Мистецько- літературні течії

початок 19 століття

Романтизм — художній метод і напрям в літературі та мистецтві кінця XVIII — першої пол. XIX ст.), який базується на створенні напружених сюжетів, яскравих описів, захоплюючих художніх образів, узагальнень, шо мають велике ідейно-естетичне значення.

Сутність романтизму: незвичайні герої у незвичних обставинах.Уперше термін згадується в 1650 р. В Іспанії це слово спочатку означало ліричну і героїчну пісню-романс. Потім епічні поеми про лицарів - романи. Саме слово "романтичний" як синонім "живописний", "оригінальний" з'явилося у 1654 р. Його вжив француз Бальданепарже.

Риси: -універсалізм, прагнення охопити буття в його повноті (що існує і має існувати), дати йому синтезуюче художнє вираження; -тісний зв'язок із філософією; -тяжіння до символу й міфу як найбільш адекватних форм художнього вираження; -розлад з дійсністю; -різке протиставлення дійсності й ідеалу, розчарування й негативізм.

В Україні розвиток романтизму тісно пов'язаний з творчістю Л. Боровиковського, А.Метлинського, М. Костомарова, М. Шашкевича, молодого Т. Шевченка.

Сентименталізм — художній метод і напрям в літературі XVIII ст., представники якого основну увагу звернули на глибоке відтворення переживань, почуттів і пристрастей простої, незнатної людини з метою розчулити читача, викликати сердечне співчуття і сльози у читача.

культ чуттєвості, переважання почуттів над волею людини;

багатство внутрішнього світу головних героїв;

прагнення героїв до високих ідеалів, їх вічний пошук справжніх почуттів.

 Основними рисами сентименталізму є:

Найяскравіші твори української літератури, написані в дусі сентименталізму: повісті "Маруся", "СердешнаОксана" Г. Квітки-Основ'яненка, частково "Наталка Полтавка" І. Котляревського.

Реалізм (лат. realis - - речовий, дійсний) — напрям у літературі і мистецтві, який полягає у правдивому, об'єктивному і всебічному відображенні. В епоху середньовіччя реалізмом називали один із напрямів середньовічної філософії, який приписував абстрактним поняттям реальне існування. 

В українській літературі реалізм почав формуватися з кінця XVIII — поч. XIX ст. Його вважають раннім, просвітительським (І. Котляревський, І. Квітка-Основ'яненко). На перший план вийшли "низькі" жанри — бурлескна поема, байка, народно-соціально-побутова драма, народна повість та оповідання.

У драмах І. Котляревського "Наталка Полтавка" і "Москаль-чарівник" поєднані сентиментальні та реалістичні риси, у комедії Г. Квітки-Основ'яненка "Шельменко-денщик" — класицистичні і реалістичні. Таке поєднання різних стильових систем спостерігається і в прозі, яка сформувалася після драматургії, зокрема у творах Г. Квітки-Основ'яненка. У гумористично-бурлескних творах поєдналися класицистична і просвітительська естетика ("Мертвецький Великдень", "От тобі і скарб", "Супліка до пана іздателя").