ćVjenčić Венчик Віночок · В aє: Союз русинів і укр aїнців Республіки Хорв aтія Зa в aвaв%я: Любиц a Морг aн

ISSN 1331-2189 57ЧИСЛОНОМЕРBROJ 2/2011

Izdaje: Savez Rusina i Ukrajinaca Republike HrvatskeВидaвa: Союз Русинох и Укрaїнцох Републики ГорвaтскейВидaє: Союз русинів i укрaїнців Республіки Хорвaтія

VjenčićВенчикВіночок

VjenčićВенчикВіночок

На радосц шицкихшколярох 15. юниязакончени школски

2010./2011. рок. У Петров-цох, у ПШ Петровци, тотшколски рок закончели два-цец тройо валалски дзеци,од того штверо у першейкласи при учительки Ме-лани Дюдяр, штверо у дру-гей класи при учителькиТат'яни Деспотович, осмероу трецей класи при учи-тельки Андреї Иван Криз-

манич и седмеро

котри ше одпитовали одсвоєй учительки ЯсминкиБудински у штвартей класи. Ту и учительки котри ви-клaдaю мацерински язики –руски и українски, странскиязики – анґлийски и нє-мецки, a раз до тижня шко-ляре мaли и виронaукухтору тримaл паноцец . Зоз зложносцу, добру дзекуи дзецинску мрию школярештвартей класи остатнїдзень пририхтали одви-туюцу програму и напра-вели красну веселицу. Натот способ одпитовали шеод своєй милей учительки,подаровали єй дарунок напамятку, як и символичнидарунки другим учителькоми нини кухарки, як знaк по-дзековносци за першиштири роки свойого школо-ваня. З тоту прогрaму при-

витали пецерих нових шко-лярох котри на єшеньрушаю до першей класи икотрим зохабяю своюучальню и свою учителькуЯсминку.

По єшень и початок новогошколского рока школскибренчок будзе одпочивaц,як и шицки дзеци у валалє.

Тaня Гaрди

Кoнєц школоского року

Штредком юния ме-шаца у Подруч-ней школи Мик-

лошевци наисце булошветочно. Школяре нїзшихкласох зоз своїма учитель-ками пред красним числомродичох виведли пригоднупрограму у хторей було ре-цитациї, шпиванки и танци,та успишно указали час-точку того цо през рок на-учели. Школярки Анамария

Лїкар (1. класа), Паула По-точки и Милица Мишлєно-вич (4.) достали подзеко-ваня за участвованє на 16.подобово–литературнимконкурсу „Горватска кул-турна скарбнїца“ на хторейучаствовали числени шко-ляре зоз 125 школох зоз по-друча цалей Горватскей. После програми приємненєсподзиванє дожила учи-телька Ксения Лїкар, хтора

того школского року ви-ведла остатню ґенерацию иодходзи до заслуженей пен-зиї. У мено шицких школя-рох и родичох, Саня Ата-нацкович учительки зозчувствительнима словамиподзековала на длугорочнейроботи у воспитаню и обра-зованю младих у Микло-шевцох и пожадала єй вельо

щесца у дальшим живоце, ашколяре учительки придалиприкладни дарунки. Тижтак и школяре штвартейкласи з дарунками ше одпи-тали од учительки ДушанкиБруїч, бо од идуцого школ-ского року школованє пред-лужую у Матичней школи уЧаковцох.

Дюра Лїкар

ЗАКОНЧУЮЦА ШВЕТОЧНОСЦ НА КОНЦУ ШКОЛСКОГО РОКА

ШКОЛЯРЕ И РОДИЧИ ПОДЗЕКОВАЛИ СВОЄЙ УЧИТЕЛЬКИ

При добрих гудaкох и нaмймлaдши нaучa тaнцовaц

У програми участвовали шицки школяре

Знїмок на памятку: Школяре и колеґинї з нагоди одходу учительки Ксениї Лїкар до пензиї

Vaše priloge možeteslati na adresu:Savez Rusina i Ukrajinaca RH(za “Vjenčić”)

32000 VukovarVijeća Europe 93

Видaє: Союз русинів і укрaїнців Республіки Хорвaтія www.sriu.hr

Зa видaвaвця: Любицa Моргaн

Адреса: Вуковaр, Рaди Єврoпи 93, тел./фaкс: 032/ 428–342

E-mail: [email protected]

Žiro račun – Бaнкове конто: 2340009-1110057465

Друкувaв: Друкaрня Солдо, Вуковaр

Тирaж: 1000 примірників

57

2011.GODINAPOKPIK

ВУКОВАР - VUKOVAR - ВУКОВАР

ЗМИСТ - SADRŽAJ - ЗМІСТBROJЧИСЛОНОМЕР Дюра Лїкар: школяре и родичи подзековали своєй учительки. . . . . . . . . . . . . . . 2

Тaня Гaрди: Кoнєц школоского року . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2

НAШО ПИСAТЕЛЄ - НAШІ ПИСЬМЕННИКИ

Йоаким Пушкаш . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Марійка Підгірянка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

CC. Василіянки: Джерело живої води . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

Иренa Дюдяр: Вуковaрски хлaпци и дзивчaтa достaли щири aплaузи . . . . . . . . 9

Ксения Лїкар: Розвага и ученє . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

Агнетка Балатинац: Дзецинска фолклорна и шпивацка творчосц на

38. Петровским дзвончку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

Лела Дїтко: Рутенияда . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

ПИСАТЕЛЄ ВАМ НАПИСАЛИ

Любица Гаргай: Геленков перши маялос . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

Любица Гаргай: Чловек жеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

Леся Мудрі: Літо починається з черешень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

Верa Пaвлович: У Вуковaре першa причaсц того року без дзивчaтох . . . . . . . 14

Ксения Лїкар: Лєтни жаданя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

Ксения Лїкар: Наградзени найлєпши школярски роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

Ксения Лїкар: фестивал дзецинскей творчосци „веселинка“ . . . . . . . . . . . . . . . 15

СТAРИ РУСКИ БAВИСКA – УКРАїНСЬКІ НАРОдНІ дИТячІ ІгРИ

Мария Хома: Джочканє (пасульканє) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

Леся Мудрі: Сiрий кiт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

ШКОЛяРЕ СОТРУдНїКИ - УчНI СПIВПРАЦIВНИКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

ЗAБAВНИ БОК – РОBЗВAЖAЛЬНA СТОРІНКA . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Любица Гаргай: Чи сце знали... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Леся Мудрі: жарти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

РЕДAКЦИЯ:Вера Павлович(глaвнa и одвичaтельнa редaкторкa)Aгнеткa БaлaтинaцЛюбицa Гaргaй

СОВИТ РЕДAКЦИЇ:Пaвло Головчук (предсидaтель),д.ф. н. Оксaнa Тимко Дїтко, Яким Пушкaш,Дюрa Бики и Верa Пaвлович

ЛЕКТОРЕ:Мaрия Хомa (руски язик)Леся Мудри (укрaїнски язик)Верa Пaвлович (горвaтски язик)

Друковaнє помaгa Совит зa нaционaлни меншини Републики Горвaтскей.

UREDNIŠTVO:Vera Pavlović(glavna i odgovorna urednica)Ahnetka BlatinacLjubica Harhaj

SAVJET UREDNIŠTVA:Pavlo Holovčuk (predsjednik)dr. sc. Oksana Timko Đitko, Joakim Puškaš, Đuro Biki i Vera Pavlović

LEKTORI:Marija Homa (rusinski jezik)Lesya Mudri (ukrajinski jezik)Vera Pavlović (hrvatski jezik)

Tiskanje potpomaže Savjet za nacionalne manjineRepublike Hrvatske.

