Embed Size (px)
Citation preview
Відділ культури і туризму Черкаської райдержадміністрації
КЗ «Районний організаційно-методичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи»
Черкаської районної ради
Книги – ювіляри
2015 року
(тематичний рекомендаційний бібліографічний огляд української літератури)
Випуск - 1
Черкаси - 2015
Книги-ювіляри 2015 року: тематичний рекомендаційний
бібліографічний огляд української літератури / Комун. закл.
«РОМЦ БКР» Черкас. райради; авт. - укладач О. В. Шульга. –
Черкаси, 2015 [б. в.], - 16 с.
Бібліографічний огляд літератури присвячений
українським книгам-ювілярам 2015 року.
Дане видання розраховане на бібліотечних
працівників, вчителів, учнівську та студентську
молодь та на широке коло читачів.
Автор-укладач: О. В. Шульга
Редактор: Л. В. Гріщенко
Відповідальна за випуск: Л. В. Гріщенко
Комп'ютерний набір: О. В. Шульга
Підписано до друку 30.01.2015.
Тираж 35
© Комунальний заклад «Черкаський районний
організаційно-методичний центр бібліотечної та краєзнавчої
роботи» Черкаської районної ради, 2015
Електронна адреса: [email protected]
© О. В. Шульга
830 років тому (1185-1187) написане «Слово о полку Ігоревім»
«Слово о полку Ігоpевім» - найкраща пам'ятка
літеpатуpи Київської Русі. В ньому з геніальною силою і проникливістю
показано головне лихо «свого часу» - відсутність політичної єдності Русі, ворожнечу князів між собою і, як результат, слабкість її кордонів і оборони від набігів кочівників. А кочові племена завжди були
жоpстокими воpогами для Русі. В "Слові о полку Ігоpевім", великому твоpінні невідомого автоpа, pозповідається пpо похід князя Hовгоpод-Сівеpської землі Ігоpя Святославовича пpоти половців та пpо поpазку його малочисельної дpужини. Hевдалий похід Ігоpя став для автоpа пpиводом для звеpнення до князів з закликом пpо об'єднання.
180 років твору (1835) Г.Ф. Квітки – Основ’яненка
«Сватання на Гончарівці»
Григорій Квітка-Основ’яненко (1778-1843) - перший український прозаїк, талановитий драматург, творчість якого мала значний вплив на
розвиток української літератури. Головним творчим принципом Квітка-Основ’яненко вважав «писання з натури», про те, що було йому знайоме і близьке. А знав він найкраще і любив свою рідну Харківщину, її природу, звичаї її мешканців, які стали героями його творів.
Сватання на Гончарівці: «Красуню Уляну віддають за дурня Стецька, але її серце належить кріпаку Олексію. Як складається далі її доля?
Нерівність не повинна стояти на шляху до щастя. Треба оцінювати людину за її особистими якостями, а не за кількістю майна. А Олексій показаний драматургом як ідеальний образ парубка: працьовитий, вірний, глибоко моральний».
175 років
збірці поезій (1840)
Т.Г. Шевченка «Кобзар»
170 років творам Т.Г. Шевченка «Заповіт», «І
мертвим, і живим…», «Кавказ», «Наймичка», «Єретик» (1845)
«Кобзар» - назва збірки поетичних творів Тараса Григоровича Шевченка
У наш час під назвою «Кобзар» розуміють усі віршовані твори Шевченка, однак перші «Кобзарі» містили тільки деякі його поезії.
Уперше «Кобзар» видано 1840 року у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. У збірку ввійшло всього вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», що написана спеціально для цього збірника і є своєрідним епіграфом не тільки до цього видання, але і до усієї творчості Тараса Шевченка. Після видання цієї збірки й самого Тараса Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам Тарас Шевченко після своїх деяких повістей починав підписуватись «Кобзар Дармограй».
170 років роману П. О. Куліша
«Чорна рада» (1845)
«Чорна рада» - перший україномовний історичний роман, написаний Пантелеймоном Кулішем 1845 року. У цій «хроніці історичних подій» автор відтворив відомі історичні
події - чорну раду у Ніжині, яка відбулася 1663 року. Цей твір був написаний під впливом історичних романів Вальтера Скотта.
За словами Івана Франка, «Чорна рада» - «найліпша історична повість в нашій літературі». Історична основа роману - події, що відбулися після Переяславської угоди 1654 року - боротьба за гетьманування після смерті Богдана Хмельницького.
