ÓÓêðà¿íñüêèéВІСНИКêðà¿íñüêèéВІСНИК

До 202-их роковин з дня народженняВеликого Кобзаря. «Молитва»145 років із дня народження Лесі УкраїнкиДорога в Україну до Шевченка

біле і чорнеІдентичність – божий дарВ Ульмі і сусідніх українських гуцульськихселах церква живе і розвиваєтьсяЧому ми заснували «Просвіту»Веселу сторінку

Чacoпиc Coюзу Укpaїнцiв Pумунії. Piк видaння XХIIІ. № 3-4 (лютий) 2016

П p o ч и т a й т е : v

v

v

v

v

v

v

v

П І Д С Н І Ж Н И К

Пробрався з-п ід сн ігу Підсн іжник маленький.В зелених листочкахТакий чепурненький!Гол івоньку клонить,Вітає мене…Коли вже ця довгаЗима промине?!

Леся Пронь

9 лютого 2016 року члени Вченої РадиЛьвівської політехніки на чолі з ГоловоюВченої Ради Ректором університету проф.Юрієм Бобалом одноголосно підтримали іні-ціативу Міжнародного інституту освіти, куль-тури та зв’язків з діаспорою про присвоєннязвання Doctor Honoris Causa Евгенові Чолію,Прези дентові Світового Конгресу Українців(СКУ).

Рішення було прийняте, враховуючивелику особисту роль Президента СКУ Евге -на Чолія у просуванні українського інтересув міжнародній спільноті, мобілізації укра-їнських сил за кордоном у справі розбудовиУкраїни та подоланні російської агресії та зметою фіксації для історії Політехніки уні-кальної сторінки співпраці з СвітовимКонгресом Українців та особисто з його Пре -зидентом.

Національний університет «Львівськаполітехніка» впродовж тривалого часудемонстрував глибоке розуміння необхідно-сті співпраці зі світовим українством і допо-моги, яку повинна надавати Україна укра-їнській діаспорі для збереження її націо-нальної тотожності. Адже Львівська політех-ніка – єдиний в Україні університет, якийнавіть у несприятливий з точки зору політич-ної ситуації час впродовж багатьох роківспівпрацював зі СКУ, зокрема саме тут від-булися Річні наради СКУ, на які приїжджалипредставники українських громадських орга-нізацій з 40 країн світу (2009), Х ювілейнийКонгрес СКУ (2013), чотири МіжнароднихКонгреси «Світове українство як чинникутвердження держави Україна у міжнароднійспільноті», організовані МІОКом за участюпонад 1000 представників СКУ (2006, 2008,

2010, 2013). Тричі у Політехніці проводиласвої заходи Світова Федерація українськихжіночих організацій, яка є асоційованим чле-ном СКУ.

Дату урочистої церемонії нагородженняна засіданні Вченої Ради Львівської політех-ніки буде погоджено.

Для довідки:За фахом Евген Чолій є юристом. З 1982

р. – член Палати адвокатів Квебеку тастарший партнер однієї з найбільших адво-катських фірм Квебеку – Лавері де Біллі,яка нараховує понад 200 адвокатів. Йогоюридична практика включає корпоративні iкомерційні судові процеси та справи непла-тоспроможності й фінансової реструкту-ризації. Як професійний юрист виступаєперед Верховним Судом Канади та передсудами Квебеку різних рівнів. З 2012 р. йогоім’я – у довіднику «Найкращі юристи», що єодним з найстарших і найбільш поважнихвидань у юридичній галузі.

Отримав ряд нагород, зокрема Діа -мантову ювілейну медаль королеви Єлиза -вети II, Золоту ювілейну медаль королевиЄлизавети ІІ, орден України «За заслуги» ІІІступеня.

У 2008 р. Евген Чолій був обраний Пре -зидентом Світового Конгресу Україн ців нап’ятирічний термін та переобраний надругий термін у 2013 р.

Світовий Конгрес Українців представ-ляє інтереси понад 20 мільйонів українців,об’єднує в своєму складі українські організа-ції з 34 країн та підтримує зв’язки з україн-цями ще 15 країн. Заснований у 1967 р., СКУбув визнаний у 2003 р. неурядовою організа-цією в Економічній та соціальній радіОрганізації Об’єднаних Націй зі спеціальнимконсультативним статусом.

Доброго дня, шановні панове,

Надсилаємо Вам інформацію про присвоєння звання Doctor Honoris Causa ЕвгеновіЧолію, Президентові Світового Конгресу Українців (СКУ).

Дуже просимо розмістити інформацію у Вашому виданні або на сайті.Щиро дякую.

З найкращими побажаннями,Зоряна Харів, МІОК НУ «Львівська політехніка»

2 Ukraînsykãc VISNÃK

** ІІннффооррммууєєммоо ** ІІннффооррммууєєммоо ** ІІннффооррммууєєммоо ** ІІннффооррммууєєммоо ** ІІннффооррммууєєммоо ** ІІннффооррммууєєммоо

Ювілеї

Гуцульська феєрія у ЛьвовіДо суспільно-культурного Товариства «Гуцульщини» у Львові 30

січня завітав ювілей — 25-річчя від дня заснування. Цього ж днявиповнилося 15 років часопису «Ґражда», що видається Товариством.

Отож, численні гості з нагоди ювілеїв до міста Лева з'їхалися зкраю Гуцулії: Івано-Франкіської, Закарпатської та Чернівецькоїобластей, Мараморощини з Румунії, а також з міст Києва іТернополя. Словом, в актовій залі Франківської держадміністраціїЛьвова, як кажуть: яблуку ніде було впасти.

Відкривала урочистості науково-практична конференція зпитань історії, культури, мови та гуцульських народних традицій, наякій виступили професори Львівського національного університетуімені Івана Франка – Василь Лизанчук і Михайло Гнатюк, доцентІвано-Францівського національного університету імені ВасиляСтефаника – Андрій Королько, дослідники та громадські активістиМирослав Драган (США), Ярослава Колотило та Дмитро Коренюк(Румунія).

У другій половині дійства підсумки діяльності суспільно-культур-ного товариства «Гуцульщина» підбив його голова Василь Коржук.Власне, у цих підсумках був і звіт про роботу за останніх 5 років,котрий одностайно оцінили члени Товариства та обрали знову напосаду голови Василя Коржука.

Як і на попередньому ювілейному святкуванні з нагоди 20-річчя«Гуцульщини» і цього разу вручили ряд нагород: почесні звання«Гуцул і гуцулка року» львів'янам Юрію Ткачуку та Оксані Смереці,а також відзнаки «За заслуги», в тому числі і заслуженим журналі-стам України Олександру Маслянику, Богдану Барбілу з Львова таУжгорода та автору цих рядків.

А відтак, зібрання вилилось у справжню феєрію свята із презен-тацією книжки гуморесок Дмитра Коренюка «На дарабі доЄвропи», щирими вітаннями, великою концертною програмою заучастю колядників із Верховини, аматорів сцени Львівського уні-верситету (ансамбль «Черемош») та космача з Іванофранківщини,заслуженого артиста України Михайла Савчука – гумориста зКоломиї.

Василь гЕйНІШ

ВІтаєМо ЕВгЕНа ЧоЛІя, ПрЕзИДЕНта СВІтоВогоКоНгрЕСУ УКраїНцІВ, з рІШЕННяМ ВЧЕНої раДИ

НацІоНаЛьНого УНІВЕрСИтЕтУ «ЛьВІВСьКа ПоЛІтЕхНІКа» Про ПрИСВоєННя йоМУ зВаННя

Doctor Honoris causa

*Духовний український світ, і

не тільки, скоро перейде у новийзодіакальний простір, знакомякого є Сузір’я Великого Коб -заря. Космічний зодіакальнийпростір пов’язаний з давніх да -вен з гараздами та негараздамидолі як окремої людини, так іроду чи народу. Перехід до ново-го зодіакального знаку завждибув особливим святом, а святонаші пращури, як і сьогоднішні

побратими, завжди починалимолитвою.

Що таке молитва?...Словник сучасної українсь-

кої мови зазначує: 1. Дія за зна-ченням молитися; моління;2. Установлений текст, якийпромовляється, виголошуєтьсявіруючими під час звернення доБога, до святих.

«Українська міфологія» (Київ,2005) Валерія Войтовича поя -снює поняття «молитва» так:«Це своєрідний код, який відкри-ває шлях до висот духовногопізнання... Молитва-код частотрапляється у фольклорі». По -дається за приклад казка «Пробогатиря Сухобродзенка Йваната Настасію Прекрасну», в якійгерой, в подорожі до білого По -лянина, «сотворив до цієї хаткимолитву, баба одчинила двері»...

Значить, молитва це «своє-рідний код» людини, тобто,власний ключ самовдосконален-ня – піднесення до Божої Пра -

вди. Цю глибинну істину сугеруємудро народний вислів: «Уважайчого молиш Бога, бо може тобісповнитися!»

*Під назвою «Молитви», в

повному зібранні Кобзаря Шев -ченка, знаходимо чотири вірші-варіації належні до тієї ж самоїтеми: «Царям, всесвітнім шинка-рям...», «Царів, кровавих шинка-рів....», «Злоначинающих спи -ни...», «Тим неситим очам...».

Обрану нами Молитву можна

поділити на чотири частини: зацарів, за трудящих, за чистихсерцем та за себе. Відносноцарів Шевченкові слова є немолитовними, а тяжким осуднимпроклинанням тих, котрі «окра-ли» землю народу і гноблятьлюдину пекельною неволею:«царів, кровавих шинкарів,/ Упута кутії окуй,/ В склепу гли-бокім замуруй.» У створенніепітету-метафори «кривавих ши -нкарів», яко взагальнюючийатрибут царського способу сус-пільного володіння, Шевченко

влив і своє глибоке обуреннявикликане власною гіркою до -лею кріпака, проданого, правда– задля визволення/волі, алепро-да но-го!..., і глибочайшеобурення всіх рабів/кріпаків люд-ства.

Тому і покарання «У путакутії окуй,/В склепу глибокімзамуруй» не здаються надтосуворими. До речі, щодо питаннярелігійності чи атеїзму Шев ченкаможна зауважити, що ВеликийКобзар не проклинає на катуван-ня чи на смерть, а тільки надовічне ізолювання злочинців.

Моління, в основному значен-ні цього слова, починає з другоїстрофи: «трудящим людям,всеблагий,/ На їх окраденійземлі/ Свою ти силу ниспош-ли.» В цій строфі поет зверта-ється в прямій формі до Богаепітетом/метонімією «всебла-гий». Непрямою формою Шев -ченко уточнює у другому рядкуодну із головних причин йогоосуду стосовно царів. Окремоїуваги треба надати останньомурядку цієї строфи. Бажає поет-віруючий щоб тільки Всевишнійрішив своєю силою стан волінароду? Якщо наближимось дозначення слова «ниспошли», топобачимо, що воно давньорусь-ке, біблійного забарвлення, за -трималось в російській мові, таозначає «пошли вниз», «пошлиживу спадщину пращурів». Богабо Верховна Мудрість – ценевичерпне джерело інформа-

цій, на основі яких Богіснує в людині, а людина вБозі. Людина облагородже-на Всевишнім вільним ви -бором інформацій, а про-тягом її існування вонаспостерегла, що правильніінформації на дають сили,а неправильні – гублять її.І сьогодні твердиться з яко -юсь-то гордістю, що в когоє правильні інформації, втого і сила.

Означає, що Шевченко мо -лить Всеблагого надати «трудя-щому люду» правильної ін -формації/мудрості предків, якоюб він, люд, знайшов дорогу доволі. Сила такої мудрості поля-гає в спроможності пам’ятатиподвижницькі вчинки героїв на -роду, оспівувати їх і наслідуватиїхню святу борню.

Окремої Божої опіки молитьпоет-Батько Праведний длядітей: «а чистих серцем? Колоїх/ Постав ти ангели свої,/ Щобчистоту їх соблюли.» Дитина –це найсвятіша постать як вжитті, так і в творчості Шевченка.В дитині він бачив оте чистесерце і здоровий розум у єствіслов’янина-русича-козака-укра-їнця, в дитині він бачив не тількинаступаюче покоління, а й запо-руку тієї «великої сім’ї вольної,нової» суверенної України. Незлидні, не знущання, не каторж-

на праця знищують людину, аоте забруднення/отруєння душі,яке породжує зрадників/пере-кинчиків свого народу. (Див.«Великий льох», «Розрита моги-ла»). Тому і моління спрямованедо збереження чистоти душі.Поет вживає замість українсько-го «наглядали, охороняли, збері-гали», староруське слово, існую-че сьогодні в російській мові,«соблюли», мабуть, і тому, щобцю молитву правильно сприйня-ли всі слов’яномовні народи, і нетільки!...