РEДAКЦІЯ:Вірa Пaвлович(головний і відповідальний редактор)Aгнеткa БaлaтинaцЛюбіцa Гaргaй

РЕДАКЦІЙНА РАДА:Павло Головчук (головa)д.ф.н. Оксaнa Тимко-Дітко, Яким Пушкaш,Дюрa Бікі і Вірa Пaвлович

ЛЕКТОРИ:Мaрія Хомa (русинськa мовa)Леся Мудрі (укрaїнськa мовa)Вірa Пaвлович (хорвaтськa мовa)

Друкується зa допомогою Рaди з питaньнaціонaльних меншин Республіки Хорвaтія.

Нa першим боку: Нa нaсловним боку: Яким Ерделї: „Слунечнїки”

Нa остaтнїм боку: Нa остaтнїм боку: ОШ Чaковци– подручнa школa Миклошевци дзе ше виучуєруски мaцерински язик

Видaвa: Союз Русинох и Укрaїнцох Републики Горвaтскей www.sriu.hr

Зa видaвaтеля: Любицa Моргaн

Адреса: Вуковaр, Рaди Европи 93, тел./фaкс: 032/ 428–342

E-mail: [email protected]

Žiro račun – Жиро рaхунок: 2340009-1110057465

Друковaл: Друкaрня Солдо, Вуковaр

Тирaж: 1000 приклaднїки

Друковaне–Друковaно–Tiskano6 / 2011

Ценa Куни Цінa Кун Cijena Кунa5

Rukopisi se ne vraćaju.

Рукописи ше нє врaцaю.

Рукописи не повертaються.

О АВТОРОВИ

Публициста ЙоакимПушкаш народзени1956. року у Вуко-варе. До основнейшколи ходзел у Пет-ровцох и Вуковаре,до штредней у Вин-ковцох и Беоґрадзе,

а студирал на Факултету политичних нау-кох у Беоґрадзе и Заґребе, зоз надпомну-цом же ше сам школовал, алє нїґда нєдипломовал.Кед му було 15 роки зявел ше як писательгуморескох и новинар-сотруднїк у тижнь-овнїку „Руске слово“ з Нового Саду и ча-сопису „Нова думка“ у Вуковаре. Як го-норарни або професийни новинар писали за „Вєсник“, „Вечарши новини“, „Раншиновини“ (шицки зоз Заґребу), „Глас Сла-вониї“ (Осиєк), „Глас люду“ (Дарувар),„Новлянски вєсник“, „Новлянски лист“,„Попатрунок“ (шицки зоз Новскей), як иза Радио Вуковар, Радио Нови Сад и РадиоНовску.Од 1971. року по нєшка написал даяки100 гуморески по руски, а од 2004. рокугуморески пише и на горватским язику идрукує их у виданьох „Привлачици“ зВинковцох и „Чвора“ з Бєловару. За себегвари же є стрипофил и кнїжкофил ибарз ше цеши зоз библиотеку кнїжкох укотрей ше находза коло тисяч наслови.Шицки тоти кнїжки пречитал у гайзибануна релациї Липовляни/Новска – Заґреб иназад!

4 VJENČIĆ ВЕНЧИК ВІНОЧОК 57/2011

NAŠI KNJIŽEVNICI - НAШО ПИСAТЕЛЄ - НAШІ ПИСЬМЕННИКИ

ЙОАКИМ ПУШКАШ

Народзел сом ше 1956. року. Ро-дичи ше теди зо мну барз цешели,цо ми припознали познєйше, кед

сом бул векши, та нїби гварели:– Маче нашо миле! Кед ми було даяки два роки, до госцохнам пришол якиш бачи, оцов кум зозМостару . – Яй, яки є сладки – як нашпшичок ! А и нєсташни є як наш шврчо! –гварел вон.– Я нє пшичок! – виявел сом кратко иенерґично и такой на початку претаргнулкажду дискусию коло того чи здабем натам даякого герцеґовского пшичка абонє. Бул сом и розчаровани, понеже миоцов пайташ и кум за дарунок принєсол,задумайце лєм себе, якуш бабку! Вон шевигварял же нє знал чи ше мойо родичизнова поновели зоз хлапчиком або наперши завод зоз дзивочку, а понеже нємогол превериц прейґ телефона (претоже у нашим обисцу, як и у цалим валалє,телефона анї нє було), вец роздумовалтак: першенародзени у Пушкашових булсин, потим знова син (умар як дзецко),потим знова син (умар як дзецко), тапредпоставел же би „ґовля“ на концумогла принєсц и дзивочку. Купак! Бул торахунок без качмара прето же мойо оцеци мац були „предплацени“ на синох (на-родзели ше вкупно пейцме, а прежилитроме)!Кед ми було даяки пейц роки оцец у Ву-коваре купел наш перши радио–апарат.То було по приходу струї до нашей улїчки,односно до нашей хижи на Грабику. Затот радио оцец у валалского тишлїра далзробиц окремну полїчку по мири. Потим,радио и полїчка заберали почесне местоу нашей преднєй хижи. Спочатку ше ра-дио укапчовало лєм внєдзелю, кед оцецслухал преноси фодбалских змаганьох,

чИ СОМ чЛОВЕК

557/2011 VJENČIĆ ВЕНЧИК ВІНОЧОК


як и на державни або церковнишвета. Бул сом любопитлїви, абез пред’знаня о тим як радиороби, та сом ше часто круцелколо тей новотносци у обисцу.З єдей нагоди, после нєдзельо-вого полудзенку, зоз танєромюшки у рукох виґрабал сом шена карсцель з намиру же бим„накармел“ людзох у радио-апа-рату. Мац ме зопарла у останєйхвильки (о шицким тим оцецнїґда нїч нє дознал!) и лєм гва-рела:– Маймуну єден!Познєйшє сом роздумовал о тихєй словох и заключел же тобула єй реакция на шицки мойопендраня, найчастейше по дре-вох. Мнє, наприклад, нє булнїяки проблем випендрац ше нависоки орех пред хижу, потимпрейґ конарох скочиц на за-крице хижи, шпацирац ше по че-репох з обидвох бокох закрица,долапиц ше конарох (и стебла)старей грушки и на концу удворе скочиц на жем!Кед ми було седем роки, почалсом ходзиц до школи. Надпоми-нам же наш двор вибивал нашколски двор, односно двадвори дзелєл єден заєднїцкиплот. Тот древени плот без по-чежкосци сом прескакал ичасто зоз школскима дзецми ба-вел фодбал у школским дворе.Медзитим, на початку мойогошколованя, кед сом рушел допершей класи, до школи сом

и ш о л

лєм з моїм дзецин-ским пиштольом.– Прецо лєм ти, ма-ґарцу єден, нє машторбу и кнїжки? За-бул ши? – опиталаше ми учителька.– Нє! Я кавбой,а кавбоє ношапиштолї, а нєторбу и кнїжки!– гварелс о м .Учи-

телька ше вец попоносоваламоїм родичом, од оца сом гинтодостал позауха, та сом уж натреци дзень настави пришол зозторбу и з кнїжками, и вецей сомнє бул нїяки кавбой, алє лємзвичайни школяр!Кед сом мал даяки дзешецроки, пошол сом до сушеда, авони праве полудньовалисарму. Мойо наймилше єдло!– Наздраве! – гварим я.– Гайде з нами! – гвари сушедпре якиш шор. Алє, мнє нє тре-бало вельо понукац! шеднулсом за стол и черпал на даске-льо заводи. На одходу дому су-шеда лєм полугласно гварела:– швиньо галава!Кед сом мал даяки дванац роки,бавел сом фодбал кажду шлє-бодну хвильку. Нє виберал сом

