Видання здійснено в рамках програми малих проектів Матра КАППосольства Королівства Нідерландів

Школярам про третій сектор. – Запоріжжя:«УкрпПростір», 2009. – 28 с.: іл.Наклад – 1300 примірників.

– Микола Колодяжний, Наталя Селюкова– Ганна Афенко

При підготовці видання були використані матеріали офіційних сайтів Єв-ропейського молодіжного парламенту, організацій «Лікарі без кордонів»,«Служба захисту тварин», «Ахалар», «Республіка Мрія», «Дитячі будинки За-поріжжя», «Молодіжна Варта», видання «Розвиток громадянського сус-пільства в Україні в 2008 році. Плани на майбутнє». Упорядники висловлюють щиру подяку всім організаціям, які надали ін-формацію для видання.

© «УкрПростір», 2009

2

ЗМІСТ

Якщо демократичне суспільство уявити у вигляді кола, то його образно можнаподілити на три частини – сектори, кожен із яких певним чином намагається роз-вивати суспільство. Перший сектор – держава, другий – бізнес (комерційні орга-нізації) і третій – некомерційні організації.

3

Держава розглядає суспільство як єдине ціле й опікується всімвзагалі в країні, не приділяючи увагу конкретній людині та її потре-бам. Тобто її хвилюють виплати пенсій усім пенсіонерам, стан доріг,якими їздять усі авто, захист кордонів усієї країни, здоров’я всієї націїтощо. І вона не знає проб лем кожного з нас, бо всі ми особливі, які наші проблеми.

Бізнес (комерційні організації) забезпечує потреби окремо кож-ного громадянина, однак обмінює своє піклування на гроші.

Третій сектор – неприбуткові (або їх ще називають «неко-мерційні» чи «недержавні») організації, які також намага-

ються змінити на краще життя окремої людини зокрема ісуспільства взагалі, проте роблять це не заради прибутку іне заради влади. Ці організації – добровільні об’єднаннялюдей, створені задля спільної діяльності, для вирішення

спільних проблем. Однак варто звернути увагу на те, що некомерційні органі-

зації – це не безкоштовна робоча сила. Вони можуть надавати певніпослуги за гроші, але всі зароблені кошти мають бути спрямовані надіяльність, заради якої вони створені, а не на збагачення.

На сьогодні налагоджуються стосунки між трьома секторами, щодля України ще кілька років тому було не лише дивно, а й немож-ливо. Адже суспільство – це свого роду система, що об’єднує людей,а система може працювати тільки в тому разі, якщо всі її складовіефективно співпрацюють, взаємодоповнюють одна одну.

Що ж саме роблять неприбуткові організації? Допомагають ускрутні хвилини, захищають права людини, сприяють творчій реалі-

4

ЩО ТАКЕ ТРЕТІЙ СЕКТОР?

зації, розвитку особистості, намагаються вирішувати проблеми кож-ного в суспільстві, розвивати державу.

Яким чином організації третього сектора цього досягають?організовують різні заходи для обговорення актуальних проблем

і пошуку шляхів їх подолання;проводять тренінги й навчальні семінари з підвищення кваліфі-

кації;влаштовують ознайомлюючі туристичні поїздки містами країни;обмінюються досвідом із вітчизняними і зарубіжними партне-

рами;проводять конкурси для привернення уваги до певних проблем

громади;допомагають організувати дозвілля різних категорій

населення;піклуються про стан довкілля;проводять профілактичні заходи щодо захворювань

і шкідливих звичок; надають консультації з різних питань, що хвилюють

громадян;організовують гуртки за інтересами;навчають бути лідером і впевненою в собі особис-

тістю;сприяють творчому розвитку талановитих людей...

...і так далі. Завдяки всьому цьому вони намагаються допомогтилюдям, покращити їхнє життя, зробити його цікавішим.

Тобто організації третього сектора потрібні, щоб допомагати кож-ному з нас, задовольняти наші інтереси. Звичайно, можна покластиці обов’язки на державу. Однак, погодьтеся, було би дивним, якбищоранку вам додому телефонували урядовці і питали, чи все у вас га-разд, які у вас проблеми. Та й чи все вони могли б зрозуміти? Іскільки людей мали б працювати, щоб це зробити, адже населенняУкраїни – майже 46 мільйонів осіб!

5

ЧИМ ЗАЙМАЄТЬСЯ ТРЕТІЙ СЕКТОР?

6

Організації третього сектора потрібні владі. У багатьох розвине-них країнах, наприклад, закладами, де проживають люди похилоговіку, опікуються не державні органи, а виключно громадські та бла-годійні організації, які самі збирають кошти, закуповують необхіднеустаткування, допомогають дідусям і бабусям. Організації третьогосектора можуть не лише виконувати частину обов’язків влади (на-приклад розвивати культуру чи туризм), а й надати необхідну порадуз того чи іншого питання – для цього при органах влади навіть ство-рюються громадські ради.

