МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО- ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ.

ПЛАН.1. Характеристика світової

валютно-фінансової системи. 2. Основні форми міжнародних

валютно-фінансових операцій. 3. Зовнішній борг: структура,

критерії оптимальності, показники. Проблеми зовнішньої заборгованості України.

Світова валютно-фінансова система — це сформований на основі розвитку товарного виробництва, грошового обігу і міжнародних економічних відносин порядок розрахунків між учасниками платіжного обороту з відповідною системою валютно-фінансових міжнародних установ (інституцій).

Валютні відносини — це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств. Вони пов’язані з функціонуванням грошей у міжнародному обороті.

Основною формою валютних відносин є міжнародні розрахунки, які здійснюються під час міжнародних операцій і відображаються в загальному вигляді в платіжних балансах усіх країн світу.

Суб’єктами міжнародних розрахунків виступають держави (уряди), підприємства, фізичні особи, банківські рахунки яких перебувають на території різних країн.

Державно-правова форма організації валютних відносин називається валютною системою.

Національна валютна система — це форма організації валютних відносин країни, яка визначається національним законодавством. В основі національної валютної системи лежить грошова одиниця країни.

Світова валютна система — це система, що включає сукупність способів, інструментів та установ, за допомогою яких здійснюються грошові розрахунки в межах світового господарства.

Складові світової валютної системи: форми міжнародних засобів платежу

(світові гроші); режим валютних курсів; умови взаємної конвертованості валют; валютні ринки; міжнародні валютно-фінансові

організації; міжнародне регулювання валютних

обмежень.

Функцію міжнародних засобів платежу виконують валюти найбільш економічно розвинутих країн світу.

Валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, яка виражена у грошовій одиниці інших країн.

Валютний ринок — ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни.

Головними суб’єктами валютного ринку є великі транснаціональні корпорації та банки (ТНК, ТНБ).

Об’єктом цього ринку є валюта. Найбільш відомі валютні ринки

знаходяться в м. м. Лондон, Париж, Нью-Йорк, Франкфурт-на Майні, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Амстердам, Брюссель.

Фіксований валютний курс — це результат угоди зацікавлених країн про підтримку курсу своїх валют на певному рівні.

Плаваючий валютний курс — це обмінний курс, який залежить тільки від попиту та пропозиції на цьому ринку.

Валютна інтервенція — це цільові операції національних банків з купівлі-продажу іноземної валюти для обмеження динаміки курсу національної валюти, визначені межами її підвищення чи зниження.

Конвертованими називають такі валюти, які вільно, без обмежень, обмінюються на інші національні грошові одиниці, товари та послуги.

Провідні міжнародні валютно-фінансові і кредитні організації:

Міжнародний валютний фонд (МВФ),

Світовий банк (СБ), Європейський банк

реконструкції та розвитку (ЄБРР).

1. МВФ почав функціонувати з 1945 р. До МВФ входить понад 160 держав

світу. Його основними цілями є:

сприяння розвитку торгівлі та валютного співробітництва;

надання країнам-членам коштів в іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів.

Кредити МВФ поділяються на:

звичайні кредити, які надаються для подолання тимчасових труднощів платіжного балансу в рамках одного року (з перспективою подовження до 4—5 років);

компенсаційні кредити, що їх надають у разі зменшення експортної виручки, яке сталося з незалежних від країни-позичальника причин, терміном на 3—5 років;

стабілізаційні кредити терміном до 3—5 років, які надаються для фінансування створення запасів сировини, що добувається в країні у разі несприятливої кон’юнктури на світових ринках.

Станом на початок серпня 2010 р. борг України перед МВФ становить $ 12,66 млрд.

(Головний боржник МВФ в світі на сьогодні Румунія. Її борг складає $ 13,8 млрд. На третьому місці Угорщина з $ 11,6 млрд. боргу.)

Затверджена програма stand by для України є четвертою за величиною серед діючих програм допомоги МВФ, поступаючись за розмірами Греції, Румунії та Угорщини.

Роком пікових виплат України на адресу МВФ стане 2013 рік. Їх величина досягне $ 6,3 млрд. За розрахунками фахівців, в 2013 році на обслуговування зовнішнього боргу Україна може направити до 21,3% ВВП і 41,3% експорту товарів і послуг.

За розрахунками МВФ, борг України збільшиться до 39,6% ВВП в 2010 році, до 42,7% ВВП в 2011р. і 44,4% в 2012 році. Після цього він почне поступово знижуватися - щороку на 2,5-4% ВВП до 33,9% ВВП до кінця 2015 року.

2. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) разом зі своїми двома філіями — Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК) та Міжнародною асоціацією розвитку (МАР) — входить до структури Світового банку.

До нього також належить Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій (БАГІ).

