«Ну що б, здавалося, слова…» Т.Г.Шевченко

Киї вськии професіи но-педагогічнии коледж

імені Антона Макаренка

Григо́рій Са́вич Сковорода́ (* 22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — † 29 жовтня (9

листопада)1794, Іванівка, Харківщина) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.

Газета №1

9 листопада

День української писемності та

мови

Гурток любителів українського слова

Вітаємо з Днем української писемності та мови 290 років тому прийшов у світ філософ, поет, просвітитель --Григорій

Сковорода.

Народився Сковорода 3 грудня 1722 р. у с. Чорнухи Лубенського полку на

Полтавщині, в сім’ї малоземельного козака. Усе його життя було пов’язане

з народом, з його ідеалами та прагненнями. Для багатьох він був

мандрівною академією. Ідея Г. Сковороди про забезпечення всіх і кожного

«сродннм трудом» передбачала зміну соціального життя шляхом

перетворення праці в найвищу насолоду людини.

Г. Сковорода обрав стезю мандрівного філософа і протягом останніх 25

років побував у багатьох містах і селах України, проповідуючи свої ідеї і

світогляд.

Помер Сковорода 9 листопада 1794 р. в с. Пан-Іванівці на Харківщині (нині

с. Сковородинівка Золочівського р-ну).

Обов’язком учителів він вважав врахування «природи» дітей, допомогу в

удосконаленні уроджених здібностей. Одним із важливих важелів у

вихованні підростаючого покоління Г. Сковорода вважав принцип —

навчити вдячності дітей батькам. Найбільш мудрим вихователем людини

Г. Сковорода визнавав саме життя.

Видатний український просвітитель, філософ і поет Григорій Сковорода

своєю творчою спадщиною і сьогодні залишається разом з народом.

"Я ще можу не противитись,

коли ображають мене як людину,

але коли ображають мій народ,

мою мову, мою культуру

як же я можу не реагувати на це?

Михайло Коцюбинський

17 вересня 2014 року культурна громадськість України та світу за

підтримки ЮНЕСКО відзначає ювілей Михайла Коцюбинського – 150

-річчя від дня його народження. Михайло Коцюбинський народився

17 вересня 1864 у Вінниці. Його називали Сонцепоклонником і

Соняхом, бо над усе любив сонце, квіти і дітей.

Був знайомий з Іваном Франком, Миколою Лисенком — який був його

кращим другом, також з Василем Стефаником, Оленою Пчілкою, Лесею

Українкою та Михайлом Старицьким.

1898 року Михайло Михайлович переїхав у Чернігів, де зустрів Віру

Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та

помічником. Тут виросли його діти — Юрій, Оксана, Ірина, Роман.

“Він був вигадливим. Завжди по-дитячому захоплювався красою

природи, людьми, кращими проявами людських почуттів, здобутками

людського розуму. Він був людяним, не втрачав цієї риси на протязі

всього життя, любив добро, вірив у його переможну силу… “ (Ірина

Коцюбинська. Тато. С.87, 95).

Улітку 1910 року Коцюбинський повертався з Капрі, де він жив разом із

Горьким. Жандармерія дістала суворий наказ якнайпильніше перевірити

речі М. Коцюбинського. Прикордонні чиновники брутально

рилися в його валізі. На запитання: «А зброя у вас є?»— Михайло

Михайлович відповів: «Так, є». Від несподіванки запанувала тиша.

Потім зчинилася метушня: «Де зброя, де?»

На довгій паузі М. Коцюбинський з лукавою посмішкою показав на

олівець, що виглядав з кишені його піджака, і сказав: «Ось моя зброя».

150-річчя від дня його народження

До 150-річчя з Дня народження

М.Коцюбинського випущено

поштовий конверт та марку

ОСТАП ВИШНЯ (1889 - 1956)

Українському класику виповнилося 125 років 13 листопада 2013 року.

Остап Вишня народився у 1889 р. на хуторі Чечва біля с. Грунь Зіньківського повіту на

Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в багатодітній селянській родині.

26 грудня 1933р. Остап Вишня був заарештований і абсолютно безпідставно звинувачений у

спробі вбивства секретаря ЦК КПУ Постишева, зазнав численних тортур і допитів, і зізнався в

усьому, чого домагалися від нього слідчі. 23 лютого 1934 р. - судова «трійка» визначила міру

покарання - розстріл, а з березня рішенням колегії ОДПУ його замінили десятирічним

ув'язненням. Письменник відбував ці строки в Ухті, Комі АРСР, на руднику Еджит-Кирта.

Виконував різні роботи, працював фельдшером, плановиком у таборі, у редакції багатотиражки

Ухтпечтабору «Северный горняк», де написав 22 нариси про трударів, які мріють завоювати

суворий північний край.

У 1955р. Остап Вишня був реабілітований судовими органами, а 28 вересня 1956р. письменник

помер. Могила Остапа Вишні на Байковому кладовищі в Києві.

120 років тому на світ з’явився поет у кіно, живописець у літературі Олександр Довженко.

...Наприкінці Другої світової війни, навесні 1945 року, Україна ввійшла до засновників ООН. На установчій

конференції у Сан-Франциско виступив всесвітньо відомий американський актор і режисер Чарлі Чаплін.

Він знайшов для нашого земляка такі слова: «Слов’янство поки що дало світові в кінематографі одного

великого митця, мислителя і поета – Олександра Довженка».

Довженко прожив усього 62 роки. Більшість його сценаріїв так і залишились незатребуваними. Але режисер

вірив у майбутнє.