Не меншу користь від співпраці з третім сектором може отриматиі другий сектор – бізнес. Адже більшість тих навчальних програм, тре-

нінгів, які проводять організації третього сектора,стануть у нагоді й бізнесу. Окрім того, бізнес можедолучатися до масових заходів, які організовуютьгромадськість, при цьому підвищуючи свій імідж ідопомагаючи суспільству.

Організації третього сектора потрібні суспіль-ству, по-перше, тому, що вони надають різнома-нітні послуги безкоштовно або значно дешевше –не кожен у змозі сплатити навчання на курсах, аздобути таких самих знань (адже там працюютьвіддані своїй справі люди, фахівці) на тренінгах набазі благодійних організацій доступно всім. По-друге, ці невеликі організації надають людям мож-ливість створити власну справу, проявити власнуініціативу, зробити своє життя цікавим і корисним.

Як до комерційного сектора належать різнівиди підприємств – заводи, фабрики, крамниці,так і серед некомерційних об’єднань є громадські

організації, благодійні фонди, творчі спілки, релі-гійні організації. Різні об’єднання, які не мають ста-тусу державної організації та не розподіляютьприбуток, підпадають під визначення «неприбут-кові організації» (у зарубіжних країнах їх ще нази-вають «некомерційними» – Non-Profit Organization– NPO і «неурядовими» – Non-Goverment Organiza-tion – NGO). Усі вони мають однакову мету – допо-могти, зробити добру справу, досягти змін, бутикорисними.

У цій книзі ми будемо говорити про громадській благодійні організації, про ті, які найчастіше від-носять до третього сектора, які працюють з людьминезалежно від їхніх політичних поглядів, релігійнихпереконань, професії.

Чим же відрізняються між собою громадські йблагодійні організації? Перші створюютьсялюдьми, щоб допомагати самим собі, а другі – длядопомоги іншим.

У громадські організації об’єднуються задля вирішення спільнихпроблем (інваліди, вкладники банків, національні меншини) або заінтересами (любителі тварин, природи, гравці в шахи, літератори).Вони можуть зібратися й обговорити ті питання, які їх хвилюють.

Благодійні організації, як правило, надають допомогу більш ши-рокому колу тих, хто її потребує, не обмежуючись тільки членами ор-ганізації. Серед діяльності благодійних організацій – боротьба збідністю, розвиток науки, культури, допомога у профілактиці й запо-біганні катастроф.

Якщо ви переймаєтеся проблемами безпритульних тварин і об-говорюєте питання, як допомогти їм, то ви вже майже громадськаорганізація. Якщо ж вирішите створити притулок для бідолах – уже

7

ГРОМАДСЬКІ, БЛАГОДІЙНІ

8

благодійна. Батьки збираються побудуватигральний майданчик для своїх дітей біля бу-динку, у якому мешкають, – це громадськадіяльність. А якщо їм спало на думку облаш-тувати подібним чином і декілька інших дво-рів – то вже благодійність.

Хоча це розподілення досить умовне.Однак при цьому варто пам’ятати, що і

громадські, і благодійні організації є неко-мерційними, а точніше – неприбутковими.Вони не стануть вимагати коштів, вистав-ляти рахунки за свою діяльність, хоча по-прости допомогти зусиллями або іншимизасобами мають право.

9

Групу людей, об’єднаних спільною громадською діяльністю, якімають спільну мету і спільну назву, уже можна назвати організацією.

Особливістю організації третього сектора є те, що будь-яку її діюпланують спільно всі учасники організації, також разом розподіля-ють між собою обов’язки: хтось відповідає за підготовку документів,хтось – за роботу з волонте-рами, хтось координує ді-яльність усієї організації ітак далі.

Усі важливі рішення вгромадських організаціях,як правило, ухвалюються наза галь них зборах. Повсяк-денною ж діяльністю займа-ються спеціально обрані дляцього члени організації, наяких покладається великавідповідальність перед іншими співучасниками.

Взаємопорозуміння та врахування думки кожного активіста єдуже важливими для того, щоб громадська організація працюваладовго та успішно.

ЯК ПРАЦЮЮТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ

На жаль, сьогодні світ влаштований так, що на ентузіазмі без гро-шової підтримки мало що можна зробити. Одна справа, коли неко-мерційна організація вирішила зробити щось, що потребує тількичасу, як, наприклад, проведення розважального або навчального за-ходу власними силами. Однак якщо є потреба купити обладнання,необхідне для лікування, без матеріальних засобів не обійтись. Де жтоді беруть кошти некомерційні об’єднання?

Одним із напрямів діяльності організацій третього сектора єпошук ресурсів для діяльності, який має назву фандрейзінг (від англ.Fundraising – пошук ресурсів). Де ж шукають ці ресурси?

Шляхів багато. Як уже говорилося вище, навіть некомерційні організації можуть

заробляти кошти, надаючи певні платні послуги. Уся різниця полягаєв тому, що отримані від цього гроші мають бути спрямовані саме надіяльність організації – на допомогу тим, хто її потребує.

