ziar 11-12 2018 - UUR · народу/краю, від Київської Русі до сьогод-нішніх укропів-кіборгів. Те, що пронизує наскрізь

ÓÓêðà¿íñüêèéВІСНИКêðà¿íñüêèéВІСНИК

Позачерговий з’їзд Союзу УкраїнцівРумунії у Сігету МармацієйЗвіт про ідентичність етнічної спільнотиукраїнців Румунії між цілями і реаліямиРезолюція Позачергового З’їзду СУРу

Президент Світового Конгресу УкраїнцівЕвген Чолій здійснив візит до РумуніїНе так тії вороги – як «добрії люди»Жар-птицяСело Балківці понад 100 років томумовою цифр

Чacoпиc Coюзу Укpaїнцiв Pумунії. Piк видaння ХXV. № 11-12 (червень) 2018

Пpoчитaйте: v

v

v

v

v

v

v

На Позачерговому З’їздіСоюзу Українців Румунії

виступає голова СУРу, депутат у Румунському

Парламенті Микола Мирослав

Петрецький

«Розкуйтеся, братайтеся!...Обнімітся ж, брати мої,Молю вас, благаю!»

(Т.Г. Шевченко: І мертвим, і живим,і ненародженим землякам моїм...)

Щоб позбавити народ чи народність пра-вильного зростання, достатньо отруїтийому/їй свідомість. Що таке свідомість?Вважаємо, що це духовний результат віль-ного обрання різновидних інформацій з поляВерховної/Божої Мудро сті, на основі якихлюдина відноситься до складових Всесвіту,включно до свого ближнього, задля досяг-нення життєвої мети.

Філософські тлумачення та Біблійні вчен-ня дійшли висновку, що головною метоюлюдського життя – це добро. Що добро буду-ється тільки добром, що загальне доброосновується на добрі кожного зокрема – цеаксіома. Що добро неможливо будуватинасильно – перевірено в історії людства.

Коли щось погрожує добру внутрі чи ззов-ні, індивід чи спільнота зараз це відчувають,бо знаходяться постійно під впливом імпуль-сів Верхов ного інформаційного поля.Інтуїтивно чи ні, індивід чи народність знахо-дять завжди порятунок у єдності!

Єдність може набирати різних форм: відрелігійної єдності до політичної, від етнічноїдо культурної, від воєнної до цехової і т.п.Практика людського життя та міжлюдськихвідносин продемонструвала на переконли-вому рівні, що така єдність є обмеженою вчасі і в просторі та підпорядкована як успі-хам, так і поразкам. Тоді, безумовно, вини-кає запитання: Існує і непоборна єдність?

Людська мудрість дає рішучу і чітку відпо-відь: Так, існує непоборна єдність – цеДУХОВНа ЄДНІСТЬ!

Суть цього поняття можна легко усвідо-мити на основі однієї з найголовніших філо-софських засад Григорія Савича Сковороди,а саме постулату «сродної праці». Україн -ський мудрець вважає, що людина чинитьдобро тільки якщо наслідує природженуздібність, Божий дар, за допомогою котроговиявляє власну особистість у служінні собі іближньому, а така праця робить її щасли-вою і, навпаки, хто не працює відповідносродній праці – той нещасливий: «... приодному і тому ж стані життя один ублажаєть-ся, а інший окаянствує, одного військовийсан прославляє, а іншого осоромлює; одно-му царський вінець приносить благословен-ня, славу, безсмертя, а другого звергає впітьму кромішню з прокляттям імені його...»(Г. Сковорода: «Сад божественних пісень»,Київ, 2007, стр. 264).

Означає, що духовна єдність це відкрит-тя в людині конкретного святого призначен-ня та виконування його, це переконання, щокожна людина є бенефіціантом якогось свя-того призначення, котрого повинна насліду-вати, це непохитне розуміння, що власнаіндивідуальність виявляється тільки в сус-пільному угрупуванні, тільки за допомогоюцього та в умовах служіння йому, за що цейсоціум оцінює і захищає кожного зокрема тавсіх разом.

Суспільні угрупування/соціуми починають

від сім’ї, продовжуються родом, плем’ям абонародністю та кінчаються народом. Згідно зівченням Святого Письма, але й міфо-істо-ричними даними/фактами, народи створи-лись за Божим велінням поступовим єднан-ням родів-племен, творячи кожний своюрідну мову та плекаючи певні, властиві йому,здібності.

Отже, розділяти народ, навіть і на йогопочаткові складові, – це йти проти людськоїісторичної еволюції або непростимий гріхспотворення Божого Порядку, як навчаємудрий В’яса, котрому приписується авто-рство «Магабхарати» – однієї з найвизначні-ших поем стародавнього світу.

*Уявімо собі українців розподілених на

русичів та русинів, на гуцулів та лемків, абона полян, уличів, тиверців, дулібів, сіверян іт.д. Яка гарна, а головно легка здобич для«недрузів»!

*За приклад ДУХОВНОЇ ЄДНОСТІ наведу

жертовне ставлення українських безіменнихв більшій мірі героїв-любителів рідногонароду/краю, від Київської Русі до сьогод-нішніх укропів-кіборгів. Те, що пронизуєнаскрізь їхнє єство, незалежно від історич-ного часу, є дух свободи, цінування волі, якутреба вибороти і захищати, що було здійсне-но тільки в єдності.

Можливо, щоб синтагма «жертовне став-лення» втратила своє первинне значення,стала невідповідною в понятті крайньої жит-тєвої жертви у двадцять першому столітті,принаймні для нас, українців з Румунії. Іукраїнці України не думали, що їм доведеть-ся в цьому віці збройно захищати свободукраїни/народу. Вони це роблять, бо воле-любний дух єднав і єднає їх.

Заглянмо у вічі їхньої історичності!У Київській Русі великою вартістю сла-

вилось бойове мистецтво. Найпотужнимибойовими формуваннями були княжі дружи-ни. Саме слово вже говорить про єдністьзадля зростання сили. Коли княжі дружиниставали поряд з великим Київським князем,були непоборними, а коли виникали непоро-зуміння, зазнавали часто непоправних пора-зок. Народний співець Боян так гарно «при-кро» оспівує це у шедеврі «Слово о полкуІгоревім».

Дружинники були справжні рицарі, вонибули і воїнами і радниками князя, їхні героїч-ні подвиги оспівувались народом.

Козацька нація – одне із почесних імену-вань українського народу. Козацький дух, цедух єдності і свободи. Ці воїни об’єднува-лись у загони, званими «козацький кіш», ідавали відсіч всім формам поневоленнянароду або порушення українських кордонівчи то з боку турко-татарів, чи поляків, чиінших противників свободи народу.

Об’єднані великим гетьманом БогданомХмельницьким козаки провели національно-визвольну боротьбу за праотчий край.

Недрузі зрозуміли скоро цю силу духов-ного об’єднання і почалось роз’єднання/роз-поділ, то на низових козаків, то на правобе-режних, то на реєстрових, а «заохочування»«чорних рад» до вело скоро до «солодкого»уярмлення – дивись Грамота для дворян-ства, поступове скасування Гетьманщини,головні політико-історичні події вісімнадця-того століття.

Опришки – це воїни повстанці, щооб’єднувались в малі загони під проводомнайвідважного, котрий в короткім часі стававнародним героєм, оспівувався в баладах,піснях (Довбуш, Муха, Кобилиця), але якізавжди відчували єдність народу до їхньоїборотьби за волю. Волелюбні гірняки чиселяни переховували їх, допомагали продо-вольством чи корисними ін формаціями.Ставали козаками чи опришками тількиособи твердого характеру, котрі хотіли і булив змозі боротись за власну свободу і за сво-боду народу.

В народній пам’яті опришки легендарні інепереможні герої, їх перемогти чи знищитинедрузі могли тільки за допомогою зрадни-ків, для котрих свобода чи життя побратимакоштувала часто менше тридцяти срібняків.

Січові стрільці – почали формуватисьще до першої світової війни в молодіжнихорганізаціях «Сокіл» та «Січ», які мріяли пронезалежну Українську державу. Під часвійни вони опинились між двома недружнімипотужними імперіями: Царською Російськоюта Австо-Угорською.

Насправді, вони стали складовою АрміїУкраїнської Народної Республіки (УНР).Спершу були добровольцями, а потім діялина принципах регулярного війська.

Правда, що спершу вони належали ав -стрійському ландштурму, де з кількадесяттисяч добровольців було обрано дві з поло-виною тисячі. Перший курінь січових стріль-ців створився з полонених з австро-угор-ської армії. Їхнє число збільшувалось скоро.Створили свої полки піхотинців, кавалерії таартилерії. Самодисципліна забезпечуваласильний воєнний вишкіл, теоретична підго-товка – на основі підручників на українськіймові.

Січові стрільці були високо національносвідомі люди, котрих духовно єднала єдинаі незалежна історична Україна. УСС – булаперша спроба створити національну армію,а в понад 700 тис. кв. км. площі та 48-мі -льйонній тодішній Україні це означалосерйозну силу. Недрузі зрозуміли цю невиго-ду для них і не допустили, а зрадництвом іспровокуванням міжусобиць та залученнямдо великої імперії спотворили ВеликуДуховну Єдність Українських СічовихСтрільців (УСС), яких було ліквідовано.

2 Ukraînsykãc VISNÃK

до З’ЇЗдУ СоюЗУ УкраЇнців рУмУніЇ За єдніСть

Євсебій ФРаСИНюК(Продовження на 12 cтop.)

11 липня цього року виповниться рік відприйняття 10 параграфів Резолюції, пред-ставленої Радою на засіданні в м. Клуж-Напока. Мину лий відтоді час підтверджує інавіть підсилює важливість цього докумен-та для життя і праці всієї нашої етнічноїспільноти.

Вам відомий цей документ. Він був розпов-сюджений за допомогою всіх засобів спілку-вання проводу Союзу з його членами. Також

він був поширений українською та румунсь-кою мовами як документ цього Конгресу. Я нехочу ієрархізувати пункти порядку денного,бо кожен з них по-своєму важливий. Проте яне можу не висловити думку, що обговоренняі прийняття клузької Резолюції як Резолюції

З’їзду СУРу, власне, виправдовує скликаннятеперіш нього З’їзду.

Я вважаю зайвим наголошувати на важли-вості єдності в умовах прозорості і на демо-кратичних основах такої організації, як наша,у протиставленні з недоліками, які можутьвиникнути, якщо в житті організації будеокультизм, дріб’язко-вість, підпорядкуванняособистим інтересам,ка р'є ризм, ухилення відвідповідальності. Однимсловом, це не принципо-во і на виду, а через плі -тки, формування груп,конфлікти та обманитим більше.

Я кажу, що це зайве,тому що Резолю цію,прийняту 11 липня 2017 р., члени СУР зустрі-ли з довірою і щирістю, а зміст цього доку-мента ніхто не поставив під сумнів.

Але це широке внутрішнє злиття незвільняє нас від зовнішніх випробовувань, дея-ких із них досить небезпечних. Навіть хочупідкреслити: дедалі небезпечніших.

Вам відомо, що в 2012 році група злочинцівнамагалася привласнити ідентичність таспадщину СУРу. Але невдача не зупинила їх.18 тра вня цього року групка із близько 20осіб посміла прийти до Суду 1-го секторуБуха реста, знову ж під фальшивою ідентич-ністю СОЮЗУ УКРАЇНЦІВ РУМУНІЇ, нахабновикористовуючи на віть емблему, юридичнуадресу та інші наші ідентифікаційні ознаки,вимагаючи офіційної реєстрації їх власнихрішень замість наших рішень.

Звичайно, ми будемо реагувати, застосо-вуючи найдієвіші правові засоби, але покитакі ситуації вирішаться в інстанціях, діяль-ність Союзу може відчувати потрясіння, айого імідж, насправді, імідж нашої організації,постраждає. Згадайте, скільки плутанини іскільки зла спричинила підступність МарочкаЙона, який подав до суду усіх 160 делегатівпопереднього З’їзду, аби ускладнити судовусправу, яка продовжується вже роками самечерез велику кількість невинних, викликанихдо інстанції.

Я хочу відкрито заявити перед З’їздом, щотакі випробовування нашої єдності не випад-кові. Деякі пов’язані із сумнівом щодо нашої

етнічної ідентичності. Хіба можна уяви-ти собі чогось гіршого? І все ж таки,з’являються товариства гуцулів, коза-ків, підкарпатських русинів та інші. Миповинні чітко розмежовувати свободувибору кожного і підпільну маніпуляцію,запланований підрив національної свідо-мості. Якщо ми будемо байдуже спо-стерігати за підпільними кампаніями зіспробами залучити до них українців, товрешті ми станемо незначною грома-дою, із слабким голосом у справі захи-сту прав, гарантованих Консти туцією,ми скотимося до втрати національноїідентичності. Спокушатися бозна-

якими хитрими обіцянками, заохочуватисябрехливими агітаціями, продаватися захабаря сумнівного походження, віддалятисявід своєї громади, від своєї ідентичності, рід-ної мови, культури, від своїх предків – ценедостойно для українця.

Нам не треба забувати, що питанняєдності тісно пов’язане із питанням внутрі-шньої демократії. Провід, обраний вами наVII-му З’їзді СУРу, поставив перед собоюзавдання позбутися давніх суперництв тадобре співпрацювати з усіма повітовимиорганізаціями, оцінюючи кожну організацію

та кожну людину зарезультатами діяль-ності, а не за симпа-тіями та антипатія-ми.

Як голова СУРу язадоволений покра-щенням співпраці зТіміською, Арадськоюі, особливо, Сучав -ською організаціями.У Сучаві у нас ще є

проблема – Боднар, який порушує Резо люціюєдності, але я переконаний, що повітоваорганізація, очолена па ном Сав чуком, роз -в’яже справу статутно. Я очікую більшогоурівноваження та гарантій щодо об'єктивно-сті у зв'язку з тіміським конфліктом міжкерівництвом філії і організацією села Щука.Я не зрозумів, які причини призвели до спробизмінити місцевий провід. Існують або мо -жуть з’явитися й інші ситуації такого роду.Щоб вирішити їх у дусі єдності та демокра-тії, щоб єдність не стала пустослів’ям, япропоную доповнити Клузьку Резо люцію щеодним параграфом і завести його післятеперішнього 9-го параграфу із наступнимзмістом:

10. З’ЇЗД закликає РАДУ СОЮЗУ, відповід-но до статті 17 Статуту, приділяти повнуувагу можливим конфліктам між місцевимиорганізаціями та керівництвами повітовихорганізацій, аналізуючи ситуацію на місці,вислуховуючи всі сторони конфлікту та при-ймаючи рішення згідно з доведеними факта-ми, але й беручи до уваги конкретні резуль-тати, отримані в діяльності СУР.