Це міжурядова фінансова організація, членами якої є понад 180 країн. Членами МБРР можуть бути тільки країни-члени МВФ.

Основна мета діяльності МБРР — сприяння країнам-членам у розвитку їх економіки через надання довгострокових позичок і кредитів, що сприяють структурній перебудові країн-позичальниць, а також сприяння розвитку міжнародної торгівлі та підтримці платіжних балансів.

За період з 1994р. крім боргів перед МВФ, Україна накопичила значну заборгованість перед Світовим банком.

Україна замикає першу десятку боржників з показником $ 3,22 млрд, поступаючись Польщі ($ 3,81 млрд ) і випереджаючи Росію ($ 2,88 млрд).

3. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Його метою якого є сприяння ринковим реформам у країнах Центральної та Східної Європи.

Засновниками банку виступили 40 країн, а також дві міжнародні організації — Європейське економічне співробітництво і Європейський інвестиційний банк.

ЄБРР, надаючи кредити, допомагає західним промисловцям зважитися на освоєння європейських ринків країн з перехідною економікою.

Кошти, що надійшли від ЄБРР в Україну протягом 1993—1999 рр., становили понад 0,5 млрд дол.

Вони використовуються на реалізацію проектів суспільного розвитку України, розвиток телекомунікацій тощо.

2. Основні форми міжнародних валютно-фінансових операцій.

Для валютних ринків характерні такі основні види операцій:

Операції «спот» передбачають негайну постановку валюти за курсом, зафіксованим в угоді.

Операції «форвард» — це угоди, в яких сторони домовляються про постановку певної суми валюти через домовлений термін за узгодженим на момент операції курсом.

Операція “аутрайт” означає, що продавець зобов'язаний продати, а покупець — купити валюту в установлений строк за зафіксованим наперед курсом.

Операція «опціон», коли клієнт сплачує банку невелику премію й одержує право купити валюту в будь-який день встановленого угодою періоду за зафіксованим при укладенні угоди курсом або відмовитися від купівлі-продажу, якщо виконання угоди за визначеним курсом у даному інтервалі часу виявиться для нього більше невигідним, ніж втрата коштів на премію.

Основні валютні ринки.

Ринок євровалют — це ринок валют країн Західної Європи, де операції здійснюються у євро. Тим самим були створені умови для валютно-фінансових зв'язків цілої групи країн і введення євро.

Ринок євродепозитів - виражає валютно-фінансові відносини, щодо формування вкладів в іноземній валюті у великих комерційних банках західних країн за рахунок коштів, що обертаються на ринку євровалют.

Ринок єврокредитів - виражає кредитні зв'язки з надання міжнародних позик у євровалюті великими комерційними банками країн із розвинутою ринковою економікою.

3. ЗОВНІШНЯ ЗАБОРГОВАНІСТЬ: ПОНЯТТЯ, ПОКАЗНИКИ, СУБ'ЄКТИ

Зовнішньою заборгованістю (державним боргом) - прийнято вважати суму фінансових зобов'язань країни перед іноземними кредиторами, що підлягають погашенню у встановлені терміни.

Внутрішній державний борг - сукупність зобов'язань держави перед резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації).

Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.

Державний зовнішній борг складається з:

позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;

позик на підтримку національної валюти; позик на фінансування інвестиційних та

інституціональних проектів;

гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;

державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

Зовнішній борг охоплює такі компоненти:

довгостроковий борг, включаючи борг за кредитами міжнародних фінансових організацій та приватні борги;

короткостроковий борг;

заборгованість перед МВФ.

Структура світової заборгованості : борги за кредитами держав; борги за кредитами, наданими

приватними кредитно-фінансовими інституціями;

борги, що виникли внаслідок незбалансованості торговельного і платіжного балансів;

борги, спричинені перевищенням іноземних інвестицій над вивозом власних;

борги за кредитами міжнародних фінансово-кредитних організацій.

Показники рівня і динаміки зовнішнього боргу:

■ EDT/XGS — відношення загальної суми зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг;

■ EDT/GNI — відношення загальної суми зовнішнього боргу до валового національного доходу;

■ TDS/XGS — відношення платежів з обслуговування боргу до експорту товарів і послуг;

■ INT/GNI — відношення сплати процентів до валового національного доходу;

■ Short term/EDT — частка короткострокового боргу в загальній сумі зовнішнього боргу;

■ Concessional/EDT — частка довгострокового боргу в загальній сумі зовнішнього боргу;

■ MultUaterai/EDT — частка боргу міжнародним організаціям у загальній сумі зовнішнього боргу, та ін.

До двох основних індикаторів заборгованості належать:

відношення зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг;

відношення обслуговування боргу до експорту, або норма обслуговування боргу.