Останнє моління, здавалося б,мовить поет за себе: «Мені ж, огосподи, подай/ Любити прав-ду на землі/ І друга щирогопошли!» Але його земна подо-рож і творчість свідчать про те,що правду життя він пізнав з най-менших літ, Божу правду пізнавколи малював і писав, а друзівщирих Бог подав – вони подару-вали йому волю і були завждипоруч, бо і він умів бути щиримдругом. На нашу думку, Шев -ченко молить собі те, що моливсобі з давніх-давен і молить посьогодні, кожний справжній ру -сич-козак-українець…

євсебій ФраСИНюК

3Ukraînsykãc VISNÃK

До 202-их роковин з дня народження Великого Кобзаря«МоЛИтВа»

Царів, кровавих шинкарів,У пута кутії окуй,В склепу глибокім замуруй.

Трудящим людям, всеблагий,На їх окраденій земліСвою ти силу ниспошли*.

А чистих серцем? Коло їхПостав ти ангели свої,Щоб чистоту їх соблюли.

Мені ж, о господи, подайЛюбити правду на земліІ друга щирого пошли!

(25 травня 1860,Санкт-Петербург)

*ниспошли – рос. пошли вниз

ПиШУТь НАМ ЧиТАЧІ

Дорогий друже,Тепер пишу ні лист, ні статтю, а просто текст українською мовою.

Таку... вправу я сама завдала собі, аби переконатись, чи ще в змозінаписати щось по-нашому. бо бачу, що оце стає для мене чимразважче і важче. У мене ж рідкісні нагоди спілкуватися рідною мовою.Хіба за винятком Аспазії Регуш. Та вона проживає далеко від менеі тому наші розмови лише по телефону...

Та про що і про кого змогла би я скласти текст? Про себе – най-важче. Про Люсю також нелегко. Давай, напишу дещо про нашогоспільного друга Ганька, тобто про Івана Поповича, який – тобі цевідомо – вже віддавна проживає в Онештах.

Влаштувався він тут набагато раніше від нас, ще коли був нежо-натим. Не дуже скаржився, що тут мало українців. Почерез нього іми познакомилися з деякими з них: одні були емігрантами з України(три сім’ї вже пожилих людей), другі – з Сучавської області, як,наприклад, Юрій Фелешко з Рогожешт, який проживав таки в сусід-стві з Ганьком, Михайло Геніч з Руйни, Володимир Глива з Бродини,Василь Траян з Вікова.

З Ганьком та Віорікою (або Ікою, його дружиною) я розмовляюпо-нашому. Та біда, що від одного часу такі нагоди все рідшають ірідшають: то я бракую з Онешт (головно, коли довгий час перебу-вала в Італії), то його дружина перебуває в Бухаресті, коло їхніх вну-ків, то – бо стається і таке! – спілкуємося вже і ми по-румунськи, нібизабуваючи, що так не годиться. Такий ... нагин має особливо Іка, бопризнається часто, що їй тяжче говорити ... «по-руськи». Так і ви -правдовується, що вона не вчилася в українськім ліцеї.

Щоправда, мені теж все трудніше стає висловлюватися по-україн-ськи, особливо відколи немає Павла. Забагато часу минуло, відколи янічого не писала. Навіть читати якось відвикла по-українськи. Останнідві книжки, які прочитала, чомусь розчарували. Першу мені подарува-ла Юлія Грінь. То була дуже складна спроба для мене, бо її авторкаОксана Забужко. Другу прочитала, бо Павло попросив мене («БіднийЦаповець, не встиг побачити свою книжку надрукованою...»).

Твій телефонний дзвінок таки проник в мою душу. Може, ще невсе надто пізно. Може, моя голова ще вміла би мені стати в приго-ді... Адже в останні два роки я змогла навчитися по-італійськи. (Доречі, я і латинську сама вивчила вже при старості: коли вийшла напенсію, мене запросили викладати цей предмет в чотирьох ліцеяхчерез брак спеціалістів. Та вийшло, що мені вдалося ще 11 роківпісля пенсії попрацювати викладачем латині, хоч всім було відомо,директорам ліцеїв і самим учням, що я самоучка.)

«яя»Тепер я попробую скласти

маленьку розповідь з таким чуд-ним заголовком. Бесіда йде непро українську букву. (Є такийтекст по-російськи, але назива-ється «Буква ты») Тут мова пролюдину, яку саме так кличутьобидва внуки.

Правда, вигадав таке «ім’я»старший внук, коли йому булолише два рочки з половиною,але потім перейняв це і менший.

Так що обидва внуки впевнені,що їм так належиться звертатися до дідуся, або так його називати,коли говорять про нього. Уточнюю, що діти не надають цьому словуніякого іронічного відтінку.

Коли вперше вимовила оце словечко, дитина зовсім не була сві-дома, що вигадала прізвисько своєму дідові, а думала – бо й теперще так думає! – що це нормальне.

Хоч дитині вже майже 7 років, хоч бачить, як всі сміються, количують те «слово», вона продовжує вживати його. Тим більше такевраження ніяк не стосується меншого внука, якому байдуже і про-довжують називати свого діда «Яя».

Обох дітей я недавно бачила, саме під Новий Рік, коли вони при-були на кілька днів до свого діда в Онешти.

Ти, мабуть, вже здогадався, що мова йде про нашого Ганька.Внук, котрий вигадав прізвизько, називається Олександр, а братйого – Тудор. Вони – сини меншої дочки Ганька, тобто Ірини-Олени,яка працює в бухарестській корпорації. Інших внуків у Ганька немає,бо старша дочка Христина бездітна. Обидві закінчили фізику, алелише старша працює викладачем, десь в Америці. Тому-то внуки

багато важать для нашого друга. Якби їх залишали більше вОнештах, він би навчив їх багато дечого, розуміється, і українськоїмови. Початок був показний. Коли у нас була в гостях Аспазія, товона його похвалила, коли почула, як приємно проспівав для неїтрирічний хлопчик пісню «І шумить, і гуде,/Дрібен дощик іде, /А хтож мене, маленького,/Додомочку поведе»...

Мені хочеться описати, і момент, коли зародилося таке невиннепрізвисько для Ганька. До речі, воно йому дуже-дуже миле.

Одного разу він залишився з малим внуком самий вдома. Буланеділя, Іка пішла до церкви.

Дитина пішла до кухні і чомусь потягла з стола скатерку. Такимчином, розбилося кілька тарілок. Коли Ганько увійшов і побачивтаку пригоду, взявся за голову і так викликнув:

– Ай-яй-яй! ай-яй-яй! Що ти тут наробив?!!... Буде нам обом біда,коли повернеться бабуся Іка! ...

Дід став збирати черепки і все продовжував яйкатися, аж докинадійшла його господиня.

Побачивши таку картину, Іка запитала, хто з них наробив біду.Вона зрозуміла, як то сталося, але почала сварити ніби дитину,

аби зрозумів той, хто більше провинився. Обоє мовчали. Іка всеповторяла своє запитання.

Нарешті, дитина не змогла стерпіти і промовила:– Не я!..– А хто?! Скажи мені, хто це зробив!– Яя!..Ось як саме з’явилося слово – ім’я «Яя».

ПостскриптумСам Ганько попросив мене, щоб «подарувала» тобі цей його

своєрідний «трафунок».Він шле тобі щирих привітань. Добавив, що йому ніяково, бо не

прочитав твої книги. Хоч нераз старався придбати їх в Сереті. Томуя попросила Аспазію, щоб пристарала хоч одну («Міст без поруччя»або «Заглухлий дзвін» – бажає Ганька).

Я читала по інтернету, що пише про «Заглухлий дзвін» МихайлоТрайста. Схочу і я її прочитати. Це станеться незабаром, бо Зіка Регушзапросила мене в гості до себе.

Ганько читає всі наші газети від першої до останньої сторінки.Читає і вголос на кухні, щоби і дружина слухала. Іка дуже таланови-та господиня, кухарить, вишиває гобелени, але читати.... не звикланавіть по-румунськи. Тому не раз вони перечуться. Наприклад,мова йде про людину, яку вона таки пізнає. А коли слухає, як про неїпишуть, то викрикує: «Неправда! То не все так, як пише. Декотрезмінене, декотре зовсім вигадане». Тоді Ганько або і Павло, колитаке слухав, стають твердо на сторону ... натхнення!

Іка звикла читати найбільше з «Життя святих», бо там її здаєть-ся, що все лише чиста правда.

Ну, буду кінчати. І так я вже досить зрискувала, виставивши всісвої слабкості... І все ж таки мені було приємно зробити спробу.Тому і хочу щиро подякувати за пораду.

Валерія ШоВКаЛюК

4 Ukraînsykãc VISNÃK

Внуки Олександр і Тудор

Ганько з дружиною і внуком

Українська література всуціль позна ченатрагічними письменницькими талантами, яківпродовж свого нелегкого творчого життя,позбавленого всяких людських умов праці,змушені були весь час оглядатись і рахувати-ся з національною історією власного народу.Здається, воно й закономірно, коли цейнарод окрадений, в нього відібрано елемен-тарне людське право бути господарем своєїдолі, тому й не дивно, що громадянськийпафос, соціальна насиченість рядків є одниміз домінантних естетичних вимірів їхньої літе-ратурної творчості. Соці альний вимір народ-ної правди посідає значне місце в окресленній кристалізації письменницького ідеалу, якийглибоко позначається на виробленні худож -ньої концепції твору, індивідуалізації пись-менницького почерку та його поетики.

oдepжимa дуxoм і cлoвoмTри символи – як три невсипущі зорі на

небосклоні нашого письменства: К о бз а р ,Каменяр, Українка... Якої промовистої ваго-мості імена, і яка глибинна неосяжність духурозкривається за ними. Три художні матери-ки нашої літератури, три її основні аспекти, вяких відбивається сама квінтесенція крутогонародного життя, а ще більше бурхливоїнаціональної історії та глибокого розуміннясоціального призначення художнього слова.Цілий трактат розуміння літератури, її взає-мозбагачуючих граней. Отож, треба буломати тверду волю й безмежну віру в своєпокликання й талант, бути одержимою, щобвідважитись підписувати свої твори – УКРА-ЇНКА, ЛЕСЯ УКРАЇНКА, адже це означаловзяти на себе непомірну, більш ніж звичайну,людську, ношу громадянської відповідально-сті, бійцівську мужність, обов'язок і прирече-ність бути речником народної України, її доліта віковічних прагнень; відмовившись відособистого, ставши повище своєї стражден-ної долі, покаліченого туберкульозом кістокжиття, ототожнитися з народом, висловлюю-чи художнім словом те, що хвилювало його,гостро тривожило й боліло. А цього у вік ЛесіУкраїнки, як і зараз до речі, вистачало спов-на, перехлюпуючись аж через вінця. У Європіісторія тільки що починала набирати широ-ких розмахів і визначальних вимірів у конфі-гурації майбутнього, серед яких нелегко булорозпізнати й збагнути справедливий розвитокподальших подій. Тим більше в українськомунаціональному питанні, яке дедалі починалонабирати потужнішої усвідомленої сили, часвід часу потрясаючи приглушуючі гратиросійського самодержавства. «У мене тепердумка росте і вже й так переросла ту рамку, вякій можна робити що-небудь одкрито вРосії», – писала Леся Українка в листі до М.Павлика з Болгарії, де перебувала в гостях усвого дядька Драгоманова з травня 1894 доліта 1895 року, чітко визначивши нове спря-мування своєї поетичної творчості післяпояви першої збірки поезій «На крилахпісень» (1893 р.), фактичним редакторомякої був Іван Франко. І як результат цьогосвоєрідного зламу в творчій біографії пись-менниці, а насправді якісного ривка і ширшо-го розуміння самої природи літератури й її

призначення були славнозвісні «Невільничіпісні», куди ввійшли, між іншим, широко відо-мі поезії «Божа іскра», «Мати-невільниця»,«Воро гам», «Північні думи», «Товаришці наспомин», «Слово, чому ти не твердая кри -ця...», засвідчивши, що Леся Укра їнка вихо-дить на новий тернистий шлях поборникаправди і, подібно до Шевченкового «Я на сто-рожі коло і їх / Поставлю слово», мовить:

«Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє!Може, в руках невідомих братівСтанеш ти кращим мечем на катів».

