Героїчний епос Західної Європи

План

1. Ранній героїчний епос.

• 1.1. Кельтський епос

• 1.2. Скандинавський епос.

2. Епос Зрілого Середньовіччя

2.1. Французький героїчний епос „Пісня про

Роланда„

2.2. Іспанський героїчний епос „Пісня про

мого Сіда„

2.3. Німецький героїчний епос „Пісня про

нібелунгів„

1.Давиденко, Г. Й. Історія зарубіжної літератури середніх віків та

доби Відродження [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл /

Г. Й. Давиденко, В. Л. Акуленко. – К. : Центр учбової л-ри, 2007. –

248 с. (5б205а)

2.Шалагінов, Б. Література середніх віків [Текст] / Б. Шалагінов //

Зарубіжна література від античності до початку ХІХ сторіччя :

історико-естетичний нарис : навч. посіб. для студ. вузів / Б.

Шалагінов. – К.,2007. (5б205а).

3.Алексеев М.П., Жирмунский В.М., Мокульский С.С. История

зарубежной литературы. Средние века и Возрождение / М.П.

Алексеев, В.М. Жирмунский, С.С. Мокульский. – М. : Высшая школа,

1987. – 415 с. (5б208, ел. варіант)

4.Западноевропейский эпос / пер. А. Корсуна, Ю. Корнеева. – СПб. :

Азбука-Классика, 2002. – 988 с. (5б205а, 5б208)

ЛІТЕРАТУРА

Героїчний епос Західної

ЄвропиРаннє Середньовіччя

• Кельтський (Ірландський) героїчний епос

• Скандинавський (Ісландський) героїчний епос

• Англосаксонська героїчна поема „Беовульф„

Зріле Середньовіччя

• Французький героїчний епос „Пісня про Роланда„

(~ 1170 р. н.е.)

• Іспанський героїчний епос „Пісня про мого Сіда„

(~ 1140 р. н.е.)

• Німецький героїчний епос „Пісня про Нібелунгів„

(~1200 р. н.е.)

Кельтський (Ірландський) героїчний епос

Кельтський (Ірландський) героїчний епос

Період формування – ІІІ – VІІІ ст. н.е.

З’явилися в Ірландії ~ у VІ ст. н.е.

Співці-оповідачі поділялися на

кілька груп:

- барди

Співали ліричну поезію,

хвалебні, викривальні пісні,

були носіями усної історії

- феліди

Охороняли знання генеалогії,

сказання, епічні повісті –

СКЕЛИ (у скандинавів стали

називатися САГАМИ) з

додаваннями віршованих

уривків у найбільш емоційно

насичених картинах оповіді

Кельтський (Ірландський) героїчний епос

Жерці-заклинателі кельтів – друїди, були носіями

історії – переказувачами саг, які не дозволялося

записувати, а тільки вивчати напам’ять.

З християнізацією Британських островів їх роль

значно зменшилася

Кельтський (Ірландський) героїчний епос

Перші письмові пам’ятки кельтів зроблені монахами

(7-8 ст. нашої ери) значний християнський

компонент

Найдавніший

цикл саг -

УЛАДСЬКИЙ

ЦИКЛ –

саги Північної

Ірландії племені

уладів

Кельтський (Ірландський) героїчний епос

Герої уладського циклу саг:

• Король уладів – Конхобар

(~ 1 ст. н.е. за скелами)

• Племінник короля – Кухулін

– син Дехтіре (сестри

короля) та бога світла Луга.

Кухулін мав надприродні

можливості, наділений

міфічними рисами. Був

ідеалом благородства,

сміливості.

Хтонічні героїчні риси

(перетворення в битві)

Кельтський (Ірландський) героїчний епос

На півдні Ірландії формувався ЦИКЛ СКАЗАНЬ ПРО

ФІННА – вождя племені феніїв.

ФЕНІЇ – особлива

організація воїнів,

майстерних у бою. Не

підопрядкованих

нікому, крім вождя.

Герої:

Вождь Фінн

Ойсин (Оссіан) – син

вождя

Осгар – онук Фінна

Кельтський (Ірландський) героїчний епос

Окреме місце у

кельтському епосі

посідають

саги про дивовижні

плавання – уявлення про

домівку духів жіночої

статі – СІД, кельтський

ЕЛІЗІУМ для вибраних

(„Плавання Брана„)

Скандинавський епос (Ісландський)

• Існує декілька рукописів:

• СТАРША ЕДДА – 35 пісень: 10 про богів

19 про героїв

6 додаткові

•МОЛОДША ЕДДА – знайдена пізніше під

назвою „Едда„ (від грецького „аед„ –співаю„) Книга мала автора - ісландця

Сноррі Стурлусона (1179–1241).

Скандинавський епос (Ісландський)

Старша Едда

— найдавніша збірка епічних творів ісландської літератури. Старша Едда поєднує численні міфи й легендискандинавського культурного простору часівСередньовіччя.

• Складена в другій половині XIII ст.

