ІСТОРІЯ РОДИНИ

КЛІМЮК

Інтернет - естафета «Історія однієї родини»

Народилася 14 січня 1924 року у селищі Лальск Архангельської області.Закінчила неповну середню школу ( 8 класів) і у 1939 році разом з батьками переїхала до України в Апостоловський район. В цьому ж році вступила до Криворізького технікуму зв’язку

У документальній повісті колишнього військового кореспондента Василя Суботіна «Як закінчується війна» згадуеться прізвище телефоністки, гвардії старшого сержанта Віри Абрамової, яка пройшла шляхами війни від Підмосков’я до Берліна Нині , нажаль, Віри Федорівни немає з нами, але її розповіді про війну, про подвиг простих радянських солдат залишились в пам’яті її онуків та рідних. Від них ми і узнали її історію.

…У 1941 році, коли ворог напав на нашу країну, Вірі йшов 18 рік Віра Федорівна якраз закінчила навчання в технікумі зв’язку коли вибухнула війна з німецьким фашизмом. Склавши випускні екзамени, попросилась в діючу армію. Направили її у школу молодших спеціалістів-зв’язківців. Закінчила її на «відмінно».Вона стала бійцем Червоної Армії.

Під час навчання – рила окопи, будувала доти, навчалась військовим спеціальностям. У 1942 році закінчила школу молодших командирів і їй було присвоєно звання «старший сержант» ЇЇ направили у 78 танкову бригаду. Після поранення вона попала в 150 стрілецьку дивізію в 756-й стрілецький полк, яким командував полковник Зінченко

Герой Радянського Союзу командир 756 полку 150 стрілецької дивізії полковник Ф.М.Зінченко

У квітні 1945 року радянські війська впритул підійшли до границь Берліна. 29 квітня почався бій за Рейхстаг. Який обороняли біля 1000 чоловік. Після декількох атак підрозділам 171 та 150 стрілецьких дивізій удалося зайняти будинок 30 квітня о 14 годині 25 хвилин сержанти Михайло Єгоров і М. Кантарія підняли над Рейхстагом Червоний Прапор Перемоги.

Біля Рейхстагу в момент його взяття

Стаття з газети де розповідь про зустріч Віри Федорівни з молоддю.

Після закінчення війни Віра Клімюк повернулася на Батьківщину – в Кривий Ріг. Активно приймала участь у відродженні міста, зруйнованого фашистами, працювала оператором в газовому господарстві. За доблесну працю нагороджена Ленінською ювілейною медаллю. Виростила 2-х дітей. Дочку і сина. І відтоді скінчилося для Віри Федорівни тихе життя. Дочка тепер – інженер, син – закінчив гірничий технікум, працює на залізниці. Мала 4 онуків – дівчинку і трьох хлопчиків.

Довідки про участь у взятті Варшави

Повідомлення міських керівників про увічнення імені Віри Федорівни Клімюк на Меморіалі «Годинник пам’яті», що зведений у центрі міста