место и час! З єдней на-годи нательо сом

моцно вдерел лабдуже прелєцела цалитерен и на концу роз-била очко на облакуєдней хижи! Кед

ґазда розбитого облакавишол зоз хижи же би

видзел цо ше то случело,

я почал сцекац. По-неже ме нє моголвлапиц, бо мал

даяки 120 кили,вон ше грожелза мну:– Чекай лєм докце влапим, заяцуєден!Кед рано тре-

бало стануц, ауж сомм а лштернацроки, нєб у л отого хто

би ме зо-будзел ско-

рей осем годзин. Статок у хлївеи кармику бул гладни и сми-ядни, а требал сом пойсц и дошколи, та би оцец аж зоз дворакричал:– Ставай уж раз, краво поспана!На 15 роки сом ше залюбел! Ви-роятнє же и вона мнє любелапрето же ми часто гуторела„Мишо моя мала“!? Медзитим,любов з єй боку тирвала лєм поперши танєц! Там сом єй, нєна-роком, поґажел по пальцох, авона була у нових ципелох!– Нилски коню, нє ставай ми попальцох! – гварела ми и за-навше пошла одо мнє.То була моя перша дзивка ибуло ми жаль же шицко так нєс-лавно и нєщешлїво закончело.Медзитим, бул сом застарани ипре шицки назви зоз котримасом бул „почасцени“ у потераш-нєй часци мойого живота. Кедже ше похорим, нє дай Боже,дзе ше вец, бидни я, пойдземлїчиц: до дохтора чи до ветери-нара?!(1971)

Пририхтала: А. Балатинац



130 років з дня народження

Поетичний вінок України веселково

прикрашає й розмаїта полонинська

квітка Марійки Підгірянки, cправжнє

ім'я поетеси і вчительки — Марія Оме-

лянівна Ленерт-Домбровська.

Народилася 29 березня 1881 року в

прикарпатському селі Білі Ослави на

Станіславщині (тепер Івано-Франків-

щині) в сім'ї Ленертів. У сусіднє село босоніж бігала до дідуся-

священика Миколи Волошина. Дід мав велику бібліотеку,

навчив Марійку читати і писати не тільки українською, а й кіль-

кома іноземними мовами. Ще з дитячих років почала цікавитися

поезією, і сама пробувала віршувати. Марійчині сестри уклали

першу від руки писану збірочку її поезій, коли Марійка мала 13

років. Батько Омелян Ленерт дістав службове призначення в

лісництво села Уторопи Косівського повіту. В Уторопах допит-

лива Марійка закінчила школу, сюди повернулася вчителювати

після закінчення Львівської жіночої вчительської семінарії.

На вчительській нараді у Львові 1904 року синьоока Марійка

запала в душу молодому вчителеві Августину Домбровському,

з яким пов'язала свою долю і народила чотирьох дітей.

Далі свої корективи вносить Перша світова війна. Августина

Домбровського забирають на фронт. А молода мати Марійка

Підгірянка з трьома синами і дочкою потрапляє у спеціальні та-

бори у Австрії. Про жахливе життя в австрійському таборі в міс-

течку Гмюнд вона розповіла в поемі «Мати-страдниця».

У 1919-1928 рр. поетеса жила на Закарпатті, де у різних сіль-

ських школах навчала дітей української грамоти. Разом із чоло-

віком Марія Омелянівна проводила у краї велику патріотичну

роботу, за що чеські власті прогнали її з посади вчительки. До-

велося заробляти на шматок хліба, даючи у Довгому приватні

уроки онукам Івана Франка Тарасові й Миронові. На Закарпатті

Марійка Підгірянка зібрала найбільший свій творчий ужинок.

Тоді письменниця була якраз у розквіті творчих сил. У 10-30-х

роках XX ст. у Львові й Ужгороді, Відні та Філадельфії вийшли

друком її книжки— «Відгуки душі», «Мати-страдниця», «Вер-

теп», «Святий Миколай на Підкарпатській Русі», «Малий Ва-

силько», «Кравчиня Маруся», «Юркова мандрівка», «Зайчик і

Лисичка», сотні поезій, оповідань, байок, казок, пісень, загадок.

На Прикарпаття Марійка Підгірянка повернулася в 1928 р.,

і далі вчителює. Життя в рідних краях потроху налагоджува-

лося. Та навесні 1940 року сталася біда: у містечку Нижнів на

базарі на поетесу налетів сполоханий кінь. На роки Марійка

Підгірянка була прикута до ліжка. Вдома вишивала, потроху пи-

сала віршики для своїх онуків. У 1957 році поїхала доживати

свій вік до дочки Дарії у село Рудне поблизу Львова. У тому селі

18 травня 1963 р. зоря Марійки Підгірянки згасла.

А нам у спадок залишилися милозвучні і ніжні твори по-

етеси з Карпатських гір, вірші, наповнені красою рідного краю

і материнською любов’ю. Підготувала: Леся Мудрі

ЛІТНІЙ дОЩ

Хмари по небу блукали,

З перлів намисто низали,

Порвались низки—

Бризнули бризки,

З шумом на землю упали.

Впали перлисті краплини

На зелененькі долини,

І на лісочки,

І на садочки,

І на листочки калини.

Блиснуло сонце в блакиті,

Злотом сипнуло по світі,

По всіх билинах,

По стеблинах

І по кожнісінькім квіті.

Злинула пташка—співає,

Вийшла малеча—гуляє.

А там, на хмарі,

В золотій чарі

Барви веселка мішає.

САдИ

Цвітуть сади, цвітуть пишні,цвіт біліє на черешні, на яблуні рожевіє,—всі квіточки сонце гріє. Сонце гріє, дощик росить,бджілка з квіту медок носить. Ніженьками пил згортає,серединку запиляє.Мине весна, цвіт одквітне,прийде літечко привітне... Іде літо, припікає, овоч соком наливає. Прийде осінь—час багатий—буде овоч наливати. В усі барви розмалює і діточок почастує.

МАРІЙКА ПІДГІРЯНКА



МАЛИЙ ШКОЛяРИК

Гей, нема то так нікому,Як школярику малому:Він не журиться ніколи,Взяв книжечки—і до школи!А в тій книжці—малюночки,А в тій книжці—співаночки,І наука, і забава,Бо та книжечка цікава,Бо та книжечка рідненька...Тулить її до серденька,Сторінки все оглядає,Вірші радісно читає.

* * *

Ту-ру, ту-ру, то-ру,Їде віз під гору,А із гори в долину,До бабусі в гостину,Їде батько й матуся,Їде тітка Олюся,Їде Юрчик-синочок—Гостей повний візочок.

ЗАЙчИК В ТЕРНИНІ

Скочив зайчик в тернину

І роздер кожушину;

Йде лисичку просити

Кожушину зашити.

А лисичка регоче,

Зашивати не хоче:

—Де ти був? Нащо дер?

Ходи в дранім тепер!

Біжить зайчик до мами,

Зайшли очка сльозами:

—Мамко, любко, не бийте,

Кожушину зашийте!

Мама сина не била,

Кожушину зашила.

Зайчик очка обтер

І знов скаче тепер.