І, мабуть, саме оце змужніння лірики ЛесіУкраїнки, розширення її тематичного кругозо-ру та сміливе вторгнення в народне життязумовили висновок Франка в статті «ЛесяУкраїнка», з якою автор виступив 1898 року в«Літера турно-науковому віснику». Високооцінивши творчість молодої письменниці, їїзростання, він пише: «Від часу Шев чен ков ого«Поховайте та вставайте, кайдани порвіте»Україна не чула такого сильного, гарячого тапоетичного сло ва...», називаючи її чи непоодиноким мужчиною на всю тогочаснусоборну Україну. І ця похвальна гіперболамала свої підстави в полум’яних рядках оспі-вувача «досвітніх вогнів». Саме в циклі«Невільничі пісні» вперше виразно окресли-лись два з основних мотивів, які ЛесяУкраїнка настирливо розроблятиме, поглиб-люючи весь час їхню символіку; та конота-тивну сув’язь, а саме мотив прометеїзму іширшу тему ролі митця і мистецтва в сус-пільному житті. Інколи ці два мотиви переплі-таються у визначенні конфігурації характерівЛесиних персонажів драматичних творів, а вліриці настійливіше появлятимуться відтеперпрямі й переносні особливості образу вогню,іскри, полум'я, потрактування яких весь часурізноманітнюватимесь, видозмінюючись урізних іпостасях субстанції та її потужності. Взалежності від ступеня горіння, не виключаю-чи явища протилежності, окреслюватиметьсяду ховне обличчя персонажів.

У ліриці таке співставлення приведе дорізких контрастів, які сягатимуть глибшихсоціальних основ. Ось ціла настроєва гама:«вогонь пісень», «погляд огнистий», «думкаогниста», «святий вогонь» і т.д. аж до такихсильної напруги тропів, як «вогонь ненави-сті», «хочу дихать вогнем», але з другогобоку – «темна ніч», «край темний», «тьма». Зостанніми своїми конотативними особливо-стями співвідносний образ «камінного» якідейний антипод «огнистого». Він теж увираз-нюється в різних смислових значеннях, пси-хологічно нюансованих, від алегоричних,«камінних кайданів», «ка меня в серці» до«мертвого каміння», «гніту гори кам'яної»,«камінних сліз», щоб знайти своє найвищехудожнє значення з глибоким підтекстом у«Камін ному господарі», уособлюючи темнісили мартвеччини, інертності. Далі ці аспек-ти, наприклад, у «Лісовій пісні» наберутьозначення життя і смерті, маючи за собоюглибоке розуміння вищих категорій духовно-сті й ницості, краси й побутового мерканти-лізму. Нахил письменниці до контрастностіобразів та несподіваного повороту думки йтонкого нюансування ідеї сповнять її твор-чість численними афоризмами, в яких енер-гія вірша та потужність вислову досягаютьмаксимальної сили. Тому збірка «Думи і мрії»(1899 р.), до якої крім згаданого циклу ввійш-ли «Мелодії» та «Відгуки», не могла не викли-кати Франкового захоплення. «Укра їна, –писав письменник, – на наш погляд, нині немає поета, щоб міг силою і різносторонністюсвого таланту зрівнятися з Лесею Україн кою».

1902 року в Чернівцях виходить третязбірка Лесі Українки «Відгуки», до якої увійш-ли частково поезії, написані у 1899-1901 рр.,поетеса не включивши сюди віршів, позначе-них інтимними почуттями, а також позбавле-них ширшого громадянського звучання.Збірка прикметна насамперед розширеннямтематичного діапазону, поглибленням роз-робки контрастних ідей, що невдовзі приведеїї до діалогу й драматичних поем, а ще уваж-ним і глибоким прочитанням культури іншихнародів, окремі історичні епізоди яких «відгу-кувались» чи були співзвучні з аспектами знаціональної історії українського народу. Вцій же збірці помітне своєрідне потрактуван-ня так званих міграційних мотивів та образіву творчості Лесі Українки. Наприклад, вира-жені в «Єврейських мелодіях» почуття гніву йскорботи поневоленого народу з більшоюсилою і глибиною прозвучать у драматичнійпоемі «Вавілонський полон» (1903 р.). Доречі, Леся Українка вбачала глибший зв’язокі множинні паралелі в історії єврейського йукраїнського народів, які, маючи вітчизну, немали або не мають своєї держави.

Після «Відгуків» Леся Українка більшене видавала своїх поезій збірками. Чет -верта книжка її поезій «На крилах пісень»(1904 р.), що появилась у Києві, не містиланових творів, а ряд з відомих були вилуче-ні цензурою. Творячи на Україні, ЛесяУкраїнка змушена була, як і переважнабільшість інших письменників, друкуватисвої твори на чужині. Напередодні ХХ-гостоліття подібний анахронізм міг існуватитільки в межах російського великодержав-ного шовінізму, який з невеликими пере-рвами продовжиться аж до наших днів.

5Ukraînsykãc VISNÃK

145 poкiв iз дня нapoджeння ЛЕСi УКраїНКИ

Микола КорСюК(Продовження на 6 стор.)

Нова сторінка в творчості визначної пое-теси – це драматична поема і поетичнадрама. Серед соціально-побутової драми,яка переважала до того часу на Україні,поява проблемної філософської та психо-логічної драми в її різноманітних формах(драматичний діалог, драматична і траге-дійна поема, драматичний етюд, монологтощо) з образами широких узагальнень,символічного звучання свідчили про новийрозвій української драматургії. ЕволюціяЛесі Українки від викривальної суспільноїдрами, «яка має на увазі якраз критикусамих установ» до глибокої, багатоступін-частої символіки – це шлях сходженняукраїнського поетичного тeaтpу до його сві-тових вершин. «Поряд із Стрінбергом, О’

Найлом... драматичні поеми Лесі Українкистановлять вершину театру нашого століт-тя», – твердить, наприклад, французькийпрофесор Жорж Люсіані. «У пущі», «Наполі крові», «Оргія», «Камінний господар»,«Кассандра», «Лісова пісня» – ось кільказаголовків, які засвідчують майстерну зрі-лість письменниці, глибоку оригінальністьв трактуванні знайомих сюжетів і драма-тичний поєдинок ідей в ім’я людяності,духовного повнозмістя й служіння красі.Вони б були честю для будь-якої літерату-ри, ім’я Лесі Українки вписуючись поруч зіменами Гауптмана, Ібсена, Метер лінка,Клоделя, Жіроду та інших представниківтак званого поетичного театру. А в укра-їнській дожовтневій драматурги ЛесяУкраїнка – постать першої величини. Жаль,однак, що театральна громадськість світу

так мало ознайомлена з художніми досяг-неннями письменниці. Воно на шкоду якукраїнській, так і світовій драматургії, втому числі й румунській, де Леся Українкавідома лише з однієї збірки поетичнихперекладів, не повністю завжди вдалих, тапоміщеної в ній драми «Камінний госпо-дар». Але жаль нарікати на чужих, колиодна з драматичних поем письменниці«Бояриня» була оприлюднена лишеньнедавно на сторінках журналу «Прапор»(№ 9, 1989).

Глибоко новаторська, сповнена поезієюй драматичним зіткненням характерів таідей, драматургія Лесі Українки тільки щорозкривається, будучи на підступі до свогоглядача й реального успіху. Слово сіячадум і мрій, 145-річчя з дня народженняякого відзначає світова громадськість 25лютого цього року, промовляє до насневідцвітною красою й болем. Таким воноозоветься і в майбутніх поколіннях, онов-люючись, як Мавка, яка не гине, бо «має всерці те, що не вмирає».

Таке речення найбільше заболіло менeпід час ще доноворічної розмови по телефо-ну з моєю нещасною українською подругоюз Донецька.

До того часу ми звикли регулярно вестилистування, яке розпочалося дуже давно,ще за нашого шкільного віку. Але в останнідва роки воно раптом обірвалося. Мої листина адресу в Донецьк стали повертатисяназад навіть і тоді, коли були вислані з Італії,без пояснень (на конвертах подавалисялише якісь цифри). Нагромадилось таких...«викиднів» аж п’ятеро.

Тоді я наважилася рискнути, тобто прямозв’язатися з далекою подругою. На щастя, язнайшла її давній домашній номер в запис-ній книжці Павла. (Він був дуже акуратнийдо всього. Там я знайшла багато, між інши-ми, і цей адрес, на котрий висилаю лист).

Признаю, я була дуже схвильована, коливзяла трубку. Та цього разу нам пощастило іми змогли почути одна одну, ніби нічогонезвичайного не сталося. Ми дуже обраду-валися, подібно до того першого моменту,коли нам удалося зустрітися віч на віч. Яперебувала в екскурсії в Києві, а вонанавмисне прибула літаком для нашої зустрі-чі. (Мене вражає ще й тепер те щире її при-знання, що, якби не я, не появилася бинагода для неї відвідати свою столицю. Ботаки вже й не появилася!..)

Під час нашої досить довгої телефонноїрозмови я змогла дізнати багато новин пронеї, її сім’ї, її місто, а навіть і про Україну вза-галі.

Насамперед я дізналася, що і вона про-довжувала за останні два роки висилатимені листи і що була неспокійна, чому я невідповідала. Листи не поверталися, томунічого не могла знати про причину мого«мовчання».

Найбільше говорила Людмила, це зрозу-міло, бо в неї нагромадилось на душі дужебагато сумних, тяжких переживань. Розпо -відала про себе і про своїх двох синів.Старший живе у Львові, тому не може до неїписати прямо, а ... почерез Кишинів. Мен -ший, Юра, мешкає разом з нею і з другоюдружиною, яка є росіянкою. То ж саме воназаставила його ... замурувати двері до кім-нати тещі, щоб було ясно: між ними муситьстояти ... границя! Ще з її листів я з подивом

дізналась, що вже і семирічний її внук при-вчився ворогувати з ... Україною, де і він, ійого мама, народилися. Хто міг навчитидитину відмовитися говорити по-українськидо рідної бабки, мотивуючи це такими сло-вами: «Я ненавиджу украинский язык?!» Абували і такі часи, коли Люся з радістю писа-ла про внука, якому ще не сповнилось булочотири роки, а він вже умів працювати накомпютері і навіть свою бабусю пробувавнавчити!.. Є десь у мене така фотографія:Люся та Ігор за компютером. Варто би їїпошукати тепер...

Інша тема нашої розмови була про гроші,про які подруга і раніше скаржилася: і закомуністів, і за демократів, але тепер –якнайгірше. Нова «влада» не визнає їйнавіть право на пенсію. Говорять так: «Їдьна Україну, хай там тобі дадуть!»

Так що Люся змушена щомісяця перети-нати нову штучну поки-що границю з потріб-ними паперами, щоб одержувати заробленігроші.

Розповідала вона і про їхній повсякден-ний неспокій: «Нема миру, Валя! Тут весьчас стріляють: то росіяни, то українці. Немамиру, мабуть, вже й не буде ніколи!»

Одна лиш вістка була в спромозі обраду-вати мене, бо про своє здоров’я сказала так:«Добре почуваюся, бо ще ходжу; а якщоходжу, то можу сама про себе дбати, покуп-ки робити, город доглядати.»

Про мене не знала віддавна. Останнявідкритка від неї була перед Великоднем, накотрій вона нам обом бажала доброго здо-ров’я і щастя. А Павла вже не стало. То жмусіла я подати й таку звістку. Розуміється,що така звістка її засмутила, бо вони гарноспілкувалися. Павло писав листи, бо йому

легше приходили потрібні слова. Останнійого листи були про наш намір поїхатимашиною до Донецька, щоб з нею зустріти-ся, але й футбольні матчі, що там відбува-лися, його дуже кортіло побачити. Тому вонасобі пригадала ту другу нашу зустріч, колоЧорного моря, в місті Одесі.

В кінці розмови Люся згадала електрон-ний адрес свого сина, яким ми змогли бинадальше користуватися. Я дуже зраділа іпотім навіть попробувала написати чималийтекст на тему новорічних поздоровлень.Відповідь на те прибула, але не від Люсі, авід Юри. Його текст був аж задуже фор-мальний і був не по-українськи, а по-росій-ськи. Через тиждень і щось я знову зверну-лася прямо до Люсі і попросила, щоб вонанаписала свій домашній номер по телефону.Я його втратила, купивши новий телефон.Та й посьогодні не одержала відповідь. Аминув уже місяць.

Дивлюсь на наші адреси: її вулиця нази-вається Вереснева, але тепер потрібнописати Сентябрьская. Моя в Онештах – 13Septembrie.

Могло статися, щоб ось так абсурдноперервалася наша переписка, яка почаласьще в 1954 році?!

Тоді ми були ще ученицями. Позна -йомилися через листування. А сталося цетому, що наш Серетський ліцей мав профе-сійний зв’язок з українським ліцеєм містаЯма Донецької області. Наша вчителькаросійської мови пробула там, де вчиласяЛюдмила, два триместри і там викладаларосійську. До нас приїздила їхня вчителька івикладала російську в нашім ліцеї.

З цієї нагоди вона подала нам їхній адресі чимало імен. Це були учні, які добровільнозаписалися, щоби розпочинати з намилистування.

І серед наших було досить тих, які взяли-ся за таку справу. Декотрі не дуже довгодотрималися цього експерименту. Були йтакі, що взяли це всерйоз і продовжувалилистування. Між ними були і ми з ЛюдмилоюБабенко.