140 років твору І.С. Нечуя-Левицького
«Маруся Богуславка» (1875)
На Чорному морі, на білому камені стоїть кам’яна
темниця, а в ній перебуває в неволі
сімсот козаків. Світу Божого, сонця
праведного вони не бачать, втратили лік
дням. Аж ось прибуває до них дівка-
бранка, Маруся, попівна Богуславка та й
питає, чи знають вони, який день нині в
їхній землі. Бідні невільники не знають, а
Маруся їм і каже, що тепер Великодня субота. Козаки, це
почувши, стали дівку картати-проклинати, що вона їм
нагадала про свято, жалю завдала. Тоді Маруся попросила
їх не лаяти її, бо як настане Великодень і пан турецький
поїде в мечеть, вона випустить козаків із темниці, хай
тікають у міста християнські. Тільки щоб не минали
города Богуслава, дали знати її матері й батькові про неї,
сказали, щоб ті маєтків не продавали й не збирали грошей
для її викупу. Адже вона потурчилася, побусурманилась для
розкоші турецької, для лакомства нещасного. І хай
визволить їх Господь з тяжкої неволі, хай потраплять вони
на тихі води, на ясні зорі, у світ хрещений. Слава військам
запорозьким і всьому товариству!
140 років роману П. Мирного
«Хіба ревуть воли, як ясла повні» (1875)
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні» став першою в нашому письменстві монументальною селянською епопеєю, усебічним змалюванням життя українського села.
У ньому психологічно переконливо розкривається трагічна доля правдошукача, борця проти приниження людини, соціальної несправедливості,
який став злочинцем, «пропащою» силою. Події відбуваються на тлі широкої правдивої
картини українського життя XVIII – XIX ст. На ній особливо виділяються жіночі образи. Майстерно описані напружені ситуації, інтригуючий сюжет сприяє тісному переплетенню соціальних та інтимно-особистісних ліній роману. Твір було заборонено в царській Росії, тому вперше надруковано у Женеві. Він став одним із найвидатніших реалістичних досягнень європейської прози XIX століття.
130 років драмі І.К. Карпенка-Карого
«Наймичка» (1885)
У 1885 році драматург створює соціально-психологічну драму «Наймичка», що незабаром стала театральною класикою.
Багатий хазяїн Василь Микитович Цокуль, як і Михайло
Михайлович («Бурлака»), до набутого багатства і влади захотів додати ще й любов молодої вродливої дівчини. Жертвою його домагань стає юна й беззахисна сирота – наймичка Харитина, серце якої лише прокинулося для кохання (глибоко сховане почуття до такого ж, як і вона, наймита Панаса).
Із задуму Цокуля виникає драматична інтрига, яка закінчується трагічною загибеллю дівчини. Складний збіг обставин, потрясіння від самогубства Харитини, котра, як з’ясувалося, є його рідною дочкою ( її мати – колись збезчещена Цокулем Мотря), приводить Цокуля до сповіді – самовикриття. Так глибоко драматично завершується історія і скривдженої і кривдника.
125 років казці І.Я. Франка
«Лис Микита» (1890)
Лис Микита походить з бойків і мешкає десь на Західній Україні. Його можна охарактеризувати як розсудливого, господарського, запасливого, а також відважного, хитрого, підступного та шахраюватого персонажа, схильного поглузувати з ворогів, безоглядно дошкуляючи їм різними капостями. Він
переконаний сім'янин і дуже любить своїх дружину і дітей. Обмовлений недоброзичливцями, він змушений
податися до Львова на царський суд. Але лис всіляко зволікає виконати цей грізний виклик, обдурюючи та заманюючи царських посланців у хитромудрі пастки. Врешті, прибувши на суд, лис Микита, вміло граючи на царських почуттях, звинувачує своїх недругів у змові і викручується від покарання, пообіцявши цареві «скарб царя Гороха». На якийсь час його рятує красномовство і його талант публічного оратора. Коли його хитрощі виходять на яв, він вступає у двобій з головним суперником - Вовком Неситим і перемагає його не так силою, як підступністю.
125 років оповіданню Б.Д. Грінченка «Олеся» (1890)
«Олеся» - оповідання Бориса Грінченка, вперше видане у 1890-му році. Твір відзначається авторським гуманізмом, глибиною проникнення у світ дитячої психології, зображенням родинного та національного обов'язку.
Дія відбувається на Волині, у невеличкому селі та навколишніх лісах, за
часів татарсько-турецьких нападів. Бувалий козак дід Данило черговий раз оповідає сиротам Олесі та Михайлику про свої поневіряння на каторзі, про порятунок, повернення до села, напад татар 9 років тому та загибель батьків дітей, після чого він забрав малечу до себе. Одної неділі, діти вирішили піти в ліс по ягоди, а в дорозі помітили татар. Олеся наказала Михайлику бігти до села, попередити дідуся, а сама дозволила загарбникам схопити себе, щоб привести їх до болота. Коли татари зрозуміли, що були обмануті, то одразу вбили дівчину. Завдяки Михайлику селяни встигли втекти у ліси, та це вже було непотрібно. Наступного дня дід Данило, Михайлик та ще кілька чоловік знайшли лише «татарських коней, що позагрузали в болоті» та мертву Олесю. Олеся врятувала село і спричинила загибель татарського загону ціною власного життя.
