами в Україні. На одного меш-

канця області припадає залежно від водності року від 0,16 до 0,5 тис. м3 води

за рік (проти 1,01 тис. м3 за рік в середньому по Україні). Основним поверх-

невим джерелом прісної води на території області й району є річка Сіверсь-

кий Донець з притокою Лугань.

Внаслідок значного антропогенного впливу нині у межах їхніх басей-

нів склалася кризова водогосподарська та екологічна ситуація, результатом

якої є те, що самовідновлювальна здатність цих річок вже не забезпечує від-

новлення порушеної рівноваги, що стало підставою визнати Сіверський До-

нець найзабрудненішою річкою України (Національна доповідь України на

конференції ООН навколишнього середовища і розвитку; Бразилія, 1992 р.).

Для оздоровлення, охорони і раціонального використання річок у Лу-

ганській області затверджено «Положення про водоохоронні зони і прибере-

жні смуги річок і водойм Луганської області», в якому встановлено відпові-

дальність за підтримання у належному стані водоохоронних зон і прибереж-

них смуг.

Уже кілька років у школі проводять цілеспрямовану роботу серед учнів

з питань збереження водних об’єктів рідного краю на уроках та в позаклас-

ний час. У мікрорайоні міста протікають праві притоки Лугані: річки Біла,

Комишеваха, Лозова, екологічний стан яких, як і більшості малих річок, є не-

задовільним. Тому юні екологи школи вирішили взяти участь в екологічному

проекті «Малим річкам Слов’яносербщини – нове життя».

Мета проекту – вивчення і збір даних про стан водних артерій, які

складають річкову систему району, аналіз тенденцій екологічних змін річок і

прибережних зон, виявлення причин їх забруднення, узагальнення матеріалів

про стан річкової системи і висновки про рівень її життєздатності; проведен-

ня практичних заходів щодо оздоровлення екологічного стану річок.

Вартівці школи провели ряд еколого-натуралістичних експедицій по

малих річках Слов’яносербщини:

вздовж річки Лугані за маршрутом: м. Зимогір’я – с. Хороше (про-

тяжність 12 кілометрів);

вздовж річки Лозової за маршрутом: м. Зимогір’я – с. Петрівка

(протяжність 15 кілометрів);

вздовж річки Комишеваха до околиць м. Стаханів (протяжність

25 кілометрів).

Висновки. Річки Слов’яносербщини зазнають дії двох груп чинників –

природних та антропогенних, які є причиною погіршення стану річок.

Серед природних – геологічні, геоморфологічні, кліматичні, які зумов-

люють розмивання берегів, посилення ерозійних процесів зсувів, замулю-

вання річок, зміну їхніх русел, обміління, пересихання. Але дія антропоген-

ного чинника – це найгірше природне лихо.

20

Розорювання берегів до урізу води, приватна забудова, вирубування

деревної рослинності у прибережних зонах, неупорядковані місця масового

відпочинку, витоптування трави – причини змивання ґрунтів і рукотворного

сміття у воду, ерозії берегів.

Великої шкоди річкам завдають розташовані у прибережних зонах ве-

ликі й малі промислові підприємства (шахта «Черкаська», Стаханівський ва-

гонобудівний та коксохімічний заводи та ін.). Вони забруднюють воду відхо-

дами виробництва, скидають відпрацьовану воду.

Дуже потужним джерелом забруднення річок є сільськогосподарське

виробництво. У воду потрапляють добрива, отрутохімікати, пальне й масти-

ла від автотранспорту та сільськогосподарської техніки.

У рамках проекту було виконано певну практичну роботу: розчищали

від сміття русла річок, їхні береги.

Виявили і зареєстрували джерела забруднення на берегах (промислові

виробництва, звалища, літні табори великої рогатої худоби), позначили їх на

картосхемі, розчистили та впорядкували джерело Луганчик. Через унікаль-

ність геологічної будови балки та джерела включили до екологічної стежки.

У заплаві річки Лугані впорядкували екологічну стежку, де юні вартів-

ці проводять екскурсії, навчальну практику, агітаційно-пропагандистську та

практичну роботу, спрямовану на захист і збереження рідної річки. Очищено

7 км прибережної смуги у межах міста. Завдяки співпраці з місцевою радою

було знищено 5 несанкціонованих смітників, організовано систему збору по-

бутових відходів.

Проведено інформаційну кампанію серед населення стосовно повод-

ження з побутовим сміттям, дотримання меж водоохоронних зон.

Підсумком був круглий стіл на тему: «Малим річкам рідного краю –

нове життя», на який було запрошено представників громадськості, місцевої

влади.

Учениця школи Бєляєва Юля двічі брала участь у Всеукраїнському

конкурсі-захисті екологічних проектів у м. Одесі, один з них – «Малі річки

Слов’яносербщини». Проведено міжрайонний семінар для вчителів географії

на екологічній стежині з метою поширення досвіду ведення еколого-

просвітницької та еколого-виховної роботи.

У школі працює екотеатр «Веселка». Діти виступають перед учнями,

батьками, беруть участь у конкурсах різного рівня. У своїх виступах вартівці

висвітлюють питання охорони водних ресурсів («Там, де вода, – там життя»,

«Золота рибко, збережи красу природи», «Мовою картин говоримо про при-

роду».)

Юні екологи школи занепокоєні долею своєї річки, яку жителі міста

ласкаво називають Луганочка, тому їхнє прагнення допомогти річці віднови-

ти свої сили треба підтримувати.

Вода – не просто так речовина,

Сполука елементів – водню й кисню.

Це наш Донець, Лугань, Комишеваха, Лозова

Ставки, джерела всі корисні.

21

Література:

1. Бланк М. Я. Охраняйте родную природу. – Донецк, 1970.

2. Діти вивчають природу : методичні рекомендації для учителів-

організаторів дослідницьких робіт. – Луганськ – 2002.

3. Жадан В. І. Як вивчати свій край / В. І. Жадан, Б. В. Пічугін, Ю. І.

Федченко. – К. : Радянська школа, 1981.

4. Капінос П. І. Охорона природи. – К., 1983.

5. Костриця М. Ю. Практикум з географічного краєзнавства. – К. : Ра-

дянська школа, 1979.

6. Фисуненко О. О. Природа Луганской области / О. О. Фисуненко, В.

И. Жадан. – Луганск, 1994.

ДОСЛІДЖУЄМО І ВИВЧАЄМО ВОДНІ ОБ’ЄКТИ ВАЛКІВЩИНИ

Полякова Н. В., учитель біології

та хімії, координатор Валківського

районного осередку

ВДС «Екологічна варта»

Вранці, прокинувшись, ви одразу дивитесь у вікно: яка сьогодні пого-

да? Іноді йде дощ, взимку сипле сніг, влітку у блакитному небі пливуть легкі,

витончені хмаринки. І все це – вода у своїй неповторній різноманітності.

Кожного дня ми постійно стикаємося з цією найпоширенішою на Землі

речовиною. Сьогодні вода перестає бути просто даром природи. Вона є особ-

ливим багатством, основою життя на нашій планеті.

Вода – джерело життя і енергії на Землі, сировина для промисловості,

чинник, що визначає погоду, клімат. Три чверті земної поверхні вкриті саме

водою, яка утворює океани, моря, озера, річки.

Вода має велике значення в житті рослин, тварин і зокрема людини.

Саме завдяки їй в організмах відбуваються складні хімічні процеси, що за-

безпечують обмін речовин і енергії, сприяючи нормальному росту і розвитку.

Вода у промисловості є незамінним компонентом майже всіх техноло-

гічних процесів.