Колись давно в однійдалекій країні буломістечко Ка Спента,

що в перекладі означає«Занепалий дім». І назвайого була цілком обґрун-тована. Двері й дахи бу-динків були знищені, не-численні мешканці селажили в бідності й не малижодного бажання працю-вати, а лише постійно сва-рилися між собою. Поля,яким часто дошкуляла по-суха, давали поганий уро-жай, а пасовища не моглипрогодувати худоби. Купці,мандрівники і навіть жеб-раки обминали це місце. У місті був замок, проте ійого вигляд був жалюгід-ний: мури замку були по-нищені, у них не вистачалокаменів, а в щілинах по-виростали кущі. Міст, щовів до замку, зіпсувався,а рів, колись наповненийводою, перетворився насмердюче болото. У замкумешкав граф на ім’я Ґвер-ріно. Він мріяв зробитищось велике для свогоміста. Одного дня графвідшукав на горищі замкурицарські обладунки, щодісталися йому у спадоквід діда, вдягнув на головушолом, причепив до поясавеликого меча, осідлавконя й вирушив до СвятоїЗемлі.Минули роки. Граф повер-нувся зі славою, як герой,що боровся на пагорбахЄрусалима. Він пообіцяв:якщо повернеться додому,вчинить щось добре длясвоїх підданих. Коли графприїхав до Ка Спента, по-бачив, що місто ще більшезанепало. Замок перетво-рився на руїну, будинкизнищилися, поля й городипересохли. Граф клякнувпосеред села і якусь мить

молився. Люди байдужепозирали на нього крізьвікна, як на дивака. Графухопив свого меча і з усієїсили вдарив ним об зем-лю. На мить запанувалатиша, потім усі почулиякесь булькотіння, що до-линало з-під землі. Графутішився, зібрав каміння іпочав викладати його до-вкола заглибини. шум по-силювався, й нарештіструмінь води прорвавсяна поверхню. Через годинуводойму наповнила чистаджерельна вода. Першиминапилися діти. - Це добра й свіжавода! – гукали вони.Потім напилися й дорослі.Дехто вмив лице. Середмешканців містечка запа-нувала радість. Люди смія-лися й обіймалися. Потімразом збудували пральню,водопій і рів, яким водатекла на поля. За короткий час чимало

змінилося в селі. Вже насвітанку з кожного домувиходили жінки, щоб на-брати води. Вони допома-гали одна одній підіймативажкі глечики, приязнорозмовляли. Навколофонтану цілий день бігалидіти. Вечорами чоловікиприганяли худобу до во-допою, а після заходу сон-ця сідали на сходах і роз-повідали різні історії. Міс-течко змінило свою назву– тепер воно називалосяжива Вода. У вікнах і набалконах з’явилися квіти.Коли хтось сварився, йомурадили: «Іди до фонтану!»Там відразу з’являлосябажання помиритися.Коли хтось сумував, йомудосить було напитисяводи або вмитися у фон-тані – і відразу надія по-верталась до нього.Для нас, християн, такиммістом живої Води є Свя-та Літургія, Служба Божа,

а джерелом, з якого течецілюща вода, є ПресвятаЄвхаристія. У ніч передСвоєю смертю Ісус вече-ряв зі своїми учнями. Цебула їхня остання спільнавечеря. Ісус хотів зробитисвоїм друзям і всім намособливий подарунок –назавжди залишитися знами. Під час вечері вінузяв хліб, поблагословивйого, розламав і подавсвоїм учням, кажучи:«Прийміть, їжте, це є ТілоМоє». Потім Він взяв чашуз вином, подякував Боговіі сказав: «Пийте з неї всі,це є Кров Моя». На Бо-жественній Літургії свяще-ник промовляє над хлібомі вином ці слова Христа. Істається щось надзвичай-не! Хліб і вино стають Ісу-сом, і ми віримо, що це єСам Ісус під виглядом хлі-ба і вина. Коли ми при-ступаємо до Святого При-частя, то приймаємо са-мого Ісуса. Ісус дає намСебе як Хліб життя у Свя-тому Причасті. У Божес-твенній Літургії ми дякуємоБогові за всі дари, які Віннам дає, особливо за дарІсуса. Звідси й назва – Єв-харистія, що по-грецькиозначає «подяка». У святому Причасті Ісусподіляє з нами Своє Світ-ло і Своє життя. Світло,яке ми отримуємо, є длянас Божим даром. Ми незатримуємо це світлолише для себе, а ділимосьним з іншими людьми,коли любимо і робимо до-брі вчинки. Тоді ми самі єджерелом цілющої води, ікожен, хто зустрічаєтьсяз нами, стає кращим, до-брішим, щасливішим.

СС. Василіянки

ДЖЕРЕЛО ЖИВОЇ ВОДИ

Всоботу, 28. мaяосєцке Руске кул-турне дружтво от-

римaло шветочне зaверaнєподобовей колониї и Aль-мaшу. И того року млaдим

членом КУД „Осиф Кос-телник” з Вуковaру нє булочежко порихтaц фоклорнинaступ пред публику упрекрaсним aмбиєнтуосєцкого ремеселнїцкого

домa у Aльмaшу.Дзивчaтa тaнцовaли двaтaнци: Буковинску и По-дильску полку, a хлaпциодтaнцовaли Повзунєц иБуковински дубонї. Та гоч

диждж претaрговaл спор-тски aктивнсци, тото по-полaдню шицким остaнєу крaсним паметаню.

Иренa Дюдяр

Ми к л о ш е в с к ишколяре 25.мая, на сам

Дзень Руснацох у РГ, ушколи мали нагоду угос-циц поетесу Агнету Буч-ко Папгаргаї, хтора исама народзена у Мик-лошевцох. У приємнимдруженю поетеса пред-ставела кнїжку припо-ведкох за дзеци „Стри-берни мотиль и другисказки“ хтора зоз друкувишла ище 2004. року.У кратшей програми,хтору зоз дзецми при-рихтала учителька рус-кого язика Мария Хома,школяре поетеси читали

виривки зоз тей кнїжки,шпивали дзецински шпи-ванки и подаровали ри-сунки з мотивами з єйприповедкох.Тоти хвильки дзеци ви-хасновали и за рижнипитаня хтори поставялипоетеси, а хтори вязаниза єй роботу, хтора тогороку означує 45 роки ак-тивного писаня.Стретнуце закончене зозобецунками о новим дру-женю док зоз друку ви-дзе нова кнїжка припо-ведкох за дзеци.