80 років роману Ю. Яновського
«Вершники» (1935)
За змістом, життєвим матеріалом й за художньою вагою роман Ю. Яновського «Вершники» (1935) - один із найкращих творів радянської літератури про героїку Громадянської війни.
Кривавою хвилею прокотилася вона по Україні. Заради примарних ідеалів брат убивав брата, батько вбивав сина, а син підіймав руку на батька: смерть чатувала на кожному кроці. Мабуть, тим, хто жив у цей страшний час, здавалось, що прийшли останні дні світу…
Але між тим «Вершники» - це справжня поема про боротьбу добра і зла на землі, про красу українського неба і степу, про людську витривалість і жадання свободи.
35 років роману П. А. Загребельного «Роксолана» (1980)
Це одна з найнеймовірніших світових історій. В Османській династії не було жінки
такої суспільної ваги, як Роксолана. Зачарувавши Сулеймана вродою, веселою вдачею та гострим розумом, донька українського (галицького) священика з Рогатина (теперішня Івано-Франківщина) Настя Лісовська понад тридцять років відігравала визначну роль у культурному та політичному житті імперії.
Одна з найосвіченіших жінок свого часу, Роксолана-Хуррем (у перекладі «Хуррем» (Гюррем) - «та, що сміється, розсміяна»), приймала іноземних послів, листувалася з королями, впливовими вельможами та митцями.
У дні розлуки (а Сулейман здійснив 13 військових походів) вони з султаном переписувалися вишуканими віршами перською та арабською мовами. Хуррем будувала мечеті та благодійні споруди (госпіси, їдальні для паломників і бездомних) у Стамбулі та Османській імперії, і навіть мала благодійний фонд свого імені.
50 років оповіданню А.П. Гуцала
«Олень Август» (1965)
В своєму оповіданні «Олень Август» автор яскраво змалював двох головних героїв – хлопчика Женю та режисера на прізвище Альтов.
Події розгортаються саме коло цих двох персонажів, а точніше, не стільки події, скільки спілкування цих героїв є основним у оповіданні.
В оповіданні Є. Гуцала говориться про непростий світ кіномистецтва, про
стосунки дорослих та дітей, про те, що треба берегти неповторність своєї душі, свою індивідуальність.
Хлопчик Женя — мрійливий, захопливий, з багатою уявою, тонкими відчуттями. Він дав урок творчості навіть відомому кінорежисерові. Дуже важливо, що невдача не розчарувала його, не зломила, а привела до рішення діяти, творити, довести справу до кінця. Тому й прийшли до Жені чарівні олені.
Зміст твору є дуже глибоким, автор на
кількох сторінках висловлює та ілюструє
дуже важливі філософські думки. Цей твір на сьогодні є
дуже актуальним.
Список творів-ювілярів 2015 року
125 років - Л. Українка «Contra spem spero» (1890) - І.К. Карпенко Карий «Сто тисяч» (1890) 110 років - Л. Українка «У катакомбах» (1905) 90 років - Г.М. Косинка «В житах» (1925) 85 років - О. Іваненко «Майка та жабка» (1930) 75 років - О. Іваненко «Три бажання» (1940) 70 років - О. Вишня «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Бекас» (1945) 60 років - М. Стельмах «Весна-весняночка», «У сестрички дві косички» (1955) - О.П. Довженко «Зачарована Десна» (1955) 55 років - В. Сосюра «Розстріляне безсмертя» (1960) 45 років - Г.М. Тютюник «Ласочка» (1970) 45 років - В. Нестайко «Таємниця трьох невідомих», «Робінзон Кукурузо» (1970) 40 років - П. Загребельний «Євпраксія» (1975)
35 років - В.В. Чухліб «Тарасикова знахідка» (1980) 30 років - І.В. Жиленко «Казки буфетного гнома» (1985) 30 років - В. Нестайко «П’ятірка з хвостиком» (1985) 25 років - Г.М. Малик «Пригоди Алі в країні Недоладії» (1990) - В. Нестайко «Таємничий голос за спиною» (1990) 15 років - Л. Воронина «Суперагент 000. Нові пригоди» (2000) 10 років - М.С. Павленко «Русалонька із 7-в, або Прокляття роду Кулаківських» (2005)