Вода потрібна сільському господарству. Наприклад, одна лише росли-

на соняшника за період вегетації потребує до 300 л води. Уявіть собі, скільки

літрів води потрібно для вирощування соняшнику на великих ділянках?

Велике значення має вода в побуті, техніці та багатьох інших сферах

життя.

Людина завжди прагнула оселитися поблизу джерела води – на березі

річки чи озера, які давали їй питну воду, рибу, біля водопою людина підсте-

рігала здобич.

22

Однак вона ніколи не замислювалася над тим, що наразі може виник-

нути проблема нестачі питної води, яку ми сьогодні маємо, що Світовий оке-

ан потерпатиме від надзвичайно великого забруднення.

Для кожної місцевості характерними є свої неповторні ландшафти,

унікальні природні комплекси. Все це – наше багатство, яке потрібно не ли-

ше зберігати, а й примножувати, передаючи його наступним поколінням у

придатному для подальшого використання стані.

Тому в Україні створено природно-заповідний фонд, об’єкти якого пі-

длягають охороні, при цьому місцеві органи влади повинні піклуватися про

їх збереження.

Зупинюся на роботі, яку проводять у нашому районі стосовно охорони

водних об’єктів. Сьогодні на Валківщині є три гідрологічні заказники місце-

вого значення.

Територія Валківського району знаходиться на вододілі басейнів Дніп-

ра і Сіверського Дінця. Тому тут немає великих річок. Та саме у нас беруть

свій початок їхні притоки – Коломак, Мжа, Мокрий Мерчик. У районі налі-

чують 7 річок, крім того, є 100 ставків і водосховищ загальною площею май-

же 1 тис. га. Всього ж водою вкрито близько 1220 га.

Виток будь-якої річки має особливе значення для її існування, адже тут

формуються поверхневий та підземний стоки. На гідрологічний режим стоку

активно впливає природна рослинність. Часто в місцях народження річок ро-

стуть рослини, занесені до обласних та українських списків рідкісних і зни-

каючих видів.

Члени «Екологічної варти» вирішили дослідити стан природно-

заповідного фонду району. Першим був проект «Стан водних об’єктів Вал-

ківщини», мета якого – дослідити і вивчити водні об’єкти, виявити й доклад-

но описати факти порушення природоохоронного законодавства, розробити

рекомендації щодо збереження і відновлення цінних для регіонів компонен-

тів природи і підтримання загального екологічного балансу.

Для цього ми організували екологічний табір, в якому працювала екс-

педиція з обстеження гідрологічних заказників, до складу якої входили учні,

вчителі, викладачі Харківського національного університету імені Каразіна

та представники екологічної групи «Печеніги». Були обстежені:

– Іллюхівський гідрологічний заказник площею 110 га, цінністю якого

є не тільки типові водно-болотні, лучні та степові угруповання рослин, а й

види, занесені до Червоної книги України, зокрема пальчатокорінник

м’ясочервоний;

– Мерчицький гідрологічний заказник (37 га), стан якого визначається

природними умовами формування річки Мокрий Мерчик, де природна рос-

линність формує поверхневий і підземний стоки та позитивно впливає на гід-

рологічний режим річки;

– гідрологічний заказник «Коломачки» (68,7 га), про який хочеться

особливо сказати, тому що статусу природоохоронної території він набув са-

ме після того, як ми провели обстеження і зробили відповідні подання до

райдержадміністрації та обласного товариства охорони природи.

23

Під час експедиції до витоку річки Коломак було складено картосхему

заказника, перевірено водний режим території, вивчено вплив сільськогоспо-

дарських робіт на природний баланс, рослинний і тваринний світ прилеглої

території.

Результати обстеження не забарилися. Через кілька місяців на засіданні

сесії районної Ради було оголошено про присвоєння статусу природоохорон-

ної території місцевого значення «Коломачки». Ми з радістю сприйняли но-

вину, бо відчували себе причетними до цієї події. Зараз у заказниках заборо-

нено виконувати меліоративні та геологорозвідувальні роботи, використову-

вати хімічні речовини, здійснювати заходи, що спричинюють порушення

ґрунтового покриву. Відповідальність за дотримання цих вимог покладено на

місцеві Ради та сільськогосподарські підприємства.

Учні шкіл проводять роз’яснювальну роботу серед населення стосовно

шкідливості смітників. Водний кодекс України передбачає також створення

прибережних захисних смуг. Стежити за їхнім станом міжрайонна екоінспе-

кція зобов’язала орендарів земель водного фонду. І як позитивні наслідки

маємо в своєму селі, біля Любівського ставка, молодий сосновий масив.

Результати цього проекту надихнули нас на подальшу роботу з вив-

чення водних об’єктів. Наступним етапом стала операція «Джерело», яку

проводять щороку. На сьогоднішній день ми обстежили і облаштували два

джерела в селищі Ковяги та одне – в селі Шарівка. Цікавим було обстеження

останнього. Під час створення навчальної екологічної стежки, вибираючи її

маршрут, ми вирішили включити до неї Буцьківський ліс як найближчий до

школи, і як природний біоценоз, багатий на червонокнижні рослини. Вивча-

ючи ділянку лісу, ми звернули увагу, що в урочищі росте верба, вік якої пе-

ревищує 100 років, а поруч з під-землі витікає джерельце, вода якого прямує

улоговиною до Любівського ставка. Було вирішено зробити відразу дві стан-

ції, одну з яких назвали «Джерело Надія», не знаючи ще його історії.

Після впорядкування джерела було вирішено зробити аналіз води в

ньому. Допомогти в цьому нам люб’язно погодилася Лабораторія санітарно-

епідеміологічної служби м. Харкова, яка зробила фізико-хімічний, радіоло-

гічний та мікробіологічний аналіз води. Пізніше, вивчаючи історико-

краєзнавчі матеріали, ми дійшли висновку, що саме це джерело є витоком рі-

чки Любівки, яка в свій час поповнювала річку Мжу. В зв’язку з техноген-

ним навантаженням русло річки перетиснули, внаслідок чого вона майже за-

гинула. Сьогодні день ми готуємо подання до обласного управління екобез-

пеки щодо цієї території.

Про всі свої дослідження й досягнення вартівці розповідають на сторі-

нках районної газети «Сільські новини». Крім цього, екологічна група «Пе-

ченіги» разом з обласною станцією юних туристів видала збірку «Громадсь-

кість у збереженні природно-заповідного фонду Харківщини: історія і сучас-

ність», в якій висвітлено і нашу роботу.

Хочеться поділитися також досвідом проведення обласної ділової гри

«Модель засідання сесії обласної Ради з питань екології, де розглядалося пи-

тання “Про заходи щодо поліпшення екологічної освіти, виховання населен-

24

ня, стимулювання та пропаганди ощадливого використання води”». Гру про-

водили на високому рівні. Харківська міська Рада виділила зал засідань місь-

кої Ради, в якому й проходила сесія. Було запрошено обласне телебачення,

яке транслювало цю гру. Комісії, які до цього працювали, розробили рекоме-

ндації щодо розв’язання таких проблем і подали їх на обговорення сесії. По-

тім було прийнято рішення, які передали в комісію міськради з екологічних

питань. Присутній на сесії голова цієї комісії високо оцінив роботу вартівців,

подякував їм за плідну роботу і наголосив на тому, що всі пропозиції щодо

поліпшення ситуації з водою в місті й області будуть розглянуті й прийняті

відповідні рішення.

