X XX X I XI X - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 1 9 - 2 0 / - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 1 9 - 2 0 / Ж О В Т Е Н ЬЖ О В Т Е Н Ь 2 0 1 8 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .2 0 1 8 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .

Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

• З Щоденника депутата СУР

• На хвилях недбальства...

• Сенат США визнав Голодомор геноцидом

• Національна нарада шкільних інспекторів

• До Сторіччя Великого Об’єднання

• 110-річчя видатного диригента М. Митринюка

• Посли США і України в Мараморощині

• Щодо надання автокефалії Церкві України

• Дні української культури в Бухаресті

• Гамчарка – історичний нарис

• «Сюзі» – новела-феєрія Романа Кобзи

• Український літературний вечір

• Я вирощу внучку, дідусю!

• До Дня української мови в Румунії

• Розмова з директором школи с. Ремети

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

стор. 3

стор. 2

стор. 4

стор. 5

стор. 6

стор. 7

стор. 8

стор. 9

стор. 15

стор. 10

стор. 11

стор. 12

стор. 13

стор. 14

стор. 16

У Торонто – найбільшому місті Канади – з'явився меморіалжертвам Голодомору.

«Українська громада Канади протягом багатьох років, колипам'ять про Голодомор приховувалася, берегла її і змогла поверну-ти до України. Це дуже важливий внесок і я особливо вдячнастаршим членам нашої громади, які підтримували цю пам'ять»,– підкреслила на церемонії відкриття меморіалу глава МЗСКанади Христя Фріланд.

Центрове місце меморіалу зайняла скульптура українськогомитця Петра Дроздовського «Гірка пам'ять дитинства».

У номері:

До 85-их роковин Голодомору в Україні (1932-1933)

«ГІРКА ПАМ'ЯТЬ ДИТИНСТВА»

ЖОВТЕНЬ 2018 р.2

Те, що Одеські етнографічні читан-ня проходили за двома локаціями,не стало дивиною. У 2016 роціучасників конференції – тоді укра-

їнсько-польської – гостинно приймали в Одесіі в Кодимі. Дев’яті читання цього року такожвідбулися в Одесі, і на цей раз нас приймалив Тульчі. І не випадково. Майже за 18 роківспівпраця з українською громадою повітуТульча розвивалась, урізноманітнювалась уформах. Польові дослідження, конференції,круглі столи, конкурси для дітей, проведен-ня традиційних календарних свят – все церазом вивело українську громаду за показ-ником активності у лідери серед національ-них меншин повіту.

Вибір міста в Румунії пояснюється акту-альністю теми для української громади пові-ту Тульча та з нагоди 190 років припиненнядіяльності у 1828 році Дунавецької Січі,яка відігравала важливу роль у консоліда-ції українців на теренах Добруджі.

Ось і цього разу факультет історії тафілософії Одеського національного уні-верситету імені І.І. Мечникова, Одеськаобласна державна адміністрація, Союзукраїнців Румунії, Одеське відділенняНаціональної спілки краєзнавців України,Агро-еколого-рекреаційний кластер«Фрумушика-Нова», об’єднавшись, зібра-лись для обговорення актуальних питаньрозвитку етнокультурних процесів на

пограниччі, українсько-румунському зокрема.До міста на березі Дунаю завітали провідніетнологи із різних міст України, Нижньо -дунайсь кого університету, представники цен-трального проводу Союзу українців Румунії

на чолі з головою Миколою-МирославомПетрецьким, депутатом Парламенту Румунії,керівництво Одеської національної науковоїбібліотеки.

У роботі конференції взяли участь 49 учас-ників з різних міст і установ України, зокремаАкадемії Наук України – 4, Державних науко-вих центрів – 3, музейних установ – 3, закла-дів вищої освіти – 18, України, Білорусі,Румунії.

Під час роботи конференції заслухано 42доповіді з проблем дослідження пограниччя,співпраці Одеської обласної державної адмі-ністрації, Одеської національної наукової біб-ліотеки з українською діаспорою.

Конференція стала ще одним важливимфактором популяризації історії і культуриукраїнців Північної Добруджі. Доповіді,особливо ті, які безпосередньо стосувалися

питань регіону, презентація навчальногопосібника для дітей «Історія і культураукраїнців Північної Добруджі» були цікавіне тільки українцям. Помітно зростає увагарумунських науковців. Один із них – МіхайТілімяну – презентував нам свою моногра-фію «Козаки Добруджі».

190 років припинення діяльності у 1828 році Дунавецької Січі, яка відіграла важливу роль у консолідації українців на теренах Добруджі

ЕТНОГРАФІЧНІ ЧИТАННЯ НА БЕРЕЗІ ДУНАЮ

(Закінчення на 4 стор.)

Унів. проф. д-р В’ячеслав КУШНІР, декан Факультету історії та філософії

Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова

Одеса – Тульча

Почнемо інакше дану рубрику. Поч -немо, нагадуючи перші дві оповіді з попе-реднього числа (серпень-вересень 2018).Заголовки їх зрезюмують найкраще:«Урядова постанова, що викликає здиву-вання», відповідно, «Слідують й іншізаходи». З цього й продовжимо нашу даль-шу оповідь.

ВЖЕ БУЛИ ЗАЙВИМИ «ІНШІ ЗАХОДИ»

Мова йшла про Урядову постанову н-р 9з 23 серпня ц.р. Саме так! Навіть і день, вкотрий була прийнята, начебто, був ненади-хаючим. Шляхом Постанови змінювавсяЗакон про освіту, а протидія депутата СУРстосувалася поповнення ст. 263, наслідкомякої стали «утруднення і дискримінація восвіті рідною мовою».

В продовженні відтворимо обширніурив ки з інтерпеляцій з трибуни Парла -менту Пана депутата МИКОЛИ-МИРОС-ЛАВА ПЕТРЕЦЬКОГО до Пані Прем'єр-міністра ВІОРІКИ-ВАСІЛІКЕ ДАНЧІЛЕ ідо Пана Міністра Націо нального Вихо -вання ВАЛЕНТІНА ПОПИ.

В другій вісті передамо заяву Пана депу-тата ПЕТРЕЦЬКОГО про те, що він продов-жуватиме битву іншими дедалі ефективні-

шими засобами, будучи переконаний, що нетак просто анулювати уже прийняту урядо-ву постанову.

Це було непотрібним.Парламентські виступи депутата СУР

були підтверджені також і протидіями пред-ставників інших етнічних меншин.Так самоПан депутат ПЕТРЕЦЬКИЙ мав контакти зіншими можливими співпідписувачамизаконодавчої ініціативи з метою анулюван-ня Постанови.

На хвалу Уряду, Пані Прем'єр-міністрзрозуміла злощасні, сподіваємось, небажанівиконавчою владою наслідки, драпірованіу завчених мотивіровках колишнього мініс-тра, і започаткувала анулювання шкідливоїнорми, а Пан ВАЛЕНТІН ПОПА подав увідставку з посади Міністра НаціональногоВиховання.

ТАКОЖ ПРО ОСВІТУ

Тверда позиція депутата СУР в питанняхправа на освіту рідною мовою була нановопотверджена й підкреслена з нагодиСвітового Дня Виховання. Пан МИКОЛА-МИРОСЛАВ ПЕТРЕЦЬКИЙ виступив зТрибуни Палати Депутатів з політичноюзаявою на тему «Виховання і правова дер-жава».

Відтворимо її повністю:«Відзначаємо Світовий День Виховання.

Ювілейна подія передує іншим важливимподіям у сфері виховання: початок новогошкільного року та початок університет-ського року.

У 2018 році є й четверта значна подія,пов'язана з вихованням: вакантація порт-феля міністра національного виховання.Більш-менш іронізуючи, можна б сказати,що і це подія, яку можна б відзначити.Відвага Уряду і мажоритарної коаліції звідсуненням послуг Пана ВАЛЕНТІНАПОПИ саме в період, коли його фізичнаприсутність могла стати неуникнутою нашкільних-університетських урочистостях,слід привітати як тріумф правил демокра-тії і правової держави.

Мандат останнього ресортного міністранавантажений негативними здобуттями.Від некультурності власного висловлюваннядо антологічних помилок з нових шкільнихпідручників, приписаних шляхом «реформ» улапках його ж панства, і до екстазу фабри-кування диплом з моменту його назначеннята до промаху з Урядовою пос тановою н-р 9з 23 серпня ц.р., мандат пана Попи бувпостійним мандатом регресу.

Розуміння такої невдачі, однак, глибше.Нон-професіоналізм поповнився якнайне-щасливішим способом тенденціями внапрямку порушення деяких властивих кон-ституційним і сучасному європейськомудуху прав.

З ЩОДЕННИКА ДЕПУТАТА СУР

(Продовження на 3 стор.)ОГЛЯДАЧ

ЖОВТЕНЬ 2018 р. 3

ăâîşţ

t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t

(Закінчення на 10 стор.Христина ШТІРБЕЦЬ

«Ми маємо багатовікову, ціка-ву історію, маємо давні ігарні традиції самовряду-вання. В цьо му році ми від-

значаємо 380 років утвердження Магде -бурзького права. Всі ми за час НезалежностіУкраїни були свідками, як розвивалось нашемісто. Ми точно знаємо, що нам треба зробити,щоб Вінниця завжди була містом-лідером. Донас приходять будувати заводи інвестори зі сві-товим ім’ям. Ми будуємо дитячі садочки, ста-діони, школи. Ми розвиваємо транспорт,інфраструктуру, створюємо нові парки і сквери.Це все заслуга Ваша, шановні вінничани! Шанавам і подяка за це!», – сказав Сергій Моргунов.

Для Вінниці ювелірне підприємство«Діадема» виготовило церемонійні печатки, яків День міста урочисто передали секретарюміської ради Павлу Яблонському. Церемонійніпечатки поповнять колекцію міських клейнодів.В подальшому міські клейноди займуть почеснемісце серед експонатів майбутнього Музеюісторії Вінниці

Відзначати своє головне міське свято вінни-чани починали на Майдані Неза лежності. Тутпроходили виставки, конкурси, виступи різнихколективів, різноманітні майстер-класи, благо-дійні акції, дитячі розваги та загалом була наси-чена цікава концертна програма.

Святкові заходи також проходили на бага-тьох інших локаціях: на площі Євро пейській, наМайдані Небесної сотні, по вулиці Соборній, наПлощі Стуса, в Центральному міському парку таін. місцях.

Цьогоріч нa містян тa гостей святa чекав«Весільний бум» тa лицaрські бої нa Соборній,бaгaто клaсичної музики, інтерaктивів, фото-зон, мaйстер-клaсів тa розвaг для дітей і дорос-лих. В пaрку відбулися вже трaдиційний фести-вaль вуличної їжі «Vinnitsia Food Fest», виступиколективів із дружніх сусідніх крaїн тa профе-сійні боксерські поєдинки. Впродовж трьох днівФонтанна площа перетворилася на «смачну»локацію міста як для вінничан, так і для гостейміста. Свою продукцію представляли 50 учасни-ків з різних куточків країни.