Я мала надію, що доведу це листуванняаж до самого кінця. А може, це вже і є той...кінець?..

Валерія ШоВКаЛюК

Ukraînsykãc VISNÃK

(Початок на 5 стор.)

«тепер я живу ні в Україні, ні в росії, а в якійсь-то

„республіці“!..» – гірко заявляєукраїнка з Донецька

6

145 poкiв iз дня нapoджeння ЛЕСi УКраїНКИ

«за НаШЕ жИто – НаСЩЕ й бИто?»

Поволі-поволі cyчавським cypiв -цям починає падати полуда зочей, починає прояснюватися

у голові відносно їхнього кумира, депута-та Івана Марочка, кандидата на функціюголови Союзу українців Румунії наостанньому З’їзді нашої організації, щовідбувся наприкінці минулого року уСігету Марма цієй. Як у скандинавськійказці, вони побачили, що «король го -лий», себто, що ним керують тільки осо-бисті амбіції, що він ладен розколотиєдність нашої громади, аби тільки пом -ститися за поразку, якої зазнав на укра-їнському національному форумі. А вони,піддавшись облудним обіцянкам, гороюстояли за ним, за своїм буковинцем,голосували за нього виxoдoм із залу,коли їм здавалося, що їхнього обранця«кривдять» опоненти.

Голосування – демократична формавибору, і в цьому аспекті буковинців, яклюдей, що дотримуються даного слова,можна було зрозуміти.

Але після того, як жереб булокинуто, вони, мабуть, чекали,що їхній кандидат повернеться

до конструктивності і, визнавши шляхет-но перемогу контркандидата, повернеть-ся до виконання своїх депутатськихобов’язків і діятиме з новим проводомСУРу на користь української громади. Тавони з подивом дізналися, що замістьцього пан депутат оскаржив результатиз’їзду у суді. Хоча це його демократичнеправо, воно може тільки завдати шкодинормальній роботі нових обраних керів-них органів СУРу, включно комітетамфілій, які голосували за нього.

Більше того, вони дізналися, що панІван Марочко подав до суду і всіх, безвинятку, делегатів Конгресу!

Це як у тій повчальній приповідці: «Занаше жито – нас ще й бито!»

Це суцільний абсурд – вислатипозов на ім’я всіх делегатів,аби вони ходили до суду і

пояснювали чому голосували так чи інак-ше. Це в умовах таємного голосування,коли кожний делегат за власною совістюставив печатку на ім’я свого обранця!

Як буковинець, хочу повірити, що моїземляки відтепер знатимуть хто є хто ізроблять належні висновки.

ДВоЛИЧНИКИ

Удавньоримській міфології єЯнус, бог часу, якого зображу-вали з двома обличчями – ста-

рим і молодим, оберненими в різні боки.Переносно – Янус це дворушник, під-ступна людина, якої треба остерігатися,бо вона ладна на всілякі підлості.

На жаль, трапляються януси і середнаших українців.

Та щоби вказати пальцем на них,пригадаємо одну з прикрих по -дій в житті української громади,

яка давно канула в небуття. Так, за голо-вування покійного Степана Ткачуказнайшлися серед українців (головно наМараморощині) люди, які відкололисявід СУРу, утворивши нову організацію –Демократичний Союз українців Румунії,прозваний справжніми українцями «оду-ром». Мав він кволе і недовге життя,особливо після того як його «лідером»став шахрай та дурисвіт Дмитро Морган.

Хоча по розкольницькій організаціїдавно забовкав дзвін, виявляється, щоіще існують її ностальгіки. Бо ось, однаповажна пані (не називаю її ім’я з повагидо її віку та славної родини) штучнимдиханням оживила в Бухаресті дсурівсь-ку організацію і навіть організувала вІнформаційному центрі ПосольстваУкраїни в Бухаресті культурний захід.

Вумовах демократії кожен маєправо вибору, право вступатидо тієї чи іншої організації,

засновувати, в рамках закону, нові орга-зації, асоціації, товариства, навіть і полі-тичні партії. Тому не буду засуджуватидіяльність «воскреслого» дсурівськогоосередку.

Торкнувся я цієї проблеми з принципо-вих причин, а саме: поважна пані частоприходила на культурні заходи Буха -рестської філії СУРу, хотіла друкуватикниги на сурівські гроші, «забувши» при-знатися, що очолює, хоча із званнямпочесної голови, організацію, ДСУРу,останній лідер-самозванець якої попа -дає із в’язниці у в’язницю. А виконавчимголовою обрана ще вчорашня молодшасурівка.

Більше того, на фото, розміще-них по інтернету, на дсурівсько-му заході були присутні кілька

членів сурівської столичної організації, асеред них красувалася і одна дамочка,

яка, як собі пригадую, була обрана докерівного комітету бухарестської філіїСУРу.

Куди дивитися голова Бухарестськоїфілії, чи знає вона на якому полі«пасуться її овечки» і чому вони забрели«у шкоду»?

«ДЕ тоНКо – таМ ІрВЕтьСя»

«А хто його знає на що він моргає...»

Україна має досить своїх «синівнерозумних», аби панькатисяще й з таким пройдисвітом, як

Дмитро Морган, «лідером» організації,по якій вже давно забовкав дзвін, хочаностальгіки ДСУРу (прозваного одуром),ще подибуються подекуди, наприклад, уБухаресті.

Отож, жалюгідний комбінатор, пишесучавська газета «Моніторул», відбувшипевний строк засудження, аби позбутисяіншого ув’язнення, «емігрував» в Укра -їну, точніше у Чернівці, де кинувся у но -вий «бізнес» з мінеральною водою уБудин цях Сторожи нецького району, де,як зая вляє він, разом з кількома місцеви-ми підприємцями нібито купив фабрикувисокоякісної мінеральної води, але,здається, та купівля не була повністюлегальна, маючи ще й інших акціонерів.

Обурений тим, що дехто пхаєйому палиці у колесо май-бутнього вигідного бізнесу, Дм.

Морган вирішив замельдувати на них уЧернівецький міліції, але там на ньогочекав неприємний сюрприз. Українськіміліціонери пригадали собі, що на ім’яафериста Моргана існує міжнароднийордер на арешт, виданий румунськимивластями, тому наділи йому наручники,а згодом видворили з української тери-торії, на якій він безкарно перебувавпонад півтора року.

Не щастить на вигідні бізнеси,на лідерські кар’єри ДмитруМоргану. Всюди після ілюзор-

ного «тріумфу» виникають перепони,або «нитка», яка зв’язує його з ними,затонка і швидко рветься. А його махіна-ції, яких почали були називати «морга-ніадами», всі провалилися, бо не малипід собою правдивої підстави. Тепер все,що залишається йому – це повідомитисвоїх кількох жалюгідних прихильниківпро новий адрес вимушеного «відпочин-ку», куди б могли вони передаватипосилки.

Михайло МИхайЛюК

7Ukraînsykãc VISNÃK

бІЛЕ І ЧорНЕ

В одинадцятому класі ліцею до шкільної про-грами було включено новий предмет – геологію.Але наш Серетський ліцей був українським, усіпредмети вивчалися рідною мовою за рядянсь-кими підручниками – з фізики, хімії, математики,граматики, літератури, основ дарвінізму та ін.Отож і геологія за профілем ліцею мала викла-датися по-українськи. Оскільки найближчим догеології предметом була географія, яку нам вик-ладала Ольга Худиковська, то новий предмет«упав» на її голову.

Та біда була в тому, що підручник з геології буврумунською мовою, виданий Міні стерством осві-ти Румунії – в радянській школі геологія не вивча-лася. За здоровим глуздом її треба було виклада-ти нам по-румунськи, але, повторюю, наш ліцейбув український, в ньому верховодили радянськіпосланниці – спочатку товаришка НаталяВасилівна Кли менко, а опісля Варвара ІванівнаТолбатова, а вони такого не дозволили б нізащо!Три години на тиждень державної мови і все!

А геологія наука складна, вона вивчає будовуі розвиток Землі, склад, будову і рухи земноїкори, утворення корисних копалин та інші такі«штуки», над якими треба ламати голову.

Звідки милій Ользі Худиковській було знатиусі ці премудрості, та ще й по-українськи, вона ж

була учителькою географії, походила з бeccа-рабських біженців, які після анексії комуністич-ною імперією Північ ної Буковини і Бессарабії опи-нилася в Румунії. До того ж її українська мовамала виразну російську закраску, як у більшостібессарабців. Та якби відмовилася викладатиновий предмет, їй би «перепало на горіхи!»

Тож береться (без словників, без інтернету!)бідна учителька викладати нам геологію укра-їнською мовою, яку страшенно калічить, бо звід-ки їй знати українську назву різних процесів, гео-логічних ер, мінералів, порід, шарів, тектонічнихявищ тa інших «головоломок»? Тому вона,натрапивши на черговий «камінь спотикання»,називає їх по-румунськи за підручником. Це нас,учнів, розважає іноді до cмiху, і часто у перервахперекидаємося, мов м’ячиками, різними порода-ми та мінералами, які іноді стають прізвиськамитого чи іншого учня, бо відповідаючи учительці,щоби одержати сяку-таку оцінку, загикувавсяними.

Чомусь нам дуже посмакувала «ґорбленда-ґаброу» – назва якоїсь породи, якою ми охрести-ли учительку геології, милу Ольгу Худиковську,яка стала невинного жертвою парадоксів того-часної української освіти за радянськими поряд-ками.

«Називайте мене хризантІванович»

Перед радянськими наставницями –Наталією Василівною Клименко та Вар вароюІванівною Толбатовою – ніхто не смів писнути, бо

тому їх і вислано було до Серетського українсь-кого ліцею – насаджувати основи і принципи«найпередовішої в світі» освіти, її регламенти йпорядки. Вони стояли навіть вище директораліцею, яким тоді був Богдан Яричевський, синписьменника Сильвестра Яричевського.

Усе, що вони веліли – виконувалося.За успадкованою ще від Австрії звичкою ми

своїх учителів поштиво називали пані професор-ка і пан професор, а товаришкою і товаришем –тільки в офіційних обставинах.

Та якось заходить до класу поважний викла-дач історії пан Яцикевич і каже, що від сьогодніми повинні звертатися до нього ХризантеІвановичу. Ми заніміли від подиву, а потім пир-снули сміхом, бо хіба можна пана професорабрати «на збитки», звертатися до нього по-паніб-ратськи, як до першого-ліпшого вуйка, та ще йтаким дивацьким ім’ям як Хризант, якого ніхтоніколи не чув і не снив. Може, пан професор жар-тують, може, він то вигадав, бо хіба не вигадуваві не перекручував іноді й імена учнів? Так учени-цю Євфрузину називав Фрузею, НиколайкаКолюцьком, пустотливого Петрика Бакерчуком.

Забуваючи про дисципліну, ми враз загалака-ли, але пан професор оговтав нас, сказавши, щотакий наказ дала пані /!/ Толбатова... А її розпо-рядження мусять виконуватися!

На уроці того дня, ламаючи язик, дехто з нас,піднімаючи два пальці, називав пана професораХризантом Івановичем, та на наступному всізабули і повернулися до поштивого пане профе-сор, а він махнув на то рукою, мовляв, уперті ми,як віслюки...

Михайло МИхайЛюК

Кажуть, що рідну мову дає мама, а національ-ність дає тато. Так, чи не так? Якщо воно не так,то хто мені це пояснить?

Чому я «зачепив» цю тему? Тому що 20-голютого святкуємо «День рідної мови».

Я належу до того покоління, що вивчало всіпредмети по-українськи до п’ятого класу. У шо -стому класі ми перейшли на румунську мову. Небуло нам легко, розуміється, що і мені так само.

Я ніколи не скаржився на це!Здав іспити до Серетського ліцею, де вивчав

українську мову. Це означало, що ті, котрі вивча-ли українську мову, мали заняття від 14-15годин. Уявіть собі ...

Дуже багато моїх знакомих, які закінчилиукраїнський ліцей у Сереті, значить старші відмене, «забули» рідну мову. Вони кажуть так: Мой

Коля, я оженився на румунці, не мав з ким гово-рити «по-нашому», а ті газети, що мені даєш:«Український вісник», «Вільне слово», «Нашголос» та «Дзвоник» я не умію читати. Кажеодин: я дуже тяжко «діскуркувався» читати.

А знаєте ви, де вони проживали? В Сучаві, уЯсах, Фелтіченах, Радівцях, Кимпулунзі, Сереті,Ґура Гуморулуй і в Бухаресті.

Знаєте, що я їм сказав? Хлопці, «Новий вік»знаходився на продаж в усіх кіосках, у Сучав -ській книгарні можна було купити українськікниги, які виходили у «Критеріоні». Абонаментна «Новий вік» був 6 леїв на рік, та й книги небули дорогенькі ... Я казав, я слухав!