Цікавим є й досвід екологічного просвітництва в нашому районі. Ми

добре знаємо, що березень і квітень багаті на екологічні свята. Осередок

«Екологічної варти» нашого району, тісно співпрацюючи з районним

Центром туризму, краєзнавства, екскурсій та оздоровлення учнівської молоді

(директор Желєзнова Т. Д.), проводить дні екологічного навчання для учнів

району. Так, до Дня води ми провели засідання круглого столу «Екологія

крізь краплю води», на якому розглянули проблеми водозабезпечення Украї-

ни і області, стан водних об’єктів, розробили шляхи подолання цих проблем,

запропонували проекти збереження гідросфери.

2008 рік ООН оголосило роком води, тому один з екологічних облас-

них семінарів, які систематично проводить обласна станція юних туристів

(директор Редіна В. А.) для керівників екологічних гуртків, учителів біології

та хімії, мав назву «Якість питної води на Харківщині», під час якого учас-

ників ознайомили з проблемами питної води, провели екскурсії в лаборато-

рії, де досліджують якість води (м. Харків), а також в музей води (смт Коче-

ток). Такі семінари дають змогу вчителям докладніше вивчити ці теми, озна-

йомити з ними учнів, пояснити важливість цих проблем на високому науко-

вому та методичному рівні.

У своїй рідній школі ми проводимо тиждень екології, де один з днів

присвячується воді. У заході беруть участь всі учні школи.

На закінчення хочу сказати, що стан водних об’єктів залежить від кож-

ного з нас особисто і значних зусиль не потребує.

Вартівці Валківщини запрошують всіх до співпраці:

– розчистити джерело,

– відремонтувати криницю,

– вчасно закрити водопровідний кран,

– не випалювати суху траву біля водойм,

– не створювати смітників.

Лише спільними зусиллями ми змінимо ситуацію на краще, збережемо

водні ресурси для наступних поколінь.

25

ЗАСТОСУВАННЯ ЕЙХОРНІЇ – ОДИН З ЕФЕКТИВНИХ МЕТОДІВ

БІОЛОГІЧНОГО ОЧИЩЕННЯ ВОДИ

Систук Т. О., учениця 11-го класу

біолого-хімічного профілю

ПМЛ «Елітар»

Данилюк А. П., учитель біології

ІІ категорії ПМЛ «Елітар»

(м. Рівне)

У наш час проблема забруднення водних об’єктів (річок, озер, морів, ґрунто-

вих вод та ін.) є найактуальнішою.

Основними джерелами забруднення й засмічення водойм є, зокрема, недо-

статньо очищені стічні води промислових і комунальних підприємств, великих тва-

ринницьких комплексів; відходи виробництва при розробці рудних копалин; води

шахт, рудників; скиди водного й залізничного транспорту; відходи первинної обро-

бки льону, пестициди [20].

Нафта й нафтопродукти на сучасному етапі є основними забруднювачами

вод внутрішніх водойм, морів, Світового океану. Потрапляючи у водойми, вони

створюють різні форми забруднення: зокрема, плаваючу на воді нафтову плівку,

розчинені або емульсовані у воді нафтопродукти або такі, що осіли на дно, важкі

фракції [1].

При цьому змінюються запах, смак, колір, поверхневий натяг (адгезія і коге-

зія), в’язкість води, зменшується кількість кисню, з’являються шкідливі органічні

речовини, вода набуває токсичних властивостей і становить загрозу не лише для

людини (наприклад, 12 г нафти роблять непридатною для вживання тонну води)

[27].

Досить шкідливим забруднювачем промислових вод є фенол. Він міститься в

стічних водах багатьох нафтохімічних підприємств, негативно впливає на перебіг

біологічних процесів у водоймах та їх очисну здатність, вода набуває специфічного

запаху карболки.

На життя населення водойм згубно впливають стічні води целюлозно-

паперової промисловості [5].

Атомні електростанції радіоактивними відходами також забруднюють річки.

Радіоактивні речовини поглинаються дрібними планктонними мікроорганізмами й

рибою, потім по ланцюгу харчування передаються іншим тваринам. Встановлено,

що радіоактивність планктонних мешканців є у тисячі разів вищою, ніж води, в якій

вони живуть [12].

Викликає серйозне занепокоєння забруднення водойм пестицидами й міне-

ральними добривами, які потрапляють з полів разом з потоками дощової й талої во-

ди. Дослідженнями, зокрема, доведено, що інсектициди, що містяться у воді у

вигляді суспензій, розчиняються в нафтопродуктах, якими забруднені річки й озера

[13].

Нагріті стічні води теплових електростанцій та інших виробництв є джере-

лом теплового забруднення, що загрожує досить серйозними наслідками: у нагрітій

26

воді менше кисню, різко змінюється термічний режим, що негативно впливає на

флору й фауну водойм, при цьому виникають сприятливі умови для масового роз-

витку у водоймах синьозелених водоростей – явища, яке називають «цвітінням»

води [5].

Неочищені каналізаційні стоки – одне з основних джерел загрози для здо-

ров’я людини, тому що до організму людей і тварин можуть потрапити патогени

(хвороботворні бактерії та інші паразити) [22]. Заражені ними люди або тварини

можуть виділяти з екскрементами величезну кількість патогенів, або їхніх яєць [12].

Викиди неочищених каналізаційних стоків у водойми становлять не лише

небезпеку інфекційних захворювань, а й можуть стати причиною зменшення вмісту

розчиненого у воді кисню й деградації водних екосистем [8].

Органічну речовину, що міститься у стоках, охоче поїдають редуценти й дет-

ритофаги, які поглинають кисень у процесі дихання. Якщо детриту надлишок, ці

організми споживають розчинений кисень швидше, ніж він поповнює систему, і йо-

го запаси вичерпуються [3].

У річках та інших водоймах відбувається природний процес самоочищення

води. Однак він проходить повільно. Поки промислово-побутові скиди були неве-

ликими, річки самі справлялися з ними. Нині у зв’язку з різким збільшенням відхо-

дів водойми вже не справляються з таким великим забрудненням. Виникла потреба

у знешкодженні, очищенні та утилізації стічних вод [13].

Методи очищення стічних вод поділяють на механічні, хімічні, фізико-

хімічні й біологічні. Якщо їх застосовують разом, то метод очищення й знешкод-

ження стічних вод називають комбінованим [10].

Сутність механічного методу полягає в тому, що зі стічних вод шляхом відс-

тоювання й фільтрації відділяють механічні домішки. Грубодисперсні частинки за-

лежно від розмірів уловлюються ґратками, ситами, пісколовками, септиками, гноє-

уловлювачами різних конструкцій, поверхневі забруднення – нафтоуловлювачами,

бензомаслоуловлювачами, відстійниками та ін. Механічне очищення дає можли-

вість виділяти з побутових стічних вод до 60–75 % нерозчинних домішок, з промис-

лових – до 95 %, багато з них як цінну сисровину використовують у виробництві

[26].

Хімічний метод полягає в тому, що до стічних вод додають різні хімічні реа-

генти, які вступають у реакцію із забруднювачами та осаджують їх у вигляді нероз-

чинних осадів. Хімічне очищення дає змогу видалити до 95 % нерозчинних домі-

шок і до 25 % – розчинних [21].

Фізико-хімічний метод обробки стічних вод застосовують для видалення

тонкодисперсних і розчинених неорганічних домішок і руйнування органічних, а

також речовин, що погано окислюються. Серед фізико-хімічних методів найчастіше

застосовують коагуляцію, окиснення, сорбцію, екстракцію та ін.

Набув поширення також електроліз. Він полягає в руйнуванні органічних ре-

човин у стічних водах і вилучення металів, кислот та інших неорганічних речовин.

Електролітичне очищення здійснюють в особливих спорудах – електролізерах [23].