Ксения Лїкар


ПОДОбОвА КОЛОНИЯ

ВУКОВaРСКИ ХЛaПцИ И ДЗИВЧaТa ДОСТaЛИЩИРИ aПЛaУЗИ

Нa ТРЕцЕй ПОДОБОВЕй КОЛОНИЇ У aЛьМaШУ

Миклошевски школяре у дружтве зоз поетесу АгнетуБучко Папгаргаї

дзивчaтa у тaнцу „Подильскa полкa”

Хлaпци у тaнцу „Буковинсни дубонї”

ВУКОВaРСКИ ХЛaПцИ И ДЗИВЧaТa ДОСТaЛИЩИРИ aПЛaУЗИ

Нa ТРЕцЕй ПОДОБОВЕй КОЛОНИЇ У aЛьМaШУ

РОЗВАГА И УЧЕНЄПОЕТЕСА АГНЕТА БУЧКО ПАПГАРГАЇ НАЩИВЕЛА МИКЛОШЕВСКИХ ШКОЛЯРОХ

Внєдзелю предполад-ньом, дораз послеСлужби Божей, у

сали Дома култури, загур-котали дзецински гласи, за-шпивали, заграли, затанцо-вали... У предполадньовихгодзинох започала манифес-тация наймладших – „Пет-ровски дзвончок“, а отворелю поджупан Вуковарско –сримскей жупаниї Мато Ґо-лубичич.Як и каждого року, мани-фестация була барз нащи-вена, а наступели дзеци зозкултурних дружтвох зоз ца-лей Горватскей дзе иснуюподростки при наших друж-твох, та оддзелєня руского

и українского язику подруч-ней школи зоз Петровцох иоддзелєне руского язику по-дручней школи з Микло-шевцох. Перши на бину вишол по-дросток КУД „Яким Ґовля“з Миклошевцох зоз фол-клорну секцию котру водзаЖелько Лїкар и СлавицаГайдук, потим школски дзе-ци хтори ходза на виучованємацеринского язика, а кот-рих порихтала професоркаМария Хома, та трио шпи-вачох (Ждиняк, Миклош,Лїкар) и дует гармоникашох(Миклош, Лїкар) котрих по-рихтали Ана и Борис Бучко. Основна школа Антунa Ба- уерa Вуковар, Подручна

школа Петровци, оддзелєнєруского язика, котрих по-рихтали учителька НаталияГнатко и професорка МарияХома презентовали блокпрограми котри почал зозписню „Панонска ровнїна“

дзе солистка була АнитаНадь, а предлужели зоз на-ступом школярох зоз пис-нями и танцом за основнош-колски возрост. Як солистизявели ше и Боян Кошутичи Давид Морган, а танєчнїкидостали окреме моцни ап-лауз. Потим наступели шко-

ляре зоз истей школи, алєзоз оддзелєня за українскиязик котрих порихтала учи-телька Тат'яна Ласек Жаґар,а на виолини их провадзелАндрей Жаґар.Як окремни госци пришолподросток КУД „Зрински“

зоз Берку зоз славонскиматанцами. Младша ґрупа„КУД „Яким Гарди“ зозПетровцох указала же шеПетровачнє нє требаю ста-рац коло предлуженя тра-дициї пестованя танєчнейсекциї, а потим и подростокКУД „Осиф Костелник“ зоз


ПЕТРОвСКИ ДзвОНчОК 2011.

дзецинСка фолклорна и шПивацкатворчоСц на 38. ПетровСким дзвончку

Смотра музичней и фолклорней творчоСци дзецох „ПетровСки дзвончок“отримана 12. юния 2011. року у Петровцох

Подросток КУд „яким Ґовля“ Миклошевци и школяре оддзелєня за руски язик зоз Миклошевцох

Основна школа „Антунa Бауерa“ Вуковар, Подручнашкола Петровци, оддзелєнє за руски язик

Подросток КУд „яким гарди“ Петровци, младша ґрупа

11

ПЕТРОвСКИ ДзвОНчОК 2011.

Вуковару зоз репертоаромхлапцовских и дзивоцкихтанцох указал же наша тра-диция жиє. Старши дзецизоз КУД „Яким Гарди“ Пет-ровци наступели зоз писнюи танцом дзе зме мали на-году чуц дует Аниту Надь

и Марияну Вовк, як и со-листу Давида Моргана, атанцоше з тей нагоди од-танцовали „Буковински ве-силї“ у хореоґрафиї ЗвонкаКостелника.Дзецинску манифестациюзавар подросток КУД „Ан-

дрий Пелих“ зоз Шумечазоз своїма вельочислениматанцошами котрих патрачеокреме сердечнє привитализ моцним кляпканьом.Манифестация ше отрима-ла под покровительствоми з финасийну потримовку

Совиту за национални мен-шини РГ, а у орґанизациїСоюзу Русинох и УкраїнцохРГ и КУД „Яким Гарди“зоз Петровцох.

Агнетка БалатинацФото: А. Балатинац


Основна школа „Антунa Бауерa“ Вуковар, Подручнашкола Петровци, оддзелєнє за руски язик

. Основна школа „Антунa Бауерa“ Вуковар, Подручнашкола Петровци, оддзелєнє за українски язик

Подросток КУд „Андрий Пелих“ ШуметєПодросток КУд „Осиф Костелник“ Вуковар

Танцошки пар КУд „яким гарди“ Петровци – АнитаНадь и давид Морган

Подросток КУд „Зрински“ зоз Берку


Внєдзелю, 19. юния, у

Петровцох отримана 4.

Рутенияда, спортске

змаганє дзецох у старих ру-

ских бавискох. То нагода же

би ше позберали дзеци зоз

местох дзе жию Руснаци и

вєдно дружели през спортски

активносци, а тиж так и на-

учели яки бависка бавели

нашо стари кед нє було анї

куповних бавискох, анї теле-

визора, анї компютерох. Теди

ше дзеци бавели на пажици

зоз гевтим цо сами могли на-

правиц.

На петровским иґралишту по-

зберали ше школяре зоз Ву-

ковару, Миклошевцох, Вин-

ковцох, Старих Янковцох и

Петровцох, а пришли и два

екипи зоз сушедней Войво-

дини, зоз Коцура и Керестура.

Спрам возросту, змагало ше

у двох катеґорийох. Так у

младшей катеґориї наступели

седем екипи, а у старшей

пейц. У обидвох катеґорийох

змагало ше у пиличканю, ру-

цаню подковох, беганю у меху

и поцагованю штанґа. Окрем

того, младши мали джочканє,

а старши чинаґанє.

З оглядом же Рутенияда уж

постала традицийне змаганє,

могол ше обачиц вельке ин-

тересованє дзецох бо велї

уж научели тоти бависка и

барз ше намагали посцигнуц

цо лєпши резултати. Було ту

и слизи и шмиху, и мехирки

од штранґу, алє ше борело

до краю. На концу, кед ше

позберали резултати шицких

бавискох, порядок бул таки:

Младши

1. Петровци 1

(ПШ школа Петровци)

2. Петровци 2

(Дружтво Руснак)

3. Вуковар

(КУД Осиф Костелник)

4.5. Миклошевци 1

4.5. Миклошевци 2

6. Стари Янковци 1

7. Стари Янковци 2

Старши

Понеже перши два екипи

мали єднаке число бодох,

змагали ше у воженю фурика,

та зме так достали побиднї-

ка.

1. Коцур

2. Винковци

3. Петровци

(ПШ Петровци)

4. Керестур

5. Вуковар

(КУД Осиф Костелник)

Лела Дїтко

РУТЕНИЯДА - СТАРИ РУСКИ бАвИСКA

РУТЕНИЯДА

ПШ Петровци–перши у млaдшим возростуEкипa зоз Коцурa–перши у стaршим возросту

Порихтaни зa змaгaнє Руцaнє подковох

Пиличкaнє

Того року 1. май спадал яко-

шик штредком тижня. По-

неже то медзинародне

швето роботнїкох и нєроботни

дзень, та ше вец анї до школи нє

муши. Того дня Геленка станула ве-

льо познєйше як звичайно. После

длугого розцагованя у поселї, на-

думала заш лєм стануц и поглєдац

дацо за фриштик. По фриштику ви-

шла до двора, наишла на свою би-

циґлочку та ше почала вожиц до-

окола по дворе. Кед єй то допило,

опитала ше мацери чи ше шме по-

йсц вожиц по улїчки. Мац єй до-

шлєбодзела по угел другей улїчки

и назад. Геленка нє дошла анї до

пол драги кед збачела цошка нєз-

вичайне. Там пред сушеда Дюри

през ноц виросло високе, ценке

древо, дас три-штири метери ви-

соке, а цо було ище чуднєйше, на

тим древе, як ґомбулї на ядловцу,

вишели вишивани ручнїк и литрова

фляша, алє нє празна. Швидко ше

врацела дому явиц мацери нєзви-

чайну подїю.

