Наш край на початку ХІХ століття

Географічна характеристика

Район розташований на межі Малого Полісся та лісостепу. Територія району переважно висотно-рівнинна, мережана балками, ярами, лугами, культивованими ґрунтами, лісами і гаями. На півдні та сході — заліснені висоти з великою кількістю криничних озер, струмків, угловин, валунів і печер. Ґрунти району переважно супіщані, зрідка чорноземні та торф'яні, у надрах залягає промислова глина, крейда, вапняк, камінь, поклади залізної та мідної руди, кам'яного вугілля, торфу та інших копалин. Найбільшими ріками є Горинь, Вілія, Збитенка і Вільшанка.

Давні поселення районуНайдавніші поселення на території Острога з'явилися в мідну добу (IV—III тис. до н. е.). На території району знайдені поселення культури лінійно-стрічкової кераміки. Археологічні дослідження довели, що Острожчина — один із найдавніших землеробських осередків у Європі, про що свідчить зображення рала на фрагменті миски, знайденої в с. Вільбівне. Велика кількість поселень належить до трипільської цивілізації (група пам'яток у с. Хорів, поселення в Острозі, Краєві, майстерня з обробки кременю у Вілії). Трипільці з'явилися на Острожчині на пізньому етапі свого розвитку (кін. IV — поч. III тис. до н. е.) й принесли із собою розписний посуд, вироби з міді, культові антропоморфні фігурки. На археологічній карті району відмічено також поселення доби бронзи та доби гальштатту. Знаходимо на Острожчині також сліди перебування давніх германців — готів і гепідів (села Бродівське, Хорів, Могиляни. Ранні слов'яни представлені в районі поселеннями празької культури, Луки-Райковецької, городищем Х-ХІ ст. у с. Монастирьок, групою курганів у с. Хорів, поселенням біля села Стадники.

Острожчина у 19 століттяУ 1793 р. Острог ввійшов до складу Російської імперії і став повітовим містом. У 1795–1825 pp. він був адміністративним центром і єпископальною резиденцією Волинсько-Житомирської православної єпархії. За Острогом утвердилася назва «міста шкіл». Певний час тут діяла духовна і вчительська семінарії, в 1860 р. відкрилася перша на Волині жіноча середня школа (жіноче училище ім. графа Д. Блудова).

Місто Острог наприкінці XVIII – на початку XIX ст.

Наприкінці XVIII ст., після третього поділу Речі Посполитої, за яким ця держава зникла з карти Європи, Острог опинився в Російській імперії і невдовзі став одним із повітових міст Волинської губернії, у ролі якого залишався аж до революції 1917-1920 pp.

Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. Острог був невеличким повітовим центром Волинської губернії. Поселення мало кілька специфічних особливостей. Тривалий час місто ділилося на частини, власники яких часто мінялися, аж поки 1802 р. його не об'єднав у своїх руках князь Кароль Яблоновський. Магнат заклав тут при своєму палаці парк, сад та оранжерею з рідкісними рослинами. З початку XIX ст. понад три чверті століття тривали судові суперечки між К. Яблоновським та графом Юзефом-Августом Іллінським з приводу меж між передмістям Бельмаж та вулицею Татарською і містом Остогом6. Усю першу половину XIX ст. ці частини міста залишалися у власно сті Ю.-А. Іллінського та його нащадків. Жителі Бельмажу й Татарської вулиці за своїми правами й обов'язками відрізнялися від мешканців власне Острога. Обидва передмістя були відгороджені кам'яними стінами, і за в'їзд у місто передміщанам треба було платити певні кошти. Євреї Бельмажу й Татарської вулиці становили окремий кагал. Увесь час належності міста роду Яблонов-ських позначений судовими тяганинами, які стосувалися здебільшого землеволодіння.

Населення ОстрогаЗа «Описом міста Острога» 1845 р., тут проживало 9 415 мешканців. Тобто за 48 років населення міста зросло в 2,3 разу. За темпами приросту кількості мешканців Острог можна віднести до середніх містечок Волині. 1798 р. в Острозі проживало 26 осіб католицького та 91 особа (65 чоловіків і 26 жінок) православного духовенства. Частину населення Острога становила шляхта (92 особи чоловічої і 78 осіб жіночої статі), але детальнішої інформації про цю верству в нашому розпорядженні немає, можемо лише припустити, що, скоріше за все, у переважній більшості вона була польською.Провідні позиції в житті міста посідали євреї. Міщани єврейської національності переважали також кількісно (911 чоловіків і 1 245 жінок).

ОСТРОЗЬКЕ ЖІНОЧЕ УЧИЛИЩЕ ІМЕНІ ГРАФА Д. М. БЛУДОВА

В травні 2012 року виповнилося 200 років з дня народження Антоніни Дмитрівни Блудової, відомої російської громадської та освітньої діячки, засновниці жіночого училища ім. Д. Блудова у м. Острозі.

Блудови — російський дворянський рід. За сімейними переказами засновником роду був Блуд Івещій (Іона), боярин і воєвода Київського князя Ярополка Святославича. Підтримуючи ідеї батька про розвиток жіночої освіти, А. Блудова організувала в місті Острозі, на Волині, релігійно-освітнє Братство ім. Кирила і Мефодія, а при ньому — жіноче училище ім. Графа Блудова (в пам’ять про батька померлого в 1864 році). Братство і училище стали справою всього її життя.

Острозьке братство Кирила і Мефодія

Відтак братство у Острозі було засноване 1865 року. В числі головних співзасновників були наступні особи: Олена Миколаївна Нелідова (уродж. Анненкова), Анастасія Олександрівна Назимова, Софія Миколаївна Батюшкова, Юлія Миколаївна Зінов'єва, княгиня Катерина Дмитрівна Долгорукова, Анна Федорівна Тютчева, Катерина Петрівна Єршова, Єлизавета Петрівна Карамзіна, Софія Василівна Ланська, Варвара Василівна Ланська, Марія Іванівна Сенявіна, Єлизавета Дмитрівна Стремоухова, княгиня Єлизавета Петрівна Урусова, Катерина Василівна Ґалаґан, Зоя Олександрівна Зарудна, Анна Петрівна Ісакова, Марія Сергіївна Муханова, княгиня Марія Олександрівна Мещерякова, Єлизавета Василівна Дашкова, графиня Олександра Григорівна Шереметьєва[1]. За основну ціль перед собою воно поставило таку: «принести належну данину пам'яті наших першовчителів святих Братів Кирила і Мефодія, через постійну молитву, восхвалення і подяку церкві, присвячені їхній пам'яті, і через посильні зусилля – наслідувати їхню діяльність розповсюдженням християнської просвіти, їх братську любов – любові до ближніх, їх невтомні труди – терпінню і постійності в служінні православній церкві». Статут братства був затверджений архієпископом Волинським і Житомирським Антонієм у березні 1865 р. Згідно із цим Статутом в братстві були засновники, старші братчики, а також місцеві острозькі братчики. Усі мали свої обов'язки. Старші братчики і засновники були зобов'язані в міру можливостей і засобів дбати про розбудову і розвиток братства

Відомі особистості на Острожчині у 19 столітті

У Острозькій чоловічій гімназії навчалися майбутні академіки Агатангел Кримський, Оникій Малиновський, Іван Огієнко (митрополит Іларіон), генерал армії Олексій Антонов тощо. У 1846 р. місто відвідав Тарас Шевченко. В різні роки в місті побували діячі українського відродження: Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Коцюбинський. Острозьку давнину вивчали Михайло Максимович, Іван Франко, Орест Левицький, Михайло Грушевський.