Отже, теперішній 10-й параграф Резо -люції стане 11-им.

Також назва цього важливого документамає бути актуалізована таким чином:Резолюція Позачергового З’їзду СУР від 23червня 2018 року за єдність нашої етнічноїспільноти.

ПОЗаЧЕРгОВИй З’ЇЗД СОюЗУ УКРаЇНцІВ

РУМУНІЇ У СІгЕТУ МаРМацІЄй

На своєму засіданні з 18-19 червня2018 року Рада Союзу Українців Румуніїпостановила скликання ПозачерговогоЗ’їзду Союзу Українців Румунії в день 23червня у Сігету Мармацієй з такимпорядком денним:

– Діяльність СУРу за період, щоминув від VІІ-го З’їзду.

– Діяльність депутата Союзу Укра -їнців Румунії у Парламенті Ру мунії.

– Єдність та ідентичність етнічноїспільноти українців Румунії між цілями іреаліями.

– Фінансовий звіт на 2016-2017 рр.Були представлені і звіти певних

комісій.У З’їзді взяли участь делегати від усіх

повітових філій на основі пропорційності.голова Союзу Українців Румунії

Микола Мирослав Петрецький предста-вив згадані звіти про діяльність нашоїорганізації, а також аналіз стану єдностіна ідентичності української громади вданий період.

Представлені матеріали були обгово-рені та оцінені делегатами.

На завершення роботи представ-ницького зібрання української громадибула прийнята Резо люція Позачерго -вого З’їзду Союзу Українців Румунії.

У роботі Позачергового З’їзду СоюзуУкраїнців Румунії взяли участь і висту-пили з словом Євген Чолій – президентСвітового Конгресу Українців та Яро -слава Хортяні – президент Європей -ського Кон гресу Українців.

3Ukraînsykãc VISNÃK

Звітпро ідентичність етнічної спільноти українців

румунії між цілями і реаліями


Добре володіти, крім румунської, державної,й своєю рідною українською мовою, означаєбути двічі людиною, посідати дві культури, двадуховні світи, мати ширший кругозір світоприй-мання – значить бути багатшим. При цьому, слідне забувати, що рідну мову ніхто не успадковуєтак собі механічно, як будь-яке інше майно, їїтреба вивчати, плекати й постійно збагачувати.Навчання української мови в сучасній школі маєбути орієнтоване на життєві потреби учнів, допо-магати їм упоратися з реальними проблемами,які пов’язані з користуванням мови. Це особливоактуально для учнів, які вчаться у загальноосвіт-ніх навчальних закладах Руму нії, тому що украї-номовне середовище кори стується не літератур-ною українською мо вою, а переважно діалектни-ми говірками. Тому вив чення рідної мови посідаєодне з провідних місць у системі навчальнихдисциплін середньої школи.

Важливим пріоритетним напрямом етнокуль-турної політики СУРу є відродження звичаїв ітрадицій української меншини, всебічний розви-ток їхнього самодіяльного та професійного мис-тецтва, створення умов для підготовки творчоїінтелігенції, а також збереження й охоронапам’яток культури та історії. Етнокультурна осно-ва, поряд із рідною мовою, є найглибшою й най-міцнішою основою сучасної національної само-свідомості.

З метою запровадження постійного механізмуконсультацій з громадськістю та школою, приСУРі функціонує Комісія з питань науки та освіти,в якій працюють спеціалісти, що відповідають заосвіту на рідній мові. Я переконана, що самешкола є тим цілющим джерелом підживленнясамобутньої культури українців Румунії, гаранті-єю збереження в її середовищі материнськоїмови, як визначальної ознаки існування націо-нальної громади.

Я радію, що у нас є молодий лідер, Мико лаМирослав Петрецький, голова СУРу і Депутат вПарламенті Румунії, який зрозумів важливість танеобхідність вивчення української мови, і томуприділив особливу увагу цьому питанню, залу-чившиcь особисто до пошуку рішень. За останнідва роки здійснено комплекс організаційнихзаходів, спрямованих на практичне вирішенняпроблем задоволення освітянських потреб укра-їнської меншини, що проживає в Румунії. Такимчином, особливу увагу було приділено двомскладовим: людським ресурсам (учням та викла-дачам) та матеріальним ресурсам.

Перша складова найважлива – це учні. Дляних було запроваджено ряд конкурсів та освітніхзаходів, спрямованих на українську мову і літера-туру, історію, традиції та міжкультурний діалог,що розвиваються у партнерстві між Союзом укра-їнців Румунії та Міні стерством національноговиховання Румунії. Згадаю тільки найважливші:

Конкурс Історія та традиції українцівРумунії.

Конкурс Історія та традиції українців Румуніїпризначений для учнів чотирьох вікових катего-рій: I Дошкільнята; II: Почат кові класи; III:Гімназійні класи; IV: Ліцейні класи і розгортаєть-ся у партнерстві між Союзом українців Румунії,Міністер ством національного виховання таНаціо нальним Коледжом «Міхай Емінеску» м.Сучава. Конкурс відбувається у трьох розділах:

– Розділ фотографії. В конкурс поступаютьроботи на наступні теми:

– Звичаї та традиції (Зимові свята у моїйродині /в моєму селі, наприклад: Свята вечеря,колядники, релігійне служіння, весільні /хрещенізвичаї, Великодні традиції і т.д.

– Традиційні предмети (наприклад, традицій-

ні, автентичні костюми, блюда, вишиті рушники,писанки, музичні інструменти, специфічні україн-ській меншині, традиційні прикраси і т.д., Моєсело /моя школа;)

Розділ есе «Наші скарби». В конкурс вступа-ють роботи, що містять 2–3 сторінки у форматі«doc», редаговані рідною мовою разом з презен-тацією “Power Point” до максимум 20 слайдів.

Були запропоновані наступні теми: Історія місце-вості, Легенди про назву місцевості/ географічноїзони; Місця, звідки прийшли українці, періодипоселення в різних регіонах Румунії; Монастирі,вулиці та історичні будинки, пам'ятники героям,репрезентативні пам'ятники української громадив Румунії; Мистецтво, традиційні заняття україн-ців (шиття, ткацтво, в'язання, писанкарство),опис традиційного народного одягу, музичніінструменти, кулінарні традиції; Тра диції видат-них подій у житті громади: хрещення, заручини,весілля, похорони; Релі гійне життя: релігійні кон-фесії, українці старого стилю за релігійнимкалендарем; Особи стості української культури:письменники, літературознавці, художники, ком-позитори; Внесок української громади до румун-ського національного надбання; Інтер ференціяміж українською та іншими меншинами, які про-живають в Румунії, Українська громада в третьо-му тисячолітті; Європейська інтеграція.

Розділ Представлення одного звичаю (весіл-ля /хрещення / похорон /Великдень /Різдво/Святого-Андрія /П'ятидесятниця /Новий рік/стібка /сова /ігри, що стосуються свят і т.д.). Учніпредставляють, у формі п'єси, звичай/традицію,специфічну для регіону/місцевості, де вони про-живають, одягнені в українських народних костю-мах, специфічних для цієї місцевості.

Конкурс добре відомий у школах, де вивча-ється рідна мова, як доказ – його організаціящороку. Міністерство національного вихованнявиділяє через Шкільний інспекторат Сучави дляпроведення цього конкурсу суму грошей дляпремій та відзнак. Ця сума доповнена щорокуСоюзом українців Руму нії, забезпечуючи, такимчином, всім учасникам транспорт, житло, дипло-ми та солодощі. Ще раз поздоровляю пані ЛучіюМігок за ініціативу такого проекту, усіх залученихучнів та викладачів, і дякую за щорічну фінансо-ву підтримку СУРу.

Конкурс Декламування української поезії Це вже традиційний, добре відомий всім кон-

курс, ініціований та організований Миро славомПетрецьким, головою Марамо роської філії СУРу.Цього року переможці отримали гарні призи –фотоапарати.

Національна Олімпіада з української мовита літератури.

Щороку організуємо Національну Олім піаду зукраїнської мови та літератури. Націо нальнаОлімпіада це не лише конкурс, а і свято успіху, іми з нетерпінням щороку чекаємо на нього. Цесвято організовано спеціально для учнів, це

винагорода за щоденну сумлінну працю, за від-мову від більш легкого дозвілля, за подоланнятруднощів. Тут вшановуються три складовівизначного результату: це талант, прихильнітьфортуни та копітка праця. Учні, вчителі і батькизнають ціну великого результату, знають, як цескладно, скільки зусиль треба докласти.Значення цього конкурсу важко переоцінити – цеі нагородження тих, хто власними здібностямидосяг перемоги, і підвищення цінності нав чаннята знань в очах колег та друзів, в очах суспіль-ства. Це престижний, надзвичайно важливий

для українського шкільництва конкурс. Збюджету Міністерства національноговиховання виділено через ШкільнийІнспек торат який виступає організатором,певну суму для організації та проведенняОлім піади, для організаційних витрат,для проживання та харчування учнів–учасників та супроводжуючих вчителів танагородження 18-ми преміями I, II, III сту-пеня та 6 відзнаками. Ви трати на транс-порт, проживання та харчування для чле-нів Цен тральної комісії покриваютьсячерез шкільні інспекторати, з яких вониприбувають, з суми, виділеної Міні стер -ством національного виховання на такі

дії. До цієї суми доданий внесок ШкільногоІнспек торату, який виступає організатором олім-піади, але найбільша фі нансова підтримка,надана при організації цього конкурсу, є з бокуСУРу, матеріалізована у преміях для учнів пере-можців та усіх учасників, забезпечення ар -тистичного моменту та доповнення коштів, виді-лених міністерством на розміщення, проживаннята харчування учнів-учасників, супроводжуючихвчителів та членів центральної комісії, у готелі.

Олімпіада, крім перевірки знань з українськоїмови та літератури, є доброю нагодою для обмі-ну досвідом. За їхню працю учні були нагородже-ні грошовими преміями з боку Міністерства

національного виховання Руму нії, від Союзуукраїнців Румунії: планшети та пакунки з книгамидля учнів переможців та вчителів з Комісії та суп-ровідників; Буха рест ським шкільним інспектора-том: дипломи та сумки з книгами для всіх учасни-ків та по 50 леїв з боку СуРу для учнів учасників,які не отримали премії. Також учні та викладачівідвідали Бухарестський національний музейісторії природознавства імені Грігоре Антіпи таПалац Парламенту, Бібліотеку РумунськоїАкадемії, а також гуляли по місту.

З приємністю відзначаю зростаючу активністьучнів румунських шкіл та ліцеїв, де українськамова і література вивчається як предмет, ущорічних національних олімпіадах з українськоїмови та літератури. Ва жливо, що такі олімпіадистали доброю традицією для українського шкіль-ництва Руму нії. Їх учасники мають змогу не лишезвірити рівень своїх знань, а й розширити свій

Звіт коміСіЇ З Питань наУки та оСвіти

Проф. Ельвіра КОДРЯ, головаКомісії з питань науки та освіти СУРу та

радник Дирекції Освіта мовами національних меншин Міністерства

Національного Виховання Румунії (Продовження на 5 стор.)


З’ЇЗД СОЮЗУ УКРАЇНЦІВ РУМУНІЇ на позачерговому пленарному засі-данні від 23 червня 2018 року в м. Сігету Мармацієй, повіт Марамуреш,

Взявши до відома інформацію та думки, висловлені делегатами З’їзду,про нові фракційні спроби колишніх членів СУР або навіть осіб ззовніСоюзу,

Вважаючи, що єдність нашої організації є найважливішим питаннямдля її спроможності гідно та ефективно представляти інтереси етнічноїспільноти українців у Румунії,

Пригадує наступне:1. Сектантські тенденції, закулісні

ігри, особисті амбіції, інтриги та зло-пам’ятність завдали значної шкодиіміджу та представницькому потенціа-лу Союзу українців Руму нії. Авантю -ризм та егоїзм зайшли так далеко, щонавіть поставили під загрозу правонашої етнічної меншини – третьої зачисельністю – бути представленою вПарламенті Румунії, вона тимчасовоопинившись в кінці списку 18 націо-нальних меншин, визнаних законом.

2. Були здійснені прямі і посиленінапади на представницьку компетен-цію статутно обраних органів з метоюповного заблокування функціонуван-ня Союзу, заморожування здійснення його прав та діяльності.

3. Ці основні ризики були успішно усунені внаслідок обрання депутата,запропонованого РАДОЮ СОЮЗУ на її розширеному засіданні від 1 жовт-ня 2016 року.

4. Із перших днів свого мандату новий депутат звернувся до всьогоСоюзу із закликом подолати непорозуміння і тісно згуртуватись, одночас-но вживши заходів у Парла менті та в міжустановчих зв’язках для ліквіда-ції іміджу безладної структури, роздробленої сектаризмом, який приклеї-ли СУРові вороги його єдності.

5. З’ЇЗД із задоволенням констатує, що члени Союзу, повітові організа-ції, їх лідери позитивно відгукнулися на заклик до єдності, беручи участьсловом і ділом у започаткованих заходах. Співпраця повітових лідерів ізпредставниками Союзу національного рівня значно покращилась.Позитивні ознаки з’являються практично в усіх організаціях.

6. Тому ще більшого осуду заслуговують сумнівні реакції на нові спро-би розколу, які пунктуально здійснює колишній член СУР ЙОН МАРОЧКО.Як приватні особи, члени Союзу можуть обговорювати, що хочуть і з ким

хочуть, але як особи з обов’язками в рамках СУР вони повинні категорич-но протистояти відновленню опортуністичних, інтригантських, компроме-туючих Союз дій, які завдали нам великої шкоди в минулому.

