Ти – вічний біль,Афганістан…

Хто ж відповість?Як захлинався бій останнійІ ущухав вогонь атак,Упав юнак в Афганістані —Двадцятирічний мій земляк.Упав, з очей спадали зорі,Темніла неба пелена...О, боже мій, що тільки творитьЛюдьми придумана війна!Війна в наш дім проникла тихо,Згасивши тисячі життів,І залишила біль і лихо —Печалі вдів і матерів.Хто ж відповість за юні доліВ крові викупаний стяг?Коли і як приспати боліВ людських знівечених серцях...А, може, скажуть кладовищаУстами жалібних троянд,Чом дев'ять літ там юність нищивДля нас чужий Афганістан?

15 лютого 1989 року було завершено виведення військ колишнього СРСР з території

Демократичної Республіки Афганістан

9,5 тисячі радянських солдатів та офіцерів повернулося на батьківщину,

близько 1 тисячі виведено техніки.13 тисяч 833 осіб усього вбито й померло від ран та хвороб,

49 тисяч 985 осіб поранено,313 осіб пропало безвісти669 осіб стало інвалідами,

понад 200 тисяч осіб нагороджено медалями, 41 воїн-афганець став героєм Радянського Союзу (25

присвоєно посмертно).Серед нагороджених 110 тисяч солдат і сержантів, близько 20

тисяч – прапорщиків, понад 65 тисяч – офіцерів і генералів, більше 2,5 тисячі – службовців Радянської Армії, у тому числі

1 тисяча 350 жінок.УСЬОГО ЧЕРЕЗ Афганістан пройшло 546 тисяч 255 осіб.

СТАТИСТИКА ВІЙНИ

Афганістан – це держава , що знаходиться в Південно-Східній Азії, де проживає 17 млн. чоловік, з них 8 млн. – афганці, а решта – таджики, туркмени, узбеки, хазарейці.           До середини 70-х років це була одна з найвідсталіших країн світу.           Афганістан – це 70% гірської місцевості з бідною рослинністю, гірський хребет Гіндукуш з висотою гір до 7 – 8 тисяч метрів. 86 тисяч чоловік населення  проживають в аулах, у злиднях; 3 млн. чоловік ведуть кочовий спосіб життя. Страшенна бідність, відсутність елементарної медичної допомоги, масова неписьменність серед населення, особливо серед жінок та дітей, висока смертність.             У квітні 1978 року афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя, скинув монарха, проголосив Афганістан республікою.       Нова влада взяла курс на соціалізм. Було видано закони про ліквідацію лихвирської заборгованості, скасування калиму при одруженні, про наділення селян землею, яка раніше була власністю поміщиків. Запровадили початкову освіту, надали право афганським жінкам зняти паранджу.

І не можна не згадати розповіді автора однієї із статей газети “Нова доба ”.           …Одного разу, повертаючи з Києва в Черкаси, -  згадує автор, водій автобуса увімкнув магнітофон. У салон долинув тихий перебіг гітарних струн і голос Розенбаума... Коли знаменитий бард завів пісню “Чорний тюльпан”, кілька чоловіків встали. Це були молоді хлопці, і лише один серед них – літній чоловік. Всі вони, на загальний подив пасажирів, мовчки стояли, аж доки зазвучала інша пісня. Автор звернувсь до юнака, що знову сів на своє місце попереду нього:-    Скажіть, чому ви слухали ту пісню стоячи, а решта пасажирів сиділа?-    Тому, що вони не знають того, що довелося пережити нам у країні, що кулями нам плювала в обличчя. Це похоронний гімн афганців. Ті, хто воював в Афгані, слухають цю пісню стоячи... Це стало неписаним законом для колишніх воїнів.

I пам‘ять ожива вогнем пекучих ран -Нiколи не забути нам тебе, Афганістан.Вiд iменi мами, що не дiждалась сина,Вiд iменi дочасу посивілої дружини,Вiд імені батька, що мовчки сумує,Від iменi сина твого вже, солдате,Благаю, кричу я - вiйнi вже повiк не бувати.