Забруднені стічні води очищують також за допомогою ультразвуку, озону,

іонообмінних смол і високого тиску, добре зарекомендувало себе очищення шля-

хом хлорування [4].

27

Для очищення стічних вод найбільшу роль мають відігравати біологічні ме-

тоди, що ґрунтуються на використанні закономірностей біохімічного й фізіологіч-

ного самоочищення річок та інших водойм [2].

Один з біологічних методів полягає у використанні рослини ейхорнії. Ще у

80-х роках 20 ст. у багатьох країнах, де росте ця рослина, її називали

злісним бур’яном. Зараз за допомогою ейхорнії очищають озера, занесені до списку

мертвих, малі річки й водойми, брудні господарсько-побутові стоки та стічні води з

тваринницьких ферм.

Ейхорнія дає можливість вилучити зі стоків більшість біогенних елементів,

серед яких – азот, фосфор, калій, кальцій, магній, марганець, сірка, а також ряд

інгредієнтів – фенол (до 540 г/л), сульфати, нафтопродукти, синтетичні поверхне-

во-активні речовини, фосфати, а також поліпшити такі показники, як біологічне

споживання кисню (БСК) і хімічне споживання кисню (ХСК).

У процесі очищення стоків, які містять аміак, феноли, луги, фосфати, нафто-

продукти, рослина, на корінні якої перебуває не один десяток корисних мікроорга-

нізмів, молюсків, ракоподібних хробаків, створює умови для життєдіяльності цих

організмів, які й розщеплюють інгредієнти, перетворюючи їх на легкотравні для ей-

хорнії елементи, тобто кожна рослина є очисною спорудою в мініатюрі.

Ботанічна назва рослини – ейхорнія (Eichornia crassipes), родини Понтедеріє-

вих. Плаваюча водяна рослина, надводна частина якої складається з листків і квітки,

що нагадує гіацинт (що стало причиною для його другої назви – водний гіацинт).

У воді перебуває ниткоподібне коріння, розпушене війками, між якими й від-

бувається основний процес очищення. Росте ейхорнія в природних умовах у краї-

нах з тропічним і субтропічним кліматом. Однак у сприятливих умовах літнього

періоду в інтервалі температур 16–32 ºС може активно вегетувати у північніших ра-

йонах Росії та України.

У 1981 році Організація Об’єднаних Націй у зв’язку з катастрофічним заб-

рудненням водойм нашої планети ухвалила рішення щодо повсюдного впровад-

ження ейхорнії – реліктової багаторічної плаваючої рослини, здатної практично по-

вністю очищати воду від будь-яких нечистот.

За допомогою ейхорнії можна очистити стоки й водойми не лише від орга-

нічних забруднювачів, а й від бактеріологічних [24].

Є кілька видів біологічних пристроїв для очищення стічних вод: біофільтри,

біологічні ставки й аеротенки.

У біофільтрах стічні води пропускають через шар грубозернистого матеріа-

лу, вкритого тонкою бактеріальною плівкою. Завдяки цій плівці інтенсивно відбу-

ваютьсяпроцеси біологічного окиснювання. Саме вона є діючим початком у біофі-

льтрах.

У біологічних ставках в очищенні стічних вод беруть участь всі організми,

що населяють водойму.

Аеротенки – величезні резервуари із залізобетону. Тут очищувальна частина

– активний мул з бактерій і мікроскопічних тварин. Всі ці живі істоти бурхливо роз-

виваються в аеротенках, чому сприяють органічні речовини стічних вод і надлишок

кисню, що надходить до споруд з потоком повітря, яке подають. Бактерії склею-

ються в пластівці й виділяють ферменти, що мінералізують органічні забруднення.

28

Мул з пластівцями швидко осідає, відділяючись від очищеної води. Інфузорії,

джгутикові, амеби, коловертки та інші дрібні тварини, поїдаючи бактерії, що не

злипаються в пластівці, омолоджують бактеріальну масу мулу [11].

Стічні води проходять такі стадії очищення: механічне, потім – біоло-

гічне, після цього для видалення хвороботворних бактерій – хімічне очищен-

ня, хлорування рідким хлором або хлорним вапном. Для дезінфекції викори-

стовують також інші фізико-хімічні прийоми (ультразвук, електроліз, озону-

вання та ін.). Крім цього, для очищення води водойми заселяють молюсками

і ракоподібними [3].

Література:

1. Алферова А. А. Замкнутые системы водного хазяйства промышлен-

ных предприятий, комплексов и районов / А. А. Алферова, А. П. Нечаев. –

М. : Стройиздат, 1987.

2. Бедимогов С. С. Задерживание и удаление механических включений

из сточных вод // Водоснабжение и санитарная техника. – 2002. – № 2.

3. Беспамятнов Г. П. Гранично допустимые концентрации химических

веществ в окружающей среде / Г. П. Беспамятнов, Ю. А. Кротов. – Л. : Хи-

мия, 1990.

4. Брызгалов В. А. Методы определения загрязняющих веществ в пове-

рхностных водоемах. – Л. : Гидрометиздат, 1987.

5. Будыкина Т. А. Коагулянты для очистки сточных вод / Т. А. Буды-

кина, С. В. Яковлев, А. Б. Ханин // Водоснабжение и санитарная техника. –

2001. – № 10.

6. Вейцер Ю. И. Высокомолекулярные флокулянты в процессах очист-

ки природных и сточных вод / Ю. И. Вейцер, Д. М. Минц – М. : Стройиздат,

1974.

7. Вудивисс Ф. С. Биотический индекс р. Трент. Макробесхребетные и

биологическое исследование. Научные основы контроля качества поверхнос-

тных вод по гидробиологическими показателями / Труды советско-

английского семинара. – Л. : Гидрометиздат, 1977. – С. 132–160.

8. Гвоздяк П. И. Очистка промышленных сточных вод / П. И. Гвоздяк,

Т. М. Дмитриенко, Н. И. Куликов // Химия и технология воды. – 1995. – Т. 9.

– № 1.

9. Жмур Н. С. Управление процессом и контроль результата очистки

сточных вод на сооружениях с аэротенками. – М. : Луч, 1997.

10. Жуков А. И. Методы очистки производственных сточных вод /

А. И. Жуков, И. Л. Монгайт, И. Д. Родзиллер. – М. : Стройиздат, 1992.

11. Запольський А. К. и др. Коагулянты и флокулянты в процессах очи-

стки воды. – Л. : Химия, 1987.

12. Карелин Я. А. Очистка производственных сточных вод в аеротен-

ках / Я. А. Карелин, Д. Д. Жуков, В. Н. Журов, Б. Н. Репин. – М. : Стройиз-

дат, 1989.

13. Кафаров В. В. Принципы создания безотходных химических про-

извдств. – М. : Химия, 1984.

29

14. Кожен Дж. Обзор физико-химических методов очистки сточных

вод. – М. : Химия, 1986.

15. Ласкорин Б. Н. Безотходная технология в промышленности /

Б. Н. Ласкорин, Б. В. Громов, А. П. Цыганков. – М. : Стройиздат, 1986.

16. Ласкорин Б. Н. Проблемы развития безотходных производств /

Б. Н. Ласкорин, Б. В. Громов, А. П. Цыганков, В. Н. Сенин. – М. : Стройиз-

дат, 1995.

17. Лукиных Н. А. Методи доочистки сточных вод / Н. А. Лукиных,

Б. Н. Липман, В. П. Кришгуль. – М. : Стройиздат, 1978.

18. Лукиных Н. А. и др. Методы доочистки сточных вод. – М. :

Стройиздат, 1989.