7. Ми старанно змагаємося, і добре робимо, у проведенні заходів зметою збереження і просування прадідівських чеснот, але основнимичеснотами є чесність, щи рість, вірність. Добре, що ми проявляємо нашуєдність через культуру, звичаї, свята або страви, але все може бути роз-

порошено через розкол.8. З’ЇЗД СОЮЗУ постановляє, що

збереження нашої представницькоїєдності, відмова від будь-якої спробизчинення ворожнечі є основнимиобов'язками кожного члена СУРу. Хтохоче – хай залишається з нами, хто ні– нехай іде від нас, але ті, хто зали-шиться, мають бути чесними переднашою організацією, мають захищатиїї єдність так, як вимагає наш Статут,який ми створили, за який ми прого-лосували і ми ж його захищаємо.Зре штою, згуртованість СУРу є такожекзаменом нашої етнічної єдності.Члени нашого Союзу повинні бутичесними у виборі, ким вони себе вва-жають – козаками, гуцулами, русина-

ми чи ще кимось, а чи просто українцями, справжніми і згуртованимиукраїнцями.

9. З’ЇЗД СОЮЗУ доводить до відома членів КОМІСІЇ З ПИТАНЬ ЕТИКИІ ДИСЦИПЛІНИ, що в міру поступання до неї скарг на нелояльну, дволич-ну, фракційну поведінку, вона повинна ретельно проаналізувати звернен-ня і застосувати просту логіку – або в організації, або поза нею.

10. З’ЇЗД закликає РАДУ СОЮЗУ, відповідно до статті 17 Статуту, при-діляти повну увагу можливим конфліктам між місцевими організаціями такерівництвами повітових організацій, аналізуючи ситуацію на місці,вислуховуючи всі сторони конфлікту та приймаючи рішення згідно з дове-деними фактами, але й беручи до уваги конкретні ре зультати, отримані вдіяльності СУР.

11. З’ЇЗД СОЮЗУ висловлює впевненість у тому, що всі члени СУР зрозу-міють, що даною РЕЗОЛЮЦІЄЮ статутно обрані їх представники виконуютьдоручений їм мандат, до якого входить і обов’язок берегти згуртованість,представницьку силу і респектабельність СОЮЗУ УКРАЇНЦІВ РУМУНІЇ.

РЕЗОЛюцІЯПозачергового З’їзду СУРу

кругозір, стимулювати творче самовдосконален-ня, продемонструвати зда тність пропагуватиукраїнське слово та підтримувати в своїх школахі селах осередки української культури.

Інша складова – це викладачі. Комісія з питань освіти Союзу українців Румунії

спільно з Міністерством національного вихован-ня, Департаментом для меншин організовали вжевдруге Національну нараду викладачів з освітидля української меншини.

Серед учасників були:1. Шкільні інспектори української мови з пові-

тів Марамуреш, Сату-Маре, Сучава та Тіміш;2. Виховательки, вчителі та директори україн-

ських шкіл та українських відділів у по вітах:Марамуреш, Сучава, Тіміш, Арад, Караш-Севе -рін, Ботошани та Сату Маре;

3. Вчителі української мови, музики та релігії –Український Православний Культ з повітів:Марамуреш, Сучава, Тіміш, Арад, Караш-Севе -рін, Ботошани та Сату Маре.

Нас обрадувала присутність запрошених гос-тей, які, в своїх промовах коротко розповіли просистему освіти для меншин, уточнили сучасніпроблеми, з якими стикаються учні та їх вчителі,але вони також висвітлили і заслуги української

освіти в Румунії, результати отримані на націо-нальних олімпіадах та конкурсах, створеннянових груп та класів з викладанням рідною укра-їнською мовою, якість та кількість позакласнихзаходів, розробка нових навчальних програмукраїнською мовою і, найголовніше, розробкап'яти допоміжних підручників з української мовита літератури для I-V класів, посібники, які булинадруковані за фінансовою підтримкою Союзуукраїнців Румунії.

Наприкінці, у рамках спільних дискусій наоснові представлених матеріалів та прослуханихкурсів, всі учасники одноголосно підкреслилинеобхідність та важливість таких регулярних зус-трічей і позитивно оцінили ініціативу Комісії зпитань освіти Союзу українців Румунії, особистоподякували Миколі Мирославу Петрецькому забезпосередню участь у цій акції, дуже кориснійта важливій як в історії української освіти вРумунії, так і в історії СУРу.

Також, щоб вирішити деякі з давніх або новихпроблем, з якими стикаються викладачі та учні всистемі освіти для української меншини зРумунії, я супроводжувала Мико лу МирославаПетрецького під час робочих візитів у повітах, депроживають українці. Під час візиту ми відвідува-ли українські школи, зустрічалися з шкільнимиінспекторами повітів, з головами та комітетами

філій СУРу, з директорами та проводом шкіл, зучнями та батьками, з мерами та представника-ми держадміністрацій відвіданих повітів. Також вцей період ми брали участь в культурних подіях,організованих в тих місцевостях і передали укра-їнським школам повітів Марамуреш, Сучава таКараш-Северін посібники з української мови дляІ-V-их класів, які були видані Союзом українцівРумунії.

Третя складова – матеріальні ресурси.Тут ми досягли найбільшого успіху за останні

60-70 років: редагування п'яти українських допо-міжних підручників, посібників з української мовидля I-V класів.

Сьогодні і завтра є добра нагода в ході толе-рантної співпраці визначити важливі напрямиполіпшення вивчення української мови та літера-тури у загальноосвітніх нав чальних закладах ізрумунською мовою навчання та шляхи їх реалі-зації.

Забезпечення мовних прав осіб, що належатьдо національних меншин, сприяння захисту їхніхмов не перешкоджує вивченню державної (офі-ційної) мови, а навпаки, сприяє збереженню вРумунії мовнокультурного розмаїття.

В цілому створення сприятливих умов длядуховно-культурного розвитку української націо-нальності процес тривалий за часом, вимагаєпостійних зусиль, диференційованого підходу,значних матеріальних ресурсів, врахуваннябалансу національних інтересів різних етносів.

Звіт коміСіЇ З Питань наУки та оСвіти(Пoчaтoк нa 4 cтop.)

Ukraînsykãc VISNÃK6

Організація жінок-українок Румунії це складова частина СУР, згід-но з 27-ою статтею Статуту Союзу, але діє за власним Регламентом,який не суперечить цьому Статуту, і за Планом культурно-освітніхзаходів.

Мета нашої організації: – проявлення етнічної, мовної, культурної та релігійної ідентич-

ності в рядах жінок, які належать до української меншини Румунії;– формування національної свідомості.

Для здійснення цієї мети перед організацією стоять такі завдан-ня:

– захищати права, гідність, спільні інтереси жінок-українок;– співпрацювати з жіночими організаціями з Румунії, України та

інших країн;– проводити заходи гуманітарної допомоги;– підтримувати розвиток культури й освіти на рідній українській

мові;– зберігати звичаї, традиції, обряди, народне мистецтво, фоль-

клор;– брати активну участь у виборчих кампаніях СУРу;– захищати інтереси української громади Румунії, виконувати

рішення керівних органів СУРу.Наші жінки-українки з повітів, у яких живуть українці – Мара -

мориш, Сучава, Тіміш, Ботошани, Арад, Караш-Северін, Сату Маре,Тульча, Клуж, Галац, Ясси, столиця Бухарест – беруть активнуучасть у всіх заходах, передбачених СУРом та планом роботи нашоїорганізації.

У рамках жіночої організації проводяться різні заходи, бо у всіхвище згаданих повітах діють вокальні групи, танцювальні ансамблі,хори, керовані талановитими жінками, організуються успішні фести-валі під егідою СУРу, виставки.

Крім цих подій, у плані заходів є події, які відбуваються в рамкахзаходів СУР: Фестиваль колядок, День рідної мови, Жіночий день,

Свято Тараса Шевченка, День дитини, День незалежності України,Свято Святого Николая.

В період великих християнських свят жінки проводять гуманітар-ну діяльність, допомагаючи людям похилого віку, багатодітнимсім’ям, дітям-сиротам, жінкам у кризових ситуаціях /насильство всім’ї/.

Важливий внесок мають жінки в освіті, де на першому місці, є

викладання української мови. Число жінок, які викладають ріднумову, перевищує число мужчин.

Не можна забути і тих жінок, які працюють в рамках Міністерстваохорони здоров’я, письменниць, кореспонденток, ділових жінок.

Головною в роботі жіночих організацій є християнська етика –основа духовного виховання, де матері мають велику роль.

До всіх наших заходів ми залучуємо і молодь, щоби ознайомитиїї з обрядами, звичаями, народним ремеслом, фольклором, танця-ми, а молоде покоління, щоб передавало це майбутньому поколін-ню. Таким чином, все це буде продовжуватись, жити і стане неза-бутнім.

Не маємо ще встановлених контактів з іншими жіночими органі-заціями, але спілкуємось з п. Мирославою Корнелюк – начальникомУправління культури національностей та релігій Івано-Франківськоїдержадміністрації, п. Мар’яною Ярою – головою Санацького об’єд-нання українців Польщі, знаємо добре пані Ярославу Хортяні –голову Європейського Конгресу українців, заступника головиСвітового Конгресу українців, з п. Любою Горват – генеральним сек-ретарем СУРу і головою Комісії з соціальних і родинних питань, зякою ми провели у Сату Маре спільну подію з жінками, представни-цями повітових філій.

Як було сказано, на всіх наших подіях присутні представниціповітових жіночих комітетів з всіх повітів, члени артистичних гуртківі запрошені. Треба згадати, що 25 листопада минулого року відбу-лася зустріч Комітету жіночої організації в Сігеті, на якій був пред-ставлений Звіт праці за 2017 р. і План заходів на 2018 р. Присутніжінки ділилися своїми думками й міркуваннями, досягненнями танамірами, говорили про рідну мову, про роль жінки в суспільстві, всім’ї та церкві.

У березні 2018 р. повітова організація Марамороша на чолі зМиро славом Петрецьким організувала в Сігеті симпозіум «Рольукраїнської жінки в суспільстві».

Для збереження цінностей, популяризації серед молоді та укра-їнського населення нашого українського одягу, 12 травня ОЖУ про-вела успішну подію «Вишиванка єднає нас» на честь Дня вишиван-ки – свято покликане до сприяння єдності і культурного відродженнявсього українського народу.

Було би багато дечого розказати про діяльність жіночих організа-цій, про події, які мають відбутися, уточнивши, що в усіх наших захо-дах маємо підтримку керівних органів СУРу, які завжди допомага-ють нам. Це голова СУРу, депутат румунського Парламенту панМикола Мирослав Петрець кий, голова Марамороської філії п.Мирослав Петрецький і всі голови повітових організацій, в рамкахяких діють жіночі організації. Про це все я писала в часописі «Вільнеслово».

Хочу запевнити всіх, що жінки-українки підтримують українськугромаду, а головно єдність українців Румунії.

Не забудьмо безсмертні заповіти Тараса Шевченка: єднатися,вчитися, боротися, любити один одного, жити в злагоді. Матері хайучать своїх дітей говорити, молитися, співати нашою милозвучноюукраїнською мовою. Борімся за нашу ідентичність, не дозволяймопринижувати себе, будьмо справжніми українцями!

Проф. Ледія СПІВаЛюК,голова Організації жінок-українок

З трибуни Позачергового З’їзду Союзу Українців Румунії

ЗВІТ ПРацІ ОРгаНІЗацІЇ ЖІНОК-УКРаЇНОК


22-25 червня 2018 р. Президент Світо вогоКонґресу Українців (СКУ) Евген Чолій, на запро-шення складової організації СКУ, СоюзуУкраїнців Румунії (СУР), здійснив робочий візитдо Бухаресту та Сігету Мармацієй, Румунія. Урамках цієї подорожі Президент СКУ разом зі

Першим заступником Президента СКУ та Голо -вою Евро пейського Конґресу Українців Яросла -вою Хортяні взяв участь у позачерговому З’їздіСУР «Конґресі єдності«, а також представивактуальні українські справи перед Заступ никомПатріарха і Секретарем Свя щенного Синоду Ру -мунської Православ ної Церкви, владними струк-турами Румунії та українською громадськістю.

22 червня 2018 р. у Бухаресті Евген Чолій мавзустріч з членами Проводу СУР, на якій поінфор-мував про працю та майбутні плани СКУ.

23 червня 2018 р. у Сігету Мармацієй Пре -зидент СКУ взяв участь у Позачерго вому З’їздіСУР за участі понад 300 учасників. Цей пова -жний захід відкрив молитвою о. вікарій ІванПіцура від Української Право славної Церкви вРумунії, після чого прозвучали виступ ГоловиСУР Миколи Мирослава Петрецького, який наго-лосив на суті цього позачергового З’їзду, словоПрезидента СКУ і привітання Голови Евро пей -ського Конґресу Українців, а також звіти голів усіх12 відділів СУР.

У своєму виступі Евген Чолій відзначив важ-ливість єдності української громади для її май-бутнього розвитку та для запобігання спробам їїзначно послабити, а також для просування насвоєму терені важливих українських справ,включно й підтримки України в поборюванні

російської гібридної агресії. ОкремоПрезидент СКУ зупинився на ниніш-ній ситуації в Україні, привернувувагу до основної діяльності СКУ в їїзахисті і закликав Провід та член-ство СУР і далі ефективно співпра-цювати з СКУ.

По завершенню цього захо-ду Евген Чолій та ЯрославаХортяні взяли участь у покла-данні квітів до пам’ятникаТарасу Шев ченку та оглянуликонцерт, у якому виступилидіти з Укра їни, учасники I

Фестивалю української культури «Нашапісня, наша доля» під керівництвомМар’яна Гаденка, та спільний хор «Ронян -ські голоси» і «Соколята» з Румунії піддиригуванням Джети Пе трецької.

24 червня 2018 р. Пре зидент СКУ побу-вав на Службі Божій в Українській Право -славній Церкві Воздвижен ня Чесного Хреста,після якої зустрівся з парохом о. МиколоюЛавруком та виступив перед церковною грома-дою. У своєму слові він зазначив, що українська

діаспора є найкращим союзникомнароду України в захисті її терито-ріальної цілісності і суверенітетута закликав українців Румуніїєднатися навколо спільних цін-ностей та продовжувати бутиукраїнцями.

25 червня 2018 р. у БухарестіЕвген Чолій зустрівся з Заступ -ником Патрі арха та СекретаремСвященного Си ноду РумунськоїПравославної Церкви – Патрі ар -хальним Єпископом Варла момПлоєштяну, під час якої від іменіпонад 20-мільйонної української

діаспори на чолі з СКУ, включно й з Румунії,наголосив на важливості надання ТомосуУкраїнській Православній Церкві, а також виді-лення ділянки землі для спорудження церкви вБухаресті для української православної громади.