– Мамо, мамо... почала доволо-

вац мацер ище зоз капурки... – Пред

сушеда Дюри през ноц виросло ви-

соке древо, барз ценке и лєм на

верху ма конари.

– Та нє виросло воно през ноц,

алє го там вноци закопали леґинє.

– Яка то франта, та нач сушедови

таке шмишне древо и ище з ручнї-

ком и литрову фляшу заквицене?

– Тото древо вола ше майске

древо, або маялос. Вноци го при-

нєсли леґинє з лєса и закопали, алє

нє сушедови Дюрови, алє його

дзивки Танї.

– Тераз насправди нїч нє розу-

мим. Мацери було цалком ясне же

тота бешеда будзе длужей тирвац.

Ошмихла ше, погласкала свойо

дзецко по главки, сцагла полудзенок

на угел шпоргета, зняла фартух и

поволала Геленку под конк. Там

вони два шедли на старинску ма-

льовану лавку.

– Видзиш, дзецко мойо, у нас ше

у валалє од давен-давна закопує

майске древо дзивком за одай. То

ше роби початком мая мешаца, а

вец ше тото древко зрубує остатню

нєдзелю у мешацу. Таня уж велька,

могла би ше одац, та єй тото древко

закопали леґинє з валалу. Зрубованє

древка нє може прейсц без госцини

и гудацох. На госцину придзе мла-

деж зоз цалого валалу.

– А я, можем я пойсц на гос-

цину?

– То ище увидзиме... алє обецуєм

ци же це одведзем на зрубованє

древка. То найитересантнєйша часц

того збуваня.

– А хто будзе зрубовац древко и

зоз чим?

– Древко ше зрубує зоз шекеру.

Зрубовац го буду леґинє з валалу.

Хтори леґинь звалї маялос, тот вец

танцує з дзивку, а можебуц ше вона

за ньго и ода.

– Га–га–га, сушеда Таня ше ода...

А док я нарошнєм и будзем велька

закопу леґинє и мнє маялос?

– Твоїм питаньом насправди

нїґда конца-края...

– Га, насправди, я бим то барз

любела. Кед ше сами того нє здо-

гадню, ти им повеш най го закопу.

– То ище увидзиме, то ище увид-

зиме... – одповедла мац з ошмихом

и врацела ше ґу вареню полудзенка.

Геленка пошла ґу своєй бициґлочки

и одвезла ше ґу древку. Припат-

раюци ше на ньго роздумовала о

його зрубованю и о тим кому би ше

то могло удац. Можебуц Якимови,

Петрови лєбо Силвови, а вец похо-

пела же у валалє єст вельо леґинїох

хторим би ше то могло удац, а вона

им анї мена нє зна. Заключела же

то анї нє значне док ше то нє збудзе,

та ше предлужела вожиц по конєц

улїчки и назад.

Любица Гаргай


ГЕЛЕНКОВ ПЕРШИ МАЯЛОС

PISCI SU VAM NAPISALI - ПИСАТЕЛЄ вАМ НАПИСАЛИ - ПИСЬМЕННИКИ НАПИСАЛИ ДЛЯ вАС

ЧЛОВЕК жЕМИ

Запрагал параст конї коло нового друка,чмиґнул з батогом гласноаж запарало уха.

Рушел коч до хотарупо узким дильове,шлїдом дїда, Руснака,кадзи нє иду панове.

На витрапеней жемиз биду намочену,стара ше чловек здобуцхижку обилєну.

Вредни тот чловек жемипод нїчим нє стука,знойом лїца свойогобере цо му живот понука.

Зохаби за собу парастхижку обилєну,длугоки, узки дильовии жем витрапену.

Любица Гаргай

Вкінці нашого городу ростевелика черешня. Хоч стара,але щороку рясно родить. І

коли починають дозрівати черешні,ми з Федьком висимо на ній, начегоробці. Радіємо, що дозріли че-решні, а ще знаємо, що вже кані-кули скоро. Ото нагуляємося.Цього року черешня особливорясно вродила: ягоди великі, чер-воні, солодкі.—Ех, —каже Федько задоволено,— от би цілими днями їв тільки че-решні, то й нічого більше не треба.—І я. Мабуть, міг би поїсти цілевідро, —кажу.—Ой, брешеш, та де тобі ціле відропоїсти. Я би, може, і з’їв, а ти б ні-коли, —каже Федько.Я аж образився, хоч майже ніколине ображаюся на свого найкращогодруга.—Та це я б не поїв? Та що менівідро черешень! От давай об за-клад.—Давай, —каже Федько.

І пішли ми по відра. Але незнайшли жодного порожнього, томама дала великого кошика:—Назбирайте багато, — каже, — якомпот зроблю.А Федько жартує:— Якщо ще залишиться щось.Назбирали ми повний кошик, посі-дали під деревом. Федько розділивусі черешні на дві одинакові вели-ченькі купки:—Хто перший закінчить—той пе-реміг! —вигукнув і накинувся насоковиті плоди.Десь хвилин з десять ми наминаличерешні із задоволенням, подеколинавіть забуваючи виплюнути кіс-точку. Я подивлявся то на свою, тона Федькову купку: щось вони ніякне меншали. А я вже ситий погорло.—Федю, —питаю, — ти ще багатоможеш?—Ага, —якось слабо каже Федько,а я бачу, що на чолі в нього просту-пили маленькі крапельки поту.

І далі продовжуємо напихатися.Та ось я відчуваю, що наївся посаме не можу і от-от лопну.А тут імій друг видавлює з себе:— Я більше не можу, —і завалю-ється на траву.А я собі за нимДовго ми так лежали, постогнувалиі трималися за животи.—Я на ці черешні більше дивитисяне можу, —кажу через силу.—І я. Ніколи більше їх їсти не буду.Але наступного дня ми знову, мовті горобці, висіли на черешні, за-бувши про вчорашню обіцянку. Щоне кажіть, раз дозріли черешні—справжнє літо почалося.

Леся Мудрі

Увуковaрскей гре-

кокaтолїцкей цер-

кви внєдзелю, 5. юния,

обряд першей пичaсци

бул порихтaни ок-

ремно шветочно. Того

року першу причaсц

прияли лєм двоме

хлaпци: Витомир

Гaрди, школяр трецей

клaси ОШ „Дрaґутинa

Тaдияновичa” и Мaтей

Бурчaк, тиж тaк шко-

ляр трецей клaси ОШ

„Aнтуна Бaуера”. Пред

присутнима вирнїкaми

и свою нaйблїзшу род-

зину хлaпци одрецито-

вaли писнї у пригод-

ним духу, a вуковaрски

пaрох пaноцец, Влaди-

мир Мaґоч, окрем по-

твердзеня же прияли

першу причaсц, уру-

чел им и по приклaд-

нїк илустровaней

Библиї зa млaдих, дру-

ковaней нa руским

язику же би на тот спо-

соб и нaдaлєй учели

свой язик и свою виру.