– Людина народжується для щастя й радості, і бореться вона, і діє в ім’я щастя, – писав у своєму щоденнику

Олександр Довженко.

З’явився на світ майбутній режисер 29 серпня 1894 року в селі Сосниці, на Чернігівщині.

Незадовго до своєї смерті він писав до Президії Спілки письменників УРСР: “Вертатись хочу на Вкраїну.

Президіє! Допоможи мені житлом: давно колись його одібрано в мене. Великої квартири мені не треба. Тільки

треба мені, аби з одного бодай вікна було видно далеко. Щоб міг я бачити Дніпро і Десну десь під обрієм, і рідні

чернігівські землі, що так настирливо ночами почали маритись мені...”

Заповідав він поховати себе у Києві. Та поховали його на Новодівичому московському цвинтарі.

Уже після смерті Олександр Довженко знов отримав визнання. В 1958 році на всесвітній

виставці у Брюсселі, в результаті опитування серед 117 найвідоміших критиків і кінознавців з

26 країн світу, його фільм «Земля» був визнаним «кращим фільмом усіх часів і народів».

Питання перепоховання О. Довженка і сьогодні залишається відкритим. Тож, як висловився

один український письменник, «хресна дорога Довженка до своєї Землі ще не закінчилась»...

«Ще слів нема. Поезія вже є» – так може

сказати лише той, хто відчуває саму плоть Логосу.

19 березня 2015 — 85- річний ювілей Ліни Костенко - письменниці, громадської діячки,

яскравої представниці «шістдесятництва», епохи українського відродження. В часи

«брежневського застою» вірші Ліни Костенко практично не видавалися, потім вони все-

таки потрапили до шкільних хрестоматій. Народилася 19 березня 1930 року в містечку

Ржищеві на Київщині, у родині вчителів.

«І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі

хоч би той магазинний мінімум: — Люди, будьте взаємно ввічливі! —

і якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами:

— Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!»

80-річчя поета у 2015 році

Ювілей видатного українського поета, який жив

і працював на Черкащині, відзначатимемо 8

січня 2015 року.

В день свого двадцятиріччя поет написав вірша, в якому (жартома чи всерйоз)

визначив тривалість свого життя:

Не докорю ніколи й нікому,

Хіба на себе інколи позлюсь,

Що в двадцять літ в моєму серці втома.

Що в тридцять смерті в очі подивлюсь.

До тридцяти поет не дожив…

Точкою останнього відліку для Василя Симоненка була подія, що сталася влітку 1962 року на

залізничному вокзалі в Черкасах. Далі були побої в районному відділку міліції. Побої особливо

жорстокі, біль яких невгамовно мучив Симоненка до самої смерті. Трохи більше як через рік

після цього — 14 грудня 1963 року — він помирає. Похований В. Симоненко у Черкасах. На

гробі поета викарбувані слова з вірша «Лебеді материнства».

«Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину».

Гей, почуйте, добрі люди, Заздрить мені треба:

Грім ударив мені в груди, Грім з ясного неба.

28 вересня відомий український поет і громадський діяч Дмитро Павличко

святкував 85-й День народження.

З нагоди ювілею Дмитро Павличко отримав подарунок: Указом Президента України йому було присвоєно нагороду - орден князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Дмитро Павличко народився 28 вересня 1929 року

в селі Стопчатові Івано-Франківської області.

Закінчив Львівський університет. Працював

головним редактором журналу “Всесвіт”,

секретарем правління Національної спілки

письменників України. Один iз фундаторів

Народного Руху України. Був народним депутатом

пам'ятник М.Коцюбинському у Чернігові

Багато його віршів покладено на музику.

Написав сценарії до фільмів “Сон”, “Захар

Беркут”; літературно-критичні статті,

перекладав твори англійських, іспанських

і польських авторів.

. «Мисливські усмішки» Остапа Вишні,

хоч і «мисливські», але навчають не

нищити, не вбивати природу, а навпаки

дбати про неї, берегти для нащадків.

Остап Вишня - письменник-гуморист. Упродовж життя написав близько двох з половиною тисяч творів: це гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади. Започаткував у літературі новий жанр – усмішку. Справжнє ім'я - Павло

Михайлович Губенко.

Інший псевдонім:

Павло Грунський.

(8 січня 1935 - 13 грудня 1963)

9 листопада - день пам’яті преподобного Нестора-Літописця

День української писемності та мови, який відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця.

Це робиться для того, щоб привернути увагу до історії української книги і до сучасних її проблем.

Головним подвигом життя преподобного Нестора було складання

до 1112-1113 років "Повісті временних літ". У літописі дано богословське осмислення вітчизняної історії. Духовна глибина, історична вірність і патріотизм "Повісті временних літ" ставлять її в ряд найвищих творінь світової писемності. Преподобний Нестор помер близько 1114, заповівши печерським ченцям-літописцям продовження своєї великої праці.

Близько шістдесяти років тривала діяльність М. Рильського в українській

поезії. Поет народився 19 березня 1895 р. в сім’ї українського

культурного діяча, економіста й етнографа Тадея Рильського. Писати

почав рано – перший його вірш був опублікований уже 1907 р., а через

три роки побачила світ дебютна збірка „На білих островах”(1910).

Він мав могутнє відчуття повноти життя. Він глибоко любив

природу, розпізнавав голоси птахів, знав вдачу риб, любив квіти,

особливо гладіолуси, жоржини, троянди, які сам вирощував у своєму

саду.

120 років від дня народження Максима Тадейовича Рильського (1895-1964),