Цього ж дня Президент СКУ мав зустрічі зрумунськими високопосадовцями, у ході якихподякував Румунії за підтримку України та закли-кав до подальшого поборювання гібридної агре-сії Російської Федерації, яка є загрозою світовогомасштабу. У зв’язку з цим Евген Чолій закликавРумунію до сприяння направленню миротворчоїмісії ООН в регіон Донбасу і моніторингової місіїОБСЄ в Крим та заходів міжнародного співтова-риства для звільнення Російською Федерацієюукраїнських політичних в’язнів і заручників.Президент СКУ та кож наголосив на потребіпосилення протидії російській дезінформаційнійкампанії, що намагається представити Україну якневдалу державу, та поінформував про останнізначні реформи в Україні, включно з прийняттямзакону про антикорупційний суд. Відтак ЕвгенЧолій спонукав зміцнювати румунсько-українські

відносини, включно й економічну та торгівельнуспівпрацю. Рівнож Президент СКУ закликавРумунію визнати Голодомор геноцидом україн-ського народу. Разом з цим він обговорив ЗаконУкраїни «Про освіту» з метою знайти розв’язкувідносно занепокоєння з боку Румунії статтею 7цього закону.

Під час перебування в Румунії Евгена Чоліясупроводжував Голова СУР та депутат Парла -менту Румунії Микола Мирослав Пе трецький,

радник Міністерстві освіти Румунії для україн-ської національної меншини Ельвіра Кодря тасекретар СУР Тереза Шендрою.

«Зустрічі в Румунії дали можливість конструк-тивно обговорити питання, які є важливими дляскладової організації Світового Конґресу

Українців – Союзу Українців Румунії, для подаль-шої спільної підтримки України та для наданняТомосу Українській Православній Церкві» –заявив Президент СКУ Евген Чолій.

Президент Світового Конґресу Українців ЕЕ ВВ гг ЕЕ НН ЧЧ ООЛЛІІйй

здійснив візит до Румунії

Окрім українського відділення, паніМихаєла та пан Іван гербіль завідують«кафе дрою, з якої можна багато сказатисвіту добра», – студентським театральнимаматорським гуртком «Жар птиця». Відомовсім, що в українській народній творчостіказковий птах Жар Птиця зі сонячногоцарства, із сліпучо-золотавим, мов жар,пір’ям, бере вогонь у бога Сонця, крешеним з неба, посилаючи його всюди – і вдерево, і в камінь. Досить одного пера,щоб освітити весь казковий сад. Чарівнеперо Жар Птиці зав жди приносить удачу,щасливу долю, кохання...

Іван гербіль, голова Клузької філії СУР,лектор д-р., завідуючий українським відді-ленням філологічного факультету Клузь -кого університету ім. Бабеша-Бойої, та йогодружина, пані Михаєла гербіль, лектор,д-р. філології того самого факультету,назвали свій театральний колектив ама-торським зі скромності, але студенти-акто-ри виступають на професіональному рівні.Їхні виступи, наче перо казкового птаха,приносять українцям Румунії радість таутіху. Бо побачені вистави збагачуютьлюдину інтелектуально й духовно, аджеосмислення постановки – це філософськаробота, наслідком якої є безліч інтерпрета-цій побаченої вистави.

«КайДашЕВа СІМ’Я»

Вперше я побачив виступ цієї аматорсь-ко-професійної театральної трупи клузькихстудентів 27 лютого 2016 року у міcті СатуМаре під час VII-го Міжнародного симпозіу-му «Румунсько-українські відносини: істо-рія та сучасність». Організаторами симпо-зіуму були Союз українців Румунії таСатумарська філія, якою керує генераль-ний секретар СУРу, др. історичних наукпані Ірина Люба горват. актори обрадува-ли глядачів інсценізацією «Кайдашевої

сім’ї» зa реалістично-побутовою пoвicтюІвана Нечуя-Лeвицького, написаною 1878року. Твір було уперше надруковано ульвівському журналі «Правда» у 1879 році,тоді ж він появився у Львові й окремимвиданням, а на території царської Росіїповість вийшла тільки у 1886 році з низкоювилучених цензурою місць. Повістьвисвітлює повсякденне життя українськихселян у перші дисятиріччя після скасуван-ня кріпацтва і розкриває деякі характерніриси тодішнього селянства (в основу пові-сті письменник поклав реальну історіюжиття селянської родини Мазурів, якастала прототипом сім’ї Кайдашів).

Публіка уважно спостерігала за гроюсамодіяльних митців, в якій вирували спо-конвічні сімейні пристрасті. Молоді акторизуміли передати переживання персонажівп’єси, показати низку буденних ситуацій,озлоблення людей, зумовлене матеріаль-ними нестатками та психологічними особ-ливостями героїв.

Сценаристом та драматургом при поста-новці цієї інсценізації, як й інших п’єс,стала пані Михаєла гербіль. це була не

перша вистава театрального гуртка, сту-денти вже зіграли й інші п’єси за творамикласиків української літератури. гра сту-дентів-акторів-аматорів всім здалась щи -рою та експресивною.

У виставі взяли участь студенти-актори:Сергій Іван грінь, юліана Лавіца, ОксанаЛавіца, Олекса Боут, Михайло Боднарюк,Мар’яна-Наталія Боднарюк, Діана МаріяСпівалюк, Джіна-Джорджета Боднарюк,Іван-Овідіу Полянчук, юрасик-Лучіангренчук, Михаєла Дубовіч, Михаєла МаріяСпівалюк та йоана Кодря.

«СВаТаННЯ На гОНЧаРІВцІ»

Другу виставу, яку мені пощастило по -бачити, це соціально-побутова комедіягригорія Квітки-Основ’яненка «Сватан няна гончарівці», прем’єра якої відбулася 17травня 2018 р. у рамках Х-го випуску Міжна -род ного науково-культурного заходу «Днісло в’янської культури», в амфітеатрі ім.Міхая Емінеску філологічного факультетуКлузь кого університету ім. Бабеша-Бойої.

Попри серйозність вперше порушеної вукраїнській літературі проблеми кріпацтва,комедія не втрачає смаку водевільноїінтриги. Щирий гумор у п’єсі переплітаєть-ся з авторською іронією: Одарка шкуратсвариться зі своїм чоловіком Прокопом, ботой п’є. Невдовзі до них підходить Кан -дзюба і пропонує висватати їхню донькуУлянку за свого сина Стецька. СпочаткуОдарка з чоловіком проти, бо всі знають,що в Стецька немає клепки в голові, алезважаючи на його багатство, погоджують-ся. Сама ж Улянка проти такого шлюбу, боїй подобається Олексій, але він кріпак.Олексій розуміє, що Уляну хочуть силоювидати заміж за дурня й б’є Стецька, щобтой відмовився від дівчини, та Стецько непогоджується, бо дуже боїться свого бать-ка. За допомогою хитрощів Олексіє вогодядька Уляна одружується з Олек сієм, аСтець кові підносять гарбуза.

«Сватання на гончарівці» є однією з

найулюбленіших українських комедій, і недивно, адже кожне нове покоління із не -змінним захопленням спостерігає за тим,як красуня Уляна підносить гарбуза не -зграбному телепню Стецьку. Як спритнийвояка Скорик видає себе за чародія і прямона очах глядачів «гіпнотизує» незговірливуУлянину матір, аби та погодилася видатидочку заміж за коханого Олексія.

П’єса «Сватання на гончарівці» надих-нула мене перейти від гумористичноїпрози до такого драматичного жанру, яккомедія. Мені відома п’єса від рукописноготексту (цензурний дозвіл на друкуванняп’єси дано в травні 1835 p.) та українськогорадянського чорно-білого художньогомузичного фільму режисера Ігора Земгало,відзнятого у 1958 року на кіностудії ім.О. Довженка до румунського варіантурадіопостановки „Logodna la Honcearivka”,1968 року, режисера Трифона грузіна таакторами молдавського театру ім. а.С.Пушкіна, тому я з нетерпінням чекав по -бачити ви ставу, перед якою ми з Воло -димиром Даниленком, головою Київськоїорганізації Національної спілки письмен-ників України, гуляли подвір’ям факульте-ту і побачили дівчинку, яка бігла голосячита ламаючи руки за машиною швидкоїдопомоги.

«Щось трапилось?» – запитав переляка-но Володимир Даниленко.

«це студенти з театрального факультету»– заспокоїв нас продекан Дорін Іоан Кіра.

Володимир неправильно зрозумів, щосаме студенти цього факультету будутьвиступати у цій комедії, тому дуже здиву-вався, коли після закінчення виставидізнався, що її зіграли не студенти теат-рального факультуту, а українського відді-лення філологічного факультуту, якимзавідує Іван гербіль.

Насправді кожен з студентів-акторів навелику і недосяжну глибину заглибився усвою роль, а Cтецько, який зіграв і рольПрокопа /про це ніхто навіть і не здав собісправу/ був просто неперевершеним: зача-рував своєю грою присутніх, навіть і тих,які не знали української мови.

Браво акторам за вкладену душу у рольта велику Майстерність!

Браво режисерам, пані Михаєлі та пануІванові гербілям, за подаровану радість таусмішку!

У виставі взяли участь студенти актори:Сара-Марта Дяк, Сергій Іван грінь, Іонела-Пауліна Каїл, Петро Панчик, ТеодораКравчук, Біянка-Лена Мігня, Дениса гера -симчук, Чіпріян-Михайло Лушкан та ДорелМалярчук.

Михайло гафія ТРайСТаФото автора


ЖАР-ПТИЦЯ«театр — це така кафедра, з якої можна багато сказати світу добра.» Микола Гоголь

Останній дзвінок – символ закінчення навчан-ня. Це одночасно веселе і ностальгійне свято нетільки для випускників, але і для вчителів і бать-ків. Про щання з школою, вчителями й одноклас-никами.

Останній дзвінок у Серет ському Техніч номуколеджі «Лацку Во де» у 2018 р. традиційно прой-шов у четвер, 24-ого травня. Класні керівникивипускників: Мірела Боло га, Антонета Край нічук,Думітру Пуюлец, Мірча Шуту, Марія Мельничук,Анкуца Чоботаріу, Оана Діако неску і ГретіНастасе. По дія відбулася на спортивному май-данчику коледжу, де були присутні педкадри,учні V-ХІ-их класів, родичі, багато запрошених,серед яких Адріян Попою, се ретський мер,Крістіян Мо крей, заступник мера і Сорін Лаза -реску з боку Серетської поліції. Свято відкрилавикладачка і класна керівниця Оана Діаконеску,яка привітала присутніх на святі і дала словозаступнику директора коледжу «Лацку Воде»,інж, проф. Антоніу Мустяце, який сказав: «Панемер, пане заступник мера, шановні гості, шанов-ні педкадри, дорогі родичі, дорогі учні, дорогі ішановні випускники. Ми переживаємо сьогодні

особливий мо мент, коли новий випуск святкуєзакінчення навчання. Це момент, сповнений емо-цій як для випускників, так і для викладачів, всіхгостей, батьків зокрема, а також друзів та колег,які беруть участь у цій події, це час, коли випус-кники 2018 р. «закрили» ворота Технічногоколеджу «Лацку Воде» і відкрили шлях у життя.

Дорогі випускники, вас зв’язують гарні спога-ди про моменти, які залишаться неповторними увашому житті. Ми пи шаємося вами, дорогі ви -

пускники. Вірте у себе, будьте впевнені, що те,що ви зробили дотепер, дуже важливе, і цейфакт повинен дати вам впевненість у власнихсилах.

Дорогі випускники, для вас цей дзвінок справ-ді останній. Залишаються позаду ваші шкільні

роки – щаслива пора життя, сповнена мрій тасміливих планів. Ви вирушаєте у самостійнедоросле життя. Візьміть із собою все те добре,чого навчилися в ці роки середньої школи.

Бажаю вам, дорогі випускники, щоб знання,отримані у школі, допомогли вам у вашому житті,щоб ви зробили правильний вибір, обравши тупрофесію, яка буде вам до душі. Дякую співро-бітникам школи за їх зусилля здобути таких гар-них успіхів цього року в нашій школі. Дякую міс-цевій владі, представленій Мерією та міськоюрадою, відповідно поліцією міста Серет, з якимими налагодили відмінну співпрацю.

За ініціативою серетської мерії наша школакористується проектом модернізації матеріаль-ної бази на суму 500.000 євро.

Шановні батьки, я переконаний, що ви завждиразом з професорами допомогли випускникамзакінчити успішно коледж «Лацку Воде». Сьо -годні можемо радіти їхніми успіхами і перекона-тися, що ваші зусилля дали гарні плоди.

На закінчення, дорогі випускники, прошу васповажати себе, як людей, і тоді, звичайно, вибудете робити те саме з іншими. Я хочу, щоб всівипускники вступили до тих навчальних закла-дів, які вони собі обрали.

Доброї дороги, вам, дорогі випускники!»В продовженні свята взяв слово Серетський

мер Адріан Попою, який у своїм виступі сказав:«Дорогі випускники, як мер міста Серет і якколишній випускник Серетського коледжу, і якбатько мого сина – випускника коледжу, бажаювам міцного здоров’я і успіхів у житті, а такожбагато, багато успіхів у вступних іспитах до вищоїосвіти».

Представник Серетської поліції Сорін Лаза -реску поздоровив випускників, по бажав їм багатоуспіхів на «бакалавреаті», а також порадив всту-пати до поліцейських шкіл.

Від педколективу виступила викладачка Міре -ла Болога, керівниця ХІІ-ого класу А, яка сказала:«Шановні випускники, останній дзвінок – це святозавжди урочисте, радісне і водночас хвилююче,особливо для випускників, для яких шкільнийдзвінок лунає дійсно востаннє. Голос останньогодзвінка відкриває нову сторінку вашого життя –дорослого життя. Нехай мелодія останньогодзвінка залишиться у вашій душі спогадом продитинство, а обраний вами шлях у доросле життябуде сповнений новими мріями. Ще вчора васназивали «Діти – наше майбутнє», а від сьогоднівам, молодим і талановитим, треба самостійноприймати свідомі рішення і здобувати досвідвласними силами та здібностями, будувати своєщасливе майбутнє. Бажаю вам керуватися вжитті трьома абсолютними фундаментальнимицінностями: істиною, до бром і прекрасним –«Правдою, Добром і Красою».

Щиро бажаю вам всім знайти свою життєвустежину.»