Багато наших так званих «українців» казалимені: ми вивчали українську мову у генеральнійшколі, але це нам ніколи нічого не допомогло: Nocomment!

60 років тому на сцені школи в Марицейцімолодь села виступала в п’єсі «НаталкаПолтавка», але 20 років після того молодь ужене знала української мови!

Я працював 10 років у румунському селіПергівці. Між Пергівцями і Марицейкою текла іще тече річка Сучава. Коли я переходив її зМарицейки до Пергівців, «автоматично» починавговорити румунською мовою, тобто був «руму-ном». Коли переходив з Пергівців до Марицейки,ставав «українцем».

Понад 20 років я працював у Сучаві між руму-нами, які мені казали, що заздрять мені, бо язнаю одну мову більше, як вони. А наші бідолаш-ні українці цураються своєї мови! Чому, панове?

Наші так звані «українці» дуже «горді», колиїдуть до Чернівців, щоб купити «їсти, пити такурити». Тоді вони стають «чоловіками», якізнають говорити по-українськи! Інтересно, хібане так?

Я зустрічав і зустрічаю багатьох «наших», якіцураються материнської мови: тут добре опублі-кувати вірші про рідну мову.

В 2015 р. я брав участь у зустрічі з нагоди 50-річчя від закінчення ліцею. Брали участь ті, щозакінчили серетський ліцей півстоліття тому:класи ХІ-А, ХІ-В, ХІ-С.

Знаєте, що я почув від одного однокласника?Ось що: Мой Коля, я вивчав українську мову відпершого класу до сьомого, та ще три роки тут, уСереті, але тобі скажу прямо: «Îmi este scârbă delimba ucraineană»!!!

Тут я занімів! Значить людина, яка закінчилафакультет, яка зайняла високі посади, може такставитись до рідної мови?!

Микола КУрИЛюК

С. Воробкевич

рІдНа МОваМово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути, Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила.

У тій мові нам співали, Нам казки казали, У тій мові нам минувшість Нашу відкривали.

От тому плекайте, діти, Рідну свою мову, Вчіться складно говорити Своїм рідним словом.

В. терен

рІдНа МОва

Як то гарно, любі діти,У вікно вам виглядати!В ньому все: тополі, квіти,Сонце й поле біля хати.

На оте вікно ранкове,Що голівки ваші гріє,Схожа наша рідна мова – Цілий цвіт вона відкриє!

Бережіть її, малята,Бо вона – віконце миле,Що колись до нього матиПіднесла вас, посадила…

8 Ukraînsykãc VISNÃK

Моя точка зору

ДЕЩо Про рІДНУМоВУ та її ДЕНь

Буковинські трафунки-спогади

«ҐОрбЛеНда-ҐабрОУ»

9Ukraînsykãc VISNÃK

Пригадала собі як ми святкували 200-річчя від дня народження генія України,великого нашого Кобзаря Тараса Шевченка.Дуже багато подій відбулося 2014 року, колиголовою Сучавської філії СУРу був БорисПетрашук. Одна із нихбула названа «ШляхТараса» – екскурсія доКанева, на гору Тара -сову, де покоїться Вели -кий Кобзар.

В екскурсії бралиучасть українці з Тульчі,Яс, Ботошан і Сучави.Дорога була довга, алецікава, бо пролягалачерез українські міста ісела, прямуючи доШевченка, і не снилосянам таке щось бачити.Перейшли Прут, Дністер, міст через кань-йон, і стали біля ресторану «Мрія козака»близько цитадилі у Кам’янці Поділь ському.Ми відвідали цитадиль. Вечером дійшли до

Києва, де нас чекали готель «Голосівський»і пані Алла Кендзера, голова СекретаріатуАсоціації «Україна-Світ». Як дійшли на дру-гий день до Канева, нам не приходилосявірити, що Бог Святий допоміг. Думаю, щокожний справедливий українець повиненвіддати свій поклін перед могилою Т.Г.Шевченка. Ніколи не забуду той день, ідякую тим, що зробили можливість здій-

снення цього проекту. Знаменитий пейзаж,Дніпро тихо тече, так як Тарас бажав,навкруги тишина, дерева, квіти, зеленатрава і десь якась пташечка щебетала білямогили. Наша група заспівала кілька пісень

на вірші Шевченкаі про нього, ми по -ставили квіти, апотім момент мов-чання – ми бачилиперед очима всюйого творчість іжиття. Відвідали івеликий музей,присвячений твор-чості і життю Вели -кого Кобзаря.

На третій деньходили відвідуватиПечерську Лавру –

церковний комплекс з 24 монастирями і 2печерами з святими мощами. Відвідалимонастирі Святої Софії, Володимира,Андрія, Михайла. Були і перед «ЗолотимиВоротами» Києва.

Багато українських пісень співали, кож-ний із свого повіту. На початку екскурсії мине пізнавалися, але до повернення сталидрузями. Так я пізнала пані Валентіну ізТульчі, котра співає у гуртку «ЗадунайськаСіч». Хоч минуло два роки відтоді, ми гово-римо по телефону і співаємо одна другій

наші рідні українські пісні. В тій екскурсіївона нам заспівала гарну українську пісню,що вона її склала, слова котрі нам зайшлиглибоко в серце і не можемо їх забути. Яхочу написати ці слова, складені паніВалентіною із Тульчі.

«Дорога на Україну,Дорога далека,Мій рідний край веселийМій рідний край серця.

Твоїх батьків ми діти,І як нам далі жить,Позволь нам, Україно,До тебе приходить».

Більше строф має ця пісня, але, може,пані Валентіна вам її напише, бо то її вірші імузика.

Те, що гарне в житті, не можна забувати,а в кого українська справедлива душа, тойніколи не буде кривити нею.

Фелічія грИгораШ

Дорога в Україну до Шевченка

Марицейський звичайДавно, як родилися діти, всі вони дістава-

ли їм’я із святої книги. Котрого дня народи-лася, то так називали малу дитину, або занайближчим великим святом: Св. Василя,Івана, Юрія, Петра і Павла, Іллі, Марії(Богородиця), Дмитра, Михайла, Миколи,ітд. В теперішні дні повигадували всілякіімена, що навіть не легко вимовляти їх, алеце інша справа.

Казали, що діти, котрі діставали ім’я свя-тих, мають багато щастя у житті. Вони благо-словенні від Бога. Кожне ім’я має своє зна-чення:

Василь – король, керівник; Іван-подароквід Бога; Юрій-фермер, робітник поля;Андрій-відважний, сміливий; Петро – силь-ний, міцний, як камінь; Николай, Микола –

перемога народу, переможний; Михайло –порівнюваний з Богом; Дмитро – земля-мати, святий зв’язок людини з природою ітд.

Численні і великі чудові діла маютьзв’язок з святими іменами. Важливо, щокожна людина має своє ім’я. А той, котрийназивається Василь, Іван, Юрій, Петро,Михайло, Дмитро, Микола має нагоду свят-кувати так, як належиться.

У Сучавському селі Марицея, де живутьбагато українців, є гарний звичай. У вечір,напередодні свята іменин кладеться ялинка,прикрашена кольоровими папірцями. Середних сховано поздоровчий лист для святкова-ного, аби він довго його шукав. Ялинка можебути прив’язана на брамі, на ганку, на деревібіля хати, або аж на комині хати. Вночі, дужепізньої години, часом і над ранком, можна їїприв’язати, аби ніхто не бачив. Як спіймалитого, хто її прив’язав, то обов’язково мусівдати півлітра самогонки – горілки вареноїдома з цукрового буряка. Як святкованийбув багач, то у нього було більше яличок і

повинен був приймати багато гостей. Пригадую з дитинства як ми святкували

мого вуйка Василя (Сюня), брата мого бать-ка. Мій брат Михайло прив’язував ялинкудуже високо. На Новий рік, на Василя, нашародина сходилася дома у вуйка, де жилинаша бабка і дід, та святкували до темноїночі. Так само відбувалося і у нас дома наСв. Івана Хреститиля, бо мій тато був Іван.Люди були веселі, забували клопоти і такігарні українські пісні співали, що ніколи їх неможна забути: «Зацвила ружа трояка»,«Кину кужіль на полицю», «Ой не ходи,Грицю, та й на вечорниці», «Ой у лузі черво-на калина», «У долині у коршмині» та інші.Мій тато брав дві ложкі і бив у стіл так як убубон, а мій вуйко грав на скрипці, і ось таквиходив гарний спектакль.

Давні звичаї були дуже гарні, багато їхзабулося, але кожний з нас, котрий любить іповажає культурну працю, повинин шукати ірозбудовувати наше коріння.

Фелічія грИгораШ

Господь Бог сотворив світ, об’єднав людей у нації і надав кожнійіз них власну долю. Кожна нація, кожний народ керується за своїмиправилами та власною свідомістю. Характерною ознакою нації ємова, на основі якої складається культура.

«Мова, Слово це Космічний Код, що його Бог дав кожному наро-дові, кожній нації, і за цим кодом вирізнив усі народи, спілкується зними їх Мовою. Бог нагородив Людину найкоштовнішим і безціннимДаром – Мовою.

Закарбуймо в пам’яті собі, своїм дітям і онукам святу Істину:якщо Українець, Німець чи Китаєць розмовляє з Богом чужоюмовою-кодом, Господь не чує його! Кожна людина, кожний народхоче жити у Ласці Божій, отож говорить рідною мовою. Шануймо тойБожий Дар!» (Марія Боднарчук).

На жаль, більшість батьків які володіють рідною мовою, вже ненавчають своїх дітей нею розмовляти, вказуючи різні причини, томуучні вивчають українську мову в школі майже як іноземну. Такі бать-ки вважають, що рідною мовою, успадкованою від предків, вже немодно розмовляти, що вона шкодить дитині у вивченні румунськоїдержавної мови. Це дуже дивна річ, і не знаю які мудреці дійшли дотакого висновку, тому що де не прочитаєш освічених людей, всі під-креслюють позитивний вплив, який має рідна мова, незалежно чивона українська, польська, німецька, у розумовому розвитку дити-ни. Діалект не треба сприймати як шкідливий, за його допомогоюрозвивається і удосконалюється літературна мова. Це перевіреніречі ... хто бажає зрозуміти, той зрозуміє, хто ні, боже прости.

Цікавий факт, що наша держава признає і забезпечує(Конституція Румунії – ст.6 (1)) національним меншинам право надотримання й удосконалення етнічної, культурної, мовної та релігій-ної ідентичності. Тому меншини повинні усвідомлювати, що втра-чаючи мову, втрачаєш ідентичність.

Німецький мовознавець Йоганнес Вайсбергер стверджував, щомова - один із найголовніших природних властивостей громади, безякої втрачається ідентичність, і в кінці-кінців, зникає громада. Мовазникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті,хто її знає...

Як може будь-яка нація чи меншина забезпечити собі майбутнє,як не за допомогою молодих поколінь, що виховуються у школах.Наші учні – це наше майбутнє...

Викладач це людина, яка освітлює розум, вважається «творцемлюдської душі, плугатарем і сіячем ». У викладачів рідної мови важ-лива місія. По-перше, усвідомити батьків, щоб навчали своїх дітейрозмовляти рідною мовою та пояснили насправді хто вони, якогопоходження. Якщо ти народився із українських батьків та живеш уРумунії, яка твоя національність?

Національність не має нічого спільного із громадянством, цетреба уточнити із самого початку. Одні все ж таки плутають значен-ня цих понять. Ми, українці з Румунії, є двомовними: крім рідної,української, добре володіємо румунською мовою, за допомогою якоїудосконалюємо нашу освіту й здобуваєм різні професії, сприяєморозвитку держави Румунії. Для нас рідна українська мова – це ключдо відроджування ідентичності, це наше коріння, наше ставленнядо цього приносить повагу чи навпаки зневагу... «Якщо тобі власти-ва національна свідомість, тоді ти людина, гідна поваги» (ВасильДолінський).

Хто поважає людину, яка «своє рідне під ноги кида»? Молодимпоколінням необхідно прищепити гідність, повагу і щирість до свого.Усвідомити учнів, що етнічна ідентичність це природжений дар.Залежить від свідомості кожної людини як використовує такий цін-ний дар і як ставиться до нього. Також треба подати інформації проісторію, культуру рідного роду, спонукати інтелектуальну зацікавле-ність учнів щодо рідного. Через брак або недостовірність інформаціївони часто не здатні оцінювати, а ще гірше – відрікаються свого рід-ного, ігнорують свою ідентичність... « Ти зрікся мови рідної,/ Нематепер у тебе роду, ні народу./ Чужинця шани ждатимеш дарма – / Втвій слід він кине сміх – погорду! / Ти зрікся мови рідної ...» (ДмитроПавличко).