Деякі організації вдаються до членських внесків, необхідністьяких визначають самі члени об’єднання і які є добровільними.

Вам доводилося бачити у крамницяхскриньки з написом «На допомогу...» окремійдитині або, наприклад, для купівлі якогось украйнеобхідного обладнання для лікарні? Це – такожзбір коштів, який часто організовують об’єд-нання громадян третього сектора.

Публікації в газетах, повідомлення по радіота телебаченню, листівки у транспорті, розсилкиелектронною поштою із зазначенням мети

збору коштів – це шляхи пошуку фінансування для вирішення про-блеми окремої людини або групи людей, які потрапили у біду і по-требують допомоги.

10

А ЗВІДКИ ГРОШІ?

Благодійні акції, концерти, вистави – це заходи,спрямовані не на отримання прибутку, а на збір коштівдля допомоги тим, хто її потребує, на привернення увагидо існуючої проблеми.

Ще один і досить поширений шлях пошуку коштів –це звернення до вітчизняних і зарубіжних благодійних організацій –фондів, які також є організаціями третього сектора і мають можли-вість надавати матеріальну допомогу для розвитку суспільства і по-долання його проблем. Такі фонди називають донорами абогрантодавцями. Допомога, яку вони надають, відповідно, дісталаназву «грант». Ці гранти отримують неприбуткові організації для кон -кретної діяльності, яка попередньо обговорюється. Гранти – цекошти, надані як благодійна допомога, тобто вони не мають повер-татися, однак при цьому можуть бути витрачені тільки на ту діяльність,на яку надавалися. За часом такі програми можуть тривати від од-ного місяця до кількох років. Фонди існують майже в кожній розви-неній країні – США, Канаді, Німеччині, Польщі та в інших державах.Завдяки такому фонду із Нідерландів (якийназивається «МАТРА КАП») стало можливим івидати книгу, яку ви тримаєте в руках. Зде-більшого кошти з’являються в таких фондахзавдяки внескам і податкам мешканцівкраїн. Фонди допомоги є при окремих вели-ких організаціях, як-то ООН, Євросоюз таінші.

Подібні гранти надаються і з бюджетівміста, області, держави.

Існують і приватні фонди допомоги – Фонд Сороса, Фонд БіллаГейтса та інші.

Однак, щоб отримати кошти від будь-якого фонду, потрібно багаточому навчитися, насамперед, підготувати стислі, але логічні описи ді-яльності, на яку залучаються гроші, й обґрунтувати необхідність у них,

11

12

довести ефективність засобів вирішення проблеми, чітко бачити кін-цевий результат, переконати, що в змозі його досягти. У фондах зби-раються конкурсні комісії, які серед пропозицій, що надійшли,обирають найкращі й фінансують їх.

Деякі організації залучають гроші бізнесу, який також зацікавле-ний у здоровому в усіх сенсах суспільстві, безпосередньо. Роблячидобру справу, від якої стане краще всім, організації третього секторатаким чином піклуються і про тих, хто працює в комерційних струк-турах. Адже вони також мешкають у цьому місті і їм не байдуже, якживуть у ньому люди. Вони також хочуть бачити навколо себе щас-ливі, впевнені обличчя, працювати з професіоналами у своїй справі,відпочивати у зелених парках, купатися в чистій річці.

Тож, гроші на добрі справи завжди знайти можна, однак при цьомуварто пам’ятати, що ви відповідальні за кожну отриману копійку.

Ти йдеш рядами супермаркету. Біля полицьзупинилася жінка похилого віку – вона поганобачить. Вона звертається до тебе з проханнямпідказати, скільки коштує ось ця коробка цу-керок. Ти відповіси їй? Адже це робота кон-сультантів, які отримують за це заробітнуплатню. Але тобі не складно, чи не так? І тивже зробив добру справу. І почув слова по-дяки. Тобто ти вже свого роду волонтер.

«Хто?» – запитаєш ти.Волонтер (фр. volontaire – доброволець) –

добровільний помічник. Це той, хто добро-вільно працює на благо суспільства, не отри-

ВОЛОНТЕРИ

муючи за це грошової винаго-роди. І робота, природно, – неосновна мета. Для кожного во-лон тер ство має свій сенс. Для ко-гось – це добродійність іможливість допомогти людям,для других – самовираження,для третіх – цікавий спосіб про-водити свій час, для четвертих –набуття досвіду і навичок роботив певній сфері, які стануть у пригоді в майбутньому, для п’ятих – мож-ливість змінити своє життя й навколишнє середовище, визнаючи вцьому свою роль. У тебе може бути й своє бачення.

Серед волонтерів найчисленішою групою єучні старших класів і середніх спеціальних за-кладів, студенти вищої школи. Постає питання:чому волонтерська служба набула такої попу-лярності серед молоді, якщо це вимагає відлюдей витрачати власний вільний час на без-коштовну роботу?