Класифікація країн за рівнем заборгованості, (розроблена СБ) 1. Країни з надмірною заборгованістю

(показники відношення зовнішньої заборгованості до експорту і ВВП відповідно перевищують 220 % і 80 %).

2. Країни з помірною заборгованістю (обидва показники нижчі за наведені, але вищі за 60 %).

3. Країни з низьким рівнем заборгованості (обидва показники нижчі за 60 %).

Показники платоспроможності країни: 1. Показники відношення величини зовнішнього боргу до

різних економічних показників: • питома вага зовнішнього боргу окремих дебіторів у

світовому зовнішньому боргу; • відношення зовнішнього боргу до експортного доходу

країни-позичальника (%); • відношення витрат на обслуговування зовнішнього боргу

до експортного доходу (%), тобто норма обслуговування боргу;

• відношення процентних платежів з обслуговування зовнішнього боргу до ВВП позичальника (%);

• відношення офіційних міжнародних резервів країни до її зовнішнього боргу (%);

• індекс зростання власне зовнішнього боргу і боргу в розрахунку на особу.

2. Індекси динаміки зовнішнього боргу.

Зовнішній борг України та його структура

1991 р. - 1993 р. Безсистемне утворення і нагромадження боргу:

залучалися прямі кредити НБУ, надавались урядові гарантії щодо

іноземних кредитів українським підприємствам,

урегульовувалися боргові взаємовідносини з Російською Федерацією.

на початок 1994 р. державний борг України становив 4,8 млрд. дол. (у тому числі зовнішній — 75 %).

1994 р. —1997 р. Поряд з продовженням боргової політики

попередніх років, активізувалися зв'язки з міжнародними фінансовими організаціями. За цей період зовнішній борг зріс на 56 %.

Починаючи з 1995 р. внутрішній борг формується переважно шляхом розміщення облігацій внутрішньої державної позики.

1998 р. - 2010 р.За підсумками 2010 р. загальна сума державного та гарантованого державою боргу становила - 54,3 млрд дол. (38,4% ВВП), в т.ч.:

Зовнішній борг 34,8 млрд дол. (64 %); Внутрішній борг 19,5 млрд дол. (36 %).

В жовтні 2011р. – 57,7 млрд дол.

Обсяг валового зовнішнього боргу (охоплює всі види заборгованості резидентів України перед основними секторами економіки: -сектор державного управління; - органи грошово-кредитного регулювання; - банки; - інші сектори.)

України на кінець 2010 р. сягнув 117,3 млрд. дол. (85,7% від ВВП), збільшившись протягом звітного року на 13,9 млрд. дол. (на 13,5%).

Динаміка зовнішнього боргу України у 2010 році визначалася:

значними обсягами чистих зовнішніх залучень уряду (7,1 млрд. дол.) та довгострокових залучень реального сектору економіки (3,5 млрд. дол.);

суттєвим накопиченням короткострокового

боргу інших секторів за торговими кредитами і простроченою заборгованістю (4,5 млрд. дол.);

скороченням довгострокових зобов'язань українських банків перед нерезидентами (2,5 млрд. дол.)

На динаміку зовнішнього боргу в 2010 році вплинули: отримання двох траншів від

Міжнародного валютного фонду (МВФ) на суму 16,05 млрд грн (тут і далі - в гривневому еквіваленті),

випуск єврооблігацій на 19,8 млрд грн,

отримання комерційної позики від ВТБ на 15,8 млрд грн.

На динаміку внутрішнього боргу вплинув випуск облігацій внутрішньої державної позики:

для фінансування державного бюджету і поповнення стабілізаційного фонду на суму 39,8 млрд грн,

для збільшення статутних капіталів "Укрексімбанку", НАК "Нафтогаз України" і Державної іпотечної установи на 15,8 млрд грн,

для відшкодування податку на додану вартість - на 16,4 млрд грн.

Витрати на обслуговування і погашення держборгу.

Якщо в 2009 р. на боргові виплати прямувала кожна п'ята гривня доходів держбюджету,

то в 2010 р. запланована майже кожна четверта гривня.

на кожного громадянина України припадає по 20 тисяч гривень зовнішнього боргу.

Відношення державного боргу до ВВП країни за результатами 2010 р. № у Країна % ВВП № Країна % ВВП

1 Зімбабве 241,6 36 США 58,92 Японія 225,8 48 Польща 53,64 Ліван 150,7 78 Україна 38,45 Греція 144,0 79 Швейцарія 38,26 Ісландія 123,8 95 Гондурас 26,18 Італія 118,1 113 Китай 17,514 Франція 83,5 123 Росія 9,519 Німеччина 78,8 125 Естонія 7,723 Великобрит

анія76,5 127 Чилі 6,2

25 Австрія 70,4 132 Лівія 3,3