19. Новиков Ю. В., Ласточкин К. Щ. Методи исследования качества

воды водоемов. – М. : Медицина, 1998.

20. Перов А. Г. Ультрафильтрация – технология будущего / А. Г. Пе-

ров, Е. В. Дудкин, Н. Б. Мотовилова, А. П. Андрианов // Водоснабжение и

санитарная техника. – 2001. – № 9.

21. Плавильников Н. Н. Определитель насекомых. – М., 1994.

22. Проскуряков В. А., Шмидт Л. И. Очистка сточных вод в химичес-

кой промышленности. – Л. : Химия, 1977.

23. Римский-Корсаков М. Н. Зоологические экскурсии / М. Н. Римский-

Корсаков, Б. Е. Райков. – М. : Топикал, 1994. – С. 210–356.

24. Родионов А. И. Техника защиты окружающей среды / А. И. Родио-

нов, В. Н. Клушин, Н. С. Торошечников. – М. : Химия, 1989.

25. Яковлев С. В. Биологические фильтры / С. В. Яковлев, Ю. В. Воро-

нов. – М.: Стройиздат, 1975.

26. Яковлев С. В. Механическая очистка сточных вод / С. В. Яковлев,

В. И. Калицун. – М.: Стройиздат, 1982.

27. Яковлев С. В. Очистка производственных сточных вод / С. В. Яков-

лев, Я. А. Карелин, Ю. М. Ласкавий, Ю. В. Воронов. – М. : Стройиздат, 1990.

СРІБНІ КЛЮЧІ ЗЕМЛІ МОЄЇ

(джерела міста Василькова)

Вєтрова К., голова Ради

Васильківського міського осередку

ВДС «Екологічна варта»

(Київська область)

У народі кажуть: «Без верби і калини немає України». Я хочу додати:

немає України і без криниць, джерел, річок, адже калину завжди садили біля

криниці або джерела, а вербу – біля річки. З давніх-давен у багатьох народів з

особливою ретельністю охороняли та прикрашали джерела, вважаючи їх свя-

тими місцями. В джерелах цінили воду не тому, що вона смачна, прохолодна,

30

кришталево-чиста, а тому що вона «жива», цілюща і містить у собі набір необ-

хідних для організму мікроелементів.

На території Василькова юннати знайшли багато джерел. Та не всім

джерелам судилося дожити до сьогоднішнього дня: одне джерело закидали

сміттям, на місці іншого збудували стоянку для автомашин, деякі стали при-

ватною власністю і закриті великими парканами. Протягом багатьох років ми

ведемо роботу з благоустрою взятих на облік джерел та виявляємо нові.

Названі юннатами джерела «Калинове», «Росинка», «Живильне» завдяки нам

продовжують жити. Беручи воду з цих джерел, люди дякують юним друзям

природи за збереження джерел «живої» води. Чому ж вони звертаються до

джерельної води і шукають порятунку саме в ній, а не в якійсь іншій воді?

Населення все ще сприймає джерела як символ чистої питної води, яка б’є з

земних глибин, тому, що жоден водопровід України не подає воду без відхи-

лень від норми. На сьогоднішній день забруднено навіть криниці, у воді ви-

явлено нітрити, нітрати, залишки хлору, великий вміст заліза, нафтопродук-

ти, відходи життєдіяльності людини та ін. А за кілька років воду з криниць

Васильківщини не можна буде пити взагалі.

У нашому місті є джерело святого Преподобного Феодосія, капличка

«Живоносне джерело», за містом – джерело святої Параскеви та свята кри-

ниця, викопана три століття тому монахом Феофанієм. У процесі нашого до-

слідження ми виявили, що ця вода поки що є найчистішою, що підтверджує

зроблений на наше прохання хімічний аналіз. Доказом є і той потік людей,

які йдуть і йдуть по воду.

Врешті, вода має особливе значення і для нормального функціонування

самої природи, частиною якої вона є. Тому кожному жителю міста необхідно

це усвідомити і змінити своє ставлення до сріблястого джерельця. У багатьох

селах, селищах люди їх упорядковують, облагороджують, садять біля них

берізку, калину чи вербиченьку, тобто створюють належний екологічний

комфорт. Та поряд з цим, як не прикро, маємо багато прикладів безгосподар-

ності, байдужості.

Остання є надзвичайно небезпечною, тому що вона може навіть все

безцінне загубити не лише за місцем проживання, а й у державі в цілому. Ко-

ли зайдемо в тупик, тоді жодними доларами не відкупитись за скоєне. А це

нам ніколи не пробачать ні наші діти, ні онуки. Пам’ятаймо про це!

Та не будемо лякати один одного. Щоб оцінити ковточок життєдайної

водички, пригадайте спеку літньої доби. Похвально, що ми врешті-решт на-

вчилися розуміти ціну чистого повітря. І надто прикро, що не навчилися до-

рожити чистотою води. Адже ковточок свіжої, чистої води – то наше здо-

ров’я, життя, а брудної – наші хвороби, горе! замисліться над тими відомос-

тями, які дійшли до нас з Міжнародної конференції в Ріо-де-Жанейро

(1993 р.), яка проходила під девізом «Планета і Земля», де зазначалося, що в

цивілізованих країнах світу до 80 % усіх захворювань та одна третина смерт-

них випадків – від вживання забрудненої води. А ще страшнішою є картина у

разі відсутності ковточка прісної води. А він для України у нинішню добу не

є лишком, а навпаки, дефіцитом. Нині лише слід залишився від нелегкої пра-

31

ці наших попередників. А кожне джерельце, окуте у водозабірну колонку, чи

цебрини криничок не одній людині спрагу втамовували. У якій країні світу

подібне неподобство, нехлюйство та безвідповідальність можуть бути?! Всі

народи світу кожне водне джерельце святинею вважають.

Запам’ятайте, скільки джерел на землі, стільки й зірок на небозводі. І

якщо вам доводилося бачити, як падає небесниця, знайте – то десь замулило-

ся джерело. Отже, шановні друзі, щоб не згасали зірки, оберігайте живі дже-

рела та криниці!

Нехай кожному з вас на складних дорогах життя яскраво світить своя

іменна зірниця…

ЛИШЕ ТОЙ НАРОД МАЄ МАЙБУТНЄ, У ЯКОГО Є ЧИСТА ВОДА

Наконечна С. В., учитель

біології та екології

Веселохутірського НВК, координатор

Чорнобаївського селищного осередку

ВДС «Екологічна варта»

(Черкаська область)

Поки є хліб та вода, то це ще не біда.

(народна мудрість)

Школа ХХІ століття зумовлює необхідність у докорінному переосмис-

ленні освітньої парадигми, актуалізації змісту, технологій становлення осо-

бистості учня як суб’єкта і проектувальника життя, створенні проектно-

життєвого простору, спрямованого на розвиток і саморозвиток компетентної,

конкурентоспроможної особистості, яка вміє творчо розв’язувати проблеми,

прагне змінити на краще своє життя й життя своєї країни. Школа має захис-

тити й підтримати дитину, виробити в неї життєздатність, озброїти механіз-

мами і технологіями розроблення життєвих стратегій та проектів.

Проектна технологія – одна з інноваційних технологій навчання і вихо-

вання, яка забезпечує розвиток пізнавальної та дослідницької діяльності. Це

практична справа, спрямована на розв’язання актуальних екологічних про-

блем та формування екологічної свідомості особистості.