Саме тому, що це можливість для молоді по-знайомитися з активними людьми їх віку, керів-никами проектів, встановити важливі длямайбутньої кар’єри зв’язки, потоваришувати зоднолітками з інших країн та дізнатися про їхнійспосіб життя.

Крім того, для того щоб знайти цікаву роботу,отримати гарну посаду ще на початку трудовоїкар’єри, необхідно мати цікаве резюме, досвідроботи. Участь у громадських організаціях у ролі волонтера дає зро-зуміти роботодавцю, що ти – активна людина, відповідальна, вмієш

13

встановлювати контакти, працювати в ко-манді, цікавишся різними сферами сус-пільного життя.

Волонтерами можна працювати нелише в організації свого міста, а й в іншихмістах і навіть країнах. Існує поняття «між-народне волонтерство» – це один із най-кращих способів пізнати навколишній світ,дізнатися багато цікавого про життя молодіза кордоном, ознайомитися з місцевимизвичаями, поринути в міжкультурне сере-довище, вивчити мову і найголовніше –знайти друзів з різних країн світу.

Волонтерами можуть бути також людистаршого віку, пенсіонери та спеціалісти, які безкоштовно надаютьрізні види соціальних послуг. 14

Ти – вродлива старшокласниця, яка бачить себе в модельномубізнесі або видатною журналісткою, щотижня відвідуєш тренуванняз шейпінгу, долаєш проблеми першого кохання. Або ти – цілеспря-мований страшокласник, який уже почав задумуватися над тим, кудийти вчитися далі, ким бути в майбутньому,у якій сфері працювати, скільки заробляти.І все в тебе складається нібито добре, хочаіноді відчуваєш себе таким нещасливим ісамотнім. Усе в житті відносно.

У Запоріжжі є дитячий будинок, у якомуживуть діти, позбавлені батьківської опіки.У них дещо інші проблеми. Ні, вони такожмріють про світле майбутнє, також закоху-ються, однак самотність для них – це невідчуття, а реальність. Поряд із ниминемає батьків, які допоможуть, на якихможна покластися у скрутну хвилину, їммати не приготує чай з малиною, коли болить горло. Про них піклу-ються лише вчителі й вихователі. І благодійні й громадські організа-ції.

Благодійний фонд «Щаслива дитина» розташований у Запоріжжі інамагається допомагати тим, хто залишився без батьківської уваги,у вирішенні проблем. А їх у цих дітей досить багато.

Зважаючи на те, що до таких будинків потрапляють здебільшогодіти з неблагополучних сімей і їм доводилося жити в різних умовах,історії їхніх хвороб іноді жахливі. І допомогти їм нема кому. Тому«Щаслива дитина» взяла на себе цей обов’язок і робить усе можливе,щоб знайти кошти на лікування, донорів для переливання крові, щобдати дитині надію на життя. Може, ця дитина не стане відомою лю-диною, однак зможе жити. І це життя їй подарують небайдужі до чу-

15

ЩАСЛИВА ДИТИНА

жого лиха люди – представники третього сектора суспільства. Так,надія може бути тільки на них. У держави, на жаль, такихнещасних дітей багато. Вона опікується ними взагалі –виділяє кошти на те, щоб забезпечити їх найнеобхідні-шим – одягом, їжею, дахом, середньою освітою, еле-ментарним лікуванням. Однак, щоб побороти деякіхвороби, потрібні значно більші кошти. І їх надають пе-ресічні громадяни, бізнес-організації, усі небайдужі.

Роль благодійного фонду в цьому випадку – привернути увагу насе-лення до проблеми дитини, сприяти пошуку допомоги і спрямуватиїї саме на певні цілі.

Організації третього сектора намагаються вирішувати й інші про-блеми дітей, котрі залишилися через якісь причини без батьків. Зви-чайно, як і всім дітям, їм приємно отримувати подарунки – іграшки,солодощі, красивий одяг. Однак найбільше вони потребують уваги.Тому працівники й волонтери фонду «Щаслива дитина» організову-ють для них екскурсії, навчальні програми, влаштовують вистави,спортивні змагання, інші розважальні заходи. Адже це не складно. Анатомість у відповідь бачать хоч на мить щасливі дитячі очі і відчу-вають вдячність за свої дії. А це дуже важливо!

Лише 10 волонтерів працюють у фонді «Щаслива дитина». Вонидуже різні за віком і за професіями – бухгалтери, програмісти, інже-нери, лікарі, будівельники, журналісти і навіть службовець амери-канської армії. Їх об’єднує одне – вони не можуть пройти повз дітей,які потребують їхньої допомоги, залишитися байдужими, розуміючи,що можуть щось змінити, подарувати хвилину щастя.