•Складається з прозових саг, які мають

напівісторичний, напівказковий характер.

•У «Старшій Едді» відображені відносини

та світогляд скандинавів доби

розкладу родового ладу.

Світ богів нагадує патріархальний рід

з рисами групового шлюбу і матріархату

Старша Едда

Світове дерево - Іггдрасіль

світ, де живуть люди, називається Мідгард (дослівно — «садиба, яка стоїть посередині»). Мідгард оточений Утгардом, «тим, що знаходиться за огорожею, поза межами садиби». Це світ велетнів, чудовиськ, які уособлюють руйнівні сили природи, хаос, ворожий і богам, і людям.

Над світом людей височить Асгард, обійстя богів-асів. З'єднує ці два світи міст-райдуга. Після смерті і боги, і люди потрапляють у підземне царство мертвих — Ніфльхейм, де править велетень — невблаганна Гель.

Землю оточує океан, в якому звивається кільцем світовий змій. В надрах землі ховаються карлики — темні альви — вправні ковалі, володарі незліченних скарбів.

У далекому Альвхеймі щасливо живуть ельфи — світлі альви —вправні майстри, музики та чарівники.

Старша Едда

Старша Едда

Сонм богів:

Родоначальником богів і людей, творцем

землі є верховний бог Одін (Водан — у

західних германців). Одін, бог війни

Дочки Одіна, войовничі діви-валькірії,

відносять полеглих героїв

до Валгалли («обійстя мертвих»)

Дружина Одіна — богиня Фрігг — вважалася

покровителькою шлюбів, втіленням

родючості, богинею кохання.

Син Одіна, бог блискавки і грому

рудобородий Тор (у західних германців —

Донар).

Втіленням руйнівних сил, чвар у скандінавській міфології був Локі.

Молодша Едда

або «Сноррова Едда» — твір

середньовічного

ісландського письменника Сноррі

Стурлусона, написаний у 1222–

1225 роках. Твір був задуманий як

підручник поетики скальдів -

Ска́льди (норв. Skald, ісл. Skáld) —

норвезькі та ісландські поети, співці та

декламатори ІХ—ХІІІ ст.ст.

Складається з 5 частин:

•Пролог

•Видіння Гюльві

•Мова поезії

•Перелік віршованих розмірів

•Списки імен

Література Високого (Зрілого)

Середньовіччя

Основні риси та

історичні фактори• 1054 – розкол церков на західну (католицьку) та східну

(православну)

• Хрестові походи 1096 – 1099 – перший

1204 – хрестоносці зайняли

Константинополь

• 1240 – Монголо-татари спалили

Київську Русь

• 1242 – Битва Олександра

Невського

Літературні пам’ятки

Героїчний епос Латиномовна Міська Куртуазна

(лицарська

література)

Героїчний епос

Вважається книжним епосом.

Його відмінності:

Записаний, а не написаний на основі переказів.

Читали на замкових святах у вигляді кодексів.

Основні риси:

-Виняткова роль короля, часто реальної історичної особи

-Король зображується не як воїн, а як справедливий суддя

-Наявність героя на боці короля, який є воїном

-Герой перемагає, навіть якщо гине – перемога моральна

-Наділення героя богатирськими, інколи надприродними

силами

-Зростання національної свідомості

-Велике значення зброї

Іспанський героїчний епос

„Пісня про мого Сіда„

Іспанський героїчний епос

„Пісня про мого Сіда„ (1140)

• В іспанському героїчному епосі знайшла відображення

історія країни, коли в 711 році до Іспанії вторглися маври і

володіли з VIII до XV ст. майже всім півостровом. Як

наслідок цих подій, почалася Реконкіста — національно-

визвольний рух проти арабів (у середні віки їх називали

маврами).

• Значною пам'яткою іспанського героїчного епосу стала

«Пісня про Сіда». Сід Кампеадор (Руй Діас де Бівар) був

історичною постаттю, належав до вищої кастильської знаті;

його дружина Хімена була двоюрідною сестрою короля

Альфонса VI. Прізвисько Сід у перекладі з арабського

означало «пан».

Іспанський героїчний епос

„Пісня про мого Сіда„ (1140)

Історичні джерела

В основу твору покладено реальні події, тому він наближений до історичної

хроніки.

• Сід — видатний діяч Реконкісти, національний герой Іспанії. За життя

був воєначальником короля Кастілії Санчо II і найближчим його

помічником у війнах проти маврів та своїх братів і сестер.

• Після смерті Санчо II престол зайняв його брат Альфонс VI. Сід у числі

дванадцяти уславлених лицарів вимагав від короля клятви в тому, що

він не причетний до смерті брата, за що останній був незадоволений

ним. Отже, між новим королем і Сідом встановилися ворожі стосунки.

Крім того, вороги звинуватили героя в тому, що він приховав частину

здобичі від короля.

• Скориставшись брехнею, Альфонс VI у 1081 році вигнав Сіда з Кастілії.