З огляду на те, що водозабезпечення населення і господарського ком-

плексу є однією з найактуальніших проблем, серйозне занепокоєння викли-

кає стан водних ресурсів. У 2001 році почалася реалізація в Україні соціаль-

ного проекту «Чиста питна вода – екологічне благополуччя українського на-

роду», започатковано акцію «Нове життя джерел», з 2002 року – всеукраїн-

ський конкурс «До чистих джерел», з 1993 року ООН проголосила 22 берез-

ня Всесвітнім днем води. Адже вода – одна з основних умов життя на Землі,

джерело сили. Погіршення стану водних джерел, якості питної води, техніч-

32

ного стану систем водопідготовки та водовідведення, напружена ситуація з

ресурсами прісної води, прогресуюче забруднення річок і водойм зумовлю-

ють необхідність пошуків нових способів економії води, її охорони, вдоско-

налення технологій очищення стічних вод, ширшого використання нетради-

ційних джерел водопостачання.

На Черкащині протікає 1037 середніх і малих річок та струмків, загальна

довжина яких становить 7585 км. На території області формується стік води, який

у середній за водністю рік досягає 1,8 млрд м3, у посушливий – лише 540 млн м

3.

Це незначні запаси води, адже на одного жителя області за рік припадає лише

1,3 тис. м3 води, у той час як у Німеччині й Швейцарії цей показник становить

2,5, Франції – 3,5, Великобританії – 5 тис. м3. Тому наші мудрі предки з давніх-

давен будували ставки, водойми, водяні млини, вміло й раціонально використову-

вали водні ресурси, а воду в цілому вважали святинею.

Нині в області налічують близько 3000 ставків та водоймищ, об’єм води в

яких становить 390 млн м3. Це невеликий запас води, лише наявність Кременчу-

цького та Канівського водосховищ створює ілюзію благополуччя. Серед загальної

кількості річок на території області тільки 181 має «зріст» 10 км. Решта – це неве-

ликі струмки, які є повноводими лише навесні, а в літню спеку навіть пересихають,

як наслідок – потребують догляду та піклування про їхнє збереження.

Виховання громадян з високим рівнем екологічних знань, екологічної сві-

домості й культури на основі нових критеріїв оцінювання взаємовідносин люд-

ського суспільства й природи має стати одним з основних важелів у розв’язанні

гострих екологічних проблем. Щоб подолати проблему, потрібно її дослідити.

Саме це спонукало учнівські й педагогічні колективи Чорнобаївщини до творчої

роботи над проектом: «Вода знайома й загадкова».

Завдання проекту:

1. Народна мудрість про воду: прислів’я, приказки, загадки, легенди.

2. Казки про воду.

3. Відображення теми води в піснях.

4. Вода в обрядах і звичаях українського народу.

5. Криниці нашого села. Обряди копання криниць.

6. Дослідження стану водогону. Історія створення сільського водогону.

7. Річка нашого дитинства. Історія річки Франки.

8. Дослідження екологічних особливостей джерельної та артезіанської во-

ди. Проведення меліоративних робіт у с. Веселий Хутір.

9. Досвід роботи за методом заглиблення по темі «Вода» у структурному

підрозділі «Дошкільний навчальний заклад».

Методичним забезпеченням проекту були такі заходи:

1. Науково-дослідна робота з водою.

2. Заняття «Водичка – чарівна скарбничка».

3. Урок-проект «Вода – мандрівниця».

4. Урок з основ здоров’я на базі програми Порфирія Іванова на тему:

«Вода – це здоров’я, вода – це краса, вода – це цілюща ранкова роса».

5. Інтегрований урок (хімія, географія, біологія) на тему: «Вода як важли-

вий природний оксид». Значення води у природі, народному господарстві та по-

33

буті. Фізичні властивості води. Кругообіг води в природі. Охорона природних

водойм від забруднення.

6. Класна година на тему: «Вода – джерело життя на землі».

7. Засідання круглого столу на тему: «Екологія крізь краплю води».

8. Практичні поради: «Як оздоровити воду в домашніх умовах». Усний

журнал на тему: «Вода – кров матері Землі». Комп’ютерна презентація.

9. Екскурсія в Музей води (м. Київ).

10. Інтегрований урок з хімії, біології та валеології у 8-му класі на тему:

«Вода – найважливіший природний оксид».

11. Урок у 9-му класі на тему: «Вода у природі. Добування чистої води, її

фізичні властивості. Охорона природних водойм від забруднення. Вода як роз-

чинник». Вечір «Найчарівніша речовина».

12. Лекція з безпеки життєдіяльності: «Особливості купання в забрудне-

них водоймах».

13. Урок з основ здоров’я «Загартовування, його значення. Комплексне за-

гартовування сонцем, повітрям, водою».

14. Конференція «Незвичайні властивості води».

15. Виступ агітбригади «Чисту воду – нашому народу».

16. Методи дослідження річкових екосистем.

У ході виконання екологічного проекту «Вода знайома й загадкова» учні

відвідали водно-інформаційний центр (Музей води), розташований в мальовни-

чому місці, на одному з пагорбів по вул. Грушевського у центральній частині

міста Києва.

Природоохоронна діяльність, раціональне використання водних ресурсів

мають бути підкріплені обізнаністю громадян в екологічній та правовій сферах

діяльності. Негативне значення має відсутність у населення відповідної інформа-

ції та знань про необхідність і способи захисту джерел прісної води. Тому вкрай

необхідним є екологічне виховання всіх верств населення, розширення в суспі-

льстві практичної діяльності, спрямованої на охорону і поліпшення стану дже-

рел, річок і водойм України, раціональне використання водних ресурсів шляхом

залучення населення до практичної природоохоронної роботи, розвиток громад-

ських екологічних ініціатив.

Лише спільними зусиллями можна поліпшити стан водних ресурсів та

зберегти їх для майбутніх поколінь.

Література:

1. Проект концепції неперервної екологічної освіти та виховання в Україні

/ Інформ. збірник Міністерства освіти і науки України. – 1995. – № 14 .

2. Голубенко М. Проект діяльності у школі. – К. : Шкільний світ, 2007.

3. Овчаренко С. В. Все про воду / С. В. Овчаренко, Р. У. Гараєв. – К. : Вер-

тикаль, 2006.

34

АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА СТАН РІЧКИ СТУГНИ

Вєтрова О. А., керівник гуртка

«Юний еколог», координатор

Васильківського міського осередку

ВДС «Екологічна варта»

(Київська область)

Увага всіх людей світу прикута до масштабних екологічних проблем

сучасності. В нашому місті також немало екологічних проблем, але хотілося

б привернути увагу до річки Стугни. Вона, на нашу думку, теж потребує до-

помоги.

За словами очевидців, у нашій річці колись текла чиста вода. По бере-

гах росла велика кількість дерев, в їхніх заростях водилося чимало звірів, у

річці – багато риби, а в плавнях очерету вирощували своїх пташенят водоп-

лавні птахи (понад 60 видів у м. Василькові). На берегах Стугни росло багато

рослин, у тому числі й лікарських, якими люди лікувалися. На перезволоже-

них берегах річки колись цвіло 6 видів орхідних рослин. На жаль, нині поба-

чити їх можна лише на сторінках Червоної книги Васильківщини. Цього року

ще зацвіли водяні квіти – латаття біле, глечики жовті, але їхня кількість пос-

тійно зменшується. Люди, які зривають латаття, не розуміють, що лілії ги-

нуть, щойно їх витягнуть з води. Завдяки таким «любителям прекрасного» ці

квіти вже потрапили на сторінки Червоної книги України.

Сьогодення річки Стугни є дуже непривабливим. Ми не можемо за-

пропонувати своїм друзям пройтися її берегами, тому що нам соромно за те

сміття, яке скрізь накидано. Наші бабусі пам’ятають річку чистою і краси-

вою, а що будуть пам’ятати наші діти, онуки? В кожного з нас є нехай мале-

нька, але своя річечка дитинства. Якою їй бути, залежить від нас.