Для маленьких гостей святкування булавлаштована особлива зона біля скверу Ліверпуль.Тут малюки змогли пострибати на батутах,прийняти участь у різних інтерактивах тамайстер-класах. Біля самих Бітлів гостей розва-жалися переможці різних пісенних конкурсів – яквсеукраїнських, так і міжнародних.

На площі Європейській був влаштованийродинний фестиваль «Вінничани мають талан-ти». Саме тут талановиті діти, дорослі танавіть цілі родини мали можливість позмага-тись у майстерності.

У Центральному парку міста біля водограювиступали колективи з Грузії, наш ансамбльтанців «Веселка» та гурти національних това-риств міста.

Біля Літнього театру демонстрували багат-ство Вінницької області на святі урожаю. Тутможна було поглянути на найкращих дідухів зівсього регіону, а також на обжинкові компози-ції, обрядові хліби та твори декоративного мис-тецтва.

На стадіоні Центрального парку на деньміста влаштували справжнє боксерське шоу"Великий бокс". На ринзі виступали кращі боксе-ри Вінниці та з-за кордону. Глядачі стали свідка-ми семи захоплюючих протистоянь серед боксе-рів-олімпійців та чотирьох професійних поєдин-ків між боксерами Грузії, України, Німеччини таУгорщини.

На Майдані Небесної Сотні у спеціальнихпрезентаціях розказали гостям міста про май-бутні плани розвитку Вінниці у наступні кількароків, а також познайомили із провідними під-приємствами Він ниччини.

Завершив святкування концерт на площіВасиля Стуса з виступом :учасника Євро бачення2018 - Melovin, неймовірної української співачкиНаталії Могилевської, драйвові Kozak System таінші.

До побачення, Вінниця, і до зустрічі у 2019році!

Голова Яської філії СУРВіктор ГРИГОРЧУК

8 ВЕРЕСНЯ ВІННИцЯ ВІДЗНАчИлА СВІй 655-Ий юВІлЕй(Продовження з попереднього числа)

Язвернувся до нього з цієї високої три-буни з чесною інтерпеляцією, сигна-лізуючи йому на неконституційнийхарактер Постанови н-р 9, ініціа-

тором якої він був. Не відповів. На щастя, Урядприступив до питання відповідально, занулю-вавши той нормативний небезпечний, підбу-рюючий акт. Мораль, гадаю, очевидна: вихован-ня і правова держава – невід' ємні. Світло куль-тури виключає причепливу практику щодо здо-бутих та укріплених прав і свобод.

Сподіваймося, що майбутній міністр вихо-вання поважатиме принципи правової держави,фундаментальні права і свободи послідовно,стійко і чесно, неудаваних демагогією, суб'єкти-візмом чи шовінізмом.

Етнічні громади є складовими існування,культури та виховання нашої країни!».

УЧАСНИК НА ВІДКРИТТІ НОВОГОНАВЧАЛЬНОГО РОКУ

Прагматичний розгляд оказій, які деякі полі-тики оцінюють шансом підсолодженої ритори-ки, не виключило бажання депутата СУР взятиучасть з радістю, з виразними думками і слова-ми на урочистому відкритті шкільного року.Маючи змогу вибрати з численних запрошень зтериторії, Пан МИКОЛА-МИРОСЛАВ ПЕТ-РЕЦЬКИЙ вибрав бути присутнім в Гімназійнійшколі комуни Щука Тіміського повіту.

Для встановлення такого оптування буливзяті до уваги й інші сигнали, переданіТіміською філією СУР, його Головою ПаномЮРІєМ ГЛЕБОЮ. Зрештою, Пан ГЛЕБАпостійно супроводжував делегацію в складі,

крім Пана депутата ПЕТРЕЦЬКОГО, паніЛЮБИ-ІРИНИ ГОРВАТ – Генерального секрета-ря СУР та пані ЕЛЬВІРИ КОДРЯ – Радника уМіністерстві Національного виховання. Післяурочистості відкриття разом із Примарем кому-ни Паном ВАСИЛЕМ БЕЖЕРОЮ, іншими пові-товими та місцевими офіційними представника-ми, була відмічена підтримка СУР шкіл з класа-ми з викладанням українською мовою. ПаніДиректор Гімназійної школи АННА БЕЖЕРЯподякувала за підтримку, висловила сподівання,що вона триватиме далі.

Аналіз місцевих ширшого кола питань про-довжився з Примарем комуни в приміщенніадміністративно-територіальної одиниці.

ТРИВОЖНЕ СТАНОВИЩЕ В ЛУҐОЖІ

В продовженні своєї поїздки в повіті ТімішПан депутат і делегація СУР поїхали доНаціонального коледжу «Юлія Хаждеу», що вЛуґожі. Директор коледжу Пані ЛЕТІЦІЯФЕДОРА відверто представила жалюгідний станбудинку ліцею, фінансову скруту і суб'єктивнітруднощі, що їх зустрічає ліцей у співпраці зМуніципальною радою.

Пан депутат уважно записав замічені аспектиз метою їх аналізу та пошуку законних шляхівдля їх вирішення.

НА ХВИЛЯХ НЕДБАЛЬСТВА

Не повинно нікого дивувати, що дану рубрикуприсвячуємо повністю питанням освіти. Консти -туційне право на освіту рідною мовою не викону-ється саме від себе. Практичні питання численні ірізні, а для депутата СУР це пріоритетна турбота.

Вони полягають у різновидних реакціях в залеж-ності від природи труднощів і від сприйнятливос-ті прилучених до цих.

Приклади специфічного питання, але йнегайного його вирішення, стала поїздка Панадепутата до Тульчанського повітового шкільногоінспекторату, відповідно, розмова з паніГенеральним шкільним інспектором ЛУЧІКОЮПОПІШКА, заступником Генерального шкільно-го інспектора пані МІРЕЛОЮ ПОПОВ і Паномшкільним інспектором для національних мен-шин КАСІАНОМ НАДЯ.

Темою було становище учнівських груп звикладанням українською мовою. Пані Гене -ральний шкільний інспектор ЛУЧІКА ПОПІШ-КА запевнила, що в цих групах не буде жоднихзмін. Інше піднесене питання стосувалося пере-ходу учнів українців до Інтегрованої інформа-тивної системи освіти в Румунії (SIIIR). Хоч устатистиці, надісланій Міністерству Національ -ного Виховання фігурувало досить значне числоучнів українців на території повіту Тульча, вSIIIR вони не були заведені як етнічні українці, атому школи не змогли отримувати для нихфонди. Пані ЛУЧІКА ПОПІШКА, хоча спочаткуаргументувала, що шкільні інформатики заявля-ли, що немає оптування, щоб заводити учнівукраїнців (хоч інші меншини з території повітуТульча мали учнів заведених в SIIIR), наприкін-ці розмови вона запевняла, що того ж самого дняпитання буде вирішене, щоб, таким чином,школи отримали відповідні фонди.

Пані Генерального шкільного інспекторатуЛУЧІКУ ПОПІШКА Пан депутат МИКОЛА-МИРОСЛАВ ПЕТРЕЦЬКИЙ поінформував пропояву деяких нових підручників для українськоїмови і літератури та запевнив, що в школибудуть вислані звернення з вимогою надсилатизамовлення для нових підручників.

На розмові брали участь Генеральний секре-тар СУР Пані ЛЮБА-ІРИНА ГОРВАТ, РадникуМНВ Пані ЕЛЬВІРА КОДРЯ і Голова Туль -чанської філії СУР Пан ДМИТРО ЧЕРНЕНКО.

З ЩОДЕННИКА ДЕПУТАТА СУР(Закінчення. Поч. на 2 стор.)

ЖОВТЕНЬ 2018 р.4

Дві виставки до 85-х роковинГолодомору в Україні буливідкриті 5 жовтня в Музеїмуніципалітету міста Буха -

рест. Йдеться про виставку на тему«Страчені голодом: невідомий геноцидукраїнців», надану Посольству Українив Румунії Націо нальним музеєм «Ме -моріал жертв Голодомору» та фотовис-тавку «Голод на симфонія», яку презен-тувала український фотограф КсеняПілявська.

Присутні мали можливість дізнатисяпро Голодомор 1932-33 років, коли штуч-

ним голодом, організованим ра дянськимрежимом, в Україні загинули мільйониукраїнців. Коротку презентацію історич-них даних англійською мовою зробивпредставник Музею міста Бухарест. Усвоєму виступі Над зви чайний і Повно -важний Посол Укра їни в Румунії Олек -сандр Баньков закликав присутніх відві-дати виставки й долучитися до всесвіт-ньої акції «Запалімо свічку пам'яті»,присвяченої цього року зокрема пам'ятідітей українців, які загинули під час цієїстрашної трагедії.

Автор фотовиставки «Голодна симфо-нія» Ксеня Пілявськаповідомила про ідею імету проекту. Воназаявила, що роздумипро мільйони невин-них жертв, а такожрозповіді її дідуся,який був свідком тихподій, стали поштов-хом до створення фо -тосесії, мета якої одна:щоб така трагедія незабувалася й ніколи неповторювалася.

Після презентаціїзгаданих вище виста-вок Посольство Укра -їни в Бухаресті спіль-но із Союзом україн-

ців Румунії провело Міжнародну акціюдо 85-х роковин Голодомору «Запалімосвічку пам'яті». Присутні вийшли наподвір'я Музею, де, запаливши свічкупам'яті, вшанували хвилиною мовчанняпам'ять тих, хто став жертвою Голо -домору 1932-1933 років. Повер нувшись вмузей, вони відвідували виставку. Від -відувачі виставки мали змогу детальнодізнатися про демографічні втрати відГолодомору, історичні його дані, ознайо-митися з тогочасними фотографіями, атакож із вражаючою фотовиставкою«Голодна симфонія», яка містить чорно-білі фото, що відтворюють образ жінки,яка пережила трагедію Голодо мору.

Серед присутніх, на яких виставкисправили сильне враження, були чільніпредставники Союзу українців Румунії.Слід сказати, що Буха рестська філія СуРщороку у листопаді вшановує пам'ятьжертв Голодомору.

«Зберегти пам'ять безневинних жертвГолодомору та не допустити повтореннявеличезної трагедії» було гаслом акції вБухаресті, присвяченої 85-м роковинамГолодомору. Виставка триватиме в сто-лиці Румунії один місяця – з 5 жовтня до5 листопада 2018 р.

Христина ШТІРБЕЦЬ

Міжнародна акція до 85-х роковин Голодомору

«Запалімо свічку пам'яті» в Бухаресті

Світовий Конґрес Українців (СКУ)вітає Резолюцію Сенату Спо -лучених Штатів Aмeрики, однос-тайно прийняту 3 жовтня 2018 р. з

нагоди 85-их роковин Голодомору.Резолюція визнає висновки Комісії США

щодо Голоду в Україні від 1988 р., в яких чіткосказано, що «Йосиф Сталін та його прибічни-ки вчинили геноцид проти українців у 1932-33 рр.».