16

У нашому житті все менше місця залишаєтьсязвичайній паперовій книжці. Їй на заміну приходитьмонітор комп’ютера або екран телевізора. Однакіноді творчій людині так хочеться побачити свійвірш, оповідання у друкованому вигляді. Принестийого додому, покласти перед батьками і з гордістюсказати: «Це вам! Від мене». Батьки, звичайно, роз -хвилюються, здивуються й одразу почнуть перегор-тати сторінки й читати. Або подарувати свійпрофесійно виданий витвір мистецтва другові зісловами: «Тобі як найкращому другу, з яким я можуподілитися найпотаємнішим». З таких видань, якправило, й починається визнання. А також з’явля-ється впевненість у собі, у своєму таланті.

На жаль, на сьогодні все не так просто. Видавництва здебільшогодрукують тільки твори авторів, ім’я яких знає майже кожен. А знайтикошти, щоб сплатити видання власного твору, не кожному вдасться.

Однак не варто впадати у відчай – краще шукати шляхи до вті-лення мрії. Можемо, наприклад, згадати про організації третього сек-тора. Деякі з них переймаються проблемами розвитку культури,духовного відродження нації. Однією з таких організацій у Запоріжжіє «Ліричний простір». Дівчата за власні кошти видають літературно-художній альманах «Махаон», у якому містяться твори невідомих, алеталановитих авторів різного віку з різних куточків не лише України,а й усього російсько- й україномовного світу.

Декому здається дивним, що люди витрачають зароблені гроші йсили на те, щоб видати чужі твори. Однак у відповідь вони мають нелише цікавих співрозмовників, вони роблять добру справу – даютьможливість людям повірити в себе і втілити в життя мрії. Пригадайтемить, коли здійснювалося ваше бажання!

17

ЛІРИЧНИЙ ПРОСТІР

Зима. Сніг. Мороз. Біля люку лежить собака.Тут дещо тепліше. Поряд четверо маленьких цу-ценят. Скиглять, голодні й замерзлі. Вони невинні, що народилися на вулиці. Однак їм су-дилося таке життя.

Озирніться навкруги. Це не вигадана кар-тина. Жахлива, але реальна.

Не кожен наважиться взяти їх додому. Дотого ж, врятувати можна одну таку родину, але не всіх. А що буде з ін-шими? Можливо, дехто з них переживе зиму, декому, сподіваємося,пощастить, і його заберуть добрі люди до хати. А інші? Вони продов-жують жити голодними, деяких відстрілюють, пояснюючи це тим, щовони кидаються на людей, є носіями інфекції. Лише одного разу по-бавчивши жахливу мить, коли вмирає безпритульна тварина, неможна залишитися байдужим. Це ж була жива істота.

Громадська організація «Служба захисту тварин» почала працю-вати в Запоріжжі не так давно. Її активісти намагаються вирішитипроблему безпритульних тварин, звертаючись до пересічних грома-дян, органів влади. Вони знають, що треба робити. Привертаютьувагу населення через газети, радіо, телебачення, роздають на ву-лицях листівки, щоб не залишати це питання невирішеним ще на не-визначений термін. Адже можна побудувати притулок для цих тварин,де їх будуть годувати, робити щеплення, лікувати. Ви, мабуть, неод-норазово бачили в закордонних фільмах такі будинки для тварин,куди приходять люди й обирають собі чотириногого друга.

Однак це не одного дня праця, і поки вона триває, члени органі-зації створили сайт, на якому розміщують фотографії кошенят і цу-ценят, які шукають хазяїна.

Адже народжені на вулиці собаки, яким пощастило знайти ха-зяїна, стають найвірнішими друзями і будуть усе життя вдячні тобі.

18

БРАТИ НАШІ МЕНШІ

Мабуть, у кожного з нас є свої мрії, свої великі бажання. Алечасто, залишаючись зі своїми бажаннями наодинці, ми так і не на-важуємося їх здійснити, бо вони здаються занадто складними і не-реальними для однієї людини. Проте, об’єднавшись разом зоднодумцями в громадську організацію, можна своїми зусиллямистворити власне диво. Як це зробили акти-вісти організації «Ахалар» у місті Чернігові.

Об’єднавши свої зусилля, вони наважи-лися здійснити спільну мрію та зробили до-сить сміливий крок. Продавши власніквартири, вони придбали занедбану будівлюза містом, де вирішили створити заміськушколу – центр розвитку особистості. Три рокивони спільним зусиллями робили ремонт, і у2006 році відкрили в Чернігові унікальний за-клад – Центр неформального розвитку «Територія розвитку». На дру-гому поверсі приміщення постійно мешкають засновники «Ахалару»,

а на першому знаходяться навчальні зали і на-віть власна невеличка кав’ярня. Усіх охочих тутнавчають корисним речам – як почати свій біз-нес «з нуля», основам комп’ютерної грамотності,англійській мові, дизайну, декоруванню тощо.Для багатьох людей, які опинилися у скрутномустановищі, або які не наважуються на якісь се-рйозні зміни, курс навчання в «Території роз-витку» дає поштовх до нового життя. Засновникиж «Ахалару» здобули можливість здійснити своєбажання – розвиватися самим, допомагаючирозвиватися іншим.