Ще в 1997 році було проведено дослідження річки Стугни Інститутом

екології, розроблено схеми реконструкції для ділянок річки, обговорено за-

вдання зі збереження та відновлення природних комплексів її долини.

В минулому році моя вихованка захищала в МАН науково-дослідну

роботу «Антропогенний вплив на стан річки Стугни», до завдань якої входи-

ло:

висвітлення проблеми річки Стугни в пресі (була написана стаття

«Річка мого дитинства» і надрукована в газеті «Життя і слово»;

організація еколого-трудових десантів на береги річки, але без підт-

римки місцевої влади юннати не змогли прибрати все сміття, кількість якого

збільшується щодня;

анкетування учнів шкіл міста, просвітницька роботу серед населен-

ня міста з питань Водного кодексу України;

опитування місцевих жителів про стан річки.

Результати опитування виявились такими:

20 % населення пам’ятає річку Стугну дуже чистою;

35

100 % хочуть бачити свою річку чистою та здоровою;

70 % опитаних бачили, як мешканці міста викидають сміття на бе-

реги та в річку;

лише 10 % опитаних намагалися зупинити дії людей, що призводи-

ли до забруднення річки;

80 % вважають, що стан річки можна поліпшити зусиллями місцевої

громади;

30 % хотіли б взяти участь в акції з очищення річки;

95 % населення нічого не знають про Водний кодекс України, який

є основним законодавчим актом, що регламентує використання, охорону і

контроль в галузі використання і охорони вод.

Юристи кажуть: «Незнання законів не звільняє від відповідальності».

У випадку з річкою цей вислів може прозвучати так: «Не знаю ніякого зако-

ну і не бажаю знати. Яка відповідальність? За що? Хто господар річки? Це ж

не приватна власність, це ж нічиє». Так вважає більшість громадян. Так, Сту-

гна нічия – вона належить всім нам і ми повинні захищати її і дбати про неї.

Так що ж треба зробити, щоб відродити річки?

Незважаючи на високий рівень освоєння долин річок, вони й досі за-

лишаються мальовничими куточками. Ті зміни та порушення, що їх зазнали

природні комплекси від господарської діяльності, не є такими катастрофіч-

ними. Річки можна оздоровити.

Ми пропонуємо:

поєднати зусилля всіх – учнів, вчителів, представників влади і прос-

то небайдужих громадян для подолання проблеми;

з берегів прибрати сміття;

в долинах річок розчистити джерела, що живлять їх;

на берегах річок висадити дерева, кущі, щоб закріпити береги;

започаткувати свято Річки – 22 березня в день Охорони водних ре-

сурсів;

проводити в школах міста щорічний місячник екологічної освіти та

виховання, в рамках якого ми пропонуємо організувати фотовиставку «Моя

річка – краса і біль», конкурси екологічних статей «Я тут для всіх, а не для

тебе лиш…», екологічних ігор, екскурсії для школярів навчально-

екологічною стежкою «Загадковий світ річки», щоб вони ознайомилися з

особливостями природи рідного краю та усвідомили необхідність дбайливо-

го ставлення до неї.

Від імені юних екологів міста Василькова закликаю всіх берегти при-

роду, річки та річечки України, не знищувати, а охороняти й примножувати

природні багатства.

36

РОЛЬ КЕРІВНИКА ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ

(НА ПРИКЛАДІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОСЛІДНИЦЬКОГО ПРОЕКТУ

«ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ БІЛОГО ОЗЕРА»)

Макарчук О. П., учитель біології

та екології, керівник центру

екологічної освіти та виховання

Кузнецовської гімназії

Кузнецовської міської ради,

координатор Кузнецовського міського

осередку ВДС «Екологічна варта»

(Рівненська область)

Навчально-виховний процес сучасної школи має бути зорієнтований на

такі форми і методи навчання, які враховуватимуть інтереси, здібності й піз-

навальні запити особистості. Сьогодні він орієнтується на цілеспрямованого

учня, який є головним суб’єктом, особистістю, здатною до постійного самоу-

свідомлення, самооновлення і розвитку. Формуванню самосвідомості кожної

особистості значною мірою сприяють екологічні експедиції центру екологіч-

ної освіти і виховання Кузнецовської гімназії.

Провісниками нової якості навчально-виховного процесу можна назва-

ти проекти, здійснювані сьогодні з ініціативи педагогів і учнів. Кузнецовська

гімназія є асоційованою школою ЮНЕСКО. З-поміж інших на практиці реа-

лізується напрям «Освіта для сталого розвитку». Щороку центр екологічної

освіти і виховання гімназії визначає етапи та зміст локального практико-

орієнтованого проекту «Творити краще, ніж руйнувати». Активно діють еко-

логічна експедиція, гурток «Юні екологи». Цей проект спрямований на ви-

рішення практичних завдань «Міської програми удосконалення еколого-

пропагандистської роботи, формування екологічної культури населення, ви-

вчення природного середовища прибережних територій Білого озера та до-

лини річки Стир».

Апробація методу проектів у Кузнецовській гімназії свідчить: його

впровадження підвищує ефективність процесу виховання (конкретно еколо-

гічної культури особистості). Він дає можливість реалізувати ряд важливих

теоретичних положень формування в учнів ціннісного ставлення до природи.

Локальний екологічний проект «Творити краще, ніж руйнувати» вже

5 років успішно реалізують на практиці учасники центру екологічної освіти і

виховання. До роботи над проектом залучається найпередовіша, свідома й

активна частина учнівської молоді гімназії. Про орієнтовну вартість цієї роз-

робки можна сказати, що вона є цінною для центру екологічної освіти і вихо-

вання «Екологічна експедиція Кузнецовської гімназії» як програма, що за-

безпечує методику організації практичних справ і заходів екологічного спря-

мування в Кузнецовській гімназії.

Учасники екологічної експедиції протягом шести років досліджують

стан та екологічні проблеми відомих водних об’єктів рідного краю – річки

37

Стир, Білого озера, лісо-болотного комплексу «Коза-березина» – центру Рів-

ненського природного заповідника. Матеріали наукових досліджень гімнази-

стів увійшли до збірок: «Проведення екологічних експедицій, походів,

польових практик» (Типові методичні матеріали / за ред. В. В. Вербицького.

– К. : СМП «АВЕРС», 2003. – С. 148), «Творити краще, ніж руйнувати»

(2004 р.) та «Дослідницький практико-орієнтований проект «Екологічні

проблеми Білого озера» (2007 р.) (Ілюстровані каталоги робіт Всеукраїнсько-

го конкурсу «До чистих джерел» Міністерства охорони навколишнього при-

родного середовища України).

На Міжнародному дитячому екологічному конгресі «Живи, Земле!» у

2007 році учень гімназії Сніжко В’ячеслав представляв свій дослідницький

практико-орієнтований проект «Екологічні проблеми Білого озера». Робота

над проектом триває. Результатами досліджень зацікавилась місцева районна

газета «Володимирецький вісник», і до Дня працівників лісового господарст-

ва у цьому році розпочинає друкувати на своїх сторінках наукову статтю

студента другого курсу Національного авіаційного університету, дійсного

члена Рівненської малої академії наук учнівської молоді Сніжка В’ячеслава

під назвою «“Підкоп” під Біле озеро: наскільки відчутний він через 20 ро-

ків?».

Проект виокремився як індивідуальне завдання учня у рамках експеди-

ційних досліджень. Насамперед знайомились з методикою проектної роботи.