Від випускників слово взяли Марія Штубіяну,Крістіан Думітром і Клаудіу Королюк, які подякува-ли педкадрам за їх труд, побажали їм багато здо-ров’я, дальших успіхів з іншими поколіннями, авипускникам колегам міцного здоров’я, успіхів таособистих сповнень. В продовженні церемоніїкласні керівники вручили всім випускникам дипло-ми, а також преміювали найкращих, які завоюва-ли чільні місця на олімпіадах та різних конкурсах.Урочисте свято закінчилося піснями і фотографу-ванням з колегами і викладачами. Випус кники2018 р. передали учням ХІ-ого «Ключ успіху».

Під час події звучала пісня, яку співав покій-ний Дан Спетару: «În rândul patru, banca de lageam».

Микола МайДаНюКФото автора

Третього червня у селі Мала Реметя /Тімі -шський повіт/, місцева організація Союзу україн-ців Румунії під проводом її голови Анни Гріньпровела фестиваль «Дні української культури».

На фестиваль були запрошені із Марамо -рощини мішаний хор «Ро нянські голоси», групатанцюристів «Соколята» із Вишньої Рівни таансамбль «Червона калина» – провідник ансам-блю голова Повіто вої філії СУРу МирославПетрець кий.

Після закінчення конференції Пові тової філіїСУРу Мара морощини, в якій брала участь і час-тина хористів, вирушили у дорогу.

Дорога була далека: із Сігету через СатуМаре і вздовж західної рівнини, через повітиБігор та Арад, дійшли до Тімішори пізно увечері,де нас чекав Юрій Глеба, голова Тіміської повіто-вої філії Союзу Українців Румунії.

У неділю відвідали центр міста Тімі шори, аопісля вирушили до села Реметя Міке, де насчекали із хлібом-сіллю голова місцевої організа-ції Анна Грінь, Микола Грінь, Юрій Глеба, пред-ставники місцевої влади та мешканці села.

Подія була запланована відбутися на площібіля культурного дому, але почав дощ і всі увійш-ли до залу культурного дому. І видно, що ми зМараморощини принесли не тільки українськупісню, а і дощ, якого так потрібно було.

Як звичайно, фестиваль почався промовамиголови Повітової філії СУР, голови місцевої орга-нізації та іншими офіційними особами.

Артистичну програму розпочав гурт «Банат -ські гуцули» у складі сім’ї Грінь /Анна та МиколаГрінь та їх дочка Ніколета/, який виконав україн-ські пісні. Потім виступив румунський гурт «Дум -бревіцяна» із села Думбревіце, який заспівав

кілька пісень і представив банатський танець.На сцену вийшов відомий марамо роський

український хор «Ронянські голоси» із ВишньоїРівни у складі 30 осіб. Про історію цього мішано-

го хору на 4 голоси говорила ав торка цих рядків.Вона коротко представила історію хору, а самете, що хор мав дотепер 10 диригентів, з яких дваще співають і тепер у хорі. Одинадцятий дири-гент, проф. Джета Петрецька, вже 18 років приго-товляє і диригує хором з великою майстерністю.Вона також підготовляє і гурток танцюристів«Соколята» – продовжувача гурту «Соколи».

У хорі та гурті «Соколи» співав і танцював і

теперішній депутат, голова СУРу, Микола Миро -слав Петрецький. Хор брав участь у різних поді-ях як у Румунії, так і за рубежем. Варто підкрес-лити те, що хор «Ронянські голоси» єдинийсеред українських хорів Румунії, про який напи-сано монографію.

Хор «Ронянські голоси» представив чудовонизку українських пі сень у супроводі акордеоніс-та М. Гріжака та інструментистів групи «Червонакалина» під бурхливими оплесками глядачів.Публіку зачарував танець «Гопак», представле-ний гуртом «Соколята», керований ДжетоюПетре цькою.

Гарно виконав українські пісні чоловічий гурт«Голос Полонини» із Полян під проводом М.Мачоки. Він вже кілька років входить у хор «Ро -нянські голоси», але співає й окремо.

Артистичну програму завершив во кально-інструментальний гурт «Червона калина», про-відник і соліст Миро слав Петре цький.

Після короткої перерви всі сіли за спільнийстіл, а музика продовжувала лунати.

Переночували у Тімішорі, а у понеділок відві-дали приміщення Союзу разом з головоюПовітової філії Юрієм Глебою, а також нову цер-кву, яка будується для українців у Тімішорі. Якпан Юрій Глеба, так і сім’я Анна і Николай Грінь,подякували нам за присутність і за представленуартистичну програму. І ми подякували їм зазапрошення, і думаю, що нас не скоро забудуть.

Вирушили назад до Мараморощини. Дорога нацей раз була приємною, гріло сонечко, ми любува-лися чудовими зеленими горами та полями.

Іляна ДаНФото авторки

останній дзвінок для випускників Серетського технічного коледжу «Лацку воде»


Хор «РОНЯНСЬКІ гОЛОСИ»на фестивалі

«Дні української культури»у селі Мала Реметя, п. Тіміш


Такі візити відбуваються не вперше, вони сталивже традиційними. Як і минулого разу ці групи очо-лили добрі друзі нашого заповідника АллаКендзера, голова Секретаріату Товариства зв’язківз українцями за межами України («Укра їна-Світ»)(Київ), Ярослава Колотило, голова Бухарестськоїфілії Союзу українців Румунії, Дмитро Черненко,голова Тульчанської філії СУРу.

У складі делегації був і киянин ВалентинСперкач – український режисер-документаліст;заслужений діяч мистецтв України (1982); членНаціональної Спілки кінематографістів України;лауреат премії ім. Я. Галана (1982); Державноїпремії України ім. Т. Г. Шевченка (1986), лауреатЛітературної премії імені Михайла Чабанів -ського. 2014 року режисер подарував нам свійновий фільм «Тарас», який зробив спільно зМиколою Шудрею, Володимиром Костенком, закторами Сергієм Бондарчуком і БогданомСтупкою. Музику написав Євген Станкович

Після екскурсій по музею Тараса Шевченка,які провели Алла Яхімович та Ірина Батеров -ська, у конференц-залі відбулося довготривалещире спілкування з гостями.

Від Міністерства культури Румунії було пода-ровано митецький альбом художнього музею«Vasile Grigore», в якому йдеться про відомогорумунського художника і колекціонера.

Українці з Тульчі подарували румунські суве-

ніри і альбом про Ставру Тарасова (1883-1961)– скрипаля і художника (випускника трьох худож-ніх шкіл!), уродженця одного з сіл в дельті Дунаю,амбівалентний талант якого, на жаль, не відомий

широкому загалу. Ніколає Н. Тонітца, друг худож-ника, казав, що «у Тарасова був таємничий і міс-тичний темперамент не тільки з даром живопису,але і з музикою». У 1915-1916 роках художникпроживав у Тульчі. За життя Ставру Тарасов бувзнаменитістю.

Приємно було зустрітися з мовознавцемІваном Робчуком. Він зробив екскурс в історіювидавничої Шевченкіани Румунії за останні роки,говорив про румунське анотоване видання«Щоденника» Тараса Шевченка (2018) у пере-кладі Корнелія Ірода, який ще раніше переклаврумунською мовою і видав «Життя ТарасаШевченка» Павла Зайцева (це видання є в книж-ковому зібранні заповідника). Маємо надію, щоперекладач приєднається у вересні цього рокудо роботи Шостих Міжнародних Шевченківськихчитань «Історичний досвід та сучасний станвивчення Журналу (Щоденника) Тараса Шев -ченка» до 160-річчя написання автобіографічно-го документа, які відбудуться в Каневі.

Михайло Гафія Трайста – письменник, журна-ліст, редактор журналу українських письменниківРумунії «Наш голос», головний редактор журна-лу «Mantaua lui Gogol» («Шинель Гоголя») та

редактор літературного журналу Спілки пись-менників Румунії «Волоська Ротонда» передавдо фондів заповідника друковану продукцію, щопобачила світ у Румунії, а саме: двотомник «Сто -рінки румунської шевченкіани» (Бухарест, 2017),журнали «Наш голос», «Дзвоник» та газети«Вільне слово», «Український вісник», «Curierulukrainean» (2018).

У другому томі вищеназваної книги «Сторінкирумунської шевченкіани» вміщено вірш, присвя-чений Тарасу Шевченку румунського поетаЙонуца Муту, який цього дня емоційно і зворуш-ливо читав румунською мовою на могиліВеликого Кобзаря ще одного свого вірша (авто-граф передано до наукового архіву заповідника),а також висловив своє захоплення побаченим тапочутим.

Ярослава Колотило сказала добрі словаподяки на адресу усіх працівників заповідника іподарувала сувеніри музейного значення.

Світлана Брижицька нагадала присутнім проподібну останню зустріч з українцями зарубіжжяу цьому залі 7 березня в шевченківський ювілей-ний 2014 рік та про спільне проведення 11 жов-тня 2014 року Шевченківським національнимзаповідником, Союзом українців Румунії таТовариством зв’язків з українцями за межамиУкраїни «Україна-Світ» Міжнародної конференції«Дорогою до Тараса Шевченка» за підсумкамироботи спільних чотирьох культурологічно-мис-тецьких заходів проведених у 2013-2014 роках.

Насамкінець було вирішено продовжити спіл-кування у форматі наукових і культурно-освітніхпроектів з метою популяризації імені ТарасаШевченка у світі.

Світлана БРИЖИцЬКа

УКРаЇНцІ З БУХаРЕСТа І ТУЛЬЧІ – На МОгИЛІ шЕВЧЕНКа У КаНЕВІ

Бувальщини з Марицейки

Ой У ЛУЗІ...Пригадую своє босе дитинство – це було

дуже давно. Спочатку я пас дрібну худобу натолоці коло вуйка Віктора, первого брата моєїпокійної мами Екатерини. Допомагали мені моїсусіди, старші від мене – Джікуца Станку таМикола Ко стинюк.

Що таке дрібна худоба /або, як у нас кажуть,– маржина/? Це вівці та ягнята.

Коли мені тринадцятий минало, я пас вже неягнята за селом, а корови та коня. Мій покійнийбатько Ністор Курилюк, який воював у Другій сві-товій війні при кавалерії, дуже любив коні. Я пасу лузі річки Сучави з перваком Дми тромВасилинюком та сусідом Юрієм Бойчуком.

На великих канікулах ми більше купалися урічці Сучаві, ніж пасли товар, так що тато менедобре лаяв і навіть деколи лупцював та доко-ряв: якби бідна маржина могла говорити, товона би сказала, що ти, негіднику, там ро биш. Імав рацію! Щоби худоба пасла та пила багатоводи, я зав жди мав при собі жменю солі, якурозсипав по траві.

У лузі річки Сучави багато дітей пасли коро-ви і там гралися різні ігри. Хлопці, між іншим,грали гру «Чорний, білий, таркатий», а дівчатаграли «у камінчики». Гру «Чорний, бі лий, тарка-тий» я дуже добре пам’ятаю, а ось про «камін-чики»...

Маючи на увазі, що я багато читав, то ми тамграли навіть маленькі п’єси, де я був команди-ром і навіть Олексом Дов бушем /після того якпобачив фільм «Haiducul de pe Ceremuș».

Не знаю звідки я придбав такий топірець,який бачив у фільмі, але доста того, що меніковтнула у голову така ідея: Хто хоче пастихудобу у моїй ватазі, повинен це заробити! Як?«Кандидати» мали ставити праву руку на пень,а я топірцем гатив попри пальці. У кого рукадрижала чи він її відтягав, не здавав «іспиту».

Ті, що входили у мою команду, училися стрі-ляти з лука та метати спис.

А ще там у лузі майже щодня ми билися змалюками із села Сергієшті, що було розташо-ване на правім боці річки Сучави. Дітлахи...

Але щоб читачі не подумали, що ми булитільки розбишаками чи якимись там лайдаками,треба сказати, що всі пасли худобу, але вивчалинавіть і математику. Кожний із нас мав у торбин-ці макулятор /55 банів коштував/ та хімічний олі-вець. «Про фесором» був покійний викладачматематики Дмитро Василинюк /мій первак/, а ябув його «асистентом» та заступав його, коливін бракував.

Ще з тих часів я кокетував з ребусами тазадачами...

Нагадаю дві такі провокації:Перша: «Хто має відвагу сидіти під столом, а

я ударю три рази кулаком?»Знайшлося багато, але коли я сказав, що

перший удар дам сьогодні, другий завтра, а тре-тій післязавтра, то вже ніхто не захотів.

Друга: «Хто хоче розбити шибку вікна каме-нем, як голова, то його чекає приз! Тут вонизнову попали у пастку. Чому? Я сказав, щокамінь буде забільшки голови... мурашки!

Багато я би міг писати, але залишаю наінший раз.

Микола КУРИЛюК

РоздумМи, вчителі, та ви, шановні батьки, по винні

подбати, щоб наші діти й учні виростали людь-ми і ніколи не втрачали людської гідності.Привернути увагу дітей до сутності людиниможемо і через народні приказки і загадки, як,наприклад:

«Стоїть дуб, на дубі гай, під моргаєм кліпун,під кліпуном дивун, під дивуном согун, під согу-ном халун, під халуном трясун».

«Хто вранці ходить на чотирьох ногах,удень на двох, а ввечері на трьох?»

Але життя людини дуже складне, воно міс-тить не тільки радощі, а й труднощі, всілякіперепони та прикрі несподіванки або, як ка -жуть, «жорстокі удари долі», так як це гово-риться в українських прислів’ях і в приказках.Наприклад: «Вік звікувати – усього повидати»,«Ніхто не знає, що його в житті чекає»,«Людина без пригоди не проживе». Виховуватидітей так, щоб зрозуміли, куди їм потрібно йти,який шлях знайти, щоби бути гідними українця-ми в майбутньому, одним словом, «щоб бутилюдьми» і знати поводитися хоч де б ти не був,і дати Славу Господу Богу.

Учит. Настя ВЕЧУНКа


Коли після грудневих подій1989 року у першому переписінаселення у демократичній Ру -мунії несподівано появиласярутенська національність, авнаслідок цього у Парла мент цянаціональність «обрала» свогодепутата, ходили чутки, що це –результат певних політичнихмахінацій, мовляв, правлячапартія хотіла мати у законодав-чому форумі ще один голос.Тверезі голоси твердили, що цепотенціальна загроза для укра-їнської громади, бо так званірутенці ніхто інші як українці, атут ще на «сцені» появилисягуцульські «ватажки», головно уСучавщині, де якийсь відстав-ний полковник заснував гуцуль-ську організацію і «загор ланив»що гуцули не мають нічого спіль-ного з українцями, виводячи їхпоходження з химерних історич-них пластів.