Резолюцію S. Res. 435 подали співголовиСенатського українського кокусу - сенатори

Роб Портман (Респ.- штат Огайо) і РічардДурбін (Дем.- штат Іллінойс).

“Світовий Конґрес Українців щиро дякуєСенату Сполучених Штатів Aмeрики за цюісторичну резолюцію, вітає з цим досягнен-ням у визнанні Голодомору українську діаспо-ру в Сполучених Штатах Америки на чолі зУкраїнським Конґресовим Комітетом Аме -рики та настійно закликає Палату представ-ників США зробити подібне визнання напошану жертв Голодомору”, – заявив Прези -дент СКУ Евген Чолій.

СКУ вітає Резолюцію Сенату США щодо визнання Голодомору

геноцидом українського народу

Голодомор – зима-зима,загибло все й немовби вся,немовби вся Земля...Та ні, бо ти, Вкраїно,ще вікуєш з намий серед нас,й яйце-райце

посеред нас – іще, іще.Нема з-між наслиш тих, хто щез,в голодоморі-морізмерз, і не воскрес,лиш той, хто в дим

пішов степами,заріс голоднимиснігами в роздольнійвовчій пащі долі...Немов десь там,де сам-на-самвкраїнець дихав

в тому горі,що розлилося мертвим морем,що й без колискизаколишене жизнь, а смерть, –і тут, і там...

Іван КОВАЧ

НЕ ЖИЗНЬ, А СМЕРТЬ, – І ТУТ, І ТАМ...(До 85-роковин Голодомору в Україні 1932-1933 рр.)

ЖОВТЕНЬ 2018 р. 5

Духовні надбання етнічних групвиступають важливою складо-вою й потужним чинником зба-гачення культури усього румун-

ського суспільства. Передусім, Румуніягарантує право етнічних груп на націо-нально-культурну автономію: користу-вання й навчання рідною мовою тавивчення рідної мови в державнихнавчальних закладах. Забезпеченнямовних прав осіб, що належать донаціональних меншин, і сприяннязахисту їхніх мов не означає, що цеперешкоджає вивченню державної (офі-ційної) мови, а навпаки, сприяє збере-женню в Румунії мовнокультурногорозмаїття. Навчання української мови всучасній школі має бути орієнтоване нажиттєві потреби учнів, допомагати їмупоратися з реальними проблемами, якіпов'язані з користуванням мови. Цеособливо актуальне для учнів, яківчаться у загальноосвітніх навчальнихзакладах Румунії, тому що україномов-не середовище користується не літера-турною українською мовою, а переваж-но діалектами. Тому вивчення рідноїмови посідає одне з провідних місць усистемі навчальних дисциплін серед-ньої школи, а школа є тим цілющимджерелом підживлення самобутньоїкультури українців Румунії, гарантієюзбереження в її середовищі материн-ської мови як визначальної ознаки існу-вання національної громади.

Молодий лідер української громадипан Микола-Мирослав Петрецький, –голова СуР і депутат у ПарламентіРумунії, – зрозумів важливість та необ-хідність вивчення української мови іприділив особливу увагу цьому питан-ню, залучившиcь особисто до пошукуйого вирішення. За останні три рокиздійснено комплекс організаційнихзаходів, спрямованих для практичноговирішення проблем задоволення осві-тянських потреб української меншини,що проживає в Румунії. Таким чином,особливу увагу було приділено щоріч-ним робочим зустрічам з українськимивчителями Румунії: перша 12-14 жов-тня 2017 року в місті Клуж-Напока, адруга 9 лютого 2018 року у містіСігету-Мармацієй.

На початку нового навчального2018-2019 року, 29 вересня, у Су -чавському Університеті імені ШтефанаВеликого відбулася Національна нарадавикладачів української та польської мов уРумунії, організована Департаментом дляменшин Мініс терства національного вихо-вання спільно з Сучавським університетомімені Штефана Великого та Союзом україн-ців Румунії. Міністерством національноговиховання Румунії було виділено кошти для18 осіб, шкільних інспекторів та вчителів-методистів української та польської мов уповітах Марамуреш, Сучава, Арад, Бото -

шани, Караш-Северін, Сату-Маре, Тіміш іТульча. До них приєдналися виховательки,вчителі та директори шкіл повіту Сучава, вяких вивчаються українська та польськамови, а також керівництво Сучавського

Універ ситету ім. Штефана Великого: МіхайДам'ян, ректор Cучавсь кого Університетуімені Штефана Великого, декани ЛумініцаЕлена Турку та Адіна Ігнат, керівник колек-тиву україністики Ана-Марія Гавріл та про-фесор Чернівецького національного універ-ситету імені Юрія Федь ковича та Су -чавського університету імені ШтефанаВеликого Володимир Анто фійчук. З бокуСучавського шкільного інспекторату булиприсутні Габрієла Ску тару та КрістіанКучурян – заступники Генерального шкіль-

ного інспектора Сучавсь кого шкільногоінспекторату, пані Лучія Мігок – шкільнийінспектор та Елена-Ма нуєла Давід – дирек-тор Будинку вчителя. Також інспектор дляукраїнської мови Ілля Савчук запросив з

боку Сучавської філії СуР керівниківсурівських філій повітів, де вивчаєтьсярідна українська мова. На його запро-шення, відгукнулися й були присутні наробочій зустрічі Дмитро Черненко –голова Тульчанської філії та ВікторСимчук – голова Бото шанської філії. Нажаль, голова СуР та депутат в Пар -ламенті Румунії пан Микола-МирославПетрецький не зміг бути присутнімфізично, але, як завжди, ми відчувалийого присутність через особливу увагу,яку він з самого початку приділяєвивченню української мови в Румунії тачерез комплекс здійснених заходів заостанні три роки, спрямованих на прак-тичне вирішення проблем, з якими сти-кається українська меншина в Румунії.

У своїх промовах запрошені короткорозповіли про систему освіти для мен-шин та уточнили сучасні проблеми, зякими стикаються учні, студенти тавикладачі.

Під час наради були представлені нетільки сучасні проблеми навчальногопроцесу, а також були висвітлені резуль-тати української освіти в Румунії, як,наприклад, результати, отримані нанаціональних олімпіадах та конкурсах,створення нових груп та класів з викла-данням рідною українською мовою,якість та кількість позакласних заходіві, найголовніше, розробка нових шестипідручників української мови та літера-тури для I-VI-их класів, які були надру-ковані Міністерством національноговиховання Румунії. Ці підручники булискладені за дуже короткий час на основіпосібників, які були видані за фінансо-вою допомогою СуР. Я впевнена, що цебуде на користь як учням, так і вчите-лям, і сподіваюся, що на наступній нара-ді будуть відгуки і стосовно цих новихпідручників. Також в рамках нарадибули представлені нові нормативнідокументи, що стосуються навчальногопроцесу в школах Румунії, як, наприк-лад, нова методологія організування іпроведення національних олімпіад танаціональних конкурсів, нова структура2018-2019 навчального року, календар

національних іспитів, які будуть проходитицього року, тобто тестування (перевірка)знань учнів наприкінці II-го, IV-го, VI-го таVIII-го класів, іспити на атестат про повнузагальну середню освіту в школах, денавчання проходить рідною українськоюмовою.

(Продовження на 10 стор.)

проф. Ельвіра КОДРЯ,Радник у Міністерстві національного

виховання Румунії

Національна нарада шкільних інспекторівта вчителів-методистів для української

та польської мов у Румунії

ЖОВТЕНЬ 2018 р.6

Звеликим задоволенням, але і зжалем згадую участь нашоговокально-інструментального гур-тка «Буковинка» та ансамблю

українського народного танцю «Веселка» вміжетнічних фестивалях, організованихрізними студентськими організаціями про-тягом 2010 – 2015рр. Я маю на увазі такіміжетничні фестивалі, як «ЯШІНГТОН» ,«МУЛТІКОЛОР» та інші. З жалем, томущо в останні роки нові покоління яськихстудентів не проявили відкритості та іні-ціативи в цьому відношенні. Шкода, колитакі акції відбувалися літком, на відкрито-му повітрі в найбільш відвідуваних місцях м.Яси, створючи хорошу можливістьдля просування міжкультурного діа-логу, презентації культурної спад-щини національних меншин, висту-пами гуртків пісні і танців, і нетільки, а також стендами презен-тації традицій і звичаїв громад, якібули організовані з цього приводу.

Однак, слід підкреслити, що в цихумовах нацменшини м. Яси стурбо-вані тим, щоб полегшити доступгромадськості до культурногодосвіду, який просуває ідентичністьнацменшин і стимулює ініціативигромад для пожвавлення культурнихподій, характерних для кожної мен-шини. У зв'язку з цим ми маємо наувазі заходи, організовані з нагодиДня рідної мови, Дня українськоїмови і традиційних фестивалів, втому числі Фестивалю «Злиття»,які проводяться щорічно в Ясах.

На запрошення, отримане відАсоціації італійців у Румунії такоординатора фестивалю «Злиття- 2018», від Союзу українців Румуніїв спектаклі взяв участь танцюваль-ний ансамбль «Весел ка» Яської ФіліїСУР з низкою українських народнихтанців, серед яких пригадаю такі,як «Березнянка», «Го пак» та інші.Виступу нашого гурту передувалакоротка відеопрезентація про діяль-ність нашої філії в останні роки.Наші танцюристи взяли участь

разом з представниками інших нацменшин втрадиційному параді народних національ-них костюмів. Представлена вистава івідеопрезентація користувалися справжнімуспіхом, будучи тепло аплодовані глядача-ми, які прийшли на ці заходи, що відбулисяяк в Будинку культури студентів м. Яси,так і в комуні Мошна Яського повіту.

Міжетнічний фестиваль «Злиття - Яси2018р.», організований Асоціацією італійцівРумунії - RO.AS.IT., при фінансовій під-тримці Мініс терства культури, мерії м.Яси та комуни Moшна, було присвячено"Століттю" Ве ли кого Об'єднання з ціллюпросування фольклору національних мен-

шин, пропонуючи громадськості деякіз найкращих пісень і танців, які нама-гається зберігати у їх найвірогідні-шій формі кожна етнічна громада.

У фестивалі взяли участь тради-ційні танцювальні ан сам блі та само-діяльні артисти, що представляютьна ціональні меншини Руму нії: вірме-нів, хорватів, євреїв, нім ців, греків,італійців, македонців, поляків, росіян-липован, ру тенців, сербів, турків таукраїнців.

Розклад заходів був відкритий 6жовтня парадом традиційного одягу,який проходив за маршрутом Яськаповітова рада – бул. Ште фан челМаре – Площа об'єднання – Будиноккультури Сту дентів. У параді взялиучасть всі 13 культурно-мистецькихгуртів, записаних у програму.

Ввечері на сцені Будинку культуристудентів фестиваль продовживсясинхронною виставою традиційноїмузики і танців меншин, що такождало йому назву: «Злиття».