Верa Пaвлович



ЛіТО ПОЧИНАЄТьСЯ З ЧЕРЕШЕНь

ВШЕ МЕНЄй ПЕРШОПРИЧaШНЇКОХ

У ВУКОВaРЕ ПЕРШa ПРИЧaСц ТОГО РОКУ БЕЗДЗИВЧaТОХ

Першопричaшнїки Мaтей Бурчaк и Витомир гaрди зоз пaрохом Влaдимиром Мaґочоми душанку Бриїч

ЛЄТНИ жАДАНЯ

Кед у юнию виду зоз школиДзеци вше маю жаданя нови.У їх ше главкох цошка случуєКажде о жаданьох лєм роздумує.

Владкови оцец дал обецунокЗа успих одлични достанє дарунок.Як порадзене, так ше случелоНа новей бициґли рекреира цело.

Марча о морю уж длуго шнїє,Бо там єй добра пайташка жиє.Морйо, слунко, бавенє, купанє,Марчово єдине вельке жаданє.

Иринка през рок добре учелаЗоз одличним класу закончела. – Цо би ши сцела моя дзивочко,Татово слунко, мамова гвиздочко?

– Мобител нови уж одавна шнїємИ жадам, жадам най го добиєм.Прето вас модлїм, кед ме любицеТа своєй дзивки тото сполнїце.

Шоровали ше жаданя вельки и мали,Та шицки дзеци дацо достали.Лєм днї швидко, швидко преходзаИ ґу єшенї помали их водза.



НАГРАДЗЕНИ НАЙЛЄПШИ ШКОЛЯРСКИ РОБОТИ

Горватске лєсово здруженє, оддзелєнє Винковци, з нагодиМедзинародного року лєсох, концом прешлого року обявелоКонкурс за дзецински литературни и подобово роботи натему „Лєс“. Окремна комисия того Здруженя мала надосцроботи, бо требало препатриц и оценїц 260 подобово и 50литературни роботи, писнї и состави дзецох предшколскогои основношколского возросту.У катеґориї прозни литературни роботи од 5. по 8. класу,Иван Лїкар зоз Миклошевцох освоєл 2. награду зоз составом„Ярнї лєс“, а Антониа Ткалец зоз Бокшичу припознанє заподобову роботу, обидвойо школяре 6. класи ОШ Чаковци.Менторе им були проф. Ана Мария Зулич и учителька Жак-лина Живкович.Шицким наградзеним школяром припознаня и награди булидодзелєни 7. юния у лєше „Кунєвци“ при Винковцох


ФЕСТИВАЛ ДЗЕЦИНСКЕЙ ТВОРЧОСЦИ „ВЕСЕЛИНКА“

У Новим Садзе 4. юния отримани 10. Фестивал дзецинскейтворчосци Руснацох Войводини „Веселинка“, на хторимучаствовало по тераз найвекше число дзецох зоз Дюрдьова,Нового Саду, Коцура, Руского Керестура и Вербасу. Вони упросторийох дакедишнєй Матки, нєшка Руского културногоцентру, указали свойо схопносци, можлївосци, таланти у ри-сованю, граню, шпиваню, рецитованю и танцованю. Инте-ресантну програму успишно водзели Саня Полдруги иАлександра Яншик.Як єдини госци зоз иножемства по перши раз наступелимиклошевски дзеци Анамария Лїкар и Кристиян Миклошзоз шпиванку „Ганча и ластовки“, а на гармоникох их про-вадзели Иван Лїкар и Ренато Миклош.



Нaгрaдзени школaяре зоз припознaньом и учителькaми

Миклошевски тaнєчни подросток пред новосaдску публику

Тото бависко стара вариянта

нєшкайшого «кликераня», а ба-

вело ше зоз пасулю. Джочкац

ше могло на два способи. Єден

способ випатрал так: на ровней

жеми поцагло ше линию ґу хто-

рей бавяче руцали кажди свою

пасульку, оддалєни на коло два

метери од нєй. Кажди бавяч

бавел з иншаку файту пасулї: ви-

шняча (червена), сирка (чер-

вено-жовта и чарно-жовта),

потим платняр (писана), жалудз

(полубила, а получервена), жид-

зик (била зоз чарним при

ключки), чловечок (била длуго-

васта, а на штредку червена

смуга, як подоба чловека), дон-

ґов (векша як нохец, лилово-до-

ганова), полбилка (вишньова и

полубила) и други. Обичну билу

пасулю нїхто нє сцел.

Бавяч хтори пасульку

руцел найблїжей ґу линиї, тот

перши штуцал (вежнє ше па-

сулька и трима ше медзи двома

пальцами, вельким и указую-

цим, а вец ше ю подрилї зоз нох-

цом велького пальца) до другей

пасульки и то до гевтей хтора му

була найблїжей же би ше па-

сульки ченґли (збили). Кед ше

пасульки ченґли, тот бавяч хтори

штуцал брал обидва пасульки, а

кед нє потрафел, вец други

бавяч хторому пасулька тераз

була найблїжей при линиї шту-

цал до найблїзшей пасульки.

Кед ю потрафел, брал потра-

фену пасульку, а зоз свою пред-

лужел штуцац далєй. Так бавел

покля могол потрафяц. Треци

бавяч чекал, а на ньго пришол

шор теди кед предходнїк нє по-

трафел пасульку. Побиднїк бул

тот бавяч хтори назберал найве-

цей пасульки. Кажди хлапец у

кишенки мал вельо пасульки (и

по 30), а кед му нєстало, вец гев-

тот хтори их мал могол и тарґо-

виц – предавал пасульки за

дробни пенєжи.

Други способ джочканя

волал ше на джочки, лєбо на

джуджки. Число бавячох, тиж

так, було нєогранїчене. Требало

викопац джуджку, долїнку глї-

боку дас 2 цм, хтора у пречнїку

могла мац коло 4 цм. Потим ше

поцагло єдну линию на 2 метери

од нєй. Од тей линиї кажди

бавяч руцал свою пасульку и на-

магал ше же би му вошла до

джуджки. Кед одразу вошла, тот

бавяч од шицких других хтори

нє потрафели до джуджки брал

пасульки. Кед зоз першого ру-

цаня нїкому нє вошла пасулька

до джуджки, вец тот бавяч чия

пасулька була найблїжей при

нєй, штуцал ю до джуджки. Кед

потрафел, вец тоту пасульку

брал себе, а другу пасульку

хтора тераз була найблїжей при

джуджки цильовал до джуджки.

Кед знова потрафел, вжал ю и

предлужел бавиц зоз трецу па-

сульку итд. док могол потрафяц.

Теди кед нє потрафел до джуд-

жки, заменьовал го шлїдуюци

бавяч, тот чия пасулька тераз

була найблїжей при джуджки.

Конєц бависка бул теди кед

шицки пасульки були поуганяни

до джуджки, односно позбе-

рани до кишенкох найуспиш-

нєйших бавячох. Побиднїк бул

тот бавяч хтори назберал найве-

цей пасульки.

Мария Хома

Діти обирають ведучого—«сірого

кота», а всі інші учасники— «мишi».

Вони стають ланцюжком i, тримаю-

чись один за одного, ходять по май-

данчику по прямiй, по колу чи по

будь-якiй iншiй кривiй лiнiї. Першим у

ланцюжку стоїть "сiрий кiт". Пiд час

руху вiн запитує:

—А є мишi в копицi?

—Є! — вiдповiдають "мишi".

—А не бояться кота?

— Нi!

—Ой, як кiт хвостом поворушить, то

всiх мишей подушить!

За цими словами "мишi" кидаються

врозтiч, а "сiрий кiт" ловить їх. Спiйма-

ний гравець стає "сiрим котом", а його

попередник —"мишею".