Звісно, Союз українців Руму -нії опротестував існування ру -тенської меншини історичнимита мовними аргументами, алебезуспішно, і тоді став дійснимлатинський «диктон» „DIVIDE ETIMPERA“ /«Розділяй і пануй»/,стало ясно, що комусь вигіднийрозкол серед українців, бо з їхрядів вербувалися рутенці.Однак, на першій порі рутенці,на чолі з їхнім «лідером» і депу-татом, серед української грома-ди великого успіху не мали,перекинчиків з рядів українців урутенський табір було небагато.Більше клопоту було з власнимирозкольниками – пригадаймогорезвісний Демокра тичнийсоюз українців.

Та в останні роки рутенськийзлоякісний наріст почав всебільше дошкуляти українськійсправі. Маючи підтримку так зва-ної світової організації підкар-патських русинів, а ще скритезаохочення певних «підземних»сил, не зважаючи на те, що заостанніми nepeписами рутенців-русинів у Румунії «як кіт напла-кав», переманувши на свій бікперекинчиків з рядів українців,вони почали орнанізовувати з’їз-ди, вести через перекинчиківпропаганду серед українців,завдаючи ущербу законній орга-нізації – СУРу.

Про це я зокрема писав в«Українському віснику» /див нр.19-20 за 2014 рік – «Русинська«агресія»

* * *Та мало кому відомо, що

рутенці могли бути визнаніофіційно ще у сімдесяті роки

минулого сторіччя, отже закомуністичного режиму, коли«у марксистсько-ленінськомудусі розв’язання національно-го питання в Румунії» з ініціа-тиви Ніколає Чаушеску бувзаснований так званий ФронтНаціональної Єдності, а в йогоpaмкax – ради найчисленні-ших співживучих національ-ностей – мадярської, німець-кої української і, здається,серб ської.

Отож у Сучавщині і наМараморощині були створеніповітові ради трудящих укра-їнської національності.

На установчі збори такоїради у Сучав ському повітіредакція «Ново го віку» відря-дила мене, молодого журналі-ста. Там мені вручили рішен-ня-документ про заснуваннятакої повітової організації, вякому я з подивом прочитав,що це має бути «Сучав ськаповітова рада трудящих укра-їнської, ру тенської та гуцуль-ської національності», якоюмав би керувати Віктор Про -копець, голова сільськогоспо-дарського ви робничого коо-перативу з села Балківці, вінже депутат у Великих Націо -нальних Зборах Румунії.

Не знаючи чи то помилко-во, із незнання, чи то навмис-не до українців було прилуче-но рутенців і гуцулів /першіодержавши таку назву в істо-ричних обставинах, колиБуковина входила до австрії,а другі, гуцули, це етно-геогра-фічна самоназва українців-горян/, я з молодечим аплом-бом звернувся до секретаря зпитань пропаганди повітовогокомітету комуністичної партії,присутнього на установчихзборах, пояснивши йому, щотак звані рутенці й гуцули цетакож українці, що помилковоїх визнавати і поділяти україн-ців натроє.

Партійний секретар вислу-хав мої аргументи і з установ-чого документа рутенці й гуцу-ли були викреслені. Вже іншаріч те, що ота рада було сутоформальною, не розгортаючиніякої діяльності серед укра-їнського населення, а коли,згодом, її другий голова, ша -новний професор математикиІларіон Захарійчук, звертаю-чись до партійних органів,вимагав якоїсь конкретноїроботи, від нього відмахува-лися, мовляв, якихось особ-ливих проблем щодо україн-

ців немає, а якщо вони виник-нуть, то обов’язково до ньогопартія звернеться.

Отож, навіть і за комуні-стичого режиму рутенцям невдалося набути офіційногостатусу у Сучавщині /не знаючи на Мараморощині виниклаподібна проблема/, де Радою«керував» юрій Канюка.

* * *Але справа з рутенцями уск-

ладнилася, як бачимо, відколивони стали однією з вісімнадця-ти нацменшин, визнаних зако-ном, маючи свого представникау законодавчому форумі країни.Бо, не маючи реальних історич-них основ, не маючи власноїмови і культури, літератури,історичних і культурних поста-тей, але заручившись підтрим-кою закордонних русинськихорганізацій і певних сил, якимвигідно підривати єдність укра-їнців, рутенсько-русинська орга-нізація з Румунії почала при-власнювати собі історичні такультурні цінності західних укра-їнців, вигадавши навіть існуван-ня якогось мільй оннoro русинсь-кого народу.

Більше того, рутенсько-ру -синська пропагандисти почаливербувати прихильників з рядівукраїнців, з рядів тих, в якихнизька національна свідомість, вяких існують певні амбіції вияви-тися, почали засновувати їхорганізації в українських селах,видавати так звану ру тенськулітературу. На жаль, серед укра-їнців знайшлися амбітники, котріклюнули на багатообіцяючі при-манки.

Тому Союз українців Румуніїзмушений рішуче стати на за -хист своєї єдності як на місцях,так і на національному рівні.

Скликання 23 червня у Сігетіпозачергового з’їзду СУРу –мало на меті насамперед, зміц-нити наші ряди, розвінчати під-ступний наступ самозванців-рутенців/ру синів/, дати їм рішучувідсіч.

* * *У поета Василя Симоненка є

до болю глибокі і правдивірядки: «Можна все на світі виби-рати, сину. Вибрати не можнатільки батьківщину».

Перекинчики можуть менізакинути – високі і пафосніслова, але вони вже не надтодійсні у сучасному світі, в якомуіснує тенденція до стирання кор-донів, міграція на брала величез-них масштабів.

Так, сотні тисяч, а то й міль-йони людей покидають ріднімісця шукаючи кращої долі удалеких світах. Але роблятьвони це не зраджуючи свійнарод, не зрікаючися рідноїмови і прадідівських коренів, а зпримусу – через спустошуючівійни, природні катастрофи,геноцид з боку тиранів.

Я ж маю на увазі тих, у нашо-му випадку українців, котрі, про-являючи безхребетність, з ілю-зорного хосенства, раптом цу -раються батьківського кореня,рідної мови, всіх духовних на -бутків роду, перефарбовуючисячерез ніч, наприклад, на рутен-ців-русинів, обливаючи брудомще вчорашніх своїх. Та батьків,які дали тобі життя, вивели влюди, не можна вибирати – їхможна тільки зрадити-відцурати-ся. Гени не зміниш, материнськумову не перекреслиш перехо-дом у протилежний табір.

Відщепенці заперечать – усучасному світі людина користу-ється свободою, а свобода – цеправо вибору. Згідний, але вибірне можна робити проти когось, унашому випадку проти тих, когоще до вчора вважав кровнимибратами.

Яке було моє здивування,коли один з перекинчиків дорусинів до того знахабнів, щооголосив своє рідне українськесело русинським, мову йоголюдей русинською, рідну школу,яку закінчив, назвав русинськоювід її заснування, пісні своїходносельчан «переклав» на такзвану русинську мову.

Та марно. У тому селі людиговорять споконвічною українсь-кою мовою, учні навчаються ушколі материнською мовою,пісня звучить так же, як і звучалаз прадавніх часів.

Мої рядки не напад на когось,а застереження, захист від тих,хто зриває плоди з нашого саду,вергаючи у нього замість нихотруєне каміння.

Зрештою, історія давно дове-ла нежиттєвість штучних дер-жав, союзів, організацій, які не -минуче розпадаються.

Ми тільки прагнемо мирно, незазіхаючи на чуже, будувати свій«український дім», жити у злаго-ді зі всіма сусідами, спілкуватисяз ними, взаємно пізнаватися, боживемо на єдиній землі, Богомнам даній. Ми рішуче захищати-мемо цей «дім» від підступних іпідривних акцій.

Михайло МИХайЛюК

Не так тії вороги – як «добрії люди»

Українська Повстанська армія (УПа)– це було партизанське угрупування, якеборолося протягом другої світової війнияк проти фашистських окупантів, так іпроти більшовицьких. Їхні ідеали єдностів єдиній українській державі, їхня безпо-щадна відсіч недрузям так лякали, щопроти них, і одні, і другі організували зві-рячо нищівні засоби: розстріли, вішання,масові репресії.

Хоча УПА не мала в розпорядженнідостатньої зброї, амуніції, поживи, воничасто це отримували від супротивників, анарод підтримував їх зо всіх сил, хоч нераз страждав за це. Патріотичний духєдності, висловлений і в присязі – «В ційборотьбі не пожалію ні крови, ні життя ібуду битись до останнього віддиху і оста-точної перемоги над усіма ворогамиУкраїни» – надавав їм сили боротись іпісля закінчення другої світової, декотрідіждались навіть 1991року!

Укропи, кіборги – це бойові добро-вольці, які створили Український опір(Укроп), а вживаючи і техніку кібернетикив боротьбі з недрузями на сході України, з2014-го року, їх називають ще кіборгами.

Незалежна Україна 1991-го року малаодну із найсильніших армій в Європі, роз-поряджалась і ядерною зброєю. І знову їїобманули. Пообіцяли на словах та пись-мових документах суверенітет, цілісністьта безпеку держави і знесилили військо-вий потенціал.

Але бойовий потенціал українців вия-вився живим. Добровольці підкріпили вій-ськовослужбовців, народ показав силудуховної єдності. Бої на сході Українизапеклі, нерівні, виснажливі, але дух сво-боди українців невмирущий, як у будь-якому народі світу, бо так сотворив Все -вишній людину...

*

ДУХОВНа ЄДНІСТЬ в нашому баченні– це обов’язкова спроможність кожногопізнати свій корінний народ, пізнати вньому самого себе, відкрити таким чиномв собі Божий дар, наслідувати його, буду-чи корисним і собі, і свому ближньому.

Можна бажати в житті чинів, функційскільки завгодно, але пам’ятати, по-перше, що діло без функції є щось, а фун-кція без діла є ніщо! По-друге, усвідомити,що суспільство нагороджує індивіда тіль-ки тоді, коли він служить суспільству!...


до З’ЇЗдУ СоюЗУУкраЇнців рУмУніЇ

За єдніСть (Продовження з 2 стор.)

Щиро люби і добре знай свій рідний крайПропоную до уваги читачів часопису результа-

ти урядового 1900 року перепису населення тафіскально-господарського аудиту древ ньогоукраїнського буковинського села Балківці Гер -цогства Буковина (коронний край у складіГабсбурзької монархії). Безпо середнє джерелопредставленого перепису Gemeindelexikon derBukowina. Wien, 1907. (Ката лог місцевих громадБуковини. Відень, державна друкарня, 1907). Thedigital State Library of Upper Austria (Цифрова дер-жавна бібліотека Верхньої Австрії). Це по сутістатистичний довідник за даними перепису від 31грудня 1900 року. Про село Балківці повіту Серетконкретно йдеться на сторінках 52-53 книги 13«Буковина». До речі, наразі у всесвітній мережінаведений документ доступний для копіювання,але не в текстовому форматі. Світлини згаданогопершоджерела подаються мною для зручностісприйняття у формі колажу.

Для мене це особливо цікаво, бо саме в тойперіод в Балківцях зростали мій дідусь (1895 рокународження) та три його брати. Їх батько, ІлькоОдовічук, та мати, Анастасія Чобанюк були авто-ритетними в селі особами. Більш того, за данимикраєзнавців Ілля Одовічук в обговорюваний пе -ріод навіть був головою громади. Вони чітко усві-домлювали себе русинами, тобто українцями ,затогочасною урядовою термінологією, і передалице переконання своїм дітям. До речі, подружжявесь свій вік прожило в Балківцях, де й поховано.Слід також зауважити, що на зламі століть уБалківцях мешкало багато Одовічуків (як і зараз),про що яскраво свідчить кількість вояків вавстрійській армії під час Першої Світової(Великої) війни, а в наш – активність в інтернеті.

Офіційні статистичні дані щодо села Балківціповіту Серет Герцогства Буковина згідно урядо-вого перепису від 31 грудня 1900 року (сторінки52-53 книги 13).

Територія в гектарах – 1301.Сучасне (на той період) населення – 1732, з

них чоловіків 892, жінок 840. Найменування віри(віросповідання) – 45 католиків, 1662 православ-них, 20 іудеїв, 5 інших. Рідна мова населення(національність) – німці 20, русини-українці 1683,румуни 18, інші 11.

Будинки 355.Свійські тварини (худоба) – коні 136, велика

рогата худоба 340, вівці 502, свині 679.Оподатковувані землі в гектарах 1258, з них

поле 1090, луки 141, сади 8,08, виноградники 0,грубі пасовища 19, ліс 0.

Великі земельні володіння 1, підприємства 0.До речі, урядового пере-

пису в оригіналі поданоодним рядком за 27-момаколонками. Тому для зручно-сті сприйняття довелося даніперекласти та конвертувати(перевести) в текстовий фор-мат. Звісно, що мова доку-менту німецька, але назвунаселених пунктів подано на4-х з 10-ти офіційних мов ім -перії: румунською Bălcăuţi,угорською Laudonfalva, німе -цькою Balkoutz, польськоюBalkiwci.

Як на мене, представленістатистичні дані настільки

інформативні, що дозволяють нам яскраво уяви-ти це село в той час, зрозуміти масштаби йогогосподарки, стиль життя і рівень добробуту бал-ківчан. Але, як фаховий аналітик дозволю собідоповнити наведені абсолютні дані деякимиінформативними відносними показниками. Ста -тева структура населення природня. Від повіднодо національного складу мешканців у селі в побу-ті домінувала українська мова. Якщо взяти пере-січно 5 осіб на родину, то одержимо приблизно350 родин. Тоді на родину пересічно припадає 3,7гектара, з яких 3,1 поле (при цьому слід врахува-ти наявність в селі великого землеволодіння).Луків, садів, пасовищ було небагато. Практичнокожна родина мала окреме помешкання, аджебудинків більше ніж родин. Майже всі українцісповідували християнство в його східних тради-ціях. Пересічно родина володіла коровою, майжедвома свинями, 1-2 головами дрібної рогатоїхудоби. А ось коня мала лише значно меншеполовини сімей. Підприємств не було взагалі(думаю, що малося на увазі щось крупніше замлин або маслоробку). Тобто, згідно наведеногоБалківці в цілому були селом середньої заможно-сті за мірками того часу.

