Презентація з курсу Псефологія на тему :

“Ж-Ж. Руссо і його теорія народного суверенітету”

Виконала:студентка групи ФФІ 31с

Русиняк Анастасія

Викладач:Шведа Ю.Р.

Теорія народного суверенітету Жан-Жак Руссо (1712-1778) -

французький мислитель і письменник,філософ-просвітитель, ідеолог дореволюційної дрібної буржуазії. 

Руссо був виразником ідей нового класу тогочасної Франції — дрібних буржуа.

28 червня 1712 – 2 липня 1778

Руссо чи не єдиний із просвітителів, хто не апелював до розуму. Вище розуму, росту наукових знань і наукового прогресу, що їх Просвітництво мало за єдину надію цивілізації, він цінував почуття, добру волю, пошану, будучи пе реконаним, що найціннішим у житті є прості емоції, що не відрізняють індивідів одне від одного і найбільш виразно, в чистому вигляді зустрічаються у неосвічених людей. 

Чим менше люди знають, тим ширші вважаються їхні знання”, - Жан-Жак Руссо.

Жан-Жак Руссо створив і розвивав демократичну юриспруденцію, яка висвітлювала важке становище простих людей, їх поневолення. Шукав шлях до юридичної держави.

Його цікавили проблеми влади, форми держави, законодавство.

Державно-правові погляди Ж.-Ж.Руссо висвітлив у своїх працях  «Міркування про походження і причини нерівності між людьми» (1755), «Про суспільний договір, або Принципи політичного права» (1762).

Праці Руссо - це практично цілісна політико-правова доктрина, у якій Руссо виходив із уявлень про природний, додержавшій стан. Однак його розуміння і трактування природного стану істотно відрізнялося від попередників. 

Ж.-Ж. Руссо в своїх працях гостро критикував феодально-абсолютистський лад, закликав до боротьби проти деспотизму. Ідеалізуючи первісне суспільство, Руссо протиставляв сучасний йому суспільний лад щасливому життю в так званому «природному стані», коли всі люди були, на його думку, рівними й вільними..

Причину виникнення нерівності вбачав у приватній власності, проте не виступав за цілковиту її ліквідацію, а висунув утопічну теорію зрівняльного розподілу приватної власності як засіб знищення поділу суспільства на багатих і бідних. Водночас, саме в економіці Руссо вбачав основу розвитку суспільства.

Будучи прихильником договірної теорії походження держави, Руссо вважав, що внаслідок змови між багатими державна влада узаконила приватну власність, узурпувала природні права народу, і висловив думку, що народ має право розірвати цей договір, тобто повстати, повалити владу, яка існує, й встановити народний суверенітет.

Взірцем держави Жан -Жак Руссо вважав невелику республіку і мріяв перетворити сучасні йому держави на своєрідну федерацію  невеликих республік.

Теорія народного суверенітету.Основою політико-правової концепції Жан-Жака

Руссо була ідея народного суверенітету; вважається, що саме він надав найточнішого визначення поняттю,

саме його вважають основоположником теорії народного суверенітету.

Руссо, як і багато його попередників, виходить з ідеї про наявність в історії людства природного стану, в якому всі люди рівні. Цей період характеризується станом свободи і рівності всіх. Для досягнення такої свободи він висуває ідею народного суверенітету.

Суть ідеї народного суверенітету Ж.-Ж. Руссо.

Суть полягає у тому, що, укладаючи суспільний договір, всі його учасники отримують рівні права. Для цього необхідно, щоб кожен індивід відмовився від прав, що належали йому раніше. Суверенітет народу проявляється у здійснюваній ним законодавчій владі, оскільки політична свобода можлива тільки у такій державі, де законодавцем виступає народ.

Свобода, як і рівність, є найвище благо людей, підкреслював мислитель.  Свобода і рівність учасників суспільного договору забезпечують об'єднання народу в єдине ціле - в цьому ідея народного суверенітету Ж.-Ж.Руссо.

Свобода, згідно з Руссо, полягає у тому, щоб громадяни знаходилися під захистом законів і самі їх приймали. А, даючи визначення закону, він підкреслював: "Будь-який закон, якщо народ не затвердив його безпосередньо сам, недійсний; це взагалі не закон".

Ознаки народного суверенітету в Ж.-Ж.Руссо

Ж.-Ж. Руссо виділяє дві важливі ознаки народного суверенітету:

Невідчужуваність; неподільність.

Відчуження суверенітету народу на користь окремих осіб або керівних органів, так і його розподіл між окремими частинами народу, згідно із поглядами Руссо, означало б заперечення суверенітету, як загальної волі народу. У концепції Руссо є важливим те, що він заперечує необхідність наявності правителя і тих, ким правлять.

Суверенітет народу = законодавча влада.

На думку Руссо, суверенітет народу виявляється у здійсненні ним законодавчої влади. Уряд не мав жодних прав, маючи статус виконавчого комітету і уповноважувався сувереном втілювати в життя закони та підтримувати належний правопорядок. У разі невиконання делегованих повноважень уряд волею народу заміщувався.

Таким чином, Руссо виключав будь-яку форму представницького урядування (законодавчий орган у формі народного представництва). Згідно із його вченням невід'ємний суверенітет народу заперечує будь-яке представництво. Законодавча влада як, власне, суверенна державна влада, може і повинна здійснюватися самим народом-сувереном безпосередньо.

Ж.-Ж.Руссо про політичні партії.

Політичні партії вважав інородним елементом у державному ладі. Він стверджував, що громадяни підкоряються лише закону, в реалізації якого беруть участь голосуванням. У факті існування політичних партій Руссо бачить загрозу існуванню загальній волі громадян. Тим не менше він не заперечує закономірності виникнення партій як результату досягнення певного рівня розвитку суспільних відносин, визнаючи утопічність думки про наявність у розвинутій людській спільноті лише загальної волі і про відсутність в ній приватних інтересів. Загалом Руссо був противником політичних партій. 

Суспільно-політичні погляди Руссо відіграли важливу роль в ідеологічній підготовці Великої французької революції

1789–1799 років; справили вплив на передових тогочасних і пізніших мислителів, у тому числі українських, серед

яких Григорій Сковорода, Ян Козельський та інші.

Висновки:

Основою політико-правової концепції Руссо була ідея народного суверенітету. Руссо, як і багато його попередників, виходить з ідеї про наявність в історії людства природного стану, в якому всі люди рівні. На відміну від Гобса, він вважає цей період "золотим віком". Цей період характеризується станом свободи і рівності всіх.

Появу суспільної нерівності Руссо пов'язує з виникненням приватної власності, перш за все на землю. Люди, поступаючись своєю природною свободою, отримують свободу громадянську і, уклавши суспільний договір, створюють державу і право.

У концепції Руссо є важливим те, що він заперечує необхідність наявності правителя і того, ким правлять.

Свобода, як і рівність, є найвище благо людей.

Дякую за увагу!

23 березня 2015 року