На другий день фестивалю, 7 жов-тня, ансамблі вирушили в комунуМошна, де вперше відбулася такавистава.

Серед заходів круглий стіл бувтакож частиною фестивалю «Зли -ття – 2018», в якому взяли участь

представники меншин, а також представ-ники Комітету з культури, культів і засобівмасової інформації Ради національних мен-шин. Тема цієї зустрічі – «Культурні злит-тя та інтерференції» – дала учасникамможливість обговорити заходи, організова-ні в рамках подій, присвячених "СтоліттюВеликого Об’єднання", і роль меншин всучасній еволюції Румунії.

З цієї нагоди Асоціація італійців уРумунії організувала майстер-класи, в якихіталійські танцюристи, запрошені на цізаходи вивчили два традиційні румунськітанці, а представники румунських ансам-блів були запрошені вивчити перші крокиокчітанського танцю.

Голова Яської філії СУРВіктор ГРИГОРЧУК

До Сторіччя Великого Об’єднанняХІ-ий міжетнічний фестиваль «Злиття – Яси 2018р.»

ЖОВТЕНЬ 2018 р. 7

Був би жив Михайло Митринюк,видатний український профе-сор музики, композитор і дири-гент цього року мав виповнити

110 років.Проф. М. Митринюк народився 1908 р.

в селі Хотинська Поляна в Буковині.Початкову школу закінчив у Грозинцях, апедагогічну школу і консерваторію уЧернівцях. Ще будучи студентом, управ-ляв хором, а після закінчення студій про-довжив диригувати, будучи і директоромшколи у Грозинцях.

Доля привела Михайла Митри -нюка у 1948 р. до Сігету, де професорстає викладачем музики в Укра -їнському педагогічному ліцеї. У Сігетівін працював і прожив до кінця свогожиття 1981 р. Але не просто. Між1951 і 1957 роками він стає директо-ром Сігетського педагогічного ліцею.В цей час диригує хором ліцею, а між1955 і 1959 роками диригує хоромПалацу Культури м. Сігету, засновуємандоліновий ор кестр Українсь когопедагогічного ліцею, а також оркестрПалацу Культури в Сігеті. Він засно-вує хори на заводах у Сігеті, ходитьдопомагати хоровій справі як в укра-їнських селах, так і в румунськихселах у Марамориші.

Він був маестро великої плеядиучителів, професорів-диригентів вукраїнських селах: Миколи Арделя на,Марії Крамар (Опрішан), Елека Опрі -шана, Василя Мігні, Миколи Крамара,Мирослава Петрецького (із ВерхньоїРівни), Юрія Кімпана, Івана Крайли,Івана Лібера, Юрія Павліша, МихайлаПоповича, Федо ра Поповича,Василя Баршая та інших.

У 1956 р. проф. М. Митринюкприєднав до хору із Верхньої Рівниучнів ліцею м. Сігету, учителів ізКри чунова і Луга над Тисою, мандо-ліновий оркестр, групу танцюрис-тів і зустрів у м. Бая Маре видат-ний Укра їнський державний ан -самбль пісні і танцю з Києва, керо-ваний славнозвісним Григо ріємВерьовкою, і разом виступили уграндіозному спектаклі.

У 1964 р. М. Митринюк ставпрофесором музичних інстру-ментів На родної мистецькоїшколи м. Сігету. Через своюневтомну працю, продовженуйого учнями, він зробив Ма -рамо рощину справжнім музич-ним центром, визнаним у всівкраїні.

Після м. Сігету Мармацієй,де він прожив 33 роки, другоюдорогою для нього місцевістюбуло село Верхня Рівна, куди вінчасто приходив, де створивмандоліновий оркестр, допома-гав місцевому хорові. Він обро-бив багато українських і румун-

ських пісень для оркестру і хору. Так віннавчив хор і оркестр із Верньої Рівни свою«Марамороську сюїту», яка і тепер є врепертуарі хору «Ронянські голоси».Навіть будучи на пенсії, проф. М.Митринюк приходив до Верхньої Рівни інавчав дітей грати на різних інструмен-тах.

Проходячи початкову і педагогічнуукраїнську школу у Сігеті, я мала нагодунавчитися грати на мандоліні ще в 7класі від проф. М. Митринюка і вже з І

року педагогічного ліцею брала участь умандоліновім оркестрі ліцею на різнихнаціональних шкільних конкурсах.Пізніше, будучи учителькою у ВерхнійРівні, грала у мандоліновім оркестрі іпо Революції.

2008 р. організація СУР відсвяткува-ла у Верхній Рівні 100-річчя від днянародження славного професора, дири-гента і композитора М. Митринюка.Провів акцію проф. Мирослав Пет рець -кий – голова Марамороської організаціїСУР. При цій нагоді виступали багатоособистостей: Степан Бу чута, то -діш ній депутат і голова СУР, письмен-ники: Ю. Павліш, І. Ковач, М. Корсюк,М. Трайста, від Посольства України Т.Рендюк, також Ю. Паращінець, І.Ребошапка, Ірина П.-Ковач, ЯрославаКолотило, Тереза Шендрою та інші.

У продовженні виступив хор «Ро -нянські голоси» із Верхньої Рівни, якийвиконав також пісні славного компози-тора М. Митринюка. Виступав та -кож і хор із Русь Поляни, соліст зУкраїни В. Весенчук, вокально-інстру-

ментальний гурт під проводом М.Петрецького. Завершила спектакльтанцювальна група «Соколи» підпроводом, як і хору, проф. ДжетиПет рецької.

І так пройшло 10 років, а по суті,110 років з дня народження великогопедагога, професора, диригента ікомпозитора М. Митринюка.

Частина з його учнів і тепер сві-

ває у хорі «Ронянські голоси», який

наступного року сповнить 70 років

своєї діяльності. На жаль, частина

з його членів відійшла у вічність.

Так, недавно нас покинув пан

Микола Петрецький, один з пер-

ших членів хору із Верхньої Рівни,

багато років активний член хору,

добрий приятель проф. Михайла

Митринюка, який часто загощав

до сім'ї М. Петрець кого. Хай їм

обом буде земля пером, а пам'ять

про них вічно збережеться у наших

серцях!

Текст і фотоІляна ДАН

ДО 110-РІччЯ ВИДАТНОГО ПРОФЕСОРА І ДИРИГЕНТА МИХАйлА МИТРИНюКА

ЖОВТЕНЬ 2018 р.8

Для Марамуреської філії СУРцілий тиждень (8-14 жовтня2018 року) був дуже насиче-ний різними подіями. Най -

важ ливішими подіями вважаємо візитидвох послів – Вельмишановного послаСША в Румунії, Його Ексцеленції ГансаКлемма і Вельмишановного посла Укра -їни в Румунії, Його Ексцеленції Олек -сандра Банькова.

В понеділок, 8 жовтня, СУР провівчергове засідання Ради в місті КлужНапока.

У вівторок, 9 жовтня, в присутностіпосла України в Румунії, радника по -сольства України в Румунії ПавлаРоговея, депутата Парламенту Румунії іголови СУР Миколи Петрецького, мерам. Сігету Мармацієй, голови місцевоїдержадміністрації Горії Скублі, пред-ставниками Сігетського музею і керів-

ництвом СУР філії Марамуреш була від-крита виставка про Голодомор в Україні1932-1933 рр.

Того ж самого дня посол України вРумунії Олександр Баньков, разом іздепутатом Парламенту Румунії і головоюСУР Миколою Петрецьким і керівниц-твом СУР філії Марамуреш зустрівся іобговорив важливі справи із Вікаріємукраїнської православної церкви, отцемІваном Піцурою, представниками СУР ізусіх українських сіл Мараморощини, від-відав декілька шкіл, Школу села ВерхняРівна, Рускови і Технологічний ліцей таШколу № 4 села Поляни.

В середу, 9 жовтня, посол ОлександрБаньков і депутат Микола Петрецькийзустрілися із представниками Префек -тури і Держадміністрації повіту Мара -муреш.

В четвер, 10 жовтня, СУР повіту

Марамуреш мав честь прийняти в своє-му сігетському приміщенні дуже важли-вого гостя – Вельмишановного послаСША в Румунії, Його Ексцеленцію ГансаКлемма, який у присутності депутатаМиколи Петрецького зустрівся з україн-ською громадою, представниками СУРвсіх організацій, в яких проживаютьукраїнці. Зустріч була дуже важливою іцікавою. Ми, українці Марамо рощини,гордимося тим, що така важлива особабажала зустрітися з нами і від душі щиродякуємо за таку велику честь.

Детально напишемо про ці зустрічі вслідуючих номерах, бо вони варті цього,варті уваги, тому що це важливі події,дуже гарно, цікаво і корисно проведені.

проф. Василь ПАСИНЧУК,Перший заступник голови СУР

ВАЖлИВІ ВІЗИТИ ВЕлЬМИШАНОВНОГО ПОСлА США В РУМУНІЇ, йОГО ЕКСцЕлЕНцІЇ

ГАНСА КлЕММА І ВЕлЬМИШАНОВНОГО ПОСлАУКРАЇНИ В РУМУНІЇ, йОГО ЕКСцЕлЕНцІЇ

ОлЕКСАНДРА БАНЬКОВА В МАРАМОРОЩИНІ

ЖОВТЕНЬ 2018 р. 9

Під головуванням Його Всесвя -тості Вселенського Патріар ха,Святий і Священ ний Си нодзібрався на чергове засідання

з 9 по 11 жовтня 2018 року для вивчення таобговорення питань порядку денного.

Священний Синод детально та тривалийчас обговорював церковну справу Українив присутності Його ПреосвященстваАрхиєпископа Даниїла Памфільського таЙого Преосвященства єпископа ІларіонаЕдмонтонського, Патріарших Екзархів вУкраїні, та ухвалив після розширеногообговорення:

1) Підтвердити вже прийняте рішенняпро те, щоб Вселенський Патріархат при-ступив до надання автокефалії ЦерквіУкраїни.

2) Відновити станом на сьогоднішнійдень Ставропігію Вселенського Патріархав Києві, одну з його багатьох Ставропігій вУкраїні, які завжди там існували.

3) Прийняти та розглянути проханняпро апеляцію від Філарета Денисенка,

Макарія Малетича та їх послідовни-ків, які опинилися у схизмі не з догма-тичних причин, у відповідності доканонічних прерогатив Кон станти -нопольського патріарха отримуватитакі звернення від ієрархів та іншихсвященнослужителів з усіх Авто -кефальних Церков. Таким чи ном, зга-дані вище особи були канонічнопоновлені у своєму єпископському

або священицькому сані, також було від-новлено співпричастя їхніх вірних зЦерквою.

4) Скасувати зобов'язання Синодаль -ного листа 1686 року, виданого за обставинтого часу, який надавав у порядку ікономіїправо Патріарху Московському висвячува-ти Київського митрополита, обраногособором духовенства та вірян його єпархії,який мав згадувати Вселенського Патрі -арха як свого Першоієрарха за будь-якимбогослужінням, проголошуючи та підтвер-джуючи свою канонічну залежність відМатері-Церкви Константинополя.