До представлених статистичних даних пере-пису 1900 року можна додати наступні цікаві відо-мості з інших джерел про Балківці того періоду,що зроблять образ села та його громади ще ціліс-нішим. Церква Покрови Пресвятої Богородиці вселі збудована у 1876-1883 роках. Школа з трьо-ма класами працює у Балківцях з 1882 року. Свя -щеником в обговорюваний період був ІванГостюк, а кантором Василь Каспарович. ІлляОдовічук був мером. Народною школою керуваввчитель Ілля Коник.

Сподіваюся, що представлені мною матеріализацікавлять перш за все сучасних балківчан(переконаний, що краєзнавцям та історикамБуковини вони добре відомі), яких я щиро шануюза їх справжню «українськість», яку вони щоден-но доказують конкретними справами. Особливотішить мене те як добре вони пам’ятають, якдбайливо оберігають і як завзято розвиваютьнаші національні традиції.

Також цією публікацією хочу підказати сучас-ним мешканцям інших населених пунктів коли -шнього коронного краю Буковини у складі Габс -бурзької монархії порівняно простий метод трохибільше дізнатися про історію своєї громади.

Цей мій скромний труд присвячую світлійпам’яті мого прадідуся Іллі Одовічука. Споді -ваюся невдовзі у мене вийде відвідати славніБалківці та особисто вклонитися його могилі.

Ярослав ОДОВІЧУКспеціально для «Українського вісника»

ЗЗ ааррххііввіівв ** ЗЗ ааррххііввіівв ** ЗЗ ааррххііввіівв ** ЗЗ ааррххііввіівв **

СЕЛО БаЛКІВцІ (BăLCăuţI, LaudonfaLVa, BaLkoutz,BaLkIwCI) ПОНаД 100 РОКІВ ТОМУ МОВОю цИФР

ДИЛЕМа:PRo doMo Sua чи PRo Bono

PuBLICo?

Древні латинці залишили нам макси-ми, якими керуємося і понині. А максима– це формула, що виражає якусь мо -ральну вимогу, логічний чи етичнийпринцип. Зокрема їх необхідно строгодотримуватися в газетярській деонтоло-гії, себто у професійній етиці.

Серед цих максим є і такі, що вира-жають антитезу, вимагаючи правильноговибору. Наприклад – Pro domo sua абоPro bono publico. Тобто – «Для власногодому», «На захист себе», «Про себе» чи«Для загального добра».

А оскільки газета призначена «длязагального добра», для служіння інтере-сам громади – у нашому випадку укра-їнської громади, – то висновок можебути тільки однозначний.

У моїй газетярській практиці рядовогожурналіста, а потім головного редакто-ра, доводилося стикатися нераз з такоюдилемою, коли стаття того чи іншогоспівробітника тяжіла більше до Pro domosua і менше до Pro bono publico.

Наведу приклад. На початку дев’яно-стих років, коли «Український вісник»тільки ставав на ноги, один молодийспівробітник написав статтю, в якій ішло-ся про вчительську діяльність його бать-ків. Я знав їх – це були зразкові учителі,які присвятили своє життя вихованнюмолодих поколінь, вони заслуговувалитого, щоби про їхню працю за кафедроюзнали читачі, знали про те, як у нелегкихсільських умовах вони прищеплювалидітям любов до рідної мови. Отже, моло-дий співробітник писав чесно і правдивопро вчитеяів-батьків, котрі і його вивелив люди.

Та виникала дилема: чи годиться, абисин писав про своїх батьків, чи не будеце браком скромності, навіть більшетого – порушенням газетярської етики?Як це сприймуть читачі?

Все ж таки статтю я надрукував, вод-ночас пояснивши авторові, що, пишучипро рідних йому людей, легко допустити-ся суб’єктивності, кинути тінь на власнукоректність і на об’єктивність головногоредактора.

Чому ж мені пригадався цей давнійтрафунок з професійним етичним під-текстом?

А тому, що останнім часом до редакціїнадійшли дописи від кореспондентів, якібажають популяризувати на сторінкахгазети членів сім’ї, вони пишучи про їхпрацю, гарні успіхи на професійній і гро-

мадській ниві. Читаючи ці дописи, я незасумнівався у їх правдивості, не знай-шов у них скритого бажання когось неза-служено похвалити. Але вагаюся їх дру-кувати, аби читачі не подумали, що газе-та має інтерес чи обов’язок когосьпопуляризувати на своїх сторінках.

Надрукування таких матеріалів можемати цілий ряд небажаних наслідків: йінші теперішні чи потенціальні кореспон-денти візьмуться за перо і почнуть писа-ти про близьких їм осіб: братів, сестер,батьків, дружин, чоловіків і т.д. Виник -нуть задрощі, якщо про одних друкувати,а про інших ні; почнуться різні здогади,мовляв, редакція має своїх фаворитів;може статися і таке, що описані позитив-ні риси та заслуги тих, про яких написа-но і надруковано, перебільшені.

Як бачимо – дилеми й дилеми. Томураджу нашим кореспондентам писатипро таких людей, які їм не рідня, а своєюпрацею та вчинками заслуговують доб-рого слова.

І тоді буде так, як у максимі мовиться:«Pro domo publico» – тільки «Для загаль-ного добра»

НЕМОВ ТОй цВЯшОК...

Коли сидиш і гадкуєш, особливо пропережите, часто вилонюєш із пам’яті літдалеких трафунки, які там засіли міцно іцупко, немов «той цвяшок в серце вби-тий» /Іван Франко/. Та якщо в українсько-го поета той цвяшок – то любов до дівчи-ни, то в мене на разі вилонилося слово,що також означає любов, а це слово«навидіти».

Силкуюся пригадати коли і де, від когоя те слово вперше почув. Пригадав – віднезабутнього друга Юрія Лукана, з якиму нас точилися задушевні розмови, колия прибував у газетярські відрядження наБуковину і зупинявся не в готелі, а в йогохолостяцькій двокімнатній квартирі.Отож, оповідаючи про щось, Юрій ска-зав, що він когось «навидить». На митья не второпав цього дієлова, мені здало-ся, що його утворив Юрій, віднявши він«ненавидіти» заперечну частку -не.

Це сталося, мабуть, тому, що в Се -ретській околиці я такого слова не чув і,як виявилося згодом, воно побутує у рід-них місцях Юрія Лукана, зокрема в йогорідному селі Ґрецьке /Калинешти-Єнаке/.

Від нашої розмови проминули десяти-річчя, не пам’ятаю, чи слово «навидіти»використав Юрій Лукан у своїх романах.Трафунок цей застарівся, та ось, він зри-нув у пам’яті, і мені спало на думкузаглянути у «Словарь української мови»

Грін ченка: є воно у ньому чи немає.Є – з наголосом на першому складі:

«нáвидіти». «Bін нáвидить дівчину»;«вони його дуже нáвиділи». А колинаголос на другому складі, то сенс словаміняється, означаючи «насмотреть,усмотреть».

У ЩО ВІРИТЬ ЧИ НЕ ВІРИТЬМОСКВа

У перші роки горбачівської «гласно-сті» небачений фурор викликав кіно-фільм «москва сльозам не вірить», вякому відкрито, без прикрас, змальову-валася радянська дійсність. Глядачі зівсього світу захоплювалися сміливістюсценариста та режисера – дивись, у«країні рад», де «кується світле комуні-стичне майбутнє» людини, розігруютьсялюдські драми, ллються сльози з любо-ві. Імпонувала вже сама назва кінофіль-му, незвичне поєднання «Москва – сльо-зи», пригадувалися оди, присвяченімісту з червоною зіркою на Кремлі.

Мені ж пригадувалися й «крилаті»вірші українських поетів, присвяченірадянській столиці: «Москва наша рідна,Москва наша славна...», пригадувалисядовжелезні черги перед мавзолеєм«вождя народів» Леніна і т. д.

Та яке було моє здивування, коли, не -давно, перечитуючи автобіографічнийтвір Максима Горького «детство, влюдях, мои университеты», я натра-пив на вираз, що через десятки років давназву кінофільму часів «перестройки» і«гласности».

Максим Горький, який у молодостіперебрав безліч професій, юнаком пра-цював в іконописній майстерні, в якіймайстри і підручні майстрів, серед яких іюний Пєшков, майбутній славний пись-менник, часто розповідали про своєжиття скитальників беземежними про-сторами Російської імперії. Звісно, зай-шла мова і про Москву: «из всей ма -стерской тoлько Жихарев был змоскве, о которой он говорил вну-шительно и хмуро: москва слезамнд верит, там гляди в оба!»

Як у воду дивився горьківський персо-наж – Москва не вірила і не вірить сльо-зам, найперше «хазяїн» Кремля невірить, заразивши цією невірою і свою«отару». Не вірила Москва трагедіїчеченського народу, який прагнув скину-ти з себе імперські пута, не вірить і тра-гедіям людей у східних областях Укра -їни, де та ж Москва спровокувала війну...Вірить тільки імперським загарбницькимамбіціям.



v ТРАФУНКИ v ТРАФУНКИ v ТРАФУНКИ v ТРАФУНКИ v ТРАФУНКИ


Український світ чорним птахом облетілавістка: у вівторок, 19 червня, після важкої хво-роби на 82-му році життя помер у лікарні«Феофанія» український поет Іван Драч.

Не стало одного з найяскравіших поетівкогорти шістдесятників, прозаїка, кіносценари-ста, публіциста, політичного і громадськогодіяча, першого лідера Народного Руху України,триразового депутата Верховної Ради, ГерояУкраїни. Та перш за все – Іван Драч був люди-ною, яка беззавітно любила Україну, відчувалаїї душу. На творчому рахунку Івана Драча біль-ше десяти збірок поезії, кіноповісті, сценарії.Іван Драч був надзвичайно скромним. «моїдосягнення в поезії – це 5-10 віршів, якізалишаться після мене. цього досить, –казав. – Якщо покладу їх поряд з текстамибудь-яких інших поетів, не зостанутьсянепоміченими».

А втім, як заявив у інітерв’ю Радіо Свободапоет та видавець Іван Малкович – «Поезіяівана драча у 60-ті роки стала такимcвіжим вітром, який пробудив інтерес убагатьох не тільки до української поезії йукраїнської літератури, а ширше – взагалідо всього українського. то був час, колилише у метафорі можна було щось висло-вити, якимись натяками, щось таке, щоне можна було висловити ніде. іван драч цетеж дуже добре робив. іван драч був і пое-тичним лідером шістдесятників».

А відомий прозаїк Володимир Яворівськийзгадує: «коли вчився на першому курсі уні-верситету, побачив у «ЛітературнійУкраїні» портрет красивого вже лисува-того хлопця на всю сторінку і заголовок«ніж у сонці». для нас, вихованих на бота-нічній поезії з соловейками, це було новевідчуття світу, масштаб і космічність.драч став лідером покоління, яке поверну-ло українську літературу з хуторянськоголіричного начала обличчям до європи – зраціоналізмом, оригінапьністю думки».

Іван драч був палким поборником єднаннясвітового українства з історичною батьківщи-ною, тому він відвідав українські громади навсіх меридіанах, включно в Румунії. Ось, щопише він у своїй книжці публіцистики «ВідФоруму до Форуму» /Київ, 2006/: «Поняття –світове українство – народилося і набирає

розмаху з відновленням Української держа-ви. для мене два поняття Українська дер-жава і світове українство – тотожні, вонимають підтримувати одне одного. Сві -тове українство має допомагати Україн -ській державі, а Українська держава маєдопомагати світовому українству. колими це зрозуміємо і впливатимемо взаємноодне на одного, тоді ми матимемо можли-вість вижити і бути. Бо у випадку занеха-яння одного чи іншого буде взаємне зник-нення».

Іван Драч разів п’ять побував в Румунії, впер-ше 1985 року, потім був на одному з сурівських

з’їздів, побував у Негостині, Тульчі, Дунайськійдельті, колисці задунайських українців.

Для мене незабутньою є присутність ІванаДрача на святі Шевченка у буковинському укра-їнському селі Негостині 2011 року.

Про цю знаменну подію я написав репортаж«два великі сини України в негостині»:«Березневого дня року божого 2011 в укра-їнському буковинському селі негостиністали віч-на-віч двоє великих синів Укра -їни. Перший, висічений у камені, на високо-му п’єдесталі, котрий віщою зорею при-йшов на світ, щоби полегшити Україніпройти тернистий шлях до своєї націо-нальної гідності і незалежності /.../ другийвидатний син українського народу, якомусудилося словом і ділом зробити вагомийвнесок у здобуття Україною незалежно-сті... це була знакова і символічна зу -стріч.»

У Сучаві, де зустрівся з представникамиукраїнської громади, Іван Драч признався, щодо 1985 року, коли вперше побував у нашійкраїні, майже нічого не знав про українців зРумунії. Того далекого року ми з Миколою Кор -сюком очам своїм не повірили, коли у літньомуресторані Спілки письменників побачили застолом видатного українського поета, якийсидів там з грузинським письменником СашкомЕбаноїдзе і перекладачкою. Він прибув доБухареста на якусь культурну подію. У СучавіІван Федорович признався, що вперше ми йомувідкрили очі на нашу літературу, подарувалийому наші книжки. Тоді ми зустрічалися зІваном Драчем щодня протягом чи не цілоготижня у тому ресторані і дуже зблизилися.Відтоді були й інші зустрічі з Іваном Драчем, таперша зустріч залишилася незабутньою.

Після останньої зустрічі у Тульчі я мав надіюзустрітися з Іваном Драчем знову ж таки вБухаресті чи у Києві. Не судилося цій зустрічізбутися. Вже не назве мене Іван Федорович«Михайле, голубе сизий» – це про мою сивину...

А судилося написати ці болісні рядки прославного сина України Івана ФедоровичаДрача. Хай буде йому легкий спочинок у ріднійукраїнській землі поруч з сином Максимом...


24 червня у Чернівцях на 77 році життя відій-шов у вічність Заслужений журналіст України,драматург, член Національної Спілки письмен-ників України, голова обласної спілки письменни-ків. Талановитий уродженець Заставнівщини всежиття присвятив журналістиці. Буковина завждипам’ятатиме ім’я Василя Довгого, яке житиме уйого творах, у серцях тих, хто знав, любив і пова-жав знаного письменника.