Протягом певного часу відважний лицар служив зі своєю дружиною у

різних християнських та мусульманських правителів, зумів відвоювати у

маврів Валенсію, після чого й примирився з Альфонсом VI, став діяти з

ним у союзі проти маврів. Сід мріяв визволити Іспанію від них, але

смерть у 1099 році зруйнувала всі його наміри.

Іспанський героїчний епос

„Пісня про мого Сіда„ (1140)

• Складається з 3 частин:

– „Пісня про вигнання„

– „Пісня про весілля„

– „Пісня про Корпес„

Поеми наближені до історичних

подій, що й вплинуло на їхні стильові

особливості. У них немає властивої

для героїчного епосу гіперболізації,

фантастичних епізодів. Відсутній мотив

національно-релігійного нетерпіння й

фанатизму відносно маврів.

Пісня про нібелунгів (1200)

• середньовічна німецька епічна поема,

написана невідомим автором

наприкінці XII — початку XIII століття.

• Належить до числа найвідоміших

епічних творів людства. У ній

розповідається про одруження

драконоборця Зігфрида

з бургундською принцесою

Кримхільдою, його смерть з причини

конфлікту Кримхільди з Брунгільдою,

дружиною її брата — Гунтера, а потім

про помсту Кримхільди за смерть

чоловіка

• Дія відбувається на землях Баврії та

Австрії

Пісня про нібелунгів• Німецький епос не був до певної міри національним, як

французький чи іспанський епос. Його герої не виступали

захисниками батьківщини чи народу від загарбників, їхні

богатирські подвиги обмежувалися інтересами

особистими чи сімейно-родинними.

• Поема «Пісня про Нібелунгів» дійшла до нас в десяти

повних рукописах.

• «Пісня про Нібелунгів» — монументальний твір, який

налічував 39 «авентюр» (пісень, частин) і складався із 10

тис. віршів, написаних «нібелунговою строфою»

• Походження слова «Нібелунги» остаточно не з’ясоване,

його пов’язують зі словом Nebel — «туман». Нібелунгами у

першій частині епопеї виступали казкові істоти, які

охороняли скарб, та богатир Зіґфрід, а в другій —

бургунди, яких називали нібелунгами.

Пісня про нібелунгів• Головна тема поеми — показ феодальної суперечки та

зображення родинно-побутових мотивів, а ідея —

засудження жорстокості феодальних суперечок, вчинків, які

несли горе народним масам.

• Богатир Зігфрід Нідерландський уславився своїми

подвигами ще в юнацтві. Він подолав нібелунгів, заволодів

їхнім великим золотим скарбом. Відібрав під час битви у

карлика Альбериха шапку-невидимку, вбив страшного

дракона і викупався в його крові. З того часу він став

нездоланним.

• До Зігфріда доходили чутки про незвичайну вроду сестри

бургундського короля Крімхільди, тому він вирішив

приїхати до Вормсу просити її руки.

• Юна красуня знаходилася під захистом своїх братів:

Гунтера - короля, Гернота і Гізельхера.

Пісня про нібелунгів• Король Гунтер побажав укласти шлюб

з ісландською королевою — воїном

Брунхільдою. Допомогти здійснити

свій намір попросив Зіґфріда,

пообіцявши йому руку своєї сестри.

• Історична постать - гунський

правитель Етцель (Атілла)

• Помста Крімхільди за смерть

Зігфріда – причина загибелі нібелунгів.

• У пісні втілені ідеали феодального

суспільства: ідеал васальної вірності

сюзерену і лицарського служіння дамі,

ідеал володаря, який турбувався про

добробут підлеглих.

Пісня про нібелунгів

• Перекази про Зігфріда (Сігурда

(скандин.)) були відомі ще у франків,

звідки не раніше 6 ст. перейшли до

інших германських народів, у т.ч. і у

Скандинавію.

• Зігфрід — королевич, переможець

нібелунгів. Йому притаманні всі риси

ідеального епічного героя: богатирська

сила, шляхетність, мужність, чесність, гідність,

скромність, відданість дружбі і коханню.

• Він не історична особа. Як і Гомерівський

Ахілл, мав вразливе місце: викупавшись у

крові дракона, став невразливим до стріл,

проте лист липи, який упав з дерева і прикрив

частину тіла між лопатками, став для героя

небезпечним місцем.

Пісня про нібелунгів

• Перекази про Зігфріда (Сігурда

(скандин.)) були відомі ще у франків,

звідки не раніше 6 ст. перейшли до

інших германських народів, у т.ч. і у

Скандинавію.

• Зігфрід — королевич, переможець

нібелунгів. Йому притаманні всі риси

ідеального епічного героя: богатирська

сила, шляхетність, мужність, чесність, гідність,

скромність, відданість дружбі і коханню.

• Він не історична особа. Як і Гомерівський

Ахілл, мав вразливе місце: викупавшись у

крові дракона, став невразливим до стріл,

проте лист липи, який упав з дерева і прикрив

частину тіла між лопатками, став для героя

небезпечним місцем.