5) Звернутися до всіх залучених сторініз закликом утримуватися від захопленняцерков, монастирів та іншого майна, атакож від будь-яких інших насильницькихдій та помсти, щоб перемагали мир і любовХриста.

Вселенський Патріархат, 11 жовтня 2018 року

Головний Секретаріат Святого іСвященного Синоду

Заява П. Порошенка: «це – перемогаУкраїни, наша

спільна перемога!»

Президент України ПетроПорошенко: «Українамає позитивне рішенняВселенського Патріарха

і Синоду про Єдину ПоміснуПравославну церкву!

Те, про що мріяли поколінняукраїнців та молилися сучасники- нарешті сталося: Україна отри-мала Автокефалію. Вітаємо всіхукраїнських вірян з цією гран-діозною історичною подією тадякую всім за молитву та під-тримку. це - перемога України,наша спільна перемога!".

Оголошення ВселенськогоПатріархату

(Закінчення. Поч. на 8 стор.)

Світовий Конґрес Українців (СКУ)вітає сьогоднішнє історичне рі -шення Священного Синоду під голо-вуванням Його Всесвятості Все -

ленського Патріарха - приступити до наданняавтокефалії Церкві України.

У заяві Священного Синоду зазначаєтьсянаступне:

“Священний Синод детально та тривалийчас обговорював церковну справу України вприсутності Його Преосвященства Архиє -пископа Даниїла Памфільського та ЙогоПреосвященства Єпископа Іларіона Едмон -тонського, Патріарших Екзархів в Україні, таухвалив після розширеного обговорення:

1) Підтвердити вже прийняте рішення проте, щоб Вселенський Патріархат приступивдо надання автокефалії Церкві України.

2) Відновити станом на сьогоднішній деньСтавропігію Вселенського Патріарха в Києві,одну з його багатьох Ставропігій в Україні, якізавжди там існували.

3) Прийняти та розглянути прохання проапеляцію від Філарета Денисенка, МакаріяМалетича та їх послідовників, які опинилися усхизмі не з догматичних причин, у відповіднос-

ті до канонічних прерогатив Константи но -польсь кого патріарха отримувати такі звер-нення від ієрархів та інших священнослужите-лів з усіх Автокефальних Церков. Таким чином,згадані вище особи були канонічно поновлені усвоєму єпископському або священицькому сані,також було відновлено сопричастя їхніх вірнихз Церквою.

4) Скасувати зобов'язання Синодальноголиста 1686 року, виданого за обставин тогочасу, який надавав у порядку ікономії правоПатріарху Московському висвячувати Київсь -кого митрополита, обраного собором духовен-ства та вірян його єпархії, який мав згадуватиВселенського Патріарха як свого Першоієрархаза будь-яким богослужінням, проголошуючи тапідтверджуючи свою канонічну залежність відМатері-Церкви Констан тинополя.

5) Звернутися до всіх залучених сторін іззакликом утримуватися від захоплення церков,монастирів та іншого майна, а також відбудь-яких інших насильницьких дій та помсти,щоб перемагали мир і любов Христа”.

(Переклад заяви взято з веб-сайтуУкраїнської Православної Церкви КиївськогоПатріарату).

“Від імені 20-мільйонної української діаспо-ри Світовий Конґрес Українців висловлюєнадзвичайну вдячність Священному Синоду таЙого Всесвятості Вселенському Патріарху задовгоочікуване рішення - приступити до надан-ня автокефалії Церкві України, а також вітаєувесь український народ з цією історичноюподією,” - заявив Президент СКУ Евген Чолій.

Світовий Конґрес Українців вітає історичне рішенняСвященного Синоду - приступити до надання

автокефалії Церкві України

ЖОВТЕНЬ 2018 р.10

( З а к і н ч е н н я .

13-14 жовтня у Бухаресті булипроведені "Дні українськоїкультури" місцевою філієюСоюзу українців Румунії.

Захід відбувся за фінансове сприяння СуР.13 жовтня у Бухарестському національномумузеї села імені Дімітрія Густі зібралисяшанувальники української культури, укра-їнці, румуни, представники музею, Союзуукраїнців Румунії, Посольства України вБухаресті, громадських кіл Румунії, учні,студенти та засоби масової інформації. Буливлаштовані виставки писанок, україн-ського народного одягу та друкованихвидань СуР. Був організований круглийстіл на тему української культури уБухаресті.

З вітальними словами виступилиРадник посланник Посольства України вРумунії євген Левицький, директорМузею села з наукової роботи АуреліяТудор, представник Міністерства куль-тури Магдолна Гросу та колишнійдиректор у Міністерстві культури КаролКеніг. Румунська актриса Дойна Гіцескупривітала українську громаду з нагодицього свята та прочитала дві цікавіпоезії, з-поміж яких "Testament" (За -повіт) Михайла Трайсти.

У своїй промові голова Буха рестськоїфілії СуР пані Ярослава Колотило відмі-тила, між іншим, що українці Бухарестамають чим похвалитися, оскільки уцьому місті є висока, елітна культура.Тут знаходяться центральний провідСуР, редакції газет та журналів СуР,українське відділення Факультету іно-земних мов, Посольство України вРумунії та, зрозуміло, приміщенняБухарестської філії, де українці маютьможливість зустрічатися та проводитирізні свята та репетиції ансамблю"Зоря". Пані Колотило згадала поперед-ніх керівників Бухарестської філії, якідоклали багато зусиль для утвердженняукраїнської культури.

Голова комісії з культури СуР, письмен-ник Михайло Трайста виступив з доповіддю

про історію української літератури вРумунії, відмітивши, що останнім часом зафінансовим сприянням СуР, щорічно друку-ються майже 15-25 книг, в тому числі пере-клади. Михайло Трайста представив україн-ську періодику СуР та спонукав учасниківвзяти додому, якщо бажають, представленівидання.

Захід продовжився святковим концертом,на якому виступили танцювальний колектив"Козачок" із села Балківці Сучавського пові-ту та вокальний колектив "Відимо" із

Сянока (Польща). Концерт зачарував учас-ників заходу, в тому числі відвідувачів

музею села, які зупинилися, щоб побачитиукраїнські танці та послухати пісні.Ведучою концерту була студентка БеатрісаПопович. Мало місце також відвідання хатиукраїнців-гуцулів із села Бряза Сучавськогоповіту, яку представила музеограф АлаМовіляну.

У неділю, 14 жовтня, Українська правос-лавна церква в Бухаресті Святого ПетраМогили відзначила своє друге храмовесвято "Покрови Пресвятої Богородиці".Богослужіння з нагоди престольного свята

відправляли настоятель церкви отецьДмитро Колотило та отець ЮрійСакалош з Вишавської Долини Мараму -реського повіту. До церковного хоруприлучилися й члени колективу "Ві -димо", які прикрасили богослужіннясвоїм співом. Після богослужіння мавмісце святковий обід та симпозіум натему "Покрова та її значення для україн-ців".

Головний редактор румуномовноїгазети "Curierul ucrainean" Іван Робчук уцікавій доповіді відмітив, що в Українісвято "Покрови" є не тільки церковним,а й державним та народним, оскількицієї дати відзначається й День україн-ського козацтва та День захисникаУкраїни. Він додав, що коли козаки зУкраїни переселялися до Добруджі, вонибрали із собою ікону Покрови ПресвятоїБогородиці. З цим святом також пов'язанірізні вірування, в народі говорять, що наПокрови незаміжні дівчата виходили навулицю і веселилися, тому що вважалося,що цього дня вони зустрінуть майбутньо-го нареченого. Пан Іван Робчук додав, щоукраїнське слово "Покрова" було запози-чене румунами завдяки його великомузначенню".

Головною метою "Днів українськоїкультури" була популяризація україн-ської культури серед громадян Румунії, йне лише, та залучення українців додуховної культури, до церкви.

Христина ШТІРБЕЦЬ

Дні української культури в Бухаресті

Наприкінці наради в рамкахспільних дискусій, на основіпредставлених матеріалів всіучасники одноголосно підкрес-

лили необхідність та важливість регулярнихзустрічей, тому що висвітлення проблем, зякими стикаються учні та вчителі, не озна-чає, що ми когось засуджуємо, а означає, щоми приділяємо особливої уваги цьомупитанню і залучаємось особисто до пошукуйого вирішення. Я впевнена, що такі зустрі-чі потрібні, тому що викладачі мають мож-ливість не тільки обмінюватися досвідом, аразом можуть знайти рішення різнихпитань.

А ще хочу подякувати пані Ані-МаріїГавріл за те, що вона зорганізувала вцьому році таку надзвичайно важливуробочу зустріч для викладачів україн-ської мови в Румунії. Щиру вдячність інашому депутатові в Пар ламентіРумунії та голові Союзу українцівРумунії панові Ми колі-Мирос лаву Пет -рець кому за його зусилля та щорічнуфінансову та моральну підтримку СУР,що надає нам змогу розгортати проекти,спрямовані на підтримку та розвитокукраїнської освіти в Румунії і сподіва-юсь, що і надалі буде підтримуватитаку діяльність.

Національна нарадашкільних інспекторів...

(Закінчення. Початок на 5 стор.)

ЖОВТЕНЬ 2018 р. 11

9

...чОРНОБИлЬСЬКУ ЗОНУ ЗАХОПлююТЬ ЗВІРІ?

Гамчарка, колишній українськиймонастирський край, займає ви -щу долину річки Таїца. Мальов -нича позиція, чисте повітря, го -

ри, які ії окружають, покриті старими липо-вими лісами, пом'якшують клімат і літом, ізимою. Комуна Гамчарка з її селами Ніфоні Балабанча розташована на 2 км від голов-ного хребта Мачінськіх гір, в низині Таїци.

Слобода Гамчарка знаходиться в цен-трально-західній частині Тульчанськогоповіту, на відстані 52 км від міста Тульча іна 5 км від села Балабанча, на правомуберезі річки Таїца, у підніжжі пагорбаГамчарка. Слободу перетинає асвальтовашосейна дорога Н-р 222, яка її зв'язує з при-належними до комуни селами – Балабанча,Ніфон і Капріоара, Гамчарка є центромкомуни.

На цих місцях колись бували ліси. Ітепер біля слободи широколисті ліси, вяких переважає липа.

Гамчарка заснувалася біля 1800 року.Назва місцевості походить від імені братівГончаренко, які утвердили село в 1812 році.Гамчарку, власне, заснували українськіемігранти, які прибули сюди з України.

На місці, де знаходиться сьогодні церква,був український монастир з кількома мона-хами. Монастир був збудований біля 1763року, якого знали під назвою МонастирТаїца.

Після 1878 року село Гамчарка принале-жало до Балабанчі. В 1925 році Гамчаркастає комуною. Люди тут займалися земле-робством, скотарством і бджільництвом.