Василь Довгий народився 1 серпня 1941 рокув селі Онут Заставнівського району - письмен-ник, журналіст, телеведучий. Заслужений журна-ліст України. Лауреат літературної премії іменіДмитра Загула (2015).

Навчався в Онутській восьмирічній школі,середню освіту здобув у с. Вікно. Закінчив Черні -вецький державний університет (1965), факуль-тет журналістики ВПШ (1976). Учителю вав, пра-цював у Чернівецькому обкомі комсомолу, за -ступником начальника управління культуриЧернівецького облвиконкому. Від 1976 – заступ-ником генерального директора Чернівецькоїоблдержтелерадіокомпанії.

Як письменник, дебютував драмою з життя

повоєнного буковинського села «Весняні пали»(1972). Автор одноактних п’єс «Одного серпнево-го дня» (1976), «Високе сонце» (1978), «Нью-Йоркська Марія» (1980), «Випікання долі»(1981), «Кордон» (1985), «Фортуна» (1987),«Чарівний топірець» (1991), двоактівки «Зача -роване царство Мольфара». Написав низку п’єсі сценаріїв за прозовими творами ВасиляСтефаника (п’єса «Палій», Чернівецький укр.Музично-драматичний театр ім. Ольги Кобилян -ської, 1971 р., режисер Євгенія Золо това), Ко -стянтина Поповича (6-серійний відеофільм заепопеєю «Бентежний світанок», 1984, студія«Молдова-фільм» і телебачення Молдо ви),Ольги Кобилянської (20-серійний відеофільм«Царівна», 1994, студія «Укртеле фільм», Київ),Е. Гоффманна (п’єса «Лускунчик», Черні вецькийтеатр ляльок, 2002.). Видав публіцистичні книги«Телевізійні діалоги» (1991) і «Світло Цецинськоїгори: Штрихи до історії Чернівецького телебачен-ня» (ч. 1, 2003, у співавторстві); збірник п’єс «Ко -лесо» (2006),роман «Розсекречений об’єкт»(2007).

Його публікації та телевізійні передачі вихо-

дили в ефір в України, Росії, Румунії, Югославії.Нагороджений Орденом Святого Рівноапостоль -ного князя Володимира Великого ІІІ ступеня.

Василь Довгий був щирим другом українцівРумунії, зокрема українських письменників, спів-робітничав з ними. Кілька років тому Ботошан -ський театр ім. Міхая Емінеску поставив йогоп’єсу «Царівна» за одноіменною повістю ОльгиКобилянської. П’єсу переклав на румунську мовуписьменник і публіцист Іван Кідещук. Виставамала великий успіх на сценах кількох сучавськихміст і Бухареста.

Відійшов у вічність ІВаН ДРаЧ /1936 – 2018/

Помер голова Чернівецької обласної спілки письменників

ВаСИЛЬ ДОВгИй /1941-2018/

15Ukraînsykãc VISNÃKCтopiнку cклaлa Tepeзa ШeндPoю

дитячА сторінкА

Французька народна казка

Жив собі король із красунею донькою, такою гарною, мов ясне сонеч-ко, тільки непокірною і вередливою, як і всі королівські доньки.

Коли минув дівчині двадцять один рік, надумав король видати їїзаміж. Але хто не сватався до принцеси – ніхто їй не подобався. Батькож наполягав на своєму. І тоді принцеса надумала одну хитрість: їїнареченим стане той, хто виконає усе, що вона загадає.

У призначений день з'їхалися в королівський замок з усіх кінців землібагаті женихи. Але собою вони були не вельми гожі. Сміх та й годі.

А в юрбі, що зібралася на видовисько, стояв один пригожий хлопець.То був простий собі пастух, і попав він у королівський палац зовсімвипадково.

Вирушив він рано-вранці з дому і стрів на дорозі стареньку бабусю звеликою в'язкою хмизу. Важко було бідолашній таку ношу нести, от і взяввін у неї ту в'язку та й до самого дому провів стареньку.

На згадку подарувала бабуся хлопцеві свищик, звичайний дерев'янийсвищик.

– Ось тобі за добрість моя нагорода. Коли з тобою що станеться, тіль-ки свисни, і до тебе миттю мої помічники прийдуть.

От іде пастух дорогою, а його обганяють карети позолочені, панствоошатне та й простий люд. І всі кудись поспішають. Надумав пастухразом з усіма піти – так і потрапив до королівського палацу.

Зібралися женихи в залі. Принцеса принесла в кошику золоті яблукаі кинула їм одне.

– Хто піймає, той буде нареченим! – каже.Отож кинула вона золоте яблуко, а женихи хто куди порозбігалися,

видно, злякалися, що вдарить. Усі сміються, а найдужче – молодийпастух. Дуже сподобався йому принцесин жарт.

Кинула королівська донька друге яблуко. Тепер женихи почали лови-ти його. Але й цього не впіймали.

Та ось вона втрете кинула золоте яблуко. Женихи заметушилися,загаялись, а пастух (спритний був хлопець) хап! – і піймав яблуко.

– Оце, ваша величність, мій наречений! – каже принцеса батькові.Недарма ж вона примхлива була. Але такого вже король не сподівався.

І придумав він для нареченого ще три випробування.– Є у мене в зайчатнику сто зайців. Завтра поженеш їх у поле пасти,

ввечері всіх додому приженеш.Рано-вранці випустили зайців у поле, а вони й порозбігалися хто куди.

Ну як їх зібрати?Згадав пастух про дерев'яний свищик. Засвистів – і з усіх боків позбі-

галися до нього зайці. Рівно сто!Здивувався король і звелів своїй доньці йти в поле до пастуха.– Роби що хочеш, тільки умов його продати тобі хоч одного зайця.

Перевдяглася принцеса простою селянкою і побігла в поле. Дуже їйцікаво було, хто кого перехитрить: вона пастуха чи він її.

– Чи не продаси бідній дівчині зайця? – спитала вона пастуха.А хлопець зразу догадався, що це принцеса.– Не продаються зайці. Але заслужити одного ти можеш. Посидь зі

мною на травичці, поцілуй мене!Розгнівалася принцеса, та що вдієш – сіла поруч з пастухом, побала-

кала. Потім, зажмурившись, поцілувала парубка, а він посадив їй укошик зайця.

Коли ж підійшла принцеса до замку, засвистів пастух у свищик, заєцьвискочив з кошика і втік.

Розлютився король і вирішив сам у поле їхати. Перевдягся в селянсь-кий одяг і верхи на віслюку приїхав до пастуха. А той упізнав і короля.

– Продай зайця, пастуше!– Мої зайці не продаються. Але заслужити одного ти можеш. Поцілуй

тричі свого віслюка – от і матимеш зайця.Довелося королеві цілувати віслюка. Але й цього разу заєць втік, а

король пошився в дурні. Єдина втіха, що, може, не впізнав його пастух.На другий день король придумав пастухові нове діло.– Коли настане темна ніч, спустишся у підвал, там засипано в одну

купу сто мірок гороху і сто мірок сочевиці. До ранку перебереш їх і скла-деш на дві рівні купи.

Коли споночіло, хлопець спустився у підвал і посвистів у свій свищик.І враз поналазили з усіх щілинок мурашки, та жуки, та комашки і, покипастух спокійно собі спав, як і належить людям, перебрали горох і соче-вицю, розділили на дві рівні купи.

Розсердився король і дав пастухові трете, останнє завдання.– Піди в мою королівську пекарню і поїж увесь хліб, усі булки й тістеч-

ка! Щоб уранці там нічого не було!Засвистів пастух у свій чарівний свищик – понабігали пацюки та миші

з усього королівства і хутко впоралися з хлібом та булками. Сміявся бкороль на голодний шлунок, якби йому до сміху було!

– Що ж, усі мої завдання ти виконав, можеш брати принцесу. Аленаостаннє зроби мені невеличку послугу – наповни оцей мішок брехнею.Наповниш – і принцеса твоя!

Надумав пастух до брехні трохи правди додати і каже:– Ваша величність, ви спочатку звеліли мені зайців пасти. Пасу я. І

приходить до мене принцеса, перевдягнена селянкою. Попросив я їїпоцілувати мене. І принцеса виконала моє прохання, як я ваше.

– Брехня! – заволав король.– Брехня то й брехня, – погодився пастух. – Півмішка, значить, уже є.Потім додав ще трохи правди:– А після принцеси приїхав до мене сам король у селянській одежі і

тричі…– Досить, досить! Мішок повен! – закричав король. – А якщо повен і

принцеса не перечить, то настала пора весілля відгуляти.Принцеса не перечила. І незабаром відгуляли пишне весілля.

Як виникло слово «математика»?

Слово «математика» виникло вдревній Греції в 5-му столітті до н. е.Древні греки знали чотири «ма теми»:

1) вчення про числа (арифметику);2) теорію музики (гармонію);3) вчення про фігури і виміри (гео-

метрію);4) астрономію і астрологію.

Чому в одній годині 60 хвилин?

Ви знаєте чому в одній годині 60хвилин? А не, скажімо, 100? Вину -ватцями цього є вавилонянини і шу -мери, які використовували складну

шестидесяткову систему числення.Слідом за ними цю си стему сталивикористовувати грецькі астрономи, апотім араби. Так шумеро-вавилонськасистема дожила до наших днів.

Марновірство

Президент США Франклін Ру -звельт ніколи не подорожував 13-гочисла і не давав обідів на 13 персон.Також боязню числа 13 відомі Напо -леон і Герберт Гувер.

геніальність – це хвороба?

У Гіппократа запитали: «Чи пра -вда, що геніальність – це хвороба?».

«Безумовно, – відповів Гіппо крат, –але дуже рідкісна і незаразна».

ЕКОНОМІЯ

Після закінчення навчальногороку другокласник Петрик прибігдодому і радісно закричав:

– Тату, мамо, я зробив длявас економію!

– Яку економію?– Вам не доведеться цього

року купувати мені підручники!– Чому?– Я залишився ще на рік у

другому класі.

ОДНа СЕКУНДа ДОПЕРЕМИР'Я

Двох школярів перехожийпривів до школи.

– Вони вчинили бійку навулиці.

– Неправда! – вигукнув один

з учнів.– Коли ви підійшли донас, ми вже збиралися помири-тися!

ПІСЛЯ УРОКІВ

– То кого ж сьогодні викли-кали?

– Тебе, матусю.

КУДИ ПОСПІшаТИ

– Швидше збирайся, а тозапізнишся в школу,– кажемама синові.

– Нічого, школа відчиненацілий день.

ЗаПИТаННЯ

Закінчується навчальнийрік. Син збирається до школи:

– Мамо, зараз я першоклас-ник, а наступного року я будудругорічником?

Чарівний свищик

ГУморЧи знали ви?

Колись, в Негостині весілля відбува-лося дома, починалося воно в суботу ітривало до понеділка увечері. В суботувечером шили вінок молодому і молодійу кожного дома. Сходилися до хати лиш

самі жінки, бо то є жіночий вечір. Великаматка сідала за стіл, а округ неї засідалисвашки. З правого і з лівого боку сідаланайближча родина і тримала по свічцізапаленій, поки матка пошиє вінок, адругі свашки починали співати весільніпісні для молодих.

Так відбулося велике весілля місяцятравня в сім’ї нашої Сільвіки – членагуртка «Негостинські голоси».

Женила другого сина, Джордже, кот-рий також був колись нашим членом,грав на акордеоні і давав нам тон. цілийнаш гурток жінок був запрошений «довінка», як кажуть дружки і світівки, колиходять із запрошенням. Велика маткабула наша Христина, член нашого гур-

тка, бо вона є тітка мо -лодого. Матка сіла застіл, дістала два колачі,а зверху таріль з бар-вінком, бронзом, черво-ну нитку в іглі і звіздоч-ку, на якій шила вінок.Родичі передають матціі просять, щоб вшилавінок до шлюбу моло-дому, а потім частують.Як нема одного із роди-чів, то заступає братабо сестра, одруженіперший раз. Так було і тут, бо у молодо-го тата вже нема, а мама запросила стар-шу сестру з мужем. Матка подякувала іпочала шити вінок, а свашки і наш гуртокпочали співати найкращі весільні пісні.Тут можу згадати «Садом, садом садови-ну», «Червона калина», «Жури -лися сусідочки», «Ой де тисіла, де си поділа», «Чорні очі,як терен», «Крайня хата напомості», «Ой на горі церква».Коли матка скінчила шити,закликала маму і віддала вінокдля молодого, їй подякували,по частували, а потім всі гостіпочали побувати. В цей часприйшов батько великий, зай -шли і дружби.

Вся подія триває десь допівночі, а при кінці великаматка просить знову колачі з вінком івиводяться всі разом надвір і співають«Віводімся з цеї хати на подвір’я погуля-ти.»

У весільний день матка причепилавінок на костюм, коло серця молодому, а

під ним 100 леїв на щастя. Так все відбу-вається і дома в княгині, в молодої, яккажуть у нас. Починає велике весілля,вінчання в церкві, побування а на третійдень вечером відбувається відгризин-ня. І так побувають всі три дні і три ночі.

Від нашого гуртка бажаємо молодим«Многая літ прожити, щасливого життя івід доброго Бога багато здоров’я».

Фелічія гРИгОРашФото авторки


УКРаЇНСЬКИй ВІСНИКUKRAINSKYI VISNYK

Шеф-редакторМИХайЛО МИХайЛюК

Редактор – Тереза шЕНДРОюТехноредагування і комп'ютерний набір: Тереза ШЕНДРОЮ

Редакція: Раду Попеску № 15, БухарестТелефони: 0212220755; 0212220737; 0212220748; 0212220724Друкарня S.C.SMART ORGANIZATION S.R.L., Бухарест, Румунія

ISSNN 1223-1614Redacþia: Radu Popescu Nr. 15, Sector 1, Bucureºti, România

Застереження* За достовірність фактів, цитат, власних імен та іншихвідомостей відповідають автори підписаних матеріалів. * Редакція може не поділяти точки зору авторів. * Надіслані до редакції матеріали не повертаються. * Редакція залишає за собою право скорочувати і редагуватинадіслані матеріали, не порушуючи їхнього основного змісту.

Подаємо нову адресу по інтернету нашої редакції:

E-mail: [email protected]

У НЕГОСТИНІ ЩЕ НЕ ПРОПАЛИ ВЕСІЛЬНІ ЗВИЧАЇ

Documents

ziar 11-12 2018 - UUR · народу/краю, від Київської Русі до сьогод-нішніх укропів-кіборгів. Те, що пронизує наскрізь