Підготувала Леся Мудрі

дЗВЕРИ дО ШВЕТА

Дзвери до швета отверам,а дзвери свойого дзецинства заве-рам.Осму класу закончуєми уж гласи своєй будучносци чуєм.

штредню школу треба уписац,а нє по швеце «скитац».Успишни треба буц,а и богати голєм кус.

До швета одроснутих уходзиму наздаваню же шицки бриґи преб-родзим.Тераз по циль треба присци нїґдзе ше нє пошпоциц.

денис Колбас, 8. КласаПетровци


СТAРИ РУСКИ бAвИСКA – УКРAЇНСЬКІ НAРОДНІ ДИТЯчІ ІГРИ

ДЖОЧКАНЄ (ПАСУЛЬКАНЄ)СiРИй КiтСТАРИ РУСКИ БАВИСКА


UČENICI SURADNICI - ШКОЛЯРЕ СОТРУДНЇКИ - УчНI СПIвПРАЦIвНИКИ

яРНї ЛЄС

Нєдалєко од нашого валала, з лї-вого боку драги ґу Томповцом, на-ходзи ше менши лєс моєйфамелиї. Дакеди з яри пойдзем зоцом до лєса розчисцовац старистебла лєбо викерчовац младнїки.Ту рошню баґрен, брест, габза,дзиви орех и лїщина. жем блаґонаґнута и спущує ше ґу риту. Уходзаци до лєса обачел сом якслунково зарї ґласкали перши ярнїквитки у мегкей, буйней трави.Лїсце ище нєцалком закрило нє-бесни звод оможлївююци квецудостаточно шветлосци же биукрашели природу зоз веселимафарбами и приємнима пахами. З часу на час чул ше шпив птицоху високих корунох древох як кедби ше и вони вешелєли приходуяри, та радосно приповедали окрасним слунковитим дню. Оба-чел сом пняк, та сом шеднул од-починуц ше. Нїжни ярнї витрикхладзел ми озноєне чоло и прино-шел глас чвиринканя птицох, су-щанє води у бари хтора шенаходзи ту нєдалєко. Уживал сому звукох, фарбох и пахох чув-ствуюци будзенє природи и пожа-дал сом буц єй часц.Зоз заносу таргнул ме оцов гласхтори ме поволовал дому бо шеуж змеркало. Станул сом и попат-рела на лєс чийо нєми жителєсциха загучали з конарами як кедби ме поздравяли, а у моїм здога-дованю зохабяли тирвацу па-мятку. Кед зме рушали дому, подзековалсом оцови на красним ярнїм, лєсо-вим розположеню и верим жезнова нащивим його розкошнукрасоту.

Иван Лїкар, 6. класаМиклошевци

Друга награда за литературну ро-

боту «Ярнї лєс», у катеґориї од 5.

по 8. класу, на конкурсу Горват-

ского лєсового здруженя, оддзе-

лєня Винковци, а з нагоди

Медзинародного року лєсох.

дРАгИ ЖИВОТА

Уж зме осма класа и мушиме шерозлучиц од своїх пайташох хто-рих зме упознали за тоти осемроки. Кажде од нас тераз мавельки задаток: муши вибрацсвою драгу до швета – а тоштредня школа. Нє шицки жадаюисц до истей штреднєй школи, бокажда особа ма иншаки цильхтори жада посцигнуц. И прето шерозидземе по тих наших драгохживота, алє ше и надалєй буд-земе сходзиц кельо нам то дошлє-бодза нови обовязки хтори преднами.

Анита Надь, 8. класаПетровци

РОЗПУСТ У БАБИ

Тей яри була сом у України презярнї розпуст. Праве була и Вельканоц, та зме ишли до церкви по-швецац паску, а потим зме шицкивєдно у баби полудньовали по-швецене єдзенє. Була сом нащи-виц и родзину, бавела сом ше збратняком, шестру и брациком.Мама ми накуповала вельокрасни шмати и смачни лакотки, аод родзини сом достала и велї да-рунки. Ишла сом опатриц школу,дзецинску заградку, алє сом ход-зела и по велїх дутянох. Барз шеми пачело у України, алє на пер-шим месце найлєпша ми булаВелька ноц зоз своїма краснимаобичаями.

София Токач, 5. класаМиклошевци

яРНї РОЗПУСТ

Єдного дня почал ярнї розпустхторому ше шицки радовали. Я шевельо бавел на компютеру, вожелсом бициґлу по валалє и бавел шезоз шестру и братом. А, найменєйцо ми було на розуме то булоученє.

Ренато Миклош, 4. класаМиклошевци

МОРЙО

Морйо красне, морйо белаве,Морйо люби вельке и мале.

Старши ше радую слунку и бела-вому нєбу,А дзеци ше радую купаню и сла-доляду.

Анамария Лїкар, 1. класаМиклошевци


ZABAVANA STRANA - зAбAвНИ бОК – РОвзвAЖAЛьНA СТОРІНКA

ЖАРТИ*****Мама питає маленьку донечку:—Олечко, що вам сьогодні у садочкуїсти давали?—Рибу.—А з чим

—З кістками,— відповіла донечка.

*****Пече мама пиріжки, а Іванчик колонеї крутиться та каже:—А чом ти, мамо, зі мною не гово-риш?

—Та бачиш же , що ніколи! —одказуємама. — Та і що ж я там буду тобі го-ворити?—Та що-небудь! От наприклад,можеш сказати: «Ось на тобі, Іван-чику, пиріжечка!»

Леся Мудрі

* же найстарша позната птица жила

скорей 150 милиони роки, була

велька яґод гавран, мала кридла и

цело єй було прекрите зоз пирйом.

* же температура цела птицох дакус

висша як при людзох, а три штвар-

цини воздуху цо го птица удихнє по-

трбне єй за хладзенє, бо ше птици

нє зноя.

* же птицом док мирую шерцо

дурка 400 раз у минути, а кед лєца

вец ше тото дурканє звекшує и на

1000 раз у минути.

* же птици селїдбенїци, як цо то

качки и гуски, звичайно лєца у ви-

патрунку клїна або латинскей букви

в, бо на тот сособ троша менєй

й енерґиї.

* же пинґвини барз схопни у плї-

ваню, а можу плївац и 160 киол-

метри на годзину.

* же пинґвин, ной, киви, казуарий як

и вимарта птица додо нє лєца.

* же векшина птицох активна през

дзень, а през ноц ше одпочива. По-

стоя и такволани ноцни птици, як

нпр. сова, хтори найактивнєйши кед

ше змерка.

* же птици маю найбаржей розвити

вид. Соколовово око символ ош-

трого виду.

* же ґовля барз облюбена медзи

людзми и людзе барз щешлїви кед

вона праве на їх коминє направи

гнїздо.

* же били голуб символ мира.

* же птица додо облюбени приклад

вимартих файтох вообще.

Пририхтала Любица Гаргай

Чи сце знали...

ПОДОбОвО РОбОТИ

Ивaнa Бики, 3. клaсa Миклошевци

Пaулa Поточки, 4.клaсa Миклошевци

Aндрей Влaдимир Бучко, 5. клaсa Петровци

Емa Войткив, 3. клaсa Петровцидaрия Рaц, 1. клaсa Петровци

Оливерa Кошутич, 3. клaсa Петровци

Documents

ćVjenčić Венчик Віночок · В aє: Союз русинів і укр aїнців Республіки Хорв aтія Зa в aвaв%я: Любиц a Морг aн