«Заплакала Матір Божа сльозами святими…»

Творча група:Коваленко ОлександрКарпенко БогданОлефіренко МаксимКерівник : вчитель історії Хоменко О.В.

Іржавецький Свято-Троїцький храм був закладений у 1716 році, а завершилось його будівництво у 1723 році клопотами та стараннями знатних людей села Ржавця: сотника Іваницького Івана Стороженка та сотника Іченського Григорія Андрійовича Стороженка за сприяння прилуцького полковника Гната Ґалаґана та богомольців, які приходили на поклоніння до чудотворного Образу Божої Матері.

Про вигляд Іржавецького свято-Троїцького храму можемо судити з фотографій, що збереглися в Іржавецькому меморіальному музеї–садибі Л.М.Ревуцького.

Копія з фотографії, зробленої мистецтвознавцем Масловим С.І. в 20-ті роки ХХ століття

За офіційною церковною хронікою, чудотворну ікону прине сли в Іржавець 1715 року. У 1715 році з Турецького походу

повертались на батьківщину малоросійські козаки, уродженці села Ржавця і містечка Ічні Іван Даценко, Данило Полив'яний, Єфремій Голік, Іван Чистий та Федір Фастовець. Проходячи через село Мошни, козаки, як сказано у письмовій церковній пам'ятці, зайшли в опустілу церкву і, побачивши в ній ікону Пресвятої Богородиці, взяли її з собою з тим, щоб назавжди поставити в храмі Ржавськім.

Копія ікони Божої Матері «Ржавская». Зберігається в родині Зайця В.І.

А якої краси був той образ! Мистецтвознавець Валентина Володимирівна Кузик у своїх наукових дослідженнях пише:

«...М'яке жіноче українське обличчя, зосереджений і зажурений погляд Малого Дитяти з Євангелією у руці (цей вид ікон називається Одигітрія - Путеводителька), а навколо - коштовний у стилі бароко оклад із срібла з позолотою, разки перлів та дорогоцінне каміння. Вочевидь, цей оклад був іще без оздоби: потім на пожертви вдячних віруючих була виготовлена срібна з позолотою риза».

Один із списків ікони Іржавецької Божої Матері, виконаний майстрами з Ніжина на замовлення Іржавецького Свято-Троїцького храму

У 2008 році ця «местночтимая» ікона за сприяння владики Іренея була внесена до загального списку Богородичних ікон.

«І Бог зглянувсь на ті сльози, Пречистії сльози!»

… Вернулися запорожці,Принесли з собоюВ Гетьманщину той чудовийОбраз Пресвятої.Поставили в ІржавиціВ мурованім храмі.Отам вона й досі плачеТа за козаками .

Так писав Тарас Шевченко в 1847 році в Орській кріпості сумуючи за рідною ненькою-Україною.

Ікона Божої Матері «Ржавская». Свято-Успенський храм. Село Кобижча.

Копія, зроблена місцевим художником-аматором Медведем В.А.

В описанні села Іржавця, складеному в 1866 році для статистичних відомостей по Полтавській єпархії цікавим є опис ікони: «...На ней серебренная, возлощенная через огонь, риза, по местам украшенная дорогими каменьями, в которой весу чистого серебра пол-пуда. Живопись его так необыкновенно хороша, что даже люди издевающиеея над всем чудесным, открыто признавали в зтом образе какое-то неземное, поражающее человека выражение».

Копія невідомого автора, подарована храму місцевими жителями

Коли передчувала поразку та біду, по світлому лику Богородиці стікали сльози. Перед Полтавською битвою (1709 року) «плакала» Матір Божа. Запорожці на чолі з отаманом Костем Гордієнком, спільником Івана Мазепи, взяли її з собою на битву. Після битви Ікона розділила гірку долю козаків. Тарас Григорович Шевченко у своїй поемі «Іржавець» писав:Як покидали запорожці Великий Луг і матір Січ, Взяли з собою Матір Божу. А більш нічого не взяли, І в Крим до хана понесли На нове Горе-Запорожжя.

В «Сказании» про чудотворну ікону Іржавця, виданому в Києві у 1889 році, було викладено повністю обставини відкриття Чудотворного Образа та чудесні події пов'язані з ним.