Так що ціль різних подій – вистав, пісень, танців, звичаїв та тра-дицій, це для закріплення рідної мови, розвитку, удосконалення тазабезпечення її невмирущості. Якщо любимо насправді нашу мову,то дбаймо про її будуще, розмовляючи нею. Якщо ні, за кілька роківщо передамо майбутнім поколінням? Потрібно серйозно задумати-ся над тим, що ми сприйняли рідну мову від наших рідних, які навчи-ли нею розмовляти, а у нас який обов’язок? ... Із любов’ю та поша-ною звернімося до рідної мови та даймо те, що належить їй. («Боже,Отче милостивий, / Ти нам дав ту мову красну, / Поміж мовами най-кращу, / Нашу рідну, нашу власну... / Поможи, Небес Владико, / Хайбуде по Твоїй волі, / Щоб та мова гомоніла / Вільно: в хаті, церкві, вшколі.» (Юрко Шкрумеляк - «Молитва за рідну мову»).

анка МайДаНюК ШтюбІаНУ

10 Ukraînsykãc VISNÃK

ІДЕНТИЧНІСТЬ – БОЖИЙ ДАР СтрітенняУ кожного місяця є свої свята, котрі в народі називають «годо-

вими празниками». В січні це Різдво, Василя (Новий рік) таВодохреща. Одне годове свято – Стрітення припадає на середи-ну місяця (15 лютого). В цей день селяни стежать за погодою, бо«лютий до березня в гості приїжджає», щоб на Стрітення зимі звесною зустрітися. Хто кого переборе, то такою й буде погода допочатку березня.

У народній уяві Зима – це стара баба в полатаному кожуху тадіравій хустині, поточеній мишами. За плечима в неї теліпаєтьсязморшкувата напівпорожня торбина, а в руках горнятко, наповне-не льодом.

У такій уяві начебто Зима на Стрітення виходить навстрічЛітові-Весні – симпатичній дівчині; в неї нова помережена сороч-ка. В руках у дівчини серп і жмут збіжжя. Перед тим, як розпоч-неться двобій, між ними відбувається діалог:

– Боже поможи тобі, Зимо! – звертається Літо.– Дай, Боже здоров’я! – відповідає Зима.– Бач, Зимо, – дорікає Літо, – що я наробила і напрацювала, ти

все поїла й помила!У деяких місцевостях це свято має й інші назви – Зимобор та

Громниці. Цього дня у церквах відбувається служба, після якоїсвятять воду й свічки.

У давнину кожен господар мав обов’язково приготувати власну«громничку»-свічку й нести її, щоб весняна повінь не зашкодилапосівам.

Літом під час грози, щоб блискавка не влучила в господарськіспоруди, селяни запалювали «громничку» як оберіг від лиха.

Важливу роль у повсякденному житті відігравала стрітенськавода. Вона мала ті ж властивості, що і йорданська. Селяни, йдучидо церкви, брали з собою посудину. Наповнювали свяченоюводою і зберігали її протягом року. Вона вважалася цілющою; неюнатирали на тілі хворі місця. Напровесні, виганяючи худобу вполе, скроплювали її стрітеницею.

* * ** Якщо на Стрітення півень нап’ється води, то хлібороб

набереться біди.* Якщо на Стрітення півень нап’ється на порозі, то на Євдо-

хи (14 березня) віл напасеться на дорозі.* Коли на Громницю півень нап’ється водиці, то на Юрія (6

травня) кінь напасеться травиці.* На Громницю маєш зими половицю.* Як на Стрітення капає зі стріхи – не найдеться з літа

потіхи.* На Стрітення повертається птиця до гнізда, а хлібороб до

плуга.* Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна.

Підготував М. КорНИЩаН

Хочу ознайомити наших читачів з духов-ним життям в моєму гуцульському селіУльма, а також і в сусідніх селах Ізвори(Ізвоа реле Сучевей) та Бродина, що на пів-нічному заході Сучавського повіту.

Перша православна церква у цій гірськійзоні була в селі Селятині (тепер Україна) накордоні із нашою громадою Ульмою, засно-ваною після Другої світової війни. Ця церкваіз храмом «Пресвятої Богородиці» освячена1630 року і є монументом, визнанимЮНЕСКО. Побудована із дерева без ніякогоцвяха – у XVII ст. На жаль, після ремонту,здійсненим Московським Патріархатом,якому підчиняється, втратила початковийвигляд, бо оббита цинком і дошками. До XIXстоліття була єдиною, тут у горах – відс.Стража до границі Молдови, по Черемошу,приблизно 70 км.

Тут же, на території церкви, є кладовище,на якому можна побачити цікаві пам’ятники.В Селятині проживало багато людей різнихнаціональностей: українці-гуцули, євреї(1247 осіб в 1940 року), німці, поляки, руму-ни, були і знатні родини. Відповідно їхні похо-вання вінчають гарні пам’ятники. Так, неда-леко від церкви є фамільний склеп сім’ї

Чекані Елені з 1798 року. Навпроти церквибачимо склеп, де похований колишній дирек-тор школи О Єльгольц. Ще одне поховання,на якому чудовий мармуровий обеліск, якийгарно зберігся, хоча простояв 100 років. Знапису дізнаємося, що там похованийГерман Тауш, який був шкільним інспекторомв Чернівцях, а потім шкільним директором. Ізнапису дізнаємось, що пам’ятник встановле-ний у 1890 році Марією Тауш та АнноюҐерман. Там ще похований добродій Тауш.Біля церкви в Селятині існувала капела, яккажуть гуцули «трупарня», із цвинтарем, де1600 року вже було понад 60 гробів (інфор-мація із документів Чернівецької єпархії), анедавно я читав у Монографії румунів Чер -нівецької області і українців Сучавськогоповіту, що Селятин до 1762 року був незасе-леним ?! А церква та кладовище для когобули?

Іще одна цікава інформація. Мертвихвезли волами до цього кладовища в Селя -тині. Покійних ставили на сани і за два днідоходили до кладовища. Була відстань 30-40км. Наприклад, із Нижньої Бродини доСелятина 33 км, із Кунунського приблизно 40км. Воли залишалися священикові, котрий за

голосом трембіти зустрічав кортеж край села.До Селятинської церкви належали всі

села нинішньої громади Бродини і частина

громади Ульма (села Нісіпіт, Ульма і частинас. Лупчина), а село Маґура із присілкамиРошішний та Салаші із половиною с. Луп -чина належали до церкви із храмом «Про -рока Іллі» із Ізвірського Шепота, збудованої вкінці ХІХ ст. румунськими майстрами. Будівлясягає 30 м. Кожне дерево в стіні підібране імайстерно оброблене дбайливими руками.Це пам’ятник архітектури державного зна-чення.

Тут існувала стара церківця, де служивпонад 30 років славний священик Іракліє(Колумбієвський) Порумбеску, польськогопоходження. У Шепоті народився композиторЧіпріян Порумбеску. Отець Іракліє заснувавшколу для дітей гуцулів. У своїх спогадахІракліє Порумбеску дуже гарно говорить прогуцулів, котрі збудували велику (простірну)парафіяльну хату із банею та іншими госпо-дарськими прибудовами.

З великим задоволенням і радістю доШепота кілька літ прибував композитрМикула із Лемберґу (Львова), який учивЧіпріяна грати на скрипці та музичну теорію.

До другої світової війни в теперішній гро-маді не існувало жодної церкви, лише тількидві трупарні: в Ульмі із 1851 року, а в Маґурііз 1890 року.

Під час комуністичного режиму збудовані

за людські кошти церква в Ульмі із храмом«Вознесіння Господнє», освячена 1957 року ів селі Маґура із храмом «Покров ПресвятоїБогородиці», (за старим стилем) – 1957р.Існували тільки дві каплички в Ульмі таНісіпіту.

За останні 26 років збудована простірнацерква в с. Лупчина із храмом «Великогомученика Побідоносця Юрія» − 2000р., цер-ківці в Нижній Костелеві, на хуторі Кичера і вс.Нісіпіту. На Хуторі Салаші збудований скитіз храмом «Св. Іллі пророка», який належитьдо Путнянського монастиря. В селі Кости -лева існують дві церківці і помешкання длямонахів. В селах громади Ульма існують при-близно 20 капличок. В громаді для 2200людей православнього культу існують 3 свя-щеники, три дяки, три паламарі.

Отже, 9 церков, скит і церкви пустників таприблизно 20 капличок. У Маґурі церква таскит – школу розснували, у Костелеві однацерківця і дві, де служать пустники, школи(дві) розсновані на хуторі. Роблю це порів-няння, бо, тому два місяці по однім телекана-лу, один із запрошених висловився так:«Комуністи будували школи, а нам прийшовчас будувати церкви!» Дуже добре, але всебудується нелегко, за громадські гроші.Незабаром мені 70 і жду освячення церківці вс. Нісіпіт, котра на віддалі 1 км від мого дому.

В Бродині 3 священики православні і одингреко-католик Українського вікаріяту з м.Радівці. До 1944 року існували 3 церкви, зяких одна православна, одна римо-католиць-ка і одна греко-католицька – українська.

За тоталітарного режиму збудовані церквиу Садові, Нижній Бродині, а після грудневихподій у Єгришті, Бродині (у прикордонній

поліції), у Ізворах. Після закінчення війнипобудовані дуже гарні церкви у ВерхнійБродині, Ізворах і Бобейці (освячена 2015року) і на хуторах Площій, Осередок, Бук,Кунуні. Також на хуторі Площій існує мона-стир із помешканням для монахів старогостилю, котрі належать до Митрополії старогостилю в с. Слатіоара Сучавського повіту. І тутінтересно – три церкви для приблизно 40 хат.Правда, тут існує початкова школа – 1 учи-тель та один городчик – 1 вихователька, бодиректор школи Йон Афлорі знав захищатилюдські права.

юpiй ЧИҐа

11Ukraînsykãc VISNÃK

С. Маґура. Церква з храмом Покрови Св.Богородиці, освячена 1957 р.

С. Лупчина. Церква із храмом Св. Юрія,освячена в 2000 р.

Церківця із храмом Воздвиження ЧесногоХреста, хутір Кичера

С. Ульма. Церква із храмом ВознесінняГосподнього, збудована в часи комуністич-

ного режиму, оcвячена 1947 р.

В Ульмі і сусідніх українських гуцульських селах церква живе і розвивається

«До моїх любих гуцулів»– послання Митрополита

андрея Шептицького(частина І )

У нашому часописі № 19-20 /жовтень/ 2015 Посольство Українив Румунії подало коротеньку інформацію про Митрополита АндреяШептицького – предстоятеля Української греко-католицької церкви,котрий за мудрі настанови і великі труди отримав багато народнихімен: Український Мойсей, Духовний будівничий, Провідник україн-ської нації, Великий митрополит.

Після грудневих румунських подій я мав можливість відвідатикілька разів Західну Україну, а головно Галичину, коли в Румунії і наУкраїні вибухли непорозуміння між православною та греко-като-лицькою церквами щодо повернення всього майна греко-католиць-кій церкві – майно забране тоталітарними режимами і переданеправославним церквам.

У селі Криворівня Верхівенського району, що на Івано-Фран -ківщині, 2000 року священик, парох православної церкви цього селата владика Коломийський і Косівський Іоан освятили меморіальнудошку Андрея Шептицького, поставлену на стіні православної цер-кви. Це толерантність і любов до ближнього!

В той час я знав дещо про греко-католицьку віру, але більше ізТрансільванії. Про греко-католиків України знав дуже мало, але промитрополита Андрея Шеприцького мав деякі інформації, головно пройого брата Лева та його сім’ю, яких НКВД-сти розстріляли 1939 р.

Сто п’ятнадцять років тому побував у гуцульськім краю Мойсейукраїнського народу, блаженної пам’яті митрополит АндрейШептицький – в той час єпископ Станіславський. Постать цієї люди-ни притягує погляди всіх свідомих українців-християн. ВладикаАндрей, після відвідин гуцульського краю, написав послання «Домоїх любих гуцулів», яке є єдиним у своєму роді до сьогоднішньогодня зверненням архипастиря до вірних цього прекрасного і непов-торного краю.

Гуцули пам’ятають і шанують владику Андрея, і в цьому не стаєна заваді міжконфесійна роз’єднаність, про це засвідчує, як вже булосказано, що православна громада села Криворівні на її церкві вста-новила меморіальну дошку греко-католицькому митрополиту.

Митрополит Андрей Шептицький за його добрі діла увійшов вісторію великого українського народу, в історію греко-католицькоїцеркви.

Він не лише високоосвячений, але й високоосвітлена людина.Навчався на юридичному факультеті Краківського та Вроцлав сь когоуніверситетів. Здобув науковий академічний титул доктора юри-дичних прав. Також, вже на чернецтві, студіює філософію та релі-гію /теологію/ у Кракові. Після закінчення навчань отримав науковіступені доктора філософії та теології. Був професором теології тамагістром молодих ченців.

Шептицький був депутатом Галицького сейму, членом Палатипанів австрійського парламенту у Відні, відстоював інтереси україн-ського населення Галичини. У січні 1906 року Шептицький очолювавделегацію до імператора Франца Йосифа, яка поставила питанняпро надання українцям рівних прав з іншими народами Австро-Угорської монархії.

Митрополит Шептицький підтримував розвиток освітньо-культур-ного життя у західно-українських землях, чим сприяв пробудженнюнаціональної свідомості українського населення. 1901 р. підтримавСецесію українських студенів Львівського університету. 1902 р. мит-рополит поставив питання про необхідність відкриття українськоїгімназії у Станіславі /тепер Івано-Франківськ/, вимагав створенняукраїнського університету у Львові, дбав про організацію фаховоїпідготовки молоді. З цією метою сприяв становленню і розвитку хлі-боробської та садівницької школи в с. Коршів та Миловащі.Шептицький сприяв і розвитку української культури. 1905 рокузаснував церковний музей /згодом перейменовано у Національниймузей ім. Митрополита А. Шептицького/, де зібрано одну з найбіль-ших у Європі збірок іконопису.

Бувши митрополитом,Шептицький боровся за роз-виток греко-католицькоїцеркви, головно в слов’ян-ських державах. Заснувавкатолицьку церкву в Росії,створив апостолський віка-ріат для вірних греко-като-лицької церкви у Боснії.1903 року направив тудидля місійної діяльності чен-ців-студентів. 1907 рокуШеп ти цький добився при-значення єпископа дляСША, а 1912 і для україн-ських поселенців у Канаді.

Після окупації на початкуПершої світової війни Льво -ва російськими військами

митрополит Шептицький був 18 вересня 1914 зааре штований івивезений спочатку до Києва, а згодом – до Росії, де утримувався уНовгороді, Курську та Суздалі. Після Лютневої революції 1917 рокузвільнений. Кілька місяців пробув у Росії, де організує у ПетроградіСинод Російської греко-католицької церкви і призначив о. ЛеонідаФедорова екзархом для католицького візантійського обряду в Росії,а в Києві, митрополит призначив о. Михайла Цигельського екзархомдля католиків візантійського обряду в Україні.

У вересні 1917 Шептицький повернувся до Львова і відразу вклю-чився у політичне життя краю. У своїх виступах обстоював ідеюнезалежності та соборності України, засуджував окупацію ПольщеюГаличини і ліквідацію української державності у західно-українськихземлях. За ці виступи Шептицького у вересні 1923 знову арештова-но і лише після особистого звернення папи Пія ХІ звільнили. У січні1924 повертається до Львова і продовжує роботу з розбудови греко-католицької церкви, засновує Академію греко-католицької віри.Шептицький добивався прав і православним, протестував протипереслідувань православних віруючих, проти знищення полякамиправославних церков. У березні 1939 року митрополит вітав прого-лошення незалежності Карпатської України. Під час Другої світовоївійни Шептицький боровся об’єднання всіх християн України навко-ло Київського патріархату у єдності з Римським престолом, але незнайшов порозуміння з боку окремих ієрархів, церкви та українськоїінтелігенції.

Помер митрополит 1 листопада 1944. Похований у крипті СоборуСв. Юрія у Львові.

Митрополит Шептицький за свої добрі діла для українськогонароду увійшов у історію України та греко-католицької церкви.

Мій намір згадати нашим читачам про послання «До моїх любивгуцулів», написане великим митрополитом після відвідин тому 115років Гуцульщини. Послання я купив у греко-католицькій церкві м.Івано-Франківська, після святкування століття відвідин ШептицькимГуцульщини.

Послання досить обширне, поділене на розділи:– Подяка за тверду віру та її плоди;– Дбайте за єдину Церкву в Україні. Цурайтеся сектів;– Не занедбуйте Служби Божі. Люди – найкраща оздоба церкви;– П’янство – найбільший ґанч на сьогодні. Не вбивайте ненарод-

жених дітей!– Молодіж кинута напризволяще;– Пізнавайте істини Божі, в них гармонія життя;– Дбайте за чистоту душі і тіла, не оскверняйте мову!– Станьте дорослими. Не шукайте інших богів і «посередників».

Сила Церкви непереможна;– Надія на співпрацю Церкви і школи;– Кому більше дають, з того більше спитається;– Який пастир, таке стадо. Моліться за священиків. Майте спіль-

ну раду!– Віра в навернення та духовний розквіт. Пастирське благосло-

вення.Спроектувавши послання А. Шептицького на сьогодення, то вла-

дику щось би порадувало, а щось би засмутило.юрій ЧИга

12 Ukraînsykãc VISNÃK

Дякую за надану можливість звернути-ся до читачів «Українського вісника». Меніне часто приходиться писати або відпові-дати на пекучі запитання, але сьогодніпотрібно пояснити і прояснити нібито такусобі суперечку, яка виникла в деяких гаря-чих головах (включаючи і язики), тобтосуперечка між СУРом і «Просвітою». Цетакий собі бруд, який викидають наповерхню ті, що взагалі не знають нічогопро «Просвіту», або це робиться спеці-ально, щоби посварити нас.

По-перше, Просвіта – це асоціація, яказапропонувала здійснити збереженнянашої ідентичності на цих теренах. Це ємета нас усіх і СУРу, і кожного, хто відчу-ває себе українцем, має в душі те, щойому подарував Бог і його батьки та, без-умовно, і середовище. Чому ми заснували«Просвіту»? Я кажу ми, бо нас є більше. Внас виникло таке почуття, що наближаєть-ся точка «термінус», після якої вже небуде можливості щось відновлювати.Україн ська справа у нас тупцює на місціабо регресує. В перші роки після грудне-вих подій 1989 року на Буковині не прово-дилася ніяка програма розвитку українсь-кої мови і української ідентичності. Всіпроблеми лягли на СУР, а Союз не мав нісил, ні можливостей, а може і бажання,здійснити це. Розділилися: церква, школа іСУР. Церква не існує як українська, цеокремі священики, які за бажанням людейправили службу божу і на українській мові(можливо 20-30 процентів) і це все було наентузіазмі. Було таке відчуття, що ми,українці, в облозі. Під час перепису насе-лення все стало ясно. Нас офіційно сталона 40% менше. Це наповнило чашу тер-піння. Всі спихали і показували на СУР,хоча це не тільки СУР винен. Але Союзперебрав на себе всі функції і не в змозібув їх виконати. Вся українська інтеліген-ція Сучав щини має долю вини в цій ситуа-ції. Ні викладачі української мови, ні керів-ники української школи, ні СУР, ні свяще-ники не спромоглися виступити єдинимголосом на захист українства. Через такупасивність якість викладання українськоїмови і взагалі всього українства впали дона найнижчої точки. Це наша гірка реаль-ність. Взагалі, не проводяться ніякі систе-матичні програми щодо заохочення дітейдо вивчання української мови і просвіт-ницької роботи серед батьків. Союз неспромігся втілити в життя якісь ініцативичерез внутрішні баталії і через те, що вкерівні органи попали неадекватні люди,які тільки дискредитували українську спра-ву своїми вчинками. І ось, за два роки мого

головування у Сучавській філії СУРу,знаючи ці проблеми ізсередини, я, пора-дившись з викладачами, письменниками,а насамперед з проф. Іваном Кіде щуком іпроф. Миколою Крамарем, ми вирішилистворити асоціацію, яка би могла допомог-ти українській громаді і СУРу, який пови-нен перебрати на себе не екзекутивніфункції, а координаційні. Ми втілили вжиття нашу мрію, а через приємний збігобставин назва асоціації є «Просвіта»(Культурно-освітянська асоціація «Про -світа» імені Тараса Шевченка). «Просвіта»має започаткувати виховні проекти наБуковині:

– По-перше, це розробка концепції роз-витку української мови на Буковині. Миповинні спромогтися розбудувати цю кон-цепцію, щоб могли викласти ії перед усімазацікавленими – від влади до батьківдітей. І, звичайно, знайти спосіб фінансу-вання для втілення в життя. У нас булисуперечки, а люди, які керували шкіль-ництвом, виправдовувалися тим, що існуєтака концепція. І ось, через ці суперечки інехотіння бачити реальності ми й виріши-ли діяти самостійно у цьому напрямку. Мибудемо підтримувати тісні зв’язки і кон-сультуватись з усіма зацікавленими сторо-нами. Підтримку нам вже висловили нашідрузі з України. Ми мусимо зробити про-екцію на майбутнє і тому розуміємо, щочаси міняються, виникають нові умови іможливості, яких нам потрібно враховува-ти і прийти до логічного завершення –заснування елітного українського ліцеюдесь на Буковині. Випусники цього ліцею іповинні стати кістяком нашої українськоїінтелігенції на Буковині.

Українську Церква повинна бути голов-ною опорою для нас. Та вже 25 років наБуковині ведеться дуже хитра руйнівнаполітика щодо нашого церковного (насам-перед православного) життя. Ми не спро-моглися за 25 років вибороти офіційнийстатус української православної церкви наБуковині. Чому? Є багато пояснень алеголовна причина полягає в невмінні вима-гати головного – статусу, закріпленого офі-ційно, а не вимагати конкретних посаддля конкретних людей, які тепер покри-вають брудом і дискредитують українство(мені особисто сказали в очі: «коли україн-ці, тобто СУР, буде платити, тоді будемослужити по-українськи». Це і є друга кон-кретна діяльність нашої асоціації. В селах,де проживає українське населення,потрібно закріпити статус української мовияк мови літургійної як мінімум, а вже якмаксимум – це організаційні справи, такі

як протопопіат. В цьому смислі СУР про-грав битву. Союз погіршив відносини зУкраїнськими вікаріатами навмисне чивипадково, і всі стали собі автономні оди-ниці. В цьому випадку про яку єдину пози-цію можна говорити?

«Просвіта» може допомогти виробитиплан дій для спільного вирішення пробле-ми. Є певні запитання і до керівництваВікаріату – преподобного отця ІванаПіцура, який повинен би пояснити, чомуюрисдикція Вікаріату не поширюється і наБуковину і Тульчу і з яких причин відмови-лися від назви Генеральний в назвіВікаріату.

Ось тому ми і заснувалися. І ми будемопрацювати. Всі чутки поширюються сто-совно нашої асоціації недобрими людьми,котрі, може, по крові є українцями, але подуху далеко від цього. Я не хочу судитинікого, але так сплюндрувати ідею україн-ства на Буковині, як це спромоглися такзвані корифеї за останні роки, я думаю, щоніде так не сталося.

Не головне для них знати українськумову, а головне бути в керівництві абодепутатом... Або мати доступ до потоківгрошей, як вони кажуть. Це наша траге-дія... гроші...

Ми, як організація, заснувалися без гро-шей. Так що я звертаюся до тих, хто боїть-ся, що ми займемо якесь місце або буде-мо забирати якісь гроші, не боятися... Мине за гроші створили асоціацію. Гроші при-йдуть пізніше, я впевнений в цьому.

Союз потрібно реформувати. В бесідахз новим керівництвом, особливо з новимголовою Союзу, я відчув цей нахил доперебудови. Як йому вдасться переборотисистему, це буде дуже добре. Ми йогопідтримаємо в його діяльності.

Можу дати і певні поради. По-перше,зробити аналіз 25 років діяльності СУРу іпобачити чи теперішня структура Союзу єуспішною. Союз не може контролювати імати монополію «законодавчу» і «ексику-тивну» всього, що стосується українства.Я думаю що Союз повинен реформувати-ся і мати гнучку структуру, яка би реагува-ла на прояви активності «українського» вбудь-якому куточку держави, а насампе-ред в нас на Буковині, де є велика потребав цьому. І створити таку систему, щоб всіхпідтягувати під «купол» Союзу. Включативсіх до виконання нової стратегії, якупотрібно розробити. Як це не зробиться,то СУР зостанеться собі десь «там» офі-ційно визнаною організацією з тими «пото-ками грошей», з некомпетентними людь-ми на місцях, які і далі будуть дискредиту-вати українство. Це не тільки моя точказору, і якщо є люди, що не сприймаютьвсе, що було сказано, то потрібно зрозумі-ти, що демократія це і є різноманітністьдумок, з яких починається прогрес...

Дякую, що ви дали мені змогу вислови-ти ці думки і бажаю успіхів всім тим хтопрацює на ниві українства!

борислав ПЕтраШУК

13Ukraînsykãc VISNÃK

Чому ми заснували «Просвіту»

ДЕМоКратІя – цЕ І рІзНоМаНІтНІСтьДУМоК, з яКИх ПоЧИНаєтьСя ПрогрЕС...

Оксана Лавіца

ідиліяХолодний зимовий ранок. Я вийшла на

подвір’я, було дуже зимно, під ногами скрипівсніг, на вікнах хат мороз наче намалювавгарні квіти. Я радувалась, бо зима моя улюб-лена пора року. Після обіду ми з друзямипішли кататися на санчатах. Між ними буводин дуже гарний хлопець, який мені дужеподобався.

Він про це навіть не здогадувався. Хлопцябуло звати Юра. Коли я його побачила, моєсерце забилось сильніше в грудях. Поба -чивши мене, він підійшов, привітався і сказав:– Оксанко, я радий тебе бачити!

Я трошки розгубилася, але, наважившись,відповіла:

– Привіт, я також рада тебе бачити!Ми пішли кататись, розділившись по двоє

на санчатах, я припала з Юрою, наче долясама так розпорядилась, як то кажуть: «Долядуже цікава річ, якщо не йдеш за нею, товона потягне тебе за собою”. Я була рада, щокатаюсь з Юрою. Нам було дуже весело,потім я змерзла й хотіла іти додому. Друзізупинили мене і ми пішли до моєї подругиАнни, щоб попити чаю і зігрітись. Час минавдуже скоро, наближався вечір, і мені требабуло повертатись додому. Я попрощалась з

друзями й хотіла іти, аж тут Юра, сказав:– Зачекай, Оксанко, я тебе проведу!Я з радістю погодилась:

– Добре, Юрчику, ходімо!Взявшись за руки, ми пішли. По дорозі ми

розмовляли, сміялись, а коли дійшли, нам нехотілось розлучатись.

Вже було пізно. Юра, поцілувавши мене вщічку, пішов, а я, зітхнувши ввійшла до хати.Наступного дня ми випадково зустрілись навулиці.

– Хочеш прогулятись? – спитав він мене. – Чому б ні! – відповіла я.

Ми довго гуляли, тримаючись за руки.Було дуже гарно, падав сніг, ми грались,кидаючи снігом один в одного. Зупи нившись,Юра промовив:

– Оксанко, я давно хотів тобі сказати: тимені дуже подобаєшся!

Почувши, що він сказав, я зраділа, томущо я дуже чекала цього моменту. Відтоді, мипочали зустрічатись. Він просто надзвичай-ний, особливий хлопець, він відрізнявся відінших, мені було дуже добре з ним, він менезачаровував все більше й більше. Одногоразу ми пішли на вечірку, яку організувалимої друзі, ми танцювали, співали, весели-лись, все було добре, аж поки я вийшланадвір трішки подихати свіжим повітрям.Повернувшись, я побачила, як Юра танцює змоєю подругою, яка щось шептала йому навухо. Мені це не сподобалось, я вибігланадвір, але Юра наздогнав мене і сказав:

– Оксанко, чому ти гніваєшся? Це був тіль-ки танець!

– Вона тобі шептала на вухо, про що видомовлялись?

– Та ні про що, це ти ж знаєш, що менітільки ти подобаєшся, я не проміняю тебе ніна одну з твоїх подруг. Пробач, люба, це біль-ше не повториться! – сказав Юра, обнявшимене. – Усміх нись, серденько, я не хочу бачи-ти тебе засмученою.

Я усміхнулась і сказала:– Проведи мене додому, бо вже пізно!Юра погодився і, взявшись за руки, ми

пішли...

1. ріка між бесарабією тарумунією.

2. Маршрут

3. румунський поет тіберіу ...4. бронeмашина

14 Ukraînsykãc VISNÃK

дитячі сторінки

КВаДрат рІдНа ХаТа(роздуми)

рідна хата... Найкраще слово! Як почуєш це слово, думкалетить у рідне село, де стоїть бaтькiвcька хата. Там матусяспівала пісні, а батько допомогав робити перші кроки. Там бабу-ся сідала у стареньке крісло і розповідала казки, а дід прислуху-вався як ти читaєш вірші. Не можна забути такі милі спогади...Коли плакалa, матуся заспокоювала солодкими словами. батькодавав поради про чесне життя. Коли йшов до школи, хатаждала тебе.

рідна хата тебе виглядає... Завжди буде виглядати. Коли уві-ходиш до хати, спогади сильно обіймають ... Замріяні очі матусііз любов’ю поглядають на тебе зі фотокартки. батькові пора-ди, записані на пaпepi, промовляють до тебе. Теплий голос бабу-сі і дідуся стиха мовлять до тебе. Чути кроки маленької дитинипо хаті...

Непомітно сльози з’являються на обличчі... всі милі спогадидитинства залишилися тут. Якби можна було повернути часта опинитися в дитинствi! але, на жаль, це ніхто не може зро-бити.

рідна хата, хата дитинства, ніколи не зникне. вона залиша-ється в наших серцях...

Наташа ШОйМаН, учениця 7-го класу, балківці

По горизонталі і по вертикалі

ПрутРутаУтанТанк

1 2 3 4

1

2

3

4

Склав Микола КУрИЛюК

Рідна мова починається з мами-ної коли скової, з батьківського муд-рого сло ва-поради, з пісні, з жарту,з любові. Вона вміщує в собі весьсвіт, який, сповнений дива, незви-чайних почуттів та краси.

21 лютого у всьому світі відзна-чається Міжна род ний день рідноїмови. Це свято було проголошено в1999 році на загальній конференціїЮНЕСКО з метою захисту мовної

та культурної багатоманітності.Міжнародний день рідної мови

відзначає кожна культурна лю -дина, яка усвідомлює, що мова єбезцінним надбанням людства.

У кожного народу є своя мова,вона для нього найрідніша і найдо-рожча, якщо вмирає мова, зникає злиця землі й народ, який протягомбага тьох віків творив її. Томутреба любити рідну мову, берегти

й захищати, як найкоштовнішийскарб, адже мова – це свого родудуша народу: немає мови – немаєнароду.

Кожна людина має право розмов-ляти і мислити рідною мо вою.

15Ukraînsykãc VISNÃK

дитячі сторінки

Cтopiнки cклaлa Tepeзa ШeНдPoю

Сніг у Сучаві.Сніг.Сніг, як у серці чужого, –вкрив мені долі поріг,

вкрив слід блаженної волі. алe на вулиці –діти.діти, як сонця ясні, йдуть до грудей

матерів.Сніг і на грудях мамів.Сніг у Сучаві.Сніг.

Сніг у Сучаві

Мова – така ж жива істота, як і народ, що її витворив, іколи він кине свою мову, то вже буде смерть його душі,смерть всього того, чим він відрізняється від другихлюдей. (Панас Мирний)

ДорогІ ДІтИ, ЛюбІть І ШаНУйтЕ рІДНУ МоВУ!

Володимир СоСюра

рІДНа МоВаВивчайте, любіть свою мову, як світлу Вітчизну любіть, як стягів красу малинову, як рідного неба блакить.Нехай в твоїм серці любові не згасне священний вогонь, як вперше промовлене слово на мові народу свого.Як сонця безсмертного коло, що кресить у небі путі, любіть свою мову й ніколи її не забудьте в життіМи з нею відомі усюди, усе в ній, що треба нам, є, а хто свою мову забуде, той серце забуде своє.Вона, як зоря пурпурова, що сяє з небесних висот, і там, де звучить рідна мова, живе український народ.Народ наш, трудар наш і воїн, що тьму подолав у бою. І той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою.

ПрИСЛІВ’я та ПрИКазКИ Про МоВУ

* Красна мова находить добрії слова.* Слово до слова – зложиться мова.* У кого рідна мова, в того й душа здорова.* Людину видно по її мові.* Умій сказати, умій і змовчати.

* Наймогутніша зброя – слово.* Сказане слово – було і нема, а написане живе вічно.* Від теплого слова і лід розмерзнеться.* говоріть так, щоб словам було тісно, а думкам просторо.* Не хочеш почути поганих і дурних слів, не кажи їх сам.* Удар забувається, а слово пам`ятається.* Слово — не стріла, а глибше ранить.* Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути.

ТеЛеПаТМи з ним зустрічалися щоранку, Cпочатку я не звернув уваги на

нього, а він на мене. Потім дeдалі частіше він став повертати голо-ву у мій бік, а я – в його.

Якось я побачив, що він дуже пильно обмацує мене очима.«Ах ти гад! – подумав я. – Xoчeш нa мeнi зapoбити дiтям нa

мoлoкo?»

Він порівнявся зі мною. Примружив очі. Майже прошипів:– Гад! Заробляєш дітям на молоко?..Я витріщився і роззявив рота. Ще б пак! Уперше в житті поба-

чив телепата.

«ПаЛiгЛот»Цікаво-таки життя побудоване. Росте поруч з тобою отакий собі

босоп'ятий халамидник, як Грицько Сало, разом хрущів у травневінадвечір'я картузами збиваєте, разом по чужих садках шастаєте.I ти не здогадуєшся, який у голову того Гриця Сала потенціальнийзаряд природа заклала.

Не бачив я Гриця Сала по закінченні школи кілька років. А тойду вулицею райцентру – Гриць чалапкає.

– Здоров! – кажу. – Ти що, з неба звалився?– Нє-є, – каже гордовито Гриць. – Я з учіліща. Язикі разниє іно-

странниє зучав. На паліглота учусь...– Молодець! – плещу його по сухореброму торсу. – Отже, скоро

Грицько Сало виповзе на світову арену.– Понімаєш, – кривився Гриць. – Моя хвамілія січас не Сало, і

не Гриць я. Я січас Жорж... Саловйов...Я вибачився і спитав делікатно:– Ти мені пробач, я у цих ділах не дуже петраю. А ось свою

рідну мову ти забув чи, може, вмисне тренуєшся на іншій?– Панімаєш, тєбє етого не понять. Чєловєчєская башка очень

інтіресно устроєна. Там єсть уроді би такіє коробочки. Прінцип

дєйствія етіх коробочок такий: єслі один язик туда влазить, то дру-гой об'язатєльно вилазить. Вроді би один другого вишибає. А от упаліглотів наоборот: сначала вишибає, а потом вшибає... Так от умене вже вишибнуло.. Тепер буде вшибать...

Після цього я Гриця більше не зустрічав. «Вшибнуло» йому чині – не знаю. А от, що «вишибнуло». то сам бачив.

«я брЕШУ ЧЕСНо»Навколо його імені літали легенди, як хрущі у травні навколо

розквітлої вишні. Ще не встигав ілюзіоніст Степан Сапка з'являти-ся на сцені, як зал уже гудів розбурханим вуликом. Всі знали, щоце неабиякий талант, і всі перед цим талантом схиляли голови.

Я бачив Степана Сапку у ту хвилину, коли перед його талантомсхилили голови навіть ті, які схиляються хіба шо перед «вище-стоящими».

Степан Сагіка стояв на сцені бадьорий, усміхнений і пояснювавпубліці секрети свого мистецтва:

– Без ілюзії людина жити не може. Ілюзія – це відпочинок віддійсності...

Потім потряс рукавом, і з цього рукава покотилися справжнікурячі яєчка.

Присутні знали, що все це тільки ілюзія, але всі в шаленомуекстазі гупали долонями і кричали: «Браво! Біс!»,

Коли біля Степана Сапки утворилася гора ілюзійних яєчок, а вподяку за його неповторне мистецтво – гора квітів, він підняв рукуі сказав:

– Я не обіцяю вас годувати оцими яєчками, бо все це тількиілюзія... Я брешу чесно...

Він махнув рукою. I на сцені стало пусто.А зал гудів від захоплення. Зал скандував: «Браво! Біс!».Та ілюзіоністи на «біс» своїх номерів не повторюють...

євген ДУДар

16 Ukraînsykãc VISNÃK

УКраїНСьКИй ВІСНИКUKRAINSKYI VISNYK

Шеф-редакторМИхайЛо МИхайЛюК

Редактор – тереза ШЕНДроюТехноредагування і комп'ютерний набір: Тереза ШЕНДРОЮ

Редакція: Раду Попеску № 15, БухарестТелефони: 0212220755; 0212220737; 0212220748; 0212220724Друкарня S.C.SMART ORGANIZATION S.R.L., Бухарест, Румунія

ISSNN 1223-1614Redacþia: Radu Popescu Nr. 15, Sector 1, Bucureºti, România

застереження* За достовірність фактів, цитат, власних імен та іншихвідомостей відповідають автори підписаних матеріалів. * Редакція може не поділяти точки зору авторів. * Надіслані до редакції матеріали не повертаються. * Редакція залишає за собою право скорочувати і редагуватинадіслані матеріали, не порушуючи їхнього основного змісту.

Подаємо нову адресу по інтернету нашої редакції:

E-mail: ukrainskyi.visnyk@gmail.com

JJ весела сторінка JJ весела сторінка JJ весела сторінка