19

ВТІЛИТИ МРІЮ

Особливе місце серед організацій третього сектора займають мо-лодіжні організації – ті, які створює сама молодь. Сфера їхньої ді-яльності дуже широка: одні займаються міжнародними навчальнимиобмінами та стажуванням, другі – допомогою у творчій самореалі-зації молодих талантів, треті – об’єднують молодь за спільним інте -ре сом до музики чи, скажімо, якогось виду спорту.

Є серед молодіжних організацій і такі, які беруться вирішуватидостатньо серйозні, «дорослі» питання і досягають у цьому успіху. На-приклад, створена у серпні 2008 року у Бердянську громадська кам-

панія «Молодіжна Варта». За рік своєїдіяльності вона досягла поваги й авторитетуне тільки серед молодих людей, а й серед по-літиків, депутатів, чиновників свого міста.

Зовсім молоді активісти «МолодіжноїВарти» не побоялися публічно поставитидуже гострі та «незручні» запитання до владита вимагати таких же публічних відповідей наних. Як, наприклад, про те, як виконують де-путати Бердянської міськради свої обіцянки,які вони давали перед виборами.

Спочатку така «зухвалість» викликлала певний шок серед місце-вих депутатів і чиновників – як це хтось насмілився вимагати у нихзвітів, та й ще ці «хтось» – зовсім молоді хлопці та дівчата. Але швидкомолоді «вартовці» довели, що їхні наміри та підхід до справи дуже се-рйозні, і сьогодні з ними рахується і вся міська рада, і навіть міськийголова. До речі, громадські організації, які пильно стежать за робо-тою органів влади, публічно повідомляють про виявлені порушеннята вимагають їхнього усунення, прийнято називати «watchdog», абодослівно з англійської «сторожовими псами».

20

МОЛОДЬ НА ВАРТІ

Твої друзі впевнені в собі, завжди в центрі уваги, всього нібитодосягають, принаймні тобі так здається. А ти – скромна людина, сум-ніваєшся у своїх можливостях, не впевнений, що в тебе все запла-новане вийде, хоча також, як і друзям, хочеться бути душею компанії.Не переймайся, ти такий не один, і це зовсім не катастрофа, усеможна змінити. До того ж досить швидко.Не так, звичайно, як у казці про Попе-люшку, коли гарбуз перетворився на каретупісля змаху чарівною паличкою. Варто до-дати деяких зусиль – знайти громадську ор-ганізацію на зразок школи або клубулідерів. Наприклад, у Симферополі з 2005року існує Клуб молодих лідерів, члениякого проводять тренінги з ораторського мистецтва, командної ро-боти, змін в особистому житті, навчають спілкуватися і переконувати.А потім усі здобуті знання застосовують на практиці через різні за-ходи власними зусиллями. І подібних організацій досить багато повсій Україні. Вони організовують літні табори, де вчаться бути впев-неними у собі, успішними й досягати своїх цілей.

«Дипкорпус» – всеукраїнське об'єднання молодих фахівців у га-лузі міжнародних відносин. Вони проводять конференції, семінари,«круглі столи», он-лайн вікторини та конкурси з актуальних питань,сприяють проведенню наукових досліджень, аналізують і розробля-ють пропозиції до законодавства. Члени цієї організації вже кількароків поспіль організовують Дні Європи у містах України, коли всіохочі можуть відчути себе в центрі Європи. У такому європейськомумістечку гості вивчають іноземні мови, розважаються, дізнаютьсябагато нового про європейські держави, куштують страви європей-ської кухні, беруть участь у конкурсах і виграють тематичні пода-рунки.

21

БУДЬ ЛІДЕРОМ!

22

Що об’єднує успішних людей будь-якої професії? Лідерство, ці-леспрямованість, наявність власної думки та вміння аргументованоїї відстоювати.

На сьогоднішній день у школах та університетах зазвичай дужемало уваги приділяється формуванню власного бачення існуючої си-туації у світі та Україні, розробці вирішення різноманітних питань,культурі публічного виступу та ведення дебатів. Але цим питанням

важливу увагу приділяє Європейський молодіжнийпарламент, виховуючи та навчаючи молодих лідерів.Ідеєю проекту є проведення конференцій (сесій) урізних куточках Європи, на яких відбувається всеєв-ропейське обговорення молодими європейцями(16-20 років) актуальних питань розвитку Європей-ського союзу. Наразі ЄМП має представництво у 32країнах Європи.

Нещодавно правління організації провело опи-тування серед своїх членів, поставивши одне запи-тання: «Що змінилося у вашому житті після вступу вЄвропейський молодіжний парламент?». Багатостаршокласників і студентів відповіли, що завдякиотриманим навичкам та досвіду їм вдавалось аргу-ментовано виступати на іспитах у школі та успішно

складати співбесіди як в університет, так і на роботу, робити блискучідоповіді на студентських та наукових конференціях. Велика кількістьчленів організації звикли до праці в багатонаціональному середо-вищі та відкрили для себе нові можливості розвитку в міжнароднихорганізаціях та компаніях. Деякі, отримавши унікальний досвід роз-робки та реалізації проектів, спромоглися розпочати власну справу.Тож, успішними не народжуються – успішними стають.