Саме вона передбачає співробітництво учителя і учня. Розроблено конкрет-

ний план реалізації та кошторис проекту, визначено прикінцеві завдання.

Цей проект є тривалим.

На початку реалізації проекту керівнику експедиції потрібно було до-

помогти учневі у визначенні актуальності та масштабів проблеми, характеру

впливу на довкілля і здоров’я людини. Дія зазначеного проекту охоплює не

лише територію самого Білого озера чи навколишніх сіл. Актуальність теми

зумовлена стурбованістю всієї громадськості міста Кузнецовська станом Бі-

лого озера, де розташований оздоровчий реабілітаційний центр «Біле озеро»

ВП «Рівненська АЕС». Тому учасники екологічних експедицій Кузнецовсь-

кої гімназії об’єктом своїх досліджень обрали саме цей природоохоронний

об’єкт.

Будучи науковим керівником експедицій, як очевидець і місцевий жи-

тель, я допоміг автору досліджень встановити, які природні екосистеми існу-

вали на досліджуваній території зовсім недавно – кілька десятків років тому.

Майже скрізь протікали невеличкі річечки та потічки, і не лише ранньою ве-

сною, а протягом усього календарного року. Однак навколишні прилеглі бо-

лота і так звані «мохи» повисихали, знизився рівень води в Білому озері.

Руслами колишніх річок пройшли глибокі меліоративні канави, які збирають

і відводять воду з раніше заболочених територій, що живили озеро Біле. Сьо-

годні ситуація є такою, що можна з повною відповідальністю заявляти про

те, що на питання «Чи існують малі річки поблизу Білого озера?» відповідь

буде одна – «Ці річки зникли!»

38

Сніжко В’ячеслав під час своїх досліджень застосував різні дослідни-

цькі способи: експедиції в природу, спостереження в природі, бесіди з оче-

видцями змін в природі. Напружено працював з літературними джерелами.

Оброблено окремі статистичні дані Державного управління екології та при-

родних ресурсів у Рівненській області. Використано методи критичного ана-

лізу, спостереження і порівняння. Автор доводить свою думку, використо-

вуючи узагальнений матеріал у формі риторичних запитань і відповідей, вла-

сний слайдофільм «У пошуках “серця” Білого озера». Слід зазначити, що не-

бияке значення має наявність необхідного обладнання для здійснення похо-

дів і польових досліджень, а також для обробки даних досліджень.

За допомогою свого керівника дослідник має змогу практично застосо-

вувати дослідницькі методи біологічної та екологічної наук. Працюючи над

першоджерелами, він привчається працювати з архівним матеріалом, порів-

нювати між собою відомості, одержані з різних пам’яток, набуває вміння ко-

ристуватися даними з нових джерел наукової літератури, розвиваючи у себе

здатність до наукової критики.

Важливим етапом в реалізації проекту є обговорення результатів дос-

ліджень. Автор проекту обґрунтував свої узагальнення у формі висновків

(таблиці, риторичні запитання і відповіді), які становлять цінність самої нау-

ково-дослідної роботи. За результатами дослідницької роботи у 2008 році ав-

тор став учасником Всеукраїнської туристсько-краєзнавчої експедиції «Краса

і біль України» за напрямом «Скривджена земля» і став переможцем на об-

ласному рівні. На другому (обласному) етапі конкурсу-захисту МАН у

2007 році робота зайняла третє призове місце, у 2008 – друге місце. Щороку

Сніжко В’ячеслав бере участь у міській підсумковій екологічній конференції,

є частим гостем міського радіовісника.

«Учитель, який може наділити своїх вихованців здатністю знаходити

радість у праці, повинен бути увінчаний лаврами» (Л. Хаббард). Адміністра-

ція школи, відповідальні працівники управління освіти мають подбати і про

винагороду учителю за сумлінну працю: з місцевого бюджету встановлю-

ються відчутні надбавки до посадових окладів педагогам, чиї учні стали пе-

реможцями олімпіад, конкурсів дослідницьких та творчих робіт; моральна

підтримка у формі грамоти чи подяки також важлива. Все це стимулює твор-

чу працю учителя.

Маршрут досліджень Сніжка В’ячеслава, автора індивідуального

проекту, – лише одна з багатьох екологічних стежок, прокладених учасника-

ми експедицій гімназії.

Навчально-виховний процес дослідницького екологічного гуртка є

надзвичайно широким і необмеженим. На лоні природи формується людина

та її природний хист. Тут і виховання, і навчання йдуть паралельно, і водно-

час розв’язуються освітянські проблеми. Тому важко відразу відповісти на

питання, що первинне у навчально-виховному процесі: виховання чи нав-

чання.

Досвідчені педагоги не заперечать: учнівська молодь набуває звички до

праці лише тоді, коли постійно зайнята серйозною або цікавою справою.

39

Кожне заняття гуртка чи кожна наступна експедиція – це своєрідна «абетка

вмінь». Важливо, що сучасні високі технології (цифрове фото та відео,

комп’ютерні програми тощо) оновлюють навчально-виховний процес, дають

можливість спиратися на індивідуальний підхід до особистості, активізують

працю учнів, роблять її набагато цікавішою. Адже відомо, що створення якіс-

но нових матеріальних і духовних цінностей у процесі діяльності породжує

творчість. Для прикладу, якщо учасник експедиції підготує фотозвіт, ство-

рить слайд-фільм, відеофільм, сучасну презентацію своїх досліджень, то в

його душі виникає неабияке бажання працювати далі, досягати успіху в роз-

початій справі, бути корисним для суспільства.

Учитель має бути щирим і відвертим зі своїм учнем скрізь і повсякчас.

Він повинен постійно нагадувати своєму учневі його основне завдання –

формувати свій світогляд, виробити власне ставлення до довкілля, спрямова-

не на збереження життя.

Кожен учень, а особливо цілеспрямований, – творець від народження.

Завдання керівника гуртка – активізувати його творчий потенціал шляхом

неперервного цілеспрямованого навчання. Важливо відразу ж поставити чіт-

кі цілі перед учнем, розкрити можливості та обґрунтувати переваги результа-

ту його праці. Скажімо, націлити учня на успішну участь у Малій академії

наук, показати неоціненну роль досліджень для державних установ тощо.

Керівник природничого чи екологічного гуртка має справу з цілеспря-

мованим учнем, і його завдання – не дати дитині зневіритися в обраному

шляху, допомогти засвоїти глибокі знання і набути досвіду, навичок їх вико-

ристання. У складі експедиції доречно призначити: дослідників-науковців з

теми досліджень, фотографів, відеооператорів, істориків, краєзнавців, геог-

рафів, рослинників та ін.

Учителя, педагога учні сприймають як майстра своєї справи, його ав-

торитет є навіть вищим за авторитет батьків. Неабияку делікатність слід про-

явити батькам і вчителям у цей період. Сказане дорослими слово, їхній зов-

нішній вигляд, елементи поведінки надовго зберігаються в пам’яті дітей.

Приємними є моменти, коли на святі останнього дзвоника гуртківці-

випускники публічно дякують своєму керівнику за його щоденний труд, за

любов і терпіння.

Учитель несе соціальну відповідальність за результати своєї праці. Йо-

го роль як організатора освіти, відповідального за знання дітей та їхнє вихо-

вання, не може бути перебільшеною. Вчитель у співпраці з батьками відпові-

дає за рівень розвитку майбутнього покоління, майбутніх громадян перед

державою.

«Учитель – це людина, що скерована в майбутнє, формує у молодих

людей активне і відповідальне прагнення оновлення світу, в якому вони жи-

вуть» (Педагогічна майстерність. – 1997. – С. 11).