В 1805 році все населення було україн-ське: 30 сімей.

У 1904 році в Гамчарці проживало 338українців, 6 румунів і 4 євреї. В 1992 роцітут проживало 341 чоловік, майже всі укра-їнці. В 2010 році було 366 чоловік.

Отець Ніколає Міту каже, що сюди спо-чатку прибули кілька українських мешкан-ців, біженців з України, щоб спастись відрекрутчини. Українські монахи емігрувалив добруджанський край в ІІ-ій половиніXVIII століття, під час царювання КатериниІІ (1762-1796). Під її пануван-ням військова служба продов-жилась до 25 років. Тому багаторосійської та української молодіпоступили в монастирі і сталимонахами. Побачивши, що вій-сько не зростає, а навпаки, змен-шується, цариця приказала, щобвсіх монахів віком до 45 роківвибрати з монастирів і вислатиїх до війська.

Деякі з них не хотіли підко-ритися указу цариці і утекли закордон, в Добруджу, яка тодізнаходилася під турецькимпануванням, де знайшли свобо-ду. Так знайшли притулок туткілька українських монахів, які,само собою, хотіли збудуватитут церкву. Вони збудували цер-кву в поляні. Ця церква сталамонастирем Таїца. Церква булазбудована в 1862 році з дерева (здубових дощок). Щоб збудуватицеркву, монахи отримали дозвілвід турка Джафера з сусідньоїслободи Джаферка. Церква малахрам Покрови Пресвятої Діви

Марії. Кажуть, щопізніше деякі монахиповернулися в Укра -їну. Тут вони переко-нали своїх рідних ізнайомих про кращежиття в цьому краї.Так сюди почалиприбувати українці.Їх число зростало ітак вони заснувалислободу Гамчарка. Зчасом монастир Таї -ца став багатим. Проце дізналися некра-совці з Кар каліу. Во -ни прибули сюди наверхах, мучили і на -віть уби ли кількохмонахів, пограбувалимонастир і від’їха ли.Монахи, які залишилися, розій -шлися, а церква залишилась длявіруючих слободи Балабанча.

Поміж жителями слободи буві старий гончар, ім'я якого неві-доме. А як на той час, посуда,потрібна в господарстві, булазроблена з паленої глини, – бага-то з житилів слободи, як і жителі

сусідніх слобід, приходили до«Гончаренка» придбати потрібну посуду.Від гончара і назва слободи – Гамчарка. Всеце зібрав отець Ніколає Міту від старихлюдей села: Никифора Сидоренка, АндріяПетрова, Миколи Мішкаленка та ін.

З часом церква стала занепадати, почалогнити дерево, з якого була збудована.Потрібний був ремонт. Ремонт церкви від-бувся у 1968 р. Ремонт був зроблений здопомогою віруючих слободи і державноюдопомогою єпископії Нижнього Дунаю.

Переосвячення церкви з храмом Св.Дмитрія відбулося 3 листопада 1968 року.На церемонії був єпископ КесарієПаунеску з Нижнього Дунавця, окруженийсобором священиків. На службі було великечисло віруючих слободи та із сусідніх сло-бід.

Служили при цій церкві священики: от.Ілієску, от. Клементе,от. Настасе, який поса-див багато фруктових дерев в городі цер-кви, от. Іоан Георге, який покрив церквубляхою, от. Васіле Шербан, от. НіколаєМіту та ін.

Віргілій РІЦЬКО

ГАМЧАРКА(Історичний нарис)

ЖОВТЕНЬ 2018 р.12

„Допоки люди будуть кохати одне одного,допоки краса душі і тіла будуть найкращою інайсолодшою мрією у світі, дотоді, клянусьтобі, Суламіф, ім’я твоє на многії віки будевимовлятися із зворушливістю і вдячністю”, –О. Купрін, «Суламіф»

І. «І неодмінно прийде час повернення додому…»

Вересневого ранку біля скверу, щоносить ім'я поета Пауля Целана,зупинився автомобіль з диплома-тичними номерами. З авто вийшов

високий, статечний чоловік зрілого віку.Колись його чорняве волосся губилося впасмах сивини, що виблискувала під сонячни-ми промінцями в унісон із сіро-голубими пере-ливами його елегантного костюма. Такихлюдей, зазвичай, називають презентабельни-ми.

Від його обличчя повівало привітною інте-ліґентністю, проте, у виразі очей чоловіка від-чувалася якась внутрішня роздвоєність.Здавалося, ніби він існує у двох паралельнихвимірах: десь далеко, в глибині його замисле-них очей проглядався безупинно працюючийаналітичний розум, натомість зовнішній йогопозір був сповнений відкритої люб’язності тащирості.

Навики такої амбівалентності були напра-цьовані ним впродовж багатьох років диплома-тичної служби, специфіка якої вимагала, щоброзум і слово, погляд і дія розвивалися пара-лельно, незалежно одне від одного.

Кинувши оком на заново облаштованийзелений куточок Чернівців, в зіницях чоловіказасвітилися втішні проблиски живого інтересу.

Він жодного разу не минав нагоди побуватиу рідному місті.

Для нього почуття туги за рідним краємбуло не віртуальним, а глибоко душевним,навіть з конотацією певної святості щодомісця свого народження.

Доля склалася так, що йому довелося три-валий час мешкати в різних країнах, де він, всенсі побутової та культурної інтеграції, почу-вався доволі комфортабельно. Одначе, тедивне, важко пояснюване неймовірне відчуттярідного дому, пронизувало його душу і серцелише у Чернівцях.

Він несамовито любив це магічної силимісто, цей дивовижний край!

Його амбітність лестило, коли Чернівціназивали малим Віднем, еталоном культурноїтолерантності, колискою геніальних поетів,музикантів, художників, артистів і філософів,містом, де залюбки гастролювали кращі митцісучасності.

Він тішився, мов дитина, коли слава містаобростала легендами на кшталт захопленихописів австрійського публіциста ГеоргаГайнцена про те, що Чернівці – це «корабельпід австрійським прапором з українськоюкомандою, німецькими офіцерами та єврей-ськими пасажирами»; що Чернівці – це місто,«де тротуари підмітали букетами троянд, де

книгарень було більше, ніж кав'ярень, денедільний день починався з Шуберта, а закін-чувався дуеллю».

Незважаючи на знівечені чернівецькі доро-ги, обшарпані «панельки», зграї безпритуль-них собак, безпардонно, хоч би де, запаркованіавтомобілі, жахаючі мовні «перли» типу: «ятарчю» – «я балдю» – «прікінь» – «цекапець!», він ані на мить не переставав віритиу здатність чернівецького «корабля» уникнутидолі «зниклого світу» і зберегти свою колиш-ню велич, неповторну ауру.

Ви запитаєте чому? А тому, що він обожню-вав це місто!

Бо саме тут, у цьому місті, був закладений ізахований код його долі!

Іноді, коли дозволяв час, він просто блукавмістом, милувався його неповторною еклек-тичною архітектурою, заглядав до затишнихскверів і парків, вбирав у себе ритм жвавихперехресть, відтворював у багатій своїй уявіепізоди життя, пов’язані з тим, чи іншим міс-цем у Чернівцях.

Йому завжди було цікаво, що нового у місті.Він співпереживав з чернівчанами, як "вжи-вуться" пам'ятники Рози Ауслендер і ФранцаЙосифа, який вигляд має відновлена історичнаТурецька криниця.

А нині він завітав до колись непримітногоскверу, в якому краяни встановили пам’ятникПаулю Целану, віддавши, таким чином, шанусвоєму землякові, літературному генію зі сві-товим ім’ям.

Чоловік підійшов до Поета, якому доляприсудила пройти через жахіття Голокосту, іпошепки промовив: «Ось ти і повернувсядодому…».

Поет мовчав, втягнувши ледь похиленуголову в сухорляві сутулі плечі, немов над нимзвисав тягар моторошної пам’яті, від якоїможна було сховатися лише в могилі повітря-ного цвинтаря, де «лежати не буде тісно».

Чоловік вдивлявся в опущені додолу втом-лені очі Поета, в зіницях яких ховався гіркийдушевний біль, що ятрив його лагідний, змо-рений погляд.

Вираз обличчя Поета нагадував чудодійніперевтілення Марселя Марсо в його геніаль-них образах Смутку і Радості, Кохання іРозчарування.

Водночас у поблажливо-іронічному пог лядіПоета жевріла ледь помітна містична посміш-ка скореної людини, приреченої до самотнос-ті...

«Ось ти і повернувся додому… колись усімприйдеться повертатися… повертатися додо-му...», – зітхнув чоловік і повільно пішов доавто.

ІІ. «Трояндовий рай»

Зупинившись на мить, він звернув ліворучдо аптеки, що в будинку на розі. За кордоном єдостатньо різних якісних ліків, але немаєнашого «всесильного і універсального» цитра-мону. Дружина не раз кепкувала з нього завперту довірливість саме цьому медичномупрепарату.

В черзі було лише двоє: літній чоловік, якийвже розраховувався з аптекаркою, та юначка збукетом дрібних троянд. Квіти не були обгор-нуті у фірмовий папір, тому чоловік подумав,що дівчина отримала цей букет від свого коха-ного, який просто зірвав квіти в якомусь саду.

– Добрий день, Катерино Степанівно! ЦеВам. Квіти від бабусі. – бадьоро сказало дівчаі подало букет аптекарці.

Повіяло пахощами троянд… У поєднанні тембру голосу дівчини і арома-

ту троянд чоловік відчув ніби щось знайоме,якесь затьмарене, віддалене Déjà vu.

– Доброго дня, Сюзі! – відповіла аптекарка.– Які чудові квіти! Як бабуся? Щось давнень-ко не заходила.

– О, вона дуже заклопотана. Готується доприїзду дядька Романа.

– Приїжджає синочок? Яка радість…– Так, дядько Роман на гастролях у європі.

Наступного тижня останній концерт уВіденській опері. А звідти – вже прямісінькона Чернівці.

– Передай бабусі мої вітання і вдячність заквіти.

Чоловік стрепенувся. Риси обличчя, обрисистану дівчини видалися йому знайомими. Та йім’я – Сюзі! До того ж ще й оксамитовий голосз придихом.

Усе це збентежило його не на жарт. Напружено шугаючи у файлах своєї

пам’яті, щоб пригадати: де, коли, кого вонайому нагадує, чоловік і не помітив, як дівчинавже вийшла з аптеки.

Очевидно, геть розгублений вигляд вельмисолідного добродія стурбував аптекарку і воназанепокоєно запитала: «З вами усе гаразд?»

– Так-так, усе гаразд… усе гаразд, –поспішливо відповів він, не відриваючи свогопогляду від букету троянд.