УСПІХ ПО ЄВРОПЕЙСЬКИ

Інтерв’ю з відомимилюдьми, завжди бути вкурсі того, що і де відбува-ється, можливість на всемісто висловити своїдумки... Усе це дає роботажурналіста. Вона тебе ціка-вить? Звичайно, у вашійшколі видається стінгазетаі ти береш у її підготовціучасть. Однак, чи багато людей поза межами школи її бачать? А чивідомі тобі труднощі, з якими стикається працівник справжнього ви-дання щодня?

Маша також мріяла бути журналісткою, і ця професія їй здава-лася не лише цікавою, а й легкою – побачив, написав – і твоє пріз-вище на шпальті газети. Дізналася про громадську організацію«Прес-центр «Акцент», яка займається молодіжною журналістикою.Спробувала – вийшло дещо інакше, складніше. Однак усьому можна

навчитися – тепер вона пише матеріалидля молодіжної газети «Снайпер» і знає,як організована робота в реальних до-рослих виданнях, бо газета справжня.

Мабуть, щоб бути справжнім журна-лістом або оволодіти будь-якою іншоюпрофесією, не обов’язково чекати, покимине час навчання у школі, потім у вузі.Можна почати вже сьогодні, до того ж по-дібним навчанням також займаютьсягромадські організації.

23

АКЦЕНТ НА ПРОФЕСІЮ

24

Можливо, ти скажеш, що ще замолодий для такої серйозної ді-яльності, що ти не визначився з тим, чим хочеш займатися у дорос-лому житті, однак вважаєш, що, мабуть, у цій громадській діяльностій справді є щось цікаве, принаймні, можна спробувати. Додатковимдоводом є й те, що ти, певно, чув, що в розвинутих країнах робота вцьому секторі є досить престижною. Відразу ж заперечиш: в Українітакого ще немає. Однак ми прагнемо до кращого життя, чи не так?

У запорізькому навчально-виховному комплексі №19 ще з 2002року працює дитячо-юнацька організація «Республіка Мрія». До неї

входять 10 учнівських класів (з п’ятого по одинад-цятий), які називають себе містами, у кожному зних є свій орган самоврядування – мерія. Щорокужителі цих міст обирають президента. Правда ж,дуже нагадує доросле життя? Як ведеться, у кож-ного міста є своя власна газета, у якій працюютьжурналісти, фотокореспонденти, є й «всереспублі-канське» видання – журнал «Вісник Мрії». Ця ди-

тячо-юнацька країна досить прогресивна і розвинута, тому і їхнійжурнал виходить як у друкованому вигляді, так і в Інтернеті.

Як і в будь-якій державі, у Республіці Мрії життя вирує подіями.Через те, що ця новостворена дитячо-юнацька держава розташо-вана на території міста, яке має певну проблему з екологією, багатозусиль жителі Республіки покладають саме на її вирішення – органі-зовують екологічні марафони, різноманітні фотоконкурси, туристичніпоходи, екскурсії по Україні. Школярі висаджують дерева, кущі, квіти,– тобто роблять усе, щоб їхнє життя було не лише красивішим, ціка-вішим, а й корисним.

Невже не цікаво? Можливо, саме тобі судилося перетворитисвою школу на свою республіку, зробити навчання в школі корис-ною грою або репетицією дорослого життя?

РЕСПУБЛІКА МРІЯ

Є серед громадських організацій і такі, які допомагають іншиморганізаціям третього сектора в їхній роботі. Як правило, такими«вчителями» стають ті, що мають успішну історію ді-яльності, досвід, яким можна поділитися, і що дужеважливе – вміють усе це передавати іншим. До такихорганізацій належить «Творчий центр Каунтерпарт»,який був створений у 1996 році і знаходиться у Києві.

«Творчий центр Каунтерпарт» постійно проводитьсемінари, тренінги, на яких громадські активісти здо-бувають необхідні знання та навички, що знадоб-ляться їм у роботі – наприклад, як працювати ізвладою, із засобами масової інформації. Проводив«Творчий центр Каунтерпарт» такі тренінги і для гро-мадських організацій Запорізької області. Найкращівипускники цих занять були запрошені на кілька днівдо Києва, де відвідали офіси провідних організацій третього сектораУкраїни та головні органи влади нашої держави – Верховну Раду, Ка-бінет міністрів тощо.

Щоб навчання було повноцінним, потрібні і навчальні матеріали.«Творчий центр Каунтерпарт» випускає книги для організацій третьогосектора з різних практичних питань.

Інша подібна організація – «Інститут гро-мадського лідерства» зі Львова – навчає плану-вати свою роботу, допомагає у реалізаціїзапланованих заходів.

Громадська організація «Тамариск» відкрилав Дніпропетровську громадський медіацентр, уякому проходять прес-конференції, брифінги таінші зустрічі із журналістами представників різ-них організацій третього сектора міста.

25

ОДИН ДОПОМОЖЕ ІНШИМ

26

Ти – учень школи, щодня в тебе багато проблем – не встигаєшвивчити фізику, написати твір з літератури, а тут мама просить по-мити посуд та й ще до крамниці сходити. Друзі вже чекають на дворі,а в тебе стільки проблем. Чи знає про них ще хтось, крім тебе?

У кожного в суспільстві свої проблеми, які не менш важливі затвої. Деякі з них може вирішити тільки сама людина, деякі потребу-ють сторонньої допомоги. Але для цього ці сторонні мають знати, щовони комусь потрібні, що на них чекають і покладають надію. Однакщо необхідно зробити, щоб донести їм цю інформацію? Зателефо-нувати, написати листа, сказати при зустрічі.

«Хто вам може допомогти?» – спитали матусю, дочка якої потре-бувала негайного переливання крові. – «Мабуть, жоден, принаймні,я такої людини не знаю». Але безвихідних ситуацій не буває. Поши-рення інформації про лихо стало передумовою її вирішення. Пропроблему почули, і знайшлися люди, готові допомогти. «А як жеінакше?! Адже це – чотирирічна дитина», – промовила Яна, яка ви-рішила стати донором для дівчинки.

А якщо б мати мовчала, не поділилася цією інформацією з тимиособами, які їй допомогли, що б було з донькою?

Є вислів: проблеми неіснує, якщо про неї мов-чать. Так само важливо го-ворити й про те, як ціпроблеми можна вирішити.

Адже не повинна кожналюдина вміти все на світі:навряд чи будівельникзможе працювати кухарем

ІНФОРМАЦІЯ, ЩО ЗМІНЮЄ СВІТ НА КРАЩЕ

або стати видатним банкіром, займатися журналістикою, а також мо-делювати одяг. Так само і в третьому секторі: одні організації зай-маються екологічними проблемами, другі допомагаютьпенсіонерам, треті розвивають туризм, четверті – культуру, п’яті про-водять психологічну роботу з людьми, хворими на СНІД, шості нада-ють юридичні консультації і так далі. І у своїх сферах діяльності вонифахівці. Однак, якщо про них ніхто не знатиме, то як же вони змо-жуть допомогти. Інформацію про організації варто поширювати, щоблюдина, яка потребує підтримки, не відчувала себе наодинці зісвоїми проблемами, щоб зрозуміла, що є виходи з її ситуації.

Поширенням інформації про діяльність організацій третьогосектора, які намагаються вирішувати проблеми суспільства,займається у Запоріжжі громадська організація«УкрПростір».

Подавати інформацію можна по-різному: публі-кувати статті в газетах, в Інтернеті, організовуватизаходи, щоб привернути увагу засобів масової ін-формації (телеканалів, радіостанцій, друкованих ви-дань) не стільки до самих організацій, скільки допроблем суспільства і можливостей їх розв’язати. Ось і займається«УкрПростір» тим, що допомагає третьому сектору організовувати такізаходи, які б не залишилися поза увагою, – презентації, прес-кон-ференції, «круглі столи», форуми. І, повірте, це дуже цікаво!

Ця книга – це також поширення інформації про те, що таке «тре-тій сектор» і чим він займається.

Власними зусиллями «УкрПростір» створив сайт www.ngo.zp.ua,на якому поширює інформацію і для самих організацій третього сек-тора про конкурси, цікаві навчальні програми, тренінги, можливостіотримати фінансування для подальшої діяльності. Тобто «УкрПростір»створює свого роду інформаційний майданчик, де зустрічаються ор-ганізації третього сектора і засоби масової інформації, створює про-стір для пошуку шляхів вирішення проблем суспільства.

27

* * * * *Ось так коротко ми з вами дізналися про те, що таке третій сек-

тор, чому він так називається і чим займаються організації, які донього входять.

Звичайно, багато інформації в цій книгі є спрощеною. Ми й ненамагалися розказати про все детально, ми хотіли дати загальне уяв-лення про те, що таке третій сектор. Сфер діяльності і самих органі-зацій третього сектора набагато більше, ніж описано в книзі – милише навели кілька прикладів.

Якщо у вас виникне бажання дізнатися більше – дуже багато ін-формації про третій сектор є в Інтернеті. Наприклад, можете зайтина сайт новин третього сектора Запоріжжя WWW.NGO.ZP.UA.

Ми будемо щиро вдячні за ваші відгуки, побажання та заува-ження до книги, які ви можете надсилати на поштову адресу 69005,м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 76 Б / 57, або на електронну поштуukrprostir@gmail.com.

З найкращими побажаннями,Микола Колодяжний,

Наталя Селюкова,громадська організація «УкрПростір»

28