– Що вам? – звернулася аптекарка.Він продовжував заворожено дивитися на

квіти.– Що Вам, добродію? – повторила ще раз

вона.– Мені, будь-ласка… ось ці троянди…– Не зрозуміла… – зчудовано посміхнулася

жінка. – Вибачте… прошу вас, вибачте, я хотів

сказати три пакетики цитрамону.– Вам сподобалися ці троянди? – добросер-

дно запитала аптекарка. – Якщо хочете, я можуВам їх дати. Сюзі часто приносить, – пожвави-лася вона, – її бабуся, також Сюзі, перетвориласвій двір у справді трояндовий рай.

«Трояндовий рай!» – відгукнулося чолові-кові щемливим відлунням.

– Внучка Сюзі – від другого шлюбу, – про-довжувала балакуча аптекарка. – А Роман,відомий в Ізраїлі співак, син від її першогошлюбу. Сюзі-бабуся розлучилася з першимчоловіком через півроку подружнього життя.

Машинально подякувавши за букет, взявшипакуночок з цитрамоном, чоловік вийшов зприміщення вщент спантеличений: дві Сюзі,Роман, «трояндовий рай». Щось заворушило-ся, розбурхалося в його пам’яті, немов передним перегорталися пожовклі аркуші давно нечитаного журналу.

Сюзі саме переходила дорогу. Не шукаючи пішохідного переходу, він

побіг навздогін, кумедно петляючи посереджвавого потоку автомобілів, тримаючи паку-ночок з цитрамоном в одній руці і букет з різ-нобарвних маленьких троянд – в іншій.

Сюзі (Новела-феєрія)

Роман КОБЗАЧервень-серпень 2018 рокуAntwerpen(Belgium) – Sovata (România)

(Далі буде)

ЖОВТЕНЬ 2018 р. 13

(Продовження з попереднього числа)

• Михайла МИХАЙЛЮКА (1 жовтня1940 р.) – відомого літературного крити-ка, поета, прозаїка і головного редактора«Українського вісника», члена Спілкиписьменників Румунії, уродженця мальов-ничої Буковини, випускника Серетськогоукраїнського ліцею та Факультету укра-їнської мови і літератури Бухарестськогоуніверситету, члена видавничої комісіїСУР. За свою творчу діяльність нагород-жений Премією Спілки ПисьменниківРумунії. За 2015 р. нагороджений премієюім. Ольги Кобилянської. Все своє життяпан Михайлюк присвятив українській мовів Румунії, працюючи з самого початку вєдиній україномовній газеті Румунії «Но -вий вік», теперішній «Вільне слово», якупокинув, щоб створити при СП Румунії, апотім при СУР 1990 р. «Наш голос»; черездеякий час переходить на керівництво«Українського вісника», де й по сьогодніпрацює.

Автор цілої низки книг прози, критики,

віршів та редактор не однієї українськоїкниги ще за часів видавництва «Кри -теріон», а після Грудневої Революції –багатьох видань СУР.

• Ананія ІВАНОВА (14 жовтня 1946р.) – колишнього депутата ПарламентуРумунії, вихідця задунайських козаків,одного із співзасновників філії СУР вДобруджі, керівника дитячого гурту«Дунавецькі козачки». За короткий час,коли займався і викладав українську мову вдеяких групах, які сам створив, бравучасть у Фестивалі-конкурсі декламуван-ня української поезії в Румунії, який прохо-див у той час у с. Верхня Рівна, Мара -морощина.

• Степана БУЧУТУ (23 жовтня 1944р.) – уродженця найбільшого українськогомарамороського с. Русь-Поляна в багато-дітній українській сім'ї.

Випускник Сігетського українського

ліцею, Інституту електромеханіки таБухарестського юридичного факультетупри Екологічному Університеті.

З 2005 р., після смерті голови СУРСтепана Ткачука, – депутат Румунськогопарламенту до 2012 р. як представникукраїнської меншини та голова СУР про-тягом 10 років – до VII-го З’їзду 2015 р.

Пан Степан Бучута – автор двох книгпубліцистики.

На VІІ З'їзді обраний почесним головоюСУР.

• Анну БЕРЕҐІЙ (23 жовтня 1947 р.) –уродженка українського банатського селаКопашиль Карашсеверінського повіту.Активний член СУР та дописувач донаших журналів, що при СУР. Гарна люди-на, добра та щира. Талановитий деклама-тор української поезії. Член комісії з куль-тури СУР.

З РОСИ-ВОДИ!ХАЙ НИНІШНЯ ОСІНЬ ПРИМНОЖИТЬ ВАМ ЛІТА!НА МНОГАЯ І БЛАГАЯ ЛІТА!

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПРОВІД СУР

«НАША СУЧАСНИЦЯ»Рубрику веде Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Рубрику веде Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

ВІТАЄМО ЮВІЛЯРІВ СУР

Уже стало традицією, щоб з нагодиДнів слов'янської культури, орга-нізованих Де пар таментом росій-ської і сло в'янської філології

Бухарестського фа культету та Асо ціацієюслов'яністів Ру мунії у співпраці з організація-ми нацменшин, в тому числі Союзом україн-ців Румунії, проводився у Бухаресті "Укра -їнський літературний ве чір". 22 вересня уприміщенні Буха рестсь кої філії Союзуукраїнців Румунії цьогорічний літератур-ний вечір був присвячений українськимписьменникам-ювілярам та громадсько-культурним діячам: Олек сандру Олесю,Борису Грінченку, Сидонії Нико рович таєвгенії Ярошинсь кій.

Професори та літературознавці з Ук ра -їни Володимр Антофійчук, Оксана Івасюк,Ал ла Агафонова виступили з надзвичайноцікавими та змістовними доповідями прозгаданих вище письменників у супроводімультимедійного проектора. Акуратні ікрасиво розміщені слайди, текстові дані тазображення зосередили увагу та зацікавле-ність аудиторії. Професори також прочиталивірші та уривки з творчості українських пись-менників. Вірші та уривки з прози з україн-ської літератури продекламували, відповідно,прочитали українською мовою і в перекладірумунською мовою румунська актриса ДойнаГіцеску, Ярослава Колотило та, не востаннє,діточки Надія і Миколай Панчеки. Перек ладибули прочитані зі збірника Мірчі Лютика"Зоряний дощ" (Ploaie de stele) та антологіїЛео Бутнару "Український авангард" (Avan -garda ucraineană). Піс ля декламування віршаОлек сандра Олеся "Чари ночі" пані Ко лотилозапропонувала прослухати пісню на словацього вірша, який став уже популярним

романсом "Смі ються, плачуть солов'ї..." увиконанні Ніни Матвієнко.

Гості з України подарували українськійгромаді м. Бухарест чудові подарунки: книгуГалини Морараш "Іді олект Ярошинської",Збірник кі не матографічних творів. Юрій Іл -ленко, путівник Чернівецький. На ціональний

університет імені Юрія Федьковича(Резиденція митрополитів Буковини і Дал -мації) та листівки “Чернівці Мальо вничі”.

У заході, який був організований Бу -харестською філією СуР, взяли участь такожРадник посланник Посольства України вРумунії євген Левицький з дружиною,Директор Депар таменту російської та слов'ян-ської філології Буха рестсь кого факультетуОктавія Неделку, представники Централь ногопро воду СУР Михайло Гафія Трайста таБогдан Мойсей, головний редактор україн-ського літературного журналу "Наш го лос"Ірина Мойсей, члени бухарестської філії СуР ісимпатизанти.

Підбиваючи підсумки літературного вечо-

ра, голова Буха рестської філії СуР ЯрославаКолотило зазначила: "Я думаю, що всі ми зро-зуміли, що українська література багата, гарнаі цікава. Я думаю, що наша ціль до сяг -нута.Треба, щоб українська література ставалавідомою як українцям, так і румунам. Жалію,що не дуже багато української літератури про-никло в Румунію. Пот рібно якось притягнутирумунів до нашої літератури, щоб зрозуміли,що у нас великий скарб. Покійний СтепанТкачук дуже багато перекладав, але цього недостатньо. Все ж таки, появилися і нові пере-клади. Нашою ціллю є розповсюджувати міжукраїнцями Ру мунії, між румунами та іншими

національностями наші літературні цін-ності". Пані Колотило додала, що жаліє зтого приводу, що на цей раз не були при-сутні й студенти на цьому літературномувечорі, але на той час вони ще не почалиновий навчальний рік.

Вдалі, цікаві переклади з українськоїлітератури поступово, але дуже сміливо,появляються й сьогодні. Ми нулого рокубуло опубліковано румунський перекладроману "Клітка для вивільги" Воло ди -мира Даниленка (Vo lo dymyr Dany lenko,"Colivie pentru pasăre măiastră"). Перекладз української на румунську роману здійс-

нив письменник Михайло Трайста. Румунсь -кий письменник Аурел Марія Барос написавгарну рецензію на цей переклад. Також слідзгадати переклад книги Григорія Сковороди"Сад божественних пісень" (Hryhorij Sko vo -roda, "Livada Cânturilor Divine"); перекладздійснив євсебій Фрасинюк. Драму "Царівна"за однойменною повістю Оль ги Кобилянської,яку написав чернівецький драматург ВасильДовгий, переклав письменник Іван Кідещук("Prințesa"). Отож, є надії на все краще ознай-омлення румунських читачів з українськоюлітературою.

Христина ШТІРБЕЦЬ

В БУХАРЕСТІ

УКРАЇНСЬКИй лІТЕРАТУРНИй ВЕчІР

ЖОВТЕНЬ 2018 р.14

¨̈ С Т О Р і Н К АС Т О Р і Н К А Д Л ЯД Л Я Д і Т Е ЙД і Т Е Й ¨̈

Дівчинка-україночка(Дитяча пісня)

1. Я весела дівчинка, як весняна квіточка. Я танцюю і співаю: "ля-ля-ля-ля-ля, ля-ля-ля-ля-ля!" Я кохаю маму й тата, дуже люблю свого брата і для них пісні співаю: "ля-ля-ля-ля-ля, ля-ля-ля-ля-ля!"

2. В небі сонечко сіяє, в саду квітка розквітає, пташка весело співає: "ля-ля-ля-ля-ля, ля-ля-ля-ля-ля!" Вийду, вийду на лужок, сяду посеред квіток, разом з ними заспіваю: "ля-ля-ля-ля-ля, ля-ля-ля-ля-ля!"

Приспів:Я весела дівчинка, щира україночка, я танцюю і співаю, радісно мені! Я весела дівчинка, щира україночка, щастя й радості бажаю дітям на землі, на усій землі!

Усаду росте стара вишня.Маленький хлопчик Олесьпобачив недалеко від неї

маленьку вишеньку та й питає дідуся:– Дідусю, де взялася ця маленька

вишенька?– З кісточки виросла, – відповів

дідусь.– То це донька старої вишні?– Так, донька.– А внучка у старої вишні буде?– Буде, Олесю, – відповів дідусь, –

якщо ти викохаєш оцю маленькувишеньку, діждешся з неї ягідок, посадишкісточку – то з кісточки її виросте внучкастарої вишні.

Олесь задумався.– Я вирощу внучку старої вишні, – сказав Олесь.

ЖОВТЕНЬ

Ганна ЧЕРІНЬ

В жовтні жовте сонце грієТак, що все навкруг жовтіє.Жовті квіти і листочки,Жовті дині й огірочки,Що достигли на насіння,Бо прийшла пора осіння.

Григорій УСАЧ

ЩО НА СПИНЦІ В ЇЖАЧКА?

Що несе на спинціСпритний їжачок?Він несе на спинціЗолотий листок.Що несе на спинціВ дощик і сльоту?Він несе на спинціОсінь золоту.

Андрея БОЙЧУК, м. Клуж-Напока

Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ

Я ВИРОЩУ ВНУЧКУ, ДІДУСЮ

1 ЖОВТНЯ РОЗПОЧАВСЯ УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ РІК. ВІТАЄМО НАШИХ СТУДЕНТІВ І БАЖАЄМО БАГАТО, БАГАТО УСПІХІВ! ХАЙ ЩАСЛИВОЮ

БУДЕ ЇХНЯ ДОРОГА В ЖИТТЯ, ЗДОБУТТЯ ЗНАНЬ! («ВС»)

Дівчинка-україночка(Дитяча пісня)

Слова і музика Романа КОБЗИ

ЖОВТЕНЬ 2018 р. 15

¨̈ С Т О Р і Н К АС Т О Р і Н К А Д Л ЯД Л Я Д і Т Е ЙД і Т Е Й ¨̈

19

Традиції святкування 1 вересня в Україні

ВУкраїні 1 вересня є держав-ним святом з радянськихчасів. День знань почали

офіційно відзначати в 1984 році. Алей до цього часу школярі сідали запарти на початку осені. За однією зверсій, починаючи з XV століття,церковний новий рік у Київській Русіпочинався 1 вересня. Оскільки всітогочасні школи були церковними, той за парти сідали за церковним почат-ком року. За іншою версією, майжевсі сільськогосподарські роботи доосені завершувалися, і можна буловідправляти дитину до школи безшкоди для господарства.

Традиційно в українських школахпроводять урочисті лінійки, післяяких діти йдуть на свій перший урок.Тема цього уроку щороку різна.Після святкового першого урокувирішуються різні організаційні пи -тання. Хоча в останні роки все біль-ше шкіл держави відходять від ліні-йок, натомість обираючи нестандар-тні способи святкування Дня знань.

Та в якій би країні ми не мешкали,початок нового навчального року – цесвято. Гарна погода, зустріч з друзя-ми, веселі посмішки і надії на краще!

Тож вітаємо усіх з початком новогонавчального року! Бажаю творчоїнаснаги вчителям, успіхів школярам ітерпіння батькам!

Нідерланди

Початок нового навчального року вНідерландах припадає на 22 серпня.Нічого святкового в цей день не від-бувається, діти просто приходять дошколи, де розповідають одне одному,що робили на канікулах. А от наступ-ного дня діти всім класом чи школоювирушають на якийсь розважальнийзахід: на море чи в парк.

Якщо початок навчання – подіябуденна, то його закінчення – справ-жнє свято. Діти відвідують виставивипускників чи концерти. Це єдинийдень навчального року, коли можнабрати до школи іграшки. А наприкін-ці останнього уроку вся школа «виси-пає» на подвір’я, де проводить зво-ротній відлік, як на Новий рік: 5, 4, 3,2, 1.

Цього року, 8-9 листопа-

да, вперше будемо від-

значати і ми, українці

Румунії, офіційно День

Української Мови в Румунії. І від-

святкуємо його, як і годиться.

За старанням депутата україн-

ської меншини Румунії і голови СУР п.

Миколи-Мирослава Петрецького на

4-ій Сесії Законодавчих зборів

Парламенту Румунії був прийнятий

Закон про встановлення 9 листопада

– Дня Української мови в Румунії.

9 листопада День української

писемності та мови стало держав-

ним святом в Україні з 1997 р.

За православним календарем – це

день вшанування пам'яті преподоб-

ного Нестора-літописця – осново-

положника давньоруської історіог-

рафії, першого історика Київської

Русі, мислителя, вченого, ченця

Києво-Печерського монастиря. Вва -

жається, що саме з нього і почина-

ється писемна українська мова.

(І.П.-К.)

Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ

ДО ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В РУМУНІЇ

День знань у різних країнах світу

(Далі буде)

(Продовження з попереднього числа)

З А С Т Е Р Е Ж Е Н Н ЯЗ А С Т Е Р Е Ж Е Н Н Я= За достовірність фактів, цитат, власних імен та інших

відомостей відповідають автори підписаних матеріалів.= Редакція може не поділяти точки зору авторів.= Надіслані до редакції матеріали не рецензуються

і не повертаються.= Редакція залишає за собою право скорочувати

і редагувати надіслані матеріали, непорушуючи їхнього основного змісту.

= З юридичної точки зору за зміст матеріалів відповідають їх автори.

(Закінчення. Поч. на 12 ст.)

16 ЖОВТЕНЬ 2018 р.

Культурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ: Головний редактор – Іван КОВАЧ

Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ та Роман ПЕТРАШУККомп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.» Бухарест, Румунія; ISSN 1223-8988

Adresa redacţiei: Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15, Sector 1, Bucureşti, ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737

E-mail: uur.vilneslovo@gmail.com/ Адреса сайту СУР: www.uur.ro

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

Культурно-просвітницький часопис Союзу українців РумуніїРЕДАКЦІЯ: Головний редактор – Іван КОВАЧ; Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ та Роман ПЕТРАШУК

Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ, Техноредагування – Роман ПЕТРАШУК

Друкарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.» Бухарест, Румунія; ISSN 1223-8988

Adresa redacţiei: Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15, Sector 1, Bucureşti,

ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737 E-mail: uur.vilneslovo@gmail.com

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

–Язнаю, що коли назначи-ли Вас на посаду дирек-тора, деякий час булодуже важко, тому що

потрібно було виправляти, легко кажучи,недоліки попередніх керівників, дуже маловикладачів Вас підтримували, переважнабільшість надіялися на те, що ви не впо-раєтеся з дуже важкими справами, якіпотрібно вирішувати в дусі закону, совіс-но, і я б сказав, чесно. Я дуже радий, щовсе було не так і Ви успішно доказаливсім, а я знаю, як це було важко, що якщопрацювати совісно і сумлінно, чесно,рішуче і з повагою до колег, можна успіш-но виконувати обо в'язки директора іробити так, щоб вашу працю оцінювалиучні, родичі, викладачі і представникидержавної адміністрації. Отже, Вас при-значили директором тимчасово, напочатку шкільного року, і з власноогодосвіду знаю, що це найважчий період,коли потрібно вирішувати дуже багатопроблем. Я прошу Вас розповісти, якібули перші кроки нового директора Реме -тянської школи?

– До того, ніж стати директором школи с.Ремети, я працювала в школах ВишавськоїДолини, Рускова, Вишньої Рівни, в сігет-ському Коледжі імені Дра гоша Воде, вТехнологічному ліцеї «Мармація». Тільки в2012 році я перейшла до Реметянськоїшколи. Пам'ятаю, що я мала великі емоціїповернутися працювати викладачем у своїмріднім селі, в школі, де я колись-то вчилася28 років тому назад. Через рік, у 2013-омуроці мене назначили на посаду тимчасовогодиректора.

Я не вважаю, що я виправляю недолікипопередніх керівників школи, тому що і Видовгий час керували цією школою, і знаю,що обставини були зовсім інакші. Я вва-жаю, що я лише докладаю свої зусилля,свій досвід до того всього, що зробили моїпопередники на благо наших учнів, колег,батьків.

Щодо підтримки з боку викладачів яважаю, що вони мали свою рацію. Багато зних мене не знали, не пізнавали і, ясна річ,що і довір’я у мене не мали. Чесно говоря-чи, я сама собі не вірила, у свої сили теж.Крім сім’ї, якщо можна так сказати, і маши-ни, яку я веду, я ніколи ніким і нічим некерувала до того часу. Зате я спочатку й від-

мовилася від цієї посади. Побоювалась, щодля мене це дещо завелика «шляпа» буде.Здавалось би, що в людей, які дали мені це«кермо» в руки, було більше довір’я в мене,в мої сили, аніж в мене були до самої себе.Я сама про себе так і думала, що не впо-раюся із безліччю усяких та неоднаковихсправ, з якими стикається освіта.

А перші кроки нового директора булитакі: починаючи із наступного дня післяназначення, коли я ще й добре не «присіла»на стілець директора, навіть ще в бюро неувійшла, почали приходити до мене учні,викладачі, а також батьки, щоб вирішуватиїхні справи. Я з розплющеними очима стоя-ла, дивилася на них і не знала, до чого бра-

тися, як вирішувати всі ті гарячі справи, яківони мені приносили до відома і з якимивони стикалися. На форумі директорівпочали приходити з інспекторату такожпильні завдання, яким треба було дати від-повіді. Постояла я так день, послухала, про-читала всі адреси з інспекторату і почалазадавати собі питання: Що я тут шукаю? Якмені вирішити ці серйозні проблеми? Чизумію я розв’язати все це? Нарешті-рештпішла я до пана секретаря питатися у нього,що мені робити. А пан секретар із лагідни-ми очима подивився на мене і сказав так:Маріє, до цього часу я співпрацював із 8директорами. Я впевнений, що й ти впора-єшся дуже добре із цими всіма справами!Так він підбадьорив мене, дав мені такийпідйом. (Зараз я йому гарно дякую за все).Тоді я зрозуміла, що немає часу відкладативсі ці гарячі справи, які ждуть свого спіш-ного розв’язання, вирішення. І так, на дру-гий день я взяла «барана за роги» та пішлавперед.

Я думаю, що Ви, який довгі роки керувавцією школою, мене дуже добре розумієте,Ви ж дуже добре знаєте, що означає нестивідповідальність за всіх і за все. Хоч вонодобре, хоч воно лихе, директор відповідає!А ще одне дуже добре знаєте, бо Ви нечужий до нашої школи, що в той час, коли ястала директором, в школі були серйозні,пекучі проблеми. Я зараз про це не будуговорити. Я рада, що все вирішилося і заразувсе гаразд.

– Навчально-виховна робота – най-важливіша роль школи, якій потрібновиділити багато часу і сил всім учням,викладачам, родичам, а головно керівниц-тву школи, постійно потрібно слідити,щоб ця робота була на відповідному рівні,щоб всі сумлінно і професійно виконувалисвою роботу, а головно викладачі, від якихбагато залежить, я попросив би Вас ска-зати кілька слів про своїх колег виклада-чів, а також про ваших учнів і родичів.

– Так, шкільна освіта відіграє дуже важ-ливу роль у житті людини. Саме через неїпередаються моральні і духовні ідеали, якіхарактеризують нас як особистість.

Розмова з Марією Штефан-Думнич – директором восьмирічної школи

села Ремети Марамороського повіту

(Далі буде)

проф. Василь ПАСИНЧУК